Ольга Калина: Вибране

НАДЕЖДА М.

РАЗОМ БУДЕМ БІДУВАТИ

Запросила  осінь  в  гості,
Усі  пори  року.
Сама  сіла  на  помості.
Все  ж  вона  нівроку.

Стіл  накритий  ще  з  учора,
Скатертина  біла.
Повна  наїдків  комора,
Плитку  запалила.

Закіпає  чай  пахучий,
Чайник  щось  сердитий.
Сидять  гості  балакучі,
Ду́мками  всі  вбиті.

День  народження  справляє
Осінь  золота.
Непогано  виглядає,
Хоч  й  не  молода.

Вже  на  пенсію  зібралась,
Роки  вже  не  ті.
І  так  хитро  посміхалась:
Буду  в  самоті.

Трохи  золота  зібрала,
Є  ще  і  срібло.
Із  сльозами  це  сказала:
Хто  з  вас  дасть  житло?

Подивились  всі  уважно,
Де  ж  тебе  подіти?
Це  питання  легковажне,
Є  у  кожного  з  нас  діти.

Розпустила  осінь  сльози:
Отакі  ви  друзі?
Впали  сльози  на  підлогу...
Всі  були  в  напрузі.

За  вікном  все  чув  це  вітер.
Вигнав  гостей  з  хати.
Витирав  він  сльози-  бісер,
Будем  разом  бідувати..


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928896
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Леся Утриско

Прости, прощай

Прости  ,  прощай

Прости,  прощай  -
Хай  буде  так,  як  хоче  вітер,
Прости,  прощай  -
Торкають  уст  холодні  квіти,
Я  не  кричатиму  у  даль,
За  небокрай  відпущу  зраду,
Прости,  прощай  -
У  моїй  осені  прошу  пораду.  

Забудь,  іди  -
Так  буде  краще  -  осінь  знає,
Забудь,  іди  -
Туман  холодний  сліз  немає,
Розбиті  пройдені  мости,
Пусті  перони,  час  зомлілий,
Відлуння  болю  й  самоти  -
Забудь,  іди...  забудь,  іди...

Гірчить  печаль  -
Троянда  біла  на  пероні,
Гірчить  печаль  -
Холодний  подих  у  вагоні,
Зомлілий  час  у  наших  ніг,
І  ранок...  вже  осінній  ранок,
А  завтра  божевільно  сніг,
Вдихне  спокусу  у  світанок...

#лесяутрисковоробець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928886
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Леся Утриско

Не буду сумувати

Не  буду  сумувати

Не  буду  сумувати  разом  з  нею,
Хай  плаче,  божеволіє,  кричить,
Духмяного  вдихне  до  дна  єлею,
У  сутінках  ранкових  помовчить.
Не  буду  сумувати  разом  з  нею...

Дощі  зберу  у  грона  горобині,
Закохано  джерела  обійму.
Чого  у  вир  женеш  птахи  невинні?
Я  листопад  тобі  до  неба  підійму.
Дощі  зберу  у  грона  горобині...

Холодиш  душу?  Що  ж,  тобі  видніше  -
Підкрадкою  у  ніч  мою  прийдеш,
Опале  листя,  світле  та  безгрішне,
У  диво  коси  похапцем  вплетеш.
Холодиш  душу?  Що  ж,  тобі  видніше...

Не  буду  сумувати  разом  з  нею,
Дощі  зберу  у  грона  горобині,
Холодиш  душу  птахом  над  землею,
Одна  лиш  мить...  ця  мить  твоя  лиш  нині.
Не  буду  сумувати  разом  з  нею...

#лесяутрисковоробець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928885
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

А чим пахне любов?

А  чим  пахне  любов,
Чи  ти  зможеш  мені  розказати?
Лише  той  хто  пройшов  
І  любив  так,  як  рідная  мати

В  ній  вмістилось  усе,
Те,  що  в  серці  можливо  вмістити,
Неповторне  й  святе,
Що  по  справжньому  вміє  любити

Неосяжна  краса,
Що  захоплює,  вабить,  вражає,
Як  чудова  весна
І  чарує  завжди  й  надихає

Ніби  паросток  сну,
Що  зроста,  як  маленька  дитина,
Ніби  ніжну  весну
Я  в  ній  бачу  красу  щохвилини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928521
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Любов Іванова

ЗАБЕРИ ВІД ОСЕНІ МЕНЕ

[b][i][color="#730991"]Забери  від  осені  мене
Поверни  назад  в  яскраве  літо.
Де  буяють  мальви  дивним  цвітом
І  нехай  те  щастя  не  мине.

Відвоюй    мене  у  днів  сумних,
Де  дощі  з  небес  течуть  крізь  сито,
І  вітри  пророче  і  сердито
Хочуть  геть  заполонити  сни.

Проведи  мене  в  весняний    рай
Де  роса  бринить  на  буйних  травах,
А  проміння  лагідне  й  яскраве,
І  ріки  казковий  водограй.

Укради  у  сходжених  доріг,
Їх  у  мене  досі  вже  чимало,
Хай  зневіра  не  торкнеться    жалом,
Не  пусти  її  на  мій  поріг.

Не  віддай  мене    лихій  зимі
Я  ще  юна  у  думках  і  мріях
Хай  на  скроні  вже  лягла  завія,
Я  не  згодна  жити  у  пітьмі[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Lana P.

Сонячні зайчики

Сонячні  зайчики  скачуть  по  личку  --

Ніжні,  грайливі,  веселі,  прудкі  --

Ваші  торкання  приємні,  щемкі...

Місяць  вколисує  стомлену  нічку.


Сонячні  зайчики,  наче  заграви,  --

Пестять,  бентежать  чуттєве  нутро.

Темінь  від  зірки  дістала  перо  --

Пише  у  спалахах  дії  вистави.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928517
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Леся Геник

Просто осінь

Це  -  просто  осінь,  просто  жовтий  лист,
як  жовта  купіль  для  душі  тремкої,
утомленої  тугою  й  двобоєм
з  собою  і  зі  світом  суєти.

Оця  жовтіть  -  така  собі  відрада,
допоки  ще  не  дощ  і  мокрий  сніг.
Цей  жовтий  лист  мені,  як  оберіг,
ці  голі  крони  -  як  одчайна  правда,

Того,  що  час,  мірило  надземне,
не  пандерує  жодного,  нікого.
Усе,  що  є  -  від  Бога,  і  до  Бога
щомиті  нас  веде,  веде,  веде...

І  цей  Едем  жовтневий  -  ява  з'яв
святих  нетлінних  в  німбах  золотавих,
коли  довкруг  розходяться  заграви,
коли  іскриться  світлом  від  заграв.

Коли  усе,  що  маєш  -  тільки  мить
на  те,  щоб  доторкнутись  і  відчути,
як  проростає  небо  від  спокути
у  золотаво-лагідну  блакить.

В  цю  просто  осінь,  Господи,  з  душі
тобі  вклоняюсь  за  ярке  прозріння!
Скидаю  долі  тугу  і  каміння,
і,  доки  ще  не  падають  дощі,
пірнаю  в  це  яскраве  жовтопіння,
пірнаю  в  це  яскраве  жовтопіння...

17.10.21  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928390
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Ніна Незламна

По долині вітер (слова до пісні)

Гуляв  вітер  по  долині,  долетів  до  ставу
Серед  трав,  ледь  пожовтілих    приліг  на  отаву
Ой,  як  м`яко,  така  ніжна  та    ще  й  зелененька
Відпочину,  я  тут  трішки,  ти  така  гарненька

Ой,  не  руш,  ти  мою  красу,  сподіваюсь  нині
Ти    слова,  такі  ж  казав  і  молодій  калині
Я  не  вірю,  тобі  буйний,  чом  холодом    вієш
Он  у  змові,  із  дощиком,    надто  часто  сієш

Розсипаєш  ті  краплини,  розбиваєш  вдачу
Не  чіпай,  ти  мене  чуєш,  бо  за  мить  заплачу
Затремтіла…    прилягла,    поміж  пожухлі  трави
А  по  небу,    між  хмаринок  вечірні  заграви

Тихий  шепіт…  в  піднебесся  ледве  підіймався
Ти  пробач,  зеленоока  та  я  ж  закохався….
Сутеніло...  і    заграви  зникали  поволі
Під  туманом,  знайшли  спокій  дві  різнії  долі…


                           (Отава-  Молода  трава  після  покосу).

                                                         29.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Надія Башинська

МРІЯЛА БЕРІЗКА

Мріяла  берізка,  щоб  клен  доторкнувся  
до  її  грайливої  руки.
І  сама  до  нього  часто  простягала  
свої  ніжні  руки-гілочки.

А  клен  усміхався.  Так  хотів  обняти…  
Та  росте  далеко.  Не  дістать.
«Підростай,  берізко!-  шепотів  кленочок.
Час  прийде,  нам  треба  почекать.»

Раділа  берізка  тим  словам  кленовим,
вірила  все  більше  з  кожним  днем.
Одягнув  кленочок  святкову  сорочку,
збудеться  бажання  їх    тепер.

Осінь-  чарівниця  розсипає  чари,
тихо  ходить,  листям  шелестить.
Ось  злетів  кленовий  листок  золотавий,
на  долоньці-гілочці  тремтить.

Ніжиться  у  ласці  кленовій  берізка,  
відчуває  рук  його  тепло.
Її  зігріває  дотик  золотистий,
на  його  чекала  так  давно.

Дивиться  у  очі  кленові  берізка,  
бачить  його  усмішку  ясну.
Часто  так  буває,  що  дарує  осінь
тим,  хто  любить,  сонячну  весну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Інна Рубан-Оленіч

Осінній день

Осінній  день  –  смиренна,  млява  тиша,
Полохає  лиш  кволий  падолист,
Осінній  день  –  вже  скоро  свисне  хижа
Зима  -  вона  підступний  має  хист.

Осінній  день  –  на  крилах  відлітає,
І  птахів  клин  зникає  вдалині,
Осінній  день  –  нас  холодом  вітає,
Вже  паморозь  блищить  на  полині.

Осінній  день  –  спинився  час  в  дорозі,
Немов  дрімає  у  сухій  траві,
Бо  скоро  грудень  стріне  на  порозі,
І  срібло  принесе  у  рукаві.

18.10.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928411
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Олександр Мачула

Українська – зброя

Мертвечуки,  монатіки  і  ківи  –
настали  шмарклів  нелегкі  часи.
А  те  з  Оману  знову  на  Мальдіви!
Тож  в  Україні  –  Господи  єси…

У  той  же  час  хапутік  спить  і  мріє,
кого  б  іще  наразі  «захистить»,
а  трут  війни  який  уже  рік  тліє
і  може  запалати  в  кожну  мить!

І  як  ніколи:  українська  –  зброя,
адже  життя  обернуто  на  треш…
«Ти  не  молися  мовою  чужою,
бо  на  колінах  стоячи  помреш»!

19.10.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928409
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Ганна Верес

Бавить око осіння краса

Стеле  осінь  під  ноги  не  квіти  –
Стиглі  трави,  загорнені  в  сум.
Заколисує  бабине  літо
Свіжовмиту  осінню  красу.
Ще  кружляє  у  тихому  вальсі
Жовтоокий  слуга-листопад.
День  короткий  красі  здивувався,
Адже  скоро  зима  наступа.
Запорошить-засипле  снігами
Всі  дороги,  поля  і  ліси.
Гілля  саду  іздасться  рогами,
Сріблом  небу  доточить  краси.
Але  це  буде  потім,  а  зараз
Бавить  око  осіння  краса,
Та  вже  хмари,  неначе  хозари*,
Завойовують  синь-небеса.
18.04.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928408
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Крилата (Любов Пікас)

НАЙВАЖЛИВІШЕ

Скільки  б  не  клали  ми  смерть  на  лопатки,
В  фінішній  грі  переможе  вона.
Лишимо  рідних,  регалії,  статки
І  на  надгробках  свої  імена
Й  душі  знесемо    до  вічного  Бога.
Стріне  вгорі  -  скануватиме  їх.
Поки  ж  нам  стелиться  в  світі  дорога,
Йдімо  за  правду  і  щастя    в  бої.

Добре,  як  зможемо  виграти  в  герці,
Славу  здобути  собі,  як  Лі  Бо.  
Та  найважливіше  втримати    в  серці  
Щиру,  мов    сльози  дитини,  любов.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928406
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Беріз та верб осінній хоровод

На  срібній  скрипці  вітерець  заграв,
Дрібненький  дощ  очінній  -  на  цимбалах,
А  хвиля  річкова  на  бубенцях,
Мелодія  чарівна  скрізь  лунала.

За  руки  верби  молоді  взялись,
Берізоньки-сестриці  стали  в  коло,
Хустинками  махали  вгору  й  вниз
І  закружляли  дружно  в  хороводі.

А  золотом  гаптовані  стрічки,
Які  у  кучері  їм  осінь  пов"язала
Вже  розвівалися  отак  у  всі  боки,
Але  вони  того  не  помічали.

Не  відчували  й  холоду  роси,
Де  на  траву  ступали  всі  босоніж.
Ця  музика  так  захопила  їх,
Як  і  мене  танокотой  чудовий.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926999
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Надія Башинська

КОЛИ ЗАХОДИТЬ ВЧИТЕЛЬ В КЛАС…

Коли  заходить  Вчитель  в  клас,  
стихають  школярі.
Щоранку  слухає  кленок  
слова  його,  в  дворі.

Тут  рідний  край,  татусь  і  хліб,
матуся,  брат,  сестра...
Виводять  птахи-школярі
за  Вчителем  слова.

Із  ним  мандрують  залюбки
по  ріках  і  морях.
Із  ним  літають  в  майбуття,
пливуть  на  кораблях.

Учителю!  Відкрили  Ви
нам  в  світ  ясний  вікно.
В  ділах  красивих  проросте
посіяне  зерно.

Слова-зернята  золоті
в  наших  серцях  живуть.
Із  нами  Щедрість  й  Доброта,
Любов  і  Честь,  і  Труд.

Щиро  вітаю  всіх  колег  з  професійним  святом.
Душевної  теплоти  вам,  веселих  дитячих  усмішок,
щастя,  радості,  достатку,  родинного  затишку.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926927
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Наставник у житті

Навчання  в  школі  -  це  життя  основа.
Веде  учитель  учнів  всіх  до  знань.
Звучить  щодня  із  уст  премудре  слово,
В  очах  дитячих  стільки  здивувань.

Учитель!  Він  творець,  шліфує  душі,
Частинку  серця  свого  віддає.
Торкається  потреб,  проблем  насушних,
Добра  і  честі  приклад  подає.

Він  світоч  людства  у  духовнім  світі,
В  надійних,  теплих  всі  в  його  руках.
Живе  учитель  лиш  у  своїх  дітях,
Наставник  у  житті,  в  майбутній  шлях.



(Шановні  колеги,    вітаю  Вас  з  Днем  учителя!  Бажаю  Вам  нових  звершень,  значних  досягнень  та  великих  успіхів!  Хай  всі  ваші  старання  та  зусилля  роблять  наш  чудовий  світ  ще  прекраснішим!  Міцного  Вам  здоров’я,  величезного  терпіння,  радості  та  внутрішньої  гармонії,  поваги  та  щирої  вдячності  від  учнів  та  батьків!  З  повагою  Світлана  Михайлівна)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Веселенька Дачниця

Як не крути завісу часу

Як  не  крути  завісу  часу,
Хоч  із  водою,  а  чи  з  квасом,
І  як  би,  сильно,  ти  не  хотів  –  
Не  станеш  господарем  тих  днів,

Що  пролітають,  мов  жар-птиці,
Чи  кубляться,  як  в  рукавичці…
Те,  що  було  –  не  повернути,
Що  не  збулося  -  треба  забути,
 
Щоб  не  ятрить  минулим  душу
Теперішнім  думати  мусиш…
Бо  наше  майбутнє  -  лише  мрії,
Тож,  за  світлі,  щасливі  надії!                  В.Ф.  -  30.09.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926932
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я така ж, як осінь

Моя  мила  осінь,  полети  у  місто
І  листком  кленовим  в  руки  упади.
Хай  шепоче  вітер  слова  урочисто,
Буде  в  кожнім  слові  хай  любов  цвісти.

Підійми  коханий,  свої  очі  в  небо
І  знайди  на  ньому  ясную  зорю.
Я  свої  цілунки,  передам  для  тебе
І  промовлю  тихо,  що  тебе  люблю...

Як  я  хочу  милий,  впасти  у  обійми,
У  твої  обійми  й  більше  не  чиї.
Твої  поцілунки,  уста  мої  приймуть,
А  в  душі  співати  будуть  солов'ї.

Я  така  ж,  як  осінь  з  нею  дуже  схожа,
Бува,  що  радію,  а  бува  в  журбі.
Я  її  попрошу,  нехай  допоможе,
Почуття  гарячі  передасть  тобі...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926345
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Тепла краплини

́Картину  намалюю  словом  я,
Що  відчуває  вся  моя  душа,
Розкрию  Вам  безмежний  дивосвіт,
Красу,  яку  дарує  безліч  літ

Я  проведу  тихенько  у  садок,
Що  виграє  чарівністю  квіток,
Де  у  плодах  всі  яблуні  стоять
І  груші  ніжним  солодом  п'янять

А  потім  поведу  сміливо  в  гай
Де  ще  загрався  співом  дивограй
Та  вже  відчутний  осені  порив,
Непроханих  таких  холодних  злив

Я  занотую  теплі  дні  на  мить,
Хай  ще  душа  по  літньому  бринить,
Вберу  все  до  останньої  частини,
Щоб  гріли  восени  тепла  краплини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926325
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


НАДЕЖДА М.

БЕЗСОННЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LV3VZQaKPgg[/youtube]

Всю  ніч  у  хвіртку  стукав  вітер,
А  дощ  підтримував  цю  гру.
Кидав  краплини,  ніби  бісер.
У  ніч   таку,  хіба  засну?

Чому  ж  тобі  не  спиться,  вітер?
Тебе  гнітить  щось  в  самоті?
Чи   довго  ще  терпіть  твій  витвір,
В  твоїм  щось  трапилось  житті?

Прислухавсь  вітер,  занімів,
Тихенько  гілля  вже  качає.
Невже  він  слухати  умів,
Сказати  -  слів  не  вистачає?

Стікають  краплі  по  вікні,
Це  їм  вторить  холодна  осінь,
Чомусь  не  сумно  все  ж  мені,
Можливо,  жалко  чогось  трохи.

Що  так  летять  роки  життя,
Не  все  було,  як  я  хотіла.
У  сні  іде  все  в  забуття,
Тепер  заснуть  так  й  не  зуміла.

Та  сон  миліший  над  усе,
Повільно  він  зморив  і  вітер.
І  що  болить,  у  сні  -  пусте,
На  мить  якусь   цей  сон  все  витре.

Безсоння  -  це  людська  реальність,
Думки  товпляться  у  цей  час.
Можливо,  скаже  хтось  -  банальність,
Та  хтось  знайде  в  безсонні  шанс...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926336
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


I.Teрен

Ігри купідона

                                 [i]«  Стріли  амура  не  смертельні...»[/i]
                                                                                                                                 Фраза
Чекаю  на  щасливу  мить  
як  панацею,
допоки  серце  ще  болить
за  однією.

Коли  оновлює  весна
мою  ікону,
то  домальовує  вона
по  купідону.

Тобі  –  за  очі  чарівні,  
зорі  у  небі
за  те,  що  сяє,  а  мені...
мені  –  за  тебе.

І  залікуємо  оба  
сердечні  рани,
хоча  сміятися  судьба
не  перестане.

Чи  повезе,  чи  понесе  –
сама  не  знає,
а  рана  стигмою  усе
не  заживає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926327
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Олександр Обрій

ҐАРД

Над  Ґардом  кряче  круком  Сава  Чалий.
Гнат  Голий  в  скелі  дубом  наслуха,
як  церква  Богородиці  шкварчала.
Як  зрадника  година  б'є  лиха,  

на  три  списи  здіймаючи  угору,
немов  брудні  багряні  корогви.
Як  жадібний  вогонь  ковтає  морок.
Над  згарищем  кружляє  херувим.  

Як  Хміль  сумний  прощається  на  Ґарді
із  Тимошем,  вчуваючи  біду.  
Приходь  у  сни,  мій  Ґарде,  і  нагадуй,
для  чого  знов  до  тебе  я  іду.  

Для  чого  нишком  слухаю,  як  з  Бугу
паланка  клекотить  між  трьох  світів.
Як  з  Пугача  лунає  "пугу-пугу".
Як  дишуть  в  скелях  волею  святі.  

Як  сунуть  давні  війни,  щоб  гриміти
в  прийдешніх  днів  розніжену  пастель.
Застигли  козаченки  у  граніті
насупленими  профілями  скель,

аби  вітрами  верби  надимати,
мов  щогли  "чайок"...  Ген  за  переліг,
в  степу  зчорніли  й  склякли  гайдамаки
і  соняхами  стали  на  ріллі.  

©  Сашко  Обрій.  
06.09.21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926303
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Ганна Верес

Хто бував у осінньому лісі

Пахне  в  лісі  зволоженим  мохом,
Свіжозрізаним  сонним  грибом.
Обережні  ледь  чуються  кроки…
Та  то  ж  осінь  ступає,  либонь.
Он  побігли  намоклі  стежини
Вліво-вправо,  а  та  он  –  навскіс.
Туманець  на  достиглих  ожинах…
Капотить  із  березових  кіс.
Цідить  тишу  ця  казка  осіння,
А  як  дятел  її  сколихне,
Силует  сіруватий  лосиний
Краю  лісу  ураз  досягне.
Хто  бував  у  осінньому  лісі,
Певне,  той  не  забув  його  теж,
Й  оживе  це  пізніше  у  пісні,
А  чи  в  вірші.  Нема  красі  меж!
13.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926293
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Іван Десятник

Контрасти

Учора  дощ-холодний  вітер,
Сьогодні  бабине  вже  літо.
Це  золотава  осінь  йде,
Вона  контрасти  видає...
Ось  ця  мелодія  осіння,
Немов  засіяне  насіння.
На  землю  падає  й  зростає,
Із  нього  квітка  виростає.
Деякий  час  вона  росте...
І  радує  тебе  й  мене.
А  зерно  падає  вниз-
Стебло  засохло  -  це  вже  хмиз.
Іван  Десятник

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925354
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Світлана-Світлана

СЛЬОЗИ КРАПАЛИ

Дрібненькі  сльози  крапали,  як  дощ…
Той,  що  осінній,  холодний,  колючий…
Плакала  довго,  як  боляче  їй  –  
Йому  непотрібна  і  настрій  гнітючий.

Зовсім  сама,  він  не  прийде  уже…
Досить  чекати  і  вірити  в  диво…
Місто  чуже,  душу  рве  самота,
Поруч  немає  близької  людини.

Кинути  все  й  повернутись  додому…
Батьки  радо  приймуть,  та  соромно  як…
Не  прижилась  у  великому  місті,
Кохання  не  стало  –  лідер  невдах.

Сльози  солоні,  гіркі  і  пекучі…
Очі  болять,  однак  плаче  навзрид…
Доля  сувора,  вона  –  слабкодуха,
Бідна  душа  її  дуже  болить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926279
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


majra

З далеких і близьких доріг

З  далеких  і  близьких  доріг,
Лечу,  біжу,  спішу  до  хати.
Вертаюсь  я  на  свій  поріг,
Щоб  літо  в  кошик  позбирати.

Привітно  шелестить  горіх,
Мені  ця  мить  так  часто  сниться...
Криниця  -  вічний  оберіг,  
Яскраві  айстри  й  чорнобривці.

І  хата  вікнами  сія,
Схилилась  в  докорі  німому...
Осіння  доленько  моя,  
Ти  привела  мене  додому!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926278
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Повзе туман

Повзе  туман  і  котить  сивину:
Дорогу  биту  ледь-ледь  видно,
Немов  шукаючи  чиюсь  вину,
Оповиває  все,  що  рідне.

Долина  в  сумнівах,  краплистий  гай,
Ставок  устелений  туманом.
А  хтось  комусь  сказав  колись  "прощай",
Немов  стиснув  коня  арканом.

Повзе  туман  і  котить  сивину,
Доріжка  в  споришах  притихла.
Чи  віднайдеш  життєву  глибину?
Колись  жили  давно  тин  з  тином.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


I.Teрен

На орбіті осені

                       [i][b]Колоритний  антураж[/b]
                                           «  Наше  життя  не  повертається  назад  
                                                                       і  час  не  зупиняється  ніколи..»[/i]
                                                                                                                                                 Перифраз  
Вересніє...  досіває  осінь  
на  майбутнє  ниви  і  поля
і  погоди  дощової  просить
врожаями  стомлена  земля.

Ну,  а  літо  помандрує  далі,
понесе  за  обрії  жалі
і  непереорані  печалі
борозною  чорної  ріллі.

Йду  і  я  тією  колією
до  багатоликої  моєї
білою  вороною  у  сни,
де  стає  і  затишно,  і  ясно,
що  зів’яну  з  нею  одночасно
яриною  для  озимини.

                           [i][b]Біла  палітра[/b]
                                                 «  Ворони  теж  не  видумка  природи...»[/i]
                                                                                                                                                         Аргумент
Рано  ще  журитися,  козаче,  
доля  не  минає  восени,
не  одна  ворона  ще  закряче
через  перелази  і  тини.

Полини  гіркіші  молочаю,  
поки  щастя  десь  у  бур’яні.
Не  об’їдеш  долю  на  коні,
поки  в  тебе  іншої  немає.

Може  й  усміхається  удача,  
та  хіба  сліпе  її  побачить,
поки  та  ворона  не  летить
і  не  ощасливлює  на  мить...
поки  серце  одиноке  плаче,
не  засяє  сонячна  блакить.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926231
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


НАДЕЖДА М.

КОЛИ ЩЕ ЗВІРІ ГОВОРИЛИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aSaYTGNpu7o[/youtube]

Коли  ще  звірі  говорили,
Були   і  люди   не  такі.
Вони  нам  світ  оцей  творили,
І  не  скупились  в  доброті.

Вони  не  знали, що  є  гроші,
Мабуть,  й  щасливими  були.
І  не  жили  вони  в  розкоші,
А  разом  сім"ями  жили.

Тепер  ми  знаєм  -  гроші  зло,
Але  без  них  як  обійтися?
Комусь  у  цьому  повезло,
А  іншим  треба  з  цим  змиритись.

Вже  інший  час  тепер  гряде,
Багатство,  сльози  людські,  гріх.
Куди  ж  дорога  нас  веде?
Тільки  б  Всевишній  допоміг!

Де  ж  ділась  радість?  Лиш  печаль,
Давно  стомились  руки,  ноги.
Сховались  мрії  десь  у  даль,
В  дорозі  більше  вже  тривоги.

Ледь  сонце  визирне  з-за  тучі,
За  хмари  швидко  утече.
Але  ж  ми  всі  такі  живучі!
Як  хтось  заплаче,  далі  йде.

Все  ж  йдемо  ми  до  горизонту,
І  мрія  ця  нас  підганяє.
Бо  там  видніється  вже  контур,
Що  цю  різницю  зупиняє...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926227
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Надія Башинська

ВИПЛИВ МІСЯЦЬ ІЗ-ЗА ХМАРИ…

Виплив  місяць  із-за  хмари,  зірочки  розсипав.
Молоденький  козаченько  дівчиноньку  кликав:

«Вийди,  дівчино,  до  мене…  вийди,  моя  рибко.
Дай  почую  голосочок,  ніжна  моя  квітко!

Дай  на  тебе  надивлюся,  подивлюся  в  очі.
Із  тобою,  дівчинонько,  ой  короткі  ж  ночі.

Дозрівають  рясні  вишні  в  саду  біля  хати.
Я  твої  вуста  медові  буду  цілувати.

Пригорну  тебе,  дівчино,  до  свого  серденька.
Проведу,  як  приспить  нічка  в  саду  соловейка.»

Виплив  місяць  із-за  хмари,  зірочки  розсипав.
Молоденький  козаченько  дівчиноньку  кликав.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925818
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Ніна Незламна

Оце так улов! ( проза)

     Напрочуд  теплий  серпневий  ранок….  Легкий  туман  ледь-  ледь  припав  до  землі…Здаля  виднілися  квітучі,    пишні    чуби    лопухів  і  де-не  де,  мов  загубилася  трава,  кілька  стеблинок  ніби  підглядали  за  всім,  що  навкруги.
     Так  і  Він    вкотре  озирав  довкола  і  закидав  вудочку    в  ставок.  За  звичкою,  озираючись  потирав  руки.  За  мить  догнала  думка  -  Щось  так  клює  паршиво  -  і  чи    здалося,  чи  й  справді  сприйняв  легкий  плескіт  води.
-Тю,  -  сам  собі,  -цікаві  звуки  і  хто  б  тут,    нині    мав  бути?  Здається  звечора  ,  один  я  був  на  дачах.  І  знову    насторожений  погляд  на  червоний  поплавок.  А  він  гойдався  на  тихеньких,  веселкових  хвилях,  подібний  загубленому  кораблику.  Вода  рябила,  переливалась  і  перший  відблиск  сонця    відбивався  в  його  очах.
     Зникав  туман,  топився  в  воді.  А    чагарник,  пробуджувався  від  сну,  листочки  скидали  росу,  ледь  помітно  підіймалися,  тягнулися  до  сонця.  Десь  здалеку  крикнула  качка,  вмить,  неподалік  якась  їй  відповіла  і  знову  сплеск  води…  
   Та  що  це  тут,  хіба  так  близько  може  бути  качка?  І  не    боїться,  ото  дива!  Він  пригинаючись,  тихо    піднявся.  За  метрів  десять,  ближче  до  берега,  біля  зілля,  спиною  до  нього,    по  пояс  у  воді  стояла      молода  жінка.  Довге,  солом`яного  кольору  волосся,  розпливлося  по  воді.  Вона,  раз-  по  -  раз  руками,      бризкала  воду  на  плечі.  
   Він  вмить    руками  став  протирати  очі,  там,  поміж  зіллям  і  чагарником  туман  іще  не  зник.  То  ніби    русалка    -  підкралась  думка…  Та  ні,  здається  ж    я    вчора    не  пив,  якась  мура  в  голову  лізе…  Що  за  чортівня!      Поглянув  на  поплавок  ,  той-  все  гойдався,  здавалось  з  вітром  сперечався,  ніби    проявляв  свою  непохитність.  Лиш  пару  кроків    зробив  вперед,  присів,  роздвинув  листя  чагарника.    Оголена  жінка  долонями  торкалася  води,  повільно  поверталася  до  нього.  
Немов  злякався  та  все  ж  тихо,
-  О  ні!-    рукою  прикрив  очі.  Та  вмить    роздвинув  пальці  –  А    груди!  Мабуть  уста  дитини,  ще  не  торкалися  цієї  краси!  Напевно  очі  світлі,    якби  ж  то  ближче  підійти,  але  ж  злякаю.  О,  Боже,  що  за  думки,  чому    так  бешкетують…
     Раптово,  поспішаючи,    вона    зібрала  волосся  в  гумку  й  піднявши  руки  догори,  кинулася  у  воду.  За  мить,  подібна  рибі,  розвернулася,  лягла  на  спину.  Той  сплеск  води  і  її  стан  манив  до  себе,  в  душі    бажання      -  іще,  хоч  раз,  подивитися.  Закляк  на  місті,  не  відвести  очей.  Звісно  не  русалка  –  врешті,  подумки  зробив  висновок,  але  ж  красуня…
 Вона  ж,  розставила  руки  в  сторони,  злегка  дріботіла  ногами,    упевнено  трималася  на  воді.  І  майже  непомітно  пливла  в  сторону  білого  латаття.  Від  хвиль  квіти  злегка  підіймалися  і  опускалися,  одночасно  мінливо  виблискували  на  сонці.
       Таку  картину,  чи  й  колись  побачиш…  Його  чоло  змокріло  від  поту,  по  жилах  розтеклась  гаряча  кров.  
-  Та,  що  це,-  пальцем  струсив  краплину  з  носа.  Враз  по  спині  пробігли  мурашки.  Ні-ні,    в  такі  роки,    на  таких  красунь  задивлятися  не  варто.
Геть  від  напруження,  відчув,  що  тіло  заніміло.  Ніби    той  робот,  повільно  повернувся  до  вудочки.
-  Мабуть  я  голову  втрачаю,  -  сам  до  себе.
 Згадалось…    Колись  з  дружиною  доволі  накупався.  Насолодився  її  устами.  Та,  чоловіча  ненаситність,  бентежила  все  тіло.  Були  часи…сама  природа  шепотіла  про  кохання.  Але  ж  наситився…
   Чорт  забирай,  що  за  дитячі  роздуми…    Але  ж  красива,  витончений  став  і  молода.  Я  ж  шостий    рік,  як  одинак.  Й  мені  вже  скоро  сімдесят,  а  хай  би,  ще  хоча  би  на  якусь  мить  торкнувся  я,  того  рідного  плеча,  з  яким  прожив  своє  життя.    І,  як  колись,  притулився  до  щоки.
 Почув  сильніший  сплеск  води,  чув  качки  крик  і  прислухався  в  тишу.  Цікавість  все  ж  перемогла,  різко  піднявся,  подивився  в  її  сторону.  Вона  на  березі,  в  чому  мати  народила,  рушником  витирала  волосся.  Він  все  ж  не  спромігся  відразу  присісти.  Жінка,  чи  дівчина  й  не  розібрати,  напевно  помітила  його.  Різко  розвернулася  і  зникла  за  кущами  глоду.
     Кілька  секунд…    вже    безнадійний  погляд  на  поплавок.    Той  несподівано  різко    затремтів  і  раз-    у  -  раз,  то  топився,  то  виринав..  Сполоханий,  від  здивування  вирячив  очі,  поспіхом  потягнув  вудочку.  На  гачкові    тріпалася  щука.  
-Ого!  Пролунало  над  водою,  здійнялось  ввись  і  поступово,    вже    тихіше  зникло  вдалині.
   Щука,    розміром  не  менше  сантиметрів  сорок,  вигиналася,  намагалася  зірватися  з  гачка.  Де  й  сила  взялася,  різко  потягнув  до  себе.  
   Щука  виверталася,  розбризкуючи  з  себе  воду,    тріпалася  на  траві.  На  його  обличчі    розплевлася  усмішка,    в  захваті  дивився  на  неї,  
-Оце  так  улов!  Як  одну  рибку  вже  не  в  змозі  спіймати,  то    нехай  хоч  ця,  нарешті  потішить  мою  душу.
                                                                                                                                                                             30.08.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Надія Малишенко

Тобі віддам найкраще

Віддай  мені  свої  хвороби,  сину,  
Нехай  тебе  ніколи  не  болить.
Мені  достатньо  витримки  і  сили,
Щоб  біль  твою,  страждання  пережить.

Нехай  Господь  погане  адресує
Лише  у  мій  бік,  твій  не  зачіпа.
Нехай  Він  зараз  ці  слова  почує,
До  Нього  свої  очі  підійма...

Віддай  мені  життєвий  негатив,
Я  заберу  усе,  що  віддаси.
Трапляється  у  світі  безліч  див...  
Тобі  віддам  найкраще,  любий  син.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925749
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Добро вражає

У  час  стрімкий  ,  шалений,  час  смартфонів
Спілкуємось  частіше  в  Інтернеті.
Ніяких  не  існує  нам  кордонів.
Людина,  мов  незвідана  планета.
Пізнати,  зрозуміти  її  важко,
А  ще  й  на  відстані  такій  великій.
Це  ж  ніби  в  небесах  літає  пташка,
Удалині  тріпочуть  її  крила.
Читаєш  повідомлення,  вникаєш
У  суть,  у  світлу  її  щиру  душу.
І  думаєш:  міраж  це,  а  чи  казка?
Оазис  в  тому  серці,  а  не  суша.
І  безкорисливість,  добро  вражає.
Нехай  щастить  в  усьому  цій  людині.
Для  мене,  мов  співучий  поруч  жайвір,
Його  добро  я  відчуваю  й  нині.

                                                                                                                                                                                                 (  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925778
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Світла(Світлана Імашева)

Різдво Пресвятої Богородиці

Осінь  дощиком    заросилася,
Злотолистом    до  ніг    паде…
Мати  Божая    народилася  –
Благодатна  любов    гряде.

Материнство-бо    -  світло    Всесвіту,
Дар  Всевишнього,  торжество…
Богородицю  Матір  чествуєм
В  день  Пречистий  –  її  Різдво…

Як  плекала    Ісуса,  Праведна,
Берегла  від  біди  й  нещасть…
Відмолилася,    і  відплакала,
І  за  Сином  вслід    вознеслась…

Ти  любов  є  і  вірність  істинна,
Дар  високий  твоїх  щедрот.  
Непорочная  і  Пречистая,
Помолися  за  цей  народ…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925770
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Ніна Незламна

Ой ти Олю…. (слова до пісні)

Ой,ти  Олю,  Олю
Не  ходи  по  полю
Моя  синьоока
Ти  ж  не  одинока…
Квітка  молоденька
До  того  ж  гарненька
Лиш  махни  рукою
Я  піду  з  тобою….

Запала  тривога
Не  йди  босонога
Як  ніжки  пораниш
Серденько  покраєш
Покидай  ці  звички
Куплю  черевички
Нехай  підем  разом
Повтішаймось  садом


Ой,  ти  Олю,  Олю
Забери,  в    неволю
Чи  підеш  за  мене?
Не  зможу  без  тебе!
Буду  ніжки  мити
Все  життя  цінити
Солод  з  уст  -    збирати
Все  життя  кохати

Пора  жнив  настала
Пташка  заспівала
Підем  разом  Олю
По  рясному    полю
Ти    ж  найкраща  в  світі
Подарую  квіти
Й  колосків  повненьких
Щоб  дітей    миленьких
Замала  зі  мною
Щоб  щастя  рікою!

           16.08.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


I.Teрен

Вереснева сюїта

                     [i][b]Запрошення[/b]  
                                                                 «  Легко  як  сон...»[/i]
                                                                                               Сьогодні  
Як  там  у  тебе?
у  мене  й  досі
небо  як  небо
осінь  як  осінь
бабине  літо
нас  оминає
і  не  чекає
танок  сюїти
у  цьому  році
мені  знайомі
знаки  емоцій
точки  і  коми
чуйні  поети
і  поетеси
їхні  сонети  
та  інтереси
марні  старання
зайві  надії
вірус  кохання  –
це  пандемія.

                   [i][b]    І  я  так  можу[/b]
                                             «  Нелегко,  але  запросто...»[/i]
                                                                                                                     Завтра
Слухаю  дощ  ніччю  німою
капає  крапає  накрапає
знаю
знущається
зі  скупою  сльозою
прощається  
зі  мною  
вересень  безповоротно
до  самого  жовтня
ритмами  рим
нечутно
за  вітром  попутним
мрією  акмеїста  
тане  як  дим
падає  листя
нотами  Ліста
вересневої  токати
місячної  сонати
і  як  з  плечей  гора
у  автора
коли  пора  
спати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925742
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Микола Соболь

Ранкове поле

(із  циклу  Крашинські  жита)

Травневий  день  міцнішає  й  зростає.
Дощі  спиває  молоде  зело.
А  буйноквіття  першого  розмаю
зове  мене  у  луки  за  село.
Послухати  пташине  суголосся.
Надихатися  вольності  землі.
Де  першоцвіти  –  світанкові  роси
мов  діаманти  на  смарагда  тлі…
І  обіймає  мої  плечі  небо,
і  надприродна  тиша,  аж  дзумить.
Лунає  перший,  ще  не  смілий  щебет
наповнюючи  цю  блаженну  мить…
04.05.21р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925732
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Болдердаш Пустилі

+/-

АОРТА  АбОРТА
АТОМ  кАТОМ  ?
аРЕШТИ  РЕШТИ
бЛАЗНІ  ЛАЗНІ
БОЖІ  БОмЖІ
ВАДИ  ВлАДИ
вАРЕНА  АРЕНА
ВІДДАНА  ВІДДАвНА  ?
ВІЧнЕ  ВІЧЕ
ГАСЛО  зГАСЛО
гУЧНІ  УЧНІ
ДАвНІ  ДАНІ
ДАЛЬНЯ  їДАЛЬНЯ
ДАМА  аДАМА
ДВА  ДиВА
ДУеЛЬ  ДУЛЬ
ДуЛЯ  ДЛЯ
еГІДА  ГІДА
жВАВА  ВАВА
ЗаРАДИ  ЗРАДИ
ЗБОЇ  ЗБрОЇ
ЗВІТИ  ЗВІдТИ
зУХВАЛА  УХВАЛА
ЛІРИКА  кЛІРИКА
лЮД  ЮД
мАЛЕ  ,  АЛЕ  ?
МАНЕРА  МАНЕвРА
мОРДИ  ОРДИ
МУКИ  МУрКИ
МУРАл  МУРА  ?  
НІМЕ  аНІМЕ  
ПАЙКА  сПАЙКА  ?
ПАНіКА  ПАНКА
ПаУЗУ  ПУЗУ
ПІРАТИ  !  ПІРнАТИ  ?
ПЛАНкА  ПЛАНА
ПОЛО  ПОїЛО  ?  
ПОПИТ  ПОПИТи
ПРИМхИ  ПРИМИ
ПРОСИТИ  ПРОСтИТИ
ПУДИ  ПУДрИ
РЕШТКИ  РЕШіТКИ
РІШИТИ  гРІШИТИ
рОМАНА  ОМАНА  ?
СІК  СтІК  ?
сКОРЕНІ  КОРЕНІ
СТОвП  .  СТОП  ?
ТАвРО  ТАРО
УЗИ  мУЗИ
чОГО  "  ОГО  !  "
ШКАЛА  ШКвАЛА
ШТОРм  ШТОР

---

АРЕШТ  І  :  нАРЕШТІ
БАР  :  Є  БАР'Єр  ?
ДІї  ,  ВЧИНКИ  ДІВЧИНКИ
ДОВІРА  ДО  зВІРА
зНАТИ  НА  "  ТИ  "
НАВІТ  НА  сВІТ
ПО  ВІНЦЯ  ПОВІНь  ЦЯ  ?
ПрОСТО  ПО  СТО
ТИХО  :  "  ТИ  ХТО  ?  "

---

ЗАЛЕЖаНІ  зАЛЕЖНІ  :  АЛЕ  Ж  НІ  ?

-------

ЗАкЛИк  ЗАЛИ
ПОГАНО  ПрОГрАНО  ?

_______

[b]+/-  (  50/50  )[/b]

_______


кЛЯП  /  ЛЯП
ПОБОрЮСЯ  /  ПОБОЮСЯ
ПРОТОПАТИ  /  ПРОТОПтАТИ

---

[i]ЧАР[color="#03cb00"]к[/color]И[/i]  ЧАРИ  /  Ч[color="#03cb00"]в[/color]АРИ

---

ВеСЕЛИТИСЯ  /  [i]НЕ  СУДИЛОСЯ  БАБЦІ  З  БАЙКИ  КРИЛОВА  НАПРИКІНЦІ  ЛІТА[/i]  /  ВСЕЛИТИСЯ
В'ЯзНЕ  /  [i]В  БОЛОТІ  ЛІЛІЯ  НЕ[/i]  /  В'ЯНЕ
ГАСАТИ  /  [i]НЕБЕСНОМУ  ТІЛУ  ЩЕ  ДОВГО[/i]  /  зГАСАТИ
ДАРИ  /  [i]ДОЛІ[/i]  /  уДАРИ
ДОКОНАЛА  /  [i]РОБОТА[/i]  /  ДОсКОНАЛА
зРАДНИК  /  [i]ДЕРЖАВНИЙ[/i]  /  РАДНИК
зРУЧНА  /  [i]КОРОБКА  ПЕРЕДАЧ  АЖ  ЗАНАДТО[/i]  /  РУЧНА
ІКРУ  /  [i]СКАТ  МЕТНУВ[/i]  /  ІсКРУ
КАРАТИМУТЬ  /  [i]ЗА  ТАКЕ  ТОЧНО[/i]  /  КАРтАТИМУТЬ
КІТ  /  [i]ЧУДОВО  ОРІЄНТУЄТЬСЯ  В  ТЕМРЯВІ[/i]  /  КрІТ
КОМАРІВ  /  [i]ВІДМАХУВАТИСЯ  ВІД[/i]  /  КОшМАРІВ
КОНТАКТ  /  [i]З  ПОТОЙБІЧНИМ  СВІТОМ[/i]  /  КОНТрАКТ
кРИЛО  /  [i]НА  ГЕРБІ  ІЗ  НАПИСОМ  "  ГУСЬ  СВИНІ  НЕ  ТОВАРИШ  "  КРАСУВАЛОСЯ[/i]  /  РИЛО
КУПЦІ  /  [i]ЄВРЕЇ  -  ЗНАНІ[/i]  /  сКУПЦІ
МАЛО  /  [i]ЗАМОВИВШИ  КАШУ  ,  КЛІЄНТ  НЕ  ОЧІКУВАВ  ,  ЩО  У  ТАРІЛКУ  ПОКЛАДУТЬ[/i]  /  МАсЛО
ОБдУРЕНИЙ  /  [i]НАТОВП[/i]  /  ОБУРЕНИЙ
оСОБІ  /  [i]РЕЧІ  ,  ПРО  ЯКІ  НЕ  СКАЖЕШ[/i]  /  СОБІ
ПОВеЗЕ  /  [i]РІКША[/i]  /  ПОВЗЕ
ПОРОКИ  /  [i]ДЛЯ  СЕРЦЯ  БЛИЖЧІ[/i]  /  ПрОРОКИ
ПЛЮВАТИ  /  [i]ЗДОБИЧ  ,  НА  ЯКУ  ХОЧЕТЬСЯ[/i]  /  ПоЛЮВАТИ
сУЧАСНИК  /  [i]ПОДІЙ[/i]  /  УЧАСНИК
ТіЛО  /  [i]НЕБЕСНЕ[/i]  /  ТЛО
ЯМІ  /  [i]ПОНЕВОЛЕНИХ  УТРИМУВАТИМУТЬ  У[/i]  /  ЯрМІ

---

ЗМІНИТИ  /  [i]КОРдОНИ  КОРОНИ[/i]  /  ЗМІцНИТИ

---

ВИДАНА  /  [i]НАГОРОДА  /  ЗАСЛУГА[/i]  /  ВИДАтНА
НЕСПРАВжНІСТЬ  /  [i]БАНКНОТИ  /  ТЕРМІНАЛУ[/i]  /  НЕСПРАВНІСТЬ

---

[i]ЗУСИЛЛЯ[/i]  /  ВІДзНЯТИ  /  ВІДНЯТИ  /  [i]МАТЕРІАЛИ  ЖУРНАЛІСТСЬКОГО  РОЗСЛІДУВАННЯ[/i]
[i]НЕ[/i]  /  кРИЧИ  /  РИЧИ  /  [i]НА  МЕНЕ[/i]
[i]З'ЯВЛЯТИСЯ  ЩОРАЗУ  У[/i]  /  мОДНОМУ  /  ОДНОМУ  /  [i]ВБРАННІ[/i]
[i]ІНФОРМАЦІЯ  ПРО  ЗАМІНУВАННЯ  НАДХОДИТЬ  НАСАМПЕРЕД  ВІД[/i]  /  НЕВІДОМИХ  /  НЕсВІДОМИХ  /  [i]ГРОМАДЯН[/i]
[i]НОГИ  ЗИМОВОГО  РИБАЛКИ  ,  ЯКИЙ  ЗАСИДІВСЯ[/i]  /  ПРОБуЮТЬ  /  ПРОБ'ЮТЬ  /  [i]КРИГУ[/i]
[i]У[/i]  /  СПОРІ  /  СПОРтІ  /  [i]ГОЛОВНЕ  -  НЕ  ПЕРЕМОГА  ,  А  УЧАСТЬ[/i]
[i]ХОРОША[/i]  /  ФОРА  /  ФОРмА  /  [i]ЩЕ  НЕ  Є  ЗАПОРУКОЮ  УСПІХУ  НА  СПОРТИВНИХ  ЗМАГАННЯХ[/i]

---

НЕ  пХАЙ  /  [i]НА  ПРОПОЗИЦІЮ  ЩОДО  АНАЛЬНОГО  СЕКСУ  ПАСИВНИЙ  СТАТЕВИЙ  ПАРТНЕР  РЕАГУЄ  :  "  ...  "[/i]  /  НЕХАЙ

_______

[b]+/-  (  Трохи  хитро  )[/b]

_______

БУ[color="#ff0000"]р[/color]НІ  БУ[color="#ff0000"]д[/color]НІ  Б[color="#03cb00"]р[/color]УДНІ  ?
[color="#ff0000"]д[/color]ОТИКА  [color="#ff0000"]р[/color]ОТИКА  [color="#03cb00"]е[/color]РОТИКА
Л[color="#ff0000"]а[/color]ЮТЬ  -  Л[color="#ff0000"]л[/color]ЮТЬ  ЛЮТЬ  ?
[color="#03cb00"]с[/color]ОКОВИТА  О[color="#ff0000"]к[/color]ОВИТА  О[color="#ff0000"]п[/color]ОВИТА  ?

---

ЗІР  З  [color="#ff0000"]г[/color]ІР  З[color="#ff0000"]в[/color]ІР

_______

[b]+/-  (  50/50  *  2  )[/b]

_______

РУ[color="#03cb00"]ї[/color]НИ  /  [color="#ff0000"]ру[/color]НИ  /  [color="#ff0000"]ур[/color]НИ
[i](  СТАРОДАВНІ  )[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925723
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Болдердаш Пустилі

Трохи хитро

ВаШІ  ВоШІ
ВИгІДНІ  ВИхІДНІ
ВИРіШИТИ  ВИРуШИТИ
ВІДРАЗа  ВІДРАЗу  ?
ВМіТЬ  ВМиТЬ
гРІШКИ  ?  тРІШКИ
гРОМОВА  пРОМОВА
гУКАТИ  -  шУКАТИ  ?
ДиКА  ДяКА
ДіЯ  ДнЯ
ЕрА  ЕхА
ЗАБУвАТИ  ЗАБУхАТИ
ЗАяВА  ЗАйВА  ?
ЗвУКИ  ЗлУКИ
зЛІТ  еЛІТ
іДЕЇ  юДЕЇ
ІСТеРИКА  ІСТоРИКА
КаР'ЄРА  КуР'ЄРА
кІШКА  мІШКА
кОРМА  нОРМА  ?  
лИХА  пИХА
ЛІнУВАТИСЯ  ЛІкУВАТИСЯ
м'ЯЛО  в'ЯЛО  ?  
НАГаДУВАТИ  НАГоДУВАТИ
нИВА  пИВА
нОМЕР  пОМЕР  ?
ПаРАД  ПоРАД
ПаТОКИ  ПоТОКИ  ?  
пЕРЦЮ  сЕРЦЮ
ПеРША  ПаРША
ПиЛКА  ПаЛКА  ?
ПІДМІнУ  ПІДМІчУ  ?  
ПОвІЯ  -  ПОдІЯ  ?
пОЗИ  лОЗИ
пОЛЕ  гОЛЕ  ?
ПОПРу  ПОПРи  ?
пРАЩА  кРАЩА  ?
ПРОмІЖОК  ПРОбІЖОК
РАДиТИ  РАДіТИ
рАМКИ  дАМКИ
рІВНІ  пІВНІ
рІШАТИСЯ  вІШАТИСЯ
сІРА  вІРА
СКРиП  СКРіП
сКУЛИ  аКУЛИ
СТАТУс  СТАТУї
сФЕРИ  аФЕРИ
тОРБУ  гОРБУ
ТрОЯ  ТвОЯ  ?
уМОВИ  зМОВИ
хОРОМ  :  "  сОРОМ  !  "
ЧіТКА  ЧиТКА
ЩиРІ  ЩуРІ

---

ВІДВЕСтИ  ВІД  ВЕСнИ
ВІДВОЛІКАТи  ВІД  ВОЛІ  КАТа
ВЧУДИТИ  НаВЧУ  ДИТИНу  ?
ДОрОГА  ДО  бОГА
ЗАГнАТИ  ЗА  ГрАТИ
ЗлО  ЗУМІТИ  ЗрОЗУМІТИ
ЗНоВ  ЦІ  ЗНаВЦІ
ІДОЛи  І  ДОЛі
мАСА  ЖИРА  пАСАЖИРА
НАтРАПЛЮ  НА  кРАПЛЮ  ?
НЕ  ЗЛІ  -  ЧЕмНІ  :  НЕЗЛІЧЕнНІ
Не  ТА  НоТА
нЕ  ТА  мЕТА
пИЯЧИТИ  мИ  ,  Я  ЧИ  ТИ  ?
ПІДПИсАННЯ  ПІД  ПИтАННЯ
ПІрНЕМО  ПІд  НЕМО  ?
ПОЛЕ  МаКА  -  ПОЛЕМіКА
пХАТИ  з  ХАТИ
ТАм  ,  ДЕ  МИ  -  ТАнДЕМИ  ?
у  ВІЧІ  дВІЧІ

---

дОСІ  бОСІ  рОСІ

---

[color="#ff0000"]з[/color]ИЧИТЬ  -  [color="#ff0000"]л[/color][color="#2f44cc"]и[/color]ЧИТЬ  Л[color="#2f44cc"]і[/color]ЧИТЬ  ?  
[color="#ff0000"]л[/color]ИШЕНЬ  [color="#ff0000"]к[/color]И[color="#2f44cc"]ш[/color]ЕНЬ  КИ[color="#2f44cc"]с[/color]ЕНЬ
Х[color="#ff0000"]і[/color]БА  Х[color="#ff0000"]и[/color][color="#2f44cc"]б[/color]А  ХИ[color="#2f44cc"]ж[/color]А  ?  

---

Н[color="#ff0000"]е[/color]  ДІЙ  -  Н[color="#ff0000"]а[/color]Д[color="#2f44cc"]і[/color]Й  НАД[color="#2f44cc"]а[/color]Й  ?

-------

бАбАЙ  :  "  кАкАЙ  !  "
кАБАк  -  шАБАш  ?
лИлО  мИмО  ?  
СПаЛаХ  -  СПоЛоХ  ?

---

ЦиТАТи  Ці  ТА  Ті  

-------

[color="#ff0000"]в[/color]ОЛЯ  ТИ[color="#2f44cc"]р[/color]АНА  -  [color="#ff0000"]д[/color]ОЛЯ  ТИ[color="#2f44cc"]т[/color]АНА
З[color="#ff0000"]в[/color]АННЯ  ДІ[color="#2f44cc"]д[/color]А  -  З[color="#ff0000"]н[/color]АННЯ  ДІ[color="#2f44cc"]л[/color]А
[color="#ff0000"]к[/color]ОТИК  ,  [color="#2f44cc"]м[/color]ИША  :  [color="#ff0000"]д[/color]ОТИК  -  [color="#2f44cc"]т[/color]ИША

_______

[b][i]Трохи  хитро  (  50/50  ...  )[/i][/b]

_______

ВИгНАННЯ  /  ВИзНАННЯ
ГнОБИТИ  /  ГрОБИТИ
ЗАїКНУТИСЯ  /  ЗАтКНУТИСЯ
ПОМИнАТИ  /  ПОМИрАТИ

---

їДУТЬ  /  йДУТЬ  /  жДУТЬ
[i](  В  ЗАЛЕЖНОСТІ  ВІД  СИГНАЛУ  СВІТЛОФОРА  )[/i]

---

[color="#ff0000"]к[/color]ЕКС  /  [color="#ff0000"]с[/color]ЕК[color="#2f44cc"]с[/color]  [i]СЕК[color="#2f44cc"]т[/color][/i]
ФАР[color="#ff0000"]с[/color]  /  [color="#2f44cc"]ф[/color]АР[color="#ff0000"]т[/color]  [i][color="#2f44cc"]к[/color]АРТ[/i]

-------

АвТОР  /  [i]ПРИРІК  ВИСТАВУ  НА  НЕВДАЧУ[/i]  /  АкТОР
БАНдАМИ  /  [i]НАМАГАТИСЯ  ВПОРАТИСЯ  З  УСІМА[/i]  /  БАНкАМИ
БАнІ  /  [i]ПЕРЕСИДІТИ  В[/i]  /  БАрІ
бЛИЗЬКА  /  [i]ЛЮДИНА[/i]  /  сЛИЗЬКА
БУкЕТ  /  [i]НА  ЗАПРОШЕНУ  В  КІНО  СТУДЕНТОМ  ДІВЧИНУ  УЖЕ  ЧЕКАВ[/i]  /  БУфЕТ
ВИгРАТИ  /  [i]В  КАЗИНО[/i]  /  ВИтРАТИ
ВИмЕСТИ  /  [i]СМІТТЯ[/i]  /  ВИнЕСТИ
ВИМОвИТИ  /  [i]ПРОЩЕННЯ[/i]  /  ВИМОлИТИ
ВІДМІнИТИ  /  [i]СВЯТО[/i]  /  ВІДМІтИТИ
ВІДсУТНІ  /  [i]ЗМІНИ[/i]  /  ВІДчУТНІ
вОЛЯ  /  [i]РОЗПОРЯДИЛАСЯ[/i]  /  дОЛЯ
ВУсА  /  [i]НАМОТУВАТИ  НА[/i]  /  ВУхА
ВЦІЛиВ  /  [i]ВОЇН  ДИВОМ[/i]  /  ВЦІЛіВ
гАРНА  /  [i]СПРОБА[/i]  /  мАРНА
гЕОЛОГА  /  [i]БУДОВА  І  ВІК  ЗЕМЛІ  НА  ДУМКУ[/i]  /  тЕОЛОГА
гОЛ  /  [i]СТАВ  РЕЗУЛЬТАТОМ  ДІЇ  НАПАДНИКА[/i]  /  фОЛ
гОЛОД  /  [i]ПІЧ  В  ХАТІ  ,  АБИ  З  ПОРОГА  ГНАТИ[/i]  /  хОЛОД
гОНОР  /  [i]ЧЕРЕЗ  КРАЙ[/i]  /  дОНОР
дАРИ  /  [i]ВОЛХВІВ[/i]  /  чАРИ
ДаЮТЬ  /  [i]ОБІЦЯНКИ[/i]  /  ДіЮТЬ
дІРКИ  /  [i]НА  ПОГОНАХ[/i]  /  зІРКИ
ДУпУ  /  [i]НЕ  ВСЯКА  ЛЮДИНА  ЗРАДІЄ  НАМАГАННЮ  ЗАЛІЗТИ  ДО  НЕЇ  В[/i]  /  ДУшУ
ЖИлИ  /  [i]ПРОСТУПАЮТЬ[/i]  /  ЖИрИ
ЗАвОРОЖУЄ  /  [i]БЕЗМОВНА  ВЕЛИЧ  ПІВНОЧІ[/i]  /  ЗАмОРОЖУЄ
ЗАжИВАТИ  /  [i]РАНИ  БУДУТЬ[/i]  /  ЗАшИВАТИ
ЗАКИпАТИМЕ  /  [i]ЩЕ  ТРОХИ  Й  СУП[/i]  /  ЗАКИсАТИМЕ
ЗАлИШАТИСЯ  /  [i]СОБОЮ[/i]  /  ЗАпИШАТИСЯ
ЗАлІЗНО  /  [i]ПООБІЦЯТИ[/i]  /  ЗАпІЗНО
ЗАЛІк  /  [i]СТУДЕНТА[/i]  /  ЗАЛІт
ЗАпАХЛА  /  [i]КВІТКА[/i]  /  ЗАчАХЛА
ЗАПИсУВАТИ  /  [i]ОБОВ'ЯЗОК  ЖУРНАЛІСТА  -  ПОСТІЙНО  БУТИ  ГОТОВИМ[/i]  /  ЗАПИтУВАТИ
ЗАРИвАТИ  /  [i]НА  ПОХОВАННІ[/i]  /  ЗАРИдАТИ
ЗаСТРІЛИСЯ  /  [i]НЕБЕЗПЕЧНО  ХИЖИЙ  ЗВІР  НІБИ  КАЖЕ  МИСЛИВЦЕВІ  :  "  ...  "[/i]  /  ЗуСТРІЛИСЯ
зАЧАТИ  /  [i]ДИТИНУ[/i]  /  кАЧАТИ
ЗАчИЩАТИ  /  [i]ВІЙСЬКОВИЙ  ОБ'ЄКТ[/i]  /  ЗАхИЩАТИ
ЗвИКАТИ  /  [i]НЕЛОЯЛЬНИМ  ДО  РЕЖИМУ  ДОПОМАГАТИМУТЬ[/i]  /  ЗнИКАТИ
ЗвИТОК  /  [i]ЦІННИЙ[/i]  /  ЗлИТОК
ЗРАДиТИ  /  [i]ДРУЖНІМ  СТОСУНКАМ[/i]  /  ЗРАДіТИ
ІЗмАЇЛІ  /  [i]ЗАЛИШАЮЧИ  ОДЕСУ  ,  ОПИНИТИСЯ  У[/i]  /  ІЗрАЇЛІ
КАнКАНІ  /  [i]КІНЦІВКОЮ  У[/i]  /  КАпКАНІ
кАСКА  /  [i]ЗАХИСНА[/i]  /  мАСКА
КлАДУТЬ  /  [i]РУКИ[/i]  /  КрАДУТЬ
КЛИн  /  [i]ПЕРЕЛІТНИХ  ПТАХІВ[/i]  /  КЛИч
кОСА  /  [i]У  ТРАВІ  ЗАБЛИСТІЛА[/i]  /  рОСА
кРАСУВАТИСЯ  /  [i]ОДЯГ  БУДЕ  ЩЕ  ДОВГО[/i]  /  пРАСУВАТИСЯ
КРаШУ  /  [i]ВЕЛИКОДНЄ  ЯЙЦЕ[/i]  /  КРуШУ
КУпАТИСЯ  /  [i]ЗОВНІ  ВЗИМКУ  НЕ  ВСЯКИЙ  СТАНЕ[/i]  /  КУтАТИСЯ
лАЙНОМ  /  [i]ВІДЧУТТЯ  ВЛАСНИЦТВА  НЕРУХОМИМ[/i]  /  мАЙНОМ
ЛаСТИ  /  [i]ПІСЛЯ  СПРОБИ  ЗНИЩЕННЯ  РУКОПИСУ  ДРУГОГО  ТОМУ  "  МЕРТВИХ  ДУШ  "  ГОГОЛЮ  ТАК  І  НЕ  ВДАЛОСЯ  НОРМАЛЬНО  СКЛЕЇТИ[/i]  /  ЛиСТИ
ЛЕгАЛЬНЕ  /  [i]ОЗБРОЄННЯ[/i]  /  ЛЕтАЛЬНЕ
лІД  /  [i]СПРАВЖНІЙ  ВЕДМІДЬ  ТАМ  ,  ДЕ[/i]  /  мІД
МАгІЇ  /  [i]ПОТЯГ[/i]  /  МАнІЇ
НАСКоЧИТИ  /  [i]РАПТОВО[/i]  /  НАСКуЧИТИ
НЕДОУмКАМ  /  [i]КОЛИ  В  ДЕРЖАВІ  БАРДАК  -  ВЛАДУ  ЛЕГКО  БРАТИ[/i]  /  НЕДОУчКАМ
НЕЩАдНИМИ  /  [i]ВІЙНА  РОБИТЬ[/i]  /  НЕЩАсНИМИ
ОБМаН  /  [i],  ЯКИЙ  НЕ  ВІДБУВСЯ[/i]  /  ОБМіН
ПЕРЕбИТИ  /  [i]ОРАТОРА  НЕПОКОЇЛО  ,  ЩО  ПУБЛІКА  ЗАХОЧЕ[/i]  /  ПЕРЕчИТИ
ПЕРЕСпАТИ  /  [i]ПІКАПЕР  ПРОДОВЖУВАВ  СИПАТИ  КОМПЛІМЕНТИ  І  НІЯК  НЕ  МІГ[/i]  /  ПЕРЕСтАТИ
ПеЧУТЬ  /  [i]СЛОВА[/i]  /  ПоЧУТЬ
ПІДлІТАТИ  /  [i]ЖІНКА  МІЦНО  ТРИМАЄ  МІТЛУ  ,  АБИ[/i]  /  ПІДмІТАТИ
ПОвОДЖЕННЯ  /  [i]ШЛЯХЕТНЕ[/i]  /  ПОхОДЖЕННЯ
ПОдАТИ  /  [i]РУКУ[/i]  /  ПОжАТИ
ПОлІЧЕНІ  /  [i]ВЛАСНІ  ПОМИЛКИ[/i]  /  ПОмІЧЕНІ
ПОсАДИТИ  /  [i]ПРИСЯЖНІ  ВИРІШИЛИ[/i]  /  ПОщАДИТИ
ПОСкУПИТИСЯ  /  [i]НА  ТОРГАХ[/i]  /  ПОСтУПИТИСЯ
ПРОвОКУЄ  /  [i]РЕЛІГІЙНИЙ  ВАТАЖОК  ЧАСТО  ТІЛЬКИ  ТЕ  Й  РОБИТЬ  ,  ЩО[/i]  /  ПРОрОКУЄ
ПРОцИТУВАТИ  /  [i]АВТОР  ,  ЯКОГО  ЛЕДЬ  НЕ  КОЖЕН  РОБИВ  СПРОБУ[/i]  /  ПРОчИТУВАТИ
РОЗГЛаДЯТЬСЯ  /  [i]ЗМОРШКИ[/i]  /  РОЗГЛяДЯТЬСЯ
ПУЛЬсІ  /  [i]РУКА  НА[/i]  /  ПУЛЬтІ
РІдКО  /  [i]КРИТИКА  ЛУНАЛА  ВКРАЙ[/i]  /  РІзКО
РОЗІГНаТИСЯ  /  [i]УСПІХ  СТРИБУНА  З  ЖЕРДИНОЮ  НАПРЯМУ  ЗАЛЕЖИТЬ  ВІД  ТОГО  ,  НАСКІЛЬКИ  ВДАЄТЬСЯ[/i]  /  РОЗІГНуТИСЯ
РоКИ  /  [i]БЕРУТЬ  СВОЄ[/i]  /  РуКИ
СкАЖЕНИЙ  /  [i]КАБАН[/i]  /  СмАЖЕНИЙ
СКАзАВ  /  [i]ВІСНИК  ВСЕ[/i]  /  СКАкАВ
СлІВ  /  [i]РЕЛІГІЙНИЙ  АВТОРИТЕТ  ТРИМАЄТЬСЯ  НА  ПРАВИЛЬНОМУ  ТЛУМАЧЕННІ[/i]  /  СнІВ
СПаСАТИ  /  [i]НА  ЕКЗАМЕНІ[/i]  /  СПиСАТИ
СТеЛІ  /  [i]ЛАМПА  НА[/i]  /  СТоЛІ
СТРеС  /  [i]НА  МОЗОК  СИЛЬНО  ВПЛИНУВ[/i]  /  СТРуС
ТОрТ  /  [i]ЮВІЛЯР  ВИРАЖАВ  ,  НАСКІЛЬКИ  ПО  НУТРУ  БУВ[/i]  /  ТОсТ
ТРУп  /  [i]ПЕРША  ФРАЗА  ЗАДИРАКИ  ПОЧИНАЄТЬСЯ  ЗІ  СЛІВ  :  "  ТИ  ...  "  [/i]  /  ТРУс
ТРЮк  /  [i]КОНТРАБАНДИСТ  НА  МИТНИЦІ  ЗМУШЕНИЙ  ПОКАЗУВАТИ[/i]  /  ТРЮм
ТЯгА  /  [i]ДО  РИЗИКУ[/i]  /  ТЯмА
УгАРІ  /  [i]БУТИ  В[/i]  /  УдАРІ
УпІКТИ  /  [i]ВМІННЯ  КОЛОБКА[/i]  /  УтІКТИ
ЧаДО  /  [i]БОЖЕ[/i]  /  ЧуДО
ЧаСТИЙ  /  [i]ПРИБУТОК[/i]  /  ЧиСТИЙ
ШТоРМ  /  [i]КОРАБЕЛЬ  ПРОДОВЖУВАВ  ТРИМАТИСЬ  ПОПРИ[/i]  /  ШТуРМ

---

ГРІм  /  [i]НЕБА  /  ЗЕМЛІ[/i]  /  ГРІх
зЕФІР  /  [i]СОЛОДКИЙ  /  КИСЛИЙ[/i]  /  кЕФІР  
ЛЮбІ  /  [i]ДРУЗІ  /  ВОРОГИ[/i]  /  ЛЮтІ
ОБіЙМИ  /  [i]ЖИТТЄДАЙНІ  /  СМЕРТЕЛЬНІ[/i]  /  ОБоЙМИ
ТРИвАВ  /  [i]ЧАС  /  ПРОСТІР[/i]  /  ТРИмАВ

---

вІРИ  /  [i]ЄРЕТИКИ  /  ІНКВІЗИТОРИ[/i]  /  мІРИ
[i](  НЕ  МОГЛИ  НЕ  ПРИЙНЯТИ  )[/i]

ДиКТОР  /  [i]ПРОЧИТАВ  /  ПРОПИСАВ[/i]  /  ДоКТОР
[i](  ТЕ  ,  ЩО  )[/i]

МАйКУ  /  [i]ВДЯГНУТИ  /  ЗНЯТИ[/i]  /  МАсКУ
[i](  СПРОБУЙ  ПЕРЕКОНАЙ  ВАТАЖКА  ПЛЕМЕНІ  ДИКУНІВ  БОДАЙ  )[/i]

мАРШЕМ  /  [i]ПОЧИНАЄТЬСЯ  /  КІНЧАЄТЬСЯ[/i]  /  фАРШЕМ
[i](  ВІЙНА  )[/i]

нАТЯКАЄ  /  [i]ДЖЕНТЕЛЬМЕН  /  ХАМ[/i]  /  пАТЯКАЄ
[i](  КОЛИ  ОБСТАВИНА  ВКРАЙ  КОНФУЗНА  )[/i]

ОКОвАХ  /  [i]ЖИТИ  /  ГИНУТИ[/i]  /  ОКОпАХ
[i](  В  )[/i]

---

[i]ТАКА  ВЕРСІЯ  МОЖЕ[/i]  /  ВВаЖАТИСЯ  /  ВВиЖАТИСЯ  /  [i]ІСТИННОЮ[/i]
[i]ПТАХ  ,  ДЛЯ  ЯКОГО[/i]  /  ВІДРоДЖЕННЯ  /  ВІДРяДЖЕННЯ  /  [i]Є  ЗВИЧНОЮ  СПРАВОЮ[/i]
[i]НАЧАЛЬСТВО  НАМАГАЛОСЯ[/i]  /  ВкОРИТИ  /  ВмОРИТИ  /  [i]ПІДЛЕГЛИХ[/i]
[i]НАЙВИЩІ  ПОСАДИ  ОБІЙМАЮТЬ  ,  ЗАЗВИЧАЙ  ,[/i]  /  гІДНІ  /  рІДНІ  /  [i]ЛЮДИ[/i]
[i]СИЛА[/i]  /  ДРоЇДІВ  /  ДРуЇДІВ  /  [i]ЗОРЯНИХ  ВІЙН[/i]
[i]ТУРИСТИ  НЕ  МОГЛИ  НЕ[/i]  /  ЗАМіТИТИ  /  ЗАМуТИТИ  /  [i]ПРОЗОРОСТІ  ВОДОЙМИ[/i]
[i]ВУХА[/i]  /  ЗМУчЕНІ  /  ЗМУшЕНІ  /  [i]УСЕ  ЦЕ  ВИСЛУХОВУВАТИ[/i]
[i]НА  ІЗРАЇЛЬ  ВКОТРЕ  ЧЕКАЛА[/i]  /  КАрА  /  КАшА  /  [i]З  НЕБА[/i]
[i]МАЙБУТНЄ[/i]  /  кЛАНІВ  /  пЛАНІВ  /  [i]МАФІЇ[/i]
[i]КОМАНДА  ДРЕСИРУВАЛЬНИКА[/i]  /  НАпРАВИЛА  /  НАтРАВИЛА  /  [i]ПСА[/i]
[i]У[/i]  /  ПеВНІЙ  /  ПоВНІЙ  /  [i]МІРІ[/i]
[i]СИЛЬНО[/i]  /  пОТІТИ  /  хОТІТИ  /  [i],  АБИ  РОБОТА  БУЛА  ЗРОБЛЕНА[/i]
[i]ЗМАГАТИСЯ  ЗА[/i]  /  РІвНИХ  /  РІзНИХ  /  [i]СТАРТОВИХ  УМОВ[/i]
[i]ЧАС[/i]  /  РОЗбИВАТИСЯ  /  РОЗвИВАТИСЯ  /  [i]ЯЙЦЮ[/i]
[i]НАДМІРНА[/i]  /  СОнЛИВІСТЬ  /  СОпЛИВІСТЬ  /  [i]СЛАБАКА[/i]
[i]ВПЛИВ[/i]  /  СПОКУсИ  /  СПОКУтИ  /  [i]В  ХРИСТИЯНСЬКІЙ  ІСТОРІЇ[/i]
[i]МОЛОДЯТА[/i]  /  ЦІлУВАТИМУТЬСЯ  /  ЦІнУВАТИМУТЬСЯ  /  [i]ОДНЕ  ОДНИМ[/i]

---

ЗАмІЖ  /  [i]РУЦІ  Й  СЕРЦЮ  АЖ  СВЕРБІЛО  БРАТИСЬ[/i]  /  ЗА  нІЖ

-------

ВТО[color="#ff0000"]м[/color]ИТИ  /  В[color="#2f44cc"]т[/color]О[color="#ff0000"]п[/color]ИТИ  /  В[color="#2f44cc"]х[/color]ОПИТИ
[i](  РЯТУВАЛЬНИКА  НА  ВОДІ  )[/i]

ЗАМ[color="#ff0000"]а[/color]НИТИ  /  ЗАМ[color="#ff0000"]і[/color][color="#2f44cc"]н[/color]ИТИ  /  ЗАМІ[color="#2f44cc"]т[/color]ИТИ
[i](  ЖИТТЄВО  ГРАМОТНУ  ЛЮДИНУ  НЕАБИЯК  ВАЖКО  )  [/i]

ПЛА[color="#ff0000"]т[/color]ИТИ  /  П[color="#2f44cc"]л[/color]А[color="#ff0000"]в[/color]ИТИ  /  П[color="#2f44cc"]р[/color]АВИТИ
[i](  Є  ЗОЛОТО  ІЗ  СРІБЛОМ  -  СМІЛИВО  МОЖНА)[/i]

---

[i]РИБА  Й  ДАЛІ[/i]  /  [color="#ff0000"]к[/color]ЛЮВАТИМЕ  /  [color="#ff0000"]п[/color]Л[color="#2f44cc"]ю[/color]ВАТИМЕ  /  ПЛ[color="#2f44cc"]а[/color]ВАТИМЕ  /[i],  БАЧАЧИ  ТАКУ  НАЖИВКУ[/i]

-------

БАнАн  /  [i]СОЛОДКИЙ[/i]  /  БАтАт
лЯлІ  /  [i]ТРИВАЛІСТЬ  ВЛАДНОЇ  ІНТОНАЦІЇ[/i]  /  нЯнІ
мАДАМ  /  [i]НА  ДОРОЗІ[/i]  /  рАДАр

-------

МіДНИМ  ТаЗОМ  /  МоДНИМ  ТуЗОМ

_______

[b][i]Трохи  хитро  (  +/-  (  50/50  ...  ))[/i][/b]

_______

[color="#03cb00"]м[/color]'ЯСНА  тУША  /  ЯСНА  дУША

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925722
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Lana P.

ЗАВІТАЛА ОСІНЬ

У  літо  завітала  осінь
В  червоно-жовтому  плащі,
На  дримбі  буревій  голосить,
Переливають  сум  дощі.

Листи  штампує  у  дорогу  —
Закріпить  з  вишень  сургучем,
Попросить  вітер  на  підмогу,  
Відтужить  сонячним  плачем.        19/09/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925725
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Lana P.

КОЛИ ЗГАСАЮТЬ ЗОРІ…

Коли  згасають  в  небі  зорі,
Зникають,  наче  кораблі,  
То  їхні  промені  прозорі
Ще  довго  линуть  до  землі,
Крізь  шлях  довжезний,  непомітно
Лелітки  сіють  між  людьми.
Зуміємо  лишити  світло,
Коли  погаснемо  і  ми?..                                        19/09/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925715
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Ганна Верес

Амазонки

Горта  історія  сторінку  за  сторінкою…
Вони  частіш  безрадісні,  сумні.
Та  не  біда,  що  в  світ  прийшла  я  жінкою,
Жінок  не  густо  й  зараз  на  війні.
У  світ  прийшла  я  жінкою  і  матір’ю  ,
Таку,  бач,  роль  відвів  мені  Творець.
Я  –  українка,  не  дочка  Суматри*  я,
За  власну  долю  і  дитя  борець.
І  хоча  інша  місія  жіноча,
Та  ноша  є  і  для  мого  плеча:
Для  України  щастя-долі  хочу
І  мрію  мирні  ранки  зустрічать.
Були  ж  у  наших  землях  амазонки,
Що  вміли  волю  й  гідність  боронить,
Їх  тіні  видні  ще  на  горизонті,
До  зброї  кличуть  і  мене  вони,
Аби  позбутись  ворога  на  Сході
І  волю  врятувати  для  дітей,
Бо  війни  виграють  лиш  ті  народи,
Де  кожен  проти  ворога  іде.
18.09.2021.
*  –  найбільший  острів  у  Індонезії,  де  головну  роль  у  суспільному  житті  виконують  жінки.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925697
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Ганна Верес

Вона його кохала і коха

Вона  його  кохала  і…  коха,
Хоч  зрада  надиктовує:  «Отямся!»
Не  відчува  вона  в  собі  й  гріха,
Лиш  біль  на  дні  душі  її  зостався.
Вона  його  кохала    й  ще…    коха,
Усупереч  всьому,  і  власній  волі,
Вогонь  його  в  душі  не  затиха,
Хоч  іноді  вона  кляне  і  долю.
Той,  хто  пізнав  кохання  дивний  смак,
Цим  трунком  на  усе  життя  упився,
Та  поселитись  може  в  нім  зима,
Коли  коханий  здатен  оступиться.
Любов  і  зрада  поряд  часто  йдуть:
Перша  дарує  крила  для  польоту,
А  інша  сіє  в  серці  біль-біду,
Яку  несила  виполоти  зроду.
Хто  зрадою  в  житті  перехворів
Несе  в  душі  шрами  ледь  не  до  тризни,
Бо  через  неї  мало  не  згорів,
І  біль  образи,  мов  тисками  тисне.
   «Чому  так  є?  –  запитую  себе,  –
 Чому  такий  живучий  біль  від  зради?»
 І  чується  далеке  із  небес:
 «Я  можу  дати  людям  лиш  пораду:
 Ніщо  так  не  лікує  душам  біль,
 Як  та  любов,  що  небо  посилає,
Тому  любити  вміння  не  згубіть,
Допоки  серце  ще  життям  палає.
Живи  і  ти  любов’ю  до  людей,
Бо  проти  зради  зброя  це  єдина.
І  заясніє  сонцем  тобі  день,
Бо  Богом  кожна  обрана  людина!»
 25.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925693
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Валентина Малая

Я пришлю тобі осінь

🍁🌿🍁🌿🍁🌿🍁
Я  пришлю  тобі  осінь  
У  поштовім  конверті,
Із  кленовим  багрянцем,жовтизною  беріз.
Я  пришлю  тобі  осінь
В  свіжій  цій  круговерті,
Кольорову  царівну,
Брендовий  імпровіз.
Подивись  на  красу  і  полинь  у  цю  казку,
Яка  змиє  весь  сум
Негаразди  всіх  днів
Осінь-це  усіх  справ  
Термінових  розв'язка,
,Літо  бабине  плюсом,
Спілкування  ще  струм...
Я  пришлю  тобі  осінь
У  поштовім  конверті,
І  калину  червону,
Повну  скриню  добра,
Я  пришлю  тобі  осінь  ,і  зізнання  відверті,
З  запахом  кардамону,
Щоб  ти  в  жмені  набрав.
Я  пришлю  тобі  осінь
В  сірій  цій  круговерті,
Колоритну  царівну,
Брендовий  імпровіз.
Я  пришлю  тобі  осінь  у  поштовім  конверті,
Із  кленовим  багрянцем,
З  жовтизною  беріз.
20.09.2021р.
В.Мала
🍁🌿🍁🌿🍁🌿🍁

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925688
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Олекса Удайко

УСЕ ЖИВЕ ЖАДАЄ ЖИТИ

       [i]О,  як  ствердно,  в  унісон  звучить  
       ця  чарівна  пісня  на  слова  Л.  Глібова
       із  уст  Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе  усе  жадає  жадно  жити  –
такий  закон  органіки…  Й  сміття
до  глибини  не  здатне  зрозуміти
генеалогії  родинного  буття

і  хай  стинають  все  живе…  Під  корінь  –
напалмом  спаленої  вщент  землі…
Гієна  війн,  і  лють  голодоморів
для  більшості  ще,  певно,  замалі?    

На  жаль,  не  раз
гнобили  нас…
й  гнобити      
                                   ще  потужаться  
                                                                                       не  раз.
Міцнішими  ж  стаємо  ми  щораз,
як  з  ярем  вириваємось  нараз!

Щораз  
здіймається  над  пнями  поросль
з  води  живої  –  чистої  роси…*
Недарма  ж  пращурами  в  нас  є  орій
і  вої  незвитяжної  Руси!    

Тож  дякувати  маємо  уклінно
краплиночкам…  криштальної  води,
щоб  дітям  нашим  прийшлим  неодмінно
в  майбутньому  уникнути  біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів  «з  роси  та  води»  означає  побажання  
доброго  здоров’я,  багатства,  добробуту,  врожаю.

А  пенечок  той  -  спостереження  і  світлина  автора.  [/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 18.09.2021


ПВО

День незалежності!

Сьогодні  твій  тридцятий  ювілей
І  ми  вітаємо  тебе,  країно!
Бо  ти  –  найголовніший  привілей
Для  нас,  шановна  наша  Батьківщина!

Твоя  краса  і  воля  у  борні
Гартована  в  боях  за  Незалежність,
І  Слава,  викована  у  вогні  -
Любові  нашої  безмежність.

Живи  в  віках  і  розквітай,
Як  вірна  Божа  наречена,
І  у  міцну  державу  виростай,
Розумна,  професійна,  вільна,  вчена.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923078
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 15.09.2021


Ніна Незламна

Ще не зруйновані мости

Вони    удвох,  йшли  взявшись  за  руки
Обрій  у  мареві…  гучні  звуки
Здаля  доносивсь  барабанний  бій
В  обличчя  віяв  терпкий  суховій…
Крок  вліво,  вправо,  на  роздоріжжя
Вже  й  підіймалися  на  узгір`я
Ближче  до  хмар,  впіймати  вологи
 В  багні  втопити,  усі  тривоги…
Печаль  й  сумління  лишить  позаду
Й  навік  забути,  почуттів  зраду
Що  так  зненацька  ввірвалась  до  них
Та,  як  позбутись,  помилок  земних?
І  вже  позаду  блиск  блискавиці
Здригалось  небо  від  громовиці
Й  земля  вмивалась  холодним  дощем
А  вони  йшли  під  надійним  плащем…
Серця  вистукували  -  ти  прости
Ще  не  зруйновані  між  нас  мости…
Ясні  думки  ринули  у  вирій
 У  світ  кохання,  у  світ  фантазій
І  кожен  з  них,  беріг  сподівання
Бажання  збудуться  й  зірка  рання
Освітить  шлях,  до  щастя  й  майбуття.

                                                                 07.09.2021р.

                                           Вірш  до  картини

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924991
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Ніна Незламна

Ми вже давно не діти ( проза)

       За  вікном  буяє  весна…    Раптовий  поривчатий  вітер  чимдуж  несе  хмари,  підносить,    розділює  їх  на  ребристі….  по  небу  ніби  сходи  вдалину…      
   Зненацька,    до  скла  вікна  на  мить    прилипає  зірваний  з  дерев  цвіт.  І  також  раптово  злітає,    крутиться  й      стрімголов  летить  далі,    деякі  з  них      повільно,    парашутиком,  припадають  до  землі….
       Весна…      В  душі  Марини  подвійне  відчуття  радості  .    З  сяючими  очима,  вкотре,  змахом  руки,    прибирала    з  чола  біляве    волосся.  Час  від  часу  дивилася    на  скло  вікна,  на  ньому    ледь  помітно  відбивалося    її  обличчя.  Усміхнена  сама  до  себе,з  думками  –  Бач    доню,    я  вчора    навіть    пофарбувала  коси,  хоча  мій  вік    сорок  п`ять  років  немолодий,  як  ти  кажеш,  але  ж    і  не    той  вік,  щоби  забитися    в  якийсь  куток,  завернутися  в  плед,  як    та  гусінь  у  кокон  і  просто  чекати  старість.  Ні  -  ні,  я  так  не  зможу  і  не  хочу,  добре,  що  за  фахом  бухгалтер,  хоч  і  робота  за  ком`пютером  та  все  ж  спілкування  з  людьми  надихає  до  життя  -.    Прикривши  повіки,  з  легкою  усмішкою,  схилилася  до  дверей  балкона,  веселим  голосом,
 -Так,    здається  прибирання  завершено,  настав    час  поніжитися  у  ванні.
   Стрілки  годинника  поспішають  до  дванадцятої  години…  Вона  вже  має  справи  з  мукою,  місить  тісто  на  пельмені,  тож  чекає    на  Дарину    -  єдину  втіху  в  своєму  житті.  Донька    чотири    роки  в  Москві,    працює  бухгалтером  на    будівельній  фірмі.  Два  роки,  назад  приїжджала,  на  річницю  поховання  батька.  Раптово  підкралася  печаль…    життя    Івана  було  закоротким,  після  служби  на  підводному  човні,    отримав  опромінювання.    Хоча  з  Москви,  де  винаймали  квартиру  і    повернулися  в    рідну  Вінницю  та  рак,    поступово  все  ж  зробив  свою  справу.  Відтоді,  три  роки  Марина  сама.  Хто  знав,  що  так  складеться  доля.  А  нині  донька  приїде  не  одна,  а  з  своїм  хлопцем  -    Русланом,  ще  й  з  його  батьком,  каже  хоче  познайомитися.    Звичайно  цікаво  познайомитися,    але  ж  це  так  далеко    їхати,  чи  це  вже    заручини  мають  бути?    Вкотре  задавала  собі  запитання.    За  доньку    бентежила  думка  -    Поїде  на  чужину,  але  каже  буде  серед  українців,  бо    вони  теж  з  України,  чому  не  сказала  звідки,  Україна  велика.  Чи    кохання  в  неї,  чи  може  пожаліла  хлопця,  що  чотири  роки  назад  поховав  маму,  загинула  в  автокатастрофі.  Трохи  дивно,  скільки  часу  пройшло,  а  його  батько  приїде  сам,  чи    до  цієї  пори  собі  не  знайшов  жінки…  Чоловіки  ж  загалом  не  такі,  як  жінки,      в  основному  відразу  знаходять  заміну.  А  можливо,  одночасно  до  когось  з  рідні    їде  погостити.  Ой,  що  то  думки,  їх  багато,  як    нині  цвіту  на  деревах,  як    приїдуть  може    тоді  про  все  дізнаюся.-
     Вечоріло…    Раз  –  по  -    раз  дивилася  у  вікно.  Від  думок  ,  вузенькі  брови  вкотре    підіймалися  дугами,  то  знову    вирівнювалися  --  Довго  добираються,  хоча  правда  і  дорога  неблизька  та  вже    ж,  після  розмови  по  телефону  минула  година,  вже  й  мали    бути.    Так,  заміжжя  справа  серйозна,  хай  би  не  поспішала…  Але  ж    кажуть,  дівку  треба    віддавати    заміж,  поки    цвіте,  як  квітка.    Мабуть  захочуть  маленьке  весілля,  то  вже  так  і  буде.  Он,  Тетяна  (  хрещена),  тільки  зустріне  і  відразу    запитує,  коли    будемо    калиною  і  барвінком  прикрашати  коровай.  Шкода,    Андрій    десь  зник,  після  хрещення  доньки  тільки  й  бачилися  пару  раз,як  приїжджав  до  батьків..  Толком  і  не  вдалося  поговорити,  поспішав  на  потяг,  його,ще  відразу  після  школи  дядько  забрав  в  Росію  на  будівництво.  Напевно  вже  й  дівчина  була,  бо  червонів,  коли  запитували,  чи  часом  не  знайшов  якусь    росіянку.  Буде  Тетяна  за  двох  відбувати  і  за  себе,    і  за  хрещеного.  Ото  треба  буде  скільки  горілки  випити.  Хоча  в  ресторані,  це  не  в  селі.  Та  то  все  пусте,  хай  би  вже  донька  стала  на  рушник,  якщо  в  них  справжнє  кохання  та  подарувала  онуків,  адже  сім`я  це  краще,  чим  самій,  як  зозуля  кукувати.    
         В  квартирі  смачно  пахло  різними  наїдками…      Красиво  сервірований  стіл    втішав  її,  уміє  по-  святковому  накривати,  так    щоб    гостей  налаштувати  на  урочистий  лад.    На  столі  стояли  тарілки  з  холодними  стравами,    Марина,      м`яким  рушником,  старанно,    до  блиску    натирала  келихи  для  шампанського.    А  в  голові    знову  роїлися  думки  -  Ну,  вона  влаштує  своє  життя  і  все,  мені  би  тільки  онуків  дочекати,  шкода  далеко,  якийсь  час    хочуть  пожити  в  Росії.  Але  ж    згодом  планують  повернутися  в  Україну.  Такі  часи,  сумбурні,  подій  забагато,    але  ж  життя  триває.  Хоч  і  війна  другий  рік  та  ще    є  можливість  поїхати    в  Росію,  може  побачу,  де  вона  буде  жити.  Врешті,    колись    же  ця  війна  закінчиться.    Саме  в  цей  час,  коли  витерла  останній  келих,  різкий  дзвінок    перервав  думки.  З  легким  трепетом  у  душі,    подивилася  в  дзеркало,  грайливо    підморгнула,  
-Ну  тримайся  тещо,  зустрічай  зятя.
     Здивуванню  не  було  меж…  Дарина  обійнявши  маму,  запрошувала  гостей  до  квартири.  Руслан  –  високий    на  зріст  хлопець,  першим  переступив  поріг.    Марина,  привітно  посміхнувшись,  прийняла  квіти,  подякувала.  Адже  вона  його  декілька  раз  бачила    по  телефону,    тож  знайомство  відбулося  ще  рік  назад.  За  ним,  злегка  нахилившись,  переступив  поріг    Андрій  (  хрещений  доньки).  Від  несподіванки  вона  закліпала  очима,  в  недоумінні  запитала,
-  О!  Андрію,  а  ти  тут  як?  Скільки  років,  скільки  зим  не  бачилися.  Проходь  -    проходь,  будемо  разом  святувати  зустріч.  Бачиш  донька  приїхала  з  майбутнім  зятем,  є  нагода  познайомитися.
Позираючи  в  двері,  ніби  когось  шукала,
-  Здається    мав  бути,  ще  один  гість.
 Його  обличчя  засяяло  сонцем,  обійняв,    поцілував  в  щоку.  Дарина  і  Руслан,  шоковані  такою  зустріччю,  дивилися  один  на  одного,  ледве  стримували  загострені  відчуття,  щоби  не  задати  запитання,  звідки  вони  один  одного  знають?  Обома  руками    Андрій  охопив  молодят  ,
-  От  таке    сімейство  зібралося!  Тобі  сину  повезло  з  тещою!  Що  ж  ти  ні    разу  не  сказав    призвіще  Дарини,  можливо  би  я  здогадався,    що  це  моя  похресниця.  Якби  була  схожа  на    маму,    швидше  за  все    я  би  здогадався,  а  так    попробуй  дізнайся  чия  вона,  з  Вінниці  та  й    все.  
     Марина  від  зустрічі  розхвилювалася,  почервоніла,  збентежена  такою  подією,  ніяк  не  змогла  сприйняти,  що  Руслан  –  син  Андрія.  Виходить,  що  коли  хрестили  Дарину,  він  вже  мав  сина,  бач,  а  мовчав.  На  душі  трепітно,  але  відчувала  полегшення,  добре,  що  свій  -  .українець.  Думки  двоїлися,  адже  Андрій    хрещений,  це  виходить  два  рази  поріднилися.  
   За  мить,    уже  запрошувала    до  столу,  напевно  тут    немає  чого  заперечувати,  мабуть  так  має  бути,  заспокоїла  себе.    Не  бачилися  двадцять  п`ять  років  і  ось  такий  сюрприз.Так,  треба  якось  це  все  переварити,    Андрій  –  мій  кум,  однокласник,  тепер  майбутній  свекор  моїй  доньки.
         За  столом,  уже    вщухали  вітання,    тости  і  веселі  розмови.  Дарина  ,  час  від  часу  позирала  на  маму  і    на  Андрія  Степановича  (  так  називала  його)  ,  помічала    їх    пристальні  погляди  один  до  одного.    Він  майже  весь  час  усміхався,  брав  страви    і  кожну  з  них  пропонував  марині.  Смакуючи  пельмені  з  сметаною,  пожартував,  
-  Ой,    Руслане  ці  пельені  такі  вже  смачні,  такі  смачні,  чи  й  часом  не  з  чарами?  Я    би  такі    щодня  смакував.
Марина  почервоніла,  а  зять  в  кишеню  за  словом  не  поліз,
-  А,  що  тату,  якщо  чари  на  благо,  чому  не  смакувати?    Може  мені  вдасться  умовити  тещу  поїхати  до  нас,  ну  принаймні  хоча  би  на  якийсь  час.
Андрій  звів  густі  брови  на  переніссі,  злегка  махнув  рукою,
-  Та  ти  ж  сину  не  тягни  воза  поперед  коней,  на  все  сві  час.  Хай  відбудемо  весілля,  а  там,  як  батьки  казали,  як  карта  ляже.
     Марині  і  не  снилося,  що      все  так  складеться.  Ні  в  якому  разі  доньку    відмовляти  не  стане,  адже    Андрія,  можна  сказати,    знала  пів  життя.  Навіть  у  школі,  інколи  сиділи  за  однією  партою.  Хлопець  -  мрійник,  спортивної  статури    з  запальним  характером,  симпатичний,  русявий  з  зеленими  очима,  мав  вигляд  охоронця,  був    на  цілу  голову  вищий  за  неї.
           На  балконі    спілкувалися  молодята.    Андрій  з  Мариною  -    на  кухні  пили  чай.  Він  розповідав  про  своє  життя,  з  болем    у  душі  згадував  про  дружину.  По  закінченню  розповіді,  ледь  усміхнувшись,  сказав,
-  Знаєш    Марино,  оце  зустрілися,  я  за  скільки  років    на  душі  відчув  полегшення.  Можна  сказати,  просто  щасливий,  що  тебе    зустрів,  що  наша  молодь  знайшла  одне  одного.    В  мене  в  Москві  двокімнатна  квартира,  правда  не  в  центрі,  але  для  дітей  підійде,  до  роботи  недалеко.  А  я  собі,  щось  підберу,  на  худий  кінець,  куплю  однокімнатну,    маю  трохи  заощаджень.  Ну  хіба  можливо    захочуть  велике  весілля,  прийдеться  якусь  частину  витратити,  але  за  рік,  думаю  поповню,  гадаю  молодим  треба  жити  окремо.
     Вона,  після  випитого  вина,  розпашілася…    Раз  –  у  раз,    на  собі  ловив  її  ніжний  погляд.  Така  ж  привітна  і  мила  –  думка  плуталася,    мов    у  павутинні.  І  тут,  немов  проснувся,    а  може    самотня,    як  і  я?  Тож  нині  не  запитаю,  треба  відбути  весілля,  а  далі  життя  покаже.
 Ту    чашку,  що  тримав  у  руці,  ледь  не  впустив,  вона  вчасно  підхопила,
-  Ой,  Андрію,  ти  так  замислився,  десь  літаєш…  
-  Та  напевно  і  тебе  охоплюють  думки,  бентежать,  хіба  ні?
-  Ну  добре,  піду  готувати  ліжка,  вже  пізно,  пора    відпочивати.
-  Ні-  ні,  ми  з  Русланом    зупинилися  в  готелі…  Ти  пам`ятаєш  Ірину  з  нашого  класу?    Вона  працює  в  Загсі,  тож  я    з  нею  домовився  за  два  тижні  весілля,  думаю  ти    даси  згоду.    Якби  знав,  що  ти  мама  Дарини,  ти    би  приїхала  до  нас,  там  би  відгуляли  весілля.  Тут  трохи  складніше,  але  я  про  все  домовився.Знаєш,  у  спадок  маю    квартиру  від  батьків,  вже    чотири  роки  здаю  квартирантам.  Оце  недавно  навідувався,  ще  на  три  роки    підписали  договір.  Ця  війна  колись    же  закінчиться,  тоді  й  повернемося  додому.    
-  Ти  завжди  передбачливий,  як  і  в  школі,  помітила  і  весело  погукала  молодят.
А  час  летів…    Після  невеличкого  весілля  минуло  пів  року.  Марині  тільки  й  втіхи,  робота,  спілкування  з  донькою.    Кожної  неділі  дзвонив  Андрій,  цікавився  справами  на  роботі,  здоров`ям  і    кожного  разу  ,  як  підтримка,
-Ти  тримайся,  розумію,  одній  важко,  але  скоро  ми  це  питання  вирішимо.  
Вона    тільки  наважиться  його  запитати,    про  яке  питання  мова  та  він  лише    крізь  легенький  сміх  прмовить,
-  Ну  все  свашко,  все,  бувай  здорова!
А  в  самого  ж  кров  грає.  Чи  й  не  роки  -  думки  літають-  Ще  ж  не  старий,он  дехто  вперше  одружується  в  сорок  років.  Чи  не  спроможній  витримати  погляди  молодих,  осудять,  ні?  А  вона  ж  гарна  жінка,  ще  в  соку,  таку  привабливу  іще    треба    цілувати  і  гладити  те  ніжне  тіло.  Напевно  заради  цього,  перед  дітьми,    можна  цей  сором  пережити.
     Минув  майже  рік….  Марина  збиралася    їхати    в  Москву,  Дарина  народила  сина.  Оце  сюрприз,  бачила,  що    на  обличчі  донька    трохи  змінилася,  але,  що  вагітна  тримали  в  таємниці.  От  молодь  -  збираючи  валізу,  думка  за  думкою  літала  -  Від  них  всього  можна  чекати  і  Андрій  теж  хороший,  мовчав.  Та  тут  же  хвалила  його,  але  ж    молодець,  дітям  залишив  квартиру  і  собі  придбав,  тільки  не  сказав,  однокімнатну,  чи  двокімнатну  та  це  все  вже  не  так  важливо.  Може    туди  приведе  собі  дружину,  шкода  славний    чоловік,  а  вже  скільки  років  сам…
       Вона  спускалася  по  сходах  вагона,  коли  за  руку  її  підтримав  Андрій,
-Ну  нарешті.    З  приїздом!
Трохи  соромлячись,  прийняла      від  нього  три  червоні  троянди,  подякувала.  Але  він    поводився  дуже  дивно,  ніби    чоловік.  Прихилив  її  до  себе,  обійняв,  поцілував  у  щоку,  прошепотів,
-  Я  так  давно  чекав  цієї  зустрічі.
 Його  сміливість  вразила,      перехопивши    подих,    обличчя  зашарілось,  
-Ой,  дивися  на  нас  люди  дивляться.
         Хоч  і  вересень  місяць  видався  теплим  та  все  ж  вітер    приносив  прохолоду.  Від  вокзалу,  машиною  їхали  майже  дві  години.    Вона    не  сіла  поруч  з  ним,  гадала  так  краще,  безпечніше.  Помітила  його  погляд,    чомусь  зрівняла  з  поглядом  голодного    кота,    який  би  з  насолодою  з`їв  щось  смачненьке.    По  дорозі    майже  мовчали,  вся  увага    на  рух  ,  автомобілів,  як  комах.  
   Він    уміло  вів  машину,  в  серці  плекав  надію,  що  скоро  зможуть  побути  наодинці.    За  ці,  півтора  року  після  весілля,    скільки  думок  і  всі  тільки  про  неї-  Якби    ж  погодидася  жити  разом.    Манить  до  себе,  проникла  в  саме  серце,  загубив  спокій,  чи    я  не  вартий  її  уваги?  Чи  не  помічає,  чи  не  хоче  помічати,  як  я  до  нею  ставлюся?  Як  підібрати  ключ  до  її  серця?
     Після  спілкування    по  телефону,  інколи  по  скайпу,  дивувався  своїй  поведінці,  напевно  вдруге    закохався.    Хоча  й  минуло  скільки  років  після  школи,    часто  згадував  її  веселі  сині  очі,  усмішку,  виникало  сильніше  бажання  зустрітися,    пригорнутися,  зігрітися    в  її  обіймах.  Вкотре  замислювавася,-  Колись  говорив  мудрий  Сковорода  »  Любов  виникає  з  любові;    коли  хочу,  щоб  мене  любили,  я  сам  перший  люблю».    Бач,    разом  вчилися,  до  того  ж  і  куми,    і  ось  тепер  свати.  Чи  то  доля  так  керує,  хто  знає,  але  я  вірю,  серце  підказує,    що  я    зможу  зробити  її  щасливою.    Нехай  тільки  повірить  і  довіриться,  адже  це  основне  в  сімейному  житті.
     Вони  вирішили  не  чекати    ліфт,  сходами  підійнялися  на  третій    поверх,  Андрій,  поставив  валізи,
-  Зачекай,  дістану  ключі.
 -А  може  краще  подзвонити?  Чи  боїся  розбудити  онука?
У  відповідь  хитрий  погляд,    лукава  усмішка,
-  Там  немає  кого  будити.  Ми  приїхали  до  мене,  ти  з  дороги,  тобі  треба  прийняти  душ,  відпочити.    Не  хвилюйся,    у  них  все  добре,  я  попередив,  що  приїдемо  під  вечір.  
Як  сполохана  пташка,  переступила  поріг  квартири.  Від  здивування  кліпала  очима,  розхвилювалася,  почервоніла,
-  Чому  мене  не    запитав,  чи  я  так  хочу?
-  Це  ми  з  дітьми  так  вирішили.  Я  запропонував,  вони  підтримали,  навіть  зраділи.  Вважають,  що  так  і  їм  вільніше,    і  нам  краще.Тим  паче  син  зараз  у  відпустці,  хай  самі  побавляться,  буде  міцніша  сім`я.    Руслан  дуже  хотів  сина,  тож  хай    обоє    пізнають  плоди  кохання.
-  Але  ж  моя  присутність  може  завадити    твоїм  планам,  відпочинку,  якось  незручно.
-  Та  перестань,  я  тільки  радий  твоїй  присутності,  хочу    тобі  дещо  запропонувати.  
       Оцінюючи,  роздивлялася  квартиру,  тут  і  не  скажеш,  що  живе  неодружений  чоловік.    Чисто,  комфортно,  зі  смаком  підібрані  оббої.  На  серванті  весільне  фото  дітей,  на  столі    кришталева  ваза  з  цукерками  і    тут  же  на  маленькому  підносі    яблука  і    білий  виноград.    Саме  той  виноград  «Дамські  пальчики»,  які  вона  обожнює.  Невже  пам`ятає,  як  колись  пригощав  мене?  На  якусь  мить  ніби  завмерла,  згадуючи  школу  і  ті    грона  винограду,  які    тоді    перед  нею  поклав.
Раптово  перервала  тишу,
-  Таким  виноградом  ти  мене  пригощав  у  восьмому  класі,  пам`ятаєш?  
-  Ну,  якби  забув,  мабуть  би  купив  інший,  -  сказав  і,  як  хлопчисько  наважився  підійти  до  неї,    пристально  дивився  в  очі,  вона  відчула,  що  не  спроможна  зробити  крок  назад,  щоб  відійти.  Легкий  дотик  щока  до  щоки,  хотів    поцілувати,  але  вона,  все  ж  спромоглася    відвернутися,
-Андрію,  це  що?
 -  Це  те,  що  я  хочу    тобі  запропонувати.  Хочеш  одружимося,  якщо  ні,  то  давай  просто  жити  разом.  
Кров  підступила  до  обличчя,      руками  схопилася  за  голову,
-  Та  ми  ж    з  тобою  свати,чи  як?  І  як  це  сприймуть  діти?  Ти  собі  це  уявляєш?  В  голові  не  вкладається,  оце  бовкнув!
-  Ну,  а  якби  не  були  сватами,  якби  випадково    зустрілися,  я    б  тебе    точно  не  відпустив.  Ти  ж  теж  вже  кілька  років  одна.  Чи  вато  втрачати  час,  коли  можно  жити  повноцінним  життям.  Марино,  ми  давно  не  діти,  нам    по  сорок  п`ять  років,  це  чи  й  не  вік,  це  ще  не  старість,  а  лише  пів    життя.  До  речі,  мені  син  сказав,  що  не  буде  проти,  якщо  ми  поберемося.  
Вона  відразу  присіла  на  стілець…запала  тиша.  Він  мовчки  приніс  їй  рушники,
-  Давай  про  це  поговоримо  іншим  разом.  Вибач,  не  стримався,  прийми  ванну,  я    приготую  перекусити.  Розслабся….    До  дітей  поїдемо  через  години  три,  не  раніше  і  нам  їхати  не  більш,  як  з  пів  години.
     За  вікном  темніло…  За  святковим  столом  вщухали  гучні  розмови.  Марина  натішилася  онуком,  який  уже  солодко  спав.  Руслан  прихилившись  до  батька,  щось  шепотів  на  вухо.  Дарина,  розрізала  торт,  пропонувала  каву,  чай,  спостерігала  за  чоловіком.  Що  за  шипотіння,  що  за  секрети  поміж  них?  Раптом  Андрій  підвівся,
-  Слухайте  діти,  ми    після  солодощів  поїдемо  відпочивати.    Даринко,  я  думаю  ти  не  проти,  щоби  мама    відпочила    в  мене  вдома.  А  завтра  зранку,  разом  наліпимо  пельменів  і  приїдемо  до  вас.  Вам  втрьох    буде  весело,  а    я    що  один  буду?  Вважаю  це  просто  не  чесно,  не  покидайте  мене  одинокого.  Я  після  завтра  поїду  на  об`єкти,  тоді  й  з  Максом  награється  і  з  тобою  наговориться.  Гадаю,  так  всім  буде  зручніше.
   Руслан    тупо  дивився  на  Дарину,  ледь  помітно  кивав  головою,  щоби  погодилася.  Її  очі  забігали  по  всіх,  здвигнула  плечима,  
-А,  що  мамо,  я  не  проти.  Тут  вночі  Макс  заплаче,  тебе  розбудить.    У  нас  режим,  це  ж  не  день,  щоби  гратися,  вночі  дитина    має  спати.
Марина  розвела  руками,    трохи  здивовано,
-Але  ж  я    скучала  за  вами,  приїхала  тобі  допомогти.
 -Так,  мамо,  так.  Я  теж  скучила,  але  ж  ти  приїхала  не  на  один  день.  Я  підтримую  Андрія  Степановича,  якою  би    дорога    не  була,  гарний  відпочинок  не  завадить.
 Обличчя  Руслана,  аж  розпливлося  в  усмішці.  Потираючи  руки,  він  потягнувся  за  шматком  торта,  підморгнув  батькові.  Марина  помітила  це,  стрілою  прилетіла  думка,  -Він  напевно  домовився  з  сином.  Але  ж  і  донька  підтримала.  Збентежено,  розгублено    поглянула  на  доньку  і  ледь  прикусивши  нижню  губу,  на  згоду    кивнула  головою  й  сказала,  
-  Ну  гаразд,  якщо  ніхто  не  проти,  може  так  і  краще.
       Андрій  метушився,  допомагав  прибирати  посуд,  хотів  якнайшвидше  повернутися  додому.  Раптово  заплакав  Макс,    Дарина  поспішила  до  сина,
-О!    Проснувся,    саме  час  погодувати.  Я  пішла,  тож  завтра  ми  чекаємо  на  вас.  
 Руслан,з  усмішкою  на  обличчі,  на  собі  зав`язував  фартух,
-  Здається  все,  всім  дякуємо,  тепер  моя  черга  попрацювати….  
Андрій    стояв  біля    дверей,  переминався  з  ноги  на  ногу,  усміхнений  весело  заговорив,
-  Ну,  що  свашко,  ми  свою  місію  виконали,  пора  на  сідало.  Вважаю,  на    даний  момент    ми  тут  зайві.
       Марина,  знову  присіла  на  заднє  сидіння  машини.  Не  очікувала  такої  гостинності,  адже  так  хотіла  поспілкуватися  з  донькою.  Андрій    лише  позирав  у  дзеркало,  щоби  побачити  її  обличчя..  З  однієї  сторони  він  її  розумів,  але    з  іншої,  не  хотів,  щоби  залишилася    з  дітьми.
       Він  закрив  двері  машини,      поклав  руку  на  плече  Марини,
-  Погода  гарна,  може  прогуляємося?  Чи  ти  вже  хочеш  відпочивати?  Я  хотів  поговорити  про  нас.
-  Вона  різко  повернула  голову,  кліпаючи  очима  запитала,
-  Хіба  між  нами  щось  є  окрім  дітей?
-  Марино,ти  ж  мене  знаєш,  я  на  вітер  слова  не  кидаю.  Переїжджай  до  мене,  Через  два  –  три  місяці  Дарині  треба  готувати  річний  звіт  по  матеріалах.Ти  ж  в  цьому  знаєшся,  допоможеш  їй.  
-  Який  звіт,  вона  ж  у  декретній  відпустці?
-  Ти  вже  забула,  на  яких  правах  ми  тут  працюємо?  Подумай  і  про  нас,  чому    ти  там  одна,  я  тут  один.  Чи  я  тобі  зовсім  байдужий?
Опустила  голову,  зробила  вигляд  ніби,  не  почула  запитання.  Рукою,    ніжно  взяв  за  підборіддя,
-Зараз  нічого  не  говори,  подумай.  Я  довго  думав,  чекав  цього  дня,  щоби  приїхала.  Ми  не  діти  і  нам  соромитися  того,чого  хочемо  не  потрібно.  Я  буду  тебе  шанувати,  як  зіницю  ока.  Ну,  а  який  я  ,ти  сама  знаєш.  Дарина  з  Русланом  знають  мої  наміри,  підтримують.  І  я  радий,  що  твоя  донька    мене  розуміє.
 -Дарина  знає?  Чому  ж  нічого  не  сказала?
-Напевно  не  встигла…  
       В  квартирі    тихо…  Андрій    стояв  на  балконі…  Марина  вийшла  з  ванної  кімнати,
-Андрію,  я  звільнила  ванну,  можеш  йти    митися,
Поспішив  до  неї,  розставивши  руки  обійняв,  поцілував  у  щоку,
-Ось  так  би  завжди!
Зашарілася,  звільнилася  від  обіймів,
-Не  тисни  на  мене,    дай  час  подумати.
     Наступний  день,  пролетів  швидко.  Вдвох  ліпили  пельмені…  Андрій  розповідав  про  роботу,  згадував  анекдоти,  ділився  думками,  як  би  хотів  жити  далі.  То  лунав  сміх,  то  раптово  обоє  задумувалися.  Він  намагався  позалицятися  до  неї,  нащо  вона  кидала  суворий  погляд,  хитала  головою,  але  ніяких  слів.  Адже  вночі  довго  не  могла  заснути,  а  може  й  справді    погодитися.  Симпатичний,  вміє  обійти  й  діти  не  проти.  Нав`язувалася  думка  -А  який  він  в  ліжку?-  та  відразу  відганяла  її.    Боже,  що  скажуть  знайомі,  засудять?  Їй  здавлось  німи  чула  шепіт,  чи  ток  переслідувала  думка,-  Будеш    знову  одна,  самотність    -  не  подружкая,  в  душі  хочеш  спокою,  а  буде  пустота,  яка  згодом  принесе  біль.  
     Сімейний  обід,  веселі  розмови…  згодом  з  Дариною  та  з  онуком    прогулянка.  Вона  тішилася  хлопчиком,  а  він  немов  відчував  її  ласкавий  погляд,  солодко  спав  у  візочку.  Донька  перша  почала  розмову  про  Андрія.  Пояснювала  мамі,  що    він,  відразу  після  весілля,      їм  повідомив    про  своє  рішення.  Тому  й  поспішив  придбати  квартиру,  готувався  до  її  приїзду.
-Дарино,  а  якби  я  відмовила,  щоби  ти    тоді  сказала?
-А  ти,  що  вже  відмовила?  Я  думала  ви  вже  спали  разом…
-Тю  на  тебе,  от  молодь!  Як  у  вас  все  просто?!    Так,    він  вартий  уваги,  але  я    навіть  не  уявляю,  що  мені  скаже  кума,  коли  дізнається.  Чи  сусіди,  скажуть    на  старості  років  баба  з  розуму  з`їхала.
-А  ти  подумай    про  себе,  навіщо  тобі  думати  про  когось.  Якщо  ти  про  тітку  Тетяну,  я  думаю,  якби  вона  була  одна,  не  упустила  б  такий  шанс.  Тим  паче  вчилися  разом  та  й  жених  завидний,  не  з  бідних.  Подумай,  заробимо  гроші,  закінчиться  війна,    повернемося  в  свою  Вінницю.  Я  би  й  зараз  пташкою  полетіла,  хоча  би  одним  оком  побачити  рідне  місто.Знаєш  мамо,  сумую  за  Бугом,  за  квітучими  вишнями,  каштанами,  а  ще  за  фонтанами  в  парку  й  клумбами  з  різнобарвними  квітами.  
-Я  подума  доню,  можливо  ти    й  права.  Але  прошу,    Руслану  про  нашу  розмову  не  говори.  Кілька  днів  побуду,  роздивлюся,  з  часом  виріщу,чи  довго  погостюю,  як  ні,  то  поїду  звільнятися.  Та  тільки  ти  не  підганяй  мене,  на  це  дуже  важко  зважитися.
-Ой  мамо,  будь  простіша,  чого  боятися?  
       Минуло  три  дні…  Андрій  повернувся  З    будівельних  об`єктів,  андрій  повернувся  під  обід,  але  не  поїхав  до  дітей,  вирішив  прийняти  ванну  та  відпочити.  Хоч  і  вимотаний  за  ці  дні  та  заснути  так  і  не  вдалося.  З  боку  на  бік  перевертаючись,  думки  про  Марину  не  давали  спокою.  Що  скаже?  І  коли  скаже?  І,  як  втриматися  від  спокуси,  коли  вона  в  іншій  кімнаті  і  така  жадана?  Діти  владнали  своє  життя,    на  кілька  років  принаймні,  а  ми?
   Хоча  по  приїзду  передзвонив,  що  вже  вдома,  але  приїхав  до  дітей  коли  стемніло.Ще  з  порогу    попередив,  що  не  голодний,  вечеряти  не  буде.
Руслам,  трохи  здивований  батьком,  усміхаючись,  тихо  запитав,
-Ти,  що  відсипався?  Чи  пельмені  для  Марини  Василівни  ліпив?  
 -  Думаю  ми  завтра  вдвох  наліпимо!-  великим  пальцем  руки,  товкнув  сина  в  бік  і    голосно  продовжив,-  Василівно,    поїхали  додому!  Напевно  пристала  за  ці  дні!  Чи,    ще  не  наговорилися    з  донькою.  Що  там  Макс,  давав  спати?
За  неї  відповіла  донька,
 -  Все  нормально,  але  звичайно  мама  просиналася,  коли  пхикав.  
І  продовжила,
-Мамо,  візьми    до  чаю    шматок  торта,  що  ми  спекли.  Хай    Андрій  Степанович  оцінить  наші  здібності.
Андрій  стояв  поруч  з  Мариною,
-О!    Солодощі  це    моя  головна  слабкість,  обожнюю  торти!  Не  відмовляйся,  берем  і  поїхали.
 Андрій  під  руку  підвів  Марину  до  машини,    відкрив  передню    дверцю,  
-  Прошу,  пані!  Сидайте  поруч,  зігрійте  сердечко  водієві.
Кров  прилинула  до  обличчя,
-Андрію  Ва….
Вмить,    вказівним  пальцем  торкнувся  її  уст,  заперечив  головою,
-  Нас  тільки  двоє,  може  досить  так  офіційно.  
-  Гаразд!  Ти  часом  не  випив?
-  Ну  де  ти  і    хіба  колись,    за  кермом  мене    бачила  на  підпитку?  О,  доречі,  добре,  що  нагадала  сідай,  поїхали.
 Їхали  мовчки,  вона  намагалася  дивитися  на  дорогу  та  все  ж  час  від  часу,    крадькома  позирала  до  нього.
За  пів  години,  були  біля  будинку,  він    з  пакета  дістав  пляшку  вина,  ледь  усміхнувшись  до  неї,
-  Добре  що  про  вино  нагадала.  Дивися,  мої  хлопці  подарували,  бачиш  французьке,  є  нагода  розслабитися,  як  вважаєш?
Роздивляючись  етикетку,    посміхнулася,
-  Мені  здається  я  такого  ніколи  й  не  смакувала,  як  хочеш,  спробуємо.
Ну  от,  нарешті  потепліло  –    помітив  про  себе  і  вони      мовчки    вийшли  з  машини.  
Закриваючи  машину,  Андрій  позирнув  довкола,    не  міг  не  помітити    повний  місяць,
-Маринко  подивися,  як  світить  місяць,  напевно  досяг  піку  зростання.
Вона  поглянула  й  непоспішаючи  пішла  вперед,  він  йшов  повільно,  ніби  капцями    вимірював  відстань,  продовжив,  
-А  знаєш,    повний  місяць  між  людьми  розпалює  вогонь,  кажуть  інколи  приводить  до  неприємних  наслідків.А  хтось  каже,  що  цією  місячною  фазою  можна  скористатися  так,  що  вона  принесе  удачу.  Колись  сам    читав,  що  до  кожного  повного  місяця  треба  обов`язково  готувати    початок  чогось  дуже  важливого,  щоб  ця  справа  мала    величезний  успіх  у  майбутньому.  Найголовніше  -    не  кидати  це  на  півдорозі.
Вона  озирнувшись,
-Не  відставай!    Одне  знаю,  в  таку  фазу  мені      погано  спиться,  він    ніби  забирає  енергію,  часто  навіює  сум,  буває  бентежить.  Іще  інколи  сняться    всякі  жахіття,  що,  аж  мороз  проймає.
-    Значить  нам  повезло,    будемо    вином  зігріватися.  
   На  столі  солодощі,  фрукти,    пуста  пляшка  з  під  вина  і    два  келихи,  в  яких  вина  залишилося  лише  по  декілька  крапель.  Вони  сиділи  на  дивані,    з  екрану  телевізора    линула  пісня    »Эти  глаза  напротив».Чи  то,  так  пісня  подіяла,  чи  випите  вино,  притулилася  до  нього,  немов  шукала  захисту.  Розпашіла,  слухала  його  серцебиття,  хотіла  рахувати  та  де  там…  Ото  лупить  -    зробила  висновок,  чи  це    так  вино  мене  розібрало.  Заворушилася,  хотіла  вислизнути  з  -  під  руки,  наче  та  пташка    з-  під  крила.  Його  благаючий,  ніжний  погляд  зупинив  її,
-Не  тікай!  
Довгий,  пристрасний  поцілунок  в  уста,  пробудив  її  жіночість,  прошепотіла  ,
 -Андрію,  що  ти    робиш  зі  мною….
-  А    що,  щось  не  так,  то    скажи,-    прошепотів  у  відповідь.
Відчув,  як    вона  сильніше  притулилася  до  нього.  Поцілунки  в  шию,  як  пробудження  весни,    в  її  очах  помітив  блискавки.  Не  в  силах  зупинити  бажання  двох…  .  Вона  тремтіла,    лише  чула    ласкаві  слова,  коли  ніс  її  в  свою  спальню…
     Надворі  сіріло…    в  квартирі  тихо.  Марина  відкрила  очі  і  миттєво  в  паніці  прошепотіла,
-Ой,  що  ж    я  накоїла…
 Андрій  вже  не  спав,  лежав  з  заплющеними  очима,  почув  шепіт,  посміхнувся.  Злегка  провів  долонею  по  її  оголеній  спині,  пригорнув  до  себе,  
-Що  пташечко  попала  в  клітку?  Тож  знай,  тепер  я  тебе  нікуди  не  відпущу.  Маринко,  люба,  от  і    все  вирішилося,  адже  нам  добре  вдвох.  Навіщо  втрачати  час,  стримувати  солодкі  бажання,    ми  вже  давно  не  діти.

                                                                                                                                                                                           Травень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 13.09.2021


Мирослав Вересюк

Я НЕ ЛОХ! І ТИ НЕ ЛОХ!

Я  не  ***  І  ти  не  лох!
Та  разом  всі  –  лохи!
Окрім  нас  з  тобою,  двох,
Їх  до  біса  й  трохи!

Хоч  крути,  а  хоч  верти,
Та  прийти  до  тями
Ще  не  всі  змогли  прийти  –  
Блазень  править  нами

Тож,  себе  лишень  вини,
Як  нас  світ  сприймає.
Вибір  наш  під  час  війни
Розуму  не  має!

Це  такий  всесвітній  стид,
Сором,  що  ми  лохи!
Добре  хоч,  що  не  хасид!
Смішно?  Ані  трохи!!!

11.  09.  2021  р.

Чому  в  першій  строфі  програмою  Лох  замінено  ***  ?  Догадуюсь...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924747
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Неповторний образ

А  там  у  долині  калина  стояла
І  ніжно  красою  серця  чарувала,
Білеє  личко  та  чорні  брови  -
Всі  милувались  нею  діброви

Приваблива  сукня,  краса  неймовірна,
Така  дивовижна,  до  феї  подібна,
На  тонкім  стані  -  пояс  чарівний,
Сплетений  з  перлів  снів  неймовірних

Хто  ж  так  неповторно  зміг  диво  створити,
Щоб  вмить  до  нестями  усіх  підкорити?
З  тої  пори  вже  кожна  дівчина  -
Вроду  бажає  лиш  від  калини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924743
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


НАДЕЖДА М.

ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y8FaQ-njUtE[/youtube]


Як  живеться  там  тобі  далеко?
Сизокрилий  птах,  скажи  мені.
На́що  край  покинув  свій,  лелеко?
Коротаєш  на  чужи́ні  дні.

На  чужині  важко,  я  це  знаю,
Ве́сну  виглядаєш  день  при  дні.
Не  сумуй  ти  так,  тебе  благаю,
Я  весну  чекаю  так,  як  ти.

Швидко  пролетить  зима,  морози,
А  коли  побачиш  перший  цвіт,
Подолати  зможеш  все  в  дорозі,
Ти   пришвидш  пташиний  свій  політ.

Ти  -  найменший  в  зграї,  розумію,
Поряд  них  тримайсь,  не  відставай.
А  в  душі  тримай  невтомно  мрію:
Знову  повернутись  в  рідний  край.

А  коли  настане  час  жаданий,
Я  почую  радісний  ваш  крик.
Як  же  сумувала  я  за  вами,
То  цим  дням  утратила  вже  й  лік..



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924549
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Пісаренчиха

vivat

життя  змінить  молитва
цим  злікує
вже  не  ламаєш  все  через  коліно
з  бажань  і  прагнень  знявши  тугість  збруї
своє  ніщо  відчувши  в  тиші  плинній
смиренно  падаєш  в  глибінь
на  дно

вже  все  одно  
мо  злинеш  в  несвідомість
мо  зринеш  у  буття  земного  томність
у  рай  невизнаний
із  іграми  в  важливість
з  його  жалями
вірою  у  милість
у  те  неперевершене  безпутство
що  декларує  статистичне  людство

і  все  поверне  знову
вкотре  в  коло
з  ніг  зіб’є  щось  тяжке  і  випадкове
хвороба  повертає  хутко  в  себе
лишилися  ти  і  твої  потреби
знов  молишся
чи  множиш  злість  на  сто
немає  суду  тут
а  судді  хто
таке  смішне  питання

існуєш  сам  один  для  себе  із  світання
до  тихого  акорду  в  небуття

vivat  життя!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924548
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Ніна Незламна

Зваблива ніч

Уповні  місяць…  зваблива  ніч…
Як  синьоока  діва  мила
Разом  навіки,    ми  пліч-  о  -  пліч
В  дарунок  доля,    дала  крила

Тут  нам  так  добре  й  місяченько
Як  свідок  щирого  кохання
 Й  зяблик  заводить  веселенько
Украла  ніч,  усі  вагання…

У  небі,  дві    осяйні    зірки
І    стежка,  одна  на  все  життя
Хай  щастя  –  повноводні  ріки
З  коханням  підем  у  майбуття.

                                                     08.09.2021р.

                                                       Вірш  до  картини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924540
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Щасливі промінці

Я  милу  колисанку  сплітала  із  перлин,
До  неї  додавала  ще  росяних  краплин,
А  потім  обіймала  любов'ю  і  теплом,
Щоб  ніжно  забриніла  усміхненим  чолом

Сюди  і  синь  небесну  накинула,  як  шаль,
Сплела  з  хмарок  біленьких  привабливу  вуаль
І  ніжно  поєднала  із  звуками  краси
Та  відблиски  весняні  залишені,  як  сни

Мотив  взяла  від  птахів,  їх  дивно  милий  спів,
Ліричність  і  натхненніссть  з  своїх  душевних  слів
І  мила  колисанка,  як  чарівна  краса
Засяяла  зорею,  як  ніжні  небеса

І  ось  звучить  і  грає,  як  ніби  дивосвіт,
Чарівності  такої  не  чула  безліч  літ,
Тепер  співати  буду  і  сину,  і  доньці
Та  з  радістю  збирати  щасливі  промінці.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924534
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Lana P.

ВЕРЕС

Краса  цвітіння
Пробиває  каміння.
Сила  вересу.                                        *Моя  світлина    4/09/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924377
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Lana P.

ЗАВЕРШЕННЯ СЕРПНЯ

Завершення  серпня  вигойдують  хвилі,
І  гасне  призахідне  сонце  в  імлі,
А  Ваші  торкання  —  мов  ніжність  у  силі,
Як  світле  вітрило  у  літотеплі.

Каскади  цілунків,  немов  зорепади,
Розніжують  душу  —  нема  протиріч,
Бентежать  нестримних  чуттів  водоспади,
Відносять  бурхливо  у  зоряну  ніч.

Наспівує  легіт  землі  колисанку,
Відчалює  місяць  сріблястим  човном,
Сюркоче  цвіркун  про  кохання  до  ранку,
Коли  доторкаєтесь  білим  крилом.                                31/08/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923924
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 02.09.2021


Ганна Верес

Обзивається вже осінь

Втікає  літо  за  далекий  обрій…
На  спеку  воно  ні!  Не  наріка.
Надбала  груш  і  яблук  повні  торби,
Бува,  танцює  з  вітром  «Гопака».
У  зелен-руті  ще  стоять  діброви,
Над  ними  –  парасоллю  –  голубінь,
Та  ранки  уже  суплять  сиві  брови
Під  воркування*  раннє  голубів.
Дощами  обзивається  вже  осінь,
Тривожить  гуркіт  грому  сонну  вись.
Смакують  фруктами  в  саду  останні  оси,
А  ластівки  у  вирій  подались…
25.08.2021.
*  –  голоси  голубів.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923916
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 02.09.2021


НАДЕЖДА М.

БАЧИШ, ДОЛЕ, МИ ВЖЕ НЕ ЧУЖІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Je8wYXb0COk[/youtube]

Може  доля  усе  вирішати,
Ось  взяла  і  прислала  тебе.
І  для  чого,  хотіла  б  я  знати,
Чом  за  мною  постійно  іде?

Озираюсь  -  він  поруч  зі  мною,
Це  побачить  -  притишує  крок.
Забавляється  доля  ця  грою,
Наганяє  оцим  лиш  пліток.

Подивлюся  -  ну  що  в  нім  такого,
Помилився,  чи  справді  любов?
Поміняю  я  звичну  дорогу:
За  спиною  моєю  він  знов.

Лиш  мовчить  і  постійно  зітхає,
Чи  надію  пригрів  у  душі?
Але  курс  свій  постійно  тримає,
Бачиш,  доле,  ми  вже  не  чужі...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923880
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 02.09.2021


Ніна Незламна

Помирились ( з гумором)

Чорний  кі́т…  пробіг  між  ними
Шкода  лі́жко  -  одне  на  двох
А  без  се́ксу  худо  ж  нині
Вже  й  не  спи́ться,  думок  ворох

Двадцять  ро́ків,  то  все  ладком
Ніби  бі́с,  шепоче  в  вуха
-Будь    упе́вненим  козаком
Не  терпи́!Що  за  житуха?!

Нічка  зо́рі  розсипає
Як  нава́житись  сказати
 Пристрасть  ті́ло  обпікає
Мо»  не  ви́жене  із  хати?

Не    лежи́,  ти    лежибока
Чолові́к,  каже  дружині
Стала  на́дто  заширока
Мало  мі́сця  на  перині

Тю́,  -  до  нього  жінка  мило
Казав  пишних  полюбляєш
Ну́,    погладь    швиденько  тіло
Оттепе́р,  що  відчуваєш?

Хитрий  по́гляд  на  дружину
У    оча́х  вогонь  палає
Вже  забу́вся  й  про  перину
Замість  не́ї,  жінку  має…

За  вікно́м…  співає  птаха
Ніби  в  та́кт  -  "оха"  дружина
Він  по  ні́й,  як  та  комаха
На  підло́зі  одежина…

Втретє  пі́т  з  нього  стікає
Як  рані́ш  не  здогадався
 Й  жінка  мі́цно  обіймає
Ну  наре́шті,  дочекався…

                         24.08.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923268
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Таємниці ночі

Серпневий  вечір  котиться  до  нас,
А  вітерець  принишк  і  не  дихне.
Давно  вже  промінь  сонячний  погас,
До  себе  небо,  нічку  пригорне.

Розкинуте  мереживо  зірок,
Мелодіями  грати  буде  вальс.
Яскравий  місяць  піде  у  танок,
Він  танцем  цим,  порадує  всіх  нас.

В  годину  цю,  не  спиться  цвіркуну,
Він  пише  ноти  і  пісні  для  нас.  
Йому,  як  бачте  також  не  до  сну,
Як  тільки  промінець  останній  згас.

Впадуть  росинки  дзвінко  у  траву,
Підхопить  прохолода  їх  собі.
Підніме  невдоволено  брову
І  понесе  росиночки  вербі.

А  під  вербою  пара  молода
І  іхні  таємниці  неземні.
За  ними  тихо  нічка  підгляда,
Думки  сьогодні  чомсь  її  сумні.

Автор  Тетяна  Горобець














пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Надія Башинська

ОЙ ВИРОСЛА КУКУРУДЗА…

Ой  виросла  кукурудза  висока,  велика.
Є  в  нас  дівчина  красива,  треба  чоловіка.

Ой  виросли  огірочки,  зеленіють  боки.
Їй  до  пари  буде  хлопець  стрункий  та  високий.

Вже  по  тину  повилася  скрізь  в'юнка  квасоля.
Їй  такого  б  чоловіка,  щоб  щаслива  доля.

Заясніли  на  городі  гарбузи  лежачі.
Їй  такого  б  чоловіка,  щоб  був  неледачий.

Ой  вродила  бараболя  гарна  біля  хати.
Як  знайдемо  ми  такого  -  будемо  гуляти.

Щоб  годив  він  тестю  й  тещі  і  усій  родині.
Гарних  хлопців  є  багато  в  нашій  Україні.

Вже  знайшли  ми  їй  з  п'ятнадцять,  а  вона  не  хоче.
Ой,  хто  може  зрозуміти  серденько  дівоче?

До  того,  хто  зрозуміє  дівоче  серденько,
буде  теща  з  тестем  в  гості  приходить  раненько.

Буде  теща  поучати,  що  і  як  робити.
Бо  вона  одна  лиш  знає,  як  у  світі  жити.

Ой  виросла  кукурудза...  Хлопці  не  баріться!
Є  в  нас  дівчина-красуня,  й  вам  пора  жениться.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923257
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Наталі Косенко - Пурик

В житті так важливо

Як  солодко  пахне  любов  і  повага,
В  житті  для  серде́нька  -  це  трепетна  зваба
І  щирі  розмови,  такі  вже  важливі,
Від  кожного  слова  стаємо  щасливі

Почув  добре  слово,  засяяла  й  мова,
Така  неповторна  і  дуже  чудова
І  ніжний  промінчик  торкнувсь,  ніби  мама,
Розквітла  чарівність  навколо  яскрава

В  житті  так  важливо  уміти  почути
І  думку  і  серце  душею  відчути,
Приємно  стає  і  хочеться  жити,
Тепло  віддавати  та  ніжно  любити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923239
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Микола Соболь

Видіння

Ранок  лоскоче  носик
сонця  промінчиком  теплим.
Пахнуть  вчорашні  покоси
зорями,  вітром  і  степом.
Чути  лелечий  клекіт,
бджіл  і  джмелів  суголосся…
А  мені  недалеку
вгледіти  осінь  вдалося.
21.08.21р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923237
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Наталія Глиняна

Моя країна, рідна ненька!

(Автор  Наталія  Глиняна)

Моя  країна,рідна  ненька,
Частина  нашого  серденька.
Ти  пишеш  наче  по  сторінці,
Про  все  минуле  українців.
Про  боротьбу  за  мир,свободу,
За  Незалежність  для  народу.
За  силу  й  витримку  держави,
Та  кожен  крок  її  до  слави.
І  хоч  війни  –  не  гоять  рани,
Нехай  цьому  кінець  настане.
Й  лунає  гімн  на  повні  груди,
Навкруг  будуть  щасливі  люди.
Ми  прапор  здіймемо  до  неба,
І  більш  нічого  нам  не  треба.
Земля  для  нас  ось  ця  –  безцінна,
Бо  це  є  ненька  Україна!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923171
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 25.08.2021


синяк

Марш ветеранів

Бачив  ходу  цю  древній  Київ
Йшли  ветерани,  хто  як  міг,
Поранені,  без  рук,  без  ніг,
Портрети  рідних  -  сум  навіяв.
Святковий  настрій,  гамір,  люди,
Крізь  нашу  совість,  ця  хода,
А  десь  війна  і  смерть  ще  блудить,
Холодом  в  душі  загляда.
Докором  марш  іде  крізь  свято:
Всі  справжні,  хоч  без  нагород,
Їм  аплодує  весь  народ,
На  небі  ще  таких  багато.
Забути  -  гріх  великий  буде,
Цей  шлях  і  з  кров'ю  і  слізьми,
Собою  жертвували  люди,
Не  будьмо  зрадниками  ми.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923159
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 25.08.2021


Микола Соболь

Поетичне безсоння

Ти  відчував,  як  ніжно  будять  ві́рші?
Як  зріють  ще  не  скошені  думки́…
І  морок  ранку  робиться  світлішим,
й  наповнюються  римами  рядки…
Солодкий  сон,  а  вірш  іще  солодше,
бо  на  світанні  не  слова,  –  меди.
Тож  дякую  тобі,  великий  Боже,
що  з  римою  спілкуюся  на  –  Ти.
23.03.21р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923141
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 25.08.2021


палома

УКРАЇНА ДЛЯ МЕНЕ


Що  для  мене  значить  Україна?
В  першу  чергу  –  єдність  і  родина,
Мова  найбагатша,  найдивніша,
Пісня  неповторна,  наймиліша.
Квіт  калини,  соловейка  трелі,
Дивовижні  Катрі  акварелі*.
Лесина  феєрія  та  мудрість
І  пророча  Кобзарева  сутність.
«Сад  пісень»  Григорія  відомий,**
Каменяр,  потужний  і  невтомний.
Ярослава  Мудрого  закони
Та  нові  духовности  канони.
І  гніздо  лелече  й  Берегиня,***
Українська  жінка  і  богиня.
І  козацька  сила  та  звитяга,
І  любов  синівська  та  відвага.
Україна  –  це  Небесна  Сотня,
І  таких  у  небі  уже  сотні.
Вмита  кров’ю  хоч  землиця  рясно,
Та  бажання  вольности  не  згасло,
З  уст  в  уста  піснями  і  байками
Дух  русинів  бережем  віками,
Отаманів,  гетьманів  славетних.
/Зрадників  клеймуєм,  безхребетних/.
Україна  –  українець-українка,
Нація,  неначе  та  родзинка,
Бо  краса  і  мудрість  в  наших  генах,
Особлива  кров  тече  у  венах.
/Є  запроданці,  те  сміття  кволе,
Мов  кукіль  нам  на  пшеничне  поле/.
Молитвами,  щирими  серцями
Можна  привести  усе  до  тями.
Тільки  б  зрозуміти  лиш  народу,
Що  душа  плекає  Неньки  вроду.
Що  душа  у  нас  у  всіх  єдина  –  
Неповторна  рідна  Україна.  
В  нашої  Матусі  доля  непроста,
Бо,  як  тій  голубці,  –  вольности  верста,
З  рук  злодійських  рветься  наче  бранка  та,
Мабуть,  вже  забули,  що  вона  свята.
Небеса  боронять  Неньку  вже  віки,
Тож  дружи  із  нами,  світе,  залюбки.
Тихий  плескіт  моря,  клич  старих  Карпат,
Де  трембіт  лунає  екзотичний  чат.
Тут  Дніпро  ревучий  в  оберемки  брав
І  високі  кручі  й  рукави  заплав.
Обмивав  сльозами  і  «гіркий  полин»,****
Де  життя  завмерло,  спинивсь  часу  плин.
Пам’ятають  води  й  хрещення  людські
Та  козацькі  крила  –  чайки  надшвидкі.
До  висот  кургани  погляди  звели,
Тільки  з  неба  видно  що  було  й  коли…
Вбрана  в  оксамити  і  смарагди  трав,
В  розмаїтті  квітів,  сонячних  заграв,
І  пшеничний  колос  –    у  тугій  косі,
І  небесний  подих  –  у  дзвінкій  росі.
Жайвір  голосистий,  бусоли  –    в  гнізді,
У  густій  отаві  скачуть  ще  гніді.
Все  це  –  Україна,  рідна  і  жива.
Важко  підібрати  правильні  слова,
Важко  передати  всю  любов  душі
З  батьківської  хати  й  стежки  в  спориші.
Україна  –  світло,  зіронька  в  світах,
І  дарує  дітям  свій  духовний  дах,
Руни  предковічні  –  не  усім  знаття:
Оберіг  прадавній  дивне  те  шиття.
Дух  високий  вольний,  гідність  і  любов
Приведуть  всі  душі  до  святих  основ.
З  Ненькою  у  серці  ми  в  світах  чужих  –  
У  постійнім  ґерці  за  усіх  своїх,
Щоб  плелися  коси  золотом  пшениць,
Щоб  не  бракувало  діткам  паляниць!
Хай  барвить  веселка  неба  голубінь
І  по  світу  лине  пісня  поколінь!
Рідна  Україно,  Ненько  дорога,
Хай  летять  до  Бога  молитов  слова!

*Художниця  Катерина  Білокур
**  «Сад  божественних  пісень»    Григорія  Сковороди
***Берегиня  –    картина  Олега  Шупляка
****Чорнобиль

24  серпня  2021
(с)  Валентина  Гуменюк

Полотно  "  Берегиня"  Олега  Шупляка

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923111
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 25.08.2021


Сіроманка

ДРУГИЙ СПАС (Великий) - ЯБЛУЧНИЙ (етнографія)

[color="#ff0000"][b][i](19  серпня  -  Преображення  Господа  Бога  і  Спаса  нашого)[/i][/b]
[/color]
           [color="#ff0000"]    [i]  Це  –  одне  з  дванадцяти  великих  народно-релігійних  свят.  Як  оповідають  євангелісти,  в  середині  свого  земного  служіння  Ісус  Христос  привів  учнів  на  гору  Фавор.  Зійшовши  на  гору  разом  зі  своїми  учнями,  Христос  став  молитися,  і  незабаром  «преобразився»:  Його  обличчя  засяяло,  а  одяг  побілів,  наче  сніг.  Прийшли  до  Нього  пророки  Ілля  та  Мойсей,  які  вже  давно  покинули  світ.  Пролунав  небесний  голос  Господа:  «Це  Син  Мій  коханий».  
               [/i][/color]
             У  народі  [color="#ff0000"][b]Преображення  Господнє  [/b][/color]називають  [color="#ff0000"][b]Великим  і  Другим  Спасом.[/b][/color]  Цієї  пори  збирають  врожай  фруктів,  меду,  хліба,  грибів,  які  відносять  до  церкви  на  посвяту.  На  Спаса  прийнято  поминати  душі  померлих  родичів.  За  повір’ями,  цього  дня  вони  втретє,  після  Страсного  четверга  і  Трійці,  себто  Зелених  Свят  виходять  на  світ.  Якщо  в  родині  є  тяжко  хвора  людина  і  їй  на  Спаса  дати  освячене  яблуко  –  символ  життя,  то  вона  або  видужає,  або  закінчаться  її  страждання  і  вона  тихенько  відійде  до  Успіння.  
           Отож,  на  Русі    [color="#ff0000"][b]Другий  Спас  [/b][/color]називали  ще  й  [color="#ff0000"][b]Яблучним  Спасом.[/b]  [/color]Святкують  його  щорічно  19  серпня.  Головним  його  обрядом  є  освячення  плодів  і  злаків  у  церквах.  За  традицією  люди  приносили  для  окроплення  святою  водою  добірні  яблука,  аромат  яких  заворожував  всіх  присутніх  в  церкві  людей,  як  у  Преображенських  куточках  Едему.  
Вважалося,  що  яблука  вже  достигли  до  цього  дня  і  їх  можна  починати  їсти.  До  19  серпня  їсти  достигаючі  яблука  не  дозволялося  -  це  вважалося  гріхом.  Якщо  ж  все-таки  хто-небудь  не  втримається  і  з'їсть  яблучко  до  Спаса,  відспокутувати  цей  гріх  можна  було  тільки  тим,  що  сорок  днів  після  Другого  Спаса  не  їсти  жодного  яблука.  Особливо  суворо  дотримувалися  цього  правила  ті,  у  кого  вмерли  діти-немовлята.  Існувало  повір'я,  що  «на  тому  світі»  ростуть  срібні  дерева  з  золотими  яблучками.  Золоте  яблучко  дають  лише  тим  дітям,  чиї  батьки  дотримувалися  звичаю  не  їсти  яблук  до  [b]Другого  Спаса.[/b]  
[b]Яблучний  Спас[/b]  триває  протягом  дев'яти  днів.  Яблука  можна  вже  їсти  досхочу,  пригощати  ними  один  одного,  кого  довелося  зустріти,  готувати  з  них  різні  страви,  робити  зимові  заготівлі.  Можна,  нарешті,  дати  волю  кулінарним  фантазіям.  [i]Наприклад,  «яблука  в  меду»:  два  очищених  і  порізаних  яблука  варити  протягом  5  хвилин  в  50  грамах  води,  в  яку  слід  додати  0,1  грама  лимонної  кислоти,  дві  столові  ложки  меду  або  40  грамів  цукру.  Після  того  як  маса  охолоне,  яблука  вийняти  на  блюдце,  а  в  остуджений  медовий  сироп  додати  2  столові  ложки  терпкого  вина.  Перед  подачею  на  стіл  яблука  залити  цим  сиропом.[/i]  
                     Святковою  стравою  на  Спаса  є  [b][i]печені  яблука[/i].[/b]  [i]Верхівку  з  хвостиком  відрізають,  виймають  середину  з  насінням,  кладуть  туди  мед  або  цукор  і  запікають  у  печі.  Готують  пироги  й  штруделі  з  яблучною  начинкою.  Їдять  їх  із  узваром  або  грушівником  —  киселем  зі  свіжих  груш.[/i]
                   Зі  святом  [b]Яблучного  Спаса[/b]  пов'язані  традиційні  обжинкові  обряди  –  з  цього  дня  починаються  в  Україні  [color="#ff0000"][b]«Обжинки»[/b][/color]:  женчики  святять  у  церкві  обжинкові  вінки,  з  незжатих  на  ниві  кількох  стеблинок  жита  зав'язують[color="#ff0000"][i]«Спасову  бороду»[/i][/color].  «Обжинки»  тривають  від  Другого  до  Третього  Спаса.
                         З  трьох  свят,  які  називаються  [color="#ff0000"][b]«Спаса»[/b],[/color]  тільки  це  свято,  або  [color="#ff0000"][b]Другий  Яблучний  Спас,[/b][/color]  входить  до  числа  [b][i]«двунадесятих  свят»[/i][/b].  
 До  слова,19  серпня  1456  року  біля  стін  Белграда  православними  сербами  була  розгромлена  непереможна  турецька  армія.  З  тих  пір  [b]Другий  Спас[/b]  у  всьому  православному  світі  став  відзначатися  як  велике  свято.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922678
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021


геометрія

НА СПАСА…

                             Вже  врожаї  везуть  із  поля,
                             Й  садки  наповнені  плодами...
                             А  ми  до  Храму,як  до  Бога,
                             З  яблуками  йшли  і  ще  й  медами...

                             У  день  цей  і  сніп,як  первоплід,
                             І  квіти  теж  несли    до  Храму,
                             Шипшину  і  жолуді,  і  глід,
                             З  добром,водою  і  свічками...

                               А  вже  після  Богослужіння,
                               Люди  мінялися  дарами,
                               Любові  сповнені  й  терпіння,
                               Добром  наповнені  й  думками...

                               Як  поверталися  із  Храму,
                               Містяни  ми,  чи  то  селяни,
                               З"їдали  яблука  з  медами,
                               І  запивали  їх    винами...*          

                               А  після  Спаса  піст  два  тижні,
                             "Спасівкою"  його  назвали,
                               В  осінньо-літньому  сезоні,
                               Всі  шани  Богу  віддавали...

                               Це  свято  Спаса  -  нерухоме,
                               До  Різдв"яних  кругів  належить,
                               Преображення  це  Господнє,
                               І  Бог  із  неба  усе  бачить...

                               Щоб  жила  Правда  в  нас  і  згода,
                               І  щоб  любові  більше  стало,
                               Учора,  завтра  і  сьогодні,-
                               Добро  завжди  перемагало...

                               Та  нам  усім  давно  відомо,
                               Якщо  любові  більше  стане,
                               Тепло,  Добро  й  Дари  Природи,
                               Жаль  між  людьми  цього  замало...

                               Дома  ми  молимося    Богу,
                               Цьогоріч  не  йдемо  до  Храму,
                               І  просим  дуже  просим  в  нього,
                               Відновить  силу,  Волю  й  Правду!..

                         *Їсти  яблука  з  медами  і  запивати  їх  винами,
                                             щоб  садовина  вся  родила...

           

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922659
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021


НАДЕЖДА М.

Це війна все спопеля…

Музика  Собченка  Микити  
Виконання    Дахно  Денис

То  не  грому  гуркотіння,
Це  не  блискавки  розряд,
Не  природи  озвіріння,
Це  летить  снарядів  ряд.

Потемніло  небо  синє,
Хмара  чорна  наповза.
І  з  яких  причин  й  по  нині,
Брата  брат  тут  убива?

Ллються  сльози.  Гнів.  Прокляття;
Стогне  зранена  земля.
Вся  краса  тепер  у  шматтях,
Це    війна  все  спопеля.

Вдарив  грім  -  і  дощ  шалений.
В  перемішку  сльози, кров,
Новий  день  гряде   вогнений,
Канонади  знов  і  знов...

На  хвилинку  лягла  тиша...
Сонце  вийшло  у  зеніт.
Атмосфера,  ніби  інша...
Відпочинь,  душе,  мій  світ..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801440
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 19.08.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я так люблю

Я  так  люблю,  коли  надходить  день
І  зелень  трав  купається  у  сонці
Та  чути  звуки  звабливих  пісень,
Як  колискова,  що  співала  доньці

Гармонія  природна,  як  завжди,
На  неї  не  впливає  і  корона
І  неповторні  образи  краси
Та  зелен  гай,  що  нас  веде  дорога

Я  так  люблю  приємні  вечори,
Як  в  сутінках  шепочуться  дерева,
Всю  неповторність  ніжної  роси
Та  милу  синяву  святого  неба.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921573
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 07.08.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи, скажи… ( слова до пісні)

Скажи,  скажи,  скажи,  що  ти  мене  не  любиш,
Скажи,  скажи,  скажи,  що  ти  мене  забудеш.
Скажи,  скажи,  скажи,  що  більше  не  моя,
Щоночі  в  снах,  тобою,  тобою  марю  я...

Вже  осінь  розкидає  жовте  листя,
Калина  у  червоному  намисті.
Твоя  любов  за  осінню  тікає,
Осінній  дощ  сліди  твої  змиває.

І  навіть  дощ  чомсь  проливає  сльози,
А  у  душі  моїй  чомусь  морозить.
Серед  осінніх  днів  тебе  шукаю,
Ти  повертайся,  я  тебе  кохаю...


Скажи,  скажи,  скажи,  що  ти  мене  не  любиш,
Скажи,  скажи,  скажи,  що  ти  мене  забудеш.
Скажи,  скажи,  скажи,  що  більше  не  моя,
Щоночі  в  снах,  тобою,  тобою  марю  я...


Шукаю  я  сліди  твої  на  листі,
Твої  слова  і  звуки  променисті.
Та  їх  немає,  заховала  осінь,
Прощання  журавлі  уже  голосять.

Вони  про  щось  курличуть  безупинно,
У  моїм  серці  ти  одна  -  єдина.
Під  ноги  вітер  листя  розкидає,
Ти  повертайся,  я  тебе  кохаю...

Скажи,  скажи,  скажи,  що  ти  мене  не  любиш,
Скажи,  скажи,  скажи,  що  ти  мене  забудеш.
Скажи,  скажи,  скажи,  що  більше  не  моя,
Щоночі  в  снах,  тобою,  тобою  марю  я...


Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921250
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 04.08.2021


НАДЕЖДА М.

СТОМИЛОСЬ ЛІТО, ТРОХИ ПОСТАРІЛО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XHhalE0Fl1g[/youtube]

Вечірній  час,  і  літня  прохолода.
Душа  вмостилась  спочивать.
І  дощова  скінчилась  непогода,
Ніщо  не  буде  турбувать.

Лежу,  вслухаюся  у  шелест,
Пташина  писнула  з  гнізда.
Це  рання  осінь  листя  стеле.
Чому  приходиш  рано,ти  руда?

Та  раптом  я  почула  чиїсь  кроки,
Це  ти  так  обережно  увійшла.
Неже  це  літній  час  такий  короткий?
Як  ти  таємні  ці  шляхи    знайшла?

Стомилось  літо,  трохи  постаріло,
Приляж  зі  мною  поруч,  відочинь.
В  мені  ти  ще   не  зовсім  відгоріло.
Усі  свої  сумні  думки  відкинь...


 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921280
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 04.08.2021


Ганна Верес

Пісня про пташину

Заспіваю  тобі,  сину,  пісню  про  пташину,
Пір’я  в  неї  особливе,  ніжне,  жовто-синє.
Та  в  польоті  пташка  мила  крилечко  зламала,
З  нього  пір'я  розгубила  –  рану  тяжку  мала.
Капле  кров  із  тої  рани  та  й  на  всю  округу…
То  все  справа  рук  тирана  –  маємо  наругу…»
Син  піднявся,  молоденький,  –  душа  затремтіла,
Пригорнув  до  себе  неньку:  «Не  птаха  летіла…
Ой,  не  птаха  –  Україна!  Нема  що  й  гадати,
І  душа  в  неї  чаїна,  навчена  літати.
Тій  пташині  треба  волю.  Крило  підлікую.
Не  одну  стрічав  у  полі  я  й  орду  такую.»
Й  полетів  у  край,  далекий,  пір’ячко  збирати,
Знав,  що  ворога  нелегко  буде  покарати.
Та  зуміє  –  це  ж  не  вперше  –  рать  перемагати,
А  війну  коли  завершить,  знов  обніме  матір.

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921270
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 04.08.2021


I.Teрен

Царі горохові

                                                                   [i]«  Тепер  я  Чебурашка...»[/i]                                                                          
                                                                   Відосик
***
Знову  пандемія  сліпоти  
падає  на  голови  слабенькі
і  займають  трони  то  шути,
то  невидимі  із  висоти:
зелі,  ліліпуті,  лукашенки.  

***
Міль  і  тля  обтяжує  калину,
смикають  її  мертвечуки,
слуги...  дуже  хочуть  Україну...
потай  точать  їй  ножа  у  спину
ківи,  рабіновичі,  бойки.

***
Аби  були  злодії  непідсудні,
а  нація  була  щасливою,
у  владі  є  ще  принципові  дурні
і  дурні  з  ініціативою.

***
Що  не  кажи,  а  Вова  –  не  шериф  
ані  у  Кончі,  ані  в  об’єктиві...
але  які  б  усі  були  щасливі,
якби  уміли  плюнути  на  міф
Наполеона  й  не  чекати  дива.

***
Світ  линяє  як  у  сні  дурному:
у  ціні  не  рупії,  а  шекель...
танцями  улещують  Макрона
як  на  коронації  Бурбона...
може,  і  посуне  пані  Меркель
із  посади  на  трубі  «Газпрому».

***
Ще  чекають  жара  і  морози,  
епідемія  теж  не  нова...
попираючи  наші  права,
ділять  землю  царі-мафіозі,
наближаючи  Божі  жнива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921147
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021


Ганна Верес

Лягла й мені осіння шаль на плечі

Лягла  й  мені  осіння  шаль  на  плечі
І  снігом  першим  скроні  замела…
Літа  мої,  немов  ключі  лелечі,
У  висі  плинуть  з  рідного  села.
Летять  вони  неспокоєм  крилатим
Крізь  хвищу  днів,  веселих  і  сумних,
Летять  у  даль  без  будь-якої  плати,
Не  маючи  найменшої  вини.
Квиток  осінній  нам  вручила  доля,
Аби  життя  завершити  політ,
Нікому,  окрім  Бога,  невідомий,
Вписавши  слід  у  повені  століть.
Летять  літа  й  мене  в  дорогу  кличуть
На  берег,  де  квітує  німота,
Де  журавлі  ніколи  не  курличуть,
І  день  новий  нікому  не  світа.  
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921126
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 02.08.2021


Valentyna_S

Цвіт першого кохання

На  мене  не  чатуйте  
                             розгублені  печалі.
Ви  лиш  туман  вечірній,  
                             мара,  сліпа  омана.
Утрать-трава  між  нами.  
                             З  вас  виточено  чари.
Питаєте  про  рану?  
                             Вона  недоторканна.
Не  смійте  овівати  
                             тим  леготом  ласкавим,
Що  тремко  спогадає  
                             несмілий  поцілунок.
Люби-мене  вгасали  
                             тоді  в  імлі  синявій—
Я  ж  ніжно  пригортала—
                             в  невіданні—вістунок.
Обоє  знать  не  знали,  
                             що  дано  знать  й  квітинці,
Й  що  жмуток  напророчив
                               розлуку  без  прощання,  
Аби  до  скону  літ  ми  
                             плекали  поодинці
Тендітний,  невгасимий  
                             цвіт  першого  кохання.

Люби-мене,  люби-мене-не-забудь  —
народні  назви  незабудки.
Утрать  (втрать)-трава-  трава  забуття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921101
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


Крилата (Любов Пікас)

ЖИВИ

Свій  шлях  не  спіши  ти  сльозою  кропити.
Хай  навіть  під  стопи  лягає  стерня.
Із  сили  та  волі  різьби  слово  "жити",
Надію  впиши  у  режим  свого  дня.

Від  птаха  учись:  пробудився  -  співає,
Шле  оплески  сонцю,  не  міряє  тінь.
Без  страху    на  плечі  деревам  сідає,
Пірнає  у  неба  ясну  височінь.

Іди  уперед,  хоч  би  й  тіло  у  ранах,
Лікуй  його  небом  і  вітром  полів.
Лишай  свої  кроки  в  казках  і  романах
І  вірою  сяй  із  церков  куполів.

Хай  думи  твої  не  причесані  й  босі,
Довершеність  ти  випускай  з-під  брови.
Співай  оду  літу,  не  думай  про  осінь.
Люби  світ  і  ближнього.  Просто  живи!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921089
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


majra

Залишимо спогади в літі

Залишимо  спогади  в  літі,
Квітучі,  п'янкі,  золоті...
Хвилини  з  тобою  прожиті
Найкращі  в  моєму  житті.

Хмаринок  срібляста  мережка
У  синьому  небі  пливла.
Заквітчана  квітами  стежка
До  щастя  по  долі  вела...

...Ці  миті  даровані  небом,
Зимою  в  душі  оживуть.
...А  квітів  зривати  -  не  треба,
Нехай  для  любові  цвітуть.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921040
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


НАДЕЖДА М.

МОЇ МРІЇ ДАЛЕКІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V-dyb9N87jU[/youtube]
Десь  далеко-далеко,
За  лісами  й  морями,
Знають  край    цей  лелеки,
Що  у  дружбі  з  вітрами,

Там  живуть  наші  мрії,
Недосяжний  той  край.
Там  нема   безнадії,
Схоже  місто  на  рай.

Все  в  одному    вмістилось:
Щастя,  радість,  любов.
Та  не  всім  все  ж  судилось,
Життя  бачить  в  обнові.

Як  туди  долетіти,
Свою  мрію  забрать?
Серед  інших  узріти,
Як  навчитись  літать?

Полетить  хай  за  мною,
Зробить  іншим  життя.
Не  пройде  стороною,
Стане  все  до  пуття...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921085
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


Мирослав Вересюк

ЧОМУ НЕ ВЧИТЬ НАС РОЗУМУ БІДА?

Чому  не  вчить  нас  розуму  біда?!
Нас  не  біда,  трагедії  не  учать!
Кров  українська  ллється,  як  вода,
Мільйонів  смерть  сумління  нас  не  мучить!

Життя  і  кров  минулих  поколінь
До  наших  днів  донесли  ідентичність
І  з  виру  битв,  страшенних  потрясінь
Повстав  народ,  не  канувши  у  вічність.  

Ті  гори  трупів,  ріки  крові,  сліз,  
Пекельні  муки,  нелюдські  страждання
Закарбувати  мали  навідріз
Про  дружбу  міф,  братерство  і  єднання.

Ми  пам’ятати  мали  би  завжди,  
Що  наш  заклятий  ворог  –  московити!
Звірина  суть  їх,  злодіянь  сліди
Повинні  вічно  в  пам’яті  кровити.

Натомість,  пам'ять  ми  не  бережем!.
Готові  все  забути,  вибачати!
Історія  стає  тим  вантажем,  
Який  не  хочем  знати  і  вивчати.

Історія  не  вчитель  –  наглядач,  
Карає  за  невивчені  уроки
Повторенням  трагедій  і  невдач
За  вкотре  знову  помилкові  кроки!

01.  08.  2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921079
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


Наталі Косенко - Пурик

Турбота

Стоять  в  гаю  зажурені  дерева,
Їм  буйний  вітер  листя  обрива,
Зіткавши  із  років  свої  тенета
Де  в  силі  заховалося  життя

Стрункі  берези  та  дуби  розлогі,
Розкішні  верби  в  хвилях  почуттів,
Грунти  занадто  вже  зовсім  вологі
Ховають  мрії  в  коренях  світів

Ось  статний  клен  задумавсь  на  хвилину,
Так  ніжно  повернувся  до  сосни,
Її  оберігає,  як  дитину,
Росою,  протираючи  листки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921069
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


Ніка Гордон

Ти - жінка, вічна таємниця…

Ти  -  жінка,  вічна  таємниця.
Злилися  разом  сотні  поколінь,
ласкаве  сонце,  доброти  криниця,
квітучі  весни  й  моря  глибочінь.

Не  бійся  змін,  покликань,  втрат,
збери  всю  силу  у  собі  й  любов.
Чомусь  наш  світ  зійшов  з  координат
і  котиться  в  безодню  стрімголов.

Хоч  ти  і  жінка,  все  тобі  під  силу:
гасити  полум'я,  відводити  ножі,
тримати  небо,  напинать  вітрила,
вдень  бути  сонцем,  місяцем  вночі.

Ти  візьмеш  ношу,  небо  на  плече,
Заклеєш  серце  і  зболілу  душу.
Тоді  вся  сила,  що  в  тобі  тече
чиюсь  наповнить  півпорожню  чашу...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921048
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


Світлана-Світлана

Зі старою душею

Молода...  Зі  старою  душею,
Чого  так?..  Хто  його  розбере…
Покрутило  життя  на  всі  боки  –  
Голова  бідна  й  досі  гуде.

Важко  й  тяжко  було,  а  терпіла,
Де  ти  сили  взяла,  щоб  стерпіти  все  те?..
І  душа  потім  стала  старіти,
Ніби  бабця  столітня,  котра  ледве  іде.

Не  ображена,  не  нарікаєш  –  
Звикла  вже  і  смирення  прийшло.
Молода,  але  скільки  ж  ти  знаєш…
Тільки  краще  б  не  знати  отого  всього…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921041
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


Ганна Верес

МІНІ-ВІРШІ

Коли  втікає  із  душі  любов,
Життя  із  тіла  також  витікає,
Й  тоді  суддею  людям  стає  Бог.
Болить,  коли  людина  собі  –  Каїн.
6.05.2021.
Хтось  у  житті  –  ніхто,  а  інший  –  «сер»,
Бо  з  роду  знатного,  багатий  і  відомий,
Але  в  бутті  не  кожен  режисер
У  долі  власної  і  у  своєму  домі.
6.05.2021.
Один  купля  авторитет
Своїм  багатством
І  створює  імунітет,
Завівши  паству.
А  інший  є  злидар-бідак,
Усюди  –  вітер.
Такого  просто  звуть  «дурак».
Їх  більше  в  світі.
6.05.2021.
Ворожить  доля  не  на  каві  –
Та  й  кави  нині  вже  не  ті  –
Запрошує  до  себе  й  карму.
Присутня  та  при  каятті
Й  вирішує  сама,  як  бути:
Кого  обнять,  кого  простить,
Кому  гріхи  які  забути,
На  чім  поставити  хрести.
6.05.2021.
Тікає  час  у  засіку  історії,
І  в  кожної  землі  –  вона  своя
Від  того  дня,  коли  країна  створена,
Й  допоки  сонце  буде  їй  сіять.
24.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920850
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Зелений Гай

Сонце у коробці

--    Чому  на  дворі,  мамо,  стало  так  темно?
--    Бо  вже  заховалося  сонце,  напевно.
--    А  що,    сонце  з  нами  у  піжмурки  грає?
--    Воно,  як  і  ми,  на  ніч  спати  лягає.
--    Давай,  мамо,  сонце  в  коробці  ховати
Й  коли  нам  потрібно  його  діставати.
--    А  сонце  не  влізе  в  коробку,  синочку.
--    Сховаєм  його  ми  за  хатою  в  бочку.
--    Ні,  ні  воно  більше  аніж  наша  хата.
--    Візьмемо  велику  коробку  у  тата.
--    Насправді  це  зірка  гігантського  зросту.
--    Ти  в  нього  й  гігантську  коробку  попросиш.
--    Такої  коробки  нема  на  Землі.
--    А  як  же  його  впакувати  змогли?
--    Та  хто  і  коли  сонце  те  пакував?
--    Той  хто  в  магазині  його  продавав.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920839
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Вадим Косарєв

СЕПАРАТИСТ

Я  на  людей  по-іншому  дивлюсь
З  тих  пір,  коли  ти  став  сепаратистом.
До  цього  не  міг  мислити,  чомусь,
Що  совість  у  близьких  бува  нечиста.

Тепер,  як  різні  береги  ріки,
Йдемо  один  на  одного  війною.
А  пам'ятаєш,  як  в  шкільні  роки
Стояв  кожен  за  кожного  горою.

У  нас  завдання  зовсім  непросте  -
Кудись  розбіжні  принципи  подіти,
Бо  найстрашніше,  безперечно,  те,
Що  будуть  ворогами  наші  діти.

Хто  зна,  як  ти,  а  я  за  мир  молюсь
І  вже  образ  не  маю  особисто,
Бо  на  людей  по-іншому  дивлюсь
З  тих  пір,  коли  ти  став  сепаратистом.

(27.07.2021.07:40.№340)
Донецька  обл.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920837
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Леся Геник

Перунові килими

Перун  пере  у  небі  килими  -
вихлюпує  ріка  небесна  хвилі,
вдаряється  об  землю  грім  грудьми  
і  лине  гуркіт  на  далекі  милі.

Складає  гілля  до  молитви  сад,
дуби  побожно  прихиляють  плечі:
аби  лиш  дощ,  аби  лишень  не  град,
аби  лишень  не  вихори  і  смерчі!

А  злива  тче  узори  навкруги...
А  Перунята  цілять  блискавками...
Танцюють  польку  серед  хмар  Боги,
вилискують  на  світ  увесь  боками.

Скрипить  стара  черешня  край  воріт,
прохає  бабу  Рузю  вийти  з  хати,
аби  переблагала  Божий  світ
не  нищити,  не  бити,  не  карати.

І  підіймає  Рузі  догори
старечі  руки  і  торочить  хмари...
І  Перунові  виправні  коври
розвішують  понад  ріку  мольфари...

Лишає  прало  втомлений  Перун.
Зібравши  Перунят,  сідає  долі
і  дивиться  на  Рузю,  що  вгору
підняла  руки  зроблені  і  кволі.

І  опускає  з  неба  їй  весло...
Веселка  сходить  викупано  світла...
Втирає  Рузі  зморено  чоло.
На  дримбі  грає  їй  гуцулку  вітер.

19.07  21  р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920832
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Крилата (Любов Пікас)

Життя продовжується

Нутро  жінки  вирувало  всеньку  ніч.  Все,  що  зібралось  у  ньому,  вихвалялося  своїми  якостями:  силою  -    буря,  голосом  -  грім,  вмінням  малювати  золоті  зигзаги  -  блискавка.  Лише  під  ранок  всі  ці  гості,  що  проникли  в  її  душу  без  запрошення  і  вчинили  у  ній  гармидер,  почали  збирати  свої  манатки  і  простувати  до  виходу.    Вони  збилися  в  коридорі  її  душі  докупи,  як  хмари  в  небі,  і,  відчинивши  двері  у  простір  світу,  пролилися    в  нього  дощем,  соленим.  Довго  лилися,  періодично  стихаючи,    та  коли  змаліли  до  крапки,  над  серцем  жінки  зійшло  ☀️.  Воно  своїм  світлим  теплим  язиком  облизало  рани,  які  ще    кровили,  витягло  сухим,  м'яким    волоссям  вологу  зі  стінок  душі.  
Жінка  посміхнулася.  З  ним,  чоловіком,  якого  кохає,  
чи  без  нього  життя  продовжується,  воно  світить,  дихає,  говорить,  крокує.  Воно  стукає  у  вікно  душі  птахом  миру,  гладить  очі  зеленими  долонями  лісу,  залітає  в  ніздрі  запахом  квітки,  б'є  об  стіни  тіла  хвилею  ріки.  
"З  рештою,  любити  того,  хто  плаває    морем  твоєї  душі,  так  мило,  -  зробила  висновок  жінка.  -  Навіть,  якїщо  він  ніколи  не  пришвартує  свого  човна  до  берега  твого    серця,  не  зійде  на  нього,  не  заволодіє  ним,  ти  можеш  радіти  вже  з  того,  що  відчуваєш  його  хід  у  собі,  чуєш  плюскіт  весел,  якими  він  гортає  хвилі  твоїх    днів,  чуєш  голос,  що  лине  із  вічності:    "Живи  і  люби,  поки  в  тебе  є  сила".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920819
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021


Оксана Дністран

Переклад В. Висоцький "Я не люблю…"

Я  не  люблю  фатальної  кінцівки,
Не  стомлююсь  ніколи  від  життя,
Сезони  не  люблю,  в  яких  я  тільки
Співати  про  веселе  перестав.

Я  не  люблю  відвертого  цинізму,  
В  захопленість  не  вірю,  та  іще,
Коли  чужий,  знаходячись  поблизу,
Читає  лист  через  моє  плече.

Я  не  люблю,  коли  наполовину,
Коли  розмову  спинять  на  льоту.
Я  не  люблю,  коли  стріляють  в  спину,
Я  також  проти  пострілу  впритул.

Ненавиджу  плітки  в  подобі  версій,
Тлю  сумнівів  і  почестей  голки,
І  як  постійно  гладять  проти  шерсті,
Чи  як  по  склу  залізом  провели.

Упевненість  вгодована  –  не  мила,
Хай  краще  відмовляє  вже  гальмо!
І  прикро,  що  забули  честі  силу,
В  пошані  –  тільки  наклепи  давно.

Коли  я  бачу,  що  зламали  крила,
Не  співчуваю,  відповідь  –  проста:
Я  не  люблю  насилля  та  безсилля,
Ось  тільки  жаль  стражденного  Христа.

Я  не  люблю  себе,  коли  боюся,
І  прикро,  як  невинних  поруч  б’ють,
Я  не  люблю,  коли  залазять  в  душу,
Тим  паче,  як  у  неї  ще  й  плюють.

Я  не  люблю  манежі  та  арени,
На  них  мільйон  міняють  по  рублю.
Хоч  зміни  ждуть  попереду  шалені,
Я  це  ніколи  все  ж  не  полюблю.


***
Я  не  люблю  фатального  исхода.
От  жизни  никогда  не  устаю.
Я  не  люблю  любое  время  года,
Когда  веселых  песен  не  пою.

Я  не  люблю  открытого  цинизма,
В  восторженность  не  верю,  и  еще,
Когда  чужой  мои  читает  письма,
Заглядывая  мне  через  плечо.

Я  не  люблю,  когда  наполовину
Или  когда  прервали  разговор.
Я  не  люблю,  когда  стреляют  в  спину,
Я  также  против  выстрелов  в  упор.

Я  ненавижу  сплетни  в  виде  версий,
Червей  сомненья,  почестей  иглу,
Или,  когда  все  время  против  шерсти,
Или,  когда  железом  по  стеклу.

Я  не  люблю  уверенности  сытой
Уж  лучше  пусть  откажут  тормоза!
Досадно  мне,  что  слово  честь  забыто
И  что  в  чести  наветы  за  глаза.

Когда  я  вижу  сломанные  крылья
Нет  жалости  во  мне  и  неспроста  —
Я  не  люблю  насилье  и  бессилье
Вот  только  жаль  распятого  Христа.

Я  не  люблю  себя,  когда  я  трушу
Досадно  мне,  когда  невинных  бьют
Я  не  люблю,  когда  мне  лезут  в  душу
Тем  более,  когда  в  нее  плюют.

Я  не  люблю  манежи  и  арены
На  них  миллион  меняют  по  рублю
Пусть  впереди  большие  перемены
Я  это  никогда  не  полюблю

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920796
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021


НАДЕЖДА М.

МОЛОДИЛЬНІ ЯБЛУЧКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rDTJ6uTqrac[/youtube]
Старенький  Клен  розкинув  крила,
Хотів  злетіти  до  небес.
Його  кохання  так  змінило,
Пішов  в  душі  його  прогрес.

Ну  треба  ж  так  це  закохатись,
В  крислату  Яблуньку  рясну!
І  кожну  мить  все  прислухатись,
Чекати  другу  ще  весну.

Повільно  вже  спадає  лист,
Туман  частіше  огортає.
Вже  Клен  втрачає  отой  блиск,
Повільно  осінь  зазирає.

Але  душа  ще  молода,
Іще  не  втрачені  надії.
Неначе  впевнена  хода,
Та  Він  признатися  не  вміє.

Налиті  яблучка  так  манять,
От  скуштувати  б  хоч  одне!
І  ці  думки  так  непокоять,
Чому  ж  це  так?  Все  не  збагне.

Про  молодильні  яблучка  він  чув,
Що  повернуть  весну  і  силу...
Та  він  в  задумі  не  збагнув:
Зима  думки  ці  притрусила...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920791
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021


Валентина Малая

Люби даровану планиду

🎈🌞🌸🌿🌸🌿🌸🎈
Ступаю  ніжно  по  росі,
В  ранкових  променях  купаюсь,
Радію  ранішній  красі,
Несамовито  причащаюсь!
Клото  пряде  нитки  життя,
Що  схоже  на  налитий  колос,
І,дійсно,раю  відчуття,
Як  чуєш  цвірінчання  голос!
Безмежно  дякуй  за  таке!
Люби  даровану  планиду!
А  чи  солодке,чи  гірке...
Подумай  ,що  крокує  слідом...
29.07.2021
В.Мала
🌿🎉🌿🎉🌿🎉🌿

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920784
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021


Наталі Косенко - Пурик

Моя любов

Моя  любов,  як  той  безмежний  край
І  мальовнича  й  до  глибинки  чиста,
Як  милий,  мелодійний  дивограй
Із  калинових  кетягів  намиста

У  ній  і  шелест  листя  у  саду
Та  ніжність,  що  купається  у  квітах,
Тендітно  випромінює  красу
І  ласку,  що  лиш  бачимо  у  дітях

Моя  любов  тендітна  і  жива
До  квітки,  і  листочка,  і  до  серця,
У  ній  лише  з'являється  краса
І  скрізь  спроможна  відчинити  дверці

Я  вдячна  своїй  долі  і  життю,
Що  наділила  серцем,  щоб  любити
І  пам'ятаю  істину  просту,
Лиш  нею  можна  миттю  все  зцілити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920783
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021


НАДЕЖДА М.

СВИНЯ І АПЕЛЬСИН (ГУМОР)

Свиня  у  холодочку  спочивала,
Думки  її  торкали  кожен  раз.
Одна  найбільше   підмивала:
Ну  що  б  смачненьке  б  з"їсти  у  цей  час?

Ця  спека  кожен  день  так  діставала,
Болото  висохло  тоді  на  раз.
Порадувати  душу  чим  -  не  знала.
Та  десь  запах   холодний  смачний  квас.

Та  що  той  квас!  Звичайно,    не  для  неї,
Картопля,  морква,  все  це   вже  не  те.
Ще  краща   в  голові  з"явилася  ідея.
І  для  душі,  напевно,  підійде.

Можливо  з"їсти   треба  апельсинку?
Як  пахне  і  дратує  цей  нектар!
Зробила  в  голові  ідея  ця  зупинку,
Щодуху  подалася  на  базар.

Та  смакувать  плода  їй  не  вдалося,
Тут  налетів  бджолиний  хижий  рій.
Таке  страхіття  раптом  почалося,
Нічого  не  лишилось  від  тих  мрій.

Покусана  ледь  ноги  потягнула,
Ще  довго  снився  їй  той  апельсин.
Чи  в  час  отой  вона  оце  збагнула:
Що  плід  оцей  росте,  та  не  для  свинь́?

---------------------------------------------------------
Не  мрій  про  те,  чого  не  досягнути,
Смачненького  поїсти  -  це  не  гріх.
Та  не  завжди  все  можна  проковтнути,
І  цим  піднімиш  ти  усіх  на  сміх.
                                 [img]https://lh3.googleusercontent.com/proxy/lc9KhzbYEqa19mfv7lngCMKfGFpw2V_t0BmcvJjhGCjvwjCB3nwuahrEZCtORdycO5pSXmiwC_9aX0xpGo7XEAc8zUtllHciXfTktIN1PA[/img]







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919872
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 19.07.2021


Ганна Верес

ВІЙНА КОСИЛА ДЕНЬ І НІЧ

Війна  косила  день  і  ніч,  
Страшенне  жниво  те  збирала:  
Де  хата,  там  лишалась  піч  
Й  господаря  все  визирала.  
Вона  чекала  до  кінця,  
Аж  до  святої  Перемоги,  
І  не  закінчиться  оця  
Землі  і  матері  тривога.  
А  він  стріляв,  лежав  в  крові,  
Знов  підіймавсь,  щоб  воювати,  
І  Перемогу  ту  привів  –  
На  них  обох  чекала  Мати  
Хто  бачив  воїна  в  бою?  
Вогнем  яким  палають  очі,  
Коли  воює  за  свою,  
За  рідну  землю  пада,  отчу.  
Земля  те  бачила  не  в  сні  –  
Вона  ридала  за  синами,  
Коли  поля  її  рясні  
Засіяні  були  тілами…  
О,  як  вона  благала  смерть  
Той  цвіт  живий  не  обривати  –  
Крові  вже  випито  ущерть,  
Вже  горем  годі  запивати!..  
Вона  втішала  матерів,  
Гіркі  ті  сльози  їх  ковтала…
А  син  в  вогні  війни  згорів,  
Щоби  зійти  на  п’єдесталі.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919868
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 19.07.2021


Олекса Удайко

ЛЮТІСТЬ

                 ...зі  сльозами  до  Примирення
[youtube]https://youtu.be/Gt9TS7WV3_8[/youtube]
[i][b][color="#690646"]Лютує  вітер,  гонить  геть  весну  десь,
лютує  вірус,  косить  смертний  люд…
Теплу̀  земному  не  дає  проснутись
і  наша  лютість,  схована  під  спуд.

Лютує  українець  –  брат  на  брата,
немає  миру  в  світі  і  в  душі,
а  нам  би  все  найкраще  в  мирі  брати  –
дітей  родити,  вабити  дощі…

Так  ні!  Ми  брата  можемо  послати…
(Сестру,  –  як  матір  з  часом,  –    й  поготів.)
Хай  жестом  ще  б,    а  то  ж  –  відвертим  “матом”,
туди,  де  жоден  бути  б  не  хотів!

А  нам  Кобзар  заповідав  єднатись,  
аби  усі  негоди  побороть…
Й  чуму  ходячу  як  рашистську  на̀пасть  –
для  того  варто  рвати  горло  й  рот!

Та  лють  буває  –  мовби  Божа  ласка,
коли  вона  спонукана    лихим,
коли  вона,  як  дріжджова  закваска,
хліби  пече  з  словесної  трухи!  

То  ж  лютість  наша  –  ворогам,  не  більше  –
за  правду  нашу  і  за  свій  народ.
За  цю  війну  уже  ми  стали  інші  –
хто  вовком  виє,  тим  затнемо  рот!  

...А  нам  –  Любов!  
Любов  –  і  більш  нічого!
В  сім’ї,  в  громаді,  в  світі,  між  людьми
славімо  чѝни  
                                           доброго  –  не  злого  –
й  обіймемо  світ  білими  крильми...    [/color][/b]

9.05.2021[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913262
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 19.07.2021


ПВО

Про волю і свободу.

[quote]«То  ж  промовив  Ісус  до  юдеїв,  що  в  Нього  ввірували:  Як  у  слові  Моїм  позостанетеся,  тоді  справді  Моїми  учнями  будете,  
і  пізнаєте  правду,  а  правда  вас  вільними  зробить.  Коли  Син  отже  зробить  вас  вільними,  то  справді  ви  будете  вільні».
Ів.8:31-36[/quote]

"Якщо  пізнають  істину  народи
І  будуть  її  вірно  берегти  -
Тоді  отримають  свою  свободу
Й  навіки  зникнуть  злодії-кати.

Але  коли  про  волю  лиш  розмова,
А  у  серцях  неправда  процвіта  -
То  окупант  захопить  землю  знову
У  свій  полон  на  довгії  літа.

І  стануть  ваші  діти  знов  рабами,
Забудуть  свою  мову  та  батьків
І  проклянуть  всіх  предків  разом  з  вами
За  те,  що  не  спасли  їх  від  чортів,

Котрі  неправдою  вас  спокусили,
Чинами  й  славою  купили  вас».
-  Так  ви  й  дали  дияволові  силу,
Котрий  прислав  Росію  на  Донбас.

Бо  його  міць  закопана  в  неправді,
Брехні  та  зраді  істині  святій.
А  ви  у  тім  йому  служити  раді,
Купаючись  у  нечисті  своїй.

Ось,  гинуть  діти  на  війні  злощасній,
А  ви  на  тім  піарите  свій  хист
Лукаво  графоманити  щочасно,..
І  френдом  вашим  є  сепаратист.

Той  підлий  зрадник,  що  стріляє  з  Градів
По  українських  селах  і  містах,
А  деякі  із  тих  ворожих  гадів  –
Отруту  ллють  у  прозі  та  віршах.

А  ви  їм  компліменти  роздаєте,
Захоплені  галантністю  паскуд  –
Тим  самим  дух  свободи  продаєте,
Забувши  про  грядущий  Божий  суд.

Не  знаєте,  що  так  прийде  антихрист?
Лукавством  уст  впокорить  увесь  світ.
А  воля  лише  там  знайде  свій  прихист,
Де  люди  дбають  Божий  Заповіт.

[i]«І  вторгнуться  антихристові  війська  та  й  сплюндрують  святиню,  твердиню,  …  і  вчинять  гидоту  спустошення.  А  тих,  хто  зневажає  заповіт,  він  прихилить  через  лестощі.  А  народ,  що  знає  свого  Бога,  зміцніє  та  й  діятиме»[/i]  (Дан.11:32).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919856
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 19.07.2021


геометрія

ТИ - СОНЦЕ, Я - НЕБО…

Ти  -  Сонце,    я  -  Небо,  було  так  в  житті,
В  роботі,  в  походах,  та  ще  й  в  боротьбі...
Ми  разом  майбутнє  своє  планували,
У  злагоді  й  мирі  жили  й  працювали...
                       Життя  це  безкрає  було,  чи  здавалось,
                       Ми  разом  постійно  і  все  нам  вдавалось:
                       В  будинку,  в  природі  на  рідній  землі,
                       Були  ми  щасливі,  як  діти  малі...
Ти  -  Сонце,  я  -  Небо;  і  ми  не  здавались,
Коли  нас  невдачі,  чи  горе  торкалось.
Усе  було  чисте,  як  сонце  іскристе,
І  нам  вже  й  майбутнє  здавалося  чисте...
                       Ти  -  Сонце,  я  -  Небо,  а  дітки  -  то  зорі,
                       Пречисті  і  гарні  в  земному  просторі...
                       Здавалось,  що  щастю  не  буде  кінця...
                       І  буде  все  гарно,  як  пісня  оця...
Та  якось  в  нас  зірка  одна  відлетіла,
Ми  втратили  спокій,  спинить  не  зуміли...
А  потім  і  Сонце  для  мене  зайшло,
Молилася  Богу  й  питала:"За  що?.."
                       Тепер  я,  як  Небо,  у  хмарах  живу,
                       Життя  замінило  любов  на  журу...
                       А  з  нею,  журою,  все  важче  вже  жить,
                       І  спокій  ніколи,  й  нігде  не  купить...
Ти  -  Сонце,  я  -  Небо,  Зірки  -  наші  діти,
А  ще  є  онуки  і  правнуки  -  квіти...
Для  них  і  живу  я,  зірками  зігріта,
І  все,  що  було  в  нас,  мені  не  забути..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919425
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 14.07.2021


НАДЕЖДА М.

СОНЯЧНЕ ПРОМІННЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]

Проміння  сонця  ллється  водоспадом,
І  я  набрала  жменю  промінців.
Враз   хмарка  пронеслась,  яка  досада!
Я  так  боялась  втратить  червінці.

Сховала  хмара  золоте  Ярило,
А  дощик  вирішив  в  руках  усе  тримать.
Та  раптом  тут  вмішалося   Вітрило:
І  хмару  дощову  зумів  прогнать..

Не  буду  рахувати  я  червінці,
Я  буду  роздавати  своїм  друзям.
Побачу  посмішку  на  кожному  лиці.
Бо  я  до  них  ніколи  не  байдужа.

Хай  кожен  промінець  в  душі   -  оправа,
Яка  зігріє  і  в  зимовий  день.
Як  оберіг,  як  сонячна  заграва,
Не   буде  лиш  додатком  до  кишень...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919420
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 14.07.2021


Lana P.

В КОПЕНГАГЕНІ ДОЩІ…

Парасольки  і  плащі  —
В  Копенгагені  дощі
Затуманили  квартал,
Поспішають  у  канал,

Що  поєднує  моря  —
Там,  де  вікінгів  земля,
У  пронизливих  вітрах
Переборює  свій  страх.

Умиваються  дахи,
Утішаються  птахи, 
Босоногих  горобців
Чути  радісне  «ців-ців!»

Темні  води  в  бульбашках
Оживають  у  казках
Ганса  Андерсона  знов,
Як  Русалчина  любов,

Що  лишилась  без  вінця, 
Заполонює  серця,
Будить  хвилі  з  глибини,
Під  чаїними  крильми.

Добрий  Карлсон  і  Малюк
Бадьорять  краплинок  стук.
Їхні  обриси  в  очах  —
Копенгаген  у  дощах.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795717
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 08.07.2021


Амадей

Сьогодні вкотре снилась ти мені

Сьогодні,  вкотре,  снилась  ти  мені,
Ти  простягла  до  мене  свої  руки,
І  ми  клялись  обоє  уві  сні,
Що  вже  не  буде  більш  між  нас  розлуки.

Цілунки  ми  пили,  немов  вино,
І  серце  в  сні  від  щастя  завмирало,
В  житті  давно  такого  не  було,
Душа  кричала:"Мало,мало,мало"!

А  потім  потяг  знову  тебе  віз,
І  ми  з  тобою  знову  розлучились,
І  лиш  подушка  мокра  вся  від  сліз,
Засвідчує,  що  це  мені  приснилось.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917883
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 27.06.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2021


Valentyna_S

Краса  зриває  знов  печать  мовчання,
бо  з  серця  виривається  «Віват!»
Та  грація,  печальна  веселчана,
зійшла  із  неба  ненадовго  в  сад.

Як  впадуть  перші  світанкові  роси,
окроплять  їм    дволезові  мечі,
кивнуть  лишень:—  Страждань  і  суму  досить,  —
й  потягнуться  до  милих-любих  щік

коханої  плекальниці-планети,
пречистої,  мов  сльози  кришталю.
Не  бійтесь  й  ви,  —котрі  в  душі  поети,  —
признатися:  —А  все  ж  тебе  люблю!

Я  також  плав  люблю  в  житейськім  морі
й  на  берегах—калейдоскоп  світів.
Хоч  знаю,  шквали,  ваш  шалений  норов,
прошу:  залиште  тінь  моїх  слідів.

А  відчуття?  Нуртують  водоспадом.
Ірисів  хор  з-за  сонячних  заґрат
Іриді  стелять  гімни  понад  садом
оті,  котрі  створив  ще  Гіппократ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917514
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Надія Башинська

СТОЯТЬ КОНІ НА ПРИПОНІ…

Стоять  коні  на  припоні,  стоять  біля  хати.
Засватали  дівчиноньку,  раді  мама  й  тато.

Стоять  коні  на  припоні,  коні  вороненькі.
Буде  тепер  у  родині  ще  й  зять  молоденький.

А  ті  коні  вороненькі  стоять  біля  тину.
Рада  мама,  радий  ненько  зятю,  ніби  сину.

А  тим  коням  вороненьким  вівса  підсипають.  
А  тих  коней  вороненьких  з  відер  напувають.  

Напувають  вороненьких  з  гарного  відерця,
Бо  дівчиноньці  красивій  парубок  до  серця.

Хоч  козак  той  молоденький  забере  дівчину,
Повезе  невісточкою  у  свою  родину.

Стоять  коні  на  припоні,  стоять  біля  хати.
Засватали  дівчиноньку  –  весілля  гуляти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Едельвейс137

ПЕРЕСПІВ ПСАЛМУ №102 .

Строфи  вірша  написані  у  жанрах  японської  поезії:
Бусоку-секітаі  -  .танка


.
Благословляю
Ім’я  Святе  Господнє.
Мого  серця  піснь.
Забути  не  дано  нам
Тих  благ,  що  Він  дарує,
Життя  наповнюючи.
*
Гріхи  прощає
Господь  великодушно,
Коли  спіткнуся.
Одначе  від  могили
Мене  оберігає,
Зцілюючи  недуги.
*
Щедроти  й  милість
Приймаю  з  рук  Господніх.
Оновлюється
Моя,  орлу  подібно,
Юність  в  високім  леті.
*
Правду  творить  Він
І  суд  є  справедливим
Для  всіх  скривджених.
Довготерпеливий  Бог
Й  милістю  наповнений.
*
Понад  високе  небо
Щедроти  й  Божа  милість.
Боюся  Його.
Однак,  Отець  Він  Добрий
Синам,  бо  любить  щиро.
*
Життя  людини  –  
Цвіт  квітки  польової.
Під  вітром  гине.
Та  милість  в  вік  із  віку
Сповнюючим  Заповідь  ,
Хто  Господа  боїться.
*
Ангельський  хорал
Звучить  в  високім  небі.
 Слава  на  землі!
Душа  благословляє
Ім’я  Святе  Господнє!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917570
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Іванюк Ірина

І так хочеться бути по той бік


Все  в  цьому  світі  балансує  на  тонкій  перекладині  буття  і  небуття.
І  вітер,  і  сонце,  і  дощ...  І  ми  з  тобою.  Наші  думки,  прагнення  та  слова...

Все  має  здатність  зникати  та  з'являтись,
згасати  та  сяяти,
падати  і  підійматись,
рвати  оплоти,  греблі  та  дамби  або  милосердитись,
отруювати  або  ж  повертати  до  життя.

І  так  хочеться  бути  по  той  бік,
де  вітер  найлагідніший,  мов  подих  доброго  Бога,
де  сонце  -  життєдайне,  а  дощ  -  примножувач  плодів...
Де  наші  думки  -  опора  наших  і  чиїхось  мрій,
а  слова  -  зародження  великих  прагнень  і  достойних  вчинків...
Де  звуки  слів  потужніші  від  скель  
та  все  ж  невагоміші  від  хоругов,  вишитих  зеленим  кольором  Духу.

21.06.2021р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917569
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Амадей

ОЦЕ ВИПРОСИВ (гумореска)

Прийшов  кум  до  Василини,
Позич  цибулину,
А  я  тобі  відпрацюю,
В  лихую  годину.

А  до  тої  цибулини,
Налий  іще  й  пляшку,
То  я  зроблю  щось  приємне,
Це  мені  не  важко.

А  Василина:"Ні,  не  дам!"
-  І  тиче  дві  дулі,
Будеш  потім  цілувать,
Наївшись  цибулі?!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917568
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


НАДЕЖДА М.

СВИНЯЧА ХВОРОБА ( гумор )

БаранИ  йшли  на  прогулку,
Всі  такі  веселі.
Глядь  -  Свиня  іде  з    завулку,
Вийшла  із  готелі.

Роздивилась  що  й  до  чого,
Красива  природа.
Не  хватає  лиш  одного:
Земля  не  волога.

Де  знайти  отут  болото,
Щоб  відвести  душу?
Бо  нема  душі  польоту,
З  місця  вже  не  зрушу.

Та  тут  мрія  ожила,
Десь  взялось  болото.
Свої  ніжки  устромила,
Вже  знайшла  роботу.

Треба  "грязі"  поприймати,
Крутять  щось  коліна.
Де  ж  узяти  аромати,
Хто  мені  підкине?

Тут  Свиню  узрів  Баран,
Добре  придивився.
Він  не  знав  Свинячий  стан,
Може,  й  помилився?

Як  боднув  її  рогами:
Чом  лежиш,  ледащо?
Затопчу  тебе  ногами,
Не  втечеш  нізащо.

Як  почула  оце  Свинка,
Ноги  в  руки  -  і  тікать.
Довго  бігла  без  зупинки.
Що  й  Барану  не  здогнать
----------------------------
А  мораль  отут  така:
Хвороба  знає  Барана,
Тому  й  тіка...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917564
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Lana P.

ТИ ЖЕБОНИШ…

Ти  жебониш  в  мені  дощем
І  розливаєшся  по  тілу,
В  літневу  пору,  захмелілу,  —
Під  шкірою  вчуваю  щем.

Переливаєш  почуття,
Яким  нема  кінця  та  краю,
Кохання  кращого  не  знаю  —
Що  надихає  на  життя!                                    21/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917549
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


синяк

Безсилля

Колись  ми  писали  і  говорили  про  війну  в  минулому  часі.
Але  не  тепер...

Кричу  до  неба  -  чи  почує  хто...?
Мій  крик  душі  -  коли  душа  ридає,  
Скільки  дітей  загинуло  в  АТО...
Тепер  ООС,  а  миру  все  ж  немає...
Як  не  назвеш,  а  все  одно  -  війна
Тіла  калічить,  а  ще  більше  душі,
Вже  восьмий  рік  біду  несе  вона
Душа  ридає  -  але  жити  мусиш...
Не  обминеш...  Не  допоможе  й  сон...
Бо  навіть  тиша  б"є  в  душі  набатом,
Смерть  і  війна  -  у  них  один  закон,
В  статистиці    смертей  не  так  й  багато...
І  що    в  загальному  -  чиєсь    одне  життя...?
Життя  розділене  навік  на  -  "до  "  і  "після",
А  кожній  матері    то  -  рідний  син-дитя...
В  душі  безсилля  -  в  цьому  вся  трагічність...
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917545
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Ганна Верес

Сьогодні ти над прірвою

О  доле  наша,  українська  доле,
Ти  нас  вела  крізь  темряву  століть.
Була  ти  і  відома,  й  невідома,
Бувало,  дивувала  білий  світ.
Не  раз  ти  падала  і  знову  підіймалась:
Монгол  тебе  топтав,  шляхтич,  литвин.
Душа  в  тобі  покраяна  трималась
І  небу  посилала  молитви.

Сьогодні  ти  над  прірвою  укотре,
З  пораненим  крилом,  але  ж  летиш
Крізь  «Гради»  рашівські,  дощі  і  дні  спекотні,
Крізь  морок  історичної  сльоти.
О  доле  наша!..
18.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917543
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Валентина Малая

💖 МАЙЖЕ ЧЕРРАПУНДЖІ

💦💦💦💦💦💦💦
У  відпустці  лиш  три  тижні  ,
А  дізналася  багато:  😀
ДОЩ  
 прямий  буває  ,
Сильний,
Літній,теплий,
хлюпуватий,
Ще  великий  і  
маленький,
із  грозою,громом,
градом,
Зливою  періщить,
хтенька,
Стукотить  
тарабанадом...
А  ще  капає,періщить,
ллє  з  відра  і  накрапає,
Топить,а  чи  затопляє,
усі  плани  всім  міняє.
А  іще  перепадає,
викроповує,
кропляє,
Каплемайстер  
виробляє...
Усі  віруси  змиває...
Дощик,дощищок,
дощище,
Злива,зливонька,
водище,
Мжичка,шквал,
чи  капотище,
Чи  вже  скрізь  
тут  
Черрапунджі*
Чи  прорвало  
неба  днище?
*Черрапунджі-  невелике  місто  в  індійському  штаті  Мегхалая.
Вважається  одним  із  найбільш  дощових  місць  на  Землі.
*  тарабанад-  іменник,утворений  від  дієслова  "  тарабанити"
21.06.2021р.
В.Мала
⛵⛵⛵⛵⛵⛵⛵

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917541
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Любов Таборовець

У війни - не жіноче обличчя

У  війни  -  не  жіноче,  миле,  чарівне  обличчя
Та  погляд  стражденний  -  очима  жінок…
Їх  стогоном  пісня  і  досі  у  небі  курличе…
Там  Ангели  пам’яті  водять  танок…

Не  жіноче…  З  творчим  началом  її  не  сумісне.
Воно  увібрало  біль  втрати  і  страх.
Шлях  долі  їх  млоїв...    гіркий  і  кривавий,  зловісний...
Про  щастя  жіноче  лиш  мріяли  в  снах.

Із  слізьми  на  очах,  з  незжатими  в  полі  хлібами…
Із  Долею  Жінка  -  один  на  один…
Неви́губний  осад,  і  мужність  в  бою  з  ворогами
Сплелися  у  плин  переможних  хвилин...

Жінка  «грізного  часу»  воювала  на  фронті.
Її  бачив  солдаткою  мужньою  тил…
Для  праці  породжена,  ніжна  в  любові  і  цноті,
Просила  у  Бога  для  захисту  крил.

Очі  війни…  В  них  відбилися  смерть  і  муче́ння,
Війна  проти  всього  живого  -  злочи́н.
Здригається  болісно  в  спогадах  нам  сьогодення...
На  обличчях  трепетний  блиск  намистин…

У  Жінки  МИР  у  руках,  сонце  і  трави  з  росою...
Хоч  за  плівкою  часу  рани  болять…
Та  душа  українська  з  своєю  жагою  й  красою
Сильніша  жахливих  воєнних  проклять.

Л.  Таборовець




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917540
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Ганна Верес

Весна у сонячній короні

Весна  вдяглась  у  сонячну  корону,
І  враз  усе  навколо  зацвіло:
Акації  у  пишно-білих  гронах
Солодким  трунком  залили  село.
Відволохатіли  свічки  старих  каштанів,
Відквітував  бузок,  п’янить  жасмин,
Не  замовкають  весноньки  литаври,
А  вже  лелека  сонцю  засурмив.
Півонії  голівками  важкими
Дарують  неповторний  аромат,
Коли  ж  роса  їх  пелюстки  покине,
Їм  доведеться  сонечко  тримать.
13.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917537
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Веселенька Дачниця

Усі радієм літечку

Летять,  летять  кульбабочки
У  неба  височінь,
І  дзвонять  парашутики:
Дінь  -  дінь,  дінь  -дінь,  дінь-дінь.

І  мчуся,  мов  на  крилах  я,
Вітаюся  з  людьми,  
Бо  вже  давно  на  дачах
Не  бачилися  ми…  

А  літечко,  мов  з  лієчки,
Все  полива  город:
І  радує,  і  сердить,
Наш  трудовий  народ.

Можливо,  порадіти  б  лиш
Теплесеньким  дощам,
Що  дарить  щедро  літечко
Повсюди    й  усім  нам?

Та  цей  рік  наче  літечко,
Взяло  лійку  в  весни,
Нам  навіть  і  не  снилося,
Що  в  змові  мо’  вони.

І  ллють  собі,  стараються  –
Не  витягнеш  ноги,
Як  сонце  гляне  весело  –
Ми  з  радості;    ги  –  ги…

Усі  радієм  сонечку:  
Світи,  уже  світи!
За  наші  всі  слова  й  думки,  
Прости  нас,  ти…  прости…

Бо  хочеться  з  врожаєм  щоб!
Жаль  праці  трударя…
Хай  в  міру  розпогодиться,
З  врожаєм  буде  нам!
                                                           В.Ф.  -  14.  06.  2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917531
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Катерина Собова

Лiкарська таємниця

В    лікаря    панянка    мила
Побувала    не    в    одного,
І    поріг    переступила
В    кабінет    до    головного:

-Можна?  –  запитала    тихо,-
Відповідь    мені    ви    дайте…
Лікар    каже:    -Що    за    лихо?
Я    вас    слухаю.    Сідайте.

-Дякую,    вже    ноги    мліють…
Хочу    дещо    запитати:
Ваші    всі    підлеглі    вміють
Таємницю    зберігати?

Чи    не    буде    так,    що    завтра
Гомоніти    будуть    люди,
Про    важкі    мої    хвороби
Усе    місто    знати    буде?

-Будьте    ви    за    це    спокійні,-
Головний    відповідає,-
Зашифровано    надійно  –
Це    ніхто    не    прочитає.

Почерк    в    лікарів    такий,    що
Там    сам    чорт    не    розбереться,
Таємниця    в    вашій    картці
Тут    навічно    збережеться!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917516
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 22.06.2021


Ніна Незламна

В журбі черешня

В  журбі  черешня,  схилила  гілочки
Ховає  гнів  у  зраненому  листі
Іще  зелені  ягідки  –  дарунки
Давно  в  росі,  лиш  де  –не-  де  сріблисті

Дорогоцінний  дар,  нині  так  мало
Вона  ж  хотіла,    більший  врожай  мати
Холодний  вітер  заводив  сопрано
Накликав  дощ,  все  спромігся  зламати

Мрії  й  надії…розплескались  при  землі
Плинуло    з  водами  руде  суцвіття
Й  ранкові  роси,немов  сльози  в  імлі
Стікали  вниз,  хилилось  верховіття

Скільки  змогла,  з  тремтіння  сонця  ждала
Яскравих  променів,    ніжності    й  тепла
І    в  хмурий  день,  і  нічькою    благала
Щоби  її  надія  не  померла

В  журбі  схилила  черешня  гілочки
Та    намагається  увись  підняти
Проміння  пестить,  розсипа  зірочки
Нині  в  турботі    -    хоче  обійняти…

                                                         07.06  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Олекса Удайко

ЛЮБОВІ ВІЧНЕ ДЖЕРЕЛО

                 [i]  ...Не  знаю  я,  что  значит  бытие,
                           хотя  и  знаю,  что  зовут  Любовью.
                                                       [b]  Микола  Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені  зозуля  накувала
судьбу  завдовж  120  літ!
І  я  біжу…  Та  без  привалу
буває  тяжко…  Меркне  світ…

І  я  лечу  у  гущу  лісу,
де  б'є  спасенне  джерело,
там  кущ  калини  кетяг  звісив
й  своє  натомлене  зело…

Схилившись    ижче  ручая,
я  п'ю  в  задуху,  до  смаку  –
і  ось  зозулю  чую  я:
"Ку-ку!  
                           Ку-ку!  
                                                       Ку-ку!  
                                                                                   Ку-ку!  "

І  –  закрутилось,  завертілось,
на  всі  конячки  завелось!  
Співати  в  танці  вже  хотілось,
уповні,  весело  жилось...

…Та  серцем  раз  закмітив  я:
не  хлюпотить  життя  ручай  –
куди  ж  поділась  “прить”  моя?..
І,    не  впадаючи  в  відча̀й,
послідком  сил  своїх  велю
вклонитись  низько  журавлю...

Тут  б'ю  поклони,  і  молю:
"Ручай  мій,  лий,  не  висихай,
І  ти,  куковка,  не  літай
в  чужий,  незнаний  мною  край  –
снагою  сповніть  плоть  мою!  "

І,  щоб  таку  уволить  волю,
ручай  нову  розвинув  силу,
і,  всупереч  нещасній  долі,
життя  знов  стало  любим,  милим.

                                   •  •  •
...  О,  мій  ходисвіте!  Є  втома  –
шапкуй  смиренно  джерелу
і,  як    паломнику  годиться,
скуштуй  цілющої  водиці!..
Одвіт  тобі  прийде  пото̀му,
як  по  весняному  теплу
відчуєш  кличі  віщі  птиці,
дзюрчання  свіжої  водиці…
Тож  пий  її  "в  задуху"!  Знов…    
тобі  ручай  воздасть  сторицею,
даруючи  
                                       повік  
                                                                     Любов![/color][/b]

10.06.2021
___________
На  світлині:  куточок  парку  у  Феофанії  (околиці  міста
Києва),  де  є  кілька  джерел  цілющої,  освяченої  води
(Світлина  роботи  Вікторії  Шепелевич).  [/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 14.06.2021


синяк

Люблю Україну

Схилялася  тільки  Героям  своїм,
Ворог  згине,  як  роси  на  сонці,
Ніби  квітка  в  дитячій  долонці,
Ти  смієшся  над  недругом  злим.
Наче  фенікс  вставала  з  руїни,
Переживши  і  горе  й  біду,
Лиш  тебе  я  люблю,  Україно,
Бо  такої  як  ти  не  знайду.
Де  ще  є  такі  гори-Карпати,
Цей  пейзаж  неземної  краси,
По  землі  цій  іду  мандрувати,
Набираюсь  від  неї  я  сил.
Твій  Дніпро,  твої  луки  і  море,
Поле  жовте,  небес  височінь,
І  не  дивлячись  навіть  на  горе.
Твоя  пісня  з  духовних  глибин.
Наливаються  стиглі  черешні,
Запах  яблука  в  ріднім  саду
І  до  тебе  з  країв  далеких,
На  пораду,  я  завжди,  іду.
Нехай  кажуть,  що  небо  одне,
І  те  саме  скрізь  сонечко  сяє,
В  моїм  серці  нікого  немає,
І  ця  вічна  любов  не  мине.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916724
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Надія Башинська

ОЙ ВИШЕНЬКА, ОЙ ЧЕРЕШЕНЬКА…

Ой  вишенька,  ой  черешенька...
а  я  гарна,  молоденька,  молодесенька.

Просинаюсь  до  схід  сонечка,
бо  одна  я  помічниця  в  мами,  донечка.

Заплітаю    в  коси    стрічечки,
йду  по  воду  з  відерцями  аж  до  річечки.

Там  чекає  мій  милесенький,
в  нього  коник  вороненький,  воронесенький.

Прохолодна  вода  з  раночку,
напою  тобі  коня  я,  мій  Іваночку.

Задивлюсь  на  його  кучері,
і  признаюсь,  що  за  Йванком  дуже  скучила.

Вишивала  всю  ніч  платтячко,
хай  обніме  мій  миленький  своє    щастячко.

Прихилюся,  немов  вербонька...
і  пригорне  мене  Йванко  аж  до  серденька.

Ой  вишенька,  ой  черешенька...
а  я  гарна  молоденька,  молодесенька.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916049
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021


Олег Крушельницький

ШЕПІТ

П’янкі  вуста  шепочуть  ніжні  фрази
В  глуху  бездонність  нескінчених  днів.
Заплів  туман  у  килим  мідні  стрази,
Відлунням  іскор  теплих,  щирих  слів.

Промінням  вкрила  землю  позолота,
Цвітінням  встав  полохливий  сад.
В  вселенських  шатах  кропітка  робота,
Посіяв  в  простір  срібло  зорепад.

Духмяні  ноти  в  пелюстках  конвалій,
Тендітна  квітка  в  лагідних  руках.
Цілунок  долі  в  нескінчених  далях,
Вогонь  любові  в  зоряних  очах.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915857
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021


Олег Крушельницький

СКАЛІЧЕНІ ЧАСОМ

Скалічені  часом,  обпечені  словом,—
Попали  в  тенета  земного  життя…
Схилились  під  гнітом  у  волі  за  рогом
Й  голосимо  криком  малого  дитя!

Зскрібаємо  крихти  з  зацвілого  щастя,
Карбуємо  пам’ять  вчорашніх  звитяг.
В  кривавих  кайданах  на  білих  зап’ястях
Хоронимо  правду  у  купі  сміття…

В  печерах  сумління  вже  тліє  майбутнє,
бо  віра  промінням  жевріє  в  полях…
Засвітить  зорею  любов  незабутня
В  барвистих  відтінках  яскравого  дня.

Вже  досить  стогнати,  вбивати,  родитись…
Калічити  людство  й  ламати  життя.
Потрібно  змінити  ворожу  свідомість
Та  й  совість  відмити  в  сльозах  каяття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915856
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021


majra

Не спи, не спи!. .

Не  спи,  не  спи!..  А  в  сад  іди,
Там  солов'ї  тебе  чекають.
Послухай,  як  з  роси  й  води
Черешні  ранні  дозрівають.

Не  чути  й  шелесту  ніде,
У  ці  короткі  дивні  ночі...
...  Навшпиньки  літечко  прийде
І  сонце  поцілує  в  очі.

...  Вже  й  ранок  усмішку  свою,
В  твоє  віконце  посилає!
Сьогодні  в  літньому  раю
Щасливий  день  тебе  вітає!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915486
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


Світлана-Світлана

ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

Всього  шістнадцять,  а  вона  вже  мама  –  
Дитинку  народила  навесні…
Лише  шістнадцять!  Ну,  чому  так  рано?
Ти  ж  не  жила  ще,  що  тямиш  в  житті?

«Маленька  мама»  її  називають,
Пліткують  люди,  а  батьки  мовчать.
Тобі  шістнадцять,  хай  Бог  допоможе…
Одна  з  синочком  –  сусіди  сичать…

Когось  зустрінеш  і  покохаєш,
Того  ж  забудь,  серця  не  край…
Шістнадцять  років,  а  ти  страждаєш,
Ну,  посміхнися  і  не  ридай.

Син  –  твоя  втіха,  хоча  й  не  бажала,
Щиро  він  любить  тебе.
Тільки  шістнадцять…Життя  вже  пізнала…
Буде  все  добре,  повір  лише  в  це!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915484
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


majra

Вірю, вірю!. .

Я  не  вдома,  і  не  в  Україні,
А  в  чужій  далекій  стороні.
Соловей,  що  плаче  на  калині
Часто  сниться  по  ночах  мені.

Аж  луна  лягає  понад  лугом,
Але,  прокидаюсь  і  -  нема!..
А  тоді  така  на  серці  туга,
Наче  літо  викрала  зима...

І  заносить  стежечку  снігами,
Засипає  листям  із  беріз.
...Мов  маленька,  хочу  я  до  мами,
і  не  можу  вгамувати  сліз...

...Час  іде,  стрімкі  його  потоки,
Наче  вир,  закручує  життя.
І  стає  все  вужчим  світ  широкий,
І  бурхливі  тихнуть  почуття.

Що  ж,  літа  уже  ідуть  в  долину,
Зорі  щастя  гаснуть  в  далині.
...Чи  ж  прийдеться  рідну  Україну
Ще  хоч  раз  побачити  мені?

...Вірю,  вірю!..  сподіваюсь,  знаю!
Що  за  руку  доля  приведе,
В  рідний  край,  мов  до  святого  раю,
Бо  немає  кращого  ніде!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915482
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


Ганна Верес

Бо ж… сиві

Обоє  прибрані  були  у  сивину,
Як  у  інеті  стрілись  ми  з  тобою,
Упившись  трунком  з  меду  й  полину,
Не  знали,  що  нам  діяти  з  собою.
Чи  то  згубили  щастя  у  путі,
А  мо’,  скупими  виявились  долі,
І  ти,  і  я  –  лиш  люди  –  не  святі  –
Все  віддали  родині,  людям,  дому.
Й  зігріли  душі  наші  почуття,
Що  поступово  набирали  сили,  
Аби  змінити  наше  майбуття.
Не  ризикнули.  Соромно,  бо  ж…  сиві!..
Нарешті  доля  винесла  вердикт:
«Не  руш  усе,  збудоване  тобою,
Хоча  його  уже  й  не  відродить,
Та  марно  воювати  із  собою.
А  почуття  неси  своє  в  душі
І  бережи,  як  дівчина  цнотливість,
Чи  виливай  вогонь  свій  у  вірші,
Коли  твоя  поранена  сміливість!»
Я  ж  долі  знов  подякую  за  те,
Що  ми  ще  є  й  живем  на  дній  планеті,
І  що  кохання  почуття  святе
Навідалось  у  душі  двох  поетів.
14.04.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915481
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2021


Lana P.

ПРИБЕРЕЖНЕ

Цілують  гальку  прибережні  хвилі  
Так  лагідно,  коли  на  морі  штиль.
Думки  про  тебе  завжди  серцю  милі,  
Твій  погляд  вдумливий,  поважний  стиль.
Закрию  очі,  та  вдихаю  свіжість  —
Тепла,  водички,  сонячних  утіх.
Гойдає  душу  незбагненна  ніжність.
Почути  хочу  твій  веселий  сміх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915476
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

І весна нічия

У  травневім  цвітінні  весни  течія,
Аромати  навкруг.  Двоє  поруч.
Закружляли  слова  -  і  весна  нічия,
І  усе  шкереберть,  і  не  впору.

Розлетілись  слова,  ніби  цвіт  із  дерев,
А  ще  вчора  пелюстя  п'янило.
Не  роздумував  вітер,  торкавсь  його  нерв,
Падав  квіт  на  асфальт  вже  безкрилий.

Хоч  потоки  зухвалі  ущухли  і  сплять,
Не  вернути  той  цвіт  -  під  ногами,
І  слова,  ніби  одяг  старий  наохляп,
Віддалили  обох  міражами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915474
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


Сумирний

І знову вирішується доля тіорів автрів КП

Ділюся  новиною,  яка  вже  "визначе"  певну  подальшу  творчу  долю  деяких  авторів  КП.  Адже,  поважний  колектив  конкурсного  журі    вже  взявся  за  неупереджене  ставлення  та  оцінювання  творів  учасників  XII  –го  міжнародного  поетичного    конкурсу  «Чатує  в  століттях  Чернеча  гора»

За  що  їм  щиро  дякує  редакція  міжнародного  літературно-мистецького  журналу  "Склянка  Часу*Zeitglas".  
Я  вже  зазначав  у  моїх  попередніх  нарисах,  про  те,  що  із  журналом  я  співпрацюю  другий  рік  поспіль.  Це  мені  цікаво,  корисно  як  автору  та  завжди  обдаровує  ганрим  настроеи.  Тож,  знову,  приєднуюся  до  побажань  редакційного  колективу  часопису  -
Попри  карантин,  літературний  процес  йде  далі,  -усім  гарного  настрою.
Водночас  журнал  запрошує    творчих  сміливців  та  здібних  авторів,  незалежно  від  державних  кордонів,  до  участі  у  новому  міжнародному  конкурсі  "Сестра  таланту"
Докладно    про  цей  конкурс  на  сайті:
www.facebook.com/journalzeitglas/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915467
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2021


геометрія

Я НА ДОРОГУ ЙДУ ЗНОВ, СИНУ…

                                                   Я  на  дорогу  йду  знов,  сину,
                                                   Тебе  я  буду  виглядать,
                                                   Не  хочу  вірить,  що  загинув,
                                                   Так,  як  і  ждала,  буду  ждать.

                                                   Я  придивляюся,  мій  сину,
                                                   Це  ж  ті  доріжки  і  стежки,
                                                   Де  ти  ходив...  До  них  я  лину,
                                                   Про  тебе  всі  мої  думки.

                                                   Мене  стрічає  клен  високий,                          
                                                   Про  щось  шепочуться  листки  -
                                                   Такий  безмежний  світ  широкий,
                                                   Де  ж  загубивсь  у  ньому  ти?

                                                   Я  притуляюсь  до  листочків,
                                                   До  них  сумна  завжди  горнусь,
                                                   Не  каже  клен,  де  мій  синочок,
                                                   Чому  до  мене  не  вернувсь...

                                                     Вітер  гойда  клена  листочки,
                                                     Мого  торкається  чола,
                                                     Може,  це  ти  мені,  синочку,
                                                     Вісточку  шлеш  аж  звідтіля?..

                                                     Пройшло  років  уже  немало,
                                                     Та  не  мина  моя  жура...
                                                     Я  на  дорогу  йду  так  само,
                                                     Така  це  доленька  моя...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915471
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ці дивні запахи конвалій

Ці  дивні  запахи  конвалій,
Я  пам'ятаю  до  сих  пір.
Неначе  в  справжньому  романі,
Летять  мелодії  до  зір.

Божественно  -  красиві  квіти,
Мені  з  весною  дарував.
Всміхався,  веселився  вітер,
Цілунком  ніжним  осипав.

Приспів:

Білі  конвалії,  білі,
Із  поцілунком  весни.
Серце  моє  полонили,
Щастям  лягли  в  мої  сни.

Білі  конвалії  білі,
Несли  кохання  й  любов.
Запахом  душу  п'янили,
Наших  таємних  розмов.


Я  брала  букет  цей  у  руки,
Ховала  у  ньому    лице.
І  чулися  серденька  звуки,
Я  вдячна  мій  любий,  за  це.

З  тобою  були  серед  саду,  
Ти  руку  мені  простягнув.
До  тебе  всміхалася  радо,
Цей  день  найщасливішим  був...

Приспів:  

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915459
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Променистий менестрель

Йде життєва романтика через віки

                         *          *          *

Йде  життєва  романтика  через  віки,
Незважаючи  на  людські  сиві  чутки,  
Бо  живе  в  моїм  серці  з  тих  самих  часів,  
Коли  Бог  жезл  життя  з  дня  появи  вручив;  
Тож  говорять  обман,  прозаїчніше  все,  
В  суєті  тут  земній  не  шукайте  той  сенс.  
А  пісні  солов'я,  соколиний  політ  –  
Дух  людський  не  знесе  у  весняний  цей  світ?
Ця  ромашка  в  степу,  ніжний  мак  польовий,  
З  головою  втону  в  світ  прекрасний  німий

30.05.2021р.
Авторський  переклад  з  рос


        *          *          *

О  романтика  жизни  земной  наяву,
Несмотря  на  людскую  седую  молву  –
Ты  живёшь  в  моём  сердце  с  тех  самых  времён,
Когда  Богом  жезл  жизни  с  рожденьем  вручён;
Говорите  обман,  прозаичнее  всё,
В  суете  здесь  земной  нет  таких  адресов.
Ну  а  песнь  соловья,  соколиный  полёт  –
Разве  дух  человеческий  не  вознесёт?
Взгляд  ромашки  степной,  нежный  мак  полевой,
Утону  я  в  них  весь  в  росный  блеск  с  головой!

30.05.2021г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915452
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


НАДЕЖДА М.

Стоїть акація в цвітінні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Exl_gGMzpE[/youtube]
Стоїть  акація  вся  в  цвіті,
Неначе  справжня  наречена.
Це  подарунок    кращий  літа.
Стоїть  така  собі  смиренна.

Сама  в  цвіту,  лице  в  журбі.
А  де  ж,  красуне,  наречений?
Чому  так  сумно  це  тобі?
І  ніби  сум  цей  нескінченний.

А  поряд  клен  стоїть  зелений,
Прийшов  вже  час  й  йому  цвісти.
Він  твоїм  цвітом  захмилений,
Бажає  це  розповісти.

Давно  на  тебе  кинув  око,
У  серце  він  тебе  впустив.
Та  ви  обоє  одинокі,
Серця  думками  засмутив.

Хотів  до  неї  дотягнутись,
Та  доля  змогу  не  дала.
Було  бажання  пригорнутись,
Подарувати  їй  тепла...

До  неї  вітер  гілку  хилить,
Та  мить  ця  довга  не  була.
Та  треба  все  це  пересилить,
Так  захотіла  доля  зла.

Розкішні  двоє  у  цвітінні,
Та  скоро  цвіт  цей  упаде.
І  двох  сердець  палахкотіння,
Погасить  вітер,  пропаде...








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915447
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Оксана Дністран

Вітрові

Мій  любий  вітре,  з  трепетом  пишу
І  не  приховую  рядочками  нічого.
Тихенько  вторю  шумом  комишу,
Киваю  звільна  віттячком  розлогим.

Тебе  чекаю  з  далечі  країв,
Як  виглядає  зіронька  свій  місяць.
Спочинь  у  бе́змірі  голублення  моїм,
А  потім  космосом  судинами  розвійся.

Коханий  вітре,  скільки  маєш  див!
Твої  обійми  –  шовковиста  хвиля.
З  усіх  стихій  мені  любійший  –  ти,
Бо  я  для  тебе  і  справдешня  –  мила.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915440
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Ніна Незламна

Розквітли конвалії

П`янкі  конвалії,  вночі  розквітли
Золотий  ранок    побачить  прагнули
І  він  накинув  на  них  срібні  роси
Промінь  придав    веселкової  краси
Їх  чарували  пташинні  голоси.

Широке  листя  ,  блискуче,  лапате
Рушник  зелений  в  мене  коло  хати
В  ньому  сховались  маленькі  дзвіночки
Біленький  цвіт,  мов  рясні  сніжиночки
Що  опустили  літаючі  крильця.

Дарунки  лісу  …  й  фіалочки  вінком
Замайорів  синій  колір    під  вікном
Літають  пахощі,  їх  так  багато
В  душі    моїй,  це  ніби  справжнє  свято
Дуже  хотілось  квіти  обійняти…

Ні,  не  зривати,  хай  краса  буяє
Хай  моє  серце  весну  відчуває
І  обійстя….  І  сад  квітучий  нині
Втішає  жити,  так  радісно  мені
Богу  подяка  за  рай  й  світлу  днину!

                                                                   20.05.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Оксана Дністран

Здибанка

Розцяцькована  йшла  на  спіткання:
Каблучки,  макіяж,  всі  діла,
Прикладала  гігантські  старання
Показати  –  не  задніх  пасла.

Скільки  сил  і  часу́,  а  про  гроші
Я  тихенько  помо́вчу  в  кутку!  –
Головне,  щоб  і  він  був  хороший,  
Не  пристало  годить    сіряку.

Він  статечно  зустрів,  що  казати,
Покахикав  за  справи-буття,
Пару  фраз  прорекла  дурнуватих
За  кохання  взаємне  і  я.

Подивився  на  мене  прицільно  –
Потекла  вся  присипка  з  лиця,
Захіхікала,  мов  божевільна,
Наближаючи  кризу  кінця.

Позлізала  уся  позолота,
Здав  позиції  гідні  «пуш-ап».
Ропухасто,  як  булька  в  болоті,
Провалився  крутезний  пікап.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915436
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Мирослав Вересюк

ЯКБИ! ЯКБИ! ЯКБИ Ж ТО!

Якби!  Якби!  Якби  ж  то!  Але  нам,
Історію  ніколи  не  змінити!
Даремно  щось  доводити  рабам,
Та  поруч  з  ними  вимушені  жити.

А  поруч  з  ними,  нам  нема  життя,
Всіх  губить  їх  повна  деградація.
Цей  люмпен  здатний  тільки  на  ниття,
Державність  –  здобуває  нація!

30.  05.  2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915435
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Едельвейс137

***

Струменіє  в  даль
Ріка  моєї  долі.
В  квітах  береги.
Купається  в  любові,
Народжене  у  серці,
Благословенне  Слово.
.
Бусоку-секітаї:  жанр  японської  поезії

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915395
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Едельвейс137

НЕСКІНЧЕННІСТЬ (хоку)


.
О,  байдужий  світ!
Цикад  не  слухаючи,
Життя  як  зрозумієш?!

Недоступний  дзен
Тому,  хто  не  бажає
Пізнавати  світ.

Нескінченності
Знак  на  воді  малюю.
Не  спромоги  час.
.
Не  спромоги  час  –
Тягар  важкий  на  плечі.
Слово  не  звучить.

Слово  не  звучить
У  пітьмі  непроглядній.
Хоч  би  промінець…

Хоч  би  промінець
В  цю  глухоніч  ввірвався.
О,  світи!  Світи!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915394
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Світлана Воскресенська

Танцює дощ на сонному вікні

Танцює  дощ  на  сонному  вікні,
А  мокре  гілля  вітер  заколисує,
Зникають  краплі  швидко  на  стіні,
Він  лиш  водою  цей  пейзаж  розписує.

Співає  дощ  під  тиху  гру  вітрів,
З  громами  часом  у  дует  єднаючись,
І  на  палітрі  сірих  кольорів,
Гроза  гукає,  голосно  вітаючись.

Втихає  дощ,  не  чутно  крапель  гри,
Природа  розквіта  немов  від  щастя,
Між  хмар  не  видно  темної  жури,
Проміння  шле  вже  радісне  причастя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915393
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


геометрія

ТИ НА ДОРОГУ ХОДИШ, МАМО…


                                                         Ти  на  дорогу  ходиш,  мамо,
                                                         Мене  у  гості  не  чекай.
                                                         Я  не  приїду,  як  бувало,
                                                         А  ти  онуків  виглядай.

                                                         А  я  до  тебе  вітром  лину,  
                                                         Клена  гойдаються  листки,
                                                         Несу  тобі  я  смак  полину
                                                         Й  синівське  лагідне:  "Прости!"

                                                         Про  це  нашіптують  листочки,
                                                         Ти  їх  послухай,  не  спіши.
                                                         Може,  той  клен  -  то  твій  синочок,
                                                         Йому  про  себе  розкажи.

                                                         Пройшло  років  уже  немало,
                                                         Та  не  зійшла  твоя  журба.
                                                         Не  побивайсь  за  мною,  мамо,
                                                         Ти  в  цьому  світі  не  одна.

                                                           І  пиріжків  ти,  як  бувало,
                                                           Мені  із  вишнями  спечи.
                                                           Роздай  їх  людям,  моя  мамо,
                                                           І  біля  клена  помовчи...                
                                                       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915391
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Веселенька Дачниця

Ой посадила огірочки

Зело  розкрилося  весною                                                                        Слова  до  пісні
І  чути  співи  солов’я,
Лиш  сновигає  самотою
Важка  журба  –  туга  моя…

Ой  посадила  огірочки  –
Сама  їм  воду  носила,
Була  би  в  радість  допомога  -
Не  прийде  той,  кого  ждала.  

Не  засміється,  не  обніме,
І  не  зустріне  край  села…
Там  на  чужині,  серед  степу,
Лихая    пуля  скосила.  
                                                                                                                                                 
Вже  сивиною  ті  стежинки,
Що  ми  топтали,  як  цвіли
Де  зустрічались,  де  гуляли,
Коли    ще  в  купочці  були.    

Гірчать  з  весною  свіжі  рани,
Душа  –  обірвана  струна...
Ой  виростайте,  соколята,
Щоб  краща  доля  в  вас  була.
                                                                                                 В.  Ф.-  25.05.2021






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915390
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Lana P.

ЖАСМИН

Жасмин  вбирається  у  квіт  —
Яка  зваблива  білосніжність!
Тобі  дарую  дивосвіт  —
Відчуй  у  ньому  радість,  ніжність!                  30/05/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915384
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


НАДЕЖДА М.

Пробач мене, як щось не так

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RcMLVTkMVkM
[/youtube]
Ще  крок  -  і  літо  на  порозі,
Весні  збиратися  пора.
Не  плач!  Нащо  твої  ці  сльози?
Течуть  калюжі  по  дворах.

За  все  тобі  ми  дуже  вдячні,
Хоч  ти  примхливою  була.
В  дорозі  будь  ти  все  ж  обачна,
До  нас,  щоб  знову  ти  прийшла.

Бо  без  весни  не  буде  літа,
Тебе  не  можна  обминуть.
Так,  як  без  сонця  нема  світла,
Не  буде  дня,  а  люди  ж  ждуть!

Ну,  ніби  все  тобі  сказала,
Пробач  мене,  як  щось  не  так.
З  весною  довго  розмовляла,
Бо  що  казала  -  це  є  факт...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915368
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Амадей

ДОЛЕНЬКА ВСМІХНУЛАСЯ МЕНІ

Мене  будять  вранці  солов"ї,
І  душа  моя  співає  зрання,
І  палає  у  душі  моїй,
Незрадливе  сонячне  кохання.

Я  живу,  немов  в  чарівнім  сні,
І  ходжу  весь  день  від  щастя  п"яний,
Доленька  всміхнулася  мені,
Доленька  по  імені  Тетяна.

Сонце  з  неба  шле  мені  привіт,
Усмішку  її,  щасливі  очі,
Серденько  чекає  стільки  літ,
Пригорнуть  її  до  серця  хоче.

Я  живу,  немов  в  чарівнім  сні,
І  ходжу  весь  день  від  щастя  п"яний,
Доленька  всміхнулася  мені,
Доленька  по  імені  Тетяна.

Вечір  прийде,  зіроньки  горять,
Коник  у  траві  пісні  сюркоче,
Не  дає  кохання  мені  спать,
Мов  джерельця  світлі  її  очі.

Я  живу,  немов  в  чарівнім  сні,
І  ходжу  весь  день  від  щастя  п"яний,
Доленька  всміхнулася  мені,
Доленька,  по  імені  Тетяна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915366
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


НАДЕЖДА М.

Я НАПОЮ ВЕСНОЮ ОЧІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0e-1PGtWJyA[/youtube]

Я  напою  весною  очі,
Тепло  у  серці  залишу.
Ковтками   питиму  щоночі,
В  пору  осінню  дощову.

В  куточку  серця  лишу  місце,
Для  літа,  що   чекати  час.
У  пору  цю  -  вона  цариця,
Помилуватись  буде  шанс.

Я  обніму  того,  хто  поруч,
Згадаю  тих,  кого  нема,
Які  пішли  до  неба  вгору,
Дозволить  це  мені  зима.

А  поки  літа  дочекаюсь,
Не  всі  квітки  ще  розцвіли.
Про  тебе,  може,  теж  згадаю,
Що  заблудився  в  синій  млі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914957
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Хвилюється море

А  чаєчки  крила
Над  морем  бухливим
Гойдались,  як  білі  хмарки.
І  пінились  хвилі,
Високії  хвилі
Сердиті-сердиті  такі.

Ніяк  не  вщухає
Вітрисько.  гуляє,
Все  котить  їх.  котить  кудись.
Хвилюється  море,
Розбурхане  море.
То  вгору  здійметься,  то  вниз.

А  чайка  кигиче,
Когось  ніби  кличе,
Спинив  щоби  гнів  той  морський
Й  навкруг  тихо-тихо.
Забулося  лихо,
Як  мовлять,  щоб  був  повний  штиль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914948
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021


геометрія

УСЕ БЛИЖЧЕ Й БЛИЖЧЕ ЛІТО…

Усе  ближче  й  ближче  літо,-
до  нас  поспіша...
Відступати  тобі,  весно,
надходить  пора...
       А  ми  віримо,  що  літо,
     додасть  нам  тепла...
     Будуть  пахнуть  трави  і  квіти,
     менше  буде  зла...
От  якби  разом  з  весною,
відійшла  війна...
Ми  б  розсталися  з  бідою,
згинула  б  вона...
       А  якби  ще  із  весною,
       й  вірус  відійшов...
       Заряснілося  б  красою,
       закипіла  б  кров...
В  чоловіків  тоді  б  сили
в  усіх  додалось...
І,  можливо,  тоді  б  крила,
з"явились  в  жінок...
       Хлопчаки  усі  б  зраділи,
       ішли  б  на  ставок...
       Рибу  б  там  вони  ловили,
       для  котів  й  кішок...
І  дівчатка    б  всі  раділи,
збирали  б  квітки,
І  з  тих  квіточок  сплітали,
для  себе  вінки...
         Отож,  весно,  не  скупися
         на  добро  і  ти...
         Усім  людям  усміхнися,
         додай  доброти...
Бо  ж  людей  війна  і  вірус,
довели  до  сліз...
Тож    на  плюс  зміни  свій  мінус,
втихомир  всю  злість...
         Не  тримай  у  собі    злості,
         на  людей  усіх...
         Відступися  на  помості,
         бо  вже  час  не  твій...
Ми  тебе  любим  й  любили,
бо  ж  красива    ти...
Та  зів"яли  твої  сили,
літу  час  цвісти...
           Усе  ближче  й  ближче  літо,
           чекаєм  його...
           Буде    сонце,  радість,  квіти,
           кавуни  й  тепло...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914227
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021


Lana P.

ТЮЛЬПАННІ ЧАШІ

Переливалися  тюльпанні  чаші  —  
Грози  травневої  забавний  витвір,  
З  дощем  прилинули  зітхання  Ваші  —  
Мелодії  нашіптував  їм  вітер.  

Акустику  підсилив  грому  гомін,  
У  блискавичнім  сяйві-мерехтінні,  
У  наших  душах  розливалась  повінь,  
А  надвечір’я  поєднало  тіні.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914213
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021


Оксана Дністран

Туману

Тумане  безликий,  до  кого  прийшов?
Затягуєш  обрій  і  кутаєш  м’яко,
Мене  перетворюєш  стиха  в  ніщо,
Мов  аркуш  вчорашньої  днини  зіжмакав.

За  тим  поворотом  –  розвію  дурман.
Стечеш  по  краплині  єлеєм  на  рани.
Позбавлюсь  нарешті  одвічних  вагань.
Проміння  розвіює  ранки  туманні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914178
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021


Сумирний

Літературний конкурс міжнародного рівня

Міжнародним  літературно-мистецьким  журналом
#Склянка_Часу_Zeitglas
проводиться
дванадцятий  міжнародний  поетичний  конкурс
#Чатує_в_століттях_Чернеча_Гора
Це  літературне  змагання  поетів  проходить  відповідно  темі
«Було  б  кому  полюбити…»*
та  полягає  у  художньому  осмисленні  кохання.
Умови  конкурсу:
мова  написання  –  українська  або  російська;
обсяг  твору  –  обмежується  “повними”  двадцятьма  рядками
(  п‘ять  класичних  чотиривірши).  Твори,  які  перебільшують  зазначений  розмір,  до  конкурсного  розгляду  НЕ  БЕРУТЬСЯ!
вік  учасників  –  не  обмежений.
кількість  творів  –  ОДИН!
Термін  подання  творів  до:  22  травня  2021  року.
Опісля  22  травня  заплановано  видання  ВІСНИКУ  конкурсу.
Докладно:  https://litcentr.in.ua/news/2021-05-22-13435

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913357
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021


Ганна Верес

СТІКАЛИСЬ ВОДИ В ТИХУ РІЧКУ

Стікались  води  в  тиху  річку  
З  малих  і  незначних  джерел,  
Поїли-пестили  травичку,  
Що  коси  в  водах  тих  пере.  
Вона  і  чиста,  і  розкішна  –  
Тут  справжній  зелені  розмай.  
У  цім  природи  сила  вічна,  
І  правди  іншої  –  нема.  
Адже  і  річка,  й  трави  кращі  
Тоді,  коли  вода,  тепло.  
А  жить  по-іншому  –  нізащо  –  
Краси  б  цієї  не  було.
 
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911509
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумні думки

Ні  зірочки,  ні  місяця,
Одні  сумні  думки.
Лише  краплини  світяться
І  сіренькі  хмарки.

То  плаче  дощ  за  вікнами
І  сльози  пролива.
Вони  стікають  ріками
І  падають  зі  скла.

Так  сумно  і  не  весело
І  темінь  навкруги.
Вітрами  сум  рознесено,
В  зажурі  береги.

І  марево  туманами,
Блукає  серед  трав.
Роса  лягла  каралями,
А  ранок  іх  зібрав...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911487
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Переосмислила

Довірлива..Всю  обняла  б  планету.
А  він  -  ласкавий,  зичливість  в  очах.
Заполонив  і  взяв  в  чіпкі  тенета.
Хотілось  щастям  бути  у  руках.

Але  ж  оманливість  не  вічна,  звісно.
І  віддалився  він,  як  не  було.
Крихке  кохання  не  палило  свічі,  
Залишилось  плямисте  видно  тло.

Мов  темні  дикі  хмари  в  інтервалі,
Мов  бився  шторм  шалений  вод  морських,
Отак  її  чуттєвість  допікала,
Здавалось  чула  свого  серця  крик.

Крутився  довго  світ,  як  в  каруселі,
Опанувала  потім  вже  себе.
Весняні  чула  солов*їні  трелі.
Переосмислила,  хоч  щось  шкребе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911484
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021


Любов Вишневецька

Где Солнце…

-  Где  Солнце  спит?..  И  Зорька...
Кто  будит  их  потом?
Кто  звезд  насыпал  столько?!
Сверкают  серебром?

Откуда  дует  ветер?
Кто  лепит  шоколад?
Как  пишут  на  газетах?
-  Хочу  про  все  узнать!..

Как  делали  мой  мячик?
А  как  твой  гребешок?
Смеется  или  плачет,
когда  пищит  щенок?..

А  что  он  ест  на  ужин?..
А  мама  где  его?..
Он  никому  не  нужен?!
-  Хорошенький  такой!..

От  детки  неуемной
кружится  голова...
-  Что  значит  быть  бездомным?!
Он  где  сегодня  спал?..

Решила  мама  с  дочкой
на  лавочку  присесть...
Погладила  щеночка...
-  Попробуй-ка  не  есть!

Бездомным...  это  плохо...
Бери  щенка  себе!
Смотри,  какая  кроха!..
Ты  луч  в  его  судьбе...

На  все  твои  вопросы
ответы  расскажу...
-  Лишь...  кто  щеночка  бросил...
понять  я  не  смогу...

                                                       19.04.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911472
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021


Ніна Незламна

Чи я втомилась

Чи  я  втомилась  від  плакучої  весни…
Але  і  холод  сповива  кожну  днину
Не  хочу  сприймати  від  неї  провини
Вона  ж  нагадує  маленьку  дитину

Яка    зробила  перші  кроки  по  землі
Порозсипала  довкола  первоцвіти
І  я  втішалась,  на  серці  добре    мені
Чарують  очі,  зваблюють  дивоцвіти

Та  час  спішить…Тож  розквітай  дівицею…
В  бузок,  берізку,  вдихни,  огорни  теплом
І  для  трави  стань  теплою  водицею
Злети  пташкою,  впевнено  накрий  крилом

Святу  землицю,  захисти  від  мороку
Із  сонцем,  всесвіт  прикрась    золотим  вінком
Розвій    сміливо  пелену  сірооку
Угоду  з  вітром  підпиши  ненароком…

Ти  ж  господині  нині,  тож  господарюй
Вдягай  черешням,  вишням  біленькі  сукні
Мов  наречені,  хай  квітнуть,  все  підкорюй
Бо  ти  ж,    уже  стала    весняною  пані.

Мабуть  втомилась  від  плакучої  весни
Жадаю,    щоб  торкнувся  сонячний  промінь
Й    в  людей,  не  було  непорозумінь,  війни
Щоб  зазвучав,  веселий  пташиний  гомін.

Тож  пробудися  весно,    принеси  радість
І  хоча  б  трішки,  звесели  нашу  старість.
.
                                                                                     17.04.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911471
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021


Едельвейс137

ХОКУ

Білий  фартушок*
До  ніг  прилип  змокрілий
Під  рясним  дощем.
.
Весна  панянка  –
Омріяна  коханка.
Чисто  на  душі.
.
Надходить  вечір.
У  хату  сірі  тіні
Повзуть,  як  змори.
.
Вогняний  язик
Лизнув  стареньку  стріху.
Полум’я  стовпом.
.
Марно  не  мавпуй,
Коли  немає  в  серці
Справжніх  почувань.
.
В  віків  безодню
Я  мрією  сягаю.
Німа  величність.
.
Байдуже  топчуть
Квітковий  килим  ноги.
Зойки  до  неба.
.

Попіл  кохання
Роздмухати  не  вдасться.
Погасла  іскра.
.
Бездушна  арфа.
Ілюзія  кохання
Фальшиво  звучить.
.
Плетиво  подій
Кольорами  миготить.
Спогадів  вінок.
.
Світу  суєта
Наповнює  безсиллям.
Ляпас  по  чолі.
.
Безсилим  слово
Ніколи  не  буває.
Мовчання  –  сором.
.
Зачинилися
Двері  у  словесний  рай.
Безталанна  ніч.
.
Струмені  дощу
Пливуть  по  вікнах  з  вітром.
Пірнаю  в  книжку.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910906
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 18.04.2021


Едельвейс137

ЗОЗУЛЯ

За  літом  літо
Цвіте  й  перецвітає
У  бігу  століть.
Однак,  зозулі  голос
Не  хрипне,  не  змовкає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911364
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021


Естет зі стажем

Спішу на крилах я до тебе

Спішу  на  крилах  я  до  тебе,
Побачити  твою  красу.
Мені  нічого  більш  не  треба,
Окрім  -  як  слухати  весну.

Радіти  вранішнім  туманам,
Краплинці  сяйва  на  росі.
І  чути  щебет  той  захмарний
Птахів,  їх  переливні  голоси.

Напитися  цілющої  наснаги,
Побачити  і  здивуватися…
Позичити  у  всьому  рівноваги,
Гармонії  у  співу  солов’я.

Які  ж  прекрасні  пори  року,
Й  пестливо  –  ніжна  ти,  Весна!
Вдивляюся  в  твої  я  кроки,
Замріяні  в  калині  чудеса.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911134
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 18.04.2021


Променистий менестрель

Ой душа на розрив пісня

       
Ой  душа  на  розрив  –  і  в  мені,  й  під  поріг
Хати  Батька  в  краю,  що  її  не  зберіг...

Скільки  мав  я  в  житті  різних  дальніх  доріг,
Батьківщини  ж  у  серці  –  малий  материк.

Клаптик  предків  землі  в  світ  із  неї  прийшов  –
Там  сліди  їх  велінь,  ран  старих  ниє  шов...

Ось  й  кровить  так  щораз,  що  бува  не  до  сну,
А  жура  тільки  й  знає  –знаходить  вину.

Господи,  поможи,  часто  в  снах  там  душа,
Потім  плаче  в  мені  і  словами  в  віршах...

Тож  прости  мою  біль,  чую  серцем  людським...
Не  зав'яжеш  й  вузлом,  самим  кріпким,  морським...

18.04.2021р.

                         Ой  душа  на  разрыв  
                                                   песня  

Ой  душа  на  разрыв  –  и  во  мне,  под  порог  
Дома  Бати  в  краю,  что  его  не  сберёг...  

Сколько  видывал  в  жизни  я  дальних  дорог,  
В  сердце  Родины  дым  навсегда,  видит  Бог.  

Предков  ломтик  земли,  из  неё  в  мир  пришел,  
Их  велений  следы  –  старых  ран  ноет  шов...  

Кровенит  каждый  раз,  что  бывает  нет  сна,
Грусть  встречает  нежданно  былая  вина...  

Господи,  помоги,  в  снах  душа  там  тиха,  
Снова  плачет  во  мне  и  словами  в  стихах...  

Так  прости  мою  боль,  слышу  сердцем  людским...  
Не  завяжешь  узлом,  самым  крепким,  морским...  

18.04.2021  г.
Авторский  перевод  с  укр

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911355
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021


НАДЕЖДА М.

Не відпускай руки любові

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aVRdalKKdoo[/youtube]

А  серце,  кинуте  за  грати,
Не  взнає,  що  таке  любить.
Та  звідки  взнає,    як  страждати,
Як  без  кохання  можна  жить?

Життя  пісне  і  нецікаве,
Чуття  всі  стиснуті  в  кулак.
І  не  почує  слів  ласкавих,
І  буде  жить,  як  вовкулак.

Не  зачарує  захід  сонця,
На  це  уваги  не  зверне.
Для  них  той  світ,  що  у  віконці,
Життя  таке  це  безжурне.

А  серце  рівно,  тихо  стука,
Не  взнає    і  серцебиття.
Кохання  думає  -  це  мука,
Узнати   можна  й  каяття.

Та  треба  взнати  все  в  житті,
Кохання,  сльози,  біль  і  сум,
Серця  не  тримать  в  заперті,
Відчуть  життєвих    різних  струн.

Не  відпускай  руки  любові,
Нехай  позаздрить  цілий  світ.
Ці  почуття  все  ж  пречудові,
Всіх    зачарує  їхній  цвіт...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911342
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 18.04.2021


Анатольевич

Гасне день. На слова Олександра Печори.

Прошу  пробачення  у  моїх  друзів  з  клубу  поезії,  які  не  змогли  прослухати  нашу  з  Олександром  Печорою  пісні.  Я  виставив  музику  у  форматі  міді,  так  як  на  той  час  не  міг  конвертувати  в  мп3.  Виправляю  своє  недопрацювання  і  з  повагою  запрошую  на  прослуховування!
ГАСНЕ    ДЕНЬ

Слова  О.  Печори,  музика  С.  Голоскевича



За  привітною  горою
                                                                       сіло  сонце.
Там  стрічалися  з  тобою,    
                                                           як  гаснув  день.

Голуб’ятками  горнулись,  
як  були  ми  молоді.
От  би  ті  літа  вернулись  
                                     й  стало  любо,  як  тоді.

Впали  сутінки  на  плечі.
                                 Тут  ніхто  мене  не  жде.
Повернися  в  теплий  вечір.
                                                                     Де  ж  ти,  де?



Як  же  швидко  відбуяло  
                                                                         тепле  літо!
Наші  мрії  полум’яні,  
                                                           ой,  не  збулись!

Заповітною  горою  
                                               милувалися  удвох,
та  побратися  з  тобою  
                               дотепер  не  дав  нам  Бог.

Роз’ятрилась  в  серці  рана.
                                   Де  ж  ти,  доле  моя,  де?
Ой  чому  ж  так  дуже  рано  
                                                                       гасне  день?



Знову  й  знову  палко  мрію  
                                                                 лиш  про  тебе.
Неупинно  вечоріє,  
                                                                     та  ще  не  ніч.

Розмітає  вітер  листя…  
               Скільки  ще  шляхів  тяжких?
Чи  навічно  розійшлися  
                                         наші  зоряні  стежки?

Зажурилася  на  чатах.
                 Ой  про  що  ж  мовчить  гора?
Разом  сонце  зустрічати    
                                                                               нам  пора!


------------------------------------------

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 18.04.2021


Ніна Незламна

Бурштинове намисто ( проза)

       Спадали  сутінки  …  сіра  імла  ховалася  між  гір…      Перші  сонячні  промені  торкалися  хребтів  Карпатських  гір  і  де  –  не  –  де  проникали  до  дерев  й  торкалися    шовковистих  трав.  Здавалося  дерева  іще  дрімали  й  птахів  близько    не  чути,  лише  здаля  пісню  заводив  зяблик.  А  вітер  теж  сховався  поміж  гір,  чи  задрімав  з  теплом  у  літній  спокусі,  чи  заховався  в    глибоку    шпарину,  чекав  нагоди  розгулятися…
     Стефан  крутився  з  боку  на  бік…  десь  сон  пропав.  Все  тіло  огортала  прохолода  -  Тож  здається  літо      -  вкотре  крутилися  думки  -  Чому  трясе,  неначе  маю  лихоманку.    
   За    кілька  хвилин,    запаривши  гірські  трави,  він  насолоджувався  чаєм.  У  роздумах  -    Може  поїхати  та  грибів  назбирати,  але  ж,    ще  так  рано  ,  краще  якби    роса  спала.  Уже  зігрівшись,  відчинив  вікно.  Свіжість  повітря  збадьорила,  але  помітив  з-за  гори  темніло.  Збігло    лише  декілька  секунд  ,  здалеку  почув  легкий  барабанний  бій  грому.    Та  вмить,  очі  засліпила    блискавиця  й    загриміло  гарматним  боєм.  Тож,    що  це,  але  ж  хотів  сісти  на  коня,  зібрати  ягід  й  грибів  прихопити.  Запаси  закінчилися  не  гріх  було  б  посмажити  з  цибулею,  як  часто  готувала  дружина.    О,Софійко  –  Софійко,  ще  за  тобою  млію,але  ж  я  живий…
     Він  лежав  на  ліжку,  звісивши  ноги  і  вкотре  згадував  дружину.  Шкода,  пішла  так  рано,  адже  йому  лише  тридцять  шість  і  діточок  не  мали.  Хоча  б  одне,  нехай  би  й  дівчинка,  то  заплітав  би  їй  коси  і  тішився.  Хай  би  успадкувала  твої  очі,  в  яких,    так  часто,  я  при  зустрічах  топився.    Що  ж  нині  ?  Тож  не  поїду  кудись  та  й  чого  їхати?  Он  роботи  достатньо,    вже    з  дерева  скільки    всього  зробив.  Хоча    й  на  руки  важко,  але    мені    Бог  дав  талант,  маю  виконувати.  Та  й  жити,  треба  ж  за  щось,  тут  скаржитися  гріх,  адже  попит  на    вироби  є,    за  кордоном  взахваті  від  них  ,беруть  на  сувеніри    й  знову  замовляють.
 Так,    він  любив  свою  справу.  Ще  змалку,  різьба  по  дереву    його  втішала.  Різьблені  скриньки,      фігурки,  настінні  декоративні    тарілки,  намисто.  Софійці  подобалося  фарбувати  намисто,  але  ж  тепер    йому  не  хотілося  його  робити,  бо  часто,  згадавши  її  погляд,  до  болю  щемило  в  серці..
 Дощ,    наче  відчував  його  настрій,  обійшов  стороною.    Через  пару  годин,    Стефан    їхав  на  коні,  тримав  напрямок  до  річки  Лімниці.  Любив  скупатися,  а  згодом  можна  гайнути    в  ліс,  чи  в  гарному  настрої  взятися  до  роботи.    Марс  йшов  спокійно,  час  від  часу,  повертав  голову  до  господаря,  чекав  команди.  Та  чомусь  настрій  зіпсувався.  Чи  це  вітер  так  війнув,  що  важко  перевів  подих.  Лише  поглянув  на  дерева,  явір  і  ясен  бадьоро  шелестіли    листям.  А  поруч  висока  сосна,  неначе  дістала  до  неба.  Стояла  нерухомо,  немов  замріяна.    Неподалік,  трохи  в  бік,    полотном  розстелилися    квіти    червона    рути.  Приваблювали  до  себе,  манили  зірвати  ,  але  його  відразу  сповив    гіркий  смуток…  немає  кому  принести  ці  чудові  квіти.  І    тихо  звернувся  до  коня,
-  Ану    Марсе,    давай  трохи  швидше.    Той,    різко  змахнувши  головою,  розвіюючи  гриву,    помчав  по  стежці.  Йому  здавалося,  що  він  летить,  від  задоволення  примружував  очі,  вітер  куйовдив  його  чорне,  як  смола  волосся.  Чуприна  раз      -  у    -  раз  здіймалася  й  припадала    до    чола.  Порив  душі,  забути    про  все  й  кинутися    у  вир  з  головою.
 Здаля,    виднілася  широка  річка…  Під  сонячним  сяйвом  сріблилась,  переливалась  веселкою.
-  Спокійніше  Марсе  ,-  звернувся  до  коня,  скерував  віжками.
 Кінь  ледь  підняв  передні  ноги,  крутнув  головою  й  зупинився.  За  мить,  від  несподіванки,  Стефан  вирячив    очі.  На  березі    річки  побачив    силует    голої    жінки,  смуглява  шкіра  кинулася  в  очі.Цікаво,    така,  як  я  ,  як  моя  Софійка.  Сонячне  проміння  світило  на  неї,      мерехтіло  по  ній,  вабило  підійти  ближче.Чорне  волосся,  майже  прикривало  талію,  вітер  злегка  куйовдив  його,  підкреслюючи    її    стрункий,    витончений  стан.  Щось  стиснуло  в  голові  -  Це  ж  треба,  здаля  так  схожа  на  дружину,  ой,  чи  це    мені  ввижається.  Похапцем,    до  дерева    прив`язував    коня,
-Тихо  –  тихо,  ні  звуку.  Дай  насолодитись  цією  русалкою.  Чи  й  справді  видіння?  
 Лише  за    кілька  секунд,    машинально  знявши  з  себе  весь  одяг,    потай  йшов  до  неї.  Навіть  не  помітив,  як  його  наготу  пестив  вітер.    Босоніж  ледь  торкався    камінців,  боявся  зашарудіти,  налякати    те  видіння.  Підходив  ззаду,  закипіла  кров,  тремтіло  тіло.  Бажання  спокуси  …  та,    як  його    здолати?    Кинуло  в  піт…  думка    -    Ні  –  ні  ,  здається  це  не  видіння-.    Втрачав    розум,  йому  б    остудитися,  але    вже  не  спроможній  скерувати  своїм  бажанням.    Немов  потрапив  в  кайдани  пристрасті,    миттєво    рукою  затиснув  їй  вуста,    над  вухом  благаючим  голосом  майже    кричав,
-Не  кричи,  чуєш,    прошу  не  кричи.    Я  тільки  налюбуюся  тобою  і  відпущу.  Не  знаю  хто  ти,  чи  примара,  чи    й  справді    переді  мною  така  красуня,  що      я    неспроможний  відвести  очей.  
Роза  завмерла  від  несподіванки.    Стрілою  думка  -  Голос  знайомий,  тю  чи  дядько  Стефан,  хтоб    з  чужих    тут  може    бути?    Чи  згадаєш  в  таку  мить,  з  переляку  можна  й  переплутати.  Відчувши  дотик  його  гарячого  тіла,  вмить  пронизало  її  тіло  струмом.  Той  дотик,  їй  здався  ніжним,  за  мить  тепло  розбіглося  по  судинах.  Не  закричала,    зашепотіла,
-А  ви  відпустите  мене?
Вкотре  кинуло    в  піт…  то  лише    на  мить.  Завмер,  знайомий  голос,  хто  це?.    Трусився,  зуб  на  зуб  не  попадав,  лагідно  заговорив,
-  Давай    удвох  скупаємося    і  все.  
У  відповідь  тихо  прошепотіла,
-Добре  дядьку  Стефане,  добре.
Чи    від  бажання,  чи  від  хвилювання,  в  голові  гуділо,      він  не  почув,  як  вона    назвала  його  дядьком.  Почув  лиш  останнє  слово  –«Добре».
Підхопив  на  руки,  поніс  у  воду,  разом  із  нею  занурився  по  груди.  Вона  ж    спокійно  подивилася    у    очі,  ледь  усміхнувшись,
-Ой,  та,  я  ж  гола,  відпустіть  мене.
 Та  саме  в  цей    же  час,  руками    обвила  його  голову,  він  нахилився  і    устами  торкнувся  її    шиї,  лише  тепер  на  ній  помітив  бурштинове  намисто.  Вмить  відсторонився,  немов  після  похмілля,  дивився  на  неї,
 -  Розочко  це  ти?
Вона    все  ще    не  помітила,  що  він  без  нижньої  білизни,
-  Пустіть,  хай  я  хоч  купальник  одягну.    Мені  трохи  не  зручно…    Але    тут  я  часто    купаюся  і  не  раз  тебе  бачила,  як  кажуть    у  чому  ненька  породила.  
Здивований  погляд  до  неї,    поставив    на    ноги,  задивився  в  її  красиві  балухаті  очі.  В    них  сонячне  проміння,  тепло  торкнулося    його  душі.  Вона  розвернулася,  хотіли  йти  до  берега.  Гаряча  рука  ніжно  торкнулася  її  талії,    лише  тепер  вона  подивилася  на  нього    з  голови  до  ніг,    помітила  його    наготу.  До  нього  ж    тільки  тепер  дійшло,  що  він,  за  звичаєм  зняв  з  себе  весь  одяг.  Почервонів,  як  той  варений    рак,  трохи  засоромився,    поглянув  у    бік,  мав  намір  кинутися  у  воду  і  попливти.  Але  вона,  хоч  і  почервоніла,  миттєво    до  нього  зробила  крок.  
-  Чого  соромитися,  що  природно,  то  не  бридко.
-  Ой,  пробач  та  ти    напевно    так  близько  чоловіків  не  бачила.
-  Тю  чому  не  бачила,  навіть  відчула  у  собі,  правда,  це  було  тільки  один  раз.  Живу  я  нині,  як  зів`яла  квітка,  додай  кохання,  як  води  з  криниці.  І  розбуди  в  мені  жіночу  пристрасть.
Засміялася  і  закинувши  руки  догори,  повисла  на  його  шиї,  ніжний  поцілунок  його    плеча…    Її  волосся  пахло  лавандою,  зводило  з  розуму.    Гарячі,  як  вогонь  уста  припали  до  її  пишних  губ.    Відчув    той  солод,  якого  вже  два  роки  не  мав  і  те,  спокусливе  бажання,  яке  ночами  не  давало  спати.
Єдиний  поцілунок  і  вона  миттєво,  розкинувши  руки,  кинулася  у  воду  й  попливла.  А  він  не  зміг  отямитися  від  поцілунку,  декілька  раз    занурився  у  воду,  тушив    полум`я,  що    ятрило  душу  й  врешті  вийшов  на  берег.  
   Побачивши  господаря,  кінь  декілька  раз  копитом  вдарив    по    траві,  немов  привітав  його  з  поверненням.  Стефан,    похапцем    одягнув  плавки  й  впав  на  траву,задивився  у  небо.
     Пливли  білі  невеличкі  хмаринки  і  в  нього  немов  політ  роздумів.Сам  себе  сварив  і  що  за  звичка,  роздягнутися  догола,  коли  йдеш  купатися.  А  ,  що  вона?  Що  за  мова?  Напевно  вже  мала  стосунки  з  чоловіком,  а    їй  же  здається  лише  двадцять.  Він  пригадав  її    бабцю  Розалію.  Її  красиву  доньку  Ангеліну,  яка  народила  Розу,  а  сама  пішла  в  інший  світ.    Красуня…    адже  йому  тоді  було    лише  шістнадцять    років.  Добре  запам`ятав,  про  цей  випадок,  все  cело  гуділо.  Хоч  і  розкидане,    хата  від  хати  далеченько  та  люди  в  той  час  були  дружнішими,  ніж  нині.  А  ,що  ж  Роза  тепер?  Здається  від  бабусі  ні  на  крок,  але  хтось  таки  насмілився,      зірвав  квітку.  Казали  люди,  що  в  ті  часи,    ми  молоді    були  безвідповідальні,  що  вже  тепер  говорити.  Мабуть  треба    їхати  від  гріха  подалі.    Зненацька  заржав  кінь,  він  почув  плескіт  води.  Роза  підбігла  до  своїх  речей,    одягла  топік,  підв`язалася    махровим  рушником,
-Зараз  трохи  зігріюся  та  ще  раз  скупнуся.  Вода  здається  теплою  та  все  ж    ноги  зводить.  А  ти,    що  більше  не  будеш  купатися?Чого    їхав  сюди?
-  Мабуть  відчував,  що    ти  тут    та  й  приїхав  подивитися  на  молоденьку  красуню.  Правда  трохи  зхибив  перед  тобою,  осоромився.  
Вона    другим  рушником  витирала  коси,  усміхалася,    позирала  на  всі  боки.  За  кілька  хвилин,  рушник  повісила  на  дерево  й  на  шиї  поправила  намисто.
Він  побачивши,  як  вже    тріпала  волоссям  запитав,
-  Ти  купаєшся  з  намистом?  Чого  не  знімаєш?
-  Це  мамине  намисто,  мені,  як  оберіг.  Так  бабця  сказала.  Воно    у    мене  на  шиї,  ще  з  дитинства.
-  І,  що  оберігає?
-  Так.  Принаймні  ,    мені  так  здається.
 Роза  не  соромлячись,    прилягла  біля  нього,
-  Ти  не  їдь,  побудь  іще    трохи,  адже  тут  так  гарно  і  ніхто  не  заважає.  Ну  хіба,  що  твій  кінь.  Он,як    позирає  на  мене,  напевно  ревнує.
Не  дочекавшись    відповіді,    ніжно  торкнулася  його  волосся  на  голові,
-Ти  вже  два  роки  без  дружини,  чому  не  одружишся?  Я  знаю,  як  це  важко…    Адже  теж  два  роки    поспіль,  не  маю    чоловічої  ласки.    А  воно  ж  так  хочеться,  немов  того  меду,  чи  нектару,  що    навесні    чи  влітку  збирають  бджоли.
Невже  такі  слова  може  говорити  ця  дівчина?  Здивований  та  все  сказав,
-  Та  де  ж  тут  знайдеш,  всі  повтікали  за  кордон,  а  молоденька  чи  й  захоче  піти    за  такого,    як    я.  Дивуюся,  як  це  ти,  ще  кудись    не  поїхала  .  Тож  на  бабусину    пенсію  мабуть  ледь  кінці  з  кінцями  зводите.  
-Та  нічого,  я  вишиваю  рушники,  серветки,  передаю    за  кордон,  копійка  є,    іще    й  непогана,  тож  плакати  не  буду.  Та  й  не  хочу  покидати  бабцю,  рідний  край,  цю  красу.  Он  поглянь  туди,  бачиш,  яка  сосна  висока,    струнка.  А  гори,  що    одягли  на  себе  шапки  з  хмар,  ніби  підпирають  небо,    хіба  десь  побачиш  таку    красу.
Він  повернувся  до  неї,  рукою  торкнувся  волосся,
-Я  теж  люблю  свій  край.  Навіть  ніколи  й  не  мріяв,  щоб    поїхати  світ  за  очі    та  все    покинути,  хоча  й  залишився  сам.
Її  прямий  погляд  збуджував  його,  час  від  часу,      увагу    привертало  намисто,  яке  вона    часто  мацала  рукою.  Немов  спеціально  привертала  увагу  до  своєї  красивої  шиї,  молодого    пружнього  тіла.  За  мить    він  копошився,    хотів  встати,  але  вона  різко  наставила  руки,  хотіла  завадити.  Несподівано  для  самої  себе,    великим  пальцем  правої  руки  зачепила  намисто,  воно  миттєво    розсіялося  по  траві.
-  Ой,  -  вирвалося  з  її  уст.  
 Від  здивування,  брови,  як  шнурочки,    піднялися  догори    і  ледь  усміхнувшись  подивилася  на  нього.  Стоячи  на  колінах,  кинулася  визбирувати    намистини,  
 -  За  все  життя,  скільки    себе  пам`ятаю,    це  намисто    вдруге  розсипалося,  щось  має  відбутися.  
-  Вибач,  це    моя  провина.  Треба  було  попередити,  що  буду  вставати.  
 Бажання  піднятися  відразу  зникло,  прямим  поглядом  дивився  на  неї,    
-  А    що  тоді,  такого  особливого,  сталося?    Удача,  чи  навпаки?
   Роза,  задумуючись,  збирала  намистини.      За  мить,  різко    поклала  їх    у  свій  капелюх,    в    якому  завжди  приходила  на  річку,  
-  Мені  бабуся  розповідала,  що  раніше,    якщо  жінка  вийде  на  вулицю    не  одягнувши  намисто,  то  немов  гола.  Це  наче  оберіг,  захист  від  злих  духів    і  недобрих  людей.  Не  хочу  вірити  в  якісь  прикмети.  Чого  вставати,  краще    зробити  так,  як  бажає  душа,  чого  терпіти…
Впевненим  рухом  з  себе  зняла  топік,    її  перси  торкнулися  його  тіла.
 В  ній  вибухнув    вулкан  емоцій,  якими  уже  не  можливо  скерувати.
       Зашуміла  листва  на  деревах,    неподалік  заспівав  зяблик…  Кінь  приліг  на  траву,  немов  соромлячись,  підглядав  за  молодими  людьми,  які      в  собі  гасили      вогонь  кохання,  опинилися    у    владі  солодкої  спокуси.
     По  воді    мерехтіло  сонячне  проміння.  Часом  топилося  в  ній,  за  мить  золотом  і    сріблом  відбивалося  по  воді.    Стефан  на  руках  ніс  її    у  річку,
-  Ось  так,тепер  можна  й  розслабитися.  Ти  не  шкодуєш  про  те,що  сталося?  Така  солодка,  зваблива,  пристрасна  і  водночас  ніжна.
   Чи  можна  передати  стан  душі  …  Тріпотіло  серце.  Всього  не  скажеш,  думка  за  думкою  хвилями  напливала  на  нього  -    Але  ж  для  мене  молода,  що  скаже  тітка  Розалія,  якщо  дізнається?  А,  якщо  щось…  та  ні.  Вмить  відігнав  нав`язливу  думку.  За  один  раз  нічого  не  станеться.  І  тут  же,  немов    язика  прикусив,    ой  мовчи  дурню,    в  житті  всього  буває.
 Минуло    три  години…..  Стефан  у  руках  тримав  віжки,  йшов    майже  поруч  конем,  час  від  часу  позирав  на  Розу.  Вона,    одягнена  у  літній  білий  сарафан  з  рожевим  відтінком,  осяяна    сонцем  ,    йому  нагадувала    латаття.  Адже  темне  волосся    сховала  під  капелюх  світло  рожевого  кольору.  Він  порівняв  її  з  ніжними  пелюстками  цвіту,    що  можна  не  раз  побачити    край  берега  річки.  Сидячи    у  сідлі  на  коні,    вона  інколи  на  собі    ловила  його  погляд  у  відповідь    усміхалася.      Та  інколи  на  нього  дивилася    якось  особливо,  а  іншим  разом  наче  задумливо.Підкрадалась  думка,  а  може  це  і    є,    те  справжнє  кохання,  коли  обом  так  добре.  Адже    вперше  в  житті  зрозуміла,  що  таке  бути  справжньою  жінкою,  відчути    шаленне  бажання  близкості,    той  поштовх  всередині  себе,  насолоду,  яку  іще  ніколи  в  житті  не  відчувала.
   Неподалік  від  села,    дівчина,  сидячи  у  сідлі,  ледь  прихилилася  до  коня,  рукою  торкнулася  його    шиї  й  голосно,
-Стефане  зупиняйся.  Далі  піду  сама,  краще,хай  не  бачать  нас  разом.    Не  хочу,    щоб      бабуся  дізналася  про  наші  стосунки,    боюсь  зовсім  сон  втратить  і  так  мало  спить.  Ти  не  шукай  зі  мною  зустрічі.  Хоча  я      тебе  давно  обожнюю,  але  ж  не  одружишся,  на  жаль,    різниця  у  роках.  
Вона  закопошилася,    зашарілась,  а  він  ледь  збліднілий,  зняв  її    з  коня    й  поцілував    в  щоку,
 -  Вважаю,  що    шістнадцять    років,  це  не  завада  для  кохання.  Я  би  хотів  тебе  бачити  у  своєму  ліжку.  
Не  дала    йому  договорити,  долонею  прикрила    уста,
-  Мовчи!Життя  покаже.  
Роза  мала  гарний  настрій,    з  думками  поверталася    додому.  –  Як  я    здуру  назвала  його  дядьком,  добре  що  не  почув,  ото    мабуть  би  сміявся.  Але  ж  він  такий  класний,  сильний,    а  запах  його  тіла,  як  наркотик.  За  мить    ледь  скривилася,    пригадала  Антона,  з  яким  провела  єдину    ніч.  Хоч  він  теж  угорець,  але  ж  паскудник  ,  як  той  кіт,  після  всього,  що  було  навіть  не  прийшов,  а  згодом  з  батьками    виїхав  до  Мукачева.    І  тут  же,    в  душі  покаялася,  сама  винна,  хіба  можна  людину  розкусити  за  три  тижні,  дурепа  повірила.  І  тоді  теж  розсипалося  намисто,  це  ж  треба  ,  чи  справді    прикмета  і    діє,  як  попередження.  А  можливо  цей  раз    навпаки  і    все  буде  добре.  І  я  теж  фарбуватиму  намисто,  як  Софія.
На  обійсті,    біля  старого  дубового  столу,    Розалія  через  марлю    проціджувала  молоко.    Помітивши  онучку,    крехтячи,  запитала,
-  І  де    тебе  так  довго    носило?  Ще    не  накупалася,  чи  щось  тебе  туди  манить?    Майже  щодня    туди  йдеш,    чи  там    з  ким    зустрічаєшся,  що  я  не  знаю.  Лише  одне  мене  заспокоює,    що  вмієш  добре  плавати.
І  помітивши,  що    на  ній  немає  намиста,    важко  перевела  подих,  посерйознішала,  кивнула  рукою,
-Ану  присядь  на  лавку,    розповідай!    І  не  ховай  очі,  зізнайся,  де  поділося  намисто?    Думаю  не  втопила.  То  цінна  річ  -    твій  оберіг,  тебе  з  ним  хрестили.    Чи  таки  щось  сталося?
Дівчина  ледь  усміхнувшись,  співочим  голосом,
-Тю,  бабусю,  он  все  зібрала  ,випадково  зачепила  рукою  й  розсипалося.
-Та  там  же  шовкова  нитка,  це  яку  силу  треба  мати,  щоб  розірвати…
-Та  тій  нитці,    напевно  прийшов  час  розв`язатися  й  розсипалося  на  траву  .
-  На  траву?  То  зібрала  його,  чи  не  дай  Боже  покинула?
 -Воно  в  мене  тут,    в  пакеті.  Піду  занесу  до  хати.
-  Поклади  на  столі,  я    за  молитвами  зберу  його,  щоб  і  надалі  мало  силу    тебе  оберігати.
Роза  добре  знала  бабусю,  ще  та  стара  угорка,  що  й  молитви  знає    і  навіть  інколи,  щось    шепочучи  про  себе,    на  столі  розкидає  карти.  Та  лише  помітить,що  онучка  побачить,  відразу  збирає  їх    і    ховає  собі  за  пазуху.  Вкотре    скаже,
-  Це  я  так  собі,    від  нудьги,  все  хочу    пригадати,  як  карта  лягає,колись  моя  бабуся  ворожила,  але  я  смутно  все  пам`ятаю.    Хочу  пригадати  та  не  виходить,  постаріла,    роки    свою    справу  роблять.
З  самого  вечора  до  пізньої  ночі  Розалія  збирала  намисто  і  читала  молитви.  А  Роза,  лежачи  в  ліжку,  слухала    їх,  як  колискову.  Ніяких  думок,  сон  заволодів  нею,  немов    немовлям.
       Стефан  повертався  додому,  весь  час    згадував    молоде  тіло  Рози.  Смілива  така,  що  то  жінка,  а  нині    мабуть  вся  молодь  така,  що  хочуть  того  й  досягають.  Ой,      непереливки  мені  будуть,    коли  дізнається  тітка  Розалія.  Залишивши  коня  на  обійсті,  пішов  у  свою  майстерню.    Двері,  як  завжди,      навстіж  відчинені,  почув  шарудіння.  На  столі  сиділа  його    маленька  подруга.  Це  він  так  називав  пишнохвосту  білку.  Вона  два  роки  поспіль  стала  до  нього  навідуватися.  І    він    кожного    разу  пригощав  її  горіхами.  Руденька  красуня    швидко  стала  ручною,    довірливою.  Немов  розуміючи  його  одинокість,    часто    просто  загляне  у  вікно,  що  він  у  майстерні  і  десь  зникне.  Дивувався,  що  навіть  Марс,    сприймав  її  без    обурень.  Інколи  ловив  себе  на  думці,  а  може  це  посланниця  від  Софії,  адже  білка  й  справді  з`явилася,  через  сорок  днів  після  її  смерті.    Сам  того  не  помічаючи  так  звик  до  неї,  що  інколи  при  ній    роздумував  вголос.  А  вона  мов  завмирала  на  місці,    слухала  його.  Та  лише  помітить    на  собі  прямий  погляд,  хутко  надвір    і  немов  її  тут    й  не  було.
     Пройшло  кілька  днів….  Стефан  їздив  до  річки,  але  Рози  не  заставав.    І  вже  думки-  стріли,  чи  й  не  трапилося  щось?  Але  ж  не  хлопчисько,  щоб  за  пів  кілометра  йти  пішки  й  підглядати  за  її  обійстям,  що  там  відбувається.
     Роза  ж,щоб  не  нервувати  бабусю,  пару  днів  не  ходила  до  річки,  а  згодом  йшла  ввечері  і  швидко  поверталася.  Шкодувала,  що  не  обмінялися  номерами  телефонів.    Хоча      придбала  собі  телефон  тільки  заради  господарів,  друзів    з-за  кордону.  Адже  вела  з  ними,    як  каже  комерційну  справу.  Навіть  пару  раз  по  декілька  днів  була  в  Словаччині,    їздила  здавати  своє  рукоділля  та  за  грішми.  Але  втратила  нагоду  записати    номер  телефона  Стефана,  адже  на  річку  завжди  йшла  без  телефона.
     Розалія  подивлялася  на  онучку  й    з  думками  хитала  головою-  Ой,  що  на  тебе  чекає?  І  чому  ж  така  безвідповідальна?-    Напевно,  про  неї  щось    таки  дізналася.    Одного  ранку,    Роза,  ще  спала,    стара  дістала  карти,  розкидала  по  столі,    довго  їх  роздивлялася…      Згодом  обома  руками  взялася  за  голову,  сиділа,  як  опущена  у  воду.
   Буквально    через  два  дні  до  Рози  подзвонили  з  Словаччини,  запросили    на  ярмарок,  який  мав  відбутися  за  тиждень.    Дівчина,    весело  повідомила  бабусі,  про  цю  новину.  У  відповідь,  Розалія  на  кілька  секунд  затримала  на  ній  погляд,    похитала  головою,  тільки  тоді  сказала.
-  Звичайно    їдь,  в  тебе,  ще  є  час,  бо  вже  скоро  навряд  чи  поїдеш.  
Роза,  не  звернула  уваги  на  останні  слова,  від    радості  підскочила    й  метеликом  полетіла  в  свою  кімнату.
   Уже  прощаючись,  Розалія  одягла  на  неї  намисто  й  з  сльозами  на  очах,
-Запам`ятай,  якби  там  не  було    та    намисто    з  себе    не  скидай.  Ще  раз  повторюю,  це  твій  оберіг,  воно    вже    четверте  покоління  оберігає  від  злих  духів,  недобрих  людей    та  від  неприємностей.
   А  час  летів…    Роза  дізнавшись  що  носить  дитину,  залишилася  на  кілька  місяців  у  Словаччині.    Після  ярмарки    торгувала  у  одному  з  магазинів  господаря,  якому  здавала  свої  вишиті  речі.  Розалія  сприйняла  це  спокійно.  Хоча  онучка  мовчала  про  вагітність,  але  стара  тільки  й  поглядала  до  ікони,  вкотре    читала  молитви.  В  душі  ж  хвилювалася,  але  вирішила    -  проти  долі  ніхто  і    ніколи  не  втік.    Он  ріка  котить  у  руслі  своїм  тихі  хвилі,  так    все  відбувається  і  в    житті  людини.
   Одного  разу,    Стефан  біля  річки  зустрів  тітку  Камелію,    сусідку  Розалії.    В  розмові  про  життя  в  селі  почув  новину,  хто  приїхав  з-за  кордону    та  хто  поїхав.  Адже  тут  роботи  не  було,  тому    тільки    такі  новини,    чим  живе  країна  в  умовах  війни  та,  як  виживають  люди.  Дізнавшись,  що  Роза    поїхала,  вгамовував  розчарування…  Бач  не  прийшла…  Чи  розчарувалася  в  мені,  чи    не  доля  бути  разом,  але  ж  така  приваблива,  жадана.    Й  за  телефон  мови  не  було,  справді  дивно,  чи  не  сподобався,    як  чоловік,  чи  в  той  час  не  до  нього  було….  хто  знає…
     Минуло  чотири  місяці…  Дивовижна  пора  осені    приваблювала  яскравістю  кольорів.  Хоча  й  вже  опадало  листя  з  клена,  але  те,  що  залишалося  на  ньому  ,  чарувало  своєю  окрасою.  Особливо  поруч  з  вільхою,  яка    своє      листя,    як  і  бузок,    до  землі    скине  зеленим..  Верхівки  дубів,  ще  стояли  зеленими,    а  от  берези  немов  одягли  на  себе  плямисті  сарафани,      після  дощу  на  сонці    жовтий  колір  листя    виблискував  золотом.  Натомість    сосни,  ялинки,    смереки  посвіжіли,  нарешті  дочекалися  жаданої  прохолоди.
   Хоча  Роза  й  любила  спостерігати,  як  листя    опадає    з  дерев  та  нині    не  той  настрій.Вона,  одягнена    в    плащ    бежевого  кольору  й  сині  джинси,  йшла  не  поспішаючи,  кросівки  злегка    ковзали  по  мокрій  траві,  боялася  впасти.  Незадоволена,  тихо  бурчала,
-  Ото  дорога,  що  значить  осінь.  Коли  ми  будемо  жити  так,  як  за  бугром.  Там  і    маєтки,  як  маєтки  і  дороги    нормальні.    А  тут,  чи  й  дочекається  моє  дитя  кращого  життя.
І  знову    думки  про  бабаусю…  -  Що  мене  чекає,  крик,  чи  сприйме  спокійно,  але  ж  думаю,    з  хати    не    вижене.  А  якщо    Стефан  за  цей  час  собі  іншу  знайшов?  А  можливо    в  нього  хтось  і  був  та  я    не  знала…  Але    тут    же  відразу,  немов    за  вітромом  прогнала  цю  думку.  Згадала    його  пристрастне  бажання  близькості.  І  вже,  повеселіли  очі,    усміхнулася,  може    цього  разу  ,  не  набила  лоба,  хто  знає...
   В  хаті  тепло,  затишно,  пахло  травами  й  пиріжками.  Вона  ж  по  телефону  спілкувалася  з  бабусею,  тож  стара  чекала  онучку,  готувалася  до  зустрічі.    В  цей  час,    з  духовки  витягнула    деко  з  пиріжками.  Побачивши  Розу,  затремтіли  повіки,
 -Ну  дякувати  Богу!
     Після  поцілунків,  обіймів,  витирала  непрохані  сльози.  Намагалася    подивитися  в  її    очі,    пристальним  поглядом  дивилася  на  онучку,
-  Чи  здається,  чи    й  справді  схудла?
-  Бабусю,  ти  присядь.  Я  сама  роздягнуся.
-  Такий  гарний  плащик  собі  придбала,  ґудзики,  аж  переливаються  перламутром,  але  трохи  широченький.
Роза    розстебнула  всі  ґудзики,  знімала  плащ,
-Та  це  так  треба.  Бабусю,  я  не  одна  приїхала,  а  з    правнучком.
 Розалія    зблідла….  За  мить,  по  щоках,  як  горошини    покотилися  сльози.    В  горлі  тиснуло,  хриплим  голосом,  ледь  видавила  з  себе,
 -Я  відчувала,  що  буде  якийсь  сюрприз.  Але  ж  важко  тобі  буде,  він  що  чех,чи  угорець?  Коли  приїде?
 Онучка,  повісивши  плащ,  на  поясі  поправила  джинси  з  широкою  резинкою.    Розалія,  помітила  її  вагітність,закривши  обома  руками  обличчя,  заплакала.    Дівчина    присіла  біля  неї,  обійняла,
-  Бабусю,  я  тебе  дуже  люблю.  Ти    не  хвилюйся,  нас  двоє,  а    стане  троє,  буде  продовження  роду,  на  УЗІ  сказали  хлопчик.
 З  годину  Роза  тулилася  до  старої.  Тішилася,  що  без  крику,без  сварки.  Тому  намагалася  сказати    їй  більше  теплих  слів.  Згадувала    своє  дитинство,  переконувала,  що  з  дитям  справиться,  що  все  буде  добре.
В  кінці  розмови,  Розалія,  поправивши  на  голові    білу    хустинку,  вже  суворіше  запитала,
-То  хто  ж  батько?  І  коли  приїде?
 І  позирнувши  на  онучку,  наче  полегшено  перевела  подих,  
 -    Намисто  на  тобі,  це  добре.
Але  ж  за  мить  нагадала,
-Чекай,  чекай,  ти    влітку  розсипала  намисто…    Чи  не  в  той  час  це  сталося?  Це  хтось  з  наших?  То  хто  він?
 -  Я  скажу  згодом,  добре…    давай  заспокойся.  Я  така  голодна,  як  вовк.  
   Пізнім  вечором  вкладалися  спати…    За  вікном  мжичив  дощ.  Розалія  в  ліжку,  вкотре  витирала  сльози.  Тихо    повторювала  слова,
-Ох  молодь…  молодь…  Як    у  них  все  так  просто…
А  Роза,  задоволена  зустріччю,      вже  давно  сопіла  у    своєму  ліжку.
     Пройшло  зо  два  тижні...  Роза  боялася    кудись    йти.    Мокро,  слизько  та  й  Розалія  наполягала,  щоби  далі  обійстя  нікуди  не  ходила.  Онука  погодилася  при  одній  умові,  що  більше  не  буде  запитувати  хто  батько.
Одного  разу,  Стефан  виправши  свої  речі  в  річці,  повертався  додому.    Несподівано  фиркнув  кінь,  із-за  повороту  вийшла  тітка  Камелія.  Він    різко  зупинив  коня,    привітався  й  запитав,
-    А,  що  тітко,  теж  пральний  день.    Теж  чекали  закінчення  дощів,  як  і  я.  
Що  то  осінь,    мало  бачимося.  А  вже  й  заморозки  обіцяють.
 -Так  синку,  так.Трохи  далеченько,  але  так  звикла  прати  в  річці.  Хочеться  поменше    купувати  хімії,  вона  ж  до  того  іще  подорожчала.
 -  Як  поживаєте  в  тих  краях,  нікого  не  бачу,  які    новини  в  селі?
-  А,  що  нового…  Ти  ж  онучку    Розалії  знаєш…  Недавно  приїхала,  кажуть  була,чи  в    Словенії,  чи  то  в  Словаччині,точно  й  не  знаю.  Одні  так  кажуть,    а  хтось    інакше.  І  Роман,    ну  тих  Гафичів,    повернувся  до  дружини,  ходили  чутки  покинув,  але  ні,    приїхав.  Ну  діда  Афанасія  поховали,  ще  у  вересні,ти  ж  здається  був  на  похороні.  Більше  ніяких  новин  і  не  знаю.  Добре  піду,  поки  погода  гарна.  
     Гарні  новини….    втішали  душу  Стефану.  Попрощавшись,  повертався  додому.  По  всьому  тілу  відчував  тепло,  мов  попав  під  сонячне  проміння.  В  той  же  час,  відчув  деяку    розгубленість  і  нерішучість.  Поїхати,  помчати  до  неї.  Та  раптом  відчув  себе,  мов  птах  безкрилий,  зупинив  коня,    хоча  той    і  так  ледве  переставляв  ноги.
       Для  Стефана  закінчилися  більш-  менш  спокійні  ночі.  І  руки  не    лежали  до  роботи.  Час  від  часу,  дурманило  голову,  немов  чорною  хмарою  насувалася    тривога,    як  грім  відбивалася  у  висках  .  Та  все  ж  він  перемагав  те  відчуття,  вгамовувався.  Але  ранком,  коли  голився,  помічав    червоні  білки  очей.  Джмелинні  думки  роїлися  в  голові  –  Приїхала,  то  добре.    Але  ж,  як  хочеться  побачити  її.  Знав,  що  в  цю  пору    прати  до  річки  не    піде.  Адже  одного  разу  восени,  Розалія  була  сама  біля  річки,    в  розмові  проговорилася,  що  дівчина  вдома,      за  життя  іще  встигне    наталяпатись  в  холодній  воді.
   Вечоріло…  Стефан    сидів  у  своїй  майстерні,  в  пічку  підкидав  дрова.    Під  ящиком  помітив  намисто  з  дерева.  О,    коли  ж  це  я  таке  робив  і  не  пам`ятаю,  залишилось  трохи  відшліфувати  і  можна  фарбувати.  Може    Розі    на  Новий  рік  зробити  подарунок.  Хоча  в  неї  є  оберіг,  як  вона  каже,  а  це  хай  би  колись  на  свята  одягала.  От    завтра  цим  і  займуся.  З  такими  думками,ледь  заспокоївшись,поспішив    у  хату,з  надією,  що  цієї  ночі  буде    спати  спокійніше.
     В  хаті  Розалії,  цього  вечора  була  метушня.  Роза  бігала  біля  бабусі,то  крапала    настойку  валеріани,  то  давала  ліки  від  серця.  Але  в  бабусі    піднявся    тиск,  а    ліків    в  хаті  не  знайшлося.  Жінка  ледве    заговорила,
-  Розочко,  як  я  не  помітила,що  вже  закінчилися  ті  ліки.  Сходи  до  тітки  Камелії,  в  неї  завжди  є  запаси.  Та  хай  замовить  і  мені,  як  буде  собі  замовляти,  з  села  хтось  же  буде  їхати  в  містечко.  О,  нагадала,  хвалилася  буде  борошно  замовляти,  щоб  Стефан  у  фермера  купив,  та  конем  привіз,  нехай  і  для  нас  один  мішок  замовить.  Тільки  ж  дивися  взуйся  в  мої  чоботи,в  них  впевненіше    йти,щоб  не  підслизнулася…  А  ліхтар,  на  веранді  візьми,  побачиш,  на  цвяхові  висить.
Тільки  Роза  вийшла  з  хати,  як  Розалія  пошкодувала,  що  послала  онучку,  --  -  Ой,  Боже,тепер  же  все  село  знатиме  ,що  моя    Роза  має  народити.
Скропила  обличчя  водою  з  склянки,  що  стояла  біля  неї,  тихо  прошепотіла,
 -Та  шила  в  мішку  не  сховаєш.    Рано  чи  пізно,  всеодно  би  дізналися.
   Камелія,  аж  рота  роздявила,  коли  перед  собою  побачила  вагітну  Розу.  Цікавість  ятрила  душу,  але  ж  не  буде  в  такий  час,  ще  про  щось  запитувати.  Пспііхом  взяла  ліки,  йшла  спасати  сусідку.
   Не  світ  не  зоря,  Камелія  поспішала  до  Стефана.  Добре,  що  не  дощить,  по  дорозі  заспокоїла  себе.  Їй  кортіло  якнайшвидше  розповісти  всі  новини.
   Гучно  загавкав  пес  і    одразу  заржав  кінь.  Камелія  підійшла  до  обістя.  Стефан  ще  лежав  в    ліжку,  здивувався.    І  кого  це  так  рано  принесло,  чи  щось  у  когось  сталося?
Камелія  усміхалася  і  кліпала  очима,
-  Я  до  тебе,  давай  зайдемо  до  хати,такі  речі  на  дорозі  не  вирішують.
Тільки  переступила  поріг  хати,  зиркнула  по  всіх  кутках,
-О,  що  таке  холостякуєш…  Я  тобі  гроші  на  борошно  принесла  і  новин  цілий  мішок.
     Стефан  проводжав  гостю  до  хвіртки,  раз  –  по  –  раз  потирав  руки.  Після  почутого,  Камелія  помітила,  буквально  за  мить  він  зблід  на  обличчі.  Ой,  щось  тут  не  так,треба  повертатися,  навіщо  чоловікові  надокучати,  ятрити  душу.
 Він  дивився  їй  вслід,  за  спину  підкрадався  холод,врешті  затремтів,  поспішив  до  хати  й    бурмочачи  під  ніс,
-  Оце  так  новин,  була  надія  і  та  зникла,  хто  ж  той,  кому  віддался  після  мене?Думав,  що  в  житті    чорна  полоса    закінчилася  та  напевно  ні,  коли  ж  буде  біла  ,з  ким  розділю  холодне  ліжко.
Від  новин  не  в  захваті,  але  тепло    зігріло  душу,  радів,що  тітка  спасла  Розалію.  Думав  за  Розу,  адже  їй  буде  важко  без  неї,  хто  б  не  був  той  чоловік,  а  бабуся,  є  бабуся.
   Біля  обійстя    Розалії    заіржав  кінь.    Саме  в  цей  час,    Роза    вийшла  з  сараю,  перед  собою  несла    оберемок  дров.
 Він  пулею,  опинився  біля  неї.  Розчервонілий,  поспіхом,    з  її  рук  забрав  дрова,
-  Ти    що  з  глузду  з`їхала,  це  ж  так    небезпечно.  То  де  той  батько  дитини,  куди  він  дивиться,тож  можеш  втратити,  що  тоді  скаже.  
Роза    миттєво  розпашіла,  як  троянда  під  сонцем,    в  очах  засяяли  зоринки,
-  Його  батько  і  спасає.    Рівно  скільки  часу  пройшло  від  тієї  нашої  зустрічі,  такий  срок  і  нашій  дитині.
Йому  відняло  мову,  в  хату    заходив      позаду  неї.  Переступивши  поріг,  привітався.  Розалія  лежала  в  ліжку,  побачивши  Стефана,  закрила  обличчя  руками,  
-  Ой,та  сказала  би  чи  що,  гість  є,  а  я  лежу,  як  дровина,  який  сором.
Стефан  поклав  дрова,  підійшов  до  неї,
-  Ви  тітко  Розаліє  тепер  звикайте,буду  частим  гостем,  поки  не  відпустите  до  мене  Розу.    Наше  дитя  нам  його  і    на  ноги  ставити.  Хоча  йі  молоденька  та  зате  гарненька,  хай  люди  позаздрять.  Присягаюся  берегтиму  її,  як  зіницю  ока.  
І  підійшов  до  Рози,поцілував  в  щоку,помітивши  на  ній  бурштинове  намисто,  прошепотів,
-Тоді  розсипалося  намисто,  то  напевно  був  знак  для  нас.  Колись  твій  оберіг  передаси  у  спадок  нашим  дітям.
Минуло    чотири  роки….      Теплий  літній  день…    Роза  підходила  до  майстерні  чоловіка.    Почула  сміх  сина  й  і  пескання  у    долонці.    За  мить  голос    чоловіка,
-  Артурчику,  синку,  подивися    який  у  неї    гарний  пухнастий  хвостик,  не  бійся,  це  білочка,  вона  ручна.  Скільки  раз  тобі  говорив,не  бійся.
 Роза,    рукою  притримуючи  живіт,  ледь  пролізла  у  двері,
-Ну,  що  мої  соколи,  нагодували  білочку,  тепер  пішли    до  хати  і  нам  пора,  бо  ми  теж  хочемо  підкріпитися.
 Стефан  ,як  щасливе  дитя,  усміхнений,  підійшов,  гладив  її  живіт,
-  Що  наша  Емілія  теж  хоче  обідати.    
Артур,  з  такою  ж  милою  усмішкою  на  обличчі,  як  і  батько,  зліз  зі  стільця,
-Я  теж  хочу  обідати,  тільки  борщик    зі  сметанкою.

                                                                                                                                                                                 16.04.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911179
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Наталі Косенко - Пурик

Найкраща, мелодійна і розкішна (акровірш)

[b]Н[/b]емає  красивішої  за  тебе,
[b]А[/b]  ти  прекрасна,  як  весняний  квіт,
[b]Й[/b]ого  чарівність  досягає  неба,
[b]К[/b]раса  тендітна  зваблює  весь  світ.
[b]Р[/b]оса  ранкова  ніжний  її  дотик,
[b]А[/b]  поряд  вже  виспівує  струмок,
[b]Щ[/b]оразу  пролітає  милий  подих,
[b]А[/b]  згодом  відображує  рядок.

[b]М[/b]ене  вражає  неповторна  мова,
[b]Е[/b]стетика,  лояльність  і  краса,
[b]Л[/b]оскоче  ніжно  філігранність  слова,
[b]О[/b]хоплює  чарівністю  весна.
[b]Д[/b]іброви  починають  гомоніти
[b]І[/b]  дивом  посміхається  весь  світ,
[b]Й[/b]ого  безмежність    нам  дає  прозріти,
[b]Н[/b]атхненно,  споряджаючи  в  політ.
[b]А[/b]  поряд  вся  природа  розквітає

[b]І[/b]  з  нею  наша  трепетна  душа,

[b]Р[/b]озмовою  зворушно  доторкає,
[b]О[/b]крилено  виспівують  слова.
[b]З[/b]асяє  наша,  мова  солов'їна!
[b]К[/b]расою  обійме  безмежний  світ
[b]І[/b]  сміло  відгукнеться,  Україна!
[b]Ш[/b]ановно  нам,  даруючи  привіт.
[b]Н[/b]атхненна  наша  мова  і  чарівна,
[b]А[/b]  з  неї  розпускається  і  квіт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911234
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021


Амадей

До нелюдів неначе до людей

Ну  що,  мучителі  народу,
Приходить  час  вам  горювать,
У  травні  з  півночі  сусідка,
Прийде  щоб  всіх  вас  убивать.

Сидітимете  й  ви  голодні,
Приходить  час  відповідать,
Господня  кара  дуже  близько,
Не  треба  вже  й  Майдан  збирать.

Чекає  вас  Господня  кара,
А  час  збігає  день  при  дні,
Ваші  маєтки,  яхти,  дачі,
За  мить  опиняться  в  вогні.

Ви  думаєте  Бог  не  бачить,
Сліз  сиріт,  вдів  і  матерів,
Чи  думаєте  Бог  пробачить,
Все  те  що  кожен  з  вас  робив?

Ви  думаєте  Бог  не  бачить,
Як  грабите    Його  народ,
Чи  думаєте  Бог  пробачить,
Дике  збіговисько  заброд?

Що    Неньку-Україну  нищить,
На  Богом  обраній  землі,
Господь  нікого  не  залишить,
Підуть  в  вогонь  старі  й  малі.

Написано  в  Святому  Слові,
У  травні  кара  вас  знайде,
Вас  знищить  Бог  всіх,  поголовно,
Не  заховаєтесь  ніде.

У  червні  зникнуть  зовсім  гроші,
Доляри,  єври  і  рублі,
А  потім  зброя  електронна,
Знищить  компютери  усі.

І  ви  й  голодні  ваші  дітки,
Просити  будете  води,
Підете  в  села  ви  просити,
Притул  від  голоду  й  біди.

А  вас  в  селі  немов  скотину,
В  плуги  і  в  гарби  запряжуть,
Й  сільська  нещасна  медицина,
Вас  буде  нищить  там  і  тут.

Залишитеся  без  нічого,
Хотів  би  хто  чи  не  хотів,
Це  кара  Господа  Святого,
За  сиріт  сльози  й  матерів.

Залишилось  чекать  не  довго,
І  Божий  Син  зійде  з  Небес,
Щоби  позбутись  всього  злого,
Щоби  покласти  злу  кінець.

Коли  прийде  Господь  на  землю,
Щоб  всяку  нечисть  покарать,
Тоді  вже  рай  земний  настане,
Де  буде  мир  і  благодать.

Настане  травень,  прийде  Свято,
Найбільше  Свято  для  людей,
Господь  Святий  прийде  карати,
Тих,  хто  ненавидить  людей.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910736
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Lana P.

ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ

Планета  Земля
Тримається  у  небі  
Всесвітом  думок.      15/04/21  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911118
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Valentyna_S

Квітнева елегія

Що  не  день  дивуватимеш  образом?
Все  одно  в  крутаниці  —  повір.
Сніговиць  розбудила  ти  кобзою—
Тож  спустились  з  невидимих  гір.

Аж  асфальтом  підстрибує  вулиця,
Залоскочена  танцями  лап.
А  бруньки,  наче  діточки,  куляться,  
І  зреше́тився    в  зав’язі  драп.

Сум    якою  вимірюєш  міркою,
Чи  байду́же,  що    втрачений  час?
На  додаток  журбою  прогірклою
Тебе  гостить  мороз-ловелас…

Кожен  з  нас  шлях  закінчить  мандрівкою,
До  кінця  відспівавши  свій  глас.  
Ввись    здіймемось  незгасною  зіркою—
Чим  ти,  весно,  відійдеш  від  нас?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911098
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Амадей

Олі Калині в День народження

З  Днем  народження,  Олю,  вітаю,
І  бажаю  я  Вам  від  душі,
Нехай  серце  від  щастя  співає,
З  душі  ллються  пісні  і  вірші.

Нехай  завжди  всміхається  доля,
І  співають  для  Вас  солов"ї,
І  від  себе  й  від  друзів  Вам,  Олю,
Шлю  найкращі  вітання  мої.

Нехай  в  щасті  живе  вся  родина,
І  здоров"я  Господь  посила,
Щоб  Ви  завжди  мов  квітка  чарівна,
Рідним  й  друзям  на  радість  цвіла.

 З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,  ОЛЮ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911014
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Амадей

АНТИВІРУСНИЙ СЕКС (гумореска)

Прийшов  кум  до  мене  в  гості,
Питається  в  мене:
Чи  з  сексом  передається
Вірус  цей  скажений?

Ну  звичайно  ж,  кажу  йому,
-А  як  вдіну  маску?
Якщо  хочете  хворіть,
Вдягайте,  будь  ласка.

А  якщо  з  презервативом,
Та  ще  й  в  протигазі?
-Боронь  Боже,
Прихопите  цю  кляту  заразу.

А  як  вдіну  я  хімзахист,
Й  протигаз  надіну?
-Це  поможе,  не  на  довго,
Десь  на  дві  хвилини.

Краще  костюм  водолаза,
І  в  ванні  з  водою,
Якщо  вода  із  кригою,
То  вірус  не  встоїть.

Робить  ванну,  шукать  льоду,
Шукать  хімзащиту,
Краще  я  вже  потерплю,
До  тепла,  до  літа.

Та  полечу  на  Венеру,
Облечу  все  небо,
Знайду  інопланетянку,
Й  захисту  не  треба.

   ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,  ГАРНОГО  НАСТРОЮ!
     З  ДНЕМ  СМІХУ  ПЕРШОГО  КВІТНЯ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909746
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

Дуже прошу при найменших ознаках хвороби, а саме: неповага до влади, любов до українського фольклору

В  Україні  виявили  новий,  український  штам  COVID!  Він  особливо  небезпечний:  викликає  стійку  нудоту

В  Україні  виявили  новий,  український  штам  COVID!  Він  особливо  небезпечний:  викликає  стійку  нудоту  при  перегляді  новин,  активне  блювання,  перемішане  з  щедрою  українською  лайкою  та  гострими  побажаннями  які  завжди  починаються  словами:«  А  щоб  Вам,  кляті  щури  та  й  …»

На  другий  день  хвороби,  заражені  просто  маніакально  ненавидять  владу,  а  при  наближенні  до  її  представників,  регочачи,  кидають  їм  під  ноги  маски,  шмаркають  і  плюють  прямо  у  обличчя  нардепам,  -  причому,  якимось  дивним  зеленим  слизом  усе  заляпують!  Також,  хворі  складають  живі  ланцюги  країною,  вимагають  вакцинації  українською  піснею,  українською  культурою  єднаються  у  ватаги  й,  беручи  у  руки  вила,  тухлі  яйця,  жваво  поспішають  до  Києва.  

Головний  лікар  країни,  Степашкін,  дуже  занепокоєний  ситуацією,  вважає,  що  це  справжній  «Зомбіапокаліпсис»,  а  розповсюдником  хвороби  є  українське  сало,  його  хворі  навіжено  поїдають,  іменуючи  зарізану  свиню  не  інакше  як  «пане  головнокомандуючий».
«Дуже  прошу  при  найменших  ознаках  хвороби,  а  саме:  неповага  до  влади,  любов  до  українського  фольклору,  і  блювота  від  новин,  ні  у  якому  разі  не  усамітнюватися…  Бо  такі  випадки  хвороби  відзначаються  особливою  гостротою  –  люди  починають  складати  план  Нової  Коліївщини,  відчувають  у  собі  дух  Богдана  Хмельницького,  чекають  на  нового  Олексу  Довбуша  і  готуються  до  Державного  Перевороту,  під  гаслом  «УКРАЇНА  –  ЗЕМЛЯ  лише  для  УКРАЇНЦІВ!»

Тож  отакі  справи…  Відомі  Інфекціоністи  Світу  вивчили  ситуацію  та  розводять  руками,  вважаючи  стан  безнадійним  не  тільки  для  влади  України,  а  й  Світу…

Предстаники  ВООЗ  –  загалом  не  наважується  щось  коментувати.  Та  й  вони  нині  заняті  іншими,  більш  важливими  питаннями  –  готуються  у  Марсіанську  експедицію  з  метою  «Вилікувати  марсіанське  населення  від  Холерної  свинки…».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909783
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Білоозерянська Чайка

На вістрі олівця…

[i]На  вістрі  олівця  –
Залишу  біль  розгубленого  світу,
Горять  пусті  надії,  ніби  смолоскип.
Печаль,  що  рве  серця
я  гумкою  із  вірша  наче  витру,
Та  ти  залишишся,  бо  в  душу  вріс-прилип.[/i]

Рядками  навпростець
Крик  почуттів  далеких  і  зігрітих
Складає  в  образ  твій  незгаслий  силует.
Малює  олівець
Все  те,  без  чого  дуже  важко  жити  –
Клубок  кохання  двох  –  як  вічний  хитросплет.

[i]Забута  тема  ця
Враз  оживе…  обнулена?  Зітерта?
(Душа  поета  надвразлива  отака!)
На  вістрі  олівця
Все  те,  що  вже  не  вирвати  до  смерті,
до  нас  притулиться  коханням  із  рядка.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909779
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Віталій Поплавський

ДУМКИ

Думки,  думки,  неначе  кульки  мильні,
Злітають  в  небо,  щоб  розтанути  у  нім.
І  в  зошиті  моїм  лиш  залишки  чорнильні
Вони  лишили  в  пафосі  німім.

Думки,  думки  так  просяться  у  вирій,
Щоб  з  першими  птахами  по  весні
Пісні  співати  в  надії  білокрилій
Натхненням  душу  наповнивши  мені.

Мелодію  весни  у  клекоті    лелечім
Візьму  в  долоню  теплої  руки.
З  думками  засинаю  в  довгий  вечір,
Щоб  завтра  знову  сіяти  думки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909777
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Леся Утриско

Доторк

Цей  букет  недописаних  проз,
Жменя  рим  і  віршована  казка,
Ця  жага  -  божевілля  із  гроз,
Мрія  ця  -  загримована  маска.
Це  життя  -  дивний  спалах  зірок,
Кожне  слово  -  загадка  пророка,
І  думки  -  заворожений  крок,
Світлий  подих  -  октава  висока.
Ця  душа  -  буревії  сердець,
В  них  ремарки,  обвітрені  гримом,
Зліт  у  проз  -  загадковий  митець,
Тихий  доторк,  дарований  римам...

#лесяутрисковоробець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909776
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Vita V-D

Безодня мрій моїх

Так  хочу  спати,  а  думки,  мов  птахи,
Клюють  розсипане  у  темряві  зерно...
Складають  щось,  сортують,  мов  мурахи,
А  я  все  кліпаю  на  зорі...  У  вікно...

І  ніч  летить...  А  вир  думок  кружляє
Із  мрій  та  спогадів  монтуючи  кіно,
Ще  трохи  та  й  світанок  завітає,
А  я  ілюзій  не  згорнула  полотно.

Ще  трохи,  ніч!  Не  вимикайтесь,  зорі  -  
Дофантазую  все  омріяне  давно!
У  кошику  несправджених  історій
Безодня  мрій  моїх...  І  неосяжне  дно...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909764
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021


Амадей

СОН В РУКУ (жарт)

Таке  наснилося  мені,
Неначе  я  з  кумою  в  Раю,
Співаю  їй  свої  пісні,
Й  в  руках  голубку  я  тримаю.

Очі  відкрив  і  сам  не  знаю,
Чи  снилося  мені,  чи  ні,
Але  голубки  вже  немає,
Й  в  руках  я  бюст  куми  тримаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909639
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Інна Рубан-Оленіч

Вже дуже скоро…

Вже  дуже  скоро  край  доріг,
Цвістиме  прибрана  акація,
Духмяний,  білий  оберіг  -
Весняна  реабілітація.

Вже  дуже  скоро  розцвіте,
Пшоно  кульбабових  веснянок,
Морози  вранці  –  то  пусте,
Бо  травень  вже  ступа  на  ганок.

Вже  дуже  скоро  у  тепло,
Весна  закутає  фатою,
Яскраво  убере  стебло,
Й  гаї  наповнить  суєтою.  
30.03.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909621
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Ганна Верес

ТАГАМЛИК – ЧУДОВА РІЧКА

Втомився  бігти  Тагамлик,  
Прямує  повагом  до  Ворскли.
Йому  приклеїли  ярлик  
Якісь  пани,  чи-то  заморські,  
Що  в  річці  риба  вже  не  та
І  береги  всі  в  очереті,  
Вода,  мовляв,  тепер  мутна  –  
Недолік  цей  назвали  третім.  
Не  вірю  я  отим  панам,  
Бо  Тагамлик  –  чудова  річка:
І  риба,  й  береги,  й  вода,  
Такі  як  слід,  і  будуть  вічно.  
Природу  важко  обдурить  –  
Вона  мудріша  за  людину:  
Захоче  –  піднесе  дари.  
Образиш  –  знищить  за  годину.

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909594
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Lana P.

НІЧНЕ ШИТВО

Нитку  тонесеньку  —  місячне  диво,
Небо  всиляє*  у  вушко  імли,
Вишивка  голкою  йде  терпеливо,
Срібло  лягає  на  колір  золи.

Замерехтіли  зорі  квітчасті  —
Сяють  прикрасами  на  полотні,
Заворожили  сузір’я  сітчасті  —
Місяць  сміється,  співає  пісні.

Під  зорепадні  танки  хаотичні,
Зміни  проходять  у  нашім  єстві.  
Долі  у  нас,  мабуть,  також  дотичні,
Знаковий  код  на  нічному  шитві.                          30/03/21

*  Всиляти  —  протягувати  нитку  у  вушко  голки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909609
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Леся Утриско

Нанизую сльозини, ніби дощ

Нанизую  сльозини,  ніби  дощ,
В  душі  весна  замолена  снігами,  
Співає  у  думках  бентежність  прощ,
Нема  вже  тата,  не  обніму  більше  мами.
Тримають,  рідні,  сонця  джерело,
Тримають  повінь  згореного  неба...
Думки  увись  -  у  них  все  віджило,
Згубитись  в  них  людська  моя  потреба.
В  загравах  бачу  мамині  сліди,
У  раннім  квіті  ніжний  погляд  тата,
Летіла  б  птахою  весняною  туди,
Де  так  без  них  сумна  й  порожня  хата.
Старий  поріг  од  вітру  занеміг,
Засмагла  вишня,  старістю  обнята,
Там  ніби  світ  кінця  свого  добіг  -
Торкнув  життя,  що  в  спогаді  розп’яте...

#лесяутрисковоробець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909602
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Ганна Верес

Знов народ наш зрадила «еліта»

А  чи  затих  Майдан  в  серцях  у  наших?
І  чи  туди  йдемо?  Ой,  чи  туди?
Нам  голос  предків  дух  наш  розбудив,
Але  постала  на  дорозі  Раша.
Чи  ж  мало  нашої  крові  знов  пролилося,
Аби  вернутись  у  ярмо  назад?
Та  не  страшна  ніяка  нам  гроза,
Хоча  й  сивіє  у  бійців  волосся.
Огляньмось  на    шляхи  свої  столітні,
Де  зради  тінь  карала  нас  не  раз,
І  цього  разу  запалав  Донбас,
Бо  знов  народ  наш  зрадила  «еліта».
Вона  ж  і  волю  продає  за  безцінь,
Москві  б’ючи  поклони  кожен  раз.
Застерігав  колись  пророк  Тарас,
Щоб  жити  українцям  у  безпеці,
Свого  гетьмана  вибрати  пора!
26.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909588
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 31.03.2021


Віктор Ох

Дивоцвіт (романс) (V)

 Спробували  свої  сили  в    поетично-музичному  жанрі  романсу.
Лірика  і  вокал  –  Світлана  Моренець.
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RMcN9vNHY3w[/youtube]

На  баскому  нестримнім  коні
увірвалась  негода  лавиною.
Знов  палають  в  камінах  вогні,
гріють  пледи  і  чай  із  малиною.
Хай  дощить  за  вікном  чи  мете,
в  темну  ніч  зі  свічками  тремтливими
щемно  й  солодко  згадувать  те,
як  кохали  й  були  ми  щасливими.

Мов  зірка  срібнокрила
Враз  юність  пролетіла.
Та  залишив  той  політ
В  наших  душах  ніжний    дивоцвіт.

Світить  юності  диво-ліхтар
Гріє  спогадами  найтеплішими
А  пісні  під  звучання  гітар
Будуть  нам  все  життя  наймилішими
Скільки  літ  пронеслось  і  подій,
але  молодість  в  гості  запрошує,
бо  в  душі  ми  іще  молоді,
хоч  нам  скроні  вже  час  припорошує.

Мов  зірка  срібнокрила
Враз  юність  пролетіла.
Та  залишив  той  політ
В  наших  душах  ніжний    дивоцвіт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909572
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 31.03.2021


геометрія

ЧАС БІЖИТЬ, СПІШИТЬ НЕВПИННО…

 Час  біжить,  спішить  невпинно,
 його  нікому  не  спинить...
 Ми  старієм  невловимо,
 і  все  важче  стає  жить...
           Ми  пригадуєм  минуле,
           воно  й  нині  нас  п"янить...
           І  цікаве,  й  незабутнє,
           нам  у  спогадах  вже  снить...
Молоді  були  й  красиві,
не  боялись  перешкод...
Мрії  й  думи  незрадливі,-
нас  вели  до  перемог...
           Негараздів  не  боялись,
           все  було  нам  "по  плечу"...
           І  натхненно  працювали,
           можна  сказать  "до  смаку".
Якже  швидко  все  минуло,
ніби  ж  вчора  це  було...
Відійшло,  як  відлетіло,
в  наших  дітях  ожило...
           І  вони  спішать  невпинно,
           як  і  ми  колись  було...
           Їх  спинити  неможливо,
           це  реальність,  не  кіно...
І  вони  на  нас  похожі,-
невгамовні,  запальні...
Стоїмо  ми  на  сторожі,
щоб  не  збилися  з  путі...
           Вже  і  внуки  в  нас  дорослі,
           у  них  погляди  свої...
           На  життєвому  помості,
           працьовиті  й  чарівні...
Час  біжить,  спішить  невпинно,
уже  й  правнуки  в  нас  є...
Просим  їм  у  Бога    сили,
збудувать  щастя  своє...          

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909536
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти

Руки  теплі  ти  на  плечі  поклади
І  мене  у  наші  весни  поведи.
Хай  тікає  із  під  ніг  моїх  земля,
У  думках  ти  завжди  мій,  а  я  твоя.

Я  дивлюсь  у  нічне  небо,  де  зірки,
А  життя  чомусь  розставило  крапки.
Не  дозволило  зустрітись,  розвело,
Ти  поїхав  залишаючи  село...

Лиш  коли  упав  на  землю  жовтий  лист,
Малювала  осінь  пензлем  образ  чийсь.
Впали  краплі,  наче  сльози,  дощові,
Розмиваючи  малюнки  больові.

Уже  снігом  запорошила  зима,
А  тебе  усе  нема,  чомусь  нема.
Вітер  стукає  до  мене  у  вікно,
Проливається  із  келиха  вино...

Білим  цвітом  уквітчалась  знов  весна,
Вона  також,  як  і  я  тепер  одна.
Ми  посидим  разом  з  нею  у  саду,
Проводжає  місяць  зірку  молоду...

Залишилися  думки  і  мрії  десь,  
Ти  ніколи  більш  до  мене  не  прийдеш.
І  не  ляжуть  теплі  руки  на  плече,
Твій  цілунок  більш  мене  не  обпече...

Лише  пам*ять  кожен  раз  туди  верта,
Де  лишились  молоді  наші  літа.
І  любов  лишилась  в  серці  назавжди,
Мій  коханий,  мій  єдиний  -  тільки  ти...




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Прилітайте, лелеки

Прилітайте,  лелеки,  додому,
До  рідненького  милого  крову,
Де  чекають  невтомно  долини
І  від  смутку  душа  відпочине

Бо  чужина  -  нерідная  ненька,
Не  зігріє  чужа  Вас  земелька,
Лише  рідна  домівка,  як  мати,
Буде  вірно  любить  і  чекати

Прилітайте,  лелеки,  додому,
Я  зустріну  Вас  ласкою  знову,
Подарую  приємну  хвилину,
Обігрію,  як  ненька  дитину

Ось,  Ви  вже  на  порозі  до  хати,
Не  стомилась,  рідненькі,  чекати,
Щемна  мить  -  ось  і  щастя  в  домівці,
Навіть  лист  посміхнувся  на  гілці.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909503
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


НАДЕЖДА М.

Добрі справи ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_9rGGE1FeJs[/youtube]

Злетілась   зграєчка  пташок,
Зернятка  поклювали.
Всі  мали  сірий  піджачок,
Горобчиками  звали.

Вони  спішили  -  справ  багато,
Що  спланували  -  все  зробить:
Навчить  малечу  вже  літати,
Розповісти,  як  в  світі  жить.

Злітати  треба  в  гай  зелений,
Послухать  перший    спів  пташок.
Чи  спить  ще  вітер  в  гілках  клена? 
Вітав  їх  радо  ховрашок.

Та  що  це,  дощик  моросить?
Йому  вони  теж  раді.
От  тільки  б  встигли  все  зробить,
Ніщо  їм  не  завадить.

Вже  сонце  хилиться  за  обрій,
Темніють  гори,  ниви.
Отак  снічились  справи  добрі.
В  гніздечках  спали  всі  щасливі.

А  завтра  будуть  інші  справи:
Не  будуть  просто  так  літать.
Зустрінуть  сонечко  ласкаве...
А  зараз  всім  -  відпочивать...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909517
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Lana P.

ТАНЕЦЬ

Вібрує  життя
На  долоні  Всесвіту.
Танець  енергій.                                      20/03/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909497
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Володимир Присяжнюк

Я так чекав! Чекав тебе роками…

Я  так  чекав!  Чекав  тебе  роками…
Я  запах  твій    у  пам’яті  беріг….
Підемо  знов  забутими  стежками,
Щоб,  повернувшись,  стати  на  поріг.
…Ну  ось  і  дім,  в  якому  все  знайоме:
Тут  спогади…  А  з  ними  —  щастя  й  біль…
І  незнаття,  чи  стане  тепло  в  домі  —
Розлуки  ще  не  стихла  заметіль…
Через  поріг  переступити  легко,
А  через  гордість  —  важче  у  стократ…  
Хай  сумніви  залишаться  далеко  —
Новим  вітрам  ми  скажемо:  “Віват!”
І  буде  ніч  з  казковими  зірками,
Вогонь  каміна.  І  солодкий  гріх…
Я  так  чекав!  Чекав  тебе  роками!
Я  так  чекав!  І  я  тебе  зберіг!
©  Володимир  Присяжнюк
29.03.2021
м.  Івано-Франківськ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909489
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


VIRUYU

ЗАІРЖАВЛЕНІ "ВТОМОЮ"…

(  з  циклу  ,,ЛИСТ  ДО  ПО́ДРУГИ")


М.:  Схлипує  ніченька  зорями-  слізьми.
Блиском  тих  крапель  соло́ніє  світ.
Чуєте,  плаче  Вкраїна  за  дітьми?
На́рід  ж  мовчить.  Він  ,,втомився''  від  бід.

Т.:  Ловить  Вкраїна  озе́рець  очима                                                                      
Риси  знайомі  в  обличчях  нових:  
Де  ж  він  подівся  -  чорнявий  хлопчина?            
Десь  заблукав  на  стежках  світових?

М.:  Стежка  його  вся  прошита  війною,
Кульми  зрешечена  в  граді  боїв.
Зречено  вчиться  ,,зустрітись  з  собою",
Нині,  вже  вдруге,  си  душу  ,,  скроїв"...

Т:  Знов  на  екрані  зображення  мами  -  
Чорна  хустина,  скорботні  вуста...                                                                    
Той,  хто  "втомився",  міняє  програму  -                                          
Серце  байдуже,  сутність  пуста.

М.:  ,,Що  ж  ...  хай  так  бу́де",  -  сказав  він  й  підвівся,
Внутрішню  тишу  молитвою  вкрив,
Ринувся  в  бій,  недарма  ,,ГРАДом"  звався.
"Втомлених",  вкотре,  собою  прикрив..

Т.:  "Втомлених"  справді  дуже  багато.                                                                        
Їм  лише  хліба  й  видовищ  давай.                                                      
Скраю  стоять  їхні  душі  і  хати.                                                                            
Осторонь  тих,  хто  боронить  свій  край.

М.:  ...Схлипує  ніченька  зорями-  слізьми.
Блиском  тих  крапель  соло́ніє  світ.
Черствіють  люди,  зачинені  клі́тьми,  
В  душах  клепу́ть  заіржа́вілий  слід...



Марія  Дребіт  -  Тамара  Морошан


29.03.2021                        Португалія


фото  з  нету

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909488
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Ганна Верес

Остапу Вишні

Десятки  літ  гострив  своє  перо
Не  терпугом  –  розгарячілим  серцем,
Щоб  сіяти  усе  життя  добро,
Котре  б  зі  злом  перемогло  у  герці.
Він  не  сміявся  цілих  десять  літ,
Аби  із  нами  потім  засміятись,
Засвідчував  про  це  весь  білий  світ,
Як  він  умів  з  системою  змагатись.
Такого  –  ні  зламать,  ані  скорить,
Бо  дух  у  нім  був  славний,  український,
Його  благословив  Господь  згори
Перетворити  слово  в  дивне  військо.
Залишивши  шляхи  свої  земні,
Він  поселився  там,  де  і  Всевишній,
А  влучне  слово  в  мудрості  зерні
Давно  пережило  Остапа  Вишню.
23.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909474
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Оксана Дністран

Покликав дощ

Покликав  дощ.  І  я  до  нього  йшла.
Так  сліпо  йдуть,  коли  немає  ради.
Лились  небесні  чисті  водопади,
Розмились  грані  у  добра  і  зла.

Він  кликав  так,  неначе  і  не  жде,
А  я  сама  просилася  позвати.
Роздався  потім  голос  грубуватий,
Прорізав  тишу  й  канув  у  ніде.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909464
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Valentyna_S

Дубе-нелиню

На  чисте  тло  весна    кладе    шовками  візерунки.
Із  нею  заграє  снігами    вихор-скоморох.
Ти  ж,  дубе-нелиню,  стоїш  в  торішніх  обладунках,
Немов  якийсь  шляхетний  лицар  або  ж  премудрий  волхв.

Бувалець  древній,  а  не  втратив  анітрохи  лоску.
Ще  як  блистить  морозами  натерта  взимку  мідь!
Нехай  в  холодну  землю  ви́крапне  м’яку́шем-воском,
Та  знов  заграє  в  м’язах  життєпрагна  дужа  міць.

Спитала  би,  з  яких  підземних  течій  п’єш  наснагу,
Та  знаю:  навіть  не  кивнеш  моїм  словам  услід.
А  може,  скажеш,  що  над  нами  маєш  перевагу,
Бо  тут,  в  діброві,  весь  твій  мускулястий  родовід.

Отут  твої  немолоді  сини  й  дорослі  внуки.
Зросли  праправнуки  чубаті  —всі  богатирі.
Старого  діда  слухають  премудрої  науки—  
Їм  байдуже,  який  людьми  керує  зараз  вік.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909466
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Олекса Удайко

ЛЮТУЄ ВІРУС

[youtube]https://youtu.be/xQOKD1HbPS8[/youtube]

[i][b][color="#570454"]Лютує  вірус  в  Україні  –
бедлам  і  розбрат  між  людьми.  
Й  сховатись  ніде  тут  людині
від  смертоносної  чуми.

Й  висить  над  нами  чорна  хмара  –
страшний,  як  ніч,  домоклів    меч:
чи  ми    здолаємо  всі  чвари,
як  самозгубності  картеч?

Вже  упекли  в  СІЗО  Стерненка,
в    прицілі  –  мужня  Звіробій…
Й  стікає  кров’ю  наша  ненька
і  кличе  –  вкотре!  –  в  смертний  бій.

...Дрімають  сонно  дві  дороги  –
дорога  в  пекло  й  шлях  у  рай.
То  ж  не  лелій  зрадливі  роги,
дорогу  правди  вибирай!

Несемо  щеплення  від  дурі
на  тлі  вселенської  ганьби:
отой  паяц  у  вовчій  шкурі  
вже  показав,  що  ви  –  раби

розваг  дешевих  і  видовиськ...
О  ви,  недоумки,  ханжі,
це  завершальний  ваш  “відосик”  –
оті  домоклові  ножі!…

Бо,  як  і  завше,  гинуть  люди,
палає  рашково    Донбас…
Допоки  люд  терпіти  буде,
хотілось  би  спитати  вас?!

Допоти  в  вас  ота  остуда  –
людського  розуму  баласт...[/color]
[/b]
28.03.2021

Ілюстрації  -  з  інтернету.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909436
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Надія Башинська

БЕРЕЖІМО ЗЕМЛЮ СВОЮ РІДНУ!

Де  колоситься  жито  у  полі,
й  зріє  калина  в  розкішному  ґроні,
наша  лунає  мова  привітна...
Богом  дана  усім  нам  земля  рідна.

         Бережімо  землю  свою    рідну.
         Бережімо  землю  свою  плідну!
         Кожну  краплю,  кожну  краплинку,
         кожну  жменьку,  кожну  піщинку,
         де  став  наш  черевик...
                                 щоб  жити  в  щасті  повік!

Кажуть,  що  можна  землю  продати.
Думайте,  діти,  вона  ж  наша  мати.
То  ж  бережімо  свою  гарненьку.
Дадуть  червінців  за  неї  лиш  жменьку.
     
А  ті  червінці  нас  не  зігріють.
Будуть  недовго…  забрати  зуміють.
І  сиротою  йти  попідтинню…
тим,  хто  продасть  свою  ненечку  рідну.
         
Рідна  земля…  Не  просто  зоветься.
Рід  тут  твій  здавна,  так  завжди  ведеться.
То  ж  бережімо!  Хто  ж  ми  без  плоду?..
Тут  розцвітати  козацькому  роду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909441
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Інна Рубан-Оленіч

Злітають з пальців птахи чорно-білі…


Злітають  з  пальців  птахи  чорно-білі,
Несуть  на  крилах  звуків  таїну,
І  просто  в  серце  –  кулею  до  цілі,
Розтрощують  байдужості  стіну.

Несуть  на  крилах  спогади  мелодій,
Акордів  всюди  сущий  снігопад,
І  непомітно,  наче  хитрий  злодій,
Веде  свідомість  у  Едемський  сад.

І  просто  в  серце  –  кулею  до  цілі,
Летять  мотиви  і  звучать  пісні,
І  чавлять  сльози  душі  зачерствілі,
Ламають  грати  світу  затісні.

Розтрощують  байдужості  прокляття,
Снують  крізь  гармонічний  лабіринт,
Лікують  від  страждання  і  сум’яття,
І  заспокоюють  стрімкий  серцевий  ритм.
29.03.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909440
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Серго Сокольник

СВІТ

О,  світе!..  Обдарований...  Знедолений...
Той  берег  річки  з  течією  кволою,
Куди  венеціанськими  гондолами
Нас  привезли  тендітними  і  голими,
І  звідки  нас,  пресичено-скалічених
Везтимуть  ними  ж  до  причалу  вічности...
Той  берег  річки...  Течія  туди  несе,
Коли  в  житті  твоєму  йде  чудово  все.
...а  може,  негараздом  долі  зболений,
Покинеш  передчас  своєю  волею
Той  берег...  Запозич  собі  човна  мого,
Прямуючи  до  берега  знайомого...
Туман  волосся  вкрив  нитками  срібними...
І  що  крізь  нього  роздивитись  здібні  ми?
Каркаси  мрій,  скалічені  снарядами,
З  ковідних  див  сумнівними  "принадами",
І  у  душі  з  пустелею  поріднимо
Світ,  живемо  де...  Та  не  є  потрібними...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121032905108  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909439
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2021


Сумирний

Запрошуються автори на міжнародний поетичний конкурс

Міжнародним  літературно-мистецьким  журналом
«Склянка  Часу*Zeitglas»
проводиться
дванадцятий  міжнародний  поетичний  конкурс
“Чатує  в  століттях  Чернеча  Гора”
Це  літературне  змагання  поетів  проходить  відповідно  темі
«Було  б  кому  полюбити…»*
та  полягає  у  художньому  осмисленні  кохання.
Умови  конкурсу:
мова  написання  –  українська  або  російська;
обсяг  твору  –  обмежується  “повними”  двадцятьма  рядками
(  п‘ять  класичних  чотиривірши).  Твори,  які  перебільшують  зазначений  розмір,  до  конкурсного  розгляду  НЕ  БЕРУТЬСЯ!
вік  учасників  –  не  обмежений.
кількість  творів  –  ОДИН!
Термін  подання  творів  до:  22  травня  2021  року.
Опісля  22  травня  заплановано  видання  ВІСНИКУ  конкурсу.

Докладно:  https://zeitglas.io.ua/s2743363/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909398
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На столі букет півоній

На  столі  букет  півоній,
А  на  лаві  плед  рожевий.
Тут  лились  розмови  сонні,
Місяць  зирив  кришталевий.

З  ним  у  свідках  були  зорі,
Бож  і  їм  також  цікаво.
Слухати  чужі  розмови,
А  тоді  ховатись  в  травах.

Він  й  Вона,  а  ще  кохання,
Що  заснути  не  давало.
Зірка  згасла  вже  остання,
Сонце  вранішнє  вставало.

Ніч  так  швидко  пролетіла,
Новий  день  не  за  горами.
У  любові  дужі  крила,
Вона  завжди  в  серці  з  нами.

На  столі  букет  півоній,
Линуть  запахи  по  саду.
Він  тримав  її  долоні,
А  Вона  всміхалась  радо...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909421
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021


геометрія

ЙДЕ ТРЕТЯ ХВИЛЯ ПАНДЕМІЇ…

 Уже  набридла  пандемія,-
 людям,  природі  і  землі...
 Якась  нестерпна  веремія,
 не  підкоряється  й  весні...
                 Загнала  всіх  людей  у  хати,
                 і  спокій,  й  віру  замела...
                 Весна  на  висновки  багата,
                 та  все  ж  неспокій  додала...
Бо  ж  всі  надіялись  на  весну,
в  удачу  вірили  й  тепло...
Що  із  теплом  й  добро  воскресне,
вірус  відійде  і  все  зло...
                 Та  не  здійснились  сподівання,
                   вірус  не  хоче  відступать...
                   Знов  посила  нові  страждання,
                   тому  й  доводиться  чекать...
Весна  ж  природи  воскресіння,
уміє  людям  помагать...
То  ж  не  втрачаємо  терпіння,
 так  як  і  ждали,  будем  ждать...
                   А  за  весною  прийде  літо,
                   і  сили  всім  воно  додасть...
                   А  ми  уміємо  терпіти,
                   вірим,  що  прийде  благодать...
 Можливо  й  ми    у  чомусь  винні,
 стали  нестримні  й  маєм  зло...
 Та  все  ж  ми  люди  терпеливі,
 шукаєм  спокій  і  тепло...
                     Вже  третя  хвиля  пандемії,
                     кажуть  до  нас  вже  нині  йде,
                     жорстка  і  нова  веремія,
                     і  нові  біди  принесе...
 Отож,  єднаємося,  браття,
 разом  під  силу  буде  йти...
 Дружба,  натхнення  і  завзяття,
 поможе  зло  перемогти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909365
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Любов Вишневецька

В саду под кронами…

Встречаю  утречком  рассвет
в  саду  под  кронами...
Смотрю  как  лег  от  зорьки  след
округой  сонною...

Тепло  пробралось  под  крыло...
Очнулся  птичий  лес!
Запело  вдруг  все...  зацвело...
-  Желание  небес...

Туман  уставший  над  рекой
улегся  на  волну...
Но  зорька  рушила  покой  -
смогла  в  него  нырнуть...

Клубится  легкой  негою
по  скатерти  полей...
За  лошадью  с  телегою...
Где  дремлет  котофей...

Коснулся  лучик  старых  крыш...  
в  саду  улучшил  вид...
-  А  ты,  душа  моя...  грустишь...
С  улыбкой  надо  жить!..

Ты  -  глупая  страдалица...
жизнь  пей,  как  эликсир!..
Нет    времени  печалиться,
когда  прекрасен  мир...

В  саду  пусть  будешь  много  раз!
С  дождем...  с  метелями...
-  Пусть  под  ребром  играет  джаз...
над  всеми  бедами...

                                                                           28.03.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909360
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021


Катерина Собова

Кисле i солоне

-Ти    будь    лагідним    до    мене,-
Каже    милому    Ілона,-
Коли    гніваюсь,    Семене,
Мене    тягне    на    солоне.

І    сама    того    не    знаю,
Все    хвилююсь,    виглядаю,
Чимось    кислим    заїдаю,
Чи    прийдеш    -    переживаю.

Сьома    витріщивсь    на    милу,
Поглядом    живіт    окинув,
(Тепер    схожа    на    кобилу,
А    бодай    би    світ    цей    згинув)!

-О,    це    все    мені    відомо,
Вдома    жінку    й    діток    маю:
Якщо    в    тебе    ці    симптоми  –
То    вже    я    переживаю!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Valentyna_S

Там, попереду, далеч імлавиться

Там,  попереду,  далеч  імлавиться,
Та  видніють  весняні    штрихи.
Криленята  лелечі  не  в’яляться,
Бо  додому  вертають  птахи.

Покружляють  терпляче  над  гніздами
(Чи  торкався    зимою  борвій?).
Дим  солодкий  хапаючи  ніздрями,
У  домівці  осядуть  сирій.

Шиї  витягнуть  бузьки  потішені
У  подяці  пташиним  богам,
Позаяк    твань,  ґрунти  розлемішені
Ліпші  за  краєвиди  Багам.

Підбадьорять  весну  криком-клекотом  —
Й  забрунькується  сад  починань,
І  пройметься  душа  дивним  трепетом,
Повна  смілих  надій  й  поривань.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909014
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Ганна Верес

Щоби раділи сонцю син і мати

Лежить  Донбас  у  згарищах  і  брилах…
Геть  сонце  потемніло  від  журби…
Московські  танки  землю  нашу  зрили…
Тіла  і  кров,  мов  свідки  боротьби…
Лежать  сини,  мов  скошене  колосся…
Земля  під  ними…  плаче  –  не  чужа  ж…
Таке  не  вперше  бачить  довелося,
Та  тліє-мліє  кожен  раз  душа…
Земля  і  воля  –  два  ці  атрибути
Святими  є  й  були  в  усі  часи.
Та  Україна  вистоїть!  Їй  –  бути!
Не  втомлююся  в  Господа  просить:
«Допоможи  нам  ворога  здолати,
Урятувати  землю  для  краси,
Щоби  раділи  сонцю  син  і  мати,
Щоб  жита  лан  отут  заколосивсь!»
21.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909012
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Ганна Верес

Відгоріла осінь, відпалала

Відгоріла  осінь,  відпалала,
Дивоквітом  пізнім  відцвіла,
Росянисті  килими  прослала
Від  містечка  й  до  мого  села.
Відшуміла  дужими  вітрами,
Роздягла  діброви  і  ліси,
Трохи  дня  для  ніченьки  украла,
Бурштину  і  злота  для  коси.
Стіл  накрила  пишно  пирогами
На  Покрови  найсвятіший  день.
Осінь  –  ще  й  майстриня  оригамі*,
Як  мороз  у  трави  упаде.
22.01.2021.
*  –  вид  японського  мистецтва  по  складанню  витворів  і  паперу  чи  металу.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909004
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


геометрія

НИНІШНІ МОЇ МРІЇ…

                                         Та  ж  були,  та  ж  і  є  в  мене  діточки  -  діти,
                                         Колисала  я  їх  і  співала  пісні,
                                         Лиш  для  них  я  жила,  працювала  й  раділа,
                                         Що  вони  в  мене  є,  що  потрібні  мені.
                                         Пиріжки  я  пекла  і  борщі  я  варила,
                                         І  супи,  й  голубці,  пампушки  й  холодці,
                                         І  узвар,  і  млинці,  які  діти  любили,
                                         Як  зі  мною  жили,  як  були  ще  малі.

                                         А  коли  підросли,  в  білий  світ  полетіли...
                                         Шукать  долю  свою,  всі  у  різні  боки.
                                         Працювала,  жила  і  онукам  раділа,
                                         Що  хороші  вони,  їздять  в  гості  завжди.
                                         Йшли  вервечкою  дні,  запліталися  роки.
                                         Всі  живуть  у  містах,  де  тепло  є  й  вода.
                                         Залишилась  одна,  у  селі  одиноко,
                                         Посивіла  давно,  стала  тиха  й  сумна.

                                           А  роки  знов  спішать,  як  розгнуздані  коні.
                                           Я  вдивляюсь  у  вікно  кожен  ранок  і  день.
                                           Прикладаю  дашком  над  очима  долоні,
                                           Виглядаю  завжди  і  онуків,  й  дітей.
                                           І  звертаюсь  завжди  я  до  Господа  -  Бога,
                                           І  молюсь  за  правнучку,  онуків  й  дітей:
                                           Щоб  Всевишній  їм  дав  незахмарену  долю,
                                           Щоб  здорові  жили  серед  добрих  людей...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909000
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


majra

Березень спить

Березень  спить,  сонця  нема,
Квітень  вже  не  за  горами...
Місяць  весни  вкрала  зима,
Й  злісно  сміється  ночами...

Все  щось  не  те,  снігом  мете,
Гірко  дивитись  на  квіти...
Серед  снігів  крокус  цвіте,
Серцю  непросто  зрадіти...

...Мрія  летить  в  неба  блакить,
Вірю,  що  сонце  там  світить!
Час  -  не  спішить,  березень  спить,
Але  прокинеться  квітень!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908925
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021


Ганна Верес

І хто те зна?. .

Вмирала  я  не  раз  і  воскресала,
Аби  свій  хрест  донести  нелегкий,
Любов  же  до  Вкраїни  не  згасала,
Й  думки  кололи  мозок,  мов  голки.
Ніколи  не  жила  я  безтурботно
І  бачила  у  цім  для  себе  зиск:
Сімейні  клопоти,  улюблена  робота,
А  з  неба  час-інкогніто  грозивсь…
Усе  в  житті  цім  тільки  тимчасове
І  усьому  настане  судний  час.
Він  перевірить  почуття  і  совість,
Коли  запалить  Раша  наш  Донбас.
Тоді  вже  кожен  знайде  собі  нішу:
Хтось  пересидить  десь  непевний  час,
А  той  в  бою  проллє  кровицю  свіжу,
Й  заплачуть  за  ним  мати  і  свіча.
І  хто  те  зна,  чи  так  хотіла  доля,
Чи  вибір  сам  синок  собі  зробив,
Коли  життям  він  заплатив  за  волю?
Фіналу  ж  ще  не  видно  боротьби…
22.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908921
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021


Іванюк Ірина

Крила поезії

 
О!  Що  ті  крила?  Химерні...  Свавільні...
Що  простір  духу  в  тобі?
Розкіш  бажань?...  Нестримна  невтримність?...
Чи  схима  духу...  Вогні!

Їх  не  погасить  ні  вітер,  ні  віти  
найекзотичніших  рим.
Сила  -  не  в  примхах!  Сила  -  у  диві
найбоготворніших  з  див!

О  не  громадь  лаву  метаморфозів
метафоричних  лахміть!
Сила  -  твій  Дух!  Сила  -  в  надзмозі!
Твердість  скрижалей-століть...

О!  Це  й  не  сни...  
Слів  справжнісінька  справжність
снами  не  дихає...  Ні!
І  не  феміну  сіра  вульгарність,
і  не  в"янка,  тиха  безправність...
.................................
...Серце,  що  рве  нас  в  Святі!

23.03.2021р.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908902
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021


Мирослав Вересюк

РОСТУТЬ ОНУЧКИ, ДВІЙКО, ПТАШЕНЯТА

Ростуть  онучки,  двійко,  пташенята,
Мов  дві  перлинки,  крапельки  роси!
Душею  чисті,  світлі  янголята,
Звучать,  мов  пісня,  їхні  голоси.

Майбутні  мами,  роду  берегині,
Чиїсь  дружини,  невістки  комусь  ,
Царівни  в  сім’ях,  а  в  житті  богині,
За  їхню  долю  щиро  я  молюсь!

Нехай  буде  щаслива,  не  терниста,
В  коханні  гріх  пізнають  і  любов.
Хай  буде  з  ними  по  життю  Пречиста,
І  оберіг  із  моїх  молитов…

23.  03.  2021  р.

Світлина  з  інтернету.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908900
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 24.03.2021


Ганна Верес

РАНОК НАД РІЧКОЮ

Німі  дивились  в  воду  береги,  
Мов  заворожені  ранковою  порою,  
Туман,  мов  сивий  дід,  розлігся  навкруги,  
Дубовий  гай  тулився  під  горою.  
Край  неба  заяснів  і…  в  річку  впав,  
А  з  ним  і  осока,  і  сонні  очерети…  
Здається,  мить  відповідальна  наступа,  
Якій  завдячують  художники  й  поети,  
Бо  неможливо  диво  це  забуть,  
Де  кожен  кущ  по  дві  голівки  має:
Одна  в  воді,  друга  –  на  березі.  Мабуть,  
Краса  ця  все  життя  в  полоні  нас  тримає.  
Хмаринка,  кучерява  і  легка,
 В  воді  купалася,  до  сонця  чепурилась,  
В  туман  сховалась  ніч,  за  гай  тіка.  
Зі  сходу  вже  на  день  благословилось!..  
27.08.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908826
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 23.03.2021


VALD

РОЗБИТЕ СКЛО

Розбите  скло
І  безпредметний  хаос...
Напівзруйнована  стіна...
Сміття,  що  вицвіло,  розклалось,
І  збірка  написів  брудна.
                                       *
Огидне  тло
І  символізм  в  розрусі,  -
Коли  в  житті  все  шкереберть,-
Це  розпад  мрій,  надій,  ілюзій,
І  долі  хижа  круговерть...
                                       *
Колись  було
Це  все  єдиним  цілим,
І  мало  форму  і  вагу,
А  світло  ореолом  білим
Вливало  цінність  дорогу́.
                                       *
Підступне  Зло,  -
Могутня  Сила  Світу,  -
Нанесла  роковий  удар,  -  
Розбила  ніжні  моноліти,
І  перекинула  вівтар...  
                                       *
І  все  лягло
На  землю  вічним  пазлом,
Звук  бою  вже  давно  замовк,
Німий  оскал  на  тлі  злощаснім,
Чекає...  на  безглуздий  крок.
                                       *
Розбите  скло...  
На  гранях  сонця  іскра...  
Навколо  -  попіл,  бруд,  іржа...  
І  встромлена  у  гострі  вістря
Моя  розбита  вщент  душа...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908707
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Ганна Верес

Душа поета

Усіх  поетів  вітаю  із  Всесвітнім  Днем  поезії!  а  це  мій  подарунок  вам,  друзі!  

Душа  поета  дивно  загадкова:
То  плаче,  то  воює  з  усіма,
То  осяває  шлях  усім  довкола,
Або  згорає  в  полум’ї  сама.
Мов  на  хресті,  душа  тоді  розп’ята,
Коли  лунає  материнський  крик:
«Нехай  ніде  не  буде  війн  проклятих,
А  хто  почав,  у  ній  нехай  згорить!»
Душа  поета  щедра  на  дарунки
Для  тих,  хто  від  життя  не  дочекавсь,
Й  цілющого  цього  напившись  трунку,
Лишає  слід  і  слово  у  віках.
Душа  поета  –  теж  дарунок  неба  –
Воно  їй  надиктовує  слова:
То  найпростіші,  як  сама  амеба,
А  то  гримлять,  хоч  вуха  затикай.
Душа  поета  зіткана  з  любові
Й  живе  із  ним  аж  до  його  кінця.
В  ній  вистачає  місця  сонцю  й  болю,
Й  не  вимага  лаврового  вінця.
21.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908738
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Леся Утриско

Сьогодні я з весною говорила

Сьогодні  я  з  весною  говорила,
Торкалась  за  зап’ястя  її  слів,
Так  горда  -  раннім  вітром  холодила,
Притихши  у  нездійсненності  снів.
Щось  шепотіла  в  ранньому  промінні,
Запнувшись  у  намисті  із  зірок,
В  красі  чудній  нескореного  тління,
Згубилася  у  всесвіті  казок.
Читала  та  заспівувала  строфи,
Прислів’ями  лягала  на  струмки,
Вриваючись  в  іскристі  своі  кроки,
Де  небом  забавлялись  ластівки.
Так  заново  народжене  блаженство,
Така  краса,  нескорено  -  стрімка,
І  невгамовне  одкровення  та  шаленство,
Невичерпно,  чарівно-гомінка.

Сьогодні  я  з  весною  говорила...

(С)  #леся  Утриско  Воробець  

Світлина  автора

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908721
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ…

Старий  батько-журавель  зібрав  журавляток
і  сказав:  «Чекають  нас.  Пора  всім  збиратись.
Довго  будемо  летіть  від  цього  порога.
Сили  набирайтесь,  бо  нелегка  дорога.»

І  зраділи  молоді,  крильми  тріпотіли.
Пам’ятали:  всяк  було,  як  сюди  летіли.
Та    бажання  бачить  знов  рідне  поле  й  хати,
річечку  свою  стрімку…  звало  журавляток.

Батько-журавель  сказав:  «Сила  –  добре,  діти.
Та  бажання,  що  в  душі  –  найдорожче  в  світі.
Нелегкий  чекає  шлях,  забудьте  про  втому.
Цінний  кожен  змах  крила  –  все  ближче  додому.

І  злетів  у  небо  клин…  Земля  рідна  звала.
Вона  своїх  журавлят  радо  зустрічала.
Батько-журавель,  вожак,  завжди  був  найпершим.
І  політ  від  його  слів  ставав  значно  легшим.

Ой  летіли  журавлі…    вище  хмар  летіли.
Як  спустились  до  землі,  їм  усі  раділи.
Клекотіли  радо  так,  де  біленькі  хати
стали  дружно  всі  кружлять,  діток  викликати.

Веселились  діточки  і  журавок  звали:
«Журавляточка  малі!  Ми  вас  так  чекали!»
І  словам  дитячим  тим,  журавлі  раділи,
щоб  потішить  діточок,  на  лужочку  сіли.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908711
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021


Ніна-Марія

ЗА ВІКНОМ ВЕСНА

Мені  хоча  б  краплиночку  весни
У  філіжанку  вранішньої  кави.
Щоб  день  зустрів  погожий  і  ясний,
І  погляд  твій  закохано  ласкавий.

А  за  вікном  розбурхана  весна
Мене  звабливо  у  обійми  кличе.
І  неба  сонцесяйна  далина
Невдовзі  журавлями  закурличе.

І  розпашіле  сонце  золоте,
Оголені  сади  заллє  промінням,
Прокинеться  пагіння  молоде,
Духмяним  полонитиме  цвітінням.

Душа  по  вінця  сповнена  краси,
Хмелітиме  від  щастя  і  кохання.
Прошу  у  тебе,  весно,  воскреси
Завітні  і  нездійснені  бажання.

[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-0/p600x600/160436560_2791039497823091_41735257738014924_o.jpg?_nc_cat=110&ccb=1-3&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=LoUdU1w_gPwAX8vtu5M&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=6&oh=a921601118107b69fe92dcaf598d77b7&oe=607D745A[/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908705
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021


Амадей

ДО ПОЕТІВ

Ми  всі,  поети,  браття  й  сестри,
І  хто  б  там  що  не  говорив,
Писати  нас  вірші  й  сонети,
Святий  Господь  благословив.

Давайте  ж  будемо  достойні,
Благословінь  святих  Отця,
Несімо  дар  цей  у  долонях,
Несімо  радість  до  кінця.

Нас  кожного  Господь  спитає,
Як  ти  життя  своє  прожив?
Що  ти  для  людства  залишаєш?
І  як  ти  віршами  грішив?

Чи  не  наніс  болю  віршами?
Адже  Дар  Божий,  то  святе!
Давайте  віршами  й  піснями
Творцеві  славу  вознесем!

Якщо  вже  маєш  дар  поета,
Пиши  пісні,  пиши  вірші,
Дар  не  міняймо  на  монети,
І  грязним  словом  не  грішім.

       ЛЮБІ  МОЇ  ДРУЗІ,  ВІТАЮ  ВСІХ  ВАС  З  НАШИМ  СВЯТОМ,
                                 ВСЕСВІТНІМ  ДНЕМ  ПОЕЗІЇ!

       Щастя  вам,  здоров"я,  натхнення,любові,  завжди  
весняного  настрою,чистоти  думок  і  почуттів.  Завжди  поруч  
привітну    Музоньку  і  вірного  Пегаса.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908671
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021


Lana P.

З ДНЕМ ПОЕЗІЇ! (Афоризми)

***
Поезія  —  відгук  душі,
Відображений  у  вірші.

***
Поезія  —  серцевий  гомін,
Лишає  незабутній  спомин.

***
Поезія  —  душевні  ліки:
Сьогодні,  вчора,  і  навіки...

***
Поезія  —  в  кохання  двері,
Думки  лягають  на  папері...

***
Поезія  —  це  зліт  Пегаса,
В  словах  віршована  прикраса.

***
Поезія  це  —  дивовижний  світ,
Грань  слова,  що  карбує  моноліт.

***
Поезія  —  це  відчуття  у  такті,
Словесна  подорож  в  життєвому  спектаклі.

***
Поет  майстерний,  як  коваль,
Для  читачів  кує  Грааль.

***
Поезія,  як  перелітна  птаха,  —  не  безсила,
Бо  ігнорує  межі  простору,  щоб  рвати  крила.

***
Поезія  —  моя  душа,
Хай  строго  судить  сам  читач,
Слова  складаються  в  вірша,
Душі  моєї  він  —  слухач.

***
З  тобою  я  мрію,  млію,
В  обіймах  божеволію,
Без  тебе  я  шаленію,
У  читанні  багрянію,
Полум’янію,  німію  —
Від  поезії  хмелію...

***
Справжні  поети  не  пишуть  ручками  та  олівцями...
Їхні  думки  ллються  з  серця  чорнилами  зі  словами...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908638
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021


геометрія

ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧА ВРУБЕЛЯ… (проза)

Батьки  майбутнього    художника  Олександр  Михайлович  і  Анна  Григорівна  одружилися  в  Астрахані.  Але  Михайло  на  світ  з'явився  в  Сибіру  за  місцем  нової  служби  батька  в  місті  Омську  17  березня  1856  року.  Він  був  другою  дитиною  з  чотирьох,  яких  за  6  років  народила  Анна.  Міші  було  всього  3  рочки,  коли  його  мама  померла.  Батька  перевели  знову  в  Астрахань,  ближче  до  родичів,  які  могли  допомогти  по  догляду  за  малолітніми  дітьми.
Початок  життя  Врубеля  було  дуже  тяжким,  і  це  немовби  задало  тон  всій  його    подальшій  долі.  До  того  ж  від  народження  він  був  слабкого  здоров'я,  а  за  характером  тихим,  мовчазним  і  вдумливим.  У  семирічному  віці  отримав  домашні  прізвиська  "мовчун"  і  "філософ".  Він  дуже    любив  розглядати  книжкові  ілюстрації,  міг  годинами  сидіти  біля  них.
В  1880  році  Михайло  вступає  в  Петербурзьку  Академію  мистецтв,  навчаючись  у  педагога  Павла  Чистякова.  До  речі  його  вчитель  навчав  Рєпіна,  Сурікова,  Васнецова  і  Сєрова.
Життя  юного  художника  не  балувало.  Часом    йому  доводилося  виживати  на  3  рубля  на  місяць,  харчуючись  лише  водою  з  хлібом.  Але  в  борг  він  ніколи  не  брав,  гордість  не  дозволяла.  Манера  мистецтва  Врубеля  була  нова  і  несподівана.  Михайла  не  приваблювала  класика,  він  в  живописі  впроваджував  риси  модернізму.
Мистецтвознавцю  професору  Адріану  Прахову  знадобився  фахівець  для  художніх  робіт  по  відновленню  Кирилівської  церкви.  Павло  Чистяков  запропонував  Врубеля.  І  той  в  1884  році  їде  до  Києва,  де  починається  важливий  етап  не  тільки  в  його  біографії  як  художника,  а  й  в  особистому  житті.  На  думку  деяких  сучасників  він  був  закоханий  в  дружину  свого  замовника  Емілію  Львівну  Прахову.  Вважається,  що  вона  стала  прототипом  ікони  "Богоматір  з  Немовлям"  для  вівтаря  Кирилівської  церкви.
У  1889  році  Михайло  Врубель  приїжджає  в  Москву.  Тут  він  знайомиться  з  промисловцем  і  щедрим  меценатом  Савою  Мамонтовим  і  стає  учасником  його  гуртка  художників  в  Абрамцево.
Він  створює  панно,  оформляє  опери,  займається  майолікою,  пише  картини,  ілюструє  літературні  твори.  Бере  участь  в  ілюструванні  ювілейного  двотомника  Лермонтова,  в  т.ч.  робить  малюнки  до  поеми  "Демон".
Перша  виставка  художника  відбулася  в  1896  році.  Після  її  закінчення  Врубель  знайшов  своє  щастя  в  особі  оперної  співачки  Надії  Забели,  яка  стала  його  музою  і  дружиною.  У  шлюбі  народився  син  Сава,  однак  прожив  він  недовго  і  незабаром  помер.  Ця  подія  похитнула  психіку  Врубеля.
Знаменита  картина  «Демон  сидячий»  була  намальована  в  1890  році,  викликавши  у  цінителів  мистецтва  суперечливі  почуття.  Крім  живопису,  Михайло  Врубель  серйозно  захоплювався  керамікою,  скульптурою,  оформленням  постановок  у  театрах.  Потім  він  одержимо  працював  над  "Демоном  поваленим".  Закінчив  його  в  1902  році.  І  в  цьому  ж  році  потрапив  до  психіатричної  лікарні.  Психіатр  Володимир  Бехтерєв  поставив  Врубелю  невтішний  діагноз.
Психічне  згасання  Михайла  Врубеля  прискорюється.  Він  багато  часу  проводить  в  лікарнях.  Живе  в  світі  марення  і  галюцинацій.  А  в  моменти  просвітління  намагається  писати.  У  цей  важкий  період  він  зміг  створити  свій  шедевр  "Роза  в  склянці",  написав  "Шестикрилий  серафим",  "Перлина".  Але  не  зміг  закінчити  портрет  поета  Валерія  Брюсова.  До  кінця  1905  року  живописець  почав  швидко  сліпнути.  Останній  роки  художника  пройшли  в  повній  темряві.  Він  помер  в  1910  році.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908625
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021


Lana P.

МІСЯЦЬ ПІКЛУЄТЬСЯ…

Місяць  піклується,  правда,  татусю,
Про  кожного  з  нас,  хто  тут,  на  землі?
Пледом  вкриває  маленьку  Настусю,
Зорі  у  небі  пливуть  —  кораблі.

Сяйвом  освітлює  спальню  кімнату  —
Промені  світлі,  немов  нічники.
Щіткою,  наче  вибілює  хату,
Янголів  шле,  що  немов  двійники,

Фей-захисниць  —  хай  пливуть  до  дитини,
Взявшись  за  руки,  в  омріяних  снах,
Здмухує  в  просторі  зайві  пилини,
Що  на  космічних  гуляють  полях.                15/03/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908098
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


Lana P.

ПОТАЄМНЕ МІСЦЕ

Візьми  мене  у  потаємне  місце,
Де  тільки  —  ти  і  я  на  цій  землі,
Здолаємо  дороги  чималі,
Відчуй  мій  клич,  омріяна  царице.

Дерева  привідкриють  нам  завісу  —
Пізнаєм  їхню  мудрість  вглибині,
Птахи  мовчатимуть  у  вишині,
Знайдем  притулок  на  поляні  лісу.

Впадемо  просто  неба  у  колиску
З  пахучих  трав,  у  тепло-літній  день.
Серця  співатимуть  у  такт  пісень.
Повір  мені,  до  мрії  зовсім  близько!        15/03/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908096
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


геометрія

ЖУРАВЛИКИ ПРИЛЕТІЛИ…

Журавлики  прилетіли,
прилетіли  в  лузі  сіли...
Болить  серце,  завмирає,-
серед  них  мого  немає...
             Стоять  собі  журавлики    
             в  лузі  над  водою...
             Підійшла  до  них  близенько,
             вмилася  сльозою...
Підійшла  до  них  близенько,
стиха  запитала:
"Де  жувравлик  мій  рідненький,
 чом  його  немає?.."
             Промовчали  журавлики,
             "Курли!"  -  лиш  сказали...
             І  сиділи  тихесенько,
             й  крилами  махали...
   Журавлика  вже  живого
   у  світі  немає...
   А  як  жить  мені  без  нього,
   ніхто  не  спитає...
             Піднялися  журавлики,
             крильми  помахали...
             Чом  загинув  мій  журавлик,
             так  і  не  сказали...
   Полетіли  журавлики,
   стою  над  водою...
   Залишилась  у  цім  світі
   навік  сиротою...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908083
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


Амадей

І сумно й радісно чомусь

І  знову  пісня  медом  ллється,
Із  чарівних  дівочих  вуст,
А  серце  плаче  і  сміється,
І  сумно  й  радісно  чомусь.

Співає  серце,  ніби  скрипка,
Сумні  й  веселі  в  нім  пісні,
Я  чую  голос  твій,  Лебідко,
Я  ніби  весь  в  чарівнім  сні.

Лунає  пісня,  кожне  слово,
Неначе  діамант  блищить,
І  світ  стає  весь  веселковим,
Й  коханням  серденько  горить.

І  знову  пісня  медом  ллється,
Із  чарівних  дівочих  вуст,
А  серце  плаче  і  сміється,
І  сумно  й  радісно  чомусь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908070
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


Павло Коваленко

Весняний дощ

Весняний  дощ  вже  миє  грішну  землю
й  змиває  бруд,  як  із  душі  гріхи,
дзюрками  грязними  в  ставок  стікає  з  греблі,
щоб  з  повноводдям  повернутись  до  ріки.

Дощ  весняний  он  стукотить  по  мосту
й  змиває  намул  з  полотна  доріг,
перед  початком  Великого  посту*  -
дороговказом  нам  замісто  віх**.

Дощ  навесні  –  як  єлей***  для  природи,
що  благодаттю  розтікається  в  землі,
як  божий  дар,  що  замість  нагороди,
врожаєм  щедрим  проросте  з  ріллі.

Весняний  дощ  без  вітру  несе  спокій
і  впевненість  для  завтрашнього  дня,
щоб  були  ріки  повноводні  і  глибокі,
щоб  бруд  з  душі  змивавсь,  як  мул  із  дна.

*ВЕЛИКИЙ  ПІСТ:
головний  тривалий  піст  в  християнських  конфесіях  —  православ'ї,  католицизмі  тощо,  мета  якого  полягає  у  приготуванні  до  святкування  Великодня.  Великий,  він  же  Великодній  піст  вважається  найсуворішим  в  році.  Тривалість  Великого  посту  пов’язана  з  числом  40,  адже  він  був  встановлений  в  пам’ять  про  те,  що  Христос  постився  в  пустелі  сорок  днів.
В  цілому  піст  прийнято  вважати  періодом  духовного  і  фізичного  очищення,  за  час  якого  християни  готуються  до  святкування  Великодня.
**ВІ́ХА,  и,  жін.:
1.  Тичина,  жердина,  гілка  (часто  з  віхтем  на  кінці),  якою  вказують  дорогу…
2.  перен.  Те,  що  становить  етап  у  розвитку  кого-,  чого-небудь.
***ЄЛЕ́Й,  єлею,  чол.:
1.  Рослинна,  перев.  маслинова  олія,  що  використовується  для  церковних  обрядів;  олива.
2.  перен.  Те,  що  заспокоює,  втішає,  вихваляє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908060
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


Ніна Незламна

Ранок сьогодні

Раптовий  дошик,  міленький  мжичить  зранку
Легенький  шурхіт...  чуть  по  останках  снігу
По  склу  краплини  стікають  й  на  фіранку
Хоч  в  хмарах  небо,  та  все  ж  несе  він  втіху
Весна  надворі,  пробудяться  фіалки…

Зима  змирилась,тихенько  відступає
Хоч  на  останок  завіяла  снігами
Та  все  ж  в  надії  підсніжник  виглядає
Де  не  поглянь  проталини  й  під  ногами
Мов  усміхаються  крокуси  рядами

Синенькі,  білі  й  жовті  подібні  сонцю
Приносять  радість  й  натхнення  всім  поетам
На  серці  тепло,  з  мрією  у  віконце
Погляну  в  небо  -  «  Гей,  привіт»  скажу  хмарам
 Води  вже  вилили  не  одне  відерце

Тож  досить,  уйміться,    підтримайте  весну
Хай  сонячний,  промінь  приляже  до  землі
   А  вітер,    вмить  рознесе    звітку  радісну
Й  відразу,  на  душі    -  стане  добре    мені
Я  всім,  щиро  бажаю  -Доброго  ранку!

                                                                         15.03.2021р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


НАДЕЖДА М.

В житті втрачали ви когось

Чи  ви  втрачали  рідних  у  житті,
Можливо,  своїх  вірних  друзів?
То  знаєте,  як  важко  тоді  йти
Тримають  сльози,  нерви  у  напрузі.

Життєві  фарби  вже  тоді  не  ті,
Ну  а  життя  по  -  іншому  сприймаєм.
Хіба  радієм  так  отій  красі,
У  час  такий  її  не  помічаєм.

Нам  не  хватає  поряд  рідних  душ,
Яких  ми  чули  поряд  сміх  і  голос.
І  з  кожним  днем  жаліємо  чимдуж,
Бо  обідніло  так  життєве  коло.

Коли  дощі  ідуть  безперестанку,
Це  плачуть  ті,  що   втратили  життя.
Піднімем  очі  -  бачимо  хмаринку...
Таке  гірке  оце   передчуття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908046
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021


НАДЕЖДА М.

Думками повертаємось в минуле

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d_hqsriJ5gk
[/youtube]
Думками  повертаємось  туди,
Де  нам  було  так  тепло  і  комфортно.
У  пам"яті  лишились  лиш  сліди,
Та  добре  знаєм  -  це  безповоротно.

Щасливими  на  хвильку  можем  стать,
І  смакувать   удасться  нам  роками.
І  навіть  час  не  зможе  це   забрать,
До  подиху  останнього  -  це  з  нами.

Заглянемо  ночами  крадькома,
Воно  нас  упізнає  й  посміхнеться.
Та  за  дверми  давно  все  сімома,
Ніколи  і  нізащо  не  вернеться.

Ключі  забрав  цей  невмолимий  час,
Ось,  що  зробити  може  він  із  нами.
Та  вогник  із  минулого  не  згас,
Бо  часто  ще    приходить  це  із  снами.

Та  ми  тоді  не  плачемо  уже,
Хоч  на  душі  так  сумно  і  тривожно.
Як  діамант  безцінний  бережем,
Єдине,  що   зробити  час  не  може...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907814
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Велесові сльози

Довідка:  Доля  цієї  пам’ятки  склалася  так,  що  протягом  тисячі  років  вона  знаходилася  під  постійною  загрозою  знищення.  Складена  десь  у  V  ст.  н.  е.,  коли  анти  відстоювали  своє  право  на  життя,  вона  була  записана  на  Західному  Поліссі  під  час  формування  Київської  Русі,  зафіксувала  прадавні  традиції  і  звичаї  держави  українського  народу.  Велесова  Книга  стала  в  обороні  історичної  пам’яті  народу  –  гарантії  його  безсмертя.
"І  той  ілар,  який  хотів  учити  дитя  наше,  повинен  був  ховатися  по  домівках  тих,
аби  його,  невченого,  повернути  на  наше  письмо  і  нашим  богам  правити  треби.  Д.  8(3).
І  в  наступні  віки  русин  змушений  був  потайки  підтримувати  жевріючий  вогник  надії,  передаючи  її  з  покоління  в  покоління,  тамуючи  біль  за  втраченим.  Приходили  і  гинули  завойовники  –  і  віра  жила,  жив  народ."
"І  будемо  великою  державою  з  князями  своїми,  містами  великими
і  безліччю  зброї  залізної.  І  буде  безліч  нащадків  наших".

Як  серце  бога  щире  —  воно  плаче.
Щирішого  немає  між  сердець,
А  коли  підле,  як  у  блазня  наче,
Підлішого  не  знайдеш  де  —  капець.

І  брешуть  ті,  що  кажуть  про  Одного!
На  тому,  щирому,  нема  брехні  вини,
Але  за  ним  сховали  бога  злого  -
Іуди  підлого,  продажного  сини.

За  муками,  за  подвигом  святого,
Маскується  підступного  оскал,
Який  виводить  не  на  ту  дорогу,
Ягнят  —  під  ніж,  народи  -  під  кагал.

Хто  тому  вірить  -  правдоньки  не  бачать,
Слів  чесних  навіть  чути  не  хотять.
А  Велес  дивиться  і  його  очі  плачуть,
Ті  сьози  котяться,  жаринами  горять:

Та  не  читайте,  ви  брехню  собачу!
Не  варто  гризти,  як  цукерки,  кригу!
Оте  Євангліє  кайданами  віддячить  -
Читайте  мо'ю,  Велесову  книгу!  

Молитися  чужим  богам  —  то  зрада!
Чужі  боги  у  пекло  заведуть  -
В  слизькій  брехні  немає  слова  правди.    
Спочатку  брешуть,  потім  —  розіпнуть.

Хто  прагне  слово  правди  чути  -
Не  слухайте  ні  ксьондзів,  ні  попів,
Мули,  рабина  —  розривайте  пута  -
Сирен  в  неволю  зазиває  спів.

Я  вам  скажу:  хто  ми  і  куди  йдемо,
Прийшли  ізвідки,  робимо  що  тут.
Ми  —  вільні!  Але  є  дилема
Відносин,  що  ведуть  у  глухий  кут:

Всі  люди  різні,  як  і  різні  боги
Із  підлими  —  ти  ще  підлішим  стань!
Із  Богом  чесним  —  миєш  йому  ноги,
Брехливому  -  недругом...  Катам  -  твань!      

Бог  —  не  суддя  і  судді  -  не  боги!
І  Бог,  і  суд  —  в  тобі  —  це  твоя  совість.
Хто  каже,  що  ти  раб  —  то  вороги!
Інакше  —  ворог  ти  собі  натомість.

Кажу  і  я:  Бог  у  тобі  один!
Двох  совістей  в  людині  не  бува.
Молись  на  неї,  як  її  ти  син,
Як  правда  чесна  у  тобі  жива.

Твій  дух,  твоя  душа  і  правди  сила
Ось  формула  людини  на  землі.
Тебе  Земля  для  того  народила,
А  коли  ні  —  то  ти  кізяк  в  ріллі.

Тримайтесь  разом  у  суспільстві  люди!
Боги,  що  підлі,  підступи  плетуть,
Як  гади-змії,  як  оті  Іуди  -
І  хай  вас  не  надурить  їхня  суть.    

Диявол  сильний  —  слабкістю  людською,
У  нього  гроші,  слава  у  ціні.
Проте  не  бійтесь  —  ви  сильніші  вої
І  правда  переможе  у  борні.

Тільки  сліпі  жахаються  війни  -
Вона  іде  —  війна  добра  і  зла.
Вбивати  ворга  —  немає  в  тім  вини
Аби  любов  людська  перемогла.

На  берегах  великої  ріки,
Яка  тече  з  минулого  в  майбутнє
Ви  -  копачі,  ви  —  гречкосії,  вояки
Це  й  є  життя.  Ви  не  лише  присутні.

Хоробрих  укріпляє  вольний  дух,
Сміливим  робить  кожного  свобода  -
Сильніші  за  десяток,  навіть  двух,
Герої  -  діти  справжнього  народу.

Об'єднує  народи  спільна  ціль,
Великі  справи,  плани,  спільний  ворог,
Звитяги,  перемоги,  кров  і  біль.
Слабких  час  перетворює  на  порох.

Час  учить,  час  лікує,  час  нестримний,
Час  виклики  формує  раз  у  раз
Гебрейські  чи  гібридні  війни
Хай  не  лякають  і  не  дурять  вас.

Не  ті  закони  пишуть  не  ті  люди.
Коротка  пам'ять  родить  люте  зло
Убивця  сподівається  —  забудуть,
Крадій  —  не  зловлять  —  значить  пронесло  …

Всілякі  грипи,  ковідні  напастя  -
Творіння  злодіїв  і  людства  ворогів
Щоб  налякати  і  украсти  щастя
Без  зброї  знищити,  зробити  з  вас  рабів.

Хто  раз  збрехав,  хто  зрадив  -  зрадить  вдруге  
На  граблі  варто  вкотре  наступать?
Потрібні  вольному  народу  слуги?
Чи  ви  збираєтесь  на  кого  слугувать?

У  світі  хижий,  хто  не  хоче  сам  робити.
Що  робить  той,  який  не  хоче  працювать?
Той  буде  красти,  убивати  чи  дурити  -
Лише  проте  їх  голови  болять.

Як  захиститись  від  таких  уродів?
То  перше  тре  свій  розум  захищать
Щоб  не  плодити  хворих  та  незгоди,
А  хижих  разом  бити  й  виганять.

Триклятий  буде,  хто  проте  забуде.
Хто  совість,  душу,  рід  свій  запродасть  -
Негідні  жити.  Зрадники  —  не  люди.
Продавши  совість  і  батьків  продасть!

Ця  книга  каже  як  нам  треба  жити  -
Ми  сильні,  як  тримаємось  разом.
За  честь,  за  правду  гідно,  навіть,  бити
Один  не  може  —  то  беріть  гуртом.

Задля  майбутнього  дітей  ваших,  онуків
Про  вічне  дбайте,  віддано,  серйозно  
Самі  учіть,  дітей  учіть  науки
Волають  про  те  Велесові  сльози.

Кажу  про  наболіле,  що  важливо  -
Моя  наука  справжня  і  проста:
Щоб  сліз  не  лити,  не  кривава  злива,
Не  хижий  дух  і  не  душа  пуста.

«Дажбог  пливе  в  літа  на  струзі  своїм
І  разом  з  ним  премудрий  бог  Сварог,
А  струг  той  сяє  в  славі  золотої,
Дорогу  освічає  Огнебог.
Життя  людини  гідне  —  його  подих.
Муж  кожен  знає  благо  то  чи  зло,
А  той,  ним  не  сподоблений,  негоден  -
Той,  як  сліпий,  осине  в  нім  кубло.  
Той,  хто  не  має,  в  собі  частки  бога,
Отой  хто  зрадить  і  до  злого  йде  -
Його  кінець  —  у  небуття  дорога.
Так  було,  є  і  далі  пребуде'».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907799
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Lana P.

ХТО ВИ?. .

Хто  ви  є,  щоб  мені  дорікати
І  навчати  як  жити  сповна?
Не  посадите  душу  за  ґрати!
Це  —  мій  шлях,  і  пройду  я  сама!          

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907797
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Світла(Світлана Імашева)

Будь - тиша…

Спливали    дні,    немов    у  забутті…
З    оцього    світу,    з  ореолу    світла,
Щось    проросло  осердям    у  тобі…
Будь  тиша.    Будь    пташина.    Будь  –  повітря.
І  розчинися    в    музиці    буття  –  
Вона    нуртує    сокровенно,    пружно,
Часом    нечутна,    мов  серцебиття,
Насправді  ж  –  непокірна    і  потужна.
У    промені,    у  бджілці,    у    зерні,
У  погляді    коханому,    у    слові,
Що  бростю    проростає    у    тобі,  -  
 Орган    життя  гучить,  моя    любове…
Ступи  ж    у    світло,    за    межу    оков  -
Пречистий    янгол    мить    твою    чатує.
Живий    Господь.    І    Він  –  сама    любов,
Котра    у  всьому    сущому    нуртує.
Зорі    вечірній    тихо    помолись,
Повір    у  радість  –  на  порозі  квітня…
Ось-ось    весна  осяє    сонцем    вись…
Ти  жінка,    ти    надія,    ти    суцвіття…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907787
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Ганна Верес

160 БЕЗ ТЕБЕ МИ, ПОЕТЕ!

160,  як  серце  зупинилось
Твоє,  Тарасе.  Слово  ж  бо  живе!
Від  кайданів  ми  рашівських  звільнились  –
Майбутнє  відвойовуєм  нове.
160  без  тебе  ми,  Поете!
Звіряєм  крок  свій  по  тобі  весь  час.
Твоєї  мудрости  і  дум  високих  злети
Святими  віхами  є  кожному  із  нас.
160  –  в  історії  краплина,
Хоча  в  скрижалях  не  бува  дрібниць:
І  доля  жінки,  схожа  на  калину,
І  козака,  що  впав  за  волю  ниць.
160  –  це  майже  два  століття,
Пророка  слово  будить  ще  людей.
Якби  ж  на  нім  училася  й  еліта,
То  мали  би  давно  світліший  день.
160  –  ця  дата  не  лякає  –
До  бою  кличе  кожне  слово  нас.
Відстоїмо  свободу  свому  краю:
Повернем  Крим  і  звільнимо  Донбас!
160  без  Тебе  і  з  Тобою,
Гетьмане  наш,  наш  Генію  святий!
Не  бачив  України  ти  рабою,
То  ж  мусимо  в  війні  перемогти!
Твій  «Заповіт»  ми  добре  пам’ятаєм  –
Із  ним  пройшли  вже  не  один  Майдан.
Для  України  воленька  свята  є.
Ніхто  її  не  змусить  вже  віддать.
8.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907553
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет для тебе

В  руках  моїх  троянди  білі,
Тобі  кохана  їх  несу.
Твої  уста,  мов  вишні  спілі,
Я  сік  вишневий  з  них  зіп'ю.

І  хоч  зима  на  дво́рі  в  танці,
Не  поступається  весні.
Співають  птахи  оду  вранці
І  чути  звуки  голосні.

Моя  лебідко,  незрівнянна,
Для  мене  ти  -  весняний  цвіт.
В  моєму  серденьку  -  кохана
І  найдорожча  стільки  літ.

В  очах  твоїх  любов  іскриться,
Даруєш  щастя  ти  мені.
З  тобою  наші  таємниці,
Лиш  знають  зорі  осяйні.

Візьми  букет,  голубко  мила,
Трояндою  завжди  цвіти.
Кохання  -  то  велика  сила,
Його  ми  будем  берегти.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Веселенька Дачниця

Що сказати… карантин

Загорілись  очі  жінки:
-  Чоловіче  любий,
Стриг  мене  ти  дуже  гарно
Зосталась  без  зуба,
Тепер  твоя  допомога  
Потрібна  в  покрасці  -
Не  хочу  йти  у  цирульню,
Ну  її  до  трясці.  
Вже    не  дам  голові  ладу
Пофарбуй  із  заду,                                                  
Бо  вона  вся  сивиною  -
Зніми  серця  досаду.
-  Ну,  окей  –  говорить  Вася,  
Як  скажеш,  мій  маман!  
Дивувались  навіть  люди,
Коли  красив  паркан!
Викрашу  твою  голівку
Будеш  –  ясне  сонце,
Яке    зранку  зазирає
У  наше  віконце.

І  старався  чоловік:
Кректав,  сопів  –  красив!
Заглядав  у  правий  бік,
Вправно  вліво  лазив…
Жінка    змила  з  голови
Залишки  від  фарби...
Заясніла  голова
Як  веселки  барви!
Оченята  у  обох
Стали,  мов  відерця…
-  Що  ж  ти,  Васю,  наробив?
-  Не  плач,  моє  серце…
Що  сказати...  карантин,
Хвала  новій  моді!
Ще  такої  не  було
Покраски  в  природі...
                                                       В.Ф.-  09.03.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907515
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


НАДЕЖДА М.

Коли сумую за тобою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LdfX972lisw[/youtube]

Коли  сумую  за  тобою,
То  й  сон  чомусь  тоді  не  йде.
Легенько  скла  торкнусь  рукою,
Мене  твій  образ  віднайде.

І  я  тоді  веду  розмову
Про  наболіле,  про  життя.
Але  від  тебе  все  ж  ні  слова,
Якесь  гірке  передчуття.

Повільно   свічка  догорає,
Химерні  плями  на  стіні.
Я  щось  чекаю  і  не  знаю,
Чому  це  сумно  так  мені.

Скриплять  віконниці  надвірні,
Чомусь  так  страху  надають.
Зірки  поблідли  вже  вечірні,
Незримо  нічку  украдуть.

І  знову  погляд  -  на  вікно:
Твій  образ  марився  анфас  -
Хтось  кинув  квіти  на  це  скло,
І  це  було  не  для  прикрас.

Я  провела  по  них  рукою,
Вода  сльозою  потекла.
І  не  солоною,  гіркою,
І  руку  ніби  обпекла...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907507
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Пісня моря

Мов  цвіт  лобелії,  небесна  синь
Вдивляється  у  шумовиння  біло-пінне.
Невтомний  моря  бірюзовий  плин.
І  хвиль  дзвінка  лунає  знову  чиста  пісня.

Про  що  співає  море  повсякчас?
Про  парашути  хмар,  про  світло  сонцекола,
Про  шторм,  прибій  і  катастрофи  бас.
Кипить  його  безмежна  і    розкішна  воля.

Про  хор  чаїний,  острови  примар,
Про  втрати,  знахідки,  скарби,  пісок  і  вічність.
І  про  маяк,  і  свіжості  азарт,
І  силу  громовиць  -  кардіограмне  віче.

А  естрагонні  пахощі  навкруг  -
Стихії  бірюзової  стрімка  звабливість.
І  бриз,  і  обрію  далекий  пруг...
Ця  пісня  моря  таємнича  і  мінлива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Катерина Собова

Сiльська романтика

Люся    -    славна    молодиця,
Чогось      гарного    бажала,
Стала    біля    свого    Гриця
І    замріяно    сказала:

-Як    же    добре    в    цьому    світі!
Є    чарівні    скрізь    куточки…
Хочу    я    в    воді    сидіти,
Походити    по    пісочку.

Десь    у    горах    побродити
З    рюкзаком,    в    легеньких    шортах,
І    цілющу    воду    пити
Із    бюветів    на    курортах…

Мудрі    речі    перервала  
Грицева    розмова    груба:
-Довго    в    хмарах    ти    літала,  
Повертайсь    на    землю,    люба.

Думкою    далеко    скачеш,  
Тішишся    дурниці    кожній.
Ось    пісок.  Хіба    не    бачиш?
Чан    без    цементу    -    порожній.

Набирай    он    воду    з    діжки,
Будеш    розчин    колотити,
Заодно,    помиєш    ніжки,
Можеш    личко    освіжити.

В    Люсі    вирвалось    зітхання,
Подавала    цеглу    Грицю…
Отаке    в    селі    кохання,
Невичерпне,    як    криниця!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Valentyna_S

Вода, акварелі і трішки таланту

Мазок.  Ще  мазок—це  весна  розмальовує  простір.
Вода,  акварелі  і  трішки  таланту—так  просто—
Й  ховають  замети  зухвалі  раніш  ірокези
Під  трепетно-білі  подолки  осики  й  берези.

Надмір  самовільна.  Далеко  вона  не  аскеза:
Збитошно-чарівна  й,  скажімо,  справжнісінька  крейзі.
Тече,  мов  пісок,  гіркотливий  осадок  між  пальців
Й  зникає  під  туркіт  дрижливий  в  саду  калатальця.

А  там  розгубилась  весна.  Потягнулась  за  сірим.
Ворожий  їй  спалах    вогняний,  мов  з  пащища  звіра…
На  мить  зупинило  пригнічення  рух  коліщатко:
Он  гладить  військовий  в  окопі  рябе  котенятко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906881
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021


палома

ВЕСНА КВІТУЄ


О  Весно  красна,  ще  не  вбрана  в  шати,
Тебе  єство  лиш  в  змозі  розпізнати.
Ти  –    дівчина  незаймана  вродлива
І  пташеня,  що  розправляє  крила,
Ти  –  дивна  пісня,  зроджена  з  води,  
Зі  снігу  звільненої,  як  завжди.
Ти  –  вітер,  сповнений  землі  бажань,
І  сонце,  й  небо  чистих  сподівань.
І  прагнення  душі  у  світ  любові,
Хвилюючі  всі  рими  й  тембр  –  у  слові,
Коли  увись  із  першими  «курли»,
Бо  дух  небес  скеровує  туди.

Ти,  Весно,  –  зродження  нового  світу
Із  пагонів  зелених  й  первоцвіту,
З  надій,  що  зріли  в  коконі  зимовім.
Даруєш  розквіт  душам,  слову,  мові.

3  березня  2021
(с)  Валентина  Гуменюк






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906874
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Любов Вишневецька

С покорностью…

С  глухой  покорностью...
с  потухшими  свечами...
бежим  над  пропастью!..
-  Ее  искали  сами...

Спешим...  Не  видим  явь...
-  Не  чувствуем  друг  друга!..
И  каждый  был  неправ,
коль  встретилась  разлука...

Теперь  болит  душа!..
Пролистывает  нежность...
-  Надеждою  дыша,
желает  жизни  прежней...

Но  небо  дождиком
закрыло  вход  и  выход...
И  боль  истошная
шумит  под  сердцем  лихо...

Исчезло  прошлое...
мечты  весенние...
-  Любовь  отброшена...
двумя  влюбленными...

С  глухой  покорностью...
     
                                             4.03.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906873
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Ганна Верес

СПУСТИЛАСЬ СОНЯЧНА ВЕСНА

Спустилась  сонячна  весна  
На  тиху  землю,  ніжна,  мила,  
Безмежно  радісна  й  ясна,  
З  полів  останній  сніг  ізмила.  
Спішить  проклюнутись  трава  –  
Зелено-сива  диво-казка,
І  серце,  й  душу  зігріва  
Весняна  неповторна  ласка.  
Мов  фея,  чиста  й  чарівна,  
Над  всім  весна  володарює,  
Окрім  всього,  тепер  вона  
Надію  нам  іще  дарує.  
На  щедрий  літній  урожай,  
На  золоту  багату  осінь,  
На  світлі  іскорки  стожар,  
На  долю,  що  вита  десь  досі.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906785
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Ганна Верес

14 журавлят (За 2 місяці 2021р. загинуло в Донбасі 14 воїнів ЗСУ. Болить!)

Весна  запахла  не  в  календарі  –
В  природі,  бо  вона  уже  в  дорозі.
Озвався  перший  клин  гусей  вгорі,
Та  Україна  знову  у  тривозі.
14  синочків-журавлят
По  черзі  і  по-троє  в  ірій  плинуть  –
У  Божий  рай  спішать  вони,  летять.
За  ними  –  стогін  матері  Вкраїни…
Тремтить  від  болю  сіро-синя  вись,
П’ючи  гірке,  немов  полин,  причастя.
Чиїсь  надії-мрії  не  збулись.
У  серце  матері  постукало  нещастя…
Їх  14.  Боже  милий  мій!
Чом  полетіли  так  вони  зарано?
Слід  загубився  їхній  у  зимі.
Голосять  мами  звечора  і  зрану…
Крокує  біль  7  років  по  землі
В  усі  кінці  від  заходу  до  сходу…
Ледь  не  у  кожнім  місті  чи  селі
Лежать  нащадки  батьківського  роду.
Та  віриться:  мине  пора  грози
І  сонцю  Україна  ще  зрадіє.
У  неї  є  козирні  ще  тузи,
Отож  воскресне-оживе  надія!
3.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906776
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 04.03.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2021


Віктор Ох

СКІЛЬКИ МИНУЛО ЛІТ (V)

Швидко  плине  час.  Минуло  вже  більше  пів-року,  як  пішов  від  нас  Віталій  Назарук.  Він  був    світлою  людиною  з  творчою  душею,  справжнім  патріотом  України    і  співцем  Волинського  краю.  Написав  багато  віршів.  Дуже  тішився,  коли  на  котрийсь  з  його  віршів  складали  музику.  Радів,  коли  ті  пісні  ще  й  виконували.  Декілька  пісень  ми  написали  разом.  Одну  з  них  лише  зараз  вирішив  наспівати  сам.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tb0rGKwvJz0[/youtube]

Слова  -    Віталій  Назарук
Музика  і  наспів  -  Віктор  Охріменко
------------
Ридає  ніч  піснями  солов’я,
Для  пари,  що  покрита  сивиною.
Часи  минули,  як  цвіла  земля.
Їм  круглий  рік,  цвіла  навіть  зимою.

Мороз  зимою  казку  малював,
А  довгі  ночі  –  тільки  для  кохання.
І    кожен  ночі,  наче  чар  чекав,
Чомусь  тоді  не  спалося  до  рання.

А  навесні  збиралися  в  політ,
Були  обоє  в  медунковім  цвіті.
О,  скільки  літ,  скільки  минуло  літ,
Їх  певно  стільки,  як  волошок  в  житі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906752
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Олекса Удайко

Є люди – що мильні пузирі

Є  люди  –  
що  мильні  
пузирі:  
в  
промінні  
сонця  
блищать,  
переливаються  
всіма  кольорами  
райдуги,
викликаючи  
захоплення,  
душевний  
трепет  
у  
ближніх,  
а  
доторкнешся  –
лопаються,  
розбризкуючи  
гіркі  сльози  
правди  
і…  
розчарування.
   


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421838
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 04.03.2021


Ганна Верес

МОДНІ ВІРШІ (Про верлібри) .

Чи  ж  може  бути  мода  на  вірші,
Де  код  святий  захований  від  ліри?
Такі  рядки  душі  моїй  чужі.
Та  й  не  лише  мені,  у  це  я  вірю.
Поезія  –  спів  слова  і  душі,
Що  гармонійно  з  мислю  поєднались.
Слово  –  історії  хранитель  і  рушій,
Із  ним  за  волю  люди  підіймались.
Поезія  –  це  жайворона  спів,
Що  на  крилі  підняв  його  до  сонця,
Це  біль  невиплаканий  за  отих  синів,
Що  були  мамі  світлом  у  віконці.
Поезія  –  гіркий  вдовиці  щем,
Який  вона  п’є  серцем  разом  з  ніччю,
Й  знаходить  сили  жінка  в  собі  ще
Дітей  підняти  й  мріяти  про  вічне.
Отож,  коли  узяв  до  рук  перо,
То  мусиш  людям  душі  сколихнути,
Аби  літературний  твій  герой
Зумів  людей  на  дії  надихнути.
І  не  вишукуй  слів  у  словниках,
Щоби  подивувати  новизною,
Згадай  про  землю  рідну  й  козака,
Й  про  долю  матері,  поранену  війною.
І  дівчина,  й  калина  –  це  не  штамп  –
Це  те,  без  чого  зникне  Україна.
Із  них  свідомість  наша  пророста,
Зі  співу  кобзарів  і  Чураївни!
2.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906678
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Lana P.

РОЖЕВИЙ МІСЯЦЬ

Рожевий  місяць
Кланяється  до  землі.
Нічне  весілля.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906430
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021


Леся Утриско

Як зіниця ока

Як  зіниця  ока,  місяць  із-за  хмари,
Вигляда  широко,  пестячи  примари,
Обійма  пітьмою,  заколише  в  нічці,
Викупа  їх  коси  у  чарівній  річці.  

Часом  посміхнеться,  а  часом  заплаче,
І  над  ранок  ляже  у  чуднім  космачі*,
Від  проміння  сонця  зімкнуться  зіниці,
Одягнуться  в  біле  хмарки  -  молодиці.

В  білі,  білі  сукні  -  у  весільні  шати,
Рушники  святкові  стануть  вишивати,
Простелять  дороги,  де  їх  місяць  сходить,
По  небесній  сині  знову  з  ними  бродить...

Місяцю-коханцю,  -  дивний,  кароокий,
У  чарівнім  танці  відрахуй  всі  кроки,
Змучений  -  над  ранок,  затули  очиці,
Між  хмарок-чаклунок,  -  дивні  молодиці...

«Космач»-  означає  сонячна  долина

(С)  Леся  Утриско  Воробець  

Світлина  -  Богдана  Білик

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906432
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021


Макієвська Наталія Є.

ДО 150 РІЧЧЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ (МОЇ ПОЧУТТЯ)

,,ТАК!  Я  БУДУ  КРІЗЬ  СЛЬОЗИ  СМІЯТИСЬ,
СЕРЕД  ЛИХА  СПІВАТИ  ПІСНІ,
БЕЗ  НАДІЇ  ,  ТАКИ  СПОДІВАТИСЬ,
БУДУ  ЖИТИ!    ГЕТЬ  ДУМИ  СУМНІ!"
                                                                               (Леся  Українка)

У  НЕЛЕГКІ  ЧАСИ  МОГО  ЖИТТЯ,
У  ХВИЛИНИ  ВІДЧАЮ,  ЗНЕВІРИ,
КОЛИ  ЗРАДИЛИ  МОЇ  ПОЧУТТЯ,
КОЛИ  Я  СЕРЙОЗНО  ЗАХВОРІЛА...

Я  ЗГАДУВАЛА  ЛЕСИНІ  СЛОВА,
ВОНИ  ДАВАЛИ  МЕНІ  НАДІЮ,
ЩО  ВСЕ  МИНЕТЬСЯ,  ТАК  У  ВСІХ  БУВА...
Я  СИЛЬНА  ,  Я  ЗБОРЮ,  Я  ЗУМІЮ!

КОЛИ  РОЗБИЛО  МЕНЕ  НЕЩАСТЯ́
Й  Я  НЕ  ВІДЧУВАЛА  СВОГО  ТІЛА,
А  ДУША  ВІДЛІТАЛА  В  НЕБУТТЯ
Й    ЗАГУБИЛА  ПО  ДОРОЗІ  КРИЛА...

Я  ЗГАДУВАЛА  ЛЕСИНІ  СЛОВА,
ВОНИ  ДАВАЛИ  МЕНІ    ТУ  ВІРУ,
ЩО  БУДЕ  ЗА  МНОЮ  ПЕРЕМОГА,
СПОДІВАЮЧИСЬ  НА  БОГА  ЩИРО.

ВОНИ    ДАВАЛИ  МЕНІ  ТУ  СИЛУ,
ЩО  СЦІЛЮЄ  НА  СМЕРТНОМУ  ОДРІ,
БО  Я  ЇЇ  ПЛЕКАЛА  Й  ПРОСИЛА,
А  ЩЕ  МОЛИТВИ  СВЯТІ,  ГОСПОДНІ!

ЧИ  ЗАПЛАКАЛО  ВІД  БОЛЮ  ДИТЯ
ТА  ЧИ  БУЛО  ЗРАДЛИВЕ  КОХАННЯ,
ТО  МЕНЕ,  ПРИКЛАДОМ  СВОГО  ЖИТТЯ
ЛЕСЯ  УКРАЇНКА    РЯТУВАЛА!








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906431
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021


majra

Минув цей день

Минув  цей  день,  як  кожен  день  минає,
Вечірнє  сонце  землю  обійма.
В  вікно  промінчик  теплий  посилає.
...Своє  "прощай!"  сказала  нам  зима.

Щось  зміниться!  я  серцем  відчуваю,
Я  вірю  в  диво  і  в  пророчі  сни.
Останній  вечір  лютого  стрічаю,
Залишилось  півкроку  до  весни!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906423
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021


Світла(Світлана Імашева)

Весняним розчерком пера…

Весняним    розчерком    пера
Сонети    березень    напише
Про  світанкову    лісу    тишу,
Що    первоцвітами  зійшла.

Прозорість    березневих  снів
Вербових  котиків    пухнатих
І    трав,  що    прагнуть    проростати
Під    шепіт    танучих    снігів.

І  розбрунькується    душа
У    неймовірному    прозрінні  –  
Весни    й  тепла    благословінні,
Заб’ється    пружно,    мов    пташа.

Землі    гармонія    жива
У    силу    пагонів    проллється,
А    ніжність    стомленого      серця
Зазеленіє,    мов    трава…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906421
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021


НАДЕЖДА М.

Не спить, хвилюється природа

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPCHJaw1sGU[/youtube]
Не  спить,  хвилюється  природа,
Уперемішку  дощ,  то  сніг.
От  чудернацька  ця  погода!
Та  хто  ж  в  борні   цій  переміг?

Зима  лютує,  має  право,
Весна  ж  на  п"яти  наступа.
Така  важка   оця  тут  справа,
Ось  знову  дощик  накрапа.

На  перехресті  двох  доріг,
Зима  зустрілася  з  весною.
Притиш,  зима,  ти  свій  розбіг,
Не  сперечайся  з  молодою!

Іде  нерівна  боротьба,
Не  заплямуй,  зима,  ти  честі.
Трива  між  ними  ворожба,
Бо  кожна   хоче  мати  власті.

Ось  сніг  розтав,  тече  сльоза,
Невже,  зима  вже  підкорилась?
Та   чим  побити  їй  туза?
З  весногю  битись  заморилась...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906366
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021


Валентина Малая

ІДЕ, ІДЕ, СТУПАЄ ВЖЕ 💖

💖💖💖
Іде,іде,
ступає  вже,
Красунечка  Весна,
Давно  її  чекаємо!
-  Утіш  усіх  сповна!
Бурли,
дзвени  ,
просни  усе,
торкнись  і  розбуди,
Що  доброго  ти  нам  несеш?
Із  чим  ідеш  сюди?
-  Зі  співами  пташиними,
із  шелестом  дібров,
Красою  кульбаби
ною,
А  в  кошику-  Любов,
Тюльпанами,нарцисами,
Медунками  в  саду,
Птахами  стоголоси
ми,
Іду,іду,іду!
З  весінніми  світанками,
З  дарунком  новизни,
із  сонячними  ранками,
І  сірість  розжену!
Чекають  мене  всюдибіч
І  близько  і  щодалі.
Зустрінуся  я  віч  -  на-віч,
Зніму  зими  вуалі.
-  Давно  тебе  чекаємо!
Утіш  усіх  сповна!
Іди,іди,
ступай  уже,
Красунечко  ВЕСНА!

27.02.2021р.
В.Мала
💖💖💖

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906360
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021


Valentyna_S

Ні, не слабка ця дівчина…

Удосталь  налітавшись  у  рожевім  сні,
Розчервоніле  сонця  бгалося  в  світанок.
Торкнулось  ніжно  біглим  променем  фіранок,
Щоб  мрії  розбудить  у  дівчини  в  вікні.

Вона  стояла  й  дослуха́лась  до  весни,  
В  котрої  віршами  в’язалися  тиради.
О,  скільки  обнадій  було  в  них  і  розради!
Як  лунко  розливалися  її  пісні!

В  них  радість  і  життя,  людського  щастя  мить,
І  метушливий  по́спіх  за  думками  літер,
Грядущих  перемін  п’янкий  духмяний  вітер…
В  них  душі  молодих  єднала  диво-нить,

Струмки  тягнули  кучугури  за  гузир
Попле́скатись  в  муругім  топищі  калюжі…
Ні,  не  слабка  ця  дівчина,  а  духом  дужа.
Сам  Прометей  у  неї  вірний  проводир.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906304
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Lana P.

МЕДОВА ЛИПА

У  медозбори
Гуде  вуликом  липа.
Пора  цвітіння.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906191
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Валентина Рубан

Я БУДУ ВІЧНО ЖИТИ.

«Ні,  я  жива!  Я  буду  вічно  жити!»
Сказала  Леся…  і  вона  живе.
Своїми    віршами    учить  на  світі  жити.
 У  всьому  бачити  знайоме,    мов  нове.

Живе  в  своїх  поезіях  безсмертних.
Які  відомі  на  весь  білий  світ.
Живе    на  сторінках  книжок  потертих.
Які  читають  більше  сотні  літ.

Їй,  мов  зорі  немеркнучій  –  світити.
Її  любов  хай  Всесвіт  осява.
«Ні,  я  жива!  Я  буду  вічно  жити!»  
Її  пророчі,    праведні  слова.

26.02.2021  р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906206
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Ганна Верес

ЗИМА СХИЛЯЄ ДО ВЕСНИ СОНЦЯ ПРОМІНЬ

Зима  схиляє  до  весни  
Свій  сонця  промінь,  
І  кожен  день  стає  ясний,  
Як  теплий  спомин.  
Чарує  світ  вона  вві  сні  
Дивом-веснянкою,  
Тоді  нові  співа  пісні  
Й  є  сонця  бранкою.  
А  я  милуюся  теплом  –  
Радіють  зерна,  
Вони  не  снігом,  а  зелом  
Одягнуть  землю.
Весну  зустріну  молоду  
Й  назву  я  долею,
 І  її  пісню  поведу,  
Ще  невідомую.

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906203
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Незрадлива сльоза

На  білій  стіні  ікона  ще  плаче.
Забута,  залишена  кимось.
На  хвильку  забіг  собака  бродячий,
Пустою  каструлею  гримав.

Відкриті  вітрам  поламані  двері,
І  протяг  дістав  аж  до  вікон.
Не  прийде  ніхто  сюди  на  вечерю.
Розвіялась  з  попелом  віра.

Спустошеність,  наче  каменем  давить.
Гуляє  лише  порожнеча.
Ліворуч  в  кутку  павук  не  лукавий,
Байдужий,  байдужий  до  втечі.

Самотня  хатина,  бур*ян  у  дворі.
Не  буде  достиглої  ниви.
Руїни  села...Споглядання  зорі.
Ікони  сльоза  незрадлива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906197
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Lana P.

НАСТЯ I БІЛА СНІЖКА

Вийшла  Настя  на  доріжку  
Між  загублених  снігів
І  зліпила  Білу  Сніжку,  
В  царстві  Льоду  й  Холодів.

Одягнула  у  піжаму
Подругу,  —  от  дивина!  —
Познайомлю  взавтра  маму  —
Порадіє  і  вона!

Загойдала  в  колисанці,
Доки  Місяць  йшов  убрід,
І  побачила  уранці  
На  подушці  —  мокрий  слід.            25/02/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906107
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 26.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Нічна Муза

Вночі  прийшла,  а  очі  повні  суму
І  ледь  торкнулася  безсоння.
Утомлена  від  вікового  шуму.
Тобі  б  погрітись  на  осонні.

Вмикаю  лампу,  я  готова,  Музо.
Повір  мені  :  ти  вже  не  гостя,
А  рідна.  Хочеш,  пригощу  я  смузі?
Для  тебе  -  особливий  простір.

Хоч  за  вікном  не  спить,  хурделить  лютий,
А  в  тобі  знаю:  стільки  світла!
І  ось  вже  на  папері  -  слово  путнє,
Шепочеш  вірш,  вщухає  вітер.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906099
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 26.02.2021


I.Teрен

Дочка Прометея

                                                                               [i]«  До  150-річчя  
                                                                 одним  штрихом...»[/i]
                                                                                                         Легенда  
Дівча...  Наївне  і  святе  –
за  це  недугою  розп'яте  –
це  юна  Леся...  а  проте    
вона,  на  подив  ескулапів,  
жива  і  досі...  між  гігантів
дедалі  вищою  росте...  
.........................................
а  я  люблю  її  за  те,  
що  ненавиділа  кацапів.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906031
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021


Ганна Верес

СЛЬОЗА ЧОЛОВІЧА

Сльоза  скупа,  зрадлива,  чоловіча,
Щоку  зросила  раптом  вояка…
Мо,  ж  пригадав,  як  умирав  він  двічі,
А  мо,  розхвилювали  друзям  свічі,
Боявся,  не  погасла  би  якась.
Не  смій  його  засуджувать  за  сльози,
На  це  причина  в  нього  є  своя:
Війна  –  не  тільки  ворога  погрози,
Війна  –  це  смерть,  згорьована  сім’я.
Він  смерть  стрічав  не  раз  і  наодинці,
Й  в  окопі,  й  в  ДАПі,  і  у  бліндажі,
Коли  на  нього  сунули  ординці  –
Оті,  що  не  були  колись  чужі.
Виносив  з  бою  тіло  друга…  теплим,
У  ньому  власний  пульс  йому  вчувавсь,
Тоді  серпневий  день  бійцям  став  пеклом
Із  назвою  земною  «Іловайськ».
Сльоза  і  воїн…  Ні,  не  випадково
Вони  у  парі…  Поєднав  їх  біль...
Бо  ж  на  портретах  наші  ті  соколи,
Чиї  життя  згоріли  в  боротьбі…
20.02.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905986
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021


Анатольевич

Зосталась сама. Сл. І. Федчишина

Захотілося  нагадати  пісню,  яку  ми  з  Ігорем  Федчишиним  написали  багато  років  тому  і  яка  не  тільки  не  втратила  з  часом  своєї  актуальності,  але  й    стала  ще  більш  болючою.  Дещо  змінив  в  аранжуванні,  тембрах.  Деякі  співаки  обіцяли  взяти  в  свій  репертуар,  проте...

Ось    знову    жовтень,    як    тоді,
у    камінь    врізалася    дата.
Ти    знов    прийшла,    як    кожен    рік,
а    я    в    цей    день    навік    солдатом.
Ти    залишилася    одна
у    нашому    з    тобою    жовтні.
Нас    розлучила    та    війна,
де    я    воюю    до    сьогодні.

                             Приспів
                 Зосталась  сама,
                 На  серці  –  зима,
                 Біль,    туга    щемна…
             Ти  тут…А  там  –  війна…


Ти    витираєш    обеліск,    
я    догораю    в    бетеері
і    краплями    стікає    віск,
мов  кров  у    впадини    ущелин.
Нас    розлучила    та    війна,
де    я    воюю    до    сьогодні.
ти    залишилася    одна.
У    нашому    з    тобою    жовтні

                           Приспів.

Ось    знову    жовтень,    як    тоді…
Ось    знову    жовтень,    як    тоді…

                             Програш.    
                                 
Ти    залишилася    одна…
Ти      залишилася            одна...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905844
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 24.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Весь світ культури підкорила (до 150-річчя з дня народження Лесі Українки)

Волинь.  Передковічні  сосни,  лісові  озера.
А  потім  пошуки  у  лісі  Мавки.
Любов  до  музики,  інтелігенції  манери.
Духовний  світ  краси.  Фольклорні  справи.

У  дев*ять  років  -  перший  вірш  "Надія",
А  згодом  -  перша  збірка  віршів  Лесі.
У  молодій  "Плеяді"  втілювала  прози  мрії.
Перекладів  лилось  широке  плесо.

Але  ж  важка  хвороба,  муки,  нелюдські  страждання,
Хоча  терпіла  мужньо  і  писала.
І  не  втрачала  віри,  "без  надії"  сподівання,
Поезії  нові  її  звучали.

До  моря  Чорного  мандрівка,  в  Італію  і  Крим.
Талановита  книга  "  Думи  й  мрії",
І  знов  поезія  душі  і  феєричні  рими.
Поеми  "Місячна  легенда",  "  Одержима".

"Кассандра"-  драма,  "  В  катакомбах"  і  пісня  "  Лісова...",
"  Бояриня"  і  "  Відгуки"...  Мотиви...
"  Лелія",  "  Три  перлини"  -  і  дітям  казка  ожива.
Багатогранність.  Творчість  -  сонцедиво.

Це  патріотка,  мудра  мистикиня  України,
Це  жінка-воїн,  в  слові  її  -  сила.
Народу  віддана,  про  вільну  мріяла  країну.
Весь  світ  культури  Леся  підкорила.

(Мистикиня  -  митець)

(Фото  виставки  Подільської  бібліотеки)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905830
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 24.02.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Відлига

Не  довго  ми  зимі  раділи,
Відлига  в  гості  завітала.
І  сніг,  що  був,  ще  досі  білий,
У  сірий  перефарбувала.

Зима  заплакала  тужливо,
Перетворились  краплі  в  ріки.
Було  навколо  так  красиво,
Тепер  калюжі  лиш  великі.

І  морозець  чомусь  злякався,
Сніг  став  діватися  у  лісі.
Він  із  зимою  розпрощався,
Сліди  лишилися  на  кризі.

Проміння  сонця  пригріває,
Птахи  уже  розщебетались.
Природа  на  весну  чекає,
А  ранки  небу  посміхались.

Прийде  вона  -  така  красива,
Торкнеться  до  трави  рукою.
Дощів,  мелодій  гучна  злива,
Цілунки  берега  з  рікою.

Розсіє  ніжні  первоцвіти,
І  подарує  насолоду.
Весні  ми  будемо  радіти,
І  збережемо  її  вроду...










пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905813
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021


Lana P.

ЛИС І ЗАЙЧИК

Хитрий  лис  відправив  лист
Куцехвостику  малому,
А  писати  має  хист,  
Щоб  пухнастий  вийшов  з  дому,  —

Мов  змагання  будуть  з  лиж  —
Випало  чимало  снігу.
«Шубу  у  норі  залиш  —
Виграєш  призи  із  бігу!»

«Буде  холодно  мені…»  —
Міркувалося  зайчатці
У  морозні,  люті  дні…
Залишилось  в  теплій  хатці!                                  16/02/21



На  світлині  праця  4-річної  онуки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905655
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021


Lana P.

БІЛИЙ ГРИБ

Завжди  думав,  що  він  смілий  —
Зверхній  та  зарозумілий,
Білий  гриб  в  широкій  шапці
Вихвалявся  у  посадці
Перед  іншими  грибами:
«Не  ховайтесь  під  листками,
Не  занурюйтесь  у  мосі,
Виставляйте  ноги  босі
І  танцюйте  доки  дощик…»  
Грибнику  потрапив  в  кошик.          12/02/21


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905653
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021


геометрія

АБЕТКОВІ ЗАГАДКИ…

 1.  Якщо  хочеш  ти  читати,
         то  її  ти  мусиш  знати...
         А  якщо  ж  її  не    знаєш,  
         то  нічого  й  не  вгадаєш...

 2.  Його  люди  поважають,
         та  все  ж  б"ють,  як  на  нім  грають...

 3.  Коли  дама  ця  приходить,
         то  травичка  тоді  сходить,
         і  ще  й  квіти  розквітають,
         й  солов"ї  в  гаях  співають...

 4.  Ця  блискуча  і  гостренька,  
         вушко  в  неї  геть  маленьке,
         за  собою  вона  тягне
         те  що  шиє  щось  гарненьке...

 5.  В  сінях  рипають  і  ходять,
         а  до  хати  не  заходять...

 6.  Цілу  тонну  цей  хапає,
         й  переносить,  куди  знає...

 7.  А  ця  хоч  і  не  їжак,
         і  на  тілі  голки  видно,
         не  комаха,  і  не  птах...
         Цю  істоту  звуть  ...

 8.  Влітку  чутно  на  траві
         її  часте  :  "ква",  та  й  "ква",
         вимовляє  все  охоче,
         й  виставля  булькаті  очі...

 9.    Цей  боїться  вовка  дуже,
           і  лисиць  також  боїться,
           і  зі  страху  перед  ними
           спить  з  відкритими  очима...

 10.На  зимові  диво  -  віти,
           сіли  білі  -  білі  квіти...

 11.  Дуже  дивний  цей  звірок,
           круглий  нібито  клубок,
           ще  й  голки  на  нім  стирчать,
           його  в  руки  нам  не  взять...

 12.  А  цей  жвавий    ще  й  вертючий,
             знають  всі,  що  він  колючий...

 13.  Цей  пузативй  і  поважний,
             починає  новий  рік,
             потім  худне  із  днем  кожним,
             в  кінці  року  зовсім  зник...

 14.  Не  бджола,  а  все  ж  гуде,
             і  не  птах  літає  все  ж...

 15.  На  городі,  як  на  току,
             стоїть  півень  в  червоному  ковпаку...

 16.  Махнула  птиця  крилом,
             закрила  півсвіту  чорним  рядном...

 17.  У  сорочках  дерев"яних,
               на  столі  лежать  слухняно,
               а  як  разом  затанцюють,
               все,  що  треба  розфарбують...

 18.    А  цей  у  куточку,  тче  щодня  сорочку...

 19.    Цей  на  інших  геть  не  схожий:
               кучерявий  та  пригожий...
               фіолетове  суцвіття...        
               Стеле  він  під  голе  віття...

 20.    Маленьке,  кругленьке,  
               та  ще  ж  і  гостреньке,
               та  вміло  і  вчасно,
               збігає  поле  всеньке...

 21.    Хоч  нігде  вони  й  не  вчились,
               жити  в  правді  все  ж  навчились...

 22.    Влітку  сушимо  шипшину,
               липи  цвіт,  суниць,  малини...
                 Взимку    грієм  самовар,
                 варим  і  п"ємо...

 23.      Гру  цю  люблять  всі  в  цім  світі:
                 і  дорослі,  й  навіть  діти...
                 М"яч!  Удар!  І  крики:  "Го-о-ол!"
                 Це  чудова  гра  в....

 24.      Сіяли  в  полі,  там  він  зростав,
                 Зібрали  і  в  комори  склали  товар,
                 Потім  змололи  ,  потім  спекли,
                 люблять  його  люди  усі...

 25.      В  печі  боки  їй  обпекли,
                 і  в  стіну  вміло  поклали...

 26.      На  вогні  частенько  спить,
                 носом  уві  сні  свистить...

 27.    Вчить  читати  і  писати,
               рахувати  і  співати,
               всіх  дітей  довкола,
               наша  рідна...

 28.    У  ставку  найбільша  злюка  -
               це  зубаста  хижа...

 29.    Є  і  кріп,  і  бараболя,
               м"ясо,  морква  і  квасоля,
               і  цибуля,  і  петрушка,
               буде  в  нас  смачненька...

 30.    Повна  бочечка  вина,
               тільки  ключика  нема...

 31.    Це  не  буква,  а  лиш  знак,
               та  без  нього  ну  ніяк,
               він  пом"якшує  слова,
               зайвим  в  мові  не  бува...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905628
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021


Волиняка

Хто мені

Хто  мені  відповість  за  зло,  
Летить  з  відчаю  крик  у  простір.
Чом  заграви  і  кров  в  ОРДЛО,
Не  впокоєні  воїв  кості.

Україна  уся  в  хрестах,
Градом  хрещене  тіло  біло.
Не  відспіване  по  снігах,
Припадає  шрапнелі  пилом.

Віє  смородом  з  бань  церков,
В  них  розстріляні  Божі  душі.
Пють  чужинці  прокляті  кров,
Поховавшись  в  палаци  мушлі.

Україна  заледь  жива,
Смерть  косою  за  нею  слідом.
Нас  відстрілює  жидова,
Як  не  кулями  то  ковідом.

Душа  молиться  бідний  птах,
Окурила  війна  кадилом.
Блудить  привидом  в  ковилах,
Бо  знаходиться  під  прицілом.

Та  розплата  вже  йде  з  небес,
За  посіяне  градом  жито.
Чекай  сповіді  сучиц  ПЕС,
Зїсиш  в  сповіді  і  корито.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905627
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021


Ніна Незламна

П`ять років на сайті

                                                     Завтра  -  22.02.  2021  р-  
                                                     мій  невеличкий  ювілей.

Хто  зна  п*ять  років…  це    багато,  чи  мало?
Але  тут,  я  знайшла  найщиріших  друзів
Цього  в  житті  напевно  так  бракувало
Як  води,  інколи  в  полі  для  квітів.

Збігло  дитинство…  босоноге  серед  трав
Й  білих  ромашок  і  волошок  синіх
Як  піднебесся  світанок  обіймав
Перші  рядочки  від  думок  прийдешніх
Аркуш  приймав  написаних    так  поспіх.

Весни  чарівність  і    перше  кохання
Бузку  цвітіння  і  сонячне  тепло
Звабливий  вечір  і  зіронька  рання
Було  до  творчості  так    надихало.

Блукала  в  римах,  наче  по  павутинні
І  намагалась  вибратися  з  нього
Скажу  не  завжди  вдається  й  до  нині
Так  помилки  є    та  не  судіть  строго
Адже  пишу  з  любов`ю    і    від    душі.

Я  миті  щастя,  ловлю,  як  метелик
Сонячний  промінчик,  як  посланець  рим
Коли  на  небі,    диво  акварелі
Як  зваба  проникнуть,до  нових  картин
Життя  відобразить  в  оді,  поемі.

Вже  щедра  осінь…  Разом  з  падолистом
З  листям  бурштиновим  писала  прози
Весняним    ранком,  інколи  намистом
Земля    приймала  веселкові  роси.

Зима  ворожка  -  чарівна  дівиця
Із  морозцем,  розмальовує  шибки
Мене  окрилить  красуня      білолиця
Взяти  перо  й  написати  залюбки
Про  землю  та  людські    життєві  кроки.

Цей  клуб,  як  ковток,  свіжого  повітря
Мене  надихає  жити  й  творити
Завжди,  вказує  дорогу    до  світла
Навчає  життя  і    дружбу    цінити.

>
>

               Хочу  подякувати  панові  Юхниці  Євгену  
за  створення  сайту.
І  Вам  шановні    поети,  друзі,  читачі  !
Я    щиро  вдячна  за  підтримку
За  радість  і  поради,  що  даруєте  мені.
Й  попрошу    вибачення  за  якусь  помилку
Що  часом  є    в  віршах,  прозі,  чи  в  поемі.
Я    всім  –  всім    бажаю  здоров`я,    добра!
Мирного  неба    і  людського  тепла!
Щастя  земного,  як  весняні  дні
Достатку  і  поваги  в  родині!
Щирих  друзів  Вам!  Натхнення  і  любові!
Пишіть!  Читайте!  Мрійте  і    кохайте!
Знаходьте  віддушину  в  слові!
Щоб  іще  кращим  стало  Ваше    майбуття!

                                                                               21.02.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905584
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021


Амадей

Якби були ми з вами не зустрілись

Якби  були  ми  з  вами  не  зустрілись,
Мабуть  і  не  прийшла  б  до  нас  весна,
По  іншому  і  сонечко  світило  б,
Я  був  би  сам  і  Ви  була  б  одна.

Якби  були  ми  з  вами  не  зустрілись,
Троянди  б  у  душі  не  зацвіли,
Тоді  б  і  очі  щастям  не  світились,
Й  пісні  кохання  з  серця  не  лились.

Якби  були  ми  з  вами  не  зустрілись,
То  не  співали  б  в  гаю  солов"ї,
Жили  б  у  серці  сніжні  заметілі,
Лиш  біль  і  смуток  у  душі  жили  б.

Але  ж  зустрілись  ми,  чарівна  квітко,
І  все  кругом  співає  і  цвіте,
Серед  зими  троянди  в  серці  квітнуть,
І  гріє  серце  почуття  святе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905571
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021


НАДЕЖДА М.

Колюча квітка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gf1D2ECGhKY
[/youtube]
Купає  квітка  пелюстки
У  склянці  кольоровій.
І  розправляє  колючки,
Ця  квітка  пурпурова,

Оця  незвідана  краса.
Чомусь  сумує  серед  ночі,
Не  вся  ще  скрапала  роса,
І  ніби  сльози  це  дівочі.

Цю  квітку  ти  подарував,
Сказав,  що  так  на  мене  схожа.
Я  знаю:  ти  так  жартував,
Бо  я  була  тобі  байдужа.

Чому  ця  квітка  с  колючками,
Про  що  ти  так  хотів  сказать?
Я  їх  торкаюся  руками,
Загадку  хочу  розгадать...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905475
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021


Світлана Воскресенська

Я прийду на вечірній перон

Повертайся,  я  бачу  твій  слід
Серед  тисяч  слідів  перехожих,
Там  де  сонце  обпалює  схід,
Серед  безліч  чужих  і  не  схожих.

Понеділки  минають  нехай,
І  вівторки  проходять  спонтанно,
Ти  рукою  вже  їм  помахай,
Повертайся  раптово,  неждано.

Повертайся,  в  душі  не  тримай
Гіркоту  про  давнішню  образу,
Я  чекаю  тебе,  пам'ятай,
Зустрічатиму  тепло  щоразу.

Дощ  дрібний  моросив  по  щоках,
Час,  як  краплі,  спливав  невблаганно,
Мої  пальці  ти  грів  у  руках,
І  теплом  цілував  їх  органно.

Повертайся,  чекаю  ту  мить,
Коли  поглядом  знов  зачаруєш,
Бо  душа  від  утоми  щемить,
Як  десь  там  ти  без  мене  мандруєш.

Повертайся.  Хіба  то  був  сон?
Ми  в  думках  прокладали  маршрути,
Свідком  був  привокзальний  перон,
Аби  потім  все  знов  повернути.

Я  прийду  на  вечірній  перон,  
Де  колись  ми  з  тобою  прощались,
І  побачу  той  знову  вагон,
І  ту  мить,  коли  ми  розставались.

На  пероні  в  мельканні  очей,
Сподіваюсь  твої  я  зустріти,
І  за  сутінню  сірих  ночей
Сонце  радісно  буде  світити.









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905456
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021


Наталі Косенко - Пурик

Бережи, плекай

Бережи,  калино  віти,
Бо  на  них  кетяги  -  діти.
Їм  так  затишно  з  тобою
Зігріваються  красою

Бережи,  плекай,  рідненька,
Ти  ж  їм  люба,  мила  ненька,
Їм  без  тебе  не  прожити,
Хто  ж  їх  зможе  так  любити?

Коли  холодно  узимку,
Одягнеш  ти  їм  хустинку,
Коли  злива  на  порозі  -
Захистити  також  взмозі

Бережи,  калино  віти,
Бо  на  них  кетяги  -  діти,
Бережи,  плекай,  рідненька,
Ти  ж  їм  люба,  мила  ненька.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905443
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021


Амадей

Сварить мене батько (авторська пісня)

Сварить  мене  батько,  що  я  волочуся,
Стільки  гарних  молодичок,  а  я  не  женюся,
Стільки  гарних  молодичок,  а  я  не  женюся.

Сварить  мене  батько,  сварить  мене  мати,
Кажуть  вже  пора  до  хати  невісточку  брати,
Кажуть  вже  пора  до  хати  невісточку  брати.

Якби  ж  вони  знали,  чом  я  не  женюся,
Вони  б  сватів  засилали  сватати  Марусю,
Вони  б  сватів  засилали  сватати  Марусю.

Марусинка  гляне,  примружить  очиці,
Нащо,  скажіть  мені  люди  їхні  молодиці,
Нащо,  скажіть  мені  люди  їхні  молодиці.

На  Меланки  піду,  сватати  Марусю,
Як  віддадуть,  то  до  Паски  на  ній  оженюся,
Як  віддадуть,  то  до  Паски  на  ній  оженюся.

Сварити  не  буде  ні  батько,  ні  мати,
Їм  на  радість  приведу,  невісточку  в  хату,
Їм  на  радість  приведу  невісточку  в  хату,
Їм  на  радість  приведу  невісточку  в  хату.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905183
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021


Світлана Петренко

не по розміру. усмішка

Дід  до  баби  без  упину:
,,–  Вигинай,  рідненька,  спину,
Ноги  стисни  от…  от…  от…,
За  трампліном  –  поворот.”
Затрусилось  в  баби  тіло,
З  переляку  в  сніг  злетіла.
Розсміялись  онучата  :
,,–  Не  по  розміру  санчата.”

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905076
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021


Ганна Верес

ПЛАКУЧА ВЕРБА

Верба  журилась  над  водою,  
Все  ж  чарувала  білий  світ,  
Давно  змирилася  з  бідою,  
Хоч  не  могла  підняти  віт.  
Ті  ж  опустились  тихо  в  воду,  
Й  сльозинки  бігли  по  листках,  
А  може  й,  названа  за  вроду  
Верба  плакучою  така?  
1.06.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905063
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 17.02.2021


Анатольевич

Танго зими. Слова Алли Пастух-Глущак

А  заметіль  всю  ніч  мела
і  танцювала.
У  білі  шати  все  вдягла,
зачарувала
дерева,  річку  і  хати
і  все  довкола.
Навіть  Вітрисько  молодий
ходив  по  колу.
Ходив  по  колу.

Мов  зачарований  кружляв
у  ритмі  танго.
Він  так  хурделицю  кохав  -
шалений  янгол.
І  на  світанку  білий  сніг  -
немов  перлини,
іскрився  сонцем  біля  ніг
ясної  днини.
Ясної  днини.

Танго  чарівної  зими
в  гаях  лунало.
До  неба  линуло  крильми
з  собою  звало.
І  на  душі  було  казково
й  білосніжно.
Якось  прекрасно-загадково
й  дуже  ніжно.  
Дуже  ніжно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905057
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 17.02.2021


Віктор Ох

Довершеність лаконізму


[b]Світлана  Моренець[/b]
[i][b]«Краплини  смутку  і  краси»  [/b][/i]
   [i]  (Хоку)[/i]
Кременчук
[u]Видавництво  «Novabook»[/u]
[u][b]2020[/b][/u]

Об’єм  –  96  сторінок
Тираж  –  зовсім  маленький

Сьогодні  16.02.21  отримав  «Новою  Поштою»  декілька  екземплярів  збірки  поетичних  мініатюр-хоку  «Краплини  смутку  і  краси».  Хочу  щиро  привітати  автора  Світлану  Моренець  з  цією  знаменною  для  її  творчості  подією.
Книжечка  невеликого  (карманного  )  формату  10  х15см  в  твердій  ламінованій  палітурці  на  цупкому  папері.  На  правій  сторінці  кожного  розвороту  книжечки  розміщено  хоку,  на  лівій  -  в  настроях  даної  мініатюри  радує  око  рисунок.  Художниця  Ірина  Залюбовська  з  великою  любов’ю  оформила  книжку    майстерною  графікою  –  дивовижний  мікст  східної  стилізації  і  української  народної  традиції.

[b]1.[/b]
Хоку  –  це  незрівняне,  невловиме  почуття  з  безлічі  відтінків  і  станів,  перенесених  в  коротку  і  легку  фразу,  в  тривірш-картину,  що  змальовує  його.  Оцінити    наскільки  ці  вірші  доладні  і  піднесені,  можуть  лише  дуже  чуттєві  і  витончені  натури,  яким,  до  того  ж,  властива  спостережливість.
Хоку  –  унікальний  жанр    поезії,  що  фіксує  в  собі  лише  одну  митттєвість.  Перший  рядок  вірша  надає  початкову  інформацію,  дозволяє  уявити,  про  що  піде  мова  далі,  другий  розкриває  сенс  першого,  а  треій  є  несподіваним  висновком  всього  твору  і  надає  віршу  особливий  колорит.
  З  VII  і  до  кінця  IX  століття  серед  японської  аристократії  культивувалася    поезія  Кансі  (японською  漢詩)  —  вірші,  написані  японськими  поетами  китайською  мовою.  Серед  простого  люду  популярними  були  Сі  (  Ши  )  (詩)  –  римовані  вірші  пісенного  типу  написані  класичною  китайською  мовою,  в  основі  яких  лежали  народні  мелодії.
Але  вже  в  період    Хей'ан  (яп.  平安時代)  (794–1185)  виник  середньовічний  поетичний  жанр  Вака  (яп.  和  歌,  буквально    «Японська  пісня»),  в  якому  неримовані  вірші  вже    писалися  класичною  японською  мовою.
Вака    традиційно  поділяється  на  два  великих  підвида:
– Танка  (яп.  短歌)  (коротка  пісня),
– Тьока  або  Нагау́та  (яп.  長歌)  (довга  пісня).  
Танка—    це  неримований  31-складовий  п'ятивірш,  в  якому  чергуються  п'яти-  та  семискладові  рядки  (5—7—5—7—7).  З  тих  давніх  часів  і  дотепер  танка  культивується,  як  основна  форма  японської  національної  поезії.
В  XV-XVI  ст.  став  модним  ще  один  жанр  японської  поезії  –    Ренга  (яп.  連  歌,  букв.  «Спільна  поетична  творчість»).  Ренга  складалася  щонайменше  з  двох  міні-строф.  Перша  строфа  (перша  половина  танка)  –  Хо́ку  (Хокку)  (яп.  発句)–три  рядки  –  17  складів  –  (5+7+5)  відкривала  ренгу.  Друга  строфа  (друга  половина  танка)  –  Агеку  –  містила    два  рядки  –14  складів  –  (7+7),  які  завершували  вірш.  Зазвичай,  перша  строфа  змальовувала  образ  природи,  а  друга  -  почуття  чи  відчуття,  яке  викликає  цей  образ.  Або  навпаки.  У  створенні  ренга  брало  участь  кілька  поетів  (частіше  двоє-троє),  кожен  по  черзі  складав  свою  строфу  суголосну  до  образів  попередньої  строфи.  Іноді  виходив  ланцюг  строф  по  формі  танка,  довжиною  до  декількох  десятків,  сотень,  а  то  і  в  тисячу  строф.  Мистецтво  «нанизування  строф»  підпорядковувалося  суворим  канонам  і  правилам.
Оскільки  від  найперших  рядків  (хоку)  часто  залежало,  якою  буде  вся  ренга,  їх  ретельно  готували  заздалегідь.  
Хоку  демократизувала  японську  поезію,  звільнивши  поетичну  творчість  від  правил  і  впливу  героїчного  і  придворного  епосу.
Поступово  хоку  виокремилось  в  окремий  жанр  –  Ха́йку  (яп.  俳句).  Утворився    ряд  шкіл  і  направлень  хайку.  Наприклад,  «Кофу»  —  «давня  школа»,  пов'язана  з  іменем  Мацунаги  Тейтоку,  школа  Нісіями  Соїна,  школа  «Сьофу»  —  «достеменна  школа»,  де  найпомітнішою  постаттю  був  Мацуо  Басьо,  котрий  все  життя  присвятив  реформуванню  хоку.  Кожен  з  корифеїв  хайку  вносив  в  цей  жанр  щось  своє.  Різні  школи  пропонували  свої  канони  і  правила  створення  хоку.

[b]2.[/b]
Мацуо  Басьо  старався  досягти  того,  щоб  суб'єктивний  ліризм  в  поезії  поступився  безпосередньому  зображенню  природи.
Він  запропонував  декілька  правил  написання  гарного  хайку:
[b]Карумі[/b]  —легкість  зображення  серйозних  речей;  це  простота,  природність  і  переконливість,  що  виникають  на  всіх  етапах  віршування;
[b]Сабі[/b]  —  зосередженість,  спокійна  радість  самотності,  смирення  з  приводу  незворотного  плину  часу,  краса  аскетичного  смутку,  покірність,  скромність;
[b]Вабі  [/b]—  одна  з  основних  категорій  традиційної  японської  естетики,  в  якій  передана  ідея  внутрішнього  благородства  і  краси,  які  ховаються  за  зовнішньою  простотою  і  непомітністю.  Вабі  –  естетика  простого,  невигадливого,  позбавленого  будь-якої  манірності  і  ефекту  -  філософська  чарівність  простоти,  перевага  внутрішньої  витонченості  речей  над    зовнішньою  пишністю;
[b]Сіфі  [/b]—  відчування  і  усвідомлення  гармонії  прекрасного;
[b]Наусомі[/b]  —  максимальна  глибина  проникнення  в  матеріал;
[b]Фуекі-рюко[/b]  —  це  сприйняття  сталості  і  непорушності  вічного  в  швидкоплинному,  безперервно  мінливому  світі;
[b]Сібум[/b]і  -  терпка  гіркота  пережитих  миттєвостей.  Асоціюється  з  в'язким  смаком,  подібного  хурмі  –  на  противагу  солодкавому.  Характеризує  глибину,  простоту,  внутрішню  силу  на  відміну  від  красивості,  прилизаності.  Це  не  краса  взагалі,  а  краса,  притаманна  призначенню  даного  предмета,  а  також  матеріалу,  з  якого  він  зроблений.
Якогось  єдиного  канону  чи  рекомендації  по  написанню  хоку  не  існує.  Кожен,  хто  хоче  спробувати  свої  сили  в  цьому  жанрі  намагається  творити  згідно  своїх    естетичних  прагнень  і  смаків.  Все  ж,  згадаємо  найхарактерніші  риси  і  особливості  жанру  хайку.  
[b]Лаконічність[/b]  –  головний  принцип  хоку.  Текст  стискається  максимально,  наскільки  це  взагалі  можливо.  Зайві  слова  видаляються  безжально,  залишаються  лише  ті  слова,  без  яких  втрачається  сенс  твору.  Потрібно  сказати  багато,  висловити  всі  свої  почуття,  застосовуючи  мінімум  слів.  (А  це  чи  не  основне  визначення  будь-якого  мистецтва  «Уміння  досягти    максимуму  вражень  при  мінімумі  засобів»).
[b]Фіксація  миті[/b]  –  найчастіше  хоку  пишуть  в  теперішньому  часі:  автор  записує  свої  безпосередні  враження,  переживання  від  щойно  побаченого  чи  почутого.
[b]Простота[/b]  –  камерність,  відсутність  глобальності,  масштабності.  
[b]Самодостатність[/b]  –  незважаючи  на  аскетичний  зміст,  мініатюрний  вірш  є  повністю  завершеним,  немає  необхідності  що-небудь  додати.  Хайку  –  це  вихоплений  момент  життя,  емоційно  сприйнятий  його  автором.  До  і  після  –відсутні,  хоча  і  легко  вгадуються.
[b]Контрастність[/b]  –  образів,  подій,  фраз.  Живе  може  сусідити  з  мертвим,  швидке  з  непорушним.  Вміння  людини  протистоїть  силам  природи,  слабке  взаємодіє  з  сильним,  і  тому  подібні  протилежності.  
[b]Невизначеність[/b]  –  здавалося  б,  в  хайку  все  повинно  бути  гранично  виразним  і  чітким,  але  це  не  так.  Найчастіше  сенс  хоку  неоднозначний.  Недомовленість  створюється  свідомо.  Автор  запрошує  читача  самостійно  наповнити  вірш  змістом,  виступити  співавтором  твору.
[b]Вказівка  на  пору  року[/b]  -  для  цього  в  якості  обов'язкового  елемента  використовується  Кіго  (яп.  季語-  «сезонне  слово»).  В  класичному  хоку  центральне  місце  займає  образ  природи,  явно  або  неявно  співвіднесений  з  життям  людини.
Деякі  школи  хоку    вимагали,  щоб  кожен  з  віршованих  рядків  виконував  своє  смислове  навантаження:  наприклад,  таке:    перший  рядок  -  теза,  другий  -  антитеза,  а  третій  -  осяяння  або  катарсис.
Якісь  школи  пропонували  розподілити  функції  між  рядками  по-іншому:  перший  рядок  хоку  відповідає  на  питання  «Що?»,  другий  –  «Де?»,  третій  –    «Коли?»
Хтось  намагався  в  трьох  рядках  змалювати:    «образ  +  думку+  почуття».  
Хтось  з  корифеїв  японської  поезії  особливе  значення  надавав  останньому    рядку,  в  ньому  має  бути  висловлене  "моно-но-аваре",  тобто  "сумні  чари  буття",  якийсь  світлий  смуток.
Хоку  відзначається  філософським  змістом,  високим  ступенем  узагальнення,  однак  вони  не  містять  повчання,  не  мають  прямих  оцінок.
 Тематичні  можливості  хоку  надзвичайно  широкі.  У  трирядковому  віршовому  просторі  автори  виражали  і  стан  природи,  і  найтонші  порухи  душі,  і  особливості  життя.    Та  все  ж,  в  хайку  не  прийнято    писати  про  кохання,  на  політичні,  релігійні  теми.
У  збірниках  хоку  кожен  вірш  найчастіше  розміщується  на  окремій  сторінці.  Це  робиться  для  того,  щоб  читач  зміг  без  поспіху  зосередитись,  вдумливо,  не  поспішаючи,  перейнятися  атмосферою  вірша.

[b]3.[/b]
Аналогів  віршам  хоку  немає  ні  в  одній  поезії  світу.  Пояснюється  це  тим,  що  у  японців  особливий  світогляд,  дуже  автентична  і  самобутня  культура,  інші  принципи  виховання.  По  своїй  натурі  представники  цієї  нації  -  філософи  і  споглядальники.
З  середини  XX  століття  хоку  в  значній  мірі  стало  міжнародним  культурним  явищем,  і  з  японської  поезії  перейшло  до  інших  літератур.  Жанр  отримав  широку  популярність  на  Заході,  особливо  в  англомовних  країнах.  Хоча  кожна  національна  література  створює  свій  власний  варіант  хайку,  тому  що  підпорядковується  поетичній  традиції  і  ритму  своєї  мови.  Притаманні  для  національних    звичаїв    риси  простежуються  в  хоку,  написаних  на  різних  мовах.
По  всьому  світу  створено  безліч  товариств  хайдзинів.  (Хайдзин  (яп.  俳人)  –  поет,  який  пише  хайку.)  Деякі  об'єднання,  такі  як  «Інтернаціональна  асоціація  хайку»,  пропонує  культурні  обміни  між  японськими  та  закордонними  поетами  хайку.
В  багатьох  країнах  виходять  літературні  часописи,  які  публікують  виключно  хоку.  Наприклад,  лише  в  у  південно-східних  країнах  Європи  публікувалися  журнали  —  «Letni  časi»  (Словенія),  «Vrabac»  (Хорватія),  «Haiku  Novine»  (Сербія),  «Albatros»  (Румунія).
Що  стосується  складового  змісту  хайку,  то  до  теперішнього  часу  і  серед  перекладачів,  і  серед  авторів  оригінальних  хоку  на  різних  мовах  прихильники  дотримання    схеми  (5-7-5)  залишилися  в  меншості;  на  загальну  думку  більшості  теоретиків,  єдина  складова  міра  для  хайку  на  різних  мовах  неможлива,  тому  що  мови  значно  відрізняються  одна  від  одної  середньою  довжиною  слів  і,  отже,  інформаційною  ємністю  однакової  кількості  складів.  Сучасні  хайку,  написані  на  європейських  мовах,  зазвичай,  коротші  17  складів  (особливо  англомовні),  тоді  як  слов’яномовні  хайку  можуть  бути  навіть  довшими.
Строфожанр  хоку  привертав  увагу  й  українських  майстрів  слова,  як  поетів,  так    і  перекладачів  (приміром,  В.  Коломієць,  М.  Ревакович,  Ю.Гундарєв.,  М.  Лукаш,  І.Бондаренко,  О.Потурай,  В.Вербич,  В.Слапчук,  В.Простопчук),  які  вбачали  в  його  лаконічній  формі  можливість  точного  вираження  ліричного  настрою.  Дехто  з  українських  поетів    пише  трьохрядкові  мінімістичні  верлібри,  називаючи  їх  хоку.  Є  поети,  які  вважають,  що  українській,  і  загалом  слов’янській,  поетиці  органічно  притаманна  рима.  І  тому  пропонують  писати  римовані  хоку,  які  вже  охрестили  «музичними».  

[b]4.[/b]
У  1970-ті  роки  американський  перекладач  хайку  Хіроакі  Сато  запропонував  записувати  переклади  хайку  як  моновірші,  бо  справжнє  японське  хайку  являє  собою  17  складів,  які  утворюють  одну  колонку  ієрогліфів.  Канадський  поет  і  теоретик  Кларенс  Мацуо-Аллар  заявив,  що  і  оригінальні  хайку,  створювані  на  західних  мовах,  повинні  бути  однорядковими.  Та  все  ж  особливими  розділовими  словами  —  кіредзі  (яп.  切れ字,  «ріжуче  слово»)  –  текст  хайку  ділиться  у  відношенні  2:1  —  або  на  5-му  складі,  або  на  12-му.  Але  в  західній  літературі  функцію  кіредзі  виконують  розділові  знаки,  і  тому  закріпилася  форма  хоку,  як  тривірш  складової  структури  5-7-5.
Наведу  декілька  варіантів  перекладу  найвідомішого  хоку  Мацуо  Басьо,  яке  дуже  часто  згадують.
Оригінал:
かれ朶に烏の  とまりけり  秋の暮
В  українській  транскрипції  він  буде  звучати  приблизно  так:
   [i]Караеда  нікарасу  но  томарікері  акі  но  куре[/i]
Дослівний  переклад:
     [i]На  сухій  гілці  /  ворон  сидить  /  осінні  сутінки[/i]
(Це  якраз  той  випадок,  коли  перший  рядок  відповідає  на  питання  «Де?»,  другий  на  питання  «Що?»,  третій  на  питання  «Коли?».)
Ось  як  на  російську  переклала  хоку  В.  Маркова:
[i]На  голой  ветке
Ворон  сидит  одиноко.
Осенний  вечер.[/i]
А  так  це  хоку  переклав  російський  символіст  Константин  Бальмонт,  замінивши  «суху  гілку»  на  «мертву»,  чим  підсилив  враження:
[i]На  мертвой  ветке
Чернеет  ворон.
Осенний  вечер[/i]
А  ось  більш  емоційний  переклад  цього  ж  хоку  українською  Івана  Бондаренка:
[i]Засохла  гілка  —
Крука  притулок.
Осінній  вечір.  [/i]
 
Та  найбільш  по-філософськи  глибоким,  на  мій  погляд,  є  переклад  Миколи  Лукаша,  щоправда  йому  довелося  перебрати  17-ти  складовий  «ліміт»:  
[i]На  голій  гілці
самотній  ворон  тихо  старіє.
Осінній  вечір.  [/i]

[b]5.[/b]
Часто  поетичні  збірники  хоку  супроводжуються  ілюстраціями  в  техніці  сумі-е.  Це  дуже  давнє  мистецтво  малювання  тушшю,  воно    сформувалося  в  Японії  під  впливом  духовних  принципів  буддійської  релігії  і  суголосне  з  основними  принципами  поезії  хоку.  Згідно  філософії  буддизму,  кожна  мить  життя  неповторна  й  швидкоплинна,  отже,  її  дуже  важко  закарбувати  на  папері.  Тому  лінії  наносяться  дуже  швидко  і  кількість  їх  повинна  бути  мінімальною.  На  перший  погляд  мазки  бідні  та  невиразні,  але  вони    спроможні  передати  однією  лінією  і  гордовитий  політ  птаха,  і  велич  засніжених  гір,  і  ніжність  та  красу  стебла  квітучої  лілії.  Лінія,  що  проведена  художником  жанру  сумі-е,  відрізняється  закінченістю,  в  ній  присутній  прояв  самого  Духу  творчості.  Сумі-е  намагається  спіймати  те  невловиме,  до  чого  важко  доторкнутися  рукою,  але  можна  відчути  серцем.
Ось  як  художник  Ватанабе  Сьотей  –  продовжувач  старих  традицій  японського  живопису  –  розкрив  тему  хоку  Мацуо  Басьо.

 У  самотньому  крукові,  що  сидить  на  мертвій  гілці  дерева,  відчувається  велич  Потойбічного.  Це  водночас  моторошне  та  захоплююче  почуття.  Художник  намагається  використати  якомога  менше  мазків  для  висловлювання  своїх  думок  та  почуттів:  він  бажає,  щоб  глядач  домислював  все  самотужки,  сам  намагався  розкрити  цілу  низку  натяків  й  недомовок  автора.        

[b]6.[/b]
Поетеса  Світлана  Моренець  зробила  свій  внесок  в  розвиток  українського  хоку.  Поетичні  мініатюри  в  її  збірочці  «Краплини  смутку  і  краси»  з  одного  боку  дуже  українські,  бо  в  них  змальовано  наш  національний  предметний  світ,  український  пейзаж,  з  іншого  -    присутнє  чітке  дотримання  формальних  ознак  японського  жанру  хоку.
Зокрема  поетеса  у  всіх  своїх  хоку  строго  дотримується  класичної  трирядкової  формули  (5+7+5),  хоча  не  лише  західні,  а  навіть  і  японські  хайдзини  все  частіше  від  неї  відходять.  
Світлана  Моренець,  можливо,    на  підсвідомому  рівні  в  більшості  своїх  мініатюр  відтворила  більшість  різноманітних    канонів  і  принципів  хоку  –  лаконічність,  простоту,    відчування  і  усвідомлення  гармонії  прекрасного  та  ін.  (див.  вище)
Ось  як,  наприклад,  зримо  і  яскраво  відобразилась  Фіксація  миті:

[i]Вальсує    листя
під    сум    музики    вітру...
Прощальний    танець.[/i]

В  наступному  хоку  присутня  не  лише  вказівка  на  пору  року  а  й  час  доби.

[i]Біліють    хати,
п'янить    дух    матіоли.
Сільські    вечори.[/i]

А  тут  відчувається  світлий  смуток:

[i]Злетів    метелик.
Відпустив    його    в    життя
спустілий    кокон.[/i]

А  тут  невизначеність:

[i]Марніє    осінь.
Шле    світу  SOS  –  морзянку,
краплями    дощу.[/i]

А  хіба    це  не  "сумні  чари  буття":

[i]Прилип    листочок
до    віконної    шибки…
Просить    зігріти.[/i]

Ось  в  цьому  хоку  дотримано  принцип  «Що?  Де?  Коли?»:

[i]Співи    солов'їв
у    білопінних    садах.
Апогей    весни.  [/i]

А  в  цьому  впізнається  формула  «теза  -  антитеза  –  осяяння»:

[i]Зчорніле    гілля
на    небесному    фоні…
Зморшки    осені.[/i]

А  вже  тут  вловлюється  ідея  «образ  +  думка  +  почуття»:
[i]
Під    виття    вітрів
проводжаємо    осінь...
Ридайте,    дощі![/i]

Кожен  вірш  збірки  розміщено  на  окремій  сторінці,  як  того  вимагає  традиція.
    Збірочка  має  чарівне  художнє  оформлення.  Майстер  графіки  Ірина  Залюбовська  прикрасила  сторінки  книжки  пречудовими  малюнками.  Деякі  з  них  стилізовані  в  характері  японських  рисунків  в  жанрі  Сумі-е,  Укійо-е,  і  прекрасно,  що  в  інших  помітно  український  колорит.
Я  вітаю  нашого  українського  хайдзина  Світлану  Моренець  з  творчим  успіхом,  а  нас  всіх  з  чудовою  збірочкою  українських  хоку.  
----------------

Віктор  Охріменко,  шанувальник  хоку


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905024
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Любов Вишневецька

Осенние деньки.

Осенние  деньки
царапались  дождями...
Мы  стали  далеки...
Мы  стали  вдруг...  друзьями...

Любовь  прошла,  как  ночь...
Луна  исчезла...  звезды...
Мы  разбежались  прочь...
У  каждого  свой  остров...

Но  только  без  тепла...
Без  ласковых  ладоней...
-  Мы  страсть  сожгли  дотла!..
Мы  больше  не  влюбленны...

Осыпалась  листва...
Что  было...  стало  пылью...
Под  сердцем  кружева
застелены  полынью...

Мы  стали  далеки...
Вдруг  стали  мы...  друзьями...
И  наперегонки
туда...  где  путь  с  камнями...

Осенние  деньки
царапались  дождями...

                                                           16.02.2021  г.

Художник  Слободан  Трпевски.  Картина  ,,Идиллия,,.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904996
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Sukhovilova

Піду босоніж у кохання…

Піду  босоніж  у  кохання
По  цих  червоних  пелюстках,
Піду  без  страху,  без  вагання,
По  цих  неходжених  стежках.
Піду  туди,  де  вже  світає,
Де  зріє  колос  почуттів,
Де  зла,  брехні,  де  сліз  немає,
Де  водоспади  теплих  слів.
Піду  туди,  щоб  завжди  дбати
Про  ніжні  квіти  у  саду,
Щоб  їх  любити,  поливати,
Піду  туди...піду...піду...
Туди,  де  пахнуть  дні  щасливі,
Куди  несе  душа  дари,
Піду  крізь  білі  заметілі,
Крізь  протиріч  життя  вітри.
Піду  туди  крізь  дощ,  негоду,
Піду  туди  на  все  життя,
І  на  порозі,  біля  входу
Лишу  своє  старе  взуття.
Лишу  тривоги,  хвилювання,
І  з  тихим  щастям  на  руках  -
Піду  босоніж  у  кохання
По  цих  червоних  пелюстках...
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905007
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Амадей

Я повертаюсь знову в весни

Я  повертаюсь  знову  в  весни,
Ваші  співаючи  пісні,
І  знову  почуття  воскресли,
Не  дають  спокою  мені.

Співаю  пісню,  серце  в"яне,
І  рветься  в  небо  ніби  птах,
Таке  освідчення  в  коханні,
Бува,  хіба  що  у  віршах.

Але  коли  душа  співає,
І  пишуться  такі  пісні,
Мабуть,  це  серденько  кохає,
Здається  так  чомусь  мені.

Нехай  кохання  Ваше  пізнє,
Чарує  Вас,  вночі  і  вдень,
Нехай  воно  дзвенить  мов  пісня,
А  ми  співатимем  пісень.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904998
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Lana P.

А, ЩО СНІГИ?. .

Затишшям  увінчалась  хуртовина.
Мороз-художник  на  віконнім  склі
Малює  сріблом  квіти  неземні.
Панує  вечір.  Заховалась  днина  —

Втекла  на  захід  крізь  тунель  пурпурний  —
Попробуй,  відшукай  її  сліди,
Не  попрощалась  ввічливо…  Іди!
Та  й  настрій  був  у  неї  не  гламурний.
 
Вкривають  тіло  плед  і  светр  з  лами…
Парує  чай  із  липи  на  столі,
Камін  витріскує  свої  жалі,
Іскриться  неповторними  зірками.

І  випромінює  тепло  хатина.
Блакитний  місяць  виглянув  крізь  млу.
Я  Вами  дихаю,  для  Вас  живу.
А,  що  сніги?..  То  зграя  лебедина.                    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904960
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Леся Утриско

До 150 річниці від дня народження Лесі Украінки

Присвята

Душі  доторкає  чарівна  струна,
В  ній  пісня  безкрая  по  світу  лунає,
І  відчай  і  сповідь  -  людська  дивина,
І  втома  життєва,  що  волю  кохає.
Знов  серце  заб’ється  у  грудях  шалено,
Думки  затуманяться  криком  пташиним,
Де  слово  поетки  Всевишнім  прошЕно
На  янгольських  крилах,  в  снігах  тополиних.
В  уяві  зірок  заколисані  мрії,
Терновий  вінець...  і  у  Бога  цариця,
Де  слово  живе,  не  вмирає  надія,
Леліє  причастя  жіночі  очиці.
Заквітчані  небом,  загорнуті  в  зливи,
Невиразні  хвилі,  обвітрені  вітром...
Заплакане  серце  у  слові  щасливім,
І  погляд  і  голос  -  запалені  світлом...

-  [  ]  Леся  Утриско  Воробець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904958
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Ганна Верес

ЗУСТРІЛАСЯ ЗИМА З ВЕСНОЮ


Зустрілася  Зима  з  Весною  
У  стрітенський  лютневий  день.  
Сказала  їй:  «Я  ще  постою,
 Хай  заметіль  ще  погуде.  
Нехай  закидає  доріжки,  
Утеплить  ще  ліси  й  поля,  
Я  ж  пожартую  іще  трішки,  
А  ти  дивись  на  це  здаля».  
Весна  погодитись  не  хоче  –  
Іде  до  Сонця  на  поклон,  
Дає  йому  частинки  ночі,  
Цілує  сніговий  покров.
І  народилися  струмочки,  
Сіріли  й  танули  сніги,  
Вже  скоро  оживуть  листочки,  
Зазеленіє  навкруги.  
А  Сонце  небо  розмалює  
Ключами  перших  журавлів,
Весняні  води  розхвилює,  
Тепло  пошле  святій  землі.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904957
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Ганна Верес

Рятує без списа

Вона  встає  з  молитвою  й  лягає,
Аби  Господь  синочка  уберіг.
Їй  тиша  душу  болісно  шмагає:
Чи  ж  переступить  син  живим  поріг,
Бо  ж  звідси  провела  у  світ  далекий,
Хрестом  благословила  його  вслід,
Не  раз  вже  повернулися  лелеки,
А  син  її  іще  рятує  схід.
Розквітли  в  мами  коси  сивиною  –
Не  в  марева  позичила  краси  –
Душа  її  поранена  війною,
Адже  єдиний  там  воює  син.
Змагається  матуся  із  думками,
Готова  до  найгіршого  щомить…
Сльоза  солона  по  щоці  стікає
І  в  унісон  їй  серденько  щемить.
І  щле  вона  свій  погляд  на  ікону,
Чи  захисту  шукає  в  небесах.
Її  молитва  там,  де  терикони,
Рятує  Україну  без  списа!
11.02.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904943
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


геометрія

ХОРОХОРИТЬСЯ НИНІ ЗИМА…

Хорохориться  нині  зима,
відступати  не  звикла  вона,
то  морозами  нам  припече,
а  то  й  снігом  сипне,  чи  й  дощем...
         Лютий  знову  лютує  дарма,
         все  ж  закінчиться  скоро  зима...
         Я  кажу:  "Не  лютуй,  не  лютуй,
         до  кінця  ти  зиму  вже  готуй..."
Та  не  хоче  зима  відступать,
хоча  їй  вже  себе  не  втримать...
І  морози  нам  шле  і  сніги,
такі  принципи  нині  в  зими...
           Хоч  сичи  ти,  а  чи  не  сичи,
           і  морозами  нас  не  печи,
           бо  весна  уже  стала  на  старт,
           це  реальність  уже,  а  не  жарт...
Хорохориться  все  ж  ще  зима,
Завзяття  уже  майже  нема...
Вже  весна  вигляда  з  -  за  бугра,
І  дорога  вже  їй  не  тісна...
             Вже  в  чеканні  садки  і  ліси,
             все  чекає  і  хоче  рости...
             І  степи,  і  поля,  і  земля,
             і  всі  люди,  а  з  ними  і  я...
             

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904938
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Любов Вишневецька

Будто плачет…

Осень...  Греюсь  у  камина...
Мысли  льются  ручейком...
Под  окном  горит  рябина...
жжет  сердечко  мне  огнем...

Потерялся  мой  любимый...
-  Чтоб  дышать,  мне  нужен  он!..
Рву  сердечко  всею  силой!..
Быть  хочу  его  цветком...

Пел  мне  песни  на  гитаре...
Зацепились  под  ребром...
-  Он  судьбою  мне  подарен!
Так  хочу  его  тепло!..

На  крыльце  прохладный  ветер...
отобрал  клочки  надежд...
Угасал  ноябрьский  вечер
средь  законченных  бесед...

Был  единственным  мужчина...
но  забыл  дорогу  в  дом...
И  горит  моя  рябина...
-  Будто  плачет  под  окном...

                                                           15.02.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904935
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Інна Рубан-Оленіч

ЇХ ВЖЕ НЕ ЖДУТЬ

Їх  вже  не  ждуть…  нема  кому  чекати,
Час  сплинув  по  краплині,  як  вода,
Немає  вже  господарів  у  хати,
В  яку  колись  прийшла  страшна  біда.

Росли  в  сім’ї  щасливі  янголята,
І  після  школи  в  армію  пішли,
Але  спіткала  їх  війна  проклята,
В  Афгані  свою  гибель  віднайшли.

Вернулись  в  цинку…  голосила  мати,
Від  розпачу  ридало  все  село,
Як  грім,  у  небо  стрельнули  гармати,
Затихло  все  і  стало  як  було…

Табличкою  убрали  стіну  хати,
«Жили  герої  тут…    тоді  й  тоді»
Посивів  батько  і  змарніла  мати,
Бо  хто  розрадить  їх  у  цій  біді?

Коли  батьки    у  розпачі  блукали,
Лилися  сльози-роси  по  траві,
І  думали:  «Кого  ж  там  поховали?
А  може  що  повернуться  живі?»

Копійка  від  держави  –  одиноким,
Скупа  насмішка  –  плата  за  синів,
Вночі    Василько  сниться  карооким,
Петро  –  усміхненим  приходить  до  їх  снів.

Нема  кому  косити  і  орати,  
Води  на  старість  дати  для  батьків,
Осунувсь  дах  спустошеної  хати,
Нема  в  дворі  онуків-малюків.

Господаря  віднесли  за  ворота,
Розбив  інфаркт  в  час  криги  і  снігів,
А  як  прибрала  землю  позолота,
Пішла  і  мати  слідом  до  синів.

Їх  вже  не  ждуть…  нема  кому  чекати,
Час  сплинув  по  краплині,  як  вода,
Лишилась  пустка  від  старої  хати,
В  яку  колись  прийшла  страшна  біда.
15.02.2021



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904932
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021


Білоозерянська Чайка

Пам'ять

До  Дня  вшанування  учасників  бойових  дій  на  території  інших  держав:  15.02.1989  виведення  радянських  військ  з  Афганістану.

Вони  не  обирали  власну  долю,
А  підкорялись  відданим  наказам.
Афганістан  ми  згадуємо  з  болем,
Війни  відгомін  кожне  серце  вразив.

Так,  час  лікує  тіло  ветерана,
А  от  чи  душу  зцілить  –  невідомо.
Він  побратима  в  «чорному  тюльпані»
Зі  скель  чужинських  віддає  додому.

І  тридцять  років  удові  не  спиться
(А  чи  вдова?  Бо  безвісти  він  зниклий…)
Чекає  чоловіка  молодиця,
Хоч  до  самотності  із  часом  звикла.

Можливо,  десь  він  інвалід-каліка?
По  фото  пам’ятають  батька  діти…
Війна,  війна…  несправедливий  виклик  –
Навіщо  біль  та  смерть  ідуть  по  світу?

…Від  квітів  на  снігу  –  забило  подих,
Живі  схилились  в  сумі  винувато.
Чужу  війну  й  героїв  справжніх  подвиг
У  шані  до  звичайного  солдата
Ми  мусимо...    повинні  пам’ятати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904825
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Ганна Верес

Ода коханню

А  ти  той,  що  один  у  світі  –
Оберіг  і  обранець  мій.
Ти  і  я  –  тільки  в  нашім  літі,
Не  підвладне  воно  зимі.
А  я  та,  що  чекати  вмію
День  чи  рік,  а  чи  все  життя.
По-жіночому,  десь  –  несміло,
Нетерпляче    десь,  мов  дитя.
А  ти  той,  хто  мене  розрадить
В  час  незгоди-зла  захистить,
Хто  не  кине  під  ноги  зраді,
Відбудує  хиткі  мости.
А  я  та,  що  тебе  кохає,
Пригорнусь  під    твоє  крило.
Про  одне  Бога  я  благаю,
Щоби  поряд  воно  було.
Ти  для  мене  –  сонечко  в  небі,
Я  ж  хмаринкою  –  при  тобі,
Бо  і  в  дощику  є  потреба,
Як  душа  заблука  в  журбі.
Нас  давно  поєднало  небо,
Хоч  не  вінчані  –  не  біда.
Я  ж  не  мислю  себе  без  тебе,
Ти  ж  без  мене  будеш  ридать.
А  ти  той,  що  один  у  світі,  
А  я  та,  що  лише  твоя.
Діти  й  внуки  –  то  наші  квіти  –
З  ними  повна,  міцна  сім’я.
5.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904811
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Анатольевич

Любар. На слова автора Новоградець.


Десь  ніч  розриває  столичну
У  гавані  крик  корабля...
А  ти  над  рікою  затишно
Лежиш,  надслучанська  земля.
Хай  скромно  горить  серед  ночі
Містечко  вогнями  вітрин...
Але,  ти  мій  рідний  куточок!
Мій  Любар  такий  лиш    один.

                             Приспів.
     Палає  багряно  над  Любарем  схід...
     Зривається  з  яблунь  і  падає  плід...
     А  срібні  тумани  пливуть  від  ріки.
     Привіт,  любарчани,  мої  земляки!

Білів  навесні  у  садочку
Над  юним  поселенням  цвіт...
Тут  вітер  колише  листочки
Незмінно  півтисячі  літ.
Так  само,  невпевнено  ручки
До  матері  тягне  маля.
І  злаки  пророщує  кучно
На  сонці  прогріта  земля.

             Приспів.

Ти  вірно  лишаєшся  з  нами
У  Богом  відведений  час.
Збудовані  предками  храми
Застигли  в  молитві  за  нас.
В  мурованих  каменях  сірих,
У  свідках  минулих  століть,
Ти  стійко  зберіг  свою  віру  -
І  люд  твій  з  тобою  стоїть.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904797
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021


majra

Подарунок Бога

Зима  пливе,  мов  біла  бригантина,
Сріблясті  хвилі  стеляться  до  ніг.
Сьогодні,  в  день  Святого  Валентина,
Ти  у  душі  і  в  помислах  моїх.

До  тебе  знов  веде  моя  дорога,
Я  миті  ці  освячені  ловлю.
Яке  це  щастя!  Подарунок  Бога!
Що  є  кому  сказати  -  Я  ЛЮБЛЮ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904754
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021


НАДЕЖДА М.

ЛЮБИ МЕНЕ РІЗНОЮ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2HD64KpzEc
[/youtube]
Люби  мене  різною,  як  квіточку  ніжно,
Люби  в  тепле  літо,  зимою,  як  сніжно.
Як  сонце  рум"яне,  як  трави  духм"яні,
Щоб  ми  від  кохання  були,  ніби  п"яні.

Як  дощик  весняний,  що  пахне  грозою,
Тримай  мене  міцно  своєю  рукою.
Хай  місця  не  буде  зимовим  завіям,
Не  зрадь  лиш  найкращим  рожевим  ти  мріям.

Люби,  коли  плачу  гіркою  сльозою,
Зітри  ти  сльозинки  своєю  щокою.
В  обіймах  своїх  заспокій  мою  душу,
Та  вірність  тобі  (  ти  повір)  не  нарушу.

Живе  хай  Любов  ця    -   на  зло  всім  вітрам,
Дарована  Богом,  призначена  нам... 



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904748
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021


Ганна Верес

БДЖОЛА І ТРУТЕНЬ (Байка)

 Літала  старанна  Бджола  в  сад  –  не  гуляти.
-  Працюй  завжди,  нектар  збирай,  -  навчала  мати.
Науку  цю  мала  Бджола  запам’ятала  –
Й  сьогодні  миль  із  десять  намотала.
А  ще  красива  ця  Бджола  була,  нівроку,
Та  стріла  раптом  і  вона  в  житті  мороку:
Ледачий  Трутень  за  комахою  вв’язався,
Вперше  побачивши  її,  аж  облизався:
-  Така  ж  бо  працьовита,  ця  не  дасть  пропасти.
І  став  щодня  цей  ледар  милу  Бджілку  пасти:
І  вдома,  й  на  роботі,  словом,  з  нею  всюди.
Що  їх  чекало  далі,  здогадайтесь,  люди!
Трутень  –  самець  бджоли,  що  не  виконує                                                                                            ніякої  роботи.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904529
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


majra

Дзеркальна дата

Дзеркальна  дата  -  правда  це  чи  ні?
В  такі  моменти  завжди  віриш  в  диво!
Мчить  рік  Новий  на  білому  коні
Бажає  всім,  щоб  зажили  щасливо!

Як  щедре  срібло  сипиться  небес,
Цінуєш  в  домі  затишок  і  ласку.
А  хто  повірить  в  магію  чудес
Той  справді  має  благодать  і  казку.

Таких  значимих  і  не  дуже...  дат,
В  Небесній  канцелярії  багато.
Ми  ж  вибираєм  із  найкращих  свят,
Те  що  приносить  щастя  в  нашу  хату.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904528
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Ганна Верес

ВЖЕ СОНЕЧКО ЧАСТІШЕ В НАС ГОСТЮЄ

Вже  сонечко  частіше  в  нас  гостює  
Природу  до  весни  воно  готує:  
Рослини,  звірів  і    завбачливих  людей  –  
Ніщо  вже  не  сховається  й  ніде.  
Коли  ж  повернуться  у  край  у  рідний  птахи,  
Прокинуться  від  довгих  снів  комахи,  
Проснуться  річка  й  матінка-земля,  
Це  душу  кожному  собою  звеселя.  
І  здасться  всім  життя  буденне  кращим,  
Бо  ніколи  питать:  живемо  нащо;  
Адже  народжуються  світлі  почуття  
Один  до  одного  і  навіть  до  буття.  
Така  природи  суть  воістину  велична,
 І  щовесни  вона  для  нас  і  всього  звична,
 Й  здається,  що  немає  кращої  пори  
Для  нас,  дорослих,  і  для  дітвори.

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904527
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

І спогадів примерзла хвиля

Лютнева  ніч  на  роздуми  наводить.
Затишшя  -  мов  від  скуки  втеча.
Скувало  льодом  ті  кохання  води,
І  ліпить  сніг  в  вікно  хуртеча.

А  як  же  ми  купались  у  любові!
Чому  лишилась  порожнеча?
Дзвенить  лиш  інеєм  гілля  вербове,
В  кімнаті  віє  щось  чернече.

Розбіглися  стежини  сантиментів.
Зима  доклала  всі  зусилля?
Невже  ті  зустрічі  слабкі  фрагменти?
І  спогадів  примерзла  хвиля.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Веселенька Дачниця

У старому парку

У  старому  парку  -  липи  і  клени,
Яке  ж  тут  пилось  кохання  шалене!
А  клени  і  липи  обнялись  в  зажурі,
Бо  знають  секрети  веселі  й  понурі...
 
Із  безлічі  доль,  що  роками  юрмились  
Чиясь  розквітала,  чиясь  не  зложились...
Лиш  парк  сивочолий  таїни  хранитель  -
Яка  і  кому    була  в  ньому    обитель,

Де  щастя  сміялось  весен  струмками,
А  де  умилось  гіркими  сльозами.
В  нічному  як  парку  світилися  зорі,
І  хтось  задивлявся  на  неба  простори,

А  хтось  цілувався  в  парку  до  безтями,
Й  лунало  кохання  пісень  солов’ями.
Згадав  старий  парк  і  про  юну  малечу,
Яка    тут  гуляла  з  батьками  статечно...

Давно  вже  малечі  виросли  крила  -
Більшість  із  неї  свої  гнізда  звила.      
Коли  зустрічаються  в  парку  старому,
Від  щирого  серця  за  все  вдячні  йому,

Бо  він  оберіг  є  секретів  маленьких,
Хоча  посивів  і  згорбився  рідненький...
Вже  безліч  разів  обновляли  його,  та
Дружелюбного  духу  не  втратив  свого.

Він  завжди  гостино  вітає  нас  всіх
Лунає  в  нім  радість:  музика  і  сміх!
У  затишку  лип  цих  стареньких  і  кленів
Цвіте  та  буяє  кохання  шалене.
                                                                                                   В.Ф.  -12.02.2021



                                                                                                                                                                                               

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904514
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Леся Утриско

А ти шукав кохання неземного

А  ти  шукав  кохання  неземного,
В  зимових  барвах  холоду  й  зітхань,
Щось  неймовірно  чистого  й  гіркого,
Вливаючись  у  волю  із  зізнань.

Любов’ю  напивався  у  повернень-
В  оазі  задихалася  печаль.
І  тільки  погляд  у  самотності  пояснень,
І  стогін  слів,  і  крик  в  розлуки,  даль.

До  щему  божеволіли  світанки  -
Солоний  смак  у  серце  зазирав,
І  у  думках  заплетені  альтанки  -
Холодний  вітер  душу  лоскотав.

Чого  шукав  кохання  неземного?
Так  паморочить  втіха  пишну  мить,  
У  ностальгії  подиху  -  чудного,
Сльота  весни  нам  мрією  щемить...

(С)  Леся  Утриско  Воробець  

Картина  заслуженого  художника  України  ,  Анатолія  Марчука

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904440
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021


Ганна Верес

Спогади 7-річної давнини

Свою  краплинку  спротиву  додай
Спогади  7-річної  давнини)  
Сторінку    ще    одну    перегортаю  
Революційного    і  непростого    дня,  
Де    небезпека  над    людьми    витає,  
Та  спільна    є    мета    у    них  –    одна:
Змінити  владу,  ні,  скоріш  –  систему,  
Й  суди  прозоро  б  стали  працювать,  
Тільки  тоді  народ    закриє    тему,
Як    перестануть  на    закон    плювать
«Тітушки»,  «  гопники»    і  міліціонери,
Чиновники,  яких    усюди    рать,
Що  виросли    так    швидко    в    мільйонери,  
Навести  лад    в  державі  цій    пора.
І    думка    ще    одна    щодня    терзає,  
Яка    душа    сховалась  за    щитом
У    емвеесників?  Та    і  для    них  стезя    є    –
К  народу    перейти    –    не    буть  «скотом».
Коли    й    тебе    думки    такі  хвилюють  
І    у  душі  теж  маєш  свій    Майдан,  
Усіх  не    залякають,  не    вполюють  –  
Свою    краплинку    спротиву    додай!
 11.02.2014.
Ганна  Верес  (Демиденко)
Ці  люди  добре  знають,  чого  хочуть
Колише    час  людські  життя    й    країну,  
І    владу,  й    навіть  цінності  гойда,  
Вогонь  революційний    в    Україні
У    душах    запалив    Євромайдан.  
Стоять  тепер    єдиним  всі  оплотом  –  
Ніхто  не    хоче    жити,  як    раніш,
Не    куплені  грошима,  ані    злотом,
І    більшість  з  них    –    при    вченому    званні.
Ці  люди    добре  знають,  чого    хочуть,  
І    знають,  як    мети    їм  досягти.
Розумні,    щирі,  добрі  у    них    очі,  
Прислухайсь,  придивися    до    них    ти!  
Такий  сльозу    даремне    теж  не  зронить,  
І    власної  він    честі  не    продасть  –
Саме    такі  у    самообороні,
І    завдяки  таким,  живе    Майдан.
 11.02.2014.
Ганна    Верес  (Демиденко)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904431
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021


Lana P.

ТРАВНЕВА НІЧ

Світ  загорнутий  в  дрімоту.
Сич  узяв  крикливо  ноту  —
Підхопили  совенята.
Заметлялись  кажанята,
У  садочку  над  кущами.  
Явір  загудів  хрущами.
Срібний  місячний  вітрильник
У  нічній  пітьмі  —  світильник,
Поміж  хмар  пливе,  як  в  морі,
Зиркають  в  каютах  зорі.
Відьма  мчить  по  небосхилу,
В  космосі  —  багато  пилу,
Прибиратиме  мітлою  —
Пригодилась  під  рукою.
В  квітнику  літають  феї  —
В  чарівниць  свої  ідеї…
Все  це  видно  крізь  фіранку  —
І  не  спиться  аж  до  ранку.                                  9/02/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904430
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021


Любов Вишневецька

Вдруг рассвело…

Ползет  под  ребра  дымкою
проснувшийся  рассвет...
Всю  ночь  была  в  обнимку  я
с  любимым!..  –  Жаль,  во  сне...

Вдвоем  считали  звездочки
в  неведомых  мирах...
Одной  судьбою-лодочкой
парили  в  облаках...

Вдруг  рассвело...  забрезжило
туманностью  густой...
Исчезла  сказка  нежная...
а  с  ней...  любимый  мой...

Сквозь  занавески  лучиком
рассеялся  мой  сон...
А  милый  этим  утречком...
в  другую  был  влюблен...

Душа  накрылась  буднями...
Прохлада  там...  озноб...
печаль  за  счастьем  лютая...
соленых  слез  потоп...

                                                     10.02.2021  г.
                             
Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904308
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Lana P.

ЛЮТИЙ

Лютий  білить  нашу  хату,
Почепив  на  стрісі  вату,
А  на  комині  бурульки.
Поробив  із  снігу  кульки,
Щоб  погрались  ми  у  сніжки.
Застелив  усі  доріжки
Білим  плетивом  хмаринок,
Із  пухнастеньких  сніжинок.
Холодом  дмухнув  на  річку  —
Засріблив  замерзлу  стрічку.
Виглядає  місяць  з  люлі  —
Люлі,  дітки,  люлі-люлі…      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904306
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Lana P.

ВИТВІР

Віконні  шиби
Дарують  квіти  взимку.
Витвір  природи  .

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904305
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Ганна Верес

ЗАЙДУ В СОНЯШНИКОВЕ ПОЛЕ

Простори  сонячні  сміються  –  
Цвітуть  соняшники,  ріпак.  
Красою  жовтизни  уп'юся,  
Коли  пройдуся  по  степах.  
Зайду  в  соняшникове  поле,  
Медовий  запах  удихну  
І  потону  у  тихе  море,  
Забувши  про  життя-війну.  
А  з  неба  сонця  промінь  ллється,  
Немов  магнітом,  притяга
 Голівку  соняха.  Й  сміється
До  нього  кожна  голова.
Секрети  ці  давно  я  знала,  
Не  вперше  й  бачила  я  це,  
Та  вперше  в  соняху  впізнала  
Синочка  сонечка  лице.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904309
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021


Катерина Собова

Нагодувала

Біля    хворого    в    лікарні
Промовляє    жінка    тихо:
-В    нас    новини    дуже    гарні  –
Покидає    тебе    лихо.

Слава    Богу,    вийшов    з    коми,
Вернеться    до    тебе    сила…
Я    молилась    до    ікони,
Гроші    лікарю    носила.

Зараз    побіжу    додому
І    бульйончик    приготую,
Щоб    прогнати    біль    і    втому  –
Ним    тебе    я    нагодую.

Чоловік    сказав,    що    пам’ять
Повернулась    враз    до    нього,
Кволим    голосом    промовив:
-Не    неси    з    харчів    нічого.

Чи,    бува,    я    не    сказився,
Щоб    із    долею    так    грати?
Твого    супу    я    наївся,
А    тоді    вже    став    вмирати.

Бачив    світло    у    тунелі…
Тепер    твердо    буду    знати:
Всі    твої    супи    і    кнелі
Можуть    на    той    світ    загнати!

Жінка    рада    медицині  –
Вміють    зараз    лікувати,
Тільки    нащо    було    пам’ять  
Чоловіку    повертати?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021


Ганна Верес

Я виросла в селі

Я  не  соромлюся,  що  виросла  в  селі,
Ба,  навіть  цим  ще  трішечки  й  пишаюсь,
Бо  переваги  є  і  немалі:
В  людей  сільських  багатшою  душа  є.
Вона  все  знає:  хто  і  де  живе,
З  сусідами  Різдво  стрічає  й  Пасху,
Хто  й  як  дитя  народжене  назве,
Й  запросить  тій  дитині  Божу  ласку.
Коли  я  чую  «баба  із  села»,
То  хочеться  «персоні»  тій  «умазать»:
А  ким  твоя  пра-  пра-  колись  була?
А  по  траві  зеленій  ти  не  лазив?
А  по  землі,  на  ноги  що  звела,
Тій,  що,  на  жаль,  тебе  іще  годує?
А  пив  холодну  воду  з  джерела?
А  їсти  хліб,  що  зріс  там,  не  гордуєш?
А  знаєш,  де  беруться  мозолі,
І  як  болять  порепані  геть  п’яти?
Картоплю  ту,  що  в  тебе  на  столі,
Доводилось,  на  жаль,  із  цим  копати.
А  чув  хоч  раз  ти  пісню  у  селі,
Якій  і  небо  відкриває  двері?
Для  неї  в  хаті  стіни  затісні,
І  йшли  до  нас  століттями  –  не  вмерли…
Отак-то,  друже,  квити  ми  тепер,
Хоч  полюси  у  нас  лишились  різні,
Якщо  ти  в  місті,  й  тричі  мільйонер,
Любити  землю  вчитися  не  пізно!
11.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904185
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 10.02.2021


Ніна Незламна

Життя не завжди….

                                                       (  віршована  розповідь


Я  одинокий  в  залі  ресторана
Хоч  довкола  веселощі  й  гомін
Тебе  чекав,  щовечора  кохана
Може  засяєш,  як  сонячний  промінь

Хоч  і  зима  замела  всі  стежини
І  вже  дерева  в  пухових  вуалях
Й  мороз  сріблив  всі  дзеркала-  крижини
Я  розтопить,  здатен  той  сніг  на  віях

Що  припорошить  з  вітром  тобі  нині
Як  зустрічались,мабуть  з  тиждень,  колись
Запав  у  душу  на  всі    роки  мої  
Як  навіжений,  за  тебе  я  моливсь

Щоб  знов  -  таки  почути  твої  кроки.
Оторопівший,  від  несподіванки
Присіла,  ти  вже  за  столом  навпроти
Адже  не  знав,  я  кращої  блондинки

Розчарування,  як  мені  збороти?
Усміхнена,  сиділа  впівоберта
А  я  ж  жадав  подивитись  у  очі
Чомусь,  зненацька  сумнів  огорта

З  тіла  душа,  так  вирватися  хоче
І  закричати  на  весь  світ-  Ти  моя
А  чи  впізнала,  запросив  до  танцю
Слова  зірвались  з  уст,-  Ти  пам`ятаєш?
Немов  із  неба,  я  забрав  зірницю

У  відповідь  вона,-  Гарно  кружляєш…
О,  твої  очі,  як  фіалки  сині
 Ти  що,  не  згадала,  наші  світанки
Адже  здавалося  були  щасливі
В  травах  шовкових  зустрічали  ранки

 Раптом  обручку,  помітив  на  руці
І  опустила  очі  так  невинно
Впала,  скотилась  сльозина  по  щоці
Пробач  так  сталось  та  я  маю  сина

Тремтіння  рук  і  стук  сердець  ритмічно
Печаль    підкралась  у  голову  хмільну
А,  я  ж  кохати,  цінить  мріяв  вічно….
 Пізнав  в  житті,  на  віку  жінку  одну
У  танці…  немов  птаха  сизокрила
Ласкавий  погляд,  ніжне  торкання  рук
Обручка  -  є  обман,  пробач  схитрила
А  за  столом,то  зі  мною  шкільний  друг

Холодним  потом  пройняло  до  кісток
То  що,  мій  син,  чому  не  дала  знати?
Життя,  не  завжди,  як  сплетений  вінок
Тож  інший  раз  приходилось  страждати

Батьки,  як  засторога,  «Тож  він  чужий
Тож    дочекалась,  давно  поховала
Хто  тато,  часто  запитував  малий
А  я  ковтала  сльози  і  мовчала

На  благо  сину  поєднались  долі
Удвох  сприйняли  пору  вечорову
Взялись  за  руки,  як  колись  у  полі
А    тиха  музика  звучала  знову
В  собі  сховала  пережиті  болі…

                                                                   09.02.2021р.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904145
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 10.02.2021


Наталі Косенко - Пурик

Матінка-природа

А  за  вікном  троянда  розцвіла,
Замилувала  ніжно  мої  очі,
Як  ніби  фея  із  небес  зійшла,
Що  захопила  серце  серед  ночі

Така  краса  розкішна  і  п'янка  -
Я  не  могла  ніяк  насолодитись
І  ніжно  доторкнулася  листка,
Щоб  дощовою  краплею  напитись

Я  спрагу  втамувала  хоч  на  мить,
Яка  ж  для  серця  мила  насолода
І  хочеться  вдихати  і  любить,
Спасибі,  люба  матінка-природа.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904128
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021


majra

Лютий

Так  незвично  щедра  на  сніги,
Ця  зима  -  ось  так  і  має  бути.
Закував  у  кригу  береги,
Найкоротший  в  році  місяць  лютий.

Перемети,  аж  через  тини,
День  і  ніч  кружляють  заметілі.
...Двадцять  вісім  кроків  до  весни,
Головне  -  чіткі  обрати  цілі.

Стрітення  -  і  сонечко  згори,
Шле  весні  свої  палкі  привіти.
Березень  зелені  прапори
Зовсім  скоро  підніме  над  світом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904082
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Віктор Варварич

Зріє любов

Розгулявся  вітер  з  снігами,
А  зима  окуталась  -  тремтить.
Вартовий  стоїть  біля  брами,
А  його  душу  любов  теплить.

У  цій  холодній  заметілі,
Десь  заблукала  наша  любов.
Вона,  як  плоди  недозрілі,
Боїться  закоханих  розмов.

Вона  ще  юна  -  боязлива,
Звабливо  манить  до  себе  нас.
Не  рішуча  і  особлива,
Роздмухує  вогонь,  щоб  не  згас.

Стихнуть  вітри,  засяє  вечір,
У  каміні  затремтить  вогонь,
Я  обійму  тебе  за  плечі,
Вип'ю  кохання  з  твоїх  долонь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904126
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Ніна Незламна

Мов стріла в серце

Стежки,  доріжки,  змиті  дощем
Блукала  довго,  під  серцем  щем
О  скільки  маків,  як  сліз  гірких
Серед  червоних,  милих,  п`янких

Вволю  наплачюсь  -    як  розрада
Мов  стріла  в  серце…  твоя  зрада
Та  їх  чарівність  придасть  сили
Пелюсток  трепіт  ощасливить

І  тихий  шепіт,-Не  марнуй  час
Ти,  ще  станцюєш  з  коханим  вальс
Не  вартий  сліз,тож  викинь,як  хлам
Обачна  будь,  не  вір  брехунам…

                         Вірш  до  картини  08.02.2021р.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904080
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Ганна Верес

Із серця викинуть не вмію

Відстогнали  зимоньки  вітрами,
Пролісками  весни  відцвіли…
Що  ж  ти  наробила,  доле,  з  нами?
 Ми  ж  кохання  спів  не  вберегли…
А  мо’,  й  не  було  його  –  кохання,
А  чи  за  літами  подалось?
Як  воно  залишитись  прохало!..
Але  дещо,  все-таки,  збулось.
Сина  маю,  схожого  на  тебе,
Навіть  носить  він  твоє  ім’я…
Чи  то  так  судилось  мені  небом?
Стереже  мій  сон  таки  сім’я…
Вже  й  душею  трішечки  сивію,
Дещо  стала  навіть  забувать,
З  серця  ж  тебе  викинуть  не  вмію
Й  пам’ять  не  навчилась  заривать.
15.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904114
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Розваги заметілі (акровірш)

Р-анок  вистрибнув  у  лісі,
О-глянувся  хитрим  лисом.
З-аметіль  спішить  назустріч,
В-овком  виє,  скалить  зуби.
А-личу  запорошила,
Г-раб  зігнула  справжня  сила.
И  (Й)-ой,  яка  ж  вона  завзята,

З-  амітає  -  в  неї  свято.
А-рку  неба  підпирає,
М-анну  сніжну  розсипає.
Е-х,  хурделить  на  ялини,
Т-ерну  кущ  вже  білий-білий.
І  полки  дубів  в  жупанах,
Л-ипи  кутає  старанно.
І  стрибає  -  досі  ланню.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904088
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Валентина Ланевич

Для життя живокіст

Знову  ніч  розгорнула  обійми,
Свище  вітер  своє  щось  в  пітьмі.
Напросились  думки  нараз  в  прийми
Та  вони  невблаганно  німі.

Час  завісу  підняв  у  минуле,
Там  роки  за  роками  біжать.
Прокидається  те,  що  заснуле,
Що  у  пам’яті  ставить  печать.  

Що  у  серце  вселяло  надію
Та  душі  дарувало  політ.
Без  любові  я  жити  не  вмію,
Бо  вона  для  життя  живокіст.

Живить  тіло  і  розум,  і  волю,
На  безвіллі  малює  хрести.
Якби  в  грудях  позбутись  ще  болю,
Компроміс  із  собою  знайти.

Власний  суд  мені  скидки  не  зробить,
Він  карає  за  промахи  всі.
Разом  з  тим,  паралелі  проводить,
Щоб  радіти  духовній  красі.

07.02.21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904018
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021


геометрія

МАРІЇ… (у відповідь на вірш Чайківчанки МАРІЯ)

             Моє  серце  у  грудях  палає,
             Ти  душу  мою  не  карай...
             Маріє,  Маріє,  Маріє,
             Мене  ти  чекай  і  кохай...
   
             Нехай  і  у  будні,  і  в  свята,
             Для  тебе    простори  і  даль,
             Я  хочу  тобі  все  віддати,
             Для  тебе  нічого  не  жаль...

             Віддам  тобі  душу  і  серце,
             Нічого  взамін  не  прошу,
             Не  гнівайся,  люба,  на  мене,
             Любов  я  свою  бережу...

             Забудь  дріб"язкові  образи,
             Повір  в  наше  щастя  й  любов,
             Ти  ж  знаєш  тебе  я  щоразу,
             Чекаю  й  чекатиму  знов...

               Без  тебе  і  жить  я  не  вмію,
               Надіюсь  і  вірю  тобі,
               Маріє,  Маріє,  Маріє,
               Без  тебе  не  жити  мені...

               Для  мене  завжди  ти  бажанна,
               У  кожну  годину  і  мить,
               Маріє,  моя  ти  кохана...
               Для  тебе  лиш  хочу  я  жить...

                                   20.  06.  2003  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904010
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021


Ганна Верес

ЗНАЙДИ В СОБІ ТИ УКРАЇНУ

Одна  у  світі  Україна  –  
Її  не  можна  не  любить.  
Стояти  досить  на  колінах,  -  
Жовто-блакитний  стяг  шумить.
Як  Україна  незалежна  
Давно  вона  поміж  держав,  
Кордони  й  владу,  їй  належні,  
Щоб  кожен-кожен  поважав,  
І  стане  милою  країна  
Святою  й  рідною  тобі,  
Коли  й  на  мапі  Україну  
Знайдеш,  а  ще  знайдеш  в  собі,  
Коли  і  пісню  її,  й  мову  
Всотаєш  з  мами  молоком,  
Впадеш  в  борні  і  встанеш  знову,  
Щоб  стати  сином-вояком!  

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904002
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021


Ніна Незламна

Помилка ( проза)

         
         В  квартирі  тихо…    Лише  інколи  вітер,  кинувши  на  скло  вікна  жмуток  снігу,  порушить  тишу.  І  то  так  тихо,  але  Вона  тупо  дивиться  на  скло,  хоч    й    час  від  часу    чує,  те  тихе  торкання.  Для  неї  мов    пробудження  від  думок.
     В    кімнаті,  навпроти  вікна,  святковими    стравами  накритий  стіл.  Два    кришталеві  бокали,  в  них  на  дні    залишилося    по  декілька  крапель    недопитого  вина.    Ті  залишки,  їй  здавалися    недомовленими  словами,  на    які    Вона  чекала    роками.  Вогонь    і  запах  пахучої  свічки,    часом  хитався  від  її  подиху,    торкався  душі,  намагався    втішити,  зігріти.  Бо  ж  стан  душі  такий,  як  надворі  зимовий,  холодний,  а  так  хотілося  тепла.  Немов  шукала  десь  розради,  щоб  не  розплакатись.  На    склі    вікна,  купки  сніжинок  трималися  його,  деінде    на  лисинах  стікали  маленькі  краплинки.  Цим  придали  жалю,  Вона  тихо  заплакала.  Напевно  від  своєї  недолугості,  було    бажання    все  висказати,  що  лежало  на  душі,    щоби  врешті  почув.Та  не  посміла,  адже    в  такий  вечір  не  мала  бажання  сваритися.  Декілька  років    поспіль  такого  не  було,  щоб  він  пішов  і  не  всміхнувся,  чи    не  залишивши  на  ній      ніжний  погляд,  чи  на  якусь  мить  затримався  в  солодкого  поцілунку.
В  душі,    спогад,  мов  написав  книгу  про  її  життя.Чи  плач  є  в  ньому,  напевно  так,  коли  не  приходив  вчасно,  як  обіцяв.  В  тій  книзі    викарбувані  золотом  слова  про    щасливі  миті;    в  спокусі,  в  теплих  обіймах.  Ніжні  дотики,  ласкаві  погляди,  як  нагорода  за  її  ласку.  А  Вона  мліла,    вміла    дарувати,  адже  кохала.  І  не  жадала  знати,  що  він  одружений  і  є  дитя  .  Та  мала  сподівання,  що  буде  майбуття,  нехай  не  зараз,  а  колись.  Та  поки  кров  у    жилах  кипить,  прийде  до  неї,    вгамує  полум`я,  той  жар    потушить,  що  палить  її    тіло.    Віддасть  йому  частину    тепла,  порине  в  річку  прохолоди,  з  тремтінням  впаде  на  його    мужні  груди.  Він  так  жадав  її.  Таким    солодким    було    їх  кохання.  Не  сміла  відмовити  і  Він    руками,    немов  птах    крилами,  пригортав  її.  І  обіцяв  все  життя  кохати.  Хоча  і  знала,    що  це  гріх,  але  погодилась  його  пронести  через  все  життя.  Бо  Він  один,  як  розділити  на  двох?  Коли  топилась  в  його  зелених  очах,  намов    ковток  цілющої  води  шукала  там  для  спасіння.  Тож  серце  тріпотіло,  немов  у  пташки,  що  тікала  від  ястуба,    в  обіймах  знаходила  захист.  Він  цілував  її  груди,  стан,  ховався    під  простирадло,  відчував  її  бажання,  виконував  їх  і  сам  з  блиском  в  очах,  від  задоволення  стогнав.
     Сльози  котились….    Деж  молодість?    Чому  покидає?  Адже      не    бажає  з  нею  прощатись.  Хай  би,  як  раніше….    під  лісом  широке  поле.  Почути    дзвінкоголосого  солов`я,  спів    про  кохання,  збирати  в  букет  квіти;  маки,  волошки,  ромашки  і  стиглі  колоски  жита,  пшениці.    І  бігати  по    травах,  квітах,  як  колись,  немов  діти.  Чи  на  долоню  покласти  декілька  зерен  і  пригостити,    вустами  доторкнутись  долоні.  І,  як  вдячність    -  відчути  поцілунок,  що    стрілою  проникне  через  все  тіло.  Як  же  відмовитись  від  цього?  Не  знати.  Підкралась  думка  -  »Хіба,  як  сорок  років,  то  вже  все  не  так  сприймаєш?  Можливо  хтось  та  тільки  це  не  для  нас…  В  такі  роки  здається  магія  притягує  до  того,  кого  по  -  справжньому  кохаєш.  Відмовитись?  Де  сили  взяти?
Думки  літали  -»    Ну  ось,провели  Старий  Новий  рік.  Невже  з  ним  моя  молодість  відлітає.  Перше  і  останнє  кохання  мене  покине?  Що  це  було?  Ніяких  слів,  лише  зітхання.    Між  нас,  як    прірва  в  небуття.    Холодний  став,  як  айсберг  в  океані.    На  жаль  не  доторкнувся  до  мого  тепла.  А,  як  же  я?  А  може,  ще  прийде?  Чи  може  -    це  моя  помилка  в  житті?  Ой,  від    думок,  аж  голова  стала  свинцева  «.
   Вона  встаючи  з-за  столу,  на  ходу  налила  в  бокал  вина  і  залпом  випила  до  дна.    Кілька  раз  сердито  труснула  головою,    кліпала  очима,  з  вій  на  тарілку  впали  останні  сльози.  Віддвинувши  її,    підійшла  до  люстерка,  криво  усміхнувшись,  обома  руками  взялася  за  голову.  На  скронях  помітила  кілька  сивих  волосин.  Так,  Вона  білявка,  їх  важко  розгледіти,  але  ж  раніше  не  було.  В  розчаруванні  пригадала  »-  Пішов,  але  ключі  від  квартири  не  залишив,значить  прийде!    В  душі  мов  буря  бушувала,  розставивши  руки,    повсюди  роздивлялась,  що  справді  не  залишив?    На  мить  надія,    мов  промінь  сонця    зігріла  серце.  Але,  підійшовши    до  телевізора,  на  підвіконні  балкону,  на  коробці  цукерок  помітила  ключі.  Схиливши  голову,  мов  підстрелена  пташка  припала  до    холодного  скла  вікна,  в  ньому  хотіла  знайти  розраду.  П`ятнадцять  років  надій  і  сподівань  забрав  з  собою  Старий  рік...
   Крізь  сльози  шепіт,
-  Так  це  була  моя  помилка.
     А  за  вікном  жбурляла  заметіль,  сховала  всі  стежини,  по  яких  він  приходив  до  неї.    Вітер  по  склі,  немов  би  в  такт  із  сердечним    частим  ритмом,  відбивав,-    «Так,це  помилка  …    Помилка…  Помилка…
                                                                                                                                 28.01.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 08.02.2021


Ганна Верес

ХАЙ НЕ ЗМОВКАЮТЬ СОЛОВ’Ї

Сміються-піють  солов'ї,  
Цвіте  схвильована  калина,  
Радіють  в  небі  журавлі,
Сміються  квіти  у  долині.  
В  росі  красуються  жита,  
Що  морем  розлились  навколо,  
До  неба  пісня  ген  зліта,  
Малює  сонце  власне  коло.  
Моє  то  долі    джерело,  
Мого  життя,  мого  натхнення,  
Де    рідні  місто  і  село
Хвилюють  душу  мою  й  вени.
З  цим  кожен  день  буду  стрічать,
Як  казку  дивну,  особливу,
Й  не  стомиться  світить  свіча
Поки  топчу    життєве  мливо.

Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904004
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021


Щєпкін Сергій

Я тебе не впізнав…

Я  тебе  не  впізнав…  Ти  ходою  від  неба
йшла  чужою  красунею  мимо  усіх.
І  здалося  мені,  що  украй  зараз  треба
познайомитись  якось,  хоч  може  це  й  гріх…

Як  хотілось,  щоб  ти  підійшла,  ніби  фея,
про  яку  я  все  мрів  у  таємних  думках.
Та  я  все  так  боявся  зустрітися  з  нею,
бо  нізащо  не  хтів  пережити  свій  крах.

Ти  пройшла  майже  мимо,  та  враз  озирнулась,
і  ще  завагалась  –  повернути  назад?
Наші  стрілися  очі…  уста  посміхнулись,
яка  мить  вирішальна,  і  та  невпопад…

Я  стояв  і  дививсь  на  твій  поступ  рішучий,
зовсім  віри  не  йняв,  що  цей  день  таки  мій!
На  очах  ніби  хвиля  котилась  назустріч,
після  неї  ввесь  світ  ставав  всесвітом  мрій.

Я  нарешті  впізнав  –  та  це  ж  ти,  моя  ляле!
Ми  ж  недавно  взяли  тобі  друге  пальто!
Моя  мрія  тепер  підійшла  і  сказала,
що  теж  мріє  про  мене,  уже  років  сто…

***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903859
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Ганна Верес

Людське життя

Людське  життя  –  одвічна  суєта
Від  крику  першого  й  до  вічності  порогу,
Аж  поки  в  небеса  душа  зліта,
Забравши  і  туди  земні  тривоги.
Непросто  зрозуміти  суть  життя,
І  пазли  його  скласти  ой,  непросто.
Один  стає  крилатим,  той  –  сміттям,
Та  всі  на  цій  землі  ми  тільки  гості.
28.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903883
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Новоградець

Любар

Десь  ніч  розриває  столичну
У  гавані  крик  корабля...
А  ти  над  рікою  затишно
Лежиш,  надслучанська  земля.
Хай  скромно  горить  серед  ночі
Мій  Любар  вогнями  вітрин...
Але,  серед  сотень  містечок,
Ти  рідний  лиш  тільки  один.

             Приспів.

     Палає  багряно  над  Любарем  схід...
     Зривається  з  яблунь  і  падає  плід...
     А  срібні  тумани  пливуть  від  ріки.
     Привіт,  любарчани,  мої  земляки!

Білів  навесні  у  садочку
Над  юним  поселенням  цвіт...
Тут  вітер  колише  листочки
Незмінно  півтисячі  літ.
Так  само,  невпевнено  ручки
До  матері  тягне  маля.
І  злаки  пророщує  кучно
На  сонці  прогріта  земля.

             Приспів.

Ти  вірно  лишаєшся  з  нами
У  Богом  відведений  час.
Збудовані  предками  храми
Застигли  в  молитві  за  нас.
В  мурованих  каменях  сірих,
У  свідках  минулих  століть,
Ти  стійко  зберіг  свою  віру  -
І  люд  твій  з  тобою  стоїть.

             Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903851
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для тебе ( слова до пісні)

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Зірву  на  планеті  всі  квіти.
Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Весну  подарую  і  літо.

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Блакитні  волошки  у  полі.
Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Птахів  щебетання  симфоній.

Приспів:

Б'ють  об  берег  і  піняться  хвилі,
Море  й  чайки  у  хованки  грають.
Посміхаються  оченьки  милі,
А  уста  поцілунку  чекають.

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Кохана  даровані  ранки.
Для  тебе  для  тебе,  для  тебе,
Ці  ніжні,  солодкі  світанки.

Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Світитиме  сонечко  ясно.
Для  тебе,  для  тебе,  для  тебе,
Душа  даруватиме  щастя.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903857
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Не зізнаюсь

Романтика...  Мене    ж  Ви  приручили    словом.
І  я  була  готова  бігти  по  снігах,
Крізь  віхолу  колючу,  дощ  і  норду  гам.
Хоч  темно-сірі  хмари  піднімали  брови.

Ви  називали  ніжно:  "мила  жінко,  рідна".
Але  ж  мовчали  завжди  про  свою  любов.
Нещирих  не  хотілося  мені  оков.  
І  біль  скрапав,  сльозила  з  неба  пізня  зірка.

Я  не  зізнаюсь,  не  зізнаюся  ніколи,
Як  відхворіла  Вами  в  той  далекий  час,
Коли  мої  думки  плелись,  єднали  нас,
І  виходу  не  було  з  вогняного  кола.

Я  не  зізнаюсь,  не  зізнаюся  ніколи

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903846
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Світла(Світлана Імашева)

ПРИТЧА ПРО ВДЯЧНІСТЬ


В    раю    небеснім,    між    світів,
У  сонячній    тіарі
Два    білі    янголи    святі
До    Господа  злітали.
Один  до    неба    від    землі  
Шугав    щораз    невтомно,
А    інший    часто    в    самоті
Дрімав    на    хмарі    скромно.
І    він    здивовано    спитав
У    стомленого    друга:
- Ти    крила    в  праці    вже  злітав,
Чому    така    напруга?
- Несу    послання    до    Отця,
Про    все,  що  люд  тривожить,
І  в  кожнім    моляться    серця  :
- Допоможи,    о  Боже…

- І    я    несу    молитви    теж,
Та    інший    в  них    початок:
- Я    вдячний,    Господи,    за    все…
Послань    цих    небагато…

Так,    грішні    люди,  –  в  суєті
Лиш  Господа    благаєм,
Берем    дари    Його    святі  -  
Про    вдячність    забуваєм.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903853
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021


геометрія

ЛЮТИЙ ВЕСНУ ЧУЄ…

Контрастний  минув  січень,
Вже  лютий  на  посту...
За  ним  молодший  прийде,
Відкриє  шлях  в  весну...
         Та  будуть  ще  морози,
         Дощі  й  сніги  пройдуть...
         Закапають  ще  сльози,
         З  дахів  і  дерев  підуть...
Примхливий  й  непостійний,
Цей  лютий  -  хитрован...
Та  все  ж  він  на  сьогодні,
Поводиться,  як  пан...
           Ще  відчуває  силу,
           Як  вершник  на  коні...
           І  снігом  сипе  сміло,
           І  догоджа  зимі...
Сніги  ще  побіліють,
На  радість  дітворі...
Якби  не  клятий  вірус,
І  балачки  пусті...
           Що  йдуть  до  нас  сьогодні,
           Від  влади  кожен  час,
           А  люди  як  в  полоні,
           Весни  чекають  старт...
Думки  ведуть  в  дитинство,
В  них  спогади  живі,
І  вулиці  пречисті,
І  люди  не  сумні...
           Весна  скоро  прибуде,
           Вернуться  журавлі,
           І  небо  чистим  буде,
           І  дні  всі  чарівні...
І  лютий  весну  чує,
По  снігу  і  воді...
Сердито  губи  дує,
То  сніг  шле,  то  дощі...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903799
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Ганна Верес

ЗИМА І РУКАВИЧКА

Зима  давно  вдягла  кожух  вже  сніжний,  
Запакувала  води  у  льоди.
Навколо  біло  й  неповторно  ніжно,  
І  дітворі  так  хочеться  туди!
Пограти  в  сніжки,  виліпити  бабу,  
Велику  і  веселу  водночас,  
На  лижі  стати,  в  сніг  з  гори  стрибати,  
На  ковзанах  промчати  льодом  раз.  
Або  у  сніг  звичайний  просто  впасти  –  
Кожух  примірять  матінки-зими,  
А  потім  лоб,  і  мокрий,  і  вихрастий,
 Нести  додому  разом  із  саньми.  
І  щоки  розові  і…  рукавичку…  
Одну,  бо  та  сховалася  в  снігу.  
І  це  вже  входить  у  щоденну  звичку:  
Хоч  кажеш,  рукавичка  –  ні  гу-гу!  
18.02.2013  
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903783
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Ірин Ка

Фейкомізкотрус

Занадилась  лисиця  у  курник,
Зникали  кури,  півень  захисник
Щоночі  бився  та  усе  дарма.
У  ворога  підступність  та  пітьма
Були  потужністю  у  сто  чортів.
Звернувсь  нарешті  півень  до  хортів.
Руда  відчувши  лихо  та  мороку
У  спільниці  взяла  собі  сороку,
Та  мала  в  арсеналі  наклепньюс,
У  головах  створили  мізкотрус.
От  понеслося  із  усіх  усюд,
Що  півень  справжній  кукурікоблуд.
І  в  курнику  лисиці  не  було,
Й  дорогу  вже  забула  у  село.
Мов  янголятко  -  не  образить  мушку,
А  півня  до  колодки  та  у  юшку.
Старалася  сорока  не  дарма,
Люстерко  й  брошку  принесла  кума.
І  ледь  хорти  не  винесли  вердикт:
Що  у  пернатих  внутрішній  конфлікт.
Не  зачинили  півня  мало  у  льоху
Але  розгледіли,  та  ж  морда  у  пуху,
В  рудої  шельми,  хоч  вуста  медові.
На  лапах  залишились  краплі  крові.
Не  дивлячись  на  хитро-мудрий  план
Потрапила  лисиця  у  капкан.
І  був  сороці  чи  то  вирок,  чи  урок
На  дзьоб  повісили  за  наклепи  замок.

Негідники  мотають  хай  собі  на  вус
Їх  від  розплати  не  врятує  фейконьюс.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903777
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Катерина Собова

Тести

Ловелас    Петро    Малинка
Побував    усюди
І    заскочив    на    хвилинку
До    коханки    Люди.

-Ой,    Петрусю,-    каже    Мила,-
В    нас    новини    дивні:
Вже    два    тести    я    зробила,
Вони    -    позитивні.

Петя    сумно:    -  Це    віднині
(Де    тут    правду    діти)
Аж    два    тижні    в    карантині
Будеш    ти    сидіти.

Дівка    почала    поважно
Щоки    надувати:
-Дев’ять    місяців    мене    ти    
Будеш    годувати.

Від    твоїх    я    не    відмовлюсь
Квітів,    компліментів,
Чималої    дочекаюсь
Суми    аліментів.

В    Петі    мову    відібрало
І    дихання    сперло,
Наче    розум    щось    украло,
І    в    душі    завмерло.

Як    дізнається      дружина,
Її    тато    й    ненька,
Набереться    його    спина
За    всі    походеньки:

-Оце    тобі,    чоловічку,
Та    ще    й    зятю    милий,
По    ногах    за    кожну    нічку,
Що    провів    в    Людмили!

У    Петра    думки    засіли,  
Як    в    глибокій    ніші:
-Я    не    знав,    що    є    ще    тести
За    ковід    страшніші!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Любов Вишневецька

Он рядом.

Я  встретила  мужчину…
Красавец...  –  Прям...  плейбой!
Найти  бы  мне  причину,
не  потерять  покой….

Мне  кажется...  он  лучший!..
Единственный  такой…  
-  А  вдруг  он  будет  тучей
холодной  над  душой?!

А  вдруг  он  был  жестоким
с  дворняжкою  больной?!
Был  груб  ко  всем  убогим!..
Нрав  злобный  и  взрывной...

Был  черствый  и  завистлив...
Был  жадиной  большим...
Мечты  мои  зависли...
-  Мне  плохо  будет  с  ним!..

Скажу:  -  Уйди  подальше!
Не  будешь  мной  любим...
-  Была  я  глупой  раньше...
мудрее  буду  с  ним...

Не  нужен  мне  красавчик,  
что  смотрит  из  толпы...
Но  он  вдруг,  тихо:  -  Здравствуй!..
Услышал  Бог  мольбы...

Ты  много  раз  мне  снилась...
Красивая...  грустна...
Ходила  где-то  мимо...
Не  знала,  что  нужна!..

Не  знала,  что  я  рядом...
Ищу  тебя  давно...
Душа  твоя  мне  надо!..
С  улыбкой  заодно...

Хочу  твою  ладошку
в  своей  всегда  держать!..
Я  добрый  и  хороший...
-  Вдвоем  родим  ребят...

Взял  нежно  за  ладошку...
-  Сомнения  сметай!..
Подумала  немножко...
-  Веди  меня  в  свой  рай...

                                                     5.02.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903733
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Анатолій В.

Лютому

Лиш  двадцять  вісім  кроків  до  весни,
Лиш  двадцять  вісім  спалахів  світила!..
Дерева  додивляються  ще  сни
Про  теплий  дощ  і  сонячні  вітрила...

Їх  кличе  в  небо  пісня  журавлів,
Вони  ще  снять  веселки  перевеслом...
Цей  сон  в  бруньках  пелюстям  побілів,
Хоча  на  річці  крига  ще  не  скресла.

Ще  проліски  під  ковдрою  снігів,
Та  сонце  їх  цілує  на  світанні...
Криштальним  дзвоном  криги  онімів
Цей  лютий,  як  акорд  зими  останній.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903726
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


НАДЕЖДА М.

Примхлива, неповторна, так красива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5aZAil3wSbo[/youtube]

Оця  зима,  неначе  справжня  жінка,
Так  часто  сльози  ллє   гіркі.
І  котяться  вони,  як  намистинки,
Такі  мілесенькі,  тримкі.

Земля  швиденько  сльози  ці  спиває,
Які  тут  творяться  дива!
Трава  крізь  землю    радо  проростає,
І  ніби  вся  природа  ожива.

І  бачимо  весну  ми  ще  незриму,
Думки  не  сніжні  -  весняні.
В  цю  мить  ми  забуваємо  про  зиму,
Здаються  трави  росяні.

Коли  всі  сльози  висохнуть  до  ранку,
Підкине  їх  вам  лютий  морозець...
Впаде  ваш  погляд  далі,  за  фіранку  –
Й  думки  весняні  знищить  нанівець.

Примхлива,  неповторна,  так  красива,
Ти  можеш  доторкатись  до  сердець.
І  то  нічого,  що  така    плаксива,
Бо  ти  людського  настрою  творець...

  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903725
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Наталі Косенко - Пурик

Цілунок сонця знову на вустах (акровірш)

[b]Ц[/b]інуйте  мить,  яка  дається  зранку
[b]І[/b]  дотиком  розбудить,  як  дитя,
[b]Л[/b]ише  ві  сні  потрапимо  у  казку
[b]У[/b]  дивний  сон  чарівного  життя.
[b]Н[/b]аповнить  світ  чудовим  водевілем,
[b]О[/b]горне  неповторно,  як  струна,
[b]К[/b]расою  зачарує  нас  уміло,

[b]С[/b]міючись  ніжно,  ніби  янголя.
[b]О[/b]хопить  сміло  подихом  весняним
[b]Н[/b]езнано  чарівної  насолоди,
[b]Ц[/b]ікавим  сяйвом  ніжним  та  бажаним
[b]Я[/b]сним  промінням  матінки-природи.

[b]З[/b]аграє  радість  в  кожного  у  серці,
[b]Н[/b]агадуючи  сміло  про  красу,
[b]О[/b]х,  як  прекрасно  в  свіжому  озерці,
[b]В[/b]  люстерку,  ніби  бачити  весну.
[b]У[/b]  ніжнім  відображенні  такому

[b]Н[/b]езнано  забавляє  новизна,
[b]А[/b]  поряд  відчуваєм  насолоду

[b]В[/b]  чудових  митях  справжнього  життя.
[b]У[/b]  світі  казки  де  чарівність  вічно
[b]С[/b]мак  додає  солодким  почуттям,
[b]Т[/b]ак  відчуваєм  трепетно  і  ніжно,
[b]А[/b],  як  приємне  сяйво  промінця,
[b]Х[/b]оваючи  в  куточок  для  життя.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903588
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО, ЗАГАРБАНА КАТАМИ!

ВСТАВАЙ,  УКРАЇНО,  ЗАГАРБАНА  КАТАМИ!
ВСТАНЬ,  ВЕЛИКА  МАТИ!
БО  З  ТОБОЮ  БОГ  ЗАПЛАКАВ,
БІЛЯ  ТОЇ  ХАТИ..
БО  З  ТОБОЮ  ПРАВДА  Й  ВОЛЯ,
ХОЧ  І  У  КАЙДАНАХ
БО  З  ТОБОЮ  ДУША  МОЯ,
СИНИ-ОТАМАНИ...
ВСТАВАЙ  МАТИ!  
ДОСИТЬ  СПИНУ  ГНУТИ
ПІД  КАТАМИ,.
ДОСИТЬ  СИНІВ  ВЖЕ  ХОВАТИ
ТЕМНИМИ  СТЕПАМИ
ЗЕМЛЮ  ТВОЮ,  ТВОЮ  ВОЛЮ
ЗА  ГРОШІ  ПРИДБАЛИ
ТА  Й  ВОГОНЬ  ХВОРОБ,  ПЕКЕЛЬНИЙ
В  ХАТИ  ЗАКЛИКАЛИ..
ТІЛЬКИ..  ВАТРА  ОБПІКАЄ
НЕ  СВІЧКИ  -  А  СПИНИ,,
ЗНІМЕ  МЕЧ  ..УСІ  ШАПКИ..
ЧОРНІ..  З  УКРАЇНИ!
нащадок  Б  -З  А  .  Бук-Стефко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903559
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Віктор Варварич

Рідний край

Біжить  стежина  до  отчого  дому,  
І  від  щастя  співає  наша  душа.
Юність  пізнали  в  краю  золотому,
І  світами  ми  пішли  не  спіша.

У  храмі  співали  Богу  Святому,
Хорами  лунули  наші  голоси.
Удома  радість  пізнали  і  втому,
Щасливими  були  від  цієї  краси.

Скільки  зим  пролетіло,  поволі,
Вже  посріблилась  моя  голова.
Я  вдячний  Богу,  і  дякую  долі,
Линуть  моєму  краю  вдячні  слова.

(Храм  Різдва  Пресвятої  Богородиці  -  
1876р.  с.Розлуч).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903578
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Білоозерянська Чайка

Про капелюшки / квадратне римування

Багатство  фасонів,  
Плюмаж…  кольори…
Каміння  коштовне  –
 рубін,  діаманти.
У  розкоші  тонуть  
блискучі  двори,
Шляхетністю  повнять
Убори  крислаті.

Кокошники  й  кло́ші  –
Мистецтво  прикрас.
Панами  й  берети  
у  стрічках  та  стразах.
Віддати  б  всі  гроші…  
так  сяє  алмаз
У  милій  «таблетці»  –
об’єкт  всіх  фантазій…

Боярки  й  тюрбани,
 «колеса»  й  брилі,
Незвичні  й  буденні,  
прості  й  елегантні.
В  мереживі  й  бантах,
 великі  й  малі,
Мірила  натхнення
 та  символи  знаті.

В  них  смак  та  культура,
 і  менталітет.
Із  фетру  й  соломи,
 із  хутра  та  повсті.
Чорніють  в  зажурі…
 й  весільний  є  тренд,
Носили  їх  вдома,
 вдягали  у  гості.

Таку  енергетику
 моді  несуть!
Для  статі  слабкої  –  
хара́ктерність  стилю.
І  сяє  кокетливо
 личко  красунь,
Й  нема  супокою  –
 такі  вони  милі!

/Картина  Ельжбети  Брожек,  Польща./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Люблю душею (алфавітний вірш)

А  я  обожнюю  красу  небесну,
Б-лакитні  кольори  і  білі  хмари.
В-еселку,  дощ,  його  вологі  фрески.
Г-абу  зими,  долини  у  туманах.
Ґ-аздиню  осінь,  у  багрянці  листя.
Д-ари  землі  -  пшеницю  й  стигле  жито.
Е-дем  лісів,  калинове  намисто
Є-лей  пахучий,  груші  соковиті.
Ж-агу  в  гаях  пісенну  солов*їну.
З-орю  ранкову,  зорепад  серпневий.
Й  -(І)  вечір  тихий,  крила  лебедині.
І  сонця  кулю  в  небі  перкалевім.
Ї-жаченят  у  травах;  смак  зернини.
Й-мовірність  урожаю  у  майбутнім.
К-расу  лугів,  шовкові  пасовища.
Л-аванди  море,  зелень  м*яти-рути.
М-агічну  ночі  загадковість,  вітру  свищик.
Н-ад  плесом  річки  журавлину  пісню.
О-рнаменти  садів,  кущі  порічок.
П-речисті  роси,  гори  живописні.
Р-івнини,  схили,  верб  зелених  стрічки.
С-вітанки  з  першим  сяйвом  променистим,
Т-анок  бджолиних  крилець  і  гудіння.
У-щелини,  метеликів  барвистість.
Ф-асет  ставків,  тополі  шелестіння.
Х-вилястий  Дніпр  могутній,  Чорне  море.
Ц-икади  спів  дзвінкий,  хрущів  вишневих.
Ч-агарники  тернові  і  простори.
Ш-ипи  троянд,  конвалії  травневі.
Щ-едроти  осені.  Іти  стернею.
Ь  -
Ю-рбу  зірок  вночі  золотоперих  -
Я  Україну  всю  люблю  душею.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903597
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Ганна Верес

Кульгає світ

Кульгає  світ  і  вже  на  дві  ноги:
Один  –  кінці  з  кінцями  ледве  зводить,
А  інший  –  божеволіє  з  нудьги
Й  коханок  для  розваг  собі  заводить.
Мораль  замурувавши  у  бетон,
Кульгає  світ  й,  здається,  вже  занадто,
Бо  слова  не  соромиться  «притон»,
Навіть  цікавить  якість  і  оплата.
Немає  й  мови  там  про  почуття,
Зате  в  них  бізнес  крутиться.  Вдається.
Галопом  пробігає  і  життя,
Аж  поки  щось  лихе  у  них  стається.
У  колах  тих  –  на  все  –  своя  ціна…
Купується  там  все  і  продається.
Таким  на  руку  є  й  була  війна,
Такий  над  чесним  звично  посміється.
Аби  могли,  то  й  матір  продали  б,
Там  часто  й  брат  свого  вбиває  брата.
Куди  ж  уже  і  людство  завели,
Коли  і  вмерти  ніяк  без  оплати?
11.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903569
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Ганна Верес

Коли замовкає серце


Коли  замовкає  серце,
То  тіло  життя  покидає,
Німіє  від  втрати  скерцо  –
Шкодує  воно  –  ридає.
Багатий  це,  а  чи  бідний,
Чи  праведник,  геть  убогий,
Для  когось  –  чужий,  тим  –  рідний,
Та  рівні  всі  перед  Богом.
Слова  ці  звучать  буденно,
І  людям  давно  відомі.
Знай:  знатний  ти,  чи  нужденний  –
Ти  раб  у  своєї  долі.
28.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903565
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


НАДЕЖДА М.

Отак лишились порізно, одні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]

Ти  довго  вчив  її  тебе  любити,
Вона  тобі  слухняною  була,
Бо  так  боялась  все  це  загубити,
Тому  на  тебе  не  тримала  зла.

Та  не  цвіла  любов  ця  первоцвітом,
Не  часто  гріла  і  в  осінні  дні.
Коли  весна  вкривалась  білим  квітом,
Обоє  ви  сиділи  мовчазні.

Думками  десь  далеко  все  літали,
І  кожен   думав  про  своє  в  цей  час.
І  в  дні  такі  обоє   відчували,
Що  обмілів  чарівних  слів  запас.

І  ось  зима  у  очі  заглядає,
А  ви  вже  порізно,  одні.
Вона  на  вас  з-під  лоба  поглядає,
Чому  ж  ці  погляди  її  сумні?...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


геометрія

НА ВІЙНІ, ЯК НА ВІЙНІ…

   На  заході,  вдень,  чи  зрання,
   небо  сумовите...
   На  війні  дівки  одної
   миленького  вбито...
                   Зажурилась  дівчинонька,
                   та  й  засумувала...
                   Вона  ж  свого  миленького,
                   так  вірно  чекала...
   Заболіло  в  дівчиноньки
   серденько  привітне...
   Нема  її  миленького,
   уже  й  не  приїде...
                   І  думала,  й  міркувала,
                   якже  далі  жити?..
                   Свої  речі  всі  зібрала
                   й  пішла  воювати...
   Зупинить  її  хотіли
   і  мама,  і  тато...
   Вговорити  не  зуміли
   рішення  завзяте...
                   Отак  вона  там  на  Сході
                   й  донині  воює...
                   Не  спинить  її  нікому,
                   слів  рідним  бракує...
   На  війні,  як  на  війні,-
   там  всяке  буває,
   Та  не  страшно  нині  їй,
   свій  край  захищає...
                   Твої  діти,  Україно,-
                   не  слави  шукають...
                   Вони  рід  твій  превеликий,
                   й  тебе  захищають...
   Слава  й  честь  вам,  любі  діти,
   Мир  всьому  народу...
   Борітеся,  українці,-
   за  Щастя  й  Свободу!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903527
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Променистий менестрель

Думи суть крила й вітрила



Де  ви  літаєте  думи  мої
Понад  стежиною  в  лісі
Не  відірватися  як  не  таїсь
В  цьому  земному  круїзі
Добре  якщо  вони  радість  несуть
Добре  якщо  дають  крила
Мудрість  й  коротку  самісіньку  суть
Й  серед  життя  хвиль  вітрила
Лише  тоді  їх  осмислений  лет
В  Божому  Світла  полоні
Слова  могутність  це  ваш  амулет
Що  у  скрижалей  на  лоні
Де  ви  літаєте  думи  мої
Сонце  де  Місяць  і  зорі
Душу  і  серце  щораз  напоїть
Я  помолюсь  в  час  Аврори*

03.02.2021р.

*  Аврора  (лат.  Aurora):  Аврора  –
богиня  ранкової  зорі  в  римській  міфології.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903520
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021


Ніна Незламна

Навчись цінити життя

Під  ясним  сонцем  все  цінуй
Під  чистим  небом  завжди  мрій
Даремно  часу  не  марнуй
В  душі  не  кидай,  ти  надій.

Умій  прощати  на  землі
Умій  сприймате  все,  як  є
Бо  то  життя    -  бути  в  борні
І  місце  відстоять  своє.

Ти  Богом  посланий  сюди
Тож  вчення  не  зганьби  його
Правдиво  оцінить  сліди
Що  лишиш  для  світу  цього.

По  житті  ангел  поруч  йде
Охороняє  від  незгод
Крилом  обійме  й  поведе
По  тій  стежині,  де  народ.

Вже  дім  свій  має  й  достаток
Удачу,  завдяки  Богу
Бо  вже  проріс,  як  паросток
І  вОзвеличує  Бога.

Тож  нас,  він  навчає  любові
Дарує    щедроти  земні
Несе  благовість  у  слові
Повчає    прожить  -    дні  сумні.

Як  сонце,    освітить  думки
Обучить  сприймать  тривоги
Й  природи  чари…  залюбки
Тож  шлях,    пройти    маєш    довгий.

Навчися    -  життя  цінити
Другу  не  відмов  у    біді
Зумій  недругу  простити
В  очі  подивись  правді.

Читай  заповіді    Божі
Про  здоров`я  дбай  й  про    життя
Нехай  повік  дні    погожі
Ти  любов  неси,  в    майбуття!

                                             28.01.2021р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903500
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Ганна Верес

Кожна з них свята

Коли  Бог  щастя  розділяв  жіноче,
Забув  якось  про  вдів  і  матерів.
Чи  не  тому  їх  часто  плачуть  очі,
Що  серця  шмат  у  кожної  згорів,
Серця  ж  у  них  і  теплі,  і  великі,
Й  любові  у  них  більше,  аніж  зла,
Їй  завдяки  долає  жінка  лихо,
Яке  чомусь  їй  доля  посила.
Жінок  таких  стрічала  я  немало,
Що  власне  щастя  клали  на  олтар,
Вони  ж  контакт  із  вічністю  тримають,
І  кожна  з  них  –  по-своєму  свята.
2.02.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903453
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Катерина Собова

Колобок

Баба    Ніна    внучку    Таню
Чемності    навчала
І    з    метою    виховання
Казку    прочитала.

Колобочок    неслухняний
Стежкою    котився,
Чимось    схожий    був    на    Таню
(В    школі    ще    не    вчився).

Не    схотів    він    на    віконці
Тихенько    лежати,
Мовчки    грітися    на    сонці
Й    не    тікати    з    хати.

Безтурботний    був,    ледачий,
Пісеньку    співає,
А    бабуся    вдома    плаче  -
Його    виглядає.

Казку    баба    дочитала
І    тяжко    зітхнула,
Як    лисичка    рада    стала  –
Колобка    ковтнула.

І    питає    бабця    Таню:
-Що    повчальне    в    казці?
Хто    хороший,  хто    поганий,  
Хитрий,    ходить    в    масці?

-Я    лисичку    полюбила,-
Каже    Таня    мило,-
Треба    їсти,    поки    тепле  –
Так    матуся    вчила.

Баба    гралася    із    тістом
(З    дідом    -    старомодні),
Як    не    вміли    свіже    їсти  –
Хай    сидять    голодні!

Цю,    бабусенько,    науку
Усім    пора    знати:
Якщо    щастя    лізе    в    руки,
Нащо    відпихати?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903448
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Valentyna_S

Піки схрестилися…

Піки    схрестилися,  падає  грюкіт
В  гру  безперервну    градиного  рою.
Б’ється  об  поли,  заламує  руки,
Плач  розливає  верба  над  сестрою.

Та  уже    лігма  лежить,  от-от  стихне.
Голий  маслак  обтягла  мокротеча.
—Вижити  треба,  вербиченько.  Дихай,  —
Пролепетала  хвиляста  малеча.

Не  вгомонилася    сива  вербиця.
Лихові  цьому  не  зна,  як  зарадить:
—  Корінь  один  в  нас,  рокито-сестрице,
Й  прагнення    жити    ніхто  не  украде.

Воду  поділю  всю  навпіл,    до  краплі—
Й  хлине    живиця  твоєю  корою.
Сил  набиратиме  гіллячко  чахле,
Й  спокій  сестринський  прикрию  собою.  

Мріють    над    ставом  дві  дружки-сестриці.
Сильна  скалічену  вкрила  від  трощі.
Долі  змішалося    трав’я,  мокриці,
Й  віття  верби  дощ  до  блискоту  лощить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903446
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Вєра Євгеньєвна

Вона

Вона  не  хоче  більше  сліз,  не  треба.  
Вона  не  хоче  в  мареві  зотліти.  
І  у  проханні  тягнеться  до  неба,  
Забути  прагне  очі-малахіти.  

В  однім  обличчі  кат  собі  і  грішник
Була  вона.  Мурахи  йдуть  по  шкірі.  
Сіріє  небо  -  злісний  пересмішник,  
Воно  все  знає,  знає  про  зневіру.  

Вона  хотіла  в  почуттях  згоріти,
Хай  небо  розверзається  весняне,  
Як  пройде  злива,  вкриють  землю  квіти,  
І  льодовик  байдужості  розтане.  

Вона  чекає  гарної  погоди,  
Новий  прогноз  шукає  у  тривозі.  
Газета  насміхається,  мов  злодій,  
А  світ  давно  поглинули  морози.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903445
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


Ганна Верес

Чому ж пішли без каяття? (ДІДУСЕВІ ІВАНУ ВАСИЛЬОВИЧУ ЛОБОДІ, РЕПРЕСОВАНОМУ У 30-Х, ПРИСВЯЧУЮ) .

Чи  ж  думав,  чи  гадав  він  у  30-их,
Коли  востаннє  бачив  білий  світ,
Що  хтось  про  нього  може  ще  згадати
Десь  через  довгих  90  літ?
Він  надто  молодим  зустрівся  з  Богом,
Щоб  думати  тоді  вже  про  внучат.
Їм  із  дружиною,  окриленим  любов’ю,
Послало  небо  немовля-дівча.
Мале  таке,  цікаве,  карооке,
Та  ще  й  на  нього  схоже  –  думка  всіх.
Не  виповнилося  дитині  й  року,
Як  під  арешт  утрапив.  Не  за  гріх  –
За  правду!  З  нею  він  не  розлучався
І  ніс  її,  мов  хрест  свій,  до  кінця.
Про  нього  все  відомо  тільки  часу
Й  шрамам  після  тернового  вінця.
Давно  й  доньки  душа  злетіла  в  небо,
Тож,  може,  там  зустрілись  вони  знов,
Та  не  зникає  у  внучат  потреба
Ту  правду  відкопать.  А  це  любов
До  роду  до  свого  і  України,
Без  котрої  не  мислилось  буття,
Де  пісня  й  мова  ніжно-солов’їні,
Де  воля  важливіша  за  життя.
Й  болить  усім,  чому  мовчали  дзвони,
Як  нівечились  молоді  життя,
Як  знищували  голодом  мільйони?
Чому  ж  пішли  кати  без  каяття?
21.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903207
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.02.2021


majra

Геніальний художник

Геніальний  художник  -  зима,
Колір  в  неї  -  білішого  білий.
А  відтінків  -  яких  лиш  нема!..
Ще  й  інтригу  так  вміло  трима,
Від  морозу  пейзаж  скам"янілий.

Що  за  тіні,  який  колорит  -
Світло  місяця  в  променях  сонця!
Візерунків  твоїх  оксамит,
Таємниче,  немов  ворожбит
Розмальовує  сині  віконця.

Дивовижна  красуне,  привіт!
Я  з  тобою  сьогодні  радію.
Білий  танець  -  сніжинок  політ,
Ти  так  вміло  оновлюєш  світ,
І  даруєш  нам  світлу  надію!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903212
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.02.2021


Любов Таборовець

РАДІЙ ЖИТТЮ

Радій,  якщо  життя  барвінком  в’ється,
Цілує  сонце  кутики  очей…
І  чуєш  ти  щодня,  як  серце  б’ється,
Та  п’єш  нектар  із  зоряних  ночей…
Нехай  воно  то  плаче,  то  сміється…
Твоє  життя…  Прийми  усе,  як  є…
Що  краще  іншим  -  то  лишень  здається,
Дарує  Доля  кожному  своє…
Поки  живеш  у  вирі    буйноцвіття,
Цінуй  усе,  що  Бог  тобі  дає…
Не  будь  в  саду  зеленім  сухим  віттям,  -
Воно  вже  сили  саду  не  дає.
Цінуй  свій  сум,  бо  не  оціниш  радість,
І  біль  стерпи,  бо  тіло  ще  живе…
А  там  душа,  якій  не  треба  слабкість,
Бо  тільки  в  сильній  –  справжній  дух  живе.
Люби…  Та  так  щоб  стало  серцю  тісно…
На  двох  кохання  в  щасті  розділи.
Не  всім  в  житті  буває  легко,  звісно,
Та  кожен  має  лаври  похвали.
Тож  хай  життя  твоє  барвінком  в’ється…
Сміються  щастям  кутики  очей…
Послухай  вранці  –  якщо  серце  б’ється,
Цінуй  життя,  що  понад  всіх  речей.

31.01.2021
Л.Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903206
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.02.2021


Ганна Верес

Козак їде по долині (Слова для пісні) .

Козак  їде  по  долині  –
Підганя  коня,
Навстріч  тиха  річка  плине,
Його  зупиня:
«Загнав  коника,  козаче,
Дай  йому  води.
Чуєш  дівчинонька  плаче,
Мабуть,  від  біди.
Утри  слізоньки  дівочі,
Й  посмішка  загра,
А  заглянеш  в  її  очі,
То  пізнаєш  рай!»
Завів  коня  у  водичку,
Де  не  бистрий  плин,
Та  й  побачив
Миле  личко,
Й  слізоньки  з  перлин.
Плине  річка  по  долині,
Хвилька  плюскотить.
Дівчинонька,  мов  калина,
Серце  лоскотить.
Ніч  застала  їх  в  долині  –
Сторожем  –  вода.
Місяць-човник  ледве  плине
Радо  погляда.
21.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903094
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Ганна Верес

Ти йшла до волі

Крізь  сивину  задимлених  століть
Ти  йшла  до  волі,  святої  волі…
Своїм  терпінням  дивувала  світ,
Новим  щоразу  впивалась  болем.
Ти  знала  свист  нагайки  й  батога  –
Сліди  їх  не  забули  твої  плечі  –
Той  біль  шрамами  у  серця  лягав
Й  передавався  з  геном  до  малечі.
Ішла  крізь  бурі  воєн  і  туман,
І  підлій  зраді  часто  піддавалась,
В  путі  не  знала  ти  небесних  манн
І  на  дива  в  борні  не  сподівалась.
Ішла  під  гуркіт  вражих  канонад,
Синів  тілами  шлях  твій  вистелявся…
Не  у  однім  ярмі  народ  стогнав,
В  чужі  краї  насильно  виселявся.
Ти  йшла  й  губила  найдорожче  –  квіт,
Кувала  долю,  для  себе  долю,
І  не  спиняла  вільних  крил  політ
Туди,  де  воля,  жадана  воля.
Нема  багатших  за  твої  поля,
Котрі  пів  світу  завжди  годували.
Саме  тобі  дарована  земля,
Що  не  одну  відвадила  навалу.
Ти  йшла,  хоч  нелегким  був  кожен  крок,
Ходу  свою  звіряла  по  героях,
Їх  душі  над  тобою,  між  зірок,
Вони  й  звеліли    в  руки  взяти  зброю.
На  рубежі  нових  тисячоліть
Ти  не  зреклася  шляху  до  волі,
Доламуєш  міцну  імперську  кліть
В  Донецькому  скривавленому  полі.
24.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903086
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Білоозерянська Чайка

Соняшникове

[i]На  небі-рушникові
Хмарки  біліють  гладдю.
Поля  соняшнико́ві,
Мов  золоте  багаття.

У  сонячнім  полоні
Зелено-жовті  трави.
Соняшнико́ві  коні
На  них  пасуться  жваві

В  тон  рушнику  –  люпини    
Синіють  в  позолоті.
Літує  Україна
В  блакитно-жовтих  нотах.[/i]

/Надихнула  картина  "Серед  соняхів"  української  художниці  Катерини  Лисової./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903085
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Ганна Верес

Серце й розум

Коли  ти  здатен  жертвувать  собою,
Не  вимагаючи  за  це  ніяких  плат,
Оце  і  називається  любов’ю,
І  не  важливо,  хто  з  яких  палат,
Адже  вона  серцями  володіє,
А  серце  для  людини  –  поводир,
Бува,  що  кличе  й  до  такої  дії,
Що  й  сам  раніше  би  відгородивсь.
І  серце,  й  розум  –  часто  антиподи:
А  отже,  кожне  тягне  у  свій  бік:
Холодний  розум  голосує  проти
Того,  що  серце  вибрало  тобі.
Важка  стежина  жде  тоді  людину,
Як  з  розумом  сердЕнько  не  в  ладу,
Частіше  так  бува  із  молодими,
Що  почуття  із  розуму  зведуть.
14.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902974
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Едельвейс137

ХОКУ ОДНІЄї ТЕМИ

На  згадку,  ПАНІ!
«Буяння  фарб  осінніх»
Прийміть  від  мене.
.
Вбирає  очі
Буяння  фарб  осінніх.
Згадалось  літо.
.
Дивовижний  сон.
В  буянні  фарб  осінніх.
Твій  образ  бачу.
.
На  синьому  тлі
Буяння  фарб  осінніх.
А  на  завтра  –  дощ!
.
…і  дощ  змиває
Буяння  фарб  осінніх.
Холодно  душі.
.
Цвітом  хризантем
Буяння  фарб  осінніх.
Кохання  спомин.
.
Карпатські  гори
В  буянні  фарб  осінніх.
Трембіти  голос.
.
Грай,  скрипалю!  Грай!
Буянням  фарб  осінніх
Надповне  серце.
.
Мовою  буття
Буяння  фарб  осінніх.
Земля  –  планета…
.
Краса  земна.
Буяння  фарб  осінніх  –
Вдалий  пензля  штрих.
.
Журавлиний  ключ.
Буянням  фарб  осінніх
Життя  минає.
.
Калейдоскопом
Буяння  фарб  осінніх
Міниться  земля.
.
Незмінність  долі  –
Буяння  фарб  осінніх.
В  серце  зорепад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902897
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021


Валентина Малая

Руда дівчинка

Дівка-  оранж,персик,сонце,
А  чи  мандаринка,
Глянь,кучерики  звисають=
Дівчина-  картинка.
Сяє  вся,не    де-  не-де,
бо  волоссячко  руде.
Очі-  ніби  два  смарагди-
То  дівочії  принади.
Щастя  світиться  в  очах
.Локон  висне  на  плечах  .
Виклик  робить  всім  і  вся...
Де  ж  це  легінь  подівся?
Губи  бантиком  пухкі,
Брови-  чорнії,чіткі.
Ой,руда,руда,руда,
Дівко,гарна  й  молода!
Персик,сонце,
мандаринка,
Два  смарагди-
Й  ось  картинка.
/  світлина-  картина  "Руда  дівчина",виконана  авторкою  в  стилі  "  малювання  по  цифрах"  
27.01.2021р.  
Полотно    40×50.Акрил./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902755
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Валентина Ярошенко

Ой, дівчино

Ой,  дівчино  серце  в'яне,
Покохай  і  ти  мене.
Будь  моя  любов  остання,
Доля  нас  разом  зведе.

Будуть  щастя  в  нас  години,
У  роки  переростуть.
Із  побачень  в  добру  днину,
Почуттів  не  заберуть.

Хоч  слова  мої  простії,
Я  на  ділі  доведу.
Є  у  них  віра  й  надія,
Зорю  з  неба  я  зніму.

Принесу  тобі,  кохана
Щоб  світила  кожну  ніч.
Ти  єдина  і  бажана,
Із  любов'ю  пліч  -о-  пліч.

Буде  в  нас  сім'я  і  діти,
Й  лебедина  вірність  теж.
Ти  найкраща  в  всьому  світі,
Я  люблю  тебе  без  меж.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902734
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Ганна Верес

Тікають води

Тікають  води  в  даль  і  час  відносять,
А  з  ними  попливли  й  мої  літа,
Залюблені  у  особливу  осінь,
Адже  у  інеї  вона  –  не  золота.
Літа  ж  скоріш  нагадують  листочки
У  неспокійній  течії  ріки,
Й  нема  для  них  такого  ще  замочка,
Який  би  приберіг  життя  роки.
І  добре  їм,  як  течія  повільна,
Тоді  вони,  милуючись,  пливуть,
І  дихається  легко  їм  і  вільно.
А  як  потраплять  в  темну  каламуть,
Чи  падають  із  водяним  потоком
В  каміння  гостре  з  висоти  униз,
Ніхто  не  порятує  їх  від  шоку.
Вже  інші  потечуть  удаль  вони...
21.  01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).















пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902747
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Віктор Варварич

Зима святкує

І  знову  закружляли  сніжинки,
Гаптує  мереживо  зима.
Вона  єднає  дві  половинки,
Іде  в  наші  серця  крадькома.

Виблискує  на  сонці  снігами,
Із  вітром  танцює  красиво.
Мандрує  поволі  берегами,
Створює  білосніжне  диво.

Дерева  у  шуби  одягнула,
І  проклала  у  мрії  стежки.
Тонкі  гілки  до  землі  пригнула,
І  заморозила  берізки.

Зима  із  вітрами  бешкетує,
Вкрила  снігом  гори  і  лани.
В  неї  свято,  вона  святкує,
Замітає  сніжком  паркани.

©:  Віктор  Варварич

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902731
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021


Ганна Верес

І знов про маму

В  часи  лихі  матуся  народилася:
Потік  репресій,  голод,  дві  війни.
Для  всього  у  житті  своїм  годилася:
Косити  і  рубати,  і  пекти.
В’язальниця  вона  і  вишивальниця
З  тавром  –  «дитина  ворога»  жила
У  Україні  –  світу  годувальниці
(Вивозилося  ж  майже  все  з  села).
Життя  пробігло,  в  пам’ять  залишаючи:
Картини  в  рамочках,  серветки,  рушники,
Ніколи  й  своїм  вмінням  не  пишаючись,
Надбала  мозолі  лиш  за  роки.
Ішла  на  повен  зріст,  а  не  котилася,
Ніхто  й  зірок  їй  не  поклав  до  ніг,
Аж  поки  кроки  в  жінки  притомилися
І  привели  на  вічності  поріг.
Його  ж  переступила,  не  вагаючись,
Скорилась  долі  ув  останній  раз,
За  пережите-скоєне  не  каючись…
А  мо’,  й  не  встигла  вимовити  фраз?
11.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).
Фото  з  інтернету.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902627
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021


НАДЕЖДА М.

Постукав хтось у скло віконне

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]

Важка,  незвідана  дорога,
Біжу  до  тебе  навпростець.
Торкає  душу  засторога,
Та  я  іду,   бо  я  -  борець.

Бо  я  борюсь  за  своє  щастя,
Хоч  сили,  може,  вже  не  ті.
А   у  думках:  чи  це  удасться?
Бо  так  далеко  уже  ти.

Та  я  спішу  на  зло  вітрам,
Боюся  знову  запізнитись.
Котивсь  дорогою  туман...
Отут  вже  треба  зупиниться.

Останній  промінь  красить  небо,
Вмить  загорівся  горизонт.
Вже  не  спішу,  а  йду  до  тебе,
Тебе  побачить  -  аргумент.

Тьмяніє  небо,  крик  ворони,
Я  ж  не  боюся,  треба  йти.  
І  блідий  місяць,  не  червоний,
Дививсь  на  мене  в  німоті...

Збудив  дзвінок  по  телефону,
Як  довго  в  сні  до  тебе  йшла.
Постукав  хтось  у  скло  віконне...
Невже    тебе  таки  знайшла?..


















пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902612
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021


Амадей

Ганні Верес в День Ювілею

Сьогодні  свій  святкує  Ювілей,
Ганнуся  Верес,  донька  України,
І  хочеться  в  цей  Особливий  день,
Для  неї  хай  слова  найкращі  линуть.

Для  неї  Україна,  -  це  життя,
У  неї  Україна,  в  кожнім  вірші,
Любов  їй  цю  Господь  подарував,
І  ця  любов  для  неї  найсвятіша.

Коли  зійдеться  вся  Ваша  рідня,
Й  наповниться  гостями  Ваша  хата,
Хай  пісня  Ваша  лине,  й  не  одна,
Адже  пісень  у  Вас  є  так  багато,

Сьогодні  в  цей  прекрасний  Ювілей,
Я  хочу  Вам,  Ганнусю,  побажати,
Любов  від  рідних,  шану  від  людей,
Мир,  злагоду  й  достаток  Вашій  хаті.

Душа  нехай  трояндою  цвіте,
Від  щастя  в  грудях  серденько  співає,
Хай  Вас,  родину,  внуків  і  дітей,
Святий  Господь  з  Небес  оберігає!

     З  Ювілеєм  Вас!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902406
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Ганна Верес

Важливо!

 Мені  важливо,  щоб  мене  читали,
 І  думка  теж  мені  важлива  всіх,
 Сміялись  щоб  зі  мною  і  ридали,
 І  знали,  що  любити  –  то  не  гріх!
Мені  важливе  визнання  народу  –
Не  асів  поетичних  похвала,
Бо  слово  має  теж  свою  породу
І  лиш  народне  має  два  крила.
Мені  важлива  доля  України,
Тож  словом  їй  служитиму  й  пером,
А  тих,  хто  її  ставить  на  коліна,
Не  промахнусь  ударить  топором.
Мені  важливе  те,  куди  прямуєм,
І  хто,  й  яким  наш  буде  поводир,
Як  мій  народ  в  війні  перезимує,
Важливе  щастя  кожної  з  родин!
 10.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902371
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021


Микола Холодов

Коли буває прикро за красу

 Краса    стояла    в    вазі    на    столі.
 Це    був    дарунок    пречудовій    діві.
 Юнак    вродливий,    що    кохав    її,
 подарував    їй    квіточки    красиві.

 Стояла    довго    свіжою    краса.
 Було    всім    любо,    хто    на    квіти    гляне.
 Та    з    часом,    бач,    приваба    пригаса,
 і    квітка    все    чимдалі    дужче    в"яне.

 І    ось    настав    сумний    момент    в    житті
 аж    майже    неживого    вже    букета:
 його    хтось    бачив    кинутим    в    смітті,
 як    вік    свій    відслужилого    предмета.

 О,    як    же    прикро    зріти    ліпоту,
 яка    сягнула    до    межі    старіння!
 Вже    не    красу    в    ній    видно  --  пустоту,
 бо    цвіт    краси    вже    на    порозі    тління.

 Ніщо    у    світі    тління    не    мине.
 Та    люди    вчаться    керувати    тлінням.
 Вже    й    позитивні    результати    є,
 звичайно,    завдяки    людському    вмінню.

 Коли    вже    квітка    відцвіте    свій    вік
 і    втратить    всі    свої    приваби    звичні,
 її    не    слід    жбурляти    на    смітник,
 бо    ж    їй    рідня  --  відходи    органічні.

 Настане    час,    коли    відходи    ці
 вже    попадуть    до    рук    висококласних,
 і    вмілими    руками    фахівці
 з    них    створять    добриво    рослинам    красним.

 Й    цим    добривом    умілий    квітникар
 так    професійно    має    скористатись,
 щоб    виростить    такий    природи    дар,
 який    за    дивовижу    може    здатись.

 Тоді    краса    знов    стане    на    столі
 яка    й    була,    а    може    й    краща    значно.
 Для    буйноцвіту    слід    плекать    її.
 Прощатися    ж    з    красою    слід    обачно!



             Примітка.    Місце  для  коментарів  
                       розташоване  дещо    нижче  звичайного.  


























 


















пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902312
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021


Білоозерянська Чайка

У польоті почуттів /алфавітний вірш/

[i]А  ми  в  коханні  –  ніби  білі  лебеді…
Безтямно  тягне  пристрасть  в  шепіт  хвилі.
В  твоїх  очах  –  всі  сподівання  неба  ті,  
Голубить  сонце  у  блаженстві  милім.

Ґелґочуть  гуси…  спека…  перевтомлені…
Душа  моя  –  з  твоєю  воєдино.
Енергія  кохання  –  світлі  промені,
Є  ти  і  я…  і  вірність  лебедина…

Життя  розквітло  барвами  яскравими,
Заграла  річка  –  по  водоймі  кола…
тИ  поряд…  і  немов  одні  в  заплаві  ми.
І  стихло  на  леваді  зичне  соло.

Їм  всім  здалися  ми  зарозумілими,
Й  вони  пішли,  залишивши  нам  спокій.
Коханню  силі  тішились-раділи  ми  –
Луні  від  крил  на  бистрині  глибокій…

Ми  свій  танок  у  літеплі  виводимо,
На  фоні  хвиль,  що  променем  золо́тить,
Обізвемось  в  митцях  художнім  подихом  –
Поет  змалює  почуття  польоти…

Розправилися  крила  –  білі  красені…
Солодкий  щем  розлився  у  повітрі.
Тендітна  пара,  що  любов'ю  вразила  –
У  сни  летить…  де  тільки  ми  і  вітер.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021


Надія Башинська

ПЛИВЕ КАЧЕЧКА

Попід  вербами,  та  й  крислатими,
пливе  качечка  з  каченятами.

Каченяточка,  та  й  малесенькі,
все  плескаються…  веселесенькі.

А  на    березі  море  квіточок,
веде  качечка    туди  діточок.

Попід  вербами  вода  сріблиться,
пливе    селезень,  на  них    дивиться.

Радий  селезень,  радий  татонько,
каченяточок  є  багатенько.

Попід  вербами,  та  й  крислатими,
пливе  качечка  з  каченятами.

Пливе  качечка,  та  й  красивая,
в  парі  з  селезнем...    ой  щасливая.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902311
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021


Ганна Верес

Я йшла до тебе (Слова для пісні)

Я  йшла  до  тебе  милями  земними,
Несла  в  долонях  серце  і  любов,
Аби  вона  обох  нас  ізмінила,
Аби  благословив  на  щастя  Бог.
А  ти  чомусь  у  щастя  не  повірив,
Чи  то  вогонь  в  душі  перегорів,
А  мо’,  не  чув  моєї,  любий,  ліри,
А  чи  для  серця  коду  не  зберіг?
Уже  у  сивині  ми  помарнілій,
Минулого  свій  кожен  тягне  шлейф,
І  майбуття  вже  слайди  потемніли,
Хоч  під  одним  ще  зоряним  плащем.
Я  йшла  до  тебе  кроками  земними,
Несла  незгасле  серце  і  любов,
Аби  вона  обох  нас  ізмінила,
Але  спізнилась  –  відвернувся  Бог…
16.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902278
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021


Надія Башинська

КАЛИНОВИЙ НІЖНИЙ ЦВІТ

Є  у  кожного  земля  рідная,
не  купить  її…    то  ж  не  продай.
Бог  дарує  всім,  знай,  лиш  одну  таку,
то  ж  люби  її  й  оберігай!

         Україно!  Рідна  ненько.
         Калиновий  ніжний  цвіт.
         Тебе  любимо,  рідненька,
         ти  одна  у  нас  є  на  весь  світ.

А  моя  земля  сяє  сонячно,
тут  співають  в  вишнях  солов’ї.
Дзвенить  чистими  вона  потоками,
найдорожча  є  мені  й    тобі.

         Україно!  Рідна  ненько.
         Калиновий  ніжний  цвіт.
         Тебе  любимо,  рідненька,
         ти  одна  у  нас  є  на  весь  світ.

Хоч  вітри  гудуть  і  громи  гримлять,
та  разом  крізь  грози  ми  пройдем.
Бо  немає    сили,  щоб  любов  здолать  
ту,  що  в  серці  ми  своїм  несем.

         Україно!  Рідна  ненько.
         Калиновий  ніжний  цвіт.
         Тебе  любимо,  рідненька,
         ти  одна  у  нас  є  на  весь  світ.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902258
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021


Крилата (Любов Пікас)

І БУДЕ!

І  буде  ніч,  як  сич,  і  буде  ранок.
І  вийде  сонце  на  небесну  вись.
І  встане  мир,  вдягне  сорочку  прану.
А  сум  відвічний  побреде  кудись.  

Підніме  радість  крила  лебедині.
І  ступить  край  наш  на  осяйний    шлях.
І  буде  честь  калатати  в  грудині.
І  буде  правда  сяяти  в    очах.  

І  буде  міць  у  м’язі,  сприт  у    русі,  
І  забринить  життя,  як  водограй.
І  буде  хліб  на  вишитім  обрусі.
І  Домом  Щастя  зватимуть  наш  край.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902255
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021


геометрія

МЕНЕ ЗИМА УКРИЛА ВЖЕ СНІГАМИ…

 Мене  зима  укрила  вже  снігами,
 Давно  вплелась  у  коси  сивина,
 Уже  і  чую,  й  бачу  я  погано,
 Жива  лиш  Віра  й  праця  -  дивина...
                 Роки  вже  привели  мене  у  зиму,
                 Точніш  сказать:  вже  в  неї  завели,
                 І  лиш  думки  в  майбутнє  мене  кличуть,
                 Не  опираюсь,  за  ними  йду  туди...
 Роки  свої  уже  я  й  не  рахую,
 Якось  долаю  прикрощі  буття,
 Живу,  читаю  і  пишу,  й  працюю,
 Хоч  і  важке  теперішнє  життя...
               Тривожить  вірус  і  війна  на  Сході,
               І  вся  неправда,  що  іде  згори,
               І  неполадки  в  природі  і  народі,
               За  будь-якого  часу  і  пори...
   Та  все  ж  працюю  я,  і  щось  шукаю,
   Ще  й  намагаюся  нове  пізнать,
   Мріяти  вмію,  у  думках  літаю,
   Терпіть  умію,  вірити  і  ждать...
             Уже  давно  живу  одна  у  домі,
             Та  я    й  навчилась  жить  у  самоті...
             Чи  це  мій  рок,  чи  виклик  долі,
             За  все  я  вдячна  Богу  і  Землі...
   І  не  лякаюсь  я  зими  з  снігами,
   Хоча  неспокій  в  мене  від  них  є...
   Живу,  як  вмію  з  мріями  й  думками,
   Зимі  й  морозам    не  злякать  мене...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902244
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021


Надія Башинська

ТИ ЛЕТИ, МОЯ ПТАШКО… ЛЕТИ!

Зупинилась  на  мить,  де  бузок.
Ой  розцвів  як…  і  пахло  весною.
Тут  співала  на  гілці  рясній
мала  пташка  вверху  наді  мною.
І  була  її  пісня  дзвінка,
немов  весен  розквітлії  кроки.
І  летіла  та  пісня  легка,  
немов  юності  світлії  роки.

         Ти  лети,  моя  пташко…  Лети!
         Лети  вгору,  розправивши  крила.
         Чую  пісню  веселу  твою
         й  розумію,  яка  ти  щаслива.
         
Ой,  як  дзвінко  співала  вона…
повернулась  додому  й  раділа.
Її  цвітом  зустріла  весна,
щоб  спочили  натомлені  крила.
Брала  нотки  високі  й  низькі,
по  всім  гаї  той  спів  розсипала.
Все  притихло,  примовкло  навкруг…
життя  радість  пташина  пізнала.

         Ти  лети,  моя  пташко…  Лети!
         Лети  вгору,  розправивши  крила.
         Чую  пісню  веселу  твою
         й  розумію,  яка  ти  щаслива.
         
І  здалось,  що  почула  мене
пташка  та…  бо  у  небо  злетіла.
Ой,  як  легко  дивитись  було
на  в  блакиті  розправлені  крила.
Обізвався  до  неї  весь  гай
в  унісон  із  землі  стоголоссям.
І  летіла  та  пісня  в  поля,
що  наллються  добірним  колоссям.
   
         Ти  лети,  моя  пташко…  Співай!
         Я  з  тобою    буду  співати,  
         бо  й  людині  дано  на  землі
         миті  щастя  ясного  пізнати.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Lana P.

РОЗКВІТЛИ ПРОЛІСКИ…

Розквітли  проліски  у  нас,
Посеред  снігу  —  справжнє  диво!
А  я  все  думаю  про  Вас,
Яка  Ви  ніжна  та  красива…

Якби  ж  вернутись  нам  в  той  час  —
У  молоді,  несмілі  роки…
Зумів  би  підійти  до  Вас,
Наблизити  зустрічні  кроки?..

Розквітли  проліски  й  у  Вас,
Як  радість  для  душі  й  надія…
Ви  —  гарна  в  профіль  та  анфас,
Я  Вами  дихаю  та  мрію.                                              22/01/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Валентина Ярошенко

Календарні летять дні

Коли  сонечко  нам  світить,
То  радіє  в  нас  душа.
І  дерева  в  пишнім  цвіті,
Вже  прийшла  до  нас  весна.

Вона  десь  не  за  горами,
Календарні    летять  дні.
Вкриє  землю  килимами,
Різноспів  птахів,  пісні.

Та  іще  зима  із  нами,
Дивують  її  зміни.
Закидає  все  снігами,
Дає  різні  переміни.

То  морозами  ударить,
Сипле  сніг  із  -  за  гори.
Різні  має  вона  вади,
А  тепер  тануть  сніги.

Та  весну́  усі  чекаєм,
Радість  маємо  з  повна.
Тяжкі  відстані  долаєм,
Бо  найкраща  в  нас  вона.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902102
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Ганна Верес

Поет не має права оніміти

Поет  –  це  той,  у  кім  живе  потреба
Про  все-про  все  зі  світом  говорить:
І  про  зажурені  віками  сиві  верби,
І  про  стрункі  тополі-явори,
Про  біль  землі,  що  бачила  багато,
І  про  невтішне  горе  матерів,
Про  отчий  край  і  найбілішу  хату,
Про  літо  у  полоні  кольорів,
Про  зими,  що  чарують  білизною
І  килимами  стелються  до  ніг,
Про  почуття,  народжені  весною,
Й  про  осінню  запалені  вогні.
Поет  не  має  права  оніміти,
Коли  народ  чекає  його  слів,
Коли  у  війнах  сиротіють  діти.
Це  їм  він  має  дарувати  спів,
З  душі  діставши  те  пророче  слово,
В  якому  вдосталь  сонця  і  тепла,
Й  від  того  звуки  зрозумілі  й  мова,
Щоб  нація  нарешті  відбулась!
14.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902137
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Ганна Верес

Дитинства звуки

Село  моє  –  моя  одвічна  казка,
Буття  мого  й  любові  джерело,
Мого  дитинства  недопита  ласка,
Знов  на  краєчку  пам’яті  спливло.

Село  моє,  далеке,  незабутнє,
У  спеки  час  і  довгих  холодів,
Ти  у  мені  завжди-завжди  присутнє
І  особливе  в  повені  садів.

Село  моє!  Дорожчого  куточка
Я  не  знайшла  на  грішній  цій  землі.
Колись  обрала  долю  я  листочка,
Якого  вітер  носить  на  крилі.

Село  моє.  Мені  болить  розлука.
У  цім  йому  не  вперше  зізнаюсь,
Бо  ж  там  мого  дитинства  сни  і  звуки,
Та  долі  своїй  вкотре  підкорюсь.
17.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902122
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Олег Крушельницький

БІЙ С ТІННЮ

Хто  твій  володар  —  страх  чи  слава?
Хто  переможець  —  ти  чи  біль?
Шукає  ціль  твоя  уява
ти  розсікаєш  джебом  тінь.

Міцні,  як  сталь  гарячі  м’язи,
за  кожним  подихом  стрибок…  
Б’єш    боковий  в  щелепу  —  зразу,
відхід  у  бік  та  знову  крок…

Кружляй  метеликом  у  ринзі
та  жаль  ударом,  як  бджола!
Будь  чорним  вороном  на  кризі  —  
ґатунки  є,  бо  ціль  одна!

Нехай  тепер  танцюєш  с  тінню
та  згодом  вийдеш  на  двобій,
бо  цей  танок  —  то  битва  з  лінню,
як  вийшов  в  ринг  —  до  смерті  стій!

В  синцях  лице  та  краплях  поту!
Яким  не  був  би  твій  фінал,  
ти  виконай  свою  роботу    —
тоді  зійдеш  на  п’єдестал!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902121
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


VIRUYU

МАМ…ПРИВIТ…

Мам...привіт...я  на  мить.
Доторкнутись  крильми  і  відбути.  
Ти  ж  відчула,  я  знаю,  цей  дотик  обіймів  німих.  
Випікаєш  дорогу  життя  запитанням  спокути...
Я  у  Бога,  рідненька...все  ж  Землю  так  важко  забути...
Зберігай,  що  тобі  передав  я  руками  живих.

                                                                                                                         Син

       Марiя  Дребiт  
     Грудень,  2020                                                Португалiя
                                                                                       

На  фото  моя  авторська  листiвка  для  матерiв  загиблих  героїв.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902104
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Калинонька

Моя зірка вже в небі горить…

     Моя  зірка  вже  в  небі  горить...

 (Присвячується  герою-земляку  Руслану  Голембйовському    ,  який    у  33  роки  героічно  загинув  на  Сході  біля  Станиці  Луганськоі.  Сьогодні  ,  23  січня  2021,йому  б  виповнилося  40  років.  Вічна  пам'ять  і
слава  герою!  Згадаймо  його  у  своіх  молитвах.)

Моя  зірка  вже  в  небі  горить,
Світить  ясно  на  землю  святую.
Рана  кровава  вже  мене  не  болить...
Грому  градів  я  більше  не  чую.

І  не  бачу  смертей  побратимів-солдат,
Й  мирних  жителів  болю  й  тривоги.
Рясних  сліз  із  дитячих  сумних  оченят...
Бо  скінчились  життєві  дороги.

Споглядаю  з  небес  я  на  рідне  село,
На  хатину  ,  де  мати  плекала...
Тут  добре  було...  З  нами  щастя  жило...
Та  війна  його  в  мене  забрала.
   
 Як  дзвони  задзвонять  у  нашім  селі,
 Й  вся  громада  збереться  на  свято
 Янгол    небесний  усміхнеться  мені,
 І  дозволить  до  вас  завітати.
 

 Пригорнути  рідненьку  матусю  свою
 І  сказати:  "Не  плач,  моя  нене...
 Мою  душу  Господь  забрав  до  раю,
 Бо  молилась  ти  щиро  за  мене."

 Я  тата  свого  за  плече    пригорну,
 Біль  відчую  в    його  добрім  серці.
 Він  зчорнів  й  посивів  через  кляту  війну,
 Що  гуляє  в  кривавому  герці.

 Он  сестричка  моя...  Чого  очі  сумні?
 Не  тужи,  моя  пташко  рідненька.
 Усміхнися  мені  до  небес  в  
тишині,
 Як  колись  ,  як  ще  була  маленька.
 
 Хай  згадаю  той  час,що  так  скоро  погас...
 В  небі  зірка  моя  засвітилась,
 Бо  забрала  війна  мене,рідні,  від  вас,
 Біль  і  рани  в  серцях  залишила.

 -Не  сумуйте  ,  не  плачте...  Моліться  за  нас.
   Ми  вам  світим  з  небес  зірочками.
   Щоби  Волі  прийшов  довгожданний  той  час
   Наші  душі  до  Бога  злітали.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902099
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Ганна Верес

До Дня Злуки


 Де  Дніпро  гуля
 Сріблом-хвилями,
 То  моя  земля,
 Із  калиною,
 І  з  озерами,
 Невеселими,
 І  з  долинами,
 Ледь  журливими,
 Із  садочками,
 І  туманами,
 Ясеночками
 І  з  лиманами.
 Бог  її  водив,
 Пестив  мукою,
 Поки  висвятив
 Врешті  злукою.
 В  дев’ятнадцятім
 Об’єдналася,
 Все  пройшла  тоді  –
 Не  розпалася.
 Скільки  ж  за  життя
 Настраждалася!
 Волю  ж,  мов  дитя,
 Все  ж  діждалася!
 Не  чужі  вітри  –
 То  історія:
 Майдан  вибухнув,
 Владу  створено.
 Дуже  дорого
 Небу  сплачено…
 Знаєм  ворога,
 Та  не  страчено.
 У  День  Злуки  як
 Двадцять  другого
 Сергій  Нігоян
 Був  загублений.
 Білорус  упав
 У  недобрий    час,
 Як  колись  УПА
 Полягла  за  нас.
 А  тепер  Донбас
 Пече  раною,
 Скільки  треба  нас  –
 Нігоянових,
 Скільки  ще  впаде
 Наших  діточок?
 А  весна  прийде
 То  барвіночок
 Проросте-зійде,    
 Зеленесенький,
 Синьо  зацвіте
 Молодесенький  –
 То  синівська  кров
 Проросте,  либонь
 Щоби  Бог  ізнов
 Дарував  любов.
 22.01.2015.    
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902125
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Наталі Косенко - Пурик

Мить святих речей

Побіжу  на  зустріч  я  зорі,
Що  яскраво  сяє  уночі,
Припаду  душею  до  небес,
Знаю,  любий,  ти  зі  мною  теж

Побіжу  де  доли  і  поля,
У  волошках  грається  земля,
Де  пшениця  вабить  колосками,
Знаю,  що  зі  мною  ти  думками

Побіжу  де  рідні  береги,
Утонули  у  квітках  луги,
Де  в  обіймах  осінь  і  зима
Поглядом  чарують  небеса

Побіжу  де  вже  весняний  квіт
Пахощі  розносить  на  весь  світ,
Де  трави  зелений  килимок,
Спів  чарівний  виграє  струмок

Побіжу  у  літо  де  блакить
Та  відчую  дивовижну  мить,
Чую  крапля  вже  збіга  з  очей,
Як  зворушна  мить  святих  речей.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902071
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Ганна Верес

Надія

Блукала  я  у  снах  у  чорно-білих,
Де  все-усе  у  двох  лиш  кольорах,
Й  не  зчулась,  як  літа  мої  пробігли,
Не  раз  переступивши  чорний  «страх».
Я  ж  не  грішитиму,  що  горя  не  боялась.
Усе  було:  і  злети,  і  Тартар,
Але  надія  радо  посміхалась,
І  я  пила  цілющий  той  нектар.
З  роками,  мабуть,  стала  сміливіша,
Адже  вже  загартована  душа,
І  хоч  коса  моя  тепер  сивіша,
Надія  мене  ні,  не  залиша.
16.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902043
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Ніна Незламна

Зимонька… у білому кожушку

Зимонька...  у  білому  кожушку
Лиш  на  два  тижні,    до  нас  завітала
Гарна,  дівиця  в  капелюшку
Зізнаюсь  сніг,    вміло    розсипала.

Гляне  направо  сипле  сніжинки
Прямо  ж,    в    білих  вуалях  поле  й  ліс
Зирить  на  ліво  сяють  стежинки
Річка...  виблискує,  по  ній  вже    міст.

Іній  бринить  -  на    стальних    перилах
З  блакитно  -  лазуровим  відтінком
Відблиск  вздовж  річки  на  покривалах
 Ще  й  місяць  світить,    мов  ліхтариком.

Річка    люстерком,  з  сніжних  кристалів
Диво    картини  мороз  малював
Вирізав  квіти  ,  сипнув    коралів
Справжня  чарівність,  мене  здивував.

Вечірня  тиша…  Вабить  мій  погляд
Кущик  калини,  грона  під  пухом
Мороз  тріскоче,  якась  тривога
Вітер  підкрався,  з  теплим  подихом.

Похмурий  ранок,  сонливій  пані
У  жмуток  взяв  й  відніс  блиск  до  річки
Що  ж  ти  красуня  нині  в  омані
В  розчаруванні,  збліднілі  щічки.

Тримайсь  любенька,  відкинь  спокусу
Не  грайся  з  вітром,  нині  збережи
Ти  білосніжність,  казкову  красу
Краще  з  морозом  землю  освіжи.

Хай  я  потішусь,ще  ж  січень  місяць
Ще  почаруй  і  хугу  запроси
Сяй  мов  веселка,    всміхнись  до    зірниць
Перлами  знов,    землю  ороси!

                                     19.01.2021р







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Світла(Світлана Імашева)

Сріблинки мріли…

Сріблинки    мріли  –  сніг,    небесний    сон,
Сіреньку    днину    білим  фарбували:
У  високості    янголи    з    вікон
Пухову    ковдру    сніжну    вибивали…

Ще    світла    промінь    в  цей    січневий    день,
Й    морозяного    чистого    напою,
І    холодом    карбованих    знамень,
І    тиші,    і    ясного    супокою…

Вже    замерзають    спогади    й  слова
В  початку    таємниці    загадковій…
Веде    свій  відлік    владарка  -  зима    
В  усій    красі,    жорстокій    і    чудовій…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902075
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Новоградець

Каченята

Шуміла  зграйка  каченят
В  краю  води.
Пливли  то  кучкою,  то  в  ряд,
То  хто  куди...
Здавалось,  їх  не  вабив  ліс,
Ні  синя  даль...
І  раптом  юнь  зірвалась  ввись,
На  вертикаль.

             Приспів:

   Вперед,  каченята,  щасти  на  льоту!
   Летить  сіре  плем'я,  іде  ввисоту...
   Ще  криком  на  плесі  відлунює  гладь,
   А  птахи  далеко  у  небі  летять.

   
Ще  липень  ніжив  колоски
І  цвітом  пах.
Ще  ніс  тепло  туман  з  ріки
В  нічних  вітрах.
Ми  не  помітили  коли
Зросли  малі.
І  лиш  очима  провели
Їх  від  землі.

             Приспів.

Високо  зграйка  вже  летить,  -
Під  нею  світ;
Шуміла,  плавала  і  вмить
Знялась  в  політ.
Сумує  плесо,  без  малят,
В  осінню  тиш.
І  лиш  про  гомін  каченят
Шумить  комиш.

             Приспів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902074
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Lana P.

ПРИБЕРЕЖНЕ НА КРИЛАХ…

Тасує  пінний  берег  гребінці
Мінливих  хвиль,  що  скачуть,  мов  гінці,
Крикливих  зграй,  чаїних,  балаган
Окрилює  простори  —  снить  туман.
Вигойдується  човен  в  осоці,
Твоє  тепло  тримаю  у  руці.
Звивається  вітрисько-бусурман,      
В  очеретах  красується  лиман.

Жбурляє  сонце  спиці-промінці  —
Скидає  петельки́  в  усі  кінці,
Торочить  почуття,  як  кардиган  —
Не  дов’язався,  як  і  наш  роман,
І  котиться  сльозинка  по  щоці.
У  позолоті  тонуть  манівці,
Пливе  хмаринок  в  небі  караван,
На  крилах  мрій  здіймається  баклан.                31/12/20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902035
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.01.2021


Віталій Поплавський

ЩЕДРА ОСІНЬ

Вишивала  осінь  золотий  рушник
З  ружами  червоними  молодий  квітник,
Вишивала  осінь  калиновий  цвіт,
Й  винограду  стиглого  ароматний  плід.

Вишивала  перлами  золотих  пшениць,
Смаком  тільки  спечених  ніжних  паляниць,
І  стелився  ниткою  десь  Чумацький  шлях
Там,  де  сяють  сонячні    роси  на  полях.

І  рушник  стежиною  в'ється  на  столі,
Що  так  шануватимуть  і  старі  й  малі.
А  на  ньому  щедрістю  славить  рідний  край
Сам,  його  величносте,  пишний  коровай.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901905
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Юрій Ярема

ДО СЬОМОЇ РІЧНИЦІ МАЙДАНУ ГІДНОСТІ

       ДО  СЬОМОЇ  РІЧНИЦІ  МАЙДАНУ  ГІДНОСТІ  ПРИСВЯЧУЮ!

     22  січня  близько  восьмої  години  ранку  спецназівці  "Беркут"  пішли  в  атаку  на  вул.  Грушевського  і  почали  розчищати  барикади  та  затримувати  людей,  звязувати  їх  мотузками,  затягувати  на  свою  територію  і  там  жорстоко  бити  та  знущатися.  Через  півтори  години  майданівці  пішли  в  наступ  на  силовиків  і  повернули  попередні  позиції,  але  тут  в  атакуючих  почали  стріляти  снайпери  із  вогнепальної  зброї  Від  куль  снайперів  загинули  активісти  Майдану  Сергій  Нігоян  і  Михайло  Жізневський  та  поранений  був  Юрій  Вербицький,  якого  банда  партії  регіонів  ночу  викрали  із  Жовтневої  лікарні  і  завезла  в  бориспільський  ліс  та  після  жорстоких  катувань  повісила  на  дереві.
   Вранці  під  час  зачистки  барикад  "беркутяри"  в  жорстоких  сутичках  захопили  у  полон  відважного  козака  Майдану  Михайла  Гаврилюка  Затягнули  на  свою  зону,  а  потім  на  девятнадцятигродусному  морозі  роздягли  догола  і  почали  футболити  його  голову  як  мяч.  Коли  погань,  натішившись,  забила  його  ледве  не  до  смерті  визвали  швидку  і  завезли  в  лікарню.  Із  лікарні  його  викрали  воїни-авганці  і  завезли  у  свій  шпиталь.  
   Я  не  міг  залишитись  осторонь  цієї  надзвичайної  події,  бо  переконаний:  ті,  хто  йде  проти  народу  і  застосовує  протиправні  тортури,  буде  покараний.          
   Я  посвятив  цоьму  незламному  козаку  вірш.


     ОДА  ГЕРОЮ  МАЙДАНУ,
     НЕЗЛАМНОМУ  КОЗАКУ
     МИХАЙЛУ  ГАВРИЛЮКУ

Коли  в  Україну  приходить  біда,
Держава  не  бачить  її  і  не  чує,
Тоді  закипає  в  країні  злоба  –
Це  горе  її  утвердждає  й    гартує.

Громада  виходить  на  віче  вселюдне
Боротись  за  Волю,  за  Гідність  і  Честь,
Щасливе  життя  незалежне  й  свободне  -
Здолати  цей  уряд  і  вимести  геть.
   
І  гніву  суспільства  облада  злякалась,
Наказ  віддала:  “Разогнать  етот  зброд”!
Команда  ОМОНів  наказу  скорилась
І  вранці  жорстоко  побила  народ.

Хоробро  зустрів  люд  орду  душогубів
І  вийшов  супроти  на  грізний  Майдан,
Миряни  ішли  звідусіль.  Плац  весь  люднів.
На  захист  у  сотні  ставав  увесь  стан.
 
В  таку-то  годину  прибув  у  столицю
З  Ярівки  відважний,  завзятий  хлопчак
І  в  сотню  четверту  самозахисницю
Подався  сміливо  наш  бравий  вояк.

Майдан  гуртувався  і  оборонявся
Від  підлих  наскоків  скажених  ментів.
Повстанці  боролись.  Ніхто  не  здавався,
Хоч  натиск  бандюг  увесь  час  шаленів.

Та  раз  “беркутяри”  в  бою  захватили
В  заручники  смілих,  безстрашних  бійців,
Хоча  оборонці  нахаб  відтіснили,
Але  не  відбили  відважних  борців.

І  поміж  сердег,  що  були  у  полоні
Був  наший  хоробрий,  звитяжний  Михась,
І  гангстерська  нечесть  в  одежі  ОМОНів
Рішила  роздіти  його  сього  час.

Прилюдно  розділи    бійця  на  морозі,
Наш  бранець  стояв  лиш  в  шкарпетках  одних,
Всі  стали  знущатись  над  ним,  хто  як  змозі,
Тортури  садистські  тримав  він  від  них.

Та  він  не  упав  і  тортур  не  злякався,
І  гордо  тримав  перед  ними  чоло.
Бо  Він  –  це  Народ  України,  що  клявся
Іскинути  з  себе  зміїне  кубло!

“Погравшись”  над  бранцем  та  ще  й  насміявшись
Злочинці  закрили  його  в  автозак,
Там  ще  катували  –  та  духом  не  впавши,
Пощади  не  став  він  просить  в  посіпак.

Його  волонтери  спасли  від  потали    
І  викрали  прямо  з-під  носа  звірюг,
Сховали  Михася  надійно  в  шпиталі  -    
Сторожу  поставили  грізну  навкруг.

Одужав  Михась  і  на  ноги  підвівся,
На  площу  прийшов  й  повернувся  в  свій  стан,
Хоробро  й  завзято  із  ворогом  бився
Аж  поки  з  країни  не  втік  бісів  клан!

Святий  Патріарх  Філарет  згодом    скаже
На  всесвіт  в  ефірі  пророчі  слова:
“Народ,  як  козак  цей  –  завжди  переможе,
Йому  наша  шана  і  честь  і  хвала”!  

   СЛАВА  ГЕРОЯМ!  ГЕРОЯМ  СЛАВА!

   Ранок  на  Майдані  31  сцічня  розпочався  із  спільного  обговорення  драконовького  "закону  про  заручників",  прнятий  Верховною  Радою.  Цей  закон  фактично  визнає,  що  кожен,хто  був  затриманий  під  час  протестів  знаходиться  під  вартою  без  жодних  підстав.  Бо  їхнє  звільнення  закон  ставить  не  в  залежності  від  вини  та  власних  дій,  а  в  залежності  від  дій  незнайомих,  обвинувачуваному  людей,  дії,  котрі  ніяк  не  повязані  із  нібито  вчиненим  злочином.
   Під  впливом  цього  ганебного  закону,та  справедливих  виступів  промовців  я  написав  кримінальну  поему.

         СОМАЛІЙСЬКИЙ  ЗАКОН
         УКРАЇНСЬКОЇ    ВЛАДИ
         (  кримінальна  поема)

Майдан  не  тусовка,  пікнік  і  не  раут,
Не  площа  для  світських  забав  і  зібрань,
Це  площа  з  якої  менти  розганяють
Людей,  за  їх  поклик  –  своїх  домагань.

Майдан  –  полігон,  де  безумство  провлади
Доходить  до  самих  найвищих  вершин.
Майдан  –  полігон,  де  вбивають  заради
Савани,  як  звірів  –  без  всяких  причин.

Майдан  –  не  спортивне,  веселе  гуляння,
Не  цікава  прогулка  на  хортицьку  Січ,
Майдан  –  це  вселюдне  і  мирне  зібрання,
Майдан  –  супротивний  двобій  протиріч.

Це  віче  великого  протистояння
До  влади,  яка  довела  всіх  до  кризи,
До  масового  безробіття  заради
Достатку  свого  і  гламурної  ризи.

Ця  влада  хотіла  б  люд  в  стійло  загнати,
Як  бидло,  скотину,  худобу,  плебес,
Щоб  мовчки  стояла  й  не  сміла  сказати
Хоч  слово  спротиву  –  як  хмари  з  небес.

У  кожній  країні  народна  є  влада
Бо  вільно  народ  її  сам  вибирав,
А  в  нашій  країні  не  влада,  а  зрада
Народних  надій  і  майбутніх  їх  прав.


Та  звідки  взялася  в  нас  аспідська  влада
Вона  ж  не  в  раю  зародилась  з  ребра.
Віддала  свій  голос  за  владу  громада  –
Тепер  її  голос  вона  попира.

Народ  довела  до  душевного  болю,
Що  кинувши  все,  люд  у  Київ  прийшов.
Освоїв  Майдан  й  укріпивсь  до  двобою  -
Він  мирно  зі  владою  ждав  перемов.

Та  владі  цій  злісно  до  болю  тут  стало:
“Чого  це  товпа  тут  на  площі  стоїть,
І  де  це    у  світі  таке  б    ще  бувало,
Чому  безнаказно  це  бидло  бурлить?”

Таємно  зібралася  влада  на  раду
Й  рішила  “по-свойськи”  владнати  скандал...
Взялися  за  діло  “стерв’ятники”  радо  –
Побити  людей  і  очистить  квартал.

Важка  оказалась  ця  “беркутам”  справа,
Рішуче  повстав  проти  них  увесь  стан,
Найшлася  на  них  гідна  відсіч  й  управа  –
Принишк,  затаївся  ганебний  весь  клан.

І  підло  найняв  він  “тітушок”  провладних,
Зі  сходки  повстанців  злочинно  хватать,
Ловить  проходячих    зівак  пересічних
Та  всіх  в  автозаки,  як  скот  запихать.

Робили  зухвало  це  владні  злочинці,
Заручників  крали  з  лікарень  вони,
Тягнули  до  лісу  людей  поодинці
Й  чинили  кати  самосуд  без  вини.

Одних  убивали,  других  мордували,
А  хто  від  побоїв  вже  дома  помер  -
Тож  де  тепер    ті  що  безвинно  пропали,
А  скільки  знайдеться  убитих  тепер?

Незлагода  з  урядом  чинним  зростала,
Терпіння  суспільства  дійшло  до  межі.
Горілим  зпахло  –  задуха  хитала,
Ще  мить  –  й  противладці  прорвуть  рубежі!

І  владі  прийшлось  розрядить  обстановку
Злочинні  усі  скасувати  закони...
Прем’єр  добровільно  подав  у  відставку,
Людей  перестали  ловити  ОМОНИ.

Та  маси  людей  ще  томились  у  тюрмах,
Яких  незаконно  запхали  менти,
Звинивши  усіх  їх  за  участь  у  штурмах,
Й  за  те,  що  жбурляли  з  ”коктейлем”  пляшки.

І  збори  кричали  -  була  в  тім  підстава,
Звільнити  із  тюрем  невинних  людей,
Та  виправдать  їх  із  поверненням  права,
Без  всяких  умов  й  кримінальних  статей.

Провладні  сатрапи  рішили  у  Раді
“Пропхать”  за  секунду  ганебний  закон:
“Помилувати  всіх  затриманих  “раді”,
Як  звільнять  майданці  весь  мікрорайон.”

Оцей  сомалійський,  бандитський  закон
Заручником  став  для  невинних  людей.
Поставила  банда  життя  їх  на  кон  –
Мало  її  людських  жертв  і  смертей.

Хвати  заручників  –  це  кримінал,
Кодексу  норми  в  країнах  всі  чинні.
Засудить  цю  владу  нехай  трибунал
За  всі  беззаконня  і  дії  злочинні.

Владі  заручників  треба  негайно
Звільнити  всіх  з  тюрем  без  всяких  умов.
Тільки  тоді  на  Майдані  діяльно
Порядок  і  спокій  відновиться  знов.

Нічого  не  має  дорожче  життя:
Не  можна  міняти  його  на  будинки,
Не  можна  міняти  на  владу,  буття,
Палаци,  дороги  та  інші  ужитки!

СЛАВА  УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ  СЛАВА!
               
                               З  повагою,  Ю.  ЯРЕМА


                                                           ДАЛІ  БУДЕ  ЩЕ  ЦІКАВІШЕ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901887
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Білоозерянська Чайка

Україні-матері

[i]В  пухнастій  шубці  від  зими-кравчині,
На  сніжнім  вишиванім  полотні
Всміхаєшся  ти  сонячно  й  дитинно,
Моя  матусю  –  рідна  Україно,
Яка  красива  ти  в  зимові  дні.

Яскрава  на  тобі  зимова  хустка,
Коралями  –  завмерли    снігурі  –
Мов  намистини,  обліпили  густо.
А  сніг  рипить  морозно-свіжим  хрустом:
Ану,  таку  красуню  обігрів!

Хай  будуть  щедрими  родючі  ниви  –
Бо  землероби  споконвіку  ми.
У  дітях  будь  своїх  завжди  щаслива,
Виховуй  їх  в  умовах  справедливих,
Щоб  не  вмивався  бідний  люд  слізьми.

Є  у  тобі  дорожче  від  буршти́ну,
Що  в  душу  лине  Світлим  Янголям:
Дитинства  спогад,  батьківська  хатина,
І  слово  рідне  –  поколінь  святиня,
Хай  буде  гідним  твій,  красуне,  шлях…[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901877
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Ніна Незламна

Сприймаю зиму…

Зима  укрила  поля  снігами
 Іскрить,  сріблиться,  мов  розмовля
 Як  сонце  ясне,  ну  а  ночами  
Ледь-  ледь  в  дрімоті,  як  немовля.

 То  сон  побачить,  а  то  з  морозом  
По  вікнах  пензлем  сріблить  шибки  
Водойми  вкриє  всі  мимоходом
Люстерком  сяють  ті  залюбки.

 Бува  з  зірками  веде  розмову,
 Позичить  блиску,  гне  до  землі
 І  ранком  злата  сипне  росою
 По  полю  срібла  бринить  наліт.

 Вітрець  до  танцю  запросить  зиму
 Як  пташка  крила  та  розправля
 Раптово  в  небо  зрине  незримо
 Кристалом  сіє    світ  навмання.

 А  згодом  б’ється  в  зимові  хмари
 -  Просніться  сонні,  струсніть  поля!
 На  радість  людям  розсипте  чари,
 Потішусь  радо  і  я  й    земля.

 Сприймаю  зиму,  як  чарівницю,
 Про  цю  панянку  пишу  вірші,
 Мов  з  нею  п`ю,  я  святу  водицю
 Її  казковість  –  в  моїй  душі.

                                     20.01.2021р.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Любов Вишневецька

Веры немножко…

Вечер  прилег  под  окошком...
Луна  не  позволит  уснуть...
-  Я  помечтаю  немножко...
Спешу  на  загадочный  Путь...

Ближе  и  ярче  там  звезды...
Свои  повстречаю  мечты...
Сбудутся  может...  чуть  позже...
-  Душа  так  ждала  теплоты!..

С  миленьким  было  непросто...
Оставил  мне  много  обид...
Много  загадок...  вопросов...
-  Наверное...  он  не  любил...

Часто  судьба  была  слабой...
Бороться  с  бедой  –  по  плечу!..
Сердце  не  буду  царапать!..
-  Мечты  среди  звезд...  растопчу...

*      *      *

Вечер  прилег  под  окошком...
Печаль  не  давала  уснуть...
Веры  осталось  немножко...
-  Шлю  новую  в  небо  мечту...

                                                                               20.01.2021  г.

Фоточка  личная...)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901875
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Олеся Лісова

Снігова казка

Проснувся  ранок  в  білому  полоні
Присипав  січень  змерзле,  чорне  дно,
Здмухнув  легеньку  пудру    із  долоней
Сріблястих  іскр  незаймане  панно.

Як  сонно-дивна  білосніжна  казка
Упало  з  неба  прядиво  товсте.
Дроти  прогнулись,  одинока  пташка
Сховала  дзьобик  в  пір’ячко  густе.

Ліхтар  розплющив  обважнілі  вії,
Підняв  ушанку  з  радісних  очей
Давно  не  бачив  пишні  сніговії,
Частіше  дощик  струшував  з  плечей.

Сховав  прозорі  сльози  кришталеві
Старий  колодязь,  вкутаний  у  шаль.
Сосулька  впала  на  кожух  січневий,
Зірвав  промінчик  сонця  цю  печаль.

Мільйон  сніжинок  закружляв  у  танці
Мороз  в  повітрі,  віртуоз  й  митець.
Пройшла  завія,  на  щоках  рум’янці
Піднявши  білий,  теплий  комірець.



Фото  з  інтернету.  
Дякую  авторам.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Катерина Собова

Репетитор

З    репетитором    удома
Розмовляє    батько    Вови:
-Як    так    можна    помилятись  –
Аж    три    рази    в    кожнім    слові?

Я    пів    року    Вас    наймаю,
Хочу    мати    результати!
Що    я    Вову    не    питаю  –
Він    не    може    розказати.

Бо    правопису    не    знає,
Диктант    пише    з    помилками,
І    весь    текст    пересипає
Лайкою    і    матюками.

-Прогрес    є,-    учитель    каже,-
Син    всі    ляпи    відчуває,
І    як    може,    на    папері
Свою    злість    відображає.

Хлопчик    дуже    емоційний,
Все,    що    думає,    те    й    пише,
А    це    зараз    дуже    цінно:
Він    -    не    просто    сіра    миша.

Я    багатий    досвід    маю:
Матюки    -    це    не    завада,
Багатьом    допомагають
Бути    у    Верховній    Раді.

Ну,    а    там,    скажіть,    навіщо
Той    правопис    Вові    знати?
Коли    вся    його    робота  –
Вчасно    кнопку    натискати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Наталі Косенко - Пурик

Змалювала сон

Змалювала  сон,  що  знов  прийшов
І  сліди,  що  все  вели  до  хати,
Ніби  місяць  чарівний  зійшов
Де  жила  рідненька,  люба  мати,

Небо  нахилилось  до  землі,
А  бузок  схилився  вже  до  сонця,
Чи  це  сон  приснився  знов  мені,
Ніжно  заглядаючи  в  віконце?

Вишня  вся  у  ягодах  бринить,
Як  завжди  чарівна  і  красива,
Спів  пташок  в  садочку  гомонить
І  душа  від  радощів  щаслива.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901857
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Дружня рука

Черевички Меланії Трамп (проза, ч. 1)

Марго  знову  втупилась  у  телефон.  І  що  ж  вона  там  розглядала?  Фото  подруг?  Київські  пагорби?  Може,  боже  бережи,  політичні  новини?  Та  ні  …  Марго  любувалася  собою.  І  так,  і  так,  і  сяк,  …  І  цією  ніжкою,  і  цією  ручкою,  і  так  щічкою  …  Дівчина  була  неабиякої  вроди,  тому  все  було  б  і  не  так  винятково,  якби  вона  це  не  робила  від  самого  ранку.  А  невдовзі  вже  полудень  …  
Зараз  знову  припреться  Іванко.  От  і  надоїв  же  ж  …  Та  й  що  то  за  Іванко  такий?  Сидить  з  автівками  постійно.  Та  й  сморід  мастила  від  нього.  Був  би  айтішник  якийсь  чи  що?    Або  якийсь  начальник  управління  міської  ради  чи  синок  якогось  відомого  підприємця  …  Ні,  не  тих,  що  на  базарі.  То  злидні.  А  такого,  що  вже  давно  не  працює.  Живе  на  відсотки,  постійно  ходить  до  банку,  міняє  типи  вкладів,  переводить  проценти,  купує  облігації  ….  «А  нащо  ж  тоді  вона  вчиться  на  престижних  міжнародних  відносинах?!»  …  О  …  Там  добре  вчать,  як  на  такі  теми  вести  загальну  розмову.  Щоправда,  ледь  не  вигнали  за  непридатність  до  професії  …  Але  ж  не  вигнали.  На  це  є  солоденький  дядечко,  що  все  організує.  
То  що  …  прогнати  того  Іванка  вже  чи  ще  не  час.  Чудово  допоміг  з  курсовими.  Ага  …  знає  англійську.  Навіть  спілкувався  в  два  слова  з  Ілоном  Маском.  Ну  так,  цікаво  з  ним  іноді.  Але  безперспективний  мужчинка  …  
Куди  б  його  оце  відпровадити?  Кудись  подалі?  А  самій  зайнятися  влаштуванням  свого  життя.  От  щось  накльовується  з  Тарасиком  Абрамовичем  …  а  там  такий  татусик.  Такий  татусик  ….  
- Привіт,  Іванку.  Що  забіг?
- Хотів  поділитися  цікавими  новинами,  хотів  тебе  побачити,  почути  …
- Та  вже  не  мусиш  приходити.  Зайшов  у  телефон  і  дивися  досхочу  …
- Та  це  якось  не  по  справжньому.
- То  може  я  для  тебе  не  надто  справжня.  
- Та  що  ти,  Марго?!  Ти  найкраща.  Скоро  у  тебе  день  народження.  А  що  б  ти  хотіла  у  подарунок?
- Пообіцяй,  що  здобудеш  мій  дарунок.  А  ні,  то  ніколи  більше  не  прийдеш.  
- А  що  б  то  я  був  за  чоловік,  якби  не  міг  для  тебе  все  здобути!?
- Ну  от  …  Хочу  черевички  від  самої  Меланії  Трамп.  Щоб  зняла  з  ноги  і  тобі  для  мене  передала.  А  ти  щоб  це  все  зняв  на  телефон.  Зробиш,  то  все  …  Ми  разом.  А  ні  …  ну  то  ні  …
…………………………………..
«Ой,  Іване,  Іване  …».    «Та  нащо  тобі  то  дурне  дівчисько?!».  Та  он  на  її    факультеті  таких  сотні.  І  не  дурних,  і  не  примхливих,  і  розумних  …  А  тут  щось  омана  напала  ….
«Треба  щось  думати».  «Пам’ятаю  був  один  знайомий,  що  я  йому  роки  два  тому  у  фотошопі  трошки  зовнішність  поправляв.  Ніяк  у  нього  нормальні  фото  не  виходили.  Все  з  рогами  та  з  якимось  копитцем  замість  носа».  Згадав  Іван  ту  розмову.
- Та  принесіть  нормальне  фото.
- Це  виключено.  Не  виходить.  Тільки  таке  постійно  і  виходить.  Внутрішня  натура  постійно  вилазить  назовні.  
- Ви  з  мене  смієтесь.  
- Не  сміюсь.  Що  зробиш,  коли  чорт?
- Ну  так,  чорт  …  Добре,  щось  придумаю.
Іван  тоді  знайшов  чуже  обличчя  і  так  сяк  наклав,  добився  потрібної  схожості.  За  що  отримав  несподівану  плату.  
- Грошей  не  дам.  Кажи,  що  хочеш?  
- Що  я  хочу?  Та  скільки  тої  роботи  …
- Кажи.
- Смартфон  я  хочу.  Це  жарт.
- Тримай.
Це  був  день,  коли  Іванко  став  на  один  день  Іваном  після  такого  щедрого  подарунку  Марго.  Щоправда,  невдовзі  дуже  про  нього  пошкодував,  бо  Марго  не  вилазила  з  нього  ні  вдень,  ні  вночі.
Ось  до  цього  свого  знайомого  хлопець  і  попрямував.  Не  знав,  щоправда,  що  той  захоче  за  оплату  цієї  подорожі  за  океан.  
Це  був  особливий  чорт.  Весь  гладенький,  доглянутий.  Хвоста  ховав  далеко.  Ріжки  відпали  за  непотрібністю.  Щоправда,  пам'ятаймо,  що  на  фото  ці  всі  атрибути  так  чи  сяк  проскакували.  Мав  особливі  потяги,  та  цим  уже  нікого  не  здивуєш.  Був  весь  чорний  і  темний,  тому  мабуть  і  обрав  на  противагу  ім’я  Владислав  Копитко  або  для  близьких  знайомих  Солодкий  Сніжко.      
За  потреби  служив,  де  скажуть  і  як  скажуть.  Але  свого  основного  господаря  ніколи  не  забував.  Звіти  писав  справно.  Клієнтуру  постачав  щедро.  
- То  що  ж  ти  у  мене,  Іване,  хочеш?
- Хочу  попасти  у  Вашингтон  і  зустрітися  з  Меланією  Трамп.  
- Цікавий  збіг.    Я  теж  туди  зібрався.  Але  чого  б  я  мав  тебе  взяти  з  собою?
- Моя  англійська?
- О  …  повір  …  я  спілкуюся  усіма  потрібними  мовами.  
- Я  зможу  поремонтувати  автомобіль?
- Ненавиджу  такий  транспорт.  Люблю  чи  в  літаку,  чи  на  свіжо.  
- Мене  знає  Ілон  Маск.  
- О  …  А  це  новий  перспективний  ринок.  Адже  ж  частина  повтікає  на  червону  планету.  О  ….  Ти  мене  з  ним  зізнайомиш.
- З  превеликим  задоволенням.
- Зачекай,  подзвоню  спонсору.  Пане  Всехороший,  чи  можу  Вас  потурбувати.  Маю  жорстку  необхідність  у  партійних  справах  злітати  в  Америку.  Як  розумієте,  останні  дні  перед  інавгурацією.  Так,  так,    хочу  засвітитися  …  і  трошки  про  Вас  згадати?  А  …  Не  треба.  Не  треба  нагадувати?  А  …  Добре.  Домовились.  
- І  що?  
- Летимо  за  годину.
- А  як  же  ж  паспорти,  візи?
- Вже  все  на  борту.  Ти  не  знаєш  мого  спонсора.  Дуже  серйозний  чоловік.  Має  чудову  віллу  в  самому  центрі  Лондона.
Дивна  парочка  поспішила  на  летовище.  

[i]Фото  з  фільму  "Вечори  на  хуторі  біля  Диканьки"[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901816
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Дружня рука

Черевички Меланії Трамп (проза, ч. 2, трішки казкова)

Строкатість  публіки  біля  Капітолію  вражала.  Яскраві  кольорові  костюми  швидше  нагадували  участь  в  якомусь  з  карнавалів,  а  не  спробу  завадити  легітимізації  нового  президента.  Сніжко  вже  майже  не  ховав  свого  неординарного  образу,  чим  тут  нікого  не  дивував  і  не  створював  жодних  незручностей.  Багато  хто  підходив,  хлопав  по  плечах  і  робив  яскраві  селфі.  У    середовищі  мітингувальників  раптом  з’явився  ще  один  персонаж.  Неймовірно  багатий  та  щедрий  костюм  півня  робив  безперспективними  будь-які  спроби  виявити,  хто  ж  там  заховався  під  цим  екстравагантним  образом.  Півень  ж  вів  себе  напрочуд  активно.  Вигукував  гасла,  поривався  на  штурм,  підтакував  найактивнішим  задиракам.  Іван  не  почував  себе  тут  природньо,  був  дещо  заскочений  участю  у  такому  шоу,  чим  викликав  підозри  в  оточуючих  …  
- Ти  що  за  один?  З  якого  штату?
- Юкрейн.  Сорі.  Юкрейн.      
- А  …  Ми  знаємо  вашого  президента.  Він  теж  актор.
- О  так,  він  точно  актор  …  
- Тут  є  кілька  дивних  персон  з  Росії.  Не  хочете  з  ними  зустрітися.  
- О,  ні.  Я  тут  у  приватній  справі.  Тим  більше,  з  Росії  …  
Саме  Півень  зацікавив  Сніжка  чи  не  найбільше.  Відчувши  інтерес  до  своєї  персони,  Півень  почав  відступати.  Раптом  до  Сніжка  підскочили  кілька  не  надто  ввічливих  персон  і  постаралися  виштовхати  його  за  межі  паркової  зони.  Але  на  те  він  і  чорт,  щоб  все  робити  по  своєму.    Закрутивши  переслідувачів  у  якомусь  неймовірному  вихорі,  Сніжко  вже  наступної  миті  був  поруч  із  Півнем.
- Будете  старатися  мене  далі  штовхати,  любий  друже?  Чи  мені  на  весь  парк  закричати,  що  з  нами  наш  любий  ….  ?
- Ні,  ні,  мовчіть.  Що  ви  хочете?
- Я  хочу  угоду.  
- Я  поки  що  нічого  не  підписую.  Лише  через  моїх  юристів.
- Ну  я  можу  зачекати  до  двадцятого  …  Але  чи  це  в  наших  спільних  інтересах?Хоча  ні.  Я  тоді  кричу.
- Так,  що  в  цій  угоді?
- Ви  мені  щось  маєте  віддати  …
- Скільки  це  в  грошовому  еквіваленті?
- Ви  мене  переоцінюєте.  
- Я  бізнесмен.  Не  знаючи,  скільки  то  в  грошах,  я  нічого  не  підписую  …  
Іван  опинився  поруч  і  мав  змогу  стати  свідком  цього  швидкоплинного  діалогу.  Треба  було  втручатися,  а  то  ще  вийде  так,  що  «допоміг  занапастити  якусь  американську  душу».
- Копитку,  ти  скажи  про  переваги,  обов'язки  сторін  …  Це  ж  можна  усунути  конкурента.  А  щось  при  цьому  можна  втратити  ...  
- Я  не  можу  приймати  таких  рішень  самостійно.  Мені  треба  порадитися  зі  спонсорами.
- Але  ж  у  пана  Півня  теж  є  спонсори.  Невже  ж  ти  думаєш,  що  йому  не  треба  порадитися  …
Відчувши  допомогу,  прихований  під  образом  півня  чоловік  осмілів.  
- Послухайте  цього  мудрого  чоловіка.  Він  вам  все  пояснить.  Треба  вивчити  детально  питання,  усі  за  і  проти.  Та  й  ви  якийсь  не  місцевий  ...  Дивно  виглядаєте.
Сніжко  схопив  телефон  і  побіг  дзвонити.  Тим  часом,  Іван  спробував  пояснити  «яскравому  птахові»  що  з  цим  персонажем  жартувати  не  можна.  На  жаль,  його  аргументи  викликали  лише  посмішку  та  жарти.  Тому  з  поверненням  Копитка  торги  розпочалися  знову.  
- Спонсор  висловив  своє  зацікавлення.  Ваші  послуги  оцінюються  дуже  високо.
Півень,  боячись  розголосу,  явно  вирішив  підіграти.
- То  що  ж  з  моїм  конкурентом?
- Ми  його  заберемо  в  Україну.
Згадка  про  Україну  подіяла  наче  помах  чарівної  палички.
- Покажіть,  що  ви  маєте  ...  які  документи.  Що  то  за  угода?
Іван  програвав  цю  маленьку  битву.  Йому  не  залишалося  нічого  іншого,  як  втрутитись  рішуче  у  події.  Хто  його  зна,  що  Сніжко  приготував  для  цієї  зустрічі.  «З  нами  той,  кого  не  можна  називати.  Він  нас  кличе  на  штурм.  Не  віддамо  Капітолій».    Ці  слова  він  вигукнув  з  середовища  найбільш  обурених  мітингувальників  і  вони  долетіли  до  вух  передніх  рядів  саме  в  момент,  коли  угода  Сніжка  разом  з  ручкою  опинилась  в  руках  у  Півня.  На  щастя,  хтось    так  міцно  штовхнув  Солодкого  що  його  маленькі  ріжки  раптом  опинилися  в  міцних  півнячих  руках.  І  от  диво!  Вони  не  відривалися.  Вони  виявилися  справжніми.  А  копитце  замість  носа  висунулося  прямо  перед  очі  здивованого  до  неймовірності    не-підписанта.  
Тим  часом,  більшість  рішуче  кинулись  штурмувати  Капітолій.  Півень  разом  з  дивною  групою  осіб  покидав  аж  надто  небезпечне  таким  розвитком  подій  для  нього  місце.  
…………………..
- Іване,  я  сумую.  Мені  зірвалася  така  угода.
- Співчуваю,  друже.
- Ой,  не  вірю  я  у  твої  співчуття.  Але  твоя  підказка  про  переваги  мало  не  вистрілила.  Колись  ми  спрацюємося.
- А  ось  у  цьому  я  сумніваюся.  
- Так  ...,  ти  мені  щось  обіцяв.  Нам  саме  час  зустрітись  з  Маском.
- Я  готовий.
………………………………
У  зручному  м’якому  кріслі  біля  величезного  монітора  Ілон  Маск  справді  чимось  нагадував  інопланетянина.  Можливо,  усі  просто  звикли  до  його  здатності  дивувати.  Можливо,  іноді  у  нього  проскакували  аж  надто  не  земні  мрії?!  Хоча,  що  можна  сказати  про  людину,  що,  ставши  раптом  найбагатшою  у  світі,  раптом  може  вкласти  майже  все  у  новий  проект  для  того,  щоб  реалізувати  свою  давню  мрію.  Що  ж,  стопроцентний  інопланетянин  …
Іван  та  Сніжко  появилися  раптом  і  нізвідки.  Як  пам’ятаємо,  Сніжко  любив  подорожувати  "на  свіжо".  З  Іваном  на  плечах  воно  б  і  не  дуже  зручно,  та  заради  справи  можна  і  потерпіти  …
- Вітаю,  пане  Маск.  Радий  побачити  вас  "в  живу",  а  не  лише  у  зумі.
Чемність  привітання  Івана  не  справили  особливого  враження.
- Хто  ви  такі  і  хто  вас  сюди  пустив?
- Мене  звати  Іван  Терещук.  Ми  з  вами  спілкувалися  минулого  тижня  про  співіснування  штучного  та  людського  розуму.  І  я  вас  переконав,  що  штучний  розум  за  певного  алгоритму  здатний  на  емоції.
- А  …  Вітаю,  Іване.  Хто  Ваш  друг?
- Так,  мій  знайомий.  Він  саме  має  до  Вас  справу.  
- Боюсь,  що  Ви  не  вчасно.  Ми  саме  готуємось  до  запуску  першого  пілотованого  людиною  корабля  на  Марс.
Тут  втрутився  Сніжко.
- От  саме  це  мене  і  цікавить.  Це  ж  будуть  великі  поселення?  Ну  не  зараз,  а  так  років  через  двісті.  Я  б  хотів  підготувати  ґрунт.
- Ви  мене  розсмішили.  На  жаль,  так  далеко  навіть  я  не  дивлюся.
- От  ви  собі  уявіть.  На  землі  буде  Бог  і  скажімо  чорт.  А  хто  буде  на  Марсі?  
- Теж  Бог  і  сподіваюся  не  чорт.  
- От  бачите,  а  може  б  за  певне  сприяння  ми  б  зробили  навпаки?
- Я,  чесно  кажучи,  думаю,  що  там  буде  ще  хтось  третій  і  тому  чорту  буде  непереливки.  А  зараз  я  мушу  Вас  покинути  …
…………………….
- Іване,  я  дізнався  неймовірно  важливу  інформацію.  Вона  має  бути  донесена  терміново  до  вух  спонсора.  Причому,  мною  особисто.
- Ти  знаєш,  Копитку,  що  я  не  можу  ще  летіти.  Мені  потрібні  черевички  Меланії  Трамп.
- Ну  що  ж,  спробуємо  …
…………………
У  великому  холі  адміністрації  президента  йшло  нагородження  найактивніших  учасників  виборчої  кампанії.  Звичайно,  це  була  надмірно  маленька  розрада  для  тих,  хто  програв  "битву  за  трон".  Але  все  ж  це  був  неабиякий  вияв  поваги  …
Дональд    Трамп  і  Меланія  Трамп  особисто  вручали  нагороди  та  обіймали  найактивніших  прихильників.  Раптом  президент  помітив  серед  гостей  голову  Івана.  І  одразу  почав  шукати  знайому  рогату  фізіономію.  На  щастя,  Сніжко  сховав  свій  екстравагантний  образ  під  вишуканий  костюм  та  об’ємну  зачіску.    У  тиші  раптом  озвався  голос  мадам  Меланії:
- А  зараз  ми  хочемо  запросити  сюди  нашого  друга  з  України,  що  зовсім  недавно  неабияк  прислужився  нашій  родині.  Підійдіть  сюди,  будь-ласка.  Мій  чоловік  розповів,  що  ви  допомогли  одному  з  членів  нашої  родини  вистояти  у  суперечці  з  певною  екстравагантною  особою.  Я,  щоправда,  не  вірю  у  таких,  а  також  прошу  мене  не  переконувати  у  зворотному.  Але  я  зрозуміла,  що  Ваша  допомога  була  суттєвою.  Що  ми  можемо  для  Вас  зробити?
Іван  розповів  про  бажання  Марго.  Ну  що  ж,  його  прохання  було  задоволено.  Тим  більше,  що  такий  прецедент  так  яскраво  був  колись  описаний  відомим  їй  українцем  Гоголем.  Більше  того,  сам  Трамп  погодився  фільмувати  на  телефон,  як  знімає  свої  черевички  перша  леді  та  розмістив  це  відео  миттєво  у  своєму  твіттері  та  інстаграмі.  
Іван  почувався  щасливим.  Щоправда,  він  дещо  запінився  зі  своїм  подарунком.  Не  добившись  взаємності  від  Тарасика  Абрамовича,  Марго  вже  встигла  вискочити  заміж  за  багатого  турка  та  зібралася  з  ним  у  Москву.  Останній  пообіцяв  з  неї  зробити  найвідомішу  співачку  на  теренах  Росії.  А  те,  що  мала  трохи  голосу,  робило  цю  перспективу  не  надто  захмарною.
Тож,  коли  добряче  проморожені  Іван  та  Копитко  опустилися  на  київські  пагорби,  Марго  вони  уже  не  застали.  Розум  говорив,  що  на  краще,  а  емоції  годі  було  стримати.
…………………………………
Було  доволі  холодно.  Іван  брів  собі  рідним  містом,  оповитий  думками,  емоціями,  холодом.  Здавалось,  ніщо  не  могло  б  зараз  розбудити  його  всеохоплюючої  меланхолії.  
Раптом  він  побачив  на  сходах  дівчину,  що  явно  потребувала  допомоги.  Дівчина  оступилась,  а  тому  її  величезний  каблук  лежав  наче  убитий  воїн  на  чималенькій  відстані.  
- Чи  можу  я    вам  якось  допомогти?
- Ой,  навряд  чи.  Я  уже  подзвонила  подрузі,  але  вона  добереться  до  мене  з  запасним  взуттям  не  менше,  як  за  півгодини.  А  це  для  мене  катастрофа.  У  мене  виступ  в  цьому  будинку  через  десять  хвилин.  І  я  не  уявляю,  як  я  вийду  на  очі  журі  босою  або  на  одному  каблуку.
- Хтозна-хтозна.  Може,  я  Вам  якраз  і  стану  в  нагоді.  Поміряйте.
Дівчина  спробувала  Меланині  черевички.  Як  на  диво,  вони  їй  підійшли.  Ще  більше  диво  було  у  тому,  що  вони  їй  сподобались.  
- Чекайте,  ви  справді  можете  мені  їх  позичити?
- Я  вам  їх  дарую.
- Ні  ні.  Я  біжу.  Я  виступаю.  І  я  повертаюсь  до  Вас  і  повертаю  Ваш  подарунок.  Це  занадто  дорогий  подарунок  для  мене.  Вони  насправді  просто  чудові.
- Добре.  Біжіть.  
- Або  ні.  Ходімо  зі  мною.  Я  попрошу,  щоб  Вас  пропустили.  Я  скажу,  що  ви  мій  друг.    Ви  не  поспішаєте?
- Та  ні.  
- Зовсім  забула.  Мене  звати  Таня.  Але  люблю,  щоб  мене  називали  Тіною.  Тому  ви  мене  так  і  називайте.  А  я  буду  вас  називати  «подарунком  долі».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901846
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021


яся

Богоявлення.

 

                                                   О!  Господи,  явися  нам!    Об"явися    як  безмежне
                                   Милосердя  і  введи  нас  у  таємницю  своєї  Любови,  зміцни  
                                   нас  у  вірі  і  збагати  надією.  Відкрийся  нам  як  повнота
                                   щастя  і  радості.
                                                           Господи,  ми  все  життя  шукаємо  тебе  і  нині,  
                                 очистивши  душу  у  купелі  Іванового  Хрещення,  зустрінемо
                                 Тебе  як  свого  Спасителя  і  Визволителя.
                                                         Пожадливість  плоті  і  отой  вогняний  язик  у  роті,  -
                                 то  наші  найперші  вороги,  що  у  полоні  гріха  нас  тримають.
                                   І  ти,  Господи,  визволяєш  нас  з  того  полону.
                                                             Час  Богоявлення  настав.  Бог  Отець  об"явив  нам
                                   свого  Сина  Духом  Святим,  щоб  через  нього  зробити  нас
                                   своїми  дітьми,  спадкоємцями  його  Царства.  І  настає  час
                                   повернення  блудного  сина  до  свого  Отця,  який  чекає  і  нас,
                                   щоб  прийняти  у  свої  обійми.
                                                             Тож,  не  блукаймо  у  темряві  гріха,  бо  маємо  Світло.
                                 "  Я  світло  для  світу.  Хто  йтиме  за  мною,  не  блукатиме  у  
                                     темряві,  а  матиме  світло  життя".  (  Ів.8.12).
                                                               Господь  наша  сила,  прозріння  й  життя.
                                                               О!  Хрещенська  водице,  очисти  душу  й  тіло  і  
                                     торкнеться  Господь  наших  сердець  так  уміло.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901845
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Любов Вишневецька

Тают надежды…

Зорька  глядела  в  окошко...
В  душу  ложилась  листва...
Ветер  рядился  в  одежки
средь  золотых  покрывал...

Дунул  на  травы  легонько...
Вдруг...  зашумела  мечта!..
К  звездным  умчала  потемкам...
-  Жаль  только...  будет  пуста...

Осенью  тают  надежды...
Холод  рассудок  будил...
Правда  под  ребрами  режет...
-  Сказки  из  прошлого  –  пыль...

Зорька  глядела  в  окошко...
В  душу  ложилась  листва...
Ветер  умчал  по  дорожке...
-  Милого  напоминал...

                                                               19.01.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901843
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Білоозерянська Чайка

Єдині

 [i]  До  Дня  Соборності  України...[/i]

 Століттями  відірвані  частини
Окремо  –  Захід  і  поріг  Дніпра.
В  серцях  горить  єднання  України,
Твій  прадід  впав  навіки  серед  трав…

В  степах  безмежних  сонечко  сідало,
Як  тільки  смеркло  –  бій  запеклий,  згуб.
За  незалежність  люди  помирали,
Пройшли  крізь  пекло  за  святий  тризуб.

Було  усе  –  повстання,  окупація.
Акт  злуки  доленосний  -  УНР  та  ЗУНР
Наш  код  несе,  де  ми  –  потужна  нація,
Його  ніхто  у  світі  не  зітер.

Й  не  зі́тре!  Україна  незалежна.
В  ній  міць  та  віра,  ми  ж  бо  –  козаки!
Не  зруйнувати  вітру  її  межі,
Нам  жити  в  мирі  й  славі  на  віки!

Ця  єдність  духу  нашого  безцінна.
Агресоре,  іди  в  край  москалів.
Бо  ми  –  не  слуги,  ті,  що  гнуть  коліна,
Нам  панувати  на  своїй  землі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901842
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Ганна Верес

Невтомний метроном

Нам  цідить  час  крізь  ситечко  душі
Усе-усе,  що  доля  посилає.
Зникають  півказкові  міражі,
Все  інше,  як  належиться,  приймаю.
Вповільнює  свій  стук  серцебиття,
Коли  втікає  спокій  у  дорозі.
Пробігло  вороним  моє  життя,
Фіксуючи  і  радощі,  й  погрози.
Саме  таким  є,  був  і  буде  світ:
Похмурим  чи  ясним,  але  тривожним.
Ніхто  числа  не  знає  його  бід,
Що  зачіпають  бідних  і  заможних.
Лиш  серденько  –  невтомний  метроном  –
Чеканячи,  народжує  надію.
Клин,  кажуть,  вибивається  клином  –
Подією  завершиться  й  надія.
9.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901834
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Ганна Верес

Мати

Нема  у  світі  більшої  любові,
Ніж  материнська  за  її  життя,
А  може,  це  і  є  та  плата  Бога,
За  те  що  світу  принесла  дитя?
А  мо’,  тому,  що  знає  вона  муки,
Й  пішла  на  них  сміливо,  без  вагань,
І  платою  за  те  їй  –  діти  й  внуки.
Буть  матір’ю  –  одне  із  гартувань.
Немає  в  світі  більшої  любові
І  кари  для  матусі  за  життя,
Коли  дитя  її  іде  до  Бога,
Й  вона  молитвою  турбує  теж  буття.
Немає  в  світі  іншої  людини,
Де  б  стільки  умістилось  доброти
І  до  землі  своєї,  й  до  родини.
Коли    ім’я  матусі  маєш  ти,
Не  підведи!
16.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901831
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Ніна Незламна

В чудовий день

Промінчик  сонця  приліг  на  фіранку
І  я  радію…    яскравому  ранку
Тож  за  віконцем,  сніг  легенький  сіє
Вітрець  іскринки  здійма,  сміло  віє.

В  городі  кущики    -  вдяглись  в  кожушки
По  них  виблискують  золоті  смужки
З  сріблясто  -  білим  й    лазуровим  відтінком
Здаля  ввижались    дивним,  казковим  замком.

Крислата  груша  від  морозу,  аж  сіра
У  сподіванні,  мороз  відступить  завтра
Товсті  гілки  тримають  пасма  снігу
Яскраве  сонце  всім  принесе  втіху.

Сповите  поле…    сяє  в  зимовім  сні
Сухенькі  трави  вкрились  -  в  студенні  дні
Сховали  в  землю  осінні  печалі
То  тут,  то  десь,  білосніжні  вуалі.

Зима  –  чаклунка,    фея,  чарівниця
Уже  посвячена  в  храмах  водиця
В  чудовий  день  ми  відзначаємо  свята
Хай  настають  початком  нового  життя!
>
Шановні  друзі,  читачі!  
З  Богоявленням  Вас  та  Водохрещем!
Щастя!  Миру  і  добра!
Всіх  земних  благ!

19.01.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Олег Крушельницький

А ВІРА ДОСІ ЩЕ ЖИВА

Тече  ярами  синя  річка,
То  Божа  кров  –  жива  вода…
На  схилі  згорбилась  капличка,
як  мати  зморена  –  стара.

Я,  підійду  вклонюся  нині,
не  ношу  хрест  та  не  хрещусь.
Давно  за  гріх  ми  Богу  винні,
та  й  я,  на  людях  не  пощусь.

Не  та  любов  поклони  бити,
не  та  печаль,  що  не  пече.
В  холодну  річку  не  ходити,  
поки  вогонь  не  припече.

Та  нині  й  віра,  як  зневіра,
один  за  одним,  як  вовки.
Ми  досі  не  впізнали  звіра,
який  нас  кривдив  всі  роки?
 
Сидить  собі  –  гризе  потрохи  
пусте  нутро  черствих  сердець,
а  ми  хапаєм  хліба  крихи…
Ось  вам  початок  та  кінець!
 
Така  собі  лиха  примара,
звила  зусилля  нанівець.
Немає  душ  –  купує  тару,
за  той  зелений  папірець.

Ото  вся  віра  нині  браття,  
не  в  Бога  віра  –  тільки  в  блиск  
і  де  була  свята  розмова  
тепер  лише  щурячий  писк.

Ходив  Ісус,  ходив  босенький
по  рідній  матеньці  Землі.
У  білім  хітоні  бідненькім  
по  цій  не  зораній  ріллі...

Вклонюсь  тобі    –  вклонюсь  старенька
в  оці  не  скошені  жнива.
Така  скоцюрблена  –  маленька,
а  віра  досі,  ще  жива!  

На  те  і  є  Господня  воля!  
Його  ще  розум  не  вскипів  …
Він  подарує  кращу  долю,
для  тих  хто  зради  не  велів!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901802
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021


Надія Башинська

ВОДА, ВОДА ЙОРДАНИЧКА…

Над  Йорданом  голуб  вився,
Божий  Син  там  охрестився.
Щоб  всміхалися,  щоб  сміялися,
щоб  у  місті  і  в  селі  всі  веселими  були.

А  вода  Йорданська  чиста
є  прозора  ще  й  сріблиста.
Щоб  всміхалися,  щоб  сміялися,  
щоб  у  місті  і  в  селі  всі  веселими  були

Вода,  вода  Йорданичка,
освяти,  умий  нам  личка.
Щоб  всміхалися,  щоб  сміялися,
щоб  у  місті  і  в  селі  всі  веселими  були.

                                     *      *      *

Дай  нам,  Боже,  щастячка!
Дай  усім  здоров’ячка.

Щоб  раділа  матінка  і
маленька  донечка.

Щоб  був  сильний  таточко
і  синок  міцнесенький.

Украіні  радості  
дай  нам,  дорогесенький!

Просять  діточки  малі,  
щоб  у  мирі  ми  жили.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряча кава в день зимовий

Гаряча  кава  в  день  зимовий,
Зігріє  нас  теплом  своїм.
А  за  вікном  сніжинки  знову,
Танцюють  в  платтячку  легкім.

В  руках  у  мене  філіжанка,
Парує  кава  запашна.
Чарівна  зимонька  -  панянка,
Вмостилася  біля  вікна.

Я  з  нею  радо  поділюся,
Відкрию  навстіж  їй  вікно.
До  неї  пальчиком  торкнуся,
-  Давай,  пограєм  в  доміно?

Вона  лиш  холодом  повіє
І  лишить  усмішку  на  склі.
Зима  зігрітися  не  вміє,
Вона  дарує  кришталі...

А  в  доміно  -  з  морозом  грає,  
Коли  немає,  що  робить.
Стежини  снігом  замітає,
Щоб  когось  в  казку  заманить...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Волиняка

Лох даун

Лох  даун  у  морок…  відчинені  двері,
Як  воші  юд.ї…  й  мацковські  ж.би.
Загарбали  з.йди  Горби…  і  Печери,
Не  бачити  волі…  без  боротьби.

Забули  про  гідність…  сліди  погубили,  
Невинно  вбієнних…  потомки  святих.
Немає  просвітку…  зневага  й  могили,
Як  вас  розбудити  убогих…  й  німих.

У  владі  х.зари…  вдяглись  в  шаровари,  
З  кол.н,  коли  встанете…  підете  в  бій.
Чи  ви  янич.ри…  гіб.ни  з  кошари,
Вас  К.їна  поросль…  веде  на  убій.

В  могилах  найкращі…  що  випили  з  чаші,
А  вас  не  навчила  Масква…  ні  Сибір.
Х.хли  ви  про.ащі…  зникаєте  в  хащі,  
Х.доба  у  нетрях,  як…  загнаний  звір.

Ви  зрадили  мову…  від  мами  святкову,
О,  Боже,  який  ви…  пр..пащий  нарід.
Згубили  ви  й  Віру…  -  Діброви  розмову,
Ви  зрадили  долі…  ви  зрадили  Рід.

Убогих  чекають…  Дніпрові  пороги,
Розтануть  шак.л  і…  й    зє  д.пі  у  дим.
Вас  да.ни  й  л.хи…  гукали  Пророки,
Та  ви…  цілували…  коліна  «святим».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901618
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021


Леонид Жмурко

А у мене від тебе…

     

Ти  шепочеш,  
торкаючись  вуха  губами
ледь  відчутно,  
неначе  метелик  чи  подих.  
Та  я  чую  слова,  
та  усе  між  словами...
Я  їх  вгадую,  мила,  
завчасно,  на  подив.

Я  вгадав,  що  в  очах  твоїх  
щастя  багато,
більш  ніж  зірочок  
в  небі  нічному,  
та  квітів
у  лугах;  видають,  
як  у  полі  багаття,
найкоханнішу,  
най...  Найщасливішу  в  світі.

Ти  шепочеш,  що  в  тебе  
від  мене  удари
пропускає  серденько,  
а  то  завмирає,
чи  зривається  раптом  
у  небо,  за  хмари,
без  страху,  наче  крила  
пташинії  має...

Ти  шепочеш,  
що  в  тебе  
від  мене  тремтіння
пробігає  ні  з  чим  
незрівнянне  у  тілі.
Перебив  я  вустами
 твоє  шепотіння:
«А  у  мене  від  тебе  
мурашки  по  шкірі».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901596
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Амадей

Захотілося старому молоденьку взяти (жартівлива авторська пісня)

Захотілося  старому  молоденьку  взяти,
Буде  краля  гарнесенька  хату  прикрашати.
І  житиму,  не  тужитиму,
Візьму  собі  молоденьку,  та  й  любитиму.
І  житиму,  не  тужитиму,
Візьму  собі  молоденьку  та  й  любитиму.

Буде  пестить  мене  ніжно,смачно  годувати,
А  я  буду  коло  неї  паном  походжати.
І  житиму,  не  тужитиму,
Ех!  Візьму  собі  молоденьку,  та  й  любитиму.
І  житиму,  не  тужитиму,
Ех!  Візьму  собі  молоденьку  та  й  любитиму.

Знайшов  собі  молоденьку,  із  панського  роду,
Варю  каву,  подаю,і  полю  городи.
Сам  полю,  сам  варю,  хату  прибираю,
Та...То  за  те  ж  я  молоденьку  дружиноньку  маю.
Сам  полю,  сам  варю,  хату  прибираю,
Та...То  за  те  ж  я  молоду  дружиноньку  маю.

Нагодую,  напою  і  заправлю  ліжко,
Чую  вже  мене  гукає,  внеси  квасу  з  діжки,
Сам  полю,  сам  варю,  в  хаті  прибираю,
Це  за  гріх,  що  молоду,  дружиноньку  маю.
Сам  полю,  сам  варю,  в  хаті  прибираю,
Це  за  гріх  що  молоду  дружиноньку  маю.

Нагодую,  напою,  внесу  квасу  з  діжки...
Ще  й  на  вечір  як  цариці  їй  помию  ніжки,
Ох!  Нароблюся  так  за  день,  що  й  жінка  не  мила,
Краще  б  мене  малесеньким  в  купелі  втопили.
Сам  полю,  сам  варю,  в  хаті  прибираю,
Ледве  ноги  волочу,  за  що  ж  я  страждаю?

А  я  тую  молоденьку,  вижену  із  хати,
Візьму  жінку,  собі  рівню,  віка  доживати.
І  житиму,  не  тужитиму,
Будем  в  парі  як  голуби  віка  доживати.
І  житиму,  не  тужитиму,
Будем  в  парі,  як  голуби  віка  доживати.
Будем  в  парі  як  голуби  віка  доживати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901593
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2021


НАДЕЖДА М.

Це кохання з ночі спочиває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU[/youtube]
З  ночі  народився  новий  ранок,
Зазирнув  в  щілинку  крізь  в  вікно.
(Затягнув  навколо  все  серпанок),
На  столі   іскрилось  ще   вино.

У  воді  купають  віти  квіти,
Пахощі  любистку  враз  відчув.
Довго  сплять,  ну  треба  ж   так  уміти,
Оцим  двом  він  мовчи  дорікнув.

Догоріли  дрова  у  камині,
Свічка  ледь  жеврІє..  от  дива!
Що  побачиш  крізь  оцю  щілину?
Це  кохання  з  ночі  спочива.

Що  було  вночі,  хто  може  знати,
Здогадатись  ранок  так  хотів,
Та  в  дорогу  треба  вирушати,
Новий  день   давно  уже  поспів...







 




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901571
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов жива

Серед  білого  снігу  зими,
Ми  розмову  про  щастя  вели.
Мрії,  наших  торкались  думок
І  летіли  увись  до  зірок.

Цілував  ти  долоні  мої,
А  я  вдячна  була  так  зимі.
Бож  вона  нас  до  купи  звела
І  для  нас  один  шанс,  ще  дала...

Тож  не  будем  втрачати  його
Не  згадаємо  те,  що  було.
Почуття  нам  принесла  зима,
Зустріч  ця  не  даремна  була.

Негаразди  в  минуле  хай  йдуть,
Серця  нашого  більш  не  торкнуть.
Бо  у  ньому  гаряча  любов,
Не  замкне,  не  накине  оков...

Розліталися  з  снігом  слова,
Поруч  ми,  любов  наша  жива!
Будем  завжди  її  берегти,
Бо  у  тебе  є  -  я,  в  мене  -  ти.












пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Ніна Незламна

Ой зима - зима, дівиця

Ой,  зима-  зима,  дівиця
Навкруги  сніжок?  іскриться
Запалали  ясні  зорі
Місяць  ясний  на  дозорі

Хмари  дивні  притаїлись
По  край  неба  зажурились
Все  ж  скидають  перли    тихо
Всім  приносять  світло,  втіху  

Сад  і  ліс  в  зимовій  сплячці
А  сніжинки  в  легкім  танці
Встеляють,  плетуть    мережки
В  кущах  біленькі  сережки

Чубчики  дерев  у  шапках
Грона  калин    -  в  вишиванках
В  білосніжних  і  сріблястих
Ледь  в  червоних,  попелястих

Тиха  ніч    зимі  шепоче
Землю  вітерець  лоскоче
Здіймає    пушок  легенький
Зирить  місяць  веселенький…

 Йду,  любуюсь  зимнім  дивом  
Ковдри  з  золотистим  сяйвом
У  кристаликах  -    сніжинках
Наче  в  казці  по  стежинках

Ой,  зима-  зима  дівиця
Дай  мені  насолодиться
Краєвидами,    красою
Та  морозною  росою.

                             16.01.2021р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Lana P.

ВПИВАЮТЬСЯ…

Впиваються  нектаром  бджоли  в  квітті  —
Збирають  найдухмяніші  меди.
Я  знаю,  Ви  —  один  такий  у  світі,
Прийдете  на  побачення  сюди.

Прийдете  обережно,  непомітно,
І,  навіть,  не  залишите  свій  слід,
А  на  душі  так  стане  тепло,  світло,
Розтане  врешті  кришталевий  лід.

Розтане,  потече  весни  струмками,
Плескатись  буде,  наче  водограй.
Щось  відбувається  давно  між  нами…
Веселкою  засяє  небокрай.                                        15/01/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901550
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


геометрія

ОХ, ЗИМА…

   Ох,  зима,  холодом  віє,
   Сніг...Мороз  на  нім  скрипить,
   Вже  мені  і  надоїла,
   І  нема  куди  спішить...
           Я  сижу  одна  в  кімнаті,
           То  читаю,  то  пишу,
           Прибираю...Варю  їсти,
           І  нікуди  не  хожу...
   Телевізор  не  включаю,
   З  нього  ллється  лиш  тоска,
   І  гостей  я  не  чекаю,
   Пандемія  не  пуска...
         Де  той  вірус  в  біса  взявся,
         Позганяв  усіх  до  хат...
         І  ніхто  не  здогадався
         Зупинить  його  до  свят...
   Знову  з  неба  сипе  снігом,
   Мороз  в  вікна  загляда,
   То  з  сльозами,  а  то  з  сміхом,
   Знов  неспокій  поверта...
         Комунальні  знов  зростають,
         Віє  холодом  зима,
         І  субсидії    спадають,
         Ще  й  на  Сході  йде  війна...
   А  я  жду  і  виглядаю,
   Швидше  щоб  прийшла  весна,
   Молю  Бога  і  благаю,
   Щоб  закінчилась  війна...
         Щоб  минула  пандемія,
         Всі  жили,  ніби  рідня...
         І  щоб  влада  зрозуміла,-
         Непродажна  в  нас  земля...
 Ох  зима...Біда  і  радість,
 Все  навкруг  переплела,
 Біль  й  удачу,  сміх  і  щастя,
 Щось  взяла,  а  щось  й  дала.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901534
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Ганна Верес

Талановита Україна

Чи  ж  не  талановита  Україна,
Коли  куди  не  кинь  –  живий  поет?
Оспівані  не  раз  верба  й  калина,
Тополя  з  вітром,  навіть  очерет.
Таланти  ж  –  то  є  Господа  дарунки,
Їх  –  ні  позичить,  ані  закопать.
У  рушниках  –  колосся,  візерунки!
А  хто  у  світі  вміє  так  співать?!
У  українця  й  хатка,  як  картинка,
І  в  хаті  не  бува  порожній  стіл:
Там  сало  й  хліб,  і  молоко  у  кринках,
І  хрін  з  горілкою,  і  з  огірків  розсіл.
На  покутті  –  святії  завше  лики,
На  стінах  –  предків  фота  в  рушниках  –
То  труд  жіночих  рук,  складний,  великий!
Моя  Вкраїна  саме  отака!
11.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901524
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Ганна Верес

Перший сніг

Лягла  зима  цьогоріч  так  несміло,
Мов  економила  надалі  свій  сніжок,
А  може,  небо  змусити  не  вміла,
Тому  й  стояв  сіренький  моріжок.
Мов  неприкаяні,  моталися  ворони
І  закликали  кожен  день  сніги,
Благали  осінь  зняти  вже  корону.
А  як  її  чекали  дітлахи!
Це  треба  тільки  бачити,  як  діти
Хапали  перший  сніг  собі  до  рук,
Й  не  поспішали  їх  в  теплі  зігріти.
Радів  цьому  ізбоку  й  чорний  крук.
І  хоча  сніг  ще  не  хотів  ліпитись,
Тож  сніговик  не  виросте  в  дворі,
Та  це  не  заважає  сміхом  впитись
Від  снігу  першого  щасливій  дітворі.
16.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901520
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Надія Башинська

КРАПЕЛЬКА РОСИ …

Крапелька  роси  на  моїй  долоні
із  пелюсток  троянд,  що  ти  приніс  сьогодні.
В  ній  вабить  чистота  ясного  неба,  синя,
й  твоєї  ніжності  в  ній  світиться  краплина.

Крапелька  роси…  Крапелька  роси…
       ясного  неба,  синя.
Твоєї  ніжності  
                               в  ній  світиться  краплина.

Ой,  яка  ж  ясна  крапля  та  прозора,
ясніють  в  ній    слова  ті,  що  сказав  ти  вчора.
Ця  крапелька  роси    -    щедрий  твій  дарунок.
Ти  залишив  ще  в  ній  для  мене  поцілунок.

Крапелька  роси…    Крапелька  роси…
             щедрий  твій  дарунок.
Ти  залишив  ще  в  ній  
                             для  мене  поцілунок.

Крапелька  роси  на  моїй  долоні
із  пелюсток  троянд,  що  ти  приніс  сьогодні.
В  ній  вабить  чистота  ясного  неба,  синя...
й  твоєї  ніжності  в  ній  світиться  краплина.

Крапелька  роси…  Крапелька    роси
           ясного  неба,  синя.
Твоєї  ніжності  
                         в  ній    світиться  краплина.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Білоозерянська Чайка

Ось моє село…

Ось  моє  село…  Омріяну  зупинку
Білим  квітом  маскувала  заметіль.
Всі  ялинки  в  лісі    -  ша́рмові  блондинки  –
Справжні  наречені  із  гучних  весіль.

Ось  моє  село…  І  мамина  оселя.
В  ріднім,  добрім  краї  –  серце  назавжди́.
Невблага́нні  жорна  часу  -  долю  мелють  –
Тато  тут  лишився  вічно  молодим…

Ось  моє  село…  Народу  в  нім  негусто,
Та  коріння,  схоже,  держить  на  плаву.
Рідко  приїжджаю  до  рідні  в  відпустку,
Бо  далеко  звідси  я  тепер  живу.

Ось  моє  село…  Чарівні,  милі  Ба́лки…
З  двору,  чую:  песик  голос  подає.
На  вікні  буяють  мамині  фіалки,
Й  за́вжди  з  ними  поряд  серденько  моє.

/Картина  Воробйової  Ольги  "Лютий"./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901512
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


CONSTANTINOPOLIS

Чорна зрада

[b][color="#0245b8"]«А  ми  казали,  ми  їх  всіх  благали,  
під  час  війни  не  змінювати  лад»…
Ми  через  це  вже  тричі  програвали,  
і  потопали  серед  чисельних  зрад...

І  світ,  не  світ,  а  темрява,  як  сяйво.
На  чорне  –  біле.  Червона    свіжа  кров,
Всмокталась  вчора  в  землю  життєдайну,
Перетворившись  на  земну  любов.

І  чорна  зрада,  -  дуло  револьвера,  
з  якого  в  нас  стріляли,  в  темну  ніч,  
й  звірячий  вереск,  -  "Здохнете  бандери!",  
немов,  дикунський  голос,  з  потойбіч...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901504
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


НАДЕЖДА М.

Від зими мене ти так рятуєш

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KfEpQMHfmrI[/youtube]

Довгі  й  так  холодні  темні  ночі,
Пригорнусь  до  тебе,  обійму.
Може,  примхи  це  мої  жіночі,
Та  без  тебе  зовсім  не  засну.

Руку  віднайду  твою  гарячу,
І  до  серця  ніжно  притулю.
І  згадаю  звичку  я  дитячу,
І  дитинство  миле  уявлю.

Коло  мене  люба  моя  мама,
Відчуваю  і  тепер  її  тепло.
І  тихенько  вмиюся  сльозами,
Так  давно  колись  оце  було.

Та  цього  ти  зовсім  не  почуєш;
Спиш,  щасливий  бачиш  сон. 
Від  зими  ти  так  мене  рятуєш,
В  надважкий  зимовий  цей  сезон.

Ти  тихенько  спиш  в  моїх  обіймах,
І  не  сниться,  знаю,  ця  зима.
Всі  дерева  вкутані  в  хустинах,
Сон  мене  потихо  обійма.

За  вікном  завія чомусь  плаче,
З  пересердя  стукає  в  вікно.
Але  це  уже  не  має  значень,
Бо  я  міцно  сплю  уже  давно...

_________________________
Бажаю  всім  доброї  і  спокійної  ночі.
                                   [img]https://kartinki-life.ru/articles/2018/09/29/krasivye-otkrytki-kartinki-s-pozhelaniem-spokoynoy-dobroy-nochi-i-sladkih-snov-chast-1-aya-18.jpg[/img]



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901502
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Дійду до тебе

Як  крають  серце  страх  і  нерішучість.
І  мжичка  сиза  сиплеться  з  небес,
Щоб  втамувати  давнюю  жагучість,
Дійду  до  тебе  через  сотню  плес.

Хоч  сумніви  повилися  плющем,
І  смуток  гостро  вп*явся  пазурами.
А  з  глибини  душі    -  болючий  щем,  -
Малює  думка  образ  піктограмно.

Відкину  гордість,  певне,  й  переляк.
Мені  самотньо  в  світі  хаотичнім.
Не  знаю,  як  дійти  до  тебе,  як?
Дійду!  Мине  ця  сиза  в  серці  мжичка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Дружня рука

Сірковий жарт

Стоїть  козак  між  мушкетерів,
Геть  закрутив  козацький  вус,
Вже  запізнився  до  вечері,
Не  відкликавсь  на  парлєвус  …  
Отой  відомий  Мазаріні,
І  зовсім  славний  Д’Артаньян,
Між  ними  мов  в  якійсь  родині
Стоїть  Сірко    -  наш  отаман  …
Дюнкерк  –  ота  страшна  фортеця,
Що  не  давалась  їм  ніяк,
Без  козаків  не  обійдеться,
Заробітчанин  –  наш  козак  …
Кивнув  отому  Д’Артаньяну,
Обіцянку  оплати  взяв,
І  ту  фортецю  без  обману
Для  Мазаріні  звоював  …
Усе  б  на  тому  закінчилось  -
Французи  берегли  лице,
Та  Мазаріні  захотілось
Забути  дане  ним  слівце  …
Іван  не  злився,  не  сердився,
В  країні  справи  йшли  незле,
В  Парижі  тому  оселився,
Це  ж  не  в  якомусь  там  Круе  …
Латина  сталася  в  нагоді,
Чомусь  студентів  та  й  навчив,
Був  мудрий  в  своєму  народі,
Парижу  мудрості  вділив  …
Чекав  на  ті  французькі  гроші.
Хоч  італієць  хитрий  був,
Згадались  заповіді  божі,
Крутивсь,  вертівсь,  але  почув  …  
Їдуть  в  світи  заробітчани,
Десь  приберуть  ,  а  десь  утнуть,
А  десь  науку  європейську
Добряче  уперед  штовхнуть.
Сірко  дививсь  на  то  все  діло,
Та  й  з  своїм  висновком  устряв:
Чуже  багно  на  троні  сіло,
Поки  я  в  світі  тім  гуляв  …  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901497
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Олег Крушельницький

Я ВІДЧУВАЮ ДЕНЬ

Ти  принесла  у  світ  ці  ніжні  почуття…
Вони  розтоплять  лід  та  подарують  радість…  
Давно  вже  сталий  слід  на  кризі  вівтаря  —
мороз  схопив  в  полон  мою  квапливу  старість.

Ти  запали  вогонь  в  моїм  невтішнім  світі
та  подаруй  ковток  цілющої  води.
Нехай  прийде  тепло  з  не  заперечень  митті
й  розплавить  сиве  скло  холодної  пори.

Я  відчуваю  день  в  його  прозорих  шатах,  
відлунням  б’є  спокута  у  дзвони  кришталю…
Нехай  прийде  весна  та  знищить  сірі  грати!
Та  прошепоче  серце  —    Коханий,  я
люблю!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901489
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Якби ти знав

Якби  ти  знав,  як  же  вона  чекала,  
Лиш  нічка  відчувала  її  біль.
На  небі  зорі  перерахувала,
Пахніла  матіола  їхніх  мрій...

Тихенько  з  місяцем  порозмовляла,
Всі  арії  цвіркун  переспівав.
Якби  ти  знав,  як  же  вона  чекала,
А  ти  в  той  час,  вже  іншую  кохав...

Плели  думки  картини  кружев'яні,
Переплелося  все  у  голові.
Блукала  лабиринтами  в  тумані,
Десь  відбивались  звуки  голосні...

Промінчик  сонця  доторкнувся  ранній,
Її  плеча,  тоді  залоскотав.
Хотілось  так  почуть  слова  кохані,
І  щоби  він  її  поцілував.

Вже  новий  день  за  вікнами  всміхнувся,
Умилися  росою  квіти  всі.
Якби  ти  знав,  кого  в  житті  позбувся,
Тоб  не  кидав  би  у  той  час  її...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


НАДЕЖДА М.

Зовсім я не плачу за весною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А   зима  фарбує  усе  білим,
Світлі  й  в  нас  з  тобою  почуття.
Я  кажу  про  це  сміливо:
Не  чужі  ми  зовсім  -  ти  і  я.

Червоніють  китиці  калини,
Піддадуть  любові  ще  смаку.
Я  вплету  у  коси  горобину,
Ягідку  красиву,  хоч  терпку.

Ну  а  ти  -  погладиш  мої  коси,
Ще  -  цілуй,  цілуй  мої  вуста.
Витриш  на  щоках  гарячі  сльози,
Подивися  -  я  вже  не  сумна.

Зовсім  я  не  плачу  за  весною,
Просто,  я  боюсь  холодних  днів,
А  коли  ти  поряд,  тут  зі  мною,
Тільки  б   розуміть  мене  ти  вмів.

І  тоді  зима  вже  не  зима,
Кольорова  буде  вже  картинка,
Бо   вирує  у  душах  весна,
І  зігріє  нас  оця  жаринка...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021


I.Teрен

Кінець історії Мокселя

                                                                                 [i]«  Від  Москви  
                                                             до  самих  до  окраїн...»[/i]
                                                                                                 Панахида  
                                       І
Минулого  лубочні  сторінки  –
це  не  лише  пейзажі  лукомор’я.  
Росія  закріпила  на  віки  
своє  багатолике  безголов’я.  

Украдена  історія  Русі,  
і  міфи,  і  легенди  літописні
на  українській  Росі,  у  сльозі
народу  –  реквієм  Вітчизні.  

                                         ІІ
Не  слуги,  не  лакеї  записні,
не  орки  і  злодії-супостати,  
не  найманці  й  заброди  кацапні
покликані  за  неї  воювати.
Не  еРПеЦе,  і  не  Опезеже,  
і  не  колаборанти  Лугандону
не  кривослав’я  душі  береже
і  захищає  вікові  кордони  .  

Московією  оглашенний  рід
і  дикої  орди,  і  золотої  
на  південь,  північ,  захід  і  на  схід
приєднані  мечем,  вогнем  і  кров’ю.  

                                     ІІІ
Не  розуміє  банда  у  Кремлі,  
що  нинішні  окраїни  свободи
на  теренах  союзної  землі  –
це  проти  зла  об’єднані  народи.  

А  само-ізольовані  брати  –
нащадки  Бату-хана  й  Калити
у  шапці  Мономаха  і  донині:
убивці,  узурпатори,  кати
і  їхнє  місце  у  своїй  руїні...  
............................................  
Нам  –  до  мети,  а  їм  –  «у  рай»  іти.  
Палити  нерозведені  мости
заповідає  небо  Україні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901260
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021


Наталі Косенко - Пурик

Мені красуня казку малювала (акровірш)

[b]М[/b]илують  очі  неземні  доріжки,
[b]Е[/b]нергетично  зваблюють  серця,
[b]Н[/b]а  ніжнім  покривалі  біля  річки
[b]І[/b]деями  наповнена  зима.

[b]К[/b]рокуючи  так  ніжно  і  сміливо,
[b]Р[/b]озписуючи  стразами  листки,
[b]А[/b]  поряд  під  березою  скрутилась
[b]С[/b]умна  верба,  ховаючи  гілки.
[b]У[/b]  сніжних  заметілях  біля  річки,
[b]Н[/b]алаштувавшись  вже  на  позитив,
[b]Я[/b]лина  заплела  вербиці  стрічки,

[b]К[/b]орону  одягнувши  з  милих  див.
[b]А[/b]  за  рікою  вдалечі  безмежній
[b]З[/b]има  приготувала  талісман,
[b]К[/b]раплинки,  ніби  бісеру  бентежно
[b]У[/b]сміхнено  накидала  в  туман.

[b]М[/b]илуючись  дивами,  що  створила,
[b]А[/b]налогічно  в  чари  додає,
[b]Л[/b]юбов'ю  чарівною  покорила,
[b]Ю[/b]рливо  з  надвечір'ям  заграє.
[b]В[/b]ельможа  снігова  в  ошатнім  стані,
[b]А[/b]  поряд  білосніжність  неземна,
[b]Л[/b]ітаючи  з  сніжинками  у  парі
[b]А[/b]рену  спорудила  вже  зима.









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901245
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021


Веселенька Дачниця

Щасливого Нового року!

Дінь  –  дінь,    дінь  –  дінь,  дінь-дінь,  
Лине  єднання  дзвін,
На  радість,  добро  і  щастя
Нехай  рік  Новий  удасться.

Дінь  –  дінь,    дінь  –  дінь,  дінь-дінь,  
Гони  з  душі  всю  лінь  -
Люби,  твори  і  кохайся–
У  праці  лиш  пізнавайся.
 
Дінь  –  дінь,    дінь  –  дінь,  дінь-дінь,  
Журбу  назавжди  покинь,
Дивись  на  життя  широко-
Щасливого  Нового  року!
                                                                             В.Ф.-  12.01.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901252
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Ранкове щастя

Небесне  сито  притрусило  снігом  легко,
Мов  борошном  свіженьким  вищого  ґатунку.
Ранкове  щастя  розлетілося  далеко.
В  Різдвяне  свято  -  довгожданий  подарунок.

Бадьорий  настрій  -  сонце  посміхнулось  снігу.
Земля  сховалась  під  тонким  зими  покровом.
Немов  над  нотами  рука  малює  лігу,
І  грає  в  просторі  гармонія  в  дібровах.

Палітра  білосніжна,  зимна,  чиста-чиста.
Початок  дня  нового  -  білий  лист  блокнота.
Заповнити  б  його  лиш  благородним  змістом,
Сніжинок  білі  ангели  тепер  в  польоті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Lana P.

МІСЯЧНИЙ ХЛОПЧИК

Хлопчик  усівся  на  Місяці  зручно  —
Бовтає  ніжками,  щось  бубонить  —
Лине  мелодія  з  ніччю  співзвучно,
Дивом  пресвітлим  —  кожнісінька  мить.

Місячний  хлопчик  —  веселий,  проворний,
Вже  запалив  багатенько  зірок.
Мабуть,  у  снах  він  моїх,  ілюзорний,
Все  ж  спонукає  до  справжніх  думок.                  5/01/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901131
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Ганна Верес

Україна лише для нас (Слова для пісні)

Нас  воюють,
А  ми  живем,
Нас  корчують.
А  ми  ростем,
Нас  рубають,  
А  ми  прямі  –
Не  бажаєм
Жити  в  тюрмі.

Наша  воля  –
У  нас  в  руках,
Наша  доля  –
Ой,  не  легка:
Триколори
Прийшли  в  Донбас,
Нам  на  горе,
Стріляють  в  нас.

Що  забув  ти,
Назад  вертай,
Волі  –  бути  –
Вона  свята.
Ми  є  вої,
Сильніші  всіх,
Втратить  волю  –
Найбільший  гріх!

Україна  –
Лише  для  нас,
Рать  спалімо,
Поки  є  час.
Чуєш,  рашо,
Запам’ятай:
Воля  наша  –
Для  нас  свята!
12.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901106
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


геометрія

ТАМ ДЕ Я, ТАМ ПЛЮСИ…

                           Там  де  я,  там  плюси,
                           Там  де  ти  -  мінуси,
                           Протилежності  все  ж  притягаються...
                           Там  де  я,  там  тепло,
                           Там  де  ти,  бува  зло,
                           А  тепло  зі  злом  не  єднаються...

                             Там  де  я,  там  весна,
                             Там  де  ти,  там  зима,
                             А  весна  і  зима  протилежності...
                             Там  де  я,  там  труди,
                             Там  де  ти,  там  вітри,
                             І  не  жди  поміж  ними  залежності...

                             Там  де  я,  там  свіча,
                             Там  де  ти,  там  пітьма,
                             А  свіча  і  пітьма  не  єднаються...
                             Там  де  я,  там  вода,  
                             Там  де  ти,  там  біда,
                             А  біда  у  воді  не  кінчається...

                             Там  де  я,  там  любов,
                             Там  де  ти,  лише  зов,
                             Зов  з  любов"ю  буває  вінчаються...
                             Там  де  я,  там  печаль,
                             Там  де  ти,  там  лиш  жаль,
                             Жаль  з  печаллю  буває  стрічаються...

                             Там  де  я,  там  сміхи,,  
                             Там  де  ти,  там  сніги,
                             А  снігами  сміхи  замітаються...
                             Там  де  я,  там  сім"я,
                             Там  де  ти,  там  сльоза,
                             А  сльозами  сім"я  умивається...

                             Там  де  я,  там  гріхи,
                             Там  де  ти,  там  шляхи,
                             А  шляхи  за  гріхи  спотикаються...
                             Там  де  я,  там  ставки,
                             Там  де  ти,  там  мости,
                             А  мости  на  ставки  задивляються...

                               Там  де  я,  там  річки,
                               Там  де  ти  ,  там  зірки,
                               А  зірки  у  річках  тих  купаються...
                               Там  де  я,  там  товар,
                               Там  де  ти,  там  базар,
                               А  товар  на  базарах  купляється...

                               Там  де  я,  там  казки,
                               Там  де  ти,  там  бруньки,
                               А  бруньки  у  казках  розвиваються...
                               Там  де  я,  там  листи,
                               Там  де  ти,  там  хвости,
                               А  листи  до  хвостів  придивляються...

                               Там  де  я,  там  супи,  
                               Там  де  ти,  там  гриби,
                               А  гриби  у  супах  отих  варяться...
                               Там  де  я,  там  блакить,
                               Там  де  ти,  там  димить,
                               А  димами  блакить  задихається...

                               Там  де  я,  там  меди,
                               Там  де  ти,  там    дими,
                               А  димами  меди  задимляються...
                               Там  де  я,  вороги,
                               Там  де  ти,  там  боги,
                               Вороги  богами  вбиваються...

                               Там  де  я  там  дрова,
                               Там  де  ти,  там  трава,
                               А  дрова  у  траві  не  качаються...
                               Там  де  я,  там  вірші,
                               Там  де  ти,  там  дощі,
                               А  дощами  вірші  не  змиваються...  

                                 Там  де  я,  там  казки,
                                 Там  де  ти,  там  квітки,
                                 А  казки  з  квітками  перетинаються...
                                 Там  де  я,  там  пости,
                                 Там  де  ти,  там  хрести,
                                 А  пости  до  хрестів  уклоняються...
                                   

                               

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901105
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Lana P.

СПОМИН

Нехай  роки  летять  у  комин,
А  з  ними  задимлять  жалі.
Тобі  залишу  вічний  спомин,
Мов  казку  грішної  землі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901104
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Крилата (Любов Пікас)

Я ЩЕ НЕ ГОТОВА…

Не  роби,  прошу  тебе,    протягів  у  своїй  голові.
Не  вивітрюй  мене  з  неї.
Я  ще  хочу,  мов  балерина  на  сцені,    робити  фуете  у  твоїх  думах.
Хочу  гойдатись,  мов  мале  дитя,    на  руках  твоєї    душі.
Хочу  грітись,  мов  цвіт  весняний,    теплим  промінням  твого    серця.
Хочу  вбирати  всіма  клітинами  свого  тіла  звуки  фантастичної    мелодії,  яку  для  нас  складало  Небо.
Хочу  жаром  твого  подиху  запалювати  свій  день.
Не  поспішай  (чуєш?)  викурювати  мене  зі  свого  життя.
Я  ще  не  готова  піти…      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901094
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жадана зустріч ( слова до пісні)

Під  вікном  черемха  все  гойдається,
Вітер  тихо  гілку  тріпотить.
Любий,  голос  твій  мені  вчувається,
В  грудях  серце  дзвінко  стукотить.

У  саду  мене  ти  дочекаєшся,
По  стежині  я  у  сад  прийду.
Гілочка  черемхова  гойдається,
Небо  посилає  нам  зорю.

Підійду    до  тебе  тихо,  ззаду  я,
До  очей  долоньками  торкнусь.
Щоб  бажань  коханий  не  загадував,
Я  і  без  бажань  в  тебе  влюблюсь.

Світить  з  неба  місяць  й  зірка  ясная,
Запахи  черемхи  у  саду.
Берегла  любов  свою  не  марно  я,
Бо  так  сильно  я  тебе  люблю.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901066
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Надія Башинська

А СНІГ ЛЕТИТЬ, ЛЕТИТЬ, ЛЕТИТЬ…

А  сніг  летить,  летить,  летить...
в  легкому  танці  він  кружляє.
І  ковдрою  із  чистоти
всю  землю  сонну  огортає.
А  білий  слід  на  білий  сніг
разком  ліг  срібного  намиста.
Яка  ж  у  білому  снігу  
наша  земля  красива  й  чиста.

А  сніг  летить,  летить,  летить...
і  тихо  віхола  співає.
Усі  дерева  і  кущі
в  казкові  шати  одягає.
Мої  засипала  сліди...  
стою  вже  на  твоїм  порозі.
Нас  кличе  білий  легкий  сніг
і  золотий  ліхтар  на  розі.

А  сніг  летить,  летить,  летить...
дрібненькі  падають  сніжинки.
В  яскравім  сяйві  ліхтарів
вогнями  тішаться  ялинки.
В  казковім  танці  з  ними  тут
з  тобою  граємось  ми  в  сніжки.
Тепер  на  білому  снігу
слідочків  срібних  є  дві  стрічки.

А  сніг  летить,  летить,  летить...
вкриває  землю  білизною,
а  дотик  рук  твоїх  п'янить.
Яке  ж  то  щастя...  Ти  зі  мною!
А  білий  слід  на  білий  сніг
разком  ліг  срібного  намиста.
Яка  ж  у  білому  снігу  
наша  земля  красива  й  чиста.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901061
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Павло Коваленко

Цифрова диктатура

Тотальний  контроль  в  соціальних  мережах
над  нами  посилює  знову  цензуру,
яка  в  Інтернеті  окреслює  межі
встановлюючи  цифрову  диктатуру.

Якщо  хтось  ненароком  щось  напише  проти
політики  влади,  чи,  ба,  -  думку  свою,
відразу  за  банять  той  пост  якісь  «боти»,
або  вмить  заблокують,  як  фейк  і  брехню.

WhatsApp,  Instagram,  Facebook  і  Twitter  
чийсь  поширюють  вплив  на  свідомість  людей
і  вже  хтось  контролює  майже  пів  світу,
обмежуючи  свободу  думок  та  ідей.

Всі  стереотипи,  шаблони  і  кальки
розмножують  чиїсь  ідеї  й  думки,
які  легковірні  «маньки»  і  «ганьки»
розповсюджують  через  свої  язики.

Тепер  ваш  телевізор,  як  «зомбоящик»
порівняно  із  Інтернетом  –  відстій,
«фейсбук»  із  «ватсапом»  справляються  краще  –
про  безконтрольність  думок  і  не  мрій!

Усе  контролюється  цифрою  в  світі  –
настрої,  емоції,  думки,  почуття,  –
і  найбільше  страждають  від  цього  діти,
що  формують  лиш  погляд  свій  на  життя.

Цифрова  диктатура  для  всього  народу
вступає  вже  у  повноцінні  права
і  намагається  контролювати  свободу,
яка  поки  що  ще  в  наших  душах  жива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901076
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021


Анатольевич

Я повернуся. Сл. і муз. С Голоскевича.

         Я  повернуся!

Проводжала  мати  сина  
на  війну  в  далекий  край:
"Бог  храни  тебе,  дитино!
 З  перемогою  вертай!
 Хай  обходить  тебе  горе
 на  жорстокій  тій  війні,
 світи  тобі,  ясна  зоре      -2рази
 в  чужедальній  стороні!

 Бережи  себе,  синоньку,
 та  ховатися  не  смій  
і  свою  маленьку  доньку  
захистить  від  зла  зумій!
 Що  іще  сказати,  сину?
 Борони  свій  рідний  край,
 нашу  неньку  Україну,    -2рази
кращої  немає,  знай!"

 "Матінко!  Я  повернуся!»
 Син  переступив  поріг…
 Мати  гірко  заридала…
 Впала  синові  до  ніг...  
Проводжала  мати  сина  
на  війну  в  далекий  край:
 "Бог  храни  тебе,  дитино!      -2рази
 З  перемогою  вертай!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 12.01.2021


Тома

Мамина молитва

Мамина  молитва

Пам’ятаю,  не  раз  матуся
Мене  вчила,  щоб  я  запам’ятала
Виходиш  з  дому  –  про  себе
Тихенько  повторяй
«Я  іду  у  мир  Хрещений
Сонце  мені  в  вічі
Місяць  мені  в  спину
Звьоздами  підпережуся
Я  нічого  не  боюся  тя
Ангели  по  боках
Матір  Божа  в  переді
Що  Матері  Божій
Те  й  мені…    Амінь  »  21.06.17  (написані  в  лікарні)
На  фото-мой  рисунок


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900929
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Пісаренчиха

ЦІНА

Ні,  Україна  м’ясом  не  воює,-
Озвучена  політика  держави.
Не  головкомом.  Він  вже  йде  в  минуле.
Народне  таке  слово,  справа  й  слава.

Згадалося.  Кінець  вісімдесятих.
Кого  ми  боронили  у  Афгані?
А  от  Чечня  пройшла  для  нас  без  втрати,-
Не  омивали  цинк  сльозами  мами.

Імперії  амбіції  боронять,-
То  там,  то  там  вмирають  чужі,  смирні.
Десь,  краєм  вуха  слухали  про  бойню.
А  ворог  вирішив:  ми  надто  мирні

І  ностальгуємо  за  «тим  пломбіром».
Він  помилявся,  дуже  помилявся.
Від  роду  пацани  в  нас  командири,
А  «руський  дух»  лиш  в  емігрантів.  Трясця.

Велич  імперська  –  не  грошима  плата,-
Життям  дітей,  що  ще  й  не  народились.
Майбутня  на  це  згоджується  мати.
Імперії  тримають  породіллі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900937
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Амадей

Мої вітання Ланевич Валі

Сьогодні  День  народження  у  Валі
І  хочу  я  Валюшці  побажать,
Хай  поруч  з  Вами  буде  Ваша  мама,
І  в  домі  буде  мир  і  благодать.

Хай  поруч  з  Вами  будуть  Ваші  діти,
Душею  залишайтесь  молоді,
Щоб  Ви  могли,  лише  життю  радіти,
Й  коханою  була  в  житті  завжди.

Хай  в  серці  в  Вас  народжуються  вірші,
Злітають  в  небо  соколом  пісні,
Щоб  у  житті  не  знали  горя  більше,
І  буде  так,  повірте  Ви  мені.

Нехай  весна  до  Вас  вернеться  в  серце,
Щоб  почуття  співали  в  серці  знов,
Хай  доленька  Вам  щиро  усміхнеться,
Й  розквітнуть  щастя,  радість  і  любов.

   З  Днем  народження,  Валю!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900935
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Наталі Косенко - Пурик

Ми збережемо мову

Нехай  у  світі  розквітає  мова,
Як  квіт  калини  ніжний  у  гаю,
Розкішна  неповторність  зваби  слова,
Як  розкривають  паростки  красу

Співучі  доли  і  земля  родюча
Нам  додає  наснаги  до  життя,
Як  гомонять  сердечно  рідні  кручі
І  сяйвом  окриляється  душа

Нехай  співає  сад  у  дивоквіті
Та  мило  додає  красу  в  рядки,
Прекрасно  відчувати  й  жити  в  світі
Чарівної  і  ніжної  весни

Заграють  водевілем  милі  ріки
І  чайки  стишать  радісний  політ,
Ми  збережемо  мову  так  навіки,
Щоб  щастям  посміхався  рідний  світ.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900919
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Олекса Удайко

РІК МУРАХИ

[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять,  що  рік  цей  роком  є  прориву,
бо  він  належить  білому  бику…
Мені  б  хотілось  думку  білогриву
сказати  вам.    Крамольну…  Ось  таку.
 
Вам  хто  сказав,  що  бик  є  найсильнішим?..
Сильніш  за  всіх  є  скелелаз-баран,
бо  він  бере  такі  висоти  й  ніші,
що  недосяжні  іншим  із  горян.
   
Удар  його  на  кілограми  маси  –
куди  тому  боксерові  Кличку!
А  як  летить,  то  сонце  в  небі  гасне,
усе  мізерне    дробиться  в  муку̀!..

Та  пальми  віть  я  віддаю  мурасі  –
тут  джоулі*,    не  лік  –  на  кілограм.
Комаха  в  нашому  краю  на  часі  –
координатор  планів  і  програм!

Впаде  донизу  лиск  судейських  лахів,  
знітиться  вмить  хабарник  і  крадій,
як  вчує  тіло  раз  укус  комахи…
І  рухне  хіть  до  окаянних  дій!

А  щодо  щастя  –  тут  немає  спору
(Беру  на  ум  чуттєвий  елемент!):
хто  не  відчув  мурах  в  осінню  пору,
В  любові  той  –  затятий  “дисидент”!

Уклін  малій,  жалюгідній  комасі,
подяка  їй  жіноцтва  і  мужчин…

Святкуючи  Новий  рік    на  Парнасі,
віншуємо  призвідниць  святовин!  [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця  виміру  енергії.
   Мурашки-анімашки  з  інтернету[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 11.01.2021


Волинянка

Мрії

Стукалися  в  двері  нові  мрії,
Знахабнілі,  лізли  у  вікно.
Жодна  з  них  не  виклика  довіри,
Як  надпите  в  келиху  вино.

Кожна  з  них  твоя:  казкова,  чиста,
У  одежі  з  білосніжних  хмар.
Сяяли,  безбожні,  променисто,
Спалюючи  розуму  примар.

Мала  кожна  свій  маршрут  до  щастя,
В  очі  тицяли  всі  карти  до  скарбів.
Запевняли  мрії:  все  у  тебе  вдасться,
Та  що  зробиш,  як  сам  зледачів.

Твій  тиран:  м’яке  і  зручне  крісло,
Твій  наркотик  –  пульт  чи  ноутбук.
В  кріслі  з  мріями  сидіти  разом  тісно,
Мрії  вимагають  вільних  рук.

Новий  рік  приносить  нові  мрії.
Лізуть,  знахабнілі,  у  вікно.
Не  втрачають  кожен  рік  надії,
Що  тобі  до  мрій  не  все  одно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900663
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021


Ганна Верес

Чи не забудем?!

Їх  юність  повінчалась  з  сивиною,
Умились  кров’ю  молоді  серця,
Коли  вони  зустрілися  з  війною
Й  стояли  у  Донбасі  до  кінця…
Вони  синочки,  вірні  Україні,
Котрі  зустріли  ворога  грудьми,
Стояти  не  уміли  на  колінах,
Бо  гідними  завжди  були  людьми.
Зійшлися  там  добро  і  зло  в  двобої,
Бо  ж  воля  України  –  на  кону…
Життям  сплатили  там  за  неї  вої,
Й  з  очей  зривають  чорну  пелену
У  тих,  котрі  чекають  ще  Союзу…
В  історії  ж  –  слід  сильного  плеча  –
Ніколи  не  воюють  справжні  друзі  –
І  підлості  вона  не  пробача.
У  дні  січневі  небо  нам  спускає
Не  тільки  сніг,  а  й  звичаї-свята.
Одне,  лишень,  мене  гнітить-лякає:
Коли  живих  ми  будемо  вітать,
Чи  не  забудем  тих,  що  піднялися
На  небеса  на  ангельськім  крилі,
Котрі  собі  і  Богу  поклялися
Служить  народу  і  тепер…  в  землі!?
7.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900659
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021


Білоозерянська Чайка

Чаклунка /терцина/

Молюся  Богу:  душу  не  губи.
Навколо  –  чужина  і  потрясіння,
А  серце  плаче  з  розпачу  й  журби.

Я  бачу  сон.  У  затінку  верби
Моя  сім’я…  ридаю  на  колінах  –
В  раю  із  ними  й  я  була,  якби

В  полон  нас  не  забрали  для  ганьби.
У  полонянок  –  стогони,  тужіння,
Сполохані,  мов  в  клітці  голуби…

У  мене  серце  гідне  –  не  раби…
Бо  українське  маю  я  коріння,
Характер  мій,  повірте,  не  з  слабких.

Краса  душі  –  це  всі  мої  скарби,
Тож  пересилю  страх  свій  і  тремтіння
Й  навчатимусь  чужому  щодоби.

Султан  Великий  серцем  полюбив
Мов  мальву,  що  тяглася  до  проміння,
Під  дією  якоїсь  ворожби.

-  Чаклунка…відьма…    Весь  гарем  трубив,  –
З  раби  –  Султана…  шлюб  і  поклоніння…
Інтриги…  Вороги́,  мов  яструби́…

Та  серед  виживання  боротьби  -
Той  шепіт:  О  Хюррем…  моє  сп’яніння…
І  вірші:  Ти  мене  завжди  люби…
Цнотливість  душ  у  величі  горіння…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900676
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021


Едельвейс137

ХОКУ ОДНІЄЇ НОЧІ (5-7-5)

Білокам’яна
З  розмахом  крил  духовних
Христова  церква.
.
Духовне  Світло  –
Вічної  Книги  Слово
Спасенна  душа.
.
Променад  концерт  –
Зачарування  осінь.
Танець  листопад.
.
Полум’я  душі  –
крізь  тьму  всесили  дія.
Стихія  вогню.
.
Якби  міг  –
Поїв  би  усі  хоку.
Пристрасть  віршувань.
.
Тиша.  Спокій.
Лілова  темінь  ночі
Знадвору  в  вікно.
.
Лілій  аромат  –
П’янким  вином  в  кімнату.
Білосніжний  цвіт.
.
Політичний  ґвалт.
Інтеграційна  хвиля
Дев’ятим  валом.
.
Відвертості  мить  –
Морської  хвилі  шал.
Скали  супротив.
.
Вічний  вартовий.
Диск  повного  місяця
Землю  холодить.
.
Споглядання  мить.
Шатро  небес  бездонне.
Зорі  миготять.
.
Чумацьким  шляхом
Снігова  Королева
Осені  настріч.
.
Не  поєднане:
Краса  дівоча  і  меч.
Тінь  історії.
.
Кольоровий  сон
В  галактичнім  безмежжі
Зоряна  вуаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900649
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021


Едельвейс137

СЕНС ЖИТТЯ (танка)

Дивлюсь  ток-шоу.
Розмови  безкінечні
сіються  в  ефір.
Розтерзану  Вкраїну
чи  хтось  збере  докупи?
.
Струшаю  роси,
йдучи  назустріч  сонцю.
Жайвір  угорі
невидимий  співає
прославу  Богу  й  літу.
.
Незнаний  досі
Світ  в  інтернеті  бачу.
Бог  –  Творець  краси.
Нема  меж  здивуванню
Казковим  цим  видінням.
.
Дивлюся  в  очі,
А  ти  відводиш  погляд,
Червоніючи.
Напевно  надто  сміло
Стривожив  юне  серце.
.
Хай  буде  гречка,
Аби  лиш  не  сперечка:
Каже  так  народ.
Впертим  бараном  не  будь  –
гаси  вогонь  конфлікту.
.
Нерівний  почерк
На  лежачи  вдається.
Світло  нічничка.
За  тим,  що  рука  пише,
Тінь  олівця  мандрує.
.
І  не  збираюсь
Сьогодні  в  сон  майнути.
Муза  моя  –  тут.
Тож  чи  її  зневажу,
Проспавши  ніч  до  ранку?
.
Прислухаюся
До  різнобою  крапель,
Що  з  даху  падуть.
Капіж  це  солідарний
З  моїм  безсонням  нині.
.
_–  Цікаво:  доки
Не  спатиму  я  нині?
–  Доки  вірші  йдуть.
Допоки  Муза  поряд,
Хай  ніч  у  сон  не  манить.
.
Мої  проблеми
Нікого  не  цікавлять.
Та  це  –  не  біда.
Час  творчості  найвищий
Життя  земного  ступінь.
.
Погоджуюсь
Із  думкою  про  творчість.
Це  ж  бо  –  сенс  життя.
Слід  на  землі  лишаєш
Прийдешнім  поколінням

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900651
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 09.01.2021


Ніна Незламна

Про що шепочуть… ( проза)

     Про  що  шепочуть  нам  зимові  дні  і  ночі…
     Зими  початок…  Несміливий    місяць    грудень,  йому    вчасно  не  вдалося  провести  панянку  осінь.    Минали  дні,  а  рудоволоса  настирно  намагалася  з  ним  домовитися  і  це  їй  вдалося.  Часті    дощі  занадто  надоїдливо  тужливі.Чи  місяць  серпом,  чи  блідолиций  тарілкою  й  ясноокі  зірниці,  заховалися  в    своїх  казкових  шатах.  Майже  щодня  небо  в  сірій  пелюшці.
   І  в  Новий  рік,  і  на  Різдво  Христове  небо  затягнуте  хмарами.Чому  сердите,чом  насупило  брови?І  часом  з  смутком  дивиться  на  землю.Та  все  ж  комусь  була  нагода,помітити  між  хмар  Благовістну  зірку,про  народження  Ісуса.
       А      ранком…  Небо      посіяло  на  землю    дрібний  дощ;  сумний,  холодний,  нежаданий.  Дуже  схожий  на  дощ  примхливої  осені.  Ну  ось,знову  спомин  про  неї.  Такий  дощ  може    й  затягнеться,  але  ж  вже  тиждень  січня.  По  дорогах  калабані  води,    а  десь,    навіть  з    багнюкою.  На  зораних  полях  земля,  як  пластилин,  хоч  й  день  похмурий  та,  аж  виблискує.  Доволі  напилася  вологи    земля  –  матінка,  але  ж  тепер  в  душу  підкрадається  тривога,  хоча  б  не  вдарив  сильний  мороз….
   Себе  спитаю;  за  чим  сумує  природа?  За    людську  байдужість  до  неї?  Не  бережуть  Божий  дар,  засмітили,      на  жаль  вирубують  дерева  –  легені  землі.      А  можливо,  що  немає  закінчення  воїн?    Та    кожного  разу  іспити  нової  зброї,  до    чого  приведуть?  Звичайно  ні  до  чого  хорошого.  Врешті  –  решт,  вже  рік,    як  живемо  в  хаосі.  Розповсюдився  «Ковід-19»    -  по  всій  планеті.  Хто  відповість  на  багато  запитань,  чи  дочекаємося  правди?  Напевно  ж  ні!  Доведено  вченими,  ми  маємо  більше  двохсот  вірусів.  Страшно  уявити  здібність  Ковіда  імітувати  з  ними.  Інші  держави  вже  знову  закривають  кордони,    на  жаль    знову  відбувається  сплеск    захворюваності,  що  приводить  до  смертей.  В  новинах  інколи    поговорюють  про  новий  вид  ковіда.  Хто  в  цьому  винен?  Напевно  і  ми  частково,  що  гріха  таїти.  Покаятися,  шанобливо  ставитися  до  землі.
   А    що  ж    вона….  годувальниця  наша?  Як  і  кожного  року,  хоче  себе  прикрасити.  Он,  біля  гойдалки,  зморена  розквітла  фіалка.  Бідолашна,  не  може  зрозуміти,  чи  осінь,  чи  весна,  адже  спекотне  літо  далося    в  знаки.  завмирала  зелень,  висихала  й  знову  в  боротьбі  за  життя,  прагнула  досягти  мети.
І  ось,  вже  минає  другий    день  Різдва…  Можливо  небо  й  Всевишній  почули  каяття  народу,  молитви.    Небо  по  обрію  ховало  хмари,  посвітліло.  Яскраве  сонце    промінням  ласкало  землю.  
Тож  і  ми  скинемо  сум  з  душі,  з  сердець.    В  надії  прислухаємося  до  зимових  днів,    що  згодом  покажуть  свою  силу.  Земля  вбереться  в  пухову  білосніжну  хустину,  дерева  й  кущі      в  іній  й    в  вуалі  неймовірної  мережкової  краси.    А  вітер,  що  приносив  тепло,  сховається  в  долинах  поміж  гір,прислухатиметься  до    річкових  пісень.  І  зима  сміливо  запросить  в  гості  морозець.  Вологе  повітря  охолоне,  мороз  на    шибках  вікон    тихцем  розмалює    срібні    візерунки,  покаже  свою  майстерність.  В  природи  буде  міцнішим  сон,      під  білосніжним  простирадлом  зігріються  озимі  ,  наберуться  сили.
       Нам  так  хочеться,  щоб  кожна  пора  року  відповідала  своїм  критеріям.  Навесні  проснеться  природа.З  вирію  повернуться  птахи,  зазеленіє  все  довкола.День  стане  довшим,  теплішим,привітнішим.  Хоча  думаю;  ми  проснувшись,  вже  радіємо  новому  дню,  бо  це    вже  життя.  А  жити  -  це  вже  щастя.  Думаю;  влітку  насолодимся  його  подарунками,  різновидність,  різний  смак    ягід,  краса  різнобарвних  квітів  придасть  нам  віри  в  щасливе  майбутнє.  А  щедра  осінь  підтримає  нас  і    кожну  родину,  кожну  господиню  нагородить  врожаєм….
Та  про  все  це    -  треба  справжньої,  сніжної  зими  з  хурделицею,  з  чарівними  сніжинками,  щоб    зловивши  їх  на  долоні,  відчути  смак  зими.  Зліпити  сніжку,  заставити  її  заплакати  і  цим  позбутися  усіх  сумлінь.  І  світлі  мрії  тримати  при  собі,  нести  людям  добро  і  радість.  І  берегти  нашу    землю  –  матінку.    Вірю,  ми  український  народ  -  здатні  це  зробити!
   А  поки    ж,    температура  за  за  вікном  нуль  градусів.  Та  пахне  зимою,  морозцем,  а    про  що  нашепочете    нам  зима  -  ще  послухаємо  з  вами.
Всім  гарного  Різдвяного    вечора  за  святковим  столом  !

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021


Lana P.

ВІКАМИ…

Сумую  за  Вами  віками,  одначе,
Зима  не  сніжинками,  дощиком  плаче,
Малює  калюжами,  креслить  доріжку,
І  холодном  віє  в  самотньому  ліжку.

Збираю  уяви  —  мандрують  човнами.
Ми  щось  пропустили,  згубили  між  нами?
Мабуть,  почуття  зберегти  не  вдалося…
А  вітер  куйовдить  вже  сиве  волосся.                      5/01/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900634
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021


Амадей

ЛЮБОВ В РІЗДВЯНУ НІЧ

Моя  красуне,  зіронько  моя,
Ота,  що  в  серці  сонечком  палає,
Для  мене  ти,  мов  пісня  солов"я,
Від  тебе  в  грудях  серце  завмирає,

Від  тебе  в  серці  родяться  вірші,
Душа  для  тебе  всі  пісні  співає,
Я  б  все  на  цьому  світі  залишив,
Полинути  б  у  вир  земного  раю.

Отого  раю,  де  лиш  я  і  ти,
Де  солов"ї  співають,  квітнуть  квіти,
Де  ми  удвох,  мов  Янголи  святі,
Пить  будемо  любов,  життю  радіти,

Настане  день  і  час,  різдвяна  ніч,
То  я  в  різдвяну  нічку  загадаю,
Залишити  печаль  і  скинуть  гори  з  пліч,
І  в  парі  пить  любов,  й  жагу  земного  раю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900503
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021


Любов Вишневецька

Назавжди.

Відчай  котиться  по  колу…
-  Де  прорив?!
Всі  надії  похололи...
-  Розлюбив!  

Сонце  стало  непотрібним!
День,  як  ніч…
Зникли  всі  надії  срібні!..
-  В  чому  річ?!

Чому  він  забув  про  мене?..
-  Краща  є?..
Серце  б’ється,  як  скажене!..
Слабшає…

Милий  був  єдиним  світлом
від  біди…
Хай  душа  летить  за  вітром!..
-  Назавжди…

                                                               5.01.2021  р.

Фото  з  інету.


                             Навсегда.

Я  с  унынием  -  по  кругу…
-  Где  прорыв?!
Милый  стал  мне  просто  другом…
-  Разлюбил…

Солнышка  теперь  не  надо!..
День,  как  ночь…
Будто  мне  подсыпал  яду…
-  Не  спасешь…

Почему  отбросил  счастье?..
-  Лучше  есть?!
Я  рассыпалась  на  части!..
-  Боль…  мой  крест…

Милый  был  единым  светом,
коль  беда…
Пусть  душа  летит  за  ветром!..
-  Навсегда…

                                                                                   5.01.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900301
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021


Волинянка

Намалюй мені казку…

Намалюй  мені  казку…  Чуєш?  Барвисту…
Не  холодні  узори  зимового  скла…
Не  танок  гарячкового  падолисту,
А  таку,  щоб  барвінком  крізь  сніг  розцвіла…

Заспівай  мені  пісню…  не  треба  «на  стилі»…
І  від  шоу  уже  натомилось  єство…
Заспівай  мені  рідну,  бо  рідні  –  красиві,
Кожен  звук  заховався  у  мами  шитво…

Поверни  мене  в  щастя…  так,  щоб  з  головою…
Хай  за  спинами  заздрість  людська  гомонить…
Дай  тобою  напитись!  Нажитись  тобою!!!
Перед  тим,  як  піти  у  небесну  блакить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900262
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 05.01.2021


Едельвейс137

ВІДЛУННЯ

ВІДЛУННЯ
.
Василю  Стусу.
.

І  знову  думкою  лечу  на  Україну,
І  знову  я  на  кручах  над  Дніпром
В  надії,  що  тебе  я  там  зустріну:
Уява-сон  змахнула  знов  крилом.

Я  так  стомивсь,  та  буду  знов  літати
Над  Україною,  над  кручами  Дніпра.
Не  перестану  я  повік  тебе  кохати,
Хоч  пісня  про  любов  така  стара.

Згадай  і  ти  мене,  не  стративши  надію,
Хоча  надією  цей  сон  гріхом  назвати.
Та  що  з  собою,  бідолашний  я,  удію:
Через  роки  не  перестав  тебе  кохати.

Моя  кохана,  не  печалься,  не  журися.
У  сині  нашім  ти  мене  побач.
До  нього  ніжно,  мов  до  мене  притулися
І  за  роки  розлуки,  серденько,  пробач.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900230
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли любов на все життя

Вони  зустрілись  в  зиму  сніжну,
Коли  хурделиця  мела.
Він  дарував  їй  погляд  ніжний,
В  її  очах  весна  цвіла.

Сніжинки  падали  на  вії
І  розтавали  в  одну  мить.
Та  не  страшні  їм  сніговії,
Коли  душа  вогнем  горить.

Сміялись  двоє,  веселились,
Всміхались  навіть  до  зими.
Зимові  слуги  на  них  злились,
Вони  збентежені  були.

Не  зрозуміти  їм  ніколи,
Що  в  серці  їхнім  почуття.
Перевернути  можуть  гори,
Коли  любов  на  все  життя...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900229
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021


AKM

На двох

[b][i][color="#0000c8"]Плаче  небо  за  шклом...
           Плаче  серце  в  розлуці  з  тобою...
І  далекі  зірки
           Не  підкажуть  дороги  назад...
Лиш  з  любов'ю  й  теплом
           Мої  думи...  От  тільки  спокою
Не  приносять  рядки,
             Що  пишу  і  читаю...  Розрад
Не  шукаю  у  снах:
           Марні  мрії  мої  й  сподівання
Світ  давно  захворів,
         Беззупинки  все  котиться  в  вир...
Десь  ховається  страх
           У  глибинах  душі...  і  бажання...
Я  усе  зрозумів,
           Тільки  пам'ять  моя  -  поводир
По  далеких  світах,  
           По  орбітах  рожевих  кохання,
Де  кометою  слід,
           Метеорами  пристрасть  епох,
Де  лише  на  устах
           Уся  вічність  і  мить  хвилювання,
І  безумства  політ,
             Й  мудрість  Всесвіту...  
                               тільки  на  двох...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900179
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 04.01.2021


Ганна Верес

Як дорого!. .

Як  дорого  ми  платим  за  любов,
Коли  у  виборі  своєму  помилились,
Тоді  здається,  відвернувся  й  Бог.
А  мо’,  не  тим  і  не  за  тих  молились?
Як  дорого  ми  платим  за  любов,
Коли  проткне  геть  наскрізь  друга  зрада.
Здавалось,  доля  в  вас  одна  на  двох
І  раптом  убива  його  неправда.
Як  дорого  ми  платим  за  любов,
Коли  стаєм  підсудним…  у  дитини.
Таке  не  снилось  в  сні  страшнім,  либонь,
А  був  же  серцевиною  родини.

Як  дорого  ми  платим  за  любов  –
Оту  беззастережну,  материнську,
Коли  втомившись  дітям  буть  рабом,
Ти  змушений  їх  волі  підкориться.
Як  дорого  це  коштує  всім  тим,
Хто  душу  має  добру,  співчутливу,
Коли  звичайний  ти,  а  не  святий,
І  топчеш  ще  своє  життєве  мливо!
23.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900170
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 04.01.2021


Олександр Мачула

Іди з Богом

Гірлянду  розвішу  в  кімнаті,
прикрашу  холодне  житло.
Уявні  сніжинки  пухнаті
присядуть  мені  на  чоло,
на  вії,  на  вуса,  на  щоки,
на  ковдру,  що  вкрила  мене…
Чекатиму  Нового  року,
а  то  він  повз  мене  майне.

Бо  ще  залишуся  у  цьому,
поміж  пандемій  та  судом,
і  затишок  власного  дому
розвіють  Гомора  й  Содом…
Ступай,  високосний,  із  Богом,
іди  і  з  собою  бери
усе,  що  підступно  за  рогом
сховалось  у  розпалі  гри…

31.12.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900018
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Амадей

КВІТКА СЕРЦЯ

Тобою  я  любуюсь,  Ніжна  Квітко,
Така  у  цілім  світі  лиш  одна,
Любов  прийшла,  не  знаю  навіть  звідки,
Серед  зими  розквітла  вмить  весна.

І  розцвіли  в  душі  троянди  ніжні,
І  в  серці  заспівали  солов"ї,
На  цілий  світ  лунає  з  серця  пісня,
Про  почуття  несказані  мої.

Квітує  травень  в  посивілих  скронях,
І  б"є  із  серця  щастя  джерело,
Цілую  ніжно  я  твої  долоні,
Від  щастя,  навіть  дух  перевело.

Тобою  я  любуюсь,  Ніжна  Квітко,
Така  у  цілім  світі  лиш  одна,
Тобою  я  живу,  моя  Лебідко,
Й  чорніє  в  моїх  скронях  сивина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900000
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Любов Вишневецька

Пройде нiч…

Заповзав  під  шкіру  щем…
Думи  ріжуть  тіло!..
-  Зірка…  Сонечко  ясне,
ти  ж  куди  поділось?!

Відчай  давить  серденько…
-  Дихати  не  в  змозі!..
Може  він  близесенько?..
Може  на  порозі…

Тиша  хмарою  лягла
на  замерзлі  плечі…
-  Чи  подумати  могла,
що  збере  він  речі?!

І  не  снився  ж...  Був  би  знак
в  снах  моїх  дівочих,
що  поїде  просто  так!..
-  Не  поглянув  в  очі!

Темрява  повзе  в  вікно
та  лякає  вітер...
-  Не  кохає!  Ось  воно!..
Хоч  іди  на  цвинтар…

-  Чуєш,  милий…  не  піду!
Заспокою  душу!..
Я  спалю  свою  біду...
Плакати  не  змусиш…

Пройде  ніч  і  всі  зірки,
згаснуть,  як  це  лихо!
-  Почуття  мої  гіркі
в  даль  потягне  вихор…

Тільки  ти  мене  колись
пригадаєш  з  болем!
Не  скажу  вже:  -  Повернись!
Прошепчу:  -  То  доля…

До  тремтіння  пройме  холод!..
Не  скажу  йому…
-  Бо  гірким  став  щастя  солод…
Тягне  у  пітьму…

                                               2.01.2021  р.

Фото  з  інету.


                       Пройдет  ночь  ...

Пробежал  мороз  по  коже…
Мысли  режут  тело…
-  Солнце  ясное…  О,  Боже!
Ты  куда  поделось?!

Мне  тоска  погубит  сердце...
Мне  дышать  нет  сил!..
-  Где  твое  родное  тельце?..
А  душа?!  Сменил?..

Уходить  не  мог  так  просто!..
Будто  бы  сбежал…
Да  неужто  был  ты  гостем?!
-  Погляди  в  глаза!..

Тишина  нависла  тучей…
прикоснулась  плеч…
Доля  стала  невезучей…
-  Иль  в  могилу  лечь?!

Мне  отчаяние  камнем
больно  давит  грудь!..
-  Столько  о  любви  шептал  мне!..
Можно  ли  забыть?!

Темнота  ползет  в  окошко…
будто  черный  ил...
На  душе  скребутся  кошки!..
-  Он…  не  полюбил…

Под  ребром  как  будто  гвозди!..
-  Скрылся  навсегда!..
Ночь  пройдет…  исчезнут  звезды…
Как  моя  беда…

Знаю,  он  меня  когда-то  
вспомнит  через  боль…
Я  лишь  рядышком  присяду…
Прошепчу:  -  Чужой…

Будет  холодно  до  дрожи!..
Не  скажу  ему…
Пусть  он  сердце  не  тревожит…
-  Мне  хватило  мук…

                                                                   2.01.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899984
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Амадей

Вітаю з роком Білого Бика

Сьогодні  влада  ще  в  Щурячих  лапах,
Щурячий  час  іще  ж  бо  не  минув,
Хоча  вона  ще  дихає  на  ладан,
Вже  Білий  Бик  від  сну  свого  проснувсь.

Вже  землю  б"є  копитом  навіжений,
На  роги  хоче  нечисть  швидше  взять,
І  кожен  Щур,  великий  чи  маленький,
Буде  тікать.  О,  Як  буде  тікать!

Час  настає,  проб"є  годинник  лунко,
І  Бик  на  роги  візьме  всіх  Щурів,
І  усміхнеться  Ненька-Україна,
Увесь  народ  вкраїнський  й  поготів.

Останні  дні,  години  і  хвилини,
З  опаскою  з  нори  Щур  визира,
Вже  Білий  Бик  на  радість  Україні,
Йде  знищить  ненаситного  Щура.

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899966
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Ганна Верес

Поет – це хто?

–  Поет  –  це  хто:  співець,  а  чи  борець?,
–  Його  творіння  суть  цю  визначають.
Найгірше,  коли  зажива  він  мрець,
Або  його  в  лукавстві  помічають.
Коли  він  пише,  тільки  щоб  писать,
І  образи  для  світу  –  віртуальні,
А  чи  заходиться  під  когось  ще  «плясать»,
Аби  його  назвали  геніальним.
То  не  поет  –  звичайний  словоблуд.
Й  його  поезії  що  сіють,  те  і  мають.
Для  справжнього  поета  атрибут  –
Те  сіяти,  що  людям  помагає.
Поет  зорею  мусить  людям  буть,
Шлях  осявати  цілому  народу  –
У  цім  і  є  його  найвища  суть:
Він  пише  не  заради  нагороди.
А  пише,  бо  не  вміє  не  писать.
Жить  в  панцирі  –  для  нього  не  комфортно.
Його  хвилює  і  землі  краса,
Й  не  менш  хвилює  доленька  народна.
20.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899952
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Ганна Верес

Україна ввійшла в Новоріччя

Україна  ввійшла  в  Новоріччя,
Історичний  здолавши  поріг,
Не  один  її  воїн  згорів
Й  відчинив  собі  двері  у  вічність.
Мати  ж  свічкою  вдома  згоряє,
Дістає  з  денця  серця  слова:
«Чом  невісточка  наша  вдова?
За  що,  Боже  Великий,  караєш?
В  світі  більшого  горя  немає,
Як  ховать  своїх  рідних  дітей.
Рік  Новий  без  синочка  іде,»  –
Бідна  мати  у  ніч  промовляє.
Затряслись  її  згорблені  плечі,
Небеса  сколихнув  її  крик:
«Україну  уже  не  скорить!»
Сам  Господь  не  посмів  їй  перечить.
27.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899951
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Білоозерянська Чайка

Читачу

Як  хочеться  словами  передати
Вогненний  світ  душі,  палкий  порив!
Біжать  роки…  годинник  циферблатом
Годину…  рік…  життя  розпорошив.

Як  хочеться,  щоб  слова  ніжні  ноти
Чиєсь  розгублене  життя,  якийсь  надрив
Зігріли,  надали  би  сили  доти,
Поки  б  всі  сльози  він  не  осушив…

Як  хочеться,  щоб  віршів  поривання
Допомогли  б  невтішному  плачу,
Зцілили  хворого  аби…  без  лікування,
Війну  спинили,  вибухів  здригання…
Усі  надії  серця  й  сподівання  –
До  тебе,  співчутливий  читачу!

[i]З  Новим  роком!  Здоров'я  міцного,  мирного  неба,  щастя  у  родини,  добра  та  любові!  Щиро  дякую  за  підтримку,  мої  любі  одноклубники![/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899955
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Едельвейс137

РОЗМАЇТТЯ ХОКУ

Ромашки  в  полі
засіялися  густо.
Кожна  з  них  –  любов.
.
Вінок  сплітаю
Із  польових  ромашок.
Заквітчаний  світ.
.
Новорічний  бал
У  сніг  хрусткий  вгрузає.
Блискітки  вогнів.
.
Назустріч  сонцю
Іду  у  росах  босий.
Розганяю  сон.
.
Дірявий  човен
принишк  у  очереті.
Молодість  спливла.
.
Світу  марнота.
Живу  одним  бажанням
злетіти  в  мрію.
.
Іду  та  й  іду…
Оглянувшись:  де  це  я?-
Себе  питаю.
.
Юнка  чарівна
Запала  в  серце  й  душу.
Безконтрольність  дій.
.
Нереальні  сни.
В  минуле  повертаюсь,
Де  живі  батьки.
.
Сніг  розтанув:
В  плюсі  рік  Новий  ходить.
Пріє  Дід  Мороз
.
Зима  вмліває
В  плюсі  нетрадиційнім.
Снігу  не  видать.
.
Солнечный  денёк.
Кладбищенские  тени
В  тишине  грустят.
.
Солнца  яркий  луч
В  церквушку  проникает,
На  алтарь  ложась.
.
Там,  на  алтаре,
В  лучах  небесной  славы,
Целованья  крест.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899944
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Едельвейс137

***

Думаю  про  вас  
І  день  і  ніч.  Кохаю,
«як  проклятий».  До  скону.
Топляться  сніги,
Водою  сходять  ріки  –
Я  все  думаю  про  вас.
.
(бусоку-секітаі)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899942
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Надія Башинська

СІЄМ, СІЄМО, ПОСІВАЄМО…

Щиро  вітаю  всіх  вас,  друзі,  з  Новим  2021роком!
Хай  він  буде  мирним,  світлим,  творчим!
Сіємо  на  щастя  та  добро.

                                       *    *    *
Новий  рік    завітав  до  вашої  хати,
приніс  радість  він  усім…    дозвольте  посівати!
                                               *
У  торбинках  в  нас  ясні  зернятка,
тепло  рук  у  них,  щирість  серденька.

Мов  по  ниві  ми  зерна  сіємо,
щоб  збулося  все,  про  що  мріємо.

Сієм  зернятка  та  й  добірнії,  
щоби  дні  усі  були  мирнії.

По  всій  хатоньці  розсіваємо,  
щоб  збулося  все,  що  бажаємо.

Золоті  у  нас  всі  зерняточка,
щоб  веселою  була  хаточка.

Сієм  зернятка,  де  віконечко,
щоб  ясніло  в  нім  ясне  сонечко.

Сієм  зернятка  від  поріженька,  
щоб  легка  була  та  й  доріженька.

Хай  вас  радують  ваші  діточки,
мов  веснянії  ранні  квіточки.

Сієм,  сіємо,  посіваємо,  
з  Новим  роком  вас  всіх  вітаємо!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899920
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021


Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ Новорічні

                                                                     
                                                       З      вірою  у  рік  прийдешній,
                                                                 Хай  все  нам  удасться!
                                                                 Із  рогів  Бика  –  достатку,
                                                                 З  під  копит  –  лиш  щастя!

Н  –  а    траві  пасеться  Бик,                                                            Р  -  оєм    кружаться  думки,
           А  Криса  в  коморі  -                                                                              Як  в  небі  сніжинки  -  
           Хай  нам  буде  в  Новім  році,                                                    Врожай  гарний  зібрали,
           Як  рибі  у  морі  !                                                                                      Чи  будуть    обжинки?
                                 ***                                                                                                                                      ***
О-  й  чи  так,  чи  не  так                                                                      О  -  біцянки  –  ситий  не  будеш              
         Хай  цвіте  в  пшениці  мак,                                                              Стара  поговірка…
         Коли  в  маку  пшениця  -                                                                    Головне,  щоби  бюджет  -
         На  кутю  лиш  годиться.                                                                    Не  в  бюджеті  дірка!
                               ***                                                                                                                                      ***                                                                                                                                    
В  -  сюди  маска  помагає,                                                                К  -  арантин  –  серйозна  справа,  
           Навіть  у  інтимі…                                                                                        не  виходь  із  хати!
           Двох  дітей  я  народила                                                                    Як  захочеш  поїсти  -
           Від  Мао  і  Діми                                                                                              Можеш  лапу  ссати.
                               ***                                                                                                                                      ***                                                                                                                                
И      не  дивуйтесь &