Відродилась Україна на вітрилах волі,
Розквітає на долонях праведної долі.
Простягається ланами, ллється в нашій крові,
П'є з джерел води живої в українській мові.
З дна — в безсмертя піднялася зоряна держава,
Лине світом України невмируща слава!
Щастя більшого немає, як таку любити,
Молодій, святій, єдиній, вірою служити.
Щоб не змили її вроду бурі і незгоди-
Зможемо життя покласти на вівтар свободи!
Розквітатиме віками Україна — мати,
Бо козацький дух, то сила, що не подолати!
І в оновленій родині по Дніпрових схилах
Розлетяться соколята на могутніх крилах.
Понесуть смерть окупанту з півночі та сходу
В клятві єдності Вітчизни і її народу.
Присягаємо, Вітчизно, не одна країна
Перед ВЕЛИЧЧЮ ТВОЄЮ стане на коліна!
Дніпропетровськ, листопад 2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617252
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 01.11.2015