Оська: Вибране

Oxana Levina

ДІАЛОГ В РАЮ

«ДІАЛОГ  В  РАЮ»  
-За  що  ти,  Боже,  так  караєш  жінку?-
Всевишнього  архангел  запитав.-
«Невже  за  райських  яблук  ніжну  шкірку,
Що  їх  Адам  від  Єви  скуштував?»

Хитнув  Владика  мудро  головою,
І  мовив  так  із  вічних  вуст  своїх:
«Я  так  хотів,  щоб  їх  було  лиш  двоє…
Від  кривди  я  беріг,  як  тільки  міг.

Коли  їх  пара  ,  то  живе  кохання.
З’явився  третій  -  ревність  і  сльоза…
Й  завжди  чомусь  у  цім  протистоянні  
Над  жінкою  проноситься  гроза».

- Ти  так  говориш,  мовби  її  любиш!
Тобі  мабуть  й  самому  її  жаль?
- Свої  творіння  лиш  злочинець  губить.
ЇЇ  сльоза  ,  то  і  моя  печаль.

Здивовано  спитав  архангел  знову:
«Тоді  чому  ти  муки  ці  їй  шлеш:
Родити  в    муках  і  любити  знову,
Коли  любов  –  пекельна  мука  теж?»

- Бо  без  кохання  жінка  ніби  мертва,..
Вона  неначе  квітка  без  води.
Лиш  за  любов  іде  вона  на  жертву,
Й  нове  створіння  варта  народить.

Життя  театр…  Людина  в  нім,  як  лялька!
Її  як  схочу  так  і  поверну.
Повір,  мені  її  самому  шкода  палко,
Але  ж  вона  спокутує  вину.

- Тоді  чому  прогнав  її  на  Землю?
Там  холодно,  а  тут  завжди  тепло!
Без  неї  твої  птахи  в  саді  дремлють,
Й  давно  у  раї  сміху  не  було.

- Бо  і  Земля  –  це  теж  моє  творіння.
Вона  б  зів’яла  без  жіночих  рук.
Без  жінки  не  було  б  в  людей  прозріння,
Й  поети  б  не  зазнали  творчих  мук.

Бо  це  вона  сказала  перше  слово,
Створила  дім,  зіткала  полотно,
І  приручила  і  коня  й  корову,
І  вперше  в  землю  вкинула  зерно.

Тож,  не  шкодуй  життя  її  святого!
Хоч  й  був  жорстоким  вигнання  обряд.
Хто  втратив  рай,  той  створить  його  знову,
Бо  жінка  –  це  і  є  едемський  сад!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623511
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015