Лютневий день дзвенів сльозою,
Ставав реаліями сон,
В якому янгол із косою
Кривавих жнив почав сезон.
Кружляли ворони. Мовчали.
Пашіла гумою роса.
Під градом із свинцю і сталі
Летіли душі в небеса.
Сплітались сила і безсилля,
Тинявся вулицями гнів,
І неба тануло вугілля,
І жар бруківки пломенів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778144
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 24.12.2018
Я роздаю талончики до раю,
Оркестр грає пісню про святе,
Грудневий день втомився і куняє,
І хмари тихо крутять па-де-де.
Блукає натовп, пахнуть мандарини,
Фарбує захід небо в золоте,
Слабеньких духом зваблюють вітрини
Купити мотлох, дешево проте.
Народ клює, бо дихає нерівно
До щирої спокуси пустоти,
А я стою і вірую наївно
У те, що хтось захоче підійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 24.12.2018
Як маєш натхнення – слухай.
Як маєш бажання – вір
У силу і велич духу,
В досяжність високих зір,
У янгольський голос срібний,
У невідворотність мрій…
Зумій, як тобі потрібно.
Не хочеш? Тоді не ний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Я – прибулець. Я – блазень світу.
Тіні спогадів над руїнами.
Та повзуть літосферні плити,
І морочяться ери змінами.
Пролітають сніги колючі,
І народи ідуть в історію,
Забувається все болюче,
Розлітаються вщент теорії.
Хтось бажає себе зігріти,
Хтось чека копійок на паперті.
Я – прибулець. Я – блазень світу.
Хочеш, буду тебе цікавити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816799
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Був літній день неначе у тумані,
Блукала небом сонячна діра,
І янголи в людському океані
Ловили тих, кому уже пора.
Хитались квіти у тремтінні вітру,
І, ніби ідучи на ешафот,
Якійсь «синяк» випрошував півлітра
Під запис у пожований блокнот.
Сварилась продавщиця галаслива,
А поруч, на доріжці з камінців,
Сиділо тихо дитятко щасливе
І хлібом годувало горобців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737936
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 03.12.2018
Життя мов копійка котиться,
Дзеленьк – і уже нема,
Прости мені, Богородице,
Що я його не трима.
Його запахи полинові
Тривожать буття моє…
А може… розкажеш Синові,
Що я на Землі ще є?
Що поміж добром і злобою
Тримаю баланс сяк-так,
І навіть кохати пробую,
І в тому шукаю смак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737653
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 03.12.2018
Туман закурить фіміам,
Закриє сонце свою пащу,
І я себе продам словам
Які до мене не ледащі.
Піде доба в наступний тур,
Мене в старій втопивши справі,
Бо я творець таких скульптур,
Які живуть лише в уяві.
Ну ось нова. Стираю піт.
Радію наче божевільний,
Можливо то є справжній світ,
А за вікном – обман суцільний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737064
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 03.12.2018
Вікно і кухня. Трішечки глінтвейну.
Тече тепло по жилах і думках.
Хоча за склом вирує безідейне
І людяність згубилася в віках.
Полює хижий клопіт за юрбою,
Триває дня довершене кіно.
Та ходить ніжний спогад за тобою,
І гріє душу, як оте вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814983
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Я в окно посмотрел –
Снег,
На себя посмотрел –
Тоже,
И струился вокруг
Век,
Я не знал, что он так
Может.
Я не ведал, зачем
Он,
Я не ведал, зачем
Время,
Только вечных минут
Звон
Молоточком клевал
В темя.
Продолжала зима
Бег
По душе, по дворам,
Крышам,
Я в окно посмотрел –
Снег.
Он и я – близнецы?
Вижу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696531
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Все, що буде, уже колись збулося:
Кохання, розпач, пустка та думки,
І стрічки райдуг небу у волосся,
І по землі розсипані роки.
І гомін вулиць у буденних датах,
І феєрверки у святкових днях,
І пошуки в своїх координатах,
І втрати у реаліях та снах.
Розбурхані й приборкані стихії,
І, в першу чергу, у самих собі,
Овації й каміння у подіях,
Що у великій селяться юрбі.
Морозні ночі, сонце у колоссях,
Безглузді вчинки, читана мораль –
Все, що буде, уже колись збулося,
А нам – долати заново спіраль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695663
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Чому не можна їсти мило
Із абрикосовим смаком,
Кидати равликів у чашку
Та заливати молоком?
Чому не можна тупотіти,
Коли сусіди сплять вночі
Та серед іграшок ховати
З роботи татові ключі?
Чому не можна під диваном
З котом шукати дивину
Й перевіряти у сандалях
Баюр найбільшу глибину?
Жуків чому не можна класти
У капці маминих подруг?
В кутку марудно так і тихо…
Хоча… Агов! Привіт, павук!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695271
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Небо говорить
Зливами,
Громом, пташиними
Мовами,
Простими, але
Красивими,
Я б навіть сказав,
Кольоровими.
Вітер говорить
Травами,
Листям, дротами-струнами,
Простір говорить
Відстанню,
Шумом шляхів
Та лунами.
Кохання взаємне –
Нестримними
Й солодкими
Поцілунками,
А невзаємне –
Римами,
Поглядом та малюнками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695024
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Ранковий триває сеанс,
Чужих географій ідилія,
В тарілці панує Прованс,
І запахом з чашки – Бразилія.
Халва – і уже муедзин
Витьохкує східну симфонію
Та сонцем пече апельсин,
Яскраве дитя Каталонії.
Уява стікає вином
І дня розмиває формальності.
Даремно той дощ за вікном
Мене спокушає реальністю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695023
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Я не журба і не повітря,
Не ніжність ранішніх обіймів,
Не снів закоханих палітра,
Не спів крилатих херувимів.
Не в межах рамок фотографій
В маленькій, затишній кімнаті,
Хіба що тільки амфібрахій,
Що по твоїй кружляє хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694793
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Усі щось просять, мовчки або вголос,
І гордість на заваді не стоїть.
Хтось хоче, щоб вродив багатше колос,
А хтось чуже забрати має хіть.
Один на стрічках вулиць жебракує,
Отримає хлібину – і вже рай,
А інший ситий, грошенят бракує,
Та завжди мало, скільки не віддай.
І кожному вгодити – нереально,
В гонитві за тілесним – всі чужі.
Це світ речей. Цей світ – матеріальний,
Творився духом, та не для душі.
А де для неї здибати спокуту?
За зорепадом бігти навздогін?
Піти у сон, щоб якось перебути?
Та це недовго, скінчиться і він.
І добре, якщо відповіді знати
Судилося. А якщо ні, у лір
Доводиться безтямно струни рвати
І капати словами на папір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693037
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 10.11.2018
Вслухаюся в траву...
Шовкова гладь
дзвінкими нотами
суниць озвучена,
дощами, без яких
би не могла
піднятися до сонця...
Дуже скучила
за тінню рук,
які на плечі клав
як мед холодний
з липового клечання
за небом з хмарами
із молока
з якими пропливаю,
наче течія...
З якими я
і світ мій
океан -
пірнаю й виринаю,
вже оновлена.
Коли ведеш
у невагомий стан,
де солодко
у черешневих повенях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793934
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 30.10.2018
Коли Ти наллєш виноградне вино
і келих Твій стане черленим,
опуклими стінками легко на дно
краплини просочаться в мене.
Стискаючи ніжки прозорий кришталь,
сповзатимуть пальці як тіні.
Відчую, яка я насправді крихка
коли ми удвох...
на вершині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800838
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 30.10.2018
Ми ранок
з однієї чашки пили,
бажання частувало
обидвох.
Молочний шепіт
розливався білим
туманом в телефоні.
Твій дзвінок
ще дихав сном,
легкою хрипотою,
квадратиком подушки
прем'яким.
Мені було
так легко із Тобою
сплітати
паралелі і думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802609
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 30.10.2018
Одного
серпневого
вечора,
як сонце
розсиплеться
хною
Я стану
навмисне
не ґречною,
мов пензликом,
буду рукою
виводити
знаки мережані
на спину Твою
і рамена
і колами,
ледь обережними
насмілюся
на нескінченне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 30.10.2018
Як мені це літо відпустити?
Спомини на кінчику ножа?
Яблуко світанками налите
вислизає з рук моїх, на жаль...
Як мені, скажи, не банувати
і не припадати ластів'ям
де вуста Твої з листочків м'яти
шелестять про грози небесам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805049
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 30.10.2018
У білих хмарах сонячний Дедал
Птахів шукає чи якусь пригоду,
Дзвенить останній осені хорал,
Вербове листя струшує на воду.
Пливе туман в зажуреній красі,
Відцвілу ніжно люляє лілею,
І водять тихі тіні карасі,
Спливаючи униз за течією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810606
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Сиві хмари. Осіннє ретро.
Самотою кричать пейзажі.
Не сумуйте Ви так, Деметро.
Вам спасибі ніхто не скаже.
Не заводьте думки до краю,
Подолайте у серці хворість,
Людство хвацько богів міняє,
Якщо бачить від того користь.
Не сумуйте. Усе воскресне,
Це одвічний закон природи.
Не сумуйте. Чекайте весну
І хорошу творіть погоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811416
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Скінчився день. Скінчилися емоції.
На ритми справ почеплено вінок.
Вже сон новий стару вивчає лоцію,
Шукаючи фарватер до думок.
Хтось у дворі збудив чужого тузика,
Блукає місяць – жовтий пілігрим.
А що мені? У мене знову музика
З натхнення невагомого і рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810818
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 25.10.2018
Стирається місяць,
Міняються фази,
Видзвонюють зорі
Благенький мотив,
Ще трохи –
І більше не буде образи,
І всесвіт згадає,
Що є позитив.
Він змиє все денне,
Він змиє буремне,
Він змиє печалі
Лісів і полів,
Залишиться тільки одне,
Незбагненне,
І зватися буде
Безоднею снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770986
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.10.2018
Довга ніч. Дописані аннали.
Сохне стадо літер на папері.
Зорі подають якісь сигнали.
Кіт шкребеться з вулиці у двері.
В голові думки блука останні,
Щось про чай із ароматом липи,
Про росу холодну на світанні,
Та у горлі металеві хрипи.
Сон міцний плете майстерно сіті.
Вітер під вікном гуде сюїту.
Я зробив усе, що мав зробити.
Вічність занотовано. Finita.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808730
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Коли холодне небо хворе,
Та літні стихнули часи,
У ніжних дотиках мінору
Є стільки дивної краси,
Є стільки чистого від серця,
Без недомовленостей гри,
Що навіть іноді здається
Й не треба іншої пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808055
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 13.10.2018
Когда мне ни мысли, ни сло́ва, ни звука
Не дарит небесная рать,
Гитару беру в неумелые руки,
Учусь на гитаре играть.
Мне эта гитара по нраву, по росту,
И кажется со стороны,
Что просто, что так по-ребячески просто
Покой будоражить струны.
Поверьте, друзья, – до кровавых мозолей
Порой доходили дела,
Чтоб пара удачных диезов-бемолей
В арпеджио чисто легла.
И вверх по ладам, как по лестнице в небо –
Слезой, трепеща, не дыша.
За каждый порожек, за нотами следом
Как есть, улетает душа.
Ах, звонких высот не достичь мне, наверно.
Аккордами мне не греметь.
Любимые мной паруса Крузенштерна*
Никак не желают шуметь…
Возможно, что это не просто от скуки.
Зачем (и самой бы мне знать)
Гитару беру в неумелые руки?
Учусь на гитаре играть…
[i]2018[/i]
-----------------
«Паруса Крузенштерна» - песня Александра Городницкого
https://www.youtube.com/watch?v=SywekZbVCwQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808935
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Зібрався в небеса, юначе?
Вже навіть крила десь доп’яв…
Чого на небі ти не бачив?
Яких таких потрібних справ?
Ще відірвеш від хмари клапоть
Та зіпсуєш отим грозу,
І зневажати будеш, мабуть,
Усіх, хто ходить унизу.
Давай-но цю крилату штуку –
Поріжу ножицями гріх,
Це називається «наука».
Ну, все. Іди. Звикай до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752893
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 07.10.2018
Богом дана земля, щоб у мирі та злагоді жити,
В цю красу закохатись, що від подиву серце щемить.
Я люблю ці поля, де хвилюється в стиглості жито,
В золотому промінні купається неба блакить.
Зачаруюсь звучанням і барвистістю рідного слова,
Мелодійністю пісні замилуюся аж до сльози…
То говорить мій рід крізь віки українською мовою,
І рушник на покутті обрамляє святі образи.
Рвуться в небо ясне куполами собори високі.
Де такі ще знайдеш, щоби Богу сказати про все:
Про жалі і надії, і до болю стражденний неспокій
За Вітчизну свою і за долю, що вічність несе.
В тій молитві живе спрагла віра на мир і відраду,
І на весни нові, що квітчатимуть рідні краї…
Кожна думка і справа, що з любові та правди,
Рідна земле моя, хай примножують сили твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Першовересень тепло обіймає крильми мою долю
Й знов хвилює мене, хоч життя вже повз школу іде.
Чому сниться мені у повічно улюбленій ролі
Й на подвір’я шкільне, мов дитину, за руку веде?
Перше вересня – день незгасимо-палкої любові,
Коли галас дитячий повнить тишу і класу, й душі,
Коли сенси збираються в приязно-чистому слові,
І від серця говоряться справжні і добрі вірші.
Першовересня день - то і зустріч, і трепетний спогад
Про літа молоді й про найперший у світі урок,
І вчительки добрий, любов’ю освітлений погляд,
І рідноголосний, на літа невгамовний дзвінок.
Свято мрій легкокрилих і складених планів роботи,
І уважність очей у чеканні нових відкриттів,
Початок нової дороги в щоденних турботах…
…Першовересня дні незабутні в моєму житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805241
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Вересень. Ніч похмура.
Спокою дивний дар.
Місяць сховав фігуру
В сірій коморі хмар.
Вітер ворушить кленом.
Може, шукає щось,
Може, весну зелену,
Може, це так здалось.
Чорні лежать баюри.
Давніх думок колаж.
Вересень. Ніч похмура.
Звичний уже пейзаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807178
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Де гучно стукають вагони,
Де жовтих соняхів чота,
Де почуттям немає скону,
І не трапляються міста,
Де ходить відстань за луною,
І не трима ніхто образ,
Ця осінь слухає зі мною,
Як по краплині тане час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806741
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 22.09.2018
"Silentium est vultus in a nigro pelagus
gurgite etiam animarum."
(Gaius Germanicus Plautus)*
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео
Та орхідеї Гвіани отруйної***,
День,
Коли двері в позаторішнє «завтра»
Відкриває Мовчання –
Бліда дівчина з безкровними пальцями
І срібними кульчиками****,
І сірими очима непотрібності –
День оцей настає несподівано.
Мовчання
Запихає мені до кишені каштани*****,
Мовчання
Замість павучих плямистих снує павутиння,
Мовчання
Затуляє очі копачам картоплі,
Що ціле літо цвіла
Білими квітами дурману,
А нині осінь – просто сухе бадилля,
І сірі очі селян
Віддзеркалюють ключі журавлів
(Ти справді був пророком, Шеймасе******).
Мовчання
Нагадує мені про тебе,
Коли ти ходила
В сірому платті буднів,
Які зіткали з шерсті сумних овечок
Всі ті ж арахни,
Все ті ж ловці вітру
І літаючих крапель ртуті.
А під мостами
Між берегами,
Які дервіш Омар*******
Назвав «минулим» й «майбутнім»
Все так само тихо тече
Ріка Мовчання.
Примітки:
* - написано на вульгарній латині в V столітті, тому перекладати не буду. Але сказано непогано… Як я розумію оцього «останнього римлянина»…
** - у нас в Дубліні справді є жовті автобуси. І є такі дні в календарі, коли у цих автобусах дозволяється їздити божевільним. Особливо восени.
*** - про те, що Гвіана країна отруйна, писало чимало французів. Я не перевіряв це – повірив їм на слово. Даруйте, якщо я помиляюсь.
**** - мені казали, що вона носить золоті кульчики. Але я перевірив – виявилось, що срібні.
***** - я прийшов сьогодні додому з повними кишенями блискучих каштанів – плодами гіркокаштану кінського (Aesculus hippocastanum).
****** - Шеймас Гіні – мій старий друг. Він помер.
******* - Хайям. Він теж помер. Моїм другом був заочно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807381
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Скажи мені, мій янголе сумний,
Чому ти опустив сьогодні крила?
Чи є у цьому світі край такий,
В якому ти набратись можеш сили?
Які тривожать тебе міражі?
Хто зачепив твої таємні рани?
Скажи мені, мій янголе, скажи,
Повір, тобі від того легше стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803481
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 16.09.2018
Забути про дороги і столиці,
Згадати про потребу у добрі,
Про тихий ліс, де золота живиця
Тонкі стежинки пише по корі.
Про той куток, де звично бути босим,
Де простоту сприймають залюбки,
Де ніжний вітер селиться в волоссі,
І виганяє з голови думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804068
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 15.09.2018
У ночі наче справжнє свято,
Мов феєрверк Молочний шрам,
Я маю трішечки сонати,
Ви нотку хочете, мадам?
Спокійні є і навіжені,
Медові, з духом простоти,
А може… взяти й повні жмені
Вам натрусити красоти?
Її знайти непросто в світі.
Беріть, хай душу піднесе…
І ще... не треба говорити,
А просто слухайте, і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805951
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Злетів у хмари
Зоряний гарем,
Примарні тіні
Ходять тротуаром,
Я дрібку дня
Знайшов під ліхтарем,
І тішусь ним
Немов бджола нектаром.
Холодний вітер
Грає на трубі,
Сплітає час
Невидимі тенета,
І висне тихий подих
На губі,
Неначе догоріла сигарета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805735
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 14.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2018
Тремтячою рукою малороса
хтось поруч «Же» несміло вивів «Че».
З хохлом в собі, одначе, наборовся,
підставив українцеві плече.
І з брязкотом у Лету зафурчало
безсилим імпотентом жирне «еМ».
Хай скаче стрімголов, несеться чвалом –
в Москву його хутенько проженем!
Хай мекають тамтешні дикі мокші –
від мачо до миршавих мужичків –
«еМ» більше не мозолитиме очі.
Відмекало, намотане на шків
міцного українського начала.
На чорній дошці зайдинських фонем
давно для українця відмичало
підкидьком туалетним хитре «еМ».
Уперте стадо нашенських баранів
пробекає своє «ні бе ні ме»
про те, що «прибирати із вбиральні
ніяк не можна їхнє звичне «Ме»!
Та зиркає з надією у вічі
потойбіч від збентеженого «Же»
одвічне «Че», черлене, чоловіче,
мов парубок – на кралю в негліже.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804455
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Не журися, мій сон,
Я вернуся додому,
Довгих мандрів, нарешті,
Зірву ланцюги,
Тільки осінь повісить
На клени дублони,
Й дикі зграї покинуть
Твої береги.
Заспіваю тобі
Щось морське, розвеселе,
На завершені справи
Повішу вінок,
І під вечір на попіл
Спалю каравелу
Давніх мрій, сподівань
Та порожніх думок.
І забуду тоді
Про марноти і втому,
Про привабливий блиск
Недосяжних чужин.
Не журися, мій сон,
Я вернуся додому,
Як безпутний до батька вертається
Син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804300
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Закохана в літо, милуюсь рожевим світанком
І малюнками ранку на мольберті високих небес.
Хтось накинув легенькі прозоро-рожеві серпанки
Над розлогим простором смарагдово зрошених плес.
Легіт дзвонами рос, мов скрипаль, грає світу сонати,
Новизною дивує хор пташиний в розкішних садах.
Літо ходить навшпиньках у квітковім раю біля хати,
Де з гніздечка під дахом ластів‘ятко у світ вигляда…
Дивом сходить в душі незбагненна краса переддення,
Коли жевріє обрій, сяйвом повнить всі далі земні.
І тебе огортає порання цілюще натхнення
На добро, на турботи, на не співані досі пісні.
Й ти вже бачиш, як хтось набирає у жмені любові
І запалює день, наче свічку, й дарує: візьми…
І ти чуєш цей світ ще у пошепки мовленім слові,
І торкаєшся світла, наче птаха своїми крильми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803959
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Чомусь такі короткі вечори,
І зоряний туман такий неспішний,
Дворами ходить гомін дітвори,
І ледь відчутний шурхіт днів колишніх.
Ще треба пережити стільки літ,
Нових думок не топтані дороги…
Зникає час і звичний тане світ,
І тліє запах осені вологий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802572
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 19.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2018
Так, Боже, я грішна.
Бо думаю, що комусь ліпше за мене.
Бо думаю, що комусь легше
і болить менше за моє.
І хоч знаю, що це не так, та продовжую
далі думати про це.
А тим часом з мого черепа виростає чорний дуб,
а на його гіллі розпускається тільки сухе листя.
Я думаю, що полию та й листя зазеленіє.
А воно від кожного найдрібнішого подиху вітру
опадає.
Хоч полито добре, аж вода дзюркотом
тече по моїх скронях.
А спинившись на загаті горла,
буйно проривається до душі,
кожного разу затоплюючи її по вінця.
Але це добре, бо тоді там
вимирають малі гаденята,
котрі кожний день підкидає світ.
Після того потопу стаю чистіша,
хапаю в руки пилу
і йду рубати дуба.
Череп болить, кістки скрегочуть...
Проте коріння вперто тягнеться до серця.
І... перемагає...
І знову свідомість сковує тугими лещатами уїдливих думок,
що комусь є ліпше, як мені.
Що мені є найгірше.
А з кровоточливого кореня надрізаного дуба
зачинає рости вже двійко молодих дубків,
на гіллі яких розпускається
сухе, непритомне листя.
Так, Боже, я грішна.
10.11.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761230
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 29.07.2018
А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.
Бо я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданої хати.
Бо ці стежки, що рястом заросли,
колись у небо лагідно дивились.
А нині їх нерадісні посли
позбутися не можуть чорних милиць.
Та ти біжи, на втому не дивись,
не зазирай відбулому ув очі.
Бо й те, що є, зміняється колись:
котресь - на дні, котресь - на темні ночі.
І тільки шип у серце заросте,
щоб час від часу зацвітали ружі,
де щось було незвідано просте
і рідне до безмежжя дуже, дуже!
Летять у прірву стомлені листи,
у дзвони б'є розбуджене напастя,
де я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданого щастя.
4.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769733
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 29.07.2018
Так нечутно ступає літо
по розпахченому зелу,
аж доходить душа зеніту,
осягаючи вись нову.
Запирає у грудях віддих,
дозволяючи тільки вдих.
Надовкруг розтеклись флюїди
відчуттів до межі ярких.
І тріпоче, немов метелик,
у тобі сокровенна мить.
Косичисто роздолля стелить
найпрекрасніші килими.
Найсолодші на запах барви,
найпахкіші на смак тони.
Оглядається день лукаво
й тихо дибає за тини.
Понад край, де плакучі верби,
де колише задуму став,
де цілує надвечір небо
серце вибавлене в уста.
Щоб назавтра із першим світлом
знов розхлюпати дивоцвіт,
по якому неквапно літо
йде у світ.
2.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798583
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Цей світ не належить нікому із нас,
Ми проз протікаємо, начебто ріки.
І тільки невтомно відмірює час
Отруту чи ліки.
І тихо спадають ілюзії вниз,
Коли проминальність на відстані торку.
Ми гості маленькі отут, не пани,
Ще й часто - без толку.
І очі у неба так часто сумні,
Замулені паводком наші сумління.
А з подихом кожним стривожені дні
Ведуть до змаління.
Ми просто думки ці складаєм обіч,
Течемо, хлюпочемо, боремось з вітром,
Буває, забувши геть чисто в собі
Розбурхати світло.
Аби прояснити затемнений бік,
Лякливої тіні, що прагне до Бога.
Проз час протікаємо плинністю рік,
Спинитись незмога.
27.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801198
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Ще сизий світанок
не вмитий
парним молоком,
ще сплять ящірки
в незагребених
свіжих покосах…
А ти – навпростець,
як та ласка,
розплетена й боса,
аби притулитись
до сонця
вологим чолом.
Ще клепле
твій суджений
косу студену вгорі,
щоб зрізати трави,
що свідчили вам
проти ночі.
А роси такі,
що аж квітам
випалюють очі,
й подолок
твоєї лляної сорочки
змокрів…
Пташки
розспівали діброви
на всі голоси,
з надрізу
небесного лона
схід сонця кервавить.
А трави
тремтять під тобою,
розпатлані трави!..
І чути здаля,
як посвистує
лезо коси…
А промінь –
у пазуху,
промінь,
немов ланцюжок,
вплітається
поміж нитками
черлених коралів.
А ти,
витираючи піт,
берегами все далі,
все важче
і важче
дається повітря ковток.
А там,
де він косить,
поля,
мов рясне вишиття,
лисніє
на сонці гора,
перетягнута плаєм.
А він-то не знає,
мій падоньку,
він-то не знає,
що ти,
як та брунька,
в якій зав’язалось життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798199
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 10.07.2018
З дощем думки чистіші - хмари білі...
Стікають з серця святістю води!
Коли б не дощ,- хіба б справляв весілля
мій сад старий, так спраглий чистоти...
Коли б не дощ,- коріння чи б пустилось
попід склепінням світу, всохлим вщерть...
Якщо б не він,- чи дерево б розвилось,
вростаючи у безмір синіх веж...
І, мокра бузина - землі корона...
Чар-зілля, що зніма з думок хрести!
А пагорби пристанищ - не могили!...
Тут, що не крок, живуть чарівники...
Збирають дощ в артерії-латаття.
Спиняючи,- звільняють простір-час...
Коли б не дощ,- зустрілися б ми завтра?
Коли б не дощ,- цей день згорів би й згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792551
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 05.07.2018
Таки прийшла – й нема на неї ради!..
Вітроволоса, юна – ще дівча.
І крижані холодні барикади
Порозбивала – навіть без меча.
Перемогла, таки перелюбила
Хмільного вітра в пишної зими,
Бузково-ніжним вишила му крила
І осідлала впевнено громи.
Розповила, розбурхала городи,
Забрунькувала жилаве гілля…
О, звійнице шалена, гойна вродо,
Ступаєш легко, а двигтить земля.
Куди не глянь – нуртують свіжі соки,
Прорізується молода трава…
Який же обрій чистий і високий
Понад тобою, мавко лісова!
А як життя, залюблене у світло,
Хапає спрагло кисень і росте!..
Навіть верба розчахнута заквітла
І розпустила пасмо золоте.
А квіту, квіту – що й землі не видко,
Як молоко густе, що збігло з гір!
Дай переве́сти подих, ворожбитко,
Бо захлинусь від захвату, повір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 03.07.2018
А ватра розсипала іскри, як просо з мішка,
І смоляну темінь розбавила жовтогарячим…
А ти, босонога, біжиш, мов косуля прудка,
А ніч над тобою звивається, вороном кряче.
«Куди ти біжиш, непокірна, втікаєш куди?
Душа – не криниця, її не закриєш на вічко…» ─
Шепочуть услід придорожні дрімучі сади,
Хапають за край рукавів молоденькі смерічки…
«Спинися, чудна, бо любові боятись не слід,
Вона не питає, приходить, даруючи крила,
І серце скресає, як сонцем простромлений лід,
І жили наповнює досі незвідана сила!..
І ти вже не знаєш: летіти чи падати вглиб?
Зависнеш собі поміж небом і твердю земною,
І щастя лоскоче тебе, ніби зграйкою риб,
Здіймаючи хвилі приємні одну за одною…»
Отак серед ночі лунали глухі голоси,
Отак шурхотіли дерева у такт її крокам…
А дівчина бігла, збиваючи краплі роси,
І доля всміхалась услід ─ як вона, кароока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794367
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 03.07.2018
[b][i][color="#0f4b9e"][color="#e32822"]С[/color]-пинився час, неначе впав у жерло,
[color="#e32822"]Х[/color]-олодна шаль лягає на плече.
[color="#e32822"]О[/color]-сь тут… десь тут... твоє кохання вмерло
[color="#e32822"]В[/color]-ідтоді біллю серденько пече…
[color="#e32822"]А[/color]-ле ж початок був таким красивим
[color="#e32822"]Є[/color]-ство палало в пристраснім вогні.
[color="#e32822"]С[/color]-кажи лишень, ти був тоді правдивим,
[color="#e32822"]У[/color]- почуттях освідчившись мені?
[color="#e32822"]М[/color]-оже я вдала бажане за дійсне,
[color="#e32822"]М[/color]-оже впадала в простір гарних мрій,
[color="#e32822"]І[/color]- ти вдавав свою любов умисне,
[color="#e32822"]Й[/color]-шов без бажань, бо я жадала дій.
[color="#e32822"]Т[/color]-и - далечінь, а солов»ї співають,
[color="#e32822"]Е[/color]-дем кругом, лиш нас у нім нема
[color="#e32822"]М[/color]-іж диких трав думки мої блукають,
[color="#e32822"]Н[/color]-а серці біль... і на душі зима..
[color="#e32822"]А[/color]- завтра знову темрява настане,
[color="#e32822"]Н[/color]-а небо вийде місяць молодий.
[color="#e32822"]І[/color]- вся печаль в отій імлі розтане
[color="#e32822"]Ч[/color]-и десь пірне в лагуні голубій.[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790604
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 21.06.2018
[b][i][color="#0f9908"][color="#c21563"]М[/color]-едленно идут мои часы
[color="#c21563"]Н[/color]-очь, луна и тихо шепчут звезды.
[color="#c21563"]Е[/color]-ли ждут предутренней росы
[color="#c21563"]Т[/color]-ьмы уход и утреннюю роздымь.
[color="#c21563"]А[/color]- затем игривый солнца луч
[color="#c21563"]К[/color]-ажется скользнет в окно сквозь листья.
[color="#c21563"]...О[/color]-тойди из дум моих... не мучь...
[color="#c21563"]Д[/color]-ай покой душе... душе и мыслям.
[color="#c21563"]И[/color]-ли же останься... насовсем,
[color="#c21563"]Н[/color]-ет ни мне и ни тебе покоя...
[color="#c21563"]О[/color]-сень наша - время хризантем
[color="#c21563"]К[/color]-ак смириться с этим среди зноя.
[color="#c21563"]О[/color]-тцветают летние цветы,
[color="#c21563"]Б[/color]-лизится осенняя прохлада.
[color="#c21563"]Е[/color]-сли вскоре не вернешься ты,
[color="#c21563"]З[/color]-начит это все тебе не надо.
[color="#c21563"]Т[/color]-ихо, словно кошка, входит день,
[color="#c21563"]Е[/color]-сли бы он был тобой украшен...
[color="#c21563"]Б[/color]-росит снова грусть на сердце тень,
[color="#c21563"]Я[/color]- не знаю, где же счастье наше.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794687
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Это случилось. /чудо!/ Звёзды, наверно, знали,
Как нам устроить встречу в точке, где всё сошлось...
Знаки. Они повсюду… Как письмена скрижалей,
Тонкий намёк, предтечей - больше не быть нам врозь.
Кто мог подумать? /сказка!/ Разные /лёд и пламень/
Вдруг оказались вместе, ближе, чем быть могло.
Страсть разлилась закваской, вызрела против правил
/В жидком холодном тесте/ там, где не суждено.
Бог существует. /точно!/ Нет никаких препятствий.
Если заплатишь цену, сразу увидишь путь.
Запах любви цветочный сквозь километры странствий,
Как навигатор верный, с курса не даст свернуть.
Так всё и было. /правда!/ Звёзды. Скрижали. Знаки.
Жертва. Цена. И запах... вечной святой любви.
Я для тебя - награда /мы - это "зона-сталкер"/,
Вместе: восток и запад. В Духе навек - свои.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792762
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 06.06.2018
«На крейдяних бескидах часу
Їм також зустрічаються леза…»
(Пауль Целан)
Нанизую сонця
На ниточку майбутнього:
Доречне космічне намисто
На шиї Кібели-Галактики,
А крейдяні скелі
Моїх островів кельтських
Як леза:
Ріжуть плоть волоцюги Часу.
Мені колись дарували Вічність,
А я запхав її до кишені
Мого пінджака твідового.
Вони досі там валяються
Хустинкою-непотребом,
Якою бородатий Бог
Витирав своє чоло втомлене.
Мені колись дарували безсмертя:
Якась дівчина
З Країни Вічної Юності,
А я його наче плащ чорний
Повісив собі у хаті на вішалку,
І пішов пити чай заварений
На пічці вогню предковічного –
На грані вогню Всесвіту,
Що досі у грубці моїй палає.
Розкажіть мені
Про Тір на н-Ог* казку,
Бо я по землі Ерінн** сивої
Тинятися вже втомився,
Черевиками своїми дірявими докучило
Мені топтати каміння Тір Конайллу
(Їм же боляче).
Мені колись дарували пісню:
Ту – заборонену, ту – недоспівану,
Що люди Фір Болг*** собі мугикали
Над скелями своїми останніми,
Свою землю назавжди втративши.
А я ту пісню собі в серце голкою,
Так і ходжу з болем навпомацки
По землі, де верес цвіте-заколисує
Мертвих дітей моєї пам’яті.
Примітки:
* - у нас в Ірландії цю країну чи то острів називають Tír na nÓg або Tír inna n-Óc. Мені туди давно вже час. Щось я тут з вами забарився…
** - можете писати Ерінн з однією літерою н – я не ображуся. У нас пишуть Éirinn.
*** - тільки не кажіть мені, що це, мовляв, «народ мішків» - це неправда. Це вигадки якогось монаха… Це народ (бога) блискавки.
Ще примітка: у нас в Ірландії скелі складаються з пісковиків, базальтів, гранітів, вапняків. А крейдяні – це там – в країні Албанах… Що теж, зрештою, кельтська…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791181
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Ніхто в житті не знає долі наперед…
З ким вірність жде, а де чекати зради…
Хто стане другом нам, хто радість відбере,
а хто у час сумний додасть розради.
Хто знищить все прекрасне… Хто усе віддасть,…
розділить хліб, і слово тепле скаже.
Хто руку допомоги в час важкий подасть,
а хто й в простій пораді нам відкаже.
З ким почуваєшся самотнім і чужим,
Кому відкриєш легко серце й душу…
Або ж усе життя своє живеш із тим,
кого не любиш, а терпіти мусиш.
Ніхто не знає, яку маску одягне,
І що де жде, блукаючи цим світом…
Кого удача всюди, й успіх посягне,
а хто за гріх зів’яне пустоцвітом.
Таке людське життя: одним завжди щастить -
біль, горе і страждання - мають інші.
Одним - за справедливість завжди вічний бій,
а де - хто і брехнею є мудріший.
Так живемо на цій святій своїй землі
І в благодаті, радості і в злості…
Грішим, як недосвідченні і молоді,
Забувши те, що ми на ній лиш гості.
Ще помилкам чужим ведемо справно лік,
а про свої не хочемо і чути…
Та рідних, друзів ображаємо весь вік,
не боячись страждання від покути.
Там де кричати треба, довго мовчимо,
А інколи і по святинях топчем…
І перед сірістю ми трусимось давно
Хоча красиво жити усі хочем.
Ми в розпачі, коли не досягли мети
Наше життя у суєті нестримній…
Дивись, воно пройшло... І ми уже не ті,
Бо за вікном звучить наш вальс осінній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Недавно прочитал замечательные стихи Григория об отличном блюде, которые привожу полностью:
[b]Стихи о борще[/b]
Подольский Григорий
http://www.andersval.nl/konkursy/stikhi-s-1-sentyabrya-2016/1943-ctikhi-o-borshche
Каплет за окном унылый дождик.
Неприлично хмур природы вид,
И пиит колючий, словно ежик,
За столом, насупившись, сидит.
Но не за столом с домашним, вкусным,
Свежим и наваристым борщом,
Сваренным рукой жены искусной,
А за скромным письменным столом.
Он сидит и пишет о прекрасном,
О непреходящем и вобще...
И не пишет он совсем о красном,
Аппетитно пахнущем борще.
И пускай пиит настроен мрачно,
Строки льются, словно на подбор,
Рифмы и метафоры удачны...
И жена на кухне варит борщ.
Голова от тяжких мыслей пухнет
О противоборстве зла с добром,
И он гонит прочь идущий с кухни
Аромат пампушек с чесноком.
И раздумья воплотивши в слово,
Над мирскою суетой парит...
Тут жена кричит, что все готово,
И садится кушать борщ пиит...
И написал такую вот пародию:
[b]Стихи о борще и вообще!.. [/b]
Нам такое пережить не просто,
Здесь стихами мудрость говорит!
Да к тому же то, что борщ не постный,
Аппетитно умолчал пиит.
А ещё, по новому закону –
Это же какая благодать! –
Для пиитов вводят аксиому:
Раз покушал – нужно подремать.
После он напишет о прекрасном,
Строки будут, словно на подбор.
И храпит пиит со всем согласный,
Красным став, как будто помидор.
Снятся с чесноком ему пампушки,
О таких всю жизнь свою мечтал!
А потом приснилось, что он… Пушкин,
Но об этом тоже умолчал…
Два часа проспав, улёгшись на бок,
Ну, а может даже три часа...
Всех раздумий одолел масштабы!
Как тут не поверишь в чудеса?!
Сел за стол – за скромный стол! – он снова,
От предчувствий явно трепеща…
Бац! – И... о Борще стихи готовы!
Вот какая польза от борща!!
(С уважением и благодарностью к Григорию за вкусные стихи!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790842
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.05.2018
Я к тебе возвращаюсь не часто, но остро и честно.
Это выше меня. Это карма. Судьба. Что угодно…
Наши встречи прописаны Божьей десницей навечно
На скрижалях сердечных небесным таинственным кодом.
Мы опять проживаем друг друга до боли, телесно,
Чистотой неземной насыщаясь, - любви кислородом.
А иначе никак… Только вспышкою, чистосердечно,
Можно быть Н е д е л и м о с т ь ю, с именем сладким «свобода».
Там, где времени нет, в бесконечности нашей вселенной,
Нет для солнца понятий: зениты, закаты, восходы…
Мы близки выше всяческих смыслов и слов… внутривенно.
Я к тебе возвращаюсь не часто. Чтоб встретиться с Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776550
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 30.04.2018
На подоконнике пропела птичка.
Пью чай с конфетой «Птичье молоко».
«Да, Дездемона!..» Пролистну страничку.
«Гад – Яго!» Снова песня «Курико».
Яга на ступе пролетела мимо.
След – реактивный?! А метла – нейлон?!
Вчера другой вновь улыбался милый.
А ночью приходил какой-то клон.
На кухне запищали, будто, мыши.
И стук колёс. Фиалок аромат.
Похоже, Золушка. Дышать. На крышу.
Принц Гамлет убивает всех подряд???...
Чей зов?! «О, Гретхен! Гретхен! Маргарита!»
«…О, счастлив тот, кому дана отрада –
Надежда выбраться из непроглядной тьмы!
Что нужно нам, того не знаем мы,
Что ж знаем мы, того для нас не надо!»
Хм…Из чайника, как будто, речь слышна.
А это что?! - Вдруг покатилось сито.
Аккорда звук. Мда - в голове весна.
Звонят. Быть может, телеграмма?! Розы…
В корзине. Чудо. Рядом никого.
Взглянула вверх. Там Карлсон. Льются слёзы.
«Пошли. Есть чай и «Птичье молоко».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789580
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
[b][i][color="#9814b3"]О-[color="#de2121"]тцвели во ржи маки красные
[color="#ba1fb0"]С-[/color][color="#de2121"]пели птицы нам песни страстные[/color].[/color]
Т-[color="#de2121"]ы и Я уже не звучит, как МЫ,[/color]
А- [color="#de2121"]судьба не даст нам любви взаймы.[/color]
В-[color="#de2121"]ещих снов пришло предостаточно[/color]
Л-[color="#de2121"]адным дом наш был, жаль, что карточным.[/color]
Ю-н[color="#de2121"]ость все смогла сбросить со счетов,[/color]
Я-[color="#de2121"]ркой страсть была... там не надо слов..[/color]
П-[color="#de2121"]ромелькнул как миг, полустанок наш,[/color]
Л-[color="#de2121"]ишь любовь на нем, как былого страж.[/color]
О-[color="#de2121"]тпускаю я, отпусти и ты[/color]
Х-[color="#de2121"]олст уже не тот, где цветут цветы.[/color]
О-[color="#de2121"]тойдет печаль, зарастет тропа,[/color]
Е-[color="#de2121"]сли так, пусть - так. Такова судьба.[/color]
П-[color="#de2121"]оутихнет боль и остынет пыл,[/color]
О-[color="#de2121"]пыт был не прост... но не зря он был.[/color]
З-[color="#de2121"]анесут года быль порошею...[/color]
А- [color="#de2121"]с собой возьму лишь хорошее.[/color]
Д-[color="#de2121"]ай мне Боже, сил и терпения[/color]
И- [color="#de2121"]прости за все откровения..[/color][/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789402
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Сіріє небо. Хоче бути дощ
(хай не сьогодні, неодмінно згодом),
Топтати бруд підошвами калош,
І парасолю штрикати в негоду.
Схвильовані теплом цвітуть сади,
Але чомусь занадто несміливо,
І я з садами теж чекаю зливи,
Бо скучив за прозорістю води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788727
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
[b][i][color="#0c1594"][color="#e31814"]Т[/color]-рамвай подъехал к новой остановке
[color="#e31814"]А[/color]- за окном весенний теплый штрих.
[color="#e31814"]В[/color]- салон вскочил по юношески ловко
[color="#e31814"]С[/color]-едой мужчина где-то лет моих...
[color="#e31814"]Т[/color]-олько с чего бы сердце бьется чаще?
[color="#db1714"]Р[/color]-одное что-то... Время - не спеши!
[color="#db1714"]Е[/color]-й Богу... он!!! И память в одночасье
[color="#e31814"]Ч[/color]-ерпнула чувства из глубин души...
[color="#e31814"]А[/color]- за окном все тоже время года,
[color="#e31814"]В[/color]-есна.. и вишен нежно-буйный цвет,
[color="#e31814"]О[/color]-пять земля коснулась небосвода
[color="#e31814"]В[/color]- глазах моих... О Боже, сколько лет!!
[color="#e31814"]С[/color]-тучит сердечко и трепещет птицей,
[color="#e31814"]Е[/color]-го удары, словно в небе гром.
[color="#e31814"]Н[/color]-а нас спустились годы вереницей,
[color="#db1714"]Е[/color]-му, родному, быть бы лучше сном.
[color="#db1714"]С[/color]-леза скатилась по щеке с морщинкой,
[color="#db1714"]Л[/color]-юбимый - рядом, может подойти?
[color="#db1714"]У[/color]-йти вдвоем неведомой тропинкой,
[color="#db1714"]Ч[/color]-то бы могло нас ждать в таком пути?
[color="#db1714"]А[/color]- тут ... опять назвали остановку
[color="#db1714"]Й[/color]- он сошел... за миг свернул за рог...
[color="#db1714"]Н[/color]-о пусть я плачу... плачу втихомолку,
[color="#db1714"]А[/color]- случай этот все ж послал мне Бог![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787210
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Допоки тебе нема,
Доти й мене не буде.
В розмай не піде весна,
І Всесвіту не розбудить.
Не винайти справжніх слів
Відвертості та відчаю.
Щоб колір вернув до снів
Тебе так не вистачає...
Допоки ти тільки тінь,
Не знати тепла від світла.
На стежках сліпих прозрінь
Лиш паморозь мрій розквітла.
Малюю свій день тобі
Реальніше від світлини,
Щоб час у його ходьбі
Спинити хоч на хвилину...
Допоки тебе знайти
Чомусь не дарує доля,
Знов спалюю всі мости,
Згасаючи ,мимоволі.
Але воскресіння трав
Лікує в надії душу.
Бо вірю - не дочекав,
Бо знаю, і серцем - мушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787492
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Таки прийшла – й нема на неї ради!..
Вітроволоса, юна – ще дівча.
І крижані холодні барикади
Порозбивала – навіть без меча.
Перемогла, таки перелюбила
Хмільного вітра в пишної зими,
Бузково-ніжним вишила му крила
І осідлала впевнено громи.
Розповила, розбурхала городи,
Забрунькувала жилаве гілля…
О, звійнице шалена, гойна вродо,
Ступаєш легко, а двигтить земля.
Куди не глянь – нуртують свіжі соки,
Прорізується молода трава…
Який же обрій чистий і високий
Понад тобою, мавко лісова!
А як життя, залюблене у світло,
Хапає спрагло кисень і росте!..
Навіть верба розчахнута заквітла
І розпустила пасмо золоте.
А квіту, квіту – що й землі не видко,
Як молоко густе, що збігло з гір!
Дай переве́сти подих, ворожбитко,
Бо захлинусь від захвату, повір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018
В Мадриді - дощ, весна якась плаксива,
Лупцює небо, наче решето.
Сріблясті краплі падають курсивом,
Біжать струмочки на вологе скло.
Вже місяць дощ - такого ще не бу’ло!
Холодні хмари клубчасто снують...
Блищить дорога під ранковим гулом,
Вода малює смужок каламуть.
Нема качок, не скиглять сірі чайки,
Вже й Мансанáрес* баранці* несе...
А понад берегом, де змочені алейки,
Змокрілий голуб пір’я одтрясе.
Зелені кедри - скупані весною,
Ось-ось оливки цвітом палахнуть.
Спізнілий квітень не дає спокою,
Струнчати в небо - парасолів суть.
Природа знає різну витинанку...
Мадридський циган вкрав усе тепло!
Ґран Вія* мокра із самого ранку,
Почулось збоку: «Нам не повезло...»
Підперли небо сірі хмарочоси,
Дахів не видно... Де їх височінь?
Глядиш у простір, аж тебе заносить,
А ти - метелик... втриматись зумій!
В Мадриді - дощ... У шаль ховаю шию,
Навстріч попутним, ніжно усміхнусь...
Я від погоди у душі не нию -
Розбурхую запізнену весну!
[i]Мансана́рес* - річка
Баранці* - білі пінисті гребені хвиль
Ґран Вія* - одна із головних вулиць Мадрида[/i]
Lluvia en Madrid
Madrid, lluvia, Primavera llorosa.
El cielo se abre y filtra sus gotas como
a través de un tamiz.
Lagrimas de plata en movimiento
Surcos corriendo sobre vidrio mojado.
Ha llovido un mes entero!
Nubes frías como ovillos de lana
La calle brilla con el zumbido de la mañana
El agua dibuja una turbia franja.
No hay patos ni gaviotas grises
El Manzanares hace olas
Y en la orilla los paseos están mojados
Aleteo de plumas húmedas
Pinos verdes, mojados con agua de primavera
Los olivos darán su fruto
A finales de Abril no hay descanso
Un bosque de paraguas mirando al cielo.
La Naturaleza da un giro diferente...
El gitano madrileño ha robado el sol!
La Gran Vía está mojada por la mañana
La gente dice: “no tenemos suerte“!
Rascacielos grises sostienen el cielo
Hasta dónde llegan?
Miras al espacio y te derriba
Eres frágil como una mariposa
Estate alerta!
En Madrid llueve...
Escondo mi cuello en un chal
Te cruzas con gente
No estoy triste
Sonrío aunque la Primavera tarde...
[i]Зробила переклад на іспанську мову
Pilar Piñol [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787043
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Сіяють радісні обличчя,
Скрізь благодать, мов сонця сплеск.
І вторять дзвони всім з величчям:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують писанка і паска -
Найперше чудо із чудес.
На світі стала Божа ласка -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Горить в серцях Господня свічка
І кожен з нас проніс свій хрест,
Щороку чутимуть й довічно -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Тримаймось, браття-українці!
Молімсь щоб був війні кінець,
Щоб відійшли від нас чужинці
Й ГОСПОДЬ ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786524
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
[b]Б[/b]лаговіщення
[b]Л[/b]егкокрилого янгола.
[b]А[/b] це істина:
[b]Г[/b]авриїлом Архангелом
[b]О[/b]повіщення.
[b]В[/b] день цей світлий ним сказано:
"...[b]І[/b] Спасителя,
[b]Щ[/b]о Син Божий вже названо,
[b]Е[/b]ра вчителя
[b]Н[/b]епорочнозачатого,
[b]Н[/b]ебожителя
[b]Я[/b]ко злодій розп'ятого".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786373
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 07.04.2018
Слова ̶ Ніна Третяк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9gAnl1yEnrU[/youtube]
--------------------
Як вишиванку одягаю –
Мамину ласку відчуваю.
У ній, простій, – скарби безцінні ,
У ній – молитва України.
З любов’ю мама вишивала,
До нитки нитку підбирала.
На щастя, долю, на кохання
Благословляла вишивання.
Приспів:
Ой, вишиванка, вишиванка,
Найкраща в світі одяганка.
Синам і дочкам–всій родині –
Як вишиванка–Україна!
Як вишиванку одягаю–
Коріння роду відчуваю.
Свою глибинність і породу,
Незламний дух свого народу.
На вишиванці сонце грає,
Та вишиття не вицвітає,
Як оберіг, як одкровення ,
Як мамине благословення.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785907
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Не вітри сердиті віють,
Все руйнують на путі –
То війна… Й сини сивіють,
Хоч такі ще молоді.
І не ворон в лісі кряче –
Доля плаче козака:
Кров із серденька гаряча
Кропить тіло і стіка.
Чула мати лихо з сином
І за кілька сотень миль,
І молитвою просила
Бути й ворогів людьми.
І Всевишнього благала,
Щоби війни зупинив,
Щоб не плакали кохані
І не падали сини.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
А із нею рання осінь,
Бо пройшлась по ній війна.
Не дощі зросили очі,
Донедавна голубі, –
То сльоза, що дні і ночі
У чеканні і журбі.
28.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785910
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018
За тиждень – Великдень,
Не я б’ю – верба.
Вербичко, добридень.
Принишкла журба.
Бруньки із велюру.
Із золота день
Свою партитуру
Озвучив. Лишень
Ще буде Іуда,
І страсті Христа.
Не станеться чуда –
Господь на вустах…
«Убий, розіпни вже!»
За людські гріхи
Син Божий умре,
Аби ще раз прийти
Святим Воскресінням.
«Воскрес наш Христос!» -
Із грішним молінням
Увірує хтось.
А скільки воскресне
Зневірених душ!
І будуть всі весни,
Мов писанки дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785491
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Як в музиці сплелися два лади,
Так міцно світло з тінями злилося,
І спробуй, перехід тонкий знайди
Між тим, що мало буть – і відбулося.
І спробуй, не згуби себе в тіні,
Коли до світла тягнеться обличчя.
Заснули десь твої труди і дні
Далеко, на забутому узбіччі.
А ти уже стомився їх будить.
Покинуть все …спочить на дні… забутись …
А тінь твоя і в темряві не спить,
Та й сам не хочеш ти її позбутись.
Бо це вона у щасті ожива –
Без неї світло світлим не бува.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784260
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 02.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 01.04.2018
Лютневий день дзвенів сльозою,
Ставав реаліями сон,
В якому янгол із косою
Кривавих жнив почав сезон.
Кружляли ворони. Мовчали.
Пашіла гумою роса.
Під градом із свинцю і сталі
Летіли душі в небеса.
Сплітались сила і безсилля,
Тинявся вулицями гнів,
І неба тануло вугілля,
І жар бруківки пломенів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778144
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 29.03.2018
Кажуть, буде весна,
Кажуть, що незабаром,
Заховає сніги
До майбутніх часів,
В синє поле небес
Вийдуть пастися хмари,
Заголосять птахи
У мовчанні лісів.
Кажуть, все зацвіте,
Не одразу, потроху,
Перших райдуг розквітнуть
Крихкі вітражі…
Кажуть, буде весна –
Незамінна епоха
Для замерзлої взимку
Живої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779722
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 27.03.2018
І там, де тихо падає роса,
І там, де танці водять заметілі,
Чомусь я й досі вірю в чудеса
Світанків із відтінком кошенілі.
У чисте сяйво місячного бра,
У натяки далекого Едему,
Я вірю навіть у буття добра,
Хоча його знайти тепер проблема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780482
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 27.03.2018
[color="#0000ff"]В далеком городе, среди шумной суеты,
ОН жил спокойно, не спеша,
Ждал он кого-то, и дарил цветы,
Спокойная была его душа.[/color]
[color="#ff0040"] А в іншім краї, котрий рік підряд,
ВОНА чекала одного ЙОГО,
Калічила і нерви й почуття,
Не знаючи, потрібно їй кого?[/color]
[color="#000dff"]Совсем свежи еще в его душе,
Мечты, разбитые об рифы скал,
Пока, однажды, молча в тишине,
ОН сообщение на сайте написал.[/color]
[color="#ff0040"]За слово зачіплялися слова,
Історію у чаті друкували,
Що буде далі і для чого це?
Ні ВІН і ні ВОНА іще не знали.[/color]
[color="#0900ff"]Внимательно на фотки ОН смотрел,[/color]
[color="#ff0048"]А ВОНА жмутками вірші писала,[/color]
[color="#000dff"]Все чаще отвлекался ОН от дел,[/color]
[color="#ff005e"]Цілодобово повідомлення чекала.[/color]
[color="#000dff"]Надеялся…. А может быть ОНА?[/color]
[color="#ff0055"]Може це ВІН?…вже вкотре сподівалась.[/color]
[color="#0000ff"]В глазах зеленых ОН тонул до дна,[/color]
[color="#ff0040"]А ВОНА у п’янких словах купалась…[/color]
[color="#0900ff"]ОН ждал их встречи, и считал деньки[/color]
[color="#ff0048"]ВОНА всі мрії в риму виливала…[/color]
[color="#000dff"]Хотел каснуться ЕЕ плеч, руки[/color]
[color="#ff005e"]Себе віддать ЙОМУ ВОНА бажала.[/color]
[color="#1e00ff"]- Как хорошо, что я нашел тебя …[/color]
- [color="#ff005e"]Тепер я бачу світло там де край…[/color]
[color="#000dff"]- Позволь, беречь, лелеять и любить…[/color]
[color="#ff0073"]- Візьми мене і більш не відпускай…[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784613
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Ще промені тільки повзуть по узгірку
І сяє росою земля.
А вже, ледь проснувшись, приколочку-зірку
Ладнає в волосся маля.
Притримує хвостик невміло руками,
Ще крихітка зовсім, але
Себе вже дорослу і гарну, як мама,
У дзеркалі бачить мале.
У тиші ранковій ще птах не щебече
І киця ще солодко спить.
Та тільки не йметься моторній малечі,
Не личить їй згаяна мить.
Ще ляльку вдягнути, і в кліточку треба
Насипати мишкам зернят.
І там ще, на кухні, турбот аж до неба -
Нелегке життя у малят.
Мотається в справах маленька трьохрічка,
Біжить, поспішає кудись.
Приколочка-зірка і бантик зі стрічки
За день побувають ускрізь.
Підстрибує поряд, гасає собачка,
Погратися просить її.
Маленька, по жменьці, витягує з пачки
Для песика чіпси свої;
А потім ромашку зірвати ходила,
На маминій грядці була.
І знову сидить, поправляє невміло
Приколку зіркова мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783456
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 25.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2018
Я Богу дякую за те,
Що вчора син прийшов додому.
Було бажаннячко просте
І я молилася святому.
Спасибі, Боже, ти почув
Шептання слів моїх щоночі.
Вже страх в душі моїй минув
І серце так радіти хоче.
Я, Боже, дякую тобі,
Що повернув живу дитину.
Вступав із смертю він в двобій
І воював за Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783040
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Заставка. Один из каналов вселенной.
Крупный план: яблоки, дождь.
Даже не дождь, а тугой
Ливень... Рассеянно ждешь:
"...Переключить на другой?"
А ливень - он хлещет - так вдохновенно,
Что вдруг становишься им -
Барабанишь, бежишь по листьям
И делаешь все живым,
Блестящим, отмытым, чистым.
Стучишь по вощенным гладким спинам
Яблок - зеленых, свежих -
Разбросаны... Тут - шепоток змеиный:
"Что ж... собирай и ешь их"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763991
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 17.03.2018
[b][i][color="#0a39a6"]К-ак будто бы кто откупорил хранилище памяти,
О-ттуда всплывает фрагментами детство мое.
Р-адушие мамы, не грусть, не надгробие-памятник,
А- время святое, в котором лишь счастья жнивье.
Б-реду у реки....Это точно какая-то мистика...
Л-агуну ищу, к ней не раз приходила одна.
И только спущу я челночек с тетрадного листика
К-ак вмиг над землей для меня воцарит тишина...
И- так мне легко... провожаю глазами судёнышко
З-ря что ли пришла? Нет, не зря....это память шалит.
Б-ез этих краёв, где родное оставлено зернышко
У- всех, как во мне ... разрывается сердце... болит..
Меж двух берегов тихо плещутся воспоминания
А- я постою, чтобы видеть свой детский фрегат.
Глазами его провожу в бесконечное плаванье
И- старой тропой возвращаюсь в "сегодня" назад...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782230
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
(По В. Висоцькому)
Байдужі до наживи і земель,
Пропахнуті гарматними димами,
Вели ми свій лінійний корабель
Від пристаней палаючих за нами.
Темніючий, проплив над нами грот,
І найскладніший самий наостанок,
На виході, між рифів поворот
Виводив нас на води океану.
Але біда верталася назад.
І там, під триколором, різав хвилі,
Гойдався, маневруючи, фрегат,
І з двох комусь одному не світило.
Наш перший залп - і ще пливли дими,
Луною ще відгукувались скали,
А вже поспішно заряджали ми
І правий борт, готовий, розвертали.
У нас ще не підняті паруса,
А їхні вже обвислі і зім'яті.
Ліг точно залп - ви з нами, небеса -
Там весла діставали на фрегаті.
Ось боком розвернулися вони.
На мить скувало холодом аорту.
І корпус наш - спаси і сохрани -
Здригнувся, продірявлений по борту.
Тягнувся час, душили нас дими,
Вогонь і смерть випльовували жерла.
І переможно вигукнули ми,
Коли для них фатально не поперло.
Горіло в нас і заливало дно,
Але в розріз з непереможним міфом,
Несло їх, некерованих стерном,
Прибоєм розбиваючи об рифи.
Знав океан, сіріючий від хмар,
Кого сьогодні викине на скали.
І ми гасили палубний пожар,
І паруса на щоглах закріпляли.
А біля них кричав пташиний хор,
Зліталась хижа братія, крилата.
І пропливав під нами триколор
По течії, з обломками фрегата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781703
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2018
Прийду, як уві сні, твоя Ерато.
Кохай мене шалено, до безтями!
Як солодко в рядки твої вливатись
Вершково-полуничними струмками…
Проснувся твій вулкан, тремтить від жару.
Нестримно закипає в ньому лава.
А погляд блискавицею ударить,
Жагучий і принадливо-ласкавий.
Пиши про мене палко, як і любиш,
Натхненням підривай зірки й планети.
І жадібно цілуй медові губи
В обіймах рим спокусливо-відвертих.
Пиши про мене на склепінні ночі
Зірками і гарячим шоколадом.
Прийду, як уві сні, до тебе… Хочеш?
Небесна і земна…
Твоя Ерато…
Ерато* - у грецькій міфології одна із девяти муз Аполлона, покровителька любовної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443689
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 11.03.2018
Я Вас люблю, хоч Вас і не існує.
Іду на сповідь в золоті сади.
Боюсь ім’я святе згадати всує.
Хоч Ви не бог, та вічно-молодий.
Я – лиш одна із муз, що марять Вами,
І бережуть поезії скарби.
Як Зевс, що пише музику громами,
Пробуджуєте душі від журби.
Ви взяли силу сонця в Аполлона,
В Ареса – неприборканий вогонь.
У Вас дрімають чари Авалону,
Немов натхнення зоряних безсонь.
Ви – повелитель п’ятої стихії,
Що поєднала щастя і печаль.
Моя душа у забутті хміліє.
Я Вас люблю. І тим спиняю час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557728
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 11.03.2018
/ до Шевченкової Музи/
Як Тарас тебе боготворив!
Ти була «пречистая й святая»,
Ти була букетом справжніх див,
Зіронька в невільному безкраї.
Златокрилим дотиком душі,
Пташечкою линула до нього.
В час, коли приносила вірші –
Ти була посланницею Бога.
Ти була «живущою водою»
Посеред засушених степів
І «сестрою завжди молодою» -
Кобзаря, засмучений заспів.
Ти його «порадонька святая»,
Світ безсмертя у його очах
Ти – така, мов дотик горностая.
України – істина і шлях.
У молитві – свічечка за волю,
Глас Тараса, дзвін на цілий світ!
Ти сльозою випала на долю
У його бунтарський «Заповіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Кто мы с тобой, откуда мы пришли?
И на подсвечнике судьбы зачем горим?
Наверно, мы с тобою журавли,
Крыло в крыло над Вечностью летим!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780900
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 10.03.2018
[color="#ff0000"][i][b]Вітаю всіх посестер зі святом Весни!
[/b][/i][/color]
Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?
Чую голос трави на одвічнім землі перелозі,
Хай же буде цей ранок у березні знадно легкий…
Хай же буде вам, сестроньки, обрано світлою долею -
У розквітлому маєві цвіту простелений шлях…
Між брунькатих дерев хай витає луною прозорою
Гімн стогривого сонця на ніжних жіночих устах!
Клич стозвукого щастя,
що ллється з джерел омолоджених,
Переливами втіхи, любовних таємних тривог…
Ми такі загадково вродливі, хоч з глини народжені,
Бо творив нас вершинно в Едемі усміхнений Бог…
Ми звабливі, ласкаві, а спробуй, торкнися цілунками –
Мов розбуджене птаство, душа навздогін продзвенить…
Веселковими барвами світу, п’янкими медунками,
Пролісковим серпанком займеться розчулена мить…
Мить овогнених слів, мить розкрилених снів на світанні –
Все, що спало взимі і весною збудилось з оков –
Я дарую своє найтепліше Любові вітання
Цій весняній землі, що вдягнула зелений покров.
Цій весняній землі…
і жінкам, що весняно розквітли,
Бо в високому березні все неповторне… і світле…
8 березня 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781030
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Як за стіною за спиною в тебе.
Я не ховаюсь, скоріше бережу-
твій спокій, милий мій, дарований із неба,
довірся просто і рай тобі я покажу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780898
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Не згадуй мене щоночі
І не задивляйся в очі
Як маг.
Словами мене чаруєш
І посмішку знов даруєш
У снах.
Цілунки п'янкі, весняні...
В обіймах твоїх розстане
Душа.
Сполохане серце в грудях...
Я більше тобі не буду
Чужа.
Ти в теплі мої світанки
Відкривши усі фіранки
Прийшов.
Востаннє тобі пробачу,
Востаннє ще раз заплаче
Любов.
Ступаю непевним кроком,
І погляд твій ненароком
Ловлю.
Вчинивши кохання злочин,
Я тихо крізь сон шепочу:
Люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775876
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.03.2018
У потаємних закутках душі
Так непомітно виросли троянди.
І теплим літом пахли спориші.
А ми сиділи в затишку веранди.
Свої листи писали без адрес
І відсилали у яскраве літо,
Метелики злітали до небес
І малювали сонячну палітру.
В пастельнім світлім доторку тепла
Нас огортали світлі акварелі,
А мрія, наче зірочка мала,
Гойдалась на небесній каруселі.
Торкаюсь сонця кінчиками вій.
Відкривши лиш примружені зіниці,
Я зустрічаю щирий подив твій.
Ти бачиш: щастя мчить на колісниці.
Мовчи. Нічого тільки не кажи.
Життя свою прокручує шарманку.
Прислухайся: шалено час біжить,
А спогад в’яже вузлики на ганку.
У сутінках життя момент лови
Морським приливом котяться хвилини.
По узбережжю сонячної мли
Щаслива мить забігла на гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777029
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 08.03.2018
Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 08.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Тримай, тримай мене…
Скінчилась вервечка.
А вівці - плаями… а вівці - берегом…
Відлий, відлий мені з пустого глечика.
А коси дихають
дурманним вересом.
Остерігайся лиш,
Доріг не знаючи.
Вестиму хащами наосліп - вір мені!
А я і досі ще - свіча блукаюча.
А я й понині ще
не маю імені.
Чаклуй, мольфарику,
Та між осиками.
Подай, подай мені меди отравлені.
…а ми до відчаю лишились дикими.
…а ми й на крихточку
не стали праведні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780844
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Деінде сніг лежить. Вразливий,
без лютого морозних пліч,
в обіймах весняно́ї зливи
розтане за одну лиш ніч.
По сніжній юшці міжсезоння
чи то Зима?.. – ні, вже Весна,
чалапає, немов спросоння,
іще безбарвна і пісна.
Та лиш пригріє промінь сонця,
як струсить зимне мрево світ,
і у проталинах-віконцях
всміхнеться синню первоцвіт.
У царстві темному підсніжнім
вже Березень збудив життя,
що вихлюпне цвітінням ніжним
й прискорить нам серцебиття.
Ще трішки, крапельку терпіння,
і станеться, неначе в сні,
п'янке природи воскресіння.
І світ зітхне: "Віват Весні!"
7.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780825
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[b][i][color="#11099c"]С-нег идет уж третьи сутки
К-ак перина лег кругом.
О-й, скажу я Вам, не шутки
Р-едкий ужас за окном...
О-т мороза мерзнут руки
Л-ишь ступаешь в мир зимы
И- пока шальные звуки
В-ешних вод не слышим мы...
Е-й-же-Богу, март зазнался
С- ним есть строгий разговор.
Н-у хотя бы попытался
А- с зимой завел бы спор!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780187
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 04.03.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
На покосі моїм, життєвому,
Поміж росами – сивина,
Літа-літечка мої, де вже ви?
Юність пам’яттю вирина.
Та, далека, що неповторная,
Коли розово на душі,
Й ще життя не мололо жорнами
І не ранили лемеші.
Коли крила легкі і дужії
Несли мрії у далину,
Й ми удвох не були байдужими,
Й як уперше мене горнув.
Й як блукали ми поміж зорями,
Вполювавши жар-птиці хвіст,
Почуття теж були прозорими,
Танцювали моднячий «Твіст».
Нам здавалось, життя безмежнеє,
І синиця уже в руках,
Й хоч бували і поза межами,
Світ навколишній не лякав.
І живилась душа надією,
Котру пестила, мов дитя,
Й по-дитячому теж раділи ми…
То – не казка плила – життя…
12.02.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779858
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Упаду зерням в стражденну землю
І скроплю сльозою ту ріллю.
Як мені на серці зараз темно,
Щастя їй ніяк не намолю.
Я в собі шукаю добре слово,
Хочеться моїй землі тепла,
Хочеться щоб їй було медово,
Дочекатись з зернятка стебла.
По стерні блукала цілу вічність,
А спитай – скажу: «Ще не жила».
На землі стою, мов той підсвічник,
А в руці – свіча супроти зла.
Ще тримаю слово у долоні,
Полетить воно колись у світ.
Мчать моїх років гривасті коні,
Задивився в очі перецвіт.
Упаду зерням в стражденну землю.
Я ще дочекаюсь колоска!
Крутить час невпинно каруселлю
І віршам життя дає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Гамір вулиць... Йду, в тенетах дійсності.
– Обережно! Під ногами лід, –
лине голос із моєї юності,
пронизавши пласт в десятки літ.
Радість і розгубленість. Спинилися,
поглядами схрещені на мить.
Світе милий, як же ми змінилися!
Не впізнати. Аж душа щемить.
Доторк рук... – Як?! Ти – й не відсахнулася? –
обійняти стримує порив.
– Ти ще й досі жартівник, – всміхнулася.
– Ні, я трагік. Вже "відгуморив".
Як в пінг-понг, побавились розмовами,
півжиття не втиснеш в п'ять хвилин,
не торкнувши тему, що за сховами, –
юність не стирає часоплин.
Спогади кружляли завірюхою,
світлі й чисті, наче свіжий сніг,
де піймати погляд було мукою,
червоніли від очей до ніг.
Аж помолоділи, так сміялися.
Все згадав, нічого не забув.
– Чи щасливий ти? Як в тебе склалося?
– Щастям я твоїм щасливий був.
І таким поглянув ніжним поглядом,
аж сльоза по серцю потекла...
Як це – жити з невтоленним голодом,
з прагненням взаємності, тепла?
Що тобі сказати, милий друже мій?
Як Сізіф тягну свою вину.
Через мене ти, неощасливлений,
випив стільки болю й полину.
Раптом:
– В серці ти одна зосталася...
– Чом же так?!
– Шукав... та не знайшов...
Щоб сльоза зрадлива не зірвалася,
рвучко розвернувся і пішов.
Вклякла... Стільки літ душа томилася,
а мій спокій рушить не хотів...
Мимоволі голова схилилася
перед висотою почуттів.
Озирнулася. Курив, зажурений,
сумно мені дивлячись услід...
бо любові, замкненій за мурами,
не судилось вирватись в політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779484
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
В небесной хламиде с треском расходятся швы - поперек и в диагональ.
Четыре секунды. Внезапно скрипит калитка.
Когда большеглазый старенький дом вливает в себя февраль,
Тишина обретает плотность Омег и Альф,
Ты обретаешь меня. Не иначе, от переизбытка
Слов, утративших веру в себя вчера,
Я тишину обретаю, теряя плотность.
…Бывшие – это значит, ещё не раз
Самый колючий плед, половинки сред, поднебесье глаз…
И этот момент повторяющийся. Бесповоротный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779427
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Коли в багні – надії, почуття,
тавро ганьби знічев'я не зітреш.
Щодень новини нашого буття, –
мов кварта дьогтю у прокислий фреш.
Цим пійлом вже напоєні ущерть,
брехнею нагодовані сповна!
Усе – наперекіс, все – шкереберть:
мільярди – жменьці, іншим всім – війна.
Грабунку не спиняється чума,
цей кровожерний жадібний дракон,
бо в краї влади гідної нема,
й не діють ліки головні – закон.
Тож мусять добровольці йти на штурм –
перекривати контрабанді хід,..
аж знявся ґвалт олігархічних юрм –
так "вболівають" (раптом!) за нарід.
О владний оп'яняючий дурман,
затьмарюючий пам'яті штрих-код!
Невже направлять військо на народ?!
Невже нічому не навчив Майдан?
17.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 24.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 18.02.2018
С неба падают сны на ладони земли
Koshka
Сны приходят, когда их не очень-то ждёшь...
Пятна, звуки, ковры... Что за бред мне предложат?
Как разложат сегодня набор лиц и рож?
Лучше помнить свой сон иль забыть – вот что гложет.
Ни сюжета, ни форм в этих снах чаще нет.
Что-то, где-то, куда-то... Без цели, без смысла.
Это сон-ерунда, от планеты привет,
Что росинкой под утро на ветке зависла.
Впрочем, чаще всего вот в таких пёстрых снах
Шлют планеты сквозь грёзы своё предсказанье.
Не несите мне, сны, Рока поступи страх!
Знаки в снах посылают скорей в наказанье...
Надо вспомнить, что это – всего только сон.
Надо смысл уловить: знак вещует злосчастье.
Надо волю явить, чтобы был унесён
"Перемоткой назад" этот вестник ненастья.
Проще "фильмы" смотреть. Закрываешь глаза –
И, логично сменяясь, приходят картины.
Ничего изменить в этом "фильме" нельзя.
Я – лишь зритель. Шумят паруса бригантины...
Интересней намного, когда весь сюжет
Не записан заранее кисточкой тонкой.
Я – не зритель, я – часть наслаждений и бед,
Мир реален, не станет внезапно картонкой.
Вот такой дивный сон и хочу я продлить,
А, проснувшись, его записать на бумаге,
И, в стихи окунувшись, в том мире прожить
Миг-другой...
Я могу!
Иль поэты не маги?
* * *
Сны остаются снами –
Зыбким астральным эхом.
Сны остаются с нами –
Ритмом, стихов сюжетом,
Блёсткой, алмазной гранью
В будничном сером мире,
Сказке нездешней данью,
Нотой, живущей в лире.
Сны расстаются с нами
Солнечным майским утром,
Чтоб раствориться в гаме
На жеребце кауром.
Сны возвратятся ночью
С робкой ночной лошадкой...
Правда в них рядом с ложью.
Не потому ль так сладко?
* * *
Сны логичны не часто, и логику в сны
Мы привносим, сквозь дрёму канву вспоминая.
Но виденья так зыбки, тонки, не ясны...
Тает в яви фигурка из сна соляная...
* * *
Вновь утречко. Волшебный сон прервав,
На тумбочке злодействует будильник.
Скончалась ночь. На мир свалилась явь:
Сортир – мытьё – зарядка – холодильник…
Сглотнув уныло утренний творог,
Себе внушаешь: «Надо на работу!»
Но жалко сон: там стать я принцем мог…
Пардон – его конём!
Что ж,
жду субботу…
* * *
Как замечательно,
когда запоминаются
такие сны!
Ведь снов материя
ажурней паутинки,
тоньше лунных бликов...
И как обидно,
коль под утро
испаряются с росой они,
и ощущаешь,
что в обыденность скатился
с выси горных пиков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776642
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 16.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Є ранки сирі і похмурі, коли не бадьо́рить
Ні кава міцна, ні улюблений аудіотрек…
У небо вершково-чорнильне впираються гори
Щетиною строгих ялин і колючих смерек.
Є ранки важкі, коли ліньки піднятися з ліжка,
Розшторити вікна, всміхнутись плаксивій весні.
І сніг у дворі – кокаїнова біла доріжка,
Розтерта вітрами за ніч по бруківці брудній.
Є ранки, коли замовкають примхливиці-музи:
Ні пари із вуст, на обличчі – обірваний крик…
І жалять нещадно слова, мов отруйні медузи,
Та аркуш усе перетерпить і справиться. Звик.
Є люди важкі, мов пухлина, коли жодних шансів,
Коли залишається скальпель – ні страху, ні сліз…
І хочеться здуру, сп’янівши в глибокому трансі,
Зробити із лівого боку маленький надріз.
І все оте жовчне й токсичне, що тисне у грудях,
Крізь рану звільнити, самій – загубитись в юрбі…
І вкотре повірити: може, проблема не в людях,
А просто – в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 13.02.2018
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 13.02.2018
Ця зима – розбалувана пані,
На пухо́вих глянцевих перинах
Розляглась у пишному убранні,
В льодових прозорих намистинах.
Й нічичирк, лише прудкий горобчик
Сколихне розпатлану галузку,
Крильцями дрібними затріпоче –
І сніги розсиплються на друзки
Безліччю тендітних витинанок,
Підставляй долоні, щоб ловити
Цей легкий засніжений серпанок,
Цей зимовий дощ метеоритний.
І пусте, що сіється за комір,
Що тече за спину пінним ла́те,
В ці ковдри пухкі і невагомі
З головою хочеться пірнати!
Хай собі поніжиться ще трішки
Ця зима на глянцевих перинах,
Ще помни в долонях білі сніжки,
Ще побудь смішною, мов дитина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776345
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Незаметно подкралось зимовье…
Серебром разлилось на висках,
И прошедшее… с болью, с тоскою,
На бумагу ложится в стихах.
Не вернуть, неуёмных желаний,
Не забыть перечёркнутых дней,
Ожиданье страстей и страданий,
Во глубокой печали моей.
Помню, жадно желал окунуться
В передряги морской суеты –
За штурвалом судьбе улыбнуться –
Всё мелькало…причалы, порты.
Всё прошло, нет нужды торопиться,
И потерь непознанных, не жаль,
Предназначенным…. в море влюбиться –
Возлюбите тоску и печаль!
Сколько лет промелькнуло напрасно
Средь друзей поражённых мечтой,
Среди волн и погоды, ужасной,
Упивался стихией морской…
И не думал, не верил, не снилось,
Что способен опять воздыхать,
Снизошёл… к капитану, на милость,
Выдал крылья, чтоб смог полетать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 12.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2018
На долині нашій єті
Ходить нишком попід рів.
А повезло тільки Свєті
Вона пасла там корів.
Може Свєта знала мову
(В школі ж вчилась не дарма)
То ж завела з ним розмову,
Що вона живе сама…
Що є хата, хлів, хазяйство
Та нема мужицьких рук.
А без них - одне недбальство,
І букет жіночих мук…
Якось там вони в долині
Спільну мову віднайшли.
По м’якенькій конюшині
До села удвох прийшли.
А в селі все вверх ногами,
У дівчат переполох!
Їм – тутешні дідугани,
Свєтці ж легеня дав Бог!
Хай не брите всеньке тіло
Та кремезний чоловік.
Навпаки, любій кортіло
Об ту шерсть потерти бік…
Всі дівки пересварились,
В Свєткин бік – копна погроз.
Бруд і лайка так і лились,
Розійшлись дівки всерйоз.
А Світлані всі розмови,
Як до печі помело,
В обійсті у неї знову
Наче сонечко зійшло…
Назива його Микола,
І щаслива до нестям,
Водить час уже довкола
Та знайомить з обійстям.
Тут у мене, каже, клуня,
Будеш віяти зерно,
Свиноматка , глянь, красуня,
Кури, гуси під вікном .
Треба вичистить криницю,
І полагодить забор,
До бика погнать телицю,
Ти ж у мене не мажор...
Ще - навести лад в коморі
Покосити бур"яни.
А вночі, як зійдуть зорі,
Підеш красти кавуни.
Вранці вичистиш в корови
Та швиденько їдь у ліс.
Привезеш до двору дрова,
Перекинеш сіна скіс.
А я трішки відпочину
Перший раз у гамаку.
Я ж привела в дім мужчину.
Маю долю от яку!!
А в неділю у буфеті,
Я тобі куплю пивка.
Очмарів Микола-єті..
Тихо стежку в ліс шука.
Пока Свєтка, як годиться
На відсонні гріла ніс.
Коля-єті повз криницю
Вже топтав стежинку в ліс...
Ой гуло село надвечір,
Всі дівки зібрались тут.
А від Свєткиного єті
Залишився шерсті жмут.
Ходить Свєта, як примара
Видно доленька така.
То господня видно кара
Налякала дивака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776082
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
…і гості йдуть
непрохано і спрагло.
…і на порозі завмираєш ти.
Вода тече нестримано і нагло.
Вода тече…
твій ангел самоти
освячує усе,
що не збулося.
Вода тече пришвидшено й навхрест.
Вода тече… на промені волосся,
на згин плеча
твій ангел ставить перст.
На маки губ,
які мовчали досі,
сакральну тишу, півпорожній стіл.
…і гості йдуть розгублені і босі,
щоб приглушити
пульс твоїх пісків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770993
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 04.02.2018
Не треба
стільки слів… то глибина.
Дурман-трава. Чар-зілля. Дика рута.
Морська вода в прогалинах човна.
Невільниця,
безпомічно прикута
До райського
квітучого куща.
Волосся мідь поглинуть сині клени.
Благаю, промовчи!.. ця глибина
заповнила тебе
й пройшла крізь мене.
Коли уже ні слів.
Ні сліз. Ні сил.
Відлуння звуків і безглуздість літер.
То вітер нас сьогодні освятив.
……………………………………то вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775057
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Я просила у Бога...
* - Дай терпіння, бо я не маю.
Та у відповідь тиша розлога.
Укріпи мене, Кріпкий,
Бо немічна я і страждаю,
Допомоги чекати нізвідки.
Я благала - Безсмертний,
Ти навкруг, Ти в усьому, знаю,
Подивись я ось тут, я уперта,
Пожалій, бо стою і чекаю.*
* - Репетуєш, мала?..
Я давно тебе чую.
Твої рани любов'ю лікую.
Попроси, тобі її подарую,
Лиш би ти її в Мене взяла*.
Я просила... Убога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Весна ще – календарно – не почата,
та Березень стоїть уже на чатах.
Бешкетник! Його вчинки не забути –
весь час краде зимо́ві атрибути:
поцупить білосніжні одежини,
підмочить репутацію крижини,
дихне на сніг злежалий, полоскоче –
той весело струмочком задзюркоче.
Жагуче гляне на танок сніжинок –
розтануть вмить і в статусі росинок
кокетливо веселкою засяють,
мов Березню цілунки посилають.
Із вітерцем ласкавим в діалозі
муркочуть котики пухкі на верболозі...
Від сну стріпнулось птаство, метушиться,
купається в калюжах, чепуриться.
... Розгнівається Лютий, вітром свисне,
бурульками колючими нависне,
повернеться колючими снігами
і склитиме калюжі під ногами,
ще й навесні нам буде докучати...
Та Березень
стоїть уже
на чатах.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[img][/img]
[b][color="#4d2066"]Нехай за вікном уляжеться ніч,
А місяць розсипле зорі по небу.
З коханням своїм тепер віч-на-віч,
А більшого, любий, нам і не треба.
Хурделить нехай надворі зима,
І смачно хрумкоче сніг під ногами.
Та кращого раю в світі нема.
За той неземний, який поміж нами.
Вдивляюсь в очей твоїх голубінь.
Від погляду наче в небо злітаю.
Мене не лякає та височінь.
О, Боже, ти чуєш, як я кохаю.
Напитись любові нам дай досхочу.
Встели чебрецем ту стежку над плаєм.
Назустріч весною тобі полечу
І в серці твоїм розквітну розмаєм[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 03.02.2018
[b][color="#0e286e"]П-амять сыграла со мной злую шутку,
Р-ежет по сердцу и рвет на куски.
О-х, возвратиться б туда на минутку,
Ш-кольной любви своей видеть ростки.
У-лицу нашу и белые платья
В-ишен в цвету и метель лепестков.
С-нова почувствовать радость объятий,
П-ервую в жизни охапку цветов...
О-тчий там дом... и разбитое сердце,
М-амин... за позднее время... упрек,
И- гром мелодий немыслимых герцев
Н-очи без сна, губ и рук твоих шелк.
А- вот теперь, когда годы... и опыт,
И-волга снова поет у реки,
О-чи напротив и твой милый шепот,
Б-удто у сердца в груди мотыльки.
О-сень уже обнимает за плечи,
М-еньше оттенков в ней, меньше огня,
Н-е забывай, как и я, наши встречи,
Е-сли любил ты и вправду меня...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774591
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Білим по білому.
Білим по білому
тихо–претихо паде ...
У вишитті хресто –
білім по білому
чисто Пречиста іде.
Білим по білому,
білим по білому
стелиться, стелиться сніг.
Серцю зболілому,
герцю здимілому
дав би водиці Даждь-Біг.
Може, освячена
днесь нерозтрачена
втолить нас Ясна Вода –
білим по білому
любому, милому
зблисне Весна Молода!
Молодо – зелено
килим розстелено,
ніби у Райськім Саду ...
Скільки пшениць
у млинах перемелено –
крига скреса на льоду!
Води освячені,
душі облачені –
Хрестя Любові ... Йордан!
Риньмо в світи
у казкові, небачені
в Зоряний Шлях–Білодан ...
Ні, не відлюбиться,
в зорях не згубиться
щастя, відпите на двох.
Десь, у Галактиці,
дзвінко пригубиться
Чара, що виповнить Бог ...
[i](Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ".- Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773849
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
…Бо на те вона й осінь, щоб дощ лебедів за вікном
Під журливу мелодію Вагнера, Баха чи Верді,
Коли небо, мов чан, перекинутий догори дном,
А природі ще хочеться пульсу й тепла, а не смерті.
Ще у затишних клумбах медові й густі кольори,
І деревам довкола не бракне зеленого глянцю!..
Та у шереху крон відчуваються нотки хандри,
І в осикове листя вплітаються плями багрянцю…
Ще теплінь пообіді тягуча, як сливовий глей,
Ще в дібровах щоранку лунає пташина забава,
І, здавалося б, ось тобі грушка смачна і глінтвейн,
Чистий аркуш паперу, натхнення і з пінкою кава.
Бо на те вона й осінь, щоб ніжити серце в теплі,
Римувати думки й розкладати по ветхих полицях,
Відпускати терпку ностальгію у вільний політ ─
Хай собі покружляє і віршем під ранок насниться.
Тож допоки довкола такі ще живі кольори,
Й на світанку розгойдують тишу гаї пишнокосі,
Насолоджуйся світом, закохуйся, мрій і твори,
Бо на те вона й осінь, поете, на те вона й осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 28.01.2018
Щастячко світлокриле,
Сон твій – легкий, як пух!
Добрі небесні сили,
Світлий Різдвяний дух
Хай бережуть твій спокій,
Янголе мій земний!
Зорі блакитноокі
Падають в теплі сни.
Сонячне коліщатко
З променів день пряде.
Як ти, моє пташатко,
Тягнешся до грудей!..
Солодко пахнуть щічки
Небом і молоком!
Зиму прудкі синички
Люляють за вікном.
Світла моя потіхо
В теплому напівсні,
Як ти вібруєш сміхом
Лагідним у мені!
Сили святі небесні,
Благословіть щокрок
Ту, що вмістила всесвіт
В крихітний кулачок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772201
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 24.01.2018
На білому аркуші – темної ночі краплина
Падає в очі невидимим знаком питання,
Між чорним і білим прихована давня зернина
Неписаних істин земного твого існування.
Що є важливішим на дивній картині буття,
Чи світло листка, а чи згущена темрява кола?
В зачорненій крапці – твої негаразди життя,
У білім усе, що добром проростає навколо.
Вогнем обпікають нас драми життєвих доріг
І страшно у вирві свій сонячний промінь згубити.
На білому тлі ти напишеш, що в серці зберіг,
Лише не забудь, що умієш одвічно любити.
І цятка гірка полиново стікає в сніги,
Змивається світлом надії в новому світанні.
Й безмежно радіти життю тобі знов до снаги,
І серце залюблене в день цей, неначе в останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765649
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 21.01.2018
Чую знов щебетання малечі,
Наче знов поміж неї й сама…
Шаллю теплою кутає плечі
На шкільному подвір’ї зима.
І торкається невипадково
Серця лагідність теплих думок,
Коли йду поміж кленами знову
Там, де кличе знайомий дзвінок,
Де помешкання спогадів давнє,
Де уроків моїх голоси
І те щось несподівано-справжнє,
Що підносить на хвилю сльози…
Не впізнати алею кленову,
Сиві сосни торкаються хмар…
Нескінченність життя в обновах
Все нотує старенький ліхтар.
Часу плин не здивує нікого,
Та чому ж тоді серце щемить,
Як іду до шкільного порогу
Проживати вже пройдену мить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][color="#580559"]У-ходя, возьми с собою ношу,
Р-епортаж о гибели мечты,
А- вослед метелица-пороша,
З-аметет ушедшего следы.
Л-ишь любовь осталась на распутье,
У-мирать в который раз уже.
К-ак ты мог... охапкой мокрых прутьев
И-стязать... и резать по душе?
С-острадать? Я не прошу, не надо.
Л-абиринты мук - увы, мои.
И- мираж... повсюду ходит рядом,
Ш-лейфом грусти, горя и... любви.
К-ак прожить без веры и надежды,
О-щутив всем сердцем груз потерь?
М-ожет мир таинственно-безбрежный
М-глой кромешной весь укрыт теперь?
Н-ет! Не надо больше расставаний,
О-твергаю грустное "Прощай!"
Г-орький вкус, осадок, ил страданий,
О-ставляет нА сердце печаль!
Б-оже правый, успокой тревогу,
О-тведи все пытки сердца прочь.
Л-учше дай мне Ангела в подмогу
И- способность муки превозмочь.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772064
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Прив`ялий світ, туман і тиша…
Це все колись уже було :
І кольорові бігли миші,
І пізнє золото цвіло.
Був небокрай так недалеко,
Принаймі, так здавалось нам,
Хоч сумували вже лелеки
Й збирали данину вітрам,
То все дарма, бо ми кохали,
На фоні паморозі айстр,
І журавлиних інтегралів,
Під падолистовий кадастр.
Палало листя – ми горіли,
Як жаль, це так давно було,
Єднання душ губило тіло -
У вирій щастя утекло .
Лиш пам'ять… аж до небокраю,
Птахів небесний караван,
Лиш Туга – донька Навсікаї,
Мов осінь, вкутана в туман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754058
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 18.01.2018
Заякорились небосхили,
У осінь проросли слова,
І, наче пави, розпустились,
Барвистим дивом дерева.
Під ноги позолота ляже,
Я сам, здається, на землі,
Скарби – ніщо. Нехай хтось скаже,
куди курличуть журавлі?
Куди дівається потроху,
тепла останній караван?
Хто скаже? Зірка у Розсохах,
заодісеєний туман,
чи Пан, що взявсь ще на світанні,
складать мелодію дерев,
яку під оплески смеркання,
у ліс внесе осінній лев?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754383
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 18.01.2018
На мене очі підійми,
Торкнися поглядом, руками,
Ось ти. Ось я. Ось дивні - ми.
Ось листопад , не днем – віками.
Чимало на землі шляхів,
До серця стежка лиш одна є,
По ній я йшов, я біг, летів,
Але тебе на ній немає…
З оргАнів слів зостався тлін,
Тепла від пристрасті не стало,
Нерозуміння – гірше стін,
І інтегральніш інтегралів.
Хоч все так просто... Не дійти,
Не видно стежки на планеті.
Прости. Даремно літо ти,
Шукаєш в осені заметах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757725
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 18.01.2018
Лиш перейти через місток,
А там – тумани і тумани,
Останній знічений листок,
Пекучий, наче сіль на рану.
В міжчассі загубився час,
І утворилась порожнеча,
Волога в профіль і анфас,
І ласа на пухнасті речі.
Не увійти у теплий ряд,
Усі розібрані білети,
Фотогенічний листопад,
І сам стає надбанням Лети…
Зібравши з тисячі шляхів,
Якусь химерну ікебану –
Людей, дерев, вітрів, птахів,
Обривків фраз, хмаринок рваних,
Він стане. Далі лиш місток.
Кивне – ходімо через нього,
А там - обірваний листок,
Туманний космос. Більш нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759882
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 18.01.2018
Надходить день – відходить ніч,
Десь у собі знаходиш Бога,
Бо він – розв`язка протиріч :
Роса, і трави, і дорога,
Поля, птахи і небеса,
Пастух, овеча тронка, діти -
Уся природності краса,
Всі світлі аурософіти…
Радієш, що не грошолюб,
Не раб кар`єролюбній моді,
І що сопілки голос люб,
Й не те, що зовні, а насподі.
Себе б в сум’ятті віднайти,
А слава – то мирські дурниці,
І на шляху до висоти,
Копати у собі криницю,
І самозберегтись. Авжеж.
І вміти світу порадіти,
не знаючи ні дат, ні меж,
не датись упійматись світом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761560
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 18.01.2018
Так обережно ходить тільки тиша.
Густішає і глибшає блакить.
По ній вже вечір першу зірку пише,
Чиясь душа на сповіді стоїть.
Іще недавно, угорнувшись в темне,
Вона брела пустелею гріхів,
Та,видно,сповідь справа недаремна –
Сьогодні в неї світлий янгол сів…
Вона знайшла, нарешті, що хотіла.
Лякались тіні вогника свічі,
І котрий раз тріумфувало тіло,
Тепло крила відчувши на плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769921
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Ця летка монохромна зима,
більше схожа на провесінь,
сиве пір’я торішнє висмикує,
ніби сова…
Поки крутиться світ,
наче білка
в шаленому колесі,
поміж роком Новим
і магічним світанком Різдва,
Ти не знаєш,
як втримати темп,
не зійти із дистанції,
Не розсипатись в цій
галасливій хиткій суєті,
де, здавалося б,
люди звучать
у єдиній вібрації,
тільки в тебе всередині
звуки і ритми не ті.
Бо, впіймавши із космосу хвилю
на гребені вічності,
ти пускаєш галуззя у небо,
а корінь – углиб,
і натхненна душа
вислизає
за межі публічності,
і черпає з галактики
кожне зітхання чи схлип.
І відрадно, що тут,
між примарних ілюзій
і смертності,
де так мало відведено часу
на добрі дива,
навіть ти
відчуваєш
малесеньку частку причетності
до великого таїнства –
світлого свята Різдва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Как хорошо, что есть на белом свете
Роскошная мелодия любви,
И хорошо, что повзрослели дети,
А Бог, в который раз, сказал: живи...
Красиво нам нарисовали сказку
У ёлочки бенгальские огни,
Под звон бокалов, что полны шампанским,
Я верю в завтра всей большой родни...
Ещё бы снега белого, как раньше,
И воздуха морозного вдохнуть,
Да пожеланий искренних, без фальши -
И в счастье... с головою утонуть...
Увидеть мир открытыми глазами,
Перелистав, сменить календари
На новые - без смуты и терзаний -
Уверенностью близких задарить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Слова ̶ Ніна Третяк
Музику на слова написано було раніше. Та виставляю твір лише зараз, коли можна послухати разом з відео. На сайті з якогось часу не можна додавати звукові фійли. На жаль.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_aYiTc_-UOE[/youtube]
--------------
[i] (пісня)[/i]
Любов тримає всесвіт на долонях –
Чужа для неї мачуха-війна.
У сонця запеклася кров на скронях –
І Судний день нікого не мина…
Він прийде і свої запалить свічі –
Високе небо розітне гроза.
Не соромно дивитись людям в вічі,
Коли душа пречиста, мов сльоза.
Приспів:
А молодість не відає, що страшно,
Утверджуючись крізь вогонь і дим –
А молодість – рішуча і відважна!
Не страшно помирати молодим…
Це хто сказав, що з вами ми не вічні,
Це хто таке подумав, хоч на мить –
Ми вирвалися в простори космічні,
І будемо віки на світі жить.
Життя свіча згорає, та не гасне,
Запалюючи міліони свіч.
У тім горінні є сумне й прекрасне,
Що розвидняє непроглядну ніч.
Приспів:
Їх мрії недомріяні літають,
Їх слід стрімкий, гарячий не прочах,
Бо все-таки Герої не вмирають,
Продовжуючи в пам’яті свій шлях…
-------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770498
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Жмурится утро на наш календарь безнадёжный,
спрятавший в солнечных брызгах невыпавший снег.
Ты говоришь, что забывчив на датах.
- И что же? - я говорю.
- Пустяки. Ты как все - человек.
Мы так отчаянно верим в горящие свечи,
в то, что и завтра на небе зажгут их не зря.
Я говорю: - До чего положительный вечер!
Ты говоришь: - Положительно выше ноля.
Наш непонятный январь переполнен апрелем,
вдруг заблудившимся вдруг.
И пока ты не спишь,
мне за двоих будет сниться: грачи прилетели,
густо заполнив собой календарное "пиии..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770192
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
(07.01.2018 )
Mattias - О поетесе Наталии Ипатий (Моресол), умершей внезапно в Чикаго в 13 году.
Она являлась для меня эталоном в поэзии, у которой я черпал столько вдохновения, что передать трудно словами. С её смертью, я лишился этого источника вдохновения...Наша дружба была подобна взрыву от которого я буквально пострадал...Живём мы - и часто не знаем о том, что рядом с нами находятся истинные таланты с красотой души и плоти...
Перелистывая её прошлые стихи, я нашёл одно очень интересное стихо с названием ОТВОРОТ. Кто пожелает окунуться в её творчество, пусть заходит в ВК, ЮТУБ и.т.д.
Moresol
21 марта 2012г.
Отворот.
Ни соли тебе, ни моря.
Ни боли тебе, ни горя.
Не Та я тебе, не Та.
Не воздух и не вода.
Не вдох я тебе, не выдох,
Не ласка и не обида.
По совести – без долгов,
Ведь я тебе – не-Любовь.
Покуда закат стынет
Да прежде, чем ночь взвоет,
Тоску из тебя выну
И вынесу прочь в поле.
Ни рая тебе, ни ада,
Ни слова тебе, ни взгляда,
Ни лезвия, ни креста.
Не Та я тебе, не Та!
Ни верности, ни измены,
Ни жизни тебе, ни тлена,
Ни ночи тебе, ни дня
От вытерзанной меня.
Покуда Луна встанет
Да темень в леса схлынет,
Любовь твоя вся канет –
И море ее примет.
И стану тебе пустыней.
И горечью, и полынью.
Не Та я тебе, не Та! –
Постыла я и пуста.
И жизнь тебе на рассвете
Покажется хуже смерти.
Как Солнце зажжет восток,
Придешь ко мне на порог.
Сойду к тебе на крыльцо
И выпить подам глоток.
А глянешь в мое лицо –
Уж буду тебе НИКТО.
Любовь твоя вся канет –
И море ее примет.
И стану тебе пустыней.
И горечью, и полынью.
Не Та я тебе, не Та! –
Постыла я и пуста.
И жизнь тебе на рассвете
Покажется хуже смерти.
Как Солнце зажжет восток,
Придешь ко мне на порог.
Сойду к тебе на крыльцо
И выпить подам глоток.
А глянешь в мое лицо –
Уж буду тебе НИКТО ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770168
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[color="#ff0000"][b][i]З неба, суші і води
свята йдуть до нас сюди.
Народила немовля
взимку матінка-Земля,
і зимою у віконце
Новорічне світить Сонце,
Місяць світить і Звізда –
йде до хати Коляда.
Зірко, зіронько–Колядко,
засвітися Немовлятку!
Місяченьку, ясний братку,
засвітися Немовлятку!
Ти, Земелько, грій зернятко,
усміхнися Немовлятку!
А в зернятку – житній дух.
А в куті спить сніп–Дідух,
А в снопі у Дідуху
спить Коза у кожуху,
а в Козиній бороді
буде тепло Коляді!
[/i][/b][/color]
На фото: авторка у гурті вертепників театру "МЕТА". Львів,1990р.
Фрагмент авторської "Дощечкової читанки": [b]"Звідки свята ідуть до нас"[/b]
Увійшов у дитячу книжечку [b]"Старі слова різдвяного вертепу"[/b]. - Львів: Сполом,2013,2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770003
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 04.01.2018
[b][color="#185e27"]Ж-дали его - он уже на пороге,
Е-ли одели свой лучший наряд.
Л-етопись снова подводит итоги
А- ожидания - души бодрят
Ю-мор и песни, веселье повсюду
Н-ебо в салютах и ярких огнях
О-ттепель вовсе не к месту этюду
В-ьюгу бы нам... и езду на санях.
О-чень бы кстати был сказочный иней,
Г-оры из снега и лед на пруду,
О-перу вьюги в феерии зимней,
Д-ымку морозную,в небе звезду.
Н-о даже то, что наш праздник без снега
И-скренность слов не меняет совсем.
Х-воя исполнит нам роль оберега,
Ч-ары ее не испортить ничем.
У-лицы яркие пляшут огнями,
Д-ети и взрослые, радость и смех.
Е-сть в этом то, что не скажешь словами,
С-частья Вам, люди, и веры в успех![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768950
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
[b][color="#470a46"]Б-лизько Новорічне дивне свято,
А-нгели несуть нам міх чудес.
Ж-ваво всі готуються, завзято
А- на зміну Півню йде вже Пес!!
Ю-рби покупців спішать в крамниці
В-ибір подарунків - річ ще та!,
С-вітом полетять вітання-птиці
І- з теплом промовлять їх вуста.
М-иру зичу рідній Україні,
Д-нів, в яких щедроти всі сповна
О-днозначно - злагоди в родині,
Б-ез проблем життєвого човна.
Р-адості в думках, душі і серці,
А-бсолютно всім на цій землі
І- любові, як води в джерельці
Щ-едрих страв щоденно на столі.
А- іще - хай все у всіх здійсниться,
С-міх і радість линуть звідусіль,
Т-епло буде в душах і світлицях
Я- вітаю з святом від душі!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768961
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 31.12.2017
[b]Я ничего о нём не знаю…[/b]
[i]автор: OlgaSydoruk [/i]
Я ничего о нём не знаю…
Не суждено и рядом быть…
Я и слова не подбираю
На расстоянии говорить…
Не знаю родинок на коже,
Ни цвета глаз, ни формы губ…
Когда целует,осторожен,
Мой виртуальный новый друг?..
Ни веры,ни простых привычек,
Ни предпочтения в еде…
Ни увлечений – без кавычек…
Ни тараканов - в голове…
Я ничего о нём не знаю…
И не смогла бы полюбить…
Тогда зачем не подбираю
Слова без чувств, чтоб говорить?..
адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750650
[b]Неприметный[/b]
[i]/пародия/[/i]
Мы так тесны с тобой в-контакте –
Давно не подбираем слов.
Твой профиль – непонятный зайка,
К тому же – в коконе бинтов.
Ни зги!
Ни отпечатков пальцев,
Флюорографий, ЭКГ,
Ни родинок, тату,
ни «зайца»
вес приблизительный в кг!
Ни статусов,
Ни фотосессий,
Ни формы губ,
Ни линий век…
Поди пойми средь демо-версий,
Каков в реале человек?!
…Кавычились привычно в чате,
Нечаянно попутал бес –
Сболтнула код кредитной карты,
И в тот же вечер ты исчез!
Я не прошу зубовный слепок,
Сбежал, как заяц, – что ж… беги!
Но умоляю,
напоследок
Хоть сообщи размер ноги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751365
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 31.12.2017
Чтоб шёлковым похвастать мужем,
Старайтесь каждый день утюжить,
Пар выпуская постепенно –
Без всяких пузырей и пены!
Мозг полощите аккуратно!
В былье возникнуть могут пятна –
И тёмное покуда б́ело,
Карманов чистка – ежедневно!
Не лишне простирать вниманье
В закнижие и зазеркалье,
И в задиванье, затумбовье…
Бывает, сыщется ТАКОЕ!!!
Коль заварить решитесь кашу,
Следите за терпенья чашей
И допекайте по крупице,
Чтоб он совсем не испарился…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736865
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 31.12.2017
"А осінь фарбує місто у сіре"
А осінь фарбує місто у сіре,
Червоне і жовте (чомусь не гаряче),
І сонце уже не порошить проміння,
І небо істеричне плаче.
Люди стрибають по мокрім асфальті,
Кава і чай залили всі дороги,
Бруківка неначе газетна шпальта,
Ще свіжа – волога, волога.
Душа у кофтині нового фасону
Блукає по вулицях і по бульварах,
І падають в небо – калюжу бездонну –
Краплини очей моїх карих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278314
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 31.12.2017
Поезія – це вічне джерело,
З якого п’ють, та випити не можуть.
В святій душі воно живе й жило,
Це правди шабля і міцний шолом,
Це і покара, й нагорода Божа.
Сьогодні знов замислитись пора,
А хто ж поет? Провидець словоблудий?
Це він думки в один букет збира,
Котрі і час ніколи не стира,
Безсилий перед ним і сам Іуда.
Поезія – то вись і глибина,
Таврована пророчими словами.
У ній є все: й непрощена вина,
І із собою у собі війна.
Її не п’ють поетики, так звані,
Бо є в ній та магічна сила слів,
Де кожен звук – чуттю і серцю рана,
Що виливається у вірші і пісні.
Й живе тоді він не в блаженнім сні,
А трунок п’є із Вед і сур Корану.
Поезія – то мед і гіркота,
П’ючи які, впивається не кожен.
Митцю тісна корона золота,
Не обере він долю і крота –
На землю грішну посланець він Божий!
24.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768733
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 30.12.2017
[color="#1c18de"][b]С/тряхивая пышные перины
Н/ебо распахнуло закрома,
Е/й же Богу пухом тополиным
Г/ород приукрасила зима.
Л/ёгкое лебяжье одеяло
Е/сть теперь у матушки земли.
Т/о, чего так сильно не хватало -
И/ поля, и горы обрели.
Т/ихим вальсом над землей кружится,
З/аметая белым санный след.
А/ потом метелью вольной мчится
О/ сугробы вспушивая плед.
К/адрами, фрагментами из сказки,
Н/аст играет всюду серебром...
О/блаком веселой зимней пляски,
М/ножеством снежинок за стеклом[/b].[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768544
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017
[b]Як Тя я кохаю[/b]
[i]автор: Сергій Прокопенко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750479
Ну...не примружуй, коханая очі!
Ти ж мене любиш, я точно це знаю!
Хочу і можу хоч кожної ночі
Ділом довести як Тя я кохаю!
Хочеш, на небі зірву тобі квітку!
Хочеш, Грааль для Тебе́ розшукаю!
Можу і хочу і взимку і влітку
Ділом доводить як Тя я кохаю!
Не закривай моя милая душу!
Нащо Ти зараз глумливо зітхаєш?
Хочеш, не хочеш, а я Тебе змушу
Ділом довести як Ти Мя кохаєш!)))
[b]Хочу не хочу...[/b]
Хочу не хочу, а Тя я кохаю.
Так бо дешевше для спільного діла.
Вся аж здригаюсь, лише пригадаю
Як Тя колись я кохать не схотіла.
Як ти за Мя по всій хаті ганявся,
Все шкереберть по тій хаті літало…
Наче скажений в коханні Мя клявся!
Вмовив нарешті. ...Та меблів не стало.
Що той Грааль? – Розшукай краще ніжку.
Ніжку стола, на якому кохали.
Друзки від ліжка… Нажахана кішка
Досі іще не виходить з підвалу…
З тої пори Тя кохання доводжу
Як піонер я – негайно і вчасно.
Бо кожна втрачена мить зразу може
Дорого коштувать в цінах сучасних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750632
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 28.12.2017
[i]Час кохання -
година* життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]
[i][b] [color="#0fbab1"]Кохання час…
Але розбавлений водою…
А треба б –
краплями небесної краси…
Вода в любові обертається бідою –
І хоч моли, а хоч проси!
- Кохання час,
Але окроплений… сльозою,
І недоречні тут
ні гумор, ані сміх!
Я рану поетичним словом враз загою,
Промовчать бо – великий гріх!
- Кохання час…
Бува завіяний… журбою,
Й нещадно
замітає долі віхола…
Не треба зайвих слів і жестів у любові –
Змагайтеся… утіхою.
- Кохання час…
Порою вкутаний пітьмою...
А треба б –
пелюстками ружі – квітами,
Що проростають і жагучою зимою, –
Усміхненими дітками...
- Кохання час...
Підступно вкрадений… війною,
А треба б,
щоб – уквітчаний рожевим цвітом,
Обласканий життя квітучого весною
Й завдячний мирним світом!
Кохання час….
[/color]
[/b]26.12.2017,
Кельн, ФРН
_________
*Тут - як синонім сонячного дня, днина[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Ты что, не видишь - мой мир возвышен,
Черпаю силы из высших сфер,
А ты мне жарко в затылок дышешь,
Негодник, юбочник, Люцифер!
Порыв твой плотский, как дым, невечен...
Поползновенья звериных лап...
Рассвет мой близок, и путь начерчен,
И колесница о двух крылах!
Мой слог небесный поднимет тыщи
И проведет через мрак глуши!
А ты застежку рукою ищешь,
Минуя стуны моей души.
А ты лишь ценишь дрожанье пресса
И сокращенье упругих мышц!
Ты что, не слышишь - я поэтесса!!!
Не слышишь?
Правильно!
И не слышь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724349
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 24.12.2017
...И однажды зарывшись к нему под бок,
Ощутить вдруг насколько же он далек -
Оболочка, в которой пустошь...
Что целуешь его в горделивый лоб,
Шепчешь в ухо, как в трубку, ему "алло",
А в ответ лишь помехи хрустом...
Что прошло много тысяч бесцветных лет
С той поры, когда лился в окошко свет,
И стоял херувим на страже.
Обвалились лепнина и парапет,
Превратился давно херувим в скелет
И покрылся белесой сажей...
Что за длинных-предлинных пятнадцать зим
Все завяло, все стало таким сухим,
Как пустырь к середине лета...
Что листы прилепляешь к календарю,
Прожигая подушку своим "люблю"
И не знаешь, зачем все это...
Сколько я пролежала вдвоем одна?..
Тяжелеет, как облако, тишина...
И твердеет под сводом склепа...
Что менять?
Что, скажи мне, в себе менять?
Если нет уже больше в тебе огня!
Только пепел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760329
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 24.12.2017
Вітер крила здійняв - полетів над світами,
Із Чумацького Шляху хтось сипав не сіль, а сніг.
І летіли сніжинки із далечі, звідтам - від мами.
Чорним й білим рушник вишивало й стелило до ніг.
Підкрадався до столу тихенько Святвечір.
Ой, яка ж незабутня і вічна та коляда!
Ставиш миску куті - хтось тебе обіймає за плечі...
Рідні душі прийшли...Мама зо́всім іще молода...
Клямка зойкнула...Вніс батько ді́духа в сіни.
Як без сіна духмяного тай свята коляда?
І нема вороття, і нема тому часові ці́ни,
Колію́ від санчат в паралелі світів заміта.
Ти з дітьми́ вже прибрала красуню-ялинку,
Замість батька молодший господар уніс дідуха́.
Стіл накрили з дванадцяти страв - дивовижна розминка!
Не забути б знайти ще старого, як світ, кожуха́.
Рядном постелити батькову лавку стару,
Що б могло у Святвечір її замінити?
Материнський рушник вздовж стола натягну, як струну.
Колосків трохи в вазу...і свічку, і з літа - квіти.
Ну а завтра - народиться в світі Месія!
І від щастя земля утікатиме із-під ніг.
Величезну лелію я в серці і Віру й Надію,
Що для Вічності кожен в душі щось своє приберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767122
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
1. СІЧНЕВІ СВЯТА
У місяці січні всі до свят ми звичні!
Щонайпершим Новий рік переступить наш поріг,
А за ним прийде Різдво - сил небесних торжество.
В кожну хату коляда із піснями загляда.
А Маланка та Василь додадуть здоров'я й сил.
Водохреща на Йордана нас на річку кличе рано.
Тож прийміть вітання щирі, щоб жили ми в щасті, в мирі!
Дітвора, батьки, старі - у достатку та добрі!
2. РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло знов живемо.
3. З НОВИМ РОКОМ І РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Вже перші сторіночки календаря
Час квапиться-перегортає.
Зійде незабаром Різдвяна Зоря,
Свят-вечір до нас завітає.
Ялинки, канікули, ніч чарівна
І мрії, здійснитись готові...
Бажають всі друзям здоров'я сповна
І щирість у кожному слові.
Хай мир у наш край рік новий принесе,
Омріяний мир для народу!
Моя Україно - ти понад усе,
Бо роду нема переводу!
4. На голос «Новорічної пісні»
Під Новий, Новий, Новий рік
Завжди про пташку щастя мріють люди,
Хай успіхам чудовий лік
Відкритий просто завтра нами буде.
Шлях замело сніжком пухким,
Сніг недоторканим недовго буде -
Сліди ведуть до нас у дім -
У гості йдуть найближчі люди.
Рік Но́вий голубку Миру
Нехай нам принесе -
Кожну хату і квартиру
Втішить над усе.
Рік Но́вий відкриє обрій
Мріям чарівним...
Хай він буде щедрим, добрим,
Мирним і ясним.
5. ЗОРЯ РІЗДВА (КОЛЯДКА)
То діялось в часи старі -
Ішли зі Сходу три царі.
В німих засніжених полях
Зоря їм вказувала шлях.
Раділи Небо і Земля,
Що Діва сповила Маля,
Що, втілений в дитячу плоть,
Лежить у яслах сам Господь.
До нього ранньої пори
Ішли царі, несли дари...
Світила їм Зоря Різдва,
Як Божа Істина жива.
6. КАШТАН ВЗИМКУ
Як невесело і сумно стане,
зажурюсь зимової пори,
підійду тоді я до каштана,
притулюсь щокою до кори.
В глибині нуртуючого соку
відчуваю я невпинний рух…
О, моя розрадонько висока,
мій високий оберіг і друг!
Непорушний, незворушний зовні,
ти живеш напруженим життям,
і твої бруньки застиглі повні
передвістям і передчуттям.
В них дрімають, як дитя в колисці,
ждуть, коли настане слушна мить,
фантастичне п’ятипале листя,
дивовижні свічечки суцвіть.
Мій каштане, навіть в шапці снігу
про майбутню мрієш ти весну!
Скину я думок зимове іго,
пробуджусь для радості зі сну.
7. ПЕРШИЙ СНІГ
Хрусткий, як цукор, пахне кавуном,
Блищить на сонці, хоч зажмурюй очі –
Весільним непорочним полотном
На землю сніг упав цієї ночі.
О, як шкода – залишаться сліди,
Як весело – нарешті підморозило!
Тоненька плівка срібної слюди
Лиш біля берега торкнулась озера.
У світі невимовна чистота,
У кришталях видзвонюють дерева.
Було б не видно білого кота,
Якби не очі і не ніс рожевий.
Він мружиться, ховає в лапи ніс –
І зник, і злився з тлом, хоч був допіру!
Не залишив і посмішки мені –
Він український кіт, він не з Чеширу.
8. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Звивається, хурделить зимова карусель,
Сувої білі стелить поміж людських осель.
Я кільканадцять метрів ніяк не перейду,
Бо снігових заметів батиєву орду
Хтось вислав навперейми – затримати мене,
Ще й вітер вслід буремний – от-от наздожене!
З усіх сторін в обличчя колюче конфетті...
Та світяться і кличуть віконця золоті.
Там гострий запах хвої, неонові свічки,
Там скучили за мною принишклі малюки.
Тож сірий морок тане, зникають сили злі.
Знов казочка різдвяна панує на землі.
9. ЗИМА-НАРЕЧЕНА
В кожушку пухнасто-білому, в черевичках хутрянѝх,
йде Зима по снігу-килиму: "Де, - питає, - мій жених?»
«Не злічити мого посагу – діамантів та перлин,
по воді іду як по̀суху між посріблених крижин.
Чи не ніжний пух перин моїх, чи пишніші шубки є?
Чом не втішить мій омріяний горде серденько моє?
Я така ж, як інші, дівчина – наречена хоч куди!
Незасватана, невінчана… Ти знайди мене, знайди!..»
Посміхнулось з неба Сонечко: «Я скажу всю правду теж!
Чепурна, заможна панночко, хлопцям серце не бентеж!
В тебе є скарби нелічені, пишні хутра, срібний шлях,
в кожної земної дівчини – тільки бісики в очах.
Зникнуть перли із алмазами, варто припекти мені,
кришталі твої зі стразами змиють води весняні.
Пори року все міняються, в кожній є своя краса,
а кохання залишається, щоб творити чудеса».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767135
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Мороз січневий... Догорає день
І сутінками падає в сніги.
Різдвяний вечір з новиною йде,
Яскрава зірка сяє навкруги.
В розмитості освітлених небес,
На тлі століть у множині думок
Вона здається чудом із чудес,
Найпершою із бачених зірок.
Кутя багата вже посеред столу,
Доки докупи сходиться сім‘я.
Духом Різдва все дихає навколо,
І на вустах у всіх – одне Ім’я.
Молитвою освячена розмова
Як вірність філософії добра…
Палахкотить так вічно і святково
Та свічка, що ніколи не згора.
Відрадою наповнені сюжети
Ще бережуть свій первозданний смак.
Різдвяний вечір… Дивні серця злети
Й Любові світло, свята вірний знак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767000
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 17.12.2017
Чарівний світ поезії земної
Метафори, епітети і рими -
Канони ці придумані не мною,
Та все частіше засинаю з ними...
Хтось, може, посміхатися воліє,
Мовляв, усе це - вигадки, не більше,
Нещасний, бо він зовсім не уміє
Ба, навіть почитать готові вірші...
Коли п'янить мелодія розкішна,
Слова кружляють у нестримнім вальсі
Моїх фантазій... як же мені втішно
Відчути,що мої думки - це ваші...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 17.12.2017
Себя я закрывала на замки,
Ключи бросала - с глаз куда подальше,
Тебя просила: ну, не будь таким -
Я не могу там жить, где много фальши...
Хочу любви, чтоб кругом голова,
Да! В будни-праздники и ночью тоже,
Но только привыкала я едва,
Ты безразлично маялся прохожим...
Устала, не хочу я, дверь закрой,
Не провожаю - просто надоело,
Забуду всё, что связано с тобой -
А снег ложился пеленою белой...
Хотел засыпать все твои следы
И ночь с ума сходила от разлуки...
Ты оглянулся прямо у черты,
Где я ждала протянутые руки...
А темнота глушила тишиной,
Луна стыдливо спряталась за тучи...
Как хорошо, что снова ты со мной -
И жизни, и судьбы моей попутчик...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760739
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.12.2017
А год конечно же будет новым... когда сама ты того захочешь.
Не в датах дело, а в тех основах, где расшаталась немного прочность.
Ремонт затеять в году грядущем... внутри и вне... не нужна отвага,
Не прибегая к кофейной гуще, чтоб архитировать будней благо.
Тебе нужна лишь твоя свобода, чуть-чуть упорства и твёрдость мыслей.
Самонадеянность - это модно, где каждый шаг приближает к выси.
Чуть-чуть стервозности - разве глупость? Есть в каждой Еве немного стервы.
Такое качество - не преступность. Преступней - боязнь и суеверья.
Тебе давно сороковник с плюсом. И ты имеешь такое право:
Иметь привычки - тебе по вкусу и делать то, что тебе по нраву.
Чужих ошибок тебе не нужно. Свои ошибки - надёжней опыт...
Не ждёшь, что кто-то предложит ужин. От тех зависимостей коробит...
Тебя не спутать с пушистой кисой, как и с жеманно - слащавой заей.
Тебе не нужно играть актрису. В тебе натура живёт другая.
Не соболь греет худые плечи. Такая ценность - гнилая прочность.
И пусть кому-то живётся легче, а ты - свободный, живой источник!..
..................................................... и тем счастливей... Счастливей - точно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Сьогодні відлига,
і знову йде сніг,
а вчора морозець хапав за руки.
Ясним кришталем
ковза́нка для ніг
Сіяє. Які мої роки?
Всього ... сят ,
- подумаєш вік.
Я трішки проїдусь,
аж серце тріпоче ...
От тільки б не впасти,
не дай мені Біг.
(затія оця мені нерви лоскоче).
Ковзанка в дворі,
Нікого й ніде,
Лиш вікна горять загадково.
Життя все ще казка.
Розбіглася, і ...
нехай чоловік мене ловить.
.....................................................
Дивлюся на світ -
(наївне дитя,
все близько беру до серця,
і горе людське,
і радісь людську,
ховаю в очах)
а світ в них і плаче,
й сміється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766028
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
О як тебе люблю, Різдвяний ранку!
Коли ти входиш тихо до оселі,
Коли ти заглядаєш крізь фіранку!
Сідаєш на білесенькій постелі!
Ти пахнеш святом,хвоєю та дивом,
Солодкими смачними пампушками,
Узваром з яблучно-сливовим переливом,
Кутею, що єднає з прабатьками…
Гаптована морозом шибка срібна,
Зима казковим снігом засіває…
Церковні дзвони дзвонять так велично!
І коляда по всій Землі лунає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766240
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Надворі й не пахне зимою,
На серці – уже засніжило.
На віддалі ходимо двоє,
Колись ми обоє любили…
Не слухав мелодію серця,
Дозволив закрастися зимам.
Мороз розмальовував скельця
І очі затрушував римам.
А я їх до себе горнула
Теплом своїм гріла їм руки.
Для тебе я справді минула,
Коли не болить від розлуки.
А їм я потрібна, я знаю,
Не буде самотньо у свято.
Напишу на небі: «Кохаю»
І світ увесь буде читати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766151
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Анчар.(переклад)
В пустелі чахлій і скупій,
На грунті сонцем розжарілім,
Анчар, як грізний вартовий,
Стоїть – один осиротілий.
Природа спраглої землі
Його в день гніву народила
І листя викупала в злі,
А корінь трутою споїла.
Отрута в краплях крізь кору
В полудень сочиться сльозою
І студеніє в вечору
Напівпрозорою смолою.
До нього й ворон не летить
І тигр не йде: лиш вихор чорний
На стан отруйний набіжить –
І мчиться геть, повік злотворний.
Буває, хмара поросить,
Блукає,лист його дрімучий –
І по галузкам побіжить
Отруйний дощ в пісок горючий.
Та до анчару чоловік
Послав свавільною рукою
Раба, що мовчки в путь потік
Й вернувся вранці зі смолою.
Приніс він пагубну смолу
І гілку з в’ялими листками
І піт по блідному чолу
Стікав холодними струмками.
Приніс – і ослабів, і зліг
Під склепом куреня на лики
І мертвий раб упав до ніг
Непереможного владики.
А князь отрутою скував
Свої покірливії стріли,
Сусідам смерть він розіслав
В незавойовані наділи.
Анчар.
А. Пушкин.
В пустыне чахлой и скупой,
На почве, зноем раскаленной,
Анчар, как грозный часовой,
Стоит - один во всей вселенной.
Природа жаждущих степей
Его в день гнева породила,
И зелень мёртвую ветвей
И корни ядом напоила.
Яд каплей сквозь его кору,
К полудню растопясь от зною,
И застывает ввечеру
Густой прозрачною смолою.
К нему и птица не летит,
И тигр нейдёт: лишь вихор чёрный
На древо смерти набежит –
И мчится прочь, уже тлетворный.
И если туча оросит,
Блуждая, лист его дремучий,
С его ветвей, уж ядовит,
Стекает дождь в песок горючий.
Но человека человек
Послал к анчару властным взглядом,
И тот послушно в путь потёк
И к утру возратился с ядом.
Принёс он смертную смолу
Да ветвь с увядшими листками,
И пот по бледному челу
Струился хладными ручьями;
Принёс – и ослабел и лёг
Под сводом шалаша на лыки,
И умер бедный раб у ног
Непобедимого вадыки.
А князь тем ядом напитал
Свои послушливые стрелы
И с ними гибел разослал
К соседям в чуждые пределы.
Дякую, поэту -Світлані Моренець за допомогу, при завершені перекладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714171
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 16.12.2017
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
[color="#2dcf3e"][b]Т-акая ночь запомнится на годы,
И-скрятся хлопья на моем окне.
Х-очу просить у матушки-природы
О-ставить сказку этой ночи мне.
К- окну прильнув, смотрю на царство пуха,
Р-аскинул ветер настовую сеть.
У-жель зима, ворчащая старуха
Ж-упан решила на дома одеть.
А- пух с небес все падал, падал, падал,
Т-о нежный вальс, то польку танцевал,
С- поры осенней, после листопада,
Я- нтарь рябины ветер разбросал.
С-текло покрыто дымкою морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а нём оставил мастер свой эскиз.
Е-два сквозь иней проступают звезды,
Ж-ивой набросок, мой ночной каприз.
И -пусть к утру растает чудо это,
Н-агой,как ангел, спустится слезой.
К-ак хорошо, теплом мечты согретой
И-з-за гардин смотреть на мир большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017
Ах женщины, ах женщины-холерики,
Вы радость с наказаньем для мужчин,
А ваши беспричинные истерики
Разгонят у любого всякий сплин.
Сейчас вы вроде, весело щебечете,
Внезапно вдруг надвинется гроза,
Мгновение - и рвёте вы, и мечете,
И тут же появляется слеза.
То любите словечками последними,
То гоните, край блузки теребя.
Слывёте у мужчин вы супервредными,
Но знаем мы, что всё это - любя.
Конечно, мы скандалов не фанатики,
Не любим выходить из берегов,
Но всё же мы - вам верные флегматики,
И вас, холер, читаем между слов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765039
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
В-есна дарила нам рассветы,
Л-аскала нежностью ночей.
Ю-нел апрель,снимал запреты,
Б-ыл ты один и я ничьей…
Л-уна делила с нами счастье,
Ё-ё интимно-блеклый свет
Н-ас освещал в минуты страсти...
Н-еужто страсть не знает лет?
А-прель, извечный искуситель
Я- убеждалась много раз.
В-есна нам шепчет - вы дарите
Т-епло и трепет нежных фраз.
В-смотрюсь в очей твоих бездонность
О-чаровательных таких.
И- мягко, бережно притронусь
Г-убами нежно в этот миг.
Л-учистый взгляд меня пронзает,
А- ночь заманчиво хитра.
З-накомо всем, как сердце тает,
А-мур коль рядом до утра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
У рваного счастья - полыневый вкус,
Когда выплывают слова недоверий.
Не лей эту горечь в глубины артерий
Сквозь ревности жалкой осиный укус.
Отрава не к месту в весенних садах...
Отрадных мгновений и так слишком мало!
Я разум совсем от тебя потеряла,
В своих обнажённо-интимных стихах.
Ты веришь, любимый? Ты веришь, родной? -
Душа диктовала мне все эти строки,
Где чувства к тебе - как речные потоки,
Бегущие к морю... чтоб слиться с тобой.
Смогла ли бы я написать хоть строку,
Когда бы играла... когда б не любила?!
Как к Свету тянусь я к душе твоей, милый -
В надеждах плыву, как корабль к маяку.
Любовь - как полынь... Но виновна ли я,
Что Небом подарено счастья так мало?
И всё же любить я тебя обещала...
И буду любить тебя, радость моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764818
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
***
Безсоння муки мають свій секрет:
чимало в них моментів світлих, гарних,
коли із Музою нас зводять тет-а-тет
для спілкувань високих, елітарних.
***
Я з Надсоном погодитись готова:
"Нема сильніших мук від муки слова".
Поет і образ творить, і картину зриму,
емоції й думки згармонувавши в риму.
***
Чомусь у суперечливі моменти
зникають геть вагомі аргументи.
А вляжуться емоції, дебати –
"Ех! Я ж так круто міг тоді сказати!!!"
***
Трактат, заумний, – так буває –
метелика вік проживає.
А мудрість влучної строки
летить стрілою крізь віки.
5.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764160
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Ми б сходили на каву в Женеві
І пройшлися по берегу Рони.
Кажуть, там є трамваї рожеві,
А в дерев - розмальовані крони.
Запросив би на піццу у Римі
І обняв біля стін Колізею,
Та ім'я нашій спільній дитині
Ми обрали б у тиші музею.
Грали б сніжки в околицях Осло
І на фоні величного фйорда
Я б укрив тебе пледом із ворсом,
Помагаючи встати з сноуборда.
Лоскотали б бруківку Варшави,
Посміхалися б з їхніх "пшепрашам"
І за чашкою чорної кави
Мізкували б про завтрішнє наше.
Ми пішли б у кіно в Амстердамі
І вдихали би запах тюльпанів,
Я б тобі, найпрекраснішій дамі,
Шепотів би "Люблю, моя пані".
Все було б, а можливо і більше
Від кохання би рвало блокноти,
Ти і я були б найщасливіші...
Якби знав я лиш де ти і хто ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 08.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2017
Приборкувати серце - надто пізно.
Тону я - без жалю в твоїх очах!
І що з того, що ми з тобою різні,
Загублені в надіях і світах?..
Обом таке ненависне мовчання!
Ми здатні зруйнувати рубежі!..
Це ж юність - коли є в душі кохання,
Це ж юність - коли пристрасть на межі!
Для мене почуття до тебе - цінність!
В них кожен крок - повернення до мрій...
І час немов спиняє швидкоплинність,
Коли тобі повторюю: ти мій...
Я хочу все життя тебе любити
Й весни красу, між нами, вберегти,
Весни, неначе ніжність оксамиту...
Й ніколи почуттями не старіти!..
Й щоб все життя закоханим був ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764502
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Милое солнышко - боль моя вечная,
Рана душевная, рана сердечная!
Как мне помочь тебе, что посоветовать?
Как увести на дороженьку светлую?
Крестик одеть? Он - внутри тебя. девочка!
Хоть и не лёгок, не мал, будто семечка, -
То, что предписано - ноша посильная,
Пусть и не носишь нательного символа.
Я и сама-то без крестика внешнего.
Души не в том, моя милая, грешные.
Слушай, родимая, слушай, хорошая:
Грех - это тропы тенистые, ложные!..
Малая радость в тенистом безумии!
Ну же, очнись, моё счастье разумное!
Ну же, очнись, моя боль светлоглазая!
Жизнь настоящая вовсе не праздная!
Жизнь - это камни подводные частые,
Люди - как овцы, и люди - как ястребы!
Будь благородной - в любых обстоятельствах!
Худшего нету - чем боль от предательства!
Лгу!!! Есть и худшее!.. Слышишь, хорошая?!
Хуже - предать своё Я, изничтоживши!..
Жизнь изломать свою - самое страшное!
Жизнь не даётся, любимая, дважды нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763572
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 07.12.2017
А- мне бы... мне бы вернуться в детство,
Б-ежать вприпрыжку тропинкой в сад,
В- коротком платье с былым кокетством
Г-улять, как много годков назад...
Д-рузей-подружек позвать на речку,
Е-ё прохлады черпнуть рукой...
Ж-асмина ветку прижать к сердечку,
З-десь даже воздух совсем иной.
И- скать счастливый цветок сирени,
К-ормить цыплят у веранды с рук,
Л-ишь потеряв, мы все это ценим,
М-осты в былое исчезли вдруг.
Н-ет и не будет обратной тропки,
О- ней лишь чаще приснятся сны...
П-орой от грусти прольются строки,
Р-убцами боли меж слов полны...
С-егодня снова пишу об этом,
Т-акой опять у души настрОй.
У- очень многих вокруг поэтов
Ф-ортуна, счастье тот путь домой.
Х-отя... пишу вот... и стало легче,
Ц-епляюсь рифмой за давность дней.
Ч-его с годами канаты крепче,
Ш-аги к той речке еще ценней...
Щ-адить не стоит себя от болей,
Э-дем , где юность,нам не вернуть
Ю-лой крутись, но не в нашей воле,
Я- лишь страницу переверну...
Использованы все буквы алфавита, кроме Й, Ё, Ъ, Ы, Ь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763741
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Буде ніч листопа́дова,
буря над бором, пітьма…
Буде блимати лагідно
вперта жаринка багаття.
І у проблисках тьми
вже не сам ти і я не сама –
будем МИ. Будем щедрі й багаті!
Бо не в запічок теплий -
до стін і вишиваних руж –
ми в цю пізню пору́
понесем наші думи розквітлі.
У дрімучім бору
відсвяткуєм одруження душ –
і весіллю осінньому
травні позаздрять і квітні…
[i]З першої збірки [b]«Дзеркала»[/b]. – Львів:Каменяр,1991.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762538
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 02.12.2017
Лише б промінчик сонця
Та ще б окраєць неба,
Тепла у всі віконця!..
Чого ще серцю треба?..
Комусь зернятко щастя
У філіжанці кави…
Хай ласкою воздасться
Словечко нелукаве!
Усім - щедринку сміху
Й добра повнезні жмені!
Хай повняться на втіху
Оселі та кишені!
Нехай гніздиться спокій
У кожному серденьку -
Хай помисли високі
Мережить помаленьку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763399
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]
Ця спрагла ніч… і я в ній полонянка.
Уповні місяць в темряві спливає
В мої обійми. Мій він до світанку,
І до останку – далі нас немає.
Пробачте, зорі, ви ж бо ворожили
Його собі холодними ночами.
Я лиш торкнулась ночі, мов ожини,
Жагою вуст під тихими дощами.
В його обійми пригорнусь, розтану,
Й до краплі вип'ю… Завтра чи настане?
Цілуй мене - як вперше, як востаннє!
Кохай мене - допоки серце п'яне!
Допоки небокрай іще світає,
Моїх бажань - міжзоряна безодня.
Кохай же, місяцю... Хай не згасає
Твоє проміння у моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Колажі літ новим передсвітанням
Той, хто усім малює сни,
Розбарвив світлим. Де було смеркання,
Невтомним пензлем слід лишив ясний.
"Хай буде день! " -промовив і - сховався
Художник сну, хитнувши небосхил...
І кожен бачив, кожен дивувався
Як світло й темінь діляться навпіл.
Та швидкоплинно замінила звичка
Відвертий захват... Осягань - катма.
Біжить життєва каламутна річка,
А ми шукаєм броду та - дарма...
Хоча - живем. Хто в нетрях, хто у вежі,
Хто на коні гра в бійку з вітряком,
Б'ючись до скону об стіну Безмежжя
Хрещеним та не праведним чолом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726088
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 25.11.2017
В ледь відчутному леготі листя
Свій химерить танок.
Небеса,як ніколи,зористі,
Тільки - не до зірок.
Тихим зойком, упійманим звіром
День сконав у душі.
Ми сьогодні годинники звірим -
Чи вже час для межі?..
Падолист злотом очі затьмарив.
Вирій скрикнув: "Летіть!"
Невимовно лиш сяють стожари -
Пам'ять серця горить...
Чистий обрій,неначе навмисне,
Віддзеркалює сни.
Як минуле світлинами тисне! -
Давня пісня весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758780
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас чекає на свій потяг.
Між нами - кілометри забуття,
І пам'яті старої зимний протяг.
Ніхто не знає на який перон
Прибуде зустріч, на який - розлука...
Так, ніби ми потрапили в полон
Маршрутів долі. І не чути стуку
Дзвінких коліс,що мчать когось кудись,
Забувши графік, і про час забувши.
Хоч напрямок єдиний їм - наскрізь,
У леті світу миттю промайнувши.
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас на потяг свій чекає...
Та буде день,коли із забуття
Хтось оголосить: "Щастя - прибуває!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759090
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Вже засріблилась памороззю кора,
Сивий туман спускається білобогом…
Там, на горі, є гражда, стара-стара,
З темних сухих пленичок, покритих мохом.
Хто в ній ночує? Жінка – рудий огень!
Шишки вплела у коси й пожухлі квіти,
І шурхотить у сховках її кишень
Зернами, мов дукатами, буйний вітер.
Мов порцеляна, шкіра її бліда,
Ніби не кров у ній, а густі молока…
О, як нечутно ллється її хода,
Німбом предивним сяє печаль висока!..
Свіжу вологу п’ють із її слідів
Спритні косулі, олені та лисиці…
Кола дрібні розходяться по воді,
Тліє осіннє листя на дні криниці.
Там, у старенькій гражді, що на горі,
Тче на світанку жінка дощі на кроснах,
Сни з рукава витрушує за поріг –
Хай мерехтять монистом на мокрих соснах.
Пальці її пластичні, як теплий віск,
Переминають прядиво тонкосрібне,
Поки зарослий хвоєю темний ліс
У молоці туману поволі блідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758616
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Маргарита, хозяйка квартиры,
Квартирантам закрыла сортиры.
Капитан и майор,
Им же скоро в дозор,
А они обо**али мундиры.
*
Отдыхала я с мужем у речки.
Глядь, ведет он коня за уздечки,
Разыгралася вновь
В нем цыганская кровь,
За конем он привел две овечки.
*
Из засады следила Светлана
Как мы вышли с Петром с ресторана.
Но эмоций фонтан
Из-за тех двух путан.
Все пошло кувырком в наших планах.
*
Дорофеев кирпич по натуре,
И женат он на местной профуре!
Что с такой пары взять
Слышно мать-пере-мать.
Тут и думать нельзя о культуре.
*
Дочка мэра толстушка Жоржетта
Зря поверила разным диетам,
И не ест, и не пьет,
Вот почти целый год.
Уж похожа совсем на скелета.
*
Глеб Егорыч, начальник отдела
Ехал к морю, душа его пела,
От жены, от детей..
К своей милке скорей,
А жена сбрить бумажник успела...
*
Прочитавши журнал "Вокруг света"
Ждал Иван приближения лета...
Выбран лучший маршрут
Ветры парня зовут...
Как же вырваться из интернета?
*
Злая дама из города Вятки
Год играла с полицией в прятки...
Деньги в дом к ней плывут,
Просто так, не за труд...
А вчера лишь попалась на взятке.
*
Глеб, двойник одного поп-артиста,
Зарабатывал в день тысяч триста,
Был богат, как король,
Только, парень, позволь
Что ты корчишь нам здесь альтруиста!
*
Отдиоров, дизайнер из Праги...
Нализался молоденькой браги
И совсем одичал,
Матерился, кричал!
Вот нельзя бражку пить для отваги!
*
Сыроежкин, грибник с супер стажем
За грибами ходил в камуфляже.
Он плевал на красу
Но зато в том лесу
Не замеченным, скрытым был, скажем!
*
На диете сидевшая Любка,
Истощала, висит на ней шубка!
А подруги твердят,
Вот и ешь все подряд,
Без разбору жуй, как мясорубка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760781
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Я миленка умоляла,
Ну зачем тебе та Алла?
Он такооое мне изрёк,
Мол у Аллы - поперек!!
*
Рано утром грешным делом
Любовалась своим телом..
Подсмотрел из сада Нестер,
Любоваться стали вместе!
*
Поздно, милая, метаться,
Да и ты, кум, слазь с перин.
Правде некуда деваться!
Кум, так ты там не один?!
*
Зря не слушала я маму,
Каждый день ходила в клуб
Мне Петро устроил драму,
И со злости выбил зуб!
*
Ветер локоны кудрявит
Аж на шее жуткий зуд.
Если Петька зуб не вставит
На него подам я в суд.
*
На дворе похолодало
Вирус гриппа, вот беда!
Тот, кто ест чеснок и сало
Не болеет никогда!
*
Лист упал на землю с дуба.
И меня на пол свалил.
Час уже лежу в отрубе
Листик шиферный ведь был.
*
Я с высокого забора
Совершила кувырок.
Догоняла ночью вора
Даже Петька так не смог.
Дождь по крышам тарахтит
Никому не спится....
Вот и мой Петро не спит,
А мне ж надо смыться..
*
Мужики вели беседу,
На собраньи в эту среду,
- Нет на ферме, мол, быка...
Кто заменит... хоть пока?
*
Петька в поле третьи сутки
Время пахоты сейчас...
Слава Богу, кум мой чуткий,
Выручает каждый раз.
*
Мой Петруха - скандалист
Это каждый знает.
Потому худой, как глист,
Желчь его съедает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760059
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Дай мені право назватися не ідеальною,
Дай мені змогу себе у собі віднайти –
Буду найбільшою світу очей твоїх тайною:
Вмію палити і зводити знову мости.
З берегом берег поєднані водами пристрасті –
П’ють, захлинаючись, спраглі в мандрівках серця.
Їх не спинили у пошуках болі та відстані,
Тільки не знають – кінцева зупинка оця.
З мосту стрибаю у воду бурхливу взаємності:
Не самогубство – трима еластичний канат.
Я надберу у долоні любові й натхненності,
Щоб окропити вздовж річки окрилення сад.
Права на вибір не прошу – завжди його матиму.
Ним заміновую відступ. За мною не йди!
Зви це як хочеш: упертістю, дурістю, фатумом.
Не дозволяю наземно трапляти сюди.
Знову стою. Банджі-джампінг постійний виснажує.
Я не спинюся, хоч важко цю ношу нести.
Йдуть подорожні – оазою стануть насадження,
Зрошені щастям і болем кохання води.
Дай мені мочі – я ледве тримаюсь за поручень.
Часу до вибуху менше, і меншає сил.
Ти лиш чекаєш у річці з піраньями – боляче.
Знаю, впіймаєш, якщо не розкрию я крил.
Крила розправлю! Природою птаха наділена,
Та не у вись від вогню – я до тебе шугну.
Крапля остання ти саду квітучого втілення.
В серця свого віднесу тебе вічну весну...
Дай мені змогу побачити титри до сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759884
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Ми залишали виснажений форт.
Туман зимовий був тоді не з нами,
Димів уже не наш аеропорт,
Оскалений бетонними стовпами.
Мовчали амбразури, вже без нас,
І вперше відступаючи без бою,
Не програний, а витриманий час
Ми в ДАПі залишали за собою.
Ми знали - ще не мертвими були
Від вибуху поховані в бетоні,
І правила підтверджені пройшли -
Нема в війні з Росією законів.
Не скаже - боягузи - нам стратег
І докору не кине нам у спину.
Розбиті, ми відходили, зате
В поразці зберігали Україну.
Вже строк минав відведений якраз
Для їхньої безкарності і слави.
За двісті сорок днів вже піднялась
На їхню смерть народжена держава.
І там, де нагрівалися стволи,
За кроки від затаєної міни,
На сірі стіни надписи лягли -
Автографи всієї України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
У-ходит ночь неслышными шагами
Т-воим теплом моя горит щека.
Р-аскинул крылья лебедь-оригами
Е-му бы взмыть на волю, в облака...
Н-о как мечту такую сделать былью?
Н-ет здесь тебя, лишь лебедь на окне.
И- чувства наши время кроет пылью,
Й- ты, как прежде ночью снишься мне.
К-огда-то здесь мы вместе пили мокко,
О- том, о сем беседуя вдвоем.
Ф-антом твой здесь...и мне, любимый, горько...
Е-ще щека горит твоим огнем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Велике спасибі за натхнення і науку Любові Івановій
[youtube]https://youtu.be/G_OaVd394pM[/youtube]
Н-атхненням стану я для тебе...
А у веселки барв візьмем.
М-итцем чудовим буде небо,
А ти - умілим фахівцем.
Л-юбові влиємо у барви,
Ю-нацьку пристрасть і запал,
Й добавим ніжності заграви,
М-агічний радості опал.
Е-скіз малюнку нанесемо
Н-а полотно свого життя,
І долю щастям ми назвемо.
Щ-асливі будем - Ти і Я!
А як захоче непогода
С-тирати вітром кольори,
Т-и пензлем замалюй негоду,
Я-скраве сонце сотвори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759752
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Опало листя. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
І п'є земля барвисту благодать,
Що вчора золотила обрій неба.
А небо плаче, як горить земля,
Про щось шепоче листя в круговерті.
В цей час печалі в пісні журавля
Знайшла
себе я
в справжності
відвертій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 09.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Тремтить сльозою зболена душа,
Коли синів поранених я бачу,
А поряд побратими в бій спішать…
Як кров синівську ворогу пробачить?!
Закрить несила очі на війну
Й змиритися із цим не маю сили,
Хоч дух бійців міцніший за броню,
Проймає біль, чом ворога впустили
У український, рідний нам Донбас,
Скалічили там землі, люд і душі,
Чом москалі ненавидять так нас,
Народ російський чом війни не тушить?
А головний палій сидить в Кремлі
Ні, не болять йому ніякі жертви,
Тут справа не в донбасівській землі,
За котру мусять наші діти вмерти.
«Він – вовк, він – пан», – згадаєте мені,
Та час вовків минув, лишивши болі…
Чом люди знову гинуть у війні?
Тільки тому, що шлях веде до волі?
Війна і кров, свобода і любов –
Усе змішалось у житті сьогодні,
Та з нами Правда і великий Бог,
І до землі палка любов, народна!
20.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759300
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]
Кілька відсотків вересня – зовсім трохи,
Щоб передати жо́втневі естафету.
Осінь – розкішна жінка у стилі бохо,
Є в ній щось від художника і поета.
Жовтогарячі крони та ірокези
Стримано-строгих сосен на видноколі…
Липне багряне листя, немов компреси,
До асфальтівок і залізничних колій.
Світла пора богемності, блиску й шарму,
Теплих відтінків золота, бронзи й міді!..
Осінь – подвійна доза натхнення в карму,
Вогкість ранкова й затишок пообідній.
В лісі – густі молока грибних туманів,
А поміж тим – сріблясте тороччя зливи…
По тротуарі трюфелями каштанів
Вітер-пісняр вистукує щось грайливе.
Кілька відсотків вересня – трішки-трішки…
Поки помірний градус тримає осінь,
Хочеться вийти з дому й пройтися пішки –
Просто наосліп…
[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 08.11.2017
О таких говорят: под ногами горела земля,
Что сквозь пламя, да в избу - сама, ну, конечно, сама...
Поджигала, ревела, тушила, палила, паля!
Да, когда-то она очень многих сводила с ума...
И судачат, что душу свою уж давно продала
За мгновение - быть на виду, на слуху, на коне...
По ночам спали все, а она не спала, не спала,
Пропадая в ночном, а ещё - предрассветном окне...
Новый день начинался, где призрачной сказке конец,
Понимание сущности грёз - ледяною водой,
Что никто из желанных её не увёл под венец,
Хоть была сумасшедше-красивой, такой молодой...
Где вы, рыцари, что оседлают строптивых коней
И обнимут её, дорогую, ни в чём не виня,
Что - в горящую избу и без промедленья - за ней,
Не боясь умереть, в сотый раз, в той стихии огня...
Приутихли, умолкли, упали - что ниже травы -
Так попроще... кругом очень много, так много простых...
Поспокойнее с ними - о них не услышишь молвы...
И... один лишь... догнал на пороге и обнял... А ты?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Ні,це не сон у спраглу літню ніч,
Це - марення. Ним дихає самотність.
Та тільки блиском погляду поклич
І розпочне ходу безповоротність.
І закружляє зорепаду вир,
І ми у ньому ,сяйвом оповиті,
В саду бажань прихистимось,повір,
Щоб жодної не марнувати миті.
Бо літня ніч не зносить самоти,
Хоч кожен біль притулку в ній шукає,
І прагне полиново прорости.
А у заграві ранку -догорає...
Нам досить сну,вже проспано весну,
Та Спас медовий досі ще чекає...
Хай кожну мить ,на почуття рясну,
Душа з повітря досхочу вбирає!
Так світло йти крізь темну ніч удвох.
Дзвенить луна кантати зорепаду...
Бог є любов. Цим світом править Бог.
Це Він дарує ніч і лоно саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742568
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 05.11.2017
Х-лещет с утра и до ночи,
О-сени царь - косохлёст,
Ч-естно, нет более мочи.
У-жас, блокада из слёз.
О-х, надоела мне слякоть,
Б-оже, как ливень унять,
Р-анит... и хочется плакать,
А-вгуст, вернись к нам опять.
Т-ам спелых яблок корзины,
Н-ежность и щедрость лучей,
О-сень сменила картины,
В-плоть до земных мелочей.
Л-истья сложив за сараем,
Е-дкость свою укроти.
Т-о. что мне так не хватает,
О-чень прошу - возврати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758722
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2017
Малює осінь казку за вікном:
Закутані у золото діброви,
Лелечі клини, згублені давно
В високім небі, раннім, сіробровім.
Гаптує осінь диво-килими
І літа бабиного ніжні візерунки,
І ліс, нехай не зовсім ще німий,
Припас для нас грибочки-подарунки.
Прядуть дощі осіннє срібло з рос,
Колишуть воду вітряні весельця,
Не скоро закує її мороз,
Тому й радіє ніжне пташки серце.
27.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758231
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2017
Запалює вечір вогні золоті
І берег далекий синіє.
Неоновим сяйвом на тихій воді
Горить, відбиваючись, Київ.
Над сивим Хрещатиком лайнер летить,
В сіріючих хмарках зникає.
Ще місто вечірнє в турботах шумить,
Постукує дзвінко трамваєм.
А поряд, на плесі стихають вітри,
Гудуть лиш буксири у дії.
Ти з часу Хорива стоїш на Дніпрі,
Тримаєшся гордо, мій Київ.
Ти перший, хто проти хозар-ворогів
Здійнявся валами крутими.
І першим на сході поганських богів
Топив у Дніпрі Володимир.
Тягнулися куполи в небо твої,
Світились добром в позолоті,
Коли ще булатом дзвеніли бої
З азійським сусідом навпроти.
Ти вільний від диких і грізних колись
Нащадків ординського іга.
Ти знову в ряду європейських столиць -
Славутичем зламана крига.
Над руслом могутнім, де повз льодохід,
Біліють каштани з обривів.
І цвіт на бруківку скидаючи з віт,
Стоїть посивілий мій Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
О-дцвіли у садах різнобарвні жоржини і айстри,
С-пілих яблук і груш вже не чути п'янкий аромат.
І- змінився чомусь на похмурий з веселого настрій,
Н-аче все у житті розладналось і йде невпопад.
Н-оровлива пора, то морозно, то мряка, то вітер,
Я-сний день випадає на тиждень хоча б лишень раз.
З-аблукала любов серед рим, серед смутку і літер,
А- рядочки віршів затремтіли, мов лист від образ.
Ж-уравлине «курли», як ножами у зранене серце
У- природи мінор…та невже буде так до весни?
Р-зпинають вітри падолист у нестримному скерцо,
А- допоки нехай нам насняться про проліски сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Цей вірш для тих, кому в любові не щастить,
За ким не стежать схвально.
Для всіх, хто упустив злягань банальну хіть,
Свободу сексуальну.
Не бійтесь, дорогі, неуспіху химер.
Любов – брехня, геть-чисто.
Ви – у жорстокій грі на сцені в ролі жертв.
У грі спеціалістів.
________________________________________
Je m'adresse à tous ceux qu'on n'a jamais aimés,
Qui n'ont jamais su plaire;
Je m'adresse aux absents du sexe libéré,
Du plaisir ordinaire.
Ne craignez rien, amis, votre perte est minime,
Nulle part l'amour n'existe.
C'est juste un jeu cruel dont vous êtes les victimes;
Un jeu de spécialistes.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431227
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 28.10.2017
ну що ж... розпочався останній осінній сезон,
але до зими, як до раю чи пекла, далеко...
тому приготуйся вбирати прокислий озон,
у поросі хатньому стоячи тріснутим глеком,
в якому давно не було ні квіток, ні води,
лише тарганяччя на денці невтомно шугає;
і годі чекати до дір заяложених див,
тому що - відомо - таких восени не буває;
і треба діждати Різдва, тільки то вже зима,
а перед зимою господар почистить горище
і все, що у ньому роками недбало тримав,
без марних емоцій твердою рукою понищить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362569
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 28.10.2017
Р-озійшлись, розлучились, погордо пішли в різні боки,
О-дцвіли і зів'яли сумісного щастя квітки.
З-аблукались в житах і бажали розлуки, допоки
Д-оленосно життя не зв'язало образи в сніпки..
О-сь тепер все як є, тільки шлях у обох одинокий,
Р-аптом смуток накрив невимовно брудним полотном
І- розлука - то лиш дуже мудрі життєві уроки,
Жнив'яним був би лан, та поріс геть увесь бур'яном .
Ж-уравлі прилетять і зігріють світ білий красою,
Я-блуневі сади, наче снігом покриють траву.
Л-ише тих, хто пішов в різні боки в розлучнім двобою
Ю-рми тягісних дум заведуть у добу грозову.
Б-ез жалю розійшлись, та відчули тепер, з плином часу
О-вдовіла душа, серце кожного рветься навпіл
В-ідболілим єством корчить підла розлука гримасу
І- в кохання тепер впились сотні отруєних стріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Меня потряс один профессор.
Он – Нобелевский лауреат.
Спас человечество от стресса.
Он перекрыл дорогу в ад.
Он изучил Оксид Азота*
И доказал - как это важно!
Чтоб кровеносная «Тойота»
Не подвела б меня однажды…
Луис Игнарро – славный Доктор!
Знакомству с ним обязан каждый.
Чтоб от внезапного инфаркта
Ты не скончался вдруг однажды…
Кто хочет долго жить на свете.
И быть значительно моложе,
Есть удивительное средство:
Найтворкс тебе в этом поможет.
Я изучила средство это!
Поняв – бесценна его польза!
Спешу сказать о нём поэтам –
Теперь Найтворкс нам всем поможет!
24. 10. 2017.
*Оксид Азота – молекула жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757412
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Гомонять тополі тихо в частоколі,
на дахи вершини дивляться здаля.
Під осіннім сонцем грають скелі голі,
над широким плаєм вітерець гуля.
Виснуть павутини бабиного літа,
в’яжуть у пучечки грона горобин.
Гарбузи вродили – нікуди їх діти,
сушиться цибуля на щаблях драбин.
Квітнуть на подвір’ях кулями жоржини,
гріють на кілочках глечики боки.
Витягнули шиї крізь вузькі шпарини –
норовлять з повітки гуси навтьоки.
Перекочували яблука із саду
(їх напередодні повно там було).
Дітвора у гилку грає до упаду,
цій погожій днині тішиться село.
Прийде незабаром смуток листопаду,
зрідка нагадають про минуле сни.
Запасають люди кожен промінь радо,
щоб було достатньо сонця до весни.
20.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756946
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Что ты делаешь здесь, мой странник,
У развалин души моей?
Что молчишь, мой былой избранник,
Зря вернулся среди дождей...
Сам порвал золотую нитку,
Уходя, увёл за собой
Моё сердце - любви улитку,
Я тебя так ждала домой,
Где тепло и уютно в стужу
И прохладно - в палящий зной.
Понимал ведь, что ты мне нужен
Очень-очень. Такой родной...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А теперь зачем: было - не было,
Всё забыл или помнишь что?
Может, вновь захотелось - набело,
Но не греет твоё пальто...
Что сказать, если краски белые
Намешали под серый цвет.
Навсегда. Безвозвратно, Смелые...
Или знаешь другой ответ?..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Что ты делаешь здесь, мой странник?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659504
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 24.10.2017
П-оставлю свечи у икон, прочту молитву,
Р-аз объявил ты чувствам бой, затеял битву.
И- на любовь поставил вновь свои запреты,
Х-отя недавно были мы теплом согреты.
О-стыло видимо твоё шальное сердце,
Д-уша ушла в глухой минор в холодном герце.
И- не пробиться мне к тебе, уходят силы,
К-акой болезненной ценой все это, милый...
О-пять над нами небосвод - сплошные тучи,
М-олю, остынь и перестань жестоко мучить.
Н-о ты молчишь и у меня надежда тает,
Е-й Богу, хочется примкнуть к осенней стае.
В-злететь повыше над землей, как вольный лебедь
Г-ореть свечей былой любви на звездном небе.
О-статься вечно для тебя желанной самой,
С-уметь расстаться навсегда с сердечной драмой.
Т-ропинки наши и пути цветут пусть счастьем
И- чтоб хотелось в общий дом нам возвращаться.
В-встречать чарующий рассвет в своем окошке,
С-пуститься в сад по росяной тропе-дорожке...
Е-ще у речки постоять, где ивы плачут,
Г-адая, как не упустить свою удачу.
Д-ом мой открыт, я жду тебя с теплом признаний,
А- я накрою щедро стол, мой милый странник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
О часе, пригальмуй на хвильку біг,
І блискавично не лети повз мене!..
Вже світлофорить осінь вздовж доріг
Багряним, теракотовим, зеленим.
Ще ніби вчора літо провела,
А нині жовтень перетнув екватор.
Чомусь так мало справжнього тепла,
Зате леткого блиску забагато
У вулику людської суєти,
Де нерви не живі, а синтетичні!..
Цей світ давно з наукою «на ти»,
А що душа? Як нетрі фантастичні ─
Непроходима хаща, глухомань,
Де що не крок – сліпі космічні діри…
Як часто між земних поневірянь
Людині бракне спокою і віри,
Щоб осягнути серцем глибочінь,
Просканувати поглядом висоти
І підібрати кодові ключі,
Й замки небесні позривати всоте…
І духом життєдайної весни
Наповнити кожнісіньку судинку,
Допоки час тебе не розчинив
В галактиці, мов зоряну пилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Беззастережно впасти в осінь,
Сягнувши охрового дна,
Де нитка сонця у волоссі,
Немов обірвана струна,
Заплуталася випадково…
І спалахнути, мов свіча,
Відчути, як достигле слово,
Терпке й солодке водноча́с,
Із горла проситься назовні,
Як з гілки обважнілий плід.
Набрати світла жмені повні
І щедро хлюпнути землі –
На глянець трюфельних каштанів,
На теплі вощені листки,
На трави в сивому тумані…
І начерка́ти від руки
Думок намічені маршрути,
Щоб не розсипати в юрбі.
І, врешті, з видихом відчути,
Що космос плавиться в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Жоржини
зів'ялі –
торішні
опа́ли
опалі,
розніжено
вітер
гойдає
засніжені
далі,
поблідло
чи світло,
чи тло
золоте пасторалі –
марн[i]і́[/i] натюрморти…
жоржинні офорти печалі…
Ген місяць помітив
ту постать
на соннім
причалі –
усміхнена
Панна – у синім
холоднім
кришталі…
Портрет Незнайомки
в знайомім до болю
овалі –
паліють
жоржини
і мліють,
як води
відталі.
Жоржинні
печалі
на соннім
і синім причалі,
відталі, як води
зімлілі
в холоднім
кришталі,
опалі
в розніжені
вітром
засніжені
далі,
в опалі паліють
на Пана
в знайомім
овалі.
Портрет Незнайомця
на тлі
золотім
пасторалі…
Розквітло
чи світло,
чи літо марно́ї
печалі –
розніжена Панна
із Паном
на соннім
причалі,
а далі –
засніжені далі,
опа́ли опалі…
Лиш місяць
жоржинно
милує
жоржини зів'ялі.
[i](Зі збірки інтимної лірики [b]"Самоцвіти сокровення"[/b]. - Львів:логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754754
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Переспів балади О. Кочеткова
- Як боляче мені, як дивно,
Корінням сплівшись і гілками,
Як тоскно, милая, як дивно
Двоїтися на ти і я.
Не заросте на серці рана -
Проллється чистими сльозами,
Не заросте на серці рана –
Проллється річка смоляна.
- Доки живу, з тобою буду –
Душа і кров – єдине ціле.
Доки живу, з тобою буду –
Любов і смерть завжди удвох.
Ти понесеш з собою всюди,
З собою понесеш, єдиний,
Ти понесеш з собою всюди
Домівки рідної тепло.
- Якщо ж немає чим прикритись
Від жалощів невиліковних,
Якщо ж немає чим прикритись
Від темряви та холодів?
- Ми знову маємо зустрітись,
Не забувай мене ніколи,
Ми знову маємо зустрітись,
Повернемося я і ти.
- А раптом я безслідно кану –
Проміння має вік короткий,
А раптом я безслідно кану
Кудись аж за Чумацький Шлях?
- Полину в небо молитвами,
Щоб не забув земні дороги,
Полину в небо молитвами,
Щоб зберегти твоє життя.
Чужий в прокуренім вагоні,
Він став бездомним і покірним,
Чужий в прокуренім вагоні,
Він напівплакав, напівспав, -
Як потяг, скорчившись від болю,
На схилі вигнув страшно спину,
Як потяг, скорчившись від болю,
Від рейок раптом відірвавсь.
І надлюдська нестримна сила,
Усіх калічачи і рвучи,
І надлюдська нестримна сила
Земне все скинула з землі.
Нікого, ні, не захистила
Обіцяна майбутня зустріч,
Нікого, ні, не захистила
Рука, що зве в далечині.
З коханими не розлучайтесь!
З коханими не розлучайтесь!
З коханими не розлучайтись!
Всім серцем проростайте в них!
Щоразу назавжди прощайтесь!
Щоразу назавжди прощайтесь!
Щоразу назавжди прощайтесь,
Коли йдете лише на мить!
Оригінал
А. Кочетков
Баллада о прокуренном вагоне
- Как больно, милая, как странно,
Сроднясь в земле, сплетясь ветвями,-
Как больно, милая, как странно
Раздваиваться под пилой.
Не зарастет на сердце рана,
Прольется чистыми слезами,
Не зарастет на сердце рана -
Прольется пламенной смолой.
- Пока жива, с тобой я буду -
Душа и кровь нераздвоимы,-
Пока жива, с тобой я буду -
Любовь и смерть всегда вдвоем.
Ты понесешь с собой повсюду -
Ты понесешь с собой, любимый,-
Ты понесешь с собой повсюду
Родную землю, милый дом.
- Но если мне укрыться нечем
От жалости неисцелимой,
Но если мне укрыться нечем
От холода и темноты?
- За расставаньем будет встреча,
Не забывай меня, любимый,
За расставаньем будет встреча,
Вернемся оба - я и ты.
- Но если я безвестно кану -
Короткий свет луча дневного,-
Но если я безвестно кану
За звездный пояс, в млечный дым?
- Я за тебя молиться стану,
Чтоб не забыл пути земного,
Я за тебя молиться стану,
Чтоб ты вернулся невредим.
Трясясь в прокуренном вагоне,
Он стал бездомным и смиренным,
Трясясь в прокуренном вагоне,
Он полуплакал, полуспал,
Когда состав на скользком склоне
Вдруг изогнулся страшным креном,
Когда состав на скользком склоне
От рельс колеса оторвал.
Нечеловеческая сила,
В одной давильне всех калеча,
Нечеловеческая сила
Земное сбросила с земли.
И никого не защитила
Вдали обещанная встреча,
И никого не защитила
Рука, зовущая вдали.
С любимыми не расставайтесь!
С любимыми не расставайтесь!
С любимыми не расставайтесь!
Всей кровью прорастайте в них,-
И каждый раз навек прощайтесь!
И каждый раз навек прощайтесь!
И каждый раз навек прощайтесь!
Когда уходите на миг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732273
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 22.10.2017
Німий сезон. Поезії ні краплі:
Душа волога, та іще не час.
Стомився виноград, вином набряклий,
Чекати, доки з’явиться Мідас.
А хтось уже гілок торкнувся клена –
І він стоїть черлено-золотий.
І тінь чиясь майнула, мов крізь мене,
Залишивши монетами сліди.
Прокляття силу не збагнеш одразу –
Чеканить промінь жилки на листках.
Цей дар богів не кращий за проказу.
Покайся, царю. Понесе ріка
Лелітки літа. І настане осінь.
І клен зітхне, зронивши жовтий лист.
Не золота – дощу душа попросить
І щоб краплини римами взялись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756467
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Ты слышишь трели птичек ранних?..
Ты слышишь... как они поют?..
В тех трелях: нежное признанье...
Надежда... вера... обещанье...
Любовь они к себе зовут...
Паря над этим светом белым,
Несут в сей мир святую блажь...
О, как прекрасны их распевы!..
Вот так и я бы пела... пела...
Пока поёт моя душа -
Строкой, в которой ты возвышен,
Любовью скрасив грешный путь,
Войдя в мою святую нишу...
Молчи, послушай... Тише, тише,
Чтоб святость эту не вспугнуть...
Светлеют будто наши души,
Когда они полны любви...
Ни солнце чувства не иссушит,
Ни осень не убьёт, ни стужа,
Того, что трепетно болит...
Пусть боли этой неизбежность
Звучит, как песнь, в моих словах...
Прими мои тепло и нежность,
Познай моей любви безбрежность -
И в этих птичьих голосах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755546
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Під вечір до мами прийшло з комиша,
Ображене гірко, мале ведмежа.
Принишкло тихенько, забравшись на пень -
Важкий у звірятка сьогодні був день.
Поколоті лапки і носик розпух,
І вголос заплакати хоче малюк,
Та все таки знає майбутній ведмідь -
Негоже для звіра від болю ревіть.
Пригоди, ще зранку, прийшли неспроста -
Схотілося маму схопить за хвоста;
Сердите ричання і ляпас під зад,
І чітко ведмежий відновлено лад.
Почухавшись трішки, на маму не зле,
Подумало мудро кумедне мале:
Були б, як і я тут малята смішні,
Було б з ким погратись без мами мені.
А тут їжачок виповзає з кущів -
Зраділий ведмедик схопився мерщій,
Примчав подружитись і лапки простяг,
Та боляче вжалив колючий їжак.
Забулась невдача і знову вперед,
Задумалось раптом гайнути по мед.
Там вулики повні під лісом були
І бджоли заманливо поруч гули.
На самім узліссі, де поля межа,
Тихенько підкралось до бджіл ведмежа,
Просунуло лапку і носик в льоток -
І ніби хтось в рильце лийнув кип'яток.
Зірвавшись від болю до мами мерщій,
Привів за собою розлючений рій.
Бджолиних укусів дісталось для двох
І ляпасів знову отримав синок.
І ось вже набитим героєм вірша
Лежить на пеньочку сумне ведмежа.
Хоч капають сльози і носик розпух -
Не рюмсає вголос геройський малюк.
Він сильний і мужній, і звіра дитя,
А завтра чекають нові відкриття.
Зітхнуло малятко, і ось уже спить.
- Спи міцно, ведмедик, хай завтра щастить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Летять хмаринки тихо вдалину,
По небу пропливають без упину,
Одна наздоганяючи одну,
Міняючись грайливо щохвилини.
Куди, хмаринки, разом біжите?
З яких країв несетесь, легкокрилі,
І як у вас дізнатися про те,
Від чого ви, пухнасті, побіліли?
Мовчать хмаринки в синій висоті,
Не хочуть ні про що розповідати:
Їм на смішні запитання оті
Звисока краще мудро промовчати.
Летять вони по справах непростих,
Їм діла до бездільників немає.
Вони - хмаринки, зовсім не із тих,
Хто просто так по небу пролітає.
Там, в Африці, гасає хижий птах
Над рибками в міліючих озерах,
І втомлено ідуть по берегах,
Шукають воду слоники і зебри.
Ніхто їм, крім хмаринок з висоти,
Води не принесе із океанів.
Вони спішать скоріш допомогти,
Вони як порятунок в день останній.
Підхоплені то бризом, то смерчем,
По небу до відміченого краю,
Промчать хмаринки, випадуть дощем
І знову з моря шлях розпочинають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743901
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 21.10.2017
В твоей судьбе меня так мало -
Как мало зелени в песках...
... Чего душа твоя искала
В моих стихах?
Чего душа твоя хотела,
Когда прибилась к берегам
Моей души осиротелой,
К её мечтам?
К её слезам, садам и рекам,
Такой прозрачной глубины;
К бегущим альфам и омегам
Чужой весны?
Не прогнала... И ты остался,
И стал желанным и родным...
Небесной, чистой, нежной страстью -
Дождём грибным...
И стало очень, очень много,
В твоей душе меня... Пускай!..
Не оборви свою дорогу
В мой тёплый май...
Пускай же чувства льются вечно...
"Люблю" - сказать не побоюсь
Тебе при самой первой встрече...
И пусть... И пусть
Мне говорят, что я украла
Чужое сердце... Мне плевать!
...Меня так много... и так мало...
И это "много" или "мало"
Нельзя предать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756351
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
упала
на мармурову поверхню стола
кленова епістола,
золота…
на кінчику черешка,
де до листка кріпилася гілка –
округла виїмка
наче сльоза, тремтить краплинка
у виїмці неспроста:
притулиш до язика,
і назавжди знатимеш – отака
на присмак - осені гіркота
…гіркотинка…
20.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756276
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Збирали той п"янкий нектар вуста
Зі слів твоїх і несли в чашу серця...
А вийшло так, що мова та пуста,
Змішалась з пилом у життєвім герці.
*
Чому б словам, як квітам, не цвісти,
Квітує все любов"ю в час веснів"я.
Але ж буває часом цвіт пустий,
Як і твоє солодке пустослів"я.
*
Тепер гірчить в душі моїй полин,
Горять вуста, що спрагло пили щастя.
Нектару смак поверне часу плин,
І почуттів нових святе причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 20.10.2017
В/стречает осень снова у порога
Р/аскинув густо на траве оранж.
Е/ще октябрь, но уже... тревога,
М/инор осенний объявил реванш.
Я/нтарь созревшей впору облепихи
П/ылает ярче солнечных лучей.
Е/й бы дарить загадочные блики
Ч/его ж ты, осень, душу бьешь больней?
А/ мне бы ... мне бы по весне подснежник,
Л/есная тень и теплый шум дождя,
И/ вереницу впечатлений нежных
П/од трель шального в роще соловья.
О/тнюдь, все это не подарит осень
Р/азвёл октябрь в садах своих костры.
А/леют ярко в парках среди сосен,
Л/есной рябины щедрые дары.
И/ лишь душе нисколько не уютно...
С/ентябрь, октябрь...а там - зимы простор,
Т/оропят годы и несут попутно
О/садок грусти, нАжитый укор.
П/ылает осень желтым, рыжим, красным,
А/ на душе , как в беспробудном сне.
Д/ень ото дня унынье шагом властным
А/ванс дает... весенней новизне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
В заду́мі, гортаю сімейні світлини
і телепортуюсь в далекі роки...
Ось фото – найперше – моєї дитини.
– Привіт, янголятко! – торкаюсь руки,
а там – світлий Боже! – ті пальчики милі,
немов у Дюймовочки-крихти, – малі...
І ніжість щемливі накочує хвилі,
підхоплена ними, пливу, як в імлі,
крізь ночі безсонні, повз пам'ятні віхи:
ось – зубчик найперший, а тут – перший крок,
від першого слова так мліли од втіхи,
що радість, напевне, сягала зірок.
Згубилася лялька – і слізок озерце,
обдерла колінця – і знов полились
струмочком окропу на мамине серце...
Чи буде спокійним воно, хоч колись?
Траплялися, зрідка, непослух, пручання
і таткова кара – заслання в куток.
Та це вже – садочок і в школі навчання,
де кожен із нас свій проходив урок.
Росла наша доня, а з нею – тривоги,
вже час самостійні шукати путі.
Рішуче долола затори й пороги,
тож місце достойне знайшла у житті.
Ти болі й хвороби уміло гамуєш.
З жіночою чуйністю і співчуттям,
поранені душі батькі́вські лікуєш,
рятуючи діточкам їхнім життя...
Кровиночко рідна, ти нам – нагорода,
безцінний прекрасний дарунок Небес.
Як гілка старого козацького роду,
ти вистоїш всюди і з нами,.. і без.
А дехто не хоче дітей. І без риску
й мороки шукає розваги в житті.
З тобою я взнала любов материнську,
а це – найсвятіше з людських почуттів.
Що просять батьки для єдиної доні?
Здоров'я, кохання, життя без проблем.
І дякують Богу за щастя в долоні,
аби не втекло в небеса журавлем.
Ти – мама і жінка, і доня. Хоч нині
життя в нашім краї – не мед, не єлей,
та, попри тривоги і втрати, і кпини,
примножуй достойні чесно́ти Людини.
Будь Примою, доню, у кожній з ролей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 19.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2017
На днях, мне бросили перчатку,
а с нею вызов, сможешь ли...
Я, почесав пером сопатку,
Раздул в печи своей угли
и написал....
(А теперь о краткой форме прилагательного:
Тяжк удел, сложн ответ, остр вопрос, жалобн стон, узк поясок, тряск тарантас, редк экземпляр, хрупк лёд, мягк пуфик, крепк коньяк, лёгк стиль, резк удар, толст пингвин, бедн пиит, ясн пень, интересн собеседник, медн всадник, умн, светл лицом, кротк мой читач.
Сергунь, а слабо?)
===============
Вот так оказия случилась,
со мною в этот ясн день.
Ко мне, шипящему, на милость,
явилась Муза на олень.
На остр вопрос её о блошках,
совсем смутился бедн поэт.
Гроссбух взял с полки без обложки
и начал сложн ваять ответ...
Средь узких улочек унылых,
гремел вертлявый тарантас,
То светл лицом катился к милой
медн всадник, плут и ловелас.
Редк экземпляр известн книги
держал в руке. Горел фитиль.
На мягк подушк лежали фиги,
отождествляя лёгк стиль.
Узк поясок, подобно шлее,
стан крепкий нитью овивал.
Из кобуры на портупее,
чёрн пистолет хвостом торчал.
В изящн руке, в хрустальн бокале,
гнал желты волны крепк коньяк,
Хрупк лёд в нём был подобен стали
и горло рвал, как жертв маньяк.
Какой-то слишком мрачн картина
нарисовал поэт-усач.
Толст пингвин прятался уныло,
но восхищался кротк читач.
И я шучу! :)
======================
История cоздания стихотворения:
Людмила Буйлова
Эпиграф:
Путь к совершенству тяжк и зыбок,
как у Ясона за руном.
("Л.Б. подкралась незаметно ...")
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Тряск тарантас моих затей,
умн собеседник мой лукавый,
и чем мой опыт нажитей,
тем проще мой язык шершавый.
Серега смел и башковит.
Тяжк мой удел и сложн мой жребий,
тесн небосвод и бедн пиит,
устав от всяких непотребий.
Легк стиль его и резк удар,
редк экземпляр такой в народе,
но мне не дался редкий дар
на осмысление пародий.
А теперь о краткой форме прилагательного:
Тяжк удел, сложн ответ, остр вопрос, жалобн стон, узк поясок, тряск тарантас, редк экземпляр, хрупк лёд, мягк пуфик, крепк коньяк, лёгк стиль, резк удар, толст пингвин, бедн пиит,
ясн пень, интересн собеседник, медн всадник, умн, светл лицом, кротк мой читач.
Сергунь, а слабо?
Знаю, не слабо! Справишься легко, просто я с удовольствием шучу!
==================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756012
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 19.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2017
[i] Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в год труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.[/i]
В.Маяковский
То ли мысли не очень глубокие,
То ли беден словарный запас,
Но поэтами станут немногие
Так, чтоб нАдолго, а не на час.
То ли темы уже все исчерпаны,
То ли с музыкой туго в душе...
Но поэзия - это Вселенная,
А не рифма на стёртом клише.
И постигнуть дано только избранным.
Единицам. А жаждущих - рать.
В рудники! Так чтоб аж коромыслом дым
Рыть и слово своё раскопать.
Вы ищите, мои сотоварищи
По несчастию и по перу.
Как иначе насытить пожарище,
Что в душе прожигает дыру?
Ведь не строчками же бестолковыми!
Даже если сдержаться невмочь,
Со стихами прекрасными новыми
Переспите как минимум ночь.
Не спешите тащить их в жизнь бренную
И по клавишам лихо стучать.
Ведь поэзия - это Вселенная...
... И исчерканная тетрадь.
14.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659968
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.10.2017
Ці почуття, настояні на часі.
В них терпкість є, але немає піни.
Люблю з тобою, осене, стрічатись,
як відшумить весілля Прозерпіни.
Люблю сидіти в парку й наслухати,
як сипляться листочками секунди
під ноги ненародженому завтра -
І ні про що, крім осені, не думати;
А потім неквапливо повертатись,
сп’янівши трохи від вогнів і щастя.
На підвіконні жовтий лист без дати
Про почуття, настояні на часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755681
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
У часи інтернету і стресу,
Смайлів, замість сердечних розмов,
Виживається казка прогресом
І не гублять вже коні підков –
Гублять люди сумління й посади,
А мені так потрібно – хоч плач! –
По алеях тінистого саду
Чути цокіт майбутніх удач.
Нині коні живуть на картинках
Чи в забутих прадідівських снах.
Грудка цукру в кишені й скоринка,
Та підкова лише в небесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671238
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 17.10.2017
С журчащим ручьём среди горных каскадов,
С кристально-прозрачной холодной водицей,
С летящими брызгами из водопадов,
Которыми так хорошо освежиться,
С рассветным лучом, озаряющим небо,
С солёным дыханием бриза морского,
И с корочкой свежего тёплого хлеба
Сравнимо душевной поэзии слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[i][b][color="#ff0000"]Осінь... [/color][/b][/i]
[i][b][color="#1c1c78"]Синє небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої очі...
Жаринки...
Вдвох...
Птах цікавий...
Крутнувся...
В путь...
Дві ласкаві
Руки
Снують...
Вушка...Шепіт...
Клекоче
Кров...
Спротив гине...
Безволля...
Зов...
Руки...Ніжки...
Як треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб він
Не тух...
Нігті...Спина...
Чуттєвий
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...
Трепет... Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу
Згубили
лік...
Паутинки....
Ми вище...
вдвох...
Немов килим,
Вологий
Мох...
Синє небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої очі...
Жаринки...
Вдвох...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755475
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Цей серпень – мов крапка. Зотліли шляхи назад.
Харон вже от-от у воду занурить весла.
Спинися! Хай буде до ранку зеленим сад,
А завтрашня осінь димами в мені воскресне,
Запалить, дихнувши, дерев золоті сірники –
І тільки човна не торкнеться твого, Хароне:
Він Летою пахне.
…А ти спинився-таки?
Сльозинами сад,
збожеволівши,
яблука ронить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746968
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 15.10.2017
Сухоти, осене, сухоти.
Різкий стрибок температур.
Клен витирає краплі поту
зі щік, фарбованих в пурпур.
Ще зеленіє в нім надії
Останній - наче перший - лист,
Але душа в димах сивіє,
аж трави інеєм взялись.
Рецепти кидає на вітер
глухий до болю календар -
І листю, як птахам, - летіти
хоч не у вирій, так до хмар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755368
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Я/хта наших чувств получила крен
Ж/аль, что прерван курс в гавань радости...
Е/сли дружит шторм с ветром перемен -
Б/ьет о борт волна беспощадности.
Е/й не жаль совсем шхуну наших чувств,
З/а борт брошено наше прошлое,
Т/ам, в пучине вод растворилась грусть,
Е/й одной легко в этом крошеве.
Б/ьет неистово, бьет и бьет волна! -
Я/ молю в слезах - стань спасителем!
Н/е смогу сберечь я любовь одна,
Е/сли будешь ты вольным зрителем.
М/оре гневное перестань штормить,
О/тступись совсем темень колкая.
Г/орько будет нам, коль порвется нить,
У/ сердец она очень тонкая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Чи є хто?!
Петре, поспішай до брами!
І не кажи, що загубив ключі
Багато нас.
А ще ж ідуть за нами
таких, як ми солдатів,
тисячі
Не гоже, кажеш, берцями до раю?
То ж Ваша воля?!
Так воно вже є,
що на війні солдат лишень стріляє
а Бог, відомо, кулі роздає
Ти підкажи -
куди до Михаїла?
Де воїнства небесного комбат?
Туди рушаймо!
Хлопці, полетіли
Там, що не ангел -
як і ми
солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754983
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Я не стану терпеть унижения
И вторую щеку не подставлю.
И не жду твоего извинения.
Пустота в моём сердце усталом...
Пустота. На душе не тревожно мне.
От стихов твоих больше... не больно.
Мои чувства уже подытожены.
Я вполне тем итогом довольна.
Пустота. А была - вдохновлённая!..
И строкой... будто в небо взлетала!..
И за гранью... мечтою нескромною:
Для тебя мне хотелось быть - Галой!..
Я в тебе разглядела - художника...
Ты словами рисуешь - картинно...
Только стала тебе... подорожником...
Не увидел во мне ты... рубина...
Не увидел ни розу, ни лилию,
Осуждая души моей песни...
Ты не принял строки изобилия,
Хоть и был, иногда, так любезен...
Назвала тебя Музой - избранником,
Став таланту чужому... прислугой...
Ты - кнутом мне ответил - не пряником.
Ну, за что?! За какие заслуги?!
За души моей нежную искренность
Ты мне - болью щемящей... подкожно...
Что ж, прости, за прощанья изысканность...
Береги себя...
.......................... Твой подорожник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Не сорняк и не батрачка...
Для тебя я - королева!
Но любви своей не прячу,
Как луга не прячут клевер...
Как луга не прячут клевер -
Ты не прячешь восхищенья...
И звучит во мне припевом:
Я - души твоей волненье...
Я - души твоей волненье,
Я, в руках твоих, - гитара...
И мои стихотворенья,
Для души твоей, - подарок...
Для души твоей - подарок
Этих чувств весенних звуки...
Не тая любви пожара,
Я твои целую руки...
Я твои целую руки,
Как река целует берег...
Не убьёт любовь разлука.
В расставание не верю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 12.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 12.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Повертайся у місячну ніч восени,
Коли сяйво зірок затуманює розум.
Позолотою жовтня хоч раз ризикни -
Я й сама все частіше схиляюсь до прози...
Перепишемо разом всі ноти й слова,
Я... мольфаркою стану і, може, позичиш
Мого серця вогонь та, допоки жива,
Ти ще зможеш, ти зможеш, ти зможеш пожити...
Я не хочу втрачати, не хочу, не хо...
Поскладаємо разом чи пазли, чи соти
І закинем подалі амбітні ІМХО...
Я - мольфарка твоя... без боргів і відсотків...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
О, як же гріють ті слова жіночу душу,
Якими пестиш, так закохано, її...
Я розквітаю, ніби та червона ружа,
Бо ти - як музика у серденьку моїм...
Немов жаданий вітерець, що так голубить...
Неначе сонячне проміння навесні...
Яке то щастя, що в душі моїй так любо,
Що дні осінні не похмурі, а ясні...
Лечу назустріч, ніби пісня солов*їна...
Моя душа до тебе рветься, в твій полон...
Пливу до тебе, ніби хвиля білопінна,
Щоб бути поруч, в твій осінній диво-сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754554
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Не причитай, Судьба, молитву:
Бояться поздно... среди волн,
Когда Нептун затеял битву -
Роняя ярость... на твой чёлн;
Когда свободная стихия
Взорвалась бешеным рывком:
Вздымает волны голубые,
Кидает их в плавучий дом.
Швыряет щепкой твою веру
В господство преданных друзей,
И кто измерит эту меру,
Кто друг тебе – среди зверей.
Уже сломлён твой норов гордый,
Вот-вот… и паника придёт!
И ты чутьём…звериной мордой
Ревёшь, но не сдаёшь – живьём
Свой чёлн. Твоё – предназначенье,-
Дойти под флагом до конца.
И только знанием, терпеньем –
Почить под лаврами венца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[b]Гроза у місті.
Дощ стіною.
Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
Гроза у місті.
Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
Спустіло місто.
Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
Гроза у місті.
Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Течуть по ньому буйнопінні ріки.
Гроза у місті!
Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754242
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
- Як зимно стало!
- Таж осінь надворі вже!
- Не помітила...
бо в серці - літовесна,
і тепло - від кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753749
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Зібрало літо висохлі покоси,
І солов’ї закінчили пісні…
В вікно до мене обізвалась осінь –
Дощу то краплі стукали рясні.
Я підійшла до вмитого віконця,
Побачити хотіла стукача,
Чекала, щоби виглянуло сонце,
Щоб осінь також виплило стрічать?
Вона ж стояла в золотавих ризах,
З букетом чорнобривців у руці,
Найбільшим же було мені сюрпризом
На жовтій сукні мокрі горобці.
Я вийшла з хати осінь зустрічати.
І серце огорнув незримий щем;
Хотілося не плакати – кричати:
Плили ж ключі лелечі під дощем!
Тривожний погляд мій летів за ними,
А з ним – моя збентежена душа.
Пташині голоси були сумними…
Лиш осінь за ключем не поспіша…
22.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Похилий вік, який похилий вік…
Уже й сама мов тин , що похилився…
Та день новий знов кличе на поріг,
Де ранок щедрим сонечком упився.
Знов дивовижею здається білий світ,
І спориші, й ромашки, що край ниви…
Всміхнеться, наче скине четверть літ:
« Хіба ж не диво? Достеменне диво…»
Веде розмову з вишнею старою,
З жоржинами, що квітнуть край воріт,
Немов і не лишалась сиротою,
Немов і досі з нею увесь рід.
Де стежці вузько витись повз садок,
Її город в буянні стиглім літа.
На смужечках прополених грядок
Вирує зелень, сонечком зігріта.
Там соняшник торкається руки
І чорнобривців квіт милує око,
І бурячків шикуються рядки,
І диньки налились медовим соком.
Мов пух кульбаби, десь згубився лік
Її рокам в щоденному натхненні,
І десь беруться сили, хоч й малі,
На дивну творчість у житті буденнім.
Дозріє день у літньому теплі,
Де по межі рясніють трави в цвіті…
І вклониться вона своїй землі,
Що та тримає ще її на світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
П-огоди, задержись еще малость
О-сень-фея, красотка в парче.
Л-ето красное в прошлом осталось,
Е-ль средь рыжести - радость очей.
Т-еплых дней нам насыпь на ладошки,
Е-сть они у тебя в закромах.
Л-истьев ворох тряхни на дорожки
И - прибавь пестрых красок в цветах.
П-оразвесь лета бабьего сети,
А-ккуратно сплетая узор.
У- поры этой много столетий
Т-о, что нежностью радует взор.
И-деальность, изящность сплетений
Н-а деревьях, траве и кустах.
К-расоту этой сказки осенней
И-злагают поэты в стихах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Поміж трав і лісів
Плине Ворскла і слухає тишу,
А над нею присів,
Повний місяць у сяйві легенд.
Чую я, як вода
Прохолодою ранньою дише.
Ще вітрець не гойдавсь –
Він удень головний диригент.
Тихо Ворскла пливе –
Оксамитом-водою хлюпоче,
А як день оживе,
Засміються ліси серебру,
Зацвітуть береги,
Адже знають, як річечка хоче
Свою долю вручить
Незрадливому батьку Дніпру.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753065
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Вітаю Вас, учителько моя,
З осіннім святом вдячності людської.
Перед іменням цим схиляюсь я
З поштивістю і серця теплотою.
Я світла Вашого у спогадах торкнусь,
Прислухаюсь до мудрості у слові.
В лінійку зошит давній розгорну,
Де перший твір з оцінкою любові,
Яка, мов шанс, що вірою світивсь
У долею дароване людині,
І ближчали не знані ще світи
Літератури, звабливі й понині.
Спасибі Вам за чесність і сумління,
За людяність як спосіб існування,
За Ваше вічне з висоти зоріння
І за щоденне з Вами непрощання.
В букет барвиста зібрана краса
Промовить музикою сонячних привітів:
«Любов учительська ніколи не згаса,
Лиш множиться теплом осінніх квітів.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753081
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Вже розвісила осінь, розмальована стиглим рум‘янцем,
На нитках павутин ноти-краплі мінорних дощів,
Перший падає лист в спориші ясночолим багрянцем
Так нечутно і легко, мов невидимий подих душі.
Щось магічне, мов диво, в тім польоті знаходжу для себе,
Мов сама з тим листком пролітаю дороги свої,
Доторкнувшись крильми до хмарок у високому небі,
Понад золотом лісу, пурпуровістю стихлих гаїв.
Осінь знову чарує неповторністю сивих туманів,
Ручаями роси на розмитих віконних шибках,
Стуком десь, мов у снах, перестиглих опалих каштанів,
І кошлатістю трав на вузеньких пониклих стежках.
В золотих листопадах ще багато і сонця, і світла,
Пахнуть вічністю й сумом поріділі самотні сади…
Буде снитися знов незабутністю спраглою літо
Поміж квітів зів’ялих, де його загубились сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752912
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Моя любове, я до тебе лину
На крилах мрій, що виткали слова,
Через роки між журавлиним клином
Пташиною я буду пропливать.
Не розгублю в польоті свої сили,
Хай виллються у світлі почуття,
Котрі б вогонь надій не загасили,
Щоб не сіріло маревом життя.
Моя любове, виткана із квітів,
У краплях-кришталях ранкових рос,
Давно вже на крилі своєму діти,
А ти жива і в спеку, і в мороз.
Я запрошу весну у свою душу,
Позичу в сонця віри і тепла,
Любов мою ніщо вже не задушить,
Якою б доля в мене не була.
20.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Горів, надихаючи світлом перо,
Тремтів, від бажання нам руки зігріти…
А вітер шалений пустив помело –
І світло погасло, і шквалом розбиті
Уламки рядків, що пашіли вогнем,
Яскраві від рим, наче соняхи з літа,
У темряві тліють. Лише де-не-де
Займаються іскрами вуглики літер.
І жаром проймають вцілілі слова –
Буденні, прості, не парадні, не пишні.
І радість сьогоднішня в них ожива,
Виблискують чисто в них болі колишні.
І враз прозріває майбутнього суть.
І спалахом думка пронизує тишу –
То ж руки сірник ліхтарю піднесуть,
Хай знову горітиме сонячним віршем
Уява і мрія – натхнення моє…
[color="#ff0000"]У світі для всіх нас ліхтарики є!
[/color]
[i]Перша публікація у газеті [b]«Молода Галичина», [/b]1983 рік, День студента.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752632
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Як садила гарбузи,
Чаклувала трішки,
Все казала: «Ви ростіть,
От як я завбільшки!
Добрий селекціонер
З мене получився.
Як гарбуз - то за центнер
В полі уродився!
Ой ти ж лишенько моє!!
Горе сподіванки!
Як просила, так і є,
Гарбузи, як танки!!!
Я ж то думала – продам
У селі дівчатам!
Аби мали сватачам
Що вони давати...
Та кому нав»яжеш ти
Отаке нещастя?!
- Глянь, мені звалили тин!!
Плаче тітка Настя.
Підійша уже й пора
Збору урожаю.
Всі стягнули по дворах,
Та горя не знають…
Та і я, і мій мужик
Тоже не зівали!
Щоб стягнути гарбузи
Трактора найняли!
Той до ночі волочив
Прийшлось вмикнуть фари.
А Петро мій торочив:
- Оце твої чари!!.
А тепер у нас в дворі
Страшенні завали!!!
Гарбузи-богатирі
Увесь двір зайняли!
Мене й справді зло бере
Що з цим всім робити?
Може хто їх забере
Згодні й заплатити!!
Щоб на той рік гарбузи
Були в межах норми.
Чоловік віддав призив
Поміняти форми!
Оце ж худну.. третій день
Щоби йому трясця!
Та не впевнена, лишень,
Чи до квітня вдасться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752394
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Летить по небу, крутиться планета,
Кружляє із супутником своїм,
І на орбіті круглим силуетом
Відблискує промінням голубим.
Зима зміняє літо з кожним колом,
Веде світила оберт по кривій,
І точно не дізнатися ніколи
Що бачити доводилося їй.
Пливуть сусідки поряд - ледь жевріють,
Планети безнадійно неживі,
А ти, Земля, лісами зеленієш
І тонеш в океанській синеві.
В тобі одній, у зоряній безодні,
На рідній, на єдиній і своїй,
Біліє сніг на Півночі холодній
І в тропіках хлюпочеться прибій.
Лиш ти гудеш постійними штормами
В ревучій сороковій широті.
І ти одна над стиглими хлібами
Ганяєш вітром хвилі золоті.
Для нас ти, обертаючись, плането,
Відводиш час для щастя і біди,
І вміло підбираючи сюжети,
Ти зводиш двох в єдино назавжди.
Ми день з тобою знову зустрічаєм
В надії, що сьогодні пощастить,
А поле диким маком розцвітає
І бір сосновий кронами шумить.
З тобою, лиш єдиною на світі,
Загублені в космічній глушині,
Ми по своїй проходимо орбіті,
Кружляємо у Всесвіті одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Отпускаю тебя,отпускаю:
В беспризорную благодать...
И отчаяние разливаю
У мостов,где пути назад...
Не скажу тебе больше ни слова -
Захотела бы обнимать...
И не нужно,не нужно за это
Никогда,никогда укорять...
Отпускаю - гоню навеки...
Отлучаю себя от тебя -
От любимого человека...
И наверное,навсегда...
Отмыкаю архивы страсти...
Нахожу на тебя досье...
Подожгу,разорвав на части...
Только нежность оставлю себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752093
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017
У кожного болю свій особливий цілунок.
І батоги теж мають солодкі сліди.
Кожне «але» залишає свій подарунок...
Кожне «бувай» досягає вершин прямоти...
У слів твоїх теж барви незвичні
І «стерво», і «мила» і, навіть, «мала».
Трохи з гірчинкою, доволі тепличні...
Та я розквітала... та я ж цим жила...
У твого «божевільна» кришталеві кайданки..
У твого «не моя» скаженіють думки...
Вже згадка про мене покрита серпанком,
А я ніяк не завершу ось ці сторінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751399
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Він, як та вісь, що мій обертає світ,
Ніби солодкий гріх, ніби щастя крадене,
Розуму – згуба, а серцю – принадний плід.
Сіль проступає в нього на гострих вилицях,
Ніби на скелях витесаних пісок…
Ну, а коли він спрагло у бік мій дивиться,
Я відчуваю, як затерпає крок.
Я з-поміж сотні звуків найперше вгадую
Поступ його і тембр такий терпкий,
Я відчуваю: кров закипає магмою,
Здавлює ребра тиском, немов гілки.
Я забуваю, що інші важливі речі є
В мить, коли він полює, мов хижий звір…
Погляд його палкий, мов індійські спеції,
Аж до молекул спалює, вір-не-вір.
Тож коли він так пильно у мене цілиться,
Пружно цупку натягує тятиву,
Я відчуваю, як сіпається вилиця,
Як від судоми зводить тонку брову.
Я вже готова здатися у полон його,
Із головою кинутися в імлу –
Так, мов нема нічого довкіл стороннього,
Тільки його присутність на дотик-слух.
Тільки його тепло, ніби щастя крадене,
На перехресті наших земних доріг…
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Мов найсолодший гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
И- вновь ложится волнами на сердце
З-накомый своим трепетом мотив .
В- мир таинства всегда открыта дверца
Е-два у сердца чувственный прилив.
Ч-астоты звуков, нежная тональность,
Н-ередко и минорный блюз души.
А- как иначе, вот она - реальность,
Я-рчайшая... а мы испить спешим.
М-инор, мажор, улыбки, радость, слёзы
Е-стественно, что хочешь может быть...
Л-ирические нотки в строках прозы
О-днажды помогают к небу взмыть.
Д-уше и сердцу точно не прикажешь
И- не страшит нас лестница из лет
Я- знаю, что к закату жизни даже
Л-ишают чувства сна...вот и ответ....
Ю-неем, забываем о проблемах,
Б-одримся и становимся нежней.
В-оспеты чувства страстные в поэмах,
И- ничего не может быть важней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751897
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Переведіть мене через майдан...
(В. Коротич)
Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає.
Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через Майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.
Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли.
Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.
Я вже не пригадаю кожен бій,
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.
Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі,
- Переведи мене через Майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2017
Маленькая предыстория.
Вышла из салона со стрижкой, маникюром и пр. и думаю - "Ну-ну.., как всегда, "вовремя", завтра маникюру будет хана (в лес собралась). Ладно, зато грибы будут в диком восторге!"
На тропинку выскочил гриб,
Без смущения восклицая -
"Я, похоже, по шляпу влип!
Посмотрите - идёт какая..."
Подмигнула ему - "Привет!
Неужели готов в лукошко
И зажариться на обед..?
Ты подумай о том немножко..."
"Что там думать - мечтал всегда!"
И таким окатил задором...
Что ему бы ответила - "да",
Кабы не был он мухомором.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 16.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Намалювала дивне поле,
Ромашками причепурила.
В букет збираю… Моя доле,
Стомилися мої вітрила.
Ще намалюю ясні зорі,
Як пломеніють на стежинку.
Здавалось, шляхом неозорим
Для щастя випрошу хвилинку.
І ясени я намалюю,
Що край дороги в ряд стояли.
Так часто згадую, сумую,
А люди їх чомусь зрубали.
Я намалюю наші клени.
Оселю прикрашали в свято.
І розцвітало все зеленим…
Я намалюю так багато!
І тихе плесо, ліс і трави,
А під вікном жоржини білі,
Далекий човник з переправи
І вишні в пригорщах доспілі.
Я домалюю ще тополю,
Що кронами до сонця квітла,
А в радості й хвилини болю
Була мені благанням світла!
Полотна розгорну малюнком,
Як здавна мами розстеляли.
Лляним на лузі візерунком
Білились сонцем і линяли.
Я намалюю світлу днину,
Блакитне небо над собою.
В дитинство спогадами лину...
І прикрашаю їх весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654773
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 14.09.2017
Замостилась у хмаринку казка,
Із дощу зіткала чудеса.
Миле літо, не спіши, будь ласка,
Он навколо ще ж яка краса!
Килимком злягли високі трави,
А кленове гілля - до землі!
У духмянім подиху отави
Стишились цибато журавлі.
Висота всміхається промінням,
Над землею сяйва благодать.
Дозріває у теплі насіння,
Зорі чорнобривцями горять.
Не спишу краси і ласки літа.
Поруч стільки див дарунком нам.
Пригорнути б до душі зуміти
Сонцеликий неповторний храм...
На вітрах замріяні жоржини...
Серпнем дозирають теплі дні.
Барвами із літньої картини
Осінь розмалюю у вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748479
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 13.09.2017
Хочеш сказати - скажи!
Друзі, запрошую вас на прогулянку морськими хвилями!
Моя поезія ожила для вас сонячним промінням на водах Балтики!
Завдячую героїні обкладинки моєї першої поетичної збірки Наталії Князь. Вона повернулася до місця, де було створене фото для моєї книги, щоб щиро і душевно озватися словом. Окрема вдячність OlaNeya Project за створення такого незвичайного відеоряду.
Тож приєднуйтеся до зізнань, щоб відірватись на мить від буденності і поринути у звучання поезії в колаборації з мелодією моря.
[youtube]https://youtu.be/YJvs0_Adx5Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748285
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 13.09.2017
П-арной предутренний туман
Р-осой холодной пал на травы.
Е-го оптический обман -
К-редит для солнечной забавы.
Р-ябит от рыжести в глазах,
А -небо - нежно голубое.
С-мотрю с улыбкой на губах
Н-а это чудо неземное.
О-т астр, гербер и хризантем
И-сходят чудо ароматы,
О-благороженный эдем,
С-воей безбрежностью богатый.
Е-ще в распевах сентября
Н-е все используются ноты,
И- на листках календаря
М-ажорный тон заполнит соты.
О-бычным клином журавли
Т-оскливо взмоют в поднебесье,
И- там, в заоблачной дали
В-сех очаруют тихой песней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750022
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 10.09.2017
Запах осені — пряний
У листочках рум’яних
І фруктово-духмяний
В кольорах полум’яних,
Серед квітів-сміливців:
Нагідок, чорнобривців…
У барвистій палітрі
Усміхається вітру...
В хуртовині із айстр
Підіймається настрій.
Хризантем прохолода —
Світлих мрій насолода...
Запах осені — стиглий,
Хоч дощами все скиглить
Крізь туманність незриму,
Задивляється в зиму
В павутинних мережках,
У модерних сережках.
Запах осені — винний,
Виноградно-полинний…
На привітному лоні,
Сонцесяйному фоні,
Тішать клени цукрові
В золотому покрові. 14/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749803
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 06.09.2017
Дарует нам август свое вдохновение
Игривым и теплым последним лучом.
Мы лета последние ловим мгновения,
Пока лягут листья под ноги ковром.
Но август пленяет нас нежными красками,
Цветов, что на клумбах повсюду пестрят,
И солнышко нежное светом и ласками...
Бодрит, оживляя задумчивый взгляд...
А ночи!! Ах, ночи... Им нет повторения,
Какой-то невиданной магии час.
И в эти моменты, вот в эти мгновения
Мне муза бросает охапки из фраз...
Дарует нам август свое вдохновение,
А кто может быть тем подаркам не рад?
И миру являем мы стихотворения
Рождением строк, как награду наград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749533
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Останню гастроль закінчує Літо.
Ночі синє шатро...Небо в софітах...
Сивий Чумах їх загасить під ранок,
Сцену укутає в сизий серпанок.
Хор цвіркунів, що не спав до півночі,
Речі збере... і у *літерний* скоче.
Стрімка рудовата пані Охрова
Сукню вдягне, рукавички шовкові,
Тихо, скрадаючись вийде на сцену,
У подругах в неї міс Мельпомена.
Хочеш-не-хочеш, три дії з антрактом
Будеш дивитись... Отак перед фактом
Часом життя, не питаючи, ставить.
Казати не хочу * балом хто править *
31.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749160
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Отзыв на произведение автора Richter "Поетам зі стажем"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
Как осень на хвосте живёт у лета,
Как кошка, что выслеживает мышь,
Тщеславие преследует поэта.
И перед этим как тут устоишь?
Поэты в большинстве своём подвластны
Болезни этой... Что греха таить?
Хоть, многие, возможно, не согласны
С диагнозом... Мол, как тогда творить?
Тщеславие -- оно, как троерожник*:
Куда ни кинешь -- рог один торчком...
Поэт бывает "без сапог сапожник":
О Вечном пишет, а в душе -- погром...
Христу в Его отечестве кричали:
"Сын плотника, кого пришёл учить?
Давай-ка, исцели Себя вначале,
Тогда уже и будешь нас лечить!.."
Когда идём мы зуб рвать, ну и что же?
Врачу мы не заглядываем в рот.
Хотя, на тот момент, конечно, может,
Какой-то зуб и у него гниёт...
О "зубе", впрочем, забывать не надо.
Заботься о спасении души.
Тщеславие дави в себе, как гада,
И, помолившись, всё-таки... пиши!
Бывает, мысль какого-то поэта,
Созвучную с Евангельской строкой,
Лекарством для души храним мы где-то,
Снимающим боль нашу, как рукой.
А если, вдруг, поэт перо забросит
Иль просто: всё написанное -- "в стол",
То Бог ли за талант его не спросит,
Что закопал свой дар нести глагол?
Тщеславие, как моросящий дождик
Реальность размывает за стеклом...
Поэт -- он только кисть, а Бог -- Художник...
Давйте, будем помнить мы о том.
* прп. Иоанн Лествичник. Лествица. Гл. 22:5.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727729
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 05.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 03.09.2017
В- осінніх днях - незвідана краса,
Е-кзотика, небачені принади.
Р-оса аж по полудень зависа,
Т-а кращі в світі диво-зорепади.
А- нам теплинь червнева до душі,
Й- липневі, неповторні дні і ночі,
С-ерпневі водограї і дощі,
Я-скраві плеса вод, як сині очі.
Л-ибонь о цій порі є щось від чар
І- кожен саме так про осінь скаже.
Т-яжіє небосхил казкадом хмар,
Е-мблемами дощів веселки в"яже.
Ч-ому ж волієм ми вернути знов
К-расу і неповторність огрійливу
О-азу, де в теплі живе любов,
Н-айкращих мрій рясну сердечну зливу.
А- десь туман лягає за вікном ...
З-а ніч, як молоко, від прохолоди.
А-бсент гірчить дозрілим полином
Д-одавши гіркоті тій насолоди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749007
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.09.2017
Спинись буття в своїм нестримнім леті,
І дай напитись всмак мені життя.
Воно, як мить, на цій земній планеті,
А кожна мить не має вороття.
Перелистаю я архівні стоси,
В яких споп-кадри всіх життєвих днів
Ось я дитям іду в липневі роси....
Та там усе без права коректив.
Мину село, в думках пройдусь по полю,
З очей сльоза стікає наче град.
Чому цей кадр завдав багато болю?
Бо що пройшло, не вернеться назад.
Так кадр за кадром я листаю пам"ять
Десь швидкоруч, а десь спинюсь на мить.
Бо є події, що серденько краять....
Воно від згадок боляче щемить...
Спинись, буття!! Спинись, спинись, благаю!
Бо ти біжиш... і я невпинно йду.
Я у житті вже той рубіж минаю,
Коли є сенс притишити ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738893
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 03.09.2017
А- рифмы вяжут кружева,
Я-вляя миру эти строки....
П-ереплетаются слова,
И-звергнув нежности потоки!
Ш-трихи сердечная вуаль
У-ложит тихо-тихо в такты!
Т-ам есть и легкая печаль,
Е-сть полуложь и сладость правды...
Б-лаговоленье, верность, страсть -
Е-два касаются бумаги.
О-пять неведомая власть,
Л-ист и перо схлестнули шпаги!
Ю-доль земная тут не в счет,
Б-езмолвно я рисую счастье.
В- нем есть падение и взлет
И- тайна сердца в одночасье....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748755
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Изменённый
Касание лунною дорожкой -
Подкожный трепет мотылька...
Изгибы тела дикой кошки -
В горячем пламени огня...
Волна - желанного цунами...
Глаза - за шторами ресниц...
У чувств свои,наверно,гаммы,
Когда - не ведают границ...
Для них запреты неуместны -
Они вдвоём(на ложе сна)...
Тогда и таинство прелестно,
Когда бурлящая река...
Когда искусанные губы
Распробуют сладчайший мёд,
Горчинка нежного пачули
С височной вены упорхнёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748485
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 03.09.2017
Тисяча років без сну,-
поміж малим і великим,
серед мовчання і крику,-
перед стіною з дощу...
Тисяча років без крил,-
поміж убогістю й дивом,
серед війни, серед миру,-
перед каскадом вершин...
Тисяча років один,-
міряєш дні, мов пустельник,
як безпритульний в оселі,-
перед всевладдям причин...
Тисяча... Раз - і вже пил!
Крила згубив,- хто в тім винен?
Чи за плечем... правим?... лівим?...
Серце - єдине з мірил!
21.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 03.09.2017
Я одна коротаю вечер...
Сиплый голос поёт о любви...
Я,наверно,горячая свечка -
Обжигаются мотыльки...
Опускаются наземь туманы,
Разливаясь парным молоком...
Доливая р`осы в стаканы:
Для двоих (на сейчас и потом)...
Я росой напою и душу!..
Столько силы дыханьем отдам!..
Если слёзы мои осушишь...
Если впустишь за верою в храм...
Если только узнаешь голос...
Если помнишь мои глаза...
Золотистый,поспевший колос
И лазуревые небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Ну ось і здрастуй... Моя люба осінь.
Так несміливо стукаєш в вікно.
Яка ж ти юна… зеленоволоса,
З дощем на віях, з вітром заодно.
Зажди… хвилинку… Я тебе змалюю
У світлі щастя, радості й краси.
Барвисті думи, розкіш золотую,
Легку печаль листочком до коси.
Ти літ моїх нестримних позолота,
Любов, утіха, радість і журба…
І спраглої душі найвища нота,
Неспитих дум надія голуба.
В тобі сховаю душу поза часом,
В роздоллі мрій, в блаженстві почуттів.
Тобою вражена... ділитимуся щастям
В картинах, у віршах, а то й без слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Мить, коли розпускаються пупляхи
і в'януть троянди –
наче осягнення істини
про „ефемерність” Часу
за символікою Екзюпері.
Але навіть не будучи Антуаном,
а просто безіменним листочком
на предковічному Дереві Світу,
можна відчути у всій повноті
палітри Великого Живописця
себе – і пухнастою брунькою,
що впивається соком батьківського кореня;
і оксамитовим келихом смарагду,
що віддзеркалює Сонце;
і жовто-червоним загуслим нектаром
набутого досвіду, що тяжить над тобою
і тягне додолу, до землі,
коли Сонце поверне за полудень
і повіє призахідний Вітер.
Мить, коли листя падає,
відриваючись від родинної гілки –
неминуча... і все ж благословенна!
Мить вільного лету,
розкриленого у просторах Неба,
довільного кружеляння над
сіризною
недовершених життєвих буднів,
утрачених ілюзій, розгублених сподівань –
мить пробачення собі
за власну недосконалість.
Мить спалаху божественного начала
і мить погасання свічі –
коротка і вражаюча,
як мить усвідомлення
свого „alter-ego”, серцевинного „я”,
що житиме вічно...
Відчуваєте наближення осені
як набуту ознаку дорослості?
Тш – ш - ш!..
Листя падає...
Слухайте...
(Зі збірки [b]"Обрані Світлом". [/b]- Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748815
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
О, скільки бачила земля
І Боже небо звідтіля,
Де Сонце, й зорі, й ясен місяць,
Як чужоземці її місять!
З далеких, сивих тих віків
Випробування ж бо які
Їй пережити довелося!
Сивіло у людей волосся
Від тих важких випробувань.
Але народ не забував,
Хто він і де його начало,
Терпів ті муки незвичайні,
А власну віру вперто ніс.
І з-під історії коліс
Вихоплював знання і досвід,
То ж користуємось ще й досі
Свароговим календарем:
По ньому сієм і орем,
П'ємо ми чудодійні соки,
Короваї печем високі,
Шануємо Великий день,
Коли Весна-красна прийде,
Землі і Неба шлюб освятить –
То для слов'ян – найбільше свято.
А коли птахи до гнізда
Верталися, радів ґазда
Їх першій пісні і роботі,
Хоч жив тоді щодня в турботі:
Садив і сіяв, і моливсь –
Таке життя було колись.
А літнє свято наближалось,
Тоді до купи всі збігались, –
І Бог Купайло у вінку
Благословляв їх на таку
Незвичну ніч, де очищались
Вогнем, водою обмивались,
Шукали папороті цвіт.
Чарують звичаї ці світ
І досі. Як радіють очі
Сварога, що тієї ночі
Закріплював щасливий шлюб,
Щоб кожен у житті був люб,
Щоб всі здорових діток мали,
Богів своїх щоб шанували!
І знову праця допізна,
Щоденна, але кожен знав,
Як сніп останній дожинають,
В червоні стрічки завивають
Й несуть до хати «дідуха».
І радість вже не затуха.
У Спасівські свята багаті
Гостили маком, медом в хаті.
У свято Матінки Землі,
Де на осінньому зелі
Жовтіла ковдрою Покрова.
І змішувались різні крові
Під час весільної пори.
Горіли очі в дітвори,
Біля воріт коли ставали
І наречену продавали.
Біля порога на землі,
У житньому тоді зерні
Монети, повзучи, збирали
Навперебій. І зберігали,
І хвасталися, хто як міг.
А танцювали вже… без ніг…
З сніжком приходило Видіння,
А з ним і різне рукоділля.
Тут видно зразу, хто який.
Як вишивали рушники,
За ниткою теж слідкували,
Чи легко слалась, чи сукалась,
Бо ж доля буде теж така
Нерівна, вся у вузликах.
У всіх вона є невідома,
Тому вшановували й Долю,
А та з-за зірки визирала
Й життєву нитку тихо пряла,
Й хоч долі свято непросте,
Та мова буде не про те.
А хочу повернутись знову
До того, шанувать як слово
В житті людськім і берегти.
Бо розучились я і ти
Ним дорожити. А тримали ж
Ще наші пращури і мали
Від того шану у Богів,
Тому нащадкам і боргів
Ніяких теж не залишали,
Крім заповітів на скрижалях:
Любити й берегти свій край,
Щоби потрапити у рай.
А перепусткою там стане
Свята земля, яка пристане
До тіла білого твого,
Коли на захисті свого
Стоятимеш ти роду. Й пальці
В землиці будуть теж від праці.
Це справді мудрий заповіт –
Якби ж виконував це світ!..
23.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748811
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2017
[b]А[/b] сонце все скупіше на тепло,
[b]С[/b]пекотні дні його, мабуть, втомили.́
[b]О[/b]сь новий день заглядує в вікно,
[b]Н[/b]а вишнях вже листочки пожовтіли.
[b]Ц[/b]вістимуть ще петунії рясні,
[b]Е[/b]моції найяскравіші — айстри,
[b]В[/b]еличні й різнобарвні і мені
[b]С[/b]вятковий настрій цей від серпня-майстра.
[b]Е[/b]стет він знатний — любить так красу,
[b]С[/b]купим на казку він не був ніколи.
[b]К[/b]рик журавлів летить у висоту —
[b]У[/b] вирій відлітають, роблять кола.
[b]П[/b]алітру осінь підбирає вже
[b]І[/b] золотавий колір до вподоби.
[b]Ш[/b]ука коричневий й багряний теж —
[b]Е[/b]фектної їй хочеться оздоби.
[b]Н[/b]е можна серцю стримать почуттів,
[b]А [/b]в них і сум, і ніжність світлі-світлі.
[b]Т[/b]ак, ніби доторкнулась пелюстків —
[b]Е[/b]моції трояндами розквітлі.
[b]П[/b]ишу минулому вночі листи,
[b]Л[/b]етять і дні мої в далекий вирій,
[b]О[/b]сінніх днів чекаю зваби щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747943
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Ромашки
Р
Чи пам’ятаєш ти, як ми ромашки рвали,
У полі золотім за тихою рікою?
Вони покірно голову схиляли
В німій покорі, вражені тобою.
Безкраїм морем жито половіло,
В бездоннім небі жайворон співав,
Так заливався, ніби знав,
Від чого моє серце мліло.
Ішов я за тобою в шумові колосся,
Ромашки ніс і серцем завмирав,
Вчувався запах милого волосся,
Який в твоїх обіймах я вдихав.
Перед тобою жито розступалось
І закривало легкі твої сліди,
Хиталося мов хвилі на воді –
Колосся, що навіть не зламалось.
Волошки сині, мов зорі серед ночі,
Майнули ген у гущині...
Це глянули на мене милі очі...
Чи пам’ятаєш це ти, а чи ні?
Чомусь згадалось це мені,
Коли я сивину твою побачив,
Та ще років печать неначе,
Легеньку зморшку на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747594
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Часто чую від пересічних людей про те, що ми – мої однолітки та я – це нова ґенерація, здатна змінити Україну на краще. Раціональне зерно в цьому є, мовляв, ми не застали «советського союзу»: ковбаси по 3 гривні, чи то пак рублі, примарної безоплатної медицини, високих пенсій, боротьби з «туніядством» і так далі. Разом із тим ми не застали двох голодоморів, двох світових воєн, ГУЛАГу та багато інших «цікавих» речей… Проте, чим далі я починаю вглядатися в обличчя моїх друзів і просто мешканців краю, то розумію, боротьба ще тільки починається.
У моєму рідному Рівному, що етнічно й історично належить до Волині, доволі контрастне суспільство. Незважаючи на те, що на наших теренах зародилася Українська повстанська армія, а не на Галичині, як це вигадала радянська, а підхопила й поширила російська пропаганда, троє моїх земляків загинули на Майдані під час Революції гідності, однаково в людей повертається язик казати: «А що таке? Так! Я їздив до Москви, бо там заробітки…» або водії до пасажирів: «Чхав я на твоє посвідчення УБД, я тебе на війну не посилав!» – і після таких слів закипає кров. Сповнюєшся ненавистю до того стада, що понатягувало вишиванки і хвацько п’є горілку «Бандерівку», а в маршрутках слухає російський шансон-блатняк і читає книжки «по-русськи», інакше в таких людей закипає мозок від «насильницької українізації». Тут постає питання: що з цими людьми не так? Як на мене, то їх світоглядний примітивізм не дозволяє їм побороти бацилу рабству у своїх генах. Смішно, проте якось Віктор Федорович змолов, як виявилося, правильну сентенцію: не генофонд, а «геноцид нації». Ми самі себе вироджуємо, дозволяємо кому не лінь витирати об себе ноги, зневажати себе і свою минувшину.
На моїй малій ба́тьківщині неодноразово вандали нищили стелу із зображеннями героїв Небесної сотні. Найприкріший випадок стався 1 січня 2015 року, коли невідомі написали на стіні чорною фарбою: «Безбожна чернь» або 24 квітня 2017 року чоловік закидав яйцями пам’ятну дошку Сашку Храпаченку, який загинув від кулі снайпера на вул. Інститутській у Києві в лютому 2014. Хотілося б вірити, що це якісь «диверсанти-ФСБшники» плюндрують наших героїв, але ні, як показало слідство, це все етнічні українці, які чомусь так ненавидять свою Вітчизну, але ніяк не зберуть свої речі й не поїдуть туди, де їм добре… Мав рацію Симон Петлюра, який казав: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».
Ще десять років назад відомих рівнян, як Улас Самчук, Ніл Хасевич, Василь Червоній називали «бендерами і зрадниками», але кого вони зрадили? Україну? Ні! Вони боролися за її незалежність і самостійність, бачимо, як суспільство в ретроспективі переглядає ті чи ті позиції, але однаково знаків питання більше, ніж відповідей. Ми не знаємо своїх героїв – ось у чому біда! Запитати середньостатистичного рівнянина хто така Яна Зінкевич або Григорій Арутюнян, з якими я пов'язаний особисто. Мало хто дасть ствердну відповідь, а ці люди віддали хто життя, а хто своє молоде здоров’я за те, щоб ми жили в новій державі… І така сумна ситуація не лише на Рівненщині, а й по всій Україні загалом.
Моє покоління байдуже до долі країни, адже та нічого їм «не дала». Влучно колись сказав американський президент Кенеді: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас – питайте, що ви можете зробити для своєї країни!» Проте вони воліють мити бурштин, їздити на заробітки до Росії та Польщі, не ходити на вибори, але кожен божий день нарікати на погане життя. Ось таке моє покоління!
Цьогоріч 26 років, як Україна здобула незалежність, мені 24. Я не пам’ятаю той світ, що був колись, проте я чітко усвідомлюю факт, що моя Батьківщина по-справжньому ще не вільна, на ній висять пута популізму, олігархії, байдужості та безвідповідальності. Моя принципова боротьба розпочалася в листопаді 2013 року, коли я вперше свідомо висловив протест проти злочинного режиму, спробував сказати «Ні!» системі, що вбиває мою державу. Революційний чин кинув мене у вир війни, де я був волонтером й учасником добровольчого руху, згодом я так само добровільно вступив до лав Збройних Сил України, тепер черговий виток громадсько-політичної роботи…
Я ніколи нікого не засуджую, адже кожна людина робить свій вибір самостійно, і колись мені не соромно буде сказати дітям, що їх батько разом із побратимами зберіг і зміцнив для них ту «субтильну незалежність», яку нащадкам доведеться ще довго й важко розбудовувати. Проте все має свою ціну, а справжня незалежність узагалі безцінна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747620
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Зустрітися нам Ангел допоміг,
крильми прикривши від дощу весною.
Він знав про нас усе і, видно, захотів,
щоб ми зустрілися під липою з тобою.
Прикрив обох від крапель дощових
ще й липовим гіллям він ніжно.
Ти - блискавка, я - гуркотливий грім!
І зрозумів тепер, чому тоді так вийшло...
Давно хотів торкнутись я щоки,
твоєї... й пестить золоте волосся.
Коли, мов пташка, ти припала до грудей -
розлився трепет - грому стоголосся!
Як твої руки плечі обвили,
солодкі блискавки безсоромно ширяли.
А теплий дощ шумів, щумів, шумів...
Хотів, щоб довше ми під липою стояли.
Той ніжний трепет залишивсь в душі,
і дощ... і грім... і блискавка стокрила.
Зустрітися нам Ангел допоміг,бо знав,
що й ти в мої обійми ніжні захотіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747542
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Милуюсь вами, дивна незнайомко,
Тендітних форм і фарб живе творіння,
Де кожна лінія так вишукано й тонко
Вплітається в повітряне коріння.
Немов метелик із чужих світів,
Десь заблукавши, сів на підвіконня,
Де інших птахів незнайомий спів,
І небо інше, і тривке безсоння.
Вам долею цвісти на чужині,
Комусь ясніть в мереживах фіранки,
Й привітно усміхатися мені
Квітковим дивом у промінні ранку,
Бриніти спогадом про диво серед буднів,
Росу зронить від незатертих фраз
І нагадати, що лишиться незабутнім,
До чого серцем доторкнувсь хоч раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017
М-аленькими каплями по крышам,
Е-ле различимо.. еле слышно..
Л-ьется благодатно из небес..
О-зером, рекой танцует пенно,
Д-ворик заполняет постепенно
И-стинная музыка чудес..
Я- же с ливнем петь тихонько буду..
Д-о - ре - ми - фа - соль звучит повсюду..
О-х и складно барабанит он..
Ж-адно я глотаю эти звуки..
Д-аже тучки тянут каплям руки..
Я- вкушаю их хрустальный звон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747114
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017
[b][color="#c92c2c"]Баба Килина
збира намистини
звіяних вітром з пам’яті літ
баба Килина готує для сина
чисту сорочку святковий обід
син забарився
де місяць налився
кров’ю де ніч так надсадно хрипить
де по старечому прожилки листя
в зашморгу холоду стигнуть щомить
біла хустина
широка ряднина
складено в скриню майбутнього звіт
тиша в степу наче постріл у спину
сонця в зеніті останній привіт
божа дорога
веде від порога
де причаїлось життя-пустоцвіт
ситний обід і святкова розмова
вже забарились на тисячу літ
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747038
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Я націоналіст, а це не просто слово –
Це той, без кого нація німа,
Саме вона народу є основа,
Без неї і держави теж нема.
Я націоналіст. Для мене це важливо,
Я нації клітиночка мала,
Ціную мову й пісню, ту, тужливу,
Що Роксолана з Турції вела.
Я націоналіст. Когось це слово тішить,
Для декого лише порожній звук,
Буденності не терпить воно й тиші,
І вироком звучить людському злу.
Я націоналіст. Це слово підзабуте,
Та без таких, як я, майбутнього нема,
І лиш з такими Україні – бути,
Бо нації такої не зламать!
Я націоналіст і це архіважливо,
Бо нація тоді лише жива,
Коли збере все історичне жниво
Й заходиться нове вже вишивать.
Я націоналіст і мрії мої світлі,
Адже народ без них не вижива:
Своє він місце відшукає в світі –
Це не мої – пророка це слова!
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
[i]Сьогодні[b] І Спас - Маковій.[/b] З Першим Спасом в Україну приходили жнива і народні обряди, пов'язані з ними.На Маковея в Україні святили букети-маковійки і мед, бо це і Медовий Спас, і Спас на Воді, бо ще сьогодні освячують криниці та водойми.Пропоную читачам Клубу Поезії етнографічні замальовки староукраїнського Обжинкового весілля і ті легенди та міфи, що його супроводжували.[/i]
[b]З АРХІВУ ЛЬВІВСЬКОГО РАДІО
[/b]
запис у студії Львівського радіо, автор сценарію і ведуча Ірина Вовк,
редакція музичних програм, ред. М. Кінасевич*
[b][i]Сидить Ведмідь на копі, дивується "бороді":
-Ой диво мені
Об тій бороді!
Ой чия ж то борода красним шовком увита,
Сріблом-злотом улита?
-Іванова борода...[/i]
[/b]
Як тільки поверне Велика Ведмедиця старого Воза у свій «зоряний барліг» -
у центральне сузір'я Пасіки, де смокче у сні медову лапу її Мала донечка, прокряче над Землею небесний Ворон і накаже людям [b]«завивати бороду» Цапу...[/b]
Як тільки промине у старожитньому календарі найдовший день року, - літне сонцестояння - знай: Купайло Іван вже пильнує перший покіс, клепає косу і навчає її мелодії косовиці:
[i]«Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі...
Приспів:
Гей, нуте косарі,
Бо не рано почали,
Хоч не рано почали,
Так багато утяли.
До обіда покосили,
Гострі коси потупили...
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали...
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком...
Приспів.
А в стоги як поскладаєм,
То добряче погуляєм!
Приспів».[/i]
Так приглядаючись до ранкового і вечірнього Неба, взиваючи до мерехтливих богів Зодіаку [b](Ведмедиці, Ворона, Цапа чи Кози)[/b] справляв слов'янський люд магічний[b] жнивний обряд - свято Овсяни Великої:
[/b]
[i]«На Овсяни-овсяниці
вийшли жаги в поле жниці».[/i]
Жали жниці зернисте поле і низько кланялися[b] Годувальниці Світу, Землі – Берегині та богині Ладі,[/b] а косарі косили соковиту траву і вдячно схиляли голову перед єдиним «трудовим богом» слов'янського пантеону, богу землеробів та скотарів – Велесом.
[b][i]«Се тобі, о Волосе, боже наш, офіруєм і кланяємось, що беріг нас через літо у здоров'ї та достатку, та рятував від вогню, води, мору та усіх ворогів».
[/i][/b]
Пам'ятка епохи Велеса - [b]«Велес книга» [/b]розповідає:
[b][i]«Влесо научив землю орати прадідів... і зерно сіяти... і збирати. Так, бо шукали тії прадіди огнищанами стати і бути землетрудичами».
[/i][/b]
[b]Велес, або Волос,[/b] жив на Світлому Ранковому Небі. На Україні небо називали «Жаром». А Небо бога Вола – [b]«Волосожаром».[/b] Бога Жаркого, Промінного Неба народна уява малювала у вигляді вола, чи бика-тура, тому Волоса, по-простому, називали Туром.
У космоміфології древніх слов'ян Волосожар-Тур був богом Ранкового Неба і, водночас, богом Сонця. В період, коли слов'янський світ пізнав сузір'я Тельця, себто Тура, у цьому сузір'ї підіймалося Сонце Весняного Рівнодення. Сонце сузір'я Тельця-Волоса-Тура на той час (IV—III тис. до Р. X.) вважалося наймогутнішим з усіх Зодіакальних Сонць, а саме сузір'я Волосожару -владикою Зодіаку.
Найпочеснішим іменем старожитнього Сонця було ім'я «Яр-Тур» -«Сонце-Бик»:
[b][i]«то бо сонце наше, що світить на доми наші, - вимальовує «Велескнига» свого улюбленого бога, - і перед його лицем блідне лице огнищ домашніх...
І речемо йому ім'я огнебоже і йдемо трудитися, як Влесо велів усякому мужу, що чинен є, трудитися на хліб свій».
[/i][/b]
На честь Сонячного Бика в однойменному сузір'ї Зодіаку справляли наші пращурі свято Овсяни Малої:
[i]Як на Яра-бокогрія
Тур овес у землю риє...[/i]
Неважко здогадатися, що [b]на Ярів день[/b], день Яр-Тура, приймала Земля разом із ласкою весняного Сонця і перше зерно - посів майбутнього врожаю.
Отак чекали русичі - орачі - землетрудичі на свята двох Овсян: перше -весною, а друге - восени. Одне при Плузі та Бороні, друге - при Косі та Серпі. І обидва під знаком Неба бога Вола.
Проте давні землетрудичі помічали, що «Сонячний Бик» закликає їх на поле, а «Місяцеріг» та «зоряна «Ключниця» завертають назад додому. Ранкове Небо знаменує початок роботи, а Вечірнє - кінець...
[i]«А вже сонце заходить,
А місяченько сходить.
Женці вже дожинають,
Стигле жито кінчають.
Котився вінок з лану
Попід самую браму».
[/i]
У народі кажуть: [b][i]«кінець - ділу вінець».[/i] [/b]Отож ішли женці та косарі додому не з порожніми руками, а з обжинковими вінками - символами Сонця, а у співах зверталися вже до бога Вечірнього Неба - владики Місяця: «засвіти, місяченьку із рога, щоби нам була видна дорога...».
[i]«Ой Місяцю, місяченьку!
Освіти нам доріженьку,
жеби ми сьмо не зблудили,
вінойка не згубили.
Бо наш вінойко красний,
мов теє сонце ясне,
іще вищий від плота,
іще дорожчий від злота,
іще вищий від горі,
ще ясніший від зорі».[/i]
Владика Місяць мав на небі побратима, бога Перуна, що керував Блискавками та Громом, усіма вогнями Темряви.
У війні за корону Неба - Зодіака, сузір'я Перуна-Стрільця озброїлось проти Велеса-Тельця...
[i]«А хто ції ключі знайде
той собі на престол зійде.
А Перунько ключі знайшов –
та й собі на престол зійшов».[/i]
Під покровительством Місяця метнув Перун-Стрілець у Волоса вогненну стрілу.
[i]«Зачорніла Чорная гора
Що не зродила жито, пшеницю,
Але зродила жемчужну траву,
Жемчужну траву, золоту росу...».
** *
«А ви, косарі, косіте,
Коня у траві знайдіте, -
Чи то коня вороного,
Чи молодця молодого...»[/i].
***
[i]"Коню ж мій сивий,
будь ми щасливий.
Поїдемо ж ми у чистеє поле,
В чистеє поле, під темний лісочок
За Чорним Туром, за грубим звіром...
Та як надибав Чорного Тура,
Чорного Тура, грубого звіра:
У сніпок Стріла не долітає,
І тугий Лучок не достріляє,
Ясна шабелька не дорубає,
Та й сивий коник із ніг спадає.
Гордий молодець зі страху вмліває,
А Чорний Турець до него промовляє:
Гордий молодче, не бійся мене!
Не бійся мене, заб'єш ти мене,
Поїдеш ж ти в неділю раненько,
Тогди ж ти мене та постріляєш,
Яснов шабельков та й порубаєш,
А за славоньку Панну дістанеш»!
[/i]
Поцілить Стріла Перуна у Чорного Тура - і поєдинок завершиться Зливою на щастя, на статок та плодючість Землі:
[i]«Ой, дощику-поливайчику, поливай, поливай,
та нашої сторононьки не минай, не минай.
Скриплять наші воріточка на мороз, на мороз.
Горять наші білі личка:буде дощ, буде дощ.
- Чи не вийшла темна хмара з-за темного лісу?
- Ой не вийшла темна хмара з-за темного лісу,
тільки вислала дрібен дощику та й буйного вітру.
Повійте вітри, по чистому полю Рано, рано!
Несіте вісті пану-господарю,
що його жниці жито пожали,
жито пожали, у копи склали.
Ой часті, часті на небі зорі,
а ще частіші на полі копи.
Широкий, високий на небі місяць,
ой ширші, вищі на тону скирти».[/i]
Щойно зійде Перун на небесний престол у володіннях Місяця-князя, як Велес загубить корону «бога Сонця» і тікатиме з Неба на Землю, гнаний Блискавкою та Громом.
«У нас нині війна була:
усі поля звоювали
і все жито у полі зжали
в полі зжали та в копи зібрали...».
У народі подейкують, що, втікаючи, хитрий та спритний Велес поцупив з Неба для жителів Землі зелену траву, зерно та худібку, а ще вогонь для їхніх осель. Тому то вдячний слов'янський світ щоранку благав доброго бога:
[b][i]«Молимо Влеса - отця нашого,
хай потягне в небі ко многості
суражів» - себто зелених трав та їстивних зел.
[/i][/b]
Благав - хоч і знав, що прирікає Велеса на трагічну кончину. За свою прихильність до людей поплатиться Велес власним добробутом та безпекою. Блискавка Перуна зажене його під Землю, а день Овсяни Великої стане [b]прощальним «Велес-днем»[/b].
[i]«Як ішов бог дорогою,
а за ним господар іде,
в руках шапочку смиче,
до себе бога кличе:
- Та ж до мене, боже, до мене,
та з густими снопами,
та з частими копами.
У мене точки великі,
переплетини високі,
є де снопи ставити,
є де скирти класти...».[/i]
Магічним закляттям перетворить Перун Велеса [b]на Змія[/b]. Зате верткий Змій заховає під Землею від всюдисущого ока Перуна безцінний скарб - живородну Писанку. Писанка дісталася богові в обмін на жону Громовержця - Веселку, яку Велес завбачливо теж потягнув за собою...
«Що то в полі шумить-гримить?
Веселий посол іде,
веселі вісті несе
для славного для господаря…».
…Що в тій [b]Писанці[/b] зелена трава, наче парость нового життя, і приплід худібки, і зерно майбутнього врожаю:
[i]є де богові сидіти,
своє добро глядіти:
перше - житнє,
друге - яре,
а третє - пшеничне![/i]
Тут, у підземному Сході терпеливо чекатиме [b]Велес-Змій[/b] на весну, а тоді покине він царство Темряви, вийде на білий Світ - і винесе людям коштовну Писанку. А то ще по добрій волі перетвориться собі на Вола і покірно волочитиме Плуга і ритиме Рогом весняну Землю. Тоді люди навздогін йому скажуть:
[b]«не зламай ріг
об весняний пиріг»...
[/b]
А поки що, погляньмо на поле:
[b][i]«А наш Волох сіно косить,
а Волошка їсти носить:
ой дай, Боже, докосити,
щоб їсти не носити».[/i][/b]
* * *
[b][i]«Ой не коси, бузьку, сіна,
бо росиця по коліна...
нехай тая чайка косить,
що великий дзьобик носить».[/i][/b]
[b]Жнивує Волох,[/b] витирає піт з чола і дослухає, як то «Ворон скрекоче, коли їсти захоче», полуднує з ним у серпневу спеку, дорікає небесному «Жарові» і прикликає до себе перунові «горобині ночі з дощами громавими та буревіями жвавими» - такими, що і птахам спати не дають:
-...а наша журавка малейка
піймала того горобейка, вечерю варила
у бога просила:
-Пошли, боже, Веселку
од полудня до вечерку
на веселу на справоньку,
тобі, боже, на славоньку.
* * *
Запрягаймо воли,
їдьмо до діброви
сосну витинати,
копу підпирати.
Там зозулька кує,
копойки рахує -не злічить!
Гей, милий боже,
хто їй допоможе? Не злічить!
А в лісі ожиночки,
а у нас обжиночки,
обжали-сьмо зараня —
заріжте нам барана!
А баран рогатий –
а наш пан багатий...
Дожинаючи ниву, женці, надоумлені Волохом, залишали на полі охапку стебел з колосками -[b]«Цапові на бороду!»[/b]
Бо за повір'ям, той [b]Цап (чи то Баран, а чи Коза)[/b] - не що інше, як душа ниви, котру переслідують завзяті женці, а вона втікає від них, шукаючи останнього притулку.
«Ой чиє ж то Козеня,
що задрало хвостеня,
по полю біжить,
аж земля дрижить».
Отож, первісно, в епоху старожитності [b]«завивали бороду» Цапові[/b], щоб і на той рік вродила нива, щоб не перевівся на ній польовий дух: виплітали з колосся китицю, прикрашали її квітами, та пригинали низько до землі. Траву навколо «бороди» пололи. А саму «бороду» виминали і зерном з неї трусили по ниві.
«Бороду пололи, ручки покололи –
потрясіте мучки на колені ручки».
До Цапиної «бороди» промовляли:
- Роди, Боже, на всякого долю,
лише не роди у житі куколю!
Парубки пролазили через ту [b]«бороду»,[/b] аби бути багатими, а молодиці ворожили «при бороді» на врожай, кидаючи назад себе серпа: як серп падаючи, вдариться гострим кінцем - поведеться зерно у господі, а як тупим, або держаком, то тоді прощайся з Цапом.
Любили древні слов'яни цю божу тварину, оточували її священними ритуалами, а [b]Цапові роги [/b]вважали символом святості. Себе ж наші предки називали «пастушим» народом, позаяк кожен огнищанин тримав у своєму дворі цапа, барана чи козу. А в кожній господі «у божому» куті через зиму спочивав останній вижатий сніп жита, де покоївся [b]Дух польового Діда - Дідух.
[/b]
«А в снопі у Дідуху
спить Коза у кожуху» -
передавали з уст в уста, з покоління в покоління, від старого до малого таємничу легенду про те, що священна Коза вигодувала грізного бога [b]Вечірнього Неба - Перуна[/b], від якого нібито походять скіфи.
Перун - Вогонь Темряви неодмінно супроводжував [b]Місяця[/b] - верховного Світила, Предка Духа українського народу. Отож, [b]житній Дідух[/b] став постійним атрибутом Місяця.
Народна уява поєднала Місяця з Дідухом за ознакою «козиного рога»... Погляньте: на покуті - «Дідух», а Дідуха випинається Козиний Ріг, а з Рога Кози піднімається Місяцеріг.
До речі, пригляньмося до серпа, без якого і жнець - не жнець (а хай йому грець!), то ж справжнісінький Місяць-Молодик, що зійшов з Неба, аби і Дідові Онуки «пізнали тої науки»:
«А ми жито ізжали,
щоб на той рік діждали:
скільки на небі зірочок,
стільки на полі копичок».
Онуки [b]«Духа Діда»[/b] пам'ятали з якого вони племені-роду. Українці з давніх давен світили свічу [b]проти Місяця[/b]: «Це - предок Дідух, а зірки - то рідня його»,«Онде Цап на полі басує з цапенятами».
Онде... он... ген - там, на окраїні поля збиралася купно вся [b]Дідухова родина[/b], парувалися [b]Цап з Козою[/b]. Женці ставили біля «бороди» [b]сніп[/b] - осталець і поминали предків окрайцем хліба, дрібкою солі і ковтком води:
«Оце тобі «борода» -
хліб, сіль і вода!»
* * *
- Ой чия ж то борода
мочулами увита,
а смолою улита?..
Василева борода!
Україна поминала свого [b]Божого Пращура[/b] на ім'я [b]Василь.[/b] Україна вимовляла звучні імена священного пантеону: [b]Купайло... Іван, а Місяць... Василь, [/b]значить «Той, що найвище!»,«Той, що в силі!».
Україна величала свого Бога [b]«Ясен Княжичем»[/b] і вінчала жнивним вінцем його з[b] Княгинею - Ясною Зорею[/b]. Україна, осяяна шлюбною злукою небесних світил, справляла [b]обжинкове весілля.
[/b]
[i]«Завийся, наш вінче, завийся,
а ти, Молод-Дівче, відкрийся...
Було тобі жита хутенько не жати,
було тобі з літа ще рік дівувати,
а ти не пождала -все жито пожала,
мов зіронька ясна -
[b]Княгинею стала![/b]»[/i]
* * *
[b]С Ц Е Н А Р І Й
"О Б Ж И Н К О В О Г О В Е С І Л Л Я"
[/b]
[i]([b]Обжинкова громада[/b] вибирала з-поміж косарів і жниць найкращих, найвродливіших, молодих, ще й закоханих!Так народжувалась [b]Княжа Пара[/b]):
[/i]
«- Вибираймо Дозорця,
що косив ще за сонця,
а тепер не косити,
тільки Діда носити.
-Наш Дозорець складненький,
наче місяць ясненький»!
[i]([b]Обжинкова громада[/b] з [b]Княжою Парою[/b], що тримає [b]обжинковий вінок[/b], перед ворітьми [b]Господарів [/b]співають обжинкової):[/i]
[i]«-Відкрий, панотче, ворота,
а наш віночок з золота.
Відкрий, панотче, нам брами,
а мані віночка з перлами.
Відкрий, панотче, кватирку,
А наш віночок,як зірка!
Відкрий, панотче, віконце,
а наш віночок як сонце!»
[/i]
-Ой одчини, наш паночку, новий двір
несем тобі віночка на розвід
Не з золота вінок витий,
а з густого жита
ще із колосистого,
ще із ядренистого...
- Принеси ми полон
ізо всіх сторон:
і з гір, і з підгір'я
на господарське подвір'я».
-Дав Пан Біг пожати, нового врожаю надбати...
-Дай, Боже, повозити
з поля до обори,
з обори до стодоли,
з стодоли до комори,
з комори на ниву
у щасливу годину!
[i]([b]Князь[/b] з [b]Дідухом[/b] у руках):[/i]
-Як ти мене, Господарю, збережеш,
то на той рік ізбереш,
із кожного мого колосочка,
виросте житечка повна бочка.
[i]([b]Княжа Пара[/b] віншує [b]Господарів [/b]іменем [b]Купала [/b]- бога жнив і достатку):
[/i]
-Ходив Бог по полю, загубив корону.
А женички-жали, корону підібрали.
Судив Бог пожати –
суди поживати,
в користі і в радості
в доброму здоров'ї!
-Дай же вам, Боже,
на току стогами,
а в діжі - підходом,
а у печі - ростом,
а за столом ситтю!
-Суди, Боже, осені діждати,
дочок віддавати,
синів оженити,
пива наварити -
і нам погуляти!
-Нате ж вам вінець
А нам дайте на танець...
[i]([b]Господарі [/b]супроти [b]Княжої Пари)[/b]:[/i]
-Ой ясно, де ясне сонце сходить,
а ще ясніше, де наша пані ходить,
а ще там ясніш, де наш господар ходить,
в правій рученці золотий кубок носить,
своїх женчиків на медівойку просить:
Наливай-но, господине, золотую чару,
Повінчай-но, господине, молодую пару!
[i](Дар [b]Господині [/b]- «ясної пані»):[/i]
-Я вас віншую зерном яблочним –
чистим коханням, ще й пожиточним,
щоб з того зерня древа зростали,
щоб ваші яблуні яблука мали.
[i](Дар[b] Господаря [/b]- «ясного пана»:)
[/i]
-Я вас віншую зерном пшениці,
щоб ви діждали з нього сториці,
пшеничне зерня - окраса поля,
най з нього зійде статок і воля.
[i](Дар за дар! [b]Голос Княжої Пари)[/b]:[/i]
-Майся, мов злото, добра господо,
Хліба і солі вашому роду!
[b][i](Голос Господарів):[/i][/b]
-На доброму слові гуляйте здорові,
аби у достатку зростали і до шлюбного віна дістали.
[i]
([b]Княжа Пара з Господарями[/b], тримаючи обжинковий вінок заводить
«вінчальний» танок): [/i]
[i]«Зеленеє жито, зелене -
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть.
хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
тут зібрався рід наш увесь»![/i]
[i][b](Господарі[/b] з [b]Княжою Парою [/b]супроти челяді):
[/i]
-А чи повна наша горіхова чаша,
хмільним питвом наливана?
-А так повна, не проллється, не сколишеться!
-А чи повно д'долу,
зерна - у стодолу
воловозом понавезено?
-А так повно, не пройдеться,
не об'їдеться!
[i]([b]Господиня[/b] до челяді):[/i]
- То прошу громаду із Дідом у хату!
В мене - двори метені,
а столи - застелені,
а кубки - наповнені,
пирогів напечено,
і медів насичено,
і каші наварено...
[i]([b]Господар[/b] до челяді):[/i]
-Садіть Діда на покуті - на покуті та й на злоті,
лишіть Діда при барильці - при солодкій, при медівці
будем Діда частувати та медівку попивати...
[i][b](Господиня[/b] до челяді):[/i]
-Пийте, женчики, пийте, лиш мені чарочок не побийте!
Частуватиме господиня Діда, а разом з ним і всю обжинкову челядоньку ліпленими пирогами - обрядовою стравою наших предків. Пиріг в українців -символ [b]Божого Пращура Місяця-Дідуха, [/b]а йому наш народ зобов'язаний своїм хлібом насущним. Начинкою до пирогів служитиме картопля і сир, квасоля й горох, капуста й морква, м'ясо і риба, вишні й слива, яблука й груші... А чи вгадає хто, який найдавніший пиріг виліпила Господиня-Україна на свято Овсяни Великої?.. Мабуть, що вівсяний, адже овес дав назву обжинковому святу: «ой, овсень!» - і цей дикорослий хлібний злак із солом'яним стеблом та бронею замість колосся слугував старожитнім землеробам-орачам ще задовго до пшениці. За народним повір'ям, з вівса виродився овсець, який живив українців від роду до роду, тому і назвали овсець - житом. А пшениця - «ця, що дає пшоно», «колосяна цариця» до наших днів символізує Місяць умовні, і разом з тим - небесну Праматір, що дарує людям вогонь і воду. Паляниця з часником (зубчики частину - то фази Місяця) - жертовна подяка веселого люду щедрій Матері Неба.
[i]«З жита та пшениці - гарні паляниці,
Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.
Їжте молодці з медом паляниці,
Хлопцям та дівчатам – пиріжечки з маком.
А старій Тетяні ще й млинці в сметані,
-Весело гуляйте, нас не забувайте»![/i]
Та і як забути веселу вдачу українського народу, який споживав млинці та вареники, пампушки та галушки, а в цей час піднімав очі до Неба і молився:
[b][i]«Місяцю, наш Боже, а хто ж нам допоможе, хто нам буде богувати, коли Тебе не видати».[/i][/b]
Звісно хто... Від Овсяни Великої до Різдва Світу, від обжинок до коляди стоятиме на покуті [b]Житній Дідо,[/b] споживатиме з усім родом кашу - древню, як і він сам, і зоряними вечорами шепотітиме онукам про побореного могутнім Перуном свого божественного Родича, доброго Вчителя рільників - [b]Велеса[/b]:
[b][i]«... зайняли ми землю нашу і орали...»[/i]
[/b]
[i]«Бачиш, золото-огонь,
скаче в небі злат-комонь...
На комоні тім Велесо
переплив небесне плесо
і приніс до нас з небес
жито, просо та овес.
І сказав Велесо внуку:
- Щоби мати дужу руку,
вчися труду бо дано
люду сіяти зерно.
Сій зерно, і будеш з татком
мати хатку у достатку.
Той достаток - дар небес:
жито, просо та овес".[/i]
Прислухаються онуки до голосу Житнього Діда, а там, незчуються, як навесні випускатимуть Польового Духа на Ниву:
[b][i]«А ми просо сіяли, сіяли,
ой Дід, Ладо, сіяли, сіяли...»[/i][/b]
А потім ласуватимуть з Дідом як у старі добрі часи - просянкою, вівсянкою, гречанкою - що кому до вподоби, і звична усім каша стане свідком епохи «Велес книги» та русинів-орачів:
[b][i]«... зела бо знали і творили сосуди печені в огнищах, а були гончарі добрі... І з гончарних горшків споживані просини з бараниною... А торгували, міняючи скот, шкури і товщі на срібні кола і питва поживні в шкурах...
І життя наше в тій порі було багате і мирне».
[/i][/b]
... Заходить сонце над «втраченим раєм», над старожитньою і новою Україною, заходить зморене Осіннє Сонце - Світовид - беззбройний старець, що став мудрим мудрістю сонцеликих «братів» своїх і привласнив собі обличчя Велеса, Перуна, Лади, а ще жіночого божества плодючості на імення Мокош з рогом достатку у руці.
А на Зоряне Небо виходить, як на велетенське пасовище сузір'я Волопаса. Паси, о Воле, своє мерехтливе «стадо», пильнуй заповітних Козу і Барана, оберігай душі предків наших, що світять нам зорями з вирію.
Ми влаштуємо тобі учту, найпишнішу з усіх жертовних учт - у хаті Господарів, поруч з Князем і Княгинею на святому посаді сядуть укупі Волопас з Боговицею*, яка «зібгає своєму небесному повелителю офірний коровай на ознаку свого пристрасного, самозреченого кохання. І буде коровай уподібнений до сонця, і пишатиметься, як молода на весіллі, і буде хліб коровайний барвитись черленим вином, як тіло і кров найближчої спільноти, родини, що злилася воєдине.
[b]О Б Р Я Д В Ш А Н У В А Н Н Я К О Р О В А Ю ТА
Д І Ж І [/b]
[i]([b]Господиня[/b] перед [b]Короваєм[/b]):
[/i]
- Ой,Раю ж ти мій, Раю –
Пшеничний короваю:
З семи криниць водиця,
З семи снопів пшениця.
[i]([b]Господар[/b] з [b]Короваєм[/b] у руках):[/i]
-Несемо тебе, короваю,
як сонце високе над гаєм.
Щоб вився по небокраю,
як душа по небеснім раю!
Щоб плив, як те сонце по водиці,
Щоб ніс нам радість до світлиці!
[i][b](«Коровай на Посаді»[/b] -на віці від діжі -
[b]Господарі [/b]та [b]Княжа Пара[/b], тримаючись за рушник, ходять довкола діжі):
[/i]
-Рости, короваю,
Ще вище від гаю,
як душа до раю,
Як рибонька по Дунаю.
([i][b]«Коровай на Престолі»[/b] - [b]Господарі [/b]підносять віко з Короваєм над головами,а [b]Княжа Пара [/b]проходить через «коровайні» «Престольні Ворота»):[/i]
-Щоб наш коровай ясен бив,
Щоби рід наш весь весел жив.
[i]([b]Княгиня[/b] до [b]Князя [/b]в «Воротах»): [/i]
-Був єси наречений,
а став тепер сужений!
[i](Обжинкова челядь, прощаючись з хатою Господарів
частується короваєм):
[/i]
-Пий, наш Споришу, вино черлене,
Боже, сій споро на той рік і в мене.
Дай, Боже, споро росту діждати,
Росту діждати - жито пожати,
Совоньку нагнати...
А нам совоньки не треба,
А нам треба дитятко,
Щоб частенько плакало,
Матір накликало,
А ми його колисали —
Свій вік вікували...
[b]ВІДРОДИТИ СТАРОЖИТНІ ОБЖИНКИ ДОПОМОГЛИ:
[/b]
[b]Стешенко І. [/b]Історія української драми - У віснику «Україна». - К., 1907.
[b]Воропай Олекса. [/b]Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - Мюнхен: Українське видавництво, 1966, т. II.
[b]Знойко О.П.[/b] Міфи Київської землі та події стародавні. - Київ: «Молодь»,
1989.
[b]«Велес книга». [/b]Літопис язичницьких жерців IX ст. у ж. «Дніпро», 1990, № 4.
[b]Золотослов. [/b]Поетичний космос Давньої Русі. - Київ: «Дніпро», 1988.
[b]Українські народні пісні.[/b] Календарно-обрядова лірика. Упорядник Олексій Дей. - Київ: «Художня література», 1963.
[b]Календарно-обрядові пісні. [/b]Упорядник Олена Чебанюк. - К.: «Дніпро», 1987.
[b]Жниварські пісні. [/b]Упорядник Олена Чебанюк. - К.: «Музична Україна», 1990.
[i][b]*Боговиця - Телиця, Корова:[/b] божественна дружина бога Вола, символ жертвеності у слов'ян. Життєлюбні слов'яни не визнавали кривавих жертв, тому, на відміну від арійців, приносили в офіру Сонцю не саму корову, а її подобу – коровай
** Сценарні матеріали [b]«Обжинкового весілля» [/b]обжиті у театральному дійстві спільно з акторами театру ім. М. Заньковецької: н.а.України Григорієм Шумейком та з.а.України Іриною Швайківською і Молодіжним Експериментальним Театром Аматорів «МЕТА» у 1991році з нагоди приїзду до Львова делегації канадських українок.
[/i]
[b]*У програмі Львівського радіо «Музичне коло»,1991.Архів Львівського Радіо.
[/b]
За виданням" Ірина Вовк.[b]"За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь"[/b]. - Львів:Сполом,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746034
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Знайти потрібне слово
так само важко,
як настроїти інструмент –
щоб жодної фальшивої ноти.
Зате, коли воно знайдене,
звучить сповідь
гармонії чи дисгармонії –
тонко, глибо́ко звучить!..
Маестро, слухачам
зараз не до вас.
У кожного своя симфонія.
Я – для липи за вікном –
нехай слухає.
Колись вона шелестітиме
казку
про чорні і білі клавіші.
[i]З раннього.
(Увійшло до першої збірки «Дзеркала». – Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746321
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 19.08.2017
[b]ПЕТРА І ПАВЛА (12 липня за н. ст.)
[/b]
"Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує".
До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до початку жнив, звідси і пішло народне повір'я, що справа святих «побратимів» - жито зажинати. Білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я.
Ранком, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками.
Вертаючи з церкви, люди розговлялися мандриками. Мандрики - це плесканки, печені з пшеничного тіста, яєць і сиру, або всілякою начинкою. Сама назва походить ніби від того, що мандруючи світом, Петро з Павлом живилися «мандриками», наповняючи їх «чим Бог послав».
У цей день зозуля перестає кувати. Селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла у святого Петра одну мандрику та й за це її Бог скарав.
Мандруючи, Бог з Петром людей парують:
«... ідуть вони в жнива - сонце пече їх, а жито стоїть, як стіна. Те жито дівка жне так, що й голови не піднімить.
-Боже, поможи тобі, дівко!
Підняла голову, подякувала - та й далі жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивилися на неї - та й далі... На стежці стоїть одпряжений, а під возом спить парубок - нап'яв собі холодок з ковдри та й спить.
Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже:
-Не займай, Петре, ходім!
... Зайшли в пшеницю - як ліс пшениця стоїть: парубок жне її, пече його сонце, а він, знай, жне.
-Боже, поможи тобі, хлопче!
Підняв голову, подякував — та й далі жне. Петро й каже до Бога:
-Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівчину, що жито жне. І тих ледацюг спаруй...
А Бог на теє:
-Старий ти, Петре. Не тямиш, що кажеш. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть.
Так воно буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло».
(За Олексою Воропаєм «Звичаї нашого народу»)
[b]МОКРИНИ (1 серпня за н. ст.)[/b]
«Свята Мокрина осінь приносить!»
Останній день літа: яка погода на Мокрини, така й буде осінь.
«Як на Мокрини дощ - то оріхи вимокають,
а як сухо - то бджоли повилітають».
[b]ПРОРОКА ІЛЛІ (2 серпня за н. ст.)[/b]
За народною міфологією Ілля є наступником громовержця Перуна:
«Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці йде»
«До Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі - проти вітру».
Народна легенда роз'яснює: коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисть. З того часу ганяється Ілля за бісами і пускає в них огненні стріли-громи і блискавки.
А між тим пророк Ілля засіває озимину:
- Сій, Ілля, озимий засів!
«Ходить Ілля на Василя,
Носить нугу житяную,
Куди махне - житом пахне...»
... І збирає ярину, аби випекли з неї хліб насущний:
«На Іллі новий хліб на столі!»
[b]ПАЛІЯ - «ПАЛИКОПИ» (9 серпня за н. ст.)[/b]
«...Вже наш Палій за копою сів!»
У цей день селяни моляться святому Пантелеймону і перед його образом свічку ставлять. Існує повір'я, що хто не шанує Палія, тому він «копи палить».
Так і пристало до святого прізвисько «Паликопи».
[b]МАКОВЕЯ – І «СПАСА НА ВОДІ» (14 серпня за н. ст.)
[/b]
У старі часи сходилися в цей день хрещені до річки - святити воду. Хворі на пропасницю купалися в річці, бо на Маковея - вода цілюща.
Пізніше, святити воду несли до церкви, а при воді квіти ще й мак. Весною мак розсівали на городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали у коси, щоб «волосся з голови не випадало».
На Маковея ласували «шуліками»: пекли коржі, ламали на дрібні шматочки в макітру і заливали медовою ситою та розтертим маком.
«Маковея» за те, що зцілює водою називають «Мокрим Спасом». У народі знають, що «Маковей» - знахар, зцілює не тільки водою, а й маком-відюком»: дівки-чарівниці освятять «відюк», обсиплють ним хату, - і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.
«Мокрий Спас - маку й меду припас.
Маковій від злих духів спас!»
[b]ІІ СПАСА - «ЯБЛУНЕВОГО» (19 серпня за н. ст.)
[/b]
У день Преображення Господнього, або Спаса, до церкви несуть яблука, груші, мед і обжинкові вінки, а ще жмут колосся, що імітує «Цапову бороду». Хрещений люд позичив її у міфічної тварини, що живе на ниві і ховається в Дідуху, а натомість наділив нею достойного Спаса.
Тому на запитання:
- Ой чия ж то борода
чорним шовком увита,
сріблом-золотом улита? -
правовірні відповідали:
-Дідухова... обжинкова,
а окраса —
то від Спаса!
У давнину до Спаса не ласували садовиною, бо то - гріх, чекали на свято, два тижні постили...
Вернувши з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: споживали яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином - «щоб садовина родила».
На Спаса родина, зібрана за святковим столом, згадувала померлих: так ось чому у Спаса окраса із «чорного шовку» бо це «страсний» Спас! За народною міфологією - це останній перед Різдвом вихід померлих на світ - на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.
«Страсного» Спаса за його піклування про садовину називали «яблучним». З часу, коли обтрусять яблука з садів, чекали перших приморозків:
«Страсний Спас - яблука освятив».
Від Спаса починали копати бараболю: розкладали вогнище, пекли картоплю і гріли руки - «щоб не мерзли зимою».
Кажуть у нас: «Прийшов другий Спас,
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблука й грушки ласуй вволю!»
[b]І «ПЕРША ПРЕЧИСТА» (28 серпня за н. ст.)
[/b]
«Перша Пречиста» - свято Успіння Пресвятої Богородиці. На «Першу Пречисту» дівчата визбирають «за Спасом» садовину:
«Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас йшов -мішок знайшов».
- Спасику, батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок.
Лище досівають «за Іллею» озимину, а після свята звільняються від роботи на полі. Господарі, що мають відданиць і парубків, готуються до весілля:
- Прийшла Перша Пречиста - стає дівка речиста!
…«Перша Пречиста жито посіває...».
[b]ІІІ «КОНОПЛЯНИЙ або ПОЛОТНЯНИЙ або ГОРІХОВИЙ» СПАС
(29 серпня за н.ст.)[/b]
«Третього Спаса» в українській народній традиції святкують на честь ікони «Нерукотворного образу Христа-Спаса», або як в народі кажуть «Спаса на полотні».
На «Третього Спаса» справляли обряд «Обжинкового весілля» - завершували обжинки, несли додому обжинкового Дідуха, пекли короваї з нового врожаю, сіяли озимину та збирали горіхи.
«Конопляний» Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив,
То свято Богородиці і всіх див.
[b]«ГОЛОВОСІКА» (11 вересня за н. ст.)
[/b]
Свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, кажуть у народі, Головосіка.
У цей день не варять борщу і це єдиний раз протягом цілого року, - коли гріх їсти борщ. Віруючі люди на «Головосіку» не беруть у руки ніж, навіть хліб ламають руками. Ані рубають сокирою, ані пиляють пилою...
[b]«СЕМЕНА» - (14 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи - в народі «Семена».
Від «Семена» стара Україна прилаштовувала у хатах свої верстати і починала ткати полотно. Бралися до роботи усі майстри: столярі, стельмахи, бондарі...
В ніч проти «Семена» засвічував древній Київ свічки і святкував «Весілля Свічки». В таку ніч збирали останній цвіт зі святоянівського зілля.
[b]«ДРУГА ПРЕЧИСТА» (21 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Різдва Пресвятої Богородиці. З ним пов'язані усі жіночі надії - день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, справляють обід і годують бідних «щоб молилися Богородиці за її діти».
В цей час на Україні, звичайно, йдуть дощі, а тому й кажуть:
«Друга Пречиста дощем поливає!»
[b]«ЗДВИЖЕННЯ» (27 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього...
... Наступають холодні дні і птахи відлітають до вирію. Вирій, за народною уявою, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці і гади: птиці в долинах, гади - на горбах.
Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею: «У неї золотий ключ від тієї країни».
«На Здвиження земля движеться ближче до зими».
[b]«СВЯТА ПОКРОВА» (14 жовтня за н. ст.)
[/b]
Покровителька Запорізької Січі - Покрова Пресвятої Богородиці.
Існує переказ, що після зруйнування Січі, козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою і образ Запорозької Покрови:
«... а срібло-золото на три части паювали:
... на святую Січовую Покрову давали -
щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали».
У народі Покрова - покровителька відданиць, а тому дівки до неї молилися:
«Свята Мати-Покровонько,
покрий мені головоньку,
щоб я була жіночкою,
щоб жилось мені з лихвою
та із муженьком любеньким
і з дитятком малесеньким...».
Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі - на холодну зиму і великі сніги, а як з півдня - на теплу й сльотливу.
[b]«ДМИТРА» (8 листопада за н. ст.)
[/b]
«У святого Дмитра труба із срібла...
А як затрубив ще й святий Дмитро,
Тай покрив зимков усі гори біло»...
З уваги на недалекі пилипівчані запусти сезон сватання завершується: незасватані дівки вважають рік втраченим і з цього приводу у народі жартують: «До Дмитра - дівка хитра, а по Дмитрі, хоч комин витри». На що кмітливі лукавиці відповідають:
«До Дмитра була м хитра, а по Дмитрищі - я ще хитріша!»
«А Дмитро зиму у гості просить»!.
[b]«ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА» - ВВЕДЕННЯ (4 грудня за н.ст.)
[/b]
«Третя Пречиста йде – зиму за руку веде».
Третя Пречиста розпочинає народний календар Зими, отож про неї восени згадувати ще рано, проте пам’ятати треба, адже без неї перелік Спасів і Пречистих українського народного календаря був би неповним.
***
Святий [b]ПЕТРО [/b]за плугом ходить
Святий[b] ПАВЛО[/b] волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий [b]ІЛЛЯ [/b]заволочує...
Сій, Ілля, озимий засів!
(Бо вже [b]ПАЛІЙ[/b] за копою засів).
[b]МОКРИЙ[/b] Спас - маку й меду припас,
[b]МАКОВІЙ [/b]- від злих духів спас.
[b]СТРАСНИЙ[/b] Спас - яблука освятив.
Прийшов [b]ДРУГИЙ[/b] Спас –
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблучка й грушки ласуй вволю.
А за [b]ДРУГИМ[/b] Спасом —
та й[b] ПЕРША[/b] Пречиста...
Перша Пречиста - дівка речиста!
[b]ПРЕЧИСТА[/b] по груші ходила,
мішок загубила,
а [b]СПАС[/b] ішов –
мішок знайшов):
-Спасику, батьку,
віддай мій мішочок,
не буду ходити у твій садочок.
[b]КОНОПЛЯНИЙ[/b] Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив –
То свято Богородиці і всіх див:
[b]ПЕРША Пречиста[/b] жито досіває,
[b]ДРУГА Пречиста[/b] дощем поливає,
[b]ТРЕТЯ Пречиста [/b]снігом покриває...
* * *
А наш [b]ВОЛОХ [/b]сіно косить...
... а [b]МОКРИНА[/b] осінь приносить...
... а [b]ДМИТРО [/b]зиму у гості просить...
[b]Старожитній обряд Обжинкового «весілля» відродила і рядила -
Спасів та Пречистих згадала, їм молитви складала -
Ірина Вовк
[/b]
[i]За виданням: Ірина Вовк.[b]"За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь"[/b]. - Львів: Сполом, 2015.
[i]*Обрядовий календар осінніх свят складений за Олексою Воропаєм
[b]«Звичаї нашого народу»[/b].У 2 томах. - Мюнхен,1949.
[/i]
[b]"Пречисті в українському народному календарі"[/b] - радіо "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/prechysti-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
[b]"Спаси в українському народному календарі"[/b] - радіо "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746763
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
[b][i](для звільнення від злих духів)
[/i][/b]
… І днесь заб’є цілюще джерело –
очистися, утвердися, о муже!
Подужай час і простір цей подужай.
На тебе схожих досі не було.
Могутній рух вселяється у м’яз
не руйнівною – злучною жагою,
нутро землі наснажиться тобою
над [b]відстань[/b] цю,
над [b]простір[/b] цей,
над [b]час[/b].
Живи! Люби! Будь вірним сином Волі,
Дитям Природи, речником Добра…
Так після смерчу плісняви й сваволі
здоровий плід дається на-гора.
[i](В такт звучання калаталки темрява відступає.
Розвиднюється).
[/i]
[color="#ff0000"][b]УВАГА!Сьогодні, на Яблучного Спаса, у Патріаршому Соборі в Києві о 20.00 граємо виставу про Шептицьких "У прихистку Божої Ласки: Мати і Син". Вистава благодійна. Запрошуються всі бажаючі (кияни).[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746761
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Ранок серпневий яблуками пропах,
Сонце сльозиться м’якоттю абрикоси…
Літо ще хазяйнує в густих садах,
Ходить в махрові трави збивати роси.
Ця ледь відчутна, майже наскрізна грань,
Що розділяє серпень і ранню осінь…
Смолами пахне видублена кора,
Соки сливові смокчуть янтарні оси.
Пряно гірчить обпалений сухостій,
Пе́ра старі скидають додолу сови…
Медом п'янким віддячився Маковій,
Яблучний Спас насипле дарів фруктових…
І попливуть, мов човники, у двори
Кошики закосичені, жовтобокі…
Дзвін молитовно схопиться догори
І розіллє над світом солодкий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Женщина, милая, ты не всегда права.
Не из ребра ты: мужчинам нужна легенда.
Вынуть ребро – нелегко, и за тем – кровав
След твой – хоть вправо, а пуще – влево.
Можно вторичностью суетность оправдать:
Мол, хороша голубка, да только – после
То ли орла, то ли просто: «Поди туда!» –
Хоть никуда, хоть в леса да и в чисто поле.
Женщина, женщина… Тенью ничьей не стань!
Тени рожать не умеют, и вряд ли смогут
Мужу – любому – платить ежечасно дань
Жизнью за невозможность уйти к другому.
Впрочем, другой – всё такой же: подай пирог,
Баньку, пол-литра и детушек – сколько сможешь.
Что до пера – так в подушку зашей перо,
Чтоб мужику в благодать почивать на ложе.
Ева отведала яблока. Ева – дрянь.
А почему? Почему?! К чёрту змея – падаль.
Ева сошла на Землю вперёд мирян,
Чтоб мужичьё – лишь бы чьё! – уберечь от ада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746738
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2017
Жил щенок по кличке Максик, добрым был и умным он,
Но любил Макс делать селфи на мобильный телефон.
«Макс в ошейнике нарядном», «Макс на страже у ворот»,
«Макс с котятами играет», «Максик косточку грызёт».
Вот такие были фото - восхищались все вокруг,
Макс выкладывал их часто на страничку в сеть «Пёсбук»!
Вот однажды объявленье прочитал в сети щенок:
«Ты сумеешь сделать селфи, как никто ещё не мог?
Делать селфи нужно с риском! так сниматься, чтоб у всех,
Кто увидит это фото, поднимался дыбом мех!
Не хомяк же ты ленивый, не болтливый попугай,
Присылай такое фото и подарок получай!»
«Р-р-гав!», - сердито тявкнул Максик - «всё понятно, если так»,
Поскорей схватил мобилку и помчался на чердак.
«Ведь коты по крышам ходят, разве хуже я, чем кот?!
Селфи с крыши небоскрёба точно первый приз возьмёт!»
Но на креше небоскрёба Макс забыл про все слова.
В вышине такой огромной закружилась голова.
Стал он звать котов на помощь: «помогите мне, кис-кис!»
Устоять не смог на лапках, с небоскрёба рухнул вниз!
К счастью, кот услышал крики, ловкость кошек велика,
Подскочил он к краю крыши и за хвост поймал щенка.
Подлетел и старый ворон, за ошейник ухватил,
Дёрнул в верх и снова Макса на край крыши посадил,
А потом суровый ворон вместе с ласковым котом
Увели беднягу Макса с чердака обратно в дом.
Макс сказал: «Друзья, спасибо, только вами я спасён!
Жаль, что падая, со страху, уронил я телефон.
Он свалился с небоскрёба так, как я чуть не упал.
Был бы он, каких бы фото я для вас тут наснимал».
Кот мурлыкал, утешая, ворон мрачно каркнул: «Друг,
Волки это объявленье к вам забросил в пёсбук.
Для того, чтоб больше гибло вот таких, как ты, щенят,
Знаешь, гибели собаки волк любой, конечно, рад.
Но лесным головорезам не избегнут тоже кар,
А пока без телефона поживи, так лучше, Кар-р-р!
__________________________________
Юный друг, пусть это сказка, и сомнений даже нет,
Но преступники нередко проникают в интернет.
Если за опасным селфи вдруг решишь погнаться ты,
Знай, помочь тебе не смогут ни вороны, ни коты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
А- ведь уже... уже корона лета
В-еличественно ждущая сентябрь.
Г-устым туманом по утрам одета
У- берегов озер и речек рябь.
С-мотреть и видеть это все - услада,
Т-ворил Господь, любовью все обвив,
П-ройтись тропинкой городского сада,
О-тведать яблок, спелых груш и слив.
Р-ассвет встречая в роще, на поляне
О-сознавать, что это просто рай!!!
Г де можем наблюдать мы утром ранним,
О-тлет к зимовью первых птичьих стай.
С-тупает лето в пору урожая...
Е-ще чуток - сентрябрь войдет в права
Н-е сожалею, лето провожая
И- знаю точно, участь такова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746542
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Є у серпневій терпкості щось магічне,
Сповнене світлих передосінніх див:
Жолудів жменя, вкинута у наплічник,
Ніжно-солодка м’якоть доспілих слив…
Струни трави в зіпрілому воборо́зі*,
Що награють мотиви гірських висот,
Сонце липке, розхлюпане по підлозі,
Мов ароматний персиковий компот…
Є щось таке смиренне і таємниче
В цій передвересневій легкій журбі:
Ліс у свої покої соснові кличе
Свіжістю смол і пахощами грибів…
Замшею моху, темного і густого,
Де потають підошви, мов серед хмар, ─
Просто прийти й побути у тиші з Богом,
Налаштувавши серця свого радар.
Хай вільний вітер бавиться у волоссі,
Тіло солоне дубить, лоскоче нюх!..
Дай собі шанс укотре прийняти осінь,
З легкістю відпустивши серпневий дух.
[i]*Воборіг ─ конструкція на чотирьох стовпах, призначена для зберігання сіна.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 17.08.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/872710384.jpg[/img]
[b]«Ти така в цьому світі одна»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Ти така в цьому світі одна
Сонце взимку, у грудні весна
Від світання і до темноти
У думках моїх ти, тільки ти
Ти така, ніби сонце, зоря
Дотик хвилі у теплих морях
Шовк відмитого морем піску
Вітерець на ланах, колоску
Коли бачу, то сходжу з ума
Переповнена щастя сума
Почуттями наповнений я
Найніжніша, кохана моя...
© Микола Карпець (М.К.)
*15.08.17* ID: №746406
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/ti_taka_v_comu_sviti_odna/2-1-0-120"]© Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746406
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Йшла я з міста через ліс
В кошику гладущик.
А Микола, лисий біс
Запросив під кущик…
*
З лісу він дрівця возив
Хмиз, пеньки сельчанам,
Ось, коня притормозив
Та на мене глянув.
*
Вмить лягла мені під бік
Сорочина біла.
Він з годину жарив-пік
Я аж вщент упріла..
*
Не чекали ми біди,
Час же був блаженний!
Винуватий кінь гнідий
Ржав, як навіжений!
*
На оцей конячий грик
Позбігались люди.
Серед них якийсь мужик
Бив Миколу в груди.
*
Той мужик остобісів!
Бив мене по с**аці.
Я ж то зовсім без трусів
...Вони на гілляці!
*
То ж супруг мій –лісоруб!!!
(А ми - зовсім голі!!)
Завалив кремезний дуб
На окіст Миколі!
*
Якби знав мій чоловік
Що поміг добряче!
І Микола вглиб припік,
Дістав, де гаряче!!
*
Далі дивлюсь Миколай,
Виглядає блідо!!
Перебили, хоч волай,
Всеньке все лібідо!!
*
Коля стогне, бо болить
Я - від насолоди!
Реготали всі в цю мить
Побіля підводи!
*
А тепер гуде село
Хоч ховайся, нене!!!
Ще такого не було
Як в Миколи й в мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746251
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
В тот день, когда мы встретимся впервые
И ты меня в объятия возьмёшь,
Ковром нам лягут - листья золотые...
И будет лить с небес холодный дождь...
А ты, как тот застенчивый мальчишка,
Влюбившийся как будто в первый раз,
В глаза мне глядя, вымолвишь чуть слышно:
О, как я счастлив, милая, сейчас...
Прохладную мою худую руку
Ты будешь прижимать к своим губам...
А я тебе скажу: молчи, ни звука...
Я вижу, мой хороший, по глазам...
И город приумолкнет от волненья...
Лишь с неба будет лить унылый дождь,
Как будто бы моля нас о прощеньи,
За то, что он на слёзы так похож...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746093
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
У чорні дні я краще помовчу,
у чорні дні і вірші будуть чорні.
Коли несамовитий жаль огорне,
я рятувальну засвічу свічу --
у чорні дні я краще помовчу…
Не тлій, свічо, в тобі ще воску стане,
і сили стане спасівським плодам –
нікому сокровенне не віддам
на розтерзання згірклої омани!
Не тлій, свічо, в тобі ще воску стане.
Поплач сльозами теплими, погрій,
дитинним пориванням світлих звершень,
заворожи на щастя, як і вперше,
невідворотний трепет вічних мрій, --
поплач сльозами теплими, погрій.
По талих днях настане воскресіння –
духмяних яблук всеманящий дух,
і свіжий мед, і жнив серпневий зрух –
така розрада… до благоговіння!
По талих днях настане воскресіння.
По талих днях прозріння і змужнінь,
по чорних днях зникаючих ілюзій,
коли і друзі ближні – вже не друзі –
нізвідки раптом неба пізня синь –
по талих днях прозріння і змужнінь.
По чорних днях зникаючих ілюзій,
по травнях буйнолистих і дзвінких,
немов, ми – люди, зіткані із них,
летімо в прірву в дивному чар-крузі
по чорних днях зникаючих ілюзій…
Летімо в прірву! Серце – наче птах
в розквітлих травнях…
в чорних-чорних днях!..
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744564
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Розсівала нічка зорі в небі.
Місяць виплив дивно-молодий.
Колисала річка сонні верби
Під чарівну музику води.
Приспів:
«Хлюп-«,»хлюп-«, «хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Добігає нічка до півночі,
Місяць воду, зоряну, гойда.
Зорі нічка під крило сховала,
Коли ранок сонце зустрічав.
Дивним сріблом річка вигравала,
В ній акорд, ранковий, зазвучав.
Приспів:
«Хлюп-,хлюп-, хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Пташенятко крильцями тріпоче,
З сонечком цілується вода.
«Хлюп-«,»хлюп-» ,»хлюп-«
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
...Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,
раптом змістивши планети таємної вісь...
Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.
Все одцвітає, мій дивний, на світі колись...
Квіти шалені стають сухоцвітами...Снами.
Падають в землю в порожнім пожовклім саду...
Просто це осінь поволі стає поміж нами,
Підуть дощі. І з дощами я також - піду
доки ще серпень не стяв своїм серпиком серце,
доки пелюстки гойдають дзвінку висоту!
Вчасно прощатись - гірке, але мудре мистецтво...
Хай я, мій світлий, без болю в тобі одцвіту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745996
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Небо ручной работы
чисто и безупречно.
Россыпь блестящей пудры
на вороном холсте.
Неосторожен Кто- то,
белым мазок - и Млечный…
Сонные краски утра.
Матовость. Полутень.
Росы - и чисты кисти,
зыбки следы рассвета,
в серой сирени неба
пламенный ореол.
Мягче и золотистей
утро в объятьях лета.
В каплях росинок стебель,
в зелени - богомол.
Август. Вино и груши,
мёд на губах и пальцах,
медь на щеках. Ни тени.
Зной. Акварельный дым.
Солнце - в макушку. Душно.
Пульс, словно биты сальсы.
Полдень, и в наблюденьях
Огненный Серафим…
Пролиты краски. Дождик.
Тучи – гонцы с востока.
На полотне лазурном
радуги семь цветов…
Как же Велик Художник!
Создана Им так тонко
Мира архитектура.
Это ли не любовь?
(почти безглагольное)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745916
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
В-се, що зріє в душі, віддаю читачеві на суд.
І- думки , і бажання, і мрії, і прояви болю.
Р-озфарбовую словом любов, і зневірливий бруд,
Ш-аленіє натхнення і рветься, як птаха на волю.
І - не можна в цей час не писати, замкнувши думки,
М-имоволі вони просять дозвіл лягти на папері.
О-мивають серця, як весною джерельні струмки,
Є- в них тиша душі і стрімке повноводдя істерик.
С-ерце рветься навпіл, я пропишу це гострим слівцем
П-ролікую цю біль у римованій, ніжній купелі.
А- була б іще в римах я майстром або фахівцем
С-клала б легко у сніп всі життєві складні паралелі.
І- підтверджу не раз: "Порятунок для мене в словах"
Н-у а з ними я враз оживаю, долаючи болі.
Н-е для слави пишу, не для празних життєвих розваг,
Я- натхнення беру в сторінках особистої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Шумить вода азовська голуба,
Об берег розбивається прибоєм.
Недавно ще біліючі хліба,
Не зібрані, горять на полі бою.
А поруч, біля втомлених солдат,
Задимлені, обпалені війною,
Цвітуть в полях ромашки невпопад,
За бруствером біліючи стіною.
Стоять в степу, де точаться бої,
Заплямлені мастилами і кров'ю
І пелюстки обсмалені свої
Здіймають ввись, до неба Приазов'я.
Не раз зім'яті подихом війни -
Під танком і під чоботом бували -
Щоразу підіймаються вони,
Нескорені атаками навали.
І мовчки, біля квітів польових,
Сидять бійці в окопах після бою,
Під плескіт хвиль азовських голубих,
В обойми заганяючи набої.
Приймає смерть і щирить зуби в ряд,
А зовсім безтурботно, перед нею,
Цвітуть на полі бою невпопад,
Заглядують ромашки у траншею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 13.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2017
Відпахло літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
Ставок застиг у сивих верболозах,
Срібляста повінь затопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та, особлива, в кожного своя.
Там вечорів казкова зоряниця,
Нову надію людям посила,
П’янить колоссям жита і пшениці,
Що підступили ближче до села.
Там серце ранить пісня солов’їна,
Вона любов і дух мій ізціля…
То все моя квітуча Україна –
Моїх дідів і прадідів земля.
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745835
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
С-он убежал, вроде вовсе его не бывало
Т-ихо вокруг, только шепчет тихонько камин.
И- над землей опускается мгла-покрывало,
Х-мель бьет в виски, он такой, как бывает от вин.
И- не секрет то, что Муза приходит под утро,
Э-то ведь час, когда в сердце, в душе благодать,
Т-очно с небес кто-то сыпет на лист перламутром,
О-существляя большую потребность - писать.
М-олкнут в тот миг даже звуки биения сердца,
О-ткуп - лишь взять в руки чистой бумаги листок.
Ё-сть в этом вкус наивысшего в мире блаженства,
Л-ист... карандаш и неровные линии строк.
Е-жели я пропишу... прокричу свои боли,
К-аждую фразу соленой слезой окроплю,
А- от усердия вскроются мыслей мозоли,
Р-адость то в том, что страдая, я все же люблю.
С-лово за словом душа получает пилюли,
Т-репетность чувств я сегодня пролью на листе.
В-ерю, они в летаргии еще не уснули,
О-тображу, как художник мазки на холсте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745820
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
В душе у меня так молодо,
В душе у тебя так зрело...
Мы делимся этим золотом -
Отчаянно-опьянело...
Мне нравится то доверие,
С которым к тебе иду я...
В приятном живу преддверии
Желанного поцелуя...
Испей мои чувства голые!..
Любви от тебя не прячу.
Душа моя развесёлая
От счастья вот-вот заплачет!..
В тебе растворяясь мысленно,
Тобой восхищаюсь, милый!
... Я вновь упиваюсь высями
И выси мои - красивы!..
В душе у меня так молодо!..
Давно она так не пела...
Дарю тебе это золото -
Бери мои чувства смело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745623
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Небесного дерева стогнуть гілки, обтяжені хмарою сірою.
Лелеки встромили дзьобаті голки у вишивку стежки до вирію.
Розгублений сад пише зжовклі листи промінням рудої чорнильниці
Лелекам: спішіть, вам ще треба пройти негоди повітряні митниці...
Якісь
Сумні
Передкурличні дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745318
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Чого мовчиш, зґвалтований нарід?..
кошторис з гаманцем не співпадає?
весна снігами на квітник лягає...
спливає кров"ю знівечений Схід...
Чого ще ходять по землі оті,
розбещена вгодована с в олота -
Майбутнє наше продають по лотам
й "Закони" поділяють на "статті".
Мовчіть, мовчіть... зтаврують як рабів -
будяк уп"ється в коси колючками.
Найліпші розбрідаються світами...
Хто зскнів, хто згибів, хто за ґрати сів...
Де наша гідність? Де козацький шал?
Рабів таки до раю не пускають...
лиш сльози тихо по щоці стікають
й виблискує очиськами фіскал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729723
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 09.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2017
Віддзвеніло в лузі тепле літо,
Відцвіло ромашками в саду,
На широких крилах долі вітру
Я назустріч осені іду.
Моросять дощі тепер частіше,
Зморшки-павутинки зацвіли…
Осінь і ляка мене, і тішить,
Забувать про літо не велить.
Кличе мене мрія ще в дорогу,
Журавлями спогади пливуть
Знов туди, до отчого порогу,
Мимоволі кожен з них ловлю.
Й оживають, мов у сні, картини,
Де дитинства вишиті літа,
Й серед літа мальви біля тину,
Й юності груднева Калита.
Віддзвеніло літечко у полі,
Відцвіло волошками в житах,
Коли стріла карооку долю,
Пролітала що, неначе птах.
Все те я на пам’ять нанизаю,
Й заспіває серце, защемить.
Сторінки нові життя пізнаю,
Як весна в повітрі засурмить.
10.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017
я – чорна кішка
в темній кімнаті,
та кажуть люди –
мене тут нема:
безглуздя масове
сліпого натовпу –
острог для правди,
допр і тюрма
я чорна кішка
у власній хаті,
в темній кімнаті,
я – є, і певна себе сама:
дрімаю нишком
в кутку на ліжку
і чую – кажуть – мене нема…
…як око зряче –
окремо бачить:
де чорна кішка,
а де пітьма;
сліпці ж окаті
люто товкмачать,
що у кімнаті
мене нема
…
щодо моралі – усе просто:
заперечувати живе –
відбирати у нього
життєвий простір,
у могилу живцем
закопувати язиками…
а
відкинутий будівниками
дикий камінь –
став основою нового Храму
29.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745193
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 08.08.2017
Ти – мій гончар, що ліпить глек і світ
Із мене - із неспеченої глини.
Між пальцями вилажу неупинно,
Голублю їх і лащусь, наче кіт.
Відчуй мене, повір, що я - жива -
Без форм чітких, без глянцю і незвична,
Бо у печі я втрачу всю пластичність,
Забуду, як росла в мені трава,
Себе згублю я разом із чуттям,
Зручною стану, як у вжитку й треба,
Та у очах більш не побачиш неба,
Затихне ритм і слів серцебиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745044
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Сто сімдесять мільйонів років
Розкошували динозаври!
Таблички множення не знали,
Та щоб там потім не казали,
А на землі був мир і спокій
Сто сімдесять мільйонів років.
А ми з своїми бомбами
І щелепами з пломбами,
Диктаторами-монстрами,
Законами драконськими,
Гординею безмірною,
Любов'ю лицемірною
Спроможні так,як динозаври,
Довгенько пожинати лаври?!
Ми гаспада,панове,мсьє,
Ми сери,гери всі підряд,
Ми,точно знаючи,що Є
Дорівнює ем це квадрат*,
Спроможемось мільйони років
Гарантувати мир і спокій?
Набрали в рот води шамани,
Тривожно бубни бубонять,..
Ввійшли пророки у нірвану,
Лише хитаються й мовчать.
Мовчать мольфари й бакалаври -
Не знають,як сказати вслух?
Те,що вдалося динозаврам,
Нам,як міфічним тим кентаврам,
В хаОсі війн,злоби й розрух,
Революційних завірюх
Не зрозуміти відчайдухам.
Лишилось зняти капелюха.
А динозаври не пропали...
Не всі пропали,щоб ви знали.
Вони на протязі віків
Перетворились на птахів!**
На дужих крилах з гострим зором
Спостерігають наш бедлам...
Дивись хоч деколи угору -
Вони,здається,ніби хворим,
Щось підказати хочуть нам.
* E=mc2 формула А.Ейнштейна є чи не найвідомішою з усіх формул,
що обумовлюють її зв'язком з атомною зброєю.
Саме ця формула є символом теорії відносності.
**Останні відкриття скам'янілостей та нові дослідницькі методи
дали змогу палеонтологам стверджувати,що птахи походять від наземних м'ясоїдних динозаврів з групи тероподів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740465
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 07.08.2017
Я усоте, втисячне повторюю –
Істини, невігласе, не руш!
Рідна мова мітить територію
Кревної спорідненості душ.
Під її високими знаменами
Віри споконвічної оплот,
Дух пульсує, наче кров у венах,
Велета із іменем народ!
Як молитві у святому храмі я
Тільки їй передаю права
Щиру вдячність прошептати мамі,
І коханій пристрасні слова.
Нивою родючою колисана,
Виплекана вольністю небес
Подолала всі смертельні присуди,
Щоб і ми не зрадили себе.
Я гортаю сторінки історії –
Серце пропікають біль і гнів:
Скільки їх безжально переорано –
Доль найкращих дочок і синів.
Що шматали пута резервації,
Натовпи єднали у коші,
Рідну мову оберегом нації
Прагнули навіки залишить.
Знов палають факели на обрії.
Ще удатніш в першому ряду
Рідна мово, мітиш територію
Кревної спорідненості душ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743418
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 07.08.2017
Туман весь світ заполонив,
Як пам’ять – сум мій за тобою,
І згадки знов гудуть прибоєм
З незайманої далини.
Хто порозводив нам шляхи
На різні градуси й широти,
Щоб їх наповнити без квоти
Гірким благословенням схим?
Я з задзеркалля раз-по-раз
Немов у казку повертаю…
Ходімо, люба, знов до раю,
В нім так не вистачає нас!
Там неба ніжний оксамит,
Там парку древнього алеї,
Там наших мрій такий політ –
Не справитись ніякій феї!
Давай-но підемо туди –
І не оплакувать руїни,
А побажати юній зміні
Кохання сонячного й див.
Нехай вони позаздрять нам
За золоту сторінку долі.
А їхнє – ще у Божій волі,
Що дано випити до дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743777
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 07.08.2017
Збирали той п"янкий нектар вуста
Зі слів твоїх і несли в чашу серця...
А вийшло так, що мова та пуста,
Змішалась з пилом у життєвім герці.
*
Чому б словам, як квітам, не цвісти,
Квітує все любов"ю в час веснів"я.
Але ж буває часом цвіт пустий,
Як і твоє солодке пустослів"я.
*
Тепер гірчить в душі моїй полин,
Горять вуста, що спрагло пили щастя.
Нектару смак поверне часу плин,
І почуттів нових святе причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[youtube]https://youtu.be/AnOlV2m9KJ8[/youtube]
А ти мене зрікався як Петро.
Я ж не Христос. Я це не відчувала.
Насипав корму півням у відро,
Щоб навіть ніч про це їм не сказала.
А ти мене зрікався. І не раз.
А ти мене ділив як тобі зручно.
Ховались навіть півні у той час,
Бо ти ще й душу бив... Якось беззвучно...
А ти все відрікався. Коли біль
І розпач роздавили мою душу-
Ти прикладав до рани тільки сіль.
І навіть посміхатися лиш змусив.
А ти мене зрікався. Сто разів.
Соромився кохання. Слухав маму.
Вона хотіла донечку царів.
Ти ж будував щоночі в серці браму.
А ти зрікався. Ще й Іуда спав,
Ти вже й монети тримав у долоні.
Христос завжди Петрову зраду знав...
Ти Кир?.. Втопив в Євфраті ?.. Вавилоні...
А ти мене зречешся. Сто монет
Повернеш потім. В Божий храм не можна...
Нас будуть віддаляти сім планет...
В мільярди років відстань буде кожна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744951
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017
Слова і виконання - Ярослава Чорногуза
Звукозапис - Олександра Салицького
-----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PtrGzwXarz8[/youtube]
Я був – немов суцільна рана –
Так розпач душу розпоров.
Та в ній навік, моя кохана,
Залишилась лише любов.
За хмари зсунувся подалі
Розпуки час в осінній схов.
Минули дні тяжкі печалі –
Залишилась лише любов.
Нехай це сталось не одразу,
Та біль у серці охолов.
Забулись лайки і образи,
Залишилась лише любов.
Хай лицар я не без догани,
Знов квіти в твій несу альков –
Усе забулося погане –
Залишилась лише любов.
Хоч гордий, на коліна стану,
Життя нове будуймо знов.
У нім навіки, до остану
Залишилась лише любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741277
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 05.08.2017
Старенька грушо, подружко моя,
Ти наче панна з білою вуаллю.
Мов до людини, пригортаюсь я
До тебе світло-ніжною печаллю.
Хоч так радію – вкотре розцвіла
Попри роки й холодні буревії,
Що вмить здалося: знову я мала,
Красою скорена, і дихати не смію.
Здається, не вбиралась ти ще так,
І до лиця тобі рясне цвітіння.
Медових груш твоїх згадаю смак,
Солодку сонячність небесного проміння.
У тіні прохолодній твоїх віт
Знов розповім про радості й тривоги.
Ти слухаєш мене вже стільки літ
В саду спустілому край отчого порогу.
Дозріють падалки в кульбабах під гіллям,
Коли в світанках заспіває літо.
І пам’ять голосом дитинства промовля
Про те, що найдорожче в цьому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732974
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 05.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
У схожості буднів, у нестримності вічного часу,
Відпускаючи день в швидкоплинність земного буття,
Смакую миттєвість як життя незрівнянну окрасу
Назавжди, на віки нескінченного серцебиття.
Не забуду ту мить, що проллється добром у долоні,
Олівцями внучат розмалює захоплено день,
Доторкнеться душі ніжно-сонячним голосом доні,
Вітанням від сина пролунає в акордах пісень,
Співом птахи злетить у бентежнім ранковім світанні,
Ароматом малини захопить по-літньому дух,
Затепліє в душевнім до високих небес пориванні,
Де розкидала вічність хмаровиння незібраний пух.
Замилуюсь до сліз жовтим полем у стиглому житі,
В сині очі волошок задивлюся, уперше немов…
У намисто життя понанизую зібрані миті,
Що освячує серцем невгамовна і вічна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
как бусинка янтарная - Луна в вечернем небе
вращают паучки веретено...
стекает жаркий день из чаши в небыль...
песчинки времени... распахнуто окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744635
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Н/ад спящим городом луна,
Е/ё тепла не ощутить.
Ж/жёт душу мне твоя вина,
А/ я решила - слёз не лить.
Л/юбовь, как раненый птенец,
Е/ще трепещет сердце в нем,
Ю/доль земная - мой венец,
Н/ас опалила ложь огнем...
Е/сли бы знал кто, как болит,
З/аноза горьких перемен,
О/стрее жизненных обид,
В/ зловещей мгле твоих измен.
У/ходит счастье в мир стихий
Н/ет, не во сне, а наяву.
Е/сть то, что впишется в стихи,
П/ересказав строкой судьбу...
Л/арец с названием "любовь"
А/ в нем - неписанный обет...
Ч/тобы понять однажды вновь-
У/ сердца грусти больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744629
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Перелітна пора – чень, у розпалі літо ожинне,
Перелітна пора – хто летить, чом летить і куди?
Чи додому, чи з дому, чи в лоно землі України…
Чи натруджений віддихом літнім, чи зовсім іще молодий…
Ми птахи перелітні на обрисах сонць ясноперистих,
Чи приснилися нам зорепади у синіх степах…
Чи жар-птиці перо нас зігріє в принишклому вересні,
Чи душа стрепенеться на оклик, тривожно, мов птах…
…Розімлілі жита, захмелілі літа срібнодзвоннії,
де над буєстю юності солодко бджоли гудуть –
о фантазії чуда…Приплив світової гармонії,
де лелеки із косами сіно в покоси кладуть…
Дзвенять коси усміхнено, втомно, піт крила наповнює,
і вода заливає по вінця стосилою глек –
смолоскипи життя феєрично зеленої повені,
теплі гнізда, жевріючі мирними днями лелек.
…В перестиглих житах вітровієчко пера визбирує.
Білих зір зорепад багряніє за помахом крил –
ніби пам’ять з-за обрію Лети минувшість відмірює,
золотим безбережжям високих дідівських могил…
Не оді́йде пора літувати літа рястоноснії
на землі молодій, де упала кривава сльоза –
макоцвітні горби ув обіймах небесної просині,
макоцвітний вогонь, вічна слада землі не щеза…
Літувати літа з переджнив’я до пізньої осені -
перелітна пора, буйнокоса бринінь золота…
Не оді́йде бринінь, наші сили стосило примножені,
доки те́плиться око і мовлять молитву уста.
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744682
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[color="#593232"][i][b]Не в тім біда, що серце крає,
Не в тім біда, що мить минає,
З душі, зірвавши пелюстки.
Вірші з них склав я, мов квітки.
Нема біди в словах та комах,
У римах краще, ніж удома…
А тільки бачу погляд твій,
Сльоза злітає віршем з вій.
Нема біди, що сон наврочив,
Що бачу в снах зелені очі,
А в тім біда, що сон мине,
Як тінь в безмежжя неземне.
Біда – роки, журба та досвід
І сни, що сняться ночі поспіль.
Рудіють мрії від іржі
– Тобі написані вірші.
Одних лиш мрій в житті замало,
Любов спізнилась так невдало,
Розбивши спокій на друзки
В ті дні, коли цвіли бузки.[/b]
[/i]
[/color]
Навіяні мотиви.
4.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 03.08.2017
[color="#823737"][i][b]Не підставляєм другу щоку,
Бо гарний ворог – мертвий ворог
І послідовно, крок за кроком,
Життів їх смерть збирає мотлох.
Вмирає ворог швидко й тихо,
Нам зайвий галас не до речі,
Не знає звідки прийде лихо,
І душу кине в порожнечу.
Ми Бога персти, а не вбивці,
Не ми війну цю починали,
Ми на загарбників мисливці,
На тих, що нашу землю вкрали…
Таємні нас ведуть стежини
І у каплицях капелани,
За нас усіх, за Україну
В молитві, ніби у нірвані.[/b][/i][/color]
Побратимам розвідникам присвячено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739576
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 03.08.2017
[b][i]«Єсть на світі доля, та хто її знає?
Єсть на світі воля, та хто її має?».[/b] (Тарас Шевченко)[/i]
- О земле вкраїнська… Розкішная земле
вольготно козацької слави.
Тебе осіяло від сходу до заходу
сонце премудре стоглаве,
Тебе ізорали волами, засіяли диво-словами…
То ж чим проростеш?
- Синами-орлами…
дівками-зірками...
всебожих нащадків малими ногами -
від меж і до меж…
- О земле плодюча -
розвийся, налийся,
Шевченковим словом святочно умийся…
Що, ниво весела, на мирнії села у дар понесеш?
- Зароджу копами…
рясними хлібами…
у церкві козацькій майну хоругвами
в убранстві одеж…
Всебожії діти, чи вольно вам жити, чи Доля блага?
Чи мати навчила: де правда – там сила,
де зброя – снага!
Чи є вас багато – щоб копи збирати,
танок свій зухвалий досвітку гуляти,
мечі перед ворогом з піхов виймати,
світе-воленько, гей!
- Багато нас, Мати… вели починати -
мечі освятити, малих научати,
на нивах окроплених жнива збирати –
і миром відпити єлей!
О земле вкраїнська, що кров’ю дідів наших рясно полита,
Де сонце, мов фенікс, старим догорає
і зранку преюним стає,
[b][i]Ми тут народились з правіку, щоб волею жити,
Ми ті, котрі були і будем, ми – ті, котрі є! [/i]*
[/b]
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
[i]* Сьогодні у мене один з чорних днів - сьогодні ховають давню мою приятельку, ще зі студентських днів - [b]львівську поетесу Зоряну Гладку[/b], яка померла в ніч на 30 липня на 51-му році життя. Вона керувала літстудією "Галиця" при Львівській МАН. Виховала багато творчих особистостей. Видавала альманах "Весняний легіт" для найбільш обдарованих творчих дітей, проводила щороку обласний конкурс молодої поезії.У моїй пам'яті виринають роки юності, коли ми в студентському запалі утворили театральний гурток на філологічному факультеті і з професором Денисюком Іваном Овксентійовичем поставили "Лісову пісню" Лесі Українки, де я грала Мавку, а Зоряна Гладка - Килину. З її уст народна лайка звучала особливо смаковито. Об'їздили з виставою і Луцьк, і Димку, родинне гніздо Кобилянської, і університет в Чернівцях, не кажучи про Львівські школи, військові частини та зоряну виставу у Львівському Клубі Творчої Молоді в час його найбільшого розквіту.
Зоряна була весела, чуйна і добра, не зважаючи на тяжку хворобу, якою відболіла з дитинства... Хай Душа її спочиває З МИРОМ!!! СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ" [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744444
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017
- У мене личин і облич - не злічити,
Мільйони стихій, і у кожній з них – я,
Як альфа й омега, чи центр і орбіти,
Я - безвість, я – безмір, я – Лада твоя.
Ти можеш зректися – не буду картати,
Захочеш піти (чи від себе втечеш?) -
Рясним зорепадом відплачу утрати.
Зумієш кохати?
- Кохаю без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744355
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2017
Н-анеси на папір сім яскравих мазків
А-дже це буде так веселково.
М-іж якими впишу я сім ніжних рядків,
А- любов прикрашатиме слово.
Л-едь помітна ця ніжна палітра очам,
Ю-рби дум, хвилі ніжності в серці.
Й-ду до того мольберта, неначе у храм,
М-олитвИ промовляю веселці.
Е-х! Як вміло! Як гарно ти, любий, творив,
Н-іби справді митець сьогодення.
І- Господь... він з тобою в цей час говорив,
Щ-об додати в роботі натхнення.
А- картина - шедевр!!! В ній така благодать,
С-вітанково-заквітчана мрія.
Т-и творив, я раділа... бо тут - життєдать.
Я-сен світ, ясен день і надія..[color="#0400fc"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743975
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
На трішки, на зовсім трішки, лиш на хвильку примружу очі,
а по тому погляну в небо, де засяють на фоні ночі,
зорі, поцілунки Надії, що притишують завірюхи,
тамують в душі буревії, діток Ха́осу і Розрухи,
що їх спричинив мій вибір - свободи - в прапрадавнім минулім,
а тепер осколками доля, між світів, мов риби поснулі,
пливе у незвідані далі, так статечно і так неспішно,
з життя мого круговерті... в ній сміюся і плачу невтішно,
і чекаю, колись зірвуся від припону біля порогу,
покладу у мішок заплічний білі крила - дарунок Бога,
поспішу, бо чекає Вічність, у місцях де поспіх відсутній...
ще годинник хвилини лічить, та вже дме вітерець попутній...
Лиш на хвильку примружу очі...
а по тому погляну в небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 27.07.2017
«Коли б знайшов я шовку Неба,
Що променями золота повитий,
Щоб день і тінь, заграва видноколу
Світилися і золотим, і синім...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок
Трунку наче кров густого.
Дні мої синьо-білі –
Небом наповнені – вщерть по вінця,
Цвітом кульбаби цятковані:
Квітами золотих ранків:
Ступаю серед них босоногим
Диваком-апостолом
Віри джмелів-вітроплавів
Від одного острова солодкого
До іншого нектарного й златопилкового.
Буття моє сповнене квітковою радістю:
Яглицевою та трохи суничною,
Дні мої – кавалки істини:
Одкровення наче вода прозорого,
Наче Лютер невчасного,
Наче Темний Патрік незаперечного,
Наче граф-чарівник* приблудного,
Наче Камінь Долі мовчазного**.
Примітка:
* - Мається на увазі Джеральд Фіцджеральд – ХІ граф Кілдер (1525 – 1585).
** - він і досі стоїть на горі Кнок на Теврах, хоча всі кажуть, що то не той камінь, а той камінь давно вкрали, тому він і мовчить, хоч колись і кричав часом так, що було чути по всій Ірландії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 26.07.2017
Пишу до тебе.
Диво дивне світ:
В нас спільним був з тобою пра-пра-…..дід.
Планета неосяжна – лиш гніздо.
Не знаю, що там після, але до…
До того, як сяг неба Вавілон,
До того, як потрапили в полон
Пунічних воєн, поділу земель,
Високих мурів, стін, кордонів, стель,
До того, як затьмарив очі страх,
Носили ми любов в своїх серцях
До ближнього, що братом рідним був,
Та брату брат у спину ніж уткнув,
Пізнання до спокути і гріха.
Повторення.
Годинонька лиха!
Ми різні рівні рідні – подивись:
Одна у нас на двох небесна вись,
Тотожний колір мають біль і кров.
Невже себе в мені ти не знайшов?
Були ми рід(в)ні пра-пра-пра-пра-там.
Тобі себе частиночку віддам,
Щоб щось моє в твоєму ожило.
Я так бажаю після, але до…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 24.07.2017
Я знаю магію високої трави!
У замовлянні - код вогню Сіону...
Дивися! Месу править всеборонну
правічне сонце, вийшовши з води!
Не вистига, не гасне горизонт!
Так чом же сум незмінний твій поплічник?
Хай буде дощ!... Змиває млу сторічну...
І запах пороху з озону давніх площ...
І - прощ!..........................................
Забутих світом, але незабутніх,-
у затінку суєтності тривог...
Бо хто ж підніме сонце, як не Бог,
випалюючи корені цикути.
22.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
І досить погляду наповнить порожнечу,
Коли все тіло - блискавка і грім...
І кожен крок - це вже таємна втеча
Мого безумства - тереном твоїм...
Не треба слів... Промовисте тремтіння,
У павутинні сумніву й снаги,
Озвучить спантеличине сумління
В ту мить, коли розталі вже сніги
Самотності топитимуть розлуки,
Роз'єднані у лихослів'ї днів,
Водоворотом бажаної злуки,
В якій вже не шукаєш берегів...
І подиху замало зупинитись,
Щоб увібрати все блаженство миті...
Де погляд - доля, варто їй коритись,
Коли зіниці спраглі та відкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692303
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 22.07.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
И Белый, и Блок, и Есенин, и Клюев:
Россия, Россия, Россия моя!...
...Стоит сторастерзанный Киев,
и двестираспятый – я.
Там солнце: повсюду! взывают: Мессия! –
Туманы, долины, болотная путь...
Воздвигнет и Украина своего Моисея, –
ведь не обминуть!
Иначе никак, о я слышу, я знаю.
Под бурю и рокот бунтарских боёв.
От всех своих нервов я в степь посылаю:
Поэты – подъём!
Набух чернозём и глядит в исступленьи,
лицо искривляя в кровавый свой смех.
Поэт – любить Родину – не преступленье,
коль это для всех!
Павло Тычина / Павло Тичина, «І Бєлий, і Блок...» (1920)
перевод на русский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742705
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Как синий шелк, стекая невесомо,
Струится ночь избитой мостовой.
Усни, любимый..Пусть звезда над домом,
Чуть-чуть смутясь любуется тобой..
Затихло все. Дремает летний ветер
Молчат цикад уставших голоса.
Трепещет лист.Мерцая в лунном свете,
Блестит росы прохладной бирюза.
Медовый запах..Липа,отцветая,
Свежайшей негой поит старый сад,
Любимый,спи..Пусть в снах твоих витает
Ее душистый, сладкий аромат.
Мы в снах растем..Роскошное монисто,
На бархат неба одевает мгла.
Чтоб не замерз ты огонек лучистый
Я для тебя в душе своей зажгла..
А у истоков дня, где сны растают,
Послушай в предрассветной полутьме
Шумит,волнуясь, липа золотая,
И тихо - тихо шепчет обо мне..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742488
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Ти писав мені лист. Ти писав мені лист
Найщиріший такий і такий найрідніший!
Одягає підвечір перлин з сто намист,
Щоби шлях був до мене тобі найсвітліший!
Ти писав мені лист. Я читаю його.
Не журись, що крізь сльози я літер не бачу.
Ти прийдеш. Обцілую тебе я всього.
А ти силу кохання хоч мого пробачиш?
Ти писав мені лист! Ти всі літери склав
У думках у слова... Ти напишеш. Я знаю!..
Ти завжди добре спиш, бо тебе цілував
Навіть Янголик мій... Що тебе з ним чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742454
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Моя хороша, ще тобі рости..
Не поспішай дорослою ставати. -
У нас, дорослих, тут свої світи
Й один на всіх, де кожен розіп"ятий..
На постаменті, плоті, на стовпі,
Хтось на одній зі стін у власній хаті,
Хтось в натовпі - на древі самоти,
А хтось на дибі славою розтятий...
І котить хвилі море людських сліз,
Солоне та гіркіше од цикути,
Життя іде..Між викликів на "біс"
ми мусимо відбутися й відбути...
Як часто балансуєм на межі,
Де посмішки скривилися від болю,
Самі собі байдужі та чужі, -
З відчаю розминаючись з собою!...
У нас своя абетка..Багатьох
Складів читати, бачити - не вмієм,
Бо не навчились..Знає тільки Бог,
Як часто ми жнемо оте, що сієм...
І те що - ні, жнемо частенько теж..
Зціпившись, впершись гаряче й добряче.
Намучившись, із Вавилонських веж -
Ми сходимо, і платимо,.. і плачем...
Моя хороша! Дай тобі просту
Стежину, Боже, й праведності істин..
Дивлюся в очі долі і.., росту,
Росту сльозою у твоє дитинство...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742495
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
И когда постирать уже нечего,
В доме нет ни единой пылинки,
Далеко до уютного вечера,
То, конечно, всплывают грустинки...
Почитать бы, послушать бы песенку
И побаловать брызги-слезинки...
Или просто, усевшись на лесенку,
Погонять по дну чашки чаинки...
Позвонить, кому очень захочется,
Поболтать про погодку, про зимку,
А ещё есть за городом рощица,
Где с берёзками можно в обнимку...
Только нет же: мерещатся клавиши -
Это к ним убегаю вприпрыжку...
Там стихи, там картины, и главное -
Удержать бы строптивую "мышку"...
Начитаться, смакуя новинками,
И в стихах искупаться, как в баньке,
Пообщаться приятно с Маринками,
Заглянуть бы к ..., и к Таньке...
А потом и себе что хорошее -
Прыг по буковкам юркою птичкой...
Только нет... Со своими "порошами"
Глупо выгляжу мелкой синичкой...
Засиделась я, Муза же прячется
У того, где поярче картинки,
Там, где мысли плывут ненавязчиво
По канонам красивой лезгинки...
Пусть сегодня улётно вы пишете,
Ну, а я... подремаю в сторонке,
А когда вы, уснув, не услышите,
Я попробую... робко и тонко...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741300
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 16.07.2017
А у любові – ні кінця, ні краю.
Ромашкові, лавандові поля
Їй ложе пелюстками устеляють.
Колись із неї створена земля.
Енергія любові – невичерпна,
Як світочі, пульсуюче-жива,
Велична, незрівнянно- милосердна,
Її руками діються дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742229
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017
-Ніяких «ні»! Чекає нас таксі.
Бери лиш добрий настрій і завзяття!..
І ось ми вже на піщаній косі
Розводимо із друзями багаття.
Палахкотить , потріскуючи, хмиз.
Вогонь підтверджує свою магічну сутність.
Розносить іскри прохолодний бриз,
Засвідчуючи і свою присутність.
Чумацький Шлях зорить у вишині,
Зіперся місяць на краєчок хмари...
Ми просто неба слухаєм пісні
У супроводі серця і гітари.
Ти притулилась до мого плеча.
В очах твоїх сховалася замрія...
І якось непомітно лине час
В оцій, експромтом створеній, затії.
З корзинки хитро вигляда портвейн.
Пасьянс розкладено із шинки, піци й суші.
У казаночку гріється глінтвейн,
Щоб потім трішки й нам зігріти душу...
Давай наступний виберем маршрут.
Тобі сподобався пікнік, я відчуваю.-
Ти навіть не помітила, що тут
Нема вайфаю.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741732
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Відшукай у пам'яті своїй
Море Щастя і ріку Надій.
І зроби човна із лопуха -
(Доля до сміливих не глуха),
За вітрило - напнений туман...
Перейди життя, мов Океан,
Досягни заобрієвих меж,
Спалахни, мов тисяча пожеж,
Упади росою на траву,
Допиши нескінчену главу,
Книги, що призначена тобі,
Не згубися у тісній юрбі...
І тоді, у серденьку твоїм,
Лід розтопить потічок Гольфстрім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741034
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Куди подітись нам від суєти,
від галасу, чи лементу, чи крику…
Взиває світ стозвуко, многолико –
рихтує темінь ями під хрести.
Я поминальну засвічу свічу
і на дорогу вийду босоного –
могил премного і хрестів премного –
я теж крильми, мов птаха, тріпочу.
В дорозі ми знайдем колишніх нас –
в березових гаях… борах кленових –
зрікаємось себе старих, а нових
вже не приймає невблаганний час.
Час невблаганно грає в балаган
із масками гротеску і печалі –
міняємо контрасти в пасторалі,
аж поки нас не погребе курган.
Я жрицею згорю на тім вогні,
але пече мене правічна рана –
молюся сонцю у своїм вікні,
а між людей іде, що я… «погана»!
З духовного надпивши джерела,
не оквернімо чистої криниці…
Ми – подорожні – видатні і ниці,
куди кого фортуна привела.
Нам Ангел Божий да́ри приноша́,
а темінь камінь двигне на дорогу.
Чи витримає тіло цю облогу,
Бо так волає питоньки Душа.
Вертаймося, поблудлі… Грішні, каймось,
коли спаде із нас дорожній пил.
О суєтні! Благаю, не зрікаймось!
Не відрікаймось від своїх могил.
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741097
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Був літній день неначе у тумані,
Блукала небом сонячна діра,
І янголи в людському океані
Ловили тих, кому уже пора.
Хитались квіти у тремтінні вітру,
І, ніби ідучи на ешафот,
Якійсь «синяк» випрошував півлітра
Під запис у пожований блокнот.
Сварилась продавщиця галаслива,
А поруч, на доріжці з камінців,
Сиділо тихо дитятко щасливе
І хлібом годувало горобців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737936
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 02.07.2017
Когда любви рассветы смакуешь натощак,
Над каждою строкой корпеть не надо -
Любовь диктует сказку тебе за просто так,
А может быть - сама Шехерезада.
Как вспыхивают звёзды, рождаются стихи -
Броди тропой космического сада.
Пусть чувства будут ярки, как пёрышко, легки..,
Волшебница моя, Шехерезада.
Когда любви закаты сплетают ленты строк
Последней сокровенной серенады..,
Слетит, как лучик света, как розы лепесток,
Прощальный поцелуй Шехерезады.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739942
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 30.06.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 30.06.2017
Знову бундючаться
хмари розпатлані –
сірі, як повсть
на молочному ватмані…
Поки весна
не виходить з депресії,
ти у мені затерпай,
наче спеції.
Ти розливайся
судинами п’яними
нотками свіжими,
нотками пряними,
будь у гортані
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,
тайно-розмовами.
Ти мої зливи
розщеплюй на атоми,
будь між лопаток
цілунками м’ятними,
ти інкрустуй
мою власну галактику
перлами-зорями –
клаптик за клаптиком.
Небо підперли
дерева розхристані…
Будь мені сонцем
янтарним на відстані,
будь у пустелі душі,
мов конвалія,
спразі – як во́ди,
а нервам – як Валіум.
Зрошуй вологою
висохлі кратери,
поки цей вітер
мене шматуватиме,
хай залишаюся
світлою, чистою...
Поки ти поруч,
будь певен,
я вистою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 30.06.2017
Земля моя свята, оспівана піснями,
Де солов'ї в гаях, де золоті хліба.
Де хатки чепурні, де перше слово – мама,
Де воля над усе і мир, і благодать.
Лебідонько моя, красуне, Україно,
Оспівана земля поетами не раз…
Тут вишита хрестом, моя свята, родина,
Єдиний у житті моїм дороговказ.
Тополі край села, калина біля хати,
Високі журавлі, що п’ють із джерела.
І зорі в небесах, як золоті дукати,
І стежка споришева, що під поріг лягла.
В тобі лежить моя зарита пуповина,
Тут піт моїх батьків і сльози від обід…
Тут хлібом золотим обдарена родина,
І всі, хто тут живе, свій залишає слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739769
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
От любви (а была ли она?..)
До разлуки - единственный шаг.
Не была я в тебя влюблена.
Это выше любви! Это выше любви!
Для меня ты - в пустыне маяк!..
Восхищаясь души глубиной,
Где читаются грусть и мольба,
Выпиваю - строку за строкой...
Это выше любви! Это выше любви!
Это в сердце - стихами стрельба!..
Для меня твой волнующий слог -
Как весенний холодный родник,
Что в душе... оставляет... ожог...
Это выше любви! Это выше любви!
Это сердца восторженный крик!
Не люблю - восхищаюсь тобой!..
Вознося твой талант до небес,
Упиваюсь... его... чистотой...
Это выше любви! Это выше любви!
Это что-то... из мира... чудес...
Ты ведь Гением стал для меня
И останешься век таковым!..
Ведь единожды душу пленя
Чем-то большим любви, чем-то большим любви,
Стал поэтом... моим... роковым.
И в разлуке не хватит ни лет, ни воды,
Чтобы гения стёрлись из сердца следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725229
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 29.06.2017
[b][i]Знайди мене у натовпі людському.
Знайди мене у ночі на краю.
Тобі віддам незвідані нікому
Тепло, і ніжність, і любов свою.
Знайди мене, як дощ знаходить квіти.
Неждано і негадано прийди.
Знайди мене, щоб більше не згубити -
Знайди мене, знайди мене, знайди.
Знайди мене в передосінній тиші.
На роздоріжжі радості й біди.
Ти мені снишся. Я тобою дишу.
Омріяний, знайди мене, знайди…
[/i][/b]
[i]З раннього
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739525
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
І торкнеться до мене уперше земний чоловік,
У якого в очах мерехтить перламутрова хвоя,
І притулить долоню свою до тремтливих повік,
І від доторку сего забудуся, де я і хто я…
І трава оживе під ногами, волога й густа,
І в аркані зійдуться над нами старі осокори.
«Я не згуба тобі, чоловіче, я древня вода,
Що з правіку тече й напуває смарагдові гори».
І торкнеться до мене удруге і скаже: «Бери,
Ці реліктові храми тобі залишаю у спадок…».
І сплетуться між нами всі запахи і кольори,
І солоною цівкою піт побіжить між лопаток.
І гірським полонинам забракне п’янкої роси,
Щоби спрагу мою втамувати й вогонь загасити…
І зіллються між нами вібрації і голоси,
І почнуть мироточити пальців його сталактити.
І торкнеться до мене утретє земний чоловік,
І промовить: «Ти згуба для мене, ти лік мені, жінко,
Бо коли я торкаюсь пелюстя тремтливих повік,
Твої очі стікають в долоні небесним барвінком…».
І в гортані його застрягають солодкі слова,
Перестиглими сливами тріскають, скапують в душу…
«Я трава, чоловіче, я дика шовкова трава,
На фісташкових віях росу передсвітню ворушу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Не заблукати в листопаді,
Душі в дощах не потопити,
Відчути безпритульність знайди, невтішно люто вовком вити.
То зводить з розуму самотність, то сяйво місячне бентежить.
Люстерко має розколотись.
Розсипатися має вежа.
Пробач, мій янголе, зле слово, пробач сльозу, що спричинила,
Що світ зчорнила кольоровий, бо змовчати була несила.
До миру стану спонукати, час забажаю повернути.
Не покидай мене , крилатий, перенеси мене у грудень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701226
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 26.06.2017
Замолви за меня словечко.
Мне так немного надо от Него,
Чтоб не болото. Ручеек ли, речка.
Чтоб сыты все, чтоб живы. Воробьёв
В ветвях ольхи и разных птиц в округе.
И каждому бездомному – жильё.
C любовью голос друга. Не с испугом.
А утро добрым. Каждому - своё.
Замолви. Совпадёт возможно.
Cнежком взлетит над островами крыш…
В словах будь, дорогая, осторожна,
Когда за облаками говоришь.
justyna kopania
іллюстрація
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710074
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 26.06.2017
Поміж квітуючих садків, через гаї босоніж бігла.
Впадав на ноги сірий пил, кровила полуниця стигла.
Полон зелений не пускав до обрію, до небосхилу,
Де ніч вже жовтого коржа, як кицька лапою котила.
Шукала скрізь твої сліди під повним місяцем у червні.
Розмов хотіла, теплих слів. Не прохолодних, вельми чемних,
Які зривають мені дах, які не хоче серце чути.
Хто ти? Невпізнаний хижак? В тобі ні суму, ні спокути.
А що душа моя? Мовчить? Мовчить душа та потурає.
На павутиночці висить. Любові в хижака благає.
По волі добрій, по своїй вже котрий рік чи цілу вічність
Стікає кольором краплин. Червоних крапель полуничних.
Танцює під чужу дуду, розхристана та босонога.
Я слів хотіла та розмов, тепла хотіла я. Від кого?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737967
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ZwjIpgVlJs[/youtube]
Знову в золоті ліс, знову птахи знялись,
Вдалину потягнулися з криком.
Облітає з беріз, обсипається лист
І спливає по течії тихо.
Скільки всього було і води протекло -
Не змели тебе хани могучі.
Ти стоїш, Новоград, як століття назад,
Свої башти здіймаєш на кручі.
Ти в собі бережеш пам'ять древніх пожеж,
Відбиваєш їх зорями в плесі.
Ти мій дім, Новоград, ти Полісся фасад
І колиска маленької Лесі.
Тебе ніжать вітри, прикрашають бори
І поля обіймають хлібами.
Від північних рівнин в небі тягнеться клин,
Над твоїми летить куполами.
Все в тобі, Новоград, від початку і в ряд:
Перші кроки і юність, і зрілість.
Ти - кохання і біль, ти - досягнута ціль
І надії, що десь розгубились.
Не сумуй, Новоград, оглянімось назад -
На роки що для нас пролетіли.
Тільки бачиться з круч під фортецею Случ
Від прожитого вже посивілий.
А в осінній порі пестить липи старі,
Забавляється вітер над містом.
І на лапи ялин, біля самих вітрин,
Жовте листя лягає намистом.
******
[b]ЗВЯГЕЛЬ[/b]
(Зміни в тексті через перейменування міста)
Знову в золоті ліс, знову птахи знялись,
Вдалину потягнулися з криком.
Облітає з беріз, обсипається лист
І спливає по течії тихо.
Скільки всього було і води протекло,
Не змели тебе хани могучі.
Ти мій Звягель стоїш, гордо тягнеш увись
Свої мури з гранітної кручі.
Древні контури веж, як на фоні пожеж,
На зорі відбиваються в плесі.
Пахне хлібом п'янким і Вітчизною дим
На казковому березі Лесі.
Тут хмаринки в обід, а вночі оксамит
Покривають квартали на схилі.
Ріже промінь пітьму і горять у йому
Діамантами крапельки білі.
Ти, мій Звягель, за нас бив у дзвони не раз,
Потім знову світився вогнями.
Йде весільний кортеж - і святкуючи теж,
Ти мовчазно блистиш куполами.
У бокали напій, рідний Звягеле мій,
Наливай до країв що судилось;
Ти - кохання і біль, ти - досягнута ціль
І надії, що десь розгубились.
А в осінній порі, пестить липи старі,
Забавляється вітер над містом.
І на лапи ялин, біля самих вітрин
Жовте листя лягає намистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739090
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Море злизує з берега рани,
Залишаючи сіль цілунків,
І приправлена сонцем прана
Пророста у Всесвітню Думку.
Розбентежене небо у хвилі
Губить ясно-червоне коло
І вітри махаонокрилі
Пахнуть піснею матіоли.
Вечір сутінь підмішує в барви,
Як мільйони століть до мене,
Ще бродили тоді кентаври,
Ще співали тоді сирени,
Ще блукало світами Кохання —
Неприкаяне і не грішне —
Як пречиста сльоза прощання
І як листя терпке торішнє...
Море злизує з берега рани,
Пестить пінисто шлях зворотній,
Перетворює біль на шрами,
Заживляючи слід самотній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 23.06.2017
«Я вчора палила вірші»,
А з ними розпуку і втому,
І кидала біль, мов солому
У полум 'я диких вужів.
Слова я палила в листах:
Відречені , злі, одержимі,
Неска́зані, тайні, ранимі…
На шерхлих конали вустах.
Кохання палила своє -
Зіжмакане, скомкане, строщене.
В безвір'ї конало непро́щене
На згарищі серце моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738415
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Він запланував життя.
Світле.
Бездоганно–чітке.
І сміялося небо.
Яскраво–голосно.
Наступного життя він запланує смерть.
Щоб жити.
…якщо згадає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618499
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 22.06.2017
Я- в храм войду, смирения полна,
У- образОв... в молитве взор прикрою..
И-дет с небес священная волна ,
К-огда молюсь - Господь всегда со мною..
О-пять душе становится легко,
Н-у словно я очистилась от скверны –
З-десь предаюсь я Богу целиком!
А- он всегда мне путь укажет верный...
Ж-ивой водой меня напоит он,
Г-рехи простит и сил придаст для жизни.
У-ютно мне и Божеский Закон
С-о мной всегда... во всем... до сАмой тризны.
В-оск в храме льет горячих слез поток...
Е-му бы смыть навек грехи людские ,
Ч-истА душа, оставлен здесь порок...
У-йду домой..... а там дела мирские....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738617
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2017
Повір мені, що мрії не химерні.
Колись таки скажу тобі: "Привіт... "
Не в трубку телефонну - це буденне...
- Відчуєш як душа тремтить у мене,
Побачивши в очах весняний Світ.
Соромлячись візьмеш мене за руки,
Не вірячи у зустріч до кінця...
А я, почувши серця твого стукіт,
Подумаю: яка солодка мука
Любов в мені сьогоднішня оця...
Від неї не шукаючи рятунку,
Не дивлячись розгублено убік,
У ніжному зіллємось поцілунку...
І ти почуєш серця мого стукіт,
І я тобі віддам його навік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738394
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
А- я волію все забуть,
Р-оки пройшли, та скільки можна?
У- нас з коханим різна путь,
Ж-иття, думки, хвилина кожна.
А- все ж болить, ще й як болить,
В- душі живе якась трагічність.
П-рошу не раз - вернути мить,
А-ле ж та мить пішла у вічність....
Л- юбов, як квітка відцвіла,
А-вжеж.... її не напоїли.
В-она без ніжності й тепла
П-ов"яла... ніби отруїли.
О-пали ніжні пелюстки,
П-еремішалися з журбою
І- лиш оці мої рядки
Л-ишають слід про нас з тобою.
М-оє бажання просто жить -
Р-адіти сонцю і веселці.
І- смуток небу відпустить,
Й-ому немає місця в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738326
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Ви скажете ніби таке не буває,
щоб білі ворони збиралися в зграї.
На сайт поетичний зайдіть.
Від душі
поети там каркають власні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439746
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 18.06.2017
Рідко ми тебе вживаєм –
наче паску в день святковий.
Тебе всяко обзиваєм,
українська рідна мово:
солов’їно-калинова,
цимбалисто-сопілкова,
соколино-беркутова,
лебедино-гусакова
і лірично-мелодична,
і пісенно-колискова,
освіжаючо-кринична,
коломийково-казкова,
переливчасто-срібляста,
полуденно-світанкова,
сорочино-зозуляста,
Азарово*-урядова…
Цих епітетів, напевно,
вже придумали чимало.
Було б краще, щоб щоденно
ми тобою розмовляли.
09.11.12 (До Дня Мови)
=================
* - Азаров – один з керівників української держави, що плекав у собі українську мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377784
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 18.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2017
Як світаночки чисті, врочисті,
Запалали у ранішнім дні —
Так цілунки твої у намисті
Залишились на згадку мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469199
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 14.06.2017
Із кожним кроком
Рухається далі
Та добра мить
Де світиться душа,
Де ще дитинство
Тисне на педалі
В своє майбутнє
Вперто поспіша.
Де сумнівам
Не видали ще волі,
Де кожен погляд
Це вже новина,
В словах немає
Гіркоти і солі
І голови боїться
Сивина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735156
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 14.06.2017
Світилась місячна дорога,
Зірковий тихо танув лід,
Я бачив слід єдинорога
І дивний папороті цвіт.
Повітря дарувало ласку,
Імлою дихав старий ліс,
Це був не сон – звичайна казка,
Яка спустилася униз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737652
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Коли весна утопиться в красі,
Отій, найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі,
І перший грім розбудить теплу зливу,
Тоді й зозулі обізветься «ку»,
Й веселка землю з небом поєднає.
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 14.06.2017
Подрузі
За якою межею, за яким небосхилом і де
Зупинились твої, не запалені сонцем світанки?
Тільки час невблаганний монотонно-байдуже іде
Крізь химерність надій, доль людських непрості витинанки.
Десь в куточках душі пам’ять сміхом-дзвіночком лунає,
Твоїм голосом вітер зронить спогад у серце моє
З ілюзорністю віри, що розлук на землі не буває,
І прихильності світлом, що між давніми друзями є.
Буду грітися ще в твоїй посмішці й щирім вітанні
І невчасності докір відчувати, як втрати сумні,
І молитися тихо в земному без тебе світанні
З почуттями подяки, що ти стрілась в дорозі мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735313
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 12.06.2017
Возможно, судьба
не подарит им встречу,
Влюблённым сердцам...
никогда,
Тем самым любовь
предрекая на вечность,
Спасая её чистоту
от увечий...
- Любовь не уйдёт...
в никуда.
Она не уткнётся
в стену разногласий,
Похожих на холод
зимы.
Духовную связь,
не познавшую страсти,
Нельзя осудить за
иллюзию счастья.
- В ней нет ни греха,
ни вины.
Она не утонет
корабликом хрупким
В штормах кутерьмы
бытовой.
Она не почувствует
боль от разлуки -
Когда не держали
друг друга за руки,
Хотя и сроднились
мечтой...
Ведь всё, что влюблённым
порой остаётся -
Мечтать... Но мечта -
будто сон...
... Ни завтра, ни после
для них не вольется,
Одно на двоих
златоглавое солнце -
Свидетелем счастья,
в окно.
... А все же так хочется
ласковых взглядов,
Вплотную прижавшись
к плечу...
И пить, наслаждаясь
небесной усладой -
Нектаром живильным,
из райского сада, -
Любовь, не спеша...
по чуть-чуть...
... Бывает, судьбой нам
даруются встречи -
Где вечность любовь
молода...
В ней нет ни греха,
ни душевных увечий,
Она не горит
парафиновой свечью,
Хоть каплет слезой
иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737332
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
…Рятуй мене, Дорого, від голгоф!
--Тобі куди?
--Туди, де Саваоф!
… Країнами, епохами, віками –
з гори в долину, де біліють Храми.
Продовж дощу, вітрів і снігопаду
ховають Храми стежечку до Саду.
А я блукаю – Стежечку шукаю,
І не знаходжу і назад вертаю –
Туди, де площі, вулиці і брами…
О, суєта суєт!
…І нишкнуть Храми.
І тільки зорі моляться ночами
на небо журавлиними ключами,
і дивиться на мене Око Неба:
прийшла таки…
- Я йшла віки до Тебе!
Все ближче, ближче… Блисне позолота,
відчинить Небо Зоряні Ворота
отими журавлиними ключами,
котрі не сплять, а моляться ночами.
Засліпить очі стежечка ося́йна.
Посеред ночі – Сонця лик… Осанна!
Розвиднюється… Бачу риси Божі:
Предивні риси – на людину схожі.
Боги як люди. Люди як боги.
Земля і Небо – вічні береги.
Крилаті люди і горбаті люди…
Від Бога – крила. А горби – від Юди.
Від пелюшо́к Історії до скону –
Боги як люди. Люди як ікони.
І кожна мить чекає зорепаду.
І кожна віть шукає свого саду.
І я блукаю – Білизну́ шукаю
і не знаходжу, і назад вертаю…
Країнами, епохами, віками
блукаю і шукаю Білий Камінь –
Робочий камінь часу і культур,
що зростить Сад Нетанучих Скульптур,
Коштовний камінь мови… Діамант,
що зростить Сад Нев’янучих Троянд!..
У тім Саду Троянд – Саду Любові
пройшли дощі пречисто бурштинові.
У тім Саду блукає Блудний Син,
збирає там розсипаний бурштин.
Блукають двоє… і благають руки…
і вогнище… і дощ… Зірки і звуки.
І пісня жайвора… і спалах… і слова…
Хмеліє і злітає голова…
Та враз – кудись зникає Блудний Син.
… І лиш бурштин. І лиш один бурштин…
[i]«Два слова… У дзеркальний дім
звели обох вони.
Ти відображенням моїм
стоїш закоханий.
«Вона чудова, - говориш ти, -
вона чудова».
О, як мені перемогти лиш два ці слова?»*[/i]
Загусне час у краплях бурштину.
Шукав чудову, а знайшов чудну.
Тернова ружа – не чудова, де там!
Шукала Мужа, а знайшла Поета.
І ось вони одні в дзеркальнім домі:
Свіча… дзеркала… душі невагомі…
Він їй казав: «Не гідний я любові.
Мої літа – то краплі бурштинові.
Мій вік фатальний – карколомний вік.
В мені живе Поет, не Чоловік.
Я вас зламаю, руженько тернова…
Мене кохає Муза бурштино́ва».
…І плакала свіча, бо барв задуже:
«О жаль мені тебе, тернова руже!
Байдуже. Ти – не Муза бурштинова…»
- Вона чудова?
- Так. Вона чудова…
Посеред літа – руженька розквітла.
Посліпли сови, стільки було світла!
Кричали сови… Досі їх бентежить,
чом ружа та нікому не належить,
і чом така чудна у неї мова:
- Не бурштино́ва я, бо я… терно́ва.
Один бурштин – від року і до року.
Довкола ружі – терен теж нівроку.
Мовчать дзеркала. Терен і бурштин…
Який високий непролазний тин!
Чи хто живий ще є в дзеркальнім домі!
Свіча горить… А душі – у Содомі.
«Я вас зламаю, руженько терно́ва…»
- Мені байду́же, - скаже самота.
Аж тут озветься Муза бурштино́ва:
- Вона чудова… Так.
... І САМЕ ТА !..
[i]*З поезії Віктора Неборака.[/i]
(Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736894
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Травень, сімнадцяте. Ранок. Квадрат вікна.
Поверх - дев'ятий. Дорога. Дроти. Стіна.
Сонце танцює - і знаки химерні на
звичних предметах вібрують - горять незвично...
Сонячні "па" на естраді мого стола...
Радіохвилі з незмінними бла-бла-бла...
Де ти взялася, дурненька мала Бджола,
в світі, що пахне не медом...
...в кращому випадку - хрустом
цупких папірців,чи парфумами NINO RICCI
Безладом... Блазнями ( їхні серця - картон),
вчасно не вжитими " Вірю", "чекаю", "оммм..."
Цвіт на шпалерах - повір - то лише фантом.
Та позаяк ти вже тут - то побудь ласкава:
В мене є кілька хвилин - випий зі мною кави
звісивши лапки з відчиненого вікна,
спостерігаючи: травень, трамвай, весна,
ранок, жебрак, лімузин, світлофори, фари...
Поміж новин, хмародерів, дахів, дротів,
снайперських куль і палаючих літаків
в сонячне небо пливуть невагомі хмари
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 07.06.2017
Витирати пам"ять похвилинно -
є чудова кнопка"делете".
Крихітко з розбитими колінами,
Ну, давай! Зроби ці вікна стінами -
хай ні друг, ні ворог не пройде.
Не пролізе спогад, не проклюнеться,
не пропхає голови тарган.
А оці Печаль, Надію, Вулицю,
Осінь з епізодами Кустуріци,
наливай у душу і стакан.
Бо прощатись - не навчитись,серденько.
(...Де ти... Де ти... Де ти... Де ле те...)
Закопай в саду свого ведмедика -
мо" колись ведмедем проросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607543
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 07.06.2017
[color="#c28e59"][i][b]Напишите о грезах в ноч́и
И о днях, что ушли, напишите.
О любви забывать не спешите,
Той весне, где Вам пели ручьи...
Напишите о грусти густой
И о призрачном облаке счастья,
Что рассеяно ветром напастей.
К счастью путь далеко не простой…
Напишите о том, что в душ́е,
Что волнует и ранит до боли:
О стихах и пейзажном раздолье
И о рае вдвоем, в шалаше…
Напишите Вы сердцем слова,
Как надежде и вере молились,
Как с мечтою, угасшей простились
– Ведь порой и судьба не права…
Напишите, что память зовет
В миг ушедший, о нем напишите.
О любви забывать не спешите
– У нее очень долгий полет…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736756
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2017
[img]http://prikol.is/wp-content/uploads/2015/06/543.jpg[/img]
Червень. Черешні чорні,
білий з акації мед.
Як Ти до себе горнеш!
Небо під нами одне ж?
Флейту лаштують фавни,
звуків здіймається рій.
У дощовиці звабні
Мавка лоскоче в траві.
Як я люблю босоніж -
там, де квітує ірис....
Снився мені сьогодні,
погляд пронизав наскрізь...
Жменя черешень чорних,
дві закотились в рукав.
Як Ти до себе горнеш,
наче в мені заблукав...
[img]http://evagirl.ru/uploads/posts/2017-02/1486925904_cherries-in-a-heart-shaped-bowl.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736357
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2017
...о боже, о боже, до боли зубной, до дрожи,
до острых и злых подгибающихся колен,
он нужен мне, боже, он, знаешь ли, мне дороже
стихов, каблуков и ухмылки луны бульдожьей,
далеких морей, Будапештов, Парижей, Вен...
Я таю, взлетаю, я знать ничего не знаю,
лишь стоит подумать, что где-то на свете - он.
Плыву, исчезаю, теряю ключи, теряю
пароли, контроль и предмет - нет важней детали -
на коем носить можно шляпу, берет, шиньон...
Пожалуйста, боже, ты знаешь мои проколы,
ты видишь меня сквозь бинокли свои насквозь...
Ну что тебе стоит столкнуть нас в пустынном холле,
в толпе, в зоопарке,в трамвае ли, на футболе,
в бистро, в ресторане, за стойкою - чтоб не врозь...
Чтоб вдруг - навсегда исключительно и напротив,
чтоб слов не искать, как иголку в чужом стогу...
Господь деликатно вылавливал в миске шпроты...
Вздохнул... Улыбнулся... И вымолвил:
- НЕ МОГУ.
МНЕ ВООБЩЕМ НЕ ЖАЛКО, НО ЕСТЬ ТУТ ОДНА ЗАМИНКА...
( ...А СЛАВНО СЕГОДНЯ СВАРИЛИ В РАЮ УХУ!...)
-ОН "СЪЕСТ" ТЕБЯ, ДЕВОНЬКА, БРЯЦНУВ ИЗЯЩНО ВИЛКОЙ.
И - БЕСПРИСТРАСТНО ВЫБРОСИТ ШЕЛУХУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715706
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 04.06.2017
Стоїмо навпроти дзеркала -
Я й омріяний Париж.
Він губами ледь пришерхлими:
- Пізно вже, чому не спиш?
На плечі квітують лілії –
Просто вилитий Моне,
Я вдивляюсь у ідилію,
Кліпну зараз і мине?
Мружить очі Мулен-Ружево
Вітрякуючим крилом:
- Я Монмартрами застуджений,
Та все добре загалом.
Поправляє літню зачіску
Олівцем «м’яка пастель»
І, ховаючись у затінку,
П’є малиновий коктейль.
А на небі сонцезахіднім
На індиговому тлі
Раз у раз зоря спалахує,
Меркне день в густій імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736299
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Вітаю УСІХ з літом!)) і УСІМ полуничного НАСТРОЮ!!!))
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/824492174.jpg[/img]
[b]«Земляничная поляна»[/b]
Земляничная поляна – только я и ты
И дозревшие плоды там и еще цветы
Ярко-красное блаженство – глаз не отвести
Примостилось аппетитно на твоей груди
Я беру тот плод губами и к твоим губам…
Разделился между нами ровно пополам
Разделился, раздавился – вызвав страстный стон
Наяву ли всё вот это, или сладкий сон?
Земляничная поляна – лето, вечер, лес
Мир растаял, истончился и совсем исчез
И остались в целом мире только я и ты
Покраснели от смущенья с клубнями кусты
Покраснели, запылали – губы – сладкий сок
И шелками под телами нам лесной песок
Ну а сверху, как просты́ня, нам твоя туника
А вокруг растет, краснея, лес и земляника
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/zemljanichnaja_poljana/13-1-0-107"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736167
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Одне життя, дароване Всевишнім -
І я, на диво, досі ще жива...
Це чоловік бува у нас колишнім...
Тоді у долі - ламана крива...
Я просто маю право - не тримати
І маю право - відпустити все...
Я маю право уникати страти,
Коли життя на плаху понесе...
Хто вам дав право вносить корективи
В моє життя, яке моє, одне,
До мною не дотоптаної ниви,
До часу, який швидко промайне?
Закони всі під себе прописали...
У вас зарплати, кажете, малі?..
Зійдіть з арени, бо усіх дістали!
Як Бог тримає вас на цій Землі?..
Моє сьогодні - не бува колишнім,
Мій день, моя година і доба...
Одне життя, дароване Всевишнім...
Це право заборонене хіба???
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642438
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 02.06.2017
Початок літа. Червень лиш на старті,
А отже, все попереду. Ну, що ж,
Пора маршрути креслити на карті,
Забувши про сумбурність і про дощ.
І напинати мрій своїх вітрила,
Бо в нас по курсу – зоряні світи,
Де мерехтять неонові світила,
Де манить неосяжність висоти.
Де можна, ноги звісивши, збивати
У піні хмар яскраві бульбашки
І прислухатись, як лоскоче п’яти
Заморський вітер, теплий і п’янкий.
Як булькають, немов прудкі рибини,
Пташки дзвінкоголосі навкруги…
А там, внизу, – оази садовини
І маково-ромашкові луги!
І соковиті кущики суниці,
Й коралі черешневі між гілок,
І дзеркальце старенької криниці,
На дні якої – дукачі зірок.
І череда корів у зелен-морі
Лежить, на сонці гріючи боки…
І скільки ще таких простих історій,
В які пірнаєш завше залюбки –
На старті літа, стрімко, з головою,
Щоби душа наситилась сповна,
І проросла віршами, як травою,
Твого натхнення ще одна весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736023
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Спокойной ночи, прошепчу, погасли свечи,
День догорает за окном, а ночь - не вечер,
Она, шальная, ослепит и сон прогонит,
Закутав холодом в своём пустом вагоне...
Где только шорохи в миру, а свет не виден,
Красиво было в том пиру, зачем обидел...
И снова тихо отболел уютный вечер,
А ты сказал, что под Луной ничто не вечно...
И счастье молча улетело синей птицей,
А дни обычные за мною - вереницей...
И нет свечей, они давным-давно сгорели -
Безумный мир, холодный воск, года-качели...
Где никогда... Нет, никогда уже не буду,
Поглощена я суетой обычных будней...
Поговорить бы, но... до боли, одиноко,
Смывает время мои годы так жестоко...
Ночной мираж... А где-то новые метели
Ведут мелодию, что с нами не допели...
И не зажечь, увы, расплавленные свечи,
Рыдает ночь всё потому, что ночь - не вечер...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 31.05.2017
Ти з'являєшся в моїх снах
І гуляєш спокійно в домі,
Вимальовуєш на шибках
Візерунки... мені знайомі...
Ці меланжеві кольори
Протягнулися через роки -
Як давно ти його створив
Світ хвилююче-кароокий...
Мій художнику, знов схитрив -
Порозбризкував світлі клапті...
Я прошу тебе, говори,
Хай теплішає в моїй хаті...
Дозволяю: малюй іще,
Ось, у затишку, з цього краю,
Де не знищиться знов ущент
Твій малюнок - усе, що маю...
Але сон утікає... день
Швидко вимив холодні вікна
І вже фарби нема ніде -
Тільки яблуня, що розквітла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 31.05.2017
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 30.05.2017
Мати слабкість кохати не тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мужність сказати «люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ спасе,
Не краса нас спасе, а жіночність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 30.05.2017
Білопінно кипить угорі
І співа монотонно-бджолино,
Ряд акацій у нашім дворі,
Що роками дарують перлини
Диво-цвіту розхристаних мрій,
Що губились в солодкому світі,
Ще тоді, так давно, на зорі,
На межі, в соковитому літі...
Розливали вони, мов чаї,
Нахиляючи китиці низько,
Життєдайні свої врожаї
Рідним подихом бажано-близько...
Молодію весняним теплом -
Я давно загубилась у віці -
Ряд акацій - коли ж то було -
Щастя нам наливали по вінця...
Я не можу спокійно пройти
Мимо приторних запахів цвіту
Медоносно-п'янкого... А ти
Помічаєш цю казку розквітлу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735388
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
І знову дощ... Холодний і пекучий
Краплинами стікає по щоці...
Ти тільки не кажи, що дуже скучив,
Що спокій зник в тумані-молоці...
Що подорожник знов широколистий
До рани прикладаєш, та болить,
Що радий вже й коралове намисто
Дістати із гарячої смоли...
Благаєш небо, бігаєш у поле,
Шукаєш у гаю серед беріз...
Лілова стрічка в косах, мій соколе,
Й тебе колись доводила до сліз...
Втрачаєш тихо - і втікає сила,
Згадав минуле - і по серцю струм...
Боюся, і весна тобі не мила
Серед важких самотньо-сірих дум...
А я дивлюся - і очам не вірю:
Невже це той, що марила колись,
Що мої весни шугонув у прірву...
Не втримала, зірвались, не збулись...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735545
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Цвіте бузок в закоханих садах,
Весь світ скорився цій пахучій хвилі!
Любов летить на крилах, наче птах,
У пошуках ілюзій і ідилій!
А все це - травень! маг і чарівник!
Шумить, кипить, чарує і тривожить!
Біжи! лови! допоки ще не зник
Цей день найкращий, ні на що не схожий!
Цвіте бузок! - казковий аромат!
Простий і "панський", білий і ліловий!..
Під трелі солов"їних серенад
Дарує людям щастя - знову й знову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735016
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 29.05.2017
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 21.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Не Зевс, не Голубь-Дух, не Пан
Лишь Солнечны Кларнеты
Я ритм... бессмертным танцем я
Объят как все планеты
Я был – не Я. В мечтах, лишь сон...
А рядом – звонов звуки
И тёмный творчества хитон
И благовестны руки
Проснулся я – и я уж Ты:
Вокруг как свет кристальный
Горят миры, бегут миры
Рекою музыкальной
И я веснился, я внимал
Аккордились планеты
Что Ты не Гнев – вовек познал
Лишь Солнечны Кларнеты
Павло Тичина, «Не Зевс, не Пан...» (1918) – вступительное
стихотворение к сборнику «Сонячні кларнети» (1919),
перевод на русский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733738
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Збуваються мрії... В дитинстві бажала собі -
Життя біля моря, де пальми вростаються в небо...
Дитині, для казки, багато уяви не треба...
Збулося... На жаль, не казковий той сонячний Схід.
Чужий - безперечно! Вини його в тому нема.
Безглуздо картати й себе, що не став мені рідним.
Подяка йому за життя... Не пробігло - безплідним.
За мудрість, яку б не змогла зрозуміти сама.
За те, що мене він топив так безжально в багні,
За те, що душа не зламалась у пошуках сили!..
Я вижила в цій боротьбі, зрозуміти зуміла,
Що слабкість - це вірна загибель, в життєвій війні.
Вклоняюсь йому, бо змогла оцінити те все,
Чого я раніше - як треба не вміла цінити...
За те, що я кожну хвилину навчилась любити,
В дорогах, де в темряві йшла, поміж вістрями лез...
Давно вже я Схід, хоч не рідний, признала своїм.
Прекрасний учитель - найкращий, яких зустрічала!..
У згубах своїх - я ще більше всього відшукала...
Пустелі його - це мій другий сьогоднішній дім.
...Збуваються мрії і я не шкодую про це.
Чого б я в житті не пізнала - нічого не марно!..
Без всього, що маю, було б існування - бездарним,
Хоча і не мрію... відчути себе мудрецем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732687
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Прости её, пожалуйста, не злись.
Души твоей коснулась - не нарочно.
В любви своей, и чистой, и порочной,
То вниз она летит, то рвётся ввысь!..
Прости за то, что любишь так её,
Умом осознавая невозможность
Любви, где присмиривши осторожность
Ей сердце б отдал жаркое своё.
За трепет этих чувств её прости
И боль свою, нежданную такую.
В бессонницах она тебя целует,
В руках твоих желая расцвести!..
Прости её за молодость души,
Где живы до сих пор весны порывы!..
Ей с корнем этих чувств уже не вырвать.
Больней - без них... Мечты сереют, жизнь.
Прости, что напоила и тебя
Тем чувством запоздалым. Не нарочно!..
На пике лет любовь бывает - прочной
И пусть её рождает только взгляд.
Порой и пара слов рождает то,
О чём другие Небо, всуе, просят
И не находят это... Слышишь? - вовсе!
Так пусть любовь в тебе твоя живёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733113
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x8FjKBlhUUQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732940
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Какое счастье -- [i]кем-то[/i] быть любимым
И ощущать, что нужен ты [i]кому-то[/i],
Восторженно шептать родное имя,
Дышать любовью каждую минуту,
В лучах купаться пламенного взгляда,
Душою согреваясь в них своею,
И чувствовать дыханье [i]чьё-то[/i] рядом,
От запаха волос густых хмелея...
Какое счастье -- [i]кем-то[/i] быть любимым,
Ладони [i]чьи-то[/i] тёплые сжимая,
В глаза смотреть небесно-голубые,
В их глубине, как будто утопая...
...Когда всегда ты [i]кем-то[/i] будешь понят,
Когда сольются души воедино,
Когда любовь сердца собой наполнит...
Какое счастье -- [i]кем-то[/i] быть любимым!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729918
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 11.05.2017
Мені не треба твоїх слів,
усе в очах я прочитала...
Війна відбилася. І гнів
на смерть, що друзів забирала.
Не можуть розказать слова,
як жили рвались від натуги.
І нерви вже, як тятива
готові тріснуть від напруги.
Нехай замовкнуть всі слова,
коли говорять твої очі.
В них відбивається душа
загиблих за степи праотчі.
Мовчи і не шукай слова -
в очах твоїх біда незрима
і вмита кровію земля,
і хрест у полі побратима.
Ну що б здавалося слова,
коли в очах відкрита рана.
В очах відбилася війна
... віддай мені свій біль, коханий...
Оксана Максимишин-Корабель
21 жовтня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695877
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 10.05.2017
Вона приїхала в село
З родини хтось віддав їй хатку.
Лиш Бог те знав, як їм було
Сліпій з малесеньким хлоп'ятком.
Останні крихточки - йому
Сама не раз була голодна.
Усе для нього. Все - синку
Йому б і серце дати згодна.
Він підростав. Її синок
Любов єдина і надія.
А раз хтось кинув вслід смішок:
"Байстрюк незрячої Марії!"
Злом переповнилась душа
Син закричав: "Мені огидна
І сліпота, і бідність ця
Мені за тебе дуже стидно."
Вона не плакала. Лише
Худенькі ручки заломила.
Сказала: "Бог хай береже
Від бід тебе, дитино, мила."
Щоб більш не чути ці слова:
"Байстрюк незрячоїї Марії",
Сказав усім, що сирота
Покинув маму в безнадії.
А потім круговерть життя...
Хіба йому було до мами.
Дві дочки, жінка молода
Балі, Мальдіви і Багами.
Лиш раз привиділась йому
Знайома постать у халаті.
Він ногу поламав. Й тому
Лежав у "віповській" палаті.
Коротка мить. Всього лиш мить
Він навіть крикнув:"Мамо!Мамо!
Якби ти знала, як болить..."
А постать стала враз туманом.
Відклав "на потім" справи всі
Балі, Мальдіви і Багами.
В село приїхав на таксі
Приїхав до сліпої мами.
Купив хустину і халву
Вона завжди її любила.
Ніхто не стрінув. В тишину
Маленька хвірточка впустила.
"А мами вже нема, як рік
Ми всім селом її ховали.
Ось лист тобі, поки не втік
Останній лист читай від мами".
Сусід на вогник заглянув
Тримав в руці старий кашкетик.
Тяженько так чомусь зітхнув
І з рук у руки дав конвертик.
"Синочку, рідний, ти прости
Що я тобі життя зламала.
Тяжкий мій хрест... Від сліпоти
Тебе в дитинстві врятувала.
Віддала очі я тобі
Коли родився ти незрячий.
Для мене світ зчорнів тоді
Зате мій син його побачив.
Більше нічим не помогла...
Ти був зі мною нещасливим.
Нікчемне в мене те життя...
Прости за все і будь щасливим."
Упав би матері до ніг
Слізьми умив би рідні руки.
... Якби він міг. Якби він міг...
І рвалось серце від розпуки.
Оксана Максимишин-Корабель
10 травня 2017 р.
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732784
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Коли весна утопиться в красі,
Отій, найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі,
І перший грім розбудить теплу зливу,
Тоді й зозулі обізветься «ку»,
Й веселка землю з небом поєднає.
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
[b]Про любоффф[/b]
[i]автор: Елена Марс[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731181
.........
Я хороша, и в профи'ль, и в анфас -
Мама моя подтвердила.
.........
Я, перед вами, кручусь так и сяк,
Только б добиться внимания.
.........
Замуж хочу! Мне ведь замуж пора!
Буду вам верной, как пёсик!
.........
[b]Стану пёсиком[/b]
Встретила Вас - и сама не своя,
Вся завертелась колёсиком...
Сжальтесь, прошу! Не гоните меня -
Я ради Вас стану пёсиком.
Если же Вы на диване лежать
Любите кверху животиком,
И недосуг Вам собак ублажать -
Стану хоть мышкой, хоть котиком.
Если ж у Вас аллергия на шерсть,
Но обладаете домиком
Скромным, всего этажей так на шесть -
Стану покладистым слоником.
Если почаще захочется Вам
Хвастать вещицею новою,
Ну и как плюс - молоко по утрам -
Дойною буду коровою.
Если рыбак - стану рыбкой в пруду
Вам улыбаться заманчиво.
Если охотник - и тут не струхну -
Быть мне заправским кабанчиком.
Если ж Вы носите стрейч и парчу,
Красите ногти на пальчиках -
Мне уже пофиг, я замуж хочу!
Мама, прости! ...Стану мальчиком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732434
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Что привлекло меня в ваших глазах? -
Милые ваши искринки!
Вы посмотрели, а я уже: ах,
Тайно пускаю слезинки.
Имя пишу на февральском снегу,
Томно дышу в телефон вам.
Я вас люблю, а сказать не могу.
Вот же, сродни я воронам.
Платьице, выше коленок, для вас,
В модном бутике купила.
Я хороша, и в профи'ль, и в анфас -
Мама моя подтвердила.
Только увижу вас - тотчас живот
Втянут, расправлены плечи.
Столько прибавилось в жизни хлопот,
С первой волнующей встречи!..
Я, перед вами, кручусь так и сяк,
Только б добиться внимания.
Где же ваш вкус, если вы не дурак?!
Я же красивая дама!
Милая очень, отнюдь не стара.
Тридцать всего лишь, плюс хвостик.
Замуж хочу! Мне ведь замуж пора!
Буду вам верной, как пёсик!
Ну, посмотрите мне прямо в глаза!
Душу мою оцените!
Видите? - я утопаю в слезах…
Можно меня не любить-то?!
30 января 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731181
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 08.05.2017
Ви бачили Світ, що навколо лежить, очима Любові?
У гомоні річки, у шелесті вітру в кроні дубовій,
В вечірньому небі, де зорі мов стрази палають,
В польоті лелеки, що відстань додому долає,
В легеньких хмаринках, що вітер над морем розвісив,
В буянні, на полум’я схожім, осіннього лісу,
В кружлянні сніжинок, що в біле землицю убрали,
У краплях дощу, що промінь на сім кольорів розіклали,
У срібнім звучанні дзвінкого дитячого сміху,
У щебеті пташки в гніздечку, захованім в стріху.
У пролісках синіх, що небом лежать на галяві,
В весільнім танку лебединім на дзеркалі ставу,
В цвітінні троянди, в дозрілих кетЯгах калини,
Радійте красі - це Світ, що Господь сотворив для людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 08.05.2017
Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.
Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.
Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.
*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 08.05.2017
Велике спасибі О.Жежук за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
...при надії
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії -
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля мене, неначе обняла,
нашіптував щось таємниче вітер...
І говорила я тоді слова,
Що з її надр, в обрамленні із літер.
Цвіли сади... Погідно понесла
Земля свій тяж для всіх живих на світі.
Надія є.
Вона ж бо проросла
В новім житті, що зріє в слові й цвіті...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії –
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 07.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Над Ойкуменою сходить рум’яне Сонце –
це новий день ще ненароджених нас із вами,
проте ми тут присутні… Рожевими бульбашками озону
в омитому первозданним дощем райському саду,
чи в безкрайому зеленобарвному степу,
де малі однороги з променем сонячним грають,
припадаючи в травах густих до джерел непочатих –
ми, невпізнані Часом,
розливаємо бризками світло на довколишній світ,
що і є Поезією, чи швидше Її нектаром,
і дивуємося, чому ніхто не питається: ХТО МИ
І ЗВІДКИ ПРИБУЛИ…
Ми тут свої, нас знає кожне пташа на розквітлому
Дереві Роду, гордовиті леви вітають нас, людей,
своїм звичним: «…ми з вами одної крові…»,
вужі неотруйні сповзають з плодів соковитих
і немає в тім кривди гріха чи наміру спокуси…
Ми, надлегкі і вродливі,
невпізнані кульки озону – наче зародки
самих себе прилетіли до щасливої Ойкумени збагнути,
як сталося людству УТРАТИТИ МОВУ СВОБОДИ,
як же мож’ без свободи вдихати це свіже повітря,
як же мож’ без свободи спивати із квітів нектари
чудодійної рідної мови, що Праматір колись передала,
нахиливши перса до скрипучої Сина колиски…
Хто знайде зачарований ключ
до старої півстертої руни,
хто між скель пересохлих
маленьке джерельце помітить,
той листком проросте
на НЕВ'ЯНУЧІМ ДЕРЕВІ РОДУ...
[i](З антології сучасної поезії
"Помежи словом і століттями". - Київ,2016).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731942
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[img]http://chervona-kalina.ucoz.com/dlog/prolicku/artleo.com-14048.jpg[/img]
Не надто покладаюсь на весну...
Та мариться цвітіння пишних сакур,
коли у землю як в тірамісу
вчорашнім снігом аж до дна просяклу -
пірнаю, грузну пуп'янком-зелом,
наповнююсь до краю спорадично -
як небо ллється теплим молоком
і сонце - медом, і кохання вічним
півколом райдуги росте-росте
і звершує найбільші сподівання!
І серце тьохкає: "Се те, се те!"
І пурхає увись як пташка рання.
І поворот - на триста шістдесят,
і зелень - паростками в очі цілить,
і пролісків повітряний десант
в долоні небо поміщає ціле...
[img]http://i19.beon.ru/57/83/1768357/69/90896869/731G7YW17is.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721281
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 06.05.2017
У тому світі, де цвітуть бузки,
Де солов’їно, пінно-черемхово,
Там, де сова співає колискових,
Я поселила мрії і думки.
Гублюся в зачарованих лісах
І проростаю із глибин хвощами,
Перебираю потай до безтями
Усі слова, що ти колись казав.
У тому світі, де живуть дива,
Де світанково, чисто і джерельно,
Малюю на хмаринах акварелі.
І кожна з них по-своєму - жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731823
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Збережи свою душу в обіймах розпусти,
Не ганьби свою честь задля миті розваг.
В галасливих палацах, на ложі Прокруста
Хай прикриє тебе розшматований стяг.
Україно моя, кароока коханко,
Не для сліз тобі стрічку у коси вплели.
Пригорталася серцем, чекала до ранку,
Коли вийде Тарас на круті береги.
Обступили у похоті бісові діти,
Зазирають за пазуху, рвуть подоли.
Скільки будеш зневагу до себе терпіти?
А гріхів не замолиш – і ти не моли.
Україно моя, пригорнусь – не злукавлю:
Ти намріяна світом безмежних ланів.
В незгасимій любові благаю і славлю, –
Не ганьби свою честь перед честю батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723994
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 01.05.2017
Я Вас науявляю – от і все.
Ніхто нікому й шеляга не винен.
Лиш вітерець здалека принесе
Чарівний голос у зимову днину.
А ще давно забуті відчуття
І Ваші очі в затінках вуалі
З якогось потойбічного життя,
Що знову кличе в нескінченні далі.
І Вам від цього зовсім не болить.
Мені від цього – солодко і дивно.
Я Вас науявляю тільки мить –
І жадібно, і млосно, і ... невинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725803
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 01.05.2017
Впаду краплинами
дощу
У пахощі
бузкового суцвіття,
Яким для мене
нині ти розквітла.
З пелюсток
стеблами стечу...
Як сонце, питиму
росу
Із губ, котрі
пробуджені вустами...
Для трав твоїх мій подих
вітром стане...
Пірну в них,
коренем вросту...
Впаду краплинами...
Весну
Зі скронь твоїх
збиратиму розмаєм,
Яка щоразу
в мені проростає,
Перш, ніж паду
в обійми сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731303
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
Пиши листи... На яблуневім цвіті.
Мій вітер-листоноша не дріма!
Здіймуться сторінками у повітрі,
понесуть світом прагнення-слова...
І хто же зна?... Впадуть під ноги людям,
нечитані, чужі, порожні сни?...
Чи, може, в переддень Покрови, ранком,-
листом барвистим вернуться вони.
28.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2017
Ти - самотня верба серед пустки зрадливої долі.
Десь у вітах твоїх погубились до неба шляхи...
Ти не вгору ростеш,а землею стаєш мимоволі,
І від того у кроні давно не співають птахи...
Наречена дощу,ти волосся схиляєш до долу,
В нім колишеться вітру прозоро химерна фата.
Всесвіт, наче вівтар, невеселе освячує соло:
То кохання твоє одично вітає сльота.
Повінчає журба,доки хмари ще не відлетіли,
Цю покору німу і негоди сумління бліде.
Будуть пестити краплі гнучке і незаймане тіло,
Та від ніжностей тих лиш листя твоє опаде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686302
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 22.04.2017
ма-ма…
ки-ця… ї-жачок,
вужик-барабан-грибочок,
яблуч-ко…
бабця – вовняний клубочок,
кізка-кашка-молочко…
вишенька і слива
«…у початку було Слово…»
лагідно-пестливе
дар-Кобзар,
Пра́ва*-трава…
…десь
на горищі
подертий Буквар
ще пам`ятає добрі слова
27.02.2017
Ява, Нава, Права (Яв, Нав,Прав) - поняття з «Велесової книги», їх єдність символізує Тризуб. [b]Права[/b] - це істина, справедливі закони, які правлять світом, у першу чергу Явою. Ява - це видимий, матеріальний, реальний світ. Нава - це світ нематеріальний, потойбічний, світ мерців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720601
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 22.04.2017
Ні, не розмінюйся,не треба
Та пий своє життя достоту.
Повір, найбільша є потреба -
В собі самозгубить істоту...
Щоб втамувати в серці звіра,
А з ока - виплакати скалки,
Спровадивши зневіру сіру
Під три чорти,зрадівши палко...
Щоб не розмінюватись знову
На дріб'язок образ і люті,
І мстивих задумів намову
У їхньому ж втопити бруді.
Щоб мідяками не бряжчало,
Що золотом дзвеніте має.
Чого завжди було замало,
І тут,і там - за небокраєм...
У Вічності єдиним скарбом
Завжди залишиться - людина.
Тож, різнобарвимось на фарби
Душі своєї,що нетлінна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721469
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 22.04.2017
До самотності не звикають.
Нею тяжко хворІють, і -
Попри розпачі всі, чекають:
Зустріч з леготом навесні
Стане лікарем...Стишить болі,
Зашрамує сліди тортур
Тих ночей,де втрачали волю
Поміж душами звівши мур...
І в останньому кроці ночі,
За неступленого поріг,
Так шовково,і так пророче -
Процвітуть хто в кому застиг...
Легіт пестить душі фіранки,
Всіх пробуджуючи від сну.
Слава Богу! - весна від ранку
Слава Богу! - діждав весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724109
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 22.04.2017
Навчи мене смирення серед трав,
Допоки світ не вкриє падолистом,
Аби ніхто мене не розпізнав
Зі зверхнього мурованого міста.
Зроби зелом давно пророслий біль
І заквітчай бруньки моїх ілюзій,
Щоб бачити барвисто звідусіль
Як зорепад спочив на виднокрузі.
Дай зрозуміти передзвін роси
У цноті ледь народженого світла,
І леготом нечутним віднеси
Бажання всі у позахмарні житла...
Лиши мене смиренним серед трав,
Допоки серце літеплом жаріє.
Я стільки зим його оберігав...
Тож, хай воно намарно не змаліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727420
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Ми всі живем в очікуванні Слова,
Вслухаючись в своє серцебиття,
Вплітаючись поволі у основу
Не зітканого до кінця буття.
На полотні паперу,час від часу,
Химеримо орнамент з мрій і снів.
І в порожнечу летимо щоразу,
Коли бракує,мов повітря, слів...
Та знову воскресаємо раптово
І прагнем викарбовувать вірші,
Коли,нарешті, небо зронить слово
Рясним дощем у спраглий грунт душі.
Зі Всесвіту летять тисячоліття
І вічності дарують нашу тінь...
Лишається ж - нев'януче суцвіття
У слові виплеканих праведних прозрінь.
Тож,звідки б не лунав його відгомін,
Із вишніх сфер,чи із очей твоїх,
Моє життя - один суцільний спомин
Народження у звуці слів нових...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729832
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Здраствуй, батьку!
Не мовчи - хочу я поговорити:
Розкажи, направ, навчи -
Ми не байстрюки, а твої діти.
Тату, де воно не так:
Вчив одне ... А що насправді ...
Подивись — який бардак!
Де сховатись глузду, правді?
Хто живе твоїм Законом -
Ледве-ледве тягне ноги,
Від народження до скону,
А жалітися до кого?
Справедливість на тім світі?
Тут корися та молись?
Ти писав те в Заповіті?
Чи думки переплелись?
--------------------------------------
Бог:
Що почути хочеш, сину?
Місце в церкві — не моє,
Як дивитись на свитину -
Тіла зір не дістає.
Як дивитись на папери -
Чи побачиш в них думки?
Справжня суть, а не манери,
Заховалась між рядки.
Із розмови викинь слово -
Вся розмова шкереберть.
Найвідвертіша промова
Має правди тільки чверть.
Я б у тому Заповіті
Написав би кілька слів,
А без них, по всьому світі,
Роблять із людей рабів.
Кілька дописів від Гада -
Все учення — навпаки:
Замість СЛАВА пишуть ЗРАДА,
Замість квітів — колючки.
Подивись на мою долю:
Скажеш правду — йди на хрест.
Я учив: цінуйте ВОЛЮ!
За те вбили, щоб воскрес?
Слово ПРАВДА заплювали
В «справедливому суді» -
От за що мене розп'яли!
Інше — вила по воді.
Не змінив я цього світу,
Та брехати не учив ...
Тож, пробачте мене діти,
Те Писання — марнослів!
-----------------------------------
Я:
Отче, як нам далі жити?
Ген брехня навкруг квітує -
Що з оцим лайном робити?
Воно труїть, люд не чує ...
Очманілі, хворі мізки,
Пекла сморід, трупний чад,
Щоб рабами ... ще з колиски ...
Родить війни і розбрат!
-------------------------------------
Бог:
Я не вчив людей, як їсти
Ні гнилого, ні лайна,
Научати треба плисти,
Чи як справити човна.
А куди пливти і править -
Я того не говорив!
Досить дурно церкву славить -
Лиш брехня в словах попів!
Дам ЗАВІТ тобі я справжній -
Десять найдорожчих слів:
ПРАВДА, ВОЛЯ, ЧЕСТЬ і МУЖНІСТЬ,
СОВІСТЬ, ДУХ, ДУША і ГНІВ.
Ти у серці їх носи,
Не марнуй, цінуй ЖИТТЯ!
Нема кращої краси -
Шлях спасіння й майбуття!
-------------------------------------
Я:
Це і все? Цього достатньо?
Ні загроз, ні застережень?
-------------------------------------
Бог:
Пам'ятай: за все є плАтня!
Нагадаю ряд обмежень!
Без обмежень, люд — тварини!
Без обмежень, влада — зло!
Не давай більш десятини,
Щоб ту владу не несло!
Влада має місце знати
І обмеження числа,
Мусиш те контролювати,
Щоб робила й не гребла!
Люди мають СЛОВО мати,
І накази видавать!
Влада — то не батько й мати,
Якщо приндиться — мінять!
Знов захоче панувати -
Не забудьте моїх слів:
Геть тоді скотину з хати!
Гнів народу — Божий гнів!
------------------------------------
Я:
А яке останнє слово,
Ти мені ще не сказав?
Мабуть, те, не випадково -
Наостанок притримав…
------------------------------------
Бог:
Воно перше — не останнє!
Без обмовок знов і знов
Оте слово є КОХАННЯ -
Гріє й світить всіх ЛЮБОВ.
Не продажна, не сліпа,
Не без тями чи оков -
Вільна, сильна і свята,
Животворна лиш ЛЮБОВ.
Гнів, як криця, гнів, як зброя,
Щоб вбивати ворогів,
А всі рани - вона гоїть,
Бо немає дужчих слів.
Дякую, тобі, мій сину -
Зняв із серця мого камінь -
За «науку» ту провину…
Розкажи всім! Добре?
АМІНЬ!
----------------------------
Чи то можна так із Богом у душі погомоніти?
Чи лиш тільки «за порогом», чи дорослі ми, чи діти?
Чи почути, що він радить? Чи ушняпитись в книжки?
Він дає лише поради: чи блукать, чи навпрошки...
Десять слів запам'ятайте — хто не хоче — вам у хлів!
Десять слів. На тім — звиняйте. Десять слів!
Лиш десять слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670553
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 22.04.2017
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 16.04.2017
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Трішки сонця - у душу, хмарини зловісності -повз,
Оминаю тривоги свої - непримітні капкани.
Упірнаю метеликом світлим у магію трав,
Огортає-п'янить пеленою затишшя меліса...
Чуєш, віро моя, пошматовані крила розправ!
Безнадіє, нашкодила вдосталь уже! йди до біса!
Незрівнянна мелодія - витвір умілих майстрів -
Цінний лік від нудьги, еліксир від сердечних порізів.
Затихають жалі... Грає музика вічних вітрів...
Слухай, друже, її... Релаксуй, як і я!
...Take it easy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689089
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.04.2017
[i]Слова наші –
відлуння душі нашої.[/i]
Автоафоризм
[b][i]Слова... слова... Звідкіль? Строфа римована,
з яких висот прийшла? Ким надиктована?
Якими ду́хами? Це має значення,
бо й озоріння в ній, і передбачення.
В словах енергія – від світла... й темного,
(хтось від зірок бере, хто – із підземного).
Одних ви раните, для інших – зцілення,
святого й грішного і смисл, і втілення.
Слова... – любов і бруд, й смертельні палаші.
А велич слів... вона –
від висоти душі.
4.02.2017 р.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 16.04.2017
[i]Слова наші –
відлуння душі нашої.[/i]
Автоафоризм
[b][i]Слова... слова... Звідкіль? Строфа римована,
з яких висот прийшла? Ким надиктована?
Якими ду́хами? Це має значення,
бо й озоріння в ній, і передбачення.
В словах енергія – від світла... й темного,
(хтось від зірок бере, хто – із підземного).
Одних ви раните, для інших – зцілення,
святого й грішного і смисл, і втілення.
Слова... – любов і бруд, й смертельні палаші.
А велич слів... вона –
від висоти душі.
4.02.2017 р.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 16.04.2017
Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 16.04.2017
Ледь земля крижані розриває окови,
ще дерева – в полоні зимового сну,
верболозові ж котики ніжні, шовкові
і вербові гілки вже вітають весну.
Замість пальм, що не вижили б в люті морози
(не знайти в нашім краї із неї листа)
розквітає верба, переживши загрози,
щоб встелитись під ноги Ісуса Христа.
Свят-водиці краплинки піймавши у руки,
освятивши святкові вербові гілки,
пригадаймо Христа, що за нас йшов на муки,
найвеличніший подвиг вписавши в віки.
Тихо в домі включу благовістові дзвони,
із подякою свічку поставлю на ріг,
і вербові гілки покладу до ікони, –
а в думках я стелю їх до Господа ніг...
Зі святом вас всіх, панове!
Миру, любові, щастя і весни в серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Одаліско, прокинься! - крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 16.04.2017
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.
Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
не навчишся образи з легкістю пробачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 16.04.2017
Де ти знаходиш думку ту високу?
В інформаційній ері є, на жаль,
Суцільна жмиха, геть немає соку.
Зруйнована мистецтва вертикаль.
Нема цензури? Байдуже, є рима.
Немає змісту? Хто його шука?
Ця хвиля безкультурності незрима
Замилить очі, наче пелена.
Шукай душею, покликом у серці,
За чашкою гарячого мате,
Тебе величне слово в круговерті
Підвалами підтексту поведе.
Не знаєш, де шукати? Над собою,
Все, що безцінне – вище голови.
Треба рости. Не слідуй за юрбою,
Бо їм не знать культурної жаги.
Чи день короткий, чи забракло духу
Знайти те слово – вартісне й святе?
В часи літературної посухи
Згадай по добрій пам’яті мене.
28.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672892
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 16.04.2017
Люблю весни перегуки святкові,
присвітанкову пісню за вікном,
дерев обряди, з прадіда знайомі,
і вишиванок трави-полотном...
Тепло кульбаб - орнаментом на грудях,
врочисто тканім на рядні обійм...
Великдень знов Живу Любов пробудить,
вишневим цвітом сонячних надій!
14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728893
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Ніжність манірна крадеться вервечкою рим,
Лину строфою до тебе крізь вир нездоланний.
Де нещодавно бажання стискали кайдани,
Терпко стікає нестримність дощами із ринв.
Легко /навшпиньках/ ступаю по лезу рядків,
Доки тебе не відчую на відстані в подих.
Ти - моя спрага. Пірнаю в її сині води
І забуваю себе. /А богів - й поготів/.
Теплиться сонце світанками в сяйві очей,
Літо згубило свій слід у глибинах обіймів.
Ти поцілунком зриваєш із вуст шепіт : " ...мій...". Ні,
Досить вже слів. По шовкових полотнах плечей
Враз твої пальці пестливо спускаються вниз,
Креслять /голодні/ на шкірі непізнані руни.
І пропікає до лона натільний малюнок
Від ланцюжка солодаво-звабливих реприз.
Я загорілась! Тобою. Для тебе. Спини!
Зорями встелиться з пристрасті зіткана постіль,
І у зеніті чуттєвої хижої млості
Далі веди по медових стежках цілини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719190
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 12.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Від писанок у кошику строкато,
Пахтять пекучий хрін і ковбаса,
Причепурилась пасочка до свята,
На рушнику – вишивана краса!
І грудка сиру, біла, мов хмаринка,
Втулилася між крашанок-яєць.
Рум’яними боками вабить шинка,
І вигострений свічки олівець
Виводить язичком, немов графітом:
«Христос Воскрес! Воістину воскрес!».
Весна сміється яблуневим цвітом!
Цей світ, мов кошик, сповнений чудес.
І все у ньому до ладу, все гоже –
Сади, мов храми, прибрані двори.
Спускається на землю Агнець Божий,
Щоб освятити ці земні дари.
Щасливий день, народжений для дива,
Щасливий Той, Хто чує молитви!
Летить увись подяка шаноблива –
Така легка, мов дихання трави…
[i]На фото освячення великодніх кошиків в церкві Різдва Пресвятої Богородиці,
в селищі Перегінську. 01.05.2016 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663196
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 31.03.2017
О, маленькі жінки!
Моє серце стрілою пробите!
Ці принади крихкі
Ваших тіл- як же вас не любити?
Ах, тендітність свята
В ореолі розкаяних грішниць...
І приречений стан
На хресті розіп"ятої... Вічність
Вам дарує небес
Всю прихильність... І я подарую
Вам навічно себе...
-Підійди, я тебе розцілую
У вологі вуста,
Диво дивне, величне в малому...
...Подих- ТАК! ...Шепіт- ТАК!
...Я в тобі, мов у всесвіті всьому...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117033100491
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726507
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Говорит сегодня Света,
Растревожив целый класс.
- Стала бабушка поэтом,
Вот дела в семье у нас!
Ни гулять, ни спать не хочет:
Настроенья вовсе нет!
Пишет днем и пишет ночью,
Пишет даже и в обед.
Отошла от распорядка.-
На обед одни блины!
Исписала три тетрадки
Самой толстой толщины!
Для нее я как обуза –
Ни попеть, ни поиграть.
Говорит, что тетя Муза
К ней является с утра.
Только это всё рассказы,
Я ждала когда придет,
Но не видела ни разу
Посторонних этих тёть!
Папа с мамой на работе
И до вечера их нет.
Вот бы бабушке та тётя
Помогла сварить обед!
- Так! – сказал Сергеев Дима,
Старший в классе он у нас.
- Ведь давно уже хотим мы
К вам придти, наш целый класс!
Познакомиться с поэтом.
Я живых и не видал.
Знаю только по портретам
И по книжкам, что читал.
Ожидай, после уроков,
Все ребята к вам придут!
Мы уже решили строго
По звонку собраться тут!
И еще – добавил Дима,
- Надо бабушке сказать,
Пусть стихов не пишет длинных,
Их же будут задавать!
Длинный стих учить нет мочи!
Наша просьба и совет,
Пишет пусть, но покороче,
Если бабушка поэт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725967
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 31.03.2017
[i]"Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу –
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи, –
вони ж моїми друзями були!"[/i]
Ліна Костенко
Подяка Небу – не добили [i]"хами".[/i]
Зцілюсь я! І [i]шляхетними шляхами[/i]
ітиму, як велиш, а отже, Боже,
в болото зіштовхнуть – ніхто не зможе!
Тим більше, мстиві жовчні "однодумці",
що не простили власну думку жінці.
Не треба ворогів. За різкість в слові,
є друзі, що втопить – завжди готові!
Затерпнувши у здивуванні й горі,
молилась. А гуру́, неначе хворі,
мов "дах зірвало" з люті до безтями,
все рили... ( та туди й звалились!) яму.
А жаль, що піддалися гніву й блуду.
У час біди – не місце сварам, бруду.
...Їм гріх той невідмолений нести.
[i]Одплач в мені,[/i] мій Боже!.. І прости...
Друзі, вельмишановні читачі! Через певні обставини, якийсь час
(надіюсь, недовгий) я не зможу заходити на сайт.
До зустрічі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 30.03.2017
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
*****наталія калина - Я так завжди тебе жадаю… (відповідь принцеси поету Хуго)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711614
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680854
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 29.03.2017
Экспромт
Хочешь - Вивальди сыграю?..
Хочешь - сыграю "Весну"?..
"Осень" - тоску навевает...
Долго её не гоню...
Хочешь - стихи почитаю?..
Хочешь - сама сочиню?..
Если душа замерзает,
Крепко её обниму?..
Хочешь - мои поцелуи?..
Хочешь - ещё повторю?..
Свечку не скоро задую...
Хочешь - я рядом засну?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725669
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[i][b]Сердце, ты веришь в правду и ложь,
В жизненном цикле ритм тихо бьешь.
Можешь прощать, беззаветно любить,
Или тоскою себя погубить.
Сердце, маленький нежный комок.
В каждом ударе новый урок,
Дарит добро – сжимается скромно,
А благодарно – просто огромно.
Сердце в груди вечной мишенью,
В мирную жизнь или в сраженье.
Близких теряя, горько заплачет.
Песнь распевает, если удача.
Сердце не спит ни ночью, ни днем.
Если полюбит, светит огнем…
Если обманом вдруг покалечат,
Рвется на массу мелких сердечек.
Сердце, ты веришь в правду и ложь,
В жизненном цикле ритм тихо бьешь.
Можешь прощать и, утратив покой,
В роли своей захлебнуться тоской…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725629
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Написано в співавторстві з Гостею. Різні бачення одного циклу картин...
[i]За мотивами картин художника Володимира Куша: «Вечерние полеты», «Игры полной луны», «Ключи»[/i]
Найлегший зойк -
На розвідні мости.
Найтонший пух - на магістральку неба.
Ти по той бік. Кричиш мені: «Лети!
Лети, пташино!»,
(Я лечу до тебе)
Чи розривати простір
звична річ?
(Вуаль пітьми нависла понад нами)
І чи зупинить горобина ніч
Цей спалах душ
на гранях пентаграми?
Що вічність нам?
Що нам фальшивий час?
Чи відстань від Полтави до Кентуккі?
Мільйон світів, які не знають нас.
Мільйон віків.
Всі запахи і звуки
Втрачають сенс
У зоні мерзлоти.
І горизонт, який до небокраю
Знеструмлений… і… «ластівко, лети!»
І забуваю я,
що крил не маю.
***
Ніч над містом - шатром.
Наче птаха крилом – все накрило вночі…
Не забутися сном.
Я від тебе згубила, згубила ключі.
По бруківці пером
Занесло на перон давній спогад… Мовчи!
Ліхтарі за вікном
Розхитали вагон, як не впасти – навчи…
Біле срібло зірок
Із далеких казок я черпала колись.
Стань же ближчим на крок,
Дивним сяйвом душі доторкнись, доторкнись!
Золотистим м’ячем,
В серця спраглого щем, місяць той, що люблю,
Всіх надій сіячем,
Чи торішнім плачем упаде на ріллю,
Що чекала давно,
Там проб’ється зерно як тоненькі мечі.
Крізь шатра полотно
Станеш справжнім, не сном,
І знайдУться ключі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723453
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 25.03.2017
[b]«Закохана весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був вечір, довгий і чудовий
Кохання – то його ім’я
Хоч ТИ солодкий і медовий
А тану – тану – тану Я
Лиш доторкнуться твої губи
Відчую смак – пливе земля
І мої губи – шепчуть – любий…
А він… своїми затуля…
І слів немає – є лиш стогін
Двох душ, об’єднаних в одну
І квітнуть, квітнуть поцілунки
У цю закохану весну…
© Микола Карпець (М.К.)
*24.03.17* ID: № 725339
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017
...хай буду це не я - спроба перекладу
О хлопчику смішний,озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
...нескорена встає Любовна Джомолунгма...
І Хлопчик прагне звершень...
Так відчайдушно...Вперше...
І як Йому сказати? - Хай буду це не Я.
...бо Ви - дзвінка струна... А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ?..Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
Он юн, как пять утра...) И шепотом горячим
"Моя!... Моя навеки! " смешно вооружен.
И вот встает Гора, где на вершине - Встречи
он робко... жарко... жадно... ( впервые в жизни!) ждет.
И как ему ответить -"...пусть НЕ ПРОИЗОЙДЕТ..."?
Он звонкая струна. Моя же - отзвучала.
Достаточно оркестров, грохочущих не в лад...
Я - песенки конец. А он - ее начало.
- "...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
и, уходя, закройте сей опустевший ад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714304
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.03.2017
...по воскресеньям я пишу Андрею-
здесь пять утра, в Нью-Йорке - 23.
Привет) рассвет? ...рассвет... Я чайник грею)
Опять пешком?... Погода - крайний север!
Потом - трамвай ( я у него внутри
средь сонных рыб карасик единица
статистики воскресного утра:
Луна,влона, FM, компостер, лица,
Мсье, мадам, минор, My Lord, молчится...
-И снова я...- ты как? - да спать пора...
Спокойной ночи) - С добрым,добрым утром))
- Волшебных снов...) - прекраснейшого дня...
Ты расскажи мне... Город вымыт будто
И осени оранжевое брутто
Рассыпано шуршащее, маня
сверкает предрассветною звездою
в ущельях улиц яркое окно...
И дворник с бодуном и бородою
сметает ночь огромною метлою...
-ещё... А спать?... Подруга спит давно...
А мне не спится... Прилечу весною...
Пойдешь со мной? ...смотря куда)) ...в кино)))
Не стоит риска - приревнует Мери,
кулак покажет семилетний Том.
...По воскресеньям я пишу Андрею
На континентах разных мы стареем...
А вот летали - помнишь? - на одном
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702361
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 24.03.2017
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси. І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.
Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
де затерпає темрява... Й вогко вповза змія
попід ребро. Бо солодко, лиш НЕ МОЄ ім'я
в губ його теплім човнику плине почерез ніч...
Осінь вже пахне йонами - серця моГО опріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699165
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 24.03.2017
Я- и ждать не ждала в свои с хвостиком за пятьдесят,
Т-ех бессонных ночей, и мечты, и сердечных волнений.
А Всевышний решил: "Пусть опять заиграет твой взгляд,
К-ак бывало тогда, в час расцвета души предвесенний."
Х-оть и годы прошли, не сковал моё сердце мороз,
О-падает листва, значит осень приходит в природе.
Ч-то осталось во мне от девИчьих несбыточных грёз,
У-достоено чувств... и по сердцу , а не по погоде.
Если все же опять, просыпаюсь с мечтою о нём...
Щ-едро доля меня наградила волнующим чувством.
Есть такое во мне ...моё сердце пылает огнем
Л-ишь вокруг норовят называть это сущим безумством.
Ю-морист бы сказал:"Коль уж с лет, значит точно с ума.
Б-рось и думать о том...что для юности больше присуще."
В-озражу я ему - этих чувств я желаю сама,
И- хранить буду их, пока час на земле мне отпущен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724428
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2017
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 19.03.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 19.03.2017
Знову небо ранкове над степом
Креслить ніжно стрижами весна.
Знову бродять у лузі лелеки,
Де гриміла недавно війна.
Вже відбито ворожі атаки,
Вже на схід розміновано шлях.
І цвітуть над окопами маки
На притихлих південних полях.
Червоніють, шумлять пелюстками,
Над травою здіймаються ввись
Там, де смерть пронеслася вогнями,
Там, де кров пролилася колись.
Що вам ранок наспівує сонно?
Що вам сниться на тихих вітрах?
Ви все бачили, квіти червоні:
Біль і відчай, відвагу і страх.
Вам бої переможні відомі
І розірваний ворогом фланг;
В вашім кольорі - полум'я в домі,
З екіпажем палаючий танк.
Червоніє в пелюстках багряних
Кров полеглих в атаці бійців,
Пролітаючий трасер фатальний
І на мить спалахнувший розрив.
Всі жахіття пронісши вогнями,
Відгриміла і стихла війна.
І покровом лежить над полями,
Знову мирно дзвенить тишина.
Лиш на вітрі шумлять пелюстками
Квіти-символ палаючих днів,
Квіти-пам'ять про тих, хто не з нами,
Хто не вийшов з смертельних вогнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 18.03.2017
И ты вдруг прозреешь…
И спросишь меня – “кто есть ты?”
И я онемею от странной пронзительной дрожи…
И я захлебнусь от щемящей внутри пустоты.
И я – растворюсь…
лишь фрагменты шагреневой кожи
Я спрячу за спину,
Как прячут алмазы в ручьях.
И свет погашу, в темноте оставаясь напротив.
Чтоб ты не прочел в бесконечно зеленых глазах
Желанья души
и томленья запретные плоти.
Ты жаждешь ответа…
А я - призываю рассвет!
В сомненьях теряясь, как будто в уродливой тине.
И я отрекусь от меня опекавших планет,
Чтоб стать твоей гостьей
сегодня… сейчас… и – отныне…
Чтоб, здесь оставаясь,
Принять притяженье земли…
В твои кровотоки войти, словно красная лава.
Пусть ночь за окном шьет для яркой, как вспышка, любви,
Такой безупречный,
и столь ослепительный саван…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687856
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 17.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Допоки дощ змиватиме сліди
пісків, що порозсипували люди,-
ти вітром стань... Обабіч від верби,
шукай мене!... Я проросла усюди...
Стеблом легким, тендітним та міцним,
як ластівчині крила, небу гожі...
Ти помічав коли, все ж прилітав сюди,-
як ми з тобою, вітре любий, схожі?...
Торкнись плеча хоч повівом легким,
і станемо повітрям в пташих грудях...
Шукай мене у собі, край весни,
коріння душ зіллється, наче губи.
07.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722131
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 14.03.2017
(Рондель ІІІ)
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
Хоч зустріч їх була невипадкова
Опісля холоду лютневих вечорів.
Густий туман кроїли ліхтарі,
І блідли тіні попід їх покровом,
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
Ні вітерцем, що стишився раптово,
Заплутавшись у кронах яворів...
Земля - в хітон одягнена зимовий -
На літепло чекала стільки днів,
А він її сьогодні не зігрів.
10.03.2017 р.
Для ілюстрації вибрана картина "Рання весна" Миколи Терпсіхорова
http://www.artlib.ru/index.php?id=16&fp=2&uid=2905&iid=34069
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723164
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017
І тільки Любов – навікИ!
Була. Є. І – буде завжди!
Дай, Боже - Твоєї Руки,
Де нам – один крок до біди!..
Нехай сніговиця мете
І з вечора – настрій псує...
Візьми у дорогу лиш те,
Чим серце зігрієш своє...
Нехай - будуть сірими дні,
І душу шкребе лютий звір!
В недолі ж бо, є – вихідні!
І хмари – не вічні! Повір...
Отож, заклинаю я знов:
Візьми у дорогу – Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723201
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Зачерствіло серце у хаосі бруду,
Скам'яніло слово в белькотінні рим
І в кривавий морок каркає огуду...
І чіпує душі у безликий грим.
Ну, а світ жирує у бедламі свята,
Феєрверить п'яно під гучний салют...
А землиця стогне, горем розіп'ята,
У ярмі конає зубожілий люд...
Та відколи, Боже, кров людська - водиця?
Упились до краю небо і земля!..
Чи ж повік стражденна доля-удовиця
Сповила під серцем байстрючат кремля?..
І ніхто не бачить... І ніхто не чує...
Оніміли душі на розпутті зла...
Тільки ворон кряче... Та кому віщує?..
Сиротинна пам'ять терням поросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717083
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 05.03.2017
У владі наших уст - життя або смерть
Святе Писання
Слова мої! Не будьте ви німі!
Ви - плечі ангелів. Атлантів дивна сила,-
утрачена... Коли? В якій землі?...
У вашій владі смерть! Або ж едемські крила...
І символів графічних древній скрипт -
сакральні квіти при небесній брамі...
Де б ти не був, та з пам"яті не зник,
той теплий слід, уписаний словами.
18.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 05.03.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 13.02.2017
Сполохані дві тіні, в ніч сліпу,
пристанища шукали в Вифлеємі...
Вже сходила зоря у синім небі,
явивши світу Бога в сповитку...
Яка ж вселенська віра у тих двох!
В маленької сім"ї, що стала домом,
небесному Царю, Царю святому,
звільняючись невпинно від негод...
Виборюючи право на Життя,
серед пісків і нечестивців Злого,
нескорені, не кидали дорогу,
не віддаючи душі манівцям...
І день у день, звичайні хоч святі,
в думках розвівши полум"я молитви,
ішли вперед,- до виграної битви,
щоб привідкрити істини прості...
Щоб відчинити двері в інший світ,
там, де Людина - співтворець з Всевишнім,-
бажань лишень би сильних і пречистих,
і віри, що окрилює політ !
08.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Хто бачив степ зимою у вогні?
Кому болять глибокі свіжі рани...
А хто упав серед снігів і прани:
відкривши груди, молячись Весні...
Міленіум новий, новітній вік...
Та ворон двоголовий б"є у шибу,-
приніс, лихий, зі сходу злу новину...
Над Переяславом - знамення вогняні!
А в Фатімі молилася Вона...
Вручаючи нам перли Божі в руки!
В непевний час недолі і розрухи,
її покров - невидима Стіна!
03.02.2017р.
Прана - (санскрит: प्राण, prāṇa — дихання) — особливий вид життєвої сили, енергії, який пронизує Всесвіт.
Прана найдоступніша через дихання, але у найбільшій концентрації вона міститься у крові.
У 1917р. Матір Божа з"явилася у Фатімі напередодні закінчення 1-ої світової війниі ще до того, як комунізм почав існувати як політична система. Вона залишила настанову:" Моліться щоденно на Вервиці й Росія навернеться!"
Переяслав - Саме тут відбулась Переяславська рада, на якій Хмельницький 1654 року підписав угоду про об"єднання України з Росією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Як стукнеш у високі двері
чи до віконця припадеш--
у світ язичеських містерій
ти ненароком попадеш.
Там члени ордену Причетних,
в свою увірувавши роль,
стримлять на сідалах почесних
за інструментом наших доль.
І Деміург, владика світу,
людей волочить до хрестів
руками тих, які, мов діти,
забувшись, граються в богів
і вірять--слово їх останнє,
і упиваються гуртом
лихою радістю єднання
і оргазмічним торжеством,
в якім здається-- сили вищі
їм дали бачення без меж...
А ти, Іов, на попелищі
Від Бога відповіді ждеш.
Роками ждеш—її немає.
Вони не ждали і живуть,
немов ніхто з них не спитає,
немов ніколи не умруть...
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497757
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 03.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
переспів - Ольга Шнуренко
Очі коханої зовсім на сонце несхожі,
Колір коралів не квітне на милих вустах,
Сніг не біліє на грудях - цей колір "ворожий",
Чорне волосся химерно лежить на плечах…
Бачив троянди дамаські, червоні і білі,
Їх не побачиш сьогодні на ніжних щоках,
Тонких приємних парфумів немає на тілі
квітів духмяних, що квітнуть розкішно в садах…
Голос коханої - дійсно приємний, та знаю,
музики звуки сприймаються краще на слух,
Мабуть шляхетна хода у богинь, допускаю,
Мила босоніж іде – перехоплює дух …
Дійсно, кохана моя - наймиліша у світі,
їй не потрібні рум'яна, декор і софіти…
Шекспір, Сонет 130
My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damasked, red and white,
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress when she walks treads on the ground.
And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belied with false compare.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714820
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2017
Немов пташиним зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: «Було!?
А може, тінь то від мого кохання?»
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання…
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Осень в ночь дождём лила,
Тяжело вздыхала...
Словно мужняя жена,
Вдруг вдовою стала...
Иль волчица во степи,
Что дитя теряет -
Ты к ней шагу не ступи,
В клочья растерзает.
Страхом полнится окно,
(Господи Всевышний),
Ведь ещё не так давно
Зацветали вишни...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 07.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Шукали щастя мої дні,
На втіху долі не зрікались.
Світили наче ті вогні,
Світанком сонячним вмивались.
Ішли по вулиці життя,
Чекали довго на пероні,
Шукали в світу співчуття,
Молились зоряній іконі.
Шукали щастя мої дні
Із ними я разом шукала,
Десь на життєвім полотні
Надія долю вишивала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710355
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Купають хмари землю і мої літа:
Її – дощем, літа – горюч-сльозою,
Здається, вище враз усе зліта,
Умите щедрою весняною грозою.
Колише небо хмари і мої літа,
Впивалось сонцем, крало водограї.
Життя мого мелодія ота
Озвалась горем у чужому краї.
І зорі, тихі-тихі, як мої літа,
Зорять-міркують, падати не хочуть.
Мені ж здається, ця пора – свята.
Я благоденство в ній собі знаходжу. 25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Твоєї ніжності я більше не боюсь!
Хіба лякається прибою біла чайка?
Серед пісків мене лиш не забудь...
В енігмі снів - лиш я твоя відгадка!
Я більше не боюсь сталевих лез,
що зопалу у зливу слів вкладаєш...
Мене не зраниш ними, не зітнеш!
Ти відчував, як люблячи - згораєш?
Я не боюсь лишатися сама,-
навчив мене нести нелегку ношу...
Моя душа - не зав"язь, а скала!
Що в зимку їй безпросвітна пороша?
Я - вічна ніжність, ти же - Чоловік...
І наша єдність в світі незборима!
Любов і милість - прагнення і сила...
І буде так допоки світу вік!
19.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701528
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 04.01.2017
Схоже, зима – календарна, справжнісінька, свіжа!
Плями чорнильні дерев на папері снігів…
Світ молодіє, немов перекинулась діжа ─
І розіллявся кефір уподовж берегів.
Щось неймовірне і світле витає в повітрі:
Мов у дитинстві, ти й досі ще віриш в дива,
Де звичайнісінький сніг – це пушинки на вітрі,
Що сповіщають наближені кроки Різдва.
Коло за колом мотає дистанцію часу
Ревний дзиґарок, поскрипує десь у кутку.
В серці плекаєш, немов новорічну прикрасу,
Мрію про свято, тендітну, яскраву, крихку.
Ще один рік – подарунок добродійки-долі,
Ще одна змога надихатись вволю теплом,
Де за столом у близькому родинному колі,
Мов до святинь, до людей припадаєш чолом.
Мовчки зсередини світишся, тішишся збоку,
Дякуєш Богу і просиш надалі того ж!..
Грудень – остання глава у нотатнику року,
Все, що найкраще, в наступний бери і примнож.
[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Люди шукають людей, щоб зігрітися трішки,
Будні зимові розбавити і метушню:
Пити какао і хрумкати разом горішки,
І милуватись палким пасадоблем вогню.
Взувши на ноги бабусині вовняні капці,
Вкупі гортати журнали і фотоальбом,
Погляд губити, шаріючись, між ілюстрацій,
Бо від взаємності доторків те́пло обом…
Щось говорити про фільми й книжкові новинки,
Хором співати, збиваючись з темпу, пісні…
Мріяти спільно про пахощі свіжі ялинки,
Про новорічний такий несподіваний сніг,
Що храбустітиме, мов накрохмалена вовна!..
Про кольорові гірлянди у вікнах квартир…
Люди шукають людей, ця потреба – духовна,
Десь підсвідомо закладений орієнтир:
Бути із кимось, так легше повірити в диво
Напередодні пресвітлого свята Різдва.
Люди знаходять людей – і від цього красиво,
Множиться щастя в повітрі і справжні дива!
[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 31.12.2016
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Ти не тривожся лиш... Ця біла ніч - твоя!
У віри - в"язь тонка, ніколи ж не порветься!
Як бусурманів меч, без пристані душа,
в обіймах самоти ніколи не сміється.
Ти не тривожся лиш... Ця біла ніч - твій шлях!
Виманює думки, веде на правди розсуд...
Твоя душа в степах - не полохливий птах!
Їй дав Господь пізнань, як батько в посаг, вдосталь!
Ця біла ніч - твоя! Слова - моє плече...
Ти відчуваєш, як... сніг топиться довкола.
Ну а коли заснеш, згадай Її ім"я...
Вона усіх подій, життя всього основа!
15.12.2016р.
В"язь - Старовинне декоративне письмо, в якому літери й слова утворюють суцільний, безперервний орнамент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706732
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Як втримати в долонях білих птиць?
Як опівнічне диво не згубити
(тривалістю в життя, чи тільки в мить?)...
Як все найкраще знову повторити...
Мережива секунд - тонка канва...
Повіяв грудень - розірвав всі грані.
Час не збереш, як перли, що зима
згубила в ніч січневу над світанням...
Як відігріти взимку білих птиць?
Як час спинити на один хоч подих?
Летіть, птахи, із неба, долілиць!...
Нас Пам"ять зцілить в часовій безодні.
28.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709101
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 31.12.2016
"...і воздвигну я між вами
гору оцю несходиму - високу й круту,
і підніматиметеся на неї поодинці, з різних боків,
і тяжкий то буде шлях - підступний і болючий,
і засиплю піском часу очі ваші, і будете йти лиш на голос серця,
і як не загубитеся на горі цій і зустрінетеся на вершині, подарую вам НЕБЕСА.
і зветься гора ця - РОЗСТАВАННЯ."
Із почутого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708668
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Щедро пір’я хмарин сонне хутро землі посріблило -
Прапор миру – рівняйтесь на нього, старі і малі!
Як важливо дивитись очам на невинність цю білу –
Непорочне тендіття води в мовчазнім кришталі!
Він прийшов - чистий сніг - і лоскоче сніжинками очі,
Він – жених. У чеканні мовчить наречена – земля…
Скільки діб залишилось до першої шлюбної ночі
Вже рахує в умі на порі чорногуза рілля.
Стільки дива в тобі, син богів кріосфер’я! Радію:
Тихо в небі леліють вітри снігові вергуни,
Щоб з теплом березнева рілля – земногруда надія –
Народила бентежні смарагдові фарби весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702497
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 26.12.2016
И остывая
Вдруг от суеты,
Все вопиющей зрелища и хлеба,
Почувствовать изящность наготы
На линия огня,
земли, и неба…
И осознав
Ненадобность одежд,
Подставить ливню влажные рамена,
Словно родник целительных надежд,
Принять земли
сакральные знамена.
Чтоб обретая,
В мира не отнять,
Ожесточаясь в яростной погоне.
Чтоб ни одной из птиц не потерять,
Что зернышка клюют
с твоей ладони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685625
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 18.12.2016
Коснусь небрежно,
Словно невзначай…
Причалы грез и страсти пресловутой…
Она – мой дом…ее зовут – Печаль…
Я не войду в чертог ее обутой…
Моих миров
Изменчивая шаль-
Миров скитаний, праздности и лени…
Приподниму воздушную вуаль…
Сниму одежды… преклоню колени…
Чиста! Свободна!
Отчего ж так жаль?
Любовь… Желанье… Вера… что же – с ними?!
Мой странный дом – воздушная Печаль…
(…ты окликался лишь на это имя…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632836
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 18.12.2016
Поют степные
Птицы сквозь меня,
Стригут стрижи цветное оригами.
Глаза в глаза, как будто два огня
В ночном тумане…
И лодка здесь
У берега – плыви!
Куда угодно (можно даже к людям)
Одно прикосновение зари
Меня остудит…
А мне бы
Это зарево ловить,
К лучам рассветным кожей прикасаться.
Но выпадает время – уходить.
Тебе – остаться…
Пусть это
Так немыслимо, не прячь
Глаза от встречных из Кассиопеи…
Мой локон так удушливо горяч
На потной шее…
Лишь слабое
Свечение земли
Мне в этой запредельности награда.
Угаснут между нами фонари,
Угаснут, Ладо…
И это
Восхождение огня,
Так высоко, так сладко, бесполезно!
Поют шальные птицы сквозь меня
У края бездны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707082
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
дыши
...ну а теперь, дыши, моя глупая. Просто дыши.
Знаешь,там все продумано - клетка грудная, мышцы
межреберные, диафрагма... пусть сейчас голова твоя - мини
Везувий, destroy и магма...
Просто дыши, хорошая. Просто - дыши.
Ощущай, как плывет вовнутрь - прозрачней слюды-
воздух - холодный, осенний, со вкусом грусти.
...Знаешь - дыши, глубоко, словно
вынырнув из воды - у воздуха есть такая особенность -
да, попустит...
Наблюдай, как красиво кружатся листья...
Обрываются с веток усталыми птицами вниз
- и карниз
превратился в лавочку для голубей лохматых...
Считай смешных подстриженных пуделей и бродячих собак - улыбающихся, бородатых.
А еще - на перекрестке семи дорог я расскажу тебе страшную вещь -
- ты не умрешь. Как бы тебе ни хотелось.
Воздух - морозный, незримый, неуловимый, как бог-
- заполнит огромный пролом, тобой же пробитую брешь,
и обесточит то, о чем так мечталось и пелось.
а пока...
...просто дыши, моя умница. Просто дыши.
Это искусство простое порой всех других - ни дать, ни взять -
необходимей, важней, дороже -
Просто дышать.
А снова верить, и даже - мечтать
Я тебя научу опять.
Но немного
позже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696589
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 17.12.2016
...утро сегодня щенком не-породистым
жмется к ногам, перепуганно ластится.
Сны переписаны текстом убористым
знаками... буквами... птицами частыми
тихо круЖАтся над кружкой кофейною...
( Впрочем,наверное, все-таки - КРУжаться...)
Googl могуч истеричкою нервною
мне об ошибках каких-то там тужится
тучами небо до края затянуто,
тускло горят фонари предрассветные.
Восемь ветров - футболисты азартные
ловко "футболят" воронами, ветками
ветошью виснут, виньеткой напрасною
сути -увы - оказавшейся ложною.
Ты далеко. Мы отчаянно разные...
Мне бы -не вспомнить...
Почтиневозможно что...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697789
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 17.12.2016
...і що тут казати: слова - й ті бредуть на милицях
і богу хвала за такий милосердний сніг:
притрушує вулицям мізки, дахи і вилиці...
І кинути б зовсім гіркі і порожні рими ці
як чорній вороні - останній в сезон горіх
бо сталося щось непоправне - не ніж в потилицю.
не боїнг - у море, не в барі нічнім - теракт.
Жонглюй собі вволю підстреленими синицями.
Бог чистить рушницю і в очі тобі не дивиться.
(...А та, що із ним тепер, хай з його серцем - в такт... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703835
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 17.12.2016
........................ «весенний день горяч и золот...» (Северянин)
«весенний день горяч и золот...»
осенний - злат, но не горяч...
а зимний - серебрист... и холод
такой, что - уши в шапку прячь!
но я не буду прятать уши,
назло морозам и снегам
без шапки выбегу наружу
и... не замёрзну ни-фига!
а если и замёрзну даже
(поникнув голой головой)
«погиб поэт - потомки скажут -
в бою с проклятою зимой!
он был герой, сомнений нету!
он за свободу воевал!
во имя радости и света
в сугроб главою гордой пал!» -
потомки скажут... но потомки
об этом скажут лишь потом,
а современники (подонки)
иное рявкнут (всем гуртом)
они (в папахах и ушанках)
обступят мой холодный труп
и прорычат (поправив шапки)
«он непокорен был и глуп!
нарушил он заветы предков
и поплатился головой!..»
и в этот миг
вдруг лучик света
падёт на лоб открытый мой...
за ним другой горячий лучик
на землю спрыгнет свысока...
и вот уже лучей тех - кучи!
лучей - могучие войска!
и вот уже сугробы тают,
и бабы снежные текут,
и люди шапки вверх кидают,
и пташки песенки поют!
«весенний день горяч и золот,
весь город солнцем ослеплён!
я снова - жив! я снова молод!
я снова весел и влюблён!..
шумите, вешние дубравы!
расти, трава! цвети, сирень!
виновных нет: все люди правы
в такой благословенный
ДЕНЬ!»
.................................................................................
Игорь Северянин - [url="http://antipushkin.ru/odin-den-stih-dnya-stihi-dnya.html"]Антип Ушкин[/url], 1911-2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705880
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 10.12.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 10.12.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.12.2016
Моя Вкраїнонько! Земля обітована,
дарований нам Богом щедрий край,
а доля в Тебе – згіркла і туманна,
хоч мав би бути споконвічний рай.
Чом ходимо ми хибними шляхами,
де крик німий втоптав кривавий слід?
Чому, як не чужі, то власні хами
ведуть "в ніку́ди" зболений нарід?
Довірливі... Терплячі... Тож поганам,
як мито, – Твої доньки і сини.
Від Колими до Таврії – кургани
жертв розстрілів і голоду, війни...
Чи вирвемося ми з середньовіччя,
байдужості струсивши мертвий тлін?
... Тремтять у вікнах поминальні свічі –
це подихом із Неба лине відчай:
"Невже не зможете піднятися з колін?!"
26.11.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 10.12.2016
Слова доброго суть, таємниця і трепет звучання
У вервицях думок, у полоні барвистих чуттів…
Проживаєш слова через злагоду їх поєднання
У мелодіях серця під наспіви сивих віків…
Мов краплини роси, що ясне віддзеркалюють небо,
У глибинах своїх напиваються сили й снаги.
І, віднайдені десь, світлячками ясніють й для тебе,
Немов зводять далекі, скелясті такі береги.
Гріють душу слова, що так легко ростуть із любові,
Теплотою відлунь гоять рани притомлених крил
І намистом рясним розквітають у щирій розмові,
Манять летом своїм на краєчку небесних вітрил.
Повні віри в добро, попри тіні і хиб, і зневір’ я,
Надихають на щастя і дружньої потиск руки,
Несучи між людей теплий вогник палкого довір’я,
Світло те, що не меркне, не гасне і через роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703635
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Света, Светлана, Светочка,
Вишни весенняя веточка.
Света, Светлана, Светочка,
Чувствую каждою клеточкой.
Света, Светлана, Светочка,
Кровь вперемешку с вином.
Света, Светлана, Светочка,
Лучшим была моим сном.
Время течет,
далеко расстояние.
Нам ли с тобою
на покаяние.
Жить не страдать,
значит грешить.
Падает снег,
продолжаем любить.
Все не так просто,
но и не сложно.
Нашу любовь
повторить невозможно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701201
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Как только пожелтеет первый лист,
Бездумный зубоскал лишь будет весел, –
Сознательный глубокий пессимист
В пучину должен ввергнуться депрессий!
Задуматься о смысле бытия
(Бессмысленности, в смысле, бренной жизни),
«Настанет день, когда, как лист, и я…» –
Зациклиться на неизбежной тризне,
Меланхолично пялиться в окно,
[i]В грохочущую слякоть[/i] по дорогам:
«[i]Быть иль не быть?[/i] По сути - всё равно!..»
...И ужас запивать горячим грогом…
Внезапно осениться: «Я – Поэт!»
Тоску закинуть в топку вдохновенья,
«[i]Тварь я дрожащая?![/i] Или накину плед,
Систему презирая отопленья?!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700674
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
На обніжку зими, примостившися гномом на листі,
Випускає у небо клубами думок тютюни
Сивочолий будинок (а вікна такі променисті!) –
Від граків до лелек, через осінь і сніг – до весни.
Незліченні скарби дім ховає у горщику серця:
Самоцвіти казок і медові слова від журби.
Є гніздо для бузьків, але гномові щось не ведеться:
[i]Журавлі журавляться[/i] навколо старої верби.
О, він мудрий-таки - пережив і дощі, і завії! –
То цінує не блиск, а осінні оці мідяки –
Жовте листя опале як сонячний промінь надії,
Що повернуться весни, а з ними, можливо, й бузьки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698803
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Не сильний той, хто високо злетів,
А хто упавши, зміг на ноги встати,
Не той, хто сипле рясно градом слів,
А той, хто мовчки може все сказати.
Багач не той, у кого є без міри,
А той, кому те вистачить, що є,
Багач не той, що біситься із жиру,
Той, що убогим завше подає.
Не ситий той, хто з’їв цебер і - мало,
А хто окраєць навпіл поділив,
Не той любив, як серце заспівало,
А той, що вдвох полин із чаші пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Ви бачили – вишні у жовтні цвіли
Немов заблукали у часі?
О, як вони ніжність свою берегли –
Останню щемливу окрасу!
Ховали від вітру і злого дощу,
Благали у неба – а може…
Та хто б їх у світі байдужім почув,
Оцих – ні на кого не схожих?
І марив їх квіт молодим солов’єм
Коли в самоті засинали…
Як квіти у жовтні, кохання моє
Із ряду гірких аномалій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698149
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Есть несколько начал, вот первое – ты спишь,
а я сижу за компом, август, полночь, лишь
гудит о чём-то трансформаторная будка,
и близко так до помешательства рассудка,
что кажется ещё чуть-чуть и полуночница
луна, когда вдоль всей спины запозвоночится
и в уши страх забарабанит, словно лопастями
врезающийся в воду винт, как между пропастями
зависнет над.
Второе – это мёд, начало всех начал,
и сколько б пасечник его не накачал,
всё будет мало, потому его текучесть
янтарной лентой так напоминает участь
стиха, чьи строки пробежав глазами, главного
не смог поймать, но, перечитывая наново,
смакуешь каждую строку. Так, перелистывая
прошедший день, накатит вдруг тоска неистовая
настолько, что…
Начало третье, всем известное – постель.
С неё встаём, в неё ложимся мы, отсель
приходим в мир и часто в ней же покидаем,
но суть постели - остров, что необитаем,
и сам ты хуже Робинзона, так как пятница
тебе не друг, а враг. И каждый вечер пятится
от зеркала к постели тот, кто за день милостыни
не подал и не заслужил, руками жилистыми
закрыв лицо.
Четвёртое начало – хлеб, обычный хлеб,
и кто не понимает этого, тот слеп,
и глух, и глуп! Поедем за город, и в поле
мы поплывём по ниве в тишине доколе
не вспомним, ощутив тепло и нежность колоса,
как будто кто-то рядом напоёт вполголоса
мелодию из сна забытого младенческого,
что всё, что есть в природе истинно отеческого -
родная речь.
Ещё есть пятое начало – это дождь,
Венеция, туман средневековый, дож
на гондоле воображенья, близость Рима…
Чем легче на душе, тем легче воспарима
она и легче воскрешима, но в Италии,
когда всё тонет в зелени и щебетании,
и море на столе, в стакане солнце ласковое,
то кажется, прости сравнение затасканное,
что смерти нет.
Шестое из начал – аэропорт, вокзал -
речной, морской, небесный - всё, что написал,
останется, а я, когда опять уеду,
то буду через стих с тобой вести беседу,
и ты, закрыв глаза, откусишь с хрустом яблоко,
и вздрогнешь от кислинки, словно ветра зяблого
вдохнёшь, и грусть-тоска слетит как утром с клеверного
ковра слетает дымка, и со склона северного
сойдёт сентябрь.
Последнее начало – пустота, ничто.
И здесь так много можно говорить про то,
что жизнь пуста, ничтожна, заполнять пустоты
страниц угрюмой чернотою слов, но что-то
меня от этого хранит, и пуще пущего
хочу за всё благодарить я Всемогущего:
за мёд, хлеб, яблоки и землю, что их вырастила,
за слово, за тебя, и за любовь, что милостива,
за то, что спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685265
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 31.10.2016
Есть несколько начал, вот первое – ты спишь,
а я сижу за компом, август, полночь, лишь
гудит о чём-то трансформаторная будка,
и близко так до помешательства рассудка,
что кажется ещё чуть-чуть и полуночница
луна, когда вдоль всей спины запозвоночится
и в уши страх забарабанит, словно лопастями
врезающийся в воду винт, как между пропастями
зависнет над.
Второе – это мёд, начало всех начал,
и сколько б пасечник его не накачал,
всё будет мало, потому его текучесть
янтарной лентой так напоминает участь
стиха, чьи строки пробежав глазами, главного
не смог поймать, но, перечитывая наново,
смакуешь каждую строку. Так, перелистывая
прошедший день, накатит вдруг тоска неистовая
настолько, что…
Начало третье, всем известное – постель.
С неё встаём, в неё ложимся мы, отсель
приходим в мир и часто в ней же покидаем,
но суть постели - остров, что необитаем,
и сам ты хуже Робинзона, так как пятница
тебе не друг, а враг. И каждый вечер пятится
от зеркала к постели тот, кто за день милостыни
не подал и не заслужил, руками жилистыми
закрыв лицо.
Четвёртое начало – хлеб, обычный хлеб,
и кто не понимает этого, тот слеп,
и глух, и глуп! Поедем за город, и в поле
мы поплывём по ниве в тишине доколе
не вспомним, ощутив тепло и нежность колоса,
как будто кто-то рядом напоёт вполголоса
мелодию из сна забытого младенческого,
что всё, что есть в природе истинно отеческого -
родная речь.
Ещё есть пятое начало – это дождь,
Венеция, туман средневековый, дож
на гондоле воображенья, близость Рима…
Чем легче на душе, тем легче воспарима
она и легче воскрешима, но в Италии,
когда всё тонет в зелени и щебетании,
и море на столе, в стакане солнце ласковое,
то кажется, прости сравнение затасканное,
что смерти нет.
Шестое из начал – аэропорт, вокзал -
речной, морской, небесный - всё, что написал,
останется, а я, когда опять уеду,
то буду через стих с тобой вести беседу,
и ты, закрыв глаза, откусишь с хрустом яблоко,
и вздрогнешь от кислинки, словно ветра зяблого
вдохнёшь, и грусть-тоска слетит как утром с клеверного
ковра слетает дымка, и со склона северного
сойдёт сентябрь.
Последнее начало – пустота, ничто.
И здесь так много можно говорить про то,
что жизнь пуста, ничтожна, заполнять пустоты
страниц угрюмой чернотою слов, но что-то
меня от этого хранит, и пуще пущего
хочу за всё благодарить я Всемогущего:
за мёд, хлеб, яблоки и землю, что их вырастила,
за слово, за тебя, и за любовь, что милостива,
за то, что спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685265
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
-Чому, мій дубе, голову схилив?...
Злякався враз, що люта йде зима?
Чи, може, в дні осінні застудивсь?
-Болить мені, брати, бо йде війна...
-Чому, мій дубе, більше навесні
не зустрічаєш сірих журавлів?...
Затримали вітри їх навісні?.......
-Не прилетять: розстріляні вони.
-Чому, мій дубе, голову схилив?
Твоє коріння - знищило Аїд!
То й діти журавлині підростуть...
Їм до снаги змінити буде світ!
30.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697681
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
...если когда-нибудь боль моя вскрикнет птицей,
я искрошу ей в ладони немного сердца.
Ешь,безутешная, - пусть тебе сон приснится,
что ты - огромная белая птица-Радость...
Что среди моря, чей голос на твой похожий,
где-то остался - размером с ладошку- остров,
где-то осталось - размером с мгновение - время,
небо осталось - где сможешь расправить - крылья.
ну а пока... Это сердце - ломоть да крошки.
Ну а пока... Эта птица - сгоревший Феникс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696048
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Что ж влачишь ты меня по дороге,
В виражах не кричишь: «Придержись!»
Так внезапно срываешь на ноги,
С каждым днём уменьшая мне жизнь.
Так бесследно, бесславно роняла
В тупике мою юную плоть:
Она с детства стихами мечтала
Свой народ и Волынь воспевать.
Повела, по широким просторам,
Будьто лава, сметала следы,
Безмятежная жизнь, как по створам
Пронеслась мимо детской мечты.
Укрощал я: Днепра перекаты,
Колымы полудикую гладь…
Средь морей, восхищали закаты
И с восходом встречал благодать.
Среди волн, тосковал за любимой,
А с любимой - скучал по волнам,
Эта связь, как болезнь, не лечима,
Кем то свыше дарована нам.
Вот и жизни венец, прозябанье
Наполняет тревогою мысль:
Где закончатся наши страданья,
В чём расплата была, был ли смысл?
Тридцать лет не писались сонеты,
Отдыхала морская душа;
Собирались в блокнотик куплеты
И на суд попросились, спешат.
Не даёт мне покоя ограда –
Ожидает последний причал,
Среди предков крестового сада
Догорит капитана свеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Відходять,
життям
сплативши,
За нас
і за волю
нашу,
Настала
щоби в нас
тиша,
Щоби
захлинулась
Раша
Своєю
в Донбасі
кров’ю,
Щоб світ
бачив те
на очі,
Вмирали
як
із любов’ю…
Прийми їх,
Великий
Боже!..
Вони,
патріоти
краю,
Героями
вийшли
з битви,
У черзі
тепер
до раю…
З любов’ю,
що
недопита
Утрапили
в смерті
пащу,
Нам важко
із цим
змиритись…
Відходять…
Ідуть
найкращі
У вічність,
щоб…
повторитись…
5.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696180
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Я відпускаю, осене, тебе
у вигони вітрів,- вершити Його волю,
ти на круги свої повернеш ще колись
і спалахи вогнів розкинеш мимоволі...
А доки гаснуть днів дерева-ліхтарі,
збираючись, залиш на спогад лист кленовий,
хай пам"яттю в мені в холодну ніч горить,
як наші непрості довірливі розмови...
Я відпускаю. Линь! У вирії вітрів...
За стільки літ розлук до них вже наче звикла.
А повернеш коли,- знайди мене в саду...
Чекатиму. Твоя - неопалима вишня.
15.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694610
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
А я рахую осені прикмети:
гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
і яблука - мов крихітні планети,
і мокрий - день, і кашель - що сухий.
Достиглих груш жовтіючі церковці,
що на базарах - вроздріб і гуртом.
І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
в шалений дощ. І сонячний фантом
що виглядає злякано і блідо,
бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
І надпис під пологовим:
" My soul!
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"
І листя, що кружляє, лине, плине,
спалахує, мов лисячі хвости,
від холоду зіщулені мости,
трамваї і трамваїв жовті спини...
І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ..."
про "...я давно забути Вас повинна..."
Та в серці - тихо. ПОрожньо.
І синьо.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Замовкли вірші, а слова, стомившись,
змарніли і знесилено мовчать,
серед брехні й облуди розгубившись,
наклали на уста свої печать.
Не віднайшла в думках своїх бентежних
слів, що ніхто сказати не зумів:
мов зброя – гострих, силою – безмежних,
від котрих блуд закляк би й онімів.
З пера течуть гіркі чорнильні сльози
від безладу і вбогості життя,
Дамокловим мечем висять загрози
над волею і мирним майбуттям.
Від сорому й чорнило червоніє,
що, вкотре, не змогли, не спромоглись
здійснити предковічну світлу мрію
про волю, силу, розквіт, злет увись.
Здавалось, до омріяного щастя
лишається один маленький крок...
Та знову – промах: недолугі власті,
розгул хижацтва... Болісний урок,
що справжня влада – це, без заперечень,
не власного збагачення пора,
а місія висока самозречень
заради краю рідного й добра.
Керманичам, яким своя держава,
могутня й сильна, – це пріоритет,
навіки гарантована і слава,
і шана наша, і авторитет.
О де ти, НАШ майбутній Вашинґтоне,
великих пра... пра... прадідів онук?
Спіши! Спіши, бо у болоті тонем,
наївшись обіцянок вище вух.
Країна жде, розшарпана штормами,
згуртуй народ, в якого сили – тьма!
І Боже правий, будь завжди із нами!
Без Тебе перемоги в нас – нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688423
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 10.10.2016
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Під небом кольору попелу,
чорні злодійки крадуть красу осінню,
розпинаючи дерева голі,
крильми понурими злу тінь кидаючи.
І над полями, болем зораними,
над вирвами-муками,
поживи злодюги шукають,
гвалт нестерпний здіймаючи.
Осінь. Не золота і не наша,
гайворонням ворожим розкрадена,
а на гіллі, смертю обпеченім,
дотлівають чиїсь останні надії.
Весна...................................
Чи судилось настати їй
на згарищі нашої світобудови?...
7.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693006
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
81* вертаюся в снах у минуле – там суд мені й щастя…
А серцю моєму причастям – прабатьківське поле,
чий подих солодше за втіхи, за поклик весни,
що манить в красу буйноцвіття лугів, їх роздолля, –
тут мого дитинства сліди загубились і сни…
82* і прийде юність зреченням до тебе
Ковточок неба випити б з криниці!
Перед порогом помолитися безбожником…
Ступить на килим споришу і подорожнику.
– І двом хрестам на цвинтарі вклонитись…
83* до рідного порогу повернусь…
… Вже ніхто не чекає тебе. Гнівно ліс тут гуде.
– Як минулося все найсолодше, святе, молоде!
О, оманливо як наша мрія по днях нас веде,
пізно вчить цінувати й любить найдорожчих людей...
84* нам би – втілення мрій, без печалей і втрат!
Три рази на рік: «Зі святами!»… – То стільки їх в році?!
А добрим життя має бути не тільки на свято,
[i]бо щастя й любові у днях не буває багато –
бажаймо хорошого всім нам на кожному кроці![/i]
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687139
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.10.2016
[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
коли в тобі надломиться
щось в районі сонячного сплетіння
й обвітрені губи тріщатимуть на кінці дешевого фільтру
ти думай про те, що за тебе і досі хтось палко молиться
довірливо ставить свічечку у Воскресіння
несе її у очах проти вітру.
ти справді думаєш, що ти Каїн?
Ні. насправді, ти просто Авелів брат,
в якого були міцніші яйця
для того, щоб іти по головах,
для того, щоб на коліна не опускаться.
твоє ліжко перетворилось на шконку.
і то не жалюзі, а подерті, сталеві ґрати.
ти досі думаєш, що ти вбив свого брата ?
Ти позбавив його проблем,
замотавши в поліетилен,
Засунуши йому до кишені сорочки потерту іконку.
Йому тепер добре. Через нього в лісі дихають квіти.
Йому тепер співають пташки,
поки ти їдеш в метро на роботу.
Поки ти береш три кредити,
аби твої діти
в школі мали книжки.
І поки ти витрачаєш своє життя на скорботу.
І ти досі себе картаєш.
Думаєш, що своє отримав в сто крат.
Але ти знаєш, що ти не Каїн.
Ти просто непутьовий Авелів брат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688242
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 28.09.2016
(старий, але дуже, дуже актуальний анекдот)
Один репортер, ще й, видать, не з ледачих,
Шукав ідеальну сім'ю.
Нарешті знайшов, і в Техасі на ранчо
У Мері бере інтерв'ю.
- Зайде ще розмова і за господарку,
Та хочеться насамперед
Як ви тридцять років прожили без сварки
Дізнатися. В чому секрет?
- Жила я з батьками тоді в Арканзасі.
Як тільки пошлюбили нас,
Узяв Джон трьох коней, мене, і зібрався
Вертатись додому в Техас.
В дорозі конячка спіткнулась раптово,
Мабуть, притомила їзда.
Поморщився Джон, та сказав лиш два слова:
"Раз, гніда".
Кобила іще раз припала на ногу,
І знов невелика біда.
Джон навіть очей не відвів од дороги:
"Два, гніда".
Пройшло півгодини - і знову невдачка!
Джон плюнув з досадою: "Три!"
Дістав свого кольта, бабах! - і конячка
Копитами брик догори!
Я крикнула: "Джоне, якої холери?
Не стільки тих коней у нас!"
А Джон прокрутив барабан револьвера:
"Мері, раз".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663783
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 28.09.2016
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.09.2016
Сьогодні мені святково.
«Сьогодні усі живі
В Донбасі наші військові,» –
Прес-офіцер доповів.
І тихо душа радіє,
І вдячністю пророста
До Бога. Й жива надія,
Для кожного непроста.
І віра непереможна,
І Правда зросте з крові:
Кордони зведем, таможні –
Донецьк і Луганськ, і Львів.
І встане небо, високе,
Із хмарами голубів,
І кару пожнуть жорстоку
Анексія і грабіж.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690662
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
Не нарікаю більше ні на що,-
минуле в амфорі відкуплення закрито...
Так довго вчилась мир в собі творити,
писати Всесвіт буквами життя...
Так довго вчилась слухати любов,
вдихати віру, множену терпінням...
Що вартісніш жаданого прозріння?
Коли тягар, то лиш - жива вода...
Так довго вчилась падати зі скeль,
але злітати - не сягнувши долу...
Ніколи більш, ані слабку, ні кволу,-
щоби в мені ніхто не розпізнав!
07.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688323
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Скидай, тополе, золото,- скидай...
Навіщо зайва розкіш? Не обтяжуй!
Ти рук легких. Он, бачиш? Небокрай.
А ген за ним світ волі,- правду кажуть!
Скидай з грудей холодний аметист,-
змертвілістю тебе нехай не душить.
Цей світ людей поблід і вмить завис,-
оголеність думок - оголить душі.
16.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Місто бетонних садів,
Квіти камінних думок,
Брили сердечних льодів,
Заіржавілий замок.
Місто примарних надій,
Вулиці прикрих ілюзій,
Місто тривожних подій
І збайдужілих друзів.
Місто змілілих рік
Зі сподівань і мрій,
Серця самотнього крик
І боротьба стихій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689507
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Вона прийшла до мене уві сні, –
богиня в фартуху з тропічних квітів –
щоб я ловив їй диких неофітів
і їй одній присвячував пісні.
[i]тепер, коли й жонглюють, то словами,
тепер і спів – читання з папірця, –
та все про дам, за гріш, та для реклами –
о світ, о час. о, гумові серця!
чому ви не зі скла, не з порцеляни,
не з воску, зрештою? а в тебе – кам'яне.[/i]
я хочу їй сказати: "полум'яне",
та враз згадаю: пекло крижане!
вона мене покине й прокляне, –
й замерзне сонце, й знов зима настане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689348
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
[i](В.)[/i]
Уже мовчи, тепер уже мовчи
Ціди крізь пальці мідь її волосся–
У тиш гірку, у передчасний досвіт,
У луни, що шукають свій припин
Що знають все про неї і про вас,
Про сни терпкі і пересохлі губи
А ти мовчи, ржавіючи– до згуби
Хай яблуні збираються до шлюбу–
У соту вічність, мов у перший раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663032
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 18.09.2016
Достиглі врожаї збирає осінь
В полях душі, в садах моєї долі.
Хоч манить світлом ще небесна просинь,
Осіння заметіль на видноколі…
Ще айстри квітнуть в затишку садів,
Ще ранок кличе у погожу днину…
Я так не хочу сивих холодів,
Бо просить серце ще тепла дитинно.
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
Ледь чути весен невгамовний сміх,
Що губиться у тиші падолисту.
І тішить день краса пісень твоїх,
Де крізь багрянець світ стає барвистим.
У безміри століть злітає час,
Пожовклим листям опадають миті…
І цей сумний осінній тихий вальс
Знов нагадає про роки прожиті…
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Що не кажи, а вересень ближче й ближче,
Ночі вже холодніші – до дрижаків…
Вийдеш у двір – і протяг між ребер свище,
Тільки думки, мов оси, такі жалкі.
Ніби усе, як завше: із літа в осінь,
Зі спекоти́ у золотень і теплінь…
Верби, іще смарагдово-пишнокосі,
В пасмах мілкої річки полощуть тінь.
Шану віддавши світлому Маковію,
Висохлі квіти моляться горілиць…
Внутрішньовенно впорскує ностальгію
Вересня доброзичливий посланець.
Що не кажи, а Спас – то прощання з літом…
Ніжаться поміж яблуками грушки,
Гріють на сонці в кошиках розмаїтих
Жовті, налиті медом, тугі боки.
Поміж п’янких кадильниць аромить зілля –
Спілого серпня щедрі земні дари…
___________________________________
Осінь твоя почнеться важким похміллям,
Ну, а сьогодні – літо, краса, привілля!
Тож посміхайся світові і... твори́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x385/1518442.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=91iIt-QfhYk[/youtube]
Вона називала своє малювання «святим».
Картини художниця тільки з натури писала.
А квіточку кожну вважала створінням живим,
Тому ні травинки, ні листя ніколи не рвала.
«Наївним мистецтвом» картини назвали «знавці».
Мовляв, Білокур представниця є примітивізму.
Начхати на них! «Фахівці» ті – то лише співці
блювотно-нудотного мертвого соц.реалізму.
Й тепер Катеринині квіти не мертві – живі.
Фантазією і любов’ю просякнута кожна.
В тих квітах і щедра, магічна родючість землі,
і сповнена барвами сила життя переможна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666116
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.08.2016
В час золотих бджiл хмар дощовий парад.
Доторкається стріл серпневих вересень - лiтокрад.
Блискавиці - торох! Не спи, мій ласка́вий Бог,
Найніжніше на світі літо – де ми тільки удвох.
Вiтер шепоче квітка́м, що хоче лишитись там,
Де в казцi серпневiй зорі радіють закоханим дивакам.
В час золотих бджіл хмар дощовий парад,
Покотилися поза хмари відгуки канонад.
Яблука на столі усмішкою Іллі.
картина Чернігіна Олекси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683564
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 14.08.2016
Ось і Спас надійшов...підкотився тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком, суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу, мов майстерно настроєна скрипка,
Між сузірь, зодіаків,планет - все лечу і лечу!
Набираю у пригорщі солодко-ніжно-джерельний
Той нектар, в який памˊять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир ніби пташка з розгону пірну!
Загорнусь в небеса, що на плечі так тихо упали,
Обережно проміння ще долю мою стереже...
І – миттєвість лише́ до осіннього пишного балу,
Та палає зоря, що ще літнє тепло береже.
Незабутнє...незгасне...і, ніби в житті непримітне.
Потаємне...прекрасне й до щему у серці святе...
І так просять ще літа беззахисні злякані квіти,
Та десь осінь серпанок для всіх в подарунок плете...
©Тетяна Прозорова 14.08.16р.
[b]ЗІ СПАСОМ ВАС, ДРУЗІ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683572
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
[u]Тролю Марсіанину, Бешеному Їжаку, він же Маня Папироскина і він же Олександр Акентьєв.[/u]
В темний ліс темний Марс
скинув нам Їжака-бідолаху,
Той не бачив давно
українських багатих полів,
Коли виповз, тоді
з несподіванки голосно ахнув,
Україна ж не та,
Україна устала з колін.
Руськомовним зростав,
мову «укрів» для віршів засватав,
Та частенько не міг
розпізнати «політ» і «пілот»,
Таким місця нема
в українській білесенькій хаті:
Україна ж не та,
і не той, уже виріс народ.
Не терпітиме тих,
хто нам війни на землю приводить,
Сіє чорні думки
безнадій, гіркоту полину,
Ворогів вихваля. Мій народ –
трохи інша порода
Люди вже прокляли
цю російсько-фашистську війну.
Для таких, як Їжак, –
темний ліс, Марс далекий, Росія –
Карта вибору є
й для від’їзду відведений час.
І на сайті уже
лжеполітику нічого сіять,
Бо завжди був і є
українським і Крим, і Донбас.
І не Африка ми –
ми держава, соборна, велика,
Європейська, з минулим
і великим майбутнім своїм,
А на вас зачекавсь
суд людський і Гааги, і лихо,
Бо такою була
і є доля усіх холуїв.
Скоро кінчиться ніч,
тінь війни відповзе у минуле,
І не «русская» вже –
наша мирна настане весна,
І радітиме світ,
що Москва нас таки не нагнула,
Засміється і Збруч,
і могутній Дніпро, і Десна.
Відшумує весна,
в теплих променях виспиться літо,
У осінню печаль
приберуться і небо, й земля,
Й довгождана зима
прибере у сніги землю й віти,
І різдвяні пісні
в українськім краю зазвучать.
Вже нового життя
смак пізнає нова Україна,
Тільки пам’ять людська
не дозволить ніколи забуть
Тих, хто впав у борні,
хто країну підняв із руїни,
І у інше життя
освятив нам омріяну путь.
Прийде зоряний час.
Зцілить рани свої Україна,
У сім’ї у одній
заживуть і Карпати, й Донбас,
На землі і в собі
відбудує народ наш руїни,
Та потрібен ще час,
тільки час,
тільки час…
19.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683400
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Людство! Знову надія лише на мойсеєвий жезл? –
Чи скориться вода? чи розступиться море Червоне?
Чи без іскорки віри – міцної і світлої – без
нас на березі злоби піймають гріхи-фараони?
Тихше, тихше, литаври! Пророче мовчить Маріам...
Час борвієм жене, тиче розпачем люто у спину.
Ми щоденно вклоняємся низько брехливим божкам,
як непотріб із серця, випалюєм образ людини.
Світло в тіняві світу, в безмов'ї холодних зіниць
розпізнати нелегко, як в мороці проблиски раю.
Але ми, фараоне, втечем від твоїх колісниць!
І наситимо душу добром на верхів'ї Синаю.
20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660908
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 13.08.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 13.08.2016
Перед Богом мама на колінах,
Щирим серцем молиться вона
І горить незмінна і нетлінна
Віра—непідкупна і міцна!
Ця молитва небо відкриває,
Ця молитва рветься в Небеса,
Бо любов Господня а ній палає!
І слова, як вранішня роса:
Кожна крапля має силу Божу
Для нужденних, хворих і німих…
За дітей незрячих і безсилих—
Молиться не тільки за своїх!
За дітей, щоб вирвати із аду,
Усім серцем молиться вона.
В цій молитві сила зорепаду
І морської хвилі глибина…
Перед Богом на колінах мати,
А насправді—воїн на коні!!!
Дай бажання поряд з нею стати
І молитись, Боже, і мені!!!
20.05.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177022
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 13.08.2016
Оце й усе! Кінець всьому сьогодні!
Я в розпачі, неначе у безодні...
Душа не може болю пережити,
Не можу більше вірити й любити...
І вороття, здається, вже нема...
Враз голосочок рідний: «Мамо! Ма...»
Рука дитяча притулилась тихо
І відступає невідступне лихо,
Хоч ще нестерпно боляче і важко
І серце б’ється, ніби в клітці пташка,
І сльози ще не можу зупинити...
Не хочеться?!
Ні! Я вже хочу жити!
І знову вчитись, вірити й любити,
Прощати й зло добром благословити,
Хоч ще душа в неспокої болить..
Бо так у серці Бог мені велить!
І гріє душу істина оця,
Малим струмочком оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був Початок і жила Надія!
1995р.
Мої вірші, як життєві віхи... Коли я перечитую їх, то зринають спогади. Цей вірш я писала у безвиході. Я тоді нічого не знала про Ісуса. Уже не сумнівалась, що Бог є, що Він бажає навчити мене доброму... А я сама, скільки не старалась змінитись, була недоброю, знервованою, злою, постійно ображалась і на дітей, і на чоловіка, і на себе саму... Пам’ятаю, що займалась у ванній пранням. А серце шукало відповідь на питання: навіщо я живу? Я мріяла про чоловіка, діток... Це є! Але дні пробігають в такій напруженій круговерті. У чоловіка — робота, друзі... Він віддаляється і стає ніби чужим. І кому я потрібна? І нащо я живу? Який сенс мого життя? І жити не хочеться... Вчора після сварки з чоловіком в самих шкарпетках вибігла надвір, щось тягло мене до річки... Але на півдорозі тихий голос усередині сказав: «Повертайся додому. Ти потрібна дітям...» Повернулася... Заплакані діти обліпили мене: «Мамочко, не плач, заспокойся... Ми тебе любимо!»
І в серці пишуться ці зболені рядочки. О, Боже, я ще не вмію до Тебе молитися, але я так хочу, щоб ти дарував мені надію!!!
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682387
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 12.08.2016
В море,
кто не штормовал –
Тот не молился Богу!
И день, и ночь,
за валом вал -
Мозги растят в душе тревогу.
Когда услышишь
нервов скрипы,
А борт ложится под волну,
И вал воды звериной лапой
Толкает всех
и всё ко дну,
Тогда ты:
вспомнишь Мать родную,
И всех Святых,
и Крестик свой,
И Вера станет –
не пустою,
Наполнит душу с головой.
И так:
не день,
не два,
не месяц -
Вся жизнь - борьба,
за жизнь друзей!
Соткёт Нептун из судна ситец –
Прольётся страх со всех щелей,
Тогда тебе
придётся,
милый,
Направить курс свой к берегам.
Там ждут тебя
обрывы,
скалы:
За все грехи –
по всем счетам
Расплата!
Но есть Надежда -
Якорь!
Последнее, что может бить!
Теперь не страшен
смерти вихор –
Не перестал Господь любить!
Всегда увидишь
пару в сквере,-
Преданье южных городов:
Капитан –
надёжен,
верен
И старушечка –
Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682464
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Ти – ворожка, чи пророчиця?
Все комусь на вік куєш
І ку-ку далеко котиться
Як прогнози роздаєш.
Перешіптуються трави
І дерева гомонять,
А вітри позамовкали,
Тихо стали рахувать.
Двадцять, тридцять, може сто,
Дивина – ти неймовірна,
А сама – в чуже гніздо...
Ти – мов мачуха... Нерідна.
Що ж собі не наворожиш
Долю кращу ані ж є?
Без дітей по світу ходиш
І не знаєш де твоє.
Я тобі не довіряю:
Скільки є – усі мої,
Не рахуй мені, я знаю:
Довго буду на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683039
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Я біля школи. Впало небо.
Вже майже вічність я доросла.
Вселися в мене, світла Гебо*,
Допоки тінь моя не згусла.
Я буду коси заплітати,
Щоб хлопці смикали завзято.
Параграф «Скіфи і сармати»
Нарешті вивчу, як на свято.
Спитає вчитель про столицю –
Скажу: «Де карта? Ось – Джакарта!»
Позичу Брадіса таблицю,
Накреслю ще й овал Декарта.
Вночі - підручник під подушку,
І вірш Тичини - на відмінно.
Дорослішатиму потрошку,
Хоч час тече, на жаль, невпинно.
Де ж забарилася та Геба?
Змив дощ останнє павутиння.
Пірнути в юність – це потреба.
Вируй, фантазіє осіння!
© Олена Галунець
*Геба - у давньогрецькій міфології богиня юності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683100
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Бывают стихи кирпичом
Их строк параллельны ряды
На гранях сухих нипочем
не сыщешь изъяна следы
Бывают стихи как песок
Без края - пустыни тоска
Напрасно искать между строк
Хоть что-нибудь кроме песка.
Бывают стихи как вода
В которой болтаешь ногой
прохладна, прозрачна всегда
и строчка журчит за строкой
Бывают как воздух стихи
Упругий в своей пустоте
Там ласточек в небе штрихи
И света игра на листе
Есть стих, как огонь
Он пляшет и жжет
и делают больно слова
В нём ярость и сила
В нём огненный конь
Такой ты забудешь едва
Среди бесконечных стихий
Всего интересней одна -
Как космос прекрасны стихи
Без смысла, без меры, без дна.
Есть стих как весло
Есть стих как арбуз
Есть стих как полёт журавля
Как осень, как храм,
как метрический груз
Как лодка с дырой без гребца и руля.
Но мы предпочтение тем отдаём,
В которых себя узнаём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657784
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.08.2016
Какая томность в темном взгляде ночи...
Как черные крыла́ её легки…
То демон – мыслей голову морочит…
То ангел – чувств касается руки…
…..
О, тех незримых крыл прикосновенье!
И демона проснувшегося взгляд…
О, чувственная сладость наважденья!
И мысли отравлённой горький яд…
Когда философ долгие раздумья,
Вдруг, став поэтом, стиснет в пару фраз
В его стихах есть тот налёт безумья,
Немыслимости чувственный окрас,
Который называется искусством
И потому, наверно, не горит,
Что полнится глубоким влажным чувством
И запахом полу́ночной зари…
Да это то, что остается вечным,
Как смерти явь, или как жизни сон,
Реально-абстрагирующим нечто,
Вне досягаемости, словно горизонт…
Вот так, должно быть, громкую осанну
Полу́ночной тиши поёт сверчок.
Поёт так вдохновенно, так желанно,
Что хочется воскликнуть – бис!.. Еще!..
Трели́, сверчок, благословляя кущи!
Твори искусство! Музыку твори!..
И, как и я, бессмысленно живущий,
За жизни темный миг благодари.
За этот сумрак... Вспышку папиросы...
За мотылька, летящего на свет...
За то, что мыслью властвует философ,
Но чувству подчиняется поэт.
……
Какая томность в темном взгляде ночи...
Как черные крыла́ её легки…
То демон – мыслей голову морочит…
То ангел – чувств касается руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680837
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 11.08.2016
Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Однажды папа притчу рассказал,
что врезалась в мою девичью память,
финал ее я слушала в слезах,
узнав, каким должно быть сердце мамы.
Растила мама сына без отца,
к несчастью, очень рано овдовела,
жила ради любимого птенца,
орлом счастливым зреть его хотела.
И вырос сын воистину орлом -
красив, силен и руки золотые-
сумел большой построить новый дом,
чтобы оставить годы холостые,
однажды повстречал свою судьбу,
как думалось ему, не тут-то было,
устроила возлюбленная бунт,
она свекровь чего-то невзлюбила.
«Иль я или она» — вопрос ребром
поставила супругу «половинка»,
и жить ушел он с нею в новый дом,
и зарастала в мамин дом тропинка.
И как-то раз, свой норов проявив,
насыпала супругу в рану перца:
чтоб было доказательством любви
его к своей жене — мамаши сердце.
Пошел он в дом нехоженый давно,
и постучал в рассохшиеся двери,
а мама его, выглянув в окно,
заплакала, глазам своим не веря.
И, словно в детстве, руку взяв в свою,
и заглянуть в глаза его пытаясь,
сказала сыну; и любила и люблю,
в своей любви ни капельки не каюсь.
А ты бери, сынок, за чем пришел,
тебе его тогда я подарила,
когда в мою утробу ты вошел,
с тех пор тебя навеки полюбила.
Рыдая, сердце матери понес,
и чувствуя себя ничтожным самым,
ослепший от лавины горьких слез,
не видел впереди глубокой ямы.
Вдруг слышит сердце мамы: «погоди
на плачь, смотри, сыночек на дорогу,
и в яму на пути не упади,
чтоб не сломал себе, любимый, ногу.
Бездонная любовь у матерей,
и полноводна, как моря и реки,
о, Боже, то ведь суть любви твоей,
которая не кончится вовеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682886
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Не проси любви никогда,
Если вдруг остыла душа...
Пожалеют слабых всегда...
А для сильных - обрыва стена...
Спинам смелых - ветра порыв...
На разрыв - прощальный мотив...
Все у грешных дела - до поры... -
До последней секунды судьбы...
Не проси любви никогда,
Если нет от неё и тепла...
И в глаза её - не смотри...
Не зови её,не зови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 10.08.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]
Ніби іще не осінь,
лиш надвечір’я літа…
Сонця достиглу диню,
скупану в молоці,
полудень колихає
на яблуневих вітах,
променя світлий по́ніж
блимає у руці.
Лускаються горіхи,
серпень вітає Спасом,
яблука зашарілись,
пахнуть густі меди.
Збовтана тепла купіль
піниться житнім квасом,
і дітлашня грайлива
лащиться до води.
Пружна мембрана поля,
жваво кручу педалі,
змійку тонку виводить
гума тугих коліс!
Вкотре кудись втікаю
від суєти реалій –
в гори, туди, де в небо
соснами вперся ліс.
В душу мені дихне він
хвойним своїм кадилом,
у рукави й за комір
щедро сипне голок!
Скаже: «Моя дитино,
де ж це тебе носило?».
За кільканадцять метрів
мій упізнає крок.
Ніби іще не осінь,
наче уже й не літо –
ледве між них відчутний
цей надтонкий рубіж…
Жарить в обличчя сонце
жовтим своїм софітом,
серце стікає світлом,
ніби встромили ніж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Ромашкова долина відцвіла,
І пісня, солов’їна, притомилась
В гаю, що підступився до села.
Ця знов краса в осінню ніч наснилась:
Я озером ромашковим бреду,
У піні, білій, грузну по коліна,
І душу мою повнять, молоду,
Любові почуття, святі, нетлінні.
Чарує очі неземна краса,
Долина схожа з тихим білим раєм,
Над нею виснуть сині небеса,
Й душа моя на арфі соло грає.
Злетіла й інша пісня в небокрай –
То жайвір зачепився за хмаринку,
Здалось на мить, я втрапила у рай,
Знайшовши у долину ту стежинку.
21.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Я проста, по твоим измереньям,
Не ношу стильный Gucci и Prada,
И порой не хватает терпенья,
Чтобы губы накрасить помадой.
Мне присуще безвкусие цвета,
Чёрно - белый и изредка красный,
Не гоняюсь за модным советом ,
Как сердца покорять мужчин властных.
Не хожу в рестораны и бары,
Я по жизни видать домоседка,
Ловлю звуки забытой гитары,
И на чай бегу к скучной соседке.
Пусть со мной все легко и понятно,
Нет во взгляде коварства и лести...
Мне под стать и к лицу аккуратность,
Пусть не всем этот бренд и известен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682617
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
"Вісті Придніпров'я "
Сила «петриківської вишні»
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Донечка, мов квіточка
Як із цим не погодитися, коли з робіт сучасних петриківських майстрів до українців промовляють старовинні легенди. Одна з них яскраво розкриває історію «петриківської вишні», у якій прихована справжня життєва драма. Засновник фабрики Петриківського розпису Федір Панко присвятив низку робіт цьому переказу. На одній із картин художник зобразив сивочолого козака, який грає на бандурі. Це запорізький лицар Остап. Він мав нелегку долю: за молодості брав участь у численних військових походах, нещадно бив гнобителів свого народу та майже не бачив рідної домівки, коханої дружини. Коли одного разу повернувся додому, мов ножем ударила в серце страшна звістка - померла кохана дружина. Одне лишилося в житті козаку - маленька донечка, Оксана. Аби виховати її, батько полишив Січ: більше не брав шлюб, жив заради дитини, плекав надію на те, що вона буде щасливою. Оксана видалася гарною, доброю серцем, розумною та працьовитою: всю роботу переробить та ще й хату і піч дивними візерунками розмалює. Зобразить вишневі квіти, кетяги калини - і зовсім ясно стає на душі у батька. «Ось-ось уже й хлопця знайде собі… - було міркує старий. - Обвінчаю та й будуть жити разом. Я поряд мешкатиму, онуків виховуватиму! А як буде онучок - повезу на Січ, з товариством познайомлю».
Вишня над могилою.
Настав час - закохалася Оксана. Обрала найкращого з хлопців, молодого козака Ярему, сміливого, гарного зовні та душею. Міцно покохали хлопець із дівчиною одне одного, мов однією душею були. Батько вже й до весілля почав готуватися, та тут завадило страшне лихо. Якось на село напали кримчаки. Палили хати, вбивали та захоплювали людей в ясир. Ярема не ховався - мужньо бився з ворогом. Ось і Оксана кинулася з вилами на загарбників. Не пощадили молодих недруги. Тож, коли бойовище скінчилося, петриківчани побачили страшну картину: Оксана та Ярема лежали поряд неживі. Нічого не лишалося батькові, як покласти в одну домовину свою надію та діточок, щоб хоча б на тім світі вони були разом. А на могилі на честь дівчини та хлопця люди посадили звичайну вишню. Тільки на диво те деревце виросло гарне, мов Оксана, та міцне і витривале до життєвих випробувань, як парубок Ярема. Навесні вишня так рясно вкрилася квітами, що від тої краси у петриківчан серце мліло. Згодом люди почали всією Петриківкою розсаджувати пагони від диво-дерева. Із тих часів усі місцеві села рясно квітнуть петриківськими вишнями. А петриківські художники часто зображують їх на своїх полотнах. Бо ж силу любові українців нікому не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545934
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 08.08.2016
Останні дні весни назавжди з вами,
тепер вони для вас дороговказ.
Життя здивує новими стежками-
ми в світ дорослий відпускаєм вас.
Хай рясно світить сонячне проміння
і вітер в спину дує повсякчас,
хай нивою добра зросте насіння,
яке роками сіяли ми в вас.
Ви гордість і майбутнє України!
Тримайте міцно синьо-жовтий стяг!
Хай Бог десницею війну зупине,
щоб мирне небо си́ніло в очах,
щоб гріло душу поле колосками,
і щирі люди стрілися в житті.
Ми будем ,як підтримка, поруч з вами,
як стане важко йти вам у путі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584264
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 08.08.2016
люди які довго не бачили світла
можуть легко довести свою сліпоту
сказати що небо насправді чорне
що ночі поглинають всі промені сонця
що світло до болю зернисте -
і лише спробуй їм заперечити
спробуй не повірити тут
живуть у темряві говорять впевнено
знають напам'ять розміщення
всіх предметів удома
ніколи не спотикаються
ніколи не падають
навіть тим хто ідеально бачить
усе не настільки відомо
шукають підтвердження знаних фактів
сумніваються в їх достовірності
намагаються у всьому їх заперечити
не з'являються на побачення
йдуть без супутників своєю дорогою
відштовхують всіх помилково думаючи
що в гіркій самотності
їх призначення
8 червня 2015 [16:28]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586442
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 08.08.2016
А я люблю, коли співає тиша
Птахами, вітром, краплями дощу –
Тоді перо небесні вірші пише,
П’ючи нектар із рими досхочу…
П’ючи нектар… було колись… та зникло…
Розлився сум туманом по полях…
У безголоссі заніміли ритми,
Ховаючи росинки у рядках…
Ховаючи росинки від не-квітів,
Які вогнедраконами цвітуть,
Які у вічність відправляють миті
Розтрощених снарядами секунд…
Розтрощених снарядами історій
Вже не зібрати в книгу польову…
А я люблю коли в зеленім полі
Співає тиша пісню солов’ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604817
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 08.08.2016
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 08.08.2016
[i] (УЛЮБЛЕНІЙ БРАТІЇ КЛУБУ-2015
НОВОРІЧНЕ ПОСЛАНІЄ)[/i]
[i][color="#ff9100"][b]Вітаю друзів, любителів і аматорів поезії,
а також майстрів слова, пародії і сатисфакції
[/color][color="#0051ff"]з наступаючими святами Нового року і
Різдва Христового[/b][/color][/i]
Уявою поета, поетеси
ширяю небесами інь і янь,
де наче за указами Велеса,
феєрією сонячної меси
освячується позолота бань.
Мозаїку усього Ясен-Світу,
Його позаземну каріатиду
вирізьблює і стилос, і стило.
Одне навчає вірити й любити,
а інше піднімає на крило.
І не один поет у цю годину
обожнює ще серце кам'яне
якої-небудь юної Наїни,
і мрією-поезією лине
у поетичне царство неземне.
У цьому храмі, в келії піїта,
напевне знає, що і їй пора
занотувати магію добра
експромтами пастельної сюїти,
навіяної кінчиком пера.
Коли її жайворонко́ві очі
не оминають опуси мої,
я уявляю фею опівночі.
І арії я слухаю охоче,
коли один очікую її.
О щирі друзі Шоне і Олекcо –
жіночий паж, – [i]я туні-туні-я.[/i]
О Пташко, Любо, Радосте моя!
Які близькі ви і які далекі
у цьому ареалі житія.
А в ореолі сяє осіянна,
її палкий епітетів фонтан,
і Горлиця мені туркоче рано,
і буде Аксіомою неждана,
для кого я усе іще Іван.
Мої ліричні і живі герої,
Космогонічні Гойя і Дега,
і невмирущий Чахлик і Яга,
готові і до миру, і до бою,
коли повіє чудію тайга.
І ви, жерці Нагої Аеліти,
чиї [i]аі[/i] – такий химерний світ
зашореної, буцімто еліти,
уміючої душу уявити,
як і своїх поез розталий лід.
Але сіяє всевидюще око,
вітаючи із неминучим роком!
А фея миру, щастя і добра –
Поезія, що кличе за моря,
бажає –
опинитися високо,
коли зійде
ясна її зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632470
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 08.08.2016
Спинити мить, щоб нею вволю дихать,
Щоб так тремтливо чути серця спів,
За ручку крихітну дитя узяти тихо
І повести його поміж світів...
У дотику малесенького серця,
У погляді довірливім очей
Таку відчути радість, що здається,
Розвіється і темрява ночей...
І мріяти про те, щоб у любові
Зігрілися і мати, і дитя,
І ніжність нести у простому слові,
Що до нового звернене життя,
Й молитися за мир щодня і знову,
За всіх дітей, як за своїх немов,
І вірити: все почалось з любові,
І сподіватись: змінить світ любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682573
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
[img]http://dachadecor.ru/images/3er5t6y789o0o9i87654r.jpg[/img]
Відлітають у вирій останні серпневі зірки.
На пергаменті неба жовтіють кленові підпалини.
Залишилось півмилі до осені. Просто терпи,
Вибирай із багаття картоплі корисні копалини.
Все уже відбулось. Все відбудеться знову колись.
В павутинні думок обірвалася ниточка крапкою.
Тепла ніжність долонь. Так приємно лежать горілиць,
Наслухаючи музику, зіграну коника лапками.
Випростовує тінями спину спрацьований сад.
Важко гупають яблука, пахнучи сонячним променем.
Все давно відбулось – сто мільйонів життів назад,
Залишивши антонівки райської кислу оскомину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682372
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
(Непушкінське)
Вона жила в районі Атлантиди,
Її ловили сіткою інтриг:
Мовляв, навіщо б то звичайній рибі
Така луска, що золотом горить.
Ішли часи. Минали герострати.
Згасали інквізиції вогні.
Народжувались бомби та гранати -
І на війні, на жаль, як на війні...
Вона б давно вже... черевом угору,
Якби не вірші, музика картин:
Митці щоразу дарували море,
Відновлюючи хвилі із руїн.
Ковтне рибина спокою, мов кисню, –
І знов пательня світова шкварчить.
На березі чомусь завжди затісно.
В районі Атлантид штормить, штормить…
[youtube]https://youtu.be/cwxd5xZzX4Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678404
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 08.08.2016
Тут стіни високі й прозорі.
Повітря зелене й легке.
Тут зовсім не водиться горе,
А щастя джерельно-дзвінке.
Тут мудрості сховані руни
У стовбурах-звитках беріз.
Душі павутиння на струни
Замінить безболісно ліс,
Якщо йому серце відчиниш,
Зречешся лихого в собі,
Червінців охоче підкине
Монетками шляпок грибів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673517
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 08.08.2016
Фігурний вірш
З[b][color="#0036a1"]А[/color][/b]чи[b][color="#0036a1"]Н[/color][/b]ено браму сис[b][color="#0036a1"]Т[/color][/b]еми шкільних к[b][color="#0036a1"]О[/color][/b]орди[b][color="#0036a1"]Н[/color][/b]ат.
Гуляє без діла по вікнах щасливий вітер.
Н[b][color="#00a10b"]А[/color][/b] дошці лишився [b][color="#00a10b"]Н[/color][/b]е стертим торіш[b][color="#00a10b"]Н[/color][/b]ій дикт[b][color="#00a10b"]А[/color][/b]нт,
неначе пар[b][color="#f7dc2d"]ОЛЬ[/color][/b] у минуло[b][color="#f7dc2d"]Г[/color][/b]о школовимір.
Лікує [b][color="#f7dc2d"]А[/color][/b]нгіну охриплий старенький дзвінок.
Дрі[b][color="#e69109"]МА[/color][/b]ють у ти[b][color="#e69109"]Ш[/color][/b]і н[b][color="#e69109"]А[/color][/b]томлені ноги порогів.
І тільки останній [b][color="#e609d0"]В[/color][/b]рочисто-прощальний урок
Ще м[b][color="#e609d0"]І[/color][/b]ряє [b][color="#e609d0"]К[/color][/b]л[b][color="#e609d0"]А[/color][/b]си нервово-розгубленим кроком.
Й[b][color="#14c9c0"]О[/color][/b]му б від[b][color="#14c9c0"]ЛЕ[/color][/b]тіти принаймні на відстань ру[b][color="#14c9c0"]К[/color][/b]и,
Зітхнути полегшено, [b][color="#14c9c0"]С[/color][/b]т[b][color="#14c9c0"]А[/color][/b]влячи крапку на всьому -
Та в нього без[b][color="#c9147d"]СО[/color][/b]н[b][color="#c9147d"]НЯ[/color][/b] (це часом триває роки)
І від непотрібності більше - шалена утома.
Загострення це відбувається раз навесні.
І лі[b][color="#14c968"]К[/color][/b]ів нем[b][color="#14c968"]А[/color][/b]є. Не знайдено наві[b][color="#14c968"]Т[/color][/b]ь по[b][color="#14c968"]Р[/color][/b]ади...
А вз[b][color="#14c968"]Я[/color][/b]ти б годинник і просто його зупинить,
Аби нескінченно розм[b][color="#f2300e"]О[/color][/b]ві тривати й тривати!
Та сип[b][color="#f2300e"]ЛЕ[/color][/b]ть[b][color="#f2300e"]СЯ[/color][/b] крейда останніх (останніх!) хвилин.
Пустун-першокласник у дзвоник чимдуж калатає -
І радість канікул, і світл[b][color="#ae0bdb"]О[/color][/b] зе[b][color="#ae0bdb"]ЛЕН[/color][/b]е стежин!
І тільки урок (той, прощальний) крізь сльози зітх[b][color="#ae0bdb"]А[/color][/b]є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671840
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 08.08.2016
Наситившись донесхочу свавіллям,
(Під ним жилось нам більше трьох століть)
Тепер народом стали гідним, вільним,
Який в майбутнє здійснює політ!
І крила нам уже не надрубати,
І шлях вперед – нікому не спинить,
У власній хаті будем панувати,
Яку відстоять дочки і сини!
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
Та нація, яку шанує світ,
Державу відбудуємо з руїни
І виконаєм пращурів завіт:
Любити землю й житом засівати,
Творить любов і дарувать добро,
Бо Україна – в нас єдина мати,
Як і один на світ увесь Дніпро!
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682466
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Я в 93-ьем родилась в Крыму.
И метрика с союзною звездою!
Но сколько не старайтесь - не приму,
Ваш "русский мир" с загнившею душою.
Я, как и все, ходила на парад,
И слёзы скорби мне совсем не чужды.
Но колорадский гАдок маскарад,
И вы, кто в дом пришли с заряженным оружием!
На русском говорила я всегда,
Лишь изредка мой слух ласкала "мова".
Но от "защиты" вашей в шок придя,
Любить лишь стала крепче рідне слово!
В России приходилось быть не раз.
Там, как у всех, знакомых очень много.
Красивы Питер и Москва, Кавказ.
Но нет там вовсе ничего родного.
А Крым...
он наш, он мой! он Украина!
Пусть, там сейчас творится беспредел,
Время придёт и зацветет калина!
Опомнятся вдруг те, кто одурел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656253
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 08.08.2016
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо покаянья
И не спрошу…
И не задам вопрос
Убью!!!
...в душе...
Сомненья
И
Страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
пусть
в моём сердце
будет пустота...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
И даже если…
Совесть пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где счастье...
жило...
...с нами.
..............................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо осужденья...
И не спрошу…
И не задам вопрос
Уйдите прочь!!!
Страданья...
и
...сомненья.
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
Сотру из памяти…
Тень твоего Греха...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
Что Покаяние? …
Сердце пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Вернитесь в ночь!!!
Случайная Мадам...
...............
Не место вам!!!...
в моём
Священном
Храме.
.......................................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Обиду...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как Добрая Сестра
поможет стать
достойным....
Нашей чести.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где Счастье...
жило...
с нами.
//////////////////////////////////////////////////
первый вариант
........................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Сомненья...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как как тень...
ТОГО греха...
поможет и излечит...
на две трети.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
построенный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Нашій любій донечці Яринці
День припас новесенькі гостинці:
Жмутик сонця кинув і тепла,
Щоб весела донечка була,
В коси кинув стрічку й гребінці,
У альбом поклав їй олівці,
Щоб училась гарно малювати,
Ще й бинти, щоб ляльку лікувати.
Вдень не буде вільної хвилинки
В доні – у маленької Яринки.
11.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682134
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jpUdHCe8CSc[/youtube]
Чи вишИ́ванки, чи вишивА́нки –
буде правильно, як не скажи.
Носять їх і селянки й панянки.
Ритуал цей і ти бережи.
Візерунки – то символи й коди,
предковічні магічні скарби
спілкування зі світом Природи,
знаки вірності чи боротьби.
«Коло», «Хрест», «Повна Рожа», «Шеврони»,
«Ромб», «Квадрат», «Безконечник», «Спіраль»,
«Стебла», «Квіти», «Листки» і «Бутони» –
має значення кожна деталь.
Вишивалась сорочка руками,
тому справжній це був оберіг.
Десь ховалися там між нитками
і любов, і зажура, і сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669527
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 06.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2016
Літо гаряче пахне суничним джемом,
Ваблять вуста солодкі, як мед, липкі!..
Зорі далекі, ніби вогні Сан-Ремо,
Вкотре нам двом не вистачило квитків…
Жалять високі ціни, немов медузи…
Втім, нам не зле і тут, головне – удвох!
Космосу хвилі ловимо на «блютузи»,
Теплий асфальт провалюється, як мох…
Погляд у тебе – градусів десь під 40,
Аж пропікаєш тіло! .. І я – пломбір:
Тану, немов під сонцем, течу додолу,
Крихтами шоколадними – на папір…
Вулиці людні, збовтані аж до піни,
Літнє кафе – кораблик у місті мрій…
Навперегін автівки, немов дельфіни,
В руки штурвал – і наздоганяй мерщій!
Ві́зьмемо курс туди, на далекий острів –
Ложе, накрите хвилями простирадл…
Свистом тугих коліс розгойдало простір,
Ніби протяжним скрипом нічних цикад.
Поки лечу з тобою і просто мрію,
Кутаюсь, як у плед, у казковий світ,
Ген ліхтарів недопалки млосно тліють,
Іскрами розсипаючись нам услід.
Ну, а коли дістанемося кімнати –
Двійко нічних блукальців у пізній час,
Десь загориться світлом вікна квадратик
І за хвилину кліпне, сховавши нас.
[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 03.08.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 03.08.2016
Все буде добре, може, навіть краще.
Ти, певне, вже збираєш камінці,
Що квітень-чарівник метав із пращі
Кудись у світ? Синиця у руці,
А журавель… Кружляє та кружляє,
Розносить крИльми білих хмар акрил.
Чи жар долонь його внизу чекає,
Чи просто – два жакани поміж крил?
Все буде добре, може, навіть мило.
Все лишиться на влежаних місцях.
Живим – життя, а мрець зійде в могилу
У вересом заквітчаних полях.
Все буде добре, далі буде осінь,
По мокрому асфальту шелест шин…
Варшава, Бельсько-Бяла, Краків, Познань?
Я – one of many, з багатьох один…
Промоклі ноги і горілка з перцем,
Чомусь у скронях стугонить канкан.
Вкололо в грудях голкою… У серці?
Ні… Ворухнувсь між крилами жакан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680952
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 30.07.2016
О моя Клавдіє! Ти знала вже тоді...
Цей день страшний,- мов двері в один бік.
Відкриєш їх, як відлік неповернення.
Благала ти... Не чув лиш чоловік.
Ти серцем бачила основу всіх речей,
душею слухала і чула поклик правди:
назарянин, чи Бог, чи то юдей,
але торкався він, здається, до галактик...
Він говорив про нас і про любов,
примирював братів, вертав надію.
Хіба таким Голгота-Колізей?!........
-О Понтію! В твоїх руках все - вірю!
-Невинний... Що ж...(так бачив це Пилат)
Спинити страту можна. А навіщо?
Вже зріє бунт, єпископи сичать...
Як не піддатись - обгризуть, як кістку...
Піддався він. Та й виправдав Ісус...
Сказав йому:"Не ти!... А Божа воля..."
..Тоді чому у затишку палат,
не може більше спати жінка твоя?...
10.07.2016р.
Клавдія Прокула - дружина Понтія Пилата.За переказами, напередодні страти Ісуса, їй приснився сон, де вона бачила, як Син Божий в усій своїй славі і сяйві вершив суд: праведні возносились до нього, а нечестиві падали у темну прірву...
Вона просила Пилата "Не вбивати цього Праведника...", але той не прислухався до її застережень. Деякі джерела стверджують, що згодом Клавдія прийняла християнство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677297
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Болить любов, і мрії, і слова.
Вони якось не можуть не боліти.
Ламаю в хмиз журбу. І на дрова
Кладу, щоби вона змогла згоріти.
Згоріла вмить. Та попіл- смуток-сон.
В повітрі вив, як те щеня маленьке.
Болять слова. Коло старих вікон
Якесь пташа. Однісінке, одненьке.
Я придивилась-крила в нього є.
Це Янгол мій, що я його здушила
Словами болі. Він-це надсвяте.
А я його... Й в кімнату... Не впустила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679466
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Лист з-за кордону
Із іноземним штемпелем конверт.
Старенькій жінці чи радіть, чи плакати?
Занесла доля доньку у Кувейт.
Жила до цього поблизу Очакова.
“Усе у мене, матінко, гаразд.
Усим, що тільки треба, забезпечена.
Та дуже непокоюся про вас.
Тож і молюся Господу щовечора.
Мене не зобиджає любий Джордж.
Гостюють часто в нас митці, письменники…
Їм до вподоби український борщ,
не менше наші голубці й вареники.
Та все ж я, мамо, плачу по ночах,
сумую дуже я за Україною.
Незвично нашим людям в цих місцях.
А ще душа моя болить за Ліною.
Мені б її пристроїти в житті,
мені б її надійно забезпечити,
відкрити перед нею всі путі,
щоб не тягала ті горшки та глечики.
А що ж там батько Лінин? Досі п’є?
Гуляє все, ніяк не нагуляється?..
Він знівечив життя своє й моє,
але й до смерті, мабуть, не покається.
Мене британець любий поважа.
Захоплений він дуже Україною.
Тепер я, мамо, пані!.. Госпожа!..
Та поки ще не вирішено з Ліною…
Мій Джордж — учений. Мамо, він — барон!..
Коріння їх з Шотландії й Німеччини...
От був би в вас, рідненькі, телефон,
дзвонити я могла б до вас щовечора”…
Шукає бабця з внучкою Кувейт
на мапі у селі біля Очакова.
А імпортний штампований конверт
для них як привід, щоб радіть чи плакати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680238
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 29.07.2016
У присмерку зеленоі габи,
в густій траві смарагдового літа,
у піжмурки ховаються - гриби...
І - діти...)
А квіти жовто бамкають у дзвін,
у брязкальця калатають тоненько,
Бо вистрибнули й зникли у траві
Ой леле! - Карамельки... М'ятні... Дві...
З малоі поцукрованоі жменьки...
Гай-гай,Князівно... Плакати - дарма!
Лиш уяви: в Мурашковім Палаці
( далеко у колисці спить - Зима...)
ті карамельки принесуть на таці
Веселому рудому Королю
і Королеві - на бучнім весіллі!
І буде карамельковим "Люблю..."
І м'ятним- те мурашкове застілля
в таку ясну осінню синю днину
Де ми з тобою,Серце, - на гостину!
А поки Сонце - Літа Генерал-
заплакане твоє цілує личко,
Гайда зі мною! - міряти - на бал! -
Зозулині - твій розмір) - черевички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680663
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Зараз в моді стали вірші
про сучасних козаків.
Чи тепер вони вже інші,
ніж були споконвіків?
Плачемось – живеться гірше.
Ненаситні ж ми які!
Козаків он стало більше,
аніж в селах кізяків!
Ходять ряжені в лампасах,
начіпляли орденів.
Не бували й в свинопасах,
а набралися чинів!
Нині стільки генералів,
отаманів та булав!
А в бою або за ралом
хоч один із них бував?
Щоб вільготно й вільно жити
й мати трішечки бабла –
люблять владі прислужити,
хоч яка б вона була.
Хто найшвидше поклянеться,
голосненько крикне "Гей!"
й руку прикладе до серця –
вже козак!
Вже можна – й гей.
Так негадано-неждано
розвелося козаків!..
Є й такі, що лиш недавно
випали з товарняків…
Не обов’язково знати
бойового гопака,
варто лиш за приклад брати
характерника Сірка.
І святкують на Покрову!..
Та хоч лізьте на стовпа, –
на поклон не пріться знову
до московського попа!
Те, що скажуть верховоди,
а коли ще свисне й рак –
буде "Так!" – миттєва згода.
Отакий тепер козак!
Марширують, ходять-бродять…
Як дідусь один казав:
"Не пойму, що за урОди?
Чи то сторож, чи козак?
Їм би землю боронити,
чи й самим – до борони,
а вони звикають нити…
Козачки чи барани?"
Королям-царям служили
благовірні козаки.
Знали, зАщо рвати жили,
ще й гуляли залюбки.
Про козацтво в Україні
ще й закон не прийняли, –
куренів же різних вільних
незліченно утяли!
Як не пнулись, не старались,
та коня не запрягли.
В декорації загрались –
ще на службі не були.
Закортіло вільно жити,
куштувать смачний куліш.
Нащо ж і кому служити,
за ідею чи за гріш?
Те їм досі й не казали.
На шляху – густий туман…
Козаки а чи васали?
Те не знає й отаман.
Він такий собі дворовий –
і калюжу пройде вбрід.
Шкутильгавий, гоноровий
генерал чи інвалід.
В різних партіях бувалий,
в передвиборних штабах.
Там, де п’ятами кивали,
і "Хвала!" кричав, й "Ганьба!"
Козаки декоративні –
з оселедцями і без.
Є й достойні, й надто дивні,
бо пройшли в ментів лікбез.
Запорізьке військо славне,
та в лаштунках прабатьків
де ви бачили віддавна
у погонах козаків?
Звісно ж, стали на Майдані
й бились-гинули в АТО
козаки – нащадки славні…
З них не хвастався ніхто.
Але ж скільки ще охочих
на словесний онанім!
Бубонять вони й торочать
безідейний архаїзм.
Вибирають в козачата
і саджають на коня,
а чому найперш навчати –
не второпає рідня.
Діти в бур’янах гасають,
тешуть з дерева шаблі,
а "старшина" – ріже сало,
ставить в шатрах бутилі…
Хлопці, це уже й не смішно,
припиняйте цю дурню.
Ваше військо – лиш потішне,
не для справжнього вогню.
В тин дивитись чи будитись?..
Душу совість не шкребе?
Не мені про вас судити?..
Вмійте ж бачити себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649113
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 29.07.2016
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 28.07.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Хай шаленіють і гудуть вітри,
Я знаю: сонце бурю переможе.
Неквапом витру всі брудні сліди,
Щоб зайвий раз і пам’ять не тривожить.
Вітрам життєвим виставлю лице,
Не можу знову маму не згадати.
Любисток клала в купіль з чебрецем,
І зілля череди, і горстку м’яти
Матуся, щоби долю задобрить.
Казала, й пуп відрізали до книги.
Молила: «О Всевишній, борони
Від лиха, бо така вже дзиґа!»
Котились роки… і не догори,
І люди, і вітри своє робили…
А в серці й досі той вогонь горить,
Який людину випалив з рабині.
Його я, як святиню, бережу,
Щоб кіптява і дим мене не вбили,
І поки ряст на цій землі топчу,
Молитимусь за маму, бо любила.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674628
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.07.2016
Зустріла якось я стареньку у суді,
Було їй років 70 тоді,
Глибокі зморшки, руки в мозолях,
Мабуть, жилось у багатьох ролях:
Доводилось сапати і рубати,
Косити, брати вила і лопату.
Із чоловіком збудували хату,
А головне – вона була… ще й мати.
Був син у неї, хлопець, ну, нівроку,
Ще, пам’ятає, не було і року,
Як став на ноги, на свої, кривенькі,
По хаті ковиляв, та так рівненько.
Літа пройшли – нема вже чоловіка,
Й вона вже доживає свого віку,
Та от біда: синок вигонить з хати,
То ж ніде їй тепер і ночувати.
Сусіди кличуть, та якось незручно.
- Спасибі, - каже, й так якось незвучно –
У мене все гаразд: і ситно, й тепло –
А у самої й руки, і язик отерпли.
Сховається, щоб не потрапить в очі
Та так і коротає довгі ночі:
То на вокзалі, то в садку, як літом,
Дощем її обмиє, сушить вітром.
Для неї слово «бомж» на бомбу схоже,
Її також обходять перехожі.
Вона ж колись була поважна, гарна,
Тепер їй не позаздрять і цигани.
І ось прийшла зима, ще й холод з нею
Ладу так і немає із ріднею.
Направив хтось звернутися до суду,
Прийшла, з вузлом, тут з нею і посуда.
Хотіла позов дать на свого сина,
Того, що народила і зростила,
Того, що пестила колись і цілувала,
Й від кого стільки грубощів зазнала.
Взяла папір… та й залилась сльозами:
- Якось же, дико це, що позов йде від мами…
Взяла вузлик тремтячими руками
Та й до дверей скоріш пошкандибала.
Що їй зима? Вона ж про сина дбала.
Поправила хустиночку недбало,
Сказала твердо «геть» своїм сльозам.
Ну, що тут можна ще про це сказать?..
О, сльози матері! Такі гіркі й солоні,
Збери їх у свої долоні
І випий всі до дна, щоб зрозуміти,
Які важкі й кохані рідні діти!!!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680227
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
«Це година,
яка замість почту
вгорта тебе хмарою пилу...»
(Пауль Целан)
Всім вбитим за правду.
Година -
Найтемніша година ночі
Перетворює вулиці на жертовники,
Перетворює серця на срібні дзвони,
Слова на крики протесту,
Життя - на офіру.
Як добре, що в оцій темряві,
В оцій годині пилу,
Який не дає людям дихати,
Ми страх викинули
На смітник як непотріб.
Світ хитає
А ми самотні
На цьому кораблі переповненому.
І кожне подвір’я - уламок ковчега,
Шматок буття дерев’яного,
На яких пливемо на хвилях хвилин,
Бо знаємо: краще вмерти вільними,
Аніж жити рабами.
Ця думка - це наш останній прапор
Над барикадами людяності.
І кожен рядок - одкровення,
І кожен плащ - саван,
І кожна мить - Воля.
Наші серця це зорі,
Які будуть світити довіку,
Навіть найтемнішої ночі
Вони не згаснуть
І будуть на небосхилі
Тоді
Як здохне останній диктатор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680107
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 26.07.2016
«Все повз. Спостерігай і зрозумій
Виднокіл ковтає море й сушу,
Поля їдять вершки біліючи дахів.
І ось ти в темряві. Пригадуй...»
(Шеймус Гіні)
Я попливу
На кораблі скляному -
Прозорому, як роса туману,
Я попливу
На скляний острів,
Де навіть крізь скелі
Світиться серце місяця -
Срібне, як усе осіннє
На нашому пастушому острові.
Я попливу
Під скляними вітрилами
Дивлячись крізь скляне днище
На почварок моря-темряви.
Я попливу
На кораблі прозорому
Шляхом примарного вітру,
Скляними веслами
Загрібаючи сині хвилі
Гіркі, як життя моє.
Я попливу,
Коли сам стану прозорим -
Прозорішим за саме повітря:
Таке біло-молочне
Повітря
Ірландії дощавої і вічно вологої.
І буду блукати
Серед синього спокою
Дзвінкого й зіркового
(Бо зорі - кришталеві цвяхи).
Буду складати
Вірші прозорі й легкі,
Не лишаючи тіні
На скляних каменях,
На скляних деревах,
На скляній траві,
На скляних квітах
І на скляних дверях
З одного світу до іншого.
Довіку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669882
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 26.07.2016
Я не хочу Майданів, щоб гинули люди,
Я не хочу кайданів щоб впали на груди!
Хочу жити по образу божому я,
Хочу вільною бути: моя це земля!
З діда-прадіда мріяв про волю мій рід,
Не корився загарбникам мужній нарід,
Він віками орав, сіяв в полі і жав
І ніколи мій предок чужого не брав!
Завжди з поту чоло його не просихало,
Сліз солоні струмки ясні очі вмивали,
Українці від роду були з мозолями,
Не давали режими їм буть хазяями.
Їх неволили, нищили, важко карали,
Все святе розтрощили нещадні вандали.
Хочу слово керманичам нашим сказати:
Є підстави усі нам життя гідне дати.
Ви ще будете нами на весь світ гордитись,
Ваш народ не нероба, він вміє трудитись.
Наша врода відома на цілу планету
І культура чарівна, це вже не секрети.
Через ворога клятого світ нас пізнав,
Полюбив вишиванки, Гімн наш заспівав.
І не требе нам віз за моря й океани,
На землі нашій мир хай скоріше настане!
Уввійдіть же в історію як патріоти,
І ганьба нехай буде всім тим ідіотам,
Хто плюндрує нам землю, неволить святу,
Українськими бути візьміть за мету!
Я не хочу Майданів, щоб гинули люди,
Я не хочу кайданів, щоб впали на груди!
Я на рідній землі хочу бути людиною
Правда з нами, вона – з Україною!
І нехай розквітає й міцніє Держава!
Хай живе Україна! Їй шана і слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677330
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Співоча мово, линь із вуст моїх
І щебечи пташиною окружно,
Тебе таїти – то великий гріх,
Бо ти з давен – багата і потужна!
Пережила немало заборон,
Із кров’ю, молоком передавалась,
Ти у серцях найшла надійний схрон,
І вижила в репресіях зухвало!
Твої жерці не раз життя на кін
Заради слова віддали без ляку,
Значних зазнала у дорозі змін,
Лиш не пізнала забуття і краху!
Зринай у світ, неси в серця любов,
І віру, і надію, і натхнення!
Ти для народу – перша із основ
У дні тяжкі непевні сьогодення.
ЛД
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678878
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 26.07.2016
[i][b]На музику Андрія Андрущенка[/b][/i]
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
Поросли стежини наші полинами,
Де п'янило літо, там сніжить зима...
Світить, та не гріє, сонечко над нами,
І слідів до юності нема...
Знов буяє літо і квітують весни,
І комусь співає соловей в саду...
Ти для мене першим проліском воскресни,
Я для тебе дощиком впаду...
........
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 26.07.2016
У надвечір’ї знову солов’ї…
Їх теплий спів у небеса вознісся.
Блукали Мавки – діви лісові,
Окраса чародійного Полісся.
Цвіт папороті знову Лукаші,
Шукали одинокі і щасливі,
Світились в небі ясно два ковші
І пугачі лякали галасливі…
Мавки не сплять ніколи в ніч таку,
А парубки шукають найдорожче.
І квітне папороть казкова в глушнику,
Що долю Лукашеві напророчить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673478
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 24.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
втікала, втікала… від тебе ніяк не втекти:
розвіював вітер повсюди твої знамена.
здавалося, що невгамовна любов мине. на
розі за спробою втечі чекав мене ти.
зійшов мені сонцем, як сходять в житті тільки раз.
ця магія світла акордом струнких мелодій
розквітла на серці. і хто ти: чи друг, чи злодій
мені не важливо, допоки під шкірою – джаз.
допоки з годинника в вічність не вибіжить час
піщаним струмком на спустошене тло пустелі,
допоки в мені ти пробуджуєш акварелі,
святим оберегом нам стане відвертість причасть.
і навіть, коли всі шляхи повернуться навспак,
розгубиться день у нав’язливих путах ночі,
ти будь мені сонцем. не бути – невже не злочин?
світи мені, любий! і я тобі стану відтак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676059
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Полем стелеться дим...
Догоряють опалені квіти...
Para bellum. Іди
По дорозі воєнного літа.
Пил доріг припаде,
Наче висохла кров, на минуле.
Біль розлуки пройде,
Мов бажання, що ніби поснули.
Смак полину гіркий,
І не гоїть запалені рани
Ця земля, на якій
Визріватимуть чорні тюльпани,
Що в краї полетять
Материнського сповнені плачу.
І не треба питать-
Вже Тисиною плаває кача.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071000829
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677124
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 22.07.2016
не-переклад
"No Enemies" by Charles Mackay
You have no enemies, you say?
Alas! my friend, the boast is poor;
He who has mingled in the fray
Of duty, that the brave endure,
Must have made foes! If you have none,
Small is the work that you have done.
You've hit no traitor on the hip,
You've dashed no cup from perjured lip,
You've never turned the wrong to right,
You've been a coward in the fight.
Той, хто хоч раз горою став за честь,
Чий меч в бою за правду не спочив,
Хто в боротьбі цій вистояв, не щез,
Той неодмінно має ворогів.
Ти гордо кажеш:" Жодного нема!"
Ця слава - наймізерніша із слав...
Не став ти світлом, де була - пітьма,
Де зло гніздилось - очі закривав.
В болоті ти своє життя прожив,
у власній, у нікчемності, загруз...
Ти кажеш, що не маєш ворогів?
Мій друже, ти всього лиш боягуз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657386
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 21.07.2016
Як ти пестиш мої пелюстки,
безжальна панно!...
Вже вуста,мов гарячі згустки,
повзуть униз...
Ти - із тих орхідей,що лишають
незгойні рани,
а на персах солодких -
перлини раптових сліз...
І фортеці мої ти так легко
здолаєш -знаю...
Твої пальчики білі торкнуться
самого дна,
а стебло язика-раптом стане
ключем від раю,
де мене на світанку чекає-
стрибок з вікна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660118
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 21.07.2016
...А... може... нумо - партію у шахи?
...І, знаєш... В мене є Вино і Хліб...
Змивай свій грим, що наганяє страху...
..а я зніму - намуляв трохи - німб...
Ти - чорними? Як завше? Не набридло
завжди лишатись Абсолютним Злом?
- Без Темряви - не буде видно Світла.
Добро без Тіні - буде чи Добром?
- Та досить філософій, краще ділом
творити ВОЛЮ Світла... Диво з Див!
Я нині сотню душ наповнив - ВІРОЮ!..
- Я нині сотню душ - занапастив...
...Пекельний... Чи колись інакше зможеш?..
Нехай - хоч в шахи! - а здолаю - знай!
- Були ті душі крихітні й порожні,
убогі і жорстокі через край...
За що їм - Світло? І за що їм - рай?
...І відповідь втекла у Небо - птахом,
байдужа до поразок й перемог,
де в білій залі двоє грали в шахи...
Один з них був - диявол.
Другий - Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660343
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 21.07.2016
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 21.07.2016
...так швидко тане на губах
цукерка ягідного літа...
Втрачають глузд і спокій - квіти,
вдягнувши сукні оксамитові
в залитих сяєвом садах
де Сонце - бог, лакей і пан,
зрадливий жадібний коханець
цілує губ вологий глянець
І цій... І тій... І тут... І там...
І - божеволіють вуста!
І зріють ревнощі і вишні...
Де чути "твій!" і " не залиш мене..."
Коханки ,втім, стають "колишніми",
забуті легко... Та... І та...
Бо помережить осінь мить
одквітлим спогадом про літо -
замерзнуть босо сухоцвітами
в обіймах вічноі зими...
А поки... Сонце золоте
гультяєм котиться по небу...
Мені б не думати - про тебе.
Мені б - не відати про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676509
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 21.07.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 21.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Закручена
Спіралями із буднів,
Воланнями – у серця пустоту,
Питаннями: «Що далі з нами буде?
Чи я колись до себе доросту?»
…Зберу – вузлом закручені спіралі,
Як спраглий кущ листочками росу.
Через потік величний магістральний
У тишу парку біль перенесу.
З асфальту на траву переступаю.
Тут пахнуть медом липи вікові.
Зелені руки міцно біль хапають
І розсипають – цвітом по траві.
Живицею у мене входить тиша.
О, ні! Співає щемом солов’я,
І накривають спогади колишні,
І виринає з пам’яті ім’я…
Цвіте жасмін. О, скільки в ньому сили
Та ніжності! Душа уже щемить.
Ми обійнявшись тут колись ходили…
Не час мені – назад. Іще хоч мить!
Іще хоч мить пилинкою у раї!
Ще накриває голову гілля…
Обов’язки – суворі самураї
На дно ховають все ж твоє ім’я…
Мені пора. Пора. Іти повинна.
Прощаюся, як струшую росу.
Та потайки я квіточку жасміну
В очах, у серці бережно несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 21.07.2016
[u]Написано в співавторстві з Серго Сокольником - до Дня незалежності України[/u]
[i]Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
[/i]
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672818
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 21.07.2016
Вона пахне
морською свіжістю
і J’adore,
і волосся її
вилискує,
ніби глянець…
В час, коли
надвечір’я змінює
свій декор
і ховає
за обрій сонця
палкий рум’янець,
вона входить
у літню спеку,
як гострий ніж,
розтинає
нагрітий прострір,
пульсує нервом…
І багряно кровить
небес
ножовий поріз
на густий і зелений
морок
старого дерева.
У відчинені вікна
протяги
хрипло дмуть,
і полощуть
солоні бризи
вуаль фіранок…
Вона пахне J’adore
і сниться
вночі йому:
на безлюдному пляжі
кутається в серпанок…
Мов простромлена
списом сонця
на тлі піску,
бронзовіє
і манить сяйвом
густа засмага…
І спиває до дна
поставу
її тонку
шоколадних
його очей
ненаситна спрага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Вільною… Тільки вільною – і ніяк!
Скільки охочих смикати за мотузки!..
Варто собі намітити певний шлях –
Серце готові вирвати і на друзки!
Що не лялькар – той бавиться залюбки,
Ні, щоб комусь опертися дати змогу…
Смикати, тільки смикати за нитки!
О, як кортить пограти в чийо́гось Бога!
Пасти покірне стадо. А від біди
Лиш присікати впевнено неслухняне:
Вправо чи вліво смикнешся – «Ти куди?».
Туго затягнуть нитку – і вкотре рани…
Те́рпиш, усе зализуєш і в кулак
Відчай стискаєш міцно – яке ниття там!..
Сильною, бути сильною, позаяк
Світ цей слабких не терпить, а ти – затята.
Тільки не смій зламатися, дати збій,
Хай там скубуть і смикають, як завгодно!..
Люди! Пощо соромитеся в собі
Людськості і свободи? Це ж так природно…
Ніби із лона матері через біль
Вийти, вдихнути Всесвіт на повні груди…
Просто навчіться бачити у собі
Ту чистоту затаєну. Ви ж бо – люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677919
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Только ступень.
Задержка на ночлег.
И светотень. И всепрощенье Бога.
И бесконечно сладостный побег
В страну теней…
на свет единорога…
И это
Ощущенье пустоты!
И полноты! - почти одновременно.
Ступень. И превосходство простоты
Со мной случится,
знаю, непременно…
И эта
Ускользающая нить
От колыбели, и к подмосткам рая…
И не простив себя, весь мир простить.
И - обрести!
навек его теряя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678588
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 16.07.2016
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 16.07.2016
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 16.07.2016
Коли в біді ти, як ізгой,
Про допомогу попрохаєш,
Тобі назустріч піде той,
На кого, навіть, не чекаєш.
А "друзі" враз всі відійдуть,
Це їхнє особисте право,
Навіщо їм ця каламуть,
Твої проблеми - твоя справа.
Не всі, хто в тебе за столом,
У твою честь складали тости,
В твій дім приходили з добром...
Невже потрібні такі гості?
В обійми " друзів" не спіши,
І не водися з ким попало,
Бо друзів справжніх, від душі
У цьому світі дуже мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677888
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Закотилось сонечко
тай за ліс,
Задрімало полечко
при зорі,
Засвітився місяцем
неба край.
Ой, чи все це вміститься
в ночі рай!?
Засвистить-затьохкає
соловей,
Він у сад закоханих
тай зове.
Слухає-милується
раєм сад,
Про красу піклується
в нім роса.
І пливе замріяний
угорі
Місяць, небо міряє
в цій порі,
З зорями вітається,
стереже,
Тільки не вертається
рай уже!
25.02.12
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Службі -- край!
Три роки за плечима.
З вологими очима
Лечу в свій край.
Серце, палай!
Я, мов на крилах лину
В рідненьку Україну,
Як в Божий Рай.
Лечу вже я!
Коли тебе побачу,
Розчулено заплачу,..
Любов моя.
10. 11. 1966 р.
ПРИМІТКА. Вірш розміщено
в унісон та на підтримку вірша
"Я знову вдома" . Автор Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677212
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Вечір плив над садами білявими зоряно-світло,
Зазираючи в залу, що принишкла в єдинім чеканні,
Де на сцену знайому, святково й весняно розквітлу,
Перша вчителька йшла зі своїм щиросердним вітанням.
Мила посмішка вуст і бентежністю сповнені очі,
Бо ж учительська доля – то поклик на ціле життя,
Де уроки мов сходи і роками недоспані ночі…
А що діти дорослі – так неждано нове відкриття…
Кіноплівку доріг прокрутила, не схибивши, пам’ять:
Перша вивчена буква і тепло задушевних розмов,
І молитва у храмі, і світи, що незвіданим манять,
Й філософія щастя між щоденних простих настанов.
Мовить ніжно душа у святій материнській любові…
Тільки голос сьогодні так невчасно й зрадливо тремтить.
І злітає добро разом з сумом в відпущенім слові,
Й це єднання сердець вже не сила нікому спинить.
Проростуть добрі зерна, що чесно і щедро посіяні,
Зійдуть в мирі любов’ю на моїй українській землі,
Якщо юнь підросла й відлітає у далі омріяні,
Якщо в серці живуть незабутні для нас вчителі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671276
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 05.04.2016
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов`язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 03.04.2016
Коли зажуравліє синє небо
І, мов мімоза, ранок зацвіте,
Цілунком світ розбудить юна Геба,
З долонь розливши сонце золоте.
Тоді зі сну зимового воскресну.
Віолончелі змовкнуть снігові...
Піду босоніж зустрічати весну
По зеленавім чубчику-траві.
Залебедіють хмари білопінні,
Немов з-під пензля майстра гохуа,
У вечоровім сакуроцвітінні
Поволі скрипка вітру затиха.
І так бентежно робиться на серці...
І так нектарять зорі молоді!
Знов юнь весни мрійливо озоветься
І зачовніє легко по воді.
Коли зажуравліє небо пряне,
І засміється сонце між кульбаб,
Прийде квітуча, тепла, довгожданна
Пора кохання, ніжності і зваб.
*Гохуа - китайський живопис водними фарбами на шовкових та паперових сувоях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 03.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Танюша, Таня, Татіяна –
Її усмішка незрівняна!
Ім’я – яскраве, миле й гарне,
а особистість має різні грані…
Їй до лиця пасують кольори:
Блакитний і бузково-синій-
Тендітно-ніжні прояви весни;
Багряно-жовтий тон осінній,
І ніжно-біла акварель зими…
У неї очі – погляд Єви,
Проміння сонця поселилось в них,
А голос - лагідний, приємний,
Він, як цілитель, маг і чарівник…
Глибинна мудрість, стан Княгині,
Її у творчих колах впізнають,
Для рідних вдома - Берегиня,
Гармонія в усьому - справжня суть…
Талановита й артистична,
Вимоглива, самокритична,
Прозаїк, літератор, поетеса,
У неї славний син і дві принцеси,
А чоловік, розумний і шляхетний –
Це основні штрихи її портрета…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656793
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Мій любий Вінсенте, тут знову весна...
Поглянь! Послухай!
Покинь свої лезо, утому, стакан вина
і приречене вухо...
Бо...
В полях -
палітра така мелодійна, дзвінка, ясна,
печалі - ні сном,ні духом...
І жменями кидає вкотре зерно Зерна
у землю - пухом
Одвічний Сіяч.
Пухнасті, гривасті - вчвал,
вскач! -
- білило і кОбальт - біжать
вітриська - шалені коні...
В безодні з абсентом, Вінсенте,
тепла нема - лиш корч агоній.
А тут - лиш поглянь! Послухай!-
така весна!
І крізь бірюзове плетиво
полотна
уже пророста
замість сонця -
гарячий Сонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652876
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 03.04.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 03.04.2016
Поезія – магічне диво слова,
Що струменіє в променях душі,
І сповіддю вливається розмова
Між мною й світом в створені вірші.
Та сповідь про волошку в житнім полі,
Про світлу радість від її краси,
І рідної землі стражденну долю,
Й жадане сонце в спалахах грози,
Про щастя жити в мирі і коханні,
Про весни, скупані у співах солов’їв…
Усе в поезії: чуття і міркування,
Й гармонія - бентежить дні мої,
Душі моєї сумніви лікує
Своєю сутністю у розчерку пера.
Поезія для того ж і вікує,
Щоб більш навколо нас було добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643380
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 03.04.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 03.04.2016
Я заховаюсь в собі, від образ утечу.
Поряд малесеньку збірку кладу, як молитву.
Я вже програла з твоїми примарами битву,
Просто сховалась в собі та рахунки плачу.
Наче пухнасте, грайливе, мале кошеня,
Смішно до сліз, що шкодливе таке і нестерпне,
Лащиться мовчки, в любові якесь невичерпне,
Знову наосліп уперто іде навмання.
Коротко: крається темне оте повсякчас -
Місяць скотився в безодню, а неба немає.
Мабуть ворота у Рай зараз він відчиняє,
Тільки б знайти їх, бех хижих зіркових прикрас.
Щоб не забув ти, і вкотре не вилив образ,
Може й болітиме серце, то доля карає.
Пекло довіку оте називатимуть Раєм,
Доки топитимеш душу в омані чимраз.
Я заховаюсь в собі, від образ утечу.
Злу не дістанусь, любов"ю запалені вірші,
Може вони недолугі, або ще і гірші?
Ти не читаєш, той що?..просто будь,- шепочу.
02.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656750
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
І я… і ти…
І тополиний цвіт…
І невагомі китиці акацій…
Найглибший смуток… мій найперший гріх…
Найтонший біль мій...
граціє із грацій…
Хай буде все,
Як того хочеш ти…
Як хочеш ти… і що не мало статись…
Найвищий жаль мій… ангел самоти…
Найлегший сніг -
на золото акацій….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653437
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 02.04.2016
І, власне,
Ти міг би цю дівчинку все ж полюбити…
Таку непостійну… таку золотаву… однак…
Вона забувала відвідати виставку квітів…
Проте потрапляла
на форум бродячих собак…
У міру нестерпна,
Не краща за інших й не гірша…
Кренделик до столу… чар-зілля у неї в меню…
Її домові вже писали щось схоже на вірші…
Ти завжди позичити
можеш у неї вогню…
Сьогодні у борг…
Тільки завтра із нею ви квити…
Сум синій… сум білий… її кораблі - по морях…
І ти, безперечно, зумів би таку полюбити,
Якби ж не лишала ключі
від квартири в дверях…
Оту, що складала
Примар на гладенькі полиці…
Читала їм кодекси вдячності… і, зазвичай,
Писала свої мемуари пухнастої киці…
І сутінки лила
в духмяний мелісовий чай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Сміятися до сліз - з дитинства звичка,
чи право залишатися "собою"?
Куди йдемо?... Лише б не стороною
себе самих, бо хтось сказав: "Так треба!"
Небо...
В захмар"ї тім відкриєш дивну силу,
ти ж бо донька Його, про це ти знати мусиш!
І сниться край, де взимку квітнуть мушлі,
розбитій птасі з синіми очима...
Зримо!...
Так близько щастя ще ніхто не бачив,
воно в тобі, в твоїм бажанні "бути".
А хто ж не куштував на смак отрути?...
Коли не вб"є - пробудить в тобі сили.
19.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653279
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 30.03.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
О доленько-доле,
Стежинко тернова,
Гаптована болем
Душе калинова;
Просякнута потом,
Умита сльозами,
Одвічна скорбота
Тяжіє віками...
Молитвою-постом
Заштопаю долю
(Відмити непросто
Гріховну неволю...)
Засію зернину
Добра і любові -
Недолю полинну
Звеличу у Слові!
Вплету мир і спокій
У вервицю-долю,
В покорі глибокій
Здійсню Божу волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 28.03.2016
А мені б лише краплю тепла,
Тільки крихту мізерну любові!..
Я б сльозинкою щастя стекла
І зродилась у бруньці вербовій.
Не прошу все віддати, о, ні! -
Поділіться, кому забагато...
Може, топчете їх у багні,
А у мене в душі буде свято.
Хай зародиться віра нова,
Хоч маленьке зернятко надії -
Заколосяться щедро жнива,
І засмучене серце зрадіє.
Не жалійте нікому добра,
Бо для щастя потрібно так мало!..
Нам Господь диво-серце обрав,
Щоб любов'ю весь світ обійняло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Янголи (пісня).
Твої очі сумні, як криниця без дна
В ній немає води. В ній сліз нема –
Вони витекли вщент. Вони висохли в сіль.
Тільки в скронях гуде, бо там корчиться біль…
Він на небі тепер і з свого вікна
Ти злітаєш туди у прозорих снах
Він тепер серед тих, хто пішов по стерні
І в бою переміг…крила склав на війні…
П-в.
Лицарі сяйва назавжди в небесах…
Жовто-блакитні янголи…
Небесна сотня вартових на місцях
Нам усміхається згори.
Моя рідна земля! Скільки горя і втрат!
Розриває тебе свавільний кат
Через купку людців потерпає світ
І від крові бійців рясно плавиться лід…
Тільки як не волать сліпим рабам –
Після зустрічі з смертю сам-на-сам
Розквітає любов і вщухає лють
І по рідній землі гордо «кіборги» йдуть…
Лицарі сяйва назавжди в небесах…
Жовто-блакитні янголи…
Небесна сотня вартових на місцях
Суворо дивляться згори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651877
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Увірвалось до передпокою,
Парасольку - сушити з дощу -
До кімнати внесло поза мною
Тихо-тихо, що, навіть, не чуть...
Повернулось, поставило боти,
Тут повісило шляпу з плащем
І, здавалось, ніякі турботи
Не хвилюють його із дощем...
Може, холод впустило до хати,
Може, полум"ям серце горить...
Та не можу ніяк запитати -
Уже чайник у нього кипить...
Каркаде, а захочеш - зелений!
Знає точно, де кава лежить...
Це - кохання влетіло до мене
І шепоче: я тут буду жить...
Вже сухі парасолька і шляпа -
Ще багато з"явилось речей...
Дощ тихенько принишк і не капа,
Бо злякався гарячих ночей...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653918
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 25.03.2016
УКРАЇНСЬКА МОВА
Полтавчани, сіверці, кияни.
Ви найперші вкраїнці з правіку.
Що сьогодні зробилося з вами,
Рідна мова від чого каліка?
Запорожці, браславці, подільці
Схаменіться, що сталося з вами?
Ви ж таки як-не-як українці,
А чогось заблукали словами.
Степ”яки, слобідчани, валашці.
В вас козацька кровиця нуртує.
Чом у вас, українські нащадки
Українського слова не вчуєш?
Закарпатці, гуцули і лемки
Ви й по-нині калічите слово
Галичани й волинці з усеньких
Зберегли недоторканість мови.
Відстояли й високо підняли
Її славну і горду величність.
З нею наша Вкраїнська держава
Піднімається вище і вище.
Українці від Десни до моря,
Від Карпат до Донбасу і Криму!
Назавжди попадете в неволю
Як козацькая мова загине.
1991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654512
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Я буду вкотре вірити в любов,
Я буду всоте мріяти про диво.
Я буду ткати щастя з молитов,
Щоб ти на світі був найбільш щасливим!
А ти... Як ти? .. Судити не берусь.
Роботу Бога брати не годиться.
За все в житті тихенько помолюсь.
І диво прийде. І не забариться.
За все тобі подякую, за все,
За день оцей, й за те, що проклинали!
Я дощику підставила лице,
Щоби дощинки душу зцілували!
За все тобі подякую. За всіх.
За хліб насущний, ворогів, за щастя!
Пробач мене за мій найменший гріх...
І дай мені й душі моїй причастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653988
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Не вичерпуй мене аж до дна,
Залиши хоч краплинку солону!
Може, крапелька-згадка одна
Звільнить серце моє із полону
І розвіє оману-туман,
Що засіяв ти в серце дівоче...
Але звабно-солодкий дурман
Виселятись із серця не хоче.
Він пригрівся на денці, мов вуж,
І висмоктує краплі останні...
- Ні, не пий мене більше, не руш! -
Квилить серце в німому благанні.
Відболіло минуле давно,
Відшуміло дощем, відстраждало...
А життя - чорно-біле кіно...
Ти щасливий!.. Хіба тобі мало?!.
Іди геть! Мого серця не край,
Воно має для кого зоріти!
Не для тебе мій зболений рай
І умиті слізьми мрії-квіти!..
Вельми пізно міняти кінець -
Наш початок знесли бистрі ріки.
Сльози-перли вплету у вінець
І пущу за водою навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Ти знаєш
там ангел витав
над полем
над спаленим полем
солдатам
молитви читав
стискаючи
губи від болю
Ти знаєш
там ангел витав
ув очі вдивлявся
незрячі
я бачив
я чув
не питай
як ангел витає
і плаче
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533068
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 24.03.2016
Я - білий сніг
самотній білий сніг
що на устах твоїх поволі тане
якби я міг
якби я тільки міг
я б вітерцем торкнувся твого стану
я не холодний
ти побачиш
ні
мій подих теплий
ніби жар гарячий
ти лиш відчуй
чи знак подай мені
не бачиш мила
я дощем заплачу
я - сірий дощ
лютневий сірий дощ
навколо тебе
я нестримно хочу
у лабіринтах вуличок і площ
дощити поруч тебе
дні і ночі
я буду вітром
зорями
дощем
холодною росою на світанні
побач мене
я догораю вщент
відчуй мене
відчуй моє кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555308
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 24.03.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 17.03.2016
…Бігли босі ніжки споришем у росах,
Бавилось дитинство квіткою в саду…
Незабутня й мила жінко русокоса,
Рідна моя ненько, скрізь тебе знайду.
У садку калина, сонцем розмальована,
Серед листя пишного не сховає квіт.
Саджені тобою, літом зачаровані,
Мальви полум’яні вийшли до воріт.
Рушники літами вишивала доля,
Клала на полотна барвінковий цвіт,
І дубове листя, і волошку з поля,
І достиглі грона виноградних віт.
Пахощами сходить й досі,все здається,
Глиняна макітра, немов світ, стара,
У яку матуся, тільки день проллється,
Пироги складала зі смаком добра.
А найбільше диво – в тихому мовчанні
Знов почути мамину пісню про любов,
Про розлуки й зустрічі, вірність у коханні,
Задушевну щирість приязних розмов.
Спогадами цими повниться серденько.
Зіркою ясною грієш з висоти.
Найдорожча жінко, рідна моя ненько,
Так любити в світі вмієш тільки ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640697
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 11.03.2016
...и Море отказалось от меня
отхлынув так спокойно и красиво.
И был четверг. И небо цвета сливы...
И полночь...И пустая болтовня
в таком веселом радиоэфире,
где о кефире,гире и сортире.
...и не было пустынней места в мире,
где Море отказалось от меня.
Ведь Море - отказалось от меня.
И задыхались Синие Киты
на берегах - трагично и статично...
И шел трамвай- трамвайно так звеня...
И говорил кондуктор " Неприлично
бледны Вы... Но - сезон... Симптоматично..."
И жалкое "Спасибо.Все отлично!"-
конечностями резво семеня
срывалось с губ...
...до боли непривычно
вдруг понимать,что Морю - безразлично.
Ведь Море - отказалось от меня.
И Нежный Друг,порвав от страсти лиф
и теребя упрямые застежки,
расстроен был и удивлен немножко,
(- он раньше думал,что русалки - миф)
вдруг обнаружив под красивой тканью
не пары ног хмельное трепетание,
не жажду ласк ...касанья...и пронзания...
а -очень стройный,но...- русалий хвост...
и ,избегая потерять сознание,
присвистнув тихо,молвив "Западня...",
ушел в окошко,"дернув" "на коня"...
а я в песках раздетая осталась.
я от тоски в русалку превращалась...
Ведь Море отказалось от меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649846
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Не вчіть мене любити вітер,
Бо він настільки непостійний,
Що декілька лиш досить літер,
Як він зламає душу й стіни.
Не вчіть мене любити мову,
Перлинно-ніжну, пелюсткками
Вкриває шлях вона до мами,
Що вчила вірною буть слову.
Не вчіть мене любити сина -
Мою краплиночку єдину.
Розтану, кригою застигну -
Весь світ для матері - дитина.
Не вчіть любити Україну.
Мовчу, не значить, що байдужа.
Вона - для серця вічна ружа,
Сльоза і кров - живить стеблину.
НЕ ВЧІТЬ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ.
11.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650678
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
«Сірники горілі
Гризли весняне жито.
Бачив я - прозорий журавель алкоголю
Дзьобав чорні лоби солдат помираючих...»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми муруємо місто зі слів -
І все намарно, мури руйнуються,
Розсипаються, так начебто
Не з цеглинок-слів вони складені,
А з піску сухого на горі-пагорбі,
Де все руйнується, де все нетривке,
Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,
Так наче не слова ми клали в підмурки
А порцелянові ліплення, ефемерні,
Як марення ренесансного майстра-книжника,
Філософа й фантазера, художника,
Що малює свої картини уявними пензлями
Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого
Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.
Ми муруємо місто зі слів:
Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,
Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.
Та все намарно. Все розсипається в прах,
Все стає кучугурами пороху,
Пустищем, де цвітуть бліді квіти
Без аромату,
Лише з тінями краси ледь-помітними,
Пустищем, навіть не руїнами,
Де можна лише згадувати,
Де панує така тиша,
Що навіть богам моторошно,
Все створене й збудоване стає
Пустелею, де колись жили люди,
Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649654
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Не відпускають, клітку укріпили,
Ще мало крові, мало їм смертей,
Та вільний дух Вкраїни не зломили-
Надії дух- той дух усіх людей.
Нескорена, незламна, непохитна,
Ти вільна, сильна, гарна, молода,
За тебе Господу летить молитва,
Воскресне правдонька- згине орда.
Ти- Жанна дАрк, яку колись спалили,
Історій міф- ідеї всі живі,
Живий той дух, його не умертвили-
Той дух свободи, зроджений в тобі.
Ти в душу свою правду всю вмостила,
Воскресне Українонька свята,
Розправиш, Надю, ти ще свої крила,
Та й птахою полинеш у жита.
В степи широкі та лани безкраї,
Горами, де співає водограй,
Скупаєш душу у земному раї:
Прости розлуку і за біль прощай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649389
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016