[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]
[i][b]
Скажи мені, мамо, чому
Так серденько ниє, щемить,
Коли приїжджаю на мить
На рідне подвір'я? Чому?
То, може, тому, що колись,
Щоб злидням і смутку зарадить,
Твоєї послухав поради? –
"Їдь, синку, до міста, учись!"
А, може, тому, що так рано
Зів'яла, померкла краса,
Давно посивіла коса,
Яку ти ховаєш старанно?
Чи, може, тому, що я бачу
Вже згорблену постать і руки,
Що винесли горе і муки?..
Чи може тому, що ти плачеш?
То, мабуть, тому, що зіниці
Твої уже, мамо, не сталь...
А... – дві... – глибоченні... – криниці,
В яких
потонула
печаль...
Ще й, мабуть, тому, що я знаю:
Не ти лиш в стражданнях живеш,
В нестатках і тузі помреш,
Земного чекаючи раю...
Та все ж... ти скажи, моя мамо,
Чия в цій печалі вина?..
...Я знаю: виною – війна,
Що точиться в вічнім тумані...
Війна – за життя! І – на смерть!
Війна – за жадану свободу!
Війна – за ідею і твердь!
Війна... поміж свóго народу...[/b]
15.07.1989[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 13.08.2016
Господи, хочу лишитись дитиною,
Щоби казки оживали за книгою.
Стала для тебе(ти кажеш) єдиною...
Тільки між нами місток снігом - кригою.
Господи, хочу не стати дорослою,
Вірити в Янголів, шити сукеночки
Лялькам своїм. І прикрасити стрічкою,
Барви на ній як самої веселочки...
Господи, хочу я в диво повірити,
Щоб лікувати хвороби обіймами!
Щоби крильцята щовечора чистити,
І полетіти у небо із римами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678994
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Тише, тише не спугни.
Робко так, почти крадётся
К нам любовь, минуя дни.
И вот-вот сердец коснётся.
Слышишь, слышишь её шаг.
Точно кошка, грациозно.
У любви поспешность - враг.
Для неё нет слова - поздно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677669
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Приспів:
Другий рік, як ступив ти синок за поріг,
Розпочав війну ворог проклятий.
Повертайся мій синку скоріше з доріг,
Юду люту ми мусим здолати.
1
Смерч війни у степах шаленів,
Був запалений миршавим катом.
Ненажерливий звір запалив,
Що колись називався нам братом.
Приспів:
2
Бережи себе синку… вернись,
Я так хочу тебе обійняти.
Пригорну я тебе, як колись…
Як втомилась тебе виглядати.
Приспів:
3
Правда буде за нами… - Вона
не потерпить чужинської зради.
Вип’є ворог свій келих до дна,
В прах розсиплється він від пожади.
Приспів:
4
Україна не згине в вогні,
Як не згинула пам'ять Аратти.
Заспівають в гаю солов'ї…
Віє затишком з рідної хати.
Приспів:
5
Завесніють волошки в літах,
Ратаї будуть ниву орати.
Слава буде гриміти в віках,
Будуть внуки любити й кохати.
Приспів:
6
Знаю лад наведеш ти синок,
Стихнуть Смерчі , Піони - гармати.
Як колись заглянеш до бджілок…
Нам не довго лишилось страждати.
Приспів:
7
Розговіє Вкраїна в медах…
Відійдуть криві числа і дати.
І хоча твоя мама в літах.
Вірить синку і буде чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2016
Чим ти прекрасний Києве, скажи?
Дніпром, каштанами, церквами?
Відкрий туристам свою велич, покажи.
Хай схилами милуються, заходять в храми.
А я мій Київе, люблю тебе за те,
Що ти дитинство, юність - ти колиска!
І байдуже дощить, чи снігом замете
Не в паспорті - в душі зазначена прописка.
Хай сваряться і кажуть вже не той,
Як був колись, що маєш сірі плями.
Але для мене ти завжди герой,
Що рятував та прихищав віками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676816
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Улыбнись :) Пусть исчезнут печали,
Пусть хоть маленький солнечный луч,
Пролетев через дальние дали,
Принесёт теплоту из-за туч.
Улыбнись :) Пусть растают туманы
И, казалось, разомкнутый круг
Вновь сомкнётся, прощая обманы,
Воскрешая ослабленный дух.
Улыбнись :) Пусть сквозь летние грозы
Пролегает твой жизненный путь,
На щеках твоих - капли, не слёзы,
Тебе не в чем себя упрекнуть.
Улыбнись :) Пусть померкнут проблемы
И сердечный ускоренный стук,
Игнорируя все теоремы,
Увенчает касание рук.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
(Фото взято из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186999
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 07.07.2016
Життя вимірюють ділами,
Горіння живиться снагою.
Ці справи вище над роками ,
Візьми для себе їх метою.
Ці речі писані Богами…
Як шифр буквариком розвою.
В шматочках різані рядками,
Нам дані іскрою живою.
Наскрізь покромсані стежками
В ріці шліфуються водою.
У спрагу живляться дощами
Щоб заплести його канвою.
Воно ж запалене зірками,
Роки розгубить наче хвою.
Росипле попіл за слідами,
Посіє мохом і травою.
Та сутність шита рушниками,
У спразі скроплена росою.
Якщо вгартована на зламі,
Залишить пам'ять… нам сагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675666
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Услід за Арсенієм Олександровичем...
Забрана у мене, що ночима
плакала за мною, у розмаїй
сукні, із діточими плечима, -
кращий дар, що Бог не повертає…
Впрохую минулим, сьогочассям,
спи міцніш, не схлипуй ізпросоньки,
не пильнуй неспаними очами,
янгол, оленятко, соколонько.
Із пустель Аравії, з шумерських
каменів, з якого часу пруга
у годоти сяянні розверстім
пам’яттю береш за горло туго?
Я не знаю де твоя країна
і не знаю як закляття скласти,
щоби знов згубити благостиню
рук твоїх, і дихання, і плаття…
Вільний переклад, оригінал: http://www.stihi-rus.ru/1/Tarkovskiy/66.htm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655198
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
Ви для мене – ніхто,
Ви такі, як і всі...
А про те , що було,
Зморшки є на лиці…
Наплювати мені
На вогонь, що колись,
В моїм серці горів,
Бо на Вас я моливсь.
Наче роси з трави,
Ви для мене – ніхто,
Я забувся хто Ви
І не знаю – я хто.
Відголосок німий,
Серце в камені вже.
Але погляд, як Вій,
Ще коняку пряже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675147
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ты пахла весной...
Щекотала сиреневым счастьем
Так нежно и славно.
Пьянящей волной
Поцелуев, царапок, объятий
Меня накрывала.
Как талой водой
Ты ласкала горящее сердце
Ладошек прохладой.
Ты пахла весной,
Раздевала, сама уж раздевшись -
И всё расцветало.
Ты пахла весной...
Ты звенела, как ландышей звёзды
Под песни рассвета.
Ходила босой
По любви раскаленной, по розам
В шипастых корсетах.
Ты юной листвой
Поцелуев своих клейко-сладких
Взрывала планеты.
Ты пахла весной...
... Тот роман был курортным и кратким -
На краешке лета.
Июнь, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675144
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
[color="#0000ff"][b][i]
– О, если б я свалился на главу
Известному, маститому поэту!
Удачей вот что в жизни я зову,
Средь серых дней мечту лелею эту!–
Сползая под уклон, скрипит кирпич,
На жести оставляя след упорно.–
Пускай не насмерть, пусть хоть паралич...
Ужель мечта несбыточна и вздорна?
– И я не прочь, признаюсь, приласкать
Причёску "от кутюр" роскошной диве.
Известность манит с крыши, мой собрат...
Ужели счастье только в эксклюзиве?
Из бездны нам назад дороги нет.
Ошибка, как и промах, непростима.
От высоты не стоит Вам пьянеть,
Полёта жаждать, как юнец интима.
Не просто так мы расшибаем лбы...
Не случай вёл тебя сюда, прохожий!
Мы – выше всех! Мы – Кирпичи Судьбы!
И главное: [/color]
Ты – человек хороший.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555504
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 27.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 27.06.2016
За мотивами народної казки
Це сталося не в нас (так люди кажуть).
Жив дід собі – сорочка й постоли.
Пшеницю сіяв (їсти тре', аякже!),
Мав доньок трьох від вірної жони.
А дочок мати – клопіт, кожен знає:
Стрічки, намисто, скриня хоч якась.
Шлюб узяла – і вже її немає
В батьківській хаті (зовсім, не на час).
Про це і думав дід, як їхав з лісу
(рубав там дрова, їсти ж треба всім!).
Аж гульк! – із неба ніч, як з печі, злізла,
Забувши зорі засвітить за тим.
Хоч в око стрель – нічого ж бо не видно.
Кінь, спотикнувшись, став кінцем кінець.
- Ех, був би місяць! – заридав дід ридма, -
Вечеря ж вдома! Доньку під вінець
Віддав йому б! Промінчик світла б, з нитку!..
Коли ж з-за хмари вийшов молодик,
Довів до хати діда вже завидна,
Взяв старшу доньку за жону і зник.
Прийшла зима. Насипалося снігу.
Мороз тріщить, вставляючи шибки
Озерам в лісі – якнайкращу кригу,
Аби могли кататись дітлахи.
О тій порі дід на базар поїхав
(а що з одежі – латані дірки!).
Замерз сердега дуже, як на лихо,
Набравсь морозу по самі кістки.
- Ех, сонця б трохи – пальці відігріти.
Додому б миттю… чаю б і млинців…
Віддячив би, віддавши доньку спритну
За жінку, тільки б пару промінців!...
Коли це сонце із-за хмари вийшло,
Теплом по жилах діда розлилось…
- Іще б найменшу якось одружити, -
Подумав дід – і пити чай пішов.
А навесні, коли ріка розмерзлась,
Подався дід ловити карасів.
Вітрило є, але немає весел.
Дід у човні. Ні хвилі на ріці.
Дід бідолашний мало що не плаче:
- Подми-но, вітре, вже обіду час.
Ти не подумай, я тобі віддячу:
Остання донька залишилась в нас!
Вже й карасі на сковорідці пахнуть.
І ситий дід. А радості нема.
- Десь доньки там, - і сохне він, і чахне.
- Піди, провідай, - радила жона.
Пішов старий до Місяця у гості
На сьоме небо (дай-но, Боже, сил!).
Поки дістався, натомивши кості,
А зять йому вже лазню натопив.
Парує небо, світиться між хмари.
- А що воно горить? – питає дід.
- Моя рука. Піддати, тату, жару?
- Та ні, не треба, синку, все як слід.
А потім дід, кордони перетнувши,
Гостив у Сонця, їв оладки там.
Пекла їх донька, як не брешуть люди,
На лисині у Сонця. От дива!
А на шляху додому був у Вітра.
Та час вертати. За рікою – дім.
Дочка на хустку посадила діда,
А Вітер ху! – і той собі поплив.
Сідав на землю синім птахом вечір.
Дід бабі лазню гарно натопив
І у віконце аж по самі плечі,
Неначе свічку, руку устромив.
Стара тим часом просить в нього світла,
А дід затявся: - Світиться рука!
Вже діжку із водою перелито,
Ледь баба залишилася жива.
На ранок – гірше!
- Бабо, дай оладків!
- А піч топити? Чи забув, старий?
- Замішуй тісто, - далі дід базікав, -
Мені притьмом на лисину налий.
І як дружина вже не відмовляла,
Затявся дід, стоїть на тім – і все!
Три дні йому від тіста відмивала
І лисину, і шию, і лице!
В неділю вийшли ввечері пройтися
На берег річки.
- Слухай, - каже дід, -
Ми зараз переправимось до лісу.
Стели-но хустку швидко на воді.
- Та цур тобі! Мене втопити хочеш?!
А дід упертий, наче той баран:
- Стели, кажу. То буде пліт! І точка!
Не хочеш? Попливу тоді я сам!
Очуняв дід уже у себе в хаті.
Стара в сльозах. Нема на ній лиця.
- Побий їх грім! Ну й маємо три зяті!
Мого хотілось, мабуть, їм кінця!..
На цім облишмо діда ми та бабу,
Нехай собі удвох погомонять.
Ми ж будемо тепер метикувать:
Коли берешся ти уже за справу,
Роби її як слід – не для забави,
Щоб потім ні про що не жалкувать.
А раптом здасться, що борідка Бога
Затиснута тобою в кулак, -
Згадай про діда і його [i]хворобу[/i] –
Хвалитися, що він на все мастак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674566
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
[i]Нещодавно я розмiстив переклад пiснi "Мiльйон червоних троянд". Сьогоднi - ще один переклад.[/i]
.........................................................................
Серед хвиль - крижаний айсберг,
Не привiтний i не ґречний,
Споконвiчна це загроза та ризик для морякiв,
Бо вони вiдмiнно знають,
Що вiн дуже небезпечний,
Що вiн дуже небезпечний
Для зустрiчних кораблiв.
[b]....................................................[/b]
[b]ПРИСПIВ:[/b]
[i]А я про все у свiтi з тобою забуваю,
Любов твоя потрiбна, а крiм любовi - нiц!
А ти такий холодний, як айсберг в океанi!
I що в твоєму серцi? Хто менi вiдповiсть?![/i]
[b].............................................................[/b]
Чи ти мерзнеш, чи ти танеш?
Чи ти сум, чи, може, радiсть?
Чи ти сонечко ласкаве, чи холодний бiлий снiг?
I второпати я прагну,
Хто ти, врештi-решт, насправдi?
Хто ти, врештi-решт, насправдi -
Айсберг, або чоловiк?
[b]......................................................[/b]
[b]ПРИСПIВ.[/b]
.......................................................
Чи пiди ти з мого шляху,
Чи назавжди залишайся,
I надай менi можливiсть твердо вiрити, що ти
Знов крижиною не будеш,
Ти - людина, а не айсберг,
Й будемо навiки разом
Ми, позбувшись самоти!
[b].......................................................[/b]
[b]ПРИСПIВ.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617142
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 23.06.2016
[b]Сонечко, не ображайся!!!))[/b]
[color="#1e09de"][b][i]Щоб образить сонечко?
Щоб образить зіроньку?
Небокраю донечку
Лебедину пісеньку
Та ніколи й гадки
Я не мав такої
Ти моя розгадка
Ніжності людської
Ну а якщо коротко,
Влучно, одним словом
То ти наше - СОНЕЧКО
Сяє що над Львовом)))[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610302
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 23.06.2016
[youtube]https://youtu.be/2n1GGzrAUQE?list=PL-HKO0Vy0pb-wBiLxJR4eTJzHluw4uCN4[/youtube]
[b]«Желтые, красные – разные»[/b]
[color="#1304e3"][b][i]
Золото, золото, золото
Слева и справа – вокруг
Небо как будто расколото
Сыплет и сыплет листву
Кру́жится, кружится, кружится
И подустав – прилегло
Лужицы, лужицы, лужицы
Осени суть, ремесло
Желтые, красные – разные
Сотни оттенков и гамм
Ну до чего ж они классные
Падают к нашим ногам
Каждый здесь листик по-своему
Светел, красив и пригож
Мастером-летом все скроены
И на часть солнца похож
Завтра намочит их дождик
Скроет всё выпавший снег
Их нам природа-художник
Лишь нарисует к весне
Ну а сегодня – кружа́тся
Вальс закружив с ветерком
Дарят частичку нам счастья
Чтобы нам было о ком
Помнить в холодные ночи
Вспомнив – вдвоём эти дни
Ночи чтоб были короче
И существуют они
© Микола Карпець (М.К.)
*27.10.15* ID: № 616353
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616353
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 23.06.2016
Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670454
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Пересчитав прошедшие восходы,
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать пытаюсь на природу
И босиком живой травы коснуться...
Я растеряла каблуки да клатчи
На белых кромках серых тротуаров
И на удачу мелочью звенящей
Шары брусчатки щедро осыпала...
Кредитки, карты, бонусы нависли,
Кафешек ароматная бравада.
В подземке - кто прижат, а кто затиснут:
Содружество колючек и булавок.
Здесь пластиковый рай пустых пакетов,
Паломники у магазинных полок;
Капотный блеск автомобильных сетов
Среди задумчивых бескрайних пробок...
Проспектов струны, кладбище -этажек -
Неравновесие простых акцентов...
Отпустишь на природу? Снова скажешь,
Что в городе мы встретим это лето...
Пересчитав прошедшие восходы
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать из Киева готова
Чтобы соскучиться и....
....вновь сюда вернуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668788
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
- За що мене ти любиш? -я спитаю...
Наївно зазирнувши в твої очі
А ти мені всміхнешся так уроче...
- За те що до кінця тебе не знаю...
Бо кожен день з тобою то пригода
То іспити для нервів - гра у "кості"...
Мене доводиш часто ти до злості
(Тоді коли трапляється нагода...)
Ти ніжне янголя в моїх долонях
Та все ж крутіша спуску з Евересту
Не піддаєшся жодному протесту
Дзвіночок голосний у моїх скронях...
Лиш ти мене спроможна розсмішити
Внести в моє життя краплинку щастя
Ти моє Богом створене причастя
Таку як ти! - не можна не любити...
З тобою складно -водночас так просто
В тобі коктейль емоцій вибуховий
До нього я частенько не готовий
І як завжди "смакуєш" досить гостро...
Я за тобою зовсім не встигаю
Ти наче ураган - стихійне лихо!
Ти не сумісна із словечком "тихо"!
Мій неосяжний невловимий раю!...
Ні з ким я не щасливий лиш з тобою
Без тебе світ для мене то омана...
................ ...... ...
За що ж мене кохаєш ти , кохана?
- За те що полюбив мене такою!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
Моєму другу Алєксу...
Ти був мені дощем, веселим снігом.
Барвистим листям линув восени...
Нащо тоді прийшла пекельна крига
і зрадила твої весняні сни?
Ти відчинив ій?! - Хай іде до біса!
Ревуть думки і серденько болить...
Бузкова тінь гайнула поза лісом -
невже життя - це карколомна мить?
Самі питання. Знову пісня з неба...
Такий знайомий і чудовий спів.
Мені тобі сказати стільки треба,
та як завжди не вистачає слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668455
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Полем котився туман,
Тихо вставало десь сонце,
Вп'ється нам в душу обман-
Гляне біда у віконце.
Полум'ям атому стре
Долю стару та малечі,
Хрест Україна несе-
Вложені муки на плечі.
Вніміє на тисячу літ
Земля, що життя родила-
Чорнобиль залишив слід:
Лиш біль та людська могила.
Не вЕрнеться знову лелека,
Життя не зародиться в лоні,
Душа не прийде іздалека,
Лиш спогади стануть в поклоні.
За тих, що тебе рятували,
Життя положивши на плаху,
За тебе, себе розіп'яли,
Не знаючи болю, ні страху.
Горить поминальна свіча,
Живеш, Україно, в скорботі,
Та спокою дальше нема,
Бо гине народ твій на фронті.
На фронті, під кулями зла,
Знов пекло чомусь пожирає
Ті паростки віри й добра,-
Чом місця земного не має?
Знедолений, зболений, знищений-
Народ твій, Вкраїно Княгине,
В молитвах лиш Божих молений,
Єдиний, в віках єдиний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662477
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють.
Їх палять лампи нового порядку - понеділка...
...Пливуть хмарини пухом водяним над небокраєм.
Той пух змішався з димом. І від нього трохи гірко.
Кімната. Я один. Не світить лампа. Денне світло.
Повіяв свіжий вітер і мурашки в п'яти вийшли.
До темряви у хату день просився. Я, побитий
Красою, став перед вікном. Приковувало ліжко.
Маршрутки стогін. Пагони міського дому - в стелі.
Горіла лампа світлом понеділкового схилу,
Якого наче і нема. Я залишивсь веселий,
Бо біси грають в голові, і кров тече у жилах...
Двадцята. Пух темніший. І встають примарні зграї.
А кожну ніч зриватиме під Ватерлоо битва.
...Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють...
А сенсу тут ніякого - лиш варто добре жити.
18.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660496
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
[b] «Він заплітав її волосся-2» [/b]
[color="#050ce6"][b][i]
Він заплітав її волосся
А колір їх, як й колір жита
Де колір хліба, меду й літа
Тут все в косі переплелося
П’янкими запахами страв
Із ароматів літніх трав
Він заплітав її волосся
Дурманив запах її тіла
Кому до того яке діло
Бажання в них, в одне сплелося
І цілував він пелюстки
Медових губ п’янкого трунку
І від такого поцілунку
Немає в світі порятунку
Перемішалися думки
Перемішалися думки
Де літній день і спрага тіла
Вона ж, як й він - його хотіла
Джерельні грали їм струмки
Трава щось ніжне шепотіла
Слова кохання, мабуть, їм
І що це поле – їхній дім
© Микола Карпець (М.К.)
*08.04.16* ID: №658169
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658169
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Ночной город и проспект без людей,
и туман что окутал улицы дымом..
Почему ты одна в эту ночь, почему не с любимым?
разбавляешь будни дыханием ветра.
Тебе нравится ночь, тишина и рассвет,
и закат для двоих в этом городе снов.
Как морячка и вокруг ни души..
и пометка в альбоме "прошлое",
ты его никогда не зови.. в свое одиночество.
И молчи дочитав Ахматову,
на нелепое "как ты", ответь "в порядке",
пусть завидуют дуры наивные..
ты из города снов, Королева холодной стужи..
Кто теперь за любовь, кто тобой оказался простужен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642793
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Я перекривав на кухні газ, закривав усі вхідні двері,
Я мільйони разів перевіряв вікна на наявність протягів,
Сотні разів писав її ім’я на шпалерах і на цупкому папері,
І найбільше в життя боявся тих приміських потягів.
Я намагався потайки торкнутися її ніжної шкіри,
Коли вона спала накривав ковдрою й гладив її волосся.
Сотні раз заліковував в душі її чорні наскрізні діри,
І в останній, сто перший раз мені все ж це вдалося.
Я, як ніхто інший, знав про її таємниці і всі її мрії.
Знав про всі її кризи, нічні мігрені й щоденні дози.
Знав напам’ять як вона спить, сміється й фарбує вії,
Й про те, як вона палко не вірить в астрологічні прогнози.
Я міг годинами слухати як вона декламує вірші,
Знав кожен рух її у вікні на другому поверсі,
Міг свої дні і годин топити в суцільній тиші,
Аби знову і знову зустрічати її в ресторанах й автобусах.
Я допивав її гірку каву, мучився з її головними болями,
Я читав їй книги на ніч, й запускав до кімнати вітер,
Аби лиш хоч трохи перетнутися нашими долями.
Аби лише вийшло скласти її ім’я з крижаних літер.
Я намагався не зрадити пам`ять, писав про неї на білих конвертах
Кожного місяця намагався дізнатися як їй живеться
Малював її профіль й вирізав її фото які друкували в газетах
Кожної ночі повторюючи:
Все це обов’язково минеться…
Все це минеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654277
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
Хто образив тебе, кохана,
Що цілунком щемить сльоза?
Диким поглядом спозарана
Розіб'ється об скелю гроза.
Хто образив тебе, любове?
Розкажи і серденько спочине,
Віддаю тобі щастя квіткове,
В нім кохання моє прилине.
Хто образив тебе, моя доле?
Не ховай у земну глибину,
Твоє тіло зігрію я кволе,
І остуджу вітрами млину.
Та образа, то ще не горе:
Кожен день, кожна мить- сонце,
Твої очі- моє синє море,
Місяць ясний в моїм віконці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651138
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 18.03.2016
***
Наука когось любити –
Щоденне відкривання Америк...
Мій ненароджений сину,
Куплю тобі роверик.
Наука уміть простити...
Не впасти у безнадію...
Мій ненароджений сину,
Відпустимо в небо змія.
А в театрі маріонеток
Безшелесно спада завіса...
Мій ненароджений сину,
Візьму тебе до лісу.
Із плазми телеекранів –
Щоденно новий сюжетик...
Мій ненароджений сину,
Зберемо з тобою букетик.
Ув’язнимо час в клепсидрі
Ілюзією незримою...
Мій ненароджений сину,
Стану тобі римою.
На випалених плацдармах
Ворог знов рветься до бою...
Мій ненароджений сину,
Закрию тебе собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622826
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 14.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
Пусть ты плюс я чему-нибудь равно,
какому-нибудь слову с мягким знаком:
я ни за что не стану вурдалаком
впиваться в горло, думая: "оно!"
Допустим, кровь твоя равна вину
запретному, пьянящему премного,
красавица, ты слишком длиннонога –
для чувств не измеряемых в длину.
Себя желая в жертву принести
дракону, озабоченному волей,
в игре страстей без знания паролей
ты станешь прахом в пламенной горсти.
Прости, прости. Я вижу, что тебе
не нравится растущая преграда:
в грядущем далеко не Эльдорадо,
хоть после А должна быть точка Б.
Знак равенства под ноликом луны –
два минуса, две равных параллельных;
и кажется, что мы - совсем не цель их,
что наши жертвы цели не равны.
А мягкий знак способен на дебош:
какую мягкость «смерть» несёт собою!
Любовью доипослегробовою
навряд ли ты её переживёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639896
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Люблю Господа открытым сердцем,
розой раскрытой, росою нежной.
Люблю Господа всей душой,
лилией нежной, сердечной тоской.
Люблю Господа каждой клеточкой,
умом бодрым, разумом светлым,
радуги надежды разноцветной.
Люблю Господа, осенью-зимой, весной и летом
в круговороте времени и света.
Люблю и этим все сказано,
душа болит от еще не высказанного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628311
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Невже так важко рішення прийняти?
Ті рішення здавалось б не важкі.
Чому боюсь я так себе пізнати,
Не хочу "виходити з колії"?
Я відповіді на питання знаю.
Часи сьогодні дуже не легкі.
І страх невпинно душу пожирає
І розриває серце на куски.
А я не хочу страх цей відпускати,
Бо знаю,що цим світом править зло.
Та всі ми завше звикли повторяти:
"Добро, добро, добро, добро, добро".
Де ж те добро? Чому його не бачу?
Де справедливість на грішній цій землі?
Від істини сьогоднішньої плачу -
Життям керують дурні папірці.
Так хочеться всім просто усміхнутись
Й закрити очі на проблеми всі.
До своїх найрідніших обернутись
І впевнитись,що поруч всі вони.
З відкритим серцем вгору підійматись
Не боячись убивчої стріли.
У теплих хвилях злагоди купатись
Іти вперед до цілі, до мети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625284
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
Первая любовь – первая любовь.
Первой никогда не повториться….
Минула и пусть. Почему же грусть
Лёгким облаком порой кружится?
Пролетят года, утечёт вода.
Чувство светлое однажды возгорится.
Знаю, отчего ж? Тёплый летний дождь
Не остудит, стоит лишь влюбиться.
Не спасёт купель в ледяной апрель,
Жар в груди сильней лишь разгорится.
Но идут года, и течёт вода –
В годах не такое остудится.
И настанет час (может и не раз)
Ретивое снова всполошится.
Знаю наперёд – тяжелей полёт
Тяжелеет год от года птица.
Право не пойму, что и почему,
Отчего вдруг сердце метушится?
Это вновь и вновь первая любовь
Сквозь года и дымку постучится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620748
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2015
Люблю Україну, бо я Українець,
І другої Неньки, не хочу я мати,
Ніколи не бійтеся, браття та сестри,
Про це ворогам, очі в очі сказати.
Бо пращури наші, за нашу країну,
До крові…,та що там, до смерті стояли,
Стискаючи зуби,крізь сльози та муки,
Кордон Неньки нашої,завжди тримали.
Щоб жили ми вільно,життя віддавали,
Щоб з високо піднятою головою,
Таку мальовничу, Любов’ю зігріту,
Дітям й онука передавали.
Люблю Україну,бо я Українець,
І я говорити про це, не боюся,
За мамцю рідненьку… за всіх Українців,
Від щирого серця, до Бога молюся.
Загарбати наші терени хотіли,
Австрієць,Поляк, і той клятий німець,
Та вони поперхнулись,бо самі сильніші,
Це ти Українка і ти Українець.
Пісень Українських по всюди співайте,
Бо мова наша, національна,
Лікує, не тільки все тіло, а й душу,
В серця проникаючи, не вербально.
Усім добровольцям, та мужнім солдатам,
Цей вірш постарайтеся, всім передати,
Зберегти Україну, це кожного справа,
Слава Україні – Героям Слава!!!
Павлодар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617008
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 09.11.2015
***
Є два світи в багряному заході сонця.
Є я і ти, і не потрібні гучномовці,
щоб всі дізнались як тебе люблю,
хоч кожен день з тобою не ціную
і все, що нами створено, руйную,
і з дня у день пробачення молю.
Є два світи в рожевому світанку.
Є я і ти, що сіли в сонця барку,
і попливли, напнувши мрій вітрила,
туди, де не існує зла і болю,
де ми самі творці своєї долі,
два тіла, а душа – єдине ціле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619723
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Плачу чи ні – все одно я страждаю.
Розчарування, як ніж у душі.
Хочу того, про що гадки не маю.
Знають про те лиш пісні та вірші.
Біль десь у серці, опісля – у скроні.
Марна надія сльозою блищить.
Хоче нутро в собі теплі долоні,
Та дух роз’їдає воно, як болить.
Легеням на згадку себе залишає
Подих, тамований мною віки.
Мій дух все не йде, та я помираю,
Як в’януть під сонцем забуті квітки.
Мій світ вибухає і біль… де він є?
Здається на мить, та ось знов повертає,
У скроні, у серце, під дих мне б’є.
Крім нього в мені вже нічого немає.
Ні сліз, ні душі, ані того нутра,
Що дотиків прагне й від світла тікає.
Все це колись у тобі помира,
Та біль завжди є, він ніде не зникає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619379
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015