Оксана Дністран: Вибране

Ки Ба 1

стимулятор

на  жаринах  тінь  танцює  боса

десь  обабіч  сірих  домовин

стимулятор  внутрішнього  росту

хорду  випробовує  на  згин_

>

готика  ялин  /  колони  сосен

жовтокосі  верби  над  водою

з  виразом  іконним  бродить  осінь

шлях  торує  холоду  косою_

>

сльози  на  очах  і  дріт  на  скронях_

хрускіт  льоду  в  шепоті  порад_

як  жебрак  стоїть  вцілілий  сонях

втративши  гіркий  тягучий  чад_

>

місячний  п’ятак  застряг  у  хмарах,

тисячна  метафора  пуста,

сталося_  зіниці  перший  спалах_

збитий  подих  /  спалені  вуста_

>

хіть  знекровлена  впустила  кігті  в  душу_

на  хресті  висіла  три  доби_

мить  бездонна  /стрілки  незворушні,

шепіт  з  льодом  радить  :  загуби_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848987
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 22.09.2019


меланья

Дорога к Богу

Жи́знь  бег  свой  ускоряет  понемногу,
и  где-то  там,  в  преддверии  конца,
захочется  доверить  душу  Богу,
да  не  дают  лукавые  сердца.  
 
И  знаем,  что  Он  есть,  -  а  всё  не  верим,  
крестясь  -  боимся  выглядеть  смешно,  
величиной  свечи  святыню  мерим,  
а  на  икону  смотрим  как  в  окно.  
 
И  только  лишь  в  тяжелую  минуту  
мы  молимся  от  самой  глубины,
чтоб  вырваться  из  лап  душевной  смуты  -
раскаяния  чувствами  полны.    
 
Пройдет  -  и  мы  опять  Ему  не  верим,
чуть  стороной  повернута  беда...  
А  Бог  всегда  открыты  держит  двери  -
Он  верит  нам...Такой  большой  чудак!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848920
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019


меланья

Уходит мужчина

Когда  назревает  скандал  без  причины,
и  прежние  чувства,  как  будто  в  золе,
приходит  пора,  и    уходит  мужчина,
оставив,  как  сердце,  ключи  на  столе.
 
Положит  в  рюкзак  только  ложку  да  кружку  -
им  больше  нет  места  за  этим  столом...
А  женщина  молча  обнимет  подушку,  
в  которой  его  не  остыло  тепло...
 
Уходит  мужчина...Он  кажется  сильным,
хотя,  если  честно,  порядком  поник.
И  как  же  боится  он  встретиться  с  сыном,
который  с  порога  протянет  дневник!
 
Уходит  мужчина...Как  будто  из  клетки...
Ему  б  за  порог  -  дальше  будет  в  раю!
Он  счастья  так  много  намерял  рулеткой,
забыв,  что  лишь  Боги  его  раздают.  
 
Присядет,  шепнув:  "В  добрый  час!"  на  дорогу,
и  спрячет  в  ресницах  растерянный  взгляд...
Закроется  дверь...Постоит  у  порога...  
Шагнет  .  .  .  в  неизвестность.  .  .  в  судьбу.  .  .  наугад...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848940
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019


Олекса Удайко

НАЙКРАЩА ІЗ ПЕРУК

           [i]Ні
           про
           що...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла  Вона  ранковим  плаєм  тайним,  
розливши  синьку  схилами  яруг,
вповзла  у  душі  привидом  одчайним
і  в  дивосвіт  впустила  вірних  слуг…  

Взяла  зі  скринь  мольберти  і  палітри,  
гуаші,  масло,  вохру  й  акварель…
Та  не  забула    ноти  і  пюпітри,
щоб  розбудить  птахів  спочилу  трель…  

І  –  ну  давай  мережити  ескізи,  
що  упадуть  в  природний  гобелен,
та  видавати  в  колорит  безвізи,  
де  тішать  різнобарв’ям  липа  й  клен…

Малює  так,  як  метри  ренесансу,
А  то  –  як  справжній  імпресіоніст:
контрастами  доводить  всіх  до  трансу,
й  пастелями  гаптує  древній  ліс…

Красоти  неба  з’єднує  з  земними
і  щедро  ллє  в  картин  оригінал…
Не  подивує  творами  такими
байдужий  лиш  мистецтва  маргінал.  

Шедеври  ті  "відлунюють"  мастилом,
як  вилиск  сонця,  вправність  метра  рук.
велике  й  вічне  бачиться  не  з  тилу:
майстриня  вбралась  в  кращу  із  перук!

…Пишу  етюд.    Що  начебто  вже  осінь…
А  в  серці  –  сонм  непрожитих  життів:
коней  баских,  не  бирок-мериносів…

…О,  як  усі  прожити  б  я  хотів![/color][/b]

9.09.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


меланья

Осенняя пора

Предчувствие  грозы  и  нервы  на  пределе:
уже  по  пустякам  срываюсь  каждый  раз,
ряды  моих  друзей  заметно  поредели
и  слово  "старина"  -  не  в  бровь,  а  просто  в  глаз.
Веселый  сарафан  теперь  уже  в  комоде,
из  шкафа  достаю  альпаковый  пиджак...
Так  хочется  присесть  мне  в  парке  на  колоде,
но  там  легла  листва,  как  будто  на  лежак.
На  небе  облака  сбивает  ветер  в  тучи,
осенняя  пора  есть  грустная  пора.
Когда  ты  мне  шепнешь:  "Мы  доживем  до  лучшей"  -
я  только  улыбнусь:"Она  -  позавчера".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848367
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


меланья

Квітневий день

Ще  ніч  не  погасила  ліхтарі,
а  ластівки  вже  ліплять  гнізда  в  стріхах,
і  бджоли,    наче  справжні  лікарі,
лікують  пальці  кручені  горіха.
Квітневий  день  паркан  мій  переліз
і  кинувся  в  бузок,  де  віхті  сині,
а  потім  почепивсь  на  верболіз,
уквітчаний  зеленим  ластовинням.
І  я  б  за  ним...та  Бог  не  дав  крилА...
А  він  уже  колише  білі  віти  -
цієї  ночі  вишня  розцвіла
і  так  цвіте,  що  боляче  дивитись.
Кудись  думки  поділися  сумні,
бо  у  саду  співає  кожна  пташка,
сором'язливо  туляться  до  ніг
найкращі  в  світі  квіточки  -  ромашки.

Дарма,  що  вже  літа  не  молоді,
сивіють  скроні  (ніде  правди  діти),
та  хочеться  побовтатись  в  воді
і  просто  біля  річки  посидіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848370
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


меланья

Донецкое лето

Донецкое  лето...(здесь  даже  зимой  горячо,
расплавлен  январский  мороз  от  горячих  осколков),
на  вздыбленном  поле  стоит  миномётный  расчет  -
прицельно  ведет  по  врагу  огневую  прополку.

Донецкое  утро...как  новый  предвестник  беды  -
не  синей  прохладой  -  пожаром  вползают  рассветы,
а  Смерть  молодеет  от  жизней  таких  молодых,
что  небо  седеет  от  горя  донецкого  лета...

Здесь  счастье  приходит  оглохшим  куском  тишины,
а  люди  не  верят  ни  другу,  ни  Богу,  ни  чёрту...
Донецкое  лето...  в  кровавых  лохмотьях  войны,
под  музыку  взрывов  свою  выбивает  чечетку.

Но  все  ж,  подымается,  тянется  к  свету  росток
над  полем,  истерзанным  болью  и  ложью  распятым...
Донецкое  лето...Горит,  умирает  Восток...
И  всё  ожидает,  что  счастье  вернется  когда-то..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848257
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


меланья

Донецкое лето

Донецкое  лето...(здесь  даже  зимой  горячо,
расплавлен  январский  мороз  от  горячих  осколков),
на  вздыбленном  поле  стоит  миномётный  расчет  -
прицельно  ведет  по  врагу  огневую  прополку.

Донецкое  утро...как  новый  предвестник  беды  -
не  синей  прохладой  -  пожаром  вползают  рассветы,
а  Смерть  молодеет  от  жизней  таких  молодых,
что  небо  седеет  от  горя  донецкого  лета...

Здесь  счастье  приходит  оглохшим  куском  тишины,
а  люди  не  верят  ни  другу,  ни  Богу,  ни  чёрту...
Донецкое  лето...  в  кровавых  лохмотьях  войны,
под  музыку  взрывов  свою  выбивает  чечетку.

Но  все  ж,  подымается,  тянется  к  свету  росток
над  полем,  истерзанным  болью  и  ложью  распятым...
Донецкое  лето...Горит,  умирает  Восток...
И  всё  ожидает,  что  счастье  вернется  когда-то..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848257
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Наталя Данилюк

…І ми пішли…

…І  ми  пішли,  не  озирнувшись  в  літо,
У  світанковий  сизий  перламутр,
На  мапі  неба  скалкою  графіту
Ніч  начеркала  нам  якийсь  маршрут.

Верткі  стежки  курилися  за  нами,
Сухі  поля  диміли  нам  услід,
І  жолуді  рипіли  під  ногами,
І  янтарі́в  залитий  сонцем  схід.

Ми  ще  не  знали:  що?  Куди?  І  звідки?
Манили  вдалеч  дивні  міражі.
Старі  тополі,  мовчазливі  свідки,
Нас  провели  до  крайньої  межі.

А  далі  –  світ  широкий  і  строкатий,
Нові  падіння,  злети,  забуття…
Бо  не  під  силу,  мов  макет,  зверстати
Життя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Ки Ба 1

шепоти з того боку

шепоти  з  того  боку_
спроба  комунікацій_
жадно  сканує  око
хмар  нетривке  бароко,
готику  декорацій_
>
складнопідрядні  сенси_
глибоководні  тіні_
в  дзеркалі  бачиш  леза  :
збуджені  жертви  стресу
чавлять  колеса  в  слині_
>
пліснява  вкрила  манну_
зміну  емоцій  грати_
в’їдливий    сміх  шамана
десь,  за  кривим  парканом,
що  обступив  як  ґрати_
>
не  визнаЮть  поразки
шепоти  з  того  боку_
попри  не  божу  ласку
йдеш  у  надії  пастку
менші  і  менші  кроки_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848146
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Systematic Age

Темрява

Сутінки  тон  задають  на  щоденній  основі  -
Кожного  ранку  чи  вечора  будять  ділянки
Темного  серця,  що  змінюють  світобудову.
Часто  ці  зміни  будили  в  мені  вовкулаку.

Світло  хотіло  позбутись  тих  пристрасних  ігор,
Очі,  ідеї  та  пам'ять  стираючи  з  жахом.
Лиш  пам'ятаю  -  проект  тоді  повністю  вигорів,
Більше  нічого  тоді  я  не  зміг  пригадати  -

Нині,  проте,  та  ділянка  ніяк  не  змінилась.
Темрява  звалась  для  мене  колись  другим  домом.
Тільки  тепер  вона  стала  родовищем  сили,
Хоч  у  минулому  я  в  ній  здибав  страх  і  втому.

Вогники  роутера  ледве  пробили  довкілля,
Місто  на  чверть  скоротило  свій  внутрішній  голос.
Осінь  у  наших  широтах  -  не  час  для  світила  -
Корінь  вогню  пророста  на  Південному  полюсі.

Час,  коли  ми  неохоче  старались  заснути,
Щоби  нас  часом  не  втовк  домовик  чи  страшило,
Вже  відійшов  без  можливих  надій  у  минуле,
Але  повернення  звірів  ще  досі  можливе.

Тяжко  сказати,  що  темрява  дуже  доцільна  -  
Наше  суспільство  у  ній  остаточно  зневірилось,
Бо  темний  світ  зачинає  в  очах  божевілля.
Ти  його  тільки  не  бійся  -  
Віддай  крихту  віри.

xxvii.x.  -  xxviii.x.mmxvii

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848133
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Systematic Age

Мистецтво пізньої осені

Поділись,  що  ти  часто  вживаєш,  щоб  бачити  щастя
Серед  царства  асфальту,  бетону,  захмарених  видив.
Поділись,  поки  я  не  пірнув  в  підготовлену  пастку,
Адже  є  досі  стільки  речей,  яких  я  ще  не  видів.

Кличе  натовп  до  себе  і  манить  до  власної  групи,
Де  ніколи  ніхто  не  захоче  піднятись  нагору,
Аби  лиш  подивитись  на  небо  -  для  них  станеш  трупом,
Що  давно  вибивається  з  маси,  спіймав  свою  долю.

Осінь  кличе  до  себе,  з  чола  витираючи  сажу,
Відриваючи  клапті  від  сукні  із  показу  моди.
Натовп  бродить  і  навіть  не  виразить  жодного  враження  -
В  голові  лиш  робота,  сім'я.  І  гіркий  присмак  в  роті.

Листопадові  байдуже,  скільки  зима  ще  чекатиме,
Він  готовий  хоч  зараз  впустити  хурделиці  в  простір.
Сніг  засипав  у  різних  місцинах  настінні  поради,
Як  не  жити,  як  вижити,  як  пережити  цю  осінь.

Сонце  спало  вже  місяць,  облишивши  думку  про  спалах,
Поки  дощ  безперервно  обстрілював  жертв  понад  ними.
Постарілі  будинки  ледь-ледь  споглядали  за  балом,
Їхні  стіни  з  порадами  тричі  здолали  наш  вимір.

Із  наближенням  люті  день  іде  спати  раніше,
Залишаючи  нас  наодинці  з  холодною  смертю.
Поділись,  що  ти  часто  вживаєш,  щоб  видіти  тишу,
І  тоді  закликай  до  походу  на  землі  скелетів.

vii.xi.mmxvii

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848132
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Серго Сокольник

Річниці 2014 року

Майоріє  загравами  далеч
Роковини  скривавлених  жнив.
Як  жадалися...  Палко  жадались
Переможні  події  війни,
Де  братів  намагання  звільнити,
Повернуть  Україні  своє...
У  поля,  мов  покошене  жито,
Полягло  недовтілене.  "Єр",
Занотований  Марою.  Маєм
Сходу  кров  і  незвільнений  Крим,
Терикони,  де  кров"ю  стікає
Біль  народу  в  дощі  вогнянім.
І  фронти,  мов  порізані  долі,
У  туманах  полів  пролягли
До  Героя  Останнього  болем
Рук  простертих  своєї  землі.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119091309406

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848141
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Променистий менестрель

Клени, рідні клени пісня



Клени  мої  клени  –  у  вінку  домівка,
милі  мізансцени,  як  душевні  ліки...
Зорі,  рідний  місяць  –  все  цілує  небо,
не  находжу  місця,  заблука́ний  небіж...

Вечори  з  баяном  в  фіалко́вий  вечір  –
в  почуттях,  мов  п'яний,  в  часі  тім  конечнім,
він  же  прокотився,  наче  цвіт  позірний  –
хоч  проси:  "Вернися!..."  у  журі  вампірній,

де  там,  сон  відлунням,  у  тумані  сизім,
голубочком  з  клуні  в  піднебесні  висі...
О,  часи  кочівля,  серця  пай  зостався,
ріднеє  подвір'я  –  вже  іконостасом.

Клени  перед  очі,  дощик  сіє  сльози  –
ці  рядки  поночі  геть  простоволосі...

13.09.2019р.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848061
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Циганова Наталія

вальсовое

Случилось  ничто  -  в  неуверенном  небе  позднем  
под  медленный  август  вне  такта  спешили  звёзды.  
И  не  загадать,  и  не  выдержать  раз-два-три.  
В  струящемся  утре  однажды  утонут  годы,  
а  звёзды  по-прежнему  будут  смотреть  на  воду,  
рябую-рябую,  когда  отлетает  стриж.  
И  вдруг  показалось,  что  вобщем-то  несерьёзно  
под  медленный  август  вне  такта  спешили  звёзды.  
Всё  очень  случилось  -  и  я  созерцаю  слёзно  
в  дрожащей  ручонке  -  звенящие  сентябри...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847153
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Потусторонний

Болеет совесть в мире людоедском.

Там  хорошо,  где  нас  пока  что  нет?
Появимся,  возможно,  будет  плохо!
Как  вам  такой  неведомый  сюжет?
И  где  в  нём  избавленье  от  подвоха?

Попасть  в  поток,  пожалуй,  комильфо.
Особенно  в  приветливом  Гольфстриме.
Однако,  развращающий  комфорт  -
опасная  мутация  экстрима.

Не  всё  что  сеем,  сами  и  пожнём.
Но,    это  не  призыв:  Не  надо  сеять!
Коль  не  моё,  гори  оно  огнём?
Для  Совести  –  совсем  не  панацея.

Она  жива.  Пока  ещё  жива.
Хотя    болеет  в  мире  людоедском.
Который  продолжает  убивать
детишек  с  матерями  под  Донецком.

Где  мы    живём,  в  каком  таком  аду?
Сгорая    в    лжи,  мздоимстве,    как  поленья.
Разменивая    Совесть    на    еду,
адепты  своего  грехопаденья.

Не  надо  всё  валить  на  суку  власть.
Цветы  и  шишки  –  ровно  по  заслугам.
У  нищих  духом    нечего  украсть.
И  потому  анафемское  -  слугам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848028
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Сонячна Принцеса

Проти течій

Зустрілися  -
усе  пішло  не  так...
Забракло  усамітнення  і  тиші.
Хоча  в  душі  -  солодкий  післясмак,  -
Я  прагну  сліз,
що  серце  заколишуть...
Жадаю  сонця  в  темряві  густій,
безмовності  жадаю,
як  спокути...
Ховаю  недописані  листи,
аби  хоча  б  на  мить
тебе  забути...
Але  таке  зробити  -
то  зректись
себе  самої
на  горі  чернечій...
Лишається  чекати  і  плисти
за  течією
проти  інших  течій...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847971
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Віталій Назарук

ЗІРКОВІ БАРАБАНИ

Жовте  листя  на  трави  лягло  у  саду,
Хризантеми  в  тумані  нагадують  свічі.
Я  до  тебе  по  росах  вечірніх  іду,
Коли  Місяць  зірки,  що  летять,  в  небі  лічить…

А  вони,  наче  птахи,  летять  і  летять,
Рахувати  зірки  утомивсь  Місяченько.
В  споришах  рясні  роси,  мов  дзвони  дзвенять,
Поспішаю  до  тебе  у  вечір,  серденько…

Допоможемо  двоє  лічити  зірки,
Щоб  у  хмарах  спочити  зумів  Місяченько.
Біля  нашої  верби,  поблизу  ріки,
В  унісон  з  зірками  буде  битись  серденько.

А  під  ранок  по  росах  в  густих  споришах,
Коли  промені  перші  розгонять  тумани.
Усміхнеться  весною  осіння  душа,
Від  падіння  зірок  замовчать  барабани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847943
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


меланья

Эта осень - моя

Эта  осень  -  моя...И  натянуты  нервы  до  края...
Кто-то  может  сказать,  что  ещё  далеко  до  зимы...
Как  же  трудно  писать,  каждый  раз  со  строкой  умирая,
не  до  танцев...когда  каждый  день  будто  дали  взаймы!

Эта  осень  -    моя...Всё  надорвано:  мысли  и  жилы...
И  такая  хандра!...  Я  теперь  так  жалею  о  том,
что  бездумно,  к  чему  так  тянулась  душа,  отложила,
понадеясь  на  то,  что  всё  лучшее  будет  потом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847645
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 12.09.2019


меланья

Хорошо, что я имею дачу

Хорошо,  что  я  имею  дачу:
воздух,  да  подальше  от  семьи,
а  ещё  сосед  там  есть,  в  придачу    -
прелести  оценивать  мои.
Потянусь,  проснувшись  рано  утром,
за  калитку  брошу  томный  взгляд
и  наброшу  в  кнопках  с  перламутром,
лишь  так  называемый,  халат.
Мой  сосед  дежурит  у  окошка,
воздух  -  смесь  озона  и  греха...
Как  же  не  пройтись  ленивой  кошкой,
грудь  прикрыв  обрывком  лопуха?
Очередь  доходит  и  до  грядок:
тяпку  цепко  держит  маникюр...
У  соседа  сердце  бьется  рядом,
полное  любовных  авантюр...
Кофе,  сигаретка  на  веранде,
а  потом  в  цветы  пройдусь  -  пора...
И  в  таком  кокетливом  наряде
(кто  посмел  сказать,  что  я  стара?  )
падаю  в  траву  среди  ромашек.
Как  же  я  люблю  их  чистоту!
Но  одна  из  рыженьких  мурашек
лапкою  щекочет  за  пяту...

Всем  вольготно  дышится  на  даче:
соловьи  поют  и  петухи...
Я  -  на  телефоне,  это  значит:
я  пишу  дурацкие  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847893
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Віталій Назарук

ОСІННЯ НІЧ

У  осінньому  смутку  ночей,
Коли  клени  у  золоті  сяють,
Не  відводжу  від  тебе  очей,
На  твій  погляд  зірковий  чекаю.
А  на  лузі  отави  мовчать,
Сивачі  заклубилися  сині,
Ставить  осінь  охристу  печать,
Мов  останній  мазок  на  картині.
Колихнув  легкий  вітер  гаї,
Обезхмарились  зорі  високо
І  побачив  я  очі  твої,
Люба  квітко  моя  кароока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847816
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Наталя Данилюк

Так терпко на порозі в осінь…

Так  терпко  на  порозі  в  осінь:
Від  цих  смарагдових  садів
У  пишному  дзвінкоголосі  –
До  перших  мряк  і  холодів…

Від  цих  медово-теплих  сепій
Стареньких  затишних  дворів  –
І  до  строкатості  вертепів
З  тополь,  беріз  і  яворів…

Від  цих  вітрів,  таких  солоних,
Зі  шлейфом  спецій  вогняних,  –
До  змерзлих  айстр  безборонних,
Дощем  прибитих    до  стіни.

Від  органзи,  що  грає  морем
Між  теракотових  ключиць  –
До  стриманості  і  покори,
І  до  смиренності  черниць.

Бо  ця  пора  тобі  –  як  сповідь,
Що  ви́сотає  кожен  гріх,
Щоби  початися  з  любові
Змогла  ти  вкотре  між  своїх...

Бо  все  вагоме  пізнається
На  тлі  глобальних  катастроф:
Співзвуччя  розуму  і  серця,
І  вічні  цінності,  і  Бог.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Олаф Халді

Рокот надежды расширит зрачки

Рокот  надежды  расширит  зрачки…
Полноте!  –  Пылью  рассыпались  камни,
Сорная  тишь,  паутины  витки,
И  потревожены  ветхостью  ставни.

Беглые  проблески  лживой  игры
Памяти  –  тающий  призрак,  и  только!
Что  уцелело  -    чернее  смолы,
Что  сожжено,  не  печалит  нисколько.

Строчки  и  дни  –  всё  почило  во  мгле,
Правда  коснется  сознанья  стилетом:
Ищешь  кого  –  нет  его  на  земле,
Глупо  жить  в  прошлом  ушедшим  согретом.

Здесь  –  никого.  Запустенье  поёт,
Дарит  ожоги,  стирает  железо…
Голос  дрожит  от  фальшивящих  нот
Позднего  «Лазаре  дэверо  эксо»…

Тьма  на  подмостках,  и  сыграна  пьеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847569
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Ліна Ланська

ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ

Ще  дощ  не  плаче,  літо  кленучи,
Та  Осінь  серпню  в  очі  зазирає.
Побралися  веселка  з  небокраєм,
А  день  сумний  натомлено  мовчить.

От    підрости  б,  хай  на  хвилину  лиш!..
Шукає,  де  б  за  обрій  зачепитись.
Закинувши  пісок  в  діряве  сито,
Час  невблаганний  знічено  принишк.

Ще  дощ  не  плаче,  сліз  не  назбирав.
Медовий    Спас  частує  всіх  зухвало.
Спекотні  ночі  виснажені  шалом.
В  обіймах  Осені  скипає  звабник  Ра  -
Спокуса  нині  наймодніший  крам.

07.08.19.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844712
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 06.09.2019


Серафима Пант

На темному світлий

На  темному  світлий  ввижається  сонцем.
На  світлому  темний  –  офір  попелище.
Чи  ти  –  мій  світанок?  Чи  ти  мене  знищиш
В  стрімкому  вогненнім  жадання  потоці?

Шукала  наосліп  душевним  торканням,
Тремтінням,  паланням,  звучанням  у  тиші  –
Тут  спокій  здобуду!  Тут  спокій  залишу.
Сльоза  обпікає  находжені  рани.

Знайти!  Не  згубити!  Заковує  пристрасть
Переспіви  іскор  в  росу,  наче  в  темінь  –
Стікає  доземно  зважніле  червлене
Намолене  щастя  зірвати  безсиллям

Купальське  суцвіття.  Огень  видається
На  світлому  –  темним,  на  темному  –  світлим.
Мить  –  спокій  здобуду.  Мить  –  спокій  залишу.
Звучить  у  мінорі  мелодія  серця
Лунким  мерехтінням  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847177
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019


Systematic Age

nervous system of the city galaxy

Осінь  -  пора  для  того,  аби  запастись
новим  баченням  на  наступний  рік.
Ти  з  неї  вигризаєш  все  необхідне,  кладеш  у  глибоку  кишеню,
роздумуючи  колись  використати
ці  речі  для  майбутніх  тяжких
і  не  дуже  часів.
Природнє  світло  не  надто  часто  заходить  у  гості,
тому  сонце  надає  перевагу  хмарам,  дощу  і  туману  -
своїм  старим  колегам  з  гуртожитку,
поруч  з  якими  воно  часто  тусувалось.

Радянська  епоха  в  тебе  трохи  ввійшла,
хоч  ти  був  народжений  поза  нею,
поза  її  часовими  рамками,
але  менталітет  досі  діяв  на  нервову  систему,
а  це  -  страшна  зброя,  гірша  за  всілякі  кулемети,  літаки  і  ракети  масового  ураження.
Ти  часто  був  оточений  людьми,
які  ще  жили  за  системи,
яка  прагнула  бути  вічною
і  вважала  священним  обов'язком
повалення  демократії  і
внесення  комунізму  на  підсвідомий  рівень.
Тільки  цей  менталітет  передбачав
постійну  боротьбу  з  правильним,
з  тим,  що  не  суперечило  ідеям  людини
і  не  повинно  суперечити  її  волевиявленню.

Затям,  ти  не  повинен  використовувати
ідеї  попередників,  якщо  вони  призвели
до  масових  вбивств  і  катувань.

Коли  приходить  пора  жити  з  настроєм,
як  в  цих  людей,  не  думай  про  їхнє  -
звертай  увагу  на  повсякденність,
не  вкладену  в  їхні  голови,
але  викладену  на  будинках,  рекламах,
в  парках,  постановках  і  кухні,
живи  так,  наче  ти  тільки  нещодавно
народився  і  ще  не  знаєш,  які  злості
чекають  на  тебе  у  дорослому  житті.
Адже  жити  на  власній  хвилі,  без
частих  переслідувань  і  гноблення  -
ось  природній  людський  шлях,
який  не  всі  здатні  дотримуватись.
Їм  всього  лиш  не  дають  цього  зробити
"набагато  важливіші  обставини"  -
робота,  обов'язки  перед  суспільством,
яке  до  біса  давно  забило  на  них  і
особисті  переживання  через  сталі
стереотипи,  які  віджили  себе  ще  після
Корейської  війни.
Адже  кому  ти  в  біса  потрібен,
якщо  ти  не  належиш  до  маси,
до  натовпу,  який  нічим  не  вирізняється?
Тим  паче,  багато  живуть
за  рахунок  гноблення  інших,
приниження,  адже  так
шукають  авторитет.
Тож  живи,  як  ти  вважаєш  за  потрібне.
Осінь  для  того  й  призначена,  аби
відновити  запаси  сил  і  при  потребі
використати  їх  повторно.
Частіше  дивись  на  небо,  а  не  в  обличчя.
Так  можеш  знайти  легкість.

І  загалом  підкоряйся  осені,
коли  настає  її  пора,
адже  так  ти  збережеш  себе  в  гармонії.

xxi.x.mmxvii

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847213
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019


Володимир Присяжнюк

Сутінки хочуть спати

НАСТРОЄВЕ
Сутінки  хочуть  спати  —  
Ніч  застеляє  ложе.
Погляд  торкає  гладі
Вічних  небесних  плес…
Божої  благодаті
Жду,  як,  напевно,  кожен…
Місяць  зірки  сторожить,
Наче  ґаздівський  пес…
В  затишку  прохолоди  —
Мріями-горизонтами,
На  перевалі  ночі,
З  думами  віч-на-віч
Вловлюю  вітру  подих,
Вітер  про  щось  шепоче…
Втому,  жалі,гризоти
Вмить  поглинає  ніч…
©  Володимир  Присяжнюк
м.  Івано-Франківськ
02.09.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847266
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019


Сонячна Принцеса

Духмяна осінь…

Духмяна  осінь.  
І  вона  -  для  мене.
Немов,  щось  невід’ємне  у  мені…
Я  листячко  цілую  ще  зелене
і  те,  що  в  кольоровому  вогні.
Я  обіймаю  висушені  трави.
Я  пригортаю  ріки  і  поля...
О,  скільки  митей  в  осені  яскравих!
І  хтось  сумує  в  ній,  але  не  я.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846780
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Сонячна Принцеса

Маленьке щастя


Маленьке  щастя,
дякую  Тобі
за  дотик  Сонця,
промені  присутності.
Коли  торкався  світ
твоєї  сутності  -
не  загубився
у  гулкій  юрбі.
За  те,  що  крок  -
упевненістю  кований,
за  те,  що  слово  -
зважене,  мов  сталь.
За  те,  що  ти  -
не  сніг,
і  не  печаль,
а  теплий  усміх
променя  ранкового.
О,  дивна  пісне,
що  тамує  біль!
Щоразу  я
у  найріднішім  погляді
гублю  душі  
нестримно-зимні  повені...
Маленьке  щастя,
дякую  Тобі!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845552
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Стяг

Дорога


І  заховається  дорога,
І  знову  з`явиться  десь  там,
Де  обрій,  як  долоня  Бога,
Де  вірять  паузи  словам…

Лиш  хай  сьогодні  буде  тиша,
І  ця  містична  далина,
Яку  потроху  часу  миші,
Старанно  сточують  до  дна.

Я  буду  йти.  Спинюся.  Гляну,
В  джерельне  дзеркало  води,
А  в  ньому  –  небо  океанне,
Розкидало  свої  сліди.

А  там  –  іскриста  прохолода,
І  дужі  крила  журавля…
І  посміхається  природа,
І  тихо  крутиться  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845401
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
це  й  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей  й  не  розвиткові  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  вишколено  й  стало
ряди  шикує  духу  ревний  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  мир  і  щастя  всій  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Серго Сокольник

ПОЛІТ. маленька поема

***маленька  поема.  оригінальна  авторська  ідея***

Ми  летимо.  Ми  не  бачимо  сонця.
Ми  усередині.  У  оболонці.
Стиснені  вмістом.  Ні  сісти.  Ні  стати.
Ми  усередині  аеростату.
Втім,  летимо.  Чи  до  пекла?  У  вирій?..
Ми  обирали  собі  командира,
Що  керуватиме  нами  і  досі...
Дірку  назовні  робить  боїмося.
А  командир  нам  невидимий  наче...
За  оболонкою  і  не  побачиш,
Як  недолуго  сховавсь  у  корзині...
Ми  ж  уявляємо-  мужня  людина
Той,  хто  відважно  керує  польотом...
...ми  в  оболонці,  і  віримо  доти,
Поки  керуючий  вправно  й  уміло
Наші  бажання  в  реальність  утілить.
Віримо  свято,  мов  матері  діти-
Долетимо.  Тільки...  Скільки  летіти?
У  оболонці  пітьма  і  задуха.
Очі  не  бачать.  Затулені  вуха.
Їжі  немає.  Зжираємо  ближчих.
Легшає  куля...  Злітаємо  вище...
...тут,  усередині,  Авель  і  Каїн,
Блудні  сини,  що  світами  блукають,
Янголи,  чорними  перами  вкриті,
Діти  старих  і  новітніх  завітів...
...з  темряви  хоч  би  віконце  відкрити,
Щоб  прочитати  слова  Заповіту,
Бачити  гори,  і  ниви,  і  твані,
Землі,  що  стануть  нам  обітовані...
...зараз  розріжемо  аеростату
Шовк  оболонки,  аби  запитати
-скільки  нам  часу  летіти  лишилось?
Місце  куди  летимо  покажи!..  Ось
Блимнуло  світло  в  прорісі  тканини
і  остовпіли  засліплені  ним  ми...
Де  командир???  Десь  дорогою  випав,
Ставши  шулікам  обідом...  І  глипа
Погляд  здивований  з  темряви  дІри...
-як  ми  самі  тепер,  без  командира???
Хто  проголосить  дорожні  промови?
Хто  нас  навчатиме  рідної  мови?..
Хто  порятує?  Хто  буде  латати
Дірку,  пророблену  в  аеростаті,
Через  яку  ми  побачили  світло
Іншого,  нам  невідомого,  світу?..
...ми  летимо.  Не  упали  і  досі.
Різноідейні  і  різноголосі.
Знов  командира  нового  обрали.
Темно...  Бо  дірку  ми  теж  залатали.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119081508523  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845219
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Елена Марс

Но ведь не может быть иначе

Тропа  природы  -  цифрой  восемь:
Как  утро  мягко  льётся  в  вечер  -
Так  лето  плавно  входит  в  осень...  
А  человеку  разве  легче?..  

Дорога  жизни  лишь  вначале  
Не  кажется  особо  сложной.  
Хотя...  слеза  в  пустом  бокале
Таки  бывает  часто  ложной...  

Но  и  слеза  перегорает...
И  даже  праздник  в  бабьем  лете,  
Как  будто  юность  золотая,  -
Лишь  позолота  на  предмете...

Но  ведь  в  природе  всё  иначе...  
Где  смерть  -  там  новое  рожденье!..
Весна  кричит,  смеётся,  плачет,  
В  неиссякаемом  волненьи!  

А  в  жизни  краски  истлевают...  
И  всё  больней,  и  ощутимей
Дожди  из  сердца  вымывают,  
Что  было  так  необходимо...  

В  душе  лишь  осень  остаётся.  
Не  зря  поэт  стихами  плачет,
Ведь  в  ней  ничтожно  мало  солнца,  
Но  ведь  не  может  быть  иначе!  

Ведь  ничего  такого  нет  в  ней,  
В  поре  заката,  кроме  грусти!  
С  годами  грусть  -  больней,  заметней,  
Потом  и  грустное  отпустит.  

И  станет  -  тихо...  Станет  -  просто,  
Без  ярких  чувств  и  вдохновений.  
...И  безответные  вопросы  
Уйдут  без  капли  сожалений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845197
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Systematic Age

Samurai Codex

З  часом  ти  усвідомив,  що  сили  покинули  тіло,
Коли  світ  роздав  карти  для  тих,  хто  обожнює  кількість.
Ти  не  прагнув  боротись  за  те,  що  лежало  в  могилі,
Адже  знали  усі,  що  вертатися  було  нізвідки.

Дні  старих  самураїв  безславно  відходять  в  минуле,
Кодекс  честі,  якому  ти  кланявся,  без  вісті  зник.
Але  ти  щось  шукаєш,  забувши  про  рани  та  кулі,
Щось  таке,  про  що  можеш  дізнатися  згодом  лиш  ти.

Поки  твій  повелитель  боровся  за  спокій  і  щастя,
А  обслуга  шукала  основи  для  зміцнення  миру,
В  тобі  досі  війна  не  згасала  між  майже  ненависним
Та  прихованим  -  їх  розділили  уявним  пунктиром.

Твоїх  друзів  гординя  ростила  і  пестила  довго,
Вона  ж  згодом  їх  і  поховала,  ще  й  знищила  сни.
Тиша,  гори,  село.  Потихеньку  згасала  тривога,
В  голові  не  лишилося  більше  чужих  голосів,

Але...  Воїн  зберігся,  хоча  залишався  в  кайданах,
Проти  власної  волі  забитих,  тяжких  і  болючих.
Ти  втрачав  свого  брата,  але  не  загоював  рану,
Ти  втрачав  існування,  але  прагнув  жити  рішуче.

І  коли  наостанок  ворожі  війська  зрозуміли,
Що  настала  пора  завершити  епоху  війни,
Ти  своє  усвідомив,  знайшов,  хоч  і  йшов  у  могилу,
І  прирік  себе  на  самогубство  -  подався  один

На  N-тисячну  армію.  Мав  ти  для  цього  причину  -
Ти  поклявся  ставати  на  захист  безпомічних,  бідних  -
І  добився  свого,  помираючи  разом  з  старими
Вподобаннями,  видавши  дух,  серце,  душу  і  тіло.

xxvi.viii.  -  xxix.viii.mmxvii

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845092
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Олекса Удайко

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба,
         хоч  сватів  зазивай  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
а  гостей  ціла  зграя  –  
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
гаслом  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісеньку  просить  –  
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Оля Тимошенко

Усе, усе минає

Усе,  що  є  тут,  там,  усе  минає,
Все  змінює  невпинний  час.
І  вороття  назад,  на  жаль,  немає.
Що  було  й  буде  після  нас?

Рано  чи  пізно  все  це  зникне  ‒
І  Всесвіт  перетвориться  на  пил.
І  до  спустошення  він  зникне,  
Бо  ні  на  що  уже  не  стане  сил.

Усе  зітреться,  щезне,  згасне  ‒
Усе,  що  було  та  буде  колись.
І  сяйво  зір  усе  ще  вчасне  ‒
Частки,  які  під  натиском  злились.

Усе,  що  є  тут,  там,  його  уже  не  буде.
Все  пронесеться  так  шалено  й  гучно,  мов  потік.
І  тільки  котрась  пам'ять  точно  не  забуде
Те,  як  чуття,  слова  й  шматки  хвилин  сплелись  навік.

Усе,  що  було,  є  і  буде.
Щось  тягнеться  лиш  мить,  щось  ‒  вічність.
І  тільки  рух  круто  здобуде
Жорсткісь  або  ж  незриму  ніжність.

                                                                                                                                                                                                                                                                               21.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844807
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Ки Ба 1

білі руїни /recovery/

ранок_  білі  руїни_
рана  скупого  сонця_
тиснуть  порожні  стіни,
іскра  тривожна  в  оці_
>
нутрощі  снів  –  назовні_
непослідовні  рухи_
зайве    важке  “сьогодні”,
ниють  ліниві  мухи_
>
стриманих  церемонних
поглядів  мимобіжжя_
тихо  пульсують  скроні,
сутінь  проміння  ріже_
>
подобова  оаза_
слів  несумісних  пута_
на  врожаях    відрази
награних  сліз  отрута_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844590
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019


*SELENA*

Під салютом Персеїд

У  серцевині  серпня  —  
                                     у  дзвони  дзвонять  
                                                                                             грози.
Семиголосся  снів…  
дві  зіткнулись  тіні…
У  райдужність  вітрів  
                                       перемолилась  проза
З  муркотіння  мрев…  

—  Зорепадів  ти  хотів?
Стрінемось  давай  
                     під  салютом  синім  
                                                                           Персеїд,
Під  крильми  ворожеї...  
де  ноти  жвавні
Від    «♪до»  
през  «♥лю♥»
до  «♫ми»  

шампанять  потай  
                                     серцезвід…

В  цім  жеманні…  
                             —  загадаємо  бажання  ♥♫♥…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844521
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Сонячна Принцеса

Планета імені Тебе

Я  на  планеті  імені  Тебе.
Вона  -  жива.
Усе  про  мене  знає.
Вона  -
мій  анексований  Тибет,
який  мене  до  Мене  повертає...

Я  тут  -  своя.
І  тут  усе  -  моє.
Нехай,  вона  мені  і  не  належить...
Але  планета  ця  
була  і  є,
і  буде  там,
де  я  у  ній  -  Безмежжям...

Вона  у  мЕні,
з  нею  ми  -  ОДНЕ  -
не  вигорить,
не  промине,
не  згасне...

Твоя  планета  імені  Мене
таки  жива.
О,  як  же  це  прекрасно!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844447
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Марґо Ґейко

П’ЯТЬ КОЛОСКІВ

В  ці  саманні  хати  вже  давно  оселилася  осінь,
Зафіранені  очі  одвикли  від  званих  гостей,
Закуняли  вони,  не  чекають  нічого,  не  просять,
І  здається  горіх  зупинився  і  більш  не  росте.

Тільки  пам'ять,  ота  пересипана  попелом  пам'ять  –  
Що  її  не  прибрати  з  горищ,  з  килимів  не  змести,
Голосами  вітрів  незаписані  спогади  манять
До  кімнати,  де  протяг  читає  трикутні  листи.

Де  неторкана  скриня,  а  в  ній  перешите  смертельне,
У  кутах  павуки  виплітають  свої  образи,
І  пательня,  здається,  направду  пекельна  пательня,
Чи  то  пічка  з  відрази  вивалює  чорний  язик.

Невідомо  що  буде  тій  болем  окутаній  хаті.
Невідомо,  що  сталося  з  тими,  хто  в  ній  ніби  жив.
Чи  їх  крила  унесли,  чи  лапи  згребли  волохаті,
Що  затим  геноцид  пояснили  нестачею  жнив.

А  навколо  село,  те  ж  село,  тільки  вдягнено-сите,
У  дідів  на  обличчях  не  зморшки,  а  цілі  рови.
Чи  вдалось  їм  простити?  Чи  варто  про  те  їх  просити?
Бо  ж  відомо,  хто  в  полі  дітей  за  колосся  ловив.

Бо  ж  відомо…  Та  боже  до  Бога  давно  відлетіло,
І  укотре  жнива,  що  нам  діла  до  тих  роковин?!
Тільки  хата  ховає  у  тіні  облуплене  тіло,
Тільки  дід  сів  під  нею,  стягнувши  кашкет  з  голови.

©  Марґо  Ґейко
[i]с.  Малополовецьке
7  серпня  2019
87  років  від  прийняття  репресивного  радянського  закону  про  "П'ять  колосків".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844491
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Сонячна Принцеса

ТИ

О,  моя  незвідана  плането,
Відкриваю  я  тебе  щодня
дотиками,
поглядом
і  злетом...
Для  душі  моєі  Ти  -
броня.

Ти  -
моя  непройдена  епоха
в  вічній  нескінченності  доріг.
Вір  -
я  не  жалкую  анітрохи,
що  Господь
від  тебе  не  вберіг…

Ти  -
моя  покручена  свідомість.
До  кінця  з  тобою  нам  іти...
Я  благословляю  
випадковість,
де  в  мені  зайнявся  Сонцем  Ти.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844346
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Олександр Самір

никогда. .

Ворвется  лето  снова  в  окна
Мой  август,  словно  невпопад
А  вот  душа,  опять  промокла
И  ночью  теплый  звездопад

И  память  режет  свои  нити
К  ногам  упавшею  звездой
Вселенной  отзвук  –  «помогите!»
Хочу  к  тебе,  хочу  домой

Но  крепкий  сон,    наверно  лечит
И  забываются  слова
Под  утро  птица  прощебечет
Я  не  забуду  никогда..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844410
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Елена Марс

Je t'aime Paris! Люблю тебя, Париж!


А  я  ведь  не  гуляла  по  Парижу,  
Но  всё  ещё  мечтаю  погулять.  
Настанет  день  -  и  я  его  увижу.  
Какая  будет  в  сердце  благодать!..

Пройдусь  по  милым  улицам  старинным,  
А  где-то  будет  слышен  Азнавур...
И  что  з  того,  что  я  душой  наивна?  
Бывает  и  такая  вот  amour!  

Влюбилась  в  этот  город  -  по  картинкам
И  книгам  уважаемых  Дюма.  
С  тех  пор  на  сердце  крутится  пластинка:
Париж,  Париж!..  Ты  свёл  меня  с  ума!

В  туфлях  a  la  france  и  пышных  платьях,  
И  вычурно  -  высоких  париках
Он  славился  развратно  -  сытой  знатью
И  бедностью,  в  дырявых  башмаках.  

Но  всё  в  былом...  Другая  нынче  мода.
И  всё  же,  в  трансформации  такой,  
Париж  не  потерял  своей  породы.  
Он  всё  ещё  пленяет  красотой.

Когда-нибудь  по  городу  влюблённых  -
И  я  пройдусь,  коль  выпадет  билет.
С  улыбкой,  неспеша,  непринужденно  -
Душой  вольюсь  в  Парижа  яркий  свет.

Раскроет  он  мне  тёплые  объятья,  
А  может  дождь  подластится  к  ногам,  
А  ветер,  тронув  складочки  на  платье,  
Мне  ласково  шепнёт:  "Bonjour,  madame..."  

Объектов  для  любви  не  выбирают  
И  в  общем-то  мечтать  не  запретишь.  
Живёт  в  моей  душе  любовь  такая:
Je  t'aime  Paris!  Люблю  тебя,  Париж!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844336
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Єлена Дорофієвська

Медленно заполняется…

Медленно  заполняется,  —  из  середины,  —  зал  небольшой,  
бархатной  кожей  покрыта  пустая  скрижаль  экрана.  
Здесь  даже  неплохо,  
если  хоть  сколько-нибудь  хорошо
пахнет  искусственный  воздух;  тепло  и  пряно.  
Отсутствует  свет,  но  для  тьмы  ещё  слишком  рано.  
Ты  здесь  потому,  что  сумрак  тебе  разрешен.  
 
 Утомительны  титры,  грустью  подсвечены  лица
таких  же  бесцветных,  будто  простым  очерченных  карандашом,
что  пришли  сюда  умереть/отдохнуть  душой...  
Здравствуй,  Аида,  это  твоя  гробница.  
...  и  пыль  серебрится.
И  выход  тебя  не  нашёл.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844408
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Променистий менестрель

Лишь Бог пророк наш и судья

Уходят  птицами
с  немыми  лицами,
кто  говорил,  смеялся,  радовался,  жил...
Земля  вновь  вертится,
а  нам  не  верится  –
душа  ведь  взвилась,  что  табачный  дым...

Творец,  как  дирижёр,
тепло  Любви  простёр
в  энергоинформационном  полюшке,
откуда  –  смысл,  строка,
слова  и  музыка,
с  тобою,  наша  песнь  и  долюшка...

Отмерен  срок  и  час,
пока  горит  свеча  –
тепло  любви,  добра  нести  родным,  друзьям;
дороже  нет  следов
в  течение  годов
и  только  Бог  –  пророк  наш  и  судья.

04.08.2019г.  

Прощальный  снимок  Вояджера
Арена  человеческих  страстей.  Прогресса  луч  и  серый  сумрак  будней.  Иерусалим  и  Мекка  всех  религий.  Крестовые  походы,  реки  крови.  Цари,  придворные,  рабы.  Иллюзия  величия  и  власти.  Злодейства,  войны  и  любовь.  Святые,  грешники  и  судьбы.  Людские  чувства,  звон  монет.  Круговорот  веществ  в  природе.  Отшельник  и  суперзвезда.  Творцы,  идейные  борцы  –  здесь  каждый  проживал  свой  срок,  чтобы  исчезнуть  навсегда.  Богатство,  вера  и  стремленье  к  недостижимой  красоте.  Полет  надежд,  закат  бессилья.  Воздушный  замок  мечты.  И  бесконечный  ряд  известий:  рожденье,  жизнь  -  игра  со  смертью,  калейдоскоп  всех  совпадений,  вперед  и  вверх!  цикл  завершен.  Пора  уйти.  А  впереди  уж  брезжит  свет  иных  рождений.  Цивилизаций  и  идей.

Цена  всей  этой  ерунде  –  одна  песчинка  в  пустоте.

…14  февраля  1990  года  камеры  зонда  «Вояджер-1»  получили  последний  приказ  –  развернуться  и  сделать  прощальную  фотографию  Земли,  перед  тем,  как  автоматическая  межпланетная  станция  навечно  исчезнет  в  глубинах  космоса.

Рассматривая  фотографии  Земли  с  околоземной  орбиты,  у  нас  складывается  впечатление,  что  Земля  –  большой  вращающийся  шар,  покрытый  на  71%  водой.  Скопления  облаков,  гигантские  воронки  циклонов,  континенты  и  огни  городов.  Величественное  зрелище.  Увы,  с  расстояния  в  6  млрд.  километров  все  выглядело  иначе.

Все,  кого  вы  когда-либо  любили,  все,  кого  вы  когда-либо  знали,  все,  о  ком  вы  когда-либо  слышали,  все  когда-либо  существовавшие  люди  прожили  свои  жизни  здесь.  Множество  наших  наслаждений  и  страданий,  тысячи  самоуверенных  религий,  идеологий  и  экономических  доктрин,  каждый  охотник  и  собиратель,  каждый  герой  и  трус,  каждый  созидатель  и  разрушитель  цивилизаций,  каждый  король  и  крестьянин,  каждый  политик  и  «суперзвезда»,  каждый  святой  и  грешник  нашего  вида  жили  здесь  –  на  соринке,  подвешенной  в  солнечном  луче.
Это  трудно  представить,  но  весь  наш  огромный,  многообразный  мир,  со  своими  насущными  проблемами,  «вселенскими»  катастрофами  и  потрясениями  поместился  на  0,12  пикселя  камеры  «Вояджер-1».

Цифра  «0,12  пикселя»  дает  немало  поводов  для  шуток  и  сомнений  в  подлинности  фото  –  неужели  специалистам  NASA,  подобно  британским  ученым  (которые,  как  известно,  поделили  1  бит)  удалось  поделить  неделимое?  Все  оказалось  гораздо  проще  –  на  таком  расстоянии  масштаб  Земли  действительно  составлял  всего  0,12  пикселя  камеры  –  рассмотреть  какие-либо  детали  на  поверхности  планеты  было  бы  невозможно.  Но  благодаря  рассеиванию  солнечного  света,  область,  где  находится  наша  планета,  выглядела  на  снимке,  как  крошечное  белесое  пятнышко  площадью  в  несколько  пикселей.

Фантастический  снимок  так  и  вошел  в  историю  под  названием  Pale  Blue  Dot  («бледная  голубая  точка»)  –  суровое  напоминание  о  том,  кто  мы  есть  на  самом  деле,  чего  стоят  все  наши  амбиции  и  самоуверенные  лозунги  «Человек  –  венец  творенья».  Мы  никто  для  Вселенной.  И  звать  нас  никак.  Наш  единственный  дом  -  крошечная  точка,  уже  неразличимая  на  расстояниях  свыше  40  астрономических  единиц  (1  а.  е.  ≈  149,6  млн.  км,  что  равно  среднему  расстоянию  от  Земли  до  Солнца).  Для  сравнения,  расстояние  до  ближайшей  звезды  -  красного  карлика  Проксима  Центавра  составляет  270  000  а.  е.

Наши  позёрства,  наша  воображаемая  значимость,  иллюзия  о  нашем  привилегированном  статусе  во  вселенной  —  все  они  пасуют  перед  этой  точкой  бледного  света.  Наша  планета  —  лишь  одинокая  пылинка  в  окружающей  космической  тьме.  В  этой  грандиозной  пустоте  нет  ни  намёка  на  то,  что  кто-то  придёт  нам  на  помощь,  дабы  спасти  нас  от  нашего  же  невежества.

Наверное,  нет  лучшей  демонстрации  глупого  человеческого  зазнайства,  чем  эта  отстранённая  картина  нашего  крошечного  мира.  Мне  кажется,  она  подчёркивает  нашу  ответственность,  наш  долг  быть  добрее  друг  с  другом,  дорожить  и  лелеять  бледно-голубую  точку  —  наш  единственный  дом.

Астроном  и  астрофизик  Карл  Саган

https://moscowfix.livejournal.com/80764.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844036
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Серафима Пант

За тридцять секунд від Марсу

За  тридцять  ударів  до  Марса,
За  двадцять  секунд  до  Нібіру
Господь  переховує  щастя,
Любов  випробовує  віру.

Посипались  чайки  у  небо  –
Засіяв  простори  неспокій.
Чи  зможу  я  бути  без  тебе?
Без  крові  чи  вижити  плоті?

Бентежать  пронизливі  крики.
Зростає  страху  бадилина.
Душі  притаманне  велике  –
Дрібне  миті  щастя  не  спинить.

О  Земле,  пробач  нетутешніх.
Не  можуть  зріднити  коріння:
Сценарій  –  з  реальності  втечі
У  ролі  загублених  тіней.

Здіймається  шторм  понад  морем.
Це  ж  білі  –  не  чорні  вітрила!!!
Вродило  засіяне  поле
За  двадцять  секунд  до  Нібіру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844319
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


yaguarondi

Завжди назавжди

Після  шаленої  ватри  –
Попіл  за  вітром  
І..  сліду  від  неї  нема..
Танець  знімілої  ночі  
Також  не  вічний  –  
Ранку  зупинить  сурма..
Стогін  китів  позове  і  розтане  
В  синій  поверхні  води..  
Пісня  квітучого  саду  
Виллється  сонцем  
Бджолам  в  солодкі  меди..        
Дощ  своїм  шелестом  тихим  загострить  
Запах  гіркої  трави  -
Й  зникнуть  краплини  на  спраглих  стебельцях,  
Лови-не  лови.
Тільки  кохання  річка  жадана
Невпинно  пливе  у  душі,
Берег  тендітний  початку  любові  
І  зорі  
В  Ковші..
Теплі  слова  там  лунатимуть  вічно,
В  серці  -  навіки  сліди.
Тільки  любов  в  цьому  світі  безсмертна,
Завжди  назавжди..

(ілюстрація  з  альбому  "Закохані"  групи  "Моя  дорогая")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835466
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 07.08.2019


Ольга Ратинська

Я смеюсь…

Я  смеюсь!  Если  вы  убоги  
Это  ваша  печаль,  не  моя!  
Возомнились)Подумали  боги  
Это  модная,  да,  струя))  

Только  место  своё  под  солнцем  
Излучает  не  твердь,  не  сплав  
Медь  рулящая  злобный  стронций  
Зависть  строгая  как  удав  

Непогода,-  всегда  нелепо  
Поцелуем  втискается  в  лоб  
Не  любите,  любите  слепо  
Верно  верно  любите  по  гроб  

Не  ищите  мотивы  песен  
Не  виновны  ни  муж  ни  жена  
Мир  так  тесен  в  одной  рубахе  
Голяком  выйдет  в  небо  Луна  

Мир  так  тесен  ей  в  небе  песен  
Приближайся  к  ней  и  она..  

Вырастет...Вы  смеётесь..Я  так  убога  

И  печаль  ваша  не  моя..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844280
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Серго Сокольник

СЕРПНЕВЕ

Сполохані  зорі  тремтять  під  похилими  вербами
Бажань  віддзеркаленням  у  напівсонній  воді...
Здіймаємось  піку  життя,  мов  вершини  Говерли,  ми
У  ночі  з  забарвленням  передосінніх  надій,
Які  вдовольнити  бажаємо,  маємо,  мусимо,
Допоки  дзеркал  не  торкнули  вітри  крижані,
І  хочеться  жити,  кохати  і  бути  розпусними,
Палать  зорепадом  у  передосіннім  вогні,
Пить  спрагло  цю  воду  з  ведично-цілющими  силами,
У  себе  вбирати  арійщини  пломінь  і  лід,
Стежками  пізнАння  іти  неймовірно  красивими,
Як  ночі  серпневої  світлий  зірковий  політ...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119080608494  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844284
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


dj-joka

Артефакт


 Я  колокол  на  Башне  Вечевой,
 Что  не  звонит  ни  Днём,  ни  Ночью,
 Так  получилось,  что  я  стал
 Обычной    Молчаливой    Плотью  !!!

 Богатый    Важный    Господин
 Купил  меня  Однажды  Вместе  с  Башней
 И    Вот  Уже    я    Не    Вещун,
 Теперь  я  Просто  Артефакт  Домашний!!!







                                                                                                               02.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839955
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 06.08.2019


Олекса Удайко

ЗЕ́ЛО ЛІТА

́        [i]  Я  на  сторожі  коло  їх
         Поставлю  слово.
                                             [b]  Тарас  Шевченко[/b]  [/i]
       [youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас  літо  «зеленню»  іще  побавить,
попореду…    "веселі  й"  "чму́тні"*    дні!
Важливо  тут  –  щоб  не  впіймати  ґави:
гадюк  не  стріти…  і  минати  пні.  

Бо  ж  всі  ми    любимо  бродити  в  лісі
та  вибираєм  хащі  погустіш…
Не  видно  неба  там,  не  чутно  висі,
веселий  гамір  диких  "качок"  лиш.

Позеленів  вже  світ  злато-блакитний:
зелені  мислі,  принципи  і  рух.
Цвітуть  зелено  храми  наші  й  скити,
і  притупивсь  в  послушників  вже  слух…

І,  не  дай  Боже,  затриколоріє  –
згадаємо    цей  липень  ще  не  раз!
О!  Де  слова  ті  –  заповітні  мрії,
що  нам  з  неволі  вихаркав  Тарас?

Квітуче  зе́ло  літа  цього  "тішить",
вертає  в  юність  начебто...  Якби…  

Якби  не  смуток...  цвинтарної  тиші...
якби  героїв  наших...  не  гроби.    [/color]
[/b]
18.07.2019  
_________
*від  чмут  (рос.  забавник,  проказник).
[/i]
Для  тих,  кого  цікавить  Зело  як  прототип,  шижче  
свідчення  людей,  компетентних  і  поінормованих
(слухаємо  15.40  -хвилину  інтерв'ю  В.Цибулько).

[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 06.08.2019


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ

       Літо...  Чи  не  
       найкраща
       пора  
       року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]

[i][b][color="#086b68"]Ой,  як  не  хочеться  у  осінь…
Побудь  ще  літечко,  побудь!
Орфея  клавесин  голосить,
у  шмаття  рвучи  черні  грудь.

Ой,  як  не  хочеться  у  зиму,
у  царство  суму  і  завій  –
я  назбираю  ще  корзину
фантазій  літа  й  теплих  мрій.

…Ой,  як  не  хочеться  у  смуток,
що  принесе  примарний  мир,  –
душі  влелеченій  спокуту
на  тлі  зачохлених  мортир…

Фантомний  біль  –  сумління  ниє.  
І…  темінь,  морок,  німота:
в  буття  буденного  на  шиї  –
свобода…  
                                       Тиша…  Та  не    та…[/color][/b]

26.07.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 06.08.2019


Олекса Удайко

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             в  житті  не  кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Єлена Дорофієвська

Серпневе

У  темряви  надщербленість  така,  
неначе  гучномовець  єрихону
несе  у  сон  гудіння  літака
й  високих  трав  молитву  охоронну...    —
він  просто  викликає  дощ  і  грім.
І  бракне  сил  —  хіба  щоби  лежати  
і  рахувати  блискавки  вгорі  ,  
де  зливи  б'ються  з  богом  на  ножах...  Ти
не  хочеш  знати  світу  котрий  день,  
бо  світ  не  прагне  знати,  хто  і  де  ми...  
...по  наш  вогонь
такий  вогонь  іде,  
що  в'яне  літо  
й  квітнуть  хризантеми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844165
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Ки Ба 1

all inclusive




короткий  дешевий  вирій_
чіткий  градієнт  засмаги
пам’ять  –  як  штучний  виріб
залишений  без  уваги_
>
напружені  подорожні
діряві  кишені  тями
зомлілих  облич  тотожність
знесилена  швидкостями_
>
знебарвлений  зайвий  ранок
надламаний  вектор  дії
пульсує  стара  рана
свинцеві  тремтять  вії_
>
зманіжена  зла  лялька
розламана  маска  долу
знайома  асфальтна  смальта
порожні  думки  по  колу_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844158
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Серафима Пант

Після пробіжки (танка)

***
Займатись  модно
В  спортзалах  й  фітнесклубах  -
А  чи  найліпше?
Корисніше  удвічі  -  
На  свіжому  повітрі!

***
Літнього  віку
Все  кола  намотують
У  парку  люди.
Дрімає  зранку  молодь  -
Здоров'я  б  не  проспати.

***
Чи  град,  чи  спека
Начорно  обпалили
Каштана  крону.
Жовтіє  листя  вишні  -
А  лиш  початок  серпня.

***
Літеплі  роси
У  сонячний  цей  ранок?
Та  ні,  холодні.
Вертатимусь  додому
По  втоптаній  стежині.

***
Надворі  зранку
Безвітряно  та  тихо.
Втішена  душа.
Спілкується  натхненно
Зі  світом,  що  довкола.


***
Тепер  до  праці!
Новий  день  розпочався
Сьогодні  гарно.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844079
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Уляна Яресько

Світолюбне

 Міняються  маски  -  душ  опівнічне  травесті,
(аж  мітки  звірині  ниють  міським  гербам.)
Дури,  світе  мій,  та  не  потони  в  ненависті!
Болиш  у  мені  ти,  гориш,  наче  Нотр-Дам.

Бо  множить  хтось  нині  хрестики,  плодить  нулики,
знелюднені  сквери  тінями  заселив.
Гудуть  побрехеньки  в  головах,  ніби  вулики,
заглушують  навіть  зву́чне  контральто  злив.

До  білого  вже  нізащо  тебе  не  висвітлиш...
і  так  ти  болиш-гориш  у  мені,  хоча
я  попри  усе  люблю  тебе,  мій  дурисвіте,
за  світло  в  його  очах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844096
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Systematic Age

Callія

Перші  вранішні  колії  часто  потовчені  гострим,
Іскри  стику  відновлюють  ржаве  і  ставлять  на  ноги.
І  ніщо  так  не  тішить,  ніщо  так  не  злить  і  не  возить,
Як  дитяча  від  спогадів  й  зріла  від  болю  дорога.

Кожен  хмарний  світанок  пробудить  бетонні  могили,
Потім  плач  за  вологою  будить  зі  сну  мерців  в'ялих,
Та  ніколи,  ніколи  не  буде  жалю  -  будуть  сили,
А  бетон  стане  паростком,  хай  навіть  трохи  недбалим  -

Дощ  змиває  гріхи.
Мої  ноги  ще  досі  не  в  русі,
Серце  -  в  спокої,
Вуха  -  не  заткані,
Очі  -  сонливі.
Сни  збивають  мій  розклад,  його  добивають  французи,
Але  потяг  мене  повертає  помалу  в  свій  вимір.

На  перонах  зупинки  були  часто  більшим,  ніж  вічність,
І  здавалось,  що  ті  ляльководи  вбивали  терпіння.
Навіть  чверті  годин  вже  добою  виднілись.
Чи  більше.
Але  спека  і  досі  стоїть,  хоч  і  дощ  є,  і  вітер.

І  двірці  пролітали  повз  потяг,  мов  крихітні  замки,
Спогад  давніх  поїздок  ятрився  ще  раною  свіжою,
Металеві  дракони  продовжили  рух  на  вигнання  -
Але  часто  казав  я:  "Свій  шлях  подолав  знов.  Я  вижив."

21.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673779
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 05.08.2019


Потусторонний

Мой визави.

Мой  визави  невзрачен,  худ.
Одет  всегда  не  по  погоде.
Не  признаёт  любой  уют,
слывёт  философом  в  народе.

Пренебрежительность  к  себе
порой  нужна  для  силы  мысли.
Как  автономность  при  ходьбе,
балансировка  в  коромысле.

Ему  известность  ни  к  чему.
Таких  везде  признает  каждый.
Его  могучему  уму
благоволит  познаний  жажда.

Чудаковат,  серьёзен,  дик.
Не  креативен,  не  практичен.
Чего  он,  в  общем-то,  достиг?
Зачем  себя  так  ограничил?

Скажи,  а  как  тебе,  дружок,
все  открывают  настежь  двери?
Мой  визави  на  миг  замолк.
Потом  сказал:  "Они  мне  верят!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844085
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Ольга Калина

Посадила мати вишні край городу

Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї    край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  одвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї    край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні    ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Єлена Дорофієвська

Огонь

 
Девочка  спит,  поджигает  во  сне  постель.
Этот  огонь  —  одно  из  её  проклятий.  
Бабушка  померла  уж  годков  как  семь,  
А  нынче  вернулась,  стоит    у  её  кровати
И  говорит  —  я    напрасно  не  сеяла  огоньки,  
Случайные  искры  бросала  в  сырой    подойник.  
Каждый  костёр,    убежавший  с  твоей  руки  —
Это  возможный  калека,  урод,    покойник...
 
...  Мать  девочку  будит,    мол,    снова    и  не  моргнешь,  
Будто  стеклянная  —  что  в  голове?  Лишь  звуки...  
Девочка  слышит  и  думает  -  вот  ведь  ложь!  
В  гортани  шумит  океан,    шепелявит  рожь...  
Девочка  щелкает  пальцами,    вскинув  руки  —
С  мизинца  слетает  крохотный  медный  всплеск...  
Бабушка  шепчет  —  не  злись,    затаись,    опомнись!  
Но  в  детских  глазах  появляется  новый  блеск  —
Девочке  нравится  искр  золотая  морось...
 
Врач  говорит  -  повернись,    покажи,  смотри;
Этика  не  позволит  сказать  о  ребёнке  "овощ".  
Мама  платком  вытирает  слюнку  и  пузыри.  
Бабушка  шепчет  -  сдерживайся,  терпи,  
Не  выдавай  —    я  пришла  на  помощь!  
 
...  девочка  будто  прислушивается,    что  внутри...
И  терпит,    украдкой  взращивая  чудовищ.
©Елена  Дорофиевская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843048
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Systematic Age

Вези ми

Поки  колії  гаснуть  у  світлі  липневого  сонця,
Підставляючи  рейки,  загострені  клином  вагонів,
Ти  вези  мене  далі,  куди  горизонт  радо  просить,
Ти  вези  мене,  поки  живий  я,  до  рідного  дому.

Потемнілі  дерева  й  кущі  шелестять  перехожим,
Що  вертаються,  небо  лишивши  набратися  сили.
Ти  вези  мене  далі,  де  світло  спинитися  може,
Ти  вези  мене,  поки  ще  можна  радіти  сміливо.

Я  не  знаю,  куди  занесе  мене  скоро  майбутнє,
Але  тут  буде  добре,  якщо  я  не  схочу  спинятись.
Ти  вези  мене  далі,  допоки  твій  ритм  відчутно,
Ти  вези  мене,  поки  я  можу  життя  це  кохати.

Грають  відблиски  сонця,  малюючи  дику  заграву  -
На  таке  можна  вічно  дивитись  або  хоча  б  довго.
Ти  вези  мене  далі,  допоки  є  небо  над  нами.
І  доки  не  буде  кінця,  то  вези  ми,  дорого.

ix.vii.mmxvii

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842163
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Сонячна Принцеса

ПРИРУЧИТИ ПРОСТО

А  знаєте,  мила  панно,  
приручити  –  
це  ж  зовсім  просто.
Кохання,  воно  –  
без  граней,
без  віку,  
статусу,  
зросту…
Іноді,  тільки  погляд
закрадеться  у  серце  стиха
і  найменший,  найлегший  спогад
тисне  в  грудях,  що  хоч  не  дихай.
І  ноти  такі  тривожні  –  
у  серці  то  сміх,  то  рана.
Божевілля?  
Не  знаю,  може…
Закохаєшся,  а  кохання  –
то  мелодія  дуже  дивна,  
(не  земна,  а  якась  космічна)
огортає  єство  людини…
Та  музика,  панно,  -  
вічна.



2009




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843128
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Віталій Назарук

ТАК РІК ЗА РОКОМ

Йде  на  захід  життєва  стежина,
Мед  збирають  вусаті  джмелі,
Червоніє  в  лісах  горобина…
Навіває  жалі…
Навіває    жалі  за  роками,
Хоч  ще  літо  в  душі  де-не-де,
Час  прийде,  затанцює  снігами…
Знов  зима  загуде…
Знов  зима  загуде  біло-біло,
Червонітимуть  лиш  снігурі,
Морозенко  пускатиме  стріли,
У  дзвінке    попурі…
У  дзвінке  попурі  гострі  сріли,
Та  нічого  не  зробить  зима.
Прийде  час  і  теплом  нас  зустріне…
У  струмочках  весна…
У  струмочках  весна  розбіжиться,
Забуяють  зелені  жита.
Нам  роки  будуть  сниться  і  сниться…
Так  проходить  життя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843141
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Сумирний

Чому навчають автори Клубу Поезії

Хіба  не  ясно,  що  у  цьому  нарисі  не  піде  мова  про  "поправляння"...  Такий  підхід  більше,  ніж  невдалий.  Поглянемо  не  оком  суворого  критика,  а  при  певних  умовах,  ВІДЧУТТЯМ  степняка  із  Слобожанщини...  Адже,  цінність  порізнених  творів  може  зовсім  не  входити  в  суцільну  цінність  спільного  ресурсу...  Тож,  хто  охочий,  за  мною!

Життя  -як  дим.  То  і  почнемо  з  автора  на  цей  кріптонім,  що  пише:

Хіба  їх  підрахувати
зірки  на  липневому  небі,
згаслі  незбутні  надії...

ID:  840545

Як  зазначав  свого  часу  вождь  світового  пролетаріату  -це  все  залежить  від  соціально-економічних  умов...    Надії    клану  олігархічного  не  згасають  приміром  так  швидко,  як  роботяги  заводу  ім.Малишева  чи  трударя  КСП  "Смерть  капіталізму".  Поки  товстий  схудне  -худий  помре...  А  трирядок  Диму  дає  таки  привід  порозмислити...  Дякую  авторові.

Коли  говорити  про  розмаїття  віршованого  текстоутворення,  цілком  природно,  посилати  читача  до  першоджерел.  Тож  розглянемо,  незанудно,  вірш  із  філософемою  Марата  Школьника  "Око  всюдисуще".

Друже!  Подивись  ще  раз
Чи  закрив  ти  вікна  й  газ,
Воду,  чи  усе  як  треба?
Бути  пильним  -  це  потреба!
Зачиняй  все,  не  лінуйся,
Про  своє  майно  піклуйся.
В  житті  -  це  як  на  довгій  ниві...
Пильнуймо  й  будемо  щасливі.
Живемо  ми  не  віртуально,
То  ж  все  сприймаємо  реально.
А  над  усім,  усім  живущим,
Пильнує  Око  всюдисуще!

ID:  842224

Терміни  тексту  використовувався  досить  влучно  й  просто.  Ну,  як  думки  кожного  з  нас,  коли  ми  вирушаємо  з  домівки,  скажимо  на  роботу,  або  ж  у  гості.  У  філософській  літературі  це  б  навали    запитами  на  позначення  основного  положення,  філософської  ідеї,  що  лежить  в  основі  будь-якого  повчання.    А  вікна,  газ,  вода...  Це    майже  той  самий  матеріал,  із  якого  складається  спокій,  лише  коли  ми  знаємо,  що  вони  закриті...  Адже:    Пильнуймо  й  будемо  щасливі.  Корисний  твір,  нема  де  правди  діти...  

Зауважу  на  вірш  ТРОЯНДА  псевдоніма    Infantis


- Зів’яла  троянда  не  пахне  та  в’ялість  не  тхне,  -
Так  бачила  смерть  непоспіла  червона  троянда.
- В  руках  молодих  чи  в  старечих  опинюся  я,  -
Чи  справді  важливо  хто  запах  мій  серцем  вдихне?!

ID:  840549

 Це  такий-собі  своєрідний  погляд  з  приводу  кризи  не  лише  галузі  квіткарського  виробництва,  а  й  галузевої  панелі  кохання.  Викладене  у  чотирьох  рядках,  втім  нітрохи    ще  не  дає  права  говорити  ані  про  загибель  сільського  господарства,  ані  про  консервативний  характер  автора  твору,  що  твердими  (думаю)  руками  набирав  цей  текст...  Тхне-дихне...  Може  когось  він  і  надихне...

А  чого  ще  треба  поетичній  душі?  І  на  це  запитання  рефлектує  павторка  Калинонька  просто:"  Нічого  більш  не  треба!"...  Хоча,  по  ходу  розлогості  тексту,  з*ясовую  -  чогось  їй  бракує...  Поміркованості  у  підборі  словобудов:    "...  Перли  роси  ...  Яка  краса!..".  У  мене  запитання  -то  кого  ж  таки  перли  роси???

Втім,  творів  присвячених  питанню  природи,  що  нас  оточує,  доволі  задля  конкуренції...  Ось  -  більш  позитивний  приклад  віршоутворення  із  побаченого  демонструє  Євген  Юхниця  у  замальовці  "Екскаватором  вітер  кидає  повітря"

Мов  кида́є  ковш  повітря  екскаватор  -
Такий  вітрище  по  провулоньках  столиці.
Не  причинив  балкон  –  й  зриваються  злітати
Стільці  й  канапки,  і  планшети-вислівни́ці.

…Одна  проблема:  теж  злетіти,  поки  тяга?
Чи  заземляти  речі,  їх  утримувати  м’яко?

ID:  840345

Здавалося  б,  усі  ці  рядки  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх.  І  все-таки,  очевидно,  позавчорашній  буревій  справив  враження,  сильне...  І  не  лише  на  поета.  Відомо,  природній  прояв  так  чи  інакше  пояснює  зростання  творчої  наснаги  митця  й  чатача...  Добре!

Шалено-приємне  враження  справляє  вірш  від  Wiggily  "Компот"

Кісточки  черешень  на  тарілці
височіють  купкою  останків,
через  соломинку  відпиваю  літо,
свіжовичавлений  сік  світанків.

Розрізаю  кавун  червоного  сонця
і  обличчям  падаю  в  рихлу  м'якоть,
цукрові  сльози  стікають  лицем  -  
солоним  негоже  улітку  плакать.

Закочую  в  банки  тілесні  соки  -  
кров  і  слиз,  а  найбільше  -  поту,
вкладаюся  тім'ячком  у  пісок  і
очікую...  очікую  компоту.

ID:  840743

Я  навів  текст  твору  цілком.    У  такий  спосіб  не  стану  на  хибний  шлях  шматування  і  не  завдам  серйозної  шкоди  усьому  тілу  цього  живого,  абсолютно  живого  дванадцятирядковика  високого  класу  поетичної  гри.    Хай  і  буду  я,  може,  першим,  хто  поставив  5  балів  і,  звичайно,  констатую:  мені  подобається!!!

А  от  поет  Infantis  ініціював  розмову  про  Шарля  Бодлера...  Я  дуже  радий.  Нічого  особливо  нового  або  оригінального  у  такому  дискурсі  не  виявиться..  Більш-менш  відомі  основні  фанти  та  факти  його  життєтворчості  усім,  хто  віршує.  Без  цього  і  неможна  називатися  поетом...  Немає  жодного  твору  ЖОДНОГО  Бодлера,  який  би  я  не  прочитав...  Навіть  прозу  й  нариси.  А  поезію,  приміром  Альбатрос  можу  цитувати  на  пам*ять...  І  все  ж  -  його  твори  просякнуті  сумом  й  мороком  гашишу...(У  Бодлера,  є  книга  "Поема  гашиша".  Це  слід  хнатит,  осоюливо  тим,  хто  не  верзе...  У  тій  книзі  Бодлер  розглядав,  як  він  вважав,  з  науково-історичного  і  культурного  боку  вплив  гашишу...)  Цікаво,  як  одного  разу  німецький  критик  на  мої  захвати  поетикою  Ш.Б.  заявив:  -  Фу,  яким  він  був  Bode-ler...  По-німецьки,  із  викрутасом,  це  зазвучало  як  той,  що  немає  дна...  А  тим  часом  це  питання  має  теоретичну  вагу,  доволі  велику...

Щоб  я  не  складав  у  рядки,  а  прагматична  Європа,  підвищена  попереднім  історичним  розвитком,  вже  поглинає  Україну...  І  поети  стають  теж,  коли  не  зовсім  прагматиками,  то  -  лаконістами.  От  хоч  біи  й  захований  хтось  під  п*ятибуквицю    Witer  із  соїми  (нашими)  мріями:  "А  мрії  мої  все  до  тебе  повертають"
ID:  840565

Оттакої  -  і  ніякої  там  аграрної  чи  конституційної  кризи...  Молодець!  А  Дніпро  гомонить,  а  життя  не  вщуха...

Продовження  теми  життя  -  це  читання  книг.  Я  люблю  маленьки  книжки  (не  товсті)    поетів,  провінційних,  наче  б  то  забутих  вже  давно...  Дивуюся  і  самому  плину  часу  і  сталому  його  ж  опіру...  У  мене  в  руках  збірка  поета-самоука  Андрія  Забоєнка  (народився  1909  року  у  селі  Курилівка  на  Канівщині,  помер  1992).  Звісно,  не  всі  вірші  його  -  вірші.  Втім,  коли  читаєш  деякі  рядки,  здається  -  сам  автор  виходить  на  кін...  І  в  його  серці  клекочить  закличний  попіл  Клааса:  
"Хто  лізе  в  партію"
Поліз  би  в  другу,  може  в  третю,
Так  вибору  йому  нема!
Куди  не  глянь  -  в  любі  газети  -
Яку  навряд  хто  перелізе,
Та  все  ж  лазійку  у  стіні
Охочий  знайде  і  пролізе,
Оюнюханий  зо  всіх  сторін..."

Кожний  поет,  письменник  -є  апробованим  талісманом  своєї  батьківщини.  Не  слід  їх  забувати..

Вдалі  рядки  розбурхують  уяву.  І  затим  діяльність  мізків  читача,  прогресивного  може  прагнути  тільки  до  того,  щоб  посилити  власними  роздумами  та  силою  уяви  дію  поетового  словоігрища.  До  такого  гатунку  яб  відніс  текст  від  BABA  "Захмарюйся":

Захмарюйся  чистими  влучнями,
очеретинко.
Посміховисько  вбивцевих  спізнень
бодай  спонукає
кожного  злотого  дзеньку
на  срібню  тацю.
Оце  твоє  свято.
Завтра  снігів  настане,
коли  твоя  втеча  сягне  досконалості.
А  щастя  гострого  дихання
злиже  попутні  поранення.
ID:  840643

Автор  неабияково  наполягає  ритмом  і  конструкцією  словоходу  на  особисто  залежне,  пережите...  Мені  сподобалося.

Так  само  -  із  приємністю  перечитував  твір,  що  написав  Richter  "Рожеві  фламінго"

Рожеві  фламінго
летять  у  рожевім  промінні,
мінору  рожевого  линуть
рожеві  пісні.
На  крилах  рожевих
у  неба  рожевім  склепінні
рожеву  несуть  вони  ніч
у  рожевому  сні.

Рожеві  фламінго  –
рожева  прийдешнього  мрія,
рожевої  квітка  пелюстка,
рожевий  листок…
Рожевими  ранками
завжди  нехай  рожевіють,
дарують  повітря
із  запахом  ружі
ковток!

ID:  840648

Тут  наведено  все,  неначе  мости  розуміння  й  спраги  пізнання  світу,  чарівного.  Тут,  хоч  до  Цюріха  переїдь,  з  розкритими  широко  очима,  -  тягтиме  поглянути  у  небо...  А  чи  не  летітимуть  "на  крилах  рожевих"  рожеві  фламінго...  Ці  загадкові  птахи  щирої  розмови  поета  із  самим  собою  та  світом  фарб,  мрій,  відродження  надій  -  вічного...  Відчуй,  як  тебе  заворожує  обрій...  Браво!

Та  наближаємося  до  тема  мого  нарису...  Хліборобсіькому  щастю  та  праці  присвячено  твір  Неоніли  Гуменюк  та  Олега  Требухівського  "Душа  співає  хліборобська".  

Поле  моє,  полечко,
Восени  ти  зоране,
Весною  засіяне,
Влітку  колосилося...

Руки  працьовитії,
Душа  добра  й  чистая,
Радісна,  щасливая,
Бо  будемо  з  хлібом  ми.
...
ID:  840720

Текст  навожу  скорочено.  Хто  бажає  -  прочитає    самостійно  на  сторінці  авторів.  Я  не  заглиблюватимусь  у  коментар  художнього  його  гатунку.  Мені  вже  приємно  те,  що  люди  пишуть  про  хлібороба...  Без  праці  якого,  не  жив  буде  ніхто.  Вже  само  звернення  до  сільського  сосподарства  у  той  час,  як  з  усіх  екранів  ТВ  і-нетних-різновидів  ресурсу  віртуального  болота  та  фейсбучних  моніторів  на  нас  суне  сила-силенна  одноманітних  політиків,  лоскучих  міністрів,  хамуватих  телеведучих  та  гламурних  нероб  усяких  напрямків  та  папівгендерних  унісексуалів...  А  он  де  -  у  полі,  хоча,  вже  твердою  залізячно-хімічною  ногою  став  сучасний  спосіб  виробництва  злаків,  утвоюють  хліб  ТРУДАРІ.  За  це  щире  спасибі  їм.  Спасибі  і  аторському  тендему  за  тему!!!

Не  існує  нічого  великого  у  житті  без  любові.  Який  же  урок  подає  нам  відповідна  тематика  КП?    Історія  розвитку  ліричних  рим  і  не  рим  (принаймні  яку  я  тут  спостерігаю)  првела  до  того,  що  найбільш  насушним  завданням  цього  напрямку  стала  боротьба...  Ось  візмемо  новий  вірш  авторки,  що  йменує  себе  ЯСЯ  "Хочеш  жити  -  вчись  боротись"

                                   Кохання  наше  не  приспати
                                   І  не  заговорити.
                                   Воно  є  і  буде.
                                   Розчинене  в  повітрі,
                                   І  несе  його  вітер,
                                   І  торкається  воно  небес,
                                   Щоб  світ  із  темряви  воскрес.
                                   О!  А  кохання  оте
                                   Завжди  у  борні.
                                   І  немає  спочинку  йому
                                   На  землі.
                                   І  ми  одержимо  
                                   Перемоги  вінця,
                                   Якщо  тому  коханню  
                                   Не  буде  кінця.
ID:  840745

Ненароком  випливає  те  завдання,  яке  покликана  здійснити  фата  моргана  поетична:  вкоренити  ідеї  боротьби  за  любов  у  свідомість,  понад  усе.  Мені  подобається  такий  підхід,  ясний  від  Ясі.  Браво!


Прагнення  скинути  обмеження  тяжіння-важкості  усякого  роду  втілено  у  вірші    Вячеслава  Кондратюка  "Сонцем  розпечена  земле"

Сонцем  розпечена  земле,
Дай  доторкнутись  до  тебе,
Щоб  у  траві  зеленій
Злитись  з  палаючим  небом.

Розум  пусти  мої  мрії,
Дай  їм  могутні  крила,
Щоб  пригорнутись  до  хмари,
Сонця  відчути  силу.

Вітер  сухий  і  гарячий,
Висуши  сльози  на  щоках,
Дай  хоч  на  мить  заховатись
В  твоїх  невидимих  потоках.

ID:  840781

Навіть  певна  агітаційна  наявність  приводів  до  художнього  переосмислення  суті  цих  12-ти  рядків  вже  варта  того,  аби  перечитувати  цей  твір  декілька  разів.  У  цьому  й  полягає  завдання  поета.  Таке,  нажаль,  не  часто  доводиться  "почути"  (прочитати)  від  представників  форуму  КП...  Тим  приємніше.  

 

І  ще  хочу  додати,  звертаючись  до  всіх,  без  вийнятку,  авторів  ресурсу  КП,  організовуйтеся  не  тільки  у  спільноту  віртуального  ЗМІ,  але  й  у  товариство,  що  бажає  публікації  у  паперових  виданнях,  вищого  рангу.  Адже  у  "товстих"  журналах  працює  редакція.  Тому  є  відбір  текстів,  якісний.  Є  зворотній  зв*язок  із  авторами  та  читачами.  Без  цього  автору,  особливо  початківцю,  не  можна  піднестися  до  свідомої,  важкої,  напруженої  творчої  роботи  по  самовдосконаленню.  А  сама  лише  писанина  і  щоденна  легко-доступна  її  публікаційність  на  і-ресурсах  засуджена  на  безсилля...

На  безилля  засуджують  людей  і  політики-злочинці...  
Втім,  поети  не  завжди  підтявкують  таким  паріям,  не  перетворюються  у  конюнктурників  і  дають  іншим  надію,  як  от  і  нині  автор  Рости  Слав  у  вірші    "Пану  видно-махне  рукою".

Патріотом  не  буду,  браття
Поки  сльози  течуть  до  долу
Бо  нема  за  що  воювати
Годувати  пуза  престолу

Толерантність  ознака  честі...
Потерпи,  друже,  стане  ліпше
Почекай,  мамо,  бурний  плеще
Той  струмок  має  колір  вишні

Герби,  служба,  то  кров  лиш  правда
Заливала,  текла  рікою
Не  чекайте  того  солдата
Пану  видно-махне  рукою...

Та  й  розкаже,  що  важко  жити
Хто  тут,  як  і  кому  повинен
Стане  ліпше,  звичайно  ж,  краще...
Та  тісна,  сира  домовина

ID:  840806


В  галузі  майбутньої  політики,  що  сприятиме  власному  народові,  загальну  ідею  засвоїть  тільки  інтелігентна  людина.  Можливо,  за  такою  колись  піде  маса,  коли  вже  до  самого  кінця  відчує  свою  політичну  безправність,  і  найбезпосередніші  повсякденні  та  вічні  інтереси  цінності  людського  ЖИТТЯ,  що  дається  ОДИН  раз,    раз  у  раз  стискатимуть  її  серце...  Як  от  у  вищенаведеному  творі,  за  який  я  дякую.


Любові  до  книжки  вчить  дотепний  вірш  "Яблуко  сміється",  що  написала  Юлія  Еней:

Дивлячись  на  мене
Яблучко  сміялось.
Жовте,не  зелене
Дуже  вже  пишалось.

Не  могла  я  з'їсти  
Яблуко  жовтеньке  -  
То  малюнок  з  книжки
Що  придбала  ненька!

ID:  840830

Наразі  дуже  мало  друкується  коротеньких  віршованих  текстів  для  дітей.  Перебуваючи  днями  на  творчій  зустрічі  з  аналітиком  літературно-книжкового  ринку  та  Костянтином  РОДИКОМ,  автором  книжки  «Сізіф  ХХ.  Книжка  vs.  політика»  (К.:  Балтія-Друк,  2019)  та  продюсером,  а  водночас  і  літературним  агентом  та  ще  й,  тренером,  журналісткою  Юкою  КРАСЮК,  що  має  (за  її  словами)  35-річний  стаж  керівництва  культурними  проєктами,    ще  раз  переконався  у  дифіцітності  дитячого  читання.  Адже,  далеко  не  все,  що  автори  називають  "дитячим"  підлягає  цій  категорії.  Дитя  не  здатне  брехати.  Тож,  слухає,  а  коли  вміє  вже,  й  читає  лише  цікаве  й  зрозуміло-уявне.  Ось,  приміром,  як  вищенаведений  вірш  від  пані  Юлії.  Мої  вітання!  Такі  твори  слід  не  лише  вітати,  а  й  просувати  далі  у  виданнях  книжок...

А  от  про  практичні  поради  з  авторського  права,  просування  продукту,  спілкування  з  медіями,  залучення  коштів  –  для  письменників,  видавців,  культурних  менеджерів  погоговоримо  в  окремому  нарисі...

Наразі  посмакуємо  лаконізмом  і  влучністю  хоку  від  автора  Юхай:

Я  руки  к  солнцу
И  все  сухие  ветки
Тянут  тополя.

ID:  840904

Мала  азіатська  форма,  якою  і  понині  користуються  поети  -  привід  вдалого  випаду  прроти  усякого  гніту  формалізму  та  поштовх  для  заохочення  всіляких  проявів  тренування  уміння  сприймати  себе  у  всесвіті.    Такі  твори  дбають  не  про  те,    щоб  одержати  похвали,  а  про  те,  щоб  уладнати  суперечки  між  самотністю  та  всеосяжностю...  Дякую  поетові.

Про  кохання  та  про  щастя  мріють  усі.  Тут  ніхто  нікому  не  суддя.    І  у  робочу  (трудову)  книжку  не  зробить  ніхто  запис  про  велич  цього  діяння.  А  шкода...    Насамперед  слід  завжди  ставити  питання,  прочитавши  вірш:  чим  він  мене  змінює  на  краще???  Здається  спробу  відповіді,  чи  фрагмент  відповіді  знаходимо  у  рядках  поезії,  написаної  зовсім  недавно  I.Teрен  "Головна  подія":

І  ти,  і  я  у  сазі  житія  
ще  ідемо  одною  колією.
Яких  поезій  не  писав  би  я,  
аби  і  досі  ти  була  моєю!?  

Ані  твоє,  ані  моє  ім’я
не  ореол  цієї  «одіссеї».  
Я  ще  нічий,  і  ти  ще  нічия
у  цій  юдолі  долі  однієї.  
 
Але  які  невидимі  путі
або  яка  нечувана  дорога
від  отчого  до  Отчого  порога
і  різні  цілі  при  одній  меті!?  
Та  є  іще  надія  у  житті  –
це  ти  і  я,  а  зайвого  –  нікого.

ID:  840905

Яке  ж  значення  мають  такі  твори?  Всеохопне.  Ажде  навчає  розуміти,  в  чому  сила  любові,  учить  ненав*язливо  і  не  багатослівно  думати  про  головне.  Браво!

Філософський  підтекст  придає  цікавості  будь-якому  творові.  Особливо  вдалий  такий  прийом  у  текстах  невеликого  за  обсягом  слів  іформату,  як  от  у  автора  Sukhovilova  "Задивилась…"

задивилась  під  дощем  на  ліхтарі,
що  горять,  немов  чиїсь  самотні  душі,
їх  мільйони  на  твердій  земній  корі,
у  задумі  золотять  брудні  калюжі.
пахне  свіжістю  і  квітами  земля,
теплу  шкіру  огорнув  вологий  одяг,
місто  солодко  сопе,  мов  немовля,
і  по  вулицях  летить  холодний  протяг.
розсікає  простір  в  світлі  ліхтаря
сильна  злива  срібно-сірими  нитками,
і  здається,  що  з  небес  течуть  моря,
і  стають  невдовзі  чистими  струмками.
я  дізналась,  чом  зігнулись  ліхтарі,
мов  поглянула  в  самотні  їхні  душі,
це  вони  шукають  світло  від  зорі
у  маленькій,  дощовій,  брудній  калюжі...

ID:  840891

Що  поробиш,  але  розбирати  суперечки    доводиться  часто.  І  робити  це  треба  добре,  з  свого  досвіду.  Адже  іноді  роздуми  спокійнісенько  лишаються  рядками  на  папері,  чи  на  сторінці  і-нетівській,  а  на  ділі  -  їм  треба  йти  в  люди...  І  я  вітаю  цей  твір  і  його  творця...  


Даремно  тільки  говорити  про  вічнний  сумлін.  Це  випливає  неминуче  із  віршу  авторки,  (коли  я  не  помиляюсь  у  статі),  на  кріптонім    Катка  "  Той,  хто  говорить  -  не  Бог"

Стрілка  хитається  п'яно,  
північ  -  як  півнячий  крик.
Тіні  зникають  над  ранок,
тільки  чому  ти  не  зник?

Все  це  таке  наче  літо
виплескалось  аж  за  край.
вдарити  боляче  лікоть  -
щоби  ти  не  забував

страх,  що  на  відстані  тиші,
в  нас  проросте,  наче  мох.  
Той,  хто  мовчить  -  не  Всевишній  
той,  хто  говорить  -  не  Бог.

ID:  841037

Тож,  робимо  ще  один  крок  далі.  Всім  тим  сильним  людям,  яких  нестримно  вабило  до  того,  щоб  скинути  ярмо  старої  моральності  і  дати  нові  закони,  нічого  не  залишалося  іншого,  як  зробитися  або  здаватися  божевільними,  якщо  вони  не  були  насправді  такими,  -  і  таке  було  положення  новаторів  у  всіх  областях  життя,  а  не  тільки  жерців  і  політиків!  –  навіть  філософ  Ніцше  про  це  волав...  Понад  сто  років  до  нині.    Та  й  у  наші  "цивілізованіші  часи"  за  поетами  ще  зберігалася  репутація  божевілля...  Хто  зважиться  поглянути  в  пустелю  гірких  і  страшних  душевних  мук,  в  якій  тужили  найплідніші  люди  всіх  часів!    Мерсі  кажу  авторці.  За  її  вдали  поштовх  до  роздумів...

(далі  буде)


Якщо  "діячі"  старої  школи  віршувань  зуміли  вже  відіграти  своє  на  полі  сучасного,  молода  парость  авторв  -  розпочинає,  незважаючи  на  декотру  візькість  тих  словобудівничих  підмурків,  на  які  спирається...  Вважаю,  тимчасово.  До  поки  не  ляже  на  власний  фундамент  творчого  досвіду,  що  дається  працею  над  кожним  словом  текстового  візерунку.  

Для  ілюстрації  -вірш  "Як  я  могла…"  від  авторки  Svitlana_Belyakova

Як  я  могла,  та  як  посміла,
Душу  свою  відокремити  від  тіла?
Я  розучилася  мріяти  усмак,
роки  нелегкі  здобули  свою  владу.
Як  примудрилася  на  твоє  "пора"
кричати  поспішно  "ні",  замість  "так".
Адже  кожна  клітинка  усередині,
нудьгує  без  твоєї  любові.
Що  ж  це  за  війна  усередині  така,
між  так  і  ні,  між  Серцем  і  Душею,
між  розумом  і  мрією?
Чому  досі  ти  не  завоював  мою  довіру,
хіба  мало  було  тобі  часу?
Рвуть  почуття  тіло  на  шматки,
розносячи  в  пух  і  прах,  мій  перед  тобою  страх.
Не  могла  собі  придумати  більшої  страти,
чим  слово  "ні"  у  відповідь.
Я  люблю  свій  біль  по  тобі  сердечний,
угамовую  спрагу  в  ньому  безкінечну.

ID:  841022

Тут  не  сліл  полемізувати,  а  просто  й  уважно  читати.  Отримати  певне  задоволення,  поміркувавши  над  кожними  групами  рядків.  Полеміка  тільки  в  тому  разі  принесе  користь,  коли  вона  вияснить,в  чому  власне  полягають  незгоди  і  наскільки  вони  глибокі...  І  маємо  "Як  примудрилася  на  твоє  "пора"  кричати  поспішно  "ні",  замість  "так"....  .  Один  і  той  же  рецепт  був  і  у  індусів  для  того,  щоб  зробитися  фокусником,  і  у  Гренландцев  –  щоб  зробитися  ангекоком,  і  у  бразильців  –  щоб  зробитися  пайе:  пости,  тривала  статева  стриманість,  життя  в  пустелі,  на  горі,  або  просто  не  думати  ні  про  що  таке,  що  могло  б  хвилювати  або  турбувати.  А  твір,  що  подала  до  КП  Svitlana_Belyakova  мені  сподобався.  Дякую  авторці.  

І  знову  про  кохання  та  про  щастя  пишуть  і  повчають  автори,  здебільшого  один-одного...  Так  вже  ведеться.  От  і  вірш  Наташі  Бруснікіної  "Так  жаль"  провадить  наріжну  тему  суму  й  мудровання:

Я  думаю  про  тебе  в  тишині
І  в  спогади  щоразу  поринаю.
Я  згадую  тебе  і  наші  дні,
Я  думаю...  але  тебе  немає...

Я  згадую  тебе,  як  не  крути,
Й  від  цього  в  серці  мальви  проростають,
Ти  в  ньому  був  й  зали́шився  цвісти́.
Так  жаль,  що  поряд  лиш  тебе  немає.

ID:  841531

Не  сумуйте,  пані  Наталко.  Все  йде,  все  минає...  Вчив  ще  Тарас  Шевченко...  Настануть  інші  часи,  кращі...  А  з  ними  прибудуть  й  позитівно-творчі  помисли.  Адже  усіляка  мудрість  відносна,  а  вічної  правди  немає...  

Ан,  є  і  правда  вічна...  Бо  у  цьому  ЧУДОВО  переконує  настільки  бадьорий  вірш,  наскільки  вистачає  широти  небес,  що  літо  розпустило  над  нами,  свіма...  Вірш,  який  вправно  втілиоа  авторка  на  псевдонім  majra  "Посеред  літа!"

А  я  собі  сиджу  посеред  літа,
Метелики  літають  в  голові.
Кругом  цвітуть  такі  барвисті  квіти,
І  коники  стрибають  у  траві!

Гойдає  липень  небо,  мов  колиску,
А  серпень  зорі  висипить  з  ковша.
я  серцем  відчуваю  -  щастя  близько!
І  спокій  випромінює  душа!

Тому  й  сиджу  собі  посеред  літа,
Плету  Петрів  блакитний  батіжок.
Планета  квітів  мною  вже  відкрита,
Поміж  найкращих  в  Всесвіті  зірок!

Із  спілих  вишень  дорогі  коралі,
Сьогодні,  мов  на  свято  одягну.
...Сміється  літо  і  прямує  далі,
І  я  його  ніяк  не  здожену.

ID:  841530

Колись  у  школах  Ірландії  обдаровані  вчительки  молодших  класів  писали  червоною  крейдою  на  дошці  вдалий  вірш.  Він  був  один.  Нескладний  і  невеликий  за  форматом.  Але  такий,  який  дітлахи  вивчали  залюбки,  читаючи  його  у  перервах  цілий  тиждень...  Допоки  навіть  самі  нетямущі  завчали  його  на  пам*ять...  Я  сам  читав  у  книжках  знаних  тамтешніх  письменників  про  такі  речі...  Корисні.  (  Наприклад  John  McGahern  "The  Leavetaking").  Адже,  навіть  у  віці,  що  схиляє  поволі  наші  плечі  додолу,  ми  згадуємо    вірші,  вивчені  у  дитинстві...  Перевірте  себе,  хто  захоче,  99  процентів  поетичних  рядків  ми  зберігаємо  у  пам*яті  із  школи...  Браво  авторці!  Моє  шанування.  

А  поки  збіговиська  політичних  посіпак  злодіють  на  вулицях:  сумуючи  у  наметах  різних  партій  та  мажоритарників,  виловив  на  КП  людський  віршик  Анатолія  Розумного    "А  я  гуляю  під  дощем"

А  я  гуляю  під  дощем…
Сміється  сонце  крізь  хмаринки…
На  серці  в  мене  ніжний  щем,
Немов  малий  ловлю  краплинки…

Мов  той  хлопчак  собі  біжу,
Серед  калюж  шукаю  глибшу…
І  не  вві  сні,  а  на  яву
Я  мокрий  весь…  Промок  до  нитки…

Біжу  босоніж  по  траві,
Здіймаю  свої  руки  вгору…
І  легко…  Легко  так  мені,
Немов  вернувсь  в  дитинство  знову…

ID:  841655

Мушу  зізнатися,  шукав  щось  путне  нині  довго,  гортаючи  марно  ріних  патріотично  нашпигованих  дієсліними  римами  нетям...  І  раптом:  "...  босоніж  по  траві..."  Живе  слово  -не  якась  апоферма,  заскорубла...  "І  в  серці  в  мене  ніжний  щем...".  От  так  слід  складати  слова,  що  приходять  самі  у  душу  -  у  душу  поета,  у  душу  читача...  Браво!  Дякую  за  приємно  проведений  пошук  доброго  ВІРША...

Та,  ба.  Добро  не  ходить  на  самотині.  Вчепився  за  лаконізм  тексту  
"Вечір"  від  Гната  Меренкова:

Медузи  небесні,  прозорі  хмаринки!
Злітайтеся  всі  до  моєї  хатинки!
Вікно  відчиню  вам,  і  двері,  і  комин  —
Надвечір  хай  стане  усе  загадковим.
Крім  вас  мені  нікого  більш  запросити  —
У  гості  не  йде  до  голодного  ситий.

ID:  841641

Попри  меланхолійність  відчувається  правило  таланту  -  пиши  по-своєму.  Із  любов*ю  до  соглядання  життя,  навіть  у  самотній  вечір,  із  любов*ю  до  слова  рідного.  Адже  де  не  має  любові,  там  немає  і  душі...  Дякую  авторові,  щиро...
 
На  моє  запитання  (з  якого  почалася  ділова  частина  цього  нарису)  вдало  відповідає  Наталка  Долинська  у  новому  вірші  "На  мапі  країни  маленька  краплина"

На  мапі  країни  маленька  краплина,
Для  мене  ж  у  ній  помістився  весь  світ,
Де  золото  нив,  рідний  дім,  і  родина,
Земля  на  якій  народився  мій  дід.
Масний  чорнозем,  мій  народ  працьовитий,
Садки  у  дворах,  і  пташок  переспів.
Солодкий  баштан:  запашний,  соковитий.
А  ще  найчарівніший  шепіт  степів.
Тут  сонячне  зернятко  впало  із  неба,
І  тисячі  сонць  проросло  із  землі.
Міцніють  і  пнуться  до  сонечка  стебла,
І  тягнуть  до  нього  голівки  свої.
Перлина  в  степах,  поміж  жита  колиска,
Де  небо  високе  і  зорі  ясні.
Моя  батьківщина  маленька  –  Долинська
В  ній  щастя  і  радість,  і  болі  мої.

ID:  841734

Чому  часом  мало  хто  хоче  оспівати  рідний  край???  Свій.  Отой  малий,  де  "поміж  жита"  гойдалася  колиска  його  дитинства???  Авторка  відповіла  на  це  питання.  Вдало,  з  повною  рішучістю.  Тут  немає  високопарних  закидонів  сального  патріота,  зате  є  САМЕ  ГОЛОВНЕ:  талант  висловлення.  Висловлення  із  психологічною  вірністю  і  настрою,  і  римі,  і  небу  із  сонцем...  Дякую,  пані  Долинська.  

Зачепивши  зараз  питання  про  повчання,  наводжу  прекрасну  ілюстрацію  віршем  Ганни  Верес  "Коли  замовкає"

Коли  замовкає  слово,
Гармати  тоді  стріляють,
Й  синів  матері  ховають,
Бо  смерть  бенкетує  знову.

Коли  ж  замовкає  пісня,
Народу  душа  міліє,
А  згодом  вона  німіє,
Й  народ  той  зника  опісля.

ID:  841716

Як  представник  громадянства,  поет  -  перший  трибун  громадської  думки.  Це  не  суд  присяжних  і  не  суд  скорених  (продажних)  суддів...  Це  -  концентрат  думки.  Лаконічної.  Животворної.  Тому  -актуальної  повсякчас.    Поглянь,  читачу,    якої  безлічі  тем  сягають  наведені  вище  вісім  рядків...  Шкода,  що  українські  "можновладці"  не  трудаються  навіть  вияснити  чим  живуть  поети...  

Без  пошуку  шляхів  розвитку,  мрачніє  наше  буття.  Екзистенційна  складова  будь-якогї  творчої  душі.  Оттаким  чином  напруженісь  духовних  пошуків  виявляє  себе  у  новому  творі  "Дивлюся  в  осінь"  від  авторки,  що  підписується  як  Світла(Світлана  Імашева).  Наводжу  вірш  нижче,  цілком:

Стигле  літо  моє,      наспівай  ту  мелодію  щастя,                                            
Стрепени  почуття,    що  поснули  в  криниці  душі...
Десь  там  осінь-сновида      у  чашу  гіркого  причастя
Вже  назбирує  роси    й  пронизливо-довгі  дощі...  
Ще  тріпоче  на  вітрі  смагляво-червона  калина,
Пахне  сонце  медами  і  папороть  в  лісі  цвіте,
Ще  кохається  літо  в  копицях  ромашкових  сіна,
Та  здалека  стернею  рудава  мольфарка  іде.
Я  ще  вся  у  тобі  -  у  теплі,  моє  лагідне  літо,  
У  щедротах  твоїх  -  на  цвітіння,  на  біль,  на  любов...  
Осіянням  твоїм  я  пронизана  наскрізь,  зігріта,
Та  дивлюся  ув  осінь  -  вона  мене  кличе  ізнов...  
Задивляюся  в  осінь:    вона  пригощає  плодами...      
Ці  плоди  пізнання  -  ви  буваєте  часом  гіркі.                      
Літо  долі  згасає  -  ніхто  вже  не  стане  між  нами:
Я  і  осінь  гортаєм      альбому  життя  сторінки...

ID:  841847

Відповідна  до  поетичної  сповіді,  позатаємничена  у  рядках  есхатологія,  спонукає  читача  замислитися  про  закінчення  літа  (простої  пори  року)  як  про  кінець  світу...  За  яким  настає  нове  царство.  На  відміну  від  мурмотіння  церковників,  не  царство  небесне,  а  царство  пізнання...,  що  вже  започатковане  своєрідним  гортанням  альбому  сторінок  життя.  Браво!

Продважуючи  філософство,  зроблю  невеличкий  акцент  на  новому  творі,  що  подала  Lana  P.  "Як  зберегти  відносини  хороші?"

Як  зберегти  відносини  хороші,
Яких  не  купиш  ні  за  які  гроші?
Свою  присутність  правильно  додати
У  простір  іншої  людини,  й  знати
Тонку  межу,  невидиму  нікому,
І  не  спіткнутись  на  шляху  слизькому?..

ID:  841827

Шестирядка  в*язанки  простеньких,  на  перший  погляд  римоутворень,  запрошує  до  спільних  із  авторкою  роздумів.  Роздумів  про  саме  найголовне  у  житті  суспільства  людей  -  про  те,  як  зберігти  хороші  відносини...  Погодьтеся,  скільки  разів  кожний  із  нас  у  житті,  втрачав  друзів,  знайомих,  навіть  рідних  людей  через  прості,  здавалося  непорозуміння.    А  між  тим,  із  таких  реальних  фактів  (суперечок,  образ,  невігластва  випадкового,  нетерплячки  тощо  -  "шляху  слизького")  людського  життя,  саме  життя  і  складається...  То,  чи  відповідають  "хороші  відносини"  кожного  з  нас  подобію  божому???  Вірш  вартий  уваги...  Дякую.  

Цій  же  невичерпній  темі  взаємовідносин  присвятив  твір  "Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!"  автор  за  схованим  підписом  VISKAS.  

Будинки  із  красивою  ліпниною,
Горгуйлі  видно,  а  дверей  -  нема.
Ось  так  і  ти  з  наукою  та  вірою
Забула,  що  хотіла  від  життя.

Ти  між  теорій  розміняла  душу.
З  дискусій  пилу  загубила  меч.
Без  них  життя,  як  непосильну  ношу,
В  зусиллях  знайти  "істину",  несеш...

І  ось  життя  летить  без  парашуту!
Страховки  ноль,  і  виходу  нема!
А  ти,  сліпець,  у  пошуках  маршруту
Вчиш  карту  та  інструкцію  керма.

Відкинь  усе,  цей  сон  не  має  вигоди,
Там  правда  своє  щастя  не  знайде.
Вернись  за  тим,що  втратила  дорогами!
Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!

ID:  842100

Доволі  сумбурна  суміш  словосполучень  та  утворених  ними  дій  неначе  вводить  читача  у  сон.  Сон,  що  наснився  колись  кожному  з  нас.  Коли  наше  сумління  сперечалося  із  усім  світом  через  непорозуміння  із  коханою...  А  тому  ігнорування  інтересів  нашої  душі,  серця  та  тіла  (попри  перестороги  розуму)  виривається  римами  і  ритмами  назовні...  І  запитів  цієї  передової  верстви  "робітників"  кохання  не  зупинити  і  не  опустити  до  рівня  розуміння  свідомості  холодносердних...  Тож  хай  неминуче  мусить  цей  твір  справити  глибоке  враження  і  для  тої,  кому  адресований  конкретно,  і  для  тої,  яка  ще  з*явиться...  Життя  ж  бо  не  вщуха...  

І  ми  запитуємо  тепер,  коли  все  у  житті  стає  минулим:  що  ж  внесло  нового  коханя?  Першим  воно  було,  чи  останнім  -  не  має  значення.  Значення  має  його  зміст,  рушийний  чи  руйнівний...  З  цього  приводу  наведу  новиий  вірш  "РАБИНЯ  СЛІВ"  Валентини  Голубівської:

Рабиня  слів.  І  Ви  мене  купили.
О  шарм  отой  очікувань,  розмов!
Як  зорі  у  словах  отих  світили
І  як  від  щастя  плакала  любов!

Яким  глибоким  те  було  мовчання!
Як  блискотіли  діаманти  фраз!
Спасибі,  друже,  за  весну  кохання,
Назавжди  в  серці  збережу  я  Вас!

І  біль  росте  :  безжальна  ця  розлука.
Цей  біль  кипить  :  зрослися  ми  удвох!
Сплелись  назавжди  душі  наші  й  руки.
Нас  роз'єднати  може  тільки  Бог!

ID:  842246

Тут  теорії  "оновлення"    сюженту  не  грають.  Адже  перед  читачем  -  громогласна  сповідь.  Серед  якої  пропостає  біль  розлуки...  І  аж  нічого  не  здатне  її  приспати...  Бо  "зрослися  удвох"  двоє...  А  роз*єднати  хто  ж  їх  в  силах...  Мені  здається,  навіть  останній  ІМЕННИК  тут  безсилий...  

За  відступ  від  догм,  завжди  слід  подякувати,  як  і  за  всяку  самостійну  думку...  Тож  поглянемо  разом  -  із  цього  міркування  -  на  фрагмент  нового  тескту  "Вітер  пише  твір  про  нас"  від  Євгена  Юхниці.

І  зелено  й  похмуро  –  дисонанс:
Мов  –  рання  осінь,  та  за  відчуттями  –  літо.
Здається,  вітер  пише  твір  про  нас,
Які  могли  б  йти  -  поруч,  але  –  лабіринти...

ID:  842230

Кожний  художній  твір    мусить  рухати  роздуми  читача  далі.  В  усіх  напрямках...  Звісно,  коли  сам  читач,  як  і  автор  твору,  не  хоче  відстати  від  життя  потоку...  І  якщо  це  вдається  -  вірш  можна  вважати  твором  мистецтва.  За  що  подяка  його  творцю.  

Яким  чином  слова,  поєднані  у  рядки,  стають  цінністю  показує  Серго  Сокольник  у  вірші  "Дощ  кохання"

На  побаченні  зли-
ва...  Укриті  кохання  плащем,
Ми  сандалі  зняли
І  за  руку  мандруєм  дощем
(хай  змиває  сліди
Босих  ніг  цей  чаруючий  дощ)
Рідним  містом  сміли-
во  озерами  вулиць  і  площ
По  зображеннях  влас-
них  фігур...  І  питання  луна-,
Хто  у  світі  найкрас...
НайкрасИвіший?  Він?  Чи  вона?
Нам  у  відповідь  до-
щик  абеткою  Морзе  дзвени-
Вам  підтвердить  хто  хо-
чеш-  вони!!!  Це,  звичайно,  вони!!!)))

ID:  842306

Автор  не  хоче  змішати  в  одну  купу  різні  теми.    Тому  ми  ЗАВЖДИ  на  всіх  16-ти  рядках  бачемо  ДВОХ  під  ДОЩЕМ...  І  нам  НІЧОГО  зайвого  не  треба...  Адже  не  багатотемність  і  багатослів*я  визначає  вартість  створеного  продукту.  А  вірш  -  теж  продукт.  Продукт  духовного  вжитку.  І  коли  він  написаний  майстерньо,  він  має  необмежений  у  часі  термін  придатності.  Із  чим  і  вітаю  автора  та  усіх  відвідувачів  сайту  КП.

-  Усі  брешуть,  -  ділиться  із  нами  свіжими  враженнями  Президент...  Ібагато  людей  із  ним  погоджено  кивають  головами.  Я  не  киваю.  Поети,  що  сприймають  своїми  очами,  душею  світ  і  висловлюють  бачене  й  пережита  добротними  рядками  -  не  брушуть...  І  далко  не  треба  ходити.  Ось  розкрив  і  прочитав  новий  текст  Оксани  Дністран  "Передгзроззя"

Громовице,  посе́стрице,  вдарим,
Пошматуєм  людський  супокій,
Змиєм  радісні  дні  і  невдалі
У  життєвий  потік  гомінкий!

Розтривожим,  роз’ятримо  землю.
Хто  це  зробить  наразі,  крім  нас?
Як  закінчиться  завтра  буремне,
При́йде  сонцю  всміхнутися  час.

ID:  842310

Мені  подобається.  І  я  віддаю  свій  голос  їй  першим  нині.    

Цю  зміну,  навіть  у  зазначеному  вище    вірші  "буремного  завтра"  вже  нині  змиває  нова  течія,  бурревій  свободи.    Але  ж  тепер  мова  йтиме  про  "Епіфанію"  від  киянина  Сергія  Кузіна  

У  затемненому  куточку  метро
я  бачу,  як  хлопець  проводжає  поглядом  дівчину,
що  проходить  повз  нього.

Його  руки  вдягені  у  суцільне  татуювання.
Вона  у  великих  навушниках,  стає  до  нього  впівоберта.
Згодом  підіймає  погляд  та  впізнає  його.
Вони  навіть  обіймаються.

На  біґборді  написано  "Зустрічай  нове  покоління...".

ID:  842279

У  нашому  суспільстві  вже  не  рахують  своєї  праці  поети.  Час  минає  за  хвилини.  Як  поїзди  у  метро.  Запізнився,  й  не  побачив.  Не  угледів  цілого  кіно  про  кохання  нового  покоління...  Кіно,  яке  вчасно  побачив,  цілком  визнав  і,  вірно  оцінивши,  вдало  передав  автор.  Моє  шанування...  

Кожного  за  нас  відвідують  спомини.  І  хтось  згадає,  може  й  нас...  Хотілось,  аби  не  якимось  капризним  та  зверхнім  спогадом.    А  по-доброму.  Ось,    як  це  просто  і  хороше  зроблено  у  вірші  Руслани  Сапронової  "Я  ПАМ'ЯТАЮ"

Я  пам'ятаю,  як  бабуся  говорила,
Що  в  мене  ручки  ніжні  і  тонкі
І  щось  зробити  в  мене  мало  сили,
Бо  ручки  ці  міські,  а  не  сільські.
Нема  давно  коханої  бабусі,
Й  матусі  вже  п'  ять  років,  як  нема,
І  тонкі  ручки  загрубіли  в  русі,
Бо  вже  давно  минула  та  весна,
Коли  живі  були  всі  і  здорові,
Й  здавалось,  що  так  буде  з  року  в  рік,  
Минали  дні  щасливі,  кольорові,  
Але  такий  короткий  людський  вік.  

19.07.2019

Тут  не  йдеться  розлога  оповідь  із  довгими  й  гнитющими  охами  й  ахами.  Все,  начеб  то,  дуже  просто.    Виявляється,  зовсім  і  не  треба  найдужчого  збільшення  емоційного  піднесення...  Але  щем  душі  присутній...  Дякую  авторці.
 
На  жаль,  час,  можливості,  місце  на  ресурсі  і  сам  задум  мого  письма  не  дозволяє  мені  докладно  спинитися  ха  розлогій  характеристиці  різних  форм  і  стилей  творів,  що  мені  особисто  сподобалися.  Чи,  буду  відветрішим,  творів,  що  мене  зачіпили  -  не  полишили  моє  бажання  читати  марним...  Відзначу,  що  найбільшу  увагу  хотів  приділити  віршам  про  кохання.  І  тут,  здається,  все  зрозуміло.  Поезія  без  живого  кохання  унеможливлена  вже  апріорі...  Більш  нерозвинені  твори  я  полишав  поза  увагою  читачів.  Адже  ХОЧЕТЬСЯ  зосередитися  на  ГАРНИХ  текстах.  От  і  нині  -  раджу  новий  вірш  "Осінні  ілюзіі"  від  псевдоніма  Сонячна  Принцеса

А  що,  коли  завтра  —  зима
постукає  в  наші  вікна,
мій  пане,  а  Вас  нема?!
До  холоду  я  не  звикла...
Летітиме  білий  сніг,
тремтітиме  небо  сіре,
згаснуть  поволі  дні
наших  прямих  ефірів.
Чи  будуть  ще  сни  про  Вас?
Чи  будуть  порожньо-чорні?
В  каміні  вогонь  погас,
мов  нас  не  було  сьогодні.
І  завтра  не  буде,  і
вчора  не  було,  просто  -
намарились  Ви  мені
з  любові,  а  чи  зі  злості...
А  за  вікном  туман  -
ми  нині  найкращі  друзі.
Тліють  в  сумних  димах
осінні  мої  ілюзії.

ID:  842396

Лірика  кохання  -  то  і  є  миттєва  віртуалізація  почуття  й  перестороги...  Так,  що    перший  рядок  б*є  у  саме  серце:  "А  що,  коли  завтра  —  зима..."
Поезія  вкрай  вдала!  Поглянь,  читачу,    усі  низьки  слів  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх...  А  втім,  критики  ресурсу  КП,  очевидно,  не  зрозуміли  їх,  поки  що...  Я  вирішив  цю  критичну  прогалину  позитивно.  Браво,  Сонячна  Принцесо!!!

Хорошим  зразком  короткого  віршу  може  бути  твір  "Вуха  горять"  від  псевдоніма  Мандрівник  (а)

Вуха  горять  -
хтось  пліткує  про  мене,
перебирає  до  кісточок
кожен  мій  крок  на  Землі.
І  пожежна  частина  дрімає,
сплять  її  вартові.
Лиш  прохолодою  дощ  накрапає  -
гасить  пристрасті.

ID:  842504

Ось  якого  "вшанування"  вогнегасимого  можна  очікувати  кожному  з  нас...  Звісно,  коли  на  поміч  прийде  дощ...  Дощ,  що  своєю,  майже  святою  водою,  полегшить,  а,  може,  й  змиє  людського  злобажання  перебирання  кісток  лихослів*ям  прагнення...  Дуже  кмітливо  про  пожеників...  Браво!  

А  теритрія  кохання  все  ж  бере  своє.  Із  прошарку  новорозміщених  віршів,  у  цій  царині  уподобав  собі  "Дощовий  вірш"  від  Анни  Клименко

А  дощ  звучить  бентежним  камертоном.
І  кожна  крапля  -  це  сумне  знамення,
Що  знов  мовчатиме  мій  телефон.
Неначе  ти  забув  моє  імення.
А  може,  це  не  я  шукаю  твої  рими?
Не  я  так  вогко  дихаю  тобі  в  потилицю.
Не  я  чекаю  опівнічну  зливу,
Аби  під  парасолями  дерев
Чи  під  одним  з  байдужих  ліхтарів
Тебе,  мов  дивне  марево,  зустріти.  

ID:  842502

Тож,  бажаю  талановитій  авторці  аби  її  відкрита  заява  не  залишилася  без  позитивної  відповіді  того,  хто  блукатиме  у  пошуках  свого  кохання  під  байдужими  ліхтарями...    


Як  стало  мені  відомо  цей  твір  буде  оприлюднено  на  сторінках  журналу  "ДНІПРО".  Поживемо,  побачимо...

 

А  задля  розрядки  літньої  напруги  -  можна  послухати  пісню  мого  товариша:  https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Єлена Дорофієвська

Павуки


Хлопчик  боїться  тата  і  павуків.
Страхіття  його  щетинисті,  восьмилапі,
Не  вказано,  де  порятунок,  на  жодній  мапі  —
Не  створено  мап  для  заляканих  слабаків.
Хлопчик  волів  би  вишкребтись,  та  не  зміг:
Хата  саманна  бездонніша  за  могилу.
Схожою  на  очеретяний  чорний  сніг
Мати  плете  павутину  й  втрачає  силу,
Бо  в’яже  докупи  і  шкіру,  і  дах;  і  звук
Найслабший  травмує  руки  її  хирляві.  
…Мати  встає  серед  ночі,  щоб  видоїти  козу,
Ховає  у  фартусі  золото  і  коралі,
Риб’ячий  хвіст  та  пасмо  тонких  сивин
Свого  чоловіка,  й  тендітний  сріблястий    серпик…
Хлопчик  її  зміцніє  до  роковин,
Хлопчик  її  взагалі  не  боїться  смерті.
З  екрану  шипить  і  щебече  -  мов  мед  тече
Липке  пустослів’я,  що  сіє  зірковий  демон.
Із  батька    виходить  життя,  знизує  плечем,
Батько  вже  не  розуміє  ні  хто,    ні  де  він,
Навічно  вростаючи  в  крісло  під  регіт  мух…
За  спиною  хлопця  стоїть  восьмилапий  його  хранитель.
 
Мати  приходить  удосвіта,  ледь  переводить  дух,
Підморгує  до  ікон  –  більш  не  варто  про  це    говорити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842924
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Єлена Дорофієвська

Пауки

Мальчик  боится  папы  и  пауков.
Страхи  его  щетинисты,  восьмилапы,
У  них  сладковатый  вкус,  алкогольный  запах
И  льгота  на  поглощение  слабаков.  
Тщетно  пытался  вскарабкаться,  но  не  смог:  
Хата  саманная  глубже  песчаной  ямы.
Похожей  на  камышовый  болотный  смог
Плетут  паутину  холодные  руки  мамы:
Всё  связано  –  кров  и  кожа;  слабейший  звук
На  них  оставляет  трещины  и  щербины.
…Мама  выходит  в  полночь  доить  козу,
Пряча  в  переднике  золото  и  рубины,
Рыбий  хребет  и  прядку  седых  волос
с  затылка  отца,  и  тонкий  старинный  серпик…  –
Мальчик  её  с  рождения  безголос,
Мальчик  её  ничуть  не  боится  смерти.
...В  экране  шипит  и  щебечет,  –  не  к  ночи  будь
вдруг  упомянут,  –  светский  трепливый  демон.
Воздух  заходит  рывками  в  отцову  грудь  –  
Папа  уже  не  смекает  ни  кто,  ни  где  он,  
И  прочно  врастает  в  кресло  под  хохот  мух.
У  мальчика  за  спиной  восьмилапый  стоит  хранитель.

…Мама  приходит  под  утро,  едва  переводит  дух,
Подмигивает  иконам  –  никому,  мол,  не  говорите.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842888
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Вячеслав Кондратюк

Сонцем розпечена земле

Сонцем  розпечена  земле,
Дай  доторкнутись  до  тебе,
Щоб  у  траві  зеленій
Злитись  з  палаючим  небом.

Розум  пусти  мої  мрії,
Дай  їм  могутні  крила,
Щоб  пригорнутись  до  хмари,
Сонця  відчути  силу.

Вітер  сухий  і  гарячий,
Висуши  сльози  на  щоках,
Дай  хоч  на  мить  заховатись
В  твоїх  невидимих  потоках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840781
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Оксана Р.-Г.

Хотілось…

Хотілось  тільки  щастя  і  тепла,
Та  холоду  навіяло  доволі...
І  не  одна  водиченька  стекла...
А  скільки  ще  каратися  в  неволі?!.

Хотілося  солодкого  вина,
А  довелося  випити  отрути
І  хмелем  цим  упитися  сповна!..
Кого  тепер  до  серця  пригорнути?

Хотілось...  Та  бажання  замалі:
Наповнена  ця  чаша  не  сьогодні,
Адже  на  грішній  і  святій  землі
Усі  шляхи  та  помисли  -  Господніі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839000
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Наталя Данилюк

Червень

Небо  прозоре  й  погоже,
Як  віддзеркалений  став.
Червню,  стели  мені  ложе
Серед  смарагдових  трав.

Маків  роздмухай  пожежу,
Збовтай  ромашковий  шум,
Най  у  привіллі  полежу
Серед  фісташкових  дум.

Най  я  надихаюсь  вітру
І  прохолоди  дібров,
Сонця  шафранну  макітру
Хтось  угорі  надколов  –

І  полилися  додолу
Світлі,  тягучі  меди.
В  сяйві  цього  ореолу,
Червню,  мене  поведи

В  поле  шовкове,  співоче,
В  лагідну  купіль  вівса,
Де,  мов  журавка  клекоче
Срібна  знайома  коса.

Де  так  привільно  й  розлого
Серед  солодких  цвітінь,
Де  за  плечима  у  нього
Крил  золота  світлотінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838651
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Єлена Дорофієвська

Опыт блаженства

Это  опыт  блаженства  –  молча  увязнуть  в  утреннем  янтаре,
крыльями,  стеблями  переплестись,  в  неподвижности  поднаторев,
перестать  дышать.
Комнатой  правит  ещё  не  заправленная  постель  -
мир  пока  ещё  длится  отсель    досель,
но  никто  не  способен  точно  определить  границы,
и  никто  не  способен,  нарушив  их,  помешать
проститься.  
С  ночи  не  спим  –  не  спится.
Утро  гудит  трамваем  и  стрекозой,
здесь  особенный  кислород  -  потерянный  мезозой,
кожа  стекла  лоснится,
небесный  плот
ровно  у  наших  окон  замедлил  ход.
Речь    уже  не  о  нас  –  о  будущем,  о  былом,
и  комната  падает  в  пропасть,  в  большой  разлом,  
в  холод  и  ожидание,  кто  уйдёт,
первым  расколет,  выжжет  и  разобьёт  
золотую  скорлупку  июльского  янтаря…
Пусть  это  будешь  ты.  
Пусть  это  буду  я.  
©Елена  Дорофиевская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838979
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Ки Ба 1

пастка /re/

ти  прокидаєшся  вперше_
сутінки  /  сумніви  /  тиша_
в’їдливі  очі  черешень,
дзеркало,  криги  крихкіше_

на  перехресті  дороги_
напнутих  нервів  напруга_
згорблена  тінь  круторога,
ти  прокидаєшся  вдруге_

злякані  внутрішні  звірі_
чорна  оса  на  дурмані_
книга  в  засаленій  шкірі_
слово,  що  вмерло  в  гортані_

грані  прозорої  пастки_
висохла  кров  на  портреті_
поспіхом  скинута  маска_
ти  прокидаєшся  втретє...>
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838780
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019


*SELENA*

Я буду твоим голосом, Сердце!


Я  буду  твоим  голосом,  Сердце,  —
Скрипкой  нагой,
Нотной  рекой.
Я  стану  твоим  лучиком,  в  танце  —
Первой  грозой,
Далью  седьмой.
Капелькой  Рая,  в  цветущей  пурге,
Звонкой  зурной,
Гордой  волной.
Мудрой  совой,  в  снов  тайной  тайге,
Дымкой  седой,
Томной  игрой.
Духом  полыни,  в  истоме  дорог  
Тенью  хмельной,
Робкой  весной.
Ранью  летуньи  —  стрелой  на  Восток,
Птицей  шальной,
Вешей  звездой.

   2012-04-23

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838729
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Володимир Присяжнюк

Сивіють люди, небо і сторіччя…

Сивіють  люди,  небо  і  сторіччя  —
Піщинок  часу  невмолимий  плин…
Жага  життя  —  всепереможна  й  вічна!
І  що  там  терни  та  гіркий  полин...
То  тільки  невеликі  перешкоди  —
Без  них  і  поступ  не  такий  стрімкий.
І  хай  бурлить  —  нові  знайдемо  броди
Поміж  глибин  буттєвої  ріки!
Примарне  все  —  політики  зрадливі,
Безладний  галас  із  газетних  шпальт...
Значніше  в  сотні  раз  маленьке  диво  —
Стеблинка,  що  пробилась  крізь  асфальт!
©  Володимир  Присяжнюк
м.  Івано-Франківськ
13.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838686
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Шон Маклех

Довершено: Місто Кам'яне

                               «Це  холод  великий,  що  ледь  відображений
                                   У  срібному  мареві  мертвих  озер…»
                                                                                                                                   (Еміль  Верхарн)

Діти  кам’яного  міста
Шукають  поглядом  Сонце:  
А  воно  ховається  за  черепицями
Черепа  потворних  споруд-черепах,
Будинків-химер,  домів-потвор.

Діти  кам’яного  міста  
Вдягають  чорний  одяг  забутих  слів,
Які  холодні,  як  риби  
Чорного  лісового  озера
Над  яким  щоранку
Падає  осінній  дощ.

Діти  кам’яного  міста
Замість  годинників  на  руках
Носять  гумові  компаси,
Що  показують  замість  півночі  Схід:
Отой,  що  поблизу  Нагасакі  –  
Порту  камзольних  голландців.

Діти  кам’яного  міста
Споглядають  картини  Ієроніма  Босха  
І  думають,  що  вони  жаби
Асфальтного  озера  літа,
Коли  така  спека,
Що  навіть  термометри  і  метротерми
Дихають  антифризом,
А  хвору  Істину
Відвозить  в  лікарню-вмиральню
Біла  машина  китайської  порцеляни.

Нудні  монахи
Гадають,  що  з  каменю  –  
Оцього  сірого  каменю  буднів
Збудовані  тільки  їхні  кляштори.
А  ми  –  
Всі  міщани  оцього  полісу  –  
Полісу  дивака  Платона
(Не  ідеального,  але  все  таки)
Живемо  у  своїх  снах,
Що  так  нагадують  печери  Скитії,
У  чужих  подарованих  снах,
Де  все  м’яко  і  листяно
Як  у  норвезькому  липні.  

(Примітка:  ілюстрація  –  частина  картини  Ієроніма  Босха.)
(Іще  примітка:  про  історію  створення  цього  вірша  не  напишу  –  не  хочу.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836710
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хай    незбагненною,  –
Я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  чіп"...  
                                                                 І  без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Марґо Ґейко

А решта…

Всміхайся  та  не  влещуйся  нічим.
Бо  друга  можна  зрадити  й  цілунком,
А  оди,  що  звучать  занадто  лунко,
Двосічними  бувають,  як  мечі.

Нехай  твій  шлях,  невстелений  ніким,
Не  те,  щоб  не  затоплювала  повінь,
Не  те,  щоб  не  вертав  тебе  на  сповідь,
Не  те,  щоб  ліг  широким  і  легким.

Хай  буде  він  вузький,  але  прямий.
І  друзі  не  лукаві,  а  відверті,
Такі,  щоб  із  тобою  йшли  до  смерті,
Бо  сила  –  Я  звершається  у  Ми.

І  ще,  нехай  з  тобою  буде  та,
Хто  ладан  підкидатиме  в  кадило,
Не  фоном  слугуватиме,  а  тилом.
Оце  і  все.  А  решта  –  суєта!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836482
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


ptaha

Маленька чорнява дівчинка

Маленька  чорнява  дівчинка
живе  в  мені.
День  при  дні
на  гору  несе  камінчики,
співає  чудні  пісні.

Маленька  чорнява  дівчинко,  -  
я  хочу  того  чи  ні  -  
як  виростеш  трохи  вищенька,  
то  неба  сягнеш  в  мені  -  

і  стане  камінчик  брилою,
відрізавши  шлях  назад.
Ти  будеш  в  мені  [i]сміливою[/i],
мов  Жанна,  що  з  барикад,

маленька  чорнява  дівчинко,
ти  тільки  рости.  Рости.
Вже  полум'ям  дата  мічена
і  в  соснах  ростуть  хрести.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836447
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Циганова Наталія

шторы

Не  мельтешить,  подсматривая  в  мир
чистовиком  за  приоткрытой  шторой.  
А  за  второй...  -  меня  там  -  целый  ворох.  
Как  хорошо,  что  плотен  кашемир.  
И  чёрств  пирог.  
И  переборчив  пёс.  
Пасхальному  -  под  дедовскую  вишню.  
Не  верил  в  Бога,  а  она  -  всё  выше.  
А  может  это  просто  купорос.  
Да  и  не  важно  даже.  
Перегной  
решает  и  весну,  и  форму  быта,  
и  то,  что  подоконники  увиты  
плющом.  
И  может  статься:  за  стеной  
дочурке  в  зное,  сумраком  пропитанном,  
привидится  однажды:  я  -  забыта.  
и  штор  не  открываю.  
ни  одной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836467
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Єлена Дорофієвська

ЛУЧ


Чувствуя  кожей,  что  рампы  огни  зажглись,  я  
Вижу,  как  тонкий  луч  проникает  в  темное  закулисье,  
Сквозь  бесконечность  мгновения,  плотность  ткани...
Луч  этот  пахнет  ветром,  солнечным  летом  в  Канне,  
Пылью  проселка  в  бескрайних  полях  Прованса,  
Тем,  как  он  выжил,  пробился,  не  оборвался.
Пыльным  мешком  на  себе  жизнь  актерскую  волоча,
Я  дожидалась  успеха,  но  дождалась  -  луча.  
Нет  ни  страны,  ни  веры,  ни  сна,  ни  дома.
Есть  только  зеркальце  в  шалых  руках  охотника  Купидона
Да  захудалая  пьеса  с  известным  финалом,  но  без  морали,
Пьеса,  в  которой  мы  жили...  Жили,  а  не  играли.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836256
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 24.05.2019


Потусторонний

Мы пока ещё живы…

Мы  пока  ещё  живы,  хороним  друзей,
свято  веря,  что  встретимся  с  ними    когда-то.
С  каждой  смертью  становимся  сами  мертвей.
Извини,  что  не  я  -  говорим  виновато.

Мы  пока  ещё  живы,  а  кто-то  уже
знает  не  понаслышке  о  жизни  загробной.
С  каждой  смертью  стоим  на  соседней  меже,
понимая,  что  все  мы  на  это  способны.

Мы  пока  ещё  живы,    черёд  не  пришёл,
снова  кончилась  жизнь  у  кого-то  другого.
Но  не  может  от  этого  быть  хорошо,
даже  если  глотнёшь  на  поминках  спиртного.  

Мы  пока  ещё  живы,    помянем    же  их...
И  когда-нибудь  нас  кто-то  тихо  помянет.
Слишком  много  любимых  среди  неживых.
Так  храни  же,  Господь,  до  конца  нашу  память...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836019
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019


OlgaSydoruk

Вам не грустно, что когда-то…

Вам  не  грустно,что  когда-то…
Что  когда-то  навсегда
Уведут  и  вас  куда-то?..
И  неведомо  куда…
Украдёт  когда-то  вечность  -
И  малиновый  рассвет,
И  сандаловые  свечи,
Что  пылали  столько  лет…
Уворует  сука-вечность
И  янтарный  амулет,..
И  ажурные  корсеты,
И  затопленный  корвет…
И  виниловое  эхо,
И  разбитый  патефон,
Искромсавши  болью  тихой
(Под  молельный  перезвон…)
И  оставит  только  ноты…
С  параллелями  планет…
Дав  мгновение  (за  что-то)  -
Не  тушить  горячий  свет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Олаф Халді

Всё, даже время, сотрется тандавой

Воздух  целует  осколки  стекла,
Пепел  и  копоть  узоры  рисует,
Слепит  глаза  эпилога  игра:
Здесь  бог  богов,  улыбаясь,  танцует.

Пепел  и  копоть    остались  внутри,
Рвется  судьбы  узловатая  завязь,
Я  пригласил  саму  вечность,  -  смотри  -  
Кружится  здесь  бог  богов  улыбаясь.

Слепит  глаза  разрушений  игла,
Прошлое  тонет  в  огне,  извиваясь,
Память  глотает  безликая  мгла,
Плавится  мертвого  неба  смола…

Здесь  бог  богов  танцевал,  улыбаясь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835692
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Олаф Халді

Не маску сброшу

Не  маску  сброшу  –  смех  удушья  пыли.
Покорно  жизнь  взойдёт  на  эшафот,
И  чем  белее  алых  дней  исход,
Тем  горше:  ярко  лживы  краски  были.

Разбудит  время  камни,  крепость  сложит,
Всё  прошлое  в  грядущее  вплетёт,
Но  рухнет  башня  –  веселится  сброд,
Ведь  душу  пыль  падения  взъерошит.

А  ты  сквозь  чьи-то  стёкла  жизнь  рисуя,
Уверуй  твёрдо  -  чертишь  ты  маршрут,
Когда  чужие  мысли  оплетут
Душой  твоей  над  пропастью  колдуя.

Когда  последним  блеском  дней  рискуя
Возьмёшь  на  плечи  слепоты  узор,
Уверуй:  свят  иллюзии  костер,
И  мимо  всех  камней  ступай,  ликуя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834636
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Ольга Ратинська

Первый шаг чей?

Он    хотел  научить  её  танцу,  
Думал  ,,Танго"  -  такой  себе  танец.  
Она  шла  по  периметру  глянца  
Не  тащилась,  не  нес  её  ранец  

На  спине  его  жёсткие  крылья  
У  неё  махаоновы  перья  
Не  носилась  она,  не  под  пылью  
Родилась  в  стиле  хоку-доверья  

Он  хотел,  он  так  жаждал  простуды  
Наклоняя  к  себе,  на  колени  
Она  видела  стопы  свидания,  
Но  идти  танцевать,  сила  лени  

Преобладала  её  разум..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834623
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Олекса Удайко

ДІМ З ХИМЕРАМИ

           [i]Без  
                         акцентів...
                                     І    
                                         приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]

[b][color="#54089c"]Стоїть  на  Банковій  примарний  дім,
за  що,  не  знаю,    проклятий  творцями*,
й  візують  там  листи  вербальних  дій,
уквітчаних  барвисто    прапорцями**.

Там  видиво  невидимих  пілястр,
“звитяжних”  спрутів  і  богинь  на  стелі,
там  руж  картинні  копії  і  айстр,
утілених  у  масло  і  пастелі…

Скульптури  там  русалок  і  косуль,    
колони  в  стилі  неоренесансу…
Й  слова  послів  із  сонмами  “посул”
від  урядів  державного  альянсу.  

Немарно  ж  дім  той  репнув  пополам  –
вагу  олжі  не  витримав  фундамент…***
Й  закрався  у    підґрунтя  сумнів,  злам,
й  зотлів  ущент  жалюгідний  пергамент…

…Химерний  дім  нещастя    омина…
Та  не    минула    доля  України  –
як  необачно  понесла  вона
пройдисвіта  і  шибеника  сина!!!

І  не  біда  –    що  в  домі  тім    халдей,
що    тіні  там  –  чорніше    антрациту,  
питання  в  тім,  що  втілив  нам  …  [i]плебей[/i].
Кому  потрібні  
                                             буфи–[i]
                                                                       –плебі–[/i]
                                                                                                   –сцити?![/color][/b]

[i]5.05.2019
________
*Існує  легенда,  що  архітектор  В.  Городецький,
   який  збудував  (1901-1903  рр)  дім  з  химерами  
   на  крутому  схилі  (ул.  Банкова  10,    у  м.  Київ)  на
   спір  зі  своїм  колегою  О.Кобелєвим  як  особисте
 житло,  сам  же  і    прокляв  своє  дітище,  як  втратив  
 його  в  1913  р.  через  борги  Д.Балаховському.  
**будівля  використовується…    ДАП  для  прийому  
іноземних  делегацій,  вручення  вірчих  грамот  тощо.    
***напрередодні  свого  100-річного  ювілею  просів
фундамент  будинку  і  той  розколовся  навпіл.  Ремонт
обійшовся  молодій  державі  у  160    млн  грн,  тобто  
майже    $100  млн  (2003  р).  Що  ж  далі?  Питання  до
нео-ДАП!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Марґо Ґейко

КВАДРАТИ ПО ВОДІ

О  ні,  мовчить!  Давайте  про  погоду.
Лиш  не  торкайтесь  словом  до  води  –  
Каміння  не  вертається  зісподу,
Вона  не  та,  що  ти  собі  заводив,
Пощезли  й  кола,  котрими  водив.

Колишній  друже,  ви  мені  байдужі.
Я  з  Вами  відтепер  лише  на  ви.
Вужі  повзуть  водою  і  не  тужить  
По  вам  ніхто,  чекаючи  новин,

Чекаючи,  щоб  ви  хоча  б  наснились.
Ми  навіть  в  сні  тепер  би  не  пили.
О,  як  пила…  Давно  лежить  без  сили
Моя  любов,  що  колами  водили,
Що  псом  лизала  лезо  у  пили.

Сп’янівши  від  смаку  своєї  ж  крові
Цей  вовк  поліг.  Тобі  його  «привіт».
Напої  мрій  завжди  такі  сурові,
А  шрами  зрад  незгойні  і  криві.

Якщо  не  мав,  то  ніби  і  не  втратив,
Прости  мені,  хоч  ви  мені  не  ти.  
Так  можна  й  душу  в  м'ясо  розідрати
Вужі  лишають  в  пам’яті  квадрати.
У  нас  обох  порізані  роти.

[i]©  Марґо  Ґейко[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831896
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Потусторонний

Апрельское.

Вдохновлённый  весною  апрель  удивительно  быстр.
Есть  ребяческий  пыл    в  его  взбалмошной  действенной  прыти.  
Норовит  изо  всех  берегов    усмиряющих    выйти,
до  предела  задействовав  в  голосе  верхний  регистр.

Знает  он,  что  пригож!  Чуть  застенчивый  юноша    знает,
в  умилённые  глядя  открыто,    деви'чьи  глаза.
В  этом  взгляде  есть    твёрдость    -  февраль  не  вернётся  назад,
неумелость  юнца    обернётся  торжественным  маем.

Так  бывает  всегда,  неизбежно  приходит  весна.
Жизнь  даётся  в  кредит.  И  здоровье,  и  молодость  тоже.
Кто  её  подарил,    был  уверен,  что  всё-таки  сможет
Человек  на  Земле  своё  счастье  людское  познать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831868
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Ганна Верес

Вірний син Волині Герою АТО (посмертно) .

Крохмаль  Володимир  Антонович  (20.07.1987.-17.06.2014.)  Загинув  біля  Станиці  Луганської,  підірвавши  гранатою  себе  з  товаришем  у  танку,  щоб  не  потрапити  в  полон.

Він  не  дожив  до  тридцяти  –

У  двадцять  шість  загинув  –

І  білим  ангелом  в  світи

В  червневий  день  полинув.

Знав  волі  добре  він  ціну,

Забувши  враз  про  втому,

Пішов,  щоб  зупинить  війну.

Не  зміг  лишитись  вдома…


Сержант  молодший,  командир

Т-64  ,

Здавалось,  ним  він  народивсь.

Кров  молоду  будили

Ворожі  постріли.  Земля…

Його  земля  горіла

Біля  Луганська.  Пси  Кремля

Підбили  йому  крила…


Танк  оточили  москалі  –

Раділи  очі  вражі,

Та  український  дух  звелів

Загинуть  екіпажу…

З  гранати  вирвав  він  чеку…

Очима  попрощались

Із  другом  і  за  мить  якусь

І  танк,  і  всі  зірвались…


Це  УКРАЇНЕЦЬ  був  –  не  клон,

Це  вірний  син  Волині,

Тож  вибрав  смерть,  а  не  полон,

Зорею  ставши  нині.

Коли  зірок  насіє  ніч

Й  освітить  неба  карту,

Синок  до  мами:  «Ти  мені

Зорю  покажеш  тата?»
5.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831852
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Володимир Верста

Зоряний романс

Вінок  сонетів

Глава  І
Загублений  лист

Холодний  поцілунок  і  прощання...
Танцює  місяць  одинокий  вальс,
На  вістрі  леза,  тихого  світання
Я  починаю  зоряний  романс.

Вітрилами  казкового  звучання
Пливтиме  корабель  мій  у  Парнас,
Де  хвилями  магічного  снування
Лунатиме  феєрія  для  нас...

Мереживо  із  нот  та  акварелі
Біжить  до  океану,  мов  струмок.
Кружляють  в  стрімголовій  каруселі

Емоції,  заходячи  в  танок.
Та  все  ж  мене  чекає  ця  пустеля  –
Темниця  слів,  кайдани  із  думок...

Глава  ІІ
Донжон

Темниця  слів,  кайдани  із  думок...
І  до  основи  випалене  місто,
В  якому  я  блукаю  між  пасток.
Загублених  тобою  дивних  іскор

Я  не  знайду!  Лише  один  пісок
Крізь  пальці  осипається  огнисто,
Та  знову  загоряється  листок,
Для  тебе  я  збираю  це  намисто.

Проміння  днів  давно  забутих  меж
Виблискує  руїнами  печалі.
Будуємо  тепер  ми  сотні  веж,

Аби  душа  не  мучилась  ночами.
Мені  вони  лишаються,  та  все  ж
Хвилини  смутку,  трепету  мовчання...

Глава  ІІІ
Примарна  площа

Хвилини  смутку,  трепету  мовчання...
Самотнє  танго  з  тінню.  Я  один
Кружляю  лабіринтами.  Скитання…
Мої  давно  у  пошуках  твердинь

Розвалених  ілюзій...  І  збирання
Розбитих  та  понищених  вітрин
Не  повернути,  тільки  чергування
Давно  уже  неправильних  стежин,

Якими  не  пройти  та  не  вернутись.
Горять  мости  та  котиться  клубок,
Де  Аріадна  йде  не  озирнувшись...

Сплелись  шляхи  незвіданих  ниток,
Тримаючи  ключі  та  все  забувши.
Я  знову  закриваю  на  замок.

Глава  IV
Фінальний  танець

Я  знову  закриваю  на  замок,
Колодками  міцними  замикаю,
Шукаю  між  потертих  сторінок,
Закляття  з  гримуару  закликаю.

Вогнями  спопелю  сліди  стежок,
У  димі  розчинившись  я  зникаю,
Та  важко  розірвати  цей  зв'язок,
Пергамент  у  руках  усе  стискаю.

Вона  все  тягне,  кличе,  хоч  і  сил
Немає,  залишаються  благання.
Та  не  відпустить,  тільки  небосхил

Розділить  біль  зі  мною,  ці  страждання...
Осяють  темні  промені  світил
Фортецю  почуттів,  душі  блукання...

Глава  V
Діалог  з  ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶  нею

Фортецю  почуттів,  душі  блукання...
Я  проклинаю!  Темрява  одна
У  факелах  згоряє  без  вагання...
Ну  а  світанок?  Тут  його  нема!

І  не  було!  Пусте  лише  спливання
Хвилин  забутих.  Тільки  письмена
Лишилися  на  стінах  лікуванням,
Але  їх  також  вразила  пітьма.

Не  розібрати!  Справді  так  потрібно
Знайти  новий,  довершений  виток?
Дороги  тут  сплелися  непокірно,

Вузлами  зав'язались  в  ланцюжок.
Я  знову  опиняюся  ймовірно
У  лабіринтах  вічних  помилок.

Глава  VІ
Галерея  «Лицемір’я»

У  лабіринтах  вічних  помилок
Блукаю  галереями  розлуки,
Ось  там  вітрини,  я  ступаю  крок,
Вдивляючись  в  картини  та  у  звуки…

Вслухаюся.  Я  бачу  там  садок,
Тоді  ще  не  було  вогнів  розрухи,
І  зацвітали  тисячі  квіток...
Змінилось  все  і  замінили  муки.

Картинами  для  них  вже  стали  ми...
Наповнені  пустого  фальшування,
Всі  їх  слова,  хоч  і  стоять  грудьми.

Несуть  в  серця  жорстоке  руйнування...
В  обійми  відправляюся  пітьми.
Вже  не  знайти  надії  та  кохання.

Глава  VІІ
Останній  політ

Вже  не  знайти  надії  та  кохання...
Космічний  пил  зі  спалених  планет
Осяде  на  старі  мої  писання,
А  поряд  з  ними  твій  висить  портрет...

Супутники  очікують  завдання
У  проблисках  заплутаних  тенет,
Хоча  б  ще  раз  злетіти  у  востаннє,
Та  не  змінити  темряви  сюжет…

Вона  розбила  сяючі  скрижалі  –
Цей  біль  –  відчутний  зламаних  кісток,
Свідомість  утікає  в  задзеркалля,

Та  шлях  не  відшукати  до  казок.
І  я  злітаю,  тут  лише  провалля...
Кометою  літати  між  зірок...

Глава  VIII
Марево  субстанцій

Кометою  літати  між  зірок,
Вдивляючись  в  незвідані  палаци,
Що  тягнуться  до  сонячних  річок,
Сплітаючи  небесних  тіл  вібрацій.

Торкнутися  згасаючих  свічок,
Які  застигли  в  мареві  субстанцій,
І  чорних  дір  закручених  стрічок
Нікому  невідомих  ілюстрацій.

Я  зупинився,  мить  краси  оця
Наповнила  яскрава  ейфорія.
Раніше  невідоме,  інше  «я»

Пізнало  таємниці  фантазійні.
Хоча  не  розгадати  до  кінця
Фінали  драм,  написаних  сузір’ям.

Глава  IX
Пов'ялі  квіти

Фінали  драм,  написаних  сузір'ям,
Горять  в  камінах,  гаснучи  в  очах.
Слова,  що  я  беріг  і  так  леліяв,
Згубилися  в  далеких  вже  світах.

Знайти?  Не  варто!  Вітер  їх  розвіяв,
Пилюкою  літають  в  небесах.
І  те,  що  у  фортеці  я  насіяв,
Засохло,  розсипаючись  у  прах...

І  тліють  недописані  сувої,
Полиці  з  ними  вічність  стереже.
Чекають  ролі  згублені  герої

На  те,  що  автор  їх  ще  збереже.
Історії  цієї  неземної
Написане  не  викреслити  вже.

Глава  X
Обійми  темрями

Написане  не  викреслити  вже,
І  Мойри  перекроїти  не  зможуть.
Виблискують  на  стелях  вітражем,
Малюнки  траєкторії  укажуть.

Магічність  застелила,  хоча  день  –
Не  видно!  Загадковістю  проляжуть
Дороги,  простягнулися  в  едем....
І  таїни  ніколи  не  розкажуть

Зірки  на  небі,  як  її  кохав,
Та  я  шукав  шляхи  у  безнадії…
Фрагменти  ночі,  довго  їх  вивчав,

Аби  знайти  її,  де  сніг  завіяв...
Я  темряві  себе  подарував!
Віддавши  долю  сяючим  стихіям...

Глава  XI
Знайдений  лист

Віддавши  долю  сяючим  стихіям...
Я  кинув  погляд  на  далекий  диск,
Хоча  він  серце  більше  не  зігріє,
Я  зустрічаю  радо  його  блиск,

Як  і  фортеця,  що  тепер  пустіє...
Лише  вона,  читаючи  мій  лист,
Бажає  помсти,  ненависть  жаріє,
Я  відчуваю  в  грудях  її  спис…

Примарно...  Все!  Бажає  відібрати,
Свій  дар  із  мертвих,  чорних  хризантем,
Які  прийняв  я  вічно  зігрівати

І  захищати  з  піднятим  мечем.
Немає  сенсу  вже  кудись  тікати.
Сховатися  під  зоряним  плащем.

Глава  XII
Подарований  талісман

Сховатися  під  зоряним  плащем,
А  хризантеми  вічно  зберігати
І  поміж  тисяч  сонячних  систем
Нести  їх  і  на  узбіч  не  звертати.

Шляхами  невідомих  теорем
Координати  краю  відшукати,
Де  перестануть  бути  тягарем
І  відродитись  й  зможуть  зацвітати...

Тримаю  у  руках  я  талісман,
У  ньому  легке  сяйво  струменіє,
Що  вкаже  путь  крізь  сірості  туман,

Вбере  вуаль.  Грайливо  там  синіє
Величний,  неосяжний  океан.
В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії.

Глава  XIII
Елізіум  –  загублений  рай

В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії,
Потрапив  я  до  неземних  красот,
Від  див  тропічних  тіло  цепеніє,
І  я  п'янію  від  отих  широт.

Портал  замкнувся,  небо  пломеніє...
Це  найдорожче  всіх  земних  висот...
І  хризантеми  пахнучи  біліють...
Завершений  останній  епізод...

Та  не  фінал!  Історія  триває,
Закручено  кидає  між  поем,
Весна  їх  під  імлою  заховає,

Пізніше  опадуть  вони  дощем...
Знамена  піднімаю,  обираю
Де-факто  залишитись  міражем.

Глава  ХIV
Останній  лист

Де-факто  залишитись  міражем,
Сторінку,  що  у  часі  прогортають,
Де-юре  на  папері  ліхтарем,
Яку  не  раз  іще  перечитають.

Та  завжди  йтиму  зі  своїм  вогнем.
Ці  квіти  у  садах  лиш  розцвітають.
Життя  мистецтву  на  вівтар  кладем,
І  вірші-журавлі  до  нас  вертають...

Синиці?  Журавлі?  Не  в  тому  суть!
Весною  поміж  снігом  все  розтане...
Сонети  кораблями  відпливуть

У  небо  метушливе  і  безкрайнє.
Синиці  нам  три  слова  принесуть:
Холодний  поцілунок  і  прощання...

Магістрал
Фортеця  падаючих  зір

Холодний  поцілунок  і  прощання...
Темниця  слів,  кайдани  із  думок...
Хвилини  смутку,  трепету  мовчання…
Я  знову  закриваю  на  замок

Фортецю  почуттів,  душі  блукання
У  лабіринтах  вічних  помилок,
Вже  не  знайти  надії  та  кохання.
Кометою  літати  між  зірок...

Фінали  драм,  написаних  сузір'ям,
Написане  не  викреслити  вже.
Віддавши  долю  сяючим  стихіям...

Сховатися  під  зоряним  плащем,
В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії,
Де-факто  залишитись  міражем.

Елі́сій,  Елі́зій,  Елі́зіум,  Єлисе́йські  поля́    —  в  античній  міфології  частина  потойбічного  світу,  де  перебувають  душі  блаженних  і  праведників;  чудесна  країна  вічної  весни  на  крайньому  заході  землі,  де  немає  хвороб,  страждань,  де  панує  вічний  мир.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  січень  -  березень  2018
Зі  збірки  «Кінцугі».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Любов Вишневецька

Чудо.

Отобрали  у  кота  
Маленькую  птичку...
-  Отлетала  красота...
Не  поет  синичка.

Мы  несчастной  шили  грудь...
Подлатали  хвостик...
-  Ты,  дитя,  здоровой  будь!..
А  с  котом...  непросто...

Для  тебя  он...  страшный  зверь!
Птичек  не  жалеет...
-  Ты  услышь  меня  и  верь...
Оторвет  твой  веер!

Коль  заметила  кота  -
Улетай  далеко!
Птиц  он  любит  неспроста...
-  Дружба  выйдет  боком!

Вдруг  вздохнуло  глубоко
Крошечное  тельце...
-  И  взлетело...  высоко!
Обнимаясь  с  Солнцем...

-  Пусть  порхает  там  краса!
В  небе  Ангел  будто...
Боль  исчезла...  как  роса.
-  Можно  верить  в  чудо...

                                                                                                                                         1.04.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831610
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2019


bloodredthorn

у двох

той  час  ,що  їм  відпущено  на  двох
шумить  верба,  або  сумує  вишня
по  хвилі  забувається  колишнє
і  вже  за  обрієм  ховається  журба

летять  вони  –  не  білі  журавлі
а  тихі  дні  …  та  хто  ж  їх  ,смертні,  бачить?
коли  дощі    ідуть  ,    і  око  вже  незряче--
хіба  що  струмені  у  синьому  вікні

та  крутить  колесо—готуються  до  жнив
дарма    що  Сонце  застують  хмарини
їм  час  вкоротиться  до  ліпшої  години,
якщо  хоть  хтось  із  них  по-справжньому  любив

ніщо  скорбота,  злидні,  біль  ---ніщо
хіба  їх  пам’ять  тримає  убога
життя  є  шлях  –  одвічная  дорога
де  всім  Любов,  як  той  маяк  горить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831728
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


bloodredthorn

Сонет 10


Туманит  утро  мне  дорогу  в  бесконечность
И  длит  ночной  кошмар  за  горизонт,
Где  златокудрый  бес  явив  беспечность
Мне  снова  не  достроил  эшафот.

Где  вервь  болтается  пеньковая  ,  сырая,
Где  ветра  нет  и  мир  погряз  в  пыли
И  носится  надежда,  ударяя
Крылом  надломленным  в  неровный  край  зари.

Я  был  бы  твой  ---мой  скорбный  мрачный  дух,
Что  был  борьбою  вскормлен  ,  как  волками
В  тиши  миров    и  одинок  ,и  глух,

Где  жизнь  ---бесчувственность  и  ...тело  между  нами.
Туман  лишь  холст  и...контуры  мечты
Я  создавать  готов  из  пустоты!
20.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831737
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Владимир Зозуля

Чайная роза

Чайная  роза  в  стакане,  
Памяти  нежный  цветок...
Может,  о  чьём-то  свиданьи?
С  ней,  с  не  забывшейся,  с  той,

Что,  под  эгидою  света,  
Слишком  недолго  жила
И  что  –  для  этой  планеты  –
Так  нелюбима  была.  

С  той,  что  любимой  не  станет.
С  той,  что  не  станет  никем.
И  что  пришла  на  свиданье
С  розой  и  книгой  в  руке.

Юная  девочка  Света…
…белый  капроновый  бант…
…книга  лимонного  цвета…
…кажется,  это  "жорж  санд"…

Та,  что  пришла  без  надежды
И  что  уйдёт  –  без  любви  –
Умной,  красивой,  безгрешной,
И…  с  лейкемией  в  крови.

Та,  что  была  нам  не  ровня
И  так  бледнела  смеясь.
Та,  что  глубинно  и  кровно
Верила  в  высшую  связь

С  летом,  с  полуденным  солнцем,
С  клумбами  роз  в  горсаду...

…бледная  Света  смеётся…
…чайные  розы  цветут…
…мальчик  с  ней  рядом,  он  шутит…
…взглядом  смущённо  скользя…
…светлые  волосы…  
…груди…
…талия…  
…ниже  нельзя…
…всё  так  невинно  и  мило…
…юность  и  солнечный  сад…

Кладбище…  крест  и  могила…
Фотка  и  парочка  дат:

Милая  девочка  с  бантом
Так  безнадежно  светла…
Та,  что  любила  "жорж  санда"
И  слишком  рано  ушла.                                
…………….
…………
……


…[b][u]Свете[/u][/b]…  
…[b][u]Людмилочке[/u][/b]…
…[b][u]Тане[/u][/b]…  
Чёрные  стелы  в  рядок…
Чайная  роза  в  стакане  
И  на  воде  лепесток...  
…………….
…………
……

[b]Люди,  давайте  попробуем  быть  милосерднее,
ведь  многие  из  этих  юных  жизней  оборвались
только  потому,  что  им  элементарно  не  хватило  средств  на  
квалифицированную  медицинскую  помощь...[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831517
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Галина_Литовченко

"Розкрилась перша брунька аличі…"

Розкрилась  перша  брунька  аличі
і  спурхнув  квіт  метеликом  на  волю.
Пернаті  свистуни  та  трубачі
накрили  співом  вільху  і  тополю.  

Ще  трохи  –  і  черешня  у  шибки
побризкає  рясненько  пелюстками.
Очам  дарує  радість  залюбки
мені  щорік,  як  і  в  саду  у  мами.

І  що  з  того,  що  я  –  не  першоцвіт?
Не  гляну  в  люстро  –  і  про  те  забуду…
Спостерігаю  березня  політ,
як  дихає  весна  на  повні  груди.

18.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831431
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Віталій Назарук

КАЛИНА, ГЛІД І ТОПОЛІ

Тополя  у  полі,  як  перст  одинока.
Корінням  окріпла,  знялася  високо.

А  поруч  калина  –  ні  роду,  ні  плоду,
Куща  запитала  з  червоного  глоду.

Скажи  мені,  глоде:    у  чому  я  вина,
Я  ж  тут  не  тополя,  я  просто  калина.

Прошу  помолися,  зніми  з  мене  тугу,
Нехай  пересадять  мене  серед  лугу.

А  глід  посміхнувся:  червона  калино,
Повір,  ти  насправді  ні  в  чому  не  вина.

Коли  листя  скине  осіння  тополя,
Тоді  ти  окраса  для  цілого  поля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831430
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Любов Вишневецька

Любви просила…

Любви  душа  так  искренне  просила!..
Замерзла  в  парке  средь  рябин...
-  В  надежде  с  верой...  столько  силы!
Когда  вокруг  полно  руин...

А  вечер  невозможно  стал  холодным!..  
Любимый  же...  совсем  чужой.
-  Она  укуталась  немодной
мелодией...  Ушла  домой.

Там  плед  пушистый...  крепкий  кофе...
И  грусть  осенних  миражей...
-  Душа  обнимет  катастрофу
судьбы  своей  на  вираже...

Всплакнет  мучительно  за  счастьем...
Не  ведать  больше  ей  тепла.  
-  Вцепилась  злобной  дикой  пастью
разлука!  Крепко  обняла...

А  безутешной...  много  ль  надо?..
Она  просила  лишь  одно...
-  Рябина  горьким  листопадом
Помашет  ягодкой  в  окно...

                               27.03.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831151
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Серафима Пант

Центр циферблату

Щоденні  втечі  –
Так  небезпечно
Від  мрієтечі
Душебіліти.
Що  крок  –  то  співи
Ранкових  півнів.
Невже  клин  клином
Лікуєш,  Світе?
Щоденні  старти  –  
Життєві  жарти,
Та  бігти  варто!
Хоча  й  по  колу.
Свідкує  мітко
Секундна  стрілка,
Що  і  годинник
Прикольно    хворий:
Покольно  коле,
Співає  соло,  
І  ти  –  мов  голий
Король  у  масах.
Від  себе  бігти  –
Куди?  Край  світу?
Веде  орбіту
Механік  часу.  
На  циферблаті  –
Зростання  й  втрати.
Стоять  на  варті
Нерушні  мітки.
Тікай  незримо
У  третій  вимір  –
Та  рух  неспинний.
Скрегоче  хвіртка.
Від  себе  –  в  себе.
Душепотреба.
Ганяє  небо  
По  колу  хмари.  
Від  мрієтечі
Згорає  вечір,  
І  півні  ґречно  
Клюють  стожари.
Застигли  миті
Мрієпролиті.
Десь  в  закрайсвітті,
В  собі  глибоко  –
Центральна  цятка,  
Душі  десятка
Часів  початки
І  третє  око.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831051
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Леся Геник

Я мусила вижити

Я  мусила  вижити,  чуєш,
коли  клекотала  біда
і  зорі  котилися  всує,  
й  отрутою  пахла  вода.
Я  мусила  стати  до  бою,
скропивши  неділю  дощем,
аби  залишитись  собою
під  чорним  недолі  плащем.
І  хай  обернулося  мало
голодних  вовків  на  людей,
я  звіром  байдужим  не  стала,  
не  вирвала  день  із  грудей.
Не  вмерла  тремкою  душею
на  пласі  гіркого  жалю,
а  тихо  пройшлася  межею
і  світу  сказала:  "Люблю".
І  крикнула  прірві:  "Прощаю
зневіру  твою  гомінку!".  
І,  сьорбнувши  білого  чаю,  
у  білу  ступила  ріку,  
щоб  ноги  від  болю  відмити,  
безсилля  і  темних  жалів,    
із  серцем,  до  неба  відкритим,  
чекати  розвеснених  слів,  
музик,  що  до  танцю  закличуть.  
І  зблисне  прощення  мені,
і  стане  уперше  незвично
вбиратись  у  щастя  при  дні.
Вдивлятись  в  розгойдане  жито
такого  хмільного  не  сну...  
Я  вижити  мала,  щоб  жити
і  знову  стрічати  весну!

23.11.18  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831056
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Ганна Верес

А дні біжать

А  дні  біжать  –    купають  ноги  в  повені,
Шумливій,  неспокійно-весняній,
Здолавши  літо,  в  осінь  зайдуть  повагом,
Коротші  трохи  стануть  і  сумні.

Коли  ж  в  снігах  вони  заспотикаються,
Впадуть  тоді  в  зимові  довгі  сни,
Аж  поки  сонечка  весняного  злякаються.
Й  розбудить  край  струмочок  голосний.
30.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830748
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Ден Мун

Мир перестал быть прежним

Мир  перестал  быть  прежним
(Домом  моим)
В  нем  больше  нет  надежды.
В  нем  я  один.

Хочешь  закрыть  все  двери
Чтобы  начать
Громко  кричать,  не  веря.
Голос  сорвать.

Я  человек  обычный:
Верю  в  себя.
Только  мне  непривычно
День  ото  дня.

Мир  перестал  быть  прежним.
Ну  и  пускай.
Может  он  как  одежда:
Вырос  –  меняй.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GwvHiZnAunI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830757
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Світла(Світлана Імашева)

Березневий сніг

Сніг  шурхотить  -  дрижать  весняні  віти,
Такий  рясний,  крилатий  снігопад,
І  байдуже,  що  на  порозі  -  квітень,
У  зиму  помандруємо    назад.

Зимовий  привид  -  біла  потороча
Крилом  студеним  холодить  чоло;
Розтане  сніг  -  і  спогади    захочуть
Вернути  щастя    те,  що  відбуло.

Сніг  шурхотить  -  невідворотність  долі,
Що  має  бути,  душу  не  мине…
Вже    проліски,  довірливі,  прозорі,
Десь  виглядають  з  пралісу  мене.  

І  золотіють  дивом  первоцвіти
Між  бростями  у  капищах  снігів…
Відплаче  березень  -  і  заспіває  квітень
Життя  алегро,  сонячний    мотив.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830660
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


A.Kar-Te

Ностальгия

Не  та  весна  теперь...  Бывало  -
Март  зимний,  белый...  Лишь  апрель
Дырявил  снега  покрывало,
Призвав  любимицу  капель.

Снег  исходил  ажуром  нежным,
Покрывшись  тонкой  коркой  льда...
Глядишь  -  сугроб  огромный,  снежный,
Подмыла  талая  вода...

А  сколько  мы  сосулек  съели  ?
А  помнишь,  мастерили  плот..?
Чтоб  в  лужах  он  не  сел  на  мели,
Тащили  к  морю  талых  вод...

Весна  резвилась  и  играла,
А  вместе  с  нею  детвора.
Нам  было  дня  и  жизни  мало  !
Что  не  затеешь  -  на  "Ура!!!"

Не  та  весна  теперь...  Бывало...
Да  что  весна  ?  Весь  мир  иной.
Вернуть  бы  эту  жизнь  с  начала...
Да  только  где  тот  путь  домой  ?


(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Серафима Пант

З котрогось боку

В  лівогрудді  –  пік  ртутного  сонця,
Променить    в  зубоскалінні  стронцій,
І  в  якому  душа  в  біса  боці
У  того,  хто    з’їдає  живцем
Світ  –  мов  джем
Кров’янистого  кольору  болю.
Добряків,  простаків  і  героїв
По  одному,  а  краще  юрбою  –
У  повидло  загублених  мас.
Алькатрас  би  на  вас!    Алькатрас!
Розплодилось  тварюк  в  час  негожий!
О,  пробач  мені,  люблячий  Боже,
Толерантною  бути  не  можу
Як  за  масками  честі  живуть
Злоба  й  лють.
Озвірілість  –  ще  гірша  цикути,
Злодіяння  –    без  сліз  і  покути.
Так  болить  і  пече  в  лівогрудді...
Ой  недолюди!  Ой  недолюд!
Не  сьогодні,  не  зараз,  не  тут  
Буде  суд,
Вищий  суд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830618
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Ден Мун

О страхе

Вышиб  стену  страха  каменным  плечом,
Но  стена  восстала  медленно  и  хитро.
Страху  твои  чувства  вовсе  нипочём:
Голову  отрубишь  -  будет  две  у  гидры.

Весь  дрожишь,  а  в  глотке  -  сердца  молот-стук.
И  кружится  тучей  от  всего  опасность.
Режешь  сук,  а  вместо  –  вырастает  сук.
Значит  путь  один  есть,  путь  один  негласный.

Подымаюсь  молча,  руки  распрямив.
Принимаю  страх  свой.  С  ним  я  сросся,  слился.
Это  самый  страшный  и  свободный  миг:
Миг,  когда  со  страхом  взял  и  подружился.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830610
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Владимир Зозуля

Паруса

Паруса.  Паруса  над  водой.
Над  моей  головой  паруса…
В  небе  солнца  зрачок  золотой.
В  море  божьей  слезы  бирюза.

И  такая  прозрачность  в  волне  –
От  поверхности  вод  и  до  дна.  
И  такая  смятенность  во  мне  –
От  реальности  жизни  –  до  сна.
 
Паруса  над  водой…  Паруса…
Словно  ангел  Господнего  дня
В  высший  сан  –  ощущения  –  сам  
Посвящает,  сегодня,  меня.

И  поверьте,  нисколько  не  жаль,
Что  не  знают,  ни  митры,  ни  риз,
Эта  боголазурная  даль,
Этот  богополуденный  бриз.

Да,  не  ангел  я,  не  озарю,
Но  свеча  моей  веры  светла!
Я  лечу  к  –  маяка  –  алтарю.
Надо  мною  два  белых  крыла…

И  пускай  я  не  свыше  и  над,
И  хотя,  с  тихим  стоном  в  груди,  
Я  тяну  за  пеньковый  канат,
Но  ведь  колокол-купол  гудит!

Но  ведь  хочется  –  верить  и  жить!
И  мне  слышится:  Верь  и  живи…
И,  до  крови,  пеньковая  нить
Обдирает  ладони  мои…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829843
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Марґо Ґейко

МАРГАРИТКИ ДЛЯ МАЙСТРА

О  Маестро,  мій  милий  Майстре!
Композитор  моїх  мелодій,
Інквізитор  сваволі  плоті,
Хуртовина  в  моєму  літі
Із  пелюстя  прозорих  квітів.
Цій  любові  любов  позаздрить.
Ти  –  спокуса  моя  і  пастир.

Наодинці  з  тобою,  отче,
Наче  сон  у  вісоні  ночі  –
На  обтинках  її  блакиті  –  
В  унісоні  злилися  миті,
Пролунали  в  єдиній  ноті
Поліфонії  двох  рапсодій,
Полатати  вісон  –  не  злочин.
Оверлочити  ніч  не  хочеш?!

О  кохання  моє  рахманне,
Що  в  оману  мене  не  манить,
Що  дурманом  не  лине  в  душу,
У  веригах  обійм  не  душить,
Дуже  вільне  і  вірне  дуже…
Я  тобі  маргаритки,  муже,
Покладу  в  сторінки  роману,
Отамане  мій,  о  тумане!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829712
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Rekha

Туманность…

Пишу  тебе  я  только  по  нечётным.
В  календаре  -  туманность  андромед.
Признания  сбиваются  со  счёта,
но...  каждый  раз  -  ещё  одно,  в  уме
держу,  как  козырь  в  рукаве,  на  завтра,
и  многогранно  чувствую  его  -
слова  ли,  не  слова,  в  пылу  азарта
сорвавшиеся  с  губ...  Что  мир  мой  -  твой!
А  для  тебя  вся  жизнь  моя...  Игрушка?
А  для  тебя...  есть  правило  одно  -
сбегать  куда  подальше,  если  нужен,
и  прятаться  в  свой  мир  далёкий  вновь...
И  ты  не  рад  признанию  такому.
И  я  не  рада...  И  опять  -  туман.
И  снова  я  пишу  тебе,  родному,
(которого  я  выбрала  сама
рассветом  быть  для  сердца,  тихой  рифмой,
и  смыслом  всех,  таких  чудесных,  лет,
в  которых  я,  любя,  была  счастливой),
что  никого  нужнее  в  мире  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829521
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019


OlgaSydoruk

Разрисуй - холсты мастихинами…

Разрисуй  -  холсты  мастихинами
(Под  лазурными  балдахинами)…
Не  смотри  -  в  глаза  одиночества:
Одиночества  из  пророчества…
Одиночества  -  не  строптивого…
Беззащитного,  не  спесивого…
С  забинтованной  шрамом  раною,
Испытавшему  ярость  пламени…
Обними    -  в  сто  раз  крепче  прежнего…
Твои  руки  -  нежнее  нежного…
Оживи  -  холсты  мастихинами
Под  лазурными  балдахинами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829528
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ольга Ратинська

Брось. .

В  его  глазах,-  молчанье,  крик  богов!  
Мерцание,  туман,  гром  и  гроза!  
Не  подобрать  и  тысячи  мне  слов!  
Чтоб  чувство  описать,-  моя  слеза!  

Что  капля?  С  неба  в  небо  серый  дождь!  
Нет  у  любви  начала  и  конца  
Когда  полжизни  жизни  отдаёшь  
И  маску  одеваешь  и  гонца  

Ждёшь  с  того  света..  Утром  свет  идёт  
И  Солнце  шлёт  волшебные  лучи  
Ты  гонишь  день,  и..снова..  упадёт  
Он  на  ладони  пламенем  свечи  

О,  как  сияют  истинно  глаза  
Мне  их  понять  не  сразу  удалось  
Безценный  в  сердце  камнем  бирюза  
Томится,  побыстрее  взглядом  брось  

В  огонь  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829626
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


OlgaSydoruk

Знаешь – вчера написала слова…

В  хмурый  февральский  день
Солнца  -  ещё  не  очень…
Это  ресничек  тень
Чуть  закрывает  очи...
Ты  …обними  меня…
Я…  задержу  дыхание…
Фотка  сгодится  для
Часа  воспоминания...
Скоро  наступит  такая  весна!..
Стрелки  часов  в  догонялки  играют.
Знаешь  –  вчера  написала  слова…
Кто-то  читать  их,наверно,желает…
Чуть  приоткроет  большие  глаза
(Под  жестковато-тугим  одеялом)  -
Синий  подснежник  (в  тумане  дождя)…
Новых  надежд  вдруг  окажется  мало…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Ігнатова

Замальовка

Кава  з  ваніллю  і  дрібка  кориці.
Затишна  книга  і  сніг  за  вікном.
Фото  старе,  дерев‘яні  полиці,
Хата  огорнена  спокоєм-сном.

Ранок  вже  стука  в  віконниці  сині.
Десь  там,  за  обрієм,  сонце  встає.
Вітер  дріма  у  безплідній  калині.  
Пташка  шукає  зернятко  своє.

Кицька  згорнулась  клубком  –  до  морозу,
А  до  весни  залишився  лиш  крок...
Сплять  у  бруньках  нерозплющених  грози,
Теплі  дощі  і  надії  ковток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Єлена Дорофієвська

Все, що я знаю

Все,    що  я  знаю  -
         у  нього  очі  темніші  за  пізню  весняну  сутінь,  
чорніші  за  лють,    блискучіші  за  дзеркала.  
Каже  мені:  "Не  поєднані  ми,  та  скуті  
тінню  едемської  яблуні.  Бачу,  склала
 човником  руки,    ховаючи  плід  від    мене  -  
так  визріває  стисле  присвійне  знамення  
"мій".  
Ніч  дивиться  чорно  -  не  відповідай,    не  смій.    
Бруньки  прилипають  до  неба  пахучим  соком,  
сонце  не  зійде,  бо  журиться  однооко,  
зі  шпарок  годин  витягає  зелені  рукава  яв.
...  все,  що  я  знаю  -  як  дихав,  коли  обіймав.  
Сутінь  ранкова  сполохано  б'є  крильми.  
Краще  не  знати,    хто  і  для  кого  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827808
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей  тихий  дощ  про  вічність  шелестить,
Освячує  молитвою  вікно.
Осіння  мить  щемить...
                                                         щемить...
                                                                               ще  мить-
Глінтвейном  стане  сутінків  вино

Із  ароматом  падолисту  й  снів,
Із  присмаком  морозу  на  вустах,
З  мускатним  шлейфом  перезрілих  днів,
Що  губляться  у  пам‘яті  й  літах.

А  тихий  дощ  іде  собі  й  іде,
В  свідомість  падає  і  мрячить  у  думках...
Знов  схуднув  календар  на  цілий  день
І  хризантемить  світ  Чумацький  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 04.03.2019


Уляна Яресько

Сутеніє. Місяць ще не вповні…

Сутеніє.  Місяць  ще  не  вповні.
Небо.  Річка.  Зоряне  3D.
Вітер  шепче  строфи  молитовні,
вечір  тіні,  мов  кужі́ль,  пряде.

Охопили  місто  мляві  темпи,
в  кулаці  пітьми  вмирає  рух.
Спить,  як  немовля,  у  водах  Кемпа,
пестить  берег  повечірній  Буг.

Стиглі  зорі  ляжуть  на  долівку,
ніч  із  тиші  схованку  зітче.
А  моя  огрійлива  криївка  –  
це  твоє  безбоязне  плече.

Заколише  перелітна  втома
і  «під  нуль»  тривоги  зістриже.
Ми  і  син.  Утіха  -  троє  вдома.
Споночіло.  Місяць  вповні  вже.

26.02.2019

Уляна  Яресько

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827206
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 04.03.2019


Олена Шабанова

А я то думав, ти щаслива…

А  я  то  думав,  ти  щаслива-
Така  красива  і  щемлива...
А  я  то  думав,  ти  небесна  -
А  ти...а  ти  мов  крига  скресла...

Чомусь  сьогодні  не  така...
Тремтить  у  дотиках  рука...
Ховаєш  очі,  десь  далеко,
Кудись  летиш,  моя  лелеко!

А  я  то  думав,  ти  щаслива
З  ним,  ти  така  була  мрійлива...
Я  відпустив  колись  тебе...
Тепер  ненавиджу  себе...

Прости,  що  крила  надірвав,
Що  більше  тебе  не  чекав,
Бо  думав,  що  тепер  щаслива...
А  доля  відчаєм  зрадлива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827541
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ліна Ланська

ВІТРАЖ

Цей  сивий  дощ,  як  сивий  гріх
З"їдає  сніг,  неначе  пранці
Длубають  плоть  вночі  і  вранці.
І  місяць  лютий  не  поміг  -

Принишк  занедбано...тремтить
Земля,  шматована  дощами,
Ряднину  латану,  між  нами,
Вже  не  натягне  -  рветься  нить.

Не  рюмсай,  небо,  не  тужи  -
Твоя  блакить  їй  -  оберегом.
Зашамотить  зловісний  регіт,
Застигне  нотою  для  регі
У  березневім  вітражі.

18.02.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827432
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Янош Бусел

Двоє…

                                     Вірш  із  циклу  „  Св’ята  та  будні  ”
                                     Вірному  товаришу    Борису  Чеху
                                     присв’ячується…  Незабутня,-  ні,-
                                     наша    голодна,  щаслива  юність…

Завірюха    у    танці    лінивому
Сиві    коси    спуска    до    землі,-
Гострі  сполохи    білого    в    сивому
Розчиняються    в    сірій    імлі.

Ні    дороги    не    видно,    ні    обрію,
В    переметах    галявини,    ліс,-
Тільки  глянь  –  хтось  лижнею  хороброю
Розітнув  біле  царство  беріз…

Влітку  дівчина  в  плетиві  білому
Тут  проходила,  ніжна  мов  цвіт,-
Загадково  всміхалася  милому
Вся  в  обіймах  березових  віт…

Тепла  ж  осінь,-  скорила  загравами
Та  чуттям  кольорових  реприз...
Застелила  шовковими  травами,  
Падолистом  прикрасила  ліс...

Вірний  скутер  знайомою  стежкою
Немов  олень  метався  на  клич,-        
Сніжний  крос  закінчиться  мережкою
Спільних  доль  та  щасливих  облич…

Тож    він    серце    не    сковує    кригою,
Синій        вечір    у    сивій    імлі,-
Ніжність    знову    вертається    дзигою,
Знову  свічка  горить  на    столі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827450
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Любов Ігнатова

Босорканя

Затихло  все.  На  лінії  мовчання
Серед  стриножених  зимових  вечорів
Брела  собі  прадавня  Босорканя
У  світлі  придорожніх  ліхтарів.

Неначе  тінь  несла  химерне  тіло,
Крива  ковінька  цокала  об  брук.
А  позад  неї  врочисто  біліло,
Неначе  саван  падав  з  її  рук.

Деревам  роздавала  еполети,
Як  полководець  після  вдалих  битв,
Гротескно  станцювавши  піруети,
Збирала  краплі  сонячних  молитв.

Немає  сонця...  Захмарі‘ло  небо.
Стара  чаклунка  пристріт  навела...
Ввібравши  барви  осені  у  себе,
Завіяла  навколо,  замела...

І  в  тиші  снів  зимового  мовчання,
Вдягнувши  розпач  снігу,  як  вінець,
Шукала  скрізь  самотня  Босорканя
Тепла  і  затишку  невтрачених  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Серафима Пант

Фіорди

Були  ми  із  каменю,  гордими  –
Затоками  стали,  фіордами.
Під  товщею  вод  синіх  схована  
Глибинна  самотність  рубцьована.  
Глибинна  самотність  рубцьована
Під  товщею  вод  синіх  схована.

Угору  злетіти  вершинами
І  бути  в  зростанні  неспинними,
Небес  доторкатися  віями
Хотіли,  надіялись,  мріяли.  
Хотіли,  надіялись,  мріяли
Небес  доторкатися  віями.

Юдоль  мерзлотою  нагрянула,
Доземно  притиснула,  ранила  –
І  тиша  ввижалася  галасом.
Самотність  у  душу  вгризалася.
Самотність  у  душу  вгризалася    –
І  тиша  ввижалася  галасом.

Думки  під  льодами  кришилися.
Гадали,  що  в  камені  сила  вся.
Стікали  в  пустоти  риданнями  –
Ці  миті  здавались  останніми.
Ці  миті  здавались  останніми  –
Стікали  в  пустоти  риданнями.

Углиб  ми  зростання  проходили:
В  собі  відродились  фіордами  –
У  відблиску  плес  тихих    мріємо
І  неба  торкаємось  віями.
Ми  неба  торкаємось  віями  –
У  відблиску  плес    тихих    мріємо.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826125
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Мила Машнова

Я на груди твоей лежу материком

Я  на  груди  твоей  лежу  материком,  
Пока  ты  заплетаешь  рифмы  в  банты,  
И  кажется  вселенная  мирком,  
Где  стрелки  на  часах,  как  секунданты.  

Бросается  подростком  с  мокрых  крыш  
Бессонница  (неугомонный  трейсер)  
Варшава,  Киев,  Лиссабон,  Париж...  
Целуя,  повторяешь:  "В  сердце  целься!".  

Потом  с  похмелья  книжного  молчишь  
И  смотришь  на  меня  как  на  константу,  
Но  я,  скорей,  духовный  нувориш,  
Могу  карманы,  карму  –  наизнанку...  

Жизнь  отвела  с  тобой  нам  сутки  лишь,  
Без  запасных  идей  и  вариантов.  
Но  ты  сегодня  мне  принадлежишь,  
И  страсть  танцует  примой  на  пуантах!  

14.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825404
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ки Ба 1

contradictio in contrarium

асиметрична  кострубата  тінь
опудала,  хреста,  чи  руни  смерті,
важка  луна  вгаваючих  борінь,
шепочуться  ліниво  свідки  вперті,
вдивляються  в  зіницю  крижану,
схиляються  до  висновків  дочасних,
незвично,  як  на  сонці  кажану,
жрець  ще  вдає,  ім’я  забувши  власне
глибокий  подих,  він  -  як  чорний  дим_
останнє  слово  -  на  граніт  насіння_
пустих  надій  невідворотне  тління
перед  сумління  дзеркалом  кривим_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825215
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ки Ба 1

точка опори

байдужих  слів  спадає  пустоцвіт,
сльоза  з'їдає  вибляклу  палітру,
зіниця,  згорнута  в  ніщо  колючим  світлом,
перевернула  непохитний  світ_

терпляче  билися  об  лід  бліді  тіла,
завчасно  зморені,  ліниві  та  порожні,
замість  троянд  у  вазі  омела,
навилися  гадюками  на  рожні_

набралися  отрути  до  весни,
награлися  у  здійснення  пророцтва,
сухі  вуста,  що  жадно  прагнуть  оцту,
шепочуть  звіти  про  синхронні  сни_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825216
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Циганова Наталія

снежинка

Ещё  кружится  стайка  новостей,  
проспав  сорваться  за  последним  бывшим,  
какую  жизнь  ныряющего  с  крыши  
в  мою  постель.  
Когда-то  под  умолкшие  часы  
пульс  захлебнётся  таинством  свободы:
хочу  -  стучу,  хочу...  
Но  время  года  -  
сплошные  сны,  
пустыми  караванами  -  в  ладонь,  
небрежно  с  сонных  глаз  смахнувшей  небыль.  
А  прямо  под  окно  крошится  небо  
и  перезвон  
церквушек...  всё  окажется  простым:
для  нежности  хватает,  очевидно  
сезонно  притворившейся  снежинкой,  
слезы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825202
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Леся Геник

Передоз болю

Коли  в  тобі  колюча  нитка  болю
нарешті  рветься,  вивільнивши  ніч,
вже  не  стаєш  розпалено  до  бою,
а  просто  йдеш  собі  від  нього  пріч.

І  вже  немає  сили  в  цілім  світі,
аби  спинив  оцей  упертий  крок,
обпалений  й  водночас  обігрітий
розплутаною  зав'яззю  думок.

І  вже  тобі  ні  в  чому  гул  і  крики,
і  вже  тобі  без  сенсу  блискавки,
бо  утікає  з  серця  щось  предике,
востаннє  доторкнувшись  до  руки.

І  що  на  завтра  буде  невідомо  -  
чи  спека  вдарить,  чи  зітне  мороз,
спадає  долі  невимовна  втома  
гіркого  болю  -  болю  передоз...

10.02.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825027
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ки Ба 1

зона комфорту

серце  чавить  снагу  в  аорту,
мозок  тліє,  скриплять  шарніри_
межі  зони  його  комфорту
за  півкроку  до  краю  прірви_

нерухомі  піщані  замки/
жовті  випари  /  кислі  смоли,
зайві  ночі  /  бліді  світанки,
в  крапку  згорнуті  видноколи_

тротуари  /  отари  /  шпари,
ритуальні  розмови  з  тінню,
сірі  стіни  /  налиті  хмари,
оцифровані  сновидіння_

загартовані  сміхом  мертвих
охоронці  пустих  скрижалей,
сконцентрований  кат  і  жертва,
що  танцює  як  змій  на  жалі_

хтиві  жриці  лоскочуть  днище,
хитрі  свідки  відводять  очі
і  шепочуть  :  аби  не  нижче_
і  ховають  оскали  вовчі_

білий  череп  на  натюрморті,
хрускіт  щелеп  нової  віри,
межі  зони  його  комфорту
за  півслова  до  краю  прірви_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824953
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Шон Маклех

Сумний перехожий

                                           «…  Ти  сумний  Перехожий
                                                     Перехожий,  що  бідний  так  само  як  я…»
                                                                                                                                   (Гійом  Аполлінер)  

Я  би  відчинив  сіру  вулицю,
Як  відчиняють  ковані  двері  
Господині  притрушені  борошном  –  
Білим,  наче  друїд  на  Белтайн:
Відчинив  би  для  перехожих
Не  зайд,  не  пророків  і  не  жебраків,
А  саме  для  перехожих  у  капелюхах,
Перехожих  -  бідних  як  я.  
Я  перетворив  би  бруківку  в  дзеркало,
Щоб  у  ньому  сама  журба  себе  бачила,
Щоб  сумні  перехожі  зрозуміли,  
Що  кожен  із  них  не  самотній,
А  шкутильгає  Містом  Невчасним
На  пару  з  журбою  –  незримою  мишою,
Наче  наше  життя  сірою.
Я  писав  би  на  хмарах  слова  Істини,
Щоб  перехожі  (сумні  особливо)
Інколи  споглядали  Небо
І  ворушили  устами  мовчки
Слова  оті  подумки  читаючи.  
Я  би  виглядав  щоранку  кріз  шибу
Шукаючи  поглядом  перехожого  –  
Сумного,  як  стара  казка  про  шибеника
(Про  три  шиби  й  одну  шибеницю),
Аби  якось  його  розрадити,
Чи  то  намовити    сірий  плащ
Снів  зими  сльотавої
Не  вдягати,
Під  чорний  капелюх
Ночей  наших  енотерових,  горобиних
Не  ховатися.
Я  би  розрадив  його  сонячними  зайчиками
До  пори  в  скриню  мою  схованими,
Якби  в  місті  цьому  
Не  було  так  порожньо….
І  жодного  перехожого…
Жодного…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824934
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Квітка))

торкайся повільно…

торкайся  повільно...  й  без  того  сміливі  вже  дотики,
по  пліч  оксамиті,  неначе  розплавлений  віск....
і  погляд  прошиє  водночас  пронизливо,  солодко.
неначе  востаннє  обуриться  зраджений  Стікс...
в  п/янких  поцілунках  загубиш  весь  Всесвіт  нескорений...
жагою  кохання  поспалюєш  "завтра"  світи...
бо  є  тільки  зараз  -  ця  ніч  почуттями  оголена,
що  спрагло  шепоче  вустами  спокуси,  люби...
торкайся  повільно...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824277
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 08.02.2019


MARYN

банальне

починатися  там  звідки  стелиться  небо  як  дим  
звідки  сотні  доріг  поведуть  тебе  строго  туди  
де  чекають  давно  ―  там  є  стіл  і  накрито  на  стіл  ―  
невблаганно  далекі  й  такі  невимовно  прості  

звідки  видно  міста  у  яких  ти  ніколи  не  був  
де  про  грішне  мовчать  адже  грішне  по  суті  ―  табу  
де  кохають  "не  тих"  і  кохаються  "з  тими"  аби  
не  забути  себе  серед  чинного  плину  юрби  

звідки  падають  ниць  і  встають  із  колін  у  пітьмі  
де  ти  вийшов  у  світ  і  зробив  все  що  мусив  і  міг  
де  біда  на  біді  в  невідомість  бідою  жене  
де  рятують  слова:  не  забудь  і  не  кидай  мене  

от  і  весь  тобі  світ  з  його  сутністю  плином  і  дном  
і  диявол  тебе  спокушає  жінками  й  вином  
непомірною  розкішшю  часом  зужитістю  рим  
а  Господь  береже  твою  душу  і  тіло  згори  

і  допоки  живеш  перескакуєш  з  миті  на  мить  
стане  часу  для  "я"  але  стане  його  і  для  "ми"  
і  допоки  слова  що  здіймаються  в  небо  як  дим  
не  роз'їли  тебе  ―  не  вмирай  /хоч  не  факт/  молодим

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824481
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Надясемена

ТАНЕЦЬ

Вирує  пристрасть  зі  смаком  кави,
Краплина  рому,  в  душі  пожежа  ,
Одвічне  танго  потоком  лави
Звучить  в  цей  вечір  через  безмежжя.
Замкнулись  руки  в  палких  обіймах,
Ключі  згубились  у  хвилях  піни,
Шум  океанів  –  мелодій  вибух,
І  переможна  хода  Афіни.
На  двох  ця  гавань  з  вогнем  неону,
Танок  і  погляд  у  шалі  серця,
В  жагучій  каві  краплина  рому,
Над  фортом  прапор  вітрами  в’ється!
Він  не  здається  на  милість  втомі,
Платтям  тріпоче,  летить  волоссям,
Краплина  кави  в  корсарськім  ромі,
А  може  все  це  лише  здалося!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824417
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Елена Марс

Декабрь. Январь. Февраль. (цикл стихов - моих ощущений о зимних месяцах)

Декабрь

С  декабрем  мы,  обычно,  в  ладу.  
Декабрю  я  так  искренне  рада!..
Будто  чуда  какого-то  жду
Я  с  приходом  его  -  снегопада...  

Это  время  -  надежд,  новизны
И  картинок...  ушедшего  детства...  
Живописными  видятся  сны,  
Вдохновлённым  становится  сердце....

В  декабре  так  отрадно,  легко!  
В  нём  так  много  приятных  эмоций!  
Пусть  не  греет...  пускай  высоко,  
Но  и  солнце...  декабрьское  солнце

Улыбается  миру  в  мороз!  
Как  красива  такая  погода!..  
У  природы  -  особый  гипноз!..  
Разбирается  в  этом  природа...  

И  пускай  я  давно  не  дитя,  
И  уже  не  девчонка,  за  двадцать,  
Но  на  мир  этот  славный  глядя,  
Мне  так  хочется  петь  и  смеяться!  

И  на  санках  спускаться  с  горы,  
Не  боясь  оказаться  в  сугробе,  
Среди  шумной  такой  детворы...  
Лишь  декабрь  дать  мне  это  способен...  

Он  в  своём  волшебстве  -  бесподобен!

********

Январь

Январь  -  как  продолженье  декабря,  
Хотя  и  есть...  особые  различия...  
Суровей,  холодней  январский  взгляд  -
Таков  уже,  как  видимо,  обычай...  

Ветра  лихие  будто  бы  насквозь
Не  только  кожу  -  душу  пробирают!  
И  что-то  жизнерадостное  -  вскользь,  
Как  будто  в  сердце  что-то  угасает...  

Не  радуют  снежинки  за  окном,  
Они  уже  -  привычная  картина...  
Мы,  чем-то,  так  похожи,  с  январём...
Дела  у  нас  так  буднично  -  рутинны...  

И,  кажется,  что  нет  сему  конца,  
Как  будто  это  длиться  будет  -  вечно!  
И  как  не  жди  весну  ты  у  крыльца,  
Надежда  не  ускорит  эту  встречу.  

Но  ты  так  ждёшь,  хоть  знаешь,  наперёд,  
Что  чуда  ожидания  -  напрасны.  
Зима  -  не  лицемерна,  не  соврёт!..  
Февраль  ещё  торопится  на  "праздник"!

И  всё  это  приходится  терпеть,  
Но  я,  на  этом  празднике,  лишь  гостья...
Так,  всё  же,  лучше  всё  это  иметь...  
За  зимами  всегда  приходят  вёсны...

********

Февраль

С  февралем  мы  не  станем  друзьями.  
В  эту  пору...  так  часто  грущу...
Ни  мелодии  нет  между  нами,  
Ни  душевности  нет,  ни  чуть-чуть.  

Будто  пропасть  -  огромная  разность,  
С  февралём  мы...  И  я  никогда
Этих  улиц  седых  несуразность  
Не  приму...  И  небесная  гладь

Не  приносит  мне  светлых  эмоций...  
Холодны  её  сердце  и  длань...  
В  этом  страхе  -  не  встретиться  с  солнцем  -
Я,  как  будто,  похожа  на  лань...  

В  феврале,  на  душе,  ощущенье,  
Будто  старость  ничтожно  близка.  
Будто  -  впору  грехов  отпущенья
Попросить...  Но  во  мне  так  зыбка

Эта  вера...  И  кто  не  безгрешен  
В  этом  мире?..  В  нём  грех  -  на  грехе...  
Что  случиться  должно  -  неизбежно...  
Неизбежность  не  любит  прорех...  

От  меня  ничего  не  зависит.  
Я  -  песчинка  и  голос  мой  тих,  
Покотившийся  по  полу  бисер,  
Затерявшийся  в  благах  мирских...  

Хоть  живу  неприметно  и  скромно,  
Красоту  находя  -  в  простоте,  
Но  и  это  февраль,  так  упорно,  
Отбирает!..  Надежды  в  нём  нет!..  

Отчего  ты,  Февраль,  мою  душу
Погружаешь  во  мрак  пустоты?  
Мы  не  будем  друзьями  -  так  лучше...  
Я  не  вижу  в  тебе  красоты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824478
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ки Ба 1

a. berg / to the memory of an angel

тепла  рана  гріє  ребра,
білі  крила  в  павутинні,
легко  вбрана_  як  до  неба_
дим  кадила,  щем  латині_

під  бичем  лихого  вітру,
очі  дикі  /  плечі  голі_
плач  нікчем  /  повільні  титри_
ліс  свічок  шкварчить  у  колі_

кровоточить  десь  молитва,
на  вівтар  лягти  чи  варта,
срібний  хрест_  неначе  бритва_
з  хмар  свинцевих  заздрих  жарти_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824328
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Єлена Дорофієвська

Все ще ніч


Прокидаєшся  серед  ночі  й  дивуєшся  –  все  ще  ніч,
Ніч  така,  мов  ховається  світ  у  драглистому  черевці  чорносливу.
Морхле  сяйво  ліхтарне  по  вікнах  підсвічує    зливу  -
Тьмяне  світло  й  вода  розплескалися  навсібіч
Молоком  золотим…  Ти  вагаєшся  –  йти,  не  йти?
Та  лишаєшся,  щоб  до  сльотавого  ранку  не  спати.
Вкотре  ніч  проростає  у  самому  центрі  кімнати  -  
Із  чужої  утіхи,  із  власної  самоти…
І  гримить  за  вікном,  і  дивує  тебе  пітьма,
Наче  повна  відсутність  чогось  та  чиясь  тимчасовість…
…Це  пітьма  провокує  непрохану  ніжність,  небажану  совість
І  неждану  жагу,  у  якої  вагань  нема.
©Єлена  Дорофієвська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824067
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Серго Сокольник

Як писати, коли на душі…

Як  писати,
Коли  на  душі
Спокій?
Підбирати
До  творчості  шифр,
Поки
Розлилися  дощів  за  вікном
Краплі?..
...розійшлись  і  мені  все  одно.
Крапка.
...а  якби  тим  дощам  не  лити,
А  якби  нам  з  тобою  жити,
Люба  дівчино,  спомин  ти  мій  літа...
...та  "якби"  не  було  у  реалі...
...та  аби  ми  співали  далі
Пісню  цю  з  дощовим  фіналом...
...  Та  відійде  день,
А  за  ним  іде
Вечір,
І  співать  мені
Зоряні  пісні
Легше...
Вхід  до  свіжих  рим
Хід  зірок  відкрив
Навстіж.
-  віднайди  мене!
Де  ти,  згаяне
Щастя?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119013110267  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823579
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 02.02.2019


Ярослав Ланьо

КРИЛАТИЙ БЛАЗЕНЬ


Крилатий  блазень  на  плечі,
Шепоче  розповідь  про  пристрасть,
Щоб  маска  розпачу  вночі
Лягала  щільно  на  обличчя.
Щоб  я  сидів  в  напівпітьмі,
З  Морфеєм  граючи  у  нарди,
І  очі  згадував  твої,
Їх  силу  чарівної  зваби…
Аби  не  спав…Торкався  стін,
Де  тінь-примара  прослизнула,
І  після  «Отче  наш»  й  амінь,
Нарешті  пам`ять  щоб  збагнула-
Даремно  все…В  напівпітьмі,
Хай  блазень  гомонить  крилатий,
Згорівших  спогадів  вогні,
Святкові  не  освітять  шати.
Через  кватирку  заповзе,
З  повітрям  промінь  срібнобокий,
В  душі  залишивши  тебе,
Даю  я  серцю  знов  неспокій.
А  все  для  того,  щоб  читав,
Мені  до  кави  янгол  пресу
І  натякав  і  говорив-
Без  тебя  я  помру,  замерзну.
Я  тілом  навіть  без  вогню,
Згоратиму  до  тла  щоночі
І  душу  знов  не  збережу,
Якщо  в  твої  не  гляну  очі…
Щоб  білокрилий  блазень  мав,
Можливість  насміхатись  й  завтра,
Дам  доступ  до  любовних  ран
І  відповім  йому:  «Це  карма...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822839
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Tanita N

Будьмо уважні

А  стукати  в  закриті  двері  -  даремний  труд
Щоб  ти  не  намагався  пояснити,  за  ними  -  тиша
Той,  кому  ти  потрібен,  ніколи  не  скаже:  "Салют!
Йди  собі  звідки  прийшов,  мені  на  тебе  -  байду́же!"

І  не  важливо,  це  справді  промовлено  в  голос,  чи  ні...
Можна  й  мовчанням  сказати  доволі  ясно
Ти  сподіваєшся,  віриш:  "  А  може?!..."
-  Ні!..Все  надаремно
 Тому  (за  дверима)  не  треба  пояснень

І  непочутим  лишається  ще  хтось  один
З  тисяч  таких  же...випа́док  не  одинокий
Наче  сліпий  розмовляє  з  глухим
І  не  посту́пляться    жодного  кроку

Як  це  важливо  -  почути  голос  душі́
Не  так  вагомо,  що  бачать  очі,  відчуй  серцем!
Може  той,  кого  не  цінуєш,  ще  теж  стане  в  нагоді  тобі
Не  факт,  що  вже  знаєш,  як  все  в  житті  обернеться

Хто  зневажає,  зневаженим  буде  сам
В  кого  на  серці  зима,  відчує  -  сніги  розтали
Все  повертається,  й  добро  віддається  там,  
Де  і  самі  добро  простягали

Як  пояснити?  В  любій  біді  
Не  відкидай  того,  хто  прийшов  зі  смутком
Може  так  Бог  дає  порятунок  тобі  
Десь  у  майбутньому,  думай  хутко!

Невипадковість  -    не  просто  знак
Зустрічі  наші  сплановані  Небесами
Вчинки  -  це  доля,  що  пишеться  саме  так
Десь  там  на    Небі    для  нас  золотими  рядками  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822848
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Валентина Ланевич

Як же важко тебе відпустити.

Як  же  важко  тебе  відпустити,
В  серце  пам’ять  уп’ялась  дарма.
Знаю,  треба  все  це  пережити,
Скімлять  душу  ласкаві  слова.

Осінь  круком  нависла  над  тінню,
Що  нахрапом  біжить  в  тлусті  дні.
Не  прикажеш  мовчати  сумлінню,
Що  карає  за  ночі  п’янкі.

А  вина?  Де  мірило,  що  в  долі
Саме  цей  шлях  життєвий  дала?
Напилась  вже  цикути  доволі,
Не  зуміла,  не  стала  твоя.

25.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822759
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Циганова Наталія

шалые паруса

Ах,  пока  не  довязан  ни  май,  ни  сачок  -  
и  по-детски  ладошками  поймано  утро  
по  дороге  от  век  до  пылающих  щёк.  
Сон  в  руке  и  роса  в  перламутре  -  
в  аккуратную  смятку.  Тропинки  изгиб  
совершенен  обрывом.  И  помнится  морю,  
что  глаза  даже  малых  надежд  велики  -  
много  больше,  чем  полные  горя.  
Надышавшись  сиренью,  сорвётся  на  бриз  
перепетое  эхо  -  грустить,  наблюдая,  
как  крапивница  гибнет  под  облаком  брызг.  
А  на  платье,  распущенном  в  талии,  
васильковое  поле  цветёт  невпопад  
и  надежду  под  листьями  смятыми  прячет.  
И  на  первой  странице  приколот  фрегат  
под  одной  из  засушенных  бабочек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815275
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.01.2019


Леся Геник

Якщо цей шлях не той…

Якщо  цей  шлях  не  той...  то,  милий  Боже,
де  сонце  сходить?  Де  шукати  слід?  
Аби  в  гармонію  убраний  білий  світ
всміхнувся  вмиротворено  і  гоже?

Де  цвіту  некрамольного  знайти,
щоб,  мов  кропива,  не  впивався  в  шкіру,
роздражнюючи  сумнівами  віру,
і  біль  їдкий  штрамуючи  за  тим?  

В  котрій  щілині  є  оаза  світла?
Лиш  не  такого,  що  торкнеш  -  й  нема,
лиш  не  такого,  за  яким  стіна
дощу  гіркого  і  жаского  вітру!  

Бо  втома  розливається  довкруж
і,  охопивши  все,  безрадно  гусне.  
Ще  трошки  і  остання  кулька  лусне,
хоча  й  на  ній  написано  "не  руш!".  

Ще  мить,  здається,  і  душа  застрягне
межи  світами,  правдами,  життям...  
Якщо  цей  шлях  не  той...  впаде  без  тям
на  захід  сонця  в  марево  багряне.

23.01.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822485
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 25.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2019


Віталій Назарук

МРІЯ ПРО ВЕСНУ

Земля  в  цвіту,  аж  сліпну  від  краси,
Весна  прийшла  і  заспівало  поле.
У  оксамиті    світяться  ліси,
Лише  безлистя  чорним  гнітом  коле.

Ворони  погніздились  в  тополях,
Немає  пуху  -  бо  пори  немає.
Ще  чорною  невиспана  земля,
Але  й  вона  потроху  просинає.

Луки  цвітуть,  тече  потиху  Стир,
Маленька  хвиля  лиже  берег  низький.
Ріка  новий  накинула  мундир,
Люблю  тебе,  мій  красеню  поліський!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822445
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 25.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2019


Серафима Пант

Для тих, у кого не ловить Wi-Fi

- Звідки  у  сонця  маршрути  твоїх  перебіжок?  
В  сітці  тунелів  не  ловить  ні  день,  ні  Wі-Fі?
***
Сонячні  зайчики  погляду,  граючись,  стелю
Мріями  зорять,  в  кутки  заганяють  печаль?

- Звідки  у  слова,  простого  по  суті  поліна,
Прагнення  жити  у  часі  –    не  в  попелі  днів?
***
Серця  удари  по  цвяху  душевного  співу
Гатять  й  будують  із  віршів  каркаси  мостів?

- Звідки  наснага?    Притуплене  болем  бажання
Повінню  стати  й  наповнити  сонцем  світи.
Кожен  свій  день  проживати,  як  вперше  й  востаннє?
***
- Звідти  й  для  того,  щоб  стеля  тунелю  сліди,  
Зірчасто-зайчасто-мрійливі,
тримала  для  тих,
у  кого  не  ловить  Wі-Fі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821547
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Кот Єльпітіфор

Кай

Світ  вмерзає  у  кригу.  
Цар  тут  –  безликий  Кай.
Ти,  Королево,  щаслива?
Який  тобі  з  того  кайф?

Жовта  гусінь  трамваїв
Містом  повільно  повзе.
Серця  немає  в  Кая.  
Замерзло  просто.  І  все.

В  місті  горять  лампади,
Місто  живе  вночі.
Місту  жити  не  в  падлу,
Крига  –  його  харчі.

В  місті  багато  кавярень  –  
Чекають,  лиш  завітай.
На  спину  вчепивши  гітару
Ходить  замерзлий  Кай.

Скоро  весна,  ти  ж  знаєш,
Крига  твоя  –  твій  біль.
Плачуть  струмки  за  Каєм,
Йде  весна  поміж  хвиль.

Царство  твоє,  Королево,
Просто  вода.  І  все.
Холод  тобі,  напевно,
Щастя  не  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821538
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Владимир Зозуля

Вернуться к тебе

В  тёмном  небе  твоих  ресниц
Звёзды  влажной  печали  блещут…

Я  вернусь,  чтоб  склонится  ниц
Перед  первой  из  лучших  женщин.

Я  вернусь,  не  печалься,  верь  –
Расставание  нам  приснилось.
Верь  во  благость  земных  потерь
И  в  разлук  –  неземную  милость.

Я  поверил  бы  в  это  сам,
Но  теперь  уже  слишком  поздно.
На  щеке  у  тебя  роса,
Я  бегу  по  ней  взглядом  босым…

И  пускай  невозвратен  путь,  
Я  вернусь,  сцеловать  –  склониться,
В  этих  рос  –  золотую  смуть,
Эти  капли  звёзд  на  ресницах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821456
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Леся Геник

Мовчання

Так  багато  дощу  і  безсоння
на  пониклих  від  часу  дахах,
так  багато  гіркого  бездоння
у  мовчання  твого  на  руках.

Так  багато,  аж  схипує  вітер,
розгойдавши  досвітні  жалі.
Хтось  невтішну  сльозу  ще  не  витер
на  обличчі  сумної  землі.

Не  розтанув  у  вирі  чекання,
не  схилився  над  сховком  душі.
Безневиння,  немов  покарання,  
штрихпунтиром  -  чужі-не-чужі...  

Там,  де  дощ,  де  зима  й  неправдешність,
небажання  пізнати  "за  так",
як  у  серце  впиваються  клешні,
як  за  обрій  зникає  літак.

Залишаючи  біле  бесліддя
над  дахами  зажурених  міст.
Ти  мовчиш.  Я  вслухаюся  й  ніби
розумію  прихований  зміст.

3.01.19  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821196
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Ки Ба 1

завтра

ожеледь  погляду  /  подиху  пар,
жовтий  ліхтар  /  випадкова  планета_
втоптаних  стеж  таємничі  тенета,
стихле  відлуння  обридлих  почвар_

сила  тяжіння  зрушених  стріх,
біла  стіна  /  перехрещені  тіні,
щелепи  хіті  рвуть  мозку  горіх,
в  серці  звиваються  петлі  зміїні_

щемна  мелодія  срібних  дротів,
куца  прелюдія  /  місячна  мантра,
крик  в  темних  закутях  осиротів,
ніч  розчинилася  в  сірому  “завтра”_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820782
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Шон Маклех

Девершено: Місто Леонардо

                                   «…  Що  коли-небудь  відпочинемо
                                             У  місті  верхньому  Леонардо.»
                                                                                           (Марина  Цвєтаєва)

Незримі  коти
Ловлять  незримих  мишей.
Корабель  з  вітрилами,
Що  зіткані  з  променів  
Пливе
До  міста,  яке  збудував  Леонардо*
Сьогодні  –  
Четвертого  дня  чуми**
Року  Божого  1519-го.
А  незримі  коти
Все  ловлять  незримих  мишей,
Які  були  б  сірими,
Якби  існували  насправді,
А  не  в  світі  вигадок.
Але  на  то  нема  ради:
Незримі  коти  на  службі,
Інакші  б  ті  кляті  миші  
З’їли  б  рукопис  –  
Манускрипт  таємний
На  якому  прозорими  чорнилами  
(Точніше  прозолами***)
Давно  доведена  квадратура  кола
Тим  диваком  бородатим:
Поетом  струнких  геометрій****,  
Тонких  ліній  трикутників,
Гнучких  парабол
Експонент  нескінченних.  

Примітки:
*  -  він  і  справді  в  той  день  в  своїй  уяві  збудував  ідеальне  місто,  що  ділилось  на  нижнє  –  порт,  та  верхнє,  що  стояло  на  горі.  Планувати  ідеальні  міста  тоді  стало  модно.  
**  -  чума  тоді  була  не  в  долині  ріки  Луари,  а  в  Іспанії,  в  Кордові.  
***  -  Лодовіко  Моро  вважав,  що  якщо  вже  чорнила  прозорі,  винайдені  для  тайнопису,  то  називати  їх  чорнилами  не  можна.  Він  навіть  придумав  неологізм  –  синонім  виразу  inchiostro  trasparente  –  «прозорі  чорнила»  -  слово  inchirente.  Я  переклав  це  слово  як  «прозоло».
****  -  Папа  Лев  Х  колись  висловився  так:  «Leonardus  est  auctor  geometria  novam,  quae  mihi  poetica  libri…»    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820802
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Олекса Удайко

ЗАБАГАТО ЇЇ НЕ БУВАЄ

       
                                                                               [i]  [b]Tth    [/b]      [/i]          
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть,  пізня  любов  –  це  не  свято
лиш  уява,    лиш  розуму    гра…
та  її  ж  не  закинеш...  за/грати  (!..)
як  заснула  душа  
                                                                   загора_

ється  в  жінки  
                                               раптово  
                                                                                 при  слові  
що  вона  є  жадана  комусь
хто  вподобав  її  за  любові…
і  засвітиться  очі…  
                                                                           І    ус_

мішка  враз  на  обличчі  заграє  
у  погадці    про  зустріч  із  тим
хто  ще  й  досі  так  ніжно  кохає
і  вважає  кохання  святим…

забагато    того    не  буває,
що  любов’ю  своєю  назвеш  
і  її  своєчасною    –    теж…

воно  вічне  –  оте    любування,
бо  воно  не  окреслює  меж…
у  любові  –  одвічне  кохання
[/color][/b]

9.01.2019,
Kln,    BRD

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Серго Сокольник

Як без мене тобі?. .

Як  без  мене  тобі,  скажи?..
...уві  сні  упізнала  раптом
Серця  спомину  вітражі
І  відчула  холодні  краплі

На  щоці  і  долоні...  Ні...
То  сльоза,  назву  Пам"ять  має,
Розтривожено  уві  сні
У  минуле  твоє  стікає

Снігом,  танучи  від  тепла
Дивоспогадів...  Поміж  нами
Ніч  розлукою  пролягла
Полем,  встеленим  бур"янами

Із  ярами,  що,  мов  ласо,
Стисли  груди  землі  сумної...
...і  відлунням  тривожний  сон.
Мов  прощання  тоді  зі  мною...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118122301099  Як  без  мене  тобі?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818700
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 09.01.2019


OlgaSydoruk

Сыплет Бозя белой стружкой…

На  морозе  стынет  груша…
И  луны  прозрачный  след…
Заглянул  на  часик  в  душу
И  остался  в  ней  на  век…  
Сыплет  Бозя  белой  стружкой
Ледяных  карандашей…
В  ту  кармическую  кружку
По  каёмочку  налей,..
Чтоб  не  спалось  на  подушке,  
Где  заветная  тетрадь…
А  любимому(на  ушко)
И  секреты    -  благодать…
Сыплет  Бозя  белой  стружкой
Ледяных  карандашей…
Встретив  родственную  душу,
Ничего  не  пожалей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820552
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Леся Геник

Ще мить…

І  серцю  вже  вчувається  здаля
жадана  вістка  світлої  вечері.
Ще  мить  і  святкуватиме  земля
одну  із  найвеличніших  містерій!

Ще  мить  і  обізветься  срібний  дзвін
з  високої  святочної  дзвіниці.
І  вознесе  душа  земний  поклін
небесній  щонайпершенькій  зірниці.

Й  розхлюпаються  всюди,  де  не  глянь,
щасливі  бризки  дзвоників  різдвяних.
У  косичисту  шаль  колядувань
вповиються  натхненно  Божі  храми.

І  у  світи  полине  Коляда,
аби  усім  про  чудо  розказати  -  
народження  Спасителя  Христа,
Ісусика  -  Господнього  Дитяти.

І  будуть  розквітати  образи,
кутя  солодка  стане  ще  солодша.
І  буде  більше  радості  в  рази,
бо  вістка  ця  весела  й  прехороша.

Ще  зовсім  трошки  і  зійдуть  дива
одної  з  найвеличніших  містерій  -
святковий  дух  величного  Різдва,
прислухайтесь,  вже  стукає  у  двері!

4.01.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820120
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 06.01.2019


Наталя Данилюк

Мережива зими

Ці  крихкі  мережива  зими
На  шибках  освітлених,  навощених…
Шурхотить  патлатими  крильми
Свіжий  сніг  і  землю  припорошує  –

Ніби  пір’я  струшує  сова…
Ще  у  сховку  зіронька-провісниця,
Що  засяє  в  переддень  Різдва
Діамантом  у  короні  місяця.

Ще  не  видно  обрисів  доріг,
По  яких  царі  з  дарами  світлими
Побредуть,  протоптуючи  сніг,
Між  смерек,  що  витяглись  трембітами.

Ще  дрімає  в  теплому  гнізді
Мудра  казка,  ніби  сива  горлиця.
І  назустріч  давній  Коляді
Полем  йде  вагітна  Богородиця.

Ще  десь  там,  де  порухи  Різдва
Ледь  бринять,  як  перші  ноти  музики,
Добрий  Бог  зав’язує  дива
У  маленькі  кольорові  вузлики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819416
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Той,що воює з вітряками

ГРА В ШАХИ ЗІ СВІТЛОМ

Ти  створила  в  світі  амбасаду  світла,
Я  у  нім  гість  прийшлий,я  у  нім  –  прохач.
Я  у  нім  лиш  грудень,  ти,  напевно,  квітень,
Ти,  важка  як  небо,  я  –  Атлант-силач.

Хто  із  нас  двох  квач  сумніву  немає:
Я  тебе  ловлю,  а  ти  втікаєш  знов.
Хто  із  нас  кого  в  ті  шахи  переграє
Вже  не  є  важливим:  в  підсумку  –  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819271
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Владимир Зозуля

Любовь и сНежность

[i][b]Снег  безразличья  не  стряхнуть,  не  снять,
Его  всё  больше  между  чувств  –  проталин;
Теперь  ты  редко  смотришь  на  меня…
Но,  может  быть,  твои  глаза  устали?

Поры  осенней  приговор  суров,
Холодный  ветер  всё  на  юг  относит,
И  я  не  слышу  больше  нежных  слов…
А  может  быть,  и  не  было  их  вовсе?

Так  холодно  в  молчании  двоим.
Но  что  слова,  они  всего  лишь  звуки  –
Ты  не  ласкаешь  волосы  мои…
Но,  может  быть,  твои  устали  руки?

И  прядь  седую  трудно  завивать?
А  кожа  щёк?  Она  остыла  грубо?
Меня  ты  перестала  целовать...
Но,  может  быть,  твои  устали  губы?

Молчи…  молчи…  не  говори  что  –  нет,
Я  знаю  правду,  но  куда  мне  деться?
Любимая,  ведь  горько  думать  мне,
Что,  может  быть,  твоё  устало  сердц[/b]е.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Ольга Ратинська

Передноворічна вірність. .

Пахнуть  твої  руки  спілим  чебрецем  ..  
Ти  сказав,-  розлуки,  спишеш,  олівцем  ..  
Пахнуть  мої  вії  прянощами  сліз  ..  
Я  сказала,-  муки,  всі  сховає  ліс  ..  

Милий  мій,  коханий,  сонячний  ти  мій  
Встану  дуже  рано,  вмиюся  й  до  мрій  
Полечу,  мов  промінь,  у  твоїм  вікні  
Намалюю  небо,  в  тихім  ніжнім  сні  

Обернусь  в  голубку  і  крильми  торкнусь  
Ти  розтопиш  грубку  у  вогні  зіпнусь  
Стану  на  зап'ястки  змушу  танцювать  
Зоряно,щоб  п'ятки  зміг  зацілувать  

Легеню  прекрасний,  догорає  хмиз  
Опусти  долоні,  місяцем  до  рис  
Запахом  троянди  пахнуть  пелюстки  
Завжди  завжди  буду  тільки  там,  де  ти  ..  

Обіцяю..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819248
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Марґо Ґейко

Допрожити

Дні  повертаються  мов  бумеранги.
Партія  йде  до  логічного  пата.
Тижні  судьбі  загинають  фаланги.
Миті  у  вічність  летять  водоспадом.

Близяться  строки  збирати  каміння.
Вірш  добігає  останньої  рими.
Просить  рукописів  паща  каміна.
Ми  в  цьому  світі  лише  пілігрими.

Сниться  похована  батькова  мати.
Ворон  сполохав  зозулю  –  та  й  годі!
Щойно  навідались  мірку  знімати,
Шиють  незмінний  атласовий  одяг.

Прагнуть  завчасно  робити  заміри
Поки  людина  влаштовує  будні,
Поки  планує.  Однак,  Dies  irae
Все  ж  нагадає,  що  дні  перебутні.

Може,  направду,  для  деяких  добре,
Й  знати  останню  хвилину  не  варто  –  
Час,  у  який  розсуваючи  обрій,
З’являться  духи,  щоб  взяти  під  варту.

Будьмо!  допоки  костюм  недошитий,
Жити  живими  життя,  що  відлічено.
Лиш  не  для  того,  щоб  все  доспожити,
А  долюбити  і  доль  не  скалічити.

[i]Dies  irae  «ді́ес  і́ре»  -    День  гніву  (лат.)[/i]
[i][i]©  Марґо  Ґейко  
18.08.2017[/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818433
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Єлена Дорофієвська

Белый флаг

Сидя  на  подоконнике,  ты  подставляешь  миру  своё  плечо  -
Вдруг  он  свалится  без  опоры,  спастись  не  сможет?
Безразличный  простор  сквозь  стекло  приникает  к  коже.
Долгий  день  за  окном  обесцвечен  и  обречён.
…Оказалось,  что  можно  при  встрече  обняться  так,
Чтобы  пульс  колотил  в  брусчатку  и  резко  замер;
И  заранее  вытряхнуть  память;  и  выбрать  знамя,
Под  которым  впоследствии  явится  ёжистая  пустота  -
Помолчит,  остановится  у  можжевелового  куста,
Словно  обыск,  тревожна,  как  чёртова  пуля  -  мгновенна.
Спросит  лишнего,  полыхнёт,  будто  нефть,  по  венам,
Зазмеится  рекой,  вдоль  которой  идти  устал…
И  придётся  опять  обменять  или  сдать  билет,
И  тиранить  часы,  и  назло  нарушать  присягу.
Раз  ты  знаешь,  что  будет,  и  знание  это  в  тягость,
Может,  стоит  сберечь  между  вами  стекло  и  нейтралитет?
Сколько  можно  дробить  на  осколки  твой  левый  фланг,
Обрекая  на  нежность  едва  уцелевших  пленных?..

-  Не  хочу  уходить.
…и  рыжеют  глаза  вселенной,
и  зима  расстилает  под  окнами  белый  флаг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818298
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Крилата

ЯК ДОБРЕ ЦЕ

Як  добре  це,  коли  з  душі
Крізь  сніговії  та  дощі
Росте  любов,  мов  первоцвіт,
Наповнює  красою  світ
І  на  тонких  своїх  плечах
Тримає  мир,    торує  шлях
Планеті-мамі  до  добра,
Теплом  промінить    з-під  ребра.
І  зле,  як  в  нутряній  оселі
Так  пусто,  сухо,  як  в  пустелі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818308
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Любов Вишневецька

Первый снег

-  А  на  улице  снег!..
Но  со  мной  моя  грусть.
Часто  шепчет,  что  век
мой  истек...  -  Ну  и  пусть!..

Улечу  в  небеса!
Спрячусь  там  от  тоски...
Вспомню  всех  адреса,
Чтоб  швырять  им  снежки.

Я  взращу  пару  крыл,  
Чтобы  сеять  добро.
-  Пусть  друзья,  кто  любил...
Меня  вспомнят  порой.

Вспомнит  милый  наш  сон,
Когда  счастье  влекло...
Вдруг  почувствует  он...
на  ладони  тепло.

                                                             20.12.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818342
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Ки Ба 1

заздалегідь замолене

не  відведе  важкий,  холодний  погляд_
не  розкладе  відоме  по  полицях_
сумлінна  жриця  зляканого  бога,
гібридна  помісь  вовка  та  лисиці_

торочить  невимовні  скоромовки
дорадникам,  що  гріють  гострі  плечі,
мигтять  на  вікнах  чорні  рядна  з  шовку,
хитає  стіни  серця  колотнеча_

повільно  обертається  по  колу
осердя  геть  пустого  циферблату,
дотримуючись  правил  протоколу
кладеш  на  срібну  тацю  передплату_

прядеш  слова,  позбуті  й  крихти  суті,
порожня  голова  /  свинцевий  корінь_
зазделегідь  замоленому  –  бути_
забудься_  і  знайдись_  в  похмільній  зморі_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818351
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Ки Ба 1

не все одно

вино  солодких  врожаїв  липневих  сліз_
“не  все  одно”  -  сумнівна  послідовність_
серця,  прокручені  крізь  щастя  механізм,
надією  спустошили  свідомість_

мовчить  зігрітий  подихом  кришталь_
тлумачить  маятник  обридлі  постулати_
спокуси  змій_  ця  смоляна  спіраль_
що  обжила  тераріум  кімнати_

вино  зі  щедрих  врожаїв...  непотріб  рим_
між  полюсів  бринить  чуже  сумління  _
попереду  –  найдовша  з  сірих  зим,
на  відстані,  що  виключить  тяжіння_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818352
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Георгий Данко

Брызги солнца

Мне  солнце  сквозь  ветви  брызжет,
А  я  всё  гляжу,  прищурясь...
Молчанье  пугают  птицы  -
И,  кажется,  грянет  буря!

А  день  разукрасил  небо
Оранжевыми  цветами  -
И  солнце  каскады  света
В  мой  парк  и  в  мой  клен  бросает...

Летят  эти  брызги  света,
В  листву  серебро  вшивая,
Но  ветер  уносит  лето
И  вдаль  от  меня  сбегает...

А  я  -  остаюсь,  обижен
Тем,  что  и  меня  не  взяли,
И  снова  мне  солнце  брызги
В  мой  клен
                     И  в  меня
                               Бросает...

Армения  04.07.1969.  

Архивы.

Фото  из  сети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818289
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2018


Владимир Зозуля

Колокола

Времён  грядущих  –  сорок  сороков,
Как  бесполезно  громко  вы  звони'те
В  колокола  забывшихся  веков,
В  колокола  свершившихся  событий.

В  колокола  –  над  мертвой  тишиной,
Невыносимой  и  неугасимой,
Как  Ленинграда  –  голод  ледяной…
Как  раскалённый  пепел  Хиросимы…
Как…?
                                                       …
…  будто  там,  земной  несчастный  бог,
Зажав  канат  в  израненной  ладони,
Из  года  в  год,  сначала  и  в  итог,
От  судеб  к  судьбам  –  звонит!  Звонит!  Звонит!..

Но  безразличны  в  нас  добро  и  зло.
И  безучастны  божьи  гнев  и  милость.
Ведь  это  всё  [i]уже[/i]  произошло…
Ведь  это  всё  [i]ещё  [/i]не  завершилось…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818258
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Той,що воює з вітряками

МОВЧАННЯ-СТЕП-ТУГА

Я  так  стужився,  мила,  за  тобов,
Немов  за  степом  коні  Чінгісидів,
Та  ані  шепоту,ні  голосу  твого,
Нема  ніде,нема  ніде  на  світі.

Чи  я  тобі  вже  більше  не  цімбор?
Хіба  за  мною  зовсім  не  бануєш?
Най  Вавилон  із  тисячі  пандор
Впаде  на  голову  богам,  ти  чуєш?

Затихне  враз  увесь  Господній  мир
І  захлинеться  тишею  бентежність.
Загине  вмить  трава,  людина,звір,
Адже  мовчання  –  вбивча  обережність.



*  Цімбор  -  (гуцулізм)  -  друг,  приятель.
**  Банувати  -  сумувати,  журитися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818042
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Галина_Литовченко

"А грудень задощив…"

А  грудень  задощив,  зійшов  з  лижні  –    
не  втримався  на  трасі  й  розгубився.
В  чоботях  гумових  так  затишно  мені,
то  ж  нащо  сніг  тоді  вночі  наснився?  

Не  віщий  сон.  Пручається  мороз,
не  дружить  з  цим  чудним  південним  краєм.
Не  заявляє  авітаміноз
про  себе  тут,  депресії  немає.

Броджу  в  тумані,  дихаю  дощем,
шукаю,  де  прилавок  із  хурмою.
Сахаюся  від  зустрічей,  а  ще
ховаюся  між  осінню  й  зимою

в  яскравий  купол:  з  зонтиком  в  руці
знов  доведеться  зиму  пережити.
Бо  губляться  її  десь  манівці.
Все  сіють  мряку  небеса  крізь  сито.
14.12.18
(фото  з  інтернету.  Дякую  автору)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817906
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


OlgaSydoruk

Расскажи мне на иврите…


Расскажи  мне  на  иврите,  что  ты  чувствуешь,  когда  –
В  одиночестве  налито…и  по  самые  края…
Распиши  той  вязью  строчек…Но  не  спрашивай,сестра,  –
Потайное  многоточия  –  это  только  для  меня…
Я  пока  не  разлюбила:  меланхолии  мосты…
Эпохальные  винилы,  венценосные  холсты…
И  -  торжественность  хоралов,  и  -  молитву  тишины,
Проживая  в  тех  порталах,  где  пунцовые  цветы…
Где  отары  тучи  близкой,  как  свинцовая  стена…
В  абажурах  жёлтых  листьев  -  вся  сонливость  ноября…
Мне  бы  только  пару  строчек...(Пару  строчек  про  тебя)...
Чтобы  в  окна  сонной  ночи  не  заглядывала  зря...
Всё  однажды  канет  в  лету...И,наверное,она…
Полумесяц  падших  (где-то)  возвратится  в  небеса…
Перестанут  пред  рассветом  сниться  карие  глаза,
Если  грустные  сонеты  оборвёт  шершавым  «ля»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817833
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


OlgaSydoruk

Белой пылью снег крошИтся…

Белой  пылью  снег  крошИтся…
Наливаю  в  чашу  грог…
На  тебя  хочу  молиться,
Хоть  давно  ты  мне  не  бог…
Обжигает  воск  венчальной…
Пуансеттия  -  горит…
В  лоне  сумерек  печальных
Альбинони  прозвучит...
Разметаются  узоры
На  не  хоженых  коврах…
Доля  нежности  -  во  взоре...
И  в  придуманных  словах…
Не  забыть  -  поставить  точку,
Отрекаясь  от  судьбы…
Сберегая  ту  сорочку,
Где  все  запахи  твои...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817828
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Патара

Любов на відстані

Ти  так  далеко...  добре  це  чи  ні,
Можливо  відстань  нас  перевіряє?..
Хтозна  чому?..  Пояснення  немає.
Так  бути  поряд  хочеться  мені.

Та  все  іде  як  мало  йти  воно,
Що  буде  далі  знають  лиш  на  Небі,
Дали  нам  крихту  щастя  за  потреби
Так,  наче  кілька  кадрів  у  кіно.

Мабуть  якась  десь  мріє  про  таке,
Ночами  плаче  крадькома  в  подушку,
Щоб  хтось,  як  ти,  їй  шепотів  на  вушко
Слова  п'янкі  й  гарячі  мов  саке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817817
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Крилата

ТРЕТЯ ФАЗА

В  третю  фазу  осінь  вступила.
Поголила  гілки  дерев.
Леза  в  бритві  своїй  ступила,
Мовби  зуби  столітній  лев.

А  тоді  пройшлась,  легкокрила,  
По  золочених  килимах.
Стовбурці  їй  тіла  відкрили,  
Видом  –  щогли  на  кораблях.

Гордість  навпіл  ломила  груди,
Все  змінила  –      і  луг,  і  бір.    
Три  пори  тепер  спати  буде
У  печері  Карпатських  гір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813238
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Sukhovilova

Моя Осіння Ностальгія

В  руці  агати  роглядала,
А  дощ  шмагав  з  усіх  сторін...
Ти  підійшла  і  обійняла,
Поклала  дрова  у  камін...

В  твоїх  обіймах  заховалась,
Змастила  тіло  ейфорія,
Ти  знов  прийшла  й  не  привіталась,
Моя  Осіння  Ностальгія...

В  душі  моїй  удвох  блукали,
Кидали  дрова  у  вогонь,
А  дні  -  мов  камінці,  спадали,
З  моїх  розімкнутих  долонь...

Свій  погляд  в  небо  підійняла,  
Скінчився  дощ  давним-давно,
А  я  з  проектором  стояла,
Крутила  спогадів  кіно.

До  пережитого  торкалась,
Тверділа  кварцова  надія...
Ти  знов  пішла  й  не  попрощалась,-
Моя  Осіння  Ностальгія...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813149
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Sukhovilova

Вологим листям….

Вологим  листям  пахнуть  ранки,
Гойдає  вітер  явори,
Пропахли  осінню  фіранки,
Дощами  плачуть  вечори...
 
В  трубі  шумлять  небесні  води,
Неначе  долі  барабан,
Такі  закони  у  природи,
То  штиль,  то  знову  ураган.

Бреду  по  вулицях  в  чоботях,
Асфальт  -  мов  чорна  бузина...
Несе  у  даль  життєвий  потяг,
Немов  листочок  бистрина...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812915
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Мар’я Гафінець

Зав'язь

Капає  осінь  на  листя  
                       поморщене  днями.
Падає  ніч  на  здорожений,
                       стоптаний  час.
Тисне  майбутнє  на  ту
                       невагомість  між  нами.
"Як  воно  буде?..."  -
                       вгрузає  зимою  між  нас.

Плани  мережать  розмову.
                     Сріблить  павутинка
сирість  туману  промінцем
                     надії  теплить.
Ми  ще  не  разом.  Посеред  
                     дощу  дві  краплинки:
вітром  розвіє,  чи  стулить
                     в  одну  хоч  на  мить?

Хмарами  небо  над  мріями
                   висне  згори.
Ти  ще  прямуєш,  плекаю  нам
                   зав'язь  уже.
Думкою  ніжною  на  зиму
                     ти  утепли  -  
хай  бубнявіють  чуття
                     і  любов  зацвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812574
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ки Ба 1

магніти

пронизливі,  як  протяги  слова,
сором’язливі  зазіхання  хіті,
згасаючим  світилом  обігріті
ловили  сонних,  неквапливих  гав_

вона  ліниво  грала  в  дам/не  дам,
він  бо  не  налягав  на  незворотнє,
застигла  сцена  :  єва/змій/адам_
блідих  янгОлів  погляди  скорботні_

вуаль  туману,  кислі  ліхтарі,
воскреслі  сумніви  в  набитих  зайвим  душах,
без  огляду  тікати  стрімголів,
чи  вкопаними  стати  непорушно_

вібрації  важких,  набряклих  чакр,
реакції  розбурханих  флюїдів,
омріяної  згоди  симулякр
чекав  до  темрявної  мряки  від  обіду_

в  глибоких  шафах  знишклі  кістяки,
в  очах  порожніх  –  іскри  знакозміни,
він  потайки  рахує  мідяки,
вона  воркоче,  набиває  ціну_

до  краплі  висмокче  обох  жовтнева  ніч,
буденний  ранок  вЕрне  на  орбіти,
коли  зустрінуться  колись  –  пройдуть  опріч_
неначе  однополюсні  магніти_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812772
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ки Ба 1

сріблясте й пурпурове

не  воруши  космічну  гущу  сну,
спустошений  який  за  ліком  всесвіт,
душа  лишає  капсулу  тісну
й  щезає  димом  у  жадану  безвість_

на  мінімум  литаври  та  баси_
в  палітрі  барв  –  сріблясте  й  пурпурове_
іскриться  тло  небесного  покрову,
вгавають  різнотлумів  голоси_

розчахнуте  до  ранку  заживе,
до  ланки  ланка_  задзвенять  вериги,
і  там,  де  жевріло  сполохане  живе,
знайдеться  лиш  щербатий  зламок  криги_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812773
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Олександр Гриб

Лише вперед!

Престол  порожній
Тиша  звідусіль
Таких  повернень  не  було  й  не  буде
І  все  одно  чи  бог  чи  просто  люди
Хтось  просто  мусить  виїсти  цю  сіль

Ти  маєш  врешті
Встати  із  колін
І  розігнати  воронів  навколо
Вже  сходить  сонце  он  за  частоколом
І  гірко  пахне  змінами  полин

Останній  погляд
Хрипом  із  легень
Твій  світ  зникає  в  срібних  краплях  ртуті
Чужі  пунктири  на  твоїх  маршрутах  
Зітруться  в  попіл.  Ти  відкриєш  день

Поважна  Доля
Вічний  шум  узбіч
Сьогодні  ти  натрапиш  на  дорогу
Лише  вперед  а  всі  твої  тривоги
Це  тільки  пил  на  віях  у  сторіч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812692
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Ки Ба 1

a sacris

наклалися  тужаві  голоси_
осипалися  золотаві  плаття_
величний  гул  останньої  оси
сухий  вінок  із  дурманУ  й  латаття_
чужих  думок  дошкульний  білий  шум,
сакральний  знак  ятріє  вогкі  очі,
босоніж,  по  сухому  споришу
туди,  ще  навісні  рулади  вовчі>

>чого  заради  темні  музи  ті
шкребуть  по  дну,  лоскочуть  всохлі  шрами,
чи  мають  що,  зрадливі,  на  меті
блукаючи  ріллєю  та  ярами,
плекаючи  обридлі  в’язки  рим,
зникаючи  в  ранковій  каламуті,
з  тобою  тінь,  і  ворон  –  пілігрим,
і  образ  втраченої  вічності  в  покутті_

_твій  кожен  жест  узгождений  не  раз,
твій  дивний  хрест  –  перетин  паралельних,
неначе  флюгер  на  осі  дороговказ,
скрипить  і  жде  наступного_  даремно  _

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812488
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Ки Ба 1

лиш жовтню притаманні рими ті…

лиш  жовтню  притаманні  рими  ті_
цибаті  тіні  /  відліки  зворотні_
в  тенетах  трутні,  голоси  самотні,
рудого  листя  нишкла  заметіль_

нитки  стежок_  квитки  в  один  кінець_
загуслий  холодець  важкого  неба_
чужого  сонця  зморена  амеба
дощу  холодного  освячений  свинець_

порожня  площа  в  площині  скляній_
багряний  відблиск_  блякла  амальгама_
раптовий  тригер  запустив  програму
що  стерла  з  пам’яті  налиті  медом  дні_

лиш  жовтню  притаманний  той  туман_
блідий  шаман  впускає  в  кров  отруту_
вогонь  пожертви,  спалене  здобуте,
в  гіркій  золі  сухі  троянди  ран_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812487
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Сіроманка

Літстудія "ГРОНО" (Львів, кінець 70-80-90-і роки)

[i]По  перших  лагідно-теплих  днях  листопада,  вночі  з  суботи  на  неділю  розпадався  дощ  -  і  зараз  у  Львові  туман,  наче  у  Лондоні.  Такий  стан  Природи  навіяв  на  мене  ностальгію,  і  я  вернулася  думками  у  кінець  70-их  років  (а  саме  у  1978  рік),  коли  у  Львові  у  Будинку  Преси  на  вулиці  Володимира  Великого  зібрали  з  усієї  області  талановиту  літературну  молодь  і  утворили  літстудію  "ГРОНО",  керувати  якою  довелося  протягом  десятиліття  уже  покійним  Василю  Іванишину  та  Роману  Качурівському,  і  ще  нині  бадьорій  і  добре  знаній  поетесі  старшого  покоління  Марії  Людкевич.
В  останній  четвер  місяця  збиралося  нас  багато,  десь  під  чоловік  200!!!,  під  дахом  Будинку  Преси,  де    нижче  поверхами  діяла  тоді  газета  "Ленінська  молодь"  (згодом  "Молода  Галичина"),  саме  цій  газеті  і  дописам  наших  керівників  ми,  молоді  початківці,  завдячували  журналістській  опіці  діяльності  літстудії  і  щонайважливіше  -  першим  нашим  публікаціям.  Моя  перша  публікація  сталася  в  листопаді  1983  року  до  Дня  студента  з  чудовим  фото  із  серії  перших  моїх  салонних  фотосесій  рукою  знаменитого  Володимира  Дубаса.
Робота  літстудії  проходила  як  творчий  вишкіл:  керівники  "ГРОНА"  аналізували  творчу  пошту  за  місяць,  відбувалися  живі  читки-декламації  і  тут  же  живе  обговорення  почутого,  кожен  з  присутніх  мав  право  докинути  свою  думку  про  автора  і  критикувати  його  з  таким  натхненням,  що  інколи  від  новотворів  не  лишалося  каменя  на  камені.  Так,  будучи  восьмикласницею,  я  познайомилася  з  багатьма  тепер  уже  добре  знаними  письменниками  -  поетами,  прозаїками,  піснярами  -  і  з  моїми  майбутніми  побрамимами  по  літстудії  Львівського  університету  "Франкова  кузня",  серед  яких  були:  уже  давно  покійний  журналіст,  прозаїк  Василь  Левицький  (майбутній  керівник  "Франкової  кузні",  директор  письменницького  літклубу),  поети  Віктор  Неборак,  Василь  Терещук,  Володя  Олейко,  Марія  Шунь,  пісняр  і  радіожурналіст  Богдан  Кучер,  майбутній  мер  Львова  Василь  Куйбіда,  прозаїк  Олекса  Вільчинський,  пісняр  і  поет  Олесь  Дяк,  журналіст  і  прозаїк  Олег  Пендерецький,  журналістка  і  поетеса  Вікторія  Завгородня-Садова,  Оксана  Лозова,  Іван  та  Тарас  Лучуки,  Володимир  Прус,  покійна  Зорянка  Гладка  та  багато  інших.
Як  члени  літстудії  "ГРОНО"  ми  започаткували  молодіжний  літературний  фестиваль  "Львівська  поетична  весна"  і  в  період  фестивальних  днів  зустрічалися    з  різними  аудиторіями  -  їздили  у  райони  Львівщини,  виступали  у  Львові  -  у  студентських  аудиторіях  та  гуртожитках,  в  районних  Клубах  творчості,  у  стінах  рідного  університету...  Слідами  фестивалю  завжди  друкувалися  добірки  наших  творів  зі  звітами  у  газеті  "Ленінська  молодь"  ("Молода  Галичина").  Це  був  розквіт  молодої  літературної  хвилі  80-90-их  років,  усім  гуртом  ми  влилися  в  літературну  секцію  КЛУБУ  ТВОРЧОЇ  МОЛОДІ,  від  якого  у  тому  ж  1983  році  об'їздили  з  творчими  виступами  усю  Східну  Україну,  закінчуючи  Донецьком:  нас  чули  в  шахтах  на  перезмінках  у  Червонограді,  Павлограді,  Горлівці,  Макіївці,  в  сімейних  гуртожитках  Дніпропетровська  та  Дніпродзержинська,  на  взуттєвій  фабриці  Рівного,  тощо.
Хто  пройшов  вишкіл  літературної  студії  "ГРОНО"  ввійшов  у  велику  літературу  зрілим  і  професійним  творцем,  і  дух  графоманії,  поширений  у  сьогоденних  літературних  пошуках,  не  торкнувся  пера  і  серцевиння  "Гронівців".
По-різному  склалася  доля  студійців  -  багато  моїх  однолітків-побратимів  емігрували  за  кордон  (Володя  Олейко  у  Лондон,  Марія  Шунь  у  Штати),  деякі  з  "гронівського"  коша,  на  жаль,  уже  не  з  нами  -  відійшли  трагічно,  у  розпалі  своєї  молодості  і  творчих  сил.  Серед  них  уже  згаданий  прозаїк  Василь  Левицький  -  втонув  на  будові  у  Миколаєві,  так  і  не  побачивши  з  друку  свою  збірку  прозових  новел  "Великий  день".
"Навчив  нас  плакати,  а  сам
ледь-ледь  зсутулений  і  гордий,
пішов  в  трагічні  небеса,
як  гуцул  у  високі  гори",  -  епітафія  побратима  по  перу,  поета  Василя  Терещука.  

...  Деякі  зі  студійців,  змагаючись  з  буденщиною,  набули  міці,  деякі,  навпаки,  набралися  гіркоти...
Життя  -  не  поле...

На  своїх  сторінках  буду  потрохи  знайомити  вас  із  літературними  побратимами.  Першим  буде  Вітя  Неборак  -  багатолітній  учасник  "ГРОНА",  літстудії  "Франкова  кузня",  що  згодом  став  відомий  у  літературних  колах  України  як  творець  групи  постмодернової  поезії  "Бу-Ба-Бу".  Але  я  його  знала  ще  в  ті  часи,  коли  його  поезія  дихала  юначим  романтизмом,  таким  він  мені  здається  набагато  яскравішим.
[i][/i][/i]
[color="#ff0000"][b]ВІКТОР  НЕБОРАК[/b][/color]

Такий  туман  -  здається,  плисти  можна,
вікно  унастіж  -  і  піти  в  туман...
На  дно  морське  подвір'я  наше  схоже,
русалки  авта  ловлять  жартома.
Спиняються  потоплені  фіати,
химерним  косяком  птахи  пливуть.
Мені  будь-ласка  до  кінотеатру,
до  будь-якого,  до  якого-будь...

І  дві  години  надзвичайних  видив
русалкам  завдають  таємних  ран.
На  вулицю  після  сеансу  вийдуть  -  
парк  водоростями  заріс,  туман.
***

Листопад  -  вечірній  настрій  мій,
крапельки    туману  на  обличчі.
Перехожа,  вам  туман  цей  личить  -  
каблучки  на  вулиці  старій.

Я  спинятись  вас  і  не  просив,
навіть  листя  падаюче  знає  -  
нас  розвозять  втомлені  трамваї
в  різні  долі,  виміри,  часи.

Не  знайти  для  зустрічі  прикмет,
та  послухайте,  чужі  кохані,
личить  вам  це  місто  у  тумані  -  
це  не  образ,  просто  комплімент.

Ви  його  почуйте  і  прийміть,
і  прийдіть  додому  небуденно.
І  комусь  дорожчому  за  мене
розкажіть  про  цю  щасливу  мить.

Я  ж  піду  -  високий  і  стрункий  -  
між  вікон,  де  ваше  щастя  світить,
з  настроєм  освідчуватись  світу
полохливому,  як  каблучки.
***

Давайте  дочекаємось  весни,
було  б  сумним  знайомство  наше  зараз,
холодні  дні  створили  б  сірий  нарис,
бо  забуденні  для  новел  вони.

Я  б  так  хотів,  щоб  зразу  все  знайшлось  -  
слова  і  почуття,  але  найбільше,
щоб  став  для  вас  я  другом  наймилішим,
хоч  зараз  просто  хтось  я,  просто  хтось.

Я  б  так  хотів,  щоб  наша  самота
розклала  нам  лише  щасливі  карти  -  
якщо  ви  та,  ви  будете  чекати  -  
я  вірю,  саме  та  ви,  саме  та!..

[i](Вірші  Віктора  Неборака  80-их  років  XX  cстоліття)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812514
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Оксана Р.-Г.

Чи готові?

За  нами  -  спалені  мости,
Між  нами  -  згублені  дороги...
І  не  дійти,  не  доплисти  -
Стоптались  моці  до  знемоги.

І  світ  не  той,  і  ми  -  не  ми:
Іззовні  -  блиск,  на  денці  -  голо.
Тріпочуть  ангели  крильми  -
І  дні  пливуть  по  часоколу.

Не  утекти  від  суєти...
Довкруж  -  тунелі  порожнечі.
Ген  там  маячать  райсвіти!..
Та  чи  готові  до  утечі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812316
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Олекса Удайко

СЛОВО

             ПРОШУ  
             С
             Л
             О́
             В
             А
 [youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA  [/youtube]

[i][b][color="#055457"]Слова́,  слова́…  Нао́коло–  слова́…
І  вигуки…  І  ствердні...  Й  запитальні.
Ця  правда  людям,  певно,  не  нова,
Та  поміж  слів  підносяться  сакральні.

У  щасті  й  муці…

Слова́,  на  кшталт,    «який»,  «коли»,    «чому»,
Даються  нам  у  Слові  як  "прислівник"…
Та  Слово  Боже  –  Богу  одному,
І  з  ним  Він  шле  до  нас  своїх  послів,  з  них  

Лиш  агнці  –  в  звуці…  

Не  в  кожного  те  Слово  на  устах  –
Всевишній  ділить  ролі  колисково.
Бо  Слово  те  –  мов  віщий  фенікс-птах,
Від  щастя  словотворення  –  підкова:

Слова  ті  ллються…
 
Хто  чулий  –  серцем,    дужий  –  по  уму,
І  хто  з  природи  має  добрі  вуха
Та  Божі  заповіді    ґречно  слуха,
Відвіт  познає  –    
                                                       «що?»,  
                                                                                   «коли?»,  
                                                                                                                     «чому?»…
Слова  –  на  блюдці…

Від  слів  до  справ  –  не  виміряний  крок…
Та  той,  хто    цю  дорогу  вже  протопав,
Хто  вивчив  Богом  заданий  урок  –

Усім  єством  й  умом  своїм  второпав
І  висновку  глобального  дійшов:                                    
Найголовнішим  в  Слові  єсть  Любов.[/color][/b]

5.10.2018[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Наталя Данилюк

Скриня

Справдешній  скарб  –  посохла  давня  скриня,
У  нас  ще  кажуть  «куфер»  на  селі.
Мойого  роду  пам’ять  і  святиня,
Якій  вже  не  один  десяток  літ.

Зіпрілий  запах  дерева  старого,
В  якому  закодовані  віки,
Таять  послання  до  самого  Бога
Цих  візерунків  ромби  і  квітки.

Відкриєш  вічко  –  і  дари  нетлінні
Війнуть  в  обличчя  ветхим  полотном,
І  порох,  мов  зимовий  сивий  іній,
Закружеляє  над  твоїм  чолом.

Змахне  сорочка  крильми-рукавами,
Немов  журавка,  що  смакує  вись,
Весняними  живими  кольорами
Її  бабуся  вишила  колись.

А  цей  обрус,  як  сонце  у  тороччю,
Іскриться,  намаґльований*,  мов  сіль,
Не  вилиняв,  бо  й  досі  сліпить  очі
Й  вертає  у  минувшину  застіль.

І  запаска  квітчаста,  і  спідниця,
І  ґорсик*  розцяцькований!  І  все
Так  урочисто  барвами  іскриться,
З  минулих  поколінь  зв’язок  несе…

Щоби  не  обірвати  пуповину,
Яка  глибо́ко  в  землю  цю  вросла.
І  пам’ять  роду  дихає  у  спину  –
Отих,  далеких,  що  уже  пра-пра…

Перебираю  пальцями  святині,
Немов  руками  тісто  свіже  мну…
Струмує  час  із  бабиної  скрині,
Ховає  неосяжну  таїну.


*Намаґльований    (діал.)–  накрохмалений.
*Ґорсик  (діал.)  –  декоративно  розшита  квітастим  орнаментом  безрукавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808815
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


I.Teрен

Мандри подорожника

Тихо,  немов  у  могилі.
Осінню  ночі  урочі.
Падають  яблука  стиглі.
Маряться  лики  жіночі.

Тихо  за  неї,  за  себе
оберігаю  надію.  
Може  на  сьомому  небі
душу  її  обігрію?

Тихо!  Інакше  –  ніколи...  
І  заблукають  у  полі
душі-перекотиполе  –
вічні  заручники  долі.  

Тихо...  Далека  дорога.  
Може,  у  келії  Бога
рідна  душа  обізветься.  

Тихо.  Немає  нікого.  
У  подорожника  цього
рана  на  лінії  серця.  

Та  не  почиє  у  Бозі,  
поки  обом  по  дорозі.  

Тихо?
Чи  серце  не  б’ється?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808667
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


OlgaSydoruk

Той ночью вещий мне приснился…

Той  ночью  вещий  мне  приснился…  –
Растрогал  чуть  ли  не  до  слёз…
Сердечный  друг,  -  как  снег  явился
И  розу  жёлтую  принёс…
Струна  торжественно  звучала…
И  флажолетом  камертон…  -
Пока  глаза  не  открывала…
Но  так  хотелось,..чтобы  он…
Касание  кроткое  -  продлилось…
А  шёпот  губ  -  не  умолкал…
Листок  смородиновый  силой
Осенний  ветер  не  трепал…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Alive corpse

Маленька дівчинка

В  середині  мене
маленька  дівчинка  живе.
Не  носить  вона  кульчики,
топи  та  короткі  шортики,
не  переймається  проблемами,
спілкується  лише  з  думками.
Танцює,  співає,  читає,
пише  творить,  малює.
Та  усе  це  вона  робить  вночі
мріями  своїми.
Не  має  сумніву,
не  має  страху.
Вона  сором'язлива.
З  кавою  в  руках
сидить  часто  на  підвіконні
забута  в  буденності.
Дівчинка  спостерігає  за  зорями  щоночі
і  не  знає,  що  вони  зазирать  їй  просто  в  очі.
Вони  пліткують  тихенько,
поки  вітер  не  подує  легенько
й  не  розвіє  волосся  дівчинки.
Поки  не  підуть  по  тілу  мурашки,
вона  сидітиме  і  питиме  каву
аж  до  ранку.
Вона  досі  мріє
і  не  помічає  як  тліє.
Я  вбиваю  власноруч  її
і  оживляю  кожної  ночі.
Це  єдина  пора,
коли  зі  мною  вона.
Ні,  сонце,  зажди,
дай  ще  хвилинки  зо  дві.
Маленька  дівчинка  ще
спати  не  хоче,
вона  ще  не  домріяла,
ще  каву  не  розсмакувала.
Почекай,  нехай  ще  трохи  поживе,
до  часу,  як  рутина  її  поглине

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808405
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 02.10.2018


Єлена Дорофієвська

*****

Давай  будем  действовать  как  в  кино.  Выдадим  себя  за  других.
«Малхолланд-драйв»,  реж.  Дэвид  Линч,  2001
 
Любишь  осенние  ночи  –  мир  безразличен  и  тих,
Зря  подбираешь  слова  –  подойдут  любые.
…Если  ад  существует,  его  освещают  звёзды  синие  и  голубые,
Тебя  сейчас  обжигает  одна  из  них  -
Нагло  мигает,  мол,  тронь  меня,  и  взорвусь.
Смотришь  и  думаешь,  ну  её,  ну  и  пусть…
…Минуты  сужаются  и  выпускают  жальце,
Синяя  вспышка  сигналом  тревожным  хватает  тебя  за  пальцы,
Комнату  заполняет  предчувствие  катастрофы  -  серый  дремотный  дымок:
-  Ты  почему  не  писал,  молчал?
-  Мог.
А  после  становится  снова  темно,  но  главное  -  так  безупречно  тихо,
Что  слышно,  как  падают  звёзды  в  траву  и  осыпается  облепиха…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807087
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 02.10.2018


Наташа Марос

ЧУДАК…

Красивая  осень,  нужная  -
Зима  далеко  пока...
И  я  с  дождевыми  лужами
Справляюсь  сама...  Легка
И  эта  прозрачность  синяя,
Где  яркий  осенний  лист
Закружится  с  первым  инеем
Так  сказочно...  Пианист
Играет  опять  нескучную
На  улице  -  просто  так...
Я  молча  стою  и  слушаю...
Понравился  мне...  Чудак...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Леся Геник

Востаннє

Я  сотні  раз  програла  цьому  світу,  
я  сотні  раз  відмовилась  іти
супроти  зливи,  грому,  злого  вітру,
спаливши  всіх  надій  своїх  мости.

Я  сотні  раз  віддалася  знемозі
і  відступила  маловірно  в  бік,
лишившись  тільки  тінню  при  дорозі...  
О,  скільки,  Боже,  втратила  вже  й  лік!  

Але  колись  приходить  мить  кінцева,
коли  немає  більше  жодних  сил
точити  біль  з  пораненого  древа
душі  своєї,  замість  білих  крил.

І  розірвавши  пута  чорнорунні,
ідеш  вперед,  хай  буде,  так  як  є!  
В  тобі  ревуть  надривно  рвані  струни,
набат  гучний  у  тім  ревінні  б'є.

В  нім  розуміння  сочиться  проз  вени,
відмірюючи  по  краплині  час:
назад  з  дороги  цеї  не  повернеш,
якщо  впадеш  -  то  вже  останній  раз!

26.09.18  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808501
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2018


Ки Ба 1

здогад

докір  довго  блукав  частоколами  свіч,
смикав  ляльку  за  шворки  обрізані  страх,
те  що  купи  трималося  йшло  врізнобіч,
вили  в  осінь  осанни  вовки  по  ярах_

зацькували  злі  музи  наївний  твій  дзен,
дратували  сухими  окістями  слів,
пестив  листям  слизьким  шибу  луснуту  клен,
в  оці  втрачений  час  чорним  спалахом  тлів_

чи  втримаєшся  в  грі  під  тим  натиском  вже
кігтем  здогад  зненацька  торкнувся  плеча  ,
за  периметром  вітер  дошкульно  ірже,
жодних  сумнівів_  сон  вже  щазає__  хоча...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808428
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Циганова Наталія

земное

На  твоём  корабле  между  коек  -  плотины  
(из  дубов  сердцевины  -  остальное  в  земле).
Пацанята  палят  децебелами  рынды.  
Им  всегда  очевидно,  что  однажды  -  земля.  
Что  на  звонкой  игле  между  рёбер  -  синица.  
Если  смерть  -  значит  снится,  потому  что  в  земле.  
Значит,  зим  -  канитель.  Значит,  лет  -  вечных  двадцать.  
Миру  с  кровью  брататься  до  последних  земель.  

...и  без  почвы  цвели  споры,  что  за  туманом  
небо  -  обетованно  аж  до  самой  земли.  
Клятвы  громко  лились  между  пальцев  и  рюмок,  
что  и  в  рубке,  и  в  трюме  даже  воздух  -  землист.  

Вот  тогда  над  стрелой  в  "кости"  спущенной  мачты  
чайка  выронит  сдачу.  Сны,  больные  землёй,  
с  маяком  отболят.  Престарелые  юнги,  
опрокинув  по  рюмке,  с  корабля  -  и  на  *ля...
...потому  что  -  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808422
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Олександр Гриб

Я так хочу добра

Не  лякайся  багать,  хай  ця  осінь  палає  для  нас!
Я  для  тебе  сховав  трохи  серпня  в  улюбленій  книзі.
Я  тебе  обійму.  Дуже  скоро  все  зміниться.  Раз.
Кілька  кроків  і  ми  знову  змерзнемо  в  січні  і  кризі.

Перестиглі  слова.  Під  повіками  світлі  дива.
Що  було  би  якби  ми  з  тобою  тоді  не  зустрились?
Я  для  тебе  живу.  Дуже  скоро  все  зміниться.  Два.
Ми  навчились  всьому,  тільки  щастю,  чомусь,  не  навчились.

Серед  чар  перехресть  нас  підхоплять  осінні  вітри,
Я  стомився  від  мрій,  що  збуваються  тільки  без  тебе.
Заклинаю  цей  час!  Дуже  скоро  все  зміниться.  Три.
Я  так  хочу  добра.  Це  моя  найсильніша  потреба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805466
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Олександр Гриб

Солона спека

Солона  спека
Я  для  тебе  мить  
Моєї  долі  чорно  білі  кадри  
Летить  лелека
З  ним  наш  час  летить  
Й  дороги  наші  -  невідомі  карти

Холодний  погляд
Втома  на  плечах
Твоїх  світанків  стримані  обійми
Я  буду  поряд  
Навіть  в  сірих  снах
Твоєї  влади  вічної  невільник

Осінній  спокій  
Зцілить  ритм  доріг
Дозволь  мені  подихати  тобою  
Я  одинокий  
Мій  найбільший  гріх
Що  сплутав  якось  цей  полон  з  любов’ю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805586
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Той,що воює з вітряками

КОЛОВЕРТЬ

Рокований  на  на  коловерть  -  на  смерть,
Забутий  і  занедбаний  богами,
Не  прощений  ніким.  Хоч  круть,  хоч  верть,
Та  вийдеш  звідсіля  вперед  ногами.

Отож  для  чого  множиш  суще  зло?
Навіщо  ти  доводиш  безперервно,
Ніби  у  тебе  семи  п'ядь  чоло,
Хоча  насправді  ти  адепт  Жуль  Верна  :

Ще  досі  віриш  в  долі  вищий  суд,
В  якусь  абстрактну  справедливість,
Хоча  насправді  світ-дитя  облуд,
Мінливість  серць  і  душ  мінливість.

Життя  –  то  пастка,  дзеркало  криве:
Відображає  все  не  так  як  є,
Левіафаном  в  клоччя  розірве,
Усе  що  бли́зьке,любе  і  твоє.
Отож  змирися  з  цим  усим,
Бо  світ  –  то  послідовність  зим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805465
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Циганова Наталія

груши

Падая,  мир  -  зажмурься  на  всякий  случай  -  
сладкий  дюшес  расплещет  компотной  гущей
и  -  поскользнётся..
Крепок  язык  могучий  -  
значит,  закрой  и  уши,
будто  бы  спишь  и  даже  набат  -  певуч  и  
в  вёдрах  -  по  дню,  и  каждый  -  душе  созвучен,
мир  -  устаканен  недругом  самым  лучшим...

...может,  закроем  груши?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805560
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Шаманка

***

Грядущий  день  готовит  мне  мохито,
Кому-то,  может  быть,  на  пляже  секс,  
И  всякий  раз  рождаются  стихи  там,
Где  мы  с  тобой  знакомимся  -
Вот  здесь.

Где  сотни  прошлых  жизней  миновали,  
А  Сансара  не  катится  в  закат,
Я  больше  не  скрываюсь  за  вуалью,
И  Лета  лишь  обычная  река…

Где  каждый  шаг,  как  ход  уже  записан.
И  новые  истории  грядут.
А  сентябрю  в  награду  только  листья.
И  мы  друг  другу  -  костерок  в  саду.

з.ы.  За  вдохновение  спасибо  Потапу  и  очереди  в  ПриватБанке.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805486
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Ки Ба 1

ненароком

в  бетонних  покуттях  надибав  ліричний  герой  ненароком
кобіту  готичного  штибу  з  воронячим  в’їдливим  оком  …
…терпляче  ждав  посмішки  фарту,  допоки  та  смикала  струни,
вставляти  потужився  жарти,  будинки  вже  схожі  на  труни…

дерева  вже  дибки  коріння.  вже  місяць  налитий  по  вінця.
вже  в  подиху  протяг  осінній.  вже  крига  в  порожній  зіниці…
…рахує  герой  варіанти  відходу  з  сумнівних  позицій_
вже  зір  мерехтять  діаманти  над  сутінню  сплячих  провінцій…

сюжет  без  ознак  привороту.  холодні  вуста  і  обійми.
пів-на́пів  жаги  та  скорботи.  гнітючі,  спокусливі  прийми.
віднині  на  спільній  орбіті  _  ще  й  з  тінню  любовний  трикутник_  
готичного  штибу  кобіта  й  блідий  під’яремний  супутник…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803991
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Єлена Дорофієвська

Киевское

Голоса  как  трава,  и  чем  ближе
К  площади  многолюдной,  тем  прорастают  гуще.
Предосеннее  солнце  лениво  лижет  
Проржавевшие  кроны  уставших  от  лета  лип.
Вот  и  ты  обездвижен  -  случайно  здесь  не  живущий,
Заживо  влип
В  этот  город,  в  его  колдовского  язычества  мятную  и  золотую  муть.
Голоса,  голоса…  Стоит  их  взвесь  вдохнуть,  
И  ты  в  паутине  чужих  немечтаний  -  внутри  и  снаружи  весь…
Скоро  она  примчится  –  твоя  всенагая  весть.
…Закат  запряжён  химерами  Городецкого,
И  хочется  счастья  –  щербатого,  самоедского,
Не  попадающего  ни  в  сердечный,  ни  в  светский  такт.  
Потому  и  стоишь,  как  Колосс  Родосский,  ждёшь  её,  как  дурак,  
Пока  вечереет,  и  солнце  подталкивает  в  плечо.  
SMS  -  слегка  ускоряющий  пульс  щелчок  -  
И  размягчается  город,  стар  и  сутул,
И  голоса,  превращаясь  в  едва  различимый  гул,  
Скатываются  к  Подолу…
Ждут  же  другие  закатов  таких  подолгу,
А  он  тебя  сам  догнал,  захлестнул.
Сгущается  тень,  углубляя  межбровную  складку.
Смуглой  рукой  лето  сбрасывает  на  брусчатку
Перчатку  -  порядком  изношена,    да  и  туга...

...Ждёшь  её,  и  прилипает  город  к  твоим  ногам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803928
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Леся Shmigelska

***

і  був  туман,  був  у  туманах  серпень,
ранкові  роси  сивіли,  як  ми.
у  світі  цім  розлук  та  неповернень,
де  вічна  вись  із  вічними  крильми  –  
уже  не  місяць  –  рудуватий  серпик
серед  світань  самісінький-самий…
 
нелегко  йти,  ще  важче  просто  бути,
посеред  воєн,  глуму,  правосудь.
де  не  баладні  вуї  Робін  Гуди
і  не  казкові  замки  все  ж  ростуть.
усе  впереміш  –  люди,  долі,  люди
і  вже  не  ріки  –  дивна  каламуть…

і  вже  немає  ні  межі,  ні  раю,
і  так  столико  помежи  юрби.
хто  має  віру  –  той  не  помирає,
хто  не  боровся  –  певно  не  любив.
відмедувало.  відбуло.  світає.
аби  зійти,  воскреснути  аби…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803742
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Наталя Данилюк

Веселки семибарвний декупаж

Після  грози  вгорі  стає  тихіше,
Мов  білий  янгол  світ  перелетів.
Трава  дощі  нанизує,  колише,
Вони  ж  на  сонці  грають  –  золоті!

І  міняться  палітрою  веселки,
Лише  збери  в  намисто  –  і  носи.
Птахи  лишають  мокрі  закапелки,
Розспівують  медові  голоси.

Янтарний  джміль  у  пазусі  квітковій
Просушує  дбайливо  крилець  льон.
Радіють  діамантовій  обнові
Зелені  абажури  буйних  крон.

Ще  звуки  грому  вдалині,  як  згустки,
Розсмоктує  й  ковтає  висота,
І  соняшник  обтрушує  пелюстки,
Мов  пір’ячко  намокле  гордий  птах.

Вібрує  звук,  насичується  колір,
Розсіюється  хмар  густий  меланж,
Привітно  виграє  на  видноколі
Веселки  семибарвний  декупаж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Циганова Наталія

сон Прасковьи

Терновый  сон  обветренной  Прасковьи.

 
...Арсений  спит  на  куче  синяков.

Пантелеймон,  сияя  в  изголовьи:

да  что,  мол,  я;  вот  он-то  -  будь  здоров;

тебе  крепиться.

 
...хилая  времянка,

а  стены  в  руки  намертво  вросли.

Сосновый  бор  стекает  к  полустанку

да  озерцо,  от  рыбы  на  мели.

Рожать  детей,  гвоздить  года  на  стены.

Месить,  пока  из  баньки,  первый  лёд.

Ещё  горит  Прасковьино  полено  -  

и  никакой  Арсений  не  зальёт

ни  ливнем  тумаков,  ни  перегаром.

 
...и  ей  опять,  на  краешке  живой,

проснуться  на  своих  казённых  нарах:

"Пантелеймон!  Как  лёгко  без  него..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803832
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Володимир Присяжнюк

Гамір завмер в покорі — стишено навкруги.

НЕБЕСНИЙ  ЕТЮД  
Гамір  завмер  в  покорі  —
Стишено  навкруги.
Зорі  в  небеснім  морі
Блискають,  як  пструги*.
Манять  зірки  у  небі,
Їх  полохливий  блиск  —
Знов  закидає  невід
Місяць  —  рудавий  лис.
Та  не  дано  впіймати  
Зіроньку,  хоч  одну,  —
Ранок  вкладає  спати
Зорі  на  глибину.
©  Володимир  Присяжнюк
08.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803430
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Володимир Присяжнюк

Непросто і неоднозначно в стрімкому житті поета…

Непросто  і  неоднозначно
В  стрімкому  житті  поета…
Як  часто  її  він  бачить
У  тінях  чужих  силуетів  ..
Він  все  ще  банує  за  нею
І  вірить  —  розвіються  хмари!
Лиш  попіл  від  уз  Гіменея…
Та  далі  він  нею  марить.
Утомлює  хиткість-поліття
Нечіткістю  “  Раптом?  “  і  “  Може?  “…
Вона  —  у  їх  спільних  дітях,
Напрочуд  на  неї  схожих.
Не  ганить  він  долю  картату,  
Ще  вірить  у  щастя  родинне  —
Він  буде  її  чекати:
Найкращу,  кохану,  єдину!
©  Володимир  Присяжнюк
02.08.2018
*  Поліття  –  бур’ян,  який  треба  виполювати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803429
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


OlgaSydoruk

Я сыграю тебе сарабанду…

На  укрытой  маркизой  веранде,
Ночь  прохладой  коснётся  груди...
Я  сыграю  тебе  сарабанду…
На  огонь  прилетят  мотыльки…
На  невидимой  параллели,
Где  печали  разводят  мосты,
Ты  полюбишь  мои  акварели  -
Из  пурпуровой  наготы…
Незабвенную  сарабанду…
И  гламурные  строки  богинь…
В  голубые  колосья  лаванды
Кто-то  вылил  небесную  синь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2018


команданте Че

оптика

искусство  никого  не  замечать
и  жить
словно  в  живых  остались
двое
и  верить  только  нервам
палача
что  до  конца  доигрывают
роли

и  плохо  спать  без  ясности
ума
от  тесноты  всех  мыслей
за  дверями
не  видеть  их
но  лучше  понимать
что  значит  жить  с  чужими
именами

есть  что-то  заставляющее
тьму
светить  когда  чего-то  не  хватает
светить  только  кому-то
одному
пока  тот  балансирует
по  краю

я  там  где  ты  не  будешь
никогда
мы  так  близки
а  значит  не  вернемся
туда
где  ты  могла  лишь  громко
ждать
пока  молчанье  убивало
громкость

я  двигаюсь  вдоль  стен
из  пустоты
внутри  меня  есть  армия
скелетов
у  каждого  из  них  мои
черты
и  каждый  любит
|жизнь|

но  безответно.





*фоновая  композиция  –
Rudi  Arapahoe
«To  Gather  Flowers»


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iFbRAhCOFaI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803386
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2018


Крилата

ПОРА

Тобі  я    віршів  склала  поза  триста.  
Та    не  здригнула  жоден  в  серці  м’яз.
Душа  твоя,  мов  скеля,    кам’яниста.
І  око  ствердло,  наче  дуб  чи    в’яз.  

А  я  тебе…  носила,  мов  дитину,  
Яку  родила  в  болях  і  сльозах.
Тобою  гріла  добу  і  хатину  –
Ти  був,  як  піч  мені  у  ній  і  дах.

Та  час  чуттю  додати  трохи  гриму,
Тату  прибрати  те,  котре  набив.
Не  вигнати    мені  холодну  зиму,
Якою  ти  свій  обшир  обліпив.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803105
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Елена Марс

Ещё одно лето

Вот  и  август,  прощаясь  со  мной,  
Растворится  в  дали  бирюзовой...  
Только  сердце  ещё  не  готово
Повстречаться  с  осенней  порой.
В  этом  царстве  холодных  дождей
Неуютно  мне,    зябко,    уныло.  
Разрушительна  осени  сила,  
Для  души  вдохновенной  моей.  
Мне  не  в  радость  осенняя  хмарь.  
Мне  грустна  красота  листопада,  
Будто  злобное  что-то  во  взгляде  
Медной  стервы!..  Кладёт  на  алтарь
И  сжигает  листву  на  костре  -
Словно  годы!..  Кратчают  рассветы...
Разлетается  пепельным  ветром,  
Умирая  на  смертном  одре,
Бренной  жизни  
ещё  одно  
лето...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Richter

+Літні мотиви

Під  тином  щедро  мальви  зацвіти,
дівчатами  на  сонці  запишались,
а  в  лузі  чутно  тихий  гул  бджоли  –
з  моїм  дитинством  все  оте  змішалось…

У  вітті  дуба  листя  шелестить,
а  поряд  з  ним,  немов  тендітні  кізки,
шепочуться  і  тягнуться  в  блакить
стрункі  з  корою  білою  берізки.

Волошками  розважливих  очей
пшеничний  лан  погляне  із-за  лісу.
Колись  носив  волосся  до  плечей,
тепер  лишень  чешу  макітру  лису…

Давно  не  чути  співу  солов’я
із  прохолодою  чаруючого  гаю,
але  вслухаюсь  вперто  в  тишу  я,
коли  сільське  дитинство  пригадаю.

Вже  килим  неба  всипали  зірки,
пастух  рогатий  їх  збирає  в  стадо.
З  них  котрась  утече  і  крізь  хмарки
шубовсне  в  став,  побачивши  свічадо.

Духмянять  луки  свіжим  чебрецем  –
життя  вирує,  не  стоїть  на  місці.
Крізь  роки  бачу  я  твоє  лице,
схилила  що  над  первістком  в  колисці…

15.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803216
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Крилата

Надвечіря над озером

Зложило  сонце  спекотливі    крила.
Задихав  легше  старець-ліс  і  луг.  
Нарешті  тиша  озеро  накрила.
Човни  зійшлися  на  нічліг  у    круг.    

Лиш  цвіркунам  чогось  не  до  спочинку,
Співають  дружно  й  гучно  у  траві.
На  плечі  небо  кинуло  хустинку.  
Тримає  зорі    ніч  у  рукаві,  

Ось  зараз  стане  жваво  розкидати
Над  лісом,  лугом,  синім    озерцем.
У  сон  пірнуть  дорослі,  діти,  хати.  
Лиш  місяць  зорям  виставить  лице.
14.0818

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803156
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

Где-то небо рыдало весь вечер

Где-то  небо  рыдало  весь  вечер.  
Кто-то  грусть  укрывая  зонтом
Сам  себе,    молчаливо,  перечил,  
Не  давая  душе  нагишом
Станцевать,  в  этот  миг,  откровенно,  
О  любви  запоздалой  своей,
Растревожевшей  душу  и  вены.  
И  жалей  ты  себя,    не  жалей...  

И  никто,  никогда,    в  этом  мире,  
Безразличному  к  доле  чужой,  
Не  открыл  бы  тропу  к  перемирью,  
Где  б  поладили  разум  с  душой.  
Только  ливень,  союзник  холодный,  
Человеческим  тёплым  слезам
Создавал,  так  удачно,  погоду,  
Будто  тайну  делил  пополам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803190
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Іван Демченко

ЛІТНІЙ ЖІНЦІ

Для  вас,  здається,  й  старості  нема,
Ви  молода  нівроку  і  вродлива,
Швидка  на  слово,  трішечки  примхлива,
Розмінюєте  роки  легкома.

Не  поступаються  ясним  нічним  зіркам
Очей  грайливих  променисті  зорі.
Хто  з  вами  поруч  -  ніби  човен  в  морі,
Непогамовним  відданий  вітрам.

Дозріло  все  і  в  долі,  і  в  саду,
Зріднилися  красиве  і  корисне,
А  над  Дніпром  неповний  місяць  висне
І  в  серце  ронить  думку  молоду.

Скінчило  літо  днів  завітних  лік,
Хай  повен  буде  ваш  жіночий  вік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803095
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Вячеслав Рындин

Лето заканчивается…


[i]Васильки  и  тюльпаны  скочевали  в  забвенье…
Летом  чайные  розы  в  саду  отцвели.
На  полянах  стрекозы  зудящее  рвенье
Направляли  в  безветрие  жаркой  поры…

Солнце  смалит  как  печка  небесную  шмальту…
Где-то  бродят  в  лаптях  одиноко  дожди.    
Путь-дорожку  к  прохладе  в  колючих  асфальтах    
Проложило  несменное  право  судьбы…

Не  торопится  осень  по՛ясать  к  обеду
Теплоту  полушарий  житейского  дня.    
Потрудиться  бы  очень  –  обильному  спектру  
Разложиться  по  полочкам  цвета  добра![/i]

14.  08.  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803090
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Окрилена

Колами

Одного  
серпневого
вечора,
як  сонце  
розсиплеться  
хною
Я  стану  
навмисне  
не  ґречною,
мов  пензликом,  
буду  рукою
виводити  
знаки  мережані
на  спину  Твою  
і  рамена
і  колами,  
ледь  обережними
насмілюся  
на  нескінченне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2018


Елена Марс

Так бывает

Не  пугайся,    когда  умолкает
Эта  птица,    которую  любишь.  
У  неё  ведь  судьба  непростая,  
Но  за  это  её  не  осудишь.  

Так  бывает,    когда  не  поётся.
Так  бывает  -  в  дождливые  будни,  
Коль  за  тучами  прячется  солнце.  
Только  всё  ещё,    всё  ещё  будет...  

Неожиданно...  Может  сегодня
Ты  услышишь  душевное  пенье.  
Переполнится  песнями  полдень
И  пробудится  в  сердце  волненье!..

Не  тревожься!    Она  встрепенётся!  
Просто  времени  дай  ей  немного...  
Ты  ведь  знаешь:  и  птицы,    и  солнце
Устают,    в  бесконечных  дорогах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803041
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Сіроманка

"ДВІ РУЖІ" (романс, переспів)

[color="#ff0000"]Я  люблю  старовинні  романси,  їх  ще  маленькою  чула  багато  з  голосу  мами.  Якось  до  нас  у  Львів  приїхав  з  концертом  циганський  ансамбль  і  стара  циганка  заспівала  романс  "Две  розы"  -  мене  вразили  і  мелодія,  і  глибокий  зворушливий  текст.  Нещодавно  знайшла    -  після  великої  прірви  в  часі  -  і  текст  оригіналу  цього  чудового  романсу,  і  неменш  чудові  варіанти  виконань.  Мені  дуже  захотілося,  аби  цей  романс  зазвучав  українською  мовою  -  звичайно,  дбаючи  про  мелодичну  відповідність  і  палітру  образів  у  романсі  з'явилося  і  дещо  від  мого  авторського  чуття.  Але  й  по-іншому  і  не  могло  бути!!  Отож,  це  не  переклад,  а  переспів.  [/color]

https://www.youtube.com/watch?v=pbL6s8Uyp14&feature=player_embedded

[b]ДВІ  РУЖІ,  [i]старовинний  романс[/i]
[i](переспів)[/i]
[/b]
Випарів  краплини  –  сльози  небайдужі  -  
Затемняють  синій  різьблений  кришталь.
Миті  дві  нетлінні  –  дві  зів’ялі  ружі,
А  на  них  німая,  мертвая  печаль.

Одна  із  них  білая-білая
Була,  наче  спроба  невмілая,
А  інша  –  червона…  вогне́нная,
Була,  як  мета  нездійсне́нная.
Обидві  –  манили  і  звали,
Обидві  ...  зів’яли.

Одна  із  них  ніжная-ніжная,
Була,  як  сопілка  невтішная,
А  інша,  як  пристрасть,  захланная  –  
безумна,  нахабна,  ще  й  п’яная…
Обидві  –  манили  і  звали,
І  врешті...    зів’яли.

Вони  зів’яли  –  не  цвісти  їм  знов,
А  з  ними  зів’яла  і  ласка,  й  любов…

Щастя  було  стільки  –  наче  крапель  в  морі,
Наче  з  листя  кужіль  на  сирій  землі…
І  зостались  тільки,  як  «мементо  морі»*,
Дві  зів’ялі  ружі  в  синім  кришталі.


*  [i]memento  mori  -  з  латини,  пам'ятай  про  смерть.[/i]

[i]13  серпня  2018
[/i]

[color="#ff0000"]Текст  оригіналу:[/color]

[color="#ff0000"][b]ДВЕ  РОЗЫ  [/b][/color]

[i]Музыка  Самуила  Покрасса
Слова  П.  Г.
[/i]
Капли  испарений  катятся,  как  слезы,
И  туманят  синий  вычурный  хрусталь.
Тени  двух  мгновений,  две  увядших  розы,
А  на  них  немая,  мертвая  печаль.

Одна  из  них,  белая,  белая,
Была  как  улыбка  несмелая,
Другая  же  алая,  алая,
Была  как  мечта  небывалая.
И  обе  манили  и  звали,
И  обе  увяли…

Одна  из  них,  грустная,  грустная,
Была  как  свирель  безыскусная,
Другая  же  –  странная,  странная,
Безумная,  наглая,  пьяная.
И  обе  манили  и  звали,
И  обе  увяли…


Они  увяли,  не  цвести  им  вновь,
А  с  ними  увяла  и  чья-то  любовь.

Счастья  было  столько,  сколько  влаги  в  море,
Сколько  листьев  желтых  на  сырой  земле,
И  остались  только  две  увядших  розы,
Две  увядших  розы  в  синем  хрустале.


[i]Слова  і  музика  романсу  написані  не  пізніше  1924  року.


P/S  Автором    слів  криптоніму  [b]"П.  Г."[/b]    міг  бути,  поет  Павло  Григорьєв  (Горинштейн),  друг  і  співавтор  Самуїла  Покрасса,  чи  Павло  Герман.  Обоє    в  1920-их  роках  були  відомими  авторами  романсових  текстів.  За  іншими  джерелами,  слова  написав  Д'Актиль.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803002
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Хлопан Володимир (slon)

І ДЕНЬ І НІЧ

і  день  і  ніч
впокоєна  печаль
дещиця  сонця  неозора  вічність
в  очах  твоїх  виблискує  кришталь
блакиттю  сяє  бризкає  у  вічі

коли  в  отій  небесній  глибині
мої  роки  й  тривоги  потонули
відчув  нарешті  -  суджено  мені
спалити  в  цьому  синьому  вогні
старе  мов  цур  ́я  зношене  минуле

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803067
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Єлена Дорофієвська

Да

Говорит,  я  -  живая  вода  и  его  беда:
воскрешаю,  не  оставляя  для  жизни  ни  средств,  ни  сил.
И  поэтому,  сколько  бы  не  просил
отказать  ему,  я  выдыхаю  "да"
на  меже  заповедной  зоны  глубоких  рисков...
Нет  нужды  изучать  состав  крови  в  аорте  и  температуру  виски,
если  голос  меняется  и  от  поцелуев  дрожит  бедро...
Ощущаю  спиной  и  вбираю  обрывистый  рокот  приказов,  дробь
неуслужливых  пальцев,  господствующих  на  коже...
Он  немного  издерган  и  счастлив,  и  мы  похожи  -
вот  бы  остаться  такими,  не  завершиться  до...
...Но  время  перемещает  тени  и  окунает  в  оранжевый  кадмий  восток  -
золотая  пора  для  побега  в  непрочные  "завтра",  "не  знаю",  "позже",
но  какая  уже,  к  чёрту,  разница?!  Резко  слетают  вожжи:
"будь  пожестче"  -  не  то  же,  что  "будь  жесток";
утро  подсвечивает  -  он  беспрестанно  глядит  туда,
где  две  полных  луны  горячатся  от  рук  и  обманчивого  стыда,
и,  наслаждаясь  затмением,  притягивает  поближе...
Если  и  сожалеть  -  лишь  о  том,  что  его  глазами  себя  не  вижу.
...Отобрав  у  законных  владельцев  просторы,  не  знающие  любопытства  их  и  труда,
мы  гордимся,  что  оба  не  верим  в  любовь  навеки.
Очевидность  отчётлива  -  в  тонкую  ткань  не  упрятать  ни  горы  бед,  ни  живые  реки:
одеваясь,  молчим  в  задержавшее  выдох  "да".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802777
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ліна Ланська

МЕНІ Б…

Мені  б  руки  ламати,  мені  б  голосить,
Тільки  хто  у  тім  винен?  -    сама.
У  веселки  скарбницю  проси    не  проси,
Сумовито  скидає:    НЕМА.

Скажеш,  грішна?..  та  звісно,  яка  там  стаття,
Як  посміла?  То  заборони.
Десь  за  осудом  зиркне  чиєсь  співчуття,  -  
Вкотре  палять  і  знов  без  вини.

За  наказом  кохати  не  буду  -  йду  геть!
Як  наказуєш  -  сам  розлюби.
Розливаю  солоних  дощів  круговерть,
Я  ж  бо  сильна?  якби  ж...

14.07.2015.
перекл.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802339
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018


Окрилена

Дівчисько

Ніч  моя  -  дівчисько  пелехате.
Хвилі  розгойдало  хвилювань
і  нема  від  себе  де  сховатись.
Світ  який  великий,  а  нема..

Ніч  моя  -  зійшлась  на  осоружнім
ґудзику,  зриваю  із  очиць
і  по  нитці  тіло  Твоє  пружне
буду  як  сорочку  торочить.

А  думок  як  макових  зерняток
і  не  позбирати  до  кінця
хочу  Тебе  знову  обійняти,
усміх  Твій  спивати  із  лиця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802133
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Ки Ба 1

троянда в блекоті

багряний  жар,  захований  в  льоди_
густий  відвар  в  глибокій  чаші  ночі_
на  очі  впали  шори  зі  слюди
дощ  роз’їдає  щебети  охочих,
вібрують  смолоскипи  ліхтарів_

не  видай  те,  що  серце  спопелив,
завчасно  не  спали  мости  до  раю,
не  налякай  прудку  крилату  зграю,
що  вправно  гострить  стріли  золоті...

чадить  п’янка  троянда  в  блекоті,
за  мить  впадуть  вагань  прозорі  стіни,
в  калюжах  зорі,  кислі  злишки  піни,
мінлива  посмішка  магнітом  тягне  в  гріх,
відлякує,  збиває  криком  з  ніг,
і  розчиняється  тягучою  луною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802168
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. "ПІСНЯ ЖИТТЯ"

[color="#ff0000"][i]«Ку-ку,  ку-ку,  чути  в  ліску,
Ходім-співаймо,  радо  вітаймо
Божу,  Божу,  Божу  Весну».
[b](Улюблена  веснянка  з  голосу  мами,  
Лідії-Надії  Вовк)[/b]
[/i][/color]
Пісня  Життя…
                   ці  святкові  пташині  акорди,
                                           що  волають  з  вершин:  «пробудись!»…
Посилає  Зима,  
                                             наче  луни,  
розталі  офорти:
–  Мамо…  мамо…  прокинься
і  дзвінко  співай,  як  колись…

На  Голоску*  в  ліску  вже  весна  владарює,  о  диво  –  
геть  же,  геть,  заметілі,
  щезайте  і  йдіть  в  небуття…

Прикликаю  тебе,  пташко  з  Ирію,  душко  вразлива,
Проспівай  мені  голосом  маминим  
Пісню  Життя!..

Проспівай  мені,  мамо,  лікуй  і  образи,  і  рани,
Наче  воду  цілющу  на  втомлені  чола  пролий…
Ця  Зима  промине,
  і  Весна,  наче  пава,  постане,
і  народиться  ранок…
                голублений  і  голубий…    

Ми  усі  на  Землі  –  в  нетрях  часу  лишень  подорожні  –  
Та  в  розкрилених  наших  дзвінких  і  квітучих  устах
Зріють  чари  хмільні…
                                                                     і  слова  визрівають  неложні…
І  зринає  у  небо  з’ясніле
                                                                 стривожений    Птах…

На  Голоску  в  ліску  вже  весна  владарює,  о  диво!  –  
Вже  й  веснянка-паняночка,  
наче  лу́на  з  небес,  
                                                  з    небуття…
Прикликаю  тебе,  пташко  з  Ирію,  душко  вразлива,
Проспівай  мені  вдосвіта  зраночку
Пісню  Життя!..    
         
–  Гей,  веснянко-паняночко,  у  рожевім  серпаночку,
пробуди  мою  мамочку    –  
                                                 з  небуття    у    буття…

…Вдосвіта  зраночку
                                                 прощебечи  мені,  мамочко,
                    Пісню  Життя:
[color="#ff0000"][i]«Ку-ку,  ку-ку,  птичко  мала,
Ти  нам  співала,  правду  сказала,
Зникла,  зникла,  зникла  Зима».[/i][/color]


 5  червня  2018


*[b]Голоско[/b]  -  один  із  заміських  цвинтарів  за  Львовом.

Увійде  до  ювілейної  збірки  "ТУГА  ЗА  ЄДИНОРОГОМ".  -  Сполом,2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794452
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 07.08.2018


Той,що воює з вітряками

ЯКУДЗА І ФУДЗІ ( кримінально-містично-абсурдне)


На  тілі  моєї  малої  якудзи
Блакитні  дракони  уздовж  спини  
А  я  ж  лише  равлик  на  горі  Фудзі
Спини  моє  серце  Боже  спини

Щойно  побачу  отих  драконів
Враз  гасне  дихання  на  віки
Немов  виходжу  з  авіасалонів
Щоб  подивитися  на  зірки

Калічу  усе  на  своєму  шляху
Впечатуюсь  в  тіло  малої  якудзи
Хоч  я  лише  равлик  на  горі  Фудзі
Юний  метелик  у  небі-даху

А  так  хотів  би  статися  драконом
І  жити  там  -  в  западинах  хребта
В  долині  стегон  теплим  Рубіконом
Торкатись  сонця  кінчиком  хвоста

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801954
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Мар’я Гафінець

Тягар

-Де  ти  знаходиш  сенси?
-Де?  -  У  сумних  очах...

Поки  та  крига  скресне,
риб  вожу  на  плечах.
Поки  зійдуть  тумани,
сонце  ковтаю  вглиб.
Під  животом  -  океани,
над  плавниками  -  світ.
Очі  ж  мені  ті  сняться,
як  без  сил  впаду  нич...
Руки,  що  вгору  пнуться.
Голод,  що  згриз  вже  ніч...
................................
Люди,  що  топчуть  землю,
вам  би  маленьких  крил,
щоб  віддихнув  Кит  древній,
щоби  набрався  сил.
Ви  ж  всі  натомість  блуду  
брили,  гріху  й  страхів
тягнете  в  свою  буду....

Скільки  ж  на  вас  китів?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801951
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2018


Циганова Наталія

на бис

Замри,  подземная  река.
Колодец  пьян  -  колодец  полон.
На  бис  умрёт  в  забвеньи  полном
уже  обветренный  слегка
дом,  с  тишиною  изнутри.

...дрозд  за  окном  трещит  без  толка,  
цветастый  тюль  взъерошит  чёлку
в  честь  приоткрывшейся  двери.

И  миг  -  изогнутый  журавль,
пронзивший  радугу  в  колодце  -  
застыл...

и  больше  не  очнётся.

и  мне  не  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801498
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Леся Геник

***І коли розітнеться небо…

***
І  коли  розітнеться  небо
У  тобі  на  мільйони  хмар,
Десь  вода  шугоне  проз  греблю
І  не  встигне  старий  вівчар
Позбирати  овець  докупи,  
Білововних  дрібних  овець.
І  не  зможе  душа  збагнути,
Що  насправді  настав  кінець
Блискавицям  і  сніговіям
Над  хатами  і  у  полях.
Розтечуться  у  боки  змії,
Залишаючи  тільки  страх
Перед  першою  німотою,
Перед  першим  густим  дощем.  
Розтривожений  самотою,
Пробере  тебе  наскізь  щем
За  недертою  сіттю  неба,
Що  давало  снагу  іти...
Рве  життя,  наче  шмаття,  греблю,  
Онде  біла  овечка  -  ти.

25.07.18  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800629
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 26.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2018


Наталя Данилюк

Там, де він косить…

Ще  сизий  світанок  
не  вмитий  
парним  молоком,
ще  сплять  ящірки  
в  незагребених  
свіжих  покосах…
А  ти  –  навпростець,  
як  та  ласка,  
розплетена  й  боса,
аби  притулитись  
до  сонця  
вологим  чолом.

Ще  клепле  
твій  суджений  
косу  студену  вгорі,
щоб  зрізати  трави,  
що  свідчили  вам  
проти  ночі.
А  роси  такі,  
що  аж  квітам  
випалюють  очі,
й  подолок  
твоєї  лляної  сорочки  
змокрів…

Пташки  
розспівали  діброви  
на  всі  голоси,
з  надрізу  
небесного  лона  
схід  сонця  кервавить.
А  трави  
тремтять  під  тобою,  
розпатлані  трави!..
І  чути  здаля,  
як  посвистує  
лезо  коси…

А  промінь  –  
у  пазуху,  
промінь,  
немов  ланцюжок,
вплітається  
поміж  нитками  
черлених  коралів.
А  ти,
витираючи  піт,    
берегами  все  далі,
все  важче  
і  важче  
дається  повітря  ковток.

А  там,  
де  він  косить,  
поля,  
мов  рясне  вишиття,
лисніє  
на  сонці  гора,  
перетягнута  плаєм.
А  він-то  не  знає,  
мій  падоньку,
він-то  не  знає,
що  ти,  
як  та  брунька,  
в  якій  зав’язалось  життя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798199
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018


Серафима Пант

Чи дістанусь я

"Мелодія  ля-мінор"  Мирослава  Скорика  ожила  в  мені  словами.  Щиро  дякую  видатному    композиторові  за  музику,  під  яку  співає  душа.


Чи  дістанусь  я  
того  краю,
у  якому  світ  
оживає,
випле-каний  серцем.
Чи  впаду  я  ти-хо
у  безсиллі,  
вкриють,  наче  сні-гом  ,
крила  білі.
Дай  ми  
сили,  Боже.

Скована  душа
у  заметах.
Просить  висоти  
дух  поета,
неба  
сині  просить.  
Не  стогніть  вітри,
не  тисніть  долу.
Сонця  не  зречусь
в  собі  ніколи  –
зійде
сніг  сльозою.

Я  прийму  любов,
біль  і  щастя  –
розділю  печаль.
Все,  що  дасться,
розчиню  в  собі  –
скине  пута
розмах  білих  крил.
Стану  я  сама  
дивним  краєм,
у    якому  світ
 оживає
виплеканих  мрій  погожих  –
Чи  дістанусь,  Боже...
Чи  дістанусь  я  
того  краю,
у  якому  світ  
оживає,
випле-каний  серцем.
Чи  впаду  я  ти-хо
у  безсиллі,  
вкриють,  наче  сні-гом,
крила  білі.
Дай  ми  
сили,  Боже.

Я  прийму  любов,
біль  і  щастя  –
розділю  печаль.
Все,  що  дасться,
розчиню  в  собі  –
скине  пута
розмах  білих  крил.
Стану  я  сама  
дивним  краєм,
у  якому  світ
оживає
виплеканих  мрій  погожих  –
Чи  дістанусь,  Боже...
Не  покинь,  прошу,
у  польоті,
силу  поєднай
духу  й  плоті
Дай  ми,  Боже  сили,  щоб  донесли  крила.
Вбережи  мене,
Любові  Пісне,
від  страшних  падінь
і  нині  й  прісно.
Дай  ми
сили,  Боже.

Чи  дістанусь  я....
Дай  ми,  Боже.
А-мінь.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ar7y8WEEt7E[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X4M68N7x6WQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796661
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018


Білий Лотос

На мить вернись…

На  мить  вернись  краплинкою  дощу,
Лиш  мить  побудь  промінчиком  ласкавим.
А  потім  знов  тебе  я  відпущу,
Де  неземні  ростуть  дерева  й  трави.

На  мить  прийди  в  мій  тихий  сонний  рай,
Торкнись  крилом,зітри  печалі  сльози
Колись  я  повернусь  в  небесний  край,
А  ти  мене  зустрінеш  при  дорозі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796606
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018


уляна задарма

човен

Чи  не  тому,  що  я  тобі  -  ріка?
(Дорога?  Перепона?  Бездоріжжя?)
не  знаєш  сам  до  часу.  Але  ніжність
росте  крізь  ніч,  що  мов  земля,  глевка.
Що  мов  вода,  якій  немає  дна.
Пребілий  день  пресинім  снігом
повен.

Мовчать  ефіри,  музи  і  весна.
І  Бог  мовчить.

А  ти  -  будуєш
човен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 21.06.2018


OlgaSydoruk

Для Соломоновой морщинки…

Была  когда-то  я  Весной...
Душистым  ландышем  с  росинкой,..
Берёзкой  белой  и  сосной,
И  невесомой  паутинкой...
Была  и  ласточкою  смелой,
И  той  пичугой  полохливой...
Была  повенчана  с  Гварнери  -
Душой  одной  виолончели...
Была  и  звёздочкой  на  небе,
Была  и  камушком  тропинки,
И  тонкой  свечечкою  веры
Для  Соломоновой  морщинки...
Большой  царапиною  вены,
Соединённых  половинкой...
Была  весёлым  менестрелем...
Суровой  ниткой  -  из  холстинки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 20.06.2018


Марґо Ґейко

У співавторстві з Володимиром Верстою ***

У  співавторстві  з  Володимиром  Верстою

***

[b]Він:[/b]
Янтарний  захід...  Палуба...  Я  досі
Шукаю  у  зірках  мов  Пуассон  -
Координати,  формулу.  Лиш  очі
У  мареві  виблискують  -  це  сон?...

Міраж!...  По  хвилях  запахом  жасмину,
Її  чарівний,  загадковий  спів.
Це  насолода  з  присмаком  полину,
Із  келиха  відпив  п'янкий  напій  -

Оману  цю...  Приймаю  нагороди
Жагу  і  гріховоду,  звуки  ті
Ведуть  фрегат.  І  линуть  дивні  оди  -
Свободи  обіцяючи.  У  млі

Я  нею,  зачарований.  Маестро
Нас  вітер  одинокий  в  унісон
Вінчає,  линуть  зоряні  оркестри,
В  тумані  розчинившись  мов  фотон...

На  скелі  корабель...  Співають  чайки...
Фінал...  Стікаю...  Я  у  крові  весь...
Кінець  трагічний  для  цієї  байки.
Едем  стрічає  -  піднімаюсь  ввись...

***
[b]Вона:[i][/i][/b]
Віщунки  хвилі  відзвуками  раю  
Нашіптують  пророцтва  гостям  скель.
А  я  на  арфі  райдуг  оди  граю
І  зброджую  у  піні  темний  ель.

Несеться  легковійним  хмелем  пісня,
У  засвіти  заманює  фрегат.
Я  снюсь  вам,  друже!  Не  згадаєш  після.
Де  ваша  дисципліна,  віра,  гарт?

Тримай  штурвал,  вже  близько  гострі  скелі!
Готує  парастас  похмурий  Рейн,
Із  темних  гротів  мов  чернечих  келій
Кадилом  віє  вітер-ієрей.

Було  це  нині,  буде  мабуть  прісно.
Злетілись  чайки,  схожі  на  прочан.
Вжахнувся  він,  утім,  тепер  запізно:
Вуста  наяд  -  загуба,  не  причал.

Хапає  капітан  міцне  каміння,
Що  миттю  обертається  на  глей.
І  „Нині  отпущаєши  …  Амінь“.  Я  –
Тиша,  що  співає.  
Л  о  р  е  л  е  й!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796309
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 20.06.2018


Крилата

ВИХОДИТЬ РАНОК

Виходить  ранок  із  покоїв  ночі.
Несе  ліхтар  запалений  в  руці.
Він  хоче  миру,  він  любові  хоче,  
Щоб  сміх  лунав,  співали  горобці.

Він  наливає  радість  у  горнята,  
Він  пропонує    випічку  добра.
В  його  палац    відчинені      дверцята
Для    кожного,  хто  дружбу  з  ним  обрав.

Йому  плету  вінок  із    первоцвітів  
У  грудях  серце  скаче  стрибунцем.
Любов  росте,  неначе    плід  на  вітті,
І  пахне  так,  мов  мамине  лице.

Цілую  ніжно  свіжі    щоки    цвіту.
Тулюся  щільно  до  облич  дерев,
Світлю  планеті    думами    орбіту,
Чикрижу  утлий    устрій  під  каре.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796250
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018


Олекса Удайко

КУПИНА НЕОПАЛИМА

           [i]  Свято  перемоги!  Радіймо,    українці!
             Бо  «побіда»  у  кожного  народу  своя…
             Вийшло  так:  у  нас  вона  –  обопільна.
             Одна  вже  в  історії,  а  інша  –  в  дії….
             Гуртуймося  ж,  брати  мої  славні!
             Ради  останньої  і…  
             незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти  зродилась  в  період  третинний,
Коли  наша  була  молодою  земля  –
Та  така  молода  і  красою  невинна,
Що  примітна  прохожому  навіть  здаля…

Мордували  тебе  й  холоди,  і  негоди
І  куйовдили  коси  залітні  вітри…    
Хоч  була  та  краса  для  сусідів  не  в  моді,
Заглядали  до  тебе  –  з  боліт  і  згори.

Майориш  на  горі  гордовито  красою,
Споглядаючи    доли  з  небесних  висот,
І  обходить  ота,  що  в  досі  із  косою,
І  докучливі  трави  –  пирій  і  осот.

Ти  ростеш    з  давнини,  купина  неопалима*,
Коли  щез  із  біоти  гігант-динозавр…

Та  попереду  ще  та  щаслива  хвилина,
Коли  здохне  останній  в  Русі  "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!    

9.05.2018
_______
*Ясенець  кавказький  (неопалима  купина).
   Реліктовий  вид,  з  третинного  періоду.
   Квіти  ясенцю  кавказького  під  час  спеки  
   виділяють  велику  кількість  ефірних  олій,  
   які  можуть  спалахнути  від  вогню.  Полум’я  
   не  шкодить  самій  рослині.  Тут  –  образ  України

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 19.06.2018


Єлена Дорофієвська

Скорее

Скорее  ожидаемо,  чем  не-
ожиданно  встречаясь  под  снегами  
цветущих  остроглазых  тополей,  
поспешно  сократимся  в  стенограмме    
блуждающих  по  городу  огней,
теряясь  в  асфальтированной  мгле...
И  то,  что  позже  будем  сожалеть,
что  я  молчала  в  небо,  ты  -  ко  мне,
перебирая  даты  с  именами,
скорее  ожидаемо,  чем  не-...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796166
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018


Олекса Удайко

БЛУКАЛА МАВКА

                 [i]  …Старі    дуби    
                   у    сивому        тумані
                   бентежать,    певно,    
                   душу    не    одну…[/i]
                                         [i][b]Олена  Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]

[i][b][color="#077a65"]Блукала  Мавка  
                                                           в  лісі,  як  в  тумані,
Поміж  дубів  –  свого  вона  шукала…
Та  стріла  не  жаданого  –  шакала!
…О,  ця    цнотлива  невідь!  
                                                                     О,  омана!

«Дуби  –  мов  люди…»    
                                                         Та  за  них  сильніші,
Бо  непідвладні  вітровій  стихії…
О,  як  тих  мавок  красно  розумію,  
Що  втрапить  норовлять  
                                                                         в  дубові  ніші!  

...Дубіє  тіло,  
                                             та  не    фібри  серця  –
Сильніші  у  дубів  фібриногени,
Як  правота  і  праці  Орігена*,  
І  чистота...  
                                         І  фібри    милосердя...
 
І    в  час,  коли  
                                           у  груди  втрапить  смуток,
Не  гріх,  а  шарм  –  з    дубами    подружитись
І  спокоєм,  й  бентежністю  упитись,
Відчувши  в  лісі  
                                               Вічності  набуток.

…Блукала  Мавка…    
                                                 Поміж  дерева́́ми…
Шукала  втіху,  а  знайшла  шакала.  
А  ви,  читачу,  долю  відшукали?...
Чи  то    було  із  іншими,  
                                                 не  з  Вами?  

[/color][/b]

17.06.2018
_________
*Ориге́н  Адама́нт  –(185—254  рр  н.е.)  –  грецький  філософ,
прибічник  ідеі    апокатастасису  (  в  противагу  апокаліпсису)  –  
кінцевого  спасіння  всього  сущого.  Стверджував  принципи
реінкарнації  душі  і  земного  раю,  сповідуваного  Ісусом,  але  
замовчувані  апостолами.    За  це  і  заплатив  своїм  життям.
           [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2018


Сергій Ранковий

**** Ну, вот ты и дома ****

Ну,  вот  ты  и  дома,  и  дом  твой  укромен  и  тих,
За  окнами  птицы  щебечут  про  скорое  лето,
И  теплое  утро,  и  запах  весеннего  эха,
Что  тянется  словно  прожитого  прежнего  нить.

И  где-то  в  углу  мирно  спит  чёрной  масти  "дружбан",
Что  изредка  тянет  в  растяжке  затекшую  чертову  спину,
И  всё  как  всегда,  словно  мир  забывает  рутину
На  миг  застывая,  но  ты  то  ведь  знаешь,  -  обман...

Ведь  мир  наш  летит  в  бездну,  словно  безумная  лошадь,
Вся  в  пене  спина,  и  у  рта,  где  узда,  кровоточит,
А  всадник,  шальной,  всё  сильней  подгоняет,  гогочет,
Ему  бы  скорее  туда,  где  Всевышний  не  спросит.

Но  ты  уже  сделала  выбор,  тебе  не  с  другими,
С  такими,  как  ты,  одиноко  идущими  мимо
По  тоненькой  нити,  что  тянется  к  свету  и  небу.
И  ты  не  спешишь,  спешка  режет  надрывами  веру.

И  вот  за  окном  расцветают  в  саду  абрикосы,
А  запах  весенний  дурманит,  впиваясь  в  ослабшие  косы,
И  тянется  нить  чередою  былых  вспоминаний,
Вновь  мир  застывает  в  потоке  скупых  покаяний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793320
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018


Владимир Зозуля

Колыбельная для берёзы

[i]Лунно.[/i]  Лик  ночи  светел.
Шелест  листвя'ных  грёз.
Тихо  качает  ветер
Белые  сны  берёз.

Шелеста  вздохи  редки,
И  приглушая  звук,
Вниз  опустились  ветки,
Словно  предплечья  рук.

Спите,  березки,  спите,
С  неба  и  до  земли,
Тысячью  темных  нитей
Сны  кружева  сплели.

Пусть  вам  за  по’лночь  снится,
Всё,  что  за  по’лдень  жаль:
Легкость  и  крылья  птицы,
Солнце  и  неба  даль.

Снится  вода  в  колодце,
Дождь  и  речной  туман.
Пусть  вам  во  сне[i]  напьётся[/i]
И  [i]долетится[/i]  вам,

Там,  где  не  дорастёте,
Всё,  что  не  тронет  рук,
В  белого  сна  полёте
Пусть  [i]ощутится  [/i]вдруг  –

[i]Сните[/i]  о  новом  месте
И  о  лесной  любви.
Спите,  берёзки,  грезьте,
Милые  вы  мои…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792967
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Елена Марс

Ти тільки довірся і їй, і мені

У  зелені  тоне  старенька  хатина.
Так  затишно  й  любо,  на  серці,  в  селі.
Здається,  завмерло  життя  швидкоплинне
На  цій  мальовничій  Волинській  землі.

Це  радість  -  спочити  в  такому  куточку,
Де  кожна  пташина  дарує  тепло...
І  квіти,  і  поле,  і  ліс  за  горбочком  -
Це  рай  на  землі,  українське  село.

Я  іншого  раю  й  не  буду  шукати.
Ця  мрія  -  мов  казка!  Це  крок  до  мети:
Зелений  садочок,  малесенька  хата
Й  щоб  поруч  зі  мною,  коханий,  був  ти.

А  серце  жіноче  нічого  й  не  хоче,
Крім  тихого  щастя,  на  завтрашні  дні.
Нам  доля  цей  спокій  жаданий  пророчить.
Ти  тільки  довірся  і  їй,  і  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792984
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Леся Shmigelska

Хай буде так…

хай  буде  так,  як  накричать  громи,
як  навіщує  на  гнізді  лелека.
і  добрий  звук  старезної  сурми
озветься  десь  з-за  обрію,  здалека.
і  будуть  руки  сповнені  тепла
тебе  чекати  юну  для  обіймів.
ця  дивна  ніч  віддала,  що  могла,
собі  лишила  зорі  поруділі.
…погасне  мовчки  вуличний  ліхтар,
допише  ноту  стомлений  маестро.
якби  тоді  у  Господа  спитав
про  ті  стежки,  дороги,  перехрестя…
ти  нині  там,  ще  юна,  молода,
а  я  отут  –  свою  чекаю  осінь.
бо  вік  людський  –  нестримана  вода,
а  сивина  –  то  ще  не  старість  –  досвід.
і  знову  час  торкається  зела,
вгинають  гілля  яблука  доспілі.
свій  кожен  день  прожила,  як  змогла
…а  десь  в  дорозі  –  сиві  заметілі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792523
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Янош Бусел

У містечку вітер віє…

                                                   Молодість,  кохання,
                                                   Щастя...  Їх  життя....

У  містечку  вітер  віє,-  залітає  з  тилу,-
Він  щасливий,  бо  уміє  цілувати  милу
Коли  хоче  і  де  хоче…  Нівкого  питати,
Хиба  щось  своє,  жіноче,  доні  скаже  мати…

Про  Петрика.-  серцеїда,  Миколу-  ледащо,
А  про  вітер,-  ані  слова…  Нешкідливий,-  нащо!...
"Вітер"  віє,  повіває…  Поцілує  вії,
В  очі  гляне,  пестить  жилку  на  дівочій  шиї…
                                         
Він  торка  дівочі  плечі,  в  вушко  щось  шепоче,
Під  кофтинку,-  знайшов  перса,-    цілувати  хоче…
Мліють  перса,  запалили  дві    жарини  згоди,
Далі,-  скрипка  Страдіварі,-  тут  вершина  вроди…

Ніжні  пальчики  співають,  ніженьки  у  млості,
До  Едему  завітали  нешкідливі  гості…  
Льон  квітує,    вітер  віє,-  залітає  з  тилу,-
Вони  в  щасті,  бо  уміють  привітати  милу…

Фата,  подруги,  троянди...  Вітер  льон  колише…
Гірко!...  Гірко!..  Петрик  сяє…  Лице  щастям  дише…
За  містечком  -  льон  квітучий  гонить  сині  хвилі,-
Певно  теж  він  закохався  в  оченята  милі...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792563
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Наталя Данилюк

Відшелестіла…

Відшелестіла…  Ні,  відгарцювала  
Гроза  травнева,  загнана  в  город!
Зіжмакала  зелені  покривала,
З  айви  струсила  цвіту  болеро.

Сховалася  у  китицях  бузкових,
А  дощ  її  вперіщив,  як  батіг!
І  понеслась,  лиш  блимали  підкови
Межи  трави,  мов  кулка*  золоті.

Від  бджіл  намоклих  обважніли  квіти,
Порозливали  пахощі  довкруж.
Чи  то  нагрянув  ошалілий  вітер,
Чи  просвистів  у  буйнотрав’ї  вуж?

Гула-гула,  іржала,  торохтіла,
То  громом  набігала,  то  дощем,
І  стихло  все…  
Натомлена  кобила
Вляглась  перепочити  під  кущем.  


*Кулко  (діал.)  -  металеве  кільце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792521
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Любов Вишневецька

Волчонок.

Где  волнует  ветер  воду,
Где  трава  осо`кова,
Волк  с  волчицей  год  от  года
Расчищают  логово.

Благодать  им  в  этой  зоне...
Не  видали  здесь  стрелка.
Бог  и  в  этом  уж  сезоне
Подарил  им  три  щенка.

Волк  уходит  на  охоту
далеко...  Немалый  путь.
Для  детей  важна  забота...
И  ее  волчата  ждут.

Вечереет...  Тишь.  Волчица
уложила  деток  спать.
Одному  из  них  не  спится...
Очень  хочет  поиграть.

-  Мама,  мне  с  тобой  спокойно...
И  тепло...  И  нет  проблем.
-  Никогда  не  будет  больно?!
Мир...  не  рухнет  насовсем?..

-  Мам,  когда  я  буду  взрослый,
Будешь  рядышком  всегда?..
Столько  у  меня  вопросов!..
-  Не  коснется  нас  беда?!

Лес  пугает...  И  болото...
Что-то  папы  долго  нет...
Понимаю...  то  -  работа...
-  А  людей  хороших...  нет?..

-  Человек  сильней...  иль  волки?..
-  Человек  сильней,  сынок!
Он  стреляет  из  винтовки...
Он...  чудовищно  жесток!..

Коль  увидишь  человека,
Знай,  что  это...  страшный  бес!..
Даже,  если  он  калека...
-  Убегай  в  далекий  лес!

-  Мам,  тебе  я  обещаю...
Знаешь...  как  тебя  люблю!..
А  сейчас  я...  засыпаю...
И  во  сне...  бегу...  бегу...

-------------

Далеко  до  людей  нам,  маленький!
Злые  они  и  дикие...
-  Спи  уже!..  Мой  сыночек  сладенький...
Не  накликать  бы...

                                                                                                       18.05.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792243
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018


Володимир Присяжнюк

Той біль минув, і цей мине…

Той  біль  минув,  і  цей  мине…
Вже  й  день  сховався  за  лаштунки…
Щось  невловиме,  осяйне
Для  мене  стане  порятунком.

Щось  несподівано  близьке
Засяє  на  моїй  доріжці:
Життя  —  в  привітності  м’яке  —
Замайорить  в  твоїй  усмішці!
©  Володимир  Присяжнюк
12.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792260
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018


Леся Геник

Не чини так зі мною

Не  чини  так  зі  мною,  не  треба,
бо  не  втримаю  цю  мілину,
бо  обабіч  кудись  заверну
й  відречусь,  відвернуся  від  тебе.

Бо  на  серці  мені  стільки  швів,
що  нема  вже  живенького  місця,
і  останній  неторканий  звівся
пляц  до  реготу  чорних  жалів.

Не  тавруй  мені  болем  думки,
мені  доста  і  муки,  і  болю,
обпікаю  востаннє  любов'ю
тінь  твоєї  тяжкої  руки.

А  відтак  не  поверну  назад,
а  відтак  розіб'ю  і  так  само
розіб'юся,  безвільно,  безжально,  
впаду  долі  під  каменепад.  

Я  не  хочу  цього,  та  повір,
не  безмежне  насправді  терпіння,  
коли  в  душу  кидають  каміння,
замість  жаданих  лагідних  зір.

Тож  зі  мною  отак  аж  -  не  варто,
бо  не  втримаю  цю  мілину,
бо  у  грози  кудись  заверну
й  загашу  нашу  ватру.

17.05.18  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792160
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018


уляна задарма

квадратик

В  неї  очі  блакитні  і  в  пам'яті  -  сто  казок.
Вона  любить  (заочно)    моря  і  далекі  пляжі.
В  неї  пальці  тонкі.  А  вуста  -  пелюстКИ  відважні.
Та  закони  трагічного  жанру  такі  поважні,
що  в  гарнесенькім  черепі  сто  наскрізних  дірок.

В  нього  очі,  мов  ночі.  А  прадід  його  -  вулкан.
В  його  снах  напинають  вітрила  вітри  північні.
Йому  б  стати  колись  піонером  шляхів  космічних...
Коло  ніг  її  кинув  якір.  Пропав!    Не  пан...

Ні  туди,  ні  сюди.  Вже  ніхто  не  рахує  ран.
Зотлівають  мости  і  поволі  вростають  в  кригу
там,  де  він  і  вона.  І  порожній  примара-храм
виглядає  згори
мов  квадратик
боксерського  рингу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791947
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018


Володимир Присяжнюк

Стріляв хтось інший- душа в намулі… Пам'яті земляка.

Влучила  в  серце…  Ну  що  тій  кулі?-
То  ж  не  людина…  Вона  -  метал…
Стріляв  хтось  інший-  душа  в  намулі,
А  в  кулі  дозволу  і  не  питав…
Курок  натиснув  -  скажений  псина  –
Насипав  горя,  як  терикон…
Хіба  ”  двохсотий  “  замінить  сина?-
Закровоточило  тло  ікон…
У  чаші  горя  -  не  видно  днища  -
Розперезався  ворожий  мотлох.
Війна-  крук  чорний  над  попелищем.
Коли  ж  насититься  вбивця-Молох?
©  Володимир  Присяжнюк
16.05.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791988
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018


Олександр Гриб

Відверто

Говорити  з  тобою.
Так  тихо.
Так  дико.
Вперше.
Мов  за  тисячу  років  
Побачилися  на  мить.
Ніч  укриє  імлою,
Так  хочеться  просто  здерти
Цей  одвічний  неспокій,
Що  кожну  грозу  болить.

Так  буває  під  ранок,
А  ніч  розсипає  роси.
Найтемніша  із  митей
Збирає  свої  пастки.
Ми  блукали  містами,
Заплетеними  у  лози,
Нам  хотілося  пити,
Хотілося  далі  йти.

Тихо-тихо  навколо,
Я  буду  таким,  як  хочеш.
Нам  ще  тисячу  років
Чекати  подібну  мить.
Небо  срібним  півколом
В  твої  переллється  очі.
Хай  побуде  там  поки
Заручником  у  століть.

Говорити  з  тобою.
Шукати  слова.
Відверто.
Захлинатися  римами  -
Погляд  не  скаже  це.
Я  торкнуся  рукою,
Ти  будеш  мовчати  вперто.
Проростеш  в  мені  зимами.
Тисячу  років.
Все.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791874
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018


Галина_Литовченко

ІІ. КОРІННІ

***
Тим  діткам  так  солодко  спалось  травневої  ночі:
маленьким  Ахтемам,  Різам,  Нуріє  та  Айше
в  той  час,  як  диявол  гримаси  неприязні  корчив,
на  кожного  підло  навішував  юди  кліше.

Чомусь  плачуть  мама  і  бабця,  пакуючи  речі,
нащось  такий  ґвалт  влаштували  собаки  в  селі.
З  війни  прийде  тато,  а  в  хаті  не  чути  малечі  –  
записку  б  лишити  потрібно  йому  на  столі.

Вже  яблуні  цвіт  засвітив  розполоханий  ранок,
зловісну  тримають  стежки  у  траві  таїну,
ще  й  дядько  військовий  для  чогось  стрільнув  наостанок  –    
невже  до  цих  пір  не  награвся  у  справжню  війну?

Нащо  така  гра,  що  дорослих  до  сліз  налякала?
Біжать  до  вагонів,  щоб  десь  заховатись  в  кутку.  
Спіткнувся  дідусь  і  лежить  нерухомо  на  шпалах
та  зойкнула  бабця  ступивши  на  дошку  хитку.

У  носі  хлоп’ятко  вишукує  пальчиком  кози,
на  сонячний  промінь  в  щілині  даху  задививсь.
Терпляче  чекає  свистка  із  труби  паровоза,  
бо  ж  вперше  на  поїзді  їде  далеко  кудись.
09.05.2018

Художник  Рустем  Емінов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791789
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Відочка Вансель

Літо на пероні

Збиралося  літо  на  потяг.  Спізнилось.
В  дорозі  молилось  і  сукню  шукало  
Таку,  щоби  небо  саме  задивилось.  
Спізнилося  літо.  Саменьке  стояло  

В  високих  підборах  з  валізами.  Стало  
Перон  роздивлятись,  знайомих  шукати.  
Не  буде  вже  потягу  нині...  Замало
Таких,  щоби  стали  його  обнімати.  

Для  когось  здавалось,  що  горде  й  спекотне.  
Для  когось  -  неначе  без  вроди  самої.  
Стояло  дівча  молоденьке  й  самотнє.  
Так  схоже  на  когось  ...  Чужіше  чужої.

І  я  так  стояла  сама  на  пероні.
Високі  підбори  й  душа  пресамотня.  
А  вітер  мені  цілував  все  долоні,  
Де  була  зима  стовесняносуботня.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791791
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018


Олександр Гриб

Пробачити справді легко

Пробачити  справді  легко.
Побач  хоча  б  трохи  більше.
В  полоні  чужих  електрик
Тебе  самота  залишить.

В  магнітних  полях  планети
Заплутуй  меридіани.
Розгадуй  чужі  сюжети,
Вдавай,  що  усе  за  планом.

Таке  вже  бувало,  ніби,
Хто  автор  твоїх  історій?
Життя  роздавало  німби,
Життя  підкидало  солі.

Іди.  Тебе  спинить  тиша.
Ти  вперше  відчуєш  спокій.
Під  тінню  старого  тиса
Стоятимеш  одинокий.

Туди  не  усім  дістатись,
Паролі  давно  забуті.
З  тобою  це  мало  статись  -  
Ти  довго  ховався  в  люті.

Тепер  хай  бояться  інші.
До  всього  в  житті  звикають.
Тобі  вже  не  буде  гірше,
Вертайся,  тебе  чекають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791732
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Аскет

Ніч

Ніч  темна  спокусниця?  Ні,  вона  чесна,  ввічлива,  чинна
Посміхнись  і  почуєш  цей  чистий,  сріблястий  струмочок
подаруєш  буквар,  а  вона  тобі  в  відповідь  --  рими
в  ній  щось  є  незліченне,  невидиме,  трішки  дівоче

Не  шукай  серед  ночі  від  серця  мікстури
не  грузи  мою  любу  своїми  гіркими  жалями
бо  не  зможе  вона  припинити  тортури  --  
не  підвладні  стихії  людські  глупощі  й  драми

Якщо  зможеш,  довірся  її  чорноті  глибокій
хай  тебе  оминає  журба  і  лихо
ніч  це  лиш  пауза  і  передпокій
тож  відчуй..  як  вночі..  насправді..  тихо..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777086
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2018


Єлена Дорофієвська

МОВА ЖЕСТІВ

   

Все  ще  немає  музики,  все  ще  не…
…Їй,  що  третину  життя  прожила  очима,  спустошене
Небо,  з  якого  пролився  місяць  і  вихлюпнувся  через  край,
За  змістом  і  сенсом  ясніше  за  слово  із  гирла  висрібленого  пера,
Бо  що  то  –  читати,  а  як  те  слово  звучить?
Цить.
…Натрусить  луски  дощової  з  отари  хмар,  -
Лушпинчасто-волохатих  химер  безногих,-
Травень,  й  мовчить  у  бузок.  Вона
Каже  руками:  «Я  бачу  усе  і  наскрізь,  бо  дивлюся  очима  бога,
Бо  ми  одне  одному  –  поводир,  проповідник  та  провідник;
Умовне  і  безумовне,  прихисток  і  перехрестя…»
Пальці  снують  у  повітрі:  «Дякую,  боже,  що  й  досі  в  мені  не  зник!»
…І  бог  проростає  у  музику,  музика  -  у  словник
жестів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791641
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018


Олена Вишневська

Мозаїка

Залежані  будні,  мов  речі  з  прадавніх  шаф,
Придушують  подих  на  фоні  мозаїки  міста.
На  розі  мовчання  приховано  стільки  вже  змісту,
Що  гусне  повітря.  Бетонних  тенет  ландшафт

В'їдається  в  риси  обличчя,  поставу,  тінь:
Чим  далі,  тим  більше  в  мені  перехресть  і  провулків,
Частіше  стріляють  байдужістю  в  спину  /впритул/.  І  в
Кожному  пострілі,  мов  Великодній  дзвін.

А  втім,  все,  як  завше:  встаю  і  проходжу  повз
Будинки  й  слова,  що  ніяк  не  вкладаються  в  строфи.
Ми  досі  піщинки  на  тілі  пустелі  епохи,
Рознесені  в  просторі  й  в  часі  міцних  оков.

Тому   /не  зап'ястя/  і  давить.  Тому  й  нема
Тут  світла  від  бань  позолочених  душ  і  соборів.
На  вулицях  міста,  де  я  -   елемент  у  декорі,
Купається  в  сонці  холодних  сердець  пітьма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018


Циганова Наталія

мне бы надо

Мне  бы  надо  шептать  о  весне,  недосказанной  нежностью  
на  тебе  поправляя  небрежно  повязанный  шарф.  
По  прощённым  апрелям,  с  прощением  канувшим  без  вести,  
будет  вскорости  маяться  лето,  за  летом  спеша.  
Для  притихших  двоих  -  
все  вокзалы  -  гнусаво  отзывчивы,  
с  бестолковой  претензией  на  повороты  судьбы.  
Мне  бы  надо  шептать  о  тебе,  неразборчиво  сбивчиво,  
до  слезы  обгоняя  возможность  услышанной  быть.  
Прогорит  угольками  рассвет  в  повседневные  хлопоты,  
распластав  по  перрону  газеты,  надежды  и  сны.  
Как  же  гадко  подножка  скрипит.  
Как  же  зябко  без  шёпота  
о  любви.  
Но  опять  промолчу  -  до  грядущей  весны.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790025
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Владимир Зозуля

Оживая

Пройдут  снега.  Уйдут  морозы.
Придёт  весенний  дождь  косой.
Заплачут  радостно  берёзы
Апрельской  светлою  слезой.

Взлетит  под  небо  белый  аист.
Коснётся  горнее  земли.
И  как  причастье  вешних  таинств
Надежда  душу  исцелит…
                                       …

…  [i]Уже  –  весеннего  потока  –
Легка,  прозрачна  и  тепла,
Живая  кровь  земного  бога
По  мёртвым  венам  потекла.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789240
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Кот Єльпітіфор

Йди, Єво

Йди,  Єво,  йди.  Прогуляйся  за  межі  раю  –  
Там  десь  ростуть  дикі  яблуні,  сливи,  груші.
Ти  тут  їси  їх  зеленими  –  не  визрівають,
То  для  дерев,  і  тобі,  Єво,  кепсько  дуже.

Ти,  Єво,  дивна.  Хочеш  то  слив,  то  вишень.
Бачиш,  придумала  змія  –  й  вину  надвоє.
Ти,  Єво,  вчора  була  в  100  разів  мудріша.
Що  нам  робити?  Як  нам  бути  з  тобою?

Поки  ти  спиш,  у  саду  хтось  рахує  зорі  –  
Їх  не  з’їси,  а  як  так,  то  добре  не  буде.
Яблука  зріють,  наче  сигнал  світлофора  –  
Ми  не  боги,  Єво.  Просто  звичайні  люди.

Йди,  Єво,  йди.  Прогуляйся  за  межі  раю,
Якось  дерева  скінчаться  й  почнеться  всесвіт.
Хто  їх  придумав  ті  яблука  –  хай  поливає.
Я  вже  не  вірю.  Просто  не  вірю  у  все  це.

Бачиш…  Вважала  –  скінчив  і  тепер  спочинеш,
Всі  ці  нотації  душу  і  серце  крають…
Ти,  Єво,  винна.  Та  тільки  наполовину,
Бо  саме  я  посадив  ту  яблуню  в  нашім  раї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789215
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Кадет

Селфи

Все  со  времён  Иоанна  Предтечи
Очень  боялись  сумы  да  тюрьмы,  
Но  не  жалели  копеек  на  свечи,
Чтобы  спастись  от  губительной  тьмы...

Верили  больше  мечам  и  картечи,
Брали  взаймы  от  войны  до  войны...
И  громоздили  на  женские  плечи
Малых  детей  и  кошмарные  сны...

Те  же,  кого  просветил  Заратустра,
Не  расслаблялись  и  после  страды,  
Лепту  вносили  в  науки-искусства,  -
Мы  и  теперь  ими  сильно  горды...  

Правда,  сейчас  в  соцсетях  беспредельных
День    изо  дня  деградируем  мы...
Вот  и  причуды  миров  параллельных
Вряд  ли  постигнут  земные  умы...

Нынче  без  разницы  —  чёт  или  нечет,
В  нашей  параше  ничьей  нет  вины...
Только  серьёзно  похвастать-то  нечем,
Разве  что  селфи  на  фоне  Луны...

январь  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774360
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 27.04.2018


Сіроманка

"РАДІЙ, НЕВІНЧАНА ЦАРИЦЕ…" (Невідома українська Марійська поезія)

[color="#ff0000"][b]З  рукопису  авторського  антології  "ЛИКУЙ,  КНЯГИНЕ!"[/b][/color]
[color="#ff0000"][i](Відома  та  невідома  Марійська  поезія  України  та  українського  закордоння)[/i][/color]

Працюючи  понад  30  років  у  Львівському  музеї  історії  релігії,  зокрема  в  Інституті  релігієзнавства,  маю  змогу  вкладати  авторську  антологію  поезії,  присвяченій  Богородиці,  яка  дістала  назву  [color="#ff0000"][b]"Марійська  поезія"  [/b][/color]-  на  основі  заборонених  радянською  владою  релігійних  видань  та  календарів  20-70-их  років  минулого  століття,  що  знаходяться  у  Фондах  нашого  музею.
Робота  вже  майже  завершена,  готуються  відомості  про  авторів  перед  макетуванням  книжки.  Ця  робота  триває  уже  третій  рік  -  і  дала  не  тільки  творчу  насолоду  від  високопрофесійної  Богородичної  поезії,  а  й  великий  імпульс  для  пошуків  і  джерело  для  власних  письменницьких  проектів.
Антологія  має  6  розділів,  перший  із  них  [color="#ff0000"]"ЄДИНОЧИСТА  І  БЛАГОСЛОВЕННА..."[/color]  друкувати  не  буду,  бо  це  розділ  хрестоматійних,  себто  відомих  українських  авторів.
Отож,  почну  з  розділу  ІІ[color="#ff0000"]  "РАДІЙ,  НЕВІНЧАНА  ЦАРИЦЕ..."[/color],  де  вміщені  невідомі  українські  автори.

[color="#ff0000"][b]Олег  Стюарт*

Ликуй,  Княгине![/b][/color]
Ликуй,  Княгине  світлих  зір,
Земель  і  вод,  життя  і  мріє!
До  Тебе  свій  підносим  зір
І  кличем:  Радуйся,  Маріє!
Поглянь,  Пречиста,  із  висот
На  український  свій  народ!

На  наших  землях  кров  і  мста,
Ірод  засів  в  Твоїй  столиці,
І  знов  Пилат  розп’яв  Христа,
І  сповнив  учнями  в’язниці.
І  з  тюрем  кличуть  голоси:
Спаси,  Маріє,  нас  спаси!

Почуй  слова  тривожних  уст,
Що  шлють  сини  Тобі  і  доні,
Щоб  сяли  Київ,  Львів  і  Хуст,
Як  перли  на  твоїй  короні.
Поглянь,  Маріє,  на  наш  край
І  Україні  волю  дай!

[i]*Олег  Стюарт  –  одне  з  творчих  псевдо  Теодора  Курпіти
«Калєндар  української  Родини»1950,    ст.  59.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Теодор  Курпіта

Ave![/b][/color]
У  розцвіті  рожевім  трави
І  синя  флейта  –  небеса.
Немов  чернець  стою  я  сам
Із  піснею  на  серці:  Ave!

За  мною  полум’ям  заграви
Вечірні  блимають  вогні
І  в  фіолетній  тишині
Несеться  дзвона  срібне:  Ave!

Прийми  із  серцем  нелукавим
Мене,  Маріє,  під  покров.
Тобі  жертвую  душу,  кров
І  серця  свого  тихе:  Ave!

Дозволь  в  Твої  ступити  лави
Відважних,  смілих,  чесних  слуг
І  в  час  незгоди  і  наруг
Тобі  співати  вічно:  Ave!
[i]«Дзвони»,  Львів  1937,  ч.5.  с.171    [/i]

 [color="#ff0000"][b]Ольга  Сиротинська

В  день  Успення  Пречистої  Діви  Марії[/b][/color]
На  золотих  крилах  ангелів  ясних
Між  срібні  зорі,  в  край  неба  красний
З  цього  провалля  смутку,  сліз  і  болів,
Та,  що  була  нам  всім  провід-зорею,
Взнеслась  на  віки  тілом  і  душею
В  край  вічний  щастя,  радости  і  волі.

Засумували  води  Йордану,
Імлою  смутку  вкрився  ліс  Ливану;
Прибравсь  в  жалоби  паполоми  чорні.
Ллють  сльози  горя  вірнії  синове,
Бо  хто  ж  то  нині  під  крилом  любови
Так,  як  Пречиста  їх  усіх  пригорне?

А  часи  люті;  ворог  так  шаліє;
В  серцях  згасає  віра  і  надія…
І  холод  тиснеться  повільним  ходом…
Не  опускай  нас,  о  Мати  Пречиста!
Крізь  життя  темні  дороги  імлисті
Будь  нашим  сонцем  і  нашим  проводом!

Бо  нам  так  важко,  бо  нам  так  сумно;
Життя  на  світі  наче  чорна  трумна,
Гробова  студінь,  здається,  кругом  віє…
Як  на  нас  вдарять  лютії  морози,
Як  спадуть  тучі  й  горя-болю  сльози,
Не  опускай    нас,  о  Мати  Маріє!

Не  бійтесь,  діти,  хоч  я  між  зорями
Царюю  нині,  то  завжди  я  з  вами
І  помагати  буду  вам  невпинно,
Чи  в  щастю-долі,  чи  в  смуткуі  горю,
Для  вас  повік  я  –  та  Провідна  Зоря,
Лиш  дайте  серце  ви  мені  невинне!
[i]«Наш  Приятель»,  Львів  1924,  число  8,  ст..106.[/i]

                                           [color="#ff0000"][b]М.-ч.
Чистая  Діво!  [/b][/color]
Чистая  Діво,  Царице  Мая,
Роже  цвітуча,  перло  святая,
Тобі  на  честь  ми  пісню  співаєм,
З  всіми  святими  враз  величаєм.

Діво  Пречиста,Мати  Ласкава,
Що  володієш  в  блиску  і  славі,
До  Тебе  просьби  наші  підносим,
Для  Підкарпаття  доленьки  просим.

Ми  –  руські  діти,  Ти  –  наша  Мати,
Не  дай  нам  духом  підупадати,
Захорони  нас  від  злої  долі.
Не  дай  попасти  в  ярмо  неволі.

Діво  Маріє,  Тобі  з  поклоном
Пісню  співаєм  сердечним  тоном;
Благослови  нас,  встався  за  нами
В  Того,  що  править  всіма  віками.
[i]«Благовістник»,  Ужгород  1937,  число  5,  ст.17.
[/i]
                     [color="#ff0000"][b]Марія  Я.Мятка

Маївка[/b][/color]
Пречиста  Діво,
радій,  радій:
ввесь  світ  хвалу  шле
красі  Твоїй!

Ось  в  кожен  теплий
травневий  день
гуде  молебень
з-поміж  вишень!

Гудуть,  співають
в  яснім  теплі
хрущі,  -  і  діти,  -  
й  бджілки  малі.

І  гомонить  скрізь
пташиний  спів
з  гаїв  зелених,
з  шумких  степів.

А  в  кожен  вечір
лунає  дзвін  –  
і  в  храм  твій  люди
йдуть  на  поклін.

І  зорі  сяють
красі  Твоїй…
Пречиста  Діво,
радій,  радій!
[i]«Християнський  голос»  1952,  число  21,  ст.3.[/i]

                                 [color="#ff0000"][b]Ю.  Паломник

                                                       Гимн  Марії
[/b][/color]                  Освяти,  о  Пречиста,  мій  дім
і  всіх  тих,  що  живуть  у  цім  домі:
тих,  що  пориви  в  них  молоді,
тих,  що  в  старості  чають  на  поміч.

І  кімнату  мою  освяти:
і  ці  вікна,  і  стіни,  і  двері,
і  той  стіл,  на  якому  застиг
недокінчений  гімн  на  папері…

І  мене  освяти  за  столом
у  найбільшім,  найтяжчім  зусиллі:
серце  грає  Тобі,  о  Маріє,  псалом,
я  ж  у  вірш  його  вкласти  не  в  силі…  
[i]«Поступ»1969,  число  22,  ст.7.
[/i]
                                                                                                                                                                                                                     [color="#ff0000"][b]  
Олена  Печеніг

Мати  Божая…[/b][/color]
Мати  Божа  йшла  та  долинами
Широчезними  та  з  тернинами.
«Земле,  земленько  многогрішная!
Сестро,  сестронько  неутішная!
Я  печалі  твої  рукавом  ізітру,  -
Квіт-пахуч,  зілля-сад  ізсаджу  між  журу.
В  табуни,  у  бистрі,  ой  зберіться,  вітри,
Покотіться  сюди  із  крутої  гори!
Рознесіть.,  розсадіть  молоді  паростки  –  
Хай  зів’яне  печаль,  де  зростуть  ці  квітки.
Хай  росою  сльоза  зсохне  з  променем  дня;
Хай  же  плаче  Душа  лиш  одна,  лиш  Моя…».
Мати  Божа  йшла  та  долинами
Широчезними  та  з  тернинами.
Мати  Божая  –  Радість  соняшна,
Охороннице  наша  горішня!
[i]«Дзвони»  1932,  число  2,  ст.81.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Ірка  Трусь

Марія[/b][/color]
                         В  смарагдовій,  довгій  сукні,
Густо  тканій  звіздочками  –  
Йшла  Марія  полем,  лісом,
Йшла  дібровами,  гаями.

Ліс  шумить  ніжну  молитву,
Шепчуть  тихо  щось  діброви:
-  Пригорни  нас  всіх.  Маріє,
Хорони  нас  під  покрови.

Пісню  матінці  співають
Пташенята  всі  і  квіти  –  
Так  солодко,  милозвучно,    
Ось  послухайте  лиш,  діти!,  -  

Треба  серденька  вам  мати,
Як  лелії  сніжні,  чисті,
А  тоді  і  ваша  пісня
Мила  буде  теж  Пречистій.
[i]«Наш  Приятель»  1934,  число  11-12,  ст.12.
[/i]
[color="#ff0000"][b]П.Штокалко

                   Діти  Марії
[i](з  уст  народа)[/i][/b][/color]
По  райських  стежечках  іде
Марія  Божа  Мати,
Гурток  дітей  малих  веде
В  садочку  забавляти.

У  них  одежа  мов  би  сніг,  -  
Її  Марія  шила,  -  
Несесь  дівочий  тупіт  ніг,
Мигтять  ангельські  крила.

Розкішний  довкруги  садок,
У  стіп  пахучі  цвіти,
Ягідки  клоняться  з  гілок,
Їх  рвати  хочуть  діти.

Пречиста  Діва  все  спішить,
Гіллячки  пригинає,
Ягідки  рве  і  в  тую  ж  мить
Ягідки  кожен  має.

Лящить  дітвори  срібний  сміх
Йде  гомін  від  забави,
Глядить  на  діточок  усіх
Марії  зір  ласкавий.
[i]«Наш  Приятель»  1924,  ч.5,  с.73.[/i]
                                                                                                                                                                                                         [color="#ff0000"][b]
Євгенія  К-івна

Поклін[/b][/color]
 Склонило  Сонце  русу  головку
В  поклін  найнижчий  аж  до  землі
Та  в  перлоцвіти,  срібні  намиста
Прибрало  землю  в  привіт  Її.

Склонилось  Сонце  в  поклін  найнижчий
Молиться  тихо  природа  вся:
                 -  Радуйся  Діво  благословенна,
О  Непорочно  За-ча-та-я!..
[i]«Місіонар»,  Жовква  1935,  ч.12,  с.273.
[/i]
[color="#ff0000"][b]І.  Сендецький

[/b][b]Розбитий  човен[/b][/color]
На  синім  морі  човен  розбитий…
Сном  оповитий
пливу  в  човні…
Хвилі  вдаряють  і  заливають,
в  шалі-розпалі  човном  хитають.
Горе  мені!

Але  ось  руку  хтось  простягає,
мене  спасає.  
Дивлюся  я:
Пречиста  Мати,  Скарб  благодати
подала  руку,  щоб  рятувати
своє  дитя.

І  сльози  кануть.  Сила  любови
здійма  окови
з  серця  в  огні.
А  Божа  Мати  зайшла  в  палати,
щоб  своїм  словом  в  Сина  благати
щастя  мені!
[i]«Календар  Доброго  Пастиря»  1950,  ст.53.
[/i]

[color="#ff0000"][b]М.Щ.[/b][/color]

[color="#ff0000"][b]Мати  Милосердя[/b][/color]
Вона  полями  йшла
В  рожевій  ранку  млі,
Вкраїнських  рук  діла
Оглянуть  на  землі.
Схилив  головку  цвіт,
Колосся  пало  ниць
Дивіть,  дивіть,  дивіть!  –  
Роздався  голос  птиць.
Схилив  головку  цвіт,
Дорогу  Їй  стелив.
Дивіть,  дивіть,  дивіть!  –  
Привіт  ланами  плив.
Вона  так  тихо  йшла,
Так  плиламоветер…
Аж  щось  ось  там  найшла,
Де  видний  лан  тепер…
Схилилась  як  лоза,
Що  з  вітромйде  у  бій;
І  канула  сльоза
Її  гаряча  з  вій.
І  тихий  плач  без  слів
Озвався…  ріс  і  ріс;
В  нім  жаль  і  біль  рабів
До  неба  вітер  ніс.
Замовкли  голоси,
Замовк  ланів  привіт:
Між  каплями  роси
Багрів  кровавий  піт…
Вона  зібрала  кров
Як  дорогий  алмаз,
А  сльози  лились  знов
З  очей  Їй  раз-у-раз.
І  скоро  вже  ішла
Полями  в  ранку  млі.
Бо  скарб  вона  знайшла
Великий  на  землі.
[i]«Наш  приятель»  1922,  ч.  2.,  ст.27.[/i]
                                                                                                                                                                                                             [color="#ff0000"][b]
Автор  невідомий
[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]А  як  прийде  той  місяць  май[/b][/color]
А  як  прийде  розкішний  май,
Цвітучий  май  чудовий,
Вбереться  в  цвіт  діброва,  гай,
В  килими  луг  шовковий;
Як  соловій  струмом  пісень
Затьохкає  й  принишкне,
І  як  теплом  на  сад  вишень
Легенький  вітер  дихне;
Як  в  тихім  сні  листки  беріз
До  долу  схилять  віти,
Як  серед  рос,  дрібоньких  сліз,
Заснуть  пахучі  цвіти;
І  як  обгорне  душу  жаль
За  ясним  днем,  красою,
Навіє  сум  важку  печаль
І  грози  неспокою;
То  я  тоді  у  хвилю  ту,
Забувши  земське  горе,
З  мольбами  тихими  піду
До  Тебе,  ясна  Зоре!
[i]«Місіонар»,  Жовква  1908,  с.141.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Автор  невідомий[/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]Не  дай,  Маріє…[/b][/color]
 …А  як  звалить  мене,  знеможе
Тягар  житейських  мук,  терпінь,
Скує  мене  в  ярмо  вороже
Нетями  сонна,  чорна  тінь:
Не  дай  в  безсилля  впасти  плінь…

Не  дай  знеможеному  в  бою
Соромно  впасти  на  шляху,
Бо  я,  Маріє,  все  з  Тобою
Надії  віри  повен  йду,
В  побіди  силу  йду  до  бою.
[i]«Калєндар  Місіонаря»,  Жовква  1926,  с.128.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Дмитро  Николишин[/b][/color]

             [color="#ff0000"]  [b]  Божий  мир.[/b][/color]
Ти  добру  частку  вибрала,  Маріє:
вогнем  буття  захоплення  німе;
воно  в  жарі  кохання  не  зотліє,
ні  буревій  холодний  не  розвіє,
ні  хитрий  друг  його  не  відніме.

Воно  в  душі  зростить  і  скріпить  віру
в  могутній  світ  краси  живих  ідей;
із  серця  струн  дзвінку  збудує  ліру
й  сотати  буде  з  неї  пісню  щиру
про  сон  життя,  невгадну  для  людей.

Воно  самотній  шлях  устелить  квіттям,
освітить  сяйвом  кременисту  часть,
жар  соняшний  відхилить  верховіттям
рясних  алей  і  снам  –  химерним  дітям
уяви  –  творчий  зміст  і  тривок  дасть.

Воно  тобі  у  дні  борні  поможе
переплисти  зрадливий  світа  вир;
сичання  заздре  заглушить  вороже,
пахучий  щастя  цвіт  у  серце  вложить,  -
воно  віллє  у  душу  Божий  мир!
16.  ІV.  36

[i]«Калєндар  родини»,  Львів  1936.,  с.3.

[/i]

з  рукопису  антології  Марійської  поезії  "ЛИКУЙ,  КНЯГИНЕ!",2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789128
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Єлена Дорофієвська

Змейка

Соединение  прервано,  нечего  больше  ждать.  
Но  краешком  глаза  ловлю  желтоватую  змейку  нового  сообщения.
Руки  дрожат.  Открываю...  Бывает  острей  ножа  
Радость  моя,  жалость  ко  мне    
                                                     и  всепрощающее  осуждение.  
Лёгкие  заполняются  тяжестью  облаков
Тщеславие  умирает  среди  бумажных  платков.
Строчка  -  по  мелу  пепел,  стереть  легко,  
Будто  развеять  над  тысячами  площадей  
меня...


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789172
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018


OlgaSydoruk

Всё хорошее - так быстротечно…

После  сумрака  стелется  вечер…
А  когда  полыхает  свеча,
Не  придумывай  длинные  речи,
Не  заглядывай  грустью  в  глаза…
Обожги  -  поцелуями  плечи,
Как  сниму  шелковистую  шаль…
Всё  хорошее    -  так  быстротечно…
И  не  вечно,не  вечно…Как  жаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Володимир Присяжнюк

Блаженство й сум розп’ятих вулиць…

Блаженство  й  сум  розп’ятих  вулиць  —
Тих  перехресть  —  за  рогом  ріг…
Гуде  під  небом  людства  вулик
В  фантасмагорії  доріг…

Не  стати…  і  не  озирнутись  —
Шалено  час  вперед  жене…
Вже  й  не  шукаєм  зілля-руту  —
Дивись,  й  життя  так  промайне…

Лиш  мріємо  у  тім  шаленстві
Хоча  б  не  заплямити  честь  —
Сторожу  гідності  й  блаженства  
На  перевалі  перехресть.
©  Володимир  Присяжнюк
25.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789153
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018


OlgaSydoruk

Для Соломоновой морщинки…

Была  когда-то  я  Весной...
Душистым  ландышем  с  росинкой,..
Берёзкой  белой  и  сосной,
И  невесомой  паутинкой...
Была  и  ласточкою  смелой,
И  той  пичугой  полохливой...
Была  повенчана  с  Гварнери  -
Душой  одной  виолончели...
Была  и  звёздочкой  на  небе,
Была  и  камушком  тропинки,
И  тонкой  свечечкою  веры
Для  Соломоновой  морщинки...
Большой  царапиною  вены,
Соединённых  половинкой...
Была  весёлым  менестрелем...
Суровой  ниткой  -  из  холстинки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Мирослава Жар

Пелюстками квітучоі сливи

Раптом  знову
обсипав  мене
пелюстками  квітучоі  сливи
свіжий  вітер  весняний
і  немов  нагадав:
я  -  все  та  ж  наречена,
така  ж,  як  і  тоді  -
неймовірно  закохана  в  тебе
і  несамовита,
засватана  сонцем
і  повінчана  зоряним  небом
з  тобою!
Із  коханням  своім  -
ніжним-ніжним  і
дивносяйливим,  
що  як  цвіт  неповторний
щороку  квітучоі  сливи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788741
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Любов Вишневецька

Сказки нежные…

Солнце  скрылось  за  туманами...
Наша  плоть  хранит  тепло.
А  сердечко  ноет  ранами...
Время  мне...  не  помогло.

Убежал  любимый  в  прошлое...
-  Пусть  так  будет!  Не  беда...
Помню  только  о  хорошем  я!..
Лишь  заплачу  иногда...

Почему  боль  не  уменьшилась?
Почему  в  душе  тоска?..
Что-то  в  прошлом...  померещилось...
Милый  счастье  расплескал.

Так  хочу,  чтоб  темной  ночкою
Часто  снилась  я  ему...
-  Там  во  сне...  любовью  прочною...
Я  к  себе  его  прижму.

Пусть  Луна  нам  сказки  нежные
Преподносит  до  утра...
-  Ну  а  мы...  безумно  грешные...
Будем  звездочки  считать.

                                                                                             24.04.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788772
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018


OlgaSydoruk

Твоё имя внесла в кадастр…

Пламя  тихое  красных  астр
На  мгновение  замирает...
Твоё  имя  внесла  в  кадастр...
Неожиданно...
Так  бывает...
Я,наверно,сто  лет  не  сплю
И  забвения  сна  желаю...
На  реке  камыши:  шу-шу...  -
И  бумажный  корабль  уплывает...
На  ветру  -  полощется  флаг  -
Шапито  напросилось  в  гости...
Грустный  мим,  примеряя  фрак,
Промывает  чужие  кости...
Акробат,  без  страховки,  (чудак)
Купол  звёздный  руками  ласкает...
И  по  лезвию...  (просто  так)
Он  легко  до  конца  пробегает.
Не  кричите  ему:  "Мудак!"..
Не  кричите...Не  вдруг  -  сорвётся...
Пламя  тихое  красных  астр
Под  окном  моим  не  займётся!
Напишу  я  ещё  не  раз,
Когда  скука  прийдёт  немая...
Заглянув,  перед  тем,  в  кадастр...  -
Почему-то  лицо,  забывая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788674
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


OlgaSydoruk

Для Соломоновой морщинки…

Была  когда-то  я  Весной...
Душистым  ландышем  с  росинкой,..
Берёзкой  белой  и  сосной,
И  невесомой  паутинкой...
Была  и  ласточкою  смелой,
И  той  пичугой  полохливой...
Была  повенчана  с  Гварнери  -
Душой  одной  виолончели...
Была  и  звёздочкой  на  небе,
Была  и  камушком  тропинки,
И  тонкой  свечечкою  веры
Для  Соломоновой  морщинки...
Большой  царапиною  вены,
Соединённых  половинкой...
Была  весёлым  менестрелем...
Суровой  ниткой  -  из  холстинки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Владимир Зозуля

У преддверия тишины

Как  вместить?..  И  какими  словами  объять
Необъятное,  сложное  чувство  любви?..
[i]Как  сказать  о  святом?..  Мама,  как  мне  обнять
Этот  камень,  как  будто  колени  твои?.[/i].

Там,  на  дальнем  погосте,  где  жизненный  круг
Замыкает  разросшийся  терена  куст,
Не  хватило  неловко  протянутых  рук,
Не  хватило  стыдливо  проявленных  чувств…

…Не  хватило  тогда,  не  хватает  теперь.
Не  хватало  их  там…  не  хватает  и  здесь…
Будто  я,  непутёвый,  поверь  иль  не  верь,
Все  слова  эти  где-то  истратил,  Бог  весть…  

Чем  писать?..  Что  сказать?..  Я  не  помню  когда,
Чтоб  вот  так  не  хватало  мне  слов,  как  сейчас.
Чтоб,  как  правда  и  ложь,  как  песок  и  вода,
Не  смыкались  бы  строки  не  сказанных  фраз...

Как  писать  о  святом?
И  в  прямом  и  простом,
Бесполезною  сложностью  не  искривить?
[i]О  земном  одиночестве  в  сердце  своём,
Как  сказать  безучастному  чувству  любви?..

Ты  прости  меня,  мама,  за  то,  что  молчал…
Бестолковое  сердце  моё  не  вини  –  
За  короткую  встречу…  немую  печаль,
У  преддверия  вечности  и  тишины.[/i]
....


Ст-е  было  написано  после  Провод.  (прим.  автора.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2018


Rekha

До бабочек…

Виска  касайся  чуточку  нежней...
Пожалуйста!  Ведь  ты...  апрельский  лучик.
Ты...  небо  надо  мной,  и  нужен  мне,
чтоб...  повторять,  что  ты  на  свете  лучший!
И  никого...  (Не  так!)  И  у  тебя...
есть  то,  что...  согревает  и  сияет!
И  в  линиях...  И  в  чёрточках...  Любя,
их  целовать  хочу!  И  я  не  знаю,
бывает  ли  вот  так  и  у  других  -
тепло  внутри  до...  бабочек  по  венам.
Но...  от  твоей,  любимый  мой,  руки
я  наполняюсь  ими  постепенно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788162
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Циганова Наталія

потому, что - весенний

Запылились  лучи
в  продуваемых  парках.
Дождь,  аллеи  смочив,
к  горизонту  прошаркал
мимо  снов,  мимо  нас,
ожидающих  чуда
в  год  по  тысяче  раз.
А  потом  безрассудную
занавесит  вину
парой  веток  сирени
день,  с  орбиты  свернув
потому,  что  -  весенний,
распластавшись  плашмя
по  веснушкам  на  коже,
и  тебя,  и  меня
сделав  просто  прохожими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788157
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Юхниця Євген

Я наглядав, аби виспалась та, чорноо́ка

Предгірок,  в  тонах  жовто-ла́ймних*  і  сонце-бордових
На  величі  біло-принцесної  сценоподоби  ;
В  кашкетику  із  парасольок  помпезно-зелених
Із  берегової  сосни  й  екваліптних  антенок  -
Постав  ліссабонський  порт  ...організованим  снобом.
Із  кранів,  круїзних  ділків  та  рибальських  столо́вів.

--І  що?  Ти  -  зійшов?  Надихнувся  дубовими  корками*?
--Ні,  я  наглядав,  аби  виспалась  та,  чорноо́ка.

18.04.18р.  

*Лайм  -  сорт  лимону  дуже  приємного,чуттєвого  індійського  забарвлення  ;
*Португалія  –  країна  вирощування  корок  для  винних  і  шампанських  пляшок  з  коркового  дуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788044
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Ки Ба 1

темні плями тайм-лайну

не  розвіяти  тайну,
наче  з  ями  у  світло,
темні  плями  тайм-лайну,
ішим  всім  непомітні_

перероджений  вкотре
за  згасаючу  ніч
слів  вправляє  непотріб
в  попіл  тисячоріч_

каламутні  зіниці,
радник  злий  на  плечі,
ще  брязчать  блискавиці
як  від  неба  ключі_

від  осан  до  ганеби,
від  проклять  до  молитви,
трусять  патлами  верби,
свідки  дивної  битви_

не  розвіяти  тайну,
ненадійні  ті  сходи,
темні  плями  тайм-лайну,
мерехтять  епізоди,

брязкотять  блискавиці,
крутить  сила  чужа,
каламутні  зіниці,
прірви  ранку  межа...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788060
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Шон Маклех

Божевільний волейбол

     (Сучасне)

                         «Серця  підкидають  увись,
                             Як  кудлаті  м’ячі  божевілля:
                             О  руно  відтінку  води,
                             Наш  прапор  на  вежі!»
                                                                             (Пауль  Целан)

                               Джеймсу  Ебботту  Мак-Нейлу  Уїстлеру.  Щиро.  

Бавляться  люди  серцями  
Наче  м’ячиками:
Кидаю  своє  серце  –  ловіть!
Ловіть,  любителі  ностальгічних  поезій,
Ловіть,  читачі,  допоки  серця-м’ячики
Не  зруйнував  цезій
(Чи  то  церій,  чи  то  Цезар  –  байдуже),
Ловіть,  любителі  розваг  і  пігулок,
Ловіть,  творці  хронічних  цидулок!
Одягає  сірі  футболки
Волейбольна  команда,
Що  грає  серцем  замість  м’яча:
Моїм  серцем!
Не  дайте  йому
На  підлогу  впасти,
Не  дайте  йому  
У  тенета  втрапити:
Бавтеся:
Це  ж  така  забава  гарна:
Кидати  одне  одному  моє  серце…
Нехай  і  сто  разів  
Простріляне-продірявлене,
Нехай  нічого  не  варте:
Але  живе  і  тепле:
Серце  моє  –  м’ячик.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788021
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Олена Вишневська

#silence#

У  лабіринтах  плетива  життя,
Де  кожна  фальш  штормить  їдким  капризом
/Десь  поміж  ребер/,  згадуєш  ім'я   -  
І  звичний  біль  посилює  репризу.

Ти  знов  стоїш  -  зруйнована  стіна,  -
Крізь  призму  снів  -  відверта  і  цинічна  -
З  останніх  сил,  і  ділиш  постіль  на
Прийдешній  час  з  самотністю.  Панічно  

Боїшся  слів,  тому  мовчиш  на  вдих,
На  видих   -  губиш  всю  себе  між  криком
Німим.  Бо  більше  у  тобі  від  тих,
Кого  лікує  тиша  вовчим  ликом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018


Юхниця Євген

Коли відсторониш чуже і циркацьке

А  якщо  зупинитись  й  подумати,  то  –  й  неважливі
Вочіско́чні  пекучі  новини  у  нашім  житті.
То  –  пани  нами  чубляться,  ки́дають  в  розпач  і  хвилі.
А  насправді,  для  кожного:    сплати,  кіно  на  тахті,
Вечеря,  відносини  з  рідними  –  от  й  вся  дбайливка...

Серцесхо́пи  за  плями  настінні  й  потрісканий  ганок  –
Божевільні  розтрати  енергії,  часу  і  праці.  
...Як  й  Палаци,  які  слід  утримувати  замість  планів  -
Де  розкрити  себе,  віднайти,  й  залюбки  чимсь  займатись!
...Заспокоїшся  -  коли  відсторониш  чуже  і  циркацьке.

17.04.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787885
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018


Ки Ба 1

за хвилину до штилю

що  та  хвиля  на  хвилю  усвідомлені  сни
зі  строкатим  /  кислотним  контентом_
за  хвилину  до  штилю  і  тривкої  вини
прагнув  стати  крилатим_      та  де  там...

з  неба  сиплеться  наче  зі  стелі  луска,
чорні  руки  ламають  дерева_
вечір  зморений    плачем  спустив  з  мотузка
звіра  вітру  з  пронизливим  ревом...

обережно  обходиш  зомлілих  святих,
що  вляглися  на    травах  згорілих,
зміну  тла  моніториш,  один  серед  тих_
не  спромігся    втекти  від  прозрілих>

>від  блідих,  лупооких  кураторів  зла
в  ритуальних,  стерильних  одежах,
що  в  печерах  глибоких,  де  прах  та  зола
ллють  мастило  на  череп  ведмежий...

де  та  хвиля  на  хвилю_    якісь  манівці
до  вінків  з  гіацинтів  сакральних_
вовк  вдягнув  самовільно  драну  шкуру  вівці
і  бреде  в  лабіринт  сповідальні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787716
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Любов Вишневецька

Две планеты.

Шлейф  желаний  ранит  душу...
Увлекает  в  небеса...
-  Буду  в  звездах  сказки  слушать...
Глупо  веря  чудесам.

Вдалеке  есть  две  планеты,
Их  не  тронут  холода.                                  
У  любви  свои  приметы...
-  Двое  рядышком...  всегда!

Незаметны  им  мерцанья
Из  Вселенной  звезд  других!
Вечное  у  них  свиданье...
-  Так  желанное  для  них!

Как  река...  спешит  по  кругу...
нежность...  С  нею  -  теплота...
-  Им  не  нужно  друг  без  друга
В  бесконечности  летать!..

Не  страшит  огонь  и  ветер,
Бездна  им...  невелика.
-  Сократить  бы  километры,
Чтоб  обняться  на  века.

                                                                                     16.04.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787744
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Іванюк Ірина

У епіцентрі квітня - хмарочоси…

У  епіцентрі  квітня  -  хмарочоси...
Їх  зрушив  вітер,-  бути  білим  зливам!
Скидай  з  грудей  задушливу  сорочку...
Без  тих  купань  хіба  ми  тут  щасливі?
(Я  допоможу...)

У  епіцентрі  зливи  квітень,-  небом,-
порозливався  всюди...  Всі  шпарини...
Від  грунту  -  до  душі  засіяв.  Боже!
Тим  цвітом  рятувалися  щасливі...
(Давай  разом...
         Інакше  тут  не  можна!)

15.04.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787601
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 16.04.2018


Патара

Якщо б насправді

А  він  пішов...  І  слова  не  сказав,
Слова  уже  були  напевно  зайві.
Сліди  його  згубились  серед  трав
І  зникла  навіть  тінь  у  сонця  сяйві.
Пішов  так  наче  нитку  обірвав
Ту,  що  незримо  їх  обох  єднала.
Десь  там  його  чекала  купа  справ,
Де  місця  вже  тепер  вона  не  мала.
Була  ця  зустріч  їхня  —  дивом  з  див
Та  почуття  в  дорозі  розгубили.
Якщо  б  він  справді  так  її  любив,
Їх  розлучити  не  знайшлося  б  сили.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787619
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018


Владимир Зозуля

Лоскуты

[i]Он  шёл  и  шёл…  не  просто  шёл  и  шёл...
     Он  возвращался[/i]…
                               …
…  Послушай,  жизнь,  он  оплатил  сполна,
Всё  то,  что  ты  так  щедро  отпустила,  –
За  чувственность,  желания  и  силы,
Тобой  взята́  немалая  цена.

Долг  за  любовь  и  счастье  возмещён  –
Утратою,  разлукой,  ожиданьем,
Бессильем  чувства  перед  расстояньем
И  одиночеством.  Чего  ж  тебе  еще?..

Он  о́тдал  всё!  Уже  забыла  ты
Лазурь  мечты  и  розовость  надежды,
Остались  лишь  обрывки  грёз,  так  нешто,
Позаришься  на  эти  лоскуты?..
                                 …
[i]Он  шёл  и  шёл…  он  просто  шёл  и  шёл…[/i]
                                 …
Всё  тем  же  парком…  уж  который  раз…
(А  впрямь,  который?..  Тысячный,  быть  может?..
Как  изменилось  всё…  помилуй,  боже…
Из  прошлого  –  здесь  только  старый  вяз)

И  было  странно,    что  оград  металл,
Перила,  урны,  наста  вечный  камень,
Всё  взя́ло  время  жадными  руками,
Всё  –  этот  старый  парк  ему  отда́л.

Но  суть  и  узловатость  странных  форм,
Но  дерева  живую  плоть  и  душу,
Он  сохранил  в  себе  и,  равнодушно,
Не  о́тдал,  ни  под  тлен,  ни  под  топор…
                               …
А  он?..  Он  о́тдал  всё…  и  шёл  легко.
Куда?  Не  знаю…  но  казалось  в  юность,
Как  будто,  что-то  вешнее  проснулось
И  позвало́,  куда-то  далеко…

Ему  казалось,  там  ОНА  была  –
Ико́нна  ликом  и  голубоглаза  –
Стояла…  (может  быть,  под  этим  вязом?)
Как  будто  тридцать  лет  его  ждала́…
 
Такая  же…  ну…  может  быть,  почти…
Из  женщин  тех,  в  ком  чувств  порыв  отчаян.
Из  тех,  что  могут  ждать,  не  замечая
Жару  и  холод…  ветры  и  дожди…
                               …

Не  всяко  чувство  сложится  в  слова.
Не  каждая  надежда  –  в  ожиданья.      
Не  всякая,  что  –  встреча,  то  –  свиданье.
Не  каждая  весна  в  себе  нова́.
                               ...

Его  апрель  был  одинок  и  пуст.
Дорога  жизни  и  надежда  хли́пки.
Он  понимал,  что  ранние  ошибки
Оплачены  печалью  поздних  чувств.


И  всё  же,  шёл…  он  очень  долго  шёл,
К  той,  самой  первой,  что  оставил  где  то…
В  её  любовь…  в  тепло  и  ласку  лета…
В  пунцовость  губ…  в  волос  скользящий  шёлк.

В  другую  жизнь…  

А  эту…  Бог  простит.
За  поздний  ум…  за  все  её  ошибки…
Ещё  за  то,  что  удалась  не  шибко,
Ну  и  за  то…  что  прожита́…  почти…
                             ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Ки Ба 1

транс

вигризаєш  до  шкаралущі
калинову  та  солов'їну,
цідиш  сльози  прозорі  з  гущі,
палиш  зайвих  нейронів  сіно...

гострий  місяць,  намиста  -    зорі,
нависає  бездонне  море,
розчиняється  в  неозорих
ночі  межах  уява  хвора...

обережно  шепочеш  свідку
що  скінчається  час  сеансу,
по  стежках  у  ніщо  нізвідки
на  стихаючих    хвилях  трансу...

по  голках  наче  йдеш  та  лезах,
тінь  втамована      склала  крила
механізму  скриплять  колеса,
запозичена  чахне  сила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787499
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Леся Shmigelska

один лиш крок…

коли  від  землі  до  неба  один  лиш  крок
і  ти,  оминаючи  прірву,  ідеш  до  сонця  –  
стають  зрозумілими  повені,  безголосся…
життя  –  урок…
коли  опускаєш  крила,  то  лиш  на  мить,
щоб  далі  летіти  мало  стремління  –  сили  б.
додай  мені  моці,  мій  досвітку,  світе  милий!...
…а  світ  –  горить…
коли  від  роси  до  юги  хвилина  лиш  –  
стараєшся  зрозуміти  все  «до»  і  «після».
залиш  своє  слово  у  вірші,  у  тихій  пісні  -  
себе  залиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787482
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Шон Маклех

Ми дощ

                                 «Кохана,  ти  теж  очерет,  а  вкупі  ми  дощ…»
                                                                                                                               (Пауль  Целан)

Ми  –  це  вода,  
Що  падає  з  неба  шекспірівських  драм:
Розділяємось  на  краплини  
Прозорі,  як  день  навесні,
Такі  ж  невагомі  як  сон,  
В  якому  ти  в  гості  приходиш  до  мене.
Ми  –  це  весняна  гроза,
Що  пахне  квітами  сливи,
Що  стоять  і  чаклують  повітря  кімнати
В  порцеляновій  вазі  династії  Хань
З  синім  абстрактним  малюнком,
Який  малював  пензлем  із  шерсті  кота
Майстер  козлинобородий  
На  ймення  коротке,  дзвінке,  нетутешнє:
Майстер  Бо  –  китаєць-блукалець.  
А  може  ми  злива?  
Злива  травнева,  коли  відцвіла  Мей-хуа  –  
Квітка  китайська  –  біла,  як  спрага,
Як  вексель  на  дні  нескінченні,  що  будуть,
Що  прийдуть,  грядуть  неминуче
Тоді,  коли  хмари  зберемо  у  кошик
Як  чисту  білизну  збирає  мальована  праля.
Ми  –  це  дощисько  тропічний:
Теплий,  як  ніч  на  Сейшелах  
Під  пальмами  босих  монахів-рибалок:
Нірвана  дощу:  він  падає  з  Неба
На  Землю  (Інь-Ян).  І  ми  як  краплини
В  падінні.  У  вільному…  
Кохана,  ми  дощ  –  ми  краплини,
Що  виснуть  на  квітах,  ми  свіжість,
Ми  прозора  вода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787328
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018


Яна Яна

Нещадный

Однажды  я  тебя  отдам.
Другим.  Полям.  Дождям.  Ветрам.

В  чужие  руки,  Боже  мой!
В  чужой  нещадный  летний  зной...

Другой  весне,  другим  снегам,
Другим  прекрасным  октябрям.

От-дам.  Слова  сегодня  жгут.
Слова  сегодня  хлёсткий  кнут.

Не  в  наказание  отдам.
Но  просто  так  судилось  нам.

7.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787235
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2018


OlgaSydoruk

Одолели миноры…

Одолели  миноры  -
Поселились  в  стихи...
Не  простые  аккорды
Отыщу  для  строки...
Не  без  рюмочки  грусти
Про  минувшее  петь...
Если  нерв  оголится,
Будет  долго  болеть...
Невозможно  -  забыться...
Невозможно  -  забить...
Невозможно  -  проститься...
Невозможно  -  остыть...
Невозможно  без  грусти
Про  минувшее  петь...
Если  только  попустит,
То  могу  умереть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787169
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Той,що воює з вітряками

ХИЖАКИ ГОРЕ-ВІРШІВ

І  тепло  і  гарно  і  затишно  наче
Маю  мадонну  і  світло  свічі
Стиглі  рядки  як  плоди  аличі
Падають  в  серце  незряче

А  в  серці  вічний  дощ  і  плач  вітрів
По  іншому  в  світі  напевно  не  можна
Від  першопочатку  й  вовіки  віків
Прости  нас  за  все  милий  Боже

Прости  нас  за  темінь  за  біль  і  ганьбу  
За  відчаю  місячну  квітку
Прости  і  за  тещо  я  вкотре  забув
Що  тіло  людське  -  розцяцькована  клітка

Я  душу  понизив  спустив  у  ями
А  плоть  я  розніжив  возвисив
Колись  ми  усі  називались  людьми
А  нині  -  зманіжені  писки

Ніхто  не  народився  для  меча
Для  праці  на  землі  для  копирсань  в  моторі
Я  рідко  вилізаю  з  під  плаща
Ілюзії  та  моніторів

Бо  що  нового  може  бути  там
Де  править  бал  всесвітній  хам?
Де  всі  такі  як  ти  а  може  навіть  гірші
Абсурдні  підліткові  горевірші

У  вирі  швидкоплинного  життя
Ми  хижаки  без  права  каяття
І  наші  зуби  з  кожним  днем  гостріші

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787185
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Ки Ба 1

рілля всмоктала кров зими…

рілля  всмоктала  кров  зими
дими  духм’яні,  п’яні  тіні_
нудної  музи  животіння
кислотне  тло  озимини_

шляхетні  вишкіри  спокус,
невідворотне  жалить  рогом_
душа,  на  фальш  веселу  вбога,
чекає  на  хімічний  струс_

дотичність  сенсів  та  орбіт,
екстрасенсивні  резонанси,
плюсів  та  мінусів  баланси,
важкого  погляду  магніт...

гудуть,  що  пасіки  страшні
шухляди  з  сірого  бетону
в  них  стільники  з  гіпсокартону
трясе  від  духу  метушні...

рілля  всмоктала  кров  зими,
спини  вже  цей  обридлий  струмнінь
і  розчинись  в  густому  тлумі
травмуючи  химер    крильми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787204
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Любов Вишневецька

Нет тепла…

Посадила  маме  первоцветы...
Чтоб  душа  увидела  Весну.
Лишь  с  молитвой  шлю  родной  приветы...
-  Небо  для  объятий  разорву!..

Нет  тепла...  Озябла...  Как-то  сыро...
Отблески  зимы  еще  видны.
-  Холодно  без  мамы  в  этом  мире!..
Нежностью  согреют...  только  сны.

Тишина  на  кладбище  давила...
-  Боль  свою  я  здесь  не  утолю.
Уходить  от  мамы  нету  силы...
Прошепчу,  как  я  ее  люблю.

                                                                                   12.04.2018  г.

Фото  из  инета.


                                 На  цвинтарі...

                                   (переклад)

Посадила  мамі  первоцвіти...
Щоб  душа  побачила  Весну.
Лиш  з  молитвою  я  шлю  привіти...
-  Небо  для  обіймів  розірву!..

Серденько  ознобом  оповите...
Заливається  дощем  рясним...
-  Холодно  без  мами  в  цьому  світі!..
Ніжністю  зігріють...  тільки  сни.

Тиша  груди  клешнями  здавила...
В  муках  долю  болем  застелю...
-  Покидаю  я  матусю...  через  силу!
Шепочу  рідненькій,  як  люблю...

                                                                                   12.04.2018  р.

Фото  з  інету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787124
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Наталя Данилюк

Таки прийшла!. .

Таки  прийшла  –  й  нема  на  неї  ради!..
Вітроволоса,  юна  –  ще  дівча.
І  крижані  холодні  барикади
Порозбивала  –  навіть  без  меча.

Перемогла,  таки  перелюбила
Хмільного  вітра  в  пишної  зими,
Бузково-ніжним  вишила  му  крила
І  осідлала  впевнено  громи.

Розповила,  розбурхала  городи,
Забрунькувала  жилаве  гілля…
О,  звійнице  шалена,  гойна  вродо,
Ступаєш  легко,  а  двигтить  земля.

Куди  не  глянь  –  нуртують  свіжі  соки,
Прорізується  молода  трава…
Який  же  обрій  чистий  і  високий
Понад  тобою,  мавко  лісова!

А  як  життя,  залюблене  у  світло,
Хапає  спрагло  кисень  і  росте!..
Навіть  верба  розчахнута  заквітла
І  розпустила  пасмо  золоте.

А  квіту,  квіту  –  що  й  землі  не  видко,
Як  молоко  густе,  що  збігло  з  гір!
Дай  переве́сти  подих,  ворожбитко,
Бо  захлинусь  від  захвату,  повір!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Серафима Пант

Чим далі від - тим ближче до

З  часом    розраховуватися  часом  стає  надто  дорого.
Ніхто  нікому
Ні  другом,  ні  ворогом
Не  є.
Кожен  бере  своє.
З’їдає  роки  інфляція
До  секунд  просвітлень  у  пам’яті,
І  "облі-"  чи  "аблігація"
Байдуже  життєвій  плинності  –
Плату  приймає  готівкою
Відсутністі  реверсу  часу.
Ліміт  золотого  запасу
Підвищує  цінність  монет.
На  аверсі  –  сходжень  портрет,  
На  решці  –  цифри  оплати:
Роки-миттєвості,
Дати  –
Навчитися  б  їх  цінувати,
Допоки  розраховуватися  часом
Із  часом  не  стало  наддорого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787125
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018


Ольга Ратинська

************

Если  Солнце  в  твоих  ладонях  поутру  зажигает  ручьи  
И  глазами  в  глазах  сердце  тонет  
Синева  дарит  криком  ключи..  
Мы  свободны!  Без  лишних  свиданий  
Надоедливых  лживых  речей  
Без  опаски  и  всяких  гаданий  
Лишь  огонь  любви  страсть  свечей  

Значит  я  в  тебе  прорастаю  
Лепесток  лепесток  лепесток  
К  небесам  тянусь  ближе  к  маю  
Ты  же  так  хотел!?  

Твой  цветок...  

Если  утро  в  твои  ладони...  
Вдруг  уронит  степей  росу  
Пробегутся  вдруг  быстро  кони  
Знай  я  Счастье  Тебе  несу..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787096
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2018


Ки Ба 1

перший екстремум


в  лахмітті  cніжному  стерильних  білих  риз,
з  очима  сповненими  меду  благодаті
крилатий  менеджер  екзистенційних  криз
з  кутка  в  куток  шугає  по  кімнаті...

завішене  вікно  в  квітневий  світ,
шпалери  з  черепом  –  окраса  монітору,
сховав  старий  і  новий  заповіт,
дао  де  дзин,  бхагавад-гіту,  тору...

хто  першим  зірвиться  на  вимучений  крик
про  календарне  настання  дедлайну_
ця  синусоїда  стабільна  з  року  в  рік
спадає  в  нуль  за  три  доби_  звичайно...

і  знову  влізеш  в  маску  затісну,
прибравши  вишкір,  вигулькнеш  між  люди
й  зухвало  скривдиш  заспану  весну
сухим,  холодним  поцілунком  юди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786801
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018


OlgaSydoruk

Никому не отдала…

Написала…
Прочитала…
Разорвала…
И  сожгла…
Поместился  на  ладони…
Никому  не  отдала…
Беспощадной  и  жестокой
Никогда  и  не  слыла  -
Занавесила  лишь  стёкла,
Не  затронув    зеркала…
Только  мне  не  полегчало,
Как  на  клочья  порвала…
Как  ладони  обжигала…
И  упрятала  туда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786918
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Окрилена

Світанку

[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441310_1785868084806107_3359666625226917660_n.jpg?_nc_cat=0&oh=347f366025219f6d7a678181b135fa08&oe=5B7354A1[/img]  [img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30441335_1785844241475158_1866973789945698576_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f5605e5143452be3a52b71201dfd8a48&oe=5B73BCED[/img]
Надія  є!  
У  кожному  світанку...
Воскресле  мрево  
лине  із  пітьми,
коли  голівку  
першому  тюльпану
тримає  сила  
імпульсу  землі.

І  грудка  меду  
сонячного  тане
у  срібній  ложці  
річки  на  воді
Коли  грозою  небо,  
наче  рване
розгойдане  тривогою.  
Тоді  -
вишнева  гілка  
хилиться  додолу,  
одягнена  
у  чорне  кімоно.
Надія  є,  
коли  Ти  із  любов"ю
чекаєш  квітки  
сакури  в  вікно.
[img]https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/30515810_1785844194808496_2584347367103368494_n.jpg?_nc_cat=0&oh=f592804d114dac8db59727d0d44bc33f&oe=5B7288F8[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786791
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Вячеслав Рындин

Темнохвойный лес в апреле…

Золоторогий  серп  –  
В  ночном  урмане    
Луна  сползает  в  кромки  серых  верб,    
Под  синевой  высочит  дуб  
В  тумане  –  
Раздольный  стражник  темнохвойных  сфер
Хранит  дыхание  набухших  почек,  
В  ночи  скрывает  воздвиженье  форм,
Скрипит  душой…  
К  рассвету  ль  застрекочет
В  истоме  лунной  вешний  мушкетёр?!
Лесной  комар…  Комарик…  Комарище  
Тореадор…  Тореро…  Матадор
Взнесёт  удар  –  
Как  миг  махнёт  хвостищем  
И  рухнет  –  
Под  высокий  осокорь…  

10.  04.  18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786842
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Циганова Наталія

доброе утро, вечер

Твой  неприступный  вечер  сегодня  сыт
датами  поимённо  пустых  крестов.
Я,  безнадёжный,  судорогой  покрыт.
Я  -  без  надежд  на  дно  и  любой  престол.
Ухнет  сова,  подъевши  кукушкин  пыл,
падая  всем  "угу"  на  привычку  ног.
Всем,  из  тебя  забывших,  ты  всё  забыл.
Я  -  безнадёжный  всё-таки.  Я  -  не  смог.
Кто  послужил  тебе  б  да  меня  одел
в  исповеди  исподнее  -  срам  прикрыть.
Всё,  что  случалось  -  запросто  не  у  дел.
Только  воронка,  сумерки  да  костры.
На  глубину  растущей  тобой  весны
что  собирать?  -  под  ложечкой  всё  своё.
Жалко,  рассвет  встряхнуть  не  успеет  сны.
Доброе  утро,  вечер...
...пока  что  -  всё.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786723
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Валентина Ланевич

Загубивсь поцілунок в світлинах.

Загубивсь  поцілунок  в  світлинах,
В  паралелях  весняних  доріг.
В  чистих  тих  кришталених  краплинах,
Котрі  падають  нишком  зі  стріх.

Лиш  відбиток  у  серці  гарячий
Викликає  зачаєний  сум.
Тілом  струм  пробігає  тремтячий,
Ніжних  любощів  пряний  парфум.

Їх  залишив  мені  ти  на  згадку,
Як  кохались  з  тобою  удвох.
Пам’ять  тче  карамельну  заплатку
Під  зазивне  вечірнєє  "тьох".

29.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785110
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018


OlgaSydoruk

И потому - казалась кроткою…

Ты  пьяный  был  совсем  не  водкою…
Ты  пьяный  был  одной  надеждою…
И  потому  -  казалась  кроткою…
Ты  говорил  -  что  самой  нежною…
Пообещал…  Легко  поверила…
Когда  ушёл,всю  ночь  проплакала...
Была  такой…такой  потерянной…
И  локон  твой  далёко  спрятала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785148
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Олена Вишневська

Окраєць неба

Здається,  в  тобі  лиш  /без  ліку/  моя  потреба.
Тримає  безодня,  в  долонях  -  окраєць  неба.
Впущу  -  розлетиться  на  друзки  вчорашнє  літо,
А  те,  що  прийде,  не  зуміє  мене  зігріти.

Тому  не  впускаю  свічадо  з  перлин  розлуки,
Де  пам'ять  домашньою  кішкою  лиже  руки
Холодні,  як  сніг,  що  на  землю  приліг  не  впору.
І  цокотом  стрілок  годинник  мені  говорить:

"За....".  Будь  мені.  Будь  мені!  Будь  у  мені.../за  щастя/...
Нехай  ні  тузів,  ні  шестірок  нема  під  масть,  я
Їх  не  шукаю.  Для  мене  і  того  вдоста,
Що  подих  нагадує  вперто  твою  лиш  постать.

Що  ночі  світліші  за  ранки,  а  дні,  як  ночі,
І  замість  доріг  тільки  курява  від  обочин.
Від  себе  втекти  б.    На  перонах  чужих  вокзалів
Маршрути  зриваються,  взявши  акорд  печалі.

Гортаю  секунди  й  листи,  що  летять  в  нікуди,
Тумани,  де  вічність  в  собі  горизонти  губить,
І  плетиво  втрачених  слів   в  павутинні  вулиць,
Якими  бродили  /рука  у  руці/  й  не  забулись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Марґо Ґейко

Ця ніч

А,  ти  моїх  метеликів  ловив
Поміж  грудьми  нестримними  устами.
Миттєвість  найчуттєвіших  лавин
Вгамовував,  руйнуючи  устави.

Палаючий  розхристаний  камін
Нагрівся  швидко,  це  не  руська  пічка.
Медових  вуст  незвіданий  кармін
Ти  цілував,  я  плавилась  мов  свічка.

Найперша  ніч  з  тобою  –  дивина,
Закарбувалась  реверансом  карми.
Хмільніша  від  вінтажного  вина,
Ця  патока  прикрита  пелюстками.

Із  пут  розпусно  вибилась  коса,
Синхронно  і  бажання  розплелося.
Я  згадую,  що  ти  мені  казав,
Зав’язуючи  очі  тим  волоссям.

Проникнув  на  незриму  глибину,
Лунав  у  кожній  мрії  і  клітині.
Прозоро-білі  краплі  бурштину
Лежали  на  тілесному  сатині.

Ця  ніч  є  найпрекрасніша  з  оман,
Втім,  сни  так  і  лишились  цілинами.
Я  згадую  її  мов  крізь  туман…
Вона  була,  але  чомусь  не  з  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785047
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Ольга Ратинська

************

У  пропахшей  дороги  клёны  
Пьют  медвежью  с  ковша  росу  
Чтобы  лист  подарить  зелёный  
Распустила  чтоб  дева  косу.  

А  в  лесу  под  берлогой  охи  
Лис  не  бродит  ольха  не  трещит  
Мхами  пахнет  подкожные  вздохи  
Дуб  курчавый  ветвями  пищит..  

А  в  полях  а  в  полях  где  раздолье  
Где  самец  зазывает  улов  
Крот  цепной  строит  замки  в  подполье  
Тащит  ласковый  мой  тёплый  кров...  

Под  землёй  в  темном  царстве  Аида  
Душам  негде  и  глаз  приоткрыть  
В  Поднебесье  взвывает  Исида  
Вся  полотнами  хочет  открыть  

Зимний  сад  белых  лилий  оковы  
,,  Всё  подвластно,  тебе,  человек!  
В  тебе  стержень  ребра,  две  основы  
Не  забудь,  подчинить  пластик-век"  

У  пропахшей  дороги  ивы  
Ждут  что  иволга  прилетит  
Птицы!  Птицы!  Летят..Строптиво!  
Пёс  встречает  бродяжка  скулит  

От  нехватки  земной  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785025
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Ліна Ланська

КИНЬ КАМІНЬ

Кинь  камінь  у  неї,  чи  брилу,
Однак,  не  болітиме  більше.
Так  муляє  кісточка  з  вишень,
Непевне,  босоніж,  ступила?

Напевне,  босоніж,  вугілля
Хотіла  в  пітьмі  оминути?
Безсила,  в  боргу  у  спокути,
Не  в  серці  лишилась,  а  біля...

Лишилась  уламком  камеї
І  шкрябає  шию  нащадно.
Згубила  клубок  Аріадна?  -
Кинь  камінь,  кинь  камінь  у  неї...

29.03.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785029
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Юхниця Євген

А уходят, и после них - будто погром и пустыня

Есть  люди,  которые  так  уж  родны  тебе,  что  ты...
А  уходят,  и  после  –  как  будто  погром  и  пустыня.
Рапс  посеешь  на  Родине,  и  на  святых  огородах  -
Не  взойдёт  после  ни  помидорчик,  ни  лапушка-дыня.
...А  какой,  рапс,  казался  богатой  и  хлебной  культурой!
Как  цветом  Ван  Гога  соперничал  с  радостью  солнца.
...Не  счесть  бед,  конечно,  стране  от  чужой  агентуры.
Но  ещё  страшней  -  фирме,  родне,  коль  свои  жгут-колхозят...

29.03.18г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785006
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Юхниця Євген

Коли зустрінуться - всім елексір і рідня

Сиротливому  атому  водню  ...самому  -  ніяк
М,яко  зніжитись,  як  в  двообіймах  пестливого  кисню!
Аш-Два-О,  і  моря-океани  –  природний  коньяк,
Аш  з  Два-О,  -  й  у  воді  розчиняються  надра  на  висі...
...Кисень  з  воднем  -  гуляки,  коли  ще  самотні  і  чисті,
А  коли  вже  зустрінуться  -  всім  елексір  і  рідня!

25.03.18  р.  (  «Коли  роди  імен  не  мають  значення!»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785001
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Ольга Ратинська

У дні буденні серед свят. .

Черствіють  душі,-бо  рабами  
Торгують  ними  торгаші  
Ми  у  лайні  по  самі..вуха,  
І  димно  всюди,в  анаші  
Застрягло  в  горлі,  п,яту  весну  
Димлять  заводи,  на  паром  
Біжать  ще  ті,що  мають  весла  
Любити  хочеться,  та  ком  
Навіщо  мати  породила?  
Заради  чого?  Щоб  вбивать?  
Усюди  біль,  і  де  взять  сили  
О,  Боже!  Як  тебе  прохать?  
Тобі  не  треба  лайк  фейсбучний  
І  на  тарілі  горобці  
Мій  вершник  безголовий  влучний  
В  руках  бабусі  олівці  
Червоний  й  чорний  
На  папері,  скажіте,  люди  як  впізнать?  
Це  мазохія  чи  безумство  
Порноблокадна  хтива  рать!?  
Донька  тікає,  син  в  жалобі  
Душа,  не  змерзни,  озовись!  
Весна  трима  дитя  в  утробі  
У  квітах  хоче  приховать..  

Є  в  світі  правда,  є  й  порядність  
Є  честь!  І  слава!  І  любов!  

Є  й  сила  духу,  волі  чемність  
І  хто  в  собі  то  поборов..  
Той  не  зламається,  зігнеться?  
Та,кажуть  й  верби  воду  ллють  
Цілуйтесь,  чуєте,-  приємність  

Бо..Не  дай  Господи..  Вкрадуть!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784951
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2018


Akimova

Туман в Одессе

Всего  лишь  день,
Случайный  день  в  Одессе.
Скучает  море  Чёрное  у  ног.
И  месяц  март  колдует  в  поднебесье,
Как  будто  он    повременить  не  мог
С  туманом  этим,
Краски  все  размазав.
Стерев  границы  неба  и  воды…

И  никаким  вооружённым    глазом
Не  различить    вчерашние  следы
Промчавшейся  толпы  тысячеликой.
Смыт  праздничный  цветной  и  яркий  сор.
Лишь  чаек  одичалых  томным  криком
Застывший  оглашается  простор…

А  я  из  касты  не  имущих  веры.
Не  ценящих  сухую    правду    слов.
Хотела  моря  оценить  размеры,
Увидеть,  что  не  видно  берегов.

Ну  что  ж,  не  повезло  –
Туман  в  Одессе.
Кафе,  глинтвейн  на    [i]этом  [/i]  берегу.
Такой  вот,  приглушённо-пряной  смесью,
Я  в  памяти  её  и  сберегу.

Бреду  по  побережью…
Знать  бы,  где  я.
Бедекер*    мой    от  сырости  размяк.
Колышутся  вослед    жирафьи  шеи
Портовых  кранов
И  гудит  маяк.

И  что-то  мне,  гудкам  тревожным    вторя,
Велит  от  волн    не  отводить  глаза.
И  я  топчусь  на  привязи  у  моря…
Но  поезд,  поезд      через  два  часа.


[i]Март  2018[/i]

---------------
*Беде́кер  –  путеводитель  с  картинками  и  описанием
   достопримечательностей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784819
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Наташа Марос

ПОКРИТИ НІЧИМ…

Ішла  у  ніч,  в  сліпу  грозу,  у  чорну  темінь,
Без  протиріч,  без  показух,  без  рівнодення...
Усе  пройшло,  вже  відбулось  і  полетіло
І  через  край  перелилося  біло-біло...

Синіє  даль  -  моя  печаль,  тебе  немає,
Все  навкруги  -  сипкий  кришталь,  а  я  шукаю...
Боюсь  зламать,  боюсь  не  знать  і  не  почути,
Тебе  я  хочу  обійнять,  бо  не  забути...

Через  роки,  через  віки,  немов  у  вічність,
А  програш  мій  такий  гіркий  -  покрити  нічим...
Переплелось,  що  не  збулось  -  перегоріло,
Прогнала  геть,  але  чомусь  не  відболіло...

                         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Олена Вишневська

Темні води

Бездоріжжя  тривог  -  між  бетонними  мурами  сповідь,  
Хаотичність  думок,  непокірність  сердечних  вітрил.
Наче  танець  дощу,  ця  сльоза,  що  нагадує  скло,  від  
Повік  до  душі  залишає  рубець.  Із  чорнил  

Полинових  озер  замовляю  собі  білу  тугу.
Із  люстерка  навпроти  вдивляється  пильно  вина.
Я  ж  сама  над  собою  вчинила  найбільшу  наругу:
Потягнувшись  до  неба,  сягнула  до  самого  дна.

Все  навзнак  й,  мов  платівка,  по  колу...  За  мить  до  свободи  
На  зап'ястях  вервечки  ілюзій,  згорнувшись  в  сувій,
Розсипаються  ..  А  над  землею  -  важкі  темні  води.
Наді  мною  -  вода,  і  до  берега  -  жодних  надій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Олекса Удайко

НІ, НЕ СТОМИВСЯ Я, НІВРОКУ

         [i]  Вкотре  беру  тайм-аут…
           Бо  так  мені  треба  –
           стомилося  небо,
           не  я…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває  так,  що  треба  відпочити
Хай  від  нагальних,  та  посильних  справ,
Щоб  нові  плани  і  задачі  снити,
Яких  твій  розум  
                                                 ще  не  розібрав…

Відтак  й  шукаєш  лісову  хатинку,
Де,  окрім  тебе,  лиш  мишиний  писк...
Бо  ж  хто  не  любить  творчу  самотинку,
Де  свій,  тобі  лиш  
                                               притаманний,  зиск?

Ні,  не  стомився  я….  І,  слава  Богу,
Запал  життєвий  в  серці  не  погас…
Та  хочеться  пройти  нову  дорогу,
Духовних  сил  
                                             розвідати  запас.

А  ще  –  оглянуть  нові  горизонти,  
Щоб  не  скотитись  раз  на  манівці:
Чи  починав  з  нуля  новий  сезон  ти,
Щоб  гідно  оцінить  
                                           хвилини  ці?

Побіди  смак  відчуєш,  коли  вгору
Піднімеш  врожаю  незрушний  віз
Й  коли    в  осінню,  непогожу  пору
Не  явиш  люду  власних,  
                                       прикрих  сліз.

Ні,  не  стомився  тілом  я  –  нівроку!
Не  бракне  ще  мені  й  духовних  сил,
Та  щось  таке  впадає  в  спрагле  око,
Що  розриває  душу  так  жорстоко,
А  в  мозку  виють  
                                         зголоднілі  пси.[/color][/b]

27.03.2018
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Янош Бусел

Квітучий сад…

                             [i][b]  [color="#bd2626"]Скоро  весна…  Пробудження
                               людини…  Пробудження
                               природи…    Бджолопад…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#196132"]Я  бачив  сон,-  квітучий  білий  сад…
Бринить  бджола…  Весна…  А  ми  з  тобою
Прикриті  запашною  лиш  габою,
Милуємось  на  буйний  бджолопад…

Їх  квіти  ждуть,-  тичинки  у  намисті
І  маточки  купаються  в  меду…
Терпіння  майте,-  кожну  з  вас  знайду,-
Говорять    квітам    бджілки  золотисті…

Знаходять…  Пестять…  Ніжні  приймочки?
Вже  мліють,  сходять  соком,  шаленіють,
Вони  про  яблучко  налите  мріють,-
Лоскочуть  їх  бджолині  сорочки?…

Ти  дивишся…  Зіниці,-  на  півнеба,
Рука  знаходить  в  захваті  мою
Й  кладе  на  перса…  Я  дивлюсь  і  п’ю
Твій  милий  погляд,  вічно  юна  Геба…

Жага  кохання...  Шепіт...Очі  в  очі...
На  шийці  б'ється  жилка  голуба...
Стук  двох  сердець...Розтанула  габа...
Всесилля  рук,-  душа  богині  хоче...

Все  той  же  сад,-  рожевий  водограй…
Все  та  бджола…  Весна…  А  ми  з  тобою,
Уже  накриті  пристрасті  габою,  
Ідемо  в  рай,-  жаданий,  ніжний  рай…

Я  бачив  сон,-  квітучий  білий  сад…
Бринить  бджола…  Весна…  А  ми  з  тобою
Прикриті  запашною  лиш  габою,
Милуємось  на  буйний  бджолопад…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784280
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Владимир Зозуля

Винный камень

Как  жалобно  звенит  в  стакане  винный  камень.
И  бьётся  о  стекло,  как  жизнь  о  пустоту.
О!!!  сколько  пустоты…  хоть  разводи  руками,
Хоть  взглядом  измеряй  длину  и  высоту.

Она  растёт  во  мне…  она  течёт  по  венам,
Смывая  имена…  стирая  адреса…
И  лишь  глоток  вина,  вот  так  обыкновенно,
Наполнит  пустоту,  но…  лишь  на  полчаса.  

И…………………………
кажется  опять:  что  стало  в  мире  тесно…
И  что  веретено  уже  смотало  нить…
Что  где-то  там  внутри,  освобождая  место,
Всё  то,  что  было  мной,  уже  не  может  быть……..
………………………………………

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784283
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Єлена Дорофієвська

Ось

А.П.
 
Ты  снова  здесь,  у  собственной  оси
С  высокой  кроной  высохшей  осины.
Да  всё  по  силам,  что  не  принеси,  -
Седины,  слезы,  банку  керосина,  -
На  самых  крепких  ветках  проросли
Услужливые  мысли-исполины.
...Ты  медленно  выкраиваешь  слово,
И  на  коре,  напротив  твоих  глаз,
Белеет  «Брут».  И  ты,  в  который  раз,
Об  надпись  как  сухая  ветка  сломан,
Но  держишься  за  тоненькую  злость:
Вот  позвоночник  твой,  и  клин,
-  вот  твоя  ось.
Здесь  надо  бы  курсив…  Калиф  на  час.
Да  сколько  их,  Дамокловых  курсивов  -
В  коррозии  вся  почва  под  осиной...
Но  ты  уже  висишь  на  волоске,
И  вряд  ли  ждешь,  что  кто-то  руку  даст,
Хотя  и  рад  бы  был  спасительной  руке.
 
Мать  говорит,  что  страх  по  цвету  белый,
Как  пустота:  ни  изменить,  ни  переделать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784132
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Олекса Удайко

ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ. Повернення літератури?

                                                                       [i]Певно,  кожен  із  нас  відчуває  голод  по  свіжому    
                                                                         літературному  слову...      Особливо,  коли  виникає
                                                                         "криза  жанру"  чи  зникає  розуміння  сучасних  
                                                                         роблем  суспільства  і  людини  в  наш  нелегкий  
                                                                         час.  Це  стосується  і  нас,  клубівців.  Розібратись  
                                                                         у  наших  проблемах  допоможе  стаття  лідера  су-
                                                                         часної  української  літератури  Юрія  Андруховича.  
                                                                         Модернізм  і  постмодернізм...  Митець  і  сусіпіпь-
                                                                         ство.  Всі  ці  і  не  тільки  в  пропонованій  статті  
                                                                         Юрія.  Прочитав  -  цікаво  і  корисно...  Пропоную
                                                                         й  вам,  дорогі  друзі...[/i]

"Яка  є  ціль  існування  поезії,  який  її  глузд?  Навіщо  її  пишуть?
                                                                                                                 Богдан-Ігор  Антонич

[b]1.[/b]

Уперше  знайомлячись  зі  статтею  мого  співавтора  і  приятеля  Володимира  Єшкілєва,  яка  відкриває  цей  наш  із  ним  спільний  проект,  я  неодноразово  ловив  себе  на  тому,  що  в  багатьох  своїх  аспектах  вона  викликає  мій  спротив.  Більше  того  –  мені  було  страшенно  прикро,  що  упродовж  багатьох  місяців  достатньо  копіткої  праці  над  проектом  я  врешті  виявився  причетним  до  оприлюднення  концепції,  якої  не  тільки  не  поділяю,  але  й  яка,  вважаю,  значною  мірою  перекреслює  зроблене  мною.  Цьому  дивному  явищу  можна  було  б  шукати  всі  можливі  ірраціоналістичні,  включно  з  фройдистськими,  пояснення.  Проте  для  остаточного  з’ясування  причин  своєї  незгоди  я  вирішив  іще  раз  коротко  і  якомога  ясніше  сформулювати  сукупність  тих  ідей,  на  яких  тримається  “Повернення  деміургів”,  що  мало  своїм  наслідком  написання  цієї  статті,  яку  я,  скориставшися  правом  редактора  проекту  і  упорядника  “Хрестоматійного  додатка”  до  нього,  наважуюся  тепер  пропонувати  читацькій  увазі.

Спробую  ж  передусім  виокремити  ті  ідеї,  що  на  них  побудував  свою  концепцію  мій  колеґа.  Якщо  не  помиляюсь,  їх  загалом  не  менш  як  шість.

1.  Ситуація  постмодернізму,  в  яку  нині  забрела  (запала)  література  в  головних  своїх  тенденціях,  є  ситуацією  занепаду,  “паразитування”,  суцільного  цитування  і  творчого  безсилля.

2.  Потенціал  творення  “нового”  в  літературі  у  цій  ситуації  прямує  до  нуля  –  “чим  далі,  тим  гірше”.

3.  Але  творення  “нового”  є  для  мистецтва  іманентно-сутнісним,  ergo,  ситуація  постмодернізму  звістує  кінець  мистецтва,  смерть,  глухий  кут,  безвихідь.  Що  далі?

4.  Вихід  у  “продовження  мистецтва”  і  відродження  наративу  варто  шукати  в  якихось  альтернативних  (і  навіть  опозиційних)  постмодернізмові  практиках  –  як  наприклад,  літературний  жанр  “фентезі”  з  його  супернаративом.

5.  “Сучасна  українська  література”  (назва,  за  Єшкілєвим,  умовна),  досить  непереконливо,  на  рівні  “спортивно-пізнавальної  вправи”,  вситуювалась  у  б......ій  ситуації  постмодернізму,  чого  аж  ніяк  недостатньо  для  її  майбутнього.  (Де  українське  “фентезі”,  хочу  спитати  я  вас).

6.  Проте  цілковита  “невідбутість”  цієї  літератури  внаслідок  певного  метаісторичного  парадоксу  може  обернутися  спалахом  “якісно  нового”,  і  в  цю  Богом  та  людьми  забуту  країну  таки  “повернуться  деміурги”.

Ось  такий,  з  дозволу  сказати,  ланцюг.  Тепер  я  спробую  –  наскільки  зможу  –  не  стільки  його  заперечити,  скільки  запропонувати  власну  версію  щодо  бодай  кількох,  означених  паном  Єшкілєвим,  “вузлів  сполучень”.

[b]2.[/b]

Настав  нарешті  той  час,  коли  постмодернізму  в  нас  не  критикує  тільки  лінивий  або  мертвий.  За  всім  цим  стоїть  достатньо  анахронічне  уявлення,  сформоване,  вочевидь,  іще  в  роки  “грицевої  шкільної  науки”,  про  те,  що  в  літературі  є  стилі,  напрями  й  течії,  і  що  їхні  назви,  як  правило,  закінчуються  на  “-ізм”.  Таким  чином,  постмодернізм  мислиться  перш  усього  як  напрям  чи  ширше  –  як  конвенція.  Нібито  певна  група  авторів  домовилась:  “Ми  будемо  постмодерністами,  бо  так  пишуть  на  Заході,  а  ми  любимо  все,  що  є  на  Заході,  тому  будемо  це  наслідувати”.  А  щоб  успішно  (як  на  нашу  “сільську  місцевість”)  наслідувати,  треба  знати,  чим,  власне,  цей  “істинний”  постмодернізм  характерний.  А  характерний  він  тим,  що:

–  перейнятий  майже  виключно  цитуванням,  колажує,  монтажує,  паразитує  на  текстах  попередників;

–  абсолютизує  гру  заради  гри  (за  Єшкілєвим,  “ситу  гру”),  виключивши  поза  дискурс  живу  автентику  оповіді  (наративу),  переживань  і  настроїв;

–  підриває  віру  в  Призначення  Літератури  (хто  би  і  що  би  під  цим  призначенням  не  розумів);

–  іронізує  з  приводу  всього  на  світі,  в  т.ч.  й  самої  іронії,  відкидаючи  будь-які  етичні  системи  і  дидактичні  настанови;

–  комбінує  параіндивідуальне  авторське  “я”  з  уламків  інших  авторських  світів,  убиває  автора  як  творця  власного  індивідуального  авторського  світу;

–  “карнавальною”  (бо  насправді  всього  тільки  посткарнавальною)  маскою  відмежовується  від  будь-якої  відповідальності  перед  Навколишністю  і  за  Навколишність;

–  тупо  експериментує  з  мовою  (-ами);

–  рабськи  плазує  перед  віртуалом,  мультимедіальними  безоднями  й  бестіями,  прагне  підпорядкувати  мистецтво  електронним  імперіям  та  навіки  поховати  його  дух  в  їхній  інтерпавутині;

–  заграє  з  масовою  культурою,  демонструючи  несмак,  вульгарність,  “секс,  садизм  і  насильство”;

–  руйнує  ієрархію,  підмінює  поняття,  позбавляє  сенсу,  розмиває  межі,  бере  слова  в  лапки,  хаотизує  й  без  того  хаотичне  буття.

Таким  чином,  про  постмодернізм  залишається  сказати,  що  він  агностичний,  амбівалентний,  американський,  анемічно-немічний,  антологічний,  “безмежно  відкритий  глухий  кут”,  безплідний,  бі  (і  більше)-  сексуальний,  варіативний,  вторинний,  вульґаризаторський,  гермафродитичний,  гетеросемантичний,  гомоеротичний,  ґвалтовно-претензійний,  дискурсивно  дефекаційний,  еґалітарний,  ентропійний,  “елліністичний”,  еклектичний,  епігономний,  євнухоморфний,  жартоцентричний,  закомплексовано-збоченський,  зомбінативний,  імітативно-плаґіативний,  імпотентний,  інтертекстуальний,  інцестуальний,  кліповий,  колажний,  колаптичний,  комбінаторно-компілятивний,  компіляторно-комп’ютерний,  конформістський,  консумптивний,  лоботомічний,  манірний,  маньєристичний,  мертвотний,  млявий,  надлишковий,  неонекрофілійний,  новоневротичний,  нудний,  онтологічно  марґінальний,  палімпсестичний,  паразитарний,  патовий,  патологічно  пересичений,  перверзійний,  рекреаційний,  ремінісцентний,  розхристаний,  ситий,  ситуативний,  структуроцитний,  трансвестичний,  уранічний,  фейлетонний,  фемінізований,  феллінізований,  фраґментний,  фукоїдний,  фуфлоїдний,  хвороботворний,  химеризуючий,  центонічний,  цинічний,  часопідсумковий,  шаманічний,  ще  раз  іронічний,  юнґівсько-юнґерівський,  яловий.

Крім  того,  його  характеризують  як  “постколоніальний”  і  “посттоталітарний”.

Крім  того,  він  “ніякий”.

Проте  щось  подібне,  кажуть,  уже  бувало:  александрійська  епоха,  осінь  середньовіччя,  fin-de-siecl’івський  декаданс.  Дехто  схильний  пов’язувати  це  із  завершенням  певного  проміжного  часового  відліку  або  наближенням  якоїсь  фатальної  дати  (“хронологічна  параноя”,  вона  ж  “химера  літочислення”).

Олександр  Ірванець  запропонував  цілком  протилежну  цим  твердженням  дефініцію:  “Постмодернізм  –  це  те,  чого  ще  не  було  раніше,  перед  тим,  як  воно  виникло”.

Я  додав  би  до  неї  тезу  про  відсутність  будь-якої  сутності  як  єдину  присутню  сутність.

[b]3.[/b]

І  все  ж  –  якось  нам  треба  стосовно  цього  постмодернізму  домовитись,  інакше  забредемо  у  ще  густіші  софістичні  хащі.  Ми  не  можемо  дефініювати  того,  всередині  чого  перебуваємо.  Адже,  на  мій  погляд,  постмодернізм  є  не  що  інше,  як  певний  стан,  певна  кондиція  –  передусім  у  культурі,  хоч  і  не  тільки  в  культурі.  Цей  стан  (цю  кондицію)  або  (вітання  недавно  спочилому  Ліотарові!)  цю  ситуацію  було  спричинено  –  даруйте  банальність  –  усім  попереднім  розвитком  людства.  Але  найвідчутніше  модернізмом.

Свого  часу  я  запропонував  розглядати  модернізм  як  завершене  в  часі  явище,  тобто  розташувати  його  в  дуже  конкретних  часових  межах.  Спираючись  на  ці  межі,  я  спробував  означити  модернізм  як  “рух  у  філософії,  мистецтві  та  суспільній  думці  останніх  десятиліть  ХIХ  –  першої  половини  ХХ  сторіч,  який,  попри  різноманітність  і  взаємну  суперечливість  своїх  напрямів  (броунівський  рух!),  характеризується  тією  чи  іншою  формою  неприйняття  позитивістської  (реальної)  дійсності  і  через  невпинне  оновлення  ідей,  образів,  засобів  прагне  творити  (або  віднаходити)  іншу,  паралельну  (ірреальну)  дійсність”.  Серед  історично  зумовлених  особливостей  модернізму  я  називав  глобальний  катастрофізм  як  світовідчуття,  досвід  відносності  будь-яких  наукових  знань  та  проникнення  в  найтаємніші  глибини  людської  психіки,  а  також  програмове  заперечення  суспільно  узвичаєних  норм  і  конвенцій.

Модернізм  об’єктивно  завершився  саме  через  втрату  цієї  останньої,  спроектованої  на  соціум,  особливості.  Його  заключний  період  (40-ві  –  60-ті  рр.  ХХ  ст.)  –  це  період  суспільної  “класицизації”  чи  навіть  “канонізації”.  Захопивши  найпрестижніші  видавництва,  музеї,  палаци  та  університети  Заходу,  здобувши  загальносуспільне  визнання  у  формі  численних  Нобелівських  –  і  не  тільки  –  премій  з  літератури,  остаточно  і  цілковито  позбувшися  бунтарського  асоціального  пафосу,  модернізм  вичерпав  себе  як  живе  динамічне  явище.  Подякуймо  йому  за  те,  що  він  був,  і  окиньмо  поглядом  креативні  обрії  після  нього.

Головним  креативним  підсумком  модернізму  мені  видається  доведення  до  абсурду  критерію  “новизни”  як  найцінніснішого  критерію.  Революційність  –  чи  краще  сказати  катастрофічність  модернізму  полягала  в  тому,  що,  мабуть,  уперше  за  всі  часи  існування  мистецького  дискурсу  критерій  “новизни”  (“такого  ще  не  бувало!”)  був  поставлений  вище  за  інші  критерії,  як  наприклад,  “майстерності”,  і  навіть  загалом  прирівняний  до  критерію  “мистецькості”,  “художньої  вартісності”  як  такої.  Це  мало  своїм  наслідком  з  одного  боку  аберації  аванґарду,  з  іншого  –  тотальне  розчарування  “новизною”,  сумніви  у  справжній  “критерійності”  цього  критерію.  Причому  я  зараз  маю  на  увазі  не  обов’язково  “новизну”  у  вужчому,  формальному  сенсі  “make  it  new!”,  а  “новизну”  засадничу  –  ту,  що  згідно  з  Єшкілєвим  є  “якісною”.

Постмодернізм  як  стан,  спричинений  таким  розчаруванням  і  такими  сумнівами,  передбачає  вже  не  серйозне  (бо  програмове  й  дефінітивне)  шукання  “нового”,  а  хіба  що  пародійне.  Постмодернізм  –  це  усвідомлення  неважливості  “нового”.  Чи,  точніше  сказати,  важливості  “нового”  поряд  із  будь-яким  іншим  критерієм.  Тобто  постмодернізм  –  це  стан  відмови  від  пріоритетності  “нового”.  Звідси,  можливо,  й  походить  переконаність  В.  Єшкілєва  у  “деміургійному  зубожінні”  і  креативній  безвиході  постмодернізму.  Постмодернізм,  однак,  передбачає  плинність  правил  і  цінностей,  рівною  мірою  приймаючи  як  істинні  цілком  протилежні  твердження  (“Метою  мистецтва  є  досягнення  новизни”  і  “Метою  мистецтва  не  є  досягнення  новизни”)  і  зазвичай  заперечує  будь-який  ієрархічний  диктат,  у  т.ч.  й  запропоновану  Єшкілєвим  ґрадацію  “нового”  на  “просте”  і  “якісне”.

Зрештою,  постмодернізм  –  це  ще  й  усвідомлення  остаточної,  онтологічно  зумовленої  безвиході  будь-якої  з  практик.  Історія  мистецтва  на  рівні  історії  його  рухів,  стилів,  напрямів  і  течій  –  це  перш  усього  історія  поразок  і  безвиходей.  У  постмодернізмі,  спричиненому  передусім  відбутістю  Великої  Модерністської  Ілюзії,  акумульовано  пам’ять  про  ці  поразки  й  безвиході  і  звідси,  припускаю,  його  іронічність,  до  якої  ще  повернемось.

На  щастя,  це  печальне  постмодерністське  усвідомлення,  здається,  маємо  чим  врівноважити.

[b]4.[/b]

Найзавзятіші  критики  постмодернізму,  вочевидь,  не  усвідомлюючи  того,  що  й  самі  є  “постмодерністами”  в  силу  свого  розташування  в  теперішньому  часі  й  тутешньому  просторі,  досить  часто  характеризують  постмодернізм  як  “руйнівний”,  причому  вкладають  у  цю  характеристику  виразно  неґативний  зміст.  Тут  варто  зацитувати  з  пам’яті  Сократа  (а  його,  власне,  в  силу  відомих  обставин,  по-іншому,  як  із  пам’яті,  й  не  зацитуєш),  який  казав  афінським  консерваторам,  що  вони  дуже  слушно  чинять,  оберігаючи  певні  цінності  від  руйнування,  –  от  тільки  чи  ті  цінності,  які  заслуговують  бути  збереженими?  реформаторам  натомість  казав,  що  вони  дуже  слушно  певні  цінності  руйнують  –  от  тільки  чи  ті,  які  цього  руйнування  заслуговують?

Поставлю  і  я  запитання  без  відповіді:  що  вважати  руйнівним  у  літературі?  Замах  на  етос?  На  “вічні  категорії  добра  і  зла”?  Але  ми  вже  ніби  й  домовилися  (згідно  з  Єшкілєвим)  розглядати  креативність  “поза  гуманістичною  рефлексією”.  Хоча,  з  іншого  боку,  фінальна  цитата  з  Ніцше  сиґналізує  про  “майбутнє  людини”.  Тож  –  нарешті!  –  перейдімо  до  “людини”,  до  людських  особистостей,  а  будь-які  розмови  про  “яловість”  хай  залишаться  комусь  яловішому.

Чи  роль  у  літературі  Бродського,  Борхеса,  Павича,  Еко,  Фаулза,  Кортасара,  Фуентеса,  Маркеса,  Кундери,  Рашді  справді  є  руйнівною?  Чи  ці  імена,  що  з  ними,  власне,  й  пов’язуємо  літературний  комплекс  постмодернізму,  справді  звістують  поразку  й  безвихідь?  Мабуть,  так.  Можливо,  ні.

Постмодернізм  і  справді  може  вважатися  хворобою.  Але  що  в  літературі  (крім  соцреалізму)  вважати  “здоров’ям”?  Класичну  норму?  Пригадую,  як  Генрі  Міллер,  розмірковуючи  на  тему  “здорового”  мистецтва,  визнавав,  що  в  житті  не  читав  нічого  патологічнішого  від  “Іліади”  з  її  ріками  крові,  смакуванням  насильства,  вивертанням  назовні  паруючих  нутрощів.  Рідна  література  знає  не  менш  “здоровий”  приклад  із  “Drang  nach  Osten”  Ігоревих  білявих  бестій  з  метою  –  не  в  останню  чергу  –  ґвалтування  “красних  жен  половецьких”.

То  як  усе  ж  бути  з  “руйнуванням”  і  чи  в  постмодернізмі  справа?  Можливо,  йдеться  про  те,  що  література  минулих  епох  пропонувала  (а  точніше  нав’язувала)  певну  цілісну  картину  світу,  перейняту  вірою  і  до-вірою.  Постмодернізм  же  пропонує  хаос  і  фраґментарність,  уламки  колишньої  цілісності,  руїни  (отож  він  швидше  “руїнний”,  аніж  “руйнівний”)  колишньої  єдності,  ним  же  висміяної,  –  і  все  це  перейняте  виключно  іронічною  настановою,  бо  нічого  більше  не  залишається.

Але  в  мені  озивається  читач  із  деяким  досвідом  переживання  чужих  текстів  і  він  протестує  проти  розуміння  іронії  як  “апріорного  чинника  постмодернізму”.  Бо  я  не  читав  нічого  іронічнішого,  ніж,  наприклад,  “Гамлет”.  Можливо,  героя  цієї  трагедії  слід  вважати  постмодерністом?  Він  і  справді  “яловий”,  на  кожному  кроці  грається  словами,  холодно  рефлексує,  цитує  попередників  й  іронізує  навіть  над  коханням,  –  та  що  там?  –  над  смертю!  От  тільки  смерть  у  нього  “справжня”,  хоч  і  надміру  театральна,  що  наштовхує  на  підозру  автора  в  пародійності.  Зрештою,  якщо  справді  віднести  іронію  до  “апріорних  чинників”,  то  змушені  будемо  приєднати  до  постмодерністського  комплексу  також  і  Рабле,  і  Сервантеса,  і  Свіфта,  а  там  і  –  добряка  Діккенса  і  ще  три  чверті  решти  Світової  Літератури,  яку,  до  речі,  все  одно  вигадав  Ґьоте.

То  де  ж  усе-таки  проходить  поділ?  Як  відрізнити  врешті  постмодернізм  від  не-постмодернізму?  Можливо,  скористатися  критерієм  “ідеального  читача”?  Читача-постмодерніста  Єшкілєв  бачить  “іронічним  інтелектуалом,  стомленим  інформативним  перевантаженням,  що  прагне  гри  та  текстової  атракції  без  будь-яких  зазіхань  на  свою  світоглядну  свободу”.  Читача-антипостмодерніста  –  “більше  подібним  на  сектанта  або  книжника-кабаліста,  який  заглиблюється  у  нетрі  пропонованого  йому  світу-тексту”.  Щиро  кажучи,  особисто  мені  достатньо  несимпатичні  як  перший,  так  і  другий.  Як  “стомлений  інтелектуал”,  додаток  до  комп’ютера,  так  і  “книжник-сектант”  з  недвозначною  схильністю  до  шизофренії.  Гадаю,  насправді  ідеальний  читач  Набокова  або  Еко  той  самий,  що  й  ідеальний  читач  Данте  або  Флобера.  Йдеться-бо  перш  усього  про  потребу  в  співрозмовникові,  про  духовну  й  душевну  комунікацію,  про  подих  книги,  її  дихання,  її  розгортання,  про  необхідність  розуміння  і  зближення,  про  співпереживання  і  взаємне  проникнення.  Не  в  останню  чергу  також  –  про  насолоду  від  тексту.  Йдеться,  як  завжди,  про  людське  в  людині,  наприклад,  про  любов.

Щойно  прийдеш  до  цього  –  починаєш  бачити  “постмодернізм”  усього  тільки  елеґантною  інтелектуальною  фікцією.

[b]5.[/b]

Оскільки  все  ж  цей  кабалістичний  читач-сектант  уже  і  в  мене  виринув  на  Світ  Божий  зі  своїх  нічних  віртуальних  метапорожнеч,  то  хочеться  зробити  бодай  кілька  зауваг  стосовно  так  ентузіастично  окресленого  моїм  співавтором  жанру  “фентезі”.  Одним  із  чинників  “деміургійної  повноти”  в  цьому  жанрі  В.  Єшкілєву  видається  наявність  “внутрішньої  енциклопедії”.  Причому  ця  енциклопедія  мусить  бути  втілена  у  вигаданій  країні  (планеті?)  з  її  назвами,  ландшафтами,  до  нюансів  продуманими  й  не  обов’язково  прописаними,  але  в  той  же  час  відчутно  приявними  у  тексті  зв’язками  між  об’єктами,  іншими  словами  –  це  має  бути  світ,  замкнутий  у  собі  й  самодостатній.  Щоправда,  виходячи  з  цього  критерію,  мусимо  зарахувати  до  найвершинніших  здобутків  жанру  не  тільки  любих  моєму  колезі  Толкієна,  Перумова  чи  Олді,  але  й,  скажімо,  Гріна  чи  добрих  три  чверті  усіляких  знаних  і  менш  знаних  фантастів,  а  там  і,  чого  доброго,  Свіфта  або  Сирано  де  Бержерака.  У  той  же  час  найбездоганніші  “внутрішні  романні  енциклопедії”  мені  як  читачеві  траплялися  саме  в  “постмодерністських”  Милорада  Павича  або  Умберто  Еко.  Деконструкція  історично  віддалених  світів  відбулася  в  них  настільки  переконливо,  що  в  кожному  з  випадків  маємо  справу  вже  з  окремим  (коли  завгодно  –  “персональним”)  авторським  світом,  у  якому  все,  що  зображене  або  просто  назване  –  від  сухої  травинки  між  сторінок  інкунабули  й  до  диявольської  супермашини  насильства  –  живе,  дихає,  взаємодіє,  співіснує  і,  власне  кажучи,  здобуває  своє  подальше  автентичне  буття  навіть  поза  авторською  волею.  Коли  не  помиляюся,  в  такому  сотворінні  світу  й  полягає  “деміургія”.

Дозволю  собі  ще  принагідний  апендикс  відносно  “фентезі”.  На  мій  погляд,  цей  різновид  чтива  являє  собою  вельми  показове  кічувато-маскультівське  відгалуження  всередині  ситуації  постмодернізму.  Увесь  корпус  літератури  “фентезі”  можна  не  без  підстав  розглядати  як  форсоване  цитування  ґотичної,  окультно-містичної  чи  казково-міфологічної  спадщини  з  безумовною  ігровою  домінантою  (попри  всю  серйозність  оповіді  не  забуваймо  про  особливу  притягальність  “фентезі”  для  підліткового  читача),  з  безконечним  комбінуванням  одних  і  тих  самих  наративних  елементів,  від  якого  і  від  яких  урешті  –  скористаюся  ще  одним  критерієм  мого  співавтора  –  “просто  стає  нецікаво”.

Тому  аж  ніяк  не  дивно,  що  характеризуючи  нинішній  стан  книгочитання  в  Україні,  оглядач  московської  “Независимой  газеты”  зауважує:  “Українські  російськомовні  белетристи  –  фантасти  і  “фентезійники”  (...)  нічим  не  гірші  за  московських  колеґ  або  пітерського  Ніка  Перумова  –  всі  вони  якоюсь  мірою  епігони,  якоюсь  –  духовні  діти  Стругацьких,  Єфремова,  Лема,  Толкієна  і  один  одного.  Проблем  з  російською  мовою  в  них  не  виникає,  в  літературі  такого  штибу  вона  є  напрочуд  одноманітною  й  безбарвною,  це,  фігурально  висловлюючись,  мова  для  бідних.  (...)  Автор  цієї  літератури  давно  помер  (а,  можливо,  й  ніколи  не  народжувався),  він  виступає  не  як  Творець-Деміург,  а  як  інженер  –  комбінатор  сюжетних  мотивів,  схем,  штампів,  як  ретранслятор  сучасної  урбаністичної  міфології.  Чим  менше  в  тій  або  іншій  книзі  авторського  первня,  тим  більшими  літерами  пишеться  на  обкладинці  авторове  ім’я.  Втім,  “Олді”,  “Нік.  Перумов”,  “Олександра  Марініна”,  “Фрідріх  Незнанський”  –  це  аж  ніяк  не  імена  письменників,  а  торговельні  марки...”  (Окара  А.  Запах  мертвого  слова.  Русскоязычная  литература  на  Украине  //  Книжное  обозрение.  “Ex  libris  Независимой  Газеты”,  26.02.98)

Тож  покиньмо  ці  вільно  конвертовані,  щоправда,  тільки  в  межах  есенґе,  “марки”  разом  з  їхніми  блискучими  комерційними  успіхами  –  вони  здатні  потурбуватися  про  себе  самі.  Звернімося  нарешті  до  інших  імен  –  тих,  які  знаменують  нині  актуальну  українську  літературу,  поняття  настільки  ж  химерне,  наскільки  й  реальне.

[b]6.[/b]

Автор  як  індивідуальність,  явлена  у  тексті,  –  ось  і  все,  що  можна  протиставити  цим  плачам  навколо  “постмодернізму”  та  його  імпотентності.  Саме  це  й  спонукало  мене  взятися  до  впорядкування  вміщеного  під  цією  ж  обкладинкою  “Хрестоматійного  додатка”.  Хоч  за  великим  рахунком  я  нічого  не  намагався  довести.  Мені  йшлося  перш  усього  про  задоволення  –  задоволення  від  перечитування,  відбору,  взаємного  розташування,  а  іноді  й  власноручного  переписування  текстів,  які  поставали  в  нашій  літературі  упродовж  приблизно  останньої  чверті  століття  (а  зважаючи  на  “хронологічну  параною”  –  й  фіналу  тисячоліття)  і  які  є  для  мене  улюбленими  або  принаймні  дуже  мені  подобаються.  Я  хотів,  аби  презентований  мною  “Додаток”  став  своєрідним  парадом  індивідуальностей.  Можливо,  навіть  засвідчив  стан  нашої  найновішої  літератури  як  “близький  до  розквіту”  чи  принаймні  реанімований  (межа  між  першим  і  другим  видається  мені  не  надто  категоричною).  Я  наважився  б  назвати  цю  часову  смугу  “поверненням  літератури”.  Однак  не  буду  заперечувати  й  проти  єшкілєвського  розуміння  найновіших  зусиль  українського  письменства  як  “спортивно-пізнавальної  вправи”.  У  такому  разі  потрактуймо  пропонований  мною  “Додаток”  і  як  змагання.

З  іншого  боку,  я  не  міг  відкинути  соціалізаційних  факторів  –  поколіннєвих,  середовищних,  групових.  Ми  не  можемо  іґнорувати  того,  що  очевидне:  літературу  роблять  особистості,  але  особистості  формуються  в  середовищах  (деякі  з  них  також  формують  середовища).  При  цьому  мусив  я  зіткнутися  з  маразмом  класифікації,  свого  часу  дотепно  означеним  В.  Єшкілєвим  як  “енциклопедична  тупість”.  Аби  не  повторювати  помилок  старої  китайської  бюрократії,  я  не  став  ділити  представлених  у  “Додатку”  авторів  на,  скажімо,  тих,  які  пишуть  без  розділових  знаків,  тих,  які  не  читають  своїх  колеґ,  і  тих,  які  зранку  воліють  пиво.  Запропонований  мною  поділ,  безумовно,  досконалим  не  є  –  в  ньому  я  скористався  частково  темпоральними  (загальноприйнятий  поділ  на  покоління  за  десятиліттями),  частково  реґіонально-локальними  (на  зразок  не  включеної  сюди,  але  вельми  мною  шанованої  “Київської  школи”),  частково  семантичними  і  стилістичними  критеріями  (вперше  наважуюся  пропонувати  такі  сеґменти,  як  “Київська  міська  іроніка”  чи  “Проза  “соціальної  клініки”).  Усередині  “блоків”  іноді  трапляється  поділ  на  угруповання  –  тут  мені  не  доводилося  нічого  вигадувати,  позаяк  практично  всі  з  них  уже  стали  історико-літературознавчими  термінами.

Підозрюю,  що  переважна  більшість  колеґ,  маючи  змогу  спостерігати  за  здійсненням  мого  проекту,  наполягала  б  на  включенні  їх  до  “Одинаків  і  самітників”  –  бути  самотнім-бо  завжди  престижніше  і  “крутіше”,  аніж  рухатися  “свинею”.  Проте  включені  мною  до  цього  розділу  автори  не  повинні  мати  особливих  підстав  для  зверхності:  їхнє  перебування  “у  самоті”  пояснюється  не  стільки  надмірною  “деміургійністю”,  скільки  неможливістю  приєднати  їх  до  будь-якого  іншого  розділу.

Я  свідомий  деякої  умовності  здійсненої  в  “Додатку”  класифікації.  Мені  залишається  сподіватися  чиїхось  альтернативних,  не  настільки  еклектичних,  а  значно  цілісніших  і  строгіших  версій  –  якщо  “цілісність”  і  “строгість”  справді  мають  які-небудь  шанси  у  нашій  хаотизованій  ситуації.

Мені  також  залишається  з  усією  щирістю  подякувати  всім  презентованим  авторам  за  ще  одну  чудову  нагоду  порозуміння.  Хочу  подякувати  й  тим,  для  кого  на  цих  сторінках  з  різних  причин  не  знайшлося  місця,  –  готуючи  “Додаток”,  я  тримав  у  полі  зору  понад  сотню  імен  та  творів.  На  жаль,  презентований  проект  є  всього  тільки  малою  енциклопедією.  Сподіваймося  більшої.

Моя  особлива  вдячність  належить  Володимиру  Єшкілєву,  з  яким  я,  вочевидь,  безуспішно  намагався  полемізувати  у  цій  статті  і  який  був  –  без  реверансів  –  вирішальною  рушійною  силою  для  здійснення  цього,  на  перший  погляд  майже  нереального  проекту.

На  прощання  хочу  пообіцяти  всім  читачам  цілком  уже  недалекий  початок  нового  тисячоліття,  а  з  ним  і  тимчасове  завершення  “хронологічної  параної”.  А  це  означає  –  до  зустрічі  в  наступній  енциклопедії!  
         
                 [b]*Примітка.  [/b][i]Дякую  Юрію  за  лікнеп,  а  моїх  друзів  за  те,  що  
                         дочитали  до  кінця...  Набираймось  досвіду  і  розуміння  назрілих    
                         проблем...
 [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784081
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Валя Савелюк

ВІРТУАЛЬНІ СВІТИ

випадкових  подій  
хитромудрі  вигадливі  лінії…
як  у  дитячу  долоньку,  
ховається  сонце  у  чашечку  цинії

хто  ти,  де  ти?
ми  живемо  на  різних  планетах…
а  я  все  одно  усміхаюсь  щасливо  до  себе  у  дзеркалі  –
живемо  на  різних  планетах,  у  різних  вимірах  –  на  Землі

у  порожнечу  ночі  –  доне́схочу
лагідне  щось  і  умовно  римоване  муркочу́…  

а  над  Хавасу  Фолс  у  віртуальній  твоїй  Америці
сходить  сонце,  і  ранок,  і  день  новий  –  як  у  іншій  Галактиці

сходить  сонце  над  Хавасу  Фолс  у  величній  красі…
ні,  не  шукаю  кротовин  у  Просторі-Часі

як  пророки,  принесли  лелеки  з  ирію  радісну  новину…
щаслива  
у  рідній  бідній  країні  третього  світу  –  добраніч  –  засну

23.03.2018

на  фото  з  інтернету  водоспад  Хавасу  Фолс  в  Аризоні,  США

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783941
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Шон Маклех

Те, що існує

                                             «Мертва  лава,
                                                 Схололі  зорі,
                                                 Вугіль  та  діамант
                                                 Чи  раптові  народини
                                                 Метеорів…»
                                                                                   (Шеймас  Гіні)

Те,  що  існує
(Бодай  на  мить)
Снить,
А  буття  колюче  наче  ожина
І  таке  ж  темне  –  до  синяви,
А  буття  наче  дзвін  голосне,
Наче  темрява  незбагненне,
Наче  небуття  довершене.  Наче.  
Те,  що  існує
Перевтілюється-перетворюється:
Дерево  стає  каменем,
Камінь  –  піском,  живе  –  мертвим,
Мертве  –  живим,  пісня  –  мовчанням,
Метеор  –  спогадом,  Я  –  порожнечею,
Порожнеча  –  душею.  Все.  Перевтілюється.
І  може  навіть  в  святого  Колум  Кілле  
Синя  борода  виросте,
Бо  всі  ми  лише  метеори
У  цій  забаві  перевтілень  Неба:
Перевтілень  нескінченності
У  скляну  кулю  алхіміка,
Яку  ховає  до  шухляди  
Нікчема  монах  на  ім’я  Неминучість.
До  шухляди  зробленої
Зі  зрубаної  берези  –  
З  дерева  плачу.
Якщо  вже  так  вам  хочеться
Витесати  мені  плаху  або  домовину,
То  змайструйте  її  з  берези
І  прикрасьте  лохиною.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784028
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Шон Маклех

Під зливою

           «А  потім  одного  вечора
               Я  стояв  під  зливою  серед  подвір’я,
               Нап'явши  той  мішок,  мов  сорочку.»
                                                                                         (Шеймас  Гіні)

Небо  –  це  просто  розкрита  книга
Яку  ми  хотіли  би  прочитати,  
Але  не  вміємо:  ненароком  забули  літери,
Відшибло  нам  пам’ять  від  запаху  вересу:
Отоді  –  тої  осені.  
Добре,  що  ми  не  забули,  що  це  книга,
А  не  просто  колодязь  наповнений  порожнечею,
Куди  стрибають  здивовані  люди,
Чиї  роки  полічені,  як  монети  в  глечику:
Стрибають  і  не  вертаються.
Тому  Небо-книга  нам  надсилає
(Добре  хоч  інколи  –  не  щоденно)
Зливу  холодну.  Зливу-нагадування.
Зливу  слів.  
Одяг  вдягаємо  з  мішковини  шитий,
Що  до  тіла  липне  і  шкіру  шкрябає,
Бо  забули  ми,  що  ми  народ  блискавок,  
Що  над  скелями,  як  серпокрильців  зграя
Свої  домівки-склепи  мурував-громадив
(Фір  Болг).
А  небо  все  кидає  з  безодні  себе
Слова  холодні  краплями  прозорими,
Так  наче  це  не  слова,  а  вода.
І  наче  не  вторити  нам,  а  пити,
Так  наче,  не  знати  нам,  а  дихати  (водою),
Так  наче  не  мішковина  до  плечей  липне,
А  істина.  Буцімто…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783868
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Крилата

ВЕСНА ГУЛЯЄ

Весна  гуляє  сквериком  міським.
Мороз  їй  щоки  дряпає,  мов  кішка.
Сніг  лиже  литки  язиком  шорстким.
А  білка  з  гілки  кидає  горішка.

Мовляв,  лови,  гризи  –  берись  до  діл,
Запалюй  сонце  тисячами  вольтів.
Нехай  тепло  розійдеться    між  тіл,
Прикриє  їх  від  льодо-куль  із  кольтів.  

Жує  горіх  панянка  у  вінку
І  крутить  думи  у  палкім  танку.
Де  взяти  струм?    Лід  лютень  гонить  кров’ю.

Тут  шпак  –  наставив    меженю  хвоста,  
Всміхнувся  панні,  цмокнув  у  вуста  –  
Прозріла:  «Сонце...  запалю  Любов’ю!»

Межень,  лютень  -  інша  назва  місяця  лютого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783806
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Відочка Вансель

І про кохання нагадає лебідь

Був  просто  день  .  І  зустріч  ця  була
В  якомусь  ennoнадцятому  році.
А  у  морозі  вишня  розціла.  
Яка  цвіте  можливо  десь  і  досі.  

Ти  обіцяв  кохати  до  суда
Самого  Бога...  Що  ж,  таке  буває.  
Селом  десь  чути,  ніби  коляда  
У  весну  зараз  вкотре  зазирає.  

Дощ  розчинив  сумні  усі  думки  
Мої  колись,  що  будуть  не  про  тебе.  
Ти  знає,  як  втечуть  мої  роки?  
Згадаєш,  як  я  буду  вже  не  небі.  
І  про  кохання  нагадає  лебідь...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783874
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Єлена Дорофієвська

Слово

Слово
#Єлена_Дорофієвська  

…Сперва  было  слово,  а  в  слове  и  словом  был  бог.
И,  как  ни  странно,  в  этом  таится  драма:
Создал  Адама  из  пыли  и  говорил  с  Адамом,
А  с  сыном  ни  разу  поговорить  не  смог…
Христос  был  распят,  жертва  его  чиста,      
Но  кости  Адама  держат  основу  креста.

…Труды  дипломатов  не  пропадают  втуне  -  
Ведь  были  слова,  что,  застыв  в  беспощадном  гунне,
Запечатлелись  меткой,  клеймом  и  стигмой:
 «Бич  Божий,  приветствую»,  а  не  условное  «сын  мой»,
И  стали  причиной  домыслов  и  легенд.
Рим  на  словах  устоял.  Аттила  –  нет.

…Сквозь  чёрную  рать  уплывающих  вдаль  облаков
Падают  наземь  небесного  ската  стропила
И  раздаются  взрывы…  Свет  от  луны  таков,
Что,  кажется,  даже  она  ожесточилась…
Вертят  хвосты  стаей  ослепших  псов.
И  больше  не  слышно  бога  в  самом  первом  из  слов.

--  
©Єлена  Дорофієвська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783639
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Олена Вишневська

і хто йому скаже?…

і  хто  йому  скаже,  що  врешті  прийшла  зима,
яка  її  знову  за  душу  вузлом  трима,
і  що,  коли  ніч  поділила  усе  на  три,
просила  вона:  "вітре,  пам'ять  мені  зітри..."

а  що  залишалось?  чекати,  що  все  мине.
пасьянс  розкладати  із  надто  тугих  тенет.
і  навіть,  як  випав  наранок  торішній  сніг,  
не  вірила  в  диво,  бо  втриматись  він  не  зміг.

бо  все,  що  любила,  змивала  ураз  вода,
хоч  світ,  наче  ляльку,  в  колисці  її  гойдав.
та  що  та  колиска,  як  ліжко  пусте  і  сни
про  нього  вервечкою  тягнуться?  "не  засни,"  -

шепоче  вона  і  рахує  зірки  з  Ковша,
аби  не  зайтися  вовчицею.  /...тихо,  ша.../
бо  знає:  лікують  не  сльози  і  не  любов,
і  точно  не  час,  що  поволі  по  ній  ішов.

що  правди  і  правил  немає  в  такої  гри.
і  хто  йому  скаже:  "а  ти  говори,  гори
до  неї  крізь  ночі,  бо  знову  прийшла  зима..."
що  світла  у  неї  без  нього  і  вдень  катма.


/9.12.17/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Хлопан Володимир (slon)

ВОТ ОНО, ГЛУПОЕ СЧАСТЬЕ… С. Єсєнін (переклад)

Ось  воно,  щастя  бездонне,
З  білими  вікнами  в  гай!
Тихо,  мов  лебідь  червоний,
Сутінок  плине  за  край.

Здрастуй,  блаженне  затишшя,
З  тінню  берези  в  воді!
Зграя  пташина  на  стрісі
Зорям  псалми  сокотить.

Там  десь  за  садом  несміло,
Там,  де  калина  цвіте
Юнка  тендітна  у  білім
Лагідну  пісню  веде.

З  поля  серпанок,  мов  ряса,
Стелиться  тихо  до  ніг...
Миле,  розпатлане  щастя,
Свіжа  рожевосте  щік!  
_________________________
Вот  оно,  глупое  счастье,
С  белыми  окнами  в  сад!
По  пруду  лебедем  красным
Плавает  тихо  закат.

Здравствуй,  златое  затишье,
С  тенью  березы  в  воде!
Галочья  стая  на  крыше
Служит  вечерню  звезде.

Где-то  за  садом  несмело,
Там,  где  калина  цветет
Нежная  девушка  в  белом
Нежную  песню  поет.

Стелется  синею  рясой
С  поля  ночной  холодок…
Глупое,  милое  счастье,
Свежая  розовость  щек!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776722
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Галина_Литовченко

За руки з вітром…

За  руки  з  вітром  понад  світом  гайда!  
Переліскам  колошкаю  гілля  –  
набухлі  брості  первоцвіту  знайду,
бо  чую  кроки  березня  здаля.

Свистять  дрозди  щосили  на  галяві  –  
весни  мотивам  тішиться  душа.
Знялись  журавки  між  хмарки  біляві  –  
дають  зими  зітханням  відкоша.

Нехай  зітхає,  спроби  ж  ці  –  останні,
до  трону  їй  не  буде  вороття:
збудила  світ  зеленоока  пані
і  завдає  свій  ритм  серцебиття.
04.02.2018
(фото  з  інтерету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776741
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Наталя Данилюк

Прошу, прийди… (закликання весни)

Прошу́,  прийди  полоскотати  нерви
Зарозумілій  тітоньці-зимі,
Бо  вже  душа  вичерпує  резерви,
Очікуючи  життєдайних  змін…

Бо  вже  крило,  обшарпане  вітрами,
Забуло  смак  дзвінкої  висоти.
О,  ці  скупі  холодні  панорами
І  цей  полинний  присмак  гіркоти!..

Прийди  й  поруш,  розколихай,  роздмухай,
Перетряси  крізь  сито,  як  муку́.
Вже  нишком  наслухаю  краєм  вуха
Твою  джерельну  музику  п’янку!

Вже  чую  запах  пролісків  у  лісі,
Хоч  березня  не  видно,  та  дарма,
Відхлипує  бурульками  на  стрісі
Капризна  і  ображена  зима.

Тож  на  медове  сонце  не  скупися,
Бо  зачекавсь  на  нього  білий  світ!
Скрипить  у  полі  срібна  колісниця  –
Вантажить  лютий  клунки  снігові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776793
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Ліна Ланська

КОХАЙ ЇЇ

Кохай  її,  як  триста  літ  тому,
Коли  мечі  писали  слід  кривавий,
У  заметіль  цвіли  пожеж    заграви,
А  ти  шукав  одну  її...Чому?

На  поле  спрагле  випала  роса
І  напоїла  день,  зітхнувши  тяжко.
Непоказна  квітує  десь  ромашка,
Непоказна?  -  хто  отаке  сказав?

Вже  триста  літ  на  пелюстках  її
Ворожимо,  -  розіпнута  прощає,
Бо  може  подарує  крихту  раю,
Коли  кохання  проти  течії,
Через  віки.  Вона  тебе  чекає,

Кохай  її.


10.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Потусторонний

Подранки.

На  кокетливо  белом  листе  чистота
чуть  жива  в  ожидании  текста.  
А  над  нею  трепещут  поэта  уста.  
Не  целована,    плачет  невеста.  

Искуситель    навис,  как  томленье  судьбы,
упованье  вокруг  предвкушенья.
Не  дыша,  не  моргая,    статично,  дабы  
не  спугнуть  торопливым  движеньем.  

Затянувшийся  миг  добавляет  конфуз.  
Всё  страшнее  и  ближе  развязка.  
Не  прольются  никак  слёзы  взбалмошных  муз  
на  бумагу  спасительной    краской.

Как  такое  случилось?  Где  вольный  полёт?
Где  он,  трепетный  лепет  подранка?
Обожравшись  собой,  напускной  рифмоплёт  
стоил  ниже  поставленной  планки.  

                                       ***

Как  можно  пустоту  нарисовать?  
Да  не  рисуя.  Белый  лист  бумаги  
ждёт  вожделенно  почерка  зигзаги,  
закрученные  в  нужные    слова.

У  пустоты  нет  грустного  конца,
свободы  не  растрачено  начало.
Когда  б  могла,  она  бы  закричала,  
теряя  очертания    лица.

И  всё  же  ноль  -  начало  всех  начал.
Пустотный  мрак    вмещает  бездну  света.
Стоит  за  одиночеством  поэта
народом  принесённая  свеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776349
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Наталя Данилюк

Ця зима – розбалувана пані

Ця  зима  –  розбалувана  пані,
На  пухо́вих  глянцевих  перинах
Розляглась  у  пишному  убранні,
В  льодових  прозорих  намистинах.

Й  нічичирк,  лише  прудкий  горобчик
Сколихне  розпатлану  галузку,
Крильцями  дрібними  затріпоче  –
І  сніги  розсиплються  на  друзки  

Безліччю  тендітних  витинанок,
Підставляй  долоні,  щоб  ловити
Цей  легкий  засніжений  серпанок,
Цей  зимовий  дощ  метеоритний.

І  пусте,  що  сіється  за  комір,
Що  тече  за  спину  пінним  ла́те,
В  ці  ковдри  пухкі  і  невагомі
З  головою  хочеться  пірнати!

Хай  собі  поніжиться  ще  трішки
Ця  зима  на  глянцевих  перинах,
Ще  помни  в  долонях  білі  сніжки,
Ще  побудь  смішною,  мов  дитина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776345
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Галина_Литовченко

Прогнозує синоптик туман…

Прогнозує  синоптик  туман  у  південному  місті  –  
знову  буде  нагода  самій  розібратись  в  собі.
Бо  не  факт,  що  на  вечір  заграють  музики  троїсті,
ген  світанок  уже  на  прогностику  сів  далебі.

Не  прийдеш,  не  приїдеш  –  закрила  імла  перевал.
Та  бажання  було  б  –    на  туман  нарікання  простила  б.
Чом  не  кликав  до  себе?  На  твій  полетіла    б  вокзал.  
Я  би  спосіб  знайшла  подолати  туманові  крила.

Але  ж  ти  –  це  не  я:  обґрунтуєш  невинність  свою,
розкладеш  по  поличках  детально  обставини  збігу.
…Не  одна  я  така  на  пустому  порозі  стою,  
той  синоптик  казав:  Станіслав  геть  засипало  снігом.
10.02.2018
(надихнуло  фото  сьогоднішнього  Івано-Франківська  зі  сторінки  Артура  Сіренка  на  ФБ)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776171
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2018


OlgaSydoruk

За елей, пьянящий, кожи…

И  -  рассеялись  тревоги...
Спало  -  марево  тоски...
Только  душу  недотроги
Растерзали  на  куски…
За  то  небо  (над  дорогой)…
За  дыханье  -  у  щеки…
За  елей,  пьянящий,  кожи
Между  холмиков  груди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775962
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Ліна Ланська

А ХТО ТАМ?. .


А  хто  там  учора  про    слово,
Яке  було,  ніби-то  першим?
Я  сльози  ковтала,  завмерши,
Хоч  нового  мало,  те  нове

Про  сточену  часом  і  міллю,
Стареньку  полатану  свитку...
Кажіть  уже  голосно  й  швидко,
Про  нитки,  недавно  ще  білі.

А  завтра  ніяких  не  стане.
Зотліє  у  пил  і  у  попіл
Хустина  і  хата,  і  окіл,
А  слово?..а  слово  останнє
Учепиться  в  душу  на  роки.

01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775942
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Єлена Дорофієвська

Мячик. Таню снимают с креста…

[i]Наша  Таня  громко  плачет:
Уронила  в  речку  мячик.
-  Тише,  Танечка,  не  плачь:
Не  утонет  в  речке  мяч.
А.  Барто.[/i]
 
Тает  лёд,  разбавляя  джин,  остывает  паршивый  кофе.
…Таню  снимают  с  креста  на  её  Голгофе.  
Радио  хрипнет,  рыдая  по  Тане  громко    -  
Некогда  Таня  славным  была  ребёнком.
Если  бы  не  уроненный  в  речку  мяч,  
Что  стало  б  вершиной  и  флагом  её  неудач?

…Первый  контакт  утешителен,  односторонен  –  
Кратко,  по  делу:  «Не  плачь,  и  твой  мяч  не  утонет…»    -  
Смысл  послания,  можно  сказать,  однобок.
Слышала  голос  и  думала  -  это  бог.
Таня  боялась  ему  задавать  вопросы:
Мячик,  возможно,  и  сам  себя  в  речку  бросил...

Сакральная  жертва,  завидев  смолу  и  вертел,  
Вмиг  возрастает  над  болью,  унынием,  смертью.
Когда  прекращаются  слёзы,  мудрец  Асадов
Умы  заполняет:  так  -  правильно,  так  –  не  надо…
…Кофе  паршив,  теплеет  в  стакане  джин.
Таня-формула.  Таня  выросла.  Таня  бросает  мужчин.

…Ежели  верить  слезам,  то  кто  кого  всё  же  бросил?
 Таня  боялась  себе  задавать  вопросы.
Может,  где-то  есть  шире,  но  Танин  мирок  -  прокрустов:
Таню  сняли  с  креста,  пояс  остался  на  люстре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775837
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Ем Скитаній

february - місяць лютий…

непримітний  контур  долі
по  долонях  юлиць  голих
february  креслить  криво
снігоспадами  примхливо.
а  в  сльоту,  у  зморі  сонну,
косооким  хитрим  блазнем
змерзлу  волю  у  полоні
водить  містом  напоказ.

ухопив  у  зашморг  мокрий
древа  всі,  малі  й  великі  -
долу  гне,  хита  і  душить,
холод  вдихує  у  душі
й  видноколо  за  заслони,
нагло  сховує  на  скон.

...закрутив  сніги  мов  дзигу
дзвоном,  гулом,  тріском  криги...  -
і  скаженні  коні  хури
перемелюють  на  хугу
простір-час-і  вимір  суті
усього  в  нестримній  люті.

білим  мороком  хурдел
у  льодовій  брилі,
скуто
в  замороженій  купелі...  -
там  життя  в  недолі  білій
ледве  дихає,  ледь  мліє,
у  судомі  б"ється  в  брилі,
нігті  зламує  об  лід.

...сніг  спадає.
тане.
зтанув
з  неба
й  знов
сльотою  стане,
що  в    захмаренні  туманне.
у  калюжах  -  вирій  в  скалках,
відзеркалень  брудносірих,
птах  в  яких  з  небес  зимових
тінню  явиться  низинно...  -
одним  помахом  крила
промайне  міраж  оманний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775609
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. "Скажи мені правду, якою б вона не була…"

Скажи  мені  правду,  якою  б  вона  не  була…
Про  місяць  упо́вні…  Про  два  лебединих  крила…
Про  літа  веселки  барвисті…  про  теплі  дощі…
Про  пестощів  ласки  іскристі…  про  сповідь  душі…
Скажи  мені  правду,  що  й  досі  у  серці  щемить…
Про  ту  найдорожчу,  про  найсокровеннішу  мить…
Про  всесвіт  у  зорях,  утоплений  в  глибах  криниць…
Про  мову  безмовну  промінних  широких  зіниць…
Про  сонце,  що  сходить  в  обіймах  і  чезне  в  імлі…
Про  стежку  до  саду,  де  бродимо  ми  ще  малі…
Про  мамину  ніжність,  про  батькову  гордість  німу…
Про  сльози  печалі  на  вижовклих  трав  килиму…
Про  муки  відталі,  душевний  утрачений  рай…
Скажи  мені  правду  –  нічого  в  собі  не  ховай…
Я  знаю,  що  тяжко  –  правдивий,  оголений  біль…
Я  знаю  ж  бо  –  тяжко,  бо  цілі  не  видно  відсіль…
Не  видно  ж  бо  цілі  –  далеко  далекі  світи…
Скажи  мені  правду  –  бо  з  правдою  легше  іти!
Крізь  бурі  і  товщі,  де  квітне  неторканий  Сад,
Крізь  товщі  і  бурі,  пургу  і  рясний  снігопад…
Скажи  мені  правду  –  і  я  тоді  ска́жу  сама…
Про  те,  що  у  серці  не  все  ще  панує  Зима…
Хоч  журно  над  чо́лами  пам’ять  пече  і  тяжить…
Про  шлях,  нами  сходжений  –  що  у  багрянцях  лежить…
Про  місяць  уповні…  Про  два  лебединих  крила…

Скажу  тобі  правду,  якою  б  вона  не  була…    

7.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775717
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018


OlgaSydoruk

Пусть всё останется, как прежде…

Те  тучи  серые  вчера
Пригнали  северные  ветры…
Засыпав  щедро  города
Глубоким  снегом  незаметно…
Из  нити  мягкого  клубка
Перебирают  спицы  петли…
Устали  пальцы  и  глаза,
Пока  связала  эти  гетры…
Я  столько  думаю  о  нас…
А  вдохновенность  -  отвергаю...
И  повторяю  тыщу  раз  -
Однажды  чувства  растерзают…
Свечу  мгновенно  потушу,
Снимая  лишнюю  одежду…
И  очень  тихо  попрошу  –
Пусть  всё  останется,  как  прежде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Янош Бусел

На Десні…

                                   [i][b]  [color="#942828"]  Новгород  -  Сіверський,  Короп,  Батурин...
                                       Історичні  місця...Тут  і  похід  князя  Ігоря  з  
                                       сином  на  половців,  і  становлення  та  життя
                                       лівобережної  України,  і  трагедія  гетьмана  
                                       Івана  Мазепи  та  його  столиці,винних  тільки  
                                       тим,  що  спробували  піти  з  -  під  руки
                                       жорстокого  російського  сатрапа...        [/color]
       [/b][/i]
[i][b][color="#522525"]То    сліпучим,    легким    водограєм,
То    звиваючись    в    кільця    тугі,
Десна    котиться    Сіверським    краєм
І    цілує    круті    береги.

Без    упину    шурхочуть    століття
В    головній    рахівниці    часу,-
Босоноге    моє    семиліття
Вже    збивало    деснянську    росу.

Разом    з    батьком    дивилось    на    зорі...
Їло    юшку...Корзини    плело...
Влітку    бігло    в    гаї    білокорі,
Бо    ж    грибами  -  пропахло    село...

Підростало...Простори    блакитні
Відкривали    Мазепи    біду,
Князя    Ігоря    думи    амбітні,
Древніх    русів    державну    ходу...
                                                                                       
Хто    ви,    руси?    Мовчить    рахівниця,
Спасував    і    писемності    дар,-
Що    за    люди    Південну    Криницю
Від    слов'янських    почистили    чвар.

Вік    могутності,  -  три  -  лихоліття,-
Брали    в    руки    то    меч,    то    косу.
Над    Десною    шурхочуть    століття
По    дротах    рахівниці    часу...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775574
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Владимир Зозуля

Чувства… и алые кисти рябины

В  парке  рябино-березово-кленном
Двое…  не  юных,  но  всё  же  влюбленных.
Двое…  заждавшихся  нежности,  ласки.
Двое…  отмеченных  прядью  январской…

Оба  немолоды…  оба  устали…
Пара,  тех  самых,  что  виды  видали.
Тех,  у  которых,  и  семьи,  и  дети
Разные…  в  общем,  которым  не  светит…


[i]О,  эти  встречи  –  она  снова  рядом  –
Тихо  касается,  словом  и  взглядом.
Тихо  грустит  о  любви…  и  погоде.
Тихо  приходит  и…  тихо  уходит…

Я  так  беспомощно  утихомирен
Самою  лучшею  женщиной  в  мире,
Самою  светлою  в  мире  душою,
Самою  близкою  мне  и…  чужою…

Как  то  трагически  несообразно,
Самый  счастливый  и  самый  несчастный,
Я  оказался    в  магической  власти
Женщины,  не  обещавшей  мне  счастья,
И  обрывающей,  тихо  и  грустно,
Горькие  ягоды  позднего  чувства...

Только  свидания.  Только  лишь  встречи.
Только,  такой  вот,  украденный  вечер.
Вроде  пришедший,  и  вроде  наставший…
Только…  на  целую  жизнь,  опоздавший.[/i]
...
Вечер…  карминная  зорька  заходит.
Долго  не  гаснет…  в  душе…  и  в  природе.
Светят  заката  –  январским  рубином  –
Чувства…  и  алые  кисти  рябины.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775599
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Серафима Пант

Я - ТИ

Не  проситиму  сонця,
Смутком  моїм  обпеченого,
Землю  ту,
По  якій  ти  прямуєш,
Оповідками  бити  скорботними.
Мрій  своїх  не  ховатиму  заживо.
Тектонічні  платформи  свідомості
Не  утримають  крила  гранітами  –
Плити  змістяться  в  прагненні  розмаху,
Гори  горя  до  сонця  здіймаючи
І  розпуки  страшної  хребти  –  
Піки  складок  –  це  "Я"  проти  "ТИ".
В  небо  синє  думки  відпущу  –  
Вимагають  ілюзії  простору.
Грозові  оминаючи  скупчення,
Надреальності  сповнені  величчю,
Крила  спрагло  шукатимуть  сторону,
Де  любов  верховенством  наділена,
Де  прощення  –  це  плата  за  зцілення,
Де  з  шматочків  розбитого  мармуру,  –
Храм  чуттів  вже  укотре  розорено,  –
Викладатимуть  мрії  мозаїку
Візерунками  пульсів  обірваних.
Зможе  серце  в  зображенні  світлому,  –
В  ньому  місця  немає  для  відчаю,  –
Відблиск  цінностей  вічних  знайти.
Не  супроти!  
"Я"  –  з  часточок  "ТИ".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775409
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Циганова Наталія

тебе

Тебе,  пока  секунды  опадают  
от  совершенства  белые  -  пестреть,  
из-под  ладошки  выбранные  дали  
со  смехом/снегом  комкая  в  секрет.  
Баюкал  день,  сомнительный  и  правый,  
тобой  и  скукой  вытоптанный  двор.  
Так  странно...
странно,  что  часы  исправны...
не  слушать  -  их,  года  и  прочий  вздор.  
Сбежит  слеза  -  затерянной  в  капели  
забыться  проще.  
Дальше.  
Больше.  
Прочь.  
...тебе  -  писать  рассветов  акварели,  
когда  уйду  -  и  не  настанет  ночь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775396
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Олекса Удайко

ЩЕ РАЗ ПРО КРИЛА

         [i]…І    вірю    я,    що    якось    навесні  
         внизу    на    ґанку    заскриплять    поруччя…
         це    ти,    крилатий,    принесеш    мені
         аж    два    крила...  Новісінькі  і  зручні!
                                                                               [b]Ол.  Удайко[/b]
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим  дано  і  повзати,  й  літати,
У  леті  видно,  що  і  як  лежить...
Той  лет  мордують  й  кидають    за  ґрати,
Бо  заважає
                                         гідрі  вільно  жить.

…Окрилює  нас  музика  і  слово,
Жіночна  стать,  статечний  чоловік…
І  з  крилами  живеться  лазурово  –
Пливеш,  як  
                                     лебідь  в  морі,  ввесь  свій    вік.

Але  хутчіше  надихає  дія:
Як  впевнишся,  що  недарма  живеш,
То  й  про  нові    вже  алгоритми  мрієш
В  доланні  стеж  
                                       до  щонайвищих  веж;

Й  коли  відчуєш  –  не  пропало  зерня,
Потрапило  у  благодатний  ґрунт,
Нові  здолаєш,  непролазні,  терни  –
Й  діла  твої  
                                       ніколи  не  помруть!

Та  над  усе  окрилюють  нас  діти  –
Прожив  для  рідних  ревно  –  й  недарма:
Дитячі  очі  в  те́мні  навіть  світять  –
Вже  не  страшна  
                                       для  світлих  мрій  тюрма.

Тож  окриляйтесь  –  і  любіть,  і  множтесь  –
Й  отримуєте  свій  найцінніший  дар:  
В  житті  –  на  небі  й  на  землі  –  всеможний  
Крилатий  –  
                                         не  повзучий  –
                                                                                             во-ло-да́р!

[/color][/b]03.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Єлена Дорофієвська

Глаголы

…У  жены  много  тела  и  мягкое  сердце.  Ночует  он  только  с  ней.
И  после  горячего  ужина  вмиг  утопает  в  здоровом  сне.
Спит,  как  у  матери  на  руках.  Спит,  как  младенец  -  голым.
…Так  отдыхают  в  этом  мужчине  повелительные  глаголы,
Что  часом  назад  истерзали  другую…  «Обидчик  мне…  и  учитель  мне…»  -
Её  хрипотца  и  косноязычность  сладостны  и  мучительны,
И  наклонений  не  три,  а  больше…  -  в  наиболее  употребительной  форме
Гибкость  его  языка  отвергает  все  известные  нормы…
…Они  -  подчинённые  предложения.  И,  поддаваясь  ритму,
Их  речь  отличается  от  реальной  –  чувственна,  колоритна…
…Когда  частота  взаимопрочтений  зависит  от  пунктуации,
А  нежная  лексика  требует  грубо  любить,  изучая  пальцами,
Хочется  дольше  остаться  на  этом  смятом  листе  кровати,
В  кратком  романе,  написанном  в  спешке  разнузданности  объятий.
…Утро  бодрит,  но  скорей  по  привычке  –  побочный  эффект  ли?  -  впрочем,
Тело  жены,  в  благодарность  за  отдых,  получит  несколько  точек…
Женщина-завтрак-на-кухне…  На  кухню  нельзя  заявиться  голым.
…И  в  горле  комок  –  созревают,  сгущаясь,
язвительные  глаголы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775357
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Леся Геник

За рікою

За  рікою  спливають  медузи,
за  словами  спливає  отрута.
Вперше  мовлене  другом  "не  друзі",
вперше  те,  що  не  можна  збагнути.

В  океані  далекого  часу,
затихають  невчуті  оркестри.
Знову  тріскає  гойна  окраса
та,  що  мала  світити  на  верстви.

А  медузи  дуріють  -  солоних
їх  покидали  в  прісні  озера.
В  невідомості  десь  на  припоні
догорають  "інкогніта  терра".

Ми  з  отрутою  звиклись,  навіки
знепритомнили  чисті  криниці.
Помирають  розлюблені  ріки,
тих,  що  житимуть  -  лиш  одиниці.

Неупізнані,  навіть  незнані,
не  розхлюпані,  не  одержимі.
Але  душі  у  них  -  справжні-справжні.
Але  очі  у  них  -  зримі-зримі.

2.02.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775287
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Єлена Дорофієвська

Троя

…Вьется  лентой  по  окнам  хрустальная  изморозь,  и  луна,
Подрумянив  сплетение  символов  зимнего  алфавита,
Опечаленным  «О»  прилипает  к  узорчатым  галунам
Над  твоим  подоконником  в  сумраке  глянцевитом.
…И  приходит  она,  как  пришли  бы  три  тысячи  кораблей  –
Воплощённая  парусность  множества  праздных  писем.
Ты  морщинишь  межбровье,  в  бредовой  застряв  кабале  -
Абсолютную  власть  можно  свергнуть,  но  не  превысить.
Умолчи  о  душе  –  только  тело,  и  пусть:  всё  –  тлен.
Подчиняясь  порядку  блаженства,  ведущего  к  аду,
Эту  ночь  наполняет  одна  из  прекрасных  Елен
Потому,  что  луна  светит  яблоком  из  «Илиады».
Поцелуем  срезаешь  часть  мягкого  имени  с  языка.
Что  захватчик,  что  вор  -  равноценно  с  изнанки  ночи.
И  луна  превратилась  в  подкову  троянского  рысака  -
Каждый  чёртовый  гвоздь  под  известный  финал  заточен.
О  любви  забывают,  устав  за  неё  воевать.
Этот  мир,  как  и  миф,  безупречно,  но  наспех  скроен:
Ей  придётся  вернуться  к  супругу  в  карман  и  в  кровать,
Оставляя  руины  твоей  персональной  Трои.
…На  рассвете,  вдыхая  иней  со  стёкол,  как  с  плащаниц,
Неизбежное  солнце  восславит  Вергилия  и  Гомера  -
Загорятся  три  тысячи  мачт  между  двух  столиц
И  развеются  с  пеплом  следы  уходящей  эры.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775269
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Синій Вовк

Твоє тіло

Твоє    тіло    пахло    жасмином
І    корицею,    й    чимось    ще…
Може…Ладаном    невловимо?
Я…
                 Не    в    курсі    таких    речей…
Ні…Приємно…Просто    незвично…
Я    у    прянощах    не    мастак…
Знаєш…    все    ставало    статичним,
 Коли    ти    посміхалась…Ось    так…
Твої    губи    із    присмаком    вишні
Та    завжди    прохолодний    язик…
Та    від    того    лише…    Смачніший?
Чи    я    ,просто,    до    того    звик…
Ніжні    перса    в    моїх    долонях…
Милі    зморшки    в    куточках    очей…
Твоє    спрагле    кохання    лоно…
Було    мало…Хотілось    іще…
Залишалась    ниючим    болем,    
Задоволенням,    втіленням,    стресом…
Я    казав:
                                             -    Купатись    в    любові…
А    ти    просто:    
                                                 -Займатись    сексом…
Я    тепер    на    своїм    підвіконні
Сигаретним    втішаюсь    димом…
А    чиїсь    спітнілі    долоні
Твої    білі    гладять    коліна…
Чи    любові    було    замало?..
Чи    тебе    було    забагато?
Я    допалюю    і    стрибаю…
Я    стрибаю    назад,    у    кімнату…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769553
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Синій Вовк

Тут немає на небі графіті

Літнім    тепловологим    вечором,
Коли    чай    недоречний    із    печивом,

Ти    ковтатимеш    з    кимсь    мартіні,    
В    нього    сидячи    на    колінах…

Я,    напевно,    не    зможу    побачити…
Лиш    відчути    та…    Не    пробачити…

Ні    тобі….ні    собі…ні    долі,
Що    згорнула    життя    парасолю.

Хоча…    Ні,    я    не    вірю    в    неї.
Як    не    вірю    в    ямби    й    хореї…

Ми    з    тобою    в    мільярдах    реальностей
Руйнували    кордони    моральності…

Та    не    в    цьому    банальному    світі,    
Де    на    небі    немає    графіті…

Де    немає    рожевих    ведмедів
Із    Туманності    Андромеди…

Тут    я    код    з    одиничок    та    нуликів,
Випадково    тобою    прогуглений,

Симбіоз    фотонів    та    пікселів,
Електронним    замішаний    міксером    …
***
Десь    блукають    рожеві    ведмеді,
Що    зірками    малюють    графіті…
Десь...    в    Туманності    Андромеди…
Та    не    тут…Не    у    цьому    світі…
***
Спалахне    метеор    і    прокотиться
По    крутій,    ніби    серп,    амплітуді…
Тисну    ENTER…    Сторінка    оновиться…
А    мене    більш    на    ній    не    буде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769554
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Синій Вовк

ПИСЬМО…


Здравствуй!
Давно    не    виделись,
Не    списывались,    не    созванивались...
А    у    нас    -    нулевая    видимость,
Слякотно    и    с    туманами...
А    как    там    у    вас?    Тучами
Тоже    затянуто    небо?
Знаешь...    А    я    соскучился...
Но...    Как-то    пишу    не    об    этом...
Слышишь...    А    я    по-прежнему
Такой    же    глупый    мальчишка...
Ты    далеко...    Этим    вечером
Мне    кажется,    будто    близко...
Мне    бы...    Да    поздно,    наверное...
Я    бы...    Да    вряд    ли    получится...
Как    настроение?    Скверное???
Небо    затянуто    тучами...
Тучи...    Туманы...    Зеваешь?
Да...    Не    о    том,    не    о    главном...
Я    ведь    люблю    тебя,    знаешь???!!!
У    нас    как-то,    сплошь,    туманы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771067
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Леся Геник

Ворожба

Ця  ворожба,  як  чорна  витинанка,
Ця  ворожба  -  як  плетиво  нічне...
На  серці  -  ранка,  рвана  болем  ранка,
котра  відтак  усе  й  усіх  ковтне.

Не  вчує  півень,  буде  міцно  спати,
хтось  украде  золочене  яйце.
І  тільки  страх  постане  серед  хати
і  вишкірить  скривавлене  лице.

Закриють  очі  вікна  полохливі,
і  стеля,  наче  аж  до  ніг  сповзе.
А  десь  на  тому  боці  прикрі  зливи
рядном  черленим  вкриють  геть  усе.

Та  лиш  тоді  хтось  кине  карти  долі,
зачне  топтати  підлих  королів,
коли  згорить  останній  плуг  неволі,
що  тягне  в  ліс  вгодованих  волів.

Коли  оце  небіле  ворожіння
забуде  стежку  до  святих  воріт,
впаде  у  землю  сонячне  насіння
і  з  нього  вродить  зовсім  інший  світ.

11.01.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770898
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


Єлена Дорофієвська

До злой синевы

[i]Не  повертай  назад.
У  тебе  свій  Райський  сад  і  свій  Гетсиманський  сад...
Олексій  Маслов[/i]



Я  боюсь  их,  боюсь  их  -  до  злой  синевы  в  глазах!  -
Безъязыких  прислужниц  перста  твоего,  хлыста:
Нет  убийственней  тех,  о  которых  сказал  в  стихах,
Но  опаснее  те,  о  которых  писать  не  стал…
 
…Даже  воздух  на  выдохе  скомкан  от  их  имён  –
Золотистыми  осами  жалят,  снуют,  гудят…
Это  ими  мой  путь  и  запутан,  и  обожжён
В  Гетсиманский  твой  сад
и  в  твой  личный  Эдемский  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770367
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


OlgaSydoruk

Чтоб не забыть, возьми с собою…


Опять  за  чёрной  (грозовою)
Летит  пузатый  цеппелин…
Чтоб  не  забыть,возьми  с  собою
Одну  из  тысячи  картин.
И  ночи  песнь  (ноктюрн  сонетов)
Благослови  на  добрый  путь…
Теням,  скользящим,  по  паркету
Не  размыкай  сплетений  круг…
Не  открывай  свои  секреты
Под  не  ритмичный  перестук…
Покинет  боль,  держи  обеты…
И  за  совет  не  обессудь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770075
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Циганова Наталія

выше ноля

Жмурится  утро  на  наш  календарь  безнадёжный,  
спрятавший  в  солнечных  брызгах  невыпавший  снег.  
Ты  говоришь,  что  забывчив  на  датах.  
-  И  что  же?  -  я  говорю.  
-  Пустяки.  Ты  как  все  -  человек.  
Мы  так  отчаянно  верим  в  горящие  свечи,  
в  то,  что  и  завтра  на  небе  зажгут  их  не  зря.  
Я  говорю:  -  До  чего  положительный  вечер!  
Ты  говоришь:  -  Положительно  выше  ноля.  
Наш  непонятный  январь  переполнен  апрелем,  
вдруг  заблудившимся  вдруг.  
И  пока  ты  не  спишь,  
мне  за  двоих  будет  сниться:  грачи  прилетели,  
густо  заполнив  собой  календарное  "пиии..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770192
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Наталя Данилюк

Таїнство

Ця  летка  монохромна  зима,  
більше  схожа  на  провесінь,
сиве  пір’я  торішнє  висмикує,  
ніби  сова…
Поки  крутиться  світ,  
наче  білка  
в  шаленому  колесі,
поміж  роком  Новим  
і  магічним  світанком  Різдва,

Ти  не  знаєш,  
як  втримати  темп,  
не  зійти  із  дистанції,
Не  розсипатись  в  цій  
галасливій  хиткій  суєті,
де,  здавалося  б,  
люди  звучать  
у  єдиній  вібрації,
тільки  в  тебе  всередині  
звуки  і  ритми  не  ті.

Бо,  впіймавши  із  космосу  хвилю  
на  гребені  вічності,
ти  пускаєш  галуззя  у  небо,  
а  корінь  –  углиб,
і  натхненна  душа  
вислизає  
за  межі  публічності,
і  черпає  з  галактики  
кожне  зітхання  чи  схлип.  

І  відрадно,  що  тут,  
між  примарних  ілюзій  
і  смертності,
де  так  мало  відведено  часу  
на  добрі  дива,
навіть  ти  
відчуваєш  
малесеньку  частку  причетності
до  великого  таїнства  –  
світлого  свята  Різдва!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Циганова Наталія

нам зосталося…

Нам  зосталося  -  із  неймовірних  снів  
розпочатись  звичайним  дивом,  
піднімаючись  з  зорями  на  весні  
і  крилах,  
щоб  розбитися,  наче  черговий  день  
об  чергову  найпершу  зірку
там,  де  смуток  розірветься  від  прощень  -  
до  гірко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769532
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Циганова Наталія

***

На  задворках  одной  войны
сотни  звёзд  по  стаканам  замерли
за  секунду  до  вечной  памяти.
И  в  беспамятстве  рождены
сотни  радостей  из  детей,
из  домов,  из  апрельской  радуги,
из  простых  "не  хочу"  и  "надо  бы"...

...молча  выпустил  -  то  испей,
веще  радуй  заветный  мир
по  ночам  Рождестами/Спасами,
мол,  не  зря  не  однажды  спас  нас  и  
весь  страницами  -  аж  до  дыр,
утверждая,  что  все  -  равны...

...поматросили  мир  -  и  бросили,
переспав  от  зимы  до  осени
на  задворках  одной  войны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Наталя Данилюк

Є такі дні…

Вранішня  мла,  мов  кефір,  прохолодна  й  густа,
Краплі  загуслі,  як  бісер,  срібляться  на  сходах…
Є  такі  дні,  коли  слово  вмерзає  в  гортань,
Міцно  стискає  за  горло,  спираючи  подих.

І  ні  ковтнути,  ні  вирвати  з  себе  клубок,
Не  розімкнути  зненацька  це  замкнуте  коло!..
Поки  планета  Земля  робить  звичний  виток,
Ти  випадаєш  з  реалій  і  стишуєш  голос.

Ти  намагаєшся  скласти  докупи  свій  день
З  крихітних  дивних  відрізків,  з  мозаїки  митей,
Поки  над  хмарами  віхолу  грудень  пряде,
Поки  вікно  твого  серця  од  світу  закрите.

І  не  важливо,  що  кілька  худих  сторінок
В  календарі  залишилось  до  року  Нового…
Є  такі  дні,  коли  робиш  невпевнено  крок
І  розумієш,  що  тут,  між  людей  і  зірок,
Можна  в  житті  покладатися  тільки  на  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Леся Геник

Сніг

На  долонях  у  неба  -  сніг,
на  долонях  у  вітру  хуга.
Знов  намарюється  мені
білопінна  врочиста  смуга.

У  сніжинах  оцих,  що  ось
обціловують  зимні  вікна,
видивляюся  дивне  щось,
до  незвіданості  завітне.

І  оголюю  всі  слова,
і  гололюю  серця  віру,
бо  з-під  снігу  росте  трава,
роздираючи  муку  сіру.

Бо  забілений  дивом  світ
видається  якимсь  добрішим.
І  в  душі  на  долоні  слід
розквітає  зимовим  віршем.

22.12.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767460
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Серафима Пант

Спонтанність

Прокидатись  щоранку  і  бігти,  і  бігти,  і......бігти  –
Необхідно  укластись  в  прописаний    розкладом  ритм,
Дотягнути  до  норми!  Ще  краще  –  сягнути  зеніту!  
Ціль  у  хрестику  й  рухи  по  колу  –  глухий  лабіринт.
Проминати  красоти,  що  душу  наповнюють  світлом,
Відчувати  мандрівку  положенням  "фініш"    та  "старт"
Де  ж  згубилася,  люди,  скажіть  мені  кнопочка  "жити",
Що  всіх  інших  важливіша,  певне,  –  ні,  точно,  в  стократ.
Віршування,  живопис,  прогулянки,  танці,    природа...............
Божевільна  спонтанність,  натхнення,  що  сходить  з  небес,
Уповільнення  часу  і  швидкість,  що  з  розуму  зводить,
Бо  життя  –лише  з  ними,  душі  клітковміщення  –  без.  
Алгоритмів  щоденних  порядок  раптово  забуду  –  
Перед  святом  святкового  настрою  хочеться  так.
Кожна  мить  не  прожита    іде  незворотньо  в  нікуди
(  а  у  ній,  нерозкритій,    втрачається  зернятко  чуда)  –  
Поспішаймо  відчути  секунди  життєві  на  смак!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767434
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Єлена Дорофієвська

В верхнем городе пахнет нездешней хвоей…

…В  верхнем  городе  пахнет  нездешней  хвоей,
В  дорожном  коллапсе  свернуто  зеркало  боковое
У  внедорожника,  нехотя  остановившегося  на  красный…
…Ты  -  из  счастливых,  из  безразличных  –  в  общем,  из  тех  несчастных,
Взбитых  на  полосатом  плато  перехода  зимою  в  облако  дымовое…
…В  гирляндах  троллейбусов  свет  желтоват,  бездушен,
Как  тридцать  ленивых  лет,  проведенных  у  Авгиевых  конюшен  -
В  нём  примелькались  герои  в  вязаных  шапках  столичных  принцев,
Россыпи  фар  и  витрин  размывают  лица
Завернутых  в  пёстрые  пледы  святых  городских  простушек...
Под  курткой  становится  тише,  спокойнее,  глуше.
Мягкое  «да»  над  дорогой  горит  малахитово  и  мелодично,
И  ты  в  золотой  скорлупе,  –  ни  птенец,  ни  личность,  -
Шагаешь  в  обратный  отсчет  безучастно  зеленого  светофора,
Как  в  сказке  –  под  хвост  непонятных  раскладов,  интриг,  разборов…
Ну  разобьешься  разочек  –  подумаешь!  Всё  отлично…
…Из  ежедневника  бога  с  намеченными  торжествами,
С  эскизами  странных  существ,  с  их  планами  и  часами,
Видимо,  вырвана  смятая  пробками  улица,  как  страница…
…И  ежели  спросят,  сумела  ли  ты  влюбиться,
Ответь,  как  в  прогнозе  погоды  -  про  гололёд  местами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767538
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Циганова Наталія

запятые

на  торшере  гнездятся  сны
может  на  ночь  а  может  намертво  
наши  завтра  обречены  
но  не  заперты  
между  снегом  и  декабрём  
подрастают  до  неба  паперти  
что-то  может  и  соберём  
что  не  заперто
на  издёрганных  берегах  
сотни  "мало  ли"  с  Богом  замерло  
где  душа  распылила  прах  -
и  не  заперта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Владимир Зозуля

Не клевещу, не прорицаю

Не  сниму  я  светлые  одежды,  
Не  сменю  и  праздники  на  будни,  
Не  пойду,  темно  и  безнадежно,
Возвещать  о  том,  что  с  нами  будет.

Не  взойду,  как  Он,  на  стену  Храма,
Не  заплачу  в  длань  Иерусалима  –
Я  о  том,  что  подлы  внуки  Хама,
И  о  том,  что  лживы  дети  Сима.

Что  у  всех  людей  одна  планида,
И  одни  духовные  истоки:
«Авель  сотворён,  чтоб  быть  убитым,
Каин  сотворён,  чтоб  стать  жестоким».

Что  по  жизни  черная  дорога,
К  бездне  нас  ведет,  от  века  к  веку,
И  в  ее  конце  не  станет  Бога,
И  не  обретется  Человека.

Что  уже  не  завтра,  а  сегодня,
Мир,  испепеляя  скоротечно,
Полыхнёт,  не  зрячий  гнев  Господень,
А  слепая  злоба  человечка.

Помните?  –  Герни’ка…  Хиросима…
Что  мы  для  себя  готовим  ныне?
Откровенье  не  произносимо,  
Мне  ли  прорицать  пути  земные…

Мир  не  глух,  он  проклят  и  не  боле…
Может,  он  услышит,  ненароком,
Чувство  неизбежности  и  боли,
Слово,  не  рожденного  –  пророком?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767486
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Мерисабль

А ты попробуй …

А  ты  попробуй  меня  одобрить
По  всем  параметрам  и  эскизам  
Без  ложных  паспортов  и  безвизов
А  может  выйдет?

А  ты  попробуй  в  меня  поверить
Хотя  по  детски  решительна  глупо
И  много  раз  забегала  в  угол
Сама  не  в  силах

А  ты  попробуй  понять  немного
Мой  хрупкий  ум  и  глубокие  мысли
Хотя,  и  вправду,  это  безсмыслица
А  может  время?

А  ты  попробуй  в  меня  влюбиться  
По  всем  запретам  и  всем  канонам  
По  дистрибьюторам  и  законам  
А  может  выйдет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766962
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 23.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2017


Циганова Наталія

…и тихо падал снег…

И  падал  снег,  поверженный  циклоном,
над  миром  копошащихся  людей…
даруя  шанс  побыть  немножко  Богом,
гуляющим  неспешно  по  воде
речушки,  окончательно  застывшей.
След-в-след  писать  короткое  «я  есть»
по  абсолютно  выбеленной  крыше:
большому  небу  –  маленькая  весть.
Глядеть  на  горизонт  новорождённый  –
до  сотой  бессознательной  слезы
впорхнувшей  в  душу  девочки-мадонны.
Мороз?...  
мороз  –  таблеткой  под  язык
в  пути  от  ожидаемых  к  случайным.
Мне  повезло  –  я  просто  человек…

…и  закипел,  и  трижды  выстыл  чайник…
и  хорошо…

…и  тихо  падал  снег…



конкурсное...  посему  -  повторное.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767138
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


*SELENA*

Хрустальный звон

Хрустальный  звон
звучит,
звучит
и  рассыпается  
осколками  рассвета  —
а  ты  его,  а  ты  его
лови,  лови:
в  объятьях  тишины
вино  зари,
как  тень  малиновой  мечты
в  кружева  снегов
Февраль-кудесник
с  поднебесья
рассыпая
оставляет  
волшбы
хрустальные  следы.
Иди,  иди
по  ним
в  капризность  —
невесомость  бытия,
туда,
где  в  зыбке  нежности  снегов
подснежник  видит  сны
и  тайные  волнения  Вселенной,
где  мы  
наивны  и  хмельны
вдыхаем  бесшабашность  и  ладаны  весны
и  слышим  
сквозь  шепоты  ветров
подснежность  их  молитв,
они  как
зимы  хрустальный  звон
звучат,
звучат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767045
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ОЙ ХТО-ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ…" /сценарій/

[color="#ff0000"][i]Моя  кохана  малеча!
Сьогодні  найзаповітніший  день  грудня  -  день  святого  Миколая.
Тож  зустрічаючи  цього  щедрого  гостя,  хочу  подарувати  тобі  оживлену  замальовку  свята  в  оточенні  улюблених  персонажів  Ангелика  і  Чортика  Антипка,  аби  тобі  було  радісно  і  тепло  поруч  із  ними.
[/i][/color]
[color="#ff0000"][b]"Просимо  тя,  святий  Миколаю,
до  нашої  хати  -  дітей  дарувати".
[/b][/color]
АНГЕЛ:  Добрий  вечір  вашій  хаті!  Слава  Йсу!
ДІТИ:  Вечір  добрий!  Слава  навіки!

АНГЕЛ:  Де  з  молока  тече  дорога,
де  безліч  зір,  де  царство  Бога,
я  звідти  йду  і  вість  веселу
несу  у  вашу  я  оселю.
Ще    хвилька,  діти,  і  між  вами
тут  стане  Миколай  святий.
Він  з  щирим  серцем  і  дарами
опиниться  в  оселі  цій.

ЧОРТИК  /вбігає/:  Привіт,  дзєнь  добри,  ґутен  таґ!
Вітаю  вас  на  різний  смак.
Мене  звуть  Чортиком  Антипком,
Антихристом,  Нечистим,  Дітьком.
До  вас  примчав  аж  із  пекла:
у  вас    -  зима,  в  нас  -  хата  тепла,
у  вас  мороз  за  хвіст  щипає
і  снігу  в  очі  насипає,
не  дивиться  що  я  тут  гість,
морозить,  студить,  як  на  злість.

...І  голод  дав  копитам  раду:
я  з'їв  цукерки  й  мармуляду,
горішки,  груші  і  цитрини,
смачненькі  ябка,  мандарини  -  
і  залишились  тільки  нові
для  діток  прутики  вербові.

/показує  дітям  "різочки"/

Кожен  з  прутиків  придасться
тим  лінивцям,  що  не  вчаться.

АНГЕЛ:  Геть,  Антипко,  бо  дарма  -  
   лінюхів  у  нас  нема.

/питає  в  діточок:  "нема?",
діти  відповідають:  "нема"/.

АНТИПКО:  Хай  ці  прутики  придбає,
хто  непослух  в  серці  має!

АНГЕЛ:    Геть,  Антипко,  бо  дарма  -  
   неслухняних  тут  нема.                                                                    

/питає  в  діточок:  "нема?",
діти  відповідають:  "нема"/.

АНТИПКО:  До  цих  прутиків  охочий,
хто  від  всіх  ховає  очі.
На  словах  він  дуже  чемний,
а  на  ділі  -  неприємний.

АНГЕЛ:    Геть,  Антипко,  бо  дарма  -  
   брехунів  у  нас  нема.  

ДІТИ:  Геть,  Антипко!

/Антипко  ховається,  але  ще  не  втікає/.

АНГЕЛ:  Ви  молитву  пригадайте,
на  Антипка  не  зважайте.

/нагадує:  "Ангеле-хоронителю  мій..."/

ДІТИ  /хором/:  "Ангеле-хоронителю  мій,
завжди  біля  мене  стій:
рано,  вечір,  вдень,  вночі
будь  мені  до  помочі!"

/Антипко  лякається  молитви  і  втікає/.

СВЯТИЙ  МИКОЛАЙ  входить  втомлений.

СВ.МИКОЛАЙ:  Добрий  вечір  вам,  громадо!
       Насилу  добрався.
     Поспішав  до  вас  я  радо
     в  путі  підтоптався.
     Присяду  я,  відпочину,
     бо  ноги  не  носять,
   сили  мої  старечії
       відпочинку  просять.

                                           /сідає/

Нині  свято  в  вашім  домі  -  
і  я  вас  вітаю  -  
гаразду,  здоров'я,  долі
               щиро  вам  бажаю.
Вчіться,  дітки!  Без  науки
і  сонце  не  світить!
А  ліниві  і  неуки  -  
то  убогі  діти.
В  праці,  дітки,  хто  як  може
най  батькам  поможе,
щоби  тішилися  вами
і  татко,  і  мама.

...А  тепер  біжіть  скоренько
до  мене,  маленькі,
мій  міх  розглядати  -  
дарунки  приймати.

...А  Ангелик  чемно  буде  мені  помагати.

/Діточки  отримують  дарунки  під  благословення  СВ.МИКОЛАЯ,  в  подяку  вони  співають,  танцюють,  розказують  улюблені  вірші/

СВ.  МИКОЛАЙ:  Вітаю  вас,  милі  люди,
при  вашій  родині,
нехай  добро  з  вами  буде  -  
будьмо  все  єдині!

АНГЕЛ:  Нехай  смуток  ваш  і  горе
     спливуть  за  водою,
     хай  їх  втопить  синє  море
     з  слізьми  і  бідою.

СВ.  МИКОЛАЙ:  Мир  несу  я  вам  в  оселі  -  
щирість,  правду,  згоду,
щоб  завжди  були  веселі
діти  в  вашім  роду.

АНГЕЛ:  Щоб  серцями  не  черствіли,
не  були  байдужі,
щоб  ви  інших  розуміли
в  голоді  і  в  стужі.

СВ.  МИКОЛАЙ:  Щоб  ви  вміли  любуватись
з  краси  світу  цього,
щоб  зуміли  відцуратись  
усього  лихого.

АНГЕЛ:  Щоби  кривда  в  домі  вашім
і  не  ночувала,
щоби  правда  в  серці  вашім
повік  панувала.

Прощавайте,  добрі  люди!

СВ.  МИКОЛАЙ:  Прощавайте  діти!

АНГЕЛ  вкупі  зі  
СВ.МИКОЛАЄМ:    Мир  хай  завжди  з  вами  буде
           й  щастя  розмаїте!


/Відходять.  Діточки  радо  ласують  миколаївськими  смаколиками  -  медівниками,  пампухами,  макаґіґами,  водять  таночки,  співають...  Свято  триває/

                     
/з  українських  літературних  джерел  30-40-их  років/

З  ігрової  практики  театру  "МЕТА"  /Львів/.

Р.S.[color="#ff0000"]  [i]У  кінці  80-их  –  початку  90-их  років  минулого  століття  у  Західній  Україні  і  у  Львові  зокрема,  почалася  новітня  хвиля  Українського  Відродження  в  тому  розумінні,  що  молодь  з  великим  жаром  серця  заповзялася  відроджувати  занедбані  радянською  добою  українські  календарні  звичаї  та  обряди.  У  Львові  поруч  із  «Товариством  Лева»  цій  справі,  починаючи  з  1979  року,  натхненно  служив  єдиний  україномовний  Молодіжний  Експериментальний  Театр  Аматорів  «МЕТА»  при  Будинку  Вчених,  що  ним  у  той  час  керував  Григорій  Шумейко,  а  всі  неформальні  мистецькі  акції  очолювала  сім’я  старости  театру  Володимира  Кривдика.  Це  з  його  ініціативи  були  започатковані  щорічні  Купальські  забави  «МЕТи»  у  Нижньому  Синьовидному  у  Карпатах,  та  перші  вертепи  у  1989  році,  що  згодом  вийшли  «з  підпілля»  на  сцену  Львівської  філармонії  у  Зимовій  програмі  Естрадного  театру  «Не  журись!»  /  першу  сценарну  ідею  тогочасного  вертепу  здійнив  відомий  у  мистецьких  колах  чоловік  –  Ігорко  Подоляк,  а  костюми  до  нього  віртуозно  виконали:  уже  покійна  нині  художниця  Софія  Буряк  і  теперішній  емігрант  Ігорко  Дерев’яний/  .  Що  вже  казати  про  вертепи  та  Коляду  на  вулицях  Львова,  де  нарід  плакав  від  розчулення  –  «йой,  діточки,  я  таке  ще  за  Австрії  бачила»  –  і  йшов  за  своїми  кумирами  засніженими  вулицями  міста  від  одної  ігрової  площадки  до  іншої.  
[/i]
[/color]
В  інтернеті  можна  відшукати  фото  тих  часів:  https://zbruc.eu/node/72053
Площа  Ринок  у  Львові.  Зустріч  двох  вертепів  –  «Товариства  Лева»  та  Театру  «МЕТА».  Колядують  Дзвінка  Калинець-Мамчур  та  Ірина  Вовк.

[color="#ff0000"][i]У  той  самий  час  «МЕТА»  почала  грати  сценарії  «МИКОЛАЯ»  у  різних  місцях,  де  було  багато  діточок,  обійдених  долею  –  сиротинцях,  інтернатах,  лікарнях,  спеціалізованих  Центрах  соціального  і  медичного  захисту.  Пропонований  сценарій  власне  і  створений  у  ті  неспокійні  часи  з  різних  дитячих  українських  видань  30-40-их  років  передвоєнного  часу  ХХ  століття.
Хочу  опублікувати  цей  матеріал  для  нового  покоління  молоді,  аби  й  вона  мала  з  чим  виходити  до  діточок  у  цей  радісний  день  сповнення  їх  заповітних  мрій.[/i]
[/color]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767021
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Галина_Литовченко

Замело, засипало…

***
Замело,  засипало  землю  хуртовинами,
намолола  борошна  нічка  із  зірок,
засріблилась  паморозь  гордими  вершинами,
зачепила  шерехом*  гомінкий  струмок.

Прокладає  досвіток  стежки  до  колодязів,
першим  санним  полозом  виділився  шлях.
Запишались  вулиці  в  білосніжнім  одязі,
лиш  похнюпив  голову  найкрутіший  дах.

Де  й  гординя  ділася  під  одною  ковдрою.  
Ну  й  сюрприз  підсунула  вискочці  зима!
В  клуні  стріха  світиться  усмішкою  доброю,
бо  ж  питань  у  бідної  до  зими  нема.
19.12.2017
*  перший  слабкий  лід

Пейзаж  Заслуженого  художника  України  Юрія  Пацана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766903
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Вячеслав Рындин

Предновогоднее раздумье…

…на  дне  бокала  –  высохло  вино
Хмельной  остаток  –  сгусток  испаренья
По  капле  улетучился  –  в  окно
Умчалась  в  небо  –  думка  сожаленья…

О!  Слава  Богу!  Жизнь  была  вчера
В  январской  атмосфере  быта  –  
В  годичной  давности  премудростей  стола
Слыл  праздник  новогоднего  банкета…

Взыгралась  память  ёлочки  –  сейчас
Встречают  будень-свято  Николая…
Под  Новый  год  (стотонный!)  в  оный  раз
Его  подарки  Душу  согревают!!!

19.  12.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766873
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВИЙ РАЙ

             [i]Не  буває  такого  [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
             новорічного"[/color][/b],  щоб  не  кінчалось
             раєм...

[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]

[b][color="#093a75"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло.
                                                 Стинь*…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
                                                 Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон.
                                                 В  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон.
                                                 Всмак…
Та  хурделиці,  хляки  негайно  проходять  .
                                                 Враз…
Як  надворі  заграє  привітно  природа.
                                                 Час…
І  врятує  від  згину  свята  амплітуда.
                                                 Ритм…
Перманенту  не  буде  для  страдного  люду!
                                               Битв…
Нехай  зникне  з  планети  зими  холоднеча!
                                               Стинь…
Бо  весна  переможе…  людей  колотнечу.  
                                               Згинь!  

                                                     *
І  землею  покотиться  Богова  гра  –
                                               Ра**                          
Подолає  в  душі  підло-пакосний  страх!..
                                               Аа-х![/color][/b]

31.12.2016
_________
*Словотвір  від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
**Бог  Сонця  в  слов’янській  і  грецькій  міфології.


Світлина  автора,  виготовлена  сьогодні,  18.12.17.  
Такий  снігопад  валить  у  Києві  у  цю  митьть...
Хіба  ж  не  рай?![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


stawitscky

Присвята поетесі

Проникнуть  спрагло
У  душу  квітки,
Підслухать  мову
Пругких  вітрів  –
Скажіть,  братове,
Ця  доля  звідки,
Як  не  із  карми
Її  зорі?


Завзяте  серце
Не  знає  маски,
І  кожну  днину
Спива  до  дна,
А  пензлик  Слова
Довершить  казку,
Щоб  причастились
І  ми  сповна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766770
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Янош Бусел

Сіверщина…

                       [i]    [b]  [color="#ba1e1e"]Новгород  -  Сіверський...  Древність...
                             Слово  о  полку  Ігореве...  КНЯЗІ...
                             Хмельницький...Мазепа...Росія...  Війна...[/color][/b][/i]
                                                           
[i][b][color="#1d2778"]Дорога    вниз    та    вниз...Туди,    де    брама
Монастиря,    що    мохом    був    поріс...
Десь    там,    за    ним  -  ріка.    Ген  -  ген    синіє    ліс.
Вертаю    часу    плин  -  від    Кучми    до    Адама.

Глянь    в    цей    розлом.    Чи    то    застигла    кров,
Чи    струхлий    шолом    в    глині    червоніє...
Пройшли    віки...Не    справдились    надії
На    людський    розум.    Рвали    знов    і    знов

Слов'янську    Землю    на    шматки    княжата,
Котили    на    сусідів    гніву    брилу.
Коли    ж    самим    було    це    не    під    силу  -  
Вели  ,,поганих''  добивати    брата...

Тепер  -  добили...Давні    гречкосії,
Котрі    могли    і    плуг    і    меч    скувати,
Не    можуть    вже    Землі    тій    раду    дати
І    туляться...  до    мачухи  -    Росії.

Задумали  своїм  життям  пожити?..
Е!..  Ні,  панове!..  Ціни...Тлум...Війна...
(Бо  ж  -  чим  тоді  азійський  зад  прикрити!..
Історію  пера  Карамзіна)!!.

Стою...  Дивлюсь...  Родимичі...  Древляне...
Що    їм    було    ділити  -  спільну    долю?
Щоб    потім    в    Переяславську    неволю
Побігти    разом..?    Тяжко...Серце    в'яне...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766666
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "Миколая: МАМІ НА МИРНІ СНИ…"

[color="#ff0000"][i]Так  сталося,  що  Зимові  свята  (мої  улюблені)  наступають  тепер  уже  до  нашої  хати  із  терпким  присмаком  Смутку.  Якраз  5  років  тому,  в  ніч  на  18  грудня  відійшла  у  Небесний  Світ  моя  мама...  Тож  нехай  сняться  їй  Там  між  Зорями  світлі  і  мирні  сни!..
[/i][/color]
Якби  на  квітоньки  –  та  не  морозами,
На  змерзлі  вітоньки  –  та  з  неба  грозами,
Не  мліла  б  душенька  від  болю  лютого,
Від  болю  лютого,  у  кригу  скутого.
Баскими  конями  та  й  дивомо́стами
Саньми  різдвяними  стежками  простими  –  
У  заметіленьку  та  й  до  родиноньки,
Та  й  до  вечероньки  у  святгодиноньки...
Гей,  душе-душенько,  кого  питаєшся?
Чи  татков-матінков  ти  називаєшся?..
Дзвіночки  тенькають  та  й  на  колядочку  –  
Сідай,  родинонько,  та  й  до  обрядочку...
Відпий  узварочку,  мій  любий  таточку,
Від’їж  вареничків,  прелюба  ненечко,
Кутю  заправимо  медами  чистими,
Сльозами-росами  із  віч  Пречистої...
Дитя  у  світ  прийде,  устане  сонечко  –  
Віншує  ненечка  кохану  донечку,
Житами  сіється:  нехай  згадається
Відлетна  душенька,  де  обертається!
Утишся  в  ніч  святу,  гей  горе-боленьку,
Узри  на  див-мосту  у  люлі  Доленьку,
Пресвітлу  Доленьку  із  вод  освячених
Із  калачів  батьків,  у  вир’ї  втрачених...

...Сніги  розбавлять  ніч...  І  враз  –  зійде  в  о  н  о!
...Неначе  й  солодко...  неначе  й  солоно...

[i]В  ніч  під  18  грудня  2012р.[/i]

[i](Зі  збірки  "ОБРАНІ  СВІТЛОМ".  -  Львів:  Сполом,2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766663
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017


Леся Геник

У тобі

У  тобі  зійшлися  всі  мої  ріки.
Всі  вітри  вибрали  тебе  
як  свою  першооснову.
Тільки  на  твоїх  долонях  
народжуються  мої  весни.
Тільки  у  твоїх  очах  
зацвітають  мої  надії.
Я  не  знаю  жодного  іншого  дзвону,  
здатного  розбудити  в  мені  життя.
Я  не  відаю  іншого  вогню,  
який  не  дав  би  мені  замерзнути
у  цій  щоденній  суєті.
Усі  мої  життєві  нитки  
туго  загудзовані  у  тобі.
Кожний  удар  мого  серця  
починається  із  твого  слова.
Кожна  мить  проростає  з  любові  до  тебе,  
що  ношу  в  собі  
як  найдорогоціннішу  таїну.
І,  якщо  моя  любов  -  це  залежність,  
то  вона  не  з  тих  що  лікується,
не  з  тих,  від  яких  можна  захиститися,  
відвикнути  чи  пережити.
Ця  залежність  дає  мені  сенс  
робити  наступний  вдих  і  видих,
бо  без  тебе,  коханий,  
стаю  сухим  колючим  глодом,
котрий  заржавілими  голками  болю  
впивається  у  своє  власне  тіло
і  помалу  вмирає.

18.12.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766656
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Ліна Ланська

УСЕ НЕ ТАК…

Усе  не  так,  усе  не  до  душі
Прийде  прозріння,  тільки  не  одразу.
Поріже  долі,  як  м"які  книші,
Бо  пащекує  поряд  прірва  часу.

Здригається  від  захвату  і  злість
Немилосердну,  виплюнути  хоче.
А  ми  -  комахи,  крапельки  малі
Безодню  вкотре,  прагнем  перескочить.

На  край  ступи  і  руки  простягни,
До  неба  доторкнись,  якщо  не  впало,
Не  закотилося  у  віщі  сни;
Останній  раз,  бо  знову  буде  мало

Хвилин  для  смутку,  щастя  й  відкриттів.
Тягнись,  воно  в  очах,  нехай  не  сьоме,
А  перше,  третє...  небеса  оті
Шукають  нас  свідомо  й  несвідомо
Нахиляться,  щоб  ти  зумів  злетіть.

30.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766655
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017


Елена Марс

Любить - вопреки всему

Любить  -  вопреки  всему...  подогнав  года...
Любить  -  вопреки  всему  -  будто  вспять  вода...
Умолк  бы  лишь  этот  голос  внутри  меня:
"За  счастье  не  отменялась  ещё  пеня..."

Я  знаю  -  каким  бывает  порой  тариф...
Ведь  счастье,  без  чьей-то  боли  душевной,  -  миф.
"Ах,  милая,  ты  признаться  себе  изволь:
Способна  ли  в  чьём-то  сердце  посеять  боль?"

А  чувства  во  мне  растут,  как  огонь  зари  -
Всему  вопреки!  ...  Как  не  слышать  себя  -  внутри?
Ни  разум,  ни  сердце  не  просто  в  себе  заткнуть.
...  Какой  мне  судьба  избрала  на  завтра  путь?..

И  разум,  и  сердце  окутал  туман  седой...
Мой  Праведный  Боже!  Полажу  ли  я  с  собой?  
...  Любить  вопреки  всему  -  как  на  кромке  льда...
Влюбляются  люди,  Господи,  иногда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

     [i]  Відлига  чи  запізнення  зими?..  
       Та  це  -  не  завада...  
     [b]  "[color="#0088ff"]Новорічному  теплослів'ю[/color]"[/b]
         Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]

[b][color="#074469"]Зимова  млява…  Не  тріщать  морози,
Не  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  
               мляв  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютих,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  
               статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  ті  сльози-ренегати,
Що  на  амвон  пожертви  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  
               справжню,  вистраждану  суть.

Хай  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  
               не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  
               що  нам  –  не  вороги.

І  зникне  враз  гірка  неоднозначність  
З  зимової  природи  і  держав,  
Бо  навчена  статечність  і  обачність
Скують  
               кайданки  для  зимових  мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Серго Сокольник

МИ ЗБИРАЄМ ДРУЗКИ

Ми  збираєм  друзки  від  карафи  кохання,
Що  її  аж  по  вінця  собі  налили.
Наостан  залюбки  налили  "по  останній"
І  розбили  минуле.  Були?..  Не  були?..

Пам"ятаєш,  шалено  сприймали  отрути
Виноградовий  хміль...  Він,  солодкий,  мов  ти,
Так  серця  лоскотав...  Післясмаковий  смуток
Гіркотою...  Немов  у  минуле  листи,

Що  чорнилом  написані  меду  і  крові...
Без  табу  помережено  наші  тіла,
Мов  орнаментом  розпису  снів  світанкових,
Де  я  був...  Та  і  ти...  Теж,  напевно,  була...

...і  висять  ефемерно  над  нами  вінцями,
Мов  корони  із  гілля  шипшин,  ясени...
І  пітьмі  тій  спливать,  що  лягла  поміж  нами
У  багрянії  сни...  У  багрянії  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766423
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


ptaha

Метроном

Малює  в  небі  голуба  Далі  –  
і  день  летить  у  невідомі  далі.
І  тільки  титли  снігу  вдалині,
й  чомусь  ні  слова  на  важких  скрижалях.

Чомусь  ні  слова  –  лиш  самі  жалі.
І  ніч.  І  морок.  І  студінь  нестерпна.
Біля  криниць  німіють  журавлі
(не  те  що  ноги  –  навіть  голос  терпне!).

А  десь  пастух  (не  хто,  як  астроном!)
зорю  розгледить  –  і  повірить  в  диво.
І  застучить  всесвітній  метроном
людського  серця  на  руках  у  Діви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766346
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


stawitscky

Розмова з груднем

Грудню,  грудню  де  твої  грудки?
Голі  ріллі  огорнув  туманом,
Сльози  ллєш  негадано  за  ким
У  загулі  легковажно-п’янім.

Сірої  пастелі  виднокіл,
Дні  згорають  сірником  на  вітрі…
Та  зелені  з  подиву  рядки  –
Клин  озимий  заклинає  –  жити!

Наповняти  кожну  із  хвилин
Повнозерням  правди  і  любові,
Щоб  могли  сказати:  ми  були
Вірними  у  справі  і  у  слові.

Ми  були,  миє,  ми  будем  ще,
Ми  тепла  тобі  позичим,  грудню!
Ну  а  те,  що  плакав  ти  дощем
Ми  по  першій  віхолі  забудем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766464
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Владимир Зозуля

Чувство осени

[i]Ни  запаха  цветка,  ни  птичьей  трели.
Ни  бирюзы  дождя,  ни  солнца  злата.
Отрозове́ли  и  отлазоре́ли,
Отрадовались  чувства  без  возврата.
Ни  плевела,  ни  колошений  хлебных.
Ни  дьявола,  ни  Божия  Предтечи.
Расторгли  свой  союз  земля  и  небо,
И  пустоты  печаль  легла  на  плечи.
Когда  поникший  стебель  сиротливо
Колышется  ноябрьскими  ветрами,
Покинутость  –  удел  осенней  нивы,
И  одинокость  чувств  –  между  мирами…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Леся Геник

Відпускаю

Мені  тебе,  повір,  нелегко  відпускати
у  ці  зимові  хуги  на  роздоріжжі  доль.
Востаннє  занести  свічу  ясну  до  хати
і  помолитись  разом  на  блиск  її  дозволь.  

Щоб  разом  забілити  байдужі  чорні  плями
на  стінах  у  вітальні  -  затримайся  на  мить!  
Злетять  з  дерев  зимових  відречення  прощальні
і  вікнам  хоч  на  крихту  розлука  відболить.  

А  що  відтак?  Не  треба  запитувати  в  ночі,  
вона  і  так  не  спала,  дивилася  на  нас.  
Тебе  я  відпускаю,  одначе,  як  же  хочу
зловити  погляд  теплий  іще  хоча  би  раз.  

Та  білі  заметілі  на  вицвілих  футринах
уже  малюють  квіти  для  інших  сновидінь.  
Тебе  я  відпускаю  у  це  міжчасся  зимне,  
лишається  лиш  спогад,  лиш  дотик,  тільки  тінь.

10.12.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765334
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Леся Геник

Відпускаю

Мені  тебе,  повір,  нелегко  відпускати
у  ці  зимові  хуги  на  роздоріжжі  доль.
Востаннє  занести  свічу  ясну  до  хати
і  помолитись  разом  на  блиск  її  дозволь.  

Щоб  разом  забілити  байдужі  чорні  плями
на  стінах  у  вітальні  -  затримайся  на  мить!  
Злетять  з  дерев  зимових  відречення  прощальні
і  вікнам  хоч  на  крихту  розлука  відболить.  

А  що  відтак?  Не  треба  запитувати  в  ночі,  
вона  і  так  не  спала,  дивилася  на  нас.  
Тебе  я  відпускаю,  одначе,  як  же  хочу
зловити  погляд  теплий  іще  хоча  би  раз.  

Та  білі  заметілі  на  вицвілих  футринах
уже  малюють  квіти  для  інших  сновидінь.  
Тебе  я  відпускаю  у  це  міжчасся  зимне,  
лишається  лиш  спогад,  лиш  дотик,  тільки  тінь.

10.12.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765334
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


stawitscky

Налітай шайтаном, друже вітре

Налітай  шайтаном,  друже  вітре,
Стугони  і  хвилю  підіймай,
Нам  би  цю  покору  пережити
Перед  сонмом  влесників  і  зайд.

Ми  з  тобою  зроджені  не  вчора  –
В  мене  також  сива  голова,
Знаєм  певно,  що  ніколи  ворон
Ворону  ще  ока  не  клював.

В  голосному  хорі  імітацій
Випускають  пар  із  казана,
І  зневіра  поглинає  націю
Вірусом,  жахкішим,  ніж  війна.

Хай  жорстока  правда  і  солона,
Та  тобі  зізнаюсь  тет-а-тет:
Краще  хай  ненавидять  за  гонор,
Ніж  плюють  на  зігнутий  хребет.

І  стежина,  що  до  аналою
Кличе  нас  набатом  недарма,
Бо  себе  підняти  над  собою  –
Нині  долі  вищої  нема!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765544
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


OlgaSydoruk

Красным герань расцветает…

Зимнее  солнце  неярко…
Серые  -  неба  глаза…
Я  новогодние  марки  
Клею  в  конце  декабря…
Синим  сверкают  гирлянды…
Дух  вездесущ  мандарин…
Всё  повторится  однажды…
Даже  сюжеты  картин…
Сплин  о  любви  напевает…
Звуки  стихают  во  мгле…
Красным  герань  расцветает
С  розою  белой  в  стекле…
Сильный  мороз  обещают…
Ветер  холодный  и  снег…
Но  всё  равно  ожидаю,
Мой  дорогой  человек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 2. СНІЖНІСТЬ

   [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[/i

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися,  
                                           молю  я,  
                                                                               стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                               що  в  серці...  
                                                                       жеврі́є...

Сріблястість    довкола...
                                                                 Усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль  –
                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить...  
                                                               холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить,  в  полон  бере...
                                                               сніжність…  

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже    доводить...  
                                                               до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,    не  тільки,  
                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  срібляно...    під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув...      
                                                             знеможений    сук
і  впав  отрухля́вілий  стовбур.

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                               сріблить  
                                                                 срібні  
                                                                                         душі...

О,  Боже,  спини    оту  срібність!    
                                                                                     На  мить!..
Життя  ж  бо  ми  любимо  дуже…[/color][/b]

12.12.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Елена Марс

У рваного счастья - полыневый вкус

У  рваного  счастья  -  полыневый  вкус,
Когда  выплывают  слова  недоверий.
Не  лей  эту  горечь  в  глубины  артерий
Сквозь  ревности  жалкой  осиный  укус.

Отрава  не  к  месту  в  весенних  садах...  
Отрадных  мгновений  и  так  слишком  мало!
Я  разум  совсем  от  тебя  потеряла,
В  своих  обнажённо-интимных  стихах.

Ты  веришь,  любимый?  Ты  веришь,  родной?  -
Душа  диктовала  мне  все  эти  строки,
Где  чувства  к  тебе  -  как  речные  потоки,
Бегущие  к  морю...  чтоб  слиться  с  тобой.

Смогла  ли  бы  я  написать  хоть  строку,
Когда  бы  играла...  когда  б  не  любила?!
Как  к  Свету  тянусь  я  к  душе  твоей,  милый  -
В  надеждах  плыву,  как  корабль  к  маяку.
 
Любовь  -  как  полынь...  Но  виновна  ли  я,
Что  Небом  подарено  счастья  так  мало?
И  всё  же  любить  я  тебя  обещала...
И  буду  любить  тебя,  радость  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764818
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ"

Благословенні  ЛЮДИ  і  ЗІРКИ…
Благословенні  зорі,  що  під  Богом…
Веде  нас  Доля  стрімко  з  [b]Козерогом[/b]
поміж  небесні  пущі  й  осоки…

Де  воду  набирає  [b]Водолій[/b],
пірнаючи  у  веселкові  плеса,  -  
там  Риби  крутять  срібні  перевесла
у  круговерті  сповнених  надій.

Де  молоко  стікає  по  ріці,
де[b]  Близнюки[/b]  у  братнім  хороводі
між  світанкових  звуків  і  мелодій  –  
гамують  спрагу  [b]Овни[/b]  і  [b]Тельці[/b].

У  диких  нетрях  чути  позіх  [b]Льва[/b],  
на  дні  імлистім  видно  клешню  [b]Рака[/b]…
Могутня  велич  зоряного  знака  –  
шумить-гуде  одвічна  перезва!

Там  за  княгиню  –  благородна  [b]Діва[/b],
а  за  князенка  –  стриманий  [b]Стрілець[/b],
веде  їх  спільно  Доля  навпростець  –  
правдива  й  чесна  Доля-Доброгніва…

Там  все  праве́,  там  зорі  і  закони
пильнують  час,  як  мислить  Числобог,
свята  Любов  там  оре  перелог
і  не  отруйні  навіть  [b]Скорпіони[/b].

Несуть  там  лік  розважні  [b]Терези́[/b]:  
кому  і  скільки,  і  коли,  і  по́що…
І  світять  зорі  людям  як  на  прощу
 між  блискавиць  небесної  грози.

…  Гроза  проскаче  в  ніч  за  [b]Козерогом[/b].
Минеться  гнів,  закрутиться  у  ріг…
[b]Молочний  Шлях  [/b]розкине  оберіг  –  
благословенні  зорі,  що  під  Богом.

Во  ім’я  Боже…  з  Божої  руки  –  
Благословенні  ЛЮДИ  і  ЗІРКИ.

*    *    *
Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  -  Львів:Логос,1997.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764550
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Наташа Марос

ПОЧЕМУ…

Почему,  почему  эта  женщина
Не  стояла  у  входа  в  рай,
Почему,  если  было  обещано,
Предложили  ей:  выбирай...

Вот  и  выбрала...  наилучшего  -
Настоящего  среди  всех...
Но  всё  чаще,  всё  чаще  мучилась,
Разливая  всё  реже  смех...
И  грехами  ложились  на  душу
Непонятны  её  шаги,
И  гулялось  на  свадьбе  взбалмошно,
Но...  никто  не  сказал:  беги...
Ведь  она  всё  равно  б  ослушалась,
Прислоняясь  к  его  плечу  -
Это  он  прошептал:  ты  -  лучшая,
Моя  самая...  я  хочу...
Улеглась,  отшумела  звонкая,
Превращаясь  в  глухой  набат,
Но,  постель  холодную  комкая,
Ничего  не  вернуть  назад...

Почему,  по-че-му  эта  женщина...

                 -                -                -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Янош Бусел

Діалог надії…

                                                         На  носі,-  початок  зими,-  
                                                         А  ЇЇ  як  нема,-  так  і  нема...
                                                         Вона    десь  там,  далеко...
                                                         За  Хутором...  Отим,  що
                                                         Михайлівським  зветься...
                                             
Екран  горить,-  і  точиться  розмова,  -
Привіт,  мій  світку!..  Що  ти?..  Як  ти?..  Де?..
Я  в  розпачі,  голубко  чорноброва,  -
Що  ми  творим?..  Ти,  -  там…  А  я  ніде…

А  час  не  жде…  Вже  лист  упав  надворі…
Багато  думав…  І  про  те…  Й  про  це…
Не  знаю,-  ти…  Я  ж  скам'янів  від  горя…
Нам  би  зустрітись,-    щоб  лице  в  лице…

Вдихнути  подих,  заглянути  в  очі,-
Відчути  рук  забутий  водограй...
Ти  пам'ятаєш  ті  травневі  ночі,-
Тих  почуттів  розбурханий  розмай?..

Потім  розбіглись,-  ця  війна  триклята,
Ці  подихи  розжарені  її,-
Оці  "брати"...  Ця  куля  в  твого  брата,-
Як  помста  від  донецької  землі...

Мобіла  зблід…  Чи  згода,  -    чи  догана,-
Життя  морозне  чи  травневий  рай?..
-  Лечу  до  тебе...  Буду  ранком  рано...
-  Чекаю,  ясочко…  Цілую…  Приїзджай….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764513
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань,
А  ранок  -  
                 наче  півжиття  твойого  витер.  

І  котиться  воно  –  немов  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 наче  та  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь
І  глибину  утіхи  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  клекоче  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЗИМОВИЙ МЕЛОС (Вальс) "

Коли  вітер  накине  на  тебе  пеле́ну  зі  снігу
і  твій  погляд  зависне,
як  висне  захмарена  синь  -
ти  втомився  з  дороги,
втомився  від  марного  бігу  –
ти  спинися  –  на  Бога  –  
спинися.  Приста́нь  –  і  спочинь…

Над  тобою  гасають  на  конях  баских  вітровії,
заметілі,
як  панни-Сніжанни,
сніжинки  метуть…

А  на  дні,  в  глибині,  у  Землі  нерозоранім  тілі,
наче  віхола  біла,  біжить  твоя  Зморена  Путь.

Ти  спинися,  мій  друже,  на  мить  між  отими  снігами,
між  Землею  і  Небом  зависни  хоч  зором  німим  -  
між  крутими  земними  і  білими  хмар-берегами
Віз  везе  Чумаків…  Гей  ви,  коники,  нумо  за  ним!

Над  тобою  гасають  на  конях  баских  вітровії,
заметілі,
як  панни-Сніжанни,
сніжинки  метуть…

А  на  дні,  в  глибині,  у  Землі  нерозоранім  тілі,
наче  віхола  біла,  біжить  твоя  Праведна  Путь.

Ген  на  білій  мережці  змережана  батькова  льоля…
Мерехтить,  як  зоря,  його  чинна-невинна  душа…
І  тече-не  стече  в  білий  світ  нерозтрачена  воля,
як  тече  молоко,  коли  смокче  дитинно  лоша.

…І  тоді  -  молоді,  щойно  вбрані  у  сніг  заметілі
свій  танок  новорічний
одвічний
святочно  почнуть…

А  в  твоїм  надлегкім  і  прозорім  –  
наснаженім  тілі,
наче  віхола  біла,  біжить  твоя  Зоряна  Путь.


[i]Зі  збірки  [b]"Семивідлуння".[/b]  -  Львів:Каменяр,2008.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764199
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Янош Бусел

Грудень…Зима…

Завірюха    у    танці    лінивому
Сиві    коси    спуска    до    землі,-
В’ялі    сполохи    білого    в    сивому
Розчиняються    в    сірій    імлі...

Все    притихло,-  поля,    недорубаний
Лихим    людом    байрак-вітролом...
Білі    хати    із    темними    трубами...
Битий    шлях...Три    верби    за    селом...

Ні    дороги    не    видно,    ні    обрію,
В    переметах    галявини,    ліс...
Де-не-де    лиш    сосною    хороброю
Біле    лихо    скидається    вниз...

Вечоріє…    Двигун  ниє  з  таїни,-
Куди  гонить  водій,-  і  хто  зве…
Та  вже  світять  віконця  окраїни,
Де  ота  чарівниця    живе…  
 
А  хороша!..  Такі  не  забудуться…
Обцілує…  Зігріє…  Позве…
Що  задумали,-  визріє,  збудеться,-
Новий  рік,-  значить  щастя  нове…

Тож    він    серце    не    сковує    кригою,
Синій        вечір    у    сивій    імлі,-
Ніжність    знову    вертається    дзигою,
Знову    свічка    горить    на    столі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764170
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Наталя Данилюк

Біло – ні міді, ні зелені…

Біло  –  ні  міді,  ні  зелені,
Тільки  сліпучий  крохмаль!
Пишні  сади  захурделені
Зранку  обходить  зима.

Струшує  густо  припудрені
Кошики  крон  і  кущів,
Ніжно  всміхається  грудневі,
Що  в  кучугурі  засів

Барсом  розкішним,  примруженим  –
Тишком,  ні  пари  із  вуст,
Вуха  чутливі  напруживши,
Вловлює  інею  хруст.  

Свіжо,  ні  вітру,  ні  сирості,
Тонко  затягнуті  шви.
Снігу  черпну́  повні  пригорщі,
В  тебе  пожбурю:  «Лови!».

І  розсміюся  (зловмисниця),
Спритно  пустившись  у  біг
В  мить,  коли  пудра  посиплеться
В  пазуху  теплу  тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764078
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Циганова Наталія

…на весну…

Моя  заря  бескровна...
но  -  больна.  
Моя  заря  меридианы  косит  -
а  я  проснусь  не  вдруг,  а  просто  в  восемь  -
невинная,  как  капелька  вина,  
пока  под  сердцем  сладко  так  уснул  
возможно,  ты...
возможно,  просто  осень,  
грачами  переписанная  в  восемь  
коротеньким  абзацом  -  на  весну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764067
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Єлена Дорофієвська

За минуту до завтра

За  минуту  до  завтра  глаза  её  –  голубая  соль.
Замираешь  и  смотришь:    небесные,  ни  слезы  в  них,
Ни  любви  -  тишь  да  гладь.  Тем  зловещее  и  надрывней
Провисающий  в  воздухе  выдох,  тупик:  «Изволь…»    
…в  Мёртвом  море  на  дне  оживлённо  ворочаются  города,
Погребённые  в  прахе  преступных  единогласий.
Остаётся  всего  минута…  и  час  в  запасе
На  еще  одно  веское,  как  отступное  для  бога,  «да».
…Вынуждаешь  её  неуклюже  негодовать  -
Примирительно  нежную,  но  обезумевшую  от  страха:
За  минуту  до  завтра  глаза  твои  -    жжёный  сахар  -  
Причиняют  густую  безвыходную  благодать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764070
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Патара

Іще одна зима

Я  відчиняю  двері  в  зиму,
В  незайманий  ступаю  сніг,
Де  не  було  чужих  ще  ніг,
Панує  свіжість  де  незрима.
Сліди  розбавлять  білизну,
(Немає  вічного  нічого)
І  ці  сліди  —  також  від  Бога,
За  них  вже  сплачено  ціну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764003
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Віктор Ковач

Гонзо

[i](переклад-адаптація  [b]Дениса  Луперкаля  "Гонзо"[/b])[/i]

З  тобою  влип  і  всі  наші  стосунки,  як  красивий  кліп,
Як  й  ті  розмови,  що  разом  вели,  а  мій  щасливий  лик  -
Від  ліній  долі  тих,  що  не  розплутав  би  і  сам  Евклід
Та  знову  «Сплін»  прийде  на  думку,  лиш  не  з  пісні  «Блік».

І  знову  –  чистий  лист…  І  зрілий  хитрий  лис
Бачить  всі  підтексти  твоїх  слів  без  викривлених  лінз:
Дураків-Іва́нів  -  під  каблук  премудрих  Василіс
Манить  погляд  цей,  гіпнотизуючи,  як  василіск…

Мені  шепоче  підсвідомість  тихо:  «Веселись!,
Страждати  за  минулим  –  дебілізм!  Кому  ті  дні  здались?!,
В  країні  див  –  ще  тисячі  Аліс!»  та  ось  я  бачу:  вниз,
Попри  вікно  летить  уже  останній  пережовклий  лист.

...Грудень  замінить  500  днів  літа
І  знов  по  колу  Бранімір  з  Макіавеллі  –  свита.
Так,  ніби,  в  пам’яті  -  провал.  Ночі…  Пелевін…
Я  тут  на  заячих  правах  та  з  вовчим  білетом.

І  телефон  мені  flashback  підсунути  грозить
А  в  грудях  фон:  то  льодяний  «Скайрім»,  то  з  пилом  «Морровінд».
І  що  не  говори:  міси́ти  мозок  –  це  у  них  в  крові.
«Який  же  ти  талановитий!»  -  лярво,  душу  не  трави!

Не  треба  тут  мені  «ля-ля»,  що  торг  відкинеш  зразу
Як  пара,  ми  –  давно  не  торт,  та  спали  знову  разом.
Я  не  годую  монстрів  помсти  -  вони  сплять  у  клітці,
Але  мої  пальці,  знов,  як  погляд  твій  –  на  мокрім  місці.

Та  в  цьо́му  є  свій  позитив,  якщо  так  посуди́ть…
Тепер  я,  наче  сом,  що  дуже  глибоко  на  дні  сидить,
Бо  я  не  з  тих,  хто  буде  волочи́тись  слідом  до  сідин!
Ти  –  пережиток  давнини,  всього  лиш,  як  формат  CD!..

І  це  все,  фактично,  як  гонзо:
Я  препарую  своїх  власних  монстрів,
Погляд  з  середини,  як  Хантер  Томпсон  -  
Так,  що  це  все  фактично,  як  гонзо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763839
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Галина_Литовченко

Хтось жартує зі мною…

***
Хтось  жартує  зі  мною,  
опускає  щомить  жалюзі.
Чи  то  птаха  якась  
розпускає  за  вікнами  крила?
Після  вахти  нічної  
ще  й  ліхтар  на  бетонній  нозі
збайдужів  до  всього  
і  повіки  відкрити  несила.  

Липне  морок  до  шибки,
гопаки  відбиває  дощем,
набридає  душі,
мов  вишукує  пару  для  себе.
Розпливається  смуток
і  ніщо  не  нагадує  ще
феєрверки  снігів  
і  про  сонячні  промені  з  неба.

Але  осінь  не  вічна  –  
ось  така  і  плаксива,  й  журна,
що  відважує  сум,
наче  ліки  старенький  провізор.
Піднімуся  і  вкотре
витру  краплі  рукою  з  вікна,
чи  на  гірший  кінець
ненадовго  включу  телевізор.
04.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763918
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Потусторонний

Бесценные мгновенья не вернуть.

Бесценные  мгновенья  не  вернуть.  
За    легкодумьем  следует  расплата.  
Дороже  окровавленного    злата  
спирали  эклектическая  круть.

Безвременье  –  синоним  от  беды.  
Когда  повисли  стрелки  на  цейтноте,  
в  тартарары  гремит  весь  мир    напротив,  
закрашивая  в  памяти  следы.

Какая  это  подлинная  власть!  
В  руках  сосредоточенного  Бога.  
Ведь  нужно  для  владычества  немного:  
Всего  лишь  быть  расщедрившимся    всласть.  

Ощупать,  осознать  бока  границ,  
найти  изломы  раннего  соблазна.
Энергия  огня  блуждает  в  плазме.
Энергия  души  бросает  ниц.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763569
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Адель Станіславська

Здавалось

Здавалось,  вже  ся  болість  відболіла.
Постерлися  зашоркані  сліди...
Та  осінь  стелить  знов  тумани  біло,
і  гусне  повня  маревом  блідим.
Помежи  ночі  -  сну  не  відшукати,  
між  вільгости  хапаю  дрижаки...
Чого  тобі,  невитравний  мій  кате  -  
моя  тривого,  тяглістю  в  роки?..
Не  напилась  ще,  п'яністю  шалена?
Усе  б  тобі  купатись  у  вині,
голкасто  по-під  шкіру  та  у  вени
адреналін  вганяючи  мені?
Невже  не  досить?..  Як  же  це  знайомо:
повтори  за  повторами  -  живу.
Стираю  крапку,  правлю  грубу  кому,  
щоб  ти  сторінку  вивела  нову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759152
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ol Udayko

100-РІЧЧЯ РАЮ або НЕВЕСЕЛИЙ ЮВІЛЕЙ

         [i]Грядёт  сто  лет  Переворота,*
         Над  Петербургом  Ангел  плачет…
                                       [b]  Олег  Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
     
                                   [i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В  сусіда  знов  «червоне  свято»!..
На  цей  раз  в  честь  того  100-ліття,
Коли  творилася  завзято
Так  звана  «царствена  еліта».

Матрос  закони  всі  зневажив,
Заговоривши  автоматом…
"Хто  тимчасові  тут?"  –  він  скаже…  
Й  закінчить  річ  відбірним  матом.

І  так  постала  та  Росія,
Яку  й  наразі  ми  ще  маєм…
Й  з’явився  сам  творець  –  «месія»,
Оголосивши  Рашу  раєм!

                                 [b][i]    2.[/i][/b]
Не  знаю,  як  твоїм  народам,
Судить  за  них  не  маю  права,
Та  втрапив  край  мій  тим  "уродам",
Коли  та  армія  –  орава  

Заброд  з  команди  Мурав’йова
Штиками  захопила  владу...
Із  давнини  тут  рід  Кийовий
Молився  іншому  укладу.

Й  запанували  дурість,  морок
Для  волелюбного  народу...
Не  обійшлось  без  вбивств  і  порок  –  
Осяйнокам'яній  в  угоду...    

Микола  Щорс  був,  певно,  першим,
Хто  в  карк  отримав  вражу  кулю…
Та  тим  сусіда  не  завершив  –
Скрутив  «братам»  трипалу  дулю.

Міхновський,  добрий  мій  земляче,
Хто  допоміг  тобі  у  смерті?..
Ще  й  досі  за  тобою  плачуть  –
В  чужій  живемо  круговерті…

А  далі  пали  правдописці  –
Письменники,  знавці,  поети…
Це  їх  в  українській  колисці
Чекістські  нищили  адепти!

                                   [b][i]  3.[/i][/b]
Сандармох,  Воркута,  Соловки
І  Мордовія,  й  тундра    Сибіру…
То  не  гра  вже  у  вас  в  піддавки  –
У  смертях  ви  не  знали  вже  міри…

І  кістки  українців  усюди:  
Густо  встелена  руська  землиця  –
Прислужили  тому  зайшлі  юди,
Й  держиморді  Сосо  вірні  лиця!

Через  те,що  не  йшли  на  «утори»
Непокірні  «брати»-гречкосії,
Влаштували  їм  голодомори…
А  що  мала  за  зиск  вся  Росія?..

                                 [b][i]  4.[/i]  [/b]
А  та  загарбницька  війна  –
Хто  влаштував  її  Вкраїні?
Мільйони  жертв  взяла  вона,
В  замін  залишивши  руїни.

І  не  кажіть,  що  вітчизняна,
Бо  рідною  була  УПА,
Та  спалена  вона  вогнями  –
Енкаведистів  мста  тупа!

А  голодівка  повоєнна,  
А  депортація  в  Сибір?
А  «Вісла»  підла,  потаємна?
А  в  шахти  (примусом)  набір?

А  газ  Дашави?  А  Чорнобиль?
А  тисячі  сумних  смертей?
Афганістан…  І  все  «на  обум»…
А  –  сльози…  (чуєте?)  дітей!..

Іще  і  далі  можна  б  «акать»,
Але…  чи  варто?  Наяву  –
О,  кільки  сліз!..  Не  треба  плакать:
"Я  стверджуюсь!  Бо  я  живу!"  –

Так  вигукнув  Павло  Тичина,
Бо  не  вдалося  розстрілять,
Як  те  «Відродження»  дитинне
І  як  письменницьку  всю  рать…

                                         [b][i]5.[/i][/b]
…Та  маскарад  на  Красній  площі**
Під  репет:  «Наці  не  пройдуть!»
І  –  о,  "кощунство"!  –  Бланка  мощі
Нам  кажуть,  що  новий  редут

Вже  зводить  цар  супроти  світу…
(На  ядерний  на  цей  раз  штиб)
О,  скільки  в  нас  ще  того  квіту  –
Диктаторе!  Вдавився  ти  б…

І  пнеться  геть  зі  шкури  Раша...
Вдається  й  до  таких  лукавств,
Як  нинішній  парад  на  Красній,
Немов  пародія  якась…
 
...І  буде  бал  ,  і  будуть  гості…
(Та  чи  поїде  хтось  туди,
Де  море  крові,  тлін  і  кості,
…І  канібалові  сліди?!)

[i]                                      [b]  [b]6.  Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте  ж,  радійте…  на  тризні  –
Злодіянь    не  забудуть  народи:
В  них  відняли  ви  їхню  вітчизну!
Ще  б  покаятись  вам,  та  вже  пізно  –
Адже  тендер  на  мсту  уже  продан![/b][/color][/i]

7.11.2017
_______

*В  Росії,  та  і  в  СРСР  теж,  величали  той  більшовицький  
   заколот  як  Велика  жовтнева  соціалістична  революція.
**МОСКВАрад  –  кошмарад,  присвячений  нібито  
75-річчю  параду  7  листопада  1941  року,  коли  
війська  Вермахту  вже  були  під  Москвою...  
Із  свіжої  преси:  «Видихніть,  та  ВВВ  давно  вже  
закінчилася  (закінчиться  й  ця,  ваша  –  загарбницька,
а  наша  –  за  Незалежність)  і  Гітлер  помер.    Рефрен  
сьогоднішнього  параду  "фашисти  готові  на  все"  
читається  як  "Росіяни  готові  на  все".    "Хворе  
суспільство.  Коли  нема  чим  пишатися,  починають  
мишачу  метушню.  Краще  б  розповіли  про  шкоду  
жовтневого  перевороту,  про  роль  покидьків  в  історії",  -  
пишуть  коментатори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Галина_Литовченко

Вечір із полуднем бився…


Вечір  із  полуднем  бився  й  таки  переміг.
Сонце  за  синіми  шатами  вклалося  спати.
Вийду  із  хати  й  присяду  на  теплий  поріг  –  
буду  вечірню  зорю  в  самоті  зустрічати.

Я  прихилюсь  до  одвірка  старого  плечем,
він  мене  знає  давно,  тож  не  буде  перечить.
Темрява  крученим  ляже  до  ніг  паничем,
випливе  запах  левкой  у  нічну  порожнечу.

Видасть  присутність  під  тином  духмяний  тютюн,
блисне  очима  з  кущів  чорний  котик-приблуда,
спуститься  з  неба  і  пильність  приспить  Гомоюн,*
піснею  матінки  ляже  тихенько  на  груди.  

Ой,  люлі-люлечки,  стану  маленькою  я,
буду  леліяти  мрії  під  зоряним  небом…
(Певно  чекає  на  мене  домівка  моя,
серце  підказує  теж,  що  поїхати  треба).

*  З  слов'янської  міфології  відомо,  що  крик  птиці  Гомоюн  віщує  добру  звістку  (щастя),  а  людям  вона  співає  божественні  пісні  (гімни)  та  віщує  майбутнє  тим,  хто  вміє  чути  таємне.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759411
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017


stawitscky

Ще ранок очі не протер

Ще  ранок  очі  не  протер,
Не  обізвався  хор  пташиний,
А  вже  бунтується  вертеп
Думок,  неначе  рій  осиний.

І  жалять,  жалять  без  кінця  –
Пекучий  біль,  як  ніж  у  спину.
Допитуюсь  уже  в  Творця:
Куди  мандрує  Україна?

Затиснув  люто  горло  спрут
І  п’ята  ожива  колона,
І  правнуків      героїв  Крут
Єдна  надрив  Лаокоона.

На  отчій  ниві  бур’яни
Усе  рясніше  проростають,
Набат  непевної  війни
Ні  на  хвилину  не  вщухає.

Їдка  омана,  наче  смог,
Душа  блукає  у  тумані…
Святе  вичитую  письмо
І  небу  шлю  свою  осанну.

Надій  викрешую  вогонь:
То  ми  до  пекла,  чи  до  раю?
Він  доторкнувся  мудрих  скронь
І  чесно  відповів  –  не  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758806
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2017


Наталя Данилюк

Там, на горі…

Вже  засріблилась  памороззю  кора,
Сивий  туман  спускається  білобогом…
Там,  на  горі,  є  гражда,  стара-стара,
З  темних  сухих  пленичок,  покритих  мохом.

Хто  в  ній  ночує?  Жінка  –  рудий  огень!
Шишки  вплела  у  коси  й  пожухлі  квіти,
І  шурхотить  у  сховках  її  кишень
Зернами,  мов  дукатами,  буйний  вітер.

Мов  порцеляна,  шкіра  її  бліда,
Ніби  не  кров  у  ній,  а  густі  молока…
О,  як  нечутно  ллється  її  хода,
Німбом  предивним  сяє  печаль  висока!..  

Свіжу  вологу  п’ють  із  її  слідів
Спритні  косулі,  олені  та  лисиці…
Кола  дрібні  розходяться  по  воді,
Тліє  осіннє  листя  на  дні  криниці.
 
Там,  у  старенькій  гражді,  що  на  горі,
Тче  на  світанку  жінка  дощі  на  кроснах,
Сни  з  рукава  витрушує  за  поріг  –
Хай  мерехтять  монистом  на  мокрих  соснах.  

Пальці  її  пластичні,  як  теплий  віск,
Переминають  прядиво  тонкосрібне,
Поки  зарослий  хвоєю  темний  ліс
У  молоці  туману  поволі  блідне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758616
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Калиновий

Казка про Нитку

Казка  про  Нитку

 Різнокольорові  нитки  жили  в  звичайній  скриньці.  Коли  у  неї  було  особливий  настрій,  вона  діставала  їх,  вишивала  з  цього  різнобарв'я  тільки  їй  відомі  образи.  Картини  на  полотні  були  різних  тонів:  сонячні  і  теплі,  як  літній  день,  кольору  неба  чи  моря.  Бувало,  хвилювалася,  поспішала,  колола  голкою  пальці,  завмирала  від  болю,  колір  не  вибирала,  не  картини  виходили,  скоріше,  символи.  Іншим  разом,  сплітаючи  їх  воєдино,  творила  казкові  сюжети.Одна  з  безлічі  ниток  була  для  її  рідною,  дорогою  її  серцю.  Торкалася  її,  перевіряючи,  чи  тут,  чи  є  вона?  Заповітною  Нитка  була,  лежала  в  скриньці  довгі  роки.  Особливе  призначення  мала:  дві  долі  пов'язувала  ...  Вона  дивилася  на  неї,  посміхаючись,  згадуючи  щось  радісне.  Іноді  руки  пробували  нитку  на  міцність,  чи  не  зотліла  від  часу  ...  заспокоювалась:  нічого  не  змінювалося.  Йшов  час.  Стала  Нитка  розуміти:  одухотворена  вона  душею  жіночою.  Простягалася  до  серця  її  обранця,  й  тією  що  з'єднує  стала.  Рівною  була  в  хвилини  блаженства,  впевненою  в  собі  ...  Потім  раптом  натягувалася  до  межі,  до  неможливості  щоб    витримати  напругу  між  ними,  але  ...  не  обривалася.  Не  могла  покинути  цих  двох  в  помилках,  ревнощів,  дурості,  ...  або  тузі  одне  за  одним.  Тоді  ставала  Нитка  проводом  їх  зустрічної    енергії.  Коли  обидва  втрачали  самовладання,  нитка  не  втрачала  розум.  Руки  чи    то  жіночі,  чи  то  чоловічі  намагалися  розірвати  її  в  пориві  гніву,  тоді  заплутувалася  Нитка  в  клубок  нерозуміння,  але  все  ж  ...  витримувала.  Наступали  хвилини  затишшя,  вона  слабшала.  Здавалося:  пропала  в  ній  потреба  ...  Просто  лежала  в  куточку,  усіма  неначе  забута.  Даремно.  Про  неї  пам'ятали.  Сьогодні  руки  були  сумними,  втомленими.  Дбайливо  зняли  кришку:
-  Ти  Нитка  моєї  пам'яті,  -  почула  тихий  жіночий  голос,  -  чому  ти  не  рвешся?
-  Не  можна  мені  рватися  ...  пропадете  обидва,  в  забутті  втратите  один  одного  ...  без  мене.  Та  й  як  в  лабіринті  помилок  вас  обох  кинути?  Тим  часом,  ви  не  просите  мене  рватися  ...  Знаєте:  я  у  вас  є.  А  сама  рішень  не  приймаю.
-  Нитка,  тобі  боляче  буває?  -  голос  її  став  ще  тихіше.
-  Буває,  -  зітхнувши,  зізналася,  -  коли  тріщини  ваші  зашиваю  або  клапті  ...  Ви  ж  невгамовні,  душу  іноді  рвете  один  одному  ...  Ваш  біль  відчуваю.  Ви  ж  люди  живі,  вам  болючіше,  а  я  що?  Нитка  всього  лише.  Моє  призначення  -  з'єднувати  ...  Як  бачиш,  служу  вам  вірою  і  правдою.  Кінця  не  бачу  службі  своєї  ...
Її  теплі  руки  погладили  втомлену  Нитку,  уста  прошепотіли:
-  Чи  не  рвись,  життя  немає  без  нього,  ти  ж  знаєш  ...
-  Знаю,  терпляча  я.  Він  теж  з  того  кінця  це  твердить,  немає  життя  і  йому  без  тебе.  Один  одному  би  сказати,  так  ні  ж,  нитці  скаржаться,  -  вона  знову  зітхнула.  -  Чи  не  обірву,  але  зникнути  можу,  коли  віддасте  мене  забуттю.  Звикла  я  до  вас  за  ці  роки  ...
Нічого  не  відповіла  вона  Нитці,  але  шкатулку  переставила  на  столик  блмжче  до  себе.  Просту  істину  зрозуміла  в  сповіді  цієї  короткій:  не  рветься  єднальна  Нитка  між  людьми,  милосердна  ...  Зникає  мовчки,  непомітно,  коли  стає  їм  не  потрібною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758404
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Ol Udayko

МІЙ ПАДОЛИСТ

           [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                     [b]  Ol  Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]                                    
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Леся Геник

Харизма

А  стати  би  нарешті,  як  пір*їнка,
легкою,  невагомою,  аби
у  венах  розлилося  -  жінка,  жінка,
а  не  харизма  вічної  раби.

Раби  життя,  прислужниці  обставин
із  чорним  канделябром  на  плечах.
О,  зализати  б  ці  нестерпні  рани,
що  кровоточать  у  простих  речах.

Але  ж  бо  ні,  на  місто  суне  осінь,
на  душу  суне  знов  і  знов  пітьма.
Чи  не  казала  я  пітьмі  тій  "досить!",
чи  не  втікала  геть  сторчма,  сторчма?

Чи  не  зрікалась,  чи  не  відрікалась,
обпалюючи  навіть  неземне?
А  долі  мало,  мало,  мало,  мало...
Жагу  толочить,  листя  біле  мне.

О,  Боже  мій,  як  серце  утомилось,
щодня  у  дзвони  бити  вагові,
шукати  на  горищі  духа  сили,
думок  на  світле  в  темній  голові.

І  йти,  і  вперто  опиратись  будням
із  мрією  про  легкість  ту,  аби
відчути  -  жінку  в  серці  ранок  будить,
а  не  харизму  вічної  раби.

2.11.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758362
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Но, зачем ты поёшь, скажешь мне…


[i]"Если  веры  в  душе  -  ни  на  грош,  
Но  поёшь  соловьём  о  весне,  
Знать  не  надо,  зачем  ты  живёшь...  
Но,  зачем  ты  поёшь,  скажешь  мне?"  [/i]
...

Так  -  космически  -  пусто  в  душе,  
Что  о  Боге  писать  -  на  земном,  
Вероломном  -  без  веры  уже  
Невозможно.  Не  буду  о  Нём.  

Будет  солнце  скитаться  в  неба́х,  
Осеня́я  крылами  поля;  
Будет  птица  гнездиться  в  хлебах  
Осиянных;  листветь  тополя...  

Вера  им,  чтобы  жить,  не  нужна.  
Не  нужна,  чтобы  гибнуть  в  цвету́.  
Не  идёт  между  ними  война  
За  -  божественную  -  красоту.  

Нет  -  ни  правды,  ни  лжи  -  в  шелестве  
Ив,  заве́дших  с  рекой  разговор,  
В  распутившемся  ярком  цветке  -  
Горделивости  перед  травой...  

Нет  сомнений.  Над  колобом  ржи  -  
Солнца  злато  и  осени  медь.  
[i]Нет  измены  и  зла.  Только  жизнь.  
Нет  любви  и  мечты.  Только  смерть.  [/i]


Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758372
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2017


Єлена Дорофієвська

Бедняжка М.

В  моей  постели  только  что  была  бежняжка  Эм  –
Вот  оттиск  тела,  запах  влажной  хвои  –
Диковинный,  брюссельский.  Знаешь,  он  ей
Особенно  идёт...  Хочу  быть  нем,
Суров,  безрадостен,  не  соблюдать  приличий,
Но  Эм  зовет  меня  –  на  голос  птичий
Я  не  могу  ответить  тишиной.
И  устаю,  когда  она  со  мной.
 
Здесь  только  что  была  бедняжка  Эм.
Вот  очертания  её  коленок,
И  вмятины  хранят  тепло,  оттенок…
Как  видишь,  в  этой  спальне  крайне  много  тем,
Но  ни  одной  с  тобой  не  буду  связан,
А  потому,  ложись:  Эм  ясноглаза,
Но  не  заметит  хлёсткой  пустоты,
Которую,  уйдя,  оставишь  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758397
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


stawitscky

Таку усмішку треба заслужить

Таку  усмішку  треба  заслужить,
У  ній  і  пристрасть  і  покірність  ніжна.
Душа  рвонулась  в  небо  –  і  летить,
Аби  прийнять  благословення  вишніх

На  волю,  на  феєрію,  на  гріх,
Зневаження  химерних  норм  і  правил,
Щоби  у  цій  прадавньо-юній  грі
Жінки  на  щастя  не  втрачали  права.

У  цій  усмішці  впевненість  тверда,
Віків  досвітніх  непорушна  віра,
Коли  серця  своїх  прекрасних  дам
Виборювали  в  рицарських  турнірах.

Де  переможець  –  мужній,  молодий.
До  нього  серце  –  птахою  до  сонця…
Твоя  усмішка  –  явно  приз  не  мій.
Мене  забули  лаври  переможця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758311
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Ліна Ланська

ЗБОЧЕНИЙ СВІТ

Збочений  світ  -  не  задимлене  ,  БАЧ!
Навпіл  розірвані  хмари
Вирваним  краєм  почвари,  -
Листя,  що  впало  під  жалісний  плач.

Не  розбивай  на  хвилини  роки,  -
В  присмерку  день  збайдужілий.
Витягнуть  душу  і  жили
Ті  телефонні  короткі  гудки.

Збочений  світ    -  не  заплачений  борг.
Сутінкам  в  очі  не  глянуть,  -
Виїсть  їх  змучена  пам"ять  :
Зашморгом  виснуть  вмовляння  і  торг.

Збочений  світ  -  неозначений  глум.
Тіні  розбіглись  в  бентезі,
Місяць  звисає  на  лезі,
Шкрябає  променем  просто  по  склу
Чи  не  прокинеться  крейзі?  -

Збочений  світ...
18.  09.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Сіроманка

З сімейного архіву: ДМИТРО НИКОЛИШИН. "ПОМИНАЛЬНА (ЛИСТОПАДОВА) СИМФОНІЯ"-1

[color="#ff0000"]С  О  Н  Е  Т  И

[b](продовження)[/b][/color]

ХV.

Скінчилося...Порозходились  люди
та  й  потали  в  імловищі  вогкому.
Поплівсь  і  я  (з  дружиною)  додому,
а  рій  думок  пустив  гуртом  на  блуди...

Неначе  в  сні  вони  кружляли  всюди:
і  тут,  де  люди  ловлять  невідому,
і  там,  де  злочин  злиться  гірше  грому,
де  й  комісар  не  знає,  що  з  ним  буде.

І  знову  сумнів  загорівсь...  Де  сила,
щоб  людоїдний  лад  той  завалила
й  добула  творче  джерело  з  землі?

Десь  відповідь  повисла  за  імлою,
а  в  серці  знов  зійшлись  у  впертім  бою
п’янкі  ідеї  світа  –  добрі  й  злі.

ХVІ.

Добродію  людства,  блаженний  Сне,
всім  бажаний  всесильний  чародію!
Ти  нуждарям  у  фантастичну  мрію  
замінюєш  леговище  тісне.

Я  ждав,  що  ти,  приборкавши  мене,
збереш  бажання,  що  в  душі  лелію,
і  створиш  з  них  величню  веремію
для  скріплення  душі,  що  з  туги  схне...

А  ти  створив  химерну  мішанину:
гора  світлиста  і  –  згори  вдолину
черга  вогнистих  поїздів-каскад...

Мала  дитина...  Жах...  Утеча  з  хати
в  бурливу  пітьму...  Встиг  уратувати
мене  світанок  –  перший  листопад.

ХVII.

Сьогодні  в  церкві  свято  богодарне:
Літургія  –  за  небувалу  ласку,
що  Бог  довів  нас  пережити  казку
колишніх  княжих  днів  нелєґендарних.

Пережиття  було  жахливо  гарне:
завдань  потопа,  плянів,  -  обов’язків...
Та  не  подбали  за  топір  до  в’язки
і  –  скоро  Божий  дар  пішов  на  марне...

Велична  казка,  ворогом  заклята,
розсипалась...  Лиш  образи  мов  Фата
Моргана  в  серці  мерегтять  яскраво...

Блистять  вогнями  як  грізне  Мементо,
нашите  терням  на  кроваву  ленту...
За  те  Тобі,  Всевишній,  дяка  й  слава!

ХVІІІ.

Бо  й  чим  були  б  ми  нині,  якби  Ти
нас  виймив  був  „з  народів  вольних  кола”?
Коли  б  кінця  діждалась  наша  школа,
коли  б  тоді  втворились  нам  світи?

Коли  зуміли  б  ми  тоді  стрясти
той  сором,  що  палив  би  наші  чола?
Чим  заглушили  б  регіт,  що  довкола
зняли  б  його  лукавці  та  кати?...

Нічим...  Рабами  ми  були  б  довіку
і,  склавши  жертв  чужим  богам  без  ліку,
без  радощів  у  чорнозем  всякли...

Та  Ти  сказав:  Народом  маєш  бути!
І  наложив  на  нас  ярмо  покути.  –
О,  Ти  достойний  чести  і  хвали!

ХІХ.

З  вежі  дзвіниці  відіграли  дзвони
святочний  свій,  в  акорди  литий  зов...
Ось  сяйва  блиск  розливсь  по  храмі  знов,
сріблом  триктратний  тон  дзвінка  в  нім  тоне.

На  Службу  став  „єрей  со  діякони”.
Почавсь  екстази  акт,  що  в  нім  Любов
дає  небесний  дар:  Господню  Кров,
жертвовану  щодня  за  міліони...

З  глибин  душі  окрилена  молитва
знімається  на  хвилях  пісні  вгору,
ген  під  зеніт  аж  до  житла  святого.

Знечевля  сумнів  гострий  наче  бритва:
Чи  переб’ється  через  хаос  твору
людської  злоби  й  стане  перед  Богом?...

ХХ.

„Святий  Безсмертний”,  -  з  хором  кличуть  люди  –
„помилуй  нас”...  Нема  стражданням  міри;
печуть  –  нічим  сорочка  Деяніри...
Чи  то  вже  нам  ратунку  з  них  не  буде?

Засмічена  гріхами  думка  блудить
по  образах  іконостасу  сірих,
крізь  царські  двері  преться  в  царство  віри,
бо  жаль  і  туга  розпирає  груди...

Святий  Безсмертний,  де  Твоя  всевлада?
Чому  одна  розбавлена  громада,
а  друга  п’є  з  ріки  життя  полин?...

Прости!  –  До  нас  ішла  від  Тебе  Воля...
Та  впилась  кров’ю  й  заков’язла  в  болях,
як  ворог  бгав  у  нас  червоний  клин.

ХХІ.

„І  всіх  вас  христіян  Господь  хай  тямить
у  царстві  свому  все,  по  всі  часи...”
В  котрім,  Владико?  В  тім  на  небеси?
Бо  тут  його  давно  нема  між  нами.

Давно  його  завалено  стрільнами...
Всі  вогники  небесної  краси
діявол  смерти  подихом  гасить,
глушить  насіння  правди  бурянами.

І  скрізь  він  єсть:  у  Твому  храмі  теж
поставив  слуг  своїх  нахабно  темних,
бо  й  тут  на  Тебе  зброї  він  шука...

О,  лагідність  Твоя  не  знає  меж,
коли  безумці  крають  гльоб  Твій  земний,
і  їх  Твоя  не  досяга  рука!  –

ХХІІ.

Стояв  Ти  перед  хитруном  Пилатом,
звеличником  Тиберія  й  Астарти,
що  над  Тобою  суд  прийняв  за  жарти
юрби,  жадної  крови  перед  святом.

Дививсь  на  нього  і  мовчав  завзято...
Оце  ж  він  кинув  боязько:  „Чи  цар  Ти?”
А  Ти,  хоч  бачив  дій  майбутніх  карти,
відрікся  того...  І  Тебе  розп’ято...

Чому  Ти  взяв  несьогосвітнє  царство,
як  учням  хрест  і  меч  вложив  у  руки
й  поганський  світ  їм  добувать  велів?..

Твій  ворог  став  володарем  землі:
хрестом  дратує  хмари  хижих  круків,
мечем  Твоє  вирубує  лицарство...

ХХІІІ.

„Твої  дарунки  від  Твоїх  людий
тобі  за  всіх  ми  і  за  все  приносим!”
За  безчисленні  і  товсті  покоси,
що  їх  поглинув  степ  наш  нехудий...

За  стятий  зруб  і  доріст  молодий
ми  дякуєм  Тобі  й  покірно  просим:
Зішли  на  нього  благодатні  роси,
щоб  ріс  він  дужий,  жилавий,  твердий.

Жаждущу  душу  просвіти  Розп’яттям,
налий  любов’ю,  гнівом  і  завзяттям,
щоб  хрест  і  меч  приняв  він  серцем  щирим,

повстав  на  прю  з  насильником  лукавим,
очистив  землю  –  і  Тобі  на  славу
здвигнув  одвічній  Правді  світлий  терем.

ХХІV.

Задушна  днина:  Дмитрова  субота.
За  всіх,  що  перед  нами  будь-коли
тут  хрест  свій    -  легкий  чи  тяжкий  –  несли
й  позасипляли  –  в  щастю  чи  в  турботах  –

у  церкві  Служба.  Ті,  кого  робота
не  ув’язнила,  не  обсів  малих
клопотів  рій  чи  лінощі,  прийшли
з  молитвою  за  них  до  Саваота.

Душа  з  усім  живущим  поколінням
на  стрічу  йде  покійним  рідним  тіням,
в  неоднородний  скованим  ланцюг.

Який  богатий  видав  з  себе  посів
в  житті  боляще  славному,  а  й  досі
в  нім  не  розцвивсь  державно-творчий  дух...

ХХV.

А  як  на  місто  сутінком  холодним
спускався  вечір,  млистий  обрій  блід,
дорогою  від  церкви  йшов  похід
під  гомін  дзвонів  –  ніби  великодніх...

Там  на  горбку  за  храмиком  Господнім
у  могилках  дріма  покійний  рід
(по  багатьох  згубивсь  уже  і  слід...):
у  згоді  поруч  прості  й  благородні.

Туди  звичай  і  почування  сила
розгойдану  громаду  покотила:
візвав  її  могил  таємний  зов.

За  ним  і  я  з  громадою  пішов;
Ловив  розливний  шум  і  тихий  гомін
та  розпливавсь  у  єдности  фантомі...

ХХVI.

А  цвинтар  весь  у  заграві  жовтавій...
Гроби  горять  вогнем  лямпок  і  свіч.
На  церкву  сперла  млисті  поли  ніч
і  дише  зверха  холодом  лукавим.

А  там  високо  на  могилі  слави
різблений  хрест,  від  церкви  правобіч,
на  спогад  тих,  що  за  Велику  Річ
їх  серця  жар  боротися  заставив.

Німу  могилу  щільно  обступила
жива  громада,  наче  матку  бджоли,
й  обставила  вінків  пахучим  тином...

І  диво!  Враз  промовила  могила
так  виразисто  й  щиро,  як  ніколи,
як  рідна  мати  д’синові  за  сином.

ХХVІІ.

Стоїть  стрункий  і  гарний  під  хрестом
меткий  слуга  Господнього  престолу,
осяяний  мінливим  світлом  здолу,
душі  збірної  молодий  атом.

І  словом  Божим  потряса  гуртом,
що  вже  пройшов  жорстоко  довгу  школу,
а  й  досі  ще  піддержує  крамолу,
хоч  з  рідним  розвела  його  кутом...

„Не  думайте,  що  ця  могила  мертва!
В  ній  спить  безсмертна,  не  даремна  жертва
і  важить  хід  розладдя  та  квилінь...

Ізлийтесь  лиш  в  вогні  любови  й  віри,
а  жаден  ворог  ваших  сил  не  змірить,
і  наша  Правда  встане  знов!  –  Амінь!”

ХХVІІІ.

Конець  відправам.  Ще  пливе  дзвінка
із  туги  ткана  пісня  про  калину,
що  й  досі  все  ще  хилиться  вдолину;
та  в  ній  бурлить  надія  гомінка.

Могила  й  хрест  купаються  в  вінках...
Хоч  на  великих  Поминок  годину
вона  єдна  розсварену  родину:  -
записано  на  сірих  сторінках.

Відколи  з  нас  ругається  Обида,
заєдно  нас  єдна  лиш  –  панахида,
надгробна  пісня  та  гнітучий  біль.

А  там...  Забувши  все  велике,  гарне,
витрачуєм  народню  міць  на  марне
в  безумних  змагах  серед  диких  піль...

ХХІХ.

Ото  й  майнули  свята  листопадні,
а  з  ними  спогад  золотої  волі,
дві  ясні  шпиці  в  днів  і  ночий  колі,
налиті  чадом  смутку  й  туги  два  дні.

Нас  обступили  будні  безпощадні:
ми  серед  них  розгублені  і  кволі,
визбируєм  важкі  трофеї  болів
і  без  протесту  пасемо  ще  задніх...

А  в  далині  горить  Базар  і  Крути  –  
символи  два,  у  мармур  перекуті,
трагічний  хід  покинутих  борців.

Відрадний  знак,  що  в  нас  герої  є  ще
і  все  нові  вступатимуть  на  грище  –
з  оруддям  Правди  Божої  в  руці!

[color="#ff0000"]
[i]В  Коломиї  в  листопадні  дні  1936  р.

Дм.  Николишин.
[/i]
З  сімейного  архіву.
За  виданням:  [b]ДМИТРО  НИКОЛИШИН.  Поминальна  (Листопадова)  симфонія.  -  Коломия,1941.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758275
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Сіроманка

З сімейного архіву: ДМИТРО НИКОЛИШИН. "ПОМИНАЛЬНА (ЛИСТОПАДОВА) СИМФОНІЯ"

[color="#ff0000"]С  О  Н  Е  Т  И
[/color]
[color="#ff0000"][b]"Переднє  слівце  до  другого  видання.[/b]
               [/color]
             [i]  Ці  сонети  мають  свою  історію.  Надрукувало  їх  Видавництво  „Смолоскипи”  у  Львові  1937  р.  в  останніх  днях  жовтня  п.з.  „Листопадова  симфонія”;  та  польське  львівське  городське  Староство  сконфіскувало  збірку,  а  окружний  суд  затвердив  конфіскату,  мотивуючи,  що  вона  –  „має  на  меті  через  пропаганду  українських  націоналістичних  сепаратистичних  кличів  накликувати  до  державної  зради  чи  пак  похваляти  цей  злочин”.  На  розправі,  в  наслідок  спротиву  проти  конфіскати,  11  січня  1938  р.  суд  не  добачив  знамен  такого  злочину  і  відхилив  конфіскату.  Але  прокуратор  цьому  спротивився  і  збірку  задержано.
               Після  того  появилася  30  січня  того  року  оцінка  збірки  в  „Ділі”,  в  якій  між  иншим  сказано:  „Всі  сонети  витримані  у  строго  клясичній  формі;  -  автор  дуже  дбайливо  стежить  за  мовою,  не  зловживає  наголосами  ні  ліценціями,  пам’ятає  про  те,  що  остання  строфа  повинна  кінчитися  рефлексією...  Не  один  сонет  міг  би  стати  добрим  текстом  для  деклямації  на  ріжних  патріотичних  святах”.  Та  мабуть  ця  оцінка  рішила  долю  збірки:  апеляцийний  суд  конфіскату  затвердив  –  і  сонети  не  появилися.
               Видаючи  оце  друге  видання  під  дещо  зміненим  заголовком,  висловлюємо  думку,  що  і  серед  змінених  державно-політичних  умовин  збірка  не  втратила  своєї  вартости  як  документ  свого  часу.

               [b]Коломия,  серпень  1941  р.
[/b]
ВИДАВНИЦТВО      „ВОЛЯ    ПОКУТТЯ”[color="#ff0000"][/color][/i]


І.

Останній  передлистопадний  вечір
розсівсь  вогкою  млою  по  дахах.
На  пасмах  дротів  та  в  дерев  верхах
пробує  вітер  знов  холодні  скечі.  

Із  церкви  дзвін  у  дужій  круготечі
розливсь  широко  містом  по  домах,
колошкає  в  затурканих  умах
принишклий  спогад  про  Великі  Речі.

І  кличе  всіх  –  роз’єднаних  на  части  –
під  зоряне  склепіння  куполасте,
зіпняте  дужим  знаменем  хреста.

Там  радощі  зливаються  з  журбою,
в  надії  стовп,  гартований  у  бою,
базальтом  віри  в  серці  вироста.

 ІІ.

Із  передмість  крутими  вуличками,
і  з  середмістя  хідниками  –  всім
застелена  дорога  в  Божий  дім
кільчастим  смутком  та  пливкими  снами.

То  одинцем,  то  тихими  гуртами
народ  спішиться  в  забуттю  німім.
І  не  в  одному  серці  стогне  злім
надій  колишніх,  ломаних  літами...

О,  скільки  віри  треба  нам  бездольним,
що  йшли  на  біржу  світа  безконтрольним
гуртом  –  із  векслями  без  покриття...

Та  тільки  віра  зарівня  ті  зломи,
ослобонить  нам  душі  з  перевтоми
й  віллє  в  них  свіжий  еліксір  життя!

ІІІ.

По  церкві  блудить  стоголосий  шум...
Враз  чобітки  дівчат  застукотіли;
на  хвилі  шуму  їхній  стукіт  смілий
паде,  мов  на  мережку  смутку  глум.

По  павуках  пробіг  елєктрострум:
усі  свічки  знечевля  загорілись
і  загатили  блиском  гостро  білим
розливну  річку  каламутних  дум...

Се  стали  панотці  на  панахиду
за  тих,  що  змили  вікову  обиду
з  народу  кров’ю:  за  святих  Героїв.

І  котиться  молитва-пісня  з  хорів  –  
жалібна  хвиля  в  тоновім  уборі  –  
останній  відгомін  бравурних  боїв...

ІV.

З  амвону  впало  слово  про  Стрільця,
що  запалав  святим  бажанням  Чину
і  без  вагання  рідний  дім  покинув,
щоб  послужить  Ідеї  до  кінця.

Він  перейшов  страждання  всі  кільця:
знімавсь  угору,  то  зсувавсь  вдолину,
аж  поки  там  в  борні  за  Батьківщину
не  дослуживсь  тернового  вінця...

Священник  словом  розгорнув  завісу:
з-за  неї  вийшла  сіра  постать  з  крісом
святої  волі  лицаря-жерця.

Кровавий  цвіт  горить  на  грудях  досі...
І  сиплеться  із  нього  свіжий  посів...
Хто  зловить  те  зерно?  Які  серця?

V.

„Богато  вас  зійшлося  тут  сьогодні:
і  не  зчислити  всіх  голов  в  цім  морі,
що  в  молитовній  хиляться  покорі
з  п’ятном  неволі  під  хрестом  Господнім.

Воно  палить  вас,  бо  напередодні
річниці  Зриву  ваші  душі  хорі,
розгублені  в  ворожому  просторі,
знов  чують  подих  чорної  безодні...

Не  подавайтесь  лиш  під  тиском  болів:
істніння  наше  тче  думками  Бог,
лікує  кволість  довгих  поколінь.

Всі  будьмо  все  –  як  той  Стрілець  у  полі!
Тоді  Він  дасть  нам  низку  перемог
І  справдить  з  нами  свій  завіт.  Амінь”.

VI.

Я  бачу  вас,  достойні  Комбатанти,
товариші  Героїв,  що  лягли.
Ви  теж  у  жертву  кров  і  труд  дали;
за  те  ж  у  серці  –  тільки  близни  й  канти.

Ось  „Вічна  пам’ять”...  І  я  чую:  з  ран  тих
засклеплених  краплини  запекли...
Бо  вам  прочувся  глухо,  мов  з-за  мли,
тон  довгої  грізної  домінанти...

Я  знаю  вас:  із  попелищ  ,  руїн,
крізь  поле  смерти  й  табори  суворі
розхитану  будівлю  принесли  ви...

Та  хоч  купали  вас  вогнисті  зливи,
вогню  душі  не  затопили  в  морі
безвірства;  все  ще  ясно  світить  він...

VII.

І  ти  тут,  Вітко  золота  народу,
що  розгорнулась  після  бурі  в  цвіт
та  з  висоти  буйних  юнацьких  літ
цінуєш  хід  буття  людського  роду.

Стоїш  півколом  біля  тетраподу
від  комбатантів  до  царських  воріт,
задивлена  в  окремий  кращий  світ
із  творчих  первнів  Заходу  і  Сходу.

Невже  й  тепер  ти  серцем  осторонь
від  тих,  що  їх  ти  струнко  обступила,
котрим  негода  підірвала  крила?

А  то  ж  Чети  Безсмертної  штафета!
Чи  з  рук  її  зумієш  ти  зловити
правдивий,  немальований  вогонь?

VIII.

Скінчилося.  А  світло  світить  ясно...
Народ  мовчить,  не  квапиться,  не  йде;
вдививсь  у  хрест,  неначе  звідти  жде
для  себе  чуда...  Годі!  Передчасно.

Хвилина  –  дві...  і  свічі  нагло  гаснуть...
Зникає  чар  –  і  не  вгадаєш,  де.  –
Там  вулиця  хвилюється,  гуде:
на  радощі  мота  журу  напрасну.

І  звільна  з  церкви  наче  з  муравлища
виходить  люд  на  мокрі  тротуари
і  губиться  у  нетрах  міста  сірих...

У  кожнім  серці  дальша  ціль  і  ближча...
Та  дехто  лиш  несе  свідомість  кари
Господньої  за  брак  кріпкої  віри.  –

ІХ.

Із  тих,  що  в  церкві  за  стрільців  молились,
лиш  небагато  ще  найшлось  охочих
послухать  дії  вантажної  ночі,
як  українські  стяги  підносились.

В  тій  салі,  де  колись  юнацькі  сили,
заслухані  в  співців  кличі  пророчі,
єднались  дружно  на  шалений  почин,
крутилась  думка  мотилем  безкрилим...

О,  як  далеко  хвиля  віднесла  нас
від  того  місця,  де  державний  човен
пускали  ми  на  політичні  води...

Кругом  пустиня  піщана,  незнана...
З  народів  вольних  гордої  розмови
до  нас  лиш  гомін  глуму  ще  доходить...

Х.

На  салі  тиша.  Спогад  –  реферат
із  уст  промовця  мов  ніжна  музика:
Шалів  борвій...  А  гін  до  волі  кликав
малий  гурток  почати  свято  свят.

Там  над  Дніпром  піднявся  більший  брат;
з  ним  епопея  почалась  велика.
Тут  менший  ще  полин  неволі  ликав,
Світ  вольний  мірючи  з-за  ржавих  крат...

Упав  приказ...  У  вирішну  годину
так  мало  сил  у  них  було  для  чину;
та  не  було  вагання  в  їх  серцях.

Їх  творча  воля  йшла  по  вулицях...
І  перший  тон  світанку  листопаду
вітав  у  соннім  місті  рідну  владу.

ХІ.

Гей,  хто  ж  не  тямить  досі  того  дня,
тих  зворушливих,  незабутніх  годин,
як  після  волі  радісних  народин
віталася  заскочена  рідня?...

В  моїй  душі  ще  й  досі  метушня
великих  днів,  її  нервисті  ходи:
грізна  як  повінь,  що  колотить  води,
вона  текла  під  обрії  в  вогнях.

Холодну  повінь  загадали  ми
спинить  синів  гарячими  грудьми
та  на  ворожі  завернути  скелі...

Так  метушні  не  осідлали  –  ні!
Державний  човен  сів  на  мілині
і  –  залили  його  бурхливі  хвилі...

ХІІ.

Думки  вганяють,  мов  голодні  коні
по  царині,  де  рута  поросла.
Та  ось  падуть  між  них  слова  посла
й  гамують  їх  в  безпутньому  розгоні.

В  нас  хора  воля  в’ється  на  припоні
звичок,  що  їх  історія  внесла:
то  женемось  без  керми,  без  весла,
то  киснемо  у  стухлім  пантеоні.

Пора  до  бою  з  дикими  звичками!
Стопити  волю,  перелити  в  сталь
і  фронт  життя  обставити  гранітом!

Як  свіжа  сила  виросте  між  нами,
тоді  ми  стежі  –  у  ворожу  даль
на  переможні  розрахунки  з  світом!

ХІІІ.

І  знов  паде  на  тиху  салю  спогад:
несе  нас  в  ті  великі  дні  над  Сян,
що  перерізав  одноцілий  лан
мов  кована  в  яру  сріблом  дорога,

у  княжий  город...  Власна  думка  вбога
не  спромоглась  його  убгати  в  плян
борні:  старих  збуваючись  кайдан,
не  відгадав,  не  тямив  волі  Бога...

За  те  позбувся  слави  днів  великих,
не  став  звеном  корони  золотої,
не  вклав  свого  листка  в  вінок  Героїв...

Давно  минула  метушня  і  крики,
А  він  лежить  собі  німий  над  Сяном
і  –  тужить  за  колишнім  княжим  паном...

ХІV.

Останнє  ще  –  палке  надії  слово
на  гущу  смутку  кинув  сивий  парох:
Брак  єдности  і  віри  з  нас  отару
створив  і  Бог  нам  помочі  відмовив...

І  наш  жертовник,  повен  сльоз  і  крови,
сповивсь  у  болю  й  безнадії  хмару...
Та  Справедливість  Божа  спинить  кару,
як  віра  в  нас  і  єдність  встане  знову.

Хай  нашу  віру  живить  Листопад,
а  єдність  нашу  зціплює  потреба
відкинути  грізний  червоний  вал

та  завести  у  себе  власний  лад.
Щойно  тоді  нам  буде  поміч  неба
в  борні  за  наш  найвищий  Ідеал.

ДАЛІ  БУДЕ.

[color="#ff0000"][b][i]P/S  Ця  збірка  Дмитра  Николишина  присвячена  Галицьким  подіям  повстання  Листопадового  Чину,  утворенню  ЗУНР  (Західно-Української  Народної  Республіки).  Тому  доречно  опублікувати  цей  матеріал  саме  до  цієї  дати.
[/i][/b][/color]

https://uk.wikipedia.org/wiki/Західноукраїнська_Народна_Республіка


[color="#ff0000"]З  сімейного  архіву:  
За  виданням  ДМИТРО  НИКОЛИШИН.  Поминальна  (Листопадова)  Симфонія.  -  Коломия,1941р.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758273
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Вот и всё…

...

Вот  и  всё!  -  День  серебряный,  звонкий  
Отплясал  босиком  на  углях  
Погребальных  кострищ  как  ребёнок,  
Бесшабашностью  смерть  веселя!  

Затрещали  горбатые  стены,  
Заскулило  фрамугой  окно;  
И,  пропахшая  снегом  и  тленом,  
"Ночь  -  могилой  -  осыпалась  в  дом..."  

Марина  Балабашкина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758070
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Затишие…

Затишие.  

Истлели  дальних  окон  угольки,  
Ночь  выстыла  -  распахнутою  печью...  
В  туннелях  льдистых  вымерзшей  реки:  
Вой  ве́терный  -  издушный,  человечий...  

Помпеи  снежных  улиц;  вдоль  дорог,  
У  пристани  пустой  -  чернеет  пепел...  
Здесь,  кажется,  не  бог  царит,  а  рок.  
Под  вывеской  -  дома  низки́,  как  склепы.  

Дверей  оскриплых  стон,  и  хляпь  шагов  
На  лестницах,  покрытых  топким  мраком,  
Где  запахи  галантных  стариков  
Смешались  с  пошлым  бабьим  ароматом  

Из  кислых  щей  и  амбровых  духов;  
Где  -  изредка  -  замок  истошно  взвизгнет,  
И  лязг  раздастся  чьих-то  башмаков  -  
По  скользкому  оконному  карнизу...  

Я  брошусь  на  холодную  кровать,  
Сном  вечным  на  мгновение  забывшись,  
Как  -  сдавший  пост  Всевышнему  -  солдат,  
В  затишие  от  холода  погибший.  

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758052
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Наталя Данилюк

Останні барви осені

Останні  барви  осені  –  скупі,
Так  мало  в  них  експресії  і  блиску…
Вже  золотень  дистанцію  пробіг,
Підвівши  за  собою  жирну  риску.

Ні  звуків,  ні  вібрацій,  ні  тепла,
Лиш  де-не-де  ще  гупають  ранети,
Лише  густа  передзимова  мла
І  листя  обгорілі  трафарети.

І  сухозлітка  вранішніх  калюж  
З-під  подиху  осіннього  морозу.
О  листопаде,  увійди  й  поруш
Цю  атмосферу  сонну,  безголосу!..

Коли  душа  –  розтрощене  вікно,
В  яке  надривно  завиває  осінь,
Коли  слова,  як  вимерзле  зерно,
А  ти  ще  й  досі  плодоносиш,  досі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Елена Марс

Це мир іде, в мій край, узліссям

Буває,  хочеться  мені
Втекти  подалі  -  на  полісся.
Пекти  хлібцята  запашні,
Гуляти  сонячним  узліссям...

Носити  воду,  як  колись,
Жінки  носили  -  коромислом.
...  Спливли  вже  ті  часи  кудись  -
Позаминулим  падолистом...    

Білизну  прати,  на  містку,
І  пісню  слухать  солов*їну.
Дивитись  в  лагідну  ріку,
Неначе  в  очі  України.

І  жити  в  мирі  і  в  добрі,
Не  знати  війн  страшних  і  болю.
Але  ж  і  в  ті  часи  старі
Вкраїна  повнилась  журбою...

Моя  Вкраїна  золота,
Моя  колиско  синьоока,
У  мене  доля    не  проста,
А  в  тебе...  

...  Господи,  чому  
Така  жахлива  і  жорстока?!

За  що,  скажи,  за  гріх  який
Моя  земля  в  собі  хоронить
Ще  не  розквітчані  квітки,
Які  життя  її  боронять  -

Своїм  життям,  йдучи  на  смерть,
На  вірну  смерть,  від  рук  ворожих?
Від  сліз  вона    втомилась  геть!
Врятуй  її,  ти  чуєш,  Боже?!

Ти  ж  бачиш  все,  на  Небесах,
Ти  ж  добрий,  свя́тий,  всемогутній!
Спини  Вкраїни  біль  і  жах!
Даруй  їй  сонячне  майбутнє!..

...  Який  в  тім  сенс,  щоб  матері
Синів  своїх  у  землю  клали?
Чекає  кожна  на  поріг  -
Живого  сина!..  Гвалтували

Вже  досить  синьоокий  край!
Вже  ж  стільки  пролилося  крові...
То  ж  землю  милу  уквітчай:
Життям  і  миром!  І  любов*ю...

...  Буває,  бачу,  в  дивнім  сні:
Весна  гуляє,  на  поліссі...
Ні,  то  не  мариться  мені  -
Це  мир  іде,  в  мій  край,
узліссям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758015
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

На рассвете…

 ...

 Будто    пустошь    небесная    ветром    в    ночи    перепахана    -
 Под    Господнее    Царство    -    восходят    ржаные    лучи!
 Только    девочки    пестуют    свёртки    пустые    и    ахают
 Также    жалко,    безмужно,    как    бабы    в    бессонной    ночи...

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757945
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

А помнишь - я, как бог…

К...  

А  помнишь  -  я,  как  бог,  был  кроток  и  смиренен?  
Вчера  я  был,  как  бог  -  осмеян  и  распят...  
И  ныне  я,  как  бог  -  "Воздам  тебе  по  вере!",  

Апостол  лживый  мой,  
Возлюбленный  мой  брат.  

Есть  тысячи  богов  -  и  каждый  будет  предан;  
Есть  тысячи  голгоф  -  но  что  тебе  с  того,  
Что  эта  -  не  моя?  Уже  идут  по  следу  

Посланники  судьбы  -  
Немыслимо  легко.  

Спроси  потом  у  них  -  страдая  ли  я  умер?  
Спроси,  прошу  -  когда?  и  в  чём  моя  вина?  
Да  что  тебе  с  того  -  я  свят  или  безумен?  

Есть  тысячи  святых  
Безумнее  меня.  

Ты  помнишь  -  я,  как  бог,  был  кроток  и  смиренен?  
Вчера  я  был,  как  бог  -  осмеян  и  распят...  
И  ныне  я,  как  бог  -  "Воздам  тебе  по  вере!",  

Апостол  лживый  мой,  
Возлюбленный  мой  брат.  

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

Живопись  -  Eugene  Burnand  [Swiss  Painter,  1850-1921)  -  Peter  and  John  Running  to  the  Tomb  (Петр  и  Иоанн  бегут  ко  гробу...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757925
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Старих Образ

                                         «...  Кличуть  збір  барабани  колишніх  образ
                                                     Безсилих  проклять,  що  розчавлені  в  прах
                                                     Кличуть  збір  барабани  в  умах...»
                                                                                                                         (Еміль  Верхарн)

Місто  старих  образ  –  босоногих  жебрачок,
Місто  лункої  бруківки,  черевиків,  чобіт  і  туфель,
Місто  в  якому  кожен  провулок  звучить  барабаном:
Місто  старих  образ  –  божевільних  прочан.

Місто,  яке  ніколи  не  мало  дерев  і  парків,
Місто,  в  якому  замість  трамваїв  горожани  
Каталися  на  барикадах  –  зайцями,  зайцями,  зайцями,
Місто  старих  образ  –  фанатичних  монашок.  

Місто,  яке  очікує.  Місто,  яке  завмерло.
Місто,  в  якому  коти  ховаються  в  комірчини,
Місто,  в  яке  злітаються  круки  й  граки:
Місто  старих  образ  –  цитат,  що  стали  людьми.  

Місто,  в  якому  холодний  вітер  не  згасить
Серця,  що  горять  полум’ям  слів,
Місто,  в  якому  листопад  несе  облігації  листя,
Місто  старих  образ  –  проповідників  сивих.  

Місто,  де  я  заблукав.  Місто,  де  від  негоди
Рятує  мене  чорний  плащ  –  одяг  ченця  й  чорнокнижника,
Місто  злих  і  колючих  дощів,  місто  листопада:
Місто  старих  образ  –  інсургентів,  яким  втрачати  нічого.

Місто,  в  яке  не  приходить  весна  –  тільки  осінь,
Місто,  в  якому  зачинені  всі  крамниці  шовкових  сорочок,
Місто,  яке  збудував  Томас  –  місто  тривожної  музики:
Місто  старих  образ  –  важких  крапель  очікування.  

Місто,  де  темний  готичний  собор  сліпим  жебраком
Співає  тужливу  пісню  про  те,  що  ніхто  не  забуде,
Місто,  де  майстри  гострять  інструменти  і  лагодять  годинники,
Місто  старих  образ  –  двірників  судного  дня.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757833
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


*SELENA*

Залюби мене, Осене.

Залюби  мене,  Осене,
У  рижу  свою  каламуть
Щоби  в’юнко  —  
наосліп,
У  сниво  сусальне  
пірнуть.

Залюби  мене,  Осене,
У  бабині  ниття  твої
(Розмінор’ям  
зморосені  —
Гаптують  зорі  
кураї).

Залюби  в  
зчорнобривлену  
мить  —
Блажіння  на  божім  престолі  —
Що  в  аортах  
вином  що  стугонить…
Збирає  чаїння  
поволі.
               
                           11.11                                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757733
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


ptaha

Початок нового епосу

Чорніють  дерев  обвуглені  остови
у  полум’ї  листя.  Дощу  б,  води.
Тікаєш,  мов  злодій,  з  мойого  острова,
Не  знаючи  сам  куди.

Тікаєш,  Енею.  Відома  фабула.
Мені  пломеніти  набридло  в  ній.
Гойдають  вітри  перестигле  яблуко
залишених  марних  мрій.  

Є  затишок  хатній.  Є  чай  і  музика.  
Є  осінь,  за  вікнами  падолист
(не  ноти  –  краплини  обірваних  ґудзиків
Розгублено  ронить  Лист).  

Це,  певно,  початок  нового  епосу.
Без  Трої  ущент  зруйнованих  стін.  
На  острові  осені  палімпсестами
карбуються  ночі-дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757761
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Мерисабль

Жінка-зерня великого вибуху

Жінко,  зерня  великого  Вибуху!
Скринько  Пандори,  грішнице  мила.
Ім'я  твоє  вимовляю  на  видиху,
Очі  без  тебе  підняти  несила.

Пальці  самотньо  сплітаються  в  звуки,
Серце  вистукує  джаз  по  судинах,
Ти  -  як  той  атом  хіральний  сполуки  ,
Кисень  розносиш  чимдуш  по  клітинах  .

Ти  зачаровуєш  ,  ти  прислухаєшся
Маниш  ,  бентежиш  своїми  обіймами,
Сонцем  весняним  щораз  посміхаєшся,
Оповиваєш  любов’ю  постійною.

Образ  твій  завжди  леліють  нейрони,
В  синапсах  тільки  про  тебе  й  "  говорять"  ,
Ти  не  підвладна  ніяким  законам
Навіть  фізичним,  і  це  вже  –  чудово.

Ти  -  як  ті  зорі  далека,  прекрасна,
Бо  непостійність  твоя  –  так  етюдна,
Є  у  тобі  стародавність  й  сучасність,
Ти  –  як  життя,  бо  без  тебе  –  нікуди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738180
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 29.10.2017


Єлена Дорофієвська

Душі й одиниці

Для  тих,  хто  підраховує  мерців,
Різняться  втрати:  душі  й  одиниці.
Де  в  дьогті  мед  і  кров  у  молоці,
Там  крук  в  долоні  скльовує  синицю.  
Лелека,  що  приносив  дітлахів,
Летить  поволі  й  наче  неохоче  –  
Для  гнізд  нових  чи  вистачить  дахів?
Чи  вистачить  отців?  Папір  шурхоче,  
Тим  часом:  хтось  до  неба  горілиць,
Чи,  як  прийшлося,  –  в  полі,  чи  в  руїні,  -
Стає  мерцем.  В  державі  одиниць
Поменшало.
...І  душ  в  моїй  країні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757558
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Калиновий

Ніколи.

Ніколи

Він  був  вітром,  бунтівним,  шаленим.  Йому  належали  всі  чотири  сторони  світу.  Летів  він  невтомно,  манило  нове,  невідоме.  Свобода  потрібна  була  йому,  висота  польоту,  широта  простору.  І  тільки  уві  сні  був  милим  йому  чийсь  ніжний  образ.  Та  не  знав  він  цієї  особи,  любив  її  образ,  як  люблять  мрію.  Зустрічав  різних  на  своєму  шляху,  так  розумів  -  не  та,  не  та.  Не  міг  зупинитися  вітер.  Кружляв  його  вихор  життя,  кружляв  голову.  Вщухали  пристрасті,  осад  розчарувань  залишали.
Вона  була  птахом  вільним.  Ні  на  кого  не  схожою.  Навчила  мати  її  літати,  дивлячись  в  небо  синє,  чисте.  І  помисли  її  стали,  як  небо,  високими.  Вірити  могла  в  неможливе.  В  мрію  свою  вірити.  Та  де  її  шукати  -  не  знала.  Дні  з  хуртовинами  зимовими,  цвітінням  садів  весняних  і  гарячою  спекою  літа  складалися  в  роки,  та  не  міняли  в  ній  ні  помислів,  ні  мрій.  Життєві  негаразди  навалювалися  зливами  -  намокали  її  крила.  Сходило  сонце,  і  вона  знову  піднімалася  в  небо.
 На  карті  вічних  доріг,  в  часі  і  просторі,  жила  точка  їх  зустрічі.  Знала  точка:  цим  двом  належить.  Але  відсувалися  терміни,  миготіли  життєві  версти,  не  перетиналися  на  їхньому  шляху  -  дороги,  і  все  ж  незмінно  вели  їх  до  цієї  точки,  до  перехрестя  їхніх  доль.
-  Хто  це?  -  якось  запитав  він  у  себе,  вдивляючись  в  її  обрис.-  Незнайомка.  Але  це  вона  мені  снилася.  Звідки  ж  вона  прибула  в  мої  сни?
-  Це  він,  -  одного  разу  завмерло  її  серце,  впізнавши  у  ньому  рідну  душу.
 Тоді  став  він  вогнем.  Миготіли  язики  полум'я,  пристрастю  їх  накриваючи.  Згорали  вони  обидва  в  пориві,  дотла  спалюючи  себе,  і  здавалося  -  їх  вже  немає,  зникли,  попіл  почуттів  залишивши  ...  Але  ...  на  попелищі  проростала  вона  боязким  квіткою,  а  він  був  для  неї  сонцем.  Тяглися  її  пелюстки  йому  назустріч,  не  могли  без  його  світла.  Знову  з'являлася  мрія.  Йшло  сонце  за  горизонт,  ховалося  на  ніч.  А  на  світанку  знову  простягало  їй  свої  промені,  говорило:
 -  Тримайся  за  мою  руку,  ти  кольором  повинна  людям  розкритися,  в  красі  свого  слова  ...  Вірила  йому.  Він  поруч,  знову  поруч.  Раділа  життю,  воскресаючи  зі  спогадів  гірких.  Нероздільним  була  їх  єдність  -  так  здавалося...  Гарячі  промені  сонця  обпалювали  ...  в'янув  її  колір.  Бачачи  це,  впадав  він  в  нове  шаленство  від  болю.  Морем  тепер  ставав  бурхливим.  Холодним,  одиноким.  У  штормі  борсалися  почуття.  А  вона  перетворювалася  в  берег  непорушний.  Хвилі  то  наближалися  до  смуги  прибою,  обрушуючи  гіркоту  свою,  то  відкочувалися,  але  завжди  поверталися  -  магнітом  притягував  берег.  Втомлювалася  вона  від  його  гніву,  відлітала  від  нього  птахом  знову,  за  три  дев'ять  земель  ..  Даремно  сподівалася  далеко  від  нього  спокій  знайти.  Тоді  чекав  він  її,  розкинувши  свої  могутні  гілки,  знаючи:  повернеться  його  стомлена  птаха  до  дерева  його  життя.  Поверталася.  Переховував  її  листям  своєю,  оберігаючи,  зігрівав  теплом  свого  серця  знову.
-  Божевільні,  -  іронічно  помічали  одні,  на  них  дивлячись.
-  Блаженні,  -  співчували  інші.
-  Закохані,  -  посміхалися  добродушні.
-  Розлучаться,  -  махали  рукою  похмурі.
-  Мабуть,  не  термін  ще  заспокоїтися,  -  зітхали  мудрі.
А  двом,  бунтівним,  стало  відкриватися  головне:  неможливо  втратити  те,  що  знайшли  на  тому  перехресті  доль  -  один  одного  ...  У  кого    перетворялися  -  притягуються.  Не  можуть  вони  цю  закономірність  спростувати,  і  відректися  один  від  одного  вже  не  судилося  їм.  Ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757623
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Адель Станіславська

Божевільна

Дозволь  собі  бути  слабкою.
Не  силуйся  надаремне  -  
не  знайдеш  у  тім  споко'ю...
Так  тягнеш  -  в  очах  аж  темно.

Пощо  тобі  се?  Гай,  досить
об  "стіни"  та  головою...
Шалена  уперта,  осене,
що  ще  не  зайшлась  зимою...

А  прийде...  застудить  роси  -
складеш  перед  нею  зброю.
Ти  сильна?..  Тобі  здалося:
ти  є  і  була  слабкою...

Приймися...  смиренно,  гідно,
та  й  будь  собі  берегинею.
Для  чого  тобі  ці  війни?
Вже  стільки  у  них  погинуло...

Будь  тихо-покірно-хитрою.
Се  мудрістю  здавна  зветься.
А  з  серця  жалі  всі  витри  -
не  слухай  дурного  серця.

А  розуму...  Він  не  в  тебе.
У  тебе  лише  потуги...
Не  бийся  об  лід,  не  треба,
рибиною  недолугою.

Рибино,  а  чи  рабине,
ти  думала  вільна?..  Сильна?
Червоно  не  стигмить,  стигне
зап'ястками:  бо-же-віль-на...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757263
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Юхниця Євген

Здекольтоване автівками тудисюдне місто

Білява  ніжного  Дніпра  -
Над  ранком  нахилилась,  з  вітром.
Замрій,  відрогами  розлитий,
Шушукав  щастям  стрункарям.
...А,  здекольтоване  автівками,
Бетонне  тудисю́дне  місто,
Літаючим  розкутим  листям  -
Пахтіло  свіжими  родзинками.

Пташине,  зранку,  караоке  -
Привітно  надихало  днем.
...Й  спитать  захтілось  поволо́ку:
Чому  тут  ...обрано  –  мене́?

26.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757224
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Вячеслав Рындин

Золотая осень

Дождит  израненное  небо
Стрелой  пробиты  небеса
Гремит  в  агонии  нелепо
Свирепо-злобная  гроза
Пылает  плазменная  сфера  
Как  огнедышащий  оскал
В  картине  «Окончанье  Света»
Мазок  пера  прекрасных  смальт
Рисует  тёплый  луч  надежды
Осенней  радуги    покой  
Искореняет  злость  невежды  
В  душе  природы  золотой…

26.  10.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757212
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2017


Калиновий

Казка про обман

Казка  про  обман
Обман  жив  сам  по  собі.  Сірим  був,  як  попіл.  Носив  він  довге  вбрання,  складки  шлейфом  опускалися  до  землі,  схожими  були  на  чийсь  хвіст.  Образи  людей  волочилися  за  ним.  Час  від  часу  виникала  у  нього  необхідність:  у  чиюсь  би  душу  проникнути  і  там  оселитися  -  продовжити  жалюгідне  своє  життя.
Одного  разу  побачив  він  йде  дорою  життя  самотній  мандрівник.  Нікого  поруч  з  ним  не  було:  ні  сина,  ні  брата.  Дивився  подорожній  собі  під  ноги,так  як  ніби  світлого  дня  не  бачив,  не  помічав  сяйва  зірок  на  небі.
-  Ось,  хто  мені  потрібен,  зрадів  обман  і  вліз  в  маленьку  тріщинку  подорожнього  душі  сутужної,  а  серце  людини  умовив  піти  з  ним  на  вигідну  угоду.
-  Відтепер  будуть  твої  промови  солодкими,  як  мед,  в  лушпинні  слів  не  знатимеш  ти  нестачі.  А  це,  знаєш,  -  влада  над  людьми,  якщо  повірять  словам  твоїм  лукавим  ...  Хоч  недовгою  буде  ця  твоя  радість,  подумав  тут  же  обман,  -взамін  прошу  мізерно  мало,  лише  притулку.
Радіти  подорожньому  настала  тепер  черга.  Вірили  відтепер  його  словам  люди  ...  Прийшло  нізвідкись  безліч  друзів.  Чи  не  заглядали  вони  йому  в  душу,  ніколи  було  їм  так  глибоко  занурюватися.  Все  суєта  мирська  винна.  Свою-то  колись  виміряти,  не  те,  що  про  чужу  задуматися.  Легше  людині  стало  жити:  що  скаже  -  вірять,  сім  мішків  гречаної  вовни  наговорить  -  когось  ощасливить,  солодким  був  смак  тих  слів  ...
І  тільки  у  самого  осад  правди  іноді  гірчить:  пам'ятав  він  про  угоду.  Вже  скільки  разів  хотів  позбутися  нав'язливого  обману,  з  себе  вигнати,  та  не  так  сталося  як  гадалося.  Одномоментні  радості  вабили.  Сторони  світла  виблискували  мішурою  свята  ...  Все  було  б  добре  і  щасливо,  якби  одного  разу  ...  не  спіткнувся  він  об  її  погляд,  який  чекав  давно.  Може,  до  нього  і  прагнув  ...  та  тепер  уже  забув,  захопився  круговертю  осіб.  Зупинився  подорожній,  віддихався,  і  захотілося  йому  слова  сказати  інші  для  тієї,  яка  була  ні  на  кого  не  схожою.  Але  окрім  нового  лукавства  нічого  знайти  в  душі  своїй  не  міг.  Втратив  звичку  щирим  бути,  як  в  юності  далекой.  Недовгим  щастя  виявилося.  Не  зможе  брехнею  утримати  -  знав  про  це.  У  люблячих  зримо  серце.  Згасати  стала  її  радість  від  слів,  що  шелестять  порожнечею.  Подовгу  мовчки  розглядала  вона  його:
-  Ти  хто?  Хіба  той,  якого  я  знала?  Ти  тінню  став,  та  не  помітив  сам,  і  з  кожним  днем  темніше  і  темніше  ...
Боліла  у  нього  душа,  пручалася,  але  дар  обману  -  солодкість  мови  -  втратити  не  захотів.
-  Пригадується.  Дорога  ще  довга.  Легше  так  йти:  там  хтось  посміхнеться,  там  поговорить,  привіт  хтось  пошле  чи  залишить  на  нічліг  ...  А  сумний  її  погляд  забуду  ...  Багато  ще  очей  на  світі  білому.
Пішла  вона  -  біль  його  зникла,  але  стало  раптом  тривожно:
-  Чому  така  тиша  всередині  мене,  оглухнути  можна  ...
-  Як  же  ...  глухнути,  а  я  тобі  на  що?  Так,  пішла  і  душу  забрала  твою  з  собою  ...  Мені  так  привільно!  Ми  тепер  такого  наворотимо  ...
-  Так,  наворотимо,  -  безвольно  вторив,  -  але  коли-небудь  вона  повернеться,  і  тоді  ...
-  НЕ  бреши  собі!  Себе  не  обдурити,  як  не  старайся.  У  брехню  свою  не  заходь,  -  обман  сміявся,  -  здатним  виявився  ти,  не  очікував,  зізнаюся!
-  Завдання  тепер  ти  виконав.  Та  маєш  змогу  в  собі  себе  знайти,  того,  ким  був  ти,  подорожнім,  -  щось  ворухнулося  боязко  в  районі  серця,  -  ніколи  не  пізно  це.
Куди  веде  дорога  наша?  Що  шукаємо  ми  на  ній?  Проходимо  повз  головного,  забуття  знаходимо  в  дрібницях  пихатих,  рахунок  ведемо  перемоги  не  великим,  значного  так  і  не  досягнувши,  тих  людей  не  зустрівши,  або  відпустивши,  хто  бачити  може  серцем.  Себе  одного  разу  підпорядкувавши  обману,  на  дні  тієї  солодкої  чаші  насолод  гіркоту  залишаємо,  і  самі  її  п'ємо.  Сумно  це  все  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757031
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Калиновий

Вічність-це багато чи мало?

Вічність-це  багато  чи  мало?
На  що  схожа  брехня?  На  білий  саван  смерті?  На  слизьку  стежку  з  льоду  обману?  Хитко.  Холодно.  Правда  -  безвихідна.  І  не  хотів  би  гіркий  смак  її  пізнати,  але  судилося  випити  її  до  дна.  Тоді  падіння  неминуче  із  п'єдесталу  того,  хто  добрий  був  ще  зовсім  недавно,  кого  поставив  ти  його  довірою.  Затремтить  серце  пораненого  птаха,  думка  буде  шукати  порятунок:
-  Ні,  бути  цього  не  може,  це  сон,  і  я  зараз  прокинуся  тим,  колишнім,  коханим,  який  вірить,  а  лід  розтане  ...
Але  обману  білий  саван  вже  душі  торкнувся,  тримає.  Зрозумілим  стане:  замерзає  серце-це  залишає  їх  любов.  Не  може  бути  вона  подругою  брехні.  Тоді  зашепоче  тобі  розум:
-  Відпусти,  прийде  любов  інша,  друга,третя.  Кажуть  же  люди:  буває  вона  першою,  останньою,  тобто  не  однією  ...,  -  задля  порятунку  так  заговорить  він,  бо  є  раціональним.
-  Може  ти  правий,  розумію,  лише  для  мене  ця  любов-єдина,  на  множинність  міняти  її  не  стану  і  на  решту  дріб,язок  не  візьму.
Люди  стверджують  і  інше:  ми  повертаємося  на  землю  через  деякий  час.  Вона  запам'ятає  його  погляд.  Він  -  звук  її  кроків.  Чи  зуміють  вони  стати  тим,  ким  вони  могли  бути  один  одному,  але  не  стали  в  цьому  житті?  Розлучатися  можна,  не  прощаючись,  нової  зустрічі  чекати,  нехай,  через  століття.  І  якщо  ж  биття  серця  в  унісон  один  одного  пам'ятати  будуть,  знайдуться  й  на  інший  стежині.
Як  часом  лукавити  просто,  брехня  забавою  дитячою  здається,  грою.  Або  ж  може  людина  влаштована  так:  втратити  перш  треба  любов,  потім  цінувати  і  чекати  її  знову  лише  ...  вічність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757192
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Галина_Литовченко

В ПОРУ БАБИНОГО ЛІТА

Гомонять  тополі  тихо  в  частоколі,
на  дахи  вершини  дивляться  здаля.
Під  осіннім  сонцем  грають  скелі  голі,
над  широким  плаєм  вітерець  гуля.
 
Виснуть  павутини  бабиного  літа,
в’яжуть  у  пучечки  грона  горобин.
Гарбузи  вродили  –  нікуди  їх  діти,
сушиться  цибуля  на  щаблях  драбин.

Квітнуть  на  подвір’ях  кулями  жоржини,
гріють  на  кілочках  глечики  боки.
Витягнули  шиї  крізь  вузькі  шпарини  –  
норовлять  з  повітки  гуси  навтьоки.

Перекочували  яблука  із  саду
(їх  напередодні  повно  там  було).
Дітвора  у  гилку  грає  до  упаду,
цій  погожій  днині  тішиться  село.

Прийде  незабаром  смуток  листопаду,
зрідка  нагадають  про  минуле  сни.
Запасають  люди  кожен  промінь  радо,
щоб  було  достатньо  сонця  до  весни.
20.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756946
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Галина_Литовченко

ЖОВТНЕВІ КОЛЬОРИ

Полум’ям  листя  спалахують  шати,
жар  додають  з  квітників    повняки.
Жовтень  зірвав  геть  усі  банкомати,
кинув  у  обіг  руді  мідяки.

Дрібно  берізки  трясуть  гаманцями,
в  клена  в  долонях  тріщить  портмоне;
котить  монети  вітрець  путівцями  –  
жодну  влоговину  не  обмине.  

Сипле  ідеї  свої  променисті
і  в  Петриківці,  і  десь  в  Хохломі.
Осінь  погідна  м’яким  падолистом
здалеку  стелить  доріжку  зимі.

*  Осінні  барви  в  моїй  уяві  асоціюються  з  народними  промислами:  петриківським  та  хохломським  розписом.  Політика  тут  ні  до  чого  (отримала  зауваження  щодо  Хохломи)))
24.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756944
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


OlgaSydoruk

Прости…

Прости  -  за  серость  вещих  снов...
Глухое  эхо  -  в  анфиладах...
И  за  неверие  в  богов...
И  за  потухшие  лампады...
За  померанец  -  на  губах...
И  нежелание  стать  отрадой...
За  страсть  и  страх  -  на  рубежах...
Звучание  грустной  серенады...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756892
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Октябрь…

Октябрь...

Меж  тучами  просвет  -  бедром  Христа!  -
Кроваво  промелькнул,  и  вдруг  холщовым
Хитоном  затянулась  высота
Полночная,  исподняя  -  бесшовно.

Я  видела  такое  много  раз...
И  знаю:    разорвутся,  -  с  тихим  треском,
Опять,  -  катапета́смой,  небеса
Под  утро,  -  алой  храмовой  завесой,

Печально  возвещая  смерть  Творца...
И,  словно  удаляясь  от  лица
Его,  померкнет  красками  планета.
И  день  наступит  -  долгий  и  бесцветный...


24,  Октябрь,  2017...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756863
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЦЯ ПОРА ОПАДАНЬ… Ця сльота ностальгійно-осіння"

Ця  пора  опадань…  Ця  сльота  ностальгійно-осіння
Крізь  завісу  небес  журавлиним  ключем  промайне.
То  як  дзвін  поминань,  то  як  пісня  похмільна  весільна,  -  

Я  маленький  кленовий  листочок  –  зігрійте  мене…

Ох,  дощі  ви,  дощі  –  ізмарагди  померклих  снобачень,
Яшми  кольору  втрат,  бурштинові  печалі  жалю  –  
Я  люблю  цю  пору  опадань,  полум’яних  облачень…

І  беззахисне  листя  опале  –  без  тями  люблю…

У  мені  ностальгія  свій  жар  рознесе  аж  до  серця.
У  мені  щось  заплаче  –  наді́рветься,  схлипне  струна…
Ох,  шаленеє,  втишся!..    Та  серце,  мов  птаха,  заб’ється,  -  

Мов  заблукане  Сонце  у  пізніх  гірких  полинах…

Гірко-гірко,  авжеж,  по-осінньому  плачно  і  гірко,
Мірка  щастя  мала,  мірка  болю  безмежна,  і  все  ж…
Мірка  щастя  бездонна…  
яскрава…  мов  спалах…  
мов  зірка…

Мірка  щастя  людського  у  золоті  років-одеж…

Наше  все,  що  у  мислях  збережене,  дні  самоцвітні…
Наше  все,  що  у  пам’яті  –  з  глиб  виринає  з-за  туч…
Всі  обличчя  кохані,  всі  знані,  бажа́ні,  привітні  –  

І  на  серце  паде,  як  любов  –    невмирущий  обруч.
 
…Опадає-паде  листя  втишене  –  долі...  під  ноги…
Та  в  ту  хвилю  падінь,  диво-промінь  обличчя  торкне…
Не  було  б  умирань,  не  було  б  і  початку  дороги…

Я  опалий  кленовий  листочок  –  згадайте  мене…

23.10.2017

(Зі  збірки,  що  вкладається  [b]"Туга  за  Єдинорогом"[/b])

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756763
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Ліна Ланська

* * *

Доки  сокира  дрова  вибирає,  -
Ллється  олія  на  рейки,  -  трамваю
Слизько  і  страшно:  не  впасти  б  на  бік.
Доки  небесний  ще  дах  не  протік

І  не  втопив  у  дощах  і  в  сльозі
Дрова  порубані,  хоч  і  не  всі.

М"язи,  як  струни,  напружені  -  важко...
Не  наступи,  -  під  ногами  ромашка.
Мила  й  тендітна  у  осінь  зайшла,
Мабуть,  ніколи  не  бачила  зла.

Тягнеться  мовчки,  зібравши  тепло.
Може  й  не  буде,  а  мо`й  не  було

Слів:  "не  поранься"  тремкими  вустами?  -
Не  віддавай  розпинати  хрестами,
Кинь  перехрестями  для  переправ,  -
Через  безодні  мостами  постав.

Сьомого  неба  надкусиш  окраєць,
Доки  сокира  дрова  вибирає.

16.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Юхниця Євген

Омелою у холоди

Очі  задихались,  слухають  скроні:
От  як  прямувати  й  куди?
Рідні,  дім,    станція,    де  взявсь    я  вам    ...тро́ном  -
Омелою*  у  холоди?
...Баб,ячий,  здавна,  прокльон*,  називаються  –
Ті,  хто  підселявся  й  пив  сік.
Слухають  груди  ...знаки́  і  порадниці  -
В  злюбленому  ланцюзі.

Очі  ж  ...ледь    ковзають,  не  придивляються.
Злагода  з  тим  –  де  ти,  й  як.
Час  корчувати  насіяну  са́дницю  -
Пилками  із  драбиняк.

Мозок,  який  у  людей  розвивається,
Зходить,  в  глухий,  часом,  кут:
Досвід,  знання,  інтернет,  присягальниці  -
Переварились  в  облуд.

22.10.17  р.  (  «Сповідалася  людина  на  зупинці  поглядом»  )
   
*Омела,  баб,ячий  прокльон  -  напівпаразитна  рослина,  що  оселяється  на  надземних  частинах  листяних,  рідко  хвойних  дерев  (Вікіпедія)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756703
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Ліна Ланська

ЖАЛЬ



Жаль  тобі?  Жаль  мене,  жаль?
Ще  плечу    не  плачУ  і  жива.
Сухостій  -  не  зелена  трава,  
Осені-літа,-  скрижаль.

Сходинки...  кроки,  -  почуй,
Зазирає  подряпаний  ключ?
Повертайся,  відкрийся,  -  не  муч!
Віку  ночам  вкорочу.

Жаль  тобі?  Сміхом,  без  слів,
Не  спіши  загортати  Сувій*,  -  
Скине  зерня,  -  збирати  не  смій.
На  зеро  не  поставиш  -  нулі,  -
Ті,  народжені  жалем,    жалі.

*Доля

09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756612
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Той,що воює з вітряками

ХАН

Я  темний,  як  монгольський  хан.  
Я  чорний  вчинком  і  бажанням.  

Стискає  горло  пес-аркан,  
Що  іменується  коханням.  

І  ніби  знаєш,  що  не  треба,  
Не  варто  -  все  одно  на  дно.  

Регоче  люто  зла  Евтерпа,  
І  проливається  вино  

На  білу  скартетину  віршем.  
Кому  з  тобою  буде  гірше?  

Кому  без  тебе  буде  краще?  
Можливо,  ти  ще  не  пропащий,  

Хоч  темний,  як  монгольський  хан,  
З  прадавнім  іменем  Богдан.  

Вмить  розтриножується  думка  
І  заливає  все  довкіл,  

А  ти  -  фальшива  божа  дудка,  
Симфонія  пекельних  кіл.  

Ідеш  покірно  на  той  поклик  -  
Химеру  темну  із  бажань,  

Ідеш,  як  вперше,  зовсім  голий,  
Готовий  до  нових  прощань.

Я  темний,  як  монгольський  хан.  
Я  чорний  вчинком  і  бажанням.  

Стискає  горло  пес-аркан,  
Що  іменується  коханням.  

І  ніби  знаєш,  що  не  треба,  
Не  варто  -  все  одно  на  дно.  

Регоче  люто  зла  Евтерпа,  
І  проливається  вино  

На  білу  скартетину  віршем.  
Кому  з  тобою  буде  гірше?  

Кому  без  тебе  буде  краще?  
Можливо,  ти  ще  не  пропащий,  

Хоч  темний,  як  монгольський  хан,  
З  прадавнім  іменем  Богдан.  

Вмить  розтриножується  думка  
І  заливає  все  довкіл,  

А  ти  -  фальшива  божа  дудка,  
Симфонія  пекельних  кіл.  

Ідеш  покірно  на  той  поклик  -  
Химеру  темну  із  бажань,  

Ідеш,  як  вперше,  зовсім  голий,  
Готовий  до  нових  прощань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756608
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Єлена Дорофієвська

Чемні дівчата вже сплять…

Чемні  дівчата


Дивно  бентежить  всевладдя  розлук  примусових,
Наче  хтось  змінює  почерк  думок  щогодини.
Сум  і  спокута  пропащій  душі  -  наче  сховок:
Зайве,  якщо  і  проскочить,  то  хутко  загине.
Чемні  дівчата  вже  сплять,  заколисані  в  пеклі  -
Душі  найкращі,  німі,  мов  тоненькі  осики.
Що  не  домовили  -  рвучко  заплутали  в  петлі.
Ніч  в  глибину  узагальнень  пірна  без’язико,
Спрощує  сталі  поняття...  Чого  вони  варті?
От  би  схопити  з  минулого  певну  хвилину
І,  починаючи  втрати  шукати  на  старті,
Знати  б  напевно,  що  ціну  платити  подвійну...

2016/2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756556
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


ptaha

…І настане осінь

Німий  сезон.  Поезії  ні  краплі:
Душа  волога,  та  іще  не  час.
Стомився  виноград,  вином  набряклий,
Чекати,  доки  з’явиться  Мідас.

А  хтось  уже  гілок  торкнувся  клена  –  
І  він  стоїть  черлено-золотий.
І  тінь  чиясь  майнула,  мов  крізь  мене,
Залишивши  монетами  сліди.

Прокляття  силу  не  збагнеш  одразу  –  
Чеканить  промінь  жилки  на  листках.
Цей  дар  богів  не  кращий  за  проказу.
Покайся,  царю.  Понесе  ріка

Лелітки  літа.  І  настане  осінь.
І  клен  зітхне,  зронивши  жовтий  лист.
Не  золота  –  дощу  душа  попросить
І  щоб  краплини  римами  взялись…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756467
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Гарде

Я сохраню твой образ юный

Я  сохраню  твой  образ  юный,
наполню  тихий  день  стихами:
теперь  ты  стала  вольной  шхуной,
её  душой  и  парусами.

Слежу  за  болью  взглядом  жадным,
качается  пустая  пристань...
Не  возвратишься  ты  обратно
в  мой  город  северный  и  мглистый.

Далекая,  спешишь  по  волнам,
став  морем  и  его  добычей;
тебя  я  юностью  наполнил
на  непокорной  слову  писчей.

Нет,  не  расстанусь  с  лёгкой  шхуной,
хоть  долго  буду  жить  в  тумане,
запечатлев  твой  образ  юный
на  полотне  воспоминаний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756310
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017


уляна задарма

…….

Так  воно  сталось.  Мій  човен  заповнює  мул.
Те,  що  навиліт  -  мені  вже  навряд  чи  змінити.

В  час,  де  канвою  -  густі  траекторії  куль,
цінність  -  утричі  -  то  дихати...  Бачити...  Жити...

Тільки  уперто  без  дозволу,  сорому,  квот,
вірить-не-вірить  в  твою  випадкову  суміжність  -

мовчки  вмикає  в  навушниках  famous  raincoat
й  ріже  по  венах  -  моя  Неприкаяна  Ніжність

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756429
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


команданте Че

метафизическая боль

как  измерить  объем  внутренней  пустоты?
качеством  отношения
к  условно  называемому  объекту
потери
быть  может  качеством  отношений  с
этим  утраченным  объектом
или  количеством
самих  потерь
и  вообще  возможно  ли  это
измерить?

не  знаю
но  можно  попытаться  понять
еще  немного
вникнув  в  этот  вопрос
и  если  не  найти  ответа
то  хотя  бы  составить  определенное  мнение
сформулировав  его
в  бесформенный  сгусток  мыслей
поковырявшись  в  себе
углубившись  в  заросшую  настом  времени
рану
если  их  много
или  в  раны
если  она  одна
дабы  в  дальнейшем  постараться  принять
эфемерный  объем  и  поплыть
дальше

*
так  вот
некоторую  вечность  назад
у  меня  был  кот
самый  обычный
не  лучше  и  не  хуже  других  котов
но  в  определенном  смысле  лучше  любого
кота  и  человека
мне  так  казалось
например  потому  что  он  умел  молчать
по-настоящему
и  даже  лучше  меня
эта  черта  мне  безумно  в  нем  нравилась
и  подкупала
но  об  этом  ниже

как  я  уже  сказал  кот
назовем  его  барсик
был  самым  обычным
но  также  был  один  маленький
и  очень  важный  нюанс
я  любил  его
любил  несмотря  на  большие  сомнения
в  наличии  его  ответных  чувств
любил  вопреки
и  ничего  не  мог  с  этим  поделать
многие  должны  меня  понять
потому  что  любовь  она  абсолютна
и  не  имеет  существенного  значения  к  кому  она
направлена
как  и  не  важна  причина
ведь  любовь  либо  есть
либо  это  параллельное  существование
что  в  случае  с  моим  котом  вполне  вероятно
и  было  таковым
но  я  лишь  догадывался
потому  что  барсик  все  время  молчал
об  этом
порой  слишком  искусно  создавая  видимость
обратного
чего  мне  как  его  номинальному  хозяину
хватало  с  лихвой

он  виртуозно  молчал
почти  все  основное  время
а  когда  не  молчал
то  спал
хотя  во  сне  он  тоже  умел
красиво  молчать
и  даже  еще  громче  чем  можно  представить
спящего
он  ходил  молча
лежал  сидел  царапался
молча
молча  ел
и  просил  еду  тоже
молча

вот  такая  была  у  него  разнообразная  жизнь
хотя  никто  из  нас  не  жаловался
у  каждого  было  что-то
свое

как  известно
коты  очень  слабо  если  не  сказать  вяло
выражают  свои  чувства
или  правильней  будет  сказать
отношение
к  объектам  которые
говоря  языком  кота
являются  их  сожителями
и  мой  барсик  не  был  исключением

но  мне  кажется  это  не  совсем  так
даже  больше
я  уверен  что  это  совсем  не  так
просто  барсик  проявлял  свою  любовь
без  какого-либо  выражения  эмоций
его  любовь  проявлялась
по  отношению  к  человеку
которого  он  в  отличие  от  меня
не  выбирал
но  безапелляционно  впустил
в  пространство  своей  тишины
проявлялась  в  его  молчании
он  сделал  молчаливый  выбор
и  кто  знает
возможно  его  любовь  была  сильнее
моей  к  нему
просто  мы  оцениваем  в  рамках
собственного  восприятия
как  и  я  тогда
когда  он  был  еще  жив
когда  он  в  буквальном  смысле  был
рядом
и  мне  это  было  важнее
чем  эти  же  ощущения
но  сильнее  во  стократ
и  внутри

мне  теперь  кажется
что  в  его  взгляде  было  столько  чувства
сколько  не  могло  быть  у  человека
скованного  необходимостью  находить
хоть  какой-нибудь  способ
для  выражения  этого  чувства
каким  бы  примитивным  он  ни  был

барсик  все  время  говорил  со  мной
и  только  со  мной
но  без  слов
просто  ему  не  нужно  было  говорить
чтобы  сказать
то  что  нужно
чтобы  озвучить  любовь
не  нужны  ни  слова
ни  физическое  присутствие
когда  есть  ощущение  того  что  объект
любви
находится  всегда  где-то  рядом
с  твоим  сердцем
не  нужно  никаких  определений
или  форм
нужен  только  он

объем  пустоты  в  моем  сердце
равен  количеству  моей  любви
к  кому-то  утраченному
и  существующему  во  мне
одновременно
эта  пропасть  бесконечна
и  незаполняема
в  силу  своей  абсолютной
уникальности
и  неповторяемости
находившегося  там  владельца
но  умершего
вечность  тому  назад
и  ее  невозможно  измерить
ее  можно  лишь
услышать

я  помню  как  прибежал  из  другой  комнаты
и  поймал  последний  взгляд
своего  кота
такой  туманный
и  в  то  же  время  такой  ясный
полный  любви
и  желания  попрощаться
молча
без  лишних  слов
взгляд  отправленный  прямо
в  сердце
но  как  же  ты  кричал
всей  своей  необыкновенной  тишиной
как  ты  кричал

мне  так  ее  не  хватает

прости
что  я  не  понимал  этого  тогда
сегодня  я  молчу
о  тебе
и  вместе  с  тобой
как  ты  меня
учил

надеюсь
ты  меня  слышишь.





*фоновая  композиция  –
Clann  Zú
«Absence  Makes  The  Heart  Die»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756432
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Мне бы чуточку слабости…

"Коня  на  скаку  остановит,  
В  горящую  избу  войдет!"  (Н.  А.  Некрасов).  
...

Мне  бы,  Господи,  чуточку  
Стать  скупей  и  глупей...  
Мне  бы  каждому  встречному  
Не  рожать  сыновей,  

Мне  бы  чуточку  трусости  -  
Не  бросаться  в  огонь,  
Где  избушки  некрасовы,  
На  скаку  -  дикий  конь.  

Мне  бы,  Господи,  медности  -  
В  гладь  чугунного  лба́,  
Чтобы  стены  глухие  я  
Проломить  не  могла;  

Мне  бы  чуточку  слабости  -  
В  огрубевших  руках.  
Мне  бы,  Господи,  ба́бости  -  
Пожалеть  мужика...  

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756426
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Crystal view

rain

Я  не  можу.  ні,  я  не  можу  –
пробачте.
це  й  не  я:  це  від  мене  самої
відламана  дика  гілля.
о,  мої  неоспівані  дні,
о,  мої  несповідані  ночі,
не  плачте.
небо  зреклося  мене,
і  втікає  з-під  ніг  земля.

То  не  зрада  себе  самої
врешті  мене  надломила,
то  не  кинуте  поспіхом
запальне  курям  на  сміх  "люблю";
то  не  правда  свята,  що  за  неї
так  Божу  Матір  молила,
то  не  вірність,  о  Матінко  Божа,
що  за  неї  тебе  молю.

Тихо-тихо  у  грудях.
бідне  серце  моє  затяте!  –
то  ж  сама  його  там  замкнула,
щоб  од  світу  його  спасти.
вже  не  маю  нічого.  пам'яті  не  продати,
а  любити  отак  помірковано  –
краще  спалити  мости

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756383
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


SAKHO

Осеннее ностальжи

Говорил  всем  собакам:  Привет!  А  с  котами  на  Вы
ежедневно  имел  о  проблемах  мирские  беседы,
ведь  они,  даже  летом  в  пушистые  шубки  одеты,
ну  а  я  вечно  кутаюсь  в  плед  от  житейской  тюрьмы.

С  кем  еще  говорить,  если  люди  сидят  в  скорлупе?
Не  пробить  их  ничем,  бесполезно  к  ядру  достучаться.
Среди  них,  как  назло,  превалирует  клан  домочадцев,
да  попутчиков,  едущих  в  отпуск  в  закрытом  купе.

Шелестит  по  асфальту  за  ветром  листвы  мишура,
словно  кто-то  обертки  конфетные  с  неба  роняет.
Может  надобно  выдать  "неряхе"  мешок  нагоняев?
Это  дворники  мётлами  жўхая,  шепчут  с  утра.

Кто  же  эта  проказница?  Спросите  вежливо  Вы.
Вам  ответят  собаки  тотчас  переливчатым  лаем,
а  коты  промолчат  (им  нельзя  без  билета  в  трамваях)  –
это  Осень  на  землю  сырую  спустилась,  увы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756369
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Olena Taran

Листопад

Заполонити  душу,  тронути  серце
Ти  думаєш  легко  жити  з  цим?
Почуття  полишає,  усе  минеться
Як  багаття,  сміття,  як  дим.  
Вважаєш  просто  збудити  в  людині
Миттєві  швидкі  почуття
Це  наче/неначе  у  цвіті  калини
Минає  людське  життя.
Це  мовби  і  ніби
Хоча  б  і  не  хочу
Як  крапку  змінить  координат,
Мов  пташка  і  знов  мов,  не  треба...
Тріпочу.  
Кружля  за  селом  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756336
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Livoberezhna forever

Мотылёк

Я  искала  приметы  осени:  
Желтый  лист,  почерневший  ствол…
Красных  ягод  нашла  горошины
(Ландыш  в  мае  тут  щедро  цвёл).
Увядания,  улетания  и  забвения  голоса…
Осень  поздняя,  скука  ранняя,
В  паутинках  блестит  роса,
Что  струною  в  траве  натянуты…
Небо  хмурится  всё  сильней.
Но  –  внезапным  теплом  обманутый  –
Мотылёк  из  весенних  дней!!!
Ах!  Откуда  ты,  чудо  вешнее?
На  какой  прилетел  цветок?

...Ты  –  прости  мою  душу  грешную,
Мной  обманутый  мотылёк…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756352
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Потусторонний

Ты всегда забираешь любимых, осень.

Ты  всегда  забираешь  любимых,  осень.
Тускло  небо.  Сквозь  яркие    витражи
дух  телесный  настойчиво  ввысь  уносит
по  неясной  орбите,  длинною  в  жизнь.

Прямо  в  звездную  пыль    на  плечах  цугцвангов,
в  жерла    самых      свирепых    из  чёрных  дыр.
Под  грибными  дождями  гниют  останки
всех  мечтавших  спасти  твой  подлунный  мир.

Ты  напомни,  скажи,  как  дрожат  коленки,
что  осиновый  лист    на  крутом  юру,
если    смерть  припирает  косою  к  стенке,
а  потом,  не  спеша,  отступает  вдруг.

Неужели  твой  образ,  бездонно  рыжий,
с    сединой  паутинкою  первых  стуж
только  памятка,  тем,  кто  желает  выжить?
Что  ж,  коль  так,  прокляни,  остуди,  завьюжь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756148
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

После меня - это слишком, наверное, сильно…

После  меня  -  это  слишком,  наверное,  сильно,  
Будет  честнее  и  проще  сказать  -  без  меня:  
Будут  шептать  над  обрывом  приглу́бым  осины,  
В  бездну  глухую  всё  ниже  и  ниже  клонясь;  

Будут  луга  разливаться,  как  прежде,  пожаром,  
Солнце  лучей  золотых  распускать  лепестки,  
И,  восхищая  потомков  пророческим  даром,  
Будут  вершиться  и  гибнуть  в  забвенье  стихи.  

После  меня  -  это  слишком,  наверное,  больно  
Тем,  кто  сей  странный  и  чудный,  немыслимый  край,  -  
Непреходящий,  любил  в  одночасье  со  мною;  
После  меня  -  это  грустная  всё  же  пора...  

В  парке  скамейка,  седо́мая  мною  годами,  
Будто  просела  под  весом,  чуть  скрипнет  -  не  раз;  
Ветер  взметнёт  над  Москвой  проводов  поводами...  
После  меня  -  это  где-то,  быть  может,  до  Вас.  

Будет  честнее  и  проще  -  ничто  не  присвоить,  
Тихо  пройти  по  земле,  не  оставив  следа.  
Мир  -  без  меня  -  устои́т,  если  что-нибудь  сто́ит  
Мир  этот  -  вечный,  беспамятный  -  после  меня...

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756087
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Люби меня, люби!

...

Когда-нибудь  потом:  Твои  колени  -
Самозабвенно,  истово!  -  обняв,
Смогу  и  я,  -  Мариной  Магдале́ной,
Молить  безумно  
-  "Возлюби  меня!"

Ну,  а  пока  что:  в  злате  колесницы,
Подняв  коней  породных  на  дыбы,
Я,  -  императорской  лихой  блудницей,
Велю  Тебе  
-  "Люби  меня,  люби!"


10,  Октябрь,  2017  год

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754716
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 19.10.2017


команданте Че

піднесені вітром

зірки  зафіксовані  поглядом
висять
на  стелі  під  небом
по  інших  світах
піднесені  вітром
відторгнуті  містом
людиноподібних
мурах

і  дивиться  з  сумом  світило
донизу
єдине  вціліле
з  очей
як  світ  поступово  розчавлює
криза
мурахоподібних
людей

їх  світ  покривається  попелом
тіла
знесилений  спробами  змити
їх  кров  що  дістала
до  неба
і  вбила
всі  зорі  на  ньому
за  мить

і  майже  нікого  з  живих
не  лишилось
із  тих  хто  ніколи  не  жив
лиш  вбивця
і  той  хто  збирає  всі  сили
щоб  вбити  того
хто  лишивсь

устромлений  погляд  із  списом
угору
у  чистих  як  кров
молитвах
о  зорі(!)
нехай  помира  вже  остання
потвора!
з  людиноподібних
невдах

мовчить  одинока  сумна
чорна  зірка
та  тільки  й  чекає  на  те
щоб  згаснути
перетворившись  на  дірку
й  не  бачити  більше
зсередини  мертвих
людиноподібних

людей.




*фоновая  композиция  –
Moloch
«Die  letzten  Strahlen  der  Sonne
verblassen  in  der  Kälte
der  Apathie»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8mkVv4WWABs[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755755
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Нора Никанорова

без истерик

Грядёт  зима  -  дыханье  слышу:
Хрустящий  иней  поутру,
Что  на  тепло  не  столь  сквалыжен,
Сколь  уходящий  -  будто  -  друг.

Вот  -  Вологодчина  на  стёклах:
Льнут  серебрянкой  кружева.
Не  пироги  собою  клёклы,
А  грубость  -  как-то  выживать.

Под  снегом  спать  с  травой  в  обнимку,
И  видеть  сны.  И  до  весны
Прогнать  химер,  заштопать  нимбы,
Чтоб  ни  грустинки,  ни  вины.

За  то  -  искала  междустрочий,
Когда  не  надобно  того.
О,  ремесло  моё  сорочье  -  
Копить  и  тратить  всякий  год.

Зима,  зима,  найди  теплушку
В  сквозном  столыпинском  -  найди!
Упрячь  в  сугроб  слезу  белужью,
Ссуди  забвенья  и  уйди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755714
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 18.10.2017


ptaha

Ці почуття, настояні на часі…

Ці  почуття,  настояні  на  часі.
В  них  терпкість  є,  але  немає  піни.
Люблю  з  тобою,  осене,  стрічатись,
як  відшумить  весілля  Прозерпіни.

Люблю  сидіти  в  парку  й  наслухати,
як  сипляться  листочками  секунди
під  ноги  ненародженому  завтра  -  
І  ні  про  що,  крім  осені,  не  думати;

А  потім  неквапливо  повертатись,
сп’янівши  трохи  від  вогнів  і  щастя.
На  підвіконні  жовтий  лист  без  дати
Про  почуття,  настояні  на  часі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755681
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. Слідами Стрілецької пісні "ГЕЙ ТАМ У ВІЛЬХІВЦІ" (нарис-дослідження)

[color="#ff0000"]В  дитинстві  я  часто  чула  мамин  дзвінкоголосий  спів  -  мама  знала  багато  пісень  і  народних,  і  солоспівів  знаменитих  світових  опер  та  оперет.  Отож,  при  гарному  настрої  -  співала.  Серед  цього  музичного  моря  був  ще  й  репертуар  особливих  трагічних  пісень  -  Стрілецьких.  Мені  ще  тоді  мало  розказували    -  хто  вони  були,  за  що  воювали  -  то  був  Час  Великого  Мовчання,  проте  пісні  говорили  самі  за  себе...  Це  вже  в  підлітковому  віці  я  дізналася  про  родинні  стежки-дороги:  бабцин  рідний  брат  Михайло  Стасів  (кінець  1890-их  -  1918,  з  селища  Велика  Горожанка,  що  на  Львівщині)  загинув  безвісти  у  Січових  Стрільцях  у  1918  році.
В  нашій  сім'ї  особливо  співана  була  пісня  [b]"Гей  там  у  Вільхівці...".[/b]  Намагаюся  зараз  дослідити  її  історичну  легенду  і  ось  що  виходить...

Авторами  пісні  зазначають  імена  двох  відомих  людей  -  [b]Романа  Купчинського[/b]  та  [b]Левка  Лепкого[/b],  а  музика  їх  побратима  -  [b]Антіна  Баландюка  [/b]написана  під  гітарне  виконання.
Історія  пісні  нам  окреслює  образ  хорунжого  [b]Федора  Черника  (1894-1918)[/b],  який  у  свої  24  роки  встиг  зробити  багато  для  Української  Справи.

Отож,  спочатку  текст  пісні,  а  потім  уже  історичні  джерела.[/color]

[b]"ГЕЙ  ТАМ  У  ВІЛЬХІВЦІ"
[/b]
Автори  слів:  Роман  Купчинський,  Левко  Лепкий.
Автор  музики:  Антін  Баландюк.  

[i]Гей  там  у  Вільхівці  дівчинонька  жиє,
Від  неї,  мов  від  сонця,  проміння  ясне  б’є.
Сміються  карі  очі,  як  зорі  серед  ночі,
Від  неї,  мов  від  сонця,  проміння  ясне  б’є.

До  тої  дівчиноньки  хорунжий  заходив
І  в  карих  оченятах  він  біль  душі  втопив.
Чи  в  хаті,  чи  на  полі  він  кляв  нещасні  долі
І  в  злості  дві  ворожих  дивізії  розбив.

Аж  раз  у  темну  нічку,  як  світ  безжурно  спав,
Таємними  стежками  неждано  ворог  напав.
Як  лев  хорунжий  бився,  та  й  він  вкінці  зморився
І  разом  з  товариством  в  неволеньку  попав.

Тепер  він  машерує  в  далекую  Сибір
І  очі  все  здіймає  до  ясних,  ясних  зір.
А  скільки  разів  гляне,  то  Вільховець  спом’яне
І  дивиться  так  сумно  в  синіючий  простір.[/i]

(Пісня  написана  приблизно  у  серпень-жовтень  1916  р.,  у  с.  Потутори,  тепер  Бережанський  р-н  Тернопільської  обл.).  Текст    подано  за  публікацією  у  пісеннику  "Сурма",  1922,  с.  96-101.

Тепер  питання  перше  -  [b]хто  такий  хорунжий  Федір  Черник[/b],  про  якого  йдеться  у  пісні.

ФЕДІР  ЧЕРНИК  (1894-1918)  -  Федір  Черник  народився  в  1894р.  у  с.  Якимчиці  Рудківського  повіту,  на  Галичині.  Член  Пласту  –  вихованець  гуртка  у  Перемишлі,  а  згодом  гуртка  Івана  Чмоли.  Закінчив  Перемиську  гімназію  у  1913  році,  студент  права  Львівського  університету.  Як  і  більшість  пластунів,  став  учасником  парамілітарної  організації  «Сокільські  стрільці».
З  1914  року  в  лавах  Українських  Січових  Стрільців.  У  1915  році  у  селі  Свистільники  в  рамках  австрійського  вишколу  для  новобранців  організував  українські  курси  для  кулеметників  УСС,  якими  й  керував.  З  червня  1916  року  командир  сотні  скорострілів  Легіону  УСС,  хорунжий.  Учасник  багатьох  боїв  Першої  світової  війни.  Відзначився  у  боях  на  горі  Лисоні.  Влітку  1916  року  нагороджений  Австро-Угорською  Срібною  медаллю  "За  хоробрість"  (нім.  Tapferkeitsmedaille).  Потрапив  у  російський  полон  під  час  битви  під  Потуторами  у  серпні  1916  року.  Як  полонений  переправлений  у  концентраційний  табір  до  міста  Симбірськ,  за  іншими  данними  утимувався  у  концентраційному  таборі  біля  міста  Дубівка  неподалік  Царицина.  Після  втечі  з  полону  прибув  до  Києва.
У  листопаді  1917  року  став  одним  з  організаторів  Галицько-Буковинського  куреня  Українських  січових  стрільців,  що  згодом  став  «Київським»  корпусом  Січових  стрільців.  Федір  Черник  став  чільним  ідеологом  стрілецької  соборницької  ідеї.  Командир  Першої  сотні  Галицько-Буковинського  куреня  Січових  Стрільців,  згодом  кулеметної  сотні  Першого  куреня  Січових  Стрільців,  пізніше  кулеметного  відділу  Першого  полку  Січових  Стрільців,  кулеметної  сотні  Окремого  загону  Січових  Стрільців.  У  армії  УНР  отримав  звання  сотника.  Член  і  секретар  Стрілецької  Ради  у  Києві.  Активний  учасник  придушення  більшовицького  заколоту  у  січні  1918  року  у  Києві.
Загинув  у  протигетьманському  повстанні  Директорії  у  відомому  бою  під  Мотовилівкою.  Сотник  Федір  Черник,  сотник  Микола  Загаєвич  та  ще  17  загиблих  січових  стрільців  були  поховані  19  січня  1919  року,  на  свято  Хрещення  Господнього  на  цвинтарі  на  Аскольдовій  могилі  у  Києві.  Його  іменем  був  названий  бойовий  панцерник  УСС.
Епізод  бою  під  Мотовилівокою,  а  також  геройську  смерть  сотника  Федора  Черника  описано  в  оповіданні  пластуна  і  підпільника  Зиновія  Тершаковця.  Оповідання  вперше  опубліковано  в  1946  році  у  підпільному  журналі  для  молоді  "На  чатах",  що  відразу  став  бестселером  для  галицької  молоді.
Йому  належить  вислів  [i]«Шлях  на  Львів  лежить  через  Київ»[/i],  який  згодом  приписали  Євгену  Коновальцеві.  Ці  слова  він  проголосив  перед  січовими  стрільцями  на  підступах  до  Києва  напередодні  бою  під  Мотовилівкою.

Тепер  про[b]  село  Вільховець  (Вільхівку)  [/b]-  з  нею  є  трохи  мороки,  бо  таких  сіл  по  Україні  є  кілька  у  Львівській  та  Івано-Франківській  області.
Пропоную  два  найбільш  імовірних:

1.  [b][i]Вільхі́вці  [/i][/b]—  село  Городенківського  району  Івано-Франківської  області.
Село  Вільхівці  (давня  назва  Вільховець)  розташоване  на  берегах  правої  притоки  Дністра  —  річки  Потоку.  Населення  Вільховця  -  628  мешканців,  проте  ще  на  початку  80-х  ця  цифра  сягала  1000.  З  245  дворів  —  32  стали  порожніми.  Історію  села  досліджував  уродженець  Вільхівців,  нині  доцент  кафедри  фольклористики  Львівського  національного  університету  ім.  Івана  Франка  Михайло  Чорнопиский.
Перша  письмова  згадка  про  Вільхівці  належить  до  1447  року,  у  так  званих  «гродських  актах»,  зараз  акти  зберігаються  у  Львівському  державному  архіві.
У  селі  є  Церква  святого  Микити  (кам'яна),  споруджена  в  1887  р.  Належить  до  УПЦ  КП.  Настоятель  протоієрей  Іван  Бурак.

2.[b][i]Вільхі́вці  [/i][/b]—  село  в  Україні,  в  Жидачівському  районі  Львівської  області.  Населення  становить  442  осіб.  Стара  польська  назва  села  —  Cucułowce.    
Дідич  села  Юрій-Станіслав  Дідушицький,  "конюший  великий  коронний",  який  вподобав  собі  село  більше,  ніж  маєтки  Косів  та  Соколів,  мав  намір  збудувати  тут  містечко-«цяцьку».  Зокрема,  збудували  палац,  офіцини,  тераси,  парк,  ермітаж,  водоспади  та  інші  «дива».  Міщанам  він  надавав  різні  «свободи»,  а  селян  не  вважав  за  людей.Маріанна  Тереза  із  Замойських  —  дружина  Юрія-Станіслава  Дідушинського,  померла  і  похована  в  селі.
Серед  історичних  пам'яток  села  є:  дерев'яна  церква  Благовіщення  Пресвятої  Богородиці,  збудована  у  1861  (1854?)  році,  а  також  Пам’ятний  хрест  на  честь  скасування  панщини.  

...І  третє  питання,  щодо  створення  пісні  -  [b]хто  була  кохана  хорунжого  Федора  Черника?.[/b].  Історична  пам'ять  не  зберегла  ні  імені,  ні  прізвища  дівчини,  тільки  її  карі  оченята  до  світлого  образу  любої  серцю  хорунжого.  Та  і  того  достатньо,  щоб  знати,  що  така  дівчина  БУЛА...  
Ліричну  фабулу  тексту  Роман  Купчинський  побудував  на  певних  життєвих  обставинах  славного  стрільця.  Як  згадував  автор  тексту,  за  художньою  хронологією  й  послідовністю  останній  куплет  про  російський  полон  –  [i]"етап  на  Сибір"[/i],  склав  про  свого  товариша  Левко  Лепкий  вже  після  битви  на  горі  Лисоня  2-4  вересня  1916  року  [i][b](Купчинський  Р.  Стрілецька  пісня  //  Кал.-альманах  ЧК,  1933,  с.  13)[/b][/i].  З  допомогою  січового  стрільця,  композитора-аматора  Антіна  Баландюка,  пісню  остаточно  оформили  для  співу  під  гітару.

[i]На  жаль,  звучання  пісні  в  інтернет-ресурсах  знайти  не  змогла.  А  може  колись  згодом  десь  вирине!!!
[/i]
[color="#ff0000"]Нехай  ця  пісня  буде  Світлою  Пам'яттю  відважним  нашим  попередникам,  які  несли  у  серці  разом  із  ніжною  любов'ю  до  своїх  коханих,  самозречену  полум'яну  любов  до  України.
 [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755474
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Наталя Данилюк

О часе, пригальмуй на хвильку біг…

О  часе,  пригальмуй  на  хвильку  біг,
І  блискавично  не  лети  повз  мене!..
Вже  світлофорить  осінь  вздовж  доріг
Багряним,  теракотовим,  зеленим.

Ще  ніби  вчора  літо  провела,
А  нині  жовтень  перетнув  екватор.
Чомусь  так  мало  справжнього  тепла,
Зате  леткого  блиску  забагато

У  вулику  людської  суєти,
Де  нерви  не  живі,  а  синтетичні!..
Цей  світ  давно  з  наукою  «на  ти»,
А  що  душа?  Як  нетрі  фантастичні  ─

Непроходима  хаща,  глухомань,
Де  що  не  крок  –  сліпі  космічні  діри…
Як  часто  між  земних  поневірянь
Людині  бракне  спокою  і  віри,

Щоб  осягнути  серцем  глибочінь,
Просканувати  поглядом  висоти
І  підібрати  кодові  ключі,
Й  замки  небесні  позривати  всоте…

І  духом  життєдайної  весни
Наповнити  кожнісіньку  судинку,
Допоки  час  тебе  не  розчинив
В  галактиці,  мов  зоряну  пилинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Владимир Зозуля

Спасибо, милая

Спасибо,  милая.  Любя,
И  благо,  не  за  что,  даря,
Ты  мне  отмерила  себя,
От  мая  и  до  января.
Оставив  мне,  без  всяких  мер,
Тем  благом,  что  вне  всяких  благ,
Воспоминаний  эфемер
И  след  помады  на  губах…
Прощанья  –  ласковая  боль.
Разлуки  –  длинная  печаль.
И  жаль  отыгранную  роль.
И  ничего  уже  не  жаль…
Спасибо,  милая.  Прости,
С  печали  глаз  слезу  утри,
В  сквозной  просвет  в  моей  груди  
Смотри,  любимая,  смотри:
Креста  знамением  твоим,
Слезами  и  миро'м  икон,
В  короткой  вечности  любви  –
Мир  проклят  и  благословлён.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755206
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ем Скитаній

…і спадало листя (віршування в окупації)

місячне  сяєво
степ  огортає,
що  у  полоні  
спить  до  світань.
саваном  стелиться,
хвилею  тане
синій  серпанок
в  білий  туман.

спогадом  оповідь,
болем  відча́́ю,
шелестом  тихим
вітер  у  ніч.
і  у  відлунях  
осінні  печалі,
хиляться  віти
місяцю  встріч.

у  закоханні,
у  мрії  оманній
в  тінях  осінніх
зірве  політ
листя,  що  подих
у  злеті  кружляння,
падає  вільно
в  обрії  літ.

що  пригадалось  їм?..
ні,  не  вгадаєш.
лиш  проведеш  їх
в  думі  сумній.
мове  минулістю
листя  спадання,
зраджений  степ
у  тривожному  сні.

вітер  невидимим
птахом  у  полі,
в  просторі  ночі,
в  місячній  млі.
впурхує  листя
в  холод  недолі
жовте,  пожовкле
вниз,  до  землі.

шептом  світанок
увійде  імжею,
ввергне  на  тління
сум  листяний...
лише  зітхнеш,
розчулий  душею,
у  безголосий
крик  степовий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755163
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Lawliet Darko

свернется бесконечность форм…

свернется  бесконечность  форм
в  клубок  родившейся  квартиры.
война  и  глад,  чума  и  мор
застынут  на  границе  мира,
чтоб  осудить  его,  пока
он  соткан  временно  в  единство
пространства  стен  и  потолка,  
где  прошлого  необходимость
стремится  издавна  к  нулю.
а  ты,  искромсан  и  покинут,  
пытаясь  вымолвить  "люблю"
кому-нибудь,  но  прежде  -  Сыну,
уже  готов  к  началу  тьмы,
вращаемой  в  петле  хаоса.
и  гибель,  взятая  взаймы,  -  
лишь  малый  акт  анабиоза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755153
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Єлена Дорофієвська

Отдельно

Знаю  наверняка  -  всё,  что  завтра  случится,  запомнится,  
Больше  уже  не  рассыплется  под  ноги  манной:
Не  стоило  тонкокрылых  и  радужных  грубо  ловить  на  живца.
Время  меня  не  тронет  и  не  исчезнет  улыбка  с  лица...  
Вот  только  губы  обветрились  в  полночь.  Осмысленная  бессонница,
Не  нарушая  привычных  течений,  облачных  замков,  разумных  планов,
Все  повторяла,    что  самая  светлая,  самая  лу  из  потех...  
Знаю.  Боже,  храни  же  меня,    но    отдельно  от...    тех.  
От  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755125
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

В расставание не верю

Не  сорняк  и  не  батрачка...
Для  тебя  я  -  королева!
Но  любви  своей  не  прячу,
Как  луга  не  прячут  клевер...

Как  луга  не  прячут  клевер  -  
Ты  не  прячешь  восхищенья...
И  звучит  во  мне  припевом:
Я  -  души  твоей  волненье...

Я  -  души  твоей  волненье,
Я,  в  руках  твоих,  -  гитара...
И  мои  стихотворенья,
Для  души  твоей,  -  подарок...

Для  души  твоей  -  подарок
Этих  чувств  весенних  звуки...
Не  тая  любви  пожара,
Я  твои  целую  руки...

Я  твои  целую  руки,
Как  река  целует  берег...
Не  убьёт  любовь  разлука.
В  расставание  не  верю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Серафима Пант

Каміння жбурляйте

Каміння  жбурляйте  –
не  підняти  ним  хвилі  на  озері,  що  кригою  вкрите  товстою.
Давіть  валунами  –
ні  тріщини,  ані  подряпини:
навала  кінноти  не  стане  льодовим  побоїщем.
Таїться  глибинно,
від  зору  чужого  прихований  холодними  спокою  водами,  внутрішній  гейзер  –
вулкану  кипіння  в  основі  життя  його  міститься,
вулкану  Помпеї.
Маленької  в  днищі  шпаринки
душі  потаємного  прагнення
стовпу  для  народження  вистачить  всесвітньої  повені.
Чи  знаєте  ви
розбудити  кого  намагаєтесь,  
весни  посланці?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2017


Гарде

Проникновение

Замажь  углём  морозной  ночи
пробел  бесхозного  листа,
и  он  споёт  намного  звонче
и  чище,  нежели  уста.

С  какою  музыкою  в  рёбрах
возьмёшь  у  вечности  взаймы?
О,  сколько  ангелов  недобрых
в  живом  пропеллере  зимы.

Но  разве  примешь  эти  жертвы,
а  с  ними  –  собственную  стыдь?
Лежит  пробел  на  этажерке,
чтоб  новый  космос  породить.

Как  будто  можно,  обитая
и  здесь,  рассыпаться  в  горсти.
Две  жизни  –    две  великих  тайны
раскроешь,  пробуя  –    спасти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755070
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Не прохожая - проходимка…

...

Не  прохожая  -  проходимка:  
Ниже  голову  наклонив,  
Будто  смертная  Эвридика  -  
На  пиру  у  бессмертных  нимф,

Солнце  брызжет,  -  змеёй  стоглавой,  
Золотистый  шипящий  яд.  
Из  реки  -  голубой  отравы  -  
Изумрудный  напился  сад,

Как  беспутная  Пенелопа,  
Нагишом  -  к  жениху,    бреду  
По  цветущим  прохладным  тропам,  
По  горячим  пескам,  по  льду,

Из  небесного  эмпирея  -  
В  бесконечный  пустой  аид,  
Никого  не  виня,  не  грея  
Взглядом  мёртвым  кариатид...  

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

На  фото:  памятник  Марине  Цветаевой  в  Москве.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754834
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Владимир Зозуля

Я скучаю по тебе

В  воздухе,    росе,    траве,
В  голосе  осенней  птицы:
Я  скучаю  по  тебе…
Тянется  разлука…  длится…

Я  скучаю  по  тебе…
Только  на  пол  тона  ниже,
И  всё  глуше  и  слепе'й,  
Я  почти  тоскую,  слышишь.

Я  скучаю  по  тебе…
Но  не  как  по  солнцу  ветка.
Я  скучаю,  но  теперь
Срублено  и  беспросветно.

Неизбывная  печаль
Крупной  каплею  ложится,
Словно  мокрая  печать,
На  исчерканной  странице.

Я  скучаю  по  тебе…
Этих  слов  порыв  отчаян.
Не  строфу  мою,  рефрен,
А  судьбу  обозначает.

Я  скучаю  по  тебе…
И  пишу  опять  и  снова:
[b]Я  скучаю  по  тебе  -[i][/i][/b]
В  этой  строчке  каждым  словом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "НАТЮРМОРТ З ЖОРЖИНАМИ"

Жоржини  
зів'ялі  –
торішні
опа́ли
опалі,
розніжено
вітер
       гойдає
     засніжені
далі,
поблідло
чи  світло,
чи  тло
       золоте  пасторалі  –

марн[i]і́[/i]  натюрморти…
жоржинні  офорти  печалі…

Ген  місяць  помітив
ту  постать  
на  соннім
причалі  –
усміхнена
Панна  –  у  синім
холоднім
кришталі…

Портрет  Незнайомки
в  знайомім  до  болю  
     овалі  –
паліють
жоржини
і  мліють,
як  води
відталі.
Жоржинні
печалі
на  соннім
і  синім  причалі,

відталі,  як  води
зімлілі
в  холоднім
кришталі,
опалі  
в  розніжені
вітром
засніжені
далі,
в  опалі  паліють
на  Пана
в  знайомім
овалі.

Портрет  Незнайомця
 на  тлі
золотім
пасторалі…
Розквітло
чи  світло,
чи  літо  марно́ї
печалі  –
розніжена  Панна
із  Паном
на  соннім
причалі,
а  далі  –
 засніжені  далі,
опа́ли  опалі…
Лиш  місяць
жоржинно  
милує
жоржини  зів'ялі.

[i](Зі  збірки  інтимної  лірики  [b]"Самоцвіти  сокровення"[/b].  -  Львів:логос,1997)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754754
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Серго Сокольник

СВІТОРОЗДІЛ

Кров"ю  зрошений  шлях...
І  її  ми  іще  відіп"єм
У  свинцевих  полях,
Здобуваючи  щастя  своє.

Від  землі  проростем
З  насінини.  Змужнілі  в  бою,
Підемо  навпростець,
Здобуваючи  долю  свою.

Підійшов  часоплин
До  відмітки  років  вогняних.
Встань,  людино,  з  колін!
Повні  груди  повітря  вдихни!

У  свинцевих  полях
З  кулі  зерня  у  крицю  зрости!..
...і  парує  рілля-
Світорозділ,  якою  іти...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117101101060

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754764
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Олаф Халді

Когда химера осени поёт

В  себя  дождливо  кутаюсь  мечтами  
Листая  жизни  задом  наперед,  
Когда  химера  осени  поёт  
Прозрачной  шалью  укрывая  дали.  
И  в  глубоко  осеннем  метастазе  
Со  дна  бездумья  память  извлечет  
Застывший  облик  на  линялой  вазе:  
Лукавит  время  в  поднебесной  драме,  -  
Скрывает  мир  под  серой  пеленой,  
Смывает  краски  в  гордости  святой,  
Молчаньем  топит  мир  в  оконной  раме.  

Когда  стихами  изнутри  ночными  
Несутся  всхлипы  этих  темных  нот  
Я  вижу  нить  что  Клото  не  спрядет,  
На  мир  глядя  глазами  неживыми.  
Я  слышу  голос  огненной  стихии  
Под  каждым  камнем  пройденных  дорог  
И  яви  ярче  блики  летаргии…  

Когда  химера  осени  поёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754737
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Серафима Пант

Сполотнілі рядки

Сполотнілі  рядки  засипають  алею  розлуки,
В  передмісті  дощів  заблукали  солоні  думки  -
Ми  любов  прирікаєм,себе  прирікаєм  на  муки,
Бо  на  справжнє  кохання  не  роки  чекають  -  віки.

Серед  тисячі  слів  порозсіюєм  щирі  зізнання,
Через  сотні  життів  розпорошимо  зоряну  мить.
Ця  любов  -  наче  перша,  уперше  з'явилась  востаннє  -
То  чому  ж  так  нестерпно  вона,  неповторна,  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754734
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           що  засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. Епітафія "КОРАЛОВИЙ ПЛАЧ"

[color="#ff0000"]Чи  боліло  Вам  серце  за  загубленими  речами,  які  у  Вашому  житті  не  просто  речі,  а  речі-символи?...
Згадайте  в  дитинстві  улюблені  ляльки,  ведмедики,  кульки,  машинки  (і  таке  подібне),  без  яких  діти  не  могли  спати...
У  мене  сталася  теж  утрата  -  старенького  коралового  намиста  -  яке  прослужило  мені  двадцять  вісім  років,  пришивалося  до  кептаря  українського  строю  в  роки  дівочих  хороводів-гаївок,  яке  носилося  в  будні  як  оберіг,  пришите  до  сукні,  в  роки  мого  молодого  материнства,  яке  пережило  ремонти  хати  і  смерті  рідних,  -  а  тепер  з  вини  обставин  (випадкових  і  не  зовсім!)  раптово  дивом  втратилося...
...Ну  от  шукалося,  надіялося,  відплакалося  і  писалося  [b][i]кораловими[/i]  [/b]символами...
[/color]

Коралові  сльози  намистом  –  крап-крап…
Мій  біль,  наче  бурий  ведмідь-косолап  -  
По  душеньці  лапою  вкотре  пройшовсь  –  
А  ось  тобі,  маєш,  святеннице…ось…
Я  плачу,  коралово,  плачу  і  все…
Оце  мені,  Доленько,  дяка  за  все:
За  по́туги  вкотре  крізь  тучі  і  млу
налагодить  серця    співочу  струну…
Блаженна  поетка  –  довкола  лиш  тьма  –  
Немає  в  поезії  щастя…  нема…
Блаженні  романтики,  хто  вам  є  друг,    
Коли  між  людей  ходить  злоби  недуг?..
Завиють  довкола  думки,  як  вовки  -  
Коралових  сліз  упадуть  завитки…
Я  думала  –  світло  зберу  у  корал…
Я  вірила  –  Слово  міцніше  забрал…
І  вірую  й  далі,  хоч  серце  пече...
Пектиме  коралово  сіль  із  очей…
Коралики,  рідні,  поплачем  і  край…

[b]…Палай,  моє  серце,  співай  і  палай![/b]...

 [i]8  жовтня  2017р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754646
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Прощаюсь и, значит, прощаю…

...

"Прощаюсь  и,  значит,  прощаю..."  -  
Таков  мой  последний  зарок  -  
Прощаю  и,  значит,  прощаюсь...  
И  всё.  И  помилуй  нас  Бог.  

Какие  бы  горькие  муки  
Не  выпали  мне  по  судьбе,  
И  сколько  б  не  вскинула  руки  
Я  раз  -  в  молчаливой  мольбе,  

Вы  помните:  в  злые  невзгоды,  
Не  в  лапы  беды  и  молвы  -  
На  волю  и  милость  Господню  
Меня  обрекаете  вы...

Балабашкина  Марина  (Ангелолов)

_____________________________________

Автор:  Владимир  Южный.  Стихотворение  "Прости,  женщина"

"Прощаюсь  и,  значит,  прощаю"  Марина  Балабашкина.  
...
Случайное  судеб  скрещенье…
Любви,  не  связующей,  нить…
Прощание…  или  прощенье?..
Проститься…  и,  значит,  простить…

Прощайте…  
И  я  Вас  прощаю  –
За  то,  что  так  больно  в  груди.
Прощайте…
И  я  освящаю
Суетное  Ваше  –  прости.
И  здесь,  на  перроне  вокзальном,
Где  Ваши  стихают  шаги,
Вослед,  провожая  глазами,
Я  Вам  отпускаю  грехи.
Прощаюсь…
Не  просто  и  лишь  бы…
А  на  перекрестье  дорог,
Навек  отпуская  Вас,  трижды
Крещу,  чтобы  ангел  помог.
Крещу…  отрывая  от  сердца…
Крещу…  отлучая  от  глаз…
Крещу…  чтобы  не  разреветься…
Крещу,  уходящего  Вас,
Чтоб  тем  рукотворным  крещеньем,
Незримое  что-то  свершив,
Прощание  стало  прощеньем  –  
Страдающей  женской  души.
Прощеньем…  
И  ныне,  и  присно,
На  миг,  и  во  веки  веков,
Я,  душу  меж  пальцами  стиснув,
И  накрест,  воздев  высоко,  
Прощаю!
Обилье  и  малость.
Прощаю!
Радушье  и  злость.
Прощаю!
Всё  то  –  что  мечталось…
Прощаю!
Всё  –  что  не  сбылось…
Прощаю!
В  себе  и…  в  ребенке…
Прощаю!
Стараясь  забыть…
Прощаю!
Наспе'х  и  вдогонку…
Прощаю…
Не  в  силах  простить
За  то,  что  у  Вас  лишь  дымилась
Душа,  не  давая  огня.
За  то,  что  так  глупо  влюбилась…
А  Вы  не  любили  меня.
За  этот  Ваш  вздох  без  печали.
За  эти  глаза  без  стыда,
Когда  Вы  (соврав)  обещали,
Что  скоро  вернетесь  сюда.
За  то,  что  не  в  силах  унять  я
Взлетевшее  чувств  –  вороньё…
ПРОЩАЮ!..
…  и  пусть  Вам  проклятьем
Не  станет  прощенье  моё…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754609
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

И никто ни к кому не приедет…

...

Я    бреду    по    осенней    аллее,
Подмороженной    жухлой    листве.
Если    б    знал    ты,    как    долго    болею,
Неужели    б    приехал    ко    мне?

Скоро    снег.    В    жизни    всё    скоротечно.
Нескончаема    смертная    дрожь.
Я    б    к    тебе    побежала    навстречу,
Если    б    знала,    что    ты    меня    ждёшь?

Всё    пройдёт,    отбредёт    и    отбредит,
По    осенним    туннелям    златым.
И    никто    ни    к    кому    не    приедет...
Даже    ровно    поставить    кресты.

27.09.2013

Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754608
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Адель Станіславська

Янголине

Янголині  тонкі  рамена
знемагали  від  пресу  днів,
під  людського  життя  знаменом
у  безкриллі  поміж  снігів,
межи  криги,  вогню,  знемоги...
Босі  ноги  місили  твань  -
не  було  бо  рівніш  дороги,
як  стежками  тяжких  стенань,  
і  по  тім'я  мілкіше  броду,
і  м'якіше  шпильок  стерні...
Ти  якого  сімейства-роду?-  
Деренчало  в  найтихшім  сні...
Янголині  дрібні  рамена
підпирали  стовпи  небес,
по  котрих  струменів  черлено
піт  Того,  що  колись  воскрес...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754487
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Я просто лучшая…

Я    просто    лучшая.    Так    надо.
Бывают    лучшие.    Всегда.    
Во    всём.    В    прищуренности    взгляда,
В    -  плечей  -  сутулости;    в    следах,
Бегущих    пенной    кромкой    моря,
В    словах    не    значащих    ничуть,
Кроме    попытки    разговором
Прервать    молчанья    скучный    путь;
В    смешных    неловкостях    и    горьких,
В    ударе    робком    по    лицу...
Я    просто    лучшая.    И    только.
Я    просто    лучшая.    И    только.
Не    обессудь.

Среди    богинь    златоволосых
И    райских    длиннокудрых    див,
Я,    растрепавшиеся    косы
К    нагой  -  прижавшая  -  груди,
Провинциальна    и    простушна;
И    кто    бы    знал,    как    тяжко    мне,
Рождённой    прачкою    пастушке,
Среди    таких    быть    просто    лучшей...


Марина  Балабашкина  (Ангелолов)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754428
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Юхниця Євген

Хіба такі ми тепер, як тоді, коли в нас закохалися

Коли  немє  поруч  відповідей  серцю,  сподіванням,
Нам,  часом,    згадуються  наші  почуття  до  недоступних.
Ми  переміщуємося,  в  реалі,  мов  лідник,  відсутньо,
До  тіней  щезнувшого  сяявшого  чадного  кохання.
...Та  вже  нема  насправді  й  вулиці,  якою  бу́ла  ще  ...учора.
Та  вже  нема  насправді  й  нас,  якими,  от  –  тоді  ...подобались.
Ми  стільки  всього  від  парнера  нині  хочемо,  і  з  описом,
Що  якби  взнали  ті,  хто  нас  любив,    тоді  -  нас  вбили  б  штормом.  
...Що,  якби  взнали  –  ким  ми  стали  зараз...  так...ще  ті  портретики...
Коли  зквітають  квіти,  корені  і  стеблі  –  не  естетика.

09.10.17  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754486
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Наталя Данилюк

Беззастережно впасти в осінь…

Беззастережно  впасти  в  осінь,
Сягнувши  охрового  дна,
Де  нитка  сонця  у  волоссі,
Немов  обірвана  струна,
Заплуталася  випадково…
І  спалахнути,  мов  свіча,
Відчути,  як  достигле  слово,
Терпке  й  солодке  водноча́с,
Із  горла  проситься  назовні,
Як  з  гілки  обважнілий  плід.
Набрати  світла  жмені  повні
І  щедро  хлюпнути  землі  –
На  глянець  трюфельних  каштанів,
На  теплі  вощені  листки,
На  трави  в  сивому  тумані…
І  начерка́ти  від  руки
Думок  намічені  маршрути,
Щоб  не  розсипати  в  юрбі.
І,  врешті,  з  видихом  відчути,
Що  космос  плавиться  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Ольга Ратинська

Полюса

Кто  ты?-  Ты,,  солнце  в  бокале,,  
Отражение  полной  луны  
Мой  любимый  горячий  рогалик  
Звук  хрустящий  поющей  струны  

Кто  я?-  капелька,  миг  декаданса  
Обажательница  парусов  
Твоя  матрица  линия  станса  
Отзвук  диких  шумящих  лесов  

Кто  мы?-  Были  вчера  будем  завтра  
Крылья  птицы  одной  в  небесах  
Начинаемся  мы  не  с  марта  
Мы  ..Повсюду..Мы-голоса..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754253
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ольга Ратинська

Ночное. .

Я  прощаю  себе  эту  дерзость!  
Эту  ложь,  что  исходит  из  губ  
В  этом  сила  моя,-неизбежность  
Не  люблю  в  этой  жизни  я  слуг  

Первым  выстрелом  ранила  сердце!  
Глаз  алмазный  в  осколках  стекло  
Каждый  день  открывать  эти  дверцы  
Мне  подсильно!?  Всегда  мне  везло  

Ранним  утром  ты  спишь  очень  чутко  
Сон  в  объятиях  держит  покров  
Кожи  нежной  блеснула  минутка  
Дерзновение  моё,-  твоя  кровь  

На  губах  моих  алые  маки  
Страх  вселяют  и  всё  же  летишь  
Замирают  под  пальцами  знаки  
Птиц  железных  ,-  летучая  мышь  

Улетаю,  бальзам  лью  на  душу  
В  жёлтых  листьях  к  тебе  я  вернусь  
Обожгу,  ты  мне  веришь?-  Не  струшу  
Только  помни,  что  я  не  клянусь!  

Я  прощаю  себе  эту  дерзость  
Не  могу  лишь  простить  эту  грусть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754249
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2017


Юхниця Євген

А в цей час вдома….

Би́лась  пли́ска*  в  люстерко  «РЕНО-шки»  -  по  ...ворогу  в  дзеркальці  -
Захищала  свою  територію  ...хай  і  до  смертиці!
...А  ...зозулі,  у  той  час,  підробними  хрипами  хижими
Коршаків*:    орлів,  лунів    могильників,  соколів  стишених,
Від  кубельця  -  відманювали  плисок...  Й  клали  яєчко  -
У  чуже,  між  насідання  діточок  плиски,  гніздечко.

17.09.17р.

Від  авт.:  *  пли́ска  -  горобцеподібний  птах  на  тонких  ніжках,  зчаста  б,ється  у  дзеркало  автівок,  коли  залишаєш  їх  в  зелені  між  будинків,  Плиска  вважає,  що  у  дзеркалі  -  конкурент...  Сам  я  бачив  близько  десяти  разів  такі  атаки  плиски  на  люстерко  автівки,  які  не  припинялися  тижнями.

*Коршаки  -  загальна  народна  назва  хижих  птахів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750927
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 07.10.2017


Crystal view

full of rascals

течу  додолу  сходами  цієї  інституції
для  політично  божевільних.  –
я  течу,
мене  тут  більше  не  побачать.
попрощайся  з  цим  днем,  з  цим  сонцем.
відтак  я  гнистиму  десь
в  нелегальній  підпільній  в'язниці
на  оберемку  несанкціонованої  соломи.

кажуть  про  мене,  що  я  народився  з  попелу.
це  правда,  –  й  від  самого  попелу  вчився.
я  вчився  чемної,  ухильної
та  продуманої  поведінки
–  вчився,  як  блазень,  корився,  мов  раб.  
і,  поки  смоктав  отруйну  державну  цицьку,
не  знав,  що  вона  отруйна.
тепер,  коли  знаю,  все  одно  не  втечу.
але!  я  піддався,  і  за  те  нікому  не  віддячу:
ні  коту,  ні  собаці,  ні  тобі,  офіційному
всіх  країн  з-під  поли  діячу;

і  хоч  я  на  висотах,  кажуть,  мені  не  шкода
ні  тебе,  ні  тебе,  ні  себе  самого.
цих  висот  не  сягає  навіть  тепла  вода.
така  бридота.  ну,  побачимося  в  пеклі  в  разі  чого.

знайте  ж:  мене  заморозили.  я  –  заморожений  тіломатеріял,
що  примерз  до  свого  виняткового  трону.
тут  зі  мною  метелики  ще,  ніби  ангели,
й  цілий  народний  хурал  –
кожен  боїться  поміряти  мою  виняткову  корону.

що  я  скажу  їм  після  століть  царювання?
я  не  маю  нічого,  лиш  запеклі  переконання.
колупаю  стіну,  кров  тече  мені  з  пальців  –
я  втечу:  я  в  це  вірю  –  й  тоді  ми  побачимо,
чи  проститься  мені  ця  втеча
від  життя  до  життя,  з-під  ярма  прокляття  

це  наслідування.  джерело  –  deep  purple

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754083
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


*SELENA*

СУМ-ДЕНЬ

Скобзарілася  Осінь.  
Цар-час  —  
                               тінь.
Передмухала  мрії  
в  рижіючі  
ноти.
—  Стрінь…    
                                             чар  –  тік…
                                                           ув  осерді  
                                                                       тужбини  —  
                                                         здичіло-самотній.
Сум-день:    
—  стій.
Десь  зашорся  
у  затишку  «вчора»  
(темнявім)
чи  у  спогадів  стійло  —  
                                                                     звійсь  
                                                                                       стрім-сторч,
А  мені,  а  мені…  
у  гривасті  тумани
Скинь  
зір  
сто.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754123
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Марина Балабашкина (Ангелолов)

Почему не пишутся стихи…

...

Ты  меня  не  спрашивай  устало,
Почему  не  пишутся  стихи?  –
Как  звонарь  оглохший,  я  не  стану
Дёргать  в  такт  немые  языки…
Храм  осенний,  
Словно  после  сечи,
Словно  руки  чёрные  земли
Жёлтые  берёзовые  свечи
К  небу  –  поминально  –  возвели,
Весь  в  дыму!  
По  огненным  тоннелям
Ветреных  осиновых  аллей  –
Листья  отлетают  то  и  дело<