Давид Мрійник: Вибране

north wind

Хіба хто помітив, кого я ховав у цю зиму?

Хіба  хто  помітив,  кого  я  ховав  у  цю  зиму?
Як  багато  викопував  ям  та  як  глибоко  в’ївся
Мерзлий  лід  з  гірким  присмаком  диму  в  обвітрені  пальці?
То  останній  був  день.  І  відтоді  я  більше  не  злився
Не  зривався,  не  гиркав,  не  скиглив,  не  згадував.  Віриш?
Я  її  не  кохав.  Я  від  неї  вже  майже  втомився
Так  собі  я  сказав.  Так  собі  я  збрехав.  Хіба  зміниш
Хіба  знівелюєш  ті  форми,  що  прийняло  тіло
Огортаючись  грушевим  смаком  в  найперших  обіймах?
Ти  сміялась  зі  мною.  А  далі  зненацька  злетіла
Наче  птах,  наполоханий  чистим  ранковим  промінням

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693491
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Пливе кача по Тисині»

«Пливе    кача    по    Тисині,»    –
Душу    роздирає…
В    чорній    матінка    хустині…
Серденько    палає…

Янголами    над    Майданом
Сотня    в    небі    плине:
«Україну    чи    не    здали?
Скільки    ще    загибло?

Дишуть    свічечки    вогнями,
Стогнуть-плачуть    дзвони:
«Не    жалкуйте    ви    за    нами,
А    зберіть    мільйони,

Зупиніть    на    Сході    лихо
Зло    хай    не    гуляє…»
«Плине    кача,    –    лине    тихо,    –
Ворога    скараймо.»
21.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648111
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Ніколь Авілчаду

Мовчить душа, холоне розум…

Мовчить  душа,  холоне  розум,
Смуток,  горе  –  ідуть  разом!
Не  радію  -    промінчику    від  сонця…,
Хоч  світить    він,  щоранку  у    віконце,

Цвітуть  сади,    зелені  трави…,
У  досвіта    –  духмяні  кави,
Пташки  щебечуть,  прохолода,
А  на  душі  –  «страшна  негода»!

Знов  обстріляли,  кров  пролита…,
Зруйноване  життя    і  не  прожите…,
Лиха,  нестерпна  людська  доля!
Де  ж  «заблукала»    наша  воля?
1.05.2015р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579001
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 16.11.2015


Dyed Fox

Убивці

Як  довго  уже  не  приходять  листи.
Мовчить  телефон,  ніби  впавши  у  кому.
Хоч  пусто  у  грудях,  та  все  ж  щось  кричить:
«Бо  ти  не  потрібна  нічому  й  нікому!»

І  більше  немає  історій  про  «нас»,
Затихли  полемік  одвічних  гармати,
Стомилися  люди.  Невтомний  лиш  час  –  
Йому  не  набридне  щодня  убивати.

15.09.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 04.11.2015