Ольга Калина: Вибране

Східний

Україну не здолати

                                                                             

Україну  не  здолати,
Кажу  зневіреним  усім,
Стоять  щитом  в  боях  солдати,
Батьки  позаду,  діти  й  дім.

Я  бачу,  бачу  переміни,
Поки  повільні,  не  стрімкі.
Когось  лякають  люті  ціни,
Нажаль,  ще  руки  є  липкі.

Та  ми  відходим  від  Росії,
Її  кайданів  і  мотуз
І  від  кремлівського  месії,
Упав  із  рук  краплений  туз.

Зробімо  український  вибір,
Брехливих  досить  уже  скреп,
Щоб  кожен  зміг  сказать  спасибі
За  похоронений  совдеп.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825817
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ганна Верес

Якщо ми – народ

Невже  треба  пройти  через  війну,  
Щоби  себе  відчути  українцем?
Чи  ж  мало  нас  москаль  ламав  і  гнув,
Що  не  вважаємо  його  чужинцем?

Хіба  не  нас  гноїв  у  таборах
Так  званий  «брат»  і  цілився  у…  груди?
Пора  вже  зрозуміти  це!  Пора,
Якщо  ми  є  народ  і  вільні  люди!
19.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825790
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Устань же, народе!

Устань  же,  народе,  великий  і  мудрий,
За  правеє  діло  ти  маєш  повстать,
За  власних  дітей  і  за  світу  майбутнє
З  молитвою    й  вірою  в  щирих  устах!
Ніколи  не  був  ти  улюбленцем  долі,
Немало  крові  за  свободу  пролив.
Герої  твої  не  усі  ще  відомі,
В  кім  дух  українства  і  спротив  бурлив.

Устань  же,  народе,  рівняйся  на  Захід,
Майбутнє  твоє,  знай,  у  власних  руках.
Нехай  не  лякають  тебе  автозаки,
Бо  спробував  ти  усього  у  віках:
І  каторгу  знав,  і  морози  тріскучі,
І  шахти  Сибіру,  і  біль  Воркути,
Ті  рани  принижень  і  рабства  болючі
Таки  затяглись.  Отже  вистояв  ти.

Устань  же,  народе,  поквапся,  час  діять,
Бо  надто  примхливою  доля  бува,
Поки  зігріває  серця  нам  надія.
У  чесних  руках  має  буть  булава!
Устань  же,  народе,  розправ  дужі  крила,
З  якими  б  ти  все  у  борні  переміг.
Нові  перспективи  тобі  щоб  відкрились,
Господь  щоб  тебе  в  цьому  світі  зберіг!
18.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825786
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Оксана Осовська

Може, буває на світі любов без печалі

Може,    буває    на    світі    любов    без    печалі  –  
Радість    чиясь    досягає    постійних    висот,
І    рівновага    приность    плоди    небувалі  –  
Рай    на    Землі.    А    в    раю    не    буває    турбот  !

Мабуть,    у    небі    чиємусь    є    сонце    барвисте  –  
Майже    розумне,    що    знає    про    міру    і    межі  !
Ніжну    веселку    малює    над    дахом,    над    містом,
Пестить    обранців    своїх    і    не    чинить    пожежі.

Звісно,    у    когось    поняття    нема    про    розлуку,
Спільна    кімната    на    двох    і    вечеря,    і    сон,
Вічна    гармонія    сфер  –  і    ні    вітру,    ні    звуку  :
Серце    із    серцем    чиїсь    гомонять    в    унісон…

Знаємо    ми,    що    буває    у    сфері    високій  !
Снилось    комусь,    що    ніколи    у    нас    не    мине  ?
Я    не    віддам    за    казковий,    розмірений    спокій
Шторм,    де    без    тебе    нема    і    не    буде    мене  !..


©  Оксана  Осовська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825761
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Я не можу таке пробачать!

!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  гинуть  сини  України,
Й  без  міцного  плеча
Залишаються  діти  й  вдова!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  сірі  усюди  руїни,
Коли  плаче  свіча
Й  вириваються  болем  слова…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  зорі  згорають  дочасно,
Коли  дзвони…  кричать,
І  знеможена  клякне  душа…
Материнська  душа,
Що  до  днів  до  останніх  нещасна,
А  полки  яничар
Україну  загарбать  спішать…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  світ  обняла  небезпека,
Коли  страх  у  очах
В  ненароджених  ще  лелечат,
Коли  гине  пташа,
І  безкрилий  тупцює  лелека
Не  вгорі  –  в  споришах…
Я  не  можу  таке  пробачать!
24.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825704
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 11

[b][i][color="#09b00c"]Как  то  раз  ближе  к  ночи..  на  пляже
Я  смотрю,  мой  Иван,  сучку  вяжет.
Кто-то  даст  мне  ответ?
Кобеля  -то  -  там    нет!!!
Может  сам  мой  супруг  правду  скажет!?

Тётя  Катя,  как  будто  наседка...
Внуков  кормит  по  разным  беседкам..
Не  то  -  драке  бывать
Восемь  их  -  не  унять!!!
Разогнать  бы,  как  птичек...  по  веткам.

Ловелас  из  холодной  Чукотки
К  дамам  нес  лишь  бутылочку  водки..
Но  намек  -  на  лицо  -
Обожаю  мясцо!!
И    грамм  двести  балтийской  селёдки!!

Санитар  по  фамилии  Осин
В  психбольнице  работал  лет  восемь.
Психов  всех,  ей-же  Бог
Приручить  как-то  смог..
Он  им  тир  смастерил  между  сосен.

Ловелас    из  холодной  Камчатки,
Не  носил  ни    носки,  ни  перчатки..
Вот  и  делу  венец,
Отморозил  конец,
А  какой  мужичонка  был  сладкий...

Очень  юная  леди,  бывало
Допивала  вино  из  бокалов.
До  историй  смешных,
На  застольях  любых.
Став  посмешищем  местных  журналов.

Чтоб  улучшить  себе  настроенье
Я  в  камин  брошу  пару  поленьев.
Страсти,  ах,  горячи
Кум..  лямур...  две  свечи...
Жаль  испортил  все  муж-привиденье!!

Санитар  по  фамилии  Клюев
Замутил  с  санитаркою  Юлей,
Но  узнал  сам  главврач!!
Клюев  мигом  и  вскачь.
Улетел  с  отделения  пулей!!

У  зайчишки  в  сосновом  лесочке
Предложение  волк  сделал  дочке.
Ну  и  зять,  Бог  ты  мой!
Плачет  зайка  с  женой.
Дочку  спрятали  в  погребе  в  бочке!

Даздраперма,  жена  депутата
На  приемах  ругается  матом.
Ей  всего  -  двадцать  лет.
Депутат  -  старый  дед...
Боров  толстый,  почти  в  два  обхвата.

Две  блондинки  их  города  Химки
Оголили  на  площади  спинки,
Ляжки,  ножки,  живот
Нет,  ну  не  анекдот??
Откровенные    делали  снимки...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825698
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Полину в весни

В  сонній  темряві,  непрозорій,
Нічка  пестила  світлозорі,
Думи  ніжила  теж  рясні,
Що  приходили  і  у  сні.
Я  життя  свого  перевесла
Розв’яжу  і  полину  в  весни,
Де  принишкли  й  мої  роки,
Що  з  ромашок  вдягли  вінки.

Ой,  ви  думи-пташки  крилаті,
Понесіть  до  тієї  хати,
Що  сховалась  під  явори.
Ллється  сяєво  ізгори.
Там  матуся  жила  і  тато,
Й  ми,  маленькі,  обоє  з  братом,
У  вишневих  літали  снах.
А  навколо  цвіла  весна…

Ой,  ти  ніченько  зореока,
Не  лічи  моїх  диво-років,
В  сиві  спогади  загорни…
Порадіють  нехай  вони.
І  яснітимуть  щастям  очі
В  сонній  темряві  серед  ночі.
Серце  стукатиме  частіш…
Душу,  нічко,  мені  утіш!
2.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818219
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Про народ

Приречений  народ,  що  не  вберіг
Історію  свою  і  рідну  мову,
Його  чека  найважча  із  доріг,
Котру  він  починає  знову  й  знову.

А  коли  він  стає  іще  й  сліпим,
Манкуртом  виглядає  тоді  в  світі,
Щоб  вижить,  має  націю  зліпить
І  до  керма  поставити  еліту.
8.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756399
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Ангелом я повернусь

Через  сотні  космічних  літ
Білим  ангелом  я  вернуся,
До  крила  твого  пригорнуся…
Інші  будемо  ми  і  світ.
Але  душі  в  нас  будуть  ті  ж,
Де  мережкою  –  слід  кохання…
Це  кохання,  перше  й  останнє,
Недопите  у  цім  житті.

Сонце  знов  буде  дарувать
Світло  нам  і  тепло,  і  ніжність…
Про  людську  й  лебедину  вірність
Стануть  зайвими  вже  слова.
В  світі  цьому  –  лиш  ти  і  я  –
І  по  вінця  в  серцях  любові,
Подарованої  нам  Богом…
А  під  нами  –  свята  земля!
28.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Їх серця поранені любов’ю

Війна  й  кохання  –  несумісні  речі,  –
Сказав  би  той,  хто  ще  не  воював,  –
Не  для  війни  жіночі  ніжні  плечі,
А  для  кохання,  –  й  посмішку  б  сховав.
Але  в  житті  на  все  свої  закони,
А  ще  коли  і  край  свій  у  біді,
Що  в  мирний  час  не  сталося  б  ніколи,
Те  відбулось.  Чия  вина  тоді?
Вона  і  він  не  перший  день  воюють,
Обстріляні  в  бою  також  не  раз,
Солдатські  душі  все  акумулюють,
Від  ворога  боронячи  Донбас.
А  душі  молоді  ще  й  свята  просять,
Хоча  уже  й  припечені  вогнем:
Манили  його  губи  її  коси…
Ба,  долі  не  об’їдеш  і  конем.
Кохання  їх  міцнішало  щоднини,
А  часто  забувало  і  про  страх,
Коли  вони  у  розвідку  ходили,
А  чи  від  мін  ховались  у  ровах.
Пили  вони  короткі  миті  щастя
І  мріяли  про  інший  –  мирний  час:
Чи  то  кохання  стрілося  невчасно,
Адже  мечем  розкраяний  Донбас?
Як  опускала  ніч  свої  долоні
На  землю,  де  біді  немає  меж,
Закохані  боялися  полону
Й  розлуки  теж  боялися  не  менш.
Димить  Донбас,  не  раз  умитий  кров’ю,
Та  їхньої  немає  в  тім  вини,
Що  їх  серця  поранені  любов’ю
Й  волосся  в  перших  пасмах  сивини.
5.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Valentyna_S

Тягнеться берег до річки губами…

Тягнеться  берег  до  річки  губами,
Хвилі  цілує  у  гребені  білі.
Спів  солов’їний  застиг  між  чубами
Верб  сизочолих,  від  спеки  зомлілих.

Небо  за  дня  споліскує  ризи,
Барва  блакиті  підсинила  плесо.
В  травах  очікує  коник  імпрези,
Сюркіт  тремтить  під  лунким  перевеслом.

Легіт  грайливий  майнув  легкокрило,
Щік  доторкнувся  --й  злетів  з  траєкторій…
Ми  із  тобою,  як  в  юності,  милий,
Тонемо  в  пишності  фантасмагорій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Ой, довго пряла Аріадна

Ой,  довго  пряла  Аріадна

Їй  нитку  долі  непросту,

Може,  й  була  вона  неладна,

Та…  Блиск  в  очах  ледь-ледь  притух…

Діток  було  у  неї  двоє,

Робота  клята,  нелегка,

Живою  вийшла  із  двох  воєн,

Хоча  й  лишилась  там…  рука.

Стелилась  доля  кучеряво:

Зигзаги,  впадини  густі,

Одна  рука,  та  й  та  –  корява,

Діла  й  слова  теж  не  пусті.

З  усім  справлялась,  адже  «мати»

Її  назвали  не  дарма:

Дітей  потрібно  підіймати  –

За  двох  батьків  –  вона  сама.

І  діти,  й  внуки  поважали

За  витримку  її  міцну.

Хвороби  з  бідами  кружляли,

Та  час  цю  жінку  не  зігнув.

Всіх  вивела  дітей  у  люди,

Бо  мала  волю,  щирість,  ум  –

Це  те,  що  в  інших  те  ж  розбудить.

Проникне  в  душі,  ніби  струм.

Перевалило  вже  за  сотню  –

Найстарша,  кажуть  у  селі.

В  будинки  подались  висотні

Давно  й  праправнуки  малі.

А  вона  –  поряд  із  землею,

Вдихає  запах  сивих  м’ят,

Гордиться  власною  сім’єю,

Радіє  з  успіхів  малят.

Чи  Аріадна  тоді  знала,

Який  стелила  жінці  шлях?

Скільки  всього  в  житті  пізнала!?    

Здолала  все!  Роса  в  полях

Ще  пам’ятає  її  ноги,

Радіє  сонце  їй,  зірки

Й  не  можуть  зрозуміть  одного:

Дух  мала  жінка  ця  який?
                                                                 3.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825178
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ганна Верес

Життя пробігло

Весна  красою  всіх  зачарувала,
Втекла  й  зима,  а  з  нею  і  сніги…
Пісні  свої  веснянка  відспівала,
Та  до  життя  не  меншає  снаги,
Хоч  все  мине:  й  осіння  позолота,
І  неповторна  літечка  пора,
Й  крило  ослабне  трохи  від  польоту,
Та  свій  політ  вже  мітить  дітвора.

Як  осінь  відголосить  журавлями,
Туманами  відплаче  і  дощем,
Вітрами  в  чистім  полі  відгуляє,
Поселиться  у  серці  ніжний  щем
За  шумом  загадковим  падолисту,
За  килимами,  що  впадуть  до  ніг,
За  мріями,  що  так  і  не  збулися,
За  співом  у  гаю,  що  віддзвенів..

Це  з  ними  наші  роки  обнялися,
І  запросили  в  коси  перший  сніг,
У  вирій  вже  й  онуки  піднялися.
Життя  пробігло,  ніби  уві  сні.
І  хоча  тіло  втома  нам  скувала,
Та  ще  живе  те  вічне  джерело,
Що  рушієм  життя  завжди  ставало,
І  завдяки  якому  все  збулось!
18.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Теоретик

Основи поетики. Сіллепсіс.

Cіллепсіс  (лат.  syllepse  —  поєднання)  —  це  стилістично  зумовлене  порушення  правил  узгодження,  риторична  фігура  або  змішаний  троп,  що  полягає  в  неправильному  узгодженні  підмета  і  присудка.  Підметом  тут  виступає  займенник  третьої  особи,  а  присудком  —  дієслово  в  наказовому  способі    або  підметом  є  займенник  першої  особи,  а  присудком  —  дієслово  в  наказовому  способі  і  т.  ін.:

Часом  і  досі  ще  здається  мені,  що  й  зараз  поклепай  хто-небудь  косу  за  моїм  вікном,  я  зразу  помолодшав  би,  подобрішав  і  кинувся  до  роботи  (О.  Довженко);  А  я  візьми  та  й  скажи  (З  усн.  мовл.).  

По  суті,  сіллепсіс  є  окремим  випадком  так  зв.  зевгми  (грец.  «ярмо»)  -  з'єднання  ряду  пропозицій  або  членів  речення  шляхом  усунення  слова,  що  потребує  повторення.  

Комічний  ефект,  часто  притаманний  цій  фігурі,  досягається  (як  напр.  в  наведеному  вірші)  недостатньою  узгодженістю  присудка  з  усіма  підметами.

«Йшли  дощ  і  два  студенти:  один  в  університет,  інший  в  пальто.  Вони  зустріли  двох  панянок:  одна  виходила  з  поїзда,  інша  із  себе».  «Я  пив  чай  з  коньяком  і  поручиком».  «Ми  розмовляли.  Він  про  почуття,  а  я  ногою».(анонімна  творчість,  опубліковано  як  приклад  навмисних  неправильностей  мови  в  1895  році).

При  семантичній  відмінності  морфологічно  подібних  членів  речення  фігура  ця  виробляє  комічний  ефект  встановленням  глибокої  смислової  відмінності  на  перший  погляд  тотожних  граматичних  конструкцій:

«У  куми  очі  і  зуби  розгорілися»  (І.  А.  Крилов,  «Лисиця  і  виноград»)  
 
Сіллепсіс  (грец.  -  затримання,  захоплення)  є  фігурою,  яка  характеризується  тим,  що  в  одній  синтаксичній  побудові  об'єднуються  два  або  більше  членів,  оформлених  як  однорідні,  але  так  чи  інакше  розрізняються  в  семантичному  і  граматичному  відношенні.

Сіллепсіс  є  по  суті  ненавмисним  паралогізмом.  У  сучасному  розумінні  цього  терміна  С.  передбачає  відсутність  загальної  категоріальної  семантичної  ознаки  у  слів,  що  входять  в  групу  однорідних  членів,  в  результаті  чого  виникає  ефект  обманутого  очікування.

Наприклад:

Він  прав  білизну  з  ретельністю  і  з  милом.  Пив  чай  з  дружиною,  з  лимоном  і  з  задоволенням.  Секретар  обожнює  свого  шефа  і  грубіянити  відвідувачам.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825001
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Леся Утриско

Моя зима

Снігами  замело  стежки  до  хати,
Примарою,  зима  торкає  день,
Виспівують  вітри  свої  сонети,
Знов  у  душі  виспівують  пісень.
І  вже  поріг.  А  снігу!  Скільки  снігу!?
Паду  у  нім  -  дитинство  навпростець,
Родитися  весні  й  рясному  хлібу
І  казці  цій  не  бачити  кінець.
Тихенько  відмикаю  старі  двері:
Торкає  сум  колишнього  життя,
Розписаного  Богом  на  папері  -
Душа  враз  розбудила  почуття.
Все  ті  ж  ікони,  вкриті  рушниками,
Дубовий  стіл  застелений  рядном,
Стареньке  ліжко  ніжить  подушками
І  промінь  сонця  влігся  під  вікном.
Живе  тут  вічність  спогадів  старезних,
В  них  задихаюсь...  Боже!  Це  мій  гріх...
В  нім  хочу  жити,  Боже!  Хай  не  щезне
Мого  дитинства  вічний  щирий  сміх.
Іду  на  ґанок...  жменями  повітря,
Вдихаю  холод,  разом  з  ним  журу,
Кружляє  наді  мною  запах  віття  -
Смородини  смакую  зажуру.
Дубова  бочка  від  років  зчорніла
І  деньця  он  сумують  в  самоті...
А  був  той  час,  в  ній  яблука  шуміли,
Так  викупані  в  осені  сльоті.
Тулюсь  чолом  чорнезного  одвірка,
Стара  фіранка  квітом  зацвіла
І  день  десь  збіг,  зійшла  яскрава  зірка,
 У  тій  зимі,  в  котрій  я  знов  була...

(С)Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824534
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Valentyna_S

Етюд

Здалека  летіли  й  на  гілля  присіли    
Наївних  сніжинок  рахманні  рої.
Чомусь  метушились,  про  щось  говорили--
Ту  мову  розчути  могли  лиш  свої.

Хорами  співали  відчайно  й  велично,
Тримались  руками  за  комір  зими.
Вдалося  учути    нам  гімн  урочистий--
Невтішні  жалі  осягнуть  не  змогли.

Ще  тьма  розсідається    пізніх  сніжинок--
А  рання  весна  уже    кидає    міт.
Сльозиться  додолу  зимовий  обжинок,  
Клекоче  струмками    повз  моїх  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Матуся й син… з портрета

Вона  і  він  –  матуся  й  син…  з  портрета…
На  ньому  стрічка  траурна  навскіс…
Вона  синочка  бачила  поетом,
Адже  ім’я  і  вірші  знали  скрізь…
Але  війна  змішала  їхні  карти:
Країну  довелося  захищать.
Терпіння  мати  випила  не  кварту  –
Була  ним  переповнена  душа.

Синок  їй  слав  віршовані  привіти,
Із  них  лилась  його  свята  любов…
Вона  їх  слухала  і  дякувала  світу,
Раділа,  що  послав  синочка  Бог.
Та  часто  щастя  в  матері  зрадливе:
Осяє  сонечком,  та  й  далі  побіжить,
Тому  і  серце  мамине  вразливе,
Бо  часто  їй  доводиться  тужить.

Хоч  син  її  ні  разу  не  образив,
Але  «сюрприз»  нечистий  приберіг…
Вона  й  не  зрозуміла  це  відразу,
Як  горе  перейшло  її  поріг.
На  цей  раз  був  «привіт»  з  воєнкомату…
У  нім  про  те,  що  сина  вже…  нема…
Мов  блискавкою,  вдарило  це  в  матір.
У  коси  впала  інеєм  зима.

Тепер  вона  по-іншому  звикає
І  жити,  і  бесідувать    удвох.
Вже  одинокість  матір  не  лякає…
І  слухає  розмову  їхню  Бог.
А  там  про  все:  коли  весна  розквітла,
І  як  цьогоріч  вишня  розцвіла,
Про  те,  що  миру  теж  немає  в  світі,
І  з  ким  учора  в  церкві  побула…

Коли  вже  сон  здолає  врешті  неньку,
Живий  синок  із  нею  –  не  портрет:
То  руки  простягає  їй  маленьким,
То  вже  дорослий  визнаний  поет.
О  жінко-матір,  голову  схилити
Дозволь  перед  тобою  мені  знов,
Душа  твоя  хоч  плугом  перерита,
Та  не  втрачає  до  дітей  любов.
31.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824398
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Не може правда буть завуальована

Гортає  час  нам  сторінки  історії…
І  білі,  й  чорні  плями  є  на  них  –
То  буревії  мчали  над  просторами,
Тавруючи    людей  вогнем  війни.

Історія  не  пробачає  зрадоньки,
В  цім  переконує  життя  нас  кожен  раз,
Тож  краще  пити  полинову  правдоньку  –
Це  не  лише  одна  з  красивих  фраз.

Вмій  розпізнати  і  неправду,  й  істину  –
Вони,  як  протилежні  полюси,
Не  завжди  вір  тому,  що  несуть  вісті  нам,
Пробачення  забувши  попросить.

Не  може  правда  буть  завуальована,
Чи  присолоджена,  неначе  то  десерт,
Адже  земля,  немов  жона  згорьована,
Розкаже  рано-пізно  все  про  все.
30.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824394
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Живе, хто любить

У  кожного  свій  ряд  випробувань,
Де  поряд  злети  й  болісні  падіння,
Де  справи  голосніші  за  слова,
Де  боротьба  чергується  з  терпінням.
Тоді,  коли  радієш  ночі  й  дню
І  дякуєш  за  все,  що  маєш,  Богу,
І  коли  друзів  маєш,  і    рідню,
І  серце,  вщерть  наповнене  любов’ю,
Ти  у  житті  оцім  не  одинак,
Бо  поряд  той,  кого  душа  голубить,
Запам’ятаймо  істину,  однак:
Живе,  а  не  існує  той,  хто  любить.
25.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824311
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Олеся Лісова

Земля батьків

Збентежена  вертаюся  сюди,
Де  ясени  торкають  небо.
Розложистим  гіллям  дуби
Вночі  ховають  місяць  в  цебер.

Віти  застуджених  беріз
Малюють  на  снігу  портрети.
У  валянках  збирають  хмиз,
Вгрузаючи  в  пухкі  замети.

Де  сосни  хилять  сивість  літ
Периною  журби  обняті.
Куди  впадає  зорецвіт,
Стежину,  що  веде  до  хати.

Вертаюсь  в  тишу,  що  бринить,
В  якій  почути  серце  можна.
Бурульками  мороз  дзвенить
Набат  зими  непереможний.

Щоби  в  ріднесеньких  місцях
Душа  наповнилася  сяйвом,
І,  як  в  дитинстві,  день  в  санках
Летів  з  гори  з  шаленим  драйвом.

Пірнути  в  спокій  цих  лісів.
Переплестись  з  корінням  роду.
Бо  це  –  земля  моїх  батьків,
Стежки  поліського  народу.

Тут  все  моє.  Дух  лісу  тут.
Чую  його  благословення.
--Прийми  мене,  бо  ти  –  мій  суд.
Моя  наснага  і  спасення.


Спасення  –  те  саме,  що  спасіння.
Цебер  –велика  дерев’яна  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  бочки.Використовується  для  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Valentyna_S

Круговерть краси

Весна  ось-ось,  уже  на  горизонті.    
З  шухляди  сонце  витягне  гуаш
І  перемінить    світ  в  однім  моменті,
Прихорошивши  гай  та  пустопаш.

Ще  приоздобить    білосніжно  сад,
Розпише    трав’я  теплим  оксамитом.
Красою  форм  нас  вразить    виноград,
Фіалки  на  осонні  --    фіолетом  .

Мої  стрункі  заманливі  іриси,
Тріумфу  варті  в  конкурсі  краси,
Примули  і  лілеї,  й  барбариси
Утішать  очі  з  ранньої    весни.

А    влітку  сонце  фарб  іще  знайде
Для  руж  цнотливих  й  маків  ярих  вроди.
Окіл  ще  пензлем    бачно  поведе
Тим  чарівницях  гордим  на  догоду.

На  чорнобривці,  айстри  й  дивосил
Востаннє    барвами    наосліп  бризне  
(Хіба  ж  терпіння  вистачить  і  сил?)--
Й  об  землю  втомлено  промінням  брязне…

Пред’явить  Бог  Усесвіту  імлі
Землі    найдивовижнішу  окрасу.
Її  пізнати  в  су́єтній    петлі  
Нам  теж  зуміти  б  встигнути  завчасу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823881
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Лавинюкова Тетяна

Про можливості української мови (публікація)

[i]Недавно  знайшла  це  в  інтернеті.  Я  не  знаю,  хто  автор  (редакція  моя).  Хочу  поділитися  з  колегами  по  перу.  Цікаво  ж!
[/i]  [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ  ПРО  УКРАЇНСЬКУ  МОВУ
Було  це  давно,  ще  за  старої  Австрії,  в  далекому  1916  році.
У  купе  першого  класу  швидкого  поїзда  Львів-Відень  їхали  англієць,  німець,  італієць.  Четвертим  був  відомий  львівський  юрист  Богдан  Костів.  Балачки  велися  навколо  різних  тем.  Нарешті  заговорили  про  мови  -  чия  краща,  чия  багатша  і  котрій  з  них  належить  світове  майбутнє.  Звісно,  кожен  почав  вихваляти  свою  мову.  Першим  заговорив  англієць:
-  Англія  -  це  країна  великих  завойовників  і  мореходів,  які  славу  англійської  мови  рознесли  по  всьому  світі.  Англійська  мова  -  мова  Шекспіра,    Байрона,    Діккенса  та  інших  великих  літераторів  та  вчених.  Отже,  англійській  мові  належить  світове  майбутнє.
-  Ні  в  якім  разі.  -  гордовито  заявив  німець.  -  Німецька  мова  -  це  мова  двох  великих  імперій  Німеччини  і  Австрії,  які  займають  пів  Європи.  Це  мова  філософії,  техніки,  армії,  медицини,  мова  Шиллера,  Гегеля,  Канта,  Вагнера,  Гейне.  І  тому,  безперечно,  німецька  мова  має  світове  значення.
 Італієць  усміхнувся  і  тихо  промовив:
-  Панове,'  ви  обидва  помиляєтеся.  Італійська  мова  -  це  мова  сонячної  Італії,  мова  музики  і  кохання,  а  про  кохання  мріє  кожен.  Мелодійною  італійською  мовою  написані  кращі  твори  епохи  відродження,  твори  Данте,    Боккаччо,  Петрарки,    лібрето  знаменитих  опер  Верді,  Пучіні,  Россіні,  Доніцетті  та  інших  великих  італійців.  Тому  італійській  мові  належить  бути  провідною  в  світі.
 Українець  довго  думав,  нарешті  промовив:
-  Я  не  вірю  в  світову  мову.  Хто  домагався  цього,  потім  був  гірко  розчарований.  Йдеться  про  те,  яке  місце  відводиться  моїй  українській  мові  поміж  інших    народів.  Я  також  міг  би  сказати,  що  моя  рідна  мова  -  це  мова  незрівнянного  сміхотворця  Котляревського,  мова  геніального  поета  Тараса  Шевченка.  До  пророчих  звучань  Шевченкової  поезії  досі  ніхто  у  світі  не  піднявся.  Це  лірична  мова  кращої  з  кращих  поетес  світу  -  Лесі  Українки,  мова  нашого  філософа  і  мислителя  Івана  Франка,  який  вільно  володів  14  мовами,  в  тому  числі  нахваленими  тут,    проте  рідною,  а  отже,  найбільш  дорогою,  вважав  -  українську.  Нашою  мовою  звучать  понад  300  тисяч  народних  пісень,  тобто  більше,  як  у  вас  всіх  разом  узятих  ...  Я  можу  назвати  ще  багато  славних  імен  свого  народу,  проте  вашим  шляхом    я  не  піду.  Ви  ж  по  суті  нічого  не  сказали  про  багатство  й  можливості  ваших  мов.  Чи  могли  би  ви,  скажімо,  своєю  мовою  написати  невелике  оповідання,  в  якому  б  усі  слова  починалися  з  однакової  букви?
-  Ні,  ні,  ні!  Це  неможливо,  -  відповіли  англієць,  німець,  італієць.
-  От  вашими  мовами  це  неможливо,  а  нашою  це  зовсім  просто.  Назвіть  якусь  букву,  -    звернувся  він  до  німця.
-  Хай  буде  буква  "П",  -  сказав  той.
-  Добре.  Оповідання  буде  називатись

ПЕРШИЙ  ПОЦІЛУНОК

Популярному  перемишльському  поету  Павлу  Петровичу  Подільчаку  прийшло  поштою  приємне  повідомлення:
"Приїздіть,  Павле  Петровичу,  -  писав  поважний  правитель  Підгорецького  повіту  Полікарп  Пантелеймонович  Паскевич,  -  погостюєте,  повеселитесь".
 Павло  Петрович  поспішив,  прибувши  першим  поїздом.  Підгорецький  палац  Паскевичів  привітно  прийняв  приїжджого  поета.  Потім  під'їхали  поважні  персони  -  приятелі  Паскевичів...  Посадили  Павла  Петровича  поряд  панночки  -  премилої  Поліни  Полікарпівни.
Поговорили  про  політику,  погоду.  Павло  Петрович  прочитав  підібрані  пречудові  поезії.  Поліна  Полікарпівна  пограла  прекрасні  полонези  Понятовського,  прелюдії  Пуччіні.  Поспівали  пісень,  потанцювали  падеспань,  польку.  
Прийшла  пора  -  попросили  пообідати.  Поставили  повні  підноси  пляшок:  портвейну,  плиски,  пшеничної,  підігрітого  пуншу,  пива.    Принесли  печені  поросята,  приправлені  перцем,  півники,  пахучі  паляниці,  печінковий  паштет,  пухкі  пампушки  під  печеричною  підливою,  пироги,  підсмажені  пляцки.  Потім  подали  пресолодкі  пряники,  персикове  повидло,  помаранчі,  повні  порцелянові  полумиски  полуниць,  порічок.
 Почувши  приємну  повноту,  Павло  Петрович  подумав  про  панночку.  Поліна  Полікарпівна  попросила  прогулятись  по  Підгорецькому  парку,  помилуватись  природою,  послухати  пташині  переспіви.  Пропозиція  повністю  підійшла  прихмілілому  поету.
 Походили,  погуляли  ...  Порослий  папороттю  прадавній  парк  подарував  приємну  прохолоду.  Повітря  п'янило  принадними  пахощами.
Побродивши  по  парку,  пара  присіла  під  порослим  плющем  платаном.
Посиділи,  помріяли,  позітхали,  пошепталися,  пригорнулися.  Почувся  перший  поцілунок:  прощай,  парубоче  привілля,  пора  поетові  приймакувати.


В  купе  зааплодували,  і  всі  визнали:  милозвучна,  багата  українська  мова  буде  жити  вічно  поміж  інших  мов  світу.
Зазнайкуватий  німець  ніяк  не  міг  визнати  свого  програшу.
 –  Ну,  а  коли  б  я  назвав  іншу  букву?  -  заявив  він  –  Ну,  наприклад,  букву  "С".  Я  своєю  мовою  можу  створити  не  лише  оповідання,  а  навіть  вірш,  де  всі  слова  починаються  на  "С",    до  того  ж  будуть  передавати  стан  природи,  наприклад,  свист  зимового    вітру  в  саду.  Якщо  ваша  ласка,  прошу  послухати.

САМОТНІЙ  САД.
Сипле,  стелить  сад  самотній
Сірий  смуток,  срібний  сніг.
Сумно  стогне  сонний  струмінь
Серце  слуха  скорбний  сміх.
Серед  саду  страх  сіріє.
Сад  -  солодкий  спокій  спить.
Сонно  сиплються  сніжинки.
Струмінь  стомлено  сичить.
Стихли  струни,  стихли  співи,
Срібні  співи  серенад,
Срібно  стеляться  сніжинки  -
Спить  самотній  сад.

-  Геніально!  Незрівнянно!  -  вигукнули  англієць  та  італієць.  Потім  усі  замовкли.  Говорити  не  було  потреби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 03.02.2019


Віктор Ох

Хто не тужить за минулим, у того не було матері

                                 Тамара  Васильєва
[i][b]«Мамина  хустка»[/b][/i]
[i]Збірка  віршів[/i]
[u]Видавництво  «Український  пріоритет»[/u]
Київ-2019
[i](об’єм  –  128  сторінок)[/i]

           З  Кременчука  прийшла  до  мене  нова  книжка.  Поштарка  принесла  її  мені    прямо  в  хату.  Це  збірка  віршів  Тамари  Васильєвої  «Мамина  хустка».  Які  ж  це  приємні  миті  ─  тримати  в  руках  і  гортати  свіжу,  щойно  з  друкарні  українську  книжку,  евпропейську  за  якістю.  Оформлена  дуже  гарно,  та  ще  й  в  твердій  обкладинці.  Що  не  кажіть,  а  тверда  палітурка  забезпечує  виданню  не  лише  фізичну  довговічність  ─  вона  ще  й  надає  їй  певної  респектабельності,  солідності.
Знаю,  як  багато  душі,  сил  і  старання  вклала  автор  в  цю  духовну  роботу.  Пані  Тамара  присвятила  її  своїй  мамі  Марії  Іларіонівні.  Книга  ця  для  неї    дуже  дорога,  вистраждана.  Любов  до  матері  і  власні  материнські  переживання  про  наше  сьогодення  наповнюють  кожну  сторінку  цієї    збірочки.
Мені  особливо  приємно  було  бачити  передмовою  до  книжки  свої  думки  про  вірші  Тамари  Васильєвої.    Нижче  наводжу  цю  свою  невеличку  ремінісценцію.

[i][b]Хто  не  тужить  за  минулим,  у  того  не  було  матері[/b][/i]

     Читати  збірки    віршів    присвячений  мамі  доводилося  і  раніше.  Такі  вірші  завжди  хвилюють,  як  би  не  були  написані  –  з  більшою  чи  меншою  майстерністю,  бо  всі  прояви  почуттів  автора,  пов’язаних  з  образом  матері,  ти  приміряєш  до  своїх  почуттів.
Тому  з    вдячністю  і  відповідальністю  кілька  років  тому  взявся  написати  музику  до  вірша  Тамари  Васильєвої  «Мамина  хустка».  Часто  згадуються  рядки  з  того  вірша:
[i]«Мамині  квіти  вели  у  життєві  світанки
І  вистеляли  дороги  в  далекі  світи.»[/i]
Тому  і  зараз,  прочитавши  збірку  Тамари  Марківни  розхвилювався,  бо  це  було  наче  написано  про  мою  маму  і  про  те,  коли  вона  була  жива,  і  про  те,  коли  вона  пішла  від  мене  у  засвіти.
[i]«Бережіть  своїх  мам.  Це  –  щастя.»[/i]
(З  вірша  Тамари  Васильєвої  «Щастя»)
Тисячі  художніх  творів  прославляють  материнство,  оспівують  матір.  Це  твори  найрізноманітніших  видів  і  жанрів,  починаючи  від  дитячих  віршиків  для  читанок  і  веселих  абеток  аж  до  філософських  трактатів  на  кшталт  «Феномен    материнства  як  соціобіологічне  явище».  Мамам  присвячують  вірші-молитви  і  вірші-сповіді,  оди  і  поеми,  епіграми  і  панегірики.  Та  ще  більше  мабуть  написано    творів  у  зв'язку  зі  смертю  чи  втратою  матері  –  своєрідних  епітафій,  в  яких  намагаються  висловити  те,  що  не  зуміли  чи  не  встигли  за  життя  найріднішої  людини.  
[i]«Прости  мене,  мамо,  не  вмію  любов  показати…»[/i]
(З  вірша  Тамари  Васильєвої  «Прости  мене,  мамо»)
Насправді,  мами  ніколи  не  вмирають,  просто  перестають  бути  поряд.    Поки  у  тебе  є  мама,  ти  не  перестанеш  бути  дитиною.  Немає  нічого  святішого  і  безкорисливішого  любові  матері.  Мати  —  це  найхвилююче  з  усього,  що  є  на  землі,  це  найдорожче,  що  є  в  людини!    Це  мама  подарувала  нам  життя.  Мама  для  дитини  є  ангелом-охоронцем.    Вона  єдина,  вона  наймудріша.  Ненька  –    уособлення  самовідданої,  святої  любові,  бо  немає  любові,  сильнішої  за  материнську,  немає  ніжності,  лагіднішої  за  ласку  і  турботу  материнську.  Вона  —  символ  доброти,    усього  найкращого,  що  є  в  природі  людини.  Кожен  з  нас  завжди  почувається  в  боргу  перед  мамою.  
[i]«Ми  перед  мамою  у  вічному  боргу
І  не  спокутати  його  ніколи.»[/i]
 (З  вірша  Тамари  Васильєвої  «Вічний  борг»)
Кожен,  як  уміє,  намагається  знайти  ті  слова,  якими  можна  було  б  виразити  свою  безкінечну  любов  до  матері.  Той,  хто  володіє  художнім  словом,  намагається  донести  до  світу  істину:  «Найкраща    мати  —  моя  матуся».
Тамарі  Васильєвій  донести  цю  істину  вдалося.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823583
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 02.02.2019


Ганна Верес

Квітнуть душі перевесла


То  не  крилаті  лелеки
Понад  землею  летять,
То  у  дощі,  і  у  спеку
Плинуть-минають  літа.
Квітнуть  душі  перевесла,  
Спалахи  п’ють  блискавиць,
Хоч  притомилися  весла,
Воду  п’ю  з  рідних  криниць.

Бавиться  осінь  із  вітром,
Листям  кружляє  в  танку,
Сонцем  напоєне  літо
Спить  у  осіннім  вінку.
І  полонять  моє  серце
Звуки  німої  струни,
Блиснули  очі-озерця  –
Щастя  сльозу  не  спинить!
21.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823730
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Valentyna_S

Ходить ніч--блукальниця сива…

Ходить  ніч  —  блукальниця  сива,
Як  жебрачка  сліпа,  попідтинню
Під  порошею  білою  млива
Й  уклякає  фантомною  тінню.

Ледь  вловимі  обриси  сірі
Оминають  акорди  органа.
Дріб  крупи  в  холодних  пунктирах
Наспівають  зимі  цій  осанну.

Ніч  нагору  викотить  ноту  —
І  не  буде  симфонії  спину.
Не  запрагнуть  мрії  польоту  —
До  сердечок  коханих  полинуть.

Чудна́  ніч  на  білому  фоні…
Чом  сховалися  яснії  зорі?
Як  в  туманному  Альбіоні,
Панорама  із  крапель  прозорих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


геометрія

ЛЮТИЙ - ГОСТРОКУТИЙ…

             Вже  добіг  до  кінця  свого  січень,
             Його  лютий  сьогодні  змінив,
             Він  коротший...А  березень  й  квітень
             Додасть  сили  й  наснаги  усім...

             Перетерпіти  мусимо  лютий,
             А  там  й  сонце  теплом  забринить,
             І  хоч  лютий  спита  хто  в  що  взутий,
             В  небі  буде  і  сонце,  й  блакить...

             Кажуть:  лютий  усе  ж  гострокутий,
             Пригріває  ведмедям  боки,
             Він  ще  буде  суворий  і  лютий,
             Й  замете  ще  снігами  стежки...

             І  морози  ще  будуть  й  метелиці,
             Та  все  ж  сонце  на  літо    іде,
             До  весни  і  дороги  вже  стеляться,
             По  -  весняному  й  вітер  гуде...

             Лютий  ,звісно,  ще  лютуватиме,
             І  на  весну  сердито  гуде,
             Та  вже  й  сніг  весною  пахнутиме,
             Весни  хід  переможно  прийде...

             І  зима  із  весною  зустрінуться,
             Непереливки  будуть  обом,
             Та  лиш  та    буде  з  них  переможниця,
             Що    увесь  світ  освітить  теплом...

             То  ж  не  злися  уже  гострокутий,
             Небо  й  нині,  поглянь,  голубе,
             Не  важливо  вже  хто  і  в  що    взутий,
             І  весна  переможе  тебе!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823707
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


НАДЕЖДА М.

Невже весна вже край воріт…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UT8IiLwLQis[/youtube]


На  обрії  сонечко  сходить,
В  червоне  фарбує  мій  світ.
Зимовий,  морозний  ще  подих.
Невже  весна  вже  край  воріт?

Відчутне  її  ще  тремтіння,
Звичайно  ж,  її  не  пора.
Чи,  може,  душі  це  хотіння,
Завзято  її  підганя.

Чекає,  сумує,  благає.
Що  скаже  на  примхи  зима?
Вона   почекать  вимагає,
Та  все  ж  погляда  крадькома.

Чому  це  зраділи  струмочки,
З  бурульок  тече  вже  вода,
Ї  скинули  цвіт  свій  садочки?
Зима  хіба  так  вигляда?

Та  добре  я  все  розумію.
Помріяти  так,  це  -  не  гріх.
Ще  будуть  морози,  завії.
Не  треба,  весно,  що  наспі́́х.

Нащо  нам  її  підганяти?
Прийде  ще  омріяний  час.
Я  хочу    тебе  обійняти...
Тепло  -  найдорожче  для  нас...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823678
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ганна Верес

Не поле – душі хочу засівать

Я  світу  сутність  хочу  зрозуміть
І  осягнуть  усі  його  деталі
Не  із  написаних  ученими  томів  –
Єством  своїм,  щоб  рухатися  далі.
Дізнатись  хочу,  де  коріння  зла,
Щоби  не  проросло  воно  печаллю,
Щоб  матері  за  дітьми  не  кричали,
Бажаю  світ  цей  до  дрібниць  пізнать,

Дізнатись    хочу,  де  живе  любов,
Щоби  її  на  Землю  запросити,
Щоби  благословив  усіх  нас  Бог
І  зло  відсіяв  найгустішим  ситом.
Не  поле  –  душі  хочу  засівать
Невимушеним  українським  словом,
Бо  слово  для  людей  –  першооснова,
Тож  мушу  світ  наш  словом  оспівать,
7.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823588
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Олекса Удайко

СПОВІДНИЙ ЧАСОСЛОВ- ©©

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
Та  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Бо  там  було  і  затишно,  і  масно:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Все  ж  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  свого  дожити    віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльоти,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

Тож  хочеться  уже  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну  я,  певно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.
                                           
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирості  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Життєвий  звіт  –  сповідний  часослов...  
                                                   [/color][/b]

03.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 31.01.2019


Мельник Паша

ПОВЕРНУСЬ ДО ВАС, МАМО. . .


(присвячується  матерям  загиблих  Героїв)

Приголублю  вас,  мамо,  я  теплим  і  лагідним  сном,
Поцілую  так  ніжно,  як  ранок  цілують  тумани,
Привітаюсь  зорею  за  вашим  біленьким  вікном,
Хоч  я  вже  у  Раю,  але  досі  болять  мені  рани.
Прилечу  до  вас,  мамо,  із  неба  колись  журавлем
І  сріблястими  росами  вкрию  щоденну  дорогу,
У  вас  сльози  в  очах,  а  в  душі  моїй  туга  і  щем  -
Вже  ніколи  живим  не  вернуся  до  свого  порогу.
Прогуляюся  з  вами  хмаринкою  в  сонячний  день
І  волошки  в  житах  подарую  вам,  мамо,  на  свято,
Соловейком  для  вас  заспіваю  ночами  пісень,
Ви  також  у  дитинстві  для  мене  співали  багато.
Подивіться,  матусю,  на  світ,  коли  прийде  весна,
Як  зраділи  дерева,  коли  обійняли  їх  квіти.
Це  приходять  із  неба  всі  ті,  кого  вкрала  війна.  .  .  
Це  до  кожної  мами  у  гості  вертаються  діти.  .  .

14.09.2018р.              Павло  Мельник  ©

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823087
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Амадей

За руку з віршами й піснями

Коли  біль  і  смуток  душу  роздирає,
Й  тоді,  коли  радісно  мені,
Пісня  з  мого  серця  соколом  злітає,
І  лунають  вірші  і  пісні.

Вірші  повертають  у  далеку  юність,
І  ведуть  мене  через  життя,
Молодість  до  мене  знову  повернулась,
Й  полилася  пісня  солов"я.

Знову  я  блукаю  в  вечорових  росах,
Знов  мене  черемуха  п"янить,
Знов  бентежить  душу  твій    запах  волосся,
Знову  мені  хочеться  любить.

Пролітають  весни,  після  весен  літо,
Замовкають  в  гаю  солов"і,
Та  звучить  у  серці  пісня  солов"іна,
Виливає  з  серця  почуття  моі.

З  літечка  і  весен,  веде  мене  в  осінь,
Де  холодні  ранки  у  росі,
Й  покриває  сріблом,  золотить  волосся,
Й  смуток  поселяється  в  душі.

З  осені  у  зиму  вкотре  я  вертаюсь,
У  зимі,  не  затишно  мені,
Бо  в  зимі,  без  Неі,  серденько  страждає,
Ллються  з  серця  жалібні  пісні.

Повернуся  в  вІршах  знову  в  ранні  весни,
Де  п"янкі  співають  солов"і,
В  веснах  в  моім  серці  почуття  воскреснуть,
Знову  буде  радісно  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823520
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Спондей.

Спонде́й  (грец.  spondeios)  —  віршова  стопа  в  античній  версифікації,  яка  має  два  довгих  склади  (на  чотири  мори);  у  силабо-тонічній  (при  ямбах  та  хореях)  зводиться  до  двох  наголошених  складів  (—  —),  виступаючи  у  віршовому  рядку  допоміжною  стопою:

Вода  суха  і  сіра.  Але́  ві́ї
Примкнеш  перед  камінням  у  піску  —
І  раптом  бачиш  силу  вод  рвучку
Та  різкість  вітру,  що  над  ними  віяв  (О.  Ольжич).

Віршована  стопа  спондея  відома  з  античності.  Термін  «спондей»  походить  від  грецького  слова  spondi,  що  позначає  дві  довгі  музичні  ноти  в  співах,  які  супроводжували  обряд  узливання.  Спондей  не  забезпечує  основу  для  вірша,  оскільки  практично  немає  слів,  в  яких  склади  отримують  рівний  наголос.  

Спондей  -  нерегулярна  віршована  стопа,  яка,  на  відміну  від  хорея  або  ямба,  не  використовується  для  складання  повної  метричної  структури  віршів.  Вірші,  написані  спондеєм,  зустрічаються  рідко.  Поети  застосовують  цей  метр  в  поєднанні  з  іншими  традиційними  віршованими  розмірами.

Класичний  приклад  -  початок  «Євгенія  Онєгіна»  О.Пушкіна:

«Мій  дядько  самих  чесних  правил  ...»

Тут  у  першій  ямбічній  стопі  перший  склад  також  здається  ударним,  як  в  хореї.  Це  сусідство  двох  ударних  складів  і  є  спондей.

Мета  використання  спондея  полягає  в  акцентуванні,  підкресленні  конкретних  слів  у  вірші,  посилення  виразності,  емоційної  напруги,  жвавості  твору.  Присутність  спондея  у  вірші  уповільнює  ритм,  надає  поетичному  тексту  музикальності  і  драматичного  характеру.  Спондеїчна  стопа  використовується  поетами  також  для  передачі  стисненого,  компактного  сенсу  виразу.  

У  силабо-тонічної  поезії  незаперечні  приклади  спондея  знайти  складніше,  тому  що  стопа  визначається  наголосом,  а  наголос  -  це  питання  інтерпретації.  Отже,  додавання  у  вірші  (визначення  ненаголошених  і  ударних  складів)  суб'єктивно.  

Наприклад,  Шекспір  писав  вірші  і  п'єси  ямбічним  пентаметром,  але  навіть  в  знаменитому  рядку  з  «Гамлета»  «Бути  чи  не  бути,  ось  в  чому  річ»  більшість  сучасних  читачів  порушують  віршований  розмір  в  другій  половині  рядка,  підкреслюючи  слово  «ось»,  а  не  «в  чому».

Спондей  вживається  в  розмовній  мові,  особливо  у  вказівних  формах,  оскільки  слова  такого  характеру  короткі  і  ударні.  Наприклад,  «йди  додому»,  «повернися»  і  т.  д.  

У  сучасній  поезії,  в  силу  прагнення  авторів  до  ритмічності  віршів,  ненавмисне  використання  спондея  -  виняток,  тому  стопа  стає  експериментальним  віршованим  розміром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823522
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Чайківчанка

ТАКИЙ ПОВОРОТ НІХТО НЕ ЧЕКАВ


Такий  поворот  подій  ніхто  не  чекав,
Що  снайпер,  буде  стріляти  у  спину.
А  тиран  -палач  нарушить  божий  устав
І  мати,  заплаче  над  труною  сина.
 У  столиці  ,пролилось  море  крові
Найкращих  розп'ято  на  хрест  на  розп'яття.
не  злякала  ,  беркутня  ,йшли  до  волі,
і  На  бруківці    ,жертви  на  Водосвяття.
Злітали  птахи  один  за  одним  в  тумани,
В  останню  путь  ,проводжав  козаків  Майдан.
На  душі  викарбувані  шрами  у  мами
Сумну  пісню  пливе  кача"  співав  -      Йордан.
Ридало  та  плакало    небо  -в  цей  час,
Сколихнула  всіх  смерть-  Небесної  сотні.
Від  рабства  ,неволі  захищали  нас,
Записані  святими-  Богу  угодні..
Лягли,  каменем  на  душі  сльози  гіркі  
і  за  ніч  ,  батько  посивів,  як  голуб  ...
 матінка,  згасає  свічею  у  журбі.
Віддали  дитя  на  плаху  у  холод.

 

                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823405
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ганна Верес

Воля й зло на терезах

Просинаймось,  українці,
Доля  ж  наша  на  кону,
Росіяни  вже  –  не  німці
Нав’язали  нам  війну.
Просинаймося,  панове,
Вила  і  шаблі  –  до  рук:
Затіва  Росія  знову
Смертоносну  підлу  гру.

Просинаймось,  досить  спати,
Воля  й  зло  на  терезах.
Не  поможуть  нам  дебати,
Коли  твориться  гроза.
Просинаймось,  чесний  люде,
Дорогий  не  втратьмо  час,
Тільки  у  бою  здобудем
Крим  свій,  море  і  Донбас!
18.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823402
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ганна Верес

Де ж ми?

Війна  і  мати,  доньки  і  сини…
Трикутник  надскладний  виводить  доля,
Коли  «200-им»  прибува  з  війни,
Той,  хто  в  Донбасі  боронив  нам  волю.
Тоді  втрачає  мати  сенс:  як  жить?
Немов  земне  тяжіння  утрачає.
Втомившись  за  дитям  своїм  тужить,
Вона  його…  на  небесах  стрічає

А  ми?  Де  ж  ми?  Чи  вміємо  знайти
Те  слово,  щоби  душу  ним  зігріти?
До  серця  матері  ті  відшукать  мости,
Куди  уже  не  прийдуть  їхні  діти?
І  хочеться  кричать  до  хрипоти:
Хто  ж  ми  тепер?  Де  людяність  згубили?
Зарились  у  буденність,  мов  кроти?
Не  розуміємо,  що  ми  себе  зганьбили?
Й  провину,  мов  тягар,  будем  нести
Крізь  терни  і  невдачі  вже  до  скону.
Не  йтимемо,  а  будемо  брести,
Шукаючи  для  прощення  ікону…

А  маєм  матерів  цих  шанувать,
Бо  це  вони  зростили  тих  героїв,
Котрі  любити  вміли  й  воювать,
І  не  дозволили  країну  перекроїть.
Їм  руки  варто  всім  нам  цілувать
За  їх  неспокій  і  довічні  муки,
За  відданість  землі  –  не  на  словах,
За  передчасну  назавжди  розлуку,
За  ночі,  за  безсонні  й  чорні  дні,
Котрі  свинцем  лягли  на  ніжні  плечі,
За  те,  що  в  них  поменшало  рідні,
За  сум    в  очах,  що  рано  кличе  в  вечір…
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823400
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наш вишневий сад

Дзюрчить  вода,  то  річка  веселиться,
Лоскочуть  сонця  промені  гілля.
Зелений  берег  від  роси  іскриться
І  вітер  в  гості  прилетів  здаля.

Почулись  дивні  звуки  солов'їні,
Із  саду,  що  за  хатою  росте.
Вони  про  тебе  нагадали  нині
І  вишня  ще  буяє  і  цвіте.

Ти  пам'ятаєш,  як  під  нею  двоє,
З  тобою  ми  сиділи  молоді.
Гули  неподалік  десь  бджоли  роєм,
Я  ж  дарувала  усмішку  тобі.

Вдихала  щастя  те  на  повні  груди,
Воно  до  себе  пригортало  нас.
Я  шепотіла  буде  -  чи  -  не  буде,
Кохання  те  закохане  у  нас...

Звичайно  буде,  ніжно  усміхався,
Звичайно  буде  -  то  слова  твої.
Але  коли  ти  в  іншу  закохався,
Померкло  все  для  мене  на  землі.

Роки  пройшли  і  швидко  так  минули
І  лише  зустріч...  Зустріч  та  одна.
Мене  у  сад  з  тобою  повернула,
Де  квітне  він,  бо  знов  прийшла  весна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ганна Верес

Зневіра

Найважче  для  душі  –  її  зневіра,  
Яку  непросто  нести  у  собі,
Рятують  тебе  друзі,  рідні  й…  ліра,
Якщо  вона  присутня  у  тобі.

Свої  думки  ти  в  неї  запрягаєш
І  мчиш  туди,  де  ще  ніхто  не  був,
Пів  світу  облетіти  устигаєш,
Адже  для  мрії  не  бува  табу.

Тоді  зневіра  тихо  відступає,
Частіше  гине,  іноді  втіка,
І  вже  тоді  про  тебе  забуває  –
Її  надія  на  добро  ляка.
20.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823285
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ганна Верес

Незакінчена пісня під Крутами

(Бій    відбувся    недалеко    від    Бахмача    29    січня    1918р.)
Земля    нагадує    тобі
Про    перший    і    останній  бій
Під    Крутами.    Всі    полягли
І    лиш    тепер    перемогли…

Ішла    війна…    Без    правил,    без    пощади…
Й    була    вона    –    не    на    життя      –    на    смерть.
Йшли    молоду    країну    захищати
Ті,    хто    шинелі    вкоротив    на    чверть:
Студенти-хлопці,    молоді,    вродливі,
Талановиті    –    України    цвіт    –
Розумні,    а    ще    трохи    особливі,
Бо    вірили.      Їм    дивувався    світ,
Коли    дізнався    про    маленькі    Крути,
Де    бій…    ненавчені    тримали    вояки.
Стікали    кров’ю    їх    розбиті    груди…
А    може,    й    нецілований    який
Поліг,    щоб    Україна    існувала,
Щоб    вільною    була    його    земля,
Їх    кров    на    холоді    швиденько    застигала…
І    місце    іншому    він,    мертвий    вже,    звільняв.
Був    музикант    між    ними    –    юний    Паша,
Хоч    документи    в    нього    на    Павла.
Частенько    грав    їм    українську,    «нашу»,
(Гітара    з    ним,    як    подруга,    була).
Прибув    він    з    нею    і    сюди,    під    Крути,  –
Не    міг    лишити    в    Києві    її,
Адже    по-іншому,    ну,    як    могло    ще    бути?
Гітари    зойк      востаннє    продзвенів…
Стояли    до    кінця…    Та    сніг    сховав    їх    подвиг…
Над    тілом    кожного    могилку    все    ж    намів.
У    нас,    сучасних,    викликає    подив:
Як    наш    народ    мовчати    стільки    міг!?
Всі    українці    добрі,    щедрі,    дужі,
В    сум’ятті    дум    я    знов    звернусь    до    них:
«Чому    згорали    люди    небайдужі
В    вогні    незрозумілої    війни?»
Та    правду    вже    нікому    не    спинити,
І    пісню    ту    закінчать    молоді,
Такі    ж    вродливі    і    талановиті.
І    не    повториться    те,    що    було    тоді!
12.11.2012.

Ганна    Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823177
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекайте літа ( слова для пісні)

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна.

Зачекайте  літа,  не  приходьте  дощами
І  не  лийте  у  душу  печалі  мою.
Не  кидайте  літа  мені  срібло  снігами,
Не  морозьте  мене  я  вас  дуже  молю.

Сонце  променем  ніжно  торкає  обличчя,
Серце  б'ється  так  гучно  бо  в  ньому  весна.
І  кохання  моє  ще  у  подорож  кличе,
Між  високими  травами  юність  красна.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  ви  у  осінь,
Бо  душа  молода  і  ще  літо  у  ній.
Неозброєним  оком  видніється  просинь
І  коханого  очі,  ще  сняться  мені.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,  
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Східний

Моя Україна

     

Моя  Україна  найкраща  у  світі,
Моя  Україна  –  джерельна  вода.
І  жито,  й  пшениця,  і  небо  в  блакиті
В  своїй  вишиванці  завжди  молода.

Моя  Україна  –  це  люди  привітні,
Веселка-місток,  золоті  купола.
Моя  Україна  –  веснянка  у  квітні
І  віра  у  Бога  навічно  жива.

Моя  Україна  –  це  літні  світанки,
І  роси  на  травах,  політ  журавля.
Моя  Україна  –  прозорі  серпанки,
Й  уся  в  чорноземах  родюча  земля.

Моя  Україна  –  це  дихання  вітру,
І  бджілка  трудяга  в  вишневім  саду.
Моя  Україна  подібна  лиш  світлу,
За  що  безумовно  її  я  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823009
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ганна Верес

Ніяка сила не злама народ

Я  звикла  все  робить  наперекір,
І  найчастіше  діставалось  долі:
Були  солодкі  миті  і  гіркі.
Мене  все  ж  не  лякала  невідомість.

Ішла,  не  зупиняючись  в  путі,
Хтось  називав  мене  дитям  наївним.
А  мо’,  й  була  щаслива  тим  в  житті,
Що  вірила  в  добро  і  світлу  мрію?

Іду  й  тепер  без  совісті  гризот,
Із  вірою  іду  й  надію  маю:
Ніяка  сила  не  злама  народ,
Якому  сам  Всевишній  помагає.
18.01.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823029
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ганна Верес

Це треба молодим

Сьогодні  це  потрібно  не  отим,
Хто  долею  своєю  доторкнувся
До  боротьби  за  Україну.  Молодим,
Бо  їм  тут  жить,  кохати  і  цвісти,
Щоби  рабом  ніхто  з  них  не  прогнувся.
Життя  –  завжди  є  вічна  боротьба
За  себе,  за  родину  чи  країну,
Й  перемага  не  той,  у  кім  журба,
Хто  у  пориві  гніву  все  руба,
А  той,  хто  вірить  в  завтра  України
І  підніма  державу  із  руїни.  
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823028
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Леся Утриско

Щоб у світ не вернулась війна

Я  писала  би  вічно  про  те,  що  так  сильно  болить,
Я  б  кричала  у  небо  -  чого  так  підрізані  крила?
Запитала  б  у  світу  -  для  чого  так  боляче  жить?
Лиш  би  кожен  народ  і  держави  у  розквіті  жили.

Не  змирюся  ніколи  із  тим,  що  панує  війна,
Не  підвладні  мені  а  ні  голод,  розруха,  знущання.
Розкажіть!  Хто  придумав?  Навіщо  народу  вона?
Ну  для  чого  ці  біди,  та  вічні  нелюдські  страждання?

Ми  прийшли  у  цей  світ,  щоб  любити,  радіти,  кохати,
Шанувати  себе  та  творити  достойні  діла,
Підкажи,  милий  Боже,  як  можна  змінити,  щоб  знати?  
Як  розвіяти  все,  щоб  у  світ  не  вернулась  війна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822847
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вони зустрілись на Майдані

Вони  зустрілись  на  Майдані,
У  неспокійний,  грізний  час.
Ті  дні  пекучі  й  полум'яні,
На  міцність  брали  їх  не  раз.

Коли  стріляє  снайпер  в  спину
І  на  бруківку  друг  упав...
За  вільну  нашу  Україну,
Життя  геройські  він  віддав.

Упав  один,  а  потім  другий
І  полилась  рікою  кров.
Скажіть,  хіба  ж  то  не  наруга,
Топити  в  ній  палку  любов...

Вона  мотала  друзям  рани
І  несла  чай  гарячий  їм,
Він  найдорожчий  і  коханий,
У  цьому  пеклі  був  усім.

Коли  було  якесь  затишшя
І  випадав  короткий  час.
Вона  йому  писала  вірші,
А  він  казав:"  То  все  про  нас".

Тоді  Донбас...  Свистіли  кулі
І  градом  поливав  свинець.
Вони  обоє  вже  збагнули,
Що  той  початок,  не  кінець.

Вставало  сонце,  та  не  гріло
І  небо  в  чорному  диму.
Довкола  тліло  і  горіло,
Хто  розпочав  страшну  війну...

Дитячий  крик,  батьківські  сльози.
Окопи,  вирви  і  думки...
Дощі,  пронизливі  морози,
А  в  небі  світяться  зірки.

Щасливі  двоє  у  любові,
Кохання  завжди  гріє  їх.
Хоч  сни  у  них  не  кольорові,
Та  у  душі  все  ж  солов'ї.

І  дні  ось  так  летять  за  днями,
Наступить  мир  все  ж  на  землі.
Не  всіх  синів  обіймуть  мами
І  він  не  обійме́  її...

Коли  в  кохану  цілив  снайпер,
Її  у  бік  він  відштовхнув.
Той  день,  мабуть  для  них  був  зайвим,
Його  забрав,  її  вернув.

І  полетіла  душа  в  небо,
Лишивши  спогади  сумні.
І  вирвавсь  крик:  "  Як  жить  без  тебе,
Усе  життя  тепер  мені"...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822568
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Ганна Верес

Кожен пише власну повість

Життя  не  можна  розписати  –
Тут  графік,  розклад  неможливі:
Хто  –  сіяти,  хто  –  колисати–
Збирає  кожен  власне  жниво.
Сховай  небажану  сльозу,
Стряхни  задуми  темний  колір,
Прислухайсь,  очі  теж  роззуй,
І  не  карай  себе  ніколи.
Зумій  у  цім  житті  вціліть,
Не  розгуби  гуманність,  совість.
Знай:  серце  в  кожного  щемить,
І  кожен  пише  власну  повість.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуй мою любов

Почуй  мою  любов,  почуй  моє  тепло
І  літо  те  не  забувай,  не  треба.
Згадай  минуле,  там  так  затишно  було,
Веселка  розфарбовувала  небо.

Почуй  мою  любов,  вона  мене  п'янить
І  паморочить  голову  без  тями.
Кохання  нашого,  така  бажана  мить,
Висвітлюється  диво  -  кольорами.

Почуй  мою  любов  у  ніжності  думок,  
Метеликом  я  доторкнусь  до  тебе.
Зроби  на  зустріч  той  один  -  єдиний  крок,
Любов'ю  пригорни́  мене  до  себе.

Почуй  мою  любов,  через  усі  роки,
Почуй,  прошу  тебе,  я  так  благаю.
Не  надівай  оков,  зроби  все  навпаки,
В  думках  з  тобою  завжди  й  так  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Валентина Ланевич

Серед степу широкого віє хуртовина.

Серед  степу  широкого  віє  хуртовина,
Завиває  дужий  вітер,  посіріла  днина.
Плаче,  стогне,  сивочолий,  у  посвисті  кулі,
У  бліндажі  солдат  сидить  на  ящику-стулі.

Ріжок  собі  набиває  патронами  повний,
Схилив  голову,  співає,  а  біль  невгамовний.
Йде  війна  не  рік,  не  другий,  п’ятий  навертає,
На  дзвіницях  по  Вкраїні  здвін  сумум  ридає.

Стиснув  зуби,  аж  цигарка,  навпіл  долі  впала,
Схрестив  пальці,  щоби  доля  вогнем  не  палала.
Бронь  поправив,  що  на  грудях,  треба  йти  до  бою,
Не  діждуться  воріженьки,  щоб  був  сиротою.

Без  країни,  що  на  карті  ні  меж,  ні  кордонів
Та  міцніших,  між  у  серці,  нема  бастіонів.
Де  любов,  надія,  віра,  правдонька  кривава,
Щоби  воля,  горем  крита,  навік  панувала.

22.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


палома

НЕ ПЛАЧ, МАТУСЮ

Страждальна  Ненько  -Україно,
Скажи,  хто  нині  підло  в  спину
Пускає  кулі,  бреше  в  очі?..
Чому  Шевченкові  пророчі
Рядки  пробились  крізь  століття?
Хто  корінь  рве,  ламає  віття?..
Кому  Ти,  люба,  на  заваді  –  
Чужим,  народу,  може,  владі?
Чому  відвічно  плачеш,  рідна,
Благословенна  Богом  й  плідна?..

Тебе  шанують  лиш  найкращі!
Що,  шати  рвуть?  –  То  це  ж  пропащі.
Ти,  Ненько  сива,  вже  у  небі,
З  синами  й  дочками  далебі.
Пречиста  витре  горя  сльози,
Господь  за  Тебе  збурить  грози.
У  Нього  –    військо  Світла  Воїв,
І  серед  них  чимало  твоїх.

Не  плач,  Матусю!  Стане  днина,
Коли  Ти  збудишся  –    Єдина  –  
В  Любові,  Правді,  сяйві  Світла,
У  Мирі,  Щасті  та  Розквітла!

Слава  Україні!  Слава  Героям!

                   22  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822362
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Зі сторіччям Соборності України!

Велична,  терпляча,  країно,
Козацька  земля  непоборна,
Прийми,  ж  ти  подяку,  уклінно,
Могутня,  безкрая,  соборна.

У  вирі  негод  споконвіку,
Ти  прагнула  кращої  долі,
Полеглим,  не  знала  ти  ліку,
Що  смерть  знайшли  в  чистому  полі.

У  мирні  вторгались  кордони,
Земель  відтинали  шматками,
В  церков  відбирали  ікони,
І  бідність  світила  литками.

Морили  люд  голодомори,
Підвладдя  у  старшого  брата,
Що  вишкірив  зуби  криваві,  -
Така  от  страшенна  розплата.

Ти  встояла,  й  житимеш  вічно,
Тобі  ще  цвісти,  й  розквітати,
Соборана  ти,  вільна  і  сильна,
З  сторіччям,  дозволь,  привітати.

22.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822355
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Марат Школьник

У Сухому яру, у Сухому яру

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

У  Сухому  яру  тихо  плачуть  дощі,
Йде  скорботно  зима  в  білосніжнім  плащі.
Відлітають  птахи,  пролетіла  остання,
Над  яром  Сухим  в  них  хвилина  мовчання.

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

Знову  віють  вітри  у  Сухому  яру,
Сухе  гілля  на  травах  весною  зберу.
І  на  думку  в  журбі  спаде  мимоволі:
Вони  наче  чиїсь  загублені  долі

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822215
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Зима. Сніги. Морози

Зима.  Сніги.  Морози  допікають,
Та  все  ж  вогнем  частують  вороги.
Героїв  це  нітрохи  не  лякає  –
Бійці  тримають  гордо  корогви.

І  день,  і  ніч  стоять  вони  в  окопах,
Щоб  здичавілу  не  пустить  орду,
Для  ворогів  вони  лише  «укропи»,
Для  нас  –  герої,  котрі  не  «здадуть»
Ані  землі  своєї,  ані  волі,  
Хоча  і  в  них  лише  одне  життя.
Це  ті,  що  змінять  Україні  долю
І  поведуть  її  у  майбуття.  

Нехай  лютують  віхоли,  морози,
Синівська  лиш  міцнітиме  любов,
Їм  не  страшні  ні  «Гради»,  ні  погрози,
Бо  з  ними  Правда  і  Великий  Бог!
8.01.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822212
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


геометрія

ОЙ НЕ СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ… ( на новий лад)

           Ой  не  світи,  місяченьку,
           Не  світи  ніколи...
           Вже  не  прийде  мій  миленький,
           Додому  ніколи...

           Ой  не  світи,  місяченьку,
           Заховайсь  за  хмари,
           Бо  як  жити  без  милого,
           Я  тепер  не  знаю!..

           Ой  не  світи,  місяченьку,
           Не  світи,  благаю...
           Бо  вже  мого  миленького                                                                                                                                                          
           Живого  немає...

           Ми  ж  не  давно,  місяченьку,
           Не  давно  побрались...
           Не  вернеться  мій  миленький,
           До  нашої  хати...

           Мені  сумно,місяченьку,
           Не  дізнавсь  миленький,
           Що  ношу  уже  під  серцем,
           Дитятко  маленьке...

           Ой  не  світи,  місяченьку,                                                                                                                                                                                                            
           Не  світи  для  мене...
           Зупиняється  серденько
           Від  світла  із  неба...

           В  моїй  долі,місяченько,
           Вічна  біль  у  серці...
           Душа  стогне  і  серденько,
           Й  гіркі  сльози  ллються...

           Плаче  бідна  молодичка,
           Сліз  не  витирає,
           Із  -  за  хмари  місяченько,
           Ледь-ледь  виглядає...

           Ти  не  знаєш,  місяченьку,
           Як  же  мені  тяжко,
           Не  забуду  миленького
           Ніколи  й  нізащо...

           Не  виглядай,  місяченьку,
           Не  освічуй  вроду,
           Бо  загинув  мій  рідненький
           У  війні    на  Сході...

           Заховався  місяченько
           За  велику  хмару...
           Залишилась  молодичка
           В  цім  світі  без  пари...

           Та  не  може  місяченько
           Постійно  ховатись...
           Заплакана  молодичка,
           Тихо  пішла  в  хату...
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822211
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


іванесса

ЩОБ БІЛЬШЕ БУЛО ЩАСТЯ…

Закутавсь  день  в  зимову  сонну  ніч
І  втомлено  прикрив,  нарешті,  очі.
У  небі  загорілось  сотні  свіч
Їм  місяць  щось  захопливо  шепоче...

І  всюди  тиша,  ніби  час  спинивсь,
Ні  подиху,  ні  вітру...  все  поснуло.
За  гілку  місяць  срібний  зачепивсь
І  дерево  стривожено  зітхнуло.

В  печі  горять,  потріскують  дрова,
А  за  вікном  мороз  все  більше  тисне.
І  пишеться  історія  нова,
І  сніг,  немовби,  білий  аркуш  чистий.

А  ніч  як  ніч,  усі  давно  вже  сплять.
Зима  малює  вікна  вітражами.
Сніжинки  наче  Ангели  летять,
Щоб  більше  було  щастя  поміж  нами.

21.  01.  19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822208
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Я все ближче до осені

Просинаюся  ранками
Із  думками-підранками,
Поглядаю  в  віконечко  –
Забарилося  сонечко.

Я  все  ближче  до  осені,
З  посивілими  косами,
Зі  своїми  болячками,
І  з  людськими  балачками.

Скільки  ж  жита  вже  скошено!
Не  життя  в  мене  –  локшина,
Та  я  все  ще  тримаюся,
До  схід  сонця  вмиваюся,

І  хоч  близько  до  осені,
У  город  бреду,  росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З  сонцем  там  поцілуюся.
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Апокопа.

Апокопа  (грецьк.  Apokope  —  утинання)  —  усічення  наприкінці  слова  одного  чи  кількох  звуків  без  порушення  значення  слова.  

Внаслідок  апокопи  в  українській  мові  виникли  форми  дієслова  теперішнього  часу,  наприклад  є  <  єсть,  2-ї  особи  однини  (ходиш  <  ходиши),  3-ї  особи  однини  пише  <  пишєть;  минулий  час  однини  чоловічого  роду  ніс  <  неслъ,  2-ї  особи  однини  і  множини  наказового  способу  сядь  <  сади,  несіть  <  несЂте;  прислівники  так  <  тако,  вищий  ступінь  ,  гірш  <  горьше;  іменники  четвер  <  четвергъ,  Костя  <  Костянтин  тощо.  Те  ж  саме  можна  сказати  про  ненаголошені  форманти  -ть  <  -ти  (ходить  <  ходити),  -м  <  -мо  (ходим  <  ходимо),  частки  сь  <  ся,  б  <  би,  ж  <  же.  

А.  поширена  у  мовній  (побутовій)  практиці,  що  впливає  і  на  художнє  мовлення:

Що  кидає  тебе  у  відчай?
Котра  частина  твого  “я”?
Ота,  що  плаче?,
Та,  що  квилить?
Ота,  що  наріка?
(Л.Ярмак).

Останнє  дієслово  у  цитованій  строфі  “наріка”  втратило  закінчення  “є”,  тобто  повну  форму  закінчення.  Інший  приклад  з  вірша  П.  Тичини  “Вітер  з  України”:

Він  замахнеться  раз  —
рев!  свист!  кружіння!

У  другому  рядку  лише  слово  “кружіння”  має  повну  форму,  тоді  як  “рев”  вжито  замість  “ревіння”,  “свист”  —  замість  “свистіння”.  Подеколи  А.  має  авторську  специфіку:  “Гей,  розчиняйте  всі  вікна,  хай  увірвесь  у  груди  вогкість”  (М.Семенко).  В  деяких  випадках  А.  сполучається  з  аферезою,  синхронізуючи  її  смислові  поля.  До  цього  прийому  вдавався  П.Тичина:

вітер  вітер  ві
терзає  дуба  кле
на  хмарах  хмуре  сон
це  знов  осінній  ві

Цей  досвід  плідно  використовували  поети  наступних  генерацій,  зокрема  В.Стус.

А.  досить  широко  використовується  не  самостійно,  а  у  так  званих  складноскорочених  словах,  наприклад,  міськрада,  генпрокуратура,  адмінресурс.

В  українському  розмовному  мовленні  скорочені  слова  трапляються  у  молодіжному  та  комп’ютерному  сленгу.

Часто  А.  ускладнюється  додаванням  закінчень,  аби  слово  мало  самостійний  характер,  у  якого  є  рід  і  число  (комп  –  комп’ютер,  клава  —  клавіатура,  універ    —  університет).  

Широко  виявляється  апокопа  і  в  говорах:  мо(може),  гуцульське:  Бра  Ива,  хо!  (Брате  Иване,  ходи).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Із саду батьківського

Дитинства  мого  світлі  дні  вишневі,
Бо  то  ж  весняні  аромати  світу.
Коли  щасливою  тонула  в  мреві,
Серед  дерев  у  сніжно-білім  квіті.

А  згодом  -  юності  широкі  крила,
І  зав*язь  вишеньок  -  кохання  перше.
І  поцілунки  ніжності  рясніли
Промінням  сонячного  диво-пензля.

І  плинув  час,  і  дозрівали  вишні.
Плодів  червоних  -  соковите  щастя,
Що  подароване  самим  Всевишнім,
Із  саду  батьківського  тепла  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стукає щастя в вікно ( слова до пісні)

Падає,  падає  сніг,землю  він  застеляє,
Срібними  перлами  ліг,  серце  моє  кохає.
Пісню  співає  душа,  тихо  так  в  заметілі,
А  у  думках  слова,уста  наче  вишні  спілі.

Приспів:

Сніг,  сніг,  сніг,  білий,  пухнастий  і  ніжний,
Сніг,сніг,  сніг  в  зиму  оцю  дивовижну.
Сніг,сніг,  сніг  в  вальсі  із  нами  кружляє,
Сніг,сніг,сніг,  сніг  кращого  дива  немає.

Ніжна  кохана  моя,  для  мене  ти  єдина,
З  під  ніг  тікає  земля,  слід  мете  хуртовина.
В  обійми  тебе  візьму,  не  відпущу  від  себе,
Тебе  кохаю  одну,поспішаю  до  тебе...

Приспів:

В  келиху  нашім  вино,  піниться  і  іскриться,
Стукає  щастя  в  вікно,  світиться  мов  Жар  -  птиця.
Руки  йому  простягни,  не  відпускай  від  себе,
У  нічній  тишині,  зорі  дарує  нам  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


віталій чепіжний

До дня Соборності України

На  уламках  чужих  імперій
Об'єднали  серця  і  руки.
І  затвердили  на  папері
Акта  про  непорушну  злуку.
Майорять  жовто--сині  стяги,
Золотяться  хрести  Софії.
Накривають  слова  присяги
По  зимовому  білий  Київ.
Заявляє  про  себе  світу
Україна  нова,  Соборна!
Та  злетілись  круки  неситі
І  насунула  хмара  чорна!
Неможливо  згадать  "без  брому"
Ті  події  років  похмурих  -
Самовідданих  і  свідомих
Недостатньо  було  в  Петлюри.
Ну,  а  решта  -  від  орд  червоних
Дочекались  "щасливу"  долю.
Сподівались  -  Землі  і  Волі.
А  отримали  -  продзагони.
Промайнула  вже  сотня  років  -
Скільки  втрачено  марно  часу!
Знов  історія  вчить  жорстоко  -
Та  ж  орда  на  землі  Донбасу.
Та  народ  вже  не  підкорився!
І    здолає  лиху  годину,
Щоб  з  повагою  світ  дивився
На  оновлену  Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822166
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


dovgiy

ЦЯ СВІТЛА НІЧ

Неначе    прибрано,  побілено  до  свята:
Старі  дерева  у  садку  під  снігом  сплять.
Я  сну  не  знаю.  Наче  кимось  став  проклятим,
Бо  до  безсоння,  -  ще  й  кістки  старі  болять.
Ця  світла  ніч…  проміння  зір  відбите  снігом,
Крізь  шибку  синькою  розплилось  по  стіні,
А  думи  птахами  вовтузяться  по  гніздах
В  гілках  минулого,  де  милі  були  дні.
Самотність  стискує,  події  всі  відбулись…
Від  ватри    осені  туман  спливав  мов  дим.
Надії  зраджені  відплакали  й  заснули
І  тихо  канули  в  провалля  разом  з  ним!
Та  Бог  із  ними!  Не  волати  ж  від  безсилля!
Весняні  ранки  ще  повернуться  в  життя.
Та  чи  розтане  на  душі  проклята  крига,
Що  зараз  айсбергом  руйнує  почуття?!
Вона  покинула…  і  Всесвіт  теж  забрала…
Як  жити  далі  і  чим  дихати  тепер?
Палац  байдужості  відлунює  вокзалом
З  якого  потяги  прямують  в  світ  химер.
Майбутні  дні…  а  може,  тижні  чи  півріччя
Ось    так,  як  зараз,  будуть    мучити  в  ночах
І  всі  розлуки,  всі  життєві  протиріччя
Важкою  брилою  відчую  на  плечах.
Прямує    час…  отак  додумаю  до  ранку,
А  там  по  новому  прийде  одне  і  теж…
Дай,  Боже,  сили:  залишатись  до  останку
В  життя    закоханим  -  без  сумніву,  без    меж!

21.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822151
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Досить!

Вже  кілька  літ  у  траурі  живем,
Жахаємось  новин,  що  йдуть  з  Донбасу,
Ярмо  на  нас  російське  із  давен,
А  ворог  стягів  лиш  міня  окрасу.
Скількох  ми  позбулись  богатирів
За  Катерини  і  Петра,  й  Миколи!
Скількох  радянські  знищили  царі,
Не  знатимемо  ми,  мабуть,  ніколи.

Й  сьогодні  падає  за  волю  патріот  –
Війна  іде  гібридна  підла  й  досі,
Та  вже  з  полону  вирвався  народ  –
Сказав  своє  тверде  і  горде  «Досить!»
18.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821987
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


П.БЕРЕЗЕНЬ

Хто ви?

Хто  ж?  Хто?  Скажіть  врешті,  хто  ви?
Злі...  Язикаті...  Без  віри...  Без  мови...
Ниці..  Миршаві...  Дрібні  словоблуди...
Що  знають  "как  правільно"  було  і  буде,
Що  рвуть  України  нескорений  стяг,
Байдужістю  дій  та  нікчемних  присяг,
Ненавчені  досі  любові  до  неї,
Не  в  змозі  збагнути,  чи  їм  вона  неня,
Чи  просто  місцина,  де  звично  так  жить,
Не  в  них  болить  серце  і  вкотре  кровить
Душа  за  народ,  що  без  віри,  без  мови...

Хто  ж?  Хто?  Скажіть  врешті,  хто  ви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821984
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Любов Таборовець

Чекаємо весну

За  вікном  співає  буйний  вітер  пісню
Про  любов  всесильну,  про  її  красу...
Від  такого  співу  серцю  в  грудях  тісно
Із  коханням,  в  радості    жде  воно  весну.

А  зима  снігами  вкриє  долі  кроки
ті,  якими  нарізно  по  шляхах  ішли...
З  весняного  неба    чисті  і  глибокі
почуття  любові  Ангел  їм  зішле.  

Теплий  погляд  сонця,  променів  цілунки
додадуть  гармонії  ніжним  почуттям
По  гаях  й  дібровах  весняна  чаклунка  
понесе    відлунням  їх  ритм  серцебиття.

На  папері  ляжуть  нові  рядки  віршів
оспівають  вкотре    ніжність  і  красу.
Трепетно,  з  любов’ю  їх  душа  напише.
Читачам  із  радістю  я  їх  донесу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821983
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Romashe4ka

Тримаймося разом!

Тримаймося  разом,  бо  ми  -    українці,
Бо  ми  України  доньки  й  сини.
Цінуймо  родину,  сім'ю  й  Батьківщину.
Тримаймося  разом,  бо  ми  –  козаки.


Козацького  роду  уся  Україна,
Не  зрадьмо  ми  пам'яті  дідів-прадідів.
Тримаймося  разом,  бо  ми  –  Україна!
Бо  ми  побратими:  і  Південь,  і  Північ,
Центр,  Захід  та  Схід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820746
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Валентина Рубан

ВОДОХРЕЩА


Тихий  вечір,  світлий  ясний,
Заснув  вітер  у  вербі.
Місяць  плаває  прекрасний.
Горять  зорі  голубі.

Небо  чисте,  синє  –  синє,
Де  не  де  хмаринки  слід.
На  якій  сам  Янгол  лине.
Щоб  спуститися  на  лід

Сам  Господь  в  воді  купався,
Всю  водицю  освятив.
В  небо  птицею  здіймався,
Всіх  собою  захистив.

Ополонка  вже  чекає,
Хрест  із  льоду  манить  всіх.
І  вітання  скрізь  лунає,
Чути  гамір,  гомін,  сміх.

Водохреща  всі  святкують,
Йорданська  свята    водиця.
Сам  Христос  Хрещається
Хай  скрізь  добро  вселиться

18.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821863
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Ганна Верес

Київ на Водохреща кипів (Події, що відбувалися у нас 5 років тому) .

Нуртує-б’є    в    гарячих    жилах    кров,
І    зупинить  її  вже    неможливо;
Гранати,  кулі  і  нічний    покров  
Зберуть  достойне    історичне    жниво.
І    водомети  ту  не    спинять  кров,
Морози,  острах    мозок    не    остудять,  
Бо  нами    рухає  лише    свята    любов    –
Ми,  українці,  вільні,    чесні  люди!


Щаслива    я  і  горда    саме    тим,  
Належу  що    до    вільного    народу:  
Не    залякати    й  не    перемогти,
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.


За    всю  історію    вже    стільки    натерпівсь,  
Що    розгубив    останні  краплі  страху,  
Тож  на    Водохреща    наш  Київ    закипів
І    цим  урятував    народ    від    плахи.
В    цю  ніч  і  світ,  і  мій    народ    не    спав    –  
Своє    він  право  боронив    уміло,  
Державу  від    свавілля    рятував  
Молитвою,  коктейлем  і  камінням.

Безмежно  горда    я    й    щаслива  саме    тим,  
Належу  що    до    вільного    народу:
Не    залякать  його    і  не    перемогти,  
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.
20.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821857
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


НАДЕЖДА М.

Стара, як світ, історія оця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]

Коли  ішов,  просила:
залишайся.
Але  пусті  були  мої
слова...
Забути  ти  мене  
не  намагайся.
Це  пам"ять  не  дозволить,
бо  жива.
І  раз  -у  -раз  торкатиме
у  груди,
І  солоніше  буде  вже  сльоза.
Від  цього  ти  не  дінешся
нікуди.
Стара,  як  світ,  історія  оця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і сльози

Холодний  дощ  періщить  у  вікно,
Заплакала  зима,  заголосила.
Довкола  стало  сірим  полотно,
Яке  вона  із  радістю  білила.

Розгнівавсь  дощ  на  подру́жку  свою,
Що  віддала  вона  любов  морозу.
Тому  накликав  хмару  дощову,
Даруй  тепер  йому,  ти  зимо,  сльози.

Мороз  втішати  зимоньку  почав,
Не  плач  кохана,  будуть  переміни.
Він  палицю  свою  до  рук  узяв
І  заморозив  дощові  краплини.

На  землю  знову  полетів  сніжок,
Хурделиця  -  матуся  посміхнулась.
І  білий  пух  упав  на  поріжок,
Зимова  казка  радо  повернулась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821801
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кришталеві почуття

Ти  розбив  почуття  на  шматочки  кришта́лю,
Не  зберіг  ту  надійну  і  вірну  любов.
Не  повинно  так  бути,  я  добре  це  знаю,
Повертатись  туди  більш  не  хочеться,  знов.

Нехай  сніг  замітає  сліди  не  бажанні,
Я  не    хочу  більш  чути  порожні  слова.
Заморозив  мороз,  те  гаряче  кохання,
Посприяла  у  цьому  холодна  зима.

Я  весну́  почекаю  і  теплого  літа,
Коли  птах  заспіває  веселих  пісень.
Буде  днем  тим  ласкавим,  кохання  зігріте,
Закружляє  у  вихорі  знов  карусель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрії

Я  у  мріях  блукаю  так  часто,
Там  ніхто  не  образить  мене.
Бо  всміхається  радісно  щастя
І  тікає  далеко  сумне.

Зустрічаюся  в  мріях  з  тобою,
Там  де  вишні  розкинули  цвіт.
Моє  серце  не  знає  більш  болю,
Переходимо  річку  у  брід.

Мої  мрії,  де  ти,  де  кохання,
Солов'їні  пісні  у  саду.
З  неба  зірка  всміхається  рання,
Коли  я  на  побачення  йду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821343
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Ганна Верес

Козирна карта

Важко  назвати  боєм  ситуацію  на  війні  у  Донбасі,  коли  українські  вояки,  виконуючи  Мінські  домовленості,  позбавлені  права  наступати,  стріляти,  а  лише  не  пускають  ворога  вглиб  України.

Донбас.  Війна.  Зима  кипить  морозом.

Конає  під  вогнем  гарячим  сніг.

Шле  воїнам  Росія  не  погрози  –

Снаряди,  міни  падають  до  ніг.

Й  регоче  знахабніла  смерть  у  вічі:

І  зліва,  й  справа,  чи  заходить  в  тил.

І  кожен  зна:  не  можна  вмерти  двічі,

Й  про  себе  шепче:  «Господи,  прости!

Прости  мій  гріх  –  любов  до  України  –

Я  не  бажаю  іншої  землі.

Тут  вечір  тоне  в  пісні  солов’їній

І  жайвір  міря  з  неба  шир  полів….

Це  тут  мене  скупала  вперше  злива,

Й  на  вальс  кохану  вперше  запросив,

І  сонечко  тут  сяє  особливо,

І  запах  неповторний  у  роси…»


За  мить  життя  промчало…  кадр  за  кадром…

Хороше  і  не  зовсім  –  до  дрібниць…

На  цей  раз    в  їх  руках  –  козирна  карта  –

Ніхто  з  бійців  не  втрапив  до  труни.
11.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Волю боронитиму до скону

Життєвий  іній  ліг  уже  на  скроні…
Душа  ж  болить  за  землю,  онучат…
Я  волю  боронитиму  до  скону,
Допоки  силу  матиму  в  плечах.

Життя  своє  вручаю  Україні,
Ім’я  –  родині…  Це  мій  заповіт.
Байдужістю  щоб  люди  не  хворіли,
Й  ніхто  не  смів  спинити  їм  політ!
3.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821017
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Протоієрей Роман

Летіли Ангели із Раю…

Летіли  Ангели  із  Раю
По  голубому  небокраю,
Летіли,  як  свята  підмога,
Летіли,  як  цілунок  Бога
У  храм  Святого  Михаїла,
 
Де  мило  свічечка  жевріла,
Де  з  виноградними  очима
Стояла  чистая  дівчина
І  плакала  в  куточку  храму
За  свою  дуже  хвору  маму!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820968
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ярослав Ланьо

ЯНГОЛ СИРОТА


Дав  колись  архангел,  два  крила  дитині,  
Серафими  вчили,  що  таке  політ…  
Немав  щастя  хлопчик,  немав  і  родини,  
Бо  прийшов  невчасно  він  у  грішний  світ.

Молодим  забрали  небеса  хлопчину,  
Хмари  стали  дахом,  горизонтом  дім,  
Рятував  він  душі  у  лиху  годину,  
Та  останню  душу  вже  спасти  не  зміг…

Янгол  однокрилий  пролетівши  степом,  
Впав  з  небес  на  землю  в  поле  за  селом,  
Поглядом  блакитним  попрощався  з  небом,  
На  якому  жив  він,  сто  літ  байстрюком…

У  грозу  серпневу  блискавка  спалила,  
Білі  ніжні  пір`я  лівого  крила,  
Промочила  очі  на  Олімпі  Діва,
Що  не  врятувала  янгола  Вона.

В  ніч  Варфоломія  плакав  хтось  за  вмерлим,
Зоряні  канати  душі  волокли,
А  над  мокрим  степом  бушували  грози
І  дощем  змивали  сльози  сироти.

Знов  один  на  світі…Не  дитя…Не  янгол,
Вкотре  не  потрібний  небу  і  землі,
З  мамою  простився,  не  зустрівся  з  татом
І  крило  згоріло  в  грозовім  вогні…

Не  кидайте  друзі,  янголів  безкрилих,
Не  цурайтесь  сиріт,  дітей-байстрюків,
Не  вина  то  їхня,  будьте  милостиві,
Щоб  людьми  зостатись  посеред  гріхів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820838
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Протоієрей Роман

Я тебе не люблю!

Авторська  пісня  


Я  тебе  не  люблю!
Просто  мимо  проходжу,
Ніжне  сяйво  очей,  
Мов  вустами,  ловлю,
Я  тебе  не  люблю,  
Просто  жити  без  тебе  не  можу,
Просто  образ  твій  дивний,  
Мов  квітку,  до  серця  тулю!

Твоїх  рук,  наче  крил  
Лебединих,  торкаюсь,
Сніг  ранковий  до  ніг,  
Мов  любистки,  стелю,
З  тихим  сумом  в  очах  
Я  тобі  посміхаюсь,
І  тому  скрипалю  
Я  заграти  звелю,
Як  тебе  не  люблю!

Я  не  можу  свої  
Почуття  пояснити,
Я  складаю  пісні  
І  птахам  роздаю,
І  я  серцю  звелю  
Так  тебе  полюбити,
Як  нікого  ніхто  
В  світі  цім  не  любив...
І  як  я  не  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820826
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Михайло Чир

Лиш погляну в вікно…

*  *  *

Лиш  погляну  в  вікно,  
бачу  образ  її,
Де  у  яблунь  старих  
віття  вниз  похилилось.  
Білим  птахом  вона
там  сидить  на  гіллі,
Від  прожитих  років
вона  мабуть  втомилась.

А  надворі  зима.
А  надворі  сніги.

А  у  мами  в  саду  
завжди  пахло  весною.
А  у  мами  в  саду  
вічно  мальви  цвіли,
Щоб  у  тому  житті  
не  зостатись  одною.

А  у  маминих  снах
вічно  діти  живуть…
В  яблуневім  саду
знову  цвіт  опадає.
Так  вже  суджено  їм.
Матері  вічно  ждуть.
Навіть  в  вимірі  іншім,
як  від  нас  відлітають.

30.01.2005р.  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820827
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Ганна Верес

Як можна?. .

Як  можна  вірити  словам
Того,  хто  легко  друга  зрадив,
Слова  солодкі  розливав,
А  в  них  –  ані  краплинки  правди…
Як  можна  сонце  замінить    –
Воно  ж  –  одне  у  нас,  єдине.
Якщо  чуже  тобі  болить,
Ти  не  істота  є  –  людина.
Як  можна  серце  розірвать    –
Воно  також  одне  в  людини.
Туди  –  впустить,  назад  –  забрать
Не  зможеш:  так  нас  спорудили.
Як  можна  землю  зупинить  –
Життя  ж  закінчиться,  о  Боже!
Нехай  космічна  світла  мить
Години  чорні  переможе!
Як  можна  долю  задобрить,
Щоби  прихильнішою  стала,
Щоб  не  було,  за  що  корить,
Щоби  життя  нове  настало.
Як  можна?!..
22.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820755
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Ганна Верес

Ти не забудь! (Слова для пісні)

Ти  не  забудь  подякувати  Богу
За  день  минулий  і  прийдешній  день,
І  буде  милостивий  Він  з  тобою,
У  час  важкий  всі  біди  відведе.
Поклич  і  світлооку  диво-мрію,
Яку  підхопить  доля  на  крило
І  у  польоті  сонечком  зігріє,
Щоби  усе  задумане  збулось.

Ти  не  забудь  покликать  за  собою
Матусину  молитву-оберіг,
Щоб  не  зустрітись  у  житті  з  журбою,
Коли  залишиш  батьківський  поріг.
Подякуй  сонцеоким  диво-веснам,
Що  незрадливо  сяяли  в  путі,
І  на  доріг  крутезних  перехрестях
Оберігали  завжди  у  житті!
Ти  не  забудь!
1.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ганна Верес

До себе шлях

Коли  стаєш  на  власні  свої  ноги
І  Всемогутній  шлях  твій  освятив,
Ти  йдеш  у  світ  від  отчого  порогу
Й  шукатимеш  у  нім  свої  світи.

Але  до  себе  шлях  завжди  найдовший,
Може  тому,  що  мріяв  про  дива,
Але  подій  здолати  маєш  товщу,
Хоч  значення  раніш  не  надавав.  
Знайти  себе  завжди,  кажуть,  непросто,
Коли  собі  ти  ворог  і  суддя,
Коли  навколо  іншого  всі  зросту,
А  в  тебе  лиш  одне  –  твоє  життя.

А  як  же  тяжко  шлях  знайти  додому,
Коли  доводиться  не  тільки  йти  –  повзти,
Крізь  час  нести  свою  пекельну  втому,
А  іноді  й  багнюкою  брести!
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820612
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


геометрія

ХОЛОДНІ СНИ…

             Зимою  сни,як  і  зима  холодні,
             Бувають  і  спокійні,  і  сумні...
             І  кожен  з  них,  по  -  своєму  самотній,
             Поміж  буттям  і  снами  на  межі...

             Зима  в  тих  снах  літа  переплітає,
             А  деякі  ховає  під  сніги...
             Смуток  й  болі  на  показ  виставляє,
             Ніби  шепоче:  просинайсь,  не  спи!..

             В  минуле  часом  сон  нас  повертає,
             Приходять  в  сни  і  ті,кого  нема...
             І  пережите  знову  перед  нами,
             Його  ніколи    не  замете  зима...

             А  щось  у  снах  по-іншому  буває,
             Зовсім  не  так,як  наяву  було,
             Тоді  душа  радіє,  чи  й  страждає,
             Й  здається,  що  минуле  ожило...

             Бува  і  радість  в  сни  наші  приходить,
             І  поверта,  що  втрачене  давно,
             Тоді  і  просинатись  ми  не  хочим,
             На  жаль  таке  нікому  не  дано...

             Зимою  сни,  як  і  зима  холодні,
             Якісь  ми  пам"ятаєм,  якісь  -  ні...
             Бувають  передбачливі  й  пророчі,
             А  висновки    ми  робимо  самі...

             Обдумуємо  сни,  чи  й  забуваєм,
             У  снах  також  по-різному  бува,
             А  деякі  із  них  ми  пам"ятаєм,
             Допоки  пам"ять  наша  ще  жива...

             Доки  пульсує  кров  у  наших  скронях,
             Ми  прислухатись  будемо  до  снів,
             І  міркувати,  що  віщують  зорі,
             Зимі  не  вбити  Віри  і  Надій!..

             Холодні  сни  не  зіб"ють  нас  з  дороги,
             І  круговерть  морозів  і  снігів,
             Ми  вистоїмо  й  станем  на  порозі,-
             До  нових  звершень  і  нових  подій...

             І  нове  будуватимем  в  Надії,
             Що  переможем  всю  непотріб  назавжди,
             Бо  ж  Справедливість  є  Непереможна,
             А  Українці  -  Справжні  Трударі!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820577
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Валентина Рубан

ЗИМОНЬКА, ЗИМА

Зазирає    Зіронька    Зрадливо,
Зачаїлась,  Змовкла,    Засина.
Зачаровано    Здаля    Злетіла
Завірюха    Заспів  Завела.

Замріялась,    Знов  Засумувала
Заметами  Зморена    Земля.
Зворушила  Заметіль  Заграви,
Засміялась        Зимонька    Здаля
 
 Зникли  Заметілі,  Злі  Завії  
Зарясніли  Зграями  Зірки.
Згуртувати  Зимонька    Зуміла,
Запалить  Зірниці    Залюбки.

08.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820615
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Шостацька Людмила

БАТЬКІВЩИНА ВИБРАЛА ЙОГО

                                                       

/  Пам’яті  поета  Василя
Симоненка/
Вкоротили  нащось  віршам  віку,
Не  дали  натішитись  життям.
Враз  душа  здригнулася  від  крику  –
Не  бувати  справді  двом  смертям!
Був  таким,  як  і  належить  Сину,
Не  купляв  її  й  не  продавав,
Хоч  не  вибирав  сам  Батьківщину,
Він  її,  мов  матір  шанував.
Чоботом  любов  його  чавили,
Шматували  серце  на  стрічки.
І  вона,  і  він  не  долюбили,
Ще  з  весни  –  упали  пелюстки.
Так  «Земне  тяжіння»*  обтяжило,
«З  переораним  чолом  земля»**…
«Материнства  лебеді"  летіли,
Утирає  сльози  янголя.

*  назва  збірки
**  цитата  з  твору  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820602
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Паралелізм.

Паралелізм  (грецьк.  parallelos  —  той,  що  рухається  поряд)  —  аналогія,  уподібнення,  спільність  характерних  рис  або  чину.  Найчастіше  трапляється  у  синтаксичних  ситуаціях,  відомих  із  фольклорної  традиції,  принаймні  за  піснями  легендарної  Марусі  Чурай,  в  яких  витворюється  психологічний  П.:  

Як  ми  кохалися,  як  зерно  в  горісі,
Тепер  розійшлися,  як  туман  по  лісі!
Як  ми  кохалися,  як  голубів  пара,
Тепер  розійшлися,  як  чорная  хмара!

На  відміну  від  порівняння  П.  виконує  композиційну  функцію,  пов'язує  певні  мотиви  чи  елементи  стилю  у  художньому  творі,  особливого  значення  йому  надається  у  ліричному  сюжеті,  зокрема  від  доби  романтизму,  коли  пейзаж  втратив  риси  описовості,  набувши  лірично-емоційної  специфіки.  Досить  поширеним  був  цей  прийом  в  українській  поезії.  

Так,  вірш  І.  Франка  "Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся..."  побудований  на  основі  прямого  тематично-синтаксичного  двочленного  П.,  притаманного  народним  пісням.  Водночас  розрізняють  строфічний  П.,  як  у  ряді  сатиричних  поезій  В.  Самійленка  ("Ельдорадо"),  ритмічний  ("Замість  сонетів  і  октав"  П.  Тичини,  де  враховується  принцип  чергування  строфи  та  антистрофи),  звуковий,  часто  у  вигляді  панторими.  Подеколи  поряд  із  прямим  П.  вживається  і  зворотний  П.,  де,  попри  частку  "не",  підкреслюється  не  відмінність,  а  збіг  основних  рис  зіставлюваних  явищ:

Не  милуй  мене  шовково,
Ясносоколово  (П.  Тичина).

Паралелізм  в  поетиці,  тотожне  або  схоже  розташування  елементів  мови  в  суміжних  частинах  тексту,  які,  співвідносившись,  створюють  єдиний  поетичний  образ.

«Ах,  якби  на  квіти  не  морози,
І  взимку  б  квіти  розцвітали;
Ох,  якби  на  мене  не  журба,
Ні  про  щось  би  я  не  сумувала...»

П.  такого  роду  (образ  з  життя  природи  і  образ  з  життя  людини)  поширений  в  народній  поезії;  інколи  він  ускладнюється  введенням  заперечення  та  іншими  прийомами:

«Не  билиночка  в  чистому  полі  зашаталася  —
Зашаталася  безпритульна  моя  голівонька...».

П.  рано  був  освоєний  письмовою  літературою:  на  нім  багато  в  чому  заснований  поетичний  стиль  Біблії.  Розробкою  його  є  3  прадавніх  фігури  грецької  риторики  (ізоколон  —  подібність  довжини  членів,  антитеза  —  контраст  сенсу  членів,  гомеочельовтон  —  подібність  закінчень  в  членах).  По  аналогії  з  описаним  словесно-образним  П.  інколи  говорять  про  звуковий  П.  (алітерація,  рима),  про  ритмічний  П.  (строфа  і  антистрофа  в  грецькій  ліриці),  про  композиційний  П.  (паралельні  сюжетні  лінії  в  романі)  і  т.п.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ганна Верес

Над Десною

Над  Десною
Ще  літо  в  лузі  бавилося  квітом
І  птахи  тренували  голоси.
В  оправу  срібну  одягались  віти,
Коли  п’яніли  ранком  від  роси.

Котило  сонце  жовте  тіло  небом,
Пило  водицю  з  чистої  Десни,
А  прибережні  довгокосі  верби
Сивіли  і  вітали  день  ясний.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820478
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Надія Башинська

Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ПОВІР!

         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе!  Повір.
         А  кущ  калини,  де  джерельце,  мов  теплоти  сипнув  у  
серце.  Своєю  він  зігрів  красою.  
Ген  сходить  сонце  за  горою...  Проміння  щедро  розсипає  
на  все,  що  бачить.  Воно  знає  -  чекають  всі  його  тепла.
         Моя  ти  доленько  ясна!  Дав  Бог  в  такій  красі  нам  жити,  
де  жайвір  в  небі,  зріє  жито.  Чебрець  квітує,  пахне  літом.  
Ромашки  тут  цвітуть,  сестрички.  В'ються  стежини  в  світ,  
мов  стрічки,  через  поля  у  світ  широкий...    та  повертають  
через  роки.
Їх  скільки  б  не  було  багато,  всі  кличуть  нас  вони  до  хати,
де  мама  й  тато.  Зріють  вишні.  Які  ж  рясні  вони  й  розкішні!
Там  медом  яблука  налиті  й  дитинства  дні  найкращі  в  світі!
         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе...    Повір!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


геометрія

ОХ ЗИМА…

                                     Ох  зима...Знов  вітер  віє,
                                     Сніг...Й  мороз  уже  скрипить,
                                     Холоднеча  надоїла,
                                     І  її  нам  не  спинить...

                                     Вітер  виє,  стогне,  плаче,
                                     І  гілки  дерев  трясе,
                                     І  реве,  і  крутить,  й  скаче,
                                     І  печаль-журу  несе...

                                     І  сьогодні  снігом  сипле,
                                     І  нема  тому  кінця...
                                     Дні  короткі,  ночі  темні,
                                     І  в  весну  нема  гінця...

                                     Знову  рано  так  стемніло,
                                     Стогне,  виє  за  вікном.
                                     З  снігом  знов  загомоніло,
                                     Закида  усе  кругом...                

                                     Та  надіюсь  незабаром,
                                     Сонце  вигляне  з-за  хмар,
                                     І  моргне  промінням  прямо,
                                     І  тепло  пошле  нам  в  дар...

                                     І  посипляться  сніжинки,
                                     Звеселять  усе  кругом,
                                     І  мої  думки  -  краплинки
                                     Закружляються  танком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820476
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Олекса Світлий

НЕБЕСНИЙ УКРАЇНИ ЛЕГІОН

[b][i]Героям,  поклавшим  своє  життя  за  УКРАЇНУ,  посвячується.[/i][/b]


Ми  тут  зібралися,  бо  всіх  нас  Бог  зібрав
У  Світі  Вишньому  любові  та  покою,
Для  нас  позачасовий  час  настав,
Де  вже  нема  ні  болю,  ні  розбою.

Ми  різні  всі  і  з  різних  тут  причин,
Хто  молодий,  а  хто  в  літах  поважних,
Ваги  не  має  тут  посада,  вік  чи  чин,
Бог  прийняв  всіх  сміливих  та  відважних.

Хотіли  в  мирі  жити  й  працювати  ми
На  благо  рідної  до  болю  України;
Дітей  ростити,  та  ріднесеньким  батькам
В  житті  надією,  підпорою  служити.

Та  спільне  є  одне,  що  поєднало  нас,
Що  важким  тягарем  лягло  на  плечі  рідних  -
Підступна  смерть,  що  раптом    розшукала  нас,
Позбавила  всіх  сподівань  майбутніх,  щирих,  гідних.

Але  не  довгим  страшний  розпач  був,
Бо  ангел  прилетів  та  ніжно  обійняв  крилами,
І  душі  світлою  любов’ю  надихнув,
І  заспокоїв  мудрими  словами:

[b]-    Блаженний  той,  за  друзів  хто
Життя  своє  віддав,  в  біді  не  кинув;
По  честі  Божу  справу  учинив,
І  душу  врятував,  хоч  сам  загинув…[i][/i][/b]

Ми  тут  зібралися,  бо  всіх  нас  Бог  зібрав
У  світі  вишньому  любові  та  покою,
Небесний    України  Легіон,  щоб  кожен  знав:
На  варті,..
                         любить  вас,..
                                                             і  захистить  благословенний  світ  людей  собою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804823
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 07.01.2019


Олекса Світлий

ПАМ’ЯТАЙТЕ ЙОГО ГЕРОЄМ!

[i]На  сайті  ЦЕНЗОР.НЕТ  Ян  Осока  виклав  статтю  [b]«Загиблі  Герої  року  2018-го.  Поіменно.  Кожний».  [/b]
Автор  пише:  «Ми  безтурботні.  Ми  розслаблені.  Ми  спокійні.  У  нас  є  свої  особисті  справи,  труднощі  та  клопоти,  але  все  це  тьмяніє  на  фоні  тієї  надвисокої  ціни,  яку  сплатили  [b]2018[/b]  року  [b]133  українські  герої[/b],  які  там,  у  зоні  бойових  дій,  втратили  все,  щоб  нічого  не  втрачали  ми».  
Наш  святий  обов’язок  -  низько  уклонити  голову  і  пам’ятати  Кожного  ГЕРОЯ,  який  за  мирне  небо  над  нашими  головами  поклав  своє  безцінне  життя.  
[b]Вічна  пам’ять,  та  вічна  слава  Кожному  ГЕРОЮ![/b][/i]    
https://censor.net.ua/r3104727

Пам’ятайте  його  героєм,  перед  Богом  у  вічність  постав,
На  землі  він  прожив  не  марно  -  за  Вкраїну  життя  поклав.

Пам’ятайте  його  героєм,  на  війну  добровольцем  пішов,    
Щоб  спинити  загарбника-погань,  аби  в  хату  до  нас  не  прийшов.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  батьків  своїх  не  пережив,  
Як  люблячий  син  збирався,  проте  в  старості  не  прислужив.

Пам’ятайте  його  героєм,  до  сивин  він,  на  жаль,  не  дожив,
І  батьківську  любов  не  розтратив,  діточок  своїх  недолюбив.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  всю  ніжність  свою  не  віддав,
Недостатньо  кохану  голубив,  бо  так  мало  часу  в  житті  мав.

Пам’ятайте  його  героєм,  що  бажав,  того  не  зробив,
Не  поставив  свій  дім  і  навколо  дерев  так  і  не  посадив.

Пам’ятайте  його  героєм,  він  героєм  себе  не  вважав,
Гідно,  чесно  служив,  не  ховався,  побратимів  найкращих  мав.

Не  забути  матері  сина,  знову  прийде  на  землю  весна,  
Пам’ятайте  його  героєм,  щоб  в  душі  не  настала  зима.

Кажуть  все  забувається  з  часом  в  безупинному  плині  буття,
Пам’ятаймо  всіх  наших  героїв,    що  Вкраїні  віддали  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820452
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Маленький крок до щастя

[i]Скінчилось  свято,  відгуло  застілля,
І  знову  буднів  дика  круговерть,
Святковий  настрій,  враження,  похмілля,
Забудеться  й  покотить  шкереберть.

І  знов  усе  за  розкладом:  будильник,
Сніданок  спішний  і  гарячий  чай,
Весь  день  в  роботі,  наче  той  вітрильник
І  знов  в  рутині  не  видніє  край.

І  лише  рідко:  вдома  відпочинок,
Чи  коло  друзів,  екскурсійний  тур,
Чи  вишивка  в  полоні  бісеринок,
Чи  спів  і  гра  з  стареньких  партитур.

Чи  мить,  коли  слова  плетуться  в  вірші,
У  Клуб  поезії  з  комп’ютера  ривок,
Й  прогулянки  під  зорями  -  не  гірші,
До  щастя  ще  один  маленький  крок.

02.01.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819948
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Океан надії

У  небі  хмари.  мов  молочні  ріки,
Пливуть  в  країну  щастя  і  добра.
З  любові  до  кохання  шлях  великий,
Відчути  на  собі  це  не  дарма.

Широкий  в  серці  океан  надії,
Його  не  перестрибнеш  просто  так.
Коли  збуваються  у  тебе  мрії,
То  не  тернистий  до  кохання  шлях.

І  виростають  за  плечима  крила,
Кохання  лебедине  у  душі.
Сьогодні  я  для  себе  знов  відкрила,
Що  цілу  вічність  гріють  нас  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Valentyna_S

Повернулась зима

Ніч  укриває    притомлене  село
Лиш    ви́тканим  пуховим  покривалом.
Втирає    місяць  хмариною  чоло
І  бородою  з  висоти  киває.

Нарозпір  хвіртка  —  й  завіялась  зима,
Охоче  порядкує  у  садибі.
Бач,  на    подвір’ї  вже  клопотів  нема,
То  у  садок  дрібненько  вона  диба.

Сіренькі  тіні  розклала  по  снігу.
За  сторожів--  обметані  дерева.
Й  не  заманеться  приблудному    сичу
Жахати  ніч  ні  нявканням,  ні  ревом.

Всі  порошини  розпороши́ла  ніч
Й,  зубо́жіла,  сховалася  в  перини,
Прогнав  світанок  рожеві  дрімки  пріч,
З-за  обрію  проміння  сонця  рине.

Зима  явила  перві́сну  чистоту.
Під  пудрою  депресія  осіння.
І  геніальну  природну  простоту
Поклала  на  вівтар    вмиротворіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Valentyna_S

Вишивала мати

Вишивала  мати  рушники  зимою.
Вишивала  ружі,  братики  і  маки.
Віншувала  вечір  піснею  журною,
А  надворі  вітер  стугонів  і  плакав.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти,
Барвами  весніло  полотно  на  п’яльцях.
Закликало  радість,  кликало  у  літо,
Як  його  торкалась  ніжність  її  пальців.

Тріскотіли  дрова  весело  у  грубі,
Відсвіти  торкались    на  обличчі  смутку.
Усміхалась  мама,  усміхалась  любо
Квіточкам  яскравим  у  маленькім  жмутку.

Вишивала  мама  рушники  зимою.
Вишивала  гладдю  й  хрестиками  квіти.
У  кімнаті    пахло    лісом  і  смолою.
Забавлявся    снігом  на  подвір’ї  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 03.01.2019


Світлана Моренець

ВКЛОНІМОСЬ ВОЇНАМ!

В  ніч  між  минулим  роком  і  прийдешнім,  
під  метронома  Всесвіту  биття,
ми  дякуємо  ближнім,  Силам  Вишнім
за  все,  що  не  піде  у  забуття.

Столи  накриті,  настрій...  "півсвятковий"  –
війна  диктує  правила  буття,
і  мерехтять  гірлянди  ялинкові,
мов  з  того,  довоєнного  життя.

Брато́ве,  сестри,  дорогі  "укропи",
любові  вам  і  щастя  –  на  сто  літ!
Але  вклонімось  воїну  в  окопі,
що  за  наш  край  під  обстрілом  стоїть.

Всім  тим,  хто  за́раз,  може  в  ці  хвилини,
втискаючись  від  кулі  тілом  в  сніг,
мир  береже  для  вашої  родини,
щоб  свято  кожен  з  нас  відчути  зміг.

І  пом'янемо  в  цей  святковий  вечір
тих,  хто  пішов  від  нас  на  небеса,
прийнявши  жах  війни  на  власні  плечі,
кого    обійме    мати  лиш  у  снах...

Хай  темні  сили  у  безодні  згинуть!
Ми  віримо  у  світле  майбуття.
За  ВОЇНІВ!  За  мирну  Україну!
За  нашу  перемогу!  За  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819492
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Валентина Малая

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

[color="#5900ff"][i][b]
Ці  частівочки  простенькі  ,дещо  трішечки  жорсткенькі
Новий  рік  розпочинаймо,  в  унісон  їх  заспіваймо.
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

Ой,пустіть  свиню  до  хати  =  збільшить  пенсії  й  зарплати
Зробить  жирним  гаманець  .А  проблемам  всім-кінець!
Й  кабана  впустіть  до  пари  =  будуть  повними    стожари.
І  розмноження  й  приплоду  буде  більше  у  народу!

В  кого  статки  замалі-ви  звертайтесь  до  свині…
Й  вам  сальця  перепаде  й  м'яса    також  =  де-не-де…
Хто  свинею  був  завжди  ,то  до  них  ти    не  ходи…
-виросте  свиняче  рило…й  ратиці  ==  таке  от  діло…

І  присниться  тим  «ку-ку!»,в  кого  рильце    у  пушку.
Й  Хто  свинячить  й  поросячить,тим  СВИНЯ  також  «віддячить».
Щоб  було  усе  гаразд  у  ґаздинь  та  і  у  ґазд-
СВИНКУ  в  хату  ви  впустіте  ,нагодуйте,обігрійте  .

Хто  глузує  над  народом,той-  свинячої  породи.
Таких  треба  кабанів-на  шашлик  ,а  чи  у  хлів…
Зустрічаймо  РІК  СВИНІ!Хто  засне,та    то  вже-  ні!
ГОЛОСУЄМО  ЗА  МИР,  український    орієнтир!

***
Рік  СВИНІ-цікава  штука....=Благодать,  а  чи  наука??  
Заохочення  чи  пряник,  чи  з  гірчинкою  медяник.  
Правда  ,а  чи  очі  й  п"ятки...Що  несе  нам  ПОРОСЯТКО??  
Чисте  рильце  чи  в  пушку,Гірку  долю,чи  м"яку???  

Чи  худі  чи  жирні  статки?  НЕСІТЬ  МИР  НАМ  ,ПОРОСЯТКИ!  :))
Україну  підніміть  й  на  добро  благословіть!
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!

30.12.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


геометрія

Я ПИШУ НОВІ КОЛЯДКИ…

                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Не  болить  хай  голова,
                         Бо  колядки  я  пишу,
                         В    КП    виставить  спішу!
                                               Коляд,  коляд,  коляда!
                                               Гребінець  в  руки  взяла,
                                               Доки  коси  розчесала,
                                               Зуби  в  гребінці  зламала...
                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Віник  в  руки  я  взяла,
                         Доки  діда  ним  будила,
                         То  і  віник  той  розбила...
                                                 Коляд,  коляд,  колядися!
                                                 Вставай,  діду,  вже  проснися,
                                                 За  роботу  вже  берися,
                                                 Завалив  наш  двір  знов  сніг,
                                                 Відкидати  його  слід!..
                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Каже  дід:  "Я  не  слуга,
                         Яка  з  тебе  голсподиня,
                         Ти  ж  мене  не  накормила?..
                         Розпорядження  даєш,
                         А  сама  вже  щось  жуєш!.."
                                                   Коляд,  коляд,  коляда!
                                                   Пожаліла  діда  я,
                                                   За  стіл  його  посадила,
                                                   Напоїла  й  накормила!..
                         Коляд,  коляд,  коляда!
                         Баба  діда  вигляда,
                         Він  відкидав  уже  сніг,
                         І  кудись  уже  побіг!..
                         Чи  пішов  він  по  водицю,
                         Чи  знайшов  десь  молодицю?!.
                                                       Коляд,  коляд,колядусі!
                                                       З  горя  я  сама  нап"юся,
                                                       Не  пущу  до  хати  діда,
                                                       Хай  на  вулиці  обіда!..
                           Коляд,  коляд,  коляда!  
                           Вже  минули  ті  года,
                           Коли  я  жила  із  дідом,-
                           Все  засипало  вже  снігом...
                                                     Коляд,  коляд,  коляда!
                                                     Вчора  була  середа,
                                                     Ну,  а  завтра  вже  четвер,
                                                     А  сьогодні  ж  що  за  день?..
                             Коляд,  коляд,  коляда!
                             Свиня  двері  відчиня,
                             Ляга  в  хаті  на  дивані,
                             Вона  в  цьому  році  пані!!!
                                                     
                                               (далі    буде)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819436
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ, У ШИРОКІМ, ГАРНО ЖИТО РОДИТЬ…

Ой  у  полі,  у  широкім,  гарно  жито  родить.
Там  здоров'я  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  де  пшениця  родить.
Там  достаток  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  гречка  й  просо  родить.
Там  за  плугом  із  Васильком  світла  радість  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Будем  сіять  в  вашій  хаті  зернятко  добірне.
Ходить  щастя  разом  з  нами,  там  де  слово  рідне.
Золоте  зернятко...  та  й  добірне.
Любить  щастя,  як  дзвенить  слово  рідне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819401
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ганна Верес

Люблю і небо, й сонце, хмари і зірки

В  вечірнім  небі  місяць  зорі  засвітив

Та  й  сам  поважно  поміж  них  поплив,

А  небо  морем  стало  загадковим,

Сріблястий  місяць  вигнувся  в  підкову.

Легкими  лебедями  вдень  пливуть  хмарки,

Вдивляюсь,  чи  не  райські  то  садки

Розкішно  й  біло  в  синім  небі  зацвіли?

Сміється  сонечко  й  забути    не  велить.

Байдужі  люди  не  побачать  цю    красу  –

Мені  ж  здається,  я  в  собі  її  несу.

Хай  на  заваді  не  стоять  мої  роки  –

Люблю  і  небо,  й  місяць,  хмари  і  зірки.
30.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819320
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ганна Верес

Я дякую тобі!

Тобі,  мій  воїне,  вклоняюся  низенько  

За  мирний  сон  і  сонце  у  вікні,

За  те,  що  бережеш  Вкраїну-неньку,

За  те,  що  вижив  в  цій  брудній  війні!


Я  дякую  тобі  за  все,  що  маю,

І  за  твою  раптову  сивину,

За  те,  що  стяг  упевнено  тримаєш

Й  зі  мною  проклинаєш  цю  війну!


Я  дякую  тобі  за  світлу  днину,

За  подвиги,  що  здійснюєш  щодня,

За  те,  що  ти  проста  земна  людина,

Й  що  Україна  в  нас  обох  –  одна!


Я  дякую  тобі  за  небо  синє,

За  ту  надію,  що  в  мені  зберіг.

Хай  вбереже  тебе  Всевишній,  сину!

Вертайсь  живим  на  батьківський  поріг!
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819319
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Калейдоскоп кохання

Нас  осінь  у  кохання  зазиває.  
Зима  дарує  срібні  кришталі.
Весна  з  тобою  радо  зустрічає.
А  влітку  нам  співають  солов'ї.

Листок  осінній  падає  під  ноги,
Зима  сніжинки  посилає  нам.
Весною  в  серці  селяться  тривоги,
А  літо  спокій  посилає  снам.

Немов  калейдоскоп  кружля  кохання
І  дотиком  у  серце  попада.
А  з  неба  посміхнулась  зірка  рання,
Твої  слова  мені  передала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Оті, що в камуфляжі

Цей  вірш  усім  нашим  героям-захисникам,  в  тому  числі  моїм  колишнім  учням  Віктору  Смілянському,  Сергію  Меланічу,  Володимиру  Гайдукевичу  та  іншим,  що  кілька  років  воювали  і  продовжують  воювати  в  АТО  (ООС).


Оті,  що  в  камуфляжі  в  завірюху
Не  сплять,  а  захищають  рубежі,
Загартувались  і  зміцніли  духом,
Із  прапором    вкраїнським  на  межі.

Чи  в  будні,  чи  в  свята  бійці  на  варті,
Щоб  ворог  рідну  землю  не  топтав.
І  кожен  з  них  поваги,  звісно,  вартий,
Бо  тільки  патріоти  йдуть  до  лав.

Герої  наші  сильні  і  змужнілі
Під  кулями  вогню  в  воєнний  вир
І  душу,  покладаючи,  і  тіло,
Здобудуть,  вірю:  Перемогу  й  мир.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819279
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що не день, то новина

То  сніги,  а  то  відлига,
То  мороз,  а  то  дощі.
То  тріщить  на  річці  крига,
А  то  вітер  у  ночі.

У  природи  переміни,
Що  не  день,  то  новина.
То  справляє  іменини
І  від  цього  вже  хмільна.

То  буває  задрімає,
То  танцює  цілий  день.
Бо  такий  вже  норов  має,
То  наспівує  пісень.

Нам  її  не  зрозуміти,
Бо  вона  тут  головна.
Звеселить  буває  вітер,
То  притихне  і  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Valentyna_S

Зимова казка

По  снігу́  розстелилась  казка  зимова,                                                        
Надаремно  не  кличмо  для  себе  тепла.
Уже  грудень  закінчив  зимну  промову,
Укриває  ставок  візерунчастим  склом.

Димарі    підпирають  небо  стовпами,                                                                              
І  по  них  підіймалися  мрії  не  раз.      
Там  лишали  сліди  на  хмарах  стопами,
А  вони  заливалися  сонцем  щораз.

Де  той  спокій  душевний,  де  райські  сади,
Куди  рветься  душа  в  прихи́сток  останній?
Й  повертаються  мрії  додому,  сюди—
Поспішати  на  небо  їм  ще  зарано.

У  чобо́тях    по  товстих  пі́дуть  заметах,
На  стежинах  життя  лишать  свої  сліди,
Не  повірять  ніяк  прадавнім  прикметам,
Що  вертатись  не  можна,  бо  це  до  біди.

Морозе́ць  уподобав  казку  зимову.
Насолоду  приносить    йому  ремесло.
Підбирає  слова  нові  для  прологу,
Але  справжнє  просвітлення    ще  не  зійшло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818596
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Ганна Верес

Молитвою почну свій день

Коли  у  сни  до  мене  тінь  війни
Попроситься,  щоби  повоювати,
Своєї  не  побачу  в  тім  вини
І  вже  не  стану  я  панікувати,
Адже  війна  –  не  воля  це  богів,
Присутні  там  і  зрада,  і  розправа,
То  ж  прощення  нема  для  ворогів,
Котрі  прибрали  небо  у  заграви.

Вони  вбивають-мучать  нам  людей,
Руйнують  не  лише  міста,  а  й  мрії.
Молитвою  новий  почну  я  день:
«Допоможи  нам,  Матінко  Маріє,
Імперію  російську  присмири!
Не  може  зло  у  світі  панувати!
Народ  мій  під  покров  свій  забери,
Адже  ти  для  усього  світу  Мати!»
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Ганна Верес

Квітують мальви за вікном

Квітують  мальви  за  вікном,
Рожеві,  білі  і  червоні,
А  ті  он,  темні,  мов  вино,
Міцні  й  високі,  бо  на  волі.

Дивлюсь  на  милу  цю  красу
Й  думками  плину  у  дитинство,
Через  життя  я  їх  несу,
Тому,  мабуть,  і  серце  тисне.

Вони  ж  угору  піднялись,
Немов  вітаються  зі  мною.
Я  ж  їх  люблю,  як  і  колись,
Любов’ю,  щирою,  земною.  
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819098
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Володимир Олійник

Україно! За що його так?

                                                                                                                                 Мирний  протест  біля  СБУ  Хмельницька.
                                                                                                                       Дмитру  Пагору,с  Хропотова,що  на  Хмельниччині
                                                                                                                       Присвячується.Йому  було  21.

                 Україно!  За  що  його  так?

Закружляли  хмаринки  над  Хмельницьким    учора,
То  був  не  Майдан,не  Донбас.
За  що  тебе  так?Котра  то  потвора
У  скроню  попала  сьогодні  в  цей  час?

Дмитре,ти  чуєш,ти  дівчину  спас,
Грудьми  затуляючи  свою  любиму,
То  куля  летіла  у  неї  в  цей  час
З  сторони  СБУ,від  режиму.

Ридають  рідненькі,Хропотова  сльозить,
Над  селом  потемніло,Україна  в  жалобі,
За  що  ,ти  казав,буду  завжди  служить,
Батьківщину  люблю.СБУ  чому  в  злобі?

За  мужність  громадську,служіння  народу,
Революція  Гідності.Герой  України.
Ти  боровся,мій  сину,ти  боровсь  за  свободу,
А  нині  на  сході  все  чорне-руїни.

А  батько,а  мати,і  брат  плаче  нині,
Та  кулю  у  тебе  пустили  свої,
Є  Зірка  Червона  –  Героя  від  нині,
Роки  ти  віддав,ти  віддав  молоді.

За  що  так  жорстоко,за  що,Україно!
За  що,СБУ  ,з  автомата  стріляти
Він  був  молодий,та  не  став  на  коліно,
За  що,ти  скажи,за  що  плаче  мати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819085
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Веселенька Дачниця

Новорічні веселинки

                                             
                                                           [b]            З[/b]  нову  шум  і  суята  в  магазині…
                                                                             Особливий  стан  об’явили  нині.
                                                                             Мило  й  сіль  гребуть,
                                                                             А  вірьовки  так  дають…
                                                                             Пригодяться:  народу,  чи  скотині.
                                       

[b]Н[/b]    е  везе  останнім  часом  мені.                            [b]            Р[/b]  ози,  маки  дарував  тобі  я  тут…
       Приснилася  кохана  у  сні.                                                                      Тепер  лише  бур’яни    ростуть.                                                
       Розказав  сон  жінці                                                                                          Осот  польовий                                                          
       Одержав  по  вінці.                                                                                            І  полин  гіркий…
       Під  очама  ліхтарі  чарівні.                                                                      Вже  відбуяли  наші  весни,  мабУть.  
                                                                                       
[b]О[/b]  сипається  листок  календарний,                      [b]      О[/b]  й  велика  рахуба  в  Палажки,
       Визирає  п’ятачок  чиїсь  гарний.                                                      Наварила  діду  вівсяної  кашки.
       І  найкраще  все                                                                                                      Дід,  як  кашу  поїв
       Хай  він  принесе.                                                                                                  Гарцює,  мов  кінь.
       Рік  надії,  щоби  був  не  марний.                                                        Одягла  йому  конячу  упряжку.  
                                                                                       
[b]В[/b]  ипав  перший  сніжок,  замело  доріжки,        [b]  К[/b]  олись  були  роки  молоді                                                    
     Захотілось  погуляти  на  самоті  трішки.                                    Райдугою  цвіли  в  житті.
     І  згадав  я  знов                                                                                                        Стала  тиха  хода
     Свою  першу  любов                                                                                            Роки  збігли,  як  вода.
     Попетляв  до  неї  сім  кілометрів  пішки.                                      Щось  не  так,  чи  ми  вже  не  ті?  
                                                                                                                               
                                                                                       
[b]И  [/b]  пішла  через  поле  я  пішки…                              [b]      О[/b]    х  вигнав  я  кріпкий  самогон,
       Утомилась  натягувать  віжки.                                                            Два  відра  -  це  ж  повний  бідон!
       Для  всього  свій  час                                                                                        Буде  чим  святкувати.  
       Відпочинок  у  нас                                                                                              Поліцай  зайшов  в  хату
       І  земля  перепочине  трішки.                                                              Наяву  це,  чи  страшний  сон  …
                                                                                                                     
[b]М[/b]    и  каталися  на  санках  з  гори,                      [b]        М[/b]  істо  все  сяє,  аж  сміється,
       Радість  у  дорослих  й  дітвори.                                                        Новий  рік!  І  так  ведеться,
       Веселилися  всі                                                                                                  Вас  всіх  хочу  привітати
       Дорослі  й  малі.                                                                                                  І  здоров’я  побажати,
       Щасливої,  мирної    Вам  пори!                                                        Що  задумали  -  хай  вдається!
                                                                                                                                                                                                                     22.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819071
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


геометрія

ОСЬ І ГРУДЕНЬ ЙДЕ ДО КРАЮ…

                     Незміримі,  несходимі,-
                     і  дороги,  і  поля,
                     вкриті  білими  снігами,
                     бо  ж  зима,  то  є  зима...

                     За  морями,  за  лісами,-
                     ті  сніги  вітри  метуть,
                     та  ще  й  хмари  над  полями,-
                     набурмосині  пливуть...

                     Вітри  віють,  вихри  крутять,
                     навівають  хмуру  лють...
                     До  будинків  усіх  тулять
                     невгамовну  зими  суть...

                     І  колишуть,  й  присипають,-
                     все  навколо  злі  вітри...
                     Вони  спокою  не  мають,
                     божевільної  пори...

                     Ось  і  грудень  йде  до  краю,
                     є  в  зими  свої  права...
                     Січень  й  лютий  ще  покажуть,-
                     зими  норов  і  права...

                     Час  збіжить,  це  кожен  знає,-
                     відійде  і  ця  зима...
                     І  веселками  заграє,-
                     переможниця  весна...

                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819044
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Valentyna_S

Спогад

Верша́ться    з  неба  благословень  дива.
Весь    затишок  зашторують  сніжини…
Заві́тна  й  найдорожча    всім  картина
Святого    вечора  й  світлого  Різдва!

Спішиться    в  край  на  Великім  Возі  час.
На  небі  зір  не  осягнути--море  .
Помалу  втрат    притлумлюється  горе,
Надія    й  віра  відроджуються  в  нас.

У  хату  звістку  приносять  дітлахи.
Нова-бо  радість  «во  Вифлиємі  нині…».
Стоять  на  покуті      ду́хи-  дідухи́…
Сласна́  кутя  на  білій  скатертині…

У  спраглім    серці  спалахує  свіча
Промінчиком  піднесеним,    пречистим,
Й  нам  путь  освітить  вічний,  безкінечний,
Вборонить    від    меча,  нали́гача  й  бича.

Той  ще́мкий  спогад    родинного  тепла,
Комфорту,  що  під  захистом  дитинства…
Моє  життя,    у  бе́зумі  й  шаленстві,
Свого  духовного    прагне  джерела.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818920
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Ніна Незламна

Оце зима - справжнє диво


Ой  галасливо  ж  надворі
Прийшла    пора  всій  дітворі
Політати  на  санчатах
Мов  на  крилах,  на  лещатах
Сніжок  пухкий  сяє,  іскрить,  
Як  же  гарно,  чудова  мить!
Все  довкола  у  перлинах
Діаманти  на  перинах
Дерева  в  сріблі,  в  мережках
В  позолочених  сережках.
Сніг,  аж  блищить  -  самоцвіти
Морозу  не  бійтесь  діти
Оце  зима  -  справжнє  диво
Гайда  дружно,  всі  сміливо
Літаємо,  мов  сніжинки
Як  пір`їнки  -  балеринки!

                         Лещата  -  стародавня  назва  лиж  на  Галичині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818907
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Надія Башинська

СВ*ТИ, З*РОЧКО, ЯСНЕНЬКА!

Розсипає  м*сяць  ср*бло  з  золотого  рукава.
Безл*ч  з*рочок  яскравих...  Загор*лася  одна.

         Св*ти,  з*рочко,  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Лий  на  землю,  з*рко,  св*тло...  Бо  воно  таке  ясне!
Спов*щай  усьому  св*ту  про  дитяточко  святе.  

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Н*жно  Ангели  сп*вають  т*й  дитиночц*  п*сн*.
Пастушки  прийшли  з  ягнятком,  принесли  дари  цар*.

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Для  людей  св*ти  вс*х,  з*рко!  Бо  тоб*  дано  зор*ть.
Син  ясн*ш  в*д  тебе  буде,  коли  час  прийде  св*тить.

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818905
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для нас кохання несли голубки

Минуло  стільки  вже  багато  літ,
Як  ми  уперше  бачились  з  тобою.
Розквітла  ти,  мов  яблуневий  цвіт,
Стискалось  серце  у  ті  дні  до  болю.

Для  мене  ти  красунею  була,
Оберігав  тебе  завжди  і  всюди.
Зимою  ти  трояндою  цвіла,
Бувало,що  і  заздрили  нам  люди.

Я  прокидався,чувши  голос  твій,
Ти  щебетала,  наче  рання  пташка.
Було  не  здійснено  багато  мрій,
Коли  я  згадую,  на  серці  важко.

Та  я  кохаю,  хоч  пройшли  роки,
Думками  кожен  раз  до  тебе  лину.
Для  нас  кохання  несли  голубки,
Прийди  до  мене  люба  на  гостину...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я мрії так свої кохаю…

Без  мрії  жити  так  погано,
Вона  підтримує  мене.
У  ній,  для  когось  я  кохана
І  щастя,  щастя  неземне.

Лягаю  спати,  засинаю,
А  мрія  знову  тут  -  як  -  тут.
Я  мрії  так  свої  кохаю,
Вони  в  душі  моїй  живуть.

Я  з  ними  розпускаю  крила,
Піднявшись  в  небо  голубе.
Несуть  у  даль  мене  вітрила,
Там  зустрічаю  я  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818698
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Ніна Незламна

Зимовий вечір

Зимовий  вечір,  приліг  легко  на  плечі
Земля  довкола  у  сріблястому  вінку
Не  відчувала  я  нині  порожнечі
Зима  кружляє  у  весільному  танку.

В  небесній  мисці,  набундючені  хмари
Та  не  зіпсують  й  вони  настрій  нікому
І  я  радію,  що  знову  сипле  чари
Тож  заховаю,  печаль  під  ними  й  втому.

Грайливий  вітер,  злегка  пестить  дерева
Пух  лебединий,  злітає  попід  ноги
 Покручується,  мережка  кришталева
Впаде  донизу,  під  покровом  дороги  .
 
Різноманіттям,  дивує  тихий  вечір
Краса  зимова,  приваблює  погляд  мій
Немов  у  ковдрі,  не  боюсь  холоднечі
Моргає  місяць  у  оправі  золотій…
                                                                         09.12.3018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818737
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Lana P.

МОЯ ВЕСНА…

Моя  весна  блукала  у  снігах
У  срібно-білому  убранні,
Закована  в  холодних  ланцюгах
Нічним  морозом,  на  світанні.

А  я  шукала  у  тепло  стежки
І  вірила  у  чудасію  —
Зігріються  від  холоду  бруньки
І  заквітчають  давню  мрію.

Моя  весна,  захоплена  в  полон
Заледенілими  вітрами,
Занурена  у  летаргічний  сон,
Розквітла  дивом  поміж  нами.              18/03/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818553
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ганна Верес

Ніколи! (Слова для пісні) .

Літа  Вкраїни  в  паморозь  вдяглися,
Хоча  вона  така  ще  молода:
Майдани  в  кожнім  серці  відбулися,
Де  закипала  кров,  а  не  вода.
Приспів:
Нема  такої  сили,  щоб  скосила,
А  чи  зламала  українства  дух,
А  чи  закрила  сонце  й  небо  синє!  
Ніколи,  бо  народ  ми  відчайдух.

Не  хоче  нас  Росія  випускати,
В  покорі  звикла  всіх-усе  тримать.
Не  «братом»  старшим  нам  була,  а  катом,
Старалась  нашу  єдність  поламать.
Приспів.

Ніколи  вже  не  стане  на  коліна
Народ,  котрий  свободи  укусив,
Нікому  не  здолати  Україну:
Її  до  волі  Бог  сам  запросив!
Приспів.
29.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818558
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Леся Утриско

Як боліло

Несли  хрест  -  за  ним  і  тіло:
Ох  боліло...  як  боліло,
Сніг  лягав  в  холодну  яму  -
Вибач  Мамо!  Люба  Мамо...
Квіти  падали  розмаєм  -
Білим  маєм,  стиглим  раєм,
Там  гостей  було  багато...
Й  сивий  тато,  сивий  тато.
Хоругви  сльозу  пускали,
Коли  тіло  опускали,
Почорніла  з  горя  днина,
Посивіла  враз  дружина.
Стали  діточки  ридати:
-Де  ідеш,  наш  любий  тату?
Не  засвітить  сонце  днині,
Сліз  не  висушить  дитині.
Що  ж  ти  робиш,  клятий  враже?
Всі  питають  -  кожен  скаже:
-Не  вбивай  ти  мого  сина  -
Гірко  плаче  Україна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818374
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Ярослав К.

Танго

На  думці  ловлю  себе  часто,
Що  я  вже  чекаю  весни.
І  не  задля  того,  щоб  ласті-
-вок  чути  пісні  голосні,

Й  не  холод  тому  є  причина  -
Ну  скільки  тієї  зими?
Я  більше  хвилююся  чи  на-
шу  владу  оновимо  ми.

Бо  більшості  з  нас  оці   "-енки"
Намуляли  очі  давно,
На  пенсію  б  їх,  дорогеньких,
Відправити,  вірно,  пано-

-ве?  Тільки  на  ту,  мінімальну,
Десь  тисячі  на  півтори,
Нехай  на  них  газом  опалю-
-ють  вілли  свої.  А  дури-

-ти  будуть  свиней  у  загоні,
Бо  ми  їм  не  "бидло  й  козли".
Обрати  б  такого  нам,  хто  не
Штовхався  в  кориті  із  ни-

-ми  і  не  "сидів  на  потоках"
Та  участі  в  "схемах"  не  брав.
Можливо,  спитаєте,  хто  ж  то?
Ох,  люди,  якби  це  я  знав...

Та  все  ж,  потеплішати  має,
І  хочеться  вірити,  з  на-
-шим  рідним  улюбленим  краєм
Станцює  ще  танго  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815334
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 20.12.2018


геометрія

Я ЗІ СВЯТОМ ВСІХ ВІТАЮ!. .

                       Ось  і  знову  Миколай
                       до  нас  в  гості  завітав...
                       Не  з  порожніми  руками,
                       а  з  торбами  і  мішками,
                       що  наповнені  до  краю,
                       кожен  з  нас  про  це  все  знає...
                       Є  у  них  там  і  цукерки,
                       і  машинки,  й  літачки,
                       і  м"ячі,і  ще  й  скакалки,
                       клюшки,шайби  і  коньки,
                       для  дівчаток  ще  й  ляльки..
                       Під  подушки  Миколай,
                       поклав  те,хто  що  бажав,-
                       дітям  іграшки  й  гостинці,
                       їм  усім  це  знадобиться...
                       А  дорослим  Миколай,
                       поклав  Віру  у  наш  край,
                       і  Надію,  і  Любов,-
                       не  лилась  щоб  людська  кров,
                       справедливість  щоб  була,
                       і  закінчилась  війна...
                       Щоб  усі  роботу  мали,
                       і  здоров"я  не  втрачали,
                       крадії  щоб  більш  не  крали,
                       і  закони  усі  знали,
                       й  звісно  їх  не  нарушали...
                       Щоб  країна  розвивалась,
                       Правди  завжди  добивалась...
                       Щоб  дорослі  не  лінились,
                       школярі  щоб  добре  вчились,
                       і  студенти,  й  аспіранти,
                       командири  й  ад"ютанти...
                       Щоб  усе  було  гаразд,
                       і  сьогодні  й  повсякчас...
                       В  день  Святого  Миколая,
                       я  зі  святом  всіх  вітаю,
                       щоб  здоров"я  прибуло,
                       все  погане  відійшло,
                       щоб  жилося  і  любилось,
                       і  хороше  все  робилось!!!
                                 
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818205
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Юлія Л

В ніч на Святого Миколая

Зачарований  місяць  скидає  на  землю  серпанок,
Світла  магія  ночі  лягає  на  сніжні  сади,
На  посрібленій  снігом  доріжці  до  самого  ганку
Чарівний  незнайомець  лишив  загадкові  сліди.

Чуєш?  Казка  з  дитинства  тихенько  постукала  в  двері.
Не  важливо,  як  стрімко  на  конях  летіли  роки,
У  цю  ніч  завжди  свято  приходить  у  кожну  оселю
Всім  Святий  Миколай  подарунки  кладе  в  чобітки.

І  наповнюють  дім  аромати  соснового  лісу,
Розсипається  мріями  світ  ялинкових  вогнів,
А  мороз  на  шибках  розмальовує  сніжну  завісу
Там,  де  Божий  угодник  стежками  по  світу  ходив.

Є  у  нього  для  кожного  серця  дарунки  багаті  -
Просто  двері  назустріч  дивам  поскоріш  відчиняй.
Кожен  дім  нехай  буде  зігрітий  добром  благодаті
В  час,  коли  чудотворить  над  світом  Святий  Миколай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818096
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Valentyna_S

Зачекались диво-свята…

Зачекалась  диво-свята
Вся  слухняна  дітвора.
Чистять  крильця  янголята  —
З  Миколаєм  йти  пора.
На  ґринджолах  парокінних
Миколай  мчить  до  дітей.
І  рипить  сніг  срібнодзвінно:
--Кожна  хато,  жди  гостей!
Томні  яблуні  в  садочку
Сколихнули  зимні  сни--
Аж    бурульки  в  холодочку
Забряжчали    від  луни.
Дика  грушка  на  горбочку
Чимсь  маячить  угорі--
Це  ж  усілися  віночком
Яркогруді  снігурі.  
Всі  давно  чекають  свята  —
Найжаданішого  з  всіх.
І  матусям,  й  навіть  та́там
Нанесе  Микола  втіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818095
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Віктор Ох

Мій критичний клекіт

Віталій  Назарук  
[i][b]«Лелечий  клекіт»  [/b][/i]
[i]Поезії[/i]
Книга  друга
[b]Луцьк[/b]
[u][i]ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»[/i][/u]
[u]2018[/u]



                 Прочитав  другу  книгу  поезій  Віталія  Назарука  «Лелечий  клекіт»  і  в  черговий  раз  приміряюся  до  ролі  літературного  критика.  Проте  варто  означити    функціональні  межі  своїх  писацько-критичних  зазіхань.  Саме  слово  [b]Критика  [/b]всотувало  в  себе  декілька  значень.  Відразу  скажу,  що  Критика,  як[b]  судовий  розгляд[/b],  як  [b]вказування  недоліків[/b]  чи  як  [b]негативна  думка  про  що-небудь  [/b]─  мені  нецікава.  Тут  мені  пригадується  Чапекове*:  «Критикувати  -  значить  пояснювати  авторові,  що  він  робить  не  так,  як  робив  би  я,  якби  вмів.»  
         Мені  в  моєму  віці  більш  цінним  бачиться  Критика,  як  [b]мистецтво  проводити  аналіз,  розбір[/b],  або[b]  обговорення  чого-небудь  з  метою  дати  оцінку[/b],  як  [b]особисте  враження[/b]  чи    [b]міркування[/b].
       І  такий  підхід  є  більш  корисним  для  літературного  процесу.
На  мою  думку,  під  час  діалогу,  обміну  враженнями  від  прочитаного,  (побаченого,  почутого)  і  виробляються  уподобання,  літературні  закони,  нові  категорії  і  форми  сприйняття  літературної  творчості,  як  для  тих,  хто  пише,  так  і  для  тих,  хто  читає  (переважно,  це  одна  і  та  ж  публіка).
       В  книзі  пана  Віталія  представлено  два  розділи  ─  по  150  сторінок  пейзажної  і  філософської  лірики.  На  кожній  сторінці  3-5-стопний  вірш.  Папір  і  друк  якісні,  художнє  оформлення  приємне.  Тираж  ─  100  примірників  (як  завжди  ─  лише  для  друзів  і  знайомих).
       Збірка  містить,  по  суті,  зображувальну  лірику,  як    описову  ─  в  першому  розділі  (пейзажну),  так  і  оповідну  ─  в  другому  розділі,  насиченому  авторськими  роздумами  (часом  з  алегоричним  чи  символічним  значенням).  
     Цей  жанровий  розподіл  в  більшості  випадків  умовний.  Бо  в  віршах-пейзажах  часто  ховається  якийсь  розмисел,  а  в  віршах-роздумах  фігурує  пейзаж.
       Ось,  наприклад,  вірш  «ВІД  ЗИМИ  ДО  ЗИМИ»  з  першого  розділу.  Швидкими  і  яскравими  мазками  в  ньому  змальовано  поля  і  працюючих  людей  в  різні  пори    року.  Але  окрім  пейзажної  картинки  тут  присутні  і  роздуми  про  своє  життя,  і  побажання  миру  для  рідного  краю.

   [i]  Я  не  знав  що  живу,  я  не  знав,  як  належало  жити,
     Я  не  вірив  ніколи,  що  різні  бувають  літа.
     Я  дивився  щороку,  яке    колосилося  жито,
     Коли  з  чорного  в  зелень  вдягалася  нова  весна.

     Наступала  весна    і  народ  працьовитий  у  полі,
     Буряки  у  рядках  і  засіяні  Богом  льони.
     Де  співали  серця,  і  душевні  гоїлися  болі,
     Набиралися  сили  босоніж    до́ньки  й  сини.
…………………
   Боже,  рік  нам  пошли,  щоб  без  воєн,  додай  нам  спокою.
   Щоб  Хрещенська  вода  Україні  умила  лице.
   Щоб  готові  завжди  ми  були  за  святиню  до  бою,
   Але  град,  щоб  не  падав  ніколи  на  землю  свинцем…[/i]
                       («ВІД  ЗИМИ  ДО  ЗИМИ»  стор.34)**

       А  у  вірші  «ГОЛОВНЕ  У  ЖИТТІ»  з  другого  розділу  (філософського)  роздуми  про  швидкоплинність  життя  спираються  на  пейзаж.

     [i]Лист  спадає  з  осінніх  дерев,
     Хоч  ще  літо  ─  в  душі  уже  осінь.
     І  такий  мене  смуток  бере,
     Що  вже  сніг  засрібливсь  у  волоссі.[/i]
               («ГОЛОВНЕ  У  ЖИТТІ»  стор.226)

             Читаючи  пейзажну  лірику  Віталія  Назарука    мені  раптом  пригадалася  поезія    [i]шань-шуй[/i].  Цей  жанр  віршів-пейзажів  набув  широкого  розповсюдження  у  Китаї,  у  рамках  філософсько-естетичної  концепції  шань-шуй  ("гори-води").  Тисячі    віршів  описували  одне  і  теж  ─  гори,  скелі,  потоки,  хмари,  туман  -  сакральні  елементи  китайського  космосу,  що  символізують  чоловіче  та  жіноче  начало  інь  і  ян,  а  також  їх  взаємовплив.  Віталій  Назарук  в  своїй  пейзажній  ліриці  пропонує  власний  букет    уявлень  і  символів  про  світ  природи.  Це  вітер  і  хмари,  туман  і  дощ,  поле  і  луг,  сад  і    ліс,  дерева  і  квіти,  пори  року,  день  і  ніч,  світанок  і  сутінки.  Про  кожен  з  цих  елементів  поетового  макрокосму  і  їх  співдіяння  ним  написано  по  декілька  віршів.

   [i]  Мовчала  ніч,  лиш  миготіли  зорі,
     Під  ранок    просипалися    півні.
     Туман  пінився,  наче  хвилі  в  морі,
     Холодні  роси  ще  були  у  сні.

     Схід  посвітлів,  немов  лице  красуні.
     І  дві  хмаринки  парою  були.
     Пташки  заворушились  в  стрісі  в  клуні.
     В  повітрі  чувся  запах  ковили.[/i]
             («РАНОК»  стор.27)

     [i]Зірка  засвітилася  ранкова,
     Місяць,  як  розігнута  підкова…
     Пухкали  потроху  димарі,
     Ранок  починався  на  дворі.
     Ще  чорніли  вікна  попід  ранок,
     Просинався  виспаний  світанок.
     Морозець  сміявся  після  ночі,
     Ніч  ховала  свої  зорі-очі.[/i]
           («РАНКОВА  ПОРА»  стор.43)

     В  віршіх  Віталія  Назарука    знаходимо  підтвердження  міркування  про  те,  що  пейзажна  лірика  ─  умовна  назва  ліричного  жанру,  в  якому  йдеться  про  художні  переживання  природи,  олюдненої  та  одухотвореної.

     [i]Потрохи  сутеніло  на  дворі,
     Та  через  сніг  було  ще  біло  –  біло.
     Зривали  горобину  снігурі,
     І  димом  з  коминів  тепло  диміло.

     Легенький  сніг  периною  лягав,
     Синички  доїдали  свіже  сало,
     Мороз  мовчав,  а  вітер  наче    спав,
     У  хмарах  небо  зорі  заховало.

     Сніжинка  раптом  впала  на  брову,
     Неначе  настромилася  на  вила,
     Ліпили  діти  бабу  снігову,
     Ніч  підтюпцем    до  заходу  спішила…[/i]
               («ЗИМОВІ  СУТІНКИ»  стор.83)

                 В  віршах  з  розділу  філософської  лірики  є  чимало  мудрих  думок.  Проте,  і  сам  поет  не  забуває,  що  будь-яка  мудрість  відносна,  а  вічної  істини  -  немає.  В  цьому  короткому  огляді  поетичної  збірки  неможливо  відтворити  весь  спектр  почуттів  викликаних  читанням  поезії.  А  простий  переказ  ліричного  вірша  вже  сприймався  б,  як  звичайна  інформація  і  не  передавав  би  моєї  специфічної  настроєвості,  як  читальника.
         Відзначу  лише,  що  всі  вірші  Віталія  Назарука    написані  від  першої  особи,  автор  присутній  в  кожнім  вірші.

   [i]  Роки    переплелися    у    літа,
     Вже    сонце    до    спочину    шлях    шукає.
     Проте    душа    жива    і    точно    знає,
     Що        є    вона    і    що    вона    жива…[/i]
               («А  ЗОРІ  СЯЮТЬ»  стор.266)

     І  ще  варто  відмітити  авторське  самозаглиблення  з  метою  самовдосконалення,  при  якому  поет  залишається  на  самоті  зі  своєю  свідомістю.  А  інтегруючою  думкою  поезій  цього  розділу  є  намагання  аналізу  свого  життя,  підведення  попередніх  підсумків  прожитих  днів.

     [i]Ні!  Ще  не  все…  Повірте!  Ще  не  все
     Я  встиг  зробити  на  віку  своєму!
     Життєвий  вітер  може  принесе,
     Ще  не  пророслу  долину  зернину.[/i]
           («ЗЕРНИНИ  ДОЛІ»  стор.158)

             Особистість  поета  ,  його  душа,  оформлена  в  рамки  рим,  співзвуч  букв  і  мелодійність  рядків  висловлена  в  своєрідному  поетичному  кредо  ─
[i]
               [b]    ЩО  ГОЛОВНЕ  В  ЖИТТІ[/b][/i]
   [i]  Неначе  є  пошана  від  людей,
     Родився  син  і  є  чудові  внуки.
     А  в  голові  є  тисячі  ідей.
     Лисий  давно.  Та  не  ношу  перуки…

     Люблю  жінок  і  ще  горілку  п’ю.
     Від    цього  не  втікаю  і  понині,
     Усе  своє    життя  –  життя  люблю,
     Радію,  що  родився  в  Україні.[/i]
                 (стор.222)

----------------------------------

*Карел  Чапек  ─  чеський  письменник.
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.

               12.12.2018
                                                 
                               Євмен  Бардаков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818069
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


геометрія

РОЗЛУКА НАМ СХРЕСТИЛА ВСІ ДОРОГИ…

                               Розлука  нам  схрестила  всі  дороги,
                               Печаллю  переповнила  сповна...
                               Чи  прийде  щастя  до  мого  порогу,
                               Чи  крила  у  дорозі  не  злама?..

                               Та  я  давно  до  всього  вже  готова,
                               Невимовною  стала  самота...
                               І  кожна  мить  для  мене  виняткова,-
                               Без  тебе  я  вже  майже  сирота...

                               Якби  ж  то  знати,  де  узяти  сили,
                               Щоб  її  стало  до  тебе  долетіть,
                               І  не  зламати  у  дорозі  крила,
                               Й  пробачення  у  тебе  попросить...

                               Хто  винуватий,  значення  немає,
                               І  хто  до  кого  перший  прилетить...
                               Все  нова  зустріч  на  місця  поставить,
                               І  нам  з  тобою  легше  стане  жить...

                               Тебе  побачить,  голос  твій  почути,
                               І  в  очі  зазирнути  голубі...
                               Твою  увагу  і  любов  відчути,
                               В  любові  знов  зізнатися  тобі...

                               Хоч  я  не  знаю,  де  тебе  шукати,
                               Й  не  знаю,  чи  потрібно  це  тобі...
                               Та  все  одно  тебе  буду  шукати,
                               Наперекір  невдачам  і  судьбі...

                               А  буде  як?..Та  як  уже  і  буде...
                               Складні  дороги  я  пройду  усі...
                               Нехай  вітри  і  бурі  мене  студять,
                               Я  витримаю  і  сніги,  й  дощі...

                               Якщо  знайти  тебе  і  не  судилось,
                               Ну  що  ж  поробиш,  це  моя  судьба...
                               Любов  була  і  є,  а  не  приснилась,
                               Тому  й  сьогодні  я  іще  жива...

                               Розлука  нам  схрестила  всі  дороги,
                               Її  відчула  я  давно  й  сповна...
                               Не  відступлю,  молитимуся  Богу,
                               Вперед  ітиму,  доки  ще  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817816
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ганна Верес

Зимонька-зима

На  крилах  білих  рано  прилетіла
У  цьому  році  зимонька-зима,
Стежки  сніжком  веселим  затрусила,
І  віяла  вона  ним,  і  вертіла…
Назвали  її  дивом  не  дарма.

Укривши  землю  білою  габою,
Морози  запросила  і  вітри,
Шибки  розмалювала  із  любов’ю,
І  врешті,  задоволена  собою,
Каталась  на  санчатах  із  гори.
12.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818025
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ганна Верес

Миколай почув про свято

Святий  добрий  Миколай,
Дітям  радість  добавляй,
Шли  дарунки  і  гостинці,
Приурочені  ялинці!
Миколай  почув  про  свято,
Онучат  він  мав  багато,
Підкрутив  угору  вус:
«Зараз-зараз  розберусь:
Це  Галинці  і  Яринці
По  теплесенькій  хустинці,
А  Миколці  і  Оксанці
Хом’ячка  малого  в  банці.
Цим  Михайлику  й  Оверку
Шоколадки  і  цукерки.
Юра  й  Федя  –  молодці,
Звісно  ж,  хлопцям  –  олівці.
Покладу  і  різочок
Тим,  хто  рік  давив  бочок,
Не  хотів  ні  працювати,
Ні  читать,  ні  малювати.
Пам’ятайте,діточки:
Неслухняним  –  різочки!»
17.12.2018.
І  дорослих,  і  маляток  -  всіх  вітаю  із  цим  святом!!!

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818024
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Ніна Незламна

З Днем святого Миколая

Вляглась  віхола  за  гаєм
Спішить  нічка  з  Миколаєм
Він  несе  в  своїй  торбинці
Усім  діточкам  гостинці
Під  подушку  у  пакунку
Тіштесь  любі  подарунку!
Тут  цукерки  і  родзинки
Є  і  ляльки,  і  машинки
Книжечки  й  веселий  м`ячик
Маленький  біленький  зайчик
Він  не  взяв  з  собою  різки
Бо  в  нас  всі  хороші  дітки.
Ось  і  ранок  на  порозі
Не  лишайтесь  на  морозі
Завітайте  і  Ви  в  хату
Будем  разом  святкувати
Хочу  радо  всіх  вітати
Та  здоров`я  побажати.
*****
І  Вас  дорогі  друзі!  Шановні  читачі!  Сердечно    вітаю    із  Днем  святого  Миколая  Чудотворця!!!  Хай  прийде  мир  на  нашу  святу  землю!  Бажаю  здоров`я  всім,  достатку,  поваги,  тепла!  Хай  щира  любов  завітає  в  кожен  дім!  Нехай  збуваються  мрії  і  плани!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818015
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


НАДЕЖДА М.

Я хочу стати знов маленькою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX9P6cKyES8

[/youtube]

Я  хочу  стати  знов  маленькою,
Такою,  як  була  колись  давно.
Маленькою,  улюбленою  донькою.
(Як  боляче,  що  це  вже  не  дано).

А  поряд  мої  рідні:мама  й  тато.
Я  й  зараз  чую  рідні  голоси.
Хоч  знаю,  що  прошу  я  так  багато.
На  жаль,  пройшли  давно  оті  часи.

Я  часто  про  це  згадую  ночами,
Так  хочеться  відчути  їх  тепло.
І  пригорнутися  до  тебе,  моя  мамо.
Чому  ж  дитинство  швидко  так  пройшло?

Щоб  мама  мої  коси  заплітала,
Вплітала,  як  тоді,  у  них  стрічки.
А  я  тоді,  давно,  іще  не  знала,
Я  думала,  що  буде  так  завжди,.

Я  пам"ятаю,  мамо,  твої  руки,
І  зараз  пожаліла  б  ти  мене,
Розвіяла  життєві  мої  туги.
Таке  оце  життя  моє  земне..

Нічим  тебе  не  хочу  турбувати,
Жалі  пройдуть,  неначе  сніг.
А  за  тобою  буду  сумувати.
Приходь  до  мене  іноді,  хоч  в  сні...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817999
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Оксана Дністран

Захисники

Вони  –  на  стражі  денно  і  вночі,
У  лютий  холод,  полудневу  спеку,
Оберігають  спокою  ключі,
Незримо  відвертають  небезпеку.

Вони  –  звичайні,  як  і  ти,  і  я,
Іще  не  вміли  вчора  воювати,  
Сини  комусь,  чи  друзі,  чи  рідня,
А  нині  –  охоронці  і  солдати.

На  їх  плечах  тримається  наш  мир  
/Такий  тягар  –  не  здужати  слабому/
Вартують  спокій  віддано  грудьми,
Допоки  ми  в  тилу  їх  ждем  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817914
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунок зими

За  вікном  замайоріло  щось  червоне,
То  вмостилися  на  гілці  снігурі.
Їм  хотілось  скуштувати  диво  -  гроно,
Що  висіло  на  калині  угорі.

Мабуть  смачне  дуже  і  таке  яскраве,
Привертало  воно  барвами  пташок.
Пропливали  в  небі  хмарки  кучеряві,
А  на  землю  падав  біленький  сніжок.

Прилетіли  дві  синички  до  подружок,
Гомоніли,  щебетали  щось  вони.
Сперечалися  за  гроно  вони  дуже,
То  був  птахам  подарунок  від  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817889
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2018


Пісаренчиха

ТОМОC

Вівтар  і  трон  –  дві  голови  орла,-
Це  симбіоз.  Держава  неможлива
Без  нього.  –  Думка  Ющенку  прийшла.
Він  зрозумів,  настільки  то  важливо

Шамана  власного  собі  створить,
Щоб  плани  влади  ввірив  волі  Бога,
Контролював  свідомість  кожну  мить
І  в  душу  кожного  топтав  дорогу.

У  восьмім  році  третьої  доби*,
Бажаючі  порвати  з  Третім  Римом*,
Щоб  перепідпорядкувать  рабів
Божих  –  покликав  був  Варфоломія.  

Не  склалося.  Не  доля  і  не  фарт
І  не  було  потреби  вносить  зміни,
Ще  не  ховали  матері  солдат,
Славлячи  Бога  і  його  Кирила.

***

Йдемо  до  Бога  –  бачимо  попа
У  церкві  той  очікує  з  кадилом.
Ми  грішні  всі.  Він  теж  не  без  гріха,-
Людина  ж  бо.  То  й  молимось  всім  миром.

Молитва  втихомирює  серця.
Пригадуємо,  що  слабкі  істоти.
З  іменням  Сина,  Духа  і  Отця
Прохаємо  підтримки  і  турботи.

Піп  має  владу.  Розум  –  не  завжди,-
Людина  ж  бо.  Та  ми  йому  покірні.
Такий  дістався,  провідник  в  світи,-
Ми  ж  православні:  правильні  і  вірні.

Святий  отець  –  його  слова  –  то  суть
Згинається  і  в’яне  власна  думка,-
Бо  пастирі,  бо  нас  вони  пасуть,
Бо  поряд  завжди  йдуть  до  порятунку.

Цей  інститут  потрібен  конче  нам,-
Приходить  мить  –  на  Бога  лиш  надія.
Велика  шана  тим  святим  отцям,
Які  цю  мить  розгледіти  зуміють.

А  взагалі  великий  сильний  Бог
Держить  порядок,  нам  допомагає.
Молитви  вислухає  монолог…
А  батюшка  такий  зв'язок  ладнає.

Той  ритуал  у  більшості  своїй
Від  прадідів  отримали  у  спадок
Разом  із  вірою,  яка  до  наших  днів
Рятує.  В  ній  черпаємо  відраду.

Де  правда,  де  брехня  –  не  розберем.
Добро  від  зла  відділювати  складно.  
На  Бога  полишаємо  тандем,-
Над  ними  обома  Він  рівно  владний.

***

Був,  в  Третім  Римі  стався  перекос:
Орел,  що  з  троном  вирішив  –  він  більший,
Щоб  це  спільнота  сприйняла  всерйоз
Війну  почав  із  тими  хто  поближче.

І  оголив  загарбницький  свій  меч.
І  заходивсь  махати  вліво,  вправо.
Вас  вісім  на  квадратний  кілометр*.
Землі  вам  мало?  Нащо  людей  травиш?

Орел  що  з  вівтарем  не  кинув  віз.
Хоч  словом  вміє  витягнути  душу.
Йшов  за  мечем,  відспівував  укіс
Тих  жнив  кривавих.  Не  блаженна  ноша.

Що  міг?  Піти  з  іконою  в  руках
Між  війська:  «Не  вбивайтесь,  діти.»
Померти  вмить.  Воскреснути  в  віках
Святим?  Чи  рік,  другий  пожити?

Він  ворога  призначив  –  то  фашист.
Всяк,  хто  їсть  сало  й  зодяга  віночок.
Вкраїна-мати  може  все  простить,
Лиш  смерті  не  простить  синів  і  дочок.

То  ж  час  прийшов.  Оплачена  ціна.
Не  золотом,  не  доларом,  а  кров’ю.
Ніхто  нікого  не  перекона,
Що  смерть  дітей  від  Божої  любові.

***

Хай  Третій  Рим  несе  свого  хреста,
Вже  сам.  Без  нас.  Віднині  самостійні.
Свободу  Томос  церкві  нашій  дав,
Народу  ж  волю.  Ми  духовно  вільні.

Російський  Бог  хай  їм  несе  добро.
Ми  ж  Києву  повернем  його  велич.
В  дванадцятому  віці  вже  було.
Спіраль  життя  можливість  знову  стелить.

Із  Хрещення  був  Київ  розпочавсь!
Із  Томоса  йому  і  відродитись!
Вже  наш  Ісус  владнає  нам  життя!
Своєму  Богу  будемо  молитись!


*третя  доба  –  третє  тисячоліття
*Третій  Рим  –  Росія
*вісім  на  квадратний  кілометр  –  густина  населення  Росії

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817875
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Наталка Долинська

Помісній церкві в Україні бути!

Помісній  церкві  в  Україні  бути!
Мільйонів  мрія  ближче  ніж  за  мить.
Святкові  дзвони  величальні  чути,
Велика  радість  між  людей  бринить!
Повернення    нарешті  відбулося!
До  спільної  мети  так  довго  йшли!
Реве  чортів  московських    суголосся,
Дорогою  своєю  йдемо  ми.
Ще    наче  вчора  крикуни  кричали:
«Не  канонічні!  Самозванці    ви!»
Роскольниками  церкву  називали,
Співаючи    Кирилу  молитви.
Мені  цікаво,  що  говорять  нині?  
Хоча  міняти  колір  звично  їм.
Ми  віру  цю  збирали  по  зернині,
Щоб  знову  повернути  в  рідний  дім.
Мені  цікаво…  Як  нам  глянуть  в  очі,
Ті  хто    той  рік  нас  брудом  обливав,
Ви  привиди  вчорашні,  поторочі,
А  наша  церква    як  завжди  жива!
Помісній  церкві  в  Україні  бути!
Мільйонів  мрія  ближче  ніж  за  мить.
Святкові  дзвони  величальні  чути,
Велика  радість  між  людей  бринить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817665
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Україна воскресне

Іще  один  деньок  «у  лєту  канув»…
Хизується  Земля  серед  планет…
Молитва  піднялась  над  Ватиканом…
Десь  народивсь  художник  чи  поет.

Подавсь  іще  один  деньок  в  минуле,
Щоб  кожному  наблизити  фінал.
Планета  також  трохи  повернулась,
Лиш  у  Донбасі  й  досі  йде  війна.

А  час  летить…  Й  спинить  його  не  сила.
І  обігнати  ще  ніхто  не  зміг…
Не  одного  утратили  ми  сина,
У  сім’ях  їхніх  зник  надовго  сміх.

Та  сонечко  поверне  ще  на  весну,
Й  час  перемогу  викує  для  нас.
І  Україна  з  попелу  воскресне,
Нам  повернувши  море,  Крим,  Донбас
10.12.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817664
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Не може пам’ять заростати мохом

Торкнутись  серцем  хочу  я  слідів
Людей,  які  загинули  за  волю…
Не  дочекались  багатьох  дідів  –
Московія  зламала  їхні  долі.

В  Донбас  тепер  війною  поповзла,
Забрала  Крим  –  змогла  перехитрити.
Росія  –  джерело  живуче  зла,
Та  нас,  як  націю,  вже  в  землю  не  зарити.

Ми  не  забули  сталінський  режим,
Тривожать  пам’ять  жертви  Сандармоху
І  сльози  матерів,  і  крик  дружин…
Не  може  пам’ять  заростати  мохом.

Важкий  здолала  Україна  шлях:
І  беззаконні  сірі  дев’яності,
Коли  топтали  предків  наших  стяг
Чи  від  невідання,  чи  від  дурної  злості.

Може  тому  громи  струснули  нас:
Майдани  два  вогнями  запалали.
Лежить  напівзруйнований  Донбас,
Де  чубляться  Московські  й  наші  клани.

І  мчить  на  схід  вже  правнук-патріот
Отих,  що  полягли  колись  за  волю.
Шанує  стяг  прозрілий  наш  народ,
І  умира  за  нього  юний  воїн.

О,  ні!  Тепер  нас  не  перемогти,
Бо  дух  свободи  –  особлива  зброя!
Нам  сам  Всевишній  шлях  цей  освятив,
І  душі  нам  ніхто  не  перекроїть!
15.12.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Віталій Назарук

ПРАВОСЛАВНИЙ СОБОР

Собор,  собор,  собор,  собор…
Сьогодні  чути  серед  люду.
Пережили  знущання  й  мор,
Тепер  у  мудрість  вірить  будем.

Через  століття,  крізь  роки,
В  нас  незалежна  і  єдина.
Старий  Дніпро  з’єднав  річки,
Щоб  розцвітала  Україна.

Молитви  шлють  у  небеса,
Щоб  незалежність  відбулася.
За  стільки  літ  і  знов  краса,
Вона  уперше  нам  вдалася.

Пройде  собор  і  ми  тоді
Відчуємо  в  народі  волю.
Не  буде  більше  в  нас  біди
Не  буде  воєн,  а  ні  болю.

І  церква  буде  в  нас  одна,
Дзвонити  будуть  наші  дзвони.
І  лихо  буде  обминать,
Святими  стануть  всі  ікони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817633
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Валентина Малая

ДЖЕРЕЛО ДАСТЬ СИЛИ

[color="#0004ff"][i]/  ремейк  на  твір  [b]Олекси  Удайка[/b]
"Не  оскверни  криницю"  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545    /

[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина  колиска,мамина  криниця...
Серце  крає  пісня  ...  і  твої  слова...
Я  тобі  в  долонях  принесу  водиці...
Хай  у  серці  пам"ять  світла...ожива!

Джерело  дасть  сили  ,спрага  загаситься,
Із  душі  спадає  вже  жага  роси...
І...в  моїх  долонях...Та  вода-живиця...
Оживить  назавжди  всі-усі  ікси...

Віримо  у  краще  і  молімось  Богу,
Хоч  своє  диктують  серцю  віщі  сни...
І  ...веселу  пісню...до  квитка  ...в  дорогу...
Я  ж  ...щиро  промовлю  :"Швидше  повернись!".

15.12.2018р.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Майдан – це перемога, чи поразка?


Майдан  –  це  перемога,  чи  поразка,  –

Думки  снують-хвилюють  кожен  раз,  –

Коли  вдягла  та  ж  сама  влада  маски,

То  Крим  «здала»,  тепер  «здає»  Донбас?


Майдан  для  України  –  це  феномен.

Народ  стає  тоді,  мов  моноліт,

І  землю  власну,  й  воленьку  боронить,

За  це  його  й  шанує  білий  світ.


Непереможний  він,  коли  є  віра

І  віддані  землі  своїй  сини.

Лиш  історичний  час  це  перевірить,

Хто  вийде  переможцем  із  війни.


Майдан  –  це  не  лише  красиве  слово:

Один  за  всіх  де  й  всі  за  одного,

Народовладдя  це  свята  основа.

Ніхто  й  ніколи  не  здола  його.
2.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817477
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


палома

КАЗКОВА НІЧКА НА АНДРІЯ


 
А  сніг  мете,  мов  кужіль  вовни
Влетів  на  веретені  в  ніч.
Бліді  зірки  та  місяць  повний,
Що  зник,    як  кіт  старий  під  піч.
І  дух  витає  невимовний.

В  танку  згубилася  завія,
Село  в  заметах  снігових.
Пряде  містерії  затія
Забави  смак  у  молодих  –  
Проснулась  нічка  на  Андрія…

Ворота  полетять  до  стріх,
Здійсняться  не  одного  мрії
І  випущених  жартів  міх.
Ворожать  Галі  та  Марії,
Коли  вже  з’явиться  жених…

Казкова  нічка    на  Андрія  –  
І  калита,  і  пломінь  свіч,
І  таїна  на  долі  віях,
Колихана  в  роках  сторіч,
І  перше  почуття,  й  надія…

Не  спиться  у  казкову  ніч.
                                 12  грудня  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817320
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


геометрія

СИНІВ ЧЕКАЮТЬ МАТЕРІ…

                               Синів  чекають  матері,-
                               З  раннього  ранку  і  до  ночі...
                               Вони  бувають  не  марні,
                               І  їхні  сни  стають  пророчі...

                               Коли  ж  сини  десь  у  борні,
                               Даремно  плакатимуть  очі,-
                               Сини  не  прийдуть  на  зорі,
                               Ні  вдень,  ні  ввечір,ані  вночі...

                               Сини    й  сьогодні  у  боях,
                               Мужніють  і  стають  дорослі...
                               Матері  бачать  їх  у  снах,
                               І  ждуть  додому,  хоч  би  в  гості...

                               Часом  не  спиться  матерям,
                               Тривога  душі  огортає...
                               І  уявляють  ті  бої,
                               Й  готові  стать  поруч  з  синами...

                               Синів  чекають  матері,
                               Доки  живі,  будуть  чекати...
                               І  від  зорі,  і  до  зорі,
                               Не  перестануть  вони  ждати...

                               Лиш  би  закінчилась  війна,
                               Моляться  Богу  вдень  і  вночі...
                               Надія  й  Віра  ожива,
                               Від  сліз  не  витирають  очі...

                               Синів  чекають  матері,
                               І  їх  батьки  також  чекають...
                               І  ми  чекаємо  усі,
                               Й  кінця  війни  усі  чекаєм...          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817283
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Ганна Верес

Відголосила осінь

Відголосила  осінь  журавлями,
Відплакала  притомленим  дощем,
Брела  тепер  зчорнілими  полями,
Несла  в  собі  невимовлений  щем
За  золотом,  що  втратила  назавжди,
За  квітами,  котрі  здолав    мороз,
За  маревом,  що  в  пам’яті,  як  завше,
Диміло  тут  після  осінніх  гроз.
Калюжами  в  коротких  чоботятах
Ішла  вона  навстріч  сестрі-зимі,
Й  ховали  діти  змерзлі  рученята
Та  мріяли,  щоб  сніг  усе  замів.
30.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817150
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ганна Верес

Одна у нас Україна

Одна  у  нас  Україна
У  чорно-червоних  тонах,
І  плавилася,  й  горіла,
Та  вистояла  вона.
Не  раз  у  борні…вмирала
Й  відроджувалася  знов…
Тремтіла  рука  від  рала,
Втомилася  від  оков.

Минувшина  України
Аж  надто  була  важка,
Та  пісня  із  вуст  бриніла,
Що  славила  козака,
Бо  воля  і  Україна  –
То  вічний  стійкий  тандем,
Й  душа,  хоч  не  відболіла,
До  світла  таки  веде.

Холодний  Сибір,  ГУЛАГи,
Три  мори  і  Соловки,
Репресії  –  дикі  плахи  –
В’язниці  за  колоски  –
Усе  знала  Україна
Тому  вона  і  свята.
Підніметься  із  руїни,
Бо  сила  нова  зроста.
9.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817148
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Віталій Назарук

ГОТУЙМОСЬ ДО РІЗДВА

Надходить  вечір.  На  столі  кутя.
Ялинка  прибрана  під  образами.
Запалені  лампадки  і  свіча,
Діти  чекаю  лише  тата  й  маму.

На  покуті  у  сіні  дідух  спить,
Пузатий,  щедро    вбраний  у  калину.
Всі  ждуть  Різдва,  як  наступає  мить,
Коли  колядки  линуть  у  родинах.

У  вишиванках  входять  бабця  й  дід,
Крайкою  блузку  мама  підв’язала.
Молитва  -  «Отче  наш»,  щоб  через  рік,
Різдва    родина  знову  дочекалась.

Вечеряють…  Яка  смачна  кутя,
Коли  панує  щастя  у  родині.
Тоді  здається  казкою  життя,
Лише  щоб  мир  був  в  нашій  Україні.  

А  після  церкви  йдуть  колядники,
Бродять  вертепи  з  хати  і  до  хати.
Це  Україна,  що  у  всі  віки,
Різдво  завжди  уміла  святкувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816992
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Надія Башинська

ПРАВДА

       Присіла  край  дороги  Правда...  Утомлене  лице  і  руки  загрубілі.
А  у  очах  ясних  світилась  радість.  Думки  й  діла  її  усі  були  красиві!
У  полі  працювала  й  у  гайочку,  і  розважала  діток  у  садочку.  Вона  
й  на  полонинах  ще  трембітами  дзвеніла.  То  ж  загоріла  і  змужніла.
         Тут  біля  неї  Кривда  сіла.  Така  тендітна  й  хитра-хитра...    В  її
очах  теж  іскорки  гарненькі.  А  речі,  речі...  солоденькі.
Отак  сиділи.  Розмовляли.  Обідать  стали.
         Дістала  Правда  все,  що  мала.  А  Кривда  своє  приховала.  То  ж
Правда  Кривду  частувала.  І  хлібом  поділилась  й  солоденьким.  На  
славу  був  обід.  Смачненький!  
Та  Кривда  радо  все  приймала,  а  потім  Правду  частувати  стала.
Сказала  Правді:  "Ти  ж  наїлась!"  Все  ж  гіркотою  поділилась.
         От  з  того  часу  (усі  знають)  гіркою  Правду  називають.  
Для  когось  Кривда  та  гарненька  й  до  цього  часу  солоденька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Валентина Ланевич

Чи то зима холодить груди…

Чи  то  зима  холодить  груди,
Чи  серце  тисне  холодом  війни.
Дороги,  що  ведуть  в  нікуди,
Розбиті  вщент  під  проводом  пітьми.

Пітьма  затуманила  розум,
Втонула  в  закривавленій  сльозі.
І  розливавсь  повільно  бітум,
І  чорнотою  оселявсь  в  душі.

І  піднімав  у  душах  бурю,
І  віри  запалив  вогонь  в  серцях.
Підлив  у  силу  духу  суму,
Щоб  Перемоги,  Миру    зринув  стяг.

10.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816967
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Genyk

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Допоможи  мені,Господи
Змінитися
Дай  силу  виконувати
Заповіді  Твої
Не  дай  впасти
У  щоденні  спокуси
Допоможи  мені
Пізнати  Правду    Твою
Не  залиши  мене
На  одинці  з  самим  собою
Хай  в  негоду
Загубляться  сліди  мої
Дозволь  славити
Ім"я  Твоє,Господи
Прости  мені  грішному
Всі  слабості  мої
Дня  прожитого
Дай  силу  виправити  їх
Днем  завтрашнім
Допоможи,Господи
Амінь
                                           GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816312
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ганна Верес

Ніч за вікном стояла

Ніч  за  вікном  стояла
І  стерегла  мій  сон.
Зорі  комусь  сміялись
З  темних  німих  висот,
Може,  вітрам  стокрилим,
Що  облетіли  світ
Та  й  задрімали  в  брилах,
Може,  нічній  сові?
Хто  про  це  знати  може?
Зорі  лише  і  ніч,
Світла,  непереможна  –
Сон  стерегла  мені…
25.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816932
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Чайківчанка

ВІДПУСТИ МЕНЕ КОХАНА ВІДПУСТИ

ВІДПУСТИ  МЕНЕ  КОХАНА  ВІДПУСТИ
О  Відпусти,  мене  кохана  відпусти!
Завтра,  мої    сліди  заметуть  білі  сніги,
Втомлене  тіло  просить  тиші  спокою...
Не  сумуй,  не  плач,  і  не  тужи  за  мною.
Прийми,  закон  життя  і  заметіль  зими,
До  тебе,  з  далеких  країв  прийду  у  сни,
Виглядай,  з  журавлями  мене  навесні...
Зійду  ,до  тебе  сонцем  у  твоїм  вікні.
Із  хмар  впаду  на  щоку  краплею  дощу  
Молись,  за  мою  душу  запали  свічу!
Квіти  троянди  на  могилу  принеси,
І  радій  білим  світом  живи  і  твори!
Знаєш,  що  нічого  вічного  немає
Все  цвіте,  квітне,  буяє  відцвітає.  
Прийшли  гостем,  на  мить  у  земне  життя,
Попросить,  вічність  ідемо  у  небуття-
О  Відпусти  ,мене  кохана  відпусти!  
Вже  янгол,  мене  кличе  в  зоряні  світи.
хай  дають  міць    столітні  дуби  у  житті,
і  бережи,  пам'ять  про  мене  на  землі.  
 М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816596
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Віктор Ох

Стежина (V)

Нову  пісню  на  слова    Миколи  Серпня  виконує  Володя  Охріменко.
[youtube]https://youtu.be/Vt26jyzROvI[/youtube]
-----------------------

Казала  мати,  ніби  в  сні...
Казала  мати:  «Час  вже  сину
Свою  вже  пісню  навесні,
Свою  в  житті  шукать  стежину!»

І  я  пішов,  і  спотикався,
І  скільки  раз  збивав  я  ноги,
Та  дуже  швидко  сам  дізнався  -
Немає  легкої  дороги!

Не  раз  додому  завертав,
Щоб  трохи  нових  сил  набратись.
Синці  від  рідних  я  ховав,
Все  їм  старався  посміхатись.

І  спотикайсь,  не  спотикайся,
Хіба  в  житті  одна  дорога?!
Я  добре  в  будні  постарався,
Знайшов  свою  стежину  строгу!

А  потім  в  батька  запитав:
«Скажи  мені  по  правді  тату,
Чи  я  на  ту  стежину  став,
Чи  зможу  бути  там  багатим?»

І  батько  тихо  відповів,
Ніколи  він  не  був  горластим:
«Коли  є  щастя  взагалі,
Нащо  тоді  тобі  багатство?!»

І  хай  колись  я  спотикався,
З  теплом  все  згадую  родину,
Бо  для  людей,  як  не  старався,
Від  рідних  чув  лиш  «Добре  сину!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816549
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


НАДЕЖДА М.

СІче і крутить білий сніг

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]
Січе  і  крутить  білий  сніг.
Яка  лиха  оця  година!
Десь  недалеко  вітру  сміх,
Ламає  він  малу  стеблину.

Вона  тримається,  як   може,
Не  хоче  впасти  у  замет.
Надія  теплиться,  так  схоже,
І  з  вітру  вирватись  тенет.

А  вітер  крила  розправляє,
Стеблинку  тисне  до   землі.
Його  ця  гра  так  забавляє.
Він  радий:  сили  ж  немалі.

Слаба  рослинка  рветься  з  пут,
Бо  до  життя  жага  велика.
Та  як  же  вирватись  із  скрут?
Вона  ж  живе,  поборить  лихо.

Іде  двобій  добра  і  зла.
Добро  ніщо   не  переможе,
Яка  билиночка  мала,
Коритись  вітру  все  ж  негоже....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816536
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


геометрія

ЗНОВ ПРОВОДЖАЮТЬ БАТЬКИ СИНІВ - КРАСЕНІВ…

     Падає,  падає  листя  із  ясенів,
     Поруч  калина  в  чарівнім  вінку...
     Знов  проводжають  батьки  синів-красенів,-
     На  непотрібну  нікому  війну...

     Стоять  зажурені  батько  із  матір"ю,
     Вщерть  переповнені  тривог-думок,
     Зранку  до  самого  сонечка  заходу,
     Не  відійдуть  ні  на  мить,  ні  на  крок...

     Лиш  аж  під  вечір,  як  сонце  сховається,-
     Стомлені  в  хату  неспішно  зайдуть...
     Он  із  портрета  синок  усміхається,
     Руки  до  нього  і  очі  ведуть...

     Так  у  тривозі  тепер  вони  житимуть,
     Що  там?  Ну  як  там  воює  синок?
     Долю  благатимуть,  Бога  молитимуть,
     Щоб  уцілів  й  повернувся  синок...

     З  самого  ранку  до  вечора  пізнього,-
     Погляди  линуть  туди,  де  синок,
     Моляться,  просять,  благають  Всевишнього,
     Так,  що  аж  вітер  зненацька  замовк...

     Довга  зима  ця  й  нестерпно  холодна,-
     Сили  в  батьків  забира  й  забира...
     Скільки  синів  забере  невідомо  ще,
     А  у  батьків  вже  й  душа  завмира...

   Треба  війну  цю  негайно  спинити,-
   Це  зрозуміло  усім  і  мені...
   І  Україну  пора  відновити
   Наперекір  негараздам  й  зимі...

   Снігом  засипало  листя  із  ясенів,
   І  на  калині  в  снігу  кетяги...
   Ждуть,  виглядають  синів  своїх  красенів,-
   Чеканням  стомлені  їхні  батьки...
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816533
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ніна Незламна

Здатні нас захистити

Я  піду  по  стежині…  Далеко  -  далеко
Загублю  по  дорозі    всі  печалі  свої
Ой,  живеться  на  світі  –  всім  людям  нелегко
 Хоч  і  в  лісі  співають  нам  пісні  солов`ї.

 Ті  пісні  є  веселі,  на  жаль  є  й  журливі
Бо  війна  йде  на  сході  і  палає  земля
Там  не  сіють  пшеницю,  все    роси  сльозливі
В  травах  фосфорні  бомби  –  то  привіти  з  кремля….

Зима  п`ята  сувора,  і  мороз  й  заметілі
Та  бійці  наші  славні,  на  посту,  як  завжди
 Не  пройде  кордон  ворог,  відважні  і  смілі
Здатні  нас  захистити,  хоча  сніг  й  холоди.

Я  все  йду  по  стежині…  День  зимовий,  ясний
Хай  бійців  він  зігріє,  подарує  ніжність
Нехай  Бог  захищає,  їх  в  цей  час  надважкий
Поклонюся  солдатам…..
                                                   За  відвагу  й  за  мужність!

                                                                                                   06.12.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816522
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ганна Верес

Сива правда

Блукає  сива  правда  по  землі,
З  надією  у  душі  заглядає,
Для  кожної  із  них  вона  свята  є,
Та  нею  нехтують  частенько  королі.

Чому  ж  в  пошані  правда  не  у  всіх,
Важлива  для  малого  і  старого?
Хто  зупиня  її  біля  порогу,
Той  творить  чорний  непростимий  гріх.
2.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816450
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ганна Верес

Але ж чому?

Габа  зірчаста  ніченьку  укрила,

Й  безсоння  запрягає  знов  думки:

Чи  долю  ми  так  і  не  підкорили,

Що  нелегкі  нам  випали  роки?


Давно  у  косах  білі  заметілі,

У  інеї  й  синівські  скроні  теж.

Ми  ж  осені  спокійної  хотіли  –

Вона  ж  чомусь  не  квітами  цвіте.


Але  ж  чому?  Куди  поділось  щастя,

Що  небо  колись  міряло  для  нас?

І  як  у  цім  житті  пройти  й  не  впасти

І  нервів  де  позичить  про  запас?


Невже  не  бачить  Бог  з  ясного  неба,

Як  часто  люди  блудять  у  житті?

Кому  у  світі  білім  горе  треба,

Щоб    загубитись  раптом  у  плитті?


І  згоджуємось:  так,  живем,  як  можем.

І  біди  мусим  теж  свої  нести.

Свій  хрест  важкий-легкий,  несе  з  нас  кожен,

А  доля  по  життю  має  вести.
2.10.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816342
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Надія Хвиля

Мамина вишиванка

Вишивала  мати  донечці  кофтину,
Мріяла  про  файну  долю  для  дитини.
Кольори  веселки  –  на  веселу  вдачу,
Хрестики  рівненькі  клала  на  удачу,
Квіточки  червоні  –  на  красу  і  вроду,
На  любов  і  шану  батьківського  роду.

Не  хотіла  чорну  нитку  вибирати,
Щоб  журби  у  долю  доньки  не  вплітати.
Радість  дарувала,  шила  візерунки,
Заполоч  на  щастя  прикрашала  лунки.
З  піснею  лягали  хрестики  на  долю,
І  лилася  пісня  з  хати  по  роздолу.

Вишивала  мати  вишиванку-долю,
І  вкладала  пісню  про  любов  і  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816055
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Любов Таборовець

В пам'ять про маму

Матінко  рідненька,  знов  сумую  я
Бачу  твої  речі…    пам'ять    ожива…  
Пригорну  до  серця  хусточку  твою
Грію  тепер  нею  душу  я  свою…
На  землі  зустріти…  я  не  жду  чудес,
тому  тебе  в  гості,  запрошу  з  Небес.
Сядем,  поговорим,  як  завжди  було…
Приголубиш  ніжно  ти  моє  чоло.
Розповім  про  радість,  прикрощі  малі
Про  життя  родини,  та  що  на  Землі...
Як  сіяє  сонце  в  небі  голубім...
Чи  порядок  в  домі,...  чи  є  лад  у  нім…
Все  тебе  цікавить,...  все  ти  хочеш  знать…
Щоб  Творцю  в  молитві  знати  що  сказать.
Мудрістю  своєю  лихо  одвести
Крилами  лебідки  хмари  розвести.
Скільки  ж  сили,  ненько,  Бог  тобі  послав
Вивести  нас  в  люди…  Ще  й  терпіння  дав,
Щоб  знести  всі  біди,  горе  та  жалі
Й  відлетіти  в  небо,  так  як  журавлі...
А  тепер  над  нами  сяєш  з  висоти
В  душах  щирих  -  Ангел  світла  й  чистоти.
Цінувать  життя  ти  вчила  над  усе:
«Бог  дає  людині,    що  вона  знесе…»
Знов  зітру  сльозину,  загорну  думки
У  хустину  неньки  –  пам’ять  навіки.
Я,  голубко  рідна,    квіти  принесла,...  
Бо  із  ними  завжди  я  до  тебе  йшла…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815194
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Спустилась осінь вже на землю

Спустилась  осінь  вже  на  землю,

Фарбує  жовтим  все  підряд.

Проклюнулись-проснулись  зерна  –

Зазеленіло.  Листопад…

У  річку  сонце  зазирає,

Яка  тепер  у  ній  вода,

Рудий  кушир  і  плав  зриває,

В  усі  куточки  загляда.

Там  напівмертві  очерети,

Листаті,  з  вітром  гомонять

Про  весну,  літо,  перші  злети

Ще  слабокрилих  пташенят,

І  про  прозоро-темні  води  –

Таких  все  літо  не  було  –

І  про  верби  незнану  вроду,

І  про  пожовкле  вже  зело.

А  осінь  слухала  ту  мову

Й  раділа:  «Очерет  живий!»

Тепер  дощі  вона  замовить,

Пшениці  вруни  оживить.
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816075
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Грудень зимоньку вітає

Грудень  валянки  взуває,
На  прогулянку  виходить.
А  зима  його  питає,
Чи  він  їздить,  чи  він  ходить.

Як  сипнеш  мені  ти  снігу,
Запряжу  коней  у  сані.
Якщо  воду  заморозиш,
Буду  їздить  ковзанами.

А  якщо  дощі  в  негоду,
Будуть  лити,  заливати
Я  молитиму  погоду,  
Чаєм  буду  частувати...

Ну  а  поки  що  сніжинки,
Тихо  падають,  кружляють.
В  небі  купчасті  хмаринки,
Зиму  з  радістю  вітають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816064
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ніна Незламна

Зима сувора…

                                                                                                   В  цей  день  зимовий,  скажу  –  Привіт
                                                                                                   Шановні  друзі!    Я  всіх  люблю
                                                                                                   І  Боженьку  за  вас  молю
                                                                                                   Хай  дасть  здоров`я    й  шматок  щастя!
                                                                                                   Перебороти  нам  удасться  
                                                                                                   Всі  негаразди!  Хай  відійде
                                                                                                   Війна  гібридна!  І  мир  прийде!
                                                                                                   Принесе  радість  у  хатину
                                                                                                   Життя  любімо  й  Україну!
           Зима  сувора…

Зима  сувора….То  навмисно
Прийшла  так  рано,  нас  всіх  страшить
Принесла  холод  і    в  намисто
Вдягла  дерева.  Зникла    блакить…
Повсюди  сипле    чари  білі  
Пух  і  пір`їнки….    В  снігу  стежки
Вітер    завіє….Несе  хвилі
Золоті  й    сріблі…  Я  залюбки
Порину  з  ними  в  казковий  світ
На  серці  тепло,  хоч    лід  іскрить
Ловлю  очима  зими  блискіт
Душа  радіє…  Щаслива  мить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816030
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряче серце й почуття

А  за  вікном  летить  сніжок
І  нічка  з  місяцем  радіє.
На  річці  сріблом  вкривсь  місток,
Він  про  закоханих  так  мріє.

З  тобою  при́йдем  ми  туди,
Зігрієш  ти  мої  долоні.
Там  наші  лишаться  сліди
І  пульсувати  будуть  скроні.

Гаряче  серце  й  почуття,
Нас  грітимуть  в  зимовий  вечір.
І  лишиться  на  все  життя,
Твій  дотик,  що  лягав  на  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815960
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Знов Україна стогне у вогні

Спішать  літа  і  лет  їх  не  спинити…
Знов  Україна  стогне  у  вогні  –
Не  хоче  під  російським  стягом  жити  –
За  волю  віддає  своїх  синів.

Горить  земля  й  людські  згорають  мрії,
Ростуть  хрести  під  стогін  матерів,
Й  летить  молитва  Пресвятій    Марії
Від  матері,  в  якої  син  згорів.

Й  сльоза  дитяча  кропить  нишком  землю,
Яку  татусь  узявся  захистить…
Це  з  неї  проростуть  надійні  зерна,
Що  перемозі  вимостять  мости.
1.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815923
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Донецьк і Львів – одна земля

Війна  і  люди…  Скільки  світ  стоїть,
Він  визнає  скоріш  не  розум  –  силу.
В  історії  нема  таких  століть,
Щоб  матері  в  журбі  не  голосили.

Держави,  як  і  люди,  втратять  все:
Багатство,  землі,  найстрашніш,  як  гідність  –
А  головне,  втрачається  лице
Того,  хто  не  шанує    душу  й  вірність
Лиш  мрію  не  можливо  відібрать  –
Вона  в  клітинці  кожній  тіла  й  мозку.
Я  ж  вірю,  що  закінчиться  розбрат,
Адже  зі  свіч  стекло  вже  стільки  воску!
І  зрозуміє  скоро  наш  Донбас:
Від  Раші  марно  раю  виглядати.
Закінчився  випробування  час.
Вставаймо  разом,  відсіч  щоби  дати
Отим,  хто  в  землі  наші  «заблукав»,
На  дітях  наших  «бабки»  заробляє.
Ми  зможемо,  нехай  це  не  ляка!
Донецьк  і  Львів  –  це  все  одна  земля  є.
Однакові  і  сльози  в  матерів,
І  мозолі  однакові,  і  муки.
Одна  біда  прийшла  –  не  з-за  морів  –
«Вчорашній  брат»  нам  знову  в’яже  руки.
1.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815921
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Олекса Удайко

СВАВІЛЛЯ ЗИМИ

     [i]Зима,  
                         вона  і  є  
                         ЗИМА...
                                               Як  даність...
                                               Але  ж.........                                                  [/i]

[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима  скувала    чаяння  і  думи,
і  вибору  нема  у  човганні    віків:
понабивали  люттю  свої  суми
ті  товстосуми  від  чоловіків…

Адмінресурс  свій  шле  пора  негожа  
у  вибір  судеб,    ходини  планет…
А  де  ж  твоє  святе  свавілля,  Боже,
щоб  дати  світу  інший  
                                                             –  правий  –
                                                                                             лет?

Усе  живе,  усе  –  по    горизонти  –
скував  наразі  невловимий  лід…
Шаблюку  нам  би  вітрюгана-гонти,
залізти  щоб  габу  льодову  під!..

Та  Божим  словом  Лід  свої  ракети
«освячує»,  що  мають  не  весну
за  ціль  –    тримають  парапети
зими  всесвітньої…  
І  на  кону  –

отой  в  природі    Гай-світопорядок,
що  душі  наші  змерзлі  холодить…

Дай  сили  нам,  о  Боже,  щоб    із    Аду    
звільнить  весну...  
                                               А  з  нею  –  
                                                                           й    квітну  мить.[/color]
[/b]
1.12.  2018


Світлина  автора,  а    Шопен  –  ні,  але...
звучить  в  суголоссі  з  мелодикою  вірша[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


НАДЕЖДА М.

Життєві помилки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YqMJmgcHq3o[/youtube]
Заблукати   в  лісі...Це  -  не  страшно,
Вихід  із  становища  знайдеш.
Головне,  що  зробиш  ти  це  вчасно,
І  тоді  ти  там  не  пропадеш.

Заблукаєш  у  думках  -  невтішно,
Зможеш  наробити  помилок.
Тут  уже  тобі  не  буде  смішно,
Бо  життя  надасть  тобі  урок.

Заблукати  в  мріях...  Це  -  не  грішно.
У  житті  всі  мали  ці  гріхи.
Мрії  -  це  життя  у  нас  розкішне,
Легко  ми  знайдем  туди  шляхи.

Легко  розпізнать  де  друг,  де  ворог?
Ця  задача  надто  вже  складна.
Тут  думок  розкинеш  цілий  ворох,
Та  все  рівно  виходу  нема.

І  коли  в  житті  ти  обпечешся,
Не  залижеш  рану,  ніби  кіт.
Розуму,  можливо,  наберешся
І  відчуєш,  що  жорстокий  світ.

Тільки  б  у  житті  не  заблукати,
Думати:  на  те  й  є  голова.
Бо  на  поміч  нікого  гукати.
Хто  почує  тут  твої  слова?

-----------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815863
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Валентина Малая

ПРИЙШЛА, РОЗСИПАЛА, НАДУЛА

[color="#0400ff"][i][b]Прийшла,розсипала,надула,
Війнула  холодом  згори…
З  Морозом  щось  таке  утнула,
Хоч  говори-не  говори…

Заставила  усіх  принишкнуть
І  заховатись  у  шпарки…
Під  ковдри  теплі,мов  ті  миші…
Взяла  усіх  за  шкабарки…

Тварин  й  людей  захуґотіла
Приспала  ,морозно  усім
Зробила  все  так,як  схотіла…
Так  вчасно,не  передусім…

Ми  сидимо  біля  комину
Й  смакуємо  лимонний  чай.
І  зустрічаєм  зиму-днину
Приходь  до  нас  і  теж  стрічай!

01.12.2018р.[/color]

[color="#ff0000"]/  ВСІХ  ДРУЗІВ  ВІТАЮ  З  ПОЧАТКОМ  ЗИМИ!!!
НЕХАЙ  ВОНА  БУДЕ  МИРНОЮ,ВЕСЕЛОЮ,ЩАСЛИВОЮ!  /
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815862
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Ганна Верес

Лунає «кру» журливе з піднебесся

Лунає  «кру»  журливе  з  піднебесся  –
То  залишають  край  свій  журавлі,
Вони  на  крилах  літечко  понесли
Туди,  де  найтепліше  на  землі.
Під  ними  річки  голуба  підкова,
Лісів  моря  багряні  і  поля,
І  гори,  мов  казкові  терикони,
Їм  велетнів  нагадують  здаля.

Вода  дзеркалить,  казкою  упившись,
У  ній  пливуть  журавлики  й  хмарки,
І  хвилькою  автограф  вітер  пише  –
Такий  є  витвір  Божої  руки.
8.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815833
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Ганна Верес

Уп’яте ліг на землю листопад

Уп’яте  ліг  на  землю  листопад,
Й  останній  день,  що  сколихнув  півсвіту,
Коли  онуки  й  правнуки  УПА
Для  України  стали  дивним  цвітом.
Вони  прийшли  сказати  своє  «ні!»
Злодійській  і  продажній  бувшій  владі…
Їх  стогін  під  кийками  беркутні
Підняв  столицю.    Проти  слуг  тих  клятих.
Народ  устав  за  скривджених  дітей,
Щоб  вибороть  своє  одвічне  право
Буть  вільними.  Ця  боротьба  ще  йде.
Донецьке  небо  у  війни  загравах.
Знов  листопад  нам  пам’ять  розпина,
Чи  ж  маєм  те,  за  що  тоді  повстали?
Чи  буде  нами  виграна  війна?
Чи  дух  не  підведе  й  мечі  зі  сталі?
30.11.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815830
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


I.Teрен

Іхтамнєтові лімерики

***
А  на  Азов  наклали  ВЕТО,
бо  там  усюди  ІХТАМНЄТИ.
І  Путя  рад,
що  чути  мат
на  всю  околицю  планети.

***
А  у  затоці  Таврії  сюжет
показує,  що  є  ще  ІХТАМНЄТ.
І  як  не  одягни  –  
бодаються  вони,  
як  у  «Нові  ворота»*  барани.

***
А  в  наших  на  кону
три  антилопи  гну
і  перемога  партії  ґаранта.  
Дитячий  мат  поставив  барану!  
Та  не  йому  виковуються  ґрати.

***
А  на  переправі  тай  немає  броду.  
«Три  кольори  мої,  три  кольори».  
І  додалося  три
до  операцій  «ы».  
І  є  чим  утішатися  народу.  

***
А  у  Криму  закінчується  гра  
і  має  бути  скорою  розправа,  
за  те,  що  на  ура
здалися  за  Петра
і  дяді  Вові  не  лишили  слави.  

***
А  у  Керчі  ось-ось  потоне  міст.
Ну  і  яка,  гадаєте,  причина?  
А  Україна  
буде  винна,
як  міжнародний  терорист.

*  –  найменування  протараненого  українського  катера

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815824
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Лилея

Любовь - защищает… (эссе)

                                               Эссе

Любовь  -  защищает..
Своим  Светом!
Там,  где  Свет  -  не  проникает  тьма...
Поэтому,  чтоб  не  допустить  тьмы  -
Люблю  ещё  сильней!
Направляю  свои  Лучики  
В  самые  сокровенные  места...глубоко...
Пусть  эта  Любовь  окутывает  и  охраняет!
Когда  посылаю  много  Любви  -
Понимаю...Она  не  иссякнет...
А  прибывает  с  каждым  разом
Всё  больше  и  больше...
Феномен...
На  энергетическом  уровне  -  
Она  -  бесконечна!
Поэтому  расскрываюсь    в  Любви!

Любовь!
Спаси  и  сохрани!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815664
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Тетяна Мерега

Межа

Ти  ходив  на  межі  -
                                                         і  її  перетнув.
З  того  боку  було́
                                                         моє  серце  надбите.
Ти  усе,  що  в  душі,
                                                         сколихнув-похитнув  -
І  манило  тепло,
                                                         так  недбало  розлите...


Я  наївна  така!
                                                         Ти  ж  не  жив,  просто  грав.
Що  було  на  кону?
                                                         Цим  окупляться  сльози?!
Не  кажи!  Я  слабка.
                                                         Лиш  збреши,  що  кохав.
Залиш  здогади  сну,
                                                         А  я  мрії  -  морозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815713
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Леся Утриско

Та він іще дитина

Чого  ж  ти,  смутку,  душу  рвеш?
Зомліла  цвіт-  калина.
Ох,  де  ж  ти,  радосте,  живеш?
Ридає  ніч  та  днина.

І  десь  ридає  криком  птах,
А  десь  вмліває  мати,
Гуляє  недруг,  клятий  враг
І  смерть  несе  до  хати.

Твій  син,  Вкраїно,  у  землі  -  
А  інший  у  полоні.
Розтоптана...  в  чорнезній  млі,
Та  ще  жива  у  лоні.

Ще  дихаєш...  вогнем  й  мечем,
Шматована  катами.
З  душі,  мій  Боже,  вирви  щем  -
Дай  радості  для  мами.  

Що  нині  мліє  в  молитвах  -
Врятуй  її  Ти  сина,
Слова  застигли  на  вустах:
-  Та  він  іще  дитина...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815706
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ганна Верес

Наше сьогодні

Митців  багато  пише  про  природу,
Й  нема  у  цьому  їхньої  вини.
Мені  ж  болить-пече  доля  народу,
Як  і  яким  він  вийде  із  війни.

У  серце  часто    стукає  тривога,
І  щему  маю  повен  глек  душі,
Чом  рвуться  злодії  до  нашого  порогу,
А  ще  ж  були  недавно  не  чужі.

Таке  наше  хвилююче  сьогодні  –
Моменти  істини,  чи  нація  жива,
Чи  дух  її  не  вмер  в  роки  голодні,
Бо  ж  нації  без  духу  не  бува.

Лягає  час  на  плечі  України,
Лишаючи  на  них  своє  тавро…
Не  раз  –  не  два  вставала  із  руїни,
Червоно-чорний  перейшла  терор.

І  втрачено  багато,  і  здобуто,
Але  ж  безболісним  не  може  бути  гарт,
Не  має  права  нація  забути
Отих,  хто  дух  надійно  зберігав.
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815670
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я запізнилась

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє,
Лиш  блискавичним  розчерком  майнула.
І  швидко  проросла,  мов  гілочка  осини,
Роки  кувала  ще  мені  зозуля.

Я  твого  берегла  тепла  німий  окраєць,
І  вечір  погляду,  очей  зізнання,
І  прагнення  сліпе,  і  недоречні  рамки,
Що  так  тримали  в  обрисах  серпанку.

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє.
Моє  ж,  здавалось,  розцвітало  квітом.
Все  ж  наздогнала  восени  під  небом  сірим,
А  листя  облітало  вже  із  віття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Ганна Верес

Сон

Не  ворон  чорний  понад  бором  кряче  –
Ридає  мами  вирвана  душа,
А  біля  тіла  неньки  хлопчик  плаче,
Тоді  як  білий  світ  вона  лиша.

«Матусю,»  –  торса  хлопчик  її  груди,
Вже  захололі…  Тіло  –  без  життя…
Дитя  те  сподівалось:  маму  збудить,
Хоча  й  не  розуміло  до  пуття,
Що  відбувалося  тоді  навколо  нього…
Жахалось  небо  й  падало  униз,
Бо  горя  втримать  не  могло  земного
Й  прохало  долю:  «Досить,  схаменись!»  

А  матінки  душа  крик  сина  чує
Й  спішить  увись,  аби  допомогти:
«Чекай,  поки  до  Бога  долечу  я,
Проситиму,  щоб  вижив  край  і  ти!»

Синочок  упізнав  матусин  голос
І  змовк  нарешті.  Підкорився  сну.
Він  розумів,  яке  то  горе  –  голод,
І  бачив  сон  про  хлібець  і  весну…
25.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815575
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ганна Верес

Лягає осінь золотом на плечі

Лягає  осінь  золотом  на  плечі
І  чути  листя  тихий  шепіт:  «Шур-р-р!»
Ще  не  спустився  у  долину  вечір,
А  я  ще  день  затриматись  прошу,
Щоби  помилуватися  на  коси
Беріз  і  верб.  Лежить  стара  трава.
У  неї  колір  стиглого  колосся.
Вона  схололу  землю  зігріва.
Та  день  я  не  вблагала.  Сутеніє.
Дерева,  ніби  привиди,  й  кущі.
І  далечінь  в  очах  моїх  марніє,
Передає  свій  настрій  і  душі.
14.11.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815579
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Микола Карпець))

Золото, золото, золото

[b]«Золото,  золото,  золото»[/b]

Золото,  золото,  золото  –
Падають  зверху  листки
Небо  неначе  розколото
Й  сиплються  сонця  частки

Колір  у  кожного  власний  –
 Вам  не  знайти  повний  збіг
Ну  до  чого  ж  вони  класні
Падають  в  танці  до  ніг
   
Кожний  листочок  по-своєму
Світлий,  красивий,  пригожий
Майстром  він  літом  нам  скроєний
З  сонця  частинкою  схожий

Завтра  намочить  їх  дощик
Вкриє  упавши  все  сніг
Намалювати  художник
Їх  лиш  довірить  весні

Ну  а  сьогодні  –  кружляють
В  вальсі  з  легким  вітерцем
І  шелестять-розмовляють
З  небом,  чи  може  й  з  Творцем

Радують  око  прохожих
Мам  і  бабусь  із  дітьми
Захист  від  днів  це  негожих
Слякоті,  хмар  і  пітьми
12.10.18  М.К.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815553
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У казку нестимуть вітрила

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  до  мене,  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обійми  мене  ти  пригорнеш  до  себе,
Зима  закружляє  у  парі  із  небом.

З  тобою  ми  поруч,  а  з  нами  наш  вечір,
Торкаються  руки,  лягають  на  плечі.
Мов  лебеді  білі  піднімуть  на  крила,
У  казку  з  тобою  нестимуть  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Зоя Журавка

ЯКБИ НЕ ВІЙНА

Тремтить  маленьке  ластів’ятко,
а  ворон  кряче  на  полях,
де  мало  б,  визріти  зернятко
в  добірних  стиглих  колосках.
Де  мали  б  розквітати  квіти,
встеляти  споришем  стежки,
народжуватись  і  зростати  діти,
впізнати  хліба  українського  смаки.
Плодитись  мали  б  дикі  звірі,
пташки  співати  на  гілках
 і  голуби  кружляти  в  мирі,
де  щемна  пісня  солов’я.
Якби  ж  не  ця  війна  проклята,
якби  ж  не  ворон  і  не  смерть,
не  плакали  -  сміялися    б  дівчата,
та  їх  надії  розтоптали  вщерть.
О  матінко  моя!  Моя  Вкраїно!
Тебе  шматують  на  куски,  
і  кровоточить  твоє  тіло.
Не  голуби  літають,  а  круки.
Та  вірю  я,  прийде  година,
розквітнуть  квіти  у  житах,
добра  в  серцях  дозріють  зерна,
болючі  рани  згояться  в  бинтах.
Війни  затихнуть  буревії,
всміхнеться  сонечко  з-  за  хмар-
І  полетять  птахи  у  вирій,
Крильми  розвіють  цей  туман.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815452
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Холодно

Холодно,  так  холодно  мені,
Безлад  у  душі  і  у  країні,
Оптимізм  десь  глибоко  на  дні,
І  надії  жевріють  в  руїні.

Так  самотньо,  хоч  сиди  і  плач,
Тіні  за  вікном  рахуй  колючі,
Зорі  в  небі  поглядом  познач,
Чи  оглянь  великі,  сніжні  кручі.

З  дня  у  день  рутинний  часохід,
З  дня  у  день  одні  і  ті  ж  проблеми,
Стрімкий  час  –  як  птаха  у  політ,
Забирає  в  вирій  з  віршів  теми.

За  півночі  важко  так  заснуть,
Вже  будильник  ранок  калатає,
Щоби  знов  шукать  життєву  суть,
В  просторі,  в  якім  її  немає.

27.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815473
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ганна Верес

Коли струна осіння забринить

Коли  струна  осіння  забринить,
А  сіроокі  дні  залистопадять,
Озимина,  мов  рута,  заврунить,
Готова  до  весни  під  снігом  спати.

Тоді  скупіє  сонечко  теплом,
Дощі  землі  води  наллють  у  жмені,
У  ліс  загляне  вітер-бурелом,
Обувши  ноги  в  чарівні  стремЕна.

Коли  ж  почне  дерева  вивертать,
Поставить  на  ребро  чорні  сплетіння.
То  дощ  на  них,  то  сонце  прогляда,
Цілуючи  обмите  ним  коріння.

Змарніють  лісосмуги  –  край  полів,
Бо  на  плечах  –  важке  осіннє  небо,
Опустять  довгі  коси  до  землі
Заплакані,  ледь  пожовтілі  верби.
2.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815357
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Ганна Верес

Розлилося горе морем

Щодня  ґвалтує  Україну  ворог:
Роки  –  на  суші,  вчора  –  й  на  воді…
І  розлилося  горе  наше  морем.
Не  просто  цій  зарадити  біді…

Європа  знов  підтримує  нас  словом,
Несміло  сварить  пальцем  США.
Кипить  вода  вкраїнського  Азову
Й  мого  народу  праведна  душа.

Адже  свобода  –  ось  вона,  жадана,
Іще  у  наших  тішиться  руках…
За  неї  кров  сьогоднішня  й  прадавня
Героїв  ллється  і  лилась  в  віках.

Тож  перед  пам’яттю  борців  за  світлу  долю
Ми  не  клястися  маєм  –  інший  час…
Зберігши  гідність,  встаньмо  всі  за  волю,
За  наш  Азов  і  скривджений  Донбас!
26.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815355
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

Не буду кричати про тебе….

Не  буду  кричати  про  тебе,  моя  зачарована,
Така  неповторна  і  рідна,  колиско  моя,
Молитимусь  тихо  твоєю  правічною  мовою,
Піснями  сповита,  єдина  у  світі  земля.

Тут  небо  і  степ  обнялися  в  пориві  жагучому,
Пречисті  світанки  над  стомленим  полем  цвітуть,
Тут  голос  трембіти  блукає  карпатськими  кручами,
Ночами  Господь  викарбовує  зоряну  путь...

Грядеш  з  забуття,  кобзарями  твоїми  оспівана,
Воскресла  з  пожарищ-  смертей,  із  чужинських  обмов,
Тернисті  шляхи  торувала  з  високою  вірою
У  правду  одвічну  своїх  золотих  хоругов...

Високі  слова  не  промовлю,  моя  зачарована,
Така  неповторна  й  болюча,  -  мене  не  суди.
Лише  припаду  після  довгого  шляху,  згорьована,
До  чистої  тої  твоєї  живої  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814780
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Калинонька

Небесна Сотня ( до 5-ої річниці Революції Гідності)


     Небо  плакало  й  вмивалося  сльозами,
     І  світ  від  болю    й  туги  похмурнів.
     Летіли  душі  в  піднебесся  журавлями
     Сотні  найкращих  дочок  і  синів.

     Їх  душі  світлі  ,  праведні  і  чисті
     Злітали  в  небо  з  рідної  землі...
     Лишали  мрії  й  думи  заповітні
     За  вогник  Правди  ,  що  уже  горів.

     Вони  хотіли  ,  щоб  світив  він  ясно,
     Щоб  Воля  й  доля  в  рідному  краю...
     Й  за  те  злетіли  в  небеса  завчасно,
     Життя  віддавши  й  молодість  свою.
   
     Із  неба  журавленьки  споглядають,
     Щоб  їхня  кров  пролита  недарма.
     Стать  нас  з  колін  на  повен  зріст  благають,
     Щоб  край  розцвів  !  Свобода  ,  щоб  була!

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814709
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2018


Михайло Чир

Знов повернули час назад…

*  *  *
Знов  повернули  час  назад,
Не  в  літо,  в  зиму  повернули.
Надворі  плаче  листопад,
Ніби  про  нього  тут  забули.

Ще  лист  останній  не  опав,
Про  щось  ще  з  вітром  там  шепоче.
Чи  просто  час  ще  не  настав,
Чи  опадати  ще  не  хоче.

Вітри  ще  хмари  принесуть,
Дощі  з  снігами  закружляють,
Дерева  лист  свій  віддадуть,
На  тій  землі  хай  спочиває.

27.10.13  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814680
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Ганна Верес

Не одна згорить іще свіча

Не  дна  вже  сотня  в  небо  піднялась
За  землю  рідну  –  неньку  Україну,
Щоб  віковічна  мрія  всіх  збулась
І  не  жили  би  більше  на  колінах.

Із  волею  народ  щоб  повінчавсь
І  не  на  день  чи  два  –  уже  навіки,
Хоч  не  одна  згорить  іще  свіча
Й  юнак  завчасно  стане  чоловіком,
Щоб  Україна  врешті  відбулась
Як  незалежна  правова  держава,
Не  втрапила  аби  вона  в  колапс,
І  землю  рідну  діти  не  лишали.

Тих  жертвами  не  варто  називать,
Хто  є  герої  –  вибір  їх  свідомий,
І  зброя  їхня  –  не  палкі  слова,
А  дії  з  допомогою  фантомів.
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814677
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Ганна Верес

Молюсь за тебе, нене Україно

Молюсь  за  тебе,  нене  Україно,
В  усіх  соборах  і  усіх  церквах,
Луною  голос  мій  до  Бога  лине:
«Спини  війну,  що  почала  Москва.
Спини  її  правителів  жорстокість,
Любов’ю  кожне  серце  запали,
Спини  крові  невинної  потоки,
Бо  ж  гинуть  наші  діти  –  не  пани.

Молюсь  за  тебе  я  і  наодинці,
Увечері  молюся  і  зрання,
Якщо  не  мудрості,  дай  розуму  ординцям,
Що  їх  Лихий  на  цю  війну  найняв.
Молюся  я  за  славних  наших  воїв,
Щоби  Всевишній  їм  життя  зберіг,
Нащадки  їхні  щоб  не  знали  воєн,
І  тільки  друзів  їх  стрічав  поріг!»
14.10.2018.о).

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814674
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


НАДЕЖДА М.

Зимові розваги

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA[/youtube]

Ніби  осінь  ще  надворі.  Ні!  Дивлюсь  -  зима.
Це  вона  плете  узори  тихо,  крадькома.

Осінь  дивиться  з-під  лоба:  гарний  має  хист.
Неповторна  ця  оздоба,  так  прикрасить  лист.

Лист  опалий  й  собі  думав:  буде  до  лиця?
Але  потім  передумав,  засмутив  творця.

Що  отут  придумать  краще,  догодить  кому.?
Зима,  звісно,  не  ледача,  зробить  до  смаку.

Знов  мудрує  витинанки,  прикраша  гілки.
Працювала  до  світанку.  Знову  помилки,

Прилетів  холодний  вітер,позбивав  красу.
В  мої  коси  кинув  бісер  і  розплів  косу..

Осінь  з  заздістю  дивилась.Що  ж  вона  могла?
І  в  здогадках  все  губилась.  Позбулася  зла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814604
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Леся Утриско

Роки вирішують за нас

Запахло  в  хаті  знов  Різдвом  -
Різдвом  із  снігом  -  вічним  снігом,
Була  мені  святим  гніздом  -
Моім  життям  -  дитячим  сміхом.  
Все  ніби  вчора...  та  куди
Поділись  ті  роки  блаженства?
За  обрій  всілись  назавжди  -
В  нім  подались  у  вирій  серця.
У  вирій  раю,  та  у  нім
Знов  двері  рипнули  до  хати,
У  моїм  задумі  німім,
Дитям  в  колисці  ляжу  спати.
Відчую  ласку  та  тепло...
Матусі  руки  на  голівці:
-  Ох,  як  давно  це  все  було!
Думки  заплутались,  мов  вівці.
На  лаву  сяду  у  кутку:
Все  ж  та  ряднина  -  купа  років,
На  повні  груди  зачерпну
Знов  рідний  запах...  тишу  кроків.
Виймає  мама  хліб  з  печі  -
До  смерті  буду  пам’ятати,
Той  смак  його,  та  калачі  -
Вернути  б  все  на  мить  до  хати.
Ту  дивну  струцлю*  на  столі,
На  світлім  вишитім  обрусі  -
Мій  вічний  рай  на  цій  землі
І  я  у  нім  -  в  святій  спокусі.
Стара  макітра  й  макогін  
Благають  меду  й  жменю  маку  -
В  душі  відчула  знову  дзвін
І  смак  кутІ  і  запах  злаку.  
Та  все  розплило,  мов  міраж:
Роки  приспали  у  хатині.
Життя  вирішує  за  нас,
Лишивши  спогад,  світлий,  нині...

Струцля  -  плетений  солодкий  хліб,  посипаний  маком  ,  який  все  Різдво  лежав  на  столі.  Після  свят  його  розмочували  в  парному  молоці  і  смакували.  

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814580
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти нашепотіла про кохання

Ти  нашепотіла  осінь  про  кохання,
Ранок  вередливий  доторкнувся  губ.
Я  прокинулась  з  тобою  на  світанні
І  зраділа,  що  не  буде  більш  розлук.

Твій  блакитний  погляд,  мов  відтінок  неба,
Усмішка  для  мене,  сонячне  тепло.
Як  могла  я  бути,  довго  так  без  тебе?
Зустріч  із  тобою  -  осені  крило.

Я  тепер  щаслива  у  осінню  пору,
Бо  вона  для  мене,  загадкова  мить.
Нас  єднає  щастя  і  в  душі  не  коле,
Серце  б'ється  дзвінко  -  більше  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814514
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Ганна Верес

Бігла життєва стежина

Йду  по  життєвій  стежині,
Ноги  колю  у  стерні,
Хоч  не  вдова  я  –  дружина,
Та  в  лабіринті  складнім.
В  вишивках  сивої  долі
Стежка  тікала  з-під  ніг,
Десь  надважка,  невідома,
Десь,  мов  розпатланий  сніг.

Не  здобула  собі  злата,
Не  підкорила  висот,
Лиш  натрудила  крилята.
Душу  поранив  осот.
Та  розцвіли  перевесла,
Мов  у  чарівному  сні,
Осені,  зими  і  весни
Переливались  в  пісні.
21.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814508
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Новоградець

Київська гроза

Я  пам'ятаю  як  синіли  хмари
І  грім  травневий  різав  тишину,
Як  по  бруківці  витертій  бульвару
Нам  злива  хлюпотіла  про  весну.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  опустіли  вулиці  при  зливі
І  блискавки  лякали  нас  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Одні  бредучи  містом,  по  воді.

Густішав  дощ  і  сивими  нитками
Заткав  усе  в  туман,  і  лиш  під  ним
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Valentyna_S

Плаче осінь мокрим листопадом…

Знов  плаче  осінь  мокрим  листопадом.
Відлуння  стихло  бабиного  літа.
Не  хочеться  сміятись  до  упаду,
Не  зможуть  й    світлі  споминки  зцілити.

Покірно  осені  стоптую  стерню,
Уже  й  зима  не  проти  увірватись.
Життя  напружилось  в  скрипкову  струну,
Та  легко  та́к  не  хочеться  здаватись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814384
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Леся Утриско

Любов та гріх

Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові,
Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв.

Заректися  стражданням,  боліти  розп’яттям  Христовим,
Напиватися  з  чаші  мільйонних  небесних  зірок,
І  відчути  тепло,  і  священний,  
той  доторк  любові,
І  згубитись  між  рим,  та  словесних  загадок  книжок.  

Віднайти  в  собі  гріх,  бо  безгрішшя  розп’яте  віками,
Серед  тисячі  слів  погасити  ненависть  людську,
Притупити  б  весь  біль,  схоронити  святими  руками,
Із  наперстків  любові  хрестити  жагу  нелюдську.

Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв:
Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814315
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Світлана Вітер

Троянди

Згадалися  мені  з  дитячих  літ
В  саду  троянди,  що  садив  мій  дід.
Яких  лишень  сортів  там  не  було,
Усе  подвір’я  дідове  цвіло.

Я  бігала  малою  між  кущів,
Купалась  в  росах  лагідних  дощів.
І  кожен  кущ  чиплявся  за  рукав,
Заглядав  в  очі  і  не  відпускав.

Ставав  хмільним  увесь  вишневий  сад,
Вдихаючи  солодкий  аромат.
Від  сили  вітру  між  отих  красунь
Дзвеніла  радість  розсипом  відлунь.

А  дід  до  себе  квіти  пригортав,
До  них  слова  з  любов’ю  промовляв.
І  прикрашали  ніжні  пелюстки
Життя  складного  дідові  роки.

Та  раптом  у  підступний  долі  час
Дідусь  навіки  відійшов  від  нас.
І  неймовірне  сталося  в  саду.
Відчули  квіти  серцем  ту  біду.

Схилили  низько  голови  з  жалю
Без  дідового  тихого  «люблю».
Як  сонце  потяглось  до  небокраю
Пішли  за  дідом  стежкою  до  раю.

З  тих  пір  в  руках  тримаючи  букет,
Приходить  в  спогад  рідний  силует
Троянд  розкішних  бархатне  чоло
Нагадує  про  дідове  тепло.

І  пам’ятати  нам  дає  про  те,
Що  там  де  є  любов  -  усе  цвіте.
Хоч  на  якому  б  ти  не  ріс  стеблі,
Краса  душі  –  найвища  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814098
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ганна Верес

Осені рука

Усюди  осені  вже  трудиться  рука:
У  лісі,  в  полі,  навіть  на  болоті.
Їй  до  роботи  зараз  не  звикать:
Купає  віти  в  першій  позолоті.

У  неї  особливий  і  мольберт,
Де  кольори  в  гармонії  злилися.
В  болоті  жаб’ячий  закінчився  концерт.
Краплинки  літа  допиває  листя.

Радіє  око  щедрим  врожаям
Картоплі,  помідорів,  кукурудзи,
Котра  під  сонцем  літо  прожила.
Зненацька  осінь  розбудила  й  музу.
9.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814066
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Леся Утриско

У чім твій гріх

Вдивляюсь  в  очі:  -  Мамо,  мамо
Чужа...  та  жалю  повний  міх,
Чого  життя  у  тебе  вкрали?
У  чім,  рідненька,  маєш  гріх?  
Тебе  б  сьогодні  милувати,
Аби  відчула  смак  життя
І  колисати...  колисати,
Як  те,  маленьке  немовля.
Віджито  стільки,  скільки  праці,
Та  скільки  смутку  на  лиці,
Життя  твоє  пройшло  на  грядці,
Та  тихо  сплило  по  ріці.
Це  все  матусю,  що  зосталось:
Шматок  ряднини  та  часник,
Коли  ж  такого  дочекалась,  
Нехай  би  світ  фальшивий  зник.
О,  Боже,  скільки  їх,  таких,
Без  кусня  хліба,  без  води...
Спивають  чашу  днів  гірких  -
Охорони  їх  від  біди.  
У  чім,  скажи,  їх,  Боже,  гріх?  
За  що  ж  бо  їм  така  провина?
Дай  же  на  старості  потіх  -
Дай,  Боже,  їм  погожу  днину...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814017
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Ганна Верес

Ми навіть мертві не здаємо волі


Зі  сходу  знов  тривожна  новина

Й  рясніє  небо  душами  убитих…

Кипить  Донбас…  Йде  5-ий  рік  війна

І  забирає  тих,  що  мають  жити.


Кричить  земля  і  мліють  матері:

Одна  –  стрічає,  інші  –  проводжають…

Впилось  печаллю  сонце  угорі  –

Навіть  його  статистика  вражає.


Допоки  ж  буде  Каїна  рука

Творить  свою  підступну  чорну  справу?

Чи  доля  українців  є  така:

За  волю  умирать  в  обіймах  слави?


Омита  кровію  не  одного  з  століть

Вона  таки  край  покладе  сваволі!

Запам’ятати  мають  москалі:

Ми  навіть  мертві  не  здаємо  волі!
11.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ніна Незламна

І чай вечорами…

Нехай  все  буде…  Так,  як  є  між  нами
Осінь  сповила  в  сіреньку  ряднину
Ми  тільки  удвох…І  чай  вечорами
Пахучий  запах  сповнив  порожнину…
Тікає  смуток    в  пічку  із  дрОвами
Вогонь  палає,  хвилясті  язики
Як  феєрверки..  З  ясними  смугами
Знов  будоражать  потаємні  думки…
Вітер  шмагає…  Дощ  стукав  по  шибці
Погляди  ніжні….    Супокій    панує
Лиш  веселиться,  вирує  в  грубці
Спогад  бурхливий  із  димом  воскує….

                                                                         13.11.2018р                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813824
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


СЕЛЮК

ПІСНЯ ПРО ОЛЮ

Пр:  Ольга,  Оля,  Олечка,  Олюня  -
Квітка  подарована  життям.
Ти  красива,  хоч  уже  бабуня,
Найрідніша  серцю    –  це  затям!

Виростають  крила  лебедині,
Чути,  тихий  Світязя  прибій.
Хвилі  б’ють  вітрами  в  берег  синій,
Лист  мете,  неначе  сніговій.
Пр.
Тільки  сосни  не  скидають  зелень,
Наче  в  гості  знов  прийшла  весна.
Проте  осінь  в  нас  без  застережень,
Шурхотить  і  знову  тишина.
Пр.
Ти,  кохана  осені  не  бійся,
Забуяє  ще  не  раз  весна.
У  обіймах  люблячих  зігрійся,
Хай  святково  забринить  струна.
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813783
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Астрофічний вірш.

Астрофічний  вірш  (грецък.  astrophos  —  безстрофовий)  —  нерівноскладовий  вірш,  у  якому  відсутнє  симетричне  членування  на  строфи,  рядки  вільно  переходять  від  чотиривірша  у  двовірш  тощо,  посилюючи  розмаїття  інтонаційно-синтаксичних  структур,  сприяючи  увиразненню  поетичного  мовлення.  

Як  різновид  акцентного  вірша  декламаційного  типу,  він  добре  відомий  українській  поетичній  класиці  (“Сон”,  “Кавказ”  Т.Шевченка;  “Чого  являєшся  мені…”  І.Франка;  “Моє  кохання”,  “Шукачам  щастя”,  “Павзи”  М.Семенка  та  ін.),  набуваючи  найокресленішого  вигляду  у  творчості  П.Тичини  (“Плуг”,  “Вітер  з  України”,  “Похорон  друга”).

Астрофічний  вірш  —    вірш  народних  голосінь,  дум  і  поодиноких  старовинних  обрядових  (колядок,  весільних),  історичних  та  баладних  пісень.  На  відміну  від  рівноскладового  із  симетричним  розміщенням  частин  (колін)  у  строфі  пісенного  вірша,  нерівноскладовий  вірш  має  різну  кількість  складів  у  рядку  без  повторення  будь-якої  ритмічної  схеми,  без  усталеного  порядку  римування,  поділу  на  строфи  (куплети).  Якщо  в  піснях  кожна  строфа  має  однакову  ритмічну  будову  та  мелодію  і  мелодія  диктує  ритмічну  схему  (у  голосіннях,  думах  та  ін.  речитативних  творах),  то  ритм  співаної  декламації  пристосовується  до  вимог  відповідного  тексту,  до  його  нерівномірних  віршів.  У  таких  творах  можна  виділити  тільки  певні  більші  чи  менші  групи  рядків  —  тиради,  періоди,  об'єднані  певною  смисловою  завершеністю  і  просто  фізіологічно  придатні  для  виголошення  одним  подихом,  як  оця  тирада  з  "Думи  про  втечу  трьох  братів  з  Азова":

Кількість  складів:

Ой  то  менший  брат,  піший  піхотинець,  11
За  кінними  братами  вганяє,  10
Гей,  на  троє  корінє,  8
На  біле  каміне  6
Та  ноги  побиває,  7
Кров  сліди  заливає,  7
Пісок  рани  засипає,  8
А  все  братів  кінних  доганяє  10

Всі  тиради  (періоди)  різні  за  структурою.  Це  дає  виконавцю  змогу  кожен  раз  імпровізувати.  Ф.  Колесса  твердить,  що  форма  таких  речитативних  творів  дуже  давня,  що  вона  старша  від  їхнього  змісту.
В  поезії  Шевченка  А.в.  відіграє  помітну  роль.  Астрофізм  —  властивість  лірики  Шевченка,  яскрава  прикмета  панування  у  ній  вільної  стихії.  Переважна  більшість  його  поем  скомпонована  нерівними  строфами  (строфоїдами);  лише  кілька  невеликих  ліро-епічних  творів  або  їх  фрагменти  астрофічні  (зокрема,  вірш  баладного  типу  “Чума”  —  перша  його  половина,  написана  4-стопним  ямбом).
Своєрідною  перехідною  формою  між  строфічним  і  астрофічним  віршем  можна  вважати  графічно  не  розчленований  на  катрени  або  дистихи  14-складовий  вірш  з  характерною  для  нього  схемою  римування  хАхА...  на  відміну  від  народного  зразка  з  його  куплетною  завершеністю  (наприклад,  “Заворожи  мені,  волхве”,  “Давидові  псалми»  —  всі  вірші  циклу,  крім  переспіву  псалма  81,  “Між  царями-судіями”;  “Як  умру,  то  поховайте”  та  ін.).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813812
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Валентина Малая

НЕМА НАРОДУ Ж БО БЕЗ МОВИ

[color="#4d00ff"][i][b]
Нажаль,обрусено  людей  багато,
хоча  за  документом-  українці...
...усіх  їх  треба  обійняти...
І...ЛІКУВАТИ  ПООДИНЦІ...

Щоб  мова  наша  забриніла,
І  полилась,і  утвердилась!
Заструменіла  й  зарясніла!
І  пробудилась  й  відродилась!

Тече  по  жилах  Україна,
І  в  мізках  хай  вона  гніздиться,
Рідненька  мова  солов'їна...
Нехай    на  ній  усе  нам  сниться!

Нема  народу  ж  бо  без  мови,
Прийди  до  тями,  простолюде!
Віддаймо  «язика»  Московії…
Хай  їхнє  їм  назавжди  буде!

І,що  такеє…сірий  суржик?
То  ніби    борщ  із  киселями,
То  ніби  непришитий  ґудзик
А  чи  відходи  з  помиЯми…

Так  в  мізках  хай  вона  гніздиться,
Рідненька  мова  солов'їна!
Нехай    на  ній  усе  нам  сниться!
Й  Тече  по  жилах  Україна!

14.11.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813771
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Леся Утриско

Одинока хата

Ступила  старість  на  поріг  -
Людьми  забута  й  Богом,
Одна,  із  тисячі  доріг
Розхристана  за  рогом.
Торкаєш  двері,  що  думки
Повернуть  у  дитинство,
В  загаті  вицвілі  роки,
У  вікнах  материнство.
Старі  понурі  явори
Скрегочуть  стоголоссям,
Відлуння  сміху  дітвори  
Заплуталось  в  волоссі.
В  протухлім  листі  кукуруз,
На  чорнім  всілім  ґанку,
Старезний  комин,  мов  гарбуз  
Одягнений  в  фіранку.
Із  снігу  й  смутку  за  життям,
За  смуглим  смаком  диму,
За  кропивами  та  гіллям,
Що  колихали  днину.  
Живу  та  Божу...  все  було:
І  жарт,  і  радість  й  смуток,
Все  відцвіло,  все  відплило  -
Зібралося  все  в  жмуток.
У  жмуток  старості  й  тривог,
У  посивілі  роки,
Самотність  всілась  на  горбок  -
Людські  приспала  кроки...
О  скільки  їх,  людських  доріг?
Домівок  у  загатах?
В  туманах  скований  поріг
І  одинока  хата...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813638
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

ЛИСТОПАД

Цей  листопад  -  останні  схлипи  осені;
Скупий  промінчик  сонця  -  невпопад.
Холоне  світ,  німіє  заворожено  -  
Вступає  в  душу  долі  листопад.

Яріє  кущ  тривогою  калиново,
Вітри  пожовклі  спогади  несуть,
І  привиди-тумани  над  долиною  -  
Тих  сумнівів  осінніх  каламуть.

ОдвЕснилося  і  відлітувАлося,
Той  листопад  -  передчуття  зими,
Не  відлюбилося  ж,  не  відсміялося,
Черлена  осінь  стелить  килими...

Над  світом  небо  заясніло  просинню,
Цвів  кольорів  злотистий  водоспад...
Торує    стежку      до  весни  -  від  осені
Холодний  місяць  долі  -  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813401
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тендітна квітка

О,  ці  троянди!  Ніжний,  дивний  запах,
У  росах  оксамитних  пелюстки.
Їх  плетиво  чаруюче  на  рамках,
Пурпурний  колір,  сонячні  квітки.

Красуня  серед  квітів,  королева,
Пора  осіння  не  псує  її.
Додолу  листя  скинули  дерева,
Ну  а  вона,  квітує  в  цій  порі.

Милується  красою  її  осінь,
Тендітна  квітка,  горда  на  стеблі.
Буває,  вітер  пелюстки  відносить,
Але  вона,  не  губиться  у  млі...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812848
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Горбаль Василь

Воля

Ой  як  ясно  сонце  сходить  у  безкрайнім  полі,
Рідні  браття  українці  не  віддайте  волі!
Бо  без  волі  України  більше  вже  не  буде,  
А  без  неї  українці  ми  лиш  просто  люди.

Краще  вмерти  українцем  в  боротьбі  за  волю!
Ніж  рабом  життя  прожити  у  чужій  неволі.
Бо  Вкраїна  наша  мати  і  ми  маєм  знати,
Що  продати  її  легко,  важко  лиш  придбати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812765
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Lana P.

ВИШИЙ, ЛИСТОЧКУ…

Виший,  листочку,  бабине  літо
Хмурої  осені,  на  полотні.
Вигаптуй  шовком  дні  розмаїто
На  прохолодно-імлистій  канві.

Хай  павутинка  буде  за  нитку.
Голку  візьми  у  колючих  зірок.
Між  самоцвітів  витни  лелітку
І  заплети  в  променистий  моток.

Вільною  гладдю  тіш  у  багрянці  —
Стільки  в  тобі  таємничих  принад!
Снуй  позолоту  вихром  у  танці  —
Вимереж  стежку  до  милого  в  сад.

У  бурштинах  оздоб  теплоднину,
В  сонцезагравах  скупай  оксамит.
Я  понесу  кохання  світлину  —
Спалахом  осені  хай  пломенить!      4/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812728
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ганна Верес

Чи ж біль з любов’ю можна поєднати?

Коли  у  сни  вривається  війна,
Що  вигнала  тебе  з  твоєї  хати,
Коли  у  тебе  цілиться  вона
І  ти  уже  не  в  сні  почав  стогнати,
То  є  твоє  сьогоднішнє  життя:
Вчорашній  «брат»  тебе  і  землю  топче,
Й  страждають  мати  і  її  дитя,
А  серце  біль,  мов  шашіль  древо,  точить.

Чому  війною  ти  прийшов  до  нас?
Чи  ж  біль  з  любов’ю  можна  поєднати?
Не  залікує  рани  ті  і  час…
А  може,  це  домовились  магнати
Цю  землю  опустошити  до  тла,
А  нас,  народ,  по  світу  розігнати?
О  доле,  як  погодитись  могла?
Чи  може  бути  та  спокійна  мати,
В  якої  діти  десь,  на  стороні,  
А  їй  же  так  потрібні  їхні  руки…
А  мо’,  стікають  кров’ю  у  війні?
Чому  землі  такі  послала  муки?

Та  так  уже  ведеться  у  житті:
Чергується  в  нім  чорне  і  червоне  –
Так,  будемо  трудитися-потіть,
І  про  свята  повідають  нам  дзвони.
Ще  житимемо  на  своїй  землі,
Прошитій  історичним  довгим  болем,
А  ті,  хто  проти  нас  іти  звелів,
Постануть  на  суді  всі  перед  Богом!
26.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812457
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Ганна Верес

Дивна пані-осінь

Чарівна  казка  сиплеться  згори…
То  тче  мережку  дивна  пані-осінь.
Сигнал  вона  дає  для  дітвори,
Що  клопітне  життя  шкільне  на  носі,
То  затяжним  умиється  дощем,
Бува,  й  пізньовеселкою  заграє,
Чи  вкриє  золотим  усе  дощем
Й  тоді  нема  чарівнішого  краю.  
3.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812455
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Олександр Обрій

БАНДЕРОЛЬ

Прийшла...  раптово  (доки  йшла  –  подерли,
пожужмили  –  та  не  пробита  бронь!)
від  Батька  і  натхненника  Бандери
важкенька,  чималенька  бандероль.  

Крізь  шал  десятиріч,  крізь  перепони,
крізь  терни  кдб  і  фсб,
крізь  хрип  Карпат  і  крики  териконів
прийшла,  аби  удзрів  у  ній  себе.

Прийшла.  З  очей  зняла  густий  серпанок.
Прийшла.  Мов  код  від  скриньки,  мов  пароль.
Чи  до  снаги  мені  твоя,  Степане,
невдячна,  але  вкрай  значуща  роль?

Коли  розподіляє  банда  ролі
(в  серцях  не  дух  Бандери  –  дерибан!),
саменький  час  –  розкрити  бандеролі.
В  цей  ратний,  славний  час  –  не  до  ридань!

І  хоч  гучніші  кпини  бандерлогів
й  дедалі  рідший,  слабший  клич  бандур,
повідає  із  губ  –  губам,  де  логін
затятий,  невгамовний  трубадур!

І  в  мить,  коли  бракує  лиш  іскринки,
попре  чимдуж  назовні  все,  що  в  них.
Посунуть  з  бандеролі,  мов  зі  скриньки,
пісні,  набої,  коні  і  човни.

«Прикурюй»  ґніт  від  ґнота,  гренадере!
Що  гірше,  ніж  звести  намарне  роль?
З  автографом  «бійцеві  від  Бандери!»  
намацую  під  серцем  бандероль.

©  Сашко  Обрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812089
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 02.11.2018


Ніна Незламна

Ні, не жалію…

[youtube]https://youtu.be/3a32Hb06IFE[/youtube]

Ні,  не  жалію,  що    народилась  на  цей  світ
 Де  ясне  сонце,  пестить  моє  серце  й  душу
Силу  черпаю  ,  із  землі  вже  не  мало  літ
Що  дає  доля,    спорожнюю  її  чашу.

Ні,  не  жалію,  колись  птахом  полетіла
В  чужу  сторонку,  де  все  досягала  вершин
Де  в  колективі,  як  радість  друзів    зустріла
Тоді  для  мене,  навіть  не    був  гірким  полин.

Ні,  не  жалію,    як  місячна  ніч,  не  спала
Светра  в`язала  коханому  чоловіку
І  вишивала…    Стежку    рушниками  слала
Щоб  тільки  в  щасті,  прожити  разом    довіку.

Ні,  не  жалію,  що  стояли  на  дорозі
Химерні  люди,  бажали  нас  розлучити
Моя  молитва,  всіх  стрічала    на  порозі
Божа  наука,  навчила,    як  далі    жити…

 Ні,  не  жалію,  що  приходилось  прощати
Ростили  діток,    в  злагоді,  заради  сім`ї
Так  я  зуміла  тебе  віддано  кохати
 І  нам  весною,    в  саду  співали  солов`ї.

Ні,  не  жалію,    ні  за  чим,    я  просто  живу
Все,  що  минуло,  давно  змилося  дощами
Вже  відболіло,  образи  всі  переживу
Насолоджуюсь…..  Спілкуванням  і  віршами…

Ні,  не  жалію,  промайнуло  наше  літо
У  хлібнім  полі,    разом  збирали  зернини
І  по  житті,  все    зустрічали  привітно
 Й  ніжні  волошки,  до  народження  дитини…

Ні,  не  жалію….Осінь,  листя  відлітає
І  з  листопадом  припадає  до  землиці
 Й  медовий  спомин  від  винограду  лишає
Тож  помандрую  із  думками  до  криниці…

Щира  подяка,  цьому,  вже  рідному  краю
Де  я    п`ю    воду,  мию  ноги  в  срібній  росі
Ясні    світанки  …  Й  вечори  радо  вітаю
Життя  щасливе,    кожен  день  тішуся  красі.

Ні,  не  жалію  та  часом,  може  й  заплачу
Як  ніжний  погляд,    і    квіти,  принесуть  діти
Як  онучаток,  веселих,  щоденно  бачу
Дякую  Богу!  Не  дарма!    Я  на  цім  світі!
--
Радіймо  люди!  Цінуймо  те,  що  маємо
Шануйте  поле,  кожен  своє  в  цьому  житті
Щоб  мирно  завжди,  ясну  блакить  стрічаємо
Щоби  волошки,  рясніли    по  стиглім  житі.

                                                                                                       30.10.2918р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811983
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Анімізм.

Анімізм  (лат.  апіта,  animus  —  душа,  дух)  —  світосприйняття,  базоване  на  переконанні  в  існуванні  духів  як  першооснови  всього  сущого,  на  уявленні  про  природу  як  живу  істоту.  Воно  заклало  основи  первісного  міфологічного  світогляду,  збережені  донині  у  глибинах  етногенетичної  пам’яті,  у  колективному  несвідомому  (архетипах).

А.  притаманний  також  і  монотеїстичним  віросповідуванням  (християнству,  ісламу,  іудаїзму).  Часто  елементи  А.  спостерігаємо  у  фразеологічних  сполуках  антропологічного  характеру  (“іде  дощ”,  “біжить  дорога”  тощо).  Вони  правлять  за  основу  сюжетотворення  багатьох  фольклорних  жанрів  (казки,  легенди,  балади,  замовляння).  

У  художній  літературі  А.  набуває  форм  персоніфікації.  Такими,  зокрема,  постають  образи  вітру,  Дніпра  та  сонця,  до  яких  звертається  Ярославна  у  “Слові  про  Ігорів  похід”,  а  також  природні  явища,  як  наприклад,  у  ліриці  П.Тичини:

Ой,  не  крийся,  природо,  не  крийся.
Що  ти  в  тузі  за  літом,  у  тузі.
У  туманах  ти  сниш…  А  чого  так  сичі
Розридалися  в  лузі.

А.  спостерігаємо  у  пейзажних  замальовках  прозових  творів  М.Коцюбинського,  а  також  у  творах  О.Довженка,  М.Стельмаха,  Лесі  Українки  та  ін.

Ліс  ще  дрімає...  а  з  синім  небом  вже  щось  діється:  воно  то  зблідне,  наче  від  жаху,  то  спахне  сяйвом,  немов  од  радощів.  Небо  міниться,  небо  грає  усякими  барвами,  блідим  сяйвом  торкає  вершечки  чорного  лісу...  Стрепенувся  врешті  ліс  і  собі  заграв...  Зашепотіли  збуджені  листочки,  оповідаючи  сни  свої,  заметушилась  у  травиці  комашня,  розітнулося  в  гущині  голосне  щебетання  й  полинуло  високо  —  туди,  де  небо  міниться,  де  небо  грає  всякими  барвами...  («Хо  (Ранок  у  лісі)»  М.Коцюбинського).  

Старезний,  густий,  предковічний  ліс  на  Волині.  Посеред  лісу  простора  галява  з  плакучою  березою  і  з  великим  прастарим  дубом…  Містина  вся  дика,  таємнича,  але  не  понура,  —  повна  ніжної,  задумливої  поліської  краси…  (“Лісова  пісня”  Лесі  Українки).

У  драмі  О.Олеся  «Над  Дніпром»,  у  якій  художньо  репрезентовано  грані  самобутності  духовної  культури  предків,  висловлена  авторська  позиція  стосовно  героя  та  характеру  його  зв’язків  із  минулим  і  сучасним.
Таїна  народних  звичаїв,  традицій,  обрядів,  система  народних  цінностей  і  моралі  стали  визначальними  для  композиційного  та  ідейно-змістового  аспектів  твору.  

Як  свідчить  епіграф  до  твору,  в  основу  драми  покладено  давні  вірування  в  існування  альтернативного  виміру  життя:

Може,  це  сльози  далеких,
Може,  це  сльози  коханих...
Роси  упали  на  очі,
Роси  з  сльозами  злилися...

А  ось  вірш,  де  О.Олесь  одухотворює  Дніпро:

Дніпро,  Дніпро!  Ти  покохав,
Як  матір,  Україну,
Ти  рідним  братом  її  став
І  другом  до  загину.

Вітри  розчісують  тебе,
Річки  вином  частують,
Русалки  пояс  тобі  тчуть
І  золотом  гаптують.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812147
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Протоієрей Роман

Хризантема

Авторська  пісня  


Згоріли  ли́стом  всі  мої  поеми,
Зірка́ми  в  темряву  попадали  пісні́,
І  привид  голубої  хризантеми
Тобі  являється  в  вечірньому  вікні.

Тієї  квітки,  що,  мов  діадему,
Я  у  твоє  волосся  заплітав,
Кохання  першого  тріпочучу  емблему,
Тепер  це  таємничий  привид  став.

Тепер  це  мій  фантом!  Це  серед  ночі  
Далеке  завивання  вовчих  зграй!
І  вбитої  голубки  карі  очі!
І  це  тобі  моє  Святе  прощай!

Прощай!!  Моя  мара́!  Як  гобеле́ни,
Ховають  хмари  наші  юні  дні,
Я  привид  голубої  хризантеми,
Що  бачиш  ти  в  вечірньому  вікні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812008
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Ніна Незламна

Нехай і осінь, нехай і дощ…

[youtube]https://youtu.be/ddj_hLA8uJk[/youtube]
Нехай    і  осінь,  нехай    і  дощ
І  нехай  каже,  весь  час  нам  хтось
Що  із  тобою,    зовсім  різні
Як  в  небі  хмари,  пливуть  грізні…
Ясні  світанки,  ніжність,  ласки
Не  одягали  собі  маски
У  тій  спокусі  розтавали
 Як  роси  з  сонцем…  Ми  кохали…
Грози  весняні  нас  будили
В  очах  топились,  тож    любили
Шовкові  трави  вели  в  літо
 На  душах  тепло,  сяє  світло…
Волошки  квіти…  І  ромашки
Вже  є  в  нас  діти.  Радість  пташки
Дзвінкоголосі  в  нашій  хаті
З  тобою  любий,  ми  багаті.
 Дарує  осінь  миті  щастя
Спадає  листя  та  нам  вдасться
Зігрітись  в  танці  з  листопадом
Згодом  накритись  снігопадом…
Тихо  шепочеш,    нам  добре  вдвох
За  вікном  дощик,  серця  «тьох    -  тьох»
Нехай  і  кажуть,  що  ми  різні
Доля  з`єднала,  навік  рідні…
                                                                     Вірш  зі  скрині  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811871
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Олекса Удайко

НОЧІ ОСІННІЇ

     За...  Апух-
     т
     і
     н
     и
     м  
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4  [/youtube]

[i][b][color="#53068f"]Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ...
Ночі,  останнім  багаттям  осяяні,  
Осені  пізньої  квіт  неприкаяний…    

Най  навіть  часу  рука  безощадная
Вкаже  нам  те,  що  було  у  нас  хибного,  
Линемо  в  ніч  нашу  пам'яттю  жадібно,
Хтиво  шукаєм  вгоноби*    нетрібної…  

Вкрадливим  шепотом  ніч  втихомирює  
Річі  леткі,    галасливі,    буденнії...
Так  не  унадливо  душу    окрилюють  
Та  незбагненно  гукають  до  вирію  –

Ночі  осіннії,  
ночі  шаленії!  [/color][/b]

13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Олекса Удайко

ПОТОЙБІЧЧЯ: МЕДИТАЦІЙНА РЕМІНІСЦЕНЦІЯ

...[iРецензентам..
       трохи  езотерики  та...
       ірреальності...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]

[b][color="#5f0882"][i]Буває  –
ми  викреслюєм
                                   з  життя  свою  людину,  
забувши,
що  і  нас…  
в  свій  час…  
враз…  
                                     викреслить  життя…
Запалюймо    
сердець    живу  і  благосну    лучину,
що  не  веде  до  
руйнівного  гніву    
                                       й  забуття….

Ми  ігноруємо  –
буває  –
іншу  думку  й  долю,
що  розійшлася  з  нашою  
                                         в  концепції  життя…
Та  не  швидкуйте…  
убирати  недозріле  поле,
щоб  не  зірвать  своє  –
                                         хай  запізніле  –  каяття.

То  ж  бережімо…
кимось  в  серці  
нам  
                                         нагріте  місце:
коли  в  своєму  –
із  краплин  злоби  –
                                           замерзне  лід,
й  остудить  обсіч  нас  ота
                                           незаперечність  істин,
воно  було  б  як  скит,
                                           що  не  замів
                                           блукальця  слід...[/i]
[/color][/b]

28,10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Димінутив.

Димінутив  (грецьк.  di  —  двічі,  лат.  minutio  —  зменшення)  —  здрібнілі,  зменшені  форми  певних  слів.  

Зменшувальні  утворення  -  це  похідні  іменники,  що  виражають  значення  зменшеності,  яке  зазвичай  супроводжується  ще  й  значенням  суб'єктивної  оцінки:  позитивної  (пестливої)  або  рідше  негативної  (зневажливої).  

Розрізняють  демінутиви  першого,  другого  та  третього  ступенів,  що  утворюються  від  іменників,  позбавлених  значення  зменшеності:  дівча  >  дівчина  >  дівчинка  >  дівчинонька.  Зменшувальні  утворення  вживають  передовсім  у  розмовній  мові.

Серед  назв  зі  значенням  зменшеності  переважно  з  позитивною  оцінкою  можна  виділити  лексеми  з  таким  частковим  значенням:  1)  зменшені  імена;  2)  зменшено-оцінні  (зменшено-пестливі  або  зменшено-згрубілі);  3)  оцінні  (пестливі).  До  групи  зменшувально-пестливих,  тобто  тих,  що  надають  словам  позитивного  емоційного  забарвлення,  належать  такі  суфікси  іменників:  -к-  о  (татко),  -ок  (дружок),  -ик  (Тарасик),  -ець  (братець),  -иц'-  (а)  (сестриця),  -ичка  (молодичка),  -инка  (дівчинка),  -очк-  а,  -ечк-  а,  -очок,  -ечок  (невісточка,  донечка,  синочок),  -оньк-  а,  -еньк-  а  (  дівчинонька,  бабусенька),  -ун'-  (а)  (матуня),  -ус'-  (а)  (матуся);  похідні  -усеньк-  а,  -унечк-  а,  -уньчик,  -усечк-  а  (бабусенька,  матунечка,  татуньчик,  бабусечка)  та  деякі  інші.

Вони  досить  поширені  у  фольклорі,  відбивають  ліричні  риси  української  ментальності:  

“Іди,  іди,  дощику,
Зварим  тобі  борщику…”

“Копав-копав  криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив  дівчиноньку
Людям  —  не  собі”

Д.  має  у  своїй  основі,  як  і  аугментатив,  не  лише  граматичний  чинник  (здебільшого  суфіксальний:  -еньк-,  -ок-,  -есеньк-  тощо),  а  й  психологічний,  що  віддзеркалено  й  у  художній  літературі:  

“Я  ж  тебе,  милая,  аж  до  хатиноньки
Сам  на  руках  донесу”  (М.Старицький);

“Місяць  яснесенький  
 промінь  тихесенький  
 кинув  до  нас”  (Леся  Українка)

Однак  надмірна  пестливість  такої  поезії,  як  наприклад,  у  творчості  П.Грабовського,  засвідчувала  брак  волі  до  життя  і  тому  заперечувалася  тією  ж  Лесею  Українкою,  представниками  “розстріляного  відродження”  та  “празької  школи”:

Рученьки  терпнуть,  злипаються  віченьки...
Боже,  чи  довго  тягти?
З  раннього  ранку  до  пізньої  ніченьки
Голкою  денно  верти.

У  творах  художньої  літератури  використання  зменшено-пестливих  іменників  сприяє  створенню  ліричного,  емоційного  тону  мовлення,  додаючи  до  основного  значення  зменшеності  відтінки  ніжності,  симпатії.  Уміле  їх  використання  робить  мову  багатою,  різнобарвною,  емоційно  насиченою.  Оцінні  лексеми  служать  засобом  вираження  авторського  ставлення  до  зображуваного.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811785
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Епіфора.

Епіфора  (грецьк.  epiphora  —  перенесення,  повторення)  —  стилістична  фігура,  протилежна  анафорі,  повторення  однакових  слів,  звукосполучень,  словосполучень  наприкінці  віршових  рядків,  строф  у  великих  поетичних  творах  (в  романі  у  віршах),  фраз  —  у  прозі  чи  драмі.  Вживається  задля  увиразнення  художнього  мовлення.  Особливого  смислового  значення  Е.  набуває  у  поєднанні  з  анафорою:

—  У  тебе  задовгі  руки,  —  сказав  Прокруст,
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгі  ноги,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгі  вуха,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгий  язик,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  завелика  голова,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий…

(Надія  Кир’ян).

«...Вернітеся!»  —  «Не  вернуться!  —
Заграло,  сказало
Синє  море.  —  Не  вернуться,
Навіки  пропали!»  (Тарас  Шевченко,  "До  Основ'яненка")

Стилістичний  прийом  повтору  одних  і  тих  самих  звуків  у  кінці  суміжних  слів  у  поетичних  рядках  (рима)  є  за  своєю  суттю  граматичною  епіфорою:

За  роком  рік,  за  століттям  століття…
Що  ж  обурюється  чоловік,
Цей  злак  земної!…
(Ф.  В.  Тютчев)

Наведемо  також  яскравий  приклад  використання  лексичної  епіфори  –  повторення  в  кінці  рядка  одного  й  того  ж  слова:

Сили  дано  мені  долею,
Удача  дана  мені  долею,
І  невдача  —  долею;
Все  в  світі  звершується  долею.

(М.  Гаспаров)

Наведемо  вірші  Сергія  Островова  як  приклад  риторичної  епіфори.
Перше  слово  дитина  сказала:

–  Мама!
Виріс.  Солдатом  прийшов  на  вокзал.
–  Мама!
Ось  в  атаці  на  димну  землю  впав.
–  Мама!
Встав.  І  пішов.  І  губами  до  життя  припав.
–Мама!

Епіфора  –  не  бідніша,  а  більш  делікатна,  ніж  анафора.    Вона  вимагає  навколо  себе  особливої  уваги,  адже  породила  ряд  класично  впорядкованих  твердих  форм:  тріолетів,  секстин,  ронделів…

Суцільна  епіфора  має  місце  в  народному  епосі,  а  також  у  віршиках  для  засвоєння  малюками  нових  слів.  Зловживати  такими  стилістичними  фігурами  небажано.  Їх  треба  використовувати    як  прикрасу  для  корони  вірша.

У  поетичному  творі  Е.  часто  зливаються  з  римою,  зокрема  в  ліриці  народів  Сходу  (газель).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811171
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Олекса Удайко

ІСПИТ З УКРАЇНСЬКОЇ

       
         [i]Скажи  мені  одне  лукаве  слово  –
         І  я  тоді  скажу  тобі,    
         хто  –    ти!  
                                                       [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]

[i]  [b][color="#55067a"]Напевне,    слово  у  житті  щось  значить...
(Слова  відверті  –  дзеркало  душі.)
Його  не  можеш    вкрай  переоначить...
Як  душі,  
                       що  ховаються  в  кущі.

Вам  скажуть:    мир,  і  мир  за  всяку  ціну…
(Так,  нам  чужа    повія  та  –  війна!)
Не  вірте  їм!..  Поставте  краще  сті́ну  
Від  них:
                         крові́...  байдужа  їм  ціна!  

Вам  скажуть:  ні́чого  мирян  ділити,
Єдиним  для  усіх  є  Господь  Бог…
Остерігайтесь  –  інший  «повелитель»
Лунає    з  уст  
                           отців,  мирян-небог.
 
Вам  скажуть:  не  на  часі  рідна  мова,
Важливіший  за  неї  –  свій  живіт…
Одвіт  ви  дайте  українським  словом  –
Як  сина  
                             неньки  нашої  одвіт!

На  жаль,  у  вжитку  зайд  оте  лукавство  –
То  зброя  їхня,  й  діє  як  іржа…
Бо  роз’їдає  душі  "п’ята  каста",
Як  зуби  
                           «льодовитого»  моржа…

Стратегія  Московії  пожадна:
«Єдині  ми  були  споконвіків,
І  мова  в  нас  одна.  Й  одна  держава…»
Слова  –  
                           не  для  затятих  козаків!

Не  кожному  в  країні  той  екзамен
Вдається  скласти  враз,  за  один  мах!
Прийміть  його  для  себе  як  державний...  
Простий  –  
                             лиш  тим,  
                                                             хто  порохом  
                                                                                                         пропах.                    [/color][/b]

18.10.2018
_________
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе не покину

Плаче  зажурене  небо,                                    
Осінь  у  нас  за  вікном.
Суму  у  серці  не  треба,
Пташка  махнула  крилом.

Десь  полетіла  у  вирій,
Разом  із  нею  любов.
Колір  змінила  на  сірий,
Весною  вернеться  знов.

Осінь  всміхнулася  радо,
Личко  умила  дощем.
Тихо  сумують  левади,
Серцю  доноситься  щем.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю.

Навіть  якщо  хуртовина,
Буде  мести  і  мести.
Знай,  що  кохана,  єдина,
Пише  для  тебе  листи.

А  поштарем  буде  вітер,
Швидкий  такий  і  меткий.
Теплі  і  щирі  привіти
І  серед  них  буде  мій...

Може  зустріну  весною,
Схилиться  верби  гілля.
Будемо  поруч  з  тобою,
Буду  щасливою  я...

Зустріч  я  буду  чекати,
Весну  стрічати  з  теплом.
Буду  тебе  лиш  кохати,
Лине  мій  спів  над  Дніпром.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю...

Нам  не  страшні  будуть  грози,
Літо  подарить  тепло.
Роси  впадуть,  наче  сльози,
Пташка  розпрямить  крило...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Інвектива.

Інвектива  (від  лат.  invehi  —  нападати,  invectiva  oraiio  —  лайлива  промова)  —  творчий  прийом,  що  полягає  в  гостро  сатиричному  викритті  певних  осіб  чи  соціальних  явищ,  відомий  з  античної  доби  (ямби  Архілоха,  промови  Демосфена,  сатиричні  діалоги  Лукіана,  епіграми  Катулла  та  Марціала  тощо).  Стильові  форми  І.  спостерігаються  й  у  Святому  Письмі,  в  посланнях  Апостолів.  

В  Україні  І.  набула  розвитку  в  період  полемічної  літератури  (Герасим  Смотрицький,  Іван  Вишенський  та  ін.),  досить  актуальною  вона  виявилась  і  в  XIX  ст.  (Т.Шевченко,  М.Старицький  та  ін.),  і  у  XX  ст.  (І.Франко,  В.Самійленко,  П.Тичина,  М.Рильський,  Є.Маланюк,  В.Симоненко  та  ін.).  

Прикладом  І.  є  вірш  Є.Маланюка,  в  якому  він  дає  відповідь  на  “Посланіє…”  Я.Савченка,  де  поета-емігранта  було  обізвано  “Квазімодо”,  та  М.Долензі,  обуреному  суворим  словом  правди  в  ліриці  Є.Маланюка:

Не  сперечатимусь:  я  син  свого  народу  —
Сліпця  відвічного,  каліки  і  раба,
І,  мабуть,  таки-так,  що  образ  Квазімодо
Із  образів  усіх  мені  б  припав.

Тож  хай  отак:  страшний,  великий,  незугарний
Я  —  лихом  виплекан  і  викохан  у  тьмі.
Щоб  в  рухах  дзвонаря  нестримано  і  марно
Казився  лютий  гнів  непримиренний  мій...

Щоб  в  чорний  час  зневаг,  насильства,  ґвалту  й  муки,
Коли  регоче,  хам  над  неміччю  краси,  —
Враз  вовком  кинутись,  наллять  залізом  руки
І  кров’ю  ворога  жагу  свою  вросить!

Стою  в  височині,  в  стрільчастій  амбразурі,
А  там  внизу  —  юрба,  де  наймити,  старці,
І  красний  Шатопер,  ще  несвідомий  бурі,
Яка  пала  в  очах,  яку  держу  в  руці.

Ідилічний  початок  поеми  «Сон»  Т.Шевченка  різко  контрастує  з  подальшою  розповіддю  про  так  званий  "рай"  —  життя  кріпаків.  Письменник  обурений  тим,  що  деякі  "писаки"  вихваляли  такі  умови  життя  селян.  Він  бачить  зовсім  інше:

Он  глянь,  у  тім  раї,  що  ти  покидаєш,
Латану  свитину  з  каліки  знімають,
З  шкурою  знімають,  бо  нічим  обуть
Княжат  недорослих;  а  он  розпинають
Вдову  за  подушне,  а  сина  кують,
Єдиного  сина,  єдину  дитину,
Єдину  надію!  в  військо  оддають!

В  українській  літературі  І.  завжди  користувалася  великою  популярністю:  “Календар  римський  новий”  Г.Смотрицького,  “Апокрисис”  Христофора  Філалета,  «Тренос”  М.Смотрицького,  “Палінодія”  З.Копистенського,  антиуніатські  твори  І.Вишенського,  “О  злобе  людей  пам’ятозлобных,  урядовых”  Климентія  Зіновіїва,  численні  твори  Т.Шевченка,  С.Руданського,  І.Франка,  М.Старицького,  Ю.Федьковича,  П.Грабовського,  П.Тичини,  М.Рильського,  В.Симоненка,  В.Стуса  та  ін.  

Оригінальним  різновидом  І.  є  автоінвектива,  де  лайка  промовця  спрямована  на  самого  себе,  як  у  творах  Ю.  Андруховича  “Самійло  Немирич,  авантурник,  посаджений  за  гвалт  у  вежу,  самому  собі”:

вчора    був    ти    герой    одягався    у    плащ    
їздив    кіньми    і    саньми    співав    пияцьки    
нині    сівши    у    вежу    ридай    пропащ    
згвалтувавши    дівча    що    розносило    пляцки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810477
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - Фея в стилі ретро…

Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  І  сердита  і  смішна,
То  буває  вередлива,  то  від  яблук  запашна.
То  біжить  у  луг,  де  вітер,  грає  в  піжмурки  з  дощем,
То  зриває  в  букет  квіти,  то  приносить  в  серце  щем.

Зрозуміти  її  складно,  бо  ж  вона  у  нас  така,
Свиту    із  листків  одягне  й  витинає  гопака.  
То  вона  неначе  пані,  повелителька  дощів,
Щічки  в  неї,  то  рум'яні,  а  то  просто  нема  слів...

Ось  така  вона  буває,  то  танцює  ніжний  вальс,
В  листопаді  закружляє  і  здивує  усіх  нас.
То  сміється,  а  то  плаче,  то  співає,  то  мовчить,
А  буває  ще  й  терпляча,  а  то  хоче  відпочить...

В  ясний  день,  в  погожу  днину,  пензля  узяла  до  рук,
Ось  шедевр,  її  картина  і  не  буде  більш  розлук.
Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  Дивиться  згори  на  нас,
Як  зима  одіне  светра,  заспіває  свій  романс...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018


СЕЛЮК

ДОМІВКА ПРО ЗАПАС

Де  стежка  в’ється  між  ровами,
Неначе  річка  без  води…
Іду  додому,  йду  до  мами,
Шукаючи  її  сліди.

Шукаю  їх  і  не  знаходжу,
Бо  вже  пролинули  роки.
Стежина  серденько  тривожить,
Літа  даються  у  знаки.

Буває  весело  й  тривожно,
Хоч  знаю,  що  батьків  нема.
Тут  мене  знає  ямка  кожна,
Хатина  тут  стоїть  сама.

Старенька  хвіртка  заскрипіла,
Лежить  подвір’я  в  споришах.
Лавчина  сильно  постаріла,
На  ній  неначе  час  зачах.

Лякливо  йду  в  батьківську  хату,
У  ній  жили  мої  батьки.
Тут  на  печі  сушили  м’яту,
В  цій  хаті  все  святе  мені.

Молюсь  у  батьківській  хатині,
Де  на  іконах  рушники.
Що  збереглися  і  донині,
Їх  поправляю  залюбки.

Роки  беруть  своє,  бо  й  хата,
Хоч  бережу  її  весь  час.
Не  сушить  більше  руту  -  м’яту,
Вона  –  домівка  про  запас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810288
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!

Під  сонцем  яскравим  час  плине,  спливає.
Моя  Україна  цвіте,  розцвітає.
Тут  пісня  весела  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  стрічки  червоні  калина  вплітає.
І  хвиля  Дніпрова  із  берегом  грає.
Тут  посмішка  щира  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  слава  козацька  живе-процвітає.
І  старших  шанують,про  це  кожен  знає.
То  ж  слово  ласкаве  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Сергій Дроботенко

Пробачте мамо, я не повернусь

Пробачте  мамо,  я  не  повернусь
І  не  прийду  додому  на  світанку,
Своїй  невдячній  долі  покорюсь  -
Згорю  живцем  у  знищеному  танку.

Загинули  усі  мої  брати
З  якими  боронив  я  Україну.
Ми  вперто  йшли  до  спільної  мети
Та  ворог  знову  вдарив  нам  у  спину…

Нехай  за  нами  плачуть  небеса,
Дощем  травневим  засумують  хмари,
Нехай  довіку  свічка  не  згаса
В  вікні  далекім  полум'ям  кривавим.

А  Ви  не  плачте,  Бога  не  коріть
Та  не  вдягайте  чорної  хустини…
І  хоч  душа  до  Раю  відлетить  -
Ми  в  пам'яті  залишимось  живими.

29.01.2015.

Відео  на  вірш  тут  https://www.youtube.com/watch?v=hLwiXm4rFBQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723541
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 16.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння жінка…

Осіння  жінка  -  Муза  для  поетів,
Слова  любові  й  ніжності  летять.
Пісні  для  неї  й  радісні  куплети,
На  струнах  серця  й  осені  дзвенять...

Осіння  жінка  -  таємниця  ночі,
У  погляді  осінньому  цвіте.
У  неї  плачуть  і  сміються  очі
І  кожен  раз  їй  дякують  за  те.

Осіння  жінка  -  мов  троянда  квітне,
Не  обриває  вітер  пелюсток.
Вона  в  осіннім  листі  теж  привітна
Й  тендітна,  наче  пророста  росток.

Осіння  жінка  -  чародійна  казка,
Яку  не  відгадав  в  житті  ніхто.
Її  любов,  турбота,  ніжна  ласка,
Завжди  відверта  і  завжди  на  сто...

Осіння  жінка  -  мов  вельможна  пані,
Сльозини,  наче  перли  у  очах.
Хода  її  підвладна  справжній  лані,
З'являється  вона  у  дивних  снах.

Осіння  жінка  -  в  вихрі  листопаду,
В  калині,  що  намисто  одягла.
У  неймовірній  тиші  мого  саду,
Яка  давно  в  полон  мене  взяла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810032
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Амадей

Із болем я молюсь за Украіну

Не  можна  рвать  на  шмаття  Украіну  !,
Так  боляче  за  смерть  наших  синів,
Відтяли  Крим,  Донбас  у  крові  гине,
Щоб  ти  Люцифере  уже  в  вогні  згорів  !
Яка  тебе  тварюка  породила?
Що  ти  тварюко  хочеш  в  світі  ще  ?
Найкращий  цвіт  лягає  в  домовину,
Тебе  в  Кремлі  це  зовсім  не  паче.
Шматують  Неньку  з  заходу  і  сходу,
Та  й  внутрішнє  ворожжя  не  дріма,
Кров  точать  ріками  із  власного  народу,
Невже  Небесна  Сотня  йшла  дарма?!
Допоки,  Боже,  будемо  терпіти?!
Біль  розриває  душі,  а  про  те,
Йдуть  в  сиру  землю  тільки  наші  діти,
А  ви,"чужинці"  все  не  наістесь.
Молюсь  до  Матір  Божоі  святоі,
Вкрий  омофором  всіх  наших  синів,
Всіх  ворогів  УкрАіни  святоі
Щоб  Сам  Господь  вогнем  святим  спалив.
Нехай  воскресне  Ненька-Украіна,
Нехай  зорею  в  світі  засія,
Хай  всяка  нелюдь  на  Землі  загине,
Вкраіна  хай  освятиться  моя,
Тоді  ми  будем  жити  і  радіти,
І  славить  Господа  й  співать  пісні,
Молю  я  Все  що  є  Святе  на  світі,
Зробіть  щасливою  УкрАіну  мені!

 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809948
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Надія Башинська

РОЗКРИЛА ОБІЙМИ НАД СВІТОМ ПОКРОВА…

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
У  храмах  й  соборах  в  молитві  ми  нині,  
бо  просимо  миру  своїй  Україні.

Стоять  дні  ще  теплі,  осінні...  казкові.
О,  пишний  наш  світе!  Вогні  веселкові
у  квітах  осінніх  до  свята  розквітли.
Покрила  Покрова  омофором  світлим.

Увесь  світ  любов'ю  Покрова  прикрила...
Тут  пташці  летіти...  нехай  легкі  крила.
Усіх  її  світла  любов  ця  зігріє,
і  кожного  з  нас  захистити  зуміє.

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
Покрово  Святая!  Під  синім  тут  небом
для  нас  всіх  надійним  Ти  є  оберегом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Ганна Верес

Ти українець!

Коли  в  очах  купається  краса,
А  в  серденьку  –  любов  до  України,
І  кличуть  твої  крила  небеса
Й  душа  в  тривозі,  хоч  і  не  чаїна,
Ти  є  ЛЮДИНА!

 Коли  твій  час,  мов  мить  одна  сплива,
А  кожна  днина  –  Божа  нагорода,
Коли  душа  дзвенить  твоя,  співа,,
І  гріють  її  дії  і  слова,
Ти  є  ЩАСЛИВИЙ  !

Коли  ж  душа  багата  на  добро,
А  у  її  глибинах  –  не  червінець,
І  любий  світ  цей  сивий  і  Дніпро,
Несеш  святеє  космосу  тавро,
Ти  –  УКРАЇНЕЦЬ!
7.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809990
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Ганна Верес

Життя і доля

Летять  літа  крізь  осені  і  весни,
Крізь  літечка  і  зими  теж  летять…
Пряде  їм  доля  з  жита  перевесла,
Назвавши  лет  той  коротко  «життя».

І  хоч  буває  доля  нерадива,
Та  саме  їй  вручило  нас  життя.
Люби  її,  як  сонцедайне  диво,
І  знай,  що  ти  також  її  дитя!
19.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809696
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Віктор Ох

ТОБІ, МІЙ СИНУ (V)

Слова    -    Віталій  Назарук
Виконує    -  Юрій  Щербик
Запис  і  бек-вокал  -  Геннадій  Гусенцев
------------------------
[youtube]https://youtu.be/wDoscfmfLu4[/youtube]
Синочку  мій,  кровиночко  моя,
Радію,  що  живеш  ти  на  землі.
Ти  маєш,  сину,  крила  журавля,
Ти  колос  мій  на  твердому  стеблі.
 
                     Спадало  з  клена  листя  золоте,
                     А  в  небесах  летів  останній  клин.
                     Те  золото  було  тоді  святе
                   У  день,  коли  родився  ти,  мій  син.
 
Всього  досяг  у  цьому  світі  сам,
У  парі  нині  маєш  два  крила…
Подякуй,  сину,  Богу  й  небесам,
Що  доля  сил  та  мудрості  дала.
 
Шануй  родину,  бережи  сім’ю,
Вони  опора  у  твоїм  житті.
І  пам’ятай,  що  я  тебе  люблю,
За  серце,  що  тримаєш  в  доброті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809491
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Ніна Незламна

Засріблилась осінь

То  зАмки  багрові  -  дерева  у  лісі
Крислаті    й  величні,  низькі  на  узліссі
 Щебету  не  чути,  птахи    відлетіли
А  сосни  -  красуні,  зеленню  рясніли…  

Лягла  прохолода….  Червоні  віконця
Це  в  клена  листочки,  від  ясного  сонця  
Сваряться  з  вітриськом,    суперечку  ведуть
Всі    п`янливі,    хмільні  …    Вже  ось  -  ось  опадуть  …..

В  небі  сизі  хмари,  ледь  -  ледь    роздрібнились
В  полоні  між  чорних…..  Мабуть  поріднились
Дощик  холодненький…  Засріблилась  осінь
Там,  на  небосхилі….  Виднілася  просинь….
                                                                                                                         06.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809423
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Ганна Верес

Осінній дивограй


Як  осінь  заколише  в  лісі  тишу,
Й  залистопадить  врешті  листопад,
Заначки  припасуть  на  зиму  миші,
І  навіть  небо  спинить  зорепад.

Тумани  заблукають  у  ярочки,
Травинки  –  в  свіжій  купелі-росі.
Не  скоро  їхні  висохнуть  сорочки,
А  це  добавить  шарму  тій  красі.

У  казочку  осінню  з  дивограю
Пташиною  я  з  крилами  пірну
Й  молитимусь  за  мир  у  свому  краї,
І  нею  не  порушу  таїну…
20.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809208
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Ганна Верес

Пробудження

Виспалась  ніч  в  високості,
Зоряним  сном  відцвіла,
Ранок  до  неї  у  гості
Йшов  крадькома  й  до  села.

В  кожне  віконце  хатини
Стукав  він  і  заглядав,
Сміло  будив  і  родини,
Росами    в  трави  спадав.

Не  дочекавсь  його  півень  –
Декого    першим  підняв,
Адже  не  просто  то  співи  –
То  позивні  є  для  дня.
22.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809205
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Олекса Удайко

СЛОВО

             ПРОШУ  
             С
             Л
             О́
             В
             А
 [youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA  [/youtube]

[i][b][color="#055457"]Слова́,  слова́…  Нао́коло–  слова́…
І  вигуки…  І  ствердні...  Й  запитальні.
Ця  правда  людям,  певно,  не  нова,
Та  поміж  слів  підносяться  сакральні.

У  щасті  й  муці…

Слова́,  на  кшталт,    «який»,  «коли»,    «чому»,
Даються  нам  у  Слові  як  "прислівник"…
Та  Слово  Боже  –  Богу  одному,
І  з  ним  Він  шле  до  нас  своїх  послів,  з  них  

Лиш  агнці  –  в  звуці…  

Не  в  кожного  те  Слово  на  устах  –
Всевишній  ділить  ролі  колисково.
Бо  Слово  те  –  мов  віщий  фенікс-птах,
Від  щастя  словотворення  –  підкова:

Слова  ті  ллються…
 
Хто  чулий  –  серцем,    дужий  –  по  уму,
І  хто  з  природи  має  добрі  вуха
Та  Божі  заповіді    ґречно  слуха,
Відвіт  познає  –    
                                                       «що?»,  
                                                                                   «коли?»,  
                                                                                                                     «чому?»…
Слова  –  на  блюдці…

Від  слів  до  справ  –  не  виміряний  крок…
Та  той,  хто    цю  дорогу  вже  протопав,
Хто  вивчив  Богом  заданий  урок  –

Усім  єством  й  умом  своїм  второпав
І  висновку  глобального  дійшов:                                    
Найголовнішим  в  Слові  єсть  Любов.[/color][/b]

5.10.2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Ганна Верес

Пісня про стежину

Виткала  стежину
Веснонька  до  гаю,
Де  колишуть  тишу
Птахи-пісняри.
Зацвіла  ожина,
Співи  не  втихають.
Вітер  ледве  дише.
Сонечко  –  згори.

Бігло  по  стежині
Й  літечко  до  ставу,
Сонцем  напоїло
Квіти  і  плоди.
Відцвіла  ожина,
Синьоока  стала,
Ловить  за  коліна
Тих,  хто  йде  сюди.

Заблукала  й  осінь
В  дивну  ту  стежину,
Чарами  впивалась
Із  ранкових  трав.
Одяглось  у  роси
Листячко  ожини,
Ягід  не  ховало,
Щоби  хтось  зібрав.
18.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809017
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Оксиморон.

Оксиморон  (грецьк.  oxymoron  —  дотепна  нісенітниця,  від  oxys  —  гострий,  moras  —  безглуздий)  —  різновид  тропи,  що  полягає  у  сполученні  різко  контрастних,  протилежних  за  значенням  слів,  внаслідок  чого  утворюється  нова  смислова  якість,  несподіваний  експресивний  ефект  (світла  пітьма,  суха  вода,  крижаний  вогонь  тощо).  
О.  поєднує  протилежні  за  змістом,  контрастні  поняття,  які  спільно  дають  нове  уявлення.  З  погляду  мовознавства  оксиморон  є  різновидом  тропу,  найближчий  за  сутністю  до  метафори  і  гіперболи,  тобто  зміна  значення  або  навмисне  перебільшення.  Особливість  оксиморона  полягає  у  сполученні  різко  контрастних,  протилежних  за  значенням  слів,  внаслідок  чого  утворюється  нова  смислова  якість,  несподіваний  експресивний  ефект  («холодне  полум’я»,  «сухий  дощ»,  «крижана  посмішка»,  «депресивна  веселість»  тощо).

Принцип  семантичної  несумісності  між  іменником  та  прикметником  широко  використано  у  художній  літературі.  Наприклад,  В.  Стус  назвав  свою  збірку  “Веселий  цвинтар”.  

Водночас  О.  спостерігається  між  однорідними  присудками:

Люди  часто  живуть  після  смерті:  
Вріже  дуба,  а  ходить  і  їсть,  
Перепродує  мислі  підтерті  
У  завулках  тісних  передмість.  (В.  Симоненко)

та  між  означеннями  одного  й  того  ж  слова:  Т.  Шевченко:  

В  неволі  виріс  між  чужими,
І,  неоплаканий  своїми,
В  неволі,  плачучи,  умру,
І  все  з  собою  заберу  —
Малого  сліду  не  покину
На  нашій  славній  Україні,
На  нашій  —  не  своїй  землі.

У  деяких  поетів  оксиморонне  формулювання  розвивається  у  ліричний  сюжет,  перетворюється  на  стилетворчий  чинник:

Котилася,  як  кавун,  голова  з  гори,
як  кавун,  кривава  людська  голова.
Котилася  голова.
Ще  у  очах  тріпотіли
листя  папірці  зелені
і  стежка  намотувалася  стрічкою  під  ноги.
Ще  у  вухах  шурхотіло  колосся,
рипів  біля  колодязя  журавель,
гуділи  оси,
сміялася  дитина...
(В.  Голобородько).

Вживається  О.  й  у  розмовно-побутовому  (ходячий  труп,  страшенно  веселий),  у  публіцистичному  (запеклі  друзі;  вперед,  до  світлого  минулого  і  т.п.),  навіть  у  науковому  мовленні.

Оксюморон  і  парадокс  мають  ряд  спільних  ознак.  Оксюморон  може  лежати  в  основі  парадоксу.  Різниця  полягає  в  тому,  що  парадокс  часто  використовують  у  літературі,  щоб  дати  несподівані  висновки,  висловити  певну  ідею.  У  той  час  як  оксюморон  не  обов'язково  повинен  висловити  ідейне  переконання  чи  наштовхнути  на  висновок.  Парадокси,  зазвичай,  висловлюють  суперечливі  концепції,  натякаючи  на  більш  глибоку  істину.  Оксюморон  не  натякає  на  істину,  а  описує  прямо  предмет,  особу  чи  ситуацію.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808962
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Ганна Верес

Відкувала зозулею доля

Відкувала  зозулею  доля,
Солов’єм  відспівала  в  гаю.
Ні  для  кого  вона  не  відома
Й  кожна  має  стежину  свою.
Ніби  птаха,  легка  і  крилата,
Повела  вояка  вона  в  бій
Захистити  родину  і  хату,  
І  ту  землю,  що  вибрав  собі.

Доля  бачила,  як  знемагали
Українські  бійці  у  борні,
Як  прицільно  снаряди  лягали
І  як  небо  палало  вгорі.
Раптом  ноги  бійця  підкосились
І  земля  застогнала  під  ним,
І  червоно  трава  заросилась
На  стежині  брудної  війни.

Відкувала  зозулею  доля,
Солов’єм  відспівала  в  гаю…
23.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808513
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Амфібрахій.

Амфібрахій  (грецьк.  amphibrachys,  від  amphi  —  обабіч  та  brachys  —  короткий)  —  в  античній  версифікації  —  трискладова  стопа  на  чотири  мори  з  довгим  середнім  складом.  

За  мелодійністю  він,  швидше,  нагадує  звичайну  розмовну  мову.  Тому  амфібрахій  —  це  розмір,  який  є  більш  спокійним,  ніж  його  «родичі»  —  ямб,  хорей,  дактиль.

У  силабо-тонічному  віршуванні  —  трискладова  стопа  з  наголошеним  другим  складом  (—∪—).  Константа  віршового  рядка  може  бути  двоскладовою,  перетворюючись  на  ямб  з  наголосом  на  останньому  складі,  чи  в  позанаголошеному  стані  містити  кілька  складів  (пеон);  найліпший  варіант  А.  —  при  парокситонній  римі,  коли  витворюється  гармонійний  акаталектичний  рядок.  

В  українській  поезії  до  А.  вперше  звернувся  Є.Гребінка  (“Човен”,  “Українська  мелодія”  тощо).  Найменш  уживаний  одностопний  А.,  що  трапляється  здебільшого  в  гетерометричних  строфах  задля  увиразнення  ліричного  сюжету  та  акцентації  поетичної  думки:

—  Матусю!  Хто  очі  мені  замінив?  —
Всміхнеться,  щоб  сліз  не  побачив.»
Сама  —  до  вікна,  до  неораних  нив  —
І  плаче…

(Є.  Плужник)

Двостопний  А..  також  не  часто  спостерігається:

…ночами  про  подвиг
я  марив  малим,
а  подвиг  —  це  побут
без  жару  й  золи,
шизоїдно  чистий,
абсурдно  міцний,
не  вельми  врочистий,
та  дуже  ясний

(О.Шарварок).

Подеколи  поети  звертаються  до  тристопного  А.:

На  гратах  не  місяць  —  корова,
Не  сяйво  —  рапатий  язик.
В  залізних,  вантажних  оковах  —
Життя  божевільного  лик

(І.  Крушельницький).

Прикладів  чотиристопного  А.  в  українському  вірші  теж  не  дуже  багато:

О  метана  бурею,  Нене  злиденна,
Укріплю  Тебе  я  на  камені  слова,
І  будеш,  як  церква,  ясна  і  сталенна!

(В.Пачовський).

П’ятистопний  А.  надає  поетичному  мовленню  ознак  урочистості,  як  у  вірші  М-Бажана  “На  Карпатських  узгір’ях”:

Просвічений  сонцем,  на  вітрі,  в  зеленім  огні
Він  листя  різьблене,  обтяжене  росами,  сушить.
Хай  ломляться  гори,  хай  грози  ревуть  в  вишині,  —
Він  тут  вкорінився,  він  тут  укріпився  й  не  рушить.

Надзвичайно  рідкісний  А.  —  шестистопний  (С.Голованівський:  “Минають  роки,  як  хвилини,  і  зорі  згасають  байдужо…”),  що  виразно  розмежовує  віршовий  рядок  на  два  піввірші,  викликає  враження  “важкого”  стилю.  

Подеколи  поети  звертаються  і  до  вільного  А.,  наприклад,  І.Франко:

Полуднє.
Широкеє  поле  безлюдне.
Довкола  для  ока  й  для  вуха
Ні  духа!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808469
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Ганна Верес

Горе-раб

Пішов  у  вічність  ще  один…  А  троє
Поранення  дістали  у  бою,
Та  гідність  мій  народ  таки  відстоїть
І  буде  жити  тут,  як  у  раю.

Печаль  гірка  заполонила  груди,
І,  мов  тисками,  біль  перехопив:
"За  чим  прийшли  на  землю  нашу,  люди?
А  мо’,    й  не  люди  ви  –  хлопи-раби?

Немає  в  світі  гіршої  істоти,
Аніж  приречений,  бездумний  горе-раб,
Котрий  не  мав  нічого,  окрім  поту,
І  час  об  нього  ноги  витирав.

Засвоїв  у  житті  теж  небагато:
«Врагі  вокруг  і  всьо  решаєт  мат»…
Такому  вкотре  хочу  нагадати:
За  все  ти  будеш  відповідь  тримать!"
15.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808402
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Ганна Верес

Для горя немає віку

Для  горя  немає  віку  –
Воно  полином  гірчить,
Немає  для  нього  й  ліків,
Хіба  що,  любов  п’ючи.
Зупинишся  на  отому,
Хто  є  тобі  дорогий,
Забудеш  про  біль  і  втому,
Пробачиш  усі  борги.

Коли  ж  заблукає  серце
У  темних  душ  лабіринт,
На  рану  –  то  сіль  із  перцем  –
У  друзі  тих  не  бери,
Адже  вони  пізнаються
Завжди  тільки  у  біді,
З  тобою  плачуть,  сміються,
Є  свідками  всіх  подій.
26.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808145
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 29.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2018


Ганна Верес

Батькова молитва (Слова для пісні)

Сьогодні  у  мене  знову  свято!  Композитор  Ігор  Мисько  мій  вірш  зробив  піснею  і  вміло  виконав  її.  

Де  барвінок  синій  
Килим  простелив,
Батько  свого  сина
До  грудей  тулив…  
Татові  долоні
Теплі  і  тверді,
Вогкі,  ледь  солоні,
Все  життя  в  труді.

Приспів:
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  в  вогні  згорає
Рідний  отчий  дім,
Як  війна  вбиває
Все  на  цій  землі.
Найскупіша  в  світі
Батькова  сльоза
Наче  плач  трембіти,  –
Сину  наказав,  –
Хай  земля  квітує
Барвами  весни,
Небо  нам  дарує
Лиш  спокійні  сни.»

Батькові  в  волосся
Впала  сивина  –
В  пізню  його  осінь
Забрела  війна.
Горенько  розлите  -
Батько  й  син  в  борні,
Чулася  молитва
Їм  обом  з  землі:
Приспів.  (Той  же).

Де  барвінок  синій
Килим  простелив,
Внука  вже  –  не  сина
Батько  той  тулив,
І  лилась  молитва
З  серця  мовчазна,
Щира,  як  зернинка.,
Бог  її  впізнав:
Приспів.  (Той  же).
10.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fdrive.google.com%2Fopen%3Fid%3D1zatSJCvU3gOpXuZzRLBVbl4-4z7cqy-4&h=AT20MYvu9E4kkV7A2LzuHCeoViHLqaM2SoGc76rJit7zF3KHg2qtnfiJVIvN7Tz19nk43STxbMCdwdlPyHTXJzFPLBRmH9iETJ6dRNqVTaA1AcU94DpDLlmqkrBDbUREAqf3

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807604
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Ганна Верес

Нам волю треба

Нам  не  славу  –  нам  волю  треба,
Ту  єдину  для  всіх  –  святую,
Без  якої  чуже  і  небо,
Без  якої  біда  лютує.
Й  сиротіють  тоді  оселі,
Бо  життя,  ніби  та  в’язниця,
Дні  і  ночі  теж  невеселі,
І  пшениця  не  так  вруниться.

Нам  не  славу  –  свободу  треба,
Котра  дух,  ніби  сталь  гартує,
Із  якою  ясніє  небо,
А  час  долю  нову  гаптує.
Нам  не  славу  –  нам  перемогу  б
У  нерівній  борні  здобути,
Хоч  немає  у  нас  підмоги,
Але  ж  маємо  ми  відбутись,
Як  держава,  як  рівноправна,
Як  земля  зі  своїм  майбутнім,
Де  своя  буде  воля  й  правда.
Україні  у  світі  –  бути!
11.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807390
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 22.09.2018


Ганна Верес

Цю зустріч не забуду

В  колясці  їхав…  він.  Із  неба  синь
Йому  у  очі  впала,  заясніла…
А  поряд  нього  біг…  маленький  син…
Сльозинки  в  мене  раптом  зарясніли…

Щасливилися  посмішки  в  обох…
Раділа  я  за  них  і  перехожі.
Опікувався  ними,  мабуть,  Бог:
Мов  дві  води  краплинки,  вони  схожі.

Однакові  і  щоки,  і  уста,
Їх  очі  щастя  сіяли  навколо…
А  головне,  син  з  батьком  вироста!
Цю  зустріч  не  забуду  я  ніколи.
7.08.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807385
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 22.09.2018


Ганна Верес

Поезія – мереживо зі слів

Поезія  –  мереживо  зі  слів,
Освячених  небесною  любов’ю,
Ніхто  політ  спинить  їх  не  посмів.
Вона  чарує,  вчить,  зове  до  бою.

Поезія  –  це  особливий  храм,
В  який  зайти,  мабуть,  не  кожен  зможе,
А  хто  зайшов,  не  змінить  слів  на  крам,
Бо  тільки  цим  душа  його  заможна.

Поезія  –  це  вічний  камертон,
Котрий  звучить  і  крізь  тисячоліття.
Долає  він  і  віддаль,  і  кордон.
Це  диво  з  див,  що  є  й  було  у  світі.!

Поезія  –  словесне  джерело:
Вона  і  крає  душі,  і  єднає,
Де  не  загубиться  і  те,  що  вже  було,
І  те,  що  завтра  буде,  вона  знає.
18.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807292
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Ганна Верес

Пісня про козака

Приємна  новина.  Завдяки  відомому  композитору  Миколі  Ведмедері  ще  один  вірш  став  піснею.  Дякую  за  талант.

Пісня  про  козака

По  долині  річка  плине,
Та  не  вибігає.
Росте  поруч  тополина  –
До  небес  сягає.
Що  та  річка-синьострічка
Хвилечками  грає,
Понад  нею  пісня  лине  –
Котиться  над  плаєм.

Що  тій  пісні  в  грудях  тісно
Ще  й  серденько  крає  –
То  до  неньки  козаченько
Обізвався  з  раю:
«Прости  мене,  рідна  нене,
За  хустину  чорну.
Знаю,  вісточка  про  мене
Прийшла  відучора.

Свою  пісню  невеселу
Болем  спеленаю,
Віру  в  душах  хай  поселить,
Гімном  залунає…»
По  долині  річка  плине  –
Назад  не  вертає..
Мати  сива  свого  сина
Чека-виглядає…
18.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807200
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Журавлики у вирій відлітають…

Над  виднокраєм  криками  бентежать,
Ключі  летючих  в  небі  журавлів.
Для  них  цей  простір  вільний  і  безмежний,
Поселить  в  серце  смуток  і  жалі.

Журавлики  у  вирій  відлітають,
Прощальне  коло  роблять  над  селом.
З  дерев  листочки  жовті  обпадають,
Торкає  птаха  осені  крилом.

Десь  вітер  губиться  в  кудлатих  хмарах,
Сумують  й  плачуть  проливні  дощі.
Як  буде  вам  журавлики  у  мандрах?
Коли  не  буде  зір  вам  у  ночі...

Летіть  мої  журавлики  у  вирій,
Ми  вас  весною  будем  зустрічать.
І  неба  простір  голубясто  -  синій,
Вас  зможе  знов  журавлики  обнять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807082
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Ганна Верес

Чекаю знов я і боюсь новин

Чекаю  знов  я  і  боюсь  новин
Із  неспокійного  нам  рідного  Донбасу,
Де  гинуть  люди,  наші,  без  провин
Від  куль  і  мін,  і  вибухів  фугасів.

Там  кров,  живу,  без  міри  п’є  земля,
Повітря  цідить  стогін  в  тому  краї...
О,  скільки  ж  ти  200-их  звідтіля
Земля  зустріла  й,  плачучи,  каралась!

Ці  терористи  чи  бойовики
Насправді  ж  є  солдатами  Росії,
Нас  ненавиділи  і  мучили  віки,
Бо  пустота  у  душах  їх  засіла.

Та  вірю,  прийде  справедливий  суд,
І  кожен  з  них  отрима  гідну  плату:
Всі  винні  кару  Божу  понесуть,
Хто  є  сьогодні  зла  й  брехні  солдати.  
16.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807076
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Віктор Ох

Матінко, голубко сизокрила (V)

Нове  звучання  пісні.  (На  жаль,  досі  ніким  не  виконаної).
Слова    -    Віталій  Назарук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3P6CSaKSwM4[/youtube]
------------------------------
Матінко,  голубко  сизокрила,
Відлетіла  молодість  давно.
Ти  мене  на  світі  жити  вчила.
Виглядала  завжди  у  вікно.

   Мені  сняться  очі  твої  в  смутку,
   Твої  руки  в  синіх  жиляках,
   Як  на  всіх  ділила  цукру  грудку,
   Як  томилась  в  прожитих  роках…

І  тепер,  коли  тебе  не  стало,
Згадую  по  крапельці  святе.
Пам'ять    -  це  єдине,  що  зосталось,
Бо  живемо  певно  ми  на  те…

   Матінко,  голубко  сизокрила,
   Відлетіла  молодість  давно,
   Ти  мене  на  світі  жити  вчила,
   Виглядала  завжди  у  вікно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806952
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Ганна Верес

Розгубила нічка роси

Розгубила  нічка  роси
В  травах  при  землі.
Над  землею  плине  осінь  –
Ключ  лелек  в  імлі.
Заколисаний  журбою
Стелиться  туман,
Під  плакучою  вербою
В  рясці  став  дріма.
Сонний  ранок  сонцеокий
Вії  вже  підняв.
Трави  висушив  намоклі,
З  сонцем  поєднав.
18.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806943
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Ганна Верес

Колише нічка зорі

Колише  нічка  зорі  на  крилі
І  сни  мережить  звечора  й  до  ранку.
Це  час  не  одного  з  тисячоліть
Так  обіймає  ніжно  землю-бранку.

Ця  зоряна  краса,  мов  диво  з  див,
На  полотні  нічному,  ледь  імлистім,
А  інша  в  тихім  дзеркалі  води
Теж  розгубила  зоряне  намисто.

Під  ранок  роси  в  травах  зацвітуть
І  сонце  землю  подихом  зігріє,
Таку  барвисто-рідну  і  святу,
Тоді  й  душа  промінням  зазоріє.
28.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806861
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Валентина Ланевич

І знову в бій, у котре і у соте.

І  знову  в  бій,  у  котре  і  у  соте,
Спадає  втома  в  ненависті  з  пліч.
Ще  скільки  маємо  терпіти?  Доти,
Допоки  ворог  кинеться  врозтіч.

А  пороху  нам  вистачить,  наснаги,
Не  думайте,  що  слабкість  у  руках.
Вже  стільки  за  роки  напились  спраги,
Давно  підвладний  нашій  волі  страх.

Із  кіптявою  піт  утремо  з  лоба,
Наперевіс  візьмемо  автомат.
Війна  за  мир  не  прийшлих  зайдів  злоба,
Ми  крок  у  крок  вам  ставитимо  мат.

16.09.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806859
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Андрій Л.

Джерело ти моє і зело.

Гріє  зір  позолота,
Багряніють  плющі.
В  кожнім  кущику  цнота,
Заховалась  в  плащі.

Виглядають  картинно,
Очерети  з  роси.
Кров  нуртує  неспинно,
Від  такої  краси.

Це  моя  Україна,
То  мій  сивий  Дніпро.
Його  доля  чаїна,
Гріє  хвилі  теплом.

В  широті  повноводдя,
Синіх  хмар  висоти.
Я  в  захваті  від  чуда,
Що  у  мене  є  ти.

             Приспів:
Ясні  зорі  і  сивий  Дніпро,
Україно,  моя  Україно,
Джерело  ти  моє  і  зело,
Мови  пісня  з  гаїв  солов’їна.
Джерело  ти  моє  і  зело,
Мови  пісня  з  гаїв  солов’їна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806819
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Надія Башинська

ТВОРИТЬ ТАК ВМІЄ ЛИШ ГОСПОДЬ…

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.    

Тут  все  святе:  дзвінкі  гаї,    
степів  безмежнії  простори,  
широкі  ріки  і  луги,  
в  медовому  цвіту  діброви.  

І  свіжість  ранків,  й  вечори...  
поля,засіяні  хлібами.  
В  грайливім  морі  кораблі,  
всі  срібні  зорі  для  нас  з  вами.

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
Щоб  солов'ї  в  саду  співали  
і  наливався  виноград,  
і  спіли  яблука  рум'яні.  

Скрізь  гнуться  віти  від  плодів.  
А  ми  -  землі  святої  діти.  
То  ж  нам  довірено  любить,  
оберігати  і  творити.

Любімо  Землю!  Бо  ж  вона  
довірлива,  немов  дитина.  
В  її  барвистому  вінку  
є  чорнобривці  і  калина.  

Ромашки,  маки,  нагідки,  
любисток,  шавлія  і  м'ята.
Тут  сонце  зігріває  всіх,  
повниться  щастям  кожна  хата.
     
Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Ганна Верес

Краплинки літа

Останні  тепла  краплинки

Утрапили  в  теплу  осінь.

Мов  рута,  стоять  ялинки,

Смакують  плодами  оси.


Краплинки  дрібненькі  літа

Душа  допиває  й  груди:

Ще  в  листі  зеленім  віти,

Одягнені  легко  люди.


І  раде  сонечку  небо,

Хоч  крик  сколихнув  журливий,

На  води  упав,  на  верби  –

То  ключ  пливе  журавлиний..


Останні  краплинки  літа

Із  запахом  незвичайним

Упали  дощем  на  квіти,

Красу  їхню  величають.


Останні  тепла  краплинки  

Весь  простір  заворожили,

І  кожну  трави  стеблинку,

Й  п’янкі  ягідки  ожини.

9.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806735
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Серго Сокольник

ТРАМВАЙНООСІННЄ

***андеграунд***

З  вЕсни  в  осені  скін
Я  до  тебе  білета  три...  маю...
"Сосидж  м"ясомісткий")))-
Дощ  людей  заганя  до  трамваю,
Поєднавши  на  час,
Напинаючи  пІтняви  духом.
...Осінь  диво-  романс
Рейок  скрекотом  грає...  Послухай,
Як  співзвуччя  луна,
По  шибках  відбиваючи  такти,
Надихаючись  на-
ших  жадань  щиросердним  контрактом
На  фантазій  політ,
Симфонуючи  звуки  надії
Поза  межами  піт-
ньої  публіки...  Осені  мрії
Місце  дасть  у  вагон-
і  дайливий  контрО...  капельдинер.
Ген  до  серця  твого
Ця  мелодія  рейками  лине
Крізь  вологосумні
Сіролицеосінні  споруди,
Де  ти  будеш  мені
Зоря...  ницею...
...може  не  будеш...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118091409028  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806645
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Завжди бути разом не можуть люди (українською)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YoiGLAK0ShM[/youtube]
Завжди  бути  разом  не  можуть  люди,
Завжди  бути  поруч  не  можуть  люди.
В  вогні  незгод  згорає  усе  до  кінця
Навіщо  ж  тоді  ми  так  вірно  любим,
Скажи,  а  любов  ще  потрібна  людям,
Побачення  миті,  палкі  почуття?    

Її  ми  чекаєм,  як  справжнє  чудо,
Одну,  ту  єдину,  як  справжнє  чудо,  
Хоча  б  в  житті  вона  тривала  лиш  мить,  
Але  тільки  з  нею  ми  справжні  люди
Тому  і  шукаєм  її  повсюди,
Вдивляючись  в  очі,  щоразу,  щомить

Все  наше  життя  ми  чекати  будем,
Зірок  і  у  долі  просити  будем  -
Кохання  справжнє  й  вірне  знайти
А  що,  як  життя  нас  ізнов  розгубить,    
А  що,  якщо  доля  ізнов  розгубить
У  інші  часи,  по  різні  світи?

Її  не  сховати  за  мури-грати,
Немає  страшніше  за  неї  втрати,
Між  нами  стіна  перешкод  і  розлук
Повір,  що  я  буду  тебе  чекати,
Невтомно  роками  тебе  шукати,
Твого  поцілунку  і  дотику  рук

Завжди  бути  разом  не  можуть  люди,
Завжди  бути  поруч  не  можуть  люди.
Як  жар  вогню  усе  добігає  кінця...
Навіщо  ж  тоді  ми  так  вірно  любим,
Скажи,  а  любов  ще  потрібна  людям,
Побачення  миті,  палкі  почуття?    

Її  ми  чекаєм,  як  справжнє  чудо,
Одну  і  єдину,  як  справжнє  чудо,  
Із  мрій,  казок,  сподівать  та  із  снів
Бо  тільки  із  нею  ми  справжні  люди
Тому  ми  шукаєм  її  повсюди,
Бо  ти  -  моє,  а  я  -  твоє  кохання  і  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806636
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Ганна Верес

Ви чуєте?

Ви  чуєте?  Війна  іде  у  нас,
Важка,  цинічна.  Кров  роками  ллється.
Відтятий  Крим.  Горить-кипить  Донбас…
Хіба  це  в  світі  не  війною  зветься?
Ви  чуєте,  як  тужать  матері,  
Як  вояки  за  бій  один  сивіють,
Як  знемагають  враз  богатирі,
Котрі  любити  землю  свою  вміють?

Ви  чуєте,  як  закипає  кров,
Жива,  в  серцях,  у  венах,  тобто  в  тілі?
Але  москаль  народу  не  зборов
Ні  в  літню  спеку,  ані  в  заметілі.
Ви  чуєте?  Іде  у  нас  війна
З  кривавим,  ненаситним  супостатом?
У  цім,  Європо,  є  й  твоя  вина,
Й  нема  надії  на  далекі  Штати.
15.08.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806635
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Ганна Верес

В борні народжується воля

Військових  очі  із  газетних  шпальт…
Загиблі  то…  І  молоді,  й  не  дуже…
То  очі  тих  героїв  з  барикад,
У  кім  серця  і  душі  не  байдужі.

Вони  пройшли  крізь  дим,  вогонь  і…  біль,
Про  страх  забувши  і  про  обережність,
Пізнали  істину,  що  тільки  в  боротьбі
Здобути  можна  власну  незалежність.

Народ,  який  про  землю  свою  дба,
Кайдани  зніме  власними  руками,
Тому  й  триває  зараз  боротьба
Із  підлими  московськими  круками.

Ми  чверть  століття  тішили  себе,
Що  легко  й  швидко  вибороли  долю…
Чи  не  історія  глузує  з  нас  тепер:
Що  ж,  лиш  в  борні  народжується  воля!
8.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806633
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Катрен.

Катрен  (фр.  quatrain)  —  чотиривірш,  строфа  з  чотирьох  рядків  із  суміжним,  перехресним  чи  кільцевим  римуванням  при  розмаїтому  чергуванні  будь-яких  клаузул.  Вживається  і  в  неповному  римованому  вірші  (рубаї),  і  в  неримованому.  Структура  К.  сприяє  досягненню  оптимального  ритмоінтонаційного,  синтаксичного  та  смислового  значення:

Сміються,  плачуть  солов’ї  а
І  б’ють  піснями  в  груди:  б
Цілуй,  цілуй,  цілуй  її  —  а
Знов  молодість  не  буде!  б

(Олександр  Олесь).

Подеколи  термін  “К.”  вживають  для  означення  викінченого  за  думкою  та  формою  чотиривірша  (мініатюри):

Земля  і  небо  борються  в  мені,  
І  хто  кого  подужає  —  не  знаю.  
Люблю  простори  неба  осяйні  
І  до  землі  любов  велику  маю.
 
(П.Савченко).

Продумано-прописано-прожито.
У  вічності  карбується  момент  -
Піщинка,  що  просіяна  крізь  сито:
Звук-літера-слова-рядок-катрен.  

(Мальва  Світанкова  «Карбований  катрен»)

Довкола  питання,  важливого  для  самоусвідомлення  особистості,  організовано  вірш  "Листопад",  —  твір,  у  якому  воєдино  злилися  майстерність  пейзажного  зображення  й  характерні  риси  ліризму  Якова  Щоголіва.  Автор  створює  виразний  малюнок  осіннього  лісу,  з  якого  вітром  уже  обнесено  "червоно-жовтий  лист",  краплі  ж  роси  на  гілках  уява  поета  бачить  застиглими  сльозами.  Із  цим  лісом,  емоційно  зворушеним,  автор  порівнює  душу  героя,  звертаючись  до  нього,  розчарованого  життям,  з'ясовуючи  його  спроможність  не  те  щоб  зберегти  колишні  почуття,  а  бодай  посумувати  за  тим,  що  вони  зникли:

...  А  ти,  що  осені  настиг
Та  просвітку  не  знав,
Чи  хоч  єдиний  лист  зберіг,
За  котрим  жалкував?
І  чи  хоч  краплю  теплих  сліз
Зоставив  від  весни,
Щоб  плакать  так,  як  плаче  ліс
За  літом  восени?

Цим  гостро-емоційним  твором  Я.Щоголів  немовби  сам  чинить  застереження  щодо  тієї  філософської  незворушності,  того  "буддизму",  яким  пройняті    інші  твори  цього  поета.

У  сучасному  віршознавстві  К.  стосується  будь-якого  чотиривірша,  навіть  якщо  він  входить  до  таких  складних  строфічних  структур,  як  сонет.
Наприклад,  Маланюків  сонет,  адресований  М.Зерову,  «наладований  енергією»  епохи  20-тих  років  ХХ-го  століття:

Під  дикий  галас  доброго  і  злого
Тих  днів  шорстких,  коли  втеряв  наш  дух
Співучий  мелос,  ще  відвічний  логос
Гартований  боями  ранив  слух.
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806572
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Останній день тепла…

Ну  от  і  все,  останній  день  тепла,
У  небо  клином  гуси  піднялися.
В  далекий  край  дорога  пролягла,
А  рідний  край  за  ними  зажурився.

До  річки  нахилилася  верба,
Вмочила  віти  у  холодну  воду.
Її  зморила  осені  журба,
Бо  ж  осінь  відібрала  в  неї  вроду.

Сумує  день  за  сонячним  теплом,
А  у  ночі  вже  чути  прохолоду.
І  місяць  зажурився  над  селом,
Розкинув  зорі,  наче  карт  колоду.

Під  ранок  дощик  плакати  почав,
Текли  сльозинки  по  шибках  прозорих.
Він  осінь  усім  серцем  покохав,
А  от  вона  торкнулась  губ  медових...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806523
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Еліпс або еліпсис.

Е́ліпс  або  е́ліпсис  (грец.  ἔλλειψις  —  пропуск,  випадіння,  нестача)  —  це  стилістична  фігура,  побудована  шляхом  пропуску  у  висловлюванні  деяких  структурних  елементів  (слова  або  кількох  слів),  які  мають  домислюватись  за  контекстом.
Наприклад,  у  реченнях  можуть  обминатися  дієслова-зв'язки  («я  вже  додому,  а  ти  ще  на  роботу?»),  в  іменниково-прикметникових  словосполученнях  —  іменники,  на  які  вказують  специфічні  сполучення  прикметників  («Перша  Кінна»  (армія)).  Еліпсис  як  властивість  тексту  є  протилежністю  плеоназму.  
Еліпсис  може  бути  механізмом  утворення  нових  лексичних  одиниць,  наприклад,  «пропозиція»  у  значенні  «пропозиція  одружитися».  
Еліпс(ис)  як  стилістична  фігура  у  літературі  полягає  в  опущенні  певного  члена  речення  чи  словосполучення,  які  легко  відновлюються  за  змістом  поетичного  мовлення.  
Вживають  задля  досягнення  динамічності  і  стислості  вираження  думки  та  напруженості  дії,  відрізняючись  цим  від  обірваної  фрази  (апосіопези),  власне,  вмовчування.  Відомий  приклад  еліпсу  —  рядки  з  поеми  Т.  Шевченка  «Перебендя»,  де  пропущено  додаток:  

Орлом  сизокрилим  літає,  ширяє,  
Аж  небо  блакитне  широкими  (крилами)  б'є.  

Та  найчастіше  в  еліптичних  конструкціях  випадає  присудок:  

Одна  нога  в  стременах…
Сніги.  Вітри.  Зима.
Розрубані  ремена,
І  голови  нема…

Ще  вчора  був  веселий:
Не  думав,  що  —  кінець…
Сьогодні  ж  —  леле!
Мрець…  

У  наведеному  уривку  з  вірша  Д.  Фальківського  «Одна  нога  в  стременах»,  де  розкривається  неприхована  правда  про  антилюдську  громадянську  війну,  еліпс  посилює  переживання  зображеної  тут  трагедії.  
Еліпсисом  або  еліпсом  також  називають  прийом  побудови  оповіді  у  літературі,  драматургії,  кіномистецтві  тощо,  коли  у  сюжетній  послідовності  певні  події  та  проміжки  часу  оминаються,  і  читач  або  глядач  повинен  здогадуватись  про  те,  що  залишилося  «за  кадром».  

Зостались  ви,  пісні  старії,
Щоб  старину  згадати  нам,
Старим  —  літа  їх  молодії.(О.  Корсун)

В  останньому  рядку  тут  опущено  слово  «згадати».
Еліпсис  може  посилювати  динамічність  фрази,  напруженість  зміни  дії,  підкреслювати  лаконізм,  ліричну  схвильованість,  розмовні  інтонації.  Еліпсис  часто  трапляється  в  прислів'ях  і  приказках.  Фігура  еліпса  може  лежати  в  основі  цілого  художнього  твору  або  значної  його  частини,  як,  наприклад,  у  новелі  М.  Черемшини  «Парубоцька  слава»,  де  увага  читача  інтригується  тим,  що  ім'я  персонажа  довго  не  називається:

Такий,  гей  ясінь,  високий  та  кучерявий.
А  бгачкий,  гей  жереповий  прут,
Лице,  гей  зарькою  мальоване,  на  бачках  обертається,
Під  шовковим  вусом  замикається,  як  братчиків  цвіт.
Бровами  плете  дрібні  віночки  над  голубим  морем.
Як  моргне,  то  днинка  сміється.
Як  гляне,  то  душа  потопає.
Як  заговорить,  то  сріблом  розкидає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806476
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Олекса Удайко

ТВОЇ ОЧІ – НАЧЕ РУЖІ

                                                                                                               [i]  [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]


[i][b][color="#024861"]Твої  очі  –  наче  ружі  і  духмяні,    й  колоритні  –
сутий    рай…
Твої  сльози  –  наче  роси:  чи  їх  втерти,  а  чи  пити  –
вибирай…

Твої  очі  –  мої  думи  про  прекрасне  і  високе  –
до  небес…
Твої  сльози,    мокрі  коси  –  мої  сили,  мої  соки…
Ремства  без.

Твої  очі  –  наче  ріки:  життєдайні,  повноводні    -
часу  плин…
Твої  сльози    пить  не  в  змозі  –    очі  спраглі  і  голодні  –
мій  полин…

Твої  очі  –  наче  пісня:  солов’їна,  жайворо́ва…
В  душу  ллють
мої  сльози  –  наче  грози  веселково-кольорові,
попри    лють…


Твої  очі  –  ціла  вічність:  ладне  сонце,  мрійні  зорі,
небокрай…
Твої  сльози...  Хай  –  у  осінь…    Стріл    –  у  щастя,  а  не  в  горе,
Боже,    дай![/color][/b]


9.09.2018[/i]
_________

Cвітлина  і...  ружі  в  палісаднику    -  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Віталій Назарук

ВИШИЙ, УКРАЇНО

Україно,  виший  синім  небо,
Жовтим  виший  на  землі  хліба.
Різнокольорово  птахів  щебет,
Золотом  прикрась  для  нас  герба.

Веселкову  ніжну  вишиванку,
Щоб  прийшлась  прикраса  до  грудей,
Виший  роси  в  лузі  на  світанку
І  легкі  хмаринки  з  орхідей.

Мальвами  прикрась  усім  подвір’я,
Білим  виший  яблуневий  сад.
Виший  нам  казкове  надвечір’я
І  пейзаж  прекрасний  для  левад.

Кожному  щасливу  виший  долю,
Стиглий  понад  плотом  виноград.
Виший  між  хлібів  одну  тополю
І  казковий  в  небі  зорепад.

Виший  радість  для  батьків  стареньких
В  пам’яті  дітей  і  онучат.
Ранок  одягни  в  туман  легенький,
В  спокій  одягни,  щоб  без  гармат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806377
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Забавлянки.


Забавлянки,  або  Утішки,  Потішки,  Чукикалки  —  жанр  дитячого  фольклору,  коротесенькі  пісеньки  чи  віршики  гумористичного,  жартівливого  змісту  ігрової  спрямованості.  Вони  активізують  (стимулюють)  єдність  слова  та  моторики  дитини,  супроводяться  не  тільки  відповідними  рухами,  наприклад,  погойдуванням  дитини  на  возі,  а  й  розвивають  її  мовні  здібності.  

Наприклад:    їхав  пан,  пан,  на  конику  сам,  сам

Незважаючи  на  свою  простоту,  3.  позначені  евфонічною  культурою,  сприяють  жвавому  спілкуванню  з  довкіллям  (форма  —  діалог),  привчають  до  чуття  прекрасного.

3.  співають  або  проказують  речитативом.  Найпоширеніші  3.  —  “Зайчику,  зайчику”,  “Сорока”,  “Ладки”  та  ін.

Гойда,  гойда,  гойдаша,
Де  кобила,  там  лоша,
А  кобилка  в  лiсi,  а  лошатко  -  в  cтpici.

Кую,  кую  ніжку,
Поїдем  в  доріжку,
Будем  коня  напувати,
Будем  в  баби  ночувати.

Забавлянки  співають  дитині  дорослі,  коли  бавлять  та  заколисують  її.  Спів  поєднують  із  своєрідними  рухами  чи  вправами,  якими  дорослий  пестить  дитину,  підбадьорює,  спонукає  до  певного  виду  діяльності  тощо.  

Чуки,  чуки,  чуки,  чук.
Наловив  дід  щук,
А  бабуся  плотву  -  годувати  дітвору,
А  бабуся  карасиків  -  годувати  Тарасиків.
А  бабуся  окуньків  -  годувати  молодців.

Куй,  куй,  чобіток,
Подай,  бабо,  молоток.
Не  подаси  молотка,
Не  підкую  чобітка,
Молоток  срiбленький,
Чобіток  золотенький.

Заклички  —  це  невеликі  пісеньки,  призначені  для  виспівування  групою  дітей.  Іноді  вони  супроводжуються  ігровими  діями,  що  імітують  процес  селянської  праці.
Усі  явища  і  сили  природи  функціонують  у  закличці  як  живі  істоти.  Дитина  сама  контактує  з  ними:  сонце  просить  про  щедре  літо;  грім  —  не  лякати  худобу;  дощ  —  поливати;  обіцяє  за  справну  роботу  подарунок.

Закличка  —  це  не  просте  звернення  до  природних  стихій,  а  виражена  в  слові,  ритмі,  інтонації  гама  відчуттів  —  переживання,  захоплення,  ніжність.  Емоції  радості,  довіри,  переконаності  в  хорошому  закладені  в  самій  структурі  вірша  —  у  хвилеподібних  повторах,  у  зміні  картинок-прохань,  у  ритмі  —  жвавому,  завзятому,  у  звучанні  кожного  рядка,  кожного  слова.
Усі  явища  природи  мають  закріплені  за  ними  ласкаві  імена  —  сонечко  золоте,  весна  красна,  червоне  літечко.

Сонечко,сонечко,
Засвіти,  засвіти!
Сонечко,сонечко,
Звесели,  звесели!
Сонечко,сонечко,
Весну  й  літо  запроси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806364
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Зоя Енеївна

Уроки із передової. (проза-продовження)

Війна-злодійка,від  її  одноманітності,недолугості,несправедливості  можна  здичавіти,тому  хлопці,прокинувшись  рано-вранці,зібралися  всі  разом  готувати  нехитрий,колективний  сніданок  воєнної  пори,щоб  трохи  поспілкуватися,за  що  поплатилися  життями  у  так  зване  -"хлібне  перемир"я",залишився  живим  тільки  один  боєць,який    за  старою,домашньою  звичкою  мився  у  саморобному  душі.
Усіх  розстріляли  вороги,які  підло,нахабно  підкралися,виконали  свою  злочинну  справу,швидко  втекли  від  помсти.
А  тут  на  світлині-кав"ярня-"Ласточка",із  побитими  кулями  стінами,немов  решето.
Далі-  боєць  із  щенятком  на  руках,яке  підібрали,урятували  від  голоду  і  холоду.
Потім  на  світлині-побратими  бійця-красиві  хлопці,які  не  вживають  алкоголю  і  нет  курять.
Ми  побажали  хлопцю  одужання  і  стати  генералом  сучасної  української  армії.
Можливо  у  майбутньому  це-  президент  України?
Після  спілкування  із  захисником  народилася  пісня:"Я  тут  живу!"
Я  тут  живу,
Моя  тут  хата,
Моя  тут  рідная  сім"я,
Моя  Вітчизна  рідна-
Матінка  моя,
Храню  її,як  ту  
Зіницю  ока,
Уночі  і  вдень
Зовсім  не  сплю
Тому,що  я  її
Безмежно  так  люблю!
Прийде  весна,
Настане  літо
І  відійдуть
Гіркі  часи,
Розквітне  матінка-Вітчизна
І  буде  радісно  мені!
9.09.2018р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806266
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Зоя Енеївна

Уроки із передової. (проза)

На  моїй  роботі,показуючи  світлину,зі  словами:"Я  тут  живу!"-до  нас  звернувся  молодий  боєць,який  мав  військову  виправку  і  красиве,засмагле  обличчя.
Про  себе  розповів,що  він-  боєць  ЗСУ,у  минулому-доброволець  із  Правого  сектора,на  війні-із  2014року,зараз-  у  відпустці.
Ми  із  подругою  шукаємо  очима  на  світлині  хоч  якусь  будівлю,хоча  б  окоп,а  бачимо-поле,на  якому  лежать  пакунки,уточнюємо:то-пляшки  із  запасами  питної  води,удалині  видніється  лісосмуга,яку  так  люблять  називати  на  фронті-"зеленкою",за  якою-противник.На  цій  відкритій  місцевості  живе  наш  герой.У  морозну  ніч,під  час  сну  на  карематі,що  слугує  за  ліжко,у  спальнику,що  є  постіллю  армійця-у  ньому  можна  також  відпочивати  у  калюжі,в  обличчя  задував  колючий,холодний  сніг  і  він  отримав  обмороження.
Але  бійці  задоволені  спальними  мішками,вони  водонепроникні,високої  якості,захищають  від  спеки  і  холоду.
Також  високої  якості  ножі-у  ножнах  знаходиться  секрет,наплічники-з  воєнним  спорядженням,з  індивідуальною  аптечкою  і  потужні  американські  радіостанції.
Потім  ми  отримали  хороший  урок  із  сучасної  тактичної  медицини,правила  якої  знає  кожен  боєць,вони  можуть  знадобитися  кожної  секунди,хвилини.
(Далі  буде)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806248
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Парокситонна рима.

Парокситонна  рима  (грецьк.  paroxytonos  —  слово  з  наголосом  на  передостанньому  складі)  —  суголосся  слів  у  вірші,  в  яких  наголос  падає  на  передостанній  склад.  Термін  увів  І.Качуровський  на  противагу  поняттю  “жіноча  рима”,  оскільки  воно  не  відповідає  специфіці  української  мови  (так,  безпідставно  слова  чоловічого  роду  належали  до  категорії  “жіночих  рим”:  півень  —  дивень  тощо).

В  українській  силабо-тонічній  версифікації  П.р.  чергується  переважно  з  окситонною  римою.  Однак  трапляються  випадки  наскрізного  парокситонного  римування:

В  малій  кімнаті  стіни,  наче  руки,
тримають  полохливу  тишу  в  жмені.
Сіріють  тіні  просиво-зелені,
самітна  свічка  блимає  зо  скуки.

(Б.-І.Антонич)

П.р.  збігається  не  лише  з  парокситонною  клаузулою,  а  й  із  внутрішнім  римуванням:  

Довгожданна,  нездоланна…
Ось  вона  —  Блакитна  Панна!

(М.  Вороний)

Гей,  на  весла,  щоб  понесла
Буря  човен  на  простір…

(Г.  Чупринка)

П.р.  була  притаманною  силабічному  віршуванню  ренесансно-барокової  доби  в  Україні,  що  засвідчує  одна  з  гербових  епіграм  Т.  Земки  “На  старожитний  клейнод  їх  милостей  панів  Балабанів”:

Дому  цних  Балабанів  цниї  теж  клейноти,
Знаками  суть  чулої  і  ділної  цноти…

Ця  традиція  позначилась  і  на  подальшій  еволюції  української  версифікації.  Принаймні,  в  одичній  строфі  І.  Котляревського  (“Енеїда”)  П.р.  пропорційно  у  співвідношеннях  6-ти  до  4-х  переважає  окситонну  риму.  

Це  простежується  у  творчості  Т.  Шевченка,  П.  Куліша  та  ін.
Жіноча  рима  надає  закінченню  рядків  м’якого  звучання.  Вірші  з  жіночими  римами,  не  маючи  наголосів  на  кінцях  рядків,  можуть  завдяки  цьому  набувати  певної  співучості.

Наприклад:
 
Тихий  сон  на  горах  ходить,
За  рученьку  щастя  водить.
І  шумлять  ліси  вже  тuхше,
Сон  мені  квітки  колuше.
Спіть,  мої  дзвіночки  сuні,
Дикі  рожі  в  полонuні!

(О.  Маковей.  «Сон»)

Чорніє  повітря,  шляхи  засиніли,
Гойднулися  квіти  пахучими  снами,
Натомлені  села  вечеряти  сіли
Під  грушами,  вишнями  і  небесами.

І,  тихий  туман  пригорнувши  до  себе,
Вечеряє  поле  піснями  з  долин,
Над  селами  й  полем  вечеряє  небо,
Вмокаючи  в  ріки  хлібини  хмарин.

(М.Вінграновський  «Вечірнє»)

Ніч.  На  стоках  небозводу
Мерехтять  сріблисті  зорі,
Чорні  пасма  скиб  на  морі
Крає  вістря  пароходу.

(П.  Карманський)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806270
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Гротеск.

Гротеск  (фр.  grotesque  —  химерний,  незвичайний,  від  італ.  grotta  —  грот,  печера)  —  вид  художньої  образності,  для  якого  характерними  є:  

1)  фантастична  основа,  тяжіння  до  особливих,  незвичайних,  ексцентричних,  спотворених  форм  (звідси,  зв’язок  Г.  із  карикатурою  й  огидним);  
2)  поєднання  в  одному  предметі  або  явищі  несумісних,  різко  контрасних  якостей  (комічного  з  трагічним,  реального  з  фантастичним,  піднесено-поетичного  з  грубо  натуралістичним),  що  веде  до  абсурду,  робить  неможливою  логічну  інтерпретацію  гротескного  образу;  
3)  заперечення  усталених  художніх  і  літературних  норм  (звідси  зв’язок  Г.  з  пародією,  травестією,  бурлеском);  
4)  стильова  неоднорідність  (поєднання  мови  поетичної  з  вульгарною,  високого  стилю  з  низьким  і  т.п.).

Г.  відкрито  й  свідомо  створює  особливий  —  неприродний,  химерний,  дивний  світ:  саме  таким  показує  його  читачеві  автор  (на  відміну  від  фантастичного  світу  як  умовно-реального).  

Термін  Г.  походить  від  знайдених  на  межі  XV-XVI  ст.  Рафаелем  Санті  у  римських  підземних  гротах  химерних  настінних  малюнків  з  поєднанням  рослинних  і  тваринних  форм.  Г.  використовувався  ще  в  міфології  та  античній  літературі  (Аристофан,  Плавт).

Дуже  поширеним  Г.  стає  у  XX  ст.,  особливо  у  творах  модерного  спрямування:  відновлюються  старі  традиції  Г.,  з’являються  його  нові  форми  (Ф.Кафка,  І.Еренбург,  Б.Брехт,  В.Маяковський,  В.Гомбрович,  С.Мрожек,  Юрій  Клен).  Елементи  Г.  наявні  у  сатиричних  творах  Т.Шевченка,  Нечуя-Левицького.  Гротескними  є  “Ботокуди”  та  “Доктор  Боссервісер”  І.Франка,  “Досвід  коронації”  К.Москальця,  “Московіада”  Ю.Андруховича.  Цікаві  приклади  Г.  спостерігаються  у  творчості  М.Бажана  на  межі  20-30-х  (“Розмова  сердець”,  “Гетто  в  Гумані”,  “Сліпці”  та  ін.),  а  також  у  поемі  “Гофманова  ніч”:

Ось  він  сидить,  цей  куций  Мефістофель…,
Ковтає  мовчки  дим,  вино  слизьке  і  слину,
Мовчить,  і  дивиться,  і  гне  свою  живу,
Загострену,  мов  голий  нерв,  брову,
Неначе  сласний  кіт  худу  і  хтиву  спину.

Г.  різниться  і  від  алегорії,  за  якою  будується  раціональне  іносказання.

В  краї  тім  жиють  прикупі
Всумішку  троякі  люди:
Неприязні  елементи,
Бидло  й  праві  ботокуди.
Діл  їх  якось  не  видати,
Лиш  страшнії  чути  вісти,
Що  всіх  правих  ботокудів
Вони  раді  б  в  каші  з’їсти.
Бидло  –  що  сказать  про  нього?
З  масті  сіре,  їсть  невпинно
(Як  є  що),  спить,  робить,  родить,
Ну,  і  богу  душу  винно.
Але  третій  люд  –  герої,
Просвічені,  грубо  вчені;
Не  живляться  лободою,
А  щодень  їдять  печені.
Ботокуди  –  то  підпори,
То  стовпи  порядку  й  віри:
Латають  усім  сумління,
А  в  сорочці  роблять  діри.  (І.Франко  «Ботокуди»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806148
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Андрій Л.

Мамо - Калино

Зачистили  Персію,  Рим  розорили,
І  Грецію,  Русь,  і  Єгипет…  Союз.
Усім  «богхоопрані»  різали  жили,
І  велич  їх  танула  в  царстві  медуз.

Тепер  за  Украйну  взялися  іуди,
Гіє.и  від  пек.а  шмагають,  гризуть.
У  сутінках  злої…  німої  полуди,
Нещасну  сирітку  в  облогу  беруть.

Вставай  Україно!  Велика-  Єдина!
Вже  досить  дрімати  у  сонмі  надій.
Посивіла  з  горя  багряна  Калино,
Здійми  нас  Матусю  на  ворога  в  бій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806176
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу свої літа…

Як  в  море  відпливають  кораблі,
Від  берега  відчалюють  так  швидко.
Так  і  літа  спливають  десь  мої,
Туди  за  горизонт  і  їх  невидко...

Не  відпущу  -  кричу  я  їм  у  слід...
Не  відпущу  -  тікати  ще  зарано...
Лишила  осінь  свій  незримий  слід,
Прикрила  листям  і  блідим  туманом.

Та  серце  б'ється,б'ється  і  живе,
Душа,  ще  соловейком  веселиться.
І  молодість  в  душі  моїй  ще  є,
В  очах  не  згасне  віра  і  зірниця.

Розквітнуть,  оживуть  мої  літа,
Усміхнено  зворушать  серце  й  душу.
Всі  кораблі  у  гавань  поверта...
Так  і  літа  -  я  повернути  змушу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806150
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Андрій Л.

Робити кожному своє

Я  не  шукаю  в  долі  броду,
Себе  відношу  до  рубак.
Бо  українцем  є  по  роду,
І  дід  і  прадід  мій  козак.

Несу  надію,  віру,  мову,
Вовкам  служити  не  моє.
За  зброю  Бог  мені  дав  слово,
Робити  кожному  своє.

Чужим  не  дмухаю  на  воду,
Бо  ненавиджу  посіпак.
Герої  в  кожного  народу,
В  мойого  Балух  і  Рибак.

Не  наша  влада,  не  схилюся,
Невільний,  я  у  табуні.
У  пояс  низько  поклонюся,
Героям  сходу  і…  в  тюрмі.

Несу  надію,  віру  й  мову,
Нехай  потрусить  вурдалак.
З  зерна  відсіюю  полову,
Не  ворон…  в  Бога,  я  співак.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806033
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Новоградець

Фото

Його  повісив  наш  комроти  -
Невмісне  трохи  на  війні  -
З  журнала  вирізане  фото
Дівчатка  з  котиком  в  вікні.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт
Дитяче  фото  на  стіні
Життя  і  смерть  німим  контрастом
Протиставляє  на  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи
Вмостившись  з  котиком,  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  списаний  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Патара

З болота у болото знов

Побудували  замок  на...  брехні,
Украли  все  —  історію,  культуру...
Все  істинне  в  пекельному  вогні
Палила  московитська  їх  натура.
Привласнити  неправедним  шляхом
І  віру  в  Бога  намагались  таті,
Фальш  пропихали  кулею,  пером,
Для  них  в  чужій,  у  українській  хаті.
Коли  ж  брехливі  стіни  поповзли,
(Фундаменту  в  помині  не  було  там),
Побиті  і  потрощені  цегли́
В  мокшанське  рідне  падають  болото.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805970
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З тобою ми напишемо роман…

Упав  на  трави  осені  туман
І  загорнув  їх  у  осінні  шати.
З  тобою  ми  напишемо  роман,
Бо  про  кохання  вміємо  писати...

Почну  писати  тихо  на  зорі,
Лише  натхнення  в  спокої  приходить.
На  вухо  не  гудуть  тоді  джмелі
І  місяць  на  побачення  виходить.

Легенький  вітер  ніжить  й  пригорта,
Він  хоче  прочитати  і  все  знати.
Стежина  в  береги  веде  крута,
По  ній  не  йти,  а  хочеться    взлітати...

У  парку  осінь  листям  шерхотить,
Я  шерхіт  той  уявно  відчуваю.
Роса  на  травах  перлами  бринить,
А  я  пишу  -  бо  так  тебе  кохаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805928
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Ніна Незламна

Щоб сни не збувались…

Заплітала  косу  в  журбі  молодиця
Не  знати  для  чого,  отой  сон  все  сниться
Що  бреде  по  полю,  а  там  хрести  й  ями
То  біда  напевно,  що  буде  із  нами?
 Ой,  Боженьку,  Боже,  хай  би  там  на  фронті
Вижив  би  мій  милий,  в  вишитій  сорочці
Оберіг  на  щастя,  коли  проводжала
Цілувала  ніжно  та  й  подарувала
 Десь  гроза  гриміла,  світить  блискавиця
Як  ти  там,  мій  любий?  В  думках  молодиця
Й  синок  копошиться,  чомусь  сну  немає
А  вона  в  вікно  все,  думає,  страждає..
 Держить  в  руках  фото….  Й  просить  до  ікони
Матір  Божа  прошу,  щоб  війни  ніколи
Не  бачили  люди,  що  би  й  не  вбивали
Щоб  в  радості  діти,  в  щасті  підростали!
Та  вітер  зненацька,  так  вдарив  у  шибку
Наче  хтось  до  хати….То  приніс  ознаку
Фото  з  рук  упало,  струсилась  бідненька
Зі  страхом  до  сина,  -  Кровинка  рідненька
От,  лиха  година..  Тож  на  що  чекати?
Та  раптово  мати,  заходить  до  хати.
До  землі  спустилась,  голова  крутилась
Не  сказала  й  слова,  лишень  просльозилась
І  в  очах  скорбота,  лице  сіро  -  чорне
Та  й  вже  до  онука,    в  розпачі  пригорне  …
Ой,    моя  дитинко,  як  нам  жити  далі?
Хвиля  страху,  відчай,  замовкла  в  печалі
А  потім  зненацька,  телефоном  тиче
Ось,  щойно  сказали  і  тебе  хтось  кличе
Ті  слова,  ніж  в  серце,  аж  в  очах  стемніло
А  здалеку  чути…  Десь  птахи  летіти
Так  гучно  кричали,  між  зірок  в  тумані
Відчай  ятрив  душу,  чом  сни  не  оманні
І  обнявшись  троє…  До  вікна  подались
Ой  то  краще  б  було,  щоб  сни  не  збувались…
                                                                                               09.08.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805909
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Віктор Ох

Вишивала синові вишиванку (V)

Пісня  і  кліп  на  слова  Тамари  Шкіндер.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a8G-Ipwh-f0[/youtube]  

   ------------------------  
Вишивала  синові  вишиванку.
Пригорнула  хрестиком  синь  світанків.
Сонячним  промінчиком  обрамила.
Барвами  веселоньки  прикрасила.

Вишиванка  -  на  щастя,  вишиванка  -  на  долю.
Хай  розвіє  незгоди  чистий  вітер  у  полі.
Хай  рясними  хлібами  вся  земля  колоситься.
Хай  завжди  син  вертає  в  материнську  світлицю.

Вишивала  синові,  вишивала...
Ниточку  до  ниточки  додавала.
Заплітала  сонечко  й    щедру  зливу,
Щоб  у  цій  сорочці  він  був  щасливий.

Вишиванка  для  сина  -  лебедина  сорочка.
Оберегом  хай  буде  біло-сніжна  торочка.
Нехай  повниться  щастя,  мов  бездонна  криниця.
Нехай  кличе  до  дому  материнська  світлиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805900
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Амадей

Процедура (гумореска)

На  базарі  молодиці  стали  говорить,
Про  своі  усі  болячки,  що  в  кого  болить.
Тут  Тетяна  похвалилась  до  баби  Марини,
Ой,  у  мене  так  болить  в  попереці,  в  спині,
А  Марина  каже  ій  :"  Я  була  в  Андрія,  
П"ять  хвилин  і  перестало,  так  сеанс  подіяв."
А  Тетяна,  як  Тетяна,  прийшла,  роздяглася,
І  голенька  на  кушетці  у  мене  вляглася.
Лежить,  стогне  молодиця,  так  болить  у  спині,
Зробіть  мені  те,  що  вчора  робили  Марині.
Болить  в  мене  в  попереку,  не  можу  згинаться,
То  ж  будь-ласка,  поробіть,  хоч  хвилин  п"ятнадцять.
Я  чогось  не  розпитався,  за  яку  Марину,
Й  почав  робить  процедуру  як  жінці,  Марині.
Поробив  хвилин  п"ятнадцять,  а  може  всі  двадцять,
Одужала  молодиця,  почала  сміяться,
Веселенька  така  стала,  розовенькі  щічки,
Вся  пашить,  упріла  бідна,  гаряча  як  пічка.
Процедура  каже  ваша  гарно  помагає,
Я  одне  не  доберу,  я  одне  не  знаю,
Ви  знімаєте  хвороби,  порчу  і  зуроки,
Як  робили  ви  Марині  в  дев"яносто  років?
Лиш  тепер  я  зрозумів,  -  лихая  година!
Он  за  кого  говорила,  он  яка  Марина!
Ну  нічого  вже  не  вдієш,  сама  винувата,
Бо  мою  дружину  теж,  -Мариною  звати.
Головне  що  помогло,  боліть  перестало,
В  знак  подяки  принесла  пляшку  й  кусок  сала,
Тепер  знають  молодиці  -  тільки  щось  заниє,
Кусок  сала  й  пляшку  й  бігом  біжать  до  Андрія.
Я  вже  з  досвідом  цілитель,то  я  точно  знаю,
Процедура  краще  ліків  всяких  помагає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805890
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Sukhovilova

Присіла у полі…

Присіла  у  полі,  на  мокру  травицю,
Навколо  цвіркоче  ансамбль  цикад.
А  п'яти  лоскоче  пухнаста  пшениця,
Із  літньої  кухні  летить  аромат.

Чомусь  пригадалось,  як  мати  співала,
Чомусь  пригадалось,  як  маки  цвіли...
Згадалось,  як  щиро  я  тут  покохала,
Як  з  квітів  вінки  на  Купала  плели.

Тікали  вночі  у  безкрайнєє  поле,
Лягали  в  траву  і  дивились  на  зорі.
Чомусь  пригадалась  самотня  тополя,
Як  їли  грушки  у  маленькій  коморі.

Як  брат  збудував  дерев'яну  альтанку,
А  тато  сидів  і  потягував  люльку,
Чомусь  пригадалась  над  ставом  тарзанка,
І  як  ми  збивали  зі  стріхи  бурульки.

Матусина  пісня  злетіла  над  полем,
Дитячі  сліди  поросли  бур'нами,
Зігнулась  старенька,  самотня  тополя,
Понищена  часом,  дощем  і  вітрами.

Лягла  просто  неба  на  мокру  травицю,
Вслухаюсь  у  пісню  ансамблю  цикад.
А  тіло  лоскоче  пухнаста  пшениця,
У  спогадах  в'ється  смачний  аромат.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805876
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2018


Ганна Верес

Вже осінь рання…

Вже  осінь  рання  привидом  гуляє
В  полях  серпневих,  листяних  лісах,
Заглянула  вона  й  до  зелен-гаю,
Де  літа  ще  тулилася  краса.

З  туману  стежку  стеле  дню  новому,
Щоб  той  міцніш  за  сонечко  тримавсь,
І  з  птахами  веде  свою  розмову  
Про  те,  що  скоро  прийде  і  зима.

Хмаринкою  у  воду  заглядає,
Чи  риба  жваво  в  глибині  гуля,
Осіннє  диво  перша  розгадає
Натомлена  за  літечко  земля.
24.08.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805862
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Двовірш.

Двовірш,  або  Дистих  (грецьк.  distichon)  —  найпростіша  строфа,  написана  будь-яким  розміром,  що  складається  з  двох  рядків,  об’єднаних  спільною  римою  (трапляється  і  неримована)  та  викінченою  думкою  з  виразними  ознаками  лаконізму  й  афористичності.  Д.  існує  і  як  окремий  твір:

Що  доля  нелегка,  —  в  цім  користь  і  своя  є.
Блаженний  сон  душі  мистецтву  не  сприяє
(Ліна  Костенко).

Д.  може  складати  певний  цикл,  навіть  збірку  (“Тавторими”  Б.Кравціва),  правити  за  строфічну  основу  поеми  (“Данило  Галицький”  М,Бажана).  Д.  знаходимо  у  складніших  за  власну  строфічних  структурах  (чотиривірш,  шестивірш  і  т.п.),  як-от  у  десятивірші  Ю.Андруховича  “Залізниця  Станіслав  —  Рахів.  1894”:

Тут  не  зійде  вода  і  не  зросте  суниця,
ми  тут  поляжемо,
по  нас  проляже  залізниця.
Тут  навсібіч  посіяно  прокльони  і  хулу,
який  люцифер  зажадав  лупати  сю  скалу?
За  нами  падають  ліси  і  мріють  найтонші  стебла,
залізна  пані  вкрала  нас  і  очі  наші  стерла.

Неримований  Д.  базується  на  ритмо-інтонаційній  основі,  але  відмінний  від  елегійного  дистиха,  відомого  з  античних  часів:

не  випустить  вершників  брама  запеклого  серця
дарма  що  більше  вужів  аніж  кинутих  палиць
наші  руки  заклякли  над  річками  й  потоками
розмиваються  береги  але  нашою  кров’ю
кожна  душа  що  розламана  мушля
відлуння  гулу  колишнього  вихід  у  небо
смішний  жертовник  облущена  позолота
єгипетський  степ  і  ліс  і  юність  і  старість
дзеркальні  тіла  обступили  останніх  пророків
відображення  гулу  колишнього  вихід  у  небо
(І.  Римарук).

Форма  Д.  дуже  давня,  вона  відома  не  лише  античній  версифікації,  а  й  східній,  приміром,  бейти.  У  ренесансно-барокову  добу  Д.  практикувався  в  українській  поезії  як  обов’язкова  віршова  норма  силабічної  системи  (Касіян  Сакович,  Софроній  Почаський,  Іван  Величковський,  Григорій  Сковорода  та  ін.).

Нації  вмирають  не  від  інфаркту.
Спочатку  їм  відбирає  мову.
(Л.  Костенко)

Зазвичай  дистих  має  таку  схему  римування:

Згадала  плечі  і  вуста,  і  щем,  і  дим…  (а)
Облиш  уже  цього  хреста,  і  менше  з  тим.  (а)
А  розум  не  перепиня  навалу  снів.  (б)
Чи  хочу  я  цього  щодня?  Напевно,  ні.  (б)
Якби  й  хотіла,  все  одно  не  вірю  снам.  (в)
Світає.  Люди,  за  вікном  весна,  Весна!  (в)
(Л.  Романчук)

Але  дистихом  не  можна  називати  будь-які  два  рядки,  виділені  з  вірша,  хоч  би  й  об’єднані  парним  римуванням.  Дистихи  часто  бувають  самостійними  творами  (епіграми,  епітафії  тощо).  Зустрічаються  чотиривірші  з  такими  римуваннями,  але  в  них  найчастіше  чергуються  пари  рядків  з  чоловічими  та  жіночими  римами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805813
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вересень обняв мене раненько…

Вересень  обняв  мене  раненько,
Доторкнувсь  цілунком  промінець.
Тихо  шепотів...  Вставай  рідненька...
Линула  мелодія  сердець.

Грав  мені  на  флейті  її  вітер,
На  цимбалах  грала  десь  роса.
Хором  заспівали  мені  квіти,
Ну  скажіть...  Хіба  не  чудеса?

Нахилилась  до  вікна  калина,
Звук  сопілки  ніжно  задзвенів.
Хтось  співав  мені...  Моя  єдина,
Зрозуміла  все  без  зайвих  слів.

То  твої  слова  лились  рікою,
А  у  них  купалася  душа.
Літо  нас  стрічало  під  вербою,
Осінь  нам  на  зустріч  вируша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Віталій Назарук

БАБУСЯ І ЧАСНИК

Ви  подивіться  в  очі  цій  бабусі,
Роками  переоране  лице.
Живе  у  праці,  у  щоденнім  русі,
Хоч    її  тіло  налилось  свинцем.

Усе  життя  горбатіла  у  полі,
Сама  пустила  у  політ  діток.
Але  така  у  неї  склалась  доля,
Ніхто  водиці  не  подасть  ковток.

Перед    людьми  і  нині  на  колінах,
Вона  не  просить,  продає  своє.
Війна  забрала  у  старої  сина,
Але  вона  і  досі  ще  жиє…

Ви  подивіться,  які  в  неї  руки,
Вони  напрацювались  на  віку.
Не  дайте  бабці  помирати  в  муках  -
Купіть  пучок  у  неї  часнику.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805689
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Гіпербола.

Гіпербола  (грецьк.  Hyperbole  —  перебільшення)  —  різновид  тропа,  що  полягає  в  надмірному  перебільшенні  характерних  властивостей  чи  ознак  певного  предмета,  явища  або  дії  задля  особливого  увиразнення  художнього  зображення  чи  виявлення  емоційно-естетичного  ставлення  до  нього:

Поет  став  морем.  Далеч  степова,
І  хмарочоси,  й  гори  —  ним  залиті.
Бунтують  хвилі  —  думи  і  слова,  —
І  сонце  генія  над  ним  стоїть  в  зеніті.
(І.  Драч).

Літературна  Г.  закорінена  в  первісній  міфології.  Ознаки  первісного  світобачення,  що  пізніше  слугували  основою  художньої  творчості,  відбилися  певними  гранями  у  фольклорі  (“Кирило  Кожум’яка”,  “Котигорошко”  і  т.п.,  у  народній  пісні:  “А  з  тої  могили  видно  всі  країни,  сиз  орел  літає”).  

Світова  література  знає  чимало  прикладів  гіперболічних  тропів  (“Гаргантюа  і  Пантагрюель”  Ф.Рабле;  “Мандри  Гуллівера”  Дж.Свіфта;  “Легенда  про  Уленшпігеля”  Ш.де  Костера;  “Сон”,  “Великий  льох”  Т.Шевченка;  “Кола  Бруньйон”  Р.Ролана  тощо).  

В  українській  поезії  початку  20-х  років  Г.  набула  пріоритетного  значення  (“В  космічному  оркестрі”  П.Тичини,  “В  електричний  вік”  М.Хвильового,  “Навколо”  В.Сосюри  і  т.  ін.),  подеколи  була  визначальним  чинником  у  творчості,  наприклад,  М.Вінграновського  (збірка  “Атомні  прелюди”),  часом  перемежовувалась  із  метафорою,  символом  чи  уособленням:

Ти  і  я  —  це  вічне,  як  і  небо.
Доки  мерехтітимуть  світи,
Будуть  Я  приходити  до  Тебе.
І  до  інших  йтимуть
Горді  Ти.
(В.Симоненко).

Мільйони  сонцевих  систем
вібрують,  рвуть  і  гоголять!
Комети  ржуть  і  баско  мчаться,
і  океани  над  океанами  шумлять.
(П.  Тичина  «В  космічному  оркестрі»)

О.  Потебня  писав,  що  «гіпербола  є  наслідком  якогось  сп'яніння  в  почуттях,  що  перешкоджає  бачити  речі  в  їхніх  звичайних  розмірах».

Давно,  давно  вже  Київ  панував.
Його  церкви  аж  хмари  зачіпали.  (А.  Метлинський);

Так  ніхто  не  кохав.  Через  тисячі  літ
Лиш  приходить  подібне  кохання  (В.  Сосюра);

В  основі  гіперболи  завжди  лежить  елемент  певної  абсурдності,  різкого  протиставлення  здоровому  глузду  або  суспільному  досвіду.  Гіпербола  завжди  привертає  до  себе  увагу,  виступає  як  несподіванка,  яка  з  великою  силою  руйнує  автоматизм  читацького  сприйняття.  

Навколо  радощiв  так  мало...  
Який  у  чорта  "днiв  бадьор",  
Коли  ми  крила  поламали  
У  летi  марному  до  зорь.  
I  гнiв,  i  муку  неозору  
Спiваю  я  в  цi  днi  журби,  
Коли  лакеї  йдуть  угору  
Й  мовчать  раби...  (В.Сосюра)

Із  океанами,  полями  і  стодолами,
Із  місяцем  і  сонцем  на  плечах
Лечу,  обліплена  народами,  як  бджолами,
І  атомні  гриби  в  моїх  очах!..  (М.Вінграновський  «Прелюд  землі»)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805696
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Ганна Верес

Важко-тяжко тобі

Важко-тяжко  тобі,  Вкраїно,
Бо  ж  ховаєш  своїх  дітей,
Вся  душа  твоя  вже  зболіла,
Сивиною  коса  цвіте.

Та  пред  ворогом  на  коліна
Не  стаєш  ти,  хоч  крає  біль
За  дітей  своїх,  за  руїни.
І  народ  маєш  –  не  рабів.

Той  народ,  котрий  гідність  має,
Не  загубиться  у  путі,
Це  ти  добре,  Вітчизно,  знаєш,
Тож  утверджуйся  у  житті!
28.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805646
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Ганна Верес

Донесем свій хрест!

Просинається  Україна  –
Відшукала  свій  давній  код.
Мову  з  піснею  солов’їні
В  світ  широкий  несе  народ.

Торжествує  душа  від  того,
Що  Вкраїна  таки  жива!
І  нема  в  житті  більш  святого,
Аніж  рідні  довкруж  слова!

І  пісень  теж  нема  дорожчих,
Ніж  народу  мого  пісні:
В  них  молитва  і  слава,  й  проща,
І  кордони  їм  затісні!

Просинається  Україна  –
Українства  в  ній  дух  воскрес!
Будуть-будуть  в  нас  переміни!
Донесем  нелегкий  свій  хрест!
17.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805645
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Вірш-діалог

Вірш-діалог  (грецьк.  dialogos  —  бесіда,  розмова  між  двома  особами)  —  поетичний  жанр,  у  якому  зображено  спілкування  двох  осіб,  на  відміну  від  полілогу  чи  монологу.  Вживається  не  лише  з  метою  зіставити  різні,  подеколи  полярні  погляди  чи  розкрити  порозуміння  між  ними,  а  й  задля  пошуку  істини:

Перший  голос

У  часи  космічної  ракети,
Кібернетики  та  інших  див
За  облавок  викиньте,  поети,
Допотопних  ваших  солов’їв!
Геть  жбурніть  симфонії  та  мрії.
Як  ганчірку  кидають  за  тин!
Хто  мотор  полагодити  вміє,
Вартий  більше,  ніж  знавець  картин!

Другий  голос

Ця  суперечка  виникла  не  вчора,
Може,  у  печерній  ще  добі.
Але  буть  додатком  до  мотора
Для  людини  мало,  далебі!
Як  же  так  убого  ви  живете,
Чом  так  занепали  ви,  скажіть,
Щоб  у  дні  космічної  ракети
Солов’я  не  в  силі  зрозуміть?  (М.  Рильський).

В.-д.  поширений  у  світовій  поезії,  зокрема  в  античній  (еклога),  у  східній  (дастан),  використовують  переважно  як  тезу  й  антитезу.  
У  такому  вигляді  він  спостерігається  й  у  народних  піснях  (“А  ми  просо  сіяли”  та  ін.).

У  сучасній  ліриці  В.-д.  набуває  досить  вишуканих  форм:

—          Хіба  то  я?
—          То  ти  і  я…
—          А  може,  то  ми…
—          А  може,  то  сніг…
—          То  біла  стіна…
—          Хіба  то  вечір?
—          То  кохання…
—          То  кохання…
—          То  ти  і  я…  (М.Саченко).

Велика  кількість  народних  забавлянок  та  поспівок  є  саме  віршами-діалогами.  Адже  така  форма  викладу  матеріалу  зрозуміла,  цікава  та  доступна  навіть  найменшим  дітям.  Такі  вірші  легко  вчити  напам’ять  та  інсценувати:

–  Де  твій  букварик?
–  В  портфелі  новому.
–  Ну,  а  портфель  де?
–  У  столику  дома.
–  Взяв  би  із  столу.
–  Так  стіл  наш  замкнувся..
–  То  відімкнув  би.
–  Ключа  я  забувся…
–  Де  ж  це  той  ключ?
–  У  портфелі  новому.
–  Ну,  а  портфель  де?
–  У  столику  дома.  (Грицько  Бойко)

Ведмідь  сварився  із  совою:
—  Ти  щось  наплутала,  сова!
Затям  своєю  головою  —
зими  в  природі  не  бува!
Сова  сміялась:  —  Волохатий,
не  дивно  чути  це  мені:
ти  восени  як  ляжеш  спати,
то  встанеш  тільки  навесні.  (Петро  Ребро)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805587
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Буриме.

Буриме  (фр.  bouts  —  кінці,  закінчення  та  rimes  —  римовані)  —  вірш,  створений  за  заздалегідь  заданими  римами,  котрі  не  дозволено  переставляти  або  змінювати.  Вони  мусять  об’єднуватися  певним  сюжетом.
Виникнення  буриме  пов'язано  з  ім'ям  французького  поета  XVII  століття  Дюло,  який  використовував  у  своїй  поетичній  практиці  заздалегідь  складені  рими.  Це  і  стало  приводом  вважати  буриме  забавною  віршованою  іграшкою.  

Основні  правила  буриме:  
- рими  повинні  бути  по  можливості  незвичайними  і  укладати  різнорідні  поняття;
- варіація  рим  не  допускається;
- тему  вірша  визначають  заздалегідь.

Художні  прийоми,  притаманні  в  процесі  створення  буриме,  —  у  використанні  заданих  рим,  —  можуть  бути  виявлені  й  під  час  створення  звичайних  віршів,  бо  в  багатьох  випадках,  за  справедливим  зауваженням  Теодора  де-Банвіля,  поетичне  натхнення  йде  від  знайденої  рими,  римою  зумовлюється  загальний  художній  сенс  цілого.  Але  під  час  прочитання  вже  готового  вірша,  коли  процес  його  створення  прихований  від  сприйняття,  один  з  ефектів  полягає  в  несподіванці  —  і,  разом,  природності  рим  щодо  загального  задуму.  Зазвичай,  у  буриме  використовують  банальні  рими,  які  можуть  бути  вдалими  тільки  тоді,  коли  вони  являють  риси  внутрішньої  необхідності,  а  не  формальності.
Так,  І.Качуровський  запропонував  М.Фішбейну  написати  сонет  за  таким  рядом  рим:  крижні  —  анахорет  —  портрет  —  дивовижні  —  стрижні  —  скаред  —  вперед  —  тижні  —  клумб  —  Колумб  —  мавзолеї  —  Сірко  —  молоко  —  алеї.  Сонет  під  назвою  “Анахорет”  мав  нарешті  такий  вигляд:

Мене  дратують  люди,  вівці,  крижні,
Цапи  й  вовки:  я  семь  АНАХОРЕТ,  —
Мене  дратує  навіть  чийсь  портрет,
Чиїсь  слова  —  нехай  і  дивовижні.
Я  на  цьому  самітницькому  стрижні
Не  знаю  ані  добрих,  ні  скаред:
Все  марнота  марнот.  Мене  вперед
Несуть  мої  анахоретські  тижні.
Ні  гомону,  ні  стін,  ні  тумб,  ні  клумб  —
Заїхати  б  подалі,  ніж  Колумб,
Не  чути  про  вождів  у  мавзолеї.
Хай  не  для  мене  гавкає  Сірко.
Мені  самотньо  пити  молоко
У  затінку  німотної  алеї.

Жанр  буриме  знайшов  відгук  у  творчості  самобутнього  українського  поета  Олега  Гончаренка,  зокрема  у  збірці  «Буремне  буриме».  Поет  у  віршах  залучає  читача  до  активного  діалогу,  до  осмислення  кожним  його  власного  місця  на  землі,  пишучи  нові  й  абсолютно  автентичні  вірші  на  рими  з  окремих  поезій  відомих  і  невідомих  українських  поетів.

У  цій  пустелі  гаснуть  колір,  звук…  А  ти
в  Ріку  заходиш,  в  котрій  світ  вмив  рать
отих  похресників  –  які  жадали  слухати,
співати,  знати,  жити  і  вмирать.
Вони  також,  як  ти,  хотіли  Істини.
Це  луни  їх  пісень  ще  чуються,  либонь?
Їх  возлюби!  Коли  ще,  як  не  в  чистому
і  чистим,  подвигатись  на  любов?
Збуди  у  каганці  хоч,  друже,  знов  огонь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805333
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Ніна Незламна

Народжена зірка над морем

                                                                         Народжена  зірка  над  морем    /проза/
             Тягнулося  село  по    зеленому    горбочку  до  широкої,    квітучої  долини….    Воно,  як    здалеку  дивитись,  як  на  п  `єдесталі…    Прикрашене    зеленими    садами  і  в  ряди  доглянутими  городами.  Картопля,    наче  посаджена  під  стрічку,  вже  відцвітала,  а  гарбузи  і  кабачки  тільки  входили  в  силу.  Стелилися    з  помаранчевими  квітками  серед  широких,    товстих,  зелених  листків.  Їх  поміж    меж  охороняли  високі  соняхи,  що  все  привітно  крутили,  ледь  схиливши,    квітучі    голови,  вслід  сонцю…  Як  стати  з    обійстя,    глянути  довкола,  здавалося  рукою  подати,  від  останніх  городів  до  річки.  Вона  широкою  змійкою  звивалася  по  долині,  по  якій  все  паслися  корови.  По  обіч  зеленіли  хлібні  поля,  а  вдалині,    виднівся  став  зі  старими    розлогими  вербами,  вони  наче  підпирали  ліс.
                 Казкова  краса…  Зелено,  квітуче  всюди  …  Крива  стежина,        по  ній  все  дітвора  бігала  босоніж,  м`який  спориш  лоскотав    ноги,  приємне  відчуття  і  насолода…  Хто  ходив,    то  певно  знає…    Хто  ж  ні,  то  нехай  позаздрить!    Тій    веселій  дітворі,  що  бігла  і  гучно  перегукувалася…  Це  вона    прямувала    туди,  до  води,  до  гірської  красуні  річки  Дністер.
   Гайда,  сільські  дівчатка  й  хлопчики  бігли,    не  дивилися  під  ноги,  а  вище,  до  високих  тополь,  де  блищало  листя  від  сонячних  променів.    Стрункі  красуні  ,  їх  тут  так    багато,    вони  росли  вздовж  стежки  до  самої  річки.
 ЇЇ  берег,    де  -    ін  –де  ховався  за  очеретом  і  пахучім  зіллям,    а  то  між  густих  трав  виднілися  чорні  обриви.  З  них  можна    з  розмаху  шубовснути  в  воду,  налякати  жаб,  які  сполохано,    відразу  поплигають  в  різному  напрямку,  щоби  сховатися  від  несподіваних  гостей.  
Юрбою,  так  радісно  потрапити  в  обійми  теплої  течії,  водночас  відчути  ніжну  прохолоду  і  трохи  побалуватися,  весело  поплавати,    похлюпатися,  поплескатись,    поборюкатися  в  воді.    Адже  діти  знали  тут  кожен  метр  дна,  де  виїмки,    де  занадто  глибоко,  а  де  лише  до  пояса  вода.  Вона  виблискує,  чиста,    прозора,  навіть  видно  маленькі  рибки,  які  зграйками  пливуть  за  течією  і  густі,  темно  -  зелені    водорості,  що  ледь  -  ледь  хитаються  в  воді.    А  річка  доволі    широка….  Біля  берегів  течія  спокійна,    вода  тихенько  колише    водяні  білі  лілії,  латаття.  А  трохи  далі  до  середини  річки,    вода    кудись    так  поспішає,  немов    хоче  наздогнати  час…..
           Між  двома  молоденькими  вербичками,  на  шовковистій  траві,  підібгавши  під  себе  ноги,  сиділа  чорнява  дівчинка  Марійка.  Її  каро  –зелені  очі  з  краплинами  дощу  світилися  щастям    від  побаченого,  вона  задивлялася  в  далину  по  напрямку  річки.  Там,  одна  за  одною,  наче  падали  до  води  білі  чайки  і  раптово  знову  підлітали  до  небо  сині.  Напевно  рибу  ловлять,  думала,  яка  краса,  як  добре,  що    вона  тут  і  бачить  це  все…    В  очах  рябіло….  Вода  в  річці      переливалася  кольорами,  то  голубуватим,  то  синім    із  сріблом  відтінком,  приваблювала    до  себе…
         Кожна  сім`  я  в  селі    не  мала  в  хаті  скатерті  самобранки,  щоби  виконувати  дорослих  і  дітей  забаганки.  Та  жило  село  і  підростали  діти,  тут  річка,  город  і  трави  шовковисті,  чарівні  мальви,  сокирки,  дзвіночки  і  ромашки.  Ранкове  сонце,  що  ласкаво  світило  в  обличчя,  як  не  радіти,  що  жилося  серед  цієї  краси  і  в  мирі?!  Найбільше  тішив  сад  врожаєм,  майже  в  кожного  на  обійсті….  Яка  то  благодать,  зірвати  ягоду,    чи  стигле,  соковите    яблуко,  що  коли  їси,  то,  аж  тече  по  бороді.    Здається  вже  і  не  голодний,  чому  не  погнатися  до  річки?  Щоб  відчути,  ще  одну  радість  і  насолоду….
Марійка  вперше  сама  пригнала  гусей  до  річки,  мама  і  тато  дозволили,  кажуть,  сім  років,  то  вже  можна  саму  відпустити….  Дівчинка  з  пагорба  дивилася  на  воду  та    боялася  близько  підійти.    Сонячні  промені,  що  вигравали  на  воді  навіяли  на  неї  сум….      Страх  в  душі,  пригадала,  як  їй    
   було  років  чотири,  чи  то  п`ять,  хтось  підпалив  їм  стайню.  Той  страх  ніяк  не  покидав  її.  І  хоч  ходила  вона  з  мамою  до  церкви,  молилася  Богу,  як  навчали  мама  і  тато  та  той  вогонь  ,  все  частіше  з`являвся    перед  очима,  лякав,    здавалося  наче  був  зовсім  поруч…
 Тоді  по  селі  була  якась  пошесть,  на  місяць  по  три  пожежі  і  все  вночі…  Підпалювали  тому,    хто  наважився    сказати  щось  проти  голови  сільради,  чи  комусь  чимось  не  догодив,  то  вже  жертва.  Якось  в  сусідів  весілля,  а  в  рідної  тітки  підпалили    сінник,  це  було  –  жахливо.  З  часом  так  і  не  дізналися    хто  підпалив,  по  селі  говорили,  -  »  Хтось  від  заздрощів».
           Раптово  дитячий  сміх  відволік    Марійку  від  спогадів…  Хтось  із  дітей    купався,  занурювався  в  воду,  а  ближче  до  берега  хтось    мочив  ноги  ,  а  менші  діти  гралися  в  піску,  ліпили    з  нього  замки…  
Марійка  поглянула    до  неба  і  згадала,  як  одного  разу  вона  в  садочку,  біля  хати  задивилася  в  небесну  блакить.  Тоді  до  неї  нахлинуло  якесь  дивне  відчуття,    переповнило  її    душу,  вона,  не  поспішаючи,  промовила,
- Пливе  хмарка  сива
- А  я  б  хотіла  мати  крила…
Вже  пізніше  зрозуміла,  що  це  були  перші  рядки  вірша…  Їй  здалося,  вона  б  і  зараз,  дивлячись  на  природу,  про  щось  би  написала,  натхнення  переповнювало  її…    
             Раптово  озирнулася,  їй  здалося,  що  за  нею  хтось  спостерігає.  Це  вона  так  звикла,    бо  біля  неї    завжди  був  старший  брат,  як  охоронець.    Різниця  вісім  років  давалася  взнаки,  він  слідкував  за  кожним  її  кроком,  дуже  любив.  Балував,  як  і  батьки,  всі    цяцькалися  з  нею…  Вони  були  вірні  церкві  і  Богу,  і  так  навчали  своїх  дітей.  Адже  батько  входив    у  першу    двадцятку  в  церкві,  яка  наймала  священика,    тому    і  дітей  привчав    до  служби,  прививав  любов  до  Бога.
           Марійка    все  ж  наблизилася  до  річки  і  водночас  звернула  увагу  на  старших  дівчат  і  хлопців,  що  засмагали  неподалік  від  берега.  Один  невірний  крок….  І  вона    опинилися  в  воді….    Плавати  не  вміла,  тому  відразу  пішла  на  дно.
   Одна  дівчинка,  що  сиділа    на  березі  річки,  помітила,    швидко  встаючи    тикала  вказівним    пальцем  в  воду,    схвильовано  кричала,
-  Ой,  та  Марійка!  З  нашої  вулиці!  Шубовснулася  в  воду  і  здається  не  виплила….  Он  там  ,    на  тому  місці  стояла!  
Хлопці  відразу,  як  обпечені,  зірвалися  з  місця  і  ближче  до  річки,  один,  найстарший  з  них,  знервовано  розвів  руками,
-Так,    без  паніки,  я  зараз!
 Глибоко  вдихнувши  повітря,  кинувся  в  воду…  Всі  знали,  що  хоч  він  ріс  без  батька,  але  вмів  добре  плавати,  тому  й  ніхто  його  не  зупиняв.    За  мить  хлопець  пірнув  в  воду  і  намацав  волосся  Марійки,  впевнено  тягнув  догори…  
Дякувати  Богу,  вона  відразу  почала  кашляти  і  відкрила  очі.  Діти  з  полегшенням  перевели  подихи,  привітно  дивилися  на  неї,  вмовляли,  щоб  не  лякалася,  адже  все  обійшлося.
 Батькам,  ні  в  якому  разі  ,  не  можна  було  розповідати  за  цей  випадок.  Боялася,  знала,  що  будуть  дуже  сваритися,  бо  ж  був  втопився  двоюрідний  брат.  А  вони  в  ній  душі  не  чаяли,  оберігали  і  від  дощів,  і  від  сонця.  Вона  була  третя  дитина  в  сім`ї,  першим  був  самий  старший  син,  пожив  лише  декілька  днів  і  помер,  батьки    часто  ходили  на  цвинтар,  болісно  перенесли  втрату.  Їм,  ще    Бог  дав    сина  і  доньку,    вони  дякували  Богу,    любили,  дорожили  ними.
             Час  летів….    Марійка  ходила  до  школи….  Завжди  охайна,  тиха  дівчинка,  як  навчалася  в  молодших  класах,  то  до  школи  водив  брат,  навіть  не  довіряв    носити  сумку  з  книжками,  вважав,    що  це  для  неї    важко.    Навчалася  гарно,  старанно  виконувала  домашні  завдання  і  в  школі  була  завжди  уважна,  за  те  і  була  нагороджена  похвальними  листами.
           В  сім`ї  ж,  їй  тільки  й  довіряли  прибрати  в  хаті  та  зварити  бараболю,  можна  сказати  не  випускали  з  хати.  Всі  роботи  по  -    хазяйству  виконував    брат.  Дитинство  було  солодким  сном,  а  коли  навчалася  в  сьомому  класі,  то  вже  інше  життя….    І  корову  навчила  мама  доїти,    і  брала  з  собою  в  поле.  А  в  полі  на  сонці  з  ранку  й  до  вечори  в`язала  снопи.    Поле  було    далеченько,  за  гаєм,  доволі  велике,  тож  треба  було  працювати  й  працювати.  Тато  був  задоволений,  але    погуляти  ввечері  із  дівчатами  не  дозволяв.  В  домі  завжди  була  воєнна  дисципліна.
                 Дівчинці  так  хотілося  писати  вірші  про  Бога  та  боялася  осуду.  Дуже  боялася,  що  діти  не  так  зрозуміють,  будуть  дразнити  її  поетесою.  В  той  час  село,  можна  сказати,  було  більш  комуністичним.  Коли  ходила  до  школи,    мама  таємно  водила  її  в  церкву,  до  сповіді,  адже  забороняли  брати  шлюб  і  хрестити  дітей.  Класний  керівник  занижувала  оцінки  тим  дітям,    які  вірили  в  Бога….    Одного  разу  в  школі  навіть  розбирали  її  поведінку  і  подружки,  така  на  той  час  була  політика  влади.
 Та  одягалася  вона  в  школі  краще  за  всіх,  завдяки  маминому  брату  і  його  дружині,  які  жили    в  Америці.  Вони  посилали  дитячі  речі  поштою,  хоча  і  трохи  поношені,  але    на  вид  були,  як  нові.  Багато    хто  із  дітей  заздрив  їй,  називав  багачкою.  
         Останні  два  роки  в  школі….    Марійку  все  частіше  переслідував  якийсь  страх,  із  –  за  чого  стала  гірше  навчатися.  Все    вдома,  добре  вивчить  вірша  та  в  школі,    лише  від  погляду  вчительки,  хвилювалася  і    відразу  забувала  слова.  Бідкалася,  тихенько  плакала,  але  мамі  не  наважилася  про  це  розповісти,  дуже  вірила  в  Бога,  надіялася  на  його  ласку,  гадала,  що  все  минеться.  Їй  вдалося  закінчити  школу  з  гарними  оцінками....
             Після  школи  думала  навчатися  в  консерваторії,  гадала  туди  буде  легше  поступити,  адже  там    працював  дядько.  Та  на  жаль  батьки    зовсім  не  підготували  її  до  музики,  тому  ця  мрія  була  нездійсненною.  Але  ж  вдома    сидіти  не  буде,  тому  тітка,  що  жила    у  Львові,  допомогла  поступити  в  фінансовий  коледж.
Студентські  роки,  це  чудовий  час.  …  Проживання  в  гуртожитку…  Знайомство  з  іншими  студентами.  Дружньо  з  дівчатами    в  кімнаті,  але  кожні  вихідні  їздила  додому.  Так  наполягав  батько,  щоб  в  неділю  та  на  свята  обов`язково  була  на  церковній  службі.
             Красуня,  гордовита  і  трохи  сором`язлива  дівчина  та  дехто  обходив  стороною,  коли  дізнавався,  що  ходить  до  церкви,  вірує  в    Бога….
             Після  закінчення  коледжу  вона  поступила  на  курси  у  Львівський  СГ  інститут.      Навчалася  старанно,  отримала  професію  економіст  -  бухгалтер.
       Пройшов  час…..    Марія  працювала    економістом  в  Управлінні  транспорту  автостанцій.  Залицяльників  на  роботі  було  багато,  але  вона  була  скромною,  дуже  боязливою  дівчиною.  Віра  в  Бога  для  неї  була  понад  усе.
З  нею  в  гуртожитку,  в  одній  кімнаті,  проживало  двоє  гарних  дівча,  Галя  і  Оксана.  Вони  були  щирими  і  доброзичливими.  З  часом    для  неї  стали  справжніми  сестрами,  адже  і  працювали  разом.
         Йшов  1986  рік…    Останні  літні  дні….    На  роботі  запропонували  путівку  в  круїз  з  Одеси,  Марія  не  наважувалася  десь  поїхати  та  подружкам  вдалося  вмовити  її.    А  воно  і  правда,  думала,  чому  б  не  поїхати,  адже  ніде  не  була  окрім  Ленінграду,  ще  від  школи  їздила  на  екскурсію.
           Напередодні  поїздки  приїхала  додому,  повідомила  батькам,  що  попливе  в  круїз.    Мама  була  дуже  стурбована,  схвильовано  сказала,
-  Що  ти,  доню,  який  круїз,  он  сон  мені  наснився….  Що  я  тону  і  прошу,  щоб  ти  мені  подала  руку….  Покинеш  мене,  а  я?  Як  треба  буде  допомоги,  це  ж  на  довго…  Якесь  не  добре  передчуття,  не  спокійно  на  душі,    боюся  тебе    
відпускати…
 Марія    уважно  вислухала,    обійняла,
-  Ну  мамочко,  все  буде  добре,  відпустіть!  Я  ж  ніде  не  була,  хай    побачу  світу,    не  сама  ж    їду,  а  з  подружками.
Мати  рукою  погладила  по  голові,
-  Добре  доню,  тільки  сходимо  до  церкви,  попросимо  божого  благословення.  І  я  кожен  день  буду  ходити  до  церкви,  молитися,    щоб  в  тебе  все  було  добре.
         Зі  Львова  їхало  тридцять  чоловік  в  круїз  на  кораблі  «  Адмірал  Нахімов».    Молоді,  щасливі,    замріяні  у  прекрасне,  прибули  на  корабель…  На  причалі  людно,  гамірно,  прощання,  поцілунки…  Під  музику  оркестру  відправилися  в  круїз.  …
       З  Марією  було  троє  дівчат….    Галя  запропонувала  поїхати  з  ними    своїй  подружці  Миросі  з  Польщі,  в  дитинстві  вони  разом  відпочивали  в    таборі.      Їм  показали  каюти  нижчого  класу  в  самому  низу  корабля.  Всі  мали  під  подушками  рятувальні  жилети,  розповіли,  як  ними  користуватися.
       Як  це  чудово  по  морю  та,  ще  й  на  такому  великому  кораблі!    Їх  щоранку  будила  гарна  мелодія,  звучали  веселі  пісні.    Було  добре  харчування,  відмінна  обслуга.  Чарівність  Чорного  моря  приваблювала  очі.  Милувалися  краєвидами  моря  під  Одесою,    а  потім  побували  в  Ялті,  де  відвідали  музей.  В  двадцяти  кілометрах  від  Ялти,  побували  в  «  Ластівчине  гніздо»,    на  вершині  зробили  вражаючі  фото  пляжів,  пальм,  скалистих  берегів,  що  омивалися  хвилями    Чорного  моря.    Далі  корабель  вирушив  своїм  маршрутом.  ….
         Пізно  ввечері  тридцять  першого  серпня  на  верхній  палубі  був  концерт.
Це  Галя  випадково  дізналася  і  вони  вирішили  всі  в  чотирьох  піти  подивитися.  Одягли  найкращий  одяг,  який  взяли  з  собою.  Марія  одягла  гарну  сукню  і  велюровий  піджак,    кольору  темної  вишні,  він  дуже  пасував  їй,  підкреслював  фігуру.
           Після  концерту  відразу  розпочалися  танці.    Марії  здалося,  що  танцювати  в  жакеті  буде  жарко  і  не  зручно,    хотіла  спуститися  в  каюту,  лишити  там  жакет.  Але  дівчата  вмовили  залишитися,  бо  вирішили,  що  на  довго  не  затримаються  і  всі  разом  підуть  спати.
               Дівчата  вже  весело  танцювали,  коли  Марію  запросив  на  танець,  якийсь  моряк  при  погонах.  На  жаль  вона  не  бачила  розпізнавальних  знаків  та    це  й  не  було    так  важливо.  Він  мило  всміхався,  легко  вів  в  танці,  ніжно  тримав  за  руку,  наче  боявся  загубити  цей  скарб    та  раптовий  поштовх  в  обочину  корабля  налякав  всіх.    Люди  падали,  частина  опинилася  за  бортом…
             Погасло  світло…  Спрацювала  сирена…  Корабель  похилився…  Всі  розбігалися  в  різні  сторони.  На  борту  почалася  паніка,  за  бортом  перші  жертви,  на  воді  крики,  кров,    плями  фарби,  нафтопродуктів,  якісь  дерев`я  уламки,  крісла…
 Дівчата  розгубилися…    Марії  доля  дала    велике  випробування,  вона  не  вміла  плавати.  Та    все  ж  мала  надію  вижити.  Адже  її  назвали  в  честь  двох  бабусь,  які  мали  ім`я    Марія,  вони  були  названі  в  честь  Божої  Матері.  Вона  вірила  в  свого  Ангела,  блаженного,  світлого,  доброго  з  великим  серцем    і  великими  крилами.
Не  тямлячи  себе  бігла  вперед,  наче  хтось  її  підштовхував.  Перед  собою  побачила  чоловіка,  який  біг  назустріч,
-Чуєш!    Допоможи!
А  він  їй  у  відповідь,
-  Дурепа!  Чого  причепилася….
       Та  якийсь  вихід  має  бути,  копошилося  в  голові…  В  паніці  бігла  далі…..    А  людей,  як  комах,  на  зустріч  моряк,  вона  бачила,  що  він  не  українець  і  не  росіянин  по  національності  та  в  розпачі  звернулася  до  нього,
-  Я  плавати  не  вмію,  допоможи!  Як  втоплюся,  буде  на  твоїй  совісті,  чуєш…
Хлопець  побачивши  перед  собою  красуню,  не  міг  відмовити,
-  Не  плач,  не  панікуй!  Все  буде  добре!
-  Як  звати  тебе?  -    відразу  запитала  його.
-  Мене  Рома,    а  тебе?  –  поспішаючи  голосно  запитав  хлопець.
-  Марія,  мене  звати  Марія,  -    тремтяче  вся,  від  хвилювання,    випалила  вона.
Він,  не  вагаючись,    одягнув  на  неї  рятувальний  жилет,  наполегливо  кричав,  здавалося  давав  команду,  
-  Ну  давай!  Скакай  донизу,  на  перший  поверх.
-  Ой  я  боюся,  дуже  боюся,  чуєш!  –  кричала    в  паніці,  хитаючи  головою.  
Він  тикав  пальцями  донизу,    в  воду,  вже  сердито  кричав,
-  Он  дивися,  наш  капітан  і  його  помічники  вже  в  шлюпках  на  воді!  Давай  сміливіше!  Не  втрачай  час!
Корабель  качало…  Скрізь  крики,  гамір,  плач  і  чути  десь  грає  скрипка…
Марія,  як  навіжена    спустилася  з  ним  по  поручнях  донизу,  а  потім  він  штовхнув    її  у  воду.  …Задихалася,    вся  в  фарбі,  в  нафтопродуктах,  борсалася,  наче  боролася  зі  страхом,  розкривши  рота  хватала  повітря,  моряк  схватив  її  за  волосся..
         Здалося  прийшла  до  тями,  коли  побачила  його  поруч,  потім    Рома  схватив  її  за  руку,  
- Давай  подалі  відпливемо,  швидше,  бо  затягне  на  дно  разом  з  кораблем!
         Він    притягнув  якийсь    продовгуватий  уламок  деревини,  трохи  схожий  на  зламані  двері.  Вони  трималися  за  нього,  він  на  одній  стороні  без  жилета,  а  вона  на  другій  стороні  в  жилеті,  так  тримали  рівновагу.  Пересувалися,  як  надалі  від  корабля,  що  мав  йти  під  воду.  Хвилі  підносили  їх    то  вверх,  то  вниз,  кругом  плавали  трупи,  були  такі  і  з  жилетами  і  без  жилетів.
Марія  роздивлялася  на  всі  сторони,  прислухалася  до  голосів,
-  Чуєш  Ромо,  зі  мною  були  троє  дівчат,  мої  подружки,  десь  розгубилися  всі,  хоча  б  вижили…
-  А  я,  думав,  що  спас  якусь    літню  жінку,  ти  така  вся…..  В  нафтопродуктах,  навіть  не  думав,  що  спас  молоду  дівчину,  -  тремтячим  голосом  кричав  хлопець.
   Неподалік,    він  побачив  одну  жінку,  що  тонула,  потягнув  до  себе,  допоміг    їй  прийти  до  тями,  вона  теж  стала  триматися  за  деревину.
 Руки    в  Марії    від  напруги  та  холодної  води  стали  дерев*яні,    не  слухняні.  
   Всі  здалеку,  зі  страхом,    дивилися,  як  йшов    під  воду  корабель  «Адмірал  Нахімов».
               -Ой,  скільки  там  добра  пішло  під  воду,  мельхіорові  ложки  у  ресторані  і  інші  цінні  речі.  Уявляєте  всіх  і  мої  речі  потонули,  тільки  й  лишилося  те  ,що  на  мені,  -    схвильовано  кричав  Рома.
Та  деревина  вже  не  витримувала  трьох…  Марія      дивилася  на  зоряне  небо,
-  Ой  Боженку,  спаси  і  помилуй!
Задивилася  в  небо,  на  одну  зірку  над  собою  і    тихо  прочитала  молитву;    «Отче  наш».    Зірка  ледь  -  ледь  мерехтіла,  їй    здалося,  що  мерехтіла  ясніше  всіх  зірок,    подумала,  це  напевно  благословила  мене  на  життя.    Схвильовано,    швидше  поплила  до  шлюпок….
 Скрізь  кричали  люди,  просили  допомоги,  дехто  потрапляв  під  гвинти  корабля  »Петр  Васев».  Всюди  кров,  розлите  мастило,  фарба,  мертві  тіла….
Вона  підпливла  до    однієї  шлюпки    та  там  було  забагато  людей,  її  на  неї    не  взяли.    Напрягши  всі  сили  знову      підпливла  до  іншої  шлюпки,  там  теж  було  повно  людей,  не  хотіли  її  брати.  Дуже  просилася,  бо  зовсім  дубіло  тіло,  плакала  й      вмовляла….  Якийсь  чоловік    змилувався,  подав  їй  руку,  допоміг  залізти  в  шлюпку.  Озираючись  назад,  майже  в  темноту,  вона    вже  не  побачила  Рому  з  жінкою.  
Марія  трохи  відігрілася  між  людьми,  всі  перелякано  дивилися  один  на  одного  і  тулилися,  щоб  було  тепліше.  Шлюпка  плила,  а  дівчина  думала,  як  добре,  що  не  пішла  віднести  в  каюту  жакета,  бо  була  б  там  і  залишилася,  скільки  ж  там  потонуло  людей…    Як  вчасно    зустріла  Рому!  Адже  він  її  спас….  А  тепер,  ще    цей  чоловік,  що  протягнув  їй  руку,  вона  навіть  не  взнає  його  ім`я….  Це  вже  вдруге,  ледь  не  потонула  та  Бог  дає  на  життя,  значить,  має  вижити,  має  далі  боротися  з  холодом,  який  час  від  часу  пронизував  тіло.  
     Прожектора  з  корабля  «  Петр  Васев»  освітлювали  кроваве  море,  мертвих  і  живих  пасажирів.    Всі  зі  шлюпки,  як  могли,  різними  уламками  відштовхувалися  від  води,  як  подалі  від  цього  корабля,  щоб  не  попасти  під  гвинти.  Ті  люди,  хто  потрапляв  під  них,  то  вже  було  перемелене  кроваве  м`ясо.    Їм,  дякувати    Богу,  вдалося    врятуватися….  Було  пів  на  другу  ночі…
             Всю  ніч  хто,  як  міг  так  і  тримався  на  плаву,  рятував  своє  життя….    На  світанку,  ближче  до    шостої    години  ранку,    їх  врятували  рятувальники,  привезли  до  Новоросійська.  Марія  вся  в  мазуті,  з  одним  капцем  на    великому  підборі.
                 В    Новоросійськ  прилетів  міністр  Алієв,  пообіцяв,  що  відправлять  всіх  додому,  щоб  не  хвилювалися,  кожному  повернуть  все,  що  потонуло,  лише  треба  написати  перечень,  хто  та    що  мав  при  собі.  Розпитували  всіх  хто  і  звідки,  все  записували.  Марія  весь  час  роздивлялася  довкола,  хотіла  знайти  подружок,    на  жаль  їх  не  було.  Потім  всіх  запросили  подивитися  на    страшні  фото,  понівечених  людей,  щоб  розпізнати  серед  загиблих,  чи  не  має  знайомих…  Подружок    там  не  було.  Але  це  був  тільки  початок  дня,  страшні  думки  лізли  в  голову,    не  дай  Боже,  щоб  були    на  дні  моря.  Відкидала  ці  настирливі  думки,  молилася,  не  втрачала  надії,    гадала,  що  все  ж  таки  знайде  їх    живими.
Всім  роздавали  чистий  одяг,  Марія  вибрала  собі  рожевий  спортивний  костюм,  описала  речі  та  коштовності,  що    загубила.  Звичайно  дівчина  шкодувала  за  всім,  що  трапилося  з  ними,    дуже  журилася  за  дівчатами  та  фотоапаратом,  де  були    зняті  чудові  кадри.  Ось  таке  відбулося  знайомство  з  містом  Новоросійськ….
   Потім    всіх  пасажирів  поселили  в  якомусь  гуртожитку,  запитували,  хто  чим  хоче  добиратися  додому.  Вона  вагалася,  чим  краще  добратися….    Думала,    на  кораблі  вже    попробувала,    то  ж,  що  буде  те  й  буде,  краще  полетіти  літаком  додому,  бо  потягом  їхати  день  і  ніч  дуже  важко.  
           Від  пережитого    час  від  часу  торсалося  тіло,  гуділо  в  голові,  тиснуло  в  грудях,  переслідував  страх,  перед  очима  все  те    море  з  кров`ю,  крики  людей,  тіла  загиблих.  Ніхто  й  ніколи  не  думав,  що  таке  можливо,  щоб  корабель  потонув  за  сім  хвилин.  Самій    в  голові  не  вміщалося,  як  це  все  пережила,  страх  постійно  переслідував  її.    Весь  час  про  себе  читала  молитви,  просила  в  Бога  спасіння  і  терпіння.  Їй  хотілося  якомога  швидше    дістатися  до  рідного  краю,  до  того  поля,  де  в`язала  з  мамою  снопи,  до  гаю,    де  була  криниця,    от  якби  ж  то  птахом  полетіти  до  батьківської  оселі,  до  родини….
           З  Новоросійська  Марія,  з    хвилюванням  в  душі,    подзвонила    знайомому  хлопцеві,  Володі,  колезі,  він  працював  водієм.    Хлопець  почувши  її  голос  дуже  зрадів,  що  вона  жива.  Давно  до  неї  залицявся,  вона  дуже    подобалася  йому.  Вони  домовилися,  що  він  зустріне  її.
         В  літаку,  до  Львова,  було  четверо  людей  з  корабля  »  Адмірал  Нахімов».  Всім,    на  дорогу,    дали  гроші  і  пообіцяли  пізніше,  ще  повернути,  компенсувати,  за  все,  що  втратили.
           Було  трохи  страшно  та    з  Божими  молитвами    Марія  прилетіла  до  Львова.  Її  зустрів  Володя,  вони    машиною  поїхали  до  гуртожитку.  З  гуртожитку  подзвонила  на  роботу,  повідомила,  що  вона  жива.  Їй    сказали,  що  дівчата,  всі  троє,  що  плавали  з  нею  на  кораблі,  живі.  Дівчина
була  рада  за  них,  передала  вітання,  полегшено  перевела  подих  ,  
»  Дякувати  Богу,  з  ними  все  добре!».  
Взявши  деякі  речі,    Володя  віз  її  в  село,  давно  мріяв  туди  потрапити,  познайомитися  з  її  батьками.  Дорогою,    дівчина  з  хвилюванням,  розповідала,  про  все,  що  пережила,  про  те  страхіття,  що  побачила,  часом  плакала,  аж  тремтіла,  не  соромлячись  витирала  сльози.  Вона  вже  по  іншому  дивилася  на  життя….
       Їхали  з  великою  швидкістю,  Марія  не  звернула  уваги,    не  помітила,  що  в  машині  час  від  часу  відмовляли  гальма,  не  могла  зрозуміти,  чому  він  збліднів.  Та  обійшлося  без  пригод,  вони  доїхали  до  села,  але  Марія  його  відразу  попросила  поїхати  додому    у  Львів.  Що  їй  зараз  не  до  цього  знайомства,  не  знала,  як  це  все,  що  сталося  з  нею,    переживуть  батьки.  
         Радість  переповнювала  душу,  адже  вона  вдома…
 Батьки  про    аварію  навіть  не  знали.  Коли    Марія  їм    все  розповіла,  звичайно  дуже  рознервувалися….  Хоча  чули,  що  якийсь  корабель  потонув  та  і  гадки  не  мали,  що  на  цьому  кораблі  була  їх  донька.  А  ввечері  по  телебаченні,    у  новинах,  передали,  що  затонув  корабель  «Адмірал  Нахімов»,  це  було  друге  вересня,  дівчина  була  просто  щаслива,  що,  так  швидко,  дісталася  додому.
           Після  відпустки  Марія  зустрілася  з  подружками  в  гуртожитку.  Радість,    поцілунки  і  знову  спогади  про  круїз,  про  те  страхіття,  що  їм  прийшлося    побачити,  пережити.    Зі  сльозами  на  очах,    всі  схвильовано    розповідали,  як  спасалися,  боролися  за  своє  життя.  Дівчатам  повезло,  вважала  Марія,  адже  вони  були  в  трьох,  а  вона  одна…
Час  все  кудись  летить...    Марія  зовсім  розірвала  стосунки  з  Володею,  не  подала    надій  на  зустрічі.  Залицявся,  ще  один  хлопець  Тарас    та  і  з  ним    не  наважилася  зустрічатися.    Навіть  начальник  гуртожитку  підбивав  клинці  …  А  чому  б  і  ні?  Така  гарна,  видна  дівчина,  чорнява,  волосся  до  самих  стегон  і  одягалася  модніше,  найкраще    всіх.  Адже  дядько  з  тіткою  ,  не  забували  про  неї,  присилали  одяг,  а  це  ж  в  той  час  був  розкіш,  всі  вважали  її  багатою  дівчиною.  Були  і  хлопці  із  села,  що  залюбки  б  з  нею  зустрічалися  та  вона  ні  на  кого  не  звертала  уваги,  не  лежало  серце  ні  до  одного.
         Через  кілька    місяців,  Марія  отримала  запрошення  на  суд  в  місто  Одесу  по  справі  ,  щодо  затоплення  корабля  «  Адмірал  Нахімов».  Вона  приїхала  туди  та  їй  повідомили,  що  її  свідчення    не  потрібні.  Дівчина  вирішила    все  ж  дізнатися  про  того  моряка  Рому,  який  спас  її.    Була  задоволена,  що  все  про  нього  дізналася,  адресу  дало  Чорноморське  морське    пароплавство.  Це  був      матрос  Ромазанов  Гаджімірза,  сам  назвався  Ромою.  Він  жив    в  Одесі,  довго  не  думала,    купила  йому    в  подарунок  мельхіорові  ложки,  цукерки,  торт,  букет  квітів  і  поїхала  віддячити  за  своє  спасіння.
Зустріч  була  дружелюбною,  як  за  святковим  столом.  Хвилюючи  спогади,    часом  зі  сльозами  на  очах,  згодом  веселіше….  Розмови  про  життя,  а  потім  проводи  і  слова  вдячності  за  подарунок.  Та  Марія    вважала,  що  життя  дорожче  за  подарунок,  від  щирого  серця  подякувала,  поверталася  додому…    Згодом,  Марія  дізналася,  що  його  підвищили  по  службі,  після  того,  як  вона  написала  лист  в  Чорноморське    морське  пароплавство,  в  якому  виразила  свою  вдячність.
Пройшов  рік…    Літо  видалося  тепле….  Одного  разу,  в  вихідний  день  двоюрідний    брат  з  дружиною  кликали  Марію  з  собою  на  Дністер.  Вона  наче,  як  злякалася,    адже  після    тих,  страшних  подій,  ні  разу  не  ходила  до  річки,  боялася  води.  Їй  здавалося,  що  знову  обов`язково,  щось  та  трапиться.  Відмовлялася  йти,  адже  та  рана  в  душі,  ще  не  загоїлася.  Вони  намагалися  підняти  їй  настрій,  довго  переконували.  Він    любив    її,  йому  хотілося,  щоб,  як  швидше  вона  забула  ті  події  під  Новоросійськом,    хотілося,  щоб  не  боялася  води,  поклавши  руку  плече,  зазирнув  в  очі,
-  Ну  Марійко,  все  позаду,  таке  в  житті  трапляється,  але  треба  жити,  на  все  дивитися  простіше.  Ну    купатися  не  будеш,  якщо  боїшся,  то    з  нами  за  компанію,  посидиш  біля  річки,  тож  разом  буде  веселіше.  Чого  самій    вдома  сидіти?
 Схиливши  голову,  думала,  що  робити?  Навіть  закрила  очі,  щоб  трохи  вгамувати  своє  хвилювання.  Та  потім,  піднявши  голову,  ледь  всміхнулася  і  кивнула  рукою,
-  Та  добре  піду….  Піду  вже….  Що  буде  те  буде!
 Брат  з  дружиною,  аж  повеселішали,  коли  вона  дала  згоду.  Підморгнули  один  одному  і  брат  обійняв  Марію,
- Ну  нарешті,  життя  продовжується,  сестричко!
Вони  з  гарним  настроєм  йшли  знайомою  стежкою….    Вздовж  неї    подорожник,  ромашки,  дзвіночки,    шовковиста  трава,  яка  ледь  колихалася  від  вітру  ,  блищала  на  сонці.….
Біля  річки,  як  завжди  в  літню  пору,  була  молодь.  Хтось  купався,  хтось  засмагав,  слухав  музику,  яка  линула  з  магнітофона.  
-  Марійко,  ти  постій  на    березі,  якщо  купатися  не  хочеш,  а  ми  скупаємося,  вода  тепла,  -  роздягаючись,  запропонував  брат….  І  зайшов  в  річку.
       Вони  з  дружиною,      весело,  всміхаючись,  плавали  в  річці,  то    занурювалися  в  воду,  то  виринали  з  неї.  
 Марія    з  заздрістю  дивилася  на  них  та  сама  не  наважилась  йти  купатися.    Стояла  трохи    далі  від  берега  та  так  задивилася  на  водорості,  що  сама  не  помітила,  як  зробила    пару  кроків  і  несподівано    гулькнула  в  воду.  Копошилася,  борсалася,  її  тягнуло  донизу,  зі  страхом  била  руками  об  воду  і  кричала  до  брата,  що  тоне,  але  він  з  дружиною  не  чув,  бо    вони  вже  далеко  відпливли  від  берега….
   Почули  хлопці,  що  були  неподалік    і  один  з  них,  набагато  молодший  за  неї,  витягнув    її.  Трусилася,  чи  то  від  переляку,  чи  від  спогадів.  З  тієї  пори  Марія  навіть  близько  боялася  підходити  до  води.
         Та  час  плине...  
   Прекрасна,  чудова  молодість,    в  селі  весілля,  сватання…  Вже  й  Марії  час  прийшов  подумати  про  особисте  життя…  Багато  хлопців  було,  не  було….    відбою.    Звали  заміж  та  за  кого  йти?    Не  могла  розібратися  в  собі,  як    довірити  комусь  із  них  своє  життя?  Адже  не  відчувала,  що  когось  із  них  кохає.  
     Хлопець  із  села,  Іван,  давно  в  неї  закохався,  тільки    вона  приїде  в  село,  він  вже  тут,  як  тут,  ходив  по  п`ятах  за  нею.  Це  був  двоюрідний  брат  однокласника,  високий,  красивий,    дуже  схожий  на    співака  Талькова.    Його  батьки  теж  ходили  до  церкви,  тому  і  Маріїна  мама  хотіла,  щоб  донька  була  близько,    щоб  вийшла  за  нього  заміж.  
Вона  була  не  згодна  з  мамою,  а  батько  з  тіткою,  навіть  паспорт  заховали.  Та  все  ж  сварилася  мама,  щоб  було  по  її,  бо  ходять  разом  з  його  батьками  до  церкви,  як  в  очі  людям  дивитися,  якщо  не  піде  за  нього?  
Ну,  що  ж….    Марія  вже  не  могла  сперечатися,  звичайно  пізня  дитина  в  батьків,  вони  хотіли,  щоб  вже  мала  сім`ю  і  їм  би,  на  старості  років,    жилося  спокійніше.
           І  було  весілля,  і  взяли  вони  в  церкві  шлюб  та  життя  не  склалося.  Спочатку  жили  з  свекрухою,    за  один  рік  побудували  дім  і  потім    жили  окремо.  Народила  Марійка    двох  близнят,  хлопчиків  та  Бог  дав  життя  одному,  Богданчику.  За  другого  хлопчика,  Ігорька,  лікарі  боролися  майже  тиждень  та  він  пішов  в  другий  світ….  Бідкалася,    важко  перенесла  втрату  дитини….    На  жаль  сімейне  життя  не  склалося,  не  притерлися,  як  кажуть  люди,  не  злюбилося…  Вони  прожили  більше  десяти  років,  але  розійшлися.  
               Перед  нею  нове  життя….    Ходила  до  церкви,  молилася,  просила  в  Бога,  щоб  дав  сили  жити    далі.  Чому  скільки  біди  на  одні  плечі?  Згадувала  життя…  Як  двічі  тонула,  а  потім,  як  з  Володею  їхала    в  село,  відказали  гальма,  він  лише  через    місяць  зізнався  в  тому,  а  вона  тільки  тоді  зрозуміла  чого  він  збліднів….  І  вже  пізніше,  коли  працювала  на  заводі,    їхала  в  машині    з  колегою  по  роботі,  машина  розбилася,  а  вони,  дякувати  Богу,  залишилися  живі,  без  подряпин.  І      в  думках  запитувала  в  Бога,  за,  що  це  все  їй?    Чому  немає  щастя?  І  ось  тепер  знову  на  роздоріжжі.  Треба  виживати,  треба  кудись  їхати,  адже  треба    за,  щось  жити  їй  і  сину.  
         З  болем    в  серці,  Марія  їхала  в    Італію.  Хвилювалася  за  сина,  якого  залишила  з  батьками,  але  іншого  виходу  не  було.
Вона    в    Мілані…  Зупинилася  в  племінниці  і  відразу  знайшла  роботу.  Пішла  на  підміну,    на  один  місяць,  допомагати  по  господарству  італійцям.    То  не  солодке  життя…..Робота  була  важка,  а  платили    мало.  Працювала  по  двадцять  дві  години,  як  пташку  випускали  на  волю,  чи  то  пса  на  прогулянку.  Після  місяця  роботи,    знову  в  пошуках  роботи  та    все  ж  трохи  заробила  грошей,  винайняла  собі    квартиру.
 Що  робити?  Думала  у  відчаї,  треба,  щось  шукати,  адже  не  повернеться  додому.  Скільки  грошей  вкладено  в  поїздку!  Ні  треба  шукати  роботу!
Кожного  дня  ходила  до  церкви,  просила  допомоги  в  Бога.  Одного  разу  в  церкві  наче  їй  хтось  шепотів,  щось  у  вуха.  Йшла  додому,  думки  зліталися,  як  пташки,  слова,  як  зерна  сипалися  з  гори.  Під  церквою  шукала  ручки,  щоб  записати,  не  забути,    дорогою  додому,  написала  кілька  рядків  вірша.  А  потім,    вночі  не  спалося  і  за  дві  години  були  написані  два  вірша»;
«  Маки  матері»,  і  «  Зіронька  в  ім`я  мами»
             «  Маки  матері  »  
 За  гаєм  на  полях  у  житах  
 я  червоних  маків  назбирала  
 іздалека  лечу  наче  птах,
 щоб  Пречиста  маму  привітала.
 Червоний  мак  квітує  у  полі
 квіти  благодатної  любові
 несуть  радість  чудову  красу
 вінчують  її  осінь  золоту..  
Червоні  маки  квіти  поля
усміхається  щастям  їй  доля
 довгі  роки  на  землі  прожити
 своїм  дітям  сонцем  світити.  
Сива  голубко,  мамо,  матусю
 я  люблю  тебе  моя  нене
 із  чужини,  до  тебе  вернуся
 дочекайся  ,тільки  на  мене!  
Лебідкою  прилечу  до  тебе  
вклонюсь  низько  у  ноги  твої
 зацілую,  обніму  до  себе...
 більш  не  буде  розлук  на  землі.
                                                       М  ЧАЙКІВЧАНКА  
»  Зіронька  в  ім`я  мами»
Рідна  мамо  -  зіронько  ясна,
Твої  коси  уквітчав  цвіт  весняний,
Золоті  долоні  засівали  поля,
І  дітей  пригощаєш  хлібом  рум'яним.

В  зорянім  небі  ясну  зіроньку  знайду,
Ніч  попрошу,  щоб  сіяла  ясно,
Ім'ям  мами  я  назву,
Щоб  на  землі  дітям  малювала  казку.

Ти  не  дала  розбудити  мене  рано,
І  тихенько  воду  набирала  із  криниці,
Дітям,  внукам  ти  годиш,  рідна  мамо,
В  зорянім  небі  тобі  сяють  зірниці.

За  твоє  щастя  молюсь  до  зорі,
За  твій  спокій  -  у  твоїм  серденьку,
За  любов  твою  і  долоні  золоті,
До  твоїх  ніг  низенько  клонюсь,  моя  ненько!..

                                                                                                         М.  Чайківчанка
Цей  вірш  та  вірші;  «  Твій  вибір  твоє  майбутнє»,  «  На  Україну  повернусь»,  «  Україно  моя  цвіте  весняний»      Марія  послала  в  Рим,  де  друкувався    журнал  для  церкви  -    "  До  світла.  Коли  в  душі  народжується  слово".  Там  читачі  побачили  її  вірші.  Вона  мала    велику  підтримку    від  священників,  Олександра  Сапунко9  редактор  журналу  в  Римі  0  і  в  Мілані  Олександр  Лісовський,  а  пізніше    Іван  Стефарук.  В    2010  році  вийшла  книга  українських  поетів      в  Італії,  де  теж  друкувалися  її  вірші,  на  один  з  них  була  написана  музика  Богданом  Гірським.  По  радіо  стала  звучати  пісня  під  назвою  -  »Звати  мене  українка».
               Марія  шукала  роботу…На  ту  квартиру,  що  вона  винаймала,  господиня  підселила  їй  одну  жінку  з    України,  (  Лєну  ),  родом  з  Чернівців.  Але  вона  вважала  себе  румункою,  знала  румунський,  молдавський  язики,  тому  їй  було  легше    спілкуватися  з  італійцями.  Марія  у  відчаї  плакала  їй,  що  не  має  роботи  та  жінка  у  відповідь    не  втішала,  а  все  повторювала,  -  «  Я,  що  тобі  лікар?».  
Майже  місяць  Марія  вчила  італійську  мову  по  словнику...  .І    нарешті  знайшла  роботу,    пішла  працювати  до  однієї  сеньйори,  допомагати  по  господарству.  Та  сеньйора  невдовзі  захворіла,  потрапила  до  лікарні,  Марія  і  там  доглядала  її.  В  цій  палаті  лежала  одна  стара  жінка,  до  неї  приходив  чоловік  в  білому  халаті,  це  був  її  син  Анжело.
 Марія,    коли  вперше  побачила  його,  якесь  дивне  відчуття  проснулося  в  душі.  Кожного  дня  бачила,  як  він  доглядає  маму  і  їй  хотілося  зловити  його  погляд,  щоб    він  побачив  її    закохані  очі.  
Дивилася  на  нього,  уявляла,  що  це  її  принц  на  білому  коні.
Високий,  статний,  красивий  чоловік,  він  був  для  неї  таким  жаданим,  відразу  заволодів  її    серцем….
І  якось  одного  вечора  про  свої  почуття      написала  вірш  -  »  Привіт  незнайомцю».  
       Одного  разу,  Анжело  попросив,  щоб  Марія  часом  допомогла  його  мамі,  коли  його  не  буде.  Навіть  пропонував  гроші  та    вона  не  наважилася  брати.  Часом  пригощав  шоколадом  і  дав  свій  номер  телефону.  Він  не  багатий,  але  й  не  бідний,  не  наймав  доглядальницю,  а  сам  доглядав    за  мамою.  Ту  сеньйору,  біля  якої  була  Марія,  виписали  з  лікарні  і  вона  поїхала  з  нею.  На  жаль  його  номер    телефону  загубила,  а  свій  номер  телефону  чомусь  йому  не  написала….
Не  всміхнулася  доля,  розійшлися  дороги…  Корила  себе,  що  загубила  номер  телефону,  а    думки    то  весь  час  тільки  й  за  нього,  хотіла  хоча  б  на  мить  побачити  його…
Через  пів  року  сеньйора,  якій  допомагала  Марія,    померла….    Такий  збіг  обставин,  її  запрошують  на  роботу  в  те  село,  де  живе  Анжело.
         Вона  працює  в  цьому  селі  і  треба  ж  було  такому  статися,  що  одного  разу,    вона  побачила  Анжело  в  машині  разом  з  мамою,  жінка  бачила  її,  а  він  на  жаль    не  побачив.    Та  не  буде  ж  кричати,  щоб  звернув  увагу  на  неї,  гордість  не  дозволяла  цього  зробити….
         А  чи  то  доля  так  вирішує,    чи  в  небі  зорі  так  складають  пазли,  чи  так  душі  тягнуться  одна  до  одної…  Через  якийсь  час,  вони  раптово  зустрілися,  йшли  назустріч  один  одному…
   Сяяли  очі…  Вона  зловила  його  погляд,  він  теж  був  дуже  радий,  що  зустрів  її,  адже    йому  було  так  важко  на  душі,  він  декілька  тижнів  назад,  як  поховав  маму.  Зізнався,  що  часто  згадував  за  неї  і  в  надії  чекав  дзвінка,  але  ж  не  знав,  що  вона  загубила  його  номер  телефону….
 Дві  одинокі  людини,  він  і  вона,  якщо  серця  гучно  б`ються  і  ніжні  погляди  гріють  один  одного,  то  чи  можна  розійтися?  Звичайно  ж  ні…
Та  в  італійців  не  заведено  відразу  приводити  в  дім  жінку,  не  дізнавшись  добре  її,  тому  вони  були  просто  друзями.  Анжело  підтримував  Марію    духовно  і  морально.    З  нею  Бусом  передавав  передачі    для  її  батьків  та  сина.  
     Ті  італійці  в  кого  працювала  Марія  обіцяли  зробити  документи,  щоб  вона  в  них  працювала  легально,  адже  вона  приїхала  на  роботу  нелегально.  Та  то  були  тільки  обіцянки.  Вони  не  хотіли  відпускати  її.  Тож  Марія  розповіла  Анжело  про  ці  проблеми  і  вони  разом  зробили  висновки,  що  їй  треба  від  них  тікати  ..  .  
   Марія  сумувала  за  домом,  за  рідним  краєм  та,  як  поїхати,  треба  ж  гроші  заробити…  Все  вечорами,  перед  очима  рідні  стежини  і  чудовий  сад….  
Це  один  із  віршів,  написаний  про  рідне  село;  
                                         Моє  рідне  село
Моє  рідне  село  -  біленька  батьківська  хата
Мій  казковий  світ  дитинства  на  березі  Дністра
Босоніж  злітає  думка  солодка  крилата
Де  стрункі  тополі  підпирають  небеса.
Моє  село  -  яблуневий  садочок  у  цвіту
І  незабутній  спогад  -    мого  роду  коріння
Тут  моя  весна,  як  ліловий  бузок  у  квіту...
На  зорі,  перше  кохання  злети  падіння.
Моє  рідне  село  -  над  ставом  плакуча  верба...
Столітній  дуб,  на  княжій  горі  світлі  хороми,
Пахуча  липа  заквітчала  двори  вздовж  села
Голосний  дзвін  церквиць  кличе  журавлів  додому.
Моє  рідне  село  -  перші  зустрічі  прощання...
Моєї  душі  -  земні  скарби  і  гірка  сльоза
У  мені  весна,  заврунила  -  сонця  світання...
Веде,  у  діброви,  ліс  гаї  безкраї  поля.
За  рідним  селом,  в'ється  річка,  як  синя  стрічка,
І  біла  чайка  -  обіймає  своїми  крильми,
Віддає  поклін,  колише  -  зоряна  нічка
Де  над  бистрою  водою  шумлять  ясени.
Де  б  у  світах,  не  була  до  тебе  повертаю  ...
Бо  залюблена,  закохана  як  сходить  зоря..
Тут  від  пісні  жайвора,  душа  розквітає
тут  все  рідне  ,і  дороге..  Водиця  із  джерела.
Рідне  село  -  садочок,  школа  гігант  завод,
Тут  течуть  молочні  ріки  до  Чорного  моря
Щастя,  л'ється  водограєм  із  мелодійних  нот...
Бо  тут  народилась,  моя  родина  і  доля.
                                                                                                         М.    Чайківчанка
             Одного  дня  їй,  подзвонив  брат,  треба  було    терміново  їхати  додому,  бо  захворіла  мама.  Марія  з  тривогою  в  душі  їхала  в  Україну.  
   Вона    вдома..  Лише    місяць  доглядала….  Серце  рвалося  на  шматки,  на  жаль  руки  не  підкладеш,  проти  долі  не  підеш,  мама  померла…
Декілька  днів  з  батьком  день  у  день  на  цвинтарі,  але  ж  треба  за  щось  жити.  І  Марія  повертається  в  Італію…
       Знову  робота  і  зустрічі  з  Анжело,  як  друзі…  Ходила  пригнічена,  боліла  душа,  щеміло  під  серцем.    Вдома  і  в  церкві    з  молитвою…  Жила  в  скорботі….
Пройшло  пів  року…  Марія  з  Анжело  саме  їхали  до  церкви  на    службу  Божу,  подзвонив  брат  сказав,  щоб  терміново  їхала  додому,  бо  дуже  погано  батькові.  Анжело  тільки  почув,  відразу,    схвильовано,  розвернув  машину,  їхали  до  квартири.  Він  позичив  їй  гроші  і    господарка  квартири  дала  документи  і  гроші,  бо  були  закриті  всі  банки,  це  був  вихідний  день.    На  великій  швидкості  гнав  машину  Анжело,  щоб  встигнути  на  БУС  в  Україну…  Той  БУС  підвіз  її  до  самої  хати.
       Горе  за  горем,  знову  чорна  хустка,  розпач  і  журба.    Марія  поховала  батька,  дім  лишила  братові,  а  син  залишився  з  свекрухою.  Вона  щомісяця  висилала  гроші,  бо  де  б    знайшла    кращу  роботу,  щоб  отримувати  не  погані  гроші….    Треба  жити    заради  сина,  щоб  він  всім  був  забезпечений.  На  душі  важко,  під  серцем  щеміло  та  тільки  так  вона  могла  йому  дати  все.
       Повернулася  до  Італії,  як  зранена  пташка  …  
Її  зустрічав  Анжело  на  машині,  намагався  підтримати    в  такий  важкий  для  неї  час.
       Марія  придивлялася  до  Анжело,  дізналася,  що  він  ні  разу  не  був  одружений,  дівчину  яку  мав,  розбилася  на  машині.    Не  пив  і  не  курив,  майже  кожного  дня  зустрічав  її  з  роботи,  якщо  вона  навіть  затримувалася,    чекав  скільки  треба,  без  ніяких  нарікань.  Мудрий,    інтелігентний,  спокійний,    врівноважений  і  в  той  же  час  веселий  і  добрий.  Не  боявся  ніякої  роботи,  про  таких  кажуть,  має    золоті  руки.    Все  вмів  робити,  ремонтував  машину,  знав  комп`ютер,  вмів  шити,  приготувати  їсти  і  навіть  білити  хату..  Працював  на  французькій  фірмі,  правда  зарплату  платили  не  велику,  але  йому  було  достатньо..
           Анжело    для  Марії  став  справжньою  опорою,  ставився  до  неї,  як  до  пані,  балував  шоколадом,  цукерками.    Разом  їздили  до  церкви,  співчував  їй  в  утраті  близьких,    поруч  з  нею  ставив  свічки  за    своїх  і  за  її  батьків,  за  того  маленького  хлопчика  Ігорька,  який  побачив  світ,    лише  на  мить…  Возив  на  службу  Божу,  в  українську  церкву  до  Мілана,  священика  Арона    Новара.  Вона    в  ньому  бачила  наче  якогось  Ангела,  брата  і  друга,    і  зрозуміла,  що  це  кохання.    Про  свої  почуття  написала  в  вірші;  -  В  твоїм  погляді  сяє  весна».
             Пройшло  майже  два  роки,  як  помер    батько  Марії…
 Анжело    вже  вкотре  запропонував  їй  вийти  за  нього  заміж.  Вона  не  вірила,  що    нарешті  зможе  стати  щасливою.  Цього  разу  думала  не  довго,  дала  згоду.  Марія  відчувала  до  нього  потяг,  коли  був  поруч,        то  тріпотіло,  то  завмирало  серце,  душею  відчувала,  що  обожнює  його,  кохає….
             Надворі  осінній,  теплий  день…  Сонце,  то  виглядало,  то  знову  ховалося  поміж    великих  білих  і  сірих  хмар…  Легенький  вітерець    загравав  з  останніми  листочками  на  деревах,  ті  ледь  -  ледь  тремтіли,  мов  сперечалися  з  ним  і  тягнулися  до  сонця.  …
     Біля  Загсу  стояла  купка  людей,  про,  щось  весело  сперечалися,  раз  –  по  -  раз  поглядали  на  двері,  чекали  на  наречених.
 Хтось  крикнув,  -  Ідуть!
В  дверях,  в  оточенні  родичів,    з`явилися  Марія  і  Анжело.
     Вишукано  одягнені,  з  сяючими  обличчями,    вони  всміхалися  один  до  одного,  до  друзів,  родичів.
Радість  переповнювала  душі….
             Анжело  був  задоволений,  що  нарешті  знайшов  свою  половинку,  з  якою  хоче  зустрічати  ранок  і  вечір,  розділяти  кожну  крихтину  хліба  і  щасливо    прожити  все  життя.  Він    ніжно  обіймав  за  плечі,  всміхався  і  все  зазирав  в  її  сяючі  очі.
     А  Марія,  вся,  аж  світилася  від  щастя….Вона  стала,  ще  вродливішою,  як  квітуча  троянда  під  сонцем  навесні….
 Ледь  примружила  очі  від  сонця,  що  світило  прямо    на  неї,    на  мить  задумалась,  невже  я    живу?  Невже  в  мене    все  буде  добре?  І  перед  очима  та  зірка  над  морем,  що  мерехтіла,  немов  подала  знак….Значить  вона    благословила  на  життя!  Значить  збулися  мої  мрії!  Вкотре  дякувала  Богу    і  долі,  що  вижила,  адже  смерть  переслідувала  її,  три  рази  тонула  і  два  рази,  ледь  не  загинула  на  суші….  
     Вітання,  бризки  шампанського,  букети  квітів,  поцілунки…
       Вони  знайшли  своє  щастя…  
               Марія  продовжує  писати  вірші....  В  2016  році    видається  книга"  Прийди  у  мій  
             сад"  і  зараз  готуються  до  друку  чотири  книги.
                     Майстриня  слова  продовжує  свій  творчий  шлях...  
                             
     «  Не  знаю  де  помру»  

Не  знаю  де  помру,  у  якому  краю?
Та  знаю,  одне  що  я  "Українка"  
За  тебе  земле,  душа  кров'ю  стікає...
 Бо  ти  моя  мати,  а  я  твоя  кровинка.
 Допоки  світить  сонце  на  білім  світі,
 В  грудях  ,  б'ється  серце,  носять  ноги
-  росою  оживу,  цвіт  калину  на  вітті  
Зашумить,  кущ  рясно  край  дороги.
 Пробач,  що  у  важкий  час  далеко  від  тебе!
 Вимірюю,  відстань  у  думах  словами,  
Я  журавкою,  лечу  у  грозу  у  небо,  прошу,  
у  Бога  миру  під  небесами.  
Я  зажурена  мальва,  лист  кленовий...
 Журавлинна  пісня,    печальна  сльоза
 Сузір'я,  промінь  зорі  світанковий
 випромінюю  світло  до  твого  вікна.  
Я  солов'їна  мова,  галузка  вербова,
 крапля  водиці  водограю  Дністра  
З  божої  ласки,  блаженного  духу  мова
 Яка  веде,на  високі  кручі  до  Кобзаря.
 Не  знаю,  де  помру  у  якому  краю?
 У  який  час,  на  груди  зложу  крила...  
Та  знай  ,тебе  люблю,  за  тебе  страждаю,
 щоб  грудка  землі  моє  тіло  покрила  .  
І  над  головою,  зацвіла  червона  калина...
 Востанє,  соловейко  заспівав  для  душі,  
Щоб  до  мене,  зійшлась  до  купи  родина  
І  на  могилі,  зацвіли  білі  айстри  навесні.  
                                                                               М.  Чайківчанка.
                                                             Від  автора;
                                                         Життя  -  не  мед…  Скільки  страхіть  і  бід  вона  пережила
                                                           І  вирішила  доля…  Хай  світить  зірка    -  живе  дитя…
                                                           Та  й  дала  в  подарунок…  Два  сильних,  величезних  крила
                                                         Щоб  під  сонцем  осяйним….  Зустріла,    щасливе,    майбуття.
                                                                                                                                         *****
                                                                           Викладені  факти  дійсно  мали  місце  в  житті  героїні.                                                                                                          
                                                                                           Ніна  Незламна  /  Соколова/
                                                                                                                                   О2.09.  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Valentyna_S

Який прекрасний білий світ

Який  прекрасний  білий  світ!
Люблю  пречесну  його  вдачу.
У  нього  серце  ---  динаміт!
Круго́м  його  я  велич  бачу.

Який  прекрасний  білий  світ!
Чому  ж    раніш  не  помічала,
А  прагла  лиш  рожевий  квіт--
Й    життя    моє  повз  мене  мчалось?

Який  прекрасний  білий  світ!
Здавався    ж  досі  він  незримим.
Немов  мене  замкнула    кліть,
Й    жила  у  ній  життям  пташиним.

Робота,  діти  і  родина  —
Який,  скажіте,  білий  світ!
Але  життя-то  швидкоплинне,
Минуще,  наче  первоцвіт!

Який  прекрасний  білий  світ!
Я  заворожена  дивами!
І  диска  місяця  відсвіт,
Блакитне  небо    з  островами,
Гроза  з  мечами  й  булавами  —
Який  прекрасний  білий  світ!  
Я  заворожена  дивами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805124
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Андрій Л.

Щурі

Сорочки  ще,  не  висохли  від  солі,
Вмирає  двір  господаря  тихцем.
Схопили  все,  породисті  у  льолі,
Патрошать  все  вгодовані...  живцем.

Не  зогледілись,  як  щурі  в  коморі,
І  зайди  в  хаті,  хазяюють  вже.
Черговий  раз    дарунок  злої  долі,
Й  чужинський  кінь...  на  привязі  ірже.

На  заробітках  зрощуєм  мозолі,
Чужинських  вошей  кормим,  комарів.
Свічки  щоденно  й  нощно  у  мінорі,
Удома  те  ж...  від  «наших»  шинкарів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804898
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Андрій Л.

Узялося

Жильцям  спасіба  Даунбасу,
що  просвітили  біомасу.
Шо  за  політіку  хітку,
колотять  вас  тепер  в  кутку.
Не  чули  може  чи  не  хтіли,
тепер  цілуєте  приціли.
А  я  писав,  за  прєзідєнта,  
вседно  ви  вибрали  агєнта.
Не  спокою  і  вночі
не  помогли  його  харчі.
А  всьому  ж  світові  сурмили,
шо  ви  Україну  кормили.
Як  бачте  істіна  крива,
Украйна  й  досі  все  жива.
У  злобі  певно  ви  трясетесь
але  їй  смерти  не  дождетесь.
Не  встигли  висохнуть  сліди,
шуруйте  доду...й  ви  туди.

З  повагоє  Дід  Миколай  (Спасіба  житєлям    Данбаса).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804567
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Ганна Верес

Стоять у задумі верби

Стоять  у  задумі  верби…
«Для  чого,  за  що  війна?
Синам  жити  й  жити  треба»,  –
Немов  з-під  землі  –  луна.
Душа  матерів  сивіла,
Безсила  той  жах  збагнуть,
І  рвалась  вона,  й  боліла,
Кляла  кожен  день  війну.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804878
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Ганна Верес

Надважка річниця

Чотири  роки  віддаляють  нас
Від  того  дня,  коли  зайшли  в  Донбас
Війська  Московії  із  наміром  ворожим,
Щоб  Україну  знищити…  О,  Боже!

Чотири  роки  –  не  чотири  дні…
Ще  кровоточать  рани,  бо  в  вогні,
Сини  згоріли  (не  десятки  –  сотні).
Під  Іловайськом…  На  краю  безодні…

Це  москалі  порушили  кордон,
Так  званий  утворили  «коридор».
З  «зеленого»  він  став  тісним,  червоним…
Герої  падали…  Кричали  в  небо  дзвони…

А  «брат»  вчорашній  тренував  приціл…
І  клали  голови  ще  молоді  бійці…
Не  капала  –  текла  кров  патріотів…
І  смерть  гуляла  збоку  і  навпроти…

Коли  один  на  танк  –  із  «Калашом»
Та  ще  й  крізь  пекло  те  живим  пройшов,…
Воно  йому  не  раз  ще  буде  сниться…
Чотири  роки  –  надважка  річниця…
29.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804874
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Ірин Ка

…небо у жалобі

Сьогодні  наше  небо  у  жалобі,
А  сонце  одягнуло  чорну  хмару.
Захисники  вже  в  янгольській  подобі
Боронять  від  ворожого  удару.

Їх  щит  -  то  наша  пам'ять  і  молитва.
Не  склали  крила  навіть  коло  Бога.
За  Незалежність  ще  триває  битва...
Розквітне  миром  наша  перемога!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804804
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Андрій Л.

Маскарад

Влаштувала  орда    маскарад,
У  петлі  нас  війною  тримають.
Не  ходив…  гріх  іти  на  парад,
Коли  діток  на  сході  вбивають.

 Матері  у  жалобі  щодня,
Боже  скільки  ще  витрима  мати?
Нема  правди  в  Залозі  брехня,
Нам  одне  залишили…  вмирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804757
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Крилата

ІЛОВАЙСЬК

Чотирнадцятий  рік.  Іловайськ  …    Прорахунок  і  зрада.
Недосвідчена  юнь.    Повний  хаос.  Вузький  коридор,
У  якому  не  світло  зелене  –  снаряди    із  Града,  
Страх,  безсилля,  неждана  кончина  і  ангельський  хор.  

Ні  своїм,  ні  чужим  не  пробачу  цього  я  ніколи.
Боком  штабникам  вилізе  й  тим,  хто  сидить  у  Кремлі.
Ситять  пузо.  А  в  чорному  жінка  несе    матіоли
В  місце  те,  де  кровинка-синок,  а  чи  муж  у  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804744
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Руслана Ставнічук-Остаховська

***

Простіть  мені,  нене,  за  слово  не  щире,
За  кожну  сльозинку  на  Ваших  очах.
Лиш  мамою  ставши  для  себе  відкрила
Яким  глибоченним  є  біль  і  є  страх.

Тепер  я  вже  знаю  безодню  одчаю,
Коли  від  безсилля  в  тумані  весь  світ.
Схилила  би  небо,  та  сил  не  стачає,
Крилом  огорнула  б  дитятко  від  бід.

Простіть  мені,  нене,  за  ночі  безсонні,
Нелюдської  праці  за  довгі  роки.
Тримаючи  сина  пухкенькі  долоні
Свої  усвідомила  всі  помилки.

Матусенько!  Нене!  Моя  найрідніша!
Мій  світе,  опоро,  відрадо  моя!
Низенько  схиляюсь,  поклон  б’ю  Вам  віршем.
Хай  славиться  світле  матусі  ім’я.

25.06.  –  03.07.  2018.
Руслана  Ставнічук  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804734
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Ганна Верес

Любов – не просто почуття

Любов  –  не  просто  почуття,
Це  –  вище  від  людської  волі.
Вона  важлива  для  життя
Людей,  держави,  навіть  поля.
Тих  не  лякає  висота,
Хто  з  нею  став  міцним,  крилатим,
Служінням  хто  й  своїм  життям
Землі  своїй  сповна  заплатить.
Не  раз  вона  вела  на  смерть
Людей,  що  сил  не  шкодували.
Хтось  постраждав,  а  хтось  умер
За  честь,  чи  ворога  навали.
Любові  мало  не  бува  –
Із  нею  кожен  є  багатий.
Хто  любить,  здатен  на  дива,
Народ  свій  щоб  оберігати.
22.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804709
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Ганна Верес

Вечірнє


Літечко  –  барв  запашна  колисаночка,

А  понад  нею  –  синь…

Вечір  чекав  день  від  самого  раночку,

В  рай  мене  запросив.


Вистелив  вечір  стежину  ранесенько

Місяцю  і  зіркам.

Роси  у  трави  трусила  дрібнесенькі

Дивна  його  рука.


Стану  у  роси  ногами  я  босими…

Місяць  –  вузенький  серп…

Тай  замилуюсь  вербовими  косами…

Подих,  немов  отерп.
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804708
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Теоретик

Основи поетики. Асиндетон.

Асиндетон  (грецьк.  asyndeton  —  безсполучниковість)  —  будова  переважно  поетичного  мовлення,  з  якого  усунені  сполучники  задля  увиразнення  та  стислості  виразу.  
Прикладів  цього  стилістичного  прийому  в  українській  ліриці  достатньо:  

П.Тичина:                                              Я  Ваші  очі  пам'ятаю,
                                                                                       Як  музику,  як  спів.
                                                                             Зимовий  вечір.  Тиша.  Ми.
                                                                                 Я  Вам  чужий  —  я  знаю.
                                                             А  хтось  кричить:  ти  рідну  стрів!
                                                                 І  раптом  —  небо...  шепіт  гаю...
                                                                   О  ні,  то  очі  Ваші.—  Я  ридаю.
                                                                         Сестра  чи  Ви?  —  Любив...

В.Сосюра:            Зима.  На  фронт,  на  фронт!..  А  на  пероні  люди...
                                                           Біля  вагонів  ми  співаєм  «Чумака»...
                                         І  радість  лоскотно  бентежить  наші  груди—
                                                     Шикують  злидні  нас,  юнак  до  юнака.  …”

Є.Плужник:                          “Зціпив  зуби.  Блідий-блідий!
                                                             За  байраком  село  палало.
                                                     Хтось  прикладом  у  спину  —  йди!
                                                                       —  Вас  чимало!”  
 
І.Драч:                                          Пропало,  пройшло,  пролетіло,
                                                                 Минулося,  щезло,  спливло,
                                                                 лишень  головешками  тліло,
                                                                   Лишень  попелищем  цвіло”


Л.Костенко  вдало  використовує  А.  у  своїй  творчості.  Пропуск  сполучників  допомагає  масштабно  відобразити  картини  війни,  надати  динаміки  зображуваному:
 
                                             Десь  вибух.  Десь  вулкан.  Руйновище.  Заглада.  
                               Хтось  цілиться.  Хтось  впав.  Хтось  просить:  «Не  стріляй».  


Також  асиндетон  сприяє  увиразненню  мовлення,  служить  для  виділення  окремих  слів:  

                                                                     Мовчить.  Ображена.  
                                                           Застрашена.  Зновародженна.  
                                                             О  тричі  будь  благословенна  
                                                                 лишатися.  Мені  ж  –  пора.  

Виділяючи  слова  «ображена»,  «застрашена»,  «зновародженна»  В.Стус  підкреслює  внутрішні  почуття,  які  переживає  дружина  після  арешту  чоловіка.
А.  як  фігуру  поетичної  мови  використовують,  аби  прискорити  розповідь,  відтворити  швидкий  рух,  раптову  зміну  явищ  тощо.  Безсполучниковість  протилежна  багатосполучниковості  (полісиндетонові).

                                                                       Реве,  стогне  хуртовина,
                                                                       Котить,  верне  полем:
                                                                       Стоїть  Катря  серед  поля,
                                                                       Дала  сльозам  волю.
                                                                       Утомилась  завірюха,
                                                                       Де-де  позіхає...  (Т.  Шевченко).

                                                                 Хрипіння  коней.  Вигук.  Гуп  копит.
                                                                 Сталь  цілить  в  сталь.  Удар  списа  об  щит.
                                                                 Чиїсь  прокльони.  Стогони  чиїсь.
                                                                 Зіткнулися.  Зійшлися.  Завелись.  (М.  Бажан).



                                                                   Хвилі  здіймає,  струмить  блакить,
                                                                   над  степом  спекотним  плине…

або

                                                                     Облітає  листя
                                                                     Висиха  трава,
                                                                     Дивиться  з  ялиці
                                                                     Заспана  сова.  (Л.Талалай)

Безсполучниковість  може  мати  місце  й  у  прозовому  творі,  виконуючи  ті  самі  функції,  наприклад:
"Бастувала  чугунка,  бастували  робочі,  скрізь  було  глухо,  каламутно,  самотньо  якось..."  (М.  Коцюбинський).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804694
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощ співав свої пісні…

Дощ  мелодію  заграв,
На  скрипці,  цимбалах.
Тоді  бубен  в  руки  взяв
І  добряче  вдарив.

Враз  пустилися  в  танок,
Прозорі  краплини.
Віти  витягнув  дубок,
Скупались  ялини.

Заспівала  голосно,
Пані  -  громовиця.
Кинула  вогні  ясні,
З  неба  блискавмця.

Стало  дуже  гамірно,
Від  цього  на  двОрі.
Дощ  співав  свої  пісні,
Утворилось  море...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804641
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Ганна Верес

Єднаймось!

Хіба  не  геноцид  народу
На  землях  наших  знову  йде,
Коли  нас  нищать  як  породу
В  війні,  в’язницях  кожен  день?
Роками  прагнучи  свободи,
Сплативши,  ой,  яку  ціну,
Чомусь  ми  знову  у  болоті
І  звідти  ведемо  війну.

Кохані  діти  наші  гинуть,
А  гетьманат  наш  –  проти  нас:
Вся  Україна  у  могилах.
Лежить  зруйнований  Донбас.
Куди  йдемо?  Спинімось,  люде,
Ще  ж  трохи  маємо  мізків,
Знімаймо  із  очей  облуду,
Адже  ми  внуки  козаків.

Єднаймось  проти  гетьманату,
Бо  в  нікуди  нас  заведе,
Й  ані  Європа,  ні  Канада
Нам  не  наблизять  світлий  день.
Лиш  нам  болять  одвічні  рани
І  втрати  нам,  ой,  як  болять!
Позбудьмося  уже  тирана,
Щоб  вільно  дихала  земля!
31.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804629
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Ганна Верес

А дні пливуть

А  дні  пливуть  крізь  осені  і  весни,
Крізь  літа  спеку  й  заметіль  зими,
Єднають  їх  життєві  перевесла,
Що  їм  приготували  доля  й  ми.

Пливуть  вони  крізь  круговерть  життєву,
Стрічається  де  радість  і  печаль,
Десь  довжелезні,  десь  лише  миттєві,
Та  кожен  знайде  тільки  свій  причал.

Пливуть  вони  у  човнику  надії,
Бо  так  уже  влаштоване  життя,
Що  в  пам’ять  всі  вкарбовує  події
І  навіть  ті,  що  просять  каяття.
30.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804626
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Руслана Ставнічук-Остаховська

Вкраїнцю, брате, годі спати!

Вкраїнцю,  брате,  годі  спати!  -
Проснись,  зніми  туман  з  очей.
Он  у  ярмі  ридає  мати  -
Вінок  терновий  їй  пече.
Їй  випала  тяжкая  доля,  -
Страждать  у  пазурах  війни.
І  біль  від  втрати  списом  коле,  -
Чим  провинилися  сини?
Що  їх  ще  молодих  і  юних  
В  небо  кача*  проводжає...
І  рве  та  пісня  серця  струни  
Й  душу  навстіж  вивертає...  
І  падають  додолу  сльози  
З  сірих  очей  неньки-землі  
Маками  поле  зайнялося,  
У  вирій  линуть  журавлі.
Скільки  сердечних  патріотів  
Поповнили  Небесний  стан!
Та  не  болить  смерть  тій  підлоті,
Що  землю  здала  ворогам.
Вкраїнцю,  чуєш,  вставай,  брате!
За  спини  інших  не  ховайсь.
Лиш  разом  зможем  подолати  
Змію,  що  підло  прокрала’сь.
________
*  Плине  кача  по  Тисині  –  українська  (лемківська)  траурна  народна  пісня.  Стала  широко  відомою  після  її  виконання  під  час  реквієму  за  загиблими  учасниками  Революції  гідності.

10.07.2018
Руслана  Ставнічук  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804527
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Стяг

Із Днем народження, Вкраїно

У  неї  очі  –  небеса,
Такі  ж,    як  небо,  сині-сині,
Пшенично-сонячна  коса,
Слова  високі  журавлині.

Їй  двадцять  сім.  Ще  молода,
Та  вже  зажурою  багата,
Бо  з-за  кордонів  вигляда,
Своїх  дітей  з  порогу  хати,
Бо  їй  болить  :  відтято  Крим,
І  пів-Донбасу  пеклом  зброї,
Витає  вічний  херувим,
Над  душами  її  героїв.

Цілують  їй  уста,  чоло,
Крізь  політичні  побрехеньки,
Всі  ті,  хто  бачить  лиш  «бабло»,
в  її  кишенях.  Годі…  Ненько,
я  вірю  у  зорю  твою,
в  степів  і  вод  одвічну  вроду,
в  людей,  що  в  праведнім  бою,
твої  відстоюють  свободи.

Де  б  я  не  був,  що  б  не  робив,
Не  перестану  дивуватись  Тобі.
Ти  диво  серед    див,
Лебідко,  піснею  крилата..

В  волошок  очі  –  голубі,
Твої  ж  ,  як  небо,  сині-сині,
Тебе  знаходжу  у  собі,
Із  Днем  народження,  Вкраїно…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804293
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Ганна Верес

Ми вийдем переможцями з війни

Хрести  й  хрести…
З  них  кожен…  
Із  могили…
І  біль  матусь,  впокоєний  теж  тут…
Разом  з  тими,  хто  у  АТО  загинув…
Століття  біль  такий  не  перетруть…

Хрести  й  могили…
Й  квіти…  
Їх  багато…
Під  ними  свіжа,  зболена  земля…
Тут  ті,  хто  не  пустив  у  нашу  хату
Нікчем,  котрих  послали  із  Кремля.

Хрести  й  могили…
Й  квіти…  
Й  біль  пекучий…
Він  не  одну  тут  квіточку  зросив…
То  мамин  біль…    Коли  за  сином  скучить,
Несе  йому  те,  що  у  сні  просив…

Хрести  й  могили…  
А  з  портретів…  
Очі
Бійців,  що  знають  правду  про  АТО,
Бо  фіксували  кожен  подвиг,  злочин…
Але  ж  не  відповів  за  це  ніхто!!!

У  тих  очах  –
І  докір,  
І  надія…
Ба,  полягли  ж  не  задарма  вони…
Важлива  Землю  сколихне  подія:
Ми  вийдем  переможцями  з  війни!!!
25.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804515
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2018


Ніна-Марія

Тобі, Україно!

[img][/img]
 
Для  нас  ти  завжди  рідна  і  єдина,
Тебе  ніхто  не  в  змозі  відібрать.
Моя  ти  яснолика,  Україно,
На  рубежах  сини  твої  стоять,
 
Які  життями  платять  за  свободу.
Козацька  кров  і  їм  передалась.
Твою  нікому  не  зганьбити  вроду.
У  світі  ти,  Вкраїно,  відбулась.
 
Щоб  почуття  несли  ми  в  серці  свято,
І  колосились  золотом  поля.
Й  цвіла  калина  пишно  біля  хати,
І  квітла  вишиванкою  земля.
 
Тобі  я  зичу  сонячних  світанків,
На  мир  нехай  Господь  благословить.
Хай  солов'ї  щебечуть  нам  щоранку.
Загоїться  хай  те,  що  так  болить!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQY90tfPIbWnz6VE-vEyljIZw4cxoZZ8CZuf_ikvdLx3LbrLBC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804450
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Ганна Верес

Серпнева краса

Ще  літо  забарилося  в  гаю,
Чіплялось  павутиннячком  за  трави…
Красу  цю  сколихнути  я  боюсь,
З  жагою  п’ю  її,  п’янку,  яскраву.  

Сміялись  пижми  жовті  квіточки,
Золототисячник,  мов  чарами,  дурманив.
Стріляли  пирію  качалочки
І  звіробою  зонти-талісмани.

Петрів  батіг  у  небо  руки  зняв,
Розкривши  свої  круглі  сині  очі,
І  птахи,  мов  змагалися  в  піснях,
Гай  колисали  зрання  і  до  ночі.  

Не  лебеді  –  хмаринки  в  небесах,
Застигли  на  шифоні  світло-синім…
Серпнева,  запізніла  ця  краса
У  тіло  добавляла  мені  сили.
Чернігів.  3.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804376
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Янош Бусел

На узліссі…

               Два  села  біля  Шостки...Супіски...
               Колгоспи...  Надої,-  1600  літрів...
               Урожаї  зерна,-  13  центн.  з  га...
               На  ті  ж  землі  прийшла  і    працює  
               Голландська  фірма  УГАК...  
               Надої,-  5000літрів  (буде7000)...
               Урожаї  зерна,-  45  центн.  з  га...
               Люди  з  грошима...13  і  14  з/плата...

Йду  під  лісом...Парко...Жнива...
Все    йде    рiк    за    роком.
На    узлiссi    буркун  -  трава
Розмовляє    з    дроком.

Щось  про    глiд    та  про  малину,
Про    любов    i    зраду.
Про    рiллю,    лани,    людину
Та    радянську    владу.

ПшениЦі  тут  та  ячмені
Брав    Кузьма    з    Федотом.
Зерня    кине  -  вiзьме    жменю,
Бо    ж    земля  -  пiд    потом.

Згодом    менше    стало    поту,
Правда  -  менше    й    булок.
Куркулям    Кузьмi    й    Федоту
Винайшли    притулок...

Тепер    тут    найбiльш    могутнi
Звуться    ,,головами''-
Буркун    сплюнув:-  Отi    трутнi?
Та...ну    їх    до    мами  !

Хазяї  землі  від  віку-
Наймитами  стали.
Хто  не  згоден,-  тих  без  ліку
До  Сибіру  гнали...

Пече    сонце.    Млiє    колос,
Ножами    пiдтятий.
Перепiлки    чути    голос.
...Час    уже    й    до    хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804375
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Віталій Назарук

ЦЕ ТІЛЬКИ МИ ТАКІ

Земляки,  дорогі    українці,
Більш  такого  народу  нема.
Що  на  кожній  життєвій  сторінці,
Пише  кров’ю  свої  імена.

На  гербі  викарбовано    -  воля,
Поруч  з  плугом  тримаєш  меча.
Певно  в  тебе  прописана  доля,
Засторога    якась  на  плечах.

Нас  постійно  вбивали  й  морили,
Із  церков  поскидали  хрести.
Матюками  незнаними  крили,
В  ГУЛаги  заставляли  брести.

В    нас  забрали  святе  –  отаманів,
Потопили  найкращих  в  крові.
Напихали  брехнею  й  дурманом,
Щоб  росли  ми  глухі  і  німі.

Та  не  винищить  ворог  народу,
Ми,  як  Фенікс,  відродимось  знов.
Бо  шануємо  мир  і  свободу,
Ми  міняєм  війну  на  любов.

Пшениці  колоситися  будуть,
Нова  поросль  в  країні  росте.
Вже  не  змінять  в  нас  прапору  люди,
Незалежність  ми  маєм  на  те.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804372
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2018


Володимир Ухач

Моя Нeзалeжність

На  ваших  руках  кров  моєї  Незалежності
Із  ваших  уст  плювок  в  мій  суверeнітет
Так  раз  повірили  з  юнацької  необережності,
Та  вже  ніколи  не  сховаємо  стилет.

Ви,  що  єхидно  "братом"  в  очі  називаєтесь,
Що  вчили  стримувати  свій  блаженний  гнів,
Ви  на  святе  сьогодні  хтиво  зазіхаєте,
Під  пильним  градом  артилерії  вогнів.

Зі  всіх  сторін,  хоч  по  кусочку,  відриваєте
Взамін  вчите  нову  історію  для  "псів".
Моїх  героїв  ви  принизливо  вбиваєте,
Зробивши  з  них  простих  бандитів  і  катів.

Не  вам  казати,  хто  герой  чи  хто  мій  брат,
Не  вам  до  мене  набиватися  в  рідню.
Достатньо  пафосних  оцих  публічних  страт,
Ми  вже  не  віримо  в  мальовану  брехню.

Ви,  що  зі  всіх  сторін  зухвало  тиснете,
Запам'ятайте,  прапор  вільно  майорить.
І  вже  не  буде  так,  що  тільки  раптом  свиснете
В  ту  сторону  і  стадо  побіжить.

Мій  брат  це  той,  хто  в  повні  груди  вільно  дихає
Мій  брат  це  той,  хто  зброю  піднімав  в  руках
І  не  важливо,  буде  схід  чи  захід  тиснути,
Мій  брат  піде,  куди  покличе  рідний  стяг.

На  ваших  руках  кров  моєї  Незалежності.
Із  ваших  уст  плювок  в  мій  суверeнітет.
Та  вже  в  свідомості  немає  в  нас  залежності.
І  вже  виблискує  нагострений  багнет.

"Моя  Незалежність"
(c)  Володимир  Ухач

24.08.2018р.

Ворог  не  спить  і  спати  не  буде.  Із  зіходу  та  сходу  він  точить  наші  кордони,  він  там  де  ми  його  не  чекаємо,  з  ножем  за  спиною  і  дружньою  усмішною  та  обіймами.  Досить  вчити  нас,  то  повинен  бути  братом.  Досить  вибирати  для  нас  наших  героїв.  У  27  років  ми  вже  достатньо  дорослі,  щоб  вміти  розставляти  пріоритети.  З  Днем  Незалежності,  Вас,  вільний  народе.
Р.S.  Масове  поширення  вітається.  Українське  для  українців.

#ВолодимирУхач  #ДухНації  #Delirium  #ДеньНезалежності

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804278
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Віталій Назарук

НАШ ПРАПОР

Жовто  –  синій  прапор  –  небеса  і  поле,
Де  ростуть  багаті  пшениці.
Жовто  –  синій  прапор  –  часто  очі  коле,
Ворогам  із  зброєю  в  руці.

Жовто  –  синій  прапор    -  символ  наш  свободи,
З  ним  завжди  ми  ідемо  у  бій.
Жовто  –  синій  прапор  –  об’єднав  народи,
На  землі  українській  святій.

Жовто  –  синій  прапор  –  це  народна  гордість,
Захищає  землю  від  біди.
Жовто  –  синій  прапор  –  це,  як  перша  поросль,
Наші  в  світі  береже  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804233
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Валентина Рубан

УКРАЇНА МОЯ


Україна  моя.
Тихий  спів  солов’я,
І  вінок  із  колосся  й  калини.
Україна  моя
У  зелених  гаях,
В  щедрім  сонці  щасливої  днини

Україна  моя  –  
Це  безкраї  поля.
І  моря,  і  ставки  і  озерця.
Україна  моя  –  
Це  багата  земля.
Україну  люблю  усім  серцем.

Україна  моя  –  
Це  зелені  луги,
Сині  гори,  заквітчаний  плай.
Україна  моя  –  
Це  краса  навкруги.
Рідний,  милий,    співучий  наш  край

22.08.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804072
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Віталій Назарук

ВИШИЙ

Виший  мені,  земле,  синьо-синьо  поле,
Щоб  було  таке,  як  небеса.
Щоб  легенькі    хвилі  нагадали  море,
А  хмарки    творили  чудеса.

Виший  мені,  земле,  степ,  але  не  маком,
Мак  мені  нагадує  про  кров…
Виший  полинами,  що  є  добрим  знаком,
У  зеленім  затишку  дібров.

Виший  серед  лісу,  солов’їним  співом,
Вечорово-зоряну  межу.
Щоб  вечірні  зорі  видавались  дивом,
Додавали  птахам  куражу.

Виший  мені  плесо,  прибери  зірками,
Хай  по  ньому  лебеді  пливуть.
Виший  мені  пісню  –  колискову  мами,
В  кожній  вишиванці  долі  суть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803918
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Теоретик

Основи поетики. Агітаційна версифікація.

Агітаційна  версифікація  (лат.  agitatio  —  спонукання  до  чогось)  —  актуальні  вірші  політичного  гатунку,  адресовані  загалу,  один  з  яскравих  різновидів  соціальної  заангажованості  поезії.  Покликані  донести  до  свідомості  найширших  народних  мас  певну  ідею  у  спрощеній  заримованій  формі,  вони  неодноразово  виправдовували  своє  призначення  в  позалітературному  контексті.  

Політики,  знаючи  неабиякий  вплив  віршового  слова  на  людську  психіку,  часто  зверталися  до  його  послуг,  навіть  намагалися  припнути  до  своєї  ідеології.  

Особливого  зловживання  зазнала  А.в.  у  період  комуністичного  режиму,  де  вона  перетворилася  на  примітивну  агітку,  що  її  застосовували  “гартованці”,  “молодняківці”,  вуспівці,  панфутуристи,  продуковану  апологетами  “пролетарського”  та  соціалістичного  реалізму.  

А.в.  за  умови  її  відповідності  внутрішнім  духовним  потребам  народу  стимулює  його  самоздійснення  на  іманентній  основі.  Так,  народницька  версифікація  (М.Старицький,  П.Грабовський,  Б.Грінченко  та  ін.)  пробуджувала  національну  самосвідомість  українства  у  боротьбі  за  незалежність  України.  

У  творчій  діяльності  Бориса  Грінченка  принцип  народності  мав
широкий  смисл,  який  охоплював  і  принцип  соціокультурної  відповідності.  Заповіді  вченого-педагога  про  необхідність  постійно  шукати  вищої  мети  на  життєвій  дорозі,  не  жити  марно,  робити  людям  добро,  віддавати  і  душу,  і  тіло  за  край  свій  єдиний,  заради  неньки-України  вилилися  у  слова:

«...  Україна...  В  цьому  слові  для  мене  все...»

Вірші  Олега  Ольжича  в  цей  час  гостро  політично-філософські.  Могутньою  силою  національного  державотворення  перейнятий  цикл  О.Ольжича  “Незнаному  Воякові”  (1935):  

До  перс  закляклих,  просячи  тепла,  
Тулили  марно  немовлята  лиця.  
Проте  їм  чорне  лоно  віддала  
Доба  жорстока,  як  вовчиця.  

Виховані  жорстокою  добою,  «ростуть  у  присмерку  нори  брати,  суворі  і  великі».  Це  передчуття  майбутньої  боротьби  малює  перед  поетом  образ  безстрашного  вояка,  якого  він  являє  читачам  у  поемі  «Незнаному  воякові».  Написана  поема  в  1935  році,  і  саме  в  ній  проголошує  Олег  Ольжич  кредо  сильної  волі  для  побудови  держави:  

Державу  не  твориться  в  будучині,  
Державу  будується  нині.  
Це  люди  –  на  сталь  перекуті  в  огні,  
Це  люди  –  як  брили  камінні.  
Не  втішені  власники  пенсій  і  рент,  
Тендітні  квітки  пансіонів,  -  
Хто  кров’ю  і  волею  зціпить  в  цемент  
Безвладний  пісок  міліонів.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803778
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018


Теоретик

Основи поетики. Іронія.

Іронія  —  (грецьк.  еіrоnеіа  —  лукавство,  глузування,  удавання)  —  художній  троп,  який  виражає  глузливо-критичне  ставлення  митця  до  предмета  зображення.  В  стилістиці  —  фігура,  яку  називають  “антифразис”,  коли  висловлювання  набуває  в  контексті  протилежного  значення.  І.  —  це  насмішка,  замаскована  зовнішньою  благопристойною  формою.    Це  художній  прийом  створення  образної  і  виразної  мови  на  основі  ототожнення  предметів  за  контрастом,  а  не  за  подібністю  ознак,  як  в  метафорі,  або  за  суміжністю,  як  у  метонімії.

І.  зустрічається  набагато  рідше,  ніж  метафори  чи  метонімії.  Мовець  або  художник  слова  за  допомогою  іронії  висміює  будь-яку  подію,  водночас  називаючи  її  не  тим  словом,  якого  вона  заслуговує,  а  зовсім  навпаки,  дурня  назвуть  розумним,  щось  дрібне  й  неважливе  —  великим.
Іронія  —  це  вживання  слова  або  звороту  мови  у  протилежному  значенні.
Відбувається  навмисне  «перейменування»,  яке  виражає  глузливе  або  зовсім  негативне  ставлення  мовця  до  обговорюваного  предмету,  наприклад:

«зайдіть  в  мої  хороми»  —  запрошення  зайти  в  невелику  квартиру;
«ось  іде  велика  людина»  —  про  дитинку,  що  тільки  навчилася  ходити;
«люблю  як  собака  палку»;
«все  життя  про  це  мріяв!»
«тільки  про  це  і  думаю!»
«кому  потрібна  така  краса».

І.  часто  використовують  у  художній  літературі  у  вигляді  слів  і  словосполучень  з  позитивним  значенням  для  негативної  характеристики  людини,  для  створення  сатиричного  образу.  Можна  стверджувати,  що  іронія  —  це  прихований  осуд  під  виглядом  похвали.  Вона  найчастіше  виявляється  в  контексті  і  характеризується  яскравим  емоційним  забарвленням.
Н.  В.  Гоголь  у  поемі  «Мертві  душі»  з  абсолютно  серйозним  виглядом  оповідає  про  поліцмейстера-хабарника:

“Поліцмейстер  був  деякою  мірою  батько  і  благодійник  у  місті.  Він  був  серед  громадян  зовсім  як  в  рідній  сім’ї,  а  в  крамниці  і  в  гостинний  двір  навідувався,  як  у  власну  комору”.

В  Україні  розвивалася  концепція  заперечної  іронії,  яка  представлена  творчістю  І.Котляревського,  А.Метлинського,  М.Костомарова.  
Особлива  заслуга  в  осмисленні  І.  в  художній  практиці  належить  Т.Шевченку.  У  нього  вона  спрямована  не  до  суб’єкта,  а  до  об’єкта.  Насмішка  не  заповнює  остаточно  її  зміст.  Іроніст  —  це  сумна  людина,  бо  обставини  буття  України  трагічні.  

Т.Шевченко  створив  геніальні  іронічні  рядки,  що  стали  афоризмом:  

“Од  молдаванина  до  фінна
На  всіх  язиках  все  мовчить,
Бо  благоденствує!”.

Його  І.  перетворюється  на  засіб  проти  антигуманних  суспільних  явищ,  колоніальної  політики  царської  Росії.  Іронію  І.Франка  можна  назвати  холодною,  крижаною.  Проте  іронічний  автор  у  його  творах    —  не  апатик,  якому  все  байдуже.  Письменник  використовує  апатію  як  маску,  засіб  розвінчання  потворного.  

М.Хвильовий,  Остап  Вишня,  М.Куліш,  П.Загребельний,    Ю.Андрухович  розвивають  так  звану  “епічну  іронію”.  Іронія  присутня  в  романах  “Левине  серце”,  “Гола  душа”  П.Загребельного;  “Позичений  чоловік”,  “Парад  планет”  Є.Гуцала  та  ін..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803330
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Світлана Вітер

З Медовим Спасом!

Медовий  Спас  протоптує  стежину
І  запахами  входить  у  двори.
Іду  до  церкви,  у  руках  корзина,
Несу  духмяні  літечка  дари.

Янтарний  мед,  букет  на  Маковія,
Вода,  рум’яний  маковий  пиріг.
Мрійливий  вітер  травами  повіяв,
А  сонце  промінь  кинуло  до  ніг.

Вплету  з  букету  квіти  у  волосся,
Любисток,  айстри,  чорнобривці,  м’яту.
Голівку  маку  й  золоте  колосся,
Аби  здоров’я  і  краси  додати.

Спечу  млинці  до  меду  і  до  чаю,
Зі  смаком  тим  нових  чекаю  змін,
Хай  Божа  ласка  душу  зігріває
І  благодать  несе  церковний  дзвін.

Впустіть  і  ви  Медовий  Спас  в  оселю,
Хай  він  збере  родини  в  добрий  час.
Хай  голови  п’янить  від  того  хмелю,
Який  любов’ю  оселивсь  у  вас.

Нехай  запахне  щастя  чорнобривцем
І  буде  мирним  наше  майбуття.  
І  хай  щодень  медово  золотиться
Дароване  нам  Господом  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803102
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Ганна Верес

Як можна звикнуть?

Як  можна  душам  звикнуть  до  рутини,
Коли  народ  нагнула  так  біда,
Коли  серденько  зранене  дитини
З  Донбасу  й  досі  батька  вигляда?

А  той  на  нього  з  ангельського  краю
І  дивиться,  і  прикрива  крилом,
Блага    у  Бога  миру  свому  краю,
Щоби  земля  укрилася  зелом.

І  хто  те  зна,  чи  вистачить  століття,
Щоб  ми  простили  тих,  хто  у  Кремлі?
Нові  ж  хрести,  мов  свідки  лихоліття,
Насіялись  так  густо  по  землі…
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803119
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Ганна Верес

Моя країна – Україна

Моя  країна  –  ненька  Україна  –
Ці  вимовляю  з  гордістю  слова  –
Тут  світ  чарує  пісня  солов’їна,
Господар  землі  густо  засіва.
Моя  країна  –  батьківщина  жита  –
А  отже  жити  нам  у  ній    віки,
Лиш  би  навчитись  цій  землі  служити,
Як  їй  служили  славні  козаки.

Моя  країна  сильна  і  багата  –
Це  зрозуміли  Раша,  світ  і  Бог,
Ми  навчимося  й  правдоньку  кувати,
Розбудимо  у  дітях  ту  любов,
Що  всіх  вестиме  на  борню  за  волю,
Що,  як  вода,  потрібна  для  життя,
Й  здобудемо  для  себе  гідну  долю,
Не  буде  де  «російського  сміття»!
15.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803118
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Віктор Ох

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ (V)

Новий  кліп
Слова    ̶    Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/3RK5X3ba5fk[/youtube]
------------------------------

Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803129
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


majra

Всім - по Маковейчику дарую!

Всім  -  по  Маковейчику  дарую!
З  добрим  серцем,  щиро  від  душі!
Мед  духм"яний  з  маком  пропоную
І  пухкі  та  запашні  коржі!

В  нас  земля  і  щедра,  і  багата  -  
Тішить  серце  новий  урожай!
Хай  же  сонцем  сяє  кожна  хата!
Й  український  благодатний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803128
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Шостацька Людмила

І ЗНОВУ - ВТРАТИ

 
Найважче  на  війні  –  сказати  мамі…
Син  –  поряд…і  волає  телефон.
Вона  просила  всіх  на  світі  храмів…
Нестерпно  душу  рве  комусь  рингтон.
Ненавиджу  до  болю  телефони!
«Нема»  –  найгірше  слово  на  Землі.
Які  ж  то  не  досяжні  позазони,
Як  краплі  запеклись  на  ковилі.
У  серце  мами  влучила  та  куля,
І  дзвонить  мама  знов  на  цю  війну.
А  десь  взялась  пророчити  зозуля,
Призначивши  оманливу  ціну.
Ніхто  не  може,  десь  пропала  сила…
Хоч  мама  знає,  знає  вже  сама.
Останній  раз  набрала  номер  сина.
«Будь  проклята!»,–  їй  вирвалось,  –  «Війна…»
Найважче  на  війні  сказати  мамі,
Простіше  вмерти,  ніж  таке  сказати.
А  скільки  вже  на  серці  стало  шрамів,
Ніколи  душі  нам  не  залатати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802934
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Valentyna_S

Україні

Україна  —  моя  радість  і  біль,
Невичерпний  священний  грааль.
               Світлоглядна  мрії  яснінь,
               Тиходумна  сердечна  печаль,
               Милозвучна  мамина  мова,
               Вишиванки  суть  загадкова,
               Світлоглядна  мрії  яснінь.
Україна  —  моя  радість  і  біль,
Невичерпний  священний  грааль.

Україна  –  моя  пристань  й  любов,
Ненаглядна  споконвічна  краса.
               Ти  буття  основа    основ
               І  зоря,  що  повік  не  згаса.
               Колір  поля  безкрай  золотого,
               Піднебесся  безмір  голубого.
               Ти  буття  основа    основ.
Україна  –  моя  пристрасть  й  любов,
Ненаглядна  споконвічна  краса.

Ти  стрічаєш  у  святковім  вінку
Із  тернинням,  що    вп’ялось  у  квіти.
           На  землі  не  зустріти  таку:
           Нам    тобою  сьогодні  радіти
           Й  незгасимим  свічкам  осокорів,
           Урочистим  видзвонам  соборів,
           І  сміливим  синам—соколятам,
           Що  боронять  тебе  від  заклятих.
           На  землі  не  зустріти  таку.
Ти  стрічаєш    у  святковім  вінку
Із  тернинням,  що  вп’ялось  у  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802901
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Андрій Л.

Чорноризь

Об’їлось  суче  бидло  блекоти,  
Диявола  у  рясу  одягало.
 «Свята»  чорноризь  дикої  Орди,
Під  псалмоспіви  нечисть  засівало.

Кому  ж  ти  служиш  божа  сатана?
Чужа  ж  у  тебе  місія  убога.
Диявола  ти  с.ка  потайна,
Во  ім’я  смерті  служиш…  не  від  Бога.

Усе  життя  ти  ж.дові  служив,
Для  нього  ти  говієш  і  печешся.
Проскуру  ти  смертельну  заслужив,
І  скоро  вже…  собако  не  проснешся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802874
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ганна Верес

Я люблю свою землю (Слова для пісні) .

Я  люблю  свою  землю
І  свій  гордий  до  болю  народ,
Цю  любов  пронести
Через  всі  негаразди  зумію,
Із  вогню  і  золи
Саме  тут  проростав  патріот,
І  тому  тільки  з  ним
Я  пов’язую  долю  і  мрії.

Я  люблю  свою  землю
І  такою,  яка  вона  є:
В  історичних  синцях
І  тяжких  закривавлених  ранах.
Тут  коріння  моє
І  насіння  кохане  моє,
Тож  не  зваблять  мене
Ні  близькі,  ні  далекі  заграни.

Я  люблю  свою  землю
У  цвітінні  садів  і  тривог,
І  тоді,  коли  край
Чорним  полум’ям  воєн  палає.
Знаю,  виведе  нас
Із  пітьми  закоптілої  Бог,
Й  сивочолий  Дніпро
Схід  і  захід  навіки  з’єднає.
10.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802858
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Андрій Л.

ДІДО

Зневажую  продажних  вас  рабів,
Чужинську  владу,  випл.ддя  єреїв.
Безмежний  мій  і  виправданий  гнів,
Пора  під  зад,  чорноризі  з  ю.еєм.

Не  поклоняюся  чужинському  Ісу,
Бо  зневажаю  ж  тих  рабів  убогих.
Своєму  Богу…  відданість  несу,
Надії  бо  не  бачу  від  христових.

Зі  мною  Мій  у  кожнім  колоску,
У  світлій  думці  ясної  свободи.
У  кольорах  її  і  кожному  мазку,
У  витворах…  священноїприроди.

В  піснях  бо  є,  в  блаженній  тишині,
В  найкращій  світі  українській  мові.
У  небі  синім…  в  хмарках,  вишині,
Від  благодаті  в  задушевнім  слові.

Він  береже  мене,  втішає  від  тривог,
У  світлу  путь  внучків  благословляє.
Русинів  стержень,  звуть  його  Дажбог,
З  віків  до  Вкрайни  Дідо  промовляє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802767
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустрілись з Серпнем на стежині…

Зустрілась  з  Серпнем  на  вузькій  стежині,
Він  усміхнувсь  до  мене  від  душі.
На  нас  дивились  з  неба  очі  сині,
А  у  душі  писалися  вірші.

Спустилися  до  річки  в  прохолоду,
Замилувались  вербами  тихцем.
Вмочили  ноги  у  дзеркальну  воду,
Поспілкувались  навіть  з  вітерцем.

Неподалік  квартет  пташок  почули,
Злетівсь  на  той  концерт  пташиний  бум.
О  Серпне!  Твою  лагідність  відчула
Й  мелодію  душевних,  ніжних  струн...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802758
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Ганна Верес

Незвичайний круїз


Коли  весна  розбурканим  крилом

Землі  торкнеться  й  проліски  розбудить,

Я  поспішаю  в  ліс,  що  за  селом,

Щоби  красу  побачити  й  збагнути.


Поміж  дерев,  що  сік  весняний  п'ють,

Озера  сині  розлились  навколо,

Сороки  гнізда  саме  перші  в’ють,

Долає  сонце  дня  ясного  коло.


Легень  замало…  Аж  не  продихнуть  –

Так  свіжо  й  легко  тут  лишень  буває.

 І  неможливо  час  той  повернуть,

Такої  свіжості  лиш  тут  трава  є.


Рукою  ніжно  доторкнуся…  Ну,  дитя!..

Боюсь  злякати  весняну  розпусту,

Що  знає  лиш  любов  –  не  каяття.

Ой,  ле-ле!    Стала  в  заячу  капусту.


Ті  кошики  хоч  мало  прожили,

Та  смак  весни  й  буття  уже  пізнали,

Тож  залицятись  рано  почали,

Мов  говорили:  «Залишайся  з  нами…


Ти  мавкою  зростеш  поміж  беріз,

Щоб  ряст  купати  свіжою  росою»…

Під  вечір  завершився  мій  круїз  –

Побачення  з  весняною  красою!
16.02.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802587
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ганна Верес

Колисала нічка

Колисала  нічка
Воду  диво-річки,
Зоряним  притомленим  крилом,
М’яту  із  любистком
Зодягла  в  намисто,
Напувала  сном  моє  село.

Нічка  колисала
Зоряні  кресала,
Дарувала  місяцю  пісні,
Мрію  величала,
Ранок  зустрічала,
Роси  де  сміялися  рясні.
1.08  2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802476
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 09.08.2018


Валентина Малая

БІГАЙ ШВИДКО, ЧИ БІГМА

[color="#4d00ff"][b][i]
/  д  л  я      о  н  у  ч  е  ч  к  и    /

Б  І  Г  А  Й    швидко  чи  бігма́,  біго́м  ,трухце́м  і  підтюпце́м,
Тру́шком    ,тру́ськом  і  тюпце́м,зухвальце́м  й  пере́можце́м.

П  Л  А  В  А  Й    бра́сом,плавай  кро́лем,під  водою  і  ниряй
Все  це  укріпляє  м’язи  ,не  забудь  й  про  батерфля́й…

С  Т  Р  И  Б  А  Й    вверх  і  в  довжину,із  трампліна  й  на  батуті
Уяви  ,що  ти-    пружина  на  спорт-стадіон  маршруті.

Ї  З  Д  И    швидко    на  мопедах  ,мотоциклах,  ковзанах
Роликах  й  велосипедах  по  долинах  і  полях.

Л  І  Т  А  Й    і́  на  дирижаблях,літаках  ,а  чи  ракетах
І  на  аеростатах  ,геліко́птерах,кометах
І  у  снах  також  літай,то  ростеш  ти  =  про  те  знай!

І    Х  О  Д  И    чи  походжай  ,маршируй  ,а  чи  літай,
Їзди,плавай  чи  стрибай,бігай  швидко  чи  бігма.
Кожен  вид  такого  руху  –  вдосконалить  вас  ,фам-фам*!
[/b][/color]

[color="#000dff"][b]Батерфляй[/b]  (Дельфін,  Батерфляй,  Баттерфляй,  серед  плавців  просто  Флай  [англ.  Butterfly])  —  один  з  найбільш  технічно  складних  і  утомливих  стилів  плавання.  Це  стиль  плавання  на  животі,  в  якому  ліва  і  права  частини  тіла  одночасно  здійснюють  симетричні  рухи:  руки  роблять  широкий  і  потужний  гребок,  припіднімаючи  тіло  плавця  над  водою,  ноги  і  таз  роблять  хвилеподібні  рухи.

[b]Брас[/b]  (від  фр.  brasse,  можливо,  від  лат.  brachia  —  «руки»)  —  стиль  спортивного  плавання  на  грудях,  при  якому  руки  і  ноги  виконують  симетричні  рухи  в  площині,  яка  паралельна  поверхні  води.  Цим  він  відрізняється  від  стилю  батерфляй  з  симетричними  рухами  у  вертикальній  площині  і  кроля  з  поперемінними  рухами  рук  і  ніг.  Брас  —  найповільніший  стиль  плавання.  Брас  має  велике  прикладне  значення:  можливість  проплисти  найбільшу  відстань  з  найменшими  енерговитратами,  безшумне  плавання,  плавання  під  водою.

[b]Кроль[/b]  (англ.  crawl)  —  стиль  плавання,  за  якого  ліва  й  права  частини  тіла  здійснюють  гребки  почергово.  Кожна  рука  здійснює  широкий  гребок  уздовж  осі  тіла  плавця,  під  час  цього  ноги  також  почергово  підіймаються  й  опускаються  майже  без  згинання  в  колінах.  Кроль  зазвичай  вважають  найшвидшим  способом  плавання  на  животі,  тому  його  найчастіше  обирають  у  змаганнях  вільним  стилем.  Тому  його  іноді  називають  «вільним  стилем».  Хоча  деякі  чемпіони  з  батерфляю  мають  швидший  батерфляй  ніж  кроль.

Слово  [b]бігма[/b]  має  наступні  синоніми:
1. бігцем  
2. тюпцем  
3. підтюпцем  
4. бігом  
5. труськом  
6. трушком  
7. трухцем  

Не  плутайте  зі  словом  [b]Бігме[/b]

Слово  [b]бігме[/b]  має  наступні  синоніми:
1. їй-бо  
2. далебі  
3. далебіг  
4. слово  чести  
5. чесне  слово  
6. бог  мені  свідок  
7. от  тобі  хрест  
8. фам.  
9. щоб  я  так  жив  
10. хай  мене  вб'ють  

*[b]фам-фам[/b]-  тут-слово  честі.

05.08.2018р.
/  фото  взяте  з  інтернету  /

[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801968
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Ганна Верес

Такий він – серпень

Окрайцем  літа  серпень  виглядає,
Роса  купає  трави  тут  і  там,
Самотній  одуд  у  садку  ридає,
Стерня  застигла,  де  цвіли  жита.
Хмаринки  з  високості  одинокі
Благають  осінь  ще  не  поспішать…
У  селянина  більшає  мороки,
Тож  терпне  від  думок  його  душа.

Ідуть-пливуть  тумани  над  землею,
Купають  сірі  ноги  у  воді,
Розбуджені  ранковою  зорею
Ховають  віти  в  мокрій  бороді.
Ще  неба  не  турбує  клин  лелечий,
І  синь  не  колисає  ще  журба.
Підставив  небу  ліс  широкі  плечі,
Вдихає  запах  першого  гриба.

Такий  він  серпень  –  місяць  загадковий:
Удень  –  ще  літо,  осінь  –  уночі,
Хоч  сіє  світло  місяця  підкова,
Та  не  знайшлись  ще  осені  ключі.
21.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801901
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 05.08.2018


Андрій Л.

живі


Ви  ворог  головний  для  України,
Чужинські  воші  ви  брудні.
Перетворили  рай  мій  у  руїни,
Опльований  бо  ж  тоне  у  брехні,

Рознесли  все  у  пух  і  розікрали,
Не  спиться  на  Печерах  і  в  Москві.
Та  ще  не  все...  в  нас  душу  не  забрали,
Й  не  заберете  доки  ми  живі.

Замучена  й  знедолена  країна,
Ледь  —  ледь  хлюпочеться  на  дні.
Та  не  поставите  «святі»  нас  на  коліна,
Несе  Господь  нам  Світло  у  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801751
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 05.08.2018


Андрій Л.

Язик

Осточортіли  дзявкоти  собачі,
Ой,  неприємні  ж  ви  мені,  чужі.
Подавитесь  слюною  злії...  бачу,
Бо  визріли,  з  розбою,  у  жовчі.

В  майбутньому  расєйської  не  бачу,
Її  паскудну  вражу,  не  терплю.
Свою  люблю,  з  душі,  жовтогарячу,
За  неї  в  свого  Господа  молю.

Потоне  язичок  ваш  у  болоті,
У  власній  захлинеться...  у  крові.
Бо  карти  його  краплені  в  колоді,
Від  з'яву  його  місце  у  рові.

Зруйнує  від  розбою  амплітуда,
Опиниться  язик  на  смітнику.
У  Раши  ж  бо  майбутнього  не  буде,
Нема  їй  місця  в  Божім  квітнику.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801860
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 05.08.2018


Ганна Верес

Словом перемогу вишиваю

Землі  своїй  я  долю  вишиваю
Гарячим  словом  стану  меч  сталить
Й  до  вічності,  як  мати,  промовляю:
Живі  з  війни  хай  вернуться  сини!

Я  словом  перемогу  вишиваю,
Хай  б’є  воно  прямісінько  у  ціль,
Ним  маски  підлості  сміливо  позриваю
Й  утру  сльозу  матусі  на  щоці.

Й  засяє  сонцем  вільна  Україна,
Де  люди  особливі  і  земля,
І  слово  українське  не  загине
В  бою  супроти  вірних  слуг  Кремля!

Цю  вишиванку  подарую  світу,
Щоби  про  біль  дізнавсь  наш  і  красу,
Й  про  те,  скільки  осипалося  цвіту.
За  них  молитву  Богу  понесу!
28.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801684
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вона була у вишиванці…

Вона  була  у  вишиванці,
Волошок  очі  голубі.
Світилися,  як  небо  вранці,
Уста  всміхалися  мені.

Сорочка  вишита  руками,
На  ній  червоний  маків  цвіт.
Завжди  цінилася  роками,
Про  те,  хай  знає  цілий  світ...

Вона  була  у  вишиванці,
Смілива,  горда,  молода.
На  щоках  ніжнії  рум'янці,
В  вінку,  заплетена  коса.

Її  хотілося  обняти
І  приголубити  одну.
Кохаю...  Тихо  прошептати
Зустріти  бажану  весну.

Вона  була  у  вишиванці,
А  я  стояв  мов  вартовий.
Прокинувсь  ранок  ніжний  в  глянці
І  дарував  цілунок  їй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801668
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Віталій Назарук

ДАРУЙТЕ МАМІ ЛЮБОВ СИНІВСЬКУ

Болить  у  мами  серце,  як  дитятко,
Упало,  спотикнувшись  на  путі…
Вона  з  любов’ю,  часом  для  порядку,
Голубить  сину  щічки  молоді.

І  навіть  коли  виросте,  є  внуки,
Для  мами  син,  кровиночка  її.
Маленьке  лихо,  вже  ламає  руки,
Бо  син  рідніший  на  усій  землі.

Його  чекає  завжди  із  роботи,  
Ласий  шматок  від  себе  відірве.
За  стіл  сідає  так,  що  син  навпроти,
Отак  на  цьому  світі  і  живе.

А,  як  же  любить,  як  її  за  плечі,
Обніме  і  пригорне  рідний  син.
Подивиться  у  карі  її  очі
І  тулиться,  бо  в  неї  він  один.

Сини,  шануйте  у  житті  свою  матусю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801640
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Світла (Імашева Світлана)

У президенти мітить ще й Зеленський?

До  виборів  -  ажіотаж  вселенський,
Вже  й  головні  «персони»  всім  відомі:
У  президенти  мітить  ще  й  Зеленський?!
Чи  ж  лад  настане  в  Українськім  домі?

Стара  команда  все  зробила  точно:
В  відродження  Вкраїни  довгожданне
Надію  підірвала  остаточно…
Прийшли  ж  до  влади  -  по  крові  Майдану.

А  «кримський  злодій»  втратив  шанс  в  Донбасі  -  
Тепер  реванш  готує  політичний:
Росмоскоманду  у  новітній  рясі
До  виборів  муштрує  історичних.

Не  сам  Донбас  їм  треба  -  Україна,
Ці  вибори  -  надія  їх  космічна:
Загарбать  все  -  на  підкупах,  підпільно,
Без  пострілів,  а  так,  «демократично».

Вже  зуби  гострять  Бойко  й  Рабинович,
Медведчуки  вже  мітять  в  депутати…
Їм  Україна  -  то  жаданий  овоч:
Захапати,  зірвати,  розтерзати!..

О  Господи!  Дай  розуму-кебети
Нам,  недалеким,  нам,  «електорату»:
«В  законі  вори»  пруть  у  президенти,
Перевертні,  московолизпримати.

І  де  він  є,  отой  розумний,  чесний,
Ще  й  Патріот,  щоб  стати  -  президентом?
Чи  виживе  між  нами?  Це  гротескно?
Історії    не  знехтуймо  моментом!

То  буде  бій  для  нас  таки  останній,
Як  зволимо  продатись  і  купитись,
Бо  пізно  буде,  хлопці,  нарікати…
Подумаймо,  як  Матір  захистити.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801417
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Андрій Л.

Труна

Орда  нас  ставить  на  коліна,
Ср.лі  при  владі,  для  керма.
Вмирає...  гине  нескорима,
Як  трави  косить  нас  чума.

До  прірви  котиться  лавина,
Немов  розчахнута  труна.
В  пітьмі  розтане  Батьківщина,
Якщо  не  вирветься  з  ярма.

Вбиває  неч.сть  од.ржима,
Ненависть  світиться  з  більма.
За  невидющими  очима,
Зневага...  злоба  і  пітьма.

Кому  й  для  чого  Україна?
Коли  вкраїнців  вже  нема.
Все  в  хижих  лапах  жи2овина,
Скупили  оптом  й  задарма.

Проснися  Матінко...  родино,
Гуде  вже  Янгола  сурма.
Прошу  дослухайся  до  сина,
Поки  не  знищив  с.тана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801413
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Андрій Л.

То Україна плакала від горя.

В  пекучих  болях  різало  твердинь,
Плювалась  вош  свинцем...  -  амеба.
Гриміло  небо...  і  зчорніла  синь,
Горіло  пекло  вдалеч  на  пів  —  неба.

Тріщали  кулі...  падало  з  гори,
Осколки  простір  різали  як  бритви.
Ординські  зайди  вилізли  з  нори,
Під  дикий  гегіт  чорної  молитви.

Біжіте  хлопці,  я  прикрию  вас,
Напевне  мушу,  я  сьогодні  вмерти.
Свистить  уже  московії  фугас,
За  Україну...  падаю  з  пожертви.

В  тім  розкажіть,  як  Неньку  я  любив,
Я  з  інтернацьких  був  в  її  за  сина.
Я  нею  дихав,  думав  нею,  жив,
Для  мене  ж  матір,  бо  вона  єдина.

Як  промінь  смуток  впав...  і  захолов,
Біля  героя  опинився  поряд.
Шуміла  буря...  рясно  дощ  пішов,
То  Україна  плакала  від  горя.

Памяті  Віктора  Єременка,  котрому  виповнилось  лише  21рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801412
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Ганна Верес

Рушники

В  старій  хатині  заховався  сум
Під  сірими  від  часу  рушниками.
Узори  їх  ще  бережуть  красу,
Що  маминими  створена  руками.

В  них  дивовижних  маків  пишний  ряд,
Волошки  із  колоссям  обнялися.
З  портрета  очі  мамині  зорять
Крізь  запах  чебрецю  і  дрібнолисту.

Он  мальви  заглядають  у  вікно:
Кортить  і  їм  на  диво  подивиться.
Цим  квітам  теж,  мабуть,  не  все  одно:
Чи  жита  то  колосся,  чи  пшениці.

Ті  рушники  –  чарівне  полотно.
В  них  –  доля  жінки,  котра  вишивала,
І  покоління  роду  не  одно,
Що  витримало  не  одну  навалу.

В  них  древо  роду  гіллям  піднялось,
Його  не  знищити,  ані  зламати.
Усе,  що  малося  в  житті,  те  відбулось,
Та  вище  всього  оберегом  мати!
27.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801224
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Віктор Ох

МАМИНА СЛЬОЗА (V)

Пісня  і  кліп  на  слова    Віталія  Назарука.

--------------------------
[youtube]https://youtu.be/-jRUTacu7ng[/youtube]

А  це  ще  варіант  у  виконанні  Юрія  Щербика  -  
[youtube]https://youtu.be/6Vm3rMHew4c[/youtube]

Думки,  як  хвилі  запінили  скроні,  
Принесли  з  далини  мені  слова.
Роки  стомились,  як  від  бігу  коні,  
Назустріч  вийшла  матінка  жива.  

     Приспів:  
Земля  хитнулась…  У  тумані  сонце…  
Здалося,  що  упали  небеса…  
І  дотепер  щемить  розбите  серце,  
В  душі  й  понині  мамина  сльоза.  

Ти  звідкіля,  синочку?  -  шепотіла…  
Не  думала  побачити  тебе.  
Хоч  у  думках  шукала  і  летіла,  
У  снах,  бувало,  образ  промайне.  

     Приспів.  

Чому  так  довго  не  вертавсь  додому?
Давно  вже  тата  на  землі  нема,  
Тебе  хотілось  бачити  старому,  
А  я  давно  залишилась  сама.  

Приспів.
--------------------
В  кліпі  використано  відео  пісочної  анімації    художниці    Ксенії  Симонової

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801118
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У вишиванці рідний край…

Мій  куточок  Батьківщини
В  вишиванці  рідний  край.
Гладдю  стеляться  долини
У  мережці  небокрай.

Поле  в  голубих  волошках,
Стиглі  стебла  колосків.
І  віночки  із  ромашок,
Наймилішії  стібки.

Жовтим  вишите  латаття,
Незабудки  в  берегах.
Українці  сестри  й  браття,
Вишивала  недарма.

Я  для  вас  цю  вишиванку,
Рідні  серцю  кольори.
Звечора  і  аж  до  ранку,
Місяць  усміхавсь  згори.

Натомились  мої  руки,
Вже  пора  їм  відпочить.
В  кольорах  застигли  луки,
Стали  казкою  умить.

Срібну  нитку  підберу  я,
Зорі  вишию  ясні.
В  вишиванку  одягну  я,
Ніч  й  радітиму  у  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801006
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 28.07.2018


Ганна Верес

Вона пройшла

Вона  пройшла,  струнка,  зеленоока,
У  камуфляжі  (він  їй  до  лиця)…
Припухлі  губи,  біля  вушка  –  локон,
Й  статурою  не  схожа  на  бійця.
Ішла  не  просто  дівчина  –  мадонна.
Здалося,  що  зійшла  із  полотна,
Щоб  Україні  врятувати  долю,
Бо  ж  замахнулась  на  Донбас  війна.

Не  видають  ще  зморшки  її  роки,
Шнурочки  брів,  мов  чайки  два  крила…
Їй  завдяки,  сьогодні  маєм  спокій,
Хоча  й  вона  у  пеклі  побула,
Але  не  з  тих,  щоби  стояти  збоку,
Коли  земля  від  болю  знемага.
Їй  не  чужі  історії  уроки,
Тому  й  грозою  стала  ворогам.

Горять  вогнем  її  великі  очі,
Бажання  помсти  груди  розпира…
Той  погляд  передати  важко  й  зодчим…
Сам  Бог  велить  їй  ворога  карать.
Пройшла  вона,  упевнена,  щаслива,
Готова    обійнять  руками  світ…
«Вона  сьогодні  –  за  дочку  й  за  сина,»  –
Подумала  я  дивлячись  услід.
20.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800996
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 28.07.2018


Ганна Верес

Краса і сонце


Коли  вітрила  осінь  підійма

І  в  далеч  біло-синю  відлітає,

Лягає  всюди  килимом  зима,

Аж  поки  сонце  весну  привітає.


Воно  запросить  до  життя  зело,

І  журавлями  небо  розмалює,

Що  синім  морем  рівно  розлилось…

Сади  травнева  заметіль  схвилює.


Коли  ж  краса  ця  в  літо  заблука,

Озветься  з  лісу  дивним  стоголоссям,

Жита  гроза  липнева  підляка,

Й  волошки  сині  згубить  між  колоссям.
15.01.2018.
 
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800881
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Чумацькі пісні.

Чумацькі  пісні  —  тематична  група  української  станової  (суспільно-побутової)  лірики,  зміст  якої  відображає  життя  і  побут  чумацтва  —  популярного  промислу  українців  ще  за  княжих  часів.  
Основна  його  функція  полягала  у  транспортуванні  на  великих  просторах  України  і  сусідніх  землях  найнеобхідніших  продуктів  —  солі,  риби,  різного  краму  з  інших  країн,  які,  зі  свого  боку,  потребували  українського  хліба,  меду,  сала,  воску,  шкір,  хутра  та  ін.  З  прокладанням  залізниць  у  другій  половині  XIX  ст.  чумацтво  занепало.  
Головні  мотиви  Ч.п.:  виряджання  в  дорогу,  намагання  дружини  завернути  чумака  додому  (“Поїхав  милий  в  дорогу”);  тривожний  постій  у  дорозі,  оборона  від  грабіжників  (“Ой  високо  сонечко  зіходить”),  оплакування  загиблих  (“Ой  з-за  Дону,  з-за  ріки”,  “Хто  не  пив  води  та  дунайської”);  ярмаркування  з  дорогим  товаром,  гуляння  на  ринку  і  втрата  за  чаркою  всього  майна  (“Гей,  воли  ж  мої  половії”,  “Що  в  Києві  на  риночку”);  занедужання  і  смерть  у  дорозі  (“Чомусь  мої  воли  не  пасуться”,  “Ой  воли  мої,  сиві,  половії”);  нещаслива  мандрівка,  розпад  чумакової  родини  (“Над  річкою  бережком”,  “Гей-гей,  та  журба  мене  ізсушила”);  розлука  з  коханою  дівчиною  (“Із-за  гори,  із-за  кручі  риплять  вози  йдучи”,  “Чумаче-бурлаче,  чого  зажурився?”).
  Є  в  Ч.п.  яскраве  протиставлення  вільного  козакування  і  чумакування  в  Наддніпрянській  Україні  долі  закріпаченого  чумака  на  поневоленій  панством  Галичині  —  долі  коломийця,  якому  й  жінка  заявляє:  “А  я  піду  на  Вкраїну  з  дітьми  на  свободу”.  Найдраматичніше  зображено  в  Ч.п.,  як  і  в  козацьких,  смерть  чумака  в  розлуці  з  родиною  і  рідним  краєм.  На  цю  тему  —  найбільше  пісень.  
Серед  Ч.п.  є  пісня  “Ой  горе  тій  чайці”,  відома  у  багатьох  варіантах:

Ой  горе  тій  чайці,  чаєчки-небозі,
Що  вивела  чаєняток  при  битій  дорозі.
Що  вивела  чаєняток  при  битій  дороз(і).

Ой  ішли  чумаки,  весело  співали.
І  чаєчку  ізігнали,  чаєнят  забрали.
І  чаєчку  ізігнали,  чаєнят  забрал(и).

Записана  наприкінці  XVII  —  на  початку  XVIII  ст.  Автором  її  первісного  тексту  “Ой  біда,  біда  чайці-небозі”  в  “Історії  русів”  названо  гетьмана  І.Мазепу.
Чумацька  тема  і  пісні  знайшли  відгук  у  творах  Т.Шевченка  (“Ой  не  п’ються  пива-меди”,  “Ой  я  свого  чоловіка”  та  ін.),  Марка  Вовчка  (оповідання  “Чумак”),  С.Руданського  (лібретто  фольклоризованої  опери  “Чумак.  Український  дивоспів  на  штирьох  місцях”),  М.Коцюбинського  (оповідання  “На  крилах  )  пісні”)  та  ін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800825
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літо мочить дощем…

За  вікном  знову  дощ  мережИть,
Вітер  краплі  з  листочків  збиває.
Десь  за  хмарами  сонечко  спить,
Хоч  вже  ранок,  воно  все  ж  дрімає.

Розбудити  не  вдасться  його,
Затягнулося  небо  сувоєм.
Дощик  в  руки  штурвал  взяв  давно,
Громовиці  немов  перед  боєм.

Затопило  довкола  усе,
Парасольки  в  руках  перехожих.
Ось  струмочком  кораблик  несе,
Він  самотній  у  шторм  попав  схоже.

Поховались  від  зливи  птахи,
Кіт  в  альтанці  вилизує  спинку.
Сонях  низько  зігнувсь  до  землі,
Хоч  би  дощ  перестав  нахвилинку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800686
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Цезура.

Цезура  (лат.  caesura,  від  caedo  —  рубаю)  —  ритмічно-інтонаційна  пауза  в  середині  віршового  рядка,  яка  розтинає  його  на  дві,  іноді  три  частини.  Класичний  приклад  симетричної  Ц.,  що  виникає  безпосередньо  після  третьої  стопи,  —  “Олександрійські  вірші”  М.Зерова:

Братерство  давніх  днів,  //  розкішне  любе  гроно!
Озвися  ти  хоч  раз  //  до  вигнанця  Назона...

Таку  Ц.  називають  ще  й  великою,  або  медіаною,  тому  що  вона  має  своє  постійне  місце  у  багатоскладових  канонічних  віршових  формах  (не  лише  в  олександрійському  вірші,  а  й  у  13-складовому  силабічному,  в  гекзаметрі).  На  відміну  від  античної  версифікації,  де  Ц.,  зазвичай,  припадає  на  середину  стопи,  у  сучасній  силабо-тоніці  —  навпаки  —  збігається  з  межею  стопи,  поділяючи  віршовий  рядок  на  дві  асиметричні  частини.  Приміром,  у  п’ятистопному  ямбі  Ц.  вживають  після  другої  стопи,  у  шестистопному  —  після  третьої  тощо:

Твоя  стріла  //  прошиє  тонким  свистом
Ранкове  скло  //  над  степом  запашним
(Ю.Дараган).

Українській  поезії  притаманна  також  подвійна  Ц.:

Живуть  під  містом,  //  наче  у  казках,  //  кити,  дельфіни
і  тритони  в  густій  і  чорній,  //  мов  смола,  воді,  //
в  страшних  пивницях  сто…
(В.-І.Антонич).

Тут  перша  Ц.  виконує  роль  медіани,  а  друга  —  малої  Ц.,  або  коротенької  паузи.  Ц.  також  розрізняються,  як  і  клаузули,  своїм  закінченням.  Принаймні  акаталектичній  клаузулі,  як  в  олександрійському  вірші,  відповідає  метрична  (квантитативна)  Ц.,  каталектичній  —  ліпометрична,  гіпердактилічній  —  гіперметрична.  Так,  ліпометрична  Ц.  спостерігаємо,  коли  останній  стопі  віршового  рядка  бракує  повноти  метроструктури,  тобто  її  усічено:

Я  іду  по  рейці  //  і  хитаюсь,
Чи  дійду  до  віку,  //  чи  впаду.
Ліс  спинивсь.  //  Ліс,  мов  зелений  заєць,
Задивився  //  на  мою  ходу
(М.  Йогансен).

Гіперметрична  Ц.  має  подовжену  стопу  порівняно  з  іншими:

Ніхто,  ніяк,  //  нічим  не  спинить
Людьми  угноєний  //  прогрес
(І.  Світличний).

Ц.  може  пересуватися  в  межах  рядка  або  змінювати  своє  розташування  в  межах  стопи:

І  пішов  я  тоді  //  до  Петлюри,
бо  у  мене  //  штанів  не  було.
Скільки  нас,  //  отаких,  //  коло  муру
од  червоної  кулі  //  лягло
(В.  Сосюра).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800675
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018


Леся Утриско

День скорботи

В  пам'ять  Героям,  пятьом  синам  України,  котрі  загинули  за  останню  добу,    захищаючи  наш  спокій.  Світла  пам'ять  всім  Героям.  Плаче  душа,  серце  рветься  від  болю.  

       ОГОЛОШУЮ  ДЕНЬ  СКОРБОТИ.  

А  я  сьогодні  в  траурі  походжу,  
По  білому  у  чорне  одягнусь,
Віджита  мить  -  сльозу  у  ній  народжу,
За  вас,  синочки,  скорбно  помолюсь.  

Де  світ  помер  в  уяві  разом  з  вами,  
У  серці  біль  палить  усі  мости,
Погасли  гами  -  всі  квітучі  гами,
Так  хочу,  з  вами,  хрест  важкий  нести.  

До  неба,  діти,  в  вічності  Голгофу,
До  вуст  Творця,  у  помисли  людські,
Знов  одягну  розхристану  скорботу,  
По  білім  в  чорне  -  квіти  неземні.  

Мій  смутку  вічний,  стежко  одинока,
Моя  розстріляна,  знівечена  душа,  
Моя  молитво,  пісне  для  пророка,
Вінець  скорботи  -  сльози  у  вірша.

Сьогодні  знову  в  траурі  походжу,  
Так  звиклось  одягати  сум  та  жаль,
Я  воскресіння  у  думках  своїх  зароджу,
В  молитві  проведу  в  далеку  даль.

Синів  твоїх,  розстріляна  Вкраїно,  
Твоїх  соколів,  вбитих  на  війні,
За  що  тобі  відведена  руїна?
За  що  тобі  сумні  й  скорботні  дні?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800598
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018


Ганна Верес

Стогін землі

Коли  у  сни  вривається  війна
І  ніч  лякає  зойк  вдови  й  дитячий,
У  хату  горе  двері  відчиня,
Й  невтішно  мати  за  синочком  плаче,
Той  біль  землиця  також  відчува,
Вона  ридає  німо,  хоч  незряча…
Які  і  де  знайти  такі  слова,
Щоб  ними  пояснити  смерть  юначу?

Земля  страждає  разом  з  усіма
І  стогін  свій  теж  додає  за  сином,
Коли  у  лоно  у  своє  прийма
Того,  кого  війна  в  бою  скосила.
17.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800582
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 25.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Хорей, або Трохей.

Хорей,  або  Трохей  (грецьк.  choreios,  від  choros  —  хор)  —  в  античному  віршуванні  —  триморна  двоскладова  стопа  з  першим  довгим  і  другим  коротким  складами.  В  силабо-тонічній  системі  —  двоскладова  стопа,  в  якій  ритмічний  акцент  припадає  на  перший  склад,  зазвичай,  непарний.
Проте  у  хореїчному  вірші  наголоси  спостерігаються  не  скрізь,  крім  константи,  що  уможливлює  варіювання  пірихія.  На  початкових  стадіях  розвитку  силабо-тонічної  версифікації  в  європейській  ліриці  X.  вживали  переважно  в  жанрі  оди,  звідки  він  був  витіснений  ямбом.  У  сучасній  українській  поезії  X.,  виникнувши  на  руїнах  силабічного  тринадцятискладника,  —  найпоширеніший  віршовий  розмір  від  кінця  XIX  ст.,  коли  відбулася  модернізація  Шевченкового  вірша,  живленого  фольклорною  традицією  (коломийки,  шумки  тощо).

Найменш  вживаний  X.  –  одностопний:

На  майдані  пил  спадає.
Замовкає  річ…
Вечір.
Ніч
(П.  Тичина).

Двостопний  X.  спостерігаємо  не  часто,  однак  у  творчості  Г.Чупринки  набув  активного  поширення:

З  жалем,  з  болем
Понад  полем
Крик  розноситься  чаїний.
Наче  в  давні
Дні  безславні
Плач  рабині
На  чужині.

Зрідка  звертаються  автори  і  до  тристопного  X.:

Піднялися  крила
Сонних  вітряків,
І  черешню  білу
Вітер  розбудив.
І  війнув  на  книги,
Розметав  листи…
Серце!  Ти  не  з  криги?
Не  з  заліза  ти?
(М.  Рильський).

Чотиристопний  X.  —  найпоширеніший  розмір  у  сучасній  українській  ліриці:

Тихо.  Зорі  потопають
В  океані  хмар  і  ночі,
Понад  хвилі  грім  гуркоче,
По  каютах  скрізь  дрімають…
(П.  Карманський).

На  відміну  від  чотиристопного  X.,  п’ятистопний  простежується  не  так  часто:

В  сотах  мозку  золотом  прозорим
Мед  думок  розтоплених  лежить,
А  душа  вклоняється  просторам
І  землі  за  світлу  радість  —  жить!
(Олена  Теліга).

Цікавий  приклад  шестистопного  X.:

Та  замало  буде  тихої  дороги.
Усміхнеться  неня:  “Ну  і  басурман!”
Налигаю  місяць  на  срібляні  роги,
Шкереберть  на  ньому  полечу  в  туман
(О.  Близько).

Семистопний  X.  вживають  впереміж  з  іншими  стопами,  частіше  перехідного  ґатунку:

Гей,  віків  та  віків,
прокопитило  карі  навали,
їхні  печі  впилися  —
алкогольний  вогонь  затуха…
Вони  ж  десь  позавчора
юних  мамонтів  сном  годували
З  свого  сивого  рубчикового  фартуха
(І.  Драч).

Восьмистопний  X.,  постаючи  зі  сполуки  двох  віршів  чотиристопного  X.  в  одну  ритмічну  одиницю,  вряди-годи  трапляється  у  віршовій  практиці:

Скільки  щастя,  що  боюся.  Залоскоче,  як  русалка.
Шовковинками  проміння  перев’яже,  обів’є.
Заполонить.  Зацілує  ніжно-ніжно,  палко-палко.
Всю  жагу  —  зоревий  трунок,  п’яний  трунок  —  ізоп’є.
(В.  Чумак).

X.  може  мати  форму  вільного  вірша    —  вільний  X.  За  умови  різної  кількості  стоп  у  віршовому  рядку  та  астрофічній  будові,  зберігаючи  традиційне  римування:

Має  крилами  Весна
Запашна,
Лине  вся  в  прозорих  шатах,
У  серпанках  і  блаватах…
Сяє  усміхом  примар
З-поза  хмар,
Попелястих,  пелехатих
(М.  Вороний).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800490
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Ганна Верес

Водограй

Непросто  зупинити  водограй,
Коли  для  нього  служать  небо  й  гори,
Коли  Карпат    чарівно-сивий  край
Розлив  навколо  смерекове  море.

Коли  у  нім  танцюють  сотні  сонць
І  вже  не  шум,  а  гул  стоїть  довкола,
Тремтить  він  між  навколишніх  висот,
А  звук  такий,  який  не  чув  ніколи.

Не  варто  й  зупиняти  водограй,
Це  –  муза  гір,  вона  завжди  примхлива,
То  поведе  тебе  у  дивний  рай,
То  в  річку  перетвориться  бурхливу.
13.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800426
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Valentyna_S

Літо пише акварелі

Літо  пише  акварелі,
літо--  
геній.
       Літо  в  брилі  й  сарафані
       йде  до  праці  вже  з  світання.  
       Фарби  й  пензлі  у  руці,
         і  рум’янець  на  щоці.
Літо  пише  акварелі,
літо--
геній.
       Літо  світ  весь  кольорить:
       білі  хмари,  як  подушки,
       в  небі  синьому  і  мушки,
       ранню  зірочку—подружку
       і  веселку—арко-дужку,
       квіття  та  зеленолистя,
       поле  ніжноколосисте.
Літо  пише  акварелі,
літо--
геній.
           Літо  йде  у  гай,  діброви,
           щоб  співалось  кольорово
           галці,  шпаку  й  солов’ю--
           і  не  сталось  жамевю.
Літо  пише  акварелі,
літо  —
геній.
           Літо  з  хистом    розіллє
           смак  і  запахи  малині,
           спілим  сливам  і  калині,
           вишні  ягодам  й  суниці,
           і  ряснесенькій  чорниці.
Літо  пише  акварелі,
літо-
геній--
             й  все  врахує  до  дрібниці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800417
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Фігурний вірш.

Фігурний  вірш  (лат,  figura  —  зовнішній  вигляд,  образ)  —  вірш,  в  якому  синтезовано  властивості  звукових  та  візуальних  мистецтв,  втілені  у  винахідливій,  переважно  графічній,  формі.  Ф.в.  запроваджений  еллінським  поетом  Сіммієм.  До  сьогодні  збереглося  три  його  вірші  —  у  вигляді  сокири,  крил  та  яйця.  
Історія  фігурних  віршів,  які  є  зображенням  матеріальних  предметів,  налічує  більше  двох  тисячоліть.  З'явившись  в  стародавній  Олександрії  приблизно  в  IV  столітті  до  нашої  ери,  це  мистецтво  приваблювало  авторів  різних  епох,  серед  яких  були  давньогрецькі  вчені,  поети,  середньовічні  абати,  знамениті  Рабле,  Полоцький,  Державін,  Оксфордський  професор  Льюїс  Керролл,  французький  поет  Гійом  Аполлінер  і  багато  інших.

Відродження  Ф.в.  після  майже  двохсотлітнього  забуття  відбулося  завдяки  авангардистам.  Фігурний  вірш  знаходимо  у  творчості  Г.Аполлінера:

Бо  літо  вже  іде  із  спеками  та  грозами
З  весною  воднораз  моя  померла  юнь
О  Сонце  то  ж  доба  полум'яного  Розуму
I  я  гряду  в  іюнь
Захоплений  її  величною  ходою
Лише  її  люблю  її  пильную  слід
Вона  мене  так  вабить  як  магніт
I  має  вид
Вродливиці  рудої…  («Руда  вродливиця»)  

та  М.Семенка:

Осте  сте
бі  бо
бу
візники  –  люди
трамваї  –  люди
автомобілібілі
бігорух  рухобіги
рухливобіги
berceus  kapy
селі
елі
лілі…  (М.Семенко  "Місто")

 Фігурні  вірші  грецькою  називалися  «пайгніямі»,  або  «іграми».  Ці  ігри  були  особливого  роду  —  ігри  вчених.  Ранньохристиянський  поет  Порфирій  Оптаціан  писав  вірші  у  формі  вівтаря,  сопілки,  органу,  а  також  у  вигляді  призм,  пальм,  корабля.
У  часи  середньовіччя  і  до  XX  століття  їх  зображували  у  вигляді  трикутників,  пірамід,  зірок,  сердець,  хрестів,  сходів,  а  в  XX  столітті  мали  форму  фонтану,  дощу,  птахів,  дерев,  лави  та  падаючої  вежі.
Згодом  Ф.в.  поширився  у  європейських,  особливо  у  новоєвропейських  літературах  XVII  ст.,  набуваючи  найнесподіваніших  конфігурацій.  Висвітлювалися  Ф.в.  і  в  піїтиках  Києво-Могилянської  академії,  реалізовувалися  у  творчості  Івана  Величковського,  Симеона  Полоцького  та  ін.,  особливо  в  емблематичному  віршуванні.  

Не  жити,  єже  пити;
но  пити,  єжи  жити.
Не  того  ради  жити,  єже  випивати,
мЂры  полны  во  чрево,  як  в  делву,  вливати,

Но  єдинощи  токмо  испій  или  дважды,
дабы  в  тЂлЂ  живущи,  не  умер  от  жажды.
(І.Величковський  «Ізборник»)

Звертаються  до  цієї  неординарної  віршової  форми  і  сучасні  поети:
я
хрест
нестиму  свій
без  вороття
як  перст
єднання
смерті
і
життя
(A  Крaт).

Ф.в.  цікавить  поетів,  не  вельми  схильних  до  версифікаційних  експериментів  (література  для  дітей).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800378
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Ганна Верес

Хочеться у казку

Так  часто  хочеться  утрапити  у  казку,
Забувши  про  життя  суворий  ритм,
І  спраглими  губами  пити  ласку,
Вершину  не  одну  ще  підкорить!
Упитися  надією,  мов  дивом,
Ударить  лихом  об  землю:  доста!
Нелегко  жити  в  світі  цім  правдивим,
Та  кидатись  не  варто  із  моста,
Бо  стільки  ще  чекає  справ  на  мене,
І  кожна  потребує  ще  тепла.
Ділитиму  усім  по  повній  жмені,
Лиш  би  ріка  життя  іще  текла!

І  на  доріг  складному  перехресті,
Коли  я  ненароком  теж  спіткнусь,
Мене  хтось  теж  відважиться  підвести,
Та  поки  що  теплом  своїм  ділюсь!
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800314
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Віталій Назарук

ВСЕ, ЩО МАЮ

Я  з  роками  нажив
Все,  що  маю  у  хаті  -
Є  старенький  диван,
Кілька  крісел  і  стіл…
І  вазони  стоять,
Наче  птахи  крилаті.
За  вікном  квітне  липа,
На  якій  повно  бджіл.
Банки  повні  достатку,
Всі  кладовки  забиті,
А  на  стінах  багаті
Рушники,  що  розшиті.
Що  не  рік  –  багатію
І  достатком  й  роками,
На  весні  поле  сію
І  пишаюсь    житами.
І  ціную  завжди…  
Найдорожче  –  це  волю.
Все  віддам  я    за  неї,
Як  зійдусь  в  полі  бою.

Все  приходить  з  роками,
Скільки  б  ти  не  літав.
Та  у  вирій  клинами
Відлітають  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800104
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018


Леонид Жмурко

Гуде під вітром бронзове колосся

...  тянутся  следы
родства  не  помнящих  Иванов.

«Всё  тише  лишние  шумы...»  Зинаида  Палайя

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Розтеребив  від  остюків  зернини,
та  й  пригадав,  як  дід  казав  мені:
«У  колоску  ми  сила,  ми  родина»,
повчав,  щоб  не  цурався  я  рідні.

Не  відцурався.  Вже  й  не  відцураюсь,
хоча  в  житті  хватало  «остюків».
Я  раз  у  раз  додому  повертаюсь
з  чужих  країв  у  край  моїх  батьків.

Гуде  під  вітром  бронзове  колосся,
торкаюсь  зерен  стиглих  на  стеблі,
здаля  лунає  грім,  птахоголосся
пташин  що  припадають  до  землі...

Здалося,  лиш  почав  я  розуміти
не  мову,  ні,  а  тільки  низку  слів
(так  вчаться  материнській  мові  діти,
вслухаючись  у  колисковий  спів).

Здалося,  розумію  серцем  тишу,
що  настає  коли  стихає  грім...
Що  у  віршах  всі  запахи  залишу,
і  дотики,  і  кольори...  Потім.

Гуде  земля,  а  в  серці  стоголосся:
«Не  відцуравсь,  хоч  клятви  не  давав».
Привіт,  мій  край.  Торкаюся  колосся,  
привіт,  рідня,  я  «остюком»  не  став.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800045
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Ніна Незламна

Люблю тебе, моя Україно!

Погляне  сонце  на  Україну  
Золоті  перли  розсипа  здаля
Вся  у    віночку  рідна  країна
Вінчає  небо  щедрії  поля
 Душа  в    надії,  стиха  радіє
Вбереться  в  жовте  плаття  колосок
Далі  за  полем,    ліс  зеленіє
Там  соловейка  чути  голосок.
Неначе  птахом,  погляд  літає
Ні  я  не  знаю  кращого  краю
Мене  волошка  мило  вітає
Від  того  щастя,  аж  завмираю
Люблю  тебе,  моя    Україно!
Хліба  пахучі,  чистії  ріки
Щоб  в  душах  було  завжди  весняно
Жить  в  мирі  і  злагоді  навіки!
   
                                                                           12.07.2018р    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800037
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Тактовик.

Тактовик  —  міжсистемна  форма  віршування,  основою  сумірності  в  якій  є  ізохронізм  віршорядків  і  таке  розташування  слів  у  них,  яке  уможливлює  їх  членування  на  такти.  Прихильники  музичного  погляду  на  Т.  (або  ж  тактометр)  виводять  його  від  поняття  “такт”  (від  лат.  tactus  —  дотик  рукою,  в  музиці  —  дотик  диригента  до  пульта,  чим  визначають  швидкість  темпу)  —  одиниця  музичного  ритму,  невелика  частина  музичного  руху,  яка  включає  в  себе  один  ударний  момент  (акцент)  і  один  або  кілька  не  ударних.  Один  і  той  самий  музичний  такт  інколи  містить  різну  кількість  складів  словесного  тексту  в  вокальній  музиці,  не  порушуючи  метра,  за  простим  математичним  принципом:  4=2+2=3+1=1+  1  +  1  +  1  =  1,5  +  0,5  +  2  і  т.д
Античне  віршування  передбачало  таке  виконання  твору,  в  якому  співи  речитативом  чи  музичний  супровід  відігравали,  вочевидь,  значну  роль.  Антична  віршова  стопа  нагадує  музичний  такт,  бо  при  однаковій  кількості  мор  вона  може  включати  різну  кількість  складів,  заміняти  одну  стопу  іншою  тієї  самої  довжини  (наприклад,  дактиль  —  спондеем:  —  ∪  ∪=  —  —),  або  обидві  ці  стопи  мають  по  чотири  мори  і  т.п.

  Аналогічне  явище  спостерігаємо  в  сучасній  метричній  східній  поезії.  До  тактово-музичної  організації  метра  близьке  і  народне  віршування.  Українську  коломийку  розглядають  в  багатьох  випадках  як  рядки  з  чотирьох  тактів,  кожен  з  яких  містить  в  собі  чотири  склади;  але  кількість  складів  іноді  скорочується  до  трьох,  двох  і  навіть  одного,  тільки  більш  протяжних,  від  чого  рівномірність  тактів  не  порушується.

Музичність  тактовика  повинна  відчуватися  на  слух.  Візьмемо  для  прикладу  нерівноскладову  старовинну  весільну  пісню:

Ой  глянь,  дівчино  крізь  калач
карими  очима  та  й  заплач,
бо  іде  твій  розмай  -  коса,
загуби  -  краса…

чи  фольклорну  стилізацію  І.Драча:

Ой  чи  то  я  Леда,  ой  чи  то  я  Лада,
Аж  на  мене  біл  лебедик  з  небесонька  пада
(“Балада  про  двох  лебедів”).

Яскравим  прикладом  використання  тактовика  буде  творчість  П.Тичини.  У  вірші  “Арфами,  арфами…”  віддзеркалюється  увесь  сонячно-музичний  тичининський  «кларнетизм»:

Арфами,  арфами  —
золотими,  голосними  обізвалися  гаї
Самодзвонними:
Йде  весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800012
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Ганна Верес

Служи народу

Життя  ніколи  не  бува  простого  –
У  нім  багато  знаків  запитань.
Жени  від  себе  ту  життєву  втому
Що  заважає  дихать  і  літать.

Коли  ж  пізнаєш  насолоду  лету,
Життя  стає  світлішим  –  не  нудним,
Так  зрозумієш  воїна  й  поета
І  справжній  жах  і  зради,  і  війни.

Вони  ведуть  народ  до  ешафоту
Лише  за  те,  що  він  у  світі  є.
Служи  ж  на  благо  рідного  народу,
Лиш  так  ім’я  не    очорниш  своє!
5.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799955
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Андрій Л.

Надька

Ну,  як  цю  жінку  не  любити,
Ну,  як  Надійку  не  цінить.
Що  не  змогла  Москва  купити,
То  й  вам  не  вбити,  не  спинить.

Це  ж  треба  так  ото,  нахаба,
Страх  виколихує  дива.
 Всього  одна,  єдина  баба,
Й  в  штани  нап.сяла  шпана.

Лукаве  сім'я  гостродзьобе,
Чого  зчинилася  байда...
Раз  так  злякалися  ж.дове,
Що...  вже  підмочує  з  гнізда?

Ну,  чо  ж  ви  так  “бого.прані»,
Коли  колошики...  течуть.
Смердить  у  вашому  Зібранні,
За  вами  коники  іржуть.

Не  запакуєте  сміливість,
Порядність  чисту  не  вб'єте.
Втікайте,  доки  є  можливість,
Ви,  надто  довго  кров  п'єте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799943
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Симплока.


Симплока  (грецьк.  symphloke  —  сплетіння)  —  це  стилістична  фігура,  яка  полягає  в  повторі  початкових  і  заключних  слів  одного  текстового  уривка  в  наступному  уривку;  вид  лексичного  повтору.
С.  сходить  до  традицій  античної  риторики  використання  повторів  для  художньої  виразності  мовлення.
У  давньоримському  творі  невідомого  автора  «Риторика  для  Гереннія»  С.  позначає  повтор  початкового  слова  із  частим  зверненням  до  кінцевого  слова.  Великий  римський  оратор  Квінтіліан  відзначав,  що  в  прийомі  одночасно  повторюються  початкові  й  кінцеві  слова.  В  античності  фігура  називалася  охопленням.    
Залежно  від  розташування  повторюваних  слів  у  мовних  уривках  розрізняють  два  зворотних  види  симплоки.  Перший  вид  —  це  повтор  початкових  і  заключних  слів  суміжних  мовних  уривків,  під  час  якого  середина  варіюється.
У  віршуванні  прийом  являє  собою  поєднання  анафори  та  епіфори  (анаепіфора,  епанафора).  Така  форма  С.  широко  представлена  у  фольклорі  (билини,  ліричні  народні  пісні):

Чи  не  ті  ж  мене  саблі  турецькі  порубали,  що  і  вас?
Чи  не  ті  ж  мене  стрілки  яничарки  постріляли,  що  і  вас?

В  авторській  поезії  зустрічається  рідше.  Зразки  композиційного  прийому  присутні  у  творчості  М.  І.  Цвєтаєвої    («Очі").
Одним  із  видів  С.  є  Мезодіплосіс  —  словесний  повтор  в  середині  суміжних  частин  тексту,  коли  початок  і  кінець  довільні.  Лексичні  повтори  такого  роду  вживали  російські  поети  ХХ  ст.,  зокрема  В.  В.  Маяковський  («Про  це»):

В  этой  теме,
и  личной
и  мелкой,
перепетой  не  раз
и  не  пять,
я  кружил  поэтической  белкой
и  хочу  кружиться  опять.

Стилістичний  прийом  С.  застосовують  для  художньої  виразності,  емоційного  забарвлення,  виділення  основних  елементів  мови.
У  художній  літературі  симплока  часто  поєднується  із  паралелізмом,  внаслідок  чого  лексичний  повтор  ускладнюється:  тотожні  слова  розташовані  в  сусідніх  частинах  тексту,  створюють  цілісний  поетичний  образ.  
Другий  вид  С.,  характерний  для  авторської  поезії,  може  поєднуватися  із  хіазмом:  при  ідентичній  середині  словесних  рядів  смислова  послідовність  початкових  і  заключних  слів  змінюється  хрестоподібним  способом.

Симплока  —  складна  синтаксична  конструкція,  в  якій  гармонійно  звучать  анафора  з  епіфорою.  
В  українській  літературі  С.  знаходимо  в  поезії  М.Вінграновського:

Я  сьогодні  не  прийду  додому  —
Де  я?
Я  сьогодні  в  Київ  не  приїду  —
Де  я?
Я  сьогодні  не  дивлюсь  на  тебе  —
Де  я?
Я  сьогодні  —  вчора  й  позавчора  —
Де  я?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799925
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Різнонаголошена рима.

Різнонаголошена  рима  —  це  асиметричне  римування,  коли  врівноважуються  співзвучні  слова  з  різними  наголосами  —  окситонні,  парокситонні,  дактилічні.  

Добре  знана  Р.р.  в  українській  пісні.  Це  асонанс  (лат.  assonare  —  співзвучати)  —  повторення  однакових  голосних  звуків  у  рядку  або  строфі,  що  надає  віршованій  мові  милозвучності,  підсилює  ïï  музичність  та  консонанс  (лат.  consonans  —  приголосний  звук)  —  неточна,  неповна  рима,  основана  на  збігові  лише  приголосних  звуків,  водночас  наголошені  голосні  дисонують.

Асонанс:

Впали  роси  на  покоси,
Засвітилися  навколо.
Там  дівча  ходило  босе,
Білу  ніжку  прокололо.  (Д.Павличко)

Була  гроза,  і  грім  гримів,
Він  так  любив  гриміти,
Що  аж  тремтів,  що  аж  горів
На  трави  і  на  квіти.  (М.Вінграновський)

Сонце  гріє,  вітер  віє
З  поля  на  долину,
Над  водою  гне  з  вербою
Червону  калину;
На  калині  одиноке
Гніздечко  гойдає,  —
А  де  ж  дівся  соловейко?
Не  питай,  не  знає.
Сонце  гріє,  вітер  віє
Червону  калину...(Т.Шевченко)


Консонанс:

І  пізнаєш  уперту  математику
пароксизмів  захвату  і  журб...
Товаришу,
друже,
братику  —
у  кожного  є  свій  карб  (М.Бажан).

Асиметричне  римування  чітко  простежується  у  творчості  Т.  Шевченка:  

Розплелася  густа  коса
Аж  до  пояса,
Розкрилися  перси-гори  —
Хвилі  серед  моря,
Засіяли  карі  очі  —
Зорі  серед  ночі.

Часто  до  такого  типу  римування  вдавався  Б.-  І.Антонич:

Корови  моляться  до  сонця,
що  полум'яним  сходить  маком.
Струнка  тополя  тонша  й  тонша,
мов  дерево  ставало  б  птахом.

P.p.  спостерігається  в  поезії  раннього  П.  Тичини,  котрий  вдавався  до  прийому  очуднення  (одивнення):

Десь  клюють  та  й  райські  птиці
Вино  зелено.
Розпрозорились  озера!..
Тінь.  Давно.

Хоч  П.  Тичина  у  слові  “зелено”  наголосив  останній  склад,  однак  воно  не  втратило  свого  природного  головного  наголосу  на  першому  (у  вірші  —  дактилічному)  складі.  Подеколи  P.p.  виконує  у  його  творах  функцію  канонічної  рими,  де  головний  наголос  зберігається.

Птах  —  ріка  —  зелена  вика  —  
Ритми  соняшника.  
День  біжить,  дзвенить-сміється,  
Перегулюється!
Над  житами  —  йде  з  медами  —  
Хилить  келехами.  
День  біжить,  дзвенить-сміється,  
Перегулюється!
Можливо,  в  цьому  полягає  також  один  із  секретів  музичності  тичининського  “кларнетизму”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799888
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Янош Бусел

Все…Забуль…

                           Спочатку  Крим..  Зараз  Схід.
                           Вона  живе  тут...А  він  зайда...
                           Був  коханим...Тепер,-  ніхто.
                           О        К        У        П        А        Н        Т  ...

З    того    краю,  де  дощ    та  тумани
Рідний  голос  в  мобілу  дійшов,-  
Все…  Забудь…  Не  буди  в  серці  рани,-  
Тим  чуттям  не  розквітнути  знов…

Вони    зраджені,    горем    побиті…
Не  метайся…  Вже  пізно…  Повір,-
Мої  очі    теж  слізьми  умиті,
А  душа,-    як  підстрелений    звір…

Росіянин  ти,-  я  ж  українка,
Ти  любив  мене,  я  тебе  -  теж...
Твій  калаш  все  згубив,-  бо  я  жінка,-
Чуття  правди  у  мене  без  меж...

Ми  не  раз  говорили  з  тобою,-
Як  загарбники  йдете  сюди...
Ми  ж  народжуєм  -  не  для  розбою,-
Лиш  для  захисту  нас  від  біди...

Ваша  ж  правда,-  вона  для  дебілів,-
Гнів  та  розбрат  твій  сіє  калаш....
Твої  руки  мені  вже    не  милі,
І  твій  подих  -  мов  затхлий  Сиваш.

Голос  той  доліта  мов  з  безодні,-
В  скроні    б'ється  бунтуюча    кров…
Ллють  дощі…  Безнадійні…  Холодні…
Мов  оплакують  згаслу  любов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798528
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Паліндром.

Паліндром,  або  Перевертень  (грецьк.  palindromeo  —  той,  що  повертається)  —  віртуозна  віршова  форма,  в  якій  певне  слово  або  віршовий  рядок  можна  читати  зліва  направо  і  навпаки  за  умови  збереження  змісту.  П.  відомі  світовій  літературі  з  давніх-давен.  Найбільшого  поширення  набули  в  Китаї.  В  Україні  до  П.,  що  визначав  інтелектуальні  можливості  версифікаційної  практики  та  непересічний  смак  автора,  зверталися  поети  барокової  доби.  Іван  Величковський  називав  П.  “раком  літеральним”.  

Із  рукописної  книги  І.  Величковського  «Зегар  з  полузегарком»:

Анна  во  дар  бо  ім’я  мі  обрадованна,
Анна  дар  і  мні  сін  міра  данна,
Анна  мі  мати  ї  та  мі  манна
Анна  пита  мя  я  мати  панна  /…./  

У  сучасній  поезії  розрізняють  вірш-паліндром  і  вірш-паліндромон.  Вірш-паліндром  складається  з  рядків-паліндромів.  Вірш-паліндромон  —  це  єдиний  від  початку  до  кінця  паліндром.  
В  українській  літературі  досить  вдало  використовував  П.  
М.  Мірошніченко  у  збірці  «Око»:

Ідоломинущі  ви,
де
аура  гілок
у  живлі  назви  лотоса,
човен,
говір  із  уст  сузір
і
вогнево
час
(ото  лив  за  Ніл);
........
ви  ж
у  колі  гару  —
аеди_віщуни  молодІ.

П.  знаходимо  у  творчості  А.  Мойсієнка  (зб.«Віче  мечів»)  «Сонет»:

А  коло  тіні  —  толока.
У  тон  шипшин  бубниш  пишноту…
А  крок  осох  осокорка,
А  тонко  римами  рок  нота
Меча  гукала  кугачем.
Арену  —  римами  рун-ера.
Е,  четвертими.»  Рев  тече…
А  рев  —  де  нурт!  Я  тру  не  двері…
Шедевру  мур  у  мур  ведеш.
Він:  “О,  тре  маки  камертонів!”
Жде  то  кого  богокотедж?
Він  —  ока  зим…  а  ми  законів.
На  крах  —  аркан,  на  крах  —  аркан.
…  Мак  ніжно  сам,  а  сон  —  жінкам.

Жанр  паліндрому,  який  в  українській  літературі  започаткував  Іван  Величковський,  1977  року  в  дитячій  збірці  «Чарівний  глобус»  відродив  Володимир  Лучук.  Його  вірш  «Епос  і  нині  сопе»  зі  збірки  «Паліндромони»  є  найдовшим  в  українській  мові  паліндромоном  на  3333  знака.
Нині  в  Україні  понад  20  поетів  мають  у  доробку  раки  літеральні.  

Наприклад,  Олег  Будзей  «Ні,  не  Ленін!»:

Є  і  село  —  праці  цар:  поле  сіє.
Є  і  рамена:  вйо,  Йване,  Маріє!
Щоденно  село  голе,  сонне.  Дощ…
Що  в  хаті?  Бузок  у  козубі  та  хвощ.
Ані  сала,  сіна,
Ані  лат.  Суть  лукава  культу  Сталіна:
Ні,  не  ленінець  це.  Ні,  не  Ленін.
Так  собі  бос  —  кат.
Ідолові  сили,  ви  —  лисі  Володі.
Молот,  серп  —  престолом?
Серп  —  у  прес!
Молот  —  толом!

Існує  навіть  «Об'єднання  голінних  ентузіастів  рака  літерального  (ГЕРАКЛІТ)»,  що  й  свідчить  про  те,  що  з  банальної  спокуси  здивувати  загал  і  колег,  паліндром  доріс  до  серйозного  явища  сучасної  поезії.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799778
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Олександрійський вірш.

Олександрійський  вірш  —  римований  12-складник  із  цезурою  посередині,  обов’язковим  наголосом  на  6-му  і  12-му  складах  та  чергуванням  парних  окситонних  і  парокситонних  рим.  Одна  з  форм  вірша  у  французькій  поезії,  відомим  прикладом  якої  є  епічна  поема  “Роман  про  Олександра  Македонського”  (XII  ст.),  хоча  перші  зразки  спостерігалися  раніше,  в  XI  ст.  (“Мандри  Карла  Великого  в  Єрусалим  та  Константинополь”).
О.в.  став  панівним  віршем  класицистичної  трагедії  (П.  Корнель,  Ж.  Расін).  У  російській  поезії  —  це  шестистопний  ямб  із  цезурою  після  третьої  стопи  з  римуванням  аабб.  “Улюблений  розмір  О.  Пушкіна  (понад  2000  віршів):
Я  памятник  себе  воздвиг  нерукотворный,
К  нему  не  зарастет  народная  тропа,
Вознесся  выше  он  главою  непокорной
                 Александрийского  столпа.

Нет,  весь  я  не  умру  —  душа  в  заветной  лире
Мой  прах  переживет  и  тленья  убежит  —
И  славен  буду  я,  доколь  в  подлунном  мире
                 Жив  будет  хоть  один  пиит.
Видозмінена  форма  О.в.  називається  олександрином:  п’ятирядковий  13-складовий  вірш,  написаний  шестистопним  ямбом,  римований  за  схемою  абааб.  До  неї  звертався  І.  Франко  (“Каменярі”):
Я  бачив  дивний  сон.
Немов  передо  мною
Безмiрна,  та  пуста,  i  дика  площина
I  я,  прикований  ланцем  залiзним,  стою
Пiд  височенною  гранiтною  скалою,
А  далi  тисячi  таких  самих,  як  я.
У  кожного  чоло  життя  i  жаль  порили,
I  в  оцi  кожного  горить  любовi  жар,
I  руки  в  кожного  ланцi,  мов  гадь,  обвили,
I  плечi  кожного  додолу  ся  схилили,
Бо  давить  всiх  один  страшний  якийсь  тягар.

 О.в.  у  класичному  вигляді  застосовував  М.  Зеров  (цикл  “Олександрійські  вірші”):
О.  Бургардтові
Під  кровом  сільських  муз,  в  болотяній  Лукрозі,
Де  розум  і  чуття  —  все  спить  в  анабіозі,
Живем  ми,  кинувши  не  Київ  —  Баальбек,
Оподаль  від  розмов,  людей,  бібліотек
Ми  сіємо  пашню  на  неродюче  лоно.
Часами  служимо  владиці  Аполлону,
І  тліє  ладан  наш  на  вбогім  олтарі.
Так  в  давній  Ольбії  захожі  різьбярі
Серед  буденних  справ  і  шкурної  громади
В  душі  плекали  сон  далекої  Еллади
І  для  окружних  орд,  для  скитів-дикунів
Різьбили  з  мармуру  невиданих  богів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799748
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Андрій Л.

Мати…

Одірвалися  бандити,
Їм  би  гендлювати.
Як  нам  бідним  далі  жити,
Ж.ду  наплювати.

Гірко  плаче,  бідна  мати,
Упала  на  груди.
Чи  синочка  колихати,
Чи  випить  цикути?

Не  проснеться  на  світанку,
Не  зайде  у  хату.
Не  зустріне  біля  ганку,
Не  пече  солдату.

Пече  мамі  -  небораці,
Злеє  время,  люте.
Вбили  сина  на  Донбасі,
Там...  за  статки  юде.

Хто  ж  їх  зможе  захистити,
Буде  годувати.
Пора  в.лупків  палха.их...
 В  шию  з  хати  гнати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799677
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Андрій Л.

Мати…

Одірвалися  бандити,
Їм  би  гендлювати.
Як  нам  бідним  далі  жити,
Ж.ду  наплювати.

Гірко  плаче,  бідна  мати,
Упала  на  груди.
Чи  синочка  колихати,
Чи  випить  цикути?

Не  проснеться  на  світанку,
Не  зайде  у  хату.
Не  зустріне  біля  ганку,
Не  пече  солдату.

Пече  мамі  -  небораці,
Злеє  время,  люте.
Вбили  сина  на  Донбасі,
Там...  за  статки  юде.

Хто  ж  їх  зможе  захистити,
Буде  годувати.
Пора  в.лупків  палха.их...
 В  шию  з  хати  гнати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799677
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Ганна Верес

Де все переплелось: краса, життя і воля


Кохалася  у  житі  квітка  росяна,

Великим  синім  оком  сонцю  посміхалась.

Світило  спить,  було,  і  квітка  засина,

Бо  вволю  вже  за  день  наколихалась.

Її  волошкою  назвав  народ  колись,

І  зовсім  не  тому,  що  з  виду  волохата.

Русалки  то  полів,  що  сонця  напились

І  з  неба  в  жито  впали.  Їх  багато.


Хто  до  краси  тієї  серцем  доторкнувсь,

Вдихнув  хоч  раз  жагу  замріяного  поля,

Мені  здається,  той  у  рай,  земний,  пірнув,

Де  все  переплелось:  краса,  життя  і  воля.      
10.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799669
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Андрій Л.

Умань

Приспів:
В  полі  сестри  зажурені,
сестрички  —  тополі,
В  гіркі  думи  занурені,
чом  не  маєм  долі?
*
Там  де  Умань,  де  байраки,  
червоніють  маки.
То  не  квіти,  то  козаки,
хлопці  —  гайдамаки.
*
Світить  іскра  невгасима,
там  де  горизонти.
Сплять  соколики  Максима
та  Івана  Гонти.
*
Посивіло  полинами,
впало  пилом  степом,
Відшуміло  вдаль  громами,  
між  землею  й  небом.
*
Голоси  в  яру  чаїні,
чути  схлипи  кволі.
Не  дав  Бог  їх  Україні,  
ні  щастя,  ні  долі.
*
Де  ти  досі  любий  вітре,
де  ти  буйний  блудиш.
Де  літаєш  Боривітре,
чого  не  розбудиш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799564
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Ганна Верес

Торжествує душа

Торжествує  душа,
П’є  енергію  сонячних  ранків,
І  вже  я  не  чужа
Цьому  світу  і  вічній  красі.
Вип’ю  кварту  води
Із  криниці  –  природного  збанку,
Й  заходжуся  ходить
По  холодній  траві  у  росі.

Серце  змінює  ритм  –
І  чеканить  життєві  частоти,
Синь  чарує  згори  –
Вимальовує  пензликом  даль.
І  біжать  табуном
Мої  роки  в  далекі  висоти,
Де  звучить  метроном
Й  стежку  зоряну  тихо  гойда.
3.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798976
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Надія Карплюк-Залєсова

СКАЖИ ВЖЕ СЛОВО, УКРАЇНЦЮ

А  я  кричу,  як  в  клітці  звір  метаюсь:
Ну  де  та  ,  Боже,  правда  на  землі?
А  може  не  в  покорі  щиро-ницій,
А  втім,  що  люди  вглохли  і  сліпі?

Століття  гноблень...  Але  ж  булА  слава
 І  була  велич  української  землі
Не  здужали  нести,  вона  стогнала...
Не  здужали,  бо  видались  малі

Інтриги,  змови,  заздрість  оковита,
Народе  мій,  ну  скільки  вже  того?!
Моя  земля  дощами-кров’ю  злита,-
Торкнеться  завтра  сина  і  твого!

Скажи  те  Слово,  це  твоя  колиска,
Колиска  роду  твОго  –  хмар  століть  –
Твердого...  наче  непохитна  криця,
На  чім  земля  твоя  споконвіків  стоїть

Те  Слово  –  зайдам,  недоукраїнцям,
Які  за  гріш  і  матір  продадуть!
Ні,  недоноскам,  злодіям,  ординцям!
Хай  з  вами  скінчиться  той,  болю  повний  путь

Хай  в  „нікУди”  закінчиться  дорога
Разом  із  вами    -  пролежні  людські,
Зійде  благословення  –  засторога...
Твої  сторінки,  земле,  впишуться  нові




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798858
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018


Чайківчанка

У МАМИ СЕРЦЕ ВИРВАНО ІЗ ГРУДЕЙ

У  МАМИ  СЕРЦЕ  ВИРВАНО  ІЗ  ГРУДЕЙ
А  стара  мати  з  голови  зняла  білу  хустину
завенула  у  чорну,  в  заплакані    небеса...  
і  вороном,    звістка  облетіла  всю  Вкраїну
що  із  пекла  війни,  везуть  її  сина  до  села.

Іде  за  ним,    по  тернистій  дорозі  на  Голгофу
і  із  своїх  очей,  сльози  ллє  проливним  дощем
перед  престолом    зустрічає  Господь  Саваофу
херувими,  серафими  співає    літнім  днем.

Дяк,  воїну  заупокійні  молитви    читає  
 матінка,  не  чує    святих  слів  не  бачить  людей
немає  більше  болю,  як  мати  дитя  ховає...
немов  живцем  ,  вирвано  серце    із  її  грудей.

А  син  герой,  стояв  на  передовій  на  Донбасі  
боронив  свою  землю    від  затятих  ворогів
знепритомніла,  і  змарніла  у  скорботнім  часі
і  бачить,  сина  живого  серед  чужих  синів.

А  я    не  вірю,  це  не  правда,  що  ти  в  домовині...
і  від  відчаю,  голосить      розхристана  душа
лине  сумна  пісня''  пливе  кача  по  тиссині''
у  журі,  палахкоче  тривожно  воскова  свіча.

Встеляють,  пелюстки  троянди    в  останню  дорогу
ще  десять  метрів,  у  своє  лоно  прийме  земля
запечатають  ,  на  вічнім  посту  буде  у  Бога
і  назавжди      єдина  надія  згасла  зоря.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798681
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Макаронічний вірш.

Макаронічний  вірш  (лат.роеsіа  maccheronica,  від  maccheroni  —  макарони)  —  віршовий  твір  комічного  ґатунку,  перенасичений  чужомовними  словами  (варваризмами),  вжитими  за  нормативами  рідної  мови  автора,  а  також  словесними  покручами  (“язичіє”,  “суржик”  тощо).  Започаткований  в  Італії  (XV  ст.)  з  пародіювання  латині.  Комізм  М.п.  грунтується  на  навмисному  поєднанні  непоєднуваних  лексичних  форм  —  різномовних  слів  і  фраз  у  цілісному  тексті.  
М.п.  виникла  ще  в  античності.  Спочатку  це  були  латинські  вірші  з  інкрустацією  чужих  переважно  грецьких  слів.  М.п.  відома  з  IV  ст.  до  н.е.  (поет  Авзоній).  Фрівольні  вірші,  де  чергувалися  німецькі  і  латинські  рядки  з  уявно  евфімістичною  метою,  зустрічаються  в  поезії  вагантів  (ХІ-ХІІ  ст.):

Я  скромной  девушкой  была
Virgo  dum  floberam
нежна,  приветлива,  мила,
Omnibus  ptacebam.

Досить  часто  М.п.  використовують  як  складову  частину  певної  жанрової  форми  (поеми,  балади)  в  якійсь  сюжетно-композиційній  ситуації.
Напр.,  І.Котляревський  у  поемі  «Енеїда»  використовує  макаронічний  вірш  у  епізоді  прибуття  троянців  до  царя  Латина:

Енеус  ностер  ма  гнус  панус
І  славний  Троянорум  князь,
Шмигляв  по  морю,  лк  ииганус,
Ад  те,  о  рекс!  Прислав  нунк  нас…
Рогамус.  ломіне  Латине,
Нехай  наш  калуг  не  загине
Пермітте  жить  в  землі  своей.
Хоть  за  пекунії,  хоть  гратіс,
Ми  дякувати  будем  сатіс
Бенефінениії  твоєй.


М.п.  має  і  фольклорне  побутування:  це
своєрідне  пародіювання  народних  пісень.  Наведемо
показові  два  словацкі  та  один  український  приклади:

—  C  ur  amare  ploras,  m  e  m  ile  serdeвko?
Cur,  quia,  quare.  m  oja  laslovicko?
—  D  icerum  cur,  quare;  Bojim  .se  velice,
quod  me  derelinques,  ze  nine  zanechale
P  o  ved  mi,  ma  m  ila,
Wer  hat  kemacht,
źe  j  a  nenwźem  spat
die  kantze  nachlr
Ix  бін  тебе  чекала,
Варум  ти  не  прийшов?
Чи  фатер  не  пускали.
Чи  вассер  з  неба  йшов?.
До  цього  прийому  зверталися  і  поети,  перемежовуючи,  скажімо,  українську  та  польську  чи  російську  лексику  в  досить  комічний  спосіб.
С.Руданський,  “Набожний  ксьондз”:

В’їхав  біскуп  у  село,
Мазура  здибає:
«A  czy  w  domu  teraz  ksiądz?»  –
Ласкаво  питає.
–  Ні,  не  вдома,  –  каже  той,  –
Пішов  на  хрестини.
Ксьондз-сусіда  якось  мав
Недавно  родини…
«Ksiądz  ma  dzieci  i  ten  chrzci?»
–  А  що  ж  тута  й  злого?  
Той  у  сього  охрестив,
Сей  тепер  у  того!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798694
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018


Олеся Лісова

Ой на Івана, та й на Купала

Ой  на  Івана  ,та  й    на  Купала
Папороть  квітку  в  лісі  шукала,
Долю  просила,  нічку  не  спала
 Квітку  чарівну  в  лісі  шукала.

Ой  доле  –доле,  попроси  зорі
Щоб  освітили  доріжки  в  полі,
Щоби  сплела  я  вінок  кохання,
Щоб  плив  водою  аж  до  світання.

Ой  на  Івана,  та  й  на  Купала,
Зірка  на  небі  пару  гукала.
Горить  багаття,  іскри  іскряться
Може  знайде  хтось  папороть  -  щастя?









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798463
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Ксенія Вірна

Мій рідний край

Моє  дитинство  босоноге  промайнуло
в  твоїх  долонях  Земле,  сповнених  добра.
У  кольорових  спогадах  минулих,-
буяють  ніжним  цвітом  запашні  поля.
Свою  улюблену  стежину  споглядаю,
вона  обвінчана  вся  величчю  дібров
і  досі,  я  той  подих  відчуваю,
що  надихав  мене  співати  про  любов.
Твою  красу  природну  не  забути,
бо  кожною  порою  бачу    Рай,
очами  благодать  не  осягнути,
моєї  радості  нестримне  почуття.
Палка  любов  до  тебе,  рідний  краю,
залишиться  у  серці  назавжди!
Нехай  людська  рука  повік  оберігає,
не  знищуючи  райської  краси.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798381
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Ганна Верес

Шанс

Нам  шанс  дається  раз  у  цьому  світі,
Щоби  не  нарекли  нас  «пустоцвіт»,
Красу  пізнать  зими,  весни  і  літа,
І  після  себе  залишити  слід.

У  дітях  він,  у  правнуках  і  внуках,
В  посадженім  учора  деревці.
 Ніщо  не  дістається  нам  без  муки
І  без  роси  на  маминій  щоці.

Життя  завжди  свої  закони  пише,
Для  них  надійна  охорона  –  Бог.
Чергуються  у  нім  і  буря,  й  тиша,
Людська  ненависть  і  свята  любов!
27.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798423
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Ганна Верес

Тихо спало літо

Ще  дзвеніло  літо
В  теплих  споришах,
Сонце  ясно  світить,
Спать  не  поспіша.
Пахнуть  квіти  й  трави
Медом  та  вином,
Бабки  крильми  грають
Бавляться  давно.
Небо  синьооке
Простір  обняло,
Бігли  на  толоку
Вівці  за  село.
Сірі,  кучеряві,
Теплі  кожушки
Обминали  ями,
Бігли  навпрошки,
Адже  заблищало
Срібло  там  води,
Швидко  наближались
Й  ми  усі  туди.
Засинає  літо
В  теплих  споришах,
Майорить  в  повітрі
Осені  душа.
14.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798424
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Сокол

Цена жизни.


На  Донбасе  идет  бой,
С  московско-путинской  ордой.
В  защиту  встал  словянский  род,
А  жизнь  другая  в  их  господ.
Войны  не  видим  мы  конца,
ООС  прийнята  для  глупца.
Взрыв  снярядов,  блеск  огня,
Бой  горячий  -  каждого  дня.
А  что  Европа  и  ФИФА?
Футбольные  клубы  собрала
И  европейского  фаната,  -
В  Москве,  у  окупанта.
И  пошли  в  футбол  играть,
А  фанаты  вболевать.
Пиво,  водку  фаны  пьют
И  русских  девочек  гребут.
В  тотже  час  на  войне,
Гибнут  люди  в  огне:
И  герои  Украины,
И  оккупанты  с  России.
А  забитый  каждый  гол,
Кровью  павших  обагрен.
И  на  доллар  прибылей,
Слезы  вдов  и  матерей.  

Июнь-Июль  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798416
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. Театр "МЕТА": СВЯТО ІВАНА КУПАЛА (сценарій)

[color="#ff0000"][i]Читачі  сайту  Клубу  Поезії,  цей  сценарій  Купальських  забав  взятий  з  ігрової  практики    Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів  "МЕТА",  який  був  заснований  у  1979  році  творчою  молоддю  мистецьких  кіл  Львова.  Майже  40  років  святкують  Купала  "метяни"  з  родичами  і  друзями  з  усіх  неформальних  товариств  у  Нижньому  Синьовидному  в  Карпатах.  Бували  роки  особливі,  коли  "метянські"  Купала  бачили  в  Гідропарку  на  Дніпрі    (1989),  в  Ченстохово  на  зустрічі  з  Папою  Іваном-Павлом  ІІ  (1991),  на  Львівському  Знесінні  (1991).  Бувало,  що  на  лісовій  галявині  біля  річки  (обов'язкова  умова!)  збиралося  біля  2000  люду,  а  то  й  більше.  Виконавці  головних  ролей:  Лада  та  Іван,  пройшовши  крізь  купальський  вогонь  в  майбутньому  ставали  подружжями,  бо  це  давня  магія...  Пропоную  відчути  цю  незвичну  атмосферу,  бо  Купальська  ніч  не  за  горами...[/i][/color]

                       [color="#ff0000"]  [b]СВЯТО  ІВАНА  КУПАЛА[/b]
[/color]
                                                     Громада  обирає  [b]Війта.[/b]

[b]Війт.  [/b]А  кого  візьмемо  в  Писарі?

                                     Вибирають  [b]Писаря.[/b]  Війт  вручає  йому  перо  і  папір.

[b]Писар:[/b]  Дякую  громаді  за  довіру!  Постараюсь  літопис  гарно  писати,  щоб  нащадки  могли  прочитати.  Тільки  дайте  назву  хати,  щоби  було  що  писати.  Мушу  вас  порахувати  і  усіх  переписати,  ні  про  кого  не  забути,  а  про  всіх  вас  пам’ятати,  бо  як  вхопить  чорт  дівчину,  буду  нести  я  провину.  Наскільки  мені  відомо,  серед  присутніх  тут  нечистої  сили  нема.  Тому  хочу  дівчат  попередити,  що  коли  парубки  будуть  вам  говорити,  що  бачили  перелесника,  чи  відьму,  що  з  димаря  вилетіла  і  шастала  по  селу,  то  не  вірте  тим  пліткам,  бо  хлопці  навмисне  залякуватимуть  вас  ними,  щоб  провести  додому,  чи  поцілувати,  чи…  повечеряти.  Ну,  а  так  як  у  нас  мова  зайшла  про  нечисту  силу,  то  не  лякайтесь,  якщо  буде  погана  погода.  Коли  дощ  буде  іти  крізь  сонце  –  то  це  чорт  дочку  заміж  віддає;  коли  грім  та  блискавка  –  то  сам  чорт  вирішив  побратися  з  відьмою.  Недаремно  в  народі  кажуть  на  погану  погоду  «чортове  весілля».  На  тому  буду  кінчати,  але  мушу  нагадати,  щоб  не  забули  дати  назву  своїй  хаті.
[b]Війт:  [/b]Писар  свої  обов’язки  знає,  тільки  ще  щоб  дав  назви  вулицям  і  пронумерував  хати,  а  то  ще  хтось  вночі  заблудиться  і  до  сусіди  зайде.  Будівничі  ж  нехай  гарно  наше  село  побудують,  щоб  того  не  сталось,  бо  не  оберемось  клопотів.  Ціпакам  буде  завдання  берегти  нас  відлукавих  духів  та  людей.  Корчмар  і  кухар  щоб  зважали,  щоб  наші  шлунки  наповняли.  Тепер  громаді  вказівки:  не  сумувати,  спиртного  не  вживати,  годинники  заховати,  бо  відтепер  у  нас  один  годинник  –  сонце,  а  хто  не  заховає,  то  того  будемо  топити  й  витягнемо  тоді,  коли  годинник  зупиниться.  Стежити  за  порядком,  не  нищити  природи.  [i](Вказується  «знак»  для  сходу,  а  також  різні  побутові  речі  і  всі  розходяться).
[/i]
[i]Перед  обідом  [b]дівчата[/b]  плетуть  з  квітів  гірлянду.  Беруть  дві  палиці  (одна  рівна,  а  друга  розгалужена  внизу)  і  зв’язують  їх  так,  щоб  вгадувалась  людина  з  розведеними  руками.  Прикрашають  гірляндою.  Це  [b]«Коструб»  (або  по-іншому«Іван»)[/b].  Ще  готують  пучки  кропиви.
[/i]
                               [color="#ff0000"]    [b]ОСВЯЧЕННЯ  КРИНИЦІ[/b]
[/color]
[i][b]Дівчата[/b]  з  Кострубом  ідуть  по  селу  і,  співаючи,  збирають  людей  до  криниці.  У  руках  у  дівчат  кропива.
Пісня:  «Ходіть,  дівки,  на  вулицю,                                                                                                                                                                                                                            викопали  вже  криницю.
В  нас  водиця  чудова  –  чиста,  свіжа,  здорова…».

                                                         Коструба  застромлюють  у  криницю.[/i]

- [i]Наша  водиця  студена  –  сонцем,  місяцем  і  зорями  свячена!
- Куди  водиця  тече,  там  травиця  росте.
- Водиця  –  наша  матінка,  все  сполоще,  крім  лихого  слова.
- Чиста  вода,  як  сльоза;  глянь  у  воду  та  на  свою  вроду.
- Всього  не  переймеш,  що  водою  пливе.
- Прийшло  з  води,  пішло  з  водою.
[i][/i][/i]
[b]І  дівчина:[/b]  «Гей,  око  Лада,  
Леле  Ладове,
Гей,  око  Ладове,
Ніч  пропадає,
Бо  око  Лада
З  води  виходить,
Ладове  свято
Нам  приносить.
Гей,  Ладо!
А  ти,  Перуне,
Отче  над  Ладом.  
Гей,  Перуне,
Отче  над  Ладом.
Гей,  Перуне,
Дай  дочекати
Ладо  Купала.
Гей,  Купала!
                 [b]  Всі:  [/b]Гей,  Купала!
[b]І  дівчина:  [/b]У  нашу  хату.
Гей,  Купала!
                 [b]  Всі:  [/b]Гей,  Купала!
[b]І  дівчина:[/b]  Солод  ситити.
Гей,  Купала!
                   Всі:[b][/b]  Гей,  Купала!
[b]І  дівчина:[b][/b][/b]  Щоби  і  внукам
Те  пам’ятати.
Гей,  Купала!
                   [b]  Всі[/b]:  Гей,  Купала!

[i]Одна  або  більше  [b]дівчат  [/b]читають,  а  друга  повторює  для  громади  ті  рядки,  які  говорять  всі.[/i]

[b]Дівчата:[/b]  Добрий  день,  водичко,  найстарша  сестричко!
[b]Всі:  [/b]Добрий  день,  водичко,  найстарша  сестричко!
[b]Дівчата:[/b]  Обливаєш  гори,  коріння,  каміння,  облий  і  мене!
[b]Всі:[/b]  Облий  і  мене!
[b]Дівчата:  [/b]Від  всякої  мерзи,  від  пагуби.
[b]Всі:[/b]  Від  всякої  мерзи,  від  пагуби.
[b]Дівчата:[/b]  Абим  була  така  велична,  як  весна.
[b]Всі:[/b]  Як  весна!
[b]Дівчата:[/b]  Абим  була  така  красна,  як  зоря  ясна.
[b]Всі:[/b]  Як  зоря  ясна!
[b]Дівчата:  [/b]Як  радіють  теплу,  так  аби  мені  раділи.
[b]Всі:[/b]  Так  аби  мені  раділи!
[b]Дівчата:  [/b]Щоб  була  така  сильна,  як  вода.
[b]Всі:    [/b]Як  вода!

[i][b]Хлопці[/b]  виймають  Коструба  з  криниці,  замочують  його  зелену  голову-гірлянду  у  воді  і  окроплюють  присутніх.
- Що  з  неба  каплею,  то  на  землю  сторицею!
- Води  боятися,  то  не  купатися!
[b]Дівчата[/b]  беруть  кропиву,  жалять  хлопців  і  всі  пересуваються  від  криниці  на  галявину.
[/i]
                                                       [color="#ff0000"][b]    ПРОЩАННЯ  З  ПЕТРІВКОЮ
[/b][/color]
[i][b]Всі  [/b]виходять  на  галявину.  [b]Хлопці[/b]  збоку  застромлюють  в  землю  коструба,  а  [b]дівчата[/b]  складають  посеред  галявини  кропиву  в  одну  купу.  Потім  співають  і  скачуть  через  неї,  а  хлопці  грають  «Гиля-гиля»  (футбол),  або  ж  роблять  якусь  роботу.
Звучать  купальські  пісні:
«Ой  за  нашим  садом  три  місяці  рядом…»
«Та  ходила  Уляночка  по  межі…»
«Через  наше  село  везено  дерево…»
«Ой  у  полі  криниченька,  упалася  зозуленька…»[/i]

[b]І  дівчина:[/b]  Дівчата,  а  чи  знаєте  ви,  як  виникла  кропива?
[b]Всі:[/b]  Ні,  не  знаємо!
[b]І  дівчина:[/b]  Ходіть  же  сюди.  Я  розповім  вам  дуже  цікаву  легенду  про  кропиву,  волошку  та  пташку  зозульку.  (Усі  сідають).  Було  це  дуже  давно.  Тоді  ще  ліси  не  насаджувалися  людськими  руками  і  все  йшло  за  велінням  матері-природи.  Жив  собі  один  чоловік.  І  була  у  нього  донечка  Марійка:  вродлива  та  добра  дівчина.  Любила  вона  сидіти  на  березі  річки,  вишивати  та  співати.  І  від  співу  її  розцвітали  квіти,  зеленіли  дерева,  соком  наливались  плоди,  а  водиця  підхоплювала  її  дзвінкий  голос  і  несла  аж  до  синього  озера,  в  якому  жив  Вуж.  І  посіяв  він  в  його  самотньому  серці  неспокій,  і  привів  на  берег  річки.  Відтоді,  обернувшись  у  красеня-парубка,  Вуж  щодня  з’являвся  на  протилежному  березі  ріки  і  слухав  пісні  Марічки.  Поява  незнайомого  парубка  спочатку  злякала  дівчину,  але  згодом  вона  звикла  та  співала  лишень  для  нього.  Минав  час  і  одного  разу  у  хаті  Марічки  з’явилися  старости.  Не  хотів  батько  віддавати  доньку  незнайомому  парубку,  та  довідавшись,  що  Марічка  давно  знає  і  кохає  його,  погодився  і  благословив  їх  на  злуку.  Покинула  Марічка  батьківську  оселю.  Зостались  позаду  ліс,  річка,  а  попереду  синіло  озеро!  В’їхали  вони  в  озеро  і  опинилися  на  дні.  Там  стояв  палац  Вужа.  У  злагоді  та  любові  жили  Вуж  та  Марічка.  І  знайшлося  в  них  двійко  діточок:  Василько  і  Горпинка.  Якось  захотіла  Марічка  відвідати  батька.  Довго  відмовляв  її  Вуж  та  нічого  не  міг  вдіяти  проти  бажання  коханої  дружини.  Зібрав  він  її  та  дітей  у  дорогу  й  суворо  наказав,  щоб  не  говорили  вони  батькові,  що  він  вуж.  Доїхали  вони  до  річки,  перекинувся  Вуж  мостом  і  залишився  чекати  на  їх  повернення.  Зрадів  старий  батько  приїзду  доньки  й  онуків,  та  все  допитувався:  чому  не  приїхав  з  ними  зять,  хто  він  є,  де  вони  живуть?  Марічка  пам’ятала  наказ  чоловіка  і  нічого  не  відповіла  на  ці  запитання.  Втомлена  дорогою,  вона  лягла  спати.  А  дідусь,  частуючи  внуків  яблуками,  все  допитувався  і  допитувався.  Маленька  Горпинка  про  все  розповіла  дідусеві.  Взяв  він  сокиру,  подався  на  берег  річки,  порубав  Вужа-моста  і  повернувся  додому.  Під  вечір  зібралася  Марічка  з  дітьми  додому.  Приїхала  до  річки  –  мосту  нема,  а  на  березі  море  крові.  Дізнавшись,  що  Горпинка  усе  розповіла  дідусеві,  вона  сказала:  «За  те,  що  ти,  Горпинко,  зробила  усіх  нас  нещасними,  бути  тобі  кропивою!  Нехай  твою  серцевину  так  же  точать  черви,  як  тепер  моє  серце  точить  зле  горе!  І  будеш  ти  приносити  людям  жагучий  біль,  який  тепер  ти  принесла  мені!..  А  ти,  мій  милий  Васильку,  будеш  волошкою.  Люди  будуть  насолоджуватися  тобою,  дивуватимуться  твоїй  красі  і  завжди  триматимуть  тебе  у  своїх  хатах!»  Ще  сильніше  заплакала  Марічка  і  полетіла  в  ліс  зозулею,  а  діти  зосталися  на  березі  річки:  Василько  –  запашною  Волошкою,  а  Горпинка  –  жалючою  кропивою.

                               [i]    [b]Дівчата[/b]  розходяться  або  відразу  ж  ідуть  збирати  квіти.[/i]

                                                     [b]            [color="#ff0000"]ВІНКОПЛЕТЕННЯ[/color][/b]

[i]Назбиравши  квітів,  [b]дівчата[/b]  сідають  в  коло,  плетуть  вінки,  співають,  розповідають  легенди.
[/i]
[b]ІІ  дівчина:[/b]  Дівчата,нарвіть  і  вплетіть  у  свої  вінки  терлич  та  тою.
[b]Всі:[/b]  А  навіщо?
[b]ІІ  дівчина:[/b]  А  тому,  що  терлич  і  тою  боїться  нечиста  сила,  яка  може  завітати  до  нас  на  свято.  Розповідали  мені,  що  в  одну  дівчину  закохався  чорт.  Довго  ходив  він  до  неї  у  вигляді  парубка.  Нарешті  вирішив  взяти  її  до  себе.  Мати,  готуючи  доньку  до  від’їзду,  вбрала  голову  її  квітками  терлича  та  тої.  Коли  прийшов  чорт,  то  ніяк  не  міг  підступити  до  дівчини  і  став  її  просити  зняти  з  голови  квіти.  Дівчина,  не  зрозумівши,  чого  він  від  неї  хоче,  стала  скидати  з  себе  все,  що  було  на      ній  і  тим  самим  дотягла  доти,  доки  не  заспівали  півні.  Тоді  чорт  сказав:  «Якби  не  терлич  та  не  тоя,  була  б  дівчина  моя»  і  в  ту  ж  мить  зник.
[b]ІІІ  дівчина[/b]:  А  я  знаю  іншу  оповідь.  Дівчина  прибрала  свою  голову  квітками  тої  і  пішла  в  ліс.  Там  зустріла  вона  чорта  в  подобі  молодого  та  вродливого  парубка,  який  почав  до  неї  залицятися.  При  тому  він  постійно  просив  її:  «Скинь,  дівко,  тою  і  підеш  за  мною».  В  пориві  хвилюючих  її  сердечних  відчуттів,  дівчина  виконала  прохання  –  і  чорт  зразу  ж  заволодів  нею.
[b]ІІ  дівчина:  [/b]  А  ще  соком  терлича  відьми  змазують  себе  під  пахвами,  коли  збираються  летіти  на  шабаш.
[b]І  дівчина[/b].  Відваром  його  вмиваються  дівчата,  щоб  швидше  вийти  заміж.  Скільки  дівчина  весною  знайде  кущів  терлича,  стільки  матиме  вона  коханців.
[b]ІІІ  дівчина[/b].  Терлич  і  тою  освячують  у  церкві  і  кладуть  до  колиски  маленьких  дітей.

                                                           Сплівши  вінки,  дівчата  розходяться.

[color="#ff0000"]
                                                     ВБИРАННЯ  КУПАЙЛИЦІ[/color]

[i]Після  вечері  [b]дівчата[/b]  збираються  на  галяві.[/i]

Дівчата  (співають):      
 «А  наші  хлопці  недбайливці,
 Не  вирубали  Купайлиці».

[i]Співають  доти,  доки[b]  хлопці  [/b]не  принесуть  їм  «Купайлиці»  (невелике  деревце  верби).  Тоді  дівчата  її  гарно  вбирають.  А  хлопці  збирають  сміття  по  хатах.
[/i]

[b]Хлопці:  [/b]Здорові  будьте!  З  Купайлом!
[b]Господарі:[/b]  Будьте  й  ви  здорові.
[b]Хлопці:[/b]  А  чи  нема  у  вас  сякого-такого,  давно  застарілого,  геть  спорошнілого?
[b]Господарі:[b][/b][/b]  У  душі  не  тримаємо,  а  на  дворі  може  щось  і  маємо.
Хлопці:[b][/b]  Тоді  вимітайте!  Щоб  воно  прахом  пішло  у  вогні  Купала.
                         Коли  зібрали  сміття  до  однієї  купи,  скликають  громаду.
[b]І  хлопець:  [/b]Виходьте,  старі  баби,  вже  заквохтали  в  болоті  жаби!
[b]І  дівчина:  [/b]Виходьте,  старі  мужі,  вже  засвистали  в  болоті  вужі!
[b]Молодиця:[/b]  Виходьте,  молодиці,  вже  дівчата  на  вулиці.
                     Громада  збирається  на  галявині,  запалюється  сміття.
[b]І  хлопець:  [/b]Хай  усе  погане  й  зле  пропадає,  а  добре  –  зостається  й  розростається!

[i]Усі  сидять  біля  вогнища,  співають.  Коли  ж  вогнище  починає  згасати,  а  пісні  замовкати,  то  наближається  час  казкового  дійства.[/i]

                 [color="#ff0000"]    [b]КАЗКОВЕ  ДІЙСТВО[/b][/color]

                                 [i]  З  лісу,  несподівано  для  присутніх,  виходить[b]  Волхв[/b].[/i]

[b]Волхв:  [/b]Добрий  вечір,  добрим  людям!
[b]Всі:[/b][i]  (озираючись)  [/i]Добрий  вечір!...
[b]Волхв:[/b]  Цілий  день  спостерігаю  за  вашими  ділами  і  тішуся  вашими  піснями.  Чи  справді  ви  приїхали  сюди  святкувати  Купала?
[b]І  хлопець:  [/b]Так,  та  не  з  чужої  волі,  а  з  своєї.  Бо  живуть  у  нас  ті  сили  небесні,  що  світом  керують,  і  хоч  багато  чого  не  знаємо,  та  віру  носимо  в  серці  щиру.
[b]Волхв:  [/b]Я  знаю,  бо  це  очі  і  душі  ваші  говорять.  Хай  завжди  дарує  вам  своє  світло  Сонце,  зігріває  вогонь  і  радує  Купало.  Хай  будуть  благословенні  сини  великого  Руса,  онуки  Яр-бога!
[b]Всі:[/b]  Дякуємо.
[b]І  дівчина[/b].  А  ви  хто,  діду?
[b]Волхв:[/b]  Я  Волхов.  А  ви  звідкіля  прийшли  у  володіння  ці  лісові?
[b]І  хлопець:[/b]  Ми  не  тутешні,  ми  –  з  міста  Лева.
[b]І  дівчина:[/b]  Дуже  любимо  ці  вічнозелені  гори,  де  й  зібралися  зустріти  Купала.
[b]Волхв:[/b]  А  чи  знаєте  ви,  як  виникли  ці  чудові  гори?
[b]Всі:  [/b]Не  знаємо!
[b]І  дівчина:  [/b]А  розкажіть  нам,  діду!
[b]Волхв.[/b]  То  ж  слухайте!  Колись  на  нашій  землі  була  величезна  рівнина,  кінця-краю  якій  не  було.  Рівнина  зеленіла  шовковими  травами,  вічнозеленими  смереками  і  ялинами,  могутніми  буками  і  яворами,  берестами  і  тополями,  долиною  текли  потічки  та  річки,  багаті  на  дрібну  та  велику  рибу.  Володарем  долини  був  велетень  на  ймення  Силун.  Він  жив  у  великому  палаці  й  на  нього  працювало  все  населення  долини.  Люди  не  сміли  покидати  маєток  Силуна  й  змушені  були  працювати  на  нього  безкоштовно  аж  до  смерті.  Служив  у  нього  хлопець  Карпо  Дніпровський,  що  прийшов  від  берегів  Дніпра.  Він  подався  в  мандри  ще  десятирічним  хлопчиком  шукати  щастя,  бо  батько  помер,  а  мати  жила  бідно,  і  Карпо  мусів  їй  чимось  допомогти.  Працьовитий  хлопець  був,  ніякої  роботи  не  боявся.  Через  деякий  час  Карпо  вирішив  повернутися  додому.  Але,  як  попросити  у  Силуна  гроші  за  службу,  не  знав.    Одного  разу,  коли  Силун  вийшов  уночі  поглянути,  як  ночує  худоба,  Карпо  попросив  у  нього  плату.  Розгнівався  велетень,  почувши  такі  слова,  схопив  Карпа  своїми  дужими  руками,  підняв  і  вдарив  ним  об  землю  так,  що  аж  яма  зробилася.  Але  з  Карпом  нічого  не  сталося.  Звівся  він  і  відчув  у  собі  непереможну  силу.  Це,  мабуть,  землиця  подарувала  йому  за  те,  що  працював  на  ній.  Схопив  Карпо  Силуна,  вдарив  ним  об  землю,  та  розкололася,  іСилун  опинився  під  землею.  Став  він  головою  пробивати  землю  і  від  того  поробив  високі  гори.  Чим  дужче  кидав  собою  Силун-велетень,  тим  вищі  гори  піднімалися  навколо.  А  найдужче  бив  собою  там,  де  Гуцульщина,  і  там  гори  вигналися  найвищі.  Уранці  наймити,  прокинувшись,  дивувалися.  Навколо  гори,  а  там,  де  був  палац  велетня  –  прірва.  Раптом  з-під  землі  вдарила  вода  і  заповнила  ту  прірву.  Чудувалися  люди,  зібралися  на  раду:  як  далі  бути,  як  жити.  Вирішили  в  цьому  краї  залишитися.  Озеро  назвали  Синевирським  ,  бо  було  синє-синє,  як  небо.  А  горам  на  честь  Карпа  дали  ймення  Карпати.
[b]І  хлопець:[/b]  Кажуть,  що  Силун  ще  й  тепер  не  стих  під  землею.
[b]Волхв:[/b]  Так-так,  пробує  вирватись,  але  вже  не  викидає  гори,  бо  постарів  і    моці  такої  вже  не  має.  Та  не  вирватись  йому  на  поверхню  вже  ніколи.
[b]І  дівчина:[/b]  Дякуємо  вам,  діду,  за  цю  оповідь.
[b]І  хлопець:[/b]  А  скажіть-но,  діду,  чи  багато  в  Карпатах  папороті?
[b]Волхов.  [/b]Еге  ж,  багато!  І  здогадуюсь,  чому  ви  про  неї  питаєте.  Тому,  що  саме  сьогодні  вночі  папороть  цвістиме  маленькими  квіточками,  які  горять,  як  вогонь.  Хто  роздобуде  квіточку  папороті,  для  того  нема  нічого  неможливого.  Він  (кепкуючи)  буде  знати,  де  знаходяться  скарби  в  землі  і  буде  їх  добувати  без  зайвого  труду;  йому  будуть  відмикатися  всі  замки  при  одному  лишень  дотику  руки;  він  зможе  закохати  до  себе  будь-яку  дівчину…  Але  роздобути  квітку  папороті  дуже  важко,  тому  що  вона  цвіте  тільки  одну  мить  і  пильно  охороняється  від  людей  чортами,  які  роблять  різні  спроби  налякати  сміливця:  повзуть  на  нього  вужами,  накидаються  звірями,  оглушують  свистом,  ревом,  кидають  камінням  і  деревами,  стріляють…  Жахи  добування  квітки  можуть  бути  настільки  великі,  що  їх  найчастіше  ніхто  не  витримує.  Господарем  чудового  талісману  можна  зробитися  тільки  випадково,  при  чому  чорти  все-таки  відберуть  його  собі.
[b]І  хлопець:[/b]  Невже  неможливо  роздобути  цвіт  папороті?
[b]Волхв:  [/b]Бачу,  що  серед  вас  є  парубки,  охочі  отримати  цей  талісман.  То  ж  нехай  вони  вийдуть  і  стануть  поруч  мене.
 
                                             [i]    Виходять  [b]парубки[/b][/i].

[b]Волхв:  [/b]У  цій  небезпечній  справі  я  не  стану  вам  у  пригоді,  але  ви  можете  заручитися  благословенням  Лісовика,  лісового  духа,  який  є  сином  чорта  й  відьми.  Вставайте  і  повторюйте  за  мною:
                                                     О  Велетню,  лісовий  царю!
[b]Хлопці:[/b]  О  Велетню,  лісовий  царю!
[b]Волхв:[/b]  Прийшли  ми  до  тебе  з  поклоном…
[b]Хлопці:[/b]  Прийшли  ми  до  тебе  з  поклоном…(вклоняються)
[b]Волхв:[/b]  Пусти  нас  у  свої  володіння…
[b]Хлопці:  [/b]Пусти  нас  у  свої  володіння.

                                                       [i]Виходить  [b]Лісовик.[/b]
[/i]
[b]Волхв:  [/b]О  Велетню,  лісовий  царю,  прийшли  вони  до  тебе  з  поклоном.[i]  (Хлопці  вклоняються)[/i].  Пусти  їх  у  свої  володіння.
[b]Лісовик:[/b]  А  що  шукають  вони  у  моєму  лісі?..
[b]Волхв:[/b]  Хочуть  роздобути  квітку  папороті.
[b]Лісовик:  [/b]А  для  чого  їм  вона?
[b]Волхв:[/b]  А  про  це  відомо  лишень  їм  самим.
[b]Лісовик:  [/b]Я  дозволяю  вам  увійти  в  мої  володіння.
[b]Хлопці:[/b]  Благослови  нас,  лісовий  царю.
[b]Лісовик:  [/b]Благословляю  вас  на  щасливе  повернення.
                                                       Парубки  йдуть  в  ліс.
[b]Волхв[/b][i]  (до  громади).[/i]  А  ви  сидіть  тихо,  щоб  не  сполошити  нечисту  силу.

[i]У  лісі  чується  перший  свист  і  крик.  Вибігають  перші  шукачі.  Шум  в  лісі  все  зростає  і  на  галявину  один  за  одним  вибігають  і  інші  «сміливці»,  яких  женуть  Чорти.  Залишається  лише  один.  Через  деякий  час  він  вбігає  на  галявину.[/i]

[b]Останній  шукач:[/b]  Знайшов!  [i](показує  на  закриті  долоні).
[b]Всі:  [/b]Де?  Невже!  Покажи![/i]

[i]Останній  шукач  розкриває  долоні  і,  побачивши,  що  нічого  нема,  стоїть  деякий  час  мовчки.
[/i]
[b]І  хлопець:[/b]  Оце  так  нечиста  сила!
[b]Волхв:  [/b]Я  ж  казав  вам,  що  знайти  і  втримати  квітку  папороті  неможливо!
[b]Лісовик:  [/b]І  це  не  дивно.  Колись  люди  вільно  володіли  чудодійними  квітами,  аж  доки  з  їх  допомогою  стали  творити  погані  вчинки.  І  тоді  боги  звеліли  нечистій  силі  берегти  цвіт  папороті  і  не  допускати  до  неї  людей.  Але  ви  не  сумуйте.  Сьогодні  ніч  чудес:  збуваються  бажання,  звірі  говорять,  дерева  ходять.
[b]Волхв[/b]:  Цієї  ночі  все  дозволено.  Саме  купальської  ночі  Велес  –  бог  скотарства  украв  Райдугу-веселку,  жону  бога  грому  –  Перуна.  Тож,  хлопці,  пильнуйте  своїх  дівчат,  щоб  часом  хто  не  вкрав.
[b]Лісовик:  [/b]Якщо  ви  хочете,  то  я  вкажу  вам  дорогу  у  цю  країну  казки,  країну  чудес,  де  живуть  добрі  і  злі  боги.  Сьогодні  вони  разом  з  вами  святкують  перемогу  сонця,  могутнього  бога  Ярила,  над  темрявою.  І  саме  цієї  ночі  донька  Ярила,  прекрасна  богиня  любові,  плідності  та  парування  Лада  має  передати  владу  Купайлові,  богові  жнив.  Чи  хочете  ви  у  цю  країну  див?  
[b]Всі:  [/b]Хочемо!
 [b]І  хлопець[/b].  Покажи  нам  дорогу  туди.
[b]Лісовик:[/b]  Тоді  треба  тут  залишити  смуток  і  образи.  Треба  бути  сміливим,  веселим.  Не  боятися  вогню,  води.  Сили  природи  не  бувають  добрими  чи  злими  самі  по  собі;  вони  тільки  у  відношенні  до  людини  бувають  різними,  тож  треба  заслужити  їхню  прихильність.  Ну,  то  як?  Зможете?  Не  боїтесь?
[b]Всі:  [/b]Не  боїмося!
[b]Лісовик:[/b]  Якщо  ви  пройдете  крізь  вогняну  браму,  то  опинитесь  у  цій  країні.  А  я  повинен  залишити  вас  і  оглянути  свої  володіння.  Прощайте!
[b]Всі:[/b]  Прощайте!  До  зустрічі!
                                                             Лісовик  зникає  в  лісі.
[b]Війт[/b]:  Дівчата!  Беріть  «Коструба»  та  «Купайлицю»,  а  хлопці  смолоскипи.  
В  путь!

[i][b]Всі  [/b]проходять  крізь  вогняну  браму.  Співають  пісню.  Дорогою  їх  лякають[b]  Чорти[/b].  Тільки-но  починають  виходити  на  галявину,  як  нечиста  сила  краде  Коструба,  який  потрапляє  в  руки  до  [b]відьми  Хвеськи[/b].  Всі  в  розпачі.[/i]

[b]І  дівчина:  [/b]Коструба  нашого  украли!
[b]І  хлопець:[/b]  Волхве,  допоможи  нам  відібрати  Кострубонька!
[b]Всі:  [/b]Допоможи!
[b]Волхв[/b]:  Поганий  то  знак.  Але  я  вам  допоможу.
                           [i](Говорить  заклинання  до  ідола  Світовида).[/i]
-Чорна  смерте-сноровице,
Вража  язво-язвовице,
Мертва  крівце-кровавице,  
Йдіть  на  води,  на  три  броди,  
Йдіть  до  лісу,  до  пралісу,  
Цур  вам,  пек,  цур  вам  пек!
Розійдіться,  розкотіться
По  льодових  морях,  по  пустелях,
Де  ні  дерева,  ні  трави,
А  тільки  скелі  на  скелях.
Там  вам  селитися  й  будитися,
Проживати  й  пробувати,  
Мене  у  вічі  не  видати,
Одсилаю  вас  –
Нічних,  північних,  сходових
На  пусті  місця,
Рвіть  лози,  смичте  сухі  ліси,
Тремтіть  купинами,  очеретами  і  болотами.
Ідіть  на  Кремінну  гору,
Глитайте  каміння.
Каміння  вам  на  язик.
Каміння  вам  на  зуби  і  вуста,
Кам’янійте  й  ви  самі!
О  Ідоле-Світовиде,  допоможи  мені  і  моєму  народові  побороти  злих  духів  і  повернути  коструба!
                                                                                         [i]  (Ідол  мовчить).[/i]
-Погані  справи.  Напевне  у  спілку  з  чортами  вступила  стара  відьма  Хвеська.
[b]І  хлопець:  [/b]Що  ж  робити?
[b]І  дівчина:[/b]  Де  шукати  допомоги?
[b]Волхв:[/b]  Треба  знову  гукнути  Лісовика.(Кличе).  О  Велетню,  лісовий  царю,  вернись  і  допоможи!
[b]І  хлопець  і  І  дівчина:  [/b]Вернись  і  допоможи!
[b]Всі:[/b]  Вернись  і  допоможи!
                                                                               [b]  Виходить  Лісовик.[/b]
[b]Лісовик[/b]:  Ви  знову  турбуєте  мене?
[b]Волхв[/b]:  О  лісовий  царю!  Нечисті  сили  вкрали  в  нас  Коструба,  який  потрапив  до  рук  старої  відьми  Хвеськи.  Допоможи  повернути.
[b]Всі[/b]:  Допоможи!

[i][b]Лісовик  [/b]повертається  до  ідола  Світовида,  робить  магічні  рухи  руками,  від  яких  з’являється  вогонь.  Знімає  з  плеча  лук,  бере  стрілу,  запалює  її,  повертається  і  стріляє  в  бік  нечистої  сили.  З  лісу  виходять  [b]Чорти  [/b]і  падають  до  ніг  [b]Лісовика[/b].  За  ними  йде  [b]відьма  Хвеська,  [/b]яка  несе  Коструба.  Чорти  просять  пробачення,  а  [b]відьма  [/b]віддає  Коструба  і  відразу  ж  зникає  в  лісі.[/i]

[b]Лісовик  [/b][i](до  Чортів)[/i]:  На  цей  раз  я  вибачаю  вам,  але  на  майбутнє  не  смійте  заважати  добрим  людям!  Ідіть!  [i](Чорти  схоплюються  і  втікають.  Лісовик  передає  Коструба  Волхву).[/i]
[b]Волхв[/b]:  Дякую  тобі  від  усього  народу  за  допомогу.  Будь  же  у  нас  на  святі  жаданим  гостем.
[b]Лісовик:  [/b]Ваше  запрошення  приймаю  і  зостаюся.
[b]І  хлопець[/b]:  Час  нашого  кострубонька  привітати,  час  йому  шану  віддати!  Ну  ставайте  в  коло,  а  ви  там  і  вогнище  запаліть!
[b]І  дівчина.  [/b][i](До  Волхва)[/i].  Благословіть,  Волхве,  Івана  Купала  зачинати!
[b]Волхв:  [/b]Благословляю!  [i](Віддає  Коструба).
[/i]
[i][b]Хлопці  [/b]розпалюють  вогнище,  а  всі  решта  стають  в  коло  і  починають  ходити  навколо  Коструба  з  піснею  «Через  наше  село,  та  летіло  помело,
Стовпом  дим,  стовпом  дим.
Сіло  спочивати  на  Кирила  хаті,
Стовпом  дим,  стовпом  дим.
А  Уляна  з  радощами  
носить  воду  пригорщами,
Та  й  гасить,  та  й  гасить.
Що  погасить,  то  займеться,
 а  Уляна  засміється,  -  
Та  й  гасить,  та  й  гасить».[/i]

[b]І  дівчина:[/b]  А  тепер  звеселим  нашого  парубочка  з  кленочка,  щоб  цілий  рік  реготався  та  в  тугу  не  вдавався!  Ануте,  хлопці,  чи  готовий  у  вас  вогонь?
[b]Хлопці:[/b]  Готові!  А  чи  у  всіх  є  головні?
[b]Всі:[/b]  Є!

[i]Всі  беруть  по  прутику  в  руки  і  запалюють  їх    від  вогнища.  Потім  з  ними  танцюють  навколо  вогнища  та  Коструба.    Співають:
«Ой  гоп  на  Купала
Танцювала  та  й  упала;
А  Іван,  як  той  пан,  підіслав  ще  й  жупан!
Ой  гоп,  лежи  тихо,
Щоб  минуло  тебе  лихо!
Не  боюся  я  біди
Та  й  утечу  до  води»![/i]

[b]І  дівчина:  [/b]Годі!  Час  топити  Коструба:  нажився  і  натішився!
[b]ІІ  дівчина:[/b]  Нехай  ще  постоїть  хоч  трохи.
[b]ІІІ  дівчина:[/b]  Хоче  ще  пожити,  щастя  зазнати.
[b]І  дівчина[/b]:  Смерть  йому  і  його  милій  буде  смерть.
[b]ІІ  дівчина:  [/b]Як  топить,  то  й  топить!  Ану,  дівчата,  «гірлянду»  рвати!

[i][b]Дівчата[/b]  розривають  зелену  «гірлянду».  А  [b]хлопцям[/b]  віддають  лишень  палиці.  Квіти  з  Коструба  розкладають  біля  вогнища.[/i]

[b]І  дівчина:[/b]  Кидайте,  хлопці,  Коструба  у  річку.

[i][b]Хлопці[/b]  ідуть  до  ріки.  Якщо  до  неї  далеко,  то  громада  залишається  на  галявині,  танцює  навколо  вогню  і  співає.  А  якщо  є  доступ  і  близько,  то  всі  йдуть  до  ріки  і  там  співають  «Купався  Йван,  та  й  у  воду  впав…».[/i]

[b]І  дівчина  [/b][i](До  Молодиці)[/i]:  Ой  молодая  молодице,
Вийди  до  нас  на  вулицю,
Винеси  нам  Купайлицю!

[i]Виходить  [b]Молодиця[/b]  і  виносить  дівкам  Купайлицю.  Всі  роблять  коло.  І  дівчина  стає  в  центрі  з  Купайлицею,  а  всі  навколо  неї  ведуть  хоровод  і  співають
Пісні:  «Ой  молодая  молодице,  розведи  дівкам  Купайлицю»,  «Ой  посаджу  рожу…»,  «Ой  на  Івана,  на  Купала,  вийшла  Марічка,  як  та  пава…»
Раптом  з’являється  [b]відьма  Хвеська,  [/b]яка  трубить  в  кулак  диким  і  хриплим  тоном.  Всі  зупиняються.
[/i]
[b]І  дівчина:  [/b]Ох,  ненько,  се  Хвеська-відьма!
[b]ІІ  і  ІІІ  дівчина:[/b]  Точно  вона!
[b]І  хлопець:  [/b]Навіщо  вона  прийшла  ?
[b]І  дівчина:  [/b]Та  тікаймо  відсіль!  Се  нам  халепа!

[i]Всі  кинулися  втікати,  та  в  цей  час  з  лісу  вискакують  [b]Чорти[/b]  і  починають  переслідувати  втікачів,  з  яких  дехто  опиняється  у  воді.  Хвеська    ще  раз  і  Чорти  збираються  біля  вогнища.[/i]

[b]І  хлопець:  [/b]Волхве,  допоможи  нам  прогнати  нечисту  силу!
[b]Всі:  [/b]Волхве,  допоможи!
[b]І  дівчина:[/b]  Лісовику,  прожени  їх!
[b]Всі:  [/b]Лісовику,  прожени  їх!
[b]Хвеська:[/b]  Ха-ха-ха!  Кричіть,  кричіть!  Ніхто  вам  не  допоможе.  Сам  бог  Ярило  та  його  донька  Лада  розгнівались  на  вас  за  те,  що  ви  забули  про  них.  Ха-ха-ха!
[b]І  хлопець:[/b]  [i](До  Волхва)[/i].  Так  що  ж  робити?
[b]Всі:[/b]  Що?
[b]І  дівчина:  [/b]Треба  прогнати  нечисту  силу  і  попросити  прощення  в  богів.
[b]Лісовик:  [/b]Я  допоможу  прогнати  нечисту  силу.  
[b]Волхв:[/b]  А  потім  я  випрошу  прощення  в  богів.
[b]Лісовик:  [/b]Принесіть  мені  водиці  із  свяченої  криниці.  [i](Хтось  з  натовпу  приносить  воду)[/i].  Відьми  й  чорти  бояться  води.

[i][b]Лісовик  [/b]бере  воду  і  кропить  нечисть,  яка  швидко  втікає.[/i]

[b]Волхв:[/b]  А  тепер,  слухайте  мене,  робіть,  що  я  накажу  і  говоріть  те,  що  я  говоритиму.  Встаньте  на  коліна.  [i](Всі  встають)[/i].  О  всемогутній  Ярило,  слава  тобі!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Слава  тобі!
[b]Всі:  [/b]Слава  тобі!
[b]Волхв:[/b]  Ти  даєш  усьому  сущому  на  землі  світло  і  тепло,  переборюєш  морок  ночі  і  зимовий  холод,  ти  даєш  життя  людям  і  деревам,  і  звірям,  і  птахам,  і  рибам,  і  плазунам!  Ти  все  можеш!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Ти  все  можеш!
Всі:  [b][/b]Ти  все  можеш!
[b]Волхв:  [/b]Будь  же  милостивий  і  захисти  нас  від  усякої  напасті.  Ми  приносимо  тобі  жертву  і  молимо  тебе,  щоб  ти  прийняв  її  в  знак  нашої  любові  і  пошани  до  тебе,  боже  сонця  і  життя.  [i](Кидає  у  жертовний  вогонь  ложку  меду)[/i].  Молимо  тебе!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Молимо  тебе!
[b]Всі:  [/b]Молимо  тебе!
[b]Волхв:[/b]  Молимо  тебе,  захисти  нас  від  злих  духів  і  нечистих  сил.  Яви  нам  свою  ласку.  Прийми,  Ярило-боже,  жертву!  [i](Кидає  у  вогонь  кусок  м’яса,  хліба  і  крапає  вино).[/i]
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:  [/b]Прийми,  Ярило-боже,  жертву!
[b]Всі:[/b]  Прийми,  Ярило-боже,  жертву!

[i]Із  жертовника,  в  супроводі  [b]Слуг[/b],  які  несуть  смолоскипи,  виходять  [b]Ярило  та  Лада.[/i][/b]

[b]Волхв  [/b][i](встає  на  коліна)[/i]:  О  великий  Хоросе!  Преславний  Ярило!  Ти  показав  нам  свій  золотий  лик,  ти  вселив  у  наші  серця  надію  і  радість.  Будь  славен,  Ярило!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Будь  славен,  Ярило!
[b]Всі:[/b]  Будь  славен,  Ярило!
[b]Волхв:[/b]  Сонечко  ясне,  Ярило!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Сонечко  ясне,  Ярило!
[b]Всі:[/b]  Сонечко  ясне,  Ярило!
[b]Волхв:  [/b]Пошли  нам  літечко  красне,  Ярило!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Ярило!
[b]Всі:[/b]  Ярило!
[b]Волхв:[/b]    Щоб  усе  росло  і  родилось,  просимо  тебе!
 І  дівчина  і  І  хлопець:  Просимо  тебе!
[b]Всі:[/b]  Просимо  тебе!
[b]Волхв:[/b]  Щоб  квіти  розцвітали  і  людям  усміхались.  Пошли  врожай  на  славу,  воздамо  тобі  ми  хвалу!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:  [/b]Слава  тобі!
[b]Всі:  [/b]Слава  тобі!
[b]Ярило:  [/b]Я  на  вас  сердитий  і  не  просіть  пощади!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  О  всемогутній  Ярило!  Пробач  нам  сліпим,  глухим  і  нерозумним!  Твоє  прощення  запалить  в  наших  серцях  добро.  Будем  завжди  тебе  пам’ятати  і  тобі  служити!
[b]Всі:[/b]  Тобі  служити!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Будем  Ладі  поклонятися!
[b]Всі:[/b]  Будем  Ладі  поклонятися!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:  [/b]А  людям  добро  творити!
[b]Всі:[/b]  Добро  творити!
                                                                     [i][b]Ярило[/b]  мовчить.[/i]
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:  [/b]О  Ладо,  наша  покровителько,  богине  весни,  злагоди,  любові  і  щастя!  Заступись  за  нас!
[b]Всі:  [/b]Заступись  за  нас!
[b]Лада:  [/b]Мій  батьку,  пробач  їм,  вони  помилились,  бо  люди.  
[b]Ярило:[/b]  Добре!  Встаньте!  Я  пробачаю!
[b]І  дівчина  і  І  хлопець:[/b]  Слава  тобі!  Слава  довіки!
[b]Всі:[/b]  Слава  тобі!  Слава  довіки!
[i]Пісня:  «Ой  на  Івана,  на  Купала,
Вийшла  Лада,  як  та  пава.
На  неї  хлопці  зглядаються,  
Її  займати  встидаються.
Наше  Купайло  з  верби,  з  верби,
А  ти,  Іване,  прийди,  прийди.
Наше  Купайло  не  ламати,  
А  собі  дівку  вибирати».[/i]
[b]Волхв:  [/b]Сьогодні  небо  вступає  в  шлюбну  злуку  з  землею  і  кличе  до  такої  ж  свяченої  спілки  й  людину.  Сьогодні  боги  єднаються  з  людьми  і  в  знак  того  єднання  поведемо  купальський  хоровод.

[i]Всі  стають  у  коло  і  разом  з  [b]Ярилом[/b]  та  [b]Ладою  [/b]ведуть  купальський  хоровод  і  співають.  
Пісні:  «Посію  я  рожу…»,«Не  стій,  вербо,  над  водою  рано,  рано…»
[/i]
[b]Ярило[/b]:  Сьогодні  закінчується  весна  і  настає  літо.  Вся  земля  уквітчана,  дозрівають  плоди.  А  щоб  настало  літо,  треба  Ладі  передати  свою  владу  чоловікові  –  працьовитій  і  добрій  людині,  який  після  одруження  стане    Купайлом  –  богом  жнив  і  достатку.
[b]Лада:[/b]  Брат  Перун  вас  всіх  вітає
Блиском,  дощем,  громом.
Жене  вітри-вітровії
Горами  і  долом.
А  вітри  несуть  на  крилах  радісну  новину,  
що  вже  літо,  що  вже  красне  увінчає  днину.
Я  ж  бо  землю  устеляю  квітами  й  зелами,  
Судженого  виглядаю  з  щедрими  дарами.
Подарую  очі  й  руки,  і  ніжну  розмову,
 Ніч  вдарую  теплу  й  гожу,  й  радість  світанкову.
[b]Ярило[/b]:  Хто  з  парубків  відгадає  сім  загадок  і  проявить  свою  сміливість,  той  і  дістане  руку  Лади.
                                               З  громади  виходять  [b]парубки.[/b]

[b]І  Слуга[/b]:  Одгадає  хто  –  його  Лада.
Не  одгадає  –  батькова  буде.
А  що  росте  без  коріння?
А  що  сходить  без  насіння?
А  що  плаче  –  сліз  не  має?
А  що  грає  –  голос  має?
А  що  горить  без  полум’я?
А  що  шумить  без  буйного  вітру?
А  що  біжить  безперестанку?

                                                       [i][b]Парубки  [/b]мовчать.[/i]

[b]Чорт[/b]  [i](перебраний  Парубком)[/i]:  Я  знаю.  Живе  без  коріння  –  каміння,  біжить  безперестанку    -  вода,  росте  і  не  цвіте  –  папороть…
[b]Ярило[/b][i]  (гнівно  закричав)[/i]:  Не  так!  Папороть  цвіте.
[b]І  дівчина:  [/b]Та  я  ж  того  парубка  знаю.  Та  це  ж  чорт!  Бий  його!
[b]Всі:  [/b]Бий  його!  Геть!

                                                         [b]  Чорт[/b]  втікає.

[b]Ярило:[/b]  Бачу,  що  ніхто  не  може  розгадати  моїх  загадок.
[b]І  дівчина:  [/b]А  ми  ж  забули  про  Івана!  Він  розгадає!  Треба  покликати  його:
-  Іване!
[b]Всі:  [/b]Іване!  Іване!

                                           З  купальської  громади  виходить  [b]Іван[/b].

[b]І  хлопець[/b]:  Славний  бог  Ярило  загадав  сім  загадок,  хто  відгадає  їх,  той  пошлюбить  доньку  Ладу  і  стане  богом  Купалом.
[b]Іван[/b]  [i](до  Лади)[/i]:  О  богине!  Я  давно  мріяв  побачити  тебе  і  завоювати  твоє  серце  і  руку.  Я  відгадаю  загадки  твого  батька.  Загадуйте.

                                                 [i]    [b]ІІ  Слуга[/b]  повторює  загадки.[/i]

[b]Іван:[/b][color="#ff0000"]  [i]Камінь  росте  без  коріння.
Сонце  сходить  без  насіння.
Серце  плаче  –  сліз  немає.
Скрипка  грає  –  голос  має.
Любов  горить  без  полум’я.
Річка  шумить  без  буйного  вітру.
Час  біжить  безперестанку.[/i][/color]
[b]Всі:[/b]  Слава!  Слава!  Слава!
[b]Ярило:  [/b]Ти  відгадав  мої  загадки.  Але  чи  сміливий  ти,  молодче,  ми  ще  не  переконалися.
[b]Іван:[/b]  Заради  щастя  людей  і  за  руку  Лади  я  все  зможу  і  будь-що  переможу!
[b]Ярило:[/b]  Все?!  Не  кажи  так,  зухвальцю!  Бо  все  не  можуть  навіть  Боги.  А  ти,  смертний,  осмілився  з  ними  змагатись!Докажи  свою  сміливість  на  ділі.  Ну,  чи  боїшся  ти  Смерті?  А  ходи-но  сюди,  Морено!  (Входить  Морена.  Всі  лякаються  і  відступають).  Не  боїшся,  парубче?
[b]Іван:  [/b]Не  боюся.  Я  готовий.
[b]Ярило:[/b]  Зав’яжіть  йому  очі  й  нехай  вибирає  свою  долю.

[b]Слуги[/b]  зав’язують  [b]Іванові  [/b]очі.  [b]Морена[/b]  та  Лада  стають  поруч.  Іван  простягає  руки  до  Лади,  але  хитра  Морена  встає  перед  нею  і  потрапляє  до  Іванових  рук.  Той  знімає  пов’язку.  Морена  сміється,  робить  помах  рукою  й  Іван  падає  мертвий,  а  сама  зникає.

[b]Лада  [/b][i](до  батька-Ярила)[/i]:  Батьку  мій!  Ти  своїм  жорстоким  вчинком  потьмарив  радість    у  очах  землян.  Воскреси  його!  Гнів  не  гідний  твого  величного  наймення.
[b]Ярило:[/b]  Я  покарав  Івана  за  його  зухвалість.
[b]Лада:[/b]  Зміни  свій  гнів  на  ласку,  а  вона  гори  рушить.  Богів,  як  і  людину  красить  їх  душевна  доброта.  Воскреси  його,  батьку!
[b]Ярило:  [/b]Я  сказав  «ні»,  і  це  моє  останнє  слово!
[b]Лада:[/b]  Але  ж  я  люблю  його,  батьку!  [i](Ярило  мовчить,  Лада  підходить  до  лежачого  Івана,  стає  на  коліна)[/i].  
Ой  чого  ж  ти,  Іваночку,  на  личку  поблід.
Чого  ж  в  тебе,  мій  соколеньку,  невеселий  вид.  
Та  чого  ж  ти,  мій  лебедику,  лежиш,  не  встаєш.
Та  чого  ж  свою  Ладоньку  до  шлюбоньку  не  ведеш.
Та  для  кого  ж  мене  друженьки  будуть  наряджати?
Та  із  ким  же,  моє  Ладонько,  на  рушничок  маю  стати?
Та  краще  мені,  молоденькій,  в  сирій  землі  згнити,  
Ніж  без  тебе,  мій  миленький,  на  сім  світі  жити.
                                         [b](Встає  і  підходить  до  батька).[/b]
О  всемогутній  боже,
Таточку  мій  ріднесенький.
Ти  посилаєш  на  землю  тепло,  
Зігріваєш  своїм  подихом  і  рослинку,  і  тваринку.
Чом  же  ти  не  розтопиш  в  серці  моєму  чорної  розлуки?
Ти  зігріваєш  землю,  небо,  даруєш  людям  щедрий  урожай.
Нащо  спопелив  ти  моє  щастя,
Нащо  допустив  смерть  мого  судженого?
О  всемогутній  боже!
Зглянься  над  єдиною  донечкою  своєю,
Не  дай  згинути  у  довічній  журбі,
Поверни  мені  мого  судженого.  Молю  тебе!
[b]Ярило:  [/b]Любов  земна  сильніша  за  вічність  зоряного  світла!
Я  вибачаю  йому  і  воскрешаю.
Слуги  беруть  і  кидають  Івана  у  воду.  Іван  оживає.  Лада  бере  до  рук  сорочку.
[b]Лада:[/b]  [i]Шила  сорочку  та  й  вишивала,  
Коло  комірця  –  місяця  вклала,
Коло  пазушки  –  золоті  ланцюжки,
Коло  рукавців  різні  пташечки.
Ой  шила,  шила,  позолотила
Своєму  милому  на  подарунок.
Пташечки  різні  будуть  співати,
Золоті  ланцюжки  будуть  бряжчати,
Місяць  та  зоря  будуть  світити,-
Буде  Іванко  сорочку  носити!
[/i]
 [i][b]Лада[/b]  подає  сорочку  [b]Іванові[/b].  Той  її  вдягає.  Потім  разом  устають  перед  [b]Ярилом[/b]  на  коліна.
[/i]
[b]Лада  та  Іван[/b]  [b](разом)[/b]:  Благословіть  нас,  батьку!
[b]Ярило:[/b]  Хай  здійсниться  ваша  воля.  Побороти  смерть  можуть  лише  люблячі  серця.  А  Іван  своєю  сміливістю  довів,  що  гідний  звання  бога  Купала.  Благословляю  вас,  діти.  А  на  знак  вашої  злуки  обміняйтеся  вінками.  [i]([b]Слуги  [/b]приносять  вінки:  [b]Іван  [/b]одягає  [b]Ладі[/b],  а  [b]Лада[/b]  –  [b]Іванові[/b]).  [/i]Поцілуйтеся  ж,  бо  в  поцілунку  єднаються  ваші  душі.  (Цілуються).
[b]Волхв:[/b]  А  чи  є  серед  вас  молоді  люди,  які  б  хотіли  заручитися  благословенням  самого  бога  Ярила!

[b](І  варіант,  якщо  нема).[/b]
[b]Волхв:  [/b]На  жаль,  немає  нікого!

[b](ІІ  варіант,  якщо  є,  то  молоді  люди  мають  вийти  і  встати  перед  Ярилом  на  коліна).[/b]
[b]Пари:  [/b]Благословіть  нас!
[b]Ярило:  [/b]Благословляю!  І  на  знак  вашої  злуки  обміняйтеся  віночками  і  поцілуйтеся!

[i](Ритуал  повторюється.  Лине  пісня:  «На  Івана  Купала,  на  калину  роса  впала…»  Потім  молоді  пари  встають  біля  Лади  та  Івана).[/i]

[b]І  дівчина:[/b]  О  великий  боже,  Ярило,  на  щастя,  на  долю  благослови  ж  і  весь  народ.  [i](Встає  на  коліна,  а  за  нею  і  весь  народ).
[/i]
Раптом  з’являється  [b]відьма  Хвеська.[/b]  В  руках  у  неї  посох.

[b]Волхв:  [/b]Ми  тебе  не  кликали,  чого  прийшла?
[b]Хвеська:  [/b]Світ  поділений  на  день  і  ніч,  на  біле  і  чорне.  Я  володарка  чорного  світу  і  приходжу  непрошена.
[b]Ярило:[/b]  Хай  здійсниться  воля  моя  і  помчать  лихії  буревії  в  гори  далекії  льодянії  і  заснуть.  Хай  здійсниться    воля  моя  і  страшний  вогонь,  що  спопеляв  міста  і  села  ваші,  пригасне  і  перетвориться  у  життєдайний  вогонь  достатку,  щоб  урожай  був  багатий.
[b]Хвеська:[/b]  Ха-ха-ха!  Запам’ятайте,  у  цьому  світі  одні  сіють,  другі  збирають,  одним  колос,  другим  стерня!
[b]Волхв:  [/b]Будьте  праведними!  Жодне  слово,  яке  має  зійти  з  ваших  уст,  не  вдягайте  в  одежу  брехні.
[b]Хвеська:[/b]  Бути  праведним  однаково,  що  голим.  Вас  і  люди  засміють,  і  змерзнете,  і  пропадете…  
[b]Лісовик:  [/b]Батьки  дали  вам  життя,  пробудили  ваші  серця.  Любіть  і  шануйте  своїх  батьків  і  тоді,  коли  вони  біля  вас,  і  тоді,  коли  підуть  у  світ  вічний!
[b]Хвеська:  [/b]Ніколи  вовченя  не  тягло  з  кошари  ягнят  для  старих  вовків.  Ніколи  пташеня  не  ловило  комах  для  своїх  крилатих  родичів!  Хо-хо-хо!  У  житті  йдете  –  не  озирайтесь,  знайшли  –  не  діліться!  Живіть  для  себе,  наче  поруч  немає  нікого!
[b]Волхов:  [/b]Будьте  щедрими  до  роботи,  добрими  до  людей,  тоді  вас  любитимуть  та  пам’ять  про  вас  берегтимуть.
[b]Хвеська:[/b]  Будьте  сильними,  щоб  владарювати  над  іншими.  Хто  стане  на  вашій  дорозі,  не  обходьте  його.  Убийте  і  переступіть,  хо-хо-хо!  Хто  робить  добро  –  того  швидко  забувають,  хто  вбиває  –  того  довше  пам’ятають…  Так  було  й  так  буде!
[b]Ярило:[/b]  Хай  щезнуть  сили  нечисті  й  духи  недобрі  в  лісах  густезних,  де  не  ходила  нога  людська,  і  згинуть  там  у  безсилій  своїй  люті.
[b]Іван:[/b]  Любіть  сонце,  любіть  землю,  любіть  все,  що  на  землі.  Воно  живе!  Воно  ваше!  Воно  для  вас!

[b]Відьма[/b]  хотіла  щось  сказати,  але  [b]Волхв  [/b]вихопив  у  неї  посох,  розломив  його  й  кинув  у  вогонь.  Хвеська  зникає.

[b]Волхв:[/b]  Як  оцей  посох,  хай  згорять  і  димом  розсіються  слова  відьми…  Хай  назавжди  у  вашій  пам’яті  залишаться  добрі  слова!
[b]Лада:[/b]  Сила  життя  й  сила  щастя  народжуються  в  доброті  вашій,  у  доброті  кожної  людини.  Насильство,  брехня,  всіляке  зло  буйно  ростуть.  І  їх  може  побороти  тільки  сила  доброти  та  ваша  духовна  краса.  Хай  ясне  сонце  гріє  ваші  душі,  джерела  поять  чистою  водою,  а  соловейко  в  дорогу  виряджає.
[b]Іван:[/b]  Ви  діти  матінки-землі  української,  на  якій  ви  живете  і  хліб  з  неї  їсте.  Предки  ваші  –  то  ваше  коріння.  Як  відцураєтесь  ви  від  них,  загинуть  вони  у  вашій  пам’яті,  загине  й  ваше  життя.  Бережіть  коріння,  шануйте!
[b]Ярило:  [/b]Будьте  благословенні!
[b]Лада:[/b]  Будьте  благословенні!
[b]Іван:[/b]  Будьте  благословенні!
[b]Волхв:[/b]  Будьте  благословенні!
[b]Лісовик:[/b]  Будьте  благословенні!
[b]Ярило  [/b][i](бере  смолоскип)[/i]:  Вогнем  з  цього  смолоскипу  запаліть  свої  купальські  леліти!  [i](Дає  смолоскип  Війтові)[/i].  Лісовику,  забери  своє  Чортяче  військо!  (Лісовик  робить  якийсь  знак  і  біля  нього  збираються  Чорти,  з  якими  він  потім  зникає  в  лісі).  Я  переконався,  що  серед  вас  немає  поганих  людей  і    дарую  вам  доступ  до  квітки  папороті  в  честь  весілля  Лади  та  Івана!
[b]Війт:[/b]  Чи  всі  друзі  сьогодні  веселі?
[b]Всі:  [/b]На  добрий  час!
[b]Війт:[/b]  Чи  всі  свої?
[b]Всі:  [/b]Свої,  чужих  нема.
[b]Війт:[/b]  Чи  всі  брати?
[b]Всі:[/b]  Брати,  всі  до  одного,
на  все  життя  до  праці  і  меча!
І  зрадників  немає  серед  нас.
[b]Війт:  [/b]Хай  буде  так.  На  честь  весілля  Івана,  що  з  Ладою  сьогодні  обручивсь,  весільні  ми  запалимо  свічки.  Тепер  нехай  через  вогонь  святий  пройдуть  за  звичаєм  прадавнім  молоді.

Дівчата  запалюють  у  віночках  свічки  і  стають  у  два  ряди  одна  проти  одної.  
І  дівчина  та  І  хлопець  з  Купайлицею  проходять  першими,  а  за  ними  ідуть  Іван  та  Лада,  а  потім  і  молоді  пари.  Всі  співають.

Пісня:[i]  «Ой  пройшлася  Ладочка  крізь  вогонь,
Наче  щире  золото  через  горн.
Ти  світи  їм  вогнику  все  життя,
Щоб  не  було  в  темряву  вороття,
У  хатині  весело  їм  палай  –  
Ясне  щастя  й  доленьку  їм  надай!»
[/i]
Потім  і  іншим  молодим  парам  теж  співають  цю  ж  пісню,  тільки  замінюють  імена  дівчат.  Усі  йдуть  до  річки,  дорогою  співають.  Зупиняються  на  березі.

[b]Війт  [/b][i](до  Івана)[/i]:  Купайло!  Віднині  ти  став  володарем  природи.  Дозволь  на  твою  честь  втопити  Купайлицю.
[b]І  дівчина[/b]  [i](кидає  Купайлицю  в  річку)[/i]:  
У  перепелички  
Ніжки  невеличкі,  
На  гору  не  зійде,
Купала.
І  в  долині  не  стане
На  Йвана.

[b]Війт[/b]  [i](до  Лади)[/i]:  А  на  твою  честь,  богине  кохання,  дозволь  дівчатам  поворожити  і  на  воду  віночки  спустити.

Дівчата  по  черзі,  не  поспішаючи,  кидають  свої  віночки  на  воду.  Хлопці  трохи  нижче  за  течією  виловлюють  вінки.

[b]Війт:  [/b]А  тепер,  громадо,  питаю  у  вас  поради:  чи  підемо  шукати  цвіт  папороті,  чи  може  краще  йдемо  спати?
[b]Всі:  [/b]Ідемо  шукати  цвіт  папороті!  Ідемо!
[b]Війт:[/b]  Тоді  беріть,  хлопці,  смолоскипи  і  в  путь!
Усі  йдуть  шукати  квітку  папороті  й  переходять  на  іншу  галявину.  Там  знаходять  квітку  папороті,  розпалюють  вогнище,  перескакують  його  по  одному  і  парами,  гойдаються  на  гойдалці.  Співи  й  забави  навколо  вогнища  тривають  до  рана.
                                                                                                                                                                 
Львів:  театр  «МЕТА»,  1990  р.

Автор  сценарію  -  Купальська  Лада  1989-1991  рр.  -  Ірина  Вовк.

[i]Сценарій  побудовано  на  текстах  класичної  української  літератури,  поетичних  текстах  "Золотослова.  Поетичного  Космосу  Древньої  Русі"  та  етнографічних  записах  М.Воропая.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798326
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018


П.БЕРЕЗЕНЬ

Що ж так ся тужно. . ?

Що  ж  так  ся  тужно,  гірко  й  марудно?
Чом,  моя  Ненечко?  Чом,
Серце  тривожне  годую  сумом?
Чую...  Ой,  чую  нутром!
Ввійде  незваний,  непроханий  в  гості,
Влізе,  у  хату  твою...  Досить!
Прошу  тебе,  плакати  досить!
Міць  свою,  нині  готуй!
Щоб  бузувіри  і  клятії  зайди
Не  спопелили  лани...
Знаю,  що  важко!  Вірю  і  знаю!
Мила  моя,  потерпи!
Прийде  й  на  наші,  ще  вулиці  свято,
Радість  навідає  дім,
Тільки  ж  готуйся...  Готуйся  завзято!
Темінь  розрушиться  й  грім,
У  блискавиці  народного  гніву,
Врешті  освітить  той  шлях,
Що  приведе  нас...  Ні,  не  в  руіни!
Хватить..!  Піднявши  ввись  стяг,
Виведе  з  тьми  та  й  до  обрію  щастя!
Гідність  твоя  ж  розцвіте...

Що  ж  так  ся  тужно,  гірко  й  марудно?
Йде...  Нутром  чую,  що  йде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798321
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018


НАДЕЖДА М.

На хвилинку лягла тиша…

То  не  грому  гуркотіння,
Це  не  блискавки  розряд,
Не  природи  озвіріння,
Це  летить  снарядів  ряд.

Потемніло  небо  синє,
Хмара  чорна  наповза.
І  з  яких  причин  й  по  нині,
Брата  брат  тут  убива?

Ллються  сльози.  Гнів.  Прокляття;
Стогне  зранена  земля.
Вся  краса  тепер  у  шматтях,
Це    війна  все  спопеля.

Вдарив  грім  -  і  дощ  шалений.
В  перемішку  сльози, кров,
Новий  день  гряде   вогнений,
Канонади  знов  і  знов...

На  хвилинку  лягла  тиша...
Сонце  вийшло  у  зеніт.
Атмосфера,  ніби  інша...
Відпочинь,  душе,  мій  світ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798350
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Кільце.

Кільце  —  композиційна  фігура  у  віршованому  творі,  що  полягає  у  повторенні  звуків,  лексем,  строф  тощо,  коли  немовби  змикаються  анафора  та  епіфора.  Надзвичайно  багата  на  цей  прийом  лірика  П.Тичини,  в  якій  спостерігається  
звукове  К.  —  “Здаля  сміялась  струнка  тополя”:

Сліпучі  тони  —  і  дика  воля!
Ой,  хтось  заплакав  посеред  поля.
Зловісна  доля,  жорстока  доля.
Здаля  сміялась  струнка  тополя.
Сліпучі  тони  —  й  смутні  волошки…

лексичне  К.  —  “Ой  не  крийся,  природо,  не  крийся”:

Ой,  не  крийся,  природо,  не  крийся.
Що  ти  в  тузі  за  літом,  у  тузі.
У  туманах  ти  сниш…  А  чого  так  сичі
Розридалися  в  лузі.

Твої  коси  від  смутку,  від  суму
Вкрила  прозолоть,  ой  ще  й  кривава.
Певно  й  серце  твоє  взолотила  печаль,
Що  така  ти  ласкава.

А  була  ж  ти  —  як  буря  із  громом!  
А  була  ж  ти  —  як  ніч  на  Купала…  
Безгоміння  і  сум.  Безгоміння  і  сон.  —  
Тільки  зірка  упала…

строфічне  К.  “Закучерявилися  хмари”:

Закучерявилися  хмари.  Лягла  в  глибинь  блакить…  
О  милий  друже,  —  знов  недуже  —  
О  милий  брате,  —  розіп’яте  —  
Недуже  серце  моє,  серце,  мов  лебідь  той  ячить.  
Закучерявилися  хмари…

Подеколи  стилістичну  фігуру,  в  якій  наявне  повторення  початку  і  кінця  вірша,  називають  епістрофою  (грецьк.  epistrophe  —  крутіння),  що  надає  композиційної  стрункості  не  лише  класичній  строфі,  а  й  астрофічній  віршовій  формі:

Останні  троянди,
Білі  троянди.
Вересневі  троянди.
Вони  одяглися
В  ризи  невинності,
В  шати  дівочої  чистоти,
Вони  крізь  осінній  туман
Ледве  пригадують  літо,
Сонце  і  грози,
Краплисті  дощі  і  веселі  веселки,
Ночі  душні  і  поранки  рожеві,
Вони,  як  вві  сні,
Бачать  весни  колихання  зелене,
Чують  безсмертні  слова  солов’їні,
Дотики  вітру  щасливого  ловлять…
А  все  це  живе  у  них:
Весна  запахуща
І  пристрасне  літо,
Вітер,  веселки  і  грози  —
Все  це  живе  в  них
І  житиме  доти,
Доки  бичем  смертоносним
їх  мороз  не  ударить,
Доки  на  землю  не  зронять
Останніх  своїх  пелюстків
Білі  троянди,
Вересневі  троянди,
Останні  троянди
(М.Рильський).

К.  називається  ще  обрамленням  (часто  у  прозових  творах).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798325
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018


Ганна Верес

Моїх дідів і прадідів земля!

Розпахлось  літо  м’ятою  п’янкою,
Духмяним  квітом  липа  відцвіла,
Не  знала  я  краси  іще  такої,
Що  змалечку  у  світ  мене  вела.

А  там  ставок  застиг  у  сивих  лозах,
Срібляста  повінь  розтопила  яр,
Й  життя  сільського  неймовірна  проза,
Та  особлива,  в  кожного  своя.

І  вечорів  казкова  зоряниця
Нову  надію  щедро  посила.
П’янить  колосся  жита  і  пшениці,
Що  підступили  близько  до  села.

Хвилює  серце    пісня  солов’їна,
Саме  вона  любов  і  дух  зціля  –
То  все  моя  красуня  Україна  –
Моїх  дідів  і  прадідів  земля!
6.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798221
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018


Теоретик

Основи поетики. Логаеди.


Логаеди  (грецьк.  logaoidikos,  від  logos  —  слово  та  aoide  —  спів)  —  у  квантитативній  версифікації  —  вірші  мішаних  розмірів,  утворені  сполученням  чотиридольних  стоп  (дактиль,  анапест)  із  тридольними  (ямб,  хорей),  поширені  в  античній  поезії,  зокрема  в  ліриці  та  трагедії.    На  їхній  основі  витворювалися  нові  віршовані  структури:  адонічний,  просодичний,  гліконівський,  алкеїв  10-складний,  а  також  строфи  асклепіадівські,  сапфічні  та  інші.  Вживаються  і  в  тонічних  віршах,  де  наголоси  розподіляються  всередині  віршового  рядка  з  нерівномірними  складовими  проміжками.  
Окремі  випадки  Л.  спостерігаються  і  в  українській  поезії,  зокрема  у  вірші  М.Рильського  “Літо  останній  справляє  бенкет”:

Осінь-маляр  із  палітрою  пишною
тихо  в  небі  кружляє,
осипає  красою  розкішною.

Там  розсипа  вона  роси  сріблисті,
Там  тумани  розливає,
Ліс  одягає  у  шати  барвисті.

Ліс  обливає  кольорами  дивними,
Ніжно  сміється  до  вітру,
Грає  цілунками  з  ним  переливними.

Фарби  рожеві,  злотисті,  червоні,
Срібно-блакитне  повітря...
Ніжні  осінні  пісні  тиходзвонні!


В  українській  метриці  до  логаедів  належать  такі  види  тонічного  вірша,  в  яких  кількість  ненаголошених  між  наголошеними  складами  від  одного  до  двох,  що  складає  то  ямбічні,  то  дактилічні  групи.
Наприклад,  у  поемі  Лесі  Українки  «Бояриня»  натрапляємо  на  змішування  ямбічних,  хореїчних,  дактилічних  стоп  і  амфімакра,  дактиля  та  інших.  Уже  на  початку  твору  маємо  приклади  поєднання  різностопних  рядків:

МАТИ.  Оксано,  де  ти?
(  -  /  (  -  /  (
ОКСАНА.  Ось  я  йду,  матусю.
-  (  /  -  (  /  -  (

Перший  рядок  —  мова  матері  —  рядок  двостопного  ямба.  Другий  рядок  —  мова  Оксани  —  рядок  тристопного  хорея.  В  поєднанні  цих  різностопних  рядків  утворилася  ритмічна  єдність  п'ятистопного  ямба.
Проте,  по  суті,  тут  явище  зовсім  іншого  порядку,  оскільки  в  античній  метриці  зміна  стоп  різної  довжини  викликала  і  зміну  тактів,  що  визначало  ритмічну  своєрідність  логаедів.  В  українському  вірші  це  явище  відсутнє,  тому  термін  застосовують  на  основі  зовнішньої  аналогії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798196
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018


Valentyna_S

Білий ангел

Коли  зорі  бояться    ночі                                                                          
І  від  страху  заплющують  очі,                                                      
         Білий  ангел  з  се́рденьком  мами                                                            
         Біля  любого  сина  постане.                                                              

Як  життя  забрав  снайпер  в  друга--  
І  на  душу  лягла  чорна  туга,                                                              
         Білий  ангел    спустився  із  неба--                                          
         Біль  утрати    гоїти  треба.                                                          

Коли  сни  терзає  розпука,                                                    
Й  син  дитя      взяти  мріє    на  руки,                          
         Волю  скріпить    щемливий  спомин,
         Рідна  ненька  не  відала    втоми.

Він  на  схід  —  й  вона  волонтером            
В  страшну  пащу  війни-ненажери.    
         Всі    там  мамою  кликали  ніжно                                          
         На  війні  отій  осоружній.          
                               
Мирно  час  над  хрестами    плине...
І  тепер  мама  сина  не  кине--
         Крильми  ангел  синочка  обніме            
         Й  тривогу