Ми всі є для когось причиною болі,
Ми всі є для когось причиною щастя,
Комусь ти – неначе ланцюг на зап’ястя,
А хтось вже без тебе – неначе без долі!
Кого ти найперше пригадуєш вранці?
Кого ти востаннє вночі пригадаєш?
Де той, хто вустами зігрів твої пальці,
Кому ти зорею незгасною сяєш?
Чи в сон той колись повернутися вдасться?
Чи будеш кричать, як та птиця у полі?..
Ми всі є для когось причиною болі,
Ми всі є для когось причиною щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803543
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
З минулим без жалю́ прощайся,
І з тим, хто почуттями грає.
Хороша жінка обіцяє щастя,
А глупа все життя його чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792362
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2018
Уміє Лесь пісні співати, але не хоче книг ... (читати).
Іра, Галя та Олена посадили дуба, ... ( клена).
Ігор, Іра, Гнат і Златка
Попололи вчора ... (грядку).
Сльози тре маленький Юрчик,
Бо не хоче їсти ... (супчик).
Всяка справа може вдатись,
Як не будеш … (лінуватись).
Лиш тоді міцне здоров’я будеш, сину, мати,
Якщо вчасно будеш їсти і лягати ... (спати)
Таблицю множення ти знав би без запинку,
Якби повторював щодня її ти, … (синку).
Як уважно будеш слухать всі уроки,
Менше в тебе буде з навчанням … (мороки).
Як в школі хочеш щось нове пізнати,
Вмій вчасно вуха й очі ... (відкривати).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778301
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Не докоряйте жінці строго,
Що її важко зрозуміть,
Вона лиш створена для того,
Щоб її віддано любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771755
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 09.02.2018
В твоїх очах ховає час
Смарагдові зірки…
Ніщо так не вбиває нас,
Як власнії думки!
Човни ховаються в пітьму,
І дощ вітрила рве…
Якщо ми любимо, чому
Так знищуєм себе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775855
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Дізналася жінка, ревнива почвара,
Що зраджує інколи їй чоловік,
І люту для нього придумала кару,
Щоб мучився нею, нещасний повік.
До ліжка скувала кайданками руки,
Стягнула із нього сімейні труси
І винесла вирок: - За всі мої муки
Тобі я відріжу, проси – не проси!
Морозом війнуло мужчині по шкірі,
Коли він побачив занесений ніж.
Та крикнув дружині: - Благаю, поміряй!
Ти сім раз відміряй, один раз відріж!!!
Спинилася жінка… Поміряла оком,
Усе ще в долоні стискаючи ніж.
Поміряла пальчиком – мов ненароком,
А потім рукою, ця міра - точніш…
Не стала робити останнього кроку
І переступати кривавий рубіж.
Поміряла повною мірою – збоку…
І зверху… І ззаду… Й забула за ніж.
Щасливо у парі живуть і сьогодні.
Кохає мужчина дружину свою
І дякує приказці мудрій народній,
Яка врятувати зуміла сім’ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717614
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Мудрий дід Вогонь для нас
Зробить полум'я за раз,
Приготує шашлики,
Зварить борщик на плиті.
Він живе у сірниках,
Запальничках, в небесах.
Любить він самотнім бути
Неохоче йде у руки.
Ти його не зачіпай,
Запальничку не займай,
Не запалюй сірники -
Все це витівли лихі!
Бо з дітьми не дружить він,
Гратися він не уміє.
Страшні опіки лишає
Тим, хто це не розуміє.
Тож Вогонь ти поважай
І без діла не турбуй,
І до ігор не залучай,
Разом з ним не байдикуй!
7.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710723
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 09.01.2017
У будинках, в ліхтарях,
І в розетках, і в дротах
Мешкає поважна леді,
Що Електрикою звуть.
Всі в захопленні від неї:
Телевізор і компьютер,
Холодильник і мобільник
Привітання щирі шлють!
Маємо її любити,
Шанувати і хвалити,
А в розетки не глядіти,
Бо поб'є як дикий крук!
Діточок вона не любить,
Тільки з штепселем на “ти”
А з водою ворогує,
Тож дроти ти не мочи.
8.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710940
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Без неї жити ми не можемо
Адже вона у нас в тілах.
І разом з нею ми готуємо,
Її п'ємо - так, це Вода.
Вона у нас поважна пані,
Живе в озерах, у річках,
То ж якщо плавати не вмієш,
В її обійми не пірнай.
П’ємо чайок ми запашненький,
На борщик любимо дмухнуть,
Якщо ж гарячим обіллєшся -
На згадку опік може буть.
То ж ти з уважністю постався
І до окропу, й до води.
Щоб бути файним, здоровеньким
Про обережність не забудь.
9.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711125
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2016
Завжди в поета неспокійна вдача –
І необхідно, і важливо це,
Щоб ворогу країни дати здачу –
Гостреньким словом кинути в лице.
Нектар землі він п’є чутливим серцем,
Цілющим трунком повниться душа,
І зазвучить поезія, мов скерцо,
І Муза вже його не залиша.
Він колисає словом світ, людину,
Лікує душі, засіва добром,
Міцніла щоб держава і родина,
Бо слово є неспинне джерело.
Поет також є Вічності дитина,
Та більше Богом прав йому дано!..
4.07 . 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626920
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Рятуюсь віршами від суму,
Рятуюсь віршами від болю.
Нехай мене хтось не засудить,
Що "ягода" – не з того поля.
Не претендую я на лаври,
Нема й копійки гонорара,
Я не рівня Поетам славним,
А віршам-дітям, просто, рада.
Мені вони тепло дарують,
В душі моїй життям ростуть,
Без них я дуже засумую,
Коли повз мене вони йдуть.
Я їх зберу в своЇ долоні,
Вплету в поезії вінок,
На золотій її короні
Я оду вишию з думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621019
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Золота пора
Мов цариця, пора золота
Одягнула наряди жіночі.
Волошкова кришталь-висота
Запорошила чарами очі.
Кучерявляться білі хмарки,
Павутини гаптують на скроні,
Догорають осінні квітки,
Перст мережить талан на долоні.
Із бездоння струмлять небеса,
Ясне сонце чуть-чуть пригріває,
Полонила зваблива краса,
Покохатися всіх закликає.
Відлітають тривожні стрижі,
Плинуть високо сім’ями гуси...
Скоро сонце дійде до межі,
За якою сніг вішає буси.
В різнобарв’я укрились сади,
І гаї, і ліси, і поляни.
Кінь напивсь у ставочку води,
А назавтра запрігся у сани.
10 листопада 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619978
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Зривалось листя й падало,
Бурштинно-золоте,
І поодинці, й парами…
Ой, килимом цвіте.
Ледь чути кроки осені –
По ньому шелестять,
Умиті трави росами
Під килимочком сплять.
Їм сниться тепле літечко
Із грозовим дощем,
В каймі зеленій річечка,
Що стрічкою тече.
І верби з зелен-косами,
Туди що подались,
І вишні з абрикосами,
Краси що не зреклись.
А листя тихо падало
І сон їм берегло,
Під вечір, листопадовий,
Дрімало і село.
2.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618675
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Жовтий лист постукав у вікно.
Заблукав в ранковому тумані...
Вітер, розриваючи панно
Білосніжне, в диво-казку манить,
Відкриває клени – навмання,
Чи вербу зажурену в печалі.
На барвисте осені вбрання
Наче хтось накинув білі шалі…
Я в примарний ранок увійду.
Губляться там кроки і хвилини…
Не знайти в чарівному саду
Приворотних ягід горобини.
Лиш вологий кетяг бузини
Виткнеться - дарунком із туману.
Чи примарна постать - з глибини
Приспаних бажань - введе в оману.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618691
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Сонце в соснах заблукало.
Звечора присіло на гіллі
І стуливши очі задрімало
Слухаючи місяця пісні.
Сниться йому поле над горою,
Умліває вранішній туман,
Річки берег вигнувся дугою
І розлігся в травах, наче пан.
Всі його чекають воскресіння:
- Прокидайся, сонце,- час прийшов
Перший його промінь, як спасіння
День прийдешній в соснах віднайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618423
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Моя біда у тому, що чужинка,
Була мені сестрою стільки літ.
І замість серця в неї є крижинка,
Душі вона не має, тільки лід.
З дитинства відчувала я наругу,
Проте терпіла, більше за усіх,
Хоч в серці мала ту велику тугу.
Терпіла я «сестричкин» гордий сміх.
Я помочі в «сестрички» попросила,
Вона лиш простягла мені ножа,
Моя спина того ножа відбила,
Отримала від мене відкоша!
Я прошу, «сестро», тільки відпусти,
Неначе хвиля в камінь розбиваєш,
Хіба не бачиш, спалені мости,
Хіба не чуєш, чи не відчуваєш?
Мені не треба, золота, кохань,
Мені не треба твоїх обіцянок,
Мені не треба більше тих страждань,
Хіба не чуєш клекіт тих горлянок?
Ми були сестри, рідні, не чужі.
Тепер чужими стали серед рідних,
Не буде краще, просто відпусти,
Нехай не буде воєн безрозбірних!
Я прошу всіх: «То ж будьте, ви, людьми!
Забудьте все, що сталося між нами,
Ми з вами теж колись були дітьми,
Хтось скерував, то стали ворогами».
Все зупинилось...Й почалося знов,
Моє майбутнє і моє минуле,
Переплилося... На руках вже кров.
І скільки там відпущено, зозуле?
Не відступлю! Не здамся! Не чекай!
Я випростаюсь! Тілько-но дивися!
І не віддам ніколи свій розмай,
Молюся просто « Тільки зупинися!»
О, «сестро», люба, хто ж нас роз’єднав?
Кому тепер ти стала вже «сестрою»?
Той ворон сірий, що тебе забрав,
Як іграшкою, бавиться тобою!
Забута, вигнана, обшарпана, немила,
Чужа, холодна і не вільна ти!
А я – нова, і в цьому моя сила,
Зніми кайдани, будь новою і ти!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618389
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015
Осіннє сонце землю не зігріє.
Майне в повітрі зірваний листок,
Впаде додолу, як чиясь надія.
Всьому, мабуть, отак виходить строк.
Недовговічна у своїм буянні
Златобагряна осені краса.
Як сон, що тихо тане на світанні.
Як ненароком зронена сльоза.
Так ненадовго світ в багрець убрався!
Так швидко пишні барви відцвіли!
Вже ліс затих. Без голосу зостався.
Поля лелек у вирій провели.
Пора осіння! Терпкий присмак жалю
Серпанком сизим серце огорта.
Вже хмари сиплють не дощем – печаллю,
І лист останній з дерева зліта.
Приходить осінь, як завжди, неждано.
Та суть не в тім, що квіти відцвіли.
А в тому, щоб осінні злі тумани
Уламком брили в душу не лягли.
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617911
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015