Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Баллада о любви
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718143
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Весна прийде і сніг розтане,
І скресне крига по весні,
І лиш душа вже не повстане,
Вона у пеклі у вогні.
Її зла сила обманула
Таку наївну і дурну.
Спочатку все святе забула,
А потім канула в пітьму.
Що кажуть їй оте і робить,
Бо свого розуму нема.
То ріже вени, рідних гнобить,
То мучить бідного кота.
Та це початок лиш дороги,
В якій немає вороття.
Вже чути смерті легкі кроки,
Вона іде забрать життя.
Те найдорожче, дане богом
Немає тільки каяття.
Останнє селфі над пероном,
Й промчався потяг в небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717976
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
"Была история такая...
Лилит сама ушла из рая..." - Хуго
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: I'm tired…
АВТОР: Айрені Квітка
устал от быта и от чувств
устал смотреть...
как ВЫ... уходишь...
и дверь пинками распахнув...
в чужую безразлично... входишь...
от одиночества в тоске
мне от твоих касаний тесно
с последней чашечкой в кафе...
хочу... покинуть...
мир телесный...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Завжди є можливість любити
АВТОР: Вікторія Суворова
мечты о счастьи и каръере...
и кто важней.. и что принять???
узнаем мы на самом деле...
когда.... давно.... за 45....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Здатись ?
АВТОР: Khristina
наши взгляды.. и наши цели...
наши мысли.. и наши дела...
очень многого мы не успели...
но сдаваться...
мы...
никогда!!!.....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Чому я повинна вірити?
АВТОР: anna zakohana
акценты проставлены временем...
научены только...
должны!!!...
быть материалом временным...
чьей то недоброй... игры...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Із відчаю
АВТОР: Dyed Fox
и от отчаянья...
опять идут дожди...
а ветер сволочь...
тыыыы егоооо неее ждииии....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПЛАТЬЕ С ЗАПЛАТАМИ
АВТОР: Лина Лу
всё что отмерено...
выпьем до капельки...
всё что присужено...
не избежать...
в каждом мгновении...
искорки радости...
будем творить...
и искать
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: наталія калина - вільний переклад
"Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ……"
спасибо за тепло...
и страсть...
за труд... души
и вдохновенье...
приятно мне... в тебе...
читать...
следы своих...
стихо...-
творенья...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: сны… сопілка…
АВТОР: *Svetlaya*
я желанье загадал..
ветерок его узнал...
через лунную дорожку...
в сны твои... пересказал...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я згадую гріхи солодкі…
(вільний переклад вірша "Я собираю прошлого грехи…"
АВТОР: наталія калина
смущая чувственостью строк...
переполняя сердце страстью...
зачем то нас отметил бог..
своей... капризною все властью ...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ***
АВТОР: Настена
и каждою весной...
про непорочность девы...
мы забываем...
в поисках тепла...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ********************
АВТОР: Філ Ософ
в глазах всегда.. скрывается печаль...
от детского испуга перед смертью..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Береги себя!
АВТОР: Rekha
твои слова.. спасают от ненастья...
и ночью... путеводною звездой...
вот этот миг...
и есть вершина!!!! счастья...
когда о главном...
говорим..
с тобой
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ***
АВТОР: kosheleva.
читаю по глазам... твои страданья...
хочу согреть..
и растопить тоску..
конечн0 всё....
нам дало мирозданье...
мгновение... на жизнь...
для слов...
люблю...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Счастливые люди
АВТОР: Margaret Del Ri
счастливые те...
кто про счастье... не знают...
а просто... по жизни...
на крыльях...
летают
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я напишу для тебе…
АВТОР: Уляна Віолончель
а я отвечу тебе ...куплетом...
в нём будет утро..солнце.. роса...
и я...Том...которого... зовут... поэтом....
и с моим сердцем...
протянутая... к тебе...
рука...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Что же будет?
АВТОР: Margaret Del Ri
доброта рождает счастье...
ненависть... болезни...
для спасенья от ненастья..
жизнь любить....
полезней.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Провокація
АВТОР: stawitscky
пока работает радар...
спасибо...
Господу...
за дар...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я так вірю тобі, мій коханий…
АВТОР: Октябрина
этот Ветер...
без стран и границ..
без приличия...
и без прелюдий...
безразличье сгоняет с страниц...
будит души...
сильнее ...
орудий...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Переклад вірша автора poettom
АВТОР: Октябрина
твои сллва и нежны.... и точны.....
со мною... так....
умеешь...
только....
ты
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я обезумевший ребёнок
АВТОР: Margaret Del Ri
сплошные чувства..
страсть..
и жажда...
тепла внимания и ласки...
он встретится тебе однажды..
и отнесёт в объятья...
сказки..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПИСЬМО СУМАСШЕДШЕЙ, ИЛИ ОЧЕНЬ ДОБРОЙ ЖЕНЫ)
АВТОР: Света Алексеева
мужчине каждому нужна..
жена подруга бл"дь и стерва...
стакан холодного вина...
и дама пик... а может черва...
с которой можно сесть поесть...
с бисквитом чинно выпить чаю...
а после... нагло взять раздеть..
раскрасить кремом грудь и талью..
и нежно жадным языком..
по букве прочитать..
весь Том.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Селфи палка
АВТОР: Ірин Ка
кладу палку под подушку...
прижимаю крепко к ушку..
и про счастье вижу сон...
с палкой мир..
в сто раз прекрасней...
ну а ночью...
даже страстней.....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Идеальный мужчина
АВТОР: Марія Сонєва
найди чемодан...
и конечно громадный..
ему будут нужны гантели.. и ванны..
две три массажистки...
один висажист...
и личный дизайнер...
...
он лучший
артист...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я дурна! або Кохання егоїста…
АВТОР: Іванна Западенська
не бывает радость...
до заката дней..
наша жизнь мгновенья...
счастья...
и потерь....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Ліліт
АВТОР: Любов Ігнатова
З каструлею, шваброю, праскою
и ДОБРОВОЛЬНО рай покинув...
сменив на повседневный быт...
осталася ей ночь в награду...
за подвиг...
сделаный..
.............
Лилит.
Отож.
Добровільно полишивши рай,
Скелю буднів на плечі звалила...
Та злітає вночі -
не тримай!
Дай розправити стомлені крила..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Безлад пристрасті
АВТОР: Єлена Дорофієвська
перешагнув запретные пределы...
пороки изучая... из нутри...
обычный мир...
вдруг станет...
чёрно белым...
и прошлому...
ты не подашь... руки.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Ніжність….
АВТОР: Ніка Той
помню... из завтра... сегодня...
только твои объятья...
только глаза... и плечи...
.....................
и на полу...
твоё платье.....
РОИЗВЕДЕНИЕ: мов шовк легкий…
АВТОР: *Svetlaya*
Я бесконечно благодарен....
и...
ненавязчиво влюблён.....
за то....
что беззаботный Ветер....
(улучшил?-нет...
ухудшил?-нет!!!!)
........
ПОСЕТИЛ!!!!....
ТВОЙ СОН.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: " Милому вину "
АВТОР: К. Простонеба
и про вино...
всё сказано давно...
что пьют его поэты...
и невежды...
оно как дверь..
в нелепое окно...
где ищем...мы...
последние надежды...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Письмо, тебе
АВТОР: Rekha
твоё письмо...
весну душе приносит...
я чувствую как тело твоё просит...
тепла и нежности...
и страстного касанья...
всё изнывая.. от мгновений...
ожиданья....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Пора….
АВТОР: Альонушка
даря любовь добро...
и ласку...
ты превращаешь...
будни...
в сказку
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПОЕТ
АВТОР: Октябрина
Стискаючи в обіймах олівець.
....пишу всегда...
простым карандашом...
из под него...
выходят в полудымке
страстей картины...
сладкие как сон...
намного ярче ...
клавы и машинки..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: подарунок ОТ …. - переклад
АВТОР: poettom
моя оценка...
за подарок этот...
не может быть ни в балах..
ни в стихах...
ты даже зиму превратила в лето...
улыбкой...
и...
невинностью...
в глазах....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ОСЕННЕЕ…Грусть (Стихи: ХУГО)
АВТОР: Лина Лу
я наслаждаюсь голосом твоим...
меня переносящим в море сказок...
где было нам...
так хорошо двоим...
без всех условностей...
и вросших в кожу масок
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ЗБИРАЮ Я МИНУЛОГО СЛІДИ
АВТОР: Лина Ланская
я удивляюсь каждой строчке в стише...
я говорил там только .. про дела...
на украинской мове...
всё светлей и выше...
спасибо... за прекрассные... слова.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: увечья
АВТОР: Vikafaith
я всегда... помню о тебе..
и на яву...
и в сладком...
сне...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Кумире, не створи собі мене…
АВТОР: Єлена Дорофієвська
страстей источник..
у тебя в душе...
взорвать весь мир
он безрзсудно... рвётся...
но мир... уже ...
доверился... тебе...
и у ноги....
котёнком милым...
трётся.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: найбільше збочення
АВТОР: Віктор Шупер
любая жизнь...
всего лишь...
извращение... материи...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: на маленьком плоту
АВТОР: Виктория Покора
И чтоб зимой не мёрзли наши попы,
с календаря...
я вырвал лист... зимы..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Одна із легковажних втіх
АВТОР: Ксенія Косач
мне нравится... когда в твох глазах...
игривых брызг...
следы игривых мыслей...
я с грустью вспомню...
прошлый... день и час...
в прямом....
и даже...
в переносном...
смысле
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: О, Музы, Музы…
АВТОР: наталія калина
Нагое откровение сонета…
несёт весну...
в объятьях жарких...
лета
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Тишина
АВТОР: Анна Соловей
цветёт природа ...
солнце светит...
скоро...
счастье тебя встретит....
а быть может встречу Я...
плакать плохо...
и ...нельзя....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ***
АВТОР: Марія Вундер
не верь...
не бойся...
не проси...
вставай...
надейся...
и ...
люби
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ты
АВТОР: твои сто минут без секса
я пришёл..., чтобы взять твоё ДА
подарить наслаждений безбрежность...
и с собой унести в облака...
поселив...
на всегда...
в свою нежность...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Он мой
АВТОР: Anya Cat
Ему разрешу
Расстегнуть мое платье.
и...
подарить...
долгожданное...
счастье...
РОИЗВЕДЕНИЕ: По Кастанеді
АВТОР: Таня Кириленко
а Кастанеда говорил...
от бед и смерти не уйти...
она не мчится за тобой...
а уже ждёт...
в конце...
пути...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: А ТЫ хочешь ТАК?
АВТОР: Pismonosiza
Я молчать?
Не могу научиться!..
в моих.. снах...
обнажённые лица...
и весны... голоса голоса..
и твои...
голубые...
глаза...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Пастельный режим (точка неразврата)2
АВТОР: Velibor
верю я!..под женской кожей...
будет жарко и мне тоже...
если точка не разврата...
значит...
выпил...маловато..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Не хвилюйся за мене
АВТОР: Любов Ігнатова
....а я.... покусаный...
весной
всё жду....
свидания....
с тобой
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Лірика кохання (презалив)
АВТОР: cheeeezzz
там тайны Высого замка...
подземных ходов лабиринт...
и Цитадельная сказка..
над городом ночью парит????
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я душу свою…
АВТОР: Андрій Бабич
мы думаем что глобус... вокруг нас...
а он давно...
не слышит...
наш...
приказ...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Всі бачать, коли сидить мама в інтернеті. Гумор.
АВТОР: Алла Баранкевич
сидит мама в интернете..
ожидают кушать дети...
им мешает интернет...
очень хочется котлет...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Холостяк
АВТОР: Лю
он думает о том
что не сложилось...
а без неё.. коньяк клопами пахнет...
жалеет что у них не получилось...
но понимает...
что нельзя... иначе
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Как хорошо, что ты не слышишь
АВТОР: Тори Найт
я изгоню из крови тень...
и крылья подарю тебе
я превращу.. твой вечер в день...
и возвращу... тебя... весне...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ГОРОСКОПИ НЕ СКАЖУТЬ ПРАВДИ
АВТОР: Lesya Vladimirova
исполняя гороскопа предсказанья...
ожидая принца на коне...
ты не видешь... моего страданья...
и не хочешь.. подойти... ко мне...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПІШЛА ЛЮБОВ
АВТОР: Лина Ланская
ты так проникновенно пишешь стиши...
я упиваюсь...
тишеее...
тииише...
тише.....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: В сердца стучится весна…
АВТОР: Квітка))
не боись тепло дарить...
будет крепче он любить...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Мужчины любят слабых не всегда
АВТОР: Ірина Морська
Мужчины любят слабых не всегда,
мужчины..
любят женщин вперемежку...
после обьятий.. страстного огня...
зацеловать бы скромную консъержку
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Роль…
АВТОР: Квітка))
вся жизнь игра..
ты и артист и зритель..
создай свой мир...
желанную обитель
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: *** (16+ мамусю, вибач)
АВТОР: Спеція
был пионером...
комсомольцем..
коммунистом...
но не случилося...
коррупцио0нистом
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Сумне
АВТОР: Lana_Svit
солнце всходит и заходит...
но приходит новый день...
лихим молодцем он бродит...
и сметает грусти... и тень...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Цей березень - таки шалений заєць…
АВТОР: ptaha
и проступает сквозь слова Алиса...
из зазеркалья сказочных времён...
ты была там богиня и актриса...
а я как слон...
был по уши влюблён...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Гарна звичка-бути щасливим!
АВТОР: Ольга Ващук
шесть детей..
петух и печка..
ох уютное местечко...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Безмолвность
АВТОР: Archon
и в этом так кричащем и звенящем...
я всё равно... сегодня...
в настоящем....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Сердце
АВТОР: Ірин Ка
Однажды в разбитую чашку...
положил с желаньем... бумажку....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Вірш не про що
АВТОР: Тьяна Ноу
меня давно манил зенит...
в котором профиль твой..
горит....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ЛОТОСОВИЙ РАЙ
АВТОР: Едельвейс137
лотосовый рай...
нашла в своём сердечке...
на очень дальней..
biggrin tongue 09 и забытой.. речке...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Что такое любовь?
АВТОР: Irin@
Любовь не морковь, а картошка...
и львица...
всего то лишь кошка..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Найсолодший гріх
АВТОР: Червоний Мак
каак страастно...
от тебя.. несёт грехом...
смущая мою плоть..
мужскую сущность..
и я бы не оставил на потом...
твою невинность...
нежность...
неприступность...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ТИ ТОРКНУВСЯ МОЄЇ ДУШІ
АВТОР: янгол з душею
да...я пришёл...
а ты уже не ждёшь...
и в прошлое...
не хочешь возвращаться...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Любила ли я?. .
АВТОР: Анюта Славская
а я опять...
услышал сердца стук...
тук тук...
тук тук...
тууук... тук...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Быть женщиной
АВТОР: Ірин Ка
быть женщиной...
и этим наслаждаться...
встречать... любовь...
и миру улыбаться...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Уйти не страшно
АВТОР: Ірин Ка
я не уверен.. в вечности души...
как много гениев...
уже давно...
ушли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663235
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 13.02.2017
За гранью новой я сокрою время,
Упомянув строкой о мыслях прочих.
Испив всю боль, я не оставлю веры,
Но лишь с тоской миную дни и ночи.
Из алых слёз поток смывает краски.
Так что?.. Хотя, прекрасные, оставим.
Вы ошибаетесь. Вы полюбили сказку.
А что внутри? Да есть ли дело вам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716289
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Руда і шалена
Чиясь наречена
Очима кусає, цілує мене,
І погляд той дикий пульсує у венах
І пристрасть по тілу моєму жене.
Ті очі лукаві,
мов скупані в каві,
І світяться сонцем тропічних широт,
А коси пахучі, а коси іржаві
Спадають на плечі, як ріки з висот.
І спрагло так зуби
Покусують губи,
Аж труситься врода її молода...
І раптом я чую:
«Хапай мене, любий!
Я тільки для тебе шалена й руда!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636858
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 11.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Ця історія трапилась зі мною приблизно місяць тому, та, можу вас запевнити, у мене й досі холоне в душі, коли я згадую всі подробиці даної справи. Бо незважаючи на те, що ми з моїм вірним товаришем й колегою Юрієм Лісовичем розслідували багато незвичайних моторошних злочинів, той випадок ще надовго закарбувався в моїй пам’яті. Та щоб ви могли все до пуття зрозуміти, гадаю, варто спершу розповісти про себе.
Мене звуть Іван Малинюк, і, якщо бути відвертим, я не маю майже жоднісінького стосунку до розслідування тієї справи. За допомогою свого гострого розуму й точної пам’яті, таємницю вдалося розгадати моєму товаришеві — Юрію Лісовичу, приватному детективові. Я працюю його асистентом вже багацько років, та й досі не зміг до кінця зрозуміти його дивовижну загадкову натуру. Юрій був освіченою людиною, знався на багатьох науках і відав про такі тонкощі будь-якої справи, що я ніколи й не міг собі уявити. Словом, Лісович був дуже мудрою особистістю й вмілим детективом.
Усе почалося із одного візиту, що перемінив моє подальше життя, принісши у нього чимало турбот. У кабінеті товариша ми обговорювали нещодавно розкриту справу вельми хитрого квартирного крадія, коли у двері постукали й до кімнати увійшов наступний відвідувач. То був худорлявий чоловік років сорока з якимось дивним, не властивим у такому зрілому віці, переляканим обличчям. Невисокий на зріст, з копицею бляклого волосся на голові, світлими, ледь помітними вилинялими бровами, він щось нервово й швидко бурмотів беззвучною скоромовкою, намагаючись вимовити своїми тоненькими тремтячими губами хоча би слово вголос.
– М-можна? – несміливо спитав нарешті незнайомець.
Юрій привітався й кивнув. Його пильні очі втупились проникливим зацікавленим поглядом у гостя. Лісович вказав рукою на крісло.
Чоловік сів, ще й досі боязко оглядаючись, а тоді швидко, немов боячись, що якась незнана сила не дасть йому розповісти всю історію, почав говорити:
– Доброго вам дня, пане детективе. Знаєте, зі мною уже понад тиждень трапляються деякі жахливі речі, і я боюсь, що більше того не витримаю… Ви єдиний, хто може зараз допомогти мені розкрити таємницю й зрозуміти мотиви тієї одної людини.
Лісович ще більш зацікавлено оглянув незнайомця. Я спокійно сидів, розглядаючи новий номер міської тижневої газети. Такі типи, як оцей-от чоловік, часто приходили до нас у агентство й точнісінько так само палко лепетали про свої дріб’язкові дурні проблеми. Я ніяк не міг зрозуміти, чому це настільки зацікавило мого товариша.
– Розповідайте. Я спробую зрозуміти в чому справа, навіть якщо цей злочин незгірше заплутаний, аніж розслідування Шерлока Холмса, – спокійно мовив Юрій, злегка всміхнувшись відвідувачеві.
Той одразу якось полегшено зітхнув і уже не таким нервовим тоном мовив:
– Моє ім’я – Тарас Орленко. Я живу в цьому місті на вулиці Сковороди, будинок номер 8. Усе моє життя було сповнене радості й спокою, і знаєте, я ніколи б не міг подумать, що колись булу мати справу з такими жахіттями, їй-Богу!
Голос Орленка злегка затремтів, а темні очиці почали нервово бігати поглядом по всьому кабінету.
– Що ж, продовжуйте. Гадаю, не така вже ваша справа й таємнича, – невдоволено пробурмотів я, тепер уже відклавши тижневик й чекаючи нарешті розкриття подробиць «цієї дивовижної, страшенно заплутаної ситуації».
– Отож, – продовжив чоловік, – як і будь-якій сучасній людині, мені не так давно закортіло зареєструватись в Інтернеті. Ну, знаєте, для спілкування й нових знайомств. Та не встиг я навіть освоїтись у такому незвичному для себе…хм…середовищі, як на мою адресу почали приходити листи від якогось незнайомця під іменем «Миролюб». Спочатку те все виглядало якось невимушено й зрозуміло: чоловіка, себто, зацікавили мої вироби з кераміки, фотографії яких я викладав на своїй сторінки у соцмережі. Розпитував мене про се, про те. Про себе говорив мало – сказав лише, що проживає у столиці й працює вчителем біології у якійсь загальноосвітній школі. Та раптом, рівно тиждень тому, від його імені прийшло страхітливе повідомлення з погрозами жорстокої розправи. Я спочатку подумав, що те, певно, і не він узагалі пише. Або ж Миролюб вирішив так…е-е-е…пожартувати. Але погрози надходили знову й знову, а сам адресат писав, що дістанеться до мене навіть якщо переїде в іншу країну. Мене те страшенно дивувало. Я ніяк не міг зрозуміти причин такої різкої переміни характеру мого нового знайомого і спочатку не сприймав серйозно – вирішив просто ігнорувати. Та одного…одного разу він надіслав мені якесь відео з надписом: «Отак буде і з тобою. Така доля чекає усю твою сім’ю». Я думав узагалі не переглядати того запису, але таки ризикнув. Ох, як же себе за те зараз картаю! Можливо, якби я не побачив його, то все не було б так болісно…
Чоловік ще дужче затрусився.
– Там…там було знято вбивство моєї матері. Якийсь незнайомець(на відео не можна було розгледіти обличчя) несамовито гамселив стареньку кулаками, безліч разів протикав ножем. Спочатку я не повір. Та коли подзвонив сестрі, яка з нею жила, дізнався, що маму знайшли вбитою декілька годин тому на початку лісу, біля якого вона мешкала. Поліція нічого не могла пояснити. Лише тоді я зрозумів усю серйозність даної ситуації. Миролюб і далі писав жахливі повідомлення, що уже почали доводити мене до божевілля.
– То значить вашу матір убили? Що ж, цікава історія, мушу таки визнати… – задумливо протягнув Лісович. – А чи постраждав ще хтось із родини?
– По суті, ні. Правда, вчора сестра повідомила про зникнення моєї племінниці.
– Що ж… То чи є ще якісь деталі? Що узагалі містили в собі ті погрози?
– Ну, знаєте… Щось на кшталт прокльонів і засторог про майбутні злочини. Писав, що таке ж чекає мою жінку, сина та мене. На роботі все почало погіршуватись, цілісіньке життя летіло шкереберть… Я став нервовим й незібраним, а ті повідомлення змушують мене впадати в істерику. Знаєте, мені почало видаватись, що я більше того не стерплю й накладу на себе руки. Життя вже почало втрачати сенс, існування стає нестерпним й непотрібним…
– Хм…
Юрій замислено втупився у стіну навпроти. Здавалось, остання інформація виявилась для нього вельми важливою.
– То ми, мабуть, повинні переглянути все те, що вам писав той злочинець, – мовив я, – а тоді вже можна буде робити якісь висновки. Вірно, друже?..
– Ой, ні-ні! – метушливо замахав руками Тарас. – Є ще одна деталь! Я певен. Це дуже важливо! Та для цього ви маєте поїхати до мого дому. Там усе й побачите.
Ми з Лісовичем насторожено переглянулись, але таки згодились на пропозицію Орленка.
Коли підійшли до воріт, чоловік на мить зупинився біля поштової скриньки. Звідти виднівся якийсь пакунок. «Знову!» – розлюченим, але якимось боязким голосом прошепотів Тарас, витягнув доволі великий конверт й запросив нас в будинок.
– Ось! – розгнівано мовив, показуючи на пакунок. – Уже який день такі приходять! Одного разу з частинкою пальця, потім з пасмом волосся… Схоже, те моєї матері. А прислав, безумовно, Миролюб. Разом з погрозами.
Лісович розгорнув конверт. В ньому лежав невеличкий шматочок шкіри і якась записка.
– А більше нічого не приходило? – поцікавився.
– У другому листі ще дещо було.
Орленко витягнув із якоїсь коробки ще один пакунок. Юрій відкрив. Там знову була записка, пасмо посивілого волосся і…зміїна голова.
– Що?..
Моєму здивуванню не було меж. Усе аж ніяк не вкладалось в голові. Факти відмовлялись поєднуватись, думки сплутались. По шкірі пробігся неприємний моторошний холод.
Голова була зовсім невеличка, можливо, десь розміром з палець, який прислав Тарасу Миролюб. З пащеки у неї застиг висунутий тоненький язик, а зеленава, немов смарагдова шкіра злегка виблискувала на сонці, яке пробивалось через вікно в кімнаті Орленка. На самій голові виднілись якісь застиглі червоняво-бордові плями, що якось до болі сильно нагадували засохлу кров.
Лісович кілька хвилин розглядав цей чудний знак, а тоді його очі засвітились якимось дивним вогником, що виникав, коли детектив зумів розв’язати таємницю.
– Зрозуміло. Здається, доведеться мені навідатись у в’язницю й розпитати там злочинців про одного громадянина на ім’я Степан Кропивницький, – спокійно мовив Юрій.
– Але ж… А… Поясніть хоч що-небудь! – благально скрикнув Тарас.
– Усе дізнаєтесь під закінчення справи, – всміхнувся детектив.
Кілька днів після того випадку я з ним не бачився. Це дивувало й обурювало – не розповісти про все навіть своєму другу! Та ось, через стільки часу, Лісович повідомив, що злочинця знайдено.
– То хто ж це був? – зацікавлено спитав я.
– А пам’ятаєте історію про одного семирічного хлопчика, який втратив сестру, та ще й мусив за те понести покарання? Колись про те гули у всіх новинах. Та ще й мій знайомий з поліції розповідав. Того хлопчика звали Степан, Степан Кропивницький. У нього не було жодних рідних крім старшої сестри, яка опікувалась ним. Якось вона – а звали її, до речі, Вероніка – забирала брата з музичної школи. Була то вже зима, тому надворі було доволі темно. Раптом до дівчини почав чіплятись гурт якихось хлопців, що виявились її колишніми однокласниками. Наш Тарас саме звідти. Вони штовхали її, жартували, хотіли запросити піти в клуб. Там, де вони стояли, було підвищення. Її ненароком штовхнули, й вона впала. Розбилась на смерть. Хлопчик утік, щоб компанія не вчинила з ним жорстоко. Коли ті пішли, повернувся й довго плакав над померлою сестрою. Клявся, що помститься. Згодом прибула поліція. Степан залишив на місці вбивства багато своїх відбитків пальців, тому звинуватили його. Семирічного хлопчика, який не мав жодних підстав на злочин. Мовляв, і не такі діти трапляються. Відправили а інтернат, а коли став повнолітнім, то на 10 років у в’язницю. Та Степан не полишив задуму помститись. За допомогою друзів дізнався імена тих хлопців, знайшов їх в Інтернеті. Вирішив діяти хитро – доводив їх до самогубства. Усі померли, крім двох: один – то наш Орленко, другий збожеволів і нещодавно помер у психіатричній клініці. Я розпитував про все те у Тараса – він підтвердив. А взагалі, дізнавсь од в’язнів. Не дуже вони щось хорошими приятелями, схоже, йому були. Розповіли про все. Сказали навіть, де він зараз. От так і знайшли. Коли його знову ув’язнювали, мав такий суворий, незворушний вираз обличчя… Схоже, ні про що не шкодував. Бо тепер помстився.
– Гаразд… Але… У мене залишилось ще одне запитання. Чому…зміїна голова?
– А-а-а! то це його так прозвали у темниці – Змій. Адже умів «плюватись отрутою». Ну, тобто на язик гострий був, та й весь час сипав отруйні слова. От і вибрав собі такий символ. Мене от інше дивує… Як він назвавсь у мережі. Миролюб… Хороша кличка для вбивці, еге ж?..
Я ошелешено дививсь на детектива. Не зміг вимовить і слова. Лише замислено стояв. Ця історія була занадто заплутаною. Занадто дивовижною.
На що ж здатна людина, коли її душа закована залізними кайданами злості? Коли вона жадає помсти і…справедливості?.. Та якщо ж та справедливість здобувається на уламках чужих кісток й озерцях гарячої крові? Схоже, я ще багато чого в цьому житті не зрозумів. Бо ту загадку й дотепер для себе не розкрив.
Я сиджу біля прочиненого вікна й далі роздумуючи про ту історію. Як же любо гріє сонце! Виглядаю надвір. Беззвучно скрикую. Розлога липова гілка поблискує-мерехтить у промінні смарагдовими плямами на зеленавому листі.
[i]Хорошій людині, чудесній письменниці й просто моїй найкращій коліжанці Іванні Западенській[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667593
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 04.07.2016
Брешіть, гарчіть і давіться слиною,
Нелюди, а не Люди,
Одеса завжди була Україною
Україною була і буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663362
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Весна в листву деревья одевает,
А у людей уж — все наоборот,
На них теперь, как снег, одежда тает
И слабый пол заманчиво цветет...
Все больше спотыкаются мужчины
И за баранкой — тоже нелегко,
Как следствие единственной причины:
Навстречу дышут кровь и молоко!
И мысли сверху донизу щекочут,
Когда, на расстоянии руки,
Курсируют наряды, все короче,
Порхают, словно в теле мотыльки.
Куда-то исчезают все проблемы,
Пускай, недолог этот сладкий миг...
Мы, мужики — продукт единой схемы,
Поэтому и пялимся на них...
Что делать — адекватные рефлексы!
Их не унять, кричи хоть караул!
Недавно, вроде, было не до секса...
И, вдруг: "Вот это — ...опа!!!..
...я бы вдул!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660696
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
[quote]"Моя любов чолом сягала неба,
А Гриць ходив ногами по землі."
Л. Костенко, "Маруся Чурай"[/quote]
Коли на небо
Вдивляєшся
Очима пейзажника,
Коли у цвіті
Дерева -
Ти спиняєшся
Майже там.
Коли захоплено
Дивишся
В очі забарвленню -
То пливеш у хмаринах
З конкретним
Напрямом.
Коли мрієш
Про вище,
Головою пірнаючи -
Іноді сходи
Для тебе
Ввижаються.
Коли мрієш угору
І по землі йдеш
Мештами,
Тоді знай
Просту істину -
Для нас вже
Живеш тоді.
14.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659571
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Нам світить сонце попри жалюзі...
Нам світить небо крізь пухнасті призми...
Земля нам світить... Ти в моїй руці...
А я в твоїй... Сумна тополя висить...
Веде дорога... А куди - не зна...
Шлях в небо... Шлях до тебе... Шлях до раю...
Чи я в нірвані, чи я вже пропав?
Чи я себе ще до сих пір не знаю?
І от тополя... Поруч - хрест доріг...
Межа світів, межа того з прийдешнім...
Ступити хочу я на твій поріг,
Але соромлюсь... Бо роблю це вперше...
Згорілі кванти попелом летять,
Єднаючи нас довгими шляхами...
Чи перетнулись і тебе нема?
Чи не дійшла ще моя мила дама?
І сіло спати сонце на поріг,
Який стелився біля мого дому...
Ти не прийшла, та все ж не скажу "ні"...
Чекатиму, зайнявши оборону...
Чекатиму, забувши про склероз...
Чекатиму твоє м'яке обличчя...
Я знаю - we will meet at the crossroads...*
Як глянемо закохано у вічі...
* - "ми зустрінемось на перехрестях"
25.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654528
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 14.04.2016
[u]Саме такою була заява Надії Савченко на суді 3.03.2016р. (нашої льотчиці, яку викрали на українській території і перевезли в Росію, звинувативши її у вбивстві двох російських журналістів).
[/u]
Я в Україну повернусь
Живою – мертвою – не знаю,
Свою я маю Древню Русь
І волі радість я пізнаю.
Я в Україну повернусь –
Й нікому дух мій не зламати,
Як не хотілося б комусь
Всадить навік мене за грати.
Я в Україну повернусь ,
Бо там моя земля святая,
Вини не маю, поклянусь
Самому Богу, як спитає.
Я в Україну повернусь,
А слово вмію я тримати,
До всього світу я звернусь,
Бо недарма мене так звати:
Всяк без надії – не борець,
Хоч волі й хоче для народу…
Системі ж путінській - кінець,
А це для всіх нас нагорода!
Я В УКРАЇНУ ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
І я зникаю... Чи мені недобре?
В очах темніє... Тліють кольори...
Дивлюсь у небо... Де небесний обрій?
А взагалі - чи дивлюсь догори?
Лиш марево шпилясте серед поля...
Бетонні сосни лізуть в небеса...
То марево? Загострені тополі,
Що шелестять? А все ж таки краса...
Спустило тіні вечорові сонце,
У ковдру влізши десь на місяці...
Чи то піщинка залишилась в оці,
Чи то холоне кров в моїй руці?
Мабуть, для того й треба мати зорі
І зір, аби заснути в міражі...
Тебе впізнав я, сизокрилий ворон...
Лишайся, я вернувся з мережі...
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648740
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Пішли у пам'ять снігові замети...
Хіба що ще повернуться вони...
Остання у зими тепер карета,
Що стане гарбузом, коли один
Квартет закінчить свій похід тривалий...
Останні дні на пальцях полічи...
А нам усього часу завжди мало,
І прагнем більше... Відлік... І вночі
Мій другий день народження настане,
Але не як старого - як маля...
Мені лише п'ять років... Дайте сани,
Пустіть сніги! - мій голос промовля...
А день минув так швидко й непомітно...
Я святкував, немов останні дні
Життя мого настали... Потім квітень...
Душа палала, п'яти у вогні...
На кожен оберт - лиш чотири роки...
Останній дзвін зими для нас луна...
Бабуся взяла човен та із доків
Пірнула у відпустку...
В дім прийшла весна...
28.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647655
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2016
тягнеш весь метал на собі
з мечем у піхві
зі списом у руці
на коні кавалерії Такеди
на жаль твої переконання сліпі
шляхи вже є протиставленням брудній ріці
і сам ти вже не воїн
а жебрак
іди
останній самурай з того роду
який терпів епоху Муцухіто
поки тисяча журавлів відлітали
шукаючи вершин Фудзі і броду
Шинано
подалі від нової еліти
летіли закуті в метали
уже минула епоха Оди і Токугави
уже минули священні канони
весь світ прагне ввійти в потаємне
що ховала Країна Сонця
лаву
Фудзі
блиск Хейана
дзвони
Нари
епоху темну
що породила Санаду
знищила
Такеду
піднесла Тойотомі
і також його повела в історію
твій солоний присмак болю підвищував
азарт
за тобою плакали
не кажучи нікому
що ти не повернешся
твоя територія
залишалась за тобою
ти ставав схожим на бога
тебе шанували в деревах струмках
нащадки були вже не юрбою
а кланом
яким відкривалась дорога
у бій
одна поразка
і це вже гулаг
тебе збезчестили
забрали гідність
надана смерть
щоб ти не носив цю ношу
щоб тебе не пестили
за провал та вірність
щоб тебе за небокрай заніс смерч
та тепер все минулось
ти хоч і досі приклад
та голови не цінують відзнак
їм варто нажитись на мулах
і їх родинах
а виклад
собі забрати
поки воїн не подає живих ознак
розумієш
самурай бореться до останнього
але якщо не звертають уваги
і повертають до руїни
то борись силою нежданною
і будеш героєм народу
та через зневагу
не будь героєм чужої країни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637817
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
пусти коня у вільне поле
нехай живе собі й гарцює
виграє мелодію копит
дерева - глядачі без листя голі
і вітер гопака затанцює
прикличе зиму ворожбит
одна фатальна помилка -
і ти без надії і страху
зіткнешся із ляльками вуду
які переріжуть ту жилку
що з'єднувала з світом мураху
нав'яжуть прижиту застуду
керманичі світу не ліплять
спираючись тільки на силу
лиш коні гарцюють і творять
дерева ще хворі і хриплі
і сплять на морозі до схилу
якого б'є весна синім морем
замовчані крики метелиць
принижені теплом грудня
відновили постачання зими
яка принесла свою велич
лише після нового полудня
або півночі нової тьми
сплять схилившись тополі
злим холодом й красою частує
зима дахи літосферних плит
пусти коня у вільне поле
нехай живе собі й гарцює
виграє мелодію копит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637747
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
і моє серце,мов старий,розладнаний годинник,
такий шалений ритм за роки зубожів
до ницих поштовхів у груди
у знак життя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634591
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
є хвилина народження(занадто коротка!)
є і смерті секунда(досить довга..)
і між ними життя:
кожен мірить його власним мірилом.
уявіть безкінечність -
аморфне ніщо, без початку й кінця,
і ось ти - з народженням, смертю -
логічним відрізком між ними -
досконалість!
досконалість на фоні аморфних
ніщо безкінечності..
і між ними життя:
кожен мірить його власним мірилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634327
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.
( див. "прикріплений файл"! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 08.01.2016
я кохаю тебе, як завше,
тільки довше в розлуці дні,
так судилося - ледь зустріти:
назавжди загубить тебе!
в морі дикім та неспокійнім,
серед виру буденних подій -
так судилося - ледь зустріти:
назавжди загубить тебе!
і стрічаються щохвилини,
і знов губляться назавжди,
нам з тобою подібні люди -
серед виру буденних подій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633299
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 07.01.2016
- Як боляче!
- Іще одна хвилина, й все закінчиться...
- Хто я?
- Ти - людина!
- Що це за світло - тепле і яскраве?
- Це наше добре Сонце величаве,
Воно буде світить тобі повсюди,
Під ним ти жити і зростати будеш.
- А ти хто, такий милий і красивий?
- Я - янгел-охоронець твій єдиний.
Я завжди буду поруч із тобою.
- Як холодно! Хто ще буде зі мною?
І хто про мене буде піклуватись?
Я такий кволий, що не можу встати...
- На цій Землі у тебе буде мати,
Вона допомагає всім зростати.
У кожного вона одна єдина.
Ти відтепер будеш її дитина.
- А де ж вона, чому її не бачу?
Вона мене покинула неначе...
- Та ні, не бійся, вона повернеться,
Почує, як ти плачеш, і - озветься...
- А де ж це Сонце? Чом його немає?
- Воно вночі за хмароньки сідає,
А вранці знову всім буде світити.
Не плач... Ще трішки треба потерпіти.
***
А пізно уночі не спали двоє,
Все жінка чомусь не знайде спокою...
По хаті ходить, в вікна виглядає...
- Мій милий, мне ніби хтось гукає.
Пішли зі мною, темно ж бо на дворі.
- То все тобі здається, моя зоре.
Хто поночі тебе може гукати?
Вже пізно. Відпочинь. Нам треба спати.
- Мені здається плаче десь дитя...
- Куди ти йдеш?
- До баків для сміття...
Ось бачиш - це воно, все так і є.
Я стану матір"ю, дитя тепер моє...
І буде нашим... Дяка небесам!
Я вже його нікому не віддам!
***
- Мій Янгол, чом мовчиш, я хочу знати -
За мною повернулась моя мати?
- Так, хлопчику, тепер ти вже не сам.
Живи, й надалі вір у чудеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351818
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 04.01.2016
Якось літній чоловік, побувавши у столиці,
Зібрав в себе півсела, бо було чим похвалиться.
Що там чув і що там бачив довго всім розповідав,
Наостанок ще повідав, що в секс-шопі побував:
- Скільки там всього для сексу! Туди ходять не дурні...
Я там бачив продаються голі баби надувні!
Одна жінка не втерпіла і питає навпрошки:
- А чи там не продаються надувні чоловіки?
- Скажу чесно - я не бачив, може ще не завезли...
Запчастин до них багато... Запчастини там були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574526
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 04.01.2016
Все осінь покриває злотоцвітом,
Безжально палить так своїм вогнем...
О, хтось чека її з палким привітом,
А я її вважаю махлярем.
Осяде в серці, тихо затаїться,
Розбудить непотрібний романтизм.
Й шепоче так нечутно:"Озовіться,
Думки лихі, що тягнуть душу вниз!"
О, Осене, о ясночола пані!
Навіщо одбирать мої останні
Дурні надії на усе святе?..
Я ж вірила у справедливість світу —
Проблем нема і завше буде літо...
Та боляче все правдою цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631635
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Ніч жбурляє в вікно
Зорепадом бажання любові.
Цей ефект доміно
Нас штовхає на килим... Обоє,
Наче скошених трав
Дві безсило- пониклі стеблини...
Ми безумство уяв
На підлозі збираємо нині.
Сипле зорями ніч.
Як дарунки збери їх у руки!
Шовк оголених пліч...
Дотик ніжно-солодкої муки...
Доторкнись до основ,
Що постануть, мов в горах смереки!
Знов і знов... знов і знов...
Мов світанок... Близький... І далекий...
...Зараз знову візьму
Твій дівочий тріпочучий вигин...
Стогін ллється в пітьму
Пеклом лави металу у тигель...
Світом темряви плуг
Поле хіті дівочої оре.
...По підлозі навкруг,
Мов перлини, розкидані зорі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122311251
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630964
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Як довго уже не приходять листи.
Мовчить телефон, ніби впавши у кому.
Хоч пусто у грудях, та все ж щось кричить:
«Бо ти не потрібна нічому й нікому!»
І більше немає історій про «нас»,
Затихли полемік одвічних гармати,
Стомилися люди. Невтомний лиш час –
Йому не набридне щодня убивати.
15.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 23.12.2015
Ребенку срочно нужна помощь:
Ребенок вырос - и не в курсе,
Что если он не туп, как овощ,
То он не входит в нашу тусу..
Что миром правят ложь и бабки,
Что церковь - это тоже бизнес,
Что вкус греха настолько сладкий,
Что тяжело остановиться..
Что "дерьмократия" - для лОхов,
Что телевизор - зомбоящик,
Что интернет - это болото,
Родился и не в курсе мальчик...
Что каждый хвалит свою секту,
Что каждый думает, что умный,
Что рок шмаляет очень метко,
Как террорист по нашим шхунам..
Что город - каменные дебри,
Где выживает самый наглый,
Что мы конаем в этом дерби,
Мы не волшебники, а маглы..
Что в тех, кто хочет быть собою,
В тех пулями летят насмешки,
Кухонно-бытовые войны,
И спешка.. спешка.. спешка.. спешка..
Что курс души упал до пола,
Скупает дьявол за бесценок,
Наверно Бог был на приколе,
Когда писал этот бестселлер...
Что вежливость - пустое слово,
Что покалечено искусство,
Чужую боль, как миску с пловом,
Смакуют люди, людям вкусно..
Хотя, возможно, в курсе мальчик,
Молчит, не подавая виду,
В глазах, которые он прячет,
Порой читается обида..
Он смотрит на будильник в полночь,
Но пропасть в сердце не измерить...
Ребенку срочно нужна помощь!
Но почему он дальше верит?
© Паша Броский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488632
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 20.12.2015
Кохання ницим не дано,
Воно ж ,як кажуть, окриляє
А як відомо всім давно -
Змія польоту не пізнає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584373
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
приучив ти мене літати і... спати голою
рахувати сузір'я, до тебе ввісні тулитися
я від щастя тремчу і стаю в якусь мить невагомою
до безпам'ятства можу тобою одним упитися
приучив ти мене до шовку та до мережива
до смаку твого, навіть, запаху, так зріднилися
а я досі ніким нескорена, не належала
я для тебе, тобі одному в цей світ родилася
приучив ти мене до ніжних обіймів, дотиків
палких поцілунків, малюнків двома руками
нас єднали завжди нитки, чи незримі дротики
нам вони не дали згубитись цими роками
ми навчилися удвох літати і... спати голими
не чекати, а цілуватись, кохати, ніжитись
яке щастя, що ти, відверто, двома долонями
тоді вмовив мене не йти, а навік залишитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621625
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2015
Я так больна, но жаль не Вами...
Все так же осенью дышу...
Вы душу мне согрели лепестками...
надежду ей дарили и мечту...
Я так больна...
Жаль не решаете Вы судеб...
Я Вам бы душу отдала...
Надеюсь, не осудите меня...
Я помню, как поили меня чаем, на рассвете...
И вкус от Ваших нежных слов....
Я будто растворялась в силуэте
Тех дам, что дышат гордостью, собой...
И ветер дул... бежала вновь от Вас...
срывало голову от поцелуев...
Манила, ласково звала...
Ваш взгляд... Ваш голос так сводил с ума....
Я Вами вновь болею...
И снова осень пахнет мне дождем...
Стою здесь тихо, в платье белом....
И Вы на встречу мне с зонтом...
Шагая гордо, словно по Луне....
Вы молоды и так прекрасны...
Я Вам готова все отдать...
Но все болею Вами я напрасно...
Коснулись платья...
нежно сжали мою руку...
Вы говорили о любви...
А я не слушала ни звука...
Лишь только одно слово " подожди..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450121
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
Добрих снів!.. Твою ж мать!
За стіною... "Замовити" банду,
Щоб довіку не чуть,
Як на скрипці лаба Шнеєрзон?!...
Де б це палицю взять-
Позбивав би голівки трояндам,
Що шипів не стрижуть!..
...Та неначе ж на них не сезон...
Віки злипаються- бай!
Плюнь, і скоріш засинай.
Та не нервуй... Це пусте...
Сонце зійде золоте...
І ти побачиш, як змінився світ...
І вже нема війни з десяток літ,
І нас турботливо питають депутати-
Ми не набридли? Може, вас обрати?
І ти у відповідь всміхаєшся мрійливо-
Та ну, я краще відпочину на Мальдівах.
Усе населення заможне та багате-
Грошей і так нема куди складати...
У двері стук...
-Тук-тук!..
-Не відмикається? Ну-ну...
Тобі, доречі, на війну.
Прокинувся, солдате?
Повістка з військомату!
-Та щоб ви... он...
Здорові всі були!
Останній сон
Доспати не дали...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121101071
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627771
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
Силу любви измерит лишь время,
А вот силу страданий никто бы не смог.
И я гнал свою лошадь пришпорив стремя,
Но она спотыкалась, сбивалась все с ног.
И тогда я решил повернуть обнаглевшее время.
Прокрутить все назад словно пленку в кино,
Посадить снова в землю любви нашей семя,
И все ему дать, лишь только оно проросло.
Я ходил бы за ним точно мать за младенцем,
Согревал его лаской, своей кровью поил,
И оно бы взошло, вскормленное сердцем,
Развеяв навеки печальность могил.
Но нет невозможно вернуть улетевшее время,
Прокрутить все назад словно пленку в кино,
Напрасно я гнал свою лошадь, пришпорив стремя,
Все то, что любил враз и навечно ушло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627895
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
О школо рідна ти моя,
Моя сова ти сизокрила!
Наука мудрая твоя,
Мене в житті не підводила!
Прийшов до тебе і згадалась,
Дитинства й юності пора.
У стінах цих навік зосталась,
Твоя привітність чарівна!
В коханні перші кроки,
У твоїх стінах я зробив.
І на Ленінські уроки,
Як і всі тоді ходив.
Ми так хотіли подоросліть,
І розлетітись хто куди.
Тепер напевно помолодшать,
Щоб повернутись знов сюди!
Хоч ненадовго, лиш на днину,
У нашу юність золоту.
І я до тебе знову лину,
До тебе школо я спішу!
Нам є про що згадати,
І келих терпкого вина,
За здійснені мрії юнацькі,
Й за тебе підняти до дна.
Тут все в цвіту, тут пахнуть квіти,
І я тобі вклоняюсь до землі.
Нехай розумні виростають твої діти,
І вчать їх тільки мудрі вчителі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627795
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2015
Волога вранішніх туманів
Сягає теплих подушок
І обрій за вікном розтанув,
Загорнутий у хмарний шовк...
Сіріє сном і сумом ранок,
Побожно колихає мить.
Чи ти багато знав коханок,
Як та, що поруч зараз спить?
І крізь імлу розкритих вікон
Побачиш сивий паморо́к,
Розрізаний рожевим світлом -
Ножем розріджених думок.
Пташині фантастичні зграї
Розвіють попелястий шум,
Сріблясто пір"я їх засяє -
Магічний пройде тілом струм...
І розчиняються тумани -
Сягає промінь подушок...
У світі ближчої немає,
Ніж та, що поруч спить. Знайшов.
__________
Опубліковано у журналі "Дніпро", №1-2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627588
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Катятся слезинки по лицу Маринки,
Кончилась веселая пора,
Лекции и сессии, вечеринки с песнями,
Стихли споры, аудитория пуста.
Завтра съедет Миша, а за ним Лариса,
Ну а сегодня гуляем до утра!
Наливай Василий, чтоб мы долго жили,
Да не просто жили, жили не тужили,
Лучших дам любили, вино, водку пили,
И чтоб не краснели за нас профессора!
И давайте дружно выпьем все до дна,
Чтоб не осталось ни одной слезинки,
Помните ребята молодость одна,
Ну станцуй нам Вика, танец живота,
Да танцуй так страстно милая душа,
Чтобы закружилась спьяну голова!
Наливай Василий по второму кругу,
Чтобы мы съезжались с севера и юга,
В эти всем родные нам места,
Где гуляли парами, верили, мечтали мы,
Думали, что будет так всегда!
Девочки танцуют, кружится земля,
Молодость прекрасна ты Наташ права,
Ну давайте братцы выпьем мы по третьей!
За девчонок наших, за прекрасных дам!
Чтобы их любили и цветы дарили,
Чтоб красотки были не властные годам!
Ну сыграй с душою нам ты музыкант,
Чтоб кружились пары и под звук гитары,
Вихрем пролетели лучшие года!
Чтоб не было стыдно и до слез обидно,
Что напрасно молодость прошла...
Пусть лучше не кончается она!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627571
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Де ти? Озовись моє кохання!
Заснути не зможу знову я до рання.
Чуєш,- я люблю, тобі шепочу,
Розцілувати твої сині очі хочу!
Переді мною очі сині, сині,
Які я не забув, люблю й до нині!
В яких я потонути завжди мріяв,
Та долю іншу Бог мені відміряв.
Нас розділяє океан, ще й море,
І я не можу передати своє горе.
Та я до тебе в кожній думці лину,
До тебе мила в нашу Україну!
Пройшли роки та серцю не прикажеш,
І ти кохаю мені знову кажеш!
Я пригорну тебе до свого серця,
І розцілую очі сині два озерця!
Куди ступить і крок тепер не знаю,
В твоїх очах я радість відчуваю!
Намилуватись я тобою хочу,
І ніжне я люблю тобі шепочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627567
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2015
Ведь ты же помнишь наш февраль,
Любви загадочной рожденье,
И страстных губ прикосновение.
Но дни так быстро пролетели,
Мы оглянутся не успели,
И во дворе уж не зима.
А помнишь счастливы как были!
Как нежно, пламенно любили!
В моей руке твоя рука!
Но счастье наше сдула вьюга,
И мы остались друг без друга,
Зачем скажи пришла весна?
Цветут каштаны плачут ивы,
Девчонки молоды, красивы,
Вскружил им головы жасмин.
И к югу с ним ты улетела,
Со мной простится не успела,
Брожу по улицам один.
Но лето быстро пролетело
Ты с ним поладить не сумела
И вы расстались навсегда
И ты пришла ко мне подруга
Прости, прости дрожали губы
Как лист осенний на ветру
Но дождь осенний смыл страданья,
Мне не нужны твои признания,
О вечной, сказочной любви.
Нам не вернутся в нашу вьюгу,
Где снег пушистый, белый кружит,
Послушай лучше уходи!
Но знай любовь сама сгубила,
И я простить тебя не в силах.
И знай любовь не сразу умерла,
За жизнь она боролась как могла,
Надеясь молча отошла душа,
И белый голубь улетел с крыльца!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627283
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Снова в небе заря, сгорает и падает,
Загадать бы успеть, что волнует и радует!
Да никак не припомню чего-то я ценного,
Обилие обычного, второстепенного!
А быть может уже приобрел все я главное!
Пусть даже обычное, пусть даже бесславное,
Жизнь без ошибок, что море без рифов,
Довольно сомнений, иллюзий и мифов.
Жизни миг дарованный однажды,
Когда- нибудь придется нам отдать.
Никак нельзя уйти из жизни дважды,
Но раз придется все-же умирать!
И вот сижу под лунным небом мая,
И дрожь тайком крадется по спине,
Что вот спешу зачем и сам не зная,
Достичь всего престижного вполне.
Как можно жить любя и презирая,
Я не могу вот это осознать!
Скажите мне на что нам жизнь шальная,
Коль смерть нельзя на время отозвать!
Она придет колдунья в белом, злая,
Остатки душ из тела выгонять,
Не знает видно смерть седая,злая,
Что этих душ вовеки не сыскать.
Они давно летают возле рая,
Сыскав приют под кровом облаков.
На что им жизнь, скажите мне, иная,
И тайны не изведанных миров.
И пусть мечты мои разбиты словно волны,
Об склоны гордых, не изведанных вершин.
Не позовут меня в походы чьи-то горны,
Умолк души навеки клавесин.
И ник-чему мне ваши сплетни в виде версий,
Что мол гулял и с призраком дружил.
Мой век, пусть даже и по глупости ушедший,
Что вам сказать?- Как мог я так и жил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627078
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Любовь пьянит безжалостно сознание,
Я слышу вновь ее безумное дыханье.
Меня то в жар, то в холод окунает,
И сердце из груди сбежать желает.
И я бросаюсь в горько-сладкие сети,
Мне как воздух нужны ощущения эти!
Мельчайшую ложь я нутром ощущаю,
Но признаться себе в этом я не желаю.
Любовь ушла, а вместе с ней и муки,
А ведь влекла, ее я слышал звуки!
Но не судьба нам с нею повстречаться,
А так хотелось ею надышаться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627074
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
Прошел этап безсмысленных исканий,
И возвращаюсь я опять назад.
Я приобрел друзей и много новых знаний,
Но разве этот я искал расклад.
А что искал сказать Вам не решаюсь.
Да я и сам весь в домыслах пока.
Душа и сердце будто понимают,
А в теле грешном кроется беда.
Она меня подводит под чистую,
Как дрожь в руках на хлестком вираже.
Ах если смог судьбу свою крутую,
Закрыть как Мерседес я в гараже.
Тогда она меня не настигала,
И не сжимала сердце по ночам.
Я весь застыл в предчувствии финала,
Но все же не доверился я Вам.
Да и зачем Вам знать мои печали.
Пускай они останутся со мной.
Да вы и сами по ночам рыдали,
Обмануты безжалостной судьбой.
И сжав обид букет в своей ладони,
Я улыбаться должен позабыв о всем.
И в этой жизненной погони,
Я не могу ударить в грязь лицом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626854
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
За окном разыгрался гром,
И дороги размыли дожди,
Мы с тобой еще вместе живем,
Но развел кто- то наши пути.
Занавешу я окна свои,
Пусть горит одиноко свеча,
Ни к чему мне признания твои,
Лишь только взгляни мне в глаза.
Ах как нежно меня целовал,
Я сгорала в объятьях твоих!
А когда ты ее повстречал,
Стал любовь делить на двоих.
Наверное нынче напьюсь,
И это мне будет с руки.
О дверь я спиной обопрусь,
Как будто на плечи твои.
На улице дождь проливной,
Из глаз моих льются ручьи.
Ты стучишь и просишь - "Открой"
Но открыть мне тебе не с руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626852
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Там, на дні твоїх очей,
Я залишив свою душу.
Їх вогонь мене пече,
Їх вогонь нестерпно мучить.
Там, в блакитній глибині,
Крізь примару насолоди,
У журбі похмурих днів
Гіркота безмежна бродить.
Як крихка кохання мить!
Рветься, наче цноти плевра.
І печаль уже бринить
По оголеному нерву.
Я дивлюся у твої
У твої блакитні очі,
А вони такі сумні
Й тихим болем кровоточать.
Ти стоїш в полоні дум
Й мовчки дивишся на мене,
Але бачиш той же сум
У очах моїх зелених.
Я б волів сказати «ні»,
Але все ж зізнатись мушу:
Це вони вогнем брехні
Розпалили твою душу.
Тих очей п'янкий дурман
Шепотів слова любові.
Ти повірила в обман,
А тепер палаєш болем.
Та і я пізнати зміг
Смак твоїх звабливих чарів.
А тепер стою в пітьмі
Над безоднею печалі.
П'ю із уст твоїх нектар,
Та чогось так гірко в роті -
Це ілюзій перегар
Неприборканої плоті.
В наших душах - біль і тьма,
І рубці від ран навколо.
Та любові там нема,
Та і не було ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621376
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 07.12.2015
Виє вітер за вікном,
виє окаянний.
Щось так сумно нам обом
у цей вечір тьмяний.
Може, вип'ємо вина?
Ні, вже краще віскі.
Хай воно хоч якось нам
розвантажить мізки.
Моцна штука, добре йде,
і не треба льоду.
Зараз випустим себе
троха на свободу.
Нишком гляну у твої
помутнілі очі.
А вони твердять мені:
“Я кохатись хочу!”
Схожі нашії думки,
ой, як схожі, дійсно!
Я не проти, й залюбки!
Вже й у штанях “тісно”.
Промовлять не стану я
усілякі бздури.
Залишу́ це чисто для
“вищої культури”.
Я долонею торкнусь
до твого обличчя.
А воно мій ловить пульс
і до себе кличе.
Учеплюсь в твої уста
сво́їми устами.
Хвиля пристрасті рясна
пробіжить між нами.
Заплетуться язики
у шаленім танці.
Ох, с тобою ми які
милії засранці!
Поскидаємо вбрання
й скочимо до ложа.
Більше всяка маячня
нас не потривожить.
Ой, красуня! Боже мій!
Ой, якії перса!
Огорну тебе, мов змій,
аби ти не змерзла.
Я поволі увійду
в твоє тепле лоно.
Та й одразу ж, в хвилю ту,
у тобі пото́ну.
“Пензлем” своїм стану я
малювать пейзажі:
океани та моря,
та гірськії кряжі.
То я сонце, що пали́ть,
то пустельний вітер,
то небесная блакить,
то буяю цвітом.
То несуся, мов ріка,
то я ціпенію.
Ох, казкова ж то яка
диво-аритмія!
Знову неспокійних хвиль
карколомні сплески.
Знову спокій, знову штиль,
тихий фйорд норвезький.
Знову шторм та ураган,
пристрасті лавина.
З хрустом гепнувся диван —
тріснула пружина.
І ніщо не зупинить
регіт наш не в змозі.
Що ж, пора “l'amour” творить
прямо на підлозі!
Знову грізний океан
лупиться об скелі.
Ходить, мов гучний канкан,
ходуном оселя!
Знову вітру дикий зойк,
знов тропічне літо.
Ти зненацька всмалиш: “Йой!
Досить! Я вже сита!”
Мов вогню стрімкого шквал,
калатає серце.
Я завию, як шакал,
і вулкан зірветься!!!..
Насолоди ніжний щем
нас наскрізь поло́нить.
Ой, відхекатися б ще
після марафону!
Ну й “спекотний” вечір цей!
Відпочити треба.
Та й уже і сам Морфей
нас зове до себе.
Я “поплив”, я майже сплю,
й позіхаю важко.
В твоїх персах утоплю
я свою мордяшку...
На світанку, на зорі
но розплющу очі,
розпластаю пазурі
та й як замуркочу!
Ти ще там, у своїм сні,
у казкових дебрях,
десь літаєш на коні
чи на дикій зебрі.
Пригорнусь до тебе знов
й поцілую в щоку.
“Все, маленька, я пішов.
Спи, зеленоока!”
Розчинюсь у світлі дня,
наче кану в Лету.
Заяскра́віє життя
сві́женьким сюжетом.
Ґрунт з-під ніг моїх утік,
я бреду в тумані.
Очі лізуть із повік
від любові п'яні.
На обличчі щастя блиск —
мало аж не скачу!
Хоч не знаю, чи колись
ще тебе побачу.
Опустіла голова —
ні проблем, ні болю,
наче з тяжкого ярма
я утік на волю.
Я не думаю про смерть,
не проймаюсь горем,
бо якось мені тепер
по коліна море.
Це не довго, це мине,
все на місце стане,
й реалізм жорсткий мене
й з-під землі дістане.
Полетять в гарячу піч
спогадів талмуди,
й цюю дивовижну ніч
я колись забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625443
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Обещал Груздевой И.
Будь оно трижды проклято -
Женское одиночество...
И утренний кофе, пролитый...
На Есенина раннее творчество...
Ничего не течёт, не меняется...
Лишь прибавилось к имени отчество...
Как изысканно... изгаляется...
Это женское... одиночество.
Всё аккуратно по полочкам
Для чего то разложено парами...
И гардероб, как с иголочки -
Хозяйку давно не радует...
Что утро, что вечер - без разницы...
И жить так порой...не хочется...
Весна за окном, стерва, дразнится...
И раной в душе - одиночество...
А знали б Вы слёз сколько прОлито
Умной,красивой, не склочницей...
Так будь оно трижды проклято -
Женское...одиночество....
Домучено 28.04.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256603
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
Є жінки красиві, модні і поважні,
Є ще і тендітні й зовсім легковажні,
Є і просто скромні й навіть не помітні,
Є і не приступні, є жінки вагітні.
Та усі все ж хочуть, щоб ми їх любили,
Їм уваги більше, щоб ми приділили,
Щоб на шопінг грошей їм ми не жаліли,
І в обіймах наших вони просто мліли.
А коли оцього їм не вистачає,
Купідон наліво стріли посилає.
Ну і вже напевно він не вибирає,
Тих жінок з якими зараз справу має. Як без сонця квітка, риба без води, Так без ласки жінка знаєм я і ти. Вона наче кицька м'явкає тоді, А як не уважиш бути вже біді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625751
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2015
Попри всі пишномовні фрази,
Ти впізнаєш любов одразу —
Це коли ні одна образа,
Не завадить вам бути разом..
© Аня Тет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623151
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
Ти лиш на мить та все ж дала,
Мені надію сподіватись.
Лише у сні, та все ж була,
Я міг тобою милуватись.
Лиш три секунди цього сна,
Я міг з тобою обніматись.
Та в цілім світі лиш одна,
Із ким хотів би просинатись.
Не відпускав тебе у сні,
І наяву не відпускаю.
Хоч знаю точно, що мені,
Не просто це, та я тримаю.
Твою долоню і благаю,
Щоб Бог простив мене,бо знаю,
Таких як я також прощають,
Що долю різко розвертають.
Та все ж щасливий, що кохаю,
Свою красуню , та жадаю.
До серця ніжно пригортаю.
А наяву як жить не знаю.
І серце завмирає,коли вона питає:
Мене ти хочеш? Я ж то знаю!
На почуттях твоїх лиш граю,
Та все ж у серце не пускаю.
Та вірю я, що ти чекаєш,
Від мене вісточки, дзвінка.
До серця свого не пускаєш,
Бо ти ще зовсім молода.
Прийде ще день і ти розтаєш,
В моїх обіймах я прийму.
І ти мене ще покохаєш,
Як уві сні, так наяву!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622477
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Як день і ніч ми із тобою різні,
Такі холодні і в той час палкі,
Вночі у почуттях згораєм прілі,
А вдень неначе й зовсім вже чужі.
Скажи чому тілесно ми так близькі?
А от душевно ми не зблизимось ніяк.
І почуття як лід холодні й слизькі,
Вночі горять і манять як маяк.
А може нам вже розійтися треба?
Щоб час розставив крапки всі над і.
Якщо не на землі, то хоч у небі.
Ми будем разом вдень і уночі.
Нехай вже наших вуз ніякі сили,
Не зможуть розірвати на шматки.
Ми будем все одно щасливі,
І в небі місячнім горіти мов зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621198
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
В парку музика лунає,
Наше літо догорає.
Літо в осінь проростає,
Ми ж розлучатись не бажаєм.
Теплі ночі до світання,
Поцілунок на прощання.
А сонце сходити не хоче,
Лиш місяць тихо щось муркоче.
Серця б'ються в ритмі літа,
І душа немов зігріта.
Листопад кружляє всюди,
І що на все це скажуть люди?
Вже зима ялини вкрила,
В білі шубки нарядила,
А в душі ще промінь літа
І вона немов зігріта.
Весна у танцеві кружляла,
Сади все цвітом наряджала.
І наші душі обвінчала
Їх навіки поєднала.
В парку музика лунає,
Весна у літо проростає.
Клен листочки розпускає,
Наше літо наступає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621167
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Я ім'я твоє вголос малюю
І до нього торкаюсь вогнем .
Із тобою, мов рівня, воюю,
Де ти, рай мій весняний, тепер?
Уночі крізь тумани і зорі
Напишу твій останній портрет.
Чи це ти…?Подарунок від долі?
Не закінчений ще силует.
Я ескізи не рватиму нині,
Бо боюся, щоб втратити слід.
Чи це ти…?Порятунок снодійний
Миготливий, оманливий сміх.
На портреті осіннім, мов зблідла,
Бо безбарвні стають без душі.
Чи це ти…? Квітка-папороть світла
Розквітаєш на серці моїм.
Я ім'я твоє вголос малюю
І зірками квітчаю твій лик.
Чи це ти…?Та з котрою воюю,
Чи це ти…?Чий цілую я слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608452
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 09.11.2015
[b]Золоті Ворота і таємниця ключника Вітькі[/b]
З давніх-давен на станції метро «Золоті Ворота» стоять, як ви вже могли здогадатися Золоті Ворота. Ця архітектурна пам’ятка несе в собі велику історичну пам’ять людей, династій та цілих епох в українській та загалом цивілізаційній історії.
В далекі часи Київської Русі на її обширних теренах жив такий собі хлопець-ключник і ім’я його славетне звалося Віктор, або як говорив на нього його вірний приятель Ярослав (названий в честь того, якого мудрим звали) просто Вітька. Вітя був хлопець чесний , жив відносно спокійним, розміреним життям. Кожного дня він якісно виконував свої професійні обов’язки і отримував за це непогану платню. Але одного дня життя простого ключника перевернулося з ніг на голову.
Цей день починався як і всі інші рутинні дні, Вітюня неспішно відкривав ворота нахабним купцям і гостям столиці. Він мав перевірити товар та речі, які завозять з собою фізичні особи і робив це ретельно і виважено, щоб не дай Боже не проніс ніхто забороненого «князем батюшкою». І ось він наткнувся на старенького дідуся, який запропонував йому гроші за те, щоб він не перевіряв, що саме старий ввозить на територію володінь князя. Вітя був дуже здивований і розумів, що сума яку пропонує йому дідусь перевищує його місячний дохід і просто не знав, що це називається «взятка». Недовго думаючи ключник взяв гроші і пропустив діда в місто. Це була перша «взятка» в історії українського народу. Настрій Федоровича (таке було у нього ім’я по-батькові) помітно покращився він подумав, що нарешті він зможе зводити у якийсь пристойний ганделик свою ненаглядну Феодулію(так звали його ненаглядну дівчину )
Після закінчення робочого дня Вітьок і його вірний товариш Ярік зібралися до купи в шинку і використали «взятку» по повній програмі. Ярослав, як людина, яка була названа у честь великого князя після н-ої кількості випитого спиртного зрозумів, що це такий собі непоганий бізнес і для того, щоб розвіяти угризи сумління чесного Вітькі запропонував називати гроші зароблені таким шляхом - «благодарності». Чи то від випитого, чи від того, що тепер Вітя став людиною, якій всі «благодарні», він почав почуватися себе не простим ключником, а як мінімум «золотим ключником». Прийшовши додому п’яний він зрозумів, що Феодулія не така вже й «ненаглядна» і такій людині як він потрібна якась бояриня як мінімум, але прийшлося мовчати, бо вона могла так гепнути, що й в шинку так мужі не б’ють.
Пройшов місяць прибуткового бізнесу Віктора Федоровича(саме так його почали називати «простолюдини»). Гроші пливли до рук «важливої» людини скоріше ніж течія Дніпра. Вітя мав усі блага, які тільки можна було побажати. Дохід шинків виріс в рази, а послуги жінок легкої поведінки стали якоюсь дешевою забавою для Вітюні. Життя потроху втрачало свої барви і він уже не знав, що є дорого, а що дешево. Його мудрий друг Ярослав якісно використовував його і мав від цього, теж немалі гроші.
Від такого способу життя накачаний, здоровий, мужній Вітюня став схожий на чиновника після року у апарату влади. Він подивився на себе у дзеркало і вирішив переосмислити сенс свого життя, він вирішив відмовитись від такого способу життєдіяльності. Але всі його спроби виявилися марними і Вітька як «нармальний мужик» вирішив просто віддатися своїй справі, бо іншого виходу він вже не бачив. Він став брати більше і більше, гроші завжди витрачав на випивку, жінок і розваги. Загублений у цьому світі Вітя спився зовсім і його здоров’я згодом не витримало такого способу життя.
Його «важлива» голова лежала на холодному столі повному їжі і випивки, поруч сидів його вірний друг і купа жінок. Ярослав звик, що Вітьок втратив свою витримку і не звернув уваги на «втомленого» друга. Так у прокуреному, грязному шинку помирають «важливі» люди, подумав перед смертю Віктор ключник. Сил піднятися, чи сказати, хоч півслова у нього не було. І всім було все-одно на Віктора, вони використовували тільки його гроші. І перед тим як побачити «стару з косою» він зрозумів, що не в грошах щастя, але було вже дуже пізно.
На похоронах «важливої» людини було все по «фен-шую», постарався його вірний друг Ярослав, який плакав над тілом друга і казав, що не забуде його «важливу» справу. Довкола було багато «благодарних» йому людей, які досить швидко його забули. А його справа «Золотого ключника» живе й дотепер, тільки з часом з’ясувалося, що золоті не ключники, а ворота, які приносили і приносять вигоду «важливим» людям…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618708
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Дрімучий сон...
Тихий скрип гілок...
Хочеш ступити крок,
Аби розбудити ведмедя у сплячці?
Якщо не хочеш, то тікай
Туди, де очі не бачать...
Інакше
Розбудиш - зима настане...
Для когось це лише Рубікон,
А для когось - Освенцім...
В твоїй руці
Тікати, навіть якщо по гіллячці
Пройдешся... Твій край
Буде за лісом, зникне полон,
Тоді сон
Закінчиться, а почнеться реальність...
* - для сарказму
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613383
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 05.11.2015
Зі сходу на захід вже ніч наступає
багряная куля за обрій лягає
красою своєю чарує, ласкає
до себе так тягне і час зупиняє
Над небом стоять дніпровськії кручі
і Лавра блищить під сонцем палючим
над річкою листя жовтневе летіло
тихенько лягало і далі рябіло
І вітер ласкавий тихенько шептав
так тихо і ніжно мене обіймав
у цю таку гарну, мальовничу годину
молімося браття за вільну Вкраїну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618651
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Чому ж так холодно мені,
Не видно сонця у пітьмі?
Неначе місяць у воді,
Я розчиняюся в тобі.
Яка не ждана та складна,
Любов, що Богом нам дана.
В своїх молитвах та думках,
До тебе лину наче птах.
Ти знов всміхаєшся мені,
Із сотні фоток на стіні.
Така прекрасна і струнка,
Така бажана і п’янка.
І в мене кругом голова,
І я п’янію без вина.
Вже сонце сходить у вікні,
Ти усміхаєшся мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617315
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Музыкой наполнен воздух
И мерцают звезды.
В зубах сжимаю розу,
К тебе я подхожу.
Страстный танго,
Разворот, прогиб и плавно
Ты ощутила импульс
Моей пламенной любви.
Глаза твои сверкают,
И мне напоминают,
Что надо тебя крепче,
Прижать к своей груди.
Страстный танго,
Твой взгляд, отвод и плавно
Я ощущаю импульс
Твоей пламенной любви.
Меня ты полюбила,
Мне голову вскружила,
И я забыть не в силах
Теперь тебя, - пойми.
Страстный танго,
Полу шпагат, обвод и плавно
Я ощущаю импульс
Твоей пламенной любви.
Вдруг музыка стихает,
И воздух остывает,
А кровь бурлит, играет
И нас двоих знобит.
Страстный танго,
Твой взгляд, прогиб и плавно
Ты ощутила губ моих
Пламенный порыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616858
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Я забрів в осінній сад, жовтий лист із крон спадав,
А твій садок лиш відцвітав, білим снігом опадав.
Знай, що спіле яблуко впаде і виросте зелене,
Та ти ніколи вже не будеш біля мене.
Насолода не земна, спокуса та що нам дана,
Така солодка і терпка, і навіть вже не ждана.
Я візьму яблуко твоє, що спокусило так мене.
Вдихну відтінків аромат і віддам тобі назад.
Нехай нектарина смачна, що богом нам усім дана,
Лиш наших душ не розлучає, чи то у пеклі, чи у раї.
Я ніжно й трепетно чекаю, що прилетить твоя душа,
ЇЇ із тисяч я впізнаю в красивій лебединій зграї.
І будем разом ми,- я знаю!
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615954
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 27.10.2015
[b][/b]Нові вибори, народе!
Може зміниться погода?
Глянеш ,хто до влади пнеться,
То на двоє серце рветься.
Всі клянуться кандидати,
Прости́й нарід захищати ,
Та сміються вже ворони:
«Ой брехня,най Бог боронить».
Як приходять всі до влади,
То не можуть ради дати.
Про людей згадати,годі,
Але звуться же «народні»!.
Так в брехні життя минає,
А народ все обирає…
Може прийде час щасливий,
Зробить в мізках людських диво.
Зрозуміють депутати,
Що на той світ не забрати,
Ні машини,ані замки,
Ні земельної ділянки…
Чому люди забувають,
Що вони ще душу мають.
І якщо став депутатом,
Не зайшов до Бога в хату.
Тож, «народнії обранці»,
Думайте ,що буде вранці.
Люди вже стомились жити,
І на вас ввесь вік робити.
Для народу, ви пожийте,
Більше кров його не пийте,
Бо прийде й для вас розплата….
[b]Бог не знає ДЕПУТАТА!!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616024
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Ти — янгол-охоронець мій!
У тебе, мамо, руки ніжні-ніжні!
А серце, мамо, сильне, золоте!
А вечори зимові із тобою не такі вже й сніжні.
Люблю твою усмішку, доброту і ласку,
Поради вчасні, теплії слова.
З тобою все життя моє перетворилося на казку!
Для мене ти — одвічна доброта!
Ти та, хто поруч завжди, вдень і вніч,
Підтримуєш дитину свою, мамо...
Матусенько, ти зла на мене не держи!
Буваю часом нестелепна, мамо...
Пробач за всі печалі, недосип і сльози,
За вимотані нерви та гіркі слова!
І не страшні разом з тобою нам оті морози.
"Люблю тебе я, мамо!", — ось мої слова!
Яке чудове й світле слово МАМА!
22.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616008
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Мне дарят свет любимые глаза
Глубокие бездонные озёра.
В них никогда не поселится тьма.
В них сотни звёзд, а может миллионы...
Я вижу в них... галактики тебя...
В них небом мне даровано прощенье.
Я пал на дно озёр, в них растворившись навсегда,
В падении полёта ощущенье...
Скажи мне, кто зажёг сей яркий свет?
Наверно бог был в этот мир ещё влюблённый...
Создав твои бездонные глаза,
Покинул землю бесконечно окрылённый....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616041
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Запахло дощем. І озонове небо
Накрило долонями наше село,
Та я пам'ятаю (а, може, й не треба),
Як вже у дитинстві колись так було...
Просили бабусю: "Дозвольте бродити!"
Вона нам гукала:"Дивіться, там скло!
Не смійте, дівчата, босоніж ходити -
Не зовсім іще у вас горло пройшло!"
А поруч акація цвіт розливала
І вітер жбурляв застаріле гілля
"Не йдіть на глибоке - бабуся казала -
Вилазьте вже, досить!" - гукала здаля.
Та ми, як не чули! Бо аж до коліна
Сягала вода й лоскотала литки.
Бабуся за нами дивилась незмінно
І знову тривожно: "Глядіть, колючки!"
А ми все бродили по теплій калюжі,
Де радість топила свої береги,
Аж серце спинялось - хотілося дуже,
Щоб тепла вода ще торкнулась ноги...
...Немає бабусі... Калюжі не стало -
Асфальтом накрили широке село -
І теплі озера назавжди пропали,
Усе у минуле кудись відійшло...
Та пахнуть акації густо медами,
Хоч ми і дорослі, а цвіт ще п'янить!
І топчемо землю чужими слідами,
Де, часом, дитинство покличе на мить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616012
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
Уже і світ не той, що був,
Чогось, може, не знаю...
Чи, може, в душу вкрався сум,
Що час життя вкрадає?
Чи вже не хочеться мені
Новому присягати?
Так і живу, як на війні,
Між цим і тим проклятим.
Нове, хоч як то не крути, –
Хижак в овечій шкурі.
Обкрадені ним я і ти,
В олігархічній змові.
Вкраїно, земле ти моя,
Навіщо світ карає,
За тебе віддають життя,
Чи бачить Бог, чи знає?
Світ лиш нервує, та мовчить,
Як пес на вітер бреше,
Та він змінити може мить
Воєнного прогресу,
Де купка світових акул
Все всім розподіляє.
Забрали Крим, роздався гул:
Калінінград ридає!
Мені цей світ не до душі,
В нім підлість рве вуздечку.
Не дай же, Господи, мені,
Мов раб, жити з колечком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616040
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Якби я стала комахою,
Я б відчула себе невдахою.
Все чого я добилась у соціумі
Зникне, й надам перевагу емоціям.
В повітрі відчутно вібрації
Від мого серцепульсації.
Почувши слово інтелігенції,
Впаду на дно суспільства по інерції.
Мій внутрішній світ не змінився,
Та край навколо зупинився.
А я світ наш змінити ломився.
Та вчасно на щастя отямився.
Людьми керує суспільство.
Головними є начальство й насильство.
В моді взаємопризирство,
Де ж в наші дні донкіхотство?
Не кричи що ти, не такий.
Надіваючи маску, обличчя закрий.
Будеш з людьми, скажи що німий.
Внутрішній світ свій назавжди закрий.
Думай про себе поки в тебе є час.
Рідні і друзі забудуть Вас враз.
Не забудуть ніяких образ,
Разом і хором скажуть: "Я пас".
Скільки у світі таких забутих "комах"?
Ми бачим щодня їх біля нас.
Давайте дамо їм ще один шанс,
Поглянемо в очі своїх негаразд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616043
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Тепер ти з ним цілуєш літні ночі,
Терпкі й солодкі наче вишні,
І твої очі, твої сині очі,
Сіяють щастям наче літні ночі.
Тепер вже він з тобою йде за руки,
На променад вечірній старим містом,
А погляд сповнений вже іншим змістом,
Коли ви йдете з ним за руки.
А я, ковтнувши ком образи,
Шукаю втіху кожним разом,
Коли про тебе чую різні скази,
Й новий нарощую вже ком образи.
А ти, доросла й така близька,
Немов і не було у нас розлуки,
В думках з тобою, а ти з іншим...
Моя душею й надто близька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592045
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 25.10.2015
-Як чарівно кохати!..
Так... -Найвищої миті
Сенс бажаєш пізнати?
То навчись- розлюбити.
.....................................
Навчись- розлюбити,
І з того почни
Науки життя
Свій перелік сумний.
Як солодко серцю
В горілці гіркій,
То випий відерце,
А далі помрій...
................................
Раніше жилося погано... І нині...
За що ж-бо нещастя таке Україні?
Щоб рабство ганебне
Забуть назавжди,
Мойсей сорок років
Євреїв водив
Кружними стежками пустелі...
Та справи у нас невеселі-
Блукаєм віки... Переслідує жах-
Як знищить пустелю у наших серцях?
Своє ж обираєм. Свідомо самі
Віками блукаємо в рабства пітьмі,
З часів від потопа...
Дай боже-
"Європа усім допоможе")))
............................................
Та це вже- глобально... Мов свинка,
Від сексу попискує жінка...
Та- зрада! Що маєш робити?
Любити?.. Забути?.. Убити?..
Не треба вбивати,
Нехай їй- живе.
Такого- багато,
І це- не нове.
Навчись- розлюбляти. Відчуєш
Новеньке, неначе смакуєш
Не хріну без солі-
Смачного торта.
Прихована воля
Твоя іще та-
Відставку коханій надати!..
Навчайся хутчій розлюбляти!
..................................................
А далі- розлюбиш і тих, хто тобі
Був другом, та в чомусь-то й шлях перебіг.
А далі -там далі багато)))-
Начальників і депутатів,
Та ще- вчителів, що нічому не вчать,
Душі лікарів, що призвикли брехать,
Ділків, генералів, доцентів,
Міністрів, панів, президентів-
Нехай їх чума покосила б!-
Всесвітня Анархії сила!..
.....................................
І от- через річку ти дивну пливеш.
І диво-життя починаєш нове.
Легкий- на терезах не зважиш.
І сам ти уже не завадиш
Тутешнього світу ні злу, ні добру
(як хочеш- з собою тебе заберу)...
Один. Ти прямуєш- до Бога.
Звільняйся мерщій -від усього!
.......................................
Як кохання вищить,
Бо в хвилину оцю
Я знімаю з душі
Непід"ємний ланцюг!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102501130
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616049
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
Випадково тебе зустріла
На зупинці, що звалась "Любов".
Я терпляче чекала, мій милий,
Поки потяг твій не підійшов.
Без думок і вагань найменших
У вагоні зайняла місця.
Так, зі мною це сталося вперше...
Об"єдналися наші серця.
Мій найкращий, мій ніжний, мій справжній,
Без вагань, без думок, без умов -
Вір і знай: я чекатиму завжди
На зупинці, що зветься "Любов".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615908
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Ти спиш... Твої милі повіки
Прикривають очей озерця.
Знай: ці очі назавжди, навіки
Залишились в моєму серці.
Ти спиш... Твої ніжні губи
Щось шепочуть мені крізь сон.
Мій єдиний, мій рідний, любий,
Вже не буде для нас перепон.
Ти спиш... А вже небо палає,
Вже світає і сонце встає.
Вже без тебе мене немає,
Сонне щастячко рідне моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615904
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
Ja jej jednej, życie swoje oddał!
I tylko jednej, oświadczył się w miłości!
Ta tylko jej, powiedzieć jak nie znał,
Co odkochałem, po raz pierwszy i w ostatni raz!
Odtąd serce stanęło lodowate,
Jego nikomu już nie roztopić.
Lecz znam dokładnie tylko jedno,
Co należy jakoś dalej żyć!
Przyjdzie do mnie jeszcze kiedyś miłość,
Й serca będzie płonęły w miłości.
I powiem jej znowu, i znowu,
Że lubię jak po raz pierwszy i do ostatniego!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612439
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 23.10.2015