Ольга Калина: Вибране

Lana P.

НІАГАРСЬКИЙ ВОДОСПАД

Полоще  коси  водоспад,
Як  та  дівиця,
І  без  повернення  назад  
Біжить  водиця.

Її  не  спиниш  ні  на  мить,
Не  вступиш  двічі,
Веселкою  мерехкотить  —
Від  сонця  свічі.

Фата  біліє  вдалині  —
Дисперсне  коло.
І  бадьорять  гучні  пісні  —
Чарує  соло.

Торкає  бризками  впритул  —
Не  дасть  спокою,
Не  наздогнати  жвавий  гул  —
Летить  луною.

З  семи  чудес  на  цій  землі  
Природнє  диво!
Не  підпускає  кораблі,
Жене  квапливо.

Підковою  між  берегів
З’єднав  кордони,
Нема  у  нього  ворогів
І  заборони.

На  Ніагарській  стороні
Бурлить  стихія.
Пробуджує  нутро  в  мені,
Як  давня  мрія.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845384
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


геометрія

ОСІНЬ З ЛІТОМ ЗУСТРІЛИСЯ…

                                           Осінь  з  літом  зустрілися,
                                           Кольори  сплели  свої,-
                                           Літні  свіжі  і  зелені,
                                           І  осінні  золоті...
                                                                 Ще  дерева  кучеряві,  
                                                                 Квіти  полум"ям  горять...
                                                                 Різнобарвні  в  небі  хмари,-
                                                                 То  пливуть,  а  то  стоять...
                                             З  неба  сонечко  привітне
                                             Посила  своє  тепло...
                                             Бува  й  дощиком  підмиє,
                                             Щоб  непотріб  змити  й  зло...
                                                                   Все  сплелося  у  просторі,
                                                                   Їдуть  з  поля  жниварі...
                                                                   Дні  бувають  веселкові,  
                                                                   А  бувають  і  сумні...
                                             Ще  роботи  вистачає
                                             І  у  полі,  і  в  дворі...
                                             Літо  осінь  зустрічає,
                                             На  межі  о  цій  порі...
                                                                   Загадкове  все  в  природі,
                                                                   Літо  й  осінь  чарівні...
                                                                   Та  при  будь-якій  погоді
                                                                   Гарні  ранки  ще  і  дні...
                                             Вистачає    ще  й  турботи,
                                             Люди  справжні  трударі...
                                             Поспішають  до  роботи,
                                             Помагають  й  школярі...
                                                                     Та  канікули  в  них  скоро
                                                                     Вже  закінчаться...Й  тоді
                                                                     Вони  підуть  всі  до  школи,
                                                                     Здобувать  знання  нові...
                                             Я  за  всім  спостерігаю,
                                             І  приємно  це  мені...
                                             Літо  й  осінь  -  це  цікаво,
                                             І  турботи  не  страшні...        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845368
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Світла(Світлана Імашева)

Плава Геліос по колу…

Плавле    Геліос*    по  колу,
Вечір    міряє    туман…
Ночі    п’ю  солодку  колу  –  
Мрій  оманливих  дурман…

Серпень  дихає  ласкаво,
Сріблить  хмарні  острови.
Снів  розкішні  вийшли  пави
Поміж  травами  –  з  імли…

І  під  цю  серпневу  казку
З-попід  зоряних  роїв
Рук  твоїх  бентежну  ласку
Хтось  у    сни    мої  заплів.

І  задихала,  і  скресла,
І  запінилась  жага…
П’є    кохання    безсловесна
Ніч,    солодка    і    нага…
       ********
*Геліос  –  бог  сонця  у  давньогрецькій  міфології



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845249
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Серго Сокольник

ПОЛІТ. маленька поема

***маленька  поема.  оригінальна  авторська  ідея***

Ми  летимо.  Ми  не  бачимо  сонця.
Ми  усередині.  У  оболонці.
Стиснені  вмістом.  Ні  сісти.  Ні  стати.
Ми  усередині  аеростату.
Втім,  летимо.  Чи  до  пекла?  У  вирій?..
Ми  обирали  собі  командира,
Що  керуватиме  нами  і  досі...
Дірку  назовні  робить  боїмося.
А  командир  нам  невидимий  наче...
За  оболонкою  і  не  побачиш,
Як  недолуго  сховавсь  у  корзині...
Ми  ж  уявляємо-  мужня  людина
Той,  хто  відважно  керує  польотом...
...ми  в  оболонці,  і  віримо  доти,
Поки  керуючий  вправно  й  уміло
Наші  бажання  в  реальність  утілить.
Віримо  свято,  мов  матері  діти-
Долетимо.  Тільки...  Скільки  летіти?
У  оболонці  пітьма  і  задуха.
Очі  не  бачать.  Затулені  вуха.
Їжі  немає.  Зжираємо  ближчих.
Легшає  куля...  Злітаємо  вище...
...тут,  усередині,  Авель  і  Каїн,
Блудні  сини,  що  світами  блукають,
Янголи,  чорними  перами  вкриті,
Діти  старих  і  новітніх  завітів...
...з  темряви  хоч  би  віконце  відкрити,
Щоб  прочитати  слова  Заповіту,
Бачити  гори,  і  ниви,  і  твані,
Землі,  що  стануть  нам  обетованні...
...зараз  розріжемо  аеростату
Шовк  оболонки,  аби  запитати
-скільки  нам  часу  летіти  лишилось?
Місце  куди  летимо  покажи!..  Ось
Блимнуло  світло  в  прорісі  тканини
і  остовпіли  засліплені  ним  ми...
Де  командир???  Десь  дорогою  випав,
Ставши  шулікам  обідом...  І  глипа
Погляд  здивований  з  темряви  дІри...
-як  ми  самі  тепер,  без  командира???
Хто  проголосить  дорожні  промови?
Хто  нас  навчатиме  рідної  мови?..
Хто  порятує?  Хто  буде  латати
Дірку,  пророблену  в  аеростаті,
Через  яку  ми  побачили  світло
Іншого,  нам  невідомого,  світу?..
...ми  летимо.  Не  упали  і  досі.
Різноідейні  і  різноголосі.
Знов  командира  нового  обрали.
Темно...  Бо  дірку  ми  теж  залатали.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119081508523  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845219
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


dovgiy

ВІДГОМОНІЛА ДОВГОЖДАНА ЗУСТРІЧ

ВІДГОМОНІЛА    ЗУСТРІЧ

Відгомоніла  швидкоплинна  зустріч!
Ще  враження  –  кругами  на  воді.
Та  пам'ять,  наче  скалками  навсібіч
Облич  фрагменти  літніх,  молодих…
Уривки  фраз,  проспіваних  мелодій,
Гітарні  передзвони,  грім  похвал
І  десь  в  душі  ніби  сторонній  подив:
Невже  про  мене  цей  дев’ятий  вал?
Хіба  це  я?!    -  саме  отой  дідище,
Що  зі  світлини  дивиться  на  світ?
Невже  ти  здатний  підніматись  вище
І  чи  заслужено  приймаєш  цей  привіт
Від  всього    світу  за  оті  творіння?
Що  на  сторінках  у  рядки  лягли  ?
Собі  не  вірю,  що  це  те  горіння
Яке  й    недуги  згасить  не  змогли
Це  саме  ті  солодкі,  щемкі  миті
В  яких  пресовано  вже  вкотре  знов  і  знов
І  травня  цвіт  в  полуденній  блакиті
Й  здавалося  б,  забуту  ту  любов  
Якій  віддав  вже  безліч  скільки  років
Про  яку  мріяв  майже  все  життя,
Яку    зробив  як  монумент  високу
І  від  якої  не  зазнав  пуття…
Чому  душа  ця  сорому  не    має?  
Старий,  недужий,  наче  б  для  душі
Пора  про  вічність  тему  розкриває,
А  не  про  зваблення  стривожені  вірші
Чи,  може,  біс  всесильний  владу  має
Над  старим  дідом,  -  шепче  про  своє…
Питань  багато  –  відповідь  не  знаю.
Напевно,  що  писатиму  як  є.
Бо  де  подітись  цьому  сіромасі
Коли  над  ним  безмежна  влада  є
Ота  любов,  що  не  підвладна  часу
І  серденьку  старіти  не  дає.
І  таки  правда:  в  думці  ще  здається
Що  міг  би  впасти  на  коліна  знов
Перед  Богинею,  яка  лише  сміється
Коли  читаю  вірші  про  любов.
І  вже  й  за  це  я  дякувати  мушу,
Бо  перед  ким  іще  мені  дано  
Неначе  двері  відкривати  душу,
А  потім  з  вуст  пригубити  вино?
Душевні  люди  дарували  радість,
Своє  тепло,  у  книжечках  вірші,
Вінок  пісень,  даруночки  на  пам'ять
І  як  бальзам  –  ще  слово  для  душі.
Я  вдячний  вам!  Безмежна  моя  вдячність
Широкий  світ,  та  в  нім  я  не  один
 Поки  в  зіницях  зорі  не  погаснуть,
Тобі,  Країно,  буду  вірний  син!

16.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845218
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкалась осінь клавіш тихо

Зіграла  осінь  на  роялі,
Журливу  пісню  під  дощем.
В  душі  з'явилися  печалі
У  серці  поселився  щем.

У  звуках  осені  тремтливих
Лиш  краплі  стукали  в  вікно.
Пішли  відпочивати  зливи,
Заснули,  випивши  вино.

Торкалась  осінь  клавіш  тихо,
Мелодія  увись  лилась.
Ця  гра  для  неї  ціла  втіха,
Дощем  на  землю  пролилась.

Листочки  в  вихорі  кружляли,
Під  цю  мелодію  сумну.
На  воду  човником  лягали,
Мабуть  готовились  до  сну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Оксана Дністран

ЧОТИРИ СТИХІЇ

1***  ВОГОНЬ

Нестримний  і  жагучий  із  глибин.
Своїм  завзяттям  простір  покоряю,
Без  мене  –  ані  пекла,  ані  раю,
На  світі  я  такий  –  один.

Буває  –  застилає  очі  дим,
Від  блискавок-вулканів  –  не  сховатись,
Та  гарно  милуватися  на  ватри
І  зайчиком  пограти  золотим!

Я  кожним  кроком  тут  і  там
Несу  енергію  життя.

2***  ЗЕМЛЯ

Родюча  твердь  і  не  поступний  камінь,
В  усьому  –  непохитна  та  надійна,
З-за  мене  –  і  дрібні,  й  великі  війни,
Я  –  зодчий  жител  і  дзвіниці  в  храмі.

Усе  приймаю  й  віддаю  –  стократ,
Не  піддаюсь  на  нерозважний  виклик,
Красива  в  кожнім  зі  сезонних  цилів,
Умію  і  в  буденнім  дати  лад.

Новонароджені  до  сивочолих
Вершать  зі  мною  власне  коло.

3***  ПОВІТРЯ

Усюди  є,  і  начебто  –  нема,
Безперешкодно  пружне  й  непомітне,
Зусилля  проявляю  тільки  вітром,
Проношу  сяйво  дотемна.

Без  мене  дихати  –  нікому  не  дано,
Живу  собі,  тому  й  живе  існує,
Не  тисну,  не  напружуюся  всує,
Та  ба́жане  всім  все  одно.

Незримо  захищаю  землю  я,
Хоча  й  існую  віддаля.

4***  ВОДА

Куди  нахилять,  я  туди  й  течу,
В  шпарини  проникаю  без  розбору,
В  усьому  залишаюся  собою,
Льодами  і  окропом  –  обпечу.

Багатолика,  тургор  –  мій  кумир,
Який  не  дозволяє  в  ступор  впасти,
Від  нього  рвуся,  наче  птаха  з  пастки,
Та  тільки  з  ним  лиш  набуваю  крил.

Немає  виходу,  чи  рамки  затісні?
Прориви  зріють  у  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845209
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я там, де твоє люблю ( слова для пісні)

Я  там,  де  літо  й  квіти  і  де  твоє  люблю,
Я  там,  де  в  полі  вітер  і  солов'ї  в  гаю.
Я  там,  де  чисте  небо  і  осяйна  блакить
І  птахою  до  тебе  моя  любов  летить.

Я  там,  де  осінь  щедра,  прийшов  бажанний  час,
Зі  Всесвіту  Венера  всміхається  до  нас.
Я  там,  де  роси  в  травах  злилися  в  оксамит,
Кохання  -  наче  лава  в  душі  моїй  горить.

Я  там,  де  заметілі,  притрушують  сніжок,
Лягає  він  на  вії,  ти  робиш  ближче  крок.
Нас  поєднає  вечір,  до  мене  усміхнись,
Торкають  руки  плечі,  підніме  щастя  ввись.

Я  там,  де  весни  крила,  коханням  обіймуть,
Там,  де  млина  вітрила  і  де  сади  цвітуть.
Щасливі  ми  з  тобою    у  пору  весняну,
Ти  зігрівай  любов'ю,  цілуй  мене  одну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844986
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Наталя Данилюк

Ще не осінь…

То  ще  не  осінь,  ще  не  осінь,
То  тільки  серпня  тепла  мідь,
То  павутинка  у  волоссі
З  далеких  зоряних  століть.

То  тільки  подих  вересневий
З-за  хвіртки  літньої  пори.
І  липи  ці,  що  наче  леви,
Ховають  золото  між  грив…

То  ще  вирують  свіжі  соки
У  пору  щедрих  врожаїв!
Ще  обрій  твій  такий  високий,
І  перша  зморщечка  між  брів  –

Це  тільки  розчерк  ледь  помітний,
Який  залишили  роки.
Нехай  позаду  буйний  квітень,
Та  є  ще  серпень  палахкий.

То  ще  не  іній,  чуєш,  жінко!
То  зацвітає  деревій.
Ще  спомин  юності  барвінком
Так  свіжо  дихає  з-під  вій.

Іще  дитинство  там,  за  рогом,
Ти  тільки  руку  простягни.
Хай  не  нащупаєш  нічого,
Та  вчуєш  дихання  весни.

То  кілька  аркушів  століття,
В  якому  твориш  і  живеш.
Ти  ще  повторишся  у  дітях
І  у  нащадках  їхніх  теж.

Де  ж  ті  літа  вітроволосі?
Гукнеш  –  і  серце  стисне  щем…
Хіба  ж  то  осінь?  Ні,  не  осінь,
То  тільки  серпень  із  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Ганна Верес

Вільна людина

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Який  за  вбивць  уласних  голосує,
Де  булаву  бере  не  патріот
 І  стільки  літ  людей  своїх  не  чує.
Немає  всує.

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Котрий  зневагу  ворогу…  прощає,
Позбавлений  заслуг  і  нагород,
Нічого  він  для  себе  не  лишає.
Вільна  душа  є.

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Який  терпінням  цілий  світ  вражає,
Чи  то  злилось  в  нім  декілька  пород,
Що  легко  вірить  тим,  хто  обіцяє.
Це  заважає.  

Нема  такого  більше  на  землі  –
Він  був  і  є  такий  один-єдиний.
Нарешті  зрозуміли  у  Кремлі:
Нових  людей  земля  ця  народила:
Вільну  людину!
27.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844657
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Віталій Назарук

НІЧ НА ДВОХ

Де  хмарини  танцюють  над  озером,
Вечорова  співає  зоря,
Ми  мовчали  і  слухали  музику,
Віртуоза  лісів  –  солов’я.
До  грудей  ти  горнулась  лебідкою,
Тобі  усмішка  йшла  до  лиця.
Наша  тиша  була  стоголосою,
Бо  співали  від  щастя  серця.

Приспів:
Пригадай,  
Моя  доле,  той  вечір.
Потім  ніч,
Далі  ранок  в  росі.
Я  обняв  
Тебе,  люба,  за  плечі.
І  птахи
Замовчали  усі.

Перші  промені  впали  на  озеро,
Зникла  в  небі  ранкова  зоря.
Розділив  тоді  ранок  нас  порізно,
Лише  вітер,  як  пустка  шугав.
Це  та  ніч  про  яку  часто  згадую,
В  ній  захована  доля  моя.
Мені  озеро  стало  принадою,
Там  усмішка  лишилась  твоя.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844304
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ніна Незламна

Життя святе, доленька дала мені

                         Моє  село  
           Там  рідная  криниця
 Прозора  в  ній,  джерельная  водиця
Із  неї,  сили  завше  я  черпала
Мов  квітка,  світлоока  підростала…

                   Земна  краса
       Тут  ввись,  росли  тополі
 Я  босоніж  ховалась  в  житнім  полі
Від  пушинок,  тож  сніжило  довкола
Цвінь  -  цвінь  пташки  й  малюють  в  небі  кола…

                     Погляд  літав
           Садки,  як  наречені
 У  жовтому  й  злотавому  промінні
В  зелених  луках  гусей  випасала
В  квітучім  царстві  сонечко  стрічала…  
 
                   Гучне  село
         Неспокій  спозарання
 Корів  ревіння  і  лелек  тріщання
Дружно  ґелґочуть,  гуси  на  подвір`ї
Здіймалось    пір`я  -  чубились  два  півні…

                     Місяць  тікав
 Проснулась    на  світанку
Як  на  свята…  Убралась  в  вишиванку
Й  барвисті  стрічки  в  коси  заплітала
Легко  в  таночку,  пташкою  літала.
«Гопак»  грав  тато,  вміло,  на  гармошці
Радо  плескали  у  долоні  гості
Й  кілька  цукерок,  то,  як  нагорода
Як  шоколадні,  справжня  насолода
В  ті  часи  рідкість,  всі  напевно  знають
Біля  обійстя  спогади  літають…

                 Люблю  село
Хатки...  Хатки  біленькі
Доглянуті,  здалеку  чепурненькі
 До  них  стежки  барвіночком  синіють
Й  рожі  рядком,  як  літо  червоніють…

               Паркани  в  ряд
 Низенькі,  у  зріст  м`яти
Скажіть  хіба  можна  не  пам`ятати?
Те  чудо  -  листя  й  бузкове  цвітіння
Доволі  ніжне  і  п`янке  пахтіння…

                         Зорі  ясні
         Десь  там  є  й    моя    доля
Спів  солов`я,  ген  -  ген  лине  до  поля
Сплету  віночок,  схожу  до  причастя
Й  попрошу  тихо,  Боженько,  дай  щастя…

                     Життя  святе
           Доленька  дала  мені
То  немов  казка,  літні,  веселі  дні
У  серці  завжди,  ніжний  мамин  погляд
Пішла  давненько….  Все  ж  здається  поряд
Вкотре  вклонюся  до  землі  низенько
Легка  сльозинка  скотиться  тихенько
 А  в  душі  радість,  дяка  мамі  й  Богу
Що  мені  дали  у  життя  дорогу.
                                                                       02.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844303
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Серго Сокольник

СЕРПНЕВЕ

Сполохані  зорі  тремтять  під  похилими  вербами
Бажань  віддзеркаленням  у  напівсонній  воді...
Здіймаємось  піку  життя,  мов  вершини  Говерли,  ми
У  ночі  з  забарвленням  передосінніх  надій,
Які  вдовольнити  бажаємо,  маємо,  мусимо,
Допоки  дзеркал  не  торкнули  вітри  крижані,
І  хочеться  жити,  кохати  і  бути  розпусними,
Палать  зорепадом  у  передосіннім  вогні,
Пить  спрагло  цю  воду  з  ведично-цілющими  силами,
У  себе  вбирати  арійщини  пломінь  і  лід,
Стежками  пізнАння  іти  неймовірно  красивими,
Як  ночі  серпневої  світлий  зірковий  політ...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119080608494  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844284
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ганна Верес

О, не спішіть у вирій, журавлята!

Мов  рай  земний  під  небом,  –  Україна,
Укинута  у  полум’я  війни,
Не  хоче  більше  жити  на  колінах.
В  нерівнім  герці  доньки  і  сини.

О,  не  спішіть  у  вирій,  журавлята,
В  густих  житах  ще  літечко  дріма.
Такі  ще  молоді  ваші  крилята,
А  там  немає  сонця  –  лиш  зима.

Не  поспішайте,  рідні,  відлітати,
Бо  не  пора  у  вирій.  Саме  час
Країну  врятувать,  відбудувати,
Адже  зруйнований  Москвою  наш  Донбас!
О,  не  спішіть  у  вирій,  журавлята!
2.08.2019

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844266
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як я люблю тебе моя Волинь!

Моя  Волинь  у  барвах  веселкових,
Куди  не  глянь  ліси,  усе  ліси.
Зелені  трави  у  квітках  медових,
Такої  не  знайдеш  ніде  краси.

Волинський  край,  то  Лесина  садиба,
Волинський  край,  то  пісня  солов'я.
Радію  я,  що  ти  зімною  здибавсь,
Волинський  край  -  горджусь  тобою  я.

В  твоїх  лісах  донині  Мавка  бродить,
Закохана  у  Лукаша  вона.
Лише  для  неї  пісню  він  виводить,
Сопілки  звуки  линуть  звіддаля.

Волинський  край,  то  ніжна  колискова,
Волинський  край,  озер  блакитна  синь.
Волинський  край  -  то  українська  мова,
Як  я  люблю  тебе  моя  Волинь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843961
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій настрій

Мій  настрій  враз  метеликом  злетів,
Добрався  до  далеких  берегів.
Торкнувся  тихо  сонця,  літа  крил,
Набрався  від  творіння  міцних  сил.

Помандрував  до  річки  навпростець,
Зігрів  теплом  сто  -  тисячі  сердець.
Напивсь  нектару  з  квітів  польових
І  ніби  на  хвилиночку  притих...

Та  де  там...  Знов  махаючи  крилом,
Пронісся  разом  з  вітром  над  селом.
До  лісу  наче  птах  помандрував,
На  гілочці  сосни  пісень  співав.

А  потім  він  підкрався  до  води,
Торкнувся  так  замрієно  верби.
Послухав  соловейка  нальоту,
А  ще  зозулі  трепетне  ку  -  ку.

Зустрів  веселку  диво  -  кольорів,
Картину  малювати  він  хотів...
Та  враз,  хмарина  звідкись  узялась
У  настрою  картина  розплилась.

Та  він  не  падав  духом,  сильним  був,
Додому  повернувся  із  загул...
Теплом  зігрів  присутніх  у  цей  час,
Вітаєм  разом  з  настроєм  -  всіх  вас.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844202
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ганна Верес

Невже нас і війна не об’єдна?

Невже  нас  і  війна  не  об’єдна
І  не  набудем  мудрості  ніколи,
Що  Україна-мати  –  в  нас  одна
І  що  біда  –  не  тільки  горе  –  й  школа.

Наука  ця  сувора  й  боляча,
А  знехтуємо  нею  –  бути  горю!
Відчути  силу  дружного  плеча
Ми  маємо,  бо  ціль  одна  в  нас  –  воля!

Може,  тому  Бог  і  не  поспіша
Впливати  на  події  у  Донбасі,
Щоб  українська  праведна  душа
Сама  зробила  вибір  свій  наразі,
Щоби  не  опинитися  на  пласі!?
6.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844060
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Ганна Верес

Лягає серпень, на плечі

Укотре  вишиванкою  на  плечі
Лягає  серпень,  полива  дощем,
Зміцніли  крила  діточок  лелечих,
І  нива  пригостила  калачем.

Життя  тече,  все  змінює  навколо:
За  літом  –  осінь,  там  –  зима,  весна  –
 Йдемо  і  ми  –  всяк  по  своєму  колу.
 Лягла  у  коси  сивина  рясна.

І  тільки  небо  вічно-неозоре
Собою  обняло  весь  білий  світ.
День  сонечко  дарує,  нічка  –  зорі,
А  ранок  свій  дарує  диво-квіт.
3.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844057
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Надія Башинська

У КОЖНОГО СВІЙ АНГЕЛ Є

У  кожного  свій  Ангел  є...    і  мій,  як  сонце  сяє.
Я  знаю,  що  від  бід  мене  крилом  він  прикриває.

А  крила  в  Ангела  міцні,  та  дотики  їх  ніжні.
То  ж  береже  в  спекотні  дні  і  в  заметілі  сніжні.

До  світла  Ангел  мій  веде...  де  грози  -  обминає.
Я  знаю,  він  мені  добра  і  щастя  лиш  бажає.

Знає  секрети  всі  мої,  усі  мої  бажання.
З  ним  легко  зустрічать  мені  нового  дня  світання.

О,  Ангеле  мій  дорогий!  Ти  вдень,  і  вночі  сяєш.
Як  вдячна  я  за  все  тобі...  Про  це  ти,  рідний,  знаєш.

Від  тебе  сили  наберусь,  і  ніжності  додасться.
Бо  лиш  з  тобою,  світлий  мій,  пізнаю  своє  щастя.

У  кожного  свій  Ангел  є...    і  мій,  як  сонце  сяє.
Я  знаю,  що  від  бід  мене  крилом  він  прикриває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843534
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019


НАДЕЖДА М.

Буває по-різному

Якщо  душею  не  зачепило,
тілом  довго  не  втримаєш.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDSOoDEEK40[/youtube]

Коли  нагрянуть  почуття,
Ти  не  кажи  про  це  нікому.
Зроби  для  себе  відкриття,
Дай  розібратися  самому.

Можливо,  це  -  хвилинна  слабкість,
Пройде,   не  зачепив  душі.
І  ти  відчуєш  швидко  легкість,
Як  зрозумієш,  що  чужі.

Не  буде  сліз  гірких,  солоних,
Усе  пройде  без  каяття,
Бо  не  дали  тепла  долоні...
Піде  все  швидко  в  забуття...

Коли  у  вас  зовсім  не  так,
То  усміхнулась  це  вам  доля.
Це  лиш  вона  дала  той  знак:
Прийшла  вам  бажана  неволя.

І  будуть  сльози,  буде  сміх,
Але  на  те  -  друга  причина.
Це  зрозуміло  лиш  для  тих,
Хто  вмів  кохать  одну,  єдину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843533
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Едельвейс137

ЗИМОЮ СНИТЬСЯ МЕНІ ЛІТО



Зимою    сниться    мені    літо
Дощами    теплими    умите,
І    пісня    солов’я    в    саду,
А    я    в    ранкових    росах    йду.
Йду    зустрічати    сонця    схід,
Любов    моя    за    мною  вслід.
А    понад    річкою    калина
Вітає    ранок    України.
Кує    зозуля    десь    здаля,
Ще    снять    туманами    поля.
Мого    Полісся    чарівного
Ліси,    мов    шатами    розлого,
Мов    килимами    землю    тчуть.
З    нічних    морозяних    вікон
Цей    незабутній    літо-сон,
Подарувавши    гілку    м’яти,
Благословив    всю    нічку    спати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843522
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


палома

ЖИТТЯ МИТЬ


Життя  –  це  мить,  і  в  п’ятдесят,  і    в  сто…
Хтось  називає  грою  у  лото,
Комусь  –  очищення  в  служінні  Богу.
Важливо  вибрати  пряму  дорогу
Крізь  оступи  і  блуди,  і  тривоги…  
Долає  правда  лиш  круті  пороги.

Життя  –  це  мить,  прекрасна,  зіркова,
Любов  і  Світло,  і  живі  слова.
І  ті,  хто  поруч,  люди  дорогі,
Коли  радієш  всьому  навкруги.
Життя  –  Душі  зростання,  Духу  в  ній  –  
Щасливий,  хто  відчує  світ  живий.

Спасибі  Господу  за  долю,  пізнання,
Оновлення  душі  та  всі  знання;
За  лети  у  безмежні  небеса;
Блаженство,  де  у  дні  лише  краса.
Спасибі,  за  даровану  ту  мить,
Що  світлом  чистим  на  землі  горить!

         22  липня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843514
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


НАДЕЖДА М.

ЖИТТЯ - ПРЕКРАСНЕ, НЕПОВТОРНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eRZafss0qcs[/youtube]

Усе  у  цім  житті  повинні ми  узнати  :
І  радість,  і  кохання,
                                                навіть  втрати.
І  вивчити  життя  важкий  урок.
                                                І  щоб  там  не  було,
Хай  не  схитнеться  крок.
                                                 Пройти  важкими  і  тернистими  шляхами.
І  скуштувать  життя  гіркий  ковток,
                                                   Ще  спробувать  злетіти  до   зірок...                               .                                               
І  головне  -  поменше  помилок .
                                                    Життя  -  суддя  занадто  строгий,
І  пробачать  не  завжди  він  готовий...
   
ЖИТТЯ   -   ПРЕКРАСНЕ,  НЕПОВТОРНЕ,  
ВОНО  -  ВЕЛИЧНЕ  і  БЕЗЦІННЕ,  СОНЦЕНОСНЕ!!!












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843497
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Віталій Назарук

ХВИЛИНИ СПОКУТИ

Зове  сад  вишневий  додому,  до  мами,
Могили  під  лісом  омиті  дощами.
І  біль  не  зникає  у  серці    з  роками,
Ріднить    мене  стежка  з  моїми    батьками.

Тепло  у  батьківських  очах  щохвилини,
Що  завжди  збирало  у  хаті  родину.
Усмішка  ласкава  ,  матусині  руки,
Татусева  щедрість,  доглянуті  внуки.

І  все  закінчилось  –  батьки  відлетіли,
Ні  тата,  ні  мами…  Лишилися  діти…
Не  можу  всього  передати  словами…
Лише  моя  стежка  ріднить  із  батьками.

Приходжу  до  них,  розмовляю  і  плачу,
І  чую,  як  тато,  щось  каже  неначе…
Та  вітер  мішає  слова  ці  почути,
Сиджу  в  самоті  у  хвилини  спокути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843493
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Ганна Верес

Де Десна плине


Де  Десна-красуня  тихо  плине

І  купа  коріння  сивих  верб,

Синя  вись  над  нею,  соколина,

Мою  душу  у  політ  зове,

Щоб  помилуватися  на  вроду

Водяних  русалок  і  лісів,

Там  зустріти  душі  мого  роду,

Помолитись  Богу  і  красі!
4.07.2019.


Ганна  Верес  (ДЕМИДЕНКО).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843471
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Віктор Ох

Вишивали

[u][b]«Українська  вишиванка»[/b][/u]
(Поезії,  пісні)
[i][b]Літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»[/b][/i]
(Випуск  сьомий)
[u]Видавництво  «Інтер  Парк»[/u]
[u][i]Лубни  –  2019[/i][/u]
(Об’єм  –  240  сторінок)



   Кожен  раз  тепер  коли  братиму  в  руки  альманах    «Українська  вишиванка»  отримуватиму  приємність  не  лише  від  поезій  вміщених  в  збірці,  а  ще  й  від  спогадів  пов’язаних  з  теплим  спілкуванням  з  групою  її  авторів  на  гостинній  Волині.  
   Цю  і  минулі  зустрічі,  як  і  вихід  в  світ  цього  (вже  сьомого)  і  попередніх  альманахів  ініціювали  і  здійснили  співзасновники  літературно-мистецького    коша  «Ріднокрай»  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  і  Микола  Серпень.
Назва  збірки  –  «Українська  вишиванка»  –  визначає  і  головну  тему  представлених  240  віршів  73    авторів.  Певна  кількість  поезій  стали  піснями.  До  деяких  з  них  в  збірці  є  ноти,  а  на  деякі  надано  інтернет-посилання  і  при  бажанні  ті  пісні  можна  знайти  і  послухати  в  Мережі.    
   Читаючи  прозовий  твір,  нехай  навіть  фантастичного  жанру,  так  чи  інакше  бачиш  лінійність  викладу  –  початок,  середину,  сюжетну  кульмінацію,  кінцівку  чи  висновок.  А  от  занурюючись  в  «Українську  вишиванку»  не  відчуваєш  руху  ні  за  віссю  часу,  ні  за  координатами  місця,  натомість  впадаєш  в  своєрідний  медитативний  стан  внутрішнього  персонального  переживання  в  глибинах  поетичного  простору.
   Тексти  одної  тематики  в  збірці  споріднені,  але  не  однорідні.  Єднає  їх  українність,  патріотичність,  національні  почуття,  наповненість  даром  одухотворення.  Але  вони  і  несхожі  між  собою  композиційно,  інтонаційно;  різняться    ритмом,  образами,  формою,  змістом,  психологічною  чи  емоційною  насиченістю.
   Для  прикладу,  наведу  лише  по  одній  строфі  з  віршів  декількох  авторів.

     В  Лесі  Геник  Вишиванка  це:

[i]…  наче  світ  увесь  на  полотні
вмістився  тут  дрібненькими  стібками…[/i]
(«Вишиванка»  с.31*)

   Любов  Ігнатова  на  питання  «Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  дає  багато  означень,  ось  лише  кілька  з  них:
[i]
 …  Це  любов  безмежна  на  землі,
Це  яскраві  сонячні  світанки
І  весняна  пісня  журавлів…
Це  молитва  мовлена  без  слів.[/i]
(«Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  с.82)

   Микола  Серпень  переконаний,  що  Вишиванка  окрилює:
[i]
Вишиванку  надівши  на  себе,
Кожен  з  нас  ніби  крила  надів  -
Відчуває  безкрайність  він  неба,
Й  силу  золота  спілих  хлібів![/i]
(«Вишиванка»    с.179)


   В  Тетяни  Мирошниченко  Вишиванка  викликає  радість  від  патріотичних  почуттів  і  бажання  передати  її  дітям:

[i]Як  вдягну  осяйну  вишиванку  –
Променію,  радію  щоранку!
Це  тепло  передам  доні  й  сину,
Щоб  любили  свою  Україну.[/i]
(«Я  –  українка»    с.116)

   В  пісні  Олександра  Печори    Вишиванки  –  це  спомини:    
[i]
Напилися  повені  береги  Сули.
Вишиванки-спомини  знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,  вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,  земле  молода.[/i]
(«Вишиванки  мамині»    с.150)

   В  Віталія  Назарука  Вишиванка  згадується  в  батьківських  напутніх  словах:

[i]Носи  сорочку-вишиванку,
Їж  житній  хліб,  бо  сила  в  нім.
Вставай  щоденно  на  світанку!
Співай!  Душею  не  німій…[/i]
(«Земля  в  хустинці»    с.124)
 
   Героїня  вірша  Тетяни  Горобець  вишиванку  лаштує  для  милого:

[i]Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.[/i]
(«Вишиванка  милому»    с.36)

   Наталя  Данилюк  дістає  вишиванку  зі  скрині,  як  реліквію:

[i]Змахне  сорочка  крильми-рукавами,
Немов  журавка,  що  смакує  вись,
Весняними  живими  кольорами
Її  бабуся  вишила  колись.[/i]
(«Скриня»  с.42)

   Для  Ніни  Діденко  Вишиванка  оберіг  і  предмет  гордості:

[i]Іду  я  гордо  по  Парижу
У  вишиваночці  новій![/i]
(«Вишиванка  в  Парижі»  с.60)

   Людмила  Лєгостаєва  Вишиванкою  кидає  виклик  ворогам:
[i]
Одягаючись  в  вишиванку,
Виклик  кидаю  ворогам!
Хай  ухопить  їх  лихоманка
І  поглине  навік  тайга![/i]
«Одягаючись  в  вишиванку»    с.97)

   Ганна  Демиденко    бачить  в  вишиванці  не  лише  веселкові  кольори:

[i]У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.[/i]
(«У  вишиванці»  с.46)

   Згорьована  мати  у  вірші  Інеси  Доленник  в  труну  сину  вбитому  москалями  кладе  Вишиванку:

[i]…Вона  не  зомліла,  змінився  лише  її  лик.
Вона  лише  стала  одразу,  як  хмара  осіння.
А  потім  поклала  в  труну  вишиванку  й  рушник
І  гладила  тіло  скалічене  милого  сина.[/i]
(«А  мати  бійцям  наказала  відкрити  труну…»    с.66  )

   Учасник  АТО  Юрій  Щербик  пише:

[i]Болить  і  вам…  я  знаю…  Встану  зранку  –
Усім  нам  сили  в  Бога  попрошу…
Якщо  не  камуфляж,  то  вишиванку
Носити  маю  право…  і  ношу![/i]
 («На  виклик  часу»    с.234)

   Олена  Іськова-Миклащук  з  гіркотою  звертається  до  псевдопатріота:

[i]Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
Твій  новий  імідж:  український  стрій.
Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
Священний  одяг  на  душі  старій.[/i]
(«Псевдопатріоту»    с.84)

   Світлана  Моренець  нагадує  про  емігрантів  для  яких  Вишиванка    -    це    символ    єднання:

[i]І    не    потрібні    слова    чи    зізна́ння,
хто    вони    родом    й    зібрались    чого,
бо    вишиванка    -    це    символ    єднання
в    світі    безмежнім    народу    мого.[/i]
(«Нашого  цвіту  –  по  всьому  світу»    с.120)


   Лідія  Скрипка  запрошує  на  свято  Вишиванки:

[i]Софійки,  Петрики,  Марічки,  Йванки,
У  цей  врочистий  надзвичайний  день
Спішіть  скорій  на  свято  Вишиванки  –
На  свято  світла,  радості  й  пісень.[/i]
(«Вишиваний  парад»    с.192)


   В  вірші  Галини  Литовченко  сама  природа  взялася  за  вишивку:

[i]Зникла  літня  заполоч  в  траві,
Золотим  шитвом  бравує  осінь.
Передзвоном  храми  вікові
Відізвались  в  листі  стоголоссям.[/i]
(«Золоте  шитво»    с.104)


     Вважаю,  що  тему  для  збірки  «Українська  вишиванка»  обрано  дуже  вдало,  бо  Вишиванка  не  лише  важлива  складова  нашого  національного  вбрання,  вона  ще  є  емблемою  української  загальнонародної  традиції.  Переміщення  Вишиванки  в  художньо-поетичний  простір  проявляє  її  з    несподіваного  боку,  відкриває  цілий  спектр  символів  і  значень,  в  ній  проступають  не  помічені  поза  художнім  контекстом  властивості,  ситуації  і  міркування.
     Чудовий  вийшов  альманах!
       Читайте  українську  поезію!
---------------
                     Віктор  Охріменко
20.07.2019

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843376
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загубилися в ромашках ( слова для пісні)

Загубилися  в  ромашках,  долей  наших  почуття.
Їх  знайти  було  нам  важко,  диктувало  так  життя.
Як  блукали  по  світанках,  роси  падали  до  ніг,
Птах  співав  пісень  на  ґанку,  будив  голосом  усіх.

Приспів:

Ромашкове  поле,  нас  кличе  до  себе,
Ромашкове  поле,  то  сонце  і  небо.
Ромашкове  поле  на  квітах  гадає,
Любить,  чи  не  любить,  серце  відчуває...

Доторкнулася  до  квітки.  чиясь  з  ніжністю  рука,
Посміхалось  до  нас  літо,  веселилася  ріка.
Сів  метелик  на  пелюстку  і  зануривсь  в  кольори,
Одягла  хмаринка  хустку,  полетіла  в  береги.

Я  скажу  тобі  кохаю.  а  ромашка  так  собі,
Лине  пісня  понад  краєм  я  дарю  її  тобі.
Заховаюся  в  ромашках,  ти  у  них  мене  знайди,
Доля  в  клітці,  наче  пташка,  ти  на  волю  відпусти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843414
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Іван Мотрюк

ПРИВІТАННЯ ОЛЬГАМ.

Здоров'я  міцного,
Найкращого  всього.
Любові  єдиної  ,
Вірності  лебидиної.
Краси  не  земної,
Щасливої  долі.
Щастя  безмежного,
Кохання  обережного.
Від  Бога  наснаги,
Від  людей  поваги.
Сьгодні  я  ОЛЯМ  бажаю  усім,
Хай  щастя  і  радість  заходить  в  ваш  дім.
Щоб  радості  сльози  були  на  очах,
Коханий  щоб  завжди  носив  на  руках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842940
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Патара

Занурення у пам'ять

Читаємо  із  ніччю  разом  пам'ять,
Листки  перегортаємо  поволі,
Котрі  від  втоми  вже  себе  не  тямлять  —
Химерно  так  переплелись  там  Долі.
У  спогадах  є  зустрічі  й  прощання
І  радощі,  і  сльози...  все  бувало.
Закарбувала  пам'ять  уостаннє
Кого  любила  щиро  і  кохала.
Ніч  терпеливо  сторінки  гортає,
На  нас  з  них  пильно  дивиться  минуле.
Можливості  вернути  щось  немає,
Роки  птахами  в  небі  промайнули.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843390
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На фоні піснею дощів

Так  низько  ластівки  літають,
Мабуть  сьогодні  буде  дощ.
Вони  душею  відчувають
У  небі  з  хмар  створився  ковш...

Краплини  впали  на  долини,
Омили  трави  запашні.
І  вирізнялися  картини,
На  фоні  піснею  дощів.

Зраділа  річка  цьому  диву,
Бож  випарилась  в  ній  вода.
Дощ  напував  її  щасливу,
Відчула  знов,  що  молода.

Вона  у  вихорі  кружляла,
В  обіймах  прохолодних  хвиль.
У  своє  русло  повертала,
Летіла,  хоч  немала  крил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843147
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не сумуй дощами

У  смутку  сад  схилив  додолу  віти,
Ще  хочеться  так  слухати  птахів.
Пішло  на  відпочинок  уже  літо,
Пісень  не  чути  й  дзвінких  голосів.

Приспів:

Ти  люба  осінь  не  сумуй  дощами,
Ти  люба  осінь  душу  не  тривож.
Будь  завжди  щира  і  привітна  з  нами
І  щастя  повні  вінця  наворож.

Лиш  сльози  тихо  дощик  проливає,
Мов    оксамити  падають  в  траву.
І  листопад  в  самотності  кружляє,
Листочки  у  букет  собі  зберу.

Із  сумом  журавлі  курликнуть  в  небі
Їм  час  уже  летіти  в  інший  край.
А  вітер  прошепоче,  що  не  треба,
Ви  повертайтесь  в  цей  небесний  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842914
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Richter

Поезія не на часі?

Якого  роду-племені  ви,  люди?
Куди  лежить  тепер  ваш  битий  шлях?
Чекаєте  якого  й  звідки  чуда?
Чиє  колосся  зріє  у  полях?

Чия  нога  топтатиме  віднині
долини  предків,  пам’ять  їх,  кістки?..
Над  ким  проллє  високе  небо,  синє,
сльозами  вже  Давидови  зірки?

Куди  поділись  слава,  честь  і  розум?
На  побрехеньки  вкотре  повелись
і  надали  ви  перевагу  прозі,
поезію  лишивши  на  колись!..

Вже  тане  те  «колись»  за  виднокраєм
і  мусить  пам’ятати  кожен  гой:
Хто  хліба  і  видовищ  забажає  –
свободу,  зазвичай,  втрачає  той!

23.07.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842843
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Світлана Воскресенська

Закутавсь день у хмару дощову

Закутавсь  ранок  в  хмару  дощову,
І  день  в  цей  час  проснувся  неохоче,
Пригладе  дощ  у  полі  куряву,
А  вітер  ниву  миттю  залоскоче.

Ген  перепілка  звуки  подає,
Цвіркун  в  мінорах  тишу  колисає,
Неначе  сонце  скарб  той  дістає,
Й  тендітний  промінь  ніжно  відпускає.

Спустився  дощ.  Природа  ожива,
В  калюжу  горобець  без  остраху  пірнає,
Струнка,  мов  дзвін,  жалюча  кропива
Між  спраглих  трав  із  небом  розмовляє.

Я  цю  розмову  подумки  ловлю,
Уяву  огорта  похмурий  літній  ранок,
Солодку  мить  так  трепетно  люблю,
 І  вже  плекаю  свій  душі  серпанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842817
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Леся Утриско

Минула битва

І  хліб  насущний  вже  не  хліб,
Свята  молитва  -  не  молитва...
Знов  вишиваєм  чорний  стіб,
Немов  гроза,  остання  битва.

Тужило  небо  в  тисяч  сліз,
Громи  у  помсті  зомлівали,
Все  ті  ж  раби  та  рабський  віз,
Ті  ж  чорні  скиби  заорали.

Чорніші  чорної  землі,
Омиті  кров’ю,  сіють  душі...
Заснули  в  згореній  імлі,
Сміються  в  очі  їм...  байдужі.

Немов  гроза  -    минула  битва,
Все  ті  ж  раби  та  рабський  віз,
Свята  молитва  -  не  молитва,
В  ній  хліб  насущний  -    вже  не  хліб...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842816
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти бачив

Ти  бачив,  як  падають  зорі,
Ночами  в  шовко́ву  траву.
Виблискують  роси  прозорі,
Неначе  зронив  хтось  сльозу.

Ти  бачив,  сів  місяць  у  човен
І  зоряним  шляхом  поплив.
У  небі  з'явилася  повінь
Її  перепливти  зумів.

Ти  бачив,  нічні  блискавиці,
Летіли  у  різні  боки.
Немала  гроза  колісниці,
Тому  і  не  чути  її...

Ти  бачив,  як  ранок  прокинувсь,
Туман  застелив  береги.
Мені  ж  все  оце  не  приснилось,
Всміхалося  сонце  згори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842857
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Віталій Назарук

ОХОРОНЦЮ НЕБЕСНИЙ

Лети  у  світ,  мій  орле  сизокрилий,
На  охороні  мови  будь  завжди.
Щоб  ти  із  неї  набирався  сили,
Бачив  собори  й  золоті  хрести.

Щоб  рідна  мова  полилась  над  світом,
Як  музика,  що  сотворив  народ.
Крила  твої  беріг  в  польоті  вітер,
У  мовному  багатстві  цих  щедрот.

Нехай  в  нас  буде  мова  калинова,
А  кожне  слово,  наче  гострий  меч.
Слідкуй  згори,  щоб  наша  рідна  мова
Цвіла,  а  не  була  для  ворожнеч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842696
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Віталій Назарук

СЕРПЕНЬ

Любий  мій  серпню,
У  хлібному  золоті  поле.
Густий  засріблився
Краплинами  синій  туман.  
Збирається  осінь,
Яка  моє  серце  знов  коле.
Де  стиглі  отави
Нагадують  нам  про  роман.
Ми  в  кожнім  снопі
Знаходимо  маки  червоні.
Волошок  не  видно,
Вони  піднялись  в  небеса.
Лягають  тумани,
Неначе  сріблять  травам  скроні.
Повітря  дурманить
Достигла  п’янка  ковила.  
В  пахучій  стерні
Ми  бачили    гарні  врожаї.
А  поки  у  ній
Взялися  густі  спориші.
І  світиться  небо
Таке  волошкове  й  безкрає,
Яке  у  цю  пору
Припало  мені  до  душі.
А  вже  навесні
По  нових  хлібах  піде  хвиля.
Так  буде  до  серпня,
А  потім  в  комору  врожай.
І  знов  спориші
Стерню  густо-густо  покриють.
Гляди  свою  землю…
Багатий  храни  урожай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842695
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Віталій Назарук

ГРУША

Рясно  зацвіла  розлога  груша,
Родить  через  рік,  так  і  цвіте.
Має  вона  добру  й  щиру  душу,
Бо  завжди  приваблює  мене.

Часто  ми,  як  тато  на  роботі,
Лазили  по  грушці  догори.
Бо  грушки  ті  розтавали  в  роті
І  були  принада  дітвори.

Років  певно  вже  пройшло  із  тридцять,
Моя  груша  щедро  знов  цвіте.
Вже  не  лізу,  наче  вітер  злиться,
Не  пускає  догори  мене.

І  чомусь  сумую  біля  груші,
Розглядаю  розоватий  цвіт.
Наче  з  нею  маю  рідні  душі,
Що  зріднили  нас    за  стільки  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842610
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як цей край Поліський не любити…

Де  Русалка  розпустила  коси,
Озеро  Піскове  тихо  спить.
З  трав  спадають  прохолодні  роси,
Як  цей  край  Поліський  не  любить...

Сосни  нам  про  щось  розповідають,
Може  казку,  що  в  лісах  блука.
Хто  приїхав  в  край  цей,  зустрічають,
Я  цю  зустріч  в  серці  зберегла.

І  хоч  дощ  розплакавсь,  розтривоживсь,
Омивав  і  озеро  і  ліс.
То  стихав,  то  знов  собі  розходивсь,
Потім  взяв  і  в  травах  загубивсь.

Тихо  так  у  Лесиному  саду,
Яблука  звисають  до  землі.
Лиш  птахи  пісень  співають  радо,
Полюбились  ці  краї  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842607
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Марґо Ґейко

А ТО!

Насувається  ніч  на  небесні  пороги,
Молодик  умиває  високе  чоло,
Пролітають  ключі  повз  тієї  піроги,
Ми  ж  вернулись  туди,  де  усе  почалось.

Де  первісні  закони  і  жи́ли  мотуззям,
Та  якщо  доживеш  –  не  відомо,  яким,
Де  останні  слова  у  підвальній  задусі
Видихають  до  Бога  мої  земляки.

Я  живу  не  давно,  та  усе  пам'ятаю  –
Піджаки  дев'яностих,  злочинців  совка…
Що  із  нами  не  так,  може  хата,  що  скраю,
Чи  ота  /що  гойдає  колиску/  рука?!

У  парламенті  гімн.  Грабували  би  мовчки!
За  свободу  ми  –  тіло!  /Тож,  брате,  воюй!/
Ось  тризуб  і  дивись,  не  зламай  об  заточки,
Ми  ще  й  душу  положим.../звичайно,  твою!/

У  країні,  де  кача  пливла  по  Тисині,
Вкотре  шнуром  у  вирій  летять  журавлі.
Та  голів  догори  не  триматимуть  свині,
Лиш  коли  їх  колій  задере  від  землі.


[i]Моєму  племіннику,  Івану  Клевчуку,  присвячується.

http://memorybook.org.ua/14/klevchuk.htm

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842552
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ ЖИТО… (-)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської

(2р.)Захотіла  якось  з  милим  погуляти.
Та  мені  не  можна  йти  одній  із  хати.

         (2р.)Ой  у  полі  жито.
         Ой  у  полі  жито.
         Було  мене  сварено.
         Добре,  що  не  бито.

(2р.)Не  пускала  мама,  не  пускав  і  тато.
А  я  до  миленького  сама  пішла  з  хати.

(2р.)Повних  колосочків  в  полечку  зібрала.
З  милим  до  схід  сонечка  в  саду  розмовляла.

(2р.)Як  прийшла  до  хати,  сварилася  мати.
Колосків  багато,  сварився  ще  й  тато.

(2р.)Ой,  мамо  і  тату,  мене  не  тримайте.
Якщо  зятя  хочете  -  гулять  відпускайте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842549
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Ніна Незламна

Яскравий ранок

Промінчик  сонця,  мов  скаче  на  коні
Вміло  малює,  зайчики  на  стінах
На  душі  тепло,  так    радісно  мені
Яскравий  ранок  прилетів  на  крилах….
І    за  віконцем  щебет  пташки  чути
Той  спів  чарує,  ще  сонні  почуття
До  нього  руки,  хочу  протягнути
Торкнися  ближче,  чом  світиш  так  здаля?
Я  веселково,  усміхнуся  ранку
Складу  долоні,  промінчик  у  човні
Ця  позолота  стрибає  у  танку
На  серці  тепло…  І    все  це,  не  у  сні…
Віє  в  кватирку,  легенький  вітерець
Ніс  з  ароматом,  приємну  свіжість  квітів
Нема  дороги,  крокує  навпростець…
З  ним  щастя  ловлю!  Всю  красу  на  світі!
                                                                             10.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842547
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запитай у осені ( слова для пісні)

Запитай  у  осені,  запитай  у  осені,
Чи  вона  любов'ю,  ще  зігріє  нас.
Ми  підем  покосами,  ми  підемо  росами,
Хай  то  буде  ранок,  чи  вечірній  час.

Запитай  у  серденька,  запитай  у  серденька,
Що  воно  розкаже  про  любов  тобі.
Як  зерно  до  зернятка,  як  зерно  до  зернятка,
Так  і  в  нас  з  тобою  роки  молоді.

Запитай  у  осені,  запитай  у  осені,
Чи  вона  стежками  в  казку  поведе.
Ми  туди  запрошені,  ми  туди  запрошені,
Будемо  з  тобою  вдячні  їй  за  те.

Журавлів  курликання,  журавлів  курликання,
Понесе  луною  у  осінній  час.
Осінь  нас  покликала,  осінь  нас  покликала,
Зустріч  дарувала,  наче  в  перший  раз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842546
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019


геометрія

ЗАПЛЕЛИСЬ РОКИ У СИВІ КОСИ…

                             Заплелись  роки  у  сиві  коси,
                             та  квітують  квіти  під  вікном...
                             На  траві  щоранку  свіжі  роси
                             дихають  незвіданим  добром...

                             Я  дивлюсь  на  квіти...Й  оживають
                             мрії  ті  далекі  золоті,
                             що  від  них  і  рани  заживають,
                             а  можливо    квіти  ті  святі?..

                             Легко    по  траві  ступаю  боса,
                             відчуваю  лагідність  роси,
                             вітерець  торкає  мої  коси
                             і  душа  німіє  від  краси...

                             Заплелись  роки  у  мої  коси,
                             та  не  зникли  помисли  ясні,
                             і  скотились  непомітно  сльози,
                             від  них  легше  стало  вмить  мені...

                             І  я  переповнююсь  думками,
                             згадуючи  роки  молоді,
                             мріями  лечу  в  село  до  мами,
                             хоч  жилося  важко  нам  тоді...

                             В  мами  коси  рано  побіліли,
                             тато  не  вернувся  із  війни,
                             ми  її  із  братом  розуміли
                             і  допомагали  як  могли...

                             Та  нема  вже  в  мене  мами  й  брата,
                             і  давно  живу  я  вже  одна...
                             Постаріла  я  і  моя  хата,
                             пам"ять  лиш  лишилася  жива...

                             Заплелись  роки  у  сиві  коси,
                             та  не  розгубили  що  було...
                             Ті  роки  як  з  відстані  покоси,-
                             нинішнє  з  минулим  заплело...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842023
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 17.07.2019


геометрія

НЕ ЗРАДИТИ УКРАЇНУ… (Еміль Дубров) *

                               Всі  в  пошуках:  одні  шукають  щастя,
                               Шукають  інші  папороті  цвіт.
                               Хтось  вірить  в  слово,  мов  в  святе  причастя,
                               Хтось  змінює  руками  Божий  світ.

                               Одні  шукають  правду,  інші  спосіб,
                               Щоб  тую  правду  глибше  приховать.
                               І  оптом  продають  брехню,  і  врозбрід...
                               А  бідним  можуть  і  задарма  дать!

                               Чим  ближче  вибори,  тим  більше  словоблуддя,
                               Як  розібратись,  де  правда,  де  брехня?
                               Вже  так  запудрили,  пробачте,  мізки  людям,
                               Що  стали  голови  в  них  більші,  ніж  в  коня!

                               І  кожен  "правду-матку"  ріже  в  очі,
                               Аби  один  сказав  хоч:  "Я  брешу..."
                               Допоможи  нам  розібратись,  Отче,
                               Прости,  що  я  зневірою  грішу.

                               Зроби...Щоб  брехуни  усі  зніміли,
                               Хоча  б  на  передвиборні  ці  дні!..
                               Тоді,  можливо,  люди  б  зрозуміли,
                               Хто  топить  їх  в  облуді  і  брехні!

               Прошу  вас,  друзі...
               Не  хотів  писати  на  тему  виборів,  бо  кожен  з  нас  має  право  на  власний  
     розсуд  віддати  свій  голос,  але...  Насторожує  той  факт,  що  на  другому  місці  
     впевнено  закріпилися  кум  Путіна  Медведчук  і  його  надійні  поплічники.
               Я  особисто  віддаю  свій  голос  за  націоналістів,  позаяк  вважаю,  що  для  
     розбудови  національної  держави,  в  якій  найперше  мають  бути  захищені  права  
     громадян  України  і  самої  України  як  держави,  неодмінно  мають  бути  
     націоналістичні  сили.  Можливо,  не  завжди  діяли  і  діють  раціонально,  але  в  
     патріотизмі  і  любові  до  України  їм  не  відмовиш!
               Не  закликаю  наслідувати  мене,  але  прошу  вас  у  пам"ять  про  Небесну  сотню,
     про  тисячі  загиблих  на  Східному  фронті  (хоч  Порошенко  так  і  не  насмілився  
     назвати  війну  війною),  в  пам"ять  про  славетних  кіборгів,  про  загиблих  безвісти  
     в  зеленому  кривавому  коридорі  біля  Іловайська,  в  пам"ять  про  Дебальцеве,  про
     сотні  і  тисячі  замордованих  і  закритих  в  тюрмах  Російської  Федерації...
             НЕ    ВІДДАВАЙТЕ    СВІЙ  ГОЛОС  ВОРОГАМ    УКРАЇНСЬКОГО  НАРОДУ,                                              
             ВОРОГАМ    УКРАЇНСЬКОЇ    ДЕРЖАВНОСТІ!!!
             У  виборчому  списку  партій  доволі  всіляких  політичних  сил,  і  можна  зробити  свій  
     вибір,  тільки  НЕ  ГОЛОСУЙТЕ  за  "Опозиційну  платформу  -  За  життя",  якщо  не  
     хочете  мати  у  Верховній  Раді  України  представництва  Путіна!!!
             Не  зрадьте  полеглих  і  скалічених  Героїв!
             Не  зрадьте  Україну,  вона  в  нас  одна!!!      

                         *  Газета  "Сільські  вісті"    12  липня  2019  р.              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841914
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 17.07.2019


Новоградець

Море

Ти  б'єшся  об  скелі  сміливо,
Сріблишся  у  місячну  тиш,
І  ніжно,  під  настрій  грайливий,
На  пляжах  піщаних  шумиш.

Бурлять  твої  хвилі  свинцеві,
Могутньо  гудуть  в  ураган,
А  вслід  за  стихаючим  ревом,
Лягає  на  воду  туман.

Твоїх  не  пізнати  секретів,
Нічим  не  спинити  тебе.
У  космосі  бачать  планети
Обличчя  твоє  голубе.

Степами  і  джунглями  ляже,
Безкрайньо  розкинеться  світ.
А  вперто  на  хвилі  і  пляжі
Нас  тягне  лазурний  магніт.

Над  скелями  чайки  на  злеті,
Вечірня  зоря  і  прибій  -
І  крутиться  безліч  сюжетів
Під  лагідний  шепіт  морський.

А  в  день  безнадійно  похмурий,
Вчорашній  зміняючи  штиль,
Хизується  з  гордістю  буря
Красою  бушуючих  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841455
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Світла(Світлана Імашева)

Дивлюся в осінь

Стигле  літо  моє,      наспівай  ту  мелодію  щастя,                                            
 Стрепени  почуття,    що  поснули  в  криниці  душі...
Десь  там  осінь-сновида      у  чашу  гіркого  причастя
Вже  назбирує  роси    й  пронизливо-довгі  дощі...  
Ще  тріпоче  на  вітрі  смагляво-червона  калина,
Пахне  сонце  медами  і  папороть  в  лісі  цвіте,
Ще  кохається  літо  в  копицях  ромашкових  сіна,
Та  здалека  стернею  рудава  мольфарка  іде.
 Я  ще  вся  у  тобі  -  у  теплі,  моє  лагідне  літо,  
У  щедротах  твоїх  -  на  цвітіння,  на  біль,  на  любов...  
Осіянням  твоїм  я  пронизана  наскрізь,  зігріта,
Та  дивлюся  ув  осінь  -  вона  мене  кличе  ізнов...  
Задивляюся  в  осінь:    вона  пригощає  плодами...      
Ці  плоди  пізнання  -  ви  буваєте  часом  гіркі.                      
Літо  долі  згасає  -  ніхто  вже  не  стане  між  нами:
Я  і  осінь  гортаєм      альбому  життя  сторінки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841847
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запроси на побачення ( слова до пісні)

Запроси  коханий  на  побачення,
Бо  вже  цвітом  вкрилися  сади.
Наші  почуття  життям  збагачені,  
Ти  під  вишню  стежкою  прийди.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  то  буде  так,  мов  в  перший  раз.
Хоч  роки...  Та  то  немає  значення,
Там  любов  давно  чекає  нас.

Приспів:

Ми  у  вальсі  закружляємо,
В  обіймах  буду  я  твоїх.
Один  -  одного  кохаємо,
Нам  зорі  упадуть  до  ніг.

Запроси,  прошу  тебе  благаю  я,
Птахою  на  крилах  прилечу.
Як  у  небі  ясно  засія  зоря,
Я  тебе  цілунком  пригощу.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  з'єднає  річка  береги.
Все  ж  кохання  ніжністю  освячене,
Ми  його  так  довго  берегли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841833
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Тома

Невідомі і корисні факти про шоколад

Невідомі  і  корисні  факти  про  шоколад
11  липня,  любителі  солодкого  відзначають  Всесвітній  день  шоколаду.  Свято  вперше  був  придумано  французами  в  1995  році.  Шоколад  -  один  з  найпопулярніших  і  улюблених  продуктів  в  світі
1.  «Madeleine»  -  найдорожчий  шоколад  у  світі,  створений  кулінаром  Фріцем  Кніпшілдтом  з  американського  штату  Коннектикут.
2.  Танення  шоколаду  в  роті  людини  може  привести  до  більш  тривалого  ефекту  «ейфорії»,  ніж  поцілунки.
3.  Англійська  шоколадна  фабрика  Cadbury  в  1842  році  випустила  першу  шоколадну  плитку  в  світі.
4.  Якщо  судити  за  хімічними  компонентами  масла  какао,  то  шоколад  є  абсолютно  безпечним  видом  їжі,  плавиться  при  температурі  34  градуси,  що  нижча  за  температуру  тіла.                                                                                                                                                                                                                                                                                                5.  Одна  з  коханок  Людовіка  XV  -  Мадам  де  Помпадур,  була  відомою  любителькою  шоколаду  і  використовувала  його  для  лікування  своєї  сексуальної  дисфункції.  Маркіз  де  Сад,    перший  в  світі  сексолог,  також  любив    шоколад.
6.  Шоколаду  традиційно  приписують  магічні,  медичні  та  містичні  властивості.    В  латинській  мові  какао-дерева  іменуються  як  «Theobroma  Cacao»,  що  означає  «їжа  богів».
7.  Час  зростання  какао-дерев  може  досягати  200  років,  але  період  плодоношення  складає    лише  25  років.
8.  У  цивілізації  Майя  какао-боби  були  основною  торговою  валютою,  а  вироби  з  них,  пофарбовані  глиною,  стали    найбільшою  індустрією.  Всім  товарам  присвоювалась  цінність  в  одиницях  какао.  Наприклад,  вартість  раба  -  100  бобів,  послуги  повії  -  10  бобів,  індичка-  20  бобів.
9.  Какао  існує  вже  протягом  декількох  мільйонів  років  ,    є  одним  з  найстаріших  природних  продуктів.
10.  Какао-боби  в  природі  класифікуються  на  300  смакових  якостей  і  400  ароматів.
11.  Для  створення  одного  фунта  шоколаду  потрібно  близько  400  какао-бобів.
12.  Шоколадне  виробництво  перетворилося  в  гігантську  галузь,    від  40  до  50  мільйонів  людей  по  всьому  світу  зайняті  вирощуванням  і  отриманням  какао.
13.  Першими  людьми,  яким  довелося  спробувати  какао,  були  Мокая  і  Омелька,  які  жили  на  південному  сході  Мексики  близько  1000  років  до  нашої  ери.
14.  Слово  «шоколад»  походить  з  словесності  цивілізації  Майа  -  xocolatl,  або  «гірка  вода».
15.  Комерційний  шоколад  зазвичай  містить  в  таких  малих  обсягах  какао-речовини,  що  цукор,  який    входить  до  складу  викликає  залежність  у  любителів  шоколаду.
16.  Величезний    годинник  з  зозулею  з  шоколаду  можна  знайти  в  Німеччині.
17.  Майя  використовували  шоколад  при    хрещенні    і  одруженні.  При  похованні  імператорів  часто  залишали  банки  з  шоколадом  поруч  з  ними.
18.  Під  час  другої  світової  війни,  німцями  була  розроблена  вибухівка,  покрита  шоколадом.
19.  Виробництво  шоколаду  має  таке  значення  для  фермерів  Індонезії,  що  займаються  вирощуванням  какао,  що  вони  побудували  статую  у  вигляді  пари  рук,  які  тримають  стручок  какао-дерева.
20.  У  штатах  Оахака  і  Мексиці  цілителі,  звані  курандерос,  застосовують  шоколад  в  лікуванні  деяких  захворювань,  наприклад  -  бронхіту.  У  деяких  регіонах  діти  п'ють  шоколад  вранці,  щоб  уникнути  укусів  скорпіонів  і  бджіл.
Маловідомі  факти
1.  У  шоколадних  виробах  мало  справжнього  шоколаду
За  стандартами  США,  в  молочному  шоколаді  повинно  міститися  лише  близько  десяти  відсотків  тертого  какао,  в  той  час  як  в  напівсолодкому  шоколаді,  вміст  тертого  какао  повинен    бути  не  менше  тридцяти  п'яти  відсотків.  Молочний  шоколад,  який  виготовляється  за    іншими  правилами,  повинен  містити  не  менше  двадцяти  відсотків  какао-масла.
2.  Молочний  шоколад  винайшли  зовсім  недавно
Перший    європейський    винахід  в  сфері  шоколаду  стався  в  18  столітті  і  складався  у  видалені  близько  половини  какао-масла.  Частина,  що  залишилася  дробилася  і  змішувалася  з  солями,  щоб  пом'якшити  гіркий  смак.  Цей  шоколад  став  відомий  як  голландський  какао  (Dutch  Cocoa).  Молочний  шоколад  був  відкритий  шляхом  змішування  какао  порошку  з  підсолодженим    згущеним  молоком.Цей  рецепт  був  винайдений  чоловіком  на  прізвище  Nestle.
3.  Шоколад  містить  ліки  під  назвою  теобромін    Теобромін  схожий  на  кофеїн,  але  він  надає  більш  м'який  стимулюючий  ефект.  Попередні  дослідження  показали,  що  він    може  бути  використаний  в  препаратах  для  лікування    кашлю.  Хоча  теобромін  давно  використовувався  в  лікуванні  проблем  з  тиском  і    в  боротьбі  з  раком,  його  можна  вживати  тільки  в  помірних  кількостях.
 4.  Щорічно  американці  з'їдають  1  мільярд  кілограмів  цукерок.  Половина  з  них  припадає  на  шоколад.
5.  Шоколад  сповнений  антиоксидантів,  особливо  темний  шоколад,  в  якому  безліч  флавоноїдів  (антиоксидантів,  які  допомагають  запобігти  розвитку  серцево-судинних  захворювань).
6.  Близько  40%  всього  мигдалю  і  20%  всього  арахісу,  вироблених  в  світі,  поставляються  для  шоколадних  виробів.
7.  Згідно  з  новими  науковими  дослідженнями,  якщо  їсти  шоколад,  можна  запобігти  виникненню  ускладнень  при  вагітності.
8.  Найбільша  плитка  шоколаду  важила  5,8  тонни  і  була  виготовлена  на  фабриці  Thorntons  plc  в  Великобританії  7  жовтня  2011  року.
9.  Для  виробництва  450  грамів  шоколаду  потрібно  400  бобів  какао.
10.  Дослідження  показали,  що  чорний  шоколад  покращує  пам'ять,  увагу,    реакцію  і  навички  вирішення  завдань  за  рахунок  збільшення  притоку  крові  до  мозку.  Чорний  шоколад  покращує  зір  в  умовах  поганої  видимості  (наприклад,  під  час  дощу)  і  сприяє  зниженню  кров'яного  тиску.
11.  Ацтеки  вважали,  що  насіння  какао  були  даром  Бога  мудрості,  вони  були  настільки  значущі,  що  деякий  час  використовувалися  в  якості  грошей.
12.  Найбільша  і  найстаріша  шоколадна  фабрика  в  США  -  Hershey's.  Вона  була  заснована  Мілтоном  Херші  в  1894  році  і  виробляє  понад  мільярд  кілограмів  шоколаду  щорічно.
13.  Найціннішою  плиткою  шоколаду  в  світі  вважається  Cadburry,  якій  вже  виповнилося  100  років.  Вона  належала  капітанові  Роберту  Скотту  в  його  першій  експедиції  до  Антарктики.  Шоколадка,  так  і  не  використана    Скоттом,  була  продана  на  аукціоні  в  Лондоні  в  2001  році  за  687  доларів.
14.  Технічно  білий  шоколад  –  не    шоколад  зовсім.  У  ньому  не  міститься  какао.
15.  У  2012  році  в  Швейцарії  було  відзначено  найвище  споживання  шоколаду  на  душу  населення  в  світі.  Кожен  швейцарець  в  середньому  з'їдав  11,8  кілограма  шоколаду  в  рік.  Американці  виявилися  всього  на  15  місці,  з'їдаючи  5,45  кілограма  шоколаду  за  рік.
16.  Какао  росте  на  нашій  планеті  протягом  мільйонів  років.  Це    один  з  найстаріших  природних  джерел  їжі.
17.  Кот-д'Івуар  на  сьогоднішній  день  вважається  провідним  світовим  виробником  бобів  какао.  Близько  37%  всіх  запасів  какао  приходять  саме  звідси.
18.  Перший  шоколад,  виготовлений  у  фабричних  умовах  в  Барселоні  в  1780  році.
19.  Шоколад  був  включений  в  раціон  солдатів  під  час  Другої  світової  війни.  Відповідно  до  вказівок  зверху,  його  смак  був  модифікований  таким  чином,  щоб  він  був  «трохи  смачніше  вареної  картоплі».  Все  це  для  того,  щоб  солдати  не  їли  його  занадто  швидко.
20.  Шоколад  містить  фенілетиламін  -  амінокислоту,  яка  має  ефект  афродізіака  і  здатна  усувати  синдром  похмілля.
21.  Американська  армія  спільно  з  Hershey's  розробила  нову  формулу,  яка  покращувала  термостійкість  шоколаду,  щоб  його  було  можливо  брати  з  собою  під  час  операції  «Буря  в  пустелі».Шоколадні  батончики,  виготовлені  за  цією  технологією,  залишалися  твердими  навіть  при  температурі  в  60  градусів  Цельсія.
22.  У  Бельгії  виробництвом  шоколаду  займаються  17  000  чоловік.
23.  Перша  шоколадна  плитка,  призначена  для  широкого  споживання,  була  виготовлена  на  шоколадній  фабриці  Фрая,  розташованої  в  Брістолі  в  1847  році.
24.  Близько  70%  світового  какао-сировини,  з  якого  виробляється  шоколад,  виростає  в  Африці.                                                                                                                                                                                                                                                                                        25.  Какао-боби  -  один  з  перших  товарів,  який  в  16  столітті  знаменитий  мандрівник  Христофор  Колумб  разом  з  іспанським  конкістадором  Кортесом  привезли  в  Іспанію.  Одного  разу,  коли  англійські  пірати  захопили  іспанський  корабель,  завантажений  бобами  какао,  вони  підпалили  його,  думаючи,  що  боби  -  це  овечий  послід.                                                                                                            26.  Чорний  шоколад  набагато  корисніше  для  здоров'я  людини,  ніж  молочний,  білий  і  інші  різновиди.  Щоб  йому  бути  корисним  -  першими  в  списку  інгредієнтів  йдуть  какао  і  шоколадний  лікер,  але  не  цукор.                                                                                                                                                                                                              27.  У  1879  році  швейцарець  Рудольф  Линдт  виявив  конширування  -тонкий  процес  переробки  шоколаду.  Він  виявив  це  випадково,  коли  його  асистент  залишив  машину  включеною  на  всю  ніч.                                                                                                                                                                                                                              28.  Згідно  ацтекської  легендою,  бог  Кетцалькоатль  приніс  какао  на  землю,  але  був  вигнаний  з  небес  за  допомогу  людям.  Коли  він  тікав,  то  обіцяв  повернутися  в  один  прекрасний  день  як  «світлокожий  бородатий  чоловік  для  порятунку  Землі».                                            29.  Перше  шоколадне  печиво  було  винайдено  в  1937  році  Рутом  Уейкфілд,  керуючим  корпорації  «Toll  House  Inn.»..
30.  Португальський    поет  Фернанду  Песоа  якось  написав:  «Подивіться,  на  світі  немає  іншої  такої  метафізики,  як  у  шоколаду»
31.  Hershey's  щодня  випускають  більше  80-и  мільйонів  шоколадок  «Kisses».
32.  Англійська  шоколадна  фабрика  Cadbury  в  1842  році  випустила  першу  шоколадну  плитку  в  світі..
33.  Практичні  всі  какао-дерева  знаходяться  в  межах  20  градусів  від  екватора,  причому  75%  ростуть  на  відстані  в  8  градусів  по  обидва  боки.  Місця  обробітку  какао-культур  розташовуються  в  3-х  основних  регіонах:  Південна  і  Центральна  Америка,  Західна  Африка  і  Південно-Східна  Азія  /  Океанія.
34.  Кожне  какао-дерево  виробляє  близько  2,5  тисячі  бобів.  Повинно  пройти  близько  чотирьох-п'яти  років,  щоб  з'явилися  перші  боби.
35.  Американські  виробники  шоколаду  використовують  близько  3,5  мільйона  фунтів  незбираного  молока  щодня,  щоб  зробити  молочний  шоколад.
36.  Для  створення  одного  фунта  шоколаду  потрібно  близько  400  какао-бобів.
37.  У  1875  році  швейцарець  Даніель  Петер  виявив  спосіб  перемішування  згущеного  молока,  використаний  його  другом  Генрі  Нестле,  з  шоколадом,  для  створення  першого  молочного  шоколаду.
38.    Німецькі  вчені  припускають,  що  флавоніди,  що  знаходяться  в  шоколаді,  поглинають  ультрафіолетове  випромінювання,  яке  допомагає  захистити  шкіру  і  збільшити  приплив  крові,  поліпшує  її  зовнішній  вигляд.
39.  У  2002  році  Маршалл  Філд  виготовив  найбільшу  коробку  шоколаду.  У  ній  знаходилося  більше  90-а  тисяч  м'ятних  цукерок  «Frango»,  і  важили  вони  3326  фунтів.
40.  Бельгія  виробляє  172  тисячі  тонн  шоколаду  в  рік.  У  країні  перебувають  понад  2  тисяч  магазинів,  що  спеціалізуються  на  шоколадної  продукції,  багато  з  яких  знаходяться  в  Брюсселі  -  батьківщині  шоколаду  «Godiva».
41.  Моктесума  Хокойотцін  (Монтесума  II)  -  9-й  імператор  ацтеків,  був  одним  з  найбагатших  і  найвпливовіших  людей  в  світі.  Він  також  був  відомий  як  король  шоколаду.  Вершиною  його  можливостей  стали  збір  і  накопичення  майже  мільярда  какао-бобів.
42.  Фердинанд  -  син  знаменитого  Колумба,  одного  разу  написав:  «Коли  перед  натовпом  майя  впало  кілька  какао-бобів,  всі  вони  зупинилися,  щоб  підняти  жменьку  з  землі,  наче  впав  на  землю  очей».  Колумб,  який  шукав  шлях  до  Індії,  не  бачив  весь  потенціал  продажу  какао  на  ринках,  і  приймав  боби  за  зморщений  мигдаль..
43.  Перша  механічна  машина  з  виробництва  шоколаду  була  виготовлена  в  Барселоні  (Іспанія),  в  1870  році.
44.  Шоколадка  Hersey  була  знайдена  60  років    тому  в  схованці  адмірала  Річарда  Берда  на  Південному  полюсі.  Так  як  вона  пролежала  в  мерзлоті  довгі  роки,  то  залишилася  ще  їстівної.                          
Зібрала  інформацію    із  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    26.08.18    9.04
На  фото  мій  малюнок



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841527
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Любов Таборовець

Пізнє кохання

Вони  були  самотні  в  цьому  світі…
У  суєті  згубилась  їх  любов…
На  схилі  літ  в  душі  настало  літо.
Серця  у  юність  повернулись  знов.
Ні  сильні  грози,  ні  пориви    вітру
Не  в  змозі  знищить  ніжні  почуття.
Не  берег  це,  де  хвиля  напис  зітре…
Така  любов  не  йде  у  забуття.
Така  любов  цінує  кожне  слово,
І    дотик  рук  з  магічним  їх  теплом,
Вуста  ще  мають  меду  смак  чудовий,
Й  дарунок  долі  -  ще    одне  крило.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841775
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Знову зустрілись з тобою ( слова до пісні)

Знову  зустрілись  з  тобою,
В  очі  твої  зазирнув.
Бачу  у  них  стільки  болю,
Згадую  нашу  весну.

Згадую  нашу  калину,
Згадую  нашу  зорю.
Пісню  дзвінку  солов'їну,
Смуток  і  тво́ю  сльозу.

Знову  зустрілись  з  тобою,
В  пору  осінніх  дощів.
Спомин  обняв  під  вербою
І  залиши́вся  в  душі.

Я  незабув,  пам'ятаю,
Що  говорили  тоді.
Була  для  мене  -  ти  раєм,
Роки  були  молоді.

Тихо  кувала  зозуля,
Нам  рахувала  літа.
Тільки  тепер  ми  збагнули,
Щастя  Господь  посила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841634
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Lana P.

ТЬМЯНІЄШ…

Тьмянієш  у  небі  високо,
Чаруєш  мене  у  вікні,
А  нічка  приплющує  око  —
І  смуток,  і  радість  в  мені.

На  місці  встояти  —  безсилий,
Усе  поспішаєш  кудись.
Ти,  місяцю  мій  жовтокрилий,
Лети,  тільки  не  забарись

Зустріти  свою  половинку
На  іншому  боці  землі  —
Найкращу  у  світі  зоринку
Зумій  розпізнати  в  імлі.

Ти  —  свідок  безсоння,  тривоги,
Частенько  міняєш  курсив,
Хмаринами  стелиш  дороги  —
Лунає  мелодій  мотив.                                    9/07/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841617
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Lana P.

Моя шоколадко (повтор зниклої пісні)

В  тропічному  світі,
У  вічному  літі
Зустрів  я  красу  неземну  —
Кохану  єдину,
Без  неї  я  гину,
В  ласкавих  обіймах  тону.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

У  танцях  ти  жвава,
А  очі,  як  кава,
Мускатного  цвіту  вуста.
Красу  диво-краю
Тобі  заспіваю,
Мелодія  лине  проста.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

Красуються  хвилі,
Що  серцю  так  милі,
На  острові  з-під  Гренадин.
Карибські  простори
Розгойдують  море,
Тепер  я  уже  не  один.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841608
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ганна Верес

Любов і смерть

Дивилась  на  портрети  тих,  хто  віддав  життя  за  вільну  Україну,  і  щоразу  тремтіла  душа  моя  й  туга  низала  думки,  чом  душі  їх  рано  у  вись  відлетіли?  А  справжні  ж  були  вони  всі  козаки!

Любов  і  смерть…  На  жаль,  але  можливе
У  Україні  явище  таке:
Найкращі  стебла  втрапили  у  жниво,
Тому  й  п’ємо  питво  тепер  гірке.
Любов  і  смерть…  Як  часто  вони  поруч
Крокують  із  людьми  земним  життям,
І  добре,  коли  смерть  знаходить  пору,
Коли  насолодився  вже  буттям.

Коли  ж  вона  приходить  надто  рано
І  платою  є  за  твою  любов
До  України-неньки  і  багряно
Цвіте  на  її  тілі  твоя  кров,
Болить  мені,  бо  ж  цілі  благородні
Сповідуючи  все  своє  життя,
До  волі  кликав  маси  ти  народні
І  першим  був  у  сонмі  тих  звитяг.
На  жаль,  любов  і  смерть  ще  зводять  шпаги
Над  головою  не  дного  борця,
Але  свободи  не  зламався  пагін.
І  з  ним  ми  будем  жити  до  кінця!
22.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841602
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Де ти кохана ( слова до пісні)

Бачу  очі  твої  кожен  раз,
Як  дивлюсь  на  волошки  у  полі.
Чую  диво  -  мелодії  вальс,
Виграє  вітер  з  листям  тополі.

І  заслухалися  небеса,  
Закружляли  у  танці  хмаринки.
Задзвеніла  у  травах  роса,
Вона  падала  наче  сльозинки.

Приспів:

Де  ти  кохана,  скажи,                
Хочу  зустрітись  з  тобою.          
Ще  залишились  в  душі,
Зустрічі  ті  під  вербою...

Я  блукаю  з  тобою  в  думках,
В  тихім  вечорі,  ніжного  літа.
Вже  засяяло  небо  в  зірках,
Вишивали  ім'я  оксамити.

Несли  мрії  з  тобою  у  даль
І  у  вальсі  казковім  кружляли.
Забирали  із  серця  печаль
І  кохання  на  двох  дарували.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


majra

Посеред літа!

А  я  собі  сиджу  посеред  літа,
Метелики  літають  в  голові.
Кругом  цвітуть  такі  барвисті  квіти,
І  коники  стрибають  у  траві!

Гойдає  липень  небо,  мов  колиску,
А  серпень  зорі  висипле  з  ковша.
Я  відчуваю  -  щастя  дуже  близько!
І  спокій  випромінює  душа!

Тому  й  сиджу  собі  посеред  літа,
Плету  Петрів  блакитний  батіжок.
Планета  квітів  мною  вже  відкрита,
Поміж  найкращих  в  Всесвіті  зірок!

Із  спілих  вишень  дорогі  коралі,
Сьогодні,  мов  на  свято  одягну.
...Сміється  літо  і  прямує  далі,
І  я  його  ніяк  не  здожену.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841530
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Амадей

Чому сумні кохана твоі очі

Чому  сумні  кохана  твоі  очі?
Що  заставляє  серденько  страждать?
Коли  ще  губоньки,  медів  цілунку  хочуть,
Кохання  пить,  цю  Божу  благодать.

П"яніть  від  щастя  звечора  до  ранку,
Вдихати  пахощі  цвітіння  і  весни,
Усим  єством  відчуть  себе  коханою,
Черемхою  пахучою  цвісти.

Здавалося  б,  ну  що  для  щастя  треба?
Кохать  і  буть  щасливою  завжди,
Чому  ж  змарніло  личенько  у  тебе?
І  на  душі,  осінні  холоди.

Коли  ще  так  чарує  твоє  тіло,
І  серце,  так  п"янять  уста  твоі,
А  може  це  все  осінь  завинила?
Що  повно  смутку  у  очах  твоіх.

Гони  від  себе  смуток  цей  осінній,
Нехай  в  душі  співають  солов"і,
Вернися  знову  в  весну  солов"іну,
Троянди  квітнуть  хай  в  душі  твоі.

Відчуй  себе  ти  птицею  в  польоті,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Струси  із  себе  смутку  позолоту,
Всміхнися  сонцю,  ...  і  мене  згадай.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найдорожче ім'я

Як  прокинусь  уранці,  ще  з  теплого  ліжка,
Піднімуся  тихенько,  ступлю  до  вікна.
По  підлозі  ледь  -  чутно  ступатимуть  ніжки,
А  із  саду  доноситься  пісня  дзвінка.

Вже  прокинулось  сонце  і  птахи  щебечуть,
Свої  грона  розкинула  горобина́.
Шовком  падає  шаль,  що  лежала  на  плечах,
Я  без  тебе  в  кімнаті  сьогодні  одна.

Це  нічого  коханий,  тебе  відчуваю,
Голос  твій  і  обійми  торкають  мене.
Ти  шепочеш  на  вушко  кохаю...  кохаю...
Б'ється  серце  у  грудях  моїх  вогняне.

Усміхнуся  і  тихо  промовлю  думками,
Милий  мій!Я  назавжди  лишилась  твоя.
Споришевими  вдвох  помандруєм  стежками,
Найдорожче  для  мене  твоє  лиш  ім'я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840957
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Ніна Незламна

Оберіг для України!

Проснулася    спозаранку
Прасувала  вишиванку
 Залюбки  я  одягнуся
Туди  ,сюди  повернуся
А  звати  мене  Настуся.
 Тож  маємо  свято  нині
 У  садочку  і  в  родині
 Будем  радо  відзначати
 Співать  пісень,танцювати
Україну  прославляти!
 Земля  нині  в  вишиванці
Квіти  з  вітром  теж    у  танці
 Святу,  порадіймо    люди!
Нехай  мир  буде  повсюди!
 Оберіг  для  України
Хай  в  щасті  живуть  родини!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 04.07.2019


Ніна Незламна

Біля моря / рим. проза/

Плескались  пінні    хвилі,      берег  цілували  ….  А  його  очі    здавалось,  щось  шукали…  Погляд  блудив,  хвилі  здіймались  високі…  Думки  джмелині  …Чому  такі  жорстокі?  О,  море    –  море,    я  б  мандрував  у  ньому.  Топив    би  сум  глибоко    і  втому.  Життя  складне  одне  розчарування,  чому  пізнав  зрадливе  він  кохання?  Високо  в  небі  ,білі  чайки  кружляли,  дививсь  на  них,    а  спогади  жбурляли,  влучали  в  серце  і  воно    боліло…    Лише  ж  її  кохати,  так  хотіло.
     Він  пригадав,  як  дарував  їй  квіти  і  промовляв  -  »Моя  єдина  ,  ти  найкраща  на    всьому  світі.  А  хочеш,  я  зірку    дістану,  твоїм  рабом  навіки  стану.  Лиш  згоду  дай,  за  свідків  будуть  зорі  і  всі  ті  чари,що  ховаються  у  морі…  А  море  лагідне,  сріблястий  блиск,    атласні  хвилі,  мов  обіймались  при  зустрічі  на  милі.
               Та  доля  вирішила  все  за  них…  Одного  разу,  щойно  шторм  затих.  До  берега  медузи  підпливали…      Раптово,  на  обличчі      усмішки  визивали.  Вони  сиділи  спустивши  ноги  до  води,  немов  з`єдналися  два  береги.  Та  те  все,    лише  їм,    на  жаль    здалося,  зберегти  дружбу    все  ж  не  вдалося….
 Сердитий    вітер  бив  йому  в  обличчя,  чомусь    своє  втратив    величчя,  не  смів  заперечити  і  пішов…  В  той  вечір,  місячний,  за    нею  інший  прийшов.    Вона  мов  розум  втратила  на  мить...  Пройшло  три  роки,  а  серце,  ще  щемить.    
 Лоскотно  в  ноги,  пісок,  ще  прохолодний….Вже  давно  сам,  йшов  мов  вовк  голодний.  І  позирав,    шукав  її,  але  кого  не  знати,  щоб  була  вірна  і  зуміла  покохати….  
   Під  берег  самий  берег  стояли    лежаки  і  всюди  –  всюди  різнобарвні  рушники…Це  ж  треба,теж  комусь  не  спиться,  зупинив  погляд,  чи  то  молодиця?    А  може  дівчина?  Ледь  -  ледь  прикрила  груди,  до  неба  погляд,  очі  -    ізумруди.  А  стан  -  о,  Боже,  то  ж  спокуса,  від  хвилювання  змокли  вуса  .  Вмить  зашпортнувся  і  втратив  рівновагу,гепнувся  поруч,звернула  увагу.  При  встала  ,спустивши  ноги,занурила  в  пісок.  І  зазвучав  ніжненький  голосок…  Заставив  його  почервоніти,
 -  Ну-ну,  це  ж  треба  так  летіти!  Що  чайку    ви  ловили,  чи  гналися  за  ким?
 Оце  то  краля,  подумав,  стоїть  перед  ним!
- Ага  ця  чайка,  ось!  Здається  я  її  спіймав  -  сказав  так  тихо  і  очі  догори  здійняв.
Відчув  обличчя,  як  вогонь  палало,  на  душі  тепло  і    так  легко  стало.
- Ну  і  чого,  як  рак  зробився,-  сказала  гучно,  пані…
 А    її  погляд,  як    світанок  ранній!  Ті    ясні  очі    і  усмішка  дали  надію,  подарували  йому  світлу  мрію…
Вона  сміливо    показала  рукою,
-Бери  лежак,  лягай  поряд  зі  мною!    Проспав,  он  бачиш  зайняли  все,  аж  до  води…  Я  ж  не  кусаюсь,  давай  поруч  падай,  ось  сюди.  
       Захвилювалось  море,  вітер  розгулявся…  У  котрий  раз  на  неї  задивлявся…  Що  за  русалка?  І  звідки  вона  є?  Згадав  ту  першу,у  грудях,  аж  пече.  І  він    зненацька  рішуче  встав,  в  очах  топився  і  запитав,
- У  кого  взяла  таку  гарну  вроду?  Така  смілива!  То,що  йдемо  у  воду?
- А  чом  би  й  ні,  дивилась  хитро,  як  лисиця.  В  такій  компанії!  Чому  б  й  не  повеселиться…
У  прохолодну  пелену  води,  пірнали  двоє,  не  знаючи  страху,    веселий  сміх  линув  навкруги,  легко  і  боязко  торкався  стану  …    Якби  сподобатись  красуні,  щоб  не  прогнала,  як  йому  важко  на  душі,  якби  ж  то  знала….
         З  води    до  берега  вже  обійнявшись  йшли,  обом  здалося  один  одного  знайшли…      Збирало  сонце  з  лежаків  роси  ранні….  Легка  розмова,  відчуття  потреби  в  спілкуванні.  Чи  так  буває,про  себе    думав  у  надії…  Невже  нарешті  збудуться  мрії?    Чи  правда,  що  мені  знову  шанс    дала    доля?  Нехай  все  буде  так,  як  є,  нехай  неволя!    Чим  та  строката  одинокість,  що  гризе  душу  і  її  жорстокість.  Бажання  попасти  в  ніжні    обійми,  нехай,  як  в  сітку    та  щоб  назавжди…  Щоб  бути  разом,  як  це    море    й    йому  довіку  рідні  береги…  
                                                                                                                                 Літо    2018р.                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837555
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.07.2019


Олекса Удайко

ОСТАННІЙ АТЕСТАТ

[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]

[i][b][color="#065e6e"]Земне  життя  –  збирання  атестатів,
Що  раз-по-раз  виписує  життя  –  
І,  попри  вік,  положення  та  статі,
Підкреслює  його  –  життя  –  знаття.

Народження,  навчання  чи  женіння  –
Всі  акти  –  дії  –  стверджує  папір.
Які  б  в  путі  не  правили  тяжіння,
Нотаріус  –  найперший  поводир.

Не  всі,  одначе,  гербові  печаті
Свідоцтва  мають…  Є  іще  й  такі,
Як  зошити,  як  книги  непочаті  –
Слова-похвали,  помисли  леткі.      

Та  найкрутіші  з  них  підводять  риску  –
Яке  життя  ти  апріорі  мав:
Чи  не  було  від  нього  пусто-тріску,  
Чи  не  робив  ти  недоладних  справ.

Той  атестат  не  писаний,  а  усний  –
В  громади…  і  сім’ї  у  голові…
І  дай  то  Боже,  щоб  було  не  пусто  –
Як  бланки  незаповнені…  Нові.[/color][/b]

14.06.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 04.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вірне кохання ( слова до пісні)

Рано  -  вранці  сонечко  проснулось,
До  хмаринок  мило  усміхнулось.
Вранішньою  вмилося  росою,
Милувалось  літньою  красою.

Приспів:

А  голубка  з  голубом  в  коханні,
Стукають  в  вікно,  як  гості  ранні.
Радо  один  -  одному  воркують,
Ніжно  пригортаються,  цілують.

Чула  я,  що  голубина  пара,
Про  любов  усім  розповідала.
Вірності  цій  можна  порадіти
І  у  щасті  їхнім  будуть  діти.

Як  торкнусь  цілунком  до  обличчя,
Пригадаю  голубів  величчя.
Так  вони  лише  кохати  можуть,
Почуттями  душу  розтривожать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840539
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Віталій Назарук

ПОДІЛЬСЬКА ЛИПА

Між  широких  лугів,  там  де  коні  іржуть,
Стара  липа  стоїть  одинока.
Тут  вітри  круглий  рік,  наче  бджоли  гудуть,
Білі  хмари  злітають  високо.

Пахне  медом  смачним    біля  липи  щодня,
Навіть  в  люту  сніжну    хуртовину.
Прив’язати  тут  можна  з  дороги  коня,
Віднайти  споришеву  стежину.

А  коли  час  приходить  вона  зацвіте,
Наче  вулій  сідає  на  липу.
Одягає  красуня  вбрання  золоте,
Наче  золото  зверху  хтось  сипав.

Пр:  Липо  подільська  –  дерево  роду,
Квітнеш  у  нашій  душі.
Наче  сестричка,  пишна  на  вроду,
Ти,  мов  маяк  у  тиші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840465
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я чекаю тебе у солодкому сні ( слова до пісні)

Я  чекаю  тебе  у  солодкому  сні,
Почуття  мої  ніжні  і  чисті.
Як  заграє  весна  пісню  нам  на  струні,
Заспівають  птахи  голосисті.

І  підніметься  вітер  в  самі  небеса,
Буде  нести  думки  мої  й  мрії.
У  саду  серед  цвіту  чарівна  краса,
А  у  сон  мій  летять  сніговії.

Віджени,  забери  цей  неспокій  зі  сну,
Нехай  сонце  яскраво  засяє.
Я  зустріла  тебе,  а  з  тобою  весну,
Що  коханням  завжди  зустрічає.

Обійми,  пригорни  я  чекатиму  знов,
Хай  з  весною  приходить  кохання.
Поверни  в  мої  сни  ту  гарячу  любов
З  поцілунками  аж  до  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Амадей

Волошкове літо (авторська пісня)

Волошкове  літо,
У  душі  співає,
Почуття  розквітли,
Полум"ям  палають.

Почуття  юнацькі,              (  2  рази)
У  душі  розквітли,              (  2  рази)
В  цьому  винувате,          (  2  рази)
Волошкове  літо.                (  2  рази)

Почуття  розквітли,
Серденько  тріпоче,
В  волошкове  літо,
Повернутись  хоче.

Так  серденько  хоче,      (  2  рази)
Повернути  час,                    (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  2  рази)
Закохало  нас.                        (  2  рази)

В  волошковім  літі,
Стрілись  ми  з  тобою,
Назавжди  розстались,
З  сумом  і  журбою.

Волошкове  літо,                  (  2  рази)
То  кохання  час,                  (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  3  рази)
Поєднало  нас.                      (  3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838690
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Амадей

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ (авторська пісня)

Нас  літо  повело  в  поля
Стежиною  росистою,
Про  наші  світлі  почуття,
Нам  соловей  насвистує.

Ідемо  в  травах  росяних,            
Над  нами  небо  голубе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,люблю,  люблю  тебе.

У  грудях  серце  тріпотить,
Від  щастя  ввись  злітаю  я,
Ловлю  свою  кохання  мить,
Кохана  поруч  йде  моя.

Ідемо  в  травах  росяних,
Над  нами  небо  голубе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838960
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Амадей

У ЄВРОПУ

Манівцями,  очеретом,  босі  і  голодні,
Ми  прямуєм  у  Європу,  а  хати  холодні,
Покинули,  вітер  віє,  в  димарях  гуляє,
А  ми  в  пана,лізем  з  шкіри,  злотий  заробляєм.
Позабули  свою  мову,  рідне  слово  й  пісню,
Бо  не  модно  у  Європі  виспівувать  слізно.
Співать  в  пісні  про  дівчину,  про  каріі  очі,
Про  стан  гнучкий,  про  високі  почуття  дівочі,
Ми  зреклись  заради  грошей,  усього  святого,
Просимо  лише  "зелених"  у  Господа  Бога.
Позабули  й  батька  й  матір,  в  найми  ...хто  до  кого.
Мовчать  села,  не  співають,  та  й  кому  співати,
Залишились  жить  в  селі  три  -  чотири  хати.
Все  заросло  бур"янами,  хати  похилились,
Мовчать  села,  баби  й  діди  у  селі  лишились.
Не  співає,  слізно  тужить  Ненька  -  Украіна,
Та  щодня  бійця  хоронить,  найкращого  сина,
Що  пішов  за  Украіну  -  Неньку  воювати,
Залишились  сиротами,  старі  батько  й  мати,
Та  дружина-удовиця,  згорьована  доля,
Залишилась  одинока,  як  тополя  в  полі.
Дожилися,  вже  корівку  рідко  де  побачиш,
Щоб  сказати  що  ледачі,  люди  не  ледачі,
В  пана,  потом  вмиваються,  щодня,  щогодини,
Гірким  потом  заробляють  гроші  для  родини.
А  де  ж  твоя  слава  мамо?!  Слава  Украіни!
А  де  ж  твоя  Ненько  пісня?!  В  Києві  не  чути!
Позабули  ми  Хортицю,  позабули  Крути,
Не  чуть  пісні,  не  співаєм,весіль  не  справляєм,
А  влада  людей  наймитами  по  світу  пускає.
                 У  Європу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840162
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 29.06.2019


НАДЕЖДА М.

І потекли струмки…

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G1zdE4MXWxc
[/youtube]

Шалений  дощ  пройшов  десь  із  грозою,
А  блискавка  між  хмарами  вляглась.
І  новий  день,  умитий  вже  водою.
Он  пара  із  землі  вже  піднялась.

І  потекли  струмки  веселі  й  чисті,
Наперебій  котилися  з  гори.
Не  перешкода  -  шлях  цей  кам"янистий...
Іх  пустощі  подібні  дітворі..

Ця  гра  струмків  мене  так  забавляла,
І,  дивлячись,  подумала  собі:
Ніякі  перешкоди  їх  не  зупиняли,
Струмки  маленькі,  зовсім  не  слабі.

Куди  вони  спішать  тепер  й  навіщо,
Який  маршрут  їм  доля  все  ж  дала?
Ніхто  їх  не  зупинить  і  нізАщо.
Дорога  вже  до  річки  привела.

Із  радістю  шелеснули   у  річку.
І  повноводна  стала  ця  ріка...
І  зникла  вже  маленька  води  стрічка...
Ніхто   тепер  струмка  не  відшука..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840065
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох одне

Ми  ввірвались  з  тобою  у  літо,
В  ніжне  поле,  квітковий  розмай.
Де  волошки  і  маки  так  квітнуть,
Де  шумить  наш  березовий  гай.

Ми  ввірвалися  стрімкоголово,
Разом  з  літнім  і  теплим  дощем.
День  до  нас  усміхнувся  казково
Із  веселим,  легким  вітерцем.

Там  де  берег  купається  в  річці,
Де  густа  піднялась  осока.
Трави  з  квітами  наче  на  ситці,
Лине  пісня  пташина  дзвінка.

Я  біжу,  ти  мене  доганяєш
І  на  руки  хапаєш  свої.
Роси  в  травах  з  розгону  збиваєш,
Вітер  коси  куйовдить  мої.

І  летять  з  уст  слова,  що  щаслива,
Ти  шепочеш:"  Кохаю  тебе."
І  немає  найкращого  дива,
Коли  щастя  на  двох  в  нас  одне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Віталій Назарук

ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ

Білий  рушник  з  лляного  полотна,
Матуся  вишивала  вечорами.
І  часто  пісня  болісна,  сумна,
Летіла  між  старими  яворами.

Червона  нитка  хрестиком  лягла,
Прикрасила  на  рушнику  тім  долю.
А  нитка  чорна  смуток  стерегла,
Щоби  бува  не  вирвався  на  волю.

А  потім  дарувала  той  рушник,
Щоб  він  стеливсь  червоними  квітками…
Щоб  смуток  з  долі  в  нього  просто  зник,
Приносив    щастя  разом  з  рушниками.

Так  народилась  «Пісня  про  рушник»,
Про  вишите  життя  на  рушникові.
"Два  кольори",  давно  до  цього  звик,
Бо  не  люблю  багатокольорові…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840037
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Віталій Назарук

СІЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО

Є  в  селі  джерело,
До  якого  вертаюсь  щоразу.
Скільки  часу  пройшло,
Не  міняю  я  серцю  наказу.
Це  життя  джерело,
Тут  напитися  можу  уволю,
Тут  я  став  на  крило
І  у  ньому  скупав  свою  долю.

Пр:  Джерело,  джерело
Біля  верби  в  густім  очереті.
Скільки  часу  пройшло,
Ти  у  серці  немов  на  портреті.
Джерело,  джерело
У  життя  звідси  шлях  мій  почався.
Тут  співає  село,
Тут  я  вперше  в  житті  закохався.

Тут  широкі  луги,
Тут  співають  духмяні  отави.
Тут  немає  жаги,
Ростуть  верби  -  дівки  кучеряві.
Джерело,  джерело
Де  довкола  розкидані  роси.
Усім  бідам  на  зло,
Поспішаю  до  нього  я  босий.

Пр:  Джерело,  джерело
Біля  верби  в  густім  очереті.
Скільки  часу  пройшло,
Ти  у  серці  немов  на  портреті.
Джерело,  джерело
У  життя  звідси  шлях  мій  почався.
Тут  співає  село,
Тут  я  вперше  в  житті  закохався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840029
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вдихаю свіжість моря

Блищить  у  хвилях  море  бірюзою,
На  горизонті  цяточки  малі.
Каміння  слайдів  скупчилось  ордою,
Удаль  пливуть  розкішні  кораблі.

Он  парусник  у  далині  сумує
І  сонце  доторкається  води.
Веселий  вітерець  кудись  мандрує,
Лишились  на  піску  його  сліди.

Стою  і  насолоджуюсь  красою,
Квітчаста    парасолька  у  руці.
Зелені  трави  вмилися  росою,
Пробігся  промінь  сонця  по  щоці.

Вдихаю  свіжість,  що  дарує  море,
Вслухаюся  у  чайок  дивний  крик.
А  під  ногами  глибина  прозора,
Люблю  цей  неозорий  материк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839426
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Ганна Верес

На Великдень сонцеликий

На  Великдень  сонцеликий
Бджоли  радісно  гудуть  –
Свято  в  християн  велике  –
Паски  і  церкви  цвітуть.
А  за  ним  –  Зелене  свято
50-ий  кличе  день,
Для  дорослих  і  маляток
Дивну  казочку  спряде.

Чебрецями  й  лепехою
В  час  вечірньої  пори
І  шовковою  травою
Він  застеле  всі  двори.
Повінчаються  з  любистком
Дика  м’ята  при  зорі,
Цвіркуни  –  гучні  хористи  –
Теж  зрадіють  цій  порі.

Місяць  повен  гляне  збоку
На  цей  килим  з  диких  трав
Й  подарує  людям  спокій
До  Павла  і  до  Петра!
16.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839261
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ганна Верес

Над Україною нависла знов біда

Над  Україною  нависла  знов  біда:
Війна  гримить  і  кров  тече  річками  –
Російська  неприборкана  орда
Вбиває  нас,  немов  біблійний  Каїн.
Над  Україною  із  «Градів»  ураган
Ламає-трощить  нам  життя  і  долі.
Оплакувать  земля  вже  не  встига
Борців,  котрі  загинули  за  волю.

Над  Україною  чорніють  небеса,
Бо  сонце  заховалося  за  хмари.
В  степу  донецькім  –  кров’яна  роса  –
Це  з  неї  смерть  собі  поживу  варить.
Та  день  новий,  усе  ж  таки,  світа,
Сльозою  материнською  умитий,
Тож  будуть  ще  і  мир  в  нас,  і  свята,
І  половітиме  в  донецькім  полі  жито.
11.06.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839260
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У серці моєму ти тільки одна ( слова до пісні)

Веде  споришева  у  далеч  стежина,
По  ній  ми  до  сонця  з  тобою  ідем.
Ти  поруч  зі  мною  кохана,  єдина,
Ми  щастя  в  волошковім  полі  знайдем.

Приспів:

Очі  волошкові  у  дівчини,
Усмішка  мов  сонечко  ясна.
Закохався  палко  в  них  хлопчина,
Розквітала  в  серці  їх  весна.

Нехай  воно  в  полі  луною  озветься,
Нехай  заблукає  в  квітучих  лугах.
До  нас  бумерангом  воно  повернеться,
В  твоїх  я  кохана  топлюся  очах

Кохаю  кохана...  шепочу  кохаю,
Без  тебе  прожити  неможу  і  дня.
З  тобою,  як  птаха  у  небо  злітаю,
У  серці  моєму  ти  тільки  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838385
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дерево бажань

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Загадую  для  України  миру.
Достатньо  людям  вже  отих  страждань,
Нехай  Господь  дасть  найміцнішу  силу.

Достатньо  вже  війни  на  цій  землі,
Достатньо  сліз,  що  проливають  діти.
Нехай  пісень  співають  солов'ї,
Дзвінкоголосі  голосять  трембіти.

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Там  тихо  так,  не  чути  навіть  вітру.
У  кожнім  серці  стільки  ще  чекань
І  душ  отих  розкиданих  по  світу.

Хай  сплять  вночі  спокійно  матері,
Хай  зорі  в  небі  світять  беззупинно.
Як  хочу  я,  щоб  мир  був  на  Землі
І  сміх  дитячий  линув  щохвилинно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Повертаються лелеки

Повертаються  лелеки,
Чути  їхній  передзвін.
Долі  їх  були  не  легкі.
В  небі  видно  птахів  клин.

Їх  весна  стрічає  цвітом,
У  буянні  ніжних  трав.
З  легким,  не  холодним  вітром,
З  шелестіннями  дібров.

У  молочних,  пухких  хмарах,
Заховались  небеса.
У  весни  пісенних  чарах,
Розливається  краса.

Звеселилися  лелеки,
Зустрічав  їх  рідний  край.
Був  для  них  він  так  далеко,
А  тепер  став  наче  Рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838533
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я біля тебе

До  тебе  я  веснянкою  озвуся,
Торкнусь  обличчя  ніжним  промінцем.
В  твої  палкі  обійми  загорнуся,
Постукаю  у  шибку  з  вітерцем.

Прокинься  любий,  я  вже  біля  тебе,
А  ти  поринув  в  наймиліший  сон.
Всміхається  до  нас  блакиттю  небо,
Торкаються  хмаринки  тихо  крон.

Від  усмішки  твоєї  стало  тепло,
Сьогодні  дарував  її  мені.
У  сон  до  тебе  пробивалось  світло,
До  нас  вже  їхав  ранок  на  коні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839203
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Червня полуничний смак

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце,
Ллються  пахощі  меліси,  м*яти.
І  малини  аромати  у  долонях,
Трави  поглядом  небес  прим*яті.

Подих  літа  із  спекотної  Трезени,
І  думки  у  нас  тепер  синхронні,
Бо  закоханість  ураз  біжить  по  венах,
Гріються  серця,  мов  на  осонні.

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце.
Опинились  ми  у  лоні  раю.
Дотики  граційні,  ніби  милий  сон  це.
Нам  дійти  б  удвох  до  небокраю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839201
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019


НАДЕЖДА М.

Тривожна ніч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4mkgJ1eK8cw[/youtube]

Тривожна  ніч,  розкати  грізні  грому.
Мені   було  не  страшно  -  поряд  ти.
Я  довіряю  лиш  тобі  одному:
Ти  можеш  все  руками  відвести.

Луна  від  грому  котиться  по  річці.
Та  ні!  Здається,  то  твої  слова.
То  ти  даруєш  їх   мені  по  звичці,
Мелодія  ця  серце  осява.

Не  блискава  між  хмарами  вражає:
Із  чого  ти  черпаєш  скільки  слів?
Та  їх  сказати  дощ  не  заважає.
Ти  так  сказать   раніше   не  умів.

Шаленний  дощ,  розкати  грізні  грому...
Невже,  вони  сміливість  додали?
Все ти  сказав,  та  якось  по-другому.
Від  люблячого  серця  так  пливли...
-------------------------------------
Натисніть  на  картинку  ))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838828
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 18.06.2019


НАДЕЖДА М.

Все проходить…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M3VTBcwTQzM[/youtube]

Все  проходить  у  цім  білім  світі,
День  вчорашній  зникне  в  нікуди.
Має  здатність  все  переболіти,
І  травою  заростуть  сліди.

Те,  що  з  пересердя  відкидали,
І  забуть  клялися    назавжди,
Серце  спросить:  нАщо  убивали,
Місце  залишали  для  вражди  ?

Заболить  й  заплаче  душа  гірко,
Та  уже  нічого  не  вернеш.
В  небі  все  шукатимеш  ту  зірку,
І  до  серця  спогад  пригорнеш.

І  коли  в  вікно  постука  осінь,
З  нею  ти  заплачеш,  як  дитя.
Ти  відчуєш,  що  самотній  зовсім.
Зробиш  ти  таке  ось  відкриття.

Із  вікна  на  дощ  будеш  дивитись,
Тільки  не  позаздриш  ти  вітрам.
Як   же  ти  тоді  міг  помилитись?
Ти,  як  вітер  одинокий...сам.

Зможеш  іншу  ти  так  полюбити,
І  слова  казати,  як  отій?
Тільки  у   душі  дощі  все  будуть  лити,
Будеш  пити  з  гіркоти  хмільний  настій.

----------------------------------
Натисніть  на  картинку...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838918
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Новоградець

Іринка

Іринці  йде  четвертий  рік,
Вона  вже  більша,  ніж  торік,
І  знає  все  про  все  вона  -
Про  зайця,  вовка  і  слона.

Тому  не  слухає  мала
Казки  про  лева  і  осла,
А  як  запалить  ніч  вогні,
Сидить,  розказує  мені.

Про  те  що  небом  йде  увись
Інакший  місяць,  ніж  колись  -
Той  був  як  яблучко  криве,
А  цей  корабликом  пливе.

Він  підійнятися  не  міг,
Бо  ліс  тримав  його  за  ріг.
А  потім  вітер  вверх  подув
І  його  трішки  підштовхнув.

А  вранці  -  в  скількись  там  годин  -
Її  взяв  тато  в  магазин,
І  коли  йшла  із  ним  назад,
Пила  із  пляшки  лимонад.

Там  був  місток  і  стежка  вниз.
Там  їй  метелик  сів  на  ніс
І  очі  крильцями  закрив  -
Вона  могла  б  упасти  в  рів.

Вона  ще  гралася  в  піску
І  тьотя  йшла  в  капелюшку;
Її  собачка  мовив  "гав"
І  дружньо  лапку  їй  подав.

Ще  жук  кричав  в  траві  "дзінь-дзінь"
І  його  нюхав  зверху  кінь.
А  коли  падав  з  хмарки  дощ,
В  ставку  кипів  зелений  борщ.

Було  багато  ще  пригод,
Про  все  розкаже  зараз...  От...
Бу-бух!..  І  крихітка  лежить.
Мала  Іринка  міцно  спить.

А  за  віконцем,  в  тишині,
Палають  зіроньки  ясні.
І  місяць  в  небо,  в  темну  вись
Іде  так  само,  як  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838911
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Новоградець

Футбольний фан

Реве,  скандує  стадіон  -
Динамо  Київ  чемпіон!
І  я  стрибаю  вище  хмар-  
Сьогодні  наші  рвуть  Шахтар!

Я  надкрутий  футбольний  фан,
І  б'ю  щосили  в  барабан.
Хай  чують  всі,  що  це  футбол,
Атака,  пас,  удар  -  і  гол!

Зі  мною  Вася,  кращий  кент,
І  нам  по  пояс  президент!
Тут  пише  правила  братва,
Тут  у  ходу  круті  слова.

Ми  ім  начистимо  боки,
Запам'ятають  на  віки!
І  я  в  стрибку  зніму  штани,
Коли  пропустять  гол  вони.

Хай  кожен  знає  в  чому  суть  -
Що  наші  їхніх  рознесуть.
Хай  нас  бояться  вороги.
Ми  їх  зігнемо  в  три  дуги!

Здригнеться  Мюнхен  і  Мадрид,
Коли  збадьорившись  як  слід,
Могутньо  вдарить  в  барабан
І  закричить  футбольний  фан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838393
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Віталій Назарук

Я БЕЗ ВАС СИРОТА

Я  молюсь  за  Вас,  мамо,
Блиск  в  очах  пам’ятаю…
І  усмішку  ласкаву,
І  усмішку  ласкаву
Бережу  у  душі.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

Я  люблю,  моя  нене,
І  в  душі  зберігаю.
Як  мене  Ви  уперше,  
Як  мене  Ви  уперше
Повели  по  росі.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

Сивиною  покрився
І  зрівнявся  роками.
Проте  я  не  забуду,
Проте  я  не  забуду,
Образ  Ваш  дорогий.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

Пам’ятаю  Вас,  мамо,
Все  життя  знов  гортаю…
Щоб  вернулися  хочу,
Щоб  вернулися  хочу
На  домашній  поріг.
Бо  мої,  наче  птахи,  пролітають  літа…
Поверніться,  матусю,  я  без  Вас  сирота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838284
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Ніна Незламна

Та не спить матуся….

За  вікном  знов  вечір….  Посивіла  мати
Очі  в  піднебессі…  Перша  зірка  ясна
Все    думки,  джмелині  …  Не  може  сприйняти
Цю  війну  клятущу  …  Чом  доля  нещасна?

 Йде  війна  на  сході,  плаче  Україна
 Земля  у  руїнах…  Поля  не  в  покосах
Скільки  сиріт  стало?    Й  не  одна  дитина
Лежить    захолола,    у    кровавих  росах.

В  надії  чекає….  Кілька  зірок  в  небі
Мрію  затаїла,  синочка  зустріне
Губи    ледь  шепочуть,  вкотре  тихо  собі
 Будь  обачним  любий,  вернутись  повинен!

Місяць  круглолиций,  давно  вже  сонливий
Та  не  спить  матуся,  все  шукає  зірку
Щоб  замерехтіла.  І    погляд    мрійливий
Хай      все  буде  добре,  зустрінемось  синку.

                                                                                                             07.06.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838286
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Олекса Удайко

В ОДНІЙ РОДИНІ

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
В  повазі  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –    як  чаяння  свої,    
Й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
немов  у  лісі  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й  вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось...  повні  відра...  
                                                           Й  не  вони  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин!  
Словесний  рай  –  в  колодязі  на  дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  всякнуть  глиб  стражденної  землі,
як  бурлаку,  як  вікінгу,  варягу,
й  відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  імлі.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  накопив  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хай    незбагненною,  –
Я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  дошку"!  
                                                                 Без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 10.06.2019


Ганна Верес

Я вдячна

Я  вдячна  Богу,  людям  і  землі
За  день,  прожитий  не  дарма  під  сонцем,
За  хліб,  який  я  маю  на  столі,
За  того,  хто  моїм  є  охоронцем.

Я  вдячна  небу,  що  тримає  світ
І  слухає  і  докори,  й  молитви,
І  голос  долі  –  той  життєвий  звіт,  
Коли  й  сама  ішла  по  лезу  бритви.  

Я  вдячна  тим,  котрих  між  нас  нема,
Їм  завдяки  топчу  ще  ряст  і  досі.
Нехай  біліє  в  косах  вже  зима,
Але  в  душі  –  весна  і  літо,  й  осінь.
10.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838137
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Ганна Верес

Зорі й долі

Прислухайся,  як  зорі  розмовляють,
А  зрозуміти  хочеш  їхню  річ,
Чом  покотилась  та  он  –  понад  плаєм
І  чом  для  неї  це  остання  ніч?

Шкода  тобі  її,  холоднооку,
Та  й    хто  те  зна,  коли  вона  згорить
І  переселиться  туди,  де  вічний  спокій?
Їй  долю  також  важко  підкорить?

Думки  ураз  торкаються  людського,
Як  гине  хтось,  то  хочеться  ридать,
Коли  ж  зоря  згоря,  нам  сумно  з  того,
Проте  бажання  хочем  загадать.
7.07.2018

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838135
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Новоградець

Тридцята ОМБР

Карбує  крок  тридцята  Новоградом,
Виблискує  в  колоні  БТР.
В  святковий  час,  в  День  Пам'яті  парадом
Ідуть  в  строю  бійці  ОМБР.

Захоплення  не  скрити  на  обличчі
Дівчатам  і  притихлій  дітворі.
Для  них  каштани  мирно  палять  свічі
І  ластівки  гасають  угорі.

А  там  міняють  дизелі,  в  тридцятій,
Відгвинчують  спрацьовані  стволи.
Недовго  ще  -  і  вирушать  солдати,
Повернуться  в  окопи,  де  були.

В  боях  було  відстояно  тобою
Лице  твоє  і  честь,  ОМБР.
Де  кров  лягла  на  соняшник  росою,
Там  мак  цвіте  між  злаками  тепер.

І  буде  хай  закрита  для  дитини
Ціна  святкових  залпів,  холостих  -
Палаючі  в  степу  бронемашини
І  ті,  хто  їх  покинути  не  встиг.

А  нині  йде  шеренгами  заміна  -
Тарасів  дух  у  полум'ї  не  вмер!
Ідуть  твої  солдати,  Україно,
Озброєні  бійці  ОМБР.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836387
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 08.06.2019


Надія Башинська

СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ!

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку....  Тепер  маю  пару.

Світи,  світи,  місяченьку!  Зіронька  ясненька
Вийде  вечором  до  мене,  відпустила  ненька.

А  у  тої  дівчиноньки  та  й  брівця  шнурочком.
Буду  я  її  чекати  в  гаю  під  дубочком.

А  у  тої  дівчиноньки  личенько  біленьке.
Як  побачу,  то  зрадіє  їй  моє  серденько.

Задивлятись  тепер  буду  я  у  сині  очі.
Що  приходили  до  мене  у  сни  парубочі.

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку...    Тепер  маю  пару.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


Ганна Верес

Вже доля заблукала в пізню осінь

Летять  літа  на  крилах  журавлиних:
Не  в  сиву  даль  –  до  вирію  спішать.
Завмерла  у  росі-красі  калина…
Й  збентежено  озвалася  душа:
«Відколи  світ  цей  у  моїх  зіницях,
Калинонька  –  святий  мій  оберіг,
І  срібноока  кошиком  криниця,
І  заповітний  батьківський  поріг!

Дитинства  тут  несмілі  перші  кроки
І  юності  закохана  пора,
До  них  летіла  мало  не  щороку
Й  зі  мною  -  пара  й  наша  дітвора.
Життя  моє  у  безперервнім  леті
Боялось  передчасно  відцвісти,
Були  і  рай,  і  зради,  і  багнети,
І  воля  непростиме  теж…  простить…»

Вже  доля  заблукала  в  пізню  осінь,
Коси  торкнулась  інеєм  зима…
Живі  калина  і  криниця  й  досі,
Лиш  на  порозі  вже  батьків  нема…
29.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837292
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ганна Верес

Люблю Україну


Я  люблю  свою  Україну,

Пограбовану,  та  святу,

Вечори  ясні,  солов’їні,

Де  рясніє  зірок  тату.

Її  гори  люблю  і  ріки,

Й  працьовитий  її  народ,

І  героїв  її  без  ліку,

Адже  кожен  з  них  патріот.


Я  люблю  її  зливи-грози,

Що  вмивають  луги  й  поля,

І  сніги  її,  і  морози,

Це  коріння  мого  земля!

Шепіт  лісу  люблю  й  пшениці,

Голос  жайвора  ізгори,

Там  студена  вода  в  криниці,

В  вись  закохані  явори.


Я  люблю  Україну-неньку  –

Це  на  світі  мене  трима,

Її  пісню  ніжно-сумненьку

І  історію  у  шрамах.

І  степи  люблю,  і  долини,

Й  помережані  береги,

Повінь  білу  кущів  калини  –  

Все-усе  мені  до  снаги.
26.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837290
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Йде літо споришевими стежками

Йде  літо  споришевими  стежками,
Букет  ірисів  у  руках  несе.
Встеляє  трави  ніжними  шовками,
Краплинами  роси  вмиває  все.

Як  я  люблю  ці  квіти  різнобарвні,
Вони  веселка  мов  після  грози.
Дарують  радість  нам,  бо  дуже  гарні,
Метелик  їх  торкається  крильми.

Цю  ніжність  помічають  рої  бджолів,
Летять  до  них  щоби  зібрать  пилок.
Заплутуються  в    вітах  осокорів,
Минаючи  зелененький  листок.

У  небі  голубому  ні  хмаринки,
Проміння  сонця  тепле,  чудеса.
Ховаються  у  літі  десь  хвилинки,
Така  довкола  ніжності  краса.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837317
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ганна Верес

Лиш пам’ять хай слово має

(До  дня  пам’яті  жертв  сталінських  репресій.)

У  місяці  п’ятім  
Є  день,  щоб  згадати
Той  час,  як  земля  стогнала,
Як  кращих  із  кращих,
Не  знаючи  й  нащо,
Етапом  в  кайданках  гнали
В  Сибір,  Соловки,
Де  сніги  і  вовки…
На  власній  землі  –  в  полоні?!..
Репресії  дикі
Затіяв  «владика»
Й  не  сотні  скосив  –  мільйони…

Свічки  запалімо,
Постіймо  всі  німо…
Лиш  пам’ять  хай  слово  має
Про  те,  як  в  тридцяті
Забули  про  святість
Й  свободі  хребет  ламали…
Та  вже  не  здолати
Ніякій  владі
Бажання  людське  жить  вільно,
І  пам’ять  не  вбити,
І  не  повторитись
Репресіям  і  свавіллю.
16.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836050
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Надія Башинська

ОЙ У ЛУЗІ НА КАЛИНІ…

Ой  у  лузі  на  калині  співав  соловейко.
Тут  ми  з  милим  розмовляли  любо  та  гарненько.

Ой  у  лісі  на  дубочки  голубочки  сіли.
Тут  ми  з  милим  любесенько  удвох  говорили.

Ой  у  гаю  зелененькім  молоді  кленочки.  
Каже  милий,  що  в  нас  буде  гарні  три  синочки.

Біля  річки  три  вербички...    легкі  в  річціі  хвилі.
Каже  милий,  що  в  нас  буде  три  донечки  милі.

Три  синочки  і  три  доні,  веселі  й  красиві.
А  ми  з  милим  в  своїй  долі  будемо  щасливі.

Ой  у  лузі  на  калині  співав  соловейко.
Тут  ми  з  милим  розмовляли  любо  та  гарненько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836022
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Зоя Журавка

УКРАЇНСЬКА МОВА


Красива,  мила  й  калинова
Це  наша  українська  мова!
Нема  ріднішої  на  світі,
Передаєм  її  у  спадок  дітям.
Бо  українською  і  предки  говорили,
Боролися  за  неї  і  любили.
Злітай  крилато  піснею  у  небо,
Найкраща  в  світі,  іншої  не  треба.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836021
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Редьярд

Для тебе буду…

Для  тебе  буду  небом,  
якщо  ти  здІймешся  у  вись.
Для  тебе  буду  сонцем,
щоб  темні  хмари  розійшлись.

Для  тебе  буду  морем,
якщо  ти  станеш  кораблем.
Коли  навколо  горе,
то  знай,  у  тебе  є  тотем.

Розправлюся  вітрилом,
побачиш  чУдні  береги.
Я  зможу  стать  Шекспіром,
сонети  напишУ  палкі.

Я  буду  твОїм  вовком,
як  підкрадЕться  підлий  лис.
Ласкавим,  ніжним  шовком,
щоб  ми  з  тобою  обнялИсь.

ПеретворЮсь  мольбертом,
Якщо  ти  станеш  полотном.
БудУ  твоїм  Декартом*,
щоб  «докопатись»  до  основ...

Для  тебе  буду  злива,
в  засушливі,  палючі  дні.
Коли  бракує  дива,
То  створю  казку  на  землі.

Я  зАвжди  буду  поряд,
я  бУду  у  твоїй  душі.
А  як  прийдеться  плакать,
то  від  емоцій  радості...

Хоч  я  й  досі,  знать  не  знаю,
яка  ти,  де  ти,  хто  ти  ?
Та  все  ж  я  вірю,  що  впізнаю,
як  будеш...йти...навпроти...


Рене  Декарт-  французький  філософ,  фізик,  фізіолог,            математик,  основоположник  аналітичної  геометрії.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835931
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дзвінкоголосся чарівне

Замилувалася  пташиним  співом,
Дзвінкоголоссям  їхнім  чарівним.
Він  доторкнувся  серця  мого  дивом
І  залишився  ніжністю  у  нім.

Лилися  з  саду  їхні  перегуки,
Луною  розлітались  в  береги.
І  оживали,  розквітали  луки,  
Світило  ясне  сонечко  згори.

Роси́  перлини  падали  у  трави,
Пісні  спішив  послухать  стрибунець.
В  блакитнім  небі  хмари  кучеряві,
Гонив  удаль  веселий  вітерець.

Така  краса,  що  вам  не  передати,
Пташиний  спів  зачарував  мене.
І  так  чомусь  схотілось  підспівати,
Бо  спів  той  кожне  серце  стрепене.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835950
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ганна Верес

Пам’яті Володимира Івасюка

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]
Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835949
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ганна Верес

Коли ти дочка її чи син

У  інеї  коса  моя,  хоч  літо.
А  може,  вік  осінній  так  линя?
Давно  вже  на  крилі  своєму  діти.
Припорошила  й  очі  сивина.
Роки  птахами  в  далеч  полетіли  –
Нема  й  не  буде  звідти  вороття,
Тверділи  мозолі  щодня  від  діла.
Пізнала  смак  поразок  і  звитяг.

Попереду  –  у  старість  переправа.
Вона  мене  і  кличе,  і  ляка.
Здається,  ніби  й  маю  на  це  право,
Але  ж  душа  не  хоче  ще  звикать.
Оглянуся  на  пройдену  стежину,
Згадаю  біль,  що  завдала  стерня:
Усе  життя  комусь  лише  служила,
І  кожен  факт  у  пам’яті  зрина.

Не  гналась  я  ніколи  за  чинами,
А  довіряла  долі  вірній  шлях,
Долала  з  нею  іноді  й  цунамі
І  обминула  не  одну  із  плах.
Жила  й  живу  я  так,  ніби  востаннє.
Хай  непростий,  але  люблю  цей  світ,
Й  коли  колись  до  фінішу  дістанусь,
Залишу  внукам  досвід-заповіт:
Щоби  здолать  життєві  кілометри,
З  землі  святої  набирайся  сил,
Скільком  за  неї  довелося  вмерти,
Знай,  коли  ти  дочка  її  чи  син!
13.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835947
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


majra

Я приїхала знов!

Я  приїхала  знов!  Кожен  день  тут  для  мене  як  свято!
Хоч  сади  відцвіли,  облетіли  із  віт  пелюстки.
Йду  по  рідних  стежках,  їх  у  мене  безмірно  багато,
А  у  серці  щемить  -  вже  не  зовсім  мої  ці  стежки...

Звеселяє  бузок,  піднімаючи  свічі  до  неба,
Незабудки  в  траві  усміхаються  синьо  мені.
Мій  ставочок  і  млин,  і  заквітчані  зеленню  верби,
Пам"ятають  мене  і  щасливої  юності  дні.

Я  вклоняюсь  тобі,  моя  земле  -  прекрасна  й  багата!
Я  вітаю  тебе  -  найпрекрасніше  в  світі  село.
Народилась  я  тут,  спочивають  тут  батько  і  мати,
А  без  них  і  без  вас  і  мене  б  на  землі  не  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835940
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Надія Башинська

ЩОСЬ ШЕПНУЛА МЕНІ ГІЛКА ЯБЛУНІ ЗНОВ…

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  до  мене  вони
         на  твоєму  крилі  прилетіли.

Загойдав  ніжно  вітер  ту  гілку  в  цвіту,
і  душі  моїй  весело  стало.
Я  у  відповідь  їй  нашептала  свої,
ті  слова,  що  сердечко  сказало.

         Скажи,  вітре  легкий,  ти  куди  їх  поніс,
         ті  слова,  що  так  серденько  гріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  від  мене  вони
         на  твоєму  крилі  полетіли.

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         І  шепоче  мені  вітер  тихо  в  саду:
         "Від  милого  вони  прилетіли..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Надія Башинська

ЯКЩО РОБИШ ДОБРО…

Якщо  робиш  добро,  то  ти  добрий.
Потребує  твого  світ  тепла.
Не  ховайся  в  юрбі  перехожих,
доброти  ж  бо  настала  пора.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

Не  сумуйте  за  тим,  що  минуло,
і  що  сонячне  літо  пройде.
Те  зерно,  що  посіяв  сьогодні,
у  майбутнім  твоїм  проросте.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

А  ще  друзів  хай  буде  багато,  
допоможуть  тобі  у  житті.
З  ними  легко  у  будні  і  в  свято.
Там,  де  зможеш  -  підтримаєш  ти.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ніна Незламна

Вибач рідна ненько…

Підійшла    до  хати…  Сіла  на  порозі…
Судорога  в  тілі,  немов  на  морозі.
Облуплені  стіни,  як  одяг  подертий
Номер  на  табличці,  геть  –  чисто  розтертий.
 Дах  перехилився,  дранку  видно  звідти
 Ой,  аж  щем  під  серцем,  ні,  не  має  втіхи
 Вулиці  не  видно,  шалина    довкола
І  старезна  груша,  напівсуха,    квола...
До  землі  схилилась,    де  -  не  -  де  суцвіття
Їй  нині  здалося,  що  пройшло  століття
Де  поділись  люди?  Провалля  -  криниця
 Щось  шука    в  соломі,  шарудить  синиця
Гніздечко  рехтує,  хоче  діток  мати
Як  все  усвідомить?Не  може  сприйняти…
 Десять  літ  минуло…    Думки    -  темні  тіні
Здалося    сповита  вся  у  павутинні
Та  раптово  птаха…    Мов  сон  перебила
Зранена  до  болю,  сльозу  проронила
Лиш  свіже  повітря…  Привело  до  тями..
Заросла  стежина…  Побрела  до  мами
Ворон  в  хащах  кряче  …  Квіти  на  могилі
Вибач  рідна  ненько…  Ти  своїй  дитині
 А  вітер  куйовдив,  давно  сиві  коси
На  фото  краплини,  як  сріблясті  роси…..
                                                                                                           12.05.  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Світлана Вітер

Запахло дитинством

Йдучи́  серпантином  углиб  метушливого  міста,
Думками  заплутавшись  у  повсякденності  справ,
Відчула,  запахло  в  повітрі  далеким    дитинством.
Той  запах  летів  по  газону  від  скошених  трав.

Спинилася.  В  очі  вдивляється  день  ясноокий,
В  якому  під  сонцем,  окрилене  вітром  дівча
Левадою  мчить,  ледве  видно  у  зелені  кроки,
Лоскочуть  стеблини  стрункі,  дістаючи  плеча.

Матуся  завдання  дала,  тож  спішить  помічниця,
Сніданок  гарячий  несе  косарям  чимскоріш.
Похлюпує  в  банці  студена  джерельна  водиця,
Посвистує  вітер.  Всі  звуки  злились  впереміш.

А  з  другого  краю  спадають  посріблені  роси,
Коса  дідусева  виводить  незвичних  пісень,
І  стеляться  ранньою  свіжістю  рівні  покоси.
Не  стерти  зі  спогадів  щастям  наповнений  день.

Хвилина,  і  знову  ховаються  впіймані  миті,
Та  все  в  голові  не  втамуються  щемні  думки.
Спасибі  тобі,  моя  доле,  за  сонцем  налиті,
За  справжні,  дитячі  сільські,  босоногі  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835892
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Лілея1

МІЙ ВІЧНИЙ СУМ…

[i][b]Як  важко  мені  звикнути  без  тебе,
Без  теплих-теплих  крихітних  долонь
До  сірого  і  вицвілого  неба,
До  нетепла  й  нерадості...  О,  Сонь!

Сказав  би  хто,  що  всі  пожартували  
У  ніч  оту  весняної  пори,
Про  те,  що  човник  твій  пришвартували
На  віки  вічні  неба  береги.

І  це  лиш  сон,  і  все  мені  здається,
І  просто  так  шепочуть  явори,
Що  вже  пелюстка  банта  не  торкнеться
Ніколи  більш  твоєї  голови,

Що  двох  косичок,  мамине  плетіння,
Віночком  німбу  вже  не  обплете,
Душа  бо  тихо-тихо  відлетіла,
А  спогад....  спогад  соняхом  цвіте.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835888
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


НАДЕЖДА М.

Мотив кохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]


Зроблю  тобі  хороший  настрій,
Його  в  конверті  перешлю.
І  намалюю  ніжні  айстри..
Ти   ж  пам"ятаєш,  їх  люблю?

Ще  покладу  промінчик  сонця,
(Щоб   айсберг  в  серці  розтопить)
Нехай  зайде  в  твоє  віконце,
Можливо,  зможеш  полюбить.

Хіба  душа  твоя  в  тім  винна,
Яку  тримаєш  на  замку?,
Твої  думки,  немов  хмарина,
Неначе  світ  весь  у  димку.

Пробийсь  руками  крізь  тумани,
Зніми  з  очей  всю  пелену.
Загой  надумані  всі  рани,
Згадай   єдину  ту,  одну.

Для  серця  не  видумуй  муки,
Життя  коротке,  не  гніти.
Послухай..  чуєш  ніжні  звуки?
На  зустріч  музиці  іди!!!..

У  цій  чуттєвій  заметілі,
Відчуєш,  що  не  даром  жив,
Коли  мурашками  по  тілі,
Звучить  кохання  цей  мотив


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835882
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце вміє любити

Світить  сонечко  у  небі,  білий  цвіт  весна  дарує,
Наречений  наче  лебідь,  до  лебідоньки  мандрує.
Пов'язало  їх  кохання,  назавжди  і  воєдино,
Впала  з  неба  зірка  рання,  зацвіла  в  дворі  калина.

Наречений,  наречена  ви  немов  весняні  квіти,
Наречений,  наречена  з  вами  будемо  радіти.
Лине  пісня  в  піднебесся,  возвеличує  кохання.
Буде  музика  лунати  у  дворі  аж  до  світання.

Наречений  й  наречена  поєднались  в  одну  долю,
Шелестіло  листя  клена,  верби́  віти  над  водою.
Оксамитом  впали  роси  і  омили  густі  трави,
А  дівчата  нареченій  вельон  на  голівку  вклали.

Цвіт  кохання  заквітує,  заіскриться  в  барвах  небо,
І  пригорне  її  любий,  найрідніший  в  світі  лебідь.
Буде  щастя  в  їхнім  домі,в  щасті  тім  ростимуть  діти
І  не  буде  в  серці  втоми,  бо  воно  вміє  любити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835865
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ірина Кохан

Ну як же так?

Ну  як  же  так,  весна  вже  догорає,
А  я  ще  й  досі  осторонь  стою?
І  не  мої  лелеки  понад  гаєм
Несуть  на  крилах  пісню  не  мою.

І  не  моє  мене  цілує  сонце,
Хтось,  наче  струни  серця  обірвав,
Лиш  тінь  за  мною  ходить  охоронцем
І  табуни  високих  диких  трав.

Ну  як  же  так,  бузок  зайшовся  в  повінь,
А  я  минаю  паводок  хмільний?
Думки  свої  лишивши  на  припоні,
І  винна  в  тім,  та  тільки  без  вини.

Чи  може  я  не  все  зимі  сказала,
З  думок  забула  змити  сніжний  грим?
Їй,  певно,  слів  отих  було  замало,
Відтак,  і  з  яблунь  дим  гірчить  гірким.

Можливо  в  цій  феєрії  весняній
Сама  собі  я  вигадала  сум.
І  завтра  вже  лелеки  на  світанні
Мої  пісні  на  крилах  понесуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835665
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Старець Коснятин

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

ГЕРОЇ  НЕ  ВМИРАЮТЬ

Хто  вам  сказав  –  герої  не  вмирають?
Спитайте  в  посивілих  матерів,  
Котрі  щоночі  і  щодня  чекають
Додому  неповернених  синів,
Їх  душі  в  шибку  стукають  неначе  –
Надія  стрепене  примарним  сном,
А  замість  колискових  –  "плине  кача",
Цимбалить  дощ  у  ринву  за  вікном.

Спитайте  у  вдови  –  чи  не  вмирають
Герої  на  "Майданах",  чи  війні?
Дітей  спитайте,  що  батьків  чекають,
Як  спрагле  сім’я  сонця  навесні.
Гукніть  до  неба,  у  лелек  спитайте
Про  тих,  що  не  родились,  не  зросли.
Вони  б  жили,  та  влучно  стрелив  снайпер
І  їх  лелеки  в  дім  не  донесли.

Спитайте  наречену,  що  кохала,  –  
Чом  в  чорний  вельон  вкрита  голова?
На  хрест  рушник  весільний  пов’язала,
Ще  незаміжня,  а  уже  вдова?
Це  їм  до  болю  "кача"  серце  крає  –
Із  двору  в  двір  сумний  лунає  спів.
Хто  вам  сказав  –  герої  не  вмирають?
Спитайте  посивілих  матерів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835744
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Місячні сонати

Розлетілись  місячні  сонати,
Полетіли  в  серденько  твоє.
Не  дали  тобі  сьогодні  спати,
Також  розтривожили  моє.

Враз  думки  переплелись  з  твоїми
І  з'явились  в  множині  питань.
Їх  морозили  так  довго  зими,
Додавали  смутку  і  страждань.

У  твоїх  очах  волошки  сині
І  веселки  радісне  тепло.
Відчуваю  почуття  єдині
І  надійне  і  міцне  крило.

Що  тобі  у  відповідь  сказати,
Слів  багато  і  думок  в  душі.
Хай  звучать  нам  місячні  сонати
І  в  коханні  пишуться  вірші.

Покищо  веди  мене  у  літо,
Там  де  роси  краплями  дзвенять.
Де  шепоче  про  кохання  вітер
І  слова  закохані  летять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835775
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Інна Рубан-Оленіч

Цвітуть весною вишиванки

[i]Цвітуть  весною  вишиванки,
Весна  мереживом  цвіте,
Лунають  солов’їв  співанки,
Барвисте  все,  ясне,  святе.

Складають  хрестики    узори,
Код  нації  на  полотні,
Дух  волі  тут  і  непокори,
Щасливі  миті  і  смутні.

Синівська  кров,  згорілі  села,
Могутній  сильний  родовід,
Подія  радісна    й  весела  –
Калина,  дуб,  ромашки,  глід.

Геометничні  візерунки-
Мов  карта  мрій  на  рукаві.
Це  пращурів  моїх  дарунки,
Це  схема  щастя  на  канві.

Ось  в’ються  дивні  маки  й  ружі,  
Волошки  сині  у  житах…
До  вишиванок  не  байдужі,
І  молодь  й  люди  у  літах.

Всі  українці  в  вишиванках,
Сягнула  мода  й  за  кордон,
В  розшитих  перлами  світанках,
Душа  не  знає  перепон.
16.05.2019

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835769
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

Наш геній говорить до світу

Не    в'януть  ні  спогад,  ні  казка:
Дитинство  в  ромашках  цвіте,
Тепліє  бабусина  ласка,
Ось  мама  цілує  мене,

Вдягає  рясну  вишиванку  -  
І  свято  на  душу  ляга:
Калинові  мріють  світанки  ,  
І    вруниться  доля  моя.

Ти  й  землю  узорами  вкрила  -  
тим  цвітом,  що  марить  в  саду,
Ясна  україночко  мила,
Що  кращу  -  в  світах  не  знайду.

Малює  калинові  ґрона
В  прозорих  снігах  полотна,  
Краси  і  любові  закони  -
Душа  твоя  чиста,  ясна...

Наш  геній  говорить  до  світу
І  в  пісні,  і  в  музиці  слів,
Вкраїнську  стобарвну  палітру
В  просту  вишиваночку  вплів.

Возносить  і  пісню,  і  храми
Із  даром  величним  Творця...
І  небо  зоріє  над  нами
Промінням  Господня  Лиця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835754
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


НАДЕЖДА М.

І не питай, що потім буде…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]

Лилася  музика  Леграна,
В  напіввідчинене  вікно...
Дивлюсь  -  зійшла  он  зірка  рання...
За  чимось  жаль  гнітить  давно..

Я  не   скажу,  чогось  так   жалко,
Що  голос  хочу  твій  почуть,
А  на  душі  так  стало  мулько,
А  рани  ще  вогнем  печуть.

Перемішались  всі  думки.
Ну  що  скажу  тобі  я,  душе?
Листай  минулі  сторінки,
Ніхто  його  вже  не  нарушить.

І  не  питай,  що  потім  буде.
Можливо,  скажуть  це  роки.
Якщо  все  вітер  не  остудить,
Рука  торкнеться  до  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835743
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


НАДЕЖДА М.

Помста природи. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9vDe4VNBcHY

[/youtube]

Весняний  дощ  такий  жаданий,
Приніс  якісь  передчуття.
Десь  підкрадалось  сподівання:
Природи  слізне  співчуття.

Вона  страждає  за  всіх  нас,
Хіба  життя  на  людське  схоже?
Чому  важкий   для  нас  цей  час?
Чи  бачиш  з  неба  оце,  Боже?..

Промчалась  блискавка  по  небу,
І  гуркотіння    пронеслось.
Таку  ось  кару  цю  шалену,
Здійснить  природі  удалось.

За  злість,ненависть,  тяжкі  війни,
За  переповнення  страждань,
І  за  чекання  безнадійні,
За  сліз  людських  розчарувань..

За  материнські  гіркі  сльози,
За  плач  знедолених  дітей.
Гриміть  у  небі,  страшні  грози!
Як  захист  скривджених  людей...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835720
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Амадей

Не бійтеся любить - 2

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Допоки  в  грудях  серце  ваше  б"ється,
Не  бійтеся  коханням  в  світі  жить,
Любов  в  житті  нам  Господом  дається.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Не  дивлячись,  що  скроні  посивіли,
Ловіть  в  житті  закоханості  мить,
І  в  сімдесят  закохуйтеся  сміло.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Не  слухайте  що  кажуть  про  вас  люди,
Кохання  завжди  голову  п"янить,
В  житті  так  завжди  є,  було  і  буде.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Любов  ви  бійтесь  кидати  під  ноги,
Бо  зрада  в  серці,  раною  болить,
Й  карається  вона  на  небі  Богом.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
І  дарувать  коханій  своі  квіти,
Кохайте  і  любов"ю  дорожіть,
Не  дивлячись,  що  в  вас  вже  сиві  діти.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Межі  кохання  у  житті  немає,
В  любому  віці,  хочеться  -любіть!
Скажіть  коханій:  "  Я  тебе  кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835696
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ганна Верес

На все свій час

Пора  осіння  виткала  вітрила    –
За  журавлями  хоче  відлетіть,
Бо  у  краю  цім  трохи  забарилась,
А  у  природі  все,  як  у  житті.

На  все  свій  час,  своя  на  все  година:
Приходити  у  світ  і  достигать,
Адже  людина  –  світу  теж  дитина,
То  ж  має  все  в  житті  своїм  встигать.
20.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835663
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ганна Верес

Покликання душі

Запрягла  мої  роки  старість,  
А  душа  й  досі  молода.
Скільки  ж  їй  у  житті  дісталось!
А  вона  навіть…  не  рида.
Бо  живе  в  ній  сумління  й  віра,
Без  яких  не  людина  ти,
Сутність  їхня  –  любов  без  міри,
А  твоя  –  їх  уберегти.
Особлива  душа  в  поета,
Незвичайна  і  в  матерів  –
Не  спинить  їх  обох  у  злеті,
Бо  покликані  в  нім  згоріть!
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835662
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Sukhovilova

Там…

десь  там,  вдалині  за  містами
я  чую,  як  ліс  шелестить...
десь  там,  за  туманом  й  дощами
я  бачу,  як  сонце  горить...
десь  там,  у  траві  під  вербою
цикада  мрійливо  сюрчить...
десь  там  я  сплелася  з  лозою,
і  грім  над  полями  гримить...
десь  там,  вдалині  за  вітрами
стираються  грані  буття...
десь  там,  між  мовчанням  й  словами
говорять  лише  почуття...
десь  там  линуть  ночі  холодні,
зачовгані  ранки  лежать...
десь  там,  на  окрайку  безодні
засмучені  тіні  стоять...
десь  там,  в  небесах  між  зірками
мільйони  відкритих  дверей...
десь  там,  за  гіркими  сльозами
стіна  із  щастивих  людей...
десь  там,  вдалині  аж  за  літом
я  бачу,  як  ватра  димить...
як  лебідь  кружляє  над  світом,
у  теплі  краї  знов  летить...
десь  там  -  колоски  спілі  житні,
і  осінь  шурхоче  здаля...
десь  там,  у  зіницях  Всесвітніх
віками  кружляє  Земля...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835483
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Ганна Верес

І щастя, і кара

Найбільше  щастя  для  людей  –
Їх  рідні  діти,
І  знає  кожен  з  нас  про  те,
Що  діти  –  квіти,
Але  ж  буває  й  навпаки,
Що  діти  –  кара…
І  так  було  і  є  віки…
Життя  ж  тікає…

У  тих,  хто  дітям  все  віддав,
Любив  без  міри,
Все  попливло,  немов  вода…
В  душі  –  зневіра,
А  старість  тихо  насіда,
Аж  нагинає…
І  діти,  й  ти  уже  злидар…
Біль  розпирає…

А  все  тому,  що  ти  забув
Науку  Божу:
Мало  узяти  на  сівбу
Зернятко  гоже  –
Його  зростить  маєш,  як  слід:
Вітри  щоб,  зливи.
Гартованих  чекає  світ,
А  не  лякливих.

З  сумління  вдячність  пророста,
Без  нього  –  горе.
Ця  істина  така  ж  проста,
Як  суша  й  море,
Тож  змолоду  про  старість  дбай,
Щоб  не  ридати,
Ласкай  уміру  і  давай,
Навчай  їх  дбати!
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835463
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Ганна Верес

Назватись матір’ю – не значить нею бути

Не  всі  є  справжні  матері  у  світі…
Є  ті,  для  кого  діти  –  сенс  життя,
Але  не  зможу  тих  я  зрозуміти,
Дітей  хто  викидає  у  сміття,
Чи,  як  зозуля,  щоб  не  знать  мороки,
Вкидають  їх  до  іншого  гнізда,
І  поки  доля  лічить  їхні  кроки,
Спішать  красу  коханцеві  віддать.

Й  так  хочеться  мені  таких  спинити:
Життя  ж  скороминуче,  як  гроза.
Не  рви  із  дітками  своїми  ниті,
Щоб  не  пекла  колись  гірка  сльоза.
Назватись  матір’ю  –  не  значить  нею  бути,
Навіть  коли  в  їх  венах  кров  твоя.
Життя  промчить…  Ти  будеш  теж  забута,
І  їх  слова  про  тебе  заболять.
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835462
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Надія Башинська

МАМА НАСІЯЛА КВІТОК БАГАТО!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Мальви  розкрили  пелюсточки  ніжні,  
пахне  любисток  та  м'ята.
Повниться  щастям  батьківська  хата,
є  радість  у  мами  і  в  тата.

Сонячно  квітнуть  уже  чорнобривці,
і  паничі  вгору  в'ються.
Повниться  щастям  батьківська  хата,  
бо  ж  внуки  так  дзвінко  сміються!
Туляться  личком  до  мами  і  тата.
Ой,  які  ж  ніжні  та  милі...
Повниться  щастям  батьківська  хата,
бо  там,  де  є  цвіт  цей...    Щасливі!

Мама  насіяла  квіток  багато,
є  матіола  й  троянди.
Дуже  тут  гарно  квітнуть  жоржини.
Я  хочу  -  хай  буде  так  завжди.
Хай  веселиться  у  квітах  хатина,
добре  тут  в  будні  і  в  свята.
Любить  й  шанує  квітка-дитина
рідне́ньких  матусю  і  тата!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Дуже  радіє  всім,  біля  криниці,  
в  ґронах  червона  калина.
Світиться  щастям  батьківська  хата:
зібралась  додому  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Ніна Незламна

Не сплете віночка /рим. проза /

Ой,    тече  річка  невеличка,  йшла      дівчина  на  місточок…  А  навколо  квіти  квітнуть,    стрімкий  погляд  на  горбочок…    А  там,  видно  між  дерев,  її    коханий,…Та  чомусь  із  іншою  милий  і  жаданий..
 Пелюстки  ромашки,  розвіював    вміло    вітер,  по  тілу  мурашки.  Лупить  серце,  немов      в  бубон,    нема,  як  змовчати….    Як    бачити    ту    картину  -      хочеться  кричати…  Либонь  вчора  її  пестив,    дарував  обручку.    Що    ж  за  ніч  усе  змінилось?  Брав    іншу    за  руку…    Вітерець  то  наче  літній    та    душу  не  гріє…  Зирить  пташечка  маленька,    співати  не  сміє…  Мов  відчула  біль  дівчини,  в  смутку  оченята…    Краплі    сліз,  то  намистини,    думки  -  бісенята.    Пішли  разом,  обійнявшись,  як  це  пережити?  Як  гордість  не  розтоптати  й  себе  захистити?      Вода  блистить,    думки  -  оси,  що  кому  сказати…    Розпустила  ж  вчора  коси,  навчилась  кохати.  Ой  біда,  що  ж  тепер  буде  та  й  що  ж  скаже  мати?
       Сонце  високо  яскраве,  здавалось  лукаве.  А  дно  річки  мов  манило,  серденько    страждало,    загубився  давно  спокій,  бо  ж  воно  кохало.  Тремтять  руки,  свинець    ноги,  три  кроки  з  місточка…    Не  сплете  вона  нікому  гарного  віночка.  Летять  пелюстки  в  воду,  дівчина  хитнулась…  Прийми  мене  річечко,  щоб  зради  позбулась.    І  не  суди  мене  строго,  його  цінувала,    не  зможу  жити  без  нього,  бо  ж  його  кохала.  А  вода  мовчки  рябила,  синяву  сховала,  мов  пелюшкою  сповила,  холодом  проймала.    Пташка  на  гілці  тремтіла,  пір’ячко  згубила.  Ой  дівчино,  нащо  ж  люба,  ти  таке  зробила?    І  слова    були  ті,  мов    рідної  матусі.    Розстелилося  волосся  у  водянім  русі…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835300
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прийду кохана завтра знов ( слова до пісні)

З'явився  ти  в  моїм  житті  і  все  перемінилось,
Дерева  зацвіли  в  красі  я  наче  б  то  влюбилась.
Щоночі  ти  приходиш  в  сни  я  там  тебе  чекаю
І  -  з  ясним  променем  весни,від  себе  проводжаю.

Приспів:

Хай  зорями  світиться  небо,  коханням  для  нас,
Хай  будуть  цілунки  солодкі,  солодкі  щоденно.
А  доля  щаслива  взяла  й  поєднала  в  цей  час
У  щасті  кохання  для  нас  було  знову  рожденне.

Шепочеш  ти,  прийду  іще,  даруєш  поцілунок,
Без  тебе  в  грудях  так  пече,  та  ти  мій  порятунок.
Прийду  кохана  завтра  знов,  як  зорі  будуть  в  небі,
Віддам  тобі  свою  любов  і  пригорну  до  себе.

Для  мене  ти  вогонь  в  душі,  негаснуче  кохання
І  навіть,  як  ідуть  дощі,  не  принесуть  страждання.
Коханий  не  барись  прошу  у  нас  з  тобою  нічка,
Нехай  несуть  вдаль  почуття,  немов  бурхлива  річка...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835261
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай не спішить до тебе осінь рання ( слова до пісні)

Пройдуся  полем,  де  ростуть  ромашки
І  де  вплелись  волошки  в  пшениці.
Послухаю  дзвінкоголосу  пташку
І  вітер  потримаю  у  руці.

Насолоджусь  красою  ріднокраю
Тобі  свої  відкрию  почуття.
Прошепочу  коханий,  що  кохаю,
Любов'ю  переповнилось  життя.

Приспів:

Хай  не  спішить  до  тебе  осінь  рання
Й  до  мене  хай  вона  не  поспіша.
Бо  в  серці  ще  горить  вогонь  кохання,
Неначе  легкокрилий  птах  -  душа...

Нехай  в  житах  не  губиться  стежина,
По  ній  ще  довго  нам  з  тобою  йти.
В  твоїх  думках  коханий,  я  єдина,  
Ці  почуття  ми  будем  берегти.

З  тобою  ми  поніжимося  літом,
У  цім  розкішнім,  чарівнім  теплі.
Подивимось  на  осінь  гордовито,
Нехай  не  голосять  нам  журавлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


геометрія

ВЕТЕРАНАМ ВІЙНИ…

                                 Пролітають  літа...
                                                               Крутить  кола  планета...
                                 І  життя  йде  вперед...
                                                               Не  забуть  ті  роки...
                                 Ветеранам  війни,
                                                               їх  дружинам  і  дітям,
                                 Не  забути  повік,-
                                                               і  старим,й  молодим...
                                 Пережить  довелось,-
                                                               їм  роки  ті  буремні,
                                 І  дороги  важкі,-
                                                               довелося  пройти...
                                 Ветерани  війни,
                                                               ваший  подвиг  безсмертний,-
                                 В  наших  душах  й  серцях,-
                                                               є  і  буде  завжди!
                                 Не  забулись  бої,
                                                                 і  той  день  Перемоги,
                                 Ви  раділи  й  тоді,
                                                                 хоча  й  сльози  були  на  очах...
                                 І  сьогодні,  й  тоді,-
                                                                 є  одна  Перемога:
                                 І  для  тих,  хто  її  
                                                                 здобував  на  фронтах,
                                 І  для  тих,  хто  в  тилу,
                                                                 працював  й  кував  зброю,
                                 Й  хто  її  здобував,
                                                                 у  партизанських  лісах,
                                 І  для  тих,  хто  страждав
                                                                 у  фашистській  неволі,
                                 І  для  тих,  хто  поліг
                                                               у  жорстоких  боях...
                                 Я  вітаю  усіх
                                                               з  славним  Днем  Перемоги,
                                 І  бажаю  наснаги
                                                             і  сили,  й  добра...
                                 І  безхмарної  всім
                                                               у  майбутнє  дороги,
                                 Відійде  назавжди
                                                               від  усіх  хай  війна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835047
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Ганна Верес

Їх об’єднало горе і війна

Подивилась  відео  у  ФБ,  де  вулицею  Києва  до  Михайлівського  собору  йдуть  матері  і  дружини  тих,  хто  загинув  у  Донбасі.  Затремтіла  душа  й  полились  мимоволі  рядки:

Їх  об’єднало  горе  і  війна,

Тому  ідуть  великою  сім’єю.

Сльозою  кожна  вмилася  своєю  –

Гірко-солона  і  тяжка  вона.


Вони  ідуть.  З  портретами  ідуть,

На  котрих  люди,  найрідніші  в  світі  –

Війни  останньої  герої  –  їхні  діти,

А  не  герої  тих  далеких  Крут.


Вони  ідуть  в  Михайлівський  собор,

Щоби  там  сина,  мужа  пом’янути,

Що  став  на  прю  із  «братом»  своїм  лютим,

Бо  не  хотів  залишитись  рабом.


Вони  ідуть  і  біль  несуть  в  серцях.

В  руках  –  троянди  плачуть  і  гвоздики,

Що  пломеніють,  ніби  кров  бійця,

Й  думки  летять  до  Господа-Владики.
9.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835016
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бойові заграви

Ще  тихо  спали  береги,  туман  упав  на  трави,
В  садах  співали  солов'ї    і  в  хмарах  кучерявих,
Блакить  виднілась,  вітерець  гойдав  зелені  віти,
А  десь  летів  уже  свинець  і  голосили  діти.

Торкнулася  людей  біда,  ввійшла  у  кожне  серце,
В  біді  країна  молода,  ліси,  поля,  озерця.
Страшенна  сунула  чума  із  чорними  хрестами,
На  довгий  час  в  полон  взяла,  лишивши  в  серці  рани.

Піднявсь  старий  і  молодий  на  захист  Батьківщини,  
Летіли  кулі  наче  рій,  валилися  хатини.
Із  гучномовця  Левітан  промовив  грізне  слово,
Війна!  Розпочалась  війна!  Кричало  в  душах  знову.

Ішли  бої,  що  несли  смерть,  там  гинули  солдати,
Довкола  стільки  було  жертв,  від  вибухів  гармати.
Лише  вперед,  ні  крок  назад  в  думках  були  єдині,
Була  сміливість  у  солдат  служити  Батьківщині.

І  кожен  хто  віддав  життя  за  щастя  Перемоги,
Пішли  у  вічність  в  небуття,  пішли  служити  Богу.
Ми  будем  пам'ятати  їх  і  згадувать  щорічно,
День  Перемоги  є  для  всіх  історією  вічно!

За  сьогодення  і  життя  ми  скажем  їм  спасибі!
Безсмертна  пам'ять  у  серцях  у  домі  і  садибі.
Хай  не  торкаються  землі,  більш  бойові  заграви,
Хай  пам'ятають  всі  живі  меморіали  Слави.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Леся Геник

***І знов весна, довкола білий цвіт…

***
І  знов  весна,  довкола  білий  цвіт  
усіх  чарує  дивною  красою,
а  ми  уже  п'ятнадцять  гожих  літ
йдемо  пліч-о-пліч  по  житті  з  тобою.

Буває,  в  дощ,  буває,  і  в  грозу,
але  негода  піддається  легше,
коли  утреш  мені  з  лиця  сльозу,
а  я  тобі,  всміхнуся,  ніби  вперше.

Рука  в  руці  -  а  що  важніш  за  тим?
У  серці  щастя  є,  було,  і  буде.
В  гніздечку  майже  вже  дорослий  син  -
благословення  і  найбільше  чудо.  

Господній  дар  -  оці  п'янкі  чуття,
що  день  за  днем  лишень  гойніють  більше.
Люблю  тебе  понад  усе  життя,
мабуть,  іще  в  п'ятнадцять  раз  сильніше!  

І  знов  весна,  і  травень,  як  тоді
на  вухо  щось  шепоче  безустанно.
За  ці  літа  заквітчані  тобі
з  єства  усього  дякую,  коханий!

За  цей  прекрасний,  найцінніший  світ,
що  ти  мені  даруєш  кожну  днину.
П'ятнадцять  літ...  Уже  п'  ятнадцять  літ.  
А  озирнешся  -  наче  мить  єдина...

7.05.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834986
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олександр ПЕЧОРА

Балада про діда Гната

Ще  Сула  не  розтала,
а  душа  –  відліта...
Діда  Гната  не  стало.
А  прожив  він  до  ста.

Нелегкими  шляхами
між  вітрами  ходив.
А  село  було  –  храмом.
Щедро  долі  годив.

Від  Дніпра  і  до  Праги
шлях  проліг  бойовий.
За  відвагу  мав  шану.
Вік  –  в  колгоспі  робив.

Факт:  єфрейтор  Муравський
з  фронту  скарбу  узяв  –
для  рубанків-струганків
півмішка  залізяк.

Бо  добавити  віку
вмів  оселям  усім.
Півсела  його  вікон
й  досі  дивляться  в  світ!

Мав  небесну  іскринку  –
вправно  столярував.
До  сторіччя  він  скрипку
для  душі  змайстрував!

Гнат  не  ойкав  ніколи.
Хоч  жилось  –  не  меди.
Півжиття  порав  бджоли,  –
мед  водився  завжди.

Мо’,  й  тому  в  нього  стільки
не  було  болячок?
Раз  –  боліла  печінка.
Раз  –  у  ногу  гвіздок.

І  було  –  подивуйся:
скрипку  візьме  мастак,
підфрантить  сиві  вуса
та  як  вдарить  гопак!

Не  втече,  було,  тісто,
коли  хліби  пече.
Смачно  вмів  попоїсти.
Мав  і  міру,  і  честь.

І  попоратись  впору
дід  проворний  встигав.
А  як  внуки  до  двору,  –
ввесь  куток  не  вгавав!

Кожна  зморшка  світилась
життєдайним  добром.
Йому  б  жити  годилось!..
І  ціни  б  не  було.

Рідко  дід  був  у  місті.
В  неба  ради  питав.
«Сільські  вісті»  провісні
здавнелезна  читав.

Не  ганявся  за  возом.
Власні  погляди  мав.
Спершу  голос  Морозу
на  підтримку  віддав...

–  Бандюковичу  –  дулю.
Ну  вже  й  ірод  крутий!
Вірю  Ющенку,  Юлі.
Треба  їм  помогти.

Як  було  б  усім  паші,  –
не  ревіли  б  воли.
Дуже  радий,  що  наші
врешті  перемогли!

Та  якби  ж  не  мішали...
Скакунів  запрягли,  –  
ради  слави  держави
багатезно  б  змогли!

На  омріяне  жито,
теплий  вітре,  повій.
Як  же  хочу  пожити
я  при  владі  новій!

Повесні  буде  літо
і  трава  в  молоці.
Будуть  в  пахощах  мліти
мальовничі  Хитці.

От  би  вулики  власні
доробити  в  момент.
Приїжджайте  на  Спаса,  –
буде  сонячний  мед!

Діда  Гната  не  стало.
Світла  пам’ять  жива.
Від  причілка  до  ставу
зеленіє  трава...

Вітер  хвірткою  скрипне,  –
в  путь  новий  вируша.
Озивається  скрипка,
мов  нетлінна  душа.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834981
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Амадей

НЕ ВІДПУСКАЙ

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Лиш  пригорни,  хай  доля  усміхнеться,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Й  наповниться  любов"ю  твоє  серце.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  весна  у  серці  в  тебе  квітне,
Твоім  назавжди  буду,  так  і  знай,
В  моєму  ти  житті  зоря  досвітня.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  житті  не  віддавай  мене  нікому,
Немов  кохання  перше  зустрічай,
Й  забудеш  ти  і  біль  душі  і  втому.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  холодну  зиму,  я  зігрію  руки,
Лиш  щиро  ти  і  ніжно  покохай,
Й  ніколи  ти  не  знатимеш  розлуки.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  любові  серденько  нап"ється,
Нехай  любов  цвіте  між  нас,  нехай,
На  двох  нам  доля  радо  посміхнеться.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Ми  в  парі  увійдем  в  ворота  Раю,
Довірся  серденьку,  сердЕнько  хай,
Відчує  як  безмежно  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834037
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

А за туманами в полях - червоні маки…

А  за  туманами  в  полях  -  червоні  маки,
Там  обелісками  -  тополі  ув  імлі,
Де  захлиналися  нечувані  атаки
У  тій  безумній,  спопеляючій  війні.

Червоні  маки  -  слід  кривавий  серед  поля,
Червоні  маки  -  душі  згублених  бійців...
Отут  мій  тато  молодий  -  солдатська  доля  -  
З  осколком  в  скроні  -  в  вісімнадцять  посивів.

В  диму  і  полум'ї  здригалася  планета,
Жах-апокаліпсис  творила  .ука  смерть,
Сліпого  зла  розкинувши  тенета,
Людської  крові  наточивши  вщерть.

Громи-салюти  в  небі  гуркотіли,
Той  травень  цвів:  скінчилася  війна!
І  вірили  народи,  і  раділи,
Що  знову  не  повернеться  вона.

Здавалося  б,  усі  усе  збагнули,
Здавалося  б,  покаялись  усі...
Ті  імена  в  граніті  -  не  забули,
І  Пам'ять  вічна,  й  спогади  живі.

Прокляття  ж  тому,  хто  посмів  підняти
Із  пекла  знов  отой  кривавий  меч,
Нову  війну  -  із  братом  -  розв'язати,
Смертей  і  горя  закрутивши  смерч...

Там  за  туманами  в  степах  -  червоні  маки,
У  тих  донецьких  зранених  степах...
У  серце  гатять  "градові"  атаки,
Кров  українська  кропить  волі  стяг..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834964
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Ніна Незламна

Спомин серце крає…

Моя  Україна!    Моя  рідна  земля
 Сьогодні  в  жалобі..  І  не  чуть  солов`я
Приспущений  прапор,  ледь  вітер  гойдає
Рік    тридцять  дев`ятий,  народ    знов  згадає….
Ті  війни  і  біди…    Жахи,  гул  моротів
Все  небо  порвали,  плач    люду,    у  горі
Обличчя  фашизму…  Спомин  серце  крає
Солона  сльозина  на  квіти    стікає…
Прийшов  сорок    п`ятий.  Цей  День  Премоги
Вщент  вибитий  ворог,  геть  зникли  тривоги
Змогли  це  зробити,здатні  згуртуватись
Ніколи  в  житті  ми  не  станем  здаватись!
На  цвинтарі  тихо…  Всі  люди  в  поклоні
І  небо  теж  плаче,  краплини  холодні
Блиск  на  обелісках,  ордени  ,  вишиванки
Стрічають  старенькі    жадані  світанки…
Нехай  колосяться  скрізь  щедрі  поля!
Нехай  буде  мирно!    Україна  моя
І  мати  зустріне    щасливу  дитину
За  хлібом  і  сіллю  збере  всю  родину.
Щоб  воєн  не  знати!
                       І  всім  пам`ятати!
                                   Ніхто  не  забутий    -  
                                               Ніщо  не  забуто!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834879
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Новоградець

Совенята

Ще  в  парку  не  горіли  ліхтарі  
І  літній  день  над  містом  не  погас,
Коли  із  крон  ялинових  вгорі
Злетіли  совенята  в  перший  раз.

Безшумно  крильця  з  гілки  донесли
На  землю  двох  сіреньких  пташенят.
І  злякані  пухнастики  були,
Що  вгору  не  піднімуться  назад.

Не  видно  було  матері  навкруг  -
Добути  корм  належало  сові.
Лиш  дівчинка  ішла  і  її  друг,
Побачили  малечу  на  траві.

Малі  були,  без  сумніву,  із  тих,
Хто  совами  ширятимуть  колись.
А  зараз  голос  дівчинки  притих  -
Чекала,  чи  піднімуться  увись...

А  двійко  круглооких  пташенят
Прибігли  під  ялинові  стволи,
Підскочили  з  кумедністю  малят,
Злетіли  -  і  на  гілочці  були!

І  з  гордістю  сприймали  звисока,
Як  приз  людський  за  подвиги  свої,
Підтримуючий  погляд  юнака
І  окрик  тріумфуючий  її.

Ніхто  крім  них  не  бачив  совенят  -
У  парку  не  гуляло  більше  пар.
Лише  пройшов  алеєю  наряд
І  поряд  загорівся  ще  ліхтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яблуневим цвітом яблунька цілує ( слова до пісні)

Пелена  накрила  сірим  димом  небо,
Сльози  проливають  проливні  дощі.
Я  у  даль  вдивляюсь,  думаю  про  тебе,
А  душа  складає  з  Музою  вірші.

Де  ти  мій  коханий,  яблуневим  цвітом,
Застеляє  вітер  трави  навесні.
Зеленіє  в  полі,  підростає  жито,
А  в  садах  співають  птахи  голосні.

Лине  пісня  дзвінко,  лине  понад  краєм
І  коханням  гріє  серденько  моє.
А  сад  яблуневий,  знову  нас  чекає,
Білим,  білим  цвітом  стежку  нам  снує.

Як  тебе  кохаю,  як  тебе  люблю  я,
Почуття  не  згасли,  полум'ям  горять.
Яблуневим  цвітом  яблунька  цілує,
А  роки  рахує  наш  з  тобою  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бджолині рої

Загуділи  бджолині  рої
І  заграли  мелодій  для  вишні.
Милувалися  цвітом  її
І  торкались  пелюсток  розкішних.

Працьовиті,  збирають  нектар,
Метушаться,  щоб  більше  зібрати.
Так  шумливо,  неначе  базар,
Мов  доносяться  з  сцени  сонати.

Ясне  сонечко  їм  до  душі,
Кольорами  веселка  всміхнулась.
Коли  падали  рясно  дощі,
Вони  з  ними  в  той  час  розминулись.

Біла  хмарка  гойднулась  згори,
Полетіла  у  далі  далекі.
Де  у  вальсі  кружляють  вітри,
Де  курликанням  кличуть  лелеки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834492
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Lana P.

НЕПРОБИВНА СТІНА

Непробивна  стіна  масних  туманів,
Закритий  простір  для  вітрів,  тепла,
Відкрите  місце  для  земних  оманів,
Де  сирість  і  незвідана  імла.

Провалля  спогадів  летить  в  нірвану,  
Повітря  бракне  дихати  обом,
Ятрить  негода  надто  свіжу  рану,
Похмура  сивина  стоїть  стовпом.

Де  ложе  для  сліпого  одкровення?
Прикуте  цвяхами  в  траві  мовчань?
Сльозами  вмитий  обрій  шле  натхнення,
В  душі  будується  палац  чекань.

От  відкупорити  б  у  небі  сонце
І  позбирати  сірі  хмари  в  міх.
Упевнена  —  відчинеться  віконце  
Для  дум  твоїх  і  домислів  моїх.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834731
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


НАДЕЖДА М.

Спекотний день…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MqAQ5vFRIb4[/youtube]

Спекотний  день,  в  зеніті  сонце.
Кудись  мандрують   все    хмарки.
І  десь  отам,  за  горизонтом,
Згадаю  спомини  терпкі...

В  руках  блакитні  незабудки,
В  пелюстках  ще  жива  роса.
Слова  мовчать,  лише  догадки,
Міняють  колір  небеса.

Війнула   наче  прохолода,
Закрили  хмари  увесь  світ.
За  нас  вирішує  природа:
Із  душ  знімає  важкий   гніт.

Однак,  ще  дихати  так  важко
Куди  поділися  слова?
Чомусь  сказати  їх   боязко..
Хвилина,  друга  так  трива...

Як  по  краплині  назбирати?
І  що  там  буде...  то  нехай.
Набрать  сміливості  й  сказати:
Кохай  мене,   не  забувай.

І  обійми  мене  так  сильно!
Та  ні!  Сильніше  над  усе.
Нехай  бажання  божевільні
Бо,   що   було,  те  не  пусте...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834672
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Олекса Удайко

ДІМ З ХИМЕРАМИ

           [i]Без  
                         акцентів...
                                     І    
                                         приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]

[b][color="#54089c"]Стоїть  на  Банковій  примарний  дім,
за  що,  не  знаю,    проклятий  творцями*,
й  візують  там  листи  вербальних  дій,
уквітчаних  барвисто    прапорцями**.

Там  видиво  невидимих  пілястр,
“звитяжних”  спрутів  і  богинь  на  стелі,
там  руж  картинні  копії  і  айстр,
утілених  у  масло  і  пастелі…

Скульптури  там  русалок  і  косуль,    
колони  в  стилі  неоренесансу…
Й  слова  послів  із  сонмами  “посул”
від  урядів  державного  альянсу.  

Немарно  ж  дім  той  репнув  пополам  –
вагу  олжі  не  витримав  фундамент…***
Й  закрався  у    підґрунтя  сумнів,  злам,
й  зотлів  ущент  жалюгідний  пергамент…

…Химерний  дім  нещастя    омина…
Та  не    минула    доля  України  –
як  необачно  понесла  вона
пройдисвіта  і  шибеника  сина!!!

І  не  біда  –    що  в  домі  тім    халдей,
що    тіні  там  –  чорніше    антрациту,  
питання  в  тім,  що  втілив  нам  …  [i]плебей[/i].
Кому  потрібні  
                                             буфи–[i]
                                                                       –плебі–[/i]
                                                                                                   –сцити?![/color][/b]

[i]5.05.2019
________
*Існує  легенда,  що  архітектор  В.  Городецький,
   який  збудував  (1901-1903  рр)  дім  з  химерами  
   на  крутому  схилі  (ул.  Банкова  10,    у  м.  Київ)  на
   спір  зі  своїм  колегою  О.Кобелєвим  як  особисте
 житло,  сам  же  і    прокляв  своє  дітище,  як  втратив  
 його  в  1913  р.  через  борги  Д.Балаховському.  
**будівля  використовується…    ДАП  для  прийому  
іноземних  делегацій,  вручення  вірчих  грамот  тощо.    
***напрередодні  свого  100-річного  ювілею  просів
фундамент  будинку  і  той  розколовся  навпіл.  Ремонт
обійшовся  молодій  державі  у  160    млн  грн,  тобто  
майже    $100  млн  (2003  р).  Що  ж  далі?  Питання  до
нео-ДАП!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


НАДЕЖДА М.

Коли звучить закохана струна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvNi18Y9tyc[/youtube]


Ми  живемо  все  мріями  про  щастя,
Яке  десь  заблукало  на  стежі.
Добратися  до  нього  чи  удасться.
Далекі,  недоступні  міражі.

Листаємо  життєві  все  сторІнки,
І  дурим,  що  щасливіші  усіх.
А  на  душі  так  холодно  і  гірко,
Невже  оце  придумано  наспіх?

Та  душу  не  обманиш,  усе  бачить,
Ночами  тихо  сльози  гіркі  ллє,
В  надії,  що   доволі  сліз  гарячих,
Цю  кригу  недоступну   розіб"є.

І  потечуть   струмки   тоді  живильні,
І  розцвіте  омріяна  весна.
Відчуємо,  що  почуття  всесильні,
Як  зазвучить  закохана  струна...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834367
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

МОВА Є - І УКРАЇНА Є


                   *********
А  мова  рідна  -  ніжна,  і  легка,
І  "кольорова",  як  сказав  поет.
В  ній  -  філософська  логіка  струнка,
Фантазії  народу  пружний  злет.

Мов  "парость  виноградної  лози",
В  поезії,  у  пісні  проросла.
У  ній  -  оркестри  весняні  грози
Й  сопілочки  мелодія  хистка.

Чому  ж  нелюба  недругам  така?
Чому  звучання  сердить  їх  твоє?
З  часів  Русі  -  бо  наша  мова  ця,
А  мова  є  -  і  Україна  є!

Була  з  правіку  Київською  Русь
На  берегах  Славутича-Дніпра.
І  долі  я  низенько  уклонюсь,
Що  мову  саме  цю  мені  дала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834354
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Sukhovilova

Свята…

Вродлива,  нескорена,
В  росах  блищить,
Століттями  творена,
В  серці  горить.
У  вічі  вдивляється
Кожному  з  нас,
В  думки  заплітається
Стрічками  фраз.
Любов'ю  наповниться,
Стане  в  траві,
До  Господа  молиться
В  сивій  імлі.
До  сонця  всміхається,
З  вітром  тремтить,
До  хмар  підіймається,
Світом  летить.
Нам  Богом  дарована
Йде  між  людей,
Мов  птаха  схвильована,
Рветься  з  грудей.
Шляхами  барвистими
З  нею  ідіть,
І  піснею  чистою  
Душу  змочіть.
Тобою,  нескорена,
Мовлять  вуста,
Століттями  творена
Мово  Свята!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834322
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Sukhovilova

Я не знаю…

я  не  знаю  куди...я  не  знаю,
я  не  знаю  куди  я  бреду...
то  стою,  то  від  чогось  тікаю,
то  в  пустелі,  то  знов  у  саду...
я  не  знаю  навіщо,  не  знаю
біла  птаха  торкається  скронь...
кожну  днину  плащем  накриваю,
бережу  теплотою  долонь...
я  не  знаю  чому,  я  не  знаю
часто  бачу  розлуку  і  біль,
мабуть  більше,  ніж  слід,  відчуваю,
краще  б  гризла  хутро,  як  та  міль...
я  не  знаю  від  чого,  не  знаю
гроші  й  влада  міняють  людей,
та  чому  ж  їх  війна  не  міняє?..
мабуть  випало  серце  з  грудей...
я  не  знаю  коли,  я  не  знаю
щезнуть  війни  і  мир  буде  знов,
я  мовчу...я  кричу...я  благаю  
хай  панує  у  світі  любов...
я  не  знаю  для  чого,  не  знаю
хтось  кидає  на  вітер  слова,
я  так  мрію,  так  хочу  й  чекаю,
щоби  зникла  кровава  сльоза...
не  завжди  все  вдається  сказати,
я  не  зовсім  на  "ти"  із  пером...
просто  хочеться  всім  побажати,
щоб  частіше  ділились  добром.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834323
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ніна-Марія

У БОТАНІЧНОМУ

Ще  травень  розкішний  буяв  дивоцвітом,
Каштани  в  саду  цілували  дощі,
Ми  стрілись,  де  вперше  кохання  розквітло,
Завітні  слова  ти  сказав  від  душі.

Весняна  краса  вся  до  ніг  враз  упала,
Змінився,  засяяв  весь  світ,  як  свіча.
В  обіймах  твоїх  я  про  все  забувала,
Й  купалась  у  синіх  озерцях-очах.

В  саду  солов'ї  заливалися  співом,
Немовби  напоєні  нашим  коханням.
І  сад  Ботанічний  нас  вабив  красиво,
Ми  в  ньому  блукали  до  самого  рання.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 28.04.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
мені  не  до  вподоби  кітч,  а    ще  пихатість,  
що  марнослів'ям  повнять  рідний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  "чудотворних",
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Нехай  в  огні  належить  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю,  коли  обцасом*  –  в  душу,
коли    на  сміх  береться    сивина…
Відтак  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  лиходійство  знищити  до  дна!
 
Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові
До  неньки-України!    (Мій  уклін…)
Бо  не  люблю  найпаче  неньки  болю:
моя  земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук,  підбір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Берегла слова

Вийшла  рано  -  вранці  в  береги  широкі,
Впав  на  землю  сонний,  вранішній  туман.
Манить  небо  синє  й  сонце  яснооке,
Незабудки  дивні  й  серденько  без  ран.

Верби  і  тополі  шелестять  листвою,
Вітер  ніжним  шовком  лагідно  торка.
Закриваю  очі  і  я  знов  з  тобою,
У  твоїй  долоні  знов  моя  рука.

Стільки  літ  минуло,  а  любов  лишилась,
Не  старіє  навіть  і  не  помира.
Вона  в  моїм  серці  просто  залишилась,
Я  тобі  коханий  бережу  слова.

Може  наша  доля  доторкнеться  сміло
І  дозволить  в  очі  зазирнуть  твої.
Я  скажу  коханий,  може  і  не  вміло,
Ти  найкращий  в  світі  на  усій  землі.


Вірш  виставляю  вдруге  (  перший  зник  з  сторінки  разом  з  коментарями)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833664
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019


Ганна Верес

Не кожен

Не  кожен  може  землю  так  любити,
Як  матір,  що  дає  усім  життя,
Не  побоїться  бути  навіть  вбитим,
Живим  згоріти  в  полум’ї  звитяг.

Не  кожен  здатен  не  собі  служити,
А  тим,  до  кого  хилиться  душа,
Зерно  любові  сіяти,  крім  жита,
На  допомогу  вчасно  поспішать.

Не  кожен    може  щастям  поділитись,
Яким  не  часто  наділяє  Бог,
Красою  неба  і  землі  упитись
І  словом  виливати  ту  любов!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833425
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Надія Башинська

СЛАВА УКРАЇНІ!

Найдорожча  в  світі,  кожному  до  серця
його  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.
А  для  нас  найкраща  наша  Україна.
Світла  і  весела...  Є  вона  -  єдина!

         Зоре  наша  ясна,  сонячна  перлино.
         Ми  всі  тебе  любим,  ненько-Україно!
         Ти  блакитно-жовтим  заквітчалась  цвітом.
         "Слава  Україні!"  -  хай  летить  над  світом.

А  у  вишиванках...  ой,  яка  ж  ти  славна.
Всі  про  тебе  кажуть,  що  ти  дуже  гарна.
Дзвін  церков  до  неба  тут  несе  молитву,
в  ній  подяка  Богу  за  доленьку  світлу!

         Зоре  наша  ясна,  сонячна  перлино.
         Ми  всі  тебе  любим,  ненько-Україно!
         Ти  блакитно-жовтим  заквітчалась  цвітом.
         "Слава  Україні!"  -  хай  летить  над  світом.

Найдорожча  в  світі,  кожному  до  серця
його  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.
А  для  нас  найкраща  наша  Україна.
Світла  і  весела...    Є  вона  -  єдина!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Ганна Верес

Благають небо воїнів хрести

Ще  тиша  над  Майданом  не  вляглася

Від  «Качі»  рвались  небо  і  серця,

Весна  іще  гаразд  не  почалася,

Коли  війна  озвалася  оця.

Підступна  вона,  з  почерком  Росії,

Тихенько  захопила  флот  і  Крим…

А  Україна  ждала  все  месію..

Чому  ж,  від  зла  нас,  Боже,  не  вберіг?


Земля  від  ран  і  втрат  важких  страждає,

Втомилася  від  болю  і  хрестів,

Вона  також  за  вбитими  ридає:

Адже  в  війні  –  у  битві  непростій!

Краса  весни  сьогоднішня  прив’яла,

Благають  небо  воїнів  хрести:

«Не  дай,  щоб  нас  Росія  звоювала.

Народ  дітей  і  хліб  нехай  ростить!»
18.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833336
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Ганна Верес

Доля

Весна  й  кохання.  Сонце  і  земля…
Єднання  душ  за  покликом  природи…
Здається,  відчуваєш  іздаля,
Те,    що  в  собі    не  здатен  побороти.        

Воно  ж  корінням  у  єство  вроста,
Непереможно-дивне  й  невідоме,
Й  крокує  з  нами  все  земне  життя,
Записане  звичайним  словом  «ДОЛЯ».
18.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833334
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Володимир Олійник

Заклик солдата з війни.

     Заклик  солдата  з  війни.

За  ніч,що  минула,спасибі,
Спасибі  за  день,що  настав,
Ти,  друже,  сидиш  у  колибі,
А  тут  мене  ГРАД  ,,привітав.’’

Чому  так,мій  друже,питаю?
Може,  зрадив  країну  ти  знов?
Та,повір,я  тебе  захищаю,
За  що  проливається  кров?

Це  країна  моя  солов’на,
Та  прошу  я  тебе,поможи,
На  Донбасі  суцільна  руїна
Ти  не  бійся,мій  друже,прийди.

Стань  за  друга  на  захист  країни,
Він  ще  вчора  творив  чудеса,
Не  просив  він  у  тебе  заміни,
Та  його  прийняли  небеса…

Він  ангелом  став,та  мені  наказав
Стояти  на  смерть,любий  друже,
Останні  слова  у  бою  він  сказав
Я  країну  люблю,дуже,дуже.

                                                       17.04.2019.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833318
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Ганна Верес

Заблукала нічка в гори

 
Заблукала  нічка  в  гори  сині,
В  травах  диких  ніжки  заросила,
Зірочки  упали  в  темні  води,
Свіжістю  впилася  прохолода.

Танцювали  зорі  в  водах  бистрих,
В  потічку  посрібленім  намистом,
Танго  із  водою  танцювали,
Буки  і  смереки  дивували.

Колисала  нічка  сни  казкові,
Уплітала  стрічечки  зіркові,
Милувалась  ними  полонина,
Душу  їй  краса  та  полонила.
13.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833221
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя у долонях

Я  тримаю  щастя  у  долонях
І  воно  велике  наче  сонях.
Літ  моя  душа  не  відчуває,
А  тому,  що  все  життя  кохає.

На  життя  своє  не  ображаюсь,
Розквітаю  й  в  щастя  повертаюсь.
Розчиняюсь  в  мелодійних  звуках,
А  і  ще,  люблю  блукати  в  луках.

Синє  небо,  мов  волошки  в  полі,
Як  твій  погляд,  дякувати  долі.
А  ще  танець  перший  і  останній,
Й  промінь  сонця,що  торкає  ранній.

Я  люблю  цей  світ  й  тебе  у  ньому,
Важко  комусь  бути  в  нім  одному.
Моє  серце  б'ється  і  кохає,
Кращого  за  тебе  більш  немає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833218
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Олекса Удайко

ПІНА ДНІВ МОЇХ СУВОРИХ

         [i]  Відпочиваємо…
           Але  Вона,  
           думка,
           пра-
           цю-  
             [b]€[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/qTv8lRXM6Tw[/youtube]
 [i]    [b]Хто  бачив  
хоч  раз,  як  хлюпочеться  море,
чи  чув  раптом  хтось,  яко  вруниться  вир?
Як  бушує  містерія  в  гарному  хорі,
коли  в  трансі  закличному  є  поводир?

     А  хто  знає,  
як  піниться  водна  стихія,
як  в  молекул  води  –  хоровод  креатур,  
коли  сонце  одне  на  них  світить  і  гріє,
і  призводить  до  єдності  всіх  партитур?

     І  враз  Думка  
нова  в  морі  вирів  дозріє,
що  просуне  до  сонця  те  море  на  крок…
О,  як  виросте  вгору  омріяна  мрія,
хто  від  подиху  моря  одержить  урок!
 
     Та  в  усякому
вариві  здійметься  піна,
що  на  водних  поверхнях  тримає  свій  плин!
І  шумує  верхівка  у  морі  незмінно,
шумно  плеще  усім,  як  без  мелива  млин.

     А  ілюзія  
в  тім,  що  та  піна  потоне,
не  дає  зазирнути  подіям  у  глиб…
Якби  знали  вагоміші  явища,  то́  не
тупцювати  в  століттях  надарма  могли  б!    [color="#085b6b"][/color]
[/b]
16.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833006
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 18.04.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** НЕ ПРИПИНЯЙТЕ БРАТТЯ БОРОТЬБИ ***

[b][color="#0026ff"]Тримаю  знов  і  знов  шалений  бій,
Зради  Слави  й  Волі  України.
Прошу  тебе  в  останню  мить  зігрій
Мене  молитвою,  дружина  і  родина…
Змагались  проти  віковічних  пут;
Ярма  московського  і  польської  кормиги…
Шлях  бойовий,  від  Корсуня  до  Крут,
Від  Іловайська  до  Савур-Могили,
Пройшли  тяжкий,  кривавий  і  сумний,
Дійшли  не  всі,  багато  душ  віддали,
Ми  проти  панства  і  кріпацтва  повставали,
А  доля,  доленько,  неначе  вирок  злий…
Боролись,  боронились,  як  могли,
Ми  берегли  від  зазіхань,  як  спадок
Безцінний,  дарували  нам  БОГИ,
Землі  і  мови  сонячний  світанок…
В’язали  коло  цепом  із  возів
Під  Берестечком,  славно  помирали.
В  донецькім  ДАПі  смерть  собі  обрали,
Щоб  не  просить  пощади  в  ворогів.
Ми  проливали  кров  за  діточок,
За  їх  майбутнє  світле  та  безхмарне,
Щоб  Волі  й  Віри  зміцнився  зв'язок,
Щоби  більше  ми  свободи  не  втрачали…
А  зараз  темрява,  знов  суне  у  мій  край:
Жорстока,  вбивча,  як  їдка  багнюка
Засмічує  Вкраїнський  Водограй.
Кусає  мою  руку  ця  гадюка...
Паскудить,  бреше,  лається,  хріпить,
Забруднює  ефір  та  розум  ясний,
А  там  війна  у  розпалі,  гримить,
А  тут  він  бреше  нам,  -  «Всё  будет  классно».
Я  знов  і  знов  їду  в  пекельний  бій,
Щоб  захистить  від  ворогів  родину,
А  зайда,  марнославний  і  чужий,
Малює  в  роздріб  карту  України.
Не  припиню  Я  свій  столітній  бій.
Ми  в  боротьбі  жили  і  народились.
Молюсь  я  БОГУ  в  час  останній  свій,
Щоб  зіркою  засяйла  і  святилась
На  небосхилі  Родовід  мій,  Край;
Гостинний,  щирий,  добрий  і  співучий,
Садок  вишневий  весняний,  квітучий,
Мого  життя  Вкраїнський  водограй…
Не  припиняйте  браття  боротьби,
Щоби  уникнути  поразки  і  ганьби…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833067
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Павло Коваленко

Душа моя зробилася німою

Душа  моя  зробилася  німою:
Хоче  кричать,  але  бракує  слів,
І  сам  не  розумію,  що  зі  мною,
Вночі  не  сплю  й  давно  не  бачив  снів.

Десь  у  душі  закралася  тривога
І  стисла  серце  щоками  лещат.
І  вже  не  заспокоює  дорога,
Хоч  тиснеш  газ,  а  гальма  все  вищать.

Життя  зробилось  враз  неначе  мука.
Щодня  із  фронту  жду  добрих  новин
І  у  висках  від  хвилювання  пульс  аж  стука:
«Дай  Бог,  щоб  кожен  повернувсь  живим!»

А  там  –  війна…  І  страх  щоразу  поруч,
Коли  від  вибухів  здригається  земля
І  піднімається  з  осколками  угору,
Щоб  потім  впасти  смертю  на  поля.

Але  не  смерть  страшна  -  загинути  не  страшно,
Страшніше  залишити  все,  як  є,
І  уявити,  що  без  мене  буде  важко
Комусь  продовжувать  життя  своє.

20.02.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833037
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Ганна Верес

Сула

Ти  бачив,  крига  в  річці  як  скресає?
А  чув,  як  лід,  ламаючись,  дзвенить?
Навколо  біле  місяцеве  сяйво,
І  ти,  неначе  в  тому  завинив,

Що  мимоволі  став  єдиним  свідком
Того,  як  річка,  стомлена  від  сну,
Не  зрозуміла,  щастя  в  неї  звідки,
Дзвеніла  лунко  й  кликала  весну.

А  вже  коли  крижини  оживають
І  шлях  шукають,  товпляться  у  ряд,
Це  дійство  навіть  кілька  днів  триває,
Зірки  вночі  на  диво  те  зорять.

Хтось  річку  цю  давно  назвав  Сулою,
Романтика  присутня  в  назві  цій,
Чи  Сулейман  також  колись  весною
Був,  як  скресала  крига  на  ріці?
01.03.13

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833029
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Ганна Верес

Гортаю я пожовклі сторінки

Гортаю  я  пожовклі  сторінки
Історії    моєї  України,
І  проростає  правда  крізь  роки
Про  те,  як  цвіт  наш  нищили-гноїли,  
Як  вижив  мій,  розправився  народ
І  розрубав  ненависні  кайдани,
Жить  не  схотів  під  владою  заброд,
Тож  сколихнули  двічі  світ  Майдани.

Зраділа  наша  змучена  земля,
Вона  шанує  Правду,  Гідність,  Волю,
Та  Крим  украли  зайди  із  Кремля
І  замахнулись  на  Вкраїни  долю.
Ні,  не  скорити  вільної  землі
І  мій  народ  уже  не  залякати,
Великий  Бог  нам  вижити  звелів,
За  неї  воювать  нам  не  звикати!
27.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833028
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не знайти ріднішої землі

Не  знайти  ріднішої  землі,
На  якій  в  садах  квітують  вишні.
В  них  співають  хором  солов'ї,
В  вечори  звучать  пісні  колишні.

Навіть  вітер  рідний  в  полі  нам,
Річка,  що  біжить,  куди  не  знаю.
Там  де  простір  вільний  пшеницям,
Як  нам  не  любити  свого  краю.

Не  знайти  ріднішої  землі,
Де  життя  подарувала  мама.
Тут  минали  юності  роки,
Дзвони  дзвінко  кликали  до  храму.

У  обіймах  верб  стояли  ми,
Милувались  заходом  і  сходом.
А  у  лозах  кумкали  жаби,  
Шепотіли  казку  тихі  води...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832849
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


НАДЕЖДА М.

Заходить вечір непомітно в хату…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]

Заходить  вечір  непомітно  в  хату,
А  за  вікном  туману  полотно.
Ледь-ледь  відчутно  терпкий  запах  м"яти.
Я  вечір  виглядаю  вже  давно.

Його  я  запросила  на  розмову:
Гостинність  і  повага,  теплий  чай.
Все  це  в  розмові  буде  допомога.
І  більш  нічого..Прошу,  вибачай.

Як  завжди  подивились  очі  в  очі.
Він  ненароком  нібито  зітхнув.
Здається,  що  далеко  так  до    ночі,
А  вечір    так  солодко  позіхнув...

Ну  що  сказать?   Не  так  усе  й  погано,
От  тільки  ночі  довгі   весняні.
А  інше   все  -  за  сімома  замками,
Настояні на  м"яті,  духмяні.

Так  хочеться  сказати  йому  більше,
Та  я  минаю  те,  що  головне.
А  за  вікном  стає  усе   темніше...
Та  бачу,  вже  не  слухає  мене.

Заснув   сердега.....Щось  йому  вже  сниться,
Під  монотонну  розповідь  мою..
Чому  ж  мені  до  ранку  все  не  спиться?
Шукаю  в  тім  причину  й  не  збагну..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


М.С.

Сьогоднішній ранок чудовий.

Сьогоднішній  ранок  чудовий,
Всіх  Сонце  весняне  ласкає.
Всі  рідні,  знайомі  і  друзі,
Зі  святом,  по  черзі,  вітають.

Я  хочу  до  них  приєднатись,
І  келих  наповнить  святковий.
Удачі  в  житті  побажати
І  випить  за  Ваше  Здоров'я.

Щоб  мирно  проходили  роки,
Забулись  конфлікти  і  війни.
Щоб  вісті  були  лиш  хороші,
З  натхненням  писалися  вірші.

Щоб  було  лиш  в  них  про  природу,
Як  Сонце  заходить  й  світання.
Про  Щастя  козацького  роду,
Й  звичайно,  про  вічне  Кохання.

Вітаю  Ольгу  Калину  з  Днем  Народження.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832652
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Irin**Ka

Зустрілися і ти відводиш очі…

   Зустрілися...  і  ти  відводиш  очі...                      
 чи  ж  та  я  жінка,  що  колись  жадав??          
І  я  відвожу,..  бо  життя  робоче              
 пройшлось  по  мені  наче  самосвал..
Колись  кохали...  Розвело  по  світу
Невчасна  зустріч...  Спалахи  в  очах..
Мені  б  хотілось  мріяти,  творити
І  на  крило  ставати  наче  птах.  
"що  не  приходиш?  "..  Нащо  цей  цинізм??  
Цей  погляд  в  серце..  Нащо  так  брехати??  
Хіба  ж  я  ЖІНКА?  ..ні!  Я  механізм
Спекти,..  зварить,..  купити  і  прибрати.
Усе  по  колу,  впряжена  як  кінь..  
Робота,..  дім..,  батьки  старенькі..,  діти..  
І  від  краси  лишилась  тільки  тінь..
А  хочеться  ще  жити  і  любити.  
І  ми  живемо..  -  різних  два  світи
В  очах  вогонь,  а  від  душі  огарок..  
Мені  б  хотілось  -  мріяти,  цвісти
Творити  вічність-де  життя  як  спалах.  
Мені  б  хотілось...  Зачепив  струну
Не  все  в  душі  життю  вдалося  стерти  
Я  ще  не  ЖИЛА!  більше  й  не  живу
І  що  найгірше  -  хочеться  померти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832612
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна окраса Полісся

У  полі  розкинулось  море,
Гойдаються  в  хвилях  льони.
Блакиттю  покрились  простори,
Всміхались  до  сонця  вони.

Їх  вітер  беріг  і  леліяв
І  рясно  мочили  дощі.
І  кожен  із  нас  тихо  мріяв,
Щоб  швидше  достигли  вони.

Чарівна  окраса  Полісся,
Зливається  з  небом  вона.
Доносяться  звуки  із  висі,
Щасливого  птаха  здаля.

Як  гляну  у  поле  безкрає,
Радіє  просторам  душа.
То  казка  льонами  блукає,
У  гості  вона  поспіша.

Ще  й  запахи  поля  чарують,
Не  можна  повз  нього  пройти.
Блакитні  голівки  дарують,
Красу  що  побачиш  лиш  ти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832597
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ганна Верес

Казка про лелеку

Шепче  осінь  мені  сиву  казку
Про  Красуню  –  Весну  і  Лелеку.
Не  скажу  про  її  ще  розв’язку,
Бо  до  неї  іще  так  далеко.

У  красивім  селі,  що  під  лісом,
Жило  двоє  людей,  теж  красивих.
Здогадатись  неважко  вам,  звісно,
Одружились  вони.  І  щасливо

Зажили,  ніби  ті  голуб’ята,
Працювали  обоє  старанно  –
У  порядку  в  них  двір,  гарна  хата,
Та  в  душі  кожен  мав  свою  рану:

Дуже  діток  обом  їм  хотілось.
І  чекали  вони,  все  чекали,
Поки  справжнє  їм  щастя  зустрілось,
Те,  яке  вони  довго  шукали.

Якось  впав  біля  хати  лелека.
(Хтось  поранив,  сердешного,  в  ногу?
Чи  на  нього  подіяла  спека?)
Він  очима  просив  допомоги.

Як  маля,  підхопили  на  руки,
Напоїли,  обмили  водою  –
Так  полегшити  птахові  муки
Їм  хотілось.  Нарешті,  людською

Він  турботою,  добре  зігрітий,
Вже  одужував.  Став  і  на  ноги.
Поспішав  із  роботи  зустріти
Він  господарів.  (Мав  на  те  змогу)

Так  до  осені  жив.  Милувався
Молодими  людьми  він  щоденно,
В  небо  іноді  вже  підіймався,
Знав,  хто  добре  живе,  хто  нужденно.

Якось  знову  піднявся  він  вгору
І  побачив  ключі  там  лелечі,
Що  ховались  повільно  за  гору.
Скільки  ж  мали  вони  вже  малечі!?

Покружляв  чорнокрилий  цей  красень
Над  подвір’ям,  селом  аж  три  рази  –
Цим  подякував  людям  він  красно
Та  й  помчав,  обганяючи  Крази,

За  птахами,  що  все  віддалялись.
(Може  ж  знайде  й  свою  там  родину?)
Він  летів,  і  йому  все  здавалось  –
В  нього  дві  їх:  людська  і  пташина.

Час  летів,  а  село  все  трудилось.
Вже  й  весна  голуба  знов  настала.
У  сім'ї  молодій…  народилось
Двоє  хлопчиків  –  Ростик  і  Слава.

То  Лелека  приніс  в  подарунок
За  добро  людське  гідну  їм  плату.
Кожну  весну  з  п’яти  ніс  пакунок
Радий  батько,  а  в  нім  –  по  хлоп’яті.

Сім  синів  виростали  та  швидко  –
Батьку  й  неньці  майбутня  підмога,
Та  Лелеки  того  щось  не  видко  –
Десь  тремтіла  глибока  тривога.

Але  кожен  із  нас  розуміє,
Що  безсмертних  таки  ж  не  буває,
Хоч  людська  доброта,  справді,  вміє
Все  змінити  в  житті.  І  дива  –  є!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832559
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


геометрія

ТРИВОГА…

                     Знов  болить  мені  дуже,
                     Ой  болить,  ой  болить...
                     Бо  мені  небайдуже,
                     Як  наш  люд  буде  жить...
                                   І  мені  небайдужа
                                   Україна  моя,
                                   Й  дорога  мені  дуже      
                                   Моя  рідна  земля...
                     Серце  рветься  від  болю
                     За  країну  свою,
                     Як  не  втратити  волю
                     І  свободу  в  бою?..
                                   Зберегти  Україну,
                                   Щоб  не  впала  у  грязь,
                                   Захистити  свободу,
                                   Ворогам  сказать:  зась!
                     Все  робить  по-новому
                     Для  людського  добра,
                     Щоб  усьому  народу
                     Додалося  тепла...
                                   Оновити  всю  владу,-
                                   Знизу  й  аж  до  верха,
                                   Відновити  всю  правду,
                                   Жить  усім  без  гріха...
                     І  молюся  я  Богу,
                     Й  допомоги  прошу,-
                     Здобувать  перемогу
                     І  в  житті,  і  в  бою...
                                   Зберегла  щоб  держава
                                   Незалежність  свою...
                                   І  щоб  кожна  людина,-
                                   Мала  гідність  свою...
                     Щоб  роботу  всі  мали
                     І  нормальну  платню,
                     Їх  права  захищали,-
                     В  моїм  ріднім  краю...                                                                                                                                                                                  
                                 За  рубіж  не  тікали,
                                 Не  лишали  дітей,
                                 Щоб  жили  й  працювали
                                 Для  країни  й  сімей...
                     І  земля  наша,  й  мова
                     Чарівні,  золоті,
                     Кожна  пісня  й  розмова
                     Відбувались  в  теплі...
                                 Я  за  край  свій  готова
                                 Все  що  маю  віддать,
                                 Щоб  міцніла  держава,
                                 Й  могла  світ  здивувать...
                     Та  сьогодні  тривога
                     Мені  душу  ятрить,
                     І  лише  перемога
                     Мою  душу  зцілить...
                                 Тому  я  прошу,  люди,-
                                 На  дільниці  прийдіть,
                                 Вибір  правильний  всюди,-
                                 Для  країни  зробіть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832529
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ганна Верес

В житті у нас усе невипадкове

В  житті  у  нас  усе  невипадкове:
Події  й  люди,  й  знайдена  підкова,
Й  коротка  ніч,  і  довгий  літній  день,
Й  високий  стовп,  що  на  мороз  гуде,

І  віщий  сон,  що  нас  попереджає,
І  вік,  що  до  фіналу  наближає,
І  неба  синь,  хмаринки  де  пливуть,
І  роси,  що  купають  нам  траву,

І  сонця  диск,  що  Землю  зігріває,
Водиці  блиск,  що  очі  засліпля,
Життя  на  цій  планеті  теж  триває,
Допоки  крутиться  у  Космосі  Земля.
10.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832521
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ганна Верес

Людське в собі щоб кожен з нас зберіг

А  золото  блищить  і  у  тумані,
Бо  справді  благородний  то  метал;
Ти  щастя  не  збудуєш  на  обмані
Й  тоді,  коли  неправедна  мета.

Й  коли  себе  на  п’єдестал  підносиш,
Піднятись  хочеш  вище  над  людьми,
Й  коли  у  Бога  лиш  для  себе  просиш,
Облуду  із  очей  своїх  зніми

Й  побачиш:  в  світі  цім  ми  тільки  люди  –
Сини  і  дочки  матінки  Землі.
Цю  істину  давайте  не  забудем,
Людське  в  собі  щоб  кожен  з  нас  зберіг.
8.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832519
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В думках так близько

Ти  від  мене  так  близько  коханий,
Розділяє  нас  осінь  лише.
І  світанок  отой  полум'яний,
Засвітився  у  небі  уже.

Я  раділа,  його  пригортала,
Він  для  мене  був  спомином  тим.
Коли  осінь  до  нас  завітала,
Листопадом  кружляла  рясним.

Ми  у  царстві  були  лісовому,
Там  де  казка  і  де  листопад.
Усміхалась  тобі  лиш  одному,
Жаль,  не  вернеться  день  той  назад...

Лиш  коли  у  вікно  стукне  осінь
Й  поведе  мандрувати  у  ліс.
Заблукається  вітер  між  сосен,
Буде  плакати  дощик  від  сліз.

І  тоді  я  про  все  нагадаю,
Мою  душу  зігріє  тепло.
У  думках  ти  так  близько  я  знаю,
Зазирає  кохання  в  вікно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832219
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Ганна Верес

Вечірнє


Літечко  –  барв  запашна  колисаночка,

А  понад  нею  –  синь…

Вечір  чекав  день  від  самого  раночку,

В  рай  мене  запросив.


Вистелив  вечір  стежину  ранесенько

Місяцю  і  зіркам.

Роси  у  трави  трусила  дрібнесенькі

Дивна  його  рука.


Стану  у  роси  ногами  я  босими…

Місяць  –  вузенький  серп…

Та  й  замилуюсь  вербовими  косами…

Подих,  немов  отерп.
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832209
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Чайківчанка

СЛУГА НАРОДУ

СЛУГА  НАРОДУ
Виборці,  зробили  крок  назад  у  росію,
віддали  голос,який  веде  до  царя  ''пу''.
Вони  без  зброї,  вбивають  Україну
підтримують,  пана  ''Зе''  -  кота  у  мішку.
Чи  є  довіра  ,до  актора,  шоумена?
у  якого  світогляд  руського  міру.
Гібрид  малороса  розкручено  шалено-
і  перекреслює  ,  все  українське  безміру.
Коли  проливалась  кров  на  Майдані?
розважав,  гумором...  хтось  лив  сльози.
Обливав,  брудом  перейшов  усі  грані...
вбивають.  ,цвях  у  душу  -дикі  етноси.
Самозванці,  без  Христа  плюють  у  вічі...
нас  називають''  бандерами,  хохлами'',
А  ми  славні  козаки  з  Запорізької  Січі
любим,  Україну  захищаємо  життями.
Ми  діти  миру,  сонцелюби,  гречкосії...
працьовиті,  боголюби  християни.
Князь  Володимир  йшов  до  Візантії...
приніс  ,промінь  світла  будував  храми.
Шануймо,  цінуймо  духовні  скарби,  
втратимо,  не  повернемо  ніколи  назад.
Це  поставлена  печать  -  вічні  карби-
віра,  мова  ,  духом  єднає  усіх  нас.
Ми  бойки  ,гуцули  ,галичани  кияни,  
у  нас  є  прекрасне  ім'я  українці.
Від  заходу  до  сходу  щирі  слов'яни,
мова  солов'їна  тече  у  кровинці.
Актор  молодий  і  потрібно  ще  вчитись,
визнати  ,  помилки  духовну  сліпоту.
І  за  насмішки  ,щиро  Богу  молитись,
щоб  в  ореолі  слави  прийняти  булаву.
Він  відмінно  зіграв  роль  ''Слуга  народу'',
але  не  знаємо,  політика  його  лице...
З  якої  криниці  будемо  пити  воду,
що  завтра,  нас  чекає...  куди  поведе?...
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832185
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Любов Вишневецька

Зимой.

Голодно  бедной  синичке...
Тельце...  как  будто  в  аду...
В  поле  несчастная  птичка
пережидала  беду...

Вихри  колючих  снежинок
Заполонили  весь  мир.
Солнышка  нет  из-за  льдинок!
Плакала  кроха  средь  скирд...

Перья  во  льду!..  -  Как  согреться?!
Лишь  за  надежду  держись...
Еле  стучит  ее  сердце!..
-  Как  сохранить  свою  жизнь?!

Вдруг  ее  мысль  озарила...
Детка  рванула  в  село!
-  Крошек  в  кормушке  -  лавина!
Мальчик  ей  сыплет  давно...  

                                                                                                                                           9.04.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832204
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Ганна Верес

Літа запряжу у збрую

Літа  запряжу  у  збрую,
Заставлю  служить  добру  їх,
І  буде  душа  співати,
Й  запалить  духовну  ватру,
Пила  щоби  Україна
Той  дух,  що  не  дасть  загинуть,
Приспить  на  хвилину  горе,
Вклонитися  щоб  Героям.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832173
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 10.04.2019


геометрія

НЕ СУМУЙ, МОЯ ДУШЕ…

                     Щось  болить  мені,  душе,
                     Біль  тече  через  край...
                     А  що  далі  ще  буде,-
                     Не  питай,  не  питай...

                     З  кожним  днем  усе  важче
                     Стає  дихать  й  ходить...
                     А  надія  на  краще,
                     Лиш  у  снах  бува  снить...

                     Я  вдивляюся,  душе,
                     У  глибінь  усіх  справ,
                     Я  осмислити  мушу
                     Те,  що  Бог  нам  послав...

                     Може  Правда  ще  буде
                     І  жадання  життя,
                     Хоч  і  тисне  у  груди,
                     Й  є  важкі  відчуття...

                     Чи  ще  буде  майбутнє,
                     Чи  остання  глава?..
                     Щось  зробить  хочу  путнє,
                     Доки  я  ще  жива...

                     Не  сумуй,  моя  душе,
                     Хоч  болить  через  край,
                     Вірю  щастя  ще  буде,
                     Ти  зі  мною  стрічай...

                     Щастя  в  дітях  й  онуках,
                     Ти  про  це  пам"ятай...
                     Та  уже  і  в  правнуках,-
                     В  них  наснагу  шукай!..

                     Розбуджу  в  собі  струни,
                     Не  скінчився  мій  час...
                     Небо  синє  ще  буде,
                     І  почує  мій  глас...

                     Не  боли  мені,  душе,
                     Біль  не  лий  через  край...
                     А  мій  підсумок  буде,
                     Як  зберу  урожай...

                     Урожай  в  моїх  дітях
                     І  у  справах  моїх,
                     У  онуках  й  правнуках,-
                     Все  зроблю  я  для  них...

                     За  весною  ще  літо
                     Я  зумію  зустріть...
                     І  тепло  в  ньому,  й  квіти,
                     Й  буде  менше  боліть...

                     Поможи  мені,  душе,
                     Мої  болі  сховай,
                     Бо  я  жити  ще  мушу,
                     Ти  мене  не  лякай...

                     Мені  сонце  ще  світить,
                     В  небі  синя  блакить...
                     Мої  квіти  розквітнуть,
                     І  я  буду  ще  жить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832078
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Надія Башинська

МАТУСЯ В БІЛЕНЬКІЙ ХУСТИНІ

Неначе  матуся  в  біленькій  хустині,
під  нашими  вікнами  вишня.  
Мене  зустрічати  маленька  красуня
так  рано-ранесенько  вийшла.

До  чого  ж  красива!  Вже  сонце  сміється  
в  розквітлих  білесеньких  квітах.
Тріпочуть  так  ніжно  вони  пелюстками,
гойдає  їх  вітер  на  вітах.

Між  білого  цвіту  й  твоя  заясніла,
матусю,  біленька  хустина.
Відчуло  серденько...  ще  й  вишня  шепнула:  
"Пора  зустрічать,  ненько,  сина!"

Хай  завжди  додому  сини  повертають,
чекають  між  вишень  в  хатині.
Тут  душу  зігріє  завжди  цвіт  весняний
й  матуся  в  біленькій  хустині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рожевий персиковий цвіт

Рожевий  персиковий  цвіт,
Розкрився  в  оксамиті.
Чарує  око  дивна  мить,
Вона  прекрасна  в  світі.

Торкає  вітер  пелюстків,
В  рожевому  цілунку.
І  лине  щебет  голосів,
В  весняному  гатунку.

Я  затамую  подих  свій,
У  шатах  цих  розкішних.
Над  квітами  бджолиний  рій,
Торка  пелюсток  ніжних.

Щаслива  я  із  дивом  цим,  
Всміхаюся  й  радію.
Ви  бачили  рожевих  зим?
В  рожевім  сніговії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832070
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


НАДЕЖДА М.

Розкажи їй казку про весну…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sDSwB-RFMWA
[/youtube]

Не  впускай  у  свою  душу   пустку, 
Не  плекай  насіння  бур"яну,       
Не   додай   коханій  свого  смутку,  
Розкажи  їй   казку  про  весну.       

Хай  слова  запахнуть   первоцвітом,
Щоб  відчула  подихи  весни,
А  від  слів  злітала  понад  світом...
Тільки  недовіру  припини.

А  коли  негода  -  дощ  стіною,
Ти  сльозу  непрохану  зітри,
І  почуєш,  що  не  ти    виною,
Винні  в  цім  дощі    і  злі  вітри.

Потече  по  жилах  кров  гаряча,
Сумніви   повільно   відпадуть.
А    душа  чекала,  бо  терпляча.
Щастя  і  удача    не  пройдуть...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832056
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливий Квітень

Весни  чарівної  краса,
Прокинулась  уранці.
Всміхнулись  ніжно  небеса
І  вітер  був  у  танці.

Торкались  промені  дерев,
Ласкали  їхні  віти.
А  поміж  сосен  -  королев,
Блукав  щасливий  Квітень.

Він  дарував  Весні  букет,
Вона  лиш  усміхалась.
Зіграв  мелодію  кларнет,
Вона  в  душі  зосталась.

Так  починавсь  весняний  день
У  кольорах  яскравих.
В  пташинім  щебеті  пісень
І  в  росянистих  травах.

Зазеленіли  береги,
Ріка  заметушилась.
А  на  папір  рядки  лягли,
Словами  залишились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831977
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ганна Верес

Час настане для звитяг

І  знову  смерть.  І  знову  кров…
Допоки,  Всемогутній  Боже?
Ти  вчиш  усіх,  що  є  любов.
Чому  ж  спинити  зло  не  можеш?

Чому?  Чому?  Питань  мільйон.
А  особливо  в  час  негоди.
Бої,  поранення,  полон  
Моєму  випали  народу.

Чому  ж  дорога  стрілась  нам
І  кам’яниста,  і  колюча,
Де  ця  непрохана  війна
І  рани  у  серцях  болючі?

Тікають  дні.  Біжить  життя…
Страждають  і  земля,  і  люди,
Та  час  настане  для  звитяг
І  перемога  наша  буде.
30.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831854
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Ганна Верес

Там, на хаті, гніздо лелече


Де  дорога  лягла  хрещата,

А  обабіч  біленькі  хати,

Там  на  крайній  гніздо  лелече

На  солом’яні  всілось  плечі.

І  чекало  воно,  й  раділо,

Ніби  жінка,  що  при  надії.

Те  гніздо  жило  в  мрії  й  страху  –

Аж  нарешті  вернулись    птахи.

Клекіт  музикою  лунає  –

То  по  черзі  вони  злітають,

Мов  танцюють  на  хаті,  в  небі,  −

Щастя  більшого  вже  й  не  треба…

А  дорога  біжить,  хрещата,

Поглядає  на  дивну  хату,

Де  лелеки  недавно  сіли

І  відзначили  новосілля.
05.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831818
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Колись  тут  на  кручі  полковник  козацький
За  сином  у  відчаї  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Я  з  круч  твоїх  древніх  дивлюсь,  Україно,
Як  тіні  від  хмарок  біжать  по  землі.
А  сонце  малює  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


НАДЕЖДА М.

Доброго ранку вам, Друзі!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-St0AyUrfxA[/youtube]

Із  ночі  ранок  народився,
Умила   вранішня  роса,
На  світ  здивовано  дивився:
Якісь  навколо  чудеса!

Пірнуло  в   світ  ясне  проміння,
За  руку  ранок  повело.
Лиш  для  роси  нема  спасіння:
Десь  зникла,  наче  й  не  було.

Зашепотіли  всі  листочки,
Пташки  злетіли  з  своїх  гнізд.
А  ранок  йшов  землею  мовчки,
Торкнув  рукою  сонний  ліс.

А  сонце  вище  підіймалось,
Притишив  ранок  свій  вже  хід.
Та  так   тепер  уже  все  склалось:
Весняний  ранок  раптом  зблід.

На  зміну  день  новий  почався,
Розсипав  радість,  сміх  для  всіх.
Нехай  щасливим  вам  удасться,
Несе  у  всьому  всім  успіх.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831731
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Ганна Верес

Волонтер

Волонтер.  Скільки  в  слові  у  цьому  тепла!
Волонтер  –  то  є  щира  людська  допомога.
Волонтер  –  то  не  просто  криниця  добра.
Ця  людина  –  дарунок  від  Бога.

Коли  в  душу  загляне  холодна  зима,
Й  ні  від  кого,  здається,  надії  немає,
Волонтер  –  тут  як  тут  –  і  уже  не  сама,
Бо  душа  від  тепла  оживає.
3.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831687
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Чайківчанка

СТАЄМ НА ОДНІ І ТІ Ж ГРАБЛІ

Скажіть:"  за  що  вмирають  на  війні"
Герої  ,на  Майдані  кров  пролили.
За  кращу  долю  ,волю  на  землі...
Щоб  у  своїй  хаті  ,добре  жили.
Стаєм  ,на  одні  ...і  ті  ж  самі    граблі,
Помиляємось,і  обираєм  не  тих...
А  обіцяють  ,гори  ,мости  царі...
І  ідуть  ,на  трон  через  мертвих.
Схаменіться  ,люди  опам'ятайтесь!
Ми  робим,знову  назад  поворот.
Забуваєм,про  героїв...пам'ять.
Віддаємо,голос...хто  осміює  народ.
Тож  треба  ,так  запудрити  мізки...
Що  не  знати  ,хто  є  свій  ...хто  чужий.
Не  можем  відрізнити,козла  від  кози...
І  плює,  нам  в  очі...шоумен  крутий.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831677
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Володимир Верста

Зоряний романс

Вінок  сонетів

Глава  І
Загублений  лист

Холодний  поцілунок  і  прощання...
Танцює  місяць  одинокий  вальс,
На  вістрі  леза,  тихого  світання
Я  починаю  зоряний  романс.

Вітрилами  казкового  звучання
Пливтиме  корабель  мій  у  Парнас,
Де  хвилями  магічного  снування
Лунатиме  феєрія  для  нас...

Мереживо  із  нот  та  акварелі
Біжить  до  океану,  мов  струмок.
Кружляють  в  стрімголовій  каруселі

Емоції,  заходячи  в  танок.
Та  все  ж  мене  чекає  ця  пустеля  –
Темниця  слів,  кайдани  із  думок...

Глава  ІІ
Донжон

Темниця  слів,  кайдани  із  думок...
І  до  основи  випалене  місто,
В  якому  я  блукаю  між  пасток.
Загублених  тобою  дивних  іскор

Я  не  знайду!  Лише  один  пісок
Крізь  пальці  осипається  огнисто,
Та  знову  загоряється  листок,
Для  тебе  я  збираю  це  намисто.

Проміння  днів  давно  забутих  меж
Виблискує  руїнами  печалі.
Будуємо  тепер  ми  сотні  веж,

Аби  душа  не  мучилась  ночами.
Мені  вони  лишаються,  та  все  ж
Хвилини  смутку,  трепету  мовчання...

Глава  ІІІ
Примарна  площа

Хвилини  смутку,  трепету  мовчання...
Самотнє  танго  з  тінню.  Я  один
Кружляю  лабіринтами.  Скитання…
Мої  давно  у  пошуках  твердинь

Розвалених  ілюзій...  І  збирання
Розбитих  та  понищених  вітрин
Не  повернути,  тільки  чергування
Давно  уже  неправильних  стежин,

Якими  не  пройти  та  не  вернутись.
Горять  мости  та  котиться  клубок,
Де  Аріадна  йде  не  озирнувшись...

Сплелись  шляхи  незвіданих  ниток,
Тримаючи  ключі  та  все  забувши.
Я  знову  закриваю  на  замок.

Глава  IV
Фінальний  танець

Я  знову  закриваю  на  замок,
Колодками  міцними  замикаю,
Шукаю  між  потертих  сторінок,
Закляття  з  гримуару  закликаю.

Вогнями  спопелю  сліди  стежок,
У  димі  розчинившись  я  зникаю,
Та  важко  розірвати  цей  зв'язок,
Пергамент  у  руках  усе  стискаю.

Вона  все  тягне,  кличе,  хоч  і  сил
Немає,  залишаються  благання.
Та  не  відпустить,  тільки  небосхил

Розділить  біль  зі  мною,  ці  страждання...
Осяють  темні  промені  світил
Фортецю  почуттів,  душі  блукання...

Глава  V
Діалог  з  ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶  нею

Фортецю  почуттів,  душі  блукання...
Я  проклинаю!  Темрява  одна
У  факелах  згоряє  без  вагання...
Ну  а  світанок?  Тут  його  нема!

І  не  було!  Пусте  лише  спливання
Хвилин  забутих.  Тільки  письмена
Лишилися  на  стінах  лікуванням,
Але  їх  також  вразила  пітьма.

Не  розібрати!  Справді  так  потрібно
Знайти  новий,  довершений  виток?
Дороги  тут  сплелися  непокірно,

Вузлами  зав'язались  в  ланцюжок.
Я  знову  опиняюся  ймовірно
У  лабіринтах  вічних  помилок.

Глава  VІ
Галерея  «Лицемір’я»

У  лабіринтах  вічних  помилок
Блукаю  галереями  розлуки,
Ось  там  вітрини,  я  ступаю  крок,
Вдивляючись  в  картини  та  у  звуки…

Вслухаюся.  Я  бачу  там  садок,
Тоді  ще  не  було  вогнів  розрухи,
І  зацвітали  тисячі  квіток...
Змінилось  все  і  замінили  муки.

Картинами  для  них  вже  стали  ми...
Наповнені  пустого  фальшування,
Всі  їх  слова,  хоч  і  стоять  грудьми.

Несуть  в  серця  жорстоке  руйнування...
В  обійми  відправляюся  пітьми.
Вже  не  знайти  надії  та  кохання.

Глава  VІІ
Останній  політ

Вже  не  знайти  надії  та  кохання...
Космічний  пил  зі  спалених  планет
Осяде  на  старі  мої  писання,
А  поряд  з  ними  твій  висить  портрет...

Супутники  очікують  завдання
У  проблисках  заплутаних  тенет,
Хоча  б  ще  раз  злетіти  у  востаннє,
Та  не  змінити  темряви  сюжет…

Вона  розбила  сяючі  скрижалі  –
Цей  біль  –  відчутний  зламаних  кісток,
Свідомість  утікає  в  задзеркалля,

Та  шлях  не  відшукати  до  казок.
І  я  злітаю,  тут  лише  провалля...
Кометою  літати  між  зірок...

Глава  VIII
Марево  субстанцій

Кометою  літати  між  зірок,
Вдивляючись  в  незвідані  палаци,
Що  тягнуться  до  сонячних  річок,
Сплітаючи  небесних  тіл  вібрацій.

Торкнутися  згасаючих  свічок,
Які  застигли  в  мареві  субстанцій,
І  чорних  дір  закручених  стрічок
Нікому  невідомих  ілюстрацій.

Я  зупинився,  мить  краси  оця
Наповнила  яскрава  ейфорія.
Раніше  невідоме,  інше  «я»

Пізнало  таємниці  фантазійні.
Хоча  не  розгадати  до  кінця
Фінали  драм,  написаних  сузір’ям.

Глава  IX
Пов'ялі  квіти

Фінали  драм,  написаних  сузір'ям,
Горять  в  камінах,  гаснучи  в  очах.
Слова,  що  я  беріг  і  так  леліяв,
Згубилися  в  далеких  вже  світах.

Знайти?  Не  варто!  Вітер  їх  розвіяв,
Пилюкою  літають  в  небесах.
І  те,  що  у  фортеці  я  насіяв,
Засохло,  розсипаючись  у  прах...

І  тліють  недописані  сувої,
Полиці  з  ними  вічність  стереже.
Чекають  ролі  згублені  герої

На  те,  що  автор  їх  ще  збереже.
Історії  цієї  неземної
Написане  не  викреслити  вже.

Глава  X
Обійми  темрями

Написане  не  викреслити  вже,
І  Мойри  перекроїти  не  зможуть.
Виблискують  на  стелях  вітражем,
Малюнки  траєкторії  укажуть.

Магічність  застелила,  хоча  день  –
Не  видно!  Загадковістю  проляжуть
Дороги,  простягнулися  в  едем....
І  таїни  ніколи  не  розкажуть

Зірки  на  небі,  як  її  кохав,
Та  я  шукав  шляхи  у  безнадії…
Фрагменти  ночі,  довго  їх  вивчав,

Аби  знайти  її,  де  сніг  завіяв...
Я  темряві  себе  подарував!
Віддавши  долю  сяючим  стихіям...

Глава  XI
Знайдений  лист

Віддавши  долю  сяючим  стихіям...
Я  кинув  погляд  на  далекий  диск,
Хоча  він  серце  більше  не  зігріє,
Я  зустрічаю  радо  його  блиск,

Як  і  фортеця,  що  тепер  пустіє...
Лише  вона,  читаючи  мій  лист,
Бажає  помсти,  ненависть  жаріє,
Я  відчуваю  в  грудях  її  спис…

Примарно...  Все!  Бажає  відібрати,
Свій  дар  із  мертвих,  чорних  хризантем,
Які  прийняв  я  вічно  зігрівати

І  захищати  з  піднятим  мечем.
Немає  сенсу  вже  кудись  тікати.
Сховатися  під  зоряним  плащем.

Глава  XII
Подарований  талісман

Сховатися  під  зоряним  плащем,
А  хризантеми  вічно  зберігати
І  поміж  тисяч  сонячних  систем
Нести  їх  і  на  узбіч  не  звертати.

Шляхами  невідомих  теорем
Координати  краю  відшукати,
Де  перестануть  бути  тягарем
І  відродитись  й  зможуть  зацвітати...

Тримаю  у  руках  я  талісман,
У  ньому  легке  сяйво  струменіє,
Що  вкаже  путь  крізь  сірості  туман,

Вбере  вуаль.  Грайливо  там  синіє
Величний,  неосяжний  океан.
В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії.

Глава  XIII
Елізіум  –  загублений  рай

В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії,
Потрапив  я  до  неземних  красот,
Від  див  тропічних  тіло  цепеніє,
І  я  п'янію  від  отих  широт.

Портал  замкнувся,  небо  пломеніє...
Це  найдорожче  всіх  земних  висот...
І  хризантеми  пахнучи  біліють...
Завершений  останній  епізод...

Та  не  фінал!  Історія  триває,
Закручено  кидає  між  поем,
Весна  їх  під  імлою  заховає,

Пізніше  опадуть  вони  дощем...
Знамена  піднімаю,  обираю
Де-факто  залишитись  міражем.

Глава  ХIV
Останній  лист

Де-факто  залишитись  міражем,
Сторінку,  що  у  часі  прогортають,
Де-юре  на  папері  ліхтарем,
Яку  не  раз  іще  перечитають.

Та  завжди  йтиму  зі  своїм  вогнем.
Ці  квіти  у  садах  лиш  розцвітають.
Життя  мистецтву  на  вівтар  кладем,
І  вірші-журавлі  до  нас  вертають...

Синиці?  Журавлі?  Не  в  тому  суть!
Весною  поміж  снігом  все  розтане...
Сонети  кораблями  відпливуть

У  небо  метушливе  і  безкрайнє.
Синиці  нам  три  слова  принесуть:
Холодний  поцілунок  і  прощання...

Магістрал
Фортеця  падаючих  зір

Холодний  поцілунок  і  прощання...
Темниця  слів,  кайдани  із  думок...
Хвилини  смутку,  трепету  мовчання…
Я  знову  закриваю  на  замок

Фортецю  почуттів,  душі  блукання
У  лабіринтах  вічних  помилок,
Вже  не  знайти  надії  та  кохання.
Кометою  літати  між  зірок...

Фінали  драм,  написаних  сузір'ям,
Написане  не  викреслити  вже.
Віддавши  долю  сяючим  стихіям...

Сховатися  під  зоряним  плащем,
В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії,
Де-факто  залишитись  міражем.

Елі́сій,  Елі́зій,  Елі́зіум,  Єлисе́йські  поля́    —  в  античній  міфології  частина  потойбічного  світу,  де  перебувають  душі  блаженних  і  праведників;  чудесна  країна  вічної  весни  на  крайньому  заході  землі,  де  немає  хвороб,  страждань,  де  панує  вічний  мир.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  січень  -  березень  2018
Зі  збірки  «Кінцугі».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


НАДЕЖДА М.

Самотність руйнує тіло і душу…

Самотність  руйнує  тіло  і  душу.
Причину  шукай  в  собі...


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=50yIb2c_2SY
[/youtube]

Самотній  човен  гладять  ніжно  хвилі.
Про  що  думки  у  нього  у  цей  час?
Вони  такі  ласкаві,  дуже  милі.
В  них  доброти  невичерпний  запас.

Чому  вони  до  нього  припадають,
Дізнались  про  самотність  у  житті?
Невже   їх  долі   чітко співпадають,
Тому  вони  так  щедрі  в  доброті?..

Не  вийти  хвилям  на  бажаний  берег,
Як від  шаленої    втекти  ріки?
(Лиш  по  воді  відчутно  вітру  шерех),
Лишилися  у  мріях   ці  думки.

А  он  верба  самотня  у  задумі,
Чому  так  важко   їй  у  самоті?
Своє  життя  весь  час  проводить  в  сумі,
Чи  скаже  щось,  коли  у  німоті?

Та  вітер   розуміє  їх  так  добре,
Прилине  до  верби,  щоб  відпочить.
І  так  лікує  серце  своє  хворе...
Життя  іде  і  треба  ж  якось  жить.

Погладить  ніжно  коси  цій  вербичці,
Розчеше  їх,  полоще  у  воді.
І  все  це   робить  по  хорошій  звичці.
Він  так  зарадить  і  своїй  біді.

А  хвильки  усе  човен  колихають,
І  бідолаху  тягне  вже  на  сон.
Думки  його  повільно  затихають...
А  вітер  уже  грається  з  веслом..
----------------------------------

Усі  самотні  між  собою  схожі,
Це  і  ріднить  їх  у  такім  житті.
І  я  бажаю  днів    тільки  погожих.
Не  згадуйте  про  дні  на   самоті..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831660
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Віталій Назарук

НАПУТНІ МАМИНІ СЛОВА

Проводжала  сина  мати  у  дорогу,
В  хусточку  насипала  землі.
Повертайся,  сину,    до  свого  порогу,
Так,  як  прилітають  журавлі.

Приспів:
Знай,  що  кожна  доля,
Засіває  поле…
Тож  збирай  багатий  урожай.
Щоб  раділо  серце,
Щоб  жило  без  болю…
Щоб  лилася  пісня  через  край.

Коли  буде  важко,  розгорни  хустинку,
До  землі  вустами  дотулись.
Бо  у  цій  землиці  твоя  пуповина,
Тож  від  неї  ти  не  відречись.

Приспів.
Принеси,  мій  сину,  пісню  в  Україну,
Де  розлука  тугою  лягла.
Якщо  буду  жити,  я  тебе  зустріну,
Ти  для  цього  маєш  два  крила.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831651
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ворожила нічка кохання ( слова до пісні)

Ворожила  нічка  на  кохання,
А  душа  завмирала  в  чеканні.
Так  просила  думками,  благала,
Щоб  тебе  у  цю  ніч  нагадала.

Посміхнулася  зіронька  з  неба,
Моя  люба,  усе  це  для  тебе.
Слова  ніжні  мов  шовк  доторкались,
Бумерангом  летіли  й  вертались.

Мій  коханий,  моя  ти  любове,
Моє  сонце  ясне,  світанкове.
Я  веселкою  мило  всміхнуся
І  в  обійми  твої  загорнуся.

Тільки  б  знати,  що  поруч  з  тобою,
Тільки  б  в  серці  не  бу́ло  би  болю.
Нехай  нічка  мені  наворожить,
Бо  я  жити  без  тебе  не  можу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830916
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ірин Ка

Вітання друзям…

...
Наш  кожен  рік  немов  перлинка
В  намисті  з  назвою  «Життя».
Хай  жодна  не  впаде  сльозинка,
Не  тисне  буднів  хай  взуття!

...
Бажаю  свіжості  весни,
Проміння  літнього  в  долоні.
Барв  осені  в  кишені  й  сни,
Зима  ж  хай  не  зачепить  скроні!

...
Хай  тішать  світу  всі  щедроти,
А  гроші  -  ніби  в  банці  шпроти.
Кар‘єрний  зріст  дивує  всіх,
Луна  навколо  щирий  сміх!

...
Голівку  повертає  сонях,
До  сонця  тягне  пелюстки.
Хай  на  вустах,  чолі  та  скронях
Не  залишають  слід  роки!

...
Обережно,  буде  шок!
Бо  дарую  я  мішок:
Щастя,  радості,  тепла.
Хух,  насилу  донесла!

...
Щоб  нерви  були  міцні  мов  горішки,
Ніжки  щоб  легко  долали  доріжки.
Хай  врода  твоя  не  зів‘яне,  не  згасне
Та  світить  в  житті  тобі  сонечко  ясне!

...
Ви  ніби  верес  на  скелястих  схилах,
Розквітлим  серцем  тішите  серця.
Хай  все  вдається,  буде  Вам  по  силах,
Зігріта  доля  в  сонця  промінцях!

...
Хай  заметіль  казкових  днів
Щасливу  подарує  долю.
Із  мрій  здійсниться  все  та  снів.
Душа  щоб  не  зазнала  болю!

...
Бажаю  світлих  кольорів.
Та  завжди  щоб  вогонь  горів
І  тепло  було  коло  серця.
Аби  очей  твоїх  озерця
Не  сколихнули  суму  хвилі.
А  друзі  поруч  лише  білі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830904
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ніна Незламна

По траві туман стелився….

По  траві  туман  стелився
В  пряний  вечір  біля  тину
Козак  на  стан  задивився
Зустрічав  свою  дівчину

Місяць  сяйвом  засвітився
Мерехтіли    зорі  ранні
Над  рікою  міст  іскрився
Вона  в  білім  кардигані

Немов  птаха,  як  на  крилах
Заглядала  в  сумні  очі
Трепіт  серця,  у  обіймах
Погуляєм  до  півночі.  

Та  нема  коли  лебідко
Стук  копит  далеко  чути
Мусю  їхати  берізко
Мені  ж  тебе  не  забути…

Сів  на  коня  вороного
Хмара  вмить,  місяць  закрила
Вона  ж  просить,  лиш  одного
Щоб  живим  вернувсь,  молила…

Десь  в  гаєчку  соловейко
Пісеньку,  співав  журливу
Ой,  як  же  болить  сердечко
Боже  дай….Долю  щасливу…

Йшла  дівчина  по  місточку
У  серці  надію  мала
Лежав  місяць  на  горбочку
В  смутку  ранок  зустрічала…

                                                     20.03.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2019


majra

Чекай мене

Чекай  мене  у  перших  числах  квітня!
Коли  весною  виповниться  світ!
Побачиш  -  вишня  у  саду  розквітла  -
То  -я!  то  -  я!  несу  тобі  привіт!

Чекай  мене,  як  я  тебе  чекаю,
Як  небо  -  сонця,  як  дощу  -  земля!
Коли  зозуля  одізветься  в  гаю,
То  -  я  тебе  покличу  іздаля!

Як  соловей  у  лузі  заспіває,
Й  калина  білий  одягне  вінок.
Чекай  мене,  як  я  тебе  чекаю,
Щоб  разом  полетіти  до  зірок!

Розкрутить  Вічність  колесо  Фортуни,
І  вручить  доля  компас  Вегвізір.
Складуться  воєдино  древні  руни,
В  яких  про  нас  писалось  з  давніх  пір.

Чекай  мене,  як  світ  чекає  літа,
Як  ранок  -  світла!  із  роси  й  води.
Коли  душа  для  радості  відкрита,
Приходить  щастя  -  раз  і  назавжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830658
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ще дивують нас дива

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вкрило  землю  покривало,
Небо  сірим  димом  стало.

Вчора  сонечко  було
І  довкола  не  мело.
А  сьогодні  зпозарання,
Виє  вітер  на  світанні.

Щось  щебечуть  горобці,
Браві  хлопці  -  молодці.
Поховалися  під  стріху,
Їм  там  тепло,  їм  там  втіха.

Розсердилися  вітри,
Їм  би  весну  вберегти.
Розігнали  вони  хмари,
Зникли  враз  зимові  чари.

Сонце  глянуло  згори
Зашуміли  явори.
І  з  весною  знов  радіють,
Від  тепла  аж  молодіють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Лілія Ніколаєнко

Сонетні ілюзії

Зорить  у  снах  загублений  едем.
У  музи  очі  –  згубні  океани.
Снує  сюжети  чарівних  поем
Шовковий  вітер  на  вустах  омани.

Запікся  у  душі  солодкий  щем.
Перо  на  серці  заримує  рани.
Хай  злива  літер  обпече  вогнем…
Тікати  пізно.  Відцвітати  рано.

Чому  любов  –  магічний  сплав  дилем?
Туман  ілюзій  в  потойбіччя  кане.
Впаде  мій  біль  у  ніч  сухим  дощем.

В  діброві  мрій  зросла  трава  дурману.
Гіркий  нектар  з  озер  натхнення  п’єм.  
В  саду  блаженства  ми  –  лише  прочани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830598
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Надія Башинська

СХИЛЯЮСЬ ПЕРЕД ГОСПОДОМ В МОЛИТВІ

Дивлюсь  на  небо...  Райдуга  п'є  воду.
Чомусь  так  рано,  й  не  було  дощу.
Ніби  Господь  дарує  мир  народу.
Так  хочеться  цю  припинить  війну!

Брати,  одумайтесь!  Не  треба  крові.
Вже  досить  нею  землю  поливать.
Землі  побільше  дайте  ви  любові
Вона  з  любов'ю  буде  розцвітать.

У  кожен  дім  хай  радість  завітає.
Хай  в  мирі  буде  з  нами  Крим  й  Донбас.
Хай  сонце  ніжно  всіх  нас  зігріває.
Росіє,  ти  ж  була  сестра  для  нас!

Не  думали,  що  ворогом  ти  станеш,
що  стільки  горя  нам  ти  принесеш...
Схиляюсь  перед  Господом  в  молитві,
щоб  нам  зіслав  всім  миру  із  небес.

(Вірш  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
який  з'явився  після  того,  коли  вона  
вперше  в  цьому  році,  побачила  райдугу)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830519
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Надія Башинська

ТИ, ЯК ПРОМІНЧИК ВЕСНЯНОГО СОНЦЯ!

Ти,  як  промінчик  весняного  сонця,
що  розбудив  навколо  все  від  сну.
Мов  квіточка,  що  на  моїм  віконці,
мов  ластівка,  що  принесла  весну.

Ти  моя  внучка,  мов  троянди  квітка,
яка  розквітла  у  моїм  саду.
З  тобою  завжди  весело  і  світло,
Коли  ти  кличеш  -    я  до  тебе  йду.

Ти  сонечко  моє!  Лунає  дзвінко
між  вишеньок  твій  голосочок  знов.
Я  так  люблю  тебе,  моя  лебідко,
це  ж  ти  у  світ  несеш  мою  любов!

(Вірш  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
який  присвятила  вона  своїй  внучці  Ариночці)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830517
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Надія Башинська

ОЙ ДІВЧИНО, МОЯ КВІТКО!

Все  в  житті  іде,  минає...  і  зупину  немає.
Літо,  осінь  і  холодна  є  зима.
А  зустрілась  мені  вчора  
                     дівчинонька  чорноброва,
ніжна  й  світла,  немов  сонячна  весна.

         Ой  дівчино,  моя  квітко!  
         Ой  дівчинонько,  лебідко!
         Ти  давно  приходиш  в  сни  мої.
         Ой  дівчино,  ясна  зоре!  
         Ой  дівчино,  моя  доле!
         Лиш  про  тебе  всі  думки  тепер  мої!

А  весна  навкруг  буяє...  цвіт  веселий  розсипає.
Вже  в  садочках  розспівались  солов'ї.
Я  просив,  щоб  ввечір  вийшла...  
                       там,  де  клен  шепоче  й  вишня,
з  нетерпінням  я  чекатиму  її.

         Ой  дівчино,  моя  квітко!  
         Ой  дівчинонько,  лебідко!
         Ти  давно  приходиш  в  сни  мої.
         Ой  дівчино,  ясна  зоре!  
         Ой  дівчино,  моя  доле!
         Лиш  про  тебе  всі  думки  тепер  мої!

Все  в  житті  іде,  минає...  і  зупину  немає.
Літо,  осінь  і  холодна  є  зима.
А  зустрілась  мені  вчора  дівчинонька  чорноброва,
ніжна  й  світла,  немов  сонячна  весна.

         Ой  дівчино,  моя  квітко!  
         Ой  дівчинонько,  лебідко!
         Ти  давно  приходиш  в  сни  мої.
         Ой  дівчино,  ясна  зоре!  
         Ой  дівчино,  моя  доле!
         Лиш  про  тебе  всі  думки  тепер  мої!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830311
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ганна Верес

Перший клин журавлів пролітає

Там,  де  неба  ясного  блакить,
Перший  клин  журавлів  пролітає,
А  внизу  вже  робота  кипить  –
Так  весна  хлібороба  вітає.
Зустрічать  сірокрилих  дітей
Сонце  виплило  –  вже  зачекалось.
Жовтоока  кульбаба  цвіте
Там,  де  води  весняні  стікались,
А  на  серці  –  така  благодать!
Радість  там  і  людська,  й  журавлина.
Все  готова  за  неї  віддать,
Тільки  «кру»  журавлине  хай  лине.    
 02.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830284
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ганна Верес

Історія ніколи не забуде

Спіткнувся  час  об  наші  з  вами  долі,
Вписавши  знову  чорні  сторінки
У  боротьбу  за  України  волю,
Відчувши  міць  московської  руки.

А  це  і  поруйновані  оселі,
І  знищені  містечка  і  міста,
І  наше  сьогодення  невеселе…
Це  роблять  ті,  у  кім  нема  хреста…

Хто  відповість  за  недитячі  очі
На  личках  у  дітей-напівсиріт,
За  матерів  безсонні  довгі  ночі,
Що  кликали  не  раз  їх  до  воріт?

Це  Раша  чавить  долі  нашим  людям,
Забравши  Крим,  тепер  лама  Донбас.
Цього  історія  ніколи  не  забуде
І  істини  настане  грізний  час!
15.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830280
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


геометрія

ВЕСНА - ЦЕ РАЙ…

                     ВЕСНА    -    ЦЕ    РАЙ,
                     І    ЦЕ    -    НЕ    КРАЙ!!!
                     Весна  цікава,
                     І  не  лукава,-
                     В  ній  небо  синє,
                     А  хмари  білі...
                     Квітують  квіти,
                     Радіють  діти,
                     І  дорослі,  і  старі,
                     І  великі,  і  малі...
                     ВЕСНА    -    ЦЕ    РАДІСТЬ,
                     Зникає  слабість,
                     І  сонце  ясне,
                     І  все  прекрасне...
                     Все  оживає,
                     Весна  буяє,
                     Із  краю  в  край,
                     Вловити  встигай!!!
                     Підстав  долоні,
                     Лови  в  любові,
                     Життя  моменти,
                     Весни  куплети...
                     Додасть  це  сили,
                     Виростуть  крила...
                     Потяг  до  праці,
                     Люди  завзяті,-
                     Не  відступають,
                     Роботу  знають,
                     І  не  минають,
                     Усе  встигають!!!
                     ВЕСНА    -    ЦЕ    РАЙ,
                     І  ЦЕ  -  НЕ    КРАЙ!!!
                     Ще  буде  літо,
                     Тепло  і  квіти,
                     Приїдуть  діти,
                     А  ще  й  онуки,
                     Зникнуть  розлуки...
                     Впадуть  в  долоні,-
                     Краплі  любові...
                     Тепло  і  сонце  
                     В  кожне  віконце,-
                     Пошле  проміння
                     В  душі  терпіння,
                     І  сподівання,
                     Й  нові  бажання...
                     Будемо  жити,
                     Літу  радіти...
                     За  літом  осінь,
                     І  неба  просинь,
                     Дощі  і  грози,
                     Часом  морози,
                     А  комусь  осінь
                     Посріблить  коси,
                     Й  щось  проголосить,
                     Якщо  дасть  Миру,  
                     Будем  щасливі...
                     Розбудить  мрії,
                     Додасть  Надії,
                     А  ще  Любові,
                     Будем  здорові...
                     ВЕСНА  -  ПОЧАТОК,-
                     Втіх  й  забаганок...
                     ВЕСНА  -  ЦЕ  СОВІСТЬ,
                     Що  пише  повість,
                     Як  хвилі  в  морі,
                     В  кожного  долю
                     Додає  зміни,
                     Щоб  всі  хотіли
                     Нове  творити,
                     Щоб  краще  жити...
                     І  повторяти
                     Я  не  боюся:
                     ВЕСНА    -    ЦЕ    РАЙ,
                     І  ЦЕ    -    НЕ  КРАЙ...
                     ЖИВИ,    ПРАЦЮЙ,
                     Й  ЩАСТЯ    ТРИМАЙ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830279
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Надія Башинська

РОЗДЗВЕНІЛАСЯ… ЗАСМІЯЛАСЯ!

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
В  небі  сонечком  засвітилася,
від  стрічок  ясних  заяснілася.

Стрічки  сині  є  і  білесенькі,  
є  рожевий  цвіт...  й  золотесенький.
В  оксамит  вдягне  всі  дібровоньки
Очі  -  неба  синь,  чорні  бровоньки.

І  кульбабками  зазоріється,
золотим  зерном  в  полі  сіється.
Все  біжить  вперед  днями  вільними,  
з  вітром  граючись  в  річці  хвилями.

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
Іще  мить...  тепла  сипне  жменьками,
стануть  вишеньки  всі  біленькими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дорога в дитинство ( слова до пісні)

Не  забудемо  дитинство  босоноге,
Що  до  нас  приходить  часто  у  вісні.
І  ведуть  туди  щасливії  дороги,
Линуть  звідти  співи  птахів  голосні.

Приспів:

Веде  мене,  веде  мене  дорога,
До  рідного,  до  рідного  порогу.
У  світлий,  ніжний  край  мій  незабутній,
Туди  де  було  свято,  були  будні.

Достигають  у  садах  червоні  вишні,  
Зігріває  сонце  річку  й  береги.
Я  пригадую  історії  колишні,
Їх  у  пам'яті  з  тобою  зберегли.

Бігли  весело  купатися  до  річки
І  вплітали  конюшину  у  вінки.
Заплітали  білі  бантики  в  косички,
Доторкалися  метелики  руки.

Прокидалися  з  тобою  до  схід  сонця,
Гнали  в  поле  вередливу  череду́.
Засинали  коли  місяць  у  віконці,
Догравав  свою  сонату  на  ходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Таборовець

У день народження

Біля  тихої  пристані  власних  думок
Шукаю  слова,  що  поцілять  у  серце,
Щоб  для  тебе  були,  як  живильний  струмок
Із  чистотою  прозорого  денця.
Шукаю  в  книжках,  і  у  прозі,    в  віршах…
Словники    прогортаю  щоденно…
Розгубились,  напевно,  вони  в  споришах,
Де  ранками  сонце  купалось  блаженно.
Та    я  їх  знайду,…  відшукаю  вгорі,
Де  зорі  чарівні  сплітають  намисто…
І  в  народження  день,  о  ранковій  порі
Подарую,  мов  квіти  тобі  урочисто.
А  як  сонце  весняне,  стомившись  за  день,
Цілуватиме  землю  в  обіймах  вечірніх,
Подарую  із  слів  тих  для  тебе  Едем
Шепотітиму  їх  до  годин  аж  досвітніх…
Подарую    слова,    що  дістану  з  душі,
Їх  вимовить  в  мить  таку  важко  вустами
Які,  лише  для  тебе  пишу  у  вірші
Ті,  що  є  незрадливій  любові  мостами.
Обійму,  наче  вітер  весняний  траву,
Поцілункам  жагучим  дам  волю,…
Довгих  літ  накувати  зозулю  позву
Ніжно  щастям    вплетусь  в  твою  долю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830134
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Галина Яцків

Кришталевий передзвін

                                                                 [i]  Доні[/i]

Маленька  доня  кліпнула  очима,
А  в  серці  -  кришталевий  передзвін!
Вона  росла  й  усьому  мене  вчила,
Я  відчайдушно  прагнула  тих  змін.

Коли  вона  робила  перші  кроки,
Я  все  просила:  "Боже,  не  впади..."
А  час,  як  мудрий  вчитель,  дав  уроки,
Які  закарбувались  назавжди́.

А  як  ховалось  сонце  і  дощило,
Під  парасолькою  ми  йшли  удвох.
Бувало,  що  і  ноги  намочило,
Та  поруч  з  нами  за́вжди  був  ще  Бог.

І  ми  ховались  під  Його  покровом:
Широкі  поли  у  Його  плаща...
Якщо  б  весь  світ  відгородився  ро́вом,
Ми  все  одно  в  ядрі  десятка  щасть.

Вже  нині  я  в  душі  затягну  струни,
Щоб  в  серці  -  кришталевий  передзвін!
З  тобою,  доню,  почуваюсь  юно:
Це  нам  обом  весна  складає  гімн!

Тобі  сьогодні  -  менш,  ніж  половина
Від  суми  весен,  що  прожила  я.
Та  завше  ти  -  малесенька  дитина,
В  молитві  згадую  твоє  ім'я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830130
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Ніна Незламна

Тож дай місяць…

 Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось  зробити  б  крок
І  звідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ.

Це  лиш  думки  у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм.

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч  від  німоти.

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  спів  кохання  знов  почути
Тож  дай  місяць,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

                                                                         2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Олекса Удайко

НІ – БРЕХНІ

       [i]  Без  преамбули…  Лише  музика
         Вольфгана  -  Амадея    Моцарта,  
         що  вселяє  надії…
         Та  малі[/i]          
[youtube]https://youtu.be/jKgRjJ9svCA[/youtube]
[i][b][color="#097282"]Майже  строк  він  бігав  поміж  крапель,
Бласко  й  Крим  по-рейдерські  про[b]$[/b]рав,
Та  кравчучку  спорядив  в  форватер  
Комерційних  й  господарських  справ…

Не  скажу,  що  лише  кучмовозом
Славний  другий…  Основний  закон  
Вкупі  із  100-градусним  “морозом”
“Зтузлили”    Iмперії  заслон…

Третій  подавав  усім  надії,  
Та  слабину  мав  в  житті  таку:
Не  любив  жінок  при  владі.    В  ділі  ж  –
Торував  шлях  в  доленьку  гірку.

Що  ж  до    шапкохапа  й  казнокрада,
Що  не  в  той  бік  злагодив  послів  –
І  жорстокість,  і  падлюча  зрада!
Не  хотів  би  тратить  зайвих  слів…

…Підозрілість  в  пастви  завелика,
Щоб  повірить  ще  одній  брехні:
Хай  “Мойсей”,  чи  “Яхве”  многоликий,
Брехунам  –  рішуче  наше  «Ні»[/color]![/b]

23.03.2019    

©  Олекса  Удайко

На  світлині  -  сюр  в  другий  тур:  фото  -  з  інтернету,
інтерТРІПАція  -  автора.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830073
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Світлана Вітер

В твоїх очах

В  твоїх  очах,  як  перший  промінь  сонця,
Я  світосяйну  усмішку  ловлю
І  янгола  святого  охоронця
Прошу  у  ній  не  бачити  жалю.

В  твоїх  словах,  як  шепіт  буйнотрав’я
Знаходжу  спокій  і  душі  розмай.
У  пристрасті  піднявшись  в  позахмар’я
З  тобою  відкриваю  власний  рай.

В  твоїх  обіймах,  як  в  полоні  літа
Я  запасаюсь  теплих  відчуттів
І  назбиравши  липового  цвіту,
Готую  чай  з  медових  почуттів.

У  сні  твоєму  зоряною  зливою
Торкнусь  бажань  бурхливої  ріки.
Прошу,  запам’ятай  мене  щасливою,
Якщо  нас  раптом  розведуть  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830036
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Світлана Вітер

В твоїх очах

В  твоїх  очах,  як  перший  промінь  сонця,
Я  світосяйну  усмішку  ловлю
І  янгола  святого  охоронця
Прошу  у  ній  не  бачити  жалю.

В  твоїх  словах,  як  шепіт  буйнотрав’я
Знаходжу  спокій  і  душі  розмай.
У  пристрасті  піднявшись  в  позахмар’я
З  тобою  відкриваю  власний  рай.

В  твоїх  обіймах,  як  в  полоні  літа
Я  запасаюсь  теплих  відчуттів
І  назбиравши  липового  цвіту,
Готую  чай  з  медових  почуттів.

У  сні  твоєму  зоряною  зливою
Торкнусь  бажань  бурхливої  ріки.
Прошу,  запам’ятай  мене  щасливою,
Якщо  нас  раптом  розведуть  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830036
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Світлана Вітер

Я - Українка, цим ім'ям горджуся

Я  –  Українка,  цим  ім’ям  горджуся.
Сміюсь  і  плачу  на  своїй  землі.
У  тиші  кожен  день  новий  молюся
За  мир  і  хліб  насущний  на  столі,

За  всіх,  кого  люблю  і  поважаю,
Дай,  доле,  щастя  і  здоров’я  всім.
У  серці  віри  я  не  полишаю,
Що  прийде  світла  радість  в  кожен  дім.

Згорає  свічка  гіркою  сльозою
У  вічну  пам'ять  дочок  і  синів,
Які  за  волю  взялися  за  зброю,
Й  живими  не  вернулися  з  боїв.

Я  –  Українка,  буду  шанувати
Усіх,  кому  завдячую  життям.
А  за  тривоги  і  найважчі  втрати
Ніколи  не  пробачу  ворогам.

Земля  моя  навіки  вічні  буде
Найкращою  у  всій  своїй  красі.
Повітря  набере  у  вільні  груди,
Хліба  густі  купатиме  в  росі.

Під  мамину  чуттєву  колискову,
Земля  дала  мені  снагу  свою.
Я  за  велінням  Бога  рідне  слово
Нащадкам  від  душі  передаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830004
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019


НАДЕЖДА М.

Якщо мене розлюбиш ти колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]


Якщо  мене  розлюбиш  ти  колись,
Чи  в  серце  моє  сумніви  поселиш,
Забуть  мене,  прошу,  ти  не  барись,
Своє  ти  серце  цим  пораниш.

Нехай   не  буду  знати  я  про  це,
Бо  ще  не  всі  слова  тобі  сказала.
Можливо,  троне  душу  ще  слівце,
Яке  давно  в  душі  своїй  сховала.

А  час  жаданний  так  і  не  прийшов,
Сміливості  не  мала,  щоб  сказати,
А,  може,  він  давно  уже  й  пройшов,
Нема  тоді  потреби  його  знати.

А  час  міняє  швидко  ніч  на  день,
Біжать  життя  секунди  безупинно,
А  ми  завжди  чогось  в  житті  все  ждем
І  віримо  у  здійснення  страшенно.

Коли,  здається  втрачені  надії,
Ми,  затаївши  подих,  все    ще  ждем.
І  молим  бога:  хай  здійсняться  мрії,
Бо  вірою  й  надією  живем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829873
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Як хочеться ніжно писати про хмари…

Як    хОроше,  легко  писати  -  про  хмари...
Вже  сонячна  повінь  пробуджує  ліс...
А  поруч  -  крізь  трелі  -  гарматні  удари,
В  траві,  що  зродилась,  сліди  від  коліс.

З-під  гусениць  танків  -  роз'ятрені  шрами,
І  сиплються  вікна  -  зіяють  шибки...
І  вчаділо  сонце  вгорі,  між  димами,
І  світ  шаленіє,  і  вчаділи  ми...

До  влади,  до  грошей  -  по  трупах,  по  трупах...
Мільярди  мільярдів  -  і  влада  в  руках.
Кривавиться  сонце,  війна  і  розруха...
І  нІкому  вірить.  І  з  ким  починать?

В  цій  бІйці  за  владу  -  утрачена  сила,
Бігборди,  плакати,  брехня  і  плітки...
І  мудрості  -  мізер.  Ніщо  не  навчило,
Що  в  єдності  тільки  прийдем  до  мети.

Як  хочеться  ніжно  писати  про  хмари...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829330
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Ганна Верес

Вітри

Одягну  новеньку  вишиванку,
Простелю  стежину  в  поле  зранку,
Де  вітри,  мов  привиди  живі,
Сплять  всю  нічку  в  росяній  траві.

А  як  сонце  випливе  щасливе,
Збудить  птаство,  дике,  галасливе,
Збуджені  їх  звуками  вітри
Осідлають  коників  зо  три

Та  й  помчать  у  даль  вони  щосили,
Де  в  жита  упало  небо  синє,
Полини  п’янять  де  і  дурман,
Крутить  сиві  кучері  туман.

Позбирають  роси  на  покосах,
Вербам  розплетуть  шовкові  коси.
Пробіжать  сто  миль  вони  за  день,
Поки  нічка  знову  упаде.
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Новоградець

Полянка

Хай  вечір  у  хмарах,  і  ти  без  прикрас,
Але  все  так  само,  все  знову  для  нас:
Та  сама  полянка,  той  самий  струмок
І  знову  з  багаття  куриться  димок.

Сьогодні  не  місце  столичним  вогням,
Оркестри  виводять  романси  не  нам  -
В  лісочку,  де  в  юність  не  палять  мости,
Вечірню  заграву  запалюєш  ти.

Блищать,  заворожують  очі  твої
І  трелями  глушать  слова  солов'ї...
Ми  дивимось  знову  на  рибки  в  воді
Під  вогник  яскравий,  не  згаслий  тоді.

Вело  нас  кохання  в  життєвий  політ,
По  шумних  дорогах  виводило  в  світ.
А  стежка  простенька  між  соснами  в  ряд
Нас  в  юність  студентську  вернула  назад.

Туди,  де  хмільним  ароматом  суцвіть
Черемуха  голови  знову  п'янить,
Де,  граючись,  зносить  пилок  із  сосни
Хвилюючий  подих  тієї  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829076
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щасливу мить впіймай в житті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Чому  від  радості  так  б"ється  серце,
А  в  смутку  тихо  плаче  і  болить?
І  сліз  тече  невидиме  озерце,
Ну  як  цей  щем  тут  можна  зупинить?

Не  плач,  маленьке,  в  цім  жорстокім  світі,
Не  хватить  сліз  цей  світ  переробить.
Це  треба  тобі  просто  зрозуміти:
З  надією  на  краще  треба  жить.

Прислухайся:  ти  чуєш  спів  пташиний?
Це  ранок починає  новий  день.
І  хай  радіє  серце  безупинно,
Зумій  красу  цю  оцінить  лишень.

А    новий  день  -  це  все  по-новому,
Умій  жорстокість  в  людях  розпізнать,
Не  піддавайсь  в  житті  брехні  й  слизькому.
В  житті  щасливу  мить    зумій  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Чайківчанка

САМОТНЬО БЕЗ ТЕБЕ МІЙ СИНУ

ПРИСВЯТА  МЕЛЬНИЧУК  ВОЛОДІ
САМОТНЬО  БЕЗ  ТЕБЕ  МІЙ  СИНУ
Самотньо,  без  тебе  мій  сину  !
шукаю  ,повсюди  вчорашні  дні.
і  крізь  тумани  до  тебе  лину...
рвусь,  птахою  в  далі  голубі.
Гортаю  ,альбом  -дитячих  літ,
 згадую,  прекрасну  мить  життя.
я  цілую  ,  сліди  -  юності  світ...
 сонечком  ,  сяє  усмішка  твоя.
О  птаху  сизокрилий  -мій  сину!
 моє  серденько  -сонце  золоте  !
 без  тебе  -сирота  тополина,
   ураганний  вітер  додолу  гне.
 Мій  Ангеле  -ти  на  вахті  стоїш    !
у  Небесній  Сотні  в  холодні  ночі...
 Місяцем,  сяєш  поміж  роздоріж,
осяяти  путь,  у  важкім  кроці.  
-Ні  ти  не  вмер  -у  серці  живеш!
я  знаю  ,повернеш  у  наш  рай.
коли  впаду,  ти  на  крила  візьмеш...
на  руках,  понесеш  за  небокрай.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829062
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ганна Верес

В такі хвилини

Купаючись  у  снах  доволі  дивних,
Пасу  думки  не  приспані  свої.
У  них  –  про  все:  про  війни  і  людину,
І  про  життя  у  місті  і  в  селі.
В  такі  хвилини  хочу  світ  обняти
І  мимоволі  серденьком  зігріть,
Красу  із  добротою  поєднати,
Чи  свічкою  в  ім’я  його  згоріть.
А  може,  й  долі  розіпнуть  вітрило,
Щоб  землю  вберегти  від  згуби-зла,
Щоб  серця  мого  думка  не  ятрила,
Що  вчасно  зла  не  вміла  розпізнать.
12.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829055
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ганна Верес

Коли зустрінеш…

В  ту  мить,  коли  красі  ми  посміхаємось,
І  бавимось  безпечно  із  дітьми,
Коли  працюємо,  вітаємось,кохаємось,
Чи  так,  як  слід,  цінуємо  це  ми?
Бідою  вщерть  наш  схід  уже  напоєний,
З  московською  ордою  там  війна,
Матусі  воїнів,  геть  сиві,  болем  зболені,
Всім  миру  просять  і  життя  синам.

Коли  ж  зустрінеш  в  одязі  військовому
Того,  хто  першим  стрів  війни  вогонь,
Бійця  обравши  долю  ризиковану,
Не  смій  зневагою  поранити  його!
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829052
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Політ думок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L06M4WPLqH0[/youtube]
Дивлюсь  на  небо  -  хмари  табунами,
Весь  час  спішать  в  незвідані  світи.
Я  поглядом  лечу  услід  за  вами,
Бо  по  землі  призначено  іти.

Цікавість  іще  більше  розбирає:
Куди  налаштували  ви  свій  шлях?
У  нас,  бува,  безкрилі   теж  літають,
Лиш  ті,  хто  забувають  слово  страх.

У  них  гаряче  серце  -  однозначно,
Із  проріззю  людської  доброти.
Літати  поряд  з  птахами  не  страшно:
У  справах  досягають  висоти.

На  вигляд  не  сіренькі  малі  птички,
Бо  погляди  у  них,  як  у  орла,
Вони  бувають  й  ростом  невеличкі,
Людська  їм   шана  сили  додала.

Дивлюся  за  такими  я  в  польоті,
І  радості  моїй  немає  меж.
Та  жалко  тих,  хто  падає  при  взльоті...
Так  боляче,  як  з  висоти  впадеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829019
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двоє під вербою

Нахилила  віти  верба  над  водою,
Одягла  зелений,  ніжний  сарафан.
Ми  під  нею  любий  стоїмо  лиш  двоє,
Десь  вальсує  тихо  свій  танок  баян.

Ось  уже  на  небі  засвітились  зорі,  
А  у  лозах  стали  кумкати  жаби.
Вийшов  погуляти  місяць  на  простори
І  поплив  тихенько  з  хмарами  собі.

Застелили  в  лузі  перини  тумани,
Задзвеніли  роси,  падають  в  траву.
І  пішов  гуляти  вітерець  ярами,
Витре  сонце  ранку  гіркую  сльозу.

Не  сумуй  мій  ранок,  я  завжди  з  тобою,
Та  коханий  поруч,  я  його  люблю.
Зігріває  ніжність  двох  нас  під  вербою,
Я  її  одному,  лиш  йому  дарю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Віталій Назарук

ОРЛЕ МІЙ (пісня)

 Пр:  Дорогий  мій  сину,  орле  сизокрилий,  
Ти  в  життєвий  вирушив  політ.
Не  розтрачуй  марно  Богом  дану  силу,
Щоб  вдалось  летіти  сотню  літ.

В  споришах  дорога,  спориші  у  росах,
Видається  казкою  життя.
У  гаях  щовечір  птахи  стоголосять
І  співають  колосом  жита.

В  міжколоссі  маки  чевоніють  буйно,
Ти  покинув  батьківський  поріг.
Вчишся  серцем  жити,  а  родинну  тайну,
Щоб  своїм  внучатам  приберіг.

Розкажи  щоб  знали:  із  якого  роду,
Щоб  з  дитинства  силу  берегли.
Чистою  хранили  із  криниці  воду
І  землі  кордони  стерегли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828994
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Теоретик

Основи поетики. Куртуазна лірика.

XII  століття  відзначилося  інтенсивним  будівництвом  замків,  які  залишалися  фортецями,  але  в  той  самий  час  зберігали  певний  комфорт  і  навіть  блиск.  

У  лицарів  з'являється  вільна  хвилинка,  яку  вони  проводять  в  розвагах  і  забавах.  У  замках  нерідко  проходять  поетичні  змагання.  Саме  в  придворному  середовищі  зароджується  куртуазна  література,  яка  відображає  смаки  та  інтереси  цієї  верстви  населення.  Значення  слова  "куртуазний"  пов'язане  з  новими  рисами  лицарського  побуту.

Виникає  новий  ідеал  людини,  новий  куртуазний  кодекс  поведінки.  До  лицаря  тепер  ставлять  більш  складні  етичні  й  естетичні  вимоги.  Він  повинен  бути  вихованим,  щедрим,  шляхетним,  захищати  слабких  і  пригноблених,  бути  добре  освіченим,  розбиратися  в  музиці,  грати  в  шахи,  вміти  виконувати  і  складати  пісні,  і  взагалі,  бути  здатним  на  тонкі  почуття,  що  проявляються  в  любові  до  прекрасної  дами.  

Одним  з  основних  жанрів  куртуазної  літератури  стає  канцона  –  (італ.  "пісня"),  назва  якого  підкреслювала  його  музикальність.  К.  створювалася  самою  структурою  строфи,  яка  розпадалася  на  дві  або  три  метрично  різні  групи,  що  складалася  у  певний  мелодійний  малюнок  за  рахунок  "висхідної"  і  "низхідної"  інтонації  та  чергування  довгих  і  укорочених  рядків.  Частина  з  "висхідною  інтонацією",  своєю  чергою,  ділилася  на  "два  кроки",  відмічені  подібним  розташуванням  рядків  і  іноді  тотожністю  рим.  Зв'язок  між  "висхідною"  і  "низхідною"  частинами  підтримувався  римою.

В  українській  літературі  до  цієї  форми  звертався  В.  Самійленко.  Так,  у  його  поетичному  циклі  «Весна»  крім  сонетів  зустрічаємо  дві  канцони:

Вона  вже  йде,  
І  серце  жде  
Її,  як  кралю  молоду,  
Іди  ж  скоріш,  
Мене  потіш,  
Тобі  назустріч  я  піду.  
В  ряснім  гаю  
Журбу  свою  
Забуду,  щастя  там  знайду,  
По  муках  всіх  
До  чар  твоїх  
З  сльозами  щастя  припаду.  
Тобі  ясній,  
Тобі  благій  
Я  розповім  свою  біду;  
Твоїм  квіткам,  
Твоїм  пташкам  
Гучні  я  співи  заведу.  
Іди  ж  мерщій!  
В  природі  всій  
Я  чую  вже  твою  ходу.  
Красо  моя!  
Зустріну  я  
Тебе,  як  кралю  молоду.

Іншим  найважливішим  жанром  куртуазної  поезії  була  сирвента,  що  структурно  відповідала  жанру  любовної  канцони,  але  відрізнялася  від  неї  тематикою  громадського  змісту:  політичної  і  нерідко  сатиричної.  У  сирвенті  трубадури  торкалися  питань  війни,  феодальних  усобиць,  взаємних  відносин.  Переваги  і  недоліки  тієї  чи  іншої  персони  або  навіть  цілої  соціальної  групи  обговорювалися  в  сирвенті  з  усім  запалом,  без  усякого  стримування  негативних  емоцій.  

Однак  частіше  сирвенти  були  "персональними"  і  викривали  не  тільки  моральні  пороки  супротивників,  але  і  їх  поетичну  бездарність.  
Подібно  до  того,  як  канцони  прямо  або  ж  через  довірену  особу  переправляли  до  адресата,  сирвенти  посилали  ворогу,  і  вони  нерідко  сприймалися  як  виклик,  на  який  відповідали  дією  або  словом.  Така,  наприклад,  сирвента  "Про  те,  що  нестерпно",  написана  трубадуром  Ченцем  Монтаудонскім:

І,  бог  свідок,  мені  неприємно
Захопленість  молодика,  чий  щит,
Незайманий,  невинно  блищить,
І  те,  що  капелан  неголений,
І  той,  хто,  злобствуя,  гострить.

Зауважимо  однак,  що  при  всій  протилежності  змісту  канцони  і  сирвенти,  бувало,  зближалися  в  тих  випадках,  коли  строфи  з  політичною  і  військовою  тематикою  включали  в  своєму  складі  і  похвалу  коханій.  

Куртуазні  поети  не  тільки  часто  співали  полеміку  між  собою,  а  й  нерідко  культивували  форми  з  внутрішньою  діалоговою  природою.  Так,  своєрідним  діалогом-суперечкою  був  жанр  тенсони.  Трубадури  сперечалися  на  теми  лицарського  етикету.  Наприклад,  вони  могли  обмінюватися  думками,  що  краще:  бути  чоловіком  Дами  чи  її  коханцем,  віддати  перевагу  служінню  Дамі  або  лайливій  славі  і  т.д.  В  області  поетичної  творчості  найбільш  значимою  була  полеміка  про  відмінності  "простого"  та  "темного"  стилю.  

Так,  популярністю  користується  тенсона,  в  якій  два  поета  міркують  про  мотиви  своєї  пристрасті  до  різних  стилів:  перший  відстоює  привілеї  "темного"  стилю,  вишукану,  витончену  манеру,  другий  віддає  перевагу  простій  і  ясній,  більш  доступній  поезії.  

Діалогова  структура  відрізняє  також  жанр  пастурелі.  У  генезі  цього  жанру  злилися  дві  традиції:  антична  і  фольклорна  середньовічна.  На  тлі  ідеального  пейзажу,  найчастіше  весняного  чи  літнього,  розгортається  опис  зустрічі  лицаря  з  пастушкою.  Розмова  між  цими  представниками  різних  станів  розвивається  в  дусі  змістовного  і  стильового  контрасту,  що  створює  комічну  тональність.  Лицар,  який  намагається  спокусити  пастушку,  з'єднує  свої  домагання  з  формулами  витонченої  куртуазії.  Але  селянська  дівчина  виявляється  стійка  проти  грубих  лестощів  і  з  насмішкою  парирує  репліки  нав'язливого  кавалера,  який  залишається  ні  з  чим.  Один  з  ранніх  зразків  пастурелі  знаходимо  в  поезії  трубадура  XII  в.  Маркабрюна:

Вчора  в  вечірню  годину  
Стрів  я  дівча  біля  тину,  
Просту  пастушку  невинну.  
Ще  й  одягла  та  дівиця  
Теплу  квітчасту  хустину,  
Хутряну  шубку  козлину,  
Синю  картату  спідницю.

Любко,  таж  феї  літали,  
Як  у  колисці  ви  спали,  
Вашу  красу  захищали.  
Тільки,  прекрасна  дівице,  
Ви  б  іще  кращою  стали,  
Якби  мені  ви  сказали  
Ближче  до  вас  притулиться.

Пане  мій,  ніби  та  злива,  
Ви  клянетеся  бурхливо,  
Палко,  завзято,  чутливо.  
Лицарю,  -  каже  дівиця,-
Честь  бережу  я  цнотливо,  
Щоб  від  неслави,  можливо,  
Потім  весь  вік  не  журиться.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829013
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ніна Незламна

А чи є таке село?

А  чи  є  таке  село,  на  рідній  землі
Де  немає  могили?  Мовчать  солов`ї  …
Серед  дерев  і  трави  …  Син  впав  на  війні…
Як  журавлик  молодий,  ще  не  мав  сім`ї…

Все  жили  і  братались..  А  ворог  не  спав
Весь  час  кував  ланцюги  …Та  коли  ж    кінець?
П`ятий  рік  війна  йде..  Знов  народ  повстав
Де  ж  обіцяний  той  рай?  На  душі  свинець…  

І  пече,    і  так  болить!  За  світлі  мрії
Молить  мати  в  темну  ніч  й  за  своє  дитя
Кожен  з  нас  несе  свій  хрест…  Та  де  ж  надії?
 Що    народу  чекати,  яке  майбуття?

Сонце  землю  зігріло  …    Стежка  в  болоті
Чи  від  снігу,  чи  від  сліз,  до  цвинтаря  шлях
 Душа  кричить,  очі  лід…  Хрест  в  позолоті
Полетів  поміж  хмарин,  сизокрилий  птах….

А  чи  є  таке  село,  де  могил  нема?
Дочекалися  весни,    скрізь  квітнуть  квіти
Синів  любих,  милих…  Забрала  війна….
А  чи  хтось  хотів  страждань?  Чому  радіти?

                                                                                           10.03.2019р
                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828973
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


геометрія

МАТЕРИНСЬКА ПОСВЯТА ЗАГИБЛОМУ СИНУ… (двовірші)

             ТАК,ЯК  І  ЖДАЛА,  БУДУ  ЖДАТЬ...      ТИ    В  ЦЬОМУ    СВІТІ  НЕ  ОДНА...                

                 Я  на  дорогу  йду  знов,  сину,                        Ти  на  дорогу  ходиш,  мамо,                          
                 Тебе  я  буду  виглядать,                                      Мене  у  гості  не  чекай...                                    
                 Не  хочу  вірить,  що  загинув,                        Я  не  приїду,  як  бувало,                                    
                 Так,як  і  ждала,  буду  ждать...                    А  ти  онуків  виглядай...                                      

                 Я  придивляюся,  мій  сину,-                            А  я  до  тебе  вітром  лину,                                    
                 Це  ж  ті  доріжки  і  стежки,                                І  з  клена  падають  листки,                                
                 Де  ти  ходив,..до  них  я  лину,                      Несу  тобі  я  смак  полину                                      
                 Про  тебе  всі  мої  думки...                                  Й  синівське  лагідне:  "Прости!"            

                   Мене  стрічає  клен  високий,                        Про  це  нашіптують  листочки,                      
                   Про  щось  шепочуться  листки,-              Ти  їх  послухай,  не  спіши,                              
                   Такий  безмежний  світ  широкий,          Може  той  клен  -  то  твій  синочок,          
                   Де  ж  загубивсь  у  ньому  ти?..                    Йому  про  себе  розкажи!..                                  

                   Я  притуляюсь  до  листочків,                        Пройшло  років  уже  немало,                          
                   До  них  сумна  завжди  горнусь,                Та  не  зійшла  твоя  журба,                                  
                   Не  каже  клен,  де  мій  синочок,                Не  побивайсь  за  мною,  мамо,                      
                   Чому  до  мене  не  вернувсь...                      Ти  в  цьому  світі  не  одна...                            

                   Вітер  гойда  клена  листочки,                      І  пиріжків  ти,  як  бувало,                                    
                   Мого  торкається  чола,                                        Мені  із  вишнями  спечи,                                        
                   Може,  це  ти  мені,  синочку,                          Роздай  їх  людям,  моя  мамо,                          
                   Вісточку  шлеш  аж  звідтіля?..                    І  біля  клена  помовчи...                                                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828925
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Микола Серпень

Матері

Музика  і  вокал  Володимира  Сірого

Ось  тобі  вже  дев’яносто,  мамо!
Час  пролився  молоком  з  відра...
Дев’яносто  -  ніби  це  й  не  мало,
Це  ж  твоїх  турбот  яка  гора!

Кругом  тебе  діти  сивочолі,
Вже  у  внуків  срібло  завелось...
Ним  ми  відміряли  свої  долі,
Щоб  колись  і  нам  позаздрив  хтось.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  літам!

Ми  зібрались  дружною  сім’єю,
Всі  хто  є,  багато  з  роду  -  там...
Тішимось  ми  піснею  твоєю,
Спогади  зігріють  душу  нам.

За  твоє  здоров’я  добру  чарку
Кожен  з  нас  підніме  від  душі!
Від  тепла  сердець  хай  буде  жарко,
Що  палають  краще  дров  в  печі.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  рокам!

2.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828857
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


НАДЕЖДА М.

Прощена неділя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iseAV-j5OSg
[/youtube]

Якщо  хтось  кинув  у  вас  камінь,
Не  переймайтесь  і  простіть.
Не  переходьте   усі  грані,
Вас  бог  зуміє  захистить.

Думки  лиш  тільки  про  хороше,
Благословить  вас  новий  день.
Не  лізьте  в  воду,  брід  не  знавши,
Чи  за  вікном  весь  світ  лишень?

Час  все  зітре,  не  дасть  згадати,
А  гіркота  пройде  сама.
Як  обпечешся,  будеш  знати,
Не  вічна  все  ж  в  житті  зима...



---------------------------------------
Сьогодні  ПРОЩЕНА  НЕДІЛЯ.  Прошу
мене  простити,  якщо  когось  ненароком
образила..Прощаю  всіх  і  хай  простить  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828494
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Світлана Вітер

Навіяв дощ

Весняний  дощ  буянить  у  шибки,
По  склу  мережить  хвилями  картини.
Наввипередки  бігають  струмки,
В  калюжах  тонуть  срібні  намистини.

У  тих  дзеркалах,  наче  кораблі,
Пливуть  хмарини  вкриті  сивиною,
І  кожна  з  них  тримає  на  крилі
Своє  дірчасте  решето  з  водою.

Заплутавшись  в  оголене  гілля
Гойдає  вітер  липи  і  каштани,
На  втоптаних  стежинах,  як  маля,
Довершує  свої  грайливі  плани.  

А  у  домівці  затишок  заліг
Пухнастим  кошеням  на  підвіконні.
Вдивляюся  у  сірий  блиск  доріг,
Замислено  підпершись  на  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828403
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Шостацька Людмила

ПРОРОК

                                 
Народжений  бути  Пророком
І  жити  для  інших  в  віках,
Ціну  заплативши  високу.
Поезій  нестримна  ріка,
Мов  хвилі  Дніпрові  і  кручі
Вмивають  вкраїнські  простори,
Заходять  в  серця  і  у  душі.
Їх  радо  приймають  престоли.
               Духовний  взірець  всьому  світу,
               Нетлінного  духу  Кобзар.
У  слові  його  «Заповіту»
Надію  плекає  злидар,
               Багатий  на  віру  вселенську.
 Стоїть  на  Чернечій  Тарас
 І  Господа  молить  за  Неньку,
 І  Господа  молить  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Любов Вакуленко

КОРОТКО О ГЛАВНОМ

Если  кто-то  бежит  от  вас  со  всех  ног  -
Не  печальтесь,  не  зная  главного:
Может  вашу  молитву  услышал  Бог  -
«Но  избави  нас  от  лукавого…»
***
Если  станет  вопрос  ребром,
Как  тебе  поступать  с  учтивостью,  -
Отвечай  добром  на  добро,
А  на  зло  отвечай  справедливостью.
***
Забудь  о  проблемах  своих,
«Спасибо!»  скажи  небесам,
Порадуйся  счастью  других  -
И  ты  будешь  счастлив  сам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828284
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Граціозна панна

Сходить  сонце  з  -  за  обрію  рано
І  промінням  торкає  землі.
Граціозна  весна,  наче  панна,
По  зеленій  ступає  траві.

Там  де  ступить  вона,  квітнуть  квіти,
Як  рукою  махне,  йдуть  дощі.
Прибере  у  весняне  всі  віти
І  сережки  одінуть  кущі.

Різноколірний  килим  застелить,
Перламутровим  сяйвом  блискне.
Оживе  і  насититься  берег,
Із  кульбаби  віночки  сплете.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828212
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ганна Верес

Весна, мов привид

Зима  ховає  слід  свій  у  сніги,
Кущі  й  дерева  в  іній  зодягає,
Та  вже  весна,  мов  привид,  понад  гаєм  –
Володарка  краси,  тепла  й  снаги.

То  маревом  опуститься  густим,
Щоби  сніги  й  останні  вже  доїсти.
Озветься  шпак  музикою  троїстим,
І  поспішає  пролісок  цвісти.
14.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828145
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ганна Верес

26-ій Бердичівській артбригаді присвячую з нагоди дня її створення

26-а  артбригада

Не  один  рік  у  строю!

Знає  жахи  «Смерчів»,  «Градів»,

Ненавидить  сепарню.

26-а  артбригада  –

Воїв  славних  авангард.

На  війні  –  не  на  параді  –

Ллється  кров  за  кожен  ярд.


26-а  артбригада  –

Справедливості  коса.

Без  утоми  косить  гадів

Ця  Бердичівська  гроза.

26-а  артбригада  –

Це  Житомирщини  цвіт  –

Б’є  уміло  «колорадів»  –

Подвигом  чарує  світ.


26-а  артбригада…

Воїн  кожен  її  –  «ас»,

Слову  власному  не  зрадить,

У  бою  він  просто  «клас»!

26-а  артбригада

Страх  наводить  на  орду,

Вояки  там  брат  за  брата

Битву  віддано  ведуть.


26-а  артбригада  –

Рідної  землі  оплот  –

На  сторожі  волі  й  правди.

Її  воїн  –  патріот!

26-а  артбригада  

Відзначає  ювілей,*

Янголів  її  багато

В  небесах  тепер,  але

Дух  бригади  не  ослабне,

Українці  ж  бо  вони!

Всі  походи  її  славні

На  шляхах  АТО  –  війни!
6.03.2019.
*  –  15  років  від  дня  створення.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828142
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ганна Верес

Ти поет?

Творіння  віршів  –  рідкісна  хвороба,
Яку  не  зупиня  імунітет,  
Й  якщо  це  не  пера  несміла  проба,
Тоді  діагноз  маємо:  поет!
 Рожеві  мрії  в  них  чергуються  й  стремління,
Й  думок  цілодобовий  хоровод,  
Коли  народжується  слово  те,  нетлінне,
Де  біль  людський  і  шум  весняних  вод.

Поезія  –  думок  дитя  й  безсоння,
Котре  не  жде  ні  місця,  ні  часу,
Коли  й  на  сірому  осінньому  осонні
Ми  зустрічаєм  сонячну  красу.
Душі  вогонь  там  з  присмаком  кохання,
З  тремтінням  рук  і  серця  водночас,
Блакить  небес,  уплетена  в  зітхання,
І  лет  думок,  що  осідлав  Пегас.

Поезія  –  це  берег  для  любові,
Невинна  цнота  де  і  мудра  сивина,
І  вітру  шквал,  і  звуки    хвиль  прибою,
Між  почуттям  і  розумом  війна.
В  мистецтві  вона  панна!  Ні,  царівна!
Це  витвір  струн,  смичка  і  скрипаля,
Де  глибина  й  невимовна  чарівність,
Котра  людське  в  людині  прославля!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ганна Верес

А «Червона рута» – пісня файна. (Слова для пісні)

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  [b]4.03  йому  би  було  лише  70![/b])

Ніченька    старі    Карпати    вкрила
Тай    подарувала    пісні    крила
Про    червону    руту    й    чисту    воду,
Про    гірську    красу    й    дівочу    вроду.
Приспів:
А    «Червона    рута»    –    пісня    файна,
В    ній    любов    свята    є    до    Украйни
Й    доля    непроста,    Івасюкова,
В    плетиві    творіння    загадковім.  

Задзвеніла    пісня    кришталями,
Над    степами    линула    й    полями,
Гори    чарувала    й    полонини,
Кожне    серце    юне    полонила.
Приспів.

Розгубили    зорі    янголята,
Підхопили    пісню    на    крилята,
Понесли    її    над    цілим    світом
Про    Карпати    й    рути    дивні    квіти.
Приспів.
7.11.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827895
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Віталій Назарук

ОДИН НА ОДИН

Я  дивився  у  очі  і  ковтав  її  подих,
Свіжий  запах    волосся  зависав    над  столом.
І  сміялися  очі  викликаючи  подив,
Плив  той  запах  волосся,  як  туман  над  селом.

Він  запав  мені  в  душу,  як  медунки  весною,
Де  березові  сльози  були  кращі  медів.
Я  сидів  і  дивився,  любовався  красою
І  ні  разу  від  неї  я  очей  не  відвів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827850
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Малая

ХАЙ РОЗКВіТНУТЬ КРАСИВі РУЖі

[color="#7700ff"][b][i]Не  ступай[/i]  ...у  холодну  ніч,
У  засніжену  білу  хуґу.
Усім  сумнівам  дай  відсіч,
Бо  вони-то  душі  наруга...
[i]Залишайся[/i],де  є  Любов,
Де  зігріють  тебе  від  стужі..
[i]Й  повертайся  [/i]туди  знов  і  знов,
Хай  розквітнуть  красиві  ружі[/b].*

*  [b]Ружа[/b]    -старовинна  назва  квітки  троянди  –  квітка  богині  любові  Лади  та  її  доньки  –  богині  весни  Лелі.

«Цариця-квітка»  є  символом  доброзичливості  та  статку,

а  червона  ружа  –  символ  дівочої  краси  і  чистоти.


04.03.2019р.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827777
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Початок Української епохи

         *************************                                                
Минуло  років  п'ять,  мов  п'ять  століть  -  
Початок  Української  епохи.
Їх  кров'ю  скроплений,  Майдан  в  серцях  болить.
Але  чому  ж  не  всім?  Чи  ж  горя  трохи?

Чи  ж  трохи  попелу,  розчарувань  і  ран?-
Війни  скляніють  гіпнотичні  очі...
Епохи  Української  Майдан
Оцю  Вкраїну  світу  напророчив...

Хтось  бореться  -  хтось  "за  бугор"  утік...
Куди  ж  ви,  хлопці?  Браття,  схаменіться!
Чужим  -  черствіє  український  хліб.
На  той  Майдан,  як  в  церкву,  поверніться.

Прийдіть  сюди  і  друзів  пом'яніть,
І  виоріть  плугами  рідне  поле.
Минуло  років  п'ять,  мов  п'ять  століть  -  
Важка  дорога  боротьби  і  болю.

Шевченків  клич  озвучив  Нігоян:
"Борітеся  -  поборете"  недолю.
Нову  Вкраїну  розпочав  Майдан:
Допоки  є,  ще  бореться  за  Волю.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826011
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 05.03.2019


Ганна Верес

Зірки, немов крізь решето…

Зірки,  
немов  крізь  решето,
Дивились  
  з  неба  в  ніч.
Чи  то  не  Бог  сам    
креше  там,
Схололі    
вже  вогні?

У  хмари    
тіло  вигнуте
Теж  місяць  
  не  ховав,
До  ночі
 встигли  звикнути
Дерева  
 і  трава.

Ген,  борозною    
білою
Чумацький    
шлях  стеливсь,
Рукою
загрубілою
Хтось  малював    
колись.

Дивлюсь
 на  світ  нічний  оцей  –
Які  ж  ми    
в  нім  дрібні!
Великі
знають  всі  про  це,
Відкрилось    
і  мені.
7.09.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827762
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Мар’я Гафінець

про самотність

Серце  до  серця  не    склеїш,  не  зв'яжеш  томлінням.
Тріщинки  долі  хитким  візерунком  мрячать.
Хто  ти  для  нього?  Миттєвість  бажання  опівдні,
чи  мимовільна  сусіда  в  дорогах,  що  мчать?

Плани  на  спілку.  Розрізаний  день  на  огризки.
Клопотів,  справ,  руху,  транспорту,  сну,  спільних  мрій.
З-посеред  вічного  "часу  немає"  лиш  бризки  
в  серці  осядуть  сімейно-украдених  дій.

Наче  у  поїзд  чужий  застрибнути  з  перону.
Ти  -  в  мій,  чи  я  -  в  твій?  Як  вибрати...Рух  в  нікуди.
Кожен  дорослості  тягне  тяженну  корону,
спаяну  з  досвіду,  прикростей,  злості  й  нудьги.

І  притираєм  кути,  гострі  ла́тки  і  ли́шки...
Іржа  минулого  вперто  вгризається  в  світ.
Серце  до  серця  припаяне  страхом  хоч  трішки
далі  самотність  посунути,  утекти  від

тих  вечорів,  що  наповнені  пазлами  тіней
тих  безкінечних  колишніх  гримас  і  подій,
що  вивертають  свідомість  до  пошуку  вірних
митей  в  житті,  коли  ти  був  сам,  цілісний,  свій.

Серце  до  серця....  Рубцюєш,  зстригаючи  стики:
намертво  зшити!  Так  міцно,  щоб  вже  нікуди....
Зтямся!  Прийшов  ти  з  самотності  вічної  звитий
і  по  скитаннях  земних  теж  вернешся  туди.

Серце  до  серця.  Облиш  беззмістовне  заняття.
Зблизились?  -  Значить  теплом  безкорисним  зігрій
і  відпусти.  Бути  вдвох  -  це  тривожне  сум'я́ття.
Всесвіт  між  двох  -  віковічний  природи  то  стрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827756
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Віталій Назарук

НЕ ОБРАЖАЙТЕ

Не  ображайте:  пташку,  
Немовля  й  поета,  
А  ще  художника  
Не  смійте  ображать.
Бо  незахищені  
Рятують  цю  планету,
А  не  багнети  і  
не  постріли  гармат.
                   Олексій  Тичко.
А  ще,  прошу,  батьків  не  ображайте,
Старих  людей  із  мудрістю  в  очах.
Ніколи  їм  ні  в  чім  не  відмовляйте,
Не  вибачайтесь  потім  при  свічах.
Коли  потрібно  захищайте  землю,
Грудьми  прикрийте  дороге  душі.
Шануйте  вічно  найдорожче  –  волю,
Бо  лиш  вона  життєвий  є  рушій.
Коли  на  землю  насувають  орди,
Беззахисних  притисніть  до  грудей…
Вони  завжди  чомусь  бувають  горді,
У  них  є  те,  чого  нема  в  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827747
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Едельвейс137

ПОДІБНО АФОРИЗМАМ

ПОДІБНО    АФОРИЗМАМ
 Дворядкові    ХОКУ  слідом  за  японськими  ДЗУЙХІЦУ,
які  написав  КЕНКО    ХОСІ  («Нотатки  від  нудьги»)


 Дзуйхіцу  (яп.  随筆,  ずいひつ,  «слідом  за  пензлем»)  —  жанр  японської  прози,  у  якому  автор  у  довільній  формі  записує  все,  що  йому  заманеться:  власні  переживання,  досвід,  чутки  тощо.  Часто  перекладається  як  «есе»  або  «записки».  

Мало  говори  –
тоді  і  слухать  будуть.

Крикливий  бонза
на  вид  не  дуже  страшний.

Не  вивищуйся  –
нікчемність  твою  видно.

Бажати  грішно?
Отож,  всі  люди  грішні.

Виховуй  серце
мудрістю  життєвою.

Як  сумно  бути
невігласом  красивим.

Знання  –  похвально,
та  вміти  –  іще  краще.

Зарозумілий
завжди  огидний  людям.

Не  за  зовнішнім
гонись,  а  за  духовним.

Що  під  рукою,
то  тим  і  користуйся.

Як  зворушливо
закоханого  бачить.

О,  не  загуби
голову,  кохаючи.

Вік  за  віком  йде
і  змінюється  мова.

В  чужому  домі
усе  чуже  й  не  миле.

Заздрити  не  варт,
бо  все  згоріти  може.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827732
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Едельвейс137

ПОДІБНО АФОРИЗМАМ

ПОДІБНО    АФОРИЗМАМ
 Дворядкові    ХОКУ  слідом  за  японськими  ДЗУЙХІЦУ,
які  написав  КЕНКО    ХОСІ  («Нотатки  від  нудьги»)


 Дзуйхіцу  (яп.  随筆,  ずいひつ,  «слідом  за  пензлем»)  —  жанр  японської  прози,  у  якому  автор  у  довільній  формі  записує  все,  що  йому  заманеться:  власні  переживання,  досвід,  чутки  тощо.  Часто  перекладається  як  «есе»  або  «записки».  

Мало  говори  –
тоді  і  слухать  будуть.

Крикливий  бонза
на  вид  не  дуже  страшний.

Не  вивищуйся  –
нікчемність  твою  видно.

Бажати  грішно?
Отож,  всі  люди  грішні.

Виховуй  серце
мудрістю  життєвою.

Як  сумно  бути
невігласом  красивим.

Знання  –  похвально,
та  вміти  –  іще  краще.

Зарозумілий
завжди  огидний  людям.

Не  за  зовнішнім
гонись,  а  за  духовним.

Що  під  рукою,
то  тим  і  користуйся.

Як  зворушливо
закоханого  бачить.

О,  не  загуби
голову,  кохаючи.

Вік  за  віком  йде
і  змінюється  мова.

В  чужому  домі
усе  чуже  й  не  миле.

Заздрити  не  варт,
бо  все  згоріти  може.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827732
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе запрошую у весну

Я  тебе  запрошую  у  весну,
З  ніжним  цвітом  вишень  у  саду.
В  казку  загадкову  і  чудесну,
У  якій  сьогодні  я  живу.

Ти  прийди,  незабарись  коханий,
Ноги  у  росі  не  замочи.
З'явиться  на  небі  сонце  рано,
Нам  тепло  з  коханням  несучи.

Я  тебе  запрошую  у  весну,
Вона  так  давно  чекає  нас.
Небо  у  яскравім  перевеслі,
На  хвилинку  зупинився  час.

Усміхнусь,  впаду  в  твої  обійми
І  скажу,  що  я  навік  твоя.
Почуття  мої  до  тебе  сильні,
Ти  -  мені  потрібен.  Тобі  -  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827705
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2019


Чайківчанка

ВИШКІРИВ ЗУБИ РАНОК ВЕСНЯНИЙ

Вишкірив  зуби  ранок  весняний,
Розпустив  промені  край  села.
Вдихнув  ,у  квіт  рум'янок  духмяний,
І  жайвором  летить    у  поля.
Березень  відчув  тепло  небес,
Зима,  ще  не  хоче  відступати.
Прийшла  весна  і  диво  з  чудес,
І  розквітає  садок  біля  хати.
Скреснула  крига  і  тече  рікою,
Зашарів  пролісок  на  долині,
Усміхнулось,  сонечко  під  горою...
Пташка  ,співає  червоній  калині.
І  над  річкою  верба  вмиває  личко,
Заглядає  в  люстерко  на  красу.
Розпустила  ,свої  коси  вербичка...
І  їй  витьохкує  соловей  у  гаю.
Розцвіла  вишня  білим  цвітом
Мов  наречена  у  білій  фаті.
Лелека  радіє  божим  світом
Місяць,  іде  назустріч  до  зорі.
Я  біжу  лечу  у  казковий  рай,
На  крилах  мрій    у  синю  блакить  .
Віночком,  з  барвінку  вінчає  май...
 І  душа,  оживає  хочеться  жить.
М  Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826394
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 03.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2019


Valentyna_S

Пастораль

Звідси  наша  хата  виглядала  весни,
Синіми  очима  задивлялась  в  даль:
Хай  би  попід    небом  криги  швидше  скресли
Й  світ  опанувала    рання  пастораль.

Лопотіли  крила  ластів’ячі  в  гніздах,
Стріха  видихала  затишок  й  тепло.
Полинів  гірк  запах  й  лоскотав  нам    ніздрі,
Сонце  обсипалось  на  віконне  скло.

Гралось—забавлялось  на  біленьких  стінах,
Причілок  молодшав    і  чолом  яснів.
Потерпала--никла    темрява  у  сінях,
Захисту  шукала  в  кроні  ясенів.

Двері  відчиняла  хата  й  прикалабок:
Покидай  нас  швидше,  з  холодом  журо.
З  горба  до  дороги--    килимок  кульбабок
У  яскраво  -  жовтих  теплих  болеро.

Із  бузку  вінками  чепурилась  хата
І  ховала  старість  в  рОзкоші  вишень…
Звідси  простелилась  путь  моя  хрещата,
Та  до  неї  в  снах  вертаюсь  я  лишень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827458
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ганна Верес

Глибоку рану у душі я маю

Живу  і  все  частіше  помічаю  –
Не  кожен  із  митців  громадянин
Землі  своєї.  Тим  не  пробачаю,
Хто  горя  не  відчув  отих  родин,
Що  заплатили  батьком,  сином,  внуком.
Мені  не  по  дорозі  з  тим  співцем,
Хто  забуває  про  народу  муки.
Такому  кину  докір  у  лице.

Глибоку  рану  у  душі  я  маю,
Як  хтось  своє  коріння  забува,
На  землю,  котра  у  житті  тримає,
Щоденно  діжку  бруду  вилива.
Коверкаючи  тата-неньки  мову.
Він  «Что  ти?  Как  ти?  –  хоче  всім  сказать.
З  такими  важко  клеїться  розмова,
А  в  глибині  душі  гірчить  сльоза.
28.12.2018

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827470
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ганна Верес

Літа свої сіяла й долю* /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
А  доля  б  стелилась  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась.
2.12.2012.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827468
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Амадей

Ти напиши лише "Люблю"

Ну  як  цю  весну  можна  не  любити,
Весною  з  серця  в  нас  самі  течуть  вірші,
Ти  ж  напиши  одне-єдине  слово,
Лише  б  було  воно  від  щироі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"-і  більш  нічого  не  пиши,
На  більше  я,  повірить  не  готовий,
Розчарувань  багато,  в  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"...-  "Чекаю"...  навіть  слова  не  пиши,
"Чекаю",...  в  серці  відізветься  болем,
Словом  "Люблю"  мій  біль  заколиши.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю",...і  серце  знову  сонцем  засія,
Повірю  я,  що  день  настане  новий,
Повірю  я,  що  ти  будеш  моя.

Якщо  напишеш  що  "Люблю,..Кохаю!",
Венера  в  небі  запалає  знов,
Тебе  щовечора  я  в  небі  зустрічаю,
В  вечірнім  небі  разом  ми  з  тобою  знов.

Ми  зорі  в  небі  любимо  обоє,
Ми  любимо  пісні,  й  читать  вірші,
Ми  жити  вічно  будемо  любов"ю,
Любов  і  є  бальзам,  для  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне  лише  "Люблю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827462
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Озовися голосом лелеки

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Прилети  до  мене  мрією  з  далека,
Щоби  суму  в  нашім  серці  не  було.

Щоби  зорі  з  неба  падали  в  долоні
І  щоб  місяць  посміхався  нам  згори.
Мій  коханий  я  давно  в  твоїм  полоні,
Ще  із  нашої  юнацької  пори.

Пригорнись  до  мене  теплим  вітром  в  полі,
Подаруй  букет  ромашок  запашних.
Відійдуть  усі  печалі  і  всі  болі,
Бо  моє  кохання  у  роках  твоїх.

Я  скажу  коханий,  що  тебе  кохаю,
Що  гублюся  в  мріях  і  очах  отих.
І  летить  весела  пісня  понад  краєм,
Де  гуляє  вітер  в  пшеницях  густих...

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Підросли  коханий  в  лісі  вже  смереки,
А  минуле  наше  ріками  спливло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827146
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


НАДЕЖДА М.

Лабіринти душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]

Лабіринти  душі  нескінченні,
Нерозгадана  вся  їхня  суть.
Дуже  часто  вони  незбагненні,
Вихід  важко  знайти  і  збагнуть.

Недосяжні  її  повороти,
Затемнені  бувають  підчас.
Часто  з  страхом  прийдеться  боротись,
Але  мрія  про  вихід  весь  час.

І   збивають  заплутані  ходи,
Ноги  мліють,  повітря  нехват.
І  все  важчим  стає  кожен  подих...
Надважкий  та  здоланний  цей  шмат.

Якщо  важко,  нема  уже  сили,
Ти  згадай  про  Молитву  Святу,
Поки  розпач  і  страх  не  спинили,
Побори    безнадію   крихку.

Якщо  хочеш,  яка  я,  узнати,
Лабіринтом  душі  сміло  йди.
Біля  виходу  буду  чекати...
З  лабіринту  все  ж  вихід  знайди.
-----------------------------------------------
Лабіринт  -  складна,  заплутана  ситуацію,  відносини,
з  яких  важко  знайти  вихід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827134
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ганна Верес

Маму бачу в сні я

То  не  ключі  пташині  пролетіли  –
То  наші  з  мамою  поранені  літа  –
Горіли  ми,  трудилися  –  не  тліли:
І  будні  сірі  знали,  і  свята.

Нам  коси  заметілі  засівають,
Частіш  п’ємо  суєт  гірке  вино,
Адже  життя  легкого  не  буває  –
Це  добре  знає  кожен  з  нас  давно.

Смакуємо  життя  ми  щогодини,
Рятуючись  від  туги  і  нудьги,
Й  високе  ймення  несемо  «людина»,
Де  вдосталь  світла,  доброди  й  снаги.

І  хай  сніги  у  нас  обох  рясніють,
Це  не  завадить  більш  любить  життя…
Шкода,  лишень,  що  маму  бачу  в  сні  я,
Й  життя  ніхто  не  вивчив  до  пуття.
21.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827079
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ганна Верес

Руки матері

О  матінко,  тепло  твоїх  долонь,
Мов  магія  впливає  на  дитину,
Бере  дитячу  душу  у  полон,
Як  сонечко  теплом  у  літню  днину.

Ці  руки  знають  і  щоденний  труд,
І  дотик  недопитої  любові,
І  трепети  душевних  аплітуд,
Як  хрест  кладуть  у  час  молитви  к  Богу.

Краса  і  біль,  поєднані  у  них,
Як  і  душа  матусі,  особливі.
Вони  на  лінії  вогню  під  час  війни
І  в  вишиванках,  і  в  піснях  журливих.
13.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827078
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Надія Башинська

ОЙ ДОЛЕНЬКО, ДОЛЕ…

-  Ой  доленько,  доле...  доленько  святая!  
 Чому  скажи,  доле,  ти  така  гіркая?  
Чому  скажи,  доле,  гірчиш  полинами?  
Чи  ти  так  жартуєш?  Що  робиш  із  нами?

-  Не  до  жартів,  діти.  Чи  ж  я  вам  не  мати?
Розбрелись  по  світу.  Де  силоньки  взяти?
А  я  ж  в  золотого  жита  колосочку.
А  я  ж  в  соловека  дзвінкім  голосочку.

В  ніжних  чорнобривцях  під  вашим  віконцем.
Зігріваю  вас  я  щодня  разом  з  сонцем.
В  калиновім  ґроні  в  вашому  садочку.
В  росяних  світанках  в  нашому  гайочку.

Весною  розсиплюсь  ніжним  білим  цвітом.
Волошково  гляну  на  вас  теплим  літом.
Покірно  схилюся  восени  плодами.
Для  вас  позолота...  Що,  діточки,  з  вами?

Я  в  Дніпрі-Славуті  хвилечкою  лину.  
На  мене  погляньте...  Я  вас  не  покину!
Це  ви  залишили.  Розбрелись  по  світу.
Гіркота  від  того,  бо  ж  ви  мої  діти!

Додому  пташина  маленька  вертає.
Бо  цінує.  Любить.  Кращого  немає.
Найрідніша  в  світі,  кожному  до  серця
Своя  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.

Гіркоту  зберете  ви  до  краплі,  діти,
коли  свою  землю  навчитесь  любити.
Бо  я  й  справді  плачу  гіркими  сльозами.
Ой  діточки,  діти...  Що  робиться  з  вами?

Та  ж  ви,  мої  славні,  козацького  роду.
Хочу  бачить  Силу  я  свого  народу!
Хочу  я,  щоб  Мудрість  тут  запанувала.
Скажете  тоді,  що....    я  іншою  стала.

А  я  усміхнуся,  а  я  порадію.
В  небеса  до  Бога  молитвою  злину.
Піснею  дзвінкою  розіллюсь  край  поля.
То  ж  радійте,  діти,  в  вас  щаслива  доля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Віталій Назарук

НЕВЖЕ ЩЕ

Неначе  орлині  крила
Розправив  свої  думки.
У  них  було  стільки  сили,
Як  грації  у  ріки.

Летіли  вони  у  простір,
Шукали  де  є  тепло.
Допоки  не  чули  постріл,
Спокійно  усе  було.

І  раптом  розкати  грому,
Донеслись  немов  стрільба.
Вернулись  думки  додому,
Подумали,  що  війна.

Закрились  в  пустій  кімнаті,
Усілись  біля  вікна.
Думки  –  це  війни  розкати,  
Невже  знову  йде  війна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826659
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Виктория - Р

Ти єдиний такий!

Ти  єдиний  такий!  

Ти  в  калиновім  цвіті,
Ти  в  піснях  солов'я.
Ти  промінчиком  світлим,
Ти  усюди,  де  я  !

Ти  у  ранішніх  росах,
Ти  у  плесі  рікИ.
Ти  метеликом  в  косах,
Ти  єдиний  такий!

Ти  у  полі  серпанком,  
І  веселкою  в  небі.
Вітерцем,  що  на  ґанку,
Ти  у  кожній  потребі.

Ти  у  сонячнім  русі,
Ти  в  малому  озерці.
Ти  у  кожній  спокусі,
У  моєму-ти  серці!!!
23  02  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ніна Незламна

Чи вставало сонце …

Чи  вставало  сонце,  чи  воно  сідало
Промінням  не  пестить,  жінці  коси  світлі
Чомусь  напівтемне,  в  вікно  заглядало
Давно  вже  настали,  всі  дні  непривітні.

Хоч  весна  надворі,  спів  пташок  не  чути
Не  купають  роси,  мертві  трави  в  лузі
Вона  одинока  не  може  збагнути
Там  війна  на  сході…  Сум  гуля  в  окрузі.

Немічна  старенька,  утратила  сина
Батько  ж  не  діждався,  щоби  обійняти
Душенька  ридає,  геть  мокра  хустина
Серце  навпіл  крає,  як  біль  умертвляти…

Не  один  синочок  поліг  на  тім  полі
Яструби  злетілись,  кров`ю  земля  вмилась
Мрії  всі  розбиті,  вони  ж  хтіли  волі
До  ікони  мати  вкотре  нахилилась…

Не  ясніє  небо…  Рік  п`ятий  вже  поспіль
Війна,  горе,  розпач,  страждають  всі  люди
Земля  стогне,  плаче…    Як  сховатись  від  куль?
Та  зовсім  позбутись,  дарунків  Іуди?

Чи  вставало  сонце,  чи  воно  сідало
Поміж  хмар  в  полоні,  ті  вже  просльозились
Материнське  серце  на  мить  замерзало
Хай  би  сонце  ранком  та  й  ясненьким  встало…
                                                                                                                                             24.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826636
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

ПРИЙДИ, ТА ХВИЛИНОНЬКО ПРАВДИ ЯСНА!

         Вогонь...  яскравий.  Зігрів.  Сиділи.  Мовчали.  
Розмова  без  слів.  Бо  кожен  тут  думав  своє.  
Коли  ж  цю  біду  час  забере?
         Хтось  думкою  линув  додому,  бо  там  і  мама,  і  тато.
Вже  їх  обнімав.  Хтось  на  руках  уже  сина  тримав.
Хтось  доню  й  дружину  свою  цілував.
 Хтось  бачив  село.  Там  друзі...  і  клени  стоять  край  доріг.
Розкішні,  зелені.  
Кремезний  пив  воду  з  своєї  криниці.  А  наймолодший  -
рахує  зірниці.  Між  них  він  помітив  найяскравішу,  що
схожа  на  дівчину  ту,  найріднішу.
Найстарший  дивився  на  всіх,  теж  мовчав.  
За  мить...  -  Нам  пора,  -  тихо  сказав,  й  прикрили  їх  знову  
дерев  сильні  віти.  
         Допоки  ж  ще  злу  панувати  у  світі?!.  
Прийди,  та  хвилинонько  Правди  ясна,  де  збудуться
світлі  всі  думи-слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


НАДЕЖДА М.

З такими поруч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9cQR-rkJpO4

[/youtube]

За  одну  ніч  не  можна  змінити  життя.  
Але  за  одну  ніч  можна  змінити  думки,
які  назавжди  змінять  твоє  життя!
     (  Невідомий  автор  )
-----------------------------------------

Звертаюсь  часто  до  думок,
Вони  вночі  мене  чекають.
Як  розмотати  їх  клубок?
Мабуть,  вони  це  тільки  знають.

Навчіть  мене,  як  в  світі  жить,
Як  розрізнить,  де  чорне,  біле?
Роблю  не  так,  то  зупиніть,
Добавте  в  цьому  мені  сили.

Зробіть  мене,  прошу,  другою,
Бо  з  добротою  важко  жить.
Зробіть   мене  трохи  черствою.
Хай  не  на  довго,  хоч  на  мить.

Щоб  я  узнала,  як  так  жити,
Чи  буде  боляче  душі?
Чи  зможу  ввись  тоді  злетіти,
Коли  байдуже  все  в  житті?

Живуть  же  якось  такі  люди,
Таких  я  бачила  не  раз.
Я  вам  не  заздрю  "  правдолюби".
Кажу  вам  правду,  без  образ.

З  такими  поряд  дихать  важко,
Втекти  б  за  тридевять  земель.
А,  може,  випить  віскі  пляшку
Й  забуть,  що  знав  таких  людей...
--------------------------------------

(  У  вірші  використала  зібраний  образ.
 Нікого  із  сайту  вірш  не  стосується.
Не  приміряйте  його    до  себе.
Дякую.)












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826633
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Амадей

БАТЬКІВСЬКА ХАТА (авторська пісня)

Батьківська  хата,  вишня  під  вікном,
Криниця,  мальви,  яблунька  креслата,
Це  ж  скільки  літ  мене  тут  не  було?
Вже  скільки  літ  мене  чекає  мати.

Мене  позвала  в  мандри  чужина,
Пішов  топтать  неходжені  дороги,
А  дома  мама  виглядала  край  вікна,
Тамуючи  жалі  своі  й  тривоги.

Самотньо  вишня  квітла  щовесни,
І  яблунька  в  плодах  мене  чекала,
Приходили  вони  до  мене  в  сни,
А  спогади  серденько  виривали.

І  ось  стежина  рушником  лежить,
Де  жде  мене  моя  батьківська  хата,
Пошвидше  б  вже  ота  настала  мить,
Коли  мене  пригорне  рідна  мати.

До  вас  матусю  я  вернувся  знов,
До  вас  горнуся,  матінко  сивенька,
З  рук  материнських  п"ю  п"янку  любов,
Як  добре  коли  є  на  світі  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Східний

А час летить і видно не спинити



А  час  летить  і  видно  не  спинити,
Іще  учора  палахкотів  майдан.
Хотіла  Україна  вільно  жити
Під  мирним  небом,  без  стальних  кайдан.

Пішла  до  Бога  перша  мирна  сотня
Нескорених  системою  людей.
Пішла,  злетіла  журавлем  до  сонця
Така  велична,  ніби  Прометей.

Горять  запалені  свічки  і  квіти
На  тому  місці,  де  були  бої.
Хотіла  Україна  вільно  жити.
Чому  її  все  зраджують  свої?

А  може  не  свої  –  це  вовкулаки,
Яким  кишеня  є  і  бог,  і  цар,
Московські  слуги,  гниди,  посіпаки,
Запроданці  з  когорти  яничар.

А  час  летить  і  видно  не  спинити,
Іще  учора  палахкотів  майдан.
Сьогодні  на  Донбасі  жорсткі  битви
За  мирне  небо,  без  стальних  кайдан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826601
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ганна Верес

Україна в тобі. Україна в мені. (Слова для пісні) .

Україна  в  тобі
Україна  в  мені.
Україна  у  кожному  серці:
В  кого  скроні  в  журбі,
У  снігу-сивині
І  хто  ще  в  молодечому  герці.

Україна  в  борні.
Україна  в  вогні.
Стогнуть,  ридма-ридають  і  плачуть.
В  закривавлений  сніг
Сльози  з  неба  рясні,
Коли  душу  стрічають  юначу.

Україна  моя.
Україна  й  твоя.
Україна  одна  в  нас  –  єдина.
Тож  болить  і  тобі,
І  йому,  і  мені,
Бо  ми  всі  українська  родина.
19.02.2019

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826595
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ганна Верес

Знай мову!

Знать  мову  свого  рідного  народу  –
Це  не  лише  обов’язок  –  це  й  честь,
Це  і  свята  від  Бога  нагорода  –
Не  пропусти  в  житті  оцю  нагоду,
Бо  в  твоїх  жилах  кров  його  тече:
Бурхливо-неспокійна,  українська,
Що  в  ген  у  твій  навіки  уп’ялась,
Адже  вона  для  тебе  материнська.
Знай:  мова  –  це  твоє  надійне  військо:
Її  віки  карали  –  не  здалась!
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826594
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


геометрія

ЖУРБА…

               Ой  чого  ж  то  потемніли
               і  верба,  й  калина?..
               Чого  гілля  опустили
               дуб  і  яворина?..
                                     Не  в  верби  то  біля  хати,
                                     гілля  потемніло...
                                     То  за  сином  плаче  мати,
                                     і  серце  зболіло...
               То  не  в  дуба  гілля  гнеться,
               від  вітру  й  морозу...
               А  то  в  батька  душа  рветься,
               та  ще  й  ллються  сльози...
                                     До  землі  то  нахилилась,-
                                     ні,  не  яворина...
                                     То  від  горя  похилилась,-
                                     синова  дружина...
               Зажурилась,  потемніла,-
               не  диво  -  калина,
               то  від  болю  заніміла,-
               синова  дитина...
                                     На  Майдан  пішов  сміливо,-
                                     справедливість  відновить...
                                     Та  в  поході  тім  загинув,
                                     серед  сотні  там  лежить...
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826239
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю, коли весна приходить

Люблю,  коли  весна  приходить,
У  своїй  ніжності  й  красі.
Вона  закоханих  знаходить,
Ступає  тихо  по  росі.

Уста  медові  розігріє,
Торкнеться  кожного  думок.
Вона  всіх  розуміти  вміє,
На  зустріч  зробить  щирий  крок.

Люблю,  коли  весна  приходить
І  розсипає  білий  цвіт.
Хто  міцно  спить,  того  розбудить,
Застелить  килим  первоцвіт.

Прокинуться  луги,  долини,
Всміхнеться  сонечко  теплом.
Луною  радісно  полине,
Пташиний  клекіт  над  селом.

Люблю,  коли  весна  приходить,
Течуть  струмочки  в  береги.
Все,  що  засіють,  нехай  вродить
І  буде  щастя  навкруги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826171
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Східний

Україну не здолати

                                                                             

Україну  не  здолати,
Кажу  зневіреним  усім,
Стоять  щитом  в  боях  солдати,
Батьки  позаду,  діти  й  дім.

Я  бачу,  бачу  переміни,
Поки  повільні,  не  стрімкі.
Когось  лякають  люті  ціни,
Нажаль,  ще  руки  є  липкі.

Та  ми  відходим  від  Росії,
Її  кайданів  і  мотуз
І  від  кремлівського  месії,
Упав  із  рук  краплений  туз.

Зробімо  український  вибір,
Брехливих  досить  уже  скреп,
Щоб  кожен  зміг  сказать  спасибі
За  похоронений  совдеп.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825817
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ганна Верес

Якщо ми – народ

Невже  треба  пройти  через  війну,  
Щоби  себе  відчути  українцем?
Чи  ж  мало  нас  москаль  ламав  і  гнув,
Що  не  вважаємо  його  чужинцем?

Хіба  не  нас  гноїв  у  таборах
Так  званий  «брат»  і  цілився  у…  груди?
Пора  вже  зрозуміти  це!  Пора,
Якщо  ми  є  народ  і  вільні  люди!
19.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825790
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Устань же, народе!

Устань  же,  народе,  великий  і  мудрий,
За  правеє  діло  ти  маєш  повстать,
За  власних  дітей  і  за  світу  майбутнє
З  молитвою    й  вірою  в  щирих  устах!
Ніколи  не  був  ти  улюбленцем  долі,
Немало  крові  за  свободу  пролив.
Герої  твої  не  усі  ще  відомі,
В  кім  дух  українства  і  спротив  бурлив.

Устань  же,  народе,  рівняйся  на  Захід,
Майбутнє  твоє,  знай,  у  власних  руках.
Нехай  не  лякають  тебе  автозаки,
Бо  спробував  ти  усього  у  віках:
І  каторгу  знав,  і  морози  тріскучі,
І  шахти  Сибіру,  і  біль  Воркути,
Ті  рани  принижень  і  рабства  болючі
Таки  затяглись.  Отже  вистояв  ти.

Устань  же,  народе,  поквапся,  час  діять,
Бо  надто  примхливою  доля  бува,
Поки  зігріває  серця  нам  надія.
У  чесних  руках  має  буть  булава!
Устань  же,  народе,  розправ  дужі  крила,
З  якими  б  ти  все  у  борні  переміг.
Нові  перспективи  тобі  щоб  відкрились,
Господь  щоб  тебе  в  цьому  світі  зберіг!
18.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825786
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Оксана Осовська

Може, буває на світі любов без печалі

Може,    буває    на    світі    любов    без    печалі  –  
Радість    чиясь    досягає    постійних    висот,
І    рівновага    приность    плоди    небувалі  –  
Рай    на    Землі.    А    в    раю    не    буває    турбот  !

Мабуть,    у    небі    чиємусь    є    сонце    барвисте  –  
Майже    розумне,    що    знає    про    міру    і    межі  !
Ніжну    веселку    малює    над    дахом,    над    містом,
Пестить    обранців    своїх    і    не    чинить    пожежі.

Звісно,    у    когось    поняття    нема    про    розлуку,
Спільна    кімната    на    двох    і    вечеря,    і    сон,
Вічна    гармонія    сфер  –  і    ні    вітру,    ні    звуку  :
Серце    із    серцем    чиїсь    гомонять    в    унісон…

Знаємо    ми,    що    буває    у    сфері    високій  !
Снилось    комусь,    що    ніколи    у    нас    не    мине  ?
Я    не    віддам    за    казковий,    розмірений    спокій
Шторм,    де    без    тебе    нема    і    не    буде    мене  !..


©  Оксана  Осовська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825761
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Я не можу таке пробачать!

!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  гинуть  сини  України,
Й  без  міцного  плеча
Залишаються  діти  й  вдова!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  сірі  усюди  руїни,
Коли  плаче  свіча
Й  вириваються  болем  слова…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  зорі  згорають  дочасно,
Коли  дзвони…  кричать,
І  знеможена  клякне  душа…
Материнська  душа,
Що  до  днів  до  останніх  нещасна,
А  полки  яничар
Україну  загарбать  спішать…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  світ  обняла  небезпека,
Коли  страх  у  очах
В  ненароджених  ще  лелечат,
Коли  гине  пташа,
І  безкрилий  тупцює  лелека
Не  вгорі  –  в  споришах…
Я  не  можу  таке  пробачать!
24.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825704
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 11

[b][i][color="#09b00c"]Как  то  раз  ближе  к  ночи..  на  пляже
Я  смотрю,  мой  Иван,  сучку  вяжет.
Кто-то  даст  мне  ответ?
Кобеля  -то  -  там    нет!!!
Может  сам  мой  супруг  правду  скажет!?

Тётя  Катя,  как  будто  наседка...
Внуков  кормит  по  разным  беседкам..
Не  то  -  драке  бывать
Восемь  их  -  не  унять!!!
Разогнать  бы,  как  птичек...  по  веткам.

Ловелас  из  холодной  Чукотки
К  дамам  нес  лишь  бутылочку  водки..
Но  намек  -  на  лицо  -
Обожаю  мясцо!!
И    грамм  двести  балтийской  селёдки!!

Санитар  по  фамилии  Осин
В  психбольнице  работал  лет  восемь.
Психов  всех,  ей-же  Бог
Приручить  как-то  смог..
Он  им  тир  смастерил  между  сосен.

Ловелас    из  холодной  Камчатки,
Не  носил  ни    носки,  ни  перчатки..
Вот  и  делу  венец,
Отморозил  конец,
А  какой  мужичонка  был  сладкий...

Очень  юная  леди,  бывало
Допивала  вино  из  бокалов.
До  историй  смешных,
На  застольях  любых.
Став  посмешищем  местных  журналов.

Чтоб  улучшить  себе  настроенье
Я  в  камин  брошу  пару  поленьев.
Страсти,  ах,  горячи
Кум..  лямур...  две  свечи...
Жаль  испортил  все  муж-привиденье!!

Санитар  по  фамилии  Клюев
Замутил  с  санитаркою  Юлей,
Но  узнал  сам  главврач!!
Клюев  мигом  и  вскачь.
Улетел  с  отделения  пулей!!

У  зайчишки  в  сосновом  лесочке
Предложение  волк  сделал  дочке.
Ну  и  зять,  Бог  ты  мой!
Плачет  зайка  с  женой.
Дочку  спрятали  в  погребе  в  бочке!

Даздраперма,  жена  депутата
На  приемах  ругается  матом.
Ей  всего  -  двадцать  лет.
Депутат  -  старый  дед...
Боров  толстый,  почти  в  два  обхвата.

Две  блондинки  их  города  Химки
Оголили  на  площади  спинки,
Ляжки,  ножки,  живот
Нет,  ну  не  анекдот??
Откровенные    делали  снимки...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825698
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Полину в весни

В  сонній  темряві,  непрозорій,
Нічка  пестила  світлозорі,
Думи  ніжила  теж  рясні,
Що  приходили  і  у  сні.
Я  життя  свого  перевесла
Розв’яжу  і  полину  в  весни,
Де  принишкли  й  мої  роки,
Що  з  ромашок  вдягли  вінки.

Ой,  ви  думи-пташки  крилаті,
Понесіть  до  тієї  хати,
Що  сховалась  під  явори.
Ллється  сяєво  ізгори.
Там  матуся  жила  і  тато,
Й  ми,  маленькі,  обоє  з  братом,
У  вишневих  літали  снах.
А  навколо  цвіла  весна…

Ой,  ти  ніченько  зореока,
Не  лічи  моїх  диво-років,
В  сиві  спогади  загорни…
Порадіють  нехай  вони.
І  яснітимуть  щастям  очі
В  сонній  темряві  серед  ночі.
Серце  стукатиме  частіш…
Душу,  нічко,  мені  утіш!
2.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818219
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Про народ

Приречений  народ,  що  не  вберіг
Історію  свою  і  рідну  мову,
Його  чека  найважча  із  доріг,
Котру  він  починає  знову  й  знову.

А  коли  він  стає  іще  й  сліпим,
Манкуртом  виглядає  тоді  в  світі,
Щоб  вижить,  має  націю  зліпить
І  до  керма  поставити  еліту.
8.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756399
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Ангелом я повернусь

Через  сотні  космічних  літ
Білим  ангелом  я  вернуся,
До  крила  твого  пригорнуся…
Інші  будемо  ми  і  світ.
Але  душі  в  нас  будуть  ті  ж,
Де  мережкою  –  слід  кохання…
Це  кохання,  перше  й  останнє,
Недопите  у  цім  житті.

Сонце  знов  буде  дарувать
Світло  нам  і  тепло,  і  ніжність…
Про  людську  й  лебедину  вірність
Стануть  зайвими  вже  слова.
В  світі  цьому  –  лиш  ти  і  я  –
І  по  вінця  в  серцях  любові,
Подарованої  нам  Богом…
А  під  нами  –  свята  земля!
28.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Їх серця поранені любов’ю

Війна  й  кохання  –  несумісні  речі,  –
Сказав  би  той,  хто  ще  не  воював,  –
Не  для  війни  жіночі  ніжні  плечі,
А  для  кохання,  –  й  посмішку  б  сховав.
Але  в  житті  на  все  свої  закони,
А  ще  коли  і  край  свій  у  біді,
Що  в  мирний  час  не  сталося  б  ніколи,
Те  відбулось.  Чия  вина  тоді?
Вона  і  він  не  перший  день  воюють,
Обстріляні  в  бою  також  не  раз,
Солдатські  душі  все  акумулюють,
Від  ворога  боронячи  Донбас.
А  душі  молоді  ще  й  свята  просять,
Хоча  уже  й  припечені  вогнем:
Манили  його  губи  її  коси…
Ба,  долі  не  об’їдеш  і  конем.
Кохання  їх  міцнішало  щоднини,
А  часто  забувало  і  про  страх,
Коли  вони  у  розвідку  ходили,
А  чи  від  мін  ховались  у  ровах.
Пили  вони  короткі  миті  щастя
І  мріяли  про  інший  –  мирний  час:
Чи  то  кохання  стрілося  невчасно,
Адже  мечем  розкраяний  Донбас?
Як  опускала  ніч  свої  долоні
На  землю,  де  біді  немає  меж,
Закохані  боялися  полону
Й  розлуки  теж  боялися  не  менш.
Димить  Донбас,  не  раз  умитий  кров’ю,
Та  їхньої  немає  в  тім  вини,
Що  їх  серця  поранені  любов’ю
Й  волосся  в  перших  пасмах  сивини.
5.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Valentyna_S

Тягнеться берег до річки губами…

Тягнеться  берег  до  річки  губами,
Хвилі  цілує  у  гребені  білі.
Спів  солов’їний  застиг  між  чубами
Верб  сизочолих,  від  спеки  зомлілих.

Небо  за  дня  споліскує  ризи,
Барва  блакиті  підсинила  плесо.
В  травах  очікує  коник  імпрези,
Сюркіт  тремтить  під  лунким  перевеслом.

Легіт  грайливий  майнув  легкокрило,
Щік  доторкнувся  --й  злетів  з  траєкторій…
Ми  із  тобою,  як  в  юності,  милий,
Тонемо  в  пишності  фантасмагорій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Ой, довго пряла Аріадна

Ой,  довго  пряла  Аріадна

Їй  нитку  долі  непросту,

Може,  й  була  вона  неладна,

Та…  Блиск  в  очах  ледь-ледь  притух…

Діток  було  у  неї  двоє,

Робота  клята,  нелегка,

Живою  вийшла  із  двох  воєн,

Хоча  й  лишилась  там…  рука.

Стелилась  доля  кучеряво:

Зигзаги,  впадини  густі,

Одна  рука,  та  й  та  –  корява,

Діла  й  слова  теж  не  пусті.

З  усім  справлялась,  адже  «мати»

Її  назвали  не  дарма:

Дітей  потрібно  підіймати  –

За  двох  батьків  –  вона  сама.

І  діти,  й  внуки  поважали

За  витримку  її  міцну.

Хвороби  з  бідами  кружляли,

Та  час  цю  жінку  не  зігнув.

Всіх  вивела  дітей  у  люди,

Бо  мала  волю,  щирість,  ум  –

Це  те,  що  в  інших  те  ж  розбудить.

Проникне  в  душі,  ніби  струм.

Перевалило  вже  за  сотню  –

Найстарша,  кажуть  у  селі.

В  будинки  подались  висотні

Давно  й  праправнуки  малі.

А  вона  –  поряд  із  землею,

Вдихає  запах  сивих  м’ят,

Гордиться  власною  сім’єю,

Радіє  з  успіхів  малят.

Чи  Аріадна  тоді  знала,

Який  стелила  жінці  шлях?

Скільки  всього  в  житті  пізнала!?    

Здолала  все!  Роса  в  полях

Ще  пам’ятає  її  ноги,

Радіє  сонце  їй,  зірки

Й  не  можуть  зрозуміть  одного:

Дух  мала  жінка  ця  який?
                                                                 3.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825178
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ганна Верес

Життя пробігло

Весна  красою  всіх  зачарувала,
Втекла  й  зима,  а  з  нею  і  сніги…
Пісні  свої  веснянка  відспівала,
Та  до  життя  не  меншає  снаги,
Хоч  все  мине:  й  осіння  позолота,
І  неповторна  літечка  пора,
Й  крило  ослабне  трохи  від  польоту,
Та  свій  політ  вже  мітить  дітвора.

Як  осінь  відголосить  журавлями,
Туманами  відплаче  і  дощем,
Вітрами  в  чистім  полі  відгуляє,
Поселиться  у  серці  ніжний  щем
За  шумом  загадковим  падолисту,
За  килимами,  що  впадуть  до  ніг,
За  мріями,  що  так  і  не  збулися,
За  співом  у  гаю,  що  віддзвенів..

Це  з  ними  наші  роки  обнялися,
І  запросили  в  коси  перший  сніг,
У  вирій  вже  й  онуки  піднялися.
Життя  пробігло,  ніби  уві  сні.
І  хоча  тіло  втома  нам  скувала,
Та  ще  живе  те  вічне  джерело,
Що  рушієм  життя  завжди  ставало,
І  завдяки  якому  все  збулось!
18.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Теоретик

Основи поетики. Сіллепсіс.

Cіллепсіс  (лат.  syllepse  —  поєднання)  —  це  стилістично  зумовлене  порушення  правил  узгодження,  риторична  фігура  або  змішаний  троп,  що  полягає  в  неправильному  узгодженні  підмета  і  присудка.  Підметом  тут  виступає  займенник  третьої  особи,  а  присудком  —  дієслово  в  наказовому  способі    або  підметом  є  займенник  першої  особи,  а  присудком  —  дієслово  в  наказовому  способі  і  т.  ін.:

Часом  і  досі  ще  здається  мені,  що  й  зараз  поклепай  хто-небудь  косу  за  моїм  вікном,  я  зразу  помолодшав  би,  подобрішав  і  кинувся  до  роботи  (О.  Довженко);  А  я  візьми  та  й  скажи  (З  усн.  мовл.).  

По  суті,  сіллепсіс  є  окремим  випадком  так  зв.  зевгми  (грец.  «ярмо»)  -  з'єднання  ряду  пропозицій  або  членів  речення  шляхом  усунення  слова,  що  потребує  повторення.  

Комічний  ефект,  часто  притаманний  цій  фігурі,  досягається  (як  напр.  в  наведеному  вірші)  недостатньою  узгодженістю  присудка  з  усіма  підметами.

«Йшли  дощ  і  два  студенти:  один  в  університет,  інший  в  пальто.  Вони  зустріли  двох  панянок:  одна  виходила  з  поїзда,  інша  із  себе».  «Я  пив  чай  з  коньяком  і  поручиком».  «Ми  розмовляли.  Він  про  почуття,  а  я  ногою».(анонімна  творчість,  опубліковано  як  приклад  навмисних  неправильностей  мови  в  1895  році).

При  семантичній  відмінності  морфологічно  подібних  членів  речення  фігура  ця  виробляє  комічний  ефект  встановленням  глибокої  смислової  відмінності  на  перший  погляд  тотожних  граматичних  конструкцій:

«У  куми  очі  і  зуби  розгорілися»  (І.  А.  Крилов,  «Лисиця  і  виноград»)  
 
Сіллепсіс  (грец.  -  затримання,  захоплення)  є  фігурою,  яка  характеризується  тим,  що  в  одній  синтаксичній  побудові  об'єднуються  два  або  більше  членів,  оформлених  як  однорідні,  але  так  чи  інакше  розрізняються  в  семантичному  і  граматичному  відношенні.

Сіллепсіс  є  по  суті  ненавмисним  паралогізмом.  У  сучасному  розумінні  цього  терміна  С.  передбачає  відсутність  загальної  категоріальної  семантичної  ознаки  у  слів,  що  входять  в  групу  однорідних  членів,  в  результаті  чого  виникає  ефект  обманутого  очікування.

Наприклад:

Він  прав  білизну  з  ретельністю  і  з  милом.  Пив  чай  з  дружиною,  з  лимоном  і  з  задоволенням.  Секретар  обожнює  свого  шефа  і  грубіянити  відвідувачам.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825001
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Леся Утриско

Моя зима

Снігами  замело  стежки  до  хати,
Примарою,  зима  торкає  день,
Виспівують  вітри  свої  сонети,
Знов  у  душі  виспівують  пісень.
І  вже  поріг.  А  снігу!  Скільки  снігу!?
Паду  у  нім  -  дитинство  навпростець,
Родитися  весні  й  рясному  хлібу
І  казці  цій  не  бачити  кінець.
Тихенько  відмикаю  старі  двері:
Торкає  сум  колишнього  життя,
Розписаного  Богом  на  папері  -
Душа  враз  розбудила  почуття.
Все  ті  ж  ікони,  вкриті  рушниками,
Дубовий  стіл  застелений  рядном,
Стареньке  ліжко  ніжить  подушками
І  промінь  сонця  влігся  під  вікном.
Живе  тут  вічність  спогадів  старезних,
В  них  задихаюсь...  Боже!  Це  мій  гріх...
В  нім  хочу  жити,  Боже!  Хай  не  щезне
Мого  дитинства  вічний  щирий  сміх.
Іду  на  ґанок...  жменями  повітря,
Вдихаю  холод,  разом  з  ним  журу,
Кружляє  наді  мною  запах  віття  -
Смородини  смакую  зажуру.
Дубова  бочка  від  років  зчорніла
І  деньця  он  сумують  в  самоті...
А  був  той  час,  в  ній  яблука  шуміли,
Так  викупані  в  осені  сльоті.
Тулюсь  чолом  чорнезного  одвірка,
Стара  фіранка  квітом  зацвіла
І  день  десь  збіг,  зійшла  яскрава  зірка,
 У  тій  зимі,  в  котрій  я  знов  була...

(С)Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824534
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Valentyna_S

Етюд

Здалека  летіли  й  на  гілля  присіли    
Наївних  сніжинок  рахманні  рої.
Чомусь  метушились,  про  щось  говорили--
Ту  мову  розчути  могли  лиш  свої.

Хорами  співали  відчайно  й  велично,
Тримались  руками  за  комір  зими.
Вдалося  учути    нам  гімн  урочистий--
Невтішні  жалі  осягнуть  не  змогли.

Ще  тьма  розсідається    пізніх  сніжинок--
А  рання  весна  уже    кидає    міт.
Сльозиться  додолу  зимовий  обжинок,  
Клекоче  струмками    повз  моїх  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Матуся й син… з портрета

Вона  і  він  –  матуся  й  син…  з  портрета…
На  ньому  стрічка  траурна  навскіс…
Вона  синочка  бачила  поетом,
Адже  ім’я  і  вірші  знали  скрізь…
Але  війна  змішала  їхні  карти:
Країну  довелося  захищать.
Терпіння  мати  випила  не  кварту  –
Була  ним  переповнена  душа.

Синок  їй  слав  віршовані  привіти,
Із  них  лилась  його  свята  любов…
Вона  їх  слухала  і  дякувала  світу,
Раділа,  що  послав  синочка  Бог.
Та  часто  щастя  в  матері  зрадливе:
Осяє  сонечком,  та  й  далі  побіжить,
Тому  і  серце  мамине  вразливе,
Бо  часто  їй  доводиться  тужить.

Хоч  син  її  ні  разу  не  образив,
Але  «сюрприз»  нечистий  приберіг…
Вона  й  не  зрозуміла  це  відразу,
Як  горе  перейшло  її  поріг.
На  цей  раз  був  «привіт»  з  воєнкомату…
У  нім  про  те,  що  сина  вже…  нема…
Мов  блискавкою,  вдарило  це  в  матір.
У  коси  впала  інеєм  зима.

Тепер  вона  по-іншому  звикає
І  жити,  і  бесідувать    удвох.
Вже  одинокість  матір  не  лякає…
І  слухає  розмову  їхню  Бог.
А  там  про  все:  коли  весна  розквітла,
І  як  цьогоріч  вишня  розцвіла,
Про  те,  що  миру  теж  немає  в  світі,
І  з  ким  учора  в  церкві  побула…

Коли  вже  сон  здолає  врешті  неньку,
Живий  синок  із  нею  –  не  портрет:
То  руки  простягає  їй  маленьким,
То  вже  дорослий  визнаний  поет.
О  жінко-матір,  голову  схилити
Дозволь  перед  тобою  мені  знов,
Душа  твоя  хоч  плугом  перерита,
Та  не  втрачає  до  дітей  любов.
31.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824398
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Не може правда буть завуальована

Гортає  час  нам  сторінки  історії…
І  білі,  й  чорні  плями  є  на  них  –
То  буревії  мчали  над  просторами,
Тавруючи    людей  вогнем  війни.

Історія  не  пробачає  зрадоньки,
В  цім  переконує  життя  нас  кожен  раз,
Тож  краще  пити  полинову  правдоньку  –
Це  не  лише  одна  з  красивих  фраз.

Вмій  розпізнати  і  неправду,  й  істину  –
Вони,  як  протилежні  полюси,
Не  завжди  вір  тому,  що  несуть  вісті  нам,
Пробачення  забувши  попросить.

Не  може  правда  буть  завуальована,
Чи  присолоджена,  неначе  то  десерт,
Адже  земля,  немов  жона  згорьована,
Розкаже  рано-пізно  все  про  все.
30.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824394
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Живе, хто любить

У  кожного  свій  ряд  випробувань,
Де  поряд  злети  й  болісні  падіння,
Де  справи  голосніші  за  слова,
Де  боротьба  чергується  з  терпінням.
Тоді,  коли  радієш  ночі  й  дню
І  дякуєш  за  все,  що  маєш,  Богу,
І  коли  друзів  маєш,  і    рідню,
І  серце,  вщерть  наповнене  любов’ю,
Ти  у  житті  оцім  не  одинак,
Бо  поряд  той,  кого  душа  голубить,
Запам’ятаймо  істину,  однак:
Живе,  а  не  існує  той,  хто  любить.
25.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824311
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Олеся Лісова

Земля батьків

Збентежена  вертаюся  сюди,
Де  ясени  торкають  небо.
Розложистим  гіллям  дуби
Вночі  ховають  місяць  в  цебер.

Віти  застуджених  беріз
Малюють  на  снігу  портрети.
У  валянках  збирають  хмиз,
Вгрузаючи  в  пухкі  замети.

Де  сосни  хилять  сивість  літ
Периною  журби  обняті.
Куди  впадає  зорецвіт,
Стежину,  що  веде  до  хати.

Вертаюсь  в  тишу,  що  бринить,
В  якій  почути  серце  можна.
Бурульками  мороз  дзвенить
Набат  зими  непереможний.

Щоби  в  ріднесеньких  місцях
Душа  наповнилася  сяйвом,
І,  як  в  дитинстві,  день  в  санках
Летів  з  гори  з  шаленим  драйвом.

Пірнути  в  спокій  цих  лісів.
Переплестись  з  корінням  роду.
Бо  це  –  земля  моїх  батьків,
Стежки  поліського  народу.

Тут  все  моє.  Дух  лісу  тут.
Чую  його  благословення.
--Прийми  мене,  бо  ти  –  мій  суд.
Моя  наснага  і  спасення.


Спасення  –  те  саме,  що  спасіння.
Цебер  –велика  дерев’яна  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  бочки.Використовується  для  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Valentyna_S

Круговерть краси

Весна  ось-ось,  уже  на  горизонті.    
З  шухляди  сонце  витягне  гуаш
І  перемінить    світ  в  однім  моменті,
Прихорошивши  гай  та  пустопаш.

Ще  приоздобить    білосніжно  сад,
Розпише    трав’я  теплим  оксамитом.
Красою  форм  нас  вразить    виноград,
Фіалки  на  осонні  --    фіолетом  .

Мої  стрункі  заманливі  іриси,
Тріумфу  варті  в  конкурсі  краси,
Примули  і  лілеї,  й  барбариси
Утішать  очі  з  ранньої    весни.

А    влітку  сонце  фарб  іще  знайде
Для  руж  цнотливих  й  маків  ярих  вроди.
Окіл  ще  пензлем    бачно  поведе
Тим  чарівницях  гордим  на  догоду.

На  чорнобривці,  айстри  й  дивосил
Востаннє    барвами    наосліп  бризне  
(Хіба  ж  терпіння  вистачить  і  сил?)--
Й  об  землю  втомлено  промінням  брязне…

Пред’явить  Бог  Усесвіту  імлі
Землі    найдивовижнішу  окрасу.
Її  пізнати  в  су́єтній    петлі  
Нам  теж  зуміти  б  встигнути  завчасу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823881
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Лавинюкова Тетяна

Про можливості української мови (публікація)

[i]Недавно  знайшла  це  в  інтернеті.  Я  не  знаю,  хто  автор  (редакція  моя).  Хочу  поділитися  з  колегами  по  перу.  Цікаво  ж!
[/i]  [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ  ПРО  УКРАЇНСЬКУ  МОВУ
Було  це  давно,  ще  за  старої  Австрії,  в  далекому  1916  році.
У  купе  першого  класу  швидкого  поїзда  Львів-Відень  їхали  англієць,  німець,  італієць.  Четвертим  був  відомий  львівський  юрист  Богдан  Костів.  Балачки  велися  навколо  різних  тем.  Нарешті  заговорили  про  мови  -  чия  краща,  чия  багатша  і  котрій  з  них  належить  світове  майбутнє.  Звісно,  кожен  почав  вихваляти  свою  мову.  Першим  заговорив  англієць:
-  Англія  -  це  країна  великих  завойовників  і  мореходів,  які  славу  англійської  мови  рознесли  по  всьому  світі.  Англійська  мова  -  мова  Шекспіра,    Байрона,    Діккенса  та  інших  великих  літераторів  та  вчених.  Отже,  англійській  мові  належить  світове  майбутнє.
-  Ні  в  якім  разі.  -  гордовито  заявив  німець.  -  Німецька  мова  -  це  мова  двох  великих  імперій  Німеччини  і  Австрії,  які  займають  пів  Європи.  Це  мова  філософії,  техніки,  армії,  медицини,  мова  Шиллера,  Гегеля,  Канта,  Вагнера,  Гейне.  І  тому,  безперечно,  німецька  мова  має  світове  значення.
 Італієць  усміхнувся  і  тихо  промовив:
-  Панове,'  ви  обидва  помиляєтеся.  Італійська  мова  -  це  мова  сонячної  Італії,  мова  музики  і  кохання,  а  про  кохання  мріє  кожен.  Мелодійною  італійською  мовою  написані  кращі  твори  епохи  відродження,  твори  Данте,    Боккаччо,  Петрарки,    лібрето  знаменитих  опер  Верді,  Пучіні,  Россіні,  Доніцетті  та  інших  великих  італійців.  Тому  італійській  мові  належить  бути  провідною  в  світі.
 Українець  довго  думав,  нарешті  промовив:
-  Я  не  вірю  в  світову  мову.  Хто  домагався  цього,  потім  був  гірко  розчарований.  Йдеться  про  те,  яке  місце  відводиться  моїй  українській  мові  поміж  інших    народів.  Я  також  міг  би  сказати,  що  моя  рідна  мова  -  це  мова  незрівнянного  сміхотворця  Котляревського,  мова  геніального  поета  Тараса  Шевченка.  До  пророчих  звучань  Шевченкової  поезії  досі  ніхто  у  світі  не  піднявся.  Це  лірична  мова  кращої  з  кращих  поетес  світу  -  Лесі  Українки,  мова  нашого  філософа  і  мислителя  Івана  Франка,  який  вільно  володів  14  мовами,  в  тому  числі  нахваленими  тут,    проте  рідною,  а  отже,  найбільш  дорогою,  вважав  -  українську.  Нашою  мовою  звучать  понад  300  тисяч  народних  пісень,  тобто  більше,  як  у  вас  всіх  разом  узятих  ...  Я  можу  назвати  ще  багато  славних  імен  свого  народу,  проте  вашим  шляхом    я  не  піду.  Ви  ж  по  суті  нічого  не  сказали  про  багатство  й  можливості  ваших  мов.  Чи  могли  би  ви,  скажімо,  своєю  мовою  написати  невелике  оповідання,  в  якому  б  усі  слова  починалися  з  однакової  букви?
-  Ні,  ні,  ні!  Це  неможливо,  -  відповіли  англієць,  німець,  італієць.
-  От  вашими  мовами  це  неможливо,  а  нашою  це  зовсім  просто.  Назвіть  якусь  букву,  -    звернувся  він  до  німця.
-  Хай  буде  буква  "П",  -  сказав  той.
-  Добре.  Оповідання  буде  називатись

ПЕРШИЙ  ПОЦІЛУНОК

Популярному  перемишльському  поету  Павлу  Петровичу  Подільчаку  прийшло  поштою  приємне  повідомлення:
"Приїздіть,  Павле  Петровичу,  -  писав  поважний  правитель  Підгорецького  повіту  Полікарп  Пантелеймонович  Паскевич,  -  погостюєте,  повеселитесь".
 Павло  Петрович  поспішив,  прибувши  першим  поїздом.  Підгорецький  палац  Паскевичів  привітно  прийняв  приїжджого  поета.  Потім  під'їхали  поважні  персони  -  приятелі  Паскевичів...  Посадили  Павла  Петровича  поряд  панночки  -  премилої  Поліни  Полікарпівни.
Поговорили  про  політику,  погоду.  Павло  Петрович  прочитав  підібрані  пречудові  поезії.  Поліна  Полікарпівна  пограла  прекрасні  полонези  Понятовського,  прелюдії  Пуччіні.  Поспівали  пісень,  потанцювали  падеспань,  польку.  
Прийшла  пора  -  попросили  пообідати.  Поставили  повні  підноси  пляшок:  портвейну,  плиски,  пшеничної,  підігрітого  пуншу,  пива.    Принесли  печені  поросята,  приправлені  перцем,  півники,  пахучі  паляниці,  печінковий  паштет,  пухкі  пампушки  під  печеричною  підливою,  пироги,  підсмажені  пляцки.  Потім  подали  пресолодкі  пряники,  персикове  повидло,  помаранчі,  повні  порцелянові  полумиски  полуниць,  порічок.
 Почувши  приємну  повноту,  Павло  Петрович  подумав  про  панночку.  Поліна  Полікарпівна  попросила  прогулятись  по  Підгорецькому  парку,  помилуватись  природою,  послухати  пташині  переспіви.  Пропозиція  повністю  підійшла  прихмілілому  поету.
 Походили,  погуляли  ...  Порослий  папороттю  прадавній  парк  подарував  приємну  прохолоду.  Повітря  п'янило  принадними  пахощами.
Побродивши  по  парку,  пара  присіла  під  порослим  плющем  платаном.
Посиділи,  помріяли,  позітхали,  пошепталися,  пригорнулися.  Почувся  перший  поцілунок:  прощай,  парубоче  привілля,  пора  поетові  приймакувати.


В  купе  зааплодували,  і  всі  визнали:  милозвучна,  багата  українська  мова  буде  жити  вічно  поміж  інших  мов  світу.
Зазнайкуватий  німець  ніяк  не  міг  визнати  свого  програшу.
 –  Ну,  а  коли  б  я  назвав  іншу  букву?  -  заявив  він  –  Ну,  наприклад,  букву  "С".  Я  своєю  мовою  можу  створити  не  лише  оповідання,  а  навіть  вірш,  де  всі  слова  починаються  на  "С",    до  того  ж  будуть  передавати  стан  природи,  наприклад,  свист  зимового    вітру  в  саду.  Якщо  ваша  ласка,  прошу  послухати.

САМОТНІЙ  САД.
Сипле,  стелить  сад  самотній
Сірий  смуток,  срібний  сніг.
Сумно  стогне  сонний  струмінь
Серце  слуха  скорбний  сміх.
Серед  саду  страх  сіріє.
Сад  -  солодкий  спокій  спить.
Сонно  сиплються  сніжинки.
Струмінь  стомлено  сичить.
Стихли  струни,  стихли  співи,
Срібні  співи  серенад,
Срібно  стеляться  сніжинки  -
Спить  самотній  сад.

-  Геніально!  Незрівнянно!  -  вигукнули  англієць  та  італієць.  Потім  усі  замовкли.  Говорити  не  було  потреби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 03.02.2019


Віктор Ох

Хто не тужить за минулим, у того не було матері

                                 Тамара  Васильєва
[i][b]«Мамина  хустка»[/b][/i]
[i]Збірка  віршів[/i]
[u]Видавництво  «Український  пріоритет»[/u]
Київ-2019
[i](об’єм  –  128  сторінок)[/i]

           З  Кременчука  прийшла  до  мене  нова  книжка.  Поштарка  принесла  її  мені    прямо  в  хату.  Це  збірка  віршів  Тамари  Васильєвої  «Мамина  хустка».  Які  ж  це  приємні  миті  ─  тримати  в  руках  і  гортати  свіжу,  щойно  з  друкарні  українську  книжку,  евпропейську  за  якістю.  Оформлена  дуже  гарно,  та  ще  й  в  твердій  обкладинці.  Що  не  кажіть,  а  тверда  палітурка  забезпечує  виданню  не  лише  фізичну  довговічність  ─  вона  ще  й  надає  їй  певної  респектабельності,  солідності.
Знаю,  як  багато  душі,  сил  і  старання  вклала  автор  в  цю  духовну  роботу.  Пані  Тамара  присвятила  її  своїй  мамі  Марії  Іларіонівні.  Книга  ця  для  неї    дуже  дорога,  вистраждана.  Любов  до  матері  і  власні  материнські  переживання  про  наше  сьогодення  наповнюють  кожну  сторінку  цієї    збірочки.
Мені  особливо  приємно  було  бачити  передмовою  до  книжки  свої  думки  про  вірші  Тамари  Васильєвої.    Нижче  наводжу  цю  свою  невеличку  ремінісценцію.

[i][b]Хто  не  тужить  за  минулим,  у  того  не  було  матері[/b][/i]

     Читати  збірки    віршів    присвячений  мамі  доводилося  і  раніше.  Такі  вірші  завжди  хвилюють,  як  би  не  були  написані  –  з  більшою  чи  меншою  майстерністю,  бо  всі  прояви  почуттів  автора,  пов’язаних  з  образом  матері,  ти  приміряєш  до  своїх  почуттів.
Тому  з    вдячністю  і  відповідальністю  кілька  років  тому  взявся  написати  музику  до  вірша  Тамари  Васильєвої  «Мамина  хустка».  Часто  згадуються  рядки  з  того  вірша:
[i]«Мамині  квіти  вели  у  життєві  світанки
І  вистеляли  дороги  в  далекі  світи.»[/i]
Тому  і  зараз,  прочитавши  збірку  Тамари  Марківни  розхвилювався,  бо  це  було  наче  написано  про  мою  маму  і  про  те,  коли  вона  була  жива,  і  про  те,  коли  вона  пішла  від  мене  у  засвіти.
[i]«Бережіть  своїх  мам.  Це  –  щастя.»[/i]
(З  вірша  Тамари  Васильєвої  «Щастя»)
Тисячі  художніх  творів  прославляють  материнство,  оспівують  матір.  Це  твори  найрізноманітніших  видів  і  жанрів,  починаючи  від  дитячих  віршиків  для  читанок  і  веселих  абеток  аж  до  філософських  трактатів  на  кшталт  «Феномен    материнства  як  соціобіологічне  явище».  Мамам  присвячують  вірші-молитви  і  вірші-сповіді,  оди  і  поеми,  епіграми  і  панегірики.  Та  ще  більше  мабуть  написано    творів  у  зв'язку  зі  смертю  чи  втратою  матері  –  своєрідних  епітафій,  в  яких  намагаються  висловити  те,  що  не  зуміли  чи  не  встигли  за  життя  найріднішої  людини.  
[i]«Прости  мене,  мамо,  не  вмію  любов  показати…»[/i]
(З  вірша  Тамари  Васильєвої  «Прости  мене,  мамо»)
Насправді,  мами  ніколи  не  вмирають,  просто  перестають  бути  поряд.    Поки  у  тебе  є  мама,  ти  не  перестанеш  бути  дитиною.  Немає  нічого  святішого  і  безкорисливішого  любові  матері.  Мати  —  це  найхвилююче  з  усього,  що  є  на  землі,  це  найдорожче,  що  є  в  людини!    Це  мама  подарувала  нам  життя.  Мама  для  дитини  є  ангелом-охоронцем.    Вона  єдина,  вона  наймудріша.  Ненька  –    уособлення  самовідданої,  святої  любові,  бо  немає  любові,  сильнішої  за  материнську,  немає  ніжності,  лагіднішої  за  ласку  і  турботу  материнську.  Вона  —  символ  доброти,    усього  найкращого,  що  є  в  природі  людини.  Кожен  з  нас  завжди  почувається  в  боргу  перед  мамою.  
[i]«Ми  перед  мамою  у  вічному  боргу
І  не  спокутати  його  ніколи.»[/i]
 (З  вірша  Тамари  Васильєвої  «Вічний  борг»)
Кожен,  як  уміє,  намагається  знайти  ті  слова,  якими  можна  було  б  виразити  свою  безкінечну  любов  до  матері.  Той,  хто  володіє  художнім  словом,  намагається  донести  до  світу  істину:  «Найкраща    мати  —  моя  матуся».
Тамарі  Васильєвій  донести  цю  істину  вдалося.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823583
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 02.02.2019


Ганна Верес

Квітнуть душі перевесла


То  не  крилаті  лелеки
Понад  землею  летять,
То  у  дощі,  і  у  спеку
Плинуть-минають  літа.
Квітнуть  душі  перевесла,  
Спалахи  п’ють  блискавиць,
Хоч  притомилися  весла,
Воду  п’ю  з  рідних  криниць.

Бавиться  осінь  із  вітром,
Листям  кружляє  в  танку,
Сонцем  напоєне  літо
Спить  у  осіннім  вінку.
І  полонять  моє  серце
Звуки  німої  струни,
Блиснули  очі-озерця  –
Щастя  сльозу  не  спинить!
21.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823730
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Valentyna_S

Ходить ніч--блукальниця сива…

Ходить  ніч  —  блукальниця  сива,
Як  жебрачка  сліпа,  попідтинню
Під  порошею  білою  млива
Й  уклякає  фантомною  тінню.

Ледь  вловимі  обриси  сірі
Оминають  акорди  органа.
Дріб  крупи  в  холодних  пунктирах
Наспівають  зимі  цій  осанну.

Ніч  нагору  викотить  ноту  —
І  не  буде  симфонії  спину.
Не  запрагнуть  мрії  польоту  —
До  сердечок  коханих  полинуть.

Чудна́  ніч  на  білому  фоні…
Чом  сховалися  яснії  зорі?
Як  в  туманному  Альбіоні,
Панорама  із  крапель  прозорих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


геометрія

ЛЮТИЙ - ГОСТРОКУТИЙ…

             Вже  добіг  до  кінця  свого  січень,
             Його  лютий  сьогодні  змінив,
             Він  коротший...А  березень  й  квітень
             Додасть  сили  й  наснаги  усім...

             Перетерпіти  мусимо  лютий,
             А  там  й  сонце  теплом  забринить,
             І  хоч  лютий  спита  хто  в  що  взутий,
             В  небі  буде  і  сонце,  й  блакить...

             Кажуть:  лютий  усе  ж  гострокутий,
             Пригріває  ведмедям  боки,
             Він  ще  буде  суворий  і  лютий,
             Й  замете  ще  снігами  стежки...

             І  морози  ще  будуть  й  метелиці,
             Та  все  ж  сонце  на  літо    іде,
             До  весни  і  дороги  вже  стеляться,
             По  -  весняному  й  вітер  гуде...

             Лютий  ,звісно,  ще  лютуватиме,
             І  на  весну  сердито  гуде,
             Та  вже  й  сніг  весною  пахнутиме,
             Весни  хід  переможно  прийде...

             І  зима  із  весною  зустрінуться,
             Непереливки  будуть  обом,
             Та  лиш  та    буде  з  них  переможниця,
             Що    увесь  світ  освітить  теплом...

             То  ж  не  злися  уже  гострокутий,
             Небо  й  нині,  поглянь,  голубе,
             Не  важливо  вже  хто  і  в  що    взутий,
             І  весна  переможе  тебе!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823707
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


НАДЕЖДА М.

Невже весна вже край воріт…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UT8IiLwLQis[/youtube]


На  обрії  сонечко  сходить,
В  червоне  фарбує  мій  світ.
Зимовий,  морозний  ще  подих.
Невже  весна  вже  край  воріт?

Відчутне  її  ще  тремтіння,
Звичайно  ж,  її  не  пора.
Чи,  може,  душі  це  хотіння,
Завзято  її  підганя.

Чекає,  сумує,  благає.
Що  скаже  на  примхи  зима?
Вона   почекать  вимагає,
Та  все  ж  погляда  крадькома.

Чому  це  зраділи  струмочки,
З  бурульок  тече  вже  вода,
Ї  скинули  цвіт  свій  садочки?
Зима  хіба  так  вигляда?

Та  добре  я  все  розумію.
Помріяти  так,  це  -  не  гріх.
Ще  будуть  морози,  завії.
Не  треба,  весно,  що  наспі́́х.

Нащо  нам  її  підганяти?
Прийде  ще  омріяний  час.
Я  хочу    тебе  обійняти...
Тепло  -  найдорожче  для  нас...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823678
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ганна Верес

Не поле – душі хочу засівать

Я  світу  сутність  хочу  зрозуміть
І  осягнуть  усі  його  деталі
Не  із  написаних  ученими  томів  –
Єством  своїм,  щоб  рухатися  далі.
Дізнатись  хочу,  де  коріння  зла,
Щоби  не  проросло  воно  печаллю,
Щоб  матері  за  дітьми  не  кричали,
Бажаю  світ  цей  до  дрібниць  пізнать,

Дізнатись    хочу,  де  живе  любов,
Щоби  її  на  Землю  запросити,
Щоби  благословив  усіх  нас  Бог
І  зло  відсіяв  найгустішим  ситом.
Не  поле  –  душі  хочу  засівать
Невимушеним  українським  словом,
Бо  слово  для  людей  –  першооснова,
Тож  мушу  світ  наш  словом  оспівать,
7.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823588
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Велилюд  війною  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Велилюд  війною  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Олекса Удайко

СПОВІДНИЙ ЧАСОСЛОВ- ©©

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
Та  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Бо  там  було  і  затишно,  і  масно:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Все  ж  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  свого  дожити    віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльоти,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

Тож  хочеться  уже  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну  я,  певно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.
                                           
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирості  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Життєвий  звіт  –  сповідний  часослов...  
                                                   [/color][/b]

03.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 31.01.2019


Мельник Паша

ПОВЕРНУСЬ ДО ВАС, МАМО. . .


(присвячується  матерям  загиблих  Героїв)

Приголублю  вас,  мамо,  я  теплим  і  лагідним  сном,
Поцілую  так  ніжно,  як  ранок  цілують  тумани,
Привітаюсь  зорею  за  вашим  біленьким  вікном,
Хоч  я  вже  у  Раю,  але  досі  болять  мені  рани.
Прилечу  до  вас,  мамо,  із  неба  колись  журавлем
І  сріблястими  росами  вкрию  щоденну  дорогу,
У  вас  сльози  в  очах,  а  в  душі  моїй  туга  і  щем  -
Вже  ніколи  живим  не  вернуся  до  свого  порогу.
Прогуляюся  з  вами  хмаринкою  в  сонячний  день
І  волошки  в  житах  подарую  вам,  мамо,  на  свято,
Соловейком  для  вас  заспіваю  ночами  пісень,
Ви  також  у  дитинстві  для  мене  співали  багато.
Подивіться,  матусю,  на  світ,  коли  прийде  весна,
Як  зраділи  дерева,  коли  обійняли  їх  квіти.
Це  приходять  із  неба  всі  ті,  кого  вкрала  війна.  .  .  
Це  до  кожної  мами  у  гості  вертаються  діти.  .  .

14.09.2018р.              Павло  Мельник  ©

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823087
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Амадей

За руку з віршами й піснями

Коли  біль  і  смуток  душу  роздирає,
Й  тоді,  коли  радісно  мені,
Пісня  з  мого  серця  соколом  злітає,
І  лунають  вірші  і  пісні.

Вірші  повертають  у  далеку  юність,
І  ведуть  мене  через  життя,
Молодість  до  мене  знову  повернулась,
Й  полилася  пісня  солов"я.

Знову  я  блукаю  в  вечорових  росах,
Знов  мене  черемуха  п"янить,
Знов  бентежить  душу  твій    запах  волосся,
Знову  мені  хочеться  любить.

Пролітають  весни,  після  весен  літо,
Замовкають  в  гаю  солов"і,
Та  звучить  у  серці  пісня  солов"іна,
Виливає  з  серця  почуття  моі.

З  літечка  і  весен,  веде  мене  в  осінь,
Де  холодні  ранки  у  росі,
Й  покриває  сріблом,  золотить  волосся,
Й  смуток  поселяється  в  душі.

З  осені  у  зиму  вкотре  я  вертаюсь,
У  зимі,  не  затишно  мені,
Бо  в  зимі,  без  Неі,  серденько  страждає,
Ллються  з  серця  жалібні  пісні.

Повернуся  в  вІршах  знову  в  ранні  весни,
Де  п"янкі  співають  солов"і,
В  веснах  в  моім  серці  почуття  воскреснуть,
Знову  буде  радісно  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823520
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Спондей.

Спонде́й  (грец.  spondeios)  —  віршова  стопа  в  античній  версифікації,  яка  має  два  довгих  склади  (на  чотири  мори);  у  силабо-тонічній  (при  ямбах  та  хореях)  зводиться  до  двох  наголошених  складів  (—  —),  виступаючи  у  віршовому  рядку  допоміжною  стопою:

Вода  суха  і  сіра.  Але́  ві́ї
Примкнеш  перед  камінням  у  піску  —
І  раптом  бачиш  силу  вод  рвучку
Та  різкість  вітру,  що  над  ними  віяв  (О.  Ольжич).

Віршована  стопа  спондея  відома  з  античності.  Термін  «спондей»  походить  від  грецького  слова  spondi,  що  позначає  дві  довгі  музичні  ноти  в  співах,  які  супроводжували  обряд  узливання.  Спондей  не  забезпечує  основу  для  вірша,  оскільки  практично  немає  слів,  в  яких  склади  отримують  рівний  наголос.  

Спондей  -  нерегулярна  віршована  стопа,  яка,  на  відміну  від  хорея  або  ямба,  не  використовується  для  складання  повної  метричної  структури  віршів.  Вірші,  написані  спондеєм,  зустрічаються  рідко.  Поети  застосовують  цей  метр  в  поєднанні  з  іншими  традиційними  віршованими  розмірами.

Класичний  приклад  -  початок  «Євгенія  Онєгіна»  О.Пушкіна:

«Мій  дядько  самих  чесних  правил  ...»

Тут  у  першій  ямбічній  стопі  перший  склад  також  здається  ударним,  як  в  хореї.  Це  сусідство  двох  ударних  складів  і  є  спондей.

Мета  використання  спондея  полягає  в  акцентуванні,  підкресленні  конкретних  слів  у  вірші,  посилення  виразності,  емоційної  напруги,  жвавості  твору.  Присутність  спондея  у  вірші  уповільнює  ритм,  надає  поетичному  тексту  музикальності  і  драматичного  характеру.  Спондеїчна  стопа  використовується  поетами  також  для  передачі  стисненого,  компактного  сенсу  виразу.  

У  силабо-тонічної  поезії  незаперечні  приклади  спондея  знайти  складніше,  тому  що  стопа  визначається  наголосом,  а  наголос  -  це  питання  інтерпретації.  Отже,  додавання  у  вірші  (визначення  ненаголошених  і  ударних  складів)  суб'єктивно.  

Наприклад,  Шекспір  писав  вірші  і  п'єси  ямбічним  пентаметром,  але  навіть  в  знаменитому  рядку  з  «Гамлета»  «Бути  чи  не  бути,  ось  в  чому  річ»  більшість  сучасних  читачів  порушують  віршований  розмір  в  другій  половині  рядка,  підкреслюючи  слово  «ось»,  а  не  «в  чому».

Спондей  вживається  в  розмовній  мові,  особливо  у  вказівних  формах,  оскільки  слова  такого  характеру  короткі  і  ударні.  Наприклад,  «йди  додому»,  «повернися»  і  т.  д.  

У  сучасній  поезії,  в  силу  прагнення  авторів  до  ритмічності  віршів,  ненавмисне  використання  спондея  -  виняток,  тому  стопа  стає  експериментальним  віршованим  розміром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823522
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Чайківчанка

ТАКИЙ ПОВОРОТ НІХТО НЕ ЧЕКАВ


Такий  поворот  подій  ніхто  не  чекав,
Що  снайпер,  буде  стріляти  у  спину.
А  тиран  -палач  нарушить  божий  устав
І  мати,  заплаче  над  труною  сина.
 У  столиці  ,пролилось  море  крові
Найкращих  розп'ято  на  хрест  на  розп'яття.
не  злякала  ,  беркутня  ,йшли  до  волі,
і  На  бруківці    ,жертви  на  Водосвяття.
Злітали  птахи  один  за  одним  в  тумани,
В  останню  путь  ,проводжав  козаків  Майдан.
На  душі  викарбувані  шрами  у  мами
Сумну  пісню  пливе  кача"  співав  -      Йордан.
Ридало  та  плакало    небо  -в  цей  час,
Сколихнула  всіх  смерть-  Небесної  сотні.
Від  рабства  ,неволі  захищали  нас,
Записані  святими-  Богу  угодні..
Лягли,  каменем  на  душі  сльози  гіркі  
і  за  ніч  ,  батько  посивів,  як  голуб  ...
 матінка,  згасає  свічею  у  журбі.
Віддали  дитя  на  плаху  у  холод.

 

                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823405
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ганна Верес

Воля й зло на терезах

Просинаймось,  українці,
Доля  ж  наша  на  кону,
Росіяни  вже  –  не  німці
Нав’язали  нам  війну.
Просинаймося,  панове,
Вила  і  шаблі  –  до  рук:
Затіва  Росія  знову
Смертоносну  підлу  гру.

Просинаймось,  досить  спати,
Воля  й  зло  на  терезах.
Не  поможуть  нам  дебати,
Коли  твориться  гроза.
Просинаймось,  чесний  люде,
Дорогий  не  втратьмо  час,
Тільки  у  бою  здобудем
Крим  свій,  море  і  Донбас!
18.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823402
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ганна Верес

Де ж ми?

Війна  і  мати,  доньки  і  сини…
Трикутник  надскладний  виводить  доля,
Коли  «200-им»  прибува  з  війни,
Той,  хто  в  Донбасі  боронив  нам  волю.
Тоді  втрачає  мати  сенс:  як  жить?
Немов  земне  тяжіння  утрачає.
Втомившись  за  дитям  своїм  тужить,
Вона  його…  на  небесах  стрічає

А  ми?  Де  ж  ми?  Чи  вміємо  знайти
Те  слово,  щоби  душу  ним  зігріти?
До  серця  матері  ті  відшукать  мости,
Куди  уже  не  прийдуть  їхні  діти?
І  хочеться  кричать  до  хрипоти:
Хто  ж  ми  тепер?  Де  людяність  згубили?
Зарились  у  буденність,  мов  кроти?
Не  розуміємо,  що  ми  себе  зганьбили?
Й  провину,  мов  тягар,  будем  нести
Крізь  терни  і  невдачі  вже  до  скону.
Не  йтимемо,  а  будемо  брести,
Шукаючи  для  прощення  ікону…

А  маєм  матерів  цих  шанувать,
Бо  це  вони  зростили  тих  героїв,
Котрі  любити  вміли  й  воювать,
І  не  дозволили  країну  перекроїть.
Їм  руки  варто  всім  нам  цілувать
За  їх  неспокій  і  довічні  муки,
За  відданість  землі  –  не  на  словах,
За  передчасну  назавжди  розлуку,
За  ночі,  за  безсонні  й  чорні  дні,
Котрі  свинцем  лягли  на  ніжні  плечі,
За  те,  що  в  них  поменшало  рідні,
За  сум    в  очах,  що  рано  кличе  в  вечір…
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823400
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наш вишневий сад

Дзюрчить  вода,  то  річка  веселиться,
Лоскочуть  сонця  промені  гілля.
Зелений  берег  від  роси  іскриться
І  вітер  в  гості  прилетів  здаля.

Почулись  дивні  звуки  солов'їні,
Із  саду,  що  за  хатою  росте.
Вони  про  тебе  нагадали  нині
І  вишня  ще  буяє  і  цвіте.

Ти  пам'ятаєш,  як  під  нею  двоє,
З  тобою  ми  сиділи  молоді.
Гули  неподалік  десь  бджоли  роєм,
Я  ж  дарувала  усмішку  тобі.

Вдихала  щастя  те  на  повні  груди,
Воно  до  себе  пригортало  нас.
Я  шепотіла  буде  -  чи  -  не  буде,
Кохання  те  закохане  у  нас...

Звичайно  буде,  ніжно  усміхався,
Звичайно  буде  -  то  слова  твої.
Але  коли  ти  в  іншу  закохався,
Померкло  все  для  мене  на  землі.

Роки  пройшли  і  швидко  так  минули
І  лише  зустріч...  Зустріч  та  одна.
Мене  у  сад  з  тобою  повернула,
Де  квітне  він,  бо  знов  прийшла  весна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ганна Верес

Зневіра

Найважче  для  душі  –  її  зневіра,  
Яку  непросто  нести  у  собі,
Рятують  тебе  друзі,  рідні  й…  ліра,
Якщо  вона  присутня  у  тобі.

Свої  думки  ти  в  неї  запрягаєш
І  мчиш  туди,  де  ще  ніхто  не  був,
Пів  світу  облетіти  устигаєш,
Адже  для  мрії  не  бува  табу.

Тоді  зневіра  тихо  відступає,
Частіше  гине,  іноді  втіка,
І  вже  тоді  про  тебе  забуває  –
Її  надія  на  добро  ляка.
20.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823285
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ганна Верес

Незакінчена пісня під Крутами

(Бій    відбувся    недалеко    від    Бахмача    29    січня    1918р.)
Земля    нагадує    тобі
Про    перший    і    останній  бій
Під    Крутами.    Всі    полягли
І    лиш    тепер    перемогли…

Ішла    війна…    Без    правил,    без    пощади…
Й    була    вона    –    не    на    життя      –    на    смерть.
Йшли    молоду    країну    захищати
Ті,    хто    шинелі    вкоротив    на    чверть:
Студенти-хлопці,    молоді,    вродливі,
Талановиті    –    України    цвіт    –
Розумні,    а    ще    трохи    особливі,
Бо    вірили.      Їм    дивувався    світ,
Коли    дізнався    про    маленькі    Крути,
Де    бій…    ненавчені    тримали    вояки.
Стікали    кров’ю    їх    розбиті    груди…
А    може,    й    нецілований    який
Поліг,    щоб    Україна    існувала,
Щоб    вільною    була    його    земля,
Їх    кров    на    холоді    швиденько    застигала…
І    місце    іншому    він,    мертвий    вже,    звільняв.
Був    музикант    між    ними    –    юний    Паша,
Хоч    документи    в    нього    на    Павла.
Частенько    грав    їм    українську,    «нашу»,
(Гітара    з    ним,    як    подруга,    була).
Прибув    він    з    нею    і    сюди,    під    Крути,  –
Не    міг    лишити    в    Києві    її,
Адже    по-іншому,    ну,    як    могло    ще    бути?
Гітари    зойк      востаннє    продзвенів…
Стояли    до    кінця…    Та    сніг    сховав    їх    подвиг…
Над    тілом    кожного    могилку    все    ж    намів.
У    нас,    сучасних,    викликає    подив:
Як    наш    народ    мовчати    стільки    міг!?
Всі    українці    добрі,    щедрі,    дужі,
В    сум’ятті    дум    я    знов    звернусь    до    них:
«Чому    згорали    люди    небайдужі
В    вогні    незрозумілої    війни?»
Та    правду    вже    нікому    не    спинити,
І    пісню    ту    закінчать    молоді,
Такі    ж    вродливі    і    талановиті.
І    не    повториться    те,    що    було    тоді!
12.11.2012.

Ганна    Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823177
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекайте літа ( слова для пісні)

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна.

Зачекайте  літа,  не  приходьте  дощами
І  не  лийте  у  душу  печалі  мою.
Не  кидайте  літа  мені  срібло  снігами,
Не  морозьте  мене  я  вас  дуже  молю.

Сонце  променем  ніжно  торкає  обличчя,
Серце  б'ється  так  гучно  бо  в  ньому  весна.
І  кохання  моє  ще  у  подорож  кличе,
Між  високими  травами  юність  красна.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  ви  у  осінь,
Бо  душа  молода  і  ще  літо  у  ній.
Неозброєним  оком  видніється  просинь
І  коханого  очі,  ще  сняться  мені.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,  
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Східний

Моя Україна

     

Моя  Україна  найкраща  у  світі,
Моя  Україна  –  джерельна  вода.
І  жито,  й  пшениця,  і  небо  в  блакиті
В  своїй  вишиванці  завжди  молода.

Моя  Україна  –  це  люди  привітні,
Веселка-місток,  золоті  купола.
Моя  Україна  –  веснянка  у  квітні
І  віра  у  Бога  навічно  жива.

Моя  Україна  –  це  літні  світанки,
І  роси  на  травах,  політ  журавля.
Моя  Україна  –  прозорі  серпанки,
Й  уся  в  чорноземах  родюча  земля.

Моя  Україна  –  це  дихання  вітру,
І  бджілка  трудяга  в  вишневім  саду.
Моя  Україна  подібна  лиш  світлу,
За  що  безумовно  її  я  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823009
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ганна Верес

Ніяка сила не злама народ

Я  звикла  все  робить  наперекір,
І  найчастіше  діставалось  долі:
Були  солодкі  миті  і  гіркі.
Мене  все  ж  не  лякала  невідомість.

Ішла,  не  зупиняючись  в  путі,
Хтось  називав  мене  дитям  наївним.
А  мо’,  й  була  щаслива  тим  в  житті,
Що  вірила  в  добро  і  світлу  мрію?

Іду  й  тепер  без  совісті  гризот,
Із  вірою  іду  й  надію  маю:
Ніяка  сила  не  злама  народ,
Якому  сам  Всевишній  помагає.
18.01.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823029
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ганна Верес

Це треба молодим

Сьогодні  це  потрібно  не  отим,
Хто  долею  своєю  доторкнувся
До  боротьби  за  Україну.  Молодим,
Бо  їм  тут  жить,  кохати  і  цвісти,
Щоби  рабом  ніхто  з  них  не  прогнувся.
Життя  –  завжди  є  вічна  боротьба
За  себе,  за  родину  чи  країну,
Й  перемага  не  той,  у  кім  журба,
Хто  у  пориві  гніву  все  руба,
А  той,  хто  вірить  в  завтра  України
І  підніма  державу  із  руїни.  
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823028
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Леся Утриско

Щоб у світ не вернулась війна

Я  писала  би  вічно  про  те,  що  так  сильно  болить,
Я  б  кричала  у  небо  -  чого  так  підрізані  крила?
Запитала  б  у  світу  -  для  чого  так  боляче  жить?
Лиш  би  кожен  народ  і  держави  у  розквіті  жили.

Не  змирюся  ніколи  із  тим,  що  панує  війна,
Не  підвладні  мені  а  ні  голод,  розруха,  знущання.
Розкажіть!  Хто  придумав?  Навіщо  народу  вона?
Ну  для  чого  ці  біди,  та  вічні  нелюдські  страждання?

Ми  прийшли  у  цей  світ,  щоб  любити,  радіти,  кохати,
Шанувати  себе  та  творити  достойні  діла,
Підкажи,  милий  Боже,  як  можна  змінити,  щоб  знати?  
Як  розвіяти  все,  щоб  у  світ  не  вернулась  війна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822847
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вони зустрілись на Майдані

Вони  зустрілись  на  Майдані,
У  неспокійний,  грізний  час.
Ті  дні  пекучі  й  полум'яні,
На  міцність  брали  їх  не  раз.

Коли  стріляє  снайпер  в  спину
І  на  бруківку  друг  упав...
За  вільну  нашу  Україну,
Життя  геройські  він  віддав.

Упав  один,  а  потім  другий
І  полилась  рікою  кров.
Скажіть,  хіба  ж  то  не  наруга,
Топити  в  ній  палку  любов...

Вона  мотала  друзям  рани
І  несла  чай  гарячий  їм,
Він  найдорожчий  і  коханий,
У  цьому  пеклі  був  усім.

Коли  було  якесь  затишшя
І  випадав  короткий  час.
Вона  йому  писала  вірші,
А  він  казав:"  То  все  про  нас".

Тоді  Донбас...  Свистіли  кулі
І  градом  поливав  свинець.
Вони  обоє  вже  збагнули,
Що  той  початок,  не  кінець.

Вставало  сонце,  та  не  гріло
І  небо  в  чорному  диму.
Довкола  тліло  і  горіло,
Хто  розпочав  страшну  війну...

Дитячий  крик,  батьківські  сльози.
Окопи,  вирви  і  думки...
Дощі,  пронизливі  морози,
А  в  небі  світяться  зірки.

Щасливі  двоє  у  любові,
Кохання  завжди  гріє  їх.
Хоч  сни  у  них  не  кольорові,
Та  у  душі  все  ж  солов'ї.

І  дні  ось  так  летять  за  днями,
Наступить  мир  все  ж  на  землі.
Не  всіх  синів  обіймуть  мами
І  він  не  обійме́  її...

Коли  в  кохану  цілив  снайпер,
Її  у  бік  він  відштовхнув.
Той  день,  мабуть  для  них  був  зайвим,
Його  забрав,  її  вернув.

І  полетіла  душа  в  небо,
Лишивши  спогади  сумні.
І  вирвавсь  крик:  "  Як  жить  без  тебе,
Усе  життя  тепер  мені"...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822568
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Ганна Верес

Кожен пише власну повість

Життя  не  можна  розписати  –
Тут  графік,  розклад  неможливі:
Хто  –  сіяти,  хто  –  колисати–
Збирає  кожен  власне  жниво.
Сховай  небажану  сльозу,
Стряхни  задуми  темний  колір,
Прислухайсь,  очі  теж  роззуй,
І  не  карай  себе  ніколи.
Зумій  у  цім  житті  вціліть,
Не  розгуби  гуманність,  совість.
Знай:  серце  в  кожного  щемить,
І  кожен  пише  власну  повість.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуй мою любов

Почуй  мою  любов,  почуй  моє  тепло
І  літо  те  не  забувай,  не  треба.
Згадай  минуле,  там  так  затишно  було,
Веселка  розфарбовувала  небо.

Почуй  мою  любов,  вона  мене  п'янить
І  паморочить  голову  без  тями.
Кохання  нашого,  така  бажана  мить,
Висвітлюється  диво  -  кольорами.

Почуй  мою  любов  у  ніжності  думок,  
Метеликом  я  доторкнусь  до  тебе.
Зроби  на  зустріч  той  один  -  єдиний  крок,
Любов'ю  пригорни́  мене  до  себе.

Почуй  мою  любов,  через  усі  роки,
Почуй,  прошу  тебе,  я  так  благаю.
Не  надівай  оков,  зроби  все  навпаки,
В  думках  з  тобою  завжди  й  так  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Валентина Ланевич

Серед степу широкого віє хуртовина.

Серед  степу  широкого  віє  хуртовина,
Завиває  дужий  вітер,  посіріла  днина.
Плаче,  стогне,  сивочолий,  у  посвисті  кулі,
У  бліндажі  солдат  сидить  на  ящику-стулі.

Ріжок  собі  набиває  патронами  повний,
Схилив  голову,  співає,  а  біль  невгамовний.
Йде  війна  не  рік,  не  другий,  п’ятий  навертає,
На  дзвіницях  по  Вкраїні  здвін  сумум  ридає.

Стиснув  зуби,  аж  цигарка,  навпіл  долі  впала,
Схрестив  пальці,  щоби  доля  вогнем  не  палала.
Бронь  поправив,  що  на  грудях,  треба  йти  до  бою,
Не  діждуться  воріженьки,  щоб  був  сиротою.

Без  країни,  що  на  карті  ні  меж,  ні  кордонів
Та  міцніших,  між  у  серці,  нема  бастіонів.
Де  любов,  надія,  віра,  правдонька  кривава,
Щоби  воля,  горем  крита,  навік  панувала.

22.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


палома

НЕ ПЛАЧ, МАТУСЮ

Страждальна  Ненько  -Україно,
Скажи,  хто  нині  підло  в  спину
Пускає  кулі,  бреше  в  очі?..
Чому  Шевченкові  пророчі
Рядки  пробились  крізь  століття?
Хто  корінь  рве,  ламає  віття?..
Кому  Ти,  люба,  на  заваді  –  
Чужим,  народу,  може,  владі?
Чому  відвічно  плачеш,  рідна,
Благословенна  Богом  й  плідна?..

Тебе  шанують  лиш  найкращі!
Що,  шати  рвуть?  –  То  це  ж  пропащі.
Ти,  Ненько  сива,  вже  у  небі,
З  синами  й  дочками  далебі.
Пречиста  витре  горя  сльози,
Господь  за  Тебе  збурить  грози.
У  Нього  –    військо  Світла  Воїв,
І  серед  них  чимало  твоїх.

Не  плач,  Матусю!  Стане  днина,
Коли  Ти  збудишся  –    Єдина  –  
В  Любові,  Правді,  сяйві  Світла,
У  Мирі,  Щасті  та  Розквітла!

Слава  Україні!  Слава  Героям!

                   22  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822362
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Зі сторіччям Соборності України!

Велична,  терпляча,  країно,
Козацька  земля  непоборна,
Прийми,  ж  ти  подяку,  уклінно,
Могутня,  безкрая,  соборна.

У  вирі  негод  споконвіку,
Ти  прагнула  кращої  долі,
Полеглим,  не  знала  ти  ліку,
Що  смерть  знайшли  в  чистому  полі.

У  мирні  вторгались  кордони,
Земель  відтинали  шматками,
В  церков  відбирали  ікони,
І  бідність  світила  литками.

Морили  люд  голодомори,
Підвладдя  у  старшого  брата,
Що  вишкірив  зуби  криваві,  -
Така  от  страшенна  розплата.

Ти  встояла,  й  житимеш  вічно,
Тобі  ще  цвісти,  й  розквітати,
Соборана  ти,  вільна  і  сильна,
З  сторіччям,  дозволь,  привітати.

22.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822355
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Марат Школьник

У Сухому яру, у Сухому яру

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

У  Сухому  яру  тихо  плачуть  дощі,
Йде  скорботно  зима  в  білосніжнім  плащі.
Відлітають  птахи,  пролетіла  остання,
Над  яром  Сухим  в  них  хвилина  мовчання.

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

Знову  віють  вітри  у  Сухому  яру,
Сухе  гілля  на  травах  весною  зберу.
І  на  думку  в  журбі  спаде  мимоволі:
Вони  наче  чиїсь  загублені  долі

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822215
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Зима. Сніги. Морози

Зима.  Сніги.  Морози  допікають,
Та  все  ж  вогнем  частують  вороги.
Героїв  це  нітрохи  не  лякає  –
Бійці  тримають  гордо  корогви.

І  день,  і  ніч  стоять  вони  в  окопах,
Щоб  здичавілу  не  пустить  орду,
Для  ворогів  вони  лише  «укропи»,
Для  нас  –  герої,  котрі  не  «здадуть»
Ані  землі  своєї,  ані  волі,  
Хоча  і  в  них  лише  одне  життя.
Це  ті,  що  змінять  Україні  долю
І  поведуть  її  у  майбуття.  

Нехай  лютують  віхоли,  морози,
Синівська  лиш  міцнітиме  любов,
Їм  не  страшні  ні  «Гради»,  ні  погрози,
Бо  з  ними  Правда  і  Великий  Бог!
8.01.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822212
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


геометрія

ОЙ НЕ СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ… ( на новий лад)

           Ой  не  світи,  місяченьку,
           Не  світи  ніколи...
           Вже  не  прийде  мій  миленький,
           Додому  ніколи...

           Ой  не  світи,  місяченьку,
           Заховайсь  за  хмари,
           Бо  як  жити  без  милого,
           Я  тепер  не  знаю!..

           Ой  не  світи,  місяченьку,
           Не  світи,  благаю...
           Бо  вже  мого  миленького                                                                                                                                                          
           Живого  немає...

           Ми  ж  не  давно,  місяченьку,
           Не  давно  побрались...
           Не  вернеться  мій  миленький,
           До  нашої  хати...

           Мені  сумно,місяченьку,
           Не  дізнавсь  миленький,
           Що  ношу  уже  під  серцем,
           Дитятко  маленьке...

           Ой  не  світи,  місяченьку,                                                                                                                                                                                                            
           Не  світи  для  мене...
           Зупиняється  серденько
           Від  світла  із  неба...

           В  моїй  долі,місяченько,
           Вічна  біль  у  серці...
           Душа  стогне  і  серденько,
           Й  гіркі  сльози  ллються...

           Плаче  бідна  молодичка,
           Сліз  не  витирає,
           Із  -  за  хмари  місяченько,
           Ледь-ледь  виглядає...

           Ти  не  знаєш,  місяченьку,
           Як  же  мені  тяжко,
           Не  забуду  миленького
           Ніколи  й  нізащо...

           Не  виглядай,  місяченьку,
           Не  освічуй  вроду,
           Бо  загинув  мій  рідненький
           У  війні    на  Сході...

           Заховався  місяченько
           За  велику  хмару...
           Залишилась  молодичка
           В  цім  світі  без  пари...

           Та  не  може  місяченько
           Постійно  ховатись...
           Заплакана  молодичка,
           Тихо  пішла  в  хату...
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822211
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


іванесса

ЩОБ БІЛЬШЕ БУЛО ЩАСТЯ…

Закутавсь  день  в  зимову  сонну  ніч
І  втомлено  прикрив,  нарешті,  очі.
У  небі  загорілось  сотні  свіч
Їм  місяць  щось  захопливо  шепоче...

І  всюди  тиша,  ніби  час  спинивсь,
Ні  подиху,  ні  вітру...  все  поснуло.
За  гілку  місяць  срібний  зачепивсь
І  дерево  стривожено  зітхнуло.

В  печі  горять,  потріскують  дрова,
А  за  вікном  мороз  все  більше  тисне.
І  пишеться  історія  нова,
І  сніг,  немовби,  білий  аркуш  чистий.

А  ніч  як  ніч,  усі  давно  вже  сплять.
Зима  малює  вікна  вітражами.
Сніжинки  наче  Ангели  летять,
Щоб  більше  було  щастя  поміж  нами.

21.  01.  19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822208
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Я все ближче до осені

Просинаюся  ранками
Із  думками-підранками,
Поглядаю  в  віконечко  –
Забарилося  сонечко.

Я  все  ближче  до  осені,
З  посивілими  косами,
Зі  своїми  болячками,
І  з  людськими  балачками.

Скільки  ж  жита  вже  скошено!
Не  життя  в  мене  –  локшина,
Та  я  все  ще  тримаюся,
До  схід  сонця  вмиваюся,

І  хоч  близько  до  осені,
У  город  бреду,  росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З  сонцем  там  поцілуюся.
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Апокопа.

Апокопа  (грецьк.  Apokope  —  утинання)  —  усічення  наприкінці  слова  одного  чи  кількох  звуків  без  порушення  значення  слова.  

Внаслідок  апокопи  в  українській  мові  виникли  форми  дієслова  теперішнього  часу,  наприклад  є  <  єсть,  2-ї  особи  однини  (ходиш  <  ходиши),  3-ї  особи  однини  пише  <  пишєть;  минулий  час  однини  чоловічого  роду  ніс  <  неслъ,  2-ї  особи  однини  і  множини  наказового  способу  сядь  <  сади,  несіть  <  несЂте;  прислівники  так  <  тако,  вищий  ступінь  ,  гірш  <  горьше;  іменники  четвер  <  четвергъ,  Костя  <  Костянтин  тощо.  Те  ж  саме  можна  сказати  про  ненаголошені  форманти  -ть  <  -ти  (ходить  <  ходити),  -м  <  -мо  (ходим  <  ходимо),  частки  сь  <  ся,  б  <  би,  ж  <  же.  

А.  поширена  у  мовній  (побутовій)  практиці,  що  впливає  і  на  художнє  мовлення:

Що  кидає  тебе  у  відчай?
Котра  частина  твого  “я”?
Ота,  що  плаче?,
Та,  що  квилить?
Ота,  що  наріка?
(Л.Ярмак).

Останнє  дієслово  у  цитованій  строфі  “наріка”  втратило  закінчення  “є”,  тобто  повну  форму  закінчення.  Інший  приклад  з  вірша  П.  Тичини  “Вітер  з  України”:

Він  замахнеться  раз  —
рев!  свист!  кружіння!

У  другому  рядку  лише  слово  “кружіння”  має  повну  форму,  тоді  як  “рев”  вжито  замість  “ревіння”,  “свист”  —  замість  “свистіння”.  Подеколи  А.  має  авторську  специфіку:  “Гей,  розчиняйте  всі  вікна,  хай  увірвесь  у  груди  вогкість”  (М.Семенко).  В  деяких  випадках  А.  сполучається  з  аферезою,  синхронізуючи  її  смислові  поля.  До  цього  прийому  вдавався  П.Тичина:

вітер  вітер  ві
терзає  дуба  кле
на  хмарах  хмуре  сон
це  знов  осінній  ві

Цей  досвід  плідно  використовували  поети  наступних  генерацій,  зокрема  В.Стус.

А.  досить  широко  використовується  не  самостійно,  а  у  так  званих  складноскорочених  словах,  наприклад,  міськрада,  генпрокуратура,  адмінресурс.

В  українському  розмовному  мовленні  скорочені  слова  трапляються  у  молодіжному  та  комп’ютерному  сленгу.

Часто  А.  ускладнюється  додаванням  закінчень,  аби  слово  мало  самостійний  характер,  у  якого  є  рід  і  число  (комп  –  комп’ютер,  клава  —  клавіатура,  універ    —  університет).  

Широко  виявляється  апокопа  і  в  говорах:  мо(може),  гуцульське:  Бра  Ива,  хо!  (Брате  Иване,  ходи).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Із саду батьківського

Дитинства  мого  світлі  дні  вишневі,
Бо  то  ж  весняні  аромати  світу.
Коли  щасливою  тонула  в  мреві,
Серед  дерев  у  сніжно-білім  квіті.

А  згодом  -  юності  широкі  крила,
І  зав*язь  вишеньок  -  кохання  перше.
І  поцілунки  ніжності  рясніли
Промінням  сонячного  диво-пензля.

І  плинув  час,  і  дозрівали  вишні.
Плодів  червоних  -  соковите  щастя,
Що  подароване  самим  Всевишнім,
Із  саду  батьківського  тепла  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стукає щастя в вікно ( слова до пісні)

Падає,  падає  сніг,землю  він  застеляє,
Срібними  перлами  ліг,  серце  моє  кохає.
Пісню  співає  душа,  тихо  так  в  заметілі,
А  у  думках  слова,уста  наче  вишні  спілі.

Приспів:

Сніг,  сніг,  сніг,  білий,  пухнастий  і  ніжний,
Сніг,сніг,  сніг  в  зиму  оцю  дивовижну.
Сніг,сніг,  сніг  в  вальсі  із  нами  кружляє,
Сніг,сніг,сніг,  сніг  кращого  дива  немає.

Ніжна  кохана  моя,  для  мене  ти  єдина,
З  під  ніг  тікає  земля,  слід  мете  хуртовина.
В  обійми  тебе  візьму,  не  відпущу  від  себе,
Тебе  кохаю  одну,поспішаю  до  тебе...

Приспів:

В  келиху  нашім  вино,  піниться  і  іскриться,
Стукає  щастя  в  вікно,  світиться  мов  Жар  -  птиця.
Руки  йому  простягни,  не  відпускай  від  себе,
У  нічній  тишині,  зорі  дарує  нам  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


віталій чепіжний

До дня Соборності України

На  уламках  чужих  імперій
Об'єднали  серця  і  руки.
І  затвердили  на  папері
Акта  про  непорушну  злуку.
Майорять  жовто--сині  стяги,
Золотяться  хрести  Софії.
Накривають  слова  присяги
По  зимовому  білий  Київ.
Заявляє  про  себе  світу
Україна  нова,  Соборна!
Та  злетілись  круки  неситі
І  насунула  хмара  чорна!
Неможливо  згадать  "без  брому"
Ті  події  років  похмурих  -
Самовідданих  і  свідомих
Недостатньо  було  в  Петлюри.
Ну,  а  решта  -  від  орд  червоних
Дочекались  "щасливу"  долю.
Сподівались  -  Землі  і  Волі.
А  отримали  -  продзагони.
Промайнула  вже  сотня  років  -
Скільки  втрачено  марно  часу!
Знов  історія  вчить  жорстоко  -
Та  ж  орда  на  землі  Донбасу.
Та  народ  вже  не  підкорився!
І    здолає  лиху  годину,
Щоб  з  повагою  світ  дивився
На  оновлену  Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822166
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


dovgiy

ЦЯ СВІТЛА НІЧ

Неначе    прибрано,  побілено  до  свята:
Старі  дерева  у  садку  під  снігом  сплять.
Я  сну  не  знаю.  Наче  кимось  став  проклятим,
Бо  до  безсоння,  -  ще  й  кістки  старі  болять.
Ця  світла  ніч…  проміння  зір  відбите  снігом,
Крізь  шибку  синькою  розплилось  по  стіні,
А  думи  птахами  вовтузяться  по  гніздах
В  гілках  минулого,  де  милі  були  дні.
Самотність  стискує,  події  всі  відбулись…
Від  ватри    осені  туман  спливав  мов  дим.
Надії  зраджені  відплакали  й  заснули
І  тихо  канули  в  провалля  разом  з  ним!
Та  Бог  із  ними!  Не  волати  ж  від  безсилля!
Весняні  ранки  ще  повернуться  в  життя.
Та  чи  розтане  на  душі  проклята  крига,
Що  зараз  айсбергом  руйнує  почуття?!
Вона  покинула…  і  Всесвіт  теж  забрала…
Як  жити  далі  і  чим  дихати  тепер?
Палац  байдужості  відлунює  вокзалом
З  якого  потяги  прямують  в  світ  химер.
Майбутні  дні…  а  може,  тижні  чи  півріччя
Ось    так,  як  зараз,  будуть    мучити  в  ночах
І  всі  розлуки,  всі  життєві  протиріччя
Важкою  брилою  відчую  на  плечах.
Прямує    час…  отак  додумаю  до  ранку,
А  там  по  новому  прийде  одне  і  теж…
Дай,  Боже,  сили:  залишатись  до  останку
В  життя    закоханим  -  без  сумніву,  без    меж!

21.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822151
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Досить!

Вже  кілька  літ  у  траурі  живем,
Жахаємось  новин,  що  йдуть  з  Донбасу,
Ярмо  на  нас  російське  із  давен,
А  ворог  стягів  лиш  міня  окрасу.
Скількох  ми  позбулись  богатирів
За  Катерини  і  Петра,  й  Миколи!
Скількох  радянські  знищили  царі,
Не  знатимемо  ми,  мабуть,  ніколи.

Й  сьогодні  падає  за  волю  патріот  –
Війна  іде  гібридна  підла  й  досі,
Та  вже  з  полону  вирвався  народ  –
Сказав  своє  тверде  і  горде  «Досить!»
18.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821987
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


П.БЕРЕЗЕНЬ

Хто ви?

Хто  ж?  Хто?  Скажіть  врешті,  хто  ви?
Злі...  Язикаті...  Без  віри...  Без  мови...
Ниці..  Миршаві...  Дрібні  словоблуди...
Що  знають  "как  правільно"  було  і  буде,
Що  рвуть  України  нескорений  стяг,
Байдужістю  дій  та  нікчемних  присяг,
Ненавчені  досі  любові  до  неї,
Не  в  змозі  збагнути,  чи  їм  вона  неня,
Чи  просто  місцина,  де  звично  так  жить,
Не  в  них  болить  серце  і  вкотре  кровить
Душа  за  народ,  що  без  віри,  без  мови...

Хто  ж?  Хто?  Скажіть  врешті,  хто  ви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821984
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Любов Таборовець

Чекаємо весну

За  вікном  співає  буйний  вітер  пісню
Про  любов  всесильну,  про  її  красу...
Від  такого  співу  серцю  в  грудях  тісно
Із  коханням,  в  радості    жде  воно  весну.

А  зима  снігами  вкриє  долі  кроки
ті,  якими  нарізно  по  шляхах  ішли...
З  весняного  неба    чисті  і  глибокі
почуття  любові  Ангел  їм  зішле.  

Теплий  погляд  сонця,  променів  цілунки
додадуть  гармонії  ніжним  почуттям
По  гаях  й  дібровах  весняна  чаклунка  
понесе    відлунням  їх  ритм  серцебиття.

На  папері  ляжуть  нові  рядки  віршів
оспівають  вкотре    ніжність  і  красу.
Трепетно,  з  любов’ю  їх  душа  напише.
Читачам  із  радістю  я  їх  донесу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821983
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Romashe4ka

Тримаймося разом!

Тримаймося  разом,  бо  ми  -    українці,
Бо  ми  України  доньки  й  сини.
Цінуймо  родину,  сім'ю  й  Батьківщину.
Тримаймося  разом,  бо  ми  –  козаки.


Козацького  роду  уся  Україна,
Не  зрадьмо  ми  пам'яті  дідів-прадідів.
Тримаймося  разом,  бо  ми  –  Україна!
Бо  ми  побратими:  і  Південь,  і  Північ,
Центр,  Захід  та  Схід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820746
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Валентина Рубан

ВОДОХРЕЩА


Тихий  вечір,  світлий  ясний,
Заснув  вітер  у  вербі.
Місяць  плаває  прекрасний.
Горять  зорі  голубі.

Небо  чисте,  синє  –  синє,
Де  не  де  хмаринки  слід.
На  якій  сам  Янгол  лине.
Щоб  спуститися  на  лід

Сам  Господь  в  воді  купався,
Всю  водицю  освятив.
В  небо  птицею  здіймався,
Всіх  собою  захистив.

Ополонка  вже  чекає,
Хрест  із  льоду  манить  всіх.
І  вітання  скрізь  лунає,
Чути  гамір,  гомін,  сміх.

Водохреща  всі  святкують,
Йорданська  свята    водиця.
Сам  Христос  Хрещається
Хай  скрізь  добро  вселиться

18.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821863
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Ганна Верес

Київ на Водохреща кипів (Події, що відбувалися у нас 5 років тому) .

Нуртує-б’є    в    гарячих    жилах    кров,
І    зупинить  її  вже    неможливо;
Гранати,  кулі  і  нічний    покров  
Зберуть  достойне    історичне    жниво.
І    водомети  ту  не    спинять  кров,
Морози,  острах    мозок    не    остудять,  
Бо  нами    рухає  лише    свята    любов    –
Ми,  українці,  вільні,    чесні  люди!


Щаслива    я  і  горда    саме    тим,  
Належу  що    до    вільного    народу:  
Не    залякати    й  не    перемогти,
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.


За    всю  історію    вже    стільки    натерпівсь,  
Що    розгубив    останні  краплі  страху,  
Тож  на    Водохреща    наш  Київ    закипів
І    цим  урятував    народ    від    плахи.
В    цю  ніч  і  світ,  і  мій    народ    не    спав    –  
Своє    він  право  боронив    уміло,  
Державу  від    свавілля    рятував  
Молитвою,  коктейлем  і  камінням.

Безмежно  горда    я    й    щаслива  саме    тим,  
Належу  що    до    вільного    народу:
Не    залякать  його    і  не    перемогти,  
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.
20.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821857
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


НАДЕЖДА М.

Стара, як світ, історія оця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]

Коли  ішов,  просила:
залишайся.
Але  пусті  були  мої
слова...
Забути  ти  мене  
не  намагайся.
Це  пам"ять  не  дозволить,
бо  жива.
І  раз  -у  -раз  торкатиме
у  груди,
І  солоніше  буде  вже  сльоза.
Від  цього  ти  не  дінешся
нікуди.
Стара,  як  світ,  історія  оця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і сльози

Холодний  дощ  періщить  у  вікно,
Заплакала  зима,  заголосила.
Довкола  стало  сірим  полотно,
Яке  вона  із  радістю  білила.

Розгнівавсь  дощ  на  подру́жку  свою,
Що  віддала  вона  любов  морозу.
Тому  накликав  хмару  дощову,
Даруй  тепер  йому,  ти  зимо,  сльози.

Мороз  втішати  зимоньку  почав,
Не  плач  кохана,  будуть  переміни.
Він  палицю  свою  до  рук  узяв
І  заморозив  дощові  краплини.

На  землю  знову  полетів  сніжок,
Хурделиця  -  матуся  посміхнулась.
І  білий  пух  упав  на  поріжок,
Зимова  казка  радо  повернулась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821801
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кришталеві почуття

Ти  розбив  почуття  на  шматочки  кришта́лю,
Не  зберіг  ту  надійну  і  вірну  любов.
Не  повинно  так  бути,  я  добре  це  знаю,
Повертатись  туди  більш  не  хочеться,  знов.

Нехай  сніг  замітає  сліди  не  бажанні,
Я  не    хочу  більш  чути  порожні  слова.
Заморозив  мороз,  те  гаряче  кохання,
Посприяла  у  цьому  холодна  зима.

Я  весну́  почекаю  і  теплого  літа,
Коли  птах  заспіває  веселих  пісень.
Буде  днем  тим  ласкавим,  кохання  зігріте,
Закружляє  у  вихорі  знов  карусель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрії

Я  у  мріях  блукаю  так  часто,
Там  ніхто  не  образить  мене.
Бо  всміхається  радісно  щастя
І  тікає  далеко  сумне.

Зустрічаюся  в  мріях  з  тобою,
Там  де  вишні  розкинули  цвіт.
Моє  серце  не  знає  більш  болю,
Переходимо  річку  у  брід.

Мої  мрії,  де  ти,  де  кохання,
Солов'їні  пісні  у  саду.
З  неба  зірка  всміхається  рання,
Коли  я  на  побачення  йду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821343
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Ганна Верес

Козирна карта

Важко  назвати  боєм  ситуацію  на  війні  у  Донбасі,  коли  українські  вояки,  виконуючи  Мінські  домовленості,  позбавлені  права  наступати,  стріляти,  а  лише  не  пускають  ворога  вглиб  України.

Донбас.  Війна.  Зима  кипить  морозом.

Конає  під  вогнем  гарячим  сніг.

Шле  воїнам  Росія  не  погрози  –

Снаряди,  міни  падають  до  ніг.

Й  регоче  знахабніла  смерть  у  вічі:

І  зліва,  й  справа,  чи  заходить  в  тил.

І  кожен  зна:  не  можна  вмерти  двічі,

Й  про  себе  шепче:  «Господи,  прости!

Прости  мій  гріх  –  любов  до  України  –

Я  не  бажаю  іншої  землі.

Тут  вечір  тоне  в  пісні  солов’їній

І  жайвір  міря  з  неба  шир  полів….

Це  тут  мене  скупала  вперше  злива,

Й  на  вальс  кохану  вперше  запросив,

І  сонечко  тут  сяє  особливо,

І  запах  неповторний  у  роси…»


За  мить  життя  промчало…  кадр  за  кадром…

Хороше  і  не  зовсім  –  до  дрібниць…

На  цей  раз    в  їх  руках  –  козирна  карта  –

Ніхто  з  бійців  не  втрапив  до  труни.
11.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Волю боронитиму до скону

Життєвий  іній  ліг  уже  на  скроні…
Душа  ж  болить  за  землю,  онучат…
Я  волю  боронитиму  до  скону,
Допоки  силу  матиму  в  плечах.

Життя  своє  вручаю  Україні,
Ім’я  –  родині…  Це  мій  заповіт.
Байдужістю  щоб  люди  не  хворіли,
Й  ніхто  не  смів  спинити  їм  політ!
3.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821017
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Протоієрей Роман

Летіли Ангели із Раю…

Летіли  Ангели  із  Раю
По  голубому  небокраю,
Летіли,  як  свята  підмога,
Летіли,  як  цілунок  Бога
У  храм  Святого  Михаїла,
 
Де  мило  свічечка  жевріла,
Де  з  виноградними  очима
Стояла  чистая  дівчина
І  плакала  в  куточку  храму
За  свою  дуже  хвору  маму!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820968
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ярослав Ланьо

ЯНГОЛ СИРОТА


Дав  колись  архангел,  два  крила  дитині,  
Серафими  вчили,  що  таке  політ…  
Немав  щастя  хлопчик,  немав  і  родини,  
Бо  прийшов  невчасно  він  у  грішний  світ.

Молодим  забрали  небеса  хлопчину,  
Хмари  стали  дахом,  горизонтом  дім,  
Рятував  він  душі  у  лиху  годину,  
Та  останню  душу  вже  спасти  не  зміг…

Янгол  однокрилий  пролетівши  степом,  
Впав  з  небес  на  землю  в  поле  за  селом,  
Поглядом  блакитним  попрощався  з  небом,  
На  якому  жив  він,  сто  літ  байстрюком…

У  грозу  серпневу  блискавка  спалила,  
Білі  ніжні  пір`я  лівого  крила,  
Промочила  очі  на  Олімпі  Діва,
Що  не  врятувала  янгола  Вона.

В  ніч  Варфоломія  плакав  хтось  за  вмерлим,
Зоряні  канати  душі  волокли,
А  над  мокрим  степом  бушували  грози
І  дощем  змивали  сльози  сироти.

Знов  один  на  світі…Не  дитя…Не  янгол,
Вкотре  не  потрібний  небу  і  землі,
З  мамою  простився,  не  зустрівся  з  татом
І  крило  згоріло  в  грозовім  вогні…

Не  кидайте  друзі,  янголів  безкрилих,
Не  цурайтесь  сиріт,  дітей-байстрюків,
Не  вина  то  їхня,  будьте  милостиві,
Щоб  людьми  зостатись  посеред  гріхів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820838
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Протоієрей Роман

Я тебе не люблю!

Авторська  пісня  


Я  тебе  не  люблю!
Просто  мимо  проходжу,
Ніжне  сяйво  очей,  
Мов  вустами,  ловлю,
Я  тебе  не  люблю,  
Просто  жити  без  тебе  не  можу,
Просто  образ  твій  дивний,  
Мов  квітку,  до  серця  тулю!

Твоїх  рук,  наче  крил  
Лебединих,  торкаюсь,
Сніг  ранковий  до  ніг,  
Мов  любистки,  стелю,
З  тихим  сумом  в  очах  
Я  тобі  посміхаюсь,
І  тому  скрипалю  
Я  заграти  звелю,
Як  тебе  не  люблю!

Я  не  можу  свої  
Почуття  пояснити,
Я  складаю  пісні  
І  птахам  роздаю,
І  я  серцю  звелю  
Так  тебе  полюбити,
Як  нікого  ніхто  
В  світі  цім  не  любив...
І  як  я  не  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820826
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Михайло Чир

Лиш погляну в вікно…

*  *  *

Лиш  погляну  в  вікно,  
бачу  образ  її,
Де  у  яблунь  старих  
віття  вниз  похилилось.  
Білим  птахом  вона
там  сидить  на  гіллі,
Від  прожитих  років
вона  мабуть  втомилась.

А  надворі  зима.
А  надворі  сніги.

А  у  мами  в  саду  
завжди  пахло  весною.
А  у  мами  в  саду  
вічно  мальви  цвіли,
Щоб  у  тому  житті  
не  зостатись  одною.

А  у  маминих  снах
вічно  діти  живуть…
В  яблуневім  саду
знову  цвіт  опадає.
Так  вже  суджено  їм.
Матері  вічно  ждуть.
Навіть  в  вимірі  іншім,
як  від  нас  відлітають.

30.01.2005р.  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820827
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Ганна Верес

Як можна?. .

Як  можна  вірити  словам
Того,  хто  легко  друга  зрадив,
Слова  солодкі  розливав,
А  в  них  –  ані  краплинки  правди…
Як  можна  сонце  замінить    –
Воно  ж  –  одне  у  нас,  єдине.
Якщо  чуже  тобі  болить,
Ти  не  істота  є  –  людина.
Як  можна  серце  розірвать    –
Воно  також  одне  в  людини.
Туди  –  впустить,  назад  –  забрать
Не  зможеш:  так  нас  спорудили.
Як  можна  землю  зупинить  –
Життя  ж  закінчиться,  о  Боже!
Нехай  космічна  світла  мить
Години  чорні  переможе!
Як  можна  долю  задобрить,
Щоби  прихильнішою  стала,
Щоб  не  було,  за  що  корить,
Щоби  життя  нове  настало.
Як  можна?!..
22.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820755
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Ганна Верес

Ти не забудь! (Слова для пісні)

Ти  не  забудь  подякувати  Богу
За  день  минулий  і  прийдешній  день,
І  буде  милостивий  Він  з  тобою,
У  час  важкий  всі  біди  відведе.
Поклич  і  світлооку  диво-мрію,
Яку  підхопить  доля  на  крило
І  у  польоті  сонечком  зігріє,
Щоби  усе  задумане  збулось.

Ти  не  забудь  покликать  за  собою
Матусину  молитву-оберіг,
Щоб  не  зустрітись  у  житті  з  журбою,
Коли  залишиш  батьківський  поріг.
Подякуй  сонцеоким  диво-веснам,
Що  незрадливо  сяяли  в  путі,
І  на  доріг  крутезних  перехрестях
Оберігали  завжди  у  житті!
Ти  не  забудь!
1.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ганна Верес

До себе шлях

Коли  стаєш  на  власні  свої  ноги
І  Всемогутній  шлях  твій  освятив,
Ти  йдеш  у  світ  від  отчого  порогу
Й  шукатимеш  у  нім  свої  світи.

Але  до  себе  шлях  завжди  найдовший,
Може  тому,  що  мріяв  про  дива,
Але  подій  здолати  маєш  товщу,
Хоч  значення  раніш  не  надавав.  
Знайти  себе  завжди,  кажуть,  непросто,
Коли  собі  ти  ворог  і  суддя,
Коли  навколо  іншого  всі  зросту,
А  в  тебе  лиш  одне  –  твоє  життя.

А  як  же  тяжко  шлях  знайти  додому,
Коли  доводиться  не  тільки  йти  –  повзти,
Крізь  час  нести  свою  пекельну  втому,
А  іноді  й  багнюкою  брести!
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820612
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


геометрія

ХОЛОДНІ СНИ…

             Зимою  сни,як  і  зима  холодні,
             Бувають  і  спокійні,  і  сумні...
             І  кожен  з  них,  по  -  своєму  самотній,
             Поміж  буттям  і  снами  на  межі...

             Зима  в  тих  снах  літа  переплітає,
             А  деякі  ховає  під  сніги...
             Смуток  й  болі  на  показ  виставляє,
             Ніби  шепоче:  просинайсь,  не  спи!..

             В  минуле  часом  сон  нас  повертає,
             Приходять  в  сни  і  ті,кого  нема...
             І  пережите  знову  перед  нами,
             Його  ніколи    не  замете  зима...

             А  щось  у  снах  по-іншому  буває,
             Зовсім  не  так,як  наяву  було,
             Тоді  душа  радіє,  чи  й  страждає,
             Й  здається,  що  минуле  ожило...

             Бува  і  радість  в  сни  наші  приходить,
             І  поверта,  що  втрачене  давно,
             Тоді  і  просинатись  ми  не  хочим,
             На  жаль  таке  нікому  не  дано...

             Зимою  сни,  як  і  зима  холодні,
             Якісь  ми  пам"ятаєм,  якісь  -  ні...
             Бувають  передбачливі  й  пророчі,
             А  висновки    ми  робимо  самі...

             Обдумуємо  сни,  чи  й  забуваєм,
             У  снах  також  по-різному  бува,
             А  деякі  із  них  ми  пам"ятаєм,
             Допоки  пам"ять  наша  ще  жива...

             Доки  пульсує  кров  у  наших  скронях,
             Ми  прислухатись  будемо  до  снів,
             І  міркувати,  що  віщують  зорі,
             Зимі  не  вбити  Віри  і  Надій!..

             Холодні  сни  не  зіб"ють  нас  з  дороги,
             І  круговерть  морозів  і  снігів,
             Ми  вистоїмо  й  станем  на  порозі,-
             До  нових  звершень  і  нових  подій...

             І  нове  будуватимем  в  Надії,
             Що  переможем  всю  непотріб  назавжди,
             Бо  ж  Справедливість  є  Непереможна,
             А  Українці  -  Справжні  Трударі!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820577
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Валентина Рубан

ЗИМОНЬКА, ЗИМА

Зазирає    Зіронька    Зрадливо,
Зачаїлась,  Змовкла,    Засина.
Зачаровано    Здаля    Злетіла
Завірюха    Заспів  Завела.

Замріялась,    Знов  Засумувала
Заметами  Зморена    Земля.
Зворушила  Заметіль  Заграви,
Засміялась        Зимонька    Здаля
 
 Зникли  Заметілі,  Злі  Завії  
Зарясніли  Зграями  Зірки.
Згуртувати  Зимонька    Зуміла,
Запалить  Зірниці    Залюбки.

08.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820615
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Шостацька Людмила

БАТЬКІВЩИНА ВИБРАЛА ЙОГО

                                                       

/  Пам’яті  поета  Василя
Симоненка/
Вкоротили  нащось  віршам  віку,
Не  дали  натішитись  життям.
Враз  душа  здригнулася  від  крику  –
Не  бувати  справді  двом  смертям!
Був  таким,  як  і  належить  Сину,
Не  купляв  її  й  не  продавав,
Хоч  не  вибирав  сам  Батьківщину,
Він  її,  мов  матір  шанував.
Чоботом  любов  його  чавили,
Шматували  серце  на  стрічки.
І  вона,  і  він  не  долюбили,
Ще  з  весни  –  упали  пелюстки.
Так  «Земне  тяжіння»*  обтяжило,
«З  переораним  чолом  земля»**…
«Материнства  лебеді"  летіли,
Утирає  сльози  янголя.

*  назва  збірки
**  цитата  з  твору  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820602
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Паралелізм.

Паралелізм  (грецьк.  parallelos  —  той,  що  рухається  поряд)  —  аналогія,  уподібнення,  спільність  характерних  рис  або  чину.  Найчастіше  трапляється  у  синтаксичних  ситуаціях,  відомих  із  фольклорної  традиції,  принаймні  за  піснями  легендарної  Марусі  Чурай,  в  яких  витворюється  психологічний  П.:  

Як  ми  кохалися,  як  зерно  в  горісі,
Тепер  розійшлися,  як  туман  по  лісі!
Як  ми  кохалися,  як  голубів  пара,
Тепер  розійшлися,  як  чорная  хмара!

На  відміну  від  порівняння  П.  виконує  композиційну  функцію,  пов'язує  певні  мотиви  чи  елементи  стилю  у  художньому  творі,  особливого  значення  йому  надається  у  ліричному  сюжеті,  зокрема  від  доби  романтизму,  коли  пейзаж  втратив  риси  описовості,  набувши  лірично-емоційної  специфіки.  Досить  поширеним  був  цей  прийом  в  українській  поезії.  

Так,  вірш  І.  Франка  "Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся..."  побудований  на  основі  прямого  тематично-синтаксичного  двочленного  П.,  притаманного  народним  пісням.  Водночас  розрізняють  строфічний  П.,  як  у  ряді  сатиричних  поезій  В.  Самійленка  ("Ельдорадо"),  ритмічний  ("Замість  сонетів  і  октав"  П.  Тичини,  де  враховується  принцип  чергування  строфи  та  антистрофи),  звуковий,  часто  у  вигляді  панторими.  Подеколи  поряд  із  прямим  П.  вживається  і  зворотний  П.,  де,  попри  частку  "не",  підкреслюється  не  відмінність,  а  збіг  основних  рис  зіставлюваних  явищ:

Не  милуй  мене  шовково,
Ясносоколово  (П.  Тичина).

Паралелізм  в  поетиці,  тотожне  або  схоже  розташування  елементів  мови  в  суміжних  частинах  тексту,  які,  співвідносившись,  створюють  єдиний  поетичний  образ.

«Ах,  якби  на  квіти  не  морози,
І  взимку  б  квіти  розцвітали;
Ох,  якби  на  мене  не  журба,
Ні  про  щось  би  я  не  сумувала...»

П.  такого  роду  (образ  з  життя  природи  і  образ  з  життя  людини)  поширений  в  народній  поезії;  інколи  він  ускладнюється  введенням  заперечення  та  іншими  прийомами:

«Не  билиночка  в  чистому  полі  зашаталася  —
Зашаталася  безпритульна  моя  голівонька...».

П.  рано  був  освоєний  письмовою  літературою:  на  нім  багато  в  чому  заснований  поетичний  стиль  Біблії.  Розробкою  його  є  3  прадавніх  фігури  грецької  риторики  (ізоколон  —  подібність  довжини  членів,  антитеза  —  контраст  сенсу  членів,  гомеочельовтон  —  подібність  закінчень  в  членах).  По  аналогії  з  описаним  словесно-образним  П.  інколи  говорять  про  звуковий  П.  (алітерація,  рима),  про  ритмічний  П.  (строфа  і  антистрофа  в  грецькій  ліриці),  про  композиційний  П.  (паралельні  сюжетні  лінії  в  романі)  і  т.п.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ганна Верес

Над Десною

Над  Десною
Ще  літо  в  лузі  бавилося  квітом
І  птахи  тренували  голоси.
В  оправу  срібну  одягались  віти,
Коли  п’яніли  ранком  від  роси.

Котило  сонце  жовте  тіло  небом,
Пило  водицю  з  чистої  Десни,
А  прибережні  довгокосі  верби
Сивіли  і  вітали  день  ясний.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820478
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Надія Башинська

Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ПОВІР!

         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе!  Повір.
         А  кущ  калини,  де  джерельце,  мов  теплоти  сипнув  у  
серце.  Своєю  він  зігрів  красою.  
Ген  сходить  сонце  за  горою...  Проміння  щедро  розсипає  
на  все,  що  бачить.  Воно  знає  -  чекають  всі  його  тепла.
         Моя  ти  доленько  ясна!  Дав  Бог  в  такій  красі  нам  жити,  
де  жайвір  в  небі,  зріє  жито.  Чебрець  квітує,  пахне  літом.  
Ромашки  тут  цвітуть,  сестрички.  В'ються  стежини  в  світ,  
мов  стрічки,  через  поля  у  світ  широкий...    та  повертають  
через  роки.
Їх  скільки  б  не  було  багато,  всі  кличуть  нас  вони  до  хати,
де  мама  й  тато.  Зріють  вишні.  Які  ж  рясні  вони  й  розкішні!
Там  медом  яблука  налиті  й  дитинства  дні  найкращі  в  світі!
         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе...    Повір!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


геометрія

ОХ ЗИМА…

                                     Ох  зима...Знов  вітер  віє,
                                     Сніг...Й  мороз  уже  скрипить,
                                     Холоднеча  надоїла,
                                     І  її  нам  не  спинить...

                                     Вітер  виє,  стогне,  плаче,
                                     І  гілки  дерев  трясе,
                                     І  реве,  і  крутить,  й  скаче,
                                     І  печаль-журу  несе...

                                     І  сьогодні  снігом  сипле,
                                     І  нема  тому  кінця...
                                     Дні  короткі,  ночі  темні,
                                     І  в  весну  нема  гінця...

                                     Знову  рано  так  стемніло,
                                     Стогне,  виє  за  вікном.
                                     З  снігом  знов  загомоніло,
                                     Закида  усе  кругом...                

                                     Та  надіюсь  незабаром,
                                     Сонце  вигляне  з-за  хмар,
                                     І  моргне  промінням  прямо,
                                     І  тепло  пошле  нам  в  дар...

                                     І  посипляться  сніжинки,
                                     Звеселять  усе  кругом,
                                     І  мої  думки  -  краплинки
                                     Закружляються  танком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820476
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Олекса Світлий

НЕБЕСНИЙ УКРАЇНИ ЛЕГІОН

[b][i]Героям,  поклавшим  своє  життя  за  УКРАЇНУ,  посвячується.[/i][/b]


Ми  тут  зібралися,  бо  всіх  нас  Бог  зібрав
У  Світі  Вишньому  любові  та  покою,
Для  нас  позачасовий  час  настав,
Де  вже  нема  ні  болю,  ні  розбою.

Ми  різні  всі  і  з  різних  тут  причин,
Хто  молодий,  а  хто  в  літах  поважних,
Ваги  не  має  тут  посада,  вік  чи  чин,
Бог  прийняв  всіх  сміливих  та  відважних.

Хотіли  в  мирі  жити  й  працювати  ми
На  благо  рідної  до  болю  України;
Дітей  ростити,  та  ріднесеньким  батькам
В  житті  надією,  підпорою  служити.

Та  спільне  є  одне,  що  поєднало  нас,
Що  важким  тягарем  лягло  на  плечі  рідних  -
Підступна  смерть,  що  раптом    розшукала  нас,
Позбавила  всіх  сподівань  майбутніх,  щирих,  гідних.

Але  не  довгим  страшний  розпач  був,
Бо  ангел  прилетів  та  ніжно  обійняв  крилами,
І  душі  світлою  любов’ю  надихнув,
І  заспокоїв  мудрими  словами:

[b]-    Блаженний  той,  за  друзів  хто
Життя  своє  віддав,  в  біді  не  кинув;
По  честі  Божу  справу  учинив,
І  душу  врятував,  хоч  сам  загинув…[i][/i][/b]

Ми  тут  зібралися,  бо  всіх  нас  Бог  зібрав
У  світі  вишньому  любові  та  покою,
Небесний    України  Легіон,  щоб  кожен  знав:
На  варті,..
                         любить  вас,..
                                                             і  захистить  благословенний  світ  людей  собою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804823
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 07.01.2019


Олекса Світлий

ПАМ’ЯТАЙТЕ ЙОГО ГЕРОЄМ!

[i]На  сайті  ЦЕНЗОР.НЕТ  Ян  Осока  виклав  статтю  [b]«Загиблі  Герої  року  2018-го.  Поіменно.  Кожний».  [/b]
Автор  пише:  «Ми  безтурботні.  Ми  розслаблені.  Ми  спокійні.  У  нас  є  свої  особисті  справи,  труднощі  та  клопоти,  але  все  це  тьмяніє  на  фоні  тієї  надвисокої  ціни,  яку  сплатили  [b]2018[/b]  року  [b]133  українські  герої[/b],  які  там,  у  зоні  бойових  дій,  втратили  все,  щоб  нічого  не  втрачали  ми».  
Наш  святий  обов’язок  -  низько  уклонити  голову  і  пам’ятати  Кожного  ГЕРОЯ,  який  за  мирне  небо  над  нашими  головами  поклав  своє  безцінне  життя.  
[b]Вічна  пам’ять,  та  вічна  слава  Кожному  ГЕРОЮ![/b][/i]    
https://censor.net.ua/r3104727

Пам’ятайте  його  героєм,  перед  Богом  у  вічність  постав,
На  землі  він  прожив  не  марно  -  за  Вкраїну  життя  поклав.

Пам’ятайте  його  героєм,  на  війну  добровольцем  пішов,    
Щоб  спинити  загарбника-погань,  аби  в  хату  до  нас  не  прийшов.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  батьків  своїх  не  пережив,  
Як  люблячий  син  збирався,  проте  в  старості  не  прислужив.

Пам’ятайте  його  героєм,  до  сивин  він,  на  жаль,  не  дожив,
І  батьківську  любов  не  розтратив,  діточок  своїх  недолюбив.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  всю  ніжність  свою  не  віддав,
Недостатньо  кохану  голубив,  бо  так  мало  часу  в  житті  мав.

Пам’ятайте  його  героєм,  що  бажав,  того  не  зробив,
Не  поставив  свій  дім  і  навколо  дерев  так  і  не  посадив.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  героєм  себе  не  вважав,
Гідно,  чесно  служив,  не  ховався,  побратимів  найкращих  мав.

Не  забути  матері  сина,  знову  прийде  на  землю  весна,  
Пам’ятайте  його  героєм,  щоб  в  душі  не  настала  зима.

Кажуть  все  забувається  з  часом  в  безупинному  плині  буття,
Пам’ятаймо  всіх  наших  героїв,    що  Вкраїні  віддали  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820452
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Маленький крок до щастя

[i]Скінчилось  свято,  відгуло  застілля,
І  знову  буднів  дика  круговерть,
Святковий  настрій,  враження,  похмілля,
Забудеться  й  покотить  шкереберть.

І  знов  усе  за  розкладом:  будильник,
Сніданок  спішний  і  гарячий  чай,
Весь  день  в  роботі,  наче  той  вітрильник
І  знов  в  рутині  не  видніє  край.

І  лише  рідко:  вдома  відпочинок,
Чи  коло  друзів,  екскурсійний  тур,
Чи  вишивка  в  полоні  бісеринок,
Чи  спів  і  гра  з  стареньких  партитур.

Чи  мить,  коли  слова  плетуться  в  вірші,
У  Клуб  поезії  з  комп’ютера  ривок,
Й  прогулянки  під  зорями  -  не  гірші,
До  щастя  ще  один  маленький  крок.

02.01.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819948
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Океан надії

У  небі  хмари.  мов  молочні  ріки,
Пливуть  в  країну  щастя  і  добра.
З  любові  до  кохання  шлях  великий,
Відчути  на  собі  це  не  дарма.

Широкий  в  серці  океан  надії,
Його  не  перестрибнеш  просто  так.
Коли  збуваються  у  тебе  мрії,
То  не  тернистий  до  кохання  шлях.

І  виростають  за  плечима  крила,
Кохання  лебедине  у  душі.
Сьогодні  я  для  себе  знов  відкрила,
Що  цілу  вічність  гріють  нас  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Valentyna_S

Повернулась зима

Ніч  укриває    притомлене  село
Лиш    ви́тканим  пуховим  покривалом.
Втирає    місяць  хмариною  чоло
І  бородою  з  висоти  киває.

Нарозпір  хвіртка  —  й  завіялась  зима,
Охоче  порядкує  у  садибі.
Бач,  на    подвір’ї  вже  клопотів  нема,
То  у  садок  дрібненько  вона  диба.

Сіренькі  тіні  розклала  по  снігу.
За  сторожів--  обметані  дерева.
Й  не  заманеться  приблудному    сичу
Жахати  ніч  ні  нявканням,  ні  ревом.

Всі  порошини  розпороши́ла  ніч
Й,  зубо́жіла,  сховалася  в  перини,
Прогнав  світанок  рожеві  дрімки  пріч,
З-за  обрію  проміння  сонця  рине.

Зима  явила  перві́сну  чистоту.
Під  пудрою  депресія  осіння.
І  геніальну  природну  простоту
Поклала  на  вівтар    вмиротворіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Valentyna_S

Вишивала мати

Вишивала  мати  рушники  зимою.
Вишивала  ружі,  братики  і  маки.
Віншувала  вечір  піснею  журною,
А  надворі  вітер  стугонів  і  плакав.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти,
Барвами  весніло  полотно  на  п’яльцях.
Закликало  радість,  кликало  у  літо,
Як  його  торкалась  ніжність  її  пальців.

Тріскотіли  дрова  весело  у  грубі,
Відсвіти  торкались    на  обличчі  смутку.
Усміхалась  мама,  усміхалась  любо
Квіточкам  яскравим  у  маленькім  жмутку.

Вишивала  мама  рушники  зимою.
Вишивала  гладдю  й  хрестиками  квіти.
У  кімнаті    пахло    лісом  і  смолою.
Забавлявся    снігом  на  подвір’ї  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 03.01.2019


Світлана Моренець

ВКЛОНІМОСЬ ВОЇНАМ!

В  ніч  між  минулим  роком  і  прийдешнім,  
під  метронома  Всесвіту  биття,
ми  дякуємо  ближнім,  Силам  Вишнім
за  все,  що  не  піде  у  забуття.

Столи  накриті,  настрій...  "півсвятковий"  –
війна  диктує  правила  буття,
і  мерехтять  гірлянди  ялинкові,
мов  з  того,  довоєнного  життя.

Брато́ве,  сестри,  дорогі  "укропи",
любові  вам  і  щастя  –  на  сто  літ!
Але  вклонімось  воїну  в  окопі,
що  за  наш  край  під  обстрілом  стоїть.

Всім  тим,  хто  за́раз,  може  в  ці  хвилини,
втискаючись  від  кулі  тілом  в  сніг,
мир  береже  для  вашої  родини,
щоб  свято  кожен  з  нас  відчути  зміг.

І  пом'янемо  в  цей  святковий  вечір
тих,  хто  пішов  від  нас  на  небеса,
прийнявши  жах  війни  на  власні  плечі,
кого    обійме    мати  лиш  у  снах...

Хай  темні  сили  у  безодні  згинуть!
Ми  віримо  у  світле  майбуття.
За  ВОЇНІВ!  За  мирну  Україну!
За  нашу  перемогу!  За  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819492
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Валентина Малая

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

[color="#5900ff"][i][b]
Ці  частівочки  простенькі  ,дещо  трішечки  жорсткенькі
Новий  рік  розпочинаймо,  в  унісон  їх  заспіваймо.
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

Ой,пустіть  свиню  до  хати  =  збільшить  пенсії  й  зарплати
Зробить  жирним  гаманець  .А  проблемам  всім-кінець!
Й  кабана  впустіть  до  пари  =  будуть  повними    стожари.
І  розмноження  й  приплоду  буде  більше  у  народу!

В  кого  статки  замалі-ви  звертайтесь  до  свині…
Й  вам  сальця  перепаде  й  м'яса    також  =  де-не-де…
Хто  свинею  був  завжди  ,то  до  них  ти    не  ходи…
-виросте  свиняче  рило…й  ратиці  ==  таке  от  діло…

І  присниться  тим  «ку-ку!»,в  кого  рильце    у  пушку.
Й  Хто  свинячить  й  поросячить,тим  СВИНЯ  також  «віддячить».
Щоб  було  усе  гаразд  у  ґаздинь  та  і  у  ґазд-
СВИНКУ  в  хату  ви  впустіте  ,нагодуйте,обігрійте  .

Хто  глузує  над  народом,той-  свинячої  породи.
Таких  треба  кабанів-на  шашлик  ,а  чи  у  хлів…
Зустрічаймо  РІК  СВИНІ!Хто  засне,та    то  вже-  ні!
ГОЛОСУЄМО  ЗА  МИР,  український    орієнтир!

***
Рік  СВИНІ-цікава  штука....=Благодать,  а  чи  наука??  
Заохочення  чи  пряник,  чи  з  гірчинкою  медяник.  
Правда  ,а  чи  очі  й  п"ятки...Що  несе  нам  ПОРОСЯТКО??  
Чисте  рильце  чи  в  пушку,Гірку  долю,чи  м"яку???  

Чи  худі  чи  жирні  статки?  НЕСІТЬ  МИР  НАМ  ,ПОРОСЯТКИ!  :))
Україну  підніміть  й  на  добро  благословіть!
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!

30.12.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


геометрія

Я ПИШУ НОВІ КОЛЯДКИ…

                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Не  болить  хай  голова,
                         Бо  колядки  я  пишу,
                         В    КП    виставить  спішу!
                                               Коляд,  коляд,  коляда!
                                               Гребінець  в  руки  взяла,
                                               Доки  коси  розчесала,
                                               Зуби  в  гребінці  зламала...
                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Віник  в  руки  я  взяла,
                         Доки  діда  ним  будила,
                         То  і  віник  той  розбила...
                                                 Коляд,  коляд,  колядися!
                                                 Вставай,  діду,  вже  проснися,
                                                 За  роботу  вже  берися,
                                                 Завалив  наш  двір  знов  сніг,
                                                 Відкидати  його  слід!..
                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Каже  дід:  "Я  не  слуга,
                         Яка  з  тебе  голсподиня,
                         Ти  ж  мене  не  накормила?..
                         Розпорядження  даєш,
                         А  сама  вже  щось  жуєш!.."
                                                   Коляд,  коляд,  коляда!
                                                   Пожаліла  діда  я,
                                                   За  стіл  його  посадила,
                                                   Напоїла  й  накормила!..
                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Баба  діда  вигляда,
                         Він  відкидав  уже  сніг,
                         І  кудись  уже  побіг!..
                         Чи  пішов  він  по  водицю,
                         Чи  знайшов  десь  молодицю?!.
                                                       Коляд,  коляд,колядусі!
                                                       З  горя  я  сама  нап"юся,
                                                       Не  пущу  до  хати  діда,
                                                       Хай  на  вулиці  обіда!..
                           Коляд,  коляд,  коляда!  
                           Вже  минули  ті  года,
                           Коли  я  жила  із  дідом,-
                           Все  засипало  вже  снігом...
                                                     Коляд,  коляд,  коляда!
                                                     Вчора  була  середа,
                                                     Ну,  а  завтра  вже  четвер,
                                                     А  сьогодні  ж  що  за  день?..
                             Коляд,  коляд,  коляда!
                             Свиня  двері  відчиня,
                             Ляга  в  хаті  на  дивані,
                             Вона  в  цьому  році  пані!!!
                                                     
                                               (далі    буде)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819436
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ, У ШИРОКІМ, ГАРНО ЖИТО РОДИТЬ…

Ой  у  полі,  у  широкім,  гарно  жито  родить.
Там  здоров'я  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  де  пшениця  родить.
Там  достаток  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  гречка  й  просо  родить.
Там  за  плугом  із  Васильком  світла  радість  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Будем  сіять  в  вашій  хаті  зернятко  добірне.
Ходить  щастя  разом  з  нами,  там  де  слово  рідне.
Золоте  зернятко...  та  й  добірне.
Любить  щастя,  як  дзвенить  слово  рідне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819401
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ганна Верес

Люблю і небо, й сонце, хмари і зірки

В  вечірнім  небі  місяць  зорі  засвітив

Та  й  сам  поважно  поміж  них  поплив,

А  небо  морем  стало  загадковим,

Сріблястий  місяць  вигнувся  в  підкову.

Легкими  лебедями  вдень  пливуть  хмарки,

Вдивляюсь,  чи  не  райські  то  садки

Розкішно  й  біло  в  синім  небі  зацвіли?

Сміється  сонечко  й  забути    не  велить.

Байдужі  люди  не  побачать  цю    красу  –

Мені  ж  здається,  я  в  собі  її  несу.

Хай  на  заваді  не  стоять  мої  роки  –

Люблю  і  небо,  й  місяць,  хмари  і  зірки.
30.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819320
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ганна Верес

Я дякую тобі!

Тобі,  мій  воїне,  вклоняюся  низенько  

За  мирний  сон  і  сонце  у  вікні,

За  те,  що  бережеш  Вкраїну-неньку,

За  те,  що  вижив  в  цій  брудній  війні!


Я  дякую  тобі  за  все,  що  маю,

І  за  твою  раптову  сивину,

За  те,  що  стяг  упевнено  тримаєш

Й  зі  мною  проклинаєш  цю  війну!


Я  дякую  тобі  за  світлу  днину,

За  подвиги,  що  здійснюєш  щодня,

За  те,  що  ти  проста  земна  людина,

Й  що  Україна  в  нас  обох  –  одна!


Я  дякую  тобі  за  небо  синє,

За  ту  надію,  що  в  мені  зберіг.

Хай  вбереже  тебе  Всевишній,  сину!

Вертайсь  живим  на  батьківський  поріг!
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819319
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Калейдоскоп кохання

Нас  осінь  у  кохання  зазиває.  
Зима  дарує  срібні  кришталі.
Весна  з  тобою  радо  зустрічає.
А  влітку  нам  співають  солов'ї.

Листок  осінній  падає  під  ноги,
Зима  сніжинки  посилає  нам.
Весною  в  серці  селяться  тривоги,
А  літо  спокій  посилає  снам.

Немов  калейдоскоп  кружля  кохання
І  дотиком  у  серце  попада.
А  з  неба  посміхнулась  зірка  рання,
Твої  слова  мені  передала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Оті, що в камуфляжі

Цей  вірш  усім  нашим  героям-захисникам,  в  тому  числі  моїм  колишнім  учням  Віктору  Смілянському,  Сергію  Меланічу,  Володимиру  Гайдукевичу  та  іншим,  що  кілька  років  воювали  і  продовжують  воювати  в  АТО  (ООС).


Оті,  що  в  камуфляжі  в  завірюху
Не  сплять,  а  захищають  рубежі,
Загартувались  і  зміцніли  духом,
Із  прапором    вкраїнським  на  межі.

Чи  в  будні,  чи  в  свята  бійці  на  варті,
Щоб  ворог  рідну  землю  не  топтав.
І  кожен  з  них  поваги,  звісно,  вартий,
Бо  тільки  патріоти  йдуть  до  лав.

Герої  наші  сильні  і  змужнілі
Під  кулями  вогню  в  воєнний  вир
І  душу,  покладаючи,  і  тіло,
Здобудуть,  вірю:  Перемогу  й  мир.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819279
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що не день, то новина

То  сніги,  а  то  відлига,
То  мороз,  а  то  дощі.
То  тріщить  на  річці  крига,
А  то  вітер  у  ночі.

У  природи  переміни,
Що  не  день,  то  новина.
То  справляє  іменини
І  від  цього  вже  хмільна.

То  буває  задрімає,
То  танцює  цілий  день.
Бо  такий  вже  норов  має,
То  наспівує  пісень.

Нам  її  не  зрозуміти,
Бо  вона  тут  головна.
Звеселить  буває  вітер,
То  притихне  і  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Valentyna_S

Зимова казка

По  снігу́  розстелилась  казка  зимова,                                                        
Надаремно  не  кличмо  для  себе  тепла.
Уже  грудень  закінчив  зимну  промову,
Укриває  ставок  візерунчастим  склом.

Димарі    підпирають  небо  стовпами,                                                                              
І  по  них  підіймалися  мрії  не  раз.      
Там  лишали  сліди  на  хмарах  стопами,
А  вони  заливалися  сонцем  щораз.

Де  той  спокій  душевний,  де  райські  сади,
Куди  рветься  душа  в  прихи́сток  останній?
Й  повертаються  мрії  додому,  сюди—
Поспішати  на  небо  їм  ще  зарано.

У  чобо́тях    по  товстих  пі́дуть  заметах,
На  стежинах  життя  лишать  свої  сліди,
Не  повірять  ніяк  прадавнім  прикметам,
Що  вертатись  не  можна,  бо  це  до  біди.

Морозе́ць  уподобав  казку  зимову.
Насолоду  приносить    йому  ремесло.
Підбирає  слова  нові  для  прологу,
Але  справжнє  просвітлення    ще  не  зійшло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818596
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Ганна Верес

Молитвою почну свій день

Коли  у  сни  до  мене  тінь  війни
Попроситься,  щоби  повоювати,
Своєї  не  побачу  в  тім  вини
І  вже  не  стану  я  панікувати,
Адже  війна  –  не  воля  це  богів,
Присутні  там  і  зрада,  і  розправа,
То  ж  прощення  нема  для  ворогів,
Котрі  прибрали  небо  у  заграви.

Вони  вбивають-мучать  нам  людей,
Руйнують  не  лише  міста,  а  й  мрії.
Молитвою  новий  почну  я  день:
«Допоможи  нам,  Матінко  Маріє,
Імперію  російську  присмири!
Не  може  зло  у  світі  панувати!
Народ  мій  під  покров  свій  забери,
Адже  ти  для  усього  світу  Мати!»
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Ганна Верес

Квітують мальви за вікном

Квітують  мальви  за  вікном,
Рожеві,  білі  і  червоні,
А  ті  он,  темні,  мов  вино,
Міцні  й  високі,  бо  на  волі.

Дивлюсь  на  милу  цю  красу
Й  думками  плину  у  дитинство,
Через  життя  я  їх  несу,
Тому,  мабуть,  і  серце  тисне.

Вони  ж  угору  піднялись,
Немов  вітаються  зі  мною.
Я  ж  їх  люблю,  як  і  колись,
Любов’ю,  щирою,  земною.  
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819098
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Володимир Олійник

Україно! За що його так?

                                                                                                                                 Мирний  протест  біля  СБУ  Хмельницька.
                                                                                                                       Дмитру  Пагору,с  Хропотова,що  на  Хмельниччині
                                                                                                                       Присвячується.Йому  було  21.

                 Україно!  За  що  його  так?

Закружляли  хмаринки  над  Хмельницьким    учора,
То  був  не  Майдан,не  Донбас.
За  що  тебе  так?Котра  то  потвора
У  скроню  попала  сьогодні  в  цей  час?

Дмитре,ти  чуєш,ти  дівчину  спас,
Грудьми  затуляючи  свою  любиму,
То  куля  летіла  у  неї  в  цей  час
З  сторони  СБУ,від  режиму.

Ридають  рідненькі,Хропотова  сльозить,
Над  селом  потемніло,Україна  в  жалобі,
За  що  ,ти  казав,буду  завжди  служить,
Батьківщину  люблю.СБУ  чому  в  злобі?

За  мужність  громадську,служіння  народу,
Революція  Гідності.Герой  України.
Ти  боровся,мій  сину,ти  боровсь  за  свободу,
А  нині  на  сході  все  чорне-руїни.

А  батько,а  мати,і  брат  плаче  нині,
Та  кулю  у  тебе  пустили  свої,
Є  Зірка  Червона  –  Героя  від  нині,
Роки  ти  віддав,ти  віддав  молоді.

За  що  так  жорстоко,за  що,Україно!
За  що,СБУ  ,з  автомата  стріляти
Він  був  молодий,та  не  став  на  коліно,
За  що,ти  скажи,за  що  плаче  мати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819085
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Веселенька Дачниця

Новорічні веселинки

                                             
                                                           [b]            З[/b]  нову  шум  і  суята  в  магазині…
                                                                             Особливий  стан  об’явили  нині.
                                                                             Мило  й  сіль  гребуть,
                                                                             А  вірьовки  так  дають…
                                                                             Пригодяться:  народу,  чи  скотині.
                                       

[b]Н[/b]    е  везе  останнім  часом  мені.                            [b]            Р[/b]  ози,  маки  дарував  тобі  я  тут…
       Приснилася  кохана  у  сні.                                                                      Тепер  лише  бур’яни    ростуть.                                                
       Розказав  сон  жінці                                                                                          Осот  польовий                                                          
       Одержав  по  вінці.                                                                                            І  полин  гіркий…
       Під  очама  ліхтарі  чарівні.                                                                      Вже  відбуяли  наші  весни,  мабУть.  
                                                                                       
[b]О[/b]  сипається  листок  календарний,                      [b]      О[/b]  й  велика  рахуба  в  Палажки,
       Визирає  п’ятачок  чиїсь  гарний.                                                      Наварила  діду  вівсяної  кашки.
       І  найкраще  все                                                                                                      Дід,  як  кашу  поїв
       Хай  він  принесе.                                                                                                  Гарцює,  мов  кінь.
       Рік  надії,  щоби  був  не  марний.                                                        Одягла  йому  конячу  упряжку.  
                                                                                       
[b]В[/b]  ипав  перший  сніжок,  замело  доріжки,        [b]  К[/b]  олись  були  роки  молоді                                                    
     Захотілось  погуляти  на  самоті  трішки.                                    Райдугою  цвіли  в  житті.
     І  згадав  я  знов                                                                                                        Стала  тиха  хода
     Свою  першу  любов                                                                                            Роки  збігли,  як  вода.
     Попетляв  до  неї  сім  кілометрів  пішки.                                      Щось  не  так,  чи  ми  вже  не  ті?  
                                                                                                                               
                                                                                       
[b]И  [/b]  пішла  через  поле  я  пішки…                              [b]      О[/b]    х  вигнав  я  кріпкий  самогон,
       Утомилась  натягувать  віжки.                                                            Два  відра  -  це  ж  повний  бідон!
       Для  всього  свій  час                                                                                        Буде  чим  святкувати.  
       Відпочинок  у  нас                                                                                              Поліцай  зайшов  в  хату
       І  земля  перепочине  трішки.                                                              Наяву  це,  чи  страшний  сон  …
                                                                                                                     
[b]М[/b]    и  каталися  на  санках  з  гори,                      [b]        М[/b]  істо  все  сяє,  аж  сміється,
       Радість  у  дорослих  й  дітвори.                                                        Новий  рік!  І  так  ведеться,
       Веселилися  всі                                                                                                  Вас  всіх  хочу  привітати
       Дорослі  й  малі.                                                                                                  І  здоров’я  побажати,
       Щасливої,  мирної    Вам  пори!                                                        Що  задумали  -  хай  вдається!
                                                                                                                                                                                                                     22.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819071
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


геометрія

ОСЬ І ГРУДЕНЬ ЙДЕ ДО КРАЮ…

                     Незміримі,  несходимі,-
                     і  дороги,  і  поля,
                     вкриті  білими  снігами,
                     бо  ж  зима,  то  є  зима...

                     За  морями,  за  лісами,-
                     ті  сніги  вітри  метуть,
                     та  ще  й  хмари  над  полями,-
                     набурмосині  пливуть...

                     Вітри  віють,  вихри  крутять,
                     навівають  хмуру  лють...
                     До  будинків  усіх  тулять
                     невгамовну  зими  суть...

                     І  колишуть,  й  присипають,-
                     все  навколо  злі  вітри...
                     Вони  спокою  не  мають,
                     божевільної  пори...

                     Ось  і  грудень  йде  до  краю,
                     є  в  зими  свої  права...
                     Січень  й  лютий  ще  покажуть,-
                     зими  норов  і  права...

                     Час  збіжить,  це  кожен  знає,-
                     відійде  і  ця  зима...
                     І  веселками  заграє,-
                     переможниця  весна...

                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819044
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Valentyna_S

Спогад

Верша́ться    з  неба  благословень  дива.
Весь    затишок  зашторують  сніжини…
Заві́тна  й  найдорожча    всім  картина
Святого    вечора  й  світлого  Різдва!

Спішиться    в  край  на  Великім  Возі  час.
На  небі  зір  не  осягнути--море  .
Помалу  втрат    притлумлюється  горе,
Надія    й  віра  відроджуються  в  нас.

У  хату  звістку  приносять  дітлахи.
Нова-бо  радість  «во  Вифлиємі  нині…».
Стоять  на  покуті      ду́хи-  дідухи́…
Сласна́  кутя  на  білій  скатертині…

У  спраглім    серці  спалахує  свіча
Промінчиком  піднесеним,    пречистим,
Й  нам  путь  освітить  вічний,  безкінечний,
Вборонить    від    меча,  нали́гача  й  бича.

Той  ще́мкий  спогад    родинного  тепла,
Комфорту,  що  під  захистом  дитинства…
Моє  життя,    у  бе́зумі  й  шаленстві,
Свого  духовного    прагне  джерела.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818920
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Ніна Незламна

Оце зима - справжнє диво


Ой  галасливо  ж  надворі
Прийшла    пора  всій  дітворі
Політати  на  санчатах
Мов  на  крилах,  на  лещатах
Сніжок  пухкий  сяє,  іскрить,  
Як  же  гарно,  чудова  мить!
Все  довкола  у  перлинах
Діаманти  на  перинах
Дерева  в  сріблі,  в  мережках
В  позолочених  сережках.
Сніг,  аж  блищить  -  самоцвіти
Морозу  не  бійтесь  діти
Оце  зима  -  справжнє  диво
Гайда  дружно,  всі  сміливо
Літаємо,  мов  сніжинки
Як  пір`їнки  -  балеринки!

                         Лещата  -  стародавня  назва  лиж  на  Галичині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818907
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Надія Башинська

СВ*ТИ, З*РОЧКО, ЯСНЕНЬКА!

Розсипає  м*сяць  ср*бло  з  золотого  рукава.
Безл*ч  з*рочок  яскравих...  Загор*лася  одна.

         Св*ти,  з*рочко,  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Лий  на  землю,  з*рко,  св*тло...  Бо  воно  таке  ясне!
Спов*щай  усьому  св*ту  про  дитяточко  святе.  

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Н*жно  Ангели  сп*вають  т*й  дитиночц*  п*сн*.
Пастушки  прийшли  з  ягнятком,  принесли  дари  цар*.

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Для  людей  св*ти  вс*х,  з*рко!  Бо  тоб*  дано  зор*ть.
Син  ясн*ш  в*д  тебе  буде,  коли  час  прийде  св*тить.

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818905
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для нас кохання несли голубки

Минуло  стільки  вже  багато  літ,
Як  ми  уперше  бачились  з  тобою.
Розквітла  ти,  мов  яблуневий  цвіт,
Стискалось  серце  у  ті  дні  до  болю.

Для  мене  ти  красунею  була,
Оберігав  тебе  завжди  і  всюди.
Зимою  ти  трояндою  цвіла,
Бувало,що  і  заздрили  нам  люди.

Я  прокидався,чувши  голос  твій,
Ти  щебетала,  наче  рання  пташка.
Було  не  здійснено  багато  мрій,
Коли  я  згадую,  на  серці  важко.

Та  я  кохаю,  хоч  пройшли  роки,
Думками  кожен  раз  до  тебе  лину.
Для  нас  кохання  несли  голубки,
Прийди  до  мене  люба  на  гостину...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я мрії так свої кохаю…

Без  мрії  жити  так  погано,
Вона  підтримує  мене.
У  ній,  для  когось  я  кохана
І  щастя,  щастя  неземне.

Лягаю  спати,  засинаю,
А  мрія  знову  тут  -  як  -  тут.
Я  мрії  так  свої  кохаю,
Вони  в  душі  моїй  живуть.

Я  з  ними  розпускаю  крила,
Піднявшись  в  небо  голубе.
Несуть  у  даль  мене  вітрила,
Там  зустрічаю  я  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818698
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Ніна Незламна

Зимовий вечір

Зимовий  вечір,  приліг  легко  на  плечі
Земля  довкола  у  сріблястому  вінку
Не  відчувала  я  нині  порожнечі
Зима  кружляє  у  весільному  танку.

В  небесній  мисці,  набундючені  хмари
Та  не  зіпсують  й  вони  настрій  нікому
І  я  радію,  що  знову  сипле  чари
Тож  заховаю,  печаль  під  ними  й  втому.

Грайливий  вітер,  злегка  пестить  дерева
Пух  лебединий,  злітає  попід  ноги
 Покручується,  мережка  кришталева
Впаде  донизу,  під  покровом  дороги  .
 
Різноманіттям,  дивує  тихий  вечір
Краса  зимова,  приваблює  погляд  мій
Немов  у  ковдрі,  не  боюсь  холоднечі
Моргає  місяць  у  оправі  золотій…
                                                                         09.12.3018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818737
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Lana P.

МОЯ ВЕСНА…

Моя  весна  блукала  у  снігах
У  срібно-білому  убранні,
Закована  в  холодних  ланцюгах
Нічним  морозом,  на  світанні.

А  я  шукала  у  тепло  стежки
І  вірила  у  чудасію  —
Зігріються  від  холоду  бруньки
І  заквітчають  давню  мрію.

Моя  весна,  захоплена  в  полон
Заледенілими  вітрами,
Занурена  у  летаргічний  сон,
Розквітла  дивом  поміж  нами.              18/03/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818553
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ганна Верес

Ніколи! (Слова для пісні) .

Літа  Вкраїни  в  паморозь  вдяглися,
Хоча  вона  така  ще  молода:
Майдани  в  кожнім  серці  відбулися,
Де  закипала  кров,  а  не  вода.
Приспів:
Нема  такої  сили,  щоб  скосила,
А  чи  зламала  українства  дух,
А  чи  закрила  сонце  й  небо  синє!  
Ніколи,  бо  народ  ми  відчайдух.

Не  хоче  нас  Росія  випускати,
В  покорі  звикла  всіх-усе  тримать.
Не  «братом»  старшим  нам  була,  а  катом,
Старалась  нашу  єдність  поламать.
Приспів.

Ніколи  вже  не  стане  на  коліна
Народ,  котрий  свободи  укусив,
Нікому  не  здолати  Україну:
Її  до  волі  Бог  сам  запросив!
Приспів.
29.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818558
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Леся Утриско

Як боліло

Несли  хрест  -  за  ним  і  тіло:
Ох  боліло...  як  боліло,
Сніг  лягав  в  холодну  яму  -
Вибач  Мамо!  Люба  Мамо...
Квіти  падали  розмаєм  -
Білим  маєм,  стиглим  раєм,
Там  гостей  було  багато...
Й  сивий  тато,  сивий  тато.
Хоругви  сльозу  пускали,
Коли  тіло  опускали,
Почорніла  з  горя  днина,
Посивіла  враз  дружина.
Стали  діточки  ридати:
-Де  ідеш,  наш  любий  тату?
Не  засвітить  сонце  днині,
Сліз  не  висушить  дитині.
Що  ж  ти  робиш,  клятий  враже?
Всі  питають  -  кожен  скаже:
-Не  вбивай  ти  мого  сина  -
Гірко  плаче  Україна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818374
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Ярослав К.

Танго

На  думці  ловлю  себе  часто,
Що  я  вже  чекаю  весни.
І  не  задля  того,  щоб  ласті-
-вок  чути  пісні  голосні,

Й  не  холод  тому  є  причина  -
Ну  скільки  тієї  зими?
Я  більше  хвилююся  чи  на-
шу  владу  оновимо  ми.

Бо  більшості  з  нас  оці   "-енки"
Намуляли  очі  давно,
На  пенсію  б  їх,  дорогеньких,
Відправити,  вірно,  пано-

-ве?  Тільки  на  ту,  мінімальну,
Десь  тисячі  на  півтори,
Нехай  на  них  газом  опалю-
-ють  вілли  свої.  А  дури-

-ти  будуть  свиней  у  загоні,
Бо  ми  їм  не  "бидло  й  козли".
Обрати  б  такого  нам,  хто  не
Штовхався  в  кориті  із  ни-

-ми  і  не  "сидів  на  потоках"
Та  участі  в  "схемах"  не  брав.
Можливо,  спитаєте,  хто  ж  то?
Ох,  люди,  якби  це  я  знав...

Та  все  ж,  потеплішати  має,
І  хочеться  вірити,  з  на-
-шим  рідним  улюбленим  краєм
Станцює  ще  танго  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815334
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 20.12.2018


геометрія

Я ЗІ СВЯТОМ ВСІХ ВІТАЮ!. .

                       Ось  і  знову  Миколай
                       до  нас  в  гості  завітав...
                       Не  з  порожніми  руками,
                       а  з  торбами  і  мішками,
                       що  наповнені  до  краю,
                       кожен  з  нас  про  це  все  знає...
                       Є  у  них  там  і  цукерки,
                       і  машинки,  й  літачки,
                       і  м"ячі,і  ще  й  скакалки,
                       клюшки,шайби  і  коньки,
                       для  дівчаток  ще  й  ляльки..
                       Під  подушки  Миколай,
                       поклав  те,хто  що  бажав,-
                       дітям  іграшки  й  гостинці,
                       їм  усім  це  знадобиться...
                       А  дорослим  Миколай,
                       поклав  Віру  у  наш  край,
                       і  Надію,  і  Любов,-
                       не  лилась  щоб  людська  кров,
                       справедливість  щоб  була,
                       і  закінчилась  війна...
                       Щоб  усі  роботу  мали,
                       і  здоров"я  не  втрачали,
                       крадії  щоб  більш  не  крали,
                       і  закони  усі  знали,
                       й  звісно  їх  не  нарушали...
                       Щоб  країна  розвивалась,
                       Правди  завжди  добивалась...
                       Щоб  дорослі  не  лінились,
                       школярі  щоб  добре  вчились,
                       і  студенти,  й  аспіранти,
                       командири  й  ад"ютанти...
                       Щоб  усе  було  гаразд,
                       і  сьогодні  й  повсякчас...
                       В  день  Святого  Миколая,
                       я  зі  святом  всіх  вітаю,
                       щоб  здоров"я  прибуло,
                       все  погане  відійшло,
                       щоб  жилося  і  любилось,
                       і  хороше  все  робилось!!!
                                 
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818205
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Юлія Л

В ніч на Святого Миколая

Зачарований  місяць  скидає  на  землю  серпанок,
Світла  магія  ночі  лягає  на  сніжні  сади,
На  посрібленій  снігом  доріжці  до  самого  ганку
Чарівний  незнайомець  лишив  загадкові  сліди.

Чуєш?  Казка  з  дитинства  тихенько  постукала  в  двері.
Не  важливо,  як  стрімко  на  конях  летіли  роки,
У  цю  ніч  завжди  свято  приходить  у  кожну  оселю
Всім  Святий  Миколай  подарунки  кладе  в  чобітки.

І  наповнюють  дім  аромати  соснового  лісу,
Розсипається  мріями  світ  ялинкових  вогнів,
А  мороз  на  шибках  розмальовує  сніжну  завісу
Там,  де  Божий  угодник  стежками  по  світу  ходив.

Є  у  нього  для  кожного  серця  дарунки  багаті  -
Просто  двері  назустріч  дивам  поскоріш  відчиняй.
Кожен  дім  нехай  буде  зігрітий  добром  благодаті
В  час,  коли  чудотворить  над  світом  Святий  Миколай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818096
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Valentyna_S

Зачекались диво-свята…

Зачекалась  диво-свята
Вся  слухняна  дітвора.
Чистять  крильця  янголята  —
З  Миколаєм  йти  пора.
На  ґринджолах  парокінних
Миколай  мчить  до  дітей.
І  рипить  сніг  срібнодзвінно:
--Кожна  хато,  жди  гостей!
Томні  яблуні  в  садочку
Сколихнули  зимні  сни--
Аж    бурульки  в  холодочку
Забряжчали    від  луни.
Дика  грушка  на  горбочку
Чимсь  маячить  угорі--
Це  ж  усілися  віночком
Яркогруді  снігурі.  
Всі  давно  чекають  свята  —
Найжаданішого  з  всіх.
І  матусям,  й  навіть  та́там
Нанесе  Микола  втіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818095
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Віктор Ох

Мій критичний клекіт

Віталій  Назарук  
[i][b]«Лелечий  клекіт»  [/b][/i]
[i]Поезії[/i]
Книга  друга
[b]Луцьк[/b]
[u][i]ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»[/i][/u]
[u]2018[/u]



                 Прочитав  другу  книгу  поезій  Віталія  Назарука  «Лелечий  клекіт»  і  в  черговий  раз  приміряюся  до  ролі  літературного  критика.  Проте  варто  означити    функціональні  межі  своїх  писацько-критичних  зазіхань.  Саме  слово  [b]Критика  [/b]всотувало  в  себе  декілька  значень.  Відразу  скажу,  що  Критика,  як[b]  судовий  розгляд[/b],  як  [b]вказування  недоліків[/b]  чи  як  [b]негативна  думка  про  що-небудь  [/b]─  мені  нецікава.  Тут  мені  пригадується  Чапекове*:  «Критикувати  -  значить  пояснювати  авторові,  що  він  робить  не  так,  як  робив  би  я,  якби  вмів.»  
         Мені  в  моєму  віці  більш  цінним  бачиться  Критика,  як  [b]мистецтво  проводити  аналіз,  розбір[/b],  або[b]  обговорення  чого-небудь  з  метою  дати  оцінку[/b],  як  [b]особисте  враження[/b]  чи    [b]міркування[/b].
       І  такий  підхід  є  більш  корисним  для  літературного  процесу.
На  мою  думку,  під  час  діалогу,  обміну  враженнями  від  прочитаного,  (побаченого,  почутого)  і  виробляються  уподобання,  літературні  закони,  нові  категорії  і  форми  сприйняття  літературної  творчості,  як  для  тих,  хто  пише,  так  і  для  тих,  хто  читає  (переважно,  це  одна  і  та  ж  публіка).
       В  книзі  пана  Віталія  представлено  два  розділи  ─  по  150  сторінок  пейзажної  і  філософської  лірики.  На  кожній  сторінці  3-5-стопний  вірш.  Папір  і  друк  якісні,  художнє  оформлення  приємне.  Тираж  ─  100  примірників  (як  завжди  ─  лише  для  друзів  і  знайомих).
       Збірка  містить,  по  суті,  зображувальну  лірику,  як    описову  ─  в  першому  розділі  (пейзажну),  так  і  оповідну  ─  в  другому  розділі,  насиченому  авторськими  роздумами  (часом  з  алегоричним  чи  символічним  значенням).  
     Цей  жанровий  розподіл  в  більшості  випадків  умовний.  Бо  в  віршах-пейзажах  часто  ховається  якийсь  розмисел,  а  в  віршах-роздумах  фігурує  пейзаж.
       Ось,  наприклад,  вірш  «ВІД  ЗИМИ  ДО  ЗИМИ»  з  першого  розділу.  Швидкими  і  яскравими  мазками  в  ньому  змальовано  поля  і  працюючих  людей  в  різні  пори    року.  Але  окрім  пейзажної  картинки  тут  присутні  і  роздуми  про  своє  життя,  і  побажання  миру  для  рідного  краю.

   [i]  Я  не  знав  що  живу,  я  не  знав,  як  належало  жити,
     Я  не  вірив  ніколи,  що  різні  бувають  літа.
     Я  дивився  щороку,  яке    колосилося  жито,
     Коли  з  чорного  в  зелень  вдягалася  нова  весна.

     Наступала  весна    і  народ  працьовитий  у  полі,
     Буряки  у  рядках  і  засіяні  Богом  льони.
     Де  співали  серця,  і  душевні  гоїлися  болі,
     Набиралися  сили  босоніж    до́ньки  й  сини.
…………………
   Боже,  рік  нам  пошли,  щоб  без  воєн,  додай  нам  спокою.
   Щоб  Хрещенська  вода  Україні  умила  лице.
   Щоб  готові  завжди  ми  були  за  святиню  до  бою,
   Але  град,  щоб  не  падав  ніколи  на  землю  свинцем…[/i]
                       («ВІД  ЗИМИ  ДО  ЗИМИ»  стор.34)**

       А  у  вірші  «ГОЛОВНЕ  У  ЖИТТІ»  з  другого  розділу  (філософського)  роздуми  про  швидкоплинність  життя  спираються  на  пейзаж.

     [i]Лист  спадає  з  осінніх  дерев,
     Хоч  ще  літо  ─  в  душі  уже  осінь.
     І  такий  мене  смуток  бере,
     Що  вже  сніг  засрібливсь  у  волоссі.[/i]
               («ГОЛОВНЕ  У  ЖИТТІ»  стор.226)

             Читаючи  пейзажну  лірику  Віталія  Назарука    мені  раптом  пригадалася  поезія    [i]шань-шуй[/i].  Цей  жанр  віршів-пейзажів  набув  широкого  розповсюдження  у  Китаї,  у  рамках  філософсько-естетичної  концепції  шань-шуй  ("гори-води").  Тисячі    віршів  описували  одне  і  теж  ─  гори,  скелі,  потоки,  хмари,  туман  -  сакральні  елементи  китайського  космосу,  що  символізують  чоловіче  та  жіноче  начало  інь  і  ян,  а  також  їх  взаємовплив.  Віталій  Назарук  в  своїй  пейзажній  ліриці  пропонує  власний  букет    уявлень  і  символів  про  світ  природи.  Це  вітер  і  хмари,  туман  і  дощ,  поле  і  луг,  сад  і    ліс,  дерева  і  квіти,  пори  року,  день  і  ніч,  світанок  і  сутінки.  Про  кожен  з  цих  елементів  поетового  макрокосму  і  їх  співдіяння  ним  написано  по  декілька  віршів.

   [i]  Мовчала  ніч,  лиш  миготіли  зорі,
     Під  ранок    просипалися    півні.
     Туман  пінився,  наче  хвилі  в  морі,
     Холодні  роси  ще  були  у  сні.

     Схід  посвітлів,  немов  лице  красуні.
     І  дві  хмаринки  парою  були.
     Пташки  заворушились  в  стрісі  в  клуні.
     В  повітрі  чувся  запах  ковили.[/i]
             («РАНОК»  стор.27)

     [i]Зірка  засвітилася  ранкова,
     Місяць,  як  розігнута  підкова…
     Пухкали  потроху  димарі,
     Ранок  починався  на  дворі.
     Ще  чорніли  вікна  попід  ранок,
     Просинався  виспаний  світанок.
     Морозець  сміявся  після  ночі,
     Ніч  ховала  свої  зорі-очі.[/i]
           («РАНКОВА  ПОРА»  стор.43)

     В  віршіх  Віталія  Назарука    знаходимо  підтвердження  міркування  про  те,  що  пейзажна  лірика  ─  умовна  назва  ліричного  жанру,  в  якому  йдеться  про  художні  переживання  природи,  олюдненої  та  одухотвореної.

     [i]Потрохи  сутеніло  на  дворі,
     Та  через  сніг  було  ще  біло  –  біло.
     Зривали  горобину  снігурі,
     І  димом  з  коминів  тепло  диміло.

     Легенький  сніг  периною  лягав,
     Синички  доїдали  свіже  сало,
     Мороз  мовчав,  а  вітер  наче    спав,
     У  хмарах  небо  зорі  заховало.

     Сніжинка  раптом  впала  на  брову,
     Неначе  настромилася  на  вила,
     Ліпили  діти  бабу  снігову,
     Ніч  підтюпцем    до  заходу  спішила…[/i]
               («ЗИМОВІ  СУТІНКИ»  стор.83)

                 В  віршах  з  розділу  філософської  лірики  є  чимало  мудрих  думок.  Проте,  і  сам  поет  не  забуває,  що  будь-яка  мудрість  відносна,  а  вічної  істини  -  немає.  В  цьому  короткому  огляді  поетичної  збірки  неможливо  відтворити  весь  спектр  почуттів  викликаних  читанням  поезії.  А  простий  переказ  ліричного  вірша  вже  сприймався  б,  як  звичайна  інформація  і  не  передавав  би  моєї  специфічної  настроєвості,  як  читальника.
         Відзначу  лише,  що  всі  вірші  Віталія  Назарука    написані  від  першої  особи,  автор  присутній  в  кожнім  вірші.

   [i]  Роки    переплелися    у    літа,
     Вже    сонце    до    спочину    шлях    шукає.
     Проте    душа    жива    і    точно    знає,
     Що        є    вона    і    що    вона    жива…[/i]
               («А  ЗОРІ  СЯЮТЬ»  стор.266)

     І  ще  варто  відмітити  авторське  самозаглиблення  з  метою  самовдосконалення,  при  якому  поет  залишається  на  самоті  зі  своєю  свідомістю.  А  інтегруючою  думкою  поезій  цього  розділу  є  намагання  аналізу  свого  життя,  підведення  попередніх  підсумків  прожитих  днів.

     [i]Ні!  Ще  не  все…  Повірте!  Ще  не  все
     Я  встиг  зробити  на  віку  своєму!
     Життєвий  вітер  може  принесе,
     Ще  не  пророслу  долину  зернину.[/i]
           («ЗЕРНИНИ  ДОЛІ»  стор.158)

             Особистість  поета  ,  його  душа,  оформлена  в  рамки  рим,  співзвуч  букв  і  мелодійність  рядків  висловлена  в  своєрідному  поетичному  кредо  ─
[i]
               [b]    ЩО  ГОЛОВНЕ  В  ЖИТТІ[/b][/i]
   [i]  Неначе  є  пошана  від  людей,
     Родився  син  і  є  чудові  внуки.
     А  в  голові  є  тисячі  ідей.
     Лисий  давно.  Та  не  ношу  перуки…

     Люблю  жінок  і  ще  горілку  п’ю.
     Від    цього  не  втікаю  і  понині,
     Усе  своє    життя  –  життя  люблю,
     Радію,  що  родився  в  Україні.[/i]
                 (стор.222)

----------------------------------

*Карел  Чапек  ─  чеський  письменник.
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.

               12.12.2018
                                                 
                               Євмен  Бардаков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818069
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


геометрія

РОЗЛУКА НАМ СХРЕСТИЛА ВСІ ДОРОГИ…

                               Розлука  нам  схрестила  всі  дороги,
                               Печаллю  переповнила  сповна...
                               Чи  прийде  щастя  до  мого  порогу,
                               Чи  крила  у  дорозі  не  злама?..

                               Та  я  давно  до  всього  вже  готова,
                               Невимовною  стала  самота...
                               І  кожна  мить  для  мене  виняткова,-
                               Без  тебе  я  вже  майже  сирота...

                               Якби  ж  то  знати,  де  узяти  сили,
                               Щоб  її  стало  до  тебе  долетіть,
                               І  не  зламати  у  дорозі  крила,
                               Й  пробачення  у  тебе  попросить...

                               Хто  винуватий,  значення  немає,
                               І  хто  до  кого  перший  прилетить...
                               Все  нова  зустріч  на  місця  поставить,
                               І  нам  з  тобою  легше  стане  жить...

                               Тебе  побачить,  голос  твій  почути,
                               І  в  очі  зазирнути  голубі...
                               Твою  увагу  і  любов  відчути,
                               В  любові  знов  зізнатися  тобі...

                               Хоч  я  не  знаю,  де  тебе  шукати,
                               Й  не  знаю,  чи  потрібно  це  тобі...
                               Та  все  одно  тебе  буду  шукати,
                               Наперекір  невдачам  і  судьбі...

                               А  буде  як?..Та  як  уже  і  буде...
                               Складні  дороги  я  пройду  усі...
                               Нехай  вітри  і  бурі  мене  студять,
                               Я  витримаю  і  сніги,  й  дощі...

                               Якщо  знайти  тебе  і  не  судилось,
                               Ну  що  ж  поробиш,  це  моя  судьба...
                               Любов  була  і  є,  а  не  приснилась,
                               Тому  й  сьогодні  я  іще  жива...

                               Розлука  нам  схрестила  всі  дороги,
                               Її  відчула  я  давно  й  сповна...
                               Не  відступлю,  молитимуся  Богу,
                               Вперед  ітиму,  доки  ще  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817816
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ганна Верес

Зимонька-зима

На  крилах  білих  рано  прилетіла
У  цьому  році  зимонька-зима,
Стежки  сніжком  веселим  затрусила,
І  віяла  вона  ним,  і  вертіла…
Назвали  її  дивом  не  дарма.

Укривши  землю  білою  габою,
Морози  запросила  і  вітри,
Шибки  розмалювала  із  любов’ю,
І  врешті,  задоволена  собою,
Каталась  на  санчатах  із  гори.
12.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818025
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ганна Верес

Миколай почув про свято

Святий  добрий  Миколай,
Дітям  радість  добавляй,
Шли  дарунки  і  гостинці,
Приурочені  ялинці!
Миколай  почув  про  свято,
Онучат  він  мав  багато,
Підкрутив  угору  вус:
«Зараз-зараз  розберусь:
Це  Галинці  і  Яринці
По  теплесенькій  хустинці,
А  Миколці  і  Оксанці
Хом’ячка  малого  в  банці.
Цим  Михайлику  й  Оверку
Шоколадки  і  цукерки.
Юра  й  Федя  –  молодці,
Звісно  ж,  хлопцям  –  олівці.
Покладу  і  різочок
Тим,  хто  рік  давив  бочок,
Не  хотів  ні  працювати,
Ні  читать,  ні  малювати.
Пам’ятайте,діточки:
Неслухняним  –  різочки!»
17.12.2018.
І  дорослих,  і  маляток  -  всіх  вітаю  із  цим  святом!!!

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818024
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ніна Незламна

З Днем святого Миколая

Вляглась  віхола  за  гаєм
Спішить  нічка  з  Миколаєм
Він  несе  в  своїй  торбинці
Усім  діточкам  гостинці
Під  подушку  у  пакунку
Тіштесь  любі  подарунку!
Тут  цукерки  і  родзинки
Є  і  ляльки,  і  машинки
Книжечки  й  веселий  м`ячик
Маленький  біленький  зайчик
Він  не  взяв  з  собою  різки
Бо  в  нас  всі  хороші  дітки.
Ось  і  ранок  на  порозі
Не  лишайтесь  на  морозі
Завітайте  і  Ви  в  хату
Будем  разом  святкувати
Хочу  радо  всіх  вітати
Та  здоров`я  побажати.
*****
І  Вас  дорогі  друзі!  Шановні  читачі!  Сердечно    вітаю    із  Днем  святого  Миколая  Чудотворця!!!  Хай  прийде  мир  на  нашу  святу  землю!  Бажаю  здоров`я  всім,  достатку,  поваги,  тепла!  Хай  щира  любов  завітає  в  кожен  дім!  Нехай  збуваються  мрії  і  плани!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818015
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


НАДЕЖДА М.

Я хочу стати знов маленькою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX9P6cKyES8

[/youtube]

Я  хочу  стати  знов  маленькою,
Такою,  як  була  колись  давно.
Маленькою,  улюбленою  донькою.
(Як  боляче,  що  це  вже  не  дано).

А  поряд  мої  рідні:мама  й  тато.
Я  й  зараз  чую  рідні  голоси.
Хоч  знаю,  що  прошу  я  так  багато.
На  жаль,  пройшли  давно  оті  часи.

Я  часто  про  це  згадую  ночами,
Так  хочеться  відчути  їх  тепло.
І  пригорнутися  до  тебе,  моя  мамо.
Чому  ж  дитинство  швидко  так  пройшло?

Щоб  мама  мої  коси  заплітала,
Вплітала,  як  тоді,  у  них  стрічки.
А  я  тоді,  давно,  іще  не  знала,
Я  думала,  що  буде  так  завжди,.

Я  пам"ятаю,  мамо,  твої  руки,
І  зараз  пожаліла  б  ти  мене,
Розвіяла  життєві  мої  туги.
Таке  оце  життя  моє  земне..

Нічим  тебе  не  хочу  турбувати,
Жалі  пройдуть,  неначе  сніг.
А  за  тобою  буду  сумувати.
Приходь  до  мене  іноді,  хоч  в  сні...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817999
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Оксана Дністран

Захисники

Вони  –  на  стражі  денно  і  вночі,
У  лютий  холод,  полудневу  спеку,
Оберігають  спокою  ключі,
Незримо  відвертають  небезпеку.

Вони  –  звичайні,  як  і  ти,  і  я,
Іще  не  вміли  вчора  воювати,  
Сини  комусь,  чи  друзі,  чи  рідня,
А  нині  –  охоронці  і  солдати.

На  їх  плечах  тримається  наш  мир  
/Такий  тягар  –  не  здужати  слабому/
Вартують  спокій  віддано  грудьми,
Допоки  ми  в  тилу  їх  ждем  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817914
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунок зими

За  вікном  замайоріло  щось  червоне,
То  вмостилися  на  гілці  снігурі.
Їм  хотілось  скуштувати  диво  -  гроно,
Що  висіло  на  калині  угорі.

Мабуть  смачне  дуже  і  таке  яскраве,
Привертало  воно  барвами  пташок.
Пропливали  в  небі  хмарки  кучеряві,
А  на  землю  падав  біленький  сніжок.

Прилетіли  дві  синички  до  подружок,
Гомоніли,  щебетали  щось  вони.
Сперечалися  за  гроно  вони  дуже,
То  був  птахам  подарунок  від  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817889
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2018


Пісаренчиха

ТОМОC

Вівтар  і  трон  –  дві  голови  орла,-
Це  симбіоз.  Держава  неможлива
Без  нього.  –  Думка  Ющенку  прийшла.
Він  зрозумів,  настільки  то  важливо

Шамана  власного  собі  створить,
Щоб  плани  влади  ввірив  волі  Бога,
Контролював  свідомість  кожну  мить
І  в  душу  кожного  топтав  дорогу.

У  восьмім  році  третьої  доби*,
Бажаючі  порвати  з  Третім  Римом*,
Щоб  перепідпорядкувать  рабів
Божих  –  покликав  був  Варфоломія.  

Не  склалося.  Не  доля  і  не  фарт
І  не  було  потреби  вносить  зміни,
Ще  не  ховали  матері  солдат,
Славлячи  Бога  і  його  Кирила.

***

Йдемо  до  Бога  –  бачимо  попа
У  церкві  той  очікує  з  кадилом.
Ми  грішні  всі.  Він  теж  не  без  гріха,-
Людина  ж  бо.  То  й  молимось  всім  миром.

Молитва  втихомирює  серця.
Пригадуємо,  що  слабкі  істоти.
З  іменням  Сина,  Духа  і  Отця
Прохаємо  підтримки  і  турботи.

Піп  має  владу.  Розум  –  не  завжди,-
Людина  ж  бо.  Та  ми  йому  покірні.
Такий  дістався,  провідник  в  світи,-
Ми  ж  православні:  правильні  і  вірні.

Святий  отець  –  його  слова  –  то  суть
Згинається  і  в’яне  власна  думка,-
Бо  пастирі,  бо  нас  вони  пасуть,
Бо  поряд  завжди  йдуть  до  порятунку.

Цей  інститут  потрібен  конче  нам,-
Приходить  мить  –  на  Бога  лиш  надія.
Велика  шана  тим  святим  отцям,
Які  цю  мить  розгледіти  зуміють.

А  взагалі  великий  сильний  Бог
Держить  порядок,  нам  допомагає.
Молитви  вислухає  монолог…
А  батюшка  такий  зв'язок  ладнає.

Той  ритуал  у  більшості  своїй
Від  прадідів  отримали  у  спадок
Разом  із  вірою,  яка  до  наших  днів
Рятує.  В  ній  черпаємо  відраду.

Де  правда,  де  брехня  –  не  розберем.
Добро  від  зла  відділювати  складно.  
На  Бога  полишаємо  тандем,-
Над  ними  обома  Він  рівно  владний.

***

Був,  в  Третім  Римі  стався  перекос:
Орел,  що  з  троном  вирішив  –  він  більший,
Щоб  це  спільнота  сприйняла  всерйоз
Війну  почав  із  тими  хто  поближче.

І  оголив  загарбницький  свій  меч.
І  заходивсь  махати  вліво,  вправо.
Вас  вісім  на  квадратний  кілометр*.
Землі  вам  мало?  Нащо  людей  травиш?

Орел  що  з  вівтарем  не  кинув  віз.
Хоч  словом  вміє  витягнути  душу.
Йшов  за  мечем,  відспівував  укіс
Тих  жнив  кривавих.  Не  блаженна  ноша.

Що  міг?  Піти  з  іконою  в  руках
Між  війська:  «Не  вбивайтесь,  діти.»
Померти  вмить.  Воскреснути  в  віках
Святим?  Чи  рік,  другий  пожити?

Він  ворога  призначив  –  то  фашист.
Всяк,  хто  їсть  сало  й  зодяга  віночок.
Вкраїна-мати  може  все  простить,
Лиш  смерті  не  простить  синів  і  дочок.

То  ж  час  прийшов.  Оплачена  ціна.
Не  золотом,  не  доларом,  а  кров’ю.
Ніхто  нікого  не  перекона,
Що  смерть  дітей  від  Божої  любові.

***

Хай  Третій  Рим  несе  свого  хреста,
Вже  сам.  Без  нас.  Віднині  самостійні.
Свободу  Томос  церкві  нашій  дав,
Народу  ж  волю.  Ми  духовно  вільні.

Російський  Бог  хай  їм  несе  добро.
Ми  ж  Києву  повернем  його  велич.
В  дванадцятому  віці  вже  було.
Спіраль  життя  можливість  знову  стелить.

Із  Хрещення  був  Київ  розпочавсь!
Із  Томоса  йому  і  відродитись!
Вже  наш  Ісус  владнає  нам  життя!
Своєму  Богу  будемо  молитись!


*третя  доба  –  третє  тисячоліття
*Третій  Рим  –  Росія
*вісім  на  квадратний  кілометр  –  густина  населення  Росії

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817875
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Наталка Долинська

Помісній церкві в Україні бути!

Помісній  церкві  в  Україні  бути!
Мільйонів  мрія  ближче  ніж  за  мить.
Святкові  дзвони  величальні  чути,
Велика  радість  між  людей  бринить!
Повернення    нарешті  відбулося!
До  спільної  мети  так  довго  йшли!
Реве  чортів  московських    суголосся,
Дорогою  своєю  йдемо  ми.
Ще    наче  вчора  крикуни  кричали:
«Не  канонічні!  Самозванці    ви!»
Роскольниками  церкву  називали,
Співаючи    Кирилу  молитви.
Мені  цікаво,  що  говорять  нині?  
Хоча  міняти  колір  звично  їм.
Ми  віру  цю  збирали  по  зернині,
Щоб  знову  повернути  в  рідний  дім.
Мені  цікаво…  Як  нам  глянуть  в  очі,
Ті  хто    той  рік  нас  брудом  обливав,
Ви  привиди  вчорашні,  поторочі,
А  наша  церква    як  завжди  жива!
Помісній  церкві  в  Україні  бути!
Мільйонів  мрія  ближче  ніж  за  мить.
Святкові  дзвони  величальні  чути,
Велика  радість  між  людей  бринить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817665
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Україна воскресне

Іще  один  деньок  «у  лєту  канув»…
Хизується  Земля  серед  планет…
Молитва  піднялась  над  Ватиканом…
Десь  народивсь  художник  чи  поет.

Подавсь  іще  один  деньок  в  минуле,
Щоб  кожному  наблизити  фінал.
Планета  також  трохи  повернулась,
Лиш  у  Донбасі  й  досі  йде  війна.

А  час  летить…  Й  спинить  його  не  сила.
І  обігнати  ще  ніхто  не  зміг…
Не  одного  утратили  ми  сина,
У  сім’ях  їхніх  зник  надовго  сміх.

Та  сонечко  поверне  ще  на  весну,
Й  час  перемогу  викує  для  нас.
І  Україна  з  попелу  воскресне,
Нам  повернувши  море,  Крим,  Донбас
10.12.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817664
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Не може пам’ять заростати мохом

Торкнутись  серцем  хочу  я  слідів
Людей,  які  загинули  за  волю…
Не  дочекались  багатьох  дідів  –
Московія  зламала  їхні  долі.

В  Донбас  тепер  війною  поповзла,
Забрала  Крим  –  змогла  перехитрити.
Росія  –  джерело  живуче  зла,
Та  нас,  як  націю,  вже  в  землю  не  зарити.

Ми  не  забули  сталінський  режим,
Тривожать  пам’ять  жертви  Сандармоху
І  сльози  матерів,  і  крик  дружин…
Не  може  пам’ять  заростати  мохом.

Важкий  здолала  Україна  шлях:
І  беззаконні  сірі  дев’яності,
Коли  топтали  предків  наших  стяг
Чи  від  невідання,  чи  від  дурної  злості.

Може  тому  громи  струснули  нас:
Майдани  два  вогнями  запалали.
Лежить  напівзруйнований  Донбас,
Де  чубляться  Московські  й  наші  клани.

І  мчить  на  схід  вже  правнук-патріот
Отих,  що  полягли  колись  за  волю.
Шанує  стяг  прозрілий  наш  народ,
І  умира  за  нього  юний  воїн.

О,  ні!  Тепер  нас  не  перемогти,
Бо  дух  свободи  –  особлива  зброя!
Нам  сам  Всевишній  шлях  цей  освятив,
І  душі  нам  ніхто  не  перекроїть!
15.12.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Віталій Назарук

ПРАВОСЛАВНИЙ СОБОР

Собор,  собор,  собор,  собор…
Сьогодні  чути  серед  люду.
Пережили  знущання  й  мор,
Тепер  у  мудрість  вірить  будем.

Через  століття,  крізь  роки,
В  нас  незалежна  і  єдина.
Старий  Дніпро  з’єднав  річки,
Щоб  розцвітала  Україна.

Молитви  шлють  у  небеса,
Щоб  незалежність  відбулася.
За  стільки  літ  і  знов  краса,
Вона  уперше  нам  вдалася.

Пройде  собор  і  ми  тоді
Відчуємо  в  народі  волю.
Не  буде  більше  в  нас  біди
Не  буде  воєн,  а  ні  болю.

І  церква  буде  в  нас  одна,
Дзвонити  будуть  наші  дзвони.
І  лихо  буде  обминать,
Святими  стануть  всі  ікони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817633
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Валентина Малая

ДЖЕРЕЛО ДАСТЬ СИЛИ

[color="#0004ff"][i]/  ремейк  на  твір  [b]Олекси  Удайка[/b]
"Не  оскверни  криницю"  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545    /

[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина  колиска,мамина  криниця...
Серце  крає  пісня  ...  і  твої  слова...
Я  тобі  в  долонях  принесу  водиці...
Хай  у  серці  пам"ять  світла...ожива!

Джерело  дасть  сили  ,спрага  загаситься,
Із  душі  спадає  вже  жага  роси...
І...в  моїх  долонях...Та  вода-живиця...
Оживить  назавжди  всі-усі  ікси...

Віримо  у  краще  і  молімось  Богу,
Хоч  своє  диктують  серцю  віщі  сни...
І  ...веселу  пісню...до  квитка  ...в  дорогу...
Я  ж  ...щиро  промовлю  :"Швидше  повернись!".

15.12.2018р.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Майдан – це перемога, чи поразка?


Майдан  –  це  перемога,  чи  поразка,  –

Думки  снують-хвилюють  кожен  раз,  –

Коли  вдягла  та  ж  сама  влада  маски,

То  Крим  «здала»,  тепер  «здає»  Донбас?


Майдан  для  України  –  це  феномен.

Народ  стає  тоді,  мов  моноліт,

І  землю  власну,  й  воленьку  боронить,

За  це  його  й  шанує  білий  світ.


Непереможний  він,  коли  є  віра

І  віддані  землі  своїй  сини.

Лиш  історичний  час  це  перевірить,

Хто  вийде  переможцем  із  війни.


Майдан  –  це  не  лише  красиве  слово:

Один  за  всіх  де  й  всі  за  одного,

Народовладдя  це  свята  основа.

Ніхто  й  ніколи  не  здола  його.
2.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817477
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


палома

КАЗКОВА НІЧКА НА АНДРІЯ


 
А  сніг  мете,  мов  кужіль  вовни
Влетів  на  веретені  в  ніч.
Бліді  зірки  та  місяць  повний,
Що  зник,    як  кіт  старий  під  піч.
І  дух  витає  невимовний.

В  танку  згубилася  завія,
Село  в  заметах  снігових.
Пряде  містерії  затія
Забави  смак  у  молодих  –  
Проснулась  нічка  на  Андрія…

Ворота  полетять  до  стріх,
Здійсняться  не  одного  мрії
І  випущених  жартів  міх.
Ворожать  Галі  та  Марії,
Коли  вже  з’явиться  жених…

Казкова  нічка    на  Андрія  –  
І  калита,  і  пломінь  свіч,
І  таїна  на  долі  віях,
Колихана  в  роках  сторіч,
І  перше  почуття,  й  надія…

Не  спиться  у  казкову  ніч.
                                 12  грудня  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817320
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


геометрія

СИНІВ ЧЕКАЮТЬ МАТЕРІ…

                               Синів  чекають  матері,-
                               З  раннього  ранку  і  до  ночі...
                               Вони  бувають  не  марні,
                               І  їхні  сни  стають  пророчі...

                               Коли  ж  сини  десь  у  борні,
                               Даремно  плакатимуть  очі,-
                               Сини  не  прийдуть  на  зорі,
                               Ні  вдень,  ні  ввечір,ані  вночі...

                               Сини    й  сьогодні  у  боях,
                               Мужніють  і  стають  дорослі...
                               Матері  бачать  їх  у  снах,
                               І  ждуть  додому,  хоч  би  в  гості...

                               Часом  не  спиться  матерям,
                               Тривога  душі  огортає...
                               І  уявляють  ті  бої,
                               Й  готові  стать  поруч  з  синами...

                               Синів  чекають  матері,
                               Доки  живі,  будуть  чекати...
                               І  від  зорі,  і  до  зорі,
                               Не  перестануть  вони  ждати...

                               Лиш  би  закінчилась  війна,
                               Моляться  Богу  вдень  і  вночі...
                               Надія  й  Віра  ожива,
                               Від  сліз  не  витирають  очі...

                               Синів  чекають  матері,
                               І  їх  батьки  також  чекають...
                               І  ми  чекаємо  усі,
                               Й  кінця  війни  усі  чекаєм...          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817283
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Ганна Верес

Відголосила осінь

Відголосила  осінь  журавлями,
Відплакала  притомленим  дощем,
Брела  тепер  зчорнілими  полями,
Несла  в  собі  невимовлений  щем
За  золотом,  що  втратила  назавжди,
За  квітами,  котрі  здолав    мороз,
За  маревом,  що  в  пам’яті,  як  завше,
Диміло  тут  після  осінніх  гроз.
Калюжами  в  коротких  чоботятах
Ішла  вона  навстріч  сестрі-зимі,
Й  ховали  діти  змерзлі  рученята
Та  мріяли,  щоб  сніг  усе  замів.
30.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817150
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ганна Верес

Одна у нас Україна

Одна  у  нас  Україна
У  чорно-червоних  тонах,
І  плавилася,  й  горіла,
Та  вистояла  вона.
Не  раз  у  борні…вмирала
Й  відроджувалася  знов…
Тремтіла  рука  від  рала,
Втомилася  від  оков.

Минувшина  України
Аж  надто  була  важка,
Та  пісня  із  вуст  бриніла,
Що  славила  козака,
Бо  воля  і  Україна  –
То  вічний  стійкий  тандем,
Й  душа,  хоч  не  відболіла,
До  світла  таки  веде.

Холодний  Сибір,  ГУЛАГи,
Три  мори  і  Соловки,
Репресії  –  дикі  плахи  –
В’язниці  за  колоски  –
Усе  знала  Україна
Тому  вона  і  свята.
Підніметься  із  руїни,
Бо  сила  нова  зроста.
9.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817148
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Віталій Назарук

ГОТУЙМОСЬ ДО РІЗДВА

Надходить  вечір.  На  столі  кутя.
Ялинка  прибрана  під  образами.
Запалені  лампадки  і  свіча,
Діти  чекаю  лише  тата  й  маму.

На  покуті  у  сіні  дідух  спить,
Пузатий,  щедро    вбраний  у  калину.
Всі  ждуть  Різдва,  як  наступає  мить,
Коли  колядки  линуть  у  родинах.

У  вишиванках  входять  бабця  й  дід,
Крайкою  блузку  мама  підв’язала.
Молитва  -  «Отче  наш»,  щоб  через  рік,
Різдва    родина  знову  дочекалась.

Вечеряють…  Яка  смачна  кутя,
Коли  панує  щастя  у  родині.
Тоді  здається  казкою  життя,
Лише  щоб  мир  був  в  нашій  Україні.  

А  після  церкви  йдуть  колядники,
Бродять  вертепи  з  хати  і  до  хати.
Це  Україна,  що  у  всі  віки,
Різдво  завжди  уміла  святкувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816992
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Надія Башинська

ПРАВДА

       Присіла  край  дороги  Правда...  Утомлене  лице  і  руки  загрубілі.
А  у  очах  ясних  світилась  радість.  Думки  й  діла  її  усі  були  красиві!
У  полі  працювала  й  у  гайочку,  і  розважала  діток  у  садочку.  Вона  
й  на  полонинах  ще  трембітами  дзвеніла.  То  ж  загоріла  і  змужніла.
         Тут  біля  неї  Кривда  сіла.  Така  тендітна  й  хитра-хитра...    В  її
очах  теж  іскорки  гарненькі.  А  речі,  речі...  солоденькі.
Отак  сиділи.  Розмовляли.  Обідать  стали.
         Дістала  Правда  все,  що  мала.  А  Кривда  своє  приховала.  То  ж
Правда  Кривду  частувала.  І  хлібом  поділилась  й  солоденьким.  На  
славу  був  обід.  Смачненький!  
Та  Кривда  радо  все  приймала,  а  потім  Правду  частувати  стала.
Сказала  Правді:  "Ти  ж  наїлась!"  Все  ж  гіркотою  поділилась.
         От  з  того  часу  (усі  знають)  гіркою  Правду  називають.  
Для  когось  Кривда  та  гарненька  й  до  цього  часу  солоденька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Валентина Ланевич

Чи то зима холодить груди…

Чи  то  зима  холодить  груди,
Чи  серце  тисне  холодом  війни.
Дороги,  що  ведуть  в  нікуди,
Розбиті  вщент  під  проводом  пітьми.

Пітьма  затуманила  розум,
Втонула  в  закривавленій  сльозі.
І  розливавсь  повільно  бітум,
І  чорнотою  оселявсь  в  душі.

І  піднімав  у  душах  бурю,
І  віри  запалив  вогонь  в  серцях.
Підлив  у  силу  духу  суму,
Щоб  Перемоги,  Миру    зринув  стяг.

10.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816967
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Genyk

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Допоможи  мені,Господи
Змінитися
Дай  силу  виконувати
Заповіді  Твої
Не  дай  впасти
У  щоденні  спокуси
Допоможи  мені
Пізнати  Правду    Твою
Не  залиши  мене
На  одинці  з  самим  собою
Хай  в  негоду
Загубляться  сліди  мої
Дозволь  славити
Ім"я  Твоє,Господи
Прости  мені  грішному
Всі  слабості  мої
Дня  прожитого
Дай  силу  виправити  їх
Днем  завтрашнім
Допоможи,Господи
Амінь
                                           GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816312
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ганна Верес

Ніч за вікном стояла

Ніч  за  вікном  стояла
І  стерегла  мій  сон.
Зорі  комусь  сміялись
З  темних  німих  висот,
Може,  вітрам  стокрилим,
Що  облетіли  світ
Та  й  задрімали  в  брилах,
Може,  нічній  сові?
Хто  про  це  знати  може?
Зорі  лише  і  ніч,
Світла,  непереможна  –
Сон  стерегла  мені…
25.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816932
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Чайківчанка

ВІДПУСТИ МЕНЕ КОХАНА ВІДПУСТИ

ВІДПУСТИ  МЕНЕ  КОХАНА  ВІДПУСТИ
О  Відпусти,  мене  кохана  відпусти!
Завтра,  мої    сліди  заметуть  білі  сніги,
Втомлене  тіло  просить  тиші  спокою...
Не  сумуй,  не  плач,  і  не  тужи  за  мною.
Прийми,  закон  життя  і  заметіль  зими,
До  тебе,  з  далеких  країв  прийду  у  сни,
Виглядай,  з  журавлями  мене  навесні...
Зійду  ,до  тебе  сонцем  у  твоїм  вікні.
Із  хмар  впаду  на  щоку  краплею  дощу  
Молись,  за  мою  душу  запали  свічу!
Квіти  троянди  на  могилу  принеси,
І  радій  білим  світом  живи  і  твори!
Знаєш,  що  нічого  вічного  немає
Все  цвіте,  квітне,  буяє  відцвітає.  
Прийшли  гостем,  на  мить  у  земне  життя,
Попросить,  вічність  ідемо  у  небуття-
О  Відпусти  ,мене  кохана  відпусти!  
Вже  янгол,  мене  кличе  в  зоряні  світи.
хай  дають  міць    столітні  дуби  у  житті,
і  бережи,  пам'ять  про  мене  на  землі.  
 М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816596
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Віктор Ох

Стежина (V)

Нову  пісню  на  слова    Миколи  Серпня  виконує  Володя  Охріменко.
[youtube]https://youtu.be/Vt26jyzROvI[/youtube]
-----------------------

Казала  мати,  ніби  в  сні...
Казала  мати:  «Час  вже  сину
Свою  вже  пісню  навесні,
Свою  в  житті  шукать  стежину!»

І  я  пішов,  і  спотикався,
І  скільки  раз  збивав  я  ноги,
Та  дуже  швидко  сам  дізнався  -
Немає  легкої  дороги!

Не  раз  додому  завертав,
Щоб  трохи  нових  сил  набратись.
Синці  від  рідних  я  ховав,
Все  їм  старався  посміхатись.

І  спотикайсь,  не  спотикайся,
Хіба  в  житті  одна  дорога?!
Я  добре  в  будні  постарався,
Знайшов  свою  стежину  строгу!

А  потім  в  батька  запитав:
«Скажи  мені  по  правді  тату,
Чи  я  на  ту  стежину  став,
Чи  зможу  бути  там  багатим?»

І  батько  тихо  відповів,
Ніколи  він  не  був  горластим:
«Коли  є  щастя  взагалі,
Нащо  тоді  тобі  багатство?!»

І  хай  колись  я  спотикався,
З  теплом  все  згадую  родину,
Бо  для  людей,  як  не  старався,
Від  рідних  чув  лиш  «Добре  сину!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816549
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


НАДЕЖДА М.

СІче і крутить білий сніг

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]
Січе  і  крутить  білий  сніг.
Яка  лиха  оця  година!
Десь  недалеко  вітру  сміх,
Ламає  він  малу  стеблину.

Вона  тримається,  як   може,
Не  хоче  впасти  у  замет.
Надія  теплиться,  так  схоже,
І  з  вітру  вирватись  тенет.

А  вітер  крила  розправляє,
Стеблинку  тисне  до   землі.
Його  ця  гра  так  забавляє.
Він  радий:  сили  ж  немалі.

Слаба  рослинка  рветься  з  пут,
Бо  до  життя  жага  велика.
Та  як  же  вирватись  із  скрут?
Вона  ж  живе,  поборить  лихо.

Іде  двобій  добра  і  зла.
Добро  ніщо   не  переможе,
Яка  билиночка  мала,
Коритись  вітру  все  ж  негоже....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816536
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


геометрія

ЗНОВ ПРОВОДЖАЮТЬ БАТЬКИ СИНІВ - КРАСЕНІВ…

     Падає,  падає  листя  із  ясенів,
     Поруч  калина  в  чарівнім  вінку...
     Знов  проводжають  батьки  синів-красенів,-
     На  непотрібну  нікому  війну...

     Стоять  зажурені  батько  із  матір"ю,
     Вщерть  переповнені  тривог-думок,
     Зранку  до  самого  сонечка  заходу,
     Не  відійдуть  ні  на  мить,  ні  на  крок...

     Лиш  аж  під  вечір,  як  сонце  сховається,-
     Стомлені  в  хату  неспішно  зайдуть...
     Он  із  портрета  синок  усміхається,
     Руки  до  нього  і  очі  ведуть...

     Так  у  тривозі  тепер  вони  житимуть,
     Що  там?  Ну  як  там  воює  синок?
     Долю  благатимуть,  Бога  молитимуть,
     Щоб  уцілів  й  повернувся  синок...

     З  самого  ранку  до  вечора  пізнього,-
     Погляди  линуть  туди,  де  синок,
     Моляться,  просять,  благають  Всевишнього,
     Так,  що  аж  вітер  зненацька  замовк...

     Довга  зима  ця  й  нестерпно  холодна,-
     Сили  в  батьків  забира  й  забира...
     Скільки  синів  забере  невідомо  ще,
     А  у  батьків  вже  й  душа  завмира...

   Треба  війну  цю  негайно  спинити,-
   Це  зрозуміло  усім  і  мені...
   І  Україну  пора  відновити
   Наперекір  негараздам  й  зимі...

   Снігом  засипало  листя  із  ясенів,
   І  на  калині  в  снігу  кетяги...
   Ждуть,  виглядають  синів  своїх  красенів,-
   Чеканням  стомлені  їхні  батьки...
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816533
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ніна Незламна

Здатні нас захистити

Я  піду  по  стежині…  Далеко  -  далеко
Загублю  по  дорозі    всі  печалі  свої
Ой,  живеться  на  світі  –  всім  людям  нелегко
 Хоч  і  в  лісі  співають  нам  пісні  солов`ї.

 Ті  пісні  є  веселі,  на  жаль  є  й  журливі
Бо  війна  йде  на  сході  і  палає  земля
Там  не  сіють  пшеницю,  все    роси  сльозливі
В  травах  фосфорні  бомби  –  то  привіти  з  кремля….

Зима  п`ята  сувора,  і  мороз  й  заметілі
Та  бійці  наші  славні,  на  посту,  як  завжди
 Не  пройде  кордон  ворог,  відважні  і  смілі
Здатні  нас  захистити,  хоча  сніг  й  холоди.

Я  все  йду  по  стежині…  День  зимовий,  ясний
Хай  бійців  він  зігріє,  подарує  ніжність
Нехай  Бог  захищає,  їх  в  цей  час  надважкий
Поклонюся  солдатам…..
                                                   За  відвагу  й  за  мужність!

                                                                                                   06.12.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816522
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ганна Верес

Сива правда

Блукає  сива  правда  по  землі,
З  надією  у  душі  заглядає,
Для  кожної  із  них  вона  свята  є,
Та  нею  нехтують  частенько  королі.

Чому  ж  в  пошані  правда  не  у  всіх,
Важлива  для  малого  і  старого?
Хто  зупиня  її  біля  порогу,
Той  творить  чорний  непростимий  гріх.
2.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816450
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ганна Верес

Але ж чому?

Габа  зірчаста  ніченьку  укрила,

Й  безсоння  запрягає  знов  думки:

Чи  долю  ми  так  і  не  підкорили,

Що  нелегкі  нам  випали  роки?


Давно  у  косах  білі  заметілі,

У  інеї  й  синівські  скроні  теж.

Ми  ж  осені  спокійної  хотіли  –

Вона  ж  чомусь  не  квітами  цвіте.


Але  ж  чому?  Куди  поділось  щастя,

Що  небо  колись  міряло  для  нас?

І  як  у  цім  житті  пройти  й  не  впасти

І  нервів  де  позичить  про  запас?


Невже  не  бачить  Бог  з  ясного  неба,

Як  часто  люди  блудять  у  житті?

Кому  у  світі  білім  горе  треба,

Щоб    загубитись  раптом  у  плитті?


І  згоджуємось:  так,  живем,  як  можем.

І  біди  мусим  теж  свої  нести.

Свій  хрест  важкий-легкий,  несе  з  нас  кожен,

А  доля  по  життю  має  вести.
2.10.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816342
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Надія Хвиля

Мамина вишиванка

Вишивала  мати  донечці  кофтину,
Мріяла  про  файну  долю  для  дитини.
Кольори  веселки  –  на  веселу  вдачу,
Хрестики  рівненькі  клала  на  удачу,
Квіточки  червоні  –  на  красу  і  вроду,
На  любов  і  шану  батьківського  роду.

Не  хотіла  чорну  нитку  вибирати,
Щоб  журби  у  долю  доньки  не  вплітати.
Радість  дарувала,  шила  візерунки,
Заполоч  на  щастя  прикрашала  лунки.
З  піснею  лягали  хрестики  на  долю,
І  лилася  пісня  з  хати  по  роздолу.

Вишивала  мати  вишиванку-долю,
І  вкладала  пісню  про  любов  і  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816055
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Любов Таборовець

В пам'ять про маму

Матінко  рідненька,  знов  сумую  я
Бачу  твої  речі…    пам'ять    ожива…  
Пригорну  до  серця  хусточку  твою
Грію  тепер  нею  душу  я  свою…
На  землі  зустріти…  я  не  жду  чудес,
тому  тебе  в  гості,  запрошу  з  Небес.
Сядем,  поговорим,  як  завжди  було…
Приголубиш  ніжно  ти  моє  чоло.
Розповім  про  радість,  прикрощі  малі
Про  життя  родини,  та  що  на  Землі...
Як  сіяє  сонце  в  небі  голубім...
Чи  порядок  в  домі,...  чи  є  лад  у  нім…
Все  тебе  цікавить,...  все  ти  хочеш  знать…
Щоб  Творцю  в  молитві  знати  що  сказать.
Мудрістю  своєю  лихо  одвести
Крилами  лебідки  хмари  розвести.
Скільки  ж  сили,  ненько,  Бог  тобі  послав
Вивести  нас  в  люди…  Ще  й  терпіння  дав,
Щоб  знести  всі  біди,  горе  та  жалі
Й  відлетіти  в  небо,  так  як  журавлі...
А  тепер  над  нами  сяєш  з  висоти
В  душах  щирих  -  Ангел  світла  й  чистоти.
Цінувать  життя  ти  вчила  над  усе:
«Бог  дає  людині,    що  вона  знесе…»
Знов  зітру  сльозину,  загорну  думки
У  хустину  неньки  –  пам’ять  навіки.
Я,  голубко  рідна,    квіти  принесла,...  
Бо  із  ними  завжди  я  до  тебе  йшла…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815194
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Спустилась осінь вже на землю

Спустилась  осінь  вже  на  землю,

Фарбує  жовтим  все  підряд.

Проклюнулись-проснулись  зерна  –

Зазеленіло.  Листопад…

У  річку  сонце  зазирає,

Яка  тепер  у  ній  вода,

Рудий  кушир  і  плав  зриває,

В  усі  куточки  загляда.

Там  напівмертві  очерети,

Листаті,  з  вітром  гомонять

Про  весну,  літо,  перші  злети

Ще  слабокрилих  пташенят,

І  про  прозоро-темні  води  –

Таких  все  літо  не  було  –

І  про  верби  незнану  вроду,

І  про  пожовкле  вже  зело.

А  осінь  слухала  ту  мову

Й  раділа:  «Очерет  живий!»

Тепер  дощі  вона  замовить,

Пшениці  вруни  оживить.
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816075
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Грудень зимоньку вітає

Грудень  валянки  взуває,
На  прогулянку  виходить.
А  зима  його  питає,
Чи  він  їздить,  чи  він  ходить.

Як  сипнеш  мені  ти  снігу,
Запряжу  коней  у  сані.
Якщо  воду  заморозиш,
Буду  їздить  ковзанами.

А  якщо  дощі  в  негоду,
Будуть  лити,  заливати
Я  молитиму  погоду,  
Чаєм  буду  частувати...

Ну  а  поки  що  сніжинки,
Тихо  падають,  кружляють.
В  небі  купчасті  хмаринки,
Зиму  з  радістю  вітають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816064
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ніна Незламна

Зима сувора…

                                                                                                   В  цей  день  зимовий,  скажу  –  Привіт
                                                                                                   Шановні  друзі!    Я  всіх  люблю
                                                                                                   І  Боженьку  за  вас  молю
                                                                                                   Хай  дасть  здоров`я    й  шматок  щастя!
                                                                                                   Перебороти  нам  удасться  
                                                                                                   Всі  негаразди!  Хай  відійде
                                                                                                   Війна  гібридна!  І  мир  прийде!
                                                                                                   Принесе  радість  у  хатину
                                                                                                   Життя  любімо  й  Україну!
           Зима  сувора…

Зима  сувора….То  навмисно
Прийшла  так  рано,  нас  всіх  страшить
Принесла  холод  і    в  намисто
Вдягла  дерева.  Зникла    блакить…
Повсюди  сипле    чари  білі  
Пух  і  пір`їнки….    В  снігу  стежки
Вітер    завіє….Несе  хвилі
Золоті  й    сріблі…  Я  залюбки
Порину  з  ними  в  казковий  світ
На  серці  тепло,  хоч    лід  іскрить
Ловлю  очима  зими  блискіт
Душа  радіє…  Щаслива  мить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816030
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряче серце й почуття

А  за  вікном  летить  сніжок
І  нічка  з  місяцем  радіє.
На  річці  сріблом  вкривсь  місток,
Він  про  закоханих  так  мріє.

З  тобою  при́йдем  ми  туди,
Зігрієш  ти  мої  долоні.
Там  наші  лишаться  сліди
І  пульсувати  будуть  скроні.

Гаряче  серце  й  почуття,
Нас  грітимуть  в  зимовий  вечір.
І  лишиться  на  все  життя,
Твій  дотик,  що  лягав  на  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815960
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Знов Україна стогне у вогні

Спішать  літа  і  лет  їх  не  спинити…
Знов  Україна  стогне  у  вогні  –
Не  хоче  під  російським  стягом  жити  –
За  волю  віддає  своїх  синів.

Горить  земля  й  людські  згорають  мрії,
Ростуть  хрести  під  стогін  матерів,
Й  летить  молитва  Пресвятій    Марії
Від  матері,  в  якої  син  згорів.

Й  сльоза  дитяча  кропить  нишком  землю,
Яку  татусь  узявся  захистить…
Це  з  неї  проростуть  надійні  зерна,
Що  перемозі  вимостять  мости.
1.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815923
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Донецьк і Львів – одна земля

Війна  і  люди…  Скільки  світ  стоїть,
Він  визнає  скоріш  не  розум  –  силу.
В  історії  нема  таких  століть,
Щоб  матері  в  журбі  не  голосили.

Держави,  як  і  люди,  втратять  все:
Багатство,  землі,  найстрашніш,  як  гідність  –
А  головне,  втрачається  лице
Того,  хто  не  шанує    душу  й  вірність
Лиш  мрію  не  можливо  відібрать  –
Вона  в  клітинці  кожній  тіла  й  мозку.
Я  ж  вірю,  що  закінчиться  розбрат,
Адже  зі  свіч  стекло  вже  стільки  воску!
І  зрозуміє  скоро  наш  Донбас:
Від  Раші  марно  раю  виглядати.
Закінчився  випробування  час.
Вставаймо  разом,  відсіч  щоби  дати
Отим,  хто  в  землі  наші  «заблукав»,
На  дітях  наших  «бабки»  заробляє.
Ми  зможемо,  нехай  це  не  ляка!
Донецьк  і  Львів  –  це  все  одна  земля  є.
Однакові  і  сльози  в  матерів,
І  мозолі  однакові,  і  муки.
Одна  біда  прийшла  –  не  з-за  морів  –
«Вчорашній  брат»  нам  знову  в’яже  руки.
1.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815921
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Олекса Удайко

СВАВІЛЛЯ ЗИМИ

     [i]Зима,  
                         вона  і  є  
                         ЗИМА...
                                               Як  даність...
                                               Але  ж.........                                                  [/i]

[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима  скувала    чаяння  і  думи,
і  вибору  нема  у  човганні    віків:
понабивали  люттю  свої  суми
ті  товстосуми  від  чоловіків…

Адмінресурс  свій  шле  пора  негожа  
у  вибір  судеб,    ходини  планет…
А  де  ж  твоє  святе  свавілля,  Боже,
щоб  дати  світу  інший  
                                                             –  правий  –
                                                                                             лет?

Усе  живе,  усе  –  по    горизонти  –
скував  наразі  невловимий  лід…
Шаблюку  нам  би  вітрюгана-гонти,
залізти  щоб  габу  льодову  під!..

Та  Божим  словом  Лід  свої  ракети
«освячує»,  що  мають  не  весну
за  ціль  –    тримають  парапети
зими  всесвітньої…  
І  на  кону  –

отой  в  природі    Гай-світопорядок,
що  душі  наші  змерзлі  холодить…

Дай  сили  нам,  о  Боже,  щоб    із    Аду    
звільнить  весну...  
                                               А  з  нею  –  
                                                                           й    квітну  мить.[/color]
[/b]
1.12.  2018


Світлина  автора,  а    Шопен  –  ні,  але...
звучить  в  суголоссі  з  мелодикою  вірша[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


НАДЕЖДА М.

Життєві помилки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YqMJmgcHq3o[/youtube]
Заблукати   в  лісі...Це  -  не  страшно,
Вихід  із  становища  знайдеш.
Головне,  що  зробиш  ти  це  вчасно,
І  тоді  ти  там  не  пропадеш.

Заблукаєш  у  думках  -  невтішно,
Зможеш  наробити  помилок.
Тут  уже  тобі  не  буде  смішно,
Бо  життя  надасть  тобі  урок.

Заблукати  в  мріях...  Це  -  не  грішно.
У  житті  всі  мали  ці  гріхи.
Мрії  -  це  життя  у  нас  розкішне,
Легко  ми  знайдем  туди  шляхи.

Легко  розпізнать  де  друг,  де  ворог?
Ця  задача  надто  вже  складна.
Тут  думок  розкинеш  цілий  ворох,
Та  все  рівно  виходу  нема.

І  коли  в  житті  ти  обпечешся,
Не  залижеш  рану,  ніби  кіт.
Розуму,  можливо,  наберешся
І  відчуєш,  що  жорстокий  світ.

Тільки  б  у  житті  не  заблукати,
Думати:  на  те  й  є  голова.
Бо  на  поміч  нікого  гукати.
Хто  почує  тут  твої  слова?

-----------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815863
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Валентина Малая

ПРИЙШЛА, РОЗСИПАЛА, НАДУЛА

[color="#0400ff"][i][b]Прийшла,розсипала,надула,
Війнула  холодом  згори…
З  Морозом  щось  таке  утнула,
Хоч  говори-не  говори…

Заставила  усіх  принишкнуть
І  заховатись  у  шпарки…
Під  ковдри  теплі,мов  ті  миші…
Взяла  усіх  за  шкабарки…

Тварин  й  людей  захуґотіла
Приспала  ,морозно  усім
Зробила  все  так,як  схотіла…
Так  вчасно,не  передусім…

Ми  сидимо  біля  комину
Й  смакуємо  лимонний  чай.
І  зустрічаєм  зиму-днину
Приходь  до  нас  і  теж  стрічай!

01.12.2018р.[/color]

[color="#ff0000"]/  ВСІХ  ДРУЗІВ  ВІТАЮ  З  ПОЧАТКОМ  ЗИМИ!!!
НЕХАЙ  ВОНА  БУДЕ  МИРНОЮ,ВЕСЕЛОЮ,ЩАСЛИВОЮ!  /
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815862
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Ганна Верес

Лунає «кру» журливе з піднебесся

Лунає  «кру»  журливе  з  піднебесся  –
То  залишають  край  свій  журавлі,
Вони  на  крилах  літечко  понесли
Туди,  де  найтепліше  на  землі.
Під  ними  річки  голуба  підкова,
Лісів  моря  багряні  і  поля,
І  гори,  мов  казкові  терикони,
Їм  велетнів  нагадують  здаля.

Вода  дзеркалить,  казкою  упившись,
У  ній  пливуть  журавлики  й  хмарки,
І  хвилькою  автограф  вітер  пише  –
Такий  є  витвір  Божої  руки.
8.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815833
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Ганна Верес

Уп’яте ліг на землю листопад

Уп’яте  ліг  на  землю  листопад,
Й  останній  день,  що  сколихнув  півсвіту,
Коли  онуки  й  правнуки  УПА
Для  України  стали  дивним  цвітом.
Вони  прийшли  сказати  своє  «ні!»
Злодійській  і  продажній  бувшій  владі…
Їх  стогін  під  кийками  беркутні
Підняв  столицю.    Проти  слуг  тих  клятих.
Народ  устав  за  скривджених  дітей,
Щоб  вибороть  своє  одвічне  право
Буть  вільними.  Ця  боротьба  ще  йде.
Донецьке  небо  у  війни  загравах.
Знов  листопад  нам  пам’ять  розпина,
Чи  ж  маєм  те,  за  що  тоді  повстали?
Чи  буде  нами  виграна  війна?
Чи  дух  не  підведе  й  мечі  зі  сталі?
30.11.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815830
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


I.Teрен

Іхтамнєтові лімерики

***
А  на  Азов  наклали  ВЕТО,
бо  там  усюди  ІХТАМНЄТИ.
І  Путя  рад,
що  чути  мат
на  всю  околицю  планети.

***
А  у  затоці  Таврії  сюжет
показує,  що  є  ще  ІХТАМНЄТ.
І  як  не  одягни  –  
бодаються  вони,  
як  у  «Нові  ворота»*  барани.

***
А  в  наших  на  кону
три  антилопи  гну
і  перемога  партії  ґаранта.  
Дитячий  мат  поставив  барану!  
Та  не  йому  виковуються  ґрати.

***
А  на  переправі  тай  немає  броду.  
«Три  кольори  мої,  три  кольори».  
І  додалося  три
до  операцій  «ы».  
І  є  чим  утішатися  народу.  

***
А  у  Криму  закінчується  гра  
і  має  бути  скорою  розправа,  
за  те,  що  на  ура
здалися  за  Петра
і  дяді  Вові  не  лишили  слави.  

***
А  у  Керчі  ось-ось  потоне  міст.
Ну  і  яка,  гадаєте,  причина?  
А  Україна  
буде  винна,
як  міжнародний  терорист.

*  –  найменування  протараненого  українського  катера

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815824
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Лилея

Любовь - защищает… (эссе)

                                               Эссе

Любовь  -  защищает..
Своим  Светом!
Там,  где  Свет  -  не  проникает  тьма...
Поэтому,  чтоб  не  допустить  тьмы  -
Люблю  ещё  сильней!
Направляю  свои  Лучики  
В  самые  сокровенные  места...глубоко...
Пусть  эта  Любовь  окутывает  и  охраняет!
Когда  посылаю  много  Любви  -
Понимаю...Она  не  иссякнет...
А  прибывает  с  каждым  разом
Всё  больше  и  больше...
Феномен...
На  энергетическом  уровне  -  
Она  -  бесконечна!
Поэтому  расскрываюсь    в  Любви!

Любовь!
Спаси  и  сохрани!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815664
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 01.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2018


Леся Утриско

Та він іще дитина

Чого  ж  ти,  смутку,  душу  рвеш?
Зомліла  цвіт-  калина.
Ох,  де  ж  ти,  радосте,  живеш?
Ридає  ніч  та  днина.

І  десь  ридає  криком  птах,
А  десь  вмліває  мати,
Гуляє  недруг,  клятий  враг
І  смерть  несе  до  хати.

Твій  син,  Вкраїно,  у  землі  -  
А  інший  у  полоні.
Розтоптана...  в  чорнезній  млі,
Та  ще  жива  у  лоні.

Ще  дихаєш...  вогнем  й  мечем,
Шматована  катами.
З  душі,  мій  Боже,  вирви  щем  -
Дай  радості  для  мами.  

Що  нині  мліє  в  молитвах  -
Врятуй  її  Ти  сина,
Слова  застигли  на  вустах:
-  Та  він  іще  дитина...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815706
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ганна Верес

Наше сьогодні

Митців  багато  пише  про  природу,
Й  нема  у  цьому  їхньої  вини.
Мені  ж  болить-пече  доля  народу,
Як  і  яким  він  вийде  із  війни.

У  серце  часто    стукає  тривога,
І  щему  маю  повен  глек  душі,
Чом  рвуться  злодії  до  нашого  порогу,
А  ще  ж  були  недавно  не  чужі.

Таке  наше  хвилююче  сьогодні  –
Моменти  істини,  чи  нація  жива,
Чи  дух  її  не  вмер  в  роки  голодні,
Бо  ж  нації  без  духу  не  бува.

Лягає  час  на  плечі  України,
Лишаючи  на  них  своє  тавро…
Не  раз  –  не  два  вставала  із  руїни,
Червоно-чорний  перейшла  терор.

І  втрачено  багато,  і  здобуто,
Але  ж  безболісним  не  може  бути  гарт,
Не  має  права  нація  забути
Отих,  хто  дух  надійно  зберігав.
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815670
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я запізнилась

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє,
Лиш  блискавичним  розчерком  майнула.
І  швидко  проросла,  мов  гілочка  осини,
Роки  кувала  ще  мені  зозуля.

Я  твого  берегла  тепла  німий  окраєць,
І  вечір  погляду,  очей  зізнання,
І  прагнення  сліпе,  і  недоречні  рамки,
Що  так  тримали  в  обрисах  серпанку.

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє.
Моє  ж,  здавалось,  розцвітало  квітом.
Все  ж  наздогнала  восени  під  небом  сірим,
А  листя  облітало  вже  із  віття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Ганна Верес

Сон

Не  ворон  чорний  понад  бором  кряче  –
Ридає  мами  вирвана  душа,
А  біля  тіла  неньки  хлопчик  плаче,
Тоді  як  білий  світ  вона  лиша.

«Матусю,»  –  торса  хлопчик  її  груди,
Вже  захололі…  Тіло  –  без  життя…
Дитя  те  сподівалось:  маму  збудить,
Хоча  й  не  розуміло  до  пуття,
Що  відбувалося  тоді  навколо  нього…
Жахалось  небо  й  падало  униз,
Бо  горя  втримать  не  могло  земного
Й  прохало  долю:  «Досить,  схаменись!»  

А  матінки  душа  крик  сина  чує
Й  спішить  увись,  аби  допомогти:
«Чекай,  поки  до  Бога  долечу  я,
Проситиму,  щоб  вижив  край  і  ти!»

Синочок  упізнав  матусин  голос
І  змовк  нарешті.  Підкорився  сну.
Він  розумів,  яке  то  горе  –  голод,
І  бачив  сон  про  хлібець  і  весну…
25.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815575
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ганна Верес

Лягає осінь золотом на плечі

Лягає  осінь  золотом  на  плечі
І  чути  листя  тихий  шепіт:  «Шур-р-р!»
Ще  не  спустився  у  долину  вечір,
А  я  ще  день  затриматись  прошу,
Щоби  помилуватися  на  коси
Беріз  і  верб.  Лежить  стара  трава.
У  неї  колір  стиглого  колосся.
Вона  схололу  землю  зігріва.
Та  день  я  не  вблагала.  Сутеніє.
Дерева,  ніби  привиди,  й  кущі.
І  далечінь  в  очах  моїх  марніє,
Передає  свій  настрій  і  душі.
14.11.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815579
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Микола Карпець))

Золото, золото, золото

[b]«Золото,  золото,  золото»[/b]

Золото,  золото,  золото  –
Падають  зверху  листки
Небо  неначе  розколото
Й  сиплються  сонця  частки

Колір  у  кожного  власний  –
 Вам  не  знайти  повний  збіг
Ну  до  чого  ж  вони  класні
Падають  в  танці  до  ніг
   
Кожний  листочок  по-своєму
Світлий,  красивий,  пригожий
Майстром  він  літом  нам  скроєний
З  сонця  частинкою  схожий

Завтра  намочить  їх  дощик
Вкриє  упавши  все  сніг
Намалювати  художник
Їх  лиш  довірить  весні

Ну  а  сьогодні  –  кружляють
В  вальсі  з  легким  вітерцем
І  шелестять-розмовляють
З  небом,  чи  може  й  з  Творцем

Радують  око  прохожих
Мам  і  бабусь  із  дітьми
Захист  від  днів  це  негожих
Слякоті,  хмар  і  пітьми
12.10.18  М.К.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815553
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У казку нестимуть вітрила

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  до  мене,  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обійми  мене  ти  пригорнеш  до  себе,
Зима  закружляє  у  парі  із  небом.

З  тобою  ми  поруч,  а  з  нами  наш  вечір,
Торкаються  руки,  лягають  на  плечі.
Мов  лебеді  білі  піднімуть  на  крила,
У  казку  з  тобою  нестимуть  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Зоя Журавка

ЯКБИ НЕ ВІЙНА

Тремтить  маленьке  ластів’ятко,
а  ворон  кряче  на  полях,
де  мало  б,  визріти  зернятко
в  добірних  стиглих  колосках.
Де  мали  б  розквітати  квіти,
встеляти  споришем  стежки,
народжуватись  і  зростати  діти,
впізнати  хліба  українського  смаки.
Плодитись  мали  б  дикі  звірі,
пташки  співати  на  гілках
 і  голуби  кружляти  в  мирі,
де  щемна  пісня  солов’я.
Якби  ж  не  ця  війна  проклята,
якби  ж  не  ворон  і  не  смерть,
не  плакали  -  сміялися    б  дівчата,
та  їх  надії  розтоптали  вщерть.
О  матінко  моя!  Моя  Вкраїно!
Тебе  шматують  на  куски,  
і  кровоточить  твоє  тіло.
Не  голуби  літають,  а  круки.
Та  вірю  я,  прийде  година,
розквітнуть  квіти  у  житах,
добра  в  серцях  дозріють  зерна,
болючі  рани  згояться  в  бинтах.
Війни  затихнуть  буревії,
всміхнеться  сонечко  з-  за  хмар-
І  полетять  птахи  у  вирій,
Крильми  розвіють  цей  туман.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815452
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Холодно

Холодно,  так  холодно  мені,
Безлад  у  душі  і  у  країні,
Оптимізм  десь  глибоко  на  дні,
І  надії  жевріють  в  руїні.

Так  самотньо,  хоч  сиди  і  плач,
Тіні  за  вікном  рахуй  колючі,
Зорі  в  небі  поглядом  познач,
Чи  оглянь  великі,  сніжні  кручі.

З  дня  у  день  рутинний  часохід,
З  дня  у  день  одні  і  ті  ж  проблеми,
Стрімкий  час  –  як  птаха  у  політ,
Забирає  в  вирій  з  віршів  теми.

За  півночі  важко  так  заснуть,
Вже  будильник  ранок  калатає,
Щоби  знов  шукать  життєву  суть,
В  просторі,  в  якім  її  немає.

27.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815473
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ганна Верес

Коли струна осіння забринить

Коли  струна  осіння  забринить,
А  сіроокі  дні  залистопадять,
Озимина,  мов  рута,  заврунить,
Готова  до  весни  під  снігом  спати.

Тоді  скупіє  сонечко  теплом,
Дощі  землі  води  наллють  у  жмені,
У  ліс  загляне  вітер-бурелом,
Обувши  ноги  в  чарівні  стремЕна.

Коли  ж  почне  дерева  вивертать,
Поставить  на  ребро  чорні  сплетіння.
То  дощ  на  них,  то  сонце  прогляда,
Цілуючи  обмите  ним  коріння.

Змарніють  лісосмуги  –  край  полів,
Бо  на  плечах  –  важке  осіннє  небо,
Опустять  довгі  коси  до  землі
Заплакані,  ледь  пожовтілі  верби.
2.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815357
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Ганна Верес

Розлилося горе морем

Щодня  ґвалтує  Україну  ворог:
Роки  –  на  суші,  вчора  –  й  на  воді…
І  розлилося  горе  наше  морем.
Не  просто  цій  зарадити  біді…

Європа  знов  підтримує  нас  словом,
Несміло  сварить  пальцем  США.
Кипить  вода  вкраїнського  Азову
Й  мого  народу  праведна  душа.

Адже  свобода  –  ось  вона,  жадана,
Іще  у  наших  тішиться  руках…
За  неї  кров  сьогоднішня  й  прадавня
Героїв  ллється  і  лилась  в  віках.

Тож  перед  пам’яттю  борців  за  світлу  долю
Ми  не  клястися  маєм  –  інший  час…
Зберігши  гідність,  встаньмо  всі  за  волю,
За  наш  Азов  і  скривджений  Донбас!
26.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815355
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

Не буду кричати про тебе….

Не  буду  кричати  про  тебе,  моя  зачарована,
Така  неповторна  і  рідна,  колиско  моя,
Молитимусь  тихо  твоєю  правічною  мовою,
Піснями  сповита,  єдина  у  світі  земля.

Тут  небо  і  степ  обнялися  в  пориві  жагучому,
Пречисті  світанки  над  стомленим  полем  цвітуть,
Тут  голос  трембіти  блукає  карпатськими  кручами,
Ночами  Господь  викарбовує  зоряну  путь...

Грядеш  з  забуття,  кобзарями  твоїми  оспівана,
Воскресла  з  пожарищ-  смертей,  із  чужинських  обмов,
Тернисті  шляхи  торувала  з  високою  вірою
У  правду  одвічну  своїх  золотих  хоругов...

Високі  слова  не  промовлю,  моя  зачарована,
Така  неповторна  й  болюча,  -  мене  не  суди.
Лише  припаду  після  довгого  шляху,  згорьована,
До  чистої  тої  твоєї  живої  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814780
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Калинонька

Небесна Сотня ( до 5-ої річниці Революції Гідності)


     Небо  плакало  й  вмивалося  сльозами,
     І  світ  від  болю    й  туги  похмурнів.
     Летіли  душі  в  піднебесся  журавлями
     Сотні  найкращих  дочок  і  синів.

     Їх  душі  світлі  ,  праведні  і  чисті
     Злітали  в  небо  з  рідної  землі...
     Лишали  мрії  й  думи  заповітні
     За  вогник  Правди  ,  що  уже  горів.

     Вони  хотіли  ,  щоб  світив  він  ясно,
     Щоб  Воля  й  доля  в  рідному  краю...
     Й  за  те  злетіли  в  небеса  завчасно,
     Життя  віддавши  й  молодість  свою.
   
     Із  неба  журавленьки  споглядають,
     Щоб  їхня  кров  пролита  недарма.
     Стать  нас  з  колін  на  повен  зріст  благають,
     Щоб  край  розцвів  !  Свобода  ,  щоб  була!

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814709
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2018


Михайло Чир

Знов повернули час назад…

*  *  *
Знов  повернули  час  назад,
Не  в  літо,  в  зиму  повернули.
Надворі  плаче  листопад,
Ніби  про  нього  тут  забули.

Ще  лист  останній  не  опав,
Про  щось  ще  з  вітром  там  шепоче.
Чи  просто  час  ще  не  настав,
Чи  опадати  ще  не  хоче.

Вітри  ще  хмари  принесуть,
Дощі  з  снігами  закружляють,
Дерева  лист  свій  віддадуть,
На  тій  землі  хай  спочиває.

27.10.13  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814680
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Ганна Верес

Не одна згорить іще свіча

Не  дна  вже  сотня  в  небо  піднялась
За  землю  рідну  –  неньку  Україну,
Щоб  віковічна  мрія  всіх  збулась
І  не  жили  би  більше  на  колінах.

Із  волею  народ  щоб  повінчавсь
І  не  на  день  чи  два  –  уже  навіки,
Хоч  не  одна  згорить  іще  свіча
Й  юнак  завчасно  стане  чоловіком,
Щоб  Україна  врешті  відбулась
Як  незалежна  правова  держава,
Не  втрапила  аби  вона  в  колапс,
І  землю  рідну  діти  не  лишали.

Тих  жертвами  не  варто  називать,
Хто  є  герої  –  вибір  їх  свідомий,
І  зброя  їхня  –  не  палкі  слова,
А  дії  з  допомогою  фантомів.
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814677
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Ганна Верес

Молюсь за тебе, нене Україно

Молюсь  за  тебе,  нене  Україно,
В  усіх  соборах  і  усіх  церквах,
Луною  голос  мій  до  Бога  лине:
«Спини  війну,  що  почала  Москва.
Спини  її  правителів  жорстокість,
Любов’ю  кожне  серце  запали,
Спини  крові  невинної  потоки,
Бо  ж  гинуть  наші  діти  –  не  пани.

Молюсь  за  тебе  я  і  наодинці,
Увечері  молюся  і  зрання,
Якщо  не  мудрості,  дай  розуму  ординцям,
Що  їх  Лихий  на  цю  війну  найняв.
Молюся  я  за  славних  наших  воїв,
Щоби  Всевишній  їм  життя  зберіг,
Нащадки  їхні  щоб  не  знали  воєн,
І  тільки  друзів  їх  стрічав  поріг!»
14.10.2018.о).

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814674
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


НАДЕЖДА М.

Зимові розваги

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA[/youtube]

Ніби  осінь  ще  надворі.  Ні!  Дивлюсь  -  зима.
Це  вона  плете  узори  тихо,  крадькома.

Осінь  дивиться  з-під  лоба:  гарний  має  хист.
Неповторна  ця  оздоба,  так  прикрасить  лист.

Лист  опалий  й  собі  думав:  буде  до  лиця?
Але  потім  передумав,  засмутив  творця.

Що  отут  придумать  краще,  догодить  кому.?
Зима,  звісно,  не  ледача,  зробить  до  смаку.

Знов  мудрує  витинанки,  прикраша  гілки.
Працювала  до  світанку.  Знову  помилки,

Прилетів  холодний  вітер,позбивав  красу.
В  мої  коси  кинув  бісер  і  розплів  косу..

Осінь  з  заздістю  дивилась.Що  ж  вона  могла?
І  в  здогадках  все  губилась.  Позбулася  зла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814604
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Леся Утриско

Роки вирішують за нас

Запахло  в  хаті  знов  Різдвом  -
Різдвом  із  снігом  -  вічним  снігом,
Була  мені  святим  гніздом  -
Моім  життям  -  дитячим  сміхом.  
Все  ніби  вчора...  та  куди
Поділись  ті  роки  блаженства?
За  обрій  всілись  назавжди  -
В  нім  подались  у  вирій  серця.
У  вирій  раю,  та  у  нім
Знов  двері  рипнули  до  хати,
У  моїм  задумі  німім,
Дитям  в  колисці  ляжу  спати.
Відчую  ласку  та  тепло...
Матусі  руки  на  голівці:
-  Ох,  як  давно  це  все  було!
Думки  заплутались,  мов  вівці.
На  лаву  сяду  у  кутку:
Все  ж  та  ряднина  -  купа  років,
На  повні  груди  зачерпну
Знов  рідний  запах...  тишу  кроків.
Виймає  мама  хліб  з  печі  -
До  смерті  буду  пам’ятати,
Той  смак  його,  та  калачі  -
Вернути  б  все  на  мить  до  хати.
Ту  дивну  струцлю*  на  столі,
На  світлім  вишитім  обрусі  -
Мій  вічний  рай  на  цій  землі
І  я  у  нім  -  в  святій  спокусі.
Стара  макітра  й  макогін  
Благають  меду  й  жменю  маку  -
В  душі  відчула  знову  дзвін
І  смак  кутІ  і  запах  злаку.  
Та  все  розплило,  мов  міраж:
Роки  приспали  у  хатині.
Життя  вирішує  за  нас,
Лишивши  спогад,  світлий,  нині...

Струцля  -  плетений  солодкий  хліб,  посипаний  маком  ,  який  все  Різдво  лежав  на  столі.  Після  свят  його  розмочували  в  парному  молоці  і  смакували.  

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814580
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти нашепотіла про кохання

Ти  нашепотіла  осінь  про  кохання,
Ранок  вередливий  доторкнувся  губ.
Я  прокинулась  з  тобою  на  світанні
І  зраділа,  що  не  буде  більш  розлук.

Твій  блакитний  погляд,  мов  відтінок  неба,
Усмішка  для  мене,  сонячне  тепло.
Як  могла  я  бути,  довго  так  без  тебе?
Зустріч  із  тобою  -  осені  крило.

Я  тепер  щаслива  у  осінню  пору,
Бо  вона  для  мене,  загадкова  мить.
Нас  єднає  щастя  і  в  душі  не  коле,
Серце  б'ється  дзвінко  -  більше  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814514
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Ганна Верес

Бігла життєва стежина

Йду  по  життєвій  стежині,
Ноги  колю  у  стерні,
Хоч  не  вдова  я  –  дружина,
Та  в  лабіринті  складнім.
В  вишивках  сивої  долі
Стежка  тікала  з-під  ніг,
Десь  надважка,  невідома,
Десь,  мов  розпатланий  сніг.

Не  здобула  собі  злата,
Не  підкорила  висот,
Лиш  натрудила  крилята.
Душу  поранив  осот.
Та  розцвіли  перевесла,
Мов  у  чарівному  сні,
Осені,  зими  і  весни
Переливались  в  пісні.
21.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814508
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Новоградець

Київська гроза

Травневою  грозою  над  бульваром
Ти  раптом  нагадаєш  про  cебе  -
Ти  йшла,  пливла  метеликом,  а  хмари
Затягували  небо  голубе.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  місто  обезлюдніло  при  зливі
І  дощ  ішов  завісою  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Під  блискавки  бредучи  по  воді.

Ще  тепла  під  сирими  небесами,
Паруюча  під  шквалом  грозовим,
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Valentyna_S

Плаче осінь мокрим листопадом…

Знов  плаче  осінь  мокрим  листопадом.
Відлуння  стихло  бабиного  літа.
Не  хочеться  сміятись  до  упаду,
Не  зможуть  й    світлі  споминки  зцілити.

Покірно  осені  стоптую  стерню,
Уже  й  зима  не  проти  увірватись.
Життя  напружилось  в  скрипкову  струну,
Та  легко  та́к  не  хочеться  здаватись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814384
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Леся Утриско

Любов та гріх

Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові,
Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв.

Заректися  стражданням,  боліти  розп’яттям  Христовим,
Напиватися  з  чаші  мільйонних  небесних  зірок,
І  відчути  тепло,  і  священний,  
той  доторк  любові,
І  згубитись  між  рим,  та  словесних  загадок  книжок.  

Віднайти  в  собі  гріх,  бо  безгрішшя  розп’яте  віками,
Серед  тисячі  слів  погасити  ненависть  людську,
Притупити  б  весь  біль,  схоронити  святими  руками,
Із  наперстків  любові  хрестити  жагу  нелюдську.

Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв:
Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814315
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Світлана Вітер

Троянди

Згадалися  мені  з  дитячих  літ
В  саду  троянди,  що  садив  мій  дід.
Яких  лишень  сортів  там  не  було,
Усе  подвір’я  дідове  цвіло.

Я  бігала  малою  між  кущів,
Купалась  в  росах  лагідних  дощів.
І  кожен  кущ  чиплявся  за  рукав,
Заглядав  в  очі  і  не  відпускав.

Ставав  хмільним  увесь  вишневий  сад,
Вдихаючи  солодкий  аромат.
Від  сили  вітру  між  отих  красунь
Дзвеніла  радість  розсипом  відлунь.

А  дід  до  себе  квіти  пригортав,
До  них  слова  з  любов’ю  промовляв.
І  прикрашали  ніжні  пелюстки
Життя  складного  дідові  роки.

Та  раптом  у  підступний  долі  час
Дідусь  навіки  відійшов  від  нас.
І  неймовірне  сталося  в  саду.
Відчули  квіти  серцем  ту  біду.

Схилили  низько  голови  з  жалю
Без  дідового  тихого  «люблю».
Як  сонце  потяглось  до  небокраю
Пішли  за  дідом  стежкою  до  раю.

З  тих  пір  в  руках  тримаючи  букет,
Приходить  в  спогад  рідний  силует
Троянд  розкішних  бархатне  чоло
Нагадує  про  дідове  тепло.

І  пам’ятати  нам  дає  про  те,
Що  там  де  є  любов  -  усе  цвіте.
Хоч  на  якому  б  ти  не  ріс  стеблі,
Краса  душі  –  найвища  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814098
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ганна Верес

Осені рука

Усюди  осені  вже  трудиться  рука:
У  лісі,  в  полі,  навіть  на  болоті.
Їй  до  роботи  зараз  не  звикать:
Купає  віти  в  першій  позолоті.

У  неї  особливий  і  мольберт,
Де  кольори  в  гармонії  злилися.
В  болоті  жаб’ячий  закінчився  концерт.
Краплинки  літа  допиває  листя.

Радіє  око  щедрим  врожаям
Картоплі,  помідорів,  кукурудзи,
Котра  під  сонцем  літо  прожила.
Зненацька  осінь  розбудила  й  музу.
9.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814066
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Леся Утриско

У чім твій гріх

Вдивляюсь  в  очі:  -  Мамо,  мамо
Чужа...  та  жалю  повний  міх,
Чого  життя  у  тебе  вкрали?
У  чім,  рідненька,  маєш  гріх?  
Тебе  б  сьогодні  милувати,
Аби  відчула  смак  життя
І  колисати...  колисати,
Як  те,  маленьке  немовля.
Віджито  стільки,  скільки  праці,
Та  скільки  смутку  на  лиці,
Життя  твоє  пройшло  на  грядці,
Та  тихо  сплило  по  ріці.
Це  все  матусю,  що  зосталось:
Шматок  ряднини  та  часник,
Коли  ж  такого  дочекалась,  
Нехай  би  світ  фальшивий  зник.
О,  Боже,  скільки  їх,  таких,
Без  кусня  хліба,  без  води...
Спивають  чашу  днів  гірких  -
Охорони  їх  від  біди.  
У  чім,  скажи,  їх,  Боже,  гріх?  
За  що  ж  бо  їм  така  провина?
Дай  же  на  старості  потіх  -
Дай,  Боже,  їм  погожу  днину...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814017
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Ганна Верес

Ми навіть мертві не здаємо волі


Зі  сходу  знов  тривожна  новина

Й  рясніє  небо  душами  убитих…

Кипить  Донбас…  Йде  5-ий  рік  війна

І  забирає  тих,  що  мають  жити.


Кричить  земля  і  мліють  матері:

Одна  –  стрічає,  інші  –  проводжають…

Впилось  печаллю  сонце  угорі  –

Навіть  його  статистика  вражає.


Допоки  ж  буде  Каїна  рука

Творить  свою  підступну  чорну  справу?

Чи  доля  українців  є  така:

За  волю  умирать  в  обіймах  слави?


Омита  кровію  не  одного  з  століть

Вона  таки  край  покладе  сваволі!

Запам’ятати  мають  москалі:

Ми  навіть  мертві  не  здаємо  волі!
11.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ніна Незламна

І чай вечорами…

Нехай  все  буде…  Так,  як  є  між  нами
Осінь  сповила  в  сіреньку  ряднину
Ми  тільки  удвох…І  чай  вечорами
Пахучий  запах  сповнив  порожнину…
Тікає  смуток    в  пічку  із  дрОвами
Вогонь  палає,  хвилясті  язики
Як  феєрверки..  З  ясними  смугами
Знов  будоражать  потаємні  думки…
Вітер  шмагає…  Дощ  стукав  по  шибці
Погляди  ніжні….    Супокій    панує
Лиш  веселиться,  вирує  в  грубці
Спогад  бурхливий  із  димом  воскує….

                                                                         13.11.2018р                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813824
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


СЕЛЮК

ПІСНЯ ПРО ОЛЮ

Пр:  Ольга,  Оля,  Олечка,  Олюня  -
Квітка  подарована  життям.
Ти  красива,  хоч  уже  бабуня,
Найрідніша  серцю    –  це  затям!

Виростають  крила  лебедині,
Чути,  тихий  Світязя  прибій.
Хвилі  б’ють  вітрами  в  берег  синій,
Лист  мете,  неначе  сніговій.
Пр.
Тільки  сосни  не  скидають  зелень,
Наче  в  гості  знов  прийшла  весна.
Проте  осінь  в  нас  без  застережень,
Шурхотить  і  знову  тишина.
Пр.
Ти,  кохана  осені  не  бійся,
Забуяє  ще  не  раз  весна.
У  обіймах  люблячих  зігрійся,
Хай  святково  забринить  струна.
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813783
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Астрофічний вірш.

Астрофічний  вірш  (грецък.  astrophos  —  безстрофовий)  —  нерівноскладовий  вірш,  у  якому  відсутнє  симетричне  членування  на  строфи,  рядки  вільно  переходять  від  чотиривірша  у  двовірш  тощо,  посилюючи  розмаїття  інтонаційно-синтаксичних  структур,  сприяючи  увиразненню  поетичного  мовлення.  

Як  різновид  акцентного  вірша  декламаційного  типу,  він  добре  відомий  українській  поетичній  класиці  (“Сон”,  “Кавказ”  Т.Шевченка;  “Чого  являєшся  мені…”  І.Франка;  “Моє  кохання”,  “Шукачам  щастя”,  “Павзи”  М.Семенка  та  ін.),  набуваючи  найокресленішого  вигляду  у  творчості  П.Тичини  (“Плуг”,  “Вітер  з  України”,  “Похорон  друга”).

Астрофічний  вірш  —    вірш  народних  голосінь,  дум  і  поодиноких  старовинних  обрядових  (колядок,  весільних),  історичних  та  баладних  пісень.  На  відміну  від  рівноскладового  із  симетричним  розміщенням  частин  (колін)  у  строфі  пісенного  вірша,  нерівноскладовий  вірш  має  різну  кількість  складів  у  рядку  без  повторення  будь-якої  ритмічної  схеми,  без  усталеного  порядку  римування,  поділу  на  строфи  (куплети).  Якщо  в  піснях  кожна  строфа  має  однакову  ритмічну  будову  та  мелодію  і  мелодія  диктує  ритмічну  схему  (у  голосіннях,  думах  та  ін.  речитативних  творах),  то  ритм  співаної  декламації  пристосовується  до  вимог  відповідного  тексту,  до  його  нерівномірних  віршів.  У  таких  творах  можна  виділити  тільки  певні  більші  чи  менші  групи  рядків  —  тиради,  періоди,  об'єднані  певною  смисловою  завершеністю  і  просто  фізіологічно  придатні  для  виголошення  одним  подихом,  як  оця  тирада  з  "Думи  про  втечу  трьох  братів  з  Азова":

Кількість  складів:

Ой  то  менший  брат,  піший  піхотинець,  11
За  кінними  братами  вганяє,  10
Гей,  на  троє  корінє,  8
На  біле  каміне  6
Та  ноги  побиває,  7
Кров  сліди  заливає,  7
Пісок  рани  засипає,  8
А  все  братів  кінних  доганяє  10

Всі  тиради  (періоди)  різні  за  структурою.  Це  дає  виконавцю  змогу  кожен  раз  імпровізувати.  Ф.  Колесса  твердить,  що  форма  таких  речитативних  творів  дуже  давня,  що  вона  старша  від  їхнього  змісту.
В  поезії  Шевченка  А.в.  відіграє  помітну  роль.  Астрофізм  —  властивість  лірики  Шевченка,  яскрава  прикмета  панування  у  ній  вільної  стихії.  Переважна  більшість  його  поем  скомпонована  нерівними  строфами  (строфоїдами);  лише  кілька  невеликих  ліро-епічних  творів  або  їх  фрагменти  астрофічні  (зокрема,  вірш  баладного  типу  “Чума”  —  перша  його  половина,  написана  4-стопним  ямбом).
Своєрідною  перехідною  формою  між  строфічним  і  астрофічним  віршем  можна  вважати  графічно  не  розчленований  на  катрени  або  дистихи  14-складовий  вірш  з  характерною  для  нього  схемою  римування  хАхА...  на  відміну  від  народного  зразка  з  його  куплетною  завершеністю  (наприклад,  “Заворожи  мені,  волхве”,  “Давидові  псалми»  —  всі  вірші  циклу,  крім  переспіву  псалма  81,  “Між  царями-судіями”;  “Як  умру,  то  поховайте”  та  ін.).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813812
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Валентина Малая

НЕМА НАРОДУ Ж БО БЕЗ МОВИ

[color="#4d00ff"][i][b]
Нажаль,обрусено  людей  багато,
хоча  за  документом-  українці...
...усіх  їх  треба  обійняти...
І...ЛІКУВАТИ  ПООДИНЦІ...

Щоб  мова  наша  забриніла,
І  полилась,і  утвердилась!
Заструменіла  й  зарясніла!
І  пробудилась  й  відродилась!

Тече  по  жилах  Україна,
І  в  мізках  хай  вона  гніздиться,
Рідненька  мова  солов'їна...
Нехай    на  ній  усе  нам  сниться!

Нема  народу  ж  бо  без  мови,
Прийди  до  тями,  простолюде!
Віддаймо  «язика»  Московії…
Хай  їхнє  їм  назавжди  буде!

І,що  такеє…сірий  суржик?
То  ніби    борщ  із  киселями,
То  ніби  непришитий  ґудзик
А  чи  відходи  з  помиЯми…

Так  в  мізках  хай  вона  гніздиться,
Рідненька  мова  солов'їна!
Нехай    на  ній  усе  нам  сниться!
Й  Тече  по  жилах  Україна!

14.11.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813771
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Леся Утриско

Одинока хата

Ступила  старість  на  поріг  -
Людьми  забута  й  Богом,
Одна,  із  тисячі  доріг
Розхристана  за  рогом.
Торкаєш  двері,  що  думки
Повернуть  у  дитинство,
В  загаті  вицвілі  роки,
У  вікнах  материнство.
Старі  понурі  явори
Скрегочуть  стоголоссям,
Відлуння  сміху  дітвори  
Заплуталось  в  волоссі.
В  протухлім  листі  кукуруз,
На  чорнім  всілім  ґанку,
Старезний  комин,  мов  гарбуз  
Одягнений  в  фіранку.
Із  снігу  й  смутку  за  життям,
За  смуглим  смаком  диму,
За  кропивами  та  гіллям,
Що  колихали  днину.  
Живу  та  Божу...  все  було:
І  жарт,  і  радість  й  смуток,
Все  відцвіло,  все  відплило  -
Зібралося  все  в  жмуток.
У  жмуток  старості  й  тривог,
У  посивілі  роки,
Самотність  всілась  на  горбок  -
Людські  приспала  кроки...
О  скільки  їх,  людських  доріг?
Домівок  у  загатах?
В  туманах  скований  поріг
І  одинока  хата...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813638
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

ЛИСТОПАД

Цей  листопад  -  останні  схлипи  осені;
Скупий  промінчик  сонця  -  невпопад.
Холоне  світ,  німіє  заворожено  -  
Вступає  в  душу  долі  листопад.

Яріє  кущ  тривогою  калиново,
Вітри  пожовклі  спогади  несуть,
І  привиди-тумани  над  долиною  -  
Тих  сумнівів  осінніх  каламуть.

ОдвЕснилося  і  відлітувАлося,
Той  листопад  -  передчуття  зими,
Не  відлюбилося  ж,  не  відсміялося,
Черлена  осінь  стелить  килими...

Над  світом  небо  заясніло  просинню,
Цвів  кольорів  злотистий  водоспад...
Торує    стежку      до  весни  -  від  осені
Холодний  місяць  долі  -  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813401
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тендітна квітка

О,  ці  троянди!  Ніжний,  дивний  запах,
У  росах  оксамитних  пелюстки.
Їх  плетиво  чаруюче  на  рамках,
Пурпурний  колір,  сонячні  квітки.

Красуня  серед  квітів,  королева,
Пора  осіння  не  псує  її.
Додолу  листя  скинули  дерева,
Ну  а  вона,  квітує  в  цій  порі.

Милується  красою  її  осінь,
Тендітна  квітка,  горда  на  стеблі.
Буває,  вітер  пелюстки  відносить,
Але  вона,  не  губиться  у  млі...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812848
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Горбаль Василь

Воля

Ой  як  ясно  сонце  сходить  у  безкрайнім  полі,
Рідні  браття  українці  не  віддайте  волі!
Бо  без  волі  України  більше  вже  не  буде,  
А  без  неї  українці  ми  лиш  просто  люди.

Краще  вмерти  українцем  в  боротьбі  за  волю!
Ніж  рабом  життя  прожити  у  чужій  неволі.
Бо  Вкраїна  наша  мати  і  ми  маєм  знати,
Що  продати  її  легко,  важко  лиш  придбати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812765
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Lana P.

ВИШИЙ, ЛИСТОЧКУ…

Виший,  листочку,  бабине  літо
Хмурої  осені,  на  полотні.
Вигаптуй  шовком  дні  розмаїто
На  прохолодно-імлистій  канві.

Хай  павутинка  буде  за  нитку.
Голку  візьми  у  колючих  зірок.
Між  самоцвітів  витни  лелітку
І  заплети  в  променистий  моток.

Вільною  гладдю  тіш  у  багрянці  —
Стільки  в  тобі  таємничих  принад!
Снуй  позолоту  вихром  у  танці  —
Вимереж  стежку  до  милого  в  сад.

У  бурштинах  оздоб  теплоднину,
В  сонцезагравах  скупай  оксамит.
Я  понесу  кохання  світлину  —
Спалахом  осені  хай  пломенить!      4/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812728
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ганна Верес

Чи ж біль з любов’ю можна поєднати?

Коли  у  сни  вривається  війна,
Що  вигнала  тебе  з  твоєї  хати,
Коли  у  тебе  цілиться  вона
І  ти  уже  не  в  сні  почав  стогнати,
То  є  твоє  сьогоднішнє  життя:
Вчорашній  «брат»  тебе  і  землю  топче,
Й  страждають  мати  і  її  дитя,
А  серце  біль,  мов  шашіль  древо,  точить.

Чому  війною  ти  прийшов  до  нас?
Чи  ж  біль  з  любов’ю  можна  поєднати?
Не  залікує  рани  ті  і  час…
А  може,  це  домовились  магнати
Цю  землю  опустошити  до  тла,
А  нас,  народ,  по  світу  розігнати?
О  доле,  як  погодитись  могла?
Чи  може  бути  та  спокійна  мати,
В  якої  діти  десь,  на  стороні,  
А  їй  же  так  потрібні  їхні  руки…
А  мо’,  стікають  кров’ю  у  війні?
Чому  землі  такі  послала  муки?

Та  так  уже  ведеться  у  житті:
Чергується  в  нім  чорне  і  червоне  –
Так,  будемо  трудитися-потіть,
І  про  свята  повідають  нам  дзвони.
Ще  житимемо  на  своїй  землі,
Прошитій  історичним  довгим  болем,
А  ті,  хто  проти  нас  іти  звелів,
Постануть  на  суді  всі  перед  Богом!
26.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812457
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Ганна Верес

Дивна пані-осінь

Чарівна  казка  сиплеться  згори…
То  тче  мережку  дивна  пані-осінь.
Сигнал  вона  дає  для  дітвори,
Що  клопітне  життя  шкільне  на  носі,
То  затяжним  умиється  дощем,
Бува,  й  пізньовеселкою  заграє,
Чи  вкриє  золотим  усе  дощем
Й  тоді  нема  чарівнішого  краю.  
3.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812455
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Олександр Обрій

БАНДЕРОЛЬ

Прийшла...  раптово  (доки  йшла  –  подерли,
пожужмили  –  та  не  пробита  бронь!)
від  Батька  і  натхненника  Бандери
важкенька,  чималенька  бандероль.  

Крізь  шал  десятиріч,  крізь  перепони,
крізь  терни  кдб  і  фсб,
крізь  хрип  Карпат  і  крики  териконів
прийшла,  аби  удзрів  у  ній  себе.

Прийшла.  З  очей  зняла  густий  серпанок.
Прийшла.  Мов  код  від  скриньки,  мов  пароль.