Наташа Марос: Вибране

Наталя Данилюк

Є люди, як со́нця…

Є  люди,  як  со́нця.  І  ти  біля  них,
ніби  свічечка,
спалахуєш  ніжно-рожевим  
вогнем  у  пітьмі  –
і  так  тобі  добре,  і  так  ти  
зсере́дини  світишся,
що  вже  не  боїшся  ні  сме́рчів,  
ні  лютих  громів.

Є  люди,  що  дихають  словом
так  легко  і  со́лодко,
як  дихає  свіжими  квітами
ніжна  весна...
І  зцілює  душі,  обпечені
вітром  і  холодом,  
ця  аура  тепла  в  пастельних  
чуттєвих  тонах.

Є  люди,  мов  зорі,  
що  зда́леку  лагідно  світяться,
даруючи  спокій,  надію,  
гармонію  й  мир.
Такий  у  них  погляд,
немов  молитовна  обітниця,
й  обійми  такі,  мов  торкаються  
тіла  крильми…

Є  люди-комети,  які
вибухають  вражаюче,
вони  своїм  сяйвом  
мережать-підсвічують  рай,  
запалюють  ґнотик  у  серці  твоїм,  
промовляючи:
“Палай!..”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011423
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Любов Іванова

З НОВИМ 2024 РОКОМ !

[b][color="#048206"]
Так  хочеться  в  мирі  чекати  наближення  свята
І  мати  доволі  надій  і  великих  бажань.
Та  найзаповітніша  є  у  нас  мрія  крилата
БлизькА  ПЕРЕМОГА  –  найбільше  зі  всіх  сподівань.

Щоб  несли  нарешті  нам  спокій    і  радість  світанки  ,
У  кожну  родину  -  підтримку  і  щиру  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  й  любі  забаганки
І  дзвони  лунали  з  усіх  українських  церков.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля  одягає  яснА  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  Україну  рідненьку    Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай    всім  буде  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002028
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Олена Жежук

все що я знаю про нього

все  що  я  знаю  про  нього  –  це  сірі  очі  і  чорне  авто,
іноді  він  ніяковіє  і  ховає  голову  у  пальто.
він  зовсім  мало  говорить,  але  вміє  уважно  слухати,
і  вірить,  що  руки  зігріються,  якщо  їх  добре  похукати.

йому  важко  даються  відмінки,  наприклад,  слова  «на  пні»,
дуже  рідко  усміхається,    і  то  лишень  уві  сні.
цінує  тверезі  розмови,  хоча  возить  дороге  вино,
він  точно  не  помиляється  і  не  лишає  гроші  в  казино.

свобода  для  нього  обмежується  польотом  у  літаку,
а  правду    чомусь  приховує  в  мовчанні  або  в  кулаку.
у  живописі  помічає  кожну  деталь  чи  подробицю,
хоча  сумніваюсь,  чи  пам’ятає    він  хоч  одну    художницю.

поводиться  так,  ніби  найголовніше    уже  відбулось,
але  раптом    я  з  ним  зустрінуся?  треба  ж  говорити  про  щось.
мені  байдуже  –    мовчатиме    чи  розмовлятиме    суржиком,
але  скажіть:  нехай  прочитає  Стуса  чи  Євгена  Плужника.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001903
дата надходження 29.12.2023
дата закладки 31.12.2023

A.Kar-Te

а вишнева гілочка…

А  вишнева  гілочка
Та  й  причепурилася  -  
Перша  біла  квіточка
В  божий  світ  відкрилася...

Первістком  відкрилася,
А  за  нею  друга  
Та  й  не  забарилася...
Відлітай-но,  туга.

Відлітай  із  серденька...
Подивіться,  люди  -
Розквітає  земленька.
Все  в  нас  добре  буде.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001718
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Кадет

Когда…

Когда  вокруг  всё  так  бесчеловечно,
Когда  устал  тереться  в  суете,
Попробуй  просто  размышлять  о  вечном,
Не  забывая  чайник  на  плите…

Когда  забыл,  как  вёл  себя  беспечно,
Как  копошатся  мысли  в  темноте,
Не  стоит  убиваться  бесконечно,  -
Притормози  на  жизненной  версте…

Тогда,  быть  может,  всё  не  так  тоскливо
Окажется  средь  неурядиц  дней
И  прояснится  жизни  перспектива,
И  даже  будет  чуточку  теплей…

январь  23  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970368
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 02.12.2023

Кадет

Когда…

Когда  вокруг  всё  так  бесчеловечно,
Когда  устал  тереться  в  суете,
Попробуй  просто  размышлять  о  вечном,
Не  забывая  чайник  на  плите…

Когда  забыл,  как  вёл  себя  беспечно,
Как  копошатся  мысли  в  темноте,
Не  стоит  убиваться  бесконечно,  -
Притормози  на  жизненной  версте…

Тогда,  быть  может,  всё  не  так  тоскливо
Окажется  средь  неурядиц  дней
И  прояснится  жизни  перспектива,
И  даже  будет  чуточку  теплей…

январь  23  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970368
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 02.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Ой, віхоло

Подушка  неба  тріснула  навпі́л,
Сніжило  рясно,  гучно  завивало.
Війни  несамовитий  був  приціл,
Людське  життя,  мов  сніг,  валили  валом.

Жорстокість  з  хугою  удвох  сплелись,
Ревли  вночі.  В  окопах  -    хлопці  мерзли.
Неподалік  -  поні́вечений  ліс,
Розхристані  дерева,  ніби  нерви.

-Ой,  віхоло,  скоріше  схаменись,-
Здається,  так  волало  все  довкола.
Ще  осені  не  впав  останній  лист,
Невже  у  тебе  серце  охололо?

Ти  ж  не  настільки  люта  і  страшна.
Хіба  тобі  з  війною  бути  в  парі?
Доволі  вітру  й  білого  рядна.
Не  треба  студінню  трясти,  -  зарано.

26.11.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999681
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Білоозерянська Чайка

Не ламайте крил

У  час  війни,  неспокою  і  кривд,
Коли  в  ціні  підтримка  й  тепле  слово,
Я  дуже  прошу:  «Не  ламайте  крил!»
Навчитися  літати  важко  знову…

По-іншому  Ви  бачите  цей  дощ?
Бажаю  протиріччя  обійти  Вам.
Та  не  ламайте  крил…  Оцей  рядок
Когось  за  мить  наповнить  позитивом.

Світогляд  різний?    Істина  стара:
Під  Сонцем  кожному  не  бракне  місця.
Ви  не  зминайте  крил,  в  ім’я  добра  –
Для  іншого  –  мелодія  до  сліз  ця.

Багато  поруч  нас  уподобань:
Бажаю,  щоб  жили  усі  й  творили.
Цей  дощ  –  твій  сум?  Чи  мріяння  гриба?
Думок  немає  хибних.  Різні  –  крила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999770
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 02.12.2023

Олеся Лісова

Не одні

Нежданна  війна  нас  навік  поріднила
Не  знаю  імен  та  ви  близькі  мені.
Турбуюсь  за  всіх,  а  не  лише  за  сина,
Тримайтеся,  любі,  ви  там  не  одні.

Із  вами  я  мерзну  в  донецьких  посадках,
Я  -  очі  в  нічний  час  і  зброї  приціл.
Думками  додому  прокладена  кладка
Коли  починається  новий  обстріл.

Я  -  шолом  військовий,  я  -  броник  і  берці,
Я  -  пластир  мозольний  на  стертих  ногах.
Ваш  страх  забираю,  загоюю  серце,
Я  -  щира  молитва  на  спраглих  вустах.

Частинка  родини,  опора  із  тилу,
Бо  воду  і  хліб  ділить  з  вами  мій  син.
Герої  війни,  бо  ви  саме  та  сила,
Що  прапор  нескори  здіймає  з  руїн.

Чекаю,  коли  Перемога  настане
Приїдете  в  гості,  усіх  обійму.
Бо  знаєте,  в  вас  є  іще  одна  мама,
Що  ділить  щоденно  в  окопах  війну.

Червень  2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980760
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Шостацька Людмила

МАМИНІ КВІТИ

Немає  матусі  на  світі,
Нарцисів  її  –  повний  двір.
Казки  їм  розказує  вітер.
Природа  ,  таки  –  ювелір:
Розсипала  пам’ять  по  саду,
Де  мама  ступала  колись.
Дивлюсь  у  дитинства  свічадо,
Хоча  на  душі  –  падолист.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981069
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023

ТАИСИЯ

Поэтесса

Пошила      себе      платье      «декольте»!
Весна      подвинула        на      это.    
За      зиму      надоело      быть      в      «пальте»…
В      восторге      буду      я      всё      лето!

За        модой      женской      надобно      следить.
Ведь      так      красивы      наши      плечи.
Нам      нравится        на        каблучках      ходить.
Наряды      пусть      украсят      встречи.

Ведь        женщине,        в      отличье      от      мужчин,
Присущи      чувства      как      эстета.
И      у      мужчины      веских      нет      причин,
Чтоб      осуждать      её      за      это.

Всегда      как      в      сказке      женщина        живёт.
И      принца    ждёт    она      из      леса…
В      её      саду      весной      сирень      цветёт.
В      душе      она      всегда      принцесса.
Знакомьтесь!        Это          поэтесса!

26.  03.  2023.          Рисунок      мой:    тушь,    перо,    ватман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978176
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 24.04.2023

Любов Іванова

ДЕД МОРОЗ ПРИШЕЛ ПОД ВЕЧЕР

[b][i][color="#0625bf"]Дед  Мороз  пришёл  под  вечер,
Песни  пел  и  танцевал.
Вид,  конечно,  безупречен....
Только  -  кто  его  позвал?

Этот  факт  укрыл  он  тайной
И  молчит,  как  партизан.
Ну,  а  мне  то...  чрезвычайно…
По  душе  сей  хулиган!

Я  же  пятый  год  без  мужа,
Извелась  без  мужика.
Все  казалось  -  неуклюжа...
Что  вы!  Как  лоза  гибкА!

Страсти  эти  были  кратки
И  не  длинною  любовь...
Думала  -  на  ласки  падкий!
А  он  в  дверь...  и  был  таков.

Не  один  ушел...  с  деньгами,
С  бриллиантовым    кольцом!
Я  -  с  куриными  мозгами,
Он  -  охотник  на  глупцов...

А  на  утро  в  райотделе
Суматоха,  беготня!
СобралОсь  на  самом  деле
Пять  девиц...  кроме  меня.

Вот  пишу,  да  не  впустую,
Так  симпатией    объял.
Он  вот  так  меня  шестую
С  Новым  годом  поздравлял!![/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935875
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 24.04.2023

Любов Вишневецька

Где рая обитель…

Где  рая  обитель...
где  дочка...  где  мать...
летел  истребитель...
-  Летел...  убивать!

Там  дом...  там  собака...
там  радуги  свет!
россии  вояка  
оставил  свой  след...

Все  стало  кровавым
в  том  рае  земном!..
Он  истинный  дьявол!
Ему  все  равно...

Закрыл  смертным  дымом
небес  синеву!..
Он  проклят  живыми!
Его  ждут  в  аду...

*      *      *

-  Зачем,  россияне,
пришли  убивать?!!
В  раю  первозданном...
погибшая  мать...

А  дочка  сквозь  раны
шептала  молитв...
-  Я  вас  проклинаю!
И  Бог  не  простит...

                                           22.04.2023  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980931
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 24.04.2023

Любов Іванова

МУЗА СТРАЖДАЄ РАЗОМ З ЛЮДЬМИ

Страждають  люди,  разом  з  ними...  Музи,  
А  ворог  цілить  в  серце  кожну  мить.
Ми  не  слабкі  і  не  сповзаєм  юзом,
Хоча  душа  від    вирв  і  ран  болить.

Наводять  жах  розтерзані  новини,
Щодень  вбиває    мУченицький  плач...
Руїни,  рани,  смерті,  домовини
Приніс  з  війною  бункерний  палач.

І  ось  тому  бракує  часом  сили
На  поетичні  фрази  і  слова...
Коли  і  те,  що  було  дуже  милим
Вже  не  сприймає  серце,  як  дива.
.
Коли  затихнуть  врешті-решт  гармати,
Загоїть  рани  матінка-Земля.
Зуміє  Муза  повним  зростом  стати,
Заговорити  словом    кришталя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971039
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 19.01.2023

Олег Князь

Не лайте себе за минуле!

Літні  дні  стрімголов  промайнули,  відпускними  були,  галасливими,  ви  не  лайте  себе  за  минуле,  бо  старалися  бути  щасливими!  Щось  важливе  можливо  забули,  із  роками  чуби  стали  сивими,  за  своє  не  шкодуйте  минуле,  адже  прагнули  бути  щасливими!  Хай  від  радості,  і  від…цибулі,  в  нас  миттєвості  будуть  сльозливими,  за  роки  не  шкодуйте  минулі,  будьте  друзі  сьогодні  щасливими!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695167
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 04.01.2023

SERGE DRONG

Напевне, я Тебе люблю…

Напевне,  я  Тебе  люблю,  
а  може,  це  мені  здається,  
однак,  частіше  серце  б́’ється,  
коли  я  голос  твій  ловлю  -  
слова-осколки  кришталю  -  
до  болі  кожен  з  них  уп’ється,  
і  біль  -  по  тілу  розіллється,  
а  я..  укотре  вже,  здавлю  
у  грудях  те,  що  й  так  гублю...

А  доля..  ще  раз  засміється,  
і  в  сміху  цьому  відіб’ється  
насмішка,  знову,  без  жалю,
чи  співчуття..  страждав?..  терплю...  

І  тут  не  треба  нам  провидця,  
щоб  зрозуміти  -  не  проб’ється  
крізь  камінь  й  пагін  мигдалю,  
(це  знає  весь  свідомий  люд),  
хіба  -  навзбіч..  -  таке  вдається...  

Так  що  ж  в  душі  жагуче  в’ється?..  -
напевне,  все-таки,  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906190
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 02.01.2023

SERGE DRONG

Прости за те, що - не я…

Прости..  за  те,  що  вже  давно  не  я  
тривожу  твої  губи  поцілунками
жагучими..  жаданими  дарунками,  
п'янкими,  наче  марочний  коньяк...
І  справа  тут  не  в  тім,  що  я  -  пияк,  
та  все  зміряю  шклянками  і  трунками,  
а  в  тому,  що  з  тих  пір  я  -  за  лаштунками..  
запал  не  згас,  та  вже  -  злегка  обм’як...  

Прости..  що  всі  ці  роки  вже  не  я
бентежу  твоє  серце  пориваннями
свого..  по  вінця  повного  бажаннями
далекими..  немов  старий  маяк...
І  байдуже,  що  -  не  міцний  моряк  
я,  й  поступ  мій  не  грає  коливаннями  -
зарівно  -  вечорами  чи  світаннями  -
мій  курс  -  завжди  до  Тебе,  як-не-як...

Прости..  що  цілу  вічність  вже  не  я
хвилюю  твою  душу  небайдужістю
своєї..  незрадливою  присутністю,  
мов  клятий,  божевільний  маніяк...  
І  начебто  -  досвідчений  вояк..  
одна  холера  -  битись  з  непорушністю
судьби,  чи  то    -  потугою,  чи  -  мудрістю  -  
покищо  все  даремно,  хтозна-як...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906395
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 02.01.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Бахмут незламний

Бахмут  незламний

Бахмут  незламний  день  і  ніч,
Титани-хлопці,  кіборги  сучасні.
Жорстока  йде  кривава  січ,
-  Вперед,  -  звучить.  Неспинні  сльози  часу.
Найгарячіше  у  мороз,
Отут,  серед  палаючих  будинків.
І  міномети  б'ють  всерйоз,
І  кулеметів,  танків  поєдинки.
Гранатомети  не  мовчать.
"  САУшки"  й  "сушки"  б'ють  ворожу  силу,
Бо  українська  мужня  рать
Підступності  орди  довбає  брилу.
Бахмут  -  незламності  фортеця.
Жива  опора  і  могутній  захист
Свободи  і  людських  сердець.
Розтрощить,  вірмо,  чужоземців-зайдів.

("  САУшка"  -  артилерійська  установка,  "  сушка"  -  авіаційні  винищувачі(Із  військового  сленгу)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969438
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 30.12.2022

Наталі Рибальська

Я укроюсь в объятиях снега…

Я  укроюсь  в  объятиях  снега,
Ото  всех  убегая  в  метель.
Мне  не  нужно  причин  для  побега,
Мне  про  низко  висящее  небо,
Спел  балладу  декабрь  -  менестрель.

И  теперь  я  хочу  убедиться  -
Серый  цвет  мне  как  прежде  к  лицу.
Небо  низкое  снова  приснится  -
Сыплет  бархатный  снег  на  ресницы,
Как  волшебную  чудо  пыльцу.

Я  легко  без  усилий  взлетаю
У  метели  на  легком  крыле,
Со  снежинками  в  радостной  стае.
И  объятья  свои  раскрываю
Январю...
И,  конечно,  тебе...

30.12.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969661
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022

Білоозерянська Чайка

ДВА ПОГЛЯДИ НА НОВИЙ РІК

У  когось  феєрверки  й  блиск  гірлянд,
Шампанське,  фотографії  відверті.
а  в  Україні  ж  –  знову  рве  снаряд,
І  хтось  рятує  зранених  від  смерті.

Жульєн  гурмана  запахом  манив,
Розкішні  сукні…  «Щедрик»  в  ресторані.
Не  сплять  до  ранку  втомлені  сини,
І  б’ють  «Шахедів»  на  льоту  старанно.

Магнат  коханій  віллу  дарував,
Доньці  вдягав  на  шию  діаманти..
«Привіт  усім!  Живий!»  -  оці  слова
Із  фронту  мріють  чути  жінка  й  мати..

Із  сильних  світу  –  хтось  там  зубожів,
А  хтось  –  «піднявся»  ,  дотягнув  «по  блату».
Багаті  духом  спали  в  бліндажі  –
Щоб  зранку  стало  сили  воювати  .

Йшов  двадцять-двадцять  третій    по  Землі,
Десь  –  бачив  рай,  деінде  –  світ  жорстокий.
…Окоп  у  сяйві  місяця  білів  –
І  чулось  українське:  «З  Новим  роком!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969687
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022

Любов Іванова

НОВОРІЧНІ ПОБАЖАННЯ

[b][color="#8a0bd4"]Скільки    бажань    і  мрій  під  Новий  рік
В  дітей,  у  юних,  й  вірите  ...  у  літніх.
Щоб  дарував  Господь  свій  оберіг
На  мирні  дні...  й  пробудження  досвітні.

Щоб  нам  Отець  небесний  допоміг
Здолати  зло,  здобути  Перемогу!
Щоб  білий  сніг  на    землю  тихо  ліг
Прикрасив  мирну  й  у  добрі  дорогу.

Щоб  допоміг  Всевишній  матерям,
Всім,  хто    вже  має  непоправні  втрати.
Щоб  покарав  плешивого  "царя",
Приговорив  за  злочини  до  страти.

А  українцям  в  кожен-кожен  дім
Хай  рік  Новий  несе  тепло  і  світло
Добро  і  щастя    щоб  осіло  в  нім
І  по  весні  трояндами  розквітло.

Я  зичу  всім,  ввійшовши  в    Новий  рік,
В  нім  ПЕРЕМОГУ  стріти  неодмінно...
Хай  прийде  МИР  й  залишиться    навік.
Тримайся,    моя    люба    Україно  ![/color]![/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969691
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022

Ярослав К.

Уходят поэты

Так  больно!..  Как  будто  лишаешься  зуба:
Забросив  стихи,  обломав  карандаш,
Уходит  поэт  незаметно  из  Клуба,
Оставив  читателям  весь  свой  багаж...

Уходят  поэты  из  Белого  списка,
Стихами  которых,  быть  может,  дышал...
Куда  и  зачем?  Далеко  или  близко?
Тоскует  по  вам,  уходящим,  душа...

Уходят  поэты...  Приходят  другие...
И  память  стирает  уже  имена...
Нахлынет,  бывает,  порой,  ностальгия,
Пытаешься  чьи-то  стихи  вспоминать...

Уходят  поэты...  Приходят  иные,
Конечно,  уже  привыкаешь  и  к  ним,
И  новые  авторы  -  будто  родные,
Но  ищешь  забытый  давно  псевдоним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745844
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.11.2022

Любов Іванова

НІБИ Ж ВСЕ, ЯК ТРЕБА

[b]Тихая  нічка  і  зоряне  небо,
Ніби  усе,  як  раніше,  як  треба.
Спати  лягають  с  молитвою  люди,
Стихли  розмови,  людські  пересуди.

Сутінки  стелять  дрімоті  дорогу,
Тільки  б  не  чути  крізь  тишу  тривогу!!
Тільки  б  не  бігти  спросоння  в  підвали,
Боже,  накрий  нас  своїм  покривалом.

І  поверни  всі  снаряди  й  ракети
Оркам  поганим,  кремлю  в  кабінети.
Скільки  ще  світ  існуватиме  далі  -
Хай  животіють  в  журбі  і  печалі.[i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959027
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 07.11.2022

Любов Іванова

ВІДЛІТАЮТЬ ПТАХИ

Відлітають  птахи  у  далекий  вирій,
З  ними  поряд  в  небі    тіні  смутку  щирі.
Залишають  вкотре  Україну-неньку,
Пролетять  востаннє  з  жалістю  низенько.

Зазвучить  відлуння  журавлиним  криком
І  жура  на  серце  налягає  дико.
До  весни  не  близько,  до  весни  далеко,
Яким  же  побачиш  рідний  край,  лелеко?

Чи    земля  загоїть  свої  вирви-рани,
Чи    задує  болі  буйними  вітрами...
...  Ти  лети  пташино,  та  вернись  з  весною
До  землі-землиці,  що  зовуть  святою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963917
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Олена Жежук

Красиві люди

Які  красиві  люди  в  нас!  
Високі  помисли  у  серці.  
Їх  вічний  вогник  не  погас,
Коли  дивились  в  очі  смерті.

Вони  такі  ще  молоді  -  
Таким  не  можна  помирати.
Невже  в  любові  цій  святій
Не  всі  повернуться  до  хати?

Цей  світ  ще  жеврить,  чи  зотлів?
Чи  в  прірву  котиться  ганебно?
О  скільки  вистражданих  слів
Летять  молитвою  у  небо.

Хай  згине  зло  в  війні  навік,
І  усміхнеться  кожна  мати.  
А  ви,  ріднесенькі,  живіть,  
Щоб  з  Перемогою  вертатись!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963652
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 24.10.2022

Наталі Рибальська

Щось не виходить римувати осінь…

Щось  не  виходить  римувати  осінь,
Папір  відштовхує  від  себе  олівець  -
Такого  з  нами  не  бувало  досі,
А  зараз  марно  все,  все  нанівець...

Коли  гуде  "повітряна  тривога",
Та  завмирає  вмить  серцебиття,
Хтось  шле  молитви,  щоб  розчулить  Бога,
Щоб  не  спинилось  у  цю  мить  життя.

Не  хочу  цього  бачити  та  чути,  
Лякатись  жовтня  завдяки  війні.
Але  вірші  не  йдуть  до  мене  в  руки  -
Мабуть  що    перелякані  самі.

Не  вистачає  ні  тепла,  ні  світла...
Щоб  романтичним  вечір  довгий  став,
Я  запалю  не  ліхтаря,  а  свічку,
Наллю  вина  червоного  в  бокал.

Заплющу  очі,  заспіваю  тихо
Романс  про  осінь  -  мирну,  золоту.
Хай  обійде  наш  дім  війна  і  лихо  -
До  миру  легко  рими  підберу...

21.10.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963466
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 24.10.2022

Любов Іванова

ТІНЬ ВЧОРАШНЬОГО ЛІТА

[b]Між  дерев  ще  блукає  тінь  вчорашнього  літа,
Уночі  в  прохолоді,  вдень  -  ще  злегка  зігріта.
То  на  памя"ть  про  літо  від  тепла  насолода,
Сонцем  день  обігрітий  справді,  як  нагорода.

Літа  тінь  ще  дрімає  на  трояндах  у  сквері,
У  своїй  невимовно-емоційній  манері.
Як  прикраси  на  квітах  щедрі  вранішні  роси,
В  небі  з  хмарами  поряд  тепла  й  лагідна  просинь.

Літа  тінь  заховалась,  на  спочинок  не  хоче,
Нагадає  про  осінь  й  далі  квітне  уроче...
Осінь  дивиться  скоса  і  сміється  зухвало,  
-  Ну,  потішся,  потішся,  часу  в  тебе  замало...

А  чи  тінь,  а  чи  може,  що  лишилось  від  літа,
Серпень  з  вереснем  поряд,  наче  книга  прошита.
Не  шукають  повторень,  не  потрібно  їм  копій,
Бережуть  між  собою  мир  природній  і  спокій.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959294
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 20.10.2022

Любов Таборовець

Прядиво Осені

Падолистом  Осінь  сум  з  чола  згортає...
Вже  й  дощі  сховала  пазухами  хмар...
Мабуть,  трудівниця  про  війну  все  знає,
Зболеній  землиці  не  шкодує  чар.

Подружилась  з  Сонцем…  Прядиво  кидає
Під  безмовний  Вітру  легкокрилий  спів...
Візерунки  крОснам  в  пелену  складає
На  сорочку  білу  для  своїх  синів.

На  сувої  чистім  -  кетяги  калини,
Золотом-багрянцем  шиє  оберіг…
З  горлицею  тихо  світом  він  полине
Де  в  боях  синочки  -  упаде  до  ніг.

Заголосить  Вітер,  розмота  по  полю
Диво  українське  –  ткане  полотно…
Захистить  солдата  в  боротьбі  за  волю
Піт  гіркий,  кривавий  убере  воно...

Осінь  журавлина,  не  шкодуй  палітри,
І  не  лий  дощами  материнських  сліз…
Війни  темний  морок  на  малюнках  витри
Хай  блаженно–мирним  буде  твій  ескіз.

[u]Кро́сна  —  ручний  ткацький  верстат.  [/u]

17.10.2022
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963134
дата надходження 17.10.2022
дата закладки 20.10.2022

Наталі Рибальська

Мадмуазель…

Мадмуазель,
Осенняя  прохлада,
Позвольте  Вас  укутать  в  теплый  плед
И  предложить  глоточек  шоколада,
Вид  из  окна  на  мерзнущий  проспект...

Мадмуазель,  
Вам  так  к  лицу  румянец
И  алость  губ.  
И  рыжий  цвет  волос...
А  утром  лед  на  лужицах,  как  глянец,
Дождинки  слез  о  том,  что  не  сбылось...

Мадмуазель,  
Октябрь  -  еще  есть  время
Исправить  что-то,  что  -то  уберечь,
Не  стоит  брать  с  собой  печали  бремя  -  
Зима  -  пора  любви  и  теплых  встречь...

Мадмуазель,
У  пламени  камина
Сбываются  заветные  мечты.
Не  упустите,  не  пройдите  мимо  -  
Слезам  не  дайте  счастья  смыть  следы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963203
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 20.10.2022

Білоозерянська Чайка

З вірою у мирні весни

                                                   /глоса/

                                                 А  знаєш,  осене,  ракети  креслять  небо,
                                                 Болить  давно  йому  ця  графіка  кривава.
                                                 Війна  справляє  сатанинську  чорну  требу…
                                                 Гарцює  ворог,  та  не  меркне  наша  слава.

                                                   /автори:  поети  групи
                                                   «Всеукраїнська  поетична  родина»/

За  північ  трохи…  Україні  –  все  не  спиться:
Воєнна  осінь  б’є  тривогою  під  ребра,
І  то  не  Зевса-громовержця  колісниця  –
А  знаєш,  осене,  ракети  креслять  небо,

На  захист  рідного  –  щитами  українці,
Лунає  тут  і  там  святе:  «Героям  Слава!»
Та  стогне  небо:  б’ють  ракети  навздогінці,
Болить  давно  йому  ця  графіка  кривава.

Руйнують  школи  нам,  будинки  та  лікарні.
Артобстріл,  дрони,  міни  –  кат  нічим  не  гребав,
Дві  сотні  днів  листом  упали  календарним  –
Війна  справляє  сатанинську  чорну  требу…

Та,  ніби  Фенікс,  під  вогнем  ти  перехресним,
Встаєш  з  погордою,  гартуєшся  в  загравах.
Моя  країно!  Вірю  я    у  мирні  весни!
Гарцює  ворог,  та  не  меркне  наша  слава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963343
дата надходження 19.10.2022
дата закладки 20.10.2022

Наталі Косенко - Пурик

Милуюсь красою

Милуюсь  красою,  що  зникла  в  тумані,
Відтінки  осінні  розкішні  та  гарні,
Всміхаються  очі,  як  квіти  із  саду,
Вбираючи  ніжність  і  трепетну  звабу

Ось,  бачу  принишкла  жоржина  в  куточку,
Вона  серед  квітів  найкраща  в  рядочку,
Сміється,  мов  сонце  яскраве  із  неба
І  більшого  щастя  у  світі  не  треба

А  там  у  долині  співає  вітрисько,
Вже  так  бешкетує,  як  сміле  хлопчисько,
А  в  затишку  пташка  цілує  природу,
Вбираючи  тихо  усю  насолоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963354
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 20.10.2022

Оливия К.

Мне не мешайте

Мне  не  мешайте  рифмовать,
Барбосы  и  бакланы,
Я  сочиняю  с  малых  лет
Буквально  на  ходу.

Какая  радость  вам  ломать
Мне  творческие  планы?
Ведь  в  этих  планах  вовсе  нет
Мне  вас  иметь  в  виду.

По  жизни  у  меня  в  чести
Гармония  и  мера,
И  люди  близкие  кругом,
И  благозвучие  лир.

Мне  так  по  нраву  лёгкость  и
Покоя  атмосфера,
А  вы  кирзовым  сапогом
Взялись  топтать  мой  мир.

октябрь  2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963198
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 19.10.2022

Любов Іванова

СИЛА СЛОВА

[b][i]Вставай  у  повний  зріст,  могутнє  слово,
Ти  маєш  йти  сміливо  до  звитяг!
Не  можна  зараз  десь,  кудись  у  сховок,
Потрібно  поряд  з  військом  у  боях.

Пліч  о  пліч  у  строю  з  захисниками,
Вперед!  І  лиш  вперед  за  кроком  крок.
Щоб  фрази  твердь  була  міцніш  за  камінь.
І  в  слові-зброї  зведений  курок.

З  рушниці  я  стріляти  не  умію,
Та  маю  інший  засіб  боротьби,
Відважним  словом  завжди  я  зумію
Влучати  в  ціль  не  гірше  від  стрільби.[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963022
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022

Тетяна Луківська

Ось така вона…

Засніжило,  а  як  захурделило!
БІлосніжжям  лягло  долілиць.
Прилягло,  пересипалось  меливом
Із  небесних  далеких  зірниць.  
У  купинах  пухнастих  сховалося,
Побіліло  довкілля    в  снігах.
Холоднеча  вітрами  озвалася
Візерунком  -  мазком    на  шибках.
Припухнастилось  гілля  перинами,
Теремками  збіліли  садки.
Заступилося  небо  хмаринами,
В  чудернацьких    беретах  стіжки.
Вітровієм    хурделить    метелиця…
І,  направду,  зими  антураж.      
Срібна  ковдра      довкола            простелиться  -
Незрівнянний  зимовий  пейзаж!


Долілиць  -  додолу,  вниз,  на  землю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936255
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 17.10.2022

Шостацька Людмила

КОЛЬОРИ БАТЬКІВЩИНИ

КОЛЬОРИ  БАТЬКІВЩИНИ
Сорочку  мати  вишила  мені  
Блакитними  та  жовтими  нитками,
Щоб  оберегом  була  на  війні
Любов  така,  дарована  від  мами.
Під  градом  куль  вона  була  не  раз
Молитвою  краси,  була  й  бронею.
Мені  тихенько  мовила:  «Не  час
Лягати  експонатом  у  музеї».
Передавав  я  ворогу  «привіт»
Від  тих  полів,  що  спалені  в  вогні,
Летіла  пісня  за  межу  орбіт
«Сорочку  мати  вишила  мені».  
Її  любов  тримала  у  бою  –
Найкраща  зброя  від  моєї  мами,
Найбільше  в  світі  вишите  «люблю»
Блакитними  та  жовтими  нитками.
Так  майорить  свободою  наш  стяг,
Як  вишиванка  на  святому  силуеті.
Два  кольори,  ці  кольори  життя
Розквітли  скрізь  на  матінці-планеті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962804
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022

Тетяна Луківська

Пройди і залишися…

Ти  зборИ  у  собі  
Крапелини  зневіри  і  страху.
І  на  літніх    вітрах
Переправ  понад  світом  чужим…
У  промінні  спадають
Усі  тіні  із  нашого  даху.
І  зникають  додолу,
Загортаючись  пилом  рудим.
Нам  би  бути  собою
Й  не  звикати  до  образу  інших…
І  своє  у  собі  пронести,
Пеленаючи  страх  .
Ти  сьогодні  такий…
І  можливо,  малий  серед  більших.
Та  все  ж  будеш  єдиним  -
На  землі  й  у  далеких  світах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957260
дата надходження 22.08.2022
дата закладки 13.10.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Найбільше диво

Найбільше  диво  з  усіх  див  -  це  книга.
У  ній  розкрито  вміло  неосяжний  світ,
Усе,  що  створено  умом  людини,
Усе,  до  чого  прагне  наш  душевний  квіт.

Дає  знання  нам,  безумовно,  книга.
У  ній  є  зерна  мудрості  крилатих  слів
І  золотинок  істини  скарбниця,
Життєвий  досвід  різних-різних  поколінь.

Найкращий  вихователь,  звісно,  книга.
У  час  смартфонів  все  ж  потрібна,  бо  жива.
Бездушність  не  замінить  її  нині.
Читаймо  вдумливо  цей  витвір,  ці  дива́.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961303
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 13.10.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Шелест осені без мінору

У  мовчанні  була  глибина
І  осіння  строката  варта.
Пригубили  краплини  вина,
Запалала  тріскуча  ватра.

Надчутливість  у  кожному  з  нас,
Позолота  років  і  думо́к.
Безпардонні  і  вітер,  і  час.
Очі  схрещені  -  срібла  пилок.

І  співзвуччя  воркоче  тихо.
Ми  не  втомлені,  ніби  зорі.
Спомин  знову  тече  по  схилу,
Шелест  осені  без  мінору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962157
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 13.10.2022

Наталі Косенко - Пурик

Невже так буває?

Я  стою  у  лузі  де  сховались  квіти,
Може  милий  погляд  відшукає  літо,
З  запахом  черешні,  що  манила  втішно,
Я  її  чарівність  пам'ятаю  вічно

Подивлюсь  навколо,  невже  так  буває,
Що  верба  з  струмочком  тихо  розмовляє?
Підійду  близенько,  сяду  та  спочину
І  згадаю  щемно  трепетну  хвилину

Розіллються  звуки  по  усій  окрузі,
Мабуть  вже  навколо  літечко  у  лузі,
Чи  весняна  казка  дивна  завітала,
Може  мила  осінь  листячко  листала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962003
дата надходження 06.10.2022
дата закладки 13.10.2022

Ніна Незламна

З листом до ювілєю ( вірш. розп. )

                           Війна  …  жорстокість…  безнадія
                                 Щоб  вижити  -    плекайте  мрію!

Війна  …  жорстокість…  безнадія
                                 Щоб  вижити  -    плекайте  мрію!

 Він  на  війні,  не  день  не  два,а  кілька  років,
В  розчаруванні,  коли  слухав,  що  пророки,
Мовчали,  щодо  здолання  злого  чужинця,
Але  ж  набачивсь  люд,  напився  бід  по  вінця.

 Та  невгамонна,  рашистсько  -  путінська  орда,
Усім  пишалася,  п’яна,  що  прийшла  сюда,  
Себе  хвалила,  що  уміє  воювати,
То  світ  блюзнірства?Чомусь  не  бідкалась  мати!

Чого  припхався    на  святу  землю  вкраїнську?
 Чи  то  в  капкан,  заманив  на  угоду  в  Мінську?
Довірливі!    Погляньте,  смерть  гуляє  всюди,
Наївні!    Чи  добра  чекали  від  Іуди?

Матері…  жінки  вбрались  у  чорні  хустини,
Гіркі  сльози,    стікають  по  щоках  дитини,
Розуміє….    Світле  дитинство  не  вернути,
Та  чомусь,  надважно  сприйняти  все  й  забути.

 Снарядів  свист  і  гул,  руїни,  горить  земля,  
Щодня    й  щоночі,    безжально  кулями  встеля,
 Сприйняти  важко,  знову  в  бункері    чатує,
 Душа  кричить,  ридає  та  ніхто  не  чує.

Вже  загартований!    Зарано  посивілий,
Країну  любить!  Хоч  від  втоми  захмелілий,
Й  від  легких  ран.  Та  віра  зігріває  серце,
 Що  прийде  час,  вернеться  в  рідне  озерце.

 Війна  закінчиться,  не  буде  перепону,
 Діти  й  онуки  приїдуть  із  -  за  кордону,
Тридцятиріччя,  на  часі    відсвяткувати,
Щоб  по  житті  разом,  благословляла  мати.

Думки  метеликами,  луганщина,  що  там?
 Чув  нещодавно,ущент  розбомбили  наш  храм,
 Там  де  з  тобою,  моє  серце,  обвінчались,  
Усе  життя  прожити  в  мирі  сподівались.

Над  головою,  свист  куль  відволік  від  думок,
Ото  задумавсь!  Зробить  один  невірний  крок,
Й  можна  позбутись,  цінного  життя  й  майбуття!

І  знову  бій,  не  замовкали  автомати,
Рашисти  злі  і  вкотре,  чути  одні  мати,
Ба,сердяться,  що  даємо  вірпір  навалі,
За  все,  віддячим!  Чого  напали,  зухвалі?

Рука  тягнулась  до  нагрудної  кишені,
О  дай  же  Боже,  не  загубити  лист  нині,
Для  тебе  люба,  написав  до  ювилею,  
Іще    я  мрію,  подарувать  орхідею.

Щоб  була,  тільки  усмішка  на  твоїх  устах,
В  очах-  щастя!  Щоб  смуток  зник  і  панічний  страх!
Навіть,  цієї  ночі  не  дрімав.Гатили,
 З  гаубиць.  Ще  більше  розлютили,
 Здається  виконали  ми  наказ,  йдем  далі,
 Змарнілі,    все  ж  таки    відкинули  печалі.

Любов  у  серці  -  до  землі,  до  Батьківщини,
А  ворогам,  трішки  підсмалимо  чуприни,
Щоб  усі  знали,  які    дружні  в  Україні,
Ми  подаруєм  мир  кожнісінькій  дитині!

 Світанок,  тиша..  і  розслабитися  можна,
Та  все  ж,  знов  підстерігає  думка  тривожна,
 Лист  чи  на  місці,  може  знов  прочитаю,
Мов  очі  бачу!  О,  як  же  я  тебе  кохаю!

 На  якусь  мить,  ніби  закам’яніли  руки,
Під  серцем  щем,  враз    чомусь  невпевнені  рухи,
 Врешті  віджили  пальці,  намацав  кишеню,
Все  хвилювання,  міцно  затиснув  у  жменю!

 Ну  ось  він,  лист,  відволіктися  б  від  потрясінь,
Тремтячий  голос…  тихо  розносивсь  вдалечінь.
Для  нас  з  тобою,  вже  скоро  прийде  весна,
               За  її  вдачу,  щасливі,  вип’єм  до  дна,
           Вина  солодкого,    в    диво  -  вечірній  час,
         Нас  заворожить,  поєднає    ніжний  вальс.

Тільки  весна,  задзвенять    стрімкі  струмочки,
Бузочок  випне,  перші  зелен  –  листочки,
Для  нас  з  тобою,  розквітнуть  первоцвіти,
Удвох  складемо,  коханню  заповіти.

Яскраве,  ясне  сонечко  розтопить  лід,
Потоки  водні….    жваво  змиють  зими  слід,
Тепле  проміння,  зігріє  й    чисті  серця,
Й  як  наречена….    розквітне  шовковиця.

Побачиш  люба,  вода  вийде  з  берегів,
Не  приховати    це    кохання,  почуттів,
 В  ній  відіб’єтся    ясне    сонце  і  блакить,
Лагідний  погляд,  кожного  ощасливить.

Відчуй  кохана,  вже  скоро  прийде  весна,
Іще  ясніше,  для  мене  світить  одна,
І,  як  щороку,  для  всіх  засяють  зорі,
То  зіронька  твоя,  в  небесному  морі.

І  при  долині,  пізніше  гай  розквітне,
Чуть  соловейка,  щебетання  привітне,
Ясне  проміння…    поніжить  кожну  квітку,
Прославить  весну.  Повтішаймося  світу!

Враз  невзначай,    сльозина  скотилась  на  папір,
Ти  дочекайся,  моє  щастя,  лише  повір,
Що  перемога,    уже    зовсім  не  за  горами,
Козацький  дух,  непереможний!  З  ворогами,
Розберемося,    врешті  -  решт,  як  і  годиться,
Той  бруд  вонючий  розіб’ємо,  спопелиться!

Мов  серце  птаха….  високо  у  піднебессі,
Моя  кохана,  нам  би  радіти  в    красі,
Життя  прекрасне,  жди,  закінчиться  війна,
Гадаю,  вірю,  нас  поєднає  весна!

Настає  осінь,  барвистість  клени  прикраша,
Якби  ж  ти  знала,  як  веселиться  душа,
Як  звіти    чую,  про  наш  успіх,  перемогу,
Встелю  пелюстками,  я  до  тебе  дорогу.

Ми  розпочнемо,  інакше,  щасливе  життя,
Де  ВІРА,  НАДІЯ    й  ЛЮБОВ  -  зігріють  серця!
Й  буде  вільна,  квітуча  наша  Україна!
Я  б  іще  люба,  поговорив  з  тобою
Але    команда,  готуймося  до  бою!


                                                   19.09.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960312
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 13.10.2022

ТАИСИЯ

Счастливый случай. (Повезло)

Выпал    мне    счастливый    случай.
Не    нашла    я    кошелёк.
А    нашла    друзей    я    кучу
Там,    где    дачный    городок…

В    гости    к    нам    с    горящих    точек:
И  родные,    и    друзья…
Здесь    теперь    возникла      очень
Многолюдная    семья!

Живописная    природа,
Море      и    морской    причал.
На    друзей    сегодня    мода.
Чтоб    никто    здесь    не    скучал…

Здесь    на    воздухе    свежайшем
Превосходный        аппетит.
В    магазинчике    ближайшем
По    знакомству    -    дефицит…

И    ещё    к    услугам    нашим
Оборудован    мангал…
Уже    повар    вокруг    пляшет,
Чтоб    шашлык    не    подгорал…

В    той    компании    удачней,
Если      в    ней    есть    повара.
И    еда    гораздо    смачней:
Исчезает    «на    ура»!

Повар    знает    дело    туго!
Наконец    погас    мангал…
Его    верная    подруга
Наливает    вам    бокал…

Есть    ещё    одна    удача:
Если    среди      нас  -        поэт!
Но    ещё    важнее    -      дача!
Вот    счастливейший    дуэт!

Ты    лови    счастливый    случай!
Про    друзей    стихи    слагай!!!
Если    даже    невезучий…
В    крайнем    случае    получишь  –
Справедливый    нагоняй…

08. 10.  2022.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962246
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 13.10.2022

Наталі Косенко - Пурик

Не впускай у серце холод

Не  впускай  у  серце  холод,  не  впускай,
Хай  назавжди  там  поселиться  розмай,
Ніжна  казка,  що  чарівністю  бринить,
Щоби  серце  відчувало  кожну  мить

І  у  рідному  куточку  на  землі,
Оченята  посміхалися  тобі,
Ніжне  сяйво,  щоб  торкалося  лиця,
Милим  щастям  вигравало  все  життя

Не  впускай  у  серце  холод,  не  впускай,
Хай  завжди  співає  в  ньому  дивограй,
Щирість,  ніжність  обіймає  залюбки,
А  в  житті  нехай  зігріють  ці  рядки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962488
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 13.10.2022

Наталі Косенко - Пурик

Осінь і весна

Так  мене  заполонила  сонячна  краса
і  від  сумнівів    зцілила  ніжністю  весна,
Обійняла  наче  ненька  дороге  дитя,
Провела  по  довгій  стежці  сміло  в  майбуття

Так  мене  зачарувала  листям,  що  в  саду,
Бо  відчула  своїм  серцем,  що  туди  прийду,
Посміхнулась  і  згадала  золоті  літа,
Як  здружилася  навіки  осінь  і  весна

Поєднали  всю  чарівність  у  єдину  мить,
Тож  тепер  та  неповторність  у  обох  бринить,
Загадкові  милі  феї  в  образах  краси
Нам  дарують  дивну  ніжність  осені  й  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962690
дата надходження 13.10.2022
дата закладки 13.10.2022

Любов Іванова

ОСІННІЙ ПОЦІЛУНОК

[b][color="#7a3802"]О-палий  лист  у  бескінечнім  танці
С-починок  свій  знаходить  на  землі.
І-  ліс,  і  сад  в  яскравому  багрянці
Н-евже  в  природі  й  справді  по  теплі.
Н-і,  ні,  свою  срібляту  павутину
І-з  шовку  ще    павук  не  плів  в  садах.
Й-  лишень  поверне  часом  на  гостину  

П-еред  відльотом  в  край  далекий  птах.
О-дначе,  жовтень  лагідний  на  дотик
Ц-арює  всюди  квітом  хризантем.
І-  це  все  буде  тішити  допоки
Л-елеки  ввись  не  знімуться  ключем...
У-бір  готові  скинути  алеї
Н-а  зиму  інший  одяг  у  дерев.
О-чей  чарівність  від  царівни-феї
К-раса,  яка  у  свій  полон  бере[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962330
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 12.10.2022

меланья

Танец осени

Уже  по-осеннему  день  постаревший  кружится,  
и  в  парке  безлюдном  опять  листопадная  власть...
А  листья  летают,  летают,  как  желтые  птицы,
и  вздрогнешь  невольно:  откуда  такая  взялась?
 
Расставила  осень  свои  золочённые    сети,
но  как-то  не  хочется  в  эти  объятья  пока...
А  время  торопит  и,  словно  безжалостный  ветер,  
пытается  вырвать  из  мыслей  моих  облака.
 
Кудесница  осень...  И  листья,  как  будто  жар-птицы,
сидят  на  ветвях  и  шуршат,  но  совсем  не  поют...
В  багрянец  раскрашены  нынче  "  берёзовы  ситцы  "  
и  так  полыхают  как  самый  последний  салют.  
 
Луч  тонкий  дрожит  на  прозрачной  ладони  заката,  
как  линия  жизни  и  в  завтра  ведущая  нить...
А  осень  срывает  с  берёз  золотые  дукаты,  
и  кружатся,  кружатся  в  вальсе  последнем  они.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962248
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 12.10.2022

Mikl47

Сон про Херсон

"Я  бачив  дивний  сон":
Неначе  на  світанку,
Ми  з  хлопцями  на  танках  
Звільняли  наш  Херсон.

Ми  вперто  йшли  вперед  --
Сердиті  і  запеклі.
Чорти  тремтіли  в  пеклі,
Хоч  в  пеклі  теж  не  мед.

З-за  диму  і  вогню  
Ледь  блимало  ще  сонце,
Та  кидали  херсонці
Нам  квіти  на  броню.

Тьху,  тьху,  хай  буде  так,
Хай  сон  цей  буде  в  руку!
Ще  відповість  за  муки
Сповна  кремлівський  кат!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962469
дата надходження 10.10.2022
дата закладки 12.10.2022

Наталі Рибальська

Золотими дукатами осінь засипала ліс…

Золотими  дукатами  осінь  засипала  ліс.
Горобинові  грона  червоні  їй  жовтень  приніс.
І  уквітчана  листям  з  відтінком  гарячих  багать,
Осінь  просто  прийшла...
І  я  рада  її  привітать.

Довгі  коси  руді  вітерець  заплітає  в  косу,
Хризантеми  і  айстри  доповнюють  щиру  красу.
І  на  тлі  неосяжних,  блакитних,  бездонних  небес
Ще  яскравіша  осінь,
Подивишся  -  наче  воскрес.

Наче  всі  негаразди  лишились  далеко  в  пітьмі,
Поруч  з  осінню  добре  мовчати  і  просто  іти,
Із  повітря  вдихаючи  ніжність,  кохання,  красу  -
Відчуття  ці    чарівні    крізь  зиму  тобі  принесу.

10.10.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962604
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 12.10.2022

Елена Марс

Що дав мені шалений Схід

Що  дав  мені  шалений  Схід?
Яких  пізнала  істин?  -
Непросто  все...  І  вплав,  і  вбрід
Складала  доля  іспит.  

В  реаліях  Святих  земель,
Де  сонце  вогнепальне,
Мій  крихкотілий  корабель
Не  був  оригінальним.  

Важким  давався  кожен  крок,
Бо  Схід  -  не  ейфорія.
Не  мріяла  про  блиск  зірок,
Не  ті  були  надії.  

Безцінні:  проза,  ява,  лет,  
Падіння  і  тривоги.  
Життя  на  Сході  -  не  банкет,
Це  шлях  душі  -  до  Бога.  

Це  з  ним  розмови  тет-а-тет,  
Коли  й  не  віриш...  в  нього.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947773
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 11.10.2022

Любов Іванова

Я ТАК БАЖАЮ ТИШІ

[b][i][color="#0a16a3"]В  колиску  мрій  стелЮ  уяву  тиші,
Щоб  без  тривог  і  звісток  про  сумне.
Як  пережиток,  все  важке  залишу,
А  поряд  лише  радісно-земне.

Ось  так  стояти  на  високій  кручі,
Внизу  тихенько  жабонить  ріка.
А  поряд  луг,  по  літньому  квітучий,
В  обвід  ріки  -  висока  осока.

А  ген,  край  лісу,  зріє  в  полі  колос,
Колише  вітер  сповнені  жита...
Землі  моєї  ніжний,  тихий  голос
З  усіх  усюд  до  мене  доліта.

О,  небеса!  Я  так  бажаю  тиші!
Спиніть  урешті  цей  смертельний  вир.
Моя  уява  вкотре  рими  пише
Про  Перемогу  і  жаданий  мир[/color].[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960645
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 07.10.2022

Ярослав К.

Стезями Штирлица

Немецкий  лес,  дремучий,  словно  в  сказке,
Ласкает  слух  журчание  ручья,
Торчит  нога  сынишки  из  коляски  -
Давно  уснул  под  трели  соловья.

Стреляет  под  колёсами  щебёнка  -
Грунтовок  здесь  давно  простыл  и  след.
Поглядываю  мельком  на  ребёнка,
Слежу,  чтоб  не  тревожил  яркий  свет.

Деревья  над  дорогою  сгустились,
Похоже,  им  давно  за  сотню  лет.
Катался  тут,  наверное,  сам  Штирлиц,
И  пряталась  в  кустах  радистка  Кэт.

Иду  неспешно,  вовсе  не  от  лени,
Гора,  подъём  -  подобие  Карпат.
Вдали  беспечно  шастают  олени,
А  я  не  взял  свой  фотоаппарат.

Паркуюсь  на  развилке  у  скамейки.
Как  здорово,  что  есть  они  в  глуши,
С  каркасом  из  бессмертной  нержавейки,
Уютные,  хоть  рифмами  пиши.

И  я  пишу,  усевшись  на  подстилке,
Гоняя  над  коляской  комара,
О  том,  что  все  мы  тоже  на  развилке,
О  том,  что...  Ой,  проснулся.  Нам  пора.


Лето,  2022  год.
Фото  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961397
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 07.10.2022

Білоозерянська Чайка

Оголеним нервом

/бездієслівна  лірика/

Оголеним  нервом  –
Тепло  рук  і  губ.
Забута  гітара
В  чутливості  зливи.
Скріншотом  завмерлим
Наш  дощ  однолюб
Коханням  –  під  хмари,
Крізь  краплі  лякливі.

І  серцем  каленим
Між  криками  нот,
З’їжачені  рухи
Розлиті  у  танці.
Краплини  крізь  мене
Пролитим  вином
Дощем  одчайдухом  –
По  нашій  мовчанці.

Пожухлі    дерева
Журливі  в  воді,
В  обіймах  захмарних
Притоплені  битви.
Оголеним  нервом
Під  зливу  подій
Танок  під  гітару
Коханням  розлитим….

Акордами  –  осінь,
Під  сумом  –  струна..,
І  цнота  калини
Доступна  митцеві.
Тож  просідь  на  косах,
Це  –  не  сивина,
А  дощ  –  то  по  спинах  
Мурахи  чуттєві…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961936
дата надходження 05.10.2022
дата закладки 07.10.2022

Таня Квашенко

СемьЯ

Поставь  меня  на  семь  сигнализаций,
чтоб  открывались  голосом  твоим,
а  от  чужих  вторжений  и  вибраций
звенели,  натиск  расточая  в  дым.

Семь  раз  отмерь  мне  бархата  на  ночи,
а  там,  где  тонко  –  поцелуем  сшей,
и  не  отрежь  ни  разу  –  ночь  не  хочет
быть  купленной  забавой  торгашей.

Возьми  меня  на  семь  небес  с  собою.
Пусть  крылья  нам  заменят  керосин.
А  сколько  футов  нам  под  килем  море
любви  отмерит  –  посчитает  сын.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961531
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 07.10.2022

Вадим Димофф

Опалі яблука в нескошеній траві…

Опалі  яблука  в  нескошеній  траві
Відлунням  смутку  і  журби  рясніють.
Опалі  яблука…  Тінь  пустки  у  дворі…
Серпнева    благість    Спаса  багряніє.

Десь  зовсім  поряд  чути  в  небі  грім,
Але  на  дощ  –  ні  хмари,ні  росиці.
Лиш  вікна  хати  поглядом  пустим
Вдивляються  у  присмерку  зіниці.

Обійстя  спить  в  обіймах  самоти
І  снить  собі  веселий  гамір  в  домі.
А  за  обійстям  множаться  хрести,
Де  вічний  спокій  мають  невідомі…

Хай  будуть  сни  його  про  вир  весни,
Яка  грозою  радості  омиє.
Весни,що  геть  розчинить  слід  війни,
Лиш  пам’яті  людської  не  розмиє.

Бо  має  бути  щедрий  урожай
Плодів  медвяних  і    п’янких  незвично.
З  них  переможний  весняний  розмай
В  кров  увійде  і  лишиться  навічно.

Опалі  яблука  в  нескошеній  траві
Розірваним  намистом  червоніють.
Опалі  яблука  в  принишклому  дворі,
А  в  небі  серпня  Спас  уже  зоріє…
17.08.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956716
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 21.08.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Не втрачаймо бачність

Оленівка...Азовці...Україна.
І  плач,  і  горе.  Де  ж  ти  ,  світе?
Чому  смертельні  рани  і  руїни?
Тортури,  зґвалтування  квіту?

Порочність,  гниль,  бездушність  -  все  ввібрали
Російські  варвари  безбожні.
Лукавство,  фальш,  обман  -  війни  орало
Катів  народу.  Звірство  в  кожнім.

Сховати  злочини  хотіли  монстри.
Ніхто  ніколи  не  пробачить.  
Допоки  сила  наша  є  і  змога,
Борімось,  не  втрачаймо  бачність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954926
дата надходження 31.07.2022
дата закладки 02.08.2022

Білоозерянська Чайка

Спішімо жити!

Як  швидко  в  нашому  житті
Проходить  літо,
В  люстерці  –  зовсім  вже  не  ті…
Спішімо  жити!

Життєві  зливи  мили  нас,
Проблеми  рідних.
І  серед  фарби  сивина
Тепер  помітна.

А  рік  новий  –  страшить  тебе,
Ступа  на  п’яти.
Всі  кажуть  «Ягідка  тепер
У  сорок  п’ять  ти!»

А  ще  недавно  –  хлопців  рать
І  в  клубі  –  танці.
Невже  і  справді  –  сорок  п’ять?
Не  вісімнадцять?!?


29.07.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955039
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 02.08.2022

Наталі Косенко - Пурик

В глибині твоїх думок

В  глибині  твоїх  думок  поселюсь  душею,
Я  їй  ніби,  як  сестра  -  рідні  ми  із  нею
Та  чаруємо  серця  ніжною  красою,
Посміхаємось  завжди  радісно  весною

У  безмежності  світів  поселюсь  навіки,
Вся  любов  і  теплота  -  це  найперші  ліки
І  ціную  кожну  мить,  прожиту  хвилину,
Лиш  з  тобою  я  пройду  не  одну  стежину

Поселюся  в  травах  я,  мов  чарівна  квітка
І  зрадіє  вмить  душа,  ніби  промінь  влітку,
Посміхнеться,  забринить,  як  моя  надія,
В  глибині  твоїх  думок  поселюсь,  мов  мрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954925
дата надходження 31.07.2022
дата закладки 02.08.2022

Наталі Косенко - Пурик

Шарм

Довге  звабливе  волосся  тріпотілося  на  вітрі,
Розвівалось  дивовижно  у  омріяній  палітрі,
Посміхалось  сміло  сонце  промінь  кидало  на  роси,
А  навколо  миле  сяйво  цілувало  ніжно  коси

Легіток  гойдав  грайливо,  додавав  красуні  шарму,
Доторкаючись  магічно  до  привабливого  стану,
Малювалася  картина  непомітно  де  оселя,
А  на  ній  де  милі  верби  посміхалась  ніжно  фея

Неповторна  і  красива  засіяла,  ніби  зоря
І    доносився  із  далей    аромат  легенький  моря,
Все  з'єдналось  гармонійно,  дивний  штрих  світів  природи,
А  в  повітрі  мелодійно  вирували  чари  вроди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955137
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 02.08.2022

Білоозерянська Чайка

Як почуття до тебе

/бездієслівний  вірш/

Серпень.  Цілунок  літа.
Лагідний  шум  прибою.
Під  аромати  квітів  –
Вечір,  удвох  з  тобою.

Море  в  примхливій  піні,
Серце  кохане  –  птахом.
Щастя  на  двох  –  безцінне,
Ластівкою  попід  дахом.

Радість  моя  –  до  стелі,
Адже  кохана  тобою.
І  почуттями-  хмелем,
Виром  спокуси  –  двоє.

Серпень.  Ранкова  злива.
Ми  –  і  веселка  в  небо!
Хвиля  з-під  ніг  бурхлива,
Як  почуття  до  тебе….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955104
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 02.08.2022

Катерина Собова

Гуманiтарна допомога

Фермер    Петя    дуже    радий:
Йшов    додому    понад    ставом,
Повертався    із    наради  –
Був    три    дні    в    самій    Полтаві.

Чоловік    уже    в    кімнаті,
Хоче    всістись    на    дивані,
Вирішив    помити    руки  –
Негр    купається    у    ванній!

Жінка    Галя    стоїть    поруч
(Африканцю    спину    терла),
Глянула    Петрові    в    очі
І    від    страху    ледь    не    вмерла.

Та    оговталася    зразу:
-Тихо,    Петю,    не    сварися,
Чорт    приніс    оцю    заразу  –
Ти    вже    долі    підкорися.

Розказала    кума    Дарка,
Що    ні    сіло,    ані    впало  –
Прибула    гуманітарка
Із    далекого    Непалу.

Наша    влада    розказала:
-Що    прибуло    -    треба    брати,
Бо    побачать,    що    ми    горді,
То    не    будуть    більш    давати.

Люди    навкруги    хороші,
Іноземці    -    наче    рідні,
Присилають    одяг,    гроші,
Зброя    й    ліки    нам    потрібні…  

Ти    дивись    на    це    крізь    пальці,
І    радій,    що    про    нас    дбають:
Я    ж    не    винна,    що    непальці
Мужиками    помагають!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953372
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 28.07.2022

Любов Іванова

А МЕНІ Б ЗОРЕПАД …

[b][i][color="#550475"]А  мені  б  зорепад,  як  бувало  у  юності  милій  
Коли  ніч  золота,  лиш  майнувши  легенько  крилом.
Вже  світанок  несе,як  вітрильник  на  вранішній  хвилі,  
Білосніжний  туман  над  долиною  й  тихим  селом.

А  мені  б  ніч  таку,де  довкола  омріяна  ніжність
Неповторність  її  я  би  несла  в  душі  крізь  роки....
Все  ж  бо  так  і  було,  та  якби  не  гнітюча  трагічність,
Коли  душі  й  серця  розривають  зловіщі  круки.

А  мені  б...  а  мені  б....  Ні,  не  треба  чарівної  ночі,
Бо  навіщо  мені  той,  забутої  юності  вир.
Бо  душа  день  і  ніч  про  одне  лиш  бажання  шепоче
-  Дай,  Всевишній,  мені  такий  цінний  і  бажаний  мир.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952199
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 28.07.2022

Любов Вишневецька

Іди до мене…

-  Іди  до  мене,  милий  мій!
Іди  в  обійми,  серденько!..
Не  ображай  моїх  надій...
Без  тебе  мені  лишенько...

Скоріше  йди,  бо  змерзла  я!
Без  тебе  плач  до  неба  ллю!..
Все  шепочу  твоє  ім’я!
Зову  тебе...  бо  так  люблю!..

Я  застелю  небесну  синь
по  тій  доріжці,  що  ти  йдеш!..
Твоя  мене  збентежить  тінь...
-  Як  наче  тисяча  пожеж!

Неначе  стався  зорепад!
Проміння  грає  під  ребром...
Неначе  Всесвіту  парад
дарує  щастя  і  добро!..

Ти  подолати  все  зумій!..
Ти  переможеш  доленьку...
-  Іди  до  мене,  милий  мій!..
Іди  до  мене,  серденько...

                                                       28.06.2022  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951753
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 30.06.2022

Леонід Луговий

Це війна, побратиме…

Це  війна,  побратиме,  війна,
Над  руїнами  захід  червоний...
Кров  і  дощ  промочили  сповна
Поріділий  рубіж  оборони.

В  полі  крики  ворожі  і  гул  -
Тут  на  роздуми  часу  немає.
Підповзає  машина  впритул  -
І  в  уламки  за  мить  вибухає.

Озирнися  навкруг,  озирнись  -
Розгорілась  вогнем  Україна.
Йде  в  атаку  по  розсипу  гільз
Син  за  матір  і  батько  за  сина.

Вранці  каву  і  вечір  в  саду
Час  відсунув  безжально  на  потім.
Доброволець,  студент  ПТУ,
Ветерана  замінює  в  роті.

Це  війна,  побратиме,  війна,
Під  завалами  -  крики  дитини...
А  в  озимих  кривава  весна
Діловито  розсаджує  міни.

Той  же  ворог  ті  самі  міста
Розбиває  і  палить  з  мортири.
Говорив  кошовий  неспроста:
"Не  буває  з  росією  миру".

Це  війна,  побратиме,  війна...
І  боєць  на  рівнині  Донбасу
Чує  з  полум'я  крик  до  човна,
Чує  слово  останнє  Тараса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951783
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 30.06.2022

Наталі Рибальська

І де та

І  де  та  "база",  чи  хоча  б  розетка,
Підзарядити  виснажений  день.
Так,  вигорання...
Може  є  таблетка?
То  я  б  взяла  для  друзів  пару  жмень...

Та,  мабуть,  ліки  тут  не  допоможуть,
Бо  в  нас  усіх  поранена  душа.
Одні  і  ті  ж  тривоги  нас  тривожать
І  відчай  в  гості  часто  поспіша...

Слова  зникають,  рими  досі  хворі,
Розбиті  вщент    надіїї  -  все  не  сон.
На  жаль  не  сон  -  війна  у  нас  на  дворі.
Сирени  знову  виють  в  унісон

І  знов  ракети,  вибухи  і  смерті.
І  знову  горе,  біль  і  німота...
У  цій  жахливій  чорній  круговерті
Зникають  люди,  губляться  слова...  

***
А  може  варто  краплями  роси
Слова  почати  пити  по  ковточку?
На  жаль  неспокій  цей,  важкі  часи...
Нам  не  сховатись  як  дитя  в  куточку.

Потрошку  варто  просто  оживать,
Відчувши  слова  смак,  відчувши  силу.
А  відчуття  на  аркуш  записать
Словами  правди,  
Хвилями  курсиву...

29.06.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951801
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 30.06.2022

Любов Вишневецька

Пустота…

Снова  птичий  звон  апреля                    
песни  льет  над  рощами...
Память  крылышком  согрела...
прикоснулась  к  прошлому...

Горсть  тепла  еще  осталась...
Согревает  душу...  плоть...
Но  такого  счастья  мало!..
-  Как  он  без  меня  живет?..

Ну  зачем  его  я  помню?!
Под  ребром  горячий  вихрь...
Кладу  мысли  к  изголовью...
-  Ночь  пролистываю  их!..

Но  с  рассветом  нет  ответов...
лишь  под  сердцем  маета...
-  Мой  любимый  неприветлив...
Обнимает...  пустота...

                                                               20.02.2022  г.

Фото  Хейли  Стейнфилд  в  образе  Джульетты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940818
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 23.02.2022

меланья

молитва

Господь,  молю  тебя  не  о  насущном  хлебе...
Сейчас  в  моей  стране,  от  напастей  седой,
все  молятся  Тебе,  с  надеждой  глядя  в  небо,
но  падает  ответ  безжизненной  звездой.
Господь,  туманно  всё  в  том  в  космосе  бескрайнем,
и  Тайны  на  Завет  наложена  печать,
но  просим:  помоги,  не  открывая  Тайны,
лишь  только  подскажи  как  правильно  начать.
Господь,  Ты  был  всегда  к  нам  очень  благосклонен.
Так  почему  сейчас  Ты  отвернулся  вдруг?
Нет  ни  одной  звезды  на  нашем  небосклоне,
и  только  темнота  кромешная  вокруг.
Послушай  как  страна  сегодня  наша  стонет...
Мы  знаем,  что  грешны,  нас  есть  за  что  винить...
Прости  за  всё,  Господь,  дай  вытерпеть  достойно,
всё  то,  что  сами  мы  не  в  силах  изменить!
Ведь  мы  стоим  сейчас  на  диком  перепутье,
когда  стреляет  брат  исподтишка,  как  вор...
Ты  всё  молчишь,    Господь,  и  это  есть,  по  сути,
за  все  наши  грехи  суровый  приговор...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918453
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 14.02.2022

меланья

Іще одна весна

Коли  закриє  лютий  сиву  браму,
прийде  весна...  Іще  одна  весна...
І  знову  треба  буде  мити  раму,
зажуру  відганяти  від  вікна.
І,  згадуючи  молодість,  зітхати,  
бо  навіть  о  цій  радісній  порі
уже  не  маю  змоги  закохатись...  
А  так  іще  не  хочется  старіть!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939491
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 14.02.2022

Олеся Лісова

А чи ми це були?

А  чи  ми  це  були?  –  безтурботними  ясними  днями
Заціловані  сонцем  босоніж  ішли  по  полях,
Розчинялись  в  промінні,  ставали  повітрям,  вітрами
І  летіло  кохання  по  рідних  стежках  в  споришах.

Струменів  у  очах  відблиск  ночі  привітно  і  мило
Під  наркозом  від  соку  землі  й  свіжо  скошених  трав,
Таємничими  кодами  літа  вливався  у  тіло
Ненароджений  сон  у  обіймах  тихесенько  спав.

Ми  човнами  надії  пливли  у  безмежному  морі,
У  солодкій  знемозі  торкали  губами  зірки,
Прохолода  чарівно  єднала,  голубила  в  парі
І  зливалися  долі    із  двох  у  одну  на  віки.

Промайнули  літа  і  ми  стали  сумними  дощами
І  пелюстками  квітів  упали,  що  вже  відцвіли.
Посіріло  життя,  затверділо  холодне,  як  камінь
А  я  в  серця  питаю  ізнов:  А  чи  ми  це  були?  


Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879941
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 19.01.2022

меланья

Иван да Марья

Зашел,  Иван?...Ну  что  же,  проходи,
садись  к  столу,  в  ногах  ведь  правды  нету...
За  окнами  тоскливые  дожди...
А  и  пора,  давно  уже  не  лето.
Ты  как  живешь?  Забот  полным  полно?
Понятно  дело:  дети  ведь  не  птицы...
Что  будем  пить:  коньяк  или  вино?
А  то  наш  разговор  не  состоится.  
Меняемся...  Свирепствуют  года...
А  помнится,  красивыми  мы  были,
Иван  да  Марья  звали  нас  когда...
Как  быстро  мы  отпели,  отлюбили!
Один  лишь  день,  да  нет,  скорее,  час...
его  хватило,  чтобы  все  разрушить...
На  выход!  -  я    сказала  сгоряча,
и  ты  ушел...забрав  с  собою  душу...
С  тех  пор  живу,  как-будто  напоказ:
днем  улыбаюсь,  а  ночами  плачу...
Пыталась  строить  -  не  срослось  у  нас,
и  вот  сейчас  сама  себя  дурачу...
Уже  рассвет  садится  на  престол,
а  я,  как  баба  у  разбитой  лодки...

И  уронила  голову  на  стол,
где  сиротой  стояла  рюмка  водки...  
                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929800
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 19.01.2022

Леонід Луговий

Валентина

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=okxFq0qHmg0[/youtube]



Ні  колосся  на  ниві,  ні  цвіту,
В  димці  захід  не  палить  вогнів.
Срібний  вересень  бабиним  літом
В  білі  нитки  округу  заплів.

Оглянись,  не  сумуй,  Валентино,
Ще  горять  чорнобривці  в  саду!
Я  на  стежці  топчу  павутину,
По  твоєму  подвір'ю  іду!

Пише  осінь  пейзаж  на  Волині,
Добавляє  мазки  золотим...
Тільки  з  квітами  в  дім  Валентини
Я  по  стежці  іду  не  за  тим.

Хай  обтрусять  комети  сузір'я
І  просиплються  тисячі  зір!..
У  поліських  краях  надвечір'я
Без  любові  немає,  повір!

Ще  лелеки  ідуть  по  Стоходу,
Над  лісами  розкинуто  синь.
Ще  в  свої  кольори  -  на  погоду  -
Чорнобривці  фарбують  Волинь.

Тут  художниця-осінь  відкрито,
По  сюжету,  включає  в  пейзаж
Валентину  і  бабине  літо,
І  наводить  мазком  макіяж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936753
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 14.01.2022

Любов Вишневецька

Тiкала нiч…

Вдалині  -  розлогі  крила...
Голуби  летять  навстріч!..
Чи  то  паруса  вітрила...
-  Справді...  то  тікала  ніч...

Темні  хмари  застелили
самий  дальній  неба  край!
Все  ж...  мені  здавались...  крила...
-  Віднайшли  нарешті  рай!..

Там  купається  у  сяйві
пара  сизих  голубів!..
Що  було  колись...  то  зайве...
-  Їм  є  кращі  береги!..

Хай  хоч  хтось  у  цьому  світі
для  душі  знайшов  куток...
З  справжнім  щастям  заповітним...
те,  що  всім...  лиш  між  зірок...

Так,  я  впевнена...  щасливці
прикрашали  далину!..
-  Посміхнусь  новенькій  казці...
та  під  серцем...  полину...

                                                             13.01.2022  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936816
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022

Анатолій Волинський

Нічне…навіяне.

         Нічне...навіяне.

Серпастий  втомлений  імлою
Сріблить,  вбирає    небеса…              
Спокійно,  тихою  ходою
Мандрує,  творить  чудеса.  

Нирне  під  хмарку  і  воркує:
З  зірками  проповідь  веде,
Мов  пастор  чад  своїх  пильнує,
Допоки  сонечко  зійде.

І  де-не-де  засяє  зірка,                    
Привітним  променем  сяйне,
Неначе,  неймовірна  жінка
Моргне…  Приваблює  мене.                

Колись,  одна  в  душі  сіяла  –
Горіла  полум’ям  нічним,
Натхненно  крила  розправляла  –
Зорила  дивом  неземним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935031
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021

laura1

Сон

Сниться  рідна  хатина  мені
в  малахітових  шатах  розмаю.
В  полохливо-бентежному  сні
марно  стежку  до  неї  шукаю.

Як  в  дитинстві,  біжу  навпрошки,
та  туманами  вкрита  дорога.
Лиш  тихцем  гомонять  спориші,
розстеляючи  стебла  розлогі.

Ледве  чутно  палітру  розмов,
тільки  мова  чомусь  невідома.
Навкруги  озираючись  знов,
не  знаходжу  стежину  додому.

Безпорадно  вдивляюсь  удаль,
між  світами  застрягши  у  часі.
Незнайома,  підступна  печаль
корчить  хижі,  отруйні  гримаси.

Тільки  лине  заливчастий  спів
з  непроглядно-забутого  гаю.
Та  стежину  вітрисько  замів
до  хатини  і  рідного  краю.

Загубилась  в  дитинство  тропа,
як  і  сон  у  ранкових  загравах.
Від  ілюзій  лишилась  сльота
і  душа  в  незагоєних  ранах.

04.  12.  2021                  Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)
Фото  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932865
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 19.12.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2021

Любов Іванова

СНЕГ КРУЖИТСЯ

[b][color="#0447ba"][color="#0840a1"]С-частье    -  наблюдать  за  сказкой  этой  
Н-ежной,  словно  радужные  сны.  
Е-сть  у  неба  долг  перед  планетой  
Г-реть  пушистым  пледом  до  весны

К-ажется  таинственная  фея  
Р-азбросала  на  деревья  пух.  
У-лицы,  дома,  дворы,  аллея  
Ж-емчугами  заиграли  вдруг.  
И-  пушинки  в  зимнем  хороводе  
Т-анец  исполняют  не  спеша.  
С-амовыражение  в  природе...  
Я-  смотрю  с  восторгом,  не  дыша[/color][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934242
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 19.12.2021

Анатолійович

Елегія. На вірш Любові Ігнатової "Елегія дощу"

Колись  давно  написав  "Елегію"...  А  сьогодні  зайшов  на  сторінку  Люби  і  знайшов  цей  чудовий  вірш,  який  я  чомусь,  на  превеликий  жаль  прогавив.  І  мені  здалося,  що  ці  дві  елегії  можуть  поріднитися.  Розумію,  що  моя  музика  сильно  програє    в  якості  шедевру  Любочки,  але  наберуся  сміливості  погрітися  в  променях  її  таланту  і  виставлю  свій  твір  на  ваш  розсуд...
Слухайте  і  читайте  з  насолодою  Любин  твір.

               Елегія  дощу
Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

ID:  661510
Рубрика:  Поезія,  Лірика  кохання
дата  надходження:  23.04.2016  15:34:20
©  дата  внесення  змiн:  23.04.2016  15:34:20
автор:  Любов  Ігнатова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932411
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 19.12.2021

Анатолійович

Може… Слова і музика С. Голоскевича

Може  я...Може  ти...
Хто  з  нас  винний  у  нашій  розлуці?
Може  я...Може  ти...
Дні  і  ночі  даруєм  розпуці..
Може  я,  може  ти
 у  обіймах  чужих  засинаєм...
Може  я,  може  ти...                                
Нам  цю  кару  нести.
а  за  що  -  ми  з  тобою  не  знаєм...
Може  я,  може  ти...
Нам  цю  кару  нести,
а  за  що,  ми  з  тобою  не  знаєм!

І  ні  вдень,  ні  вночі
наші  душі  покою  не  мають,
кожен  день,  кожну  ніч
біль  розлуки  покірно  сприймають.
Наяву  і  у  снах
ми  шукаєм  причину  розлуки...
Запах  квітів,  краса
 і  зірки  в  небесах
лиш  посилюють  болісні  муки...
Запах  квітів,  краса
 і  зірки  в  небесах
лиш  посилюють  болісні  муки!

Може  я...  Може  ми!
Геть  відкинемо  наші  образи
і  зірки  в  небесах
будуть  сяяти  знову,  як  стрази.
Вірю  я  -  зможем  ми
побороти  життєві  ненастя!
В  душах  змучених  знов  
запанує  любов
і  навіки  поселиться  Щастя...
В  душах  змучених  знов
запанує  любов
і  навіки  поселиться  Щастя!
І  навіки  поселиться  Щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932694
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 19.12.2021

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 166

[b][i]Я  вчера  с  одним  гуляла
По    аллейке  у  вокзала.
Но  его  супруга  Зоя
Отлупила  нас  обоих.

Говорят,  что  через  год
Замуж  Клим  меня  возьмет!
Хватит,  ждать  его  не  стану
Дам  согласие  Ивану.

Что  же  будет    этим  летом?
Все  терять  решили  вес
Сели  дружно  на  диету
Кто  с  котлетами,  кто  без...

Нынче  муж    портрет  повесил,
Был  бы  мой  -  молчала  б  я..
Так  на  нем  -  пять  голых  бестий
И  дружок  его,  судья.

Как-то  к  знахарке  приехал
Всем  знакомый  депутат.
Та  яйцом  его  для  смеха
Обдала  до  самых  пят!!

А  мне  милый  изменил,
Дьявол  с  ним,  с  рогатым...
Мне-то  парень    очень  мил
Из  соседней  хаты!!!!

Сели  мы  на  карусели
Это  был  из  детства  зов!
И  с  разгону    улетели
За  кусты  в  глубокий  ров!

Развернись,  моя  гармошка
Чтобы  вздрогнули  меха.
Пусть  станцуют  три  матрёшки
Жёнка,  дочка  и  сноха.

Девки-дурочки  визжат
Нинка  и  Натаха,
Вот  возьму-ка  автомат,
Нагоню  им  страха.

Я  на  крыше  загораю
Но  сниму  халат  едва!
Что  поделать,  если  в  мае
Ночью  -  ноль,  а  днем  -  плюс  два.

Тёща  зятя  ублажала
То  шашлык  ему,  то  кекс.
Баба  глупая  не  знала.
Что  ему  во  благо  -  секс

Огородами  вприпрыжку
Догоняла  Танька  Мишку...
Да  гореть  бы  ей  на  пне!!.
Он  же  двигался...  ко  мне!!

Ох  и  шустрый  ты,  Ванюша!
Жаль,  меня  не  хочешь  слушать.
Не  послушался  -  и  вот,
В  трех  деревнях  твой  приплод.

Подарил  мне    муж  скакалку
Проявил  свою  смекалку.
Я  теперь  весь  день  скачУ,
А  работать  не  хочу!!

На  вокзале  две  цыганки
Грабанули  после  пьянки.
Понял  я,  мне  в  водке,  блин  
Растворили  клофелин![/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928822
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 19.12.2021

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 165

[b][color="#0812cf"]А  у  нас  такая  скука,
С  карантином  все  сложней.
По  утрам  стал  муж  мяукать,
Молочка,  мол,  мне  налей!

Я  сегодня  злая  очень..
Молочка  ему  дала.
А  он,  ***  жрать  не  хочет
Слабит,  видите  ль,  козла!!

Учудила  бабка  наша
Ну  не  бабка,  сущий  цирк!
Из  кумыса  варит  кашу
Внуки  ржут,  как  жеребцы.

Муж  в  Москве,  жена  в  поселке
К  ней  толпа  через  плетень,
До  чего  ж  раздолье  тёлке,
Новый  хахаль  каждый  день

Что  ты  прячешь  за  сараем
Сквозь  забор  мне  все  видать,
Я  здесь  баба  коренная.
Ну  а  ты  -  всего  лишь  зять!!

Весь  на  нервах,  исхудал,
Ревность  и  заскоки.
Дед  на  бабку  в  суд  подал
А  правнуки    -    в  шоке.

Вот  такая  нынче  мода
Деньги  важные  в  судьбе.
Переводят  за  полгода
Со  счетов  дедов  себе!!

Своему  миленку  Нилу
Угождала,  как  чуме.
И  кормила,  и  поила
А  он  жить  ушел  к  куме.

Мы  затеяли  разборки,
Распотрошили  весь  склад,
Двадцать  ящиков  икорки
Ночью    спер  какой-то  гад...

Завертело  в  попе  шило,
Зачесалось  между  ног.
Выйти  замуж  поспешила,
Прогадала,  видит  Бог!!

Я  посеяла  петрушку,
Аж  вспотел  кудрявый  чуб.
Позову  сейчас  подружку,
И  бегом  на  танцы  в  клуб.

Семь  потов  сошло  с    Любаши
Я  скажу,  не  ошибусь!!
Эта  девка  коль  уж  пашет,
То,  как  трактор  "Беларусь".

Вот  те  раз!  Какое  чудо!!
Приготовлю,  что  за  труд?
Ела  я  такое  блюдо
Оливье  его  зовут.

Неужели  скоро  лето,
Настежь  мы  откроем  дверь!!
Кот  наставил  в  доме  меток,
Летом  метит  во  дворе.

Где  ты  бродишь,  девка  гарна?
Скоро,  вон  поди,  обед.
Приходил  к  тебе  пожарный,
Чё    хотел,  пожара  ж    нет![/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 19.12.2021

Любов Вакуленко

ДО МИКОЛАЯ

В  день  Миколая  всім  діткам  дарунків.
Тим,  хто  кохає,  палких  поцілунків,
Ніжних  обіймів,  щасливих  побачень.
Всім,  кого  скривдили,  щирих  пробачень.
Всім,  хто  хворіє,  здоров"я  без  міри,
Мати  надію,  не  втратити  віри.
Всім,  хто  не  має  житла,  по  квартирі.
Всім,  хто  воює,  жити  у  мирі.
Всім  депутатам  не  спати  у  Раді.
Більше  сумління  тому,  хто  при  владі.
Тим,  хто  працює,  достойні  зарплати.
Тим,  хто  в  розлуці,  уміти  чекати.
Творчим  особам  -  нового  натхнення.
Хто  впав  у  гріх,  тим  від  Бога  прощення.
Щирі  прохання  мої  Миколаю
За  всіх  людей  мого  рідного  краю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934354
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021

Гарде

Экспромты

XXX

Вновь  по  лестнице  башни  бумажной
я  бегу,  спотыкаясь,  туда,
где  в  глухой  подворотне  гараж  мой,
был  снесен  по  решенью  суда,

где  качается  древняя  пристань,
да  на  судно  сгружается  медь,
а  душе  предстоит  возродиться,
дабы  в  тысячный  раз  умереть.

XXX

Знать  бы  волей  какой  был  вчера  нам  ниспослан  покой
перед  самою  бурной  рекой…  Я,  тревожимый  тайной,
имя  дал  ей.  И  ты  –  подпишись:  рядом  с  нами  проносится  Жизнь,
в  зеркалах  её  пропасть  во  ржи…  Только  смерть  рождена  безымянной.

Я  в  покое  б  исчез,  но  навряд  ли  по  воле  небес
служит  этот  извечный  процесс  будоражащей  неге.
И  виновница  этому  ты,  ибо  вплоть  до  могильной  плиты
будут  сны  про  мечты  и  цветы,  а  реальность  –  о  выпавшем  снеге.

XXX

Сегодня  ты  –  спокойствие  само:
внутри  безмолвье,  стих  недавний  крик  там,
хотя  твоё  печальное  письмо
запечатлело  чувственный  постскриптум.

Я  въехал  в  суть,  давно  на  дважды  два
махнувшую  рукою  бесновато:
тот  хаос,  что  использовал  слова,
привёл  в  порядок  душу  адресата.

XXX

Посидим,  ведь  вот  она  –  дорога,  да
разбежимся.  Уходить  умелица,
знай,  помимо  мысли  о  пародии,
никакой  покамест  не  имеется.

Я  подобен  идолу  спокойствия,  –
ведь  на  все  вопросы  мы  ответили,
несмотря  на  то,  что  так  непросто  мне
быть  героем  собственной  трагедии.

XXX

Поскольку  жизнь  сама  себе  начальница,
роскошествует,  мысль  несёт  спаситель  нам,
мол,  сей  пузырь,  собратья,  увенчается
ещё  одним  запоем  непростительным;

поскольку  всех  пропащих  не  судьба  спасти,
в  плену  стихий  грустит  о  сонной  прозе  ум,
и  силой  становящиеся  слабости
из  пьянки  превращаются  в  симпозиум.

XXX

Всё  о  вас  в  Архангельске
слов  не  подберу,
ща  нагуглю  в  яндексе
музу  точка  ру.

Набираю.  Боже,  там
чудо-порносайт,
без  тоски  о  прожитом
баннеры  висят.

XXX

Покуда  реальность  –  незваная  гостья
в  пространстве  поэзии,  всякую  злость  я
срываю  на  ближних,  поскольку  они  же  –
причина  тому,  что  мне  дальние  ближе.

Действительность  рвется  ненастною  в  окна
погодой.  В  бреду  я.  Увы,  занемог  на
поверхности  данного  бренностью  мира:
пустыня  –  в  душе,  но  давно  –  без  эмира.

В  ней  вижу,  как  даль  заменяется  далью;
глаза  засверкали  дамасскою  сталью,
ступаю  один,  ведь  окрест  никого  нет,
лишь  песнь  муэдзина  в  безмолвии  тонет.

XXX

Каждый  раз  я  всё  начинаю  так  словно  заново,  –
с  ненависти  к  будильнику,  с  горячего  капучино,
дабы  сердце,  которое,  кажется,  просто  замерло,
выскакивало  из  груди,  чувствуя,  как  пучина
рассвирепевшего  моря  житухи  камушек
пытается  растерзать,  набрасываясь  проклятьем…
Радио  разрывается  пением  брянских  бабушек,
внуки  коих  грустят  по  пирогам-оладьям…

Многим  позже  приходит  время  желанью  ярому
с  Евтерпою  пересечься:  во  всякий  на  свете  день  я,
прекрасно  осознавая,  что  всё  на  земле  по-старому,
признаю,  что  нет  прежнему  по-прежнему  повторенья,
но,  несмотря  на  это,  существует  массовое
производство  двуруких  копий,  шаблонов  двуногих…
Новый  день  на  дворе…  Как  сейчас  нализался  бы  я:
чересчур…  чересчур  тверез  разнесчастный  рок  их.

XXX

Давай-ка,  всё  же  купим  телевизор:
давно  пора  увидеть  что  к  чему,  –
и  сумерки,  где  бродит  лютый  изверг,
кромсая  женщин,  словно  ветчину,
и  давшего  зазнайку  стрекача
к  чертям  от  самурайского  меча.

Давай  преобразим  глубинку  нашу,  –
насмотримся  российских  новостей
(…и  пусть  медведь  легонько  гладит  Машу,
не  доводя  взаимность  до  страстей,
и  пусть  летит  немецкое  авто
на  старика  в  совдеповском  пальто).

Заглянем  на  диване  –  за  экватор,
узнаем,  где  находится  Тромсё,
и  даже  то,  как  бойкий  терминатор,
слезу  пустив,  внезапно  вспомнит  всё;
геройства  будут  образы  ясны
в  семнадцати  мгновениях  весны.

XXX

Действительность  была  безликой,
сон  –  воплощеньем  вам  неблизкого,  –
на  письменном  раскрытой  книгой
стихотворений  Баратынского.

Нет,  никогда  не  понимали
вы  данного  самозабвения,
когда  отсутствуют  детали,
когда  извечно  в  роли  тени  я.

Вы  не  желали  жить  идеей,
и  жадно  требовали  яви,  но
пространства  не  было  нигде  ей
в  моем  безумии  оставлено.

XXX

Ты  ль  никуда  не  уедешь?
Ты  ль  не  оставишь  порога?
Тьма  окружившая  –  свет  лишь,
взявший  в  дорогу  немного.

Так  собирай  чемоданы.
Есть  для  решенья  –  минута.
Мачты  казались  мечтами.
Сказкой  чудною  –  каюта.

Только  взгляни,  –  за  кормою
волны  на  волны  кидаясь,
той  же  опутаны  тьмою,
в  ту  же  закутаны  ясность.

Праздность  достанется  ширмам.
Вечность  –  тоске  без  предела.
Бренности  отдано  миром
каждая  линия  тела.

Пальцы,  как  жалкие  свечи
медленно  гаснут  во  мраке.
Чувства,  лишенные  речи,
требуют  крови  и  браги.

Ты  ли  останешься  там,  где
истины  жизни  дороже?
Нужно  ль  упрямиться,  ради
так  и  не  сброшенной  кожи?

XXX

Тоска,  давай,  чаёвничать,
мы  ж  –  не  враги:
встаем  в  пространстве  солнечном
и  с  той  ноги.

Бросаем  тень  рогаликом
на  мармелад;
как  много  в  мире  маленьком
больших  утрат.

В  метелицу  потерь  его
пролёг  наш  путь,  –
тебе  ль  до  снега  первого
не  дотянуть?

В  письмо  живого  пламени
стекает  воск;
внутри  вопрос  поставленный
взрывает  мозг.

Одной  тебе  прочёл  его,
да  знал,  что  –  лгу:
зима  в  душе  отчётливо
несёт  пургу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913136
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 19.12.2021

Амелин

Такова планида…

[b]В  лесу  идёт  обыкновенный  дождь...[/b]
Сергей  Крюков
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=431098
*        *        *

[i]В  лесу  идёт  обыкновенный  дождь:
С  берёз  течёт,  растаяв,  росный  иней.
И  безнадёжно  по  лесу  идёшь
С  тяжёлой  пустотой  в  грибной  корзине.

Уже  ноябрь.  До  августа  ещё
Так  далеко,  что  и  в  бинокль  не  видно.
……………………………………………..

Набрать  грибов  –  погасшая  мечта.
Сегодня  грибнику  не  быть  счастливым.
Повсюду  белогрибные  места
Воспороты  кабаньим  жадным  рылом.

Я  не  схватил  удачу  за  бока.
Схватил  кабан  -  и  знать,  ему  нужнее.
Уж  такова  планида  грибника,
И  -  как,  скажите,  не  мириться  с  нею!?

Но  поздняя  прогулка  –  не  тюрьма.
Взгляни  вокруг  решительно  и  звонко,
Хоть  радоваться  вынужден  весьма
Тщедушнейшему  тонкому  опёнку.
[/i]


Пародия
[b]Такова  планида…  [/b]

Легчает  поступь  с  тяжестью  ходьбы
От  дождика  весёленькой  кадрили
И  до  безумства  счастливы  грибы,
Укрывшись  так,  чтоб  их  не  находили.

Бинокль  не  достаю,  а  –  всё  равно  
Я  в  лес  хожу  с  ружьём  и  патронташем.
Здесь  с  августа  кабаньих  рыл  полно,      
Что  превращают  вмиг  «Моё…»  на  «Наше!»

Уже  декабрь.  Вчера  ноябрь  ушёл…
А  я  брожу…  –  найти  хотя  б  опёнка!  
Но  в  таинствах  зимы  так  хорошо!  –
Не  часто  вспоминаешь  «мать  японки...»    

Из  чащи,  хрюкнув,  вышли  кабаны,        
Ко  мне  идут  растерянной  походкой                        
И  неподдельной  радости  полны…                              
Эх,  пострелял  бы!  –  если  б…  не  погодка.

А  так  опять  на  дереве  сижу…
С  «тяжёлой  пустотой»  сижу  (зараза!)
Ну,  что  тут  скажешь,  –  ясно  и  ежу...  
Я  так  же  в  том  году  сидел…  два  раза.

[img]http://i.ytimg.com/vi/51CmPQvBhwE/maxresdefault.jpg  [/img]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TNXycceOg9I  [/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933642
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021

ТАИСИЯ

Костёр любви

Чтобы    лютою    зимою
Не    проникла    в    душу    стужа,
Я    из    памяти    открою
Летний    зной,    вечерний    ужин.

Мы    вдвоём    плывём    на    лодке.
Остров    был    необитаем.
Мы      пьянеем        и    без    водки.
И    в    цветах    благоухаем.

Не    замёрзли    даже    ночью.
Поцелуй    твой    был    горячим.
У    костра    уютно    очень.
Ты    тогда    любил    рыбачить.

Я    гордилась    своим    мужем.
Ты    ухаживал    красиво.
Романтический    был    ужин.
Вкусный    стол    накрыт    под    ивой.

В    дни    дождливого    ненастья
Я    сюжет    нашла    в    архиве.
Где    гуляло    летом    счастье
Под    развесистою    ивой.

И    не    только    в    дни    ненастья.
Пусть    костёр    любви    не    гаснет.

12.  12.  2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933624
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Любов Вишневецька

Близится прохлада…

Кружится  под  деревом
рыжая  листва...
Край  нашла  отмерянный...
высохла...  мертва...

Близится  прохлада...
белая  пора...
Время  снегопада...
для  души  -  хандра...

Закричали  лебеди
в  бледной  синеве!..
Пронеслись  над  дебрями
в  шумном  торжестве...

Обняла  их  верою
неба  бирюза!..
Им  лететь  неделями...
зимовать  нельзя...

Ветер  зло  и  преданно
лез  за  воротник...
друг  метели  северной...
вечный  озорник...

Соберу  букет  листвы...
Пусть  напомнит  мне...
как  здесь  пели  соловьи
сладко  по  весне!..

Поспешу  скорей  домой,
занырну  в  тепло...
плед  и  кофе  с  молоком...
-  Вспомню  о  былом...

                                       12.12.2021  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933617
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Білоозерянська Чайка

Знайомий романс

Романс  знайомий  зледенілу  душу  грів.
Здавалось,  чисті  ноти  юністю  говорять.
І  розчинялось  серце  в  звуках  переборів
Німим  кіно  перед  очима…  кожен  рік.

Все  застилала  сліз  чутлива  пелена,
Але  так  хороше  вела  своє  гітара,
Кохання  те,  що  кожен  сам  собі  намарив,
У  цих  акордах,  певне,  теж  ти  упізнав.

Проймала  ніжність  надзвичайно  теплих  струн,
Заворожили  переливи  оксамиту.
В  мелодій  світлі  –  вірю  й  досі  –  юні  ми  там,
Дозволь  з  собою  нашу  пісню  заберу.

Душевним  леготом  несуть  мотив  роки,
Побачу  підлітків  щасливих  я  у  ньому.
І  молодію  під  романс  до  сліз  знайомий,
Мов  граєш  ти  його,  закоханий  такий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933687
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Катерина Собова

Копiя тата

-Я    не    розмазня    й    не    плакса,-
Каже      п’ятирічний    Ваня,-
Купи,    мамо,    мені    таксу  –
Хочу    йти    на    полювання.

Буду    схожий    я    на    тата!
Зроби,    мамо,    псові    будку.
Щоб    рибалка    була    святом  –
Купи    спінінг    мені    й    вудку.

Ти    свою    роботу    знаєш:
Перевіриш,    як    я    взутий,
Черв’яків      нам    накопаєш,
Бо    я    можу    ще    забути.

Треба    ще    намет    великий
І    рюкзак    мені    купити,
Щоб    із    друзями    за    містом
На    природі    відпочити.

Потім    купиш    мотоцикла,
Щоб    був    більший,    як    у    тата:
Я    на    ньому    кожен    вечір
Буду    всіх    дівчат    катати.

Іще,    мамо,    допоможеш
Двері    в    гаражі    відкрити,
Щоб    з    своїми    алкашами
Міг    зарплату    я    обмити.

Засоромивсь    тато      збоку
(Треба    добре    щось    зробити),
Пішов    вперше    за    п’ять    років
В    кухні    лампочку    вкрутити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Білоозерянська Чайка

На Андрія

«Мамо,  –  донька  промениться,  –
Ось  притримай  пса  ти!
Йдуть  дівки  на  вечорниці
Калиту  кусати.

Ми  балабушок  зварили  –
Запускай  Рябка  вже!
Чию  з’їсть,  ту  першу  милий
Рушником  пов’яже.

Коси  –  стрічками  в  оздобі,
Ще  й  в  новеньких  плахтах  –
У  дворі  кидаймо  чобіт,
До  кохання  шлях  той!

На  гарячий  віск  сьогодні  
литимемо  воду.
Будуть  під  пісні  народні
Жарти  й  хороводи.

А  музи́ка  як  ушкварить  –
Молодь  веселиться!
Може,  мамо,  знайде  пару
І  твоя  дівиця?

Поворожимо  на  дровах  –
Роки  молодії!"
Будьте  з  святом  всі  здорові,
Людоньки,  з  Андрієм!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933708
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Любов Вишневецька

Тропинкою…

Пойду-ка  я  сегодня  в  лес!..
Найду  родник  с  криницей...
Под  птичий  сказочный  оркестр
напьюсь  живой  водицы...

Найду  ответ  на  свой  вопрос...
-  Чтоб  разлюбить,  есть  сила?!
Мне  Месяц  чувство  преподнес...
Разлука  же...  сгубила...

Иду  тропинкой  неспеша...
а  мысли  так  тревожат!..
-  В  любви  запуталась  душа...
и  выбраться  не  может...

Вот  так  же  листик  в  небеса
взлетает...  чтоб  петь  гаммы...
Вдруг  исчезают  чудеса...
-  Он  сохнет  под  ногами!..

Чуть  позже...  сквозь  летящий  миг  -
промок  в  холодной  луже!..
Последний  вздох  судьбу  настиг...
-  Стал  ржавым  лист...  ненужным...

Я  оглянусь  по  сторонам...
-  Мой  Бог,  ну  как  красиво!
Шепчу  раскидистым  дубам:
-  Уже  нашла  я  силы!

Меня  напрасно  в  тень  влекло!..
Пойду-ка  лучше  к  свету...
Лишь  там  смогу  найти  тепло...
найти  на  все  ответы...

Весною...  после  холодов...
листва  зазеленеет!
И  я  сменю  картины  снов...
Смогу...  еще  успею...

Коль  милый  стал  таким  чужим,
то  я  мечты  разрушу!
-  Счастливым  можно  стать...  с  другим!..
Другой  согреет  душу...

                                                               13.12.2021  г.

Фото  моё  ...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933718
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Джаннет Даклін

О Господи, як боляче душі!

О  Господи,  як  боляче  душі!  
Самій  одній,  самесенькій  як  вітер!
Вона  вже  рве  нечитані  вірші,  
Під  небо  саме  садить  білі  квіти.  

О  Боженьку,  та  що  так  так  болить?  
Де  слізоньки,  щоб  біль  той  вгамувати?  
Чому  вона  вночі  ніяк  не  спить,?
Десь  бродить,  щоби  зіроньки  зібрати

В  торбиночку  .  Та  через  дірочки
Всі  зорі  до  одненької  розтратить.  
І  падають  біленькі  квіточки,  
Щоб  торбу  тої  дівчинки  заплАтать  .  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586816
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 13.12.2021

Джаннет Даклін

Я люблю тебе дуже

Я  люблю  тебе  дуже.  В  ночах  наших,  днях.  
Я  люблю  тебе  дуже  в    майбутньому.  Чуєш?  
Ходить  вітер  і  сам  хазяйнує  в  садах,  
Біля  того  будинку,  що  ти  не  збудуєш.  

Я  люблю  тебе.  Чуєш?  Черешні  зірвем
З  тих  дерев,  що  не  зможемо  вдвох  посадити.  
Потім  зайдемо  взявшись  за  руки  в  Едем,  
Але  там  неможливо  ще  смертним  прожити.  

Я  люблю  тебе...  Ти  подаруєш  ключі
Від  будинку,  де  квітнуть  пребілі  лілеї.
Засипатиму  лиш  на  твоєму  плечі
У  тім  замку,  де  слуги  чужі  і  лакеї.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606730
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 13.12.2021

Джаннет Даклін

Я спинила тебе на однесеньку мить

Я  спинила  тебе  на  однесеньку  мить.  
Я  спинила  тебе.  Я  хотіла  спитати:
-Чому  серденько  так  за  тобою  болить?  
І  чи  можеш  той  біль  хоч  якось  відчувати?  

А  ти  глянув  на  мене.  Всміхнувся...  Й  пішов.  
О,Господь,він  напевно  мене  вже  кохає!  
Та  це  ж  я!  І  мене!..  І  мене  ти  знайшов!  
Осінь  стара  на  ковдру  з  листочків  лягає.  

Я  хотіла  спинити.  Кричати!  Взяла
Тебе  тільки  за  руку.  
-Та  Ви...  Помилились...  
Я  молитву  на  душу  тихенько  вдягла,  
Щоби  сльози  оті  по  землі  не  котились.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607461
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 13.12.2021

Мила Машнова

Ты думал без тебя я пропаду

Ты  думал  без  тебя  я  пропаду?
А  я,  как  видишь,  вот  она  —  живая!
Не  умерла.  И  демонов  в  аду
Бессильно  не  целую,  задыхаясь.

Не  выжила,  напротив  —  ожила!
Могучие  пустила  сердцем  корни.
В  озёрах  глаз  моих  такая  гладь,
Что  даже  дьявол  хил  её  подёрнуть.

Мой  дух  поднялся  медленно  с  колен.
Бесповоротно.  Он  теперь  несломлен.
Я  не  боюсь  ни  бесов,  ни  гиен,
Что  нападенья  ждут  у  врат  часовни.

Не  удивляйся,  как  мне  удалось
Преодолеть  глобальную  утрату.
Я  просто  в  гроб  любви  забила  гвоздь,
Который  ты  мне  сам  вручил  когда-то.

(10.12.21)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933735
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Амелин

Осенние перфомансы негородской жизни

Шуточные  экспромты

[b]А  ПОД  ПЯТКАМИ  КРУТИЛСЯ  ГЛОБУС[/b]
Клавдия  Брюхатская  (Залкина)
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433668
Шуточные  стихи

[i]По  деревне  шастать  надоело
И,  сперев  у  дедушки  прикид,
Я  в  него  "заправил"  туго  тело,
Слыша,  как  пиджак  по  швам  трещит.
………………………………………
Мастер  класс  не  хлопотное  дело!
Прибыл  в  город  и  оторопел:
В  масках  все,  внутри  похолодело,
Что  под  ними,  я  не  разглядел.

Марафонцем,  обогнав  автобус,
Двадцать  вёрст  бежал,  аки  олень,
А  под  пятками  крутился  глобус,
Шапка  деда  сбилась  набекрень!

Так  ворвался  в  хату  к  местной  диве,
Рявкнул,  задыхаясь:  -Хоть  убей!
Ты  одна  в  паскудном  этом  мире,
Мной  любима  будешь  до  соплей!

Нос  утёрла  мне  нежнейше  дама,
По  щеке  погладила  слегка...
Так  закончилась  с  поездкой  драма...
Ё-моё!  Пора  поить  быка!
[/i]

[b]Марафонец,  дамочка  и  бык[/b]
Шутка  на  шутку

Марафонцем,  обогнав  автобус,
Двадцать  вёрст  бежал,  аки  олень…
Не  на  шутку  раскрутился  Глобус  –
Аж  мелькали  тени  деревень!

Повезло!  –  в  своей  остановился…
Чем  и  как  я  в  ней  затормозил?  –  
Ничего  не  стёр,  не  простудился,
Хорошо,  что  я  здесь  старожил.

Эх,  деревня…  Наша  деревушка…
Скинул  на  коня  своё  пальто,
Из  сарая  хрюкнула  мне  хрюшка:
Мол,  ну  кто  ты  в  городе?  –  никто…

Дамочка  несёт  ведро  сивухи,
(Только  отключила  аппарат!)
И  едва  проснувшиеся  мухи
Радостно  над  ухом  мне  жужжат!

Из  сарая  сладко  пахнет  сеном…
Быть  или  не  быть,  вот  в  чём  вопрос:
У  быка  вон  тоже  по  колено…
«Счас»  утру  всем  городским  я  нос!



[b]Не  бродить[/b]
Левантина
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433495

                                 Не  бродить,  не  мять  в  кустах  багряных
                                 Лебеды...                    С.  ЕСЕНИН

[i]Не  бродить  нам  больше  по  лугам
И  не  мять  листвы  в  "кустах  багряных",
И  не  слушать  больше  птичий  гам
В  рощах  по  утрам  духмяным...
……………………………………
Не  пойдешь  ты  больше  со  двора
В  тихий  час,  когда  угаснут  зори.
……………………………………
Никогда  не  ведал  большей  муки[/i]


[b]Осеннее[/b]
По  мотивам
                                                   
[i]Не  жалею,  не  зову,  не  плачу…[/i]
Не  брожу  я  нынче  по  лугам.
И  не  мну  траву  в  «кустах  горячих»,
Уподобясь  местным  бугаям.

Разбежимся  мы,  видать,  с  тобою,
Нынче  осень  больно  холодна,
Ну,  а  я  с  невинной  срамотою      
Просто  угораю  от  стыда…

Никогда  не  ведал  большей  муки  –  
В  тихий  час  знаменьем  роковым
Наложить  мне  на  себя  что  ль  руки?      
[i]Все  пройдет,  как  с  белых  яблонь  дым.[/i]

И  поднявшись  в  поле  из  ложбинки
Гуси  полетели  косяком…    
Обещала  ж  мне  купить  ботинки,  
Сколько  можно  шляться  босиком?..


[b]Вновь  пришёл  ноябрь-каприза...[/b]
Николай  Шумов
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=431378

[i]Вновь  пришёл  ноябрь-каприза:
Плакса,  ветреник  и  лжец.
Так  что  не  было  сюрприза
В  том,  что  осени  конец.

Листья,  мокрые  до  нитки,
Он  сорвал  и  бросил  прочь.
Лужу  сделал  у  калитки,
В  лёд  сковав  её  за  ночь.
………………………………
Для  чего  мне  эти  муки?
Может  есть  простой  ответ?
Ведь  ноябрь  полон  скуки
Даже  там,  где  скуки  нет…
[/i]

[b]Ноябрь  –  юморист![/b]
Как  говорится,  чтобы  не  было  скуки.
По  мотивам

Грязен  был  ноябрь,  расхлябан,
Но  водой  полить  не  прочь,  
Ну,  а  я  сходить  «по  бабам»  
Ясен  пень!  –  Всегда  охоч!..                                                

Вот  и  сам  промок  до  нитки
В  ветрено-глухую  ночь,
Тоже  лужу  у  калитки          
Сделал  –  ноябрю  помочь.

Но  Ноябрь  –  такой  каприза,
Дней  осенних  интриган,
От  меня  не  ждя  «сюрприза»,        
Заморозил…  хулиган!

Золота  добавил  жменьку,      
Солнцем  лужу  озаря…
Пробуждалась  деревенька,
Ох,  не  зря  он  так!  Не  зря!..

Заискрилась  вся  с  рассветом!
Лужа,  скованная  льдом…
Председатель  Сельсовета
Грохнулся  на  ней  потом.

По  моим  следам  он,  как  бы…
Хоть  и  знал,  что  некий  риск,
А  чего  регочут  бабы?..                                    
Ну,  ноябрь!..  Ну,  юморист!


Картинка  отсюда  -  http://www.bolshoyvopros.ru/questions/3399261-prikolnye-veselye-kartinki-byka-korovy-na-novyj-god-gde-najti-skachat.html  


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DqbYOZyQQI0    [/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932251
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 08.12.2021

ТАИСИЯ

Коварство и любовь

Я      беспечно    вела    себя    летом.
Ко    мне    Музы    слетались    гурьбой.
Подружилась    с      приезжим    поэтом,
С    удивительно    светлой    судьбой.

Подарил      поцелуй    мне    горячий.
Обещал,    что    меня    украдёт...
Увезёт    на    семейную      дачу,
Где    магнолия      пышно      цветёт.

Но    расстаться    должны    мы    до    лета.
Одолеть    мне    разлуку      невмочь.
Теперь    пылкое    сердце    поэта
Будет    сниться    мне    каждую    ночь.

Ко    мне    осень    крылом    прикоснулась.
Холодок    пробежал    по    спине.
Потеплее    оделась,    обулась.
Зародилась    тревога    во    мне.

Почему?    Где    любовь  -    там    разлука?
И    никак    без    коварства    нельзя.
Плачут    люди    от    горького    лука.
У    любви    роковая    стезя.

Пусть    любовь    нас    всегда    окрыляет.
Даже    лютой    холодной    зимой.
Лишь      разлука    всегда    огорчает.
Не    поспоришь    с    коварной    судьбой.
04.  11.  2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932845
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Наталі Косенко - Пурик

До тебе осінню з'явлюсь

До  тебе  осінню  з'явлюсь,  сплету  вінок  із  листя,
З  собою  сміло  захоплю  мереживо  барвисте
І  той  осінній  килимок,  що  встелені  стежини
Та  неповторністю  думок  я  полечу  в  долини

А  ти  стоїш,  чекаєш  там,  у  мріях  захопився,
Твій  погляд  зовсім  не  простий  до  тонкощів  змінився,
Перебираєш  всі  думки,  завмер,  як  ніби  в  чарах,
Відчувши  осені  мотив  чарівності  появи

Впіймав  мій  подих  дорогий,  торкнувсь  чолом  долоні
І  погляд  сміло  показав,  що  ти  в  моїм  полоні,
Замилувався,  затремтів,  здійнявся,  ніби  з  листом,
А  вітер  дружно  повівав  та  проводжав  зі  свистом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933201
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Мені подобаються

Мені  подобаються  душі  чисті,
Без  заздрощів,  без  злоби  і  брехні.
Мікробам  підлості  нема  в  них  місця,
А  тільки  совість,  правда  у  борні.

Мені  любов  подобається  в  душах,  
Порядність  їхня,  людськість  у  ціні.
І  вдячність,  справедливість  невсипуща,
І  життєрадісність  у  кожнім  дні.

Добро  і  чуйність,  чесність  у  пошані,
І  світла  сяйво  животворне  в  них.
Тепло  й  краса,  і  зіткана  гуманність.
Ці  душі  світ  врятують  чарівний.



(Вільний  переклад  вірша  Лариси  Гапєєвої                                                                                                                    

Мне  нравится,  когда  душа  чиста,
Когда  в  ней  нет  ни  зависти,  ни  злобы,
Когда  она  красива  и  проста
И  не  проникли  подлости  микробы.

Мне  нравится,  когда  в  ней  совесть  есть,
Есть  доброта,  отзывчивость  и  честность.
Когда  в  цене  порядочность  и  честь,
Душевность,  справедливость,  человечность.

Мне  нравится,  когда  в  ней  свет  живёт,
Живёт  тепло  и  красота  святая,
Которая  чудесный  мир  спасёт,
Великим  смыслом  жизни  наполняя.  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932862
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Любов Іванова

ХОЧУ НА МИГ В ДЕТСТВО

[b][color="#055e2e"]Хочу  туда,  где  минимум  проблем,
Остановив  свои  шальные  годы.
Туда,  где  важен  лишь  один  модем  -
Раздолье,  игры  и...  полно  свободы.

Нельзя  на  час?  А  мне  бы  хоть  на  миг
Вернуть  свое  безоблачное  детство.
Там  мой  исток,  живительный  родник...
Но  только  память  мне  дана  в  наследство.

А  мне  бы  к  Лиде  забежать  во  двор
И  отпросить  у  бабушки  на  речку.
Лететь  потом    с  горы  во  весь  опор,
Быть  там,  где  любо-дорого  сердечку.

Не  досчитаться  вечером  гусей,
А  мама  скажет:  "Вот  те  раз,  пастушка!"
И  босиком  бежать  на  луг  скорей
Да  вот  он,  гусь  !!  Нашла  за  рвом  старушка.

Испив  во  смак  парного  молока,
Уснуть  с  сестренкой  младшенькой  в  обнимку.
Стоп-кадр....  Плывут  по  небу  облака,
Смахну  рукой  той  памяти  слезинку...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932968
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Наталя Хаммоуда

Я пам'ятаю, як вона пішла.

Я  пам'ятаю,  як  вона  пішла.
Ще  дотепер  та  мить  перед  очима.
Ні  зайвих  слів,  ні  сліз,  ні  нотки  зла.
Вона  пішла,  не  гримнувши  дверима.

Не  обернулась.  Не  спинила  крок.
У  невідоме  йшла  без  нарікання.
І  я  мовчав.  Лиш  дим  від  цигарок,
За  нею    в  двері  "вийшов"  на  прощання.

Мені  б  зірватись,  вибігти  услід,
Мені  б  їй  впасти  в  ноги  чи  в  обійми.
Її  обличчя  витерти  від  сліз,
Торкнутись  вуст,  які  були  моїми.


Мені  б  спитати:  ти  ідеш  куди?
Мені  б  у  слід  кричати:  зупинися!!!
Та  я  дивився  на  її  сліди,
Які  зникали  ув  опалім  листі.  

©Н.Хаммоуда
06.12.2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933036
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Катерина Собова

Оптимiстка

По    закону,    як    ведеться,
Всупереч    дурницям    модним,
Мала    йти    вже    під    вінець    я
Із    цілителем    народним.

Хоч    в    дівках    сиділа    довго  –
Назло    всім    діждалась    щастя:
Буде      все    у    мене    добре,
Із    кар’єрою    удасться.

Буде    він    цілющі    трави
По    полях,    лісах    збирати,
З    ним    і    я    зазнаю    слави  –
Будем    гроші    загрібати.

Але    щастя    моє    вперте
Легко    в    руки    не    давалось,
Бо    заміжжя      (вже    четверте),
Знову    із    гачка    зірвалось.

Суд    довів    усі    моменти:
Мав    жених    погану    звичку,
Продавав    всім    пацієнтам
Він    чогось    не    ту    травичку.

Та    на    долю    я    не    злилась,
Живу    радісно,    не    плачу,
Не    для    того      народилась,
Щоб    носити    передачу.

Я    своє    агентство    шлюбне
Буду    скоро    відкривати:
Кандидата    в    чоловіки
Буде    з    кого    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933062
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Любов Іванова

НЕ ЛЕЧИТ ВРЕМЯ…ЭТО БЕЗ СОМНЕНЬЯ.

[b][color="#067876"]Еще  болит  и  скрыть  мне  это  сложно,
Еще  печет  у  сердца  глубоко,
А  говорят  -  забыть  с  годами  можно
Гербарий  чувств  сложив  из  лепестков.

Любой  совет  здесь  точно  не  уместен
Ну  а  подсказки...    грош  им  всем  цена.
Мечта  живет  изюминкой  на  тесте,
На  дне  бокала  вкусного  вина.

Летят  года,  собравшись  в  птичью  стаю,
Все  дальше  кадры  юности  моей.
А  я  свое  прошедшее  листаю
В  тревожных  снах,  в  бессоннице  ночей.

Не  лечит  время....это  без  сомненья,
Не  зря  об  этом  пишутся  стихи.
И  только  память,  часто  сновиденья
Вращают  кадры  чувственных  стихий.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932441
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 02.12.2021

Любов Вакуленко

ОБЕЩАЙ МНЕ

Полететь  бы  птицей  над  морями,
Ветер  успокоить  и  грозу,
Горы  все  разрушить  между  нами,
И  смахнуть  крылом  твою  слезу.

Рассыпаясь  над  тобой  дождями,
Все  невзгоды  смыть  с  твоих  дорог.
Жаркими  мечтаю  вечерами
Ручейком  бежать  у  твоих  ног.

Пусть  твой  Бог  к  тебе  будет  участлив
Пусть  подарит  благость  и  покой,
Что  бы  ты  был  в  этой  жизни  счастлив,
Пусть  и  не  со  мною,  а  с  другой.

Пусть  твоя  улыбка  ей  сияет,
Только  пусть  не  гаснет  ее  свет.
Пусть  она,  как  я  с  тобой,  узнает,
Как  прекрасен  на  двоих  рассвет.

Как  прекрасно  глаз  твоих  сиянье,
Губ  изгиб  в  улыбке  неземной…
Я  хочу  услышать  обещанье,
Что  ты  будешь  счастлив…  Не  со  мной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929714
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.12.2021

Любов Вакуленко

А что ты знаешь…

А  что  ты  знаешь  о  дожде?
Быть  может  это  слезы  Бога,
Что  встал  у  твоего  порога,
Когда  узнал,  что  ты  в  беде?

А  что  ты  знаешь  о  росе?
А  может  это  брызги  счастья,
Или  блаженство  в  одночасье,
В  которое  не  верят  все?

А  что  ты  знаешь  о  ветрах?
А  вдруг  это  дыханье  солнца,
Что  вдруг  пробьется  сквозь  оконце,
Когда  уходит  вдруг  твой  страх?

А  что  ты  знаешь  о  цветке?
А  вдруг  это  его  подарок
Познать  как  светел  мир  и  ярок,
Когда  шагаешь  налегке?

А  что  ты  знаешь  о  любви,
Когда  приходит  ночь  на  землю?
Ты  говоришь  "Её  приемлю...",
Но  нет  любви  в  твоей  крови...

А  что  ты  знаешь  о  Творце?
Ты  на  него  и  полу  взгляда...
И  говорить  уже  не  надо  -
Всё  вижу  на  твоём  лице.

И  что  ты  об  улыбке  знаешь?
Способной  растопить  снега,
Мгновенно  сдвинуть  берега...
Я  улыбаюсь  -  ты  прощаешь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917715
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 02.12.2021

Любов Іванова

ОСЕНЬ У ЛЕТА ОПЯТЬ ПОЛУЧИЛА НАСЛЕДСТВО

[b][i][color="#1ba106"]Осень  у  лета  опять  получила  наследство
Без  документов...  такой  у  природы  закон.
Ярко  зеленых  и  огненных  листьев  соседство
Ивовых  веток  земной  и  глубокий    поклон.[/color]
[color="#b08b07"]
Осень  у  лета  взяла  не  взаймы,  а  по  праву
Алый  закат  и  по  небу  ключи  журавлей,
Дымку  над    полем  и  туч  золотую  оправу,
Ночи  с  прохладой,  туман  и  потоки  дождей.[/color]
[color="#1ba106"]
Осень  -  преемница    множества  летних  капризов,
Ярких  полян  и  богатства  осенних  цветов.
И  госпожа,  объявившая  сразу    свой  вызов
Листьям,  гонимым  капризною  силой  ветров.
[/color]
[color="#b08b07"]Лето  оформило  все  это  нотариально,
Зная,  что  осень  скорей  балагур,  чем  педант.
Из  года  в  год  не  по  акту,  а  больше  реально,
Главное  то,  что  Господь  в  этой  сделке  гарант[/color].[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927859
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 02.12.2021

Любов Іванова

ЛЕТО!!! НЕ УХОДИ!!!

[b][color="#338a0e"]До  чего  не  хочется  прощаться
Лето!!!  Погоди,  не  уходи!
Неужели  дни  тепла  и  счастья
Остаются  где-то  позади.

Неужели  в  прошлом  полевые
Самые  красивые  цветы?
Спрятал  август  лето  в  кладовые
Осени  отдав  свои  бразды

Смотрят  в  реки  плачущие  ивы
Сбрасывает  лес  и  парк  наряд
Только  ели  с  соснами  красивы
Выстроились    возле  парка  вряд..

Скрыта  гладь  озер  сентябрьской    рябью,
Опустилась  в  воду  вЕрбы  прядь...
Возвращайся  к  нам  хотя  бы  ...  бабьим
Лето...на  денек...на  три...  на  пять.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926790
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.12.2021

Любов Вишневецька

Тропинкой ледяной…

Иду  по  парку  снежному...
касаюсь  тишины...
Еще  чего-то  прежнего...
-  Возможно,  то  лишь  сны...

Где  раньше  были  лавочки  –
барханы  улеглись!..
Нет  больше  милых  парочек...
-  Согреться  не  смогли...

И  я  надеждам  верила...
но  подвело  крыло...
Обняли  будни  серые...
а  счастье...  отцвело...

Волшебными  снежинками
парк  заманил...  увлек...
Небесными  слезинками...
-  Здесь  по  колена  снег!

И  лучики  прохладные
стелились  по  ковру...
-  Сюда  бы  ненаглядного...
Как  без  него  живу?..

С  еловой  лапы  рой  встряхну...
Пусть  серебро  кружит!..
Под  сердцем  разбужу  весну...
где  мы  в  любви  клялись...

Иду  по  парку  сонному
тропинкой  ледяной...
с  озябшими  ладонями...
с  согретою  душой...

                                                 30.11.2021  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932437
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 02.12.2021

Мила Машнова

Не ходи под моими окнами

Не  ходи  под  моими  окнами,
Эти  окна  -  мои  глаза,
У  парадной  душа  расстёгнута,
Чтоб  ступени-клыки  вонзать

В  плоть  отвергнувших  или  бросивших
Меня  пафосно  у  перил,
Дом  наелся  такими  досыта:
Разжевал  и  переварил.


Тянет  ветви  свои  по-старчески,
Словно  руки,  больной  каштан,
Не  броди  виноватым  мальчиком  —
Примирения  рухнет  план.

Здесь  не  рады  тебе:  ни  улица,
Ни  хозяйка  с  ключом  в  руке.
Даже  окна  недобро  щурятся
Дерзко  глядя  в  глаза  тебе.


02.12.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932681
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Не все й мінорне

Не  блідне  сонце  -  парадокс  осінній,
І  сніжноягідник  у  білих  кульках  весь.
Цвіте  усмішка  хризантемна  нині,
А  хтось  заплутавсь  і  шукає,  певне  сенс.

Рілля  чорніє  фарбою  нічною,
Розлитою  старанно  на  старі  поля,
Але  ж  ще  свіжість    дня  так  пахне  хною,
Тим  листям,  що  опало  вчора  із  гілля.

Червоно-жовте  прилягло  деінде
На  гладь  озерно-тусклу  -  конфеті  легким,
А  небо  котить  сірувату  піну  -
Впаде  униз  дощем  задумливо-тривким.

У  пізній  осені  не  все  й  мінорне,
Прозорість  крапель  на  гіллі  дерев  блищить.
І  раптом  хтось  теплом  своїм  зігріє,
Й  душа  чиясь  не  охолоне  ні  на  мить.


(  На  фото  кущ  сніжноягідника)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931354
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 22.11.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2021

Любов Таборовець

Свої думки довірю я перу

На  кінчику  пера  моя  душа…
Довіривши  усі  слова  і  знаки,
і  не  ждучи  ні  осуду,  подяки,
ділитися  думками  поспіша…
У  сповіді  -  і  радості  й  жалі
відкриє  ті,  що  у  собі  носила.
І  навіть  те,  що  більш  нести  несила,
папір  з  пера  вбере,  як  скрижалі…
Сплітають  нитку  рими  із  плачу́
у  час,  коли  душі  затісно  в  грудях…
Як  не  знайшла,  сумна,  розради  в  людях,
дощем  у  ніч,  і  я  з  нею  лечу…
То  бач,  промінчиком  слова  летять,
тире,  дефіс  і  коми,  і  двокрапки…  
Як  лад  в  душі,  усе  і  скрізь  в  порядку,
то  сяйвом  сонця  букви  мерехтять…
На  кінчику  пера  моя  душа…
І  попри  все,  з  ним  буде  говорити...
Щось  пригадати,  мріяти,  творити,
на  аркуш  чистий  знову  поспіша...

22.11.2021
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

C.GREY

СОБІВАРТІСТЬ – 2

Продовження  теми  початої  віршем  "СОБІВАРТІСТЬ  –  1",
а  точніше  –  просто  "СОБІВАРТІСТЬ".  Якщо  що,  Він  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40309
______________________________________________
                                                 
                                                 *  *  *

Чи  можуть  існувати  люди  ситі  і  багаті?  –
Не  у  палаці,  не  у  затишній  квартирі,
А  замість  бідняків  у  дуже  скромній  хаті...
Хто  може  на  це  дати  відповіді  щирі?

Мистецтво  виживати  –  ми  не  позичаєм,
Воно,  як  і  душа,  народжується  з  нами,
Та  вибір  житла  між  будинком  і  сараєм  –
Як  вибір  –  бути  нам  рабами  чи  панами...

Хіба  якісь  провидці,  маги,  або  вчені  –
Життя  нам  безтурботне  напророчуть?
Кому  потрібні  також  дірки  у  кишені?  –  
В  якій  ніякі  гроші  жити  не  захочуть.

Отож  їм  подавай  такі  просторі  гаманці,
В  яких  є  відділи  свої,  кишені,  осередки,
Щоб  входили  туди  в  короні  чи  в  вінці
Багаті  думкою  славетні  наші  предки  –

Великий  Володимир,  Мудрий  Ярослав,
Богдан  Хмельницький  та  Іван  Мазепа...
У  портмоне  колись  їх  кожен  із  нас  клав,
Та  нині  вийшла  з  ними  ось  яка  халепа:

Не  так  уже  й  давно  ці  гетьмани  і  князі
В  очах  народа  та́к  змогли  себе  відмити,
Що  їм  не  страшно  повернутися  до  грязі,  –
Усіх  їх  стало  набагато  легше  загубити!

Через  дірки  в  кишенях  –  легко  в  бруд,
Або  крізь  пальці  випадуть  із  жменьки,
Проте  дістануться  комусь  і  не  за  труд...
Обмиються  пани  і  знову  як  новенькі!

Увіковічили  вони  себе  надовго,  на  віки,
Тепер  не  можна  їх  спалити  чи  порвати,
Але  собою  замінили  ці  герої  –  копійки!
Отже  їх  шлях  іде  не  у  палаци,  а  у  хати.

А  он  сховався  у  траві  в  міському  сквері
Іван  Франко,  якому  вічно  буде  двадцять.
Він  так  замаскувався  на  зеленому  папері,
Що  час,  погода  –  зроблять  з  нього  старця.

Хтось  випадково  загубив  той  папірець...
На  пошуки  його  чи  варто  витрачати  час?
А  не  знайдуть,  –  великому  поетові  кінець,
Бо  він  хоч  і  зелений,  але  все  ж  –  не  бакс.

А  от  наш  видатний  діяч  –  Грушевський...
Коли  його  дістали  з  політичного  туману  –
Бував  він  вхожим  в  дім  і  "королевський",
А  згідно  кольору,  прямісінько  в  нірвану!

Тепер  цей  фіолет  є  чисто  символічним.
За  нього  і  в  хатах  не  буде  навіть  бійок...
Настільки  наш  герой  тепер  публічний  –
Ну,  як  колишні  наші  п'ятдесят  копійок!

Тарас  Шевченко  був  –  художник  і  поет.
Він  знаний  завдяки  не  тільки  "Заповіту",
Був  і  "Кобзар",  але  лише  в  грошах  секрет  –
На  них  наш  геній  обслуговував  й  еліту!  

Та  нині  його  велич  вже  розвіялась  як  дим.
Ну,  чого  варта  ця  сучасна  жовта  сотня?
Він  на  нових  купюрах  став  вже  молодим,
І  тільки  собівартість  в  нього  незворотня.

Нажаль  ціну  втрачають  гроші  поступово.
І  навіть  ті,  що  зображають  чесну  жінку...
Усіх,  хто  ніс  до  нас  революційне  слово,
Знецінили  так  само  як  і  Лесю  Українку...

А  в  іншому  аспекті  може  все  нормально?  –
Бо  майже  всім  тепер  доступна  поетеса...
І  особливо  тим,  хто  заробляє  аморально,
Та  й  до  поезії  високої  не  мають  інтереса.

А  далі  що,  нова  купюра  в  триста  гривень?
Бо  майже  стільки  років  наш  філософ  має...
Та  ні,  просунули  його  на  ви́щий  рівень.
І  марку  аж  "п'ятсот",  він  впевнено  тримає!

У  вашій  кухні,  люди,  мало  посуду,  харчів?
Для  багатьох  із  вас,  можливо  є  й  так  біда.
Давно  від  мандрів  наш  філософ  відпочив,
Тож  хоч  і  на  папері,  йде  до  вас  Сковорода!
 
А  от  податися  до  ВУЗу  ваші  діти  захотіли?
Хабар  потрібно  дати  пару-трійку  "штук",
Аби  не  знали  що  таке  лопати,  грабі,  вили...
Тож  в  поміч  є  засновник  Академії  Наук!

І  вхожий  він  крім  інститутів  ще  й  у  вілли,
Бо  з  вилами  студент...  він  чудернацький.
А  тисячі  за  це,  в  маєтках  ректорів  осіли...
Хіба  ж  зада́рма  вченим  став  Вернадський?

Ну  от,  шановні,  маєте  фінансову  свободу,
Та  з  нею  Вам  покоїтись  лише  у  вічнім  сні
Із  вдячністю  великою  до  нашого  народу,  –
Який  зумів  нікчемно  Вас  принизили  в  ціні!

                                                 *  *  *

   Час  написання  –  від  моменту  виходу  в  Світ
банкноти  –  "1000  гривень"  до  2:00  16.11.2021
Присвячую  цей  твір,  постфактум  –  рішенню
влади  –  Видати  кожному  вакцинованому  
українцю  –  одну  тисячу  гривень...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931313
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 21.11.2021

C.GREY

СОБІВАРТІСТЬ

Чи  можуть  існувати  гроші  без  людей?
Це  (ясна  річ)  –  питання  риторичне...
А  як  би  існували  люди  без  ідей  –
Зробити  щоб  життя  їх  було  вічне?

Звичайно  –  люди  є  погані  і  хороші.
Але  й  не  ті,  й  не  інші  вічно  не  живуть.
Тож  довелось  ідеї  –  втілити  у  гроші.
Так  певні  образи  зі  смертю  не  спливуть.

Чи  можуть  люди  існувати  без  грошей?
Та  звісно  –  можуть,  бо  життя  ж  не  вічне:
Вдягатимуть  солому,  їстимуть  мишей,
Та  й  їхнє  житло  буде  чисто  символічне.

Від  цього  будуть  замерзати  по  ночах,
Кліщі  і  комарі  їх  доїдатимуть  та  воші...
І  вічне  запитання  буде  сяяти  в  очах:
„Навіщо  в  світі  цім  існують  гроші?”

А  відповідь  така:  „Щоб  пам’ятати  
Про  тих,  хто  воював  за  справедливість,
Й  своє  життя  готовий  був  віддати,
Не  сподіваючись  на  нашу  й  Божу  милість”.

І  от  з  банкнот  вже  дивляться  на  нас  –
Богдан  Хмельницький  –  може  не  без  болю,
Іван  Мазепа  –  той  що  у  свій  час
Не  шкодував  себе  за  нашу  волю.

Грушевський  незалежність  нам  кував.
А  міг  би  щастя  –  сам  собі  кувати.
А  що  натомість  в  нагороду  собі  мав?  –
Багато  тяжчі,  ніж  фінансів  втрати.

Іван  Франко  та  Леся  Українка
У  „слово”  боротьбу  свою  вкладали.
В  історії  держави,  це  –  сторінка,
За  кожну  букву  у  якій  вони  страждали.

Тарас  Шевченко  –  те  ж  поет  шановний.
І  він  як  Бог,  а  не  проста  людина  –
Він  лідер  нації,  він  батько  наш  духовний,
Він  є  –  все  те,  що  зветься  „Україна”.

Тепер  ці  люди  може  корчаться  в  могилах,
Бо  собівартості  для  себе  не  складуть  –
Бо  ті,  хто  з  ними  –  тішаться  у  віллах,
Без  них  –  босоніж  по  життю  ідуть.

І  як  би  бачили  вони  брудні  ті  справи,
В  які,  з  грошами,  їх  приплутали  ділки,
То  добровільно  б  всі  позбулись  слави,
Й  пішли  б  у  небуття  на  довгії  віки.

А  мудрим  пращурам  нема-чого  боятись.
Ну  ось  наприклад  всім  відомий  „Ярослав”.
Хіба  він  може  перед  кимось  вихвалятись,
Що  олігарх  у  жебрака  його  украв?

Виходить  –  у  багатих  мудрості  немає,
Бо  тільки  лиш  дві  гривні  коштує  вона.
Про  небагатих,  кожен  добре  знає:
Якщо  ти  мудрий  –  гріш  тобі  ціна.

Були  б  багаті  мудрі,  наче  Ярослав  –
Хіба  лише  б  собі  робили  вони  славу?
Тоді  б  і  Україну  –  кожен  смертний  знав,
Як  найзаможнішу  у  світі  цім  –  державу.    

Про  це  ще  мабуть  мріяв  навіть  Володимир  –
Великий  та  могутній  князь  всія  Русі...
І  завдяки  йому,  народ  в  наш  час  не  вимер.
Так-так:  його  в  кишенях  маємо  ми  всі!

І  ось  у  чому  справді  велич  всенародна:
Великим,  себе  –  кожен  може  відчувати.
Якщо  ж  якась  купюра  з  цим  не  згодна,
Тоді  достатньо  –  їх  багато  мати...

Й    нехай  багатий  бідних  давить,  гне  –
За  це  спіткатиме  й  його  колись  біда:
Його  й  з  грошима  –  смерть  не  обмине,
Хай  на  них  буде,  навіть  сам  СКОВОРОДА.

Ну  що  з  того,  що  ви  вже  тисячі  „відмили”?
Крім  бідності  –  для  інших,  є  у  цьому  суть?
Ви  гроші  не  потягнете  з  собою  у  могили,
Й  нове  життя  вони  для  вас  не  принесуть.

Та  марні  ці  слова  –  тривають  махінації...
Є  лідери  в  цих  справах,  чемпіони.
Обмежень  лиш  немає  для  інфляції,
І  всі  рахунки  вже  ідуть  аж  на  мільйони.

Ну  як  ви?  –  мільйонерів  авангард,
Чи  гідну  вже  знайшли  кандидатуру,
Щоб,  коли  буде  номінал  „один  мільярд”  –
Портрет  надрукувати  на  нову  купюру?

Пінчук,  Ахметов...  інші  мільярдери,
Обличчя  ваші  під  цю  справу  –  так  хороші.
То  й  може  ви  і  не  такі  вже  шкуродери?
От  тільки,  звідки  в  вас  такі  шалені  гроші?

...Та  мусить  пам’ятати  кожен  з  нас:
Якщо  ми  за  життя  отримуємо  „двійку”,
То  як  нас  не  увічнюй  –  в  профіль,  чи  анфас,
Ми  будем  коштувати  –  ломану  копійку...

06.01.2007

P.S.  Гривні  на  картинці  розташовані  у
порядку  згадування  про  них  у  вірші...

СОБІВАРТІСТЬ-2  :  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931313

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40309
дата надходження 24.09.2007
дата закладки 21.11.2021

Любов Іванова

ЗА ВСЕ ПОТРІБНО ДЯКУВАТИ БОГУ

[b][i][color="#0b38d9"]Ніч  одягла  на  місто  полотно,
Ні,  не  сумне,  на  ньому  сяють  зорі.
Цей  візерунок  виткав  Бог  давно
І  розмістив  у  неосяжнім  морі.

І  день  створив,  за  ним  чарівну  ніч,
Росою  вкрив  луги,  поля  й  долини
Яку  б  не  взяв  Господь  у  руки  річ,
Вона  ставала  дивом  за  хвилини.

А  ще  ліси,  долини    і  ставки,
І  береги,  й  прекрасні  водоспади
Буквально  все  з  Господньої  руки
Не  просто  так,  земних  людей  заради.

Та  все  ж  найкраще  із  його  творінь
Це  Всесвіт  весь,  а  ще  -  сама  людина...
Любіть  життя...  і  неба  голубінь
Несіть  Творцю  подяку  щохвилини..[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931540
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Амелин

Оберег не спасёт!

[b]Оберег[/b]
Ник  Эль  Энн
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2706619509648318&id=100009008860251

[i]Время  ноет,  время  хнычет,  
Божий  век  идёт  ко  дну..  
Что-то  гоголево  нынче
Салтыкову-Щедрину...
………………………………..
Рост  героя  -  исполинский,
Статус  -  трижды  холостой...
Задюмашился  Белинский,
Заогенрился  Толстой....[/i]



Пародия
[b]Оберег  не  спасёт![/b]
(Актуальное)
                                                       
«Время  ноет,  время  хнычет»,
Слышен  Новиков  –  Прибой,          
А  сюжет  так  драматичен,
Не  тряхнуть  мне  стариной.

Стал  герой  Шварцнеггеристей,
Статус  –  трижды  не  женат,
Задонцовилось  А.  Кристи      
Вмиг  про  десять  чертенят.                    

Намаршачившись  немножко,          
Достоевится  –  аж  жуть!
Коммунальные  платёжки  
Принесли:  «В  последний  путь…»

Кукрыниксятся  в  них  числа,
Зашекспирив  смысла  нить  –  
Коромыслом  мысль  повисла:
«Чи»  платить,  «чи»  не  платить?..»

«Что-то  гоголево  нынче…»,
Ну,  а  «им»  –  так  всё  ништяк*  –  
Леонардово  да  Винче…
Нам  же  –  Мамин-Сибиряк!

01.11.2021

*  Ништяк  —  что-то  очень  хорошее,  отличное,  являющееся  источником  приятных  эмоций,  (если  не  вспоминать  хиппи)))  )  https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/261421

С  благодарностью  к  Нику  за  классное  стихотворение!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930007
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Білоозерянська Чайка

ЖОВТА ВИШНЯ

/тріолет./

Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді,
Життя  не  збавило  свій  темп.
Бабусю,  в  нашому  городі,
Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді
та  Ваша  жовта  вишня  родить,
ще  й  два  десятки  хризантем.
...  Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді.
Життя  не  збавило  свій  темп.

У  вікнах  бачу  блиск  і  подив:  
Від  Вас  чекають  ті  вістей.
Іду,  мов  сотні  пішоходів,
У  вікнах  бачу  блиск  і  подив,
Бо  нові  мешканці  в  господі,
Там  інша  дівчинка  росте...
...  У  вікнах  бачу  блиск  і  подив  
Від  Вас  чекають  ті  вістей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Любов Вишневецька

С тоской под сердцем…

Перрон...  вагон...  и  шум  вокзала...
Здесь  место  встреч...  разлук...  потерь...
Тоска  под  сердцем  так  стучала!..
-  Ну  что  ж  теперь?..

Исчезнет  вскоре  все,  что  было!..
Любви  ушедшей  не  вернуть...
Сдружусь  с  разлукою  унылой...
-  Мой  с  нею  путь...

Сюда  уже  не  возвратиться...
Вздохнул  очнувшийся  вагон...
-  Пускай  стирает  память  лица!..
Исчезнет  сон...

Оставлю  в  прошлом  встречи...  взгляды...
Как  научиться  жить  одной?!  
-  Мне,  глупой,  только  он  был  надо!
Такой  родной!..

Случилось  так...  любовь  не  вечна...
Не  развернется  время  вспять...
-  Что  ждет  вдали  мое  сердечко?!
Рай  или  ад?..

Ох,  как  же  долго  будет  больно,
пока  в  судьбе  наступит  лад!..
-  Под  солнцем  птицей  стану  вольной!
Не  нужен  ад...

Пускай  мелькают  за  окошком  
сюжеты  прожитых  картин...
Душа  моя  тепла  дождется!..
-  Он  не  один...

Перрон...  вагон...  шум  пассажиров...
Спешат  умчаться  поскорей
к  знакомствам  новым  и  кумирам...
-  С  тоской  моей...

Пускай  мечты  там  воплотятся!..
Вдали  меня  пусть  очень  ждут...
Там  неземное  встречу  счастье!
Пусть...  –  В  добрый  путь!..

                                                                                   20.11.2021  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931445
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Анатолійович

Блюз "Эхо"

Выставляю  ещё  один  блюз.  Чтобы  тем,  кто  не  слышал  предыдущий,  было  понятнее,  добавляю  предисторию...

Есть  у  меня  друг  в  Германии,  в  Шверине.  Работает  в  музыкальной  школе.  Три  года  назад  я  выслал  ему  свой  блюз,  чтобы  детки  играли.  (У  меня  на  странице  он  называется  "Вечерний  блюз").  Через  год  с  моим  блюзом  его  ученик  занял  первое  место  на  конкурсе  (конечно,  не  благодаря  блюзу,  просто  играл  хорошо),  а  в  прошлом  учебном  году  девочка  Майя  с  этим  же  произведением  тоже  взяла  первое  место.  История  на  этом  не  закончилась...  Майя  сказала  своему  учителю,  что  хочет  ещё  что-нибудь  моего  сыграть.  И  будет  играть  всё,  что  я  напишу...  Вот  так  я  стал  невольным  заложником  своего  таланта  и  популярности  у  Майи...(шутка  юмора...)  Теперь  я  пишу  для  Майи  блюзы  и  не  только.  Но  мой  друг  раздал  эти  пьесы  (которые  я  думаю  выложить  на  сайт  для  вашего  ознакомления)  и  другим  ученикам...  И  теперь  им  не  хватает  моих  пьес!  И  друг  мой  говорит  не  в  шутку,  а  всерьёз  :"Пиши,  Серёга!  Мы  в  ответе  за  тех,  кого  приручили!".    Пишу.  И  буду...  Слушайте.  Извините  за  качество,  такая  программа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921862
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 21.11.2021

Анатолійович

Блюз "Назойливая мысль"

Есть  у  меня  друг  в  Германии,  в  Шверине.  Работает  в  музыкальной  школе.  Три  года  назад  я  выслал  ему  свой  блюз,  чтобы  детки  играли.  (У  меня  на  странице  он  называется  "Вечерний  блюз").  Через  год  с  моим  блюзом  его  ученик  занял  первое  место  на  конкурсе  (конечно,  не  благодаря  блюзу,  просто  играл  хорошо),  а  в  прошлом  учебном  году  девочка  Майя  с  этим  же  произведением  тоже  взяла  первое  место.  История  на  этом  не  закончилась...  Майя  сказала  своему  учителю,  что  хочет  ещё  что-нибудь  моего  сыграть.  И  будет  играть  всё,  что  я  напишу...  Вот  так  я  стал  невольным  заложником  своего  таланта  и  популярности  у  Майи...(шутка  юмора...)  Теперь  я  пишу  для  Майи  блюзы  и  не  только.  Но  мой  друг  раздал  эти  пьесы  (которые  я  думаю  выложить  на  сайт  для  вашего  ознакомления)  и  другим  ученикам...  И  теперь  им  не  хватает  моих  пьес!  И  друг  мой  говорит  не  в  шутку,  а  всерьёз  :"Пиши,  Серёга!  Мы  в  ответе  за  тех,  кого  приручили!".    Пишу.  И  буду...  Слушайте.  Извините  за  качество,  такая  программа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921861
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 21.11.2021

Наталі Косенко - Пурик

А звідки ти така прийшла?

А  звідки  ти  така  прийшла,
Красива  й  неповторна?
Чи  осінь  ніжна  чи  зима,
Де  мить  бринить  мінорна

Чи  поєдналась  залюбки,
Створивши  неймовірність?
Твої  сніжинки  і  листки
Створили  вранці  ніжність

Ось  образ  осені  бринить,
А  поряд  зимні  чари,
Невже  буває  така  мить,
Яку  ми  ще  не  знали?

Дива  бувають  на  землі  -
Чарівні  поєднання,
Як  ніби  сяйво  у  імлі  -
І  мрії  і  бажання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931500
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Катерина Собова

Англiйськi сни

Привела    біда    Семена
До    невролога    в    лікарню:
-Лікарю,    проблема    в    мене,
Скільки    б’юся    -    і    все    марно.

Сон    у    мене    нездоровий:
Тільки    стану    засинати  –
На    англійській    чистій    мові
Починають    всі    кричати.

Якісь    люди-посіпаки
Мене    тягнуть    на    дорогу,
Навіть    гавкають    собаки
По    англійському,    їй-Богу!

Рано    встану,      як    побитий,
Від    жахів    цих    -    серцем    млію,
Дуже    важко    мені    жити,
Бо    цих    слів    не    розумію.

-Вихід    є,-    невролог    каже,-
Будете    спокійно    спати,
Тільки    треба    постаратись
Організм    врегулювати.

Щоб    у    снах    цих    розгадати
Всю    тематику    злодійську,
Треба    взятись    і    негайно
Мову    вивчити    англійську.

Добре    з    місяць    попрацюйте
(Будете    тут    менше    спати),
Головне,    щоб    в    сні    навчились
Балачки    перекладати.

Я    гадаю,    через    місяць
У    нас    будуть    результати,
З    практики    своєї    знаю  –
Будете    спокійно    спати.

Через    тиждень    в    ресторані
Лікар    пострічав    Семена:
-Як    здоров’я?-      поцікавивсь,-
Що    в    сні    кажуть    джентльмени?

Грає    усмішка    в    Семена:
-Вже    відома    вся    балачка,
Бо    під    боком    спить    у    мене
Молода    перекладачка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Любов Іванова

ЗАБЕРИ ВІД ОСЕНІ МЕНЕ

[b][i][color="#730991"]Забери  від  осені  мене
Поверни  назад  в  яскраве  літо.
Де  буяють  мальви  дивним  цвітом
І  нехай  те  щастя  не  мине.

Відвоюй    мене  у  днів  сумних,
Де  дощі  з  небес  течуть  крізь  сито,
І  вітри  пророче  і  сердито
Хочуть  геть  заполонити  сни.

Проведи  мене  в  весняний    рай
Де  роса  бринить  на  буйних  травах,
А  проміння  лагідне  й  яскраве,
І  ріки  казковий  водограй.

Укради  у  сходжених  доріг,
Їх  у  мене  досі  вже  чимало,
Хай  зневіра  не  торкнеться    жалом,
Не  пусти  її  на  мій  поріг.

Не  віддай  мене    лихій  зимі
Я  ще  юна  у  думках  і  мріях
Хай  на  скроні  вже  лягла  завія,
Я  не  згодна  жити  у  пітьмі[/color][/i].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 18.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Шипшиново

Шипшиново...  в  розхристаному  світі,
Де  день  осінній  у  безбарвності  німій,
Де  без  оздоби  путається  віття,
І  часто  стукає  у  скронях:  ти  ж  був  мій.

Шипшиново,  коли  чуття  з  шипами.
Вогонь  блищить  достиглий  в  ягідці  простій.
Ледь-ледь  морозить...  Шепче,  шепче  пам'ять
І  акцентує:  навкруги  бринить  застій.

Шипшиново...чи  є  ти,  відгукнися.
Вже  осінь  пізня,  і  зима  також  гряде.
Червоні  ягідки  на  чорнім  нив'ї,
Де  я  і  ти  ...колись  були...І  де  ж  ти...де?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Білоозерянська Чайка

Скрипки зойк

/Секстина./
Маг-віртуоз  у  чарах,  мов  купав  –
І  ткала  осінь  неземні  бажання…
Зойк  скрипки  розтинав  осінній  парк,
листки  в’юнили  жовтими  стрижами.
І  в  сумі  вітер  вторив  у  димар:
ніщо  людське  чужим  він  не  вважав-бо.

Він  не  вважав…  а  ті  пориви  нот  –
як  листя,  що  не  має  більше  сили,
Змарніло  та  розсипалось  давно
І  тільки  в  скрипці  жалем  голосило.
Даремні  мрії,  осене,  стринож:
Залиш  хмільні  в  своїх  туманах  сивих.

У  сивих  –  тих,  що  золото  вбрання
Імлою,  холоднечею  притрусять.
Десь  там,  у  них,  живе  душа  моя  –
Не  вся,  звичайно,  та  вже  добрий  кусень.
Її  давно  там  спеленала  я  –
а  з  скрипалем  тепер  ми  тільки  друзі.

І  тільки  друзі  між  щасливих  пар
Шукають  те,  що  часу  не  збороти.
Хоч  нарізно  ідуть  в  знайомий  парк,
та,  ніби  в  листя,  падають  у  ноти,
Під  скрипки  зойк  –  для  всіх  він  просто  шарм!  –
Ридають  двоє    втомлено-самотніх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930607
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Любов Іванова

ЖИТТЄВА ОСІНЬ

[b][i][color="#6b0505"]А  що,  коли  ми  вже  зайшли  у  осінь,
У  справжній  вир  непроханих  вітрів.
У    мудрість  літ  у  сприйнятті  відносин,
У  розмаїття  ніжних  кольорів.

Яка  вона  -  примхлива  осінь  долі,
Чи  в  ній  достатньо  всіх  принад  і  фарб?
Чи  досить  сил  на  всі  важливі  ролі,
І  на    життя  -    неоціненний  скарб.

Які  вони,  оті  осінні  мрії
Чи  не  принишкли,  не  пішли  на  спад?
Адже  і    сонце    геть  інакше  гріє,
Лягає  в  душу  смутком  листопад.

А  що  чекає  там,  в  холодних  зимах
Чи  є  реванш    і  осеней,  і    літ.
Усе  вмістилось  тут,  в  відвертих  римах
В  них  наші  мрії  й  весен  дивоцвіт...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930862
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Катерина Собова

Самостiйнiсть

Вже    доросла    дівка    Ната
Веселенька    встала    з    ночі
І    сказала:    -Мамо,    тату,
Я    сама    пожити    хочу.

-Це    розумно,-    мама    каже,-
Двадцять    вісім    років    маєш,
Самостійності    навчишся,
Трохи    досвіду    придбаєш.

Раді,    доню,    ми    за    тебе:
Ти    відчуєш    справжню    волю,
Вдовольниш    свої    потреби
І    зустрінеш    свою    долю.

Із    порадами    своїми
Втрутився,    як    завжди,    тато:
-Щось    надумаєш    робити  –
То    не    думай    відступати.

Дівка    потягнулась    смачно:
-Так,    кароче,    всьо    понятно,
В    цьому    ділі    я    обачна,
Поступаю    акуратно.

Речі    ваші    я    зібрала
Вам    пора    уже    отчалить,
Тож    швиденько    одягайтесь,
Чуєте?    Таксі    сигналить!

Беріть,    тату,    цю    валізу,
Кості    зранку    розминайте,
Мамі    -    сумка,    й    пакет    влізе,
Пока.    Чао.    Не    скучайте!    

Та    не    стійте,    як    статуї,
Ворушіться,    мамо    й    тату,
Будьте    певні,    тут    я    точно
Вже    не    буду    відступати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Білоозерянська Чайка

ШАЛЕНІ СІМНАДЦЯТЬ

/переклад  з  російської  вірша  Миколи  ДІКА  «Безумные  семнадцать»./

Ви  за  сімнадцять  вибачте  шалені,
За  відчайдушні  локони  оті,
За  юну,  неціловану,  зелену,
що  вірить  ще  в  три  крапки  у  листі́…

Прошу:  не  треба  молодість  судити!
Вона  промчить,  як  ураган  із  хуг.
То  ж  хай  по  власне  обраній  орбіті
летить  і  хмари  зносить  на  шляху.

Не  слухає,  не  бачить  все  одразу,
не  вірить  в  розум  –  адже  йде  весна.
Нестримність  є  супутниця  обра́зи,
бо  спокою  з  наївністю  не  зна.

Побачить  і  навчиться  -  та  пізніше.
сьогодні  ж  сліпо  грається  з  вогнем.
Думки  у  юних  зовсім-зовсім  інші  –
це  ввечері  чи  впівніч  –  не  мине.  

Колись  юнацьке  спуститься  з  орбіти,  
і  досконалість  сповнить  до  країв.
Наразі  ж  ті  сімнадцять  не  судіть  Ви  –
а  побажайте  долі  краще  їм!  

Сьогодні  цим  перекладом  вітаю  з  майже  17-річчям
дорогу  подругу  Катрусю  СОБОВУ.  І  бажаю  їй  здоров'я  та  мирного  неба,  любові  та  поваги  близьких  та  друзів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930857
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Білоозерянська Чайка

РАДІТИМУ ЗА ТЕБЕ

Ти  –  в  стиглій  осені  вишите  небо,
Жовто-блакитний  омріяний  простір.
Буду  радіти  я  завжди  за  тебе,
Станеш  блукати  між  снами  чогось  ти.

Доля  до  тебе  рушник  свій  простелить,
Вишиє  хрестиком  трепетну  радість.
Ти  –  бірюзовий  в  кульбабі  метелик,
В  жовто-бузковій  гаптованій  гладі.

Берег  піщаний  і  озеро  синє,
Блюдцем  дрімаюче  в  жовтім  тороччі.
Ти  –  моє  сонце,  що  грає  в  росині
І  джерело,  що  коханням  дзюркоче.

Жовтогарячі  й  лазурні  айстрини,
Лункість  та  галас…  птахів  веремія…
Буду  за  тебе  радіти  невпинно  –
Все  найтепліше  любов’ю  намрію.

Гріє  крізь  осінь  серця  несхололі
Вічне  зізнання,  в  бурштин  запеклося.
Любий!  За  тебе  я  дякую  долі  –
В  небо  подяка  летить  стоголоссям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931167
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Mikl47

Ще два тижні до зими.

Що  за  осінь  в  цьому  році,
Що  за  осінь!
Досі  гріємось  на  сонці,
Ще  і  досі.

Ще  два  тижні  до  зими,
Ще  два  тижні,
Тільки  думаємо  ми
Не  про  лижі.

Ой,  думки  у  всіх  у  нас,
Звісно,  різні:
Хтось  спізнився  на  Парнас  __
Надто  пізно,

Хтось  придбати  мріє  дров
На  всю  зиму,
А  хтось  мріє  про  любов
Невгасиму.

Кожен  щось  планує  сам--
Краще,  гірше,
Та  у  Бога  є  свІй  план
Для  нас  грішних...

Всім  воздасться  --  не  мине
Рай  чи  пекло...
Та  не  будем  про  сумне  --
Ще  не  смеркло.

Чи  ти  взутий,  чи  ти  босий  --
Неважливо.
Головне  --  чудова  осінь,
Сонце  --  диво!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931024
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Катерина Собова

В гостях

Мама    доню    свою    рідну
В    гості    відправляла,
Як    вести    себе    потрібно
Мудро    наставляла:    

-Будуть      виступати    гості  –
Жувати    не    можна,
Вислухай    уважно    тости,
Що    там    каже    кожна.

Та    до    чарки    не    тягнися,
Наперед    не    пхайся,
Серед    старших    оглянися,
Мило    посміхайся.

Пий    водичку    мінеральну,
Виникне    розмова  –
Покажи,    що    ти    морально
До    життя    готова.

А    як    стануть    танцювати,
Зроби    по  -  англійськи:
Не    прощаючись    -    із    хати!
(Так    у      колах    світських).

Аж    на    другий    день    припхалась
Донечка    додому,
Розказала,    як    набралась
Горілки    і    рому:

-Я    забула,    що    ти    вчила,
Як    у    тих    англійців,
І    по-нашому      зробила:
Ми    ж    то    -    українці!

Гопака    я    танцювала
Із    кумом    Альбіни,
Реготала    і    співала  –
Аж    дрижали    стіни.

На    коня    пила    я    залпом,
На    кожну    підкову,
Всі    вітали    мене    з    кайфом,
Наливали    знову…

І    по-нашому    я    швидко
Чарку    спорожняла,
Мусила    там    ночувати,
Бо    йти    не    діждала.

У    англійців      свої    тости
Й    свої    забобони,
А    я    рада,    що    в    нас    в    гостях
Отакі    закони!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 11.10.2021

Mikl47

Про що цвіркочуть цвіркуни?

Про  що  цвіркочуть  цвіркуни
В  своїй  одвічній  колисковій?
Що  люди  справжні  дикуни  --
Ніяк  не  можуть  без  війни...
А  світ  загине  без  любові?

Чому  галактики  і  ті,
Немов  ріднесенькі  по  крові,
Летять  в  обійми  ризикові?
Бо  й  зорям  сумно  в  самоті,
І  зорям  хочеться  любові.

Хто  знає  скільки  вже  церков
Ми  збудували  суєслови,
Та,біороботи  немов,
Запрограмовані  на  кров
Вбиваємо  в  ім'я  любові??..

Забули  СЛОВО  "НЕ  УБІЙ!"
Людину,звіра,гай,діброву...
Не  ти  життя  дав,  тож  не  смій
Це  на  планеті  голубій!
Добра  не  буде  без  любові.

Це  знають  мудрі  цвіркуни.
Про  це  й  співають  нам  вони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926629
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 11.10.2021

ТАИСИЯ

"У природы нет плохой погоды. "

Я    не    люблю    оголённую    осень.
И    не    скажу    ей,    что    «милости    просим».
Стыдно    смотреть    на    раздетую    рощу.
Не    возлюбил    зять    сварливую    тёщу.

Лучше    пускай    уж    ноябрь    завьюжит,
Чтобы    снежком    припорошило    лужи.
Пледом    нарядным    укроется    поле.
Будет    туристам    на    лыжах    раздолье.

Так    что    имейте    к    погоде    терпенье!
И    у    неё    ведь    бывают    затменья.
И    у    людей    с    этим    делом    проблема:
Им    угодить    -    бесполезная    тема.

Вечно    ругают,    клеймят    непогоду.
Броду    не    зная,    а    лезут    ведь    в    воду.
Так    что    разумнее    дружбу    наладить.
И    помогать  ей,    но    только    не    гадить.

Многого    слаженно    можно    добиться.
Не    выражайте    природе    амбиций.
Вместо    того,    чтобы    лаять    и    злиться  –
Будьте    приверженцы      добрых    традиций:
Бережно    всё-таки    к    ней    относиться.

05.10.  2021.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927144
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Наталі Косенко - Пурик

Спів Орфея

Вже  прокинулась  осінь  на  волі,
Сяють  барви  багряно  червоні,
Гомонить  дивним  голосом  фея  -
Я  стою  і  любуюся  нею

Опадають  пожовклі  листочки,
Килимочком  малюють  рядочки,
Шепотять  вересневі  вже  віти,
Ніби  дружно  зібралися  діти

Чути  співи  чарівні  Орфея,
Засіяла  в  мотивах  алея
І  у  світі  де  осені  чари
Грають  сяйвом  небесні  стожари

Чарівниця  -  осіння  панянка,
Обіймає  тендітно  із  ранку
І  у  тінях,  що  сховані  в  листі
Вже  кружляють  мотиви  барвисті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927553
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Катерина Собова

Де штори?

Перше    вересня    у    школі  –
Дзвінок    сріблом    розливався,
Сьомий    клас    теж,    як    ніколи,
Веселився    й    дивувався.

Наяву    це    все,    чи    сниться?
Витріщались    учні    всюди:
Їхня    класна    керівниця
Збільшила    в    три    рази    груди!

В    клас    зайшла    педагогиня,
Вражені    замовкли    діти:
Була    горда,    як    Богиня  –
Як    красу    таку    втаїти?

Думав    Петя:    -От    потвора!
Хоч    учителька    привітна,
Гроші,    що    здали    на    штори  –
Пішли    зовсім    не    на    вікна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Ніна Незламна

Довга дорога додому ( поема)

По  обрію  місяць…  Ніч    розсіває  зорі
Світлані  не  спиться…  Смуток  сховає  в  морі
Вона    під  вечір,  знову  залишиться  одна
Та  все  ж  її…    зігріє  вірність  лебедина
У  дальній  рейс,  відправиться  її  коханий
Ніби  морськими  хвилями  він  увінчаний
З  дитинства  мрія  бачити  світ,  мандрувати
Хоч  дуже    важко  -  не  хоче  розчарувати….

Корабль  відчалював,  не  стримати  й  сльозини
З  ним  відпливали    світлі,    щасливі  хвилини
У    душі    в  кожного  надія  й  сподівання
Оберігатиме…    в  дорозі    зірка  рання
Хоч  підкрадалась  думка  -  нині  світ  жорстокий
Та  він  повернеться,  коханий,  кароокий.
***
З  часом    не  чути  звуку  мотора    й  вдалині
Розпочиналися    буденні,    моряцькі  дні
Під  сплеск  і  муркіт    хвиль,  море  ховало  думки
Та  календар,  як  втіха,  лічив  дні  розлуки.

І  борознило  судно,  моря  й  океани
Сонячний  зайчик  на  воді...  Очі  Світлани
Йому  ввижалися,  добрі,  світлі,  привітні
Море  у  штилі…  Мав  повернутися    в  квітні
Та  не  судилося,  як  мріялось,  гадалось
І  не  чекав  ніхто,  але  воно  так  сталось.

Уповні  місяць  зрадливий  і  ненаситний
Йому  б  творити  злодіяння,    непохитний
Неначе  в  змові  з  вітром,  розгулялось  море
Могутні  хвилі,    раз  -у-  раз  …  жага  покори
Ніби  розгнівався  всемогутній  Пасейдон
Корабль  хилився,    за  мить    потрапив  у  полон
На  жаль    далеко,  землі  не  видно  й  маяків
Мов  кінець  світу,  вода  зносила  моряків
Й  вантаж  топився  під  гугіт  сиренних  звуків
Наче  непотріб,  який  заважав  розгулятись
Та  від  напасті,  чи  зможе  хтось  віддалятись?
Коли  глибини,      здатні  в  себе  втягнути    все
В  штормовій  трясці,  лиш  Бог  удачу  принесе…

А  море,  так    гнівно    й  безжально  вирувало
Свист  вітру  …  надихав,  поводилось  зухвало
Тріскіт  судна,  уламки  вниз  наче  до  пекла
Нічне  відлуння….  гучний  скрегіт  здіймавсь  до  неба.

На  його  щастя,  рятувальний  круг  на  хвилях
Відчуття  радості,  стремління,  як  вітрила
Плавун  умілий,  хоч  виснажений,    але  смілий
На  якийсь  час  здавалось  зовсім  оп’янілий
Перед  очима  Світлана,  той  ніжний  погляд
Знову  ввижалось  -    дотягнутись…  й  вона  поряд
Та  віддалялась,  чомусь    кожної  хвилини
Як  ніч  ховалася…..  напередодні  днини…
***
Бринів  світанок,  нарешті  вгамувався  шторм
Його  надія    грала  барвами  над  морем
Переливалася    веселка  кольорами
Вселяла  віру  -    кохана  спасла  чарами!
Хоч  так  далеко,  все  ж    між  нас  є  нить  єднання
Дитям  радів,  що  виживе  -    мав  сподівання…
Вітрець    лінивий…    здаля  доносив  гул  судна
Невже  я  виживу?  О  доле  милосердна
Даруєш  щастя  й  один  шанс  на  виживання
Але  уздрівши  на  мачті  прапор  …  Вагання
Стиснуло  душу.  Скам`яніло    младе  тіло
Свідомість  втратив,  за  мить,  водою  укрило…

Три  дні  й  три  ночі,    обкурені  пірати  п`ють
Артур  лежачий,  маряться  хвилі,  в  лице  б`ють
Гарячий,  мов  з  велетенської    печі    йде  дух
Він    відчував,  що  інколи,  зовсім  втрачав  слух.
Та  час  лікує  рани  і  душевні  кризи
І  поступово  …  відійшли  життю  загрози
То  вже  не  сон  і  не  кошмари,  а  наяву
На  душі  весело  стало.    Дививсь  у  синяву
Чистого  неба.  Повітря  придавало  сил
Йому  б  злетіти,  втекти,  але  немає  крил…
***
Поспіль  п`ять  років…    навіть  і  кроку  по  землі
У  морських  хвилях,    мрії  -  розбиті  об  скелі
Життя  піратське,  сьогодні  повезе  чи  ні?
Та,  як  позбутись?  Душа  палає,  у  вогні
Ув`язнений,  на  шлюпці  не  втечеш  далеко
Змиритись?    Зі  злодіями  жити  нелегко….
В  неволі,  в  самоті,  -  відчаю  не  позбутись
Озлоблений  та    перед  ними  мусив    гнутись
І  підкорявся,  в  надії  ,  що  скоро  втече
Від  нерішучості,  в  грудях    тисне,  аж  пече.

Сонливий  місяць,  морська  гладь  вкрита  туманом
Пирати  п`яні,  в  дрімоті    разом  з  атаманом
Розчарування…  Пропливли  майже  пів  кулі
Втекти  уплав?Так    то  ж  на  вечерю  акулі…
Жага  життя  на  волі,  з  болем  серце    крає
Думка  про  втечу,  неначе    свічка  згасає
Та  неумисно,    почув  розмову  піратів
Скоро  земля.    Втечу  -    мав  кілька  варіантів…
Напевно  доля…    знову  дала  шанс  у  житті
Він  веслувальник,  тож  не  зрадить  своїй  меті.
***
У  темноті    нерозібрати  що  за  люди
Скрізь  метушня…  мо»  не  помітять,    втекти!    Куди?
Він  уже  втретє,  до  човна  ніс  якісь  пляшки
Тремтіло  тіло,  розвернувся,  біг  навпружки
Здалось  чи  й  насправді,    ніхто  і  не  помітив
Такий  засмаглий,  як  усі,  цим  себе  захистив
Ще    борода  й  волосся  майже  нижче  плечей
Тікав  у  ніч,  подалі  від  неприємностей.

Так  довго  біг  і  все  вперед,  куди  не  знати
Далі  від  моря,  щоби  уникнути  страти
Пірати  вміли  безжалісно  убивати
Зухвалу  честь  і  свою  гордість  захищати
Одне  втішало…  позаду  зникала  мова
Зовсім  не  чути  гулу  судна  і  шуму  моря.
***
Літневий  ранок…  сонце  промінням  виграє
Пестить  обличчя,  ніби  з  новим  днем  вітає
По  тілу  біль,    кров  на    роздертих  руках  й  ногах
У  душі  страх,  сум`яття,  сльозини  на  очах
Погляд  зневіреного,  вмить  усмішка,  -  Що  втік?
Посеред  хащів,  з  цікавістю  поглянув    у  бік
Здається  пагорб…  Як  побачити  місцевість?
Де  я  знаходжусь?  За  мить  охопила  радість
Тільки  тепер,  дійшло,  за  ним  немає  погоні
Сльози  рікою,  на  колінах  у  поклоні….

Здригались  плечі,    лунали  слова  молитви
В  розчаруванні,  що  зовсім  немає  грошви…
В  голові  гул  і  слова  втіхи,  ніби  поряд
-Не  падай  духом!  Поспіши  в  напрямку  моря!
Шукав  очами,  здалося  голос  жіночий
Ніби  Світлани,  такий  же  ніжний,  співочий…
-Моя  кохана,ти  мій  ангел  охоронець
Придай  же  сили  -  не  втратити    мені  терпець.

Три  дні  по  хащах,  безсилий,  в  харчах  потреба
В  крові  підошви,  пам`ятав  -  до  моря  треба
Вузенька  річка  змійкою  спускалася  униз
Поміж  дерев,    жінка-  індіанка  несла  хмиз
Зрозумів,  що  це  один  з  індійських  островів
Молив  Бога,  щоб  не  потрапить  до  ворогів.
***
За  шматок  хліба,  три  роки  робота  в  порту
І  цим  втішався,  ладен  служити  і  чорту
В  надії,    потай    на  судно  потрапить  вдасться
Та  знав,  у  житті  на  все,  треба  мати  щастя.

Темна  нічка…  Судно  рибальське  відпливало
Так  тісно  в  бочці,  тримавсь.  Й  гірше  бувало
Кричали  чайки,  навіювали  печалі
Думки    роїлися    клубком,    летіли    вдалі
Згадав  роки,  як  у  дитячому  притулку
Дуже  хворів,  відмовився  випить  пігулку
Тоді  в  каструлі,  в  доволі  малій,  сховався
Зате  вже  потім  перед  дітьми  хизувався
Ото  був  спритний!  Та  думки  кудись  тікали
Втрачав  свідомість,  ведіння  -  величні  скали…
***
Не  знати  скільки  він  пролежав,  тиждень  чи  два
В  білих  халатах  люди,  чув  англійські    слова
За  мить  біля  нього  нахилився  чоловік,
-Мені  здається,    тебе  бачив  позаторік
Чи  помиляюсь,  можливо  в    порту  Гаїтті
Ото,  дружище  ,  бувають  дива  на  світі
То  ти  англійську  розумієш?  Чому  мовчиш?
Чи  може  здалеку,    але  бачу  не  плачеш..
Це  був  не  сон,  він    розумів  англійську  мову
За    бесідою,  стрічали  пору    ранкову
Все  розповів,  чи  пан,чи  пропав  -      сам  не  знає
А  що  втрачати?    В  серці  надію  плекає….
Хто  ця  людина    не    відав,з  часом  зрозумів
Зжалилась  доля  –  він    один  із  дипломатів
***
Без  документів,  всім  бідам  на  противагу
Добра  людина,  йому  вділила  увагу
Не  стала  осторонь,  не    часто  так  буває
Мрія  вернутись,  вкотре  серце  зігріває
Босоніж  йти,  відчути  свою  рідну  землю
Бачить  красу,  вкотре  вирватися  на  волю
І  повернутись  у  рай  -    в    обійми  Світлани
Вже  досить  вигнанцем,    бороздить  океани.

Військовий  госпіталь  –  притулок  на  півроку
На  Батьківщині    осінь,  стріли  жовтооку
А  днів  зимових  скільки?  І  чи  в  сподіванні
Що  я    живий?    Чи  вдвох  зустрінем  зірки  ранні?

Тікає  сон,  думки  ятрять.  Лягає  смуток
На    душу  знову.  Зібрати  б  оце  все  в    жмуток
Навік  позбутися,  втопить    у  морскім  царстві
Й  не  жити  тут,  у  темряві,  хоч  вже  й  не    в  рабстві
Немов  вигнанець,  жаль,  але    по  своїй  волі
Час  згоїть  рани,  вкотре  подякую  долі
Чекаю  вироку…    Хто  зна,  як  карта  ляже..
У  гріхах  каявсь  -    може    якраз    Бог    поможе.

Відстань  між  нас,  Світланко,  уже  невелика
Знаю  з  тобою,    ніколи  не  пізнав  лиха
Мені  би  крила  та  й  під  твоє  тепле  крило
Навіть  готовий,  з  тобою    їхати    в    село
А  море,чайки,  поклик  завжди  мандрувати
Лишив  би  я,  щоб  нам    храм  любові    збудувати.
***
Весняний  ранок,  як  вісник  його  удачі
Напередодні  вирішені  всі  задачі
На  причалі  …    дуже  гучно  й  доволі  людно
У  спецодязі    моряка,    спішив    на  судно
У  портмоне,  подароване  дипломатом
Декілька  доларів  та  папери  з  білетом
Порт  Сан-  Хуана  залишався  за  плечима
Яка  вона,    стала    тепер  моя  Вітчизна?
Чи  дочекалась  мене?  Чи  ще  коханий    Світлані?
Далекий  шлях…    у  надії    і  в  сподіванні…

Як  пасажир  на  судні,  то  справжній  відпочинок
Тепла  каюта,  мрії  до  білих  хмаринок
Смачні  закуски,    вино  і    теплі  спогади
Про  першу  зустріч  -  приваба  ніжним  поглядом.
І  вісім  років    уже  сувмісного  життя
Вона  диспетчер    у  порту.  Ніжні  почуття
І  світлі  мрії  й  плани  на  майбуття
Давно  було    б  замати  собі  рідне  дитя
Та  все  відтягували  час.  -  Бо    хати  нема
Вона  так  часто  казала,  напевно    жартома
Щоб  його  не  засмутити.  Адже    мала  шанс
У  лікарні  утішали  -  На  все  треба  час.
Він  розумів,  мабуть  тому    й  не  наполягав
Кохав  всім  серцем    й  душею,  берегтись  благав.
***
Дорога  дальня…  позаду  страх  і  тривоги
Думки…  думки,  як  приймуть,  зустрінуть  колеги?
Змінявся  настрій,то  бурхливий  у  мажорі
За  мить  сумління  і    спокій,  уже  в  мінорі
Вкотре  до  дзеркала  підійде,  втішається
Модна  зачіска  -»канадка»,  посміхається
Дякувать  Богу,  ваги  набрав  ,  доглянутий
А  то  сухий    був,  зчорнілий,  як  з  хреста  знятий.
Хоча  давненько  на  висках    сріблиться  іній
Лишив  сліди,  йому    цей  круїз  незабутній
Та  все    ж,  ті  самі  очі  не  втрачали  блиску
При  згадці  про  кохану,  мов  відчував  ласку.

З  судна  на  судно  три  пересадки,  без  проблем
Та  за  роки  втрачені,    згадував  з    болем
Як  змити  з  пам*яті,  те  що  переніс  на  плечах
У  душі    й  в  серці…  раптово  сльози  на  очах.

Стамбул    привітний…  сяяв  під  ранковим  сонцем
Напередодні  …  вмитий  теплим  літнім  дощем
Йому  не  раз    доводилось    тут  побувати
Нині  ж  із  трепетом    у  душі  став  сприймати
Знайомий  порт  і  близько  судно  з  Батьківщини
Здалось  не  було    на  затримання  причини
Та    лиш    по  трапу  зійшов,  як  один  чоловік,
Ну,  що  Артуре,    помандрував,  побачив  світ?
***
Червоний  обрій  раз  у-  раз  топивсь  у  морі
Гучна  молитва  у  Софіївському  соборі
Слова  розносилися,  далеко  по  окрузі
Він  на  балконі  з  дипломатом,  ніби  друзі
В  готелі  одна  ніч,  а  до  Одеси  ранком
Повернення,    коханій  буде  подарунком.

Сонячний  ранок,  передвіщав    чудовий  день
О,скільки  лишиться    у  свідомості  вражень
Від  пережитого  і  пройденого  в  житті
Артур  стояв  схиливши  голову  в  сум*ятті
Не  міг  повірити,що  скоро  буде  вдома
Літак  здіймався  ввись,    у  блакитні  небеса
Милує  очі,  приваблює  земна  краса
Від  хвилювання    весь  аж  тремтів  ,  яке  щастя
Кілька  годин  й  вже  точно  повернутись  вдастя
Чи  дочекалася,  чи  ні,  люба  Світланко
Де  зараз  ти,  моя  кохана  веселунко?
А  може..  не  моя,    ранила  думка-  стріла
Чи  всупереч  коханню  між  нас  тьмяна  імла
Як  геть  прогнати  всі  сумління  й  вірить
Невже  комусь,    своє  серце  змогла    довірить
Душить  неспокій,  криштальні  сльози  на  очах
Думки  нав`язливі,  вже  здавалось  знесе  дах
Але  ж  любились  і  цінували  кохання
Духмяні  квіти…в  полі    збирали  до  рання…
***
Довга    розмова  в  адміністрації  порта
На  столі  рапорт  і  звіт  на  чотири  листа
Одне  втішало,що  спасли  двох  побратимів
Що  були  з  ним  на  судні.  Розповісти  він  вмів
Але    маринували    його  до  вечора
На  завтра  запрошувала  прокуратура

Смеркалось…  В  диспетчерській  Світлани  не  було
Розпука…    На  очах  сльози,  змокріле  чоло
Звільнилась-  це  слово  для  нього  наче    вирок
Чому?Що    заставило  зробити  такий  крок?
Він  ніби  п`яний  йшов  по  знайомій  вулиці
Від  ліхтарів  добре  виднілися  таблиці
Ну  от,  здається,    я  знайшов,  тут    незаблукав
Вже  й  третій  поверх,  хвилюючись,  дзвонив,  гукав.
***
Уже  в  готелі….  В  руках  номер  телефона
Чому    й  навіщо,  змінила  квартиру  вона?
Туга  в  погляді,    на  серці  глибока  рана
Чи  надія  і  сподівання  все  омана?

За  вікном  темінь,  похолодало,  крапав  дощ
Десь  зникли  зорі,чом    цьому  не  завадить  хтось?
Хоча  б  не  змокла,  може    назустріч  вийти    їй
Він  намагався,    непозбутись  усіх  надій.

Чекання…Як    перетерпіти    пів  години?
Так    важко!Чому    занадто  довгі    хвилини?
Він  відчував,  хвилювалась,  все  ж  мала  прийти
Може    й  немає  мені  приводу  радіти?

Пригадував…  За  день  до  відплиття  в  море
Яєчню  на  кухні  смажили    й  помідори
З  одної  вилки  смакували,  посміхались
Як  парубійко  залицявся,  вже  й  кохались….
Перед  очима  та    усмішка  на  обличчі
Сама  чарівність.    За  мить  сміялась  у  вічі
Так    тепло,  весело,  душевно,  щиросердо
В  обіймах  шепіт,-  Світлано  -  моя    трояндо!

Невже  тоді,  з  нами  доля  пожартувала
Була    негода,    морські  хвилі    шматувала
Хустинка  синя,  ледь-  ледь  трималась  на  плечах
Передчуття…  раз  –  у  -  раз  погляд  відчаю,  страх
І    все  ж  весною,  мені  дихала  у  спину
Ти  знала,    все  життя  кохав  тебе,  єдину
Та  кілька  чайок,  нібито  попереджали
Літали  низько  й  занадто  гучно  кричали…
***
Тихий  стук  у  двері…  На  місці  не  встояти
Надто  важко  в  душі  хвилювання  сховати
Думки  –  блискавиці  серед  хмарного  неба
Можливо  й  не  моя  та  нам  зустрітись  треба

Це  не  сон…    вона  з  хлопчиком,  років  дев`яти
Тепла  зустріч….  не  буде  його  докоряти
Блиски  в  очах…На  віях  бриніли  сльозини
У  обіймах,      на  устах  полинні    краплини

-Ну  от  діждалась,  -  слова  сина,  хитренький  погляд
-Ти  так  нічого…  маєш  непоганий  вигляд…
Я  йду  й  думаю,  ніяк  не  усвідомлюю
Де  ти  був,  що  так  довго  добиравсь  додому?
Чуєш,  не  плач,-  за  мить  притулився  до  мами
Не  відпускай!  Нехай    постійно  буде  з  нами!

                                                                                           Вересень  2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Любов Іванова

СОХРАНЮ ТАЙНУ

[b][i][color="#083787"]С-отню  баксов,  лишь  бы  я  молчала,
О-тстегнул  сосед  сегодня  мне.
Х-одит  он  к  куме,  а  я  узнала,
Р-ассказать  намерилась  жене!!
А-спид!!  Как  просил  держать  в  секрете
Н-ебо  мне  готов  был  наклонить.
Ю-ношеский,  мол,  повеял  ветер

Т-ак    решил  супруге  изменить.
А-за  деньги  я  молчать  готова
Й-  не  грех  мой,  а  грешно  гулять!
Н-у  и  что  же,    я  -  хозяйка  слова!
У-молкаю,  плату  жду  опять  !![/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927299
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Білоозерянська Чайка

Кохання не зректись краси

/Вільний  переклад  В.  Тушнової./

Кохання  не  зректись  краси,
Воно  –  життя  всього  основа.
Чекати  буду  вже  без  сил,
Коли  ти  з’явишся  раптово,
Кохання  не  зректись  краси.

Ти  прийдеш  в  ніч,  коли  вікно
Все  від  хурделиці  збіліло,
Коли  згадаєш,  як  давно
Ми  одне  одного  любили  –
Вночі  збіліло  все  вікно…

І  так  захочеш  ти  тепла,
Що  не  хотів  колись  прийняти  –
Залишиш  чергу,  що  була  
Із  трьох  осіб  до  автомату,
Ось  так  захочеш  ти  тепла.

Повзтиме,  ніби  на  протест,
Трамвай,  метро,  не  знаю,  що  там…
І  сніговій  все  замете,
Та  знайдеш  ти  мої  ворота,
Бо  я  молитимусь  за  те…

В  будинку  тиша  пробере,
Що  шурхіт  книги  вловиш  слухом,
Коли  підійдеш  до  дверей,
Пробігши  поверхи  щодуху,
От  так  та  тиша  пробере…

За  це,  коханий,  все  віддам!
І  віра  з  почуттям  ростиме,
Тож  і  чекати  не  шкода́
Весь  день  під  нашими  дверима  –
За  це,  коханий,  все  віддам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021

Наталі Рибальська

Яблоко

Вот  яблоко,
А  может  шар  земной.
Я  так  легко  держу  его  рукой.
На  нем  есть  солнца  алого  печать.
Вкусив  его,  смогу  я  осознать
Секреты  и  неведомые  тайны.
Знать  яблоко  поспело  не  случайно
И  не  случайно  в  руки  мне  попало...
Мы,  очевидно,  знаем  очень  мало
О  том,  что  происходит  в  этом  мире.
В  своем  мирке  или  в  своей  квартире
Мы  прячемся  от  внешней  суеты...
А  где-то  зреют  яркие  плоды...

30.09.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926653
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021

Білоозерянська Чайка

В день пам'яті Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Бажаю  Віри  в  Божу  справедливість,
Щоб  зникли  війни  й  темрява  нещасть.
Надію  мати  всім  у  дні  щасливі,
І  –  щиро  вірю  –  нам  Господь  воздасть.

Хвороби  зникнуть  спалахи  раптові  –
Природа  теж  навзаєм  віддає.
Лише  знаходьмо  часточку  любові
І  милосердя  тим,  хто  поряд  є.

У  день  Любові,  Віри  та  Надії
Й  Софії  –  мами  справжніх  християн,
З  небес  молитви  чують  і  радіють,
Що  віримо  у  світле  ти  і  я.

Із  сонечком  –  тепло  душі  їх  лине,
дарує  осінь  в  пишному  вбранні,
Молімось  за  щасливу  Україну,
За  мирні,  світлі  та  квітучі  дні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926663
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021

Катерина Собова

Подiл майна

Довела    Марися    мужу:
-Досить    нам    уже    казитись.
Я    сказати    тобі    мушу:
Буде    краще    -    розлучитись.

Отака    ось    катастрофа!
За    порадою    помчалась
До    куми    своєї    Софи
(Та    вже    тричі    розлучалась).

-Скоро    суд.    Я    переймаюсь,
Щоби    в    дурні    не    пошилась,
У    розлученні    не    каюсь,
Щоб    майно    мені    лишилось.

За    сім    років    ми    надбали,
Кумонько,    добра    багато:
Трохи    грошей    назбирали,
Є    машина,    діти,    хата…

Гроші    в    нас    на    депозиті:
Я    боюсь,    щоб    так    не    склалось,
Чоловіку    -    паразиту,
Щоб    ці    кошти    не    дістались.

Кума    Софа    професійно
Мудру    голову    схилила,
Точно    і    прямолінійно
Все    в    деталях    пояснила:

-В    цьому,    головне,    Марисю,
Розділити    майно    й    хату,
А    за    гроші    не    журися  –
Їх    поділять    адвокати.

Будуть    рішення    читати,
Що    повинна    ти    радіти:
Найдорожче    будеш    мати  –
Тобі    лишаться    всі    діти!

А    житло,    майно,    машина  –
Все    на    плечі    чоловіку,
Із    проблемами    такими
Нехай    мучиться    довіку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 30.09.2021

Наталі Косенко - Пурик

Незабутні кроки

Тебе  ховав  у  сутінках  туман,
Стирав  сміливо  незабутні  роки,
А  я  читала  трепетний  роман
І  чула  віддалялись  твої  кроки

Було  в  житті,  а  може  й  не  було
Та  згадка  сколихнула  до  глибинки
І  найрідніше  дороге  чоло
Так  чітко  відобразило  хвилинки

Похмурий  погляд  і  сльоза  в  очах
Десь  там  в  куточку  тихо  заховалась,
Як  ніби  в  опустошених  ночах
Зі  мною  назавжди  вона  змагалась

Тягнулася  чутливо  так  рука,
Щоб  неповторні  миті  воскресити
І  не  могла  змиритися  душа,
Щоб  почуття  назавжди  відпустити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926638
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021

Ліна Ланська

ПРОСТИ МЕНЕ…

Прости  мене,  Господи!..  вчора
У  сні  загубила  печаль.
Сміюся,  як  треба  мовчать.
Прости,  що  забула  покору.

Прости,  що    така  навіжена.
Кохаю  його  і  весь  світ
Радіє,  нехай  і  не  свій
Розкинула  доля  сувій
До  ніг  моїх,    вірю,  -  блаженна.

Прости  мене,  Господи,  знаю,
Пробачиш  мене,  а  гріхи
Коли  спокушає  лихий,
Спокутую...  виженеш  з  Раю?
За  віщо?  розраду  шукає

У  Пеклі  глухий  і  сліпий.
Хіба  від  любові  вмирають?
Накажеш  мені:  "Відступи",  -
Схилюся...над  прірвою  скраю...
Прости  мене,  руки  ламаю:

Прости  мене,  Боже,  прости.

18.02.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777731
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 30.09.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2021

Женьшень

Гірчинка кави. Ніжний аромат.

Гірчинка  кави...  Ніжний  аромат...
І  млость  думок  зухвало  про  минуле...
Вицокує  годинник  нот  -  набат...
Миттєву  хіть  за  тим  що  вже  заснуле...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925766
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Кадет

Творческий процесс

Бывает,  пропадает  вдохновенье
И  Муза-сука  прячется  в  туман...
Но  исчезают  всякие  сомненья,
Когда  накатишь  водочки  стакан...

Порядок  появляется  в  мыслишках
И  кажется  легко  сверстать  стишок
Такой,  что  напечатается  в  книжках...
И  тянет  повторить  на  посошок...

И  развернутся  веером  сюжеты,
Слюною  захлебнётся  Голливуд...
И  навсегда  забудешь  про  гаджеты
И  про  машинки,  типа  "Ундервуд"...

А  там,  глядишь,  и  перейдёшь  на  травку,
Понюхаешь  гашиш  и  героин...
Прицепишь  антисглазную  булавку
И  станешь  мудрым,  аки  бедуин...

Но  истинно-великим  достиженьем  
Чреват  не  всякий  творческий  процесс..
И  вроде  бы  благое  возбужденье
Таит  в  себе  губительный  эксцесс...

Таланты  не  всегда  уходят  тихо...
Блажит  разочарованный  поэт...
И  на  беду  нам  всем  находит  выход,
Взасос  целуя  чёрный  пистолет...

сентябрь  21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924836
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Кадет

Вдоль и поперёк

Куда  девалась  стать,
Куда  девалась  прыть?
Не  выйдет  наверстать
И  нечем  нынче  крыть...

Бывало,  прыгал  вдоль
И  даже  поперёк,
Превозмогая  боль,  
Хоть  было  невдомёк,

Что  трудно  без  нужды,
Что  впереди  тоска,  
Что  нам  кресты  чужды,
Как  пули  у  виска...

Не  за  горами  дно,
Отправимся  в  запас,
Не  каждому  дано
Устроить  мастер-класс...

Ржавеет  пистолет,
Давно  не  начеку...
Посёрфлю  интернет,
Посёрбаю  чайку...

август  21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921506
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 21.09.2021

Любов Іванова

ЛЮБИ, ПРОСИЛА Я ТЕБЯ

[b][i][color="#236b04"][color="#d60da7"]Л[/color]-ето  как-то  спешно  пролетело,
[color="#d60da7"]Ю[/color]-рко  наше  счастья  унесло.
[color="#d60da7"]Б[/color]-едное  сердечко  то  и  дело  
[color="#d60da7"]И[/color]-сподволь  хранит  твое  тепло.

[color="#d60da7"]П[/color]-амять  не  убить  и  не  разрушить,
[color="#d60da7"]Р[/color]-еет  она,  как  на  мачте  флаг.
[color="#d60da7"]О[/color]-тчего  ж  бетонной  глыбой  душит  
[color="#d60da7"]С[/color]-ердце,  предвещая  чувствам  крах.
[color="#d60da7"]И[/color]-  мольбу  мою  уносит  ветром,
[color="#d60da7"]Л[/color]-абиринты  путают  следы,
[color="#d60da7"]А[/color]-  слова  "Дыши  мной!"-без  ответа,

[color="#d60da7"]Я[/color]-вно  -  их  теперь  сковали  льды.

[color="#d60da7"]Т[/color]-о,  что  зародилось  в  нашем  лете,
[color="#d60da7"]Е[/color]-сть  и  будет  вечно  жить  в  сердцах,
[color="#d60da7"]Б[/color]-ог  на  небе  среди  звезд  отметил,
[color="#d60da7"]Я[/color]-  хранить  не  брошу  до  конца...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925562
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Наталі Косенко - Пурик

Молю тебе

Молю  тебе,  небесся  уночі,
Щоб  засіяло  місяцем  й  зірками,
Подарувало  мир  на  всій  землі,
З"єднавшись    із  думками  й  почуттями

Захвилювалось  серденько  на  мить,
Вібрало  і  красу,  і  неповторністть,
Щоб  гармонійно  все  життя  прожить
Та  відчувати  святість  та  змістовність

Молю  тебе,  небесся  уночі,
Та  про  тепло  й  добро  тебе  благаю,
Щоб  засіяла  зірка  у  душі
І  щастя  прилетіло  ціла  зграя

Ось  це  найкращі  мрії  у  житті,
Із  ними  можна  жити  і  любити,
Неначе  квіт  розквітнув  навесні,
Який  зуміє  все  живе  зцілити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925736
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Весняний гріх

Зливаюсь  з  осінню  своїм  єством,
А  ти  весною  дихаєш  у  спину.  
У  вересня  золочене  шитво,
Твої  дороги  у  мережках  днини.

У  тебе  розквіт  сонячний  в  душі,
А  я  терпку  зриваю  знов  тернину.
Любов'ю  переповнені  ковші.
В  легких  обіймах  свіжість  павутини.

Весна  і  осінь  разом?  Це  ж  абсурд!?
Осінній  дощ.  Думки  про  парасолю.
В  душі  моїй  журливо...власний  суд:
Весняний  гріх  проник  в  осінню  долю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925671
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Наталі Рибальська

Бринить струна

Немає  спокою,  
І  знов  бринить    струна,
Кудись  все  кличе  музика  чарівна.
Хоч  ніч  давно,  та  якось  не  до  сна.
І  сяйво  Місяця  сідає  на  коліна.

Чорнильний  колір  ночі  до  лиця  -
Зірки  на  ньому  схожі  на  перлини.
Та  раптом  наче  зойкнула  струна
І  зупинила  звуки  і  хвилини...

А  потім  дощ  змив  перли  й  оксамит,
Наповнив  вітром  хмари,  як  вітрила...
І  знов  струна...
По  іншому  бринить  -
Переспівати  вітер  їй  несила.

Та  дощ  затих  і  вітер  вмить  завмер,
Коли  струна  співала  ноту  чисту.
Гучніш  співала    і  це  був  шедевр..
Дощ  з  крапель  змайстрував  струні  намисто,

А  вітер  підхопив  чудовий  спів,
Посиливши  натхненно  те  звучання.
Дощ  сльози  лив  -  тихенько  моросив,
Згадавши  неразділене  кохання...

20.09.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925665
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Наталі Рибальська

Осенние закаты цвета муската…

Осенние  закаты  цвета  муската...
И  бабье  лето  случилось  где-то  -
Холодной  ночью  пером  сорочьим
Рвет  паутину...
Грибы  в  корзину,
Рябину  в  грозди...
Туманы  горстью
Над  речкой  бросит
Красотка  осень...
Вдыхай  прохладу  -
Вкус  шоколада
С  горчинкой  астры...
Грустить  напрасно,
Грустить  не  стоит  -
Ломать  -  не  строить...
Вихрь  листопада  сметет  из  сада
Пустые  чувства.
Сожму  до  хруста
В  объятьях  вечер...
До  скорой  встречи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924341
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 21.09.2021

Наталі Рибальська

Два зонтика и два дождя

Два  зонтика  и  два  дождя  -
Один  для  вас  и  для  меня,
Другой  для  грустной  Натали,
Той,  что  живет  вот  здесь,  внутри,
Как  маленький  комочек  света.
Она  дружна  с  одним  поэтом...
И  очень  часто  ясно  слышу,
Все  их  мечты  -  гулять  по  крыше,
Смотреть  на  звезды  и  кометы,
Встречать  осенние  рассветы.
Ловить  за  крылья  ветерок,
Писать  стихи...
А  между  строк
Я  слышу  нужные  советы.
И  раскрываются  секреты...
И,  затаив  на  миг  дыханье,
Я  превращаюсь  во  вниманье.
И  пропусть  боюсь  хоть  слово  -
Знакомо  все  и  все  так  ново.
И  дождь  прошел,  и  зонт  закрыт,
Комочек  света  все  горит,
И  слышен  голос  Натали  :
"Нет  ничего  важней  любви"

6.09.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924255
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 11.09.2021

Білоозерянська Чайка

Ромашкова зустріч

/Складне  рондо  або  великий  рондель./
Хмаро́к  безкраї  каравани
В  ошатно-чистій  білизні,
Як  в  дзеркалі,  в  очах  коханих,
Все  усміхаються  мені.

Приходить  часто  уві  сні
Ромашок  снігова  нірвана  –
В  красі  застигли  неземній
Хмаро́к  безкраї  каравани…

На  пелюстках  без  перестану
Чаклую:  любиш  ти?  Чи  ні?
Промінням  ллє  пахучий  ранок
В  ошатно-чистій  білизні.

Такі  ми  юні  та  смішні…
У  квітах  лагідних,  медвяних,
Мов  утопають  літні  дні,
Як  в  дзеркалі  –  в  очах  коханих.

Святково  вквітчана  поляна
У  білосніжному  вбранні  -
Як  острів  посеред  Лиману,
Все  усміхається  мені.

В  далеких  квітах  –  сни  рясні
Малюють  вранішні  тумани:
Химера?  Марево?  Омана?
Та  бачу  часто  вдалині
Хмаро́́к  безкраї  каравани...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924572
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 11.09.2021

меланья

Серпню

Достиглі  груші  скапують  медами,
кошлатять  брови  сиві  явори,
а  ніжні  айстри  пишними  рядами
милують  око  в  кожному  дворі.

Тепло  схололим  ранком  оповите,
шовковий  промінь  в'ється  на  кущі...
А  я  шкодую  вже,  що  сходить  літо
в  холодні,  сумом  сповнені,    дощі.

Лишився  серпня  невагомий  жмуток
пульсують  соком  визрілі  плоди...
А  на  душі  такий  осінній  смуток,
хоч  подорожник  в  неї  поклади.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921644
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 11.09.2021

Оксана Дністран

Пустоцвіт

Коли  порветься  напнута  струна,
Мелодії  від  неї  не  почуєш,
І  неважливо  вже  чия  вина,
Якщо  у  кров  потрапило  отруйне.

Та  з  часом  знов  у  серці  зазвучить
Тональність  інша  –  так  буває  завше,  –
І  в  ту  єдину  доленосну  мить
Відчується  –  все  діялось  на  краще.

Колись  лише  згадаєм  хвильку  ту,
Як  вирувала  музика  між  нами,
Вбирали  спрагло  нотну  красоту,
Тягнулися  до  сонця  пелюстками.

Безслідно  позлітає  пустоцвіт.
Короткий  вік  його  квітучих  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924361
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 11.09.2021

Наталі Рибальська

Разлюблю тебя во вторник…

Разлюблю  тебя  во  вторник.
Или  в  среду,  ровно  в  полдень.
Этой  осенью  дождливой  зачеркну  прошедший  год.
И  отправлюсь  в  мир  скитаться,
Чтобы  долго  не  прощаться,
Потому  что  все  случилось  так,  а  не  наоборот.

Прошагали  просто  рядом,
Обжигая  души  взглядом,
Не  надеясь  на  взаимность.  Как  под  зонтиком  одним.
Эхо  горьких  поцелуев...
Не  хочу,  но  приревную,
Хоть  сама  и  на  стремилась  называть  тебя  своим.

Просто  помни,  просто  радуй
Этот  мир  цветами  радуг.
Греют  нас  воспоминанья  о  минутах  и  часах,
Но  под  зонтиком  осенним
Мы  расстались...
Воскресенье..
Я  уже  сижу  в  вагоне  от  тебя  в  семи  шагах...

Я  на  юг,  а  ты  на  запад...
Ни  за  что  не  стану  плакать
Просто  тронется  платформа  вместе  с  городом  твоим.
Я  в  вагоне,  чуть  качаясь,  
Закажу  с  мелиссой  чаю...
Если  станет  очень  грустно  -  ты  звони,  поговорим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924233
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 11.09.2021

меланья

имя твое

Имя  твое,  словно  старая  песня,
бродит  ночами  в  моей  голове...
Мне  без  тебя  и  пустынно  и  тесно,
словно  весь  мир  опустел,  овдовел..
Сердце  в  плену  одиночества  стынет,
память,  как  лодку,  качнёт  на  волне,
тихо  накатит,  внезапно  отхлынет
и  холодком  проползет  по  спине.
Так  же  стоят  и  фонарь,  и  аптека...
Звезды  беседу  ведут  до  утра...
Всё  как  всегда...только  нет  человека...
Кажется:  кто-то  бездушный    украл...
За  ночь  прокрутишь  все  в  жизни  этапы,
боль  лишь  к  утру  поутихнет  слегка...
Звезды  уйдут,  а  Медведица  лапой
перед  уходом  порвет  облака...
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924485
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Любов Іванова

ПИЛЮЛИ ДЛЯ ПОХУДЕНИЯ

[b][i][color="#063c99"][color="#bd076e"]П[/color]одправить  я  решила  свое  тело
[color="#bd076e"]И[/color]  на  диету  строгую  присела.
[color="#bd076e"]Л[/color]ишь  огурцы,  салаты  мне  по  вкусу
[color="#bd076e"]Ю[/color]лить  нельзя  и  сдать  себя  искусу.
[color="#bd076e"]Л[/color]учи  зовут,  народ  бежит  на  плЯжи
[color="#bd076e"]И[/color]  предвкушают,  как  загарчик  ляжет.

[color="#bd076e"]Д[/color]а  как  же,  как  и  мне  туда  вписаться?
[color="#bd076e"]Л[/color]ишь  мне  известно,  вес  мой  под  сто  двадцать
[color="#bd076e"]Я[/color]  в  интернете  присмотрела    БАДы,

[color="#bd076e"]П[/color]ьют  же  девчата  и  успехам  рады.
[color="#bd076e"]О[/color]бман  на  сайте  исключила  сразу,  
[color="#bd076e"]Х[/color]оть  в  день  тот  видно  помутился  разум.
[color="#bd076e"][/color][color="#b3075d"]У[/color]  тех  таблеток  дьявольская    сила,
[color="#bd076e"]Д[/color]а,  жаль,  фальшивку  поздно    раскусила.
[color="#bd076e"]Е[/color]да  и  дальше  -  главный  кайф  по  жизни,
[color="#bd076e"]Н[/color]о  только  что  мне  делать  с  весом  лишним?
[color="#bd076e"]И[/color]  что    ж  вышло  с  той  моей    затеей?
[color="#bd076e"]Я[/color]  маюсь  денно-нощно  диареей...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923737
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 01.09.2021

меланья

Дежавю

Куда  вы,  годы,  так  торопитесь  и  мчитесь,
пытаетесь  стереть  из  мыслей  окоем,
где  на  крыльце  стоит  наш  старенький  учитель,
как  будто  бы  пророк  в  Отечестве  своём?
Который  нас  влюбил  когда-то  в  Окуджаву,
тех  умников,  каким  себя  считал  любой...
Вздыхает  он  теперь:  "  Обидно  за  Державу...  "
И  пьёт  зелёный  чай  из  чашки  голубой...
Там  мир  совсем  иной  -  волшебный  Остров  Детства,
где  смелые  мечты,  да  крылья  за  спиной,
но  лишь  шагнули  в  жизнь  -  всё  школьное  наследство
распалось,  как  мираж,  за  сказочной  стеной.
Всё  прошлое  прошло  и  ничего  не  значит,
и  сделать  первый  шаг  -  как-будто  не  дорос,
а  ждут  тебя  в  пути,  хоть  он  ещё  не  начат,
огонь  и  Н2О,  и  медный  купорос...
И  вот  опять  сентябрь,  всё  так  и  не  иначе:
учитель  ребятню  встречает  на  крыльце,
он  держит,  как  всегда,  в  руках  своих  задачник,
с  готовыми  уже  ответами  в  конце...

Взять  тортик  и  зайти?  ...  Да  нет,  потом  когда-то...
Дела...Они  вздохнуть  спокойно  не  дают...
А  на  крыльце  опять  вихрастые  ребята,
"мудры"  не  по  годам  ...Сплошное  дежавю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923838
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021

Наталі Рибальська

О, як шанують осінь всі поети…

О,  як  шанують  осінь  всі  поети...
Ну,  майже  всі,    не  хочу  заперечень.
Знаходять  сотні  слів  і    сотні  речень,
Оспівують    у  одах  і  сонетах.

Красуня  осінь,  фея  листопада
В  розкішних  шатах    золотого  листя
Прикрасила  навколо  всі  обійстя  -  
Десь  айстрами,  десь  гроном  винограду,

Десь    у  травичці  колосом  пухнастим,
Десь  сивим  гіркуватим  полином...
Частіше  дощ  блукає  за  вікном,
Щоб  срібну  нитку  без  упину  прясти.

В  повітрі  смуток,  радість  чи  натхнення  -
На  будь  який  вельми  примхливий  смак.
Бо  осінь    має  тисячі  ознак
І  кожному  дарує  одкровення...

1.09.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923868
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021

Наталі Косенко - Пурик

Друзям

Весело  щебече  пташка  у  садочку,
Вийде  в  сад  дівчина  гарна  у  віночку,
Засіяє  сонце  всім  на  милу  втіху,
Чути  голосочки  гомінкого  сміху

Розіллються  звуки  по  усій  окрузі,
Завітайте  швидше,  мої  любі  друзі,
Тут  знайдете  радість,  посмішка  засяє,
Як  підняти  насттрій  серце  моє  знає

Тут  і  про  природу,  і  її  чарівність
Та  і  про  кохання,  чистоту  та  вірність,
Зможете  почути  про  життєві  справи
І  завжди  відчути  ніжності  октави

Все  вміщу  з  любов'ю  та  додам  ще  звабу,
Подарую  крила  -  успіх  та  наснагу,
Тож  заходьте,  друзі,  я  завжди  чекаю
І  красу  в  рядочках  з  Вами  розділяю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923830
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021

Любов Іванова

ЛЕТО РЯДОМ, ЗА ПРИГОРКОМ

[b][color="#7d0abf"][color="#0da105"]Л[/color]-ьется  лунный  свет  в  мое  окно,
[color="#0da105"]Е[/color]-сть  какой-то  в  нем  секрет  могучий.
[color="#0da105"]Т[/color]-кет  из  мрака  ноченька  сукно,
[color="#0da105"]О[/color]-бнимая  им  на  небе  тучи.

[color="#0da105"]Р[/color]-аспахну-ка  ставни  и  вдохну
[color="#0da105"]Я[/color]-  целебный  воздух  полной  грудью.
[color="#0da105"]Д[/color]-о  утра  скорее  не  усну
[color="#0da105"]О[/color]-х,  красавец  май  с  цветущей  сутью...
[color="#0da105"]М[/color]-агия  присутствует  во  всём,

[color="#0da105"]З[/color]-везды,  фонари...  и  куст  сирени.
[color="#0da105"]А[/color]-  июнь...к  которому  идем

[color="#0da105"]П[/color]-ропишу  в  строкАх  стихотворений.
[color="#0da105"]Р[/color]-адуг  семицветный  перелив
[color="#0da105"]И[/color]-  дожди  сквозь  облачное  сито.
[color="#0da105"]Г[/color]-олубой  реки  большой  разлив,
[color="#0da105"]О[/color]-стровки  цветущих  маргариток.
[color="#0da105"]Р[/color]-осы  вновь  на  травы  упадут,
[color="#0da105"]К[/color]-апельки  со  стразами  похожи.
[color="#0da105"]О[/color]-кна  надо  шире  распахнуть,
[color="#0da105"]М[/color]-ай  -  июня  брат  сердца  тревожит.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915358
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.08.2021

Любов Вишневецька

Прикоснусь…

Весна...  а  мой  исчез  герой...
Растаял  силуэт...
оставив  боль  мне  под  ребром...
-  Оставив  горя  след...

Бреду  судьбой  с  ухабами...
Все  мысли  застелю
цветущих  яблонь  запахом...
И  вспомню...  поцелуй...

Знакомый  парк...  и  лавочка...
-  Любви  пылал  костер!..
Счастливой  были  парочкой...
Но  счастье  кто-то...  стер.

Разносит  ветер  лепестки...
Засыпал  волосы...
и  беды  все  мои  горьки...
с  душой  исколотой...

Весна  теплом  живительным
надежды  даст  росток...
-  Я  вспомню  дни  забытые...
К  ним  прикоснусь  чуток...

                                           24.05.2021  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914833
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 31.08.2021

Любов Вишневецька

Незаменимый

Сквозь  ряд  холодных  пропастей
припомнится  любимый...
-  Он  небосвода  был  важней!..
Он  был...  незаменимым.

Желанным  солнечным  лучом!..
Теплом  средь  лютой  стужи...
И  беды  были  нипочем...
-  Он  был  всегда  мне  нужен!..

Мы  находили  в  небесах
след  звездочки  мелькнувшей...
Теперь  одна  бреду  в  мечтах...
Шепчу  себе:  -  Он  лучший!..

Но  счастье  наше  стерла  ночь...
-  Накрыла  пустотою!..
А  время  тащит  душу  прочь
с  любовью  неземною...

*      *      *

К  тому,  что  было  так  давно,
крылом  коснется  память...
Душе  моей  не  все  равно...
-  Болит  на  сердце  рана...

                                                             31.08.2021  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923726
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Озеро кохання

Огорни  мене  скоріш  любов'ю,
Бо  без  тебе  сіро  все  і  мрячно.
Лілії  цвіли  -  торкалось  слово.
Озеро  кохання  вже  у  рясці.

Тихе-тихе,  мовчазне  уранці.
Квіти-поцілунки  -  спогад  помарнілий.
Не  загоїть  серпня  вечір  рани.
Ночі  у  безсонні  -  тіні  лілій.

Огорни  мене  скоріш  любов'ю.
Сам  колись  казав,  що  вдвох  тепліше.
Слово,  лиш  твоє,  єдине  слово,
Й  озеро  кохання  в  цвіті  лілій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923595
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Катерина Собова

Грiшник

Чоловік,    відчувши    втому,
До    ікони    промовляє:
-Ну    яка    причина    в    тому?
Мене    жінка    догризає!

Кожен    день    удома    сварка,
Що    ця    хата    вже    немила…
Підійшла    дружина    Варка
І    причину    пояснила:

-Є    краса    у    мене    й    сила,
І    щаслива    буду    дуже,
Я    Всевишнього    молила,
Щоб    найкращого    дав    мужа.

Бог    почув    мою    молитву,
Все    те    дав,    і    не    за    гроші,
Виграла    за    щастя    битву  –
Ти    дбайливий    і    хороший.

Плачеш    скрізь,    що    над    тобою
Доля    так    позбиткувалась,
Бо    ти    грішник,    не    молився  –
Ото    я    тобі    й    дісталась!

В    Господа    просити    пізно
І    звертатися    до    неба:
Бог    пройшов    страждання    різні,
І    тобі    терпіти    треба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923744
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Артур Сіренко

Плавання кам'яних хмар

               «Від  ока  до  ока  хмарина  пливе,
                   Як  Содом  до  воріт  Вавилону…»
                                                                                       (Пауль  Целан)

Міста  мов  човни  кам’яні
Дрейфують  у  бік  Вавилону.
Минуле  нагадує:  бриз  небокраю
Вітрила  наповнював  важкістю  
І  гнав  кораблі  кам’яні  до  заграв,
Де  скрипки  зі  снігу  (зі  сміху)
Співали  про  келих  важкий  золотий:
Отой,
Що  все  мимо,  все  мимо  (обабіч)
Проносив  Господь
До  пори  і  до  часу  (бо  сам  же  просив).
А  нині  громадище  (ні,  корабель)
Чи  може  то  хмара  цеглин,
Чи  то  лабіринт  –  печерок  з  жарівками,
Що  на  вітрилах  (таких  же  камінних)
Несуть  сині  хвилі  (як  небо)
Прямісінько  в  гавань  Мардука  –  
До  воріт  Вавилону,  де  жреці  навісні
Торгують  майбутнім:  покрадений  час
На  терези.  І  за  безцінь.  
А  від  ока  до  ока  хмари  пливуть:
Теж  кам’яні,  бо  забракло  води
Навіть  в  уяві.  Лишається  мармур
Для  хмар  і  богині  Іштар:  
Ідола  з  брили  звільнити  
І  розтрощити  чоло  на  дорозі  –  
На  бруківці  зачовганій
Міста  п’яного.  Не  мрій.
Просто  не  мрій.  Бо  вже  досить.
Мрій.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923181
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Ulcus

нічна замальовка

а  ніч,  як  море,  чорний  океан
полоще  хвилі  у  бездоннім  небі
над  плесом  -  хмари,  золотий  туман
і  місяць  вигнув  шию,  наче  лебідь

у  темені  глибокій,  як  в  воді
коралами  німують  тіні-грона
у  павутинних  сітях  неводів  
мовчать  заснулі  втомлені  ворони

на  дні  нічному  в  плетиві  доріг
снують  окаті  пізні  субмарини
здіймають,  ніби  мул,  порошу-сніг
й  лишають  на  узбіччях  бризків  скріни

рюкзак-наплічник  -  синій  акваланг
у  нім  -  айфон  і  голос  твій,  як  кисень
долає  ночі  чорний  океан
так  довгожданно  і  безкомпромісно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901293
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 31.08.2021

C.GREY

ИГРА СЛОВ - 255

Из  сборника  двустиший  "КАЛАМБУРНОСТЬ"  

***  251  ***
—  почему,  ДОРОГОЙ,  ты  ко  мне  не  пришёл?
может  быть,  ты  не  тою  ДОРОГОЙ  пошёл?

***  252  ***
закрывши  ЗАМКИ  на  ЗАМКИ,
царей  казнить  шли  мужики.

***  253  ***
у  БАБОЧКИ  на  крыльях  глазки  есть…
у  БАБ  ОЧКИ  на  глазках,  это  –  жесть!

***  254  ***
я  для  маленьких  СУЩЕСТВ  УЮТ  создам  –
пусть  СУЩЕСТВУЮТ  и  растут  не  по  годам.

***  255  ***
…а  по  утрам  ПРО  КУР  ОРУ  я  лихо  петушку  –
чтоб  ПРОКУРОРУ,  те  снесли…  по  гребешку.

…………………………………………………………

ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923745
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021

Любов Вакуленко

Не кохай мене

Не  кохай  мене  так...  Не  треба...
Охолонь  трішки...  Охолонь.
Ти  за  руку  мене  до  неба...
Мене  спалює  твій  вогонь.

Спека  ходить  широким  степом,
Що  дощі  ідуть  їй  дарма.
А  над  урвищем,  над  вертепом
Споглядає  моя  зима.

Не  люби.  Моє  серце  крає
Погляд  карих  твоїх  очей.
Чи  сміється  Бог,  чи  карає,
Коли  звів  оцих  двох  людей.

А  вуста  щось  шепочуть  ніжно...
Голос  камінь  зірвав  з  душі.
Тільки  серцю  хоч  як  не  сніжно,
Зігрівається  у  вірші.

Не  люби  мене  так...  Несила
ПІднести  мені  цей  тягар...
Я  про  це  тебе  так  просила,
Сама  ж  сходила  на  вівтар...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918841
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 31.08.2021

Любов Вакуленко

Не кохай мене

Не  кохай  мене  так...  Не  треба...
Охолонь  трішки...  Охолонь.
Ти  за  руку  мене  до  неба...
Мене  спалює  твій  вогонь.

Спека  ходить  широким  степом,
Що  дощі  ідуть  їй  дарма.
А  над  урвищем,  над  вертепом
Споглядає  моя  зима.

Не  люби.  Моє  серце  крає
Погляд  карих  твоїх  очей.
Чи  сміється  Бог,  чи  карає,
Коли  звів  оцих  двох  людей.

А  вуста  щось  шепочуть  ніжно...
Голос  камінь  зірвав  з  душі.
Тільки  серцю  хоч  як  не  сніжно,
Зігрівається  у  вірші.

Не  люби  мене  так...  Несила
ПІднести  мені  цей  тягар...
Я  про  це  тебе  так  просила,
Сама  ж  сходила  на  вівтар...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918841
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 31.08.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь, любий…

Розмовляють  про  щось  явори,  
Осінь,  любий...  На  серці  тривоги.
Загорнулись  в  туман  береги,  
Вітер  ки́дає  листя  під  ноги.

Вже  збираються  в  зграї  птахи,
Дні  коротшають,  ночі  холодні.
Мочить  дощ,  барабанить  в  дахи,
Заховалося  сонце  сьогодні.

Посхиляли  голівки  квітки,
Від  краплин  дощових  їм  так  важко.
Закрадаються  в  серце  думки,
Сумно  десь  обізвалася  пташка...

Осінь,  люба...  Ти  скажеш  мені,
Я  всміхнуся  і  тихо  промовлю.
Нехай  осінь,  та  будуть,  ще  дні,
Що  зігріють  своєю  любов'ю...


Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923663
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2021

Анатолій Волинський

Крым.

Широкое  море,  высокие  горы  -
Радуют  сердце  эти  просторы.
Радуюсь  я  и  обилью:  людей,
Воздуха  чистого,  солнца  лучей.

Всё  здесь  мне  дорого:  лес  и  трава,
Сад  –  виноград  у  большого  села,
Стройные  ели,  хлеба  на  полях  –  
Всё  здесь  красивое  в  этих  краях.

Посмотришь:  налево  –  вершина    Ай-Петри,
К  низу,  направо  –  простор  голубой.
Как  не  любить  красоты  -  то  такой,      
Как  мне  прожить  без  тебя,  Крым  родной?        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684798
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 31.08.2021

Білоозерянська Чайка

БІЛИЙ ТАНЕЦЬ

Осяйним  залом  крізь  роки́  минаю  час,
На  білий  танець  запрошу  Вас…  Ви  ж  не  проти?
І  вже  давно  для  нас  лунає  мрійний  вальс,
Та  тільки  болем  озиваються  всі  ноти…

Вам  так  пасує  елегантний,  модний  фрак,
Ви  не  впізнали  в  першу  мить  солідну  даму.
Нехай  дорогу  кожен  сам  собі  обрав,
У  мріях  часто  я  кружляю  так  із  Вами.

Чарує  білий  танець  –  в  ньому  –  юні  ми,
Немов  одні  у  світі…  в  опустілім  залі.
На  сукні  сріблом  відливає  оксамит.
А  я  ловлю  слова,  що  так  і  не  сказали…

Оркестре,  прошу  я  тебе,  подовше  грай:
Нам  не  забути  цей  мотив  тепер  довіку.
Воскрес  у  почуттях  із  мрій  палкий  ручай…
…І  грали  й  грали  нам  розчулені  музики.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923490
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 29.08.2021

Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 29.08.2021

Ulcus

… про локацію щастя

[i]мені  неважливо,  де  й  коли,  мені  важливо  бути  з  тобою.  там,  де  ти  -  локація  щастя[/i]  
                                                       м.  л.

я  хочу  з  тобою  у  ліс  
ходити...  квітки  знімкувати
а  ти  щось  бурчав  би  під  ніс
мовляв,  що  я  дивакувата
дівчата  ж  бо  хочуть  в  кафе
на  виставку,  чи  до  театру
стриптизу  at  home  під  шафе
а  не  між  дерев  і  без  карти
по  листю  навшпиньки,  повзком  
під  музику  хрусту  галуззя
гонитися  за  павуком
шукати  грибницю  на  пузі...
я  хочу  з  тобою  у  ліс
я  знаю,  що  то  несерйозно
те  все,  що  тихенько  ти  ніс
інакше  -  чому  в  тебе  сльози?
чому  пригортаєш  мене
так  дуже,  що  вдих  неможливий?
цілунок  твій  -  мов  неземне
до  вуст  доторкається  диво
куди  б  ми  удвох  не  брели
ми  завжди  в  залюбленій  пастці
найдальший  куточок  землі
з  тобою  -  локація  щастя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831172
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 29.08.2021

Єлена Дорофієвська

у чорну пастку зораних полів…

у  чорну  пастку  зораних  полів
важкі  хмарини  вронять  фалди  сині
шляхи  набудуть  влади  і  донині
нежданих  слів
так  вижовтіє  день
і  видовжаться  в  нім  прозорі  тіні,
в  траві  затихнуть  хвилі  самосійні
бджола  востаннє  в  літо  прогуде
до  айстри  пригортаючись
звідсіль
посічені  жгути  безкраїх  злив
сягнуть  за  невиразне  видноколо
щоб  зачерпнути  з  твого  моря  холод
і  сіль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923218
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 29.08.2021

Любов Іванова

ИЗВЕЧНАЯ МЕЛОДИЯ ЛЮБВИ

[b][color="#8f17d4"]И-  вновь  ложится  волнами  на  сердце  
З-накомый  своим  трепетом  мотив  .  
В-  мир  таинства  всегда  открыта  дверца  
Е-два  у  сердца  чувственный  прилив.  
Ч-астоты  звуков,  нежная  тональность,  
Н-ередко  и  минорный  блюз  души.  
А-  как  иначе,  вот  она  -  реальность,  
Я-рчайшая...  а  мы  испить  спешим.  

М-инор,  мажор,    улыбки,  радость,  слёзы  
Е-стественно,  что  хочешь  может  быть...  
Л-ирические  нотки  в  строках  прозы  
О-днажды  помогают  к  небу  взмыть.  
Д-уше  и  сердцу  точно  не  прикажешь  
И-  не  страшит  нас  лестница  из  лет
Я-  знаю,  что  к  закату  жизни  даже  

Л-ишают  чувства  сна...вот  и  ответ....  
Ю-неем,  забываем  о    проблемах,  
Б-одримся  и  становимся  нежней.  
В-оспеты  чувства  страстные  в  поэмах,  
И-  ничего  не  может  быть  важней.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915003
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 02.08.2021

Евгений Познанский

МЕДОВЫЙ ВЕТЕР

Медовый  ветер
Нет,  только  в  сказке  иль  в  шутливом    клипе
Подобное  могли  увидеть  вы.
Сегодня  ветер  ночевал  на  липе,
Как  пташка  спал  среди  ее  листвы.

Но  вот  уже  и  ночь  ушла  куда  то,
Открыло  утро  розовуюдверь,
Но  крылья  ветра  липы  ароматом
Пропитаны,  конечно  же,  теперь.Теперь  он  всех  игриво  обнимает
И  вместе  с  ним  по  улице  плывет
Прохлада  ароматная,  хмельная
И  сладкая,  как  самый  свежий  мед.

   А  липа  улыбается  украдкой,
Чуть-чуть  качает  цветом,  так  без  слов.

Ей  весело,  что  носит  ветер  сладкий,
Душистый  аромат  её  духов.

И  облаков  разсбрасывая  кипы,
То  строя  их  в  кудрявыйхоровод
Под  самую  лазурь    он  запах  липы
Веселый  этот  ветер  донесет.
иЮЛЬ,  2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921078
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 02.08.2021

Евгений Познанский

ОБЫЧАЙ ТРИУМФА

Доспехи  звенят  звоном  грозным  и  славным  таким!
Веселый  народ    от  ворот  и  вдоль  улиц  толпится.
Ведь  сам    триумфатор  сегодня  вступает  в  свой  Рим,
По  плитам  дороги  грохочет  его  колесница.
Грохочут  повозки  с  захваченной  в  битвах  добычей
Таков  уж  триумфа      всегда  нерушимый  обычай*.

Оружие  кажется  в  ярких    лучах    золотым,
В  лавровом  венке  полководец,  в  плаще  он  пурпурном,
От  варваров  спас  он  великий,  прославленный  Рим,
Хотя  они  мчались  волной  беспощадной  и  бурной.
Весь  город  наполнен  воинственным,  радостным    кличем,
Таков  уж  триумфа  всегда  нерушимый  обычай.
 
По  улице  древней,  надежно  мощеной
Идут  за  героем  его  лигионы.
Но  странные  песни  во  время  триумфа  звучат!
Ведь  это  насмешки  над  ним,  над  великим  героем!
И  стар  то  он  в  них  и  суров  и  всегда  скуповат,
Картавит  он  вроде,  и  дома  запуган  женою.
То  добр  он  не  в  меру,  то  делиться    плохо  добычей.
Таков  уж  триумфа  всегда  нерушимый  обычай.

Друзья,  удивляться,  поверьте  уж  мне,    ни  к  чему,
И  это  обычай,  И  именно  так  не  иначе,
Солдаты  хотели  помочь  так  вождю  своему,
Чтоб  сглаз  отвести    от  того,  Кто  обласкан  удачей.
Поэтому  злые  насмешки  звучат,  а    не  спичи,
Таков  уж    триумфа  всегда  нерушимый  обычай.
 
Припомните    с  вами  такое    бывало  не  раз,
Добьетесь  чего-то,      Свершите,  преграды  ломая,
И  тут  же  на  вас  начинают  лить  злобную  грязь,
И  ложь  без  конца,  может  тоже  от  сглаза  «спасают?»
Но  пусть  клевету,  точно    нож  в  спину  подло  вам  тычут,
Таков  уж  триумфа  всегда  нерушимый  обычай.    

*  Триумф  -  в  Древнем  Риме  -  торжественное  празднование  победы  и  чевствование  полководца.  Шуточные  песни  во  время  триумфа  о  победителе  от  сглаза  -  исторический  факт.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921082
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 02.08.2021

ТАИСИЯ

Прославим ЛЕТО! Друзья поэты!

Найдём    весёленький    сюжет.
Прославим    лето,  друг  поэт!
Но    жаль!    Короткое    оно.
Откроем    в    райский    мир    окно!

Та    дача  –  в  стиле    рококо.
В    реке  –  парное    молоко.
Хозяйка    дачи    босиком.
Веранда  –  с  мраморным    столом

Плавсредство  –  сказочный    челнок.
Удачный    выдался    денёк!
Дымок    и    пламя    над    костром.
На    фотках  –  «девушки    с    веслом»…

Дождались    лета    мы    уже.
Когда    комфортно    в    неглиже.
Прикрылись    «фиговым      листком».
Мы    здесь    нашли        и        кров,    и    дом.

В    разгаре    лето!    Торопись!
Зима    придёт  –  тогда    ленись.
Челнок    стремительно    летит…
И    разыгрался    аппетит…

Когда    наполнен    мой    бокал,
Звучит    ОСОБЕННО    вокал…
Исполнил    хор,    что    шло    на    ум…
Все    оценили    наш      ТРИУМФ!
01.  07.  2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921093
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 02.08.2021

Любов Іванова

В ЗВЕЗДНОМ БАРХАТЕ НОЧИ

[b][color="#1f08a1"][color="#c90a34"]В[/color]ечер...  и  волшебный,  и  красивый,

[color="#c90a34"]З[/color]а  горой  ложится  солнце  спать.
[color="#c90a34"]В[/color]се    заволокло  туманом  сивым,
[color="#c90a34"]Е[/color]сть  земная  в  этом  благодать...
[color="#c90a34"]З[/color]а  рекой    во  мгле  токует  филин,
[color="#c90a34"]Д[/color]нем  он  среди  веток  тихо  спал,
[color="#c90a34"]Н[/color]у  а  мрак  с  отливом  темно-синим
[color="#c90a34"]О[/color]н  нас,  словно  маг,  очаровал.
[color="#c90a34"]М[/color]ы  идем  густой  травой  вдоль  речки,

[color="#c90a34"]Б[/color]ерег  утопает  в  камышах.
[color="#c90a34"]А[/color]  на  небе    зорьки,  словно  свечки...
[color="#c90a34"]Р[/color]адостью  наполнена  душа.
[color="#c90a34"]Х[/color]оровод  из  ярких  самоцветов,
[color="#c90a34"]А[/color]    понятней  -  просто  млечный  путь...
[color="#c90a34"]Т[/color]ам  встречают  часто  Муз  поэты,
[color="#c90a34"]Е[/color]стеством  свою  наполнив  грудь...

[color="#c90a34"]Н[/color]ебо...  и  светящиеся  точки,
[color="#c90a34"]О[/color]чи  наблюдают  лоск  и  гладь...
[color="#c90a34"]Ч[/color]ерный  шелк  без  разных  фалд  и  строчек
[color="#c90a34"]И[/color]ли  кров,  что  дарит  благодать.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912173
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 28.06.2021

Любов Іванова

ОЗОРНОЙ ВЕТЕРОК ТЕБЯ ЦЕЛУЕТ

[b][color="#0040ff"][color="#c9300e"]О[/color]-блака,  как  белые  лошадки,
[color="#c9300e"]З[/color]-ависая,  смотрят  в  гладь  озер.
[color="#c9300e"]О[/color]-смотревшись,  дальше  без  оглядки,
[color="#c9300e"]Р[/color]-азбавляют  голубой  простор.
[color="#c9300e"]Н[/color]-ебо  блещет  дивной  красотою,
[color="#c9300e"]О[/color]-тпуская  к  травам  солнца  луч.
[color="#c9300e"]Й[/color]-  над  водной  гладью,  над  рекою.

[color="#c9300e"]В[/color]-ыплывает  солнце  из-за  туч.
[color="#c9300e"]Е[/color]-сть  вот  в  этом  магия  навроде,
[color="#c9300e"]Т[/color]-очно  дарят  выси  волшебство.
[color="#c9300e"]Е[/color]-жегодный  цикл  идет  в  природе,
[color="#c9300e"]Р[/color]-ай  земной,  апреля  торжество.
[color="#c9300e"]О[/color]-бласкать  апрель  готов  и  в  мае
[color="#c9300e"]К[/color]-расотой  садов  утешить  взор,

[color="#c9300e"]Т[/color]-ихий  бриз..  Он  влагой  нас  ласкает.
[color="#c9300e"]Е[/color]-сли  вышел  в  травы  на  простор.
[color="#c9300e"]Б[/color]-ерега  с  густыми  камышами,
[color="#c9300e"]Я[/color]-зыки  заливов  и  лагун.

[color="#c9300e"]Ц[/color]-арство  лилий  на  воде  кругами
[color="#c9300e"]Е[/color]-сли  не  смешает  все  тайфун...
[color="#c9300e"]Л[/color]-асково    зюйд-ост  нам  гладит  веки,
[color="#c9300e"]У[/color]-блажая  души  и  тела...
[color="#c9300e"]Е[/color]-й-же,  не  забыть  в  порыве  неги
[color="#c9300e"]Т[/color]-о  прикосновение  тепла.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911049
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 28.06.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2021

Кадет

Фатальная моргана

Из  бурелома  наваждений
Пытаюсь  вырваться  на  свет,
Но  дед-морозовских  оленей
Давным-давно  простыл  и  след...

Завяли  бархатные  вишни,
Не  раз,  всплакнув,  растаял  снег...
И  снова  падла-дождь  на  крыше
Устраивает  свой  забег...

Опять  весна  жужжит  в  оконце
И  будоражит  всё  вокруг...
Но  даже  ветренное  солнце
С  опаской  замыкает  круг...

Наверно  после  урагана
Не  приласкает  взор  пейзаж...
И  лишь  фатальная  моргана
Подкинет  сказочный  мираж...

май  21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914797
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 20.06.2021

Оксана Дністран

Літня спокуса

Леготом,  то́рками  –  мить,  і  розбіглися.  
Як  же  залюблено  вториться  піснею!  
Переливаю  із  чаші  у  вени  
Струм  серцедиху  у  темпі  шаленім.  

Синява  висі  насиченим  розчином
Хвилею  б’ється  у  тілі  злоскочено.
Повністю  волі  її  віддаюся.
Тане  морозивом  літня  спокуса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917265
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 20.06.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса незабудок і жовте латаття

Краса  незабудок  і  жовте  латаття,
Я  їх  пам'ятаю  у  себе  на  платті.
Це  плаття,  матуся  мені  дарувала
І  ніжно  до  себе  мене  пригортала.

Рости  й  будь  щаслива,  ріднесенька  доню,
А  я  тебе  завжди  до  себе  приго́рню.
Ти  будеш  красива,  неначе  лебідка,
Всім  хлопцям  на  диво,  рости  моя  квітко...

Роки  -  за  -  роками  так  швидко  минали,
Для  донечки  справжню  красу  дарували.
І  стала  вродливою  наче  та  квітка,
Лише́  на  гуляння  виходила  зрідка.

Блакить  незабудок  в  очах  відбивалась,
У  красеня  -  хлопця  вона  закохалась.
Ті  чорнії  брови  і  карії  очі,
Заснуть  недавали  їй  кожної  ночі.

Кохання  палало  у  серці  вогнями,
Вона  на  гуляння  просилась  у  мами.
Поглянула  мама  на  доню,  всміхнулась,
Сльоза  їй  на  очі  чомусь  навернулась.

Іди  моя  квітко,  коханий  чекає,
Ондо  біля  плоту,  щоночі  співає.
А  вранці,  букет  незабудок  на  лаві
І    жовте  латаття  в  промінні  яскравім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916978
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 20.06.2021

Катерина Собова

Щаслива подорож

Давні    подруги    зібрались
(Разом    їхали    на    ринок),
Враз    розмова    зав’язалась
Про    туризм    і    відпочинок.

Думку    висловила    кожна
Про    країни    і    курорти:
-От    де    показати    можна
Всі    купальники    і    шорти!

Пощастило    нашій    Майї,
Не    старіє    серце    з    віком,
Подалася    на    Гаваї
Із    законним    чоловіком.

-Це    вже    горе,-    каже    Віка,-
Не    мені,    жінки,    вас    вчити,
Щоб    по    світу    чоловіка
Із    собою    волочити.

Перебила    швидко    Настя:
-Треба    досвідом    ділитись:
Щоб    спіймати    справжнє    щастя  –  
Треба    нам    у    Галі    вчитись.

Має    жінка    хитру    вдачу:
Чоловіка    залишила
Доглядати    хату    й    дачу,
Песика,    кота    й    шиншилу.

А    сама    (вночі    дзвонила)  -
Вже    з    коханцем    на    Мальдівах:
Оце    жінці    пощастило,
Зразу    стала    світська    діва!

Пляж,    морське    повітря,    вина…
Враз,    дівчата,    зникне    втома,
Якщо    ваша    половина
В    цей    період    буде    вдома!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916525
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 20.06.2021

Ганна Верес

ЛЕТЯТЬ ЛІТА

Летять  літа…  Ледь  шум  крилят  лунає…
Увись  летять,  де  сонце  і  зірки.
Де  лет  їх  спиниться,  ніхто  не  знає.
Летять  крізь  паралелі  і  віки.
Лишаючи  земні  свої  митарства,
Пізнавши  смак  убогості  й  краси,
До  вічного  вони  прямують  царства.
А  мо,  то  Бог  туди  їх  запросив?
Летять  літа.  Лишають  на  планеті
Дрібний  чи  значимий  в  житті  людському  слід.
Чи  ти  пастух,  чи  крила  мав  поета,
Летиш  туди,  де  світу  цього  спід.
Летять  літа…
22.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916447
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Не охолола кава

Не  охолола  кава,  червень  пригріває.
Любистком  пряним  світ  пропахлий.
А  ти  проник  до  серця  крізь  мої  тугаї.
І  досі  там,  хвилює  павза.

Не  охолола  кава,  хоч  ти  іще  не  йдеш.
У  пам'яті  я  відсвіжила:
Любили  ж  літо...Ти  цілував  душею.  Де  ж?
Летять  мрійливі  білі  крила.

Не  охолола  кава,  і  любистку  свіжість.
І  червень  схожий  благодаттю.
Твоя  у  ньому  тихо  поселилась  ніжність,
Й  обійми  наші  непочаті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915850
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 10.06.2021

Оксана Дністран

По різні сторони

По  різні  сторони  любові
Опісля  немочі  розлук
Були  взаємно  не  готові
Життя  міняти  знаком  плюс.

І  пройде  день  таким,  як  завше  –
Без  хрустолому  боротьби.
Одна  вербичка  тільки  скаже:
«Не  озирайся,  а  люби».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916315
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 10.06.2021

Наталі Косенко - Пурик

Треба серцем відчути

Розкажи  мені,  світе,
Як  з'являється  літо?
Чом  зелена  травиця,
А  весна  білолиця?

Чому  квіти  червоні,
Жовті,  білі  в  природі?
А  небесся  в  блакиті
Із  хмарками  повиті?

Розкажи  мені,  світе,
Чом  коричневі  віти?
А  листочки  зелені,
Як  весни  акварелі?

Чом  земля  чорно  сіра,
Так  ростити  зуміла?
Як  дає  урожаї
У  рідненькому  краї?

Розкажи  мені,  світе,
Чи  пізнаєш  де  діти?
І  у  слід  тихо  чути  -
Треба  серцем  відчути!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916374
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021

Амелин

Ответ «дворянки»

[b]Коромыслица  бровей...[/b]
Ефим  Хазанов  
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=388709

                       *  *  *
[i]Коромыслица  бровей,
Губ  надменных  дужка...
Ты  каких  таких  кровей,
Милая  подружка?

Грациозна  и  бела,
С  гордой  головою,  -
Знать,  дворянкой  ты  была
В  прошлом  столбовою.

Дом  добротный,  срубовой,
В  вензелях  калитка...
Был,  наверно,  прадед  твой
Мещанин  элитный.

Да  и  ты  ему  подстать  -
В  золоте  сусальном.
Ай,  беда!
Могла  бы  стать
Женщиной  нормальной.

Ты  со  мной  из  ночи  в  ночь
Всё  молчишь  угрюмо.
Как  "дворянство"  превозмочь?
Может,  я  могу  помочь?
Не  спеши,  подумай.
[/i]


Мне  показалось,  что  у  женщины  поток  слов  должен  быть  больше  и  вот  что  из  этого  вышло:  что  она  «нажужжала»  в  ответ...


[b]Ответ  «дворянки»  [/b]

                                                     [i]Пускай  моя  любовь,  как  мир,  стара,  -
                                                     лишь  ей  одной  служил  и  доверялся.
                                                     Я  -  дворянин  с  арбатского  двора,
                                                     своим  двором  введенный  во  дворянство.
                                                                                                                         Булат  Окуджава[/i]


Ненормальной,  глянь,  назвал,
Как  Указом  царским.
Это  что  за  ритуал?!  –  
Вылилось  бунтарски.  

Я  подумала  уже…  –    
Можно  молвить  слово?  –  
Ох  и  замутил  сюжет,
Но  важна  –  основа!..

Ты  скажи,  большой-то  двор?
Может  и  поеду!
Но  такой  мой  уговор:      
Чтоб  не  трогал  деда!  

Да  и  прадеда  не  трожь,
Мыслей  –    
Тот  же  почерк!
Он  же  на  тебя  похож,            
Милый  мой  дружочек:

Как  две  капли,  хоть  убей!  
Лик  –  иконостасный!
Кудри  –  стаей  голубей!
Взглядом  –  сокол  ясный!
Тоже  пел  как  соловей…
В  общем,  я  согласна!

Аль  тебе  угрюм-река
Не  потребна  в  доме?
(Руки  впЕрила  в  бока)
Жаль,  что  прадед  помер!..    

Мыслю  я  корой  пока,          
Не  бровей,  а  мозга!..(1)
А  губа  моя  тонка  –  
Раскатала  поздно!

Побелел  милок,  как  мел,  –      
Явное  коварство!..                
Ой,  совсем  остолбенел!(2)      
Ну…  вводи  в  Дворянство!..      
 
На  всякий  случай:

1  –  это  она  по  поводу  «коромыслицы»  бровей  
2  –  а  тут  имела  ввиду  столбовое  дворянство)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914467
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 10.06.2021

Наталі Рибальська

Дождем размытый фотокадр

Дождем  размытый  фотокадр,
Печальный  серый  день.
В  окне  кафе  идет  "спектакль"  -
У  осени  мигрень...

Вдыхая  дым  через  мундштук
И  пригубив  вина,
Она  касаньем  нежных  рук
Намек  дает  -  пьяна.

Играют  искорки  в  глазах,
Сквозь  очень  грустный  взгляд.
Дрожит  улыбка  на  губах,
Со  взглядом  невпопад.

Она  в  плену  своей  тоски,
В  плену  былых  дождей.
Боль  снова  давит  на  виски...
 -  Официант,  налей...

И  капли  красного  вина
Стекают  по  стеклу.
И  не  понятно  чья  вина,
Кто  выдумал  игру.

И  кто  придумал  в  летний  день
В  погоде  этот  сбой.
И  вот  у  осени  мигрень...
Ей  грустно  пить  одной.

А  может  мне  ее  позвать
Недолго  погостить?
Что  бы  помочь  себя  понять
И  больше  не  грустить.

И  нам  обеим  это  впрок,
Глядишь  и  дождик  стих...
Возьму  у  осени  листок
И  напишу  ей  стих....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916422
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021

Білоозерянська Чайка

Абрикосовый вальс

   [i]Мечты  меня  опять  уносят
К  цветущей  солнечной  весне.
Роскошный  берег  в  абрикосах
Твою  любовь  напомнит  мне.

Когда  встречалась  наша  пара,
Воспоминаний  лучше  нет.
У  речки  абрикос  наш  старый
Всё  так  же  дарит  снежный  цвет.

Забыть  любовь  для  сердца  трудно
В  тех  ароматах  и  медах.
Ты  говорил,  любить  я  буду
И  не  обижу  никогда.

Казалось,  берег  не  отпустит
Из  чувств  хмельного  волшебства.
Любовь  упала  белой  грустью  –
Как  пустоцвет  твои  слова…

Нелепость  чувств  река  уносит  –
Через  десяток  лет  я  тут.
Стою  под  нашим  абрикосом,
А  он  по-прежнему  в  цвету.

И  время  бег  шальной  замедлит
Под  белый  лепестковый  вальс.
И  упадёт  цветком  на  землю
Моя  любовь…  моя  печаль…  [/i]

 Переклад  мого  вірша  з  української.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912217
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 09.06.2021

Білоозерянська Чайка

ГАПТУЮ ЛЮБОВ

Яких  дібрати  вже  мені  ниток,
Гаптуючи  своє  палке  кохання?
Відтінок  фарб  –  душі  барвистий  тон  –
Можливо,  буде  кольором  світання?

Мережу  для  коханого  слова,
Зворушливі  та  пристрасні,  як  море.
Всі  тонкощі  жіночого  декору
У  рукоділлі.  Аж  блакить  співа!

Бентежна  радість,  що  на  двох  одна,
Орнамент  стелить  у  червоній  гладі.
І  оживають  в  сяйві  полотна
Серця,  коханню  невимовно  раді.

Ось  –  тепла  ніжність,  що  завжди  шукав:
Проста  та  справжня,  і  на  двох  –  єдина.
Загубимося  разом  серед  трав
У  зелені  розлогої  калини.

Біжу  назустріч  щастю  стрімголов  –
У  вишиванці  ти,  теплом  розшитій.
Кохання,  знаю,  вічно  буде  жити  –
Бо  в  кожний  колір  до́дана  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914335
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 09.06.2021

Білоозерянська Чайка

Абрикосове кохання

[i]Ясну  блакитнооку  просинь
Гойдала  на  собі  вода.
Весняний  квіт  на  абрикосі
Моє  кохання  нагадав.

Як  зустрічалися  з  тобою
Пройшло  чимало  довгих  літ.
Під  абрикосою  старою,
Що  сум  лишила  на  землі.  

У  ароматах  ніби  тоне
Пелюсток  плач  –  біжать  літа…
Казав,  любитимеш  до  скону,
До  серця  ніжно  пригортав.

Хотіла  берег  я  забути,
Який  не  виправдав  надій.
Кохання  впало  білим  смутком  –
Ти  розтоптав  його  тоді.

Несло  кохання  течією.
І  загубився  слід  гіркий.
Під  абрикосою  тією
Згадаю  юності  роки.

Я  обійму  німого  свідка,
(Як  і  тоді  колись  дівчам.)
Впаде  на  землю  біла  квітка  –
Моя  любов…  моя  печаль…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912216
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 09.06.2021

Володимир Бабієнко

Біла акація

Біла  акація,  мов  наречена,
Запахом  ніжним  й  коханням  струмить.
Біла  акація  серце  бентежить,
Спомин  солодкий  в  душі  палахтить.

Ми  зустрічались  у  травні  під  нею,
Віти  спускались  тобі  до  плечей.
Ти  пригортала  суцвіття  до  себе,
Сяяв  крізь  них  погляд  звабних  очей.

Боже!  Яка  ж  ти  була  тоді  гарна!
В  тисячу  раз,  ніж  акації  цвіт.
Ро́ки  пройшли,  та  у  серці,  я  скажу,
Образ  той  світлий  зберігся  навік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916305
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021

Катерина Собова

Радiсть покупця

Покупець    став    вимагати
Книгу    скарг,    чи    пропозицій,
Консультанти    пояснили:
-Вже    нема    таких    традицій.

Нема    часу    на    розмови  –
Всякі    примхи    розглядати:
В    нас    приватні    гастрономи,
Треба    швидко    працювати.

Покупець    своє    торочить:
-В    мене    наміри    хороші,
Ніхто    зуб    на    вас    не    точить,
Нехай    водяться    в    вас    гроші!

Не    дивуйтесь    і    не    лайтесь,
Що    довів    до    переляку,
Це    не    скарга,    не    ховайтесь,
Напишу    я    вам    подяку.

Я    купив    (хоч    вона    з    сої)
Із    м’ясних    продуктів    дещо,
І    цією    ковбасою
Отруїлась    моя    теща.

Як    ви    бачите,    не    можу
Свою    радість    приховати:
Зичу    продавчині    кожній
Так    надалі    працювати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 09.06.2021

Наталі Косенко - Пурик

Чому світ нагадав незабутні літа? (акровірш)

[b]Ч[/b]асто  знаю,  буває  в  житті,
[b]О[/b]й,  як  тяжко  тобі  і  мені,
[b]М[/b]іж  двома  берегами  ріки
[b]У[/b]  заторі  зійшлися  роки.

[b]С[/b]яйво  в  ніч  озоряло  шляхи,
[b]В[/b]идно  було  відтінки  краси
[b]І[/b]  природа  лягала  спочить,
[b]Т[/b]ак,  щоб  сили  свої  відновить.

[b]Н[/b]іжна  пам'ять,  душевний  рядок,
[b]А[/b]  легенько  ляга  на  листок,
[b]Г[/b]ордо  спомин  війнув  у  життя,
[b]А[/b]ж  відчулося  серця  биття.
[b]Д[/b]одає  нам  можливість  збагнуть,
[b]А[/b]  роки,  вони  швидко  пройдуть,
[b]В[/b]ихром  в  небо  злетять  назавжди

[b]Н[/b]ам  на  пам'ять,  лишивши  сліди.
[b]Е[/b]легійно,  створивши  мотив,
[b]З[/b]аписавши  всі  ноти  для  див,
[b]А[/b]  звучання  ламбади  з  чужин
[b]Б[/b]ездоганно  лунало  з  долин.
[b]У[/b]  вечірній  нахмурений  час
[b]Т[/b]ихо  зорі  всміхались  не  раз,
[b]Н[/b]ебо  слало  яскравий  пейзаж
[b]І  [/b]  зіркам  дарувало  візаж.

[b]Л[/b]ист,  як  ніби  весняний  політ
[b]І[/b]дилійно  розбурхував  квіт,
[b]Т[/b]інь  легенько,  що  падала  з  веж,
[b]А[/b]  здавалось  -  нема  її  меж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916272
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021

Білоозерянська Чайка

НЕ Я…

Шукаю  загадковий  світ-міраж,
Весна...  а  хтось  –  у  спогадах  осінніх.
Невже  то  я?  Хотілось,  щоб  не  я  ж…
Впізнала  за  коханням  власну  тінь  я.

Постава  горда  знітилась  від  кривд,
Стемніли  почуття,  навік  роздерті.
та  жевріло  ще  щось  з  мізерних  крихт,
Хоча,  напевне,  мусило  б  померти.

У  контурах  окреслилась  журба,
Лишивши  попіл  із  кохання  хмизу.
Та  у  вогні  я  ще  жива  –  ти  ба?
Прогіркле  небо  схвачувало  риси

Тінь  однієї  із  забутих  примх…
Розради-втіхи…  серед  купи  інших…
Що  загубилась  серед  мрій  своїх
Осіннім  смутком  у  весняних  віршах.

Шалений  дощ  розмазав  макіяж,
І  щезла  чіткість  від  знайомих  ліній.
Я  вже  не  певна,  хто  там,  у  цій  тіні?
То,  сподіваюсь,  все-таки  не  я  ж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915095
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 09.06.2021

Евгений ВЕРМУТ

Без бумажки ты букашка. А с бумажкой? (стихопроза)

[i]Отчего-то  бумага
Каждой  клеткой  не  чувствует  фальши.
Уж  пора  б  бедолаге,
Прогрессируя,  двигаться  дальше.
За  века  неужели
Не  возник  у  нее  интеллект?
Но  живет  в  ее  теле
Не  мозги,  а  рекламный  проспект.
.
Ты  в  Египте  бывала,
Ты  в  Китае  лелеялась  древнем,
Ты  секреты  скрывала,
И  когда  "грамотей"  из  деревни
Нацарапал  в  угоду
Себе  
"от  чужого  лица":
Мой  сосед  –  враг  народа…,
Ты  забыла  назвать  наглеца.

20.03.2015г.[/i]

         Одни  люди  доносят  до  нас  прекрасное,  а  другие,  не  имея  это  прекрасное,  просто  доносят.  Доносительство  в  "чистом  виде"  всегда  было  популярно  у  некоторых  видов  человеческих  особей.  Этот  вид  литературного  жанра  не  требует  особого  таланта.  Нужно  лишь  уметь  писать.  Цель  творческого  человека  -  создать  что-то  великое,  чтобы  оставить  свой  след  на  Земле.  Цель  доносчика  -  извратить  чьи-то  чистые  помыслы,  чтобы  втоптать  имя  честного  человека  в  грязь.

         Не  имея  ни  таланта,  ни  способностей  к  чему  б  это  ни  было,  обладая  лишь  черной  завистью,  эти  писаки  строчат  свои  жалобы  налево  и  направо,  стремясь  опорочить  любого,  кто  посмел  выделиться  в  серой  толпе  таких  же,  как  они  сами,  недоумков.  Да,  их  много  и...  хорошо,  что  они  разбросаны  по  городам  и  весям.  Они  не  могут  слиться  в  одно  целое,  рискуя  себя  выдать,  но  иногда  временно  объединяются  мелкими  группами,  чтобы  уничтожить  одного  конкретного  человека.

         Ладно,  "черные  критики"  хотя  бы  пишут  от  своего  имени.  Более-менее  честно.  Гораздо  хуже,  когда  "сигнал"  появляется  от  анонимного  лица.  И  не  на  страницах  какого-нибудь  общественного  издания,  а  в  определенной  организации,  например,  в  Союзе  писателей,  в  котором  состоит  будущая  жертва.  И  начинаются  копания...  Обычно  анонимам  не  верят,  но  сомнения,  которые  они  сеют,  остаются,  прорастая  со  временем  в  интриги  и  сплетни.

         Рыбак  рыбака  видит  издалека.  Эти  под_ки  тоже  легко  находят  друг  друга.  По  похожему  недовольству  в  комментариях,  по  реакции,  по  тому,  как  они,  исчерпав  аргументы,  переходят  на  личные  оскорбления.

         Тиха  и  загадочна  "литературная"  ночь  кляузника.  Где-то  зреет  очередной  шедевр,  а  в  удобном  кресле  сидит  человечек  перед  листком  бумаги.  Скрипит  перо,  человечек  что-то  быстро  пишет,  временами  отрываясь,  и  злорадно  улыбается  кому-то  в  темноту.

         Да,  бумага  все  стерпит...

05.06.2021г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915951
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Наталі Рибальська

Акростих

Летает  пух  кудрявых  тополей,
Едва  -  едва  качает  ветер  ветви.
Так  значит  будет  летний  день  приветлив,
Окутает  нас  магией  теней,

Украдкой  распустившейся  листвы.
Такое  утро  хочется  замедлить.
Рассвет  подарит  лучик  напоследок,
Окрасив  розовым  деревья  и  кусты.

Сон  прочь!  На  лень  не  гоже  тратить  время  -
Минуты  счастья,  лета  и  любви.
Ему  стихи  и  песни  посвяти,
Хвалы  и  радости  пусть  прорастает  семя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915926
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ 164

[b][color="#8c0ac4"]Прошепчу  тебе  на  ушко,
Скрыть  ту  радость  нету  сил.
-  Я  посеяла  петрушку
Муж  на  ночку  отпустил!

Семь  потов  сошло  с  Глафиры
Ей  запомнятся  самцы!
Обслужила  командиров,
А  сейчас  пойдут  бойцы.

Вот  те  раз!  Какое  чудо!!
Обнимай,  да  посмелей.
Ну  ушла  немножко  в  блуды,
Но  вернулась  за  пять  дней!

Неужели  скоро  лето?
В  изоляции  прорыв!
Коль  на  пляж  наложат  вето
Толку  будет  с  той  жары!

Где  ты  бродишь  хлопец  милый
Где  попало  там  не  лазь!
Не  растрать  свои  секс  силы,
С  голодухи  -  извелась!

Ходит  милый  под  окошком
И  уже  не  первый  день..
Подожди  еще  немножко
Пока  жив  мой  старый  пень.

Обучал  меня    Савелий
Даже  с  помощью  кнута.
А  теперь  я  дока  в  деле,  
Трассовичка  еще  та!

Не  зови  меня  на  дачу
И  не  жди  больших  чудес.
Я  задаром  не  ишачу
Разве  что  -  за  мерседес.

Любит  милый  не  стабильно
Раз  в  году  способен  смочь.
Зато  кум  любвеобильный,
Заменить  всегда  не  прочь.

А  вчера  меня  мой  милый
Кулаком  с  утра  огрел.
Я  ночами  маски  шила,
Потому-то  свет  горел!!

Над  горою  ходят  тучи,
А  дождей  все  нет  и  нет.
Что-то  там  на  небе  глючит
Иль  Всевышний  дал  запрет.

Прилетел  сосед  с  Юханя
А  жена  орет  "Кретин!!"
Вот,  сидит  на  чемодане
Две  недели  карантин.

Я  соколика  любила,
В  своей  юности  шальной.
У    кумы    его  отбила
До  сих  пор  живет  со  мной.!

Не  зимою,  так  весною
Подловлю  тебя  с  кумою.
Ставлю  камеру  с  прослушкой
И  прославлю  вас  частушкой!

Ты  зачем  меня  завлёк  
На  единый  пузырёк?
По  0,25    на  брата  -
Это  точно  маловато.

Дома  нечего  поесть.
Только  тюлька  с  луком  есть.
По  подругам  брошу  клич,
Будет  водка,  квас  и  дичь!!

Ехал  Федя  в  магазин
Скрасить  водкой  карантин.
Но  без  маски    не  пустили
Плюс  к  тому  же  -  отлупили.

Ну  скажи,  и  что  не  так?
Был  с  Петром  один  контакт.
Два  -  с    Иваном,  три  -  с  Ильей
Что  ты  сразу  -"  Ой-ёй-ёй!!  "[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915944
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай збудуться мрії

Душа  випромінює  щастя,
І    стільки  надії  в  очах.
Чи  нам,  ще  зустрітися  вдасться,
Чи  лишиться  все  у  віршах...

У  мріях  щоразу  з  тобою,
А  ще  зустрічаємось  в  снах.
Росинки  на  листі  сльозою,
Їх  висушить  ніжна  весна.

А  я  терпеливо  чекаю,
Минає  і  літо  й  зима.
І  так  за  тобою  скучаю,
Любов  в  моїм  серці  жива.

І  навіть,  як  стукає  осінь,
Пожовклим  листком  у  вікно.
Кохання  п'янить  мене  й  досі,
Як  міцне,  червоне  вино.

Тебе  я  любов'ю  зігрію,  
Тобі  усі  фарби  земні.
Хай  збудуться,  збудуться  мрії,
Насправді  -  не  лише  у  сні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915359
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021

Наталі Косенко - Пурик

Грайливий вітер

А  бачиш,  як  волоссям  грає  вітер,
Лоскоче,  ніби  променем  ясним
І  в  слід  сміється  чарівливе  літо,
Прощається  із  дотиком  весни

Пробач,  красуне,  та  нема  вже  часу,
Останні  кроки  ти  зроби  ще  раз,
Я  намалюю  дивовижну  вазу,
А  в  ній  букет  із  неймовірних  зваб

Ромашки  засіяють,  ніби  сонце,
Красу  доповню  із  тендітних  фраз,
А  ось  гілки  із  вишні  у  віконце
Милують  погляд  чарами  прикрас

А  бачиш,  як  волоссям  грає  вітер,
Лоскоче,  ніби  променем  ясним,
А  в  слід  сміється  чарівливе  літо,
Прощається  із  дотиком  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915316
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021

Любов Іванова

ЖУРАВЛИ ЛЕТЯТ

[b][color="#0c7d06"]Ж[/color]-​изнеутверждающею  песней
[color="#0c7d06"]​У​[/color]-тро  начинает  новый  день.
[color="#0c7d06"]​Р[/color]-​азве  может  что-то  быть  чудесней
[color="#0c7d06"]​А[/color]​-рии  над  сводом  деревень.
​[color="#0c7d06"]В​  [/color]небе  виден  первый  луч  надежды,
[color="#0c7d06"]​Л[/color]-​егкокрилых  стерхов  ровный  ключ,
[color="#0c7d06"]​И[/color]-​м,  преодолевшим  путь  мятежный,

[color="#0c7d06"]Л[/color]-​ишь  не  затеряться  среди  туч..
[color="#0c7d06"]​Е[/color]-​сли  путь    домой  преодолели
[color="#0c7d06"]​Т[/color]-​ут  смакуют  свой  победный  миг.
[color="#0c7d06"]​Я[/color]​-  люблю  весенний  звон  капели,
[color="#0c7d06"]​Т[/color]-​еплый  луч  и  птиц  волшебный  крик...[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910510
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021

Білоозерянська Чайка

Поющие в терновнике

[i]В  сердце  юной  Мег  любовь  запретная,
Брошен  дерзкий  вызов  небесам.
Била  жизнь  двоих  шальными  ве́трами  –
Выбрал  Ральф  стезю  –  духовный  сан.

Но  любовь  сломает  все  обеты  их,
И  заглушит  разум,  гул  толпы  –
Песня  льнущих  душ  в  веках  воспетая,
Рвёт  сердца  сквозь  острые  шипы.

Муками  терзает  страсть  терновая,
Души  повязав  грехом  навек.
Но  в  судьбе,  что  часто  сводит  снова  их,
Проиграет  сану  человек.

И  расскажет  Мегги  кардиналу  всё,
Когда  сына  их  постигнет  смерть:
Отдала  я  всё,  что  отобрала  ведь
В  Бога,  что  ты  так  умел  воспеть.

Ральф  провёл  служенье  над  могилою,
Потрясенный  горечью  утрат.
Грех  его  велик  пред  Божьей  силою,
В  смерти  сына  сам  он  виноват.

Было  с  Мегги  суждено  влюбиться  им,
Чтобы  не  расстаться  никогда.
Если  б  усмирил  свои  амбиции,
То  над  гробом  сына  не  рыдал…

Сжалился  Всевышний  над  виновником,
Сердце  навсегда  остановив,
А  две  птицы  по  весне  в  терновнике
Гимн  поют  утраченной  любви…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910540
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021

ТАИСИЯ

На границе. (Фальшивый паспорт) .

Возвращалась    я    с    курорта.
Очень    строго    на    границе.
Полицейская      когорта
Зорко    всматривалась    в    лица.

Вдруг    расплылся    он    в    улыбке.
Когда    встретились    мы    взглядом.
Не    пойму    своей    ошибки?
Что    не    так    в    моём    наряде?

Документ    мой    проверяет.
Возраст    в    нём    уже    солидный!
И    лицо    его    сияет!
Вид    у    дамы  -    миловидный.

Паспорт    может    быть    фальшивый?
Выглядите    Вы    моложе.
Ладно,  Девушка!    Счастливо!
Вы    ещё    вполне    красива!
Ошибаться    нам    негоже.

На    границе    -  Слава    Богу!
Шлют    улыбки    мне  в  дорогу!
Мне  курорт    пошёл    на    пользу!
Комплименты    словно    РОЗЫ!

04.    04.    2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910034
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 07.04.2021

Любов Іванова

ТОСКА ВОРОТАМИ СКРИПИТ

[b]​​[color="#0721a6"][color="#d41f0b"]Т[/color]акая,  знать  судьба-судьбина
[color="#d41f0b"]О[/color]шейник,  будка...  воет  псина,
[color="#d41f0b"]С[/color]теречь  добро  за  ковш  похлёбки...
[color="#d41f0b"]К[/color]  тому  же  век  его  короткий  .
[color="#d41f0b"]А[/color]  за  калиткой...  там  свобода,

[color="#d41f0b"]В[/color]идать,  проехала  подвода,
[color="#d41f0b"]О[/color]пять  шумят,  играя  дети,
[color="#d41f0b"]Р[/color]ычит  в  деревьях  старых  ветер,
[color="#d41f0b"]О[/color]бед  дадут,  коль  не  забудут,
[color="#d41f0b"]Т[/color]ревожно...  снова  лезет  в  буду.
[color="#d41f0b"]А[/color]  на  дворе  под  минус  двадцать,
[color="#d41f0b"]М[/color]ороз,  с  которым  зря  сражаться.
[color="#d41f0b"]И[/color]  до  весны  еще  далече.

[color="#d41f0b"]С[/color]юда  бы  псу  тулуп  овечий,
[color="#d41f0b"]К[/color]огда  был  молод,  грелся  бегом,
[color="#d41f0b"]Р[/color]езвиться  мог  весь  день  под  снегом,
[color="#d41f0b"]И[/color]  не  пугала  непогода,
[color="#d41f0b"]П[/color]отом  стареть  стал  год  от  года...
[color="#d41f0b"]И[/color]  все  ж,  хозяину  он  верен
[color="#d41f0b"]Т[/color]огда...  зачем  щенок  в  вольере?[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903881
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.04.2021

Білоозерянська Чайка

Лунный вальс

     [i]Сиянье  звёзд  и  ночь  такая  лунная…
Их  ярче  только  свет  влюблённых  глаз.
Я  с  Вами  почему-то  вечно  юная,
Мы  кружим  в  танце,  за  руки  держась.

Туманными  путями  бродим  Млечного,
Любовным  светом  ночь  озарена.
И  служит  романтическим  подсвечником  
Подруга  закадычная  –  Луна.

Блуждаем  мы  вдвоём  ночными  тропами,
Созвездия  Галактики  одной.
А  на  Земле,  гадают  с  телескопами,
Учёные  о  встрече  под  луной.

...Игристое  с  бокалов  пьём  глоточками,
Цветы.  Объятья.  Звёзд  ночной  пасьянс.
Мы  под  луной  в  свиданье  полуночное
Танцуем  с  Вами  невесомый  вальс…[/i]

(  Иллюстрация  Century  Collectibles.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910236
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021

Любов Іванова

А ЗА ОКНОМ СВОЕ БЕРЕТ ВЕСНА

А  за  окном  свое  берет  весна,
Её  черед.,  она  теперь  царица.
Хмелеет  сердце  даже  без  вина,
Цветут  улыбки  на  весенних  лицах.

Вчера  еще  метель  пускалась  в  пляс,
Её  унять,  казалось,  не  под  силу.
Сегодня  ива  на  воду  клонясь,
В  реке  полощет  свежих  веток  гриву.

И  новым  мартом  каждый  опьянен,
В  сердцах  проснулись  чувственные  нотки,
Так  повелось  из  давешних  времен,
Март  -  балагур,  он  быть  не  может  кротким.

А  там...  в  дубравах  первая  листва,
Апрель    радушно  встретит  сочным  цветом,
И  ковролином  ляжет  в  луг    трава,
Пора  любви,  мечты,  пора  поэтов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910033
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021

C.GREY

АНАГРАММАНИЯ-970

из  одноимённого  сборника  одностиший  


961.      нет  в  порту  ничего  ОТКРОВЕННЕЙ  КОНТЕЙНЕРОВ.

962.      пока  жена  БЕЗДЕНЕЖНА,  –  муж  вовсе  БЕЗНАДЕЖЕН…

963.      ТАМИЛЫ  из  цейлона  отступали  ТАЛЫМИ  ТЫЛАМИ.

964.      я,  объедаясь  МАРМЕЛАДОМ,  –  угрюмым  МЕЛОДРАМАМ  время  уделял.

965.      ВАЛЯНИЕ  в  постели  сны  НАВЕЯЛИ  –  понятие  как  будто  я  –  ЛЕНИВАЯ!

966.      ТОРЕАДОРАМ  явно  не  хватает…  МОДЕРАТОРА.

967.      …грузно  ворочалась  ты  в  ХРУСТАЛЕ,  но  ХРУСТЕЛА,  однако  –  костями.

968.      при  перевозке  СТЕКЛОТАРА  жутко  СТРЕКОТАЛА…

969.      чтоб  соответствовать  УСЛОВИЯМ  работы,  мы  все  УВОЛИМСЯ  бего́м.

970.      в  том  заведении  ЗАКУСОЧНОМ…  все  были  рады  СКАЗОЧНОМУ  джину.

.......................................................................
*  ИГРА  БУКВ  *  ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ  

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909886
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 04.04.2021

C.GREY

КАК Я СТАЛ МИЛЛИОНЕРОМ

ПРОЛОГ

…Вспоминая  свою  жизнь  с  самого  раннего  детства,  я  сейчас  достоверно  осознаю  тот  факт,  что  жил  я  не  в  роскоши,  хотя  и  не  в  нищете.  У  родителей  я  был  единственным  сыном.  Жили  мы  в  однокомнатной  квартире,  на  пятом  этаже  обычной  хрущёвки.  Зарплата  родителей  позволяла  нам  одеваться  и  питаться  более-менее  сносно.  И  хотя  доходов  этих  нам  не  хватало,  чтобы  обзавестись  дачей  или  автомобилем,  но  дни  рождения  для  меня  всегда  устраивались  по  высшему  разряду.  Гостей  с  подарками  –  полон  дом,  а  стол  чаще  всего  ломился  от  всевозможных  блюд  и  даже  таких  деликатесов,  которые  в  шестидесятые  годы  двадцатого  века  можно  было  только  "достать",  так  как  в  продаже  таких  дефицитов  никто  никогда  не  видел.  В  общем,  все  эти  банкеты  были  для  меня  привычно-регулярным  явлением  до  последнего  года  второго  тысячелетия.  
С  2001  года  я  не  стал  жить  хуже.  Наоборот,  я  уже  жил  один  в  собственной  двухкомнатной  квартире.  Однако  первая  же  круглая  дата  в  этом  году  –  40  лет,  по  сравнению,  даже  с  предыдущим  днём  рождения,  прошла  для  меня  довольно  скромно.  Ко  мне  приехала  мать  с  очередным  и  уже  последним  мужем,  и  зашёл  всего  один  друг.  Посидели  недолго  за  небольшим  столом  с  одной  бутылкой  и  небольшим  количеством  закуски.  Вот  так  и  отметили  мой  юбилей.  В  последующие  годы  все  мои  дни  рождения  отмечались  или  так  же,  или  ещё  скромнее.  
В  48  лет  я  впервые  женился,  но…  49  лет  я  впервые  отметил  в  узком  семейном  кругу…  вдвоём  с  женой.  Для  меня  это  было  достижением,  с  учётом  того,  что  некоторые  предыдущие  дни  рождения  я  вообще  проводил  тихо…  сам  с  собою.  А  вот  на  полукруглый  юбилей  –  50  лет,  жена  мне  решила  таки  устроить  сюрприз.  Она  купила  путёвку  на  двоих  в  Египет,  в  довольно  неплохой  пятизвёздочный  отель  Hilton  Waterfalls.  Воспоминания  о  том  недельном  отдыхе  для  краткости  можно  описать  единственным  словом  –  "Сказка".  Вспоминаю,  как  я  тогда  в  начале  тура  ознакомился  с  программой  отдыха.  Но  здесь  будет  уместно  вспомнить  лишь  об  одном  пункте.  Если  в  период  пребывания  в  отеле  у  любого  гостя  оказывается  день  рождения,  то  в  его  честь  в  ресторане  устраивается  целое  представление  с  особыми  угощениями  и  подарками.  Так  вот,  значит,  на  что  рассчитывала  моя  любимая  супруга!  
…То  ли  на  второй,  то  ли  на  третий  день  отдыха,  я  убедился,  что  слова  в  программе  –  не  пустые  обещания.  Чествовали  в  ресторане  незнакомого  туриста…  можно  сказать  –  как  царя!  Раз  такое  дело,  то  и  я  в  свой  день  рождения  приготовился  к  чему-то  подобному.  Единственное,  что  омрачало  моё  настроение,  это  отъезд  из  отеля  после  обеда…
И  вот,  наконец,  наступает  этот  последний  день  отдыха  13  марта.  Утром  перед  выходом  на  завтрак,  жена  меня,  конечно  же,  поздравила  самыми  тёплыми  словами  и  горячим  поцелуем.  В  ресторане  мы  вдвоём  расположились,  как  и  прежде,  за  небольшим  столиком,  как  обычно  позавтракали  и…  ушли  на  море.  "Наверно  администрация  решила  поздравить  меня  за  обедом"  –  подумал  я.  Но  получилось,  что  весь  сюрприз  заключался  в  том,  что  я  по  какой-то  причине  выпал  из  списка  юбиляров,  и  на  меня  никто  не  обратил  внимания  и  во  время  обеда.  Даже  когда  мы  покидали  отель,  никто  не  помянул  меня  ни  злым,  ни  добрым  словом.  Просто  пожелали  счастливого  пути…  мне  и  жене.
Приземлились  мы  в  Борисполе  за  несколько  минут  до  полуночи  и,  как  позже  выяснилось,  незадолго  до  этого  момента  моя  мать  прекратила  безуспешные  попытки  дозвониться  до  меня  с  целью  поздравления  с  такой  значительной  датой.  По  пути  в  Киев,  я,  разговаривая  с  женой  о  том,  о  сём,  сказал  ей  как  бы,  между  прочим:  если  бы  наша  поездка  совпала  с  днём  рождения  любимой  женщины,  супруги,  то  я  бы  накануне  информацию  об  этом  "зарубил  бы  на  носу"  администрации…  на  всякий  случай,  потому  как  для  меня  важнее  всего  –  честь  почёт  и  демонстрация  внимания  и  уважения  к  моей  "половинке"…  а  вот  я…  ну  кто  я  такой?  –  чтобы  быть  удостоенным  подобной  чести…  
       
ИТОГ

…За  десять  лет  после  полувекового  юбилея,  я  с  женой  побывал  в  Египте  ещё  несколько  раз.  И  не  только  там.  Раз  –  в  Болгарии,  раз  в  Израиле,  раз  в  Беларуси,  раза  три  –  в  Турции…  И  вот,  при  таких  возможностях  путешествовать,  мои  дни  рождения,  как  и  прежде,  проходили  –  скромнее  некуда.  Посидели  дома  вдвоём  за  рюмкой  вина  и  всё.  Ну,  если  честно,  то  я  уже  сам  давно  прекратил  стремления  превращать  день  появления  на  свет  –  в  праздник.  А  вот  моя  любимая…  супруга,  видимо  надолго  запомнила  наш  разговор  по  пути  из  аэропорта  домой.  В  общем,  за  три  недели  до  моего  шестидесятилетия,  она,  не  скрывая  своих  намерений,  решила  всё-таки  устроить  мне  грандиозное  торжество  и…  снова  в  Египте!  И  раз  уж  это  не  было  для  меня  секретом-сюрпризом,  то  согласно  её  плану  всё  должно  было  начаться  примерно  так:  С  нами  захотела  поехать  подруга  жены,  а  с  её  работы,  ещё  и  коллега  выразила  такое  желание.  И  если  подруга  присоединялась  к  нам  одна,  то  коллега  –  с  семнадцатилетней  доченькой  и  с  бой-френдом.  Более  того,  сын  моей  жены,  как  выяснилось  позже,  –  чисто  по  совпадению  купил  путёвку  в  Шарм-эль-Шейх,  но  в  другой  отель  –  своей  жене  с  дочерью.  Период  их  отдыха  мне  был  неизвестен,  а  путёвка  на  меня  с  остальной  компанией  укладывалась  в  срок  11  –  18  марта.
Короче  говоря,  мой  юбилей  должен  был  пройти  как-то  так:  утром  13  марта  жена  с  подругой,  живущей  с  нами  в  номере,  будят  меня  и  поздравляют…  не  знаю  –  как  именно,  но  я  должен  увидеть  наш  номер  обвешанным  надувными  шариками,  ленточками,  букетиками  и  прочими  атрибутами  праздничного  торжества.  В  ресторане,  по  инициативе  жены  меня  должна  поприветствовать  и  поздравить  администрация  отеля.  Затем  происходит  выход  в  город  –  мы  втроём  +  компания  коллеги  жены  –  тоже  трое.  Там  мы  встречаемся  с  невесткой  и  внучкой  моей  жены  и  таким  коллективом  идём  в  ресторан.  Каким  сюрпризом  должен  был  оказаться  для  меня  вечер…  этого  я  уже  не  узнаю  никогда.
Как  бывает  хорошо,  когда  какие-либо  планы  успешно  воплощаются  в  жизнь.  Однако  в  моей  жизни,  подобные  ситуации  –  скорее  исключение,  чем  правило.  Мой  юбилей  –  очередное  тому  подтверждение.  Но  обо  всём  по  порядку.  
Итак,  за  три  недели  до  юбилея,  моя  жена,  как  и  10  лет  назад  купила  для  нас  путёвку.  На  этот  раз  в  пятизвёздочный  отель  Domina  Coral  Bay  Oasis.
Что-то  пошло  не  так  сразу  после  покупки  путёвки.  В  какой-то  день  у  жены  появились  первые  признаки  простуды.  А  поскольку  мы  живём  в  квартире  и  спим  вместе  без  масок,  то  через  пару  дней  и  я  почувствовал  недомогание.  На  тот  момент  у  нас  ещё  была  возможность  отказаться  от  тура  и  вернуть  наши  деньги  (20500  грн)  практически  без  потерь.  Но  ведь  тогда  рухнут  такие  грандиозные  планы!  И  моя  жена,  являясь  медиком,  взялась  за  интенсивное  лечение.  Массированный  приём  разнообразных  медикаментов  в  какой-то  степени  дал  ожидаемый  результат.  Тем  не  менее,  за  двое  суток  до  вылета  жена  "сдала"  свои  позиции.  У  неё  поднялась  высокая  температура  с  сопутствующими  негативными  ощущениями.  И  на  тот  момент  она  всё  равно  продолжала  колебаться:  лететь  –  не  лететь.  Ведь  в  этот  период  возврат  денег  был  уже  невозможен.  Подруга  жены  Анна  оставалась  в  полном  здравии,  так  как  живёт  она  одна.  Я,  не  смотря  на  колебания  температуры  тела,  всё  же,  благодаря  лечению,  чувствовал  себя  относительно  здоровым…  даже  за  несколько  часов  до  вылета.  В  результате  было  решено,  чтобы  не  пропали  все  наши  деньги,  я  лечу  с  подругой  жены.  Тут  ведь  получалась  вот  какая  ситуация:  если  бы  отказался  лететь  и  я,  то  подруга  не  полетела  бы,  даже  будучи  здоровой.  Лететь  с  коллегой  жены  и  её  окружением  ей  не  хотелось,  так  как  она  с  ними  даже  не  знакома,  то  есть,  пропали  бы  и  её  деньги.  А  жена,  даже  оставшись  дома  одна,  практически  ничем  не  рисковала.  Ведь  в  случае  чего,  в  Киеве  остался  её  сын,  который  всегда  готов  помочь  любимой  маме.
К  началу  регистрации,  я  с  подругой  жены  встретился  с  остальными  попутчиками.  В  7:00  мы  успешно  взлетели,  а  к  моменту  нашей  посадки  в  Египте,  моя  жена  оказалась  в  больнице.  Это  выяснилось  после  того,  как  я  по  прибытии  и  поселении  в  отеле  купил  местную  сим-карту  и  вставил  её  в  смартфон.  Погода  в  Египте  впервые  меня  не  порадовала.  Хоть  было  и  тепло,  но  пасмурно  и  ветрено.  А  к  вечеру  и  у  меня  температура  поднялась  до  38̊  С.  
Интуиция  подсказывала  мне,  что  предстоящий  юбилей  накрылся…  не  так  уж  и  важно  –  чем.  Начало  этому  уже  было  положено.  На  ужин  я  не  пошёл  из-за  своего  состояния,  но  за  ночь  я  очень  пропотел  и  почувствовал  себя  лучше.  Правда,  идти  на  завтрак  желания,  всё  равно,  не  было.  Лишь  перед  обедом  я  почувствовал  себя  абсолютно  здоровым,  благодаря  чему  всё  же  сходил  с  Анной  в  ресторан  и  полноценно  пообедал.  Остальная  компания  обедала  отдельно.  Увы,  моя  радость  по  поводу  выздоровления  оказалась  преждевременной,  ибо  к  вечеру  моё  самочувствие  ухудшилось  настолько,  что  я  связался  с  турагентом  Юлей,  которая  делала  нам  путёвку  и  страховой  полис.  Вот  кому  я  теперь  неоценимо  благодарен.  Эта  девушка  держала  на  контроле  моё  здоровье,  практически  до  моего  возврата  домой,  связываясь  со  мной  в  любое  время  суток.  А  в  начале,  поздним  вечером  12  марта  Юля  сообщила  мне,  что  она  договорилась  со  страховой  компанией  о  том,  что  за  мной  приедет  машина,  которая  завезёт  меня  в  госпиталь.  Там  меня  обследуют  и,  если  не  будет  показаний  к  госпитализации,  меня  привезут  обратно…  бесплатно.  С  собой  мне  нужно  взять  только  паспорт  и  30  долларов  –  заплатить  за  франшизу.  Такое  условие  было  прописано  и  в  страховом  полисе.
Пребывая  в  каком-то  невообразимо  ужасном  состоянии,  я  сидел  в  своём  номере  и  ждал,  что  машина  подъедет  к  корпусу  и  увезёт  меня  в  местную  больницу.  Таксистов,  к  примеру,  пускали  на  территорию  беспрепятственно.  Наконец,  около  одиннадцати  вечера  зазвонил  внутренний  телефон,  и  мне  сказали,  чтобы  я  подтягивался  на  ресепшн.  Пришлось  одеться  потеплее  и  отправляться  в  путь,  который  занял  около  десяти  минут  пешего  хода.  Еле  доплёвшись  до  административного  здания,  я  узнаю,  что  меня  ждёт  не  автомобиль,  а  электрический  открытый  club  car…  наверно,  чтобы  довезти  меня  до  ворот  отеля.  Не  угадал!  Оказалось  –  ещё  дальше,  и  от  ворот  до  блокпоста  –  метров  300  с  ветерком  вызвали  во  мне  такой  озноб,  что  мне  показалось,  будто  я  уже  на  крайнем  севере.  С  посадкой  в  авто,  похожее  на  такси  у  меня  начался  такой  кашель,  что  водитель  всю  дорогу  поглядывал  на  меня  с  испуганным  видом  через  зеркало  заднего  обзора.  Видимо,  ради  того  чтобы  избавиться  от  меня  поскорее,  он  гнал  машину  с  такой  скоростью…  Короче  говоря,  за  несколько  минут  до  полуночи  я  уже  попал  на  ресепшн  местного  госпиталя.
Женщина-администратор  оказалась  единственным  человеком  в  учреждении,  знающим  русский  язык.  Она  очень  вежливо  попросила  меня  дать  ей  паспорт  и  30  долларов,  а  затем  сесть  на  мягкий  диванчик  и  ждать.  Ещё  она  заметила,  что  маска  на  моём  лице  чем-то  испачкана  и  выдала  мне  совершенно  новую  маску!  Чисто  символично  эта  маска  оказалась  единственным  подарком  на  мой  юбилей…  
На  других  свободных  местах  в  зале  ожиданий  сидели  ещё  несколько  русскоязычных  туристов  и  тихо  общались  между  собой.  Вот  так  и  начался  мой  шестидесятый  день  рождения.  Кроме  кашля,  который  я  старался  сдерживать,  и  общего  плохого  состояния  меня  ещё  мучила  сухость  во  рту.  Как  хорошо,  что  я  догадался  взять  с  собой  бутылку  воды…  иначе  я  бы  там  умер  от  жажды.  А  так  время  от  времени,  ради  экономии  делая  небольшие  глотки,  я  представлял,  что  попиваю  водку  и,  мысленно  провозглашал  для  себя  небольшие  тосты.  А  как  же  иначе?!  Юбилей  всё  же…
Развлечения?  По  иронии  они  выглядели  невесело  и  монотонно.  В  течение  двух  часов  от  группы  туристов  каждые  10  -15  минут  отделялась  молодая  блондинка  в  шлёпанцах  на  босу  ногу,  подходила  к  администратору  и,  показывая  царапины  в  области  пальцев  правой  ноги,  рассказывала,  как  она,  купаясь  в  море,  зацепилась  за  коралл,  и  о  том,  что  маленький  кусочек  застрял  в  глубине  тела,  в  результате  чего  рана  стала  гноиться,  вызывая  сильные  боли.  Каждый  раз  администратор  куда-то  звонила.  В  ответ  каждый  раз  приходил  не  один  и  тот  же  человек  в  белом  халате,  проводил  небольшую  лекцию  и  уходил.  Я  только  представлял,  что  было  бы,  если  бы  администратор  не  владела  русским  языком  и  ничего  не  смогла  бы  переводить…
Ещё,  нужно  заметить,  среди  ночных  гостей  госпиталя,  особо  выделялся  высокий  парень  возрастом  до  тридцати  лет.  Одет  он  был  в  белые  джинсы  и  светлую  расписную  футболку.  Лицо  его  было  в  ссадинах  и  глубоких  царапинах,  а  вдребезги  разбитое  левое  ухо  заклеено  несколькими  широкими  полосками  пластыря.  На  белых  джинсах,  намного  лучше  чем  на  футболке  были  хорошо  заметны  обильные  подсохшие  брызги  крови.  Сидел  этот  человек,  полулёжа,  протянув  ноги  далеко  вперёд,  скрестив  руки  на  груди  и  безмолвно  глядя  прямо  перед  собой.  Всё  это  я  увидел  в  самом  начале  и  больше  не  смотрел  в  ту  сторону.  В  какой-то  момент  парень  вскочил  с  места  и  громко  выкрикнул  что-то  невнятное,  непонятно  в  чей  адрес.  Моей  невольной  реакцией  на  этот  выпад  стал  поворот  головы  в  сторону  парня.  Он  это  заметил  и  подошёл  ко  мне.  От  вида  его  окровавленного  лица  без  маски  мне  стало  не  по  себе.  Однако,  не  смотря  на  устрашающий  вид,  он  довольно-таки  добродушным  тоном  выдал  мне  замысловатую  фразу:  "Ну  что,  дедушка!  Будем  жить!"  К  счастью  это  было  всё,  с  чем  он  ко  мне  обратился.  А  я  завис  в  раздумьях:  что  это  было?  Вопрос,  утверждение  или  намёк?  И  надо  же!  Я,  не  имея  ни  детей,  ни  внуков  впервые  услышал  что  я  –  дедушка,  именно  в  день  шестидесятилетия!  То,  что  я  стал  пенсионером,  это  понятно,  но  тогда  получается  что  все  пенсионеры  –  дедушки!  Дожился…  Соответственно  получается,  моё  общее  состояние…  это  похороны  молодости!  И  тем  не  менее,  коль  напутствие  получено,  значит…  Будем  жить!            
Наконец,  в  2  часа  ночи  обо  мне  вспомнили!  Провели  меня  в  кабинет,  где  проверили  температуру  и  артериальное  давление.  Затем  в  другом  помещении  мне  сделали  Компьютерную  Томографию  и…  вернули  в  зал  ожиданий.  А  уже  в  3  часа  меня  попросили  на  выход.  Там  меня  ждал  настоящий  реанимационный  минивэн.  Куда  меня  на  нём  повезут  я  мог  только  гадать.  А  перевезли  меня…  в  другой  госпиталь-пирамиду  (это  такая  реальная  форма  здания).  "Вот  здесь  меня  быстро  на  ноги  поставят,  благодаря  такому  архитектурному  решению  строителей"  –  подумал  я,  но  снова  не  угадал.  Не  имеет  смысла  подробно  пересказывать  о  том,  что  со  мной  делали  люди  в  белых  халатах,  ибо  здесь  был  полный  повтор  действий  предыдущего  госпиталя,  с  той  лишь  разницей,  что  ожидать  приходилось  в  коридоре,  где  мне  жестами  любезно  предложили  посидеть  на  скамье  со  спинкой  из  цельного  листа…  нержавейки!  Даже  будучи  тепло  одетым,  я  присел  на  секунду,  будто  на  ледяную  глыбу.  Понятно,  что  ожидать  приходилось  стоя,  а  чтобы  не  упасть  –  опираться  на  стену.  Кроме  всего,  в  этом  госпитале,  в  отличие  от  отелей  –  никто  не  знал  русского  языка,  в  результате  чего  со  мной  общались  кроме  жестов,  с  помощью  смартфонов,  на  которые  наговаривали  арабские  тексты  и  показывали  их  мне  после  автоматического  перевода…
Около  пяти  часов  утра  меня  вывели  за  пределы  госпиталя…  с  чёрного  хода,  вручили  папку  с  пакетом  бумаг  на  арабском  и  английском  языках  и  сказали:  "Goodbye!"  Я  говорю:  а  как  же  трансфер  в  обе  стороны?  Бесплатно!  –  "Вye-bye"  и  помахав  мне  руками,  двое  арабов  вернулись  на  территорию  госпиталя.  Эх…  ещё  бы  сказали  "Баю-бай",  поскольку  на  дворе  ещё  темно.  А  я,  пребывая  в  том  же  ужасном  состоянии  здоровья,  с  трудом  поплёлся  к  дороге,  по  которой  придётся  двигаться  к  своему  отелю.
Кому  посчастливилось  хоть  раз  побывать  в  Шарм-эль-Шейхе,  знают  не  понаслышке  –  что  значит  пешком  ходить  по  тротуарам  вдоль  дорог.  Каждый  таксист  остановится  около  вас,  посигналит  и,  выглянув  из  окошка,  спросит:  такси?  И  если  таким  образом  пройти  с  километр,  то  за  это  время  вас  окликнут  от  десяти  до  двадцати  таксистов,  ибо  каждый  надеется  что-то  заработать  на  вас.  Это,  если  гулять  в  окрестностях  города  днём.  В  предрассветной  египетской  мгле  меня  только  через  минут  десять  заметил  одинокий  ранний  таксист.  "Такси?"  Я  кое-как  объяснил,  что  у  меня  нет  денег,  но  они  есть  в  отеле.  К  счастью  таксист  меня  понял,  а  главное  поверил  мне.  Через  полчаса  я  уже  рассчитался  с  ним  на  территории  отеля  и  без  задних  ног  откинулся  на  кровать  в  своём  номере.  Аня  поинтересовалась  моим  здоровьем,  коего  у  меня  осталось,  как  кот  наплакал.
Перед  самым  завтраком  в  наш  номер  пришли  представители  администрации  и  попросили  документы,  полученные  мною  в  госпитале.  Через  пару  минут  я  услышал  приговор:  так  как  из  документов  следует,  что  у  меня  подозрение  на  Ковид-19,  то  я  должен  собрать  личные  вещи  и  перебраться  в  отдельный  номер  в  другом  корпусе  на  изоляцию  на  14  дней.  И  это  при  том,  что  путёвка  у  меня  только  на  7  дней!
После  того  как  я  обосновался  в  точно  таком  же,  но  другом  номере,  состояние  моё  ещё  больше  ухудшилось.  Я  практически  слёг.  Меня  покинули  и  силы  и  аппетит,  да  и  вообще  –  желание  что-либо  кушать.  Всё,  на  что  я  теперь  был  способен,  это  –  лежать  и  время  от  времени  делать  несколько  глотков  воды.  А  постоянный  кашель  довёл  меня  до  такого  состояния,  что  мне  уже  и  жить  не  хотелось.  А  вот  в  планах  администрации  проглядывалась  необходимость  не  дать  мне  умереть…  от  голода.  Согласно  этому  плану  мне  на  завтрак,  обед  и  ужин  приносили  картонную  коробку.  В  каждой  из  них  лежали  шесть  больших  лотков  затянутых  прозрачной  пищевой  плёнкой,  благодаря  чему  я  мог  посмотреть  –  чем  же  меня  угощают.  В  общем,  чего  там  только  не  было!  Одним  словом  –  Изобилие!  Причём  такое,  что  одной  коробки  хватило  бы  на  3  -  4  здоровенных  мужика.  Забегая  наперёд,  хочу  сказать,  что  такое  обеспечение  продолжалось  три  последующие  дня  подряд.  А  я  все  запечатанные  лотки  выносил  из  номера  и  аккуратно  укладывал  в  мусорный  контейнер.  Говорить,  чтобы  мне  всё  это  не  носили,  было  бесполезно  –  меня  никто  не  понимал.  Единственное  чего  мне  периодически  хотелось,  это  горячего  чаю,  но  в  каждой  коробке  были  только  деликатесы  к  чаю,  а  у  меня  не  было  ни  заварки,  ни  сахара,  ни  кипятка.  Только  благодаря  Ане,  мне  удалось  убедить  администрацию  приносить  мне  кроме  прочей  еды  –  апельсины  и  мандарины,  и  то,  я  их  получал  только  в  конце  следующего  дня  и  в  остальны  дни.  Вот  это  и  была  моя  еда  на  весь  период  изоляции  –  2,  максимум  3  цитруса  в  день.
Ну  вот…  в  принципе  я  вкратце  и  описал  –  как  я  стал  пенсионером.  Больше  слов  пошло  на  предысторию.  Зато  мне,  день  моего  юбилея  запомнится  на  всю  жизнь.  В  заключение  этой  истории  остаётся  добавить,  что  меня  для  полного  счастья  в  ночь  с  13  на  14  марта  искусали  местные  комарики,  хоть  более  мелкие  чем  наши,  но  более  злобные.  А  что  касается  моей  болезни,  турагент  Юля  добилась,  чтобы  ко  мне  пришёл  доктор  и  взял  пробу  на  Полимеразную  Цепную  Реакцию  (ПЦР).  Это  произошло  16  марта.  Через  сутки  результат  анализа  показал,  что  наличие  в  моём  организме  коронавируса  не  подтвердилось.  Меня  выпустили  из-под  стражи,  и  я  вернулся  в  номер,  в  котором  поселился  изначально.  Анна,  оставаясь  здоровой,  конечно  встретила  меня  без  объятий,  но  благодарность  я  ей  объявил  самыми  лучшими  словами.  Дело  в  том,  что  только  благодаря  ей,  я  почувствовал  себя  более-менее  нормально.  Она,  общаясь  с  моей  женой  и  с  турагентом,  покупала  в  аптеке  рекомендованные  препараты  и,  кроме  того,  всё  для  чая,  взятое  в  ресторане  передавала  мне  через  охранника.  А  перед  тем  она  добилась,  чтобы  мне  на  третий  день  принесли  электрочайник…
Вот  таким  образом  наш  "отдых"  и  подошёл  к  концу.  На  следующий  день  мы  благополучно  улетели  в  Киев.          

ЭПИЛОГ

…Представляю  –  как  я  заинтриговал  читателя!  Не  сомневаюсь,  каждый  человек  с  нетерпением  ждал  того  момента,  когда  я  стану  миллионером,  а  главное  –  как?  А  тут  в  начале  описываются  времена,  когда  я  был  пионером…  и  вот  в  Итоге  я  становлюсь  всего  лишь  пенсионером!  Ну  и  наверно  все  подумали:  видимо  в  названии  произведения  –  опечатка!  А  я  вот  хочу  спросить  у  читателя:  а  почему  невозможна  ассоциация  понятий  –  пенсионер  и  миллионер?  Доработал  человек  добросовестно  до  пенсии  и  стал  миллионером!  Вот  это  и  был  бы  заслуженный  отдых!  А  работает  пусть  –  молодёжь.  Но  какую  мы  имеем  реальность?  Доработал  человек  до  шестидесяти  и  имеет  букет  болезней  и  денежное  довольствие  ниже  прожиточного  минимума,  а  хочешь  пожить  ещё  немного?  –  продолжай  работать!  
...Вот  и  я  туда  же.  Хоть  статус  пенсионера  уже  получил,  но  работать  продолжу  обязательно.  Даже  не  смотря  на  то,  что  я  всё  же  стал  миллионером!  
За  месяц  до  дня  рождения  я  обратился  в  пенсионный  фонд  для  оформления  пенсии.  А  там,  естественно  среди  прочей  информации  о  человеке,  собирают  отовсюду  все  сведения  о  его  заработной  плате.  Так  вот,  я  узнал  что  я  за  свой  трудовой  стаж  заработал  сумму  превышающую  982  тысячи  гривен!  А  вот  на  данный  момент  после  получения  очередной  зарплаты  и  отпускных,  я  не  сомневаюсь,  что  мой  доход  превысил  один  миллион.  Таким  образом,  вот  вам  и  ответ  на  вопрос:  как  я  стал  миллионером?  А  выше    описано,  как  меня  жизнь  наказала  за  это.  Выходит  –  неправильно  я  жил…  нельзя  было  тратить  заработанные  деньги  на  развлечения!  Только  на  пищу,  одежду  и  крышу  над  головой.  Остальные  доходы  –  на  депозит.  Тогда  бы  я,  став  пенсионером,  обладал  миллионом  реально  и  мог  бы  его  тратить  на  поездки  за  границу  и  прочие  удовольствия.  
                 Вот  оно  как  получается…  прямо-таки  хоть  начинай  жизнь  заново.  А  прожив  60  лет  более  правильно,  нужно  написать  рассказ  с  названием  –  "Как  я  стал  пенсионером"…  

31.03.2021
23:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909706
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 03.04.2021

Капелька

Мне часто снится добрый сон

Мне  часто  снится  добрый  сон
-Кругом  зелёная  трава,
На  всей  Земле  Вселенский  Кон,
У  всех  достойные  права.

У  всех  возможность  славно  жить,
Не  разрушая  красоты,
Умея  искренне  любить,
В  своей  душе  растить  цветы.

В  гармонии  весь  мир  кругом,
Нет  ни  болезни,  ни  беды.
Земля-  реально  общий  дом
И  не  бывает  здесь  войны

Ведь  в  лексиконе  много  слов
Прекрасных  нравственных  основ
И  не  впускают  здесь  послов
Из  пекельных  чужих  миров.

Но  было  это  не  всегда,
Проникло  зло  другим  путём
И  просыпаться  всем  пора
И  жизнь  прекрасным  сделать  сном.

Пусть  пробуждение  всегда
Несёт  добро  и  позитив.
Любви  и  Свету  скажем  "да",
Чтоб  мир  был  счастлив  и  красив!

                 Январь  2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905663
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 02.04.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Тихі кроки

Я  так  твої  любила  тихі  кроки,
Хоч  серце  юне  стукало  частіше.
А  у  саду  блищали  ніжні  роси,
І  неба  голубінь  була  чистіша.

Я  так  твої  любила  тихі  кроки
Під  парасолем  місяця  чи  сонця,
І  насолода  цитувала  строфи.
Я  прислухалась  в  тиші:  чи  не  сон  це?

Здалось  одного  разу:  ані  звуку,
Я  все  ж  твої  любила  тихі  кроки.
Троянд  квітучих  доторкались  руки,
Пелюстками  стелились  сиві  роки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021

Любов Іванова

А ВЕСНОЮ ПАХНЕТ В ВОЗДУХЕ УЖЕ

[b][color="#054ba1"][color="#b5107b"]А[/color]-нгел  мой,  ну  что  же  ты  наделал,

[color="#b5107b"]В[/color]-се    в  душе  вверх  дном  перевернул.
[color="#b5107b"]Е[/color]-жель  знал,  что  я  почти  истлела,
[color="#b5107b"]С[/color]-трелы  в  сердце  ты  зачем  метнул.
[color="#b5107b"]Н[/color]-еба  синь  и  ласковое  солнце
[color="#b5107b"]О[/color]-тогреть  пытались  в  сердце  льды,
[color="#b5107b"]Ю[/color]-жный  ветер  весточкой  в  оконце

[color="#b5107b"]П[/color]-остучал,  вернув  душе  мечты.
[color="#b5107b"]А[/color]-  вокруг  такой  приятный  климат,
[color="#b5107b"]Х[/color]-улиганка  ночь  лишает  сна.
[color="#b5107b"]Н[/color]-а  полшага    будешь  от  экстрима,
[color="#b5107b"]Е[/color]-сли  в  окна  смотрится  луна.
[color="#b5107b"]Т[/color]-осковать  любому  не  пристало

[color="#b5107b"]В[/color]-сполошили  зимний  день  ручьи,

[color="#b5107b"]В[/color]-етерок,  как  путник  запоздалый,
[color="#b5107b"]О[/color]-бнимает  таинством  своим.
[color="#b5107b"]З[/color]-везды  тихо  шепчут  с  облаками,
[color="#b5107b"]Д[/color]-ымку  ночи  шлют  из-за  кулис.
[color="#b5107b"]У[/color]-  луны  затея    -  вместе  с  нами
[color="#b5107b"]Х[/color]-уторской  тропинкою  пройтись.
[color="#b5107b"]Е[/color]-гозой  пробившись  из-под    снега,

[color="#b5107b"]У[/color]-дивляет  чудо-первоцвет,
[color="#b5107b"]Ж[/color]-изнь  дождалась  свежего  побега
[color="#b5107b"]Е[/color]-й  сезонной  равных  в  мире  нет...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909770
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021

Евгений Познанский

КАК ПОЯВИЛОСЬ ПЕРВОЕ АПРЕЛЯ

В  древнем  Риме,  говорят,  
Двадцать  семь  веков  назад
Много  месяцев  подряд
С  неба    лился  дождь  и  град.
Заливало  римлян,  братцы,
Точно  наших  закарпатцев.
Вот  спустился  с  облаков
Сам  Юпитер  -  царь  богов.
Пред  Юпитером  угрюмым
Римский  царь  Помпилий  Нума
Опустился  на  колени  с  подобающим  почтеньем:
Прогремел  тогда  Юпитер:
"Много  В  Риме  зла  творите.
Совершите  ж  очищенье,
Через  жертвоприношенье,
А  не  то  -  весь  твой  народ
Под  водою  пропадет".
-"О  великий  царь  богов
Наши  жертві  из  цветов,
Я  надеюсь,  примишь  ты?
Есть  прекрасные  цветы".
Но  ответил  царь  богов:
"Мало  мне  сейчас  цветов".
-"Ну  тогда,  о  царь  богов
Ты  получишь  сто  быков.
Я  своими  же  руками  заколю  их  в  главном  храме!"
Тут  Юпитер  загремел:
-"Вот  чего  ты  захотел!
Сотворишь  ты,  милый  мой,
Очищенье  головой!
Лишь  тогда  я  к  вам  смягчусь.
В  этом,  царь,  тебе  клянусь".
Но  жрецы  и  царь  Помпилий
божество  перехитрили.
Ведь  Юпитер  грохотал,
Человека  в  жертву  ждал.
Ну  а  римляне,  плутуя,
Взяли  рыбу  лишь  большую.
Её  голову  и  сердце  
И  подали  громовержцу.
На  вопросы  бога  Грома
Так  ответил  царь  с  поклоном:
"Ты  ведь  точно  не  сказал
Чью  ты  голову  желал:
Птичью,  рыбью,  человечью.
Вот  что  я  тебе  отвечу".
И  ответил  бог  суровый%
"Я  держать  умею  слово.
Как  никак  а  жертва  есть,
Значит  время  кончить  месть".
Прочь  все  тучи  улетели...
Было  первое  апреля.
___________________
Днем  обмана  и  веселья  
Стало  первое  апреля,
Говорят,  с  тех  самых  пор.
Впрочем,  миф,  конечно,  овздор.
2001.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909741
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021

Наталі Косенко - Пурик

Розмова

А  я  розмову  з  Вами  поведу,
Щоб  душу  зворушити  на  хвилину,
Згадаю  ніжно  трепетну  весну
І  дорогу  для  серденька    стежину

І  так  сміливо,  як  у  ті  роки,
Я  помандрую,  щоб  красу  відчути,
Змочити  ніжки  звабами  роси,
Спів  солов'я  чарівного  почути

І  ніжно-ніжно  з  чарами  весни
Нап'юсь  з  струмка  джерельної  водиці,
Не  зможу  я  забути  світ  краси
Де  кроки  залишала  на  травиці

А  я  розмову  з  Вами  поведу,
Щоб  душу  зворушити  на  хвилину,
Згадаю  ніжно  трепетну  весну
І  в  далечінь  я  пташкою  полину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909807
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021

Наталі Косенко - Пурик

Я так сумую

Я  так  сумую,  що  ти  в  далині,
Мені  у  нічку  темну  не  заснути,
В  думках  розповідаю  все  тобі,
Про  миті  чарівні,  що  не  забути

Шукаю  образ  рідний  і  простий,
В  нім,  любий,  можна  просто  загубитись
І  від  любові,  ніби  неземний,
Яким  умить  можливо  і  зцілитись

Усе  перебираю,  як  завжди
Та  в  натовпі  твій  образ  все  шукаю,
Такім  тіснім,  що  легко  не  пройти,
А  я  вже  погляд,  любий,  відчуваю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909395
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021

Наталі Косенко - Пурик

Прилітайте, лелеки

Прилітайте,  лелеки,  додому,
До  рідненького  милого  крову,
Де  чекають  невтомно  долини
І  від  смутку  душа  відпочине

Бо  чужина  -  нерідная  ненька,
Не  зігріє  чужа  Вас  земелька,
Лише  рідна  домівка,  як  мати,
Буде  вірно  любить  і  чекати

Прилітайте,  лелеки,  додому,
Я  зустріну  Вас  ласкою  знову,
Подарую  приємну  хвилину,
Обігрію,  як  ненька  дитину

Ось,  Ви  вже  на  порозі  до  хати,
Не  стомилась,  рідненькі,  чекати,
Щемна  мить  -  ось  і  щастя  в  домівці,
Навіть  лист  посміхнувся  на  гілці.