Ми втратили здатність співіснувати,
Причина? Немає. Такий зараз час.
Ми власні серця посадили за грати.
Нехай вони вчаться жити без нас.
Прямуємо далі листям зім’ятим,
Майбутнє віддавши несправжнім богам.
Забули давно терпкий присмак м’яти,
Що ніжно обпалював спраглі вуста.
Стежки заблукали, забули дорогу,
Потоне у відчаї втрачений рай.
Ми звикли в усьому звертатись до Бога,
Але він давно вже сказав нам «Прощай»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758665
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Збочений світ - не задимлене , БАЧ!
Навпіл розірвані хмари
Вирваним краєм почвари, -
Листя, що впало під жалісний плач.
Не розбивай на хвилини роки, -
В присмерку день збайдужілий.
Витягнуть душу і жили
Ті телефонні короткі гудки.
Збочений світ - не заплачений борг.
Сутінкам в очі не глянуть, -
Виїсть їх змучена пам"ять :
Зашморгом виснуть вмовляння і торг.
Збочений світ - неозначений глум.
Тіні розбіглись в бентезі,
Місяць звисає на лезі,
Шкрябає променем просто по склу
Чи не прокинеться крейзі? -
Збочений світ...
18. 09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
[b][i]тоскливо как: за стеклами темно,
и капля монотонно та-та... та-та...
сиди и жди, дождешься результата
и явятся друзья из эНЛэО...
что телевизор нынче что окно,
через стекло смотрю развитье драмы,
текущей вяло за границей рамы,
как листьям там живется тяжело...
какая бедность, холод, нищета,
как он дрожит, как жизнь его швыряет...
она не любит, ишь что вытворяет,
а он бедняга, ровно сирота!
а у нее еще один-то есть!
глянь, Михаил! усатый, волосатый!
оно понятно! верное, богатый!
машина, земли, деньги, прям не счесть!
а нынче все такие, знаю я...
нет ни души, ни совести, ни веры!
да точно, точно! это их манеры!
им лишь бы койка да вина бадья!
так сквозь окно и драму, и кино
я каждый вечер молча наблюдаю...
и кто нормальней точно я не знаю,
но тянется история давно...
тоскливо как: за стеклами темно,
и капля монотонно та-та... та-та...
и жди, не жди - не будет результата:
куда-то дальше пролетело эНЛэО...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758103
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Разговоры ...кто куда хоть - не успел, не смог уехать.
О фортунах монреальских , переводческих помехах.
...Я, студентке, о романтике достойных отпусков!
Только ...мне, она – о «карте грин» в Америку без снов.
...На свидании, в ресто́, стелился, что открою в Ницце
На омытых тайной гальках – фирму, с лоджией на пляжик.
А она:
--Я наработалась уже на банки здесь, на украинцев...
И уже ни-никогда не приползу работать к нашим!
Принесли десерт, не знаю: приглашать к себе мой клад?
А студентка изучала нерешительный мой взгляд.
30.07.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681008
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Люди знаходять, не цінять, втрачають
Як втратять, тоді пізнають і ціну.
Можливо вони тоді не помічають,
Й лишається бути вже так одному.
Проходить пів-рік, та на серці ще туга
В голові все питання: За що? І чому?
І з"являється потім новенька подруга,
Щоб просто не бути йому одному.
Та все ж не палає до неї кохання
І тяги такої до неї нема.
І він задається тоді тим питання:
«А де та кохана, що моєю була»?
Обманює дівчину ніби кохає
Слова, подарунки і ще щось таке.
Але на душі тільки він один знає,
Що серце його, не з тією живе!
Проходить ще місяці зодва від того,
І бачить ту саму «Свою» поблизу.
Й не може промовити він ані слова
А серце кричить: Як тебе ж я люблю.
Тоді не цінив ти, як була з тобою
Ти думав нікуди вона не піде.
Вона все терпіла, ті зради, побої
Та все ж не змогла, і лишила тебе!
Тепер ти стоїш там, і дивишся збоку
Яка ж вона рада з ним поруч іде.
Знайшла те кохання, що житиме вічно – без строку,
Він точно її так як ти, не підведе!
Тобі залишається бути з тією
До якої і серце й душа не лежить.
Не цінив ти тоді, коли була твоєю
І втратив кохання своє ти умить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679505
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Літній день.
Між деревами
Від великих будинків
Стежка лежить.
Сірий пісок...
Пташка сидить.
Кругла голова, крила опущені.
Два великі кружальця жовтих очей.
Зір гострий пронизливий.
Трикутником вушка,
Пір'ям опушені.
Плямистеє пір'я й доріжка-
Зливаються.
Мій погляд здригається.
Очі в очі - стіна неприступна.
Тут пташка сидить волелюбна.
Злетіла.Крильми замахала.
Я довго стояла.
Сич, пугач.
Отут між будинками.
Коли ніч настала,
Плямистая пташка "співала".
Писк пугача
Навпіл розламує тишу.
Сидить на берЕзі.
Літає. Полює.
І писком своїм не зовсім чарує.
Вже звикли.
Їх стало багато,
Отут між будинками.
Бо теж їхню хату
Зруйновано.
Ні, не війною.
Жадобою.
Зникають ліси.
Я бачила, як їжаки
Серед "білої" днини
Біля під'їздів ходили...
...Вечір.Ніч.
Писк пугача,
Пташки плямистої,
Навпіл розламує тишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678358
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Бах, вантажівкою – по Франції, по людях.
Тіла - асфальтами, як земляні у полі груди.
...Дитина з мамцьою, туристи... ще увечері -
Вони купалися, з коханими, з малечею.
І вбиті. В кращому із міст.Як...Як так може бути?
Сидять в печерах із ковбас – убивцями керуючі...
Й планують: Сірія...Донбас, Париж, ось й Ніцца ...панікуюча.
Проти сказившихся собак
Нема інакшого - за голий розстріл.
...Ми ж плачем за людей в гробах.
Й за рідних їх, не вірячих і досі...
P.S.
...Кричить араб над вбитою:
--Моя богиня...
Ось ваше свято, ось - чоти́рнадцяте липня*
15.07.16 р.
*14 липня – Національне Свято Франції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678170
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Вони несправжні!
Ти чуєш? Дзвони не справжні!
І ворон, крила сховавши, - той самий крук.
Смакує просто гурманом шматочки фальші
Прегострим дзьобом, аби не бруднити рук.
Він чорноротий.
Він кряче підступно в спину.
Його прокляття – для схиблених молитви.
Літає демон, якому немає впину,
І ляльководом натягує душ нитки.
Маріонетки…
Ну як йому не коритись?
Розкривши крила, лунає триклятий дзвін.
Прокиньтесь, гей, паперові! Кажу: прокиньтесь!
Він кряче круком! Він бреше, цей ворон! Він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666777
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 11.06.2016
«Все повз. Спостерігай і зрозумій
Виднокіл ковтає море й сушу,
Поля їдять вершки біліючи дахів.
І ось ти в темряві. Пригадуй...»
(Шеймус Гіні)
Я попливу
На кораблі скляному -
Прозорому, як роса туману,
Я попливу
На скляний острів,
Де навіть крізь скелі
Світиться серце місяця -
Срібне, як усе осіннє
На нашому пастушому острові.
Я попливу
Під скляними вітрилами
Дивлячись крізь скляне днище
На почварок моря-темряви.
Я попливу
На кораблі прозорому
Шляхом примарного вітру,
Скляними веслами
Загрібаючи сині хвилі
Гіркі, як життя моє.
Я попливу,
Коли сам стану прозорим -
Прозорішим за саме повітря:
Таке біло-молочне
Повітря
Ірландії дощавої і вічно вологої.
І буду блукати
Серед синього спокою
Дзвінкого й зіркового
(Бо зорі - кришталеві цвяхи).
Буду складати
Вірші прозорі й легкі,
Не лишаючи тіні
На скляних каменях,
На скляних деревах,
На скляній траві,
На скляних квітах
І на скляних дверях
З одного світу до іншого.
Довіку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669882
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Ти питаєш коли поростатимуть стигмами сни
Замальовуй їх синім– вони вже до ранку розтануть
Як зимові листи, що з вогнем переходять у дим
І мов сонце, яке у рукав заховала циганка
Бо ще вчора літав і розкроював світло крилом
В кожній мушлі лишались твої випадкові розмови
А тепер ти чужий– ця весна має власний закон
Ти сьогодні невільник– відкинутий небом і морем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664616
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
заспокій свою душу
блоками сигарет.
заспокій свою душу
алкоголем.
заспокій слізьми.
заспокій свою душу…
знай одне –
ти можеш себе заспокоїти,
але не таким способом…
краще сядь, подумай
і виріши, як жити далі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662253
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
***
Ти знаєш, що вітер шумить гострим іклом загрози?
Ти знаєш, що Прип'ять несе води вічної смерті?
Ти знаєш, що грунт захопив довговічні морози?
Ти знаєш, що тут все живе навіки тепер стерто?!
Дерева бетону заснули... Прокинулись хащі.
Куди не заглянь - всюди тиша, ні руху навколо...
Ніяк аж не віриться - як це лишилося нашим?
Тридцятий рік поспіль шумлять вічним сном ліси голі...
На зорі поглянь... Чи ти бачиш сліди Горбачова?
Їх можна й не бачити, хоч так і насправді буває.
Хрестовий похід підкидав їх на Захід. Додому.
До нового краю.
Старі фотографії світлого й темного шляху.
Вони від'їжджають, а більше туди не приїдуть.
Багато піде, і лиш обрані будуть під дахом.
Народжені діти.
Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.
Тепер все зникає під покривом старого дому.
Тепер резервація мічена. Стали застави.
Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва.
Біжи, не спиняйся. Біжи, куди очі лиш бачать.
Вузькі чи широкі, забиті, порожні терени.
Накриті туманом, спустошені - вигляд неначе
Це край Ойкумени.
Навколо аж сіро - підручники, зошити, парти,
Ляльки, протигази - давно пилом все припорошене.
І небо, і землі, але довго бути не варто -
Померти там зможеш.
Якщо не Уран, то довершать почате інакші
Мисливці, які полюватимуть суто на всіх. Знов провулок.
Лиш світло в кінці, а навколо бетон - ти не бачиш,
Що певні забули.
Залишився відбиток руки на стіні сіровицвілій,
Хтось хрести малював ще до теми приходу монголів.
Шум напруги - а раптом зіткнеться хтось лицями
У дикому полі?
Останній прохід перед тим, як відкритися світу.
Біжи, бо тебе доганяють титани-мисливці!
Виходь на новий рівень, хай тобі всміхнеться світло
На старій шахівниці.
Тобі повідомили - скоро буде допомога...
Та знаєш, від сталкерів буде бедламу імперія...
І зброя єдина - це ти. Розізлилась погода
Шпилястих прерій.
Хотів ти колись поселитись в чужому готелі...
То от - є нагода. Тепер все Полісся - в долонях.
Та досі полюють... на лапах, у кігтях і перах.
Кров дихає з скроні.
А треба тікати, бо чуйка на кров - більше злості.
А кров - це пожива свята для нових генерацій.
То краще тобі не дивитись на шахи та кості -
У тебе міграція.
Решітка вгорі... Або то вентиляції частка?
А світло летить променями на голову... Небо.
Так хочеться впасти і стати частиною... Пастка.
Не зараз. Не треба.
На поверхах вищих ще досі попахує прірва.
Був вибух. Отак будували життя комунізму.
Єдине світило тепер на пучки відірвуть
Крізь липову призму.
А далі - сходини. А далі - дерева на буквах.
А далі дах стелиться. Далі нема переходу.
Останні хвилини. Три напрями подають руку
Й скидають у воду
Загиблого. Мертвого. Друзі теж є ворогами.
Приховані знахідки дали про себе знати.
Отрута смертельна, висоти і серце, мов камінь.
А міг й політати...
*
Я ледве утік. І до крові мене шматували,
І явно на грані лишався я. Атомні грати...
Та я повернувся. Хрестовий похід лишив пам'ять.
Я буду кохати,
Бо я повернувся звідтіль, звідки тіло виносять.
Не плач... Адже я стою тут, хоч пошарпаний, битий...
Забудь моє слово. І витри замучені сльози...
Ми - двоє в цім світі...
***
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
Так прагнемо спокою, так хочем бути у злагоді,
Що смерті привозимо поїзди в рідну чужину...
Війна, зброя, бомба і апогей - вишенька-ягода -
Кобзар Фукусіми.
22.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661971
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Господь своє і в запічку побачить.
Немає душ без Бога на землі.
Зумійте дяку слати за удачу:
Слабі, здорові – вбогі й королі.
За сонця промінь, зливи, снігопади,
За суп пісний і тюльку на столі.
Він прийме щирість, принесе пораду –
Подякуйте, убогі й королі.
І не старцюйте: «Господи, помилуй…»
Хай буде втіха порівно й жалі.
Сьогодні ниць, а взавтра вже й на крилах,
Сьогодні – вбогі, взавтра – королі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654852
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 25.04.2016
Двадцять друга. Вимкни очі при ввімкнутому
Світлі
В світі
Без літа,
Яке замінила зимова весна.
Кінець квітня. А досі плюс вісім. Вдень.
2222. Прикрий своє волосся, бо вітер
Віє
Й у вії,
Мов змії,
Закручені вгору від туші в дитинстві.
Кінець квітня. Переселенці тридцятилітньої війни немов принесли холод.
2230. Ліхтарі освітлюють долину під Тарнавського,
Плаваючи
В грунті.
Плачучи
В бунті.
Прагнучи
Хунти,
Що вимкне світло в цій кімнаті, в цьому підвалі автомеханіків.
Двадцять третя. Тобі варто скинути ходячий одяг і
Спати.
Не знати,
Що замах
Буває зненацька, коли правда відкриє очі і скаже:
Двадцять друга. Вимкни очі...
24.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661818
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
"Чорт, який же собачий холод сьогодні.. І що за дурна привичка вдягатися так легко?" - Подумала вона. Холод колючими голками пронизав кожну клітинку її тіла.
"Даремно так швидко вийшла з дому..до потягу ще 20 хвилин." Вона сповільнила крок, щоб не стояти так довго на холодному пустому пероні. Вона йшла повільно, волокла в замкнутому червоному чемодані свою скалічену душу.
Зима..зазвичай в цю пору вона наче впадала в сплячку: жодних емоцій - ні болю, ні агресії, вона переставала надіятися, тобто три місяці не життя, а просто існування. Але цього разу вона чекала цієї зими наче спасіння, щоб забутися. Але щось пішло не так..
Її заполонили безнадія, пустота і відчай.. Вона відбивалася від них як тільки могла, але врешті решт вони взяли верх..
Вона дійшла до роздоріжжя і не знала куди їй далі йти.. Вона знала, що два шляхи їй завдадуть лише болю, але потрібно було вибрати лише один.. Сумніви, наче слизькі холодні гадюки оповили її.. Вона була спустошена.
Всі почуття спуталися.. Та зараз це не було аж на стільки важливим.. В голові зараз тільки він.. Вона була готова втратити все заради його кохання, та він не підпускав її близько до себе.. Наче між ними були якісь невидимі двері, до яких вона ніяк не могла підібрати ключа.
Що вона робила не так? Всі її старання розбити стіну виявилися марними.. Її серце день за днем скидало надії як пожовкле листя. А що ти зробиш без надії в серці? Безвихідь..
Завжди така самотня, вона навіть не могла поділитися ні з ким своїми переживаннями, бо знала, що у відповідь не почує нічого нового. І врешті решт ці переживання порвали їй крила. А чи далеко полетиш на порваних крилах?
Знайшовши рай в його очах, вона пізнала пекло. Вона не відчувала себе частиною його життя, ніби була якоюсь сторонньою людиною, до якої він просто часто телефонував. Та від дзвінків ближчим не станеш...
Вона не знала що робити далі.. Розум говорив одне, а серце ж зовсім інше. Кажуть, що втративши душу, стаєш розумом, втративши розум, стаєш душею. Напевне вона давно вже втратила розум.. від нього...
Вона не знала що робити їй далі...але вперто поставила собі за мету знайти ключ від тих невидимих дверей.. Тільки б її старання не виявилися знову марними і нікому не потрібними..
Оголосили посадку.. Скам’янілими від холоду пальцями вона дістала білет з кишені, передала його провідниці і поволокла свій червоний чемодан вздовж безлюдного вагону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661950
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Я чую - вітер розгулявся.
І дощ шумить.
Шумить.
Хлюпоче.
І грім...
І грім...
І грім гуркоче.
Огонь!
Це блискавки стріла.
Я бачу той вогонь.
Гроза...
Гроза...
Вона в мені.
Гроза - це я!
Ти чуєш, вітрами шумлю?
Дощами ллюся?
Я - блискавка!
Я - грім!
Гроза !
Та цього зовсім не боюся.
Я - блискавка!
Я - грім!
Гроза!
Такою в тебе переллюся.
Бо й ти, бо й ти є - ураган!
Ми - істина.
Ми - не обман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660591
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
пакуй свій рюкзак до схід сонця,
поки ще темно надворі,
поки ще течії
в цій воронці
не владні зчинити
шторму на морі.
сонно і напівсвідомо:
кухня,
кава,
ковдра картата.
тікати з дому -
немає дому! -
зате
є дещо
краще -
Карпати.
маєш собі залізничний квиток
(добре, що вигадали колеса)
уявиш, що ти -
степовий
вовк
зі сторінок
Гессе.
звір металевий зі скрипом і риком
всіх перетравить у власному шлунку,
де йде війна між хропінням та криком,
і без кінця шарудять пакунки.
змій віднесе тебе геть від Лева,
виплюне десь на занедбаній станції, -
і будеш король - або королева -
із будуаром коханців:
м'яко стежками ступай, оповитими
запахом хвої та казки -
кожна рослина у тебе проситиме
трохи людської ласки.
вдячно цілуй
водоспади загублені,
хай навіть вкрила їх
крига січнева.
тут тобі й ліс,
землею залюблений, -
міцно стискай
в обіймах
дерева.
гори залиш наостанок.
не підіймайся в гори,
аж поки проз тихий ранок
не стане
знов чутно
горе.
(спершу й не розібрати.
потім - як з-за стіни,
потім - як сурми й гармати,
й відзвук важкої луни.)
тільки тоді рушай.
тільки тоді іди.
знайдеш останній край,
що ще не знає біди.
тут, на вершині вершин,
вистачить місця на двох.
спинено часу плин.
є тільки
ти
і Бог.
тут відчуваєш серцем,
хто ти насправді є.
тільки тому, що топтати берцем
тіло - це не твоє,
тільки тому, що здається,
ніби сьогодні в героя
обов'язково в руках
є вогнепальна зброя, -
зрадником
і легкодухом -
ти
не є.
невиліковно -
лиш небо ділити -
на
"чуже"
і "своє".
там - безпроглядна ніч,
сповнена болем вщерть,
там - чорні сльози з віч,
там - що не день, то смерть.
а тут - непорушний спокій,
квіти крізь сніг
і вітри по діброві;
тільки лиш небо
на заході сонця
має
відтінок
крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642711
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Димарі, димарі.
Тільки ранок похмуро зітхав
Серед тисяч дахів, припорошених середньовіччям
Місяць знов на горі
Посміхався і не догорав,
Розглядаючи душі, йому не потрібні обличчя.
Згас останній ліхтар,
А дерева чекають весну.
І здається ось-ось вся планета наповниться щастям.
Хтось на когось чекав
І, напевно, тому не заснув.
Так, буває, проте, так буває доволі не часто.
Ось і перші птахи -
Значить день буде повен пісень.
Розпочни його так, щоб хотілося дихати вільно.
Час відкриє шляхи
І ти зможеш побачити все.
Головне – просто вір, будь натхненним, терплячим і сильним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631984
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Хіба потрібно думати про вчора?
Його минуле вже забрало вщент.
Не знаю середа чи то вівторок,
Довів, мені, що все життя – момент.
Хоч на губах гірчить осіння кава
Й старенька ковдра гріє, як завжди.
У всьому я – малесенька держава,
Що мріє про уквітчані світи.
Заглянуть в завтра хочеться найбільше,
Його таємність манить у вікні.
Відкрию книгу, запитаю Ніцше:
«Кого мені чекати уві сні?»
Переступили день і пішли далі,
Не обертаючись, з надією вперед.
Його закарбували у скрижалі.
Сховаємось за власний етикет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622338
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 18.02.2016
Візьми мене за руку. Я счезаю,
Насінню дай вологи задля зросту.
Такі недосконалі облаштунки мосту.
Дай мені краплю.
Хай то крапля чаю.
Торкнись щоки, погладь моє волосся,
Скажи що небуть. Просто не мовчи!
При чому всесвіт? Ти - і мені млосно.
Ти мій, а бо, пробач, нічий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622284
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 18.02.2016
По землі ангели сумні ішли,
мільйони душ невинних узяли,
махнувши крилами летять, де рай,
летіли вгору: там небесний край.
Ангелам важко з ношею страшною:
усі померли в Україні не від бою,
дітям би і дорослим жити і рости,
і на землі вік довгий розцвісти.
Уже зліталось чорне вороння
і на квітучу землю йшла біда,
йшла не сама – її вже затівали
і вирощений урожай забрали.
Забрали до кожного колоска
і картоплини, овочів, пшона,
з голодних місць не випускали,
коли від голоду вони вмирали.
Ходила по країні смерть,
страшний збирала урожай,
із нею плакав навіть рай
і почорнів від смерті край.
Запали в домі пам’яті свічу,
а може кілька, не одну,
і про невинні душі пам’ятай,
щоб злу був край!
Картина із інтернету.
28.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624554
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 18.02.2016
Присмотритесь к чертам обывательщины, ее модным сюжетам златоуста
Прикиньте в лицо на неправильность того, где бывает пусто
Вот так создается империя, но возможность выпадает редко
Наши дни на отрезке коротки, наши ругательства за спиною метки
Можно пнуть со всей дури современность, ее подноготную узость
Так появится шанс на обширность, на масштабную жизнелюбость
Сокровенные разгадки Вселенной, опечаленность доступных вершин
И поныне уменьшают зарплату, но делают больше машин
Исчезают с горизонтов поэты, покуда не упало небо
Можно жить без ума, но сыто, можно есть с умом, но без хлеба
А в сознании перспектива разрухи – наша жизнь ни дать, ни взять
Тот, кто орет о войне, как о мире – никогда не пойдет воевать
Нынче в моде алкоголизм и забвение, изощренность стыда и разврата
Голодание мозгов и желудка, классовая борьба за хату
Деление по телефону на категории и статус бестолковой небрежности
Взрывы в театре, оружие, и плюс религиозной принадлежности
Все единично в сознании, солипсизм и отсутствие за отсутствие
Варианты, идеи, упрямства, революции и пустые напутствия
Вечный стон и отрицание смерти, те же двери и та же кровать
Тот, кто не боится Бога, обучен все разрушать
Опишите вашу идентичность, сдержите рвоту и вялый оскал
Гений бросился бы под поезд, если б кондуктор его узнал
Спрячьте чувства трагедии - одиночества оккультизм
Господствуйте хотя бы в любви, любить – большой героизм
В этом есть противность обстановке, вызов облезлой суете
В ее отсталых симпатиях и чувствах непонятно где
В ее жертвенных агониях, слезливых подходах анестезии
В любви любое воспоминание равняется ностальгии
Присмотритесь к чертам обывательщины, где все хочется свести к оптимизму
Где любое добро не бесплатное, где побуждение равно атеизму
Наши ноги упрутся в асфальт, когда глаза ищут звезды на крыше
Остается, любить и молчать. Мы любим, а значит, мы дышим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624691
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 18.02.2016
Злотує злото і керує всім на світі,
Немов болото поглинає всіх і все.
Все продається: від кохання і до квітів,
В несправедливості вже мозок аж трясе.
Брехня квітує у безликості суспільства,
Правда лютує в неспроможності своїй.
Як легко було жити у дитинстві,
І сподіватись на країну-сонцемрій.
Тут падати не можна, бо притопчуть,
Та й переступлять, ніби зараз не було.
Плітками кожен кОжного лоскочуть,
Добро себе на світі нещадно віджило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623402
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 18.02.2016
Знов догорає свічка на столі.
Чиєсь життя? Чи може просто вогник?
Таких, як я, у світі сотні, тисячі,
Що по життю пливуть неначе човник.
Він лиш виходить в океан життя,
Попереду довга, важка дорога
До кращого майбутнього, буття.
Можливо, щастя там? А може і тривога?
Але тОго ніхто точно не знає,
Бо лиш актори ми, нам ролі роздали.
Та хтось ту п'єсу дописати забуває,
І нам доводиться дописувать самим.
Самі ми обираємо з ким плити:
Берем коханих, друзів чи сім'ю...
Самі ми обираємо, як жити:
По правді чи на вигоду свою...
Ми кожну стрічку пишем по-новому.
Хтось пише й грає так, щоб знали всі,
А хтось приховує свій біль, свій жаль і втому
І не дає на людях впасть й сльозі.
Та що б ми не творили, не писали,
Як би не грали, а кінець для всіх один...
Але, все ж граймо так, щоб нас запам'ятали,
Щоб критики "На бісс!" сказать могли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627248
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Ховається під маскою паяц…
Так хочеться часами зняти маску
І не ходити кожен день на плац,
Переплавляючи рутину в псевдо казку.
Громадська думка, як дамоклів меч.
Дамоклів меч тяжить над головою
І голову ту швидше зняти з плеч
Жадає кожен хто живе з тобою.
Підніжки підступи тумани і омани,
Дороги в нікуди і навмання,
Продажні марші, муштри, барабани,
Які собою глушать звуки дня.
Застиг паяц на тонкому канаті
Поміж «але», « не можу» і «якби».
Найбільша нагорода Цинцината
Упасти вниз під оплески юрби.
Але хіба таки насправді легше:
Піддатися – іти на поводу?
Хто замість тебе скорить твої верші,
Не довіряйся людському суду.
Не вір тому, що кажуть і що роблять,
А май на все свій власний мудрий чин.
Богів про різне і на різних молять,
Не загуби себе і будь як джин.
Будь хитрим змієм, мудрим езуїтом.
Нехай болить, але повсюдно смійся,
Виходь на світ з печер палеоліту
За межі вогнищ клану, краю, міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627604
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Ти топиш смуток в гіркій каві.
Ти запиваєш нею недоспанії ночі,
Холодні ранки й свою самотність.
Ах, як хотілося б втопитися самому в ній,
І навіть, забутись до нестями.
Більше не почути її сміх,
Не обійняти поглядом чарівні очі.
Ти топиш жаль свій в гіркій каві.
Вона десь там, далеко,
Вас розділяють кілометри.
Ти б все віддав аби її побачить,
З надією шукаєш образ в перехожих,
Блукаючи один по вулиці.
Ти топиш її погляд в гіркій каві,
І заїдаєш нишком ті солодкі губи.
Намагаєшся її забути,
Та образ ще живий і ще являється тобі у сні.
Ти топиш спогади про неї в гіркій каві,
І тонеш у сумних музичних стонах.
Жоден акорд, інструмент, жодне баре,
Не пояснить, не розкаже,
Як бушує та любов, що кігтями серця дере.
І кава та гірка й несмачна,
Не втопить біль твій як би не хотів.
Тобі ніщо, ніхто нічим не допоможе,
Бо в цій особі схований увесь твій світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627633
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Вишневий чай і трішечки кориці,
щоб мало трохи присмак гіркоти -
допомагає вчасно не скориться
предвісникам життєвої біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627630
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
І нам знову вимкнули світло,
Я сиджу сама у пітьмі.
Промайнули години так швидко,
Не повернуться більше і дні.
Пам'ятаєш ті квіти у моєму волоссі,
Що посіяли ми навесні?
А тепер залишилась лиш осінь
І гербарій квітує в душі.
Dedicated to A.C
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627628
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Спостерігати у стрімкім коловороті,
Куди ведуть заплутані сліди,
То грузнучи в буденному болоті,
То ринувши під сумніву льоди
Вслухатися в спустошені розмови,
Гортати спорожнілі словники,
Забайдужі́лі, мов молитвослови
Із словом молитовним навпаки
Не визнати ніза́що й при нагоді,
Що не втекти, хоч все життя іди,
Коли в собі зіщулену наспо́ді
Несеш зернину щастя і біди
І віднайти спокуту для зернини,
І за своє розбити кулаки,
І битися до ви́черпання днини,
Коли у землю впасти навзнаки
І там, в новій незвіданій господі,
Збагнути, що чаїлося наспо́ді
2015
...humanum est (...властиво людині) - частина відомого крилатого вислову Erare humanum est - помилятися в природі людини, буквально, помилятися властиво людині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627613
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Вырываясь из времени плена,
тихо тенью касаясь плеча,
на столе разгоралась, на смену
мёртвой лампе, живая свеча,
наполняя меня новым смыслом –
осветив жизни песню без нот,
добровольно…
до капли…
до мысли
заключённую ручкой в блокнот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627691
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Нові зірки народжуються в небі,
Зникаючи при цьому із землі.
Ми будем шанувати, Вас, герої,
У пам'яті - назавжди молоді.
Не шкодували сил своїх і часу,
Нехтуючи життям,
У бій ішли. За країну нашу,
Даючи відсіч ворогам (9.12.2015)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627706
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Десь в лісочку круг озерця жили мавки, не тужили,
І щороку на Андрія во́ни со́бі ворожили.
Як зозуля часто кука - скоро вже прийде коханий,
А, як вітер дме поволі - буде той юнак прегарний.
Ходять мавки, все шукають собі свічок - ворожити,
Щоб дізнатися нарешті, коли мають заміж вийти.
Ось знайшли нарешті свічки і безмежно вони раді,
Вже ніщо їх ворожінню не постане на заваді.
Вийшли в поле, посідали у траві зеленоокій,
От щастить - немає снігу, не простудять свої боки.
Ворожили, ворожили, - а коханого не видко,
Виглядають в усі боки. Хтось іде. А звідки? Звідки?!
Що робити? Видом вабить. Закохається негайно.
Ох, невже ж то помилились, то лише єнот звичайний!
Так сиділи аж до рання, потім в нірку повернулись,
Ворожили, ворожили, а з коханим не зіткнулись.
А мораль оцій сатирі, чи ж лише звичайній байці:
Ворожи - не ворожи, не знайти кохання мавці.
Посеред собі подібних, кожен хай любов шукає,
І в майбутнє хай ніколи краще сам не заглядає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628225
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Так хотілося б з долею бути у долі,
І всі трабли - в мішок, а мішок - за плече,
Тільки тисне на паузу хтось мимоволі,
Зупиняється птах і ріка не тече.
Зупиняється час. Він сьогодні не йтиме.
Світ вчорашній, як слід, під вітрами прочах.
Нам дивитись так боляче стало очима,
Бо історія твориться в нас на очах,
Бо сьогодні чіткіше межа, де тут наші,
І чутніш, як сичать нетутешні чужі.
Навіть ангели нині і ті в камуфляжі,
Їхні крила – надійний блокпост на межі,
Де ріка і де птах, і де очі безсонні,
І де ангелом бути тепер багатьом.
Наймолодший, якому посріблило скроні,
Озирнеться й моргне нам: Все буде путьом!
І ріка потече по-весняному лунко,
І пер́́ерве крилом довгу паузу птах,
І засяють веселки з дитячих малюнків,
нахилившись до ангелів на блокпостах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628463
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.02.2016
В кожній краплі дощу
лик святого Луки
В кожнім тілі моїм
ані миті душі
Келія наша як сніг
Хліб насущний даждь нам сьогодні
І дозволь тебе написати
шукаючи у безодні
А якщо не даш більше сил
не цілуй тоді в очі
Вітер я піймав у спів
Ним захлинутися хочу
Вранці святий Лука –
лукавити – не введи у спокусу
І тягнеться до землі рука
у вітра просити спокути
"Ключи от сумерек"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628646
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Я відпускаю все своє минуле -
Всіх тих, хто зраджував і, навіть, хто любив,
Хто у житті моїм лише був гостем,
І тих, хто був для мне дорогим.
Хто засвітив в душі промінчик сонця,
І тих, хто слід у серці залишав,
Хто сипав сіль, а хто солодкий трунок,
Хто крила дав, а потім обламав.
Я відпускаю все своє минуле,
Кладу на воду зламане крило,
Я все забуду... просто так потрібно.
Життя триває!!! це ж вже все пройшло.
10 12. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628659
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Моя молитва небо розірве –
Дощем любові впадуть ясні зорі.
Мій Боже, не лишай мій Край, мене,
Бо лише в Тобі викуються долі.
Моя молитва лине у світи,
Простори неосяжні всіх Галактик.
Прости нас грішних, Господи, прости,
Візьми до раю душі лиш назавжди.
Моя молитва лине в Небеса,
Несе її на крилах душа грішна.
Бог і молитва, Любов і краса!
Тоді для чого непотрібне інше?
Для чого на просторах Божих зло?
Хіба воно сумісне із житами?
Із піснею, що лине над селом,
Із синім небом, сонцем, солов’ями?..
Моя молитва небо розірве,
Моя любов вернеться Небесами
І встелить землю дивним рушником,
Що вишивається століття вже квітками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630072
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 18.02.2016
[i]В неоновом колье, с браслетами на лапах,
в разы отяжелев от ваты и стекла,
дурманит воздух ель. И курит Римский Папа:
красавицы такой - не видел Ватикан.
Искрится фермуар звездой семиконечной,
психует лунный свет от танца голых свеч.
Зайчатина, балык и... оливье, конечно.
Без "классики" границ времён не пересечь.
Икринки лучше съесть, иначе будешь грызть их,
как "Шредер" измельчал записки с разных стран.
Снимает шкуру Год Любвеобильной Рыси,
и я о ней грущу, как кровная сестра.
Двенадцать пик проткнут расплавленное небо,
какой-то пьяный дрил испортит белый снег...
И взвизгнувший звонок сорвёт меня, как лейбл
от фирменной любви, закончившей свой век. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630098
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Покоління байдужих, покоління сліпих.
Як вже сили нездужа, то іди покури.
Тільки спалахи світла ти сховай не сліпи.
Ми на мигах не в силах, ми сліпі, ми дурні.
Покоління незрячих до чужої біди,
Коли треба, то бачу, як не треба — зажди;
Відвернуся, заплачу, витру сльози і в бій.
Покоління незрячих не побачить мій біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630290
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Человек без лица,
Человек без натуры.
Он становится в ряд
Чужой партитуры.
Опускает глаза,
Биться он взгляда.
Нет, не смотри!
Умоляю не надо!
Он скрывает себя
За темной одеждой.
Но он ищет любовь,
И кусочек надежды.
Он мечтает раскрыться,
И мечтает о небе,
О далеких странах -
Никогда он там не был.
Он раскрасил обои
В золотистые краски.
Совсем как ребенок
Верил он в сказки.
Но когда выходил -
Забывалось все сразу.
Человек без лица -
Человек чья-то маска
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630369
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Пам’яті юного Героя
Майдану Устима Голоднюка
Юний хлопець із татом разом
У вогні був пекельнім тім,
Бачив світ голубий цей шолом,
А ім’я цього хлопця – Устим.
Вже від роду обрала доля
З волелюбним таким ім’ям,
Не сиділось йому в теплім домі,
Він боротись пішов на Майдан.
“Зрозуміють” – подумав хлопець,-
“Я без зброї і я не – убивця.»
Із ознаками миротворця
Вранці в небо сумне задивився.
А тим часом бачив катюга
У приціл цю юну дитину:
Перший постріл, постріл другий...
І бруківку вже кров’ю залило.
Тато бився, мов птах підстрілений,
Все шукав десь свого Устима,
А душа – на весь світ : «Не вберіг його”,
А під ковдрами вряд ... – побратими.
Зазирав кожній смерті ввічі,
Все шукав, де його дитина?
Та не було чужих – усі рідні,
Побратими його Устима.
Ще так мало всього побачили,
Може, хтось не кохав ніколи,
І не буде вже сина мати,
Не збудує собі свого дому.
Не посадить великого саду
Із зефірно-рожевими барвами,
І батьків не потішать радо,
І не будуть уже коханими...
Будуть славити їх на землі
За їх подвиг і їх відвагу,
Тільки клястимуть всі беркутні
За життя,що навік обірвали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644837
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Я не люблю аэродромы
Меня страшит их неизбежность
Неумолимость взлета и посадки
Гигантский и бездушный механизм
Какой-то час назад
Ты был со мною рядом
Да что там час - всего-то пять минут
Пять вечностей
А может пять мгновений
А это разве не одно и тоже
Ты был со мной - задумайся об этом
Ты мог мне улыбнуться
И я могла ответить
Улыбкою, а может быть гримаской
Иль вовсе не ответить
Но это ведь неважно
И символ здесь, наверное, в ином
Какой-то миг - и ты уже не ты
А просто винтик
Холодной и безжалостной машины
Шлифующей спокойно и бесстрастно
Все, что приносят люди в жертву ей
Пожатье друга и любимой слезы
И детских глаз доверчивую ласку
И нерешенные тобой проблемы
И матери печальные зрачки
Все это превращается успешно
В безликую расплывчатую массу
Того, Что Было и Уже Не Будет
Не будет больше - ты задумайся над этим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630602
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Цей колорит життя, що не вщухає,
Заманює в свої тенета всіх,
Хто стільки літ задарма проживає. Грає
Й не помічає навколо холодний сніг.
А сніг цей- душить й обпікає.
Тебе, наївного, бере з горло й псевдо обіймає,
Він манить, бреше, а ти свято віриш
Та не обдумуєш, а дієш.
Схаменись, людино, невже не бачиш?
В душі твоїй була весна, та ти її минаєш,
І дозволяєш проникати в світ твій,
Позбувшись в діях цих бажаність мрій.
**
Як маєш змогу, зрозумів ти ці слова:
Думки твої і мрії- це весна.
А все навколо, що б'є, плює й кидає на гріх-
На перший погляд пухкий, лапатий сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630595
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Я йду по узбіччю, кудись поспішаю,
І йду по прямій, повороти минаю.
Біжу, все біжу, і зась- зупинилась,
Поглянула вбік, придивилась.
Обабіч дороги безхатько лежить,
Йому чомусь боляче, він ледь не кричить :
"Дівчино, люба, рятуй, поможи,
Побили мене й , мов тварюку, кинули сюди.
Я лише заговорив до дівчини рудої,
Сказав, що мов сонечко ясне вона,
Що завжди мріяв мати дитину колись,
Але сталося так, що хоч до курей просись.
Вона посміхнулась, тоді й відійшла.
А там її мама підійшла,
І тато прийшов.
Та й почав мене бити, не знаю й за що?
Дівчино, люба, рятуй. Не йди.."
Я розвернулась: "Бач який!
Мені ж не до тебе. Лежиш, та й лежи!"
І далі продовжила собі йти.
Пройшов тиждень, чи, може, і три.
Знову спішу я кудись. Треба йти.
Знов повороти усі оминаю,
Йду по прямій, нічого не помічаю.
Беру телефон- подзвонити потрібно.
Я запізнююсь, треба добігти.
Вирішую трішечки час скоротити.
Із узбіччя на дорогу вибігаю,
Крок роблю, та мене хтось штовхає.
Я падаю. Боляче. Розвертаюсь, Пристала.
Безхатько лежить машиною збитий,
Якби не він, я могла б і не жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630598
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 18.02.2016
***
Нехай,немає діла вам до того,
Кричіть,ламайте,плюйте на невинне,
Розстріл зробіть,забийте з них любого,
Збирайте душі безупинно.
Малих синів й дочок ще менших,
На вулиці залиште,хай згнивають-
" ще не бувало проблем легших,
Щоб люди смерть на себе наганяли"
Забудьте правду,вже ніхто не скаже,
Захована вона в могилах безіменних,
Про тих,хто вільним на вік заляже,
Про душі чисті та безсмертні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601468
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 18.02.2016
Ну й що, що птах?
Колись перетворюся.
Для тебе я літати перестану.
Людиною примітивною
Я колись зроблюся.
Щоб не жахалася мене.
Щоб полюбила ти колись
Таку незграбную людину.
Твою людину…
Розумієш?
Ні.
Нехай….
Я все одно зроблюся.
А ти жени.
Нехай…
Я пробачаю все.
Я просто хочу, щоб ти мала когось.
А ти не хочеш?
Мовчиш. Смієшся. Покидаєш ти мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630606
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 18.02.2016
За мЕжами спокОю, рівновАги,
Задавлені всі заздрощами інших,
З потребою звичайної поваги,
Прямую до мети, в думках найліпших.
Плітки, мов павутина, обростають.
Від них відбитись стало надто складно
І не задумуються ті, що нас карають,
В житті все обертається нещадно.
Всі лиш чекають пОступу якогось,
Чи пОмилки – кому яке то щастя.
Всім серцем відчуваю лиш тривогу,
Від того, що мені чогось не вдасться.
Чи злими люди стали? Ні - нещасні,
Відчувши свою слабкість серед інших.
Бо добрим бути складно і прекрасно.
Не заздрити. Життя робити ліпшим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624566
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 18.02.2016
- Заграй мені, скрипалю, гарну пісню,
Щоб серденько співало на півсвіту.
Якби хто знав, як же навколо тісно!
Так вирватися хочу, як з магніту.
- Ти грай, скрипалю, щоб затанцювати!
Щоби забути все - аж до крайнеба.
На межі розуму тепер балансувати -
Оце моя запекліша потреба.
- Скрипалю грай! Чого ж ти зупинився?
Що ж ти мовчиш? До кого ми звертати?
Скрипаль, піднявши очі, подивився,
Та й кинув свою скрипку у багаття.
- Той біль душі сховати неможливо,
Ні піснею, ні танцем, ні віршами, -
Сказав скрипаль. І сталося те диво,
Немов дитяча казочка від мами.
Коли у серце завітала сива втома,
І пальці смутку вп’ялися в горлянку,
На допомогу прийде ясний розум,
Й покаже радість раннього світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629891
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Безодня. Чи справді без дна?
Коли то зостала одна?
Безодня. Без огляду дня.
Застигла імла. Таїна.
Загублена крихта зі скла.
Така невловима вона.
Тамовано погляд очей.
Тамовано подих оцей.
Примарне суцвіття ідей.
Що сховано в простір без дна?
Що зможе здобути вона?
Стоїть ще і досі стіна.
Прорвало у серці діру.
Не вдасться прогнати мару.
Так важко ловити зорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630643
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Останнім часом все частіше
Страждає наш прекрасний край.
На жаль, не можна як раніше
В природний ринути нам рай.
Які багаті землі в нас,
Які чудові в нас сади.
Проте бідніють повсякчас
Чудові наші всі лани.
Земле мо́я, моя ти ненька,
Прости мене, моя рідненька.
Пробач за те,що все руйную.
Прости за те, що не ціную.
Тебе люблю,моя землице,
І голос твій я чую повсякчас.
Твої сади, твоя яглиця -
Це все багатством є для нас.
Вранці голос чую твій,
Вночі - я чую плач.
І допомогти землі своїй
Я прагну кожен час.
Людино! Як же ти не чуєш
Цей стогін тужний, крик і плач?
Чом землю ти свою руйнуєш?
Чом же став ти як палач?
Людино! Подумай ти про те,
Як важко, тужно зараз їй.
"Серце" в неї золоте,
Проте ж не вік їй бути молодій.
Зупиніться, люди! Не воюйте!
І рідну землю не грабуйте!
Вона завжди свої дари
Віддасть тобі - бери!
Бери, що хочеш! Тільки знай!
Треба берегти свій край!
Треба берегти природу:
Її лани, сади і воду!
Кожен з нас повинен знати,
Що землю треба шанувати.
І кожен день, і мить, і час.
Шануймо землю ПОВСЯКЧАС!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630679
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Вогники горять.
Це світляки оселі
В квітах віднайшли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630808
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 18.02.2016
Забрали Кая. Королева вновь одна.
Опять повтор. Мороз и жгучий ветер.
Огонь предательства достал её до дна.
И ночь поймала в ледяные сети.
Как в прошлый раз,ушёл любимый.Не смешно,
Что чей-то жар сильней холодной страсти.
Сгореть что Каину, что Каю - всё равно.
Ни тот, ни этот над костром не властен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630852
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Куди не глянь одні стереотипи,
Ні на хвилину не дають спочити.
Що сталося з життям - незрозуміло,
А де ж поділося миттєве диво?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630859
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Декабрьские ночи
На жёлтый листопад.
Вновь жизнь моя хохочет.
Который год подряд.
Одни и те же ноты.
Привычный. Но – минор.
Открытые ворота
В мой вычищенный двор.
Никто в них не стучится.
Один лишь Новый Год
На саночках промчится -
Привет! Живёшь? Вперёд!
Оставит послевкусие
Загаданных чудес.
И капельные бусинки
Просыплются, как взвесь
Горячих пожеланий
Мороженой души.
Двенадцать новы х граней
Сквозь календарный щит
Пробьют себе дорогу
На новый винто- взлёт.
Махну им от порога.
И хоть ползком, хоть вброд,
По листья и по снегу
Шагну в свой новый круг.
И новые побеги
Взрастут из старых мук.
Подснежниками чуда.
Сосульками весны.
Я верю – что-то будет,
Живое, а не сны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630873
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Сіренький котик спати не хоче.
Заліз у Лєрин ботик котик,
Прижмурив очі, мовби спить,
І так тихесенько мурчить:
"Мур-мур не хочу спати, ні.
Сметанки хочеться мені.
Мур-мур і навіть уві сні
Сметана мариться мені".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630877
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
это происходит одновременно
даже теплота любимых рук
может принести тебе со временем
множество душевных ран и мук.
это происходит неожиданно
можно быть готовым ко всему,
только руководствуясь зажимами
садишь себя мысленно в тюрьму.
это происходит по аналогу
опыта былого, прошлых встреч
нет у жизни нового кат`алога,
Чтобы от ошибок уберечь.
это происходит по сценарию
ты его конечно создаешь.
так что здесь излишни комментарии,
что напишешь, то и проживешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630878
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Я альбом - чёрно-белое фото,
Так, случайно, листала вчера.
И опять тот, невидимый кто-то,
Мне помог, чтоб дожить до утра...
В нём такие знакомые лица,
(Словно вырядились на парад...)
Моё сердце заставили биться,
Пониманием боли утрат...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вот окно распахну я пошире,
Дав дорогу дождям и ветрам...
И уже мне ничто в этом мире...
Не мешает... Дожить до утра...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630875
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
[i][b] [color="#cc1919"] Незабутнє... Людина...
В серці - лиш Україна...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1016b5"]Моє Наддесення... Ці луки, гаї...
Ця сітка доріг... Краєвиди мої...
Були ви до мене хто зна скільки літ,
І будете - люд готували в політ...
Покірна лоза...Батько й син... Дивина,-
Корзина зростає,- поки що без дна...
Горіхові вудлища... З батеньком син...
Потріскує ватра... З небесних глибин
Сам місяць заглядує в наш казанок,
А очі дитячі летять до зірок,-
Отих, загадкових,- лічити їх марно,
А от задивитись, - цікаво і гарно...
Дитяча ватага... Щавель,- чи гриби...
Роки вже дістались шкільної доби,-
Князь Ігор... Походи... Богдан та Іван...
Росія... Батурин... Рікою із ран
Кров помсти царевої в річку тіче,-
Про все це вдкрито ніхто не рече,-
Та всі про це знають - то в нашім краю
НОСИ продавали Вкраїну мою...
Вже юність... Цілунки... Як жити?.. І де
Душа молода слово Правди знайде?..
Стежини... Дороги... Мозолі... Труди...
Прозрів... Коні юності мчаться сюди...
Моє Наддесення... Ці луки, гаї...
Ця сітка доріг... Краєвиди мої...
Були ви до мене хто зна скільки літ,
І будете - люд готувати в політ...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630903
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Вона раніше шукала героя,
Та всі герої кудись-то поділись.
Раніше навколо роїлись,
Тепер вона сама з собою.
Тепер вона нічого не боїться,
Їй не потрібен ще хтось інший:
Ні рятівник, ні Супермен, тим більше.
Вона — у небі журавель, а не в руках синиця.
Сказав хтось, що краса врятує світ,
Та, що воно таке, ніхто не знає.
Вона щодня нещастя відвертає.
Рятує всесвіт від мільярдів бід.
Не треба їй ніяких компліментів,
Порад «геройських» боягузливих тим паче.
Вона лише від щастя плаче.
І пам’ятає тисячі життя моментів.
Лиш зачекайте, зупиніться на хвилинку.
Вона така у світі не єдина.
І ви так зможете, прийшла ваша година.
Такою стати може кожна жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630897
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Міцні кордони і складні стосунки,
Але і там є місце для дверцят,
І навіть в мурах іншого ґатунку,
Що поділяють душі і серця.
Горлянки впестить вічний доктор Мом,
Наш Бог, колись-таки, не буде лютим
І скреснуть перші вавилонські люди,
Що розумілися в різномаїтті мов.
Які ж іще потрібні тут слова,
Щоб ранок знов не видався похмурим?
Всі мови, всі релігії й культури,
Хіба для того, щоб ворогувать?
Трощить, брати і сестри мури вщент,
Живіть собі двома, трьома життями,
Сприймайте – не сприймайте, я при тямі,
І тих життів, можливо, буде ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630921
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Неуверенно топчутся градусы
за декабрьскими окнами плюсиком.
Удивительно долгую паузу
я к стеклу любопытством приплюснула,
надышала желаний с три короба…
приземлённых…
под стать серой слякоти
жизнь мою приютившего города
с коркой будней да праздников мякотью.
Надышала метель…
чтоб всё скверное
с годом старым историей замерло…
…уходить году легче, наверное,
по земле, переписанной набело…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630912
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Щемить серце за Державу Рідну.
Хочу її бачити щасливу й гідну,
красиву й мрійливу, дієву й порядну,
в ряду Країн не другорядних.
Вона для цього має потенціал -
народне трудяще коло
й Вождів з поглядом науковим.
Хочу, щоб ще при нашому житті,
минула криза на її путі.
Вона квітуча, дбайлива,
у творчості своїй мила.
Хай квітне, не бідує Країна,
промінням сонячним окрилена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631051
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Недописані листи
І несказані слова.
По-тихесеньку плисти,
У розірваних думках.
Моє місто тихо спить,
А на завтра - новий день.
Страшна тиша прогримить,
Телефон – анітелень!
Нічна варта вже не спить,
На сторожі за вікном.
Мрія в небо відлетить,
Місяць проплива з веслом.
Тихо-тихо...А слова,
В голові прямують марш.
Скільки б ще чого сказать!
У спомині - тільки шарж.
Непочуті ті слова,
Що несказані давно.
Непрочитані листи,
Пахнуть, як сухе вино.
Доторкнутись до зорі,
Повернути час назад,
І змінити б сто доріг,
Прямувать, як на парад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631121
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 15.02.2016
............
Що робити? Як нам жити?
Як нам біль увесь терпіти?
Як на світі цьому жити?
Все потрібно зрозуміти.
Де ж те щастя без ненастя?
Де кохання без нещастя?
Де кар'єра і робота?
Де життя те безтурботне?
Та нема щастя без горя
І кохання без турбот
Бо така у нас вже доля
Пережити сто незгод.
Все ж потрібно жить і вірить
Звісно треба і любить.
Бо коли вже жить без віри
Світ наш можна погубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631102
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Мне нравится курить,
Дым внутри меня рисует мир,
И прибивает
К берегу,остывших океанов.
В просторной ванной,
Между обшарпанных квартир,
Где влажность замещает кислород,
Открыть холодный кран,
И погрузится вглубь
И там уснуть.
На несколько минут
почувствовав себя дельфином,
Прибитым к берегу остывших океанов.
Внутри себя рисуя мир,
Между обшарпанных квартир,
В холодной ванной.
Мне нравится курить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631293
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Готує Бог для України нову квоту.
Тож не здаваймось, не вдягаймось у байдужість.
Тримаймо дух на висоті орла польоту,
Виймаймо крок з мілкої брудної калюжі.
Ми зможем, вірмо, ми здолаєм перешкоди.
Бо наше діло праве, ми в чуже не лізем.
На всіх шляхах до щастя поміняєм коди –
В думках малюються уже його ескізи.
Вставаймо, браття, кров загиблих зве до бою.
У нас є місія – цей світ зробити кращим -
Планетний обшир наповнити добротою,
Змести з доріг усе лихе і непутяще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631356
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Знов на землю ступила осінь,
Прокидається рідний край.
Дрібний дощик землю моросить,
Серцю милий куточок мов рай.
Ховається берег в тумані,
Загорнувся в прозору шаль.
Тонесенькі промені ранні,
Спадає роса мов кришталь.
Спішу де незбагненна туга,
За рідним, за отчим болить.
Зустріне знайома дорога
Й дитинства минулого мить.
Мій край, там де я народилась,
Він радо зустріне мене.
Я спомином цим зажурилась,
Мене він в минуле веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631388
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Пустила сльозу та легше не стало.
Чи біль, чи то морок мене полонив.
Мені щастя мало. І спокою мало;
Мою радість хтось неначе розбив.
Не хочу я плакати -хочу сміятись,
Не хочу грози -я сонце люблю!
Була б я рада з кимось помінятись,
Бо чую, що себе в скорому часі згублю.
Не треба ні грошей, ні щастя, ні раю!
Просто вирвіть серце моє з грудей...
Щоб я не чула жорстокого лаю,
Щоб я не чула байдужих людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627650
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 15.02.2016
А я співаю блюз з поцілунками муз!
А я співаю блюз не тобі,а комусь!
І він співає блюз,цей чарівний француз...
Вкради мене у свій пентхауз*,о-о-о блю-уз,
Ча-рів-ний блю-уз! Тор-ка-ння ву-уст!
І він співає блюз,цей чарівний француз...
А он співають блюз двоє красних** лакуз***
І я співаю блюз не тобі,а комусь!
І я співаю блюз з поцілунками муз,о-о-о,блю-уз!
Ча-рів-ний блю-уз! Тор-ка-ння ву-уст!
А я співаю блюз з поцілунками муз!
А я співаю блюз не тобі,а комусь!
І він співає блюз,цей чарівний француз...
Вкради мене у свій пентхауз*,о-о-о блю-уз,
Ча-рів-ний блю-уз! Тор-ка-ння ву-уст!
* [b]Пентхаус[/b] (англ. penthouse) - окреме житло на верхньому поверсі (або кількох поверхах) багатоповерхового будику, яке має велику власну терасу. Структура пентхауза створює ефект ізольованої від навколишнього середовища власної оселі, вілли, маєтка - в щільно забудованих центрах великих міст, або міських агломерацій. Окрім тераси пентхаус може бути обладнаний "зимовим садом", басейном, тощо.
**[b]красних[/b] - красивих;
***[b]лакуза[/b] - служник,прислуга.
11.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642931
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Ще ранок згус. І всі прийдешні барви
В його сутіні. І повна, нерозділена земля
Воркує перед себе, наче фавни, сни.
А простір: то мовчав,
То возвеличився у безміри.
Він до тла розорив мене,
Та врешті через вінця перелляв
О, сяєва...
Де кожен нерв натягнутий арф'яно
До птаха, звіра а чи до жоржин...
Все дихає!
І я, мабуть, так само
Пружня струна умотана
В небесний плин.
5 листопада 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631590
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 15.02.2016
Ні, золото блищить і у тумані,
І чиститься воно лише вогнем.
Що відбулося, українці з нами?
Давно питання мучить це мене.
У землях, у яких таке можливе,
Щоби самі свій знищували фонд?
Сьогодні треба це унеможливить,
Щоб не вбивав нас «Беркут» і «Грифон».
Коли порозумінь немає між собою
І душі злом наповнені ущерть,
Й до краю рідного немає теж любові,
Та нація приречена на смерть.
27.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639563
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 15.02.2016
Плачет за окнами дождь,
Солнца не видно тоже.
Бережно и осторожно
Прошлое бросить можно,
Но от себя не уйдёшь...
Можно ещё простить,
Проще - уже не помнить,
Что прошептала полночь,
Кто призывал на помощь,
Чтобы с ума свести...
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Поздно, с годами, спорить,
Где наши "за", где "против"...
По лабиринтам бродит
Память. Смирилась, вроде...
Снова ты всё испортил...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631696
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 15.02.2016
[color="#1500ff"] [i]Ще кілька літ – і увірветься в’язь.
…………………………………….
Червона барка в чорноводді доль
загубиться. І фенікс довгоногий
перенесе тебе в ясні чертоги
від самоволь, покори і сваволь.[i][/i][/i]
В.Стус
[/color]
Десятки років замело,
засніжило…
Проковтнуться ще сотні,
без жа́лю,
штормами, –
І рватися будуть
німно-журні сухожилля.
Відбіліються зими.
Відлопотяться каштани.
Змаліють
іудо-мізерні вуми́ща –
Задернує їх пам’ять
під жменями
глини, –
А хвища,
твоїх слів хуговища
– в кострищах,
Пломенітиме в сонцезеніті
Вкраїни.
Вбиті слова,
затоптані в архібагнині –
Розцвіли незабудками
в римах й
думках:
Тільки вони,
мов зчу́лений вітер у спину,
Мов блакитно-нескорений птах
у літах.
Тільки вони
то феніксом в чалі тумани:
То у зголених струнах,
мов жайвір в жнивах, –
Мову медують пранашу –
порвану;
Мов у мареві тиші –
розжарівший
шарлах…
[color="#1500ff"][i]«…все оте, що витиснув у житті,
як рить проб’ється на плиті могильній.
О, ти єси тепер довіку вільний
в нестерпному своєму всебутті»[/i]
[/color]
***************************************************
[color="#4a210c"]Сьогодні 6 січня 1938 в с.Рахнівка Гайсинського району Вінницької області
на святвечір народився Василь Стус.
Його я вважаю своїм хрещеним батьком в українській поезії - він показав мені її красу і вишуканість, навчив любити, відчувати її глибину і багатогранність.
Вічна пам'ять і шана Василеві Стусові.
[/color]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6ONT6oIO4iA&index=4&list=PL55KTen9YJN0VZOaoG7mYzafJ2udYTpTH[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=ajQvtJTiP8I&list=PL55KTen9YJN0VZOaoG7mYzafJ2udYTpTH&index=6
******************************************************
[color="#6e2e0d"]Пірнувши в глибину творів В.Стуса, я зрозуміла, що його вбила не політика, а заздрість літ.колег і те, що він підняв і оживив багато слів, які повикидали з нашої мови чи то в русизми, чи то в нестандарт.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633856
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 15.02.2016
Я ведь женщина...
От шторма
Прячусь за мужским плечом,
Я внимательно-покорна
(Если кто не отвлечет)...
В битвы не гожусь и гонки
(Мне там страшно умирать).
На моих запястьях тонких
Вальсы можно наиграть.
Вылечить могу от боли,
Прислонив к (большой) груди,
И в ее магнитном поле
Скрутятся в спираль пути...
Я - мадонна! Примадонна!
Скромности самой тайник!
И в моей улыбке сонной
Ну почти что божий лик...
И обидеть может горько
Каждый трепетную лань...
Но своею шпилькой тонкой
Я проткну ему гортань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633867
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 15.02.2016
На небо дивилось хлоп'ятко мале
Й в бабусі питало:"А що ж то таке?"
-"То зорі онучку"- казала бабуся
А, що ж то за зорі? І звідки беруться?
-То янголи з неба за всіми слідкують
Й малих діточок дуже сильно пильнують
- А як же пильнують вони нас із неба?
Вони ж так високо...вони ж так далеко!
Туди не літає навіть лелека...
У відповідь лунали лагідні слова
Що ніжний голос тихо промовляв:
"Коли дитятко спать лягає
І оченятка міцно закриває...
До нього в гості янгол прилітає
Торнувшись крилами чола
Йому казки розповіда"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633824
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 15.02.2016
[i]Життя, як кажуть – не чекає. Воно летить зі швидкістю світла,
Змінюючи маски, обличчя на шибках чужих будинків.
А ми намагаємося встигати. Ми від однієї столиці до іншої,
І від одних до інших планет, світів.
Читати газети, міняти маски, змінювати один одного, намагатися
спати -
Ми в цих справах суцільні профі, але, якщо подивитися ближче – ні дати, ні взяти.
В голові – натовп божевільних Дон Кіхотів, великодушних принців Екзюпері,
відчайдушних Робін Гудів, великих мисливців до полювання та чужих парі.
Ми уміємо блищати розумом, дивувати цинізмом, ковтати таблетки від головного болю,
І битися бар’єром думок об клітку, поки не загартуємо волю.
Життя летить, а ми сивіємо, і остигає зелений чай,
Від суцільного нічого до апогею ми існуємо, в обличчя ледве кидаємо : «Прощай».
Ми вміємо прикидатися, не відкривати своєї сутності, нікому не довіряти.
Ми знаходимо причину, щоб відгородитися газетою, і поринути в світ друкованих слів.
Ми звикли. Нас вчили цьому кілька тисячоліть. Ми знаємо, як це - помирати й згоряти.
І надія одна, між рядків. Знай: скоро буде інше літо. Спокійної ночі, приємних снів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633891
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 15.02.2016
Герої вбиті на Донбасі,
Непохоронені лежать.
Невинні душі їх на «пласі»,
Неупокоєнно кричать!
Кричать до нас, до українців,
Донецький порт і Ілловайськ.
Савур –могила й Громовиці.
- Меча… Перуне діставай!
Топити будем і «хрестити»,
Іде кінець уже Орді.
Пора їх кровію скропити,
Пороги браття у Дніпрі!
Та так, як прадіди «кропили»,
Щоб загриміло по Землі.
Допоки честі не зганьбили...
Щоб подавилися Срулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635531
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 15.02.2016
…і здається душевнохворим,
що у світі і Всесвіті
зобов`язане все живе
за ними співати хором…
в ногу ходити строєм
і не збиратись по двоє-троє:
що то за незалежна оця –
на Престолі небесному – Трій-ця?..
не засвоївся
урок історичний кривавий:
«…левой! левой! –
кто там шагает правой?!.»
"совка" формальні модифікації –
душевнохвора потреба уніфікації
...як були «принциповими» комуністами,
як були войовничими атеїстами –
так і стали...
тільки вивіски
поміняли
21.01.2016
(...Политико-экономическая система, сложившаяся на украинской территории после распада Советского Союза, по сути, недалеко от него ушла. Это еще не была Украина, это была УССР с желто-голубым флагом и трезубцем, которая несла на себе все пороки советского наследия. Эта система невероятно живуча и имеет множество голов, поэтому мы называем ее Гидрой (по имени существа, с которым сражался Геракл). Но сегодня эта Гидра начинает умирать. Система, основанная на коррупции и разворовывании национального богатства, система с закрытыми социальными лифтами и [b]советским мышлением населения более не может существовать...)
[/b] http://hvylya.net/analytics/geopolitics/sem-urovney-voynyi-strategicheskaya-ramka-dlya-ukrainyi.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637568
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 14.02.2016
Это - светобоязнь.
Пустота.
Запредельная грусть.
Невозможность.
Запах писем сожженных.
Призраки старых картин.
Путь влекущий.
И дерзость
Наших теорий - ложных.
Мы заведомо правы,
Отказываясь от них.
Светобоязнь.
Ворох фобий.
Звук сердца тревожный.
Как приятно звучит
Голос, выхваченный
В ночи...
Отрицание зла и добра -
Одна лишь возможность
Убедиться...
И шанс, хоть последний,
Но все-таки дать любви.
Путь влечет.
А преграды в пути...
Да, сложно
Признавать,
Что мы все-таки верим
В них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638180
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 14.02.2016
Мы опустошены. Раздавлены. Разбиты.
Мы просто не готовы дальше жить.
У нас внутри надломана защита.
Мы так не можем больше "быть".
Возможно, и не мы, а только я.
Возможно, я и выживу зачем-то.
Я тела не отдам воде, ручьям,
И я не буду падать перед кем-то.
Да. может я наивна и глупа.
Да, может я ещё мала, не понимаю.
Но не пропал во мне ещё запал,
В бассейне мыслей я уже не потопаю.
Пока во мне есть лёгкие и сердце,
Пока они лежат внутри меня,
Нас яростно проклянут громовержцы,
Но в памяти уж точно сохранят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638287
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 14.02.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 14.02.2016
Прими мое благодарение,
Творец небес, Творец земли:
Благодарю, что я творение
Твоей Божественной любви,
Спасибо, что сердечным зрением
Узрела явно, не во сне,
Какой Ценою Искупление
Из адских уз досталось мне.
Спасибо за свободу выбора
Меж «ненавижу» и «люблю»,
Благодарю, что сердце выбрало-
Быть верноподданным в раю!
Тебя, Святого, Милосердного
И Всемогущего молю:
Дай сил, хранила чтоб с усердием
Сердцебиенье «я люблю».
Пусть серебро покрасит волосы,
Твой вечный Дух святой любви
Даёт мне сил в делах, и в помыслах -
Ритм сердца - «я люблю», хранить,
Поёт, вдыхая Дух ликующий,
Моя счастливая душа:
Благодарю Тебя, Дарующий
Мне силу жить -любить - дышать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631777
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 06.01.2016
Я приснюся тобі на пергаменті спалених книг,
На судинках- стежинках сухого самітного листу.
В сірім шурхоті шин по шляхах напівмертвого міста...
Я приснюся тобі. У танку неба крапель тугих.
Я примарюсь тобі. На посту. Міражем-силуетом,
що повільно зника в невагомій туманній дорозі...
Вже безумне нутро ліцензовано точить корозія,
трощить принципи всі і давно установлені "вето" .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633338
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Утро туманом прикрылось.
Тонет в нём заспанный взгляд.
Ох, снова злится Ярило -
Лицам похмельным не рад.
И заслонил всех подряд
Мокрым седым покрывалом,
Огненно выплавив взвесь
Из ледяного обвала.
Просто какая-то месть.
Если я трезвая вечно,
Что же мне давит на плечи
А?! Справедливости нет.
Ловит печаль мысли встречный.
Иней сверкнул?! Трезвый бред?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633235
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Скажи, як можна так брехати,
що ми брати і все таке?
Навіщо ж ти прийшов вбивати?
Це підлість, горе ще й яке!
Навіщо плачуть матеря?
Вже не повернеш їм дитя!
Навіщо гинуть наші діти?
Від них залишаться лиш квіти…
Скажи, навіщо так брехати?
За що прийшов ти нас вбивати?
Навіщо кажеш, що брати ми?
Ніколи нам не буть такими…
Скажи, навіщо ти прийшов?
Та ліпше часу б не знайшов…
Щоб принести такеє лихо?
Мабуть уже не буде тихо…
Навіщо знищуєш дома?
Навіщо кажеш: «Не війна!»?
Навіщо брешеш ти весь час?
Скажи же правду, хоч би раз!
Навіщо взагалі прийшов?
Другої цілі не знайшов?
Навіщо ти прийшов вбивати?
Ти змусив люд простий тікати!
Скажи, навіщо це, нащо?
Це же життя, це не кіно…
Війна нащо? Нащо це лихо?
Невже колись не стане тихо…
Невже колись ти не підеш?
З собою зло це не візьмеш?
І забереш з собою лихо,
тоді напевно стане тихо!
Я певна, скінчиться війна!
Країна лишиться моя
одна рідненька і єдина,
Моя любима Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632627
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 04.01.2016
В моєму синьому морі,́
з'явилися незалатані дірки,
і мої маленькі рибки,
втомились від бурхливих хвиль.
Вони божевільні, дивні та непрошені,
пливуть в обійми солодкої осені.
на перехрестях незалатаних рим,
в пік січневих зим.
Маленькі рибки - великі зірки,
Малюють сторінки кольорової книжки.
Ці маленькі, чудні створіння
засинають поруч.
На плечі.
Говорять зі мною пошепки,
майже опівночі.
Вони співають мені мелодію,
а із води солоної,
плетуть мені надію.
© Пригодошукачка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632527
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 04.01.2016
Кажуть,ти витримуєш усе:
Розчарування,біль,розбиті мрії…
Від тебе спокоєм несе
Хоч й не даєш ніякої надії.
Мені ж не треба нічого давати,
Ти вже мовчанкою поміг,
Я лиш бажаю друга мати,
Щоб таємниці мої всі беріг.
Я знаю,ти ніколи не обнімеш,
Не поспівчуваєш,як в останній раз
Зате я впевнена,не кинеш,
Й мої секрети нікому не продаж!
Якщо хтось насмілиться відкрити
І все,що моє-взяти,прочитати
То я зумію до попелу спалити,
Тебе заставити на завжди замовчати!
Я не жорстока,я боюся болю
Не вірю в клятви,вони всі смішні
Тому,напевно й дружу я з тобою,
Бо люди не бувають мовчазні!
Й можливо смішно буде це звучати:
У двох ми -сила!Ти повір!
Це готова в голос прокричати
«Найкращим другом в мене є папір!»
23.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632259
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 04.01.2016
(Художник Loui Jover)
Мы не плачем соленой водой
Наши слёзы чернилами в строчке.
Так решили Удача с Судьбой,
Что живем от начала до точки.
Нам колонки газетные тесны,
Зажимает Судьба в тесный ряд.
И слова очень часто, но…пресны
И зовут нас не в Рай и не в Ад.
Закукожились болью слова,
Только взгляд молчалив и простужен
Лишь в орлянку играет Судьба,
Да Удаче я видно, не нужен.
Наши слёзы строкой по душе,
Мы слова зажимаем руками
На газетах портрет в неглиже
И создали его только сами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631969
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 04.01.2016
ВІЙНА-ПРОЖЕРА.
Стара сиділа коло сивого вікна,
Втирала сльози почорнілими руками
З-під хустки пасмом вибивалась сивина,
Вуста молитву шепотіли над свічками.
Горіло їх в низенькій хаті цілих сім,
І кожна з них ридала за своїм героєм,
Всього за рік осиротів старої дім,
Забрала смерть усю родину за собою:
Трьох поховала, інший без вісти пропав,
Невістка з горя догоріла, наче свічка.
Війна-прожера, ось, хто в неї всіх забрав,
Що кілька днів у хату йшла погана звістка.
Стара молила Бога, щоб узяв її,
Взамін на сина, чи на любого онука,
Та Бог не чув. На що вій їй продовжив дні?
Щоб зараз серце розривалось від розпуки?
А вчора знову телеграма. Син й онук-
Останні два стебла відламані від неї,
В сухеньких грудях затихав сердечний стук,
Роздався крик. Здригнулись зорі над землею.
* * *
Понад селом засяяв зонцем новий день,
Могили свіжі серед цвинтару чорніли.
Червоним цвітом розридалася герань
На підвіконні, й вісім свічок миготіло.
Н.Хаммоуда.
28/12/2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632032
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 04.01.2016
«Без надії і страху свій вік
Завершує звір або птах.
Лише людина очікує свою смерть:
Надію маючи і страх.»
(Вільям Батлер Єйтс)
У цьому місті крім людей та собак
Поселилась докучлива пліснява:
Вона сповнює комірчини квартир
І собачі буди, шпаківні й театри,
Шинки і магістрат. Крамниці і храми.
І кожен громадянин вкритий пліснявою,
Наминає хліб з пліснявою,
Заварює плісняву замість кави,
Дивить передачі про плісняву
Щовечора по телевізору
Крізь екран вкритий пліснявою.
Ця пліснява заповзла в місто
Разом банькуватим крабом,
Що виповз навіть не з моря,
Не з ріки і навіть не каналу -
Брудного як калоші цензора,
А з якогось колектора каналізації.
І кожного божого ранку - сірого
Кожному громадянину в плащі мокрому,
Кожній господині на кухні пліснявій,
Кожній дитині розгублено-загубленій
Трублять газети весело й докучливо,
Що життя в них тепер крабове,
Що той краб плісненосець
Пророк і мислитель, захисник і мрійник
Про життя їхнє зашкарубле,
Що не сіре, буцімто, а кольорове,
Що не чума в місті, а розвага,
Що не хворі всі, а щастям сповнені,
Що не кіптява це, а сонечко...
І все було б просто казково,
Та тільки в душах вкритих пліснявою
Поселяється страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632399
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 04.01.2016
[i] (пам'яті Ігнатюка В. І.)[/i]
Вітер в лице - покута.
Знову не встигли бути
хоч би на трішки ближче,
довше...
А вітер свище,
в очі жбурляє муку!
Падають мури, гуркіт
часу.
Та пізно надто
плакати, нарікати...
Світ не жадає тиші.
Сльози для світу - лишні...
Згасне зоря - прощання.
Не заперечиш - рання,
рання ще!
Їй палати б...
Небо убрало шати
сірі, холодні, мурі.
Душі відходять булі,
рідні...
Січе покута...
З ними б іще побути
хоч би на трішки ближче,
довше!
А вітер свище...
(28.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632103
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Там гинуть діти. Тут вмирає котик.
Цей світ по вінця сповнений скорботи.
Спинить страждання – поза нашим вмінням.
Хто вигадав, що [b]ми[/b] – вінець Творіння?!
Були такими до Гріхопадіння…
Хоч, певне, й не були вінцем ніколи –
А просто еґо наше так говорить.
2015-12-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632042
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Ничего ты не должен.
И я ничего не должна.
Мы допили с тобой
эту чёртову чашу терпенья
(вполовину с виной,
вполовину с прощеньем) – до дна.
Безнаказанно врозь у икон
преклоняя колени,
мы не молимся больше о нас…
мы не молим…
мы – НЕ…
даже НЕ параллель…
Разлетевшись перпендикулярно,
мы не тянемся более,
что объяснимо вполне:
изменяя друг друга – мы просто
сменили полярность.
Я ещё дегустирую годы от вёсен до зим.
И латает пустоты души
мой блокнот–подорожник.
…над Сахарой твоей
нынче густо гуляли дожди…
это – я…
напоследок…
Не дрейфь… ничего ты не должен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628683
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Дорога. Ніч. І темний небокрай.
Ген в далині вже запалали зорі.
Притихли вже і ліс, і гай.
Надворі північ, у дорозі воля.
Я заблукав серед безмовних стін
Тих міст, що ще не зламані війною.
Серед безлюдних вулиць тисячі годин
Здаються миттю, тихою луною,
Слабким відлунням моїх хворих дум,
Зіпсованих байдужістю і кров’ю.
Моя ти радість, біль, любов і сум.
Мій світ, ще не зіпсований війною.
Мій дім пустий, а погляд вже прозорий.
Серед бетону втратив я тебе.
Надворі ніч. У небі ясні зорі.
Мій мертвий світ, він сам убив себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629627
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Я клептоманка… Забираю тебе,
Волочу за собою і знов повертаю.
Ти повертаєш за мною. «Ого! Та невже?...»,
(думки вголос) дивуюсь й зітхаю.
Схожу з розуму… Я – клептоманка.
А ти – знахідка особиста моя,
Ти як нектар – бджолина приманка.
У цьому слабкість моя і біда.
Я клептоманка? Мамо, хіба? Ну скажи!
Мені вкрай необхідно вкрасти його,
Згвалтувати цілунками й знати завжди,
Що між нами справжнє солодке «вино».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629858
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Струна невидима тихенько прозвучала
і музикант заграє, а чи може спить?
МузИку нам чомусь не видно,
а маску і рука торкне струною мить.
Дивилась порожнеча із щілин у масці,
струну торкне невидима рука,
цей музикант старий чи юний?
Яка у нього доля і мета?
Невидимий музИка біля школи
музичної, де вчиться грати юнь,
звук чутний ледь звучить у нього,
чи це із школи долина музичний сум?
У школі вічна класика звучала,
пісень народних додавався звук,
перші мелодії прості діти вивчали,
зрілість покращила майстерність рук.
Музичний магазин тут, поруч,
струну зачепить невидимка-музикант,
а потім, неначе відчувши втому,
на постаменті знов йому стоять!
Метал не втомиться від невидимки,
вулицю Галицьку собою прикрашай,
привіт, музИко, як у тебе справи?
Нам успіху у наших побажай!
18.12.2015.
Фотографія автора.
11.2015.
Місто Івано-Франківськ,
вулиця Галицька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629869
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Початок уроку:
- А що таке СОВІСТЬ і ЧЕСТЬ?
- Учителю, що ви?
Вони вже давно не існують!
То все архаїзми. А час наш -
це підкуп і лесть,
Це - влада багатих,
що гроші бездушні рахують...
Вже вік двадцять перший
новітні дола рубежі:
У хаосі часу -
дитячі зневірені душі.
У нас ще дитинство було,
а вони - на межі,
Живуть на межі між епох
й катаклізмів грядущих.
Це - діти Комп'ютеросвіту -
нащадки мої і твої...
Та слів тих насущних
не вміють вони трактувати...
А я їм читаю,
як плачуть в садах солов'ї,
Кажу їм про те,
що існують ще ПРАВДА і МАТИ,
Що є УКРАЇНА -
чекає на їхні уми,
Їх світлі таланти й серця,
що любов'ю омиті,
Що БІБЛІЇ мудрість
і геній Шевченка - живі,
Й вони нас врятують
у цьому безумному світі...
Вони мені вірять, можливо,
й напевно, не всі...
Та я ще тримаюсь
і книгу навіщось стискаю...
Читаю їм вірші
про сонце, про квіти й дощі,
В очах цих дитячих
майбутнє Землі відчуваю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617658
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
За тиждень – облич, спаму, вражень на пам,ять макітри нафіркало.
Немов без оливи у думальці, сенсу, тепла - прожилось...
За що не згадаю (чому не ссудилось) – пече нота «Ніколи».
...У душ, і ...змивати, стирати хутчіш псоріазний психоз.
Водій е́кскурсбу́су, що був таким ввічливим, словозавзятим –
Забуте під зжовклим сидінням (сказав: «Не знайшов...») ...не віддав...
І так хтось про мене напевно міркує, і тупають п,яти,
І з кожного боку, і з кожного рота: «Шкода́, ой, шкода́.»
Я свічку, як вогнище, добрий камін – па́лю - відпочиваю.
Гладуньку з картоплею, пара, із листя з віконець – п,ю вдих!
Хтось вже перестав, хтось ще буде, а хтось гучно за́ра – співає.
Завжди є чим ніжитись, й зсяяти чим - біля нас, клопітких.
01.11.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617578
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
***
Барвистий ліс і паморозь ранкова,
Цілунок сонця і незрима тінь...
А ще сі очі неба волошкові -
Всміхаються, радіючи обнові,
У кольорі янтарно-золотім.
Смерек яса дрімає, сонно-сонно...
І навіть вітер, певно, ще між віть
Вигадує мелодії мінорні.
А ще сі нагідки, такі червоні...
І сей черлений спалах верховіть...
Стіжки присіли, згадують про літо:
О, як було, співалося між піль,
Як трав'яно було, як тепло, світло!
А ще хотілось без упину бігти
На край межі заквітчаних неділь...
А там, а там розсипалося листя.
Дорога біла в'ється межи верб.
За нею день і сонячне намисто,
І даль, така намолена і чиста,
Що начебто, чекає лиш тебе...
(1.11.15)
(Навіяне фотографією Ігоря Роп'яника
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1111283008883768&set=a.193739177304827.50606.
100000062397827&type=3&theater )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617595
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Мы в табунах несёмсь, как проклятые, гетьманских -
И по себе, и по другим, по огородам.
Наш интерес практичный, чтобы жить, барсетницкий,
Бесстрастно топчет и влюблённости и оды.
...Всё – на потом, а кожа с кровными желаньями,
Как шелуха у рыб - защитничьи твердеет.
Мы, человеки с бесконечничьими гранями!
Да всё-всё можем: и полёт, и галереи!
...Как на баяне, на гармошке «обнадёжной» -
Не сосчитать сколь "да всего!" сыграть возможно...
А нас – в табун, и те, кто стал уже «пан Гетьман»,
И те, кто скачет в «Гетьманат» по эстафете.
01.11.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617586
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
А зима не за
горами-розмалює
казково хати.
***
Коли когось по
життю втрачаємо,і
нас менше стає.
***
Із сонцем туман
бореться та все таки
щезає. Ранок...
***
І ми хочемо
зручностей-як у місті.
І воду-з крана.
***
Де була ферма,
тепер виросли хащі.
Все забудеться?
***
Все правильно у
природі , аж поки не
втрутяться люди.
***
Безтурботно на
світі ведуть себе за-
кохані,діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617557
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Не важливо ти - пілот
чи лікар,
Не важливо вчитель,
чи солдат,
Перш за все – звичайна ти
людина,
Перш за все – щоб в світлий
долі час.
Все одно, як не крути -
людина,
Все одно не маєм
білих крил,
Грішимо в думках, в словах,
у ділі,
Боїмося Бога, коли крах…
Крах душі, чи тіла безупинний,
І в сльозах ховається весна,
Стане пізно, і тоді ми любим,
Боїмося тіні уві сні,
А чому ж раніше – не любити,
А чому ж раніше – бути в тьмі…
Цілий вік – ти можеш бути
сонцем,
І як в небі лине дикий птах,
Безкорисливий, чудовий
у природі,
Тільки радує у золотих
степах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616937
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Я буду щаслива сьогодні,
Чого би не трапилось тільки.
Незгод зараз знаємо, скільки,
Було щойно напередодні.
Сьогодні я буду щаслива,
Хоч подруга знов капризує,
І більше мене вже не чує.
Для себе я буду красива.
Щасливою бути я хочу!
Якщо навіть він вже не любить,
Ненавидить досі і губить
Зранку в думках і до ночі.
Сьогодні щасливою буду,
Хай навіть погана погода,
Зі мною ніхто не згоден.
То й що? Все одно забуду.
Страждає лиш пам'ять моя,
Тому я нестиму радість,
Можливо, зустріну старість.
Хто тут щасливий? Я!
Тому я щаслива сьогодні!
Чого би не трапилось тільки.
Незгод зараз знаємо, скільки,
І буде ще, певно, безодня.
28.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616631
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Тут осінь так нагадує весну –
Далеку пору юності квітіння:
Такі ж серпанки вечором рожевим,
Дзюрчить вода в фонтані – як і там.
І смуток мій тут так на радість схожий,
Бо гори ці – неначе не тутешні,
І очі, й серце виповнивши ними,
Я бачу світ, де я жила колись.
2015-10-21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616584
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Розпечені над вогнищем кайдани,
Що влада щиро і давно кує,
Ось-ось дістануться рукам жаданим,
Що радо приймуть їхнє за своє.
Такий чудовий дорогий дарунок:
Важкі ціпки, розпечений браслет,
Неначе стільки часу усі мрієм
Про самокривдний болісний презент.
І будуть оплески, і з ними реверанси,
Почесна дяка та низький уклін.
О, скільки радості, о, купи щастя!
Давайте знов собі повернемо панів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615152
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Вічним нічого не буває!
Це кожен знає!
Та не всі можуть змиритись,
Прагнуть за вічність битись!
Що ж… Вони лиш час втрачають,
Коли неіснуюче шукають!
Вічним нічого не буває!
Це кожен знає!
Та не кожен істину приймає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593543
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 28.10.2015
1
Давай зайдём с тобою, Кафка,
в какую-то замшелую кафешку,
где нам накапают тропического кофе,
где мы захаваем славянскую лепёшку.
Давай зайдём в кафешку, Кафка,
и там закажем чёрный антикофе.
На стол отполированный и гладкий,
нельзя, но мы положим наши локти.
Смотри, какой порядок в прелой Праге,
смотри, какие в тёртой Праге тёлки
и всё это на пишущей бумаге
изложено, и складено давно на полки.
Торта коричневый кусочек
перед тобой на блюдечке - торт пражский.
Не то, чтоб я тащился от абсурда,
но в нём сочней и интенсивней краски.
2
Всё устаканилось и в этом мире,
геометрическом, возможно только кушать кофий,
возможно только бренькать на кифаре
и говорить приезжим людям "сори".
Не будем выносить из наших хижин сора,
из жизни собственной не станем делать сюра,
давай закажем антикофе, Кафка,
и выкурим по длинной тонкой сигаретке.
Ни у тебя, ни у меня нет "секретарки"
и венский кофе нам в постель не носят чешки,
такие в этом мире завелись порядки,
что мы внутри них - шахматные пешки,
фигурки хрупкие, что движутся по клеткам:
в кондитерские на углу, в кинотеатры.
Давай с тобою Кафка, хряпнем
за сивые Карпаты, арт-деко, за Татры.
3
Давай с тобою выпьем, Кафка,
наш жаренный, коричневый, квадратный кофе.
Смотри, какие в Праге беспорядки,
какие вспыхнули переполохи.
Смотри, какая катавасия случилась,
какие в Праге вылезли абсурды,
въезжают в город каменные танки,
а мы сидим в кафешке, словно будды.
С тобой мы оба знаем, что порядок
страшней и беспощадней беспорядка.
Давай с тобою, друг, закажем шнапса,
давай с тобой закажем шнапса, Кафка.
Нам Чехию начерченную геометром
не покинуть, нам не сбежать из гетто,
нас заключили в контуры гестапо,
мы скоро превратимся в адский пепел.
Мы бродим лабиринтами чужих порядков:
проходы, стены, анфилады, коридоры.
Жизнь делится на смерть - вся, без остатка,
жизнь без остатка делится на горе.
4
Какой-то "чемний" чех нам на подносе
выносит филигранки кофе по-турецки.
Смотри, какая в Праге нынче осень,
как обагрились нашей кровью немцы.
Сидим в "кавярне", словно каббалисты,
на блюдечке кусочек шоколадной Праги.
Нам остаётся только встать и выйти,
захлопнуть неразборчивые книги.
Нам остаётся створки книг захлопнуть
и выйти в Мегаполис полный зомби.
Запахло жаренным над всей Европой,
о лоб ударившись, отскакивают бомбы.
Нам остаётся, Кафка, этот запах кофе,
(на весь шикарный чёрный Запад - запах)
глоток Бразилии перед лицом абсурда,
пока ещё на паузу нажата кнопка,
пока никто нас здесь ещё не кокнул.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616525
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Прожити життя непоміченим,
це справа далеко не кожного.
Тріумфами інших пригнічені,
так хочем на них бути схожими.
Та гори звернути не можемо,
до мрії далеко тягнутися.
А час пролітає над скронями,
і варто лише озирнутися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616574
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Експромт з'явився тільки-що, під час переписки з Nino27
про наше болісне сприйнаття сучасних подій.
Дякую, Ніно!
Я – мов котом прим'ятий горобець,
обскублений... (Чи він міняє пір'я?)
Події зводять мрії нанівець,
замкнувши в рамки дому і подвір'я.
Запа́л вогненний у душі погас,
я заземлилась на буденнім крузі...
Не дружить із заземленим Пегас,
безлика сірість – нецікава Музі.
Сель клопотів затягує щомить...
Глибинна ж течія несе на чисту воду...
Ковток повітря... серце відщемить
й відчує знов натхнення і свободу.
27.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616393
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
О, не обіймай,
Бо ненавиджу – тісно.
Не для мене це.
Пісні свої співаю
У вільному польоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616386
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
За ті постарілі обличчя, що, як сухі метеликові крильця, готові скоро відлетіти,
За ті голубці, які вона винесла в тарілці нашому втомленому водієві,
За слова: «Все було б інакше, якби він тоді одружився з тобою»,
За боязкі доторки загрубілим пальцем до екрану смартфона,
За напхані в дорогу непідйомні торби, від яких неможливо відмовитись,
За розпухлі фотоальбоми, де перемішалися онуки й правнуки з усіх родових гілок (як вони пам’ятають, хто є хто?),
За ту худеньку незрячу кицю у дворі, яка, певне, не дотягне до кінця року,
За втрачену жвавість ходи і почуттів,
За сльози, які завжди напоготові,
За тишу маленьких міст, які існують століттями і згадувались ще в літописах,
За чорно-білі дитячі фото тебе і твоїх друзів, де всі ще разом і сміються,
За вишиті рушники й сорочки,
За матір Божу у квітах на кожному повороті дороги,
За «всіх і все», як співають у церкві..
І за ту нещасну кицю...
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615774
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Життя коротке:
Сухий листочок в червні
Паде з берези
Чи вже насолодився
Життя небесним Даром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616229
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Ти радій,що залишився живим
бо війна нас усіх оповила.
Плаче мати- помер її сина,
найрідніша у світі людина.
Вогняна куля влучила й впав
і душа в небо вмить полетіла.
Він боровся за правду і прагнув життя,
але смерть все за нього рішила.
А він був молодим,в нього двоє дітей.
і жде в дома кохана дружина.
Він за них воював,щоб сім’ю зберегти
і щоб вільна була Батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616145
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Простите, но увы, я не могу все время лгать.
мой доктор, прописал мне все вам рассказать
Но нужных слов, не побрать, что бы сказать все то,
что вовсе вам не нужно было знать.
Сказать, что изменил вам в это полугодье,
сказать о том, что не любил вас никогда.
Сказать,что мои силы на исходе,
и я уйду от вас сегодня, навсегда.
И все же, не осмелюсь вам я все сказать,
лишь потому что, не хочу убить в вас веру.
Вы очень исскрення, мила, прелестна и чиста,
так дай вам Бог, найти и мне замену.
16.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616078
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
О, скільки вас блукає ще по світу,
Моїх загублених рядків
( Як не зігріті серцем діти) ,
Шукаю вас серед світів.
Я вас зігрію всіх теплом
Моєї спраглої душі.
Прийдіть у мій самотній сон,
Мій вірш найкращий напишіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615949
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Клубочиться туман густий над річкою,
Не видно нічогісінько за ним,
Холодною і мокрою завісою
Він дуже схожий та й на сірий дим.
Гойдає хвиля жовтий лист вербовий,
Й латаття ще зелене на воді,
Вітер розчісує траві коси руді.
Осінній вечір почина розмову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615870
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Чужі думки заплутались в волоссі,
Як павуки, крадуться іздалЯ.
Чужі світи, розхристані і босі,
Навчають жить, немовби немовля.
А чужа правда стала господиня.
Керує всім, що у очах її.
Чужа брехня, немов удар у спину,
Сподіваний й штовхає до землі.
Чуже життя пустило скрізь коріння.
Воно міцніє і бажає жить.
І ми – чужі, на межі божевілля,
Змирилися... щоб Бога не гнівить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615046
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Літаю,
А крил не маю —
Безкрила…
Авжеж, є сила!
Свавільна?..
Ні, таки вільна
Душею,
Сяю зорею...
У небі
Лечу, далебі…
У мрії
Літати вмію. 16/09/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615602
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Ты болен. Этим жутким миром - болен.
А впрочем - все немного здесь больны.
Выныриваем из своих мы штолен
На свет дневной. И снова - видим сны.
Отравлены неведомым метаном.
Окутаны невидимым кольцом
Из связей, из потерь или обманов,
Болеем - этой жизнью. Но живём.
Как хочется порой найти больницу
Хорошую. Нарыв чтоб гнойный - вскрыть.
Вновь ощутить весенний свет на лицах.
Оставить - всё плохое. Снова жить
Как в детстве. Каждый день стремиться к чуду.
Смеяться звонко. Бегать по ручью.
Не бойся! Я с тобою рядом буду!
Приляг немного. Я тебя [i]присплю[/i].
С тобой вдвоём мы в призрачной палате.
Нет никого ни ближе, ни родней...
Доверчиво на краешке кровати
Моя рука сплетается с твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615604
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Спи, мій синочку, спи, мій рідненький,
В вічному чорному сні.
Я наспіваю тобі колискову,
Так, як колись навесні.
Згадую, синку, як був ти маленький,
І я співала тобі.
Ти любив слухать мої колискові,
Вірші, казки і пісні.
Ніби ми вкупі з тобою летіли-
В сонячні, теплі краї.
Нам було добре, ми все розуміли,
Думи і мрії ясні...
Не повернуть вечори ті чудові,
Ранки і ночі, і дні.
Знову пишу я тобі колискові,
Тільки журливі й сумні...
Не допоможе цілюща водиця,
Час не вернути назад.
Буду співати тобі колискові,
Хай вони в вічність летять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615194
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Давай наступимо на горло своїм мріям,
Бо наказали нам -і ми усі здались.
Ми живемо завжди в обІцянках брехливих,
На бігборди здаля «милуючись» увись.
Нам, як лелекам, обрізають крила,
Переконавши – повзати нам легш...
Кузьма, ти був правИй, що ми - терпИли.
Слідкуй за ними звідти й справедливість верш.
А ми - малі і недалекі діти,
Які не розуміють хто ж у них батьки?
І за добро і чесність нас щосили бито.
Одне питання...На усі віки.
Слова-полОва. Кожен стеле свОго.
І де те краще? Щось його нема...
Та кожен обира свою дорогу,
Ридаєм всміх і плачем жартома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614943
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Я клоун. Смешу людей, меняю маски,
Играю роли – шут из сказки.
Могу быть добрым или злым,
Могу родным быть и чужим.
Могу заплакать, засмеяться,
До боли по полу кататься.
Могу молчать и улыбаться,
Могу кричать и не сдаваться.
Могу любить и ненавидеть.
И даже до смерти обидеть.
Я клоун. И всю жизнь играю.
Как перестать – уже не знаю…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614929
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Цей божевільний світ заглиблюється в прірву.
Одні летять до смерті, а інші прагнуть жить.
Як в ковдру, загорнулись ми у брехню манірну,
Забувши хто ми є, аж на столітню мить.
Отак живем собі, бо наша хата з краю.
В очах сивий туман, сліпить, як у пітьмі.
На будь-які питання, в нас відповідь: «Не знаю!».
Тут кожен сам собі. Без звуку – всі німі.
Байдужість – страшний гріх, та ми в ньому живЕмо.
Як сталася біда - то очі хутко вниз.
Маріонетки ми. З шнуровками ідЕмо.
Беземоційна гра. Без жалощів і сліз.
І сором визнавати, та стали одержимі
Роботою, грішми. Живемо у брехні.
Просиджене життя у інтернет-режимі.
І не помітили, що живемо на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614718
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
ТІНЬ МОЛЬФАРА (акро)
До нині попри нас вершаться чуда,
Описані уважними людьми.
Чи то в легендах, поголосах всюди –
Ить, вже до роздумів серйозних довели.
Написане так просто не зникає…..
Енциклопедії про це писати не спішать.
Цілими зграями «поважні» вчені
Ь-мякими гальмами затерти норовлять.
Минуть роки, та Біблія розкаже –
І служниця про демона всім розповість….
Розкаже преса і про Йосипа Терелю,
Окремо про «народних» характерників дасть вість.
Своє життя розкаже «бранець лісу» --
Любов'ю до життя зворушить всіх.
А дух його перейде на людину…..
Вже не зупинять естафети біг!
Дії апостолів 16:16 «Якось ми йшли до місця молитви
і дорогою зустріли одну служницю, в якій був дух,
демон ворожіння. Вона передрікала майбутнє* і цим
приносила своїм господарям великий прибуток»
Йо́сип Тереля (англ. Josyp Terelya; * 27 жовтня1943, Келечин, Україна — † 16 березня 2009, Канада) — український містик, мученик, сучасний пророк та ясновидець із Західної України, письменник, греко-католицькийдисидент, в'язень совісті, політімігрант з СРСР, жив у Торонто. † — Одного разу в тюремному карцері, подібному морозильній камері, де він був кинений, роздягненим донага, до нього явилася Богоматір, і стала пророкувати. Вона сказала про страшну війну, що надходить на початку XXI століття і показала карту Росії в суцільному крузі вогняних спалахів. Предрікла, що противником стане Китай, а майбутній лідер Росії на ім'я Володимир розв'яже війну з Ізраїлем. Але після цих наступаючих катаклізмів, Тереля (як і Марія Есперанца) предрікає духовне відродження та «золотой вік».[2]
Мирослав Дочинець: «Бранець чорного лісу»Львів, «Апріорі» 2012.,291 стор. Сторінка 235: «Несподівано зрушився лід у моєму черговому карцері і почав стікати струмком під двері. Усі начальники Верхнього Ат-Уряху приходили дивитися.» Стор. 234 – малюнок з тим же натяком, що й у Терелі.
…Андрій Ворон до світської книжкової освіти більше не повертається. Інтелект застосовує для освоєння нових методів виживання, знахарства, просвітлення, навчається ремесел та вмінь. Герой охоче переймає досвід представників різних вірувань і народностей.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614674
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Посадіть смереку біля хати,
Довго не прийдеться вам чекати,
Виросте велика і красива,
Буде в вас здоровою родина.
Бо смерека наша захисниця,
І на неї хочеться дивиться.
Захища смерека від напастей,
І недопускає негараздів.
Вироста струнка вона й висока,
Не бува ніколи одинока.
І повітря завше освіжає,
І людей, і звірів захищає.
У смереки цінне все й значиме,
Дуже густе гілля і красиве,
Якості цілющі вона має,
Хвороб і болячок позбавляє.
Ось поїду завтра у Карпати,
Там смерек росте дуже багато.
Хочу їх побачить й подивиться,
Як із них тече смола - живиця.
Пречудові гори в нас Карпати,
Смерекові там чудові шати,
Світло під шатро не попадає,
Глицею під нею все вкриває.
Посаджу смереку біля хати,
І ретельно буду доглядати,
Хай росте велика і красива,
Може з нею стану я щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613508
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Оце вже так воно і буде.
Час лаштуватись до нового,
Звикайте, ми, нарешті, – ЛЮДИ.
Самі ж бо вибирали слоган.
І буде все не на словах
Червоноротих бригадирів.
Хай і не мріють. Два на два,
Тепер і буде, вже, – чотири.
Звичайно, знали, точно брешуть,
Але вважали, так і треба.
І пестили царів і решту,
Бо думали, без них – халепа.
Їм і халва, їм і хвала.
І знахабніли. І набридла
Вся та бундючна кабала,
А в решті решт, звичайне бидло,
Зарозуміле і пихате,
Водночас хтиве і брехуче.
Повибудовували хати
І кожен з них – маленький дуче,
Чи Цезар, чи Наполеон,
І ми ж створили цю породу,
Не вистачає вже корон,
Не лізе ні в які ворота.
З білбордів брешуть просто в очі
Шматки годованої плоті.
Земля, вертай ім’я дівоче,
Ми вже прокисли в тім болоті.
То дайте ж молоді простець
І відшукається порода
Сміливих, радісних людей.
Чи треба в нас питати згоду?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614596
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Маленька дитинка не маючи ласки,
Шукає надію у «квадратній пластмасі»,
Пуста ця коробка для неї як друг,
Притягує безліч шкідливих недуг.
Тут є жорстокість, агресія всюди
Гучні закликання: « Купіть ЦЕ негайно»,
Тут чарка горілки і сигарета
Не помічають ... Для всіх це нормально …
Задумаєтесь люди ж,
Малеча не знає реального сенсу,
Оманливих кадрів на телеекрані
Бере вона приклад із телегероїв,
У світі дитини вони ідеали.
Отямтеся люди, бо наше майбутнє
Живе віртуально в реальному світі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613711
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Ти моя незалежність
Мій сором і гріх
Моя яскрава поважність
Мій нездоланний дух.
Моє натхнення і радість
Мої сподівання на краще
Моя відсутня заздрість
Мій подих такий невмирущий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614346
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Снова весна на пороге,
Но есть те, что уперлись «рогом»,
И решили другим жизнь «отравить»,
Что же еще себе - прихватить!
Жить в роскошных палатах им надоело!
Жлобство, безумие их одолело,
Им все мало, все мало – хоть лопатой кидай…,
И плевать им на всех…, за порогом уж май…,
Очень просто убиты надежды людей,
И слезами облит их последующий день,
Люди смотрят на Мир, не могут понять!
Где берется средь нас - «беспардонная рать»,
Люди вы… или подобие их...?!
Вы на голод и горе обрекли и… своих!
Сколько ж вам еще надо, всего-то, добра!?
До краев…, ваша «чаша» давно уж полна!
12.03.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486059
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 19.10.2015
Хтось крокує, закутаний в осінь, по місту без мрій,
На вокзальних таблоїдах в розкладах білі пунктири,
А обабіч дороги, зігнувшись, у свитці старій
Хтось за мідну монету бажає достатку і миру.
Місто, наскрізь прошите рядами важких арматур,
Прогресуюче-швидко зростає холодним гранітом.
Заховалися душі живі за титановий мур,
А чи можна любити когось, заховавшись від світу?
Промайнули часи, коли люди раділи весні,
Коли вірилось в другий прихід Небожителя-Спаса,
Тільки пам'ять горить, ніби світло в останнім вікні,
І у грудях пече те, що, певно, ніколи не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604067
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 19.10.2015
Вікно – щілинка у світ, поза межами звичного простору. Таке велике, яскраве. Але… Недоступне. Відкрите не тобою і не для тебе. Манить тим, що не можливо отримати.
Хто відкрив його і для чого? Щоб спокусити? Щоб перевірити чи розіб’ється лоб об холодне скло, яке здавалося шляхом у новий світ?
А що насправді там? Чийсь робочий стіл? І красиві заставки з видами природи, що міняються зі зміною пір року.
А якщо абстракція? Химерна і кострубата. Їжачиться кутами, сплітається змією. Лабіринтом.
А в лабіринт так хочеться зайти. І блукати, шукати, петляти. І…
Що в кінці? Яка нагорода?
Та кому потрібна та нагорода? А чого ж тоді?..
[i]А якщо все не даремно? А якщо насправді? Задум от-от втілиться в щось…
А якщо задум не сподобається мені?
Таємне лякає, але і залишає простір уяві, можливість щось здійснити самому, щось спробувати. Виправити.
А якщо зашкодити?[/i]
Страшно зламати програму?
Вона не так легко ламається. І хто знає ще що з того вийде. Може і щось краще? Чи цікавіше?
[i]Чи краще дивитися у вікно і уявляти. Лише уявляти. Захопити часточку, яку можна доповнити і розвинути за власною волею.
Творіння! Тільки таке творіння не здатне до самостійного життя. Не поведе за собою, не подарує несподіванок.[/i]
А на робочому столі анімація. День змінює ніч. Сонце змінює місяць. А завтра знову день.
Той самий. Точнісінько. В деталях.
[i]День бабака? І що з цим робити? Жити? Не помічати? Міняти? А він все одно повторюється. Щось не так. Щось не те.[/i]
Та ні. Хитрість не в повторі. Зміни ламають матрицю. Повторити складніше. Все ж шлях стелиться.
Чи закрити вікна? Вимкнути комп’ютер. Завісити штори Чи що там?
Ні. Хочеться продовження. Хай рухається анімація. Її можна змінити, в разі чого. Але поки що не час.
Літо змінила осінь. А далі зима.
Що нового запропонує велика віртуальна крамниця шпалер?
Подивимося.
А й справді? Куди поспішати?
Попереду вічність.
Яке солодке слово, якщо не можеш дотягтися до того, що за ним ховається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614154
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Маленькой Октябрине давно пора умереть...
Кто выживает в осеннем лесу с недельными пятнами кори?
В боксе грохочет народный суд. Врач допивает цикорий.
Девочка больше не слышит, когда ей пытаются петь
попеременно - кормилицы и санитарки.
Осень пьянствует в парке. Время течёт жёлтыми пятнами крови.
Смотрит земля сырая в глаза коровьи,
с вымя ажурными звёздами льёт молоко...
Смерть наигралась гвоздями и молотком
и напоследок швырнула в зрачки глаукому. Девочка впала в кому
бездоброты и безлюбия, рыбой немой дыша,
к морю бессильно летела её душа... Пахло рождённым снегом.
Маленький сын хирурга играл с лего...
Пышное тесто садилось комфортно в электропечь
- Пап, смотри, у меня пистолет и меч, а мама сказала, что это сабля. Спорит...
Что там, в кульке?
- Жена, завари цикорий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614147
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Якого змісту те твоє життя,
Що за неправду віддається?
Якого сенсу теє майбуття,
Коли твій спів смертями рветься?
В той час війни, коли горілку п'єш,
Там помирають інші люди;
Сумління ти своє не розіпнеш,
Щоб бомби не летіли всюди...
До поки не прийдуть до тебе в дім,
Байдужість ти свою не згубиш,
І не поступишся нізащо всім,
Бо підлий спокій свій ти любиш...
Своїх синів на бійню віддаси,
Прикривши боягузство в віру,
Неначе розуму на всі часи
Не вистачить. Підняв сокиру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614132
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Байдужий Всесвіт і сухе вино.
Гірчить кохання і солодка мука.
Емоції керують нами. Зло
Зайшло у серце. Без жодного стуку.
Минає час, рожевий світ зникає
І, як над прірвою - ти просто крок зроби.
На серці опонент клеймо вже випікає,
Воно кричить гучніш сердитої юрби.
Емоції, слова стають на смак терпкими.
А спогади-кати за шию узялись.
В оцім страшнім бою, під владою рутини,
Образа верх взяла. І всі їй поклялись.
У нутрощах – мороз, все льодом вже зігріто.
А серце під замком. Воно ледь-ледь живить.
І не людина вже –розбитеє корито,
Поточене усе. БайдУже. Не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614118
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Вирує світ... Щось змінює народи
Як по суботі гамірний Майдан:
Хто прагне щастя, хто свободи,
А поряд безлад й тисячі оман...
Та ще й війна з "сусідом-братом",
Століття вже такого не було:
Тепер стоїть він супостатом
Життя нас кров'ю розвело...
Сутужно нам і далі буде...
Розруха й злість.. Та плач стоїть..
Борімось браття, ми-ж бо дома:
Як вистоїм, то будем жить!
Старі порядки вже зламали,
А нове ще не проросло:
Трудитись треба, адже знали,
Що "поля за Майданом не було"....
31/7/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614103
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Я целую каждую змею в губы,
А вбивающий гвоздь мне любим.
Нравы понятны и неизбежно грубы,
Улыбайся всем, кого бы убил...
Ненависть — это только забава,
А каждый грех, просто игра,
Монетой в банке звенит слава,
Солнце продано еще до утра...
И чьей-то воле злой и беспечной,
Все покорится, лишь намекни.
Нам танцевать теперь уже вечно,
Дурное танго шальной не любви..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612574
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Я повертаюсь, через стільки літ
Твої сліди знайшла серед руїн.
Ти досі був в полоні у Ліліт,
Ховаючись за муром її стін.
Я повертаюсь… тисячі століть
Не стали на заваді наших душ.
Ти пам`яті моїй не дав зотліть,
Як наказав спинитись: «Стій, не руш!
Чекай…» Я повертаюсь назавжди,
Чи думав, не закінчиться політ?
Знов обпече мій погляд, пережди…
Чому ти раптом зблід? Це ж я - Ліліт…
06.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611455
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 14.10.2015
На жаль, живим не вистача життя
Любити тих, кого забрали зорі.
Часу назад немає вороття
І очі випекли вже сльози з горя.
Усі, хто відлетіли вже від нас,
У пам’яті залишились, як спогад.
А ми до нього ринем повсякчас,
Шукаючи пораду чи то сповідь.
Невтомний біль, який живе у нас,
Допоки серце наше невгамовне,
Як контрабасом, виграває джаз,
Історії нагадує духовні.
Як свічка гасне – і згаса життя,
Не може повернутися учора.
Пригадуючи сльози каяття,
Не можна увімкнути на повтори.
Та скільки там відміряно – живіть.
Живіть і пам’ятайте тих, хто вмерли,
Бо в серці і в душі вони повік,
Ніхто цей спогад не посміє стерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612203
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Так небагато - Крихітку тепла,
Промінчик сонця, затишку в душі -
Прошу, нехай уже згорить дотла,
Ненависть і підступність анаші.
Так небагато - мирного життя,
Дитячу пісню, квіти у Саду.
Прошу, молюсь до самозабуття,
Помилуй, Боже, відведи біду.
Так небагато - руки на плечі,
Цілунок вранці, ввечері дзвінок.
Спокійний сон, без страху уночі,
Прощення всіх гріхів та помилок...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611224
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Она умела молчать на семи языках…
И так улыбалась, что верил улыбке каждый
В ее волосах две ленты, цветок бумажный
Мелькали пестрыми птицами да в облаках.
Она никогда не ругалась в ответ на дождь,
Она, подставляя щеки, ловила капли. И
Снова смеялась. Она не умела плакать
Но знала лишь правду, не зная что где-то ложь.
Бродила с рассветом солнца одна по дворам,
Собаки, кошки, птицы - бежали всегда за ней.
Они обожали. Жаль лишь, что ей от людей
Не часто доброе слово было и по делам.
Дразнили "убогой дурочкой" же дураки,
Плевали ей в след, хохотали, так больно, в спину,
Как будто шутом была она - арлекином,
Которому палки всегда и кругом тумаки.
Конечно же дурочка! Кто же умел молчать,
Так правильно тихо, так точно ясно, без звука?
Она, принимая в душу людскую муку,
Обидчиков личных всегда старалась прощать.
Она так умела слушать, что каждый мог,
Историю жизни без страха поведать сам.
Она утешала ладошкой по волосам
И улыбалась в ответ, свой подводя итог.
И тот, кому повезло с ней молчать до утра.
Сам становился добрым, и нереально светлым.
Она как-то слишком просто делилась светом
И ничего в замен себе никогда не брала.
Быть может поэтому денег не нажила -
Потертое платье, две ленты, цветок бумажный.
Пусть просто дурочка добрая – разве важно?
Когда так важно скольким она помогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610311
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Моя печаль горіла. Догорала...
Як свічка запалала в темноті.
А я тільки одне, на жаль, не знала,
Як можна помогти самій собі.
Куди подіти лихо, сонце чорне?
Куди свої думки у даль покинуть?
Нехай сувій їх сам потроху згорне,
Нехай вони самі потроху зникнуть.
16.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610159
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Купаються в пилюці горобці,
Мабуть на дощ,бо десь щось загриміло,
По небу хмари, мов сліпі гінці
Бредуть за вітром, якось так,не сміло.
На полі покалічені тіла,
Червона кров від спеки почорніла.
Тут, у степу, утіху смерть знайшла,
Щоб десь в селі дружина овдовіла.
Свистять фугаси, снайпер б'є з гори,
На мушку взявши ще чийогось сина,
Смердючий чад розлігся навкруги,
Пошкоджена горить бронемашина.
Весь степ горить, втікає все живе
Від диму,від жорстокої людини.
Страшений гул від вибухів росте,
Зникає там, де від хатин руїни.
В степу війна.Іде жорстокий бій,
Не стало й сліду враз від батареї.
Та сниться ще дружині молодій,
Коханий повертається до неї.
А в небі вже кружляють журавлі,
То мабуть душі в вирій відлітають.
Сльозою дощ полинув до землі,
Краплини кров з облич бійців змивають.
Колись і ця закінчиться війна.
Про бій оцей хіба хтось пригадає,
Та виросла в степу важка стіна,
І вже її ніхто не поламає.
© Copyright: Виктор Гала, 2015
Свидетельство о публикации №115092703681
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609755
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
За картиною М. Врубеля \"Демон, що сидить\"
[img]http://muzei-mira.com/templates/museum/images/paint/demon-sidyaschiy-vrubel+.jpg[/img]
Він знає все, що буде, наперед:
Уже в душі скувала простір крига,
І не звести закам\'янілі крила –
Судомить м\'язи відчуття тенет.
Збирає час уламки від хвилин –
Стовпом солоним застигають квіти.
І їх тепер нічим не оживити,
Отих троянд із запахом шипшин…
Світанку стигла папороть цвіте,
А він копитом чує вічні води,
Їх пальці до прозорого холодні
Вростають в серце криги кришталем.
А як же світ без Демона свого?
Як відрізнить тепер добро від лиха?
Зітхає у дев\'ятім колі крига
Від розпачу гарячого його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609724
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Збісилися нараз календарі:
Чужу невтішну показали дату.
Я не волію світла ліхтарів,
Мені б проміння в метрику додати.
Кармінну барву ляпнути вустам
І в тон усмішці справити підбори.
Природа жінки, втіхою густа,
Стає з роками скринькою Пандори.
Не зазіхаю юність зупинить,
(Так імпонує мрія про онуків).
З календарями, без кровопролить,
Б’ю ліхтарі з словесної базуки.
Цілую темінь поглядом хмільним.
Інстинкти вільно ляду відхилили
Й спокуса з скриньки треться серед рим.
Ні, я не плачу, сонце, через силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607375
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Образ не пам"ятай, нехай розтануть
Як сон жаский, як з отих яблунь дим.
Якщо й були, нехай кудись вже "кануть",
Бо ти недовго будеш молодим.
Не піднімай образ тягар - задушить,
Пусти, нехай злетять і упадуть.
Моя любов образи твої зрушить,
Хоча довіру важко повернуть.
Та коли в серці ворухнеться сумно
Маленький, як колючка, гострий біль,
Образам бій давати нерозумно,
Кохання мед не проміняй на сіль.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609438
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Бокал любви моей испит до дна ,
И позабыты клятвы, данные друг другу ,
Хоть рядом ты , но я всегда одна,
И серость дней нас мчит по замкнутому кругу …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231388
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 26.09.2015
На перепутье трёх дорог
Стою я и вдыхаю время,
Всему всегда подходит срок,
С годами тяжелеет бремя.
Дорога в прошлое светла,
Она полна воспоминаний:
Там отчий дом, где я росла,
Там ворох счастья и мечтаний.
Что в настоящем , что теперь?
Своя семья , друзья , заботы,
Порою горький вкус потерь,
Ведь жизнь - сплошные повороты.
Что в будущем? Я не пророк…
Мне удержать бы жизни стремя…
На перепутье трёх дорог
Стою я и вдыхаю время.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230314
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 26.09.2015
В поклоне к закату расшаркался вечер
с претензией на грациозность.
Глазастым домам больше заняться нечем,
как в темень врезаться нервозно.
Реалии вдруг разбежались по звёздам
скворцами в ночную зимовку.
Завис горизонт между «рано» и « поздно»,
став с небом глухой однокровкой.
Блудливо прощупали трассу две фары
с рычанием, в поисках прайда.
Пахучая пьяная ночь цвета гари…
у времени – в чистом офсайде.
Закутано всё…
даже то, что забыто…
в трёхмерную кляксу одето.
Так будет всегда и без нас…
...Самобытно
мигнёт горизонту на лампе «открыто»
рассвет…
…Пусть пока только где–то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609364
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[img]http://nashaplaneta.su/_bl/191/03166688.jpg[/img]
[color="#047062"][i]Слова не пророчі і журливі пісні…
У місячні ночі ти приходиш у сні…
Все нижче вершини, а ціни все вище…
Так хочеться тиші та вітер все свище.
Заплакані очі і ридання струни
Не миру відлуння - громовиця війни...
Та край уже близко… А поряд - нікого…
На сходах так слизько, і шлях, і дорога...
І в серці пустеля… В душі - лиш тривога…
Десь виє сирена - швидка допомога...
Хоч тепло ще трохи та це вже не літо...
Іще не прощання… З останнім привітом
До тебе кохання, до мене - розлука…
Для тебе - надія, для мене - лиш мука.
Та щось таки вічне… А щось - лиш миттєвість.
Для когось це втрата, для когось можливість…
Спочити би трішки... Не можна чекати…
Стелив би солому, якби усе знати…
Та що ж таки вічне? Ніщо і ніколи…
Спинись, на хвилину! Не бігай по колу![/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609379
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Не всё, патриот, однозначно,
и жалость напрасна твоя.
Да, ем я ватрушки тут смачно,
и благополучна семья.
Пособия я получаю
на старость свою и жильё.
Нисколечко здесь не скучаю,
что где-то осталось жульё,
партийная номенклатура
и хрен лишь без очередей,
везде и повсюду халтура
и морды любимых вождей
Да, в нас, стариках, ностальгия
по нашим ушедшим годам.
Родною казалась Россия.
А нынче родная ли вам?
Скудеют поля без крестьянства.
Заводы в упадок пришли.
Но как же сильно ещё чванство
радетелей русской земли!
А дети их по заграницам
создали приличный уют.
«Летят перелётные птицы..»
сегодня с усмешкой поют.
Они уже не патриоты,
какими их были отцы:
на деньги от тяжкой работы
с натяжкой сводили концы.
Теперь же про благополучье
они, не стыдясь, говорят:
«Работай умело и лучше
и жизни своей будешь рад».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609270
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Мій канал пророцтв на ютубі андрій камінь.
Отримав це слово в ніч на 21вересня,на одній із гір.До цього я молився тиждень про подальші дії,і тільки тоді отримав відповідь.Проте що шторм почнеться через 3 дні,початок якоїсь катастрофи.Якої самої я запитав?отримав відповідь пиши.Але голос Духа Святого в мені був дуже тихий,і я сумнівався чи взагалі щось станеться.Але пройшло три дні і сталося.Це найбільш кривава трагедія в моїй практиці.Я в вірші помилився в місці,кількості загиблих,думав що не більше 100 людей загине.Але побачив найголовніше що Бог творить свою історію,дуже активно.Також я побачив що Господь ніколи не дає мені неправдивої інформації,треба тільки навчитися правильно все визначати,адже дат у мене багато,і я путаю події.
А на рахунок події 2152 загиблих,та 800 ранених то це дуже багато.Хоча по іншим даним жертв набагато більше.Я не буду трактувати чому це відбулося в Меккі.Особисто в мене з мусульманами не має тяжби,чи якихось образ.Навпаки коли я жив татарами вони мене поважали,особливо коли я захистив декого з них від нападу місцевих фашистів.
Та знаючи що Господь проводить суди не на знищення народів, а на їх навернення до істини.Він виступає проти війн братовбивчих,та звертає увагу на Себе.
То у мене декілька риторичних питань,ні до кого.
Може зараз в арабських країнах теж є розділення?
Може там теж, як у нас, ідуть братовбивчі війни?
Може сусід на сусіда дивиться вороже,і зброю купує?Збирає камні за пазуху?
Може хтось прикривається Всевишнім,прикриває своє насилля,та зло?
А може просто хтось забув що Бог є любов?
Через три дні,початок ідеального шторму.
Комплексу міроприємств Господніх.
Судів тяжких природніх,що на світ ідуть.
Що з каїнанів зібють їх імперську суть.
Багатьох в могилу зведуть.
В глибоке пекельне горнило.
Бо душі їх чорне чорнило.
Погорда,злоба недобра.
Грязюка,багнюка нездобна.
Покривжений шлях.
Покривжений брат у могилі лежить.
Ну а Росія по трупах летить.
У ці суди що йдуть згори.
Недобре це зло що з вас іде.
Зло до зла завжди пристає.
Через три дні Богом данний вам в ці дні.
Шторм вкусить,початок його я огласить берусь,
Знайте Каїнани що я з вами бюсь,
Велика війна це Армагедон.
Багато це відчують підуть в шеол.
Ангелів судів вітер,новий Єол.
Як бурю цю стишить я вам скажу.
Гординю ви стинайте усю на корню.
Пред Богом чисті станьте,впадіть до ніг.
До Нього притискайтесь,гоніть імперських бліх.
Не словом пропаганди,а словом із небес.
Себе ви напувайте Богом чудес.
І тоді буде красиво.
Всім у світі буде жити мило.
З братами не поганами,не з вбивцями христопродавами.
Не з упирями некрасивими,не з вурдалаками гнилими.
А з народом Росії,Божої храмини.
Корабля чудесного,що попливе геть,від скель страшезних.
У нове життя,у нове буття.
Колись буде новий шлях,але тепер справжній жах.
Андрій вам 21 заявля,що 24 йде штормина страшна.
Перші хвилі зловтіхи,за важезнії гріхи.
Вони до вас в гості ідуть.
Когось у хлам вони зітруть.
Недобра суть слова мого.
Росія вам треба цього?
Дописка.В вірші помилки немає,просто це суд на іншу дату.
Ось такий вірш я написав на три слова з молитви,"Через три дні".
А те що буде якийсь суд через три дні,знали всьго декілька людей,та і сам я сумнівався що в цей день почнеться.Вірш цієї ночі я написав звичайно неправильно,На Росію теж підуть хвилі,та у них є час на покаяння,щоб не трапилось з ними чогось гіршого.Бачу що географія судів розширяється,мені дуже шкода тих людей які там загинули,адже вони ні в чому не винні.А винні в розпалюванні конфліктів,війн,ненависті,недолугі правителі всіх рангів.Винувата ієрархія політики,економіки та недолугого духовенства всіх мастей,піраміди світу цього.Хитається ця нетривка структура,може упасти і завалити всіх хто в ній живе.
Маю надію що Господь стишить свою руку,притримає суд.Але полювання триває.
заходьте на мій канал пророцтв на ютубі-андрій камінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609258
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Я – Аліса. Я спогад Дитинства,
Таємниця забутих дзеркал.
Я б хотіла Вам, Чешику, сниться,
Мов та усмішка краплених карт.
Суть дрібниць, нісенітниць глибока,
І одразу її не збагнуть.
Мудрість – старість. Вона совоока…
І вночі заважає заснуть…
Якщо поруч із нею вмоститись –
Неодмінно все піде невлад:
Стане тільки нудне говоритись,
Будуть звичними Кролик і сад.
Я – Аліса. Тікає стежинка.
Почекай! Я іду, чуєш, Чеш…
Книжка… Сонце… Яскрава картинка…
І метелики… Й простір без меж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540010
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 25.09.2015
Уже прозоре листя
І небо-в журавлях.
Далекий,о далекий їх шлях...
На павутинах роси
Блищать серед гілок.
Тихішим,о тихішим зроби свій крок.
Серед цієї тиші
І самоти
Почуєш,о почуєш Хто є Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609195
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Когда-нибудь издам я книгу,
А будет книга про стихи.
Отправлю в Польшу, Талин, Ригу,
И пусть читают их боги.
Стихи про книгу может будут,
В ней точно там и сочиню.
Мои творенья не забудут,
И лень писать я прогоню.
Писать я буду днем и ночью
Свою же книгу про стихи,
Или стихи свои про книгу,
Про солнце, счастье и грехи.
19.04.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609211
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Мы все рыбы, а рыбы не должны выбирать,
Рыбы должны рождаться и иногда умирать.
Хранит в себе голод и неистовую пустоту,
Думать о вечности раз в году.
А сети не должны пустовать,
Поэтому рыбам некогда уставать,
И в своем водном уютном плену,
Ни одна рыба не может сказать: «я тону».
Они не тонут и даже, пожалуй, не горят,
Но только воздух для них как яд,
Тишиною отравлена глубина,
А на воздухе шумно и не до сна,
И поэтому рыбы все время спят,
Ни о чем не думают, и не грустят.
Лишь одна увидев сквозь толщу звезду,
Однажды скажет: «я больше так не могу» ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608496
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
В село сьогодні рідне їду,
Яке покинула давно.
Перед ним стану на коліна-
Моя земля, моє село.
І поклонюся я вагомо,
У нез'ясованій журбі...
Усе відоме й невідоме
Село зібрало у собі.
Моє село, моя колиско,
Усе з тобою ожива,-
Хатинки, вулиці і річка,
Доріг безмежних курява.
Твоя звитяга, твої думи,
І вірних друзів імена-
Живуть в мені, я не забула,..
Й моя замріяна земля.
Вдихну повітря повні груди,
Іду по рідній я землі,
Тут земляки мої і друзі,
Які живуть в моїм селі.
Я розумію їхні болі,
Й тривоги завтрашнього дня,
Близькі вони мені сьогодні,
Торкають серця, як струна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607804
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
А я тебе, таємного, вгадала,
Вгадала сонце, слово золоте.
Хоч я почуття твої не знала,
Але все розуміла: це не те...
Не та печаль, не та світліша мить.
Незрозуміла просто цей вогонь.
Хоча душа і досі ще болить,
Я ніби вже потрапила в полон.
2.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607822
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Ми ще живі… Спини, фотограф, мить!
Хай стане [i]цифра[/i] нашим горокраксом,
Де від подій майбутньої війни
Ми зможемо хоч якось заховатись.
Ми ще живі… І [i]завтра[/i] ще нема.
Ще час тече. Його кардіограма
Розмірено пульсує у мені.
Сьогодні крапку ставити зарано.
Ми ще живі… До півночі - пітьма.
А десь уже свої готує старти
Непрохана
(й не спинена)
війна…
Але це буде… за хвилину… завтра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607852
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Всередині думка тріпоче,
немов там
кружляють круки в карколомному оберті.
Крячуть круки,
та натомість німота
блудних боліт
із птахів ліпить роботів.
Сохнуть болота, людьми розсипаються.
Натовпи гнати в мовчання – мистецтво.
Навіть якщо запірнеш в роси пальцями –
тут же охрестять дивацьким естетом.
Хоч ніби юрба й не мовчить:
белькотінням
подразнює тишу і сипле патяканням. –
Зерням порожнім сини захотіли
всіяти ниви думок: ось подяка вам!
Марно! Не зійде прамудрість із висівок.
Гірко ридаючи перед оравою,
небо над степом із докором ви́сіло
й розпачем погляду натовп дірявило.
В хмари, як в сіно, що штрикають рожнами,
гучно впивалися ратища блискавок.
Зерна ж, які ще були не порожніми,
в небо тягнулися, зрошені бризками.
Думи росли, проростали у вічність і
переплавлялися у моноліти.
І марив новий Леонардо Да Вінчі
майбутнім із посмішкою
Мони Лізи.
Оракули Знань вели Братство Незрячих,
крутили з круками в шаленому оберті
і сліпоту їх топили у мряці,
як тільки «ніщо»
закрадалося змієм
в покірні думки і нутро братів...
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607788
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
В бокале чёрном плавает желток
И россыпь сахара - как гоголь-моголь.
А на восходе розы лепесток
Вдаль стелется божественной дорогой.
На спящий город точится сироп
Малинового сладостного сока.
И распевает птичий хор взахлёб,
Вкушая мёд, пролившийся с востока.
Он падает по капле на дома,
Окрашивая цветом абрикоса.
И отступает нощная сурьма,
Страшась прихода золотоволосой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607711
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Допоки чахне день, шукаю твої очі,
Бо в кожнім шелесті вчуваються слова
Що кидав, як зерно і сіяв їх щоночі.
Давно вже проросло...навіть пройшли жнива.
Допоки чахне день, згрібаю в руки попіл -
Від тих твоїх троянд червоних пелюстки
Зотліли та й лежать...отож бо маю клопіт,
Щодня дивитися, терзаючи рядки.
Допоки чахне день,в душі шкребеться тихо,
Залізло щось туди і тужно скімлить знов.
Чи радощів луна, чи безпричинне лихо,
Чи клята, Боже!..
без взаємності,
любов?..
Вересень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607777
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Господь сіє вологу на дрібнесеньке сито. Середина липня. Тільки сеї благословенної пори дощ подібний сліпучому серпантину – тече ніжними цівками-спіралями просто з неба й не видно йому кінця. Так би йшла: без парасолі, у дощі-павутинні, чіплялася б за кожну струмину й чула б музику. Хай то буде мій улюблений Ліст.
Ага, зараз – мелодій немає.
Від цього серце заходиться риданням і я насправді виходжу в дощ, аби ніхто не бачив, що плачу. Добре йти мені. Хіба що горожани підозріло поглядають на дивакувату жінку без парасолі. Дурня, мене це ніяк не займає, бо ховаюся у субтильних потоках, розчиняюся й сама стаю водою.
Хай тіло Всевишній перепустить на дрібне сито – більше користі буде. Напою он всохлу бадилину, либонь проросте від кореня. Депресія в мене, відчуття непотрібності з непотребою. Ой, тільки не кажіть, буцім кожному своє і все таке інше за текстом, нібито фактична одиниця населення має певну місію на землі… Це – штамп. Які місії, які ролі, які призначення-обов’язки, коли радість всохла разом з бегонією на вікні? І жодні реанімаційні заходи не допомагають всміхнутися душею.
Час лікує.
Брехня!
Час дарує тобі дощ в середині липня, щоб можна було укритися-перепочити, аби за годину знову вдавати щастя на обличчі. Це так тяжко – немає інструкцій, де детально відтворено процес створення щасливого образу.
Кожному своє?
До дідька! Щастя це однозначно щось мати. Мати здоров’я, достаток, талант і талан, родину й визнання, довгі роки життя. Так. І нехай до кольки в пузі «своє», але – МАТИ. Банальне слово з наголосом на першому складі. Омонім. Зрозуміло. Все зводиться до неї, до матері – щастя.
Тим часом мрячна понука притьмом обертається в зливу. Не спиняюся. Меланж оточення вирівнюється – ширина рухається, рябить, оживає.
Мрію пішки податися до батьківської хати, саме в цю мить тільки рік назад. Там мама стоїть у густющому винограднику й слухає дощ. Свариться на ластівок, бо лементують на старезного батькового кота, що ховається од небесної води до клуні, а там – ластів’ят нівроку в кублі. Та глухому п’ятнадцятилітньому шарпакові, вже давно не до ластівок. Йому б у пелену юбки стрибнути до матері, гризнути залишками зубів, для годиться, пару бліх і заснути, мо’ назавше. Оскільки й для нього не вигадали котячих інструкцій, як жити без сили. Аааа, болить…
Періщить не на жарт. Дерева збудливо торкаються одне-одного листям, перегукуються: «Як тобі, рідний, чи добре?». І кланяються Богу за блаженство багатослів’я крапель. Раніше здавалося, нібито бути рослиною – славно. О, ні! Як сховатися од палючого сонця? Ростеш собі, ростеш, а потім починаєш жертвувати собою, аби хтось, там: знизу, збоку мав шанс встояти у плюс тридцять дев’ять. А ти найменшим корінцем тягнеш земні соки, так має бути, і чекаєш-чекаєш-чекаєш липневої зливи, бо вона дасть трішки розкоші й ніхто не побачить, що ти – більше просторовий гербарій, аніж живий цурпалок флори.
Дайте, дайте, Бога ради, мені ту пам'ятку. І щоб там було написано: «Живи без МАТЕРІ так-то й так-то, а благодать колись побачиш у чомусь там абстрактному. Адже немає щастя без неї, навіть коли згадки плутаються у серпантині дощу й ти чуєш, як вимурковує Ліста кіт від дотику маминих пальців».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606612
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015