проростати з землі
як корінь
що рветься до сонця
вгрузаючи в темряву
щільного ґрунту
як промінь
що рветься крізь хмари
осінньої сірості
крізь крихітну радість
що в'ється довкола
чорного смутку
крізь втому та відчай
божевілля буденних ранків
крізь сонце яке не покидає
простору власного неба
рахує свої світанки
як впевнені кроки до смерті
15 листопада 2015 [13:59]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622305
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 27.12.2015
пустоти
це те чим ми заповнюємо
проміжки між наших ребер
як дні що заповнюють простір
сонцем дощем і нами
такими несвідомими і незграбними
майже що дикарями
з стогоном замість слів
і з відмираючими серцями
ми лише здалеку схожі на людей
між нами і богом відстань
у мільярд непочутих молитв
два мільярди невисловлених
і три мільярди геть зовсім-зовсім німих
навчених змалку просто мовчати і кам'яніти
вростати в дно прірви
так як день цей вростає у тіло
сьогодні повільно й невпевнено
завтра вже невиривно
пускає коріння і п'є кров твою наче воду
потім
коли ніч забирає душу поглинає тіло
він завжди зникає завжди відходить
збагачуючи минуле
сьогодні завжди неповторне
завтра завжди незбагнуле
10 вересня 2015 [15:19]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605962
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Пістріє нотний стрій
Дротів світлоподачі:
Пернатий різнобій,
Присівши на удачу,
Мінором виграє,
Виспівує сонети,
Що терену фойє
Німе торкнулось вето.
І листя на вербі
Лишилось небагато,
Поміститься й в гальбі
Остаток плагіату.
Покрадено ущент
Забарвлення розлогу,
Лиш де-не-де абсент
Означує вологу.
П’янить зелений шмать –
Дошкульне спогадання...
Як хочеться кохать,
Коли є осінь рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607117
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015