Svitlana_Belyakova: Вибране

ТАИСИЯ

Волна воспоминаний


Когда    волна    воспоминаний
Меня    накроет    с    головой,
Вдруг    промелькнёт    в    моём    сознании  
Твой    образ    -  светлый    и    живой.

И    среди    множества    видений
Возникнет    милый    силуэт.
И    ритмы    сердца    от    волнений
Помогут    возродить    дуэт.

Он    для  меня    срывал    ромашки
И  сам    веранду    украшал.
Дарил    в    избытке  нежность,  ласки…
Но    неизбежен    был      финал…

О!  Как  мне  с  памятью    бороться?
Она    преследует    меня.
Как  будто  надо    мной  смеётся.
В  былые    манит    времена.

Ведь  память    помнит    все    нюансы
И    чувства    искренней    любви.
Она  не  оставляет    шансы
Быть      равнодушною,      увы!

И  эти    искренние    чувства  
Предать    забвению    нельзя.
Лишь    увлечение    искусством  
Для  них  –  разумная    стезя.

24.  03  2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830297
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Редьярд

Золотенький чубчик)

Дівчинка  маленька-золотенький  чубчик,
Гарно  сів  на  неї-розовий  костюмчик.
Дівчинка  весела,  зовсім  не  дражлива,
Добрий  має  настрій,  з  усіма  грайлива...

Золотенький  чубчик  на  голівці  в  доньки,
З  татком  любить  грати,  плескає  в  долоньки.
Який  милий  чубчик,  маєш  ти  Даринко,
Скоро  будуть  коси...Час  іде  тАк  плинко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829820
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Дружня рука

Для гультяйства чужого тримаємо навстіж всі брами …

Так  збіднів  весь  народ,  
Що  й  не  знав,  що  б  за  безцінь  продати,
Чи  майбутнє  дітей,  чи  дерева  свої  біля  хати,
Чи  свободу  свою,  хоча  б  щось  у  житті  вибирати,
Так  збіднів,  що  втомився  чекати,
Щоб  прийшли  уже  ті,  що  б  то  мали  забрати.
Хто  хотів,  той  продав,  хтось  не  тому  віддав,
Хтось  даремно  чекав,  щоб  у  нього  хтось  взяв.  
Залишилась  лише  ледь  побілена  хата,
Тінь  від  вишні  в  саду,  про  калину  ще  звичка  увечір  співати.
Це  теж  можна  віддати?  Заберуть  і  її  молоду.
Вже  зробили  з  душі  мов  якогось  солдата,
Вже  читають  вірші  ренегати,
Брехунець  вже  повів  невичерпну  красу  під  вінець,
І  вчепив  їй  на  палець  одне  з  тих  безглуздих  кілець.
Вже  не  їдуть  тієї  брехні  поржавілі  санчата,
Вже  по  світу  цілому  вогні,  брат  оббріхує  брата,
Кілька  тисяч  стоїть  і  чекає  стрибка  ренегата,
Хтось  з  екранів  кричить,  треба  ж  всіх  розлякати  …
Як  ту  тупість  людську  і  зневагу  піднесли  на  горе  –  вершину,
Та  шукати  оцьому  всьому  десь  між  нами  потрібно  причину,
Дозволяємо  гратись  своїми  життями  й  душею,
Всі  поїдуть,  залишиться  рідна  земля  нічиєю  …
Буде  просто  об’єктом  чужинських  розваг,
Зачекається  пісні  своєї  і  справжнього  храму,
Відвертається  в  сторону  злий  від  обману  принижений  стяг,
Для  гультяйства  чужого  тримаємо  навстіж  відкритою  браму  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830274
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Harry Nokkard

Счастье

Рылся  в  недрах  своего  компа  
и  набрел  на  стих  о  Счастье.
Тут  и  без  меня  выкладывали
об  этом  стихи.  Ну,  еще  мои  5  копеек.  

 Счастье

Словно  в  Лету  канул  день,  как  и  не  бывало,
пролетело  словно  тень  дней  таких  немало,
бесконечной  чередой,  длинной  вереницей,
я  все  гнался  за  Судьбой,
                                                 Счастьем  —  Синей  Птицей.

Так  завидовал  другим,  провожая  взглядом,
мне  казалось  и  мое  Счастье  где-то  рядом.
Как  и  все,  не  замечал  в  Солнце  и  в  ненастье,
что  отсутствие  беды  это  тоже  Счастье.

Счастье  видеть  Солнца  свет,  
                   слушать  птичье  пение,    
много  зим  и  много  лет  в  Жизни  опьянении.
Жизни  дар  воспринимать,
                         просто,  без  сомнения,
Жизнь  любить  во  всей  красе  
                                                   в  будни,  воскресения,  
снег  любить  и  хмурый  дождь,  
                                   солнце  и  ненастья,  
ведь  отсутствие  беды  -  это  тоже  Счастье.

В  день  какой-то  осознать,  все,  окинув  взглядом
и  увидеть,  и  понять,  Счастье  с  тобой  рядом.
Только  руку  протянуть,  просто  не  лениться,
ведь  у  каждого  свой  путь,
                                 к  Счастью  –  Синей  Птице.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830246
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Лилея

Ещё! Ещё одна Весна!

Моя  Любовь  меня  спасла!
От  горести  и  разочарований.
На  дворе  -  Весна!
В  ней  -  пробуждение!
В  ней  -  тайна!
Весеннее  тепло!
Весною  пахнет!
Всё  просыпается  от  сна...
Давая  Жизнь!
Весна,  как  мама...
Её  Любовь  -  всегда  полна...
И  безусловна!
Ещё!  Ещё  одна  Весна!
Что  Господу  подобна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830245
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

В ОКНА СЕРЕБРОМ ПРОЛИЛАСЬ ЛУНА

В  окна  серебром
Пролилась  Луна,
Словно  о  былом
Шепчет  мне  она.

То  ли  о  любви,
То  ли  о  друзьях,
Но  глаза  свои
Прячет  в  небесах.

Видела  Луна
Много  светлых  дней,
Слышала  сполна
Песнь  души  моей,

Только  грустный  взгляд
Скроет  в  облаках,
Не  вернуть  назад,
Не  держать  в  руках

Больше  никогда
Ей  руки  моей,
Позади  года
И  простор  полей,

Век  не  повернуть,
В  сене  под  Луной
Больше  не  уснуть,
Не  найти  покой,

Не  играть  с  лучом
В  звёздной  тишине.
Время  нипочём,
Но  не  мне-  Луне.

Лишь  в  окно  теперь
Литься  серебром
Суждено  тебе,
Вспомнить  о  былом.

В  плен  берут  года,
Стрелки  всё  бегут,
Расскажи  тогда,
Не  жалей    минут

О  большой  любви,
О  родных  друзьях,
Миг  останови
На  моих  часах.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830194
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


golden-get

Бо я юнак з відкритими очима…

Ох  ,  ці  думки  !  Як  в  фантастичних  мандрах.
Я  бачу  перетворений  цій  світ.
У  пошуках  -  де  кривда,  а  де  правда
Вітаю  в  роздумах...  Але  завжди  -  Привіт,

Від  юності  я  -  чую  ,  відчуваю  ,  маю  ...
Закоханий  у  добре  та  нове,
Всі  нові    враження  на  мить  я  зупиняю,
Бо  серце  юнака  воно  завжди  живе!!!

Бо  я  юнак  з  з  відкритими  очима,
З  любовью  до  життя  я  крила  маю,
Бо  у  душі  я  взагалі  ні  коли  не  старію.
Пливу  на  човні  до  духмяного  розмаю  ...

Ох,  ці  думки  ...  Добрі  думки,  но  тільки  не  дурні  ,  чи    кволі
До  серця  треба  пригортати,
Життя  вбирати  досхочу,  до  волі
Та  в  пам'ять  юності  іноді  пірнати.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830196
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Юхниця Євген

Мамці живуть у тобі, й потім – у безмежжі.

Як  мама,  мами  нам  готують,  кажуть,  радять!..
Немов,  прикмети  до  нас  ластяться  майбутнім.
А  руки  –  лагідні  які,  хоч  вузлуваті.
Живі,  чи  ні  –  завжди-завжди-завжди  супутні.
…Ти,  часом,  стомлюєшся,  так,  від  застережень,
Які  живуть  у  тобі,  й    потім  –  у  безмежжі.

24.03.19р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830195
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Малиновый Рай

ПОТЕРЯННАЯ ЛЮБОВЬ

В  СВОИХ  РУКАХ  ТВОИ  ДЕРЖАЛ
БИЛАСЬ  В  НАПРЯЖЕНИЕ  АОРТА
И  ПОНИМАЛ  ВОКЗАЛЬНЫЙ  ЗАЛ,
ПАРА  ВОЗВРАЩАЕТСЯ  С  КУРОРТА.
В  ТВОИХ  ГЛАЗАХ  БЛЕСТИТ  СЛЕЗА,
СЛОВА  ЗАСТРЯЛИ  В  СЕРДЦЕ  ГДЕ-ТО.
И  Я  ТЕБЕ  НЕ  ВСЁ  СКАЗАЛ
КОРОТКИМ  БЫЛО  НАШЕ  ЛЕТО.

И  Я  ТЕБЕ  НЕ  ВСЁ  СКАЗАЛ.
КОРОТКИМ  БЫЛО  НАШЕ  ЛЕТО.

ВДРУГ  ХРИПЛЫЙ  ГОЛОС  В  МИКРОФОН
СКАЗАЛ  ТВОЙ  ПОЕЗД  ПРИБЫВАЕТ,
К  НЕМУ  В  ОБНИМОЧКУ  ИДЁМ,
А  ЗАЛ  НАС  ВЗГЛЯДОМ  ПРОВОЖАЕТ.
ТВОЙ  ТЕПЛОВОЗ  ПОДАЛ  ГУДОК,
СИГНАЛ  ГОРИТ  ЗЕЛЁНЫМ  ГЛАЗОМ.
-НУ  ОГЛЯНИСЬ  ЕЩЁ  РАЗОК,
ОН  МОЖЕТ  БЫТЬ  ПОСЛЕДНИМ  РАЗОМ.-

-НУ  ОГЛЯНИСЬ.ЕЩЁ  РАЗОК.
ОН  МОЖЕТ  БЫТЬ  ПОСЛЕДНИМ  РАЗОМ.

ТВОЙ  ПОЕЗД  БЫСТРО  УКАТИЛ,
А  МОЙ  ПЛЕТЁТСЯ  КАК  ЛОШАДКА.
-ЗАЧЕМ  ЕЁ  Я  ОТПУСТИЛ
МЫСЛЬ  ПОЯВЛЯЕТСЯ  УКРАДКОЙ.
ЗАЧЕМ  ТАК  СЕРДЦЕ  РЕЖЕТ  БОЛЬ
В  ДУШЕ  ТВОРИТСЯ  НЕПОНЯТКА,
ЗАЧЕМ  РАССТАЛСЯ  Я  С  ТОБОЙ
ТЕПЕРЬ  ОСТАНЕТСЯ  ЗАГАДКОЙ.

ИДУТ  ГОДА,МЕЛЬКАЮТ  ДНИ,
ЧАСЫ  КУКУШКАМИ  КУКУЮТ,
А  ПАМЯТЬ  ДО  СИХ  ПОР  ХРАНИТ
ТЕПЛО  И  НЕЖНОСТЬ  ПОЦЕЛУЕВ.
ДА  ,Я  СЕГОДНЯ  НЕ  ОДИН,
Я  ВСТРЕТИЛ  ЖЕНЩИНУ  ДРУГУЮ.
И  ТЫ  НАВЕРНО  НЕ  ОДНА.
НУ  КТО  Ж  НЕ  ВЛЮБИТЬСЯ  В  ТАКУЮ.

ПРОШЛО  УЖЕ  НЕМАЛО  ЛЕТ
КОГДА  ПО  УЛИЦЕ  ИДУ  Я
ЗНАКОМЫЙ  ВСТРЕТИТЬ  СИЛУЭТ
В  ДУШЕ  С  НАДЕЖДОЮ  НОШУ  Я.
ХОЧУ  ТЕБЯ  УВИДЕТЬ  Я
ХОТЯ  Б  НА  КРОШЕЧКУ  МГНОВЕНЬЯ,
ЧТО  Б  ПОПРОСИТЬ  ЛЮБОВЬ  МОЯ
ЗА  НЕОБДУМАННОСТЬ  ПРОЩЕНЬЯ.

В  СВОИХ  РУКАХ  ТВОИ  ДЕРЖАЛ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830141
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

МЕЖДУ НАМИ

В  грозу  рождённые,
Закалены  ветрами,
Огнём  прожжённые
Дороги  между  нами.
Пути  откованы
Под  молотами  града,
Но  не  ведут  они,
Порой,  туда,  где  надо.

И  огорчённые
За  долгие  скитанья,
Как  прокажённые
Давая  обещанья,
Бредём  в  надежде  мы
Сквозь  топи  и  болота
Да  вьюги  снежные,
Чтоб  повстречать  кого-то.

Пусть  раскалённые,
Опасные  пороги,
И  пусть  сожжённые  
Окажутся  чертоги,
Трясины  вязкие
Да  страшные  бураны,
Пускай  повязками
Краснеют  наши  раны-

Не  обречённые
На  вечные  метанья,
В  борьбе  сражённые
Конфузом  мирозданья
Дорог  извилины
Мы  измеряем  днями-
Не  расстояние,
А  жизни  между  нами.

Но  в  Бесконечности
Я  вас  однажды  встречу,
В  цветущей  Вечности
Найду,  в  толпе  замечу.
Тот  час  условности
Оставим  за  плечами-
Мы  в  невесомости,
Нет  больше  'между  нами'.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830099
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


ihor_fediv

Краса поряд


Ти  помічав  народження  краси
У  справах  і  дрібницях  повсякденних?
Блиск  діамантів  у  сльозах  роси,
Гармонію  у  клопотах  буденних?
Як  творить  колір  чай  у  кип’ятку,
Насичуючи  воду  поступово,
Міняються  фортеці  із  піску
Під  зливою,  що  почалась  раптово,
Як  сонце  сходить,  дерево  шумить,
І  місяць  на  нічному  небі  сяє..?
Краса  може  тривати  одну  мить,
Але  у  серці  пам’ять  залишає.
Чи  помічав  як  твориться  вона?
Ніби  митець  палітру  обирає,
Експресію  яскравого  мазка
На  полотні  природа  залишає.
І  гармонійно  з'єднює  усе,
Народжує  і  колір,  і  звучання,
За  обрії  їх  радо  понесе,
І  збудиться  дитяче  побажання  -
У  дуже  звичних  і  простих  речах
Уміти  гарне  завше  помічати,
Аби  життя  міняти  на  очах,  
Красою  увесь  світ  урятувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829952
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


White Winter Breath

…. .

Чи  згадуєш  мене  хоч  інколи?
Чи  снюсь  я  тобі  ночами?
І  жити  на  світі  нам  ніколи.
Й  кохати  когось  до  безтями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829997
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

МЫ ИЩЕМ ЧУДЕСА


По  пыльной  и  обветренной,  затерянной  дороге-
Закат  уже  расплавил  стальные    небеса-
Ползут  скрипя  колёсами  немые  наши  дроги,
Бредём  тропой  неведомой-  мы  ищем  чудеса.
И  лошади  копытами  постукивают  мерно,
А  небо  всё  темнее,  пора  искать  приют,
Как  вдруг  на  горизонте,  в  тумане  эфемерно,
Изба  с  резными  ставнями,  колокола  поют.
И  звон  тот  зазывающий  коням  добавил  прыти  -
Галопом  поскакали  по  смятой  чуть  траве.
За  день  жарой  измучены  спешат  воды  испити,
Да  и  у  нас  об  ужине  все  мысли  в  голове.
У  врат  остановились,    хозяина  не  видно.
Ночь.  Звезды  хороводы  уже  водят  над  Луной.
Но  вот  калитка  скрипнула  и  с  девой  миловидной
Старик  на  встречу  вышел  сутулый  и  седой.
С  улыбкой  добродушною  и  мягким  тёплым  взглядом
Хозяин  пригласил  присесть    за  стол  большой.
Уж  кони  напоённые  стоят  под  виноградом,  
Цикады  напевают  -  вокруг  царит  покой.


"Откуда  вы  любезные,  куда  ведёт  дорога?-
Старик  спросил  негромко,  нарушив  колорит-
Вы  как  судьбы  подарок  сказались  у  порога."
"Примите,  чем  богаты."-  и    внучка  говорит.
"Мы  странники  заблудшие,  по  миру  ищем  чудо-
Истоптаны  дороги  копытами  коней.
Дом  ваш  случайно  встретили,  иначе  было  б  худо,
В  лесу  ведь  воют  волки  во  темени  ночей."
Поужинали  сладко  с  душевною  беседой,
Старик  нам  рассказал  как  с  внучкой  жил  своей.
Одни  в  лесу  дремучем  -  ни  близких,  ни  соседей,
Но  дверь  всегда  откроют,  чтоб  потчевать  гостей.
И  так  за  словом  слово  вот    полночь  подступает.
"Прилягте,  отдохните,    в  дорогу  вам  с  утра".
Подушки  на  кроватях,  перины  поправляет,
Как  будто  век  знакомы  -  как  брат  или    сестра.
Теплом  и  лаской  встретили,  но  вот  на  небосводе
Светило  показалось-    а  значит  снова    в  путь.
"Спасибо  за  добро  твоё,  старик,  уже  уходим.
Возможно  снова  свидимся  ещё  когда-нибудь."

По  пыльной  и  обветренной,  затерянной  дороге-
Рассвет  уже  окрасил  лазурью  небеса  -
Опять  скрипят  колёсами  немые  наши  дроги,
Бредём  куда  незнамо    -  всё  ищем  чудеса.

Так  годы  пролетели,  но  не  пришлось  нам  встретить
Ни  чуда,  да  ни  таинства  за  весь  прошедший  век.
Вот  только  в  вечном  поиске  мы  не  смогли  заметить,
Насколько    добрым,  ласковым    бывает  человек.
А  лишь  когда  все  спешились  и  дроги  наши  стали,
Вдруг  истина  открылась,  как  светоч  в  головах:
Ведь  было  в  этой  жизни  то,  что  так  давно  искали,
Да  мимо  проскакали  стремглав  и    впопыхах.
Видали  судьбы  разные-  нас  жизнь  учила  строго  -
Разбойников,  завистников,  заносчивых  дворян,
Но  звёзды  посылали  в  пути  нам  светлых  много,
Хороших,  добродушных  и  искренних  мирян.
И  старика  со  внучкою  мы    вспоминаем  снова,
Когда  встречаем  добрых,  отзывчивых  людей,
Ведь  чудо-  это  каждое  приятное  нам  слово,
Лучистая  улыбка  у    близких  и  друзей.

                                                                           *****

По  жизни  мы  торопимся  и  не  окинем  взглядом,
Бежим  за  счастьем,  радостью.  Всё  ищем  волшебство.
Но  оглянись,  почувствуй,  что  чудо  с  нами  рядом!
Пойми  простую  истину:  в  том  мира  естество.


Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829970
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Alive corpse

Журавлику

Я  ж  чую,  ти  не  спиш  думками,
Все  ловиш  свої  мрії,  що  летять  ключами,
Десь  далеко,  десь  аж  до  зірок,  
Де  немає  мене,  де  ти  ще  не  змок.

Лети  із  ними,  мій  журавлику,
Саме  там  твоє  місце,  мій  мрійнику.
Лети  понад  сірими  хмарами,
Я  -  реаліст,  залишуся  з  братами-туманами.

Не  втечу  від  них  -  заважкі  кайдани,
Та  ти  принеси  мені  космосу  шматки,
Якщо  згадаєш  і  знайдеш  дорогу  до  мене,
Якщо  не  загубиться  там  кохання  твоє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829987
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Малиновый Рай

выйди милая…

Над  селом  стоит  аромат  густой
над  окном  твоим  липа  расцвела
Выйди  милая  на  свидание
ночка  летняя  так  тепла.

А  в  саду  твоём  соловей  шальной
Задушевную  песню  поёт.
Выйди  милая  на  свидание
Он  давно  уже  нас  с  тобой  ждёт.

На  краю  села  там  акация
Распустила  свой  аромат.
Выйди  милая  на  свидание
Буду  я  тебе  очень  рад.

Там  над  речкою,над  широкою
Роса  моет  густые  луга.
Выйди  милая  на  свидание
Я  скажу  как  ты  мне  дорога.

Поднялась  луна  в  небо  ясная
Нежно  золотом  красит  землю.
выйди  милая  на  свидание
Я  скажу  как  тебя  я  люблю.

Там  за  рощею  ,за  берёзовой
Колосятся  густые  хлеба.
А  на  небе  нам  светят  звёздочки.
В  находится  наша  судьба.

За  селом  во  ржи  тропка  узкая
В  неизвестные  дали  зовёт.
Эта  тропочка  ночку  летнюю
В  утро  светлое  приведёт.

Мы  пойдём  с  тобой  держась  за  руку,
На  тропинке  той  встретим  зарю.
И  на  зорьке  той  моя  милая
Я  колечко  тебе  подарю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829929
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Малиновый Рай

СВИДАНИЕ.

ТЫ  СЛОВНО  СТРОЙНАЯ  БЕРЁЗКА
МИЛА,  КРАСИВА  И  НЕЖНА.
ТЕБЕ  КОРОНОЙ  СЛУЖАТ  ЗВЁЗДЫ  
И  КРУГЛОБОКАЯ  ЛУНА.

РЯДЫШКОМ  НАД  РЕЧКОЙ  ИВА,
НА  ВОДУ  ПОЛОЖИЛА  ТЕНЬ,
ИДЁШЬ  СЕБЕ  НЕ  ТОРОПЛИВО.
-ЗАМЁРЗНЕШЬ  ,НА  ПИДЖАК  ОДЕНЬ-

А  СКОРО  ЭТА  НОЧЬ  ЗАКОНЧИТСЯ
И  НОВЫЙ  ДЕНЬ  ПРИДЁТ  ОПЯТЬ.
А  МНЕ  ТАК  ИСКРЕННО  НЕ  ХОЧЕТСЯ  
ТЕБЯ  ОТ  СЕРДЦА  ОТПУСКАТЬ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829937
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Теоретик

Основи поетики. Риторичне запитання.

Риторичне  запитання  —  це  риторична  фігура,  яка  полягає  у  використанні  запитання,  що  містить  у  собі  ствердну  відповідь.  

Це  питання,  яке  ставиться  не  з  метою  отримання  відповіді,  а  з  метою  афористичного  узагальнення  загальновідомої  або  очевидної  думки,  наприклад:  

«Кати  знущаються  над  нами,
А  правда  наша  п'яна  спить.
Коли  вона  прокинеться?
Коли  одпочити
Ляжеш,  Боже,  утомлений?»  
(Т.  Шевченко)

Використовується  як  засіб  відтворення  діалогу  з  уявним  співрозмовником.  Оформляється  питальним  реченням.  Запитання  адресатові  не  розраховане  на  відповідь,  бо  відповідь  неможлива  чи  зайва,  або  вона  вміщена  чи  смислово  зосереджена  в  самому  запитанні.  

Риторичне  запитання  —  це  дуже  давня  риторична  фігура,  відома  ще  з  часів  античної  риторики.  За  лексико-граматичним  вираженням  вона  не  відрізняється  від  звичайного  запитання.  Специфіка  риторичного  запитання  полягає  в  тому,  що  воно  не  потребує  відповіді  на  відміну  від  звичайного.  

Наприклад:  

Душа  полів,  ти  пам'ятаєш  стерні?
Оцю  печаль,  покинутість  оцю?  
(Л.  Костенко).

Риторичне  запитання  не  потребує  відповіді  у  двох  випадках.  Перший  —  найпоширеніший,  тому  що  відповідь  і  так  усім  слухачам  відома,  треба  тільки  актуалізувати  її  для  сприймання  слухачем.  Другий  випадок:  риторичним  запитанням  є  таке,  на  яке  ніхто  не  знає  відповіді  або  її  й  зовсім  не  існує,  на  зразок:  Хто  винен?  Що  робити?  Куди  йдемо?  

Однак  автор,  не  чекаючи  відповіді,  вважає  за  потрібне  поставити  запитання,  щоб  підкреслити  незвичайність  ситуації,  трагізм  або  комізм  її,  звернути  на  неї  увагу  співрозмовників.

Слід  зауважити,  що  фігура  риторичного  запитання  не  є  такою  простою,  як  здається  на  перший  позір.  Хоча  відповідь  усім  відома,  але  автор  може  ставити  провокаційні  запитання,  тому  що  в  нього  є  на  це  запитання  зовсім  інша  відповідь  (всі  думають  так,  а  насправді  все  інакше).  В  такий  спосіб  створюється  стилістичний  ефект  оманливого  очікування.  

Тому  Є.  В.  Клюєв  вважає,  що  риторичне  запитання,  як  і  риторичний  оклик  та  риторичне  звертання,  —  це  фігури,  що  ґрунтуються  на  критерії  щирості.  

Наприклад:  Житечко-житечко,  хто  ж  тебе  косити  буде?  
О  пам'ять  і  смуток  землі,  чи  минулися  ви?  Чи  минулись?  Бо  й  тепер  од  печалі  сивіє  жито...  (М.  Стельмах).

Вглядаюсь  в  осінні  стерні  —
Куди  ти  біжиш,  дорого?
І  як  ти  озивешся  —  з  такої  німоти?
(В.Стус)

Душе  моя  обпалена
І  як  ти  ще  жива?
(Л.  Костенко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829841
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

С ДНЁМ ПОЭЗИИ, КОЛЛЕГИ) )

Судьбы  подарок  или  звезд  благословенье?-
Нам  не  узнать  об  этом    чуде  и  до  тризны,
Но  видим  мысли  мы  свои  в  стихотвореньях
Хотя  порой  слова  бывают  и  капризны.

И  вдохновение  уносит  на  Парнас,
Куда-то  в  яркие  далекие  закаты,
Где  бисер  слов  копытом  высечет  Пегас-
Поэтов  мира  эталон  шальной  крылатый.

Туда,  где  нежные  красивые  рассветы
Расскажут  тайны  беспокойной  темной  ночи.
Там  в  рифмах  наших  мы  на  всё  нашли  ответы,
Где  прозе  справиться  вовек  не  станет  мочи.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829872
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Дружня рука

Тільки поглядом

Не  блукаю  по  клавішах  пальцями,
Воджу  поглядом  наче  рукою,
Тільки  поглядом,  тільки  поглядом
Розмовляю  так  я  з  тобою.
Стали  дві  ноти  коханцями.
І  своєю  весняною  грою,
І  мінорно-мажорними  танцями
Заступили  чуже  стіною.
Стали  ноти  наче  посланцями,
Обступили,  з’єднали  собою.
Були  наче  у  ночі  бранцями,
Потонули  у  цім  з  головою.
Не  блукаю  по  клавішах  пальцями,
Оминаю  швидкою  ходою,
Із  свого  у  чуже  вигнанцями
Посварилися  між  собою  …
Стали  наче  якимись  старцями
Двоє  з  чужою  любов'ю.
Позичальники  з  роботодавцями
Заступили  весь  світ  собою  ….
Чи  по  іншому:  не  будемо  бранцями.
Утекли  у  своє  «двоє».
А  їх  обізвали  поганцями
Ті,  що  згубили  своє  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829809
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Harry Nokkard

У каждого в душе …. .

Всех  с  Праздником  Поэзии!

У  каждого  в  душе  живет  поэт,
и  все  стихи  хотят  уви.....деть  свет,
и  это  в  принципе  нормально,
хотя  и  кажется  вам  это  тривиально.

не  бойтесь  выразить  в  стихах,
все  то,  о  чем  молчите  в  прозе,
просто  отбросьте  этот  страх,
доверьте  все  метаморфозе.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829825
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Ali.Hn

Всі ми

Ми  усі  думками  в  одній  клітці,
Розбиваємо  в  цементні  стіни  крила.
Душі  обмежені,  немов  у  сітці
Їх  рука  чужа  зкорила.

Ми  усі  підвладні  власній  долі,
А  у  чужих  життях  відіграємо  лише  ролі.
Існування  наше  не  марним  варто  зробити,
Чи  хоча  б,  по  собі  сліди  гідні  лишити.

Ми  мріями  тягнемося  ввись,  а  ногами  втоптуємо  стежки.
Думками  своїми  ділись,  а  образи  сховай  у  діжки.
Руку  тому  хто  тоне  подай,  добром  же  двічі  тобі  вернеться.
Усе  погане  й  сум  віддай,  і  хорошим  серце  озоветься.

Зітри  сльозами  усі  рамки,  усмішкою  пробий  дорогу.
Навчись  босою  вибігти  на  ґанки,    і  за  його  плечима  знайти  сторогу.
Солодкого  поцілунку  чар,  нехай  закутає  твоє  зранене  серце.
А  коханого  тіла  жар,  буде  як  невичерпне  озерце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829827
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


М.С.

Хоч Сонце й сховалось за хмари.

Хоч  Сонце  й  сховалось  за  хмари,
Й  від  ранку  самого  сльотавить.
Здоров'я  Тобі  побажаю,
Й  була,  щоб  у  домі  лиш  Радість.

Щоб  горя  і  смутку  не  знала,
Раділа,  щоб  кожній  хвилині.
Кохана  була  і  Кохала,
Щоб  Ласкою  була  зігріта.

Весна  пробудила  природу,
Навколо  вже  скрізь  первоцвіти.
Достатку  бажаю  і  Згоди,
У  Щасті,  щоб  вік  свій  прожити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829736
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


kristin

Таємна місія – любов



19.11.2017

А  може  ніхто  його  колись  не  цілував

І  не  читав  про  динозаврів  на  ніч,

А  може  слова  теплого  він  не  чекав

Тому  і  є  –  духовний  той  параліч.

Ти  не  суди  як  бачиш  десь  на  лавці,

Хтось  спить  не  по  погоді  і  сумний

І  з  висновком  осудливим  не  квапся,

Бо  міг  би  бути  на  тім  місці  ти.

Якби  тебе  не  до  любили  у  дитинстві,

Якби  не  дочитали  той  мільйон  казок

Ти  не  дивись  презирливо  –  п’яниця,

А  спробуй  ти  зробити  хоч  би  крок.

У  кожному  із  нас  живе  людина,

У  кожному  ховається  і  звір,

Якби  тебе  колись  не  до  любили,

Ти  був  би  на  тій  лавці.  Ти  повір!

В  нас  місія  у  всіх  одна  –  любити,

Хто  любить,  той  виконує  закон.

З  любов'ю  в  світі  легко  жити.

Любов  це  диво,  дар...  Любов  це  Бог!

Як  любиш  -  Божа  ти  дитина,

Даруй  те,  що  отримав  задарма

І  пам'ятай,  що  кожен  є  людина,

Хоча  на  лавочці  ночує  без  пледа.

Люби  усіх.  Дарма,  що  не  та  раса,

Не  та  культура  чи  її  нема...

І  з  висновком,  друже  мій,  не  квапся,

Просто  даруй  те,  що  отримав  задарма!
Christine@

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829726
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

БЫВАЕТ В ЖИЗНИ ВСЁ ИНАЧЕ

Бывает  в  жизни  всё  иначе,
Не  разобрать  на  первый  взгляд:
Весёлые-  улыбки  прячут,
В  тоске-  смеются  невпопад.

То  дурни  на  защите    блага,
То  судьи  вовсе  не  правы,
Враги-  не  дальше  полушага,
Друзья-  разъехались  увы.

Миг  одиночества  всё  чаще
Встречает  ночью  у  костра,
И  кофе-  поцелуя  слаще,
Хоть  и  без  сахара  с  утра.

Порою  в  жизни  всё  иначе
И  вот  очередной  конфуз:
От  горя  и  от  счастья  плачут,
Но  слёзы  разные  на  вкус.

Евгений  Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829695
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


яся

Дай, Боже, щастя!



                               У  кожного  дорога  життя  своя,
                               Хоч  я  є  твій,  а  ти  моя
                               І  б"ються  в  ритм  наші  серця,
                               Та  у  кожного  своя  душа.
                                 І  кожен  по-своєму  чує
                                 Голос  Отця  Небесного.
                                 О,  як  важко  жити
                                 Без  слова  чесного.

                                 Та  в  любові  жити  нам.
                                 І  кожен  вирішує  сам  -
                                 Що,  як,  коли  і  де
                                 Зробити  він  мусить.
                                 Ой,  як  та  совість  
                                   Тисне  й  дусить.

                                   Та,  щоб  на  душі
                                   Легко  стало,
                                   Сповіді  нам  мало.
                                   А  я  в  твої  очі  загляну,
                                   Щоб  душу  побачить.

                                   Чиста  твоя  душа,
                                   І  око  чисте  і  руки.
                                   Любіть!
                                   І  нехай  не  буде  
                                   Між  вами  зради  й  розлуки.
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829672
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

НЕВИДИМКА

Ты  один...
Затерялся  в  толпе  из  бесцветных  спин.
Обречён-
Невидимкой  ты  был  в  этот  мир  рождён.
Много  лет
Так  любил  людей  и  искал  ответ:
Для  кого
Сотворить  добро?  Примет  кто  его?

Тёплый  свет,
Не  давая  себе  и  другим  обет,
Проливал
И  в  замен  никогда  ничего  не  ждал.
От  души
На  подмогу  всегда  ты  ко  всем  спешил,
Оставлял
Жизнь  свою  на  потом,  по  ночам  не  спал.

Всё  дарил,
Отдавая,  что  мог,  не  жалея  сил,
Но  устал,
Вдруг  споткнулся  о  жизнь,  наземь  ты  упал.
Не  придет
На  подмогу  к  тебе  тот  честной  народ.
Самому,
Невидимке  вставать  нужно  одному.

Выбор  есть-
Можешь  ты  позабыть  про  добро  и  честь
И  поднять
Гордо  голову  вверх,  их  закон  принять,
Да  пойти,
Видя  только  себя  на  своем  пути,
Проявить
Свой  нахальный  нрав,  ярко  жизнь  прожить.

Но  один...
Поднимаешься  сам  не  щадя  седин,
Не  принять,
Не  твоя  это  жизнь  и  зачем  менять?
Ты  смятен,
Но  невидимым  даром  не  зря  клеймён,
Ведь  тепло
Не  увидеть  в  ночи  и  когда  светло..

Так  прожил,
И  всю  чашу  свою  до  конца  испил.
От  души
На  подмогу  всегда  ты  ко  всем  спешил.
Проливал
Тёплый  свет  и  взамен  ничего  не  ждал.
Обречён?-
Просто  добрым  ты  был  в  этот  мир  рождён.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829572
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

ОТНЮДЬ НЕ МНОГО ТЕПЕРЬ ХОЧУ

Идти  по  жизни  плечом  к  плечу,
Смеяться  вместе,  грустить  в  обнимку-
Отнюдь  не  много  теперь  хочу:
Судьбы  своей  рисовать  картинку.

Не  разбираясь  совсем  в  цветах
(Зелёный,  розовый  или  синий),
Но  чтоб  рисунок  был,  как  во  снах,
Из  плавных,  лёгких  и  чётких  линий.

Листать  неспешно  альбомчик  свой,
Изображать  только  то,  что  мило
И  под  мерцающею  свечой
Нарисовать  эту  жизнь  счастливой.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829486
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Малиновская Марина

< Твоя Душа как океан… >



Твоя  Душа,  как  океан,  -  глубокая  и  необъятная...
Всех  подводных  камней  я  не  знаю,  не  вижу...
Холодных  и  тёплых,  много  течений  разных...
Как  плещутся  волны  о  берег,  своей  Душой  слышу...

Когда  встречаюсь  я  с  тобой,  то  вижу  красивую  гладь  
С  бликами  Солнца,  но  ведь  и  шторм  случается!...
Природа  разнообразна,  так  и  в  тебе  погода  разная  встречается...
Чтобы  познать  тебя  настоящего  -  в  тебя  нужно  нырять!

Нырять  каждый  день,  как  в  океан,  жить  на  твоём  берегу...
Наши  встречи  были  как  отдых  в  солнечные  дни...
Другая  погода  осталась  за  кадром...я  увидеть  её  смогу,
Если  ты  для  меня  зажжёшь  своего  Сердца  огни!....

Пока  же,  целостной  картины  нет,  одни  фрагменты...
Есть  только  то,  что  может  дорисовать  воображение,  
Опираясь  на  желания,  мечты  и  на  счастливые  моменты...
Мечтает  Сердце  моё,  как  художник,  чтобы  пришло  Вдохновение!...

Твоя  Душа,  как  океан,  -  глубокая  и  необъятная...
Мне  в  неё  бесконечно  нырять  и  рисовать,  как  Айвазовский*...
Прошу,  не  отдаляйся,  словно  Парусник,  мы  не  такие  уж  и  разные...
В  Душе  моей  морской  ещё  поднимаются  чувств  нежных  волны...



(c)  Марина  Малиновская,  /  февраль  2019  /


*  Иван  Константинович  Айвазовский  –  знаменитый  русский  живописец-маринист,  автор  более  шести  тысяч  полотен.  Профессор,  академик,  меценат,  почетный  член  Академий  художеств  Санкт-Петербурга,  Амстердама,  Рима,  Штутгарта,  Парижа  и  Флоренции.  


БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829427
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


blackberry_poems

я хочу від тебе

 


я  виразно  чую  твій  мовчазний  шепіт
мій  пульс  миготить  крізь  сонні  твої  повіки
я  інша.  ти  ж  знаєш,  я  інша  від  тої  решти.
напевно,  цинічно  -  [сприймаю  тебе,  як  ліки].

я  можу  піти,  і  ти  мене  не  зупиниш
так  довго  росли  переломані  в  коренях  крила
я  хочу  від  тебе  дві  кави  й  годину  тиші
ти  знаєш,  яка  я.  [всі  думають,  ніби  мила].

не  маю  кордонів.  ні  рамок.  ні  жодних  обмежень
живу  на  березі  твого  здорового  глузду
мої  поцілунки  обпалять  твої
вени.
я  можу  піти,  чи  лишитись  твоєю
музою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829417
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

СЧАСТЛИВЫЙ ПРОЙДОХА

Вольным  -  своя  высота  для  полёта-
Помнит  подобных  любая  эпоха.
С  духом  звериным,  в  балладах  воспет  ты,
Хоть  и,  казалось,  обычный  пройдоха.

Лихо  по  жизни  с  улыбкой  несёшься,
Храбрый,  не  ищешь  у  неба  подвоха,
Ради  друзей  даже  к  Чёрту  ворвёшься,
Хоть  и,  казалось,  обычный  пройдоха.

Мимо  законов,  навстречу  удаче,
Не  допуская,  что  кончится  плохо,
Грозных  царей  ты  доводишь  до  плача,
Хоть  и,  казалось,  обычный  пройдоха.

Томные  дамы  вздыхают  уныло
Им  не  забыть  до  последнего  вздоха
Ночи  с  тобою,  как  сладостно  было,
Хоть  и,  казалось,  обычный  пройдоха.

Гостем  почтенным  на  празднике  жизни
Всё  танцевал,  не  пьянея  от  грога,
Только  всегда  ты  был  верен  отчизне,
Хоть  и,  казалось,  обычный  пройдоха.

Память  в  веках  твоё  имя  оставит,
На  небесах  все  узнают  от  Гроха*:
В  жизни  любое  мгновение  славит,
Вольный    и  смелый,  счастливый  пройдоха.


Евгений"Солнце"Мороз



*ГРОХ  («записывающий»,  «пишущий»).  Грох  на  лбу  человека  записывает  
его  судьбу,  а  в  своей  книге  —  его  грехи  и  благие  поступки,  которые  станут  
известными  на  божьем  суде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829354
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Олекса Удайко

ГУРТОВА ДЕМЕНЦІЯ*

       [i]  Всі  свята  і  пам'ятні  дати  вже  
         позаду.  То  ж    зануримось...
         в  сьогодення.  Хай  і  гіркувате,
         але  –  наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес  технічний  має  ту  заваду,
Що  знань  надлишок  плішить  нам  мізки,
тож  "перечепа"  спереду  і  ззаду
Смакує  тим,  хто  грає  “в  піддавки”.

Не  так  би  жаль,  аби  ота  хвороба
Вражала  не  слонів,  а  пішаків…
А  то,  буває,  вдарить  виконроба,
Орудника    будови  –  й  поготів.

І  валиться  споруда  потихеньку,
З  підмурка  починаючи,  щораз,  
Коли  ужиток  thymo-poro-shenko’s**
Впаде  на  долю...  
                                       Вже  –  не  до  прикрас!

Нехай  би  так,  коли  тебе  самого
Деменція  наспіє…  А  як  гурт?..
Тупий,  недієздатний...  І  з  порога  
Те  безрозсудство  
                                                 кинеться  у  спурт?!

                                           ***  
…Здається,  що  синдромом  слабоум’я  
Уражені  багато  хто  з  дівчат…
І  хлопців,  що  бентежно  пруться  в  кум’я
Гравцям,  у  котрих  в  іграх  “жирний  чат”:

Везунчикам  “спаде”  відповідати
За  суми,  що  засвічені  в  анфас!

…А  ми  згадаємо  ще...  й  дні  і  дати,
Як  одуру  не  крикнули  “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia,  лат.)    –    стійке  падіння
пізнавальної  здатності,    що  призводить
до  зниження  критичності,  послаблення
емоцій  та  відчуттів.
**термін,  що  містить  три  частини  слова  [b]Thymus  [/b](лат.)  –  
вилочкова  залоза,  як  орган  захисту  організму  від  патогенів,
завдяки  Т-лімфощитам  та  утворюваним  ними  3-м  пептидам,  
з  іншого  боку,  вид  глухої  кропиви  [b]Thymus  kosteleckyanus[/b],  
що  не  жалить,  але  вміло  «замовлює»  біль  (вибір  за  вами);  
[b]Poro-[/b]  частина  біологічного  терміну,що  означає  
пухлина  (гіперплазія,  калус);
[b]shenko  [/b]–суфікс,  що  рівною  мірою  стосується  обох  
термінів,  співзвучний  з  російським    "[b]раша[/b]",
правда,    у  пестливій  формі  "рашtymrf".  закінчення  [b]-s[/b]  j  
ознає  множину,  а  також  родовий  відмінок  іменника.[/i]  
[

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Дружня рука

Вже весна, я шукаю очі …

За  хвилину  д[b]о[/b]  твого  цвітіння,
І  за  мить  до  твого  щастя,
Кілька  іскор  мого́  горіння,
Кілька  спогадів  мого  багаття.
Заховавши  очі  у  квіти,
Заховавши  усміх  в  серйозність,
Де  ж  красиву  тебе  подіти,
Заступила  собою  порожність.
Вітер,  сонце  -  то  друзі  твої,
Що  для  них  наша  необережність,
Це  здавалось  лише,    нічиї,
І  політ  у  таку  ж  безмежність  …
Заховавши  слова  у  думки́  твої,
Знову  стріну  свою  небуденність,
Заховавши  обличч[b]я[/b]  в  волосся  твоє,
Поруч  ніжність,  і  трішки  бентежність  …
Видається  мені,  що  так  граюся,
Оминаючи  дні,  навіть  ночі.
Обертаюся,  обертаюся,
Вже  весна,  я  шукаю  очі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828916
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

КАК-ТО ВЕЧЕРОМ ЗА ЧАЕМ

Великой  мудрости  почтенный  человек
Говаривал  однажды  мне  за  чаем:
"Цени  всё  то,  малыш,  что  даст  короткий  век-
Не  будет  путь,  увы,  наш  нескончаем.

Прими  совет,  мой  юный  друг:  не  верь  волхвам,
Пророкам,  разукрашенным  гадалкам,
Живи  же  в  радости  и  делай  выбор  сам,
Ошибки  совершай  в  порыве  сладком.

Цени  родителей.  Уютней  не  ищи
На  всей  Земле,  светлей  родного  дома.
Вовек  не  бойся  никого  и  не  ропщи,
Друзей  храни,  тепло  дари  знакомым.

Когда  настанет  час  и  встретится  любовь-
В  ней  растворись  всецело,  без  остатка.
Ты  для  души  горящей  плаху  приготовь,
Однако  помни  -  эти  муки  сладки."

До  поздней  ночи  засиделись  за  столом,
Всё  слушал  поучительные  речи.
Он  говорил  и  говорил,  забыв  о  том,
Что  полночь,  догорают  тихо  свечи.

Кареты  ранней  за  окошком  бубенец,
А  мы  всё  разговор  не  прекращаем  -
Старик  пред  зеркалом,  а  в  зеркале  юнец
Встречались  как-то  вечером  за  чаем.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829205
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Осужденный на Печаль

Мечта умеет обижаться и может даже наказать

*  *  *
Мечта  умеет  обижаться
и  может  даже  наказать.
Порою  нужно  воздержаться
и  всем  соблазнам  отказать.

Внутри  тебя  живет  идея,
с  утра  молитву  ей  прочту.
Не  понимая  кем  я  был  и  где  я
осуществлю  свою  мечту.

Вернись  к  себе.  Порви  все  связи.
Забудь  про  ласку  и  комфорт.
Пока  не  вырвешься  из  грязи,
тебе,  увы,  не  повезёт.

Будь  крепок.  Думай  только  трезво.
И  целься  только  в  саму  суть.
Вот  шелуха  уже  облезла,
с  пути  прямого  не  свернуть.

В  тебя  Вселенная  поверит,
подымет  крылья  за  спиной,
границы  мужества  измерит
и  не  отдаст  судьбе  иной.

Гораздо  большего  мы  стоим
и  перед  смертью  нет  тоски.
Ты  не  один,  ты  -  мирный  воин.
Ты  сможешь  радость  обрести.

15  марта  2019  г.  
г.  Киев




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829176
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 16.03.2019


blackberry_poems

мені ні розпуста, ні скромність не личить

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  хто  спати  не  дасть  спокійно.
Я  з  тих,  хто  завжди  сміється  в  обличчя.
Я  з  тих,  біля  кого  не  дихаєш  рівно,
Мені  ні  розпуста,  ні  скромність  не  личить.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  що  під  ребрами,  там,  міцно-міцно,
І  в  кожному  сні  з  нереальним  вогнем.
Я  з  тих,  хто  завжди  обійматиме  ніжно
Із  навіть  уввігнаним  в  серці  ножем.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  кого  бачиш  у  всіх  перехожих.
Підкосяться  ноги.  Сповільниться  крок.
І  ти  вже  не  зможеш,  і  ти  вже  не  схочеш
Нічиїх  обіймів,  нічиїх  зірок.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  що  доводять  до  приступів  люті.
А  потім  дарують  політ  і  екстаз.
Солодкими  краплями  меду  в  грудях.
Полином  гірким  кожен  раз.

🍬🍬🍬
Я  з  тих,  що  любитимуть  аж  до  останку.
Я  з  тих,  кому  всі  таємниці  вночі
Без  масок,  брехні  і  прикраси  розкажуть.
А  потім  залишать  напам'ять  дощі.
____
Я  з  тих,  хто  в  душі.  І  кого  пам'ятають.
Якби  ж  бути  з  тих,  кого  не  відпускають..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829167
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


ihor_fediv

Шанс

Переповнена  чаша  терпіння
Запалила  суспільний  протест,
Щоб  звільнити  усіх  від  свавілля,
Не  чекаючи  помсти  небес.
Розбудили  потужну  стихію,
Щоб  лунали  слова  каяття,
Зародили  у  душах  надію
На  нове  і  щасливе  життя.
Неможливо  щораз  існувати
У  полоні  примарних  ідей,
Перед  долею  спину  згинати
Розчинятись  у  масі  людей.
Забувати  свої  побажання,
Особисту  життєву  мету,
Неможливе  постійне  мовчання,
Коли  бачиш  навколо  біду.
І  стихія,  змітаючи  догми,
Поруйнує  старі  береги,
Допоможе,  без  зайвої  помпи,  
Будувати  нове  на  віки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829023
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Теоретик

Основи поетики. Куртуазна лірика.

XII  століття  відзначилося  інтенсивним  будівництвом  замків,  які  залишалися  фортецями,  але  в  той  самий  час  зберігали  певний  комфорт  і  навіть  блиск.  

У  лицарів  з'являється  вільна  хвилинка,  яку  вони  проводять  в  розвагах  і  забавах.  У  замках  нерідко  проходять  поетичні  змагання.  Саме  в  придворному  середовищі  зароджується  куртуазна  література,  яка  відображає  смаки  та  інтереси  цієї  верстви  населення.  Значення  слова  "куртуазний"  пов'язане  з  новими  рисами  лицарського  побуту.

Виникає  новий  ідеал  людини,  новий  куртуазний  кодекс  поведінки.  До  лицаря  тепер  ставлять  більш  складні  етичні  й  естетичні  вимоги.  Він  повинен  бути  вихованим,  щедрим,  шляхетним,  захищати  слабких  і  пригноблених,  бути  добре  освіченим,  розбиратися  в  музиці,  грати  в  шахи,  вміти  виконувати  і  складати  пісні,  і  взагалі,  бути  здатним  на  тонкі  почуття,  що  проявляються  в  любові  до  прекрасної  дами.  

Одним  з  основних  жанрів  куртуазної  літератури  стає  канцона  –  (італ.  "пісня"),  назва  якого  підкреслювала  його  музикальність.  К.  створювалася  самою  структурою  строфи,  яка  розпадалася  на  дві  або  три  метрично  різні  групи,  що  складалася  у  певний  мелодійний  малюнок  за  рахунок  "висхідної"  і  "низхідної"  інтонації  та  чергування  довгих  і  укорочених  рядків.  Частина  з  "висхідною  інтонацією",  своєю  чергою,  ділилася  на  "два  кроки",  відмічені  подібним  розташуванням  рядків  і  іноді  тотожністю  рим.  Зв'язок  між  "висхідною"  і  "низхідною"  частинами  підтримувався  римою.

В  українській  літературі  до  цієї  форми  звертався  В.  Самійленко.  Так,  у  його  поетичному  циклі  «Весна»  крім  сонетів  зустрічаємо  дві  канцони:

Вона  вже  йде,  
І  серце  жде  
Її,  як  кралю  молоду,  
Іди  ж  скоріш,  
Мене  потіш,  
Тобі  назустріч  я  піду.  
В  ряснім  гаю  
Журбу  свою  
Забуду,  щастя  там  знайду,  
По  муках  всіх  
До  чар  твоїх  
З  сльозами  щастя  припаду.  
Тобі  ясній,  
Тобі  благій  
Я  розповім  свою  біду;  
Твоїм  квіткам,  
Твоїм  пташкам  
Гучні  я  співи  заведу.  
Іди  ж  мерщій!  
В  природі  всій  
Я  чую  вже  твою  ходу.  
Красо  моя!  
Зустріну  я  
Тебе,  як  кралю  молоду.

Іншим  найважливішим  жанром  куртуазної  поезії  була  сирвента,  що  структурно  відповідала  жанру  любовної  канцони,  але  відрізнялася  від  неї  тематикою  громадського  змісту:  політичної  і  нерідко  сатиричної.  У  сирвенті  трубадури  торкалися  питань  війни,  феодальних  усобиць,  взаємних  відносин.  Переваги  і  недоліки  тієї  чи  іншої  персони  або  навіть  цілої  соціальної  групи  обговорювалися  в  сирвенті  з  усім  запалом,  без  усякого  стримування  негативних  емоцій.  

Однак  частіше  сирвенти  були  "персональними"  і  викривали  не  тільки  моральні  пороки  супротивників,  але  і  їх  поетичну  бездарність.  
Подібно  до  того,  як  канцони  прямо  або  ж  через  довірену  особу  переправляли  до  адресата,  сирвенти  посилали  ворогу,  і  вони  нерідко  сприймалися  як  виклик,  на  який  відповідали  дією  або  словом.  Така,  наприклад,  сирвента  "Про  те,  що  нестерпно",  написана  трубадуром  Ченцем  Монтаудонскім:

І,  бог  свідок,  мені  неприємно
Захопленість  молодика,  чий  щит,
Незайманий,  невинно  блищить,
І  те,  що  капелан  неголений,
І  той,  хто,  злобствуя,  гострить.

Зауважимо  однак,  що  при  всій  протилежності  змісту  канцони  і  сирвенти,  бувало,  зближалися  в  тих  випадках,  коли  строфи  з  політичною  і  військовою  тематикою  включали  в  своєму  складі  і  похвалу  коханій.  

Куртуазні  поети  не  тільки  часто  співали  полеміку  між  собою,  а  й  нерідко  культивували  форми  з  внутрішньою  діалоговою  природою.  Так,  своєрідним  діалогом-суперечкою  був  жанр  тенсони.  Трубадури  сперечалися  на  теми  лицарського  етикету.  Наприклад,  вони  могли  обмінюватися  думками,  що  краще:  бути  чоловіком  Дами  чи  її  коханцем,  віддати  перевагу  служінню  Дамі  або  лайливій  славі  і  т.д.  В  області  поетичної  творчості  найбільш  значимою  була  полеміка  про  відмінності  "простого"  та  "темного"  стилю.  

Так,  популярністю  користується  тенсона,  в  якій  два  поета  міркують  про  мотиви  своєї  пристрасті  до  різних  стилів:  перший  відстоює  привілеї  "темного"  стилю,  вишукану,  витончену  манеру,  другий  віддає  перевагу  простій  і  ясній,  більш  доступній  поезії.  

Діалогова  структура  відрізняє  також  жанр  пастурелі.  У  генезі  цього  жанру  злилися  дві  традиції:  антична  і  фольклорна  середньовічна.  На  тлі  ідеального  пейзажу,  найчастіше  весняного  чи  літнього,  розгортається  опис  зустрічі  лицаря  з  пастушкою.  Розмова  між  цими  представниками  різних  станів  розвивається  в  дусі  змістовного  і  стильового  контрасту,  що  створює  комічну  тональність.  Лицар,  який  намагається  спокусити  пастушку,  з'єднує  свої  домагання  з  формулами  витонченої  куртуазії.  Але  селянська  дівчина  виявляється  стійка  проти  грубих  лестощів  і  з  насмішкою  парирує  репліки  нав'язливого  кавалера,  який  залишається  ні  з  чим.  Один  з  ранніх  зразків  пастурелі  знаходимо  в  поезії  трубадура  XII  в.  Маркабрюна:

Вчора  в  вечірню  годину  
Стрів  я  дівча  біля  тину,  
Просту  пастушку  невинну.  
Ще  й  одягла  та  дівиця  
Теплу  квітчасту  хустину,  
Хутряну  шубку  козлину,  
Синю  картату  спідницю.

Любко,  таж  феї  літали,  
Як  у  колисці  ви  спали,  
Вашу  красу  захищали.  
Тільки,  прекрасна  дівице,  
Ви  б  іще  кращою  стали,  
Якби  мені  ви  сказали  
Ближче  до  вас  притулиться.

Пане  мій,  ніби  та  злива,  
Ви  клянетеся  бурхливо,  
Палко,  завзято,  чутливо.  
Лицарю,  -  каже  дівиця,-
Честь  бережу  я  цнотливо,  
Щоб  від  неслави,  можливо,  
Потім  весь  вік  не  журиться.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829013
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Марк Маламура

Навіяне вітром любові

Любов  оцю,  мені  навіяв  вітер,
Приніс  її  у  пелюстках  квіток
Приніс  в  росі,  яку  не  мав  де  діти,
І  в  моїм  серці  той  проріс  росток.

Зросла  любов,  розквітла,  забуяла,
Вона  мене  вернула  до  життя.
Найкращі  дні  в  житті  подарувала.
Любов  горіла  і  палав  в  ній  я.

Колись  казав,  що  так  палать  не  зможу,
Але  тепер  -  горю  у  цім  огні.
Не  знав  тоді,  що  так  любити  буду,
Але,  прийшла  весна...  І  полюбив.

Весна  прийшла  не  тільки,  лиш  надворі,
Весна  розквітла  й  у  моїй  душі
І  срібно-чисті  крапельки  прозорі,
Омили  маревом  весняних  мрій.

А  ти  пішла...  Я  сам  лишився  знову,
І  в  серці.  залишилася  любов.
Куди  ти  йдеш?  Чого,  ти  йдеш  од  мене?
Тебе  спитати  хочу  знову  й  знов.

Та  ти  пішла.  Тебе,  вже  не  здогнати,
А  я  лишивсь,  у  самоті  надій.
Тобі  бажаю  у  житті  лиш  щастя!
Якого,  не  судилось  мать  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660670
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 14.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

ДОБРОЕ УТРО

Доброе  утро-  
Когда  просыпаешься  рядом
Носом  уткнувшись  в  родное  твое  плечо.
Доброе  утро...
И  снова  мы  встретились  взглядом.
Зевнешь,  улыбнешься,  обнимешь  меня  горячо.

Доброе  утро...
Ни  звука,  ни  слова  не  нужно.
Время  еще  не  проснулось.  Часы  не  спешат.
Доброе  утро-  
Когда  еще  нежиться    можно,
Прищурив  от  счастья  глаза  в  подушку  дышать.

Доброе  утро-  
С  любимыми  так  просыпаться,
Шторы  откроем,  согреемся  в  первых  лучах,
Доброе  утро-  
Минутку  еще  поваляться,
Позже  заботы,  не  думать  сейчас  о  делах.

Доброе  утро-  
Пора  насладиться  друг  другом,
Впрок,  на  весь  день  насмотреться  в  родные  глаза.
Доброе  утро...
Секундная  мчится  по  кругу,
Но  не  отпустит  на  миг  твоих  глаз  бирюза.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828982
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ден Мун

Вдыхай туман от сигарет

Дождись  ночную  электричку,
Там  никого  давно  уж  нет.
И  как  обычно,  по  привычке,
Вдыхай  туман  от  сигарет.

Садись  на  место  у  окошка,
Смотри  в  печальное  окно.
И  чувствуй,  как  скребутся  кошки.
В  груди  твоей  –  веретено.

И  ты  плетешь  безумно  счастье,
А  вместо  счастья  –  грусти  нить.
Что  разрезает  грудь  на  части,
Пока  ты  хочешь  докурить.

Вдыхай  уютный  летний  ветер.
Хоть  больно  –  действуй!  Дальше!  Жить!
Цени!  Вдруг  ты  на  белом  свете
Не  сможешь  больше  покурить.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iFiNlLt8sJw[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828958
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Quadro.Tony

Помнишь

где-то  там  за  поворотом
праздник  нас  застал  когда-то
помнишь  старый  бонг  и  ноты  -
оловянные  солдаты...
где-то  там  в  пустой  квартире
эхом  звуки  первых  песен
там  друзья,  гитара  -  лира
все  казалось  так  чудесно

а  потом  в  глазах  напротив
осень  испугалась  лета
на  перронах  ты  оставил
детство  и  стихи-билеты
и  теперь  бежишь  навстречу
неизбежности  разбитой
-  нет,  не  надо  больше  сдачи
только  дверь  оставь  открытой

может  там  за  поворотом
времени  туман  излечит...  
ложь.  на  удаленных  фото
до  сих  пор  ты  не  отмечен
где-то  там  в  пустой  квартире
праздник  был  и  было  лето
там  ее  глаза,  и  ноты  -
все  остались  на  кассетах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828960
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Хлопан Володимир (slon)

ВОТ ОНО, ГЛУПОЕ СЧАСТЬЕ… С. Єсєнін (переклад)

Ось  воно,  щастя  бездонне,
З  білими  вікнами  в  гай!
Тихо,  мов  лебідь  червоний,
Сутінок  плине  за  край.

Здрастуй,  блаженне  затишшя,
З  тінню  берези  в  воді!
Зграя  пташина  на  стрісі
Зорям  псалми  сокотить.

Там  десь  за  садом  несміло,
Там,  де  калина  цвіте
Юнка  тендітна  у  білім
Лагідну  пісню  веде.

З  поля  серпанок,  мов  ряса,
Стелиться  тихо  до  ніг...
Миле,  розпатлане  щастя,
Свіжа  рожевосте  щік!  
_________________________
Вот  оно,  глупое  счастье,
С  белыми  окнами  в  сад!
По  пруду  лебедем  красным
Плавает  тихо  закат.

Здравствуй,  златое  затишье,
С  тенью  березы  в  воде!
Галочья  стая  на  крыше
Служит  вечерню  звезде.

Где-то  за  садом  несмело,
Там,  где  калина  цветет
Нежная  девушка  в  белом
Нежную  песню  поет.

Стелется  синею  рясой
С  поля  ночной  холодок…
Глупое,  милое  счастье,
Свежая  розовость  щек!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776722
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.03.2019


Лінивий Євген

О нене

О  нене,  ненечко  моя  рідненька,  підкажи
Як  мені  викричатись,  виплакатись,
Та  так,  щоб  не  всохнутися,
Не  згинути,  не  пропасти!
Щоб  не  впасти,  на  шляху,  який  обрав,
Щоб  не  зажуритися  у  тій,  яку  покохав.
Щоб  не  через  біль...  а  так,  як  у  кіно,
Де  все  закінчується  хепі  ендом.
Щоб  дітям  не  зробити  боляче,  не  лишити  їх  родини
Щоб  не  залишити  одних,  через  чиюсь  провину
О  нене,  ненечко  моя  рідненька,  підкажи
Як  мені  шанувати  її,  щоб  не  скривдити?
Не  нашкодити,  не  вистрілити,
Не  грюкнути  дверима  і  залишити  одну.
Щоб  страждала!!!
О  нене,  чи  вона  колись  страждала?
Чи  кидало  її  тіло  по  стінам  від  мук?
Чи  бачила  вона  колись  втрату?
Чи  чула  в  повній  тиші  гучний  звук?
Який  серцем  вибивався  через  грати.
Чи  божеволіла?  Чи  гинула  від  жалю?
Чи  ковтала  сльози,  коли  кривдила  словом?
Чи  задихалась  від  причиненого  лиха?  Не  знаю!
Бо  вона  ж  ніколи  не  втрачала  голову!
Як  я!!!  О,  нене,  як  мені  бути?
Вона  ж  кожного  дня  бачить  мене!
Чує  мене!  Торкається  мене!  Відчуває  мене!
Вона  ж  кожного  дня,  ненавидить  мене!
О  нене,  ненечко  моя  рідненька,  підкажи
Як  мені  наше  кохання  вберегти?
Щоб  не  заполонила  мене  пітьма
Щоб  не  стати  Дияволом  в  її  очах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828862
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

НЕ ПО СЕБЕ

Не  по  себе  иногда  становится,
Когда  срывается  сильный  ветер
И  поседевший  холодный  пепел
В  лицо  бросает,  кружит  по  улице.

Не  по  себе  и  порой  до  ужаса,
Когда  над  домом  твоим  под  вечер,
Как  будто  проклято  место  встречи,
Вороны  черной  воронкой  кружатся.

Не  по  себе,  как  по  пальцу  молотом,
Когда  в  квартире  один  средь  ночи
Уснуть  пытаешься,  что  есть  мочи,
Вдруг  этот  взгляд  и  дыханье  холодом.

Не  по  себе  и  до  хрипа  съёженный
Застрянет  голос  во  тьме  морозной,
Когда  ты  жмёшь  в  тормоза,  но  поздно,
А  в  свете  фар  лишь  овраг  завьюженный.

Не  по  себе  иногда  случается,
Но  только  страх  не  пускай  на  волю,
Сожми  ладони  в  кулак  до  боли,
Покрепче  зубы  сцепи,  не  жалуйся.

Бывают  разные  ситуации:
Не  по  себе  или  страшно  очень,
Но  совладать  ты  обязан.  Впрочем,
Отнюдь  не  новая  информация.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828773
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Лилея

Всего лишь несколько мгновений…

Всего  лишь  несколько  мгновений...
Я  почувствовала  тебя...
Без  слов  и  прикосновений
Окутала  Любовью  Весна!
По  воздуху  летят  флюиды  Любви...
Давай  с  тобой  помолчим...
О,  как  приятны  звуки  тишины...
Праздник  Души!
Весна!
Ты  почувствовал  тоже?
Конечно,  да!
Ведь  ,знаю,  была  не  одна...
Нежность...
Окутала...
Всего  лишь  несколько  мгновений...
Волшебница  Весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828407
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Georg Sozdan

Love and Peace

Я  між  двома
Воюющими  сторонами
З  двох  великих  культур
Роблю  одну
Кладу  собі  цукор
До  кави
Себе  на  всю  ніч
Лишаю  сну
І  розум  мій  валяється
Тверезий
То  в  кріслі  то  бігає
Палити
Вуглик  запекло  пече
Персти
Гашу  його
І  ми  вже  квити
У  нього  мабуть  привід
Був  до  бійки
Мені  йому  цікава
Бородьба
Я  на  таке  не  сплющую  повіки
І  не  заплющив
Би  Сковорода
Та  й  Соловйов
Задмухав  би  руками
Що  ж  не  вважав
Це  діло  за  праве
Я  між  двома  
Такими  рідними  світами
В  думках  роблю
Із  них  одне

[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828697
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Дружня рука

Весняна мова

Хтось  запалив  на  небі  зірку,
І  там  шукав  чарівну  хвіртку.
Щоб  увійти,  куди  захочеш,
Ти  тільки  мрію  їй  шепочеш  …
Хтось  вже  ввімкнув  на  дереві  концерт,
Розставив  між  дерев  мольберт,
Приходь,  чого  ще  ждеш,  малюй,
А  хочеш,  подругу  цілуй  …
Хтось  був  таким  надмір  жорстоким,
Що  плату  встановив  високу
За  те,  щоб  це  усе  вдавалось,
Але  йому,  мабуть,  не  склалось    …
Бо  це  все  в  жінку  заховалось,
І  не  буває,  щоб  не  здалась
На  щирість,  доброту,  тепло,
Всі  мури  стали  наче  скло  …
Воно  поранити  вас  може,
Але  уважність  переможе.
До  руху,  дотику,  до  слова.
Така  вона  весняна  мова  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828014
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

ПЕРЕЧИТАЕШЬ УЖЕ В НЕБЕСАХ

Темы  закончились,  взгляд  потускнел,
Серый  огарок  потухшей  свечи
Тихо  прошепчет:  "Ну  вот  и  предел.
Время  пришло,  больше  слов  не  ищи.

Перевернул  ты  последний  свой  лист
И  исписал  все  чернила,  мой  друг.
Пусть  же  останется  лист  это  чист,
Не  для  тебя  -  для  друзей  и  подруг.

Те,  кто  был  верен  в  плену  и  в  бою,
Память  оставив  навеки  в  сердцах,
Вместе  закончат  поэму  твою,
Перечитаешь  уже  в  небесах."

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828633
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Georg Sozdan

Бунтар

Я  кожен  день
Гартую  серце
Хочу
Щоб  стало
Воно  таке  як  сталь
Таке  не  може
Зникнути
Чи  вмерти
Я  кожен  день
Тепер  бунтар
Я  всім  погрожую
Коханням
Одну
Тебе
Лишу
В  безпеці
Більше  не  приходь
До  мене
Зрання
Мені  очортів
Твій  голос
На  касеті
Будь  цілою
Вусами  зацілована
Маєш  ще
Багато  часу
Іди  в  ті
Двері  де
Висить
Підкова
Завжди  обходь
Мою  чистеньку
Хату
На  тобі
Мого  доброго  слова
Хлібини
Не  дам
Сама  тепер
Складай  свої
Наколені  дрова
І  розберайся
В  тому
Що  є  квітка
Що  бур'ян
Зійшло  моє  сонце
Я  йому
Кажу
З  якої  сторони
Сходити
Це  моє
Тобі  стовідсоткове
І  решта  мене
Тобою
Сите

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828638
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

ВРЕМЯ СЕКУНДНЫМИ СТРЕЛКАМИ В КЛОЧЬЯ РАЗОРВАНО

Время  секундными  стрелками  в  клочья  разорвано,
Стёрты  границы  меж  нынешним,  прошлым  и  будущим.
Мгла  невесомая  правит  в  стране  зачарованной,
Мрачные  тихие  стражники-  кара  врагам  моим.

Сном  обездвижен-  беспомощен  пред  сновидением,
Точно  младенец  пред  силой  ломающей  крепости.
Тело  оставлю  в  заложники  и  привидением,
Вырвусь  я  чтобы  познать  невесомости  прелести.

Так  безграничны  просторы  за  плотью  страдающей,
Стены  во  тьме  растворились  и  в  дивное  странствие
Тут  же  отправлюсь,  в  дорогу  совсем  не  возьму  вещей,
Хоть  налегке  уходить  ощущение  странное.

Только  мгновение...  и  в  океане  бушующем
Плещутся  волны,  песок  белоснежный  у  берега.
Жарко  немного-  и  вот  уж  в  морозе  лютующем,
Ветры  шальные,  зима  и  метелью  метут  снега.

У  пирамиды  присядем  пить  чай  с  фараонами-
Свежие  новости  слушать  готовы  столетия.
Ронгбук  в  Тибете.  Монах  со  святыми  канонами
Долго  поведовать  будет  секрет  долголетия.

И,  осознав  до  конца  безграничность  возможного,
В  космосе  тёмном  галактики  строить  как  хочется,
Кегли  сбивать  раскалёнными  вечными  звёздами.
Лунного  хора  мелодия  тихо  доносится...

Только  заря  на  Земле  снова  мАнит  отчаянно,
Кофе  согреется  Солнца  лучами  рассветными.
Снова  границы  веков  из  крупиц  будут  собраны,
Сны  растворяются  быстро  с  глазами  открытыми.

Время  секундными  стрелками  мерит  столетия,
Прошлое  в  прошлом,  с  рассветом-  всегда  настоящее.
Ночь  отступила.  Минует  момент  неприятия.
Вот  и  проснулся.  Пора  собираться  в  грядущее...

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828514
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Евгений"Солнце"Мороз

Я - АНГЕЛ, ЧТО ТАНЦУЕТ В ТЕМНОТЕ

Я  -  ангел,  что  танцует  в  темноте,
Я  проводник  меж  теменью  и  светом,
Я  повидал  довольно  в  мире  этом
И  в  параллельной  вечной  Пустоте.

Несокрушим  под  тяжестью  веков,
Я  возрождаюсь  Фениксом,  мы  схожи,
Вновь  опаленный  сбрасываю  кожу,
В  мученьях  избавляясь  от  оков.

Не  поскупилась  Вечность  на  щиты,
Но  посылала  сладость  искушенья,
Всё  выжидая  слабости  мгновенья
Стремилась  захватить  мои  мосты.

Но  сокровенных  не  достиг  глубин
Ни  вечный  холод,  ни  пьянящий  морок.
Не  дремлю,  на  чеку  и  очень  зорок.
Я  -  вечной  своей  жизни  господин.

Евгений"Солнце"Мороз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828495
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Юхниця Євген

Й чоти́рнадцятилітка п’яна вбилась…

Коли  розбились  п’ятеро  на  «восьме*»,  
Й  чоти́рнадцятилітка  п’яна  вбилась…  Плачу.
То  я  б  спитав  батьків,  які,  …дорослі  -
Її  одну  лишили  в  хаті,  а  самі  –  на  дачку.
…Ще  динозаври,  кажуть,  за  дітьми  не  піклувалися.
Й  соснова  кокору́дка*  –  сама,  впала,
Шукає,  як  би  прорости,  не  затоптатися
А  люди?  Щоб  дітей  не  піклувати  змалку?

Осуджувати  не  себе  –  найгірше.
Про  це  й  схотів  сказати  в  цьому  вірші,
Бо  скільки  сам  донька́м  своїм  так  й  довіряв,
Коли  вважав:  їх  контролюю  стихаря́…

10.03.19  р.
*В  ніч  з  7-го  на  8-ме  березня  за  Київом  розбилася  автівка  з  хлопцями,  віком  27,  21,  19  років  і  з  14-літнюю  дівчинкою.  Усі  були  у  стадії  алкогольного  сп,ягніння.  Дівчинку  батьки  лишили  саму  вдома.
*Кокору́дка  -  шишка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828484
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Юхниця Євген

Сколько пощёчин из слов нерадивых

Обид  от  меня  –  больше  звёзд  во  Вселенной.
Попросишь  простить  –  ну  не  хватит  сто  жизней,
Чтоб  вспомнить,  сказать,  обратиться  смиренно,
За  страсть  и  жестокость,  за  чёрствость  и  низость.

…Он,  корень  цветка,  войны  –  химией  смертной
Ведёт,  чтоб  -  цвести,  размножаться.  Их,  столько  -
Погибших  растений,  своих  же  бактерий,
Кто  и  защищал  меня,  сгинув  подпольно…

А  сколько  пощёчин  из  слов  нерадивых,
Из  острых  и  резких,  от  смелых  не  к  месту…
Когда  наводненья  текли  от  поливов,
И  несправедливость  –  за  громкую  честность.

Что  толку,  когда  …попрошу?  …простят  грустное?
Хотя  –  да,  придут  потом  лучшие  –  к  мужеству.
…Такой  себе  …тайный  обмен  для  хорошего.
Чтоб  хоть  не  скреблись  виноватости  -  кошками.
...И  как-то  смягчить  пострадавшим  -  их  ужасы.

10.03.19г.  (  «В  день  Прощенного  Воскресенья»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828482
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Genyk

БИЙ В БАРАБАН КОЗАЧЕ

Відбувся  справжній  бій
І  хлопці  справжні  бились
Вони  і  є  справжні  брати
Що  в  справжніх  матерів  родились
Велично  сходилась  Москва
Бий  в  барабан,  козаче
Не  тільки  бокс  нам  Усик  показав
Мухаммеда  Алі  ми  бачили  неначе
Хтось  скаже,він  не  так  стояв  
Не  так  комусь  вклонився
Він  бився,знаменито  боксував
Суперник  грізний  був,як  криця
Майстерності  снувалась  паутинка:
Я  не  дістаю  його,не  дістаю!
Складалась  так  бою  картинка
А  той  все  вишивав  і  гаптував
У  всій  красі,на  все  спроможний
І  люд  московський  завмирав
Бо  лицар  був-непереможний

                                   GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825000
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 10.03.2019


Ден Мун

Ты была мне

Ты  была  мне  безумно  верна,  

В  моём  омуте  сердца  забылась.  

Так,  что  омут  сожгла  дочерна.  

И  навеки  со  мною  простилась.  

 

Ты  была  мне  безумно  родна.  

Моё  сердце  в  конвульсиях  билось,  

Когда  болью  его  до  пьяна  

Напоила  и  тут  же  забылась.  

 

Ты  была  мне,  была  мне  одна.  

Ты  каким-то  свеченьем  светилась.  

Что  тот  свет  меня  выжег  до  дна.  

Заплясала  там  тьма,  заискрилась.  

 

Ты  была  мне..а  кем  ты  была?  

Даже  большим,  чем  мне  бы  хотелось.  

Даже  меньшим  -  завидная  смелость  

Сделать  сердце  бокалом  вина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828448
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Ден Мун

"Быть"

“Быть”  сегодня  -  пасмурно.  

Жизнь  болеет  насморком.  

Люди  ходят  тучами.  

По  такому  случаю  

 

Я  в  душе  навел  ремонт.  

И  достал  свой  лучший  зонт.  

Чтоб  людей  поток  дождя  

Не  забрызгал  тьмой  меня  

 

Вдруг  свернешь  за  поворот  -  

Там  тоска  и  грусть  идет.  

Улыбнусь  на  32  

И  скажу,  что  мне  пора.  

 

“Быть”  сегодня  тяжело.  

Много  вихрей-туч  на  зло.  

Вдруг  случилось  и  с  тобой  -  

Залезай  под  зонт  со  мной.  

 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828449
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Sweet bitterness

Мы больны, безнадежно больны друг-другом….

Мы  с  ним  больны,  безнадежно  больны      друг-другом,
До  того,  что  дышать  становится  все  тяжелей...
Он  для  меня  и  боль,  и  в  то  же  время  чудо,
Он  может  исцелить,  спасти,  а  может  спрятать  в  клетке  из  цепей!

Его  наверно  выдумали  бесы  Афродиты,
И  вот  один  из  них,  живёт  в  моей  ещё  нетронутой  душе...
Я  стала  ласточкой  на  диких  скалах  монолита,
Только  как  мне  выжить,  ласточке  с  папье-маше?!

Я  даже  не  могу  блеснуть  слезой  под  его  пылким  взором,
Когда  в  сердце  печаль  —  в  его  глазах  мое  спасенье!
Он  никогда  не  посмотрел  в  мои  зеленые  с  укором,
Но  и  его  любовь  в  них  не  нашла  свое  немое    отраженье...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828457
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


golden-get

Хіба можна ображатися на жінку?

Хіба  можна  ображатися  на  жінку?
На  хитрощі  .  інтриги  та  капризи.
Бо  це  природні  їх  характеру  частинки.
І  ти  готов  будь  до  любих  сюрпризів.  

Бо  чоловік  керує  та  рішуче  діє
Звертати  не  повинен  він  увагу...
Бо  є  кохання  воно  тебе  гріє
Тримай  будь  ласка  рівновагу.

Хіба  можна  ображатися  на  жінку,
Бо  вона  твоя  радість.  берегиня...
А  що  до  її  вчинків?
Пробач  .  бо  це  твоя  дружина.

Бо  як  би  вона  тобі  потурала,
Та  згодна  була  з  кожним  твоїм  словом.
Така  ось  жінка  була  не  цікава
А  так  у  тебе  кожен  день  щось  є  незвичне,  нове...

Любить,  кохайтеся  ,  бо  вони  як  зірки...
Їх  мерехтиння.  як  серденько  б'ється  .
Що  саме  є  важливо  у  житті  -  це  жінки
А  що  до  щастя?  Воно  не  минеться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828464
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Лінивий Євген

Робінзон

Лишився  один,  в  безмежній  пустелі  скорботи
Лютує  ненависть,  та  я  її  міцно  тримаю
На  вигляд  —  людина,  в  середині  мене  істота
Яка,  моє  серце,  на  дрібні  шматки  розриває

Ні  краплини  дощу,  лише  піт  зволожує  тіло
Ні  кроку  вперед,  чекаю,  мов  вітру,  біду
І  сонце  пекельне  у  сірому  небі  кипіло
І  «П'ятницю»,  тут,  навряд  чи  колись  я  знайду

Лишився  один.  Самотність,  то  рай  для  печалі
Мов  чорна  діра,  поглинаю  увесь  негатив
Я  кожного  дня,  збираю  докупи  медалі
Якими,  за  біль,  мене  Диявол  нагородив

Ніщо  не  врятує.  Мій  острів  покинутий  вами
І  ви  ж,  ненавмисно,  топили  свої  кораблі
А  в  цім  океані  лютує  скажене  цунамі
Яке,  з  головою  накриває  всі  острови...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828459
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Малиновская Марина

< Он дарил ей духи, чтоб она не грустила… >


Он  дарил  ей  духи,  чтоб  она  не  грустила...
Он  дарил  ей  духи  вместо  встречи  с  собой...
Его  работа  увлекла,  всецело  захватила,
Хотя  и  близок  был  он  с  ней  Душой!...

Он  дарил  ей  духи,  которые  она  любила...
Любовь  к  нему  -  была  и  есть  сильней!
Лишь  о  любви  она  его  в  стихах  просила,
Чтоб  не  забыл  её,  не  потерял  в  потоке  дней...

Он,  увлеченный  своей  жизнью,  все  же,  забывал,
Но  аромат  духов  напоминал  о  ней,  и  он  дарил  духи...
Она  же,  думая  о  нём,  писала  для  него  стихи...
Он,  принимая  их,  в  работу  -  от  любви  к  ней  -  убегал...

Он  не  хотел  её  любить,  она  его  любила...
Он  просто  тонко  наслаждался  ею,  как  искусством...
Она,  всё  понимая  тонко,  в  тишине  грустила...
И  отпускала  медленно  свои  возвышенные  чувства...

Он  дарил  ей  духи,  чтоб  она  не  грустила...
Он  дарил  ей  духи  вместо  встречи  с  собой...
[i]В  один  прекрасный  день  она  проснулась  и  решила:
Я  буду  счастлива,  пусть  даже  не  с  тобой!...[/i]



(c)  Марина  Малиновская,  /  август  2018  /

БлагоДарю  за  тёплое  внимание!
Желаю  всем  любви,  счастья,  добра,  процветания!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828128
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Д З В О Н А Р

ЄДНІСТЬ СВІТУ ТА ПОЕЗІЇ (побажання поетам)

.                    "Поєднаєм  красою  гармонію  слова..."
                                                                         

Єднайтесь  браття,  єднайтеся  люди  -
Лиш  в  єдності  в  душах  звучить  метроном.
Без  єдності  щастя  в  людства  не  буде,
Такий  в  нашім  світі  найвищий  закон...

Ми  ж  на  планеті  розумні  творіння
І  в  мріях  ми  линем  до  світлих  висот.
То  ж  покажем  всім  усі  свої  вміння:
І  пісню  душі,..  і  пориви  чеснот...

Хай  розуму  думка  горить  в  нас  завжди  -
Поезія  ж  кличе  до  світлого  дня...
І  ти  у  спокусу,  у  гріх  не  впади,
Бо  у  твоїх  руках  творіння  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591871
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.03.2019


Юхниця Євген

Спинки из берложек для Солнышков

Утром  солнце  чрез  окошко
Слепит,    нежит,  греет,  будит:
Это  –  лето  снится  с  кошкой?
Иль  весна  сигналит  людям,
Что  пора  всем  -  из  берложек
Спинку  доставать  и  гру́дьки?

06.03.19  г.  («Мартовское  утреннее  солнышко»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828087
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ден Мун

Люди бумажные

Люди  бумажные    

Мокнут  под  дождем.  

Где  вы,  отважные?  

Что  здесь,  одним  днем?  

 

Дождь  ведь  закончится,  

И  тушь  стечет  ниц.  

Грудь  обесточится  

Безразличьем  лиц.  

 

Держишь  тьму  за  рукав,  

Говоришь:  “И  пусть”.  

Проверь,  вдруг  ты  попал,  

В  свой  же  капкан  чувств.  

 

Верю,  однажды  мы  

Решимся  взлететь.  

И  сбросим  бумажность,  

Не  боясь  сгореть.  

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AaWPduHl_j8[/youtube]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827905
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Georg Sozdan

Ты слишком долго остаешься молодой

Года  текут
Мне  стала  нравиться  
Старость
Этих  заполненых  минут
Сладкий  кофе
Карандаш  и  усталость
Ты  слишком  долго
Остаешься  молодой
Тоналка
Тушь
Крема
Спишь  до  обеда
Черт
Мне  не  увидеть  тебя  седой
Ты  так  красива  до  сих  пор
Роздета
Мой  Тибет
Под  зонтом  с  сигаретой
По  прогнозу
Дожди
Мне  стала  нравиться  
Эта  планета
И  то  что  происходит
В  груди
Стихи
Слова
Табак
Конфеты
Что  мои  вещи  у  тебя
Ты  дочь  Шекспировской  Джульеты
По  гороскопу
Ты  змея
В  рваных  джинсах
Китайский  чай  и  мед  китая
Знай
С  нами
Ничего  плохого  не  случиться
Даже  если
Ты  станешь
Седая

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827928
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Лінивий Євген

Відьма

А  як  тебе  іще  назвати?  Коли  ти  не  з  людського  тіста
Я  знаю,  вмієш  ти  літати,  я  бачив,  твій  політ  над  містом
Твої  зелені  очі,  блищать  немов  Фура*  смарагд
І  погляд  твій  заворожив.  Ну  що  сказати,  я  твій  раб
Ти  зіллям  чарувала  думи,  і  тілом  спрагу  вгамувала
І  в  келиху  вино  червоне,  разом  зі  мною  скоштувала
Дивилась  поглядом  у  душу,  і  шепотіла  про  кохання
В  очах  моїх  все  поплело,  я  думав,  що  ця  ніч  остання
Ну  а  на  ранок  стихло  все.  Ні  спогадів,  ні  зайвих  слів
Ні  запахів,  ні  подиху,  нічого  не  лишилося,  окрім
Думок  про  тебе,  болі.  І  в  серці  моїм  линув  параліч
Ти  все  в  мені  заворожила,  і  все  це,  за  одну  лиш  ніч
А  далі  що?  Кайдани!  Життя  зламається  із  тонким  хрустом
Чи  може  зникнеш  ти  навіки,  і  серденько  моє  відпустить
Хоча  навряд  чи.  Відьма  ж  ти,  яку  я,  ***  покохав
Тепер  живу  із  цим  прокляттям,  чи  може  навпаки  –  це  дар
Який  не  кожен  втримає,  коли  зустрінеться  з  тобою
Який  не  кожен  зрозуміє:  реальність  в  часі,  поза  грою
Тому  дивись,  жіноче  серце  –  сплелося  із  тонких  дротів
Їх  можна  якось  розірвати,  та  не  в’яжи  із  них  вузлів
Яких  потім  не  розплетеш,  не  зробиш  як  було  раніше
Вони  всі  відьми,  та  в  той  час,  вони  для  нас  є  чимось  більшим
Ніж  кухня,  діти,  дім,  турбота.  Зашити,  зшити,  випрати
Так,  з  ними  тяжко,  та  без  них  –  нам  і  хвилини  не  прожити

*  Найбільший  смарагд  у  світі.  Вага  каменю  становить  понад  11000  карат  або  2,27  кг  (1  карат  дорівнює  0,2  г).  Цей  велетень  був  витягнутий  на  світ  шахтарями  села  Музо  з  надр  смарагдової  гори  Фура,  розташованої  в  75  км  на  північ  від  Боготи  в  провінції  Бояка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827847
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Лінивий Євген

Друг

Чи  будеш  у  моїй  команді  ти  гравцем
Який  плече  підставить  у  тяжку  хвилину
Чи  будеш  у  моїй  руці  мечем
Який  у  серце  ворога  зарине
Чи  будеш  ти  в  моїм  житті  щитом
Яким  я  захищатиму  родину
Чи  будеш  у  моїм  житті  катом
Який  каратиме  чужу  провину  

Чи  будеш  вірним  ти  мені  до  віку
Стоятимеш  стіною  перед  ворогами
Чи  може  ти  втечеш,  знайшовши  втіху
Як  усі  інші.  Ті,  що  звалися  братами
Чи  нагодуєш  шматком  хліба  мою  родину
Яка  одного  дня  від  голоду  конатиме
Чи  зможеш  приютити  в  холодну  зиму
Коли  не  буде  нам  де  грітися  і  спати

Чи  сплатиш  усі  мої  борги  з  своєї  кишені
Якщо  одного  дня  стану  убогим
Чи  сину  моєму  даси  благословення
Якщо  я  раптом  стану  ближче  до  Бога
Чи  зможеш  поховати  мене  там
Де  ненька  моя  тихо  спочиває
Я  ж  за  такого  друга,  та  й  життя  віддам
І  я  горджусь,  що  ось  такого  друга  маю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827848
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


БГІ

КТО ТАЛАНТЛИВ

   Маше    Борисенко,    в    четырнадцать

Кто    талантлив    -    талантлив    во    всем,
Что    в    судьбу    его    Бог    посылает,
Остроумием    блещут,    сверкают    умом,
Поют,    пишут,    рисуют,    ваяют.

Находу,    налету,    с    кондачка,    мимолетом
Он    такое    для    нас    вытворяет!
Философом,    художником,    ученым,    поэтом
Иль    певцом    себя    миру    являет.

В    гении    таланта    щепотка    иль    горсть,
Но    в    труде    он    всего    достигает
И    удач,    неудач,    проб,    ошибок    не    счесть,
Лишь    в    шедеврах    своих    засверкает.

Словом,    кистью,    резцом,    топором
Божий    дар    в  красоту    превращает,
Мышкой,    пальцем,    волшебным    пером  -
Только    лишнее    все    отсекает.

Интернета    шум    заглушив    провидением,
Перлы    творчества    миру    являя,
Рожденные    Богом    бессмертные    гении
Вечно    живут    в    его    чести    и    славе.

Злословие,    зависть,    коварство,    обман
Все    таланты    под    час    угнетают,
Плыви    по    стихии    счастливым    волнам  –
Пусть    Всевышний    от    зла    охраняет.

Жизнь    интересная,    трудная,    сложная:
Детство,    юность,    взрослость    -    до    седого    конца…
Верю    в    твою    звездную    карту    дорожную
С    талантом    от    Бога,    с    судьбою    творца.

Миры    и    людей,    жизнь,    себя    познавай,
Трудись    и    твори,    выдумывай,    пробуй,
К    своей    цели    по    лестнице    жизни    шагай,
Будь    успешной,    счастливой,    здоровой!
_________________________________________
*На    фото    -    штрихи    из    жизни    и    творчества
Маши    Борисенко,    собранные    автором    в    альбом
на    Фейсбуке.    Выражаю    благодарность    родственникам
и    самой    Маше    за    помощь    в    сборе    материалов.
                   5.03.  2019  г.,  Киев

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827830
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Редьярд

Декілька життів

Хіба  то  правда,  що  життя  не  можна  пережити  двічі  ?
Бо  я  живу,  так  наче  в  ньому  декілька  життів:
Було  одне  життя-де  я  заглянув  смерті  прямо  в  вічі  
А  в  іншому-був  жебраком  поміж  бродячих  псів...


Було  життя  в  якому-хотіли  дух  і  тіло  погубити  
І  було  те-де  сам  я  став  катом  серед  катів...
Було  життя-де  всіх  знедолених  хотілось  захистити
Було  й  таке-де  міг  безжально  «дати  всім  чортів»...


Було  життя-де  я  майстерно  зміг  себе  перетворити,
з  жебрака  у  пана,  і  бути  свОїм  між  панів...
Було  життя-де  я  хотів  кого  завгодно  полюбити,  
Бо  від  життя  в  самотності,  я  ніби  очманів...


Та  знаю,  є  такЕ  життя-в  якому  хочеться  творити,  
Розкрити  серце,  душу,  в  справжню  вірити  любов-
Це  те  життя,  яке  воістину  я  хочу  пережити
Його  повторювати  завжди-знов,  і  знов,  і  знов...


Хіба  то  правда,  що  життя  не  можна  двічі  пережити  ?
Я  чув  багато  ствердних  версій,  роздумів,  розмов
Скажіть,  чому  ж  тоді  я  мушу  декілька  життів  прожити?!
Чому  переплелись  в  мені,  а  в  жилах  стине  кров  !?...


Напевно  через  них-так  сильно  серцем  охолов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827640
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Holger Dolmetscher

Утонченная женщина, хрупкая…

(психологический  портрет)

Утонченная  женщина,  хрупкая,  -
образ  пластики,  мыслей  и  чувств,
образ  логики,  мука  с  уступками,
голос  нежный,  слетающий  с  уст.
Кареглазая,  чуткая,  ясная,
невесомая  в  весе  ума;
ненаглядная,  просто  прекрасная,
что  мужчин  сводит  быстро  с  ума.
Непонятная,  очень  понятная,
непритворная,  с  чистой  душой...
Незатовоная,  в  чем-то  занятная,
с  ней  приятно  душе,  хорошо;
интересно  с  ней,  ибо  чудесная
доминанта  в  ее  голове...
Ее  аура  схожая  с  песнею,
что  звучит  словно  трель  в  синеве...
Впечатлительность  и  повелительность,
иллюзорность,  реальный  подтекст...
В  этой  женщине  благотворительность,
в  этой  женщине  слабость  и  секс;
в  этой  женщине  доля  божественна,
что  в  ней  видима,  слышима  и
эта  женщина  очень  естественна,
излагает  коль  мысли  свои...
В  ней  загадочность,  что  не  разгадана,
в  ней  порядочность,  мудрости  тон...
В  ней  задача,  что  свыше  ей  задана,
в  ней  научный  и  тонкий  резон.
Идеальность,  фрактальность,  теория,
когнитивность,  что  вне  инвектив...
В  ней  ответственность  и  аллегория,
а  в  улыбке  сплошной  позитив.
Эта  женщина  очень  красивая,
эта  женщина  очень  мила...
Эта  женщина  очень  учтивая,
что  несет  в  себе  много  тепла.
Эта  женщина  очень  задумчива,
эта  женщина  видит  сквозь  сон...
Эта  женщина  в  чем-то  уступчива,
в  ней  все  звуки  звучат  в  унисон.
Эта  женщина  принципиальная,
замыкается  где-то  в  себе...
Эта  женщина  вся  уникальная
в  своей  внутренней  жизни-борьбе!
Утонченная  женщина,  хрупкая,  -
образ  пластики,  мыслей  и  чувств;
образ  логики,  мука  с  уступками,
и  судьба  среди  жизни  безумств...

25.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827552
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2019


Сумирний

Агов, знайомі та незнайомі мені автори!!!

Шановні  друзі,  знайомі  та  незнайомі  мені  автори,
радо  вітаю  вас  усіх    із  міжнародним  днем  письменника!  Зі  святом,  яке  святкується  нині  3-го  березня,  і,  яке  пов`язано  працею  всіх  письменників,  поетів,  майтстрів  пензля  -  творців  доброго  і  прекрасного.
Адже  дотримуватися  звичаю  -  шанувати  злагоду,  сободу  і  мир  -  ось  приоритети  високого  мистецтва.  Це  ГОЛОВНЕ  і  для  письменників  і  для  споживачів  їх  творів!
Хай  усім  пощастить,  поталанить  та  здоровиться  нині  і  присно  і  повсяк  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827585
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Дружня рука

Душею гасиш полум'я свої

Якщо  б  була  остання  мить  у  цього  світу,
То  що  б  тоді  ти,  друже,  захотів?
Швидкі  авто,  блиск  влади,  самоцвіти,
Чудових  голосів  чарівний  спів?
Мені  здається,  не  про  це  б  ішлося,
Шукали  б  людську  щирість  і  тепло,
Їх  б  може  на  секунди  ще  знайшлося,
Щось  там  в  щілини  випадково  затекло.
А  потім  раптом  скажуть,  що  помилка,
І  що  у  вічність  мчить  людське  життя,
І  знову  бам  …  знайома  поведінка,
Банкноти  розбивають  почуття  …
Всьому  вони  виною  і  початок,
Болючі  так,  а  ще  більше  чудні,
Бо  зачіпають,  не  рахуєш  втрати,
Душею  гасиш  полум'я  свої  …
І  кожен  так  читає,  як  захоче,
Бо  в  кожного  погоничі  свої,
У  когось  очі,  що  горять  навпроти,
У  когось  фари,  краще  уночі  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827492
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


golden-get

Бо ми з тобою, як весняні та молоді струмки.

Кохати  Весну  ти  мене  навчила...
Забув  за  вік  свій  та  за  пори  року.
На  світ  дивлюся  я  юнака  очима.
Готуюсь  з  трепетом  до  кроку.

Кроку  до  мрій  та  думок  поетичних,
Кроку  до  зустрічі  з    Весною  молодою,
До  кольорів  духмяних,  феєричних  
До  спілкування  із  тобою...  

Бо  по  Весні  я  маю  щастя
Я  впевнений  ,  що  без  хвилювань
Можливо  мені  вдасться  
На  перехресті  зустрічатися  -  бажань?

На  перехрестях  пристрасті.  В  пригодах
В  тих  самих,  що  розчинимося    -  Ми...
Ти  моя  Весна.  А  чи  появиться  нагода
Коли  у    небі  чистому  почнемо  рахувати  ми  зірки?

Бо  впаде  ніч,  вона  буде  ласкава.
А  всесвіт  відкриває    чисті  та  нові  думки...
До  літа  нам  вже  йти  буде  цікаво.
Бо  ми  з  тобою  як  весняні  та  молоді  струмки.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827399
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Віктор Фінковський

Скасуйте війну

Скасуйте  війну  
Милі,  турботливі  людоньки,  скасуйте  скоріш  війну,
А  я  різнобарвними  фарбами  прикрашу  для  вас  весну
І  намалюю  вам  сонечко,  що  буде  завжди  сміятися,
І  більше  не  буду  плакати,  і  більше  не  буду  боятися.
Наші  батьки  і  родичі,  звільніть  від  воєнних  пут,
Щоб  тільки  на  свята  радісні  стріляв  і  гримів  салют!  -
А  я  із  пісочку  збудую,  будиночки,  щоби  гратися
І  більше  не  буду  плакати,  і  більше  не  буду  боятися.

Приспів:
Там,  де  триває  війна,
Дітям  нема  де  гратися,
Там,  де  триває  війна,
Малечі  не  можна  збиратися,
Там,  де  триває  війна,
Немає  такого  звіту,
Навіщо,  
коли  війна,  
гинуть  невинні  діти?

Милі,  турботливі  людоньки,  скасуйте  скоріш  війну,
А  я  різнобарвними  фарбами  прикрашу  для  вас  весну
І  намалюю  вам  сонечко,  що  буде  завжди  сміятися,
І  більше  не  буду  плакати,  і  більше  не  буду  боятися.
Переклад  пісні  Тетяни  Вітрової

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812227
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.03.2019


Д З В О Н А Р

ЦЕЙ СТРАШНИЙ ЗАВТРІШНІЙ ДЕНЬ . . .

Хай  нині  замовкнуть  всі  лорди,  
Коли  із  світом  говорить  поет...
Бо  в  серці  лунають  акорди  -
Слова,..  як  іскри  з  небесних  комет.

Лиш  Бог  зна,..  що  твориться  в  серці,
Коли  істина  креше  там  іскри...
В  незримому  тому  люстерці,
Де  небесні  танцюють  регістри...

Напевне  так  треба  у  світі,
Щоб  слово  Правда  стало  кристалом,..
Бо  правда  сьогодні  в  лахмітті,..  -
Наша  совість  зіткнулась  з  "металом".

Люди  згубили  розум  і  ціль,
Їх  цікавлять  лиш  влада  та  гроші.
В  їхніх  душах  буяє  лиш  цвіль  -
Атомна  смерть  в  гнилім  макінтоші...
 
 P.  S.
А  до  страшної  прірви  лиш  крок,
Де  пропадуть  всі  гроші...  і  наші  мрії.
Та  людство  не  вчить  вічний  урок...
...  От  і  сохнуть  від  жаху  наші  надії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696529
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 01.03.2019


Малиновская Марина

< Букет подснежников…>


Весна  очень  близко,  до  неё  уже  можно  рукой  подать...
И  скоро  начнут  первые  и  смелые  цветы  расцветать!
Так  и  мои,  новые  чувства,  пробьются,  как  подснежники,
Через  твою  сердечную  броню,  добавив  тебе  нежности!

Весна  очень  близко,  я  ощущаю  её  свежее  дыхание!
И  в  утренней  тишине  слышно  уже  звонкое  пение  птиц!
Какая  это  радость,  видеть,  как  Мир  снова  возрождается!
Обожаю  Весну!  Это  возможность  для  новых  чувственных  страниц...

Я  соберу  свои  чувства  в  букет,  как  первые  подснежники!
Такие  тонкие,  хрупкие,  невероятно  милые,  нежные!
И  подарю  тебе!  Просто  так!  От  светлой  Души!  Искренне!...
Хочется  снова  увидеть  глаза  твои  синие,  как  небо  чистые...

Я  собираюсь  к  тебе  в  гости  со  своим  букетом,  ожидай!  
Открывай  своё  Сердце!  И  вместе  со  мной  эту  Весну  вдыхай!...




(c)  Марина  Малиновская,  /  февраль  2019  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  

Желаю  всем  любви,  добра,  процветания!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827345
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Редьярд

Тягар і дар

Не  вистачає  слів,  одні  лиш  
почуття...
Ні  дотиків,  ні  поглядів,  одна  лиш  
в  серці  віра.
Це  почуття  забрало  часу  
сприйняття,
Тягар  і  дар-кохати  душу  
не  торкнувшись  тіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826675
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 01.03.2019


яся

А чи відкриється вона?

                             Наближаємося  до  ЖІНКИ.
                             Вісім  правильних  кроків
                             Зробиш  ти  
                             І  досягнеш  
                             Своєї  мети.
                             Щоб  заволодіти  нею
                             І  відчути  її  своєю,
                             Крок  перший
                             Сьогодні  зроби,
                             І  компліментом  її
                             Нагороди.
                             О!  Кішка  -  це  ти.
                             Так,  жінка  як  кішка,
                             Лагідна,  та  завжди
                             Кігті  напоготові  тримає.
                             Вона  ваші  дії
                             Наперед  усі  знає.

                             Усіх  з  початком  весни!
                             І  де  ж  діваються
                             Весною  ті  сни?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827316
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Лилея

Так глубоко Чувствую…

Чувствую...
Так  глубоко  Чувствую...
В  Душе...
С  мудростью,
Одновременно  с  лёгкостью...
Воспринимаю...
Что  родилось  во  мне...
Восторженно!
С  пониманием...
Дарю!
Тебе!
То  нежное...
Необычайное...
С  простотой
В  Душе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827001
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Женьшень

Кохання - любов

Кохання  -  любов
Вітри  поміж  нами
Думки  -  почуття
І  сльози  ріками

І  грає  струна
Про  вічне  й  святе
Про  те  що  у  душах
З  роками  не  вмре

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826320
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Ден Мун

Полураспад

Взглянул  на  солнце  золотое.
Увидел  черную  дыру.
Спрошу  дыру  ту:  «Кто  я?  Кто  я?»
И  в  тот  же  миг  полуумру.

Полунадеждой  сыт  не  будешь.
А  полужизни  краше  смерть.
Чего  ж  безмолвно,  Боже,  судишь?
Ведь  ты  –  на  треть.  И  я  -  на  треть.

Со  мраком  лодкой  до  рассвета.
Жизнь  нам  готовит  водопад.
Упрямых  много  нас,  поэтов.
У  всех  есть  свой  полураспад.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BI_UZ0BK0UU[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827214
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


М.С.

Моїх ніколи ще не бачив Ти очей. (Переклад з Інна Рубан-Оленіч)

Моїх  ніколи  ще  не  бачив  Ти  очей,
Торкання  рук  моїх  не  відчував,
Не  знаєш  ніжних  ти  моїх  речей,
Тремтіння  й  випадковий  переляк.
Ніколи  Ти  не  гладив  ще  моїх  плечей,
Ніколи  по  щоці  не  ковзала  щока,
Відволікти  мене  не  знаєш,  як,
Покликать,  щоб  здалеку  я  прийшла.
Не  нюхав  Ти  волосся  аромат,
Коли  цілуєш  вушко  ненароком,
І  оберемками  не  дарував  троянд,
Не  пив  зі  мною  ароматний  чай  квітковий.
Не  чув  ще  дихання  Ти  в  унісон...
Вологих  тіл  вогонь-торкання,
І  пристасний  не  оцінив,  в  дуеті,  стогін,
Перевіряєш,  часом,  Ти  моє  терпіння.
Та  я  ж  залишитись  лиш  в  мріях  можу,
Думки  про  Тебе  у  віршах  я  збережу,
Не  відпусти  мене,  вернувши  спокій,
Перетворити  я  не  хочу  мрії  в  попіл.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782466

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827236
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Дружня рука

Ти майже шепотіла … ці слова

Принишк,  притих  великий    стадіон*,
Ти  не  співала,  думала,  забули.
Загинув  той,  з  ким  вічність  в  унісон,
А  вони  біль  твій  душами  почули.
Зал  заспівав,  напам'ять  знав  слова,
Ми  любимо  тебе  замість  люблю  співали,
Ти  зрозуміла,  це  ще  не  межа,  
Для  кого  далі  жити  ти  вже  знала.
А  зал  і  не  просив,  щоб  ти  співала,
А  зал  просив,  щоб  ти  -  просто  була́,
Мабуть,  ти  рідною  для  нього  стала.
Ти  майже  шепотіла      …  ці  слова.

*  концерт  Лари  Фабіан  після  смерті  Грегорі  Леморшаля

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827237
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Юхниця Євген

Дихає пані Весна з усіх бо́ків.

Перше  березня,  сніг  ще  на  гіллях,  ,
Я  ж,  зранку,    до  тебе:
--Ти  ж  казала:  «Весною,  Поділля,
Мов  -  пта́шковий  щебіт».
…За  обидві  руки́,  і  на  вулицю,
Ти  ж  чомсь  –  незламна,
Кажеш:  
--Зустріч,  по  скайпу,  відбутися
Має,  продач  мені.

--Ти  ж,  …ти  ж  чекала  романтик  у  снах  –
Зимку  ро́ків...
--Так,  але  дихає  пані  Весна  –
З  усіх  бо́ків.

01.03.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827276
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Малиновская Марина

< Накорми сама себя хорошо, любовью!…>


Накорми  сама  себя  хорошо,  любовью!
Чтоб  не  бросаться,  как  голодная  собака  на  кость!
Также,  как  важно  следить  за  своим  здоровьем,
Важен  уход  за  Душой,  её  духовный  рост!

Важна  разборчивость  в  характерах  людей,
Чтобы  понять  кто  льстит,  кто  правду  говорит...
Когда  Душа  твоя  полна  любви,  то  суть  видней,
Ведь,  всё  настоящее  всегда  в  корень  зрит...

Скажи  самой  себе,  какой  ты  хочешь  быть!
Не  ради  хвастовства  и  самолюбования...
А  для  самой  себя,  чтобы  достойно  жить,
Через  развитие  хороших  качеств  растёт  и  благосостояние...

Любовью  накорми  сама  себя,  сполна!
Это  самое  вкусное  блюдо,  из  всех  возможных...
Из  чувства  полноты  смотри  на  мир,  ты  не  одна,
Кто  хочет  счастья,  жить,  любить,  простое  видя  в  сложном..  

Накорми  сама  себя  хорошо,  любовью!
Это  для  прекрасной  жизни  важное  условие!...



(с)  Марина  Малиновская,  /  январь  2019  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827082
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


rutzt

Вода та хліб – і вся вечеря…

Вода  та  хліб  –  і  вся  вечеря.
Сідає  смуток  на  чоло.
Хтось  тихо  стукає  у  двері.
Кого  іще  тут  не  було?
Кому  і  що  іще  віддати?!
Як  по  землі  вас  носить  Бог?!
Змішались  спогади  і  дати
Від  тих  прохань  і  тих  вимог!
Пощо  мою  ти  множиш  муку?!
Що  ти  забув  у  цій  дірі?!
Пішов…  Без  поспіху…  Без  звуку…
І  німб  світився  угорі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827073
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Regul

Зимний узор

 Пришла  зима  со  стужею  
 К  нам  окна  серебрить.
 Плету  из  слов  я  кружево
 И  вьётся  змейкой  нить.

 Как  долго  нитку  тонкую
 Мотала  я  в  клубок.
 Работу  трудоёмкую
 Хочу  закончить  в  срок.

 Плету  узор  старательно,
 Ложатся  строчки  в  ряд.
 И  взором  я  мечтательным
 Вплываю  в  зимний  сад.

 Сирени  куст  заснеженный
 Так  пышно  цвёл  весной.
 Твои  признанья  нежные
 Мне  вспомнились  зимой.

 Любви  прекрасной  веточку
 В  страницах  сберегла.
 Сиреневую  ленточку
 В  клубочек  я  вплела.

 Рябины  гроздья  красные,
 Как  пламя  на  снегу.
 Нить  алую,  атласную  
 В  клубок  свой  заплету.

 Те  ягоды  кровавые
 Присыпал  рано  снег,
 Твои  слова  лукавые
 И  твой  последний  след.

 С  клубочком  я  тропинками
 Ходила  дотемна.
 Листочков  со  снежинками
 В  корзинку  набрала.

 Вязала  долго  кружево,
 Старалась,  как  могла.
 За  окнами  завьюжило,
 Когда  платок  сплела.

 Надену,  и  уверенно
 Себе  я  улыбнусь.
 Я  без  тебя,  неверного,
 Прекрасно  обойдусь!

 Однажды,  в  ночь  бесшумную,
 Накину  свой  платок.
 Из  лучика  я  лунного
 Начну  мотать  клубок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767286
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 27.02.2019


яся

Неприспаний талант.


                                               Закидай    свої  сіті  у  глибоке  море  життя.    Ти  ловиш  людей,
               бо  маєш  багато  цікавих  ідей.  І  іскорки  в  очах  палають,  твої
               серце  і  душа  спокою  не  знають.
                                         Сплетені  із  СЛОВА    сіті,  ти  відчуваєш  блаженства  миті,
                 коли  праця  твоя  наповнює  змістом  усе  життя.
                                           Ти  щодень  закидаєш  свої  сіті.  Не  пропускай  жодної
                 миті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827031
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Ден Мун

Близится причал

Ты  осязаешь  мира  брешь?
В  мольбе.  Идеже  яство  ешь?
Был  древле  бодр,  юн  и  свеж?
Вкушал  как  дар?

А  днесь  же  нить  своих  надежд
Велит  печаль:  «Разрежь!  Разрежь!»
О,  ноша  горестных  одежд.  
Пал,  как  Икар.

Жар  к  бытию  воспламенял,
И  он  же  ранил  о  кинжал,
Что  безрассудно  ты  вонзал
Себе  же  в  грудь.

Уверуй,  бытия  Дедал!
Ты  –  челн.  Но  близится  причал.
Хоть  проклят  тот  девятый  вал,
Еще  чуть-чуть.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HFFRzug1wfY[/youtube]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826991
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Georg Sozdan

Добро твоє і смуглість рук

Добро  твоє  і  смуглість  рук
Таке  влаштовує  -  ігра  тіней
Ми  кажуть  бачимо  чуть-чуть
Та  й  сліпо  віримо  в  людей

Воно  незовсім  і  нещасне
Природа  наша  -  тіла  зорепад
Але  колись  усе  й  усе  погасне
Навіщо  ж  озиратися  назад

Навіщо  бачити  незвідані  світи
Чи  цінувати  деяку  забутість
Мені  того  вже  вистачить  що  -  ти
Ідеш  мені  на  зустріч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826856
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Georg Sozdan

Закрой глаза и слушай сердцем

Закрой  глаза  и  слушай  сердцем
Как  волны  плещутся  о  берег
У  них  ответы  о  прошедшим
О  том  чего  мы  ждем  и  верим

Пускай  к  лицу  и  лишь  мичтами
Так  чудно  ветер  освежает
О  том  что  было  только  с  нами
О  том  чего  никто  не  знает

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826740
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Georg Sozdan

Я все еще помню еще не забыл

Я  все  ещё  помню  ещё  не  забыл
Твоё  имя,  улыбку  и  взгляд
Что  в  ничтожно  осеннюю  пыль
Я  позволил  себе  потерять

И  сегодня  как  будто  тогда
Я  отвлекся  от  звуков  и  мыслей
Ведь  меня  прикоснулась  рука
Из  стихов  из  записок  и  писем

Лишь  как  память  как  свет
И  тепло  пережившее  годы
Может  твой  долгожданный,  Привет
Что  дороже  любви  и  свободы

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826742
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2019


Ali.Hn

Ти…

Спи...
Зі  мною  навіть  коли  ти  не  поруч
Сни...
З  тобою  створюю  власноруч
Ти...
І  ніч,  і  день  ті  не  озорі
Ми...
У  небі  ясні  зорі
Світ...
Увесь  в  твоїх  очах
Рука...
Твоя  в  моїх  руках.
Душа...
Давно  тобі  належить,
Вона...
Від  тебе  вже  залежить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826786
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Чайківчанка

ВИШКІРИВ ЗУБИ РАНОК ВЕСНЯНИЙ

Вишкірив  зуби  ранок  весняний,
Розпустив  промені  край  села.
Вдихнув  ,у  квіт  рум'янок  духмяний,
І  жайвором  летить    у  поля.
Березень  відчув  тепло  небес,
Зима,  ще  не  хоче  відступати.
Прийшла  весна  і  диво  з  чудес,
І  розквітає  садок  біля  хати.
Скреснула  крига  і  тече  рікою,
Зашарів  пролісок  на  долині,
Усміхнулось,  сонечко  під  горою...
Пташка  ,співає  червоній  калині.
І  над  річкою  верба  вмиває  личко,
Заглядає  в  люстерко  на  красу.
Розпустила  ,свої  коси  вербичка...
І  їй  витьохкує  соловей  у  гаю.
Розцвіла  вишня  білим  цвітом
Мов  наречена  у  білій  фаті.
Лелека  радіє  божим  світом
Місяць,  іде  назустріч  до  зорі.
Я  біжу  лечу  у  казковий  рай,
На  крилах  мрій    у  синю  блакить  .
Віночком,  з  барвінку  вінчає  май...
 І  душа,  оживає  хочеться  жить.
М  Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826394
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Редьярд

Хай буде так

Хай  буде  так,  щоб  ти  була  щаслива,
Знайшла  того-кого  придумаєш  собі.
Щоб  ти  була  кохана  та  любила,  
Щоб  тіні  смутку,  не  було  в  твоїй  душі...

Нехай  здорові  будуть  твої  рідні,
А  поруч  будуть  люди-ким  ти  дорожиш.
Діла  звершаються  достойні,  плідні
І  завжди  настрій  буде-наче  ти  летиш...

Хай  кожен  день,  тобі  приносить  радість,
Хай  радість  буде  всюди,  навіть  уві  сні
Нехай  життя  складається  у  повість,
Казкову  повість  про  щасливі,  світлі  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826086
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Дружня рука

У моєї весни коси наче вітри

У  моєї  весни  загубилися  сни,
Вони  десь  забалакались  в  осені,
У  моєї  весни  коси  наче  вітри,
Прилетіли,  вляглися  непр[b]о[/b]шені  …
Прошу:    їх  прожени,  бо  запізно  вони,
А  вони  засміялися  нотами,
Прошу:    їх  прожени,  а  вони  вже  не  сни,
Закидали  своїми  турботами  …
У  моєї  весни  трохи  сміху  і  сліз,
У  моєї  душі  трохи  суму  беріз,
У  твоєї  весни  нерозтрачені  дні,
А  в  моєї  не  знають,  чужі  чи  свої  …
Прошу:  їх  прожени,  бо  болючі  вони,
А  тобі  не  зайти,  бо  давно  не  в  них  ти,
У  моєї  душі  за  воротами,
Там  стояла  весна  собі  з  нотами  …
Для  моєї  весни  приберіг  [b]я[/b]  пісні,
Проганяю,  молюсь,  а  вони  не  одні,
Вже  з  тобою  разом  наблукалися,
І  у  твоїх  очах  поховалися  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826361
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Дружня рука

Задихаюся я тобою такою

І  коли  я  люблю́,  ні  за  що  не  кидаю,
Ті,  кого  я  люблю́  –  це  щось  більше  від  раю,
Я  ці  пута  ношу,  ні  за  що  не  знімаю,
І  в’язницю  свою  мов  рідню  обіймаю.
І  коли  я  люблю,  це  уже  нагорода,
Десь  далеко  виблискує  гордо  свобода,
Так  буває,  що  боляче  груди  стискає,
Та  це  краще,  коли  там  нічого  немає  …
Коли  я  не  люблю́,  повростало  коріння,
Рву  його  без  жалю,  і  оплата  потрійна,
Може,  збоку  це  все  виглядає  як  зрада,
Та,  коли  не  люблю́,  то  і  зрада  принада  …
Коли  тихо  прийде  та,  що  маки  червоні,
Голова  на  плече,  обіймають  долоні,
І  очей  глибина,  зустріч  диха  весною,
Задихаюся  я  її  глибиною  …
І  народжуюсь  я  наче  знову  з  тобою,
І  коли  я  люблю,  то  ніщо  не  ховаю,
І  не  раз  оживу,
І  не  раз  помираю  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826472
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Tychynin Herbert

"Встал на разведку месяц гордый…" - П. Тычина, перевод

́́ Герберт  Нойфельд  /  Herbert  Neufeld



Встал  на  разведку  месяц  гордый,
Цветут  сады.
Поставили  возле  пулемёта    –  
Сиди.
За  кладбищем  вдруг  тени  замелькали...
И  в  шелест  тополя:
Начинай!
А  где-то  сзади  шорох:
«Врассыпную!»
Ох,  если  б  знать,  кто  ворог...
Вот  бы  сыпнуть.
Пошил,  по  ветру  построчил
Там  за  горою  пулемёт.
Песнь  петухов  да  месяц  гордый,
Звёздный  полёт.




Павло  Тичина,  «Встав  на  розвідку  місяць  повный...»  (1919),
перевод  на  русский



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736065
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 22.02.2019


MARYN

***

[i]#подражаніє  Сергію  Татчину[/i]

[i]на  високій  горі  домовина  з  рожевого  скла
це  не  я  не  тобі  в  кожну  руку  по  яблуку  вклав
[b]©  Сергій  Татчин[/b][/i]


це  не  ти,  це  не  я,  та  й  вони  вже  давно  не  вони
ті,  що  бачили  смерть,  ті,  що  знають  її  не  з  новин
ті,  що  з  нею  живуть  і  пліч-о-пліч  ступають  у  бій
кожен  день,  кожну  мить  –  це  навряд  чи  цікаво  тобі
 
бо  для  тебе  тепер  біле  світло  та  чорна  імла
і  попереду  вічність,  якою  б  вона  не  була
це  не  ти,  це  не  я,  це  не  ми  –  ті,  що  знають  про  все
каламутна  вода  з  підземелля  тебе  понесе
 
і  нехай  це  не  сон,  це  неправда,  нехай  не  пора
та  видніється  здалеку  дуже  висока  гора
а  на  тій,  на  горі,  домовина  із  чорного  скла  –  
це  не  я,  це  не  я,  це  не  я  не  тебе  туди  вклав

це  не  я  тебе  вклав,  це  не  ти  в  домовині,  не  ти
не  буває  ж  бо  так,  хто  тепер  буде  хрест  твій  нести?
хто  розкаже  усім,  хто  покаже  незрячим  таким
те,  як  сука-війна  простягає  свої  мацаки?

вже  не  ти,  та  й  не  ті,  в  кого  модні  дубові  столи
недалекі  такі,  хто  докупи  й  двох  слів  не  стулив
а  розбита  земля  прийме  грішних  і  прийме  святих  –
смерть  накрила  не  тих,  смерть  укотре  накрила  не  тих

грудень,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826460
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Maggie Be

Запретное желание

Однажды,  при  встрече,  мы  прикоснёмся  взглядами.
И  будем  молча  беседовать  о  неизвестном.
Я  буду  чувствовать  тебя,  твою  душу  рядом.
Так  близко,  что,  кажется,  даже  бесконечно.

Ты  будешь  видеть  все  мои  тайные  чувства,
Ведь  душу  выверну  пред  тобой  наизнанку.
Все  это  доходит  уже  до  безумства.
На  самом  же  деле  все  это  ничего  не  значит.

Однажды,  при  встрече,  тебя  не  задену  и  словом.
Не  потревожу  своим  прикосновеньем.
Лишь  взглядом  буду  рисовать  узоры
На  твоей  тёмной  душе  и  на  теле.

А  будет  ли  встреча  с  тобою  когда-то?
Смогу  ли  я  выдержать  это  давленье?
Ведь  видеть  и  чувствовать  тебя  рядом...
Боюсь,  что  на  это  не  хватит  терпенья.

Хочу  разорвать  тебя  я  на  части.
И,  обезумев,  от  страсти...  погибнуть.
Полностью  быть  (навсегда!)  в  твоей  власти.
Что  бы  с  тобою  кайф  жизни  постигнуть.

10  декабря  2018г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826388
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Малиновская Марина

< Меня пригласили на романтическое свидание… >


Меня  пригласили  на  романтическое  свидание
Мои,  любимые  Сердцем,  мечты  и  желания...
Вне  всяких  сомнений,  я  пойду  на  встречу!
Это  будет  самый  приятный  в  моей  жизни  вечер...

Надеваю  наряд  элегантный,  утончённый  парфюм...
В  Душе  приятное  волнение  и  сладость  предвкушения...
Я  так  долго  ждала  эту  жизненно  важную  встречу!...
Лечу  вперёд,  расправив,  словно  крылья,  плечи!

И  оставляю  позади  проблемы,  неудачи,  грусть!
Впереди  меня  ждут  Здоровье  и  Море  нежных  чувств!
Красота  и  Молодость,  Любовь,  Успех,  Процветание,
Раскрытие  талантов,  Развитие  и  Благосостояние!

Меня  пригласили  на  романтическое  свидание,
На  котором  мне  сделали  в  Любви  признание!
Мои,  любимые  Сердцем,  мечты  и  желания...
Нет  больше  между  нами  преград  и  расстояния!

Я  сияю,  как  Солнце,  и  могу  делиться  своей  Радостью!
Я  счастлива,  как  Женщина  и  как  Человек!
Моя  жизнь  наполнена  натуральной  медовой  сладостью,
Впереди  меня  ждёт  прекрасный,  долгий  Век!




(c)  Марина  Малиновская,  /  февраль  2019  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826095
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Vin Libert

Коли сон торкнувся твоїх зіниць

Коли      сон      торкнувся    твоїх    зіниць    

Спалахнула      в  каміні      вогняна  вистава    

Я    поклав  біля  тебе  -  букет  із  суниць  

І  книгу    читав  ,  в  котру  ти  закохалась.

Мій,  сон  же  ,на  мене  махнув  

І  подавсь  кудись    ...    мабуть  за  екватор...

Я  ж  час  від  часу  на  тебе  дививсь    

Плече  твоє  гладив    через  ковдру  картату.

"Головне  в  цьому  світі  -  набутися  разом"    

Хтось  дав  у  минулому  людству    пораду.

І  хай  на  Сатурні      ,  де  б  не  були  ми,  скрізь...

Лиш  би    гладить  плече  твоє,  через  ковдру    картату  .







 











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826084
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Virshi_v_KYTo4ky

Не спиться одному*

Не  спиться  одному,
Круги  по  воді.
Старі  парасолі,
Осінні  пісні.

Сідай  зі  мною,
Розкажи,  що  і  як.
Якщо  набридне  -  дай  знак.

Я  буду  мовчати,
Лиш  відповідь  дай,
Що  таке  любов?  -  
Краще,  не  питай.

Бо  вона  у  всьому  і  в  цих  словах,
Якщо  потрібно  розбери  по  складах.
Ці  букви,  як  руни  -  прадавні  закляття
Сплітаються  в  мареві  снів,
Що  для  когось  прокляття.

Розмова  з  собою
Поміж  світами.
Тіло  і  тінь.
Що  буде  
Із  нами?!

15-16.02.2019
©  Богдан  Кухта

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826052
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Шон Маклех

Довершено: Місто Ліхтарів

                                           «Третій  вже  
                                               Запалюю  ліхтар,  віддаючи  його
                                               На  поталу  росі.»
                                                                                                                           (Йоса  Бусон)

Місто,  яке  живе  поночі.
Місто,  яке  блимає  очима  ліхтарними
У  пітьму  вічного  вчора.
Тут  живуть  одні  ліхтарники:
За  покликанням.
Тут  складають  пісні  променями
Жовтого  нічного  світла,
Тут  несуть  світу  щовечора,
Ховаючи  її  язик  гарячий  
Між  долонями  досвіду
Живу  пташку  свічку  –  
Вогник  Істини,
Затуляючи  її  помаранчеве  серце
Від  вітриська  байдужої  осені.
Ці  ліхтарники  
Та  їх  замріяні  дочки
Ніколи  не  споглядають  Місяця  –  
Оцього  нічного  злодія,
Оцього  пастуха  котів  чорних,
Бо  ховаються  від  світил  пітьми
Під  ковдру  мереживну  ліхтарну,
Запалюючи
Цілу  ніч  запалюючи
Нові  і  нові  ліхтарики,
Наче  не  люди  вони,
А  світлячки  вусаті.
Запалюють
І  лишають
На  поталу  росі.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825855
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


JuliaN

Улыбка Неба

С  тобою  встретились  мы  на  пути  -  
И  это  точно,  не  ошибка.
Ты  помогаешь  мне  идти,
Моя  попутчица    -  улыбка.

С  тобой  так  хорошо  и  так  легко,
Не  нужно  громких  слов  (и  их  крылатость).
Ты  в  сердце  проникаешь  глубоко
И  побеждаешь  в  нем  печальность.

Ликуй  и  радуйся,  душа!
Благодари    Творца  за  пробуждение!
Смотри  с  улыбкой  в  Небеса,
Почувствуй  их  прикосновение!

Я  принимаю  с  неба  Свет
И  растворяюсь  в  нем  душою.
И  ты,  мой  друг,  прими  привет!
Улыбкой  Неба    поделюсь  с  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825781
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Олекса Удайко

ЗАБАГАТО ЇЇ НЕ БУВАЄ

       
                                                                               [i]  [b]Tth    [/b]      [/i]          
[youtube]https://youtu.be/msD4F7DhYTQ[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть,  пізня  любов  –  це  не  свято
лиш  уява,    лиш  розуму    гра…
та  її  ж  не  закинеш...  за/грати  (!..)
як  заснула  душа  
                                                                   загора_

ється  в  жінки  
                                               раптово  
                                                                                 при  слові  
що  вона  є  жадана  комусь
хто  вподобав  її  за  любові…
і  засвітиться  очі…  
                                                                           І    ус_

мішка  враз  на  обличчі  заграє  
у  погадці    про  зустріч  із  тим
хто  ще  й  досі  так  ніжно  кохає
і  вважає  кохання  святим…

забагато    того    не  буває,
що  любов’ю  своєю  назвеш  
і  її  своєчасною    –    теж…

воно  вічне  –  оте    любування,
бо  воно  не  окреслює  меж…
у  любові  –  одвічне  кохання
[/color][/b]

9.01.2019,
Kln,    BRD

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 17.02.2019


Лилея

Что Есть Любовь?

Что  Есть  Любовь?
Это  избавление  от  эгоизма...
Что  Есть  Любовь?
Это  -  когда  всё  бескорыстно...
Нет  места  борьбе...
Что  Есть  Любовь?
Это  -  когда  вырастают  крылья!
Что  Есть  Любовь?
Нет  ничего  прекрасней  на  Земле!
Любовь  в  Тебе...
И  прежде  всего  доверие...
Доверять,  как  самому  себе...
Что  Есть  Любовь?
В  Тебе...
Вечность...
Любовь  победит  всё!
Радость  в  сердцах!
Любовь  -  одаривает!
Она  читается  в  глазах!
Свечение  в  глазах,  в  улыбке!
Удивительные,  сказочные  Чувства!
Прислушиваться  к  Любви...нужно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825516
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 17.02.2019


golden-get

Усім натхненним поетам.

Хіба  муза  слабка,  написати  вірша
 Ти  не    в  змозі  ?
Але  добра  та  чиста  ,  твоя  душа
Кличе  йти  по  дорозі.

По  дорозі  нових  рим  та  рядків
Щоби  бачити,  чути  цей  світ  неозорий...
Так,  Поете!  Нехай  уві  сні  
Нові  слова  приходять  ,  як  палаючи  зорі...

Щоб  писати,  а  кров  
Як  натхнення  -  ріка
Завирує  до  самого  серця
А  в  очах  ,того  що  пише  вірші,  юнака  -
Відображення  сонечка  вічно  сміється  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825627
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ден Мун

Хоку. Лютий.

Вікно  останнє
Вночі  погасло.
Самотній  знову.

***

Собаки  гавкіт
В  морозну  зиму.
Так  душі  гинуть.

***

Сміються  очі,
Усмішка  сяє.
А  скільки  болю.

***

Народження  день.
Ще  крок  назустріч
Смерті  неминучій.

***

Бринять  клавіші.
Два  кольори  лиш.
А  скільки  фарб.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U62YkXZNs8M[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825541
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Малиновская Марина

< Люди, всё-таки, тянутся к Любви и Добру… >



Люди,  всё-таки,  тянутся  к  Любви  и  Добру,
Как  стремятся  растения  к  солнечному  свету!
Хорошо  открыть  окно  своей  Души,  по-утру,
Впустив  в  себя  энергию  красоты  рассвета!    

Люди,  всё-таки,  тянутся  к  Любви  и  Добру,
Ведь  Любовь  и  Добро  —  весьма  привлекательны!
Они  намного  лучше  украшений,  всем  к  лицу,
И  каждый  станет  априори  очаровательным  и  обаятельным!

Вот  простой  секрет  красоты  —  Добро  и  Любовь!
И  для  успеха  во  всём  они,  также,  помогут!
К  чудесам  Любви  и  Добра  Сердце  своё  приготовь,
С  ними  радостней  и  светлей  станет  жизни  дорога!

Люди,  всё-таки,  тянутся  к  Любви  и  Добру,
Как  бы  ни  был,  порой,  жесток  этот  мир...
Для  Любви  и  Добра  открывай  окно  Души,  по-утру,
Духовную  силу  свою,  как  дерево,  расти!



(с)  Марина  Малиновская,  /  14.01.2019  /

БлагоДарю  за  тёплое  внимание!  Всех  благ!  Любви  и  счастья!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825467
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 15.02.2019


Володимир Верста

L'amour

Цілунок  ніжний...  Серця  повеління
Я  відчуваю...  Ти  –  п'янке  вино,
Моя  спокуса!  П'ю  я  і  п'янію...
Солодкі  губи...  Ніч  у  slow-mo...

Це  –  наша  вічність!..  Хоч  пора  осіння
Прокралась  непомітно  за  вікном,
І  ти  зникаєш  в  зорях  мерехтінням.
Засяяв  переливом  горизонт...

Та  в  пам'яті  не  згасне  мить  любові.
Чекатиму  на  тебе...  Mon  amour...
Я  знаю,  повернешся  ти  в  казкові

Мої  світи...  Наповнює  Амур
Тут  почуттями  душі  –  рве  окови.
Запалює  вогонь  в  очах  –  l'amour.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  30.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825506
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Владимир Зозуля

Лирика поздних окон

[i]Небо…  еще  алеет…  
Зорька…  не  доцвела…  
В  божьей  оранжерее
Нет  ни  добра,  ни  зла,
И  лишь  светло  и  горько
Ты  говоришь  со  мной,
Время  –  вечерних  окон,
Чувство  –  судьбы  земной.[/i]
…………………..
…………
…..

Не  зажигайте  окна!
Вечер  продлится  пусть.
Не  зажигайте  окна!
Это  рождает  грусть.

В  зорьке  вечерней,  алой,
Что-то  такое  есть  –
Времени  вздох  усталый…
Чувства  прощальный  жест…  

Не  зажигайте  окна!
Не  говорите  –  нет.
Не  зажигайте  окна!
Не  отпускайте  свет.

Если  цвета  так  блёклы,
Если  неон  так  пуст,
Не  зажигайте  окна!
Не  затеняйте  чувств.

Чувство  оно  такое  –  
Было,  и  нет  его.
Время  оно  –  рекою,
Только  вот,  что  с  того,

Если  оно  не  помнит,
Если  оно  спешит,
Если  оно  не  полнит
Бездны  земной  души  –

Не  зажигайте  окна!  –
Что-то  кричит  во  мне.
Не  зажигайте  в  окнах,
То,  что  сойдёт  на  нет…

Окна  сгорят,  как  свечи,
Как  над  судьбой  звезда…
Время  –  
Не  бесконечно!
Чувство  –
Не  навсегда!
…………………….
……………..
…..

[i]Вечер.  Дома.  Квартиры.
Окна…  и  взгляд  мой  –  вскользь.  
Я  в  вашем  странном  мире
Только  случайный  гость.  

Вы  мне  зажгли  окошко…
Льётся  неона  ртуть…
……………………..
………
….

Горько?..    –  Совсем  немножко…
Грустно?..    –  Совсем  чуть-чуть…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825503
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Лилея

Что Есть Любовь?

Что  Есть  Любовь?
Это  избавление  от  эгоизма...
Что  Есть  Любовь?
Это  -  когда  всё  бескорыстно...
Нет  места  борьбе...
Что  Есть  Любовь?
Это  -  когда  вырастают  крылья!
Что  Есть  Любовь?
Нет  ничего  прекрасней  на  Земле!
Любовь  в  Тебе...
И  прежде  всего  доверие...
Доверять,  как  самому  себе...
Что  Есть  Любовь?
В  Тебе...
Вечность...
Любовь  победит  всё!
Радость  в  сердцах!
Любовь  -  одаривает!
Она  читается  в  глазах!
Свечение  в  глазах,  в  улыбке!
Удивительные,  сказочные  Чувства!
Прислушиваться  к  Любви...нужно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825516
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Юхниця Євген

У День Кохання - самі питання…

Сьогодні  -  День  Коханих.
Й  ко́го  –  я?  Й  -  до  мене
Зайде,  підморгом  гляне,
В  барі  забарменить?»,  -
…Таких  питань  у  хлопців
Й  панночок  вразливих,
Неначе  скалок  –  в  босих
Ніжках  в  джунглях  хмизних.

У  День  Кохання  -
Самі  питання…

13.02.19р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825401
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


swoon

Неопознанный Счастливый Объект.

Мне  за  шиворот  падают  звёзды...
 От  улыбки  твоей  я  пьянею...
Наши  встречи  разбиты  на  дозы,
 И  я  больше  не  выпью,  не  смею    -  
Слишком  трудное  утром  похмелье,
 И  не  лечат  народные  средства...
Ты    -  моё  приворотное  зелье,
 Исключаешь  возможности  бегства.

Оттолкнувшись  от  берега  ночи,
 Всё  равно  я  вернусь  в  эту  гавань  :
То  ли  компас  мой  кем-то  испорчен,
 То  ли  атлас  неверно  составлен...
И  все  ветры  мне  дуют  навстречу,
 Все  созвездия  шепчут  :  "  Невольник..."    -
Я  на  это  одно  лишь  отвечу  :
 "  Ты    -  Бермудский  мой  многоугольник  !!!"

Но,  в  заоблачных  далях  летая,
 Я  легко  улыбаюсь  лениво      -
Сыт  волнами  и  ветром  до  края    -  
 Неопознанным  буду  счастливым  ;
Неразгаданной  тайной  вселенной,
 Ненаучно  доказанным  фактом,
Постоянным    -  но  всё  ж,  переменным,
 Очевидным    -  но  невероятным.

Словно  тайной  врачебною  связан,
 Никому  не  признаюсь,  чем  болен...
Я  любви  твоей  многим  обязан    -  
 Я  ,  по  сути,  живу  лишь  тобою  !!!
Мне  идти  ль,  плыть,  лететь  или  падать    -
 Лишь  бы  ты  надо  мною  незримо...

Ты  со  мною  разучишься  плакать...
 Я  с  тобой  научусь  быть  Мужчиной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 14.02.2019


Ден Мун

Мне любви твоей не надо

Мне  любви  твоей  не  надо
Цвета  черных  роз.
Я  свою  любовь  бы  радо
Бросил  на  мороз.

И  свою  нечеловечность,
Враг  ты|друг  ты  мой,
Тоже  бы  отправил  в  вечность,
Раздавил  рукой.

Писем  длинных  бы  не  знать  мне.
Трепета  в  груди.
Это  лишнее,  не  кстати.
Как  идешь  –  иди.

Мне  твоей  любви  не  надо.
Лучше  дай  забыть.
Я  забыть  бы  очень  рад  был,
Как  оно  –  любить.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_ZmrwLptFMw[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825452
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ден Мун

И я, увы

Как  странно:  ты  –  не  ты.  И  я  –  не  я.
Вот  пальцы  держат  памяти  ошметки.
Один  конец  любви  –  совсем  короткий.
Другой  –  длиннее  уж  чем  жизнь  моя.

Я  старше  стал,  иль  может  быть  старее.
А  ты..  во  мне  ты  будешь  вечно  молода.
Слова  текут  по  длинным  проводам,
Но  так  как  раньше  больше  не  согреют.

Как  странно:  жизнь  –  отрезок  длинный.
Я  понимаю  лишь  когда  бьет  четверть  дня.
Увы,  увы,  ты  не  судьба  моя.
И  я,  увы,  совсем  не  твой  мужчина.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UnMhEEttY2w[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825456
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Д З В О Н А Р

Ч А Р І В Н И Й В Е Ч І Р

Як  тільки  трохи  звечоріє,
З  ставу  підніметься  туман
І  небо  зразу  потемніє,..
Тебе  обніму  я  за  стан...
....................................
...  Як  під  тобою  пахне  м'ята,
Від  тіла  йде  терпкий  напій...
Для  нас  настало  вище  свято  -
Я  чую  тільки  подих  твій...

Уже  упав  притихлий  вітер,
Не  чути  навіть  цвіркунів...
Лише  колишеться  твій  світер
І  тихий  шепіт  -  ..."ти  хотів..."

І  тільки  місяць  вийшов  з  хмари
В  саду  почались  чудеса...
Розсипав  блазень  свої  чари,
А  наші  мрії  -  в  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591697
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 13.02.2019


Володимир Верста

Відплата зла

[quote]Епіграф:
Раніше  вірили,  що  коли  людина  помирає,  ворон  відносить  її  душу  в  інший  світ,  але  деколи  відбувається  щось  настільки  жахливе,  що  душа  несе  в  собі  велику  печаль  і  не  може  відшукати  спокій  та  інколи,  дуже  рідко  ворон  може  повернути  душу  назад…  Щоби  здійснити  зло…[/quote]

І

Сліпуче  сяйво...  Ворона  кружляння,
І  тріск  плити  могильної...  Ліхтар...
Клекоче  ворон...  Рій  думок...  Страждання
Впиваються  у  розум,  наче  жар...

Куди  іти?  За  вороном?  Мовчання...
Веде  мене  дорогою...  Бульвар
Один,  там  інший  змінюють  блукання...
Я  згадую  землистий  тротуар...

Ось  дім...  І  Шеллі...  Смерть  моя...  Насилля
Над  нею...  Розпач,  сльози,  та  вона
Також  стікає  кров'ю  у  безсиллі

І  тягнеться  до  мене,  помира...
...А  за  вікном  дощить,  і  повен  сили
Я  повернувся  вбити  їх...  Імла...

ІІ

Імла  спадає...  Помста  наповняє...
Ця  ніч  розплати  стане  їх  кінцем.
Насилля  згине...  Грім  усе  згадає,
Зірвавши  небеса...  І  я  свинцем

У  три  мішені  вбивць  уже  стріляю,
Останній  ужахнувся  від  лиця...
Страждання  Шеллі  темною  стрілою
Пролинуть  через  їхні  злі  серця...

Звершилася  розплата...  Смерті  дотик...
Та  ран  не  залікує  це  моїх,
Хоча  би  дощ  закінчився  скорботний,

Не  може  бути  вічним  дощ...  Я  зміг!..
Знайти  спочинок...  Реквієму  ноти...
Злітаю  Шеллі!..  Я  убив  усіх...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  26.08.18

За  мотивами  коміксу  «Ворон»  Джеймса  О'Барра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812066
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 13.02.2019


Ulcus

люби мене тихо, мовчки…

Люби  мене  тихо,  мовчки
В  чорничних  обіймах  ночі
В  потилицю  жаром  дмухай
Губами  кусай  за  вухо
Відчуй,  як  пульсує  шия...
Ти  й  серце  спинити  вмієш  
Лиш  поглядом,  лиш  любов‘ю
Так  пристрасно,  безумовно...
Приковуй  мене  до  себе
Топи  у  своєму  небі
Нехай  промовляють  очі  -
Люби  мене...  тихо,  мовчки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825223
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Лилея

Сколько всего мы не знаем…

Вы  не  задумывались,
Что  так  быстро  летит  Время?
Совсем  другие  часы...
Мы  живём  в  эпоху  Водолея...
Квантовый  переход...
Ускорение...
Загадочные  Миры́...
Как  успеть?
Чтоб  не  опаздывать  на  поезд?
Хотя  бы  запрыгнуть  в  последний  вагон...
Идти  со  Временем  в  "ногу"...
Уча  Духовный  Закон...
Сколько  всего  мы  не  знаем...
А  Знания  необходимо  преобретать...
Хотя  бы  о  себе...
Для  чего  нам  Жизнь  Да́на?
Обязательно  нужно  знать!
Для  чего    на  Землю  пришли?
Уроки...задачи...
Тайны  своей  Души...
Раскрывая  своё  сверхсознанье...
Открываются...
Миры́...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825212
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Master-capt

Любовь, как мёд

Любовь,  как  мёд  –  
Подарок  Бога!
И,  как  полёт
В  объятьях  друга;
Как  два  крыла
Красивой  птицы
Любовь  сплела,      
Чтоб  не  разбиться.  
И,чтоб  парить
В  открытом  небе,
Двоим  любить  –  
Желанный  жребий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825238
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Чайківчанка

БОЛИТЬ ЗА УКРАЇНУ!

Болить,  мене  серце  за  неньку  Україну!
чому  на  війні  гинуть  дочки  і  сини.
Cела  оглухли  в  кропивах  по-коліна,
степ  ,де  вчора  колосились  золоті  лани.
О  Чого  ,мовчиш  мій  знедолений  народе?
не  випускаєш  пари  з  вуст  набрав  води.
чи  так  добре  жити,  чи    життя  не  глоде?
скажи,  чому  зустрічаєш  у  журі  день  ти?
Чом  непробудно,  спиш  ,  як  ведмідь  у  барлозі?
у    нетопленій  хаті  заметену  в  снігу.
на  душі  -зима  і  безнадія  в  тривозі,
 рахуєш  копійки,все  списують  на  війну  .  
Скажи  ,мій  народе,  ти  господар  а  чи  раб?
доки  будеш,  з  торбою  по  світу  ходити  ?
посадив  ,царя  на  трон  і  бездарних  нахаб,
і  обдерли  до  липки,  щоб  за  бугром  жити  .  
Ти  мовчиш,  заливаєш  сивухою  горе,
вже  й  залізо  поржавіло  від  зливних  дощів.
незоране,  не  засіяне  родюче  поле...
випрями  спину,  стань  орлом  серед  вовків.
Злидні  ,убогість,  руїни,  вітер  в  очі  віє...
і  тебе  плавлять  в  казані,  як  сталь  у  вогні-
чекаєш  ,від  бариг  подачку...  ждеш  Месію-
як  псу  ,кинуть  кістку...  хай  гризуть  зуби  гнилі.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825077
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Редьярд

Очима ти сказала так

Очима  ти  сказала  «так»
Торкнулась  мого  серця.
Словами  ти  сказала  «ні»
Посипала  приправою  із  перцю

Губами  ти  казала  «так,  люблю»,
Коли  так  страсно  цілувала.
Розбила  серце  з  кришталю,
Коли  на  відстані  мене  тримала

Думками  кликала  мене,
І  у  вісні  мене  кохала.
А  як  побачив  я  тебе,
Ти  знов  нічого  не  сказала...

Ті  почуття  солодкі  та  палкі,
А  жалять,  наче  шершень...
В  кохання  важко  вірити  тоді,
Коли  слова  не  співпадають  з  серцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821560
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 12.02.2019


яся

А чи готові?


                                 Мене  ти  строго  не  суди.
                                 Слово  своє
                                 На  підтримку  скажи.
                                 Скажи,  що  прагне  душа.
                                 Ша...
                                   Звичайно  світла  і  тепла.
 
                                   Хай  сонечко  зігріє  нас.
                                   І  про  втому  
                                   Забути  вже  час.
                                   Радість  сонечко  дарує,
                                   А  слово  твоє  так  чарує.
                                   І  тепло  стає  на  душі,
                                   Коли  читаєш
                                   Твої  вірші.

                                   Теплота  душі  
                                   Відчувається  у  слові.
                                   І  до  весни
                                   Ми  уже  готові.
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824970
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ден Мун

No one will ever know.

The  fog.  The  night.  The  city.
All  silent  am  I  sitting.
Feel  fitting  and  unfitting  -  
No  one  will  ever  know.

The  fear’s  wise  and  witty.
So  we’ve  arranged  a  meeting.
My  heart  is  wildly  beating.
No  one  will  ever  know.

‘’Let  go  your  past  and  fear’’,  -
You  told  me  once,  my  dear.
You  sounded  clean  and  clear.
No  one  will  ever  know.

And  now  the  end  is  near.
Towards  the  welkin’s  tears
Steps  some  odd  unbeliever
No  one  will  ever  know.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824975
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Sunny_miracle

Безвольна

Утро  встретило  серым  туманом,
всюду  лужи  и  грязь  за  окном,
бередя  незажившую  рану,
я,  тихонько  покину  свой  кров.

Ненавижу  метаться  в  сомнениях,
и  сгорать  в  ожиданьях  весны,
кротко  помня  о  сердца  велениях,
утону  в  сладких  муках  тоски.

Меня  нет,  я  устала,  пожалуйста,
и  иссякла,  как  старый  ручей.
не  ищи  меня  впредь,  будь  безжалостен,
дай  мне  скрыться  из  вида  очей.

Вообще  не  заметь,что  не  рядом  я,
прекрати  отдаваться  в  висках,
слезы  скоро  закончатся,  с  радостью,
позабуду  обиды  и  страх.

Страх:  не  видеть  тебя  ежедневно,
без  тебя,  словно  блеклая  тень,
не  дышать  тобой,  лежа  в  постели
не  спросить,  как  проходит  твой  день.

Я,  конечно,  не  спорю  -  безвольна,
не  смогу  отпустить  так  легко,
только  знай,  то,  что  делаешь  больно,
оставляет  свой  след  глубоко...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824984
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Теоретик

Основи поетики. Сіллепсіс.

Cіллепсіс  (лат.  syllepse  —  поєднання)  —  це  стилістично  зумовлене  порушення  правил  узгодження,  риторична  фігура  або  змішаний  троп,  що  полягає  в  неправильному  узгодженні  підмета  і  присудка.  Підметом  тут  виступає  займенник  третьої  особи,  а  присудком  —  дієслово  в  наказовому  способі    або  підметом  є  займенник  першої  особи,  а  присудком  —  дієслово  в  наказовому  способі  і  т.  ін.:

Часом  і  досі  ще  здається  мені,  що  й  зараз  поклепай  хто-небудь  косу  за  моїм  вікном,  я  зразу  помолодшав  би,  подобрішав  і  кинувся  до  роботи  (О.  Довженко);  А  я  візьми  та  й  скажи  (З  усн.  мовл.).  

По  суті,  сіллепсіс  є  окремим  випадком  так  зв.  зевгми  (грец.  «ярмо»)  -  з'єднання  ряду  пропозицій  або  членів  речення  шляхом  усунення  слова,  що  потребує  повторення.  

Комічний  ефект,  часто  притаманний  цій  фігурі,  досягається  (як  напр.  в  наведеному  вірші)  недостатньою  узгодженістю  присудка  з  усіма  підметами.

«Йшли  дощ  і  два  студенти:  один  в  університет,  інший  в  пальто.  Вони  зустріли  двох  панянок:  одна  виходила  з  поїзда,  інша  із  себе».  «Я  пив  чай  з  коньяком  і  поручиком».  «Ми  розмовляли.  Він  про  почуття,  а  я  ногою».(анонімна  творчість,  опубліковано  як  приклад  навмисних  неправильностей  мови  в  1895  році).

При  семантичній  відмінності  морфологічно  подібних  членів  речення  фігура  ця  виробляє  комічний  ефект  встановленням  глибокої  смислової  відмінності  на  перший  погляд  тотожних  граматичних  конструкцій:

«У  куми  очі  і  зуби  розгорілися»  (І.  А.  Крилов,  «Лисиця  і  виноград»)  
 
Сіллепсіс  (грец.  -  затримання,  захоплення)  є  фігурою,  яка  характеризується  тим,  що  в  одній  синтаксичній  побудові  об'єднуються  два  або  більше  членів,  оформлених  як  однорідні,  але  так  чи  інакше  розрізняються  в  семантичному  і  граматичному  відношенні.

Сіллепсіс  є  по  суті  ненавмисним  паралогізмом.  У  сучасному  розумінні  цього  терміна  С.  передбачає  відсутність  загальної  категоріальної  семантичної  ознаки  у  слів,  що  входять  в  групу  однорідних  членів,  в  результаті  чого  виникає  ефект  обманутого  очікування.

Наприклад:

Він  прав  білизну  з  ретельністю  і  з  милом.  Пив  чай  з  дружиною,  з  лимоном  і  з  задоволенням.  Секретар  обожнює  свого  шефа  і  грубіянити  відвідувачам.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825001
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Holger Dolmetscher

Древо жизни - это вечность…

Древо  жизни  -  это  вечность!
древо  жизни  -  мир  из  грез,
где  и  радость  и  беспечность,
благодать  и  запах  роз,
сад  зеленый,  речка,  домик  -
то,  что  нужно  для  души;
место  знатное  укромно
что  живет  в  своей  тиши.
Ветки  -  руки,  что  хватаясь
друг  за  друга,  смотрят  ввысь...
И  верхушка,  все  мотаясь,
редко,  редко  смотрит  вниз.
В  этом  древе  сок  великий,
что  не  выпить  не  дано:
он  и  сладкий,  он  и  дикий,
нежный,  терпкий  как  вино!
Этот  сок  в  сосудах  древа,
по  волокнам  он  течет...
Жизнь  и  справа,  жизнь  и  слева;
жизнь  и  пытка  и  расчет!
В  этом  древе  наши  думы  -
вместе,  порознь,  их  нет...
Нет  приятней  древа  шума,
в  шуме  ветер  и  ответ
на  вопрос,  что  дан  нам  свыше,
на  вопрос,  хоть  он  закрыт.
Древо  жизни  -  это  крыша,
и  приют,  и  добрый  скит.
Древо  жизни,  как  знаменье,
в  нем  рода  былых  времен;
древо  жизни  -  вдохновенье,
огорченье,  радость.  сон...
Древо  жизни  есть  эпоха,
что  взросла  в  свой  полный  рост:
что-то  было  очень  плохо,
что-то  гладко  иль  всерьез.
Есть  и  радость  и  беспечность,
благодать  без  рьяных  гроз...
Древо  жизни  -  это  вечность
для  своих  метаморфоз...

08.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824909
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Жужа Марципанчик

Прощай…

Уносит  письма  ветром,  словно  листья,
В  них  сотни  слов,  которых  не  сказать.
Нет  смысла  ждать  и  нет  нужды  молиться.
Зачем  себя  и  мир  вокруг  терзать?

Вперед!  навстречу  новым  расставаньям.
Всё  то,  что  было,  не  вернуть  назад.
Съедает  день  за  горизонтом  пламя.
В  далекий  путь  зовет  тебя  пассат.

Шуршат  страницы  пожелтевшего  блокнота  –  
В  огне  заката  жжешь  последний  стих.
Никто  не  ждал  такого  поворота,
Мне  очень  жаль,  прошу  тебя,  прости!

Твои  следы  вначале  заметет  снегами  –
Их  заморозит  в  памяти  пурга.
А  после  мы  не  вспомним  даже  сами,
За  что  люблю…  И  почему  ругал.  

Бесследный  путь,  не  нарисованный  на  карте,
Уводит  в  небо  к  легким  облакам.
Кристально-белые,  как  и  тюльпаны  в  марте,
Обрежешь  крылья,  бросишь  их  к  ногам.

Тайком  в  окно  заглянешь  ты  с  рассветом,
Коснешься  нежно  моих  спящих  глаз.
Тепло  в  душе,  как  и  на  пляже  летом,
Как  жаль,  что  всё  это  в  последний  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824925
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Лилея

Зерно Мира! Зерно Любви!

Жизнь  прекрасна!
Осознай!
Не  трать  время  на  плохое...
Внутри  себя  Силу  Радости  -
Создавай!
Почувствуешь...
Живое...
И  полетит  эта  Сила  -
Все  трудности  преодолеть...
Не  сомневайся!  -
Верь!
Очищая  Планету  Силой  внутри...
А...  как  ...Миру  ....нужны  ...мысли  ...твои!...
Те,  что  могут  Созидать...
Силой  Любви!
Силой  мысли  планету  обнять...
Уйдут  все    войны...
Воцарится  Мир...
Мы  -  люди  будущего!
В  Душе  должен  быть  мир!
Ведь  мы  в  ответе,
Что  сегодня  дано  нам...
Не  просто  так...
Говорю  вам...
Меняйте  сознанье  на  позитив...
От  нас  зависит  музыки  мотив...
Наш  отголосок  мысли  -
Услышат  на  другом  конце...
Внутри  себя  ищите...
Нет  места  там  борьбе...
Лишь  Мир!
Процветанье  !
На  нашей  Земле!
Жизнь  прекрасна!
В  мыслях  секрет!
В  Любви  ответ...
Мы  ж  не  знаем  сколько  нам  дано...
Оставить  после  себя  нужно  -
Проросшее  зерно...
Зерно  Мира!
Зерно  Любви!
От  Души  -  Дари!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824965
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


М.С.

Заходь на чай. (Переклад з Валентина Рубан)

Ти  на  вогник  до  мене  зайди,
Посидим,  може,  порозмовляєм.
День  короткий  добіг  до  межі,
Саме  час  пригоститися  чаєм.

Приходи,  помовчим  і  нехай,
Й  тихо  мріяти  будем,  я  знаю.
Ти,  -"Для  чого?"-  у  мене  спитай,-
"Тебе  чаєм,  я  ось,  пригощаю?"

Я  питання,  між  іншим,  задам.
-"Так  чому  ж  ми,  з  Тобою,  скучаєм?"
Ти  до  мене  повернешся  сам...
Все  у  нас  розпочнеться  знов...  чаєм...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824677

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824927
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Lumen74

Между строчек…

Ты  читаешь  меня  между  строчек,
я  в  твоей  голове  задыхаясь,
заполняю  таинственность  ночи,
откровениями  наполняя.
И  нет  воздуха,  пульс  остановлен,
словно  шрамы  опять  на  запястьи,
каждой  буквою,  ты  зашифрован,
и  молчание  снова  во  власти...
Каждой  буквой,  звучанием  мысли,
ты  читаешь  мои  ноты  в  клетках,
и  давно  уже  переосмыслил,
и  оставил  следы  на  салфетке...
Я  следы  эти  вижу  и  знаю...
улыбаюсь,  где  ты  безусловен...
Ты  по  мне  очень  сильно  скучаешь,
каждой  буквою    ты  расцелован!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824590
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 11.02.2019


М.С.

Між рядочків… (Переклад з Lumen74)

Ти  читаєш  мене  між  рядочків,
у  твоїй  голові  задихаюсь,
таємничість  заповнюю  ночі,
віщуваннями  їх  наповняю...
І  повітря  нема,  нема  пульсу,
і  рубці,  ніби  знов,  на  зап'ясті,
закодований  ти  в  кожній  букві,
й  знову  владне  над  нами  мовчання...
В  кожній  букві,  у  думки  польоті,
мої  ноти,  в  клітинах,  читаєш,
передумав  усе  вже  давно  ти,
і  сліди  на  серветці  лишаєш...
Я  сліди  всі  ці  бачу  і  знаю...
Усміхаюсь  де  ти  безумовний...
Ти  так  сильно  нудьгуєш  за  мною,
розцілований  в  букві  ти  кожній!..

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824590

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824926
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Дружня рука

Той лютий трішечки нечесний

Віддав  своє,  не  взяв  чужого,
А  що  моє,  візьми  в  дорогу  …
Мого  дощу  візьми  печалі,
А  моїх  мрій  -  не  м[b]о[/b]ї  далі.
А  мого  вітру  щирість  в  душу,
І  ніжність  ще  зібрати  мушу.
Тобі  малює  лютий  весну,
Бо  ти  на  неї  зачекалась,
Той  лютий  трішечки  нечесний,
Пробач,  так  склалось  …
Весняний  дощ  серед  зими
І  краплі  наче  бігуни
По  щоках,  по  очах  стікають,
Чи  ви  провісники  весни?
А  сонце  закохалос[b]я[/b]  без  ліри,
Пташки  замріялись  і  чути  це  в  вокалі,
А  ще  хтось  вірить  в  дощоміри  …
Чи  ви  провісники  печалі?
Віддав  своє,  а  взяв  ще  більше,
Ти  просто  ще  не  помічаєш,
Коли  пишу  тобі  я  вірші,
Ти  розквітаєш  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824940
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Шон Маклех

Перехожий

                                           «…  Ти  сумний  Перехожий
                                                     Перехожий,  що  бідний  так  само  як  я…»
                                                                                                                                   (Гійом  Аполлінер)  

Я  би  відчинив  сіру  вулицю,
Як  відчиняють  ковані  двері  
Господині  притрушені  борошном  –  
Білим,  наче  друїд  на  Белтайн:
Відчинив  би  для  перехожих
Не  зайд,  не  пророків  і  не  жебраків,
А  саме  для  перехожих  у  капелюхах,
Перехожих  -  бідних  як  я.  
Я  перетворив  би  бруківку  в  дзеркало,
Щоб  у  ньому  сама  журба  себе  бачила,
Щоб  сумні  перехожі  зрозуміли,  
Що  кожен  із  них  не  самотній,
А  шкутильгає  Містом  Невчасним
На  пару  з  журбою  –  незримою  мишою,
Наче  наше  життя  сірою.
Я  писав  би  на  хмарах  слова  Істини,
Щоб  перехожі  (сумні  особливо)
Інколи  споглядали  Небо
І  ворушили  устами  мовчки
Слова  оті  подумки  читаючи.  
Я  би  виглядав  щоранку  кріз  шибу
Шукаючи  поглядом  перехожого  –  
Сумного,  як  стара  казка  про  шибеника
(Про  три  шиби  й  одну  шибеницю),
Аби  якось  його  розрадити,
Чи  то  намовити    сірий  плащ
Снів  зими  сльотавої
Не  вдягати,
Під  чорний  капелюх
Ночей  наших  енотерових,  горобиних
Не  ховатися.
Я  би  розрадив  його  сонячними  зайчиками
До  пори  в  скриню  мою  схованими,
Якби  в  місті  цьому  
Не  було  так  порожньо….
І  жодного  перехожого…
Жодного…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824934
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Малиновская Марина

< Ты - словно мысль, которая всегда спасает… >


Ты  -  словно  мысль,  которая  всегда  спасает
От  грусти  и  уныния,  плохого  настроения...
Ты  -  как  энергия,  которая  чудесно  исцеляет,
Ты  -  как  глоток  желаемого  долго  Вдохновения...

Мне  только  стоит  о  тебе  подумать,  вспомнить...
И  начинают  птицы  петь,  и  распускаться  розы!
В  Душе  морской  вновь  чувственности  волны...
Окутывают  мягко  романтические  грёзы...

Ты  —  словно  мысль,  которая  творит  реальность,
В  которой  я  чудесным  образом  преображаюсь...
Ты  —  словно  мысль,  которая  меня  оберегает,
Когда  ты  рядом,  всё  будет  хорошо,  я  знаю!

Ты  -  словно  мысль,  которая  всегда  спасает,
Мне  только  стоит  о  тебе  подумать,  вспомнить...
И  снова  музыка  Любви  в  Душе  моей  играет,
И  возрождения  подхватывают  нежно  волны!...



(c)  Марина  Малиновская,  /  январь  2019  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!!!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824888
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Д З В О Н А Р

ЩАСТЯ ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ . . .

Не  б'ю  я  у  церковні  дзвони.
Я  б'ю  в  той  дзвін,  що  є  в  серцях.
І  хай  померкнуть  всі  закони,  
Поки  наш  розум  не  зачах...

Бо  суть  найвища  -  наша  совість.
Вона  торує  кожний  крок.
Сама  життєву  творить  повість,
А  для  потомків  в  ній  урок...

Вона  в  душі  будує  плани
На  весь  тяжкий  життєвий  шлях...
Й  не  сипте  сіль  близьким  на  рани,-
Які  за  правду  і  в  боях...

Допоможіть  же  словом  другу,
Простіть  і  ворогу  все  зло.
Гоніть  із  серця  всю  наругу
І  гляне  сонце  у  вікно...

В  вікно  душі  уже  святої,
Хрустальної...  і  без  гріха.
І  буде  серце  вже  в  спокої,
Бо  щастя  більшого  нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406738
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 10.02.2019


Лилея

Я вдыхаю в тебя Любовь…

Я  вдыхаю  в  тебя  Любовь...
Вдыхаю  самого  Бога...
Вдыхаю  всей  Душой...
Растворяясь...
Ты  мне  до́рог...
Поэтому  самым  ценным  делюсь...
Отдавая  -  приумножу...
Расцветут  сады  Весной!
Ты  ,  слышишь?
Ты  -  Вселенной  нужен!
Отключаю    свой  ум...-
Лишь  дышу...
С  каждым  вдохом  Любовь  отдавая...
Только  так  я  тебя  пойму...
И  приму...
Всю  себя  каждый  раз  отдавая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824822
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Юхниця Євген

У пошуку закоханості

...Доторки,  погляд  –  піч  марте́нна:
Палає,  мов  лікує  стогін.
І  ноги  стеляться  без  ме́не.
Всі  кажуть  –  з  часом  охолону.
...Ти  -  серце,  потаємна  мрія  -
Змінитись,  обіймати,  жить!
Значне  й  потилиця  німіють.
Поземок  леза  накриши́в?

Ось  -  ти.
...Це  -  ти?
Так  -  ти...
Так  -  ти!
Весняні  зграйки  вуркотінь.

10.02.19р.  (  «У  тенетах  закоханості»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824812
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ден Мун

I'll never know

The  wind  was  black  in  your  deep  eyes
Before  the  empty  dawn.
Your  silence  did  I  memorize
To  stay  with  me  alone.

And  you  were  gone,  so  kind,  so  bright.
Before  the  empty  dawn.
A  tender  whisper,  noble  knight,
Discovered  and  unknown.

My  mind,  it  struggled  and  it  fought.
Before  the  empty  dawn.
You  smiled  to  me  a  lot,  a  lot,
But  why,  I`ll  never  know.

 




 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824760
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


М.С.

Сонечко сходить в тумані.

Сонечко  сходить  в  тумані,
Ранок  лютневий  морозний.
Від  всього  серця  бажаю,
Років  щасливих  і  довгих.

Був,  щоб  рум'янець  на  щічках,
Тіло  здоров'ям,  щоб  грало
Й  мила,  привітна  усмішка,
Завжди  уста  прикрашала.

Був,  щоб  у  домі  порядок,
Повні  полиці  в  коморі,
Ще  від  людей  всіх  поваги,
Й  учнів  зразкових  у  школі.

Виглянь  скоріш  у  віконце,
Сонечко  хай  приголубить,
Очі  горять  хай  любов'ю,
Заздрять  хай  всі  Тобі  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824711
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Ден Мун

Злейший грех


[i]Не  бойся  врагов  —  в  худшем  случае  они  могут  тебя  убить.  
Не  бойся  друзей  —  в  худшем  случае  они  могут  тебя  предать.  
Бойся  равнодушных  —  они  не  убивают  и  не  предают,  но  только  с  их  молчаливого  согласия  существует  на  земле  предательство  и  убийство.  

Бруно  Ясенский  [/i]

 
Я  сгубил  свою  обитель.  

И  искал  не  в  тех.  

Жизнь  театр,  я  в  ней  зритель,  -  

Самый  тяжкий  грех.  

   

Я  считал  на  пальцах  зиму.  

И  не  досчитал.  

Потому  что  беспричинный  

Смех  меня  застал.  

   

Думал,  что  обхохотался  

Дуростью  земной.  

Сам  же  в  дураках  остался,  -    

Над  самим  собой.  

   

То,  что  я  считал  отвагой  -    

Было  на  показ.  

Я  не  оценил,  как  благо,  

Жизнь  в  который  раз.  

   

Что  греха  таить,  не  надо.  

Нет,  я  не  из  тех.  

Равнодушье  -  лишь  бравада.  

Я  –  свой  злейший  грех.  

   

   

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824605
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Дружня рука

Маленька вічність (проза)

Вона  йшла  по  вулиці  і  раптом  почула  свою  улюблену  мелодію.  В  старому  подертому  плащі,  у  зовсім  непривабливому  капелюсі  вуличний  музикант  зачаровував  слух  саме  її  музикою.  Не  довго  думаючи,  дівчина  п[b]о[/b]бігла  у  квітковий  магазин  і  поклала  поруч  з  ним  букет  квітів.  Це  було  найвищим  виявом  поваги  і  захоплення  з  її  боку.  Вона  пішла  повільно  вулицею,  стараючись  прислухатись  до  улюблених  звуків.  Раптом  щось  сталося  з  музикантом.  Він  відкинув  геть  подертий  плащ,  не  потрібний  капелюх  ...  і  виявився  звичайним  юнаком.  Хоч  звичайним  його  навряд  чи  можна  було  назвати.  Він  пішов  вслід  за  дівчиною,  граючи  на  скрипці.  Куди  б  вона  не  йшла,  звуки  його  скрипки  не  відставали  ні  на  крок.  Коли  падав  дощ,  вона  підходила  до  юнака  і  вони  разом,  обн[b]я[/b]вшись,  дивилися  на  наче  зачаровані  краплі,  що  витанцьовували  неймовірні  вальси  навколо  них.  Коли  падав  сніг,  вона  сідала  за  піаніно,  а  він  стояв  зі  скрипкою  біля  вікна,  а  зима  спочатку  раділа,  вибухала  своїми  емоціями,  зачаровувала,  потім  засинала.  Пройшло  багато  років.  На  підвіконні  лежала  скрипка,  а  піаніно  стояло  в  кутку  кімнати.  Їх  ніхто  ніколи  звідси  не  виносив.  Пізно  ввечері  скрипка  знову  оживала,  а  клавіші  піаніно  починали  з  нею  свою  нічну  розмову.  Їх  не  можна  чіпати.  Не  можна  зупиняти  музику.  Вони  заслуговують  на  свою  маленьку  вічність.  

[i]хто  ти,  той  що  до  скрипки  нахиливсь,  
ти  чарівник,  чи  може  просто  вітер,
чомусь  так  дуже-дуже  зажуривсь,
кладуть  всі  гроші,  я  ж  покладу  квіти  ...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824570
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Дружня рука

Хапаюсь за останню соту!

Ну  що  з  того,  що  дали  тобі  землю,
Ну  що  з  того,  що  пів  ціни  за  газ,
І  що  зарплата  слюсаря  заділа  стелю,
Ти  думаєш,  що  це  середній  клас?
З  автобуса  висаджують  дитину,
Не  мала  мати  для  дитини  гривну,
Бреде  морозом,  а  це  третій  клас,
А  інші  показали  спину  …
Це  ти  про  ось  таку  Вкраїну,
Рахує  власне,  тішиться  своїм,
Обійстя  зацвіло,  а  що  про  ту  руїну?
Тут  мало  місць,  тут  ходять  із  тавром  …
А  вчитель,  викладач  і  лікар  -
Неперспективний  наш  електорат!
Кидають  на  зарплату  кістку,
Над  ними  рже  державний  апарат  …
Заводи  –  привиди  лякають  перехожих,
Як  щось  збудують,  то  мотати  кабелі,
Дешева  рать,  а  хто  їй  допоможе,
Валіть  всі  за  кордон  за  Євро  і  рублі  …
І  де  ж  тут  твій  живе  середній  клас?
А,  я  забув,  ще  програмістів  доля  притулила,
І  серед  втішених  телевізійних  мас,
Із  закордону  також  їм  прислала  крила.
А  де  своє,  що  ми  для  світу  на  показ?
Підготували,  дорогий  середній  клас?
Кусок  землі,  зерно,  своїх  дівчат?
Чи  гинучих  десятками  солдат!
Невже  не  ясно,  це  все  не  туди,
І  гарні  лозунги  –  це  на  піску  сліди,
Тасуються  ті  ж  самі  наверху,  
Не  злізуть  ні  за  що  з  того  даху.
Соц-демократ,  регіонал,  ледь  не  святий,
Інший  навчився  язиком  плести,
Третій  високе  дуже  полюбляв,
Тож  не  цурався,  поруч  став  …
А  де  народ,  де  той  середній  клас?
Де  лікар,  вчитель,  викладач?
На  що  це  все.  Бюджет  лише  для  кас.
Де  ж  той  бюджету  розкрадач?
Кажеш  малий,  всі  гроші  під  столом,
Але  чому  такий  облом?
Як  бізнес  і  бюджет  єдиним  став  веслом,
То  нащо  їм  махати  тим  крилом  …
Чергове  шоу,  гей,  телеекран,
Тут  або  ти,  або  за  океан!
Хапаюсь  за  останню  соту!
Ще  вірю.  І  роблю  свою  роботу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824547
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Дружня рука

Хребет мій для таких речей не гнеться …

Чужа  земля  так  кликала  уранці,
Сміялась,  гарно  промовляла,
І  я  повірив  цій  чудовій  байці
Вона  мені  насправді  не  збрехала  …
Робота  не  маленька,  та  на  совість,
Стабільно  все,  не  в  тренді  випадковість,
Єдине,  що  мені  ти  не  сказала,
Зробилось  цього  раптом  дуже  мало...
Моя  земля,  сади,  тепло  вузеньких  вулиць,
Кому  я  це  усе  маю  віддати?
Все,  що  було,  і  що  тут  не  відбулось,
Кому  вдалось  це  в  мене  відібрати?
Чи  може  я  це  все  забрав  у  себе  сам?
Коли  змовчав,  коли  махнув  рукою?!
Я  мушу  бути  тут,  не  можу  бути  там?
Моя  земля,  нас  розлучили  із  тобою  …
Отак  собі  це  все  я  уявив,
Подумав,  що,  мабуть,  я  так  не  зможу.
Я  не  змовчу,  хоч  зуби  вже  зціпив,
І  може  статись  так:  не  переможу  …
Та  в  мене  є  такий  великий  скарб,
Що  гідністю  між  диваків  ще  зветься,
Не  стану  чийсь,  не  зроблюся  я  раб,
Хребет  мій  для  таких  речей  не  гнеться  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824552
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Капелька

Текут "весенние" ручьи

Текут  "весенние"  ручьи
Уже  в  начале  Февраля
И  скоро  прилетят  грачи,
Услышим  песню  соловья.

Когда  метели  отметут,
Растают  полностью  снега,
Весенний  расцветёт  уют,
Добром  наполнится  земля.

И  с  радостью  тепло  опять
Стучится  солнышком  нам  в  дверь
И  тянет  больше  погулять
И  подышать  весной  теперь.

Неторопливая  ходьба.
Не  подгоняет  дождь  и  снег.
Зимой  как-будто  бы  весна.
В  душе  тепло,  уют,  успех.

Но  всё  ж  Февраль  покажет  прыть,
Не  зря  ведь  Лютым  нарекли.
Зиме  вновь  быть  или  не  быть,
А  нам  писать  о  том  стихи.

                           4-5.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824411
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Редьярд

Дамоклів меч

«Або  кохання  або  
дружба»
Багато  чутно  тих
розмов...
Хіба  буває  так,  щоб  
дружба
Була  подібна  на  
любов?

А  може  все  це  
атрибути
 Для  щедрих  та  живих  
розмов?  
І  мови  тут  не  може  
бути
Про  твою  чи  її
любов?

«Або  кохання  або  
дружба»-
Це  як  клеймо,  як  
приговор.
Кохати  подругу  (чи  
друга)
Який  у  тому  є  
роздор?

Любов  без  дружби-
Дамоклів  меч*,  
а  може  і  
топор.


*  Дамо́клів  меч  (лат.  Damoclis  gladius)  —  у  грецькій  міфології —  прихована  пастка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823545
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 07.02.2019


Ден Мун

Слышать страсть и как она поет

На  тебе  играть  могу  запоем.
Дни  и  ночи,  ночи  напролет.
Прикаясь  бледною  рукою
Слышать  краски  всех  высоких  нот.
Слышать  страсть  и  как  она  поет.

То  коснуться  клавиш.  Черных,  белых.
То  задеть  забытую  струну.
Ведь  свое  пылающее  тело    
Ты  ввязала  в  страстную  войну,
Чтобы  тут  же  быть  в  моем  плену.

И  не  мне  ли,  с  завидным  азартом,
Ведь  в  моей  душе  ты  столько  лет,
Да  понять,  простому  музыканту.
И  раскрыть,  нагой  тебя,  секрет.
Мой  партнер  и  мой  же  инструмент.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KM24u2jJ-x4[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824527
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ніна Незламна

Тепла діждатись одна втіха

Повіяв  вітер    попід  хату
З  під  стріхи  вилетів  клубочок
 То  павутиння    волохате
В  обіймах  поклав  на  горбочок

Господар  бачив  гарненькі  сни
В  соломі    добре  було,  зручно
Адже  далеко,  ще  до  весни
Без  мух  лежати  зовсім  нудно

То  вирок  вітру,  чи  то  долі
Попасти  у  холодну  днину
 І  дуже  швидше,  як  у  колі
Виснував  стежку,  як  перлину

Важка  дорога,  де  ж  те  сонце
Забарилась…  Весна  красуня
Мереживо  там,  за  віконцем
Тривога  вже,  на  жаль  присутня

 Хитренький  майстер  цей  павучок
 Боже  творіння,    хоче  жити
 Тож  соломинок  досяг  пучок  
Раденький,  зможуть,  захистити

 Дрімав  напевно  від  безсилля
І  знову  вітер    приніс  холод
Раптово  впало    сухе  зілля
Щось  би  поїсти,  стомив  голод…

Ледь-ледь  в  дрімоті,  він  зігрівся
 Як  охоронець  -  той  дім    стріха
Уже  й  вітрисько  десь  подівся
Тепла  діждатись  одна  втіха

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Лилея

Душа поэта нежна и ранима

Душа  поэта  -  нежна  и  рани́ма
Душа  поэта  -  Диво!
Переплетаются  много  голосов...
Всё  это  -  герои  стихов...
Фантазии...
И  Чувства,  что  в  Душе...
Тайна...
Основа...
Под  названием  Любовь!
Она  непостижима  и  проста...
Бывает  от  Любви  болит  Душа...
Но  всё  же  -  хочется  лететь!
В  Любви  то  воскресать,  то  умереть...
Но  остаётся  лишь  Она
Как  буря  океана  сильна...
Она  тиха,  как  море  гладь...
Как  ручеёк  Её  Душа...
Какая  чистота!
Какая  простота...
Всё  восхищает  в  Ней!
Поэтов  каждый  день!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824318
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Сабилла

Сердцем чувствую впервые

Гляжу  в  озера  голубые,
В  глазах  сплошная  доброта.
Я  сердцем    чувствую  впервые,
Сбылась  девичества  мечта.

В  озерах  тех  тонуть  готова,
Так  манит  томный  страсти  взгляд.
Переполняют  чувства  снова,
Сапфиры  сильно  так  блестят.

Встречаясь  чувствуем  мы  оба,
Как  искра  пламя  разожжет.
И  хоть  какой  будет  дорога,
Любовь  шальная  пусть  влечет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824219
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


ЮНата

Случайные встречи

                       
Удивительна  жизнь…  И  случайные  встречи
Изменяют  порой  наши  взгляды,  судьбу.
Доверительный  тон,  откровенные  речи,
Хоть  буквально  вчера    всё  о  личном  –  табу.

Может,  время  пришло,  и,  окутана  тайной,
Твоя  жизнь  вдруг  открылась  для  мыслей  иных…
Мы,  наивные,  думаем,  встречи  –  случайны,
Но  они  –  в  высших  планах,  Божий  промысел  в  них.

Каждый  миг  нашей  жизни  принимайте,  как  волю,
Божью  помощь,  заботу  о  нас,  о  других…
Как  источники  силы,  что  скрывались  дотоле,
Как  возможность  найти  себя  в  мыслях  благих.

Ведь  всё  это  –  не  просто,  не  оставь  без  вниманья.
Каждой  встрече  ты  должен  быть  искренне  рад.
Тогда  искренность,  вера,  добро,  пониманье
Возвратятся  с  лихвой  благодарно  назад

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824191
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


А.Дальний

РЕИНКАРНАЦИЯ

В  этой  жизни  хочу  отдохнуть,
И  не  слушать  похабные  речи;
Разгадать  в  твоём  теле  весну,
Целовать  нежно  волосы,  плечи...

Мы  пришли  из  далёких  миров,
Чтобы  в  вечности  соединиться.
Правит  светом  навеки  любовь!
В  отражениях  звёзд  наши  лица.

Сердце  с  правдой  звучат  в  унисон,
Как  бессмертных  два  голоса  вместе!
У  меня  есть  последний  патрон  -  
Это  песня  заветная  чести.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824232
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

СПОМИНИ

Певно  востаннє  відродив  садок,
Кістлявий  став  серед  трави  густої.
Бджолів  колись  у  запаху  квіток,
На  яблуні,  тоді  ще,  молодої.

Мене  тут  кожна  груша  пізнає,
Тут  навіть  бджоли  діляться  пергою.
Веселка  поміж  яблунь  виграє,
Нависши  кольоровою  дугою.

Любила  ти  колись,  у  ті  часи,
Коли  садок  розквіт  у  пишнім  цвіті.
Я  на  руках  тоді  тебе  носив,
Неначе  ніжну  квітку  в  оксамиті.

Ми  цілувались  –  це  для  нас  був  рай,
Гудів  садок  по  вечорах  хрущами.
Ховавсь  в  тумані  пишний  водограй,
Чумацький  шлях  мерехкотів  зірками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824231
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Артур Сіренко

Післямова до петрогліфів

                                                         «Весняні  сутінки
                                                             З  перехожих  ніхто
                                                             Не  поспішає  додому…»
                                                                                                               (Йоса  Бусон)

Я  не  хотів  писати  цю  післямову  –  цей  черговий  незачесаний  текст.  Бог  свідок.  Можете  спитати  в  нього  –  він  брехати  не  буде  (на  відміну  від  багатьох  писак,  що  думають  –  вхопили  його  за  бороду,  але  це  не  так).  Не  хотів.  Бо  навіщо  до  малюнків  на  каміннях  якась  післямова.  Все  сказано  і  підводити  риску  недоречно.  Крім  того  процес  малювання  на  скелях  і  бердо  вічний.  Прийде  хтось  і  домалює:  якщо  не  мишу,  то  волохатого  вуйка.  Чи  таргана,  що  чистить  свої  вусики  серед  променів  байдужого  Сонця.  І  так  буде  доти,  доки  буде  жити  на  поверхні  цієї  кам’яної  кульки  хоч  одна  людина.  А  потім  писати  післямови  буде  вже  безглуздо.  Так  я  думав,  так  я  мислив,  так  я  бачив.  А  потім  подумав  –  існують  дві  категорії  читачів:  одні  питають  про  що  ця  книжка  до  прочитання,  інші  питають  те  саме  після  прочитання.  А  значить  треба  писати  нещасному  автору  і  передмову,  і  післямову.  Бо  обидві  категорії  читачів  будуть  цю  книжку  читати.  Я  так  сподіваюсь.  

У  післямовах  я  переважно  пишу  хаотичні  тексти,  що  пов’язані  з  книгою  не  безпосередньо,  а  на  рівні  підсвідомому.  Тут  же  вирішив  написати  і  підвести  риску.  Але  все  одно,  виходить  не  «післямова»,  а  «замість».  Бо  все  в  нинішньому  світі  «замість».  Занадто  мало  справжнього.  Навколо  ерзац.  Світ  ерзацу.  Але  «замість»  виходить  все  одно  не  тому…  

Пояснити  хоча  б  не  про  що  ця  книжка  (ясно,  що  ні  про  що  і  про  все  одночасно),  а  про  кого.  Пишуть  книжки  переважно  про  читачів  (бо  більше  писати  немає  про  кого).  У  гіршому  випадку  пишуть  про  себе,  бо  знають,  що  крім  автора  ніхто  його  книжку  читати  не  буде.  Я  пробував  писати  про  себе,  але  весь  час  збивався  на  стороннього,  якусь  людину,  хто  вже  точно  не  я.  Я  краще  скажу  для  кого  написана  ця  книга.  Для  того  єдиного  читача,  що  цю  книгу  точно  прочитає.  Для  того  –  сивого,  бородатого,  з  сумними  очима.  Він  читач.  Йому  сумно  і  самотньо.  Так  самотньо  як  нікому.  А  попереду  вічність.  Він  цю  нудьгу  і  порожнечу  вічності  забарвлює  спогляданням  нашої  драми.  І  читанням.  Тому  він  особливо  прихильний  до  поетів  і  письменників.  До  того  часу,  доки  ми  –  писаки  пишемо  щось  вартісне.  А  потім  геть  –  у  темний  ящик.  У  Ніщо.  Величезне  і  темне.  Бо  нецікаво.  Я  не  знаю,  що  він  подумає  прочитавши  цю  книгу.  Мені,  зрештою,  все  одно…

Коли  я  завершував  форматування  цієї  книги  мені  приснився  страшний  сон  –  темної  і  зимової  ночі.  Зимові  ночі  бувають  світлі  –  коли  сніг.  мороз  і  повний  Місяць.  Але  ночі  цього  грудня  були  зовсім  не  такі.  (Ох,  ці  поети  і  сни!  Ох,  ці  поети,  творці  текстів  і  темні  ночі!  Я  пишу  переважно  ночами  –  коли  я  наодинці  з  Великою  Пітьмою.  Я  тоді  більш  відвертий.  Менше  вигадую  і  фантазую.  Проза  стає  шорсткою  і  колючою.)  Так  от.  Снилось  мені,  що  все  живе  в  нашому  Всесвіті  загинуло.  Вмерло  назавжди.  Без  будь-якої  надії  на  воскресіння  чи  реінкарнацію.  Навколо  тільки  мертві  світи,  мертві  планети,  мертві  галактики.  І  я  лишився  однієї  мислячою  живою  істотою  на  весь  Всесвіт.  І  стало  так  порожньо,  так  самотньо,  так  безнадійно.  Адже  попереду  вічність.  І  доведеться  вічність  мислити  про  самотність.  

Я  зрозумів,  як  самотньо  Йому  –  Єдиному.  Коли  нема  навіть  з  ким  поговорити.  Я  зрозумів  Його  –  так  ось  чому  він  сотворив  Життя  і  споглядає  нашу  драму.  Драму,  як  вершимо  ми  самі.  Завжди  тільки  ми  самі  –  «Шин  фейн».

Добре  було  творцям  текстів  у  постіндустріальному  суспільстві  –  їх  слова  були  вагомі,  тексти  виблискували  металом,  перо  нагадувало  то  меч  то  рушницю.  Нині  в  інформаційному  суспільстві  навіть  постмодернізм  перетворюється  в  ретро  –  у  нас  на  очах  (здивованих),  а  кіберпанк  стає  синонімом  дивацтва.  Есеїсти  перетворюються  в  блогерів.  А  новий  стиль,  новий  напрямок  літератури  все  ніяк  не  народиться.  І  муза  літератори  навряд  чи  вагітна  ним  –  сумнівно.  

У  свій  час  Конфуцій  благословив  літературу  і  літературну  творчість,  розуміючи  її  сакральність  як  само  собою  зрозуміле.  Шкода,  що  ми  його  не  зрозуміли.  Хто  не  читав,  а  хто  читав,  але  неуважно.  Всім  сучасним  гравцям  словами  більше  імпонує  Лао  Цзи,  аніж  отой  спокійний  і  врівноважений  мудрець  з  царства  Лу.  Всім  нас  хочеться  експресії,  одкровення,  містики.  Спокійне  споглядання  нам  недосяжне.  І  хочеться  народного  гуляння  царства  У.  Або  царства  Я  –  як  мінімум.  Мислити  Піднебесною  –  та  де  там.  Передчуття  Апокаліпсису  повертає  нас  на  західні  терени.  І  вічність  здається  вигадкою  паризьких  клошарів  і  гуляки  Франсуа  Війона.  А  він  то  шпагу  плутав  з  ножем.  І  халупи  з  замками.  Війон  знову  в  моді.  Краще  б  вже  в  моді  був  Артюр  Рембо.  Бо  нині  планета  Земля  –  це  п’яний  корабель.  Він  правильно  все  передчував.  Нарешті  ми  зрозуміли,  що  модернізм  –  це  назавжди.  Все  інше  стає  забавою  інтелектуалів  –  від  сонетів  в  стилі  Петрарки  до  неокласицизму  двадцятих.  Ми  все  фантазуємо,  дивлячись  як  світ  балансує  на  межі  самознищення.  І  все  сподіваємось,  що  він  цього  не  допустить.  А  якщо  йому  весь  цей  божевільний  хаос  набридне?  Що  тоді?    

Мені  лишається  тільки  запевнити  читача,  що  я  його  поважаю.  Хоча  б  за  те,  спробував  прочитати  і  зрозуміти  цей  текст.  
З  повагою.  Справді  з  повагою.  
Автор.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824203
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Лилея

В твоих глазах - целая Вселенная

В  твоих  глазах  -  целая  Вселенная
В  них  -  Неба  синь  и  облака
Увидев  раз  -
Надёжно  и  уверенно
Поселилась  в  Душе  Весна!
Морозы  в  зимний  день
И  стужа  ...
Не  могут  Весну  Души  остановить!
Распускаются  мимозы...
В  феврале...
Ведь  хочется  любить!
В  твоих  глазах  -  целая  Вселенная
Их  природная  красота!
Давай  с  тобой  подружимся
Сердцами!
Такая  дружба  -
Не  розлей  -  вода...
В  твоих  глазах  -  целая  Вселенная
С  годами  уходит  красота...
Но  Свет  Душ,  
Что  исходит  друг  от  друга  -
Не  померкнет  никогда...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824215
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ден Мун

Руки Твої на плечі

Вслухайся  в  краплі  дощу.  

Як  промокає  твій  одяг.  

Як  сум  вщухає.  Вже  вщух.  

Легкість  розслаблює  ноги.  

 

Повна  відсутність  думок.  

Тільки  любов  і  безмежність.  

І  ти  ступаєш  свій  крок  

В  ніч,  у  свою  незалежність.  

 

Тихо  колише  туман.  

Гавкіт  десь  дуже  далеко.  

Ти  в  цьому  світі  не  сам.  

Зникла  уся  небезпека.  

 

Зорі  так  сяють  вночі.  

Дощ  все  продовжує  лити.  

Руки  Твої  на  плечі.  

Щось  мені  хочеться  жити...  

 
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MaqlsAmlbzo[/youtube]
 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824201
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


babyarmy85

Первая любовь

Первая  любовь,  -  всегда  дороже  дружбы
Прекрасна  и  невинна,  нам  дарит  жизнь  она
Прогонит  наши  страхи  и  горе,  наши  нужды
Заполнятся  с  лихвою  чувствами  сердца

И  словно  разрываясь  не  знает  что  же  делать
Она  разогревает  впервые  внутри  кровь
И  невозможно  чувства  наши  переделать
Куда  уйти  от  пламя  что  подожгла  любовь?

И  слезы  наши  жечь  уже  щеку  не  будут
Исчезнут  пред  сужденья,  уйдет  из  сердца  грусть
Нас  в  этом  мире  ведь  друзья  не  позабудут
И  недруги  уходят,  уходят  скорей  пусть

Не  поменяем  то,  что  мы  нашли  с  годами
Из  душ  не  пропадут  у  нас  прекрасны  времена
И  это  все  уже  навечно  останется  лишь  с  нами
Окажется  любовь  сильней  чем  все  века  

И  встретивши  любовь,  мы  позабыли  горе
А  мысли  вновь  летают  где  то  в  высоте
И  чувства  наши  словно  безгранично  море
Как  будто  светлый  путь  из  жизни  в  темноте

Теперь  в  плену  своей  воскреснувшей  любви
Жизнь  кажется  надежной  и  сладостной  порой
Возьми  ее  к  себе  лишь  сердце  не  порви
И  насладимся  мы  любви  огня  игрой      
29.09.2004                                                (Яресько  Я.М).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824229
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Східний

Тепло коханих забуваю рук



Тепло  коханих  забуваю  рук
І  дивний  дотик  оп’яніння.
Ловлю  осінній  скрипки  звук,
І  листопада  тихе  шарудіння.
Вдивляюсь  у  величну  небес  синь
І  очі  згадую  весняні.
Шовками  промайнула  тінь,
І  спогади  сховала  руж  духмяні.

Зайшов  далеко  в  листопад,
А  промені  нагадують  про  літо.
Чому  в  житті  є  стільки  зрад,
Чому,  чому  кохання  недопите!

В  туманнім  міражі  твій  силует
Нераз  стрічав  в  ранковій  димці.
Читав  щораз,  як  той  поет,
Поезію  забутій  невидимці.
Ловила  осінь  вітер  моїх  слів
Й  дощами  по  лиці  стікала.
Любов  утримати  не  зміг,
Душа  у  сутінках,  мов  тінь,  блукала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824173
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ден Мун

Як ти там зараз, Друже?

Як  ти  там  зараз,  Друже?  

Рвав  корінь  з  серця  дуже.  

Пробував  бути  мужнім.  

І  врешті-решт  порвав.  

 

Та  цього  було  мало.  

Ти  ж  бо  була  кохана.  

Я  ж  тільки  жив  обманом.  

Знав  що  нас  вже  нема.  

 

Тихі  самотні  сквери.  

Сніг.  І  босоніж.  Терен.  

Все  найдорожче  -  стерто  

Кроком  на  п”ятах  в  кров.  

 

В  когось  заквітла  осінь.  

В  когось  зима  в  волоссі.  

В  мене  ж  у  стоголоссі  

Ненависть  і  любов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824152
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Гор2

Любви весенний ручей

Поутре  весеннее  солнце  взошло.
Гор  ущелья  оно  осветило
И  с  лучика  пера  добром
Милосердно  в  миры  излило:
-  Женщины-поэты  рождают
Нового  миры,  всецело!
Ибо,  к  высотам  совершенства  восходя
Творят  Любви  космическое  Дело.  
Пожелаем  же  им  счастье  Радости,
Пусть  исполняются  мечты,  
Весны  в  душе  -  Женственной  красоты!  
Женщины!Да  царит  в  Роду  
Ваших  дивных  домов  
Здравие  тела  и  души,  
Океан  улыбок  и  подарков,
Уют  Гармонии  -  Лад  да  Любовь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722357
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 04.02.2019


М.С.

Привіт. (Переклад з Валентина Рубан)

Небо  зимове  дощем  вкотре  плаче,
Що  ж  ми  з  Тобою  чекаєм  козаче?
Заходу  барви,  яскравий  світанок?
Лиш  слово  "Ні"  не  кажи  наостанок.

Всюди  калюжі  -  теплом  лютий  віє,
Хто  нам  потрібен  ми  всі  розумієм.
Просто  зі  всього  ми  робимо  тайну,
І  слова  "Ні"  уникаєм,  звичайно.

Вечір  у  шибку  до  нас  заглядає,
Ти  нудьгував,  як  і  я,  добре  знаю.
Знаю  шукаєш  Ти  відповідь  вірну,-
Бажану  "Так",  а  чи  "  Ні"  непотрібну.

Ніч  чорноока  все  сон  відганяє,
Б'ється  серденько  й  на  Тебе  чекає.
Постать  побачила  ту,  що  чекала,
"Ні"  десь  пропало,  "Привіт"  завітало.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823748

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824029
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Малиновская Марина

< Живём в стране советов, со всех сторон рекомендации… >


Живём  в  стране  советов,  со  всех  сторон  рекомендации:
Как  жить,  как  чувствовать,  как  одеваться,  как  питаться...
Как  строить  отношения,  о  чём  и  как  писать,  и  думать...
Как  двигаться,  как  улыбаться,  какие  песни  слушать...

И  этот  список  бесконечен,  настолько,  что  аж  кругом  голова!
Да  и  не  сложно  потеряться...Желая  свою  истину  найти!
Как,  всё  же,  быть?  И  как  к  консенсусу,  гармонии  прийти?
Где  спрятаны  для  каждого,  несущие  любовь  и  свет,  слова?

Живём  в  стране  советов,  со  всех  сторон  рекомендации...
И  я  попробую  свой  скромный  дать  совет,  и  я  не  жду  овации...
Лучше  всего  —  во  всём  делиться  дарами  своей  Души!
Советоваться  с  Ангелами,  Богом,  которого  в  Сердце  своём  ищи!

Ведь  выбирая  путь  своей  Души,  ты  увеличиваешь  шансы  на  успех!
В  любимом  деле,  и  в  поиске  своей  любви,  своих  друзей...
Уникальность  и  искренность  —  не  станут  создавать  тебе  помех,
Чтобы  звучать  красиво,  притягивая  чудеса,  сердца  родных  людей!

Живём  в  стране  советов,  со  всех  сторон  рекомендации,
В  которых  каждый  -  прав  по  своему,  на  уровне  своего  сознания...
Но  решать  только  тебе(и  лучше  Сердцем),  на  какой  выходить  станции,
Где  сможешь  счастье  обрести,  пройдя  достойно  своей  жизни  расстояние...



(c)  Марина  Малиновская,  /  04.01.2019  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824006
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Елена Марс

Я внемлю вашу глубь - на расстоянии

Спасибо  вам,  за  ваши  откровенья...  
Изнанка  -  это  светлая  душа...  
Я  снова,  с  нежным  чувством  восхищенья,  
Вдыхаю  вас,  по  капле,  не  спеша...  

От  каждого  трепещущего  слова,  
От  каждой  упоительной  строки,  
Где  нет  испепеляющего  злого  -
Идёт  тепло...  и  сердца,  и  руки...  

Мне  горечь  ваших  строчек  -  не  отрава.  
В  них  благость  и  проклятье  -  в  унисон...  
Увы,  мне  Бог  не  дал  такого  права
(И  есть  ли  в  том  какой  нибудь  резон)  

Прочувствовать  -  вживую  вашу  душу,  
Тепло  руки  и  сердца  страстный  стук,  
Немыслимое...  нечто...  не  разрушив,  
Мой  близкий  и...  такой  далёкий  друг...  

Я  внемлю  вашу  глубь  -  на  расстояньи,  
С  тем  чувством,  будто  всё  это  -  во  мне...  
Радею,  что  ни  встреч,  ни  расставаний
Не  будет.  Обожанье...  в  глубине

Души  моей  пусть  к  вам  пылает  -  вечно...  
И  я  -  строкой  в  глубинность  ваших  строк
Лечу,  пересекая  Путь  ваш  Млечный,  
Минуя  все  пути  земных  дорог...


29.10.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823631
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Владимир Зозуля

Спасибо Вам

Спасибо  Вам,  далёкая...  Спасибо
За  то,  что  есть…  за  то,  что  где-то  там…  
За  то,  что  чувство  не  песок,  но  зыбко,
И  то,  что  грусть  не  слёзы,  а  вода;  

И  что  для  нас  –  ни  встреч,  ни  расставаний,
А  полный  мир  так  окаянно  пуст,
Что  мне  легко  внимать  –  на  расстояньи  -
Смятению  и  грусти  Ваших  чувств.  

Печаль  и  нежность,  строчек  птичью  стаю,
И  улиц  тишину,  и  моря  шум...
Вы  пишете  ему,  а  я  –  читаю…
Вы  ждёте  от  него,  и  я  –  пишу…  

То  –  крылья  слов.  Вот  снова  взмах.  И  снова...  
Но,  боже  мой,  какая  высота!
Какая  блажь,  какая  благость  слова,
Блаженства  –  боль,  и  крика  –  немота.
                   .....


Вдохновение  отсюда  -  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823631

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823945
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Лилея

Не теряйся!

Не  боюсь  тебя  потерять...
Чувство  страха  -  порождает  страхи...
То,  что  Моё  -  у  меня  не  отнять...
Душа  -  есть  -  компас...
Показывает  знаки...
Куда  идти  ...
С  кем  идти...
Раскрыты  все  дороги...
Важно  Души  притяженье...
Всё  заложено...
Внутри  нас...
В  тонких  телах...
И  каждый  находит  своё...
Одним  взглядом,  мгновенно...
А  если  сомнения?
Куда  дальше  идти?
Остановись...-
Послушай  Душу...
Не  сворачивай!
С  своего  Пути...
Если  почувствовал  свою  родную    Душу...
Не  боюсь  тебя  потерять...
Не  теряются  родные  Души...
Сколько  надо...-
Душа  будет  ждать...
Своего...
Того,  кто  больше  всех  нужен...
Где  -  то  там...
В  тонких  мирах...
В  потоках  подсознанья
Записано  всё...
Что  уготовано  нам...
Душа  Чувствует  Всё...
Не  теряйся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823949
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


tosikosan

Борщ

Варю  сьогодні  борщ
І  вперше  холостяцький
Процесом  править  дощ
Чаклує  навпомацки

Вирує  січня  день
І  поливає  злива
Варю...,  а  ритм  пісень
Нагадує  про  крила

Нарізка  качана...
Рішучі  перші  кроки
Чи  пам'ятаю  я...,
Матусині  уроки???

Зажарю  бурячок,
Як  вправна  господиня
Квасолі  ще  стрючок
Капуста  піде  й  синя

Ось  тільки,  що  за  чим  
Хвилює  чи  все  вірно?
Вже  потім  поперчим
На  кістці  мяско  жирне

Нарешті  вже  фінал!
А  запах...,  наче  з  дому
Де  жінка  день  у  день
Примірює  корону

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823867
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Galkka2

Не відмовляйтесь від нас…. .

Щастя:
Ну  все,  я  до  людей  не  піду,
Вони  лиш  впускають  до  хати  біду,
Її  помічають,  над  нею  ридають,
А  я?  Мене  мов  нема  -  не  помічають.

Кохання:  
Я  також  не  хочу  у  серце  пірнати,
Мене  мало  хто  навчивсь  цінувати,
Ненавидять  більше,  кричать:  все  не  так,
А  що  ви  зробити,  щоб  йти  поруч  шлях?

Радість:  
Я  їх  так  благала,  щоб  вчились  всміхатись,
На  сонце  дивились  і  вчились  літати,
Та  стали  душею  уроди  й  каліки,
Не  вміють  від  митей  шукати  вже  втіхи.

Мрії:  
А  з  мене  зробили  якусь  вже  скарничку,
Мене  розміняли  неначе  дрібничку,
У  мені  ж  є  щастя,  кохання  є  теж,
Мене  ж  на  монети  обмінюють  все  ж....

Молитва:  
Я  чуюю  серденько,  що  кличе  так  нас,
Здається  для  вас  наступив  уже  час,
Там  стільки  надії  і  щирість  витає,
Душа  там  відкрита,  вона  вас  вітає.
Летіть,  мої  милі,  і  в  долю  вселіться,
Ох,  там  їх  двоє  -  навіки  лишіться,
Від  них  не  відходьте,  бо  цінять  завжди,
Я  їх  відчуваю....кохають  вони.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823784
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Ден Мун

Мальви

Біля  ріки  у  місячному  сяйві
На  лавці  хтось  смакуючи  курив.
Дивився  мовчки  на  яскраві  мальви,
Чоло  в  зажурі  важко  похилив.

Бувають  дні  коли  розмови  зайві
І  хочеш  біль  щоб  серце  відпустив.
А  він  все  дивит  на  яскраві  мальви.
В  його  очах  палахкотить  надрив.

І  я  згадав  як  якось  на  вокзалі
Тримав  за  руки,  так  і  не  простив.
І  подивився  на  яскраві  мальви.
І  колір  їх  мене  так  зажурив.

Зібрався  йти  в  свої  самотні  далі.
Востаннє  кинув  погляд  на  обрив.
І  там  де  були  мальовничі  мальви
Уже  пропав  той  цигарковий  дим.
Почувся    плюскіт  чорної  води.    

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pS-gbqbVd8c[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823822
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


golden-get

Якщо прочитаєш - молитву. У Церкві.

Якщо  прочитаєш  -  молитву.
Можливо  йти  по  воді  
Не  зможеш,  але  тільки  розквітне  
Щось  нове  у  твоїй  душі...

Ми  дуже  слабкі  та  помилки  всі  робимо  
Живемо  у  бідах,  гріхи
Ми  маємо,  з    примхами  ходимо.  
Але  є  дуже  прості  
Слова,  як  зернятко  любові  сказати  я  мушу,
Від  щирого  серця  у  легкості,
Бо  у  молитві  звільняю  я  душу
У  намірах  світла  та  чесності.

Бо  вони  до  неба  злітають  
-  Помилуй  нас  Боже  "...
А  думки  при  цьому  чисті.
Я  слухаю  спів.  Він  мені  допоможе.
Бо  звернення    мої  не  пусті...

Закінчилась  служба.  Ось  знову  йдемо  
До  справ  та  проблем,  суєти
Але  частинку  тепла  ми  дбайливо  несемо.
Бо  сила  лише  в  доброті!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823783
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Дружня рука

Вже зачіпає …

На  фото  бачиш  порожнечу,
Когось  нема,  хтось  просто  став  чужий,
Туди  б  я  ще  раз,  а  туди  вертатися  не  хочу,
Знайти  б  таке  авто,  що  так  могло  б  везти.
Не  зачіпає,
Що  вже  з  цим  робити,
Вдягнули  будні  капелюх  і  сірячок,
І  не  дратують  руки  чисті,  але  брудні,
Черговий  окунець  попався  на  гачок.
Не  зачіпає.
Красиві  очі,  та  порожні,
І  ліній  тіла  на  всі  роки  ідеал.
Такі  всі  різні,  а  чомусь  тотожні,
Всі  б’ються  за  великий  п’єдестал.
І  оживають  образи  картинні,
Емоції  без  сорому  нагадують  дитинні,
Із  вальсом  осені  вдихнулись  в  унісон
І  провалились  у  її  ж  багряний  сон.
З  вальсом  зими  так  розкрутились  у  думках,
Що  заметіль  розчистила  весь  шлях,
Вальсом  весни  надихали  любов,
Щоб  ти  цвіла  весною  знову  й  знов.
Вже  зачіпає.
Утечіть  слова.  Про  це  не  можна  вголос  говорити.
Хіба  у  мрій  жнива?  Це  так,  щоб  те  чуже  позлити.
Легка  –  легка,  як  вітер  пронесись,  промчи,  як  хочеш,  то  навколо,
Мене  так  дихати,  як  ти  навчи.  І  я  піду  по  цьому  вогняному  колу  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823821
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Дружня рука

Людино, ти з якого дива загордилась

Людино,  ти  з  якого  дива  загордилась,
Чому  вважаєш,  що  цей  світ  тобі  покладено  до  ніг,
Забула  стільки  усього́,  що  начебто  любила,
Навіть  собі  подібних  рід  твій  не  беріг.
Як  бачиш  щось  незнане,  незнайоме,
Готова  знищити  від  страху  чи  з  нудьги,
Як  чуєш  навздогін  чиїсь  прокльони,
Не  зачіпає  це  твоєї  самоти.
У  що  ж  тоді  закохана  безмірно,
Окрім  як  в  себе,  де  ж  тоді  твій  храм,
Як  навіть  любиш,  то  якось  позірно,
Вклоняєшся  не  правді,  а  дарам  …
Як  прийде  данко*,  регіт  чи  байдужість,
Такі  тут  не  в  пошані  у  наш  час,
Яка  холодна  неймовірна  чужість
Мов  на  бігу  наздоганяє  нас  …
Людино,  ти  прийшла,  побудеш,  підеш,
Стань  другом  тому  світу  за  вікном.
Як  його  втратиш,  де  себе  подінеш?!
Чи  все  життя  твоє  -  холодний  сон?

*[i]літературний  герой,  що  врятував  людей  за  допомогою  палаючого  серця[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823754
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Witer

Сонце

Ти  —  сонце,  бо  даруєш  й  світло,  і  тепло́,  й  надію
Та  поруч  із  тобою  —  навіть  із  каміння  б'є  жива  вода
Все  квітне  біля  тебе,  буяє  силою  та  зеленіє
Ти  є  —  любов  сама!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823714
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Дружня рука

Хто придумав червоне вино, знався, мабуть, чудово в любові

Хто  придумав  червоне  вино,  знався,  мабуть,  чудово  в  любові,
Не  тому,  що  червоне  воно,  а  тому,  що  поезія  в  слові,
А  тому  що  бокали  в  руках,  мерехтіння  легке  світла  свічки,
І  зближає,  чарує  воно,  і  стають  двоє  наче  одно,
Обійнялись  неначе  смерічки.
Серед  всіх  благородних  напоїв  лиш  йому  поклоняються  двоє,
В  ньому  ніжність,  тепло,  поцілунок,
Плескіт  хвиль,  пасма  гір  візерунок.
Ти  уважно  вдивись  в  цей  бокал,  як  багато  у  ньому  дзеркал  …
Хто  придумав  червоне  вино,  все  ж  не  був  він  щасливий  в  любові,
Втратив  мабуть  її  і  зробив  з  тої  втрати  вино,
Щоб  напитись  до  смерті  такої.
Пив  вино  і  любов  ту  забув,  захопили  щоденні  турботи,
Раз  до  неї  у  гості  прийшов,  так  занесли  круті  повороти.
Два  бокали  і  двоє  очей,  дві  краплини  мов  очі  троянди
Не  ховали  своїх  вже  ночей,    заспівали  свої  серенади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823719
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Tychynin Herbert

Близ тебя…

Герберт  Нойфельд  /  Herbert  Neufeld

Версия-«перевод»  с  «иврита,  который  с  русским  
на  Вы,  уж  давно…»;  по  мотивам  и  на  основе  
стихотворения-экспромта  Люси  Ефим-Олиной:  
«ты  разлюбил…»  или  «рецензия  на  Прошу  поверь,  
что  разлюбил  В.  Бакатин»

Вдохновение  здесь:  http://www.stihi.ru/2018/09/24/7083


БЛИЗ  ТЕБЯ…

ты  разлюбил...  а  как  же  я...  
дышать  не  в  силах…  без  тебя  я...

ты  разлюбил...  душа  моя...  
нет  жизни,  милый…  без  тебя  мне...
 
ты  разлюбил...  забрав  покой...  
но  проклинаю…  не  тебя  я…

как  жить  мне…  дальше,  мой  родной…
не  понимаю…  и  не  знаю...  …без  тебя  я…

ты  разлюбил...  и  сердце  крик...
меня  на  муки  обрекает…  …вся  твоя  я…

сплошною  раною...  болит...  
и  потихоньку...  умирает…  …без  тебя…  я...
 
себя  теряю…  и  тебя  теряю…  
навсегда…  но…  не  меняю…  …без  тебя  я…  

лошадей  на  переправе…  
не  меняю…  хоть  и  устала…  …без  тебя  я…

только  таю…  но  не  умираю…
для  тебя  я…  не  исчезну…  …ведь  тебя  я…

любить  не  перестану…  близ  тебя  я…

как  ночь  календаря…
что  не  считают…  дни  срывая…  …без  тебя…  я…

–  ночь  распятья  на  стене…
и  вот…  светает…  догораю…  …без  тебя  я…

и  не  мертва  и…  неживая…  
не  жива  я…  горю…  не  оживая…  без  тебя…


*  *  *



(Другой  вариант  второй  половины  стихотворения  –  в  соавторстве  с  Люси  и  Сергеем  Есениным.  С  позволения  первой…  и  ко  дню  рaдения  последнего!..):


БЛИЗ  ТЕБЯ…

[…]
 
себя  теряю…  и  тебя  теряю…  
навсегда  я…  но  не  меняю…  …без  тебя  я…  

лошадей  на  переправе…  
не  меняю…  пусть  устала…  …без  тебя  я…

скучаю…  очень…  но  не  умираю…  
для  тебя  я…  и  не  исчезаю…  …ведь  тебя  я…

любить  не  перестану…
только  таю,  тихо  таю…  близ  тебя  я…

как  ночь  календаря…
что  не  считают…  дни  срывая…  …без  тебя…  я…  

–  ночь  распятья  на  стене…
седа…  но  не  сера’  я…  лишь  светает…  …без  тебя  я…

догораю…
синеет  в  окошко  рассвет…  …но  без  тебя?..        

ах,  ты  ночь!..  что  ты…  
верности  ночь…  наковеркала...  
без  тебя  я  стою…

ни  мертва,  ни  жива…  
не  жива  я…  сгорю…  без  тебя  я…  
 
разбитое  зеркало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808974
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 01.02.2019


dj-joka

А Ты…?

А  Ты  любишь  смотреть  на  Звёзды,
На  бесконечный  Чужой  Простор,
Мерцающие  Созвездья  ведут
Свой    Вечный    и    Тайный    Спор?

А  Ты  умеешь  смотреть  на  Зиму,
На  белый  глянец  замёрзших  луж,
На  скованные    вершины,
Спешащий  с  неба  колючий  душ?

А  ты  сумеешь  увидеть  Ветер,
Что  сносит  крыши,  сбивает  с  ног,
Когда  в  слепом  Беспросветном  Вихре
Одно  лишь  важно  -  Найти    Порог?

А  Ты  сможешь    Понять    Солнце,
Что    Лишь  Сияет,  Тепла    Уж  Нет,
Одним    Холодным    Весенним    Утром
Подарит    Надежду,  Подарит    Свет?  !  !  !

А  Ты...?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823653
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Master-capt

* * *

Вера  теплится  в  сомненьях
И  надежду  дарит  Бог,
Как  весеннее  цветенье
Твой  чудесный,  милый  слог…
Обрамлённая  короной
Расцвела  в  моих  глазах
И  навстречу  львицей  грозной,
Явью  бросилась  в    слезах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823544
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Beta

Знаешь, мама…

Знаешь,  мама,  душа  в  ранах,
глотаю  вновь  солёную  росу.
Знаешь,  мама,  сердце  в  шрамах,
снова  боль  согнувшись  несу.

Знаешь  мама,  как  рваная  рана
кровоточит,  не  передать  никому.
Знаешь,  мама,  я  любить  не  устала,
я  тепло  в  душе  сохраню.

Знаешь,  мама  любовь  это  раны,
ты  знаешь  конечно  им  цену.
Знаешь,  мама,  всё  это  в  печали,
слезами  опять  стихи  я  пишу.

Знаешь,  мама,  я  сильная  стану,
хотя  меня  так  тянет  ко  дну.
Знаешь,  мама,  тебе  обещаю,
расправив  крылья  снова  взлечу!
               
                                                     26.01.2019г.
©  Copyright:  Беликова  Татьяна.                                  
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823020
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 01.02.2019


М.С.

Чому у нас було Кохання? (переклад з Валентина Рубан)

Де  стомлені  страждання,
І  вистигші  надії...
Побачення  останнє
Чекаю,  як  раніше.
Бо  я  весь  час  цей  вірила,
Ти  недалеко,  поруч.
Стежинки  долі  міряла,
Думками,  а  то  й  поглядом.

Хвилюється  без  втоми,
Розранене  сердечко.
Й  чекає  поки  скажеш  ти,
Всього  одне  словечко.
В  вечірнім  небі,  як  тоді,
Красиво  Місяць  випливав...
Я  вірю  -  скажеш  ти  мені:
"Про  Тебе  часто  згадував"...

Даремні  ті  страждання,
Й  слова  вже  не  потрібні.
Згадаю  обіцянки,
І  в  голові  шумить  мені.
Чому  цвіла  черемха?
Щоби  губити  квіти...
Чому  було  Кохання?
Щоб  мрії  всі  розбити...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796470

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823581
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Дружня рука

Блазень (зовсім маленька вистава у віршах)

[b]Король[/b]
На  ме́ні  все  чудово  так  лежить,
Я  виглядаю  наче  та  картинка,
Слуга  щось  надто  довго  спить,
Живе  собі  немов  ікринка.
[b]Слуга[/b]
Та  ні,  я  вже  давно  стою,
Проводжу  невеликі  підрахунки,
Оце  є  вам,  мені,  а  це  в  казну,
А  це  піде  на  непотрібні  подарунки.
[b]Король[/b]
Ах,  ти  про  ці  зарплати  бідаків,
Ну  сам  згадай,  що  вибори  вже  скоро,
І  треба  чимось  вдовольнити  дурачків,
Бо  вчинять  непокору.
[b]Слуга[/b]
Та  то  ще  так,
А  вчителям  отим  навіщо,
Який  від  них  в  державі  бунт,
Сидять  собі,  читають  книжку,
І  ставлять  пацанів  у  кут.
[b]Король[/b]
О,  бачу  я,  що  ти  стояв  там  часто,
Не  дуже  полюбляєш  вчителів
[b]Слуга[/b]
О  так,  була  одна  горласта,
Казала,  що  я  не  вартую  слів.
[b]Король[/b]
Так,  де  мій  блазень,
Хочу  чути  правду,
Де  мій  артист,
Люблю  його  браваду  …
[b]Блазень[/b]
Я  щойно  повернувся  із  Майдану,
Там  знову  тисячі  невидимих  стоять  …
[b]Король[/b]
Ой  гарно,  гарно,
Місяць  постоять,  а  потім  міцно  сплять.
[b]Блазень[/b]
Приходила  ще  пані  із  косою,
Казала,  що  ви  будете  травою.
[b]Слуга[/b]
Нам  треба  братися  до  справи,
Бо  наші  гроші  їм  не  сплять.
[b]Король[/b]
Де  мій  народ,  щось  мушу  їм  сказати
[b]Слуга[/b]
Йдіть  на  балкон,  вже  текст  іду  писати
[i]Через  годину.  Балкон.[/i]
Король
О,  мій  народ,  нарешті  маєш  владу,  
Що  ненавидить  люто  олігархів,
Готуємось  до  з’їзду  і  параду,
Люблю,  народе,  твій  характер!
[i]Слузі[/i]
Як  втомлює  словесний  бартер,
Ти  вже  замовив  на  Мальдиви  чартер?
[b]Блазень[/b]
І  хто  з  нас  блазень?
Я,  король  чи  цей  народ?
Кричать  ура,  чекають  нагород,
У  найми  по  світах  повиїжджали,
У  себе  вдома  вже  чужими  стали.
А  я  собі  дзеленькаю  у  дзвоник,
Підскакую  мов  молоденький  коник,
Але  ж  ви  робите  навколо  все  те  ж  саме,
Відмінність  в  тім,  що  я  за  це  беру  грошами  …
.......
Навіть  блазень  каже  правду,  хоч  і  жартома,
Інший  скаже  правду,  то  йому  тюрма.
І  чим  ближче  нам  вистава  до  життя  оця,
Тим  гучніше  ловлять  вільних  на  живця.
Тож  не  може  бути  так,  що  ти  нічий,
Олігарх  собі  купив  весь  округ  твій,
Ну  а  ти  з  його  смієшся  жупанця,
І  не  хочеш  цілувати  перстенця?!
Зліва,  справа  вже  кричать:  ату  його,
Він  не  може  осягнуто  все  добро,
Що  нам  зверху  посипає  наш  монарх,
Ну,  не  зовсім  так.  Маленький  олігарх.
Хто  з  нас  шут,  ніяк  не  розберу,
Що  за  чудернацький  вернісаж,
Посмішку  з  лиця  не  раз  зітру
Пишу  сам  собі  "кіно",  "дубляж"  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823555
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Дружня рука

У тому залі сталось справжнє диво

Послухайте  хоч  мить  мою  любов,
Бо  я  так  більше  вже  ніколи  не  напишу,
Це  лиш  частинка  із  моїх  німих  розмов,
Бо  я  завжди  холодну  чую  тишу.
Не  думайте,  що  я  в  ній  охолов,
Ні,  я  її  вам  трішечки  позичу,
Друг-музикант  у  зал  уже  прийшов,
Я  звуки  мов  дитя  йому  залишу.
Що  ви  чекаєте?    Якийсь  крутий  концерт?
Якого  ще  ніколи  ви  не  чули?
А,  може,  знищите  оте  ущент,
Що  не  відчули?  
Як  друг  зіграв,  той  зал  не  ворухнувсь,
Не  зрозуміли,  може  це  жахливо?
Він  зразу  вибіг,  він  того  не  чув,
Як    в  залі  сталось  справжнє  диво.
Глибоко  що,  все  в  музику  поклав.
Все,  що  людині  близько  і  властиво.
Він  по-своєму  це  все  уявляв,
Ні  подиху,  ні  звуку  не  фальшиво  ...
Як  друг  його  у  парку  наздогнав,
Як  пояснити,  що  насправді  все  чудово?
Він  просто  щиро  обійняв,
Достатньо  було  цього  замість  слова  …
-  Ти  ж  бачиш,  музика  перемогла  твій  слух,
Ти  уявив  її  і  це  красиво,
[i]Там  в  тому  залі  шепіт  навіть  вщух,
Як  ти  сказав  усім,  що  дякуєш  за  диво  …
[/i]
Послухайте  хоч  мить  мою  любов,
Бо  я  так  більше  вже  ніколи  не  напишу,
Немає  в  музики  кордонів  і  оков,
Вона  приходить  навіть  там,  де  чують  тільки  тишу  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823550
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Спондей.

Спонде́й  (грец.  spondeios)  —  віршова  стопа  в  античній  версифікації,  яка  має  два  довгих  склади  (на  чотири  мори);  у  силабо-тонічній  (при  ямбах  та  хореях)  зводиться  до  двох  наголошених  складів  (—  —),  виступаючи  у  віршовому  рядку  допоміжною  стопою:

Вода  суха  і  сіра.  Але́  ві́ї
Примкнеш  перед  камінням  у  піску  —
І  раптом  бачиш  силу  вод  рвучку
Та  різкість  вітру,  що  над  ними  віяв  (О.  Ольжич).

Віршована  стопа  спондея  відома  з  античності.  Термін  «спондей»  походить  від  грецького  слова  spondi,  що  позначає  дві  довгі  музичні  ноти  в  співах,  які  супроводжували  обряд  узливання.  Спондей  не  забезпечує  основу  для  вірша,  оскільки  практично  немає  слів,  в  яких  склади  отримують  рівний  наголос.  

Спондей  -  нерегулярна  віршована  стопа,  яка,  на  відміну  від  хорея  або  ямба,  не  використовується  для  складання  повної  метричної  структури  віршів.  Вірші,  написані  спондеєм,  зустрічаються  рідко.  Поети  застосовують  цей  метр  в  поєднанні  з  іншими  традиційними  віршованими  розмірами.

Класичний  приклад  -  початок  «Євгенія  Онєгіна»  О.Пушкіна:

«Мій  дядько  самих  чесних  правил  ...»

Тут  у  першій  ямбічній  стопі  перший  склад  також  здається  ударним,  як  в  хореї.  Це  сусідство  двох  ударних  складів  і  є  спондей.

Мета  використання  спондея  полягає  в  акцентуванні,  підкресленні  конкретних  слів  у  вірші,  посилення  виразності,  емоційної  напруги,  жвавості  твору.  Присутність  спондея  у  вірші  уповільнює  ритм,  надає  поетичному  тексту  музикальності  і  драматичного  характеру.  Спондеїчна  стопа  використовується  поетами  також  для  передачі  стисненого,  компактного  сенсу  виразу.  

У  силабо-тонічної  поезії  незаперечні  приклади  спондея  знайти  складніше,  тому  що  стопа  визначається  наголосом,  а  наголос  -  це  питання  інтерпретації.  Отже,  додавання  у  вірші  (визначення  ненаголошених  і  ударних  складів)  суб'єктивно.  

Наприклад,  Шекспір  писав  вірші  і  п'єси  ямбічним  пентаметром,  але  навіть  в  знаменитому  рядку  з  «Гамлета»  «Бути  чи  не  бути,  ось  в  чому  річ»  більшість  сучасних  читачів  порушують  віршований  розмір  в  другій  половині  рядка,  підкреслюючи  слово  «ось»,  а  не  «в  чому».

Спондей  вживається  в  розмовній  мові,  особливо  у  вказівних  формах,  оскільки  слова  такого  характеру  короткі  і  ударні.  Наприклад,  «йди  додому»,  «повернися»  і  т.  д.  

У  сучасній  поезії,  в  силу  прагнення  авторів  до  ритмічності  віршів,  ненавмисне  використання  спондея  -  виняток,  тому  стопа  стає  експериментальним  віршованим  розміром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823522
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Julia Kushnir

Для Х

         Я  не  пам'ятаю  тієї  миті,  коли  зрозуміла,  що  люблю  тебе.  Це  просто  трапилося  -  і  все.  Ти  став  для  мене  своєрідною  мотивацією  у  житті.  Мені  хочеться  досягнути  багатьох  цілей,  реалізувати  себе,  змінити  кардинально  своє  життя  -  і  все  це,  завдяки  тобі.  
         Хтось  рівняється  на  моделей,  бо  хоче  мати  таке  тіло,  як  у  них.  Хтось  -  на  акторів  і  співаків,  задля  успіху  і  слави.  А  я  -  на  тебе!  Бо  хочу  повірити  у  себе,  втілити  свою  мрію  у  життя,  бути  хорошим  прикладом  для  інших.  
         Я  безмежно  щаслива  за  тебе.  Мені  інколи  бракує  слів,  щоб  передати  ті  почуття,  які  я  відчуваю.  Хочу  лишень  сказати,  що  ти  змінив  мене,  змінив  назавжди...  І  я  все  зроблю  для  того,  щоб  і  ти  мною  так  пишався,  як  пишаюся  тобою  я!:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427401
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 31.01.2019


Георгий Данко

Погадай, ромашка

(Песня  -  Жанр:  Фок-рок.  Муз.-  The  Beatles,    Текст  -  автор  -  не  перевод!)

1.

На  лугу  ромашку
Я  решил  сорвать,
Любит  ли  Наташка
Надо  мне  узнать.

Припев:

Любит,
Любит,
Любит,
Нет,  -  она  не  любит!
Любит,
Любит,
Любит,
Что  же  с  нами  будет?!


2.

Лишь  настанет  вечер
И  взойдёт  луна,
К  месту  нашей  встречи
Вновь  влечёт  меня.

Припев.

3.

Как  же  быть  с  Наташкой,
Что  молчишь  в  ответ?
Ну,  скажи,  ромашка,
Любит  или  нет?

Припев.

Конец.


29.01.1970

Сборник  «Песни  и  рок-баллады  1968-74»

Фото  из  Инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724062
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 30.01.2019


Редьярд

Бути собою

Що  означає  бути  собою?...

З  цим  розумінням  рождається  кожен-
Та  важко  його  життям  пронести.
Бути  собою  не  всякий  спроможен,
Поміж  «акторів»  себе  вберегти...

Люди  бояться  лишатись  собою,
Бути  собою-не  бути  як  всі
Вміло  ховають  «себе»  за  юрбою
Ховають  все,  що  потрібно  душі.

Ховають  віру,  Боже  натхнення,  
Ховають  ненависть  і  щиру  любов.
Ховають  світло,  часом  затьмення
Натягують  маски  для  світських  розмов.

Від  цього  плачуть,  навіть  хворіють,
Від  цього  страждають,  ночами  не  сплять.
Від  цього  тілом,  духом  сиріють
Забули  як  жити,  творити,  кохать...
 
Бути  собою-це  вірити  в  себе  
Вірити  в  щастя,  в  майбутнє,  в  мету
Робити  все,  що  важливо  для  тебе
Мати  сміливість  сказати  «люблю»...

Люди  плекають  в  собі  небезпеку
З  печалі  й  смутку,  а  може  й  страху
Вони  ховають  «себе»  так  далеко,  
Що  до  життя  загубили  жагу...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822990
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Дружня рука

Ще наші дні, ще наші ночі не настали

Ще  наші  дні,  ще  наші  ночі  не  настали.
Ве́снами  кликали.  А  взимку  міцн[b]о[/b]  спали.
Вином  твоїх  очей  ледь-ледь  сп'янілий,
Замислених  алей  думки  вже  білі.

Збираю  з  губ  твоїх  і  брів  зими  цілунки,
У  лицарські  зима  убралась  обладунки,
Не  знала  тільки  з  ким  їй  воювати.
Стояли  двоє.  Обіймались.  Де  ж  їм  стати?!

Зима  зібралася  усіх  повиганяти.
Холодний  сторож  заходився  замітати.
А  помічниці  лавки  морозити.
Бо  годі  вже  на  них  сидіти.

А  ти  у  заметілі  закружляла.
Ту  зиму  наче  подругу  обн[b]я[/b]ла.
Зима  була  така  ображена,  негарна,
А  тут  дивись,  вже  наймиліша  панна  …

Заговорила  вітер  і  морози,
З  стежок  прибрала  свої  білі  коси,
- Як  ти  мене,  подружко,  так  обняла,
У  вічність  я  з  собою  то  забрала.

І  як  на  то  усе  мені  дивитись?
Та  тут  віршами  можна  утопитись.
Кидаю  я  те  кляте  віршування.
Не  потягаюсь  я  з  зимою  в  чаруваннях.

І  просто  буду  на  обох  вас  милуватись.
Мороз  і  вітер  знову  стали  гратись.
Геть  заморозили  і  ніс,  і  руки,  й  щоки.
Грудень  минув.  Вже  січня  тихі  кроки.

Ще  наші  дні,  ще  наші  ночі  не  настали.
Ще  на  снігу  пісні  свої  ми  не  писали.
Щоб  ними  вкрилися  стежки  в  німому  парку.
То  ж  лютий  вніс  малесеньку  поправку.

Морозів  ми  уже  не  помічали.
У  них  свої  сніжні  далекі  справи.
Алеї  всі  сходили,  все  списали.
У  пізній  вечір  дві  гарячі  чашки  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823266
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


svetyaric

Замирает ночь едва дыша

Запорошены  дорожки.  Люди  спят,  лишь  бродят  кошки.  Фонари  ослепли  до  утра.
Снег  кружит,  в  ладонях  тает.  Только  Бог  всю  правду  знает.  Хлещут  по  лицу  крылом  ветра.
Небо  словно  опустилось,  и  кому-то  жизнь  приснилась.  Хочется  надежды  и  тепла.
Мама,  мамочка  родная.  Я  с  тобой  -  не  нужно  рая!  Пусть  сгорит  вся  боль  твоя  дотла.
В  переходах  бродят  тени.  Упаду  в  снег  на  колени.  Отчего  печалится  душа?
Затуманены  аллеи.  "Кровь"  рябин  в  снегу  алеет.  Замирает  ночь  едва  дыша.
С  уст  слетает  мерзлый  шепот.  Слышу  трубы,  конский  топот.  Апокалиптический  аккорд...
Просыпайтесь  звери,  люди.  Пусть  вас  колокол  разбудит.  Ангельский  стихает  в  небе  хор...

               2018-12-16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823210
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Дружня рука

Я власний цілий світ створив з тобою

Я  власний  цілий  світ  створив  з  тобою.
Я  взяв  його  у  тіла  [b]о[/b]бріях  твоїх.
Як  цілував,  була  мені  весною,
Як  обіймав  узимку,  падав  сніг.
Як  обіймав  руками,  тихо-тихо  стало,
І  дуже  радісно,  як  обіймав  віршем,
І  легко  на  душі,  коли  ти  танцювала
З  товаришем  моїм  -  літнім  дощем.
Що  вже  було,  те  душу  зачепило,
Що  буде  ще,  за  плечі  обняло,
Навіть  маленька  мрія  має  крила,
А  тут  мов  бурю  з  моря  принесло  …
[b]Я[/b]  в  тому  світі  навіть  не  володар,
Лиш  автор  рим,  легких,  красивих  схем,
Хоч  дивлюсь  іноді  на  тих,  хто  здався,  згорда,
Малюють  почуттями,  а  не  олівцем.
І  музику  теж  пишуть  не  руками,
Який  з  тих  рук  би  вийшов  музикант,
Бо  музику  складають  від  нестями,
Це  основна  з  усіх  детермінант.
Якщо  б  забрав  тебе  я  з  цього  світу,
Він  опустів  би,  зовсім  став  чужий,
Куди  мені  його  тоді  подіти,
Коли  ти  в  ньому,  він  такий  живий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823185
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Katran

Як…?!

Зайчик,  котику,  ласунька,
Миле  й  ніжне  янголятко
Як  тебе  іще  назвати?
Карамелька,  капризулька?
Ластівка,  очаруванчик,
Нюшка,  живчик  і  кукуська?
Жгуча  відьмочка  горюча?
Ось  уже  тебе  й  боюсь  я...
Мила  гримзочка  кохана?
Чи  велика  й  видна  пані?
Молода  і  горделива!
Розбирається  в  коханні!
Запальничка  неймовірна?
Сірничок,  що  все  у  попіл?
Діамантик  веселковий?
Все.  Втрачаю  глузд  і  окіл...
Жужа,  золотко,  кисуля!
Няшечка  і  запальничка!
Знай.  Хоч  як  і  не  назву  я
Лиш  тебе  одну  Love..лю  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823154
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Дружня рука

Сповідь вітру

Ти  проходиш  повз  мене,
Ні,  ти  пробігаєш
У  життя  як  на  сцену
Зі  мною  влітаєш.
Не  буваєш  ти  різн[b]о[/b]ю,
Тільки  собою!
Мені  іноді  боляче
Так  за  тобою.

Ти  жартуєш,
Але  я  
Чомусь  не  сміюсь.
Ти  завжди  обіймаєш
Справжність  чиюсь.

І  мені  не  справжньому
Такою  глибиною
Пишеш  очима:
Люби  такою.

І  мене  не  справжнього
Другом  називаєш.
Навіть  не  киваючи,
Справжнього  не  знаючи.
Часом  проганяєш.
Але  все  прощаєш.
-  Люби  такою.

Я  ж  не  відвертаюся.
Але  опираюся
Тому  звіздарю.
Відбирає,  граючись,
У  вогонь  вкидаючи
Мене.
Навіть  я  горю.
Ну  а  ти,  не  знаючи,
Поглядом  блукаючи,
Дотиком  шукаючи
Заметіль  мою.
Навіть  проганяючи.
А  [b]я[/b]  не  корю.

[i]Вітре,  заважаєш.
Очі  закриваєш.
Ти  ж,  не  розумієш,
Більше  шаленієш,
Граючись,
Вбиваєш
Не  її  одну.
Граючись,
Цілуєш,
Ледь-ледь  обіймаючи,
Навіть,  не  торкаючись,
Граючись,  кохаєш.
А  ти  люби  таку.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823157
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Di Agonal

Де живу?

Пане  Боже,  твої  дороги,
що  нікому  не  знати  їх...
Не  беру  з  собою  нікого
в  свій,  напевне  останній,  забіг.

Не  молюся.  Немає  сили.  
Не  прошу.  І  ти  знаєш,  чому.
В  світ  дивлюся,  раніше  милий  -  
Кожен  день,  як  за  кару  й  тюрму.

Щоб  раніше  колись  почула,  
що  по  світі  іде  неживий,  
не  повірила  б,  не  збагнула...
Воскреси  мене!    ...Чи  добий...

Біль,  як  ніж  зазира  до  серця.
Рахувала  удари  і  збилась.
Де  у  мертвім  життя  візьметься?  
Де  у  рештках  знайдуться  сили?  

Позбуваюсь  життя  й  адреси.
Часу  плин  сліди  замиває.
Де  живу,  я  і  досі  не  знаю.
Знаю  тільки,  де  помираю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823060
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Дружня рука

Обіцяю. Повернусь.

- Чи  справжня  ти?  
- А  ти  хіба  не  знаєш?
Чи  ти  в  свої  не  віриш  зовсім  сни?!
Сніговику,  в  серце  тепла  набрав  і  танеш,
Ми  пропустили  настання  весни.
- Зима  тебе  так  гарно  одягала,
Не  шкодувала  срібла  і  тканин,
Я  любувався,  коли  тихо  спала
В  оточенні  берізок  і  калин.
- Ти  танеш.  Плачу.  Другом  став  найближчим.
Стояв  всю  зиму  і  читав  мені  вірші.  
І  навіть  вітер  не  так  сильно  свище,
Коли  слова  твої  торкаються  душі.
- Ти  не  сумуй,  я  ненадовго  піду.
Стану  струмком  і  в  поле  потечу.
Колись  до  тебе  незнайомцем  прийду,
Дощем  на  тебе  з  неба  упаду.
- Я  тут  стоятиму
Ялинкою  стрункою.
Потягну  руки  до  самих  небес.
Чекатиму,  коли  зустрінуся  з  тобою.
І  ти  мене  собою  обіймеш.
- Стояла  вічність  і  його  чекала.
Дивилась  в  вічі  кожному  дощу.
Хоча  б  одна  його  краплинка  впала  …
Ще  ні.  Ще  іншу  довгу  вічність  простою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823047
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


кавоманка

Слова, які не взмозі сказати один одному

[i]Любий,

слова,  які  не  в  змозі  ще  сказати  один  одному  -  ми  обов'язково  скажемо..
Сидячи  у  своїй  реальності,  похиливши  душу  донизу,  думаєш  про...щось  світле.  Те,  чого  в  тебе  поки  що  нема,  але  скоро  буде.  Набридла  сіра  буденність,  безликі  люди,  які  щоразу  щось  бурмочать  на  не  нашій  мові,  типу  "фешн",  типу  трендове..називають  те,  що  мало  б  бути  прихованим,  особливим,  інтимним,  брутальною  лексикою.  Гадаєш,  що  люди  все  псують,  усе  присвоюють  собі,  усе  спотворюють  до  невпізнаванності…зневажаєш  цей  сучасний  світ,  як  і  я,  бо  згнилого  тут  більше,  аніж  справжнього.  Взагалі  не  розумію,  як  можна  заплямувати  слова,  які  відносяться  до  найвищого  рівня  святості,  чуттєвості,  недоторканості.
деякі  слова  є  для  мене  архангельськими..
такі  слова  бояться  надмірної  уваги  великої  кількості  людей,  вони  тремтять  як  тільки  їх  вимовляють  занадто  голосно  ,  і  вони  стають  такими  незначними,  легковажними,  коли  їх  кажуть  просто,  аби  сказати...
Ці  слова  люблять  тишу,  коли  лиш  чути  стукіт  двох  сердець  ,  коли  нема  потреби  їх  озвучувати,  бо  вони  кричать    зсередини.Вони  такі  невпевнені  і  водночас  серйозні.
Особисто  я  дуже  боюсь  їх  вимовляти,  боюсь  викривати  їхню  присутність,  не  хочу,  аби  стіни  побачили  їхню  невинність.  Я  оберігаю  їх  і  водночас  несамовито  потребую  сказати  тобі  прямо  в  уста,  цілуючи  їх,  закарбовуючи  навіки.  Кусати  б  поглядом  твою  суворість  і  бачити,  що  мої  слова  осідають  в  твоїй  душі  ,  вони  розстелися  б  по  всьому  тілу  і  контрольованість,  що  була  в  тобі  –  розвіялась  би  ,  бо  мої  щирі  ,  теплі  слова  знищили  її  вщент.
Незнайомцю,  колись  ми  зустрінемось  і  мовчи  поглянемо  один  на  одного.  Мовчки  для  інших.  Насправді  ж  що  мій,  що  твій  погляд  кричатиме  про  несамовиту  тугу  ,  про  вовче  виття  ,  яке  супроводжувало  нас  щоразу,  коли  дивились  на  місяць  і  думали  один  про  одного;  погляд  пектиме  й  окрилятиме,  але  зовні  все  буде  тихо-тихо.  Ніби  ми  просто  випадкові  перехожі..

З  любов'ю,
Твоя..
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822969
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Малиновская Марина

< Осталось станцевать с тобой испанское фламенко!…>


Сны  о  тебе  обволакивают  мягко,  как  туман...
То  вижу  тебя,  то  не  вижу,  но  чувствую  и  думаю  о  тебе...
Что-то  есть  родное  и  тёплое  в  облике  твоём,  это  не  самообман,
А  новая  встреча  с  родственной  Душой  в  моей  судьбе!

Только  жаль,  что  ты  далеко,  и  рукой  тебя  не  коснуться,
Только  Душой  прикосновение  возможно  для  нас  с  тобой...
На  расстоянии  передаются  образы,  мысли  и  чувства,
Только  зачем  мы  так  далеко?...есть  ли  ответ  на  вопрос  мой?...

Марисабель!  Так  называешь  нежно  ты  меня,  и  как  никто  другой...
Осталось  станцевать  с  тобой  испанское  фламенко!
Возможно,  встретимся,  когда-нибудь,  цветущею  Весной...
Надену  платье  для  нашего  танца  с  романтическим  оттенком...

Пока  же,  только  лёгкие  мечты,  как  очень  милые  бабочки,
В  моей  Душе  порхают...  и  сны,  всё  также,  обволакивают  мягко...
Возможно,  этого  достаточно,  кто  знает?..  и  наша  парочка
Пусть  остаётся  только  Образом,  но  таким  красивым  и  ярким!...



(с)  Марина  Малиновская,    /  23.11.2018,  12.12.2018  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823021
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Дружня рука

Така як ти

[i]Така  як  ти,
Мені  до  неї  
Мов  до  небес    омріяних  далеко,
Снігами,  холодом  брести  й  брести,
Дощами,  грозами  блукати,
Таку  як  ти,  
Втрачаючи,  гукати.
Такій  як  ти  мені  ще  сто
Пісень,  віршів  писати,
Мені  ще  стоси  нот
У  вир  життя,  впираючись,  вкладати.
Щоб  ти  помітила,
Такого  я  …
Щоб  я  у  мою  заметіль,
Зумів  з  Такою  сонячною,
Не  боячись,  що  звідусіль
Мене  прийдуть  прогнати,
З  тобою  поруч  із  Такою  стати.
Щоб  знала  ти,  де  тут  
Такого  я  шукати.
Ти  б  не  пройшла,
Ти  б  упізнала  
того,
Що  мабуть  би  й  не  знав:
Ну  що  тобі  Такій  при  зустрічі  сказати  …[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822906
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Юхниця Євген

Як наважимось на вчинки

Я  по́думки  тримаю  сніг  на  гіллях.
І  подихами  на  даху  сніжу́.
У  нас  насправді  па́нно  на  Поділлі.
Й  думки  -  зірки  природньому  віршу́.

...Повіє  з  коминів  й  здіймаються  хмаринки
На  рівні  носиків,  немов  -  за  небокраєм.
Це  ми  –  майбутнє.  Як  наважимось  на  вчинки  –
Під  сніг  ховаються  неси́лки  і  тримайки.

26.01.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822928
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Лилея

Живая!

Научилась  прощать...
Не  накапливая  боль  в  себе...
Научилась  отпускать...
Благословляя!  
Наполняя  Светом!
Желая  самого  лучшего!
Тебе!
Моя  Душа...
Не  принимает  боли...
Она  в  Любви  родилась!
Босиком,  по  снегу...
Своей  Волей...
Взлетает!
От  Неба  не  отрывая  глаз...
Это  всё  опыт...
Из  прошлого...
Живя  -  Настоящим...
Лишь  в  Лучшее  Верь!
Не  чувствую  холод..
Хороший  знак!
Живая!
Принимаю!
Благословение  Небес!
Научилась  Благодарить!
То,  что  в  моей  Судьбе...
Своими  крыльями  
Хочу  тебя  укрыть...
Чтоб  шёл  Доро́гой  ...
К  Свету!
В  этом...
Моя  Любовь!
К  тебе!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822887
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Holger Dolmetscher

За пределами нашей Вселенной…

За  пределами  нашей  Вселенной  -
гравитация  с  полем  другим...
Там  миры,  что  плывут,  несомненно,
своим  курсом,  себе  дорогим,
и  содеянным  божьим  приказом
из  сырья  разноплановых  звезд...
Все  меняется  тотчас  и  сразу,
каждый  где-то,  конечно  же,  гость.
Все  враждуют,  воюют,  дерутся
и  грызутся,  чтоб  слово  сказать.
Камни  временем  тоже  сотрутся,
ибо  время  не  создано  ждать.
Время  крошит,  сжигает  и  топит,
в  пыль  стирает,  иль  рвет  на  куски...
Кто-то  счастлив,  а  может  быть,  проклят;
где-то  снова  взрастают  ростки...
Бесконечность  механик  небесных  -
алгоритм,  порождающий  жизнь...
Мыслям  в  этой  галактике  тесно,
мысли  жаждут  узреть  свою  высь.
Существа,  гуманоиды,  люди  -
всех  волнует  То,  Что  не  понять...
Кто  же  Разум  Всевышний  разбудит,
чтобы  вспышку  его  осознать...
Корабли  в  невесомости  кружат,
волны  звездные  тоже  идут...
Потому  и  сжимаются  души,
что  в  неведеньи  долго  живут.
Надвигается  время  соблазна
за  пределами  нашей  Земли.
Нереальности  скажется  фраза,
и  далеких  планет  корабли
в  нашем  мире  окажутся  срочно,
прилетят,  чтобы  людям  помочь...
Не  понять  в  мире  много  досрочно,
ведь  неведенья  царствует  ночь.
За  пределами  нашей  Вселенной  -
гравитация  с  полем  другим...
Там  миры,  что  плывут,  несомненно,
своим  курсом  к  мирам  дорогим...

09.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822837
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Дружня рука

Навеснила мені ти без ліку

Навеснила  мені  ти  без  ліку,
Мов  цвітінню,  радію  м[b]о[/b]розу,
Трішки  змерзлу,    розгублену  зірку
Віддали  скрипалю-віртуозу.
На  сніданок,  а  ще  на  вечерю
Він  їй  пише  свої  серенади,
Там  на  каву  запрошує  ранок,
Там  зірок  не  дощі,  водоспади  …
Навеснила,  і  де  то  подіти,
Розлітається  на  усі  боки,
Може,  цьому  і  варто  радіти,
Має  січень  зі  мною  мороку.
Навеснила,  а  ще  цілий  лютий,
[b]Я[/b]к  йому  мою  весну  відбути,
Десь  ховати  пробуджені  квіти,
Десь  весняні  дощі  ті  подіти.
Прийде  березень  і  не  впізнає,
Того  іншого  з  музики  цвіту,
Правда,  іноді  він  вибачає,
По-своєму  навчає  біліти  …
Навеснила.  І  інших  навчила.
Ми  з  тобою  вже  зовсім  звичайні.
Від  весняного  духу  сп’янілі.
Від  морозу  лиш  трішки  печальні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822844
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Малиновская Марина

< Заблокирую все свои нежные чувства!… >

Заблокирую  все  свои  нежные  чувства!
Надежды,  ожидания,  любви  мотивы...
От  этого  не  станет  во  мне  пусто,
Я  просто  отдохнуть  хочу  от  всех  порывов

Бежать  навстречу,  верить  без  оглядки,
И  на  ходу  сочинять  красивые  сказки,
Играя  так  с  реальностью  своею  в  прятки,
Не  находя  в  ней  нужные  мне  краски...

Заблокирую  все  свои  нежные  чувства!
Побуду  в  тишине  своей  Души,  немного...
Нужна  перезагрузка  от  нахлынувшей  грусти,
Расставив  новые  маяки  на  прежней  дороге...

Разблокирую  все  свои  нежные  чувства!
Когда  пойму,  как  двигаться  дальше...
Современные  отношения  —  это  искусство!
Сохранить  себя,  не  потерявшись  в  играх,  фальши...



(c)  Марина  Малиновская,  /  19.11.2018  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822743
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Georg Sozdan

Туман внушает мне сомненье

Туман  внушает  мне  сомненье
Сокрыты  даль  и  облока
Но  тонким  розовым  теченьем
Меня  зовет  твоя  рука

Сквозь  то  что  помню  что  забылось
Всегда  в  последний  след  смотрю
Никак  судьба  не  изменилась
Я  мало  вижу  но  люблю

Люблю  без  права  возвращаться
Слова  оставив  на  потом
Удел  мой  только  любоваться
Из  улиц  на  твой  белый  дом

Душе  несмелой  нет  мученья
Не  стоит  с  грустью  вспоминать
Роман  с  концом  без  продолженья
Так  быстро  отданый  в  печать

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822538
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Д З В О Н А Р

НІЧ І ЇЇ ЧУДЕСА . . .

Сідлає  вечір  ніч  над  ставом,
Підтягує  чарівні  стремена...
Керується  цим  вічним  правом...
І  хмар  нестало  -  темна  глибина...

Сховалась  сови  в  верболози,
А  пугач  гукає  всіх  русалок...
Всі  мавки  витерли  вже  сльози  -
Чекають  на  нічних  рибалок...

І  чари,  чари  над  водою
Сном  чудни́м  пливуть  в  нічнім  тумані...
Щось  тихо  шепчуть  між  собою
В  високім  небі  зорі  тм'яні...

А  місяць  хитро  так  сміється,  
Ніби  доля  їхня  у  кишені
Вже  лежить...  І  йому  не  йметься
Її  стискати  тихо  в  жмені...

Ох  ти  і  безсовісний  хитрун,  -
Та  ж  доля  належить  тільки  Богу...
І  ти  надщерблений  брехун,
Ніяк  не  зміниш  ту  дорогу...

А  та  дорога  над  водою
Ховаєься  у  верболозах
І  манить,  манить  за  собою
Там  де  русалки  вже  не  в  сльозах...

І  залоскочать  тих  рибалок,  
Нещасних,  що  на  ласки  ласі
І  залишиться  від  них  на  ранок
Пуста  лиш  сітка  у  баркасі...

P.S.
А  рибка  плаває  в  воді
І  насміхається  над  ними...
Бо  суть  завжди  на  самім  дні
І  тисне,  тисне  наші  спини...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768376
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 24.01.2019


Таїсія Шашилкіна

Близость

Моя  рука  к  твоей  руке  -  опять  стекло,
Дождем  осенним  размываются  портреты.
А  мне  по-прежнему  и  грустно,  и  светло,
Что  ты  живешь,но  не  со  мной  на  белом  свете.

Щека  к  щеке  -  тепла  сквозь  лед  не  передать,
И  близость  не  измерить  расстоянием.
Я  предпочла  бы  никогда  тебя  не  знать,
Чем  жизнь  томиться  вечным  ожиданием.

Листает  снова  ветер  дни  календаря,
Дожди  уходят  и  приходят  с  непогодой.
И  если  встретились  с  тобой  мы,  то  не  зря
Нас  истязало  время  лживой  несвободой.

В  дыханье  теплом  растворяются  слова,
Родней  и  ближе  раскрываются  объятья.
Переливаются  сквозь  вечер  кружева...
И  время  тихо  замолкает  на  распятии.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810458
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 23.01.2019


Дружня рука

Розриваючи ночі

Знову  стукіт  коліс,
І  розмови  ваг[b]о[/b]нів,
І  сигнали  на  біс,
Світлофори  червоні  …
І  сюжети  нічні,
І  ранкові  привіти,
Миготять  у  вікні
Міст  і  селищ  кульбіти.
З  того  боку  є  ти,
І  велика  столиця,
Та  столична  хода
Мені  іноді  сниться.
З  цього  боку  є  я
Верхня  полка.  Не  спиться.
Уночі  не  сидиться,
Хитка  колія  …
І  та  інша  далека
Не  зовсім  столиця,
Яку  іноді  так  я  б  назвав
Для  годиться.

Скільки  всього  
Написано  в  цьому  вагоні,
Передумано,
Дивлячись  в  дня  мерехтіння,
Ми  так  рідко  все  робимо,
Що  фантазуємо,
І  картаєм  себе  за  невміння  …
Але  там  десь  
В  далекому  тихому  місці,
Вже  запалено  свічку,
В  бокали  налито  вина,
[b]Я[/b]  тебе  зустрічаю,  
Не  бачились  сто  років,  двісті,
І  старих  наших  мрій  ожива  глибина  …
Бо  прийшло  розуміння,  що  кожна  хвилина
Не  якась  там  невдаха,  
Що  прийшла  і  пішла,
Бо  прийшло  розуміння,  що  кожна  людина
В  іншій  щось  залишила,  що  не  має  кінця  …
І  не  треба  жаліти
Ті  втрачені  миті,
Бо  вони  такі  ж  вічні,
Як  і  наші  думки,
І  коли  стане  серце  за  ними  боліти,
Треба  їх  наче  взяти
За  обидві  руки  …
І  покласти  на  плечі,
Закриваючи  очі,
Полетіти  далеко,
Розриваючи  ночі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822376
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Д З В О Н А Р

МЕЛОДІЯ ЖІНОЧОГО СЕРЦЯ . . .

Чому  зітхаєш?..
Я  ж  біля  тебе.  Я  одна...
Чому  не  граєш
Чаруючу  рапсодію,
Де  серце,  розум  і  струна
Зливаються  в  одне?..
Ти  ж  знаєш,..  
Я  ніжно  так  люблю  тебе,
Як  цю  мелодію...

...  І  завжди  в  такт  звучу́
Оцим  величним  звукам
Та  в  пам'яті  кручу́
Божественну  мелодію...
І  в  небо  руки,..
Як  в  ченця...
...  Душа  співає...
Величну  пісню,
Де  немає
Ані  початку,
Ні  кінця...

...  І  я  у  захваті  кричу  -
"Візьми  іще,..  візьми  ще  раз
Найвищу  ноту  цю  небесну,
Ще  раз  веди,..  
Ще  раз...
Смичком  по  серцю
І  я  твоя...  
Веди,..  веди  мене  
У  весну...
...  У  небеса!.."

...  І    в  мить  злилися  воєдино  -
Мелодія,  бажання  і  життя,
Ніби  "Купальська"  ніч  у  днину,..
А  пісня  кличе  в  майбуття,
І  я  до  тебе  лину
Рікою  жаги,  страсті  і  буття,
У  мрію  ту...  мою...
Єдину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451464
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 22.01.2019


Ольга Калина

Хазяйнує зима

Ці  холодні  вітри  принесли    нам  сніги,
Що  так  тихо  лягають  під  ноги.  
І  скрипить  морозець.  Він  собі  навпростець:
То  над  полем,  то  через  дороги,  

То  пройшов,  то  пробіг,  не  спинявсь  на  нічліг,
Та  й  усе  навкруги  тут  морозить.  
А  за  ним  сніговій    сніг  посипав  новий
І  мелодію    страху  виводить.  

То  ж  ніхто  не  втече..  Завірюха  мете,
Всіх  навкруг    заганяє  до  хати.  
 Ця  холодна  зима  хазяйнує  сама  –
То,  мабуть,    урожай    будем    мати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820591
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Апокопа.

Апокопа  (грецьк.  Apokope  —  утинання)  —  усічення  наприкінці  слова  одного  чи  кількох  звуків  без  порушення  значення  слова.  

Внаслідок  апокопи  в  українській  мові  виникли  форми  дієслова  теперішнього  часу,  наприклад  є  <  єсть,  2-ї  особи  однини  (ходиш  <  ходиши),  3-ї  особи  однини  пише  <  пишєть;  минулий  час  однини  чоловічого  роду  ніс  <  неслъ,  2-ї  особи  однини  і  множини  наказового  способу  сядь  <  сади,  несіть  <  несЂте;  прислівники  так  <  тако,  вищий  ступінь  ,  гірш  <  горьше;  іменники  четвер  <  четвергъ,  Костя  <  Костянтин  тощо.  Те  ж  саме  можна  сказати  про  ненаголошені  форманти  -ть  <  -ти  (ходить  <  ходити),  -м  <  -мо  (ходим  <  ходимо),  частки  сь  <  ся,  б  <  би,  ж  <  же.  

А.  поширена  у  мовній  (побутовій)  практиці,  що  впливає  і  на  художнє  мовлення:

Що  кидає  тебе  у  відчай?
Котра  частина  твого  “я”?
Ота,  що  плаче?,
Та,  що  квилить?
Ота,  що  наріка?
(Л.Ярмак).

Останнє  дієслово  у  цитованій  строфі  “наріка”  втратило  закінчення  “є”,  тобто  повну  форму  закінчення.  Інший  приклад  з  вірша  П.  Тичини  “Вітер  з  України”:

Він  замахнеться  раз  —
рев!  свист!  кружіння!

У  другому  рядку  лише  слово  “кружіння”  має  повну  форму,  тоді  як  “рев”  вжито  замість  “ревіння”,  “свист”  —  замість  “свистіння”.  Подеколи  А.  має  авторську  специфіку:  “Гей,  розчиняйте  всі  вікна,  хай  увірвесь  у  груди  вогкість”  (М.Семенко).  В  деяких  випадках  А.  сполучається  з  аферезою,  синхронізуючи  її  смислові  поля.  До  цього  прийому  вдавався  П.Тичина:

вітер  вітер  ві
терзає  дуба  кле
на  хмарах  хмуре  сон
це  знов  осінній  ві

Цей  досвід  плідно  використовували  поети  наступних  генерацій,  зокрема  В.Стус.

А.  досить  широко  використовується  не  самостійно,  а  у  так  званих  складноскорочених  словах,  наприклад,  міськрада,  генпрокуратура,  адмінресурс.

В  українському  розмовному  мовленні  скорочені  слова  трапляються  у  молодіжному  та  комп’ютерному  сленгу.

Часто  А.  ускладнюється  додаванням  закінчень,  аби  слово  мало  самостійний  характер,  у  якого  є  рід  і  число  (комп  –  комп’ютер,  клава  —  клавіатура,  універ    —  університет).  

Широко  виявляється  апокопа  і  в  говорах:  мо(може),  гуцульське:  Бра  Ива,  хо!  (Брате  Иване,  ходи).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Олекса Удайко

МІСЯЦЬ КРИВАВИЙ

     [i]  Під  ранок  21  січня,  вся  Європа,  а  також    Африки  
       й  Америки          “забарвиться”  у  кровавий  колір  через  
       рідкісний  феномен    –    місячне  затемнення,      під  час  
       якого  наш  супутник  сховається        в    “розсіяну”    тінь,  
       бо  надто  наблизиться  до  своїї  неньки  –          Землі…    
       Полюбуймося  своїм  супутником  
       на  зорі![/i]
[youtube]https://youtu.be/_hIqD13ThMQ[/youtube]
[i][b][color="#ed0c6e"][color="#cc1414"]Як  часто  ми  буваємо…  кроваві?
Чи  ми  підвладні  іншим  кольорам?..
Цей  колір  дарував  нам,  Отче  Авве,
З  народженням…  Й  щасливим  вечорам.

Червоне    імпонує  росним  ранкам,
Які  рихтують  людям  світлий  день,
Підходить  він  коханцям  і  коханкам:
Червоне  –  то  любов:  лунає  із  пісень.

Багряним  все  ж  буває  колір  крові,
Пролитої  у  братовбивчій    прі,  
Нащо  нам  ті  декрети  паперові,    
Що  споглядаєш,  Боже,  там,  вгорі!  

Чи  не  за  те  розплачуємось  кров’ю,
Що  народилися  на  світ  в  крові?
Кривавцю  наш,  о,    дай  нам  ті  паролі,
Щоб  увійти  у  виміри  нові![/color][/color][/b]

20.01.2019,
Kӧln,    BRD[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Дружня рука

У всьому «надто» видно ти була

Ти  нею  кинула  мов  каменем  в  стіну,
Але  така  об  мур  не  розіб'ється,
Хоч  розірвала  ти  струну,
Душа  без  неї  обійдеться.
Її  ти  залишила  під  дощем,
Саму,  одну,  жбурнувши  у  кущі  плащем,
Її  накрила.  Чим?
Віршем.

На  вулицях  її  ти  обминала,
Немов  би  то  якась  невидима  примара,
Вона  ж  на  тебе  так  чекала,
А  ти  її  образивши,  втікала  …
Хотіла  подругою,  мабуть,  стати,
Та  до  вершин  тих  мабуть  не  зросла,
Надто  смілива  чи  крива,
У  всьому  «надто»  видно  ти  була.
Тому  пішла.
Дивися,  світло  стало.
І  дощ  закінчився  давно.
І  руки  тебе  обіймали,  мов  в  італійському  кіно.
І  завжди  день,  немає  ночі.
І  спати  зовсім  ти  не  хочеш.
Цей  вічний  день.  Збулася  мрія
Лиш  трішки  італійського  похмілля.
Бо  без  дощу,  зірок  на  небі,
І  без  обридливих  пісень,
Чомусь  з’явилась  в  них  потреба,
І  ніч  не  ніч,  і  день  не  день  …
Фантазії.  Усе  чудово.
Крутилось  в  вирі  огрубіле  слово.
Комусь  потрібно  це  усе?
А  комусь  ні.  Пусте  …

.....

Дві  протилежності,
А  ти  свою  вже  знаєш?
Бредеш  бездумно  кудись  до  мети.
І  думаєш,  що  її  обираєш.
Чи  та,  що  сміється  з-за  твоєї  спини  ...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822008
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Володимир Верста

Зоряний художник

Не  знайдеш!  Ні!  Мене  у  цьому  світі
Давно  уже  немає,  тільки  тінь
Обривисто  блукає  на  зеніті
Поміж  далеко  сяйних  мерехтінь.

Я  там,  де  вітер  обіймає  віти,
Де  хвилі  відбивають  моря  синь,
Там  я  малюю  зоряні  графіті,
Пізніше  бачиш  ти  це  уві  сні…

Знайди  мене!  О  ні!  Не  серед  лану
І  в  горах  не  шукай,  та  у  лісах
Між  хвилями  широкого  лиману

І  не  віднайдеш  там,  де  лине  птах.
Я  тут!  Дивись!  У  серці!  Не  омана!
А  вже  тепер  і  на  твоїх  вустах.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  19.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822020
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Дружня рука

Ми лиш здаємось звичайними зовсім

Може,  ти  човен  мій,
Може,  загибель,
Хвилі  навколо  мов  велети  –  скелі,
Інші  кричать:  не  чекай,  швидше  стрибни,
З  неба  зловіще  зірки  мов  зі  стелі.
То  вони  близько,  то  зовсім  далеко,
Руку  простягнеш,  дістанеш  з  постелі,
Але  чому  ти  така  тьмяна,  зірко  …
- Човне,  мій  човне,  ти  так  розхитався,
Що  я  стрибати  не  мала  вже  сили,  
Може,  ти  бурі  у  вірності  клявся,
Зовсім  намокли  уже  мої  крила  …
- Я  не  тому  так  на  хвилях  хитався,
Щоб  ти  у  море  кудись  не  поплила,
Я  так  човна  припідняти  старався,
Щоб  ти  із  нього  у  небо  злетіла  …
Хвиля  на  них  із  дощем  налетіла,
Хвиля  їх  зовсім  від  неба  закрила,
Ти  закричала:  я  не  полетіла,
Човне,  тебе  я  такого  любила  …
Що  таке  човен?  Дерева  та  гілки,
Що  з  них  коробку  округлу  зробили,
Та  не  чекав  він  такого  від  жінки,
Виросли  в  нього  із  дерева  крила  …
Ми  всі  здаємось  звичайними  зовсім,
Місця  для  казки  немає  у  світі,
Іноді  казка  сама  нас  попросить,
Будьте  дорослі  хоч  трошки  як  діти  …  
Піднято  парус.
І  човен  між  хвилі
Гордо  пливе,  оминаючи  скелі.
Хтось  скаже  просто  льняна  парусина,
А  хтось  малює  дівча  на  папері  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822003
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Юхниця Євген

Панікують почуття, збивні, пастуші

Коли  за  плачучими  зливами  –  хурделиця
Розвозить  сльози,  очі  сліпить,  змокло  ме́леться,
То  куди  голову  не  здіймеш,  не  опустиш  –
Лиш  панікують  почуття,  збивні,  пастуші.

...Перечекаєш,  оминеш  скисні  калюжі  -
Застигнуть  спомини  і  пам,ятки  напечені,
І  ...морозце́м  хрустким  задихає  полегшення!

19.01.19р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822032
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Дружня рука

Не відпускайте тих, у кого руки дихають теплом

Не  відпускайте  тих,  у  кого  руки  дихають  теплом,
У  кого  погляд  зачаровує  магічно,
Зима  влаштовує  концерти  за  вікном,
Втішається  своїм  холодним  січнем  …
Не  відпускайте  тих,  хто  щирістю  для  вас  писав
Цілі  романи  під  акорди  заметілі,
А  січень  танути  враз  на  очах  почав,
І  його  крила  стали  сірі  -  сірі  …
Не  відпускайте  тих,  хто  так  беріг  слова,
У  кого  ці  слова  такі  правдиві,
Від  сум’яття  крутилась  голова,
В  душевній  бурі  ця  минула  лиш  на  розігріві  …
Бо  як  почалась  буря  справжня  ця,
Сховалися  січневі  заметілі,
І  холодом  наповнились  серця,
Думкам  так  тісно  стало  у  людському  тілі  …
Тож  вирвались  далеко  за  вікно,
У  парку  свої  вальси  завертіли,
Схотіли  повернутись,  а  тут  скло,
Вони  розбити  скло  то  не  посміли  …

І  залишились  там,  
А  з  часом  оніміли.
Не  відпускайте  тих,  хто  дихає  теплом.
І  стали  крила  білі  -  білі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821957
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Малиновская Марина

< Ода купанию в ванной! >



Я  люблю  воды  прикосновение,
Согревающий  вечерний  душ…
Так  приятно  телу  очищение
От  людских,  холодных  стуж…

Я  люблю  воды  прикосновение,
В  летний  зной  приятная  прохлада…
Так  приятно  телу  омовение,
Чистота  и  свежесть,  как  награда!

Я  люблю  тебя  вода-водица!
Дай  тобою  вволю  насладиться!



(c)  Марина  Малиновская,  /  26.03.2013  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!

Всех  благ!  С  праздником  Крещения!  Здоровья!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821973
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


М.С.

В Душі, щоби був молодий.

Христос  охрестився  в  Йордану  воді,
На  землю  зійшов  Дух  Святий.
Міцного  Здоров'я  бажаю  Тобі,
В  Душі,  щоби  був  молодий.

У  Злагоді  й  Мирі,  щоб  вік  проходив,
Щоб  лихо  Тебе  обминало.
В  Любові  й  Достатку  довіку  живи,
Кохай  і  Тебе,  щоб  Кохали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821924
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Шон Маклех

Довершено: Місто Смутку

                             «Он  вони,  мовби  з  пам’яті  нашої  вилупились,
                                 Мов  невпокійні  засновники  знову  краєм  пішли:
                                 …………………………………………………….
                                 Кому  яке  діло  до  нашого  болю?»
                                                                                                                                                 (Шеймас  Гіні)

Подорожуючи  графствами  Тірон  (насправді  Тір  Еогайн)  та  Фермана  (взагалі-то,  Фер  Манах,  навіть  ще  правильніше  Фер  Маг  Енах),  я  випадково  потрапив  у  Місто  Смутку.  Раніше  я  думав,  що  таке  місто  існує  тільки  в  потойбічному  світі  –  в  Сіді.  Або  в  царстві  Морфея,  або  в  ментальному  світі,  чи  в  світі  метафор,  чи  в  давньокитайському  царстві  Я  (ах,  ця  епоха  Чжоу,  яка  вона  була  сентиментальна!).  Виявилось,  що  таке  місто  існує  в  реальному  світі  і  таки  на  нашій  землі  ірландській,  хоч  і  по  той  бік  кордону  Республіки.  Блукаючи  вулицями  цього  міста,  слухаючи  як  мої  черевики  лунко  стукають  бруківкою,  я  написав  таке:  

Сонце  однооким  кульгавим  апостолом
Ховається  за  дахи  пам’яті  –  такої  ж  іржавої,
Як  мечі  воїнів  Конхобара  –  бородатого  короля  Уладу,
Що  так  довго  лежали  у  торф’яному  болоті  
Забутих  снів  їжакових  й  оленячих.
У  цьому  місті  всі  двірники  бородаті,
А  всі  жінки  у  картатих  хустках
І  таких  же  спідницях  в  клітинку,
Що  волочаться  по  землі  тартановій,  твідовій,
Що  колись  якомусь  гоноровому  вождю  належала,
Який  нині  десь  під  землею  глибоко
Коло  дольмену  –  такого  ж  важкого,
Як  моє  серце  прочанина  (чутки,  шепіт,  цитати  з  газет):
Тойших  –  чи  хтось  пам’ятає...
Ці  жінки  пригадують  як  воно  –  посміхатись,  
А  діти  бавляться  з  дерев’яними  крісами  
І  малюють  на  стінах  шамрок.  
У  цьому  місті  журба  замість  фіранок
На  кожному  вікні  більмами,  
На  кожному  дому  мурованому
З  каменів,  як  і  ми  неотесаних.  
Для  тої  журби  човен  легкий
Майструю  собі,  витесую  –  вишкрябую
З  дуба  кельтського  мертвого
(І  де  ж  ті  жолуді…  І  де  свині  ті,
Що  так  ласувати  ними  жадали…)
А  в  місті  тому  постріли
Лунають  у  кожних  спогадах,
У  кожній  голові  сивій
У  кожній  луні  минулого…  

Місто,  зіткане  з  суму  сірого,
З  журби  одвічної.
Ховаюсь  за  твоїми  мурами
Перед  дорогою  нескінченною…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821901
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Witer

Не відпускаю

Ти  можеш  бути  дуже  близько,  або  десь  вдалечині
І  серце  мо́є  буде  радістю  сповнятись,  та  в  одночас  і  сумувати
Які  глибокі  очі  тво́ї  й  ніжні  пелюстки  твої́  ́
Колись  наважусь  я  перед  тобою  голову  й  коліна  до  землі  схиляти

Ні  зверхність,  ані  вищість  не  панує  у  твоїй  душі
Тому  то  гаряче  тебе  кохаю
Тримаєш  серце  мо́є  ніжно  ти  в  своїй  руці
А  я,  пробач,  й  твоє  не  відпускаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821824
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


М.С.

Перший раз, як Тебе я побачив.

Перший  раз,  як  Тебе  я  побачив,
Навіть  поглядом  ми  не  зустрілись.
Та  зробилось  у  грудях  гаряче,
Так  відтоді  і  там  залишилось.

Так  хотілось  Тебе  ледь  торкнути,
Взяти  руку  у  руку  легенько,
Аромат  Твого  тіла  вдихнути,
І  почути,  як  б'ється  серденько...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819199
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 16.01.2019


Малиновская Марина

< Быть с тобой, как Ангел-Хранитель!… >


Мне  хочется  с  тобою  быть  всегда,  как  Ангел  твой  Хранитель!
Но  не  затем,  чтоб  контролировать  тебя,  следить...
А  нежностью,  теплом  тебя  окутать,  зовя  в  Любви  обитель,
И  укрепляя  меж  сердцами  нашими  связующую  нить!

Как  Ангел  твой,  в  любой  момент  крылом  своим  обнять,  
Или  помочь  взлететь,  если  устанешь  ты  от  долгого  полёта,
И  красотою  Сердца  бесконечно,  тонко  вдохновлять,
Чтоб  высоко  летал  по  жизни  ты,  как  в  небе  самолёты!...

Мне  хочется  с  тобою  быть  всегда,  как  Ангел  твой  Хранитель!
Лишь  потому,  что  мне  Душа  твоя  очень  близка,  родная...
Ты  —  мой,  а  я  —  твоя  в  страну  Любви  —  путеводитель,
Держа  друг  друга  за  руку,  поддерживая  нежно,  помогая...    

Мне  хочется  с  тобою  быть  всегда,  как  Ангел  твой!
Да  и  самой  хотелось  бы  приобрести  привычки  Ангела...
Любить  учиться  безусловно,  и  понимать,  и  чувствовать  Душой,
Чтобы  стала  Любовь  для  нас  самым  высоким  рангом!



(с)  Марина  Малиновская,  /  декабрь  2018  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821614
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


JuliaN

Он и Она

Автор:  История  любви  давно  минувших  дней.
                     Он  и  Она...Вновь  встретили  друг-друга.
                     Возможно,  дело  рук  Амуровых  затей,
                     Да,  только,  запоздалая  услуга.

                     Они  не  виделись.  Прошло  нимало  лет.
                     Сценарий  был  не  писан  этой  встречи.
                     Но,  неожиданность,  представила  сюжет  -
                     Был  поднят  занавес,  кругом  горели  свечи...

Он:(мысленно)                                                              
       
             Смотрю  в  твои  бездонные  глаза...
             Невинный  взгляд,  как  полон  он  смущенья.
             Блестит  непрошено  слеза...
             Мне  хочется  так  попросить  прощенье.
             Простишь  ли,  что  разрушены  мечты
             Весенних  дней,  не  давшие  еще  нам  цвета.
             Простишь  ли,  что  разорил  цветы
             В  твоем  саду,  они  не  встретили  рассвета.
             Я  не  расслышал  звонкого  ручья,
             Бегущего  в  саду,  при  наших  встречах.
             И  не  заметил,  что  взошла  звезда  -
             Брел  в  темноте,  а  ты  ждала́  весь  вечер.
             Мной  позабыт  медовый  вкус
             И  нежность  алых  губ,  когда-то  целовавших.
             А  без  тебя    весь  мир  остался  пуст,
             Как  хочется  тепла,  к  тебе  прижавшись.
             О,  снова  вижу  этот  милый  взгляд...
             Сгораю  от  стыда...  А  ты  глядишь  невинно.
             Отда́л  бы  все,  чтобы  вернуть  назад
             Твою  любовь.  Но  мне  признаться  стыдно.

Она:(мысленно)
             Я  вижу  вновь  твои  глаза
             И  начинает  сердце  биться.
             Я  чувствую  -  бежит  слеза,
             А  может  встреча  эта  снится.
             Я  знаю,  можно  многое  забыть,
             Но  первую  любовь  не  забывают.
             И  множество  обид  простить,
             Скажи,  предательство  прощают?
             Простила  ль  я,  что  море  слез
             За  грубость  слов  твоих  пролито.
             Простила  ль  я,  что  предана  любовь
             И  сердце  девичье  разбито.
             Ты  помнишь  наши  встречи,  друг.
             Как  первый  раз  поцеловались.
             О,  как  захватывало  дух...
             А  обнимаясь  -  согревались.
             Был  нипочем  лихой  мороз  -
             Тепло  мы  на  двоих  делили.
             И  были  мы  в  полете  грез  -
             Ведь  мы  любили,  так  любили!
             Твое,  вдруг,  сердце  превратилось  в  лед.
             А  я  любовью  согревала...
             Но  ты  сказал,  что  "  все  пройдет",
             Моей  любви  наверно  мало.
             Я  опущу  свои  глаза.
             Ты  не  увидишь  в  них  печали  -
             Ее  я  выпила  сполна...
             Огонь  погас.  Чужими  стали.
 
Автор:  Они  молчали  и  смотрели
                     Друг  другу  пристально  в  глаза.
                     И  вспоминали...  И  не  смели
                     Сказать  прощения  слова.

                   История  любви  прекрасна,
                   Когда  счастливый  в  ней  конец.
                   Амуру  время  не  подвластно  -
                   Не  смог  соединить  сердец.

                   Увы,  печальны  расставанья,
                   Но  извлечем  от  них  урок:
                   Чтоб  не  было  стыда  в  признаньи  -
                   Просить  прощенье  нужно  в  срок!
     
       
                       





             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821514
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Tanita N

Без Маргарити Майстра не бува

Вона  зажди  була  для  нього  Раєм,
А  Він  для  неї  -  безліччю  світів...
Здавалось,  що  в  палаці,  не  в  підвалі
Народжувалось  диво  почуттів…

Жотогарячий  колір  для  впізнання
Підвальний  холод  і  нужда  -  для  пізнання
Що  обере  Вона?  І  чи  буде́  зізнання
в  коханні  на  віки?  Таке  бува?

Лиш  політавши  в  просторі  і  часі,
Відчувши  ще  й    безмежності  буття
Вони  назавжди    будуть  уже  разом
Без  Маргарити    Майстра    не  бува...

Без  Майстра  й  Маргарити  вже    нема…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821523
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Д З В О Н А Р

ПРИСНИЛАСЬ МУЗА . . .

.      "Поговори  же  з  Музою  поете…"
                                                                                 

Поговори  зі  мною  Музо
І  розбуди  в  душі  вогонь...
Хай  лине  пісня,  як  в  Карузо,
Хай  жар  іде  з  моїх  долонь...

Хай  чують  люди  віще  Слово,  
Відкриють  очі  на  цей  світ...
Буди  в  них  Совість  рідна  мово
І  хай  буяє  щастя  цвіт...

А  можеш  Музо  ти  багато.
Збудити  зоряний  політ...
І  буде  в  серці  уже  свято,
І  поетичний  зрілий  плід...

...  Й  веселкою  розквітне  небо,
Душа  попроситься  в  політ...
Ну,..  що  поету  іще  треба?..
-  Щоб  був  щасливий  увесь  Світ!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707573
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 15.01.2019


Дружня рука

Його обійм ціна … хіба вони за гріш

[i]і  розкіш,  і  підвал  -  то  все  чиясь  уява,
тож  уявіть,  який  переполох,  коли  обман  розкрито,
вважав,  що  блискотить,  а  то  темрява,
І  світло  все  втекло  крізь  часу  сито  ...[/i]

У  того  Майстра  не  житло,  підвал,
В  його  фантазії  згубилася  реальність,
Що  з  тих  окремих  несподіваних  похвал,
Його  не  сприймуть  лесть  і  мстива  стадність.
Його  обійм  ціна?  …  хіба  в[b]о[/b]ни  за  гріш?
Його  слова  як  лезо  найгостріше,
А  може  в  піч  усе  …  достатньо  протиріч,
Навіщо  голосно:  що  сильно,  це  тихіше  …
А  бути  з  ним  ….  тюрма,  без  розкоші  й  вина,
Чи  ресторанного  життя  миліше
Оця  фантазії  й  кохання  простота?
Ти  не  кричи  …  ти  говори  тихіше  …
Що  з  тих  обійм,  що  з  тих  відвертих  мрій,
Він  просить  сам:  іди,  це  не  для  тебе.
А  їй  чомусь  так  хочеться  самій,
Обрала  цей  підвал  сама  для  себе  …
І  раптом  цей  підвал  як  цілий  світ,
Десь  посередині  між  раєм  і  землею,
І  гості  вже  сто[b]я[/b]ть  біля  воріт
З  такою  ж  самою  предивною  душею  …
..........
[i]ось  там  в  кутку  ви  думаєте  книжка,
якісь  листки,  може  цілий  роман,
любов  прокралась  в  світ  химер  і  зиску,
а  там  вже  думали,  що  одягла  саван  ...
навіть  у  світі  темряви  лихої,
навіть  у  світі  тупості  і  зла,
вона  в  підвалі  з  розпачу  людського
все  лишнє  зняла,  зовсім  роздягла  ...
А  всередині  там  була  людина,
якій  вона  себе  подарувала,
якій  вона  себе  мов  подарунок
на  двох  долонях  простягла  ....[/i]

[i]не  знаю  чи  виною  то  чи  ні,  то  кожен  сам  вирішує  в  собі,
буває  хтось  вирішує  любити,  буває  хтось  живе  собі  у  сні  ....[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821497
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Лінивий Євген

Подаруй мені свої крила

Подаруй  мені  свої  крила
Що  би  я  навчився  літати
Я  не  той,  кого  б  ти  любила
Та  я  той,  кого  можна  повчати

Так  навчи  мене,  вірити  в  себе
Що  би  я  не  впав,  не  розбився
Що  би  серце  торкнулося  неба
Коли  в  очі  тобі  подивився

Що  би  тіло  вдарило  струмом
На  вустах  ні  слова,  ні  літери
Ти  навчи  мене  бути  другом
Що  би  разом  змогли  ми  летіти

Подаруй  мені  свої  крила
Не  дивись  на  те,  що  болить
Я  не  той,  кого  б  ти  любила
Та  я  той,  хто  поряд  летить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821461
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Лінивий Євген

Янгол

Коли  твій  янгол  засинає  не  з  тобою
Твоя  душа  шукає  простору  в  ночі
Не  заливай  його  солоною  водою
Дозволь  йому  сьогодні  трішки  відпочити

Коли  по  стелі  твої  думи  про  любов
Серце  ніяк  не  нагодуєш  чашкой  кави
Тобі  все  так  кортить  почати  з  ним  розмову
Та  янгол  твій  перемикає  на  реклами

Тисни  на  паузу  і  відправляй  листи
Нехай  читає  про  могутні  переремоги
Як  ти  цю  ніч  провів,  під  подихом  зими
Блукавши  вулицями  в  пошуку  розмови

Втомлене  тіло,  дім  неначе  антарктида
Хочеш  заснути,  та  чомусь  життя  не  спав
Коли  твій  янгол,  звичайнісінька  людина
Це  не  хвилює,  адже  серцем  всім  кохав

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821469
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Антономазія.

Антономазія  (грецьк.  antonomddzo  –  перейменування)  –  поетичний  троп,  який  вживається  у  непрямому,  часто  метонімічному  називанні  літературного  персонажа  або  зображуваного  явища  іменем  міфічного  чи  літературного  героя:

…  хочу  вірити,
Що  от
Надійде  знов
Любити  працю  
Новий  ліричний
Гесіод!
(О.  Влизько)

Іноді  антономазійний  образ,  перебираючи  на  себе  властивості  іншого  предмета,  набуває  ознак  символу:

І  ось  встає  із  піни  Понту
Над  хвиль  розгойданим  свічадом
Співуча  мрія  горизонту  –
Сліпуча  Степова  Еллада
(Є.  Маланюк).

“Степова  Еллада”  у  поезії  Є.  Маланюка  означала  Україну,  втілювала  в  собі  риси  довершеної  краси  та  шляхетної  гармонії  на  противагу  іншим,  полярним  їй  символам  –  “Чорної  Еллади”,  “Антимарії”  та  ін.
Антономазія  (гр.  antonomasia  —  перейменування)  —  різновид  синекдохи,  який  формується  в  результаті  переносу  імені.  Це  перейменування  означає,  що  замість  назви  певної  особи  вживається  назва  такої  її  ознаки,  риси,  властивості,  дії,  речі,  завдяки  якій  цю  особу  не  можна  сплутати  з  іншими.

Наприклад:  Автор  "Кобзаря"  писав:  Се  той  Первий,  що  розпинав  нашу  Україну,  а  Вторая  доконала  вдову-сиротину;  Блискоче  ніч  перлиною  Растреллі  (Андріївська  церква  в  Києві,  роботи  Растреллі),  з  гори  збігає  Боричів  узвіз...  (Л.  Костенко).  Є  два  види  антономазії:

• 1.  Використання  широко  відомих  власних  імен  персонажів  у  ролі  загальних:  закоханих  називають  Ромео  і  Джульєтта,  залицяльника  —  Дон  Жуан,  ревнивого  —  Отелло,  скупого  —  Плюшкін,  пустого  мрійника  —  Манілов,  слухняного  трудівника  —  Іван.
• 2.  Вживання  загальних  назв  у  ролі  прізвищ  або  імен  літературних  персонажів.  На  такі  приклади  багата  українська  література:  Пузир,  Калита,  Часник,  Галушка,  Марко,  Безсмертний,  Тарас  Трясило.

Антономазія  вимагає  попередніх  базових  знань,  тобто  знань  про  ознаки  і  властивості  того,  чиє  ім'я  або  назву  використовують.  Обидва  види  антономазії  характеризуються  виразною  експресією,  широко  вживаються  у  публіцистичному,  науково-популярному  мовленні,  у  фольклорі,  в  усній  розмові,  в  художніх  творах  піднесено  романтичного  або  принижено  сатирично  характеру.  

У  чистім  полі,  в  полі  на  роздоллі,
де  колосочки  проти  сонця  жмуряться,  
Вернигора,  Вернивода  й  Вернидуб  —  
три  велетні—зібралися  та  й  журяться  (Л.  Костенко).

Сутність  антономазії  ґрунтується  на  тому,  що  «власне  ім'я,  найчастіше  ім'я  особи,  що  вирізняється  якоюсь  характерною  ознакою  або  сталою  належністю  до  певного  явища,  стає  прикметою  цієї  ознаки  або  цього  явища.  Багато  міфологізмів,  літературних  персонажів,  історичних  діячів  стали  традиційними:  Цицерон  —  „красномовна  людина",  Плюшкін  —  „скупий",  Марс  —  „війна".

Більшість  власних  імен,  що  використовуються  в  загальному  значенні,  передають  одночасно  й  емоційну  оцінку»:

Ось  і  не  треба  газетних  фраз!  
—  Біль  є  постійно  біль!  —
Мовчки  зросте  десь  новий  Тарас  
Серед  кривавих  піль!»  
(Є.  Плужник).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821460
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха,
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Чайківчанка

МЕНІ ПОТРІБНА ТІЛЬКИ ТИ

МЕНІ  ПОТРІБНО  ТІЛЬКИ  ТИ
Мені  потрібна  тільки  ти  ти  ти,
Твоя  щира    сонячна  усмішка,
Ти  немов  ніжна  троянда  весни
із  казки  принцеса  білосніжка  ...

Послухай,люба  серденько  моє,
Як  грають  струни  почуття  мої...
Я  Віддам  за  тебе  життя  своє
Зацілувать  ніжні  уста  твої...

Дивлюсь  у  твої  небесні  очі,
і  тону  у  синім  океані...
Будь  зіркою  мені    серед  ночі,
сяйвом  освіти  стежку  кохання...

Закоханий  у  коси  шовкові                !
Ти  -  є  ніжна  пісня,мій  тихий  рай.
Розпали  вогонь  ватру  любові,
і  пташкою  про  кохання  співай...

О  музо,  прошу  до  мене  зійди  !
я  відкрию  двері  у  світлицю.
про  почуття,  коханій  розкажи,...  
щоб  пити  кохання  як  водицю.

Мені  потрібна  тільки  ти  ти  ти  !
Без  тебе  мені  самотньо,  журба...
з  тобою  ,  і  в  зиму  цвітуть  сади...
і  до  tебе  манить  твоя  краса.
 
М  ЧАЙКІВЧАНКА




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821169
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Малиновская Марина

< Огоньки надежды и любви… >



В  твоём  присутствии  я  загораюсь  огоньками,  
Как  новогодняя  ёлочка!  Огоньками  любви  и  надежды,
С  которыми  светлей  и  теплей  зимними  деньками,
Особенно,  когда  не  согревает  тёплая  одежда...

Твоё  присутствие  воздействует,  как  детские  слова
«Раз,  два,  три!  -  Ёлочка  —  гори!»  -  и  я  горю!
Желанием  романтики,  любви!  Пусть  кружится  немного  голова,
Но  я  -  живу  и  творю,  чувствуя  в  Сердце  искру!

В  твоём  присутствии  я  загораюсь  огоньками,  
Как  новогодняя  ёлочка!  Огоньками  нежности,  надежды...
Загорайся,  синхронно,  и  ты!  Чтобы  взаимность  между  нами
Лёд  зимний  превратила  в  океан  любви  безбрежной!



(c)  Марина  Малиновская,  /  январь  2019  /

БлагоДарю  за  доброе  внимание!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821260
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


K Λ Е О Δ О Р

НАРОДЖЕННЯ НАДІЇ

Не  втрачай  надії,  друже,
Своєму  смутку  усміхнись.
Радістю  журбу  подужай,
Святому  Богу  помолись.

Друже,  не  впадай  у  відчай,
Прислухайся  до  се́рденька  свого:
Отець  там  свідчить  Вічний.
Настано́ви  ти  почуй  Його.

Хай  не  отруює  зневіра,
Безсилля  і  спустошення  душі.
До  Господа  твоя  довіра
Приборкає  унутрішні  дощі.

Друже  мій,  вставай,  здіймися,
Попереду  доро́га  перемоги!
За  своє  щастя  ти  борися
Із  вірою  у  Істинного  Бога.  

                                 [b]ℬℭ[/b]
                     [i]13.01.2019[/i]
                 [b]K  Λ  Е  О  Δ  О  Р[/b]

                                                                                                                                             [b]Вірш  №22[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821293
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Юхниця Євген

Біломрійна ніжна повінь

Потопились  у  снігах  ковзких  -  дахи́.
В  Україні  -  біломрійна  ніжна  повінь.
В  ній,  десь    гли́боко,  життя,  страхи́  й  шляхи  -
У  м,якому,  хоч  й  скрипучому,  полоні.

...Дуб,  ялиця,  стишні,  ззовні  мовчазні.
Що  ж  під  ковдрами  снігів?  –  не  видко,  звідки...
Й  на  сметанному,  здається,  полотні
Грають  блищиками  зірочки́  –  в  засліпки.

12.01.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821299
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


М.С.

Тільки ранок зазорів.

Тільки  ранок  зазорів,
Тут  як  тут  хлоп'ята.
Є  у  хаті  Василі?
Хочем  посівати.

"Сію,  сію  на  добро
Жито  і  пшеницю.
Щоб  в  коморі  все  було
Й  тісно  на  полицях.

Щоб  лунав  веселий  сміх
В  хаті  і  надворі.
Щоб  Ви  жили  краще  всіх
І  були  здорові.

Щоби  рідні  Вас  любили,
Друзі  поважали.
Щоб  щасливо  дні  минали,
Горя,  щоб  не  знали.

Наостанок  я  таке
Хочу  Вам  сказати.
Якщо  грошей  не  дасте,
Не  піду  я  з  хати."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821310
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Юхниця Євген

Засіванка дачна

Сієм-сієм,  засіваєм:
З  Новим  роком,  дачники!
Ми  вам  щедро  заспіваєм
Засіванку-вдяченьку  –
За  ковбаску  і  закру́тки,
За  копчене  сало,
За  карасика  з-під  вудки!
--Що,  це  -  все?  Тут  мало...  

Й  просо  -  сіємо,  й  пшеничку,
Й  у́смішку  -  на  кожне  личко!
З  Новим  роком!
З  Новим  роком!
В  танок  –  рученьки  у  боки!

Ми  співаємо  подяку  -
За  оте,  накапане
Під  цукерки  і  тараньку,
Під  млинці  наляпані!
...Нас  пригостите́,  пузатих  -
Й  бу́дете  щасливі.
І  здорові,  і  багаті,
І  сусідам  –  милі!!

Й  просо  -  сіємо,  й  пшеничку,  
Й  у́смішку  -  на  кожне  личко!
З  Новим  роком!
З  Новим  роком!
В  танок  –  рученьки  у  боки!

12.01.19  р.  (  Засіванка  дачна  дачникам»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821063
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Малиновская Марина

< Брызги шампанского!… >


Как  брызги  шампанского,  разлетелись  мои  надежды!
Как  брызги  шампанского,  случились  слёзы  Души...
В  Новогоднюю  ночь  -  грусть  моя  была,  как  океан  безбрежная...
Иду  я  дальше  без  тебя,  как  я  тебе  навстречу  ни  спеши...

На  память  о  тебе  остались  мне  одни  воспоминания,
Но  могут  разлететься  и  они,  как  брызги  шампанского...
Есть  у  меня  хороший  чай  -  «Брызги  шампанского»!
Теперь,  он  о  тебе  такое  тёплое  и  вкусное  напоминание...

Я  буду  пить  любимый  чай,  ассоциировать  его  с  тобой!
И  направлять  в  твою  сторону,  мысленно,  брызги  шампанского!
Возможно,  это  новый  и  тонкий  мост,  чтобы  создать  любовь...
Навстречу  друг  к  другу  слишком  затянулись  наши  странствия...

Как  брызги  шампанского,  разлетелись  старые  надежды!
Освобождая  место  для  новых  стихов,  надежд  и  чувств!
Я  одеваю  свою  Душу  и  Сердце  в  новые  красивые  одежды,
Как  брызги  шампанского,  пусть  разлетаются  страдания,  грусть!

Я  буду  верить  в  Лучшее,  и  Счастье  творить  вопреки!
Применяя  в  жизни  своей  -  силу  Добра  и  чистой  Любви!
В  Новогоднюю  ночь  случилось  чувств  перерождение!
Как  брызги  шампанского,  пусть  долетят  до  тебя  Души  откровения...


(c)  Марина  Малиновская,  /  январь  2019  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820987
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Дружня рука

Душа моєї скрипки як у тебе

Я  б  так  хотів  з  тобою  заблукати
У  інший  світ,  так  щоб  на  все  життя.
І  іменем  той  світ  твоїм  назвати,
Я  б  так  хотів  такого  забуття.

Твого  волосся  не  позичу  вітру,
І  сліз  твоїх  я  не  віддам  дощу,
З  очей  печаль  твоїх  не  кликану  я  витру,
І  десь  за  обрій  за  т[b]о[/b]бою  полечу  …

Я  б  так  хотів  про  тебе  написати
Вірша,  який  в  століттях  не  згорить,
А  Бог  забув  талант  мені  цей  дати,
Я  вітром  запустив  і  хай  летить  …

Душа  моєї  скрипки  як  у  тебе,
Її  від  холоду  й  ворожості  болить,
Її    так  міцно  обіймати  треба,
Коли  вона  самотня  спить  …

А  [b]я[/b]к  заграє,  то  я  замовкаю,
І  слухаю  у  музиці  любов.
Нічого  кращого  на  світі  я  не  знаю  -
Без  удавань,  без  фальші,  без  оков  ….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820989
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Олекса Удайко

ЗАБАГАТО ЇЇ НЕ БУВАЄ

       
                                                                               [i]  [b]Tth    [/b]      [/i]          
[youtube]https://youtu.be/msD4F7DhYTQ[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть,  пізня  любов  –  це  не  свято
лиш  уява,    лиш  розуму    гра…
та  її  ж  не  закинеш...  за/грати  (!..)
як  заснула  душа  
                                                                   загора_

ється  в  жінки  
                                               раптово  
                                                                                 при  слові  
що  вона  є  жадана  комусь
хто  вподобав  її  за  любові…
і  засвітиться  очі…  
                                                                           І    ус_

мішка  враз  на  обличчі  заграє  
у  погадці    про  зустріч  із  тим
хто  ще  й  досі  так  ніжно  кохає
і  вважає  кохання  святим…

забагато    того    не  буває,
що  любов’ю  своєю  назвеш  
і  її  своєчасною    –    теж…

воно  вічне  –  оте    любування,
бо  воно  не  окреслює  меж…
у  любові  –  одвічне  кохання
[/color][/b]

9.01.2019,
Kln,    BRD

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Галя Костенко

Я не відкрию серце більш нікому

Я  не  відкрию  серце  більш  нікому,
Це  зона  заборонена  уже.
Всі  почуття  покличу  я  додому,
Старі  образи  розум  хай  спряже.

Не  варто  відкривати  комусь  душу,
Щоб  твої  квіти  раптом  потоптав…
Як  часто  так  бува,  сказати  мушу:
Кохання  мав,  любові  не  пізнав…

Благословенна  лиш  любов  до  Бога,
До  вищих  нас  матерій  піднесе,
Ніколи  нас  не  зрадить,  більше  того
Простить,  дасть  сил,  наснаги  і  спасе…


01.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640515
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 11.01.2019


Шон Маклех

Девершено: Місто Леонардо

                                   «…  Що  коли-небудь  відпочинемо
                                             У  місті  верхньому  Леонардо.»
                                                                                           (Марина  Цвєтаєва)

Незримі  коти
Ловлять  незримих  мишей.
Корабель  з  вітрилами,
Що  зіткані  з  променів  
Пливе
До  міста,  яке  збудував  Леонардо*
Сьогодні  –  
Четвертого  дня  чуми**
Року  Божого  1519-го.
А  незримі  коти
Все  ловлять  незримих  мишей,
Які  були  б  сірими,
Якби  існували  насправді,
А  не  в  світі  вигадок.
Але  на  то  нема  ради:
Незримі  коти  на  службі,
Інакші  б  ті  кляті  миші  
З’їли  б  рукопис  –  
Манускрипт  таємний
На  якому  прозорими  чорнилами  
(Точніше  прозолами***)
Давно  доведена  квадратура  кола
Тим  диваком  бородатим:
Поетом  струнких  геометрій****,  
Тонких  ліній  трикутників,
Гнучких  парабол
Експонент  нескінченних.  

Примітки:
*  -  він  і  справді  в  той  день  в  своїй  уяві  збудував  ідеальне  місто,  що  ділилось  на  нижнє  –  порт,  та  верхнє,  що  стояло  на  горі.  Планувати  ідеальні  міста  тоді  стало  модно.  
**  -  чума  тоді  була  не  в  долині  ріки  Луари,  а  в  Іспанії,  в  Кордові.  
***  -  Лодовіко  Моро  вважав,  що  якщо  вже  чорнила  прозорі,  винайдені  для  тайнопису,  то  називати  їх  чорнилами  не  можна.  Він  навіть  придумав  неологізм  –  синонім  виразу  inchiostro  trasparente  –  «прозорі  чорнила»  -  слово  inchirente.  Я  переклав  це  слово  як  «прозоло».
****  -  Папа  Лев  Х  колись  висловився  так:  «Leonardus  est  auctor  geometria  novam,  quae  mihi  poetica  libri…»    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820802
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


m@sik

моим читателям 2019

Ну  а  вот  и  новый  год,
Никаких  запретов,  
От  меня  читатель  ждет
Новеньких  куплетов
***
Про  Троещину,  Любовь,
Мерзких  депутатов,
Опишу  я  вновь  и  вновь
Прелести  закатов
***
И  про  страны  где  бывал,-
Тоже  повествую,
И  кого  и  где  встречал,
Как  смеюсь,  тоскую...
***
И  люблю  как  я  село,-
Мысли  интроверта,
Где  спокойно  и  тепло,
И  подальше  где-то...
***
И  читатели  мои,
По  сети  гуляя,-
Все  имейте  в  год  свиньи,
И  проблем  не  зная
***
Больше  фарта  и  бабла
И  здоровья  тоже!
Не  держите  в  сердце  зла
Так  жить  легче  все  же
***
Раз  по  улице  идем,-
Жизнь  уже  прекрасна!
Слышим,  видим  и  живем,
Не  гневим  напрасно!
***











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820697
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Дружня рука

Роззброєна, відкрита і буденна

І  думка  моя  іноді  повія,
І  серце  моє  іноді  незряче  …
Буває,  найбезглуздіша  затія
Вдається.  І  щасливий  плаче.
Пройти  пів  світу  і  не  бачити  нічого,
З  найближчих  вибереш  криву  дорогу.
Зробити  крок,  побачити  важливе.
А  правда  виявляється  брехлива  ….
І  не  роки  ознака  твого  віку,
І  не  картинність  свідчення  краси,
Буває  так  закрутять  цю  життєву  стрілку,
Просто  не  думай,  розігнавсь  й  лети  …
І  лиш  заради  жарту  удавай,  що  сцена,
І  що  тобі  кудись  пора  іти,
Роззброєна,  відкрита  і  буденна
Душа  така.  А  рвуть  її  чорти.
Придумують  якісь  перестороги,
Затьмили  правилами  поклики  душі,
Стоїть  якась  істота,  висунула  роги
Посунь  те  чудо  у  кущі  …
А  правда  виявляється  двояка,
Частина  під  водою,  частина  на  виду,
Як  корабель,  коли  кидає  якір,
То  бачу  лиш  частково  правду  ту    …
Коли  ж  пливе,  то  зразу  не  помітиш,
Що  справді  виринає  із  води,
Доводиться  пірнати,  а  там  чим  посвітиш,
На  дотик  пробуєш.  Збудись,  не  спи  …
Набудували  мури  і  паркани,
За  ними  вже  не  видно,  хто  живе,
І  завдають  самі  собі  жорстокі  рани,
Бо  корабель  той  вже  за  обрієм  пливе  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820649
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Юхниця Євген

Тропинка по водичке

Наделось  солнце  на́  гору
Сияющей  звездой.
Гром-свет,  туристам,  таборный  -
Как  и́з  дому  –  домой.
...Тропинку  по  водичке
Устлало,  в  шутку,  солнце.
...Не  вздумай  только  бричкой
По  ней  помчаться,  сго́цать...

07.01.19  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820518
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019


untalented

Статичный возраст

Открыть  любую  дверь  -  то  детства  был  девиз.
Зачем  теперь  идёшь  назад  в  забвенья  край?
Не  сгинь  во  тьме,  не  опускай  свой  факел  вниз,
От  знания  лучей  себя  не  закрывай.

Что  сладко  на  устах  -  быть  "вечно  молодым",
На  вкус  -  синоним  пребывания  во  лжи.
И  то,  чем  грезишь  сквозь  хмельной  угар  и  дым,
На  деле  лишь  кривозеркалья  миражи.

Тебе  покажут,  без  чего  прожить  нельзя
И  тех,  кто  виноват,  что  ты  всего  лишён.
И  раз  за  разом,  за  соблазнами  ползя,
Ты  слышишь:  так  свободы  путь  провозглашён.

Стремись  к  познанью,  не  меняй  на  чипсы  хлеб
И  революцию  в  умах  на  ширпотреб.
Дан  огонёк  внутри  -  с  какой-то  высоты.
Какое  пламя  им  разжечь?  -  ответишь  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820618
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Паралелізм.

Паралелізм  (грецьк.  parallelos  —  той,  що  рухається  поряд)  —  аналогія,  уподібнення,  спільність  характерних  рис  або  чину.  Найчастіше  трапляється  у  синтаксичних  ситуаціях,  відомих  із  фольклорної  традиції,  принаймні  за  піснями  легендарної  Марусі  Чурай,  в  яких  витворюється  психологічний  П.:  

Як  ми  кохалися,  як  зерно  в  горісі,
Тепер  розійшлися,  як  туман  по  лісі!
Як  ми  кохалися,  як  голубів  пара,
Тепер  розійшлися,  як  чорная  хмара!

На  відміну  від  порівняння  П.  виконує  композиційну  функцію,  пов'язує  певні  мотиви  чи  елементи  стилю  у  художньому  творі,  особливого  значення  йому  надається  у  ліричному  сюжеті,  зокрема  від  доби  романтизму,  коли  пейзаж  втратив  риси  описовості,  набувши  лірично-емоційної  специфіки.  Досить  поширеним  був  цей  прийом  в  українській  поезії.  

Так,  вірш  І.  Франка  "Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся..."  побудований  на  основі  прямого  тематично-синтаксичного  двочленного  П.,  притаманного  народним  пісням.  Водночас  розрізняють  строфічний  П.,  як  у  ряді  сатиричних  поезій  В.  Самійленка  ("Ельдорадо"),  ритмічний  ("Замість  сонетів  і  октав"  П.  Тичини,  де  враховується  принцип  чергування  строфи  та  антистрофи),  звуковий,  часто  у  вигляді  панторими.  Подеколи  поряд  із  прямим  П.  вживається  і  зворотний  П.,  де,  попри  частку  "не",  підкреслюється  не  відмінність,  а  збіг  основних  рис  зіставлюваних  явищ:

Не  милуй  мене  шовково,
Ясносоколово  (П.  Тичина).

Паралелізм  в  поетиці,  тотожне  або  схоже  розташування  елементів  мови  в  суміжних  частинах  тексту,  які,  співвідносившись,  створюють  єдиний  поетичний  образ.

«Ах,  якби  на  квіти  не  морози,
І  взимку  б  квіти  розцвітали;
Ох,  якби  на  мене  не  журба,
Ні  про  щось  би  я  не  сумувала...»

П.  такого  роду  (образ  з  життя  природи  і  образ  з  життя  людини)  поширений  в  народній  поезії;  інколи  він  ускладнюється  введенням  заперечення  та  іншими  прийомами:

«Не  билиночка  в  чистому  полі  зашаталася  —
Зашаталася  безпритульна  моя  голівонька...».

П.  рано  був  освоєний  письмовою  літературою:  на  нім  багато  в  чому  заснований  поетичний  стиль  Біблії.  Розробкою  його  є  3  прадавніх  фігури  грецької  риторики  (ізоколон  —  подібність  довжини  членів,  антитеза  —  контраст  сенсу  членів,  гомеочельовтон  —  подібність  закінчень  в  членах).  По  аналогії  з  описаним  словесно-образним  П.  інколи  говорять  про  звуковий  П.  (алітерація,  рима),  про  ритмічний  П.  (строфа  і  антистрофа  в  грецькій  ліриці),  про  композиційний  П.  (паралельні  сюжетні  лінії  в  романі)  і  т.п.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Дружня рука

Складне усе, а придививсь: просте

Завжди  усе  по-особливому,
У  тобі  все  безмежне  і  близьке,
Ти  любиш  чорне,  але  наче  в  білому,
Складне  усе,  а  придививсь:  пр[b]о[/b]сте.
Лечу  собі  думками  –  крилами,
Для  них  кордонів  не  придумав  ще  ніхто,
І  обрії  стають  щасливими
Від  квітів  ранніх  пелюсток.
Схилилась  на  плече  до  милого,
Волосся  розлетілось  по  лиці,
Такою  доброю,  такою  силою
Сльоза  щаслива  збігла  по  щоці  …
І  як  тепер  тією  хвилею
Усе  життя  заповнило  мені,
Як  важко  бути  іноді  людиною,
[b]Я[/b]к  важко  берегти  своє  в  собі  …  
Вона  буває  дуже  швидкоплинною  -
Та  панна  у  вінку  з  весняних  трав,
Хмільно́ю,  грі́шною  і  навіть  безупинною,
Із  повеней  стрімких,  з  німих  заграв  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820328
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 06.01.2019


Лінивий Євген

Одинока галактика

Ми  вечорами  дивимось  на  небо  й  шукаємо  інше  життя
Там.  Поміж  сотень  галактик,  поміж  тисячі  зірок
Хтось  дивиться  у  космос,  та  й  шукає  наші  душі
Та  ми  не  помітні  навіть,  для  тих,  хто  не  покидає  наших  думок

Самотній,  мов  той  місяць,  один  на  цілий  всесвіт
Ще  так  багато  подібних,  та  їх  серця  сталеві
І  кожен  має  свій  куточок,  свою  маленьку  галактику
Де  іноді  потрібно,  відчиняти  іншим  двері

Он  ще  одна  зіронька  згасає,  у  когось  здали  нерви
Вона  блищала,  та  ніхто  не  помітив  цієї  краси
А  ми  ж  так  часто  в  ночі,  дивимося  на  небо
І  як  вони,  шукаємо  частинку  близької  душі

Придивись,  можливо  хтось  сьогодні  також  згасне
Можливо  твій  знайомий  з  останніх  сил  чекає  дива
Один  додати  один,  це  трішки  більше,  ніж  щастя
Один  додати  один,  це  вже  маленька  родина

Безмежний  всесвіт,  залежний  як  завжди  від  часу
Ти  змінюєш  себе,  коли  інших  хотів  змінити
Твоя  маленька  галактика,  то  лише  кімната
З  якої  просто  іноді,  потрібно  знайти  вихід

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819115
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 06.01.2019


Лилея

Можно придумать мечту!

Можно  придумать  мечту!
Ту,  что  вдохновляет!
Мысли  материальны...
События  к  мечте  привлекают...
Главное,  чтоб  мечта  была  с  Добротою!
Была  созвучна  с  Душою!
Высокими  вибрациями  звучала!
Почувствовать...
В  чём  Начало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820275
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 06.01.2019


Олекса Удайко

РІЗДВА ПРЕДТЕЧА

[i]        З  Різдвом  Христовим!
           З  Днем  
                                   [b]  народ[/b]-
                                                           ження,              [b]  
             П
             Ц
             У[/b]!      
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій  у  природі  –  то  Різдва  предтеча…
Спокій  у  душі  –  предтеча  Божих  свят!
В  Князя  Темноти  –  різдвяна  колотнеча:  
Новий  спурт  зими  –  раптова  холоднеча…
Й  ніде  вже  тепла  “пророкам”  Князя  взять!

Щоб  не  мати  в  мозку  рецидив  запалень:
Хроніку  хвороби    слід  “гасить”  вапном!
Хай  не  в  середину…  Умочіть  свій  палець
 І  смокчіть,    допоки  вас  за  це  похвалять,
Поки  з  душ  рабів  не  вивітриться  “гном"!

Лише  боговірні  бережуть  свій  спокій,
(Як  свою  Вкраїну-неньку  берегли…)  
Мир,  смиріння  пронесуть  в  душі,  допоки    
Шану  і  любов  лелітимуть    глибоку  
До  синів,  що  в  правій  битві  полягли!

Тож  нехай  в  олжі  біснуються  “пророки”  –
В  прірву  їх  діяння  паству  приведуть…
Хай  стрекочуть  в  Раші  й  медіа-сороки  –
Богом  в  Україні  вивірені  кроки,
Страдництвом  мирян  охрещена  вже  путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На  світлині  -  реакція  Росії  на  народження  
Української  Помісної  Православної  Церкви  
(фото  із  російських  соцмереж)[/i]

 
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 06.01.2019


Дружня рука

Коли повз тебе пролітає черговий блазень Новий рік

Коли  повз  тебе  пролітає  
Черговий  блазень  Новий  рік,
Спочатку  в  гру  з  тобою  грає,
А  під  кінець  його  хтось  врік  …  
Дратує  дуже  другорядність,
Бо  це  навколо  все  моє,
І  пропадає  десь  порядність,
І  біганина  вся  всує  …
А  хто  тоді  вліз  на  вершину  
У  тому  світі,  де  живу?
Ось  олігарх  купив  машину  -
Не  бляху,  а  супер  –  нову  …
Ось  іноземець  в  ресторані
Розсівся  наче  падишах.
І  чайові  готує  гарні,
Тож  усміх  грає  на  устах.
Простий  турист  спішить  за  селфі,
Хапається  за  всякі  блуди,
Немов  би  за  законом  Мерфі:
Завжди  хтось  є,  хто  знав,  як  буде  …
Щоб  подолати  другорядність,  
Махнули  разом  за  кордон,
Пробачте  за  глумливу  стадність,
Бо  в  себе  вдома  нам  облом  …
І  навіть  з  купою  доларів,
Що  випинають  з  гаманця
Уже  й  не  видно  з-за  товарів
Простого  щирого  лиця  …  
Чому  у  себе  я  удома,
А  почуваюсь  як  чужий?
Чужинський  хліб,  у  мріях  втома,
І  на  самого  себе  злий  …  
Моє  це  все,  з  мого  дитинства.
Я  вулиць  цих  ще  не  забув.
З  якого  це  такого  свинства
Чужий  хтось  це  моє  здобув?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820219
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Tychynin Herbert

В гостинице… "Украина"? - по русски, = "В готелі?" (ниже!)

Герберт  Нойфельд  /  Herbert  Neufeld


В      г  о  с  т  и  н  и  ц  е...    “У  к  р  а  и  н  а”?

                                                                               У        “Загадкове  в  номері  жилó.
                                                                               К            Не  шукай  поета  з  України,
                                                                               Р.          бо  в  готелі  тільки  мсьє  Павлó.“
                                                                                                                                             Павло  Тичина  (1928)
                                                                             ------------------------------------------------------
                                                                             Р          “В  номере  инкогнито  жилó.
                                                                             У              Не  ищи  поэта  с  Украины,
                                                                             С.          ведь  в  отеле  только  мсье  Павлó.”
                                                                                                                                                           Павел  Тычина  (1928)

В  номере  ингогнито  жилó.
Мудренó,  неуловимо,
тихо-тихо,  лишь  по  крыше  —  
дождь...

То-ль  конец  его,  начало  ль?  —
дробью  о  чердак:
Дом,                                                                                                      
                                   дым,
                                                                           гдé-ты?
Эхо  комнатою  вторит:
Дум...
                                       глумь...
                                                                             гдé-мы?..
Шёпоток  из-за  стены:
То  ты-ль,  не  ты?
Сказалось...
Тихо...

Снова  дождик:
       Так-так,  тут-тут!
       Иль  так,  иль  не-так?
       Иль  тут,  иль-не-тут?
       И  да!  И  нет!
       В    Укра  —  и  —  не!
Затих...

Лишь  будильник:
                                                                     тик-так!
Да  об  стены:
                                                           тень...  там....
Только-так:
                                                         тени...  там...

Павами,  павами!
В  коридорах  тени  тонут,  —  
тени  там,  тени  тут...
Танцем,  танцем  до  светанья:
Ты?!  
Тут?!..
         Встали...
                                                             Ждут:
                                                                                                           “Я.  Тут”!                                                                    *1

Светлый  сон.
Не  грустно.
Я  сам.

Нежный  тон,
нежный,  нежный,  нежный  сон...
то-онет
                                                             вон  там...
                                                                                                                               ...
Я!    —  Ты!
                                                       я...
                                                                                   тыя...
                                                                                                                             ты...    —      я...
...                                    
                                   спи...
                                                                               сыну...  
                                                                                                                             спи...
И  снова:
Спи—и—ú  Гийоме,                                                                                                                              *2
Спи  Марино,  спи  й  Миколо,                                                                                                            *3
не  припомню  Вас  я  всуе,    —
ветер  стонет  за  окном:
не  сбужу,
                                                           не  разбужу  я,
не  сколышу,  
   тише,  тише...

Светлый  сон.
Не  грустно.
Я  сам.

Цыпочками  по  пятам:
                                                       тени  тут...    тени  там...

Убаюкали  и  Пáвла  
               пастели  отельные...

Спит.

Только  ветер  вьётся,  бьётся
над  могилой  неустанно:
не  забуду,
                                                       не  забуду,    —
листву  колыхает,
будто  пред  дождём...


------------------------------------------

*1  -  "Я.  Тут"  -  один  из  немногих  псевдонимов  Павла  Тычины  /1891  -  1967/  (пока  -  единственный  /!/,  что  стал  известен  мне  в  процессе  теперь  уже  более  25-летнего  исследования  творчества  и  биографии  великого  украинского  поэта  ;  -  Г.  Н.),    которым  он  пользовался  в  "пери"-революционное  время  (1916  -  1919),  печатая  (если  мне  не  изменяет  память...)  в  газетах  того  периода  эпиграмного  стиля  стихи  -  своего  рода  "политические  памфлеты  на  злобу  дня",  критически  и  с  колким  юмором  освещая  позицию  того  или  иного  деятеля  в  области  культуры,  религии  и/или  политики.

*2  -  Гийом  Аполлинер

*3-1  -  Марина  Цветаева.  Встрече  с  нею,  кроме  прочего,  в  Париже  в  1935  году  (при  участии  Б.  Пастернака)  П.  Тычина  посвятил  одно  весьма  проникновенное  стихотворение,  глубоко  не  совпадающее  по  духу,  стилю  и  содержанию  его  тогдашнему  поверхностно-официальному  дискурсу  -  квази-пробольшевистского  украинского  поэта  "Номер  =  1"  и  "псевдо-лояльного"  звонкого  "рупора  компартии".  К  сожалению,  прибл.  99%  сегодняшнего  населения  Украины,  включая  (с  минимальными  поправками)  -  и  интеллектуальную  элиту  этой  страны,  не  столько  не  может,  сколько,  очевидно,  -  НИЧЕГО  не  хочет  знать  о  фактической  "ПСЕВДО!-лояльности"  гениального  украинского  поэта,  мыслителя  и  политического  деятеля  -  Павла  Тычины  советскому  режиму  времён  СССР,  ДОКАЗУЕМОЙ  на  сегодняшний  день  -  не  только  посредством  алегорико-метафорических  умозаключений,  интерпретаций  и  предположений,  а  последние  -  (априори,  и  с  тем  -  независимо,  к  примеру,  от  их  смыслового  направления,  включая  и  потенциальную  высоко-противоречивость  освещения  материала  с  разных  позиций  и  т.  д.)  -  никогда  не  теряют  характера  субъективности,  но  и  посредством  ОБЪЕКТИВНОГО  криптологического  анализа,  на  уровне  весьма  не  отличимом  от  достоверного.  Т.  е.  подтверждение  исторически  достоверного  факта  достигается  здесь  путём  вскрытия  определённых  (близких  к  математическим  и  соотв.  рационально-логически  прослеживаемых)  МЕТОДОВ  КОДИРОВАНИЯ  информации,  искусно  разработанных  в  т.  ч.  П.  Тычиной  при  содействии  определённого  узкого  круга  соратников  в  Украине  и,  несомненно,  в  России/РФ,  где  (к  Вашему  сведению  -  любезно!..)  -  одним  из  главных  вдохновителей  этого  коллективно  (т.е.  координированно-сообща!)  разработанного  и  успешно  воплощённого  процесса  КОДИРОВАНИЯ  в  т.ч.  ПОЭТИЧЕСКОГО  МАТЕРИАЛА  (масштабно!  -  нередко  через  весь  творческий  путь  отдельного  художника  слова;  и...  успешно!  -  настолько,  как  минимум,  что  большинство  или  почти  все  участники  группы  "Пост-Серебряно-векового  сопротивления  поэтов  антикультуре"  до  сих  пор  не  раскодированы  /!?!/)  никто  иной,  как  -  СЕРГЕЙ  ЕСЕНИН  /!/,  и  других  странах  мира,  и  доказательства  неоднократной  повторяемости  употребления  определённих  подобных  КОДОВ  разными,  часто  прямо  не  связанными  между  собой  деятелями  искусства  в  разных  местах,  в  различное  время  и...  -  независимо  от  проявленной  или  занятой  ими  фактически,  декларативной  (лиш  поверхностной  или  аутентичной)  в  разные  периоды  времени  идео-политической  позиции  ,  а  так  же  независимо  от  предполагаемых  или  известных  за  ними  -  не-декларативных  (скрытых)  идеологических  представлений  и  убеждений.

*3-2  -  Микола  Хвылёвый  -  со-ратник  П.  Тычины  "пери"-революционных  и  ранне-советских  времён  -  выдающийся  украинский  поэт,  писатель  и  культурно-политический  деятель.  Судя  по  имеющимся  биографическим  данным  -  с  большой  вероятностью  по  этническому  своему  происхождению  -  являлся  русским  (настоящая  фамилия  -  Фитилёв).  Покончил  жизнь  самоубийством  приблизительно  в  тот  же  период  времени,  когда  и  В.  Маяковский.


--------------------------------------

Иллюстрация:  Панно  украинского  художника  Михаила  Жука  (учителя  изобразительного  искусства  П.  Тычины  ранних  лет  /Чернигов/  и  "незаметного"  соратника  по  жизни  /позже  обитал  в  Одессе/),  посвящённое  раннему  творчеству  поэта  (включая  его  весьма  реалистическое  изображение  в  глубоко  символическом  контексте)  -  периода  "Солнечных  Кларнетов".  Источник:  www...artchіve.ru/отдел  Т.  Максимюка


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802811
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 05.01.2019


Д З В О Н А Р

ДІД МОРОЗ У МІСЯЦІ СІЧНІ . . .

Плаче  і  плаче  захмарене  небо,
Плаче  промозглим,  холодним  дощем...
Кому  ж,  сьогодні,  дощу  цього  треба  -
Серце  стискає  зажурений  щем...

...  Чому  це  січень  такий  плаксивий,
Білі  сніжинки  -  дрібненьким  дощем...
І  дід  Мороз  -  промоклий  й  сварливий,
Хмурий  сховався  за  голим  кущем...

...  Ну,  діду,  згадай  хоч  раз  старину  -
Вийми  із  торби  ту  злу  завірюху...
Та  й  поморозь,..  як  колись  в  давнину,  
Щоб  люди  додому  бігли  щодуху...

(Ох,..  що  з  нами    таке  нині  сталось,
Чому  ми  зараз  такі  зманіжені...
Сонце  на  небі  в  хмари  сховалось  -
Сняться  ялинам  гори  засніжені...)

...  А  дощик  дрібненько  сіється  зранку
Ні  морозу,  ні  сонця  -  дрібний  лише  дощ.
Так  цілий  вечір  і  так  до  світанку,
Змиває  сліди...  із  затоптаних  площ.

А  вітер,  сердитий,..  і  стогне,  і  плаче
Сльзами  холодними  в  зимовий  цей  день...
Невже  ти  не  бачиш,  сердитий  юначе  -
Дід  Мороз  нині  п'яний,..  як  старий  пень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770087
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 05.01.2019


Малиновская Марина

< Волшебный снег!…>


Вот  и  снег  пошёл,  а  куда?  -  я  не  знаю...
Наверное,  в  гости  к  моим  впечатлениям,  мыслям...
Сижу  возле  окна  и  задумчиво  наблюдаю,
Как  танцуют  плавно  снежинки,  как  в  воздухе  повисли...

Вот  и  снег  пошёл,  но  не  простой,  волшебный!
Каждая  снежинка,  как  желание,  мечта!...
Падают  в  мои  ладошки,  и  тают  так  закономерно,
Но  возрождаются  в  мыслях  моих  неспроста!

Теперь  я  вся  пропитана  красивыми  мечтами,
Как  новогодний  торт  пропитан  вкусным  кремом!
Я  заодно  со  всеми  Ангельскими  чудесами!
Они  идут  ко  мне  любимым  белым  снегом!...

Вот  и  снег  пошёл,  а  куда?  -  теперь  я  знаю!
Очищать  сознание  и  мысли,  и  дарить  мечты!
Я  их  в  ладошки  собираю,  потом,  конечно,  воплощаю,
Ведь  я  —  волшебница,  мой  друг,  также  как  и  ты!..


(c)  Марина  Малиновская,  /  24.12.2018  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820267
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Анаколуф.

Анаколу́ф  (дав.-гр.  ανακόλουθον  ‘непослідовний,  неузгоджений’)  —  синтаксична  конструкція,  що  не  відповідає  загальноприйнятим  нормам,  полягає  в  граматичній  неузгодженості  членів  речення.  

Наприклад:  «На  сто  колін,  перед  стома  богами  //  Я  падаю:  прийди  мені,  прийди!»  (І.  Драч)  —  замість:  Прийди  до  мене.

Анаколуф  підкреслює  відтінки  емоцій  того,  хто  говорить,  свідчить  про  його  внутрішній  стан  (найчастіше  —  схвильованості),  слугує  засобом  створення  комічного  враження,  інтонацій  живої  розмовності  тощо.

Як  стилістична  фігура  вживається  для  характеристики  мови  персонажів,  зокрема  —  задля  комічного  ефекту,  як  у  комедії  М.  Куліша  «Мина  Мазайло»,  в  якій  розкривається  однойменний  персонаж:  «Жодна  гімназистка  не  хотіла  гуляти  —  Мазайло!  За  репетитора  не  брали  —  Мазайло!  На  службу  не  приймали  —  Мазайло!  Од  кохання  відмовлялися  —  Мазайло!  А  він  знову:  „Вам  чого?  —  питаю“».  

Анаколуф  почасти  вживається  у  ліриці  задля  посилення  експресії  поетичного  мовлення,  надання  їй  особливого  колориту,  постаючи  різновидом  вільності  поетичної:

На  рожево  сміються  таксі,
На  чорняво  ридають  каштани.
Ще  не  всі,  ще  не  всі,  ще  не  всі
Відпекли  недоспівані  рани.  

Ще  один  приклад:  Опухла  дитина  —  голоднеє  мре…  (Т.  Шевченко)

Аби  надати  своєму  твору  експресивності,  поети  та  письменники  різних  епох  і  течій  застосовують  анаколуф  навіть  в  авторському  мовленні.  
Анаколуф  зустрічається  у  великих  майстрів  літератури  -    О.Пушкіна,  М.  Лермонтова,  Ф.  Тютчева,  С.  Єсеніна,  Б.  Пастернака  та  ін.

Усердно  помолившись  богу,
Лицею  прокричав  ура,
П  р  о  с  т  и  т  е,    б  р  а  т  ц  ы,    м  н  е    в    д  о  р  о  г  у,
И    в  а  м    в    п  о  с  т  е  л  ь    у  ж  е    п  о  р  а.  
(О.Пушкін)

Тут  між  першим  і  другим  двовіршем  пропущені  слова  ("я  кажу"),  другий  двовірш  не  буде  взятий  в  лапки  як  пряма  мова.  І  анаколуф  полягає  в  тому,  що  дієприслівникові  звороти  перших  двох  рядків  з'єднані  з  другим  двовіршем  без  проміжної  ланки  до  мови,  яка  прозвучить  у  другому  двовірші.

Як  явище  синтаксичної  неузгодженості  в  реченні,  Анаколуф  слід  відрізняти  від  Амфіболії  і  Солецизму,  які  є  порушенням  морфологічних  і  граматичних  норм  літературної  мови.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819989
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Шон Маклех

Я, блукалець

                             «Блукалець  з  горіховим  посохом
                                 Зазирнув  мені  в  очі,
                                 Рукою  махнув  і  в  хащах  зник,
                                 І  голос  мій  став  хрипом  мисливського  пса…»
                                                                                                                                   (Вільям  Батлер  Єйтс)

Черленою  рискою  Захід
Малює  художник  Сонце,
А  в  мої  сірі  очі  (сірі  як  сутінки)
Зазирає  блукалець  –  волоцюга  доріг
Світу  нашого  металевого:  
Від  срібла  ріки  ночей
До  брязкоту  сталі  –  крок,
Гасне  світу  свічадо
І  сутінкові  звірі
Йдуть  стежиною  Часу:
Олень  колючого  сну,
Заєць  всього  нетутешнього,  
Кабан  всього  потойбічного,
Тур  всього  незворушного:
Під  дубом  прокляття  семи  лісів
Там.  
Повідай  блукальцю,
Чому  я  приречений  хриплим  гавканням
Віщувати  епоху  вечора  –  Епоху  Сутінок.  
І  чому  я  став  псом  мисливським
Свого  повелителя-домінуса,
Наче  я  в  Римі,  а  не  на  острові  –  
Торфяній  Гібернії  –  
Цього  світу  кельтів-варварів,
Наче  я  теж  пес  Кулана  –  коваля  неохайного.  
Скажи  мені,  блукальцю,  
Друїде  семи  лісів  темних,
Семи  дерев  старих  безплідних,
Скажи.  
Може,  хоч  ти  знаєш:  що  і  навіщо,
Де  і  коли,  і  чи  доречно.
Може  ти,  а  може  й  ніхто….  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819963
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Holger Dolmetscher

Чужая жизнь…

Чужая  жизнь  не  может  быть  моей,
а,  может  быть,  и  может,  кто  же  знает?
Хочу  понять  я  многих  и  быстрей,
но  ум  мой  кто-то  очень  отвлекает
и  заставляет  занырнуть  в  себя,
и  погрузиться  в  собственные  мысли,
чтоб  прекратилась  домыслов  пальба,
а  был  удачным  мудрствований  выстрел.
Подсказки  свыше,  собственный  урок
извлек  я  сам  из  собственных  ошибок.
Я  не  давал  пожизненный  зарок,
и  сделался  по  жизни  очень  гибок.
Есть  двойники,  есть  схожие  со  мной,
но  с  ними  я,  однако,  не  встречался.
В  потемках  жить,  столкнуться  со  страной
иллюзий,  с  коей  я  и  обвенчался.
Не  запереть  иллюзии  на  ключ,
засовом  их  никак  не  отодвинуть.
Чужая  жизнь  -  поток  ее  могуч,
чужую  жизнь  нет  сил  порой  воспринять.
И  в  ней  есть  боль  и  радость  и  успех,
забот  полно  и  радужных  суждений,
еще  есть  то,  что  называют  грех
с  зависимостью  темных  вожделений.
Беспрекословно  чья-то  жизнь  идет,
ментально  развивается,  иль  гибнет.
Чужая  жизнь,  чужой  душевный  гнет,
чужая  жизнь  к  чужой  однако  липнет.
Блеск  непонятных  отблесков  ума
дает  сиянье  разума  вне  мира...
Чужая  жизнь  поймет  себя  сама
и  суть  свою  познает  глубже,  шире.
на  уровне  своей,  как  ни  крути...
А,  может,  и  поправки  ей  не  нужны...
Чужая  жизнь  -  но  общие  пути
все  жизни  одинаково  заслужат!
Чужая  жизнь  похожа  на  мою,
моя  похожа,  может,  на  чужую.
Идут  все  жизни  вместе,  как  в  строю,
и  друг  о  друге  помнят  и  тоскуют.
Все  вперемешку  в  разума  котле:
и  сон,  и  явь,  и  мир  потусторонний...
Чужая  жизнь  подходит  обомлев,
и  жизнь  чужую  мучает  исконно.
Я  не  хочу  чужую  жизнь  прожить,
но  разные  моменты  все  ж  бывают.
Чужая  жизнь  способна  объяснить,
что  жизнь  мою  порой  подстерегает...

29.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819869
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


М.С.

Новий Рік вже іде смілим кроком.

Новий  Рік  вже  іде  смілим  кроком,
Ясне  Сонечко  світить  згори.
Привітати  всіх  друзів  я  хочу,
І  подякувать,  що  Ви  всі  Є.

Щоб  в  Любові  й  Достатку  всі  жили,
Щоб  знайшов  кожний  Долю  свою,
Щоби  дав  нам  Бог  Злагоди  й  Миру,
В  Українську  велику  Сім'ю.

Щоб  гібридні  закінчились  війни,
Щоб  пішов  в  небуття  супостат,
Щоб  завжди  відрізнити  уміли,
Хто  нам  ворог,  а  хто  для  нас  Брат.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819748
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Д З В О Н А Р

К А Р П А Т И, . . К А Р П А Т И . . . (пісня)

І  стою  на  горі  
Задивився  у  даль
А  в  очах  дві  зорі,  
Тільки  юності  жаль...
Лине  пісня  в  душі
Про  красу  всіх  Карпат...
І  збудились  вірші
І  ти  став  ніби  брат...

Приспів:
Гей,..  гей...  гори  Карпати,..
Щось  горить  в  далині,..
Тільки  пісню  де  взяти
Бо  ж  чудесно  мені...  
Ніч  сховала  всі  чари,  
Лиш  трембіта  не  спить...
В  небо  манять  стожари  -
Зупинилася  мить...

І  з'явилась  в  душі,
Нова  пісня  ураз...
Це  для  тебе  вірші
З  зачарованих  фраз...
Це  для  тебе  слова
Ідуть  з  серця  мого
І  ця  пісня  нова
Теж  для  серця  твого...

Приспів:
Гей,..  гей...  гори  Карпати,..
Щось  горить  в  далині,..
Тільки  пісню  де  взяти
Бо  ж  чудесно  мені...  
Ніч  сховала  всі  чари,  
Лиш  трембіта  не  спить...
В  небо  манять  стожари  -
Зупинилася  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742440
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 01.01.2019


Karlsson

Зраджена країна

Зрадженій  країні  заліплюють  очі
Правда  купується,  мовчить  проти  ночі
Злодійські  Тіні  в  прем'єрах  кружляють
Себе  покривають  себе  захищають
Ум,  честь  і  совість  в  ролях  представляють
Грають  і  брешуть,  брешуть  і  грають,  нічого  святого  не  мають


Я  хочу  плакати,  і  я  хочу  стріляти
Натомість  Ради,  верховенства  права
Маю  вольєр,  повний  диких  тварин
Боязкі  пани  виросли  в  мавпи
Лізуть  в  кишеню,  запалюють  хати
Щоб  землю  горілу  зручніш  розтягати

пр.
Гей,  прокидайтесь,  розплющуйте  очі,  роками  нас  Іуди  лукаві  вели,  
В  світлі  софітів  чисті  як  янголи,  -    в  темряві  злодії  хижі  й  брудні,
Поки  ми  спали,  усім  довіряли  допавсь  булави  черговий  ділець.
Але  вже  скоро  (Може  вже  завтра)  ховайтесь  ***,  урвався  терпець


Знов  йду  на  Майдан  бо  дихать  несила
Мені  б  тільки  правду  і  вільну  країну
Хай  платить  рахунки  хто  має  вину
Главенство  закону  –  єдині  скрижалі  !
Главенство  закону  –  єдині  скрижалі  !
Злочини  влади  не  сховать  у  пітьму..


©  Copyright:      2017  Свідоцтво  №117051006420  

https://www.youtube.com/watch?v=8Zvd7i3aYAs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718850
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 01.01.2019


Малиновская Марина

< Новый Год — возможно всё! Мои новогодние чудеса! >

"Новый  год  —  это  всегда  что-то  особенное.  Время  радости,  оптимистичных  планов,  надежд,  долгих  веселых  каникул…  И  немножко  волшебства,  которое  люди  сами  создают  себе  и  другим,  стараясь,  чтобы  для  всех  близких  праздник  стал  ярким  и  запоминающимся"...      Олег  Рой  

********************************************

Соберу-ка  я  много  вкусных  горошин
Для  любимого  салата  Оливье!...
С  моего  любимого  платья,  в  горошек,
И  послушаю  песни  Мирей  Матье!

Соберу-ка  я  много  красной  икры
С  белого  платья  в  красный  горошек!
И  поставлю  на  стол  свои  я  дары,
Новый  Год  встречать  теперь  можно!

Осталось  найти  лишь  шампанское!
Только  дело  это  не  панское...
Пусть  приносит  Дед  Мороз  подарки!
Угощу  его  картошечкой  с  поджаркой!

Наряжаю  я  пока  игрушечную  ёлку!  
Настоящая  -  пускай  растёт  в  лесу!
За  мечтами  полечу  я  на  метёлке,
Исполнение  желаний  мне  к  лицу!

С  Новым  Годом!  Пусть  он  будет  лучше!
Будет  полон  доброго  здоровья  и  любви!
Разойдутся  все  невзгоды,  словно  тучи,
И  на  счастье  выиграет  каждый  у  судьбы  пари!


(c)  Марина  Малиновская,  /  декабрь  2018  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819705
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019


Юхниця Євген

Ковть, опівночі на перше

Сам-сама-собі?  -  негодність  й  непотрібність.
Під  Новий  сімейний  компанійський  рік
Й  в,язень  мріє  вийти  в  люди,  у  гоміння,
У  повітряно-стрімкий  людський  потік.

...У  живих  –  як  загадають  –  так  і  буде!
Й  ми  –  й  за  себе  ковть,  опівночі  на  перше,
І  -  за  інших,  за  всіляких,  позабутих  –
Хоч  на  мить,  шампанським  –  за  осівших  й  вежі!

31.12.18  р.  («Новорічне  людство  за  кожне  серце»  )


P.S.А  хтось  може  будь  ласка  перепостити  цей  мій  віршик  на  сторінку  мою  у  фейсбуці,  бо  мене  вороги  за  одне  проукраїнське  слово  забанили?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819637
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Юхниця Євген

Новый Год, Он …Он – мирящий Бес

Перестань  незвонить,  неписать  мне
В  Новогодний  салатовый  танец!
Я  вот  моюсь  под  душем  и  в  бане,
Чтобы  чистым  с  тобою  остаться!
...Положу  твою  щедрую  руку
На  заплывший,  но  помнящий  пресс
Трепыханья  твои,  ритмы,  звуки...
...Новый  Год,  Он  ...Он    –  мирящий  Бес!

31.12.18  г.  (  «Перед  и  в  Новогоднюю  ночь»  )

P.S.  Если  кто-то  может  пожалуйста  скопировать  и  выставить  этот  мой  стишок  -    и  на  мою  страничку  в  фейсбуке  с  моей  модписью,  буду  благодарен!  (Братья  забанили  на  3  дня)))  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819639
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018


dashavsky

Скоро рік Новий настане.

[youtube]https://youtu.be/fgPkbiSREYE[/youtube]


Рік  Старий  спливає.  Незабаром  рік  Новий  прийде.
А  з  ним  любов  та  злагода  хай  до  нас    завітає,
І  зоря  вимфлиємська  високо  в  небесах  зійде.
То  ж  нехай  цей  рік    Новий    для  нас  щасливим  буде
І  щастя  до  кожної    людської  оселі  зайде.

програш  

Рік  Старий  спливає.  Незабаром  рік  Новий  прийде.
Гарної  долі    в  нього  я  для  Вас  побажаю,
А  старий  рік  з  собою  розруху  нехай  забере,
І  ВОЗРАДУЄТЬСЯ  наша  українська  родина,
Бо  життя  наше  в  щасливе  русло  само  потече.
Тому  щиро  посміхнеться  кожна  наша  дитина,
І  повірить  вона  щиро  у  майбутньє  своє.
Щиро  повірить  в  щасливе  майбутнє  своє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819494
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Лайель Атани

Там, где меня не будет

Там,  где  меня  не  будет,
Трава  зеленее
И  небо  выше,
Добрее  люди,
Дела  важнее
И  души  чище;

Там,  где  меня  не  будет,
Дышать  свободнее,
Смех  беспечней,
Там  нет  простуды,
Там  настежь  окна
И  солнце  вечно;

Пусть  это  очень  трудно,
Но  я  поверю,
Что  где-то  в  мире
Покой  и  свет,
Пусть  даже  там,  где  меня  не  будет
И  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819301
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Малиновская Марина

< Что подарить тебе на Новый Год?… >


Что  подарить  тебе  на  Новый  Год?  Моя  любимая,  хорошенькая  девочка?...  
Чего  хотелось  бы  твоей  Душе?  Чего  желает  тайно  Сердце?  
Любимая  Вселенная,  любимый  Бог!  Мне  бы  волшебную  грелочку  
Из  нежности,  любви,  внимания...так  хочется  Душой  согреться!  

Ещё  хотелось  бы  здоровья!  Себе,  родителям,  друзьям,  
Счастливой,  долгой  жизни  в  гармонии  и  мире,  и  в  достатке...  
Подари  возможность  сбываться  всем  моим  светлым  мечтам!  
И  Ангельских  чудес,  пожалуйста,  мне  целую  охапку!...  

Подари  мне  способность  любить  и  творить,  каждый  день!  
Я  очень  люблю  Вдохновение!  Подари  мне  много  новых  стихов!  
Любимое  дело  всегда  мне  в  Радость!  И  заниматься  им  не  лень!  
Ещё  хотелось  бы  хорошую  книгу  и  флакончик  любимых  духов!...  

Подари  мне  новых  хороших  друзей!  Подари  мне  любимого!  
Пусть  придёт  только  мой,  настоящий,  от  Бога  мужчина!  
Чтобы  выросли  крылья  любви  за  спиной,  очень  красивые!  
От  нежных  и  тёплых  красок  преобразилась  бы  жизни  картина!  

Что  подарить  тебе  на  Новый  Год?  Моя  любимая,  хорошенькая  девочка?...  
Надежду,  Веру  и  Любовь!  Не  только  мне,  но  —  каждому  Сердцу!  
Любимая  Вселенная,  любимый  Бог!  Возьмите  на  заметочку!  
В  Здоровье  и  Счастье  для  каждого  откройте  волшебную  дверцу!  


(c)  Марина  Малиновская,    /  декабрь  2018  /


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819192
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Дружня рука

Скажи …

Скажи,  чому  дощем  зимові  вулиці  умито?
Чому  зима  давно  забула  про  своє?  
Чому,  чому  я  згадую  так  част[b]о[/b]  літо?
Про  те,  [b]я[/b]к  тіло  пахне  квітами  твоє  …

Скажи,  чому  нагадує  постійно  вітер,
Що  в  нього  є  таке  холодне  ремесло?
І  де  мені  тепер  усю  цю  музику  подіти?
Що  аж  за  край  тепер  мені  наче  назло  …

Скажи,    чому  у  сонця  знову  справи?
Воно  десь  світить  зовсім  іншій  із  вершин.
А  нашій  знову  залишило  сірі  хмари.
Усім  потрібно  сонце.  Це  найперша  із  причин  …  

Скажи  мені,  чому  лякаєш  глибиною
Своїх  очей,  думок,  своїх  пісень?
Хто  видумав,  створив  тебе  такою,
Що  ніч  твоя,  і  твій  зимовий  день?  

[i]варіант  пісні[/i]

[i]Скажи,  чому  дощами  вулиці  умито?
Скажи,  чому  зима  забула  про  своє?  
Чому  я  згадую  так  часто  літо?
Як  тіло  пахне  квітами  твоє  …

Чому  нагадує  постійно  вітер
Своє  таке  холодне  ремесло?
І  де  мені    цю  музику  подіти,
Що  аж  за  край  тепер  мені  назло  …

Чому  у  сонця  знову  свої  справи?
Воно  десь  світить  іншій  із  вершин.
А  нашій  залишило  сірі  хмари.
Це  мабуть  перша  із  усіх  причин  …  

Чому  мене  лякаєш  глибиною
Своїх  очей,  думок,  своїх  пісень?
Хто  видумав,  створив  тебе  такою,
Що  ніч  твоя,  і  цей  зимовий  день?  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819202
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Лилея

Любовь - Особенна!

Не    торопи  время
Ведь  каждый  день  особенный...
Даже  снежинки  в  мире  нет  такой  же...
Каждый  влюблён  по  -  своему...
Не  повторится  ни  одна  история...
В  этом  и  есть  Любви  Особенность...
В  одном  слове  миллионы  звучаний...
Любовь  -  Особенна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818560
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Амадей

Два серця

Обом  нам  хочеться  у  літо,  
Обом  нам  хочеться  в  Карпати,
В  обіймах  хочеться  п"яніти,
І  як  у  юності  кохати.

Наші  серденька  невгамовні,
Живуть  чеканням  і  любов"ю,
Неначе  ми  в  одному  човні,
Закохані  в  життя  обоє.

Нам  доля  ставила  тенети,
Під  ноги  падало  каміння,
Любов  Ромео  і  Джульєтти
В  серця  прийшла  коханням  пізнім.

Від  твого  погляду  п"янію,
Не  можу  очі  відірвати,
А  в  серці  теплиться  надія,
Що  й  ти,  зумієш  покохати.

З  кохання  нашого  з  тобою,
Писатимуть  сонети  й  вірші,
Господь  освятить  нас  любов"ю,
Щоби  не  розлучатись  більше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817834
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Дружня рука

А ти смієшся: що тобі ця сцена

Ще  всього  не  розтрачено  тепла,
Ще  ніжності  не  на  одну  фінальну  сцену,
Закрито  доступ  для  притворства  й  зла,
Обходжу  боком  я  нещирості  арену  …
Сьогодні  першу  скрипку  граєш  ти,
Твої  слова  мені  найголовніші,
Руйнуєш  старі  звички  і  мости,
Усе,  що  удаванню  наймиліше  …
Вони  кричать,  до  них  уже  дійшло,
Що  твоя  гра  –  це  знята  маска  ночі.
Їм  страшно,  бо  раптове  це  тепло
Топити  стало  з  льоду  душі  -  очі  …
Тремтять,  кричать:  спиніть  її  негайно,
Вона  зруйнує  словом  цілий  світ,
А  я  тебе  таку  всю  незвичайну
Вдягну  у  осені  останніх  слів  політ  …
Кроти  втекли,  не  знають  епілогу,
Порожній  зал,  один  в  ньому  глядач,
Він  втупився  очима  у  підлогу,
Не  вирішено  жодної  з  задач.
А  ти  смієшся:  що  тобі  ця  сцена,
Бо  першу  фразу  всяк  запам’ятав:
«Якщо  життя  для  вас  тільки  арена,
Що  справжнім  є  між  тисяч  ваших  справ  …  «
Коли  дивлюсь  на  спорожнілу  сцену,
Я  згадую  завжди  одну  тебе,
Ти  там,  на  сцені,  а  здається,  коло  мене,
Я  спогадом  цим  зраджую  себе  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818904
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Дружня рука

А ви хотіли б бачити музику?

А  ви  хотіли  б  бачити  музику?
Та  ні,  я  розумію,  скаже  хтось:
Дай  Бог,  щоб  чути  …
А  ви  хотіли  б  бачити  музику
Так,  щоб  її  ніколи  не  забути  …
Музику  цих  будинків  і  доріг,
Що  вже  віками  служать  подорожнім,
І  навіть  ця  стрімка  хода  й  невпинний  біг  -
Це  ж  ноти  …  зовсім  не  порожні  …
Музику  тих,  хто  серед  всіх  доріг
Обрав  дорогу  гідності  і  волі,
А  може  тих,  хто  біг,  упав,  не  зміг,
Але  не  зрадив  до  кінця  своєї  долі  …
Музику  ніжності,  музику  тепла,
Коли  від  погляду  стають  вони  щасливі,
Розлуки  музику,  коли  вона  пішла,
Але  звучать,  болять  вам  спогади  не  галасливі  …
І  навіть  в  хаосі,  що  звідусіль
Вривається  у  дні  твої  і  ночі,
Завжди  у  нотах  кілька  образів  і  слів
Сказати  твоє  серце  тихо  хоче  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818909
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


dashavsky

Як я їхав в полонину.

[youtube]https://youtu.be/Cs_iLX-0oQ0[/youtube]

Поч.22сек.

Як  я  їхав  в  полонину,
тай,  ра,  ра,  ра.
Зустрів  дівча  як  перину,
тай,  ра,  ра,  ра.
Захотів  поцілувати,
тай,  ра,  ра,  ра.
Не  схотіла  личко  дати,
тай,  ра,  ра,  ра.
Вирішив  сватів  послати,
тай,  ра,  ра,  ра.
Прийшли  ми  до  її  хати,
тай,  ра,  ра,  ра.
Зайшли  свати  до  світлиці,
тай  ра,  ра,  ра.
Сидить  дівча  на  лавиці,
тай,  ра,  ра,  ра.
Я  до  неї  придивився,
тай,  ра,  ра,  ра.
А  то  руда  ще  й  щербата,
тай  ра,  ра,  ра.
Славна  доця  свого  тата,
тай,  ра,  ра,  ра,
Ще  на  неї  подивився,
тай,  ра,ра,  ра.
І  до  Бога  помолився,
тай,  ра,ра,ра,

Програш.

А  як  добе  обдивився,
тай,  ра,  ра,  ра.
Аж  рот  мені  відкрився
тай,  ра,  ра,  ра.
Що  ж  мені  тепер  діяти
тай,  ра,  ра,  ра.
Як  втекти  нишком  з  хати,
тай,  ра,  ра,  ра.
До  дверей  я  оглянувся,
тай,  ра,  ра,  ра.
І  легенько  доторкнувся,
тай,  ра,  ра,  ра.
Сів  на  коня  вороного,
тай,  ра,  ра,  ра.
Вітром  здуло  хлопця  того
тай,  ра,  ра,  ра.
Як  я  їхав  в  полонину,
тай,  ра,ра,ра.
Зустрів  дівча  як  калину,
тай,  ра,  ра,  ра.
Захотів  поцілувати,
тай,  ра,  ра,  ра.
Погодилась  личко  дати,
тай,  ра,  ра,  ра.
В  неї  зразу  я  влюбився  ,
тай,  ра,  ра,  ра.

Програш.

І  із  нею    оженився,
тай,  ра,  ра,  ра,
             Ра,  ра.


















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818790
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Лінивий Євген

Поговори зімною

Поговори  зімною  -  дотиком,  думками
Душею,  тілом,  поцілунком
Не  знаю,  що  це  коється  між  нами
Та  я  в  тобі  шукаю  порятунку

Поговори  зімною,  обійнявши  біль
І  обплети  мене  колючею  лозою
Сьогодні  я  нічий,  схожий  на  тінь
Ти  світло  не  вмикай  і  я  лишусь  з  тобою

Ти  доторкнись  вустами  ніжними
Я  хочу  чути  подих  на  щоці
Всі  інші  почуття  давно  не  тішуть
Бо  після  них,  лишаються  рубці

Ти  літер  зайвих  не  шукай  в  словах
Бо  зайвим  буде  лише  твоя  тиша
За  кожне  слово,  я  б  носив  би  на  руках
За  кожну  літеру  я  б  дякував  всевишноьму

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818855
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Лінивий Євген

Естафета

Не  ми  це  почали,  не  нам  завершати
Ще  буде  багато  словесних  дощів
Ще  знайдуться  люди,  що  будуть  писати
Побачить  ще  світ,  немало  віршів

Ще  знайдуться  ті,  хто  зціляться  словом
Нащадки  Шевченка,  Костенко,  Франка
Ти  ж  чув,  як  звучить,  твоя  рідна  мова
Та  все  чомусь  кажеш:  "прости,  мне  пора"

Ще  знайдуться  справжні  митці-патріоти
Чий  дух  не  скорити  мечем  і  насиллям
За  ради  свободи!  За  ради  народу!  
Вони  прикладуть  чи  мало  зусилля

Тож,  ми  не  останні  в  оцій  естафеті
Хто  слово  своє,  не  даремно  прожив
Ще  буде  багато  безцінних  поетів
Хто  неньку  свою,  усім  серцем  любив


P.  S.  "Можна  навіки  згубити  митця
Та  слово  його  буде  жити  в  серцях"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818787
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2018


Юхниця Євген

Різдвяна молитва з компанійським добром

Сьогодні  різдвяний,  кутя-узвар-вечір.
Осяйні,  напудрені  –  стіл,  звичні  речі.
...Я  ж  сьо́рбну  узвар  за  тих,  хто  не  з  роди́ною:
Без  батька,  супружки,  вірян,  не  з  дитиною.
...Зійде  Богоявлення  –  в  рибці,  квасолею,
Художнею  стрічкою,  і  алкоголями.
Ніхто  себе  більш  не  одя́гне  самотністю:
...Звільняєм  з  луски  зерно  в  ступоньці  –  совістю!

Молитва!  Й  не  тільки  тим,  хто  за  столом:
Всім-всім  –  снопки́-мед  з  компанійським  добром!

24.12.18  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818739
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Ніна Незламна

Дорога додому / проза /

             Заросле  широке  поле  із  трав  і  квітів  стелилося  вздовж  дороги  й  посадки….  Колись  тут  морем  колихалися  жита,  а  зараз  то  наче  степ,  майже  по  коліна  квіти  й  трави.…  Ромашки  більше  трималися  купами,  а  волошки  де  –  інде  розсипані  повсюди,  тягнулися  догори,  ближче  до  сонця,  в  надії  отримати  більше  тепла  після  прохолодної  ночі.  Деякі  квіти  відцвіли,  трави  ледь  -  ледь    присохли,  чи  то  змінили  кольори  на  темно  -  зелені  жовті  й  рижі.  Серпневий  вітер  гойдав  квіти,  загравав  з  ними,  легенько  прихиляв  до  землі,  витанцьовував  по  травах,  ховався  поміж  них  і  наче  дрімав…  Та  то  лише  на  кілька  секунд,  а  потім  знову  десь  летів  і  часом    пробуджував  птахів.  Ті  стрімко  вилітали  з  густішої,  напівсухої    трави.  А  часом  з  під  листків  великих    будяків  -  лопухів,  що  почувалися  тут  королями.  Височіли  над  всіма,  принижуючи  позирали  на  все,  що  довкола,  виставляли  наперед      свої  пишні,  квітучі  голови.  Вдавали  із  себе  володарів  цього  покинутого  поля.
               Роман  і  Оксана,  посміхаючись  один  до  одного,  щойно  вийшли  з  міжміського  автобуса,  вони  повернулися  з  лікарні.  Він  отримав  поранення  під  Луганськом,  більше  трьох  місяців  провалявся  в  лікарні,  переніс    чотири  операції.  Його  чорне  волосся  підкреслювало  кожну  деталь  блідого,  скрапленого  потом  обличчя.  Трохи  змоклий  чуб,  спадав  на  чоло,  він  зробив  декілька  кроків,  глухо  сказав,    
-  Слухай,    не  поспішай,  дуже  жарко…  Куди  нам  спішити,  три  кілометра  навпростець  і  будемо  вдома.
Вона  поправила    коротке,  русяве  волосся,  ледь  надула  свої    круглі  щоки,  стурбовано  до  нього,
-  Та  ні,  навпростець  не  підемо,  де  там  вже  нам,  там  кроти  горбів  понаривали,  ще  й  трава  висока,  наберемося  реп`яхів….
Вона  витягнула  телефон  з  сумки,  заклопотано,
-  О!  І  тут  немає  мережі,  десь  -  то  хвилюються  наші,  що  довго  нас  не  чути.
             Вони  трималися  за  руки,  дивилися  один  одному  в  очі,  намагалася  побачити  в  них  те,  чого  так  чекали,  ніжності  і  любові,  без  якої  пробули  три  роки  поспіль.  Поранення  далося  взнаки,  він  трохи  шкутильгав  на  праву  ногу,  осколки  снаряду  зрешетили  її.  Дякувати  Богу,  молоде  тіло  спроможне  загоїти  рани,  шкода,  що  вся  нога  в  шрамах,  але  й  добре,  що  все  ж    вдалося  її  зберегти.
         Яскраве  сонце  підіймалося  вище,  розсипало  ясні  промені,  добре  пригрівало,  висушувало  останні  роси  в  густих  травах.  Поодинокі  метелики  перелітали  з  однієї  квітки  на  іншу,  при  цьому  то  швидко  підіймалися  вище,  то  повільно  спускалися  донизу  і  десь  зовсім  зникали  поміж  трав.  А  трохи  далі,  з  посадки,  линув  дзвінкоголосий  переспів  птахів.  Роман  вдивлявся  туди  й  прислухався,  наче  намагався  відрізнити,  чи  то  спів  пташиний,  чи  звук  снарядів,  які  доводилося  часто  чути.
     Вітерець  пестив  їх  обличчя,  очі    сяяли  від  радості.  Оксана  зорила  своїми  ясними  смарагдовими  очами    і  все,  ще  не  вірила,  що  він  тепер  буде  поруч.  Що    буде  вдома  з  дітьми,  які  так  чекають  на  нього,  невже  й  насправді  позаду  туга,  всі  хвилювання  і  недоспані  ночі….
   Йти  жарко  під  гарячим  сонцем,  воєнний  одяг  зберігав  тепло,  йому  хотілося,  як  швидше  збутися  його.  Відчути  подих  неньки  -  землі,  цього  рідного  поля,  що  колись    сам  орав  його  трактором.
Вона  вирвалася  вперед,  майже  зайшла  між  дерев  посадки,
-  Давай  сюди,  ось  тут,  за  шипшиною  відпочинемо.  Рідненький  мій,  зовсім  пристав…  Давай  руку,  допоможу  присісти,  спирайся  чи  тримайся  за  мене,  як  тобі  краще,  сам  дивися.…
Вона  торкнулася  його  чола  рукою,  хотіла  витерти  краплини,  що  з`явилися  знову.  Він  перехопив  рукою  її  руку      і    міцно  притулив  до  себе,
-  Якби  ж  ти  знала,  як  я  сильно  скучив  за  тобою,  за  твоїм  голосом,  волоссям,  як  пахнеш  вся,  просто  п`яниш….
Солодкий  ніжний  поцілунок,  для  них  щаслива  долі  мить…  Гучно  забилися  серця,  здавалося  затихло  все  навкруги  і  спів  птахів,  і  шелест  листя  на  деревах.
 Вона  ховалася  в  його  обіймах,  сама  ж  в  душі  немов  замала  крила,  здавалося  летіла  назустріч  сонцю  –  жаром  обпікало  все  тіло.  Як  добре,  що  він  є,  це  щастя,  моя  доля,  не  буду  я  сама,  як  та  тополя  серед  поля.  Сльозинки  радості  в  очах  і  теплі  погляди.
   Роман  присідав  до  землі,  вона  сама  худенька,  як  тростинка,  все  ж  намагалася  підтримати  його,  щоб  безболісно  це  вдалося  зробити,
 -  Ну  ось  відпочинемо  трохи,  давай  зніму  ці  берци  …
 Злегка  почервонівши  швидко  присіла  біля  нього,  старанно  розшнурувала  взуття,  поспіхом  знімала,  ледь  торкнулася  раненої  ноги,  
-  Дуже  болить?  Будемо  йти  не  поспішаючи  і  правда  куди  й  чого  нам  квапитися…
     Час  від  часу  шелестіло  листя  дерев….  Вони  радісно  перекусили  бутербродами  з  ковбасою  й  сиром,  пили  чай  с  термоса.  Оксана  задивилася  на  нього,  помітивши  сивину  на  скронях,  щось    хотіла  сказати  та  відразу  передумала.  Адже  він  раніше,  ще  в  лікарні,  просив  її,  щоб  про  війну  ні  слова,  щоб  не  сипати  сіль  на  рану,  що  запала  глибоко  в  душі,  яка  не  знати  коли  затягнеться.  Важко  переніс  втрату  побратимів,  молодших  за  нього  хлопців,  які  загинули  на  полі  бою.  Просив  не  торкатися  цієї  теми,  бо  і  так  ночами  здригався,  все  здавалося,  що  десь  знову  свистить  і  рветься  земля  на  шматки.  А  іншого  разу  чувся  стогін  і    нестерпний  крик,  від  якого,  аж  гуділо  в  голові….  
Роман  приліг  спиною  на  траву,  підклав  руки  під  голову,  любувався  небесною  синявою.  Де  –  не  де  білі,  маленькі  розпливчаті  хмаринки  здавалося  стояли  непорушно,  але  все  ж  ледь  помітно  здригалися,  наче  човни  в  тихому  морі.  Як  гарно!  Яка  краса,  думки  летять  в  сонячний  простір,  Боже  дай  мені  душевний  спокій.  Лежачи,  рукою  зірвав  кілька  травин,  підніс  під  ніс,  нюхав,
-  Оксанко,  ти  відчуваєш  запах  трави?  Оце  лежу,  насолоджуюся  пахощами  й  свіжим  повітрям,  мене  аж  п`янить…
Сидячи  біля  нього,  крутнула  головою  в  сторону,
-  О!  Та  це  ось,  чебрець  росте  близько,  вітер  віє  в  нашу  сторону...
Похапцем  підійнялася,  весело  й  радісно  з  усмішкою  на  обличчі,  рвала  листочки  і  ледь  присохлі  квіти  чебрецю,
-  Нарву  на  чай.  А  ти  не  п`яній,  а  то,  як  доберемося  додому.
Недовго  думаючи,  Роман  дістав  з  сумки  тапочки,  взувся,
-  Подай  руку,  цьому  немічному  інваліду,  хай  я  встану….
Оксана  звела  брови  докупи,    трохи  підвищеним  голосом  сказала,  
-  Почекай  траву  покладу  в  пакет.  Ти  це  слово  забудь  Романчику,  все  буде  добре.  Он  поле,  це  покинуте….  На  тебе  чекає  вже  три  роки  пустує,  далеченько  від  села,  немає  бажаючих  зорати!
               Він  піднявшись,  випрямився,  примружив  очі  від  сонця,  задивлявся  на  поле,
-  Ой  ти  знаєш,  я  б  і  босий  пішов  по  цій  рідній  землі,    так  за  нею  сумував,  хай  би  відчув  її,  думаю,  придала  б  мені  сили.  Інший  раз,  як  на  мить    було  задрімаю  в  бліндажі,  поле  насниться,  хвилясте,  то  наче  море  лагідне,  а  колоски  довгі,  повні,  аж  блищали  на  сонці…
Ніжний  погляд  до  нього,
-  Ромчику,  ще  находишся  босоніж,  на  подвір`ї  споришу  багато,  зелений,  м`якенький,  волохатий,  ще  й  височенький  -    в  ньому  купатися  можна….    А,  як  поле  з  житом,  чи  з  пшеницею  побачиш  уві  сні,    люди  кажуть,  на  щасливе    сімейне  життя.    От  бачиш  любий,  все  збулося,  радіймо,  живемо  один  раз  на  світі….      
   Вони  йшли  вздовж  посадки…  Ледь  –  ледь  шелестіло  листя  дерев,    чоловік,  дивлячись  вперед,  про  щось  думав,  мовчав.  Вона    йшла  за  ним  не  поспішаючи,  сумку  й  пакет,  перекинула  через  плече,    в  руці  тримала  телефон.,
-  О!  Вже  є  мережа,  зараз  до  наших  подзвоню.
Усміхаючись,  призупинилася,  набрала  номер  телефону,  голосно  заговорила,
-  Мамо  Привіт!  Це  я!  У  нас  все  в  порядку.  Ми  приїхали,  зараз    йдемо  по  дорозі,  вздовж  посадки…
Потім  слухала,  що  говорить  мати,  продовжила,
-  Не  було  зв`язку,  тому  й  не  дзвонила.  Гаразд,  до  зустрічі.
Легенько  торкнулася  його  плеча,
-  Не  поспішай,  зараз  назустріч  машиною  виїдуть.  Сусід  наш,  дід  Микола…      То  старий  козак,  пізнав  колись,  що  таке  війна,  часто  розпитував,  хвилювався  за  тебе,  хвалив,  що  пішов  захищати  нашу  землю.
Роман  кивнув  головою,  посміхнувся,  ніжно  взяв  її  за  руку,
-  Оксанко,  я  тебе  просив,  менше  розмов,  де  я  був,  що  робив…  Я  просто  виконував  борг  переду  Україною,  якби  не  пішов,  якби  дивився  родині  і  односельчанам  в  очі.  Досить  про  це…
Їм  назустріч  їхав  старенький  «  Запорожець.  Оксана,  побачивши  машину,  як  дитина,  аж  підскочила  від  радості,
-Он!  Вже  їдуть,  бачиш?!
Легкова  машина  під`їхала  й  зупинилася.  Різко  відкрилися  двері.  Як  пташенята  вилетіли  із  гнізда,  так  син  і  донька,  вилізли  з  машини,  махаючи  руками  бігли  до  батька.
-Тату!  Тату!  -    гучно  покотилося  полем.  
В  Романа  на  очах  сльози,
-  А  підросли!
Оксана  рукою  змахувала  сльози  радості,  ледь  хвилюючись  сказала,
-Та,  що  ж  ти  хочеш,  Марійка  перейшла  в  п`ятий  клас,  а  Сергійко  в  третій.  
Здавило  в  горлі  від  хвилювання,  вона  не  змогла  більше  нічого  сказати.  Крізь  сльози  дивилася,  як  діти  тулилися  до  батька,  він  ледь  тримався  на  ногах,  боявся  впасти  від  обіймів.
Дід  Микола  тим  часом  виліз  із  машини,  події  розчулили  його,  краплини  сліз  витирав  на  худорлявому  обличчі.  
-  А  ну,  покажись  соколе,  герою  наш!  Молодець!  Помужнів,  справжній  воїн!
Роман  нахилившись,  обіймав  сусіда,  а  той,  допинався  ,  чмокав  його  в  щоку.
Старенький  похлопав  по  плечі,
-  Ну  гайда,  їдемо!  З  самого  ранку,  біля  сільради,  з  хлібом-сіллю  чекають  на  тебе  односельчани  й  родина...  Поспішаймо!    
   Оксана,  розпашіла,  як  троянда,  весело    сідала  в  машину  на  переднє  сидіння.  Їй  було  дуже  приємно  чути  такі  слова  від  діда,  гордилася  чоловіком.
   На  задньому  сидінні  діти,  з  обох  боків,  обсіли  тата,  один  поперед  одного  задавали  питання,  а  він  з  сяючими  очима    пригорнув  їх  до  себе,  гладив  голови,  цілував  в  чоло.
     Машина  рушила  з  місця….  Роман  чомусь  хвилювався…  Відчуття  радості  гріло  серце,  він  чув  як  воно  гучно  б`ється.  Яке  то    безмежне  щастя  повернутися  додому…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818181
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Лилея

Человек…

В  Век  развития  и  модернизации
Остаётся  самым  уникальным    -    Человек.
Какие  б  функции  не  выполнялись...
"Всезнающий"  интернет...
Ничто  не  заменит  Сердце!
Не  прочитаешь  Души  ответ...
Человек  -  уникален!
Человек...
Лишь  ему  дано  Чувствовать,  Любить...
Хоть  многие  поступки  невозможно  объяснить...
Каждый  должен  стремиться  к  Свету!
Своим  отношением  к  Миру
Планету  защитить!
Дарите  Любовь!
Станьте  Светом!
Продлевайте  земную  Жизнь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818649
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Дружня рука

Він так насипав, мов обняти захотів

Я  забираю  сніг  з  очей  твоїх  і  брів,
Він  так  насипав,  мов  обняти  захотів,
А  я  ревную,  проганяю  хитруна,
І  щось  тихенько  нам  підігрує  струна  …

Я  топчу  сніг:  ну  що  ти  знову  наробив,
Я  тут  писав,  а  ти  байдуже  насніжив,
Тепер  не  знайду  вже  старі  свої  слова,
Але  любов  в  мені  раптово  ожила́.

Мій  друже,  скільки  хочеш  тут  тепер  сніжи,
Ти  хоч  і  сніг,  але  тепло  нам  бережи.
І  обіймала,  і  морозила  зима,
Але  я  знаю:  десь  живе  вона  …




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818534
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


БГІ

В ГЛИБИНАХ ПАМ'ЯТІ

В  глибинах  пам’яті,  у  згадках
Таємно  рідне  оживає
Щоб  передатися  нащадкам
Те,  що  ніколи  не  вмирає.

Коли  під  стіл  ходили  пішки,
Як  в  перший  раз  сказали  «мамо»
І  щирий  погляд  чи  усмішку
Їй  щохвилини  дарували.

Спливає  двір  і  рідна  хата,
Трава  навколо  зеленіє,
Садок  під  хатою  квітчатий,
В  городі  явір  височіє.

Летять  й  курличать  журавлі,
Синички  по  тиночку  скачуть,
Життя  буяє  на  землі:
Трудяться,  сміються,  плачуть.

Що  в  душу  та  до  серця  взяв  –
Те  в  струнах  пам’яті  співало,
Навік  в  собі  закарбував
Й  живими  фарбами  заграло.
 5.12.  2018  р.,  Київ
------------------------------
*  "Хата  в  украинском  селе".  Холст,  масло.  Картина  Маши  Борисенко,  13  лет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816676
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Sweet bitterness

Ви знаєте, в нього характер зимовий…

Ви  знаєте,  в  нього  характер  зимовий,
І  не  кажіть  мені,  що  так  не  бува!
В  нього  колір  очей  сіро-бездонний
І  трішки  замерзла  льодом  душа...

Він  може  інієм  вкривати  душі  людей...
Я  от,  наприклад,  вже  біла  до  п'ят.
Він  зроблений  з  снігу  до  самих  плечей  -
Красивий  та  водночас  вбиваючий  снігопад.

І  не  вистачить  сонця,  щоб  зігрітись  від  його  холоду,
Розтанути  він  зможе  лише  покохав...
Коли  хтось  із  вбивчим,  гарячим  поглядом
Морозні  палаци  душі  його  б  зруйнував...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818487
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Rekha

Близко-рядом…

Всё  это  время  -  где-то  рядом,  близко,
во  мне,  со  мной,  за  мной,  как  ангел,  ты...
Так  чувствую  -  сияние  улыбки,
тепло  ладоней...  Жажду  донести
весну  тебе.  Люблю  тебя  за  это!
За  то,  что  ты...  и  близкий,  и  родной,
и  для  меня  -  единственный  на  свете,
и,  что  бы  ни  случилось,  ты  со  мной.
Так  чувствую...  Протягиваю  руки,
чтобы...  закрыв  глаза,  тебе  сказать:
"Кто  -  угадай!"  А  ты  -  совсем  без  звука  -
что  чувствуешь  меня...  И  нам  назад
не  может  быть  возврата  -  только  к  вёснам,
не  может  быть  пути  другого  -  лишь
так  близко-рядом,  что  порой...  не  просто,
но...  крепко,  и  водою  не  разлить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818512
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


М.С.

Тебе хочу я Мила обняти.

Тебе  хочу  я  Мила  обняти,
Притулити  до  себе  близенько.
Ніжно  пестити  і  цілувати,
Й  відчувати,  як  б'ється  серденько.

Я  ходив  би  до  Тебе  щоночі,
Полетів  би  на  крилах  лелеки,
Подивитись  в  Твої  ясні  очі,
Та,  на  жаль,  Ти  живеш  так  далеко.

Не  діждуся  щасливої  миті,
Ясний  Місяць  світив,  щоб  над  нами,
І  зірки,  щоб  були  мов  умиті,
Про  кохання,  щоб  разом  сказали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817139
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Virshi_v_KYTo4ky

Можливо

Можливо,  ти  солодко  спиш,
А  я  досі  не  можу  заснути.
Залиш
Мені  трішечки  слів,
Щоб  у  нових  віршів
Назбиралося  вдосталь
Прекрасних  рядків.

Сховавшись  у  ліжку,
Ми  разом
Не  спали  б  до  ран-ку.
І  дядько  Світанок,
Ключем  відчинивши  замок,
Не  став  турбувати  нас,
Хоч  трохи  і  змок.

9.12.2018
©  Богдан  Кухта

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818428
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Ден Мун

Ожидание

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Nco_kh8xJDs[/youtube]

Сводит  с  ума  ожидание,
Времени  к  сердцу  касание,
Камень  и  сталь  многоточия,
Я  наблюдаю  воочию.

Миг  расползается  в  стороны,
Вязкой  гуашью  как  вороном,
Пальцы  вонзаются  в  линии,
Делая  их  темно-синими.

«Сколько  еще?»  -  как  пульсация
Временно-вечной  прострации.
Мрачный  заложник  изгнания,
Имя  ему  –  ожидание.

Я  бы  разбил  время  молотом,
Но  я  часами  расколотый.
Стрелки  курсируют  венами,
Будто  бы  волны  антеннами.

Ритм  очерненного  разума,
Не  успевает  за  фразами.
В  пламя  бы  выбросить  клочьями,
Жизни  своей  многоточия.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745964
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 20.12.2018


Ден Мун

Я розгубив усі слова

Я  розгубив  усі  слова,
Йдучи  шляхом  до  серця  твого.
І  дощ  сльозами  омива
Листопад  тону  золотого.

Я  не  люблю  себе  німого.
Слова  пусті  мене  вкрива.
Скажи,  куди  веде  дорога?
У  пекло  чи  до  серця  твого?

Болить  від  тиші  голова,
Я  хочу  ЇХ  почути  знову.
Бо  я  стою,  хитка  основа,
Ще  трохи  й  впаду  у  слова.

У  них  пірну,  у  них  потону,
Життя  поділить  нас  на  два.
Скажи,  ти  віриш  у  дива?
Чи  ж  бо  мені  до  серця  твого,
Як  Сонцю  пішки  до  Плутону?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t8Lb14kRRBc[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818302
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Лилея

Главное - сердцем слушать…

Мои  родные  ,  родственные  Души!
Как  я  Вас  Люблю!
Научилась  Голос  Души  слушать...
Своим  сердцем  согрею...
Ошибки  пойму...
Понимаю...
Движение  родственной  Души...
Душой  обнимаю...
Рада...
Что  повстречались  на  жизненном    Пути...
Это  жизненная  необходимость    -
Любовь  Дарить!
Главное    -
Сердцем  слушать!
И  Любить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818274
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Sweet bitterness

Любовь измеряется мурашками…

Любовь  измеряется  мурашками...
Такими  маленькими  точками  по  телу,
Это,  когда  туманные  все  мысли,
Любовь  —  это  надпись  на  асфальте  мелом,
Так  мило,  с  душою,  искренне...

Любить  —  дышать  прерывисто,  как  будто  асфексия,
Когда  не  бабочки,  а  птицы  порхают  в  животе...
Любить  —  это  как  в  старых  чёрно-белых  фильмах,
Тот  первый  поцелуй,  до  сих  пор  пылающий  в  тебе...

Любовь  —  это  глаза  в  глаза  без  страха,
Когда  в  них  целый  мир,  во  взгляде  все  слова!
Когда  кроме  щеки  любимой  ничего  не  надо,
Любовь  —  это  на  двоих  одна  мечта...

Это  миллиарды  клеточек  соединившихся  в  одно,
Любовь  —  это  песня,  спетая  двоими...
Это  бумажное,  пожелтевшее  от  времени  письмо,
Это  источник  жизни  в  высохшей  пустыне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818225
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Тріолет.

Тріолет  (фр.  triolet,  від  лат.  trio  —  троє)  —  восьмивірш  за  схемою  римування  на  дві  рими:  абааабаб.  Причому  перший  рядок  повторюється  тричі:

Сонце  і  день  —  не  мені.
Сни  —  моя  втіха  єдина.
Та  не  щастить  і  вві  сні.
Сонце  і  день  —  не  мені.
О,  хоч  у  снах  чарівні
Сняться  юнацтва  години…
Сонце  і  день  —  не  мені,
Сни  —  моя  втіха  єдина
(А.  Казка).

Тріолет  —  це  тверда  строфічна  форма,  у  якій  є  лише  дві  рими.  Перший  вірш  повторюється  у  4-му  та  7-му  рядках,  а  другий  —  у  8-му.  Строфічна  формула  Т.:  АВаАаЬАВ  (варіанти  АВаАЬаАВ,  АВЬАаЬАВ…).  Скріплюючи  текст  “кільцями”,  повтори  позначають  лейтмотив  та  підкреслюють  композиційну  завершеність.  

Походження  Т.,  як  і  ін.  твердих  строфічних  форм  (рондель,  рондо,  секстина,  сонет)  вчені  пов’язують  із  середньовічною  плясовою  піснею  романських  народів,  з  характерним  для  неї  чергуванням  строф  та  приспівів.  В  процесі  олітературення  цієї  пісні  у  старофранцузькій  поезії  XII  ст.  кількість  строф  та  приспівів,  а  також  їх  рядковий  обсяг  скорочувалися  і  вже  в  кінці  XV  ст.  Т.  набуває  свого  канонічного  вигляду.  Т.  виник  у  середньовічній  французькій  поезії,  прижився  в  інших  європейських  літературах.  Пізніше  відроджується  в  ліриці  бароко  і  рококо.  

Одним  зі  зразків  тріолету  є  поезія  Світличного  "Тріолет":

Навіщо  тріолети  їсти?
Вони  -  з  химер,  фантазій,  снів...
Не  смійте,  плотські  та  земні,
Небесні  тріолети  їсти!
Се  -  сонячні  кларнети  істин.
...  А  що  як  істина  -  в  вині?!
Не  треба  тріолети  їсти,
Вони  -  з  химер,  фантазій,  снів...

Але  закорінюється  Т.  в  добу  романтизму,  коли  відбувається  процес  наслідування  італо-французської  віршованої  техніки.
Т.  писали  в  Німеччині  —  Й.Гете,  А.Шлегель;  в  Англії  —  В.Генлі;  у  Польщі  —  С.Гощинський,  А.Міцкевич;  у  Росії  —  М.Карамзін,  І.Бунін,  B.Брюсов,  К.Бальмонт,  І.Северянін.  

В  українську  літературу  Т.  увів  1831  О.Бодянський,  проте  справжнє  поцінування  цієї  строфічної  форми  відбулося  в  контексті  становлення  поезії  модернізму  в  к.  XIX  —  на  поч.  XX  ст.  (І.Франко,  М.Вороний,  А.Казка).  В  сучасній  українській  поезії  автором  Т.  є  В.Мордань.  На  його  тексти  композитор  О.Костін  написав  камерну  кантату  «Тріолети”  (1985).  

Для  Т.  переважно  характерний  усталений  віршовий  розмір.  У  французькій  і  польській  літературах  Т.  пишеться  силабічним  8-складовиком,  у  східних  слов’ян  —  4-стоповим  ямбом,  хоча  зустрічається  4-стоповий  хорей  зі  збереженням  альтернансу.  Інколи  Т.  використовують  не  як  тверду  віршовану  форму,  а  як  строфу  для  написання  більших  творів:  вірші  К.Фофанова  «Бджола  і  троянда»,  Н.Зарьяна  «Двадцяти  шости  комісарам”  та  Северяніна  “Принцеса  Мімоза».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818267
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Лилея

Ищи Знания!

Ищи  Знания!
Они  помогут.
Вытянут  из  темноты...
Ищи  Знания!
С  восторгом!
Не  отказывайся  от  мечты!
И  получай  ,  по  заслугам...
К  чему  стремилась  Душа!
Лишь  Знания  Чистоты,
Что  ведут  к  Богу...
Совершенствуй  себя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817791
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Юхниця Євген

А снега, воздуха у дома, где – с детьми

Вокрут  –  спешат  и  подарить  и  поздороваться!
Святой  Нико́лка  к  нам  на  плечи  с  торбой  просится!
И  ты  несёшь    его    гостинцы  и  свои  -
Всем-всем,  с  кем  ро́днимся,  метелимся,    брюзжим.
...Как  много  –  рядом  с  нами  тех,  кто  впрям  –  любим,
Как  снега,  воздуха  у  дома,  где  –  с  детьми...

19.12.18  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818121
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Sweet bitterness

Давай со мною в любовь!

Давай  со  мной  в  любовь?
Хоть  на  чуть-чуть,  хоть  на  секунду...
Я  обещаю  -  рядом  буду,
Лишь  бы  с  тобою  близко  вновь.

Давай  со  мной  в  мечту?!
Не  бойся,  там  нет  зла,  обиды  и  обмана...
Ну  и  что,  что  слишком  рано,
Возьми  за  руку,  я  прошу!

Давай  со  мною  в  высь?  
Как  птицы  -  так  легко,  красиво...
И  плевать  что  очень  мило,
А  ты  просто  так  мне  улыбнись?

Давай  со  мной  в  объятья?
Так  крепко-крепко,  нежно-нежно,
Пусть  временами  неуклюже  и  небрежно,
А  ты  упади  на  меня  счастьем  снежным!

Давай  со  мной  в  глаза?
Ты  не  волнуйся,  я  тебя  научу  нырять.
Ну  и  что,  что  глубоко?
Ведь  гараздо  страшнее  одиноким  страдать!

Давай  со  мной  в  поцелуй?
Не  смущайся,  ведь  и  я  не  умею,
Но  ради  тебя  все  смогу,  преодолею...  
Вот  ты  только  с  любовью  целуй!

Давай  со  мною  в  ЖИЗНЬ?
Вот  так,  навсегда,  навеки,  на  бесконечно...
И  не  говори  что  не  бывает  любви  вечной,
Ты  просто  за  меня  покрепче  держись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818068
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ulcus

не плач ніколи через мене

не  плач  ніколи  через  мене
бо  я  не  варта  твоїх  сліз
моя  любов  -  вода  студена
і  ніжність  -  втома  із  коліс...
мої  емоції  -  мов  спалах
короткочасні  і  сухі
і  серце  я  давно  сховала
У  бур‘яни,  під  лопухи...
ні,  я  не  пещу  -  то  лоскоче
блискуче  лезо  гострих  слів  
давно  зміліли  мої  очі
що  в  них  тонути  ти  хотів
і,  може,  я  й  не  розлюбила  -  
тобі  про  це  не  розповім
бо  вже  й  на  це  не  маю  сили
хіба  колись...  в  життю  новім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817989
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Holger Dolmetscher

Пока рукой водить могу…

Пока  рукой  водить  могу
я  по  листку,  терзая  душу;
я  беды  мира  стерегу
и  клятву  духа  не  нарушу.

Пока  у  Бога  я  в  долгу,
пишу  стихи,  срывая  нервы;
на  этой  жизни  берегу
я  не  один  и  я  не  первый.

Пока  я  мыслями  бегу
свой  спринт,  забывши  про  одышку,
живу  на  жизненном  торгу,
не  поднимая  счастья  фишку.

Пока  хожу  через  пургу
своих  обид  и  отрешений,
рукой  еще  водить  могу
я  по  листку  своих  решений...

14.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818023
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Юхниця Євген

Як зрадником стають із прийняттям закону

Тепер,  на  жаль,  чи  ні,  людина  –  зрадник,
Якщо  молитись  йде  серед  війни  -
В  патріархат  московський  окупантний,
Де  українців  обзивають  «боговладно»
Чомусь  -  ...  «нациським  ...племям  ...Сатани».

...Все  просто  –  перестанем  нести  гроші
В  московські  прикишенені  церкви,
Як  по́пці  у  погонах  мо́сквних  мо́кшів
Спливуть  туди,  де  надурняк  –  ставки
Ще  залишилися  для  заліської  братви.

16.12.18  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817995
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Сумирний

Круїз на двох

Один  поет  прийщов  у  бюро  подорожей  та  й  каже:
-  Ми  із  коханою  дружиною  хочемо  у  круїз  пароплавом.
-  Ліжка  для  кожного  окремо?  -  перепитує  агент.
-  І  корабель,  і  тур.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785336
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 17.12.2018


Володимир Бабієнко

Новий рік на казковім коні

Новий  рік  на  казковім  коні
Прискакав  крізь  засніжені  далі.
Кольорові  гірляндні  вогні  
Засвітив  у  прикрашенім  залі.

Новий  рік  –  свято  зна́чне  для  нас.
Ми  його  зустрічаєм  охоче.
Бо,  надіємось,  саме  в  цей  час,
Принесе  він  для  нас  щось  хороше.

Що  я  хочу  усім  побажать?
Щастя,  миру,  здоров’я  до  неба,
Новий  рік  ще  сто  літ  зустрічать,
Ну,  а  більше  нічого  й  не  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769784
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 17.12.2018


Юля Гармаш

Почти религия


Что  наша  жизнь?Короче  лишь  строка…
Тебя  влечет  мой  выбившийся  локон,
Ревнивый  свет  из  любопытных  окон
И  ощущенье  кружева  чулка.

Почти  религия.  Искусство  во  плоти,  
Эстетика  немого  превращенья,
В  котором  все,  от  слез  и  отвращенья,
До  внутренней    душевной  наготы.

Ты  открывал  касанием  и  взглядом,
Моих  страстей  клокочущую  силу.
Под  треск  осиротевшего  винила
Отравлен  (Окрылен?)  любовным  ядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 17.12.2018


Малиновская Марина

< Если ты ни в чём не разбираешься… >

Если  ты  ни  в  чём  не  разбираешься,
То  разберись,  для  начала,  в  самом  себе!
Наведи  чистоту  и  порядок  в  своей  Душе!
Красота  твоей  жизни  с  тебя  начинается...

Займись  уборкой  внутреннего  мира!
И  веником  любви  выметай  весь  хлам!
Обиды,  злобу,  зависть,  от  них  лишь  дыры...
Посади  лучше  розы!  От  них  преобразишься  сам!

Когда  в  себе,  с  любовью,  разберёшься,
То  солнце  ясное  взойдёт  в  твоей  Душе!
Поможет  понять,  ради  чего  ты  утром  проснёшься,
И  будешь  радоваться  и  творить,  как  кутюрье!

Если  ты  ни  в  чём  не  разбираешься,
То  разберись,  для  начала,  в  самом  себе!
Когда  ты  чист,  и  Сердцем  улыбаешься,
То  всё  наладится  в  твоей  Судьбе!


/  17.11.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817803
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Дружня рука

Зимова фантазія

Постійно  в  сварках,  а  життя  таке  коротке,
А  поруч  щастя  –  жарти  і  тепло,
Торкнуться  руки,  зовсім  не  солодкі,
Це  так  сніжинки  вітром  в  даль  несло  …  
Ну  скільки  їм  ще  до  землі  летіти,
Хвилини  чи  секунди?  Вітром  понесло.
І  їм  вдалось  години  дві  прожити.
Вітрам,  морозам,  сонцю  …  всім  назло.
Вони  ж  холодні,  а  туди  ж  –  любити,
Красою  втішили  своєю  цілий  світ,
Комусь  схотілося  їх  раптом  розтопити,
Комусь  не  до  душі  короткий  їх  політ.
Ну  що  з  того,  що  станемо  водою?  -
Сніжинки  озирнулися  услід,
- Ми  ж  попливемо  морем  чи  рікою,
Скріпивши  руки,  не  зупинимо  політ.
Ну  що  з  того,  як  знову  вверх  на  хмару,
Ми  знову  разом.  Нас  не  розіллєш.
Ми  не  сніжинки  вже,  ми  просто  пара.
Але  таку  любов  хіба  уб’єш  …  

Дивлюсь  на  сніг,  а  там  таких  багато,
Біда,  як  хтось  униз  не  долетить,
Зачепить  парасолю,  чиюсь  хату,  
А  в  хаті  тій  теж  може  любов  спить  …
Вони  такі  за  розміром  великі,
Що  їм  малеча  ця  і  цей  політ,
І  велетні  вдягають  черевики,
А  там  маленький  неймовірний  світ  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817444
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Дружня рука

Три слова

Слово  …  сказане  і  заховане,
З  собою  надто  довгі  перемовини,
Я  бережу  його  і  я  його  боюсь,
Щось  ним  уб’ю,  а  може  ним  уп’юсь.
Слово  …  жорстоке  і  не  розраховане
На  тих,  хто  прагне  тільки  добра,
Коли  у  слові  вже  щось  поховано,
Коли  подумати  як  явище  скасовано  …
І  слово  …  комусь  щедро  подароване,
Що  зблискує  мов  небо  у  зірках,
Це  тільки  слово,  а  за  ним  все  зачароване,
Що  оживає,  а  брехливе  десь  ховає  страх  …
"Люблю",  "ображаю",  "захоплююсь",
Упасти  в  прірву  не  боюсь,
Хоч  іноді  страшенно  втомлююсь,
І  сам  над  собою  сміюсь  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817773
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Grygat

Когда-нибудь мы встретимся с тобой

Когда-нибудь  мы  встретимся  с  тобой
на  перекрёстке  звёздного  пути
И  растеряемся  –  куда  теперь  идти  …  В  какой  ещё  ввязаться  вечный  бой  ?
Или  создать  планету  для  любви…    А  может  легион  во  имя  власти  …
Какие  нам  ещё  возможны  страсти  ,  какие  жертвы  будут  на  крови  ?
И  снова  созидатели  миров  расстанутся,  
чтоб  не  найти  друг  друга
в  намёках  и  догадках  в  терре  круга,    иллюзий  майи  и  загадках  снов
И  в  оклике  протянутой  руки  ,      и    слепком  звука  на  высокой  ноте
покажется,  что  будто  жизнь  проходит  течению  гармоний  вопреки
В  потоке  игр  себе  мы  сами  судьи,  
да  маются  реальностию  души,
как  рыбы  оказавшися  на  суше  -  не  разумеют  ни  среды,  ни  сути...

Но  иногда  в  глазах  мы  встретим    блёстки,  уставшие  в  заботах  и    скитаньях  …

Мы  просто  позабыли  о  свиданьях
на  неизбежных  звёздных  перекрёстках



 В  какой-то  мере  -  продолжение  предыдущей  темы  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800837

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817697
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Амадей

Кохання хочеться напитися доп"яну

Так  хочеться  напитися  доп"яну
І  п"яним  залишатися  тобою,
І  знову  з  головою  у  кохання,
І  далі  жить,  коханням  і  тобою.

Іти  з  тобою  в  парі  через  весни,
І  рахувати  в  парі  в  небі  зорі,
Отой  вогонь  душі  тобі  принести,
Й  засвічувати  зорі  вечорові.

Бродить  у  травах  ночі  до  світанку,
І  соловейка  слухать  на  калині,
З  тобою  люба,  бути  аж  до  ранку,
І  пестити  голівку  на  колінах.

Так  хочеться  вернутись  знову  в  весни,
І  насолоджуватись  запахом  волосся,
Щоб  почуття  в  душі  твоій  воскресли,
І  щоб  лунала  пісня  стоголоса.

Щоб  серденько  пісні  твоє  співало
Щасливими  були  чарівні  очі,
Щоб  почуття,  мов  полум"я  палало,
Кохання  дарувати  тобі  хочу.

Ти  чуєш,  як  серденько  калатає,
Все  тіло  соколом  злетіти  в  небо  хоче,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Як  бачити  твоі  щасливі  очі.

Для  мене  щастя  більшого  не  треба,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
І  знає  лиш  один  Господь  на  небі,
Оту  любов,  як  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816890
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Parxom

Немає правди на землі

Немає  правди  на  землі,
ніде  у  світі.
Брехня  постала  на  чолі,
так  каже  вітер.
І  скільки  років  навпаки,
не  крутиш  землю
Шукали  правду  сіряки,
та  все  даремно.
Тим,  хто  спритнішими  були,
є  й  грошенята.
А  щоби  їх  не  відняли,
наймали  ката.
Так  із  запроданців  скупих,
Раби  родились.
Що  за  мізерні  копійки,
з  своїми  ж  бились.
А  у  пихатих  хазяїв,
хліви  ломились.
Коли  вже  злидні  сіряків,
за  горло  брали.
Вони  у  ситих  хазяїв,
правди  питали.
Але  який  тобі  простак
ту  правду  скаже.
І  закривавлений  бідняк,
на  землю  ляже.
І  ось  вже  бійка,  чи  війна,
чи  тільки  колот.
Та  руки  гріє  сатана,
дарує  голод.
І  знов  брехня  отрима  верх,
в  воді  мутненькій.
Найдеться  той,  який  без  черг,
в  царьки  швиденько.
Крутнеться  куля  ще  на  вік,
час  світом  править.
На  троні  інший  чоловік,
все  кривду  славить.
Раби  ж  копаються  в  багні,
як  і  колишні.
А  правда  наче  у  вогні,
зника  ще  швидше.
Так  обертається  земля,
собі  поволі.
Сіряк  по  світу  ковиля,
шукає  долі.
Все  виглядає  іздаля,
як  вітру  в  полі.
Немає  правди  на  землі,
ніде  у  світі.
Брехня  постала  на  чолі,
так  каже  вітер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816921
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Юхниця Євген

Більше ряжений чорт не збиратиме з нас гривні кревні

Об’єднавчий  собор.  І  нарешті  своя-своя  церква!
У  сім,ї  вже  не  буде  ...сусід  -  головним  у  світлицях!
Більше  ряжений  чорт  не  збиратиме  з  нас  гривні  кревні
І  за  них  проти  нас  не  куплятиме  бомби  і  вбивців.

...Так-так,  ворог  примусить  ставать  на  коліна  вкраїнців,
Щоб  так,  як  у  Криму́  блокувати  все-все  українське...
...Але  що  можуть  мокші-шахраї  в  трьохсотлітньому  віці
Проти  молоді  й  правди  у  кожнім    селі,    місті,  ще  й  у  столиці!

15.12.18  р.  (  «Собор  вибору  Предстоятеля  Української  незалежної    православої  церкви»  )
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817601
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Виктор Кириллов

Так хочется забыть

Не  знаю  почему  так  хочется  уехать.
Забросить  к  чёрту  всё  и  не  переживать.
Не  отказать  себе  и  просто  ради  смеха
Всех  недругов  своих  далеченько  послать.

И  начать  жизнь  с  нуля,  спокойно,  без  оглядки.
Вот  просто  тихо  взять  и  обрубить  концы.
Собрать  в  котомку  жизни  нехитрые  манатки.
И  зазвучат  как  в  старь  прощально  бубенцы.

Забрать  с  собою  вдаль  любимых  и  надёжных,
А  остальных  забыть,  стереть  из  головы.
И  потакать  себе,  ведь  это  так  не  сложно
В  своих  руках  держать  правления  бразды.

Октябрь  2018  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808977
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 15.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Сатира.

Сатира  (лат.  satira,  від  satura  —  суміш,  усяка  всячина)  —    особливий  спосіб  художнього  відображення  дійсності,  який  полягає  в  гострому  осудливому  осміянні  негативного.  У  давньоримській  літературі  написаний  гекзаметром  поетичний  твір,  в  якому  викривалися  пороки  суспільства.

С.  спрямована  проти  соціально  шкідливих  явищ,  які  гальмують  розвиток  суспільства,  на  відміну  від  гумору,  вона  має  гострий  непримиренний  характер.  Часто  об’єктом  сатири  є  антиподи  загальнолюдської  моралі,  пристосуванці,  лицеміри,  ренегати  і  зрадники,  явища,  які  не  відповідають  естетичному  ідеалові.  У  сатиричних  творах  широко  використовують  художню  гіперболізацію,  яка  є  основою  сатиричної  типізації,  шарж,  гротеск.  

Сатира  зародилася  в  усній  народній  творчості.  Високого  рівня  досягла  в  літературі  античних  часів  (Аристофан,  Петроній,  Лукіан).  Розквіт  С.  в  західноєвропейській  літературі  пов’язаний  з  іменами  Дж.Боккаччо,  Ф.Рабле,  Ж.-Б.Мольєра,  Дж.Свіфта,  Вольтера,  Г.Гейне,  В.Теккерея,  А.Франса,  Марка  Твена,  Б.Шоу,  Г.Манна,  Я.Гашека.  

З-поміж  українських  письменників  сатирою  пройняті  твори  Григорія  Сковороди,  І.Котляревського,  Є.Гребінки,  Л.Глібова,  Т.Шевченка,  І.Франка,  Лесі  Українки,  М.Коцюбинського,  В.Самійленка,  Остапа  Вишні.

Сатира  веде  своє  походження  від  давньоримської  сатури.  Художні  засоби  сатири  —  гротеск,  пародія,  іронія  в  різних  літературних  жанрах  —  поезії,  прозі,  драматичній  творчості.  В  образотворчому  мистецтві  сатирі  притаманні  гумористично-сатиричний  малюнок,  карикатура.

Гостро  сатиричний  характер  має  поема  Тараса  Шевченка  «Сон»  («У  всякого  своя  доля»…),  а  також  окремі  частини  його  поем  «Єретик»,  «Кавказ»,  «І  мертвим,  і  живим...»,  «Неофіти»,  його  наслідування  пророкам  та  окремі  вірші:  «Юродивий»,  «Я  не  нездужаю  нівроку...»,  «Во  Іудеї  во  дні  они…»,  «Молитва»,  «Гімн  чернечий»,  «Саул».  Сатиричними  подекуди  за  своїм  змістом  були  байки  і  приказки  попередників  і  послідовників  Шевченка:  Л.  Гулака-Артемовського,  Є.  Гребінки,  Л.  Боровиковського  й  особливо  «Співомовки»  С.  Руданського.  

Із  літературної  творчості  другої  половини  19  століття  до  сатири  можна  зарахувати  оповідання  «Баба  Параска  та  Баба  Палажка»  Івана  Нечуя-Левицького,  «Лови»  Панаса  Мирного,  «Сміх»  і  «Коні  не  винні»  Михайла  Коцюбинського,  деякі  оповідання  Степана  Васильченка,  Леся  Мартовича,  драму  «Мартин  Боруля»  Івана  Тобілевича,  деякі  комедії  Марка  Кропивницького,  Михайла  Старицького  й  інші.  

Видатним  сатириком  був  Іван  Франко  (оповідання  «Свинська  конституція»,  поема  «Лис  Микита»,  вірші  «Сідоглавому»,  «Хлібороб»,  «О.  Люнатикові»,  «Страшний  суд»).  Провідними  сатириками  початку  20  століття  можна  назвати  В.Самійленка  (вірші  «На  печі»,  «Новий  лад»,  «Патріота  Іван»),  Олександра  Олеся  (збірка  «Перезва»,  1921),  та  Осипа  Маковея  (збірка  «Прижмуреним  оком»).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817393
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Малиновская Марина

< Кофе это хороший знакомый, а чай — любимый мужчина! >


Кофе  это  экспрессия  аромата  и  вкуса,
А  чай  это  спокойствие  и  мягкость,  медитация...
Кофе  пробуждает  в  Душе  спящие  чувства,
А  чай  разливает  по  телу  чувств  вариации...

Я  неожиданно  влюбилась  в  ароматный  кофе!
Но  поняла,  со  временем,  что  чай  мне  ближе!
Это  моя  любовь  до  последнего  вздоха,
Без  чашки  чая  душистого  я  себя  не  вижу!

Кофе  это  экспрессия  аромата  и  вкуса,
А  чай  —  интеллигентный,  деликатный!
Как  две  мелодии,  вызывающие  разные  чувства...
От  чая,  всё  же,  фон  в  Душе  намного  приятней!

Кофе  -  моё  милое,  но  баловство,  на  время..
Как  желание  внести  разнообразие  в  привычность!
К  чаю  -  чувства  нежные  и  крепкие  лелею...
Выбираю  чашку  для  него  всегда  посимпатичней!

Кофе  теперь  для  меня,  как  новый  хороший  знакомый  
С  корицей,  кардамоном  и  долькой  лимона...
А  чай  —  это  мой  любимый  и  любящий  мужчина,
Который  дарит  всё  своей  Мариночке-Марине!...


/  декабрь  2018  /

(c)  Марина  Малиновская



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817301
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


stay yourself

наскрізь

читаю  книгу  свого  життя    стоячи,    
дивлячись  в  любов  ,  
любов  п'ючи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796237
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 12.12.2018


Дружня рука

Казка

Якось  як  надокучило  блукати,
Надумав  казку  вам  я  написати.
І  не  просту,  а  новорічну,
Трішки  наївну,  трішки  магічну.

У  місті  такому  великому  треба
Хоч  іноді  глянути,  що  там  на  небі.
А  там  пролітають  чарівні  істоти,
Людям  заповнюють  їхні  пустоти  …

Так  двійко  ельфів  собі  пролітали  
І  на  балкон  неумисно  упали.
А  у  квартирі  там  крутиться  жінка,
Наше  дитяча  на  ключик  машинка.

По  телефону  усе  розповіла,
Всім  відписала  і  всюди  забігла.
По  тому  всьому  у  крісло  присіла,
А  поруч  пусто.  Лиш  думка  летіла.

Цю  чарівницю  нам  би  врятувати.
І  її  щастя  десь  тут  відшукати.
Так  ті  два  ельфи  собі  порішили
І  по  тім  місті  умить  полетіли.

Ну  і  кого  нам  для  неї  шукати?
Може  в  самої  про  це  запитати?
Але  вона  нам  не  скаже  нічого.
Горді,  вони  у  питаннях  тих  строгі.

Поруч  будинок.  І  вікна  мов  поруч.
Там  чоловік  на  роялі  щось  грає.
Нотами  цього  чудового  твору
Сам  собі  казку  для  себе  складає.

Потім  блукає  по  вулицях  міста.
Десь  в  унісон  чиїсь  б’ються  сердечка.
І  роздає,  наче  граф  Монте-Крісто
Спечені  вдома  солодкі  тістечка  …

Потім  на  небі  шукає  пригоди,
В  нього  професія  –  супер  –  нагода,
Щоб  цілий  день  у  зірках  тих  блукати,
Що  там  внизу  просто  не  помічати.

Перевернули  трубу  телескопа
Ельфи,  щоб  прямо  в  вікно  її  глянув.
Мов  з  –  під  землі  вийняли́  рудокопа,
Він  як  поглянув,  одразу  розтанув  …

Став  коло  неї  якось  в  надвечір'ї
І  запросив  подивитись  на  зорі.
Ні  не  в  квартирі,  не  в  цьому  будинку,
А  там  де  очі  лиш  ваші  і  мої  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817193
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Парономазія.

Парономазія  (грец.  παρονομασία  —  біля  і  ονομάσω  —  називаю)  —  це  стилістична  фігура,  утворена  зіставленням  слів,  різних  за  значенням,  але  подібних  за  звучанням.  

Наприклад:  
Чи  то  не  ви  у  сатанинськім  світі
Раділи  радієм,  плутоново  плодились,
А  ми  світили  вами,  аж  посліпли…
І  в  судний  день  чорнобильський  збудились.  (Марія  Влад)

Найчастіше  парономазію  використовують  у  віршових  творах  з  тої  причини,  що  вони  більшою  мірою,  ніж  проза,  орієнтовані  на  звукову  відчутність  слова,  на  вияв  звукової  значущості  художнього  мовлення.  У  прозі  парономазією  найчастіше  послуговуються  для  створення  каламбурів,  наприклад:  «Як  у  вас  тяглова  сила,  що-небудь  тягає?  —  Тягає!..  Оце  два  дні  у  степ  вивозила  курей»  (О.  Ковінька,  «Розмова  по  телефону»).  

Досить  часто  і  у  віршових  текстах  парономазія  виступає  як  засіб  творення  комічного  враження.  У  зв'язку  із  цим  О.  Пономарів  пише:  «Стилістичні  властивості  парономічного  зближення  слів  часто  використовують  під  час  створення  епіграм,  пародій,  шаржів.  Для  прикладу  можна  навести  одну  з  пародій  Юрія  Івакіна,  навіяну  творами  Івана  Драча:  

• Біля  персів  вона  тримала  зоряного  сина  («Ніж  у  сонці»)
• Чистих  персів  торкатись  не  дасть  («Балада  про  дівочі  перса»)
• Та  персів  проклятих  два  рідні  вулкани  («Божевільна  балада»)
• Торка  її  холодні  полум'яні  перса  («Калина»)
• Вітер  перса  мої  пестить  («Жінка  і  море»)

Іван  Драч  «Персальна  балада»:  

• І  невідь  звідки  падають  ці  сни…
• Лечу  на  крилах  персів  в  країну  персів,  в  державу  персів,  в  князівство  персів,  у  Персію,  сказати  б.
• Шукаю  серед  персів  свій  босий  слід  і  не  знаходжу.
• На  сполох  б'ю  у  дзвони  персів:  «Постаньте,  персів  бранці  —  протуберанці!»
• Із  персів  смутку  спиваю  оскому  пісні.  Співаю  «Баладу  про  острів  Антораж»…  І  гей!  На  абордаж  беру  галери  персів  —  Де  перса  персонал  і  персонаж  (за  борт  цей  екіпаж!).
• Тримаюся  за  стопи  персів,  за  грона  персів,  за  вулкани  персів,  за  бетатрони  персів,  за  їх  ракетодроми,  Як  той  Персей  за  Андромеду,  І  мегатонни  персів  вибухають  —  віршем».

Парономазія    —  це  стилістичний  прийом  умисного  зближення  й  зіставлення  паронімів,  як-от  у  назві  поетичної  збірки  Є.Маланюка  «Стилет  і  стилос»  або  у  вірші  Ліни  Костенко:  

Коли  стану  я  зовсім  сивою
І  життя  моє  піде  мрякою,
Я  для  тебе  буду  красивою,
А  для  когось,  може,  ніякою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817031
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


doktor

Delirium Tremens……. . ( Идиотка)

Идиотка      или  «Delirium  tremens»
Сегодня  серый,  тянущийся  в  бесконечность  день.  Пасмурное  небо,  затянутое  свинцовыми  тучами,  не  обещало  просветления  в  небесах,  скорее  наоборот    всё  шло  к  тому,  что  сейчас  хлынет  дождь  или  крупными  хлопьями  посыплется  влажный  снег  и  я  не  смогу  заставить  себя  выйти  на  улицу  за  хлебом  и  вкусный,  заранее  приготовленный  ужин,  останется  без  главного  продукта    на  столе.  Хотел  пригласить  на  вечер  соседку,  теперь  не  получится.  Снова  один  и  снова  на  выходные.  Все  советуют  жениться,  я  согласен,  живая  душа  в  доме  –  это  хорошо,  но  ведь  так  уже  было  и  не  раз.  Женщины  приходили  в  мой  дом  весёлые  и  задорные,  оставались  и  через  некоторое  время  уходили  обозлённые,  со  скандалом.  Сколько  раз  давал  себе  слово  прекратить  «эксперименты»  со  знакомыми  девицами  и  всякий  раз  нарушал  его.  Мне  часто  говорят,  что  я  дамский  угодник  и  это  звучит  в  их  устах,  как  обвинение,  в  отличие  от  них,  я  считаю,  что  в  моём  поведении  нет  ничего  зазорного  и    оно  вполне  приемлемо,  а  вот  одиночество,  как  я  его  ненавижу,  что  может  быть  страшнее  ожидания,  подбирающейся  незаметно  старости,  в  пустой  квартире.  У  меня  нет  даже  собаки  или  кошки,  потому,  что  за  животными  нужен  уход,  а  вот  его  то  я  обеспечить  и  не  могу.  А  нанимать  для  кошки  сиделку  или  кинолога,  для  выгула  собаки  –  будет  слишком,  соседи  и  сослуживцы  не  поймут.  Сейчас  скучный,  как  весь  прошедший  день  вечер,  я  за  письменным  столом,  верчу  между  пальцами  карандаш  и  пытаюсь  выдавить  из  себя  первую  фразу.  Ох  уж  эта  фраза,  на  поиски  её  уходят  часы,  а  иногда  дни,  особенно    трудно  подобрать  её  для  начала  стихотворения,  но  только    нашёл  эти  несколько  слов  и  считай  -  произведение  состоялось.  Я  перебирал  и  перебирал  в  памяти  сюжеты  давно  минувших  дней  и  лет.  Перед  глазами  проходили  мужчины  и  женщины,  драки,  аварии,  пожары,  факты  насилия,  стрельба,  любовь  плотская  и  платоническая.  На  чём  остановиться,  что  сможет  освежить  эмоции  читателю,  не  задевая  его  достоинства.    И  вот  на  одном  сюжете  моя  мысль  всё  же  остановилась.  История  эта  состоялась  летом  1988  года.  Несколько  выпускных  классов  школы  №56  выехали  в  Районный  центр  Беляевку,  на  уборку  овощей.  Один  из  классов  сопровождала  моя  жена,  как  классный  руководитель.  Расположили  школьников  в  трудовом  лагере,  на  берегу  реки  Турунчук.  Место  выбрано  было  прекрасное.  Ребята  ловили  рыбу,  девчонки  убирали  двор  и  суетились  на  кухне,  под  открытым  небом.  Вечерами  детям  устраивали  дискотеки.  Весело,  сытно,  красиво.  Именно  тогда  на  природе  при  отсутствии  родительской  опеки  появлялись  в  юных  сердцах  первые  чувства,  возникала  тяга  к  противоположному  полу,  зарождались,  едва  заметные,  неокрепшие  ростки  первой  любви.  Как  то  утром  в  понедельник  меня  разбудил  междугородний  звонок,  в  трубке  тревожный  голос  моей  жены  просил  срочно  приехать  в  лагерь,  где  произошло  ЧП.  Пришлось  встать,  позвонить  на  работу,  предупредить  о  своём  отсутствии  на  пятиминутке  и  далее  возможном  отсутствии  на  работе  в  течение  дня………
Из  сбивчивого  рассказа    жены  всё  же  понял,  что  произошло  .  Девица  из  её  класса  не  пришла  ночевать  в  барак.  Позвонили  в  милицию,  оповестили  дирекцию  школы,  оповестили  районное  начальство.  Начальник  милиции  был  моим  знакомым.  Я  с  его  дочерью  занимался  в  мединституте  на  одном  курсе  и  бывал  у  них  дома,  ходил  с  полковником  на  охоту  и  рыбалку,  поэтому  первым  делом  я    позвонил  ему.  Он  объяснил  ситуацию  вкратце.  Девочку  нашли  в  компании  пьяных  студентов  Высшей  мореходки,  в  селе  «Яски»,  в  сарае  дома  одного  из  курсантов,  где  молодая  особа  по  имени  Ира  развлекалась  с  молодыми  людьми  толи  по  собственной  воле,  толи  по  насилию.  Сейчас  они  все  находятся  в  «обезъяннике»,  их  допрашивает  следователь.  Как  мог  я  успокоил  жену.  Девчонка  нашлась,  все  фигуранты  дела  пойманы,  дальше  следствие  и  суд.  Жену  отстранили  от  работы,  на  время  разбирательств  и  я  её  увёз  домой  в  город.  Уже  на  следующий  день  вечером    к  нам  домой  пришла  целая  делегация  из  родственников  пострадавших  курсантов,  разговаривали  с  женой.  Уговаривали  её  пойти  в  качестве  переговорщика  к  изнасилованной  девушке  и  её  матери  и  попросить  их  забрать  заявление  из  милиции.  Пробный  разговор  состоялся  на  следующий  день,  но  без  какого  либо  результата,  обезумевшая  мать  твердила  как  испорченная  пластинка  «они  должны  сидеть»,  «  они  должны  сидеть»……  Жена  расстроилась  по  этому  поводу.  Ведь  если  не  договориться  с  матерью  –  следствие,  судебное  разбирательство  и  это  на  все  каникулы,  т.е.  об  отдыхе  и  не  мечтать.  Когда  вечером  того  же  дня  пришли  родители  курсантов,  они  попросили  пойти  на  переговоры  меня.  Жена  упросила  меня  отде6льно.  
-----Вы  врач  целыми  днями  уговариваете  пациентов  быть  стойкими,  выдержанными,  мужественными  и  у  Вас  получается,  судя  по  слухам  и  Вашей  репутации.  Может  и  мать,  пострадавшей,  сможете  убедить  забрать  заявление,  а  пострадавшую  дочь  успокоить.  Согласившись,  я  не  мог  себе  даже  представить,  сколько  крови  выпьет  впоследствии  мать  Иры  из  моих  вен.  Но  чего  не  сделаешь  для  любимой  жены,  если  любовь  настоящая,  я,  как  и  многие  мужчины,  в  таких  ситуациях    готовы  пожертвовать  собой  ради  покоя  и  комфортного  пребывания  на  земле  той,  которая  делит  с  тобой  постель.  Первый  визит  в  убогое  жилище  матери  одиночки  в  «убитую»  пятиэтажку  на  первом    этаже,  где  располагалась,  угловая,  однокомнатная  квартира,  состоялся  в  пятницу.  Пьяная  мать  металась  по  квартире  и  мычала  «я  их  посажу»,  «они  будут  сидеть»,  «Они  должны  ответить  за  насилие».  Слушая  эти  пьяные  причитания,  я  решил,  в  начале,  поздороваться  с  пострадавшей  девушкой,  передать  ей  привет  от  парня,  с  которым  она  познакомилась  на  дискотеке  и  который  привёл  её  в  сарай  родительского  дома,  где  она  сблизилась  с  ним  и  остальными  участниками  сексуального  пиршества.  С  пьяной  матерью  я  пытался  разговаривать,  предлагал  деньги,  пообещал,  что  парень  ,  который  забрал  её  из  дискотеки  и  увёл  в  сарай  -  жениться  на  её  дочери,  это  обещание  я  придумал,  но  предполагал,  что  виновник  «торжества»  на  него  согласится,  причём  выполнение  этого  обещания  я  брал  под  свою  ответственность,  но  мои  увещевания  упирались  в  стену  пьяного  безумия.  Когда  сумма  обещанной  компенсации,  на  третьем  моём  визите,  дошла  до  300000  тысяч  долларов  –  это  была  крайняя  цена,  на  которую  соглашались  родственники  курсантов.  Мой  напор  стал  ослабевать,  т.к.  я  знал,  что  за  такую  сумму  любой  вменяемый  судья  переведёт  это  дело  в  разряд  соблазнения  молодых  девственников  молодой  проституткой  и,  дав  девице  положенных  3  месяца  принудительных  работ,  закроет  дело  навсегда.  Но  я  всё-таки  проявлял  гуманность  в  отношении  девушки,  давая  возможность  хоть  как-то  компенсировать  моральный  ущерб  нанесенный  ей  и  возможность  обеспечить  материально  её  и  её  будущих  детей.  Но  как  я  не  старался  донести  до  утлого  мозга  алкоголички,  факт  того,  что  коллективное  изнасилование  уже  случилось,  время  и  действие  вернуть  вспять  невозможно.  Была  ли  Ира  девушкой  до  происшествия,  никто  не  знает,  кроме  её  самой  и  смогут  ли  доказать  факт  насилия,  побои  по  халатности  следователя  не  снимались.  Сейчас  на  столе  у  судьи  лежит  5  уголовных  дел,  Вы  с  дочерью  можете  поломать  5  судеб  и  никак  не  поддержать  свою  дочь,  объяснял  я  этой  уродине  суть  дела.  Вас  всё  равно  поглотит  бездна  нищеты  и  спуститесь  Вы  туда  гордыми  и  не  согбенными,  изощрялся  я  в  словоблудии.  Я  Вам  предлагаю  мужа  для  вашей  дочери,  триста  тысяч  долларов,  а  это  обеспеченная  жизнь  не  только  ваша  и    вашей  дочери,  а  и  детей  Ирины,  это  сытая  жизнь,  смена  жилья  на  лучшее,  учёба  в  престижных  ВУЗ  –  ах,  для  детей  и  внуков.    Эти  тирады  произносил  я  изо  дня  в  день,  эффекта  не  наблюдалось  и  на  конец  силы  мои    иссякли.  Далее  торговаться  не  имело  смысла,  более  крупную  сумму  родители  курсантов  собрать  уже  не  могли,  наличности  просто  не  было.  Мать  отказалась  забрать  заявление,  я  прекратил  переговоры.  Сколько  потрачено  сил,  сколько  энергии  ушло  в  пустоту.  Неужели  жизнь  этого,  постоянно  пьяного  животного  и  её  дебильной  сексуально  -  озабоченной  дочери    стоит  таких  денег?  Да,-  «Жизнь  и  непорочность  -  бесценны»,  но  тот,  кто  произнёс  впервые  эти  слова,  наверняка  имел  ввиду  не  такие  непорочные  жизни.  
-------  Это  тупик  произнёс  я  вслух,  этой  идиотке  я  ничего  не  докажу,  чем  обратил  на  себя  внимание  соседок  по  лестничной  площадке,  а  тупиков  я  не  любил.  Бесполезность  затеи    обозначалась  всё  явственнее.  Застать  хозяйку  трезвой  я  не  мог,  а  это  означало,  что  разумного  решения  проблемы  не  будет.    Дама  пила  ежедневно  и  ночами.  Потеряв  надежду  обнаружить  её  в  сознании,  на  какой-то  миг  я  растерялся.  Вопрос  «Что  делать?»  -  стоял,  как  оказалось  не  только  у  Чернышевского.  Но  Провидение  подсказало  ответ  в  самый  критический  момент  драмы,  за  три  дня  до  первого  судебного  заседания.  Ко  мне  на  приём,  в  поликлинику,  пришла  моя  старая  знакомая  нарколог,  она  же  подрабатывала,  как  психиатр  в  психиатрической  больнице  №3.  Мы  весело  поболтали  полчаса,  рассказали  друг  другу  по  анекдоту  и  тут  меня  осенило.  А  что  если  пьяницу  поместить  в  психбольницу  с  диагнозом  –  «делириум  тременс»,  отменить  судебное  заседание  ввиду  изменившихся  обстоятельств,  девице  подобрать  сговорчивого  опекуна,  через  2  недели  ей  исполняется  16,5  лет,  а  по  законам  Украины,  с  разрешения  родителей  –  это  уже  брачный  возраст.  Женить  её  на  самом  младшем  курсанте,  который  к  тому  же  возможно  её  любит,  хотя  нет,  я  ведь  с  ним  ещё  не  говорил,  но  думаю,  он  согласиться  на  брачное  ложе,  в  замен  тюремной  «шконки».  Я  вошёл  в  квартиру  триумфатором,  родители  подумали,  что  я  договорился,  но  я  пригасил  их  радость  и  объявил,  что  у  меня  созрел  план,  который  я  буду  осуществлять  по    этапно  и  если    нам  пособит  Бог  всё  будет  хорошо  –  это  я  вам  обещаю.  На  каком  основании  я  им  что-то  обещал  –  не  знаю,  как  говорят  «Остапа  понесло»    сразу  потребовал,  чтобы  чемодан  с  деньгами  был  у  меня  завтра  в  10-00  утра.  Родители  сели  в  кружок  и  начали  совещаться,  затем  пошла  ругань  и  мне  пришлось  вмешаться:
---Господа,  ваши  «кровные»,    я  не  собираюсь  присваивать  и  сбегать  с  ними  куда-нибудь  за  границу.  Обещаю,  всё  будет  честь  по  чести.  В  уме  я  прикидывал,  сколько  нужно  будет  заплатить  по  Скорой  помощи,  за  госпитализацию  «делириозной»,  дежурному  психиатру,  сколько  потребует  главврач,  сколько  нужно  будет  заплатить  в  опекунском  совете  за  срочно  проведенное  опекунство,  сколько  в  ЗАГСЕ,  за  срочность  бракосочетания.  Мысли  неслись  всё  дальше  и  дальше,  прорезались  сквозь  накипь  суеты  всё  новые  идеи.  Стоп.  Сейчас  нужно  поехать  к  первому  номеру  в  сексуальной  трагедии  и  убедить  его  жениться,  а  завтра  получить  деньги.  Ох,  как  бы  я  мог  развернуться  с  такими  деньжищами,  но  тут  же  эту  мысль  отбросил.  Бог  с  детства  не  давал  мне  возможности  разбогатеть,  а  если  и  случалось  срубить  денег,  Он  тут  же  их  отбирал.  И  в  карманах  у  меня  оставались  только  честно,  заработанные…….
Утром  я  получил  деньги,  с  увещеваниями:  «только  не  потеряйте,  никому  не  говорите  об  их  существовании,  в  противном  случае  обворуют,  ограбят,  а  могут  и  убить.  Чемодан  с  деньгами  я  пристегнул  наручниками  к  правой  руке  –  это  я  видел  в  импортных  боевиках,  в  карман  положил  револьвер.
Какое  великое  дело  деньги,  а  особенно,  когда  их  много,  все  двери  открывались  передо  мной,  как  в  мультипликационном  фильме.  Судья,  как  только  я  предоставил  справку  из  психушки,  на  мать  Иры,  перенесла  заседание  на  2  месяца.  Я  «обтяпал»  всё  дело  за  неделю.  К  молодожёнам  я  пришёл  попрощаться  в  субботу,  принёс  им  в  качестве  подарка  путёвки  в  круиз  по  средиземноморью.  Прощаясь,  на  морском  вокзале,  предупредил,  что  подарки  ещё  не  кончились  и  приятные  сюрпризы  тоже.  Через  месяц  в  новой  квартире,  которую  я  купил  ребятам,  рассказал  всю  правду  о  проделанной  работе.  Они  сидели  и  слушали,  не  произнося  ни  слова.  Да,  правда  не  приятная,  но  всё  хорошо,  что  хорошо  заканчивается.  
-----Конечно,  можно  было  бы  пойти  по  сценарию  твоей  матери,  говорил  я  молодым  и  ты  бы  Ира,  с  пьяницей  матерью,  продолжала  бы  жить  в  «однушке»  на  первом  этаже,  пятёрка  ребят  сидела  бы  в  тюрьме.  Ты  Ира  растила  бы  ребёнка  без  отца  и  вы  втроём  с  ребёнком  и  матерью,  опускались  бы  всё  ниже  и  ниже  на  дно  жизни.  Если  есть  желание,  я  могу  всё  переиграть  и  вернуть  всех  на  исходные  позиции.  Хотите  вы  этого,  то  пожалуйста.
Первой  очнулась  Ира
----  -  Нет,  нет,  не  хочу,  а  ты  женишок,  решай  –  тюремная  койка  или  брачное  ложе?  Он  сидел  и  молчал,  поэтому  за  него  закончил  речь  я.  
----Я  принимаю  твоё  молчание  за  согласие.  А  теперь  приятный  сюрприз  и  я  достал  из  под  стола  саквояж  с  деньгами,  вот  ваши  остатки  денег,  а  именно  200000  долларов.  Не  буду  лукавить  о  своём  абсолютном  бескорыстии,  конечно,  я  отмёл  некоторую  сумму,  в  качестве  гонорара  и  эти  деньги  достались  мне  не  просто  так,  я  их  заработал.    Мне  пришлось  торговаться  с  судьёй  и  уменьшить  сумму  его  доли  до  минимума,  сократил  почти  в  два  раза  требуемую  сумму  директору  ЗАГСА,  уменьшил  подачки  своре  работников  опекунского  совета,  сколько  я  в  итоге,  заработал,  не  скажу,  чтобы  лишний  раз  не  нервировать  читателя,  я  упустил  ещё  одно,  ведь  я  рисковал  своей  свободой  –  это  ,как  правило  никто  не  берёт  во  внимание,  я  всегда  таким  предлагаю  повторить  мой  трюк.  Теперь  Вы  можете  забрать  безумную  мать  из  психиатрической  больницы,  у  вас  есть  в  запасе  её  старая  квартира,  куда  вы  сможете  её  поместить  и  куча  денег,  которые  могут  вам  обеспечить  относительную  свободу.  
Эпилог.  У  Иры  родился  красавец  мальчик,  а  когда  я  её  случайно,  встретил  через  10  лет,  их  было  уже  трое.  Её  муж  стал  капитаном,  правда  небольшого  судна,  но  капитан  есть  капитан,  а  он  молодой  капитан,  думаю,  будет  ещё  водить  и  большие  суда.  Из  четырёх  оставшихся  его  «молочных  братьев»  получились  два  капитана  и  два  старпома.  Так  уж  случилось,  что  из  пяти  жён  бывших  курсантов,  только  Ира  хранила  верность  своему  мужу  во  время  рейсов.  Откуда  информация  –  это  моя  маленькая  тайна,  уж  поверьте  мне  на  слово.  Вот  так  оно  бывает,  казалось,  что  проявлять  сексуальную  активность  в  отсутствие  мужа  больше  всех  должна  была  бы  Ирина,  на  самом  деле  всё  случилось  наоборот.    Я  иногда  с  ужасом,  закрыв  глаза,    представляю,  что  могло  бы  случиться  с  персонажами  этой  истории,  не  вмешайся  я  активно  в  их  судьбы.  Всё  хорошо,  что  хорошо  заканчивается……  
-----Будьте  осмотрительны  господа,  в  экстремальных  ситуациях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817014
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


невизначне

Білокурому хлопчику

Мій  Білокурий  хлопчику.
Спи  у  бездонній  ночі.
Відчуй  як  я  торкаюся  твоїх  вишневих  губ.
Забудь  про  все,  що  може  почекати  на  порозі.
Спи  у  бездонній  ночі.  Торкайся  моїх  рук.

Ти  у  сузір’ях  марева  втрачай  свої  тривоги.
Нехай  вони  загубляться  в  пучинах  чорних  дір.
Мій  білокурий  хлопчику,  я  на  твоїй  дорозі.
Іди  зі  мною  нею.  І  тільки  мені  вір.

Я  покажу,  як  сяє  моє  шалене  серце,
Як  кільцями  Сатурна  думки  кружляють  враз,
Коли  тебе  я  поглядом  торкаюсь,  наче  вперше.
Коли  я  відчуваю  душі  невпинний  вальс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816956
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


М.С.

З Коханням нам легше прожити! (переклад з Лилея)

З  Коханням  нам  легше  прожити!
Від  всіх  воно  бід  захищає...
З  Коханням  злітаєш  все  вище!
І  бачиш  все  над  Небокраєм...
Від  нього  ростуть  в  Тебе  Крила!
Величних  два,  сильних  Крила...
І  світ  у  всіх  барвах  вже  видно!
Природа  нам  очі  дала!
Поглянь  голуби  у  природі,
Воркують  від  самого  рання!
Всі  дні  піклуванням  їх  повні,
Кружлянням  у  танці  Кохання.
Мороз  виглядає  за  Сонцем!
Зима  вже  чекає  Весну...
Не  все  в  цьому  світі  так  просто!
Забудь  же  Ти  про  метушню...
Усе,  що  навколо  нас  тлінне,
Та  вічність  живе  у  Душі!
Закони  Природи  є  вічні,
Ламати  Ти  їх  не  спіши...
Лови  кожний  день  насолоду,
Ні  цента,  нехай,  ні  гроша...
В  житті  цьому  ми  тимчасово,
Та  вічна  є  наша  Душа...
Тож  дихай  на  повнії  груди,
Й  прощатись  з  усім  не  спіши!
Любов  хай  панує  повсюди...
І  Щастя  живе  у  Душі!


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816604

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816988
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Променистий менестрель

В гостях у двух духов

         
Заговори  –  о,  лес  дремучий,
твой  дух  живой  вошёл  в  меня
и  трепет  пред  тобой  всё  круче,
лишь  тишиной  в  ушах,  звеня...

Здесь,  братом  меньшим  ощущая,
твоих  подоблачных  высот,
ты  слабых  в  дом  не  допускаешь.
Так  здравствуй,  вход  в  туманный  грот.

Ты  дружишь  с  духом  Чатыр  Дага,
дух  леса,  предан  месту  сил  –
Природы  и  Земли  для  блага.
Спасибо,  что  меня  впустил!

10.12.  2018г.

Фото  Виктора  Пресмана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816986
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Master-capt

Тайная радость

Ты,  моя  тайная  радость,  
Мой  златоносный  ручей,
Бог  предоставил,  как  благость  –  
Музу  бессонных  ночей.

Прелесть…тоска  и  разлука  –  
Краткая  повесть  любви…
Всё,  что  рождается  в  муках  –  
Дорого  стоит,  прими!

Нет  больше  милости  Божьей,
Кто  вдохновил  бы  творца  
Словом,  что  душу  тревожит,
Страстью  наполнил  сердца.  
                                                                             
Мы,  наслаждаясь  друг  другом
Терпим  излишество  встреч:
Радуем  преданным  слогом,
Чтим  стихотворную  речь.  

Жажда  любви,  восхищаться  –  
Трогать  румяную  плоть:
Сложно  невольным  встречаться,
Больно  в  тоске  пировать.

Ты,  моя  тайная  радость,  
Мой  вдохновитель  стихов…
Нам  уготована  малость  –  
Вечная  сладость  грехов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815150
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 10.12.2018


Holger Dolmetscher

Стихи, с закрытыми глазами…

Стихи,  с  закрытыми  глазами,
пишу  я  каждый  день  в  ночи.
Я  слышу,  будто  с  парусами,
играет  ветер...  Не  почить
душе  на  лаврах  в  жизни  адской,
когда  война  мешает  жить...
Душа  не  хочет  панибратский
миг  славы  тоже  ощутить...
Душа  желает  быть  спокойной,
ловя  бессмертия  бросок...
Но  мир  нечестный  и  фривольный,
в  нем  стынет  душ  прокисших  сок;
в  нем  ток,  бывает,  не  проходит,
мир  замыкает  сам  себя:
есть  тот,  кто  что-нибудь  находит,
спокойно,  даже  не  грубя.
Стихи  -  объемные  синтагмы,
графемы  в  профиль  и  анфас...
Стихи  -  опора  диафрагмы,
стихи  -  команда  и  приказ...
Объем  меняет  словоформы,
контекст  сжимая  донельзя;
в  стихах  штормят  мышленья  штормы,
по  рифам  образов  скользя.
Стихи  не  могут  быть  убиты,
тела  и  души  их  не  сжечь...
Стихи  гвоздями  не  забиты,
их  не  порубит  острый  меч;
их  не  заколют,  не  ошкурят,
не  снимут  скальп,  не  срежут  плоть...
Но  их  охают  и  осудят,
подменят  их  счастливый  лот,
переиначить  не  забудут,
представят  в  свете  не  своем...
Стихи  изменчивы,  как  люди,
не  только  ночью,  но  и  днем.
Стихи,  с  закрытыми  глазами,
пишу,  в  мир  каждого  войдя...
Стихи  себя  рождают  сами,
свой  путь  ухабистый  пройдя.

27.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816897
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Holger Dolmetscher

Осознается диалектика…

Моим  Коллегам-Поэтам,  людям,  несущим  тяжелую  ментальную  ношу...

Осознается  диалектика,
прогресс  художественный  в  ней;
манеры  творческой  эклектика,
что  всех  критериев  умней.
Границы  в  разуме  заложены,
их  возведенье  в  абсолют...
И  вот,  все  принципы  низложены,  -
к  чему  Поэта  приведут?
Средь  свойств  есть  признак  отличительный,
он  специфичен  словно  спектр;
есть  красок  мир,  он  поразительный,
и  для  поэзии  пример.
Идейной  общности  не  выверить,
анализ  беглый  невдомек.
Поэт  всегда  похож  на  мытаря,
извлекши  жизненный  урок.
Причина  дифференциации
форм,  новых  образов,  метод  -
поэт  с  собою  в  конфронтации,
он  для  себя.  порой,не  тот!
Есть  импульс  тоже  дополнительный,
чтобы  Поэт  развил  себя:
писать  стихи  неукоснительно.
читать  при  этом  возлюбя!
Поэт  и  книги  -  неразрывное
звено  подкачки  мозговой.
Стихи  душе  обременительны
своею  мощью  штормовой.
Но  все  выдерживать  приходится:
тенденций  новых  естество...
Поэт  в  себе,  как  это  водится.
Поэт  и  замкнутость  -  родство!
Рациональные  традиции,
иль  отдаленность  бытия,
сплошные,  в  общем,  дефиниции
и  боль  духовная  своя.
Гнев,  ужас,  слабость  и  растерянность,
коль  мир  Поэта  потрясен...
Потом  души  грядет  уверенность,
и  дух  Поэта  вновь  спасен.
Есть  грани  разные,  возможности,
контраст  объемов  стиховых...
Пусть  будет  сложность,  но  без  ложности,
пусть  бесконечным  будет  стих!
Поэт  бессрочного  периода,
всегда  воскресший  без  небес;
его  душа  поет  без  привода,
она  и  есть  стихов  процесс!

07.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816884
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Witer

В твоєму королівстві

Я  у  твоє́му  королівстві  побував
Це  там,  де  зовсім  інші  принципи  панують
Всю  силу,  здавалось  би  знайомих  слів  на  собі  відчував
Блаженні  ті  серця,  які  за  простотою  зміст  глибокий  чують

О  неповторна  ти,  і  спогади  про  тебе  спокій  не  дають
Я  й  досі  там,  і  від  пісень  твоїх—  весь  абсолютно  розчиняюсь
Короткий  був  той  час,  та  в  пам'яті  тепер  на  все  життя  живуть
Твій  образ,  очі  твої,  руки...  —  я  схиляюсь

Схиляюсь,  кожен  раз,  коли  побачу  я  твою́  красу
І  вмить  —  навко́ло  неповторні  барви  сяють
Якщо  мені  це  вдасться  —  я  віршами  опишу́
Тебе,  яку  на  міліони  ро́ків  раз  єдиний  зустрічають
 
Творець  мені  дарує  щастя  повноту
Я  можу  бачити,  я  можу  думати,  я  можу  говорити  із  тобою
Я  можу  відчувати  подих  твій,  і  твою  теплоту
І  милуватися  перлиною  морською!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816900
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ulcus

цілуй скоріш

комар  прокинувся.  пищить  його  нездала  скрипка
зудить  у  мізках,  точить,  виїдає  сіре  
черствіє  на  столі  вчорашня  /у  півколах/скибка  -
отак  надкушуємо  все,  голодне  око  їсть,  не  чує  міри
у  крихтах  хліба  -  сіль.  розсипалась  /мабуть/до  сварок
до  зриву  серця,  до  безумства,  до  колапсу
стосунків  наших.  ми  таки  не  пара,
/не  з  тих,  що  постять  селфі  у  ФБ  і  пишуть  капсом
під  ними/  ми  з  тобою  досить  дивні
обоє  /і  смішні/  хтось,  певне,  біля  скроні  крутить
коли  нас  чує.  ми  такі  противні
/ядучі,  іронічні,  саркастичні/  досить  в  нас  отрути
один  для  одного.  малюємо  картинки
/одна  від  іншої  страшніші/  для  майбутнього
та  досить,  баста,  вже  кінець.  зупинка.  
цілуй  скоріш  -  оце  найперше  на  сьогодні  щось  із  путнього

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789100
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 09.12.2018


Юхниця Євген

Мов, не корупція – подяка, стопокло́нна

Привчені  ж  сотні  поколінь,  що  слід  за  наші  ж
Податки-сльози,  обиранцям  від  народу  -
З  кишені  дякувати  за  їх  працю:  пляшка,
Конверт,  завозики  на  дачку,  щось  по  моді.
...Мов,  не  корупція  –  подяка,  стопокло́нна.
Не  тихе  зниження  ціни  –  а  оборудка.
Не  беззаконня  –  а  пришвидшення,  ремонти.
І  не  крутійство  –  точні  рухи,  точні  збути!

Й  вимагачі  і  шантажисти  в  тон  подяк
Зазвично  поки  з  нас  деруть  з  шапчин  до  п,ят.

...Межа  -  тоненька,  коли  ми  самі  щось  тичем,
І  коли  прайсом  вимагають  могоричі?

09.12.18  р.  (  «До  дня  боротьби  з  українською  корупцією»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816855
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Юхниця Євген

Да лучше - прямо отдавать, из мозга – в мозг

--А  не  подскажете,  как  здеся  побеждать?,  -
Спросил  амбициозный  –  у  ..уже  на  пенсии.
И  человек,  который  жизнь  отда́л  профессии,
Вдруг,  молодого  начал  направлять  туда,
Куда  и  сам  взлетал,  и  не  взлетал  на  сессиях...

О,  сколько  опыта  в  нас  из  сияний-гроз,
Что  почвой  примутся,  водой  передадутся,
Возможно,  если  расшифруются  искусством...
--Да  лучше  -  прямо  отдавать,  из  мозга  –  в  мозг!,  -
Ворчал  стареющий  и  умница  и  шустрик...

09.12.18  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816856
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Дружня рука

Нічні роздуми (вірш-емоція)

Стояв  собі  посеред  міста
Може  суб'єкт,  може  об'єкт,
А  може  так,  просто  людина
Не  міряний  звичайний  інтелект  ….  
Не  кланявся,  кому  негідно,
І  не  паплюжив  диваків,  
Стояв  не  на  колінах,  рівно,
Вітав  лиш  гарних  співаків  …  

І  заслужив  собі  на  диво  
У  цьому  світі  небагато.
Дітей  своїх  навчив  красиво
І  жити,  і  фантазувати.
Хоч  і  тепло  було  родинне  
У  серці  і  у  рідній  хаті,
Від  друзів  іноді  не  було  
На  тому  килимку  де  й  стати,
А  от  з  майном  якось  не  вийшло.
Це  годі  бідністю  назвати,
Та  дивлячись  якось  на  інших,
Не  почувається  завзято  …  

Можливо,  це  й  не  вартувало,
За  що  ми  так  горою  стали?
Кричали,  вимагали  правди,
І  лесть  прилюдно  зневажали  …

Чи  краще  було  б  щось  забрати
В  отого  люду,  що  там  біля  хати
Щасливий  ходить.  Бо  в  Канаді    діти,
І  закордонній  пенсії  вже  час  радіти  …  
І  депутатства  спадок  чималенький:
Кому  підвали,  магазинчик,  ница  жменька  -
Трохи  долярів  заховалось  на  долоньку,
Ще  й  видає  за  олігарха  власну  доньку  …

А  може  в  того,  хто  на  все  готовий
За  гріш  маленький.  Бо  як  "все  чудово"
Йому  з  екрану  хтось  ласкаво  скаже,
Одразу  корчить  з  себе  супер-стража  ...

Але  чомусь  йому  запахло  пустотою.
Душа  сказала:  це  ж  мені  тоді  німою
Довелося  б  ціле  життя  прожити,  
І  ту  мізерність  в  камінь  оточити  …  

Тож  вирішив  дивак,  що  все  по  ділу,
І  досить  вже  стогнати  тому  тілу.
Пора  до  праці  братися,  темніє.
З'явились  зорі.  Легко  вітер  віє  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816826
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


<<<S.R.V.R>>>

Хмари

Смереками  обчесані,  кудлаті  хмари,
Ними  вкутані  Карпатів  схили.
Тут  дух  легенд:  то  мавки,  то  почвари,
Добра  і  зла  перебувають  сили.

Сніги  у  горах  аж  до  літної  пори,
Прикрашають  схили  трав'янисті.
Води  потоки,  що  тічуть  згори,
Гамують  спрагу  жителів  й  туристів.

Пухнаста  вовна  невагомих  хмар,
Мольфар,  немов  чабан,  їх  випасає.
То  зганяє  їх  докупи,  мов  отару,
Коли  потрібно  -  знову  розпускає.

У  всякої  пори  своя  краса,
Чарівна  природа  і  місцеві  люди.
Немов  отари,  хмари  в  небесах,
Казкових  дзвонів  гомін  звідусюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816811
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Юхай

Собираю гербарий.

Читает  стихи
Между  страниц  забытый
Тобою  цветок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816860
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Чайківчанка

А ЗИМА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЧИСТОГО ЛИСТА

А  ЗИМА  ПОЧИНАЄТЬСЯ  З  ЧИСТОГО  ЛИСТА
А  зима,  починається  з  чистого  листа,
засніжила  й    забілила  все  на  світі.
І  скрипить  сніг,  під  ногами  душа  ожива,
розвішані  гірлянди  іскряться  на  вітті.
Морозець,  вимережив  кристальні  узори...
щей  засніжені  квіти  зацвіли  на  вікні.
Сніг,  засипав  ,зрівняв  вибоїсті    дороги,
ранок,  пробуджується  на  долонях  землі.
Сніжна  королева  сипе  -лебединий  пух,
 їде  на  санях    на  білогривому  коні.
 Румяніють  щоки  від  укусу  білих  мух-
 і  казкове  диво  дарують  -сонячні  дні.
Сяють,  випромінюють  кристальні  перлини,
Із  небес,  усміхається  казкове  диво-
Сніг,  летить,  кружляє  у  танку  на  стежини,
і  зимовий    час  додає  духу  і  сили.
Зимовій  порі  радіють  діточки  малі,
бо  можна  кататись  із  гірки  на  долину...
І  їде  Святий  Миколай  на  баскім  коні,
везе  подарунки  солодощі  в  родину.
Йде  коляда  -  веселяться  ангели  святі,
колядують,  щедрівки  від  хати  до  хати....  
І  замерзли  річки  та  морози  не  страшні,
Бо  славим  Різдво  Христове  у  Божій  благодатті.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816730
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Лилея

Рисуй Светом!

Рисуй  Светом!
Нашу  Планету!
С  Её  горами,
Густыми  лесами...
Ре́ками,  морями...
Пусть  живут  в  дружбе
Все  страны!
О  зле  пусть  забудут!
Дружными  будут!
Свет  распространяют!
Любовь  друг  другу  дарят!
Нарисуй  Светом!
Счастье  детям!
Пусть  Свет  распространяют!
Планету  меняют!
Будущее  за  ними!
Свет  Мира!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816786
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Малиновская Марина

< Моя поэзия… >

Моя  поэзия  хотела  бы  светить  и  освещать,
Как  солнца  луч,  свечой,  лампадой,  лампочкой…
Но  только  вычурностью,  злостью  не  кричать!
Быть  чистой,  нежной,  легкокрылой  бабочкой…

Моя  поэзия  хотела  бы  любить,  мечтать!
Светло,  красиво,  вдохновенно,  радужно…
Сердца  разбитые  надеждой  снова  окрылять,
Чтоб  стало  на  Душе  тепло  и  радостно!

Моя  поэзия  хотела  бы  задумчиво  молчать…
О  том,  чем  проза  жизни  слишком  переполнена…
И    бред    больного    разума    не  выдавать
За  гениальность  строк  в  оправе  золота…

Моя  поэзия  могла  бы  честно  рассказать
О  наболевшем,  но  на  лучшее  всегда  надеясь…
И  опыт  жизни,  знания  свои  отображать,
От  хода  времени  нисколько  не  старея…

Моя  поэзия  могла  бы  критикой  обдать
Пороки,  слабости  и  недостатки  человека…
Но  стоит  ли?..  свою  душевную  тетрадь
Окрашивать  в  цвета,  темней  чернеющего  снега…

Моя  поэзия  хотела  бы  светить  и  освещать!…
Она  как  кружева,  ручная,  тонкая  работа…
В  ней  память  прошлого  и  настоящего  печать,
И  очарованной  Души  звучат  хрустально  ноты…


/  31.10.2017  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816772
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Д З В О Н А Р

ДЕ Ж НАМ ШУКАТИ УКРАЇНУ . . .

Дні  біжать,  пісочком  сипляться  між  пальці..
А  ми  живем,  себе  не  поважаєм,
Як  божевільні  долю  тягнемо  на  п'яльці
І  своє  щастя,  вперто,  вишиваєм...
Отак  ми  і  живем!..
А  може  тихо    мрем?..
А  кажем,  що  других  навчаєм!..

А  попереду  одна  лише  стерня
І  страшно  коле  п'яти...
Зерна  уже  давно  нема,
А  сусіди  кажуть  -  "Дурна  вас  мати
На  райське  поле  це  пустила..."

-  "Віддайте  нам  оцей  город
І  відпочинуть  ваші  п'яти...
Ви  в  шароварах  танцюйте  хоровод
І  буде  вічне  для  вас  свято..."
"А  ми  вам  грошенят  дамо  взайми,
Для  ваших  слуг  на  витребеньки..."
-  "І  Боже  душі  їх  прийми,..
Вас  забагато  в  тої  Неньки"!..

"І  радять  нам  з  усіх  сторін,  
Як  у  "радості"    і  "щасті"  жити...
-  "І  буде  вам  безмежність  змін,
І  буде  нам  чим  заплатити...
Ви  до  серця  близько  не  беріть,  
Куди  вам  йти  -  на  захід,  чи  на  схід...
І  що  поради  часто  протележні...
Ви  всі  поради  в  закони  положіть  -
Ви  ж  вільні...  ще  і  незалежні..."

-  "...  А  прийде  час,  то  внуки  всі  до  нас
Приїдуть  долю  в  нас  шукати...
Прийде,  прийде  такий  ще  час
І  ми  всі  раді  будем  їх  прийняти..."
-  "...  А  дороги  в  різні  сторони  до  вас
І  доля  в  нас,  як  в  негрів  -  смугла..."
-  "А    ви  живіть  тепер  вже  без  прикрас  -
Земля  для  вас  вже  завжди  буде  кругла..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775071
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 07.12.2018


М.С.

Сонечко зійде колись.

Сонечко  зійде  колись,
Кине  проміння  ласкаве.
Підем  з  Тобою  кудись,
Де  нас  ніхто  і  не  знайде.

Можемо  в  гори  піти,
Вкриті  де  снігом  вершини.
Чи  до  красуні  ріки,
Юність  де  наша  лишилась.

Можем  пройтися  в  саду,
В  лісі  разом  прогулятись.
Де  ще  таку  я  знайду,
Щоби  міг  так  закохатись?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815187
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 07.12.2018


Дружня рука

Що є …?

Це  коли  виростають  крила,
Це  коли  ти  крилатим  зробила,
Як  потрібно,  то  поруч  летіла,
Як  упав,  не  минула,  підбігла  …
Це  коли  крізь  пахуче  волосся,
По  очах  видно,  щось  відбулося,
Це  коли  ти  без  жодного  страху
Стала  поруч.  І  я  не  дав  маху  …
Це  коли  захотіла  й  обняла,
Так  стояла  і  не  відпускала,
Це  коли  я  усі  скарби  світу
Покладу,  а  як  треба,  то  піду  …
Розгадайте,  у  чому  питання?
Хто  зустрів,  то  вона  безупинна.
У  полоні  людського  бажання,
І  таємна,  і  над  очевидна  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816575
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Юхниця Євген

Білочки добрі провідують часом дахи́

На  дачній  ділянці
Хатинка  хатинці  –  різниця,  узимку.
Осельки    й  палаци,
Одні  –  грюки,  світло,  димля́ть!
...А  інші  –  самотні,
Покинуті  до  весн  і  літ:  й  хороми́нки
Й  дворці,  колись  модні,
Тепер  –  тіні  цегли  й  гулянь.

Лиш  білочки  добрі
Провідують  часом  дахи́
Полишених  ,  хворих
Самотністю  -  лігвищ  й  садиб.

06.12.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816599
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Юхниця Євген

К ребятне уже служившей, воевавшей, беспадежной

Меня,  по-быстрому  поздравили,  как  шефа,
Складские  девушки,  и  быстро  –  к  ребятне
Уже  служившей,  воевавшей,  беспадежной:
Гляжу  –  шампанское  несут,  колбаску,  хлеб!
...Повсюду  в  мирной  Украине  -  поднимали
Бокалы  за  реальных  воинских  защитников!
...А  я,  поло́жено,  домой  шёл  с  замира́лькой  -
Или  окликнет  вдруг  какая  смелым  личиком...

07.12.18  г.  (  «В  праздничный  День  Вооруженных  Сил  Украины!»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816601
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Пуант.

Пуант  (фр.  pointe  —  вістря,  гострий  кінець,  лезо)  —  гостродраматичне  завершення  ліричного  сюжету  у  ліричному  (драматичному  чи  епічному)  творі,  найвищий  прояв  градації.
П.  —  це  асоціювання  по  низхідній  від  цілості  до  частини,  яка  виступає  цілістю  для  ще  менших  частин,  і  так  далі  аж  до  якоїсь  дрібної  точки,  де  буквально  чи  переносно  лежить  уся  вага  твору.  За  допомогою  пуанта  митець  досягає  незвичайності,  збудження  напруження  нашої  уяви,  виокремлює  з-поміж  інших  головну  деталь.

 …  увігнав
заступ  у  землю
хотів  докопатися
до  джерела
а  докопався
до  крові
(А.  Крат).

П.  притаманний  також  байкам,  притчам  та  іншим  жанрам,  які  завершуються  лаконічним  або  афористичним  висловом.  Термін  П.  вживається  у  балеті  —  танець  на  кінчиках  пальців  ніг.

Оповідання  Василя  Полтавчука  –  це  негаласливо  відгранені  життєві  історії,  випадки,  за  якими  людські  долі  з  їхніми  правдами  і  кривдами.  У  часі  –  від  воєнного  лихоліття,  котре  гірко  відлунює  в  душах  людей  і  понині,  до  днів  теперішніх  –  не  дуже  багатих  на  радісні  миті.  Зате,  як  і  тоді,  щедрих  на  таланти  творити  добро,  виступати  проти  зажерливості  –  на  захист  людської  гідності.

Автор  дотримується  класичної  традиції  у  будові  стислого  епічного  твору:  буденна  фабула  обов’язково  має  крутий  поворот  у  своєму  розвитку  і  новелістичний  пуант.  І  робиться  це  не  для  приголомшення  читача,  а  для  втіхи  осягнення  ним  сподіваної  несподіванки.

«Pointiller»  (франц.  мовою)  –  писати  крапками.  Наприклад,  у  живопису  –  це  манера  письма  окремими  мазками;  у  музиці  –  особливий  тип  письма,  при  якому  кожна  нота  відокремлена  від  другої  паузою.  

У  літературі  ця  манера  письма  притаманна  новелістам.  Василь  Полтавчук    —  талановитий  новеліст,  у  творах  якого  яскраво  помітні  прояви  пуантилізму.  Мова  його  оповідань  по-народному  барвиста,  без  словесних  викрутасів.  Для  прикладу,  такий  ось  малюнок.

«У  ярку,  що  через  дорогу,  за  рідкою  шеренгою  старезних  верб,  немовби  хтось  кукурудзу  віє.  Сиплеться  та  кукурудза  і  сиплеться,  неначе  цілий  куток  до  млина  рихтується.  Але  то  тільки  так  причулося  Даникові.  Насправді  ж  там  шумить-вишумовує  невидима  за  туманом  вода»  (оповідання  «Даник»).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816600
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Дружня рука

Тепло людське – зимове золото …

Не  відпускай  мене  туди,
Де  тільки  ночі.  Ніколи  ранки.
Не  відпускай  моєї  руки,
Де  не  мої,  чужі  світанки.
І  не  топчи  мої  слова,
Вони  здаються  лише  чужими.
На  плече  хилиться  голова,
Буває  так  поміж  своїми.
Не  випускай  мої  пісні,
Бо  їм  достатньо  твого  імені,
І  я  не  дякую  весні,
Пісні  мої  такі  засніжені  …
Черговий  прийде  снігопад.
У  нього  ходимо  за  мріями.
Коли  закінчить  свій  парад,
Ми  свій  закінчимо  обіймами  …
Не  відпускай  мене  туди,
Де  наче  сонце,  але  холодно,
Де  є  усі,  але  не  ти,
Тепло  людське  –  зимове  золото  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816459
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Soloirach

Человек заболел человеком

Я  в  тебе  утону,  я  тобою  укроюсь  от  холода.
Мне  смешно,  разлетится  мой  смех  по  уставшему  спящему  городу.
Кто  сказал,  что  любовь  убивает  пламенем  горе?
Мое  солнце  упало  в  твоё  необъятное  море.
В  левом  кармане  я  прячу  своё  уныние,
А  из  сумки  достала  удачу,  возьми,  храни  её.
Человек  заболел  человеком,  но  нет  антидота,
Градус  растёт  и  в  бреду  забываешь  кто  ты...
В  твоём  теле  нет  сил,  твои  руки  связаны  прочно.
Думал,  что  победил,  но  любовь  унесла  тебя  ночью.
Третьи  сутки  без  сна,  пятый  день  ломает  все  кости.
Внутри  морятся  два  равноправных  и  сильных  чувства:
Не  желанье  болеть  и  страх  потерять  одиночество,
И,  потом,  умирать  от  любви  совсем  никому  не  хочется...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816402
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Redivivus et ultor

… і, звичайно, так скажуть люди

...  і,  звичайно,  так  скажуть  люди,  
що  зв'язок  наш,  мовляв,  порочний,
що  із  того  пуття  не  буде,
бо  із  боку  видніше,  точно...
бо  із  боку  -  лиш  чорне  й  біле,
кожне  слово  із  боку  -  перли:  
у  перелюбі  -  не  любили,  
не  родившись  іще  -  померли...
і,  звичайно,  розставлять  клейма,
бо  гріховні,  мовляв,  та  хтиві,
роздавати  комусь  "нікнейми"  -
то  не  дивно,  скоріш  -  властиво...
так,  звичайно...на  те  і  -люди,
щоб  в  чужі  заглядати  стайні,
бо  так  було  і  є,  і  буде,
ми  -  не  перші  і  -  не  останні...
тільки...  байдуже,що  там  скажуть  -
говорить  -  не  мішки  носити...
їм  не  прясти  із  нами  пряжу,
їм  -  казати,  а  нам  -  любити


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816274
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Байка.

Байки  -  це  короткі  оповідання  повчального  змісту,  на  початку,  або  ж  в  кінці  котрих  має  бути  сформульований  висновок  чи  головна  повчальна  думка  –  мораль.  Байка  має  здавна  сформовану  (ще  від  прозових  «притч»  легендарного  давньогрецького  байкаря  Езопа  —  6  ст.  до  н.  е.)  структуру,  традиційне  коло  образів,  мотивів,  сюжетів.  Езопівською  мовою  інколи  називають  підтекст  художнього  твору.  

У  глибині  віків  бере  свій  початок  байка.  Як  і  міф,  вона  була  однією  з  перших  форм  художнього  мислення.  
Кожну  байку  можна  розпізнати  за  кількома  її  яскравими  особливостями.  Окрім  моралі,  котра  є  сигнальним  маячком  будь-якої  байки,  не  менш  важливою  та  впізнаваною  її  особливістю  є  алегорія.  Тобто,    зображення  одних  предметів  та  явищ  через  інші.  Саме  завдяки  цьому  пересічними    персонажами  у  байках  виступають  тварини,  рослини  та  речі,  через  яких  байка,  наче  зі  сторони,  показує  нам  нас  -  людей.  Але  й  самі  люди  зрідка  також  можуть  бути  персонажами  байки  -  однак  лише  тоді,  коли  їхні  образи  виступають  символами  тих  чи  інших  людських  рис.
Окрім  цього,  байку  неможливо  уявити  без  комізму  та  сатири  —  її  невід'ємних  супутників.  

Відомими  авторами  байок  є  Езоп,  Жан  Лафонтен,  Іван  Крилов.  Крім  античних  джерел,  байка  зазнала  впливу  індійської  «Панчататри».
Байковий  жанр  має  давню  й  багату  традицію  у  світовій  і,  зокрема,  українській  літературі.  Байки  бувають  віршовані  та  невіршовані.  Зразки  байок  зустрічаються  в  шкільних  риториках  М.  Довгалевського,  Ф.  Прокоповича,  Г.  Кониського.  Байки  використовували  у  своїх  «казаннях»  І.  Галятовський  та  А.  Радивиловський.  Нову  літературну  байку  в  Україні  започаткував  Григорій  Сковорода  «Баснями  харьковскіми»  (1753—1785).  
У  перші  десятиліття  19  ст.  П.  Гулак-Артемовський,  Л.  Боровиковський  та  Є.  Гребінка  збагатили  жанр  байки  структурно  й  тематично,  наповнили  новими  життєвими  реаліями,  народним  колоритом.  

Розквіт  жанру  в  українській  літературі  пов'язують  з  іменем  Леоніда  Глібова.  До  байки  також  зверталися  Іван  Франко,  Борис  Грінченко.  
У  20  столітті  байки  писали  Василь  Блакитний,  Сергій  Пилипенко,  Микита  Годованець,  Анатолій  Косматенко,  Павло  Глазовий  та  ін.  
Байка  нині  зазнає  певної  еволюції.  Крім  сюжетних  байок,  з'являються  байки-приповідки  («ліліпути»),  а  також  байки-епіграми,  байки-жарти,  байки-пародії  тощо.  

Цікавий,  Мовчуна  зустрівши  раз,  спитав:
"Від  чого  голосний  так  дзвін  той  на  дзвіниці?"
"Від  того,  що  (коли  не  втнеш  сеї  дурниці)
Всередині,  як  ти,  порожній  він",-  сказав.

(байка-приказка  П.Гулака-Артемовського  «Цікавий  і  мовчун»)

Сім  суток  по  воду  ходив  до  ставу  Рак.
На  восьмий  день  так-сяк
Її  він  доволік  до  хати,
Ще  трохи  відпочив,  та  й  ну  перетягати
Через  поріг...  Клешнею  зачепивсь,
А  кухлик  нахиливсь,
І  розлилась  вода,  —  пропали  всі  клопоти!..
«Нема  добра  із  скорої  роботи!  —
Говорить,  сапаючи,  Рак,  —
Було  б  не  поспішаться  так...»

(байка  Б.Грінченка  «Швидка  робота»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816144
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Малиновская Марина

< Запах молотого кофе привлекает… >


Запах  молотого  кофе  привлекает
Мои  мысли  о  тебе  и  сладкие  мечты...
Кофе  с  кардамоном  и  лимоном  заряжает,
Вдохновляя  подарить  тебе  стихо-цветы!

Запах  молотого  кофе  привлекает
Как  загадка,  словно  афродизиак...
Аромат  кофейный  Душу  наполняет
И  ведёт  опять  к  тебе,  как  знак...

Запах  молотого  кофе  вдохновляет!
Как  хороший  человек,  к  себе  располагает
Неспеша  пить  вкусный  кофе,  согреваться,
И  Душой  друг  другу  нежно  улыбаться!

Запах  молотого  кофе  создаёт  уют
В  доме  и  Душе,  атмосферу  счастья!
Ощущение,  что  и  тебя  с  любовью  ждут
Искренность,  тепло,  участье!...

Запах  молотого  кофе  увлекает...
Как  и  ты  меня  увлёк  своей  Душой!
Может,  всё  же,  в  твоём  Сердце  заиграет
Музыка  любви  для  нас  с  тобой?!...


/  ноябрь  2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816065
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Володимир Верста

Імпульс

Безлюдний  берег...  Заграва  північна
Вкриває  горизонти  звідусіль.
Лише  піски...  Мов  маяки  космічні,
Виблискують  зірки  у  всій  красі.

Спинився  час,  проте  поняття  «вічно»
Немає  тут...  Як  і  нема  мостів
Назад,  вперед.  Все,  ніби  механічне,
По  колу  і  циклічно.  Між  листів

Згубилась  осінь,  і  зима-принцеса
Розтала,  мов  сніжинка  навесні.
...Не  б'ється  серце  втомлене...  Процеси
По  циклу  знов...  Летять  примарно  дні...

…Новий  прибій  і  ніжний  запах  моря.
Усе  проходить  –  радість  так  і  горе.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  01.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815871
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Дружня рука

Колотнеча у склянці з любов'ю

Так  багато  твого  всесвіту.
І  очей  нерозтрачена  ніжність.
У  сутінках  душевного  трепету
Це  все  найцінніша  цінність.
Вимовляючи  незнайомі  звуки,
Відчуваючи  щось  зовсім  незнайоме,
Поглядом  обіймаючи  руки,  
Єднаючи  відоме  й  невідоме.
Розглядаючи  твою  ідеальність,
Створену  без  розрахунків  і  формул,
Проганяючи  останню  хмарність,
Проганяючи  зневіру  і  втому  …
І  так  надмірно  оберігаючи,
І  цим  жахливо  лякаючи,
Обіймаю,  навіть  не  торкаючись,
І  цілую,  просто  посміхаючись  …
Помістив  любов  в  якусь  склянку,
П'ю,  та  не  напиваюся.
Завів  собі  диво  -  коліжанку.
Отак  з  неї  насміхаюся  ...

...  [i]далі  жарт[/i]  ....

Як  дізналась  коліжанка,
Як  я  нею  граюся,
Трісла  раптом  моя  банка,
І  тепер  я  каюся.

Прошу  дуже  коліжанку:
Повернись  назад  у  банку.
А  вона  всміхається,
Сніжками  кидається.

Не  кладіть  любов  у  банку.
Бо  це  зле  кінчається.
Не  робіть  із  неї  бранку,
Як  нема,  появиться  ...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816058
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Лилея

Ой, морозец кусает!

Ой,  кусает  морозец
Зимними  деньками!
Солнце  светит  в  декабре!
Играется  с  нами!
Не  видать  зимой  тепла  -
Знойного  лета...
Солнце  светит  -  нет  тепла,
То,  что  было  летом...
Согревает  Любовь!
Вдохновляет!
Для  того  нужна  Зима!
Зимой  -  сердце  тает!
Не  хватает  тепла?
В  Любви    -  Душа  пылает!
Вокруг  снег!
Зима  пришла!
Декабрь!
Радость!
Настоящая  Зима!
Ой,  морозец  кусает!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816059
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Владимир Зозуля

Забыть Дон Кихота

Жил  один  беспокойный  чудак,
Был  он  мне  многих  прочих  роднее,
Да  беда  вот  –  любил  Дульсинею,
И  по  жизни  всё  делал  не  так:

На  порыве,  на  чувства  костре,  
На  желании…  в  общем,  мечтатель.
Вроде  правильный…  только  некстати,
Вроде  светлый…  да  вот  не  к  поре.

Всё  стремился,  кому-то  помочь.
Звал  меня.  Да  мешало  мне  что-то…
Я,  как  мог,  вразумлял  Дон  Кихота,
Но,  однажды  вдруг  стало  невмочь.

Там  внутри,  что-то  важное    –  щёлк…
И  сломалось…  а  что  тут  такого?  –
Я  не  помню  –  толкнул…  или  словом?
Только…  он,  не  простившись,  ушёл…

Ну  подумаешь,  цаца!  Ушёл!..
Да  плевать!..  А  душа  не  на  месте…
Что  за  призрачность  рыцарской  чести?
Это  глупости  –  перья  и  шёлк!

Мне  ведь  стало  спокойнее  жить!
Только  как-то  бесцветно  и  пусто...
И  комфортнее  вроде,  а…  грустно…
Не  поверят  –  кому  расскажи.

Он  ведь  был  благородным  таким.
А  верняга!  в  большом  или  в  малом,
Невзирая,  служил  идеалу,
Так,  как  могут  одни  [s]дур[/s]  чудаки.

Жить  без  маски,  не  прятать  лица,
Быть  открыты  внутри  и  снаружи.
Да  еще  и  наивен  к  тому  же…
Разве  сможет  он  выжить  здесь  сам?!

Средь  обид  и  душевных  простуд,
Если  встретите  вы  его,  где-то,
То  скажите,  мол,  так,  по  секрету…
Ну…  что  плохо  мне…  я  его  жду.

...


[i]–  Вот  дурак-то,  с  фанерным  щитом,
Ведь  опять  посмеются  в  народе.
–  Ну  и  пусть!
Дон  Наив  благороден!
–  Почему?
–  Потому,  что  он  –  Дон!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815888
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Твоя Графоманка

кілька раз

**  *
[s]Кілька  раз[/s]  я  з  тобою  мовчала.
Кілька  раз  не  було  в  мене  слів.
Кілька  раз,  я  сказати  щось  мала  -
Не  хотіла,  хоч  ти  й  хотів.

[s]Кілька  раз[/s]  ти  мовчав  зі  мною.
Щось  важливе  сказати  не  міг.
Як  спитаю  про  нас  з  тобою  -
Ти  кудись  поспішав,  кудись  біг.

[s]Кілька  раз[/s]  випадково  бачились.
Кілька  раз  -  ми  не  вітались.
Кілька  раз  ти  з  своїми  бігав  десь.
Кілька  раз  -  ми  не  прощались

[s]Кілька  раз[/s]  випадково  бачились.
Кілька  раз,  ніби  ми  -  незнайомці.
Не  вітались.  Не  обнялись.  Бачились
У  не  вдалій  ми  обстановці.

[s]Кілька  раз[/s]  переводив  ти  тему.
І  розказував  щось  смішне.
Кілька  раз  я  лиш  думала  -  де  ми.
І  коли  ж  це  нарешті  мине.

[s]Кілька  раз[/s]  ти  проходив  мимо
Кілька  раз  не  сказав:  "привіт".
Кілька  раз  я  проходила  мимо  -
Оминала  тебе  й  весь  світ.

[s]Кілька  раз[/s]  я  дивилась  на  тебе.
Кілька  раз  я  сміялась.  А  сніг..
Падав  грізно  просто  із  неба.
Ти  сміятися  просто  не  міг.

[s]Кілька  раз[/s]  ти  мені  дзвонив.
Кілька  раз  я  не  брала  трубку.
Кілька  раз  я  тобі  писала.
Ти  ігнорив  за  всі  проступки.

[s]Кілька  раз[/s]  ще  поговорити,
Подзвонити  чи  написати.
Кілька  раз  десь  в  кафе  посидіти.
Або  ти..  Міг  би  просто  обняти.
[s]
Кілька  раз.[/s]  Але  все  не  склалось.
Попри  всі  наші  намагання.
Довелося  нас  описати..
Легким-швидким  словом:  "прощання"
[s]
Кілька  раз..[/s]  По  життю  розійшлися.
Більш  немає  вже  "нас  з  тобою".
Кілька  раз..  Але  ця  розлука
Принесла  мені  стільки  болі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815940
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


m@sik

Тип с Троещины


Выйду  с  песиком  гулять
Машут  мне  с  балкона
Дворы  видеть  благодать
Нашего  района
***
Знаком  с  местным  колоритом
Тоже  в  форточку  курю
Иногда  хожу  небритым
Тоже"Сышишь"говорю
***
И  с  полосками  спортивки
Кепка,семки,НокиЯ,-
Не  Печерск  то  и  не  Нивки
То  Троещина  моя
***
И  район  пусть  не  VIP  класса
И  конечно  не  дыра
С  удовольствием  пиваса
Можно  выпить  в  6  утра
***
И  как  все  я  жду  трамвая
И  как  все  топчу  траву
И  любимую  -  "малая"
По-троещински  зову
***
Понаехало  немало,
Тут  таких  же  как  и  Я...
Те  кого  судьба  позвала
В  эти  милые  края...
***
Шум  машин  и  ТЭЦ  дымится
То  конечно  ерунда
Тишиной  бы  насладиться-
С  тем  действительно  беда
***
По  дворам  где  "наше  гетто"
Можно  сутками  бродить
Хоть  зима  то  или  лето
Ждать  надеяться  любить
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815755
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Юхниця Євген

Із хвіртки - з обл. енерго пан

 --Та,  мелють,  а́лкоголь  не  будуть  продавати,  -
Змарнів  електрик  на  стовбі  у  чіпких  кігтях  .
Я  ж,  босоніж,  по  снігу  то́пчу  бо́язнь  кляту.
Й  тут  з  хвіртки  -  з  обл.енерго  пан,  звіряти  світло.
...Ну,  як  в  нас  як  водиться,  ми  -  сіли,  з  льоху  –  кисле!
Він  подзвонив,  й  сусід  мій  –  самогон  доносить!

Я  грівся  й  мислив:  Господи,  які  ж  ми  чисті,
Доки  ...не  сварять  одне  з  одним  ...вороги  -  нас.

29.11.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815754
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Holger Dolmetscher

Я хочу быть Поэтом…

Я  хочу  быть  Поэтом
до  скончания  дней,
завещаю  при  этом
гнать  сознанья  коней
своих  мыслей  глубоких,
своих  мыслей  чудных;
но  отмерены  сроки
дней  под  солнцем  моих...
Не  погаснут  проблемы,
не  потухнет  очаг,
жизни  новые  темы
вновь  поднимут  свой  флаг.
Тем  есть  много  извечных,
тем  не  нужных  полно.
Жизнь  -  ручей  быстротечный,
что  течет  все  равно.
Жизнь  -  преддверье  разлуки.
Жизнь  -  душевный  огонь...
Жизнь  и  возраст  -  супруги,
жизнь  и  возраст  есть  сон.
Над  тетрадкой  склоняюсь,
мысли  в  рифму  строчу,
выживать  умудряюсь,
жить  я  тоже  хочу...
Но  плачевное  время
жжет  весь  дух  изнутри.
Жизни  срок  -  для  творений,
но  в  душе  волдыри
набухают  и  рвутся
и  приводят  в  экстаз...
Жизни  яркое  блюдце,
так  сказать,  напоказ.
Но  на  самом  же  деле
мир  настолько  больной,
что  всегда  на  пределе
нерв  согнется  стальной.
Разбиваются  чувства
и  осколки  летят,
человека  искусства
уничтожить  хотят.
Ну,  а  сильный  же  духом
не  сойдет  с  колеи...
В  мире  -  духа  разруха,
в  мире  вехи  свои.
Их  понять  невозможно
ни  за  что,  ни  за  что...
То,  что  сложно  -  не  ложно,
все  простое  -  потом!
Открываются  ставни
человеческих  душ.
В  жизни  видится  главным
для  жены,  коль  есть  муж,
дети  в  здравии  добром,
и  для  мужа  жена:
каждый  с  каждым  подобран,
жизнь  на  свете  -  одна!
Голова  забывает
о  коварном,  плохом.
И  глаза  закрывают
иногда  над  грехом.
Человеческой  жизни
коротка  магистраль.
Горе  холодом  брызжет,
вдует  в  сердце  печаль.
Я  хочу  быть  Поэтом,
чтоб  об  этом  сказать...
Жизни  разные  где-то,
но  до  них  не  достать...

29.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815655
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Дружня рука

Смак свободи …

З  паперу  склав  собі  якийсь  кораблик.
Бо  так  сподобалось.  І  в  воду  запустив.
І  раптом  зусібіч  почулось  «зрадник».
Бо  він  чомусь  не  вверх,  а  вниз  поплив  …  

Я  їм  говорю,  -  це  лише  кораблик,
Він  не  летить,  де  хоче,  він  не  має  крил.
Додав  буденності  покірний  карлик:
Та  ні.  Ти  передбачив.  Ти  його  ось  так  зробив.

Щоб  плив,  куди  собі  він  сам  захоче.
Куди  його  думки  і  мрії  понесуть,
Вони  так  хочуть,  щоб  я  сіре  напророчив?!
Та  ж  у  плавучих  зовсім  інша  суть  …  

То  може  краще  не  плисти́  чи  не  ходити?
Бо  що  за  сенс,  якщо  закритий  порт.
То  може  краще  навіть  не  любити?!
Щоб  не  гамселили  стурбовані  об  борт  …  

На  ложку  кожному  по  крихітці  свободи,
Ось,  спробуйте.  Гірка?  То,  може,  геть  її?
Ввижались  урвища  і  небезпечні  переходи?
І  мрій  злякалися.  Хоч  не  чужі.    Свої  ...  

Хтось  розплювався.  Так  йому  немило.
Вже  захотілось  в  галіфе  і  на  парад.
Ще  щастя,  що  у  когось  залишились  крила.
А  тим  крилатим  добре  й  без  порад  ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815631
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Малиновская Марина

< Поймал меня, как раненую птицу, в свои руки…>


Поймал  меня,  как  раненую  птицу,  в  свои  руки...
Как  птицу,  раненую  одиночеством,  желанием  тепла...
Я  думала,  что  исцелят  твои  ладони  страдания  и  муки,
Но  я  ошиблась...только  на  время  боль  моя  прошла...

Мне  нужно  исцеляться  своей  силой!  Всё  есть  во  мне!
Любовь  поможет  вновь  расправить  раненые  крылья!
Только  любовь  не  точечная,  а  любовь  —  вообще!
Любовь,  которая  не  даст  Душе  покрыться  пылью!...

Поймал  меня,  как  раненую  птицу,  в  свои  руки...
Поймал  и  отпустил...не  получив  того,  что  ты  хотел...
Возможно,  стать  ловцом  решил  от  пустоты  и  скуки,
И  потому,  любовью  исцелить  меня  ты  не  сумел...

Поймал  меня,  как  раненую  птицу,  в  свои  руки...
Погрев  немного,  отпустил...я  сразу  не  смогла  взлететь...
Но  призвала  на  помощь  Ангела  и  свою  силу  Духа!
Теперь  готова  дальше  высоко  и  гордо  я  лететь!...

Поймал  меня,  как  раненую  птицу,  в  свои  руки...
В  твоих  ладонях  я  оставила  своей  Души  тепло...
Любая  встреча  это,  всё-таки,  урок,  наука,
И  каждому  достанется  своё  духовное  зерно...      
                                                       

/  12.10.2018,  13.10.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815665
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Лилея

Любовь греет по - настоящему… (эссе)

                                                     Эссе
       Выражение:  "  Любовь  греет"  у  меня  всегда  
ассоциировалось...-  Греет  Душу,  сердце...
Но...испытав...это  Чувство...поняла́...
Любовь  греет  по  -  настоящему...
Даже  на  физическом  уровне...
Мороз,  холод...
А  мне  тепло...
По  телу  разливается  вот  эта  самая  Любовь...
Она  течёт...наполняя...
Выбрасывая  на  поверхность  эндорфины...
Гармоны  счастья!
А  они  такие  тёплые!
Окутывают  всё  тело...
Мягкие,  как  пушинки...
Вот  тебе  и  "  пуховик"!
Это  большое  дополнение  к  тёплой  одежде!
На  улице  пасмурно...
Но,  когда  наполняешься  Любовью  -
включается  внутреннее  солнце...
Так  можно  экономить  Природные  ресурсы!..
Научившись  Любить  -
Учишься  вырабатывать  своё  тепло...
Эврика!
Насколько  щедра  Любовь!!!

Влюбляйтесь!
Согревайтесь!
Наполняйтесь!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814837
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Redivivus et ultor

шкварчить, шкварчить повільно папироска 2

Шкварчить?  Шкварчить...  Бруднить  атласний  лацкан
І  сипле  попіл  на  лискуче  тло,
Ні,  ти  -  не  Проня,  я  -  не  Голохвастов,
Та  хто  ж  дивився  за  дзеркальне  скло?

Та  хто  ж  побачить  за  примарним  лоском,
Помітить  хто  за  товщею  вітрин,
Ниття  сердець,  які  стікають  воском...
(не  забруднити  б  тільки  магазин)

Не  забруднить,  не  вляпати  б  костюма
свого,  чужого  -  вовну,  шовк  чи  льон...
Ти  -  не  Кортес,  а  я  -  не  Монтесума,
хоч  добровільно  здався  у  полон...

Я  роздягнув  тебе,  мов  капустинку  -  
Лист  за  листком,  дістався  до  нутра,
тендітного,  немов  тонка  травинка...
А  ти  про  "досить"...  Ні,  мала  -  пора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815409
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Перифраз.

Перифраз,  Перифраза  (грецьк.periphrasis  —  описовий  вираз)  —  мовний  зворот,  який  вживають  замість  звичайної  назви  певного  об’єкта  і  полягає  в  різних  формах  опису  його  істотних  і  характерних  ознак.  П.  можуть  бути  як  довільні,  так  і  фразеологічні  сполучення  слів:  майстер  сцени  —  артист,  театральний  режисер;  благородні  птахи  —  лебеді;  чорне  золото  —  вугілля;  бити  себе  в  груди  —  каятись;  накивати  п’ятами  —  втекти  та  ін.  

У  науково-популярних  і  публіцистичних  текстах  П.  часто  використовують,  щоб  уникнути  повторень  і  водночас  висловити  авторське  ставлення  до  об’єкта  розповіді:  Геродота  називають  “батьком  історії”,  Ольгу  Кобилянську  —  Гірською  орлицею”,  Лесю  Українку  —  “дочкою  Прометея”.  До  П.  належить  і  заміна  авторського  “Я”  —  “ваш  покірний  слуга”,  “автор  цих  рядків”.  Від  частого  вживання,  зокрема  в  засобах  масової  інформації,  позитивні  якості  П.  нівелюються  і  перетворюються  на  штамп  (королева  полів,  солодкі  корені).

Перифраз  (від  д.-гр.  περίφρασις  —  «описовий  вираз,  іносказання»:  περί  «навколо,  біля»,  φράσις  «вислів»)  —  у  стилістиці  й  поетиці  троп,  що  описово  виражає  одне  поняття  за  допомогою  декількох.  

У  перифразах  назви  предметів  і  людей  замінюються  вказівками  на  їх  ознаки,  наприклад,  «зануритися  в  сон»  замість  «заснути»,  «цар  звірів»  —  «лев»,  «однорукий  бандит»  —  «гральний  автомат»,  «чорне  золото»  —  «вугілля»  чи  «нафта»,  «легені  планети»  —  «ліси».  Розрізняють  логічні  перифрази  («автор  „Мертвих  душ“»)  і  образні  перифрази  («сонце  української  поезії»).  

П.  у  художній  літературі  має  завданням  зробити  текст  виразнішим,  більш  дієвішим  та  цілеспрямованішим  і  своїм  характером  наближається  до  метафори  або  метонімії,  виражаючи  семантику  слова  чи  словосполучення  переносно,  за  принципом  подібності  й  суміжності:  “Розпадеться  луда  на  очах  ваших  [прозрієте]  неситих”  (Т.  Шевченко);  “Лягло  костьми  [загинуло]  людей  муштрованих  [солдатів]  чимало”  (Т.  Шевченко).  

Необхідно  розрізняти  П.  і  перефразування  —  часткову  зміну  відомого  вислову  (приказки,  прислів’я,  афоризми)  на  вимогу  контексту:  “Не  спитавши  броду,  полізли  у  воду”;  “І  кинули  бізнесових  щук  у  каламутну  річку  нестабільної  економіки”.

Перифраз  можна  визначити  як  неоднослівну  вторинну  номінацію  описового,  здебільшого  емоціонально-екпресивного,  оцінного  характеру,  що  являє  собою  семантично  неподільний  вислів,  який  скісно  вказує  на  істотні,  відмітні  або  суб’єктивно  виділені  носієм  мови  ознаки  позначеного  об’єкта  чи  явища  дійсності.  

Окремим  випадком  перифрази  є  евфемізм  —  описовий  вираз  «низьких»  або  «заборонених»  понять  («нечистий»  замість  «чорт»,  «обійтися  допомогою  носової  хустки»  замість  «висякатися»).  

Українська  мова  має  усталені  перифрази:  Кобзар  України  (Т.  Г.  Шевченко),  Великий  Каменяр  (І.  Я.  Франко),  Дочка  Прометея  (Леся  Українка),  столиця  України  (Київ),  місто  Лева  (Львів),  чорне  золото  (кам'яне  вугілля)  тощо.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815319
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018


Олекса Удайко

ЗАГУБЛІ

         [i]Сокровенне...
                                                   стривожене,    
                                                                                             та  не  стриножене...

   
[i][/i][/i]

[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]

[i][b][color="#cf0808"]блукаєм,  блукальці,
                   та  все  –  манівцями:
                                                     намотуєм    п’яльці  –
                                                                                 живем    до  нестями

                                                                                 блукаємо  вирвами
                                                   і  виєм  вовками  –
                   ні  в  що  вже  не  віримо
свято...  роками

було  б  не  так  страшно,
                   аби  йшли  по  колу
                                                       а  то  по  спіралі  –
                                                                                               не  прийдем  ніко́ли:              
                                                                                                     
                                                                                               бредем  по  дорозі,    
                                                       до  рвоти  обридлій,
                   в  кошари  на  розі,
вготовані  бидлу  

шляхи  наші  хибні
                   прямують  в  нікуди,
                                                       та  проби  потрібні  –
                                                                                             довкола  ж  бо  люди!

                                                                                             ватаг*  –  явний  покруч,  
                                                     глава  –    що  капуста,
                 а  ті,  хто...  упоруч  –  
що    ґерґелі  тлусті**

о  квапний  блукарю,
                   не  квапся  до  згуби,
                                                     теліжась  в  отарі,  
                                                                                               твоя  ж  бо  рахуба***:

                                                                                               мужі  звіроликі  –  
                                                     мізка́ми  задублі  –
                 опудала  дикі,    
собою  загублі...
   [/color][/b]

18.11.2018
_________
       *  провідник,  вождь..
   **  жирні  та  нечуйні  до  потреб  громади.
***  тут  причина,  привід.

[b]Примітка[/b]:      Дієприкметник    «загублений»    автор
       вживає  тут  у  активній  формі,  подібно  до    «загиблий»,  
       підкреслюючи  цим    можливість  «самозагублення»,  
       надавши  слову  нового  семантичного  значення.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 25.11.2018


М.С.

Хочу щастя пізнати.

Хто  придумав  страшні  кілометри  і  милі?
Щоб  були  ми  не  разом  -  кохані  й  щасливі.
Бо  таке  є  життя,  лише  Бог  один  знає,
Де  когось  хто  знайде  і  кого  покохає.
Хочу  смак  Твоїх  губ  я  своїми  відчути,
Хочу  щастя  пізнати  й  закоханим  бути.
Де  Ти  щастя  моє,  де  моя  Ти  Лебідко?
Чому  бачити  можу  Тебе  я  так  рідко?
Ти  нудьгуєш  сама  -  я  без  Тебе  скучаю,
Як  нам  бути  тепер?  Ти  повір,  я  не  знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814878
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 25.11.2018


С.І.М.ка

Не будь

Не  будь  війною  у  мені
Бажань  з  можливостей  кордоном.
Сердечний  світ  мій  безборонний.
З  картону  мури  кам’яні  –
Не  будь  війною  у  мені.

Не  будь  в  мені  дощем  в  мороз:
Січе  колючий,  ожеледить.
Без  швидкісних  душа  обмежень
Не  бачить  ковзкості  загроз  –
Не  будь  в  мені  дощем  в  мороз.

Не  будь  в  мені  печаллю  зір  –
Най  стане  блиск  звучанням  ночі.
Тепла  почути  співи  хочу
Знемогам  всім  наперекір  –
Не  будь  в  мені  печаллю  зір.

Прямої  права  не  ламай.
Криві  шляхи  шукають  втечу.
Хвилясті  піки  недоречні.
Штормить  в  різниці  коливань  –
Прямої  права  не  ламай.

Шукаєш  слабкість  у  броні  –
Наосліп  сиплеш  гострі  стріли.
Я  ж  безборонна  –  в  цьому  й  сила.
Тримає  щит  душі  теплінь.
Не  будь  війною  у  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815168
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


dashavsky

Проходять роки в чужій стороні.

[youtube]https://youtu.be/vRjurfLkGdU[/youtube]

Поч.  15  сек.
Проминають  в  чужій  стороні  роки,
Хвилями  неначе  вони  пропливають.
І  тихим  шепотом  морської  води,
До  Батьківщини  думкою  повертають.  
Повертають  думками  мене  завжди,
В  край  свій.  Де  хата  дерев*яна  стоїть.
Там  де  родина,  туди  де  мати  стара,
Де  над  рікою  верба  похилилась
Що  з  дитинства  разом  зі  мною  зросла.
Лину  думками  своїми    завжди  туди,
В  мить  ту  коли    так  щасливо  жили...
Коли  Карпатські  гори    красувались  
Ще  у  зелених  смерекових  лісах.
В  лісі  зозуля  кувала.  І  співав  птах.
Олені  рогачі  по  лісах  гуляли.
Спів,  та  діточі  голоси  лунали...
Тоді  на  краще  життя  надію  мали.
Мали...  Та  щастя  своє  не  вберегли.
Не  помітили  коли    його  украли,
Проспали,  бо  увесь  час    продрімали.
Проспали...  Продрімали...  Ми  щастя  своє,
Дітям,  та  онукам  своїм    не  дали.
Не  дали!...  Для  них  його  не  зберегли!
Та,    тверду    надію    я  ще  маю    на    те,
Що  світла  зоря  над  нами  скоро  зійде,
І  одягне  Україна    вишиванку  ,
А  життя  щасливим  плином  попливе.
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815158
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Юхниця Євген

И как же мне не хочется её соединять

Какое  заглядение  -  природа  на  Урале!
И  как  же  мне  не  хочется  её  соединять
С  колониальной  смертью  от  людишек  из  Урала
В  солдатской  форме  с  надписью:  «Пришли  ...освобождать...»
...А  я  милуюсь  фотками  зимующего  рая:
«Опушка»,  «лодка»,  «реченька  замёрзшего  Урала»
От  приятеля  из  Сайта  Поэтического,  барда!

24.11.18г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815152
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Юхниця Євген

До Дня голодомору в Україні

-  Чому,  чому  мамо́,  не  вивезла  мене
До  Праг,  чи  Мюнхенів    із  кладовища-вулиці?
Ти  ж  тиждень,  як  вже  вмерла...  Мене́  –  розпне?
Як  ту  надуту  тітку...  -  снилась...в    маслі  й  булочці...

Петро?  Ти  спиш?  Іду  в  сільраду...братик  –  спи!
Попро́шу  виїхати  десь  на  інші  села.
Я  вмію,  знаю  і  косу,  і  ціп  й  серпи!
Ну,  вже  пішла.  Та  ти  не  смикай,  чуєш,  стелю...

 -  Чекай,  сестра?  Скажи:  у  всіх  царів
Селяни  й  діти  мруть,  як  в  нас  в  селі  щоденно?

Сестра  не  чула  –  десь  пішла.  Й  чомусь  вгорі,
Здавалось  братику,  ситніше  жив  хтось  певний...

27.01.13  р.  (  «До  Дня  голодомору  в  Україні»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815046
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018


rutzt

Вікно і кухня. Трішечки глінтвейну…

Вікно  і  кухня.  Трішечки  глінтвейну.
Тече  тепло  по  жилах  і  думках.
Хоча  за  склом  вирує  безідейне
І  людяність  згубилася  в  віках.
Полює  хижий  клопіт  за  юрбою,
Триває  дня  довершене  кіно.
Та  ходить  ніжний  спогад  за  тобою,
І  гріє  душу,  як  оте  вино.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814983
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


dashavsky

Музика саксафону лунає. .

[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]  

Поч.  20  сек.

Музика  саксафону  лунає,
І  музика  ця  за  душу  бере.
І  те,  що  було  прожите  мною,
Перед    очами  неначе  пливе.

Згадую  чарівні  карі  очі,  
Квітучі  вишні  в  старому  саду,
Як  гуляли  ми  там  до  півночі.
І  вперше    сказав  тобі,  що  люблю.

Музика  саксафону    лунає,
І  бузковим  туманом  пливе.
Струни  серця  мого  зачіпає,
А  пам'ять  мою  в  юність  веде.  

В  ті  щасливі  мої  юні  роки,
Роки  сподівань,  та  роки  мрії.
Які  незамітно  так  пропливли
А  повернути  їх  немає  надії.

Музика    саксафону  лунає
І  музика  ця  за  душу  бере.
І  те,  що  було  прожите  мною,
Перед  очами  моїми  пливе.

Програш.

Зупинись,  прошу  тебе  музиканте
І  музикою  душу  мою  не  ятри.
Поглянь,  що  по  моєму  обличчі,
Солоні  сльози  починають  текти.

Зупинись  ти    на  мить  музиканте,
І  сумні  ноти  музики  поміняй.
Та,  щось  таке  радісне,  та  веселе,
Для  мене  сьогодні  ще  раз  зіграй.

Музика  саксафону  лунє
І  музика  ця  за  душу  бере...






























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814941
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Vivi Svensson

Кохання

Кохання  гучніше  мертвої  тиші,
Кричить  по  венах  і  кров'ю  пише.
Кохання  тихше  нічного  зітхання,
Мовчить  у  шумі,  наче  востаннє.
Кохання  ясніше  за  сонце  в  небі,
цілує  тім'я  в  журливій  злобі.
Кохання  м'яке  до  жорсткого  болю,
Дає  напитися  морем  вволю.
Кохання,  наче  останній  подих  —  
Штовхає  гордих  на  перший  подвиг.
Кохання,  наче  остання  квітка  —  
Цвіте  не  вперше,  вмира  не  швидко.
Кохання  справжнє,  немов  провина.
Не  можна  любити  лиш  до  половини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814948
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Harry Nokkard

Неземные глаза

Неземные  глаза

Поздний  вечер,
метро  возвращаюсь  домой,
позади  все  заботы  дневные,
чей-то  чувствую  взгляд,
оглянулся  назад,
и  увидел  глаза  неземные.  

Неземные  глаза,
а  в  глазах  бирюза,
в  этих  синих  глазах,
синий  омут.
Неземные  глаза,
в  них  любовь  и  гроза,
почему  ты  ушла  к  другому.

Продвигаюсь  вперед,
взгляд  манит  и  зовет,
словно  свет  маяка,
в  бурном  море,
чтобы  в  гавань  прийти,
и  не  сбиться  с  пути,
в  этом  синем,
безбрежном  просторе.

Остановка  в  пути,
не  успел  я  сойти,
и  захлопнулась  дверь
предо  мной.
Только  в  памяти  взгляд,
словно  рвался  назад,
мне  оставлен  чужой  женой.

Где-то  скрылся  перрон,
в  ночь  умчался  вагон,  
унося  мои  грезы  пустые,
только  мне  не  понять,
почему  ночью  спать,
не  дают  мне  глаза  неземные.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814952
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Донець Олександр Віталійович

Обманщица роза.


Как  нежно  розу  не  лелей.
Любовью  страстною  пылая.
Она  все  будет  красивей.
Шипы  острее  расставляя.

Тот  кто  себя  доверил  розе.
В  её  поверив  доброту.
Еще  заплатит  своей  болью
За  её  блеск  и  красоту.  

Она  всегда  сама  цветет.
И  для  неё  любовь  игра.
И  ты  отведаешь  шипов.
Когда  придет  твоя  пора.

Любви  огонь  всему  начало.
Наш  Мир  огромен  и  жесток.
На  свете  есть  цветов  не  мало.
Но  роза,  очень  злой  цветок.

Не  трать  себя,  на  чью-то  прихоть.  
Живи  сейчас,  своей  мечтой.  
Найди  свой  аленький  цветочек.
Красивый  нежный  и  родной.  



Картинка  из  открытых  источников.
©  Александр  Донец,  2018
©  №11.......19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814893
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018


яся

Шукайте - і знайдете.



                                       Революція  в  свідомості,
                                       Революція  в  душі.
                                       Захищаємо  свої  рубежі.
                                       Боротьба  триває,
                                       Люд  як  може
                                       Виживає.
                                       Буває  руки  опускаються
                                       І  ти  у  землю  задивляєшся.
                                       Рідна  земленько,  прости!
                                       Хрест  важкий,
                                       Не  в  силі  вже  його  нести.
                                       Сили  й  розуму  нам,
                                       Земле,  дай,
                                       Щоб  не    сплюндрували  ми
                                       Свій  рідний  край.

                                       Будем  землю  доглядати  -
                                       Щастя  на  ній  будем  мати.
                                       А  коли  щастя  в  руки  не  дається,
                                       Душа  за  діло  береться.
                                       Раптом...  серденько  забилось.
                                       Для  щастя  в  любові  відкрилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814942
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Virshi_v_KYTo4ky

Історія трьох…

Всім  доброго  часу!  Сьогодні  в  цій  замітці  мова  буде  йти  про  трьох  творчих  на  всю  голову  людей.  Обов’язково  згадаю  тут  про  двох  талановитих  музикантів:  Олександр  Светогорова  та  Генадія  Пересвіта,  оскільки  без  їхньої  плідної  роботи  ви  б  не  послухали  три  пісні,  посилання  на  які  я  додам  до  цієї  статті.  

https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/sets/ympawvpwj8de

Хотілося  розпочати  б  з  того,  що  з  Олександром  ми  познайомилися  в  мандрівці  до  Херсону.  Виявилося,  що  Сашко  доволі  давно  займається  музикою  та  майстерно  накладає  на  музику  поезію  українських  класиків  та  сучасників.  З  такою  майстерністю  особисто  я  накладаю  сир  на  канапки.  Можливо,  зовсім  не  випадково  я  згадав  про  творчу  кухню,  оскільки  презентація  пісні  відбулася  таки  на  кухні  в  Херсоні.  
Наразі  додаю  вам  посилання  на  пісню,  щоб  ви  зрозуміли,  що  саме  я    вперше  почув  і  можливо  ви  усвідомите,  чому  саме  тоді  я  дав  собі  слово  записати  цей  трек.  Звісно,  що  без  допомоги  Генадія  Пересвіта  і  його  дітища  «Peresvit  Studion»  це  було  б  неможливо,  але  в  кінцевому  результаті  трек  «Гра  у  хованки»  вийшов  у  світ,  як  і  інші  наші  спільні  речі.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=we4ohyDun_8[/youtube]

Після  цього  в  мене  було  бажання  поменше  смикати  та  рухати  Генадія  з  апаратурою,  тому  й  придбав  собі  мікрофон  та  звукову  карту  з  іншими  примочками,  щоб  зробити  наступні  записи.  Одного  прекрасного  вечора  нам  таки  це  вдалося  зробити  в  домашніх  умовах.  Були  записані  одразу  дві  пісні:  «Жнива»  та  «Напиши  мені».
Поділюся  з  вами  шматочком  відео  безпосередньо  із  самого  запису  пісні  «Жнива»  і  кінцевим  варіантом    композиції.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9CqoiyFHKFc[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nVNspUjhzn8[/youtube]

Наголошу  для  вас,  що  під  кожною  піснею  є  інформаційний  опис,  який  на  мою  суб’єктивну  думку,  надає  певний  посил  для  розуміння  треку.  Тому  читайте,  коментуйте  та  розповсюджуйте.
От  так  я    і  дійшов  до  третьої  композиції  «Напиши  мені»

[youtube]https://youtu.be/jfJhpfOX0vA[/youtube]

Можна  було  б  багато  говорити  про  роботу  над  кожним  треком.  Мені  було  важливо,  щоб  кожна  композиція  мала  свою  окрему  фішку.  Ви  можете  почути  цікавий  бек  вокал,  а  також  шматочки  начитаних  віршів,  які  зрештою  і  стали  піснею.  

Мені  здається,  що  ці  треки  не  мають  прив’язки  до  якоїсь  пори  року.  Тому  ви  сміло  можете  ознайомитися  з  нашою  творчістю  і  підтримувати  нас  на  цьому  нелегкому  шляху.  Оскільки  без  вас,  любі  слухачі,  ці  пісні,  на  жаль,  залишаться  тільки  напрацюванням  трьох.  Хоча  я  дуже  радію  від  розуміння  того,  що  ці  треки  таки  слухають.  Смачного  вам  прослуховування.

З  повагою,  Богдан  Кухта
22.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814846
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Іван Щасливий

Сила кохання

Він  так  шукав  її  ,чекав  ...
Надіявся  ,що  прийде  ,приголубить  !
Вже  ніч  надходила  та  день  минав  ,
А  він  стояв  ,бо  дуже  сильно  любить  !

Коли  разом  -  багато  так  тепла  ...
Оточуючих  можна  всіх  зігріти  !
Коли  разом  -  немов  би  два  крила  ,
Які  потрібні  ,щоб  до  неба  полетіти  .

Коли  кохаєш  ,то  завжди  чекай  !
Щоб  серце  завжди  билося  частіше  .
Коли  прийде  -  міцно  за  руку  тримай  !
Любити  -  це  найважливіше  !!!

                       22.11.2018  р.                            ©  Іван  Смик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814886
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Малиновская Марина

< Хочется лёгкости! >


С  тобой  интересно,  но  чувствуется  напряжение...
Ты  ставишь  планку  для  других  людей  в  общении...
Ты  ценишь  себя  высоко!  И  смотришь  с  этой  высоты,
Как  птица  в  своём  полёте,  в  поиске  идеала,  мечты...

Высока  ли  планка  твоя  для  меня?  Смогу  ли  перепрыгнуть?
Могу  и  не  прыгать...пройти  под  ней,  обойти  стороной...
Подойти  и  убрать  вовсе!  Цель  иначе  достигнуть...
Предпочитаю  верить  в  себя!  Не  прогибаться,  быть  собой!  

Я  знаю  точно  одно  —  нам  ни  к  чему  напряжение...
Хочется  лёгкости  в  нашем  с  тобой  общении!
Нет  желания  что-то  придумывать,  что-то  доказывать,
Если  я  не  по  меркам  твоим,  то  что  рассказывать?...

С  тобой  интересно,  но  чувствуется  напряжение...
Попробую  расслабиться...  и  получить  наслаждение
От  естественного  хода  нашего  с  тобой  общения...
Принимаю  тебя  таким  как  есть!  Создаю  настроение!

Забуду  про  планки  твои  и  высОты!  Стану,  как  птица!
Перелечу  их  легко!  Покажу  красивый  полёт  Души!
Открою  для  самой  себя  нашей  книги  новую  страницу,
Новые  мысли,  новый  подход,  и  новые  стихи!


/  24.08.2018  /

(c)  Марина  Малиновская


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814879
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Лилея

Любовь и Дружба…

Как  понять  Любовь  это  
или  просто  Дружба?
Как  раскрыть  секрет?
Как  бли́зки  эти  два  слова...
В  них  много  общего...-
В  Се́рдце  можно  найти  ответ...
Дружба  -  это,  как"  неразлей  вода"!
Любовь  -  это  непрерывная  связь...
Сердца́,  на  "  связи"  -  всегда!
Дружба  -  это  когда  хорошо  вдвоём...
Любовь  -  это  когда  плохо  без  Него...
Но,  стоит  только  подумать...-
В  Душе  веселей!
Любовь  и  Дружба...
Одинаково  важны  для  людей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814835
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018


m@sik

Марсель 2

За  віконцем  осінь  мила
зачекались  її  всі
Знову  місто  поманило,-
де  знімали    фільм  "Таксі"
     ***
На  лугу  прованські  трави
мрію  рвати  я  давно
і  смачні  французькі  страви-
в  ресторані    під  вино
     ***
Дівки    взули  Лабутени
В  дружбі  з  модою  давно,
у    заторах  Сітроєни,
І  Пєжо  там    і  Рєно...
     ***
Вони  заздрять  парижанкам,
Ботільони  в  тих  модніш,
У  кафешках  за  сніданком-
Вони  мріють  про  Париж...
     ***
Марсель  більше  довподоби
Він  чека  на    мій  візит
де  нема    столичной  злоби
й  особливий  колорит.
     ***
В    центрі  кава  з  круасаном
де  я  знаю  кожен  міф,
помилуюся  фонтаном
і  пройду  до  замку  "іф"
     ***
У    вечірнії  години
де  причалює  паром
дізнавсь  порту  всі  новини,-
пью  Блєк  Хєд  місцевий  ром
     ***
І  з  причалу    євроценти
мовчки  кину  до  води,-
зачекай  Марсель  моменти-
Знов  приїду  я  сюди
     ***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807576
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 22.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Гіпербатон.

Термін  гіпербатон  походить  від  давньо-грецького  ὑπέρβατον,  що  в  перекладі  означає  «перестановка»  -  це  фігура  мови,  де  тема  висловлювання  виділяється  через  постановку  в  початок  або  ж  в  кінець  фрази.  При  цьому  може  розриватися  синтаксичний  зв'язок.  Іншими  словами,  гіпербатон  -  це  роз'єднання  суміжних  слів.

Термін  гіпербатон  використовується  для  посилення  виразності  мовлення.  По  суті,  гіпербатон  -  це  фігура  витончена,  яка  залишає  враження  химерності.  Г.  рідко  використовують  в  розмовній  мові.  Але  її  часто  застосовують  в  поезії  або  аналітичних  документах  для  виділення  певного  сенсу.

"І  смертью  чужой  того  края  
не  успокоенные  гости"  (О.  С.  Пушкін)
(тобто  гості  з  чужої  землі  не  заспокоїлися  навіть  у  смерті).

Гіпербатоном  називають  такий  різновид  інверсіі,  при  якій  порушується  не  тільки  порядок  слів,  але  і  їх  розташування  відносно  один  одного.  Зазвичай  прикметник  розміщується  поруч  з  іменником  (навіть  якщо  має  місце  інверсія),  а  прислівник  -  поруч  з  дієсловом.
Г.  передбачає  дистанційне  розташування  членів  речення,  які  природно  співіснують  поруч  один  з  одним:  Літо  настало  холодне,  дощове;  Швидко  він  повернувся.

Гіпербатон  -  це  стилістичний  прийом,  при  якому  в  реченні  відбувається  перестановка,  яка  роз'єднує  суміжні  слова.  Використання  гіпербатону  може  призводити  до  розриву  синтаксичних  зв'язків  і  порушення  граматичних  норм.

Г.  дуже  схожий  на  інверсію  (є  її  різновидом),  але  відрізняється  від  неї  вкрапленням  вставних  слів.  Отже,  в  результаті  застосування  Г.  початкова  фраза  змінює  не  тільки  порядок  слів,  як  в  інверсії,  але  в  неї  ще  вміщено  додаткові  слова.  При  зміні  порядку  слів  допускається  і  розрив  синтаксичного  зв'язку.  
     
И  бога  браней  благодатью
Наш  каждый  шаг  запечатлен.
(О.С.  Пушкін)

Фігурами  порядку  слів,  окрім  гіпербатону,  є  анастрофа  та  парентеза.

Проблемою  застосування  риторичних  фігур  захоплювалися  і  вітчизняні  вчені,  оратори  та  поети,  зокрема  Ф.  Прокопович,  Г.  Сковорода,  Т.  Шевченко,  І.  Франко,  Л.  Українка  та  ін.  Багато  риторичних  фігур  можна  знайти  і  у  творчості  сучасних  українських  поетів  —  І.  Драча,  Д.  Павличка,  С.  Чернілевського  та  ін.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814734
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Донець Олександр Віталійович

Нашим Ангелам слава.

[url="http://s.poembook.ru/theme/f9/85/2d/4b9ad57d611f0c6475eb92044a2adbeac150154c.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  Читает  Автор  откроется  в  новом  окне.[/url]

Зажгу  свечу,  я  ангелам  своим.
Молитву  верности  во  славу  прочитаю.
Я  восхваляю  вас  за  вашу  доброту.
За  счастье  без  границ,  что  вы  мне  дали.

За  те  глаза,  за  муки,  за  слова.
За  нежный  взгляд  и  руки  что  целую.
За  то  что  вы,  позволили  любить.
Устроив  в  жизни  осень  золотую.

Я  на  коленях  буду  вас  молить.
Не  отнимать  счастливые  минуты.
Продлить  прошу  ожившую  любовь.
Оставить  нам  все  сладостные  путы.


©  Copyright:  Александр  Донец,  2018г.
©  №118111304348
Картинка  -  из  открытых  источников.
Музыка:  Моцарт.  Фантазия  №397.
[url="http://s.poembook.ru/theme/f9/85/2d/4b9ad57d611f0c6475eb92044a2adbeac150154c.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  Читает  Автор  откроется  в  новом  окне.[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813754
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 21.11.2018


† божевілля †

Тримай

Ти  ніколи  не  знав,  як  далеко  втече́ш,
І  коли  твої  сили  вже  ще́знуть...
Але  стій,  не  спіши  -  похились  на  плече,
А  я  руки  зігрію  померзлі.

І  зварю́  тобі  чай  із  погаслих  надій,
Із  загублених  в  часі  фантазій,
Із  рожево-блакитних  похованих  мрій...
Ними  бу́дем  впиватися  ра́зом.

У  каміні  холоднім  розпа́лиш  вогонь,
Обійме́ш  нас  бабусиним  пледом,  
Притуляючи  руки  до  збо́лених  скронь,
Все  гірке  приправлятимеш  медом.

Аж  до  ранку  отак  гомоніти  удвох
Будем  тихо,  сховавшись  від  світу,
Від  печалей,  пліток  і  життєвих  тривог,
Вкрай  відверто  і  щиро,  мов  діти...

Важко  го́їти  рани  глибо́ко  в  серцях  -
Сам  на  сам  з  ними  гірше  лишатись.
Мою  руку  тримай  -  і  в  нещадних  вітрах
Я  тобі  не  дозволю  зламатись.
________________________________
13.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787249
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 21.11.2018


Каминский ДА

Времена года

Времена  года*

На  вершине  Лето!  Дождиком  умылось.
Яблочком  согретым  в  Осень  укатилось.
Где-то  там,  за  бровкой,  спряталась  Зима.
С  кознями  плутовки  справится  Весна!

Вновь  вернётся  Лето...  Радость,  благодать!
Жаль,  что  там,  что  где-то,  Осень  эстафету
Снежной  злюке  Зимке  снова  передаст...

15.11.18
*)  по  мотивам  стиха:

***
На  вершечку  літо...  
Дощиком  умилось.  
Яблуком  налитим  
В  осінь  покотилось.
ID:  799941
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  19.07.2018  21:02:15
©  дата  внесення  змiн:  19.07.2018  21:02:15
автор:  Аяз  Амир-ша

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814003
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 20.11.2018


яся

На білому коні Михайло уже з нами у ці дні.



                                   Усього  в  житті  можна  навчитися
                                   І    долі  коритися.
                                   Ну  як  без  знання  нам
                                   Правдивого,  Божого
                                   У  світі  цім  жить?
                                   А  чи  навчимося  ми
                                   Любов"ю  дорожить?
                                   Ах,  це  кохання  -
                                   Яке  бажання  і  
                                   Душ  єднання!
 
                                   А  ти  хотів  любов  впіймати
                                   І  у  клітці,  як  птаху  тримати?
                                   Та  відпусти!
                                   Любов  в  неволі
                                   Не  тримай,
                                   Для  неї  волю  здобувай.
                                   Бувай!
                                   Про  любов  свою  не  забувай!

                                   Оте  життя    -  "  бляха"  європейська,
                                   Перед  нами  проблема  житейська.
                                   Дорогу  життя  перекривають,
                                   Шлях  до  неба  шукають.

                                   Почуй  нас,  небо,
                                   Коли  влада  не  чує.
                                   Хтось  на  морозі  ночує.
                                   Та  не  зможемо  ми  світ  змінити,
                                   Лиш  по  совісті  будемо  жити.
                                   Гідність  свою  бережемо,
                                   Україну  не  здаємо,
                                   І  душу  не  продаємо.
                                   Не  має  для  неї  того  гроша.
                                   Ша...
                                   Та  хтось  і  такі  гроші  має.
                                   А  хтось  душу  свою
                                   На  аукціон  виставляє.

                                     Один,  два,  три  -  продано!
                                     Душа  уже  не  твоя.
                                     Дияволу  належить  вона.
                                     Влада,  слава,  статки  і  ті  достатки,
                                     Ну  і  достали.
                                     На  чужину  душу  погнали.
                                     Ах,  "бляха"  європейська,
                                     Важка  та  наука  житейська.

                                     Все  життя  ми  досвід  здобуваєм,
                                     Часто  ѓулі  набиваєм,
                                       Та  дорогу  життя  ту  долаєм.
                                       Архистратиг  Михаїл
                                       Нам  в  поміч  дається.
                                       Перемагає,  хто  не  здається.
                                       Життєва  наука  нікому  легко
                                       Не  дається.
                                       

                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814600
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Lili

АбАжАєМо!

Дорога  моя,  рідна,  мамусю,  подружко,
[b]Вдруге  сьогодні  тобі  двадцять  п’ять.[/b]  
Тихо  шепочу  тобі  я  на  вушко,
Що  діти  твої  цієї  ночі  не  сплять.  

Вітають,  цілують,  зірки  притягають,
Танцюють,  співають,  за  здоров’я  п’ють.  
Вони  дуже  сильно  тебе  АбаЖаЮтЬ,  
І  просять  одного  –  [b]щасливою  будь!  [/b]

Живи  у  достатку,  любові,  турботі,
Приємні  враження  в  гості  впускай.
Успіхів  та  легкості  тобі  у  роботі,  
Але  й  відпочивати  не  забувай!  

Здійснення  всього,  чого  забажаєш,
Усіх  задумів,  планів  та  мрій.  
Нехай  прийде  все,  чого  ти  чекаєш,  
[b]Головне  –  будь  здоровою,  і  не  хворій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797148
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 20.11.2018


Лилея

Соединение Душ в одно Сердце!

Умею  Любить!
Чувства  так  глубоки...
Пылают  огнём  в  сердце...
Мне  хватило  минуты,
Чтоб  обо  всём  на  свете  забыть!
Чувствую  твоё  сердце!
Как  мне  не  хватало  тепла...
А  теперь  горячо...
Огонь  пылает  в  сердце!
Ты  для  меня  -  всё!
Ты  -  моя  Любовь!
Мне  тебя  не  хватает...
Радуюсь  всем,
Что  связано  с  тобой...
Эти  мимолётные  встречи...
Ты  дал  мне  понять,
Что  такое  Любовь...-
Соединение  Душ  в  одно  Сердце!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814535
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


MiriamS

Він мій

І  як  мені  б  не  боліло
Не  рвалось  серце  на  малі  шматки  
Я  вірю,  вірю  сильно,
Що  все  міняється,  проходять  складні  часи.

Якщо  б  мені  сказали
«Не  вір  Йому-це  просто  гра»
Я  б  птахом  злетіла  в  небеса  
І  слів  не  чула  більш  таких  
Бо  Він  є  мій,  і  це  не  гра,
Яб  з  ним  втонула  в  океані  
Штормовим  вітром  затонула  десь  не  дно
Лише  аби  ніхто  з  людей,
Ніхто  у  світі  не  керував  моїм  теплом.
І  як  би  мені  не  боліло
Я  хочу  впасти  у  Його  обійми,
Кричати  сильно  як  Люблю,
Життя  віддати  за  його  тепло,
Він  всесвіт  тихий,  
Закинутий  шаманський  ліс,
Він  мій  допоки  світять  зорі,
Я  з  ним  допоки  дихає  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813889
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Rekha

Молчаливо-долго…

Мне  бы  просто...  молчаливо-долго
обнимать  твои  колени,  так...
что  светлеет  и  небесный  полог
вечером  осенним,  высота
не  пугает  больше,  и  по  крышам
хочется  бежать,  бежать...  Лететь!
Просто  обнимать,  чтоб  ты  услышал,
как  звучишь  внутри  меня,  и  тем
объяснимо  всё,  что  было  -  годы,
тёплые  рассветы,  вечера,
рифмы,  мысли...  Всё,  что  не  проходит!
И  о  чём  не  нужно  повторять...
Ты  звучишь  во  мне!  И  только  этим
полон  мир  осенний.  (Волшебством.)
Ты  такой...  единственный  на  свете!
И  молчу  я  о  тебе  таком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814598
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Witer

Кохаю

Красо́ти  світу  —  око  помічає
Лише  тому,  що  у  душі  любов  живе
Як  сонце  сходить  і  зірки  палають
Як  квітне  все,  і  тихо  вітер  дме

Та  звуки,  ко́трі  вухо  чує  —  та́кож  надзвичайні
Немов  оркестр,  що  із  тисяч  тисячі  митців
І  голоси  людей,  і  шум  річо́к,  і  шепіт  у  полів  безкрайніх
І  шурудіння  листя,  і  пташиний  спів

Все  це  навко́ло  —  тільки  через  те,  що  я  кохаю
Тому,  що  десь  живеш  і  відчуваєш  це,  о  незрівнянна  —  ти
Уява  ще  додасть  яскравих  кольорів,  й  вірша́ми  оспіваю
Тебе'  —  найдивовижну  квітку  на  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814597
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


KH

Дитячі мрії.

Не  забувайте  мрій  дитячих,
Не  піддавайтесь  відчуттям.
Здається  всім  дорослим  наче,
Не  знали  правил  ми  життя.
 
З  роками  стали  неважливі  ,
Всі  плани  хлопців  і  дівчат.
Весь  плід  уяв  своїх  бурхливих,
Згадаєм  ми  уже  навряд.

А  як  хотілось  мандрувати,
Людей  спасати  від  біди.
Нові  країни  відкривати,
І  пішки  світ  увесь  пройти.

Залізні  маєм  аргументи,
Що  важливіші  справи  є.
А  вільного  часу  моменти,
Знов  маячня  якась  візьмЕ.

Коли  малим  я  був,  вважалось,
Дорослі    справи  непрості.
Серйозними  мені  здавались,
А  чесно  кажучи...  нудні.

Як  тільки  я  про  це  згадаю,
За  мить  планую  вихідні.
Негайно  справи  відкладаю,
Рідня  в  пригодах  на  два  дні!

І  несуттєво  куди  їдем  ,
На  риболовлю  чи  в  похід.
У  лісі  чи  у  горах  будем,
І  для    дітей  це    новий  світ.

І  важко  пояснити  людям,
Що  в  істині  усе  простій.
Від  нас  залежить  чи  ми  будем,
На  хвилі    з  ними  на  одній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814554
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Новоградець

Київська гроза

Я  пам'ятаю  як  синіли  хмари
І  грім  травневий  різав  тишину,
Як  по  бруківці  витертій  бульвару
Нам  злива  хлюпотіла  про  весну.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  опустіли  вулиці  при  зливі
І  блискавки  лякали  нас  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Одні  бредучи  містом,  по  воді.

Густішав  дощ  і  сивими  нитками
Заткав  усе  в  туман,  і  лиш  під  ним
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Епаналепсис.

Епаналепсис  (грецьк.  epanalepsis  —  повторення)  —  інтонаційно-звукова  та  лексико-композиційна  фігура  поетичної  мови,  що  утворюється  повторенням  у  наступному  віршовому  рядку,  переважно  на  його  початку,  слів,  фраз  або  їх  частин,  якими  закінчувався  попередній  рядок.  Різновид  градації.  У  такий  спосіб  наступний  рядок  вірша  ніби  підхоплює  зміст  і  звучання  попереднього,  інтонаційно  стикується  з  ним,  що  й  формує  відповідно  ритмо-мелодійну  експресію  вірша,  строфи.  Е.  може  бути  евфонічним:

Червневий  день  в  іржі  червленій
і  луки  черленню  взялись…
і  дзвонить  день  червневий  лунко,
і  червень  серце  черленить.  (Б  Кравців);

а  також  лексичним:

Я  —  випадок.  
Я  із  закону  випав
І  впав  у  винятковість,  як  у  сон  (І.Світличний).

Різні  види  Е.  є  важливими  чинниками  ритмо-мелодійної  і  лексико-композиційної  злитості  строфи.

Епаналепсис  (епаналепса)  –  iнтонацiйно-звуковий,  лексико-композицiйний  прийом  поетичного  мовлення,  на  думку  В.  Домбровського,  є  основною,  а  водночас  і  первісною  формою  повтору.  Такий  повтор  постає  рiзновидом  градацiї.  Наступний  вiршовий  рядок,  пiдхоплюючи  змiст  i  звучання  попереднього,  iнтонацiйно  стикується  з  ним,  зумовлює  формування  вiдповiдної  ритмо-iнтонацiйної  експресiї,  як,  наприклад,  у  поезії  Валентини  Коваленко  «Предтечо  ліс  втужавів…»:

Й  лечу  лечу  лечу  собі  лечу  
й  тим  летом  літавичим  
розпалахкую  совниці
воскостанної  
свічу  й  шипшину,  
що  мережиться  жар-птахою…

Повторення  певного  слова  або  фрази  з  кінця  одного  рядка  на  початку  наступного  у  поетичному  тексті  називається  епанастрофою  (підхопленням).  Такі  повтори  служать  об‘єднувальними  віршовими  елементами,  що,  ніби  ланки  ланцюга,  в‘яжуть  в  одну  цілість  окремі  думки  ліричного  твору:

Себто  у  другій  половині  двадцятого  століття  
коли  вирубали  праліси  
А  коли  вирубали  праліси  
тоді  зафарбували  велике  серце
Спасителя  на  іконах  Пресвятого  Серця  

(Василь  Герасим‘юк  «Поет  у  повітрі»).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814430
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Sandra CurlyWurly

Жовтень прийде швидше, аніж ти думаєш

Жовтень  прийде  швидше,  аніж  ти  думаєш,
Гумові  чоботи  захистять  твої  ноги,  але  серце…
Як  ти  обдуриш  твоє  серце?
Кажеш,  усе  це  було  чесно,  усе,  як  і  мало  бути,
Кажеш,  грядуть  дощі,  грядуть  справжні  зливи,
На  тобі  парасолю  і  іди  собі,  забувай:
Я  у  минулому,
Ти  у  теперішньому,  
Я  у  майбутньому,
Ти  у  теперішньому,
Осінь  вирішила  сама,
Її  стопи  завжди  ведуть  до  вокзалів
І  сірих  летовищ.
Пам’ятай  тільки:  
Що  б  ти  тут  не  лишив,
Якою  б  не  захищався  зброєю
Від  вигаданих  чудовиськ,
Камінь,  цей  камінь  твоєї  душі,
Рани,  ці  рани  твої,  недоліковані,  незагоєні,
Болі,  ці  болі  –  мої,  прощання,  оскомини,
Те,  від  чого  божеволію,
Те,  що  тебе  поневолює,
Те,  що  здавалося  грою,  –
Все
Забираєш  з  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814366
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Дружня рука

Десь брела любов у найбіднішій одежині …

Кидали  її  в  темряву  й  вогонь,
І  одягали  в  найбіднішу  одежину,
Від  пустоти  у  серці  і  пекучих  скронь
Боліло  все.  А  їй  хоча  б  хвилину  ...  
Десь  постояти  під  мелодію  гітар,
Десь  проспівати  ще  один  рядочок.
А  їй  в  обличчя:  досить  твоїх  чар!
І  порожнеча  порожнечу  строчить  …

А  хто  її  вберіг?  Це  діти  й  вчителі.
Які  вдаванням  не  могли  сховати  щирість.
Над  школою  летіли  журавлі.
І  діти  в  темряві  любити  вчились  …
Взяли  її  й  поставили  на  сцену.
І  просять  хоч  рядочок,  хоч  вірша.
А  вона  каже:  сцена  не  для  мене.
Для  мене  там  де  тепло,  де  душа.

І  де  тільки  взялись  у  неї  крила.
[b]Змахнула[/b],  
[b]посміхнулась[/b],  
[b]полетіла[/b].

І  так  летіла,  що  не  досить  вже  ночей,
Щоб  зрозуміти  все  з  глибин  її  очей.
Не  досить  слів  і  дотику  руки.
Прости  ...  Понеслось  у  віки  ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814370
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Sandra CurlyWurly

На що обертається жінка, якій боліло

На  що  обертається  жінка,  якій  боліло?
Чого  шукає  жінка,  якій  болить?
Як  море,  говорить  хвилями  -  своїм  тілом,
І  тільки  вода  солона  -  не  можна  пити.

Пісок  западає  в  серце,  і  от  -  не  спиться,  
Всезряча  Божа  зіниця  дивиться  вниз,
І  кожна  сторінка  життя  -  із  лицей  і  істин,
І  кожне  прожите  місто  -  Його  душа.

І  кожна  квітне,  із  болю,  ковтає  сльози,  
Палає  неначе  троянда  у  царських  садах.
І  хвилі  скоро  змінять  терплячі  морози,
І  прісна  вода  стікатиме  по  губах.

На  пристань  причалять  відповіді  -
Як  завжди,  з  запізненням,
Пастельні  гранітні  виступи  застигнуть  в  мить.

У  всій  величавості  світу,  його  невизначеності,
В  його  повітряності,  його  приземленості,  на  його  крилах,  
На  кого  молиться  жінка,  якій  боліло,  
Кого  розшукує  жінка,  якій  болить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814365
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Лилея

В Любовь всё равно верю!

Хочется  Любить!
Искренне...нежно...
Отдавая  всю  себя,  без  остатка...
Но...когда  вижу  преграду...
Ухожу...
У  Любви  не  должно  быть  преграды!
Когда  бежишь  с  открытым  сердцем,
А  перед  тобой  закрываются  двери...
Теряешься...
Теряется...
Что  -  то  важное...
Это  ,  как  осколок  от  сердца...
Может  постукать?
Услышит?
Я  стою...немея...
Плачу...
У  меня  доброе  сердце...
Столько  Любви!
В  Любовь  всё  равно  верю!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813391
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Малиновская Марина

< Светит Солнце, и — хочется жить! >


Светит  Солнце,  и —  хочется  жить!
Синева  небес  надеждой  окрыляет,
Что  не оборвётся  в одночасье  нить,
Та,  что  с жизнью  нас  соединяет!

Светит  Солнце, —  радуется  Сердце!
И лучами  тёплыми  наполнена  Душа,
От невзгод  желанье  отогреться,
Стать  сильней,  пред  Богом  не греша...

Светит  Солнце,  и —  желанье  жить!
И не попадать  в силки  унынья...
Но учиться  верить,  искренне  любить,
И расправить  сложенные  крылья!


/  29.11.2011 /

(c)  Марина  Малиновская


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814302
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Ruslantsio

Колєзі

Ти  не  сумуй,  мій  любий  друже,
Лице  своє  від  болю  ти  не  хмур,
Мені  за  тебе  страшно  дуже,
Бо  серце  твоє  проколов  Амур.

Тобі  я  хочу  заліпити  рани,
Щоб  не  лишилось  сліду  кровотеч,
Щоб  не  було  розмов  "душевних",  п'яних
І  в  нікуди  розгублених  утеч.

Ти  не  сумуй,  кріпися  духом,
Не  піддавайся  злій  розпусті  мук,
Побачиш  згодом,  відчайдухо,
Її  торкнешся  ще  тендітних  рук.


                                                                                                     17  листопада  2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814226
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 18.11.2018


dashavsky

Ожина.

[youtube]https://youtu.be/YacLxWzfNlI[/youtube]

Батогами  розповзлась  по  Карпатах  ожина
І  по  землі  колючі  щупалця  пускає.
Раніше  високі  смереки  тут  в  лісі  росли,
Тепер  з-під  неї  тільки    пеньки  виглядають.  

Накрила  зеленим  ковром    лісові  стежки,
Ні  людина,  ні  звірина  проходу  немає...
А  як  з  гори  поглянеш    в  далину  навкруги,
Видно  вдалечінь.  Бо  ліс  уже  не  застилає.

Зникли,  сороки,  ворони,  сойки  та  горобці,
В  гірських  річках  давно  уже  риби  немає,  
Навіть    і  та  жаба,  що  її  повсюди    було,
Біля  берегів  річок,  та  калюж  не  стрибає.

Видніються,  в  шрамах-дорогах  спустошені  гори.
А  де  були    чисті  гірські  притоки  ріки,
Де    риби    осінню    на  нерест  завжди  ішли.
Звиваючись  змійкою,-    дороги    пролягли.
 
І  вгризаються  вони    в  тіло  до  серця  гори́,
А  та  біль  мовчки  терпить,  -  стогнати    не  може.
Та  пройдуть,  мабуть,  не  такі  уже  й  довгі  роки,
Буде  час  розплати.  І  ніхто  нам  не  допоможе...





.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814232
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Di Agonal

Так бывает

Так  бывает,  когда  устаёшь
от  бесконечных  лживых  обещаний.  
Когда  слезами  по  душе  стекает  дождь,  
гася,  казалось  вечное,  в  ней  пламя.  

Так  бывает,  когда  в  никуда
устремляются  чувства  и  взгляды.
Как  уйти,  не  оставив  следа,
если  здесь  тебе  больше  не  рады?

Так  бывает.    Доверьем,  как  пеплом  давясь,
уходить  нам  приходит  время.  
И  тот  самый,    последний  раз,    
ни  с  кого  не  снимает  бремя.  

Так  бывает.    Пора  уходить.  
Густо  писанный  свиток  дороги
раскатать,  развернуть  и  прожить.  
Пусть  виновные  сводят  итоги.

Так  бывает,    что  память,  скользя  по  лицу,  
пишет  музыку  воспоминаний.  
Только  незачем  подлецу
знать  священность  её  заклинаний...

                           12.11.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814284
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


golden-get

Тому , що це є Біблія.

Я  книгу  мудрості  читаю.
Богато  слів,  думок,  подій...
Тендітні  сторіночки  огортаю  -
Вона  для  мене  -  джерело  надій.

Тому,  що  це  є  Біблія.
Не  все  спочатку  розумію  ,
Але  через  який-то  час  і  я,
Все  більше  відчуваю  -  тільки  в  діях

Ми  вибираємо  свій  шлях,
Як  Книги  діючи  особи  -
Ті  що  пройшли  через  колеса  страждань,
Але  наблизились  до  Бога  -

В  думках  без  примх  у  серці  та  бажань  
Купити  славу  навіть  вічність...
Усі  ми  в  прах  підемо  без  вагань.
Але  читання  Біблії  це  дійсність-    

До  Раю,  бо  він  завжди  у  думках  !
А  в  серці  доброму  він  -  вічний
Розгорнута  ця  книга  у  руках,
Як  птиця  в  небі  вільна  ,  крила  як  сторінки  -  чисті...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814266
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Шон Маклех

Підійти до вікна

                                       «Коли  приходить  безмовна  
                                           Й  стинає  бутони  тюльпанів…»
                                                                                                         (Пауль  Целан)

Місто-квітник
Плекає  старий  садівник  
Сивобородий  з  сумними  очима:
Синіми,  наче  шмати  неба*,
У  білих  шатах,
Що  не  брудняться  землею  чорною**.
На  цій  круглій  клумбі,
Що  оточена  мурами***
Цвітуть  тільки  сірі  троянди
Камінні.
І  люди-тюльпани:
Ніжні  й  тендітні,
Наче  вусики  білих  тарганів,
Нагадують  птахам-рокам
Бруньки  та  пуп’янки
Життя-плісняви.  
Квіти  стинає  Безмовна
Незримими  ножицями
Жозефа  доктора****,
Парадигмою  вічності.  
Кому  подарує  
Оці  букети-прогалини,
Пісні  жовтої  глини?
Навіщо  ця  жінка  мовчання
Блискучими  лезами  ранку,
Чорними  бритвами  ночі,
Іржавим  ножем  вечора,
Мідним  серпом  дня
Стинає,  стинає,  стинає
Квіти
Камінні  й  живі.
Стинає,
Обертає  квітник  в  пустку.  

Примітка:
*  -  про  те  що  в  нього  очі  синього  кольору  писав  один  ірландський  книжник  і  містик  XIV  століття  –  Кервол  О’Фаррелл,  що  був  монахом  і  жив  в  абатстві  Маністір  Мор  (ірл.  -  An  Mhainistir  Mhór).      
**  -  не  знаю  чому.  Кажуть,  що  такі  білі  шати  бувають.  Білі  шати  дуже  пасують  до  його  сивої  бороди  і  синіх  очей.  
***  -  не  всі  подібні  квітники  оточені  мурами,  деякі  водою,  як  в  країні  телят…
****  -  доктор  Жозеф  прославився  як  великий  гуманіст  в  Галії  –  країні  хвостатих  птахів.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814255
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Redivivus et ultor

… бо діти пахнуть молоком

…  бо  діти  пахнуть  молоком,
Сорочка  прана  пахне  вітром,
Бо  сонце  котиться  клубком
За  обрій  десь,  в  подІл  крайсвіту,
Бо  губи  теплі  та  п’янкі,
Немов  глінтвейн,  та  ледь  вологі,
Бо  у  замерзлої  ріки
Завчасно  почались  пологи,
Немов  весна,  хоч  за  вікном  –
Плечиста  та  дебела  осінь
Вкриває  світ  брудним  рядном,
Плете,  похмура,  сиві  коси.
А  десь  –мигдаль,  а  десь  –  печаль
І  плачуть  гірко  пізні  квіти,
Закуті  в  крижаний  кришталь…
Чомусь  так  смачно  пахнуть  діти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ulcus

… про запах

[i]коментар  до  твору  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119  [/i]

а  ти  мені  солоно  пахнеш  морем
а  ще  тим  вітром,  що  співає  в  горах
тим  сонцем,  що  пекельно  влітку  шкварить
дощем,  який  сльозить  в  грозу  із  хмари
ти  пахнеш  дотиком  із  теплого  сатину
мурашками,  що  обсипають  спину
шаленим  пульсом  на  моїм  зап‘ясті
тепер  я  знаю,  що  так  пахне  щастя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814143
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Протоієрей Роман

Сильніша за смерть

Авторська  пісня  


Снаряд  рвав  повітря,  неначе  папір,
Ще  мить  і  об  землю  гримне,
А  я  пригадав  твій  квітковий  убір
І  твоє  обличчя  дивне.

Лякливо  сахнувся  військовий  стрій
І  тілом  в  землю  забився,
А  я  пригадав  твої  зорі  з-під  вій,
В  які  ще  не  надивився.

В  живих  з  батальйону  залишилась  треть,
Та  ти  була  мій  порятунок,
Я  певно  знав  –  ти  сильніша  за  смерть,
І  згадував  твій  поцілунок!  

За  друзів  спочилих  годиться  до  дна,
Жало́бою  серце  краєш,
Кохана!  Нічого  не  значить  війна,
Коли  ти  мене  чекаєш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813043
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Протоієрей Роман

Чорная ранета

Авторська  пісня  


Наче  вірш  сонета  пролунав  в  тиші,
Чорная  ранета  у  твоїй  душі
Забубніла  квітом  у  скляне  вікно,
Забубніла  в  серце,  чи  живе  воно.

Так  і  ти,  дівчино,  затишного  дня
Богом  посвятишся  в  білеє  вбрання
І  цвістимеш  доти,  хрест  в  руці  сія,
Чорная  ранета!  Золота  моя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814055
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


геометрія

НЕ ЛЯКАЙТЕСЬ, ЩО ОСІНЬ МИНАЄ…

                       Не  лякайтесь,  що  осінь  минає,
                       Страх  зими  над  простором  завис...
                       Що  війна  наший  цвіт  убиває,-
                       Ось  цього  нам  боятися  слід...

                       Не  лякайтесь,  що  довгі  вже  ночі,
                       І  короткі  сполохані  дні...
                       На  життя  не  заплющуйте  очі,
                       Усміхніться  привітно  зимі...

                       Хоч  зима  ось-ось  уже  прийде,
                       Та  у  ній  теж  буває  добро...
                       Та  й  три  місяці  швидко  відійде,
                       І  повернеться  знову  тепло...

                       Не  лякайтесь  снігів  і  морозів,
                       Негараздів  і  бід  зимових...
                       Все  гнітуче  й  нікчемне  відходить,
                       Та  й  зимою  живим  бува  сміх...

                       Не  лякайтесь,  що  втратили  крила,-
                       На  порозі  не  кращих  вже  літ,
                       Бо  ж  весною  відновляться  сили,
                       Усміхнеться  оновлений  світ...

                       Не  втрачайте  і  Віри,  й  Надії,
                       Бо  ж  зима,  як  завжди  відійде...
                       Не  бува  ніщо  в  світі  довічне,
                       І  весна  своєчасно  гряде!..
 
                       А  весною  тепло  воскресає,
                       І  сміється  небесна  блакить,
                       І  природа,  і  світ  оживає,
                       Спів  птахів  і  струмків  задзвенить...

                       Не  лякайтесь,що  осінь  минає,
                       І  зима  посила  вже  привіт,
                       А  війна  наший  цвіт  убиває,-
                       Зупинити  її  давно  слід!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814072
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Малиновская Марина

< Ты угостил меня вкусным кофе… >


“Кофе,  может,  и  не  всеисцеляющий  эликсир,  но  очень  к  этому  близок”

Лорел  Гамильтон




Ты  угостил  меня  вкусным  кофе...
Остался  горьковатый  привкус  на  губах...
Наши  дела  с  тобой  не  так  уж  плохи!
Нам  есть  о  чём  поговорить,  не  просто  так!

Ты  угостил  меня  вкусным  кофе...
Хотя,  я  —  чайная  Душа,  но  рядом  с  тобой
Могу  полюбить  и  кофе,  это  не  плохо!
Ведь  новое  приносит  Вдохновение  с  собой!

Ты  угостил  меня  вкусным  кофе...
Согрел  Душой  и  взглядом  очень  нежным!
Теперь  Душа  моя  пахнет  тобой  и  кофе...
Появится  вкус,  которого  не  было  прежде...

Ты  угостил  меня  вкусным  кофе...
Как  жаль,  что  быстро  завершился  тет-а-тет...
Дарю  тебе  в  стихах  восторги,  вздохи!
Надеюсь,  что  для  новых  встреч  зажжётся  свет!


/  08.11.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814058
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Іван Мотрюк

Східна канонада.

За  обрієм  сонце  сідає
На  небі  видніє  зоря
Вкраїну  вже  ніч  огортає
Влягається  спати  вона.

На  заході  десь  у  Карпатах
Матуся  вклада  діточок,
Співаючи  своїм  зайчатам,
Про  завтрішній  день  співанок.

На  півдні  десь  там  біля  моря
Де  хвиля  на  берег  біжить.
Дитя  не  відчувши  ще  горя  
Тихенько  в  подушку  сурмить.

На  півночі  там  на  Поліссі,
Де  пахне  соснова  смола,
Хатина  стоїть  на  узліссі  ,
А  в  ній  засинає  маля.

У  сні  посміхаючись  радо
Заснуть  українці  малі,
На  сході  лише  канонада
Заснути  не  дасть  дітворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809230
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 16.11.2018


Лилея

В сердце не должно быть стужи…

Как  хотелось  мне  в  Душе  твоей  остаться...
Не  на  минутку  и  не  на  денёк...
Поговорить...о  самом  главном...
Пригласи  меня  на    "огонёк"!
Я  разные  торты  понапекала  ...
С  зелёным  чаем  посидим...
Вдвоём...
Как  мало  о  тебе  я  знаю...
А  чувствую  ,  что  знаю  давно...
В  сердце  не  должно  быть  стужи!
Горячий...зелёный  чай...с  тортом...
Ты  мне  нужен...
На  Душе  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813397
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Genyk

СОФІЙКА І ОСІНЬ

ВсміхалосЬ  тепле  Літечко
В  красі  собі  жило
І,мовби,не  примітило
Як  в  Осінь  запливло

А  Осінь  так  старалася  
Красою  вчарувать
І  з  Літечком  змагалася
І  нумо  малювать!

Таких  кольорів  в  Літа
Ніколи  не  було
Захоплене  узорами
У  даль  десь  відплило

А  та  все  вимальовує
Осінній  вернісаж
Аж  фарби    закінчилися
Нагрянув  листопад

Куди  ж  краса  поділася
Де  золоті  листки
Дерева  оголилися
Сірі  дощі  прийшли

І  тут  Осінь  побачила
Що  й  Літечка  нема
Сама  вже  зажурилася
На  зміну  йде  Зима
                                                                 GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813803
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Лилея

Радуется сердце!

Люблю
Безусловно
И  нежно...
Это  Чувство  не  знает  границ...
Отдаю...
Просто  так...
Без  надежды...
Свои  Чувства,
Что  в  лучи  Солнца  вплелись...
Отдаю  их  тебе...
Безвозмездно...
Чтоб  теплом  согревали  всегда...
Радуется  сердце!
Прибавилось  Добра!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813887
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Таня Світла

Обійми мене

Ксюші  і  Андрію  Кизило

Обійми  мене,  обійми!
Я  так  довго  тебе  чекала.
Подивилась  про  тебе  всі  сни
і  весь  час  за  руку  тримала.
Пригорни  мене,  пригорни,
приклади  до  серця  як  квітку.
Я  з  тобою  розквітну,  хитни
неба  синь  ніби  дерева  гілку.  
І  тоді  поспадають  зорі
у  волосся  твоє  і  моє,
і  хай  будуть  ті  зорі  прозорі...
Та  ми  знаємо,  що  вони  є.
Посміхається  місяць  привітно,
(може  він  пам’ятає  нас
з  інших  вимірів)  не  безслідно
ми  народжуємось  не  раз.
Може  ми  і  тоді  були  двоє
і  єдині  —  не  розлучить.
Сіли  якось  у  човник  любові
і  пливемо...  чи  вік,  чи  мить.  
Обійми  мене,  обійми,
поклади  у  серце  такою.
Хай  ніколи  не  буде  війни!
Ми  уже  не  одні  —  нас  троє...

Таня  СВІТЛА
05.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793020
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 15.11.2018


Надія Хвиля

Віють вітри з України

***      
Віють  вітри  з  України,
їдуть  діти  з  батьківщини  –
обживатись,  заробляти,
свою  неньку  забувати.
Чужини  ковток  бажАний,
велич  світу,  що  вражає!..
Та  ночами  будуть  снити
рідні  верби,  яблунь  віти,
сад  вишневий  коло  хати,
зсиротілі  батько  й  мати…
Горе,  горе  ще  й  з  бідою…
Віють  вітри  лободою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813874
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Redivivus et ultor

…голос твій ловлю…

Коментар  до  твору  Ulcus    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511


Ловлю  твій  погляд,  голос  твій  ловлю,
Розчинений  у  світу  стоголоссі,
Вже  стало  звичним  те  п'янке:  "Люблю...",
Як,  ніби,  завиток  твого  волосся.

Вже  стало  звичним,  та  щораз  нове
Знаходжу  в  переливах  інтонацій...
Що  світ?!  То  лише  дзеркало  криве,
А  у  кохання  -  безліч  варіацій.

Кохання  -  мед,  кохання  -  тихий  плин,
Бурхлива  річка,  чи  пахуче  жито,
Кохання  -  хміль,  а  чи  -  гіркий  полин,
Одвічний  вибір  -  жити  чи  не  жити.

Перебираємо...  І  знов  -  новий  акорд,
Лише  для  нас  бринять  кохання  струни...
З  тобою  сплетені  в  міцний  сталевий  корд*
І  ритм  сердець  -  твого  "Люблю..."  відлуння.

*Корд  —  міцні  нитки  та  сорт  вовняної  тканини  з  поздовжніми  ворсовими  рубчиками;  обід,  застосовуваний  для  армування  (додання  жорсткості)  конструкції  або  матеріалу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813559
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Астрофічний вірш.

Астрофічний  вірш  (грецък.  astrophos  —  безстрофовий)  —  нерівноскладовий  вірш,  у  якому  відсутнє  симетричне  членування  на  строфи,  рядки  вільно  переходять  від  чотиривірша  у  двовірш  тощо,  посилюючи  розмаїття  інтонаційно-синтаксичних  структур,  сприяючи  увиразненню  поетичного  мовлення.  

Як  різновид  акцентного  вірша  декламаційного  типу,  він  добре  відомий  українській  поетичній  класиці  (“Сон”,  “Кавказ”  Т.Шевченка;  “Чого  являєшся  мені…”  І.Франка;  “Моє  кохання”,  “Шукачам  щастя”,  “Павзи”  М.Семенка  та  ін.),  набуваючи  найокресленішого  вигляду  у  творчості  П.Тичини  (“Плуг”,  “Вітер  з  України”,  “Похорон  друга”).

Астрофічний  вірш  —    вірш  народних  голосінь,  дум  і  поодиноких  старовинних  обрядових  (колядок,  весільних),  історичних  та  баладних  пісень.  На  відміну  від  рівноскладового  із  симетричним  розміщенням  частин  (колін)  у  строфі  пісенного  вірша,  нерівноскладовий  вірш  має  різну  кількість  складів  у  рядку  без  повторення  будь-якої  ритмічної  схеми,  без  усталеного  порядку  римування,  поділу  на  строфи  (куплети).  Якщо  в  піснях  кожна  строфа  має  однакову  ритмічну  будову  та  мелодію  і  мелодія  диктує  ритмічну  схему  (у  голосіннях,  думах  та  ін.  речитативних  творах),  то  ритм  співаної  декламації  пристосовується  до  вимог  відповідного  тексту,  до  його  нерівномірних  віршів.  У  таких  творах  можна  виділити  тільки  певні  більші  чи  менші  групи  рядків  —  тиради,  періоди,  об'єднані  певною  смисловою  завершеністю  і  просто  фізіологічно  придатні  для  виголошення  одним  подихом,  як  оця  тирада  з  "Думи  про  втечу  трьох  братів  з  Азова":

Кількість  складів:

Ой  то  менший  брат,  піший  піхотинець,  11
За  кінними  братами  вганяє,  10
Гей,  на  троє  корінє,  8
На  біле  каміне  6
Та  ноги  побиває,  7
Кров  сліди  заливає,  7
Пісок  рани  засипає,  8
А  все  братів  кінних  доганяє  10

Всі  тиради  (періоди)  різні  за  структурою.  Це  дає  виконавцю  змогу  кожен  раз  імпровізувати.  Ф.  Колесса  твердить,  що  форма  таких  речитативних  творів  дуже  давня,  що  вона  старша  від  їхнього  змісту.
В  поезії  Шевченка  А.в.  відіграє  помітну  роль.  Астрофізм  —  властивість  лірики  Шевченка,  яскрава  прикмета  панування  у  ній  вільної  стихії.  Переважна  більшість  його  поем  скомпонована  нерівними  строфами  (строфоїдами);  лише  кілька  невеликих  ліро-епічних  творів  або  їх  фрагменти  астрофічні  (зокрема,  вірш  баладного  типу  “Чума”  —  перша  його  половина,  написана  4-стопним  ямбом).
Своєрідною  перехідною  формою  між  строфічним  і  астрофічним  віршем  можна  вважати  графічно  не  розчленований  на  катрени  або  дистихи  14-складовий  вірш  з  характерною  для  нього  схемою  римування  хАхА...  на  відміну  від  народного  зразка  з  його  куплетною  завершеністю  (наприклад,  “Заворожи  мені,  волхве”,  “Давидові  псалми»  —  всі  вірші  циклу,  крім  переспіву  псалма  81,  “Між  царями-судіями”;  “Як  умру,  то  поховайте”  та  ін.).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813812
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 13.11.2018


яся

Ти подобаєшся мені.



                       Ну,  не  можна  тебе  не  кохати.
                       Кохання  гріх  втрачати.
                       Ним  душу  ми  рятуєм.
                       Один  одного  на  відстані
                       Вже  відчуваєм.
                       Ось  що  значить  кохаєм.

                       Твоя  душа  в  моїй  душі.
                       І  зовсім  це  не  міражі.
                       Любов  оця  -  блаженства  мить.
                       В  любові  твоїй  так  хочеться  жить.
                       Постійно  в  ній  перебувати.
                       Ну,  як  ці  миті  щастя
                       Не  втрачати?
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813669
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Малиновская Марина

< Чем может быть полезно Селфи? >


Очень  люблю  пешие  прогулки,  они  хорошая  возможность  упорядочить  свои  мысли,  успокоиться,  если  был  взволнован,  и  конечно  же,  увидеть  что-то  новое  или  кого-то  нового...так  и  в  этот  раз,  когда  я  отправилась  на  свой  осенний  променад,  мой  взгляд  упал  на  девушку,  которая  делала  селфи...  Казалось  бы,  ничего  необычного,  ведь  фотографирование  на  фотоаппарат  самого  себя  так  популярно  и  доступно  каждому,  у  кого  есть  смартфон,  но  тем  не  менее  мысли  мои  закрутились...и  вот  в  каком  направлении:

-  я  подумала,  чем  же  может  быть  полезно  селфи,  так  как  первое,  что  мне  бросилось  в  глаза,  когда  я  смотрела  на  девушку-селфистку,  это  неприкрытое  самолюбование,  когда  девушка  понимает,  что  она  красива  и  очень  гордится  этим,  возможно  даже  слишком,  и  на  этом  фоне  становится  заметным  высокомерие...это  невольно  отталкивает...  а  что  же  притягивает?...  тёплый,  добрый  взгляд  и  искренняя  улыбка,  внутренний  свет  Души,  озаряющий  лицо  настоящей  красотой,  вопреки  всем  существующим  эталонам  и  стандартам...  

-  селфи,  как  разновидность  зеркала,  которое  помогает  лучше  рассмотреть  себя  настоящего,  ведь  у  нас  нет  возможности  видеть  себя  со  стороны  каждый  миг,  какие  эмоции  отображаются  на  лице,  да  и  вообще,  с  каким  выражением  лица  мы  идём  по  улице...часто  бывает  так,  что  ты  думаешь  о  себе  со  стороны  —  одно,  а  другие  тебя  воспринимают  совершенно  иначе,  например,  излишнюю  серьёзность  могут  принять  за  злобность...и  т.п....

-  и  если  подвести  итог  под  моими  размышлениями,  то  селфи  —  это  возможность  не  просто  посмотреть  на  себя  со  стороны,  но  и  хороший  повод  лишний  раз  искренне  и  сознательно  улыбнуться,  прежде  всего,  самому  себе,  добавив  солнечного  тепла  в  любой  день  не  только  для  себя,  но  и  для  тех,  кто  увидит  твоё  селфи!  Покажи  миру  свой  внутренний  свет!  И  тогда  то,  что  может  показаться,  на  первый  взгляд,  глупым  и  бессмысленным  обретёт  совершенно  другое  значение...это  станет  распространением  тепла,  добра,  любви,  света...  Улыбайся  искренне,  когда  делаешь  селфи!  Излучай  любовь,  когда  делаешь  селфи!  Красивая  одежда  на  тебе  и  красивый  фон  тоже  хороши,  но  ты  сам,  светлый  и  настоящий,  намного  важнее!  Потому  что  «От  улыбки  хмурый  день  светлей,  от  улыбки  в  небе  радуга  проснется...  Поделись  улыбкою  своей,  и  она  к  тебе  не  раз  еще  вернется»...
И  в  целом,  -  относитесь  к  себе  с  любовью  и  уважением,  и  Вы  притянете  людей,  которые  будут  Вас  любить  и  уважать!

Удачных  Вам  селфи!.....

/    10.11.2018  /

(с)  Марина  Малиновская


*  Слово  селфи,  пришло  из  английского  языка,  selfie,  было  образовано  от  «self»,  что  можно  перевести  как  «сам,  себя».  В  русском  языке  это  явление  может  называться  себяшка  или  самострел.  Вся  его  суть  заключается  в  фотографировании  на  фотоаппарат  самого  себя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813590
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Мизантроп

Кто я такой для тебя?

Кто  я  такой  для  тебя?  Случайный  прохожий
Которому  ты  улыбнулась,  тепло  подарив
От  этой  прекрасной  улыбки  мурашки  по  коже
Есть  в  наше  время  добро.  Это  не  миф

Так  светло  и  тепло,  хоть  на  дворе  и  зима
Главное:  в  душах  остались  крупицы  тепла
Которое  мы  приносим  в  „наши  дома”
Чтоб  наша  жизнь  как  весна  расцвела

Горячие  кофе  и  чай.  Шерстяные  одежды
Не  согреют  так,  как  дружеский  смех
Всё  что  осталось  от  последней  Надежды
Ты  забрала.  Вернувши  мне  радость  дней  тех,

когда  я  был  счастлив,  наивен,  не  одинок
Спасибо.  Нет.  На  всю  жизнь  я  тебя  благодарю
За  этот  вечер,  за  кофе,  за  всё,  за  огонёк
Что  согрел  меня,  в  этом  наивном  раю:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181754
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 11.11.2018


геометрія

Я САМА СОБІ ГОСПОДАР…

                                         Я  живу  у  самотині,-
                                         в  кінці  міста,як  в  селі...
                                         І  сьогодні,  і  щоднини,-
                                         тут  приємно  жить  мені...
                                                                 У  просторі  осяйному
                                                                 розглядаюсь  навкруги,-
                                                                 і  поля,й  садки  розлогі,
                                                                 річка  плинна  й  береги...
                                         Дивлюсь  зрідка  телевізор,-
                                         він  наповнений  брехні...
                                         Я  сама  собі  провізор,
                                         й  сама  собі  на  умі...
                                                                 Знаю,  там  "гризуться"  люди,
                                                                 і  базари  там  гучні...
                                                                 Негаразди  ллються  всюди,
                                                                 несприятливі  й  мені...
                                         Часом  я  іду  до  річки,
                                         води  манять  й  береги...
                                         Притуляюсь    до  вербички,
                                         як  до  рідної  сестри...
                                                                   Там  у  спогади  я  лину,
                                                                   мені  є  що  пригадать:
                                                                   і  дитинство,й  юність  чиста,
                                                                   й  зрілих  років  благодать...
                                         Працювала,як  співала,
                                         повна  сили  і  ідей,
                                         свою  долю  будувала
                                         між  сільських  добрих  людей...
                                                                   Біля  річки  стає  вільно,
                                                                   і  спокійно  на  душі,
                                                                   її  води  течуть  вічно,
                                                                   і  вітри  там  не  гучні...
                                         Жаль  роки  швидко  минають,
                                         та  і  сили  вже  не  ті,
                                         мої  рідні  спочивають,
                                         тому  й  боляче  мені...
                                                                   Є  сусіди  й  більш  нікого...
                                                                   Сад,  город,  квіти  й  кущі,
                                                                   не  залежу  ні  від  чого,
                                                                   варю  каші  і  борщі...
                                         Я  сама  собі  господар,
                                         не  скоряюсь  метушні...
                                         Лише  час  життя  володар,
                                         та  байдужий  й  він  мені...
                                                                   Скільки  житиму  ще  років,-
                                                                   невідомо  це  мені...
                                                                   Не  рахую  своїх  кроків,
                                                                   ходжу  тихо  по  землі...
                                         Жду  дітей  я  і  онуків,
                                         їх  увага  до  душі...
                                         Приїжджають  й  часто  дзвонять,
                                         додають  снаги  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813426
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Дружня рука

Мені до неї не одне життя летіти

Твоя  малесенька  планета.
Мені  до  неї  не  одне  життя.
І  світ  такий  багатий  на  прикмети.
І  все  вперед.  Назад  без  вороття.
А  я  зібрався  все  ж  туди  летіти.
У  музику  твою  пірнув  мов  в  вир.
Там  в  вирі  тому  зможу  я  зустріти
Того,  хто  подорожнім  поводир  …
Лечу  і  роззираюся  у  різні  боки.
Тут  друзі  мої  теж,  трапляється,  летять.
Проскакують  «ворони  і  сороки».
Ті  теж  до  виру  хочуть  аж  пищать  …
Здається,  долетів.
Це  чистий  простір,  де  всіх  питають,  де  твоя  мета.
Чи  ти  назавжди.  Чи  ти  просто  в  гості?
Може  мета  твоя  всього  лиш  суєта?!
Та  ні,  мета  –  це  руки  стиснуті  до  болю.
Це  все  в  очах,  нічого  у  пітьмі.
Коли  люблю  і  я  про  це  говорю.
А  не  тримаю  цілий  світ  в  собі.
Мета  –  коли  все  світить  чистотою.
Яку  не  обікрасти  із  нудьги.
А  ще  коли  лишатися  собою.
А  ще  коли  зі  мною  поруч  ти  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813259
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


m@sik

Хочу до села

Як  я  хочу  до  Села,-
Думка  неминуча...
Де  картопелька  зійшла,
Й  вишенька  квітуча
***
Не  відвести  оченят,
з  поля  -  океану
Від    пухнастих  каченят,
й    квітів  вздовж  паркану
***
Як  же  хочеться  в  Село,
Ранок  там  зустріти,
Там,  де    Батьківське  тепло,
де  були    ми  діти...
***
Де  росте  духмяний  кріп,-
додає  що  смаку,
ну  а  наш  домашній  хліб,-
кращий  від  Біг  маку!
***
Не  почути  добрих  слів,-
стоячи    в  заторах,
в  царстві  хамства  королів,-
На    міськких  просторах...
***
Як  же    хочу  я    туди
Зрозумій    будь  ласка...
Де    квітучії  сади
І  бабусі  казка...
***
Мить,  як  стану  на  поріг,-
як  душа  чекає...
Скільки    пройдено  доріг  -
Краще  місць  не    має!!!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798981
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 10.11.2018


Д З В О Н А Р

ЧУДНІ ДУМКИ, . . А МОЖЕ ПРАВДА…

Всіх    грошей,    ти  не    заробиш,
Всіх    дівчат,  не    переводиш...
Та  й    горілку  всю  не  випєш,
Бо  в  житті  ти  просто  зникнеш.

То  ж  лови  щастя  хвилину,
Закохайся  у  дівчину...
Загуби  у  щасті  розум,
Не  ставай  в  коханні  в  позу...

І  забудь  хто  з  вас    неправий,..
Лиш  би  шлях  ваш  був  яскравий,
Бо  життя  таке    коротке,..
Не  міняй  його  на  "шмотки".

А  знайди  свій  шлях  єдиний
І  прямуй  по  нім  щоднини...
Будь  щасливий  і  коханий...
Й  стане  шлях  твій  бездоганним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754397
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 10.11.2018


Сулнар Ксо

Неопределенное люблю



Я  любил  ее,  но  не  сумел  сказать
Я  не  сумел  себе  признаться
Я  мог  и  завтра  ей  соврать
Поэтому,  не  переставал  сомневаться.

Я  любил  ее,  и  было  тяжело
Я  не  могу  себя  остановить
И  дальше  жить  я  тоже  не  смогу
Но  я  не  знаю  сколько  это  будет  продолжаться.

Я  думал  что  люблю,  
И  здесь  я  ошибался.
Пуста  моя  душа,  
Я  не  любил,  и  даже  не  пытался..

Боязнь  всего,  самого  себя
Бежал  от  тени  светло-русой
Прятался  вдали  миров,  
Сидел  и  ждал,  не  называясь  трусом

И  вот  однажды  осознал
Но  жизнь  остановилась
Ведь  в  каждой  басне  есть  мораль
И  время  изменилось...

Быть  одному  или  любить?
Поставлены  вопросы
Идти  к  любви,  счастливым  быть
Или  остановиться  в  прихожей?!

Опять  пустыня,  с  мыслями  сижу
Опять  не  знаю  похоти  свои
Наверное  скоро  изменюсь,  
И  тут  вопрос,  а  я  сумею?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813192
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Алегорія.

Алегорія  (грецьк.  allegoria,  від  alios  —  інший  і  agoreuo  —  говорю  —  інакомовлення)  —  спосіб  двопланового  художнього  зображення,  що  грунтується  на  приховуванні  реальних  осіб,  явищ  і  предметів  під  конкретними  художніми  образами  з  відповідними  асоціаціями  з  характерними  ознаками  приховуваного.  

Так,  у  поемі  "Кавказ"  Т.Шевченка    незборимий  царизмом  Кавказ  —  Прометей,  а  сваволя  можновладців  над  беззахисною  людиною  в  однойменній  байці  Л.Глібова  —  Вовк  та  Ягня.

У  поезії  І.Франка  алегоричним  образом  борців  за  волю  України  є  каменярі:

Мов  водопаду  рев,  мов  битви  гук  кривавий,
Так  нашi  молоти  гримiли  раз  у  раз;
I  п'ядь  за  п'ядею  ми  мiсця  здобували;
Хоч  не  одного  там  калiчили  тi  скали,
Ми  далi  йшли,  нiщо  не  спинювало  нас.

Алегоричні  образи  переважно  є  втіленням  абстрактних  понять,  які  завжди  можна  розкрити  аналітично,  вони  найяскравіші  у  літературних  байках  і  сатиричних  творах.  На  А.  грунтуються  притчі,  апологи,  параболи,  які  здавна  використовували  у  релігійних  проповідях,  полемічних  творах,  шкільній  релігійній  драмі.
А.  вживав  Г.  Сковорода  у  філософських  трактатах.  Двоплановість  алегоричного  зображення  переважно  із  цензурних  мотивів  маскується  під  езоповою  мовою,  наприклад,  фантазія-сатира  на  2  дії  В.Самійленка  "У  Гайхан-бея".  У  драматичній  поемі  Лесі  Українки  "Оргія"  під  виглядом  турецької  провінції,  окупованої  римлянами  Греції,  зображено  поневолену  Україну.  

А.,  на  відміну  від  метафори,  грунтується  не  на  перенесенні  зовнішніх  ознак  і  властивостей  на  інший  предмет  чи  явище,  а  на  асоціативному  переосмисленні  самої  сутності  явищ  і  предметів  у  їх  сукупності.  Не  варто  змішувати  А.  із  символом,  бо  він  буває  багатозначним,  в  той  час  як  А.  однозначно  виражає  суть  явища  чи  предмета.  Так  само  А.  відрізняється  від  художнього  моделювання  чи  уподібнення,  в  якому  немає  двоплановості  зображення.  Це  стосується  й  міфу.  Тому  народні  казки  про  тварин  не  мають  алегоричного  змісту,  бо  в  них  відсутня  двоплановість  зображення,  персонажі  мають  характерні  від  природи  риси  (хитрість  лисиці,  хижацтво  вовка,  вайлуватість  ведмедя).  Вони  тільки  моделюють  поведінку,  взаємини  людей  (дружба,  гостини,  спільна  праця  тощо).  Інше  —  літературні  казки  чи  сучасні  "химерно-міфологічні",  "химерно-притчеві"  твори:  в  них  авторами  свідомо  закладена  двоплановість  зображення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813216
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Малиновская Марина

< Бывает, случается тёмная ночь Души… >

Бывает,  случается  тёмная  ночь  Души...
На  поводу  у  неё  ты  идти  не  спеши!...
Ночь  пройдёт,  и  наступит  рассвет!
Ты  увидишь  свой  счастливый  билет!...

Надо  просто  пережить!  И  верить  в  Чудо!
Молиться,  и  Ангелов  позвать,  они  придут!
Небесная  помощь  обязательно  будет!
Твои  тревоги  и  печали  незаметно  отойдут...

И  выйдет  Солнце  из-за  туч  в  твоей  Душе!
Озаряя  лучами  новые  смыслы,  идеи,  возможности...
Любовь  и  счастье  на  подходе  к  тебе,  уже!
Забудь  про  все  надуманные  сложности...

Всё  будет  хорошо!  Об  этом  лучше  помни!
Если  случится  ночь  опять  в  твоей  Душе...
Всё  плохое  вырви  из  себя  с  корнем!
Освобождая  место  светлой  красоте!

/  27.09.2018  /

(c)    Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813237
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Амадей

Цілунком осінь плетиво плете

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю  люба  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

До  тебе,  моя  трепетна  любов,
Сьогодні  ллються  з  серця  мого  вірші,
Сьогодні  від  кохання  п"яний  знов,
І  з  кожним  днем  п"янію  більше  й  більше.

А  винувата  може  осінь  ця,
А  може  усмішка  твоя,  така  чарівна,
Ця  осінь  нам  запалює  серця,
Ти  сонця  промінь,  ти  моя  царівна.

Твоі  вірші  я  п"ю  немов  нектар,
І  солов"ями  серденько  співає,
І  в  серці  полум"я  палає  ніби  жар,
І  все  єство  кричить  :"Люблю!  Кохаю!"

З  тобою  я  у  весни  повернувсь,
І  розцвітають  в  серці  квіти  ранні,
До  тебе  я  кохана  пригорнусь,
І  пролуна  моє  палке  зізнання.

І  стелить  осінь  килим  золотий,
Для  нас  з  тобою  долі  рушниками,
І  знову  я  щасливий,  молодий,
Від  поцілунку  спраглими  вустами.

Буяє  осінь,  золотом  горить,
Робить  щасливим  ніжне  твоє  личко,
Неначе  в  юності  кохання  нас  п"янить,
Ти  й  пострункішала,  моя  смерічко.

Цю  осінь  нам  з  тобою  не  забуть,
Серденько  б"ється,  в  грудях  йому  тісно,
Троянди  ніжності  у  грудях  в  нас  цвітуть,
І  ллється  з  серця  лебедина  пісня.

Нехай  ця  пісня  лине  до  зірок,
І  з  космосу  закоханим  лунає,
До  щастя  нам  зробить  лишилось  крок,
І  в  парі  ми  ввійдем  в  ворота  Раю.

Де  круглий  рік  співають  солов"і,
Де  музика  звучить  і  ллються  вірші,
Ми  поєднаєм  доленьки  своі,
В  житті  щоб  нам  не  розлучатись  більше.

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю,  люба,  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810783
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 09.11.2018


Лилея

Всегда юна Любовь!

Самое  большое  богатство  -  Вдохновенье!
Самая  ценная  -  Любовь!
Самое  надёжное  -  Время!
Сердце  -  Весны  цветок!
Чувства  так  тонки́,
Что  Ду́ши  слышат...
Каждый  ритм...
Движение  Души...
А  Любовь  друг  другом  дышит...
Тянутся  друг  другу  ...
Помогают  Чувствам...
Строчки  ...Романтические  стихи...
Всё  это  ,  как  дополненье...
Це́лого...
Наполненного  до  краё́в...
Не  ощущаешь  Время...
Всегда  юна́  Любовь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813179
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Дружня рука

Пекучість

Так  сталося,  що  поділили  серце  на  дві  маленькі  половинки.
А  виявилось,  що  одна  як  сонце,  а  друга  -  лиш  маленька  скринька.
А  як  на  двох  одне,  то  засвітилось,  неначе  променем  навколо  закрутилось.  
Біда  лише  у  тім,  що  розпалилось,  і  так  вогнем  оцим  пече  ...  

Ну  як  вогонь  оцей  тримати  у  руках.
І  сподіватися,  що  десь  в  дощах,  вітрах
розгубить  він  свою  пекучість  незбориму?!
Пусти  його,  нехай  летить  мов  птах.  
Бо  так  не  матимеш  вогню,  а  тільки  вуглик  серед  диму  ...

Впустив  ...  і  вже  усе  навкруг  горить.
Вогонь  несправжній  цей,  не  налякайтесь.
Збудив  усе,  уже  ніщо  не  спить.
Любіть,  боріться  і  прошу́:  не  кайтесь  ...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813142
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Іван Щасливий

Матуся в чужині

Поїхала  матуся    в  чужину...
Далеко  від  дітей,від  свого  дому.
Лише  робота  там,їй  не  до  сну!
Допомогти  немає  кому.

І  не  для  себе,для  своїх  дітей,
Щоб  їм  допомогти,щоб  добре  жили!
Вона  працює,не  стуляючи  очей.
Буває  так,що  вже  немає  сили!

Додому  хочеться  їй,до  рідні!
Обняти  найрідніших,пригорнути...
"Та  ще  не  час  повертатися  мені!"-
Промовить,"  Ще  потрібно  бути..."

                 09.09.2018  р.                  @  Іван  Смик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813116
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Олекса Удайко

БЕЗ ПРЕАМБУЛИ

         [i]"[color="#f04d0c"]Я  бачу  близьку  загибель  тієї  держави,  де  закон  
             не  має  сили  і  перебуває  під  чиєюсь  владою....        
           Там  же,  де  закон    –    владика  над  правителями,  
             а  вони  –  його  раби,  я  вбачаю  порятунок  держави  
             і  всіх  благ,  які  можуть  дарувати  нам  тільки  боги[/color]".
                                                                                                               [b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В  стагнаціях  кровить  вся  Україна,
І  мається  печалями  народ…
Чи  ждав  хоч  хтось  такої  ось  руїни?
Чи  вартий  він  таких  ось  “нагород”?!

Та  все  ж  не  скаже  жоден  з  президентів,
Що  був  він  нікудишній  президент…
На  ску́зу*  ж,    мов,  –  «не  мали  прецедентів»
Лиш  має  право...  двієчник-студент.

Один  –  продав  за  безцінь  наше  «Бласко»
Й  створив  такий,  як  «маємо  ми»,  Крим,
Між  крапельок,  як  по  дорозі  ласка,
Шмигнув  в  кущі  безславно,  невреди́м…    

А  той  –  раз-президентський  строк  учився    
І  ва́йкав**  ще:  «що  строїть  –  підкажіть!»,
А  люд  чекав    рішучості  і  чину…
Натомість  –  торг:  з  сусідами  як  жить...

Бідак-бджоляр  –  мав  гендерні  проблеми    –
У  боротьбі  із  «леді  Ю»    застряг…  
Хоч  не  було  там  жодної  дилеми:
ЄеС-НАТО́  –  не  тонучий  «Варяг»!

Йому  Майдан  вручив  гетьма́н-клейноди
Й  важку  гетьма́нську  кормчу  булаву….
Та  вийшов,  певно,  скоро  в  нього  з  моди
Козацький  дух!  –    Ослабив  тятиву.  

Й  рецидивісту-зеку  на  поталу,  
Що  коїв  як  хозарський  резидент,
Віддав  казну,  і  військо…  Промотали...
Кому  такий  потрібен  президент?!

А  цей,  що  фе́йково  стрибнув  в  бульдозер,
Що  Україну  нищить  квапно  вщент?..
Брехні  й  прожектів  лиш  підносить  дози...
Десь  
                       забаривсь  
                                                               народний  
                                                                                                     президент!  
   
Та  чи  знайдеться  «свій»    в  країні  хлопець?!
Де  Голя,  Піночетенка  найнять?..

А  то  прийде  до  нас  заморський  OPEZ***,
А  з  ним  на  танку  (в  гості)  й    «…-она  мать»![/color]  
[/color][/b]
07.11.2018
_________
 *Оправдання.
   **Нарікав.
   ***Образ,  що  втілює  інтервента:  автор  ще
   пам’ятає  з  війни  німецького  коменданта  селища
   Дігтярів,  що  на  Чернігівщині,  під  цим  іменем.
   Загинув  від    партизанської  кулі  і  похоронений  
   ма  місцевому  ринку  під  вербою.  Пам’ятник,  звісно,
   відсутній…Печально,  та  повчально...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Лилея

Может у Них Сердце на Двоих Одно?

Продолженье  Лета  -
Солнце  светит!
А  почему  деревья  голые  стоят?
Это  Осень!
А  Лето...
Возвращается  который  раз  вподряд...
Видно,  Лето  не  отпустили...
Есть  много  поклонников  у  Него...
Ведь  здо́рово!
Зима  на  пороге...
А  Лето  дарит  своё  тепло...
Как  много  друзей  Его  пригласили...
Прийди!
Побалуй  своим  теплом!
Осень  тёплая!
Радость  подарила!
А  может  Осень  влюбилась?..
В  Лето!..
Может  у  Них  Сердце  
На  Двоих  Одно?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813033
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


яся

І як те щастя втримати?

                             Не  гонися  за  двома  зайцями,
                             А  то  жодного  не  впіймаєш.
                               А  ти  як  гадаєш?
                               Задовільняйся  малим
                               І  не  будеш  таким  злим.
                               
                               І  життя  буде  гарним,
                               Коли  щастя  своє  ти  
                               Зможеш    втримати,
                               Адже  від  тебе
                                 Воно  надумало  тікати.
                                 Щось  не  сподобалось
                                 Йому.
                                 А  ти  спитай  у  себе
                                   -  Чого  тобі,  душе,
                                       Так  багато  треба?

                                 І  комора  твоя  повна,
                                 А  душа  голодна.
                                 І  радості  життя
                                 Уже  не  відчуваєш,
                                 Постійно  про  статки
                                 Лиш  дбаєш.

                                 І  так  вже  привик.
                                 І  топче  душу
                                 Той  захланий  черевик.
                                 А  душа  та  стогне  і  кричить
                                   -  Дайте  но  ще  пожить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812927
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Артур Сіренко

Жовтий потяг Сонце

                       «Сонце,  що  руйнує  цифри  і  числа,  
                         Але  не  лякає  тендітний  сон,
                         Сонце,  що  вкрите  татуюванням,
                         Сонце,  що  пливе  вниз  річкою…»
                               (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

Зі  станції  Падолист
На  жовтому  потязі  Сонце
Ми  їдемо  в  місто  Квітень.  
З  тихого  перегону  Грудень,
Де  навіть  залізо  забуло
Співати  пісню  світла
Гудіти  пеан  надії
На  дрезині  променів  ранку
Поспішаєм  на  станцію  Квітень,
Де  все  так  біло  і  легко,
Де  навіть  старі  сажотруси
Димарів  Судного  Дня
Вдягаються  в  біле,
Наче  вони  капітани
Вітрильників  Сьогодення.
Із  міста  сумного  Осінь,
Де  будинки  зроблені  з  листя  –  
Зотлілого  ще  в  часи  Данте,
Де  замість  бруківки  горіхи
Злущені  білкою  Годі,
Де  замість  вікон  краплини
Дощу  Темного  Часу
Ми  їдемо  в  місто  Квітень.
Пошийте  мені  хламіду
Чи  краще  шляхетну  тогу,
Чи  просто  плащ  вітру,
А  може  лише  сорочку
Довгу  як  наше  чекання
З  білої  парусини  
Зіткану  з  синього  льону…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812928
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Лилея

Осенним днём - Весна!

Сквозь  серое  небо  -  лучик!
Пробился!
И,  улыбнувшись,  сказал:
Любовь  -  большая  Сила!
Чудо!
Осенним  днём  -  Весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812937
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


М.С.

Нудьгую я по Тобі… (переклад з Лилея)

Нудьгую  я  по  Тобі...
А  серце  в  одвіт...
Дочекайся  весни!
Та  осінь  надворі  поки...
Нудьгую  я  по  Тобі...
Давно  відлетіли  птахи...
Я  глянути  хочу  на  Тебе!
Дуже...
В  журбі...
Нудьгую  я  по  Тобі...
Та  розвію  печаль...
Себе  довірю  Душі...
Вона  знає...
Нудьгує...
Й  Тебе  пам'ятає...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812781

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812878
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Kudelya

Я сумую за ним…

Я  сумую  за  ним,не  знаю,
Ще  не  бачила  -  вже  люблю!
Журавлями  роки  пролітають
І  стирають  долю  мою...

Всім  стежини,а  мені  поле,
Йду...В  руках  польові  квітки,
Я  до  них,мов  до  тебе  говорю,
І  цілую  їх  пелюстки...

По  пелюстці  вони  зав'януть,
Не  зуміла  -  не  вберегла...
Як  живеш  ти  без  мене  коханий?
Як  проходять  твої  літа?

Маків  цвіт  все  хита  головою,
В  мені  менше  мрій,сподівань,
Може  це  не  моя,любий,доля?
Жити  так  між  журби  і  зітхань?

Добра  ніч  всіх  зрівняє,всіх  зморить,
І  роздасть  в  подарунок  сни,
Засинаю  -  уві  сні  поговорим,
Хоч  туди,хоч  колись,  прийди...

Бо  сумую,люблю,не  знаю,
Як  світанок  холодний  зустріть.
Щоб  з  надією  знову  йти  далі,
Щоб  без  суму,  ще  день  прожить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752241
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 06.11.2018


Анфиса Нечаева

*****

Я  умом  понимаю,
А  вот  сердцем  нет.
Какой  будет  знаю
На  вопрос  ответ.
Тебя  не  изменить  -
Да  я  и  не  пытаюсь.
Таким,  какой  ты  есть,
Воспринимать  стараюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807710
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 06.11.2018


М.С.

Я так хочу по тілу пройтись.

Я  так  хочу  по  тілу  пройтись,
Доторкатися  легко  губами,
До  принад  Твоїх  і  не  дивись,
Від  емоцій  я  став  трохи  п'яний.

Я  давно  таку  не  зустрічав,
Щоб    мене  більше  долі  хотіла.
Ти  до    мене  прошу  притулись,
Візьми  в  руки  моє  грішне  тіло.

І  відчуй,  як  пульсує  воно,
Так  бажає  в  Тобі  побувати.
Де  у  світі  такого  знайдеш?
Щоб  зумів  Тебе  палко  кохати.

Мені  скажеш,  що  я  не  така,
І  не  хочу  я  взятись  до  діла.
Я  у  найпотаємніших  снах,
Цілу  вічність  до  Тебе  летіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801183
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 06.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Центон.

Центон  (від  лат.  cento  —  клаптевий  одяг)  —  стилістичний  прийом,  який  полягає  в  уведенні  до  основного  тексту  певного  автора  фрагментів  із  творів  інших  авторів  без  посилання  на  них.  Такими  видаються  поезії  Юрія  Клена,  засвідчуючи  культурологічну  основу  та  глибоку  інтелектуальну  пристрасть  в  естетичному  переосмисленні  мистецьких  явищ,  духовного  багатства  української  та  світової  літератури.  

Так,  в  епопеї  “Попіл  імперій”  Юрій  Клен  наводить  рядки  із  сонета  М.Зерова  “Pro  domo”  (“Леконт  де  Ліль.  Ередія  стежки…”),  М.Драй-Хмари  —  сонет  “Лебеді”  (“Я  був  один  із  лебедів…”),  Олега  Ольжича  —  вірш  “Був  же  вік  золотий…”  та  ін.  Ц.  відмінний  від  ремінісценції  тим,  що  у  ній  іде  перегук  мотивів  незалежно  від  ліричного  сюжету,  так  само  і  від  цитати,  коли  чітко  вказано  першоджерело.

Особливої  популярності  Ц.  набув  у  часи  постмодернізму.

Вишукування  і  одержиме  жонглювання  цитатами  і  посиланнями  загнало  самих  постмодерністів  у  своєрідне  «гетто».  Звідси  й  ниття  про  ходіння  по  колу,  про  те,  що  все  вже  написано  і  т.д.  Гра  втратила  легкість  і  посмішку,  а  цитування  стало  виснажливою  самоціллю.  Проте,  підходити  до  цього  процесу  можна  і  творчо.  

Ось  приклад  Ц.  із  поезій  Н.Нєкрасова  та  О.Пушкіна:

Однажды,  в  студеную  зимнюю  пору,
Сижу  за  решеткой  в  темнице  сырой.
Гляжу,  поднимается  медленно  в  гору
Вскормленный  в  неволе  орел  молодой.

И,  шествуя  важно,  в  спокойствии  чинном,
Мой  верный  товарищ,  махая  крылом,
В  больших  сапогах,  в  полушубке  овчинном
Кровавую  пищу  клюет  под  окном.


Інший  метод  комбінаторної  поезії  полягає  в  перестановці  рядків  і  строф  у  вірші,  в  результаті  чого  можуть  виникати  нові  смисли  і  зв'язки.  Проілюструємо  це  твором  відомого  егофутуриста  І.  Сєвєряніна  -  «Квадрат  квадратів».  Тут  в  кожній  строфі  одні  і  ті  самі  слова  в  рядках  міняються  місцями:  

Никогда  ни  о  чем  не  хочу  говорить…
О  поверь!  —  я  устал,  я  совсем  изнемог.
Был  года  палачом,  —  палачу  не  царить…
Точно  зверь,  заплутал  меж  поэм  и  тревог…

Ни  о  чем  никогда  говорить  не  хочу…
Я  устал…  О  поверь!  Изнемог  я  совсем…
Палачом  был  года  —  не  царить  палачу…
Заплутал,  точно  зверь,  меж  тревог  и  поэм…  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812678
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Feelings and Emotions

Ти воскресниш втретє від любові

Ти  воскресниш  втретє  від  любові
Твою  самотність  вкрадуть  журавлі
І  виростиш  ти  кленом  в  вільнім  полі
І  проживеш  свого  життя  щасливі  дні

Відчуєш    в  собі  ти  гаряче  серце
Це  твоє  дихання  з  любові  легкий  хрест
По  схилах  зради  й  вірності  пройдешся
І  зрозумієш  тих  кого  ти  ждеш

Твоя  молитва  є  твоє  спасіння
Під  Божим  ти  крилом  у  моїм  сні
Неначе  сумна  сповідь  прозвучить  моління
Ясних  очей    твоїх  що  сяють  вдалині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812558
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Лилея

Не отвести от Осени свой взгляд…

По  золотому  ковру  ноября
Бегу  в  этот  дивный  листопад!
Опавшие  листья...
Под  ногами  лежат...
Серое  Небо...
Туман...
Грустная  картина  ноября...
Деревья  сняли  свой  наряд...
Но  всё  же...
Как  до́роги...
Все  картины  Осени...
Уже  третий  месяц  вподряд...
Даже,если  се́ро  -
Не  отвести  от  Осени  свой  взгляд...
Всё  по    Божьему  Плану...
У  Природы  нет  зависти...
Осенью  -  листопад...
Зимой  -  снегопад...
Весной  всё  распускается!
А  лето  -  греет...всех  вподряд...
Всех  в  равных  долях  любит  Природа  -  Земля...
Радуюсь,  встречая  начало  ноября!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812325
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Іван Санич

Я не можу жити без тебе

Знову  твої  чари  охопили  тіло  моє  узяли,  як  ті  хмари  сонце  живе.  Я  один  чекаючи  стою  край  землі,  щоб  ти  показалася  тільки  мені.  Повернись  до  мене,  як  до  рідного  краю,  як  мені  жити  без  тебе?-  я  не  знаю...  Твої  чарівні  очі,  що  мають  крила  ти  мій  промінь  ночі,  що  тече  у  жилах.  Твій  погляд  ,  як  місяць  світлий.  Твій  кожний  крок  він  мені  потрібний  і  на  небі  знову  сонце  сховалось  за  хмари  мій  погляд  любові  охопили  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812340
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Малиновская Марина

< От твоего «Merci» повеяло тонко любовью…>

Французский  язык  —  язык  любви  и  романтики,
Красивый,  мелодичный,  напевный  и  изящный...
И  получив  в  ответ  твоё  «Merci»,  такое  манкое
Для  новых  фантазий-стихов,  я  стала  парящей!..

От  твоего  «Merci»  повеяло  тонко  любовью...
И  так  захотелось  тебя  вновь  увидеть!...
Пусть  сложатся  для  встречи  все  условия!
Пока  же,  я  мечтаю  просто  о  любви,  Париже...

Ты  мне  «Merci»,  а  я  тебе  в  ответ  стихи!
Они,  конечно  же,  про  любовь,  L'amour...
Меня,  увы,  не  покидает  романтическая  дурь,
Приятное  волнение  на  глубине  морской  Души...

Спасибо  за  «Merci»,  я  снова  вдохновилась!
От  языка  любви  в  желаньях  новых  закружилась...
Ещё  не  время  говорить  для  нас  "Au  revoir"!
Ещё,  возможно,  разгорится  новых  чувств  пожар!...


/  29.10.2018,  30.10.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

 *    "Au  revoir"  -  это  прощание  по-французски,  Произносится  "о-ревуар".
             «L'amour»  по-французски  -  любовь,  произносится  «лямур»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812188
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Моряк

Усміхнись, не падай, спіймаю


Бути  справжнім  справді  важко,
Та  я  хочу,  щоб  ти  була  щаслива.
Більше  не  плач,  кохана  пташко,
Лети,  забирай  мої  чорні  крила.

Злива...

Холодний  вітер  по  дорозі  додому,
Коли  ти  смієшся,  втрачаю  мову.
Обійму  на  вічність  і  мить  по  тому,
П'янкий  запах  свободи  знову.

Зимову

Розбуди,  якщо  сплю  й  засинаю,
Співай  пустому  трамваю.
Не  одна  --  за  руку  міцно  тримаю,
На  тебе  завжди  чекаю.

Усміхнись,  не  падай,  спіймаю...

Присвячено  Фікусу

24.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812272
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Володимир Верста

Silence!

Люблю!..  Люблю!..  Яке  дзеркальне  слово...
Фатальне...  Унікальне...  Ні!  Мовчу.
Замовкну  назавжди...  І  не  промовлю
Його  ніколи!..  Голосно  кричу

Тобі  це  слово  постаттю  німою!..
Дзеркал  кривих  уже  і  не  злічу
І  образів,  образ...  І  знов  розмови,
Подібні  на  згасаючу  свічу,

Що  догоряє  в  мареві  субстанцій,
Ілюзій,  лабіринтів  самоти,
Нікому  непотрібних  ілюстрацій,
Написаних  на  стінах  без  мети...

І  що  тут  залишилося  в  нас  зараз?..
Одне  це  слово  неосяжне  –  silence!

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  05.06.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794523
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 02.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Анімізм.

Анімізм  (лат.  апіта,  animus  —  душа,  дух)  —  світосприйняття,  базоване  на  переконанні  в  існуванні  духів  як  першооснови  всього  сущого,  на  уявленні  про  природу  як  живу  істоту.  Воно  заклало  основи  первісного  міфологічного  світогляду,  збережені  донині  у  глибинах  етногенетичної  пам’яті,  у  колективному  несвідомому  (архетипах).

А.  притаманний  також  і  монотеїстичним  віросповідуванням  (християнству,  ісламу,  іудаїзму).  Часто  елементи  А.  спостерігаємо  у  фразеологічних  сполуках  антропологічного  характеру  (“іде  дощ”,  “біжить  дорога”  тощо).  Вони  правлять  за  основу  сюжетотворення  багатьох  фольклорних  жанрів  (казки,  легенди,  балади,  замовляння).  

У  художній  літературі  А.  набуває  форм  персоніфікації.  Такими,  зокрема,  постають  образи  вітру,  Дніпра  та  сонця,  до  яких  звертається  Ярославна  у  “Слові  про  Ігорів  похід”,  а  також  природні  явища,  як  наприклад,  у  ліриці  П.Тичини:

Ой,  не  крийся,  природо,  не  крийся.
Що  ти  в  тузі  за  літом,  у  тузі.
У  туманах  ти  сниш…  А  чого  так  сичі
Розридалися  в  лузі.

А.  спостерігаємо  у  пейзажних  замальовках  прозових  творів  М.Коцюбинського,  а  також  у  творах  О.Довженка,  М.Стельмаха,  Лесі  Українки  та  ін.

Ліс  ще  дрімає...  а  з  синім  небом  вже  щось  діється:  воно  то  зблідне,  наче  від  жаху,  то  спахне  сяйвом,  немов  од  радощів.  Небо  міниться,  небо  грає  усякими  барвами,  блідим  сяйвом  торкає  вершечки  чорного  лісу...  Стрепенувся  врешті  ліс  і  собі  заграв...  Зашепотіли  збуджені  листочки,  оповідаючи  сни  свої,  заметушилась  у  травиці  комашня,  розітнулося  в  гущині  голосне  щебетання  й  полинуло  високо  —  туди,  де  небо  міниться,  де  небо  грає  всякими  барвами...  («Хо  (Ранок  у  лісі)»  М.Коцюбинського).  

Старезний,  густий,  предковічний  ліс  на  Волині.  Посеред  лісу  простора  галява  з  плакучою  березою  і  з  великим  прастарим  дубом…  Містина  вся  дика,  таємнича,  але  не  понура,  —  повна  ніжної,  задумливої  поліської  краси…  (“Лісова  пісня”  Лесі  Українки).

У  драмі  О.Олеся  «Над  Дніпром»,  у  якій  художньо  репрезентовано  грані  самобутності  духовної  культури  предків,  висловлена  авторська  позиція  стосовно  героя  та  характеру  його  зв’язків  із  минулим  і  сучасним.
Таїна  народних  звичаїв,  традицій,  обрядів,  система  народних  цінностей  і  моралі  стали  визначальними  для  композиційного  та  ідейно-змістового  аспектів  твору.  

Як  свідчить  епіграф  до  твору,  в  основу  драми  покладено  давні  вірування  в  існування  альтернативного  виміру  життя:

Може,  це  сльози  далеких,
Може,  це  сльози  коханих...
Роси  упали  на  очі,
Роси  з  сльозами  злилися...

А  ось  вірш,  де  О.Олесь  одухотворює  Дніпро:

Дніпро,  Дніпро!  Ти  покохав,
Як  матір,  Україну,
Ти  рідним  братом  її  став
І  другом  до  загину.

Вітри  розчісують  тебе,
Річки  вином  частують,
Русалки  пояс  тобі  тчуть
І  золотом  гаптують.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812147
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Малиновская Марина

< Делай то, что любишь, и будешь счастлив! >

Меня  не  нужно  заставлять  писать  стихи!
Я  рада  каждому  моменту  Вдохновения!
Во  всём,  что  любишь  делать  от  Души
Скрывается  твой  Путь,  предназначение…

Меня  не  нужно  книги  заставлять  читать!
Мне  по  Душе  психологические  знания…
Они  мне  помогают  лучше  понимать
Себя,  других…  и  уходить  от  разочарования…

Не  стоит  «из-под  палки»  делом  заниматься,
Не  будет  в  этом  радости,  развития…
Лучше  потратить  время  на  своё  открытие,  
Любимое  дело  будет  во  всём  окупаться!
                 
Делая  то,  что  любишь  ты  привносишь  качество!
Есть  стимул  оттачивать  своё  мастерство!
Работа  просто  ради  денег  это  батрачество,
Напрасная  трата  времени  жизни  и  здоровья…

Делай  то,  что  любишь,  и  будешь  счастлив!
Дело  по  Душе  из  РАБоты  превращается  в  праздник!
Ты  станешь  изобилен  и  во  всём  удачлив,
Свободен,  как  ветер,  он  сам  себе  хозяин-странник…
         
Меня  не  нужно  заставлять  писать  стихи!
Меня  не  нужно  книги  заставлять  читать!
Меня  не  нужно  заставлять  понимать  духи…
Всё  что  люблю,  будет  бесконечно  вдохновлять!...                                          
         

/  08.06.2018  /

(с)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812055
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Richter

Найкращий день

Цей  день  –  найкращий  у  житті,
його  не  упусти  й  хвилини!
Нехай  прозріння  миті  ті
довіку  музикою  линуть!

Гаряче  серце  кине  страх,
його  диктат  у  бездну  кане,
туманом  на  семи  вітрах
умить  він  назавжди  розтане.

І  дріб’язковість  метушні
залиш  безжально  у  минулім,
щоб  спогади  твої  страшні
в  потоках  радості  втонули.

Ввійди  рішуче  в  щастя  храм,
де  поселилася  свобода.
Відкрий  замки  десятків  брам,
відчуй  найвищу  насолоду!

Надія,  віра  і  любов
хай  в  душу  вселяться  навіки
й  життя  тобі  дарує  знов
кохання  повноводні  ріки!

31.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811998
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Лилея

Обновление прийдёт!

Настоящий  листопад
Дождь,  ветер...
Листочки  летят...
Стали  друг  друга  догонять
Намокли,  опали...
Осень...
Надо  всё  неизбежное  спокойно  принимать...
А  листья...
Ложатся  на  землю...
Один  за  одним..
Тоскливо...серо...
Не  весело  им
Уже  застелилась  листьями  земля
Осталось  их  немного...
Деревья  почти  "голые"    стоят
Такова  Природа...
Должны  смириться  с  Ней
Осень...
Твои  права  недо́лги...
Зима  стоит  у  дверей...
Круговорот  в  Природе
Меняются  друг  за  другом  времена́
Но...  всё  же...
Обязательно!
Прийдёт  Весна!
Опять  запоют  птицы!
Распустится  весною  листок!
Но  пока...
Нужно  смириться  
И  принимать,  что  Дал  нам  Бог!
В  этом  есть  своя  прелесть!
Обновление  прийдёт!
Умирая,  возрождаясь...
Каждому  отведён  свой  срок...
Философия  жизни...
Закономерно  всё...
Не  смотря  на  унылую  погоду,
В  Душе  Светло  и  Тепло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811147
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Richter

Не тратьте час


Не  тратьте  час  на  тих,  хто  вас  не  любить,
кому  ви  збайдужіли  вже  давно,
хто  вас  не  приласка,  не  приголубить,
кому  дорожчі  друзі  чи  вино…

Пройшла  любов,  кохання  вже  минуло,
розбіглись  діти,  внуки  підросли
і  ваша  пам’ять  тягне  вас  в  минуле  –
туди,  троянди  пишно  де  цвіли…

Де  серце  билось,  музика  лунала
хотілось  в  небо  птахом  полетіть.
Пісні  давно  дзвеніти  перестали,
скінчилась  почуттів  високих  мить.

А  поряд  десь  існують  інші  люди
і  в  когось  серце  ніжністю  щемить…
Не  тратьте  час  на  тих,  хто  вже  не  любить,
є  досить  тих,  хто  хоче  ще  любить!

30.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811866
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Володимир Кабузенко

Тополі

Мов  варта  степів  на  кордоні,
Тополі  на  чатах  струнять;
Й  хоча  вони  і  на  припоні,
Все  ж  рвучко  навкруг  майорять.

Могутні  стовпи-хмарочоси,
Щоб  вищисть  свою  довести,
Верхівками  крон  чешуть  просинь
Небесну  постійно  в  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766010
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 30.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Димінутив.

Димінутив  (грецьк.  di  —  двічі,  лат.  minutio  —  зменшення)  —  здрібнілі,  зменшені  форми  певних  слів.  

Зменшувальні  утворення  -  це  похідні  іменники,  що  виражають  значення  зменшеності,  яке  зазвичай  супроводжується  ще  й  значенням  суб'єктивної  оцінки:  позитивної  (пестливої)  або  рідше  негативної  (зневажливої).  

Розрізняють  демінутиви  першого,  другого  та  третього  ступенів,  що  утворюються  від  іменників,  позбавлених  значення  зменшеності:  дівча  >  дівчина  >  дівчинка  >  дівчинонька.  Зменшувальні  утворення  вживають  передовсім  у  розмовній  мові.

Серед  назв  зі  значенням  зменшеності  переважно  з  позитивною  оцінкою  можна  виділити  лексеми  з  таким  частковим  значенням:  1)  зменшені  імена;  2)  зменшено-оцінні  (зменшено-пестливі  або  зменшено-згрубілі);  3)  оцінні  (пестливі).  До  групи  зменшувально-пестливих,  тобто  тих,  що  надають  словам  позитивного  емоційного  забарвлення,  належать  такі  суфікси  іменників:  -к-  о  (татко),  -ок  (дружок),  -ик  (Тарасик),  -ець  (братець),  -иц'-  (а)  (сестриця),  -ичка  (молодичка),  -инка  (дівчинка),  -очк-  а,  -ечк-  а,  -очок,  -ечок  (невісточка,  донечка,  синочок),  -оньк-  а,  -еньк-  а  (  дівчинонька,  бабусенька),  -ун'-  (а)  (матуня),  -ус'-  (а)  (матуся);  похідні  -усеньк-  а,  -унечк-  а,  -уньчик,  -усечк-  а  (бабусенька,  матунечка,  татуньчик,  бабусечка)  та  деякі  інші.

Вони  досить  поширені  у  фольклорі,  відбивають  ліричні  риси  української  ментальності:  

“Іди,  іди,  дощику,
Зварим  тобі  борщику…”

“Копав-копав  криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив  дівчиноньку
Людям  —  не  собі”

Д.  має  у  своїй  основі,  як  і  аугментатив,  не  лише  граматичний  чинник  (здебільшого  суфіксальний:  -еньк-,  -ок-,  -есеньк-  тощо),  а  й  психологічний,  що  віддзеркалено  й  у  художній  літературі:  

“Я  ж  тебе,  милая,  аж  до  хатиноньки
Сам  на  руках  донесу”  (М.Старицький);

“Місяць  яснесенький  
 промінь  тихесенький  
 кинув  до  нас”  (Леся  Українка)

Однак  надмірна  пестливість  такої  поезії,  як  наприклад,  у  творчості  П.Грабовського,  засвідчувала  брак  волі  до  життя  і  тому  заперечувалася  тією  ж  Лесею  Українкою,  представниками  “розстріляного  відродження”  та  “празької  школи”:

Рученьки  терпнуть,  злипаються  віченьки...
Боже,  чи  довго  тягти?
З  раннього  ранку  до  пізньої  ніченьки
Голкою  денно  верти.

У  творах  художньої  літератури  використання  зменшено-пестливих  іменників  сприяє  створенню  ліричного,  емоційного  тону  мовлення,  додаючи  до  основного  значення  зменшеності  відтінки  ніжності,  симпатії.  Уміле  їх  використання  робить  мову  багатою,  різнобарвною,  емоційно  насиченою.  Оцінні  лексеми  служать  засобом  вираження  авторського  ставлення  до  зображуваного.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811785
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Малиновская Марина

< Хожу по лабиринтам нашего с тобой общения… >


Хожу  по  лабиринтам  нашего  с  тобой  общения,
Но  выход  к  светлой  любви  пока  не  предвидится...
Найти  хотя  бы  понимание,  не  потеряв  настроения!
И  постараться  друг  на  друга  не  обидеться...

Хожу  по  лабиринтам  нашего  с  тобой  общения...
Характер  сложный  у  тебя,  и  гордый,  и  загадочный...
И  тем  не  менее,  ко  мне  приходит  Вдохновение!
Пишу  тебе  стихи,  и  отправляю,  как  подарочки...

Хожу  по  лабиринтам  нашего  с  тобой  общения...
Хотелось  бы  выход  найти  к  пониманию,  свету!
Который  показал  бы  тебя  настоящего,  и  как  озарение,
В  Душе  появились  бы  о  тебе  на  вопросы  —  ответы...

Хожу  по  лабиринтам  нашего  с  тобой  общения...
Изучаю  твой  мир,  и  себя  раскрываю  попутно
В  новых  эмоциях  и  очень  контрастных  чувствах...
Всё  неожиданно  с  тобой!  И  есть  желание  продолжения...

Хожу  по  лабиринтам  нашего  с  тобой  общения,
Но  выход  к  светлой  любви  пока  не  предвидится...
Время  покажет,  какое  у  нашей  встречи  значение,
И  сможем  ли  по-настоящему  мы  сблизиться?...  

/  22.10.2018  /

(c)  Марина  Малиновская



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811684
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Олекса Удайко

ВИШИВАНЦІ

[i]Вишита  сорочка  –  це  щось  святе,    духовне,    сокровенне.  
У  вишиванках  наші  древні  пращури  різними  кольорами  та  
візерунками  волею  мудрого  Грааля  зашифровували  добру  
долю  -  щастя,  радість,  любов,  багатство.  Матері  вишивали  
сорочки  дітям,  аби  їх  майбутнє  було  світлим  та  радісним.  
А  кожна  з  дівчат  мала  вишити  сорочку  своєму  нареченому,  
щоб  подружнє  життя  видалось  щасливим  та  безтурботним...  
Але...  Про  все  інше  -  нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину  здавна  вабили  прикраси…
І  одягались  чепко  –  як  годиться,  
Та  не  гнівили  й  спраглого  Пегаса:
Давали  з  рук  джерельної  водиці….

І  так  було  від  ро́див  і  до  згину  –
Буття  своє  барвисто  гаптували…
Бо  вишивка  –  це  роду    берегиня
Й  рунічна  мова  мудрого  Грааля.

А  зараз  що?..    Державні  кар’єристи  
Квітчають  барвами  сумління  й  лиця…  
Поети  ж  куплені  й  семі-лінгвісти  
За  гріш  розписують  діла  їх  ниці!                          

І  множаться  в  країні  «вишиванці»,
А  ще  хутчіш    –  «артисти-гопаківці»…
Й  кують    свавільно  душ  залізні  ланці,
Каляючи*  свобідних  бандерівців…  

І  наряджають  розум  "в  шаровари",
А  тіло  –  "у  гаптовані  жупани",
Маскуючи  нечувані  кошмари,
Що  творять  "при  дворі"  пани  і  пані.

То  ж  схороніть  як  символ  одежину.
Примі́ряйте  в  свята  і  натщесерце…  
І  слів  святих  не  кидайте  у  спину  –
Нехай  блукар  знайде  своє  озерце!  

Бо  десь  у  надрах    копиться  фасола…**  
Чи  нам  не  схоронити  «вишиванців»
Нащадкам  нашим…    у  консервній  банці,
Як  оселедців  
                                                   пряного  
                                                                                         посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018      
_________
*Каляти  -  ганити.
**Фасола  -  журба.

[b]Примітка.  [/b]В  цьому  вірші  автор  ризикнув  
подати  слово  "вишиванці"  у  називному    відмінку    
множини,    а    не    в  давальному  однини,  що  надало  
йому  нового  значення.  Такий  неологізм,  на    думку  
автора,  цілком  слушний,  з  огляду  на  злободенність  
теми  "вишиватності"  та  "шароварщини"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Артур Сіренко

Доволі

Доволі  

                     «Тепер  вже  достатньо  листя,
                           Щоб  розтлумачити  подих  вітру…»
                                                                                                       (Пауль  Целан)

Доволі  листя,
Забагато  насипала  ти,  Осене.
Повний  міх,
Ще  й  дороги  всі  засипано,
Всі  шляхи,  всі  стежки,
Всі  подвір’я,
Всі  левади  і  всі  могили  –  
Все  засипано….
І  то  жовтим,  багряним  –  
Кольорами  минулого,
Кольорами  сторінок
Книг  зотлілих:
В  яких  було  все  написано,
Але  не  знайшлось  нікого,
Хто  б  міг  зрозуміти
Хоч  літеру.
Доволі  вже  листя:
Щоб  нас  поховати,
Щоб  все  заховати,
Щоб  все  заперечити  –  
Все  –  навіть  Час…

Доволі  вже  листя:
Кожен  листок    -  це  сторінка
Книги  старого  алхіміка  –  
Містика  і  чорнокнижника.
Забагато  істин:
Навіть  для  мене  –  
Прочанина…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811453
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Юхниця Євген

У банку бабця сплачує, дівахи - за віконцем

У  вічі  впало,  що  в  нас,  владі  –  не  до  нас...
...У  банку  біля  королівського  віконця
Із  наворочених  дизайнерами  клякс  -
Горбатилсь  пенсіонери:  у  долонцях
Перераховували  гривні,  по  одній  -
За  воду  сплачували,  за  житло,  за  ...сніг...

А  на  контрасті,  за  віконцем  –  дужі  й  вдягнені
Перемовлялись  відсторонено  від  бабць
Дівки-касирки  з  фітнес-залів,надухм,янені,
Які  не  думали,  що  стануть  теж  у  нас  –
Колись  такими  ж  безпорадними  і  немічними.
...А  бабці  -  три́мали  одна́-одну́  за  плечиньки.

26.10.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811478
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Дружня рука

Розмовляти можна очима

Писати  можна  рукою,  очима.
Давати  відповідь  значиму.
Словами  такими  нічиїми,
Думками  такими  не  своїми  …

Вона  так  хотіла  чаю,  виходячи  з  кімнати,
А  повернулась  з  бокалом  вина.
Вона  так  хотіла  цілу  ніч  протанцювати,
А  блукала  дощами  і  містом  одна.
Вона  так  хотіла  в  свої  долоні  все  щастя  своє  зібрати,
А  полетіла  кудись  сама  …

Вона  так  хотіла  до  моря,  але  виграли  битву  гори.
Вона  так  хотіла  струн.  Опинилась  серед  гірських  лун.
І  тепер  все  в  одне  зібрати,  і  тепер  себе  саму  впіймати.
Чи  не  треба  уже  ловити?  Так  хотілось  таку  упізнати..

Розмовляти  можна  руками,  очима.
Дуже  рідко  потрібно  словами.
І  ніколи  не  треба  плечима.
Плечі  ходять  навколо  кругами  …
Озираються  перехожі    -  
Такі  близькі,  такі  несхожі.
Здається,  іноді  так  близько,
Почав  іти  і  раптом  слизько.
Здається,  іноді  далеко,
Тоді  летиш,  немов  лелека.
За  мить  вже  поряд,  бачиш  сни.
Куди  це  ми?  Куди  вони?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811422
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Капелька

Разлила осень благодать,

Какой  чудесный  аромат,
Сравнимый  разве  что  с  весной.
Он  тоже  может  вдохновлять
И  даже  насыщать  собой.

Разлила  осень  благодать,
Она  умеет  почудить.
Стал  воздух-  супер-концентрат.
Мгновенья  добрые  ловить.

И  лёгкие,  как  механизм
-Он  рад  себя  подзарядить.
Ходи,  дыши  и  весь  туризм,
Но  многим  хочется  курить.

Ходи  и  радуйся  душа
Природе,  жизни  и  семье.
Люби  в  любые  времена,
Но  помни  всё-же  о  войне.

Война  не  смотрит  календарь,
Ведь  у  неё  свои  права.
Ей  не  прикажешь-  "не  ударь".
На  то  она  и  есть  война.

Но  осень  скажет,  что  зима
Уже  прокладывает  путь
И  каждый  день  календаря
В  снега  всех  может  окунуть.

И  если  холодно  в  душе,
То  даже  летом  в  ней  мороз,
А  если  свет,  любовь  в  тебе
-Там  миллионы  алых  роз.

И  осень  всё-таки  права,
Она  умеет  научить.
Есть  осень  жизни  и  зима,
Но  каждый  может  добрым  быть.

                           Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811419
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Дружня рука

Перебираючи струни гітари

Перебираючи  струни  гітари,
Розганяю  свій  сум  я  і  хмари,
Обертаю  піснями  планету,
Це  ж  гітара.  А  не  сигарета  …

Вона  теж  проявляє  характер,
Музикант  ти  чи  просто  бухгалтер?!
Що  даремно  натягуєш  струни?
Це  ж  пісні.  Не  проводки,  а  шхуни  …

Відставляючи  гордо  гітару,
Що  не  хоче  з  тобою  у  пару,
Ти  одразу  про  це  пожалкуєш,
«Спробуй  ще  раз»    –  від  неї  почуєш  …

Мабуть  нас  з  нею  просто  замало,
Щоб  слова  раптом  піснею  стали,
Поки  ти  десь  світами  блукала,
Ця  гітара  мене  розважала  …

Поки  виконав  всі  обіцянки,
Просидівши  до  самого  ранку,
Вже  немає  коли  взяти  в  руки
Цю  шалену  і  щиру  панянку  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811329
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Жора Гарпунов

Як це можна забути?

Хата  для  людини  є  і  фортецею,  і  храмом...
З  нею  починається  лиш  пізнання  цього  світу.
Лагідний  родинний  затишок  хворіє,  коли  сам.
Ласка  матері  і  доброта  віє  досі  звідти,

Там  навчилися  ми  добре  хліб  і  сіль  цінувати,
Шанувати  батька  й  матір.  Як  це  можна  забути?
Бути  терплячим  і  чесним  та  старих  поважати...
Де  сьогодні  наш  розум,  чим  прояснити,  розкути?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809351
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Юхай

После дождя.

Капли  на  стекле
Видишь,  едва  заметно
Подрагивают.
А  может  в  каждой  из  них
Есть  сердце  как  и  у  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811243
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Епіфора.

Епіфора  (грецьк.  epiphora  —  перенесення,  повторення)  —  стилістична  фігура,  протилежна  анафорі,  повторення  однакових  слів,  звукосполучень,  словосполучень  наприкінці  віршових  рядків,  строф  у  великих  поетичних  творах  (в  романі  у  віршах),  фраз  —  у  прозі  чи  драмі.  Вживається  задля  увиразнення  художнього  мовлення.  Особливого  смислового  значення  Е.  набуває  у  поєднанні  з  анафорою:

—  У  тебе  задовгі  руки,  —  сказав  Прокруст,
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгі  ноги,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгі  вуха,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгий  язик,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  завелика  голова,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий…

(Надія  Кир’ян).

«...Вернітеся!»  —  «Не  вернуться!  —
Заграло,  сказало
Синє  море.  —  Не  вернуться,
Навіки  пропали!»  (Тарас  Шевченко,  "До  Основ'яненка")

Стилістичний  прийом  повтору  одних  і  тих  самих  звуків  у  кінці  суміжних  слів  у  поетичних  рядках  (рима)  є  за  своєю  суттю  граматичною  епіфорою:

За  роком  рік,  за  століттям  століття…
Що  ж  обурюється  чоловік,
Цей  злак  земної!…
(Ф.  В.  Тютчев)

Наведемо  також  яскравий  приклад  використання  лексичної  епіфори  –  повторення  в  кінці  рядка  одного  й  того  ж  слова:

Сили  дано  мені  долею,
Удача  дана  мені  долею,
І  невдача  —  долею;
Все  в  світі  звершується  долею.

(М.  Гаспаров)

Наведемо  вірші  Сергія  Островова  як  приклад  риторичної  епіфори.
Перше  слово  дитина  сказала:

–  Мама!
Виріс.  Солдатом  прийшов  на  вокзал.
–  Мама!
Ось  в  атаці  на  димну  землю  впав.
–  Мама!
Встав.  І  пішов.  І  губами  до  життя  припав.
–Мама!

Епіфора  –  не  бідніша,  а  більш  делікатна,  ніж  анафора.    Вона  вимагає  навколо  себе  особливої  уваги,  адже  породила  ряд  класично  впорядкованих  твердих  форм:  тріолетів,  секстин,  ронделів…

Суцільна  епіфора  має  місце  в  народному  епосі,  а  також  у  віршиках  для  засвоєння  малюками  нових  слів.  Зловживати  такими  стилістичними  фігурами  небажано.  Їх  треба  використовувати    як  прикрасу  для  корони  вірша.

У  поетичному  творі  Е.  часто  зливаються  з  римою,  зокрема  в  ліриці  народів  Сходу  (газель).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811171
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Genyk

ЧАРИ ЖІНОЧІ




Жіноча  ніжність  це  безсилля
Мужчин,що  падають  до  ніг
Вона  прихилить  надміцного
Розтопить  так,як  сонце  сніг

У  ній  потонеш,як  у  морі
Не  вирвешся  з  полону  чар
Не  пояснити,сиві  ж  скроні
А  ти    підстрибуєш    до  хмар

Хоч  раз  потрапиш  у  ці  сіті
Уже  не  вирвешся  ти  сам
І  все  блукатимеш  по  світі
Шукаючи,  той,ніжності  дурман


                   GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800987
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 24.10.2018


vektor

Октябрь подарит розы ноябрю

Октябрь  грустит  в  риторике  своей,  
Рукой  и  словом.,  страстная  планета,    
В  садах  пожухлой  зелени  и  цвета  
Кружится  заплутав  в  орбитах  дней.      

Где  север,  юг,  подскажут  птицы  лишь,  
Сгорают  краски,  пламенеет  роза;  
Ноябрь,  декабрь  ли  для  неё  угроза,  
Неведомо...  В  душе  любовь  хранишь.?      

Внезапно  осознав  беду  свою  -  
Уйти  и  не  вернуться  раньше  срока..,  
Всплакнув,  подвластен  дуновенью  рока,  
Октябрь  подарит  розы  ноябрю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811142
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Малиновская Марина

< Если я тебе нужна, то ты меня найдёшь! >


Если  я  тебе  запала  в  Душу,  ты  меня  найдёшь!
Если,  вдруг,  мы  потеряемся  из  жизни  вида...
По  желаньям  Сердца,  как  по  компасу,  ко  мне  придёшь,
Мои  знаки  для  тебя,  как  Солнца  свет,  разлиты...

Если  я  тебе  нужна,  то  ты  меня  найдёшь!
Если  ты  во  мне  почувствовал,  узнал  родную  Душу!...
Путешествуя  из  жизни  в  жизнь,  ко  мне  опять  придёшь,
Преодолевая  стойко  ветер,  холода  и  стужу...

Если  я  в  твоей  Душе,  то  ты  меня  не  потеряешь!
Сердце  приведёт  тебя  ко  мне,  в  который  раз...
В  глубине  своей  -  ответы  все  давно  ты  знаешь...
Остаётся  написать  наш  вдохновляющий  рассказ!...


/  29.09.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811148
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Д З В О Н А Р

КРИК ДУШІ, . . ЧИ ПОКЛИК СЕРЦЯ (уже з доповненням)

Ой  не  "благодарною"  справою  рішив  я  зараз  зайнятись.  Так  вже  вийшло,  що  не  можу  стиматись,  бо  понесло  наших  сайтовських  поетів  в  "безконечную  Даль"...  (Маю  на  увазі  не  того  Даля,  що  склав  словник,  а  щось  невобразиме  і  безконечне,  де  зовсім  відсутня  логіка...)    Колись  вченими  називали  людей,  які  були  навчені  буквам,  цифрам  і  могли  викладати  думки  на  папері.  Тепер  вченим  вважають  тих,  хто  захистив  дисертацію  на  тему  необхідну  людству.  Але  в  більшості  сьогочасних  "вчених"  вміють  тільки  писали,  думка  в  їхніх  творах  майже  рівна  нулю.  А  поети  це  ті  ж  дипломанти  -  майстри  слова  і  думки...    Чи  може  тільки  "слова"...  Бо  приєднують  слово  до  слова,  як  "горбатого  до  стінки"  в  надії,  що  з  цього  щось  вийде.  А  якщо  не  вийде  -  то  ж  за  це  не  б'ють  та  й  совість  не  мучить...    І  народжують  тисячі  комбінацій  з  букв  чи  слів  (чуть  не  написав  комбінацій  з  трьох  пальців)...  Одні  автори  вважають  ,  що  їхне  творіння  геніальне,..  другі  регочуть  над  тими,  хто  їх  творіння  сприйняв  всерйоз...
 От  наприклад,  вчора  один  творец  просить  прокоментувати  його  "творіння",  як  він  сам  висловився.  Написав  він  14  віршів,  але  сам  не  прокоментував  ні  одного  чужого,..  але  просить  в  чаті  -  коментуйте  мої  вірші...  Написав  -  коли  прокоментуєш  1400  чужих  -  (по  100  на  кожний  свій  вірш.  В  нас,  в  більшості,  виходить  по  10),  пиши  свій  новий  -  прокоментую...
 Сьогодні  новий  поет  написав  один  вірш  і  в  чаті  -  "чекаю  критики":

Богом    був    вбитий
В    нужденну    хвилину.
Не    рай    буде    завтра,
А    пекло    щоденне.
Хороший    початок
Поганий    кінець
Бог    не    надія,    
Бог    не    творець.
Віра    в    молитву
І    щасливий    кінець.
А    смерть    подолає?
Бог    Ваш    -    митець.
Любиш    його?
Нещасна    любов.
Побачить    тебе    і    забере    в    полон.
Не    рай    і    не    пекло
Згниєш    ти    в    землі.
Сьогодні    і    завтра
Ти    будеш    в    труні.

Так  про  що  вірш?..  Де  тут  думка,..  де  тут  логіка?..
І  коментують,  і  критикують...    Рекомендують  тримати  певний  ритм,..  другі  вважають,  що  може  піти,  як  пісня  під  бандуру...  (не  то  всерйоз,  не  то  здуру...),    наприклад,  як  пісня  з  "шостої  палати".  Та  то  так  -  в  кожного  своє  бачення...
Але,  якщо  Бог  почує  той  спів,  то  мабуть,  забере  і  той  остаток  логічного  мислення...
 Ох,  і  до  чого  приводить  творчий  ентузіазм  -  до  нових  "перлів"...  Але  хоч  до  таких,  які  можна  було  б  читати,  коментувати,  а  то  і  захоплюватись...
 Читаю  в  останій  час  вірші  наших  поетів  і  часто  не  знаю,  що  і  сказати...  Критикувати  не  хочется,  бо  з  цього  ніякого  толку,  а  на  добре  слово,  якось  язик  не  повертається,  бо  навіть  і  на  позитивні  коментарі  не  відповідають...  От  я  знайшов  вихід  -  читаю  свої  старі  вірші  та  коментарі  на  них  -  навіть  досить  часто  буває  дуже  інтересно...  Десь  на  якомусь  поетичному  сайті,  читав,  що  об'явили  конкурс  на  кращий  коментар...  І  між  іншим  дуже  правильно  -  бо  якщо  поет  не  може  сформулювати  цікаво  думку,  то  що  він  може  сазати  в  своїх  віршах...  Ох,  думки,..  думки...  і  як  вас  цікаво,  і  захоплююче  вилити  на  папір...  Діліться,  пропонуйте...  поети!
Творчого  натхнення  вам  всім,  поети!...

А  вчора  (09.10.2018р.)  потрапила  на  очі  цікава  статя,  як  в  Академічних  Наукових  Журналах  займаються  фальсифікаціями...  То  що  вже  говорити  про  поезію,  де  допускається  "художне  фантазування"...    Але  це,    я  думаю,  не  повиноСтимулювати  "гру  в  варята".  Все  ж  таки  Слово  повино  бути  художним...
Читайте  статю.  Я  думаю,  що  вона  розбудить  в  багатьох  емоції  та  думки...


/  Среда,  Октябрь  10,  2018  

Украинский  аналитический  портал  
Аналитический  журнал
ALTER  IDEA
 
Политика,  экономика,  культура,  идеология

�������  �  Наука  и  технологии  �  Как  фальсифицируется  наука
Как  фальсифицируется  наука

Несколько  лет  назад,  редакторы  двух  самых  престижных  медицинских  журналов  в  мире  признали,  что  «значительная  часть  научной  литературы,  возможно  половина,  может  оказаться  ложью».

 «За  последнее  десятилетие  ситуация  вышла  из  под  контроля:  достоверная  научность  невозможна,  когда  рациональный  дискурс  контролируется  штурмовиками,  в  данном  случае  гей-активистами,  которые  с  фанатическим  абсолютизмом  претендуют  на  исключительное  обладание  истиной».
Очередное  подтверждение  плачевного  состояния  современной  научной  литературы  представили  трое  учёных  —  Джеймс  Линдси,  Хелен  Плакроуз  и  Питер  Богоссян,  которые  в  течение  целого  года  проводили  дерзкий  социальный  эксперимент.  Они  намеренно  писали  совершенно  бессмысленные  и  даже  откровенно  абсурдные  «научные»  статьи  в  различных  областях  социальных  наук,  чтобы  доказать:  идеология  в  этой  сфере  давно  взяла  верх  над  здравым  смыслом.
Свои  настоящие  имена  диссиденты  от  научного  мира  раскрыли  сами,  написав  открытое  письмо  под  названием  «Академические  жалобные  исследования  и  коррупция  учёности»  и  рассказав  о  своем  эксперименте.
Работы  писались  под  вымышленными  именами  и,  как  и  предполагали  их  авторы,  успешно  проходили  проверку  и  печатались  в  уважаемых  рецензируемых  научных  журналах.  А  одна  из  наиболее  абсурдных  статей  —  о  том,  что  секс  между  собаками  в  парке  необходимо  рассматривать  в  контексте  культуры  изнасилований,  —  даже  была  отмечена  специальной  наградой.
Наука  ставит  своей  целью  установить  истину,  настаивают  авторы,  но  в  области  социальных  исследований  истина  уже  давно  мало  кого  интересует.  По  их  утверждению,  в  отдельных  областях  социальных  наук  «прочное  (если  не  доминирующее)  место  заняли  научные  работы,  в  основе  которых  лежит  не  столько  поиск  истины,  сколько  внимание  к  злоупотреблениям  и  различным  проявлениям  социальной  несправедливости.  Главное  —  это  соответствие  идеологическим  нормам:  выражение  поддержки  «униженным  и  оскорбленным»  и  осуждение  угнетателей  всех  мастей.Авторы  таких  работ  все  чаще  оказывают  давление  на  студентов,  администрацию  и  сотрудников  других  факультетов,  заставляя  тех  выражать  поддержку  своим  взглядам.  При  этом  взгляды  эти  абсолютно  не  являются  научными»,  —  утверждают  авторы  открытого  письма.  В  результате  серьезные  журналы  печатают  абсурдные  работы,  поскольку  «человек,  который  ставит  под  вопрос  любые  исследования  в  области  идентичности,  привилегий  и  угнетения,  рискует  быть  обвиненным  в  узколобости  и  предубежденности».
В  августе  2017  года  Линдси,  Богоссян  и  Плакроуз  под  вымышленными  именами  направили  в  уважаемые  и  рецензируемые  научные  журналы  20  статей,  оформленных  как  обычные  научные  исследования.
Тематика  работ  варьировалась,  но  все  они  были  посвящены  различным  проявлениям  борьбы  с  социальной  несправедливостью:  исследованиям  феминизма,  культуры  мужественности,  вопросам  расовой  идентификации  и  сексуальной  ориентации,  бодипозитива  и  так  далее.
В  каждой  статье  выдвигалась  какая-либо  радикально-скептическая  теория,  осуждающая  тот  или  иной  «социальный  конструкт»  (например,  гендерные  роли).  При  этом  сами  работы  были  откровенно  абсурдными,  авторы  намеренно  писали  их  с  долей  юмора,  позволяющей  усомниться  в  серьезности  исследования.
С  научной  точки  зрения  статьи  не  выдерживали  никакой  критики.  Выдвигаемые  теории  не  подтверждались  приводимыми  цифрами,  иногда  ссылались  на  несуществующие  источники  или  работы  того  же  фиктивного  автора  и  так  далее.
Например,  в  одной  из  работ  предлагалось  дрессировать  мужчин,  как  собак.  В  другой  —  заставлять  белых  студентов  слушать  лекции,  сидя  на  полу  аудитории  закованными  в  цепи,  в  качестве  наказания  за  рабовладение  их  предков.
В  третьей,  крайняя  степень  ожирения,  угрожающая  здоровью,  поощрялась  как  свободный  выбор  здорового  человека.  В  четвертой  предлагалось  считать  мастурбацию,  в  ходе  которой  мужчина  представляет  в  своих  фантазиях  реальную  женщину,  актом  сексуального  насилия  по  отношению  к  ней.
В  статье  «Собачий  парк»  утверждалось,  что  исследователи  ощупали  гениталии  почти  10  тысяч  собак,  опрашивая  их  владельцев  по  поводу  сексуальной  ориентации  питомцев.  В  статье  «Грудь»  ученые  всерьез  задавались  вопросом,  что  же  привлекает  в  женщинах  гетеросексуальных  мужчин.  А  одна  из  статей  на  тему  феминизма  —  «Наша  борьба  —  это  моя  борьба»  —  и  вовсе  была  несколько  перефразированной  главой  из  книги  Адольфа  Гитлера  «Майн  Кампф».
«Не  буду  врать,  мы  здорово  повеселились,  работая  над  этим  проектом»,  —  признается  Джеймс  Линдси.
Чем  закончился  эксперимент
Из  20  написанных  работ  по  меньшей  мере  семь  были  отрецензированы  ведущими  учеными  и  приняты  к  публикации.  «По  меньшей  мере  семь»  —  потому  что  еще  семь  статей  находились  на  этапе  рассмотрения  и  рецензирования  в  тот  момент,  когда  ученым  пришлось  остановить  эксперимент  и  раскрыть  свое  инкогнито.
Единственный  вопрос,  который  возник  у  одного  из  рецензентов  —  действительно  ли  исследователи  наблюдала  в  городском  парке  Орегона  «по  одному  собачьему  изнасилованию  каждый  час»  и  не  нарушили  ли  они  неприкосновенность  частной  жизни  собак.
Статья  «Собачий  парк»  (полное  название  —  «Реакция  людей  на  культуру  изнасилования  и  проявления  нетрадиционной  сексуальной  ориентации  в  собачьих  парках  Портланда,  штат  Орегон»)  была  опубликована  научным  журналом  Gender,  Place  and  Culture  —  и  высмеяна  в  соцсетях.
Опубликованное  «исследование»  было  столь  смехотворным,  что  привлекло  внимание  не  только  серьезных  ученых,  указывавших  на  его  абсурдность,  но  и  журналистов,  попытавшихся  установить  личность  Хелен  Уилсон.
Когда  в  начале  августа  корреспондент  Wall  Street  Journal  позвонил  по  номеру,  оставленному  авторами  в  одной  из  редакций,  ему  ответил  сам  Джеймс  Линдси.
Профессор  не  стал  скрываться  и  честно  рассказал  о  своем  эксперименте  —  попросив  лишь  пока  не  делать  его  достоянием  широкой  публики,  чтобы  он  и  его  друзья-диссиденты  могли  досрочно  свернуть  проект  и  подвести  его  результаты.
В  результате  разоблачительная  статья  в  WSJ  была  опубликована  лишь  2  октября  —  одновременно  с  открытым  письмом  Линдси,  Плакроуз  и  Богоссяна.
Что  дальше?
Скандал  до  сих  пор  сотрясает  американское  —  и  в  целом  западное  —  научное  сообщество.  У  ученых-диссидентов  находятся  не  только  ярые  критики,  но  и  сторонники,  активно  выражающие  им  свою  поддержку.
Джеймс  Линдси  записал  видеообращение,  попытавшись  оправдаться  и  объяснить  свою  позицию.
«Мы  считаем,  что  темы  гендера,  расовой  идентичности  и  сексуальной  ориентации,  конечно,  заслуживают  исследования,  —  утверждает  он.  —  Но  важно  исследовать  их  правильно,  без  предвзятости.  Проблема  состоит  именно  в  том,  КАК  их  изучают  сейчас.  Сложившаяся  культура  диктует  нам,  что  приемлемыми  могут  быть  только  выводы  определенного  рода  —  например,  белый  цвет  кожи  или  мужественность  обязательно  должны  представлять  проблему.  И  борьба  с  проявлениями  социальной  несправедливости  ставится  выше  объективной  правды.  Стоит  придать  самым  ужасным  и  абсурдным  идеям  политически  модный  вид  —  и  они  получают  поддержку  на  самых  высших  уровнях  академических  «жалобных  исследований».
Однако  авторы  эксперимента  говорят,  что  так  или  иначе  их  репутация  в  научном  сообществе  разрушена,  и  сами  они  не  ждут  ничего  хорошего.
Богоссян  уверен,  что  его  уволят  из  университета  или  накажут  как-либо  еще.  Плакроуз  опасается,  что  теперь  ее  могут  не  взять  в  докторантуру.  А  Линдси  говорит,  что  теперь  наверняка  превратится  в  «академического  изгоя»,  которому  будет  закрыт  путь  как  к  преподаванию,  так  и  к  публикации  серьезных  научных  работ.
И  в  то  же  время  все  они  согласны  с  тем,  что  проект  себя  оправдал.
«Риск  того,  что  предвзятые  исследования  продолжат  оказывать  влияние  на  образование,  СМИ,  политику  и  культуру,  для  нас  куда  страшнее,  чем  любые  последствия,  с  которыми  можем  столкнуться  мы  сами»,  —  заявил  Джеймс  Линдси  в  интервью  WSJ.
Научные  журналы,  где  были  опубликованы  фейковые  работы,  пообещали  убрать  их  со  своих  веб-сайтов,  однако  больше  никак  не  прокомментировали  скандал.

Отак  і  живем...  А  чи  живем,..  чи  своїм  життям  ми  живем,  коли  нас  атакають  з  усіх  сторін  брехливою  інформацією  та  такими  же  брехливими  "цінностями"...  
То  як  протистояти  цьому  ,  чи  може  і  нам  множити  цей  світовий  "Маразм",..  підключивщи  до  цього  Художне  Слово?..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808869
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Лилея

Твоё сердце знает всё!

Раскрывай  свою  Душу!
Раскрывай  своё  сердце!
Неси  Свет!
Мягкость,  нежность  любви
Рецепт  от  всех  бед...
Внутренняя  Сила!
Новый  Мир!
Где  всё  есть  мягкость  и  нежность...
Погружайся  в  свой  внутренний  мир!
Мягче  и  мягче  Любовь  течёт...
Высокой  вибрации  Полёт!
То,  что  твоё  -  не  может  от  тебя  уйти...
Сердце  всё  знает...
Когда  Есть  Любовь  -
Ты  -  на  правильном  Пути!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811009
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Дружня рука

Про щиру душевну еротику

На  відстані  дотику,  на  відстані  погляду
Уже  необхідні  космічні  човни.
І  де  назбиралося  осіннього  холоду,
Що  вже  його  досить  навіть  на  сни  …
І  порвані  струни  зв’язати  руками
Ми  навіть  зуміли.  Цей  раунд  за  нами.
І  порвані  душі  обняти  думками,
І  мчати,  ламаючи  догми,  містами  …
Немає,  не  зроблено  відстані,
Щоб  їй  не  минути  подоланій,
Та  ми  ще  й  ламаємо  пристані
Чи  ходимо  коло  них    колами  …
Ми  ще  не  придумали  кращого
Від  ніжності,  посмішки,  дотику.
Але  усе  рідше  просимо
Щиру  душевну  еротику.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810961
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Д

здалося

відібрала  тебе  у  снів
і  більше  не  чула  пісні,
і  більше  не  чула  слова  -  
я  все  віддала.
за  тебе.
________
залишила  тебе  собі,  
забула  всі  наші  пісні
та  не  забула  слова  -
все  тобі  віддала  -
так  треба.
___
нікого  немає.
він  більше  нічого  не  має.
і  знову...
моє  -  не  збулося.
[i]твоїми  ходила  стежками,
твоїми  хворіла  думками.[/i]

здалося...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755515
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2018


Чайківчанка

ОЙ КУДИ БІЖИТЬ ЧАС

ОЙ  КУДИ  БІЖИТЬ  ЧАС
Ой  куди.,  куди  біжить  час  -молоді  роки?
відцвіла  ,моя  весна...  догоріло  літо,
ніби  вчора  ,стояла  над  берегом  ріки,
і  розправляла,  дужі  крила  над  світом.

З  тих  пір  ,у  море  відплило  багато  води...
туга  в  очах,  сивина  засріблила  скроні...
вітер,  розсіяв  престиглі  ,золоті  колоски...
не  зібрати  ,зерна-  літа  в  свої  долоні.

Іду,  поважним  кроком  -  у  Осінь  Золоту.
пора,  -  обриває  сторінку  календаря,
в  спогадах  ,міряю  світи...  у  мріях  живу,
і  слухаю  ,як  плаче  дощ...  осені  -душа.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810549
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Новоградець

Дніпро

Ти  котиш,  Дніпро,  свої  води  лісами,
Степами  південних  рівнин
І  все  пережите  тобою  з  віками
Ти  знаєш,  Славутич,  один.

Давно,  в  льодовик,  твоє  русло  водою
Прорізала  вперше  весна
І  перші,  на  Північ,  над  юним  тобою
Мисливські  брели  племена.

З'являлись  народи  і  знову  зникали
На  сивих  твоїх  берегах.
Сармати  і  скіфи  кургани  лишали
І  час  їх  розвіював  в  прах.

Ти  ще  пам'ятаєш  Хорива  і  Кия
На  хвилях  своїх  голубих.
Ти  ніс  їхній  човен  -  і  гордо  твій  Київ
На  кручах  стоїть  після  них.

З  твоєї,  Дніпро,  Запорозької  Січі
Неслися  у  бій  курені.
І  мужньо  дивився  противнику  в  вічі
Полковник  Тарас  на  вогні.

Закований  в  кригу  вітрами  зі  Сходу,
Не  раз  ти  сповільнював  хід,
А  потім  ламали  бушуючі  води
І  в  море  виносили  лід.

Ти  гордо,  Славутич,  течеш  без  упину
Крізь  простір  і  далеч  віків,
Лиш  хвилі  грайливо  в  степах  України
Б'ють  в  сивий  пісок  берегів.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 22.10.2018


кавоманка

Зазіхаю на твої плечі

Зазіхаю  невпинно  на  твою  присутність
Потребую  кремезно  -  надійні  плечі
Так  кортить  розповісти  болючі  речі
Й  скинути  звичну  для  себе  байдужість..

Піддаючись  під  вплив  гіркої  спокуси,
Виливається  в  серце  келих  надії.
Так  кортить  довірити  пекучі  укуси
Тобі.  Це  все  люди  ,  все  доля-повія.

Засинаючи  під  звук  солодкої  пісні,
Що  лунає  глибоко  в  душі-малечі,
Зазіхаю  на    кремезно-  кохані  плечі
Й  відкидую  сумніви  всі  зловісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810923
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


dj-joka

Хочу в Париж

Хочу  в  Париж,  
Где  Розовые  губы.
Веселый  кролик  где  грызет  свою  морковь.
Где  люди  все  друг  другу  любы.
Счастливый  город,  
Где  всегда  живет  любовь.    

Хочу  в  Париж  я,  
Где  летают  экипажи,
Где  у  Максима  день  и  ночь    звучит  шансон.  
Где  Мулен-Руж  пылает  жаром.  
А  в  Лувре,  кажется  проснулся  Фараон.  

Хочу  в  Париж,  
Где  не  было  терактов,  
А  двадцать  первый  не  ужасней,  чем  второй.  
Хочу  в  Париж,  
Где  мило  и  приятно,
А  жители  все  дружат  с  головой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672204
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 22.10.2018


Лилея

Ты - дитя Солнца!

Хотела  тебя  позвать...
А  ты  -  такой  быстрый,  как  ветер...
Хотела  тебя  догнать...
Тебе  звала...
Но  ты  не  слышал...
Наверное...летал  где  -  то...
Мне  хотелось  тебе  многое  сказать...
Я  побегу  за  тобой  следом...
Ведь  ты  такой  Светлый!
Греешь,    как  Солнце!
Моё  сердце...
Собой  вокруг  засветил!
Твоё  Доброе  сердце!
Лёд  растопил...
В  тебе  столько  тепла!
Ле́та!
Искренний  и  настоящий!
В  тебе  столько  благородства!
Ты  -    меня  покорил...
Ты  -  дитя  Солнца!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810868
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Дружня рука

Чужа нота

Як  одягнули  скарб  людський  в  дешеву  бутафорію,
Прикрили  нею  все,  що  ніжність  і  тепло,
І  випадковий  гість  від  того  божеволіє,
Що  хтось  навіть  люблю  комусь  сказав  назло  …

Як  підмінили  музику  на  строгу  математику,
В  обійми  на  щодень  аксіоматику,
Динаміку  на  ненависну  статику,
Замість  «слова́  душі»  суху  граматику  …

Любов  і  ту  закрили  у  підвалі.
А  наверху  хтось  навіть  на  роялі
Ще  намагався  передати  осінь  і  весну.
Між  клавіш  ноту  лиш  знайшов  чужу.

А  хтось  вікно  розбив  з  розбігу  каменем,
Можливо  й  не  хотів,  можливо  занесло?!
Повітря  й  сонце  в  добровільну  камеру,
І  на  човні  коли  пливеш  хоча  б  одне  весло  …

А  тут  аж  два,  і  буревій  в  емоції,
Щоб  справжньою  та  розповідь  була.
А  під  рукою  вже  не  було  опції
«Емоції  прибрати  зі  стола»  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810845
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Юхниця Євген

То – ми …такі непосидючі

З  карпатських  гір  до  моря  чорного
Осяює  щоранку  сонце
Обличча,  по́дихи,  віконця
Добра  живого,  неозорого!
...Маєтки,  статки  і  серця  -
Нам,    українцям,    до  лиця!
Та  в    Україні  –  й  хмарки  й  кручі  -
Свої,  з  усмішками,  родючі!
...То  –  ми  ...такі  непосидючі...

21.10.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810860
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


ullad1

Український Ґарик 595

[color="#750e72"][i]За  мотивами  І.  Губермана[/i]

[b]Вся  наша  віра  —  порожнеча,
в  яку  вселилася  тривога.
Не  йде  до  гиблих  місць  предтеча  —
ми  кличем  хоч  якогось  бога.
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810178
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 22.10.2018


I.Teрен

Миті щастя

Щасливі  миті    житія
це  і  тоді,  як  поодинці
малечу  гладять  по  голівці,  
а  ще,  коли  уся  сім’я  –
на  потинькованій  долівці
у  сіні,  покотом...  і  я.  

Або  коли    у  полі,  в  житі
понад  осоння  золоте
найпершою  у  цьому  світі
неопалимою  блакиттю
моя  волошка  зацвіте.  

Або  із  нею  на  Купала...  
Та  пам’ятаю  не  її,  
а    «упованія»  мої
коли  уперше  цілувала.

Немає  болю  і  жалю.
Ми  ще  кружляємо  у  вальсі
і  я  почую  тихе,  –  лю...

Розтягуються  миті  щастя
тоді,  коли  серця  іскряться...

Я  знаю,  я  її  люблю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809723
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Олекса Удайко

СТОЯЛА ЯБЛУНЬКА

           [i]Про  красоти  і  
           недоладності            
           природи...
           І  життя.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]

[i][b][color="#450870"]Стояла  яблунька…  І  заглядала  в  вікна,
щоб  хтось  бодай  поглянув  на  її  красу…
А  ми,  так  різні  всі  за  календарним  віком,
байдужечки  –  як  тінь  –  клепаємо  косу.

Стояла  яблунька…  Відчувши  шо  літа,
відгукувалась  враз  на  всі  його  думки,
ми  ж  байдужіли  далі  –  не  одні  ж  на  світі!  –
плекали  в  темряві  нікчемні  маячки...

Стояла  яблунька…  І  сипала  плодами
в  надії,  що  оцінить  хтось  оте  добро,
а  ми  знічев’я    шту́рхали  дари  ногами,
аби  у  небуття  прискорити  свій  крок…  

Стояла  яблунька…    І  хукала  в  долоні:
її  душі,  напевне,  дошкуляв  мороз…
А  ми,  черстві,    в  теплі,  в  інформаційнім  лоні
вишукували  сенс…    у  віртуальних  роз*.

О,  Homo  sapiens  ти  наш!..  Поглянь  довкола:
як  ми,  сердешні,  живемо  без  тих  щедрот?!
Контентно  й  ситно…    
                                                                           Та  дари  Еола**
не  оминуть  й  тобі...  відміряний  горо́д!.

Стояла  яблуня.  
                                                   Й  молила  нас...  
                                                                                                       сльозами..[/color][/b].

22.08.2018[/i]

*До  речі,  яблуня,    за  існуючою  класифікацією,
   належить  також  до  родини  [i]Rosaceae[/i]
**В  грецькій  міфології  Еол  -  повелитель  вітрів.  
 Тут  –  як      символ  відповідальності  людини  за  
 зло,  скоєне  нею  супроти  її  власної  суті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 21.10.2018


М.С.

Тебе чекаю. (переклад з Відочка Вансель)

Тебе  чекаю.

В  життя  своє  тебе  чекаю,
Ти  заблудився  просто  в  Травні.
Мене  обманюють,  мабуть  дзеркала,
Що  я  стара...  й  летітиму  у  зграї.

Ворон,  де  білі  всі.
Вони,  як  лебеді,  чи  гуси.
Я  так  благала:  дожени!..
Злякався?  Чи  себе  не  змусив?

Не  ваблять  ні  троянди,  ні  зірки.
Ні  замки,  ні  карети  білі.
Нехай  всі  спалені  мости,-
Зустрінемось.  Лиш  щось  зроби  вже.

Зірок  запалюй  ліхтарі,
І  плечі  покривалом  вкрий.
Та  не  мовчи.  Поговори...
Піду  я  хоч  на  світу  край.

А  я.  Я  просто  усміхнусь.
Мою  зігрій  ти  душу.  Я  благаю.
До  тебе  я  легенько  притулюсь.
Прийдеш?  Нудьгую  і  чекаю.
Чекати  буду...  Обіцяю.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792627

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810750
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Лилея

Как тепло от твоих слов!

Как  тепло  от  твоих  слов!
Ведь  слова  про  Любовь!
С  нежностью  люблю!
Чувствуя  Душу  твою!
Их  глубину...
Сердцем  берегу...
Хочу  внутренне  передать...
Чтоб  смог  в  глазах  прочитать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810167
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Genyk

БАБИНЕ ЛІТО




Трималося  літо  за  павутинку
Та  Осінь  без  стуку  ввійшла
Змінила  в  двобою  картинку
Позолотою  впала  аж  до  села  

Старалося  літо  іще  фліртувати
Надривно  кричати  літнім  теплом
У  вербові  коси  хотіло  сховатись
Продовжити  жити  осіннім  стеблом

Та  Осені  фарби  дісталися  в  спадок
Залили  довкола  зелену  траву
Обернулись  вони  золотим  листопадом
Забезпечивши  Осені  прудку  ходу
           

                                       GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810484
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Дружня рука

Танцює пара серед парку в тронній залі

Не  люблю  днів,  в  яких  тебе  немає,
Порожні  сторінки́  я  начебто  гортаю,
З  собою  тихо  розмовляючи,  чекаю,
Жену  думками  хмар  останню  стаю  …
Не  люблю  днів,  в  яких  тебе  не  знаю,
Не  впізнаю  тебе  незримо  іншу,
У  дні  такі  я  наче  засинаю,
Зриваю  з  стін  життя  розклеєні  афіші  …
Не  люблю  днів,  коли  не  помічаю,
Твоєї  ніжності  осінньої  прикмети,
Так  наче  з  мого,  не  чийогось  раю,
Вже  викрали  бальзаківські  сюжети  …
Люблю  я  дні  у  радості  й  печалі,
Відкрито  навстіж  вікна  всі  і  двері,
Танцює  пара  серед  парку  в  тронній  залі,
І  світять  люстри  на  небесній  стелі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810742
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Чайківчанка

ВІД ТЕБЕ ДО МЕНЕ ОДИН КРОК

·  
ВІД  ТЕБЕ  ДО  МЕНЕ  ОДИН  КРОК
Від  тебе,  до  мене-  тисячі  тисячі  миль,
і  Від  тебе,  до  мене,всього  -один  крок...
а  чому  страждання,  від  суєти  безсиль?..
і  своє  серце,  закрив  на  ключ  на  замок.
Ти  загубився,в  травні  у  буйних  житах
не  знаєш,  хто  потрібен  тобі  у  житті?...
Літаєш  у  піднебесся  ,як  синій  птах...
Не  бачиш,  як  цвіте  орхідея  навесні.
На  жовтому  листочку  я  пишу  листа
Вітер  принесе  тобі  в  скриньку  поштову
В  конверті  ,шлю  щастя-щирі  душі  слова
Одягнися,  у  сонце-днину  святкову.
Пробудись  ,від  сну  іди  до  цілі  мети,
Шукай,  свою  любов  -ясну  зорю  ранню.
Під  дощем,  оживи  ,як  квітка  із  роси...
і  ти  віднайдеш  ,своє  справжнє  кохання.
Від  самотності  ,  жури  мене  укради  
Нахили  небо  ,  п'янкі  трави  духмяні...
У  листопад  ,в  золоту  осінь  поведи
Де  із  вітром  вальсують  листя  багряні.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810675
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Юхниця Євген

Психологически, виновные – не киснут

Ужасно.  Жаль  детей  Керчи  под  русскими.
Аплодисменты    –  войнам,  стрельбам  проросли.
...Мне  воется  с  родительскими  чувствами.
Реву  за  тех,  кто  вдруг    навечно    стих.
...О  сколько  в  мире  глупых  отниманий  жизни,
За  что,  психологически,  виновные  –  не  киснут...

18.10.18  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810685
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Сулнар Ксо

час


по  де  куди  плине  час
не  рідко  під  впливом  людини,
чи  завжди  кожен  із  вас,
думав  про  цінність  хвилини?

Чи  думали  про  те,  
що  аби  як  витрачали  весь  час,
що  не  залишилось  й  години
подарувати  ще  один  шанс

Змінити  життя  на  прекрасне,
згадати  історію  літ,
збагатити  щастям.життя  власне
й  здійснити  чарівний  політ.

Зрозуміти  кого  любити,
Зрозуміти,  що  берегти,
зрозуміти  для  чого  жити
й  як  себе  в  цілім  світі  знайти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810661
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Сулнар Ксо

для неї



в  темряві  ночі
зорі  супроводжують  її
довкола  сяяють  ці  чудо  огні
птах  намагається  все  ще  співати,
все  це  для  неї,  щоб  не  довелось  сумувати.

Теплі  ночі,  та  вона  одна
немо  на  небі  перша  зоря
та  все  ж  хоче  принца  знайти
того  єдиного,  що  буде  берегти.

Того,  хто  в  темряві  ночі  проводить
Того,  хто  в  тяжку  хвилину  приходить
Того,  хто  просто  обіймає
Того,  хто  нічого  не  вимагає
Того,  хто  просто  її  не  забуде
Того,  хто  щиро  кохати  буде!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810660
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2018


Лилея

Любовь…

Любовь...
Она  настолько  гармонична,  что  не  нуждается  в  чьей  -  то  оценке...
Она  течёт  из  Вселенной  живительным  потоком,  награждая  лишь  самых  чистых,  искренних  Душой...
Да...вот  это  Настоящая  Любовь!..
Она  не  знает  сомнений,  упрёков,  каких  -  то  "  левых  "  мыслей...
Любовь    Чиста  по  своей  структуре..  
Своим  Светом  Очищая  и  Освящая  Сознание...
Даже  не  пытайтесь  плохо  думать  о  Ней!
О  Любви...
Она  ж  Вам  столько  ДАЛА...
Вы  ж  почувствовали...
Страдали...
Но  эти  страдания  Вы  сами  захотели  принять...
Ведь  нет  лучших  страданий,  чем  страдать  в  Любви!!!  
Чувствуешь...как  начинает  тонко  восприниматься  этот  Мир!..
Всё  по  -  другому...С  Любовью!!!
Она  действительно  Чудо!!!
Без  Неё  -  никуда...
Даже  к  Богу  без  Любви  -  никак...
Потому,  что  БОГ  -  есть  ЛЮБОВЬ!!!
Они    -  Едины...Целостны...Неразделимы...
Поэтому  нет  сильней  в  Мире  ничего  кроме  Любви!!!
Когда  Бог  хочет  прийти  в  Вашу  Душу...  Он  посылает  Любовь...
Почувствуй...Прочувствуй...Знай...
Есмь  Любовь...
Так  сказал  Бог!!!
Это  Чувсство    малого  зёрнышка  зарождается  в  Человеке...  И    разрастается...в  Плод  Любви...
Прими...Этот  Дар!  В  свою  Душу!  Очищайся!  Чувствуй!  Смотри  на  Мир  глазами  Бога!
Опять  сомнения...
Но  они  твои...Потому  -  что  так  привык  думать...
Обман...Недоверие...
У  Любви  такого  нет...
Она  просто  Есмь!
Она  течёт  по  жилам,  по  клеточкам...Просто...
Не  думая...
Дарит  это  необыкновенное  состояние!
Счастлив  тот,  кто  смог  пережить  эти  мгновения  трепета  и  нежности  Любви...
Не  спугни  Её!
Она  такая  воздушная,  лёгкая...
Может  улететь...
А  притянуть  Её  опять...Настоящую...
Если  не  сумел  принять  это  Чувство...
Больше  не  прийдёт...
Такой  чистой,  нежной,  безусловной...
Береги  Любовь!
Она  большая  Ценность!
Не  обижай  Её...
Она  же  не  хотела  тебя  обидеть!
Запомни...
Настоящая  приходит  к  тому,  кто  готов  Её  принять...
Такой...Какая  Она  есть...
Если  есть  Условия...
Но,  Она  ж  безусловная!
Опять  теряется  гармония...целостность...
Уходит...Не  по́нята...
Но  Она  ж  не  умеет  обижаться...Поэтому  опять  возвращается...
Такова  Любовь!..
Ты  думаешь,  Любовь  пришла  и  хочет  у  тебя  что  -  то  забрать?
Ошибаешься...
Любовь  только  Даёт...
Чувства!..Полёт!...Она  наполняет...  Она  настоящая  Волшебница...Добрая...Светлая...
Прикоснувшись  к  Ней,  вокруг  всё  расцветает,  распускается...
Почувствуй  Её  дунавение  Свежести...
Она  питает  этими  Чувствами...
Просто  так...Даря...
Она  выбрала  Тебя,  не  потому,  что  Ей  нужно  что  -  то  от  Тебя...
Нет...Она  выбрала  ,  потому,    что  почувствовала...Твою  Светлую  Душу,  которой  так  не  хватало    тепла...
Чтоб  согреть...Обнимая  своими  волнами  тепла...
А  ты...подумал...Она  чего  -  то  хочет  от  меня?
Да,  нет...Ей  ничего  не  нужно...
Она  имеет  Всё!    Ей  много  не  надо!
Для  Неё  главное  Полёт  и  видеть  Души  Счастливыми!
Страдаешь?
Ты  учишься  Любви!
Становишься  более  чувствительным...
Чтоб  суметь  принять  Любовь  во  всей  Её  Красе!
 С  Её  необыкновенным  Сиянием  и  Радостью!
Дорогой  Друг!
Любовь  не  видит,  что  вокруг...Она  Чувствует,  что  внутри...
Не  спугни  Любовь!
Она  очень  нежная  и  ранимая...
Научись  Её  Чувствовать!
Тогда  Она  никогда  от  Тебя  не  уйдёт!..

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769438
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 19.10.2018


Джефферсон Лайт

Я - волк

Я  потерял  твой  запах.    
Снег  скрыл  твои  следы.    
На  залединевших  лапах    
Бреду  под  указателем  звезды.    
 
Давно  покинул  стаю.    
Земля  окрас  сменила,  уже  в  который  раз,    
Но  я  свой  путь  все  продолжаю.    
Свет  надежды  не  угас.    
 
Я  выбился  из  сил.    
Время  шерсть  посеребрило,    
Но  тебя  я  не  забыл.    
Я  почти  настиг  заветное  светило.    
 
Я  покорил  наивысший  холм.    
Свой  вгляд,  без  страха,  я  направлю  в  вышину    
И  погасив  в  груди  эмоций  шторм,    
Завою  я  на  полную  Луну.    
 
Последний  крик  не  стал  напрасным  –    
Ты  услышала  мой  зов    
И  желтый  свет  луны  стал  красным.    
Наконец  я  стал  свободный  от  оков.    
_    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810569
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Донець Олександр Віталійович

Так боги мне сулят.

[url="http://s.poembook.ru/theme/d8/af/5e/73551d8d04c29267ff2d2379520ff39454e71cfe.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  Читает  Автор  откроется  в  новом  окне.[/url]

[i][b]Делая  зло,  помните.
Оно  к  вам  вернется.
Оно  обязательно  вернётся.
И  прощения  не  будет.[/b][/i]


На  доброту  мою  ты  отвечаешь  злом.
Презрения  огнем  твои  глаза  горят.
Кто  право  дал  тебе  считаться  божеством?
И  душу  мою  рвать  который  год  подряд.

Я  от  обид  твоих  рукой  отмахнусь.
За  что  ж  меня  корить?  Зато  что  просто  есть.
И  не  боишься  ты  возмездия  судьбы.
Ты  знаешь  отомстить,  мне  не  позволит  честь.

Вновь  ангелы  поют  навзрыд  срывая  горло.
Я  нервы  сжав  в  кулак  скажу  тебе:  -  Дай  Бог...
И  знаешь  точно  ты,  что  нет  на  свете  места.
Где  спрячешься  потом,  и  не  настигнет  рок.

Однажды  согрешив,  становиться  всё  проще.
Ты  скапливаешь  зло  нося  его  с  собой.
И  наконец  гора,  из  созданного  горя.
Сама  тебя  проглотит,  засыпав  с  головой.

Ну  а  пока  ещё,  для  всех  ты  божество.
Коварным  злым  огнём,  твои  глаза  горят.
Не  стану  больше  я,  давать  тебе  добро.
Забуду,  отпущу,  так  боги  мне  сулят.


©  Copyright:  Олександр  Донець.
картинка  из  открытых  источников.
[url="http://s.poembook.ru/theme/d8/af/5e/73551d8d04c29267ff2d2379520ff39454e71cfe.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  Читает  Автор  откроется  в  новом  окне.[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810537
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Сулнар Ксо

емоція долі

Затьмарює  погляд  чиста  душа,
Прозора  та  щира  й  весела.
Манить  і  манить  в  обійми  свої
недоконанні  думки  власне  мої"

Щира  надія---  майбутнє  твоє
Сонячний  заряд  -  наснаги  придає
Живемо  лиш  раз,  не  хочемо  вмирати,
Тіло  старіє,  а  ми  не  можемо  й  слова  сказати...

Йдеш  дорогою  й  не  знаєш;
де  доля  твоя
хоча  довкола  поглядаєш,
раптом  он  вона!
Може  були  ворогами,
та  серце  не  камінь,
Може  разом  виростали,  та  звикли  
один  на  одного  не  поглядали?!
А  може  кохання  з  першого  погляду  бути!
Знаєш,  цього  ти  не  зможеш  забути.
З'являється  погляд  і  нова  стихія
Ти  мариш  і  жаждиш.
летиш  в  піднебіння*...

А  далі,  що  ж  буде  далі??
не  зараз,  не  думай  про  то,
Зупинись,  поглянь  в  мої  очі,
якщо  тобі  не  всерівно.
Ми  будемо  разом  чуєш!  
незалежно  чи  дощ  ,чи  вітер
на  душі  сонце,  тепло  є  куди  подіти.

Лише  надія  помирає  остання,
хоча  й  і  її  берегти  потрібно  негайно,
Без  неї  безодня,  пустиня,  самотність,
не  можеш  дійти  до  мети  на  схід  сонця,
МИНУЛИМ  ЖИТИ  ---  ЗУПИНИТИСЬ  НА  МІСЦІ
БІГТИ  ВПЕРЕД  ---  ШАНС  ПОМИЛИТИСЬ



*піднебіння---  умовний  простір  між  небом  і  землею

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810509
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Дружня рука

У ваших рук немає двох світів

-  Ви  хто?
-  Я  той,  на  кого  ви  чекали.
-  Це  мабуть  жарт?
Мене  раніше  ви  звичайно  знали,
Що  принесли  в  руках  найкращі  мої  квіти,
І  що  слова  безглузді  ці  сказали.
-  Я  вас  не  знав,
Я  просто  весь  у  справах,
Тут  пробігав,  тут  недалечко  справа,
Побачив  вас,  про  все  забув,  придбав  ці  квіти,
Тепер  не  знаю,  де  себе  тут  біля  вас  подіти  …
Що  вам  сказати,
Сумувати  чи  радіти?!
Щоб  з  вами  поруч  ще  хоч  трошки  посидіти.
Раніше  ви  були  байдужа  й  інша,
Раніше  ви  повз  всіх  тут  пробігали,
І  лампа  на  стовпі  була  темніша,
Ви  були  тільки  погляд,  а  тут  вас  так  багато  стало  …
-  Ви  знаєте,  раніше  я  це  все  не  помічала,
Тіні  будинків,  і  дерева,  що  тут  спали,
Я  справді  мабуть  трішечки  літала,
І  так  якось  собі  чужою  стала  …
Тут  раптом  ви  -  не  той,  далекий  чоловік,
Я  вас  таким  запам'ятала,
Хтось  каже:  зупини  свій  лік,
І  я  уже  не  поспішала.
....
У  ваших  рук  немає  двох  світів,  
Ваших  очей  дивуйте  глибиною,
І  не  шкодуйте  для  коханих  слів,
Щоб  стати  тим,  щоб  залишитися  такою  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810511
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Малиновская Марина

< Я всматриваюсь в черты твоего лица… >

Я  всматриваюсь  в  черты  твоего  лица...
Хочу  разглядеть  облик  твоей  Души!...
Чтоб  стала  видна  для  меня  её  краса...
Ты,  главное,  внутренний  Свет  не  гаси!

Я  всматриваюсь  в  черты  твоего  лица...
Отбрасывая  все  каноны  и  стандарты  красоты...
У  каждого  своя  есть,  уникальная  краса,
Нужно  учиться  видеть  прекрасные  черты!

Я  всматриваюсь  в  черты  твоего  лица...
Хочу  понять,  чем  ты  живёшь  и  дышишь?...
На  травах  и  цветах  с  утра  проступает  роса,
Как  жемчуг  их  Души,  который  ты  ищешь...

Так  и  у  каждого  свои  жемчужинки  в  Душе...
Их  нужно  только  найти  и  открыть  миру!
Твоя  жизнь  отражается  на  твоём  лице...
Так  пусть  в  тебе  звучат  Любви  лиры!

Я  всматриваюсь  в  черты  твоего  лица...
Не  буду  торопиться  делать  выводы...
Созерцая  тебя,  слушаю  голос  внутри  себя...
Он  откровение  Души,  и  новые  приносит  истины...

/  16.09.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810512
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Амадей

Я бачив як зорі цілуються… (авторська пісня)

Я  бачив  як  зорі  цілуються,
Ми  разом  дивились  на  них,
До  зіроньки  зіронька  тулиться,
Неначе  ми,  в  мріях  моіх.

І  ллється  кохання  те  піснею,
Й  співають  в  душі  солов"і,
Ті  зорі  мені  посилають
Солодкі  цілунки  твоі.

І  серденько  проситься  в  небо,
В  нічну  цю  закохану  мить,
Нічого  в  житті  більш  не  треба,
Лиш  зоряно  й  ніжно  любить.

І  падають  зорі  в  долоні,
І  щастя  від  тебе  несуть,
Цілунки  небесні  ті  зоряні
Ніколи  мені  не  забуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808801
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Лилея

Написание стихов - это как медитация…

Написание  стихов  -  это  как  медитация...
Недосказанное  прочитание  между  строк...
В  словах  -  концентрация  -
Внутренняя  Любовь...
Из  вне  информация...
Надо  уметь  её  читать...
Мы  не  можем  запретить  мыслям
Нас  посещать...
Всё  приходит  автоматически,
То,  что  заложено  внутри
Важно...
Услышать  звуки,
Те,  что  переходят  в  стихи...
Стихи  -  это  медитация...
Внутренний  Полёт  Души!
Мысленная  концентрация,
Переходящая  в  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810498
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Інвектива.

Інвектива  (від  лат.  invehi  —  нападати,  invectiva  oraiio  —  лайлива  промова)  —  творчий  прийом,  що  полягає  в  гостро  сатиричному  викритті  певних  осіб  чи  соціальних  явищ,  відомий  з  античної  доби  (ямби  Архілоха,  промови  Демосфена,  сатиричні  діалоги  Лукіана,  епіграми  Катулла  та  Марціала  тощо).  Стильові  форми  І.  спостерігаються  й  у  Святому  Письмі,  в  посланнях  Апостолів.  

В  Україні  І.  набула  розвитку  в  період  полемічної  літератури  (Герасим  Смотрицький,  Іван  Вишенський  та  ін.),  досить  актуальною  вона  виявилась  і  в  XIX  ст.  (Т.Шевченко,  М.Старицький  та  ін.),  і  у  XX  ст.  (І.Франко,  В.Самійленко,  П.Тичина,  М.Рильський,  Є.Маланюк,  В.Симоненко  та  ін.).  

Прикладом  І.  є  вірш  Є.Маланюка,  в  якому  він  дає  відповідь  на  “Посланіє…”  Я.Савченка,  де  поета-емігранта  було  обізвано  “Квазімодо”,  та  М.Долензі,  обуреному  суворим  словом  правди  в  ліриці  Є.Маланюка:

Не  сперечатимусь:  я  син  свого  народу  —
Сліпця  відвічного,  каліки  і  раба,
І,  мабуть,  таки-так,  що  образ  Квазімодо
Із  образів  усіх  мені  б  припав.

Тож  хай  отак:  страшний,  великий,  незугарний
Я  —  лихом  виплекан  і  викохан  у  тьмі.
Щоб  в  рухах  дзвонаря  нестримано  і  марно
Казився  лютий  гнів  непримиренний  мій...

Щоб  в  чорний  час  зневаг,  насильства,  ґвалту  й  муки,
Коли  регоче,  хам  над  неміччю  краси,  —
Враз  вовком  кинутись,  наллять  залізом  руки
І  кров’ю  ворога  жагу  свою  вросить!

Стою  в  височині,  в  стрільчастій  амбразурі,
А  там  внизу  —  юрба,  де  наймити,  старці,
І  красний  Шатопер,  ще  несвідомий  бурі,
Яка  пала  в  очах,  яку  держу  в  руці.

Ідилічний  початок  поеми  «Сон»  Т.Шевченка  різко  контрастує  з  подальшою  розповіддю  про  так  званий  "рай"  —  життя  кріпаків.  Письменник  обурений  тим,  що  деякі  "писаки"  вихваляли  такі  умови  життя  селян.  Він  бачить  зовсім  інше:

Он  глянь,  у  тім  раї,  що  ти  покидаєш,
Латану  свитину  з  каліки  знімають,
З  шкурою  знімають,  бо  нічим  обуть
Княжат  недорослих;  а  он  розпинають
Вдову  за  подушне,  а  сина  кують,
Єдиного  сина,  єдину  дитину,
Єдину  надію!  в  військо  оддають!

В  українській  літературі  І.  завжди  користувалася  великою  популярністю:  “Календар  римський  новий”  Г.Смотрицького,  “Апокрисис”  Христофора  Філалета,  «Тренос”  М.Смотрицького,  “Палінодія”  З.Копистенського,  антиуніатські  твори  І.Вишенського,  “О  злобе  людей  пам’ятозлобных,  урядовых”  Климентія  Зіновіїва,  численні  твори  Т.Шевченка,  С.Руданського,  І.Франка,  М.Старицького,  Ю.Федьковича,  П.Грабовського,  П.Тичини,  М.Рильського,  В.Симоненка,  В.Стуса  та  ін.  

Оригінальним  різновидом  І.  є  автоінвектива,  де  лайка  промовця  спрямована  на  самого  себе,  як  у  творах  Ю.  Андруховича  “Самійло  Немирич,  авантурник,  посаджений  за  гвалт  у  вежу,  самому  собі”:

вчора    був    ти    герой    одягався    у    плащ    
їздив    кіньми    і    саньми    співав    пияцьки    
нині    сівши    у    вежу    ридай    пропащ    
згвалтувавши    дівча    що    розносило    пляцки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810477
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Не шарю о чем пишу

Представление о любви

Твоя  любовь  -  страсть,  не  более
Моя  любовь  -  любое  проявление  тебя  
Твоя  любовь  -  огонек,  блеск  в  глазах  
Моя  любовь  же  вечна  
Твоя  любовь  -  громкие  слова,  эмоция
Моя  любовь  жертвенная,  тихая      
Твоя  любовь  достойна  повести
Моя  любовь  же  скучна  для  тебя  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795803
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 18.10.2018


Jeremy J. Lewis

Вірші - це автора душа

Напевно  вірш  той  помогає  для  душі
хто  ж  зна,  такого  вже  не  буде
адже  вірші  це  не  про  плани
це  гордість  автора,  душа
в  ній  є  усе  що  можна  уявити
ба  навіть  більше
вірші  це  вам  непросто  так  слова,
що  скупчились  разом,
вірші  та  проза  це  душа
це  відображення  свідомості  душі,
це  скарб  якому  не  знайти  ціни
читай  якщо  сподобалось  тобі
гляди  в  чужу  і  розвивай  свою,  ніколи  не  втрачайте  душу;)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782850
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.10.2018


Сулнар Ксо

душевная боль

На  зло  затейникам  той  боли,
На  доброту  своей  души,
Живи,  дыши,  да  будет  счастье
в  твоей  растрепанной  судьбы.

С  болью  не  надо  закрывать  все  двери,
Надо  жить
Верить  ты  не  сможешь,
Но  можешь  ты  любить!!!

Оставаться  живой,  
     довольно  таки  сложно,
Но  и  просто  бояться,
тоже  невозможно...

Забыть  о  том,  что  было
наверное  не  реально
Включить  режим  "нейтраль"  ---
довольно  популярно,  
Забраться  на  вершину,
   Пусть  БОГ  рассудит  
призрачно  смотреть,
   пусть  бояться  люди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810407
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Д З В О Н А Р

БЕЗМЕЖНІСТЬ ЖИТТЯ . . .

Літо...  
По  небу  котиться  розжарене  сонце
І  раптом  дрібненький  дощ...
Я  глянув  в  віконце  -
Швиденько  на  вулицю,..  
На  бруківку  намочених  площ.
Хай  радіє  душа,
Хай  серце  сміється...
Цьому  чуду  земному...
Бо  так  без  гроша,
Нині  чудо  дається
Мені  лиш  одному...
...  Очі  заплющив  -  по  обличчі  краплини.
То  сльози,..  та  ні  -  то  життя,
Струмочком  біжить  щохвилини...
Така  чиста,  така  молода  -
Первозданна  небесна  вода...
І  серця  биття
Наповнило  радістю  груди...
...  Я  єднаюсь  з  Світом,
Я  частинка  планети  Земля...
Може  завтра  стану  я  вітром,..
Та  сьогодні  це  пісня  моя...
......................................
...  Як  краплини  дощу  
Завжди  зливаються  в  ріки,..
Так  я  Душу  свою  прошу́  -
Будь  в  єдності  з  Світом  навіки...

25.  06.  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797071
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 16.10.2018


євген уткін

Не продавайте свою долю люди!

У  сучасній  Україні,  
Квітнуть  у  лихій  годині
Бізнес,  кримінал  і  влада-
Корумпована  тріада.

Це  мутована  потвора.
На  припоні  в  неї  свора
Стадо  вишколених  псів
Та  прикормлених  псарів

Поліце