Ми часто думаєм про те, що нас болить,
Так дивно, звідки родом це бажання?
Чи ми так сильно боїмося пустоти,
Що свою душу прирікаєм на страждання?
Ми часто думаєм про те, що нас болить,
Про те, що вже давно пора забути
І стерти з пам'яті своєї варто вмить,
Лиш висновками розум обгорнути.
Ми часто думаєм про те, що нас болить,
Неначе сиплем солі в свої рани,
Всередині пече, немов горить,
Бо серце обплітаємо вінками.
Вінок терновий спокій не дає,
Бо кожен вдих в'їдається шипами,
Однин, щоб стало легше, вино п'є,
А я ж лікуюсь днями - лікарями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666944
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 06.11.2016
Можливо я ніколи не вміла бути відвертою
зізнаватись собі у почуттях, що кожного дня
з ранку до ночі труїли душу
ловити себе на думках, в яких кожного дня був ти
можливо я занадто різка з тобою
можливо треба було бути відкритішою
проявляти свої емоції і не мовчати
коли в середині все кричало
коли зустрівшись з тобою поглядом
усе переверталось з ніг на голову
віддатись емоціям і пристрасті
і розповісти тобі всю правду
яку ти напевно і так знаєш
яку і так читаєш з мого обличчя
коли дивишся в очі, мені у очі
а я все відвертаю той погляд від тебе
аби і далі мовчати, свої почуття приховати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644808
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 16.03.2016
Доторкнуся кінчиками пальців
До твого знайомого лиця.
В цій любові ми – лише повстанці,
Що зчиняють війни без кінця.
Ти мовчиш і дивишся, неначе
Хочеш нашу тишу зберегти.
Та теплом очей твоїх гарячих
Я тамую спрагу самоти.
Я б з твого обличчя щастя пила
(Ніжність в нім сполохати боюсь).
Скільки днів я в нього не дивилась!
Скільки днів іще не подивлюсь?!
В нас життя стандартно на повторі –
Холод/спеку я не розділю.
Я шукаю у калюжах зорі...
Я за тебе Господа молю...
Нам любов у душах оселилась.
Раптом – і байдужість в іншу мить.
Може, ми того ще не навчились –
Може, ми не вміємо любить?
Але думка про біду вороже
Мені шию давить, мов ярмо.
Я тебе шукаю в перехожих
І в історіях, де ще ми живемо,
Де я ще не знаю про розлуку,
Де ти бережеш моє тепло.
Відпусти в останнє мою руку
І забудь усе, що в нас було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641007
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Ввесь час шукаю я себе в
думках
В думках яких давно вже
не існує
Свою печаль носила на
руках
Та щастя знов в душі
моїй панує
Шукаю я себе серед
людей
Серед людей які себе в
мені шукають
В моєму світі безліч є ідей
Та мало душ мій світ
ідейний знають
Я іноді буваю не в собі
І висновки по мене вже
готові
Та все ж людину
пізнають в біді
А поважати починають у
любові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629171
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами росте.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листя золоте?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 25.10.2015
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 25.10.2015
Ти мене розумієш в півсили,
Я ж миритись, як завжди, не хочу.
Але, знаєш, дивлюсь тобі в очі,
А вони мені так полюбились...
І вони мені мовчки казали,
Про усе, що замовчують губи.
Лише інколи холодом губить
Це чекання сердечних вокзалів.
Забувається все. Навіть більше, -
Ми навмисно стираємо пам'ять
Про ті речі, що завсіди ранять,
Проростаючи сумом у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594841
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 25.10.2015
Начальник відділу мрій,
директор бази хмаринок
здійнялИ черговий буревій
й додали сльозливих картинок...
А дощ - звичайний робочий,
виконує їхні накази,
хоча з перервою неохоче
по світі трішки полазить...
Та іноді в нього - завзяття,
коли дадуть преміальні,
чи то краплини із провалля
підживлять думки тривіальні...
Чи то бюро працює вдало,
нема корупції - данини,
щось на мене щемне впало
і дійшло до середини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575728
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 28.08.2015