Артем Падалкін: Вибране

bloodredthorn

на порозі старої матерії

на  порозі  старої  матерії
де  не  в  змозі  вже  втримати  сліз
споглядаємо  слід  кавалерії
що  веде  у  засніжений  ліс

де  лежить  біля  краю  стривожено
вздовж  дороги  що  тягнеться  в  ніч
сутність  наших  страхів  перемножена  
на  основу  із  злих  протиріч

у  посвячених  і  ненатруджених
ми  шукаєм    відсутність  води
вимагаємо  шани  у  суджених  
що  печуть  хліб  глевкий  з  лободи

і  дарункам  надісланим  з  Азії
не  дивуємося  вже  давно
в  амнезії  чи  в  вогкій    фантазії
ловим  рибу  у  грі  в  доміно

витріщаємося  на  місяця
серед  астрологічних  химер  
і  свідомість  свою  що  вже  біситься
перетворюємо  на  флюгер

і  ховаємося  у  коробочці
завбільшки  у  третину  землі  
що  в  полоні  червоної  кнопочки  
ще  гойдається  в  часу  петлі

080623

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985561
дата надходження 08.06.2023
дата закладки 12.06.2023


bloodredthorn

о, Господи, води мене в кіно…

о,  Господи,  води  мене  в  кіно...
годуй  мене  варениками  з  вишень
думки  всі  наші  сказані  давно
а  все  що  далі  ми  повторим  лишень

як  вигукнув  здаючи  в  доміно
один  митець  забутий  поколінням
ми  всі  руйнуємось  за  правилами  тління  
так  вирви  мій  язик–бо  все  одно

у    штовханині  слів  в  віршах    шаленій
в  задусі  що  напружує  легені
вікно  відкриєш–чорне  полотно

де  кожен  ген  задуманий  як  геній  
несеться  в  морок  в  тисняві  вогненній  
але  і  це  вже  відбулось  давно

211222

P.S  
вільний  переклад  

з  "невінка  сонетів"    О.В.Єременка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968891
дата надходження 21.12.2022
дата закладки 26.03.2023


Ки Ба 1

за сотню світлових



згадаєш  все_  щербатий  лід  екрану
транслює  нАживо  руїни  сірих  сел
десь  там,  за  сотню  світлових,  світанку  рана
оздобить  золотом  сулу,  десну  і  псел_
...
забудеш  знов_  ім'я  і  символ  віри
на  чорному  хресті  дороговказу
скрипітимуть  незмащені  шарніри
ковтатимуть  пустелі  снів  оази
хімічно  стимульованих  надій...
>
під  черепом  гуде  флешбеків  рій
агонізує  лють  мембанокрила
хапаєшся  за  слів  крихкі  перила
вдивляєшся  в  межу  невороття
і  в  душу,  вишколену  голодом  чеснот
впивається  ікласта  тінь  погорди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978054
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 26.03.2023