Emma Waldorf: Вибране

Мира С

Она лишь верила в тебя

Ты  говорил,  а  я  молчала.
Ты  вдаль  смотрел,  с  тобой  мечтала.
Ты  время  дал,  в  себе  копалась.
Ты  ждал,  и  я  с  тобой  осталась.
Ты  был  мне  дорог,  есть  сейчас.
С  тобой  познала,  миг  и  страсть.
Теплом  окутана  была,
В  руках  согрета  тишина.
Быстрее  календарь  листала.
Пора  весны  не  наступала.
Дожди  наполнили  печаль,
А  ветер  уносил  их  вдаль.
И  разлетелись,  кто  куда...
Зачем  же  разлука  ты  пришла?
Чему  ты  учишь  и  что  даешь?
Все  лучшее  у  нас  берешь.
Причина  в  чем  была,  не  знала,
Ведь  не  просила,  не  звала,
Не  требовала  для  себя.
Она  лишь  верила  в  тебя.

апрель  2011  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283843
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 09.09.2015


Наталя Данилюк

Щаслива…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img]  [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img]  [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]  

А  знаєш,  як  здорово  –  бігти  отак  навпростець,
Ловити  у  пазуху  срібло  дзвінких  зорепадів
І  чути  ритмічне  відлуння  щасливих  сердець,
І  знати:  ніщо  нам  не  стане  тепер  на  заваді!..

А  знаєш,  як  добре  торкатись  чиєїсь  руки,
Немов  ненароком,  самісіньких  кінчиків  пальців…
А  потім  нащупати  пульс  на  зап’ястку  чіткий
І  десь  загубититись  в  обіймах  нічних  декорацій.

І  впасти  у  трави,  обкурені  хмелем  терпким,
Налиті  молочним  туманом  липневої  ночі…
Крутити  на  палець  зі  стебел  тонкі  завитки,
На  мапі  небесній  тлумачити  зорі  пророчі.

І,  тикнувши  в  небо,  раптово  зрадіти:  ”Он  я  –
В  сузір’ї  Північної  Риби,  окрай  Андромеди!..”.
І  чути,  як  дихає  знизу  протяжно  земля,
Як  трави  тяжіють  у  росах,  мов  змочені  дреди…

Як  тіло  стає  невагомим  і  пнеться  увись,
Вростає  у  небо,  пускає  коріння,  мов  щепа…
Коли  ж  усміхнешся,  тобі  прокричати:  “Дивись!”  –
І  в  поруху  вуст  упіймати:  “Щаслива  дурепа…”.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 08.09.2015


Юліанка Бойчук

мотиви осені

Я  прокидаюсь  з  диханням  дощу
В  мінорних  сумнівах  чи  фарбами  мажору
Малюю  день...  Немає  значення.  Я  хвора
Цією  осінню.  Смаком  її  пісень,
Яскравим  цвітом  пелюсток  в  волоссі
З  гарячим  чаєм  вдома  на  порозі
Моя  довгоочікувана  осінь,
Тебе  я  виглядаю  кожен  день.

Ще  трішки  —  і  дощу  читати  книжки,
Ще  трішечки  —  і  полетять  листи
До  Янголів...  Збудуються  мости
Між  мріями  і  пам*яттю  минулих,
Десь  на  горищі  схованих  часів...

І  щастя  стільки,  що  бракує  сил
Всередині  тримати  і  нести  
Так  важко,  що  крізь  стіни  і  світи
Я  рідним  душам  відішлю.  Вхопити  
Лише  прошу,  мої  любімі  діти
Мотиви  осені  і  щастя  голоси.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604070
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Мандрівник

Мене сьогодні розбудила осінь

[i]Мене  сьогодні  розбудила  осінь,
Краплини  барабанять  сонний  марш,
Закуталася  в  думи  синя  просинь
І  вивернула  душу  наче  фарш...

Умилася  природа  лячним  щемом,
Тумани  наробили  пироги
І  промастили  безколірним  кремом
Поля,  ліси,  сади,  луги...

Скуштую  мабуть    я  її  снідання,
Так  легко  упиватися  дощем,
Із  неба  вже  лоскоче  побажання  :
"Смачного  !"  ..."Дякую,  а  ще  ?  "[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604609
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Анатолій В.

Верхівки сосен цілували небо

Верхівки  сосен  цілували  небо
І  колисали  хмари  на  руках,
А  ті  гойдались,  наче  так  і  треба,
На  запашних  соснових  колючках.

І  все  пливли,  за  вітром,  як  вітрила,
Із  літа  в  осінь,  наче  журавлі...
Забравши  літо  попід  свої  крила,
Нам  залишали  сонячні  жалі...

І  нова  осінь  знов  на  душу  давить
Легеньким  щемом...  Пісня  журавлів
Забутим  сумом  знову  в  серці  марить...
Я  б  з  ними  теж  у  вирій  полетів...

Бо  далі  просто  вже  немає  змоги
Триматися  серед  життєвих  злив!..
Може,  за  мною  й  потужили  б  трохи...
Я  б  повернувся...  тільки  відпочив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Іванюк Ірина

Пробачте за слова , які згубила …

Пробачте  за  слова,  які  згубила  
дорогами,  що  йшли  у  нікуди́...
Я  батогами,  наче  ними  била...
безтямно  так,  мов  тратила  зв"язки  ...

із  Богом,  що  мовчав  десь  за  дверима...
Молився.  Не  молилась  адже  я...
І,  навіть  ,  коли  наче  об  лід  билась...
Молився,-  тихо  так,-    за  немічне  дитя...

І  я  одужувала,  крок  за  кроком,  з  болем...  
Лише  молитва  очищала  шлях...
Щоби  ніколи,  серце!...  Чуєш?!  Більш  ніколи!
Ти  не  метало  списи  у  словах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605166
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015