«… І крапля не впаде з небес в мої печалі…»
(Еміль Верхарн)
Щойно якісь заброди
На болоті звели будинки,
І сказали, що то не кладовище,
Що то не гранітний надгробок
Над усіма мріями і сподіваннями,
А що то місто прозорості:
Не води каламутної
І риб банькуватих,
А просто місто муроване
Божевільним королем придумане:
Лисим і нетверезим,
Таким, як все невчасне,
Недоречне, зле і потворне.
Щойно якісь нечестивці
Сказали, що хочуть пишності,
Розваг і якоїсь величі
Серед отих важких каменів
На болотах страшних
нагромаджених.
Щойно оце відбулося –
Оце безглуздя нечуване,
Як ріка сама збунтувалася
І втопила оте місто
Разом з його Молохом,
Разом з катами й солдатами,
Разом з лакеями й графами,
Але з того темного часу
З болота почвара приходить
І каже, що він не привид,
І навіть не вурдалака,
А правитель величний і сильний –
Залізний тиран моху
І в’язкої смердючої твані:
Він приходить коли епоха
Знову стає темною.
А коли вона була світлою
У тій країні боліт злих?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862484
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 02.02.2020
«Серце згодоване хлібом фантазій…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Серце голодне і спрагле
Жадає хліба незвіданих істин,
А його блукати примушують
Навколо сухого дерева
Торішніх зимових чуток,
Що мокрим снігом липнуть
До гумових черевиків світанку
Вчорашнього дня сумного.
Самотня хмара над Кіллкенні
Шматком м’якої ковдри
Вкриває холодні ноги пагорбу
На якому паслися вівці
З часів короля Домналла мак Аедо
І будуть гризти там тирсу
Аж до скону віків –
До Суду Страшного Божого.
Голодне серце жадало жар дарувати
Трьом диким брилам,
З яких мурувати вежу хотіли
Але не змогли,
Які кидали в море,
Але хвилі їх викинули,
Їм приносили треби,
А вони все бовваніли байдужо,
Які повиті плющем ірландським –
Зелом забуття.
А три лицарі-привиди
Чорний, білий, зелений
Все скачуть у пошуках Тари –
Тої самої гори зеленої,
Де помирали мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842235
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 05.08.2019
«Коли Зневіра дух беззбройний мій
Для Розпачу, свого хмурного сина,
Що хмарою звисає, на забій
Безжально віддає...»
(Джон Кітс)
Колись дуже давно – в молодості, ще задовго до трагічних подій в Ольстері 1972 року, я на дозвіллі читав Фрідріха Ніцше під шум осіннього моря, в селищі, де ніхто не носить годинники. І прочитавши фразу: «Те, що нас не вбиває робить нас сильнішими», я подумав, що вусатий Фрідріх не зовсім правий – страх не вбиває нас, але не робить нас сильнішими. Страх паралізує нас, нашу волю. І подолати його не просто. А зневіру подолати ще важче. Отака то фільозофія, шляк би то трафив. І тоді, долаючи свою зневіру у майбутнє Ірландії я написав таке:
Зневіри час – у чаші Сонця прах,
В серцях людей – стара примара – страх
Новим апостолом блукає пілігрим –
Старий поет: у торбі замість рим
Черствий кавалок істини. Кудись
Так хочеться безхатьку вознестись:
Хоча б туди – у Небо, де юрма –
Отара грішників товклася задарма.
А може й десь насправді серед слів
Філософ давніх істин не горів, а тлів?
Зневіри час, і пофарбовано трамвай.
Грай, пісеньку свою, клошаре, грай!
Поет осінніх рим де жовта кушпела
Шукає прихисток – не має він житла.
Бруківку замітає не двірник, а пан Ніхто,
В такому ж сірому подертому пальто,
Яке носив старий негідник Страх,
Ховаючись отут – у цих старих дворах.
А люди бавляться – у гру стару Життя
А все минає... Йде без вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Вранова радість, мов квіти на віко.
Важко прощатись з вогнем на повіках,
Йти по-англійськи чи, вибивши посуд,
Знати, що завтра попереду осуд.
Блискавки, блиски і позирки в спину,
Кряж громіздкий, як небесну данину,
Кожен несе на питому Голготу,
Споєний зрадою, скроплений потом.
Пробує долю земну чоловіка
В темряві, світлі, нескорений вікінг,
Ген вирушає шукати пристанок,
Там, де не буде сум'ять наостанок.
Тільки чомусь чує радості врана
Трохи зарано, незгоїна рана,
Сліпить майбутнє, вкорочує віку -
Ти не здавайся до квітів на віко.
21:20
13.04.2013
Тернопіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418189
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 09.01.2017
"Найкращі митці - це люди з язичницькою душею: в них безмежна фантазія." Ця цитата автора Systematic Age надихнула мене на написання вірша. Він вийшов трошки не таким, як я хотіла. І насправді він не про дитинство, а про те, що я відчувала тоді, і відчуваю зараз...
Колись давно була мала - сама гуляла на городі
Посеред трав, плодів, дерев, віддавши всю себе природі.
Зривала квіти удворі, робила з них вінки й букети.
Моя душа цвіла сама! Десь так й формуються поети.
Любила більш за всіх весну, ту юну панну теплокрилу.
Вона - життя, вона дає усьому пробудитись силу.
А ніжні пахощі бузку з дитинства ще живуть у серці,
Поки у мені є весна, я не боюся зовсім смерті.
Любила поле запашне, збирала маки і волошки.
Іще хвилиночку, ще трошки,
Й русалки вийшли би до мене,
Забрали би мене з собою, додому, в жито ще зелене.
А в серпні зранку рано-рано любила по гриби ходити.
Лише у лісі твої думки всі тиша може оживити.
Гриби терплячим відкривають чарівні духи лісовії .
Вони живуть під листям й мохом, і розуміють мої мрії.
Все, що було колись зі мною, і зараз тут, у мені квітне.
Щось трошки дике і казкове, але красиве і привітне.
Пелюстками з моїх півоній дитинство проклада дорогу,
Навіює і спогади, і ностальгію, і тривогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710298
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Буває, їдеш кудись автобусом, їдеш, дивишся у віконце, спостерігаєш за тим, як повз тебе пропливають будинки, дерева, поля, річки... Час потрошку спливає, він, подібно до річкової води, ніколи не зупиняється.
Річка постійно змінюється, то стає тонкою і стрімкою, як стрічечка, то розтікається дзеркалом озера. Так само і людина: буває, її життя протікає розмірено, неквапом, а буває, що вона крутиться, як білка в колесі, щоб все встигнути. В річку приходять люди, а потім ідуть з неї, або не йдуть. Можливо, вони помирають, а може навпаки, стають частиною річки? Їх забирають в свої вічні обійми русалки. Хай там як, це ще одна аналогія між людиною і водою. І таких паралелей можна провести ще нескінченно багато насправді.
Буває, дві споріднені душі зустрічаються і стають одним цілим. Тоді дві річки зливаються в одну, їхні шляхи стають одним, вода їхня змішується. Це не обов'язково мають бути закохані, просто однодумці. Погодьтеся, разом простіше долати життєві труднощі, боротися за якусь спільну ідею. А велика річка швидше знайде собі дорогу до океану.
Океан - це суміш всіх доль. Величезний синтез ідей, переконань, поглядів, досягнень. Будь яка велика річка тече в море, а моря утворюють океан. Так само, як річка спочатку зароджується струмочком, вбирає в себе все більше і більше води, росте, впадає в іншу річку, а потім в море, так і люди: народжується, розвивається, шукає однодумців, творить, а потім, після смерті, лишається в пам'яті інших людей. Деякі річки пересихають, замулюються, так і не потрапивши до океану...
Хмари - це думки, дії, розмови. Вони переносять від річки до річки і до моря крапельки води, частинки сутності річок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709710
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2017
Він прокинувся трішечки мертвим.
Як звично. Усе як завжди.
Він, по суті, така собі жертва,
Що потрапила в руки біди.
Трішки мертвим вийшов з кімнати
І таким же покинув дім.
Та побачивши сотні "солдатів",
Він промовив лише слово "Сім".
Він обходив старі будівлі,
А до горла підходила злість.
Він дивився на їхні покрівлі
І тихо випалив "Шість".
І вдивляючись в тріщини криги,
Він побачив, що там діти стоять
І підпалюють знайдені книги.
З його уст зірвалося "П'ять".
Він любив прогулянки містом,
Так шукав собі орієнтири,
Які, на жаль, не наповнені змістом.
Він прошепоче "Чотири".
І коли він повертався додому,
Його раптом підхопили вітри.
Щоб побачив картину Содому.
Він голосно викрикнув "Три".
Ось уже біля свого будинку
Зрозумів, що не вірить в дива.
І, задумавшись лиш на хвилинку,
Пробурмоче щось, нібито "Два".
Зачинив за собою двері.
Сам собі полум'я, сам собі дим.
У своїй дивакуватій манері
Він вимовив слово "Один".
Він прокинувся трішечки мертвим.
А заснув уже трішки живим.
Він, хоча таки, може, і жертва,
Та вже ніколи не буде новим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709132
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Відчуваю я відчаю подих.
Шелест листя, засмучені зрони
Знавіснілої срібної крони, -
Сніг вирує в боргу у негоди.
Сніг вирує, сховавши газони,
Облітаючи теплу й духмяну,
Не домівку, ще й досі незнану,
А незрячі й безсилі перони.
А незрячі й самотні вагони,
Наче люд, що завмер і шукає
Раю мить, а який він - не знає,
Тільки в Господа - манна і схрони.
Тільки в Господа - Раю дещиця
Для святенників...що то за диво?
Відчуваю, злітає дражливо
Із небес вогняна колісниця.
Із небес, затуманених димом,
Від розпалених кров"ю прокльонів
І розірваних болем нейронів.
Чи то крики над спаленим Римом?
Чи то крики Лелечого Краю
Спопеляють вишневі світання?
Доле, доле... спокута остання, -
Та дещиця кривавого "раю"?
Та дещиця - таловин баюри.
У пекельному грізному шалі
Розляглися, нахабні й бувалі
Від купюр, із могил - амбразури.
Від купюр тих і лики - у зграю.
Усміх щириться диким оскалом,
За срібляник Іуди?.. зухвало
Розплітаються і зазіхають.
Розплітаються коси Горгони -
То вінчальні убори заброди.
Пень трухлявий і чарка - клейноди,
В павутинні тремтять терикони.
В павутинні сховались лелітки, -
Павуку забажалось поживи:
Вікові заважають приливи,
Обривати взаємності квітки?
Обривати життя, щоб до "раю"
Наші душі скоріше дістались.
Краплі крові катам п"єдестали
Уквітчають, ось-ось... відчуваю.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
коли вона заходила
у густу і втомлену осінню ніч
її волосся куйовдилося і спліталося
втомлювалося і переливалося
зі світлом морської води
із вітром її приватної свободи
й безмежної самотності
усі її сполохані сни
усі її невловимі відображення
живуть на глибині тіла й кінчику пальця
бо вона безстрашно заходить у мою близькість
як ніж у хліб черствий
вона знаходить мене у наскрізних молитвах
мов риба неочікуване тепло на дні холодного океану
вона віддано чекатиме допоки сонце
прийде до її рук і попросить
народити цю вірність і свободу
цю безстрашну незалежність і самодостатність
допоки трава у полі зеленітиме
вона збиратиме смолу
із плантацій моєї свободи
народжуйся знову і знову
а також забувай вчорашні перехрестя і відстані
бо твоє серце
болить
воно ще б'ється і бореться з усіх сил
так зріло і пристрасно
як вірить свічка що палає
у те що незабаром
має стати воском
як те що вічного нічого не існує
лиш віра
лиш спомин
й нестримна любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376231
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 17.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2016
Волосся пахне сухою травою,
Вдихаю гіркоту твого диму, осінь.
Стікає тепло і проміння корою.
Душа ще трохи світла просить.
Листя жовтіє і падає в воду,
В прозорий кришталь - відображення неба.
Дерева міняють свою дивну вроду.
Душі ще краплиночку світла треба.
Ліси загортають в суху ковдру моху,
Тут запах грибів, вологи і листя.
Ми вийшли неначе із душного льоху,
У лісі ми дихаєм, тут ми знайшлися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695501
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
У полум'ї метушні і хао́су
Після кожного твого "моя"
Горять наші душі,
Та краще
Горіли б
Тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694464
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 19.10.2016
«Я не здатний жити в інших широтах
Я нанизаний на холод, як гусак на рожен…»
(Йосип Бродський)
А я теж не здатний
Жити в інших широтах:
Сонячних і гарячих.
Туман і мокряк ірландський
Так в’їлися в моє тіло,
Що сам я став білим
Від бороди до глибин душі,
До її найзаплутаніших лабіринтів
З вапняку – біломурованих.
Я так звик:
Якщо море – то конче холодне,
Якщо берег – то конче вітряний,
Якщо вересень – то конче пустка
Вересова – а під ногами торфовище,
А під торфовищем сплять королі,
А дощ з неба завісою,
А роса сріблястим намистом
Холодним, як вістря стріл,
Якщо вітер – то конче колючий
І все в обличчя зоране зорями,
Холодними, як все тут
На острові зеленому озерному.
Якщо жовтень – то конче туман
Там, між листям кленів,
Там, за доторком до кори явора,
Там за пальцями ясена.
Там.
Де море гойдає човен,
Де хочеться в кам’яну хату
До жаркої ірландської пічки,
Де запах картоплі печеної
І кожен кухоль з дерева різаний
Пахне старезним віскі.
Там – де холодно.
Там – де осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695330
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
«…Зорі
Наче розбитий термометр:
Кожний квадратний метр
Ночі ними засіяний…»
(Йосип Бродський)
Розбитим термометром зір
Я міряю температуру
Цього хворого Всесвіту.
Боюсь подивитись навіть
На цифри готичні приладу:
Раптом переконаюсь,
Що температура сього Всесвіту
Як у мерця.
Хоча десь,
Хоча десь за хмарами туманностей
Сказав мені вголос:
«Докторе!
Не поспішайте діагноз ставити.
Всесвіт живий.
Він навіть не хворий.
Ви лише зазирнули в шпаринку,
Лише побачили обрізані нігті,
А думаєте, що обстежили пацієнта.
Лишіть собі свої цидулки,
Свої прагматичні клізми.
І не треба мене називати «Старим»*
За давнім ірландським звичаєм.
Ви любите розглядати
Одну з моїх іграшок:
Гарну Ви придумали назву:
Всесвіт.
Є в цьому слові щось біле,
Щось від друїдів:
Цих диваків у ліс закоханих ,
Цих збирачів каменів,
Які інколи розмовляють,
А інколи вершать – долю,
Цих ловеласів потойбічного,
Цих біло-вбрано-здивованих.
Отож не журіться, докторе,
Напишіть краще в оцій
Історії хвороби:
Все тимчасове…»
Примітка:
У нас в Ірландії його ім’я теж не прийнято вимовляти намарно. Називають його легким натяком, наприклад Старий. Він не ображається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
На нитках павутин, що розвісила осінь між віти,
Грає дощ, як на струнах, перестуком холодних краплин.
Час, заслухавшись грою, у мінорному диханні вітру
Просіває хвилини через сито далеких хмарин.
Край стрімких ручаїв легіт листя збирає у жмені,
Підіймаючи з трав горобини багряну вуаль.
Гасить вечір вогні у лампадах запалених кленів
Там, де з осінню знов обнялась невимовна печаль.
Увібрали й мій сум ці прощальні осінні етюди…
Що привиділось в снах, відпускаю у безмір усе,
Залишивши собі вогник той, що зі мною повсюди,
І той подих небес, що мою парасольку несе.
Ці померклі світи вже пливуть дощовою водою,
Ледь тамуючи голос свого тихого серцебиття.
Відлетять, щоби знов відродитись дзвінкою весною
У цвітінні садів, у буянні нового життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694589
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 12.10.2016
Я так боюсь налякати таке щастя крихке мінливе
Страшно думати,що ти ввечері не скажеш добраніч
Дуже дорожу тобою, хочеться побачити лице щасливе
І дуже хочеться бути в твоїх обіймах і цілувати на ніч
19.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622340
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 02.10.2016
«Джозефе, ти пам’ятаєш сей ритм?
Оден – твій улюблений брит
Плівся під тупіт таких же ніг
Проводжаючи Єйтса в гріб.»
(Шеймус Гіні)
В Ірландії, не так далеко від Дубліна стоять руїни одного замку. Про нього, на відміну від інших замків Ірландії нічого не відомо – ні хто його збудував, ні коли. Здогадуються тільки, що його будували з каменів давньої язичеської святині Беарна Дерг. Будували його англійські завойовники на землях ірландського клану Мік Тайл. Будували для захисту англійської колонії Пейл від «диких ірландців» - так нас називали оті сасанех. Хто володів тим замком в середні віки – так і лишилося загадкою. Відомо тільки, що в руїнах цього замку ховався у 1690 році король Джеймс ІІ після поразки на річці Бойн, яка стала не тільки його поразкою, але і катастрофою для всіх ірландців. Потім Джеймс ІІ втік звідси до Франції. Нині замок лежить в повних руїнах. Місцеві жителі його обминають і не радять нікому туди ходити. Кажуть, що це замок Пака – загадкової потойбічної істоти, що нібито живе в цьому замку незримим. Зайти туди можна тільки тоді, коли цього захоче сам Пак. Якщо Пак не захоче візиту, то зайти туди можна маючи накреслений таємний знак. Біля замку є незримі ворота, які стереже Пак і пасеться на луці його незрима худоба. Пак жорстокий і підступний. Він може схопити людини і занести далеко – на якісь полота або скелі, або взагалі в потойбічний світ. Він любить жорстоко посміятися над людьми, інколи дарує їм такі подарунки, що приносять оточуючим нещастя. Біля цього замку часто пропадають люди – і це задокументовано. Так у 1867 році біля замку зникла Елеонора Шеррард – дочка місцевого англійця, яка гуляла собі біля замку і збирала квіти. Поліція шукала її, але марно. Останній, хто її бачив – це місцевий листоноша, який повідомив, що вона наблизилась до замку Пака. Доля її досі лишається невідомою. Згадавши про цей замок я написав таке:
Не лишаю слідів,
Коли йду з темряви в темряву
У володіння цього волохатого.
А на болотах Ірландії крик
Журавлів і того кулика біснуватого,
В якого тричі стріляли мисливці –
І все невлучно, все коло серця, коло душі,
І все кулями з чорної криці – залізними,
І все в душу.
А над болотами-моховищами
Крила – птахів, що летять у ніщо
І з собою не кличуть,
А на торфовищі-сумовищі журавлина:
Для журавлів, але тих, що вже відлетіли
І не вернуться в пустку страшну,
Яку ти - сивочолий книжник
Чомусь називаєш Вітчизною.
Колись це мурували чужинці –
Проти нас – «дикунів» рудочубих,
Тепер живе Пак –
Той що дарує волинки злі,
Що грають мелодії смерті.
Той, що заносить тіло на місяць,
А душу у пустище – де блукати одвічно
Судилось.
Я би сказав йому,
Пояснив би, що то все намарно,
Безглуздо, як і все на землі оцій,
Якби цей волохатець-дивак
Не ховався від мене
У своє потойбіччя незриме:
Від мене – відлюдника,
Що свої чорні книги гортає
Вечорами ірландськими темними
Біля свічки, що блимає оком
Жовтим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691924
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
«May not lie on the breast nor his lips on the hair
Of the woman that he loves, until he dies.
O beast of the wilderness, bird of the air,
Must I endure your amorous cries?»
(William Butler Yeats)
У січні 1989 року я відвідав замок Кастлкнок, що недалеко від Дубліна. Погода стояла сира і пронизлива, руїни замку оповив туман, часом налітав холодний вітер. Проте недалеко від замку в полі я помітив вогонь. Це місцеві селяни збиралися згідно давнього звичаю вшанувати леді Евлін О’Брінн. Я посидів з ними біля вогню, послухав розповіді старих людей про клан О’Брінн, що колись панував у цих землях, про сумну історію леді Евлін та поспівав разом з ними старих ірландських пісень. Розмова точилась англійською, звісно. І пісні так само лунали мовою чужинців. Нащадки колись гордих і незламних кланів О’Тул та О’Брінн забули ірландські мову давно. І навіть старожили не пам’ятають коли. Погрівшись біля вогню, я знову пішов до руїн, які так багато пам’ятають. І раптом помітив серед туману каменів жіночу постать у білій сорочці з льону. Вона йшла босоніж по холодній землі зі свічкою в руках, яка чомусь не гасла, не дивлячись на пориви вітру і співала ірландською мовою:
«Мій дух не знає спокою,
Ось я блукаю щороку
Навколо цього сумного замку,
Це покута моя сумна,
Але незабаром я спочину,
Розчинюсь в радості незримого.»
Я покликав дівчину: «Леді Евлін!» Але вона раптом зникла, ніби розчинившись в тумані. Я зажурений побрів полями до дороги щоб повернутись назад в Дублін до жаркого вогню мого каміну і згадував сумну історію, що трапилась біля цього замку. Колись, у XVI столітті володарем замку Кастлкнок був Х’ю Тіррел – останній шляхтич, що носив це ім’я, нащадок англо-норманських завойовників Ірландії. Він поїхав у мандри, а замком заволодів його брат Роджер Тіррел, що перетворив замок Кастлкнок в кубло розбійників і почав грабувати місцеве населення. Недалеко від замку були володіння ірландського клану О’Брінн, що так і не був підкорений Англією і був незалежним ірландським королівством. Дочку вождя клану звали Евлін О’Брінн. Серед ночі Роджер Тіррел напав на замок клану О’Брінн. Щоб не потрапити в полон Евлін перерізала собі горло. Цей факт викликав обурення в Ірландії. У цей час королівським притулком і шпиталем Кілмайнгам володіли лицарі ордену Святого Іоанна. Лицарі вирішили, що цей злочин не повинен пройти безкарно. Вони обложили замок Кастлкнок. Роджер Тіррел зробив вилазку з замку і почав битву у відкритому полі і був убитий. Ірландці довго тужили за дочкою вождя клану О’Брінн Евлін. У давні часи вважалося, що самогубство тяжкий гріх, і люди які вчинили самогубство не можуть потрапити до раю. Тому дух леді Евлін О’Брінн досі блукає зимовими вечорами навколо замку Кастлкнок. І згадуючи про той зимовий вечір я написав таке:
Леді туману
Блукає у пошукав вічного спокою,
Леді зимового вітру
І дощу холодних ірландських сутінків –
Леді Евлін О’Брінн –
Холодна тінь холодного замку
Погрійтесь біля вогню нашого
Вогню гелів,
Що палять свої ватри-світильники
Століттями –
Цими ночами темними і зимовими
Чи то на щось сподіваючись,
Чи то просто згадуючи
Як можна будувати собі житло не з каменю,
А просто з туману,
І жити в цьому білому домі
Чи то бути, чи то плаваючи
У ріці часу: потоці, річищі,
Що як вир нас тягне засмоктує,
Нагадує: «Ви жили».
Запаліть хоча б одне вогнище
У цьому домі холодному,
У цьому домі туману,
Що зветься Ірландія,
Зігрійте хоча б одну душу,
З тих неполічених, незліченних
Забутих, незвіданих,
Що блукають стежками мороку
Нашого сумного острова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690888
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
Я вітром стану. Підійму з землі
осінні сльози, що на землю листям
лягають тихо. У вечірній млі
я пронесусь, мов смерч, твоїм обійстям.
Дрижатимуть від натиску шибки,
скрипітиме ліхтар. І жовтим оком
своїм мені підсвітить залюбки.
А я, немовби зовсім ненароком,
порозкидаю у дворі все те,
що так дбайливо склав ти біля хати.
І після всіх цих вправних фуете,
на гіллях вишні буду спочивати.
Чекатиму...Що вийдеш на поріг,
і в цьому всьому безладі речей,
мене ти розпізнаєш. Та на гріх,
не бачити мені твоїх очей.
Бо світло у вікні не забарилось-
погасло вмить. Запанувала тиша.
Ну що ж...сьогодні певно не судилось...
Я завтра прилечу. Іще сильніша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689789
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Підніми свої очі угору,
Подивись далеко в світи,
Нехай погляд твій буде високо,
Мов той сокіл уважно дивись,
Не проспи тії миті щасливі,
Не впусти свого щастя навік,
Бо без нього людині не жити,
Бо без нього і муки, і біль.
Не женися за грішми, юрбою,
Вона щастя в собі не таїть,
Краще тішся цією весною
І люби, що дарує нам світ !
Оглянися на сонце яскраве,
Оглянися на квіточки цвіт
І на серці з'явиться спокій,
І душа розквітне умить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685310
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 18.09.2016
«Крім картин і книг
І галявини – сорок кроків
Що лишило мені життя?»
(Вільям Батлер Єйтс)
На заході Ірландії, в графстві Ґолвей стоїть замок Менлоу або ірландською Мон-лох –«Замок маленького озера». Цей замок здавна належав шляхетній родині Блейк. У 1910 році сталася така подія. У замок викликали акушерку, вона досить пізно їхала в цей замок крізь ліси і хащі – замок стоїть в глушині. І по дорозі вона побачила фейрі, що танцювали в колі на лісовій галявині і було чути чарівну музику. А через деякий час 26 липня 1910 року в замку сталася пожежа і всі загинули. Тіла всіх загиблих знайшли, в тому числі служниць. Але тіло юної леді Елеонори Блейк пропало безвісти. З усієї родини вцілів тільки юний 16-ти річний Улік Блейк, що був на час пожежі в Дубліні. Але через кілька днів його знайшли мертвим в машині. Замок був закинутий і нині перетворився в повні руїни, що заросли плющем і диким виноградом. Відвідавши не так давно замок Мон-лох я довго блукав серед його руїн слухаючи тишу, раптом згадав, що у Єйтса є «Стіни і плащ», а тут стіни і плющ, а потім написав таке:
Творцю хвалу співає плющ
Крізь морок вікон-зіниць
Крізь тьму, де світло вітає ніч
І перед мороком падає ниць,
Ми всі безсилі, ми всі лиш тіні
Позаду безодня років.
Що наша плоть? Нетривке миготіння
Витвір несказанних слів.
Там, за межею, там, за стіною
Буття, що як гніт догоря
Нам сниться минуле, нам сниться життя
Наше. Чи то чужих людей, нам сниться зоря
Прийдешнього і того – за межею. І тло
Страшної казки і наша дійсність. Пройшло.
Проминуло. Сто поколінь
Бачили тут одне:
Трава, вода і плющ на стінах,
І наше життя скляне:
Скалками гострими і кришталевими
Дні. Музика вічності, хащами, хащами йти.
Думаєш справжній, думаєш сущий – ти?
А там за стіною, там за межею
Там, де ми всі малі.
Істина ходить, істина бродить
Там – в чорноті землі.
Примітка: На світлині - руїни замко Мон-Лох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688274
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Осінь прийшла ходою мокрою,
Листям опалим ховає сліди.
Лежимо під однією ковдрою,
Чай остигає – не помічаємо ми.
Осінь об шибку дощами-краплинами,
Вітром холодним в вікно заглядає…
Години удвох пролітають хвилинами:
Часу на щастя не вистачає.
Так ніжно ти гладиш моє обличчя
Й шепочеш на вухо як сильно любиш.
Я б все віддав, аби це навічно,
Аби лиш ти, аби твої губи.
Цілунками губиться кожне слово,
Ведем діалог лишень очима.
Покладеш на плече моє свою голову
І серцем розкажеш, яка ти щаслива.
Обійму тебе міцно, притисну до себе.
А ти усміхнешся, бо цього й жадала.
В пориві думок майбутнє накреслю…
Для спільного раю життя нам замало.
А ти непомітно заснеш біля мене.
Я ближче до серця тебе пригорну
Й дивитись ще буду довго на тебе.
Ти може не знаєш – тобою живу.
А осінь… лиш осінь спокусниця
Засвітить, запалить над нами зірки.
Ніч на землю сонно опуститься…
Не хочу розлуки, заходь в мої сни…
Спільнота автора:
https://vk.com/savchyn_roman
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688273
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Я в натовпі оточуючого люду.
Я в покошеній смарагдовій траві.
Я поряд, глянь, лиш, я – повсюди.
Я живу в думках у тебе в голові.
Я за вікном у весняному громі.
Я – дощовий по підвіконні шум.
Я – частинка інтер’єру в твоєму затишному домі.
Я навіть в ароматі, твій різкий парфум.
Я в нічних твоїх безсоннях.
Я – твій зранку міцний, чорний чай.
Я – долонь тепло по білих скронях.
Я – в кожнім такім ласкавім «скучаю».
Я – мелодія твоя, живою
Ідеально так лягла на струнах.
Це природа-матінка мене такою
Особисто для тебе придумала.
Я – малесенький клаптик голубого неба,
Що тільки для тебе призначений.
Більше мені нічого в житті не треба,
Лиш бути для тебе значимою.
Я – твоє місто в яскравім сяйві ліхтарів.
Я на світанку, жаги твоєї, прохолода.
Нема в мені нічого від хитрих лихварів.
Я просто віддаю тобі себе як нагороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687760
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Вже осінь. Листочки поволі втрачають притулок.
І я рівновагу втрачаю, бо сильно болить
Цілунку тавро – чи від змія, чи то від Іуди...
Згорнулася кров, стигне, кришиться. Знаю, коли
Зневіра, безумна й розважлива в помсті потвора,
Вистежує сум, то колюча, мов ярий реп'ях!.
А я ще й минулі страхи та жалі не зборола,
І, наче в п'яту, а чи в серце, встромляється цвях…
Кульгавить єство, бо і осінь втрача рівновагу.
І я не свята... Та катують союзи страхіть
Мовчанням твоїм, викликаючи голод і спрагу
Між тим, що зотліло, та тим, що не може зотліть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687634
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
А я тобі давно не йму вже віри…
Пробач мене, що й не люблю уже.
Бо кожен колір твій для мене – сірий,
І день – не-день, і все своє – чуже…
Набігли хмари злою татарвою,
Збігає день все швидше до кінця.
Я не втечу від тебе! Навіть бою
Кривавого не дам тобі - вінця
І так ти маєш кольору багрянцю.
Хто ж я така, щоб тебе зупинить?
І тяжко так у грудях, як до танцю
Ти йдеш у першу вересневу мить.
Коли твої отруєні тенета
Від краю і до краю простягнеш,
Я відгорю своє, немов комета,
І випаду до центу тих пожеж,
Що ти завжди приносиш із собою…
Але ж тобі радіє ліс і лис!?
Лиш я не жду, вже втретє, і з журбою
Стрічаю кожен пожовтілий лист.
Мене болить й пече кудись під груди,
Наповнює печаллю простір мій
Цей перший день осінній, ця полуда –
Маленька смерть моїх ще літніх мрій.
30-31.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686725
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
«...Чаклунство довгих білих днів,
Коли в сонливій млі душа сумує глибше...»
(Шарль Бодлер)
Я наповню мій келих туманом
Густим, непрозорим, липким,
Як молоко корови білої та комолої,
Тої самої, що блукала
Чорнотою Всесвіту і
Розлила з м’якого вимені
Білу смугу Галактики,
По якій ось так і мандруємо
Кермуючи возом бурлацьким
Від одного Сивашу до іншого
Пересипу-Перекопу-Перемуру.
А у снах на махновській тачанці
Скоростріл затискаючи пальцями
Все так само кладу окупантів
У траву, у траву, у траву.
Гусне вечір. Як раніше, не спиться,
Не сниться, не мариться і не літається.
У кинутій хаті,
Що стримить дерев’яною вежею,
Дитинцем дитинства
Серед лісу кудлатої містики
Я ковтаю туман
Як ковтають вино забуття,
Як проціджують смерть
Крізь сито діряве років,
Крізь зуби століть.
Як п’янить цей туман...
Як хилять на сон
Ці подушки мохів...
Ці дерева в імлі,
Що шепочуть: «Засни!»,
Ці черлені брусниці краплини -
Черлені, як кров.
І це дерево - тепле на дотик
І легке, як життя,
І своє, як труна.
Прозорими крилами бабки
Дні шурхотять. Я живу.
Я блукаю. І келих туману
Я п’ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686412
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Ілюзія смерті: в холодне осіннє місто
Сезонно вповзають химери з важкого сну...
Заповзають прокляті під моє холодне ліжко
шепочуть прокльони - коли ж я засну?
Ілюзія смерті : курчата літають під дахом.
Пінгвіни крилаті летять кудись в небеса
Ця осінь для інших стала тепер крахом
І безкрилих птахів зарубала сталева коса.
Ілюзія смерті: в блакитному небі військовий літак
Мінне поле розквітло в червоних маках
Він вбиває тебе, посміхаючись щиро так
Наче ти - подарунок, що дають при святах.
Ілюзія смерті: ми насправді вже мертві
І над нами зелена-зелена трава
Не забудь усміхнутись останній тій жертві,
Яка іще вірить - та ні, я жива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646533
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 26.08.2016
Вбивають людей не міста, а самотність,
Ти ніби не сам, але зовсім один.
Тебе оточують тисячі, сотні...
Та самотність така, що нема в неї меж.
Вона є жорстока-вбиває, руйнує,
Стіни самотності вона побудує.
І ти вже привикнеш, твій світ тепер щез,
Вона вже єдина-самотність без меж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685909
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Задрожала струна и взвыла,
Как рожденным ребенком мать...
Ведь в утробе еще любила,
А теперь вот смогла обнять...
Не от боли стонали звуки:
Наслаждением длился миг...
Дайте, Божье творенье, в руки,
Дайте радости слышать крик.
Нежность струн - поцелуев ливни
И касания столь нежны...
Как мы к жизни порой наивны,
Как аккорды порой сложны.
Льются чувства касаясь пальцев,
Крепко держит младенец грудь...
Сколько ж нот, без души скитальцев,
Сколько ж песен рожденья ждут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685763
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Ви вже стали мені нецікаві,
Ті холодні і стримані Ви.
Вже, здавалося, ближчими стали,
Але ні... То лиш голос весни.
Я кохала... О як я кохала...
Так ніколи ніхто не кохав.
Навіть зустрічі з Вами шукала,
Але бачила Вас тільки в снах.
Треба було надихатись Вами,
Поки була можливість така.
То кохання би жило віками,
А тепер лиш повільно згаса.
Хто ж то винен? Обставини винні?
Може, я не достойна Вас?
Може, Ви б мене так не любили...
А, можливо, нам винен час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685575
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
«Where dips the rocky highland
Of Sleuth Wood in the lake,
There lies a leafy island
Where flapping herons wake...»
(William Butler Yeats)*
Х’ю Рудому О’Доннеллу. Щиро.
Там на пагорбі
На зеленому вересовому,
Де колись стояв замок
З білих каменів тесаний,
Ясен.
А я знав, хто стояв біля брами,
Біля брами,
Біля воріт тисових тесаних
Замку Болота Куликового
(Стріляють вальдшнепів
Кулями залізними -
Кров по воді:
Пливи, річко Шеннон,
Пливи,
Бо кров по воді.
Не кричи, качуре - лети.
У жмені кулі залізні,
Йде мисливець болотами
Торфовищами куликовими).
А очерет коні топчуть,
А десь руїни, а десь навіть сліду.
Ти кажеш: «Клан наш»,
Кажеш: «Гели»,
Кажеш: «Навіть якщо безнадійно,
Навіть якщо смерть болотами ходить,
Між туману клаптями,
Болотами куликовими,
І банші кричить,
Цей замок білий здобудемо
І тримати будемо,
Доки верес гойдає вітер,
Доки вода в криницях не висохне,
Доки...»
А нині ясен.
Там, на пагорбі:
Між небом і вересом,
Між Дорогою Корови Білої
І Рівниною Тисовою.
Цвях забиваю
У ворота неіснуючі
Замку давно зруйнованого.
Ви чуєте стукіт?
* - «Де пірнають скелі гір
Слейт-Вуду в озерний глиб,
Острів листяний сховався
Чапля біла б’є крилом...»
(Вільям Батлер Єйтс)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685157
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Я б сховала усі твої болі й печаль,
І кошмари,що сняться наживо.
Я дала б і вина ,і ромашковий чай,
І любов,яка є надважлива.
Я приборкала б демонів хижих твоїх.
Я б кохала гучніше прибою.
І подібно йому, я б стелилась до ніг,
Тільки б все було добре з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685016
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Куда же
убежать,
когда не растворяет спирт ни грамма
мерзких мыслей
и камень на груди
все давит,
надрывая нерв,
сурдиной по натянутой струне
глуша мой дикий вопль
в сотни forte
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684460
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
У білому мереживі сади,
Зозулею озвався свіжий ранок,
У роси він стежину нарядив,
І заясніли-зацвіли корали.
У білих квітах нишпорить бджола,
Цілющий трунок старанно збирає,
Свою весняну пісню завела
Про сад, що став для неї білим раєм.
Барвінок синьоокий запишавсь –
Краси позичив у самого неба,
Кульбабка заблукала в споришах…
Цей рай бджола залишила для тебе. 6.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665811
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 18.08.2016
* * *
Серпень заплакав
Сірим, холодним дощем.
Час літа збіга.
Вже Маковій, потім Спас...
І... готуй рукавички...
* * *
Небо, ти плачеш.
Сонце стало далеким
І далі тіка...
Що ж поробиш - то доля,
Не від нас це залежить.
* * *
На мене дивись:
Я - не плачу, хоч сонце
Моє - далеко.
Та знаю: десь воно є,
І від цього тепло мені.
* * *
О сонце моє!
Хай хоч як ти далеко,
Промінням твоїм
Моє серце прошите.
Ти у ньому навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683521
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
к Л. Н.
Небо из-под ног.
Я теперь больна.
Кто б понять помог,
В чем моя вина...
Капли на ладонь.
Фонари. Одна.
Вдалеке огонь.
Мысли. Не до сна.
По щекам туман.
Не до сна. Иду.
Все туман, туман!
Мысли на виду.
Я теперь больна.
Шепотом кричу.
В чем моя вина!?
Листья по плечу.
10 апреля 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682589
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Ти-ворон, як в Аллана По,
Що вивчив одне тільки слово.
Неначе трамвай у порожнім депо,
Все лунає воно знову й знову.
Знаєш ти, що я думаю вголос,
І щоразу ти користаєш момент.
Дуже жаль, що царственний Хронос
До офіри не взяв тебе, як елемент.
Бо здається, вже їде дах
Від твого таки влучного слова.
В тебе вийшло, поселив в мені страх.
Через тебе збідніла геть мова.
Ти із про́клятим "Невермор"
Таки зовсім зведеш мене з розуму.
Влаштував лиш для мене терор,
Відволік від одвічного роздуму.
Про що б не подумала тільки:
Про майбутнє, поточне життя.
Ось ти знову переводиш стрілки
Й перетворює мрії в сміття.
Я стомилась від твого "Ніколи".
Я прошу тебе, чуєш, облиш.
Підпишу проти нас протоколи,
Як тільки ти замовчиш.
Я можу навіть втрати слух
Та й всі інші свої почуття,
Щоб не знати тебе, любий друг
І прожити нормальне життя.
Але лиш чорний ворон ти,
Що знає, де вставити слово.
Та не вийде спалити мости.
Це все точно не випадково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682572
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Я буду любить тебя тайно,
Как любят запретные фильмы,
Губительно, страстно, фатально,
Отчаянно, преданно, сильно.
Я буду любить тебя нежно,
Будить поцелуями в шею,
Пускай назовут меня грешной -
Я чувства скрывать не умею.
11 мая 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682377
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
[b]Д [/b]иявол найбільше бажає заволодіти нею.
[b]У [/b]мене також це найсильніше бажання...
[b]Ш [/b]аленію від можливості отримати тіло твоє,
[b]А [/b]ле... холону від думки,що ніколи моєю не буде твоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682095
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Розніжені хмари на синьому небі
Цілуючи сонце, рятують від спеки.
Ковток прохолоди, а більше не треба,
Бо в морі зеленім розбурханий клекіт.
А гори велично солодким привітом
У другому небі, туманом сповиті.
І скрізь насолода розпещеним літом
П`янким і духм`яним, красою налите.
Кришталю озера, у свіжості чари,
Навколо у шатах, зеленого лісу.
Таємні розмови, квіткові мольфари-
Галявини сонця із райдуги- цвіту.
А вітер ласкаво розвіє волосся,
То подих свободи мене огортає...
Розніжені хмари, в них щастя сплелося,
Обіймами неба душею всміхаюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681993
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Хочеш, шукай себе в чужих думках.
Xай сотні інших б`ють тобі поклони,
а мої мрії, хоч і розіп'Яті на хрестах,
не цілуватимуть твої ікони.
Не випрошу ні слова, ні цілунку.
Якщо навіть в обіймах самоти
моя любов шукатиме в тобі притулку,
то доведеться її миттю проклясти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682042
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[i]к М.[/i]
Где кончится облако и начнется небо,
там,
кажется,
я почувствую, что жива
и ты есть
Покидая пределы белого
вспоминаешь себя
человеком,
земные чувства расцветветают восторгом
светлым и чистым
Выше, чем нигде,
ниже, чем вечность
летишь и впускаешь в себя сияние необъятного
[i]21 июля 2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681623
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Друга нуль п'ять
За вікном темнота,
А я знову сиджу у кімнаті сама.
Третя кава за вечір занадто,
Та без неї думок забагато.
Вже десятий повтор тих пісень що з тобою,
Ми в плейлист записали цїєю весною.
Чи була то ще люта зима,
Просто довго сиджу я сама.
Свіжозмелена кава чарує,
Вона ніби над мною відьмує.
Ти казав ,як її готувати.
Та не вчив, як тебе забувати.
Рятувався завжди білим листям,
Що спалила я раз ненавмисно.
В написання пісень поглинався,
І про мене завжди забувався.
Знову ніч непомітно майнула,
Я очей ні на мить не зімкнула.
Вже світанок пора зустрічати,
Тож немає вже сенсу лягати.
Я без тебе всі міри втрачаю,
Всі години мої пролітають.
Знову друга нуль п'ять ,
Знову кава.
Я про тебе не забувала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512199
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 04.08.2016
Коли любові в серці ані грама
й для тебе все це тільки гра,
не говори ніколи про кохання
тому, для кого ти - життя.
Коли у серці навіть не щемить,
цілунку не даруй намарно.
Комусь він гаряче болить,
комусь він залишає рану.
Коли і не збираєшся згадати,
ніколи не кажи "Я не забуду".
Ти змушуєш когось чекати
того, чого більше не буде.
Коли і не збираєшся дзвонити,
то не кажи "Передзвоню",
ти змушуєш не спати й сльози лити,
даєш причину для жалю.
Коли кажеш "Кохаю" - то кохай.
Коли цілуєш - не кидай і не скверни.
Як кажеш "Не забуду" - пам'ятай.
А обіцяєш позвонити - подзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681304
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 04.08.2016
А ти вставай, ти чуєш, ти вставай!
Хоч сил лишилось на один лиш подих,
Якщо вже вирішив давай бери, ламай,
І сумнівів не підпускай ти жодних.
А ти іди, ти чуєш, ти іди!
Навіть якщо усі стоять на місці.
Ми всі гравці одної гри,
Й в кінці всі будем у одній коробці!
А ти живи, ти чуєш, ти живи!
Бо так багато тих, які існують
Не бійся мрій, за ними полети
Й не слухай голосів, які глузують!
А ти кохай, ти чуєш, ти кохай!
Без пам*яті, без сліз і без обману,
Нехай життя для тебе буде рай,
А я підтримкою невидимою стану!
Уляна Квітка 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680963
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Інтим - це перш за все оголення душі, а не тіла.Тому спочатку ніж роздягатися перед кимось, переконайтесь...
...а чи цікаві ви йому одягнені?...
***
Димить на підвіконні сигарета
Із ароматом м'яти та ванілі
В кутку скрипить платівка на вінілі
Легенький блюз знайомого куплета
Ти палко обнімаєш її плечі...
...спустився вечір...
Висить в повітрі атмосфера тиші
Наче струна на дотики вразлива
Вона у відчуттях своїх мінлива
Метається метеликом у виші
Пройдуться пальці по шовковій шкірі...
...нейметься вірі...
Квапливі поцілунки вздовж ключиці
Перекривають дихання - несила!
Вона тебе собою приручила
Став блазнем перед поглядом цариці
Роздягнена душа зове очима...
...ніч за дверима...
Мурашками по тілу, лоскітливо
Гарячі губи дарували ніжність
Ти поїдав до краю її свіжість
Обіймами ув'язнював ревниво
Тонули у долонях почергово...
...все так раптово...
У мерехтінні зір два силуети
Залишать невідкриті таємниці
І втомою блищать її зіниці
Зникають у диму від сигарети
Впаде у руки від неба уламок...
...затліє ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Знаєш, я спати сьогодні не ляжу.
Буду вдихати я пахощі ночі.
Місяцю все що на серці розкажу,
Всі таємниці нехитрі, жіночі.
Потім почну я дивитись на зірку,
Ту що отримала у подарунок.
Зовсім новеньку, бо має ще бірку,
З пафосним написом: "вищий гатунок".
Сад у пітьмі - дивини ціла скринька,
Обриси, тіні та звуки чарівні.
Стану у нім я тихенько, навшпиньки,
Не заважати щоб ночі - царівні.
Тільки почувши твої легкі кроки,
Вже милуватись не стану пейзажем.
Бо запалають вогнем мої щоки,
От тоді разом ми спати... не ляжем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678636
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
В нашому будинку часто шурхотять стіни
За ними я чую сліди і тяжке безжиттєве зітхання
Воно завжди тут було. Які б не відбувалися зміни
За стінами ходить воно і зберігає вагання.
В нашій кімнаті постійно скриплять підлоги
Через перепад температур і завивання вітру в текстурах
І тінь у дзеркалі по ночах чітко побачити немає змоги
Вона як приз, який побачиш лише в особливих турах.
В моєму ліжку зовсім ніколи не буває самотньо
І тихо по ночах теж не буває ніколи зовсім
Воно спить зі мною. Його голос кличе в безодню
І каже мені задля щастя пожертвувати всім.
В моїй голові воно завжди займає місце попереду
Завжди зберігає свій п'єдестал недоторканим
Ганяє мої заблудлі думки неначе овечу череду
І заповняє всю голову й тіло тільки ним одним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675933
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Львів зустрічав нас ранковим дощем.
Сивим, прозорим, розхристаним небом.
Жменькою вулиць, що в'ються плющем.
Поглядом вічним старезного лева.
Стукотом втомлених кінських копит.
Свіжістю ранку і добрих кав'ярень.
Містом, що в променях зливи дзвенить
Шелестом спогадів літніх книгарень.
Запахом ладану давніх церков.
Стежкою колій старого трамваю.
Тишею в закутках темних альков.
Гомоном люду на площі безкраїй.
Лагідним світлом живих ліхтарів.
Тихими кроками ніжних акацій.
Розсипом світлих зірок угорі.
І павутинням з тендітності й грацій.
Голосом ледве відомих поем,
Ніби черкнувши на пам'ять листівку,
Львів проводжав нас похмурим дощем.
Блиском калюж в лабіринтах бруківки.
-----------------------------------
Картина львівського художника Сергія Цемрюка. Серія «Старе місто».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598063
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 30.06.2016
Люди одне за одного
так старанно тримаються.
Не знаючи, чи настане завтра,
кохаються.
І якщо любов приховати - вона видаляється.
Тому я не ховаю, інакше вважаю, відверто кохаю,
щоб часом половину життя не проспати.
Іноді крила розправляються, тільки якщо їх тримати.
Візьми мої крила.
У ніжності - твоя сила.
Тому я й готова старанно триматись,
як більшість,
за всього лиш людину.
Життя в нас - година,
і якщо ми дозволимо собі таку вільність,
як двадцять хвилин просміятись,
повірте - нічого не було дарма.
Для серця тілесних рамок нема.
Якщо є любов, все тілесне стирається.
Люди одне за одного
так старанно тримаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672909
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 28.06.2016
У співавторстві з Данилом-Київським:
Осiннiм Львовом стелиться туман...
Мене... твоєю ніжністю вкриває...
Нова сторінка... як новий роман...
Старим пером, та душу зігріває...
Рядок дерев оголених бринить...
Їх пестить вітер хмарками туману.
Цi почуття природні не спинить
I я тремчу - мить чарівного стану...
На гривах левів вже сріблиться сніг...
Я ж сяю вся... теплом твоїм зігріта...
Летять цілунки крихітнi до ніг...
Знов нас єднає... давній промінь літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459389
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 27.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
Іде дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі,
І ще ранок півнями не співав,
І ще сон повік твоїх не знавав.
Місяць стежку вузькую освітив.
А хто ж твоє личенько засмутив?
А хто ж білі рученьки цілував?
А хто ж стан дівочий не шанував?
Не було ні зливи, ані грози,
Чому ж в лузі плачуть так берези́,
Похилились трави на зелен став,
Смутком вечоровим туман упав.
Якби ціну знала своїй красі,
Не студила б ніженьки у росі.
Сповивала б віченьки зорями,
Душа й серце не були б хворими.
Ішло дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672342
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2016
З флегматичним серцем блукатимеш між людьми
Кажучи,що вже завтра життя твоє стане глибшим.
Що в тім завтра ти витягнеш всі псевдо-колючки
Й вже не зможеш радіти по датам раніше відзначеним.
Без вчорашнього графіку вміло сповільниш темп,
Щоб чим менше псевдо - обов'язків та досягнень,
Щоб чим більше спонтанності дикої на один момент.
Зробиш спробу радіти без дозволу та пояснень.
З потеплілим серцем всміхнешся поміж людьми,
Знаючи,що сьогодні ти вперше відкрився "знакам".
Чуттям глибшим все ж вдасться спекатись пустоти
І навчитись радіти спонтанно та не по датам...
Й саме того дня в тобі вдруге озветься біль
Надто вміло позбувшись гіпнозу тих всіх пояснень...
Ти не вбив його,ні! Він у крові твоїй вцілів...
Й те,що біль уцілів-то найвище з твоїх досягнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670904
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Ти був епізодом в моєму житті
І в нас із тобою коротка розмова
Слухай себе! Підіймайся! Рости!
І знай, що ця зустріч була невипадкова
kosheleva.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663599
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 07.06.2016
[i]Неначе треба майже померти, щоб тебе полюбили. Неначе треба зависнути на самому краю, щоб тебе врятували.[/i]
[b]Чак Паланік[/b]
А ще можна кричати, аби бути почутим,
І лізти в обличчя - бути побаченим.
Ввести кубик до вени, щоби відчути,
Набити тату - віднайти їхнє значення.
Зламати кілька кісток, аби щось зрослося,
Щоб відпустило - увійти в передоз.
Втонути в ріці, щоби вспливти вдалося,
Відгадати погоду, прочитавши прогноз.
Та навіщо ось так? В чому схований сенс?
Адже вартість всього упада до нуля.
Також, до мізеру йде інтерес,
Отримати щось це ідея твоя.
А раніше закохувались ми раптово,
І рятували випадком та вчасно.
Дослухались до шепоту знову-і-знову,
Звертали увагу не лише на мудацтво.
Відчували самі без допінгування,
Фразу сперш розуміли, потім в мізки вкладали.
І зросталось завжди й відпускало востаннє,
Та і з дна власним хистом спливали.
І прогнози чи вдалі, а чи помилкові,
Ми робили самі, самі й помилялись.
Та зараз замкнулись в порочному колі:
"Коли щось отримати ви [u]не намагались[/u]?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670810
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Так сталось -
З неба впала до землі,
Повіриш, друже, вже нема спокою
Молилася єдиному тобі,
Такому по-застудному святому,
Що буде дальше - не твоя печаль...
Віддам себе вчорашньому світанку
Розгублена, до заспаних вікон
Вернулась би... Та вже немає ранку:
Лиш пустота тумани поглина,
Мочила губи, та зривався голос:
Така глуха, здавалось, тишина
І півдоща все падало на груди,
З отим дощем проговорила ніч:
Про все, що так без тебе доболіло -
Душа шукала прихистку і слів,
Які у сірім попелі згоріли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660929
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 07.06.2016
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 01.06.2016
- За що мене ти любиш? -я спитаю...
Наївно зазирнувши в твої очі
А ти мені всміхнешся так уроче...
- За те що до кінця тебе не знаю...
Бо кожен день з тобою то пригода
То іспити для нервів - гра у "кості"...
Мене доводиш часто ти до злості
(Тоді коли трапляється нагода...)
Ти ніжне янголя в моїх долонях
Та все ж крутіша спуску з Евересту
Не піддаєшся жодному протесту
Дзвіночок голосний у моїх скронях...
Лиш ти мене спроможна розсмішити
Внести в моє життя краплинку щастя
Ти моє Богом створене причастя
Таку як ти! - не можна не любити...
З тобою складно -водночас так просто
В тобі коктейль емоцій вибуховий
До нього я частенько не готовий
І як завжди "смакуєш" досить гостро...
Я за тобою зовсім не встигаю
Ти наче ураган - стихійне лихо!
Ти не сумісна із словечком "тихо"!
Мій неосяжний невловимий раю!...
Ні з ким я не щасливий лиш з тобою
Без тебе світ для мене то омана...
................ ...... ...
За що ж мене кохаєш ти , кохана?
- За те що полюбив мене такою!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
А на рахунку знову мінус –
І я кричатиму від болю.
Відбирає друзів вірус
І спихає все на долю.
Він захопить вас спонтанно –
Без попереджень і вітань.
Розійдетеся банально,
Лиш від болю заболить гортань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642492
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 23.05.2016
Блакитне покривало над землею
По ньому димом стеляться хмарини
І сонце тліє денною зорею...
Лоскоче ніс дурманний цвіт малини..
Муркоче ліс, розгойдує вітрила...
Ляклива зелень блимає вогнями...
Леліє вітер у польоті крила,
Що в вишині здаються кораблями...
А ти впади зі мною в дикі трави...
І просто помовчи...нехай цей спокій
Тебе всього наситить, мов заграви
Незайманих і згублених утопій...
Нам небо захлюпоче океаном
Тривожно мерехтливо безкінечно...
Мене прикриєш теплим кардиганом
В обіймах заховаєш...так доречно!
Спинився час - відгомони співочі
Принишкли як і все в лісному лоні
Мене лікує тиша й твої очі...
І теплі на щоках, ніжні долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
«Немає нічого краще спокою,
Немає нічого кращого порожнечі.
У порожнечі знаходиш своє житло...»
(Ле Цзи)
Коли весна стала минулою
І всі - навіть птахи - журилися,
Вчитель своїх учнів залишивши,
Там - внизу - біля селища,
Де кургани-могили згадували
Про давнину незбагненну й сиву,
Піднявся на вершину гори скелястої
І споглядав там старезні дерева
Немилосердно вітром покручені,
Мохом повільним порослі,
І зупинившись біля мертвого дерева,
Що жовтизною сухою й твердою
Стриміло прямо в байдуже Небо,
Хмари кудлаті шкрябаючи,
Вчитель таке промовив:
«Якою прекрасною була смерть
Для людей давнини сивої!
Для гідних вона - відпочинок,
Для негідників - падіння в безодню.
Смерть - кінець властивостей.
Люди давнини називали мертвого
Той, Що Повернувся.
Якщо ж мертвий - це той, що повернувся,
То живий - це мандрівник блукаючий.
Якщо блукалець забуває про своє повернення,
Він стає безхатьком нещасним,
Його всі зневажають і ним нехтують.
Коли в Піднебесній всі стають безхатьками,
Хіба знайдеться мудрець, щоб їх зневажати?
Якщо людина піде з рідної хати,
Піде блукати волоцюгою і не повернеться,
Всі назвуть цю людину нетямущою.
А що за людина, хто цінує своє життя,
Вихваляється своєю майстерністю,
Шукає собі слави і забуває при цьому
Про свій кінець неминучий?
Всі чомусь називають її розумною.
Але всі вони помиляються,
Хто вихваляє другу людину і засуджує першу.
Тільки мудрий відає, кого схвалити,
А кого засудити...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667384
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
«Судомна рука,
наче медуза, засліплює
запалене око
лампади.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
У Місті Медуз – там під хвилями часу,
Там в глибині життя нашого невизначеного,
Коли в темній, коли в каламутній,
Інколи (коли сонячно) – то прозорій,
Все так слизько, так огидно і так оманливо,
Так холодно і так байдуже (навіть істина),
І так обпікає новина кожна,
Кожне слово самодостатнього горожанина,
Так сліплять очі оті ядучі шмарклі,
Оті жалкі газет щупальці,
Оцей отруйний слиз телебачення,
Оці нетривкі парасолі бургомістрів,
Оці тенета їхніх керманичів,
Оці мудреці їхні – холодці плаваючі,
Споживачі планктону офісного,
І пірнаючи у цей світ незворушний
Істин банальних і огидних вигадок,
Гадалось-думалось: та чого б це
Мені на них ображатися,
Чого б це мені отим містом бридитись:
Бо не люди ж то, а медузи –
Будуть вони слизувати й плодитися,
Аж поки хвилі їх на берег жаркий викинуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667039
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Надкусила я кохання
Яблучко з Едему...
По одній тепер дорозі,
Разом ми ідемо...
Ти такий!!!..що просто мало
Слів щоб описати...
Як дивлюся в твої очі
Хочеться літати...
Так люблю я твоє личко
Що рум'янцем світить...
Найніжніші в світі ручки,
В котрих тільки мліти...
Від усмішки я п'янію...
В погляді - топлюся...
Серце моє шаленіє
Коли притулюся...
Мої пальчики кохані
Долоньки тепленькі...
Все моє...таке бажане...
Все таке рідненьке...
Поцілунками покрию
Носик, губки, очі...
І на вушко прошепочу
Мій ти найсолодший...
Я люблю тебе, мій милий...
В цілому - кохаюсь...
І від серця свого ключик
Тобі довіряю...
Не віддам тебе нікому
В обіймах сховаю...
І не змучусь повторяти...
Те як я кохаю!!!
Найніжніший в світі хлопчик...
Янголятко з неба...
В цьому світі вже нікого
Не хочу й не треба...
Надкусила я кохання
Тепер з'їм до краю...
Я до цього не кохала,
І не покохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579054
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
NN
Замкнути на всі замки Дім Буденного Існування,
Переступити Поріг Заборон, Умовностей, Засторог,
Стрибнути у Поле одвічне духмяної Гречки Кохання,
І розчинитись у ньому хоча б на одну літню ніч - удвох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665888
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Знов малює душа акварелями спогадів літо,
Кольорами блакиті хлюпочеться в руслі ріки,
Де в прозорій воді, полуденним промінням зігрітій,
Зайчик сонячний п’є прохолоду з моєї руки.
Так щасливо бреду мілиною далеко-далеко
І збираю, мов скарб, черепашок гладкі камінці,
За батькову руку, що засмагла від літньої спеки,
Надійно тримаюсь, як за сонце ясні промінці.
Бурштином яскравіє пісок під моїми ногами,
Ледь гойдається хвилька в прозоро-тремтливому сні…
Я дівчатком малим між своєї ріки берегами
Пропливу, як тоді, на легкому, мов пісня, човні.
Голубі незабудки притулились, де явір шепоче,
На краю берегів, звідки в небо всього лише крок…
Проживаю ту мить, що забутись ніколи не хоче,
Теплим сплеском води найчистішої із річок.
У краях тих співається серцю і просто, і легко,
Незабутністю дихає кожне промовлене слово.
Й знову я, наче стомлений шляхом лелека,
Повертаюсь туди небесами моєї любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
І, мабуть, найважче – прикинутись чесним,
Себе зав’язавши у вузол тугий.
А гуща ворожить на денчику джезви:
То все вороги, вороги, вороги.
Позаду – удруге змарновані ріки.
Попереду – гори, що марять плічми.
О, Господи, дай мені сил не здуріти,
Як я не здолаю такої лічби.
Най зорі нависнуть мечами Дамокла,
Я більше не буду, не хочу, не мрій!
Допоки ця тиша в мені не замовкла.
Допоки за мене не скажуть німі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584877
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 12.05.2016
І, мабуть, найважче – прикинутись чесним,
Себе зав’язавши у вузол тугий.
А гуща ворожить на денчику джезви:
То все вороги, вороги, вороги.
Позаду – удруге змарновані ріки.
Попереду – гори, що марять плічми.
О, Господи, дай мені сил не здуріти,
Як я не здолаю такої лічби.
Най зорі нависнуть мечами Дамокла,
Я більше не буду, не хочу, не мрій!
Допоки ця тиша в мені не замовкла.
Допоки за мене не скажуть німі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584877
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2016
Прогноз погоди. Мінлива хмарність.
Місцями можливі дощі.
Твоя неповторна майстерність
Тримати все у душі.
У горах зранку буде туман.
Вдень максимум два тепла.
Та ти невтомно, наче шаман
Чаклуєш,за плечима є два крила.
У регіоні хмарно з проясненням.
На градуснику рівно нуль.
Мене ти вбиваєш поясненням.
Бездіяльність обох півкуль.
А тут скоріше за все буде сніг.
На вулиці ввечері всього мінус три.
Ми серед тисячі різних доріг.
Не можемо вибрати правила гри.
В місцевості цій пануватиме вітер.
Дуже сильний,такий же швидкий.
Ми заблудилися поміж літер.
І з'їли той плід солодко-гіркий.
13.12.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665042
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Лиш твоя душа має запах карпатської хвої.
Насичений свіжий запах, п'янкий аромат століть.
Все важче тепер залишатись самими собою,
все легше себе загубить в одну необачну мить.
Не диво чужого неба, в якому горять зорі,
не берег чужого краю, де видно лиш чорний дим.
Не запах чужого саду, насиченого горем.
А чистий, прозорий вітер, що мій зберігає дім,
в тобі концентрує спокій. В тобі береже мене.
І вихри чужих історій, і прірви моїх шляхів,
і смуток очей на фото – усе це колись мине.
Усе це затопить морем; зашишишся тільки ти.
Бо твоя душа має силу гірського потоку.
Силу прапрадавніх мольфарів. Силу небесних сил.
І скільки б не було ночі - буду летіти доти,
доки даватимеш змогу не втратити білих крил.
#вірші #поезія #poetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540514
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 10.05.2016
Тисячі барвистих афіш.
Така беззмістовна реклама.
Чіпляється за кожну із ніш.
Від екватора й до вігвама.
Ми всі, роззявляючи рота,
Приймаєм за правду слова.
Насправді ж ми просто голота,
Що вірить ще в божества.
Ми припинили думать.
Керує всім шаблон.
Ми вже не здатні стримать
Бажань. Потрапили в полон.
Ми розучились мислить.
Для нас це мов закон.
І більше нас не палить
життя. Бідненький лексикон.
Ми пропустили шанс свій.
Його не повернеш.
Ми вже програли бій.
Та ти не осягнеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664893
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
Заглянути в себе.
Забутись,
забити.
Жар нервів своїх
відчайдуш
погасити.
Забутись.
Забити.
Забутись.
Забити.
І вирішити,
що ж робити?
Тримати тремтіння
без остраху в со́бі.
Набратись терпіння —
не властиво особі.
Забутись?
Забити?
Забутись?
Забити?
Ні те, ні інше.
І те, і інше.
Я сильна,
поки я буду любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664955
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
Кортів той біль, ота жагуча спрага,
Пекельні достигали врожаї,
А я сміялась, думала - розвага,
З дощами обіймаються гаї.
Дощить слізьми, бо щастя вмите ними,
Розіп"яте, той хрест не кленучи,
Злетіло в ніч хмаринками легкими, -
Вустам цілунок пристрасний гірчить.
Короткий біль... потроху витікає
Життя із вен, порепаних вві сні,
Та тільки знов душа моя питає:
"Коли ти болю завдаси мені?"
І я прийму його, в пісок ті сльози
Впадуть, лишивши опіки навік.
Тор вогняні із неба шле погрози,
Але тим болем ти мене прирік.
Нехай недовгий вік сумного щему,
Ще довший у чекання без надій.
Переступити вдвох поріг Едему,
Небесний обіцяє Лицедій...
09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664832
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Вродлива, щира, дещо загадкова
Чарівна дівчина, ще зовсім юних літ
Своєю неповторною красою
Щоденно зводить з розуму весь світ
Її зелені, незрівнянні очі
Немов магніт притягують до себе
І посмішка так таємниче ніжна
Як та зоря, що прикрашає вночі небо
До всіх не схожа, чимось особлива
Лише вона уміє так любити
Й своєю чистою й ранимою душею
Вогонь кохання в серці розпалити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615110
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 09.05.2016
Любов не приходить в дванадцять,
Не приходить вона і вночі.
Не прийти вона може і в двадцять,
Якщо лід не розтав ще в душі.
Любов валізами не відправляють,
В магазинах теж не купляють.
Так усі любов слізно бажають,
Гірко плачуть коли те втрачають.
Для кожного вона особлива,
Захована в фразах, в словах.
Комусь, може, незрозуміла,
Вона у вчинках і дотиках, так.
Любов не приходить в дванадцять,
Вона не прийде, й не чекай.
Любов приходить лише один раз,
Ти зловити її встигай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628928
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2016
Живе поміж дерев у парку
Кривенький, але лагідний ліхтар.
Ми друзі з ним давно - ще змалку,
Він – моє сонце, я – його Ікар.
Раз чи два він згасав, напевно,
А я не раз - згасала повсякчас.
Кожен день був крихкий, непевний.
Лікарня – рятівник і Алькатрас.
Лиш друг-ліхтар з вікна палати
Підморгував бадьоро і світив.
І я, заморена й крилата,
Ковтала світло, що давало сил.
Я вдячна: не скупивсь на світло,
Смутні полотна ночі прорізав,
Матусі мерехтів привітно,
Кидав муар на літню зелень трав.
Минулося, мов сон вчорашній…
Я в парку, ось - ліхтарик, там - вікно,
Дитя за склом стоїть сердешне,
Ковтає світло всім смертям на зло.
Біда запрошень не чекає,
Не оминає й діточок малих,
Не сушить ріки сліз безкраї,
Що з щік стікають стомлено-блідих.
Біда живе з початку людства,
Щасливий той, хто не зустрів її.
У Бога не просіть багатства -
Просіть здоров’я діткам на землі.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664295
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Не можу я сказати, що кохаю,
Бо вже кохала і не раз.
Та зараз я прошу й благаю,
Щоб все було в останній раз.
Лиш те, що житиме між нами,
Палатиме із року в рік.
Навік загоїть в серці рани
Й наповнить серце до повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597938
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 06.05.2016
На просторах південних морів
Ми залишим тебе...о, Планета,
Як в твої необачні тенета
Я попасти зумів...
В небі тануть сліди літаків-
Світлі Руни в глибокій сині...
І розносять вітри муедзинів
Стоголосенний спів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611753
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 06.05.2016
[i]Поговори зі мною так,
Щоб я тебе побачила.
Так - щоб весна
Торкнулася душі моєї...
Дзвін Великодній продзвенів,
І всім і все пробачено...
Чому ж це , досі , я
Чекаю сповіді своєї...?
Поговори зі мною так,
Щоби душа світилася.
І ми - немов святі,
Хоча і трішки грішні.
Подякуєм за це,
Що ми тоді зустрілися...
За все ,що щиро нам
Подарував Всевишній.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575022
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 06.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
Десь виринають з пам'яті то дати,
Але частіше образи, фрагменти...
Де мама все щось робить коло хати,
А в гаражі у тата інструменти.
Наші собаки: трохи рижа й чорна.
І сад з городом - майже на подвір'ї.
Завжди всміхнуся, - спогадом пригорне
Так, ніби душу залоскоче пір'ям...
І я щаслива... Боже, як щаслива,
Коли згадаю пустощі дитячі.
Ту солодющу, ту медову сливу!
Й далекі зорі - тихі і тремтячі...
І в серці сум, і радість, - все від того,
Що доля ця дала мені пізнати
Двох ангелів життєвої дороги:
Невимовно коханих маму й тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580361
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 03.05.2016
А в світі істина одна:
немає істини у світі.
У кожного вона своя,
і кожна варта тільки миті.
Ми чуєм те, що хочем чути.
Ми бачим те, що краще нам.
Забудем те, що варт забути,
а не забудем — лишим шрам.
А в світі істина єдина:
у світі істини нема.
Лиш пам`ятай, що ти — людина,
що мислиш, дієш. Що жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663640
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
[quote]Я почуваюсь птахом в небі…
Systematic Age[/quote]
Я твердо вирішила з всім порвати.
Та раптом ти… Розпався світ!…
Моя душа теплом підтята
Тепер не рветься вже в політ.…
Дощем спадала я донизу…
І підіймалась з сонцем вверх.
А ти ходив усе поблизу,
І ніби й зараз ходиш десь.
Я була вільна!… Я літала в небі…
Крилом торкала ніжно хмар.
Та тільки пригорнулася до тебе
Як враз забула власний дар…
Я вільна! Я жива! Ти чуєш?
Не зупиняй політ думок!…
Ти по землі весь час кочуєш.
Я ж……поміж ластівок!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663639
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
Букетом сонячних рапсодій,
Легеньким літнім вітерцем,
Віночком із сумних мелодій,
Що будять в душах світлий щем,
Простим метеликом - до сонця...
Мені б не обпалити крил,
А сісти на твоїй долоньці,
Щоби тобі додати сил.
Я стану ластівкою в небі,
Тихеньким шепотом дощу...
Щодня летітиму до тебе,
Хоч, може, й душу обпечу.
Ти в ній давно вогнем хлюпочеш,
У моїх мріях і віршах...
Я стану тим, ким ти захочеш...
Та серце болем ріже страх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594718
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 29.04.2016
Он уходил...
Она стояла и молчала.
Взгляд опустил...
В ее глазах слеза дрожала.
Он дверь закрыл...
Её душа в тот миг рыдала.
Любовь убил...
Она с любовью умирала.
Он все забыл...
Она все помнила и знала.
Он отпустил...
Её душа не отпускала.
Он разлюбил...
Она руками обнимала.
Сердце разбил...
Она осколки собирала.
Время прошло...
Она все верила и ждала.
И словно тень...
Она в толпе его искала.
В душе сваей...
Она все чувства убивала.
И много дней...
Она тихонько угасала.
Он понял все...
Да только времени, не стало
Он вновь пришёл...
Она его уже не ждала.
Он дверь открыл...
А на полу... Она лежала
Он не успел...
Она с любовью умирала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569089
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 29.04.2016
«Як ангели мітять знаками
Двері врятованих,
Так само торкаємось ми всього,
Що здається нам ніжним.»
(Р. М. Рільке)
Серед листя живуть птахи,
Доки ці клапті життя
Не розфарбує осінь,
Доки не пообриває
Падолист сього світу
Ці сторінки правди,
На яких літописи писані
Буття зранених кленів.
І я серед листя:
Нехай і осіннього,
Пишу про маленьку істину
На сторінках берези,
На жовтих листках клена,
На брунатних долонях бука
Часопис сумної осені.
Пишу темним чорнилом
Наточеним з вен широких –
З рук, що колись тримали
Весла човна життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527841
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 29.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
я повинен пережити цю ніч
я повинен пережити цей день
я повинен пережити цей цикл
я повинен
а далі ніж
і стенд
заплямований
кетчупом
вже бракує сил
запах прогорілої
котлети
летить
над спальнею
єдиною кімнатою
в хаті
пледом
закутавшись
став дивитись на бардак
краплями
стікає дощ
через отвори
через ґрати
приборкати норовливого
легше
ніж приборкати смиренного
затрати
більші
і нерви
стелив свою ковдру
вечір
парламент
давно розпустився
і пішов спати
в озера
свої пропозиції
надавали
хмари
затуляючи
згасле сонце
тривалість
життя якого
не перевищила б і мільярда
років
працюючи на
дачах
кров ціль
попід пірсом цвинтар
рибин
загиблих
у війні
з відходами
які пролізали
через сито
не було причин
на їх викид
і вони припливли
стали під
домом
вдалині пливе
баржа
схоже знов
щось везуть
у звичному
напрямку
майже
побачили
я ховаюсь
бо не хочу бачити
антропогенного
дивлюсь вище
туди я прибув
краєвид на затоку
з вікна
єдиного
єдиний
і неповторний
як обличчя
око
стіна
не личить
або помилка
чути совиний клич
і включивши вже
Linkin Park
падаю
втомлений
на підлогу
лягти бракне сил
я повинен пережити цю ніч
я повинен пережити цей день
я повинен пережити цей цикл
28.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662759
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Коли ніч торкається чолом її холодної подушки,
вона ковтає залишки передозованої кави,
ким то непотрібними і викинутими спогадами…
години вибивають на її плечах абстракції суму
саме він стає інтенсивніший коли на одинці із собою…
тоді хочеться ,
кричати…
тому що боляче говорити
хочеться писати безглузді вірші…
плакати,щоб ніхто не заважав…
кусати лікті і пальці…
наче в остатнє хочеш його відпустити…
не можеш…
ніколи не зможеш…
адже саме він навчив тебе посміхатись…
писати
його по каплі…
по букві
виливаючи все на папір…
кровотечею із скусаних губ…
до втрати сили…
і низького гемоглобіну…
розтріпаного волосся…
писати…
писати…
до обпечених пальців…
до прокидання ранку …
наодинці…
щоб незабути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334703
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 28.04.2016
«Чи вистачить волі журбі твоїй
З ангельської сурми гриміти –
Страшного суду віщунки, мелодію бурі…»
(Райнер М. Рільке)
Віщуни.
Вони не шепочуть,
Не приносять свою вістку таємно
Від серця до серця,
Не ховають свою офіру
На вершині свого духу,
Вони кричать голосом грому,
Звуками, що тремтіти змушують
Навіть дуби віковічні,
Не те що осики,
Кілками з яких звикли
Пробивати чорні серця упирів
Люди, що літати над лісом
Вміють.
Віщуни говорять
Голосом бурі,
Що валить віковічні смереки,
А не те що трухляві липи,
Що бачили, як були молодими
Сини Ярослава (того, що Осмомисла)
І горді мури давнього Галича.
Але віщунів все одно
Ніхто не чує
Ніхто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527438
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Пошукаю у снах твої очі,
Зав"яжу незаплетені долі,
І тремтячим жагучим..."поволі"
Увійду з надвечір"я у ночі...
Увійду, розриваючись навпіл,
Бо нестерпно палає і ріже,
Оте "НАЩО?"нестримне та хиже,
Розбиваючи подумки, нахил...
Розбиваючи сумнівом стежку,
На яку стану, долі скорившись,
І схилюсь,поцілунком упившись,
Вишиваючи щастя мережку.
Вишиваючи шовком, гаптую
Цілий вік наших поглядів, нишком.
Не буває любові надлишку -
Наче мантру, стіжками...карбую.
18.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629548
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 23.04.2016
Я не навчилась з келиха вино
У спрагу пити, краплі не зронивши.
То тільки злість із гнівом заодно
Вмовляють пити, вщерть заполонивши.
Тримаю міцно вогняне весло,
Стихія пристрасті зліта шалено.
Куди мене вже знову занесло?
У мороці віднайдене - черлено.
Мабуть пила з тобою зілля-чар,
Тому видіння зачепило хмари,
В коханні медом ллється кожна з чвар,
Поблажливо всміхаються примари.
Я не навчилась пити взагалі,
Хіба по краплі спокушати диво,
Розіпнута душа твоя в імлі,
Торкнусь цілунком в пристрасті мінливо.
Можливо вип"ю те, що не віддав,
Або сховав розлуки та печалі.
Коли отак одну мене жадав,
Що ті віки? - фелука на причалі.
02.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613510
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
Обійми мене міцно і ніжно,
Не пускай мене з рук, не пускай!
А мені абсолютно не тісно!
Не іди ще, прошу, зачекай,
Хоч би день чи єдину годину,
Чи хвилину, секундочки мить!
Приголуб мене, наче дитину,
Поцілуй мене там, де болить!
Там, де рана усе кровоточить,
Ти вустами прилинь, прошу́!
В оберемках черго́вої ночі,
Що лиш тоне у краплях дощу.
Подорожником стань, що з лісу,
Хай загоїть ті рани в душі!
Колискову співай мені пісню,
І читай казочки́ та вірші́!
Аби солодко й міцно заснула,
Носом вткнувшись у шию тобі,
Про погане з тобою забула,
Лиш плекаючи мрій голубих.
Хочу поряд тебе. Обійнятись!
Хочу ласки твоєї й тепла,
І ніколи вже не розлучатись,
Щоб рука твоя тілом пливла.
Обійми уві сні мене ніжно,
Бережи від кошмарів вночі,
Лицар мій в обладунках залізних,
При титановім сильнім мечі!
Обійми! Так люблю твої руки!
Я не можу без них ані мить.
Припини ці безжалісні муки!
Обійми ж мене вже, обійми!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622702
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 23.04.2016
Заплутався рукою у волоссі...
Чи може... просто ти не хочеш йти?
Це щастя мить? Чи все мені здалося?
Живий міраж... де разом я і ти...
Міраж... то чом так солодко мені?
Гаряче серце пристрасно пече...
І те волосся... що заплуталось в тобі...
Та губи ніжно... водоспадом... на плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370149
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 23.04.2016
Так дивно...
тихо ніжиться печаль...
Липневе листя теж жовтіти може...
Коханець пам"яті сентименталь
З троянд колючих
стелить ніжно ложе...
А в мене задощило не на жарт
І змило мрії вже
про сьоме небо,
І фініш там,
де мав початись старт
Слізьми крізь посмішку:
"Не йди... не треба..."
В навушниках, як завжди, "Океан"
І хриплий голос...
так на твій не схожий:
- Я поверну́сь у сни... ОК?
Обман...
Та пальці в кров...
й чіпляюсь в тихе "може..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 23.04.2016
"Завтра чекай, - дев"ятий
І зустрічай о восьмій.
Вже намастила п"яти,
Їду, все інше - поспіль."
Глянеш і розцілуєш,
Квіти купив червоні,
Ще одну ніч змарнуєш,
Зорі на підвіконні.
Тільки цигарку спалиш,
Свічка давно згоріла, -
Знітиться, як розхвалиш:
"Гарна, хоча й хворіла".
Брют у холодне з ночі,
Змелена кава зранку.
Точить чекання,точить
Звечора до світанку.
Ранок хвилина крає,
Сон не прийшов і досі.
Поїзд прийшов, - стрічає...
Хто він? - примари босі.
Хто він?.. вуста таврує,
Пальчики ніжно тисне.
Натовп навкруг вирує,
В нього на шиї висне.
Погляд злодійкувато
Кинула, випадково?
Дихати важкувато, -
Піниться брют святково.
22.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661357
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Немає ніякої слабкості:
Любила мене всю ніч зверху,
Немов богиня витривалості-
Гаряче невимушено легко
Любила світанково-денно,
неспішно тепло сонячно і ніжно...
Кохала боляче і щемно,
Не відпускала ні на мить із ліжка:
Запливала в усі мої тріщини,
Підривала усі мої бухти.
Усі сни поробила віщими,
Очищала мене від брухту...
Викидала із мене сміття,
Не питаючись чи я хочу,
Відкривала мені треті очі
І оновлену радість буття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565572
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
Вже літо заблукало в чебреці,
І небо грози громом розривали,
Впились гарячим сонцем пшениці,
І вкрили поле пишним покривалом.
І напівстиглі жита колоски
В волошок сині заглядали очі,
Їх шлях життєвий дуже затяжкий,
Як і мого народу на праотчій
Землі. Та вірю: зглянеться земля –
Волошки між колоссям уціліють,
Адже земля дітей своїх зціля,
Й волошки ще рясніше засиніють.
І буде хліб високий на столі –
То від землі і Бога нагорода,
Бо люди, коли з хлібом, – королі –
У цьому переконана природа!
14.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634029
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 22.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2016
Всміхається місяць крізь темряву ночі,
Гуляє по небу, скликаючи зорі.
Для них він співає і вірші шепоче,
Купає у темному, тихому морі.
Вони ж задля нього по дивному колу
Танцюють танок свій, німий, загадковий,
А він поміж ними виконує соло,
Сліпучо яскраве, безмежно чудове.
Та прийде ось ранок туманно прозорий,
Захоче й собі танцювати із ними.
Злякавшись, тоді поховаються зорі,
А місяць на небі стане незримим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587270
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 20.04.2016
Рвала себе. Тебе шукала.
Колекціонуючи при цьому біль
Закрила очі і чекала...
Хоча б приємних сновидінь.
Тобою тяжко відболіла,
Мою ти душу ошукав.
Родимі крила не згубила,
Але літаю серед темних хмар.
Гаряча кров пульсує в скронях
Та серце втомлене кричить.
Я вкрита вся безмежним болем
І хтось навмисно тисне на "repeat"...
kosheleva.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660640
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Дякую за натхнення.
Автор: Systematic Age
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660789
Одна краплина, перша - сирота.
Її униз зіпхнули раптом хмари,
Оті бундючні, злії яничари,
Той ятаган, що кине висота.
І лине вниз у безвісті жахіть,
Бо що чекає одиноку птаху,
Малесеньку краплиночку-комаху,
Прийдешню із засмучених століть?
Вона летить і роки, як мусон,
А з неї і моря, і океани,
І навіть темні мовчазні екрани
У заздрощах зітхають в унісон.
Вона недовго тут, життя мине...
Та раптом губи спраглі окропила,
Сльозою тихо землю напоїла, -
В твоїм зітханні подихом майне.
20.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660822
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Тепло-пекучим нервом,
Ніжністю, щемом в душі,
Пульсуючи безперервно,
Рвуться на волю вірші!..
Б`ються в судомах рими,
Собі шукають подібних...
У серці то весни, то зими
Грають на струнах срібних.
Слово не вмре, не щезне -
Стане частинкою світу!..
Не помирають весни,
Просто приходить літо.
Знову теплом зігріє
І не відпустить більш...
Знову в душі, що мріє,
Квіткою виросте вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584552
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 19.04.2016
Не буває повітряних трас у воді,
А на сонці не світяться плями.
Не буває сузір"я зірок в лободі.
І шляхи не буяють хлібами.
Не буває той смуток, забутий колись,
У долонях вбиваючим струмом.
Не буває розлук, що у зустріч зрослись,
Віддзеркаленим в серці глумом.
Не буває, щоб десь від печалі горіх
Сипав в кошики щедрим врожаєм.
Не буває небачених нами утіх,
Бо небачених НАС не буває...
Не буває без міри чогось, бо відтак
Раптом зникла, погасла, скінчилась.
Не буває льодяником мідний п"ятак.
Тільки присмак любові - наснилась...
19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660716
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Ніч. Все спить. Лиш вітер свище,
Дме безперестану.
Нижче-вище, вище-нижче,
До самого рана.
А вранці засинає десь у хмарах,
Як тільки сонце пустить в небі спалах.
Ранок. Ясне небо. Вже світає.
Треба всіх збудити.
Вранці все встає і розквітає,
Щоби знову жити.
Десь здаля вже чутно солов'їний спів,
Що нам про сновидіння розповів.
День іде. Усе бринить,
Все цвіте, буяє.
Вітер десь у хмарах спить,
Ліс лиш розмовляє.
Навкруги настала раптом тиша,
Тільки десь пробігла сіра миша.
Вечір. Захід. І багрянець
Небо укриває.
Сонце йде, ніби вигнанець,
Небо полишає.
Аби місяць славний - зірок володар -
Прийшов на зміну світло дати в дар.
І знову ніч. Все знову спить,
А вітер буйно свище.
Вже й ліс заснув. Усе мовчить,
Неначе кладовище.
А вітер лісу каже: "Засинай!
Співати тобі буду lullaby*!".
То це не дме він і не свище,
Нижче-вище, вище-нижче.
То колискову він співає,
І все навколо засинає.
Аби могло все засинати,
То вітру треба ніч не спати.
І все співати, лиш співати,
А вдень у хмарах спочивати...
Lullaby* - у перекладі з англійської означає: "колискова".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660522
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Людські серця хворіють без упину,
Бо відчуваютьь сморід поблизу,
Бо відчувають ВІДЧАЙ у людині,
Який переростає у біду,
В страждання, в біль, якого не спинити,
Допоки ми живемо в коробках,
Допоки ДУШНІ і будинки, і квартири
Тримають нас в своїх руках.
Потрібно вільно жити, без обмежень,
Без упереджень, утисків-кайдан,
Без зла, ненависті й без застережень
Тоді і буде наше серце-океан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660498
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Моя душа маленьким їжачком
Згорнулася в клубочок і чекає...
Листок осінній жовтим літачком
Мрійливо поміж хмарами кружляє...
Той їжачок ліг спати до весни -
М`яке кубельце намостив із листя,
Вже кольорові, гарні бачить сни,
А в них весна і сонце золотисте...
Мені тепер і коле, і пече,
І тисячі голок впились у тіло,
І час тепер повільно так тече,
Як мед загусклий скапує несміло...
Й не осінь винна в цьому, навпаки
Душі сказала: "Спати не дозволю!"
Й цей вірш крізь їжакові колючки
Якось прорвавсь, протиснувся на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615674
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 18.04.2016
Скільки ще сліз,
Скільки солоних
Мусять пролитись
З очей твоїх
Синіх?
Відповідь стерта.
У попелі сотня валіз.
У скронях досі
Шалено пече.
Небо мовчить,
Небо важко на плечі
Хилиться.
Небо просить ще.
Страшно думати.
Єдині слова
Забуваються.
Небо мовчить.
У правиці попіл
Автоматних черг.
У скронях пече.
Хочеться вибити вікна.
Адже тобі так
Нестерпно гаряче.
Черговим мінним вибухом
Віру – вщент.
Вибач, цей світ війну
Доручив тобі.
Вибач, Адонісе.
То буде, мабуть,
Остання весна.
То буде весна
Без слів, без сліз.
У попелі мертвих
Валіз
Ти попросиш
Трохи вина.
А потім –
Війна у тобі,
А потім -
Червоні сніги.
Мить.
Це усе, що залишиться.
Наодинці.
Не знайдеться
Потрібних слів.
І болітиме так,
Як вирване крило
Синиці.
І небо, заплющивши
Очі,
Важко на плечі
Хилитиметься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635605
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 17.04.2016
Твої губи пахнуть жасмином,
А волосся терпким вином...
Розтікаючись часоплином,
В чашку капає мед бурштином.
За фіранковим привидом ночі
Плаче сумом спітніле вікно...
Задивляюсь в закохані очі,
Випиваю тебе, як вино.
Чай жасминовий, мов кохання,
Я смакую ковтками малими...
І нізвідки приходить пізнання,
Що сплітає акордами рими.
За вікном засина світ жорстокий,
У нас - інша реальність, своя:
Тихий, затишно-ніжний спокій,
Я назавжди тут твій, ти - моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568049
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 17.04.2016
Засоромлена...тільки щаслива
А на вулиці злилася злива...
До якої байдуже, мій милий...
Я до тебе в обійми летіла
В твої руки, неначе у крила...
По дорозі босоніж, ходили
Де калюжі долоні відкрили...
І тілами так ніжно тулились...
Цілувались...сміялись...любились...
По обличчі краплинки стікали...
А ми смутку з тобою не знали...
Крикне хтось нам у слід: "Божевільні!!!"
Ми тих слів не почуєм...ми вільні...
Засоромлені...але щасливі
Ми до неба всміхалися зливі
І в нічому не маєм потреби...
Поруч я...поруч ти, все що треба...
любому Колі Карпцю)) за добру душу, щире серце і надзвичайну поезію" Я не йшла, я на крилах летіла..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577820
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 17.04.2016
[i]Відпусти мене на волю світ за очі,
Нащо ж тепер вже боротися?
Як можна жить не кохаючи?
Нащо ламатися,якщо цього не спромогтися?
Може,я й звикла коритися,мов та лоза прогинаючись
Під вітром твоєї волі...
Та не збираюсь дивитись,як ти граючи полишаєш мене долі!
Клітку золоту—своє пристанище,
Я відімкну,
Бо,як згасне в серці палаюче вогнище,
То серед нього і зникну![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660249
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
«Що це була за людина?
Чому при зустрічі з ним, учителю,
Так змінилося Ваше обличчя, зблідло,
І цілий день Ви не могли прийти до тями?»
(Чжуан Цзи)
Вчитель Ле Цзи мандрував Піднебесною
У пошуках весни - вічно від нього втікаючою,
І надибав чи то випадково, чи то зумисно
На хатинку старого відлюдника,
Якого орачі вбогого поля
Звали мудрецем і вчителем.
Ім’я він мав здавна Сторож Кордону
Хто зна якого - чи то совісті, чи то людяності.
І зайшовши у його вбогу хатинку
Він ні про що не запитував:
Бо задавати питання це хибно,
А не задавати питання - теж помилка,
Хоча хотів дізнатися - на якій з тутешніх гір
Весна забарилася, перш ніж піти в Небуття.
Але вчитель Сторож Кордону
Так промовив йому - гостю,
Даруючи думки сокровенні:
«Слова прекрасні, тоді коли відгомін їх прекрасний,
Слова потворні, коли відгомін їх потворний.
Тіло довге - і тінь довга,
Тіло коротке - і тінь коротка.
Ім’я людини - це відгук, а вчинки - тінь людини.
Будь обережним у словах - з ними погодяться,
Будь обережним у вчинках - за ними слідують.
Тому мудрі люди спостерігали за минулим,
Щоб дізнатись майбутнє.
Міра - в тобі самому, досвід - в інших.
Колись я вивчав доброчинність
Священного Землероба та Володіючого Вогнем,
Легенди про Огроджуючого та Молодого Дракона,
Про царства Шан та Чжоу, промови мудрих,
І зрозумів - не бувало, щоб без цього вчення
Могли зрозуміти причини
Існування та загибелі, розквіту та занепаду.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660241
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
Губи мої ще відчувають смак
Твоєї ніжності, що тліє не згасає...
Нехай на серці залишився знак,
Воно ще б'єтьсяі і тебе шукає...
Закохуюсь у тебе кожен день
Наче вперше...поглядом торкаюсь,
Під трепетну мелодію пісень,
До котрої постійно повертаюсь...
Цілуй мене у світлі тисячі зірок
Моя душа цього і прагне і бажає
По звичці наберу....німий гудок,
Знову повторить...що тебе немає....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582255
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2016
Вокруг все серо, только грозы,
Туманы клубятся из дыма.
А я вдыхаю пепел розы,
Которая была любима.
Утратив нежный аромат,
Который в памяти остался.
Который больше не поймать
Он в кровь мою навек впитался.
И листьев нет, но есть шипы,
Что раскалились над углями.
И не настолько мы глупы,
Не удержать ее руками.
И обожглись все лепестки,
Покрылись темным черным дымом.
Теперь они уже хрупки
И не настолько уж любимы.
Вокруг все серо, только грозы,
Туманы клубятся из дыма.
А я вдыхаю пепел розы,
Которая была любима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659971
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2016
я вірю тобі повністю
довіряю словам і вчинкам завжди
захоплююсь рівністю
і прошу так щиро - зажди.
не тікай від мене в завулки
не ховайся від мене в окопи
вставляй у дерева втулки
і пий березові соки
спи будь ласка щоденно
їж нормально благаю
я ж для тебе напевно
янгол що випав із раю
чи демон в червоній пелені
беззахисна і обережна
тікаю на трави зелені
такою буває не кожна
набридаю щодня щохвилини
пишу постійно дурниці
пробач же мої переклини
я поруч з тобою щомиті....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659889
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Якби могла я по краплині,
Зібрати кожною сльозину.
То вийшло б кілька океанів,
А може і ціла́ Земля.
Та ти б не бачив цього всього,
Бо я сховала би убого.
Я б все закрила й усміхнулась
У очі з ніжністю тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608088
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Закохана у аромат бузковий,
Медовий присмак серце солодить.
В квітках твоїх луна бджолина мова,
Від вітру листя радістю дзвенить.
Закохана в твої бузкові очі,
У погляд ніжний і п'янко-хмельний.
Твій колір на вечірній обрій схожий,
Твій буйний цвіт на диво запашний.
(7 травня 2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515040
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 15.04.2016
Світлом перших зірок
Море грає у сні,
До опівночі крок,
Десь тремтять ліхтарі.
Берег з білим піском
Огортає туман.
Без межі горизонт
Розрізає лиман.
Піна з гребенів хвиль,
Мов на клавішах гра,
Пара янгольських крил
Прохолоду здійма.
До світанку ще ніч,
Вітер шепче пісні,
І нехай пташки клич
Розіб'є наші сни..
(17-18.06.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515382
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 15.04.2016
Коли зустріч - важка робота,
Сила звички - липкий бурштин.
Почуття ті - звалений тин,
Піднімати його - марнота.
Коли пам"ять гризе надміру,
Розум каже: йти в забуття.
Що поробиш - таке життя,
Щастя - крихту, біді - офіру.
Коли вчора ще ти...сьогодні -
Чую стогін забутих прощ,
Розливаюсь зимою в дощ
І сповзаю на край безодні.
Коли стигне, мов кров у жилах,
Та любов, що замерзла в лід,
Так давно, вже тому сто літ,
Як моя душа, відлетіла...
Коли тихо у божевілля,
Крок за кроком, помалу йду, -
Рятівні канати пряду
І цілюще збираю зілля.
02.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641383
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 15.04.2016
Хай розбита, та не зламана,
Закривавлена, не спалена.
Може спиляна, не звалена
Ще не впіймана, не загнана.
Ще не бачена, не лічена,
Не розкута, хоч розлючена.
Трохи втомлена?..ні - змучена.
Залишилась не помічена.
Закотилась?.. забарилася,
Полину сльозами випала,
Віддалась, але не відала -
Не загралась, - зажурилася...
Не знайшла, скотилась зіркою,
Розсипалась лунко стразами.
Струменіла не образами,
А любов"ю, тільки гіркою.
23.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637892
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 15.04.2016
Вершина самотності мене добиває.
Книги та кіт більш не можуть спасти.
Майбутнє далеке не так вже лякає,
Як вірогідність не розцвісти.
Ві́рші і кава-от мо́є буття.
Квіти купляю я со́бі сама,
Заляпане кров'ю рожеве взуття,
У серці вічна холодна зима.
Вершина самотності мене добиває
Не можна мені залишатись одній,
Вулиць розмітка мені промовляє:
"Ти маєш триматись - смертельний двобій".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648216
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 15.04.2016
Я тебе не кохаю, навіщо?.. буденно
Скнить безодня, що начебто, зветься -ДУША.
Полоненому серцю: "Тримай відкоша!"
І воно покотилось, розбите й злиденне.
Я тебе не кохаю, при розумі наче?..
Тихий спокій пантрує всі завтрашні дні.
Просто хочеться, іноді, в тому вогні,
Як сірник спалахнути, коли серце скаче...
Я тебе не кохаю... у скелі із криги
Не буває ростків, що травою зростуть,
Тільки сльози іскряться на сонці , мабуть,
То ознаки якоїсь гірської відлиги...
04.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633365
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 15.04.2016
Біжить трамвай бруківкою старою.
Дивися, в небі дощ, мабуть, дозрів.
Кам’яні леви гордою красою
Таки чарують і сторожать Львів.
Під парасолями ховаються прохожі,
В дощі відбилось світло ліхтарів,
І їх самотність – то моя сторожа,
І неповторність їх – то тільки Львів.
Стареньких вуличок вузенькі лабіринти…
І тут історія написана без слів.
Ну ось, - годинник зазвучав і треба бігти,
Тож як завжди: «До зустрічі, мій Львів!»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177471
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Тепло... Весна... Чому такий холодний світ?
Nino27 "Засмучені думки"
Світ стане теплим
лиш тоді, як зігрієш
його собою.
Серце твоє - ось сонце,
від нього - світло й тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659695
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Я ще повернуся, чекай.
Отам, за знайомим рогом,
В кав"ярні сумний саксофон
Сплакнувши, виспівує блюз.
Від мене страждань не ховай,
Прошу, іди собі з Богом,
Отой наш нестриманий сон
З обійстя неприспаних Муз.
Я ще повернуся, люби
Оте забуття прадавнє.
Цигарок без ліку, потім
Цілісінький день не пали.
Вином не залити журби,
Не вперше і не востаннє...
Бурштин, що у позолоті,
Смертельна спокуса смоли.
14.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
У шелесті замріяного вітру
Твої розтануть росяні сліди...
Як пустка, стане все безмежжя світу,
Душа - немов пустеля без води.
Кульбабко-парашутиком у небо
Я б за тобою з вітром полетів!..
Душа у вирій проситься до тебе,
У вимір ще не бачених світів!
Прив`язана умовностями світу,
Не може відірватись від землі...
Лети, лети без мене в тепле літо,
А я свої причалив кораблі!..
Я залишусь лиш натяком невинним:
Що не було, того й не повернуть...
Впаду до ніг я пухом тополиним...
Мене не згадуй... І про все забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591225
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 14.04.2016
Хто там не впав у відчай ,
Хто там вікно прокрив,
Ще й на біду, зазвичай,
Протяг душі створив?
Хто там листів не пише,
Хто там гойдає світ,
Поглядом заколише,
Трепетом вкриє слід?
Хто там зітхає мовчки,
Хто там до ранку вже
Вистрибнув із сорочки, -
Душу не вбереже.
Хто там, - питаю знову,
Хто там, солодким сном,
Ніжну задумав змову
І опоїв вином?
Хто там? - цвірінька птаха,
Хто там, - дзвенить луна.
Навіть мала комаха
Відає, то - ВЕСНА!
13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659328
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я щаслива без жодних "але".
В день погожий чи сірий, як нині,
Між світами "було" і "буде"
Вибираю стояти на згині.
Я щаслива сьогодні й тепер
Не тому, бо щось сталось чудове,
Не тому, що хтось рани затер,
Просто так, без причин і умови.
Бо збагнула в хвилині одній,
Що жаліти себе - надлукаво.
Просто можна за різних подій
Жити гідно, сповна і яскраво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252190
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 12.04.2016
І що той дощ, коли горить камін?
І що та спека десь там у Сахарі,
Коли ти поряд і мугиче Сплін,
А твоя кішка зветься Мата Харі?
Той жарт колись наміцно приліпивсь.
Сміялись ми до сліз і до півночі,
І вітер за вікном до сказу зливсь,
А ти дививсь подовгу в мої очі.
І що той сон, коли в душі весна
Забула всі усміхнені світанки?
І кава о четвертій запашна,
І на вустах щемлять маленькі ранки.
12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659076
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
Люблю тебе, так сильно і так міцно,
Що серце від кохання зайнялось.
Та десь далеко, мало не космічно
Наші життя в одне уже сплелось.
І я без тебе майбуття не уявляю.
Сумую часом, коли ти не тут.
Та я тебе, коханий, так чекаю,
Коли обіймеш та зігрієш холод рук.
І так минає день у тиждень, місяць.
Наша любов росте, а з нею у серцях.
Шалений вогник пристрасті й зіниці
Твої й мої, неначе озерця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595659
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 10.04.2016
мої стіни такі холодні і побиті грозами
споєні їхнім дощем дощенту щемлячого
ти вже пробач мені. я підкорена дозами
наркоти слякоті і туману терплячого
моя цегла осипана сотнями цифрами
закутана в фарби палітру і прозу
графіті на стінах живуть логарифмами
вимальовують квітку мімозу
моя душа темна і давно уже втрачена
померла від солі морського припливу
чорна бездушна ніким не побачена
я поховаю її до запливу
мої вежі розбиті і давно не під небом
мої сходи осіли і заросли бур'янами
я здичіла як звір що ховався під пледом
мене не повернеш ніколи словами
час нагороджує мене лише шрамами
глибокими дикими і незагоєними
відгороди мій замок високими брамами
щоб не світити ранами загноєними
мої стіни такі холодні і побиті грозами
моя цегла осипана сотнями цифрами
моя душа темна і давно уже втрачена
чорна... бездушна... я не пробачена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658486
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Ніхто не почує, мовчи,
Солоними сходиш сльозами.
Не гнівайся, як пелюстками, -
Вустами торкнуся вночі.
Вустами торкнуся, пробач,
Так серце твоє калатає,
Допоки мене упізнає,
Рве душу надривний той плач.
Рве душу, а темінь бринить,
Хоч виколи око, не видно,
Я в пристрасті шалу безслідно
В тобі пропадаю за мить.
В тобі пропадаю сама.
Гарячим і шерхлим тремтінням
Жагу випиваю, видінням
Розтану до ранку - нема...
09.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658408
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2016
Старі книжки пахнуть корицею й медом
Кава нагадує повінь, пожежу,
Чай покриває думки не-поета,
Що линуть до когось в миттєву мере́жу.
Хтось плаче по місяцю, сонцю, дощу,
Хтось шиє своє полотно у душі,
Хтось слухає "я тебе не прощу!"
І заново вчиться довіряти чужим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647436
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 07.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
в тілах ми як гості
лінії гострі
ріжуть
знову відсутність
ніби
не тут нам вічність
стелимо м'яту під ноги -
і пахне домом
стоптане листя
потайки никне
потому
наче бракує відваги
залишитись
бути
тиснуть за руки
колись недослухані люди
ходять по колу
заледве впізнавані стелі
тіло - до тіла
простір - у просторі
де ми
03.09.15, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604021
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 07.04.2016
Жовтавим листом...
Променем займистим...
Дощем із неба...і росою з трав...
Торкнись легенько словом променистим
В погідну вересневу благодать...
І серце зазвучить ...у тисячі октав...
Чистим звучанням
Бринітиме душа,
Немов би Космосу бездонного втручання...
Там ...де закрутиста вершина,
Там...де розп"яття самострат
Душі і Всесвіту святе вінчання...
Осене щедра
Сонячна...яскрава...золота...
Закралась в душу нежданим дарунком,
Так терпко будоражить і пройма
Серця твого зримовані рядки
Горять у мені ...ніжним обладунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613751
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 07.04.2016
«Поклик без відповіді.
Блукаючий в’язень власного тіла.
Таке було обличчя вітру.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Мені зазирав в обличчя вітер -
Той самий, що нині весняний,
А вчора був крижаним і мертвим,
Що міняє себе як старий одяг,
Чи то як потріпане зношене тіло,
І знаходить себе в нових перевтіленнях,
Чи то просто метаморфозах
Старого пророка Назона Овідія,
Споглядальника Негостинного моря
(Що досі негостинне для номадів -
Патлатих і пропахлих вівцями).
Я питав його - для чого, для чого
Ти шепочеш мені стару істину,
Лише одну, але таку холодну,
Нині ж весна, хіба бракує на світі
Запашних і п’янких, як вино, істин,
Хіба всі істини такі жахні-крижані,
Хіба?
Я теж в’язень свого тіла - як ти,
Але тимчасовий, лише ненароком,
Одягнув я на себе це тіло
(Нехай досконале чи то краще
Ніж в інших збирачів слів)
Але ненароком, на час,
А ти ж вічний невільник
Свої суті - цього тіла повітряного,
Вічно невчасний, вічно не тут -
Нетутешній. Чи може
Ти теж відпочинок знаходиш
У комині-димоході старого
Кам’яного ірландського дому,
Що чудом стояв довгі віки
Темні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2016
Темним мороком пекла розлийся в мені,
Світлом сонця і подихом Раю.
Твою сутність я спрагло вдихаю,
Утопивши себе в срібнім мареві снів.
Відтепер, забувай ким була і хто ти -
Прірву вкрили стрімкі веселкові,
Золотаво-хмільні сутінкові,
Із сріблястих мережив, чарівні мости.
Мої коси за бильця моста заплелись,
Вітер грається нишком нахабно.
Ти всміхаєшся лагідно й звабно,
В лабіринтах бажань до душі нахиливсь.
Десь є вихід, та серцю уже все одно,
На мосту, чи з моста...у нірвану.
Знов у смерті маленькій розтану -
Рай чи Пекло? - кохання розлите вино.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656432
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Після прочитаного :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
Автор:Systematic Age.
Дякую за натхнення.
Цілющий сон - єдина втіха,
Коли ні голосу здаля,
Ні пташки - килимом земля.
Відлуння сліз, відлуння лиха.
Самотності не пити чаю,
Удвох із чашкою вночі.
Он стіл, покинуті ключі,
Останнє:"вибач"...Вибачаю.
І все, луна кудись котилась ,
Ліхтар мигнув та вже й потух,
Один,як перст і дощ...ущух.
Самотність лишень загостилась.
Пора вже, йди, забудь дорогу
Нехай травою зароста
Його історія проста -
Душа, що покорилась Богу.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656463
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
«Швидкі наші коні
Могли б позмагатися з вітром!»
(Лі Бо)
Ми сідлаємо коней
Норовистих, як західний вітер,
Витривалих, як сосни старезні
Гір кам’яних і стрімких Лун Шань,
Нестримних, як хвилі Східного моря,
Ми сідлаємо коней.
І мчимо наздогін вихору,
Летимо над пісками пустелі,
Над пасмами гір засніжених,
Над сухостоєм трави Степу,
Понад хмарами помислів,
Понад щедрими краплями злив,
Летимо в нескінченність –
Часу нашого темного,
Простору нашого прозорого.
Летимо судомно хапаючи
Повітря буття розріджене,
У посвистах вітру вчуваємо музику,
В криках вершників чуємо пісню,
В іржанні коней – одкровення,
В шаленстві пориву – просвітлення.
Летимо – доки дихаємо,
Летимо – доки думаємо,
Летимо – доки живемо.
Ми – вершники вічні.
Вічні блукальці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656287
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Напиши мені кілька рядків,
За хвилину до півночі, зараз
Після всіх швидкоплинних зв"язків;
Розізлившись, що в сон увірвалась,
Та спинитись було вже несила.
Напиши мені декілька слів:
Пророста в чорне золотом листя -
Аріадна, одним із клубків,
З лабіринту до звіра в обійстя -
Тихо йшла, навіть не боронилась,
Мінотавру невинність несла,
Як офіри останньої крила.
По дорозі її розлила,
Коли серце Тесею відкрила,
У дарунок - і душу, і тіло...
Опівночі троянда цвіла,
У твоїм одинокім чеканні
Не мене , пелюстки зі стебла
Ворожили солодке кохання.
Он - клубок, чи сльоза... покотилась.
31.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656175
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016
Мої вуста смакують , як Весна...
Терпко-холодним вранішнім вином
Незримо-диким невловимим сном
І вітерцем сп'янілим від дощу...
Тебе я ними вміло пригощу...
Окроплю тіло життєдайним трунком
Усю себе віддам я з поцілунком
До спазмового болю у губах...
Без страху утону в твоїх руках...
Так самолюбно, хтиво і покірно
Нехай і надлишково чи манірно?...
Та все ж усю себе тобі віддам...
А ти мене кохай! - як прагнеш сам
Без зайвих слів, без протиріч, вагань
Без сумнівів, обмежень і питань
Наче востаннє, а можливо вперше?
Мене ти почуттями всю довершиш...
По ниточці збереш - вплетеш у вени
Дзвінко-тонку мелодію сирени
Не боячись невідворотних згуб...
Відчуй мене усю в торканні губ
І ризикни усім - постав на " карту"
Без страху починай, знову зі старту
Пізнай Весну по вінця - спокусись..
........ ...... ......
...відчуй серденьком неба світлу вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Вона називала його Чорним Вороном.
Вона називала його Плющем.
І називала його рідким Оловом,
Кожен раз, як стікав він з очей!
Він був Дощ...Він дивився на неї,
Наче ж бо на весну своїх літ.
І здавалось йому, що крім неї
Не було на цілісінький світ
Ані сонця, що краще горіло,
Ані зірки, що вище була б,
Ані мрії, що в небо летіла
Й чарувала його - як весна...
Як Весна, що простягує руку
Кожен раз, як погано тобі,
І дарує тобі замість муки
Чарівні полудневі дощі!
Та весна, за якої у серці
Знов сміються його солов'ї,
За якої крізь темряву рветься
Тихе щастя, дароване їй...
Він був Дощ...Дарував їй смарагди,
Що росою блищать на траві.
То були і ласкаві, і спраглі
Сльози щастя і долі її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655297
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Сонце сідає...
Спів дрозда щоб послухать,
влігся вітрисько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655296
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
- У мене собачка!
- А в мене - конячка!
- У мене - мій котик -
Пухнастий воркотик!
- У мене - хлопчина.
- А в мене - дівчина!
- А в мене лиш гроші -
Мойі милі, хороші!
- А в мене - дитина
І дружна родина!
- У мене - машина
І велика хатина!
- У мене робота -
Єдина турбота.
- Ну, а в мене - книжки -
То мойі подружки!
Так, мешканці різні живуть у серцях!
А хто ж в мойім серці, як вдома, в гостях?
Тук-тук! Хто/що в серці моєму живе?
Ні, не собачка, і не конячка,
І навіть не котик - пухнастий воркотик.
І не хлопчина, тим паче - дівчина,
І зовсім не гроші, хоча й милі, хороші.
Звісно, дитина, безперечно, - родина.
Може, й робота, хоч іще та турбота!
Там ще люди прекрасні і діти нещасні,
Є і діти прекрасні і люди нещасні.
А ще там небо блакитне, земля рідна квітне,
І сонечко літнє, і вітер привітний!
Там синь вечорова, рум'янець ранковий,
Співи пташок, із тепленькойі печі духмяний димок.
Журавликів вірних невтомні ключі!
Та вже досить цього, утомилась лічить!
Усього багато - набридне читати,
А якщо не читати - для чого писати?!
Мене не здивує питання твоє:
Чому вони вибрали серце - моє?
Бо я і сама про це гадки не маю
І часто сама в себе нишком питаю.
І як розміщаються? Дивно усім!
Й нікому не тісно у серці мойім!
І нікого ніхто там не ображає!
І я з ними добре живу - поживаю!
Серце людське - така тайіна!
Бува - океан, а бува - мілина!
Тук-тук! Хто/що в серці твоєму живе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655283
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Душа.. в ней музыка,
и облачно, местами облачно..
И сердце наизнанку там под кожей,
и в мыслях все одно и тоже..
Как много слов на ветер,
как много тех, что говорить не в силе..
Опять шута играю,
в одном из переулков
как в прямом эфире,
и жду, жду осени в душе..
Она приходит незаметно,
и говорит мне вновь "люблю"..
Как-будто выстрелы в слепую,
и эхо до мурашек в пустоту..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655015
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Листопадова осінь втомилась...
Всі мелодії вітру - сумні...
Вже й калина червона схилилась,
Поклонилась у пояс мені...
Дощ дрібний заколисує тишу,
Намистини дарує гіллю...
...Я до тебе листа не напИшу...
Чи й напИшу... але не пошлю...
Це тому, що у часі спинились
Почуття на останній межі...
...Навіть осінь від нас вже втомилась,
Разом з нею ми стали чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619784
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 26.03.2016
Буває тиша,яку чуєш.
Буває слово,що мовчить.
Був день.
Погожий гарний день.
Світило сонце,віяв вітер,
Пухнасті хмари підганяв,
Травою грався і у хвилі
Її колосся нагинав...
Високо в небі жайвір висне.
І пісня лине до землі.
Льон голубим цвіте,
Красиво,на фоні чорної ріллі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606366
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 26.03.2016
Зустріла я тебе у день привітний.
То був ласкавий ніжний листопад,
Тоді здавався місяць сонцеквітнем -
Я щось тобі сказала невпопад…
Пройшла, пробігла і не озирнулась,
Заскочила швиденько у трамвай,
Та в цю хвилину в весну огорнулась,
Як ти промовив «Дівчино,стривай…»
Втопилася в озерах бурштинових,
Піднялася у хмарах до небес…
Заніжилась у травах полинових -
Тепер не вірю, що нема чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645858
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 26.03.2016
Запахло дощем. І озонове небо
Накрило долонями наше село,
Та я пам'ятаю (а, може, й не треба),
Як вже у дитинстві колись так було...
Просили бабусю: "Дозвольте бродити!"
Вона нам гукала:"Дивіться, там скло!
Не смійте, дівчата, босоніж ходити -
Не зовсім іще у вас горло пройшло!"
А поруч акація цвіт розливала
І вітер жбурляв застаріле гілля
"Не йдіть на глибоке - бабуся казала -
Вилазьте вже, досить!" - гукала здаля.
Та ми, як не чули! Бо аж до коліна
Сягала вода й лоскотала литки.
Бабуся за нами дивилась незмінно
І знову тривожно: "Глядіть, колючки!"
А ми все бродили по теплій калюжі,
Де радість топила свої береги,
Аж серце спинялось - хотілося дуже,
Щоб тепла вода ще торкнулась ноги...
...Немає бабусі... Калюжі не стало -
Асфальтом накрили широке село -
І теплі озера назавжди пропали,
Усе у минуле кудись відійшло...
Та пахнуть акації густо медами,
Хоч ми і дорослі, а цвіт ще п'янить!
І топчемо землю чужими слідами,
Де, часом, дитинство покличе на мить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616012
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.03.2016
Ми у роздумах, ніби у темряві,
Кожен день чимчикуєм на вулицю.
І крокуєм, з надією, впевнено,
Навкруги, по-осінньому, журимся.
Витікає з навушників музика,
Водоспадом спада по суглиноньках.
Ми закручуєм пальцями ґудзики,
Ідемо по знайомих доріженьках.
Нам дерева, із листя, дарують дощ -
Помаренчево-жовто-коричневий.
Ніби килимом, вкрито чимало площ.
Осінь з жовтнем на ньому повінчані.
Забавляється вітер, в самотності.
Перехожих морозом торкається.
Та їм байдуже, ніби у мотлосі,
В голові в себе десь зариваються.
Ми плануємо, на щось надіємось,
Чи обдумуєм вчорашні труднощі.
У знайомих очах ми зігріємось.
Під ногами затопчемо грубощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617000
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 24.03.2016
Дощу каплі на долоні
Не потрібно парасолі
Різні в нас життя і долі
Різний сенс і різні ролі
Розумію і поволі
Менше відчуваю болі
Може серце хоче волі
Я тобою досі хворий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450741
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.03.2016
Вже північ наступила на землі...
Затихло все під сяйвом місяця із неба,
Але в пітьмі, коли не чути пісні дня
Лунає музика чарівної принцеси Ночі....
І місяць слухає мелодію ось ту,
І просинається усе, що спало в світлі
Й танцює танець свій чарівний і містичний,
Наводячи на всіх людей безжурні сни.
Земля ожила в новім світлі,
Ба, навіть вітер більш легкішим став
А десь горить вогонь, так весело й яскраво,
Скликаючи всіх жителів нічних в танок.
Крізь шум листви вже чутно нові ноти
Й прекрасні відьми починають танок свій
Звабливий й пристрасний, танцюють про кохання
Простого парубка й володарки нічної пори
Усе навкруги завмирало під прекрасні звуки
І насолоджувалось рухами прекрасних тіл...
Заховані для сонця, жителі нічного часу
Всі слухали акорди музики пітьми
Та тільки Сонце промені опустить з неба,
Той танець припиняється умить.
Усе стає таке, як було вчора,
Чекаючи своєї миті, щоб ожити враз...
***
І ви, прислухайтесь у ніч прекрасну
Й почуєте,як вітер донесе легенькі звуки тут...
Ви зрозумієте - що звуки ті - мелодія таночку,
Що відьми десь танцюють серед тьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612654
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 24.03.2016
Будинки віршів -
із піщинок радості
й камінців болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653903
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Шаг.Свет фар,
Второй. Фанфары
Бубнят изгоем
в Гомеле все здороваются
Я - параноидальный
Сгусток пены,
У лазурного берега.Верно
Боюсь эскалаторов.Да.
Ох уж мальчик лестно
Смотрящий в глаза.
Иду быстрее.Задыхаюсь.
Не кричу.
Есть притча о красной нити.
Нервный тик.
Порвите её.Порвите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631657
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 20.03.2016
Ти мене розумієш в півсили,
Я ж миритись, як завжди, не хочу.
Але, знаєш, дивлюсь тобі в очі,
А вони мені так полюбились...
І вони мені мовчки казали,
Про усе, що замовчують губи.
Лише інколи холодом губить
Це чекання сердечних вокзалів.
Забувається все. Навіть більше, -
Ми навмисно стираємо пам'ять
Про ті речі, що завсіди ранять,
Проростаючи сумом у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594841
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 19.03.2016
невичерпно ситим містом
снувати наосліп -
віриш,
що очі бувають тілом
що тілом бувають храми
що птахи - радіють людям,
що люди
щасливі з них
сама собі перехожа
зі жмутком старого вітру
в долонях
зашаруділи
провулків старі плащі
і площі
такі столикі
тримають мене в руці
бо відстані - ниткотворні -
звивають усе докупи
як тут - так і має бути
як будеш не тут - скажи
міста приживають швидко
зап'ястями до зап'ястя
світлом
до голови
30.03.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570701
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 19.03.2016
[i]Ніч вливається у фотоплівку за скронями,
твоє волосся пахне запізнілим дощем….
і врізається чітко у лінії між долонями
нерозумний безмовний солодкий щем.
І чомусь, наче вперше, забуваєш всі думи,
і так хочеться просто торкнутись плеча.
ця весна, аж ніяк не осінь, зачаровує сумом,
обеззброює вічністю, якої ти не почав….
Ніч спливає у самотніх людей за стінами,
і затихне раптово надірвана струна,
і сховається тихо цей щем за руїнами,
і житиме доти, доки болить у мені весна. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634127
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 16.03.2016
[b][i]Я знала ти прийдеш,
Осінній дощ сумний...
І глянеш в душу мокрими очима.
Сьогодні плачу теж...
Цей день завжди такий,
Бо ж є на це молитвенна причина.
Краплинкою дощу...
Сльозинка по щоці...
І туга в серці...часом незгасима...
В молитві відпущу...
Зі свічкою в руці...
Залишу теплий спогад за плечима...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614599
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 15.03.2016
гра на смерть
хуртовина
засліплює очі
кожному
краще йди
не уникнути жертв
як повернеш назад
вітер в спину
дихає
вовчі
наміри не зрозуміти
зустріч з вовкулакою
може стати
фатальною
смарагд блищить
серед снігової завіси
вільний звір
з чоловічою ознакою
ще хвилина
і п'яти
відчують
абсолютний мінус
а лице дефіцит
крові
коли він захоче
встромити кігті
мавка окутана
опалим листям
вражена грою
сліпий промінь
ночі
вже нема жертви
в живих
ті
кігті забирають
ворогів
до Перуна
до першого грому
серце
неначе лід
безіменні могили
їхні руни
сховали таємниці
правди не дано
нікому
04.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647415
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 14.03.2016
ти все ще збираєш розділові знаки
читаєш вірші Жадана і романи Булгакова
вплітаєш у коси блакитні холодні маки
ночами літаєш самотня до Кракова
ти все ще віриш у сутність ніжності
а вона вже продалася хитрості лиса
його усмішці і рідкісній ласці
що пробиває сильніше від списа
ніжність не піде. не лише жаданої
вона лиш спочине із іншим у ліжку
буде чекати наказу коханої
гладячи чорну лисячу кішку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643654
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 12.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2016
Не вчіть мене любити вітер,
Бо він настільки непостійний,
Що декілька лиш досить літер,
Як він зламає душу й стіни.
Не вчіть мене любити мову,
Перлинно-ніжну, пелюсткками
Вкриває шлях вона до мами,
Що вчила вірною буть слову.
Не вчіть мене любити сина -
Мою краплиночку єдину.
Розтану, кригою застигну -
Весь світ для матері - дитина.
Не вчіть любити Україну.
Мовчу, не значить, що байдужа.
Вона - для серця вічна ружа,
Сльоза і кров - живить стеблину.
НЕ ВЧІТЬ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ.
11.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650678
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Рок - це не просто музика, повірте.
Це душа кожного, покладена на ноти.
Як хочете - то просто перевірте,
Коли в душі питання "хто ти?",
Коли не знаєш в чому справа -
Включаєш рок і зразу... спокій.
Ця музика - це зовсім не отрава!
Це друг дитині одинокій.
Це музика, в якій кричать для тебе.
Не "на", а "для" , побачте ви різницю.
Ми самі вирішуємо для себе
Обрати небо, чи в'язницю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635943
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 10.03.2016
(жартівливо лиш правдиво...)
Нема в світі краси, як в нас на Україні
Рожево-пишні щічки і вічі-блискавиці
Уста - солодкі вишні та грація богині
Усім цим володіють укрАїнські дівиці...
По вулиці пройдеться, упевнено й грайливо
Звабливо кине погляд - сама,як динаміт!
Ну як не спокуситись на таке Боже диво!
Коли вона, все манить до себе, як магніт...
І що вам ті "принцеси" на глянцевих журналах?
Із ботоксу їх губи, тай бюст сам силікон
До чого не торкнешся усе сухе, трухляве
І зовсім не смакує - гірке мов поролон...
А тут усе соками налите від природи
Без хімії, добавок...Бери! - натурпродукт!!!
Купайся в океані укрАїнської вроди
Куштуй і розсмаковуй із раю ніжний фрукт...
І тут бо вам не "тьолки", не "дІвки" і не "шприхи"
А справжні українки і в цьому їх краса!
По-своєму прекрасні, жіночні, особливі
Яскраво-добрі очі, до поясу коса...
Найкращі господині і матері від Бога
Коханки і дружини - таких бо не знайдеш!
І круто пощастить, коли твоя дорога
З такою перетнеться - щасливчиком будеш...
Нема в світі краси, як в нас на Україні
Дівчата, як смерічки - із них одна твоя!
Неси для неї квіти, цілуй руки богині
І повторяй щоденно " Ти тільки лиш Моя!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650006
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Мені б вартувало прогнати і біль і страх
Та стати перебільшено відважною.
Боротись впевненіше,вчитись на помилках,
Не здаватись,не скаржитись, стати якою вже є –
Тільки б справжньою.
Мені б вартувало носити ще сміх в вустах...
Зоставшись доречно спраглою
Зцілятись частіше в храмових молитвАх,
Ставати все ближчою, карабкатись вгору,якнайвище -
Драбиною латаною.
Мені б вартувало ступити за Ним на шлях
Дитиною встидливо- безстрашною!
Зберігши Господнє в ще вцілілих душі кутках,
Боронячи те, що найближче, (що лиш Боже й моє!)
Своєю відвагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649975
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Причаїлась самота під тином,
відчайдушно потягнувши руки.
Пахла м'ятою... І полином.
А над нею - кружляли круки.
Її справно всі... обминали,
глузували з убогих шатів.
Лише в небі - птахи кричали!
Мабуть,все розуміли крилаті.
Їй би милості - хоч на Йоту,
і тепла,по-людськи,на краплину.
Заблистіла б на ній позолота,
гордо випрямила б свою спину.
І воскресла б в очах... віра.
Самота-=самотою...Схожа
на закутого в пастку звіра,
серед сотень німих прохожих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564043
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 08.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2016
Давай втечемо від усіх?
І здійсним заповітні мрії..
Завжди я танула в руках твоїх,
На тебе покладала всі надії.
Давай почнемо знову все?
І зробимо можливим неможливе.
Я попрошу лише одне:
Давай забудемо усе жахливе..
Це що, кінець? Кінець - це ж ще не вихід,
Бо за своїм потрібно йти!
Труна і смерть-ось це безвихідь.
Тож можем шанс ще віднайти.
Та ні.. Не змушую..Борюсь.
А ти щасливим будь...Кохаю.
Я зі слізьми ще не здаюсь.
Тебе назад завжди чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649228
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 08.03.2016
«Сірники горілі
Гризли весняне жито.
Бачив я - прозорий журавель алкоголю
Дзьобав чорні лоби солдат помираючих...»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми муруємо місто зі слів -
І все намарно, мури руйнуються,
Розсипаються, так начебто
Не з цеглинок-слів вони складені,
А з піску сухого на горі-пагорбі,
Де все руйнується, де все нетривке,
Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,
Так наче не слова ми клали в підмурки
А порцелянові ліплення, ефемерні,
Як марення ренесансного майстра-книжника,
Філософа й фантазера, художника,
Що малює свої картини уявними пензлями
Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого
Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.
Ми муруємо місто зі слів:
Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,
Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.
Та все намарно. Все розсипається в прах,
Все стає кучугурами пороху,
Пустищем, де цвітуть бліді квіти
Без аромату,
Лише з тінями краси ледь-помітними,
Пустищем, навіть не руїнами,
Де можна лише згадувати,
Де панує така тиша,
Що навіть богам моторошно,
Все створене й збудоване стає
Пустелею, де колись жили люди,
Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649654
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
Наші стосунки гіркі і солодкі водночас.
Ніби каву з медом випиваю до дна
І готую для подорожі забутий компас.
Подорожі, в якій буду завжди одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591314
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 06.03.2016
Зацвіла солодка вишня ярими квітками.
Наступали світлі ночі вірними стежками.
Повертались до колиски ластівки, як мрії.
Наступали дні веселі, чисті, золотії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638611
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 06.03.2016
настав той час, коли свої плюють у спину,
нема ніде притулку, нема ніде спочину.
Що сталося з людьми технічного прогресу?
Коли вони зазнали зворотного процесу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612082
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 06.03.2016
...відбитками пальців торкаючись тіла
такого ч у ж о / р і д н о г о
у зв"язку з потеплінням
вкидаємно зимові спогади в шафи
б е з с л і д н о
тримаємо руку на пульсі
один одного
не знаючи молитви жодної
по дорогах сонце топиться
у калюжах
я продовжую бігти за тінню
і вловити її не вдається
з д а є т ь с я
твій човник стає кораблем
і я радію
що ти відпливаєш скоріше
від мене
і від наших проблем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260705
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 04.03.2016
Я відьма кажеш?... Бо руде волосся
Облизує вогнями мої плечі
І зіллям чаклувати довелося,
Коли я відчувала твої втечі...
Я відьма?... Бо мерехтять смарагдом очі,
Коли на тебе пристрасно дивлюся,
Ти думаєш, що я тебе зурочу,
А я на тебе тільки помолюся...
Отож, я відьма?... В вогні моїм дотліти
Бажаєш ти в обіймах ночі,
В очах зелених хочеш захмеліти
І цілувати ці уста жіночі...
Тебе в люстерці довго виглядала,
Прокручувала кадри з кінофільма,
Закляття, привороти накладала
На тебе, милий... Так, я твоя відьма.
21.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648645
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016
Сьогодні я залишилась одна.
А дощ прийшов мільярдами краплин
і задробив. З-за того боку скла
завис опал на сітках павутин.
Багатий дощ. А сіра пелена,
така велика й така самотня,
Спинилась й впала вниз біля вікна,
схиливши небо в земну безодню.
Картина "Дождь"Александр Сарычев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566373
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 03.03.2016
краєм вуха уловлюю інші , чужі голоси
і по інших кімнатах себе забиваю в кути
перейти
нам на "ти",
як річки переходять убрід
залишаючи берегу первісний слід наготи
зараз ніч почорніє плащами
сутулих тіней
поза спиною дихання плавне і рівне, як день
і кути до людей
притуляють свої порожнечі -
сивочолі ми - речі, з котрих не струсили
страхів
до вподоби не всім, як сповзають портрети зі стін
осипається все, що під нами, від перестороги
аж скриплять інші стелі й підлоги,
ми тонемо в тім -
приросли до низів,
у кімнатах чужих голосів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517356
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 02.03.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Ти живеш тим осіннім тангом
Між деревами бурштиновими,
А вони розпустили шати,
Вихваляються диво-обновами…
Виноградником скачуть мізинчики
Сонця трохи уже приблідлого…
І важіють велично китиці
Винограду медово-стиглого.
І ванільна духмяна грушка
Пахне спогадом на підвіконні…
Все згадалось - твоя подружка
І дитинства маленькі долоні.
Все згадалось - рідна бабуся,
У подолку її - горіхи!
Скільки було тоді надсонця!
Скільки було тоді надвтіхи!
І волосся твоє,що пропахло
Листям лагідним сонцебагряним
Щастя бути у світі щасливим!
Щастя бути у світі коханим!
Знову ця ж мелодія танго
Між деревами бурштиновими.
Як колись на них пишні шати ,
Вихваляються знову обновами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526970
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.03.2016
Падає листя
наче навмисно
Все навкруги
нагадало тебе
Всі ті моменти
ніжні,відверті...
що спогад тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616443
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 29.02.2016
Я люблю засинати під дощ,
Під його мелодію сумну.
Він пише мені симфонію,
Маючи лиш струну одну.
В країну снів він проводжає,
Де слово «казка»- це реальність.
А непросто ілюзія чи міраж,
Або дитяча банальність.
Там ти художник чи поет,
Картина там й сценарій твій.
Ти королівства лицар благородний,
І нестрашний тобі запеклий бій.
Гноми, орки, ельфи чи русалки,
Межі немає фантазія твоя.
Ти можеш навіть звергнуть,
З трону злого короля.
Ніколи сонце не заходить,
Завжди добро перемагає.
І янгол взявши скрипку,
Лише для тебе грає.
І раптом вдалені,
Дощ тебе гукає.
Він прийшов в твій світ,
І тебе шукає.
Щоб у реальність повернути,
Де в’януть квіти й знов цвітуть.
За літом осінь же приходить,
Де тебе забули, а рідні все ж ждуть.
І хоч життя не мед,
Й часто наступає гнів.
Але на щастя є любов,
Що повертає у країну снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520846
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 29.02.2016
Гарячий чай...і тістечко до чаю...
Така собі - ранкова ейфорія!!!
В твоїх очах - очей моїх стихія!
В тобі одному всю себе вбачаю...
Обійми на сніданок! - поцілунок
Такий, що скаже: "Я тебе кохаю!"
І ще таких цілунків цілу зграю
Тих диких птиць невіданий ґатунок...
А далі все доправимо любов'ю
Де дрібка зваби, ложечка спокуси
І сміху безперервні землетруси
Тебе розбавлю повністю собою...
Опісля - безсловесне спілкування!
За нас все скажуть очі - їх розмова
І ми їх розуміємо з півслова
Хіба є щось смачніше від кохання?
Рецептик для обох - гарант на щастя!
Кохання, як в Ромео і Джульєтти
Ти скажеш: " До вечірньої дієти!"
Губами доторкаючись зап'ястя...
Я проведу усмішкою за двері
І на щоці залишу поцілунок
Мій шепіт лиш доповнить, подарунок
"Чекай на частування в тій ж манері!..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647788
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
За шибками – густий туман.
У ньому тону я думками.
Там напускається дурман,
Крадеться тихо між рядками.
З-за шибок те, що відгуло,
Нахабно ломиться у серце.
Та все написано давно –
І не пробитися крізь скельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455157
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 29.02.2016
Однаково: холодний чай, чи кава,
Коли душа, як нескінченна ніч.
Розкине віяло і доля - вічна пава,
Давно не поряд, туга врізнобіч.
Однаково: чи сніг, чи зірка з неба.
Захоче - кине краплі ще й дощу
Он сонця сяйво розливає Феба -
Тополі не дістатися плющу.
Однаково: котилося монетка -
Погнулась, витерлась, та не зважай,
Що десь не зупиняється рулетка -
Комусь в кишеню - щедрий урожай.
Однаково кому, мене минає,
З колючок нові наплела вінки.
Хтось десь когось сьогодні проклинає -
Навзаєм терном встеляться віки.
28.02.2016.
Феба -дочка Геї та Урану,бабуся Аполлона - бога Сонця.Зевсом перетворена в тополю.
Плющ - уособлення демонічного,злого,бо він обплітає мертве дерево,а живе веде до згуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647629
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Я з тобою зустріну світанок.
Може вперше, а може й востаннє.
У повітрі витає серпанок,
сонце проситься тихо на ганок,
догорає ніч з променем раннім.
Я з тобою зустріну світанок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274049
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 28.02.2016
Не мати слів - це також трохи мудрість.
Коли ж речитативом йде життя -
без лірики зародиться лиш грубість.
І з прози вже не буде вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272818
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 28.02.2016
Ліпиш в просторі з думок те,
що ліпить з тебе навколишній простір.
Татуюєш папір словами про те,
що написано тобі на роду зірками.
Складаєш з окремих клаптиків мантри,
обзиваючи їх віршами, лікуючи ними себе і людей,
заповнюючи ними порожнечу в собі,
яка відлунює свистом вітрів, що не вщухають.
Бо по суті – ти ніхто і ніщо, і водночас – усе,
яке забуло про це і тепер силкується згадати.
Ти – чистий лист паперу,
ти – цнотливий кавалок глини,
ти – тиша, яка чекає на музику.
І може так прочекати цілу вічність,
доки не віднайде свою симфонію,
яка зрезонує з порожнечею в тобі.
Ну а доки цього не сталося –
продовжуй ущільнювати зміст,
беручи його, позичаючи в простору,
як шеф-кухар, що віртуозно орудує інгредієнтами.
Але твої вірші все одно будуть не тобою,
а скоріше, твоїм вмінням смачно куховарити.
Це твій хрест, твоя карма, твій дар і вирок.
Тому ліпи, пиши, проповідуй, згадуй себе.
Заповнюй порожнечу в собі і в людях,
бо інакше вона давитиме зсередини, ростиме,
доки не розірве тебе, як повітряну кульку.
Чи доки з часом не стане чорною дірою,
що поглине тебе і твої думки.
Тож краще будь порожнечею, що ліпить,
ніж голодною чорною дірою, що з'їдає...
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643480
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[img]http://cs408828.vk.me/v408828008/73b9/nRcbnkL16Jo.jpg[/img]
Вечір знову настрій гріє.
Ми не разом! Ну той що!
За вікном вчорашня мрія
Закінчилась, як кіно.
Тільки кляті режисери
Закрутили все не так -
Ніби справжні мародери,
Познущалися з собак.
Попрощались ми з тобою,
Попрощались назавжди,
Але досі я весною
Розцвітаю, мов сади.
Знаю, в це ніхто не вірить,
Та собі хоч доведу,
Що любов одна на світі,
Так я з нею і помру.
Ну а там собі дам волю,
Але знаю все одно:
Надто дихав я любов’ю,
Щоб закінчилось кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474095
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 28.02.2016
У моєму селі - зима!
Біла віхола снігом віє!..
Січень, лютий... та все дарма!
Бо весна моє серце гріє!
Вийду вранці на білий сніг,
Протопчу до воріт стежину.
Час прискорює вічний біг -
Кожен день добавля хвилину!
У моєму селі - зима!
Біло! сніжно! і так прекрасно!
За минулим - жалю нема,
Бо в душі моїй завжди - ясно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634879
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 28.02.2016
Нехай супроти вітру я іду,
Як завжди...
І в спеку не дають води напитись,
Я хочу, щоб було все до ладу,
Назавжди...
Не хочу у житті знов оступитись.
Я тягну за собою свої крила,
Могучі...
Та карма моя не дає злетіти,
Вона в них кігті свої запустила,
Пекучі...
І стала ними нишком володіти.
Я в супроводі всіх земних стихій,
Шалених...
Йду босоного, розпечене вугілля
Розкидане шляхами моїх мрій,
Блаженних...
Мене доводить вже до божевілля...
10.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647567
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Я на згадку про себе залишу повітря,
Що цілує медові і ніжні вуста,
Моїх снів вітражами пекуча палітра
По клітині у ньому завжди пророста.
Я про себе напишу хмарами в небі,
Розіллюся дощем у ночі по Дніпрі,
Збереже мою душу поранений лебідь
Й полетить на одному крилі на зорі.
Я себе намалюю очима дитини
На розпушених травах з росою в імлі,
Розпадусь на найменші у світі частини,
Проростатиму перлами по всій землі.
Заспіваю я пісню про себе у полі,
Вітром диким шалено здійматиму ритм,
Шелестітимуть співом високі тополі,
Мак червоний нестиме і свій колорит.
Прошепочу історію в бік водоспаду,
Він розчинить її в шумних водах своїх,
Прокричить на весь світ сяйвом із зорепаду
І нехай — це ще буде нескоєний гріх.
04.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647039
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Розвію сивий попіл спалених часом мрій,
Залишу всі негаразди в минулому часі і році,
Нехай залишки печалі і всіх моїх божевіль
Застигнуть в німому жанрі напівкроці.
Взлетіти хоча б до небес, а далі у планах — космос,
Для мрії своєї поламані крила заставлю рости,
Я заново жити почну і новий почую голос,
Що буде в душі моїй щирість і радість нести.
Проб'ється струмочком із мене первісна сила буття,
Я все залишаю позаду і озиратись не буду,
І викину на смітник, як рване у вщент взуття
Недоліки всі свої і людські пересуди.
Так хочу свій рай знайти на клаптику землі,
Тривоги у серці змити рясною і дикою зливою,
Нехай все погане залишиться в сивій туманній імлі,
Я жити по новому стану...і буду щасливою.
29.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646341
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Клавіші втискаються сполохано вагою тіл рогатиків неспокійненьких.
Торішнє листячко вихриться і клика хмари хитрих вітерців раденьких.
Гостинець поміж бору та діброви заплетено, мов стрічечка байдикувата,
Проповза. Рученята та копитця, спелехатаний кожух і ніченька строката.
Трубачі до піднебесся куряву мелодії пускають: раз по раз місцями бас…
Берези і тополі вітами тріпочуть, до жбанку таємно увіллявся контрабас.
Засвічені краплиська пада й стука тоном повзання химерного паву́ка
об кору міцного завійно́го незграбно́го тіньово́го десь страшного бу́ка.
Водограйчиками злета й зависа, пускай, оркестре, нездійсненну утопі́ю,
А ноти приспустивши, як росянисту павутинь, водою бризни симетрі́ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564818
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 23.02.2016
Відкриваєш очі та сонце голову лоскоче,
Вмиваєшся водою, яка дзюрчить піді мной .
Крутяться , крутяться каруселі нічних спогадів-
Ходиш днями згадуєш та думаєш гадаєш…
Пам’ятаю ті дні дитячі , веселий гамір і сумні плачі,
Пам’ятаю-довгі промови та теплу гостинність як удома.
Бігають , бігають ніч за ніч - білі зорі у вічність-
Ходиш днями згадуєш та думаєш гадаєш…
Скрутяться пелюстками дивні речі коли на мене впали,
Скрутиться мить в фотографію і на віки серце полонить,
Щоб коли ходили днями згадували та думали гадали -
Завжди ту мить пам’ятали й тиху усмішку в душі тримали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646381
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
«У дітей розплющені очі,
Бо за вікном покірно
Обростає птахами дерево.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Місто, в яке прилітають,
А не приїжджають,
Місто, в якому будинки прозорі,
Бруківка прозора і навіть лікарні,
Ратуша і буцегарні - все прозоре,
Бо зроблене все з повітря,
Воно там - у висоті недосяжній,
Я прилітаю туди на повітряній кулі
І на різнокольоровому дирижаблі
(Жаблі, дриглі, чаплі),
Я будую собі будинок
Серед його прозорих вулиць,
Навіть не будинок, а замок,
Запрошую в нього гостей-птахів,
Пригощаю друзів вином-сонцем,
І прошу всіх крилатих: «Не падайте!
Не треба туди - вниз, додолу,
Не треба важкості і себе відчувати
Гирями і брилами, оливними кулями,
Не треба - летимо вгору,
Ми всі легші повітря,
З якого тут муруємо місто,
Допасовуємо повітряну цеглу,
Накриваємо повітряним дахом,
Щоб завжди у наших оселях
Панувало лише світло -
Яблука-сонця чи місяця-п’єро,
Бо так воно влаштовано -
У мріях... І снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645744
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
«Дай мені силу на пісню,
на плач, на прокляття
Розуміння даруй, щоби ясно сказати
Слово скорботне про втрату...»
(Давтак Кертог)
Пам’яті Сергія Нігояна та всіх розстріляних і закатованих тої зими 2014 року.
Я загинув за вашу свободу,
Я загинув за вашу країну,
На площі повсталих каменів,
Під небом важким зимовим
Серед людського виру.
Я прийшов з країни камінної,
Країни давньої і сумної,
Країни вохри і сонця,
Що опалило гори
І лишило так мало
Фарб, кольорів, трави,
Країни каменярів - теслярів тверді,
Гір високих і води чистої,
У вашу країну заквітчану
Світла і тихої радості
Я був так відверто закоханий,
Я читав вірші на площі
Серед людей, що стали вільними,
Серед міста, що дивилося в небо -
Синє, цвяховане золотом.
Мене вбили, щоб вас залякати,
Щоб відібрати у вас мрію,
Мене вбили у День Надії
День свободи вашої і єднання,
Я загинув перший - за правду,
Перший, серед полеглих,
Пам’ятайте про нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645713
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Ти знаєш? Мені у житті
Не так і багато треба…
Хоч мрії занадто чудні
І крильми сягають неба…
Та зараз прохання просте,
Послухай мене хвилину...
Якщо кохаєш як жінку-
Люби мене як людину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330345
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 20.02.2016
кожен тягне крило лебедине.
обличчя - обвітрені та чужі.
струнким рядочком шикуються спини
на трояндовій, лютій межі
між пеклом і - пеклом, заштореним флером естетики.
кожен, звичайно, хоче тільки сюди.
та кожному груди стискають сталеві корсети
спокуси й біди.
а там, за межею, - ріка розбурхана,
там хвилі, крейсер і льодохід.
і ті, хто вже просто не в змозі рухатись,
кидаються на лід.
інші сто тисяч хитають головами,
та яке їм діло до чужих розваг?
вони старанно себе обезкровлюють,
гуляючи по шипах.
трояндами млосно, отруйно пахне.
ох, де я? що досі мене вело?
а ти ж мене на собі не потягнеш,
якщо я втрачу крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635445
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 20.02.2016
А я люблю тебе… отак – без причини,
Люблю той тихий голос, твій веселий сміх,
Те личко ніжне, наче у невинної дитини,
Люблю безмежно щирість я очей твоїх.
А я люблю тебе… давно уже люблю…
Волоссячко русяве й рученьки тендітні,
І оченята твої чисті, наче з кришталю,
Завжди для мене будуть щирі та привітні.
А я люблю тебе… і навіть в снах…
Той голос тихий і веселий сміх я чую,
Ту щирість бачу в тих ясних твоїх очах,
Та лиш у мріях ті уста твої солодкі я цілую… ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644966
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Ти зараз дивишся вже іншими очима
Ти вже не той що був колись,
Твоя душа зосталась за дверима
А совість розплескалась об граніт.
Стоїш не перекресті ти між нами
З ким хочеш розділити це життя?
Спитай у свого серця... Та кулаками,
не вибивай у нього каяття.
Жалію я тебе і відпускаю
Не потривожу від тепер твій сон,
В твоїх обіймах ще... та вже зникаю
Я не порушу спокій заборон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645271
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Хотіла бути коханою,
Найкращою, дорогою!
У серці моїм закоханім
Не було і миті спокою.
Хотіла стати жаданою,
Щасливою мудрою жінкою!
В твоєму житті відкриватися
Щоденно новою сторінкою…
І бути тобі найближчою,
Ділити і радість, і горе.
Я небо могла б прихилити!
Зібрати для тебе зорі!
Хотіла тобі я стати
Хоча би уже і сестрою.
Напевно, багато хотіла,
А стала лише чужою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326739
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 19.02.2016
І подібно морському бою
Я постійно воюю з тобою.
Та не треба вже більше слів -
Ти мене ранив...ранив...убив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645276
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
На вікні дощова каліграфія
Заливає усе сльозами,
А у мене в душі анархія
Про все сказане поміж нами.
Усміхатись, напевно, звикла,
А ти знову мовчиш, як завжди.
А душа так боїться крику,
Й навіть серце боїться правди.
Вітер ніжно цілує руки.
Закриваю у світ кватирку.
Коли небо падає в руки,
На душі не буває гірко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644692
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 19.02.2016
«Один одного кличемо з тьми,
І кожне слово, наче ліс,
В якому блукаємо ми.»
(Райнер М. Рільке)
Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.
І кожне слово почуте - ліс,
Хащі, терен і дзьоб орла.
Стільки часу кличемо з тьми:
Кличемо й кличемо - все дарма.
Якийсь дивак загубив слова -
Збираємо в кошик речей.
Над вратами напис: «Все марнота»
А ми все блукаємо,
А ми все шукаємо,
Собі серце краємо,
А ми все збираємо,
Слова, слова, слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645259
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
[quote]МВ[/quote]
Є просто щастя. І це так просто –
Дивитись в очі своїм страхам.
Бажання жити відчути гостро
І знати ціну своїм гріхам.
Є просто дружба. І це так вічно –
Напевно знати : людина є,
Що зменшить вітер невдач зустрічних,
Розділить горе «на два» твоє.
Є просто мама. І це так тепло –
Завжди вертатись у рідний дім.
Знайти у собі і рай, і пекло
Насолодитись і тим, і тим.
Є просто радість. І це так щиро
У кожній миті свого життя.
Вбачати радість – не йняти віри –
І свято вірити в майбуття.
Є просто близькість. Є просто поруч.
Є : просто, тихо, разом навік.
Любов творити в собі власноруч,
На котру сам ти себе прирік.
Є просто щастя. І це так просто
Щасливим бути – весь час, завжди.
Знайти у собі не відголоски –
А ФАКТИ страченої біди.
Є просто щастя. Ми – просто люди,
І нам важливе буття своє.
А треба лиш повсякчас і всюди
Щасливим бути.
Бо щастя – є.
13.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638597
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 17.02.2016
Життя ввімкнуло час на повну гучність,
і кинуло у глиб бурхливих вод мету.
мабуть, у кожного говорить власна сутність,
чому ж тоді ми завжди обираємо не ту?
Не ту дорогу, не той час, не те життя,
повір, це до гіркого розпачу - трагічно.
діряві наші судна шторм лупцює так,
що вже немає часу на безмежну вічність.
На щастя те, що в далині вітрилами біліє,
на ту коротку мить непізнаного дива.
куди біжиш, куди летиш, єдина мріє?
мовчиш… за вікнами холоне злива.
За вінками іде життя під танго смерті,
танцюють в’язні зі спомином в очах.
і раптом... постріл. І сонети мертві
несе на крилах поранений птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644772
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Мне нравятся твои мурашки,
Прогулки под луной и тишина...
И как с теплом,
На воротник твоей рубашки...
Ложатся нежно
Кружевные рукава...
Обнимешь ты в ответ...
Вдыхая что-то в шею.
Моих волос едва касаясь,
Вызвав дрожь...
Сожмёшь покрепче...
Став ещё смелее!
Всё остальное..
Тайно скроет дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644767
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
А зорі наче вилиті з кришталю,
Я їх покірно знову роздивлюсь.
Тебе як виявлялось я не знаю,
Тебе не розпізнала я чомусь.
І очі тво́ї я не роздивилась,
І у думки як тінь не увійшла.
Напевно за секунду все змінилось,
Твого я полишилася тепла.
Як відблиск на червоному намисті,
Ти загорівся правдою таки.
Весною запали осіннє листя,
І номер мій, прошу тебе, зітри.
Я вірною була, і залишала -
У тиші повну сотню зайвих слів.
Як боляче, та я таки пізнала
Що ти мене ніколи й не любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644720
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Ти став частинкою життя.
Мов буревій ввірвавшись в нього,
Ти розбудив ті почуття,
Заховані від світу всього.
І я розквітла, як весна:
В моєму серці крига скресла.
Коли відчула, що твоя,
Тоді душа моя воскресла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348784
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 17.02.2016
Чорним чорнилом по спинах
Хочеться вічність писати.
Або на білих колінах...
Я ж ще не звикла мовчати.
Добре відчутні ті прянощі.
Неба п\'янкого над дахом.
Де віднайти життя тонкощі?
Вихід один - стати птахом...
Де відшукати відібрані
Всі заколисані сни?
Ті, що сполохані й латані..
Ті що не знають весни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461219
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 16.02.2016
Бути свідомою розум нашіптує
Правильні рішення, аж до нудоти
Біле то добре. А чорне?
Збірка сектантів у спільній молитві
Перегірчиш і залипнеш надовго
Сірим відтінком промоклим
Бути безгрішною кажуть книжки
Я у тобі заховаю провини усякі
Пір'ям просяклим торканнями
Збірка безумців, що вірять у сни
Синім крізь небо, безгрішністю станеш
Чорне мовчить бажаннями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638709
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 16.02.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Ти захищав мене від всього світу,
І твої очі були мені всім.
І у ту ніч, темнішу від граніту,
Я просто прирекла тебе своїм.
Ти навіть не здогадуєшся досі,
Як я тремчу, коли тебе нема.
Я наче у чужій, страшній епосі,
Де після зим усе одно зима.
Ти вмів зігріти навіть одним словом,
Але тепер уже не та пора.
По затишок втечу колись до Львова,
Як може буду хвора і стара.
Бо там, ти знаєш, зовсім інші люди,
І там ступали пари наших ніг.
Прожити б до зими, і буде чудо -
Полюблю...як і ти грудневий сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569384
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 16.02.2016
Губами доторкнусь твоїх повік
І на очах залишуться теплі сліди цілунків
Я сп'ю тебе до дна, втону в руках твоїх
Не хочу я від цього порятунку...
Серце заб'ється з диханням у такт...
Рука в руці як я в тобі і стерті грані...
До смерті зацілуй...пізнай на смак...
Одна душа на двох згорить з бажання...
Візьму тебе в полон я без прохання
Без бою- мій...а я по капельці в тобі стікаю...
Шепочуть ніжно губи в тишину, зізнання
Лише твоя...ти мій...тебе не відпускаю...
Тремтять зіниці в них відлуння неба відіб'ється
І попелом впаде душа моя в твої долоні...
Серцебиття наше з ритму зіб'ється...
Затліє вогник мій в твоєму лоні...
Скусала губи...сцілувала до пів тями...
Розсипалась в тобі несучою стіною...
Влилась у горло чистими сльозами...
Заволоділа повністю тобою...
Невстояв...здався...сам хотів...
Лише моя...ти шепотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576840
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 15.02.2016
Заглуши вже свою гітару –
Хоч колись ти не будеш мій?
Не вдавай з нас щасливу пару
І торкатись мене не смій.
Болем – в серце, тобою – в скроні :
І весь час ти в мені живеш.
Я ще згадую твої долоні,
І обійми гарячі теж.
Я іду мов на бій з тобою,
Переможцем бути хотів?
Та в нерівному цьому двобої
Від кохання нема й слідів.
Ледь помітно, але на правду -
Ти ще досі болиш мені.
Я сама тобі дала владу
В добровільній моїй тюрмі.
Ти на кого мене лишаєш?
Чи на себе чи на біду?
Ти – мій біль, але, певно, знаєш...
Краще тебе собі не знайду...
В серце – гострим ножем пожару –
Я давно цей програла бій.
І в останніх акордах гітари –
"Ти ніколи не будеш мій".
05.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637556
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 15.02.2016
Прив'язалась до тебе всіма думками,
Хоча колись обіцяла собі не робити цього.
Ставлячи обмеження - наче гонимось за клітками.
А це життя таке всього-на-всього.
Мені з тобою навіть кава найсмачніша.
Я не писатиму про каву. Ні, не це.
Просто весна цьогоріч найтепліша.
І найжаданіше мені Твоє лице.
Це все дурниці, я звичайно почекаю.
Ти скажеш, що якась сентиментальна.
Пробігли разом вже досить, і я звикаю
Але чекати Вічно можуть "ненормальні".
І може , станеш ти колись саме таким,
Яким вже хочеш бачити себе давно.
Але для мене все ж залишишся слабким,
Прекрасним і терпким наче вино.
І не старайся так змінитися уперто.
Мені по правді, якось все одно.
Лише люби мене,і будь завжди відвертим.
І може ще буде... як у кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566284
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 15.02.2016
[i][i]Сонце у скронях, вітер в долонях,
Літають безладно думки
Трохи зневажені, менше відважені,
Невпорядковані у рядки,
Серцем облюблені, розумом згублені
В пам’яті все ж постають, рвуться на волю
За синії обрії, там умить розтають.[/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643780
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Ось ніч іде, скидає темну шаль,
скрізь візерунки вишиває із зірок.
Пахуча, лісова, зелена даль,
під місяцем кружляє німф танок.
Мов світлячки побігли по стежках,
палкі, маленькі, мерехтливі очка,
сміються дзвінко, на гілках сидять,
їх голоси тонкі немов дзвіночки.
Зірниці зустрічають як весну,
на крильцях знов збирать солодкий пил...
І пісенькою ніжною в танку,
щоночі грать на арфі білих снів.
Струна тоненька, що не втримати в руках,
і не побачити ту мрію, не впіймать.
Мов світлячки побігли по стежках.
Останню, світлу зореньку стрічать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156096
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 15.02.2016
Мне бы несколько теплых слов,
и чашечку чая... и не важно какую музыку.
Мне бы знать кто тобой одержим,
кто ключицы твои целует.
И любить... Все рассветы,
те неистовы танцы твои...
Разжигать в тебе тьму
заполняя неведомым светом.
И дышать... в каждой строчке тобой,
мне бы только кружить тебя в танце,
пусть вплетает цветы тебе в волосы ветер...
Разбуди меня на рассвете
теплым взглядом похожим на осень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562434
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 14.02.2016
Стану морем твоїм, у безодні думок осідалих
Буду небом безкраїм, в широкому обрії мрій
Стану вдачею я, серед тисячі ігор невдалих
Стану променем світла, у темнім тунелі надій...
Стану щастям твоїм, у безмежному просторі горя
І водою я буду, в степах споконвічних пустель
Стану хвилею шторму, бурхливого Чорного моря
Чорноземом я стану, в грунтах неродючих земель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405223
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 14.02.2016
З великою вдячністю автору Роя за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
Я знаю: стежка в нікуди...
Але ж яка чарівна осінь!
І стежка наче так і просить
У ту незвіданість піти!
Хай несподівана зима
Біленьким сни припорошила,
Та виростають знову крила -
І серце радість обійма!
В осіннім зареві дібров
Палає полум`я кохання,
Не вперше й точно не востаннє
У серці розцвіла любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613605
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 14.02.2016
Варшавські вулиці впиваються Дощем...
Мов в прірві потопаю стомлено і я
Поміж людей - розгублена душа...
Така ж чужа...проте давно своя...
У серці щем, з'їдає без вагань
Усю мене...і не дає забути...
Забракло сліз і не лишилося питань...
Тілом я тут...душею там де маю бути...
На пару із Дощем блукали вже не раз
В полоні мовчазних багатоповерхівок...
Поміж алей, вітрин, стильних прикрас
У пошуках собі...нових домівок...
Та як знайти, якщо усюди тісно нам?..
І серце трошечки від спогадів пяніє...
Нема пояснення несказаним словам
Коли від них душа так жалібно німіє...
Чужі слова...і мова не для уст моїх...
Зриваюся услід обставинам, що склались...
І лиш на мить, вернусь я на поріг
Свого минулого...того із чого починалось...
У сірій масі згублюсь - трішки кольорова...
Наче не схожа...та така як всі...
Ні не самотня...і не одинока....
Я попід руку із Дощем в душі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578952
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 14.02.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
«Тому, з ким говорив біля вогню
Коли шукав пісні богині Дану...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Вони лише посередники.
Провідники через хиткий міст
До нової пригоди, що зветься буттям.
Через хиткий рипучий дерев’яний міст
(А під ногами вир),
Вони лише ліхтарники
У цій нескінченній ночі,
Лише вказують шлях помахом рук
До нових острівців світла-істини.
Вони лише вчителі, що вчать
Переходити Темну Ріку
Ступаючи камінцями зірок,
Лише вчать дослухатися
До звуків одвічної музики
(Бо ми поглухли
Від шуму власних вигадок).
Дайте їм холодну блискучу монетку
З долоні в долонь пошерхлу
Срібну - з металу ночі і одкровень,
Вони лише на важкій службі -
Своїй одвічній і темній,
Лише виконують требу вогню
Цьому Всесвіту миготливому
(Бо так має бути),
Вони лише скажуть спокійно
Перед воротами нових світів
(Нам - схвильованим),
Перед новими сонцями
І новими квітами,
Вони лише нагадають
Маленьку стару істину:
«Ніякої смерті немає!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643774
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Синичок пістрява дзиґа,
кружляє зимова рань,
морозів січнева ліга
жадає щодня змагань.
Чавунно промерзло місто,
не знайде безпечний схрон,
дерева-лінотипісти
друкують рядки ворон
про те безперечне право
надію не полишать,
що носить в утробі трави
зелена землі душа.
Скупий і солодкий натяк
не зломить льодинок сни.
Та кожен із нас – фанатик,
бо вірить в прихід весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633294
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
Вже білим втаєно строкате,
і сонце стримує снагу –
зими приглушена соната,
слідів дієзи на снігу.
Такої тиші Всесвіт повен –
із німотою на межі!
І кожен з нас на мить – Бетховен,
бо ж чує музику в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628535
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
То не пожежа – серце найтепліше
Відверте танго пристрасних вогнів
Зненацька музика злякала тишу
Паркету стогін в стінах задзвенів
Акордеону звуки виринають
Прискорюють в груд́ях серцебиття
І клавіші ритмічно відбивають
Їх заздрісно наслідує взуття
Від пристрасті почервоніло світло
Собою вщерть довкола залива
Як стрімко почуття розквітло!
Ти віддалась без жодних коливань
Заведена з пів-оберта, струнка
Тендітна й витончена, наче невагома
Ти відчуваєш, як міцна рука
Твоєю спиною блукає безсоромно
Півподиху лишилось до цілунку
Півкроку до швидкого забуття
Півпогляду, й на крилах візерунки
Несуть тебе з паркету у життя
02.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563735
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 14.02.2016
Цей світ хижо дивиться темними очицями, Авелю,
відрікається від усіх істин перед жертвоприношенням.
бо тебе усі твої істини перед світанком зрадили,
і зникали раптово думки, мов би мечем тупим скошені.
Слухай і відчувай, наче востаннє стоїш під небом, Авелю,
ти ж зростав у лісах таємничих під співи Чугайстрові.
ці пісні у тобі проростають пекельною червоною лавою,
і скрипінням смерек десь у нетрях під тремтячою ватрою.
На бескидах прокидаються духи забутих мольфарів,
під глухі ворожі постріли сплітається темінь із світлом.
ці руки в крові роздирають тендітні мережива чарів,
кидаючи їх у смоляну, сплетену із червоним, палітру.
Вслухайся у відзвук цієї живої флояри, що лине згори,
поки все, що колись здавалось раєм летить у прірву.
а у Каїна, Авелю, руки в багряній крові, він несе дари
лісорубам твоєї душі, поки ти,ледь дихаючи, віриш.
Дихай прагло і глибоко, мов вдихаєш материн сум,
Дихай, Авелю, бо Каїн лиш один з юд, що криваво зрадять.
і небо від болю розколеться навпіл, і битиме струм там,
де у найпершій папороті захована істина – власна пам'ять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643745
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Троянда... Як дивно тримати в руках цю квітку саме зараз - взимку. Її злегка прив'ялі пелюстки наче благають допомоги. Я беру вазу, наливаю рідину і ставлю квітку у воду. Троянда незабаром знову розцвітає, короткий час дарує мені свою красу та аромат. Шкода, що триває ця ідилія не довго. На наступний день, ближче до вечора, помічаю - троянда гине. Повільно-повільно. ЇЇ пелюстки вже не благають допомоги, адже цього разу квітку не врятувати. І навіщо було її зривати? (2014)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
Фото автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624663
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 14.02.2016
Згасають зорі, скоро знов світає,
Вже метушня у кожному вікні...
Старенький Львів ще сонно позіхає:
"Всім час ставати? А мені ще ні..."
І знов туманом вулички покрито,
Так тихо й гарно по бруківці йти,
Лиш де-не-де крамнички вже відкрито,
В яких туристів можна там знайти...
Ось там за рогом ще трамвай порожній
Пливе в тумані, як між хвиль морських,
Спішить до нього ранній подорожній
По рейках від роси таких слизьких...
Та місто спить ще, рано прокидатись,
І сотні левів бережуть цей сон...
Та, Львове, знай, цілком можеш пишатись,
Що навіть сонним маниш ти в полон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618910
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 14.02.2016
Хто ти такий? Ти знову перехожий?
Що і на каву в гості не зайдеш?
Чомусь мені на когось ти так схожий...
Зажди, стривай, куди ж так швидко йдеш?
Кудись спішиш? Чи просто уникаєш?
Та в очі глянути боїшся ти?
І, як завжди, так швидко ти зникаєш
В тумані відчаю та пустоти...
А я чекала тут тебе так довго,
І каву заварила, як тоді...
На жаль, маршруту не змінив ти свого,
І постать розчинилася у млі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613355
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.02.2016
Десь зі всесвіту, із темної комірки,
долинають тихі звуки скрипки.
Та всього лунає лиш дві ноти,
ноти відчаю і вічної скорботи…
Скрипалю, чому мелодію сумну
граєш ти мені, лише її одну?
Чом звучать лиш ці дві довгі ноти
ніби дзвони замку з Камелоту?..
Розучились люди чути скрипку,
жуючи у тиші хліба скибку.
Жебрають глухі, а ти про радість,
цвинтарем бредуть, а ти їм чардаш…
Час-скрипаль сумливо усміхався.
Очі опустив, в хітон убрався
білий ніби вічність. Скрипку чорну
тиснув до грудей немов валторну…
Знов і знов звучать протяжні ноти,
що дарує час нам щосуботи.
Може він за нами просто плаче?
За сіром і їх життя собаче…
30.12.2015
* За мотивами твору Шона Маклеха Патріка „Дві ноти“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632631
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 14.02.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
300 спартанців біля Фермопіл,
300 козаків біля Берестечка,
300 ліцеїстів біля станції Крути
вкрили себе невмирущою Славою.
Вічна слава ГЕРОЯМ !
"Через недолугість одних
В сніги впали другі ..."
Стою на станції Крути...
Як же так вийшло,
Не можу збагнути,
Що тридцять студентів
Мусіли вмерти?..
Душею прозорі,
Чисті, як скло,
Тут тридцять студентів
В могили лягло...
Хто сьогодні згадає?
Хто сьогодні заплаче?
Навіть ворон на станції
Тривожно не кряче...
І сліду немає
Від їхніх кісток.
Ніхто і не знає
Їх юних думок
Та їхніх слів
В останню хвилину...
Почуття на замок,
Мовчу вже годину.
А думка тривожно
Б'ється в чоло -
Жить хотів кожний,
Як статись могло...
Чому юні душі
Не встигли пожить,
Осипались мов груші
В буремну мить?..
Станція Крути -
Пам'ятник смерті...
Хіба можна забути,..
Невже в пам'яті стерті
Імена тих студентів?
Хіба їхня вина,
Що мусіли вмерти.
Що для їхніх весіль
Не лишилось вина?..
Лише кров на снігу
Закипала в кисіль
Та стогін і крик,..
І заметіль...
Станція Крути.
Вас не забути...
Он теплим літом,
В зелені рути,
Горять незабутки
Посеред рейок...
... Сижу біля будки
І капають сльози
Під спів "канарейок"...
А поруч стогнуть...
Уже тепловози...
...........................
... Станція Крути,
Рейок і шпал
Залізні ряди.
Станція "Нуль"...
Невмовкаючий шал
Снарядів та куль...
Тридцять юних голів
Тут упали в сніги,
Бо привів Муравйов
Нащадків "Орди"...
На залізних штиках
Юна кров запеклась
І по їхнім руках
Кумачем розлилась...
Ох, "брати", ви "брати",
З монгольским оскалом.
Від вас смерть лиш - знайти
В цих обіймах "ласкавих"...
... Тридцять юних сердець
Вкрили пурпуром сніг.
Кожний знав, що кінець
Та стояв скільки міг...
Тридцять мертвих жоржин
Пламеніли в снігу.
Тридцять юних Марин
Витирали сльозу...
..................................................
... Маревом білих, холодних снігів
Їхні мрії у вічність назавжди пішли...
Так тридцять студентів, тридцять орлів
Велич і славу в народі знайшли.
Юних сердець відважний порив
Став на шляху навали-руїни...
З могили Аскольда лине призив -
Цінуйте,
Цінуйте,
Цінуйте
Свободу
Своєї
Країни !!!
2003 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141862
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 13.02.2016
Вже синім проліском на пагорбі земля багата,
Пухнастим котиком біля воріт верба рясна.
І знову Псел городами до хати
Сягнув, щоб нагадати: це Весна.
Берізка забрела далеко в повінь,
Струнка красуня, сон юнацьких літ.
І серед вод пірна самотній човен,
Озиминою пахне білий світ.
Пейзаж старий, але забутий часом,
Коли стомилася в буденності душа,
І ця зупинка, як буває часто,
Моє пробудження в мелодії вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639930
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 13.02.2016
Півгодини це тридцять хвилин
На вікні - стигне ще кава.
Гордість ходить в кімнаті як пава,
а твій погляд неначе полин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273449
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 13.02.2016
До таємниці поетового серця
“13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…” (Із музейної книги відгуків у Каневі)
Любов-сподівання – надія остання.
Ще крила не складено. Ще б полетіти!
Ликеро, Ликеронько, пізнє кохання,
Ви душу поета могли б відігріти…
Не зважилось серце, хоч трепетно мліло,
І стежка стрімка повела у нікуди.
Тарасове слово в душі вам боліло,
І спогади тужно вам краяли груди.
Нарешті як поклик: « У Канів, до нього!»
І злидні, й пересуди, й болісна втома,
І думка про те, що немає живого –
Ніщо не спинило, не втримало вдома.
Так пізно… Уже не повернеш нічого:
«Я каюсь, мій друже. Я знову з тобою…»
Та лиш безнадійно в полоні нічному
До неба душа піднімалась журбою.
Рушник вишиваний тепло зберігає,
Де білим по білому - доля стражденна…
Чернечу гору і Сільце вже єднає
Життєвих доріг таїна незбагненна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639364
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 13.02.2016
Пуста кімната.Темрява навколо.
І тиша давить як тягар важкий,
Здригнувся ти, почувши власне слово,
Що розітнуло простір мовчазний...
А ти стоїш, не можеш зрозуміти,
Де ділись всі, чому ти тут один,
Чому так тяжко темряву пробити,
Усе шукаєш ти якихсь причин...
Ще ніби вчора все було інакше:
Яскраві барви були навкруги,
Та ти чекав, що завтра буде краще,
Хотів до неба руки дотягти...
Не цінував людей, що були поряд,
Які завжди готові помогти,
Тому сьогодні маєш стільки горя,
Тому сьогодні наодинці ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609937
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2016
Весняний вітер вербу покохав,
Її зелені коси розплітав.
Сміялась дзвінко молода верба.
Забула в щасті, що таке журба.
Та вітер вже берізку обнімав,
Ії біленьке личко цілував,
Берізка відігнала всі жалі:
Бува ж кохання щире на Землі!
А у саду цвіла прекрасна рожа!
І вітер шепотів : « Яка хороша!
Які у тебе ніжні пелюстки!
Родзинка в тобі- гострі колючки!»
Не знали того ні берізка, ні верба,
Ані та рожа пречудова запашна,
Що в полі вітер все гуляв та хихотів:
« Ну де ж ви бачили кохання у вітрів?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337176
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.02.2016
Коли по нервах б'ють проблеми,
Стає непевним кожен крок,
Та про кохання теорему
Я знаю вічний той урок.
Лише́ твій образ пригадаю,
Той спогад серце враз п'янить,
Я забуваю, що згасаю -
Терпка́, болюча, спрагла мить.
Нехай по нервах б'ють проблеми,
Що і себе вже не знайти
Але кохання теореми
Найбільшим доказом є ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559808
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 13.02.2016
Ледь теплий місяць за вікном
Огорне ковдрою кімнату,
Торкнеться носика твого,
Поки́ ти будеш міцно спати.
І поцілує ніжно раз,
Щоб вмить наснився сон яскравий,
Де ліхтарі у пізній час,
І зранку чуєш присмак кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576453
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 13.02.2016
А місяць сьогодні тоненький і гострий, як лезо,
На тлі оксамиту холодної темної ночі.
Хто келих кохання не випив, той мислить тверезо,
А дай пригубити хоч краплю – сп’яніє охоче .
А Всесвіт сьогодні безкрайньо німий, як ніколи,
На стомлене місто звалилась нечувана тиша.
Хто в серці не має тепла, той лишається кволим,
І Доля про нього натхненно уже не напише…
А зорі сьогодні ясні і шляхетно величні,
Здається, що в небі, як в полі, розсипались квіти.
Для того, хто віри не має, цей світ – синтетичний:
Життя без вагань… Та не знаю, чи варто так жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476883
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 13.02.2016
Я знаю, що ти думаєш про мене
Бо і сама про тебе бачу сни
Ти наче дощ вчорашньої весни
Приходиш у мої думки туманом
А я не хочу звати це обманом
Бо знаю, що ти поруч...тільки мій
І тілом відчуваю подих твій
Обійми, поцілунки, рук торкання...
Я цим живу, дихаю...хворію
І вірю в це без сумніву й вагання....
Ти янгол мій і ти моє прокляття....
Не можу не кохати твоїх віч
Ховатися в безодні ніжних пліч...
У мріях спільних, де ми лиш з тобою
Немов птахи, що марять висотою
Пронизуємо крилами блакить
Ковтаючи квапливо нашу мить....
Ми дві душі, що схоже, заблукали
Знайдем притулок в згублених серцях
В яких себе на зАвжди поєднали...
..................................................................
Торкнись руки, не бійся....я з тобою!
Ми як вогні народжені іскрою....
Не згаснемо ніколи....і вікИ
Горіти нам так, як горять зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595835
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 13.02.2016
Живу у світі нездійснених мрій,
У світі мертвих бажань і надій.
У якому не бачиш сенсу життя,
Бо поряд нікого близького нема.
Лише одна лицемірна брехня,
Яка бореться за своє життя.
Та все ще можна на краще змінити
Почавши одне одним дорожити.
Про свої почуття тільки прямо говорити,
Не втрачати тих, без кого не зможемо жити,
Бо вони навчать життя любити
І хороше в ньому знаходити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498923
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 13.02.2016
Цей вірш до болю
Боляче мені дається
Рядки сповнені тугою
будуть наче смерть
Зрада від рідних душ
Найбільша зрада
Таку зраду я стерпів
від тебе, але вірші
Рвуться на волю
Що ти робиш
з моїм серцем
Хіба не бачиш воно плаче
А ти стоїш й смієшся
Побачивши цю зраду
Навіки серце стало
Більш не відчує воно
Тепла кохання
Але кому воно потрібне
Викинуте на узбіччя
Як не потрібне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580523
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 13.02.2016
Цей вечір можна пити з молоком
Мастити м"ятою на скибу хліба.
І запах грушок, здобрених вином.
І зорі в небі оп"янілі ніби.
Серпнева стома тулиться до ніг.
І вітер обіймає плечі ніжно...
Немовби зупинився плину біг
І Єва з дерева зриває груші грішно.
Медовий місяць поспішає нині :
Готує груші ночі-господині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599189
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.02.2016
Інтоксикація людьми,
Яких ти бачиш днями і ночами,
Що чужорідними тілами,
В'їдаються в твої думки.
Інтоксикація від болю,
Який руйнує тіло твоє,
Та анальгін не допоможе,
Біль скоро знову потривожить.
Інтоксикація від оточення,
Воно в пам'яті ложе виточує,
Викарбовує себе в тобі,
А тікати немає куди.
Інтоксикація реальністю,
І все, що діється, здається банальністю,
Ти не заховаєшся у сп'янінні,
Від її міцного коріння.
Від почуттів теж інтоксикація,
І не допоможуть тут зміни локації,
Для початку зміни думки,
Очисти все, що навкруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514460
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 13.02.2016
А ти нікому правди не кажи...
Чи є в твоєму серці мир і спокій?
Чи навіть між людей ти одинокий?
І мовчки просиш - Боже, поможи!..
Буває світ жорстокий зазвича́й,
В нім - люди заздрять і втрачають міру..
Тобі дарують посмішку нещиру...
Та ти ніколи віри не втрачай!
Якщо біда тебе підстерегла,
Завжди знайдеться той, хто допоможе!
І справедливість кривду переможе,
Бо більше на землі добра, ніж зла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641568
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Всміхається посиніла блакить
річки переливають берегами
продала б душу за єдину мить
свободи. і секунди поряд з вами
бурхливе сонце бризкає теплом
не хочу знати, як цього чекала
погріюсь хвильку під твоїм крилом
нарешті я з тобою. мить настала
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422813
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 13.02.2016
Во а во ув Рыловыч
Гой да в полю вышня й
Да шчэ й дыка ж слывка й.
Ібо шо ж я, разве, В, быдла фш,
Шо й ны й зрубвай мілок.
І от мы вжэ ж з Грышман
Хорошэ й зажывШыс.
Ібо зь Васька, ой, дурыло ж.
Простыть нам всэ гнівчыч.
Хішчные ці зь рыла
Гонды во та вж мыЮць
Ны жэ того уфдалого й,
Шо й спувайт но фш пісьНю.
Ны й прошчальну, х, шчіньсьКу.
Білый світ мій мылый!
Ек жэ-то слухЧыхЛохСь,
Шо вжэ й лохы во в болоты
Да й пасуць скотынКу зь.
Бешаный був ж дідко,
Шо ёго да в мызу б
Штыр з двінацыть псіный гындэ,
Шо накралы й трісок.
Ну, то зарэ вж жыйтэ,
Ек вам Біг дасць шылый.
Ій шыхуйтэ но шчэ вылый
Ны в своі зе й вылыцы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639089
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 13.02.2016
Дорога до тебе
Перекрита небом
Хто я така?
Чому я без тебе?
Маю/ не маю
дозвіл зустрітись
Хочу/ не хочу
росою вмитись
Серпанком пробігти
по жовтому полю
З тобою поряд
і вже не з тобою.
Вірші писати
Про тебе.
Ти Перекритий небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604433
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 13.02.2016
Чи кохав я колись, як кохали вони
Всі, що дихали й жили віршами?
Чи описував я свіжий подих весни
Як вони це робили ночами?
Чи хотів я торкнутись блакитних небес
Що вгорі так високо над нами?
Та погладить рукою дозрілий овес
Коли йшов золотими ланами?
Чи поетом я став, чи читають мене
Як читають усіх їх сьогодні?
Час покаже коли пів століття мине
І вірші мої стануть народні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457734
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 13.02.2016
Серед тисячі фраз, серед вивчених долею слів,
Віднайти те одне, що ще буде, як серце, тремтіти,
Серед сотень людей і мільйонів небесних вогнів,
Щоб воно було ніжним, як промінь казковий і діти.
Щоб співало, як птах, прославляло весну і тепло,
Щоб горіло, як день, у долонях спекотного серпня,
Як ніколи у світі ще дотиком так не було,
Щоб жадали його і покірні, і самі нестерпні.
Серед моря доріг, океану трави і небес,
Щоб звучало, як дім, і ламало у грудях кайдани,
А для тих, хто помер, а сьогодні як ніби воскрес,
Щоб воно лікувало залишені скальпелем рани.
Панацеєю днів і хворобою цілих століть,
Те єдине, одне, а для кожного все ж унікальне,
Лиш подумать, як може у холод душевний зігріть,
А ми справді вважаєм, «кохаю» - уже тривіальне?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508824
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 13.02.2016
Як дійдеш до межі за якою лише невідомість,
І втрачаєш контроль між реальністю, мріями й сном,
Що підкаже тобі твоє серце, твоя підсвідомість?
Заховатись, чи зникнути - наче туман за вікном?
Коли втрати боїшся — її підсвідомо чекаєш!
І той страх то, мабуть, що початок... Початок кінця?..
Із цим жити ще важче, як все розумієш і знаєш,
А позбутися страху не можеш...Де вихід з кільця?
Я дійшов до межі за якою немає законів,
За якою ховається вибір, а він не простий,
І думки не встигають за розумом — загнані коні...
І ніхто не розкаже мені де той вихід знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 12.02.2016
«Коли б мені було додано ще трохи років, то в п’ятдесят я б взявся би за вивчення Книги Змін і зміг би уникнути великих помилок.»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
Якось стоячи на мосту дерев’яному
Над потоком бурхливим ріки
І його споглядаючи довго,
Вчитель сказав учням здивованим:
«Якби Небо додало
Мені нетямущому і неосвітченому
Ще кілька років бодай,
Бо час завершується,
Я би взявся би за «Книгу Змін»
І міг би уникнути багатьох помилок
Великих,
Хоч помилками є тільки ті,
Які не виправляються,
Бо доброчинність в мене від Неба,
А Хуань Туй – отой
Злий невіглас і сіяч зла,
Що він може зі мною зробити?
Бо якби Небо захотіло б знищити
Доброчинність і просвіту,
Воно би давно мене погубило.
А такі сірі невігласи –
Вони ж повелителі юрби тимчасові,
Вони ж керують тільки людьми темними,
Як той правитель Пу Ті злий
Сіяч війни жорстокий –
Піднебесну збаламутив,
Людей зробив маленькими й навіженими,
Але зникне він, як темрява
Коли сонце сходить…»
Примітка:
Ілюстрація – картина Ван Гога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509216
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 11.02.2016
«Я не знаю, чи в тому є насправді щастя,
Що юрба нині робить,
І що вважає вона за щастя.»
(Чжуан Цзи)
Коли осінь жовтіла золотом,
Коли листя шурхотіли під черевиками,
Примушуючи забувати про нечутне
(Кроки),
Коли вітер дарував мудрість
(Холодний)
Чжуан Чжоу вирішив,
Що кошик його думок надто повний,
Що слова мандрують собі окремо,
А Шлях – ось він, тут, під ногами,
Пішов він побачити свого старого друга,
Філософа на ймення Творець Блага,
Що пішов служити радником
У царство Лян незначне й крихітне.
І хтось попередив радника:
«Йде сюди Чжуан Цзи мудрець,
Хоче він вашу посаду посісти,
Самому радником царя Лян стати.»
І наказав тоді чиновник Творець Блага
Всю країну, всеньке царство обнишпорити,
Та мандрівця зловити –
Три дні шукали, та марно.
А Чжуан Цзи прийшов до Творця Блага
Й промовив, запитав його посміхаючись:
«Чи ти чув про пташину,
Що зветься Юний Фенікс?
Літає він від океану до океану,
Гніздо будує лише на платані,
Живиться лише плодами чистими,
П’є лише з джерел солодких.
І ось цей Фенікс
Пролітав колись над совою,
Що мертвого щура відшукала,
І гукнула Феніксу – геть, мовляв,
Від моєї здобичі!
Нині ж ти чомусь хвилюєшся,
кричиш геть і погрожуєш,
Невже ти думаєш таким чином
Мене від царства Лян відвадити?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608134
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 11.02.2016
Я вже зневірилась, що жити буде краще,
І руки опускаються мої,
В країні за нещастями нещастя,
В моїй країні люди всі сумні.
Втрачаю силу, з кожним днем, життєву
У боротьбі за гідність і за честь,
За віру в краще, може й несуттєву,
Стою на роздоріжжі перехресть.
Зневірююся в людях, в їхніх діях,
Коли за нашу волю гине десь солдат,
Чому нічого я не можу вдіять?
То ж дайте мені, хоч би, автомат!
Безвір'я серце моє роз'їдає
І душу мою розриває на шматки,
Народ давно уже занепадає,
Бо правду сприйняли свою в штики.
Не вірю більше я нікому,
Навіщо марно витрачати час?
Поставлю у житті своєму кому,
Мабуть, Господь забув, лишень, про нас...
12.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643020
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2016
шепнули Зорі Місяцю на вушко
"Пора уже! Відкрий наші зіниці!"
а круглолиций без вагання - хутко!
посіє їх, немов зерно пшениці...
розкидає по Небу, як по полю
пастух самотній - тисячні отари...
де у садочку (поряд) я з тобою
поглинемо очима неба чари...
я притулюсь до тебе, мій рідненький
і на плече голівку покладу...
а ти пригорнеш щиро до серденька
свою кохану ніжну золоту..
трава запахне свіжістю терпкою
нам хмелю подарує -повний келих
який до дна я вип'ю із тобою,
під літню пісню цвіркунів зелених...
станцюємо очима поміж зір,
знайомий танець - ніжності і ласки...
ми Небу віддамо, як сувенір...
малий шматочок спільної з ним казки.
мозаїкою зацвітуть сузір'я
і десь за обрієм, чека світанок...
а Місяць своє світло, наче пір'я
опустить нам на плечі - наостанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584802
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 10.02.2016
Ніжно-ніжно по твоїх вустах
Дотик пальців по краєчку губ
Через призму протиріч і згуб
На одинці в паралельних снах
Я торкатимусь цілунком рук
Завмираючи під серця стук....
Ніжно-ніжно повністю твоя
Ніжно-ніжно так кохаю я...
Ніжно-ніжно по моїх плечах
Дотики долонь на границі мрій
Наші душі сплетені, як змій
Забороною в чужих світах.
Ми поринемо за небокрай
В подарований небесами рай...
Ніжно-ніжно будеш берегти
Ніжно-ніжно так кохаєш ти...
Ніжно-ніжно в прірві каяття
Кораблем тону у твоїх очах
У душі своїй переборю страх
Щоб розбурхати в серці почуття
Ми нап'ємося щастя з джерела
Де лились для нас сльози ангела...
Ніжно-ніжно стали крилами
Ніжно-ніжно покохали ми...
Ніжно-ніжно на межі буття
Ми поєднані вітром й бурями
Наче два вогні поміж зорями
Заблукаємо вже без вороття
Ми як пил від зір...Були! Та нема..
І лиш відстані між нами двома....
Ніжно-ніжно на краю землі
Ми без пристаней...ми як кораблі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591627
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 10.02.2016
Не розпинай, бо більше сил нема.
Розіпнута давно, хоча й пручаюсь.
Злетіти в небо без крила дарма,
А я, стежину топчучи до раю,
Пелюстки рву, духмяний чай щоби
Колись налить і знову пригощати
Омріяне, зустрівши між юрби,
Ущент руйнуючи незримі лати.
Дотла спаливши сивий небокрай,
Бо я-таки нестримна і гаряча,
З останнім подихом себе віддай,
Неначе вперше і востаннє наче...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603844
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 10.02.2016
Не клич мене, вона вже у човні,
Веслом хапливо хвилі розтина,
А я... та що там випало мені,
Хіба непофарбована стіна?
Вона яскравим пензлем осяйним
Малює квіти в розмаїтті трав.
А в мене холод кида крижаним
Прокляттям, в захваті від тих розправ.
Стою вночі, розпатлана сумна,
Розсипався будиночок із карт,
Он біля ніг лиш контури вікна,
Утомлених богів невинний жарт.
Не клич мене навідатись на чай,
Всміхатись понад силу, ледь жива.
Прости та йди, вона десь там, прощай,
Спіши, - тонка прийдешнього канва...
Вересень,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603620
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 10.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2016
[i]Люди дихають похмуро у спини трамваїв,
У кишенях пальто зберігають квитки.
А у мене зім’ята записка: «чекай, і…
Згодом відчуєш тепло рідної руки.
Люди тихо сміються, чуючи кислотні слова,
Їм байдуже, що гине заплакана осінь.
Вітер жалісно закликає «ну ж бо, давай…»
На кінцевій станції хтось крикне «досить»
За вісім хвилин мимо двадцять шість поїздів,
У якомусь, можливо, ти дихаєш сивим димом.
Люди спонтанно вдають, що вони не злі,
Ти стріляєш впевнено, але всі кулі мимо.
Холодним подихом вітер зриває маршрути,
Мені байдуже, що люди сміються тепер.
Можливо, згадаєш коли-небудь кому ти
Віддав свій останній заряджений револьвер.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633583
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 09.02.2016
Лише плетиво
З простих букв, слів і думок,
А в серці - вибух!
Присв. S. Nemo "Руки"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640751
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Кожна квітка цвіте
у свій час
жінка ж
коли
[b]ко[/b]
[b]ха[/b]
[b]є[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640167
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 09.02.2016
Мій різдвяник-дідуган
Випустив один бутон.
Хочеться і старому цвісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639863
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 09.02.2016
Давай, я намалюю наші почуття
Захочеш графікою, хочеш аквареллю.
Я розфарбую кольорово все твоє життя
І ти відчуєш як шалено я кохаю...
Якщо захочеш, я накреслю нашу долю,
Мов під лінійку всі кути строкаті
Я згладжу плавно цілою собою
І відчуттями буде все багате...
Я каплями гуаші пофарбую твою душу
І цілого тебе покрию кольорами
Щоб ти мене хотів і щоб не мусив
Границі будувати поміж нами...
Я маслом нарисую нам картину,
Палких цілунків, пестощів та прагнень
Я буду пестити немов дитину
Тебе в палітрі кольорових вражень...
Я жадно роздягну всю пристрасть нашу...
І напишу портрет її нагої
Тебе зійти я з розуму примушу
Від мої божевільної любові....
Ти станеш моїм полотном бажаним
Де я проллю усі свої ідеї...
Я буду Рубенсом і стану Рафаелем
Ти мій Паріс... Мій подвиг Галатеї...
В живописі увічню твої рухи
Такі порочні...грішні і шалені
Я за мольбертом буду, наче духом
Котрий блукає в світі одкровення...
В тонах і композиціях я змушу
Тебе віддатись всім моїм бажанням...
Ти сам мене захочеш ти не мусиш...
Бо все що я малюю то кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570555
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 09.02.2016
Я не забув той синій вогник,
Який горів колись в мені.
Він грів не так як все на світі,
Розпалював своє життя.
Нові створіння, нові квіти,
Усе було лише моє.
Я був хазяїном усюди
І мою власність я любив.
Всі спілкувалися без мови,
Усе було в синіх тонах,
Не було сонця та і часу,
Та ніч світила для усіх.
Усі - це я, і весь мій світ.
Не зник він зараз, лише стих.
Я пам'ятаю всіх у ньому.
Ті дотики цікавих рук
На гілці дерева чудного,
У просторі жаданих втіх.
Колись я знову повернуся
До дому теплого вгорі,
Де всі мене давно чекають
І тужать за своїм творцем.
Закрию вхід туди назавжди,
Створю ще більш нових чудес.
Пірну у води темносині,
Торкнусь жіночих, ніжних тіл.
І лиш тоді я заспокоюсь,
Подякую і там лишусь.
Засну у їх теплих обіймах,
Ніколи більше не піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638030
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 09.02.2016
Шкарпетки впали на гілки з шнурка, де їх сушив.
З високого свого вікна їх поглядом свердлив.
Чом я не сокіл, де Jet Pack, чому не полечу?
Мені потрібен довгий гак, а можна - каланчу.
Тужливо я на горизонт дивився із-під брів
Забив на ті шкарпетки болт, гулять на двір побрів
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301763
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 09.02.2016
Невідомо коли і звідки,
Крізь роки, години чи дні.
Я, здається, зустріла щастя,
Та не знала, моє чи ні.
Ти не марево і не спогад,
Бачу усмішку десь в далині.
Я ловила твій ніжний погляд,
Та не знала чи це мені.
Так хотілось чим дужче бігти,
Як течуть струмки навесні.
Цілувати твої повіки,
І не бачити очі сумні.
Бачу стан знайомий й усе це,
Чути кроки рідні й чудні.
Я торкнулася твого серця,
Ти залишив його мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641697
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Після тебе залишаються руїни,
Після тебе в серці гілка полину,
Навіть вдома вже не рідні мої стіни,
Я ступаю на розставлені тобою міни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642003
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Я буду смакувати тебе по шматочку,
Бо ти насолода котра того варта.
І всі безіменні на тілі точки,
Позначу червоним на нашій карті.
Я буду будити у тобі совість,
І часто із нею дискотувати.
Ти світло місяця, вічний промінь,
Тебе б украсти й не відпускати...
21.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534076
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 06.02.2016
Бреши мені до завтрашнього дня.
Збреши про нас... Збреши, що сильно любиш.
Я знаю все, та хай усмі́шка губи
Цілує аж до завтрашнього дня.
Повісь пальто... надворі зимно, сніжно.
Між нами теж давно живе зима.
Цілуєш так, здавалося б, і ніжно,
Та ніжності нема... давно нема.
Несказані слова топити в чаї,
Розмішуючи присмак бергамоту.
Я усміхалась, а в душі кричала...
Потихше ти... Він завтра на роботу.
З фіранок ранок дихає зимою.
Тебе нема... вже довго як нема.
Ти зник раптово - і тепер зима.
Я з вікон протяги затулюю собою.
І так перебираючи слова,
я ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641588
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Мурашки по шкірі від імені твого ідуть,
І котяться сльози, змиваючи солями щоки.
Навіщо святі покохати людині дають?
Для чого потрібно назустріч робить іще кроки?
Літати так хочеться птахом по цих небесах,
Свободу на плечі свої, наче дар, перебравши.
Та порожньо й страшно, бо я же ж не птах,
Не можна літати, ходивши й ходити, літавши.
Десь сонце здаля вже виходить ось за виднокіл,
І серце стискається - жарко. Боюся згоріти.
Ну, нащо цих душ й двох ницих беззахисних тіл,
Амури лиш змушують свято і вірно любити?
І, наче я вільна була, втім, самотньо однак,
А щастя чомусь не спішить до самотніх ходити.
От доля й подала невидимий крихітний знак,
Амур мені вистрілив в серце - потрібно любити.
Любити й горіти, кохати й палати в вогні,
У сонячних променях волі й любові купатись.
Невже це настільки потрібно тут й зараз мені?
Чому так важливо двом людям серцями кохатись?
Не вірю, що може таку, як от я, хтось любить,
Не маю ж в собі анітрохи жаги до покори.
"- Усе це лиш сон!" - все кажу, "- Бо усе в мені спить.",
Міраж у пустелі і підлі чиїсь заговори.
Хіба ж мене можна таку от за щось покохать?
Ні в якому разі! Бо я лиш приношу нещастя!
Бо хлопці - мисливці. Їм тільки усе підкорять,
Мене ж підкоряти даремно - ніколи не здамся!
Закохуюсь часто й водночас байдужа до всіх,
Хоча всіх люблю так гаряче й до болю безмежно.
Колючками лиш захищаюсь від болю, від лих,
Бо серце моє не на місці. Люблю обережно.
Та завше страждаю сама ж від оцих почуттів,
І очі мої кожну ніч лиш на мокрому місці.
О, Боже, невже Ти цього так побачить хотів,
Коли дав у дар всіх любить ще в колисці?
Пишу у віршах свої сльози і весь гіркий біль,
Неначе так легше, сама себе хочу здурити.
Метелики вже влаштували в мені водевіль,
Та серце ніхто не наважився ще розтопити.
Бояться усі, що колючки одежу порвуть,
І шкіру подряпають, органи їм пошматують.
Втікають, зникають усі, розчиняються. Йдуть.
Летять в далечінь, десь біжать чи присівши, плазують.
Самотньо то ж як! Ну, чому ж моє серце болить,
Коли йому байдуже в голках, як в чортополоху?!
Навіщо амур мене змусив вже знов полюбить?
Вчепилась у серце любов, наче воша чи блоха.
А серце не тане, усе ще маленький лиш лід,
Всередині - тепле, палає нестримно коханням.
Ім'я твоє в нім полишило недавно свій слід,
Простими словами і зовсім непростим мовчанням.
Візьми мене в теплі обійми з холодних цих лап,
Що, ніби, належать Зимі - Сніговій Королеві.
Це тільки початок, всього лише перший етап,
А в мене вже ритми усі позбивались серцеві.
То, може, розтопиш те серце, мій рятівнику?
Я маю надію, бо хочу любити й літати.
Я щастя лиш хочу, як люди, хоч крихітку ту,
Коханою й вільною хочу себе почувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641611
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
«Життя моє! Заледве день помре
До мене поспішай...»
(Томас Мур)
Вдягну туман замість одежі,
Осідлаю хмару замість коня,
Зазирну в калюжу замість дзеркала,
Полечу вітром над днями неспокою
Чи то над роками-долинами
Нашого жорстокого часу
(Хоча коли він був добрим,
Оцей старий чорнокнижник – Час?)
Серед вологого повітря Ойкумени,
Між ріками-венами,
Що жадають стугоніти
Поштовхами серця землі,
Між каменя-кістками
Передчуваю дощ –
Вічного оновлення,
Вічного знищення-створення,
Вічного буття-життєдайності
В кожній краплині-першопочатку,
Що буде падати з пустки Неба
В майбутньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591183
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 06.02.2016
«Хрест
(Крапка
в кінці шляху).
Задивився в рівчак.
(Багато крапок).»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Є багато земель і країн
У світі передчуттів апокаліпсису
(Чи то одкровення –
Як собі хочете)
Є багато країв зачудованих:
Країн ком та знаків оклику.
А моя земля Ерінн – земля крапок.
Тут на кожному перехресті,
На кожному місці спочинку,
На кожному зеленому пагорбі
Ставили гойдели сонце:
А виходила крапка.
Не в кінці шляху,
І навіть не в кінці пісні.
А просто крапка.
(Так ніби пісня –
Зачала, а потім урвалася,
Так ніби дорога:
Йшли в Оффалі,
А все одно прийшли в Дублін).
Ось так і живемо на землі крапок.
На землі, де все сказано,
Але нічого не прочитано,
Нічого не збережено,
А просто поставлено крапку
Чи то багато крапок:
І розумійте собі як хочете –
Ви, зайди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593817
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 06.02.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 05.02.2016
«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Почуття - не кіно, мої сльози - не гра,
просто інколи міряю маски...
Видно, правду тобі розказати пора,
що живу я - далеко не в казці.
Проглядаю листи, що писав ти мені
І не знаю: де ставити крапку?
Бачу сни кольорові, у них ми - одні...
Прокидаюся - знову спочатку.
Я молю: пригорни, відвертаючи біль,
І прости за слова недоречні!
Озовися!Достатньо уже божевіль -
Досить гратися в ролі сердечні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268225
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 04.02.2016
Здавалося, що сонце не погасне
і вічно пломенітиме в очах,
що цілий світ - для нас, і небо ясне
веселкою заграє у дощах.
Але у ніч, коли цвіли морози -
Я загубила мрії про весну.
Де була ніжність - пролилися сльози:
Таки посмів покинути одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325354
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 04.02.2016
все в очікуванні дощу - тиша.
в замиранні сердець - життя.
а перо, в написа́нні ві́рша,
так боїться примар забуття.
все в очікуванні дощу - вітер.
в поєднанні долонь - любов.
коли буря зриває квіти,
то в судинах холоне кров.
все в очікуванні дощу - і я.
і в примарних мелодіях - рими.
горизонт накриває зоря.
чути дощ. а ти спи щасливим.
24.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315975
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 04.02.2016
ЖОВТІ зорі СИНІ ночі
прикрашають, як намисто.
А твої ЗЕЛЕНІ очі
в душу світять променисто.
ЧОРНІ брови, КАРІ очі,
мак ЧЕРВОНИЙ на вустах -
то мої скарби жіночі,
їх знайти не всяк мастак.
Але ти спромігся. Жваво
всю мене прибрав до рук,
коли місяць, ЗОЛОТАВО,
плів тенета, як павук.
І в той час вже пахло літом,
але ще весна буяла.
БІЛИМ яблуневим цвітом
нас любов благословляла.
© Юлія Сніжна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626445
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 04.02.2016
гладенький відшліфований кристал
небес в землі оправі кришталевій -
в дзеркальнім блиску день новий постав,
як перстень крижаної королеви
іскряться грані - сонячні мечі
в повітрі висікаючи зигзаги
з гілля поважно зиркають грачі,
немов старі та благородні маги
і променів заламані кути
складаються в химерні побудови,
у відблисках морозної краси
читаю Бога я таємну мову
і сміхом зігрівається нутро,
в блакитну гриву вплетені колядки,
цей сніг - єдинорогове хутро,
цей білий світ - пристанище Загадки
8.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634362
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Ти обіцяв, я чекала...
Падає сніг із дощем,
Вчора тебе вже не знала,
Завтра не знатиму ще...
За ніч неходжені стежки
В перлистий вкутались дим.
Сяють з-під даху сережки.
У снах ти здавася...ТИМ.
Ти не прийшов. Розумінню
Все-таки є десь межа.
Час вже збирати каміння,
Темінь - душа ж бо чужа.
29/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624976
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 04.02.2016
Яка б між нами не була б довіра,
Ти лиш моя тепер офіра
І знай, що зовсім не можливо
Приручити дикого звіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641162
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Для мене ти лиш міф, легенда,
Тебе неначе в казці я зустрів,
Та казка ця була без хепі-енда,
Я не дотягуюсь до твого бренда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641037
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
ДИПТИХ
1
[b]Р [/b]озрізане навпіл життя: сьогодні - і вчора.
[b]О [/b]станній цілунок-тепер неоцінена розкіш.
[b]З [/b]ігріває ледь чутно надія на зустріч.
[b]Л [/b]ьодяним холодом дихає неподоланна відстань.
[b]У [/b]серці розростається болючий смуток.
[b]К [/b]олись такою неможливою здавалась вона,
[b]А [/b]нині так несподівано впала й так боляче вдарила ця
2
[b]З [/b]нову безсоння непереможне -
[b]У [/b]голові - хаос думок.
[b]С [/b]ну мій солодкий, де ти?
[b]Т [/b]епер, мабуть, я часто шукатиму тебе.
[b]Р [/b]озлука та, що так несподівано впала
[b]І [/b]так боляче вдарила восени
[b]Ч [/b]ерез зиму перелетівши, перетворилася на
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637411
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Сум приходить, як осінній дощ,
Затягується хмарами свідомість,
Думки летять кудись у невідомість,
А дощ іде й змиває все натомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640223
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Як жаль, що ми з тобою не боги,
Лише актори на підмостках слова!
Ні листям лавру, ні жалем терновим
Взаємні не окупляться борги.
Ніколи не втамується земним
Жага причастя словом і нектаром.
О вічносте, – невидимий олтарю!
Солодший меду твій жертовний дим…
Проходять дні – фантоми без імен.
Кохання, мов руїни Колізею, –
Ні мертве, ні живе. Струну Орфея
В душі рубає невблаганний меч.
І стигне біль у серці янтарем,
Фальшує вітер піднебесні ноти.
Ми, як боги, пізнаємо висОти,
Не спивши тілом із хмільних джерел…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477899
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 03.02.2016
Слова, що залишились несказа́нні
Із пам'яті не зникнуть все ніяк,
Ти не змогла сказати при прощанні:
" Не хочу, щоб закінчилось все так! "...
Тоді, востаннє, мовчки ти стояла,
Чекала все, що скаже він: " Це жарт ",
Що ваша гра буде таки ще вдала,
Хоча не маєш ти козирних карт...
Та його погляд змусив зрозуміти,
Що це не жарт, що хоче він піти,
У той момент ти не змогла зуміти
Зробити щось, щоб щастя вберегти...
А він пішов, не попрощавшись навіть,
І вже розтанув в хмарах силует...
Тебе ж у грудях гірко ще щось давить,
Живий це спомин про недавній злет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616713
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 03.02.2016
[i]Відзеркалена блакить - неба голизна,
Відпусти мене на мить моя сивина...
Не тримай нутро благаю хоч у півгодини,
Бо незнані крила маю мрії - половини,
Серця розривного, співу полонини,
Знаку позивного - усмішки дитини...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640127
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 03.02.2016
[i]Якщо я побачу тебе колись знову
Раптово твій погляд холодний спіймаю
На довго я втрачу від подиву мову
Бо в серце нікого давно не впускаю.
Якщо ти колись заговориш зі мною
І випаде честь, твою руку тримати
Я мрію лише пережити з тобою
Все добре й погане, що можна чекати!
Але ти ніколи мене не цурайся
Не думай, що я сама гірша на світі
Захочеш зі мною іти - не вагайся!
А просто цінуй такі миті...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511627
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 02.02.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
«Та ні, поспи іще, вогню безвічний,
Укрийся ліпше покривалом жару...»
(Ів Бонфуа)
Поспи іще, вогню одвічний,
Спи,
Ще встигнемо згоріти,
Спопелитись - спи,
Ще встигнемо ми по своїй жарині
Принести в пічку Духу,
Спи,
Ще темрява не визріла плодом важким,
Іще не гнуться віти
Розлогого древища небуття,
Ще досі в чорноті зоріють цятки
Світів,
Спи огнище всепоглинаюче,
Дрімай до часу, аж допоки
Не вчинить край і не поставить
Крапку заключну огненну
Всевида Час всепочатковий
І таємний, аж допоки всі безміри
Не скажуть муралям:
«Довершено!»
А ми - ще гріємо замерзлі руки,
Кістки старечі, зледенілий кухлик
На тому вогнищі:
Що тліє, що лише віщує
Пожежу світову прийдешню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637975
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Десь в лісочку круг озерця жили мавки, не тужили,
І щороку на Андрія во́ни со́бі ворожили.
Як зозуля часто кука - скоро вже прийде коханий,
А, як вітер дме поволі - буде той юнак прегарний.
Ходять мавки, все шукають собі свічок - ворожити,
Щоб дізнатися нарешті, коли мають заміж вийти.
Ось знайшли нарешті свічки і безмежно вони раді,
Вже ніщо їх ворожінню не постане на заваді.
Вийшли в поле, посідали у траві зеленоокій,
От щастить - немає снігу, не простудять свої боки.
Ворожили, ворожили, - а коханого не видко,
Виглядають в усі боки. Хтось іде. А звідки? Звідки?!
Що робити? Видом вабить. Закохається негайно.
Ох, невже ж то помилились, то лише єнот звичайний!
Так сиділи аж до рання, потім в нірку повернулись,
Ворожили, ворожили, а з коханим не зіткнулись.
А мораль оцій сатирі, чи ж лише звичайній байці:
Ворожи - не ворожи, не знайти кохання мавці.
Посеред собі подібних, кожен хай любов шукає,
І в майбутнє хай ніколи краще сам не заглядає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628225
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 01.02.2016
Чому твої очі сумні?
Про що не говорять...признайся...
Я буду тут поруч...за крок...
Мені все відкрий...не вагайся...
Чому не смієшся...куди?
Та посмішка ніжна пропала?
Змінилося, щось у тобі...
Тепер ти не той, кого знала...
Чому ти мовчиш...мало слів?
Чи просто нема, що сказати...
Куди зникнув голос дзвінкий?
В який я так звикла вслухатись...
Чому ти всім тілом, тремтиш?
Немов та побита пташина...
Хто скривдив тебе...хто посмів?
У чому була, вся причина?
Чому твоє личко бліде?
І погляд скляний, неживий...
Мов привид, згубився в собі,
Умитий сльозами, німий...
Чому не радієш мені?
Коли я цвіту жовтизною...
Мене ти у руки ловив...
Щороку ти тішився мною...
Чому ти мій хлопчику сам?
Ви ж завжди у парі гуляли...
Сміялися вдвох, небесам...
Так палко обоє кохали...
Чому я не бачу, її ?..
Тієї, що жила тобою...
Що сталося з нею, скажи?
І біль розділи свій зі мною...
Довірся мій рідний, прошу!
На мене скинь з себе тягар...
За тебе його понесу...
Полегшу від долі удар...
***
На лавочці...в парку...один...
Юнак із сумними очима...
Щось тихо собі шепотів...
А осінь той шепіт ловила...
Кружляла листом, понад ним...
Від болю, дощила на рани...
Юнак, що лишився сумним...
Осінніми вмився сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581835
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 30.01.2016
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 30.01.2016
"Прекрасний" світ,почуй мої слова
Почуй слова дурненької дитини
Скажу тобі лише одне:
- Ти є фальшивим,
егоїстичним,лицемірним,боязливим
Це не життя,це просто існування
Садок,школяр,студент та працівник
Для мене ти лише розчарування
Навіщо жити посеред чужих?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609513
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 30.01.2016
Пів життя віддам за твій єдиний погляд
Чи забирай усе?...мені його не жаль
В серці моїм стріла...пече холодна сталь
Сльозами на очах...лишилася печаль
І ріже на шматки затуплений кинджал
Не вберегтись мені від цих пекучих жал...
Я не скажу:"болить..." бо болем не назвеш,
Усе що на душі...й ти відчуваєш сам
Не повторяй собі...це зовсім, не обман
Я лиш тебе знайшла...тепер вже не віддам...
Ти серцю не бреши, не сій у ньому страх
Воно без почуттів, як без блакиті, птах...
Наш лабіринт життя, заплутаний давно
Куди б ми не пішли...все на шляху, стіна
Між серцем й розумом...розіграна війна
В котрій для нас обох там виходу нема...
Скажи!...боротися?Чи зброю скласти нам?
Коли в очах дощить, а на душі туман...
...............................................................
Шепоче серце, знов...ти мій лиш тільки мій...
А я життя віддам за поцілунок твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 30.01.2016
пробач.
я мотаю клубочки нервів твоїх.
я плету з них пряжу -
на видих-вдих.
візерунки нагадують плетиво вен,
коли їх роздирає скальпель.
ми не можемо вжитись на цій землі -
але точимо ляси по скайпу.
я ладна писати оди, плести обереги, щоб якось ущух твій біль.
але не готова зварити борщ і боюсь весіль.
пробач, я не мала зустрітись тобі на шляху така.
- а просто
тоді
була
мов ця пряжа
м*яка.-
а просто тоді під ноги стелився жасмин.
незаймана дівчинка.
(й хто тобі мовив "займи"?)
я шепчу собі мантру "помри", я сама немов мантра стала, мов звук чи скрик.
тільки руки свої забери від мене,
і муки свої,
і слова свої забери.
забери і себе від мене до когось, піди з некоханою святістю під вінець.
я не хочу знати, що можуть ось так любити -
смертельно, тортурно, марно.
та ще й мене.
я з пряжі плету шкарпетки і светри.
ми в ролі вжились.
але:
якщо ти ще когось покохаєш -
мені стане дуже зле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635885
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Осінній настрій серед літа...
Чому в житті буває так,
Що в сонцеднях, теплом зігрітих,
Душа дощів почує смак?
Пече і жарить сонце біле
У небі вогняно-м`ячем...
Надворі літо недоспіле,
А в серці хлюпає дощем...
А в серці вже пожовкле листя
Наводить на осінній сум;
Деньки сховались променисті
Серед важких осінніх дум.
Ця осінь тихо в серце вкралась...
І дай-то, Бог, що не зима
До глибини душі дібралась
І хазяйнує там сама.
Вже скроні білим посріблила...
Та то, мабуть, що не біда -
То мої білі срібнокрила
Душі, що й досі молода!
Осінній настрій серед літа
Розвіє серце бунтівне...
Моя душа теплом зігріта,
І це, мабуть, що головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 29.01.2016
Згубились кольори у коридорі,
І не освічений промінням більше дім.
Притихли звуки всі різкі надворі,
Втопились у нічному просторі німім.
Це час, коли всі образи заснули.
І облік зараз утрачає роль.
Здається, цілий світ перевернули
І над реальністю утрачений контроль.
Та тільки ніч нам душу відкриває -
Вона покаже справжню суть речей.
І все, що в серці гордо ми ховаєм,
Вночі говорим не ховаючи очей.
Ох, як багато зараз би сказати…
Наволю вириваються слова!
А ще про скільки просто помовчати.
Та відстань всі бажання розрива…
А, може, просто взяти й подзвонити?
Та ні… Вже пізно… Зранку наберу…
І, ненароком, щоб не розбудити,
Я телефон подалі приберу.
Я буду довго розглядати стелю
Через густу і тиху темноту.
Продовжу неможливого чекати
І, мовчки, убивати самоту.
Візьму старий і непотрібний зошит
І виллється все те, що на душі
Це так безглуздо : о півнапершу ночі -
Всі сплять, а я комусь пишу вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374787
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 29.01.2016
В душной комнате тихо.
Припушена тюль.Дверь закрыта.
Часы тикают эхом.
Руки в одеяле зарыты.
--------------------------------------
Сквозняк поигрался немного
Отбивая имя аллюзиями
«Алмазный мой венец»
Касаться ласково синих ног
Почему моя дама иллюзия?
Почему пьет вино?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610662
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 29.01.2016
У щастя немає господаря,
То тут воно є, то там.
Блукає одинокими сходами,
Шукає свій берег, причал.
У щастя немає кордонів:
Європа, Америка, Марс.
Та все йому хочеться більше
Підкорити усе і зараз.
У щастя немає сроку придатності.
Йому вже, напевно, три тисячі літ.
А воно ніби дитина,
Що чекає тортів на обід.
А головне у щастя немає людини.
Вірної, щирої, милої.
Яка б постійно носила каву у ліжко,
А не кидала його на смітник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634049
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Хай там що, а я тебе діждусь,
В тихому посрібленому раї,
Гілок потихеньку назбираю,
На вінок, для тебе приберусь.
Хай там що,сорока на хвості
Принесе плітки, чи правду може,
Не покинь мене сьогодні, Боже,
Завтра вдячність напишу в листі.
Хай там що, люблю тебе до сліз,
Всупереч та незбагненно довго...
Десь зима пухнасту шиє тогу,
Я ж сніжинки вишиваю скрізь...
30.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632625
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 29.01.2016
ти загубив десь свої Крила...
а може хтось Їх обламав?
не побивайся, мій Безкрилий
тобі Нові придбаю...дам...
я по пір'їні позбираю
усе що зможу віднайти
у скриньку чарівну сховаю...
і почекаєм...до Весни...
а на Весні коли все Сонцем,
вкривається мов в перший раз
зроблю я тобі Нові Крила
зі срібних ниток і прикрас...
я зшию Їх сама руками...
стібок, петелька...раз у раз
стікатимуть, немов струмками
в неперевершений Вітраж...
голка стрибатиме грайливо
у пальчиках моїх тонких...
і вийдуть Крила, наче диво!
на плечиках твоїх струнких...
я їх на гудзики пришпилю
щоб не боліло більше, вже
тобі новий я світ відкрию
небо в хмаринках, голубе...
ти лиш не бійся мене, Милий
не скривджу я тебе....і знай
я швачка вправна, руки вмілі
мені довірся...ось тримай!
від мене приймеш Свої Крила
одягнеш гордо, без вагань
у них душа моя і сила
чого чекаєш?Ну.. злітай!
злетить мій Милий, рине в гору
Крильми досягне всіх висот
у слід всміхнуся...я щаслива!
а це найкраща з нагород...
лети Мій Янголе до Раю
нехай летять Крила Нові...
я тут на тебе почекаю
вернись в обійми, ще мої....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577327
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
так часом....я хочу згубитись
забути шалене буття...
заплющити очі...і влитись
в усе, що дарує Життя....
у чайки позичу я крила,
про Море все знає вона...
незайманий край знайду в Хвилях
де ще не ступала нога...
на березі Мрій і спокою
я викрикну в голос: " ЖИВА!!!..."
і вперше я стану такою,
якою іще не була...
у груди вдихатиму солод
морського повітря і Хвиль...
втамую пейзажами голод...
незлічених пройдених миль...
занурю в пісок босі ніжки
відчую тепло від Землі...
затопчу загублені стежки...
невідані досі мені...
світанки в мовчанні і світлі
здадуться п'янкими мені
і стануть для мене мов рідні,
під Місяцем, ночі ясні...
поглину Красу цю до краю...
і шепотом Моря уп'юсь...
усе це назву Своїм Раєм...
в котрому по вуха втоплюсь...
та Мить ця не вічна...пора
вертатись в реальні події...
без нас не можливе Життя...
а ми лиш існуєм без Мрії...
жбурну в сині Хвилі я пляшку
на згадку...там сповідь моя...
" Ах Море...чекай свою пташку,
вже скоро вернусь , знову я...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580474
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 27.01.2016
Осака
моя остання битва
вперто ступаю
вірячи в долю
написану чорнилом богів
гонитва
за владою
без кінця без краю
стріли солдати амбіції
неволя
зі мною останні
із клану Тойотомі
готові стати згадкою
в поемах і хоку
у тумані
з'явився мій брат
втома
ми втомились від родини
це війна брате
мій кат
тою
війною ми визначимо те
що написала доля
від імені богів
які журавлями
летять над Осакою
цвіте
сакура біля нашого дому
пам'ятаєш
у сні
та на яву
ти грався зі мною
вчив нового
та тепер між нами
стіна
я вб'ю твого лорда
але ти мене
зупиниш
війна
все-ж таки
твоя згода
на службу переможе
вік самураїв мине
коли я полечу
журавлем на Фудзі
і там сяду
і спогляну
як зацвіла земля
запали свічу
і згадуй мій портрет
твою ілюзію
ти зберіг життя клану
але поки що бий мене
не жалій
я більше не твій брат
я твій ворог
номер один
летять журавлі
пусти мене до нього
або мене поглине земля
втрат
не буде
лише сльози Комацу
яка плакатиме за вогнем
вгору
тільки вгору лину
ти вже не вернеш воїна номер
один
впали наші мури
і пішла війна
тече час рікою без упину
і у зеркалі води
ти побачиш останнє ікло Санади
Юкімури
25.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638505
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 27.01.2016
тягнеш весь метал на собі
з мечем у піхві
зі списом у руці
на коні кавалерії Такеди
на жаль твої переконання сліпі
шляхи вже є протиставленням брудній ріці
і сам ти вже не воїн
а жебрак
іди
останній самурай з того роду
який терпів епоху Муцухіто
поки тисяча журавлів відлітали
шукаючи вершин Фудзі і броду
Шинано
подалі від нової еліти
летіли закуті в метали
уже минула епоха Оди і Токугави
уже минули священні канони
весь світ прагне ввійти в потаємне
що ховала Країна Сонця
лаву
Фудзі
блиск Хейана
дзвони
Нари
епоху темну
що породила Санаду
знищила
Такеду
піднесла Тойотомі
і також його повела в історію
твій солоний присмак болю підвищував
азарт
за тобою плакали
не кажучи нікому
що ти не повернешся
твоя територія
залишалась за тобою
ти ставав схожим на бога
тебе шанували в деревах струмках
нащадки були вже не юрбою
а кланом
яким відкривалась дорога
у бій
одна поразка
і це вже гулаг
тебе збезчестили
забрали гідність
надана смерть
щоб ти не носив цю ношу
щоб тебе не пестили
за провал та вірність
щоб тебе за небокрай заніс смерч
та тепер все минулось
ти хоч і досі приклад
та голови не цінують відзнак
їм варто нажитись на мулах
і їх родинах
а виклад
собі забрати
поки воїн не подає живих ознак
розумієш
самурай бореться до останнього
але якщо не звертають уваги
і повертають до руїни
то борись силою нежданною
і будеш героєм народу
та через зневагу
не будь героєм чужої країни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637817
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
пусти коня у вільне поле
нехай живе собі й гарцює
виграє мелодію копит
дерева - глядачі без листя голі
і вітер гопака затанцює
прикличе зиму ворожбит
одна фатальна помилка -
і ти без надії і страху
зіткнешся із ляльками вуду
які переріжуть ту жилку
що з'єднувала з світом мураху
нав'яжуть прижиту застуду
керманичі світу не ліплять
спираючись тільки на силу
лиш коні гарцюють і творять
дерева ще хворі і хриплі
і сплять на морозі до схилу
якого б'є весна синім морем
замовчані крики метелиць
принижені теплом грудня
відновили постачання зими
яка принесла свою велич
лише після нового полудня
або півночі нової тьми
сплять схилившись тополі
злим холодом й красою частує
зима дахи літосферних плит
пусти коня у вільне поле
нехай живе собі й гарцює
виграє мелодію копит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637747
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Де ти є тепер, моя любове,
де торуєш шлях, в яких світах?
Де твій погляд світиться бузково?
Де твій розмах крил, весняний птах?
Де ти плачеш журавлиним криком,
де смієшся сонячним дощем?
Я без тебе досі ще не звикла,
в серці досі є маленький щем.
Прилітай колись, моя любове,
у місцину нашого тепла,
може, ми зустрінемось ще знову,
де любов бузково розцвіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637292
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Сьогоднішній день промайнув, пролетів.
Так швидко, миттєво й бурхливо.
Згадала лиш ввечері, що ти хотів
Та день вже злетів так квапливо.
Багато подій, думок, спільних мрій,
Багато вже планів на завтра.
І кожен наш день - життєвий є бій
Та гинути зараз не варто.
Я завтрашній день присвячу лиш тобі,
Розкажеш про кожне бажання.
Та поки цю ніч я залишу собі,
А завтра віддам їй кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637041
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Я знаю: ти поряд, десь близько зовсі́м біля мене,
Шугаєш душею над тілом, від зла бережеш,
І те почуття, що ти чуєш до мене, шалене,
За руку тримавши, завжди за собою несеш.
Ти поруч, так близько. Я чую, як дихаєш в шию,
Як пильно усе споглядаєш вночі ти мій сон.
Ось-ось ти рукою своєю від холоду вкриєш,
Забравши мене назавжди в свій довічний полон.
А серце - твоє і моє - в унісон уже б'ються,
У них уніритм, унітакт - ще ні в кого не був.
В уяві моїй твої пальці невпинно плетуться,
Й мурашками тихо сміються, аби хто не вчув.
Побудь ще зі мною секунди маленьку частину,
Я більше часу́ не відніму у тебе, клянусь.
Прошу, обійми мене, наче маленьку дитину,
На мить хоч до тебе так міцно лише пригорнусь.
Погляну у очі, що рідні до болю й печалі,
Я бачу у них якийсь смуток десь там в глибині.
Скажи мені, що ж я повинна зробити надалі,
Щоб ти не тужив, коли я деінде́ вдалині?
Так рік промайне, а по ньому, напевно, десятки,
А ми, віддалік і, водночас, поблизу живем.
В уяві малюючи нас, тільки ставимо цятки,
Побачитись швидше бажанням горим, як вогнем.
Неначе самотності менше - це купа ілюзій,
Навпроти екран, різноколірних літер набір.
А ми не подружжя з тобою. І, навіть не друзі.
Лише розмовляємо інколи, навіть надмір.
Та й то не розмови, а так - лиш самі переписки,
Листи без адреси, блукаючі десь в мережі.
В комплект лиш самотності чорні і сірі відбли́ски,
Які не стирають між нами навік рубежі.
Між нами лиш досвіду й відстані прикрі є цифри,
Ніякого, певне, й немає насправді чуття.
А, навіть, як є - це лише невзаємнії титри,
Що йдуть в кінці фільму кудись назавжди в небуття.
Що може насправді, у дійсності десь існувати,
Придумала я десь глибо́ко собі у душі.
Не можна в фантазії образ так сильно кохати, -
Кохання - самотність, коли воно лиш в мережі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625967
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 19.01.2016
Вона дивилася, обкурена на світ
Її ніщо не хвилювало в цьому світі
Лише курився між волосся дим
Лише цвіли квітки в розмитім цвіті
Було не страшно, і нічого не боліло
Цигаркою заліплені вуста
Була трава, була страшенна злива
Метелики летіли з живота
Зоріла зіронька, зоріло ціле небо
І цілувалися зазорені квітки
А угорі було розмите небо--
Розтоплені, розмазані зірки
І небо крапало, текло, неначе фарба
І роз'їдали крапельки асфальт
Крилаті поросята поковтали
І полетіли бульбашками в сад
Трояндовіло. Я квітки збирала
Я відривала поцілунки від землі
І грілася в його м'яких обіймах,
Вдихала звуки на залізному крилі
Було багато кольору і диму
Я знала точно-- Більше не прийду!
Було багато плям в розмитім небі,
Як вишень у вишневому саду
Тхнуло метеликами, сипало серцями,
Валялися в ногах старі слова
Все шепотіли мені щось ізнизу
Думки боліли, і боліла голова
Були овали, і були балкони
Ганявся вітер, і гукав 'Помри!'
А я сиділа, і на нього не звертала
Замріяно смоктала кольори
Ромашки не звертали ні на кого,
Усе пили трояндовий відвар
Усе сміялись і хилились п'яні
Й плювалися нектаром в зграї хмар
А я дивилась мовчки на той безлад,
І втомлено сиділа на вікні
Хотілося дрімать непрокидаючись,
Погойдатись в гітари на струні
І рухались мої вуста повільно,
Той спів для нього, спів той лиш йому
Поплив сонливо звук із губ у простір
І заблукав в зазоренім диму.
03.05.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633091
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Нехай усі прощання дефолтують,
І в безвість хай полине забуття.
Мені сьогодні мрії подарують
Солодкий присмак справжнього життя.
Убік образи, ревнощі і зради,
І твій обман тепер не так болить, -
Хай йдуть від мене болі всі назавжди,
Бо я нарешті просто хочу жить!
Всміхнись мені, бо я уже забула
Твої слова, і погляди, й думки.
Зроби так, аби знову я відчула
Гарячий доторк ніжної руки.
Не пам’ятай образ, не звинувачуй, -
У моїх вчинках є причина – ти.
Я знаю, ти мені колись пробачиш
За те, що зараз мушу я піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181918
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 18.01.2016
Сріблостиглим туманом бринить сніжно-біла вуаль
На деревах осіла вона наче крихти від неба
І не глянеш широко - пече у зіниці кришталь!
Сонце впало у сніг - випадково?Чи справді, так треба?!
Все заснуло кругом...і вершково-пломбірний десерт
Захрустить під ногами під ритми холодного вітру.
І заводить мороз свій барвисто-кусючий концерт
На вікні залишивши для нас дивовижну палітру.
Білим пухом летять пластівці - розв'язався мішок?
Чи порвались подушки на небі, де спала хмаринка?
Все летить і летить, неквапливо, пухнастий пісок,
І лягає нерівно на землю - гаптує перинку!
Забіліло в очах - розлилась молоком, білизна
А у ній ми як дві кольорові нестримні краплинки
І звабливо так манить, вперед, снігова кривизна
Нам до неї простелять дорогу прозорі сніжинки.
Ми порушили спокій - зірвали сріблясту вуаль
І розбурхали тишу зимову - навмисно, відверто!
Ми як діти дорослі, в усмішці розтане печаль
Метушиться зима і пручається сміху, уперто!
Той маленький грішок (неуміло) сховаємо в сніг
Хай в сніжинках потоне дитячо-зваблива вина
І відлунням у небі лунає бешкетний наш сміх!
Ми порушили спокій, а ти! Ти пробач нам Зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636784
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Божеволію від нього...під прицілом!
Його погляду п'янкого гострі стріли,
Мене наскрізь прорізали,тихо тліли...
Я його всього вдихала, цілим тілом!
Він на схеми розібрав всю мою душу!
В мене виходу немає - треба, мушу!
Особистий мій наркотик.Я - залежна!
Хтось кричав мені у слід "Ей, обережно!...
П'ять хвилин його тепла мить-ейфорія!
Він вогонь, а я вода.Ми-неподібні!)
У відмінностях своїх так чітко згідні!
Тільки, як нам обійти цей поклик змія?
В атмосфері віч його я бережливо
Розчиняюся уся і ледь квапливо,
Весь цей час шукала в нім свій дім-притулок
А знаходила для тіла мир-рятунок
"Божеволію!...." - йому знов прошепочу...
В підсвідомості тремтить все ж непокора...
Я на нього,безнадійно, дуже хвора!!!
І одужувати?..впевнена, не хочу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635850
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
«Вітер з іншого, нетутешнього світу,
Вітер висоти піднімає, тримає
Біле крило, що тріпоче в небі...»
(Шеймус Гіні)
Біле крило в високому чистому небі -
Воно тріпоче доти,
Доки стукає невгамовне серце,
Вітер його піднімає,
Вітер його шматує,
Вітер його несе в краї далекі, незнані.
Вітер чужий, нетутешній,
Вітер з іншого світу,
Де живуть танцюючі тіні,
Живуть, сміються, співають
Пісню шаленої вічності.
Вдягнемо ми білі шати
Шати прочан і друїдів,
Здіймемо білі вітрила,
Полетимо як птахи -
Вільні, легкі і нестримні
Над морем холодним, прозорим
Назустріч п’янкій волі
Назустріч новій Вітчизні,
Назустріч новому часу,
Назустріч Царству Свободи.
Готуйте човен, ірландці!
Ладнайте човна-птаха,
Здіймайте вітрило-мрію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633875
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 09.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
Моя душа холоне від образ,
Що в серці роками пилились.
Нудить від всіх фальшивих фраз,
Що тягарем наді мною схилились.
Опускаю очі поволі додолу,
Весь негатив стискаю в долонях.
Не покажу голу душу нікому,
Такі думки породило безсоння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634148
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Падав сніг.
Вона йшла назустріч. Вкрита сніжинками,
була схожа на снігову королеву,
тільки не холодну, як у казках,
а неймовірно близьку і теплу…
Здається, посміхнулася!
Чи, може, то сніг потрапив у очі?
Перший сніг!..
Це щось неймовірне, - маленьке диво!
Падає… на людей,
на дерева, на втоптані машинами
дороги, на тротуари,
робить все чистим, ніби,
захищає від зла…
Падає… і майже відразу – помирає…
Перший сніг…
А дерева?
Дерева, які вперше одягають
білосніжне вбрання;
Хіба не варто чекати зиму, щоби їх побачити?
Хіба не варто жити заради любові?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634100
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
«Дві ноти невловимі, і збиточні,
І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»
(Ів Бонфуа)
Серед темряви цієї комірчини-світу
(Хоч неозорої, але таки комірчини)
Лунають дві ноти (звуки скрипки),
Я в того скрипаля запитував,
Чому грає таку сумну мелодію,
І чому тільки дві ноти так довго звучать,
Коли рвуться струни – наче ножем різані,
Я того скрипаля просив:
Зіграй мені «Брудне старе місто»,
Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,
Чи хай уже буде - «П’яного моряка»,
Я тому скрипалю казав:
Ми не вміємо слухати,
Люди поглухли, а ти скрипку,
Люди жебрають, а ти про радість,
Люди риють могили, а ти весільної.
Та він чомусь посміхався,
Нічого мені не відказував,
Той скрипаль – з сумними очима,
З чорною скрипкою,
У білий хітон вбраний,
З бородою кольору Галактики
І такою ж довгою,
І де там джигу, де там чардаша -
Тільки дві ноти дарував мені.
Чи то не мені - Порожнечі,
Чи то не Порожнечі - собі,
Чи то не дарував, а просто плакав -
За нами - невдахами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 07.01.2016
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов`язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 03.01.2016
«Ця місцина є несосвітенна,
Але в ній поєднується все.
Тут антену відає антена,
Порожнеча нас несе…»
(Райнер М. Рільке)
Дім, в якому поселилася порожнеча,
В якому вона живе в кожній кімнаті,
У кожному фальшивому закутку,
Ховається між сторінками книг
(Яких давно ніхто не читає,
В яких між сторінками застрягли
Торішні кленові листя – і лише часом,
Чи то випадково –
Між цими черленими жмутками
Можна зустріли листок білої конюшини -
Шамроку - трилисника триєдиного
(Таки зелений) (Чи то квітку –
Маленьку, але з слідами запахів).
Дощ. Хоч би він завітав у гості
В дім, в якому живе порожнеча
(Чомусь пишу її імено з маленької літери,
Бо все змаліло – навіть Ніщо, навіть Всесвіт),
Дім. Він стоїть (чи то в землю вріс,
Чи то провалюється у цю безодню тверді)
На вічному роздоріжжі – хресті-перехресті
(Видолинок). (Одноокі селяни).
У такому домі добре було б влаштувати танці –
Буду приходити на цю забаву-розвагу
Кожної п’ятниці (але не скорботної),
І після горнятка запашної кавусі
Буду танцювати танго – таки з порожнечею:
Такою романтичною дівою,
Такою прозорою юнкою – одвічно існуючою.
Добре, що в цьому домі
Таки знайшлась господиня –
По-ро-ж-не-ча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631181
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631085
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Мелодія дощу
Мелодія дощу – це сльози вітру,
Це смуток місяця за сонячним теплом,
Це спів води легкий і дивний,
Що стане життєдайним джерелом.
Це сльози осені за літом золотим,
За трелями птахів в гаях і в лісі.
Це шелест туги з краплями води,
Який зливається у річку пісні.
Змиває дощ краплинами з душі печаль,
Несе водою тугу і страждання…
І так у дощову погоду жаль,
Що хтось втрачає назавжди кохання.
08. 08. 2015 м. Львів, Калиновська Н.Л.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623400
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Вечір неділі
І знову одна.
Поруч лиш мрії
Сидять край вікна.
Ждуть слушної миті,
Розправити крила –
І ноги сповиті…
Зібрати всю силу
Полетіли на світло.
Через тьмяне вікно
До неба за вітром –
Рожеве зняти кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618645
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Зігріюсь келихом вина,
Душа, як лід, холодна. Осінь?..
Та літо сонцем вирина
У золотавому волоссі.
Ще вистрибом поперед всіх
Біжу шалено на підборах.
Бажання - мій найтяжчий гріх -
І нездоланне переборе.
Ще розвінчаю "назавжди",
Не бути небу невблаганним,
Цвітуть душі мої сади
Барвисто-пристрасним духмяно.
Зігріюсь келихом вина
Солодких чар пекучі краплі .
Блукають, не діставши дна,
В життя грайливому спектаклі.
Серпень, 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603190
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 20.12.2015
Посміхнися мені, моє сонце!
Ти серйозна тепер і далека!..
Новий рік загляда у віконце,
У снігу стоять білі смереки...
Ранній вечір, і сіре небо,
І мороз затуманює шибку...
А мені вже нічого не треба,
Лише посмішки щиру краплинку!
Розкажи мені, як твої справи?
Ні, не треба казати багато...
Знаю: зморена... Чаю чи кави?
А у чай, може, вкинути м`яти?
Пару слів розкажи, як живеш ти?
Хоч словечко, мій ангелочку!
Бо душа, наче стоптані мешти,
Непотрібно стоїть у куточку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630086
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Відлуння в горах
Дитячий сміх неначе.
Метелика тінь.
Купаю тіло
У місячному сяйві.
Холодна ніжність.
Самотність ночі
Із цвіркунами ділю.
Всенощні співи.
Ну що то – година?
Часу не помічаю,
Коли хайку читаю.
В зимову стужу
Теплом руки ділюся.
Мерзне пес в снігу.
Паперовий птах
Злетів і зник у небі.
Мрія на яву.
Різдв’яний вечір.
Убрід снігами суне
Довгонога тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629846
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2015
А я розірву на нитки оте павутиння,
Сплітаючи із сподівань рятувальну мить.
Хай птахом сріблястим воно у небо злетить,
Солодко-солоне, безмежно-хмільне видіння.
Хай птахом сріблястим - ущент твою безнадію,
Замріяно-ніжно торкнеться кутиків вуст,
Послухай, лунає якийсь невловимий хруст,
То схлипує серце моє, яким володієш.
Послухай, лунає... котиться долу пороша,
Сліди замітає, мені як тебе знайти?
Підступна зима, та я відбудую мости,
Оту павутинно- містичну незриму ношу.
Підступна зима не сонце чекає на ганку.
Безсонням умита, не кригу під ноги - ніч.
А я розірву на нитки печаль протиріч,
Накривши снігами біду, щоб з гірки на санках...
13.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628443
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Не кохай мене за плюси мої чи мінуси
За мій характер, вчинки чи спалахи
За дитячу неприховану посмішку,
Не кохай мене за мої руки чи ноги
За колір моїх очей, чи за форму губ
За хвилясте волосся не кохай мене
Не кохай за те, що бачиш зовнішньо
І не за серце, бо воно може захворіти
Зламатися, розбитися . Ось так: навпіл
Просто збережи цей погляд кохання,
Такий ніжний, пристрасний…
Схожий на погляд матері…
І все ще кохай
мене
Кохай
Не знаючи чому і за що
Кохай
без фальші і масок
Кохай
із Вірою
Все ще
кохай
Мене
Кохай
Не
знаючи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628405
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Холодні дні понакидали сірі тіні
На силуети сплячо-зморених дерев
Що колихались у вечірнім мерехтінні
Їх тихий шум глушив колючий вітру рев...
Десь в далині марніє сонце потьмяніле
На тлі оливково-самотніх кораблів
І в піднебессі наче досі, запізніло
Лунають співи вже зимових журавлів...
Схололе небо і схололі зимні будні
Від них так хочеться втекти, хоча б кудись
Тобі ще сняться сни про літо, незабутні
Хоч за вікном давно бліда сіріє вись...
На серці туга у сплетінні із журбою
Свої дарунки нам підносять на крилі
А я піду сьогодні слідом за тобою
Щоб розділити твої зболені жалі...
Ти не сумуй, мій друже, все колись минає
Пройде цей холод, зійде сонце у душі
Нехай твій смуток з першим снігом опадає
Й назавжди зникне у зимовій метушні...
Ти усміхнися, мій хороший...я благаю!
Нехай зима нас погойдає на крилі
Руки твоєї я сьогодні не пускаю
А ти зі снігом відпусти свої жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628387
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
«Тільки не для краєвиду
Даю тобі дихання, -
Мовить страждання.»
(Вернер Ламберзі)
Блукаю осіннім садом,
Де замість листя
На деревах-привидах
Шурхотять вірші-одкровення
(Кров дерев, кров трави),
Блукаю в повітрі – дихання,
Блукаю по воді – голос хвиль,
Дні й роки, відчуття
Які мені дарувало страждання,
Воно ходить нечутно,
Воно зажди поруч
І шепоче, шепоче, шепоче:
«Дарую тобі життя
І шматочки сезонів
З яких ти майструєш новели
Про мене – бо я життя,
Бо я суть цього світу,
Я з вами – завжди.»
А я з клаптиків краєвиду
Шию собі плащ:
Пришиваю дощ до озера,
Дерева до п’ятниці,
Місяць до хвиль:
Кравець. Краще б шив я намети
Чи уламки глечиків
Глиняними нитками слів
(А за вікном човни-метелики
Пливуть чи то летять в Арморіку –
Країну диваків-бритів. Камені
Сторчма в Небо – таке ж синє
Як всюди. Тільки не в комірчині.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628363
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
«Ранок морський по дощі –
при сотворенні світу
знайшлися камені.»
(Поль Шанель Малянфан)
Ранок – це важкий камінь,
Який ми кладемо в підмурок
Світу урочистих забаганок
Старого опудала – морського вітру:
Він надто солений для мрій
Чи сніданку – того – пілатового,
Отого, що між іншим –
Між креветками та соусом
Віддати наказ про страту
Чи вирішити почати війну.
Світ сотворено – ні,
Зовсім не як іграшку
Для дивака сивого Бога
Чи для мавполюдини –
Дитя злого й жорстокого.
Дощі читаю як книгу –
Краплі сторінками прозорими,
Дистильованими, але чистими –
Вже краще таке читати
Аніж нісенітниці злого фанатика,
Що вважає себе пророком
Вавилону модернового
(Офіра шаленій Іштар
Чи то Інанні, а потім Молоху
І Мардуку – бо зіккурат
Білокам’яний чи то червоноцегловий),
А краще дивитися синьо
(Море як дощ – нескінченне),
Бо там втопилися камені,
Які знайшли після сотворення
Світу сього хворого,
Які так і не використали
Для мурування підмурків дому,
Що вже ніколи не знайдемо,
Навіть якщо будемо його
Шукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628361
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
«Розжеврений лелека
Клює з свого гнізда
Тугу й дебелу темряву...»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Білі птахи дзьобають темряву
(Чорніють кінця крил),
Лишаючи у темряві дірки –
Колись крізь них зазирне сонце,
І запросить білих чапель
(Не тільки чорногузів-лелек)
На це болото зневіри,
На водоймище журби,
Але наразі тільки лелеки
Дзьобають цю темряву,
Забуваючи про своє покликання:
Приносити немовлят до колисок:
Бо темрява
Занадто чорна у цьому світі,
Щоб у нього могли прийти немовлята
І дивитись розплющеними очима
В оце Ніщо,
Де жодного промінчика:
Тільки птахи – чорні і сірі,
Строкаті та кольорові
Інколи намагаються
Щось проспівати:
Думають, що то затемнення
Світила нашого байдужого,
А не тьма віковічна
На цій землі нещасній....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594635
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 13.12.2015
«Снігу дедалі більше при всіх
при п’яти брамах…»
(Вернер Ламберзі)
Я знав людину,
Що народилася в Місті Снігу,
Де люди були як люди
І жили як жили,
А потім стали сніговиками –
Сніговими бабами і дідами –
Відмороженими
З морквинами-носами
І капелюхами-відрами,
І думають, як то добре
Було б, чи то буде, чи то є
Весь світ заморозити,
І було Місто Снігу – забавка
Чи то весела розвага,
А нині холод (очі скляні),
І було Місто Снігу – ковзанка,
А нині – байдужість і ненависть
До всього, що тепле,
До сердець гарячих
Сповнених мріями.
І було – ґринджоли й димар,
Нині серця заморожені,
Нині вічна зима – в Місті Снігу,
Нині смерть крижана
Навіть без королеви
Навіть без мамутів
Чи волохатоногів носорожених –
Нині вічна зима
Нині тільки неандертальці
Без’язикі, щелепороті
З очима снігової імли
Живуть-існують самоїдствують
У Місті Снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627732
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
«На чорному небі
Мідяні змії.
Я на світ прийшов з очима,
А йду безокий.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Між двома темними безоднями,
Між двома нескінченностями,
На мить зазирнув я у мить світла,
У мить кольорів і запахів,
Звуків і дотиків,
Я з’явився на мить
У цю смужку світла
З очима повними радості
А тут – у чорному небі
Мідні змії,
На хворій землі –
Залізні почвари,
Люди сповнені ненависті,
Квіти, заплямовані кров’ю,
Очі сповнені жахом.
Залишу я вам свої –
На згадку –
Навіть не окуляри – очі,
Дивіться крізь них на світ,
Щоб побачити:
Небо синє і воду прозору,
Квіти маленьких радостей:
Нехай це і не справжнє –
Вигадане, але воно існувало
У моїй свідомості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 10.12.2015
«Ми обидва живі –
А життя це і є надія…»
(Ентоні Харві)
Ви примушуєте мене думати
Про те, чого я не знаю,
Ви примушуєте мене ліпити
Поеми-глечики з глиняних слів
(А вони розіб’ються –
Коли висохнуть,
Коли сонце опалить їх
Товсті боки-метафори
І скам’янить вогонь буття
Жаркий як жадання,
Світлий як одкровення).
Я гончар – а ви думали, що поет
Я глиноміс – а ви думали - проповідник,
Я винороб – а ви думали – пастух.
Я замішую глину павзами,
Вона злипається,
Як сторінки Біблії
Втікача-єретика, що ховає
Кожну свою думку-блискавку
У торбу-хлібосховище
Сухих сухарів цитат
І вина вакханалій-віршів
Босоногого циклопа Ероса,
Волоцюги Меркурія.
До Ефесу ще
Не примандрував Павло-безхатько,
Щоб біля руїн сховку Артеміди
Мав сказати нам, що ми теж глина:
З нас ліплять філософів
(А ми не хочемо),
Нас називають людьми
(А ми пручаємось),
Бо такі ми вже
Стадострижені вівцегромадяни
Полісу Сатурналій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626995
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Чому я такий джентльмен?
Маже такий самий
Як святий Патрік.
Чому сонце дивиться
Таким байдужим оком єретика
На меланхолійного пса міста,
Який вітає світанок в Даун-тауні
Нудним філософським трактатом?
Іржаві дахи будинків історії
Як палітурки книжок квакерів
Грають на саксофоні
Чорних п’ятниць безхатьків
Невеселі Сократа мелодії.
Тома Аквінський –
Щоденний візитер.
Приходить до мене з дзеркала
У чорній сутані теософії.
Пригощаю його кавою
В гіркому присмаку якої
Пожовані сторінки Апокаліпсису.
Якщо дзвін гуде лише
У твоїй свідомості,
Якщо парастас править
Старий кипарис кладовища,
Де греки сплять і чекають
Слушного часу,
І небо мовчазним псалмом
У твої вікна відчинені –
Слухай!
Миші на горищі –
Шурхіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365002
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 06.12.2015
Моєму батькові – Патріку Маклеху,
що загинув під час Великоднього повстання 1916 року в Дубліні
присвячую. Щиро.
Кажуть, що коли він впав на бруківку
вражений англійською кулею останніми його словами були слова:
«Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin…»
Ми вміємо кепкувати
Коли в очі дивиться смерть,
Ми вміємо бути байдужими
Коли ураган все руйнує вщерть.
Ми вміємо лишатись спокійними
Коли вбивають нас.
Ми з дивним спокоєм споглядаємо
Рев океану, вихору свист та іконостас.
Ми звикли до пожеж
І на згарищах новий будувати світ.
Наша музика весела і безтурботна
Коли доля жорстока зриває цвіт.
Нас не хвилюють нестатки і негаразди
У бідності ми знаходимо втіху,
У своїх нещастях – тему для жартів,
Під шибеницею – причину для сміху.
Ми вміємо спокійно милуватися
Росою туману і цвітом вересу.
Спокійно слухати спів скрипки шанахі
І стогін банші з чорних боліт.
І тільки два слова
І три літери
Змушують наші серця
Калатати шалено
І вилітати з грудей в небо:
«Ми самі»,
ІРА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365491
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 06.12.2015
Коли чорної оксамитової книги
Відчуєш важкість у своїх долонях,
Коли всіх озер Ірландії
Не вистачить вгамувати твою спрагу,
Коли туманом
Накриєшся як шерстяною ковдрою
Пошитою з сивої вівці часу,
Коли осіння роса зітхання
Тобі буде здаватися вином снів,
Коли почуєш
Як західний вітер грає на скрипці,
Коли темряву ночі ти будеш пити
Як терпке віскі з давнього Коннахту,
Коли весела музика Ленстера
Буде сіяти в душі журбу,
Коли по квітучому вересу
Будеш ступати нечутно,
Коли чайка кольору надвечір’я
Розкаже тобі про старість Ойсіна,
Коли ти почуєш
Голос замшілого дольмену,
Тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365494
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 06.12.2015
Муза завжди повертається восени...
Трохи обшарпана, трохи розбиті коліна...
Очі ховає, бо зрадлива ще з весни...
Де і з ким вешталась? Не відчуває провини...
Муза завжди повертається восени...
Так, як і ти, з року в рік, вже давно з нею разом...
Ти десь блукаєш, любове моя, з весни...
А, десь у вересні, знову зализуєм рани.
Муза завжди повертається восени...
Хтива, та трохи місцями десь меланхолічна...
Я уже вкотре не спалюю всі мости,
Бо дуже люблю́, що з тобою так нелогічно...
Муза завжди повертається восени -
шльондрам також часом хочеться і шоколаду...
Спише сторінку і скаже, що все це - ти,
А потім мені повертай всі думки до ладу...
Муза завжди повертається восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608214
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 05.12.2015
«Часто в тиші нічній
Перш ніж сон прийде мій,
Добра пам'ять приносить мені
Світло минулих днів.»
(Томас Мур)
Я блукав містом камінним:
Містом, де холодна бруківка,
Холодне скло вікон,
Холодні стіни, холодні протяги
Провулків.
Я блукав містом
Безлюдних вулиць
І брам-пащек,
Ґанків-в’язниць
Та будівель-скель.
І хоч би одна,
Хоч би одненька
Пеларгонія на вікні,
Чи кіт-муркотало усміхнений,
Чи кольоровий паяц
Клошаром з катеринкою.
Тільки холод:
Навіть в очах, що часом
Помітні за склом крамниць.
Холод.
Навіть сонце - біле, як чиста сторінка,
Навіть воно холодне:
Нібито воно і не сонце
А ліхтар підвішений
Над музейною вивіскою
Старим листоношею
З холодною торбою слів
В якій давно не було листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625561
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
«Зсушив, зв’ялив, оббив мій лист
Злий вітер-недосвіт...»
(Роберт Бернс)
Торба окупанта:
Там завжди знайдуться кишені,
Шинок: дощем перехожі
Повз.
А в крамниці старого непотребу
Годинник без стрілок
І навіть без циферблата
(Плато Блат),
Зате з маятником,
Пружинками та моторчиком
І навіть з батарейками
(Батарея, стій!).
Він завжди показує час
Тільки для окупантів,
Коли вони зазирають неквапно
До тої крамниці непотребу.
Подаруємо їм найкращі сніжинки
(Бо зима).
Най відвезуть їх до Лондону
(Бо грудень).
Грудками грудень грудить
І не гудить
(Бо таки зима -
Зима окупанта з торбою).
А ми в місті Торби -
Суцільні Беґґінси
Дивимося на небо
(Біле, біле, біле -
Ні - сіре!)
І думаємо:
Щоб іще подарувати
Окупантам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625224
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
«У чорнім плащі, в чорній шалі,
Думає, що світ маленький,
А серцю нема краю.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Кавові такі вірші:
Наче збираєш яблука
І думаєш: Небо,
Наче солодкавий грушевий м’якуш
У видолинку тарелі,
Краплями - і думаєш: вигадка,
Вулиці кав’ярень - ароматні,
Вулиці пабів - веселі,
Вулиці пивниць - віскі.
І все прозоре, як Небо
Над Океаном,
Чи то над черевиками,
Що лишив на вершині гори
Мандрівник,
Вдягнений у свиту,
Шиту з подертих мішків,
Де хотіли берегти борошно
(Оберіг),
Але не змогли.
А може Сонце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625198
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 02.12.2015
«З сієї то весі, з сих то вулиць
виводить сліпця небесний вчитель.
Повернемось же і ми з ним
в дім наш.»
(Григорій Сковорода)
Я жив у місті,
Яке збудував вітер.
Нагромадив кам’яниці-прихистки
Для людей-номадів,
Що звикли ховатись під землю
І накривати голову очеретом.
Тепер камінь вітру-масона -
Каменяра вільного.
Він гуляє вулицями
Разом з кудлатими псами -
Чорними розенкрейцерами,
Волохатими Фаустами.
Ратуша й храми, дзвіниці й пивниці
Збудовані з дикого каменя -
Такого дикого, що навіть пікти
Здаються поруч з ним джентльменами
Чи то просто есквайрами, чи то лендлордами
Епохи цнотливої Вікторіанської
(Civitas erit victoria in aeterna!)
Я жив у місті,
Де вітер був лорд-мером
І вуличним музикантом,
Награючи свої безнадійні мелодії
Катеринкою межичасся,
Я жив в столиці
Короля без імені і титулів
І навіть без тіні.
Місто вічного холоду,
(Не Единбург Семи Вітрів - ні)
Де будинки не затишок,
А лише фортеці
Вождів
Гордих крижанооких кланів.
А під ногами планета,
А під планетою порожнеча
Нескінченна і темна,
Як комірчини у місті,
Яке будував вітер.
Я жив у місті.
Я жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623477
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 27.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2015
Чи знаєш Ти,
що ліками намарно
загоювала рани самоти?
І жодна думка
не пройшла безкарно,
глибоко удалося прорости.
Вужами горло
ніжність обвивала
і полотніли руки
без тепла,
луною затихала
на вокзалах,
але надія жевріла….
Була мені за друга,
ворога і брата,
штовхала і благала:
«Зупинись!»
Водночас народитись
і вмирати,
вростати в землю,
рватися увись
хотілося мені…
Перелистати –
щоденники несказаних
«люблю».
Чи знаєш Ти,
що наче страти
боялася холодного жалЮ?
Тебе шукала
в кожній порі року,
назвала осінь
іменем Твоїм…
Отак би зупинити Світлооку
і не торкатися ніколи зим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458000
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 23.11.2015
[i]So, try to kill me again…[/i]
Ти сотні раз мене вбивав –
Я ж оживала знову й знову
Пахучим квітом поміж трав
Пила водицю світанкову;
Яскравим сонечком між хмар
Тепло усім я дарувала;
І навіть поміж злих примар
Я радісно пісні співала.
Ти убивав мене, а я жила…
Міняла доля всі маршрути…
Не осушив мого ти джерела,
Собі ж в вино налив отрути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622624
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Лети вище пташко моя
заграй високо в небі на арфі
співай мов в останнє про те, що жива
радій всім хто є. Не сумуй. Не пора.
Спусти трішки коси свої золотисті
зігрій своїм серцем душі незнані
відчуй подих вітру, що полем накрите
обніми тих людей, що радіти почали.
Боги хай торкнуться повітря й землі
і віднайдуть забуті кордони.
Нехай крилами часу повітряний простір
провіють немов всіх запрошують в гості.
Хай радісно люди зустрінуть кохання,
щоб віра заграла в серцях і в душі.
Зустрінуться в темінь без світла й династії
він і вона, що так прагнуть плести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623344
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
«Ось тобі кінець всіх-на всіх
обрядів і таїнств -
милість і суд.»
(Григорій Сковорода)
Дієзи цієї осені (скрипка):
Люди ідуть в простір дощу
З парасольками чорними
І думками сумними
Ніби ідуть на суд,
Ніби всі ритуали довершено,
Ніби всі вироки винесено,
Лишився останній - для них.
Чорний тягар парасольки,
і краплі: ба-ра-ба-на-ми.
Чап-чалап місиво - а вулиці,
А вулиці-вулиці і провулки-грати
(На скрипках, а ви думали за...)
Осінь закрита, як цвинтар,
Довершена, як мелодія -
Апокриф
Композитора відлюдькуватого
(Назавжди).
Тонкі лінії холодних струменів
Чи то вітру, чи протягів
Міста паротягового
Вікторіанського і спаплюженого
(Клякси на сторінках країни,
Бо кожна країна - то зошит
Учня невдахи, схоласта чи то ваганта
Середньовічного).
А ви теж блукальці - студенти вічні
Йдіть собі від кляштору до бурси,
Від коледжу до академії,
Може якось надибаєте
Тої кволої мудрості
Що буде нам сенсом
В цьому світі жорстокому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623180
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
«Ай!
(В печерах уже люди
засвітили світло).
Ай!»
(Федеріко Гарсія Лорка)
У залізних печерах
Люди запалюють світло
(але стає
тільки ще більш темніше,
бо ще більше коле око
Оця Пітьма),
Вечір чорною фарбою
Розмальовує світ дикунів.
У кожній малій печерці
Кожен мисливець джунглів
Таки кам’яних,
(Чи то, даруйте,
Степів холодних,
Бо Льодовикова ера
Таки не хоче завершитись)
Запалює синій вогник,
І смажить шматочки здобичі.
Завтра вони знову
Будуть вершити танці -
Таки свої - ритуальні,
Таки оті - одвічні,
Будуть просити бога
Повелителя полювання
Дарувати велику здобич -
Великого й залізного мамонта.
А темрява все густішає...
А морок таки сповнює
Те, що колись назвуть
Оці троглодити-мисливці
Душею...
Примітки:
Хотів написати замість «мамонтів» слово «мамутів», але подумав що ніхто не зрозуміє. Даруйте мені за це. Більше так робити не буду. Буду писати так як пишеться....
Ще примітка - серед дикунів теж трапляються поети. Але їхні родаки розглядають їх лише як об’єкт для жертвоприношень.
Даруйте мені, друзі, я думав за вікном середньовіччя почалося, воно ні - в головах у деяких «людей» кам’яний вік - і то палеоліт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621740
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Щасливі ті, у кого небо
Ховається у глибині очей.
Нічого більш в житті не треба,
Коли торкаєшся її плечей.
Не відпускай її ніколи.
Не залишай її одну,
Бо небеса, вони ж, як море
Забрати можуть у пітьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599291
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 09.11.2015
Випадково тебе зустріла
На зупинці, що звалась "Любов".
Я терпляче чекала, мій милий,
Поки потяг твій не підійшов.
Без думок і вагань найменших
У вагоні зайняла місця.
Так, зі мною це сталося вперше...
Об"єдналися наші серця.
Мій найкращий, мій ніжний, мій справжній,
Без вагань, без думок, без умов -
Вір і знай: я чекатиму завжди
На зупинці, що зветься "Любов".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615908
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 09.11.2015
Ти спиш... Твої милі повіки
Прикривають очей озерця.
Знай: ці очі назавжди, навіки
Залишились в моєму серці.
Ти спиш... Твої ніжні губи
Щось шепочуть мені крізь сон.
Мій єдиний, мій рідний, любий,
Вже не буде для нас перепон.
Ти спиш... А вже небо палає,
Вже світає і сонце встає.
Вже без тебе мене немає,
Сонне щастячко рідне моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615904
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 09.11.2015
Глина
Небесного чану.
Шматочок.
Надана форма,
Загострена ціллю,
Переділена завданнями.
Дрібка чи жменька,
Чи ціла купа
Таланту-талантів
У середину форми із глини.
Ще трошки, а може
Багато,
Десь більше, ніж треба,
Любові –
Туди ж, у глину.
Пару всезмінних моментів,
Удачі чи просто шансів,
Загорнутих у свободу вибору,
З вказівниками, відчуттями,
З визначальними фігурами,
З мудрими словами і помилками.
І, звичайно, множино –
Перепон, страхів, комплексів,
І … вміння їх подолати,
Щоб глину загартувати,
Зміцнити, не розпорошити
У надрах.
Все це у вузлик зв’язали,
Печатку життя поставили,
Кинули вниз
До інших вузликів глини
З набором.
Послали
З метою зробити
Все можливе з кожного компоненту
Глини.
У вузлику нічого лишнього.
Зроби з нього
Людину.
Проживи …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495258
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 09.11.2015
ПЕРЕКЛАД З РОСІЙСЬКОЇ ВІРША Т. СОКОЛЬНІКОВОЇ
Якось так сталось,
упала в звію.
Ні, не померла -
зламала мрію,
якій не дали
від болю шприца,
а поховали ...,
ночами сниться.
Сльоза тектиме -
і біль остудить,
Життя ітиме….
Її не буде ...
ОРИГІНАЛ
Так получилось,
что я упала.
Нет, не разбилась -
мечту сломала.
Вы не лечили
ее в больнице -
похоронили...
Ночами снится.
Слезами брызнет
и боль остудит,
но только в жизни
ее не будет... Т.Сокольникова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619279
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Береза ще у сукні золотистій.
А клен, немов народжене дитя –
Голенький, погубив останнє листя,
Танцює протяг між його віттям.
Сосна смарагдом небо ріже – горда!
Не страшно їй, що зміниться пора,
І що мороз візьме свої акорди,
І що снігами вмиється кора.
Так мусить бути – щось в природі змінне,
А щось, як фарба, до води стійка -
Одне вмирає, інше є нетлінне,
Мов сонце, місяць і любов палка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619607
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
А в чому щастя?
В першому коханні.
В тремтливому,
непевному зізнанні
В дитячій щирості,
усмішці, в теплім слові
В відвертій і палкій
між двох розмові.
В гарячім чаї
в тихий зимній ранок
І в ніжнім поцілунку
наостанок,
У здатності
кохати і творити
Радіти миттям й просто,
просто жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619650
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Золотим ланцюгом із сонячних променів
Припнемо спогади до берегу Лети.
Ти – один серед сотень феноменів,
Я – все ще вірю народним прикметам.
Несподіваний дощ - помилка синоптиків,
Несподіване сонце кольору твоїх очей,
Що серед різних поєднань звуків і дотиків
Даруватиме сяйво протягом днів і ночей
Ніжності сцени в театрі двох тіней
За дивним сценарієм вмілих майстрів,
Що на долоні написаний узорами ліній.
Тільки б кохання вогонь якнайдовше горів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619148
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Киплю, наче чайник,
До тебе волію.
Ти чуєш, коханий?
Я бо́жеволі́ю.
Не можу без тебе,
Ночами я мрію.
Тебе бачу в небі,
Я бо́жеволі́ю.
Болить мені серце,
Повільно я тлію.
Я, знаєш, воскресну.
Я бо́жеволі́ю.
Поламані ребра,
Та ти не лелієш,
Я звикла, так треба.
Я бо́жеволі́ю.
Нема вже спокою,
Лиш меланхолія.
У цьому двобою,
Я бо́жеволі́ю.
Тебе так чекаю,
До тебе волію.
Та ти не кохаєш.
Я бо́жеволі́ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615038
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 05.11.2015
Старий ірландський сад,
Тут каменів більше ніж дерев,
Тут квітів менше ніж моху і трави,
Тут журби і спокою більше ніж радості.
Кам’яна огорожа легенд
Про щось темне шепоче
Старому щуру, який нюхає
Холодне повітря осіннього дня.
Тут садівник пошерхлими руками
Бере щоранку заступ рукописів,
Тут яблука терпкі, а терен солодкий,
Тут завжди тінь у глухих кутах його.
І тільки вітер з моря…
Тільки він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366493
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 05.11.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Хто я для тебе є скажи?
Чергова іграшка чи мрія?
Ти розібратись поможи,
Тому що я не розумію…
Від цього боляче стає.
Щось у середині зжимає,
Немов світанок настає,
А сонця в ньому і не має…
Слова не хочуть говорить
І думи всі вже покидають,
Немов вогонь вже догорить
Тому що дров не підкидають…
І якось страшно на душі,
Неначе звір її тримає,
І підставляє під дощі.
А потім міцно обіймає…
Перемішались у мені,
Всі ті слова, що вже сказали…
Слова є правди, є брехні -
І ці слова всю суть сховали…
Не розумію зараз я:
Чи ніч, чи день, зима чи осінь,
І де для мене та стезя -
Стезя з’ясованих відносин.
Мені важливо зрозуміти,
Хто я для тебе є насправді?
А потім впоратись зуміти -
І розібратись у безладді…
Емоцій пік опанувати,
Вернути впевненість і сили…
Саму себе угамувати,
Малюючи життя курсиви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617647
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Я не маю вже стелі, не маю й цеглини в стіні,
Та й навіщо мені ця людська перехняблена мушля
Я віддав світу все, що було за душею мені,
Щоби викупить в нього напівзамуровану душу
Я віддав йому все, тож в кишені лиш трохи насіння,
Десь напорівну в ній полину, ячменю й ковили,
Важко дише земля попід кроками духів осінніх,
З переляку іржуть постриножених днів табуни.
А я ж сію зерно там, де хтось повипалював степ,
Накриваю собою – грунти треба ж теж удобрити,
І я снитиму, як те насіння крізь мене росте,
Як коріння його із моїми судинами злите.
А прокинувшись вмить я відчую незвідану легкість,
Не тягнутиме вниз напівстерта ця людськість мене,
І вдихатиму я своїх діток весняную терпкість,
Із джерельних небес буду пити я сонце хмільне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617730
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Як добре, що умію я літати.
У мріях радості, в майбутньому й думках.
Та я ніколи не наважусь це сказати,
Бо крила відірвуть і перетворять в прах.
Я їх сховаю десь далеко, аж за серцем,
Щоб не зуміли їх одразу віднайти.
І не розкажу, як літала над озерцем,
Бо всі захочуть крила і собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617672
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
Я – депутат?! Який із мене в біса
Репрезентант чужих проблем і сліз?
Сама маскую серце за куліси,
Думки ліплю у вигляді реприз.
Я – депутат. Мені щось довіряють
Й довіра та формує дикий кітч…
О, ні, народе, я не знаю краю,
Де утопити можна нашу ніч.
Де та місцина, що приносить світло
У тихий сум оселі й гаманців.
Я – не месія, але й ще не бидло,
Тримаю віру міцно у руці.
Егоцентрично стримую натхнення
Пробігтись містом і гукнути так:
- Погляньте, люди, куца птаха в жмені,
А це вже щось, а це вже гарний знак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617182
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
А я запалю свічку,
Щоб темряви позбутись.
І світло, наче річка,
Дасть змоги не забутись.
Щось боязко і сумно
Так стало наодинці.
І навкруги безшумно
Лиш очі у сніжинці.
Та світло є не вічне,
Віск догорить вже скоро.
І темрява північна
Затьмарить все довкола.
Мені так стане лячно,
Я в пам'яті забудусь.
Та ранок прийде вдячний
І я від сну пробуджусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616259
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
«Ліхтар в саду.
Скільки разів він ладен був згаснути!
Скільки разів…»
(Йоса Бусон)
Осіння трава
З чисто бурбонським спокоєм
Шепоче мені – такому ж вицвілому
Про епоху мовчання та фарб густих -
Про часи Генріха Восьмого.
Як хочеться у прозорій непотрібності
Дзеркало на вулицю виставити,
Щоб його перехожі сахалися,
В душу свою потріпану зазираючи.
Як хочеться підошви черевиків своїх
Сонцю іронічному показувати
Хай з мене старого насміхається –
Весь світ обходив шукаючи
Чи то істину чи то тінь її,
А знайшов журавля білого
Такого ж як сам сивого.
А в провулках сміються юродиві,
А будинки, як сніг загублені,
А люди, як сновиди зачаровані,
А діти небом заколисані,
А книги на смітник пожбурені,
А я все у вікно дивлюся
На вас – перехожі і привиди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366959
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 26.10.2015
А ти ніколи не почуєш,
Від мене голосу з сльозами.
Я все сховаю й не відчуєш,
Що в серці запеклися рани.
Я вже ніколи не покажу,
Як у мені, щось надірвалось.
Й буду́ мовчати, не розкажу,
Що плакала і розридалась.
І очі висохнуть для тебе,
Лиш зелень буде прикрашати.
Та буду плакати для себе
Тихенько, щоб не докучати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615482
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
« - Чудово тут, - сказав Тадг.
– І щасливі ті, хто живе на цій землі.
А тепер витягайте корабель на берег і сушіть його.»
(Скелла «Тадг на островах Мананнана»)
Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.
Вітрила моєї свідомості
Напнуті над кораблем мрій
Несуть моє тіло
По крижаних пустелях реальності
У порожнечу Великого Звільнення.
У тихих сутінках слухаю Баха
Під небом чорним готичного храму.
Кожне місто це теж океан думок
На човнах віршів і каравелах книг
Попливу за обрій…
Чи то хвилі чи музика
Гойдають мене у цій нескінченності снів,
У цій кавалькаді дерев-прочан,
Мій одяг-тіло важить менше піщинки
Про яку говорив Будда,
Яку вітер носив по тій пустелі,
Де блукав мовчазний Христос,
Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
Яка сама є Всесвітом,
Каменем наріжним Землі,
Уламком гори Сумеру
Якорем Ковчегу плинності.
Літаю щоночі над старим Дубліном,
Над зеленими пагорбами Ірландії
Білою совою сучасності –
Птахом замшілого лісу
І вересового стогону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367574
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2015
«То винні жінки, що розбиваються щити мужів,
І вони йдуть на битву один супроти одного.
То винні жінки, що чоловіки творять безглуздя,
Руйнують те, що не складеться знову,
Нищать те, чого не повернути…»
(Скелла «Бенкет Брікріу»)
Ніч самайну.* Я знову літаю
Над дахами іржавими міста старого
І сивого наче море пророцтв.
Коли місяць сумним котом
Зазирає у вікна вдовиць
З чорними кучерями фатуму
Та чорною білизною самотності
Я літаю разом з птахами тиші,
Що сідають на дроти спогадів
І розмов пошепки
На закопчених кухнях
І дивляться, як крутиться колесо часу
У нічних таксі літописів
Та хронік прадавніх забутих битв
Скотарів нескінченних степів.
Я кличу білого пса і ще білішого коня
Пасти табуни моїх снів
І стада кольорових ілюзій
Людей, що не сплять у ніч одкровення
І дрімають під хризантемами клумб,
Які розбив і доглянув бородатий двірник
На ім’я Лір.
Я літаю, літаю, літаю…
Примітки:
Самайн – свято стародавніх ірландців. Святкувалося, коли надходив час пастухам гнати свої стада з літніх пасовиськ на зимові стійбища (переважно 1 листопада). Одне з найбільш шанованих та бучних свят у давній поганській Ірландії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368023
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Моєму серцю зибко й прохолодно
Так, наче вікна вчасно не закрили.
Холодні ві́три все свистять безперешкодно,
Сніги все тіло тонким шаром вкрили.
Хоча й весна, та все ж не має сили
Всміхатися до світу і людей.
Тонкі льоди́ повітря перекрили
І не вдихнути ніжний цвіт алей.
Та я прошу, зігрій моє серденько,
Змусь дихати мене своїм теплом.
Прошу, ти прогорни мене швиденько,
Інакше я помру під цим столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612794
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Прошу не їдь, не залишай
В тумані цього міста.
І кров із серця через край
Біжить така барвиста.
Хоч знаю я, що ти прийдеш
До мене через місяць.
Та віри ти уже не ймеш
Розлука й туга бісять.
І відстань та вкраде любов,
Що так живе між нами.
Із року в рік, і знову й знов
Забудеться словами.
Які колись шептав мені,
Про вірність і мовчання.
Що так розвіяли вітри
Лиш на шляху кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612792
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
«Бджоли без радості тягнуть з долин пилок,
Вівці й олені ідуть все далі в гори,
Лише мураха бенкетує на славу…»
(Скелла «Народження Фінна»)
Коли твоє племя виходить на стежку війни,
Коли шаман чи друїд, чи жрець, чи брахман
Жертву приносять чорному каменю смерті –
Лань ясночолу в офіру, орла і змію,
Коли стріли збирають у сагайдак своїх мрій,
Гострять вістря списів і мечі своїх сил,
Небо байдужим оком споглядає пристрасть ловців
Дичини з твоїх снів, оленів з твоїх пісень,
Торкнися кори високого явору, листя збирай
Цілий жмуток – з бересту, грабу та клену
Гілку зірви бересклету та корінь копай ялівцю
Вогонь розпали та дим ароматний богам подаруй!
Танець вовка біля святого вогню на вершині танцюй!
Бубон звучить над долиною Синьої річки
Стадо зубрів біжить у ліси потойбічних рівнин,
Білка шишки збирає тільки з ялиці Білого Неба,
У водоспаді стрибає лосось і вогонь тріскотить
Чуючи клекіт орла з плямистими пір’ями хмар…
Тіло мужів розмалюй чорними й білими смугами,
На ланітах й раменах черленим познач знак вогню,
На обличчях жінок намалюй знак води – синім і жовтим –
Знак Сонця й Світанку. Й протяжно співай
Під бубен пророчий – завтра мисливців вести
За хребет Чорного Крука, де на галявині Мертвих Дерев
Землю поїти мужі будуть водою кольору охри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368456
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 12.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2015
Осінь проникла щирим листям у душу,
розлилася кавою по замерзлому серцю.
І знаєте радіти із задоволенням мушу,
бо ж осінь надає настрою перцю.
12.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612730
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Привіт, моя красуне Ясноока!
Дівице неповторно-молода...
Відтінком сонця сукня пишнобока
Проллється жовтизною,як вода...
Багряно-тепла і ніжно-дбайлива
Цариця із невіданих світів...
Горить вогнями листопаду злива
Поміж дерев, будинків і дахів...
Увійдеш граціозно, ніжна леле...
Палка жар-птиця із казкових снів
Заміниш в позолоту лист зелений
Під жалісливу пісню, журавлів...
У допомогу вітер зірве шати
Розсипить їх недбало, без вини
Вони будуть в морози зігрівати
Усе, що приготуєш до зими...
Сльозами вмиєш голі силуети
Що потемніли у холодні дні...
Відлунням в небі, вітрові куплети
Ти перетвориш в стомлені пісні...
*******
Прощай, моя красуне Ясноока!
Для тебе час минає, цього річ
Твоя тендітна постать, одинока
Зникатиме в безодні зимніх віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612629
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
"Святий Патрік вигнав з Ірландії змій,
але не зміг вигнати печаль із сердець ірландців.
Серце ірландця - прозоре, наче димок,
що розвіює вітер, крихке, як кристал.
Падіння імперії і загибель мільйонів людей
залишать його байдужим,
але тремтіння листка на вітрі,
крик диких гусей, або Місяць,
що ллє промені на мовчазну затоку,
можуть перетворити його
в мільйони сяючих уламків."
(Робет Говард)
Край скляних сердець – Май Ео* –
Рівнина тисова,
Черства, сумна та інколи крісова,
Де камені танцюють колами
Свої танці шалених шаманів,
Де небо проколоте Круаханом
Не хоче крутитися-обертатися,
А тільки супиться і ображається
На цих танцюристів джиги,
Рудих швачок вітрил
Вітром зачесаних і розпатланих,
До гіркоти морем просолених
(А я то думав-гадав:
Чого ж вуста тамтешніх жінок
Гіркі та солоні**,
А ягоди на схилах черлені й солодкі,
А воно ж – тужлива пісня –
Та що серця розбиває на скалки,
А ми ті скалки – на дороги
Замість шутеру й бруківки –
Аби виблискували,
Коли ми світ за очі та цими дорогами,
Не вертаючись, не вертаючись)
А то вітер – у волинку хмар –
Така от музика,
А от хвилі – сірі до обрію –
Йди блукай, яко посуху,
Чи то під з вітрилом-крилом
У тумані птахом – пощезни,
А от вівці – кучеряві й зажурені –
Йди проповідуй.
Бехзхатько вічний –
Ірландець з Рівнини Тисової
З клану О’Ґара...
Заувага:
* - та ніяка вона не тисова (нині), і ніяка не рівнина, просто земля сумна та тверда. Камені там на надгробки добрі – що правда, то правда... Не тільки для мурів замкових і кляшторів – не тільки...
Ще заувага:
** - а жінки там всі руді і всі відьми. А якщо не відьми, то такі як Грайне Ні Майле (GráinneNí Mháille). Особливо на острові Олен Акла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612619
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 10.10.2015
(Присвячується моїм спогадам)
...А я лежала у траві,
Сповита радістю дитинства,
А поруч - мавки дві малі
Плели зі слів чарівну пісню.
Нас огортали хвилі мрій,
Було і радісно, і сумно,
А сонце високо з небес
Палило трав зелені руна.
Грайливо бігали в полях
Навперегін з веселим вітром...
Купались з маками в житах
Три полонені феї літа.
Ми їли ягоди з кущів,
Рум'янець грався нам на личках,
І сік забарвлював мені
Рожеві губи в колір липня.
А я сиділа біля них
Червоний вечір нам сміявся
І вітер в кучері дітей
Вплітав мереживо із щастя.
А я гойдалась у зірках,
Тримала мавок за їх ручки,
І запах літа навкруги
Сплітав десь зоряні каблучки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579378
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 10.10.2015
« - Хіба тут є дорога?
- Дороги немає, зате близько.»
(Ясунарі Кавабата)
Камбрія. Твоє небо похмуре.
Камбрія. Твоя ніч найчорніша.
Камбрія. Копальні вугільні.
Камбрія. Шахтарі і журба.
Камбрія. Тінь у безмісячну ніч.
Легенда силурів, слід короля.
На чорній стіні
Я малюю весну
Вуглиною – як безодня чорною
Біля старої копальні
Чорним по чорному
Малюю квіти горобини
Священного дерева гелів
Під небом сірим
Згадую, згадую, згадую
Дивні пісні кельтів.
Примітка:
Написано в м. Аберістуіт (Західна Камбрія) у 1954 році. Авторський переклад з кимри (валійської мови).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369254
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
Я тот, кто прощается с милыми,
близкими, необходимыми..
Тот, что не зная границ,
исписывая тонны страниц, веки-ресниц
Закрывает так страшно.
Неважно.
Отважно!
Как можно сильнее держу,
собою не дорожу.
Так скажу: Может хватит?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612360
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
Вітринний блиск б'є місяцеві в груди,
Афішами здригаються слова...
А він іде. Із Всесвіту в нікуди.
А в ньому кожна крихітка – жива.
І брязк, і виск – гарчать залізні коні,
Крізь себе пропускаючи орду...
Старий гуцул на людному пероні
Потроху вичакловує ходу.
Йде повагом, спираючись на бартку –
І вік не той, і музика не та...
Від натовпом народженого ґвалту
Лиш вітер не загубить вірний такт.
Довкруг гудуть, раз зиркне хто спідлоба:
В сорочки надто вишивки чудні?
Чи може візерунок хтось вподобав?
Це ж рідне й... невідоме в наші дні.
Він тут чужий, і час йому не рівня.
А може то вони усі чужі?
Без ліку літ, та звідки йде коріння?
Мільйон облич, насправді – ні душі...
Неспішно йде, натомлено, печально...
Життя – це вічність. Вічність – тільки мить.
Та раптом, озирнувшись, на прощання
Промовить: Прошу, се́бе бережіть...
------------------------------------------
Картина Вадима Одайника – художника закоханого в Карпати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610986
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 10.10.2015
А я горнятко до себе притулю,
так тепло на душі, що й не передати.
І так щаслива я від того, що люблю
людей, природу й до обіду спати.
17. 08. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600160
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 09.10.2015
«Одного разу мене побачив рудий вовк
Коли я йшов своїм шляхом…»
(Рігведа. Гімн «Місяць у глибині води…»)
Хотів показати
Своїм черевикам стоптаним
Богом забуте село
Серед пагорбів загублене
Старої сумної Ірландії.
Аромат гербати.
Занесло мене снігом
У краю без доріг, лише
З кам’яними стежками
Які всі ведуть до Дубліну
(Даруйте за каламбур).
Гріють небо легенд
Самотніми вогнями
Сумні люди
У картатих кільтах
Кольорів клану вогню…
Над хатками
З дикого каменю
Комини курять невідомістю.
Ми теж
У порожнечі розтанемо
Як цей дим…
У дзеркалі своєї душі
Бачимо дивні тіні...
Зимові дні.
Холодне сонце.
З океану вітер
Сирий та недобрий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373542
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 09.10.2015
[i]Вона була кохана,
Не так давно була.
Коли на дереві в садку,
Зелене листячко було.
Коли по літнім вечорам,
Співали пташки.
Коли легенький літній вітерець,
Бутони квітів колихав.
А дощик прохолоду надавав.
Але зелене листя пожовтіло.
Зів'яли квіти у саду.
І небо плаче рясними дощами,
А сильний вітер листя обрива.
Тепер вона сомотньою стала,
Бо він пішов.
Пішов у небуття,
Невтримавшись за життя.
Йому свої холодні руки,
Смерть непомітно простягла.
В страшній аварії пекучій,
Закінчилось його життя.
Тепер, вона залишилась одна,
В холодній темній ночі.
Без світла та тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607802
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 09.10.2015
[i]Дружба між хлопцем і дівчиною
на світі насправді буває...
один дружить щиро і віддано,
а інший таємно кохає.
Dreamer©[b][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474484
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 09.10.2015
«Все більше спогадів і менше сподівань…»
(Євген Плужник)
Якось читаючи «Ріґведу» подумав, що всі ми нащадки давніх кочівників, що розселилися Європою у світлу епоху бронзи, що гнали свої стада від водопою до броду, що поклонялись вогню і уявляли себе дітьми рудого сонця і називаючи кожну зустрічну ріку Дана. І тоді я написав на клаптику паперу таке:
Діти рудого сонця
Під сухим деревом Істини
Збирають стиглі плоди
Своїх м’яких снів.
Серед високої трави
Своєї синьої Вітчизни
Женуть на водопій
Стадо корів звичаїв
Холодної річки «ми»
З прозорою водою «тут».
Діти рудого сонця
Ласують медом свого життя
Під дубом тисячоліть
Співають пісні про вогонь –
Гарячого язикатого вістуна –
Посла до Країни Високого Неба,
Веселого балакуна,
Нічного сторожа племені
Країни Великих Рік.
Між нами вогонь –
Між родаками стріли
Між людьми колеса вогняного
І співцем Білого Коня.
Країна Високих Трав –
Ти лише у спогадах
Вічного номада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383623
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.10.2015
Якби ти знав, як я ненавиджу розлуку
Усім нутром і кожною клітинкою у тілі.
Вона, як та інфекція, що враз приносить муку
І розриває рани, що кров'ю зажевріли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611641
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 09.10.2015
«Понад усе сіди шанували плуг, сонце та лісовий горіх…»
(Скелла «Війна з фірболгами»)
Вітер з океану
Холодним віскі
У мій дірявий келих.
Роса на траві
Як сльози Ірландії –
Старої вдови.
Біля білого каменю
Якому поклонялися
Люди мого клану,
Тінь мертвого короля Кормака*
Загубила мішок з туманом.
Отож ми і журимось
Збираючи з того туману росу**…
Країна холодних каменів
Країна сумних пісень
Країна п’янкого вересу
Країна гордих королів
Країна червоної охри
Країна…
Де ти?
Примітки:
* - мається на увазі Кормак макАрт (Cormac macAirt) (204 – 244) – верховний король Ірландії, онук короля Конна Сто Битв (Conn Cétchathach) (116 – 136).
** - натяк на давню ірландську пісню «Роса туману», яка стала гімном ІРА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388923
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 08.10.2015
Ти ще жива.
Позичиш крила,
Злетиш до світла водограю.
Янголів правда у серці жевріла:
Усі потрапляють до раю.
Сонячний пил.
Ти вперше співала
І грала на струнах проміння.
Порвала всі шви поміж нашими снами
І стала вночі ти лиш тінню.
Тож вдень я вчив тебе знову ходити
І бачити світло, що в наших долонях.
Ти пішла по воді, неначе сновида.
І мене повела у своєму полоні.
Торкнись мене.
Я не дихаю майже.
Для чого, скажи, поцілунок наш перший?
Ти бачиш, я зітканий з попелу й сажі.
Подаруй мені час, мов востаннє прийдешній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596587
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 08.10.2015
Я досі кохаю те чорне волосся
І досі я хочу до нього торкнутись.
Як жаль, що бажання моє не збулося,
Як жаль, що назад уже не повернутись…
І досі я млію, як промені сонця
Виблискують ніжно, грайливо танцюють,
Вітаючи личко твоє крізь віконце
І в щічку бліду тебе палко цілують
Ці очі, зелені, я досі кохаю
І руки прекрасні, холодні, як лід.
Коли їх забуду, на жаль, я не знаю
У серці моєму залишили слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611843
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 08.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2015
«Бо все, що ранок збереже
Від зайця що на схилі спав
Трави зім’ятий слід…»
(Вільям Батлер Єтс)
Колись у Богом забутому селищі Коннахта одна сива бабуся розповідала мені легенду про Шовкового Томаса. Я подумав на мить, що її біле волосся нагадує шовкову стрічку і що минуле насправді не минає. Потім я слухав вітер, який шумів у верховітті старого ільма і написав таке:
Одягну на своє тіло
світанок замість одягу
Повірю на мить,
що білий день –
це жменя горіхів
які лускає патріарх друїдів
а життя це листяний ліс
в якому заблукав шелест,
в якому час пряде вухами
сірим зайцем епохи.
Граб та берест -
дерева тужливого ренесансу
ваші арфи зелені
грають реквієм
Бріану Уа Нейлу –
Останньому королю Ірландії.
Білі постаті
ступають босими ногами
по синьому моху…
Примітки:
Шовковий Томас – Томас Фіцжеральд, що очолив повстання в Ірландії в 1534 році. Страчений в Тауері після поразки повстання.
Бріан Уа Нейл (Brian Ua Neill) – останній верховний король Ірландії. Спробував відновити незалежність і єдність Ірландії у 1258 – 1260 роках.
На світлині - руїни замку на горі Кашел - резиденція верховних королів Ірландії в добу середньовіччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389087
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 08.10.2015
Холодний вітер за вікном
І трішки меду в чашці чаю.
Я зігріваюся твоїм теплом
Й тобі шепочу, що кохаю.
На небі зорі. Ніч чарівна.
І місяць-красень серед них.
Лише тобі лишаюсь вірна
У світі фарсерів одних.
В твоїх очах відбилось сонце,
Що світить навіть уночі,
І, наче бравий охоронець,
Тримає від душі ключі.
Уста твої солодким чаром
До себе кличуть знову й знов
І сповнюють життя нектаром,
Що називається любов.
Ще трішки меду в чашці чаю,
І плаче дощ вже за вікном,
А я під нього засинаю
Під твоїм лагідним крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607733
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 07.10.2015
Ми стали непомітні, ми стали бліді
Прозорі, непривітні, втонули в собі
Немовби дощ у квітні, ми стали чужі
Прийшов час витягати словами ножі
Ми стали марнотратні, ми стали скупі
Протистояти здатні ми стінам, чи ні?
Нестерпно безхребетні, з заліза, тверді
Ми загубили душу, ми стали не ті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581222
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 07.10.2015
«Слабкий голубиний грім
гримів мені в Семи Лісах…»
(Вільям Батлер Єтс)
Вони будували башту зі слів.
Ніхто не знає навіщо.
Ніхто не знає чому.
З цих маленьких «чому»
Вони місили цеглу віри
Для храмів свого тіла.
Народи, що зникли як тінь,
Де шукати мені ваші сліди
У темних закутках
Людської свідомості.
Народи, від яких лишились
Одні назви і слова,
Що обпікають сухий рот.
Народи, що відчували
Тілом своїм залізо мечів.
Народи, яким заборонили бути
Приходять до мене у снах…
Їхні пророки і віщуни
Лишають по собі візерунки
Які гаснуть як свічка
У спаленій дерев’яній церкві.
Вони шелестять як книги
У яких зітліли сторінки,
Якими топили грубки
Та вогнища інквізицій
Істоти з вузькими лобами
Та каламутними очима.
Хто згадає про них
Коли я теж піду у Ніщо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391190
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 07.10.2015
«Сім років Конан мак Ліатлуахра
жив поза законом,
вбиваючи людей та собак,
викрадаючи худобу…»
(Із давніх ірландських скел)
Колись давно подорожуючи Коннахтом я зупинився на березі океану біля селища Накіл. Дивлячись у нескінченну далину води я думав про сумну і трагічну історію Ірландії, про нескінченні війни між кланами та королями – без мети та причини. І тоді зовсім зажурившись я написав таке:
У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
І ноги донести до Дубліна мені не сила.
Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
А на полях Ірландії – червоні маки –
Сліди легенд сумних – буття спинилось.
Ми легковажимо життям – такі вродились
Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
На півночі оленя загубився слід і три поети
За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
І я пісень старих сумних собі на рану
Поклав і журюся – колись і нас не стане…
Примітки:
* - це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450391
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 07.10.2015
«Я – вітер на морі,
Я – хвиля в океані,
Я – гуркіт моря…»
(Аморген)
Колись давно я відвідав графство Арма (точніше Ард Маха). Я блукав зеленими пагорбами і біля занедбаного картопляного поля зустрів селянина з лопатою, що сказав мені: «Колись ти був рудим ірландським хлопчиком, а зараз став сивим журавлем який летить невідомо звідки і невідомо куди…» Згадавши цей випадок я написав таке:
Я – терпкий дим, що здіймається
Над картопляним полем Донеголу,
Коли селяни землі каміння
Спалюють бадилля своїх картопляних снів.
Я – солоний присмак вітру
Буремного дня ірландського літа,
Я – руда чуприна ірландського хлопчини,
Що думає про сонце
На землі графства Арма –
Землі, де крім пострілів
Немає нині іншої музики,
Де діти малюють на стінах
Людей з рушницями,
Де мрія про зелений
Листок білої конюшини
Зависає в густому повітрі
Кельтських сутінок Уладу.
Вирує холодне море –
Загусле ірландське море.
А ми все дивимось
У його далечінь
Вицвілими очима привидів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450772
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 05.10.2015
«Доки колір зелений в нас
Перед поглядами зрина,
З нами цей і майбутній час:
Народилась жахлива краса.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
Кожен камінь бруківки – дзеркало
В якому ми бачимо не себе, а тіні
Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
Це не вулиці Дубліна – це ріки,
Якими пливуть кораблі майбутнього,
Це не будівля пошти – це врата,
У нескінченність часу.
Це не світанок Великодня – це час офіри:
Цієї весни замість квітів
Милуватися будемо листочками шамроку,
Що проростають у зболених душах
Кількох захмарних мрійників
Що вирішили – краще вмерти,
Ніж бачити сутінки кельтів.
Він знав, «коли настане світанок»,
Зробивши крок у темряву,
Сказавши своїм небуттям:
«Прокиньтеся, ґели!
Ми вмерли, щоб Ерінн жила!»
Коли замовкли постріли
Гавкаючих англійських крісів,
Сама Тиша промовила:
«Ерінн го бра...»
Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
Він писав драми – і зіграв останню – свою,
Він думав стати пастором, а став комбатантом,
Вчив студентів поезії, а навчився тримати рушницю,
Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
Дочасно.
Примітка:
На світлині: Томас МакДонах (ThomasMacDonagh, ірл.- Tomás Mac Donnchadha) (1878 – 1916) за мить до розстрілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611466
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Що мені від світу треба?
Голубий квадратик неба
І довкола - мир.
Щоб тепло було у хаті,
Щоби братія крилата
Спів несла в обшир.
Щоб сади росли повсюди,
Щоби сміх родили люди,
Сонцем мився дах.
Щоб гаразди у родині,
Щоб цвіли волошки сині
В золотих житах.
Щоби світло в кожнім слові,
Щоби хліб на рушникові,
Щоб любові цвіт
Ріс, немов троянда гожа,
Щоб в м'яких долонях Божих
Колихався світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609383
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 05.10.2015
[youtube]https://youtu.be/naYyZzh2sCE[/youtube]
Сьогодні Ангел прилітав...
- Скажи, ну як, ну як ти знав,
що саме зараз, ось в цей час
зову тебе прийти ще раз?
У мої очі заглядав,
крильми так ніжно обіймав,
у душу спокій уселяв,
та промовляв... та промовляв...
І голос той, мов оберіг,
в душі зоставив Божий слід,
розвіяв смуток і журбу,
вселив Надію й Доброту.
- Мій Ангеле, прошу, не йди,
побудь ще трішки, захисти!
Мій Ангел чув і відчував,
тому до мене прилітав.
Залишив все, що в собі мав,
приніс свій світ, до ніг поклав.
І крила взяв він ще одні.
Подарував. Вдягнув й мені.
17. 06. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610129
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 05.10.2015
Кицю, не плач
Загорнись в теплу постіль,
я прошу, я благаю, засни
Кицю, пробач
Розбудив тебе простір
вдарив в очі дощем голосним
Кицю, не плач
Подивися на небо
Кажеш, що у житті все складне?
Кицю, пробач
Але дев’ять їх в тебе,
А у нас, у двоногих, одне
Кицю, не плач,
Все мине, обіцяю
Хочеш, в мене поспи на руках
Кицю, врозпа́ч
Я поп’ю собі чаю
А для тебе наллю молока
Кицю, не плач
Я готова роздерти
Всіх собак, що словами кололи
З-поміж невдач
Зроблю все, що захочеш
Тільки ти не плач, кицю,
Ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581410
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015
«Цвіте навколо верес,
А меду не п’ємо…»
(Р. Стівенсон)
У Дубліні дощ:
Літній і сумний –
Піснями ірландських пастухів
Пестить траву мокрими руками
Вічності.
Недарма люди,
Що живуть на цих пагорбах
Плутають його з піснею.
І забувають,
Де закінчується дощ,
А де починається пісня.
Земля, що пам’ятає занадто багато,
Трава, що навчилась забувати
Шовкові літери книг
Вдягнені в шкіру рудих биків,
Що звикли блукати пагорбами,
Які ховають
у собі минуле,
Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,
А воно теж ірландець рудоволосий*.
Камені ковтають тисячоліття
Разом з юрмами землеробів,
Які несли свої мрії
Через хащі жорстоких легенд.
Руді сини королів!
Вони пливли у потойбіччя
На кораблях з потріпаними вітрилами,
Вони мріяли про справжнє,
Вони міряли землю довгими мечами,
Вони міряли час піснями,
Вони сонце бачили
Таким же рудим і патлатим
Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,
Який думав що потойбіччя
Більш казкове, ніж оце сум’яття,
Оцей вихор кланів,
Воїнів у картаті тканини загорнутих…
Примітка:
** - Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.
* - щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015
Я чекав на Вас вчора, моя помаранчева госте!
Забарилися десь Ви! Що? Літо сховало ключі?
Ви нам жовтої фарби побільше з собою приносьте
І ховайте подалі холодні колючі дощі.
Відпускайте у вирій птахів стоголосе козацтво,
Із ланів урожай перелийте достатком на стіл...
Перейдімо на "ти"?..Перепрошую за панібратство,
Хочу я всю роботу з тобою ділити навпіл!
Може, ми розфарбуємо разом все листя у жовте?
Ти художник ще той, я про тебе від літечка чув...
А калині намисто мені малювати дозвольте!
...Ми ж на "ти"!.. Пробачай, мила осене, я вже й забув.
Ти мене познайом із дрібними дощами грибними,
Що приносять у душу холодний прихований біль...
Заспіваємо пісню разом з журавлями сумними,
Хай в мені закипить їх щемливо-засмучений хміль...
Знаєш, подруго осене, як я чекаю на тебе!
Ще з дитинства мені ти писала охристі листи,
А сьогодні, я бачу, з`явилась нагальна потреба
Познайомитись ближче — і бути з тобою на "ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611175
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Біжить невпинно час,
Мов та ріка тече.
Вогонь все ж не погас
Мого кохання ще.
Хоч я усе робив,
Щоб не палав таки.
Щоб не чекав я див,
Не спалював роки.
Вогонь зігріти мав...
Та обпікає знов
І знов, немов зима
Морозна, ця любов.
Як синій пломінь той,
Надія теж горить.
Вона і є герой –
Жива у кожну мить.
Я ж вірю, що колись
Відчую теплий жар
Вогню кохання весь
Під зорями Стожар.
І щастю не втекти...
Настане ще момент –
Прокляття самоти
Розбито буде вщент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554400
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Коли втечеш від світу,
Пам"ятай:
прямий ефір триває,
життя минає.
Твій відчай і крик
для більшості лиш жарт.
Навіть якщо ти зник
для всіх це гра.
І кожна твоя помилка
для них- новий шанс.
Ти вже як невидимка
вони ж- твій контраст.
Колись вони підуть,
залишать тебе одного
у пустій кімнаті
між стінами минулого.
Що далі?
Прямий ефір триває,
а від тебе світ тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569395
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 03.10.2015
Плюс шість - наступила вже осінь,
Тонкий холод покрив все тепло.
І ніхто вже нічого не просить,
Ані літа, що швидко пройшло.
Всі загорнуті в справи важливі,
Всі біжать, гомонять і летять.
Лиш думки залишились примхливі
В головах безперервно шумлять.
Тихо осінь всіх смутком покрила,
Люди ходять печальні й сумні.
Але я усміхнусь, бо щаслива
Та й люблю, осінні я дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610880
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
«Біда так тяжко пише мною.
Так тяжко мною пише біль…»
(Василь Стус)
Якось я ночував на пустельному березі океану біля скель Коннахту. Я слухав цілу ніч хвилі, які шуміли важко і тривожно. Місяць був якийсь неприродно блідим і сумним опудалом неба. А мені все згадувались давні легенди про феніїв та про королеву Медб. І тоді я написав таке:
Місяць – це білий кіт Космосу.
Чому його муркотання
Таке сумне і тривожне
В ці ночі холодні та вітряні?
Чому така тиша
На кам’яних сторінках
Важких ірландських дольменів-книг?
Чому замовкли вони коли
Кожне слово літописів
Волає поглухлим нащадкам?
А кожне слово легенд болить?
Споглядав картини Ван Гога –
А там сонячно.
Слухав музику старого лісу –
А там безодня.
Зберу я оркестр з білочок та їжаків,
Зайчиків та дощу
(Бо зайчики то діти літньої зливи).
Нехай їх мелодія відкриває вікна
Маленьких королівств Ірландії.
Давно полеглі воїни мого клану
Приходять тінями до згаслого вогнища,
Де вуглини останнім теплом
Нагадують, що зима це сон розуму.
Розкажу їм про Гогена –
Він теж нетутешній,
Він теж втік від буденної сірості
У неіснуючий світ рудого кольору.
Хто скаже мені:
Чи є щось на світі безглуздіше
Нелогічніше і недоречніше
Ніж історія моєї Батьківщини
Нещасної?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397141
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 02.10.2015
Німі вуста і серце не болить,
Легкою здається нам утома.
Де ті слова, що у венах кров кипить?
Наодинці догораємо ми вдома.
Згасає все..Жага життя згасає,
Вогнище надії ледь жеврить.
Життя нас в різні сторони жбурляє.
Де ж та надійність, щирість? Прошу, віднайдіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609305
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 02.10.2015
Я в небутті тихенько доживаю,
від тебе ані вісточки нема,
ти зрозумій, що я також страждаю,
сиджу весь день задумлива, хмільна.
Надія – це єдине, що зосталось
у мене в серці, що іще болить,
воно зі мною довго сперечалось
і ось настала довгождана мить.
Моя недуга трохи відступила,
я заново училась посміхатись,
ти написав… тебе я не просила
себе я починаю знов боятись…
Ти ще раз розпустив свої тенета
а я, як той метелик в них погрузла
«Чи в тебе є хоч совісті монета?»
Уже удруге позбавляюсь глузду.
А головне: "Навіщо ти зробив це?"
Я знаю, що давно у тебе дру́га,
залиш мене в спокої, кровопивце,
покинь мене, моя страшна недуга!
Та надто пізно я вже похопилась
й не має сенсу долі дорікати,
любов моя удруге народилась
Й надії дозволяє проростати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604663
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 02.10.2015
«Заспокоїлись поруч
З уламком меча, -
Погляд затятий
У поталій волозі струмка...»
(Шеймас Гіні)
Ти думав, що ліс це домівка,
Що кожне дерево
Такий же блукач як і ти – самотній,
Тільки більш мовчазний.
Ти думав, якщо то ірландець,
То конче людина честі,
Що луна дев’яносто восьмого року
І Республіки Коннахт
Будуть лунати доти,
Доки цей ліс шумить.
Ти думав, ці пагорби
Придумані бородатим художником
Для чорного лева
І вісьмох листочків шамроку,
Що нині змія
Вдяглась у червоний мундир,
А що ми – клан О’Галлхобайр –
Ми ж тут тисячі літ
Тільки те й робили,
Що помагали чужинцям
І проявляли гостинність,
Доки гості не вигнали нас
З нашого рідного дому,
Тобі дзвони гули: «Тір Коннайлл!»
Навіть там – в Кастлебарі,
Навіть там – де ти втнув
Свій останній жарт.
Під шибеницею...
Примітка:
Капітан Ґаллагер (ірл. - Captain Gallagher) (? – 1818) – таких тоді називали «Айріш Репперіз» ( Irish Rapparees). Він був не один....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610513
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Усі ці тисячі років
Я думала лише про тебе...
Безкрайнім морем з моїх снів
Ти плив, мов білий лебідь.
Дивився сумно в глибочінь....
Шукав в води спокою.....
А поруч була моя тінь....
Вона завжди з тобою...
Завжди!.. у бескінечності світів...
В безмежжі простору земного....
З тобою до фаталу днів....
Вона бажає лиш одного...
Їй байдуже: літати вдвох у небі,
Згорати разом в пеклі.....
Лиш тільки б разом - все, що треба,
Моїй душі безсмертній....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603576
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 30.09.2015
І ось він несподівано пішов,
залишивши її одну страждати,
на небі місяченько вже зійшов,
вона не покидає свої ґрати...
Не думала і навіть не гадала,
що звикне так до цього парубо́чка
і кожен день вона його чекала,
немов джерельця чистого ковточка.
А він давно далеко і, можливо,
тепер про неї навіть не згадає,
минуле літо помина тужливо
й не знає, що вона його кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604046
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Знаєш, мамо, я вже не маленька
Не все, можливо, вмію, та навчусь
І розумію, як болить твоє серденько,
Коли кажу, що пізно повернусь.
Ти іноді мене не розумієш:
Мої «проблеми», усі мої діла
Така ось я, а що зі мною вдієш?
Вважаю, що доросла, та мала.
Для тебе так, мала, а як інакше?
Ти ж віддала мені свою любов.
Тобі можливо дивно, ну а як же?
Та ні, ти просто вся в роботі знов.
Матусю відпочинь, залиш турботи,
Я вже доросла, виросла вже я.
Давай допоможу? Он скільки ще роботи!
Втомилась мабуть, працюючи зрання.
Та все ж я бачу, як болить твоє серденько
За мене, бо для тебе я завжди ще маленька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556397
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 30.09.2015
Літо – барви, трави, квіти.
Осінь – листя, сонце світить.
Зимно – сніг блищить з покрівль.
Весну ніжить подих хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186346
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 30.09.2015
«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»
(Вільям Батлер Йетс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 29.09.2015
Все буває востаннє.
заходить сонце,
падають зорі,
із серця зникає кохання,
навіть лід колись тане
все буває востаннє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549250
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 29.09.2015
Чекати твого повідомлення,
Знаючи, що ти не напишеш,
Це болюче душі заломлення,
Як сам собі голкою по душі пишеш.
Та все ж промінь надії не згасне!
Бо душа моя наче птиця,
В клітці вона довго не засне,
Бо воля їй завжди сниться.
І коли все відпустити наважусь,
Знову ти мені звістку надішлеш,
І опісля я знову печалюсь,
І голкою знову в душі моїй пишеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588715
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 29.09.2015
Цей дощ мені тебе намалював,
у світлі блискавок, у шумі грому,
так наче ти до мене знов припав,
у серце, що уже забуло втому.
Цей дощ, все більш нагадує про нас,
хоч "нас" уже нема, бо розійшлись дороги,
та в думку лине знов твій бас,
і зразу забуваєш всі тривоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588635
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 29.09.2015
Нас розділяють кілометри розпачу і болю,
Тисячі недорозказаних історій та недоспіваних пісень.
Я знаю, що ти вже знайшов свою волю,
А я все ще доживаю цей день.
Ти знаєш, ми дві протилежності,
Блукаємо серед цих сірих людей,
Але все ж прагнемо бути в нашій безмежності,
Де тільки ми. Та пару наших тіней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588484
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 29.09.2015
Спокійно. Закрий очі.
Уява у тебе працює?
Уяви: мене не існує.
Бачиш? Це марні ночі.
Це зайві дні.
Хочеш?Давай влаштую.
Слухай. Вітром здую.
Не будемо більше сумні.
Спокійно ж. Закрий очі.
Уява ж у тебе працює?!
То ж уяви. МЕНЕ НЕ ІСНУЄ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610133
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Я вже не можу довіряти нікому
Це вже так дурно,зовсім небезпечно
Хочуть всі навчити мене злому
Не хочу цього точно,безперечно
Хай хто що каже,я себе не пересилю
Не важливо тут на скільки ми знайомі
Просто титанічні прикладаю зусилля
Ти точно не будеш в моєму домі
Як би ти не хотів,але я не дозволю
Не буде цього,такого точно не станеться
І так завдав мені багато дуже болю
Всі питання до долі твоєї - обраниці
16.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601584
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 29.09.2015
А серце розривається і в тілі щось тремтить
І кров'ю наливається та в землю кров біжить...
Що в світі відбувається? Куди любов летить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606095
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 29.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2015
[u]Дітям гастарбайтерів - щиро..[i][/i][/u].
Яблуко вчинило суїцид –
Обірвалось думкою від крони.
Хто жалобний проведе обід,
Кругловиде в Бозі похоронить?
Нема мамці, татонька нема:
Подались в Європу на зарібки.
Застудила серденько зима,
Не злікуєш чаєм із нагідки.
Яблуняті зелень до снаги,
Тільки не од мертвих президентів.
Хай би шум рідненький навкруги
Додавав упевнених моментів.
Падолистом сльози потекли,
В теплий край зібралися лелеки.
Запашному плоду невтямки:
Чом воно від яблуні далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608284
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 29.09.2015
черговий ранок,знову кава й сигарети…
холодні губи обпікає майже з'їдений сніданок,
а в голові порожні симфонічні оперети
руйнують щільну компіляцію вчорашніх рамок.
черговий день, все те ж бездонне і пекуче сонце
крізь щільне віття тягнеться на землю.
думки десь там, де сотнями горять у темряві комети,
а тіло павутиною, рутина заплела, поміж фіранок.
настала ніч, нова пора того нестримного покою,
який дарує світ нових пригод і незабутніх мандрів.
як тепло обіймати лінію червоного прибою,
і з першим вибухом світанку знову очі відкривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609669
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015
[i]Сплять каравели,
загорнувшись у вітрила.
Як добре в штиль на морі уночі!
І ми, за руки взявшись,
вдвох ідем по хвилях,
По місячній доріжці вдалечінь!
А навкруги купаються у морі
Яскраві зорі…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608138
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 28.09.2015
«…А було в Ірландії споконвіку
всього чотири Мананнани,
що жили не в один час.»
(Скела «Сватання до Луайне і смерть Атірне»)
Емайн Маха. Її холодні камені
І зелені пагорби журби
Співають все ту ж пісню
Хвилями запашної трави,
Що і в часи Еохайда Мугмедона
Та його гордих синів –
Бряна, Айліля, Фіахра, Фегруса
та Ніла – короля королів,
Якому сама Влада
Подала воду з криниці вічності
Наповнивши глек пам’яті
Явившись мисливцям епохи,
Що заблукали у нетрях буття
І старою потворною,
І прекрасною дівчиною.
Суха гілка тису
Посеред оберемку хмизу –
Це твоя забута легенда
Країна Трилиснику
І Священного Каменя!
Я друїд-коваль віщую
Знаками мальованими
На білому камені Улада,
На підвалинах дому Дінн Ріг:
З білої піни хвиль
Прийде на землю Ірландії
П’ятий Мананнан –
У променях слави
Вісником Волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399643
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 28.09.2015
Зухвалі крижинки у каву ранкову
Осінь прийдешня любила підкласти.
У променях літа, його колискових
Все місця шукала, хотіла украсти
Собі більше часу.
Дістану радісних мрій із торбини
І пригощу ними перелітну пташку.
Вона розкаже всі свіжі новини,
І те, як тікати від холоду важко -
Осінь вже близько.
Спійману в теплі ласкаві долоні
Сховаю від вагітних дощиком хмар.
Відшукати б у шафі нитки ті червоні,
Які мені колись продав старий лихвар
І зшити навіки до сонця дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597016
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 27.09.2015
Я колись Вас запрошу на каву,
коли снігом в душі замете
найдорожче й водночас просте,
а в минулому навіть ласкаве...
Я колись Вас запрошу, проте,
тоді серце вже буде іржаве.
Не про Ваше кажу, про своє -
його втрат павутиння снує
гіркотою ранкової кави,
що, мов ліки, душа моя п`є.
Я колись Вас запрошу і, мабуть,
посміхнуся, зустрівши, на мить
щось у грудях моїх защемить -
давні спогади снігом опадуть
(я старалася їх ув`язнить).
Я колись Вас запрошу на каву,
коли вітром, мов пил, рознесе
найдорожче й водночас просте,
а в минулому навіть ласкаве
почуття з ніжним присмаком кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511114
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 27.09.2015
Чуєш? Волосся знову пахне димом
від спалених мостів.
Чуєш? Хвилюється без тебе море
яке не бачило дощів
та пам'ятає блиск міських вогнів
останні відблиски Содому і Гоморри.
Знаєш, край неба довго червонів
палав і нищив тонни слів
в яких ховались відчай, гнів..
і згас, бажаючи тобі ясних світанків
й солодких снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597060
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 27.09.2015
Наше місто засинає
У теплих дотиках весни.
А ніч із вітром розмовляє
Про в попіл спалені листи.
Про недописані думки,
Які вже знає тільки вітер.
Так часто мрії - на шматки,
Так часто біль від недовіри.
Це все ті осінь і зима,
Що так образились на весну.
Це все вода. Було - й нема.
Розлука це, що сум принесла.
Ті двоє місто так любили,
Але ж біда - кожен своє.
Думки із снігу міст зробили,
На зустріч в них надія є..
Та не судилось. Йшла весна,
І міст розтанув, став водою.
Він вже не він, і "їх" - нема,
І попіл зникне сам собою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598302
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 27.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2015
Чорний шоколад і міцна кава...
Смак самотності в столичному кафе.
Яскравим кольором змальовує її уява
Його присутність,посмішку,проте...
Проходять мимо всі безцінні миті.
Мов кадри з кінофільму про життя.
Несуться спогади,немов несамовиті,
Вона ж свій розпач допиває до кінця.
Без поспіху...Задумливо,в мовчанні.
З легким відтінком фальші на губах.
Ось так...побічна дія від кохання...
Ось так...побічна дія від життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327013
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 27.09.2015
Ти читаєш написані мною вірші
Ти думаєш і головою своєю їдеш
Ти показуєш,що не байдуже твоїй душі?
Ти від таких дій точно з глузду не зїдеш
Я ж можу поїхати від цього дахом
Я не розумію для чого робиш все це
Я бачу,що скоро все піде прахом
Я просто вдивляюся у неба лице
25.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602117
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 27.09.2015
Осінній вітер вкрав у календаря
вагому половину його значень..
Я так минулому не хочу довірять
ті теплі дні із літечком побачень.
Якби тихо скинути лічильники на нуль,
тепла набрати у зимові шарфи й светри;
послухати всі передбачення зозуль,
і побороти нездоланні кілометри.
Позбутися несказаних тих слів,
що з часом боляче печуть у венах,
сльозами не гасить в очах вогнів,
які лишились жаром в листі клена..
У календарі лиш позначки на папірцях,
Жаль - час не має повернення здатності.
Але ж тепло, що у наших серцях,
Ще не втратило термін придатності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604444
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Не знаю,як буде,але сьогодні - біль
Уїлася у серце і не дає вдихнути
І душу вже до нитки десь доїдає міль,
А голос в голові знов не дає заснути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563508
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 27.09.2015
Навіщо потрібні ці зайві слова?
Ти в мене найкраща, ти знаєш сама.
Я жодного разу про це не сказав
І дійсно жалкую, що пізно згадав...
Мені пощастило, бо в мене є ти,
Та син я поганий, мене ти прости!
Я щиро шкодую, що став тягарем,
Що маєш від мене ти стільки проблем.
Надії твої я не виправдав, жаль...
І боляче груди стискає печаль.
За все, якщо зможешь, мене ти пробач,
Прошу тебе мамо, ти тільки не плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608891
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 27.09.2015
А все-таки красиво страшно як,
Коли руйнуються всі мрії.
Не світить вже у темряві маяк
Вогнем останньої надії.
Немає сподівань даремних,
Не треба вже шукати сенс буття.
Не жаль років життя буремних –
Вони і так підуть у забуття.
Немає ні печалі, ні жалю.
Залишились рутинні дії.
Лиш тільки про одне молю –
Хоча би крихітку надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563315
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 26.09.2015
Я б хотіла піти назавжди
Не залишивши за собою слід,
Я б хотіла повернути назад все
Та почуття - замерзлий лід.
Твої слова, мов камінь важкий,
Що говорив мені тоді.
Я їх ніколи не забуду.
Та чи потрібні вони мені?
"Не права, не права, не права", -
Говорив ти прощальні слова.
Але пам'ять усе береже,
Не забуду ніколи тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601045
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 26.09.2015
Не можу дихати без тебе...
Я не у змозі...
Серце розділене знов навпіл
Душа в облозі...
Прикована кайданами до мого тіла
А я б злетіла до зірок...я б полетіла...
Не можу бути я без тебе...
Мені би волі...
Дві паралелі і два крила
Дві наші долі...
Ми перетнемося колись, точка знайдеться
Твоя душа...моя душа у ній зійдеться...
Не можу втратити знов тебе...
В цьому хаОсі...
Два маяки в морях сухих десь
Ще тліють досі...
Ні берегу, ні пристані нам не сягнути
Життя назад без помилок не повернути...
Не можу жити я без тебе...
Ні не у силах...
Ти кинь усе і забуть про все
Розправим крила...
Нема землі тепер для нас, лишилось небо
Я у тобі...ти у мені маєш потребу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600885
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 26.09.2015
Тихий вечір умів
точно зміряти пульс
у старезних домів.
Чом мене не навчив?
З простими замками
у них дерев'яна душа,
що загубила з роками
вірний зоряний шлях.
Їх серця із граніту
так чекають тепла
і весняного вітру.
Куди їх юність втекла?
Наче зорі колючі в старості,
вікна - чорними дірами;
у них світи, повні незрячості,
мудрості й сліпої віри.
Лиш вітер зайде на вечерю,
і, ніби шашіль, точить страх -
що вже ніхто не зайде в двері,
їх слід загубиться в літах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609478
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Все. Остання крапля терпіння. Кінець.
Вже остаточно вирішено. Крах всьому.
Лишився тільки на тілі великий синець.
І тільки думки в мене. Скоріше б додому.
30.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603041
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 26.09.2015
Романтику осінніх вечорів
Пізнав сьогодні поруч, біля тебе.
В твоїх очах побачив я безкрає небо,
Розповісти про це не вистачає слів.
Романтика осінніх вечорів...
І ніжним подихом, осінній вітерець
Овіював твоє м"яке волосся.
Саме тоді мені на мить здалося,
Що поєднався стук обох сердець.
Романтика осінніх вечорів
Гаряче сонце небо розплавляє,
Твій теплий погляд душу зігріває
Розповісти про це не вистачає слів.
Романтика осінніх вечорів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607221
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 26.09.2015
«Я став очеретом, який топчуть коні…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:
Наш зелений острів –
Це айсберг вкритий мохом,
Який застряг на мілині
Океану часу.
Отак ми і плаваємо
У нашому «тимчасово»,
Думаючи про вічність
Між старими дольменами,
Співаючи свої сумні пісні
Про терпку потойбічність.
Крига нашого айсберга
Не тане – бо споконвіку гаряча
Як чай у заварнику
Дивака О’Генрі.
П’ємо його ковтками
Навіть не думаючи,
Печемо свої ірландські пудінґи
З хвилин та помилок,
З безглуздя нашої історії,
З недоречних жартів
Та порожнечі несказаних слів.
Смакує. Особливо з віскі.
Танцюймо свою джигу!
Танцюймо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 26.09.2015
Зоряне небо, темна ніч,
У них в руках - новий світанок.
Їхні розмови віч-на-віч,
Допоки не настане ранок..
Він думки її читав ще краще за свої,
І гоїв рани на ній від чужих капканів.
Жити для неї, забувши про себе - не гріх,
Жити з нею як у мрії, без фальші кайданів.
Вона ж казала, його нема, кохання - казка,
З нею - пусті розмови, без неї - пуста кімната.
Бо закоханість - тільки на очі пов'язка,
Хто ж така вона, щоб за неї вмирати?
Темна ніч розчинила в собі
Трішки цукру і ароматної кави.
На втіху сонній небесній юрбі.
На радість чарівним, закоханим парам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604659
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Вітер з моря розрухав листя минулої осені.
Воно піднялось сухими золотавим спогадом
І трималось, поки вітер з моря жив на його шляху.
А потім опало ...
І лежатиме для утворення нової форми життя,
Поки новий вітер чи щось інше не порушить його улежаності.
І буде згадувати зимовими ночами один момент,
Спричинений незнайомим пустотливим вітром,
Наче хлопчиськом з сусіднього двору.
Політ, який приніс гармонію у всесвіт,
Коли щастя крутило невідомістю і неможливістю,
А це лиш примхливі пустощі якогось вітру з моря
Тривалістю у хвилину...
Вітер - це те чого немає
І від чого затамовує подих,
А інколи збиває з ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511300
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 26.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2015
І знову дощ, і знову холод
Шалений вітер морозить розум
Завмерли фарби на портреті
Колись живі та зараз мертві.
Дурні думки не покидають
Ось третій рік мене терзають...
Чи був це ти, чи тільки мрія
Чи може лиш просте свавілля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575764
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 26.09.2015
Ніч. Так темно.
Безлюдні вулиці.
Всі сплять.
Мовчать птахи.
Сіяють зорі.
Здалку чути гул машин.
Біжить одна собака.
Та кіт на дереві застряв.
Гуляють дві самотнії людини.
По різним вулицям веде душа.
Вини зустрісь хочуть,
Але невтримний час.
Жене їх в небуття.
Ось так проходить ніч.
На ранок їдуть додому.
В шумне самотніє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607778
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 26.09.2015
А ви бували в степових краях,
Де простір - скільки бачить око?
У небі між хмарками птах
Ширяє гордо й одиноко...
Безмежний океан трави
Колише невловимий вітер,
І жайворонка спів живий
Реанімує подих літа.
У різнотрав`ї притомились
Від босих ніг мої сліди...
Дитинство в росах загубилось,
Тепер ось спробуй - віднайди!
Роки летять, як урагани,
У нікудИ, все мимо нас...
Лиш храми степові - кургани -
У небо дивляться крізь час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601479
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 26.09.2015
Хочеться бігти, світ- заочі, хто зна куди!
Мабуть, в минуле... чи зразу в майбутнє, оте, що без тебе!
Як мені знову омріяний спокій знайти?!
Скажи мені, Сонце!.. Тиша... Палає пожежею небо.
Хочеться впасти, пірнути в якесь небуття,
Мовчки, на завжди, сховатись від справ, від людей і від світу!
Душу гризе запізніле моє каяття...
Правду на спокій вже не проміняти, і нікуди діти.
Як уявити, що я тебе зовсім не знав?!
Вирвати з серця колючку жури і хай вселиться спокій!
Серед трьох сосен я, наче сліпий заблукав!
Де отой вихід?! Лиш морок навколо - липкий і глибокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606047
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Ти довго плив до кращих берегів
і наштовхнувся на мою Атлантиду -
місто, що побачило кару богів,
і зникло назавжди із загального виду.
Жили там у храмах безтурботні музи,
там збувалися мрії і лунали пісні;
по зорях складались оптимальні прогнози,
щодень були з усмішок урожаї рясні.
Там лапатим снігом розсипалася ніжність,
щастя жило, без рахунків й без меж.
З добротою завжди дружила там гідність,
будь певен, духом ти там не впадеш.
Та з недавніх пір тут - розпач й туга,
немов хвороба якась інфекційна.
Біль і втома - злісні симпоми недуги
розрядили всі атоми, опір вже безнадійний.
Сховалося сонце, і у шафи сховалися музи,
і блукають у храмах привиди прожитих днів.
Замість квітів - листя жовтого повні обози,
і збагатить буття геометрія постійних дощів.
Тож поки не пізно, збудуй мені корабель,
вітрила з мрій, а весла - з міцної надії,
врятуй від холодних глибин і підводних скель,
бо сама звідсіль вибратись нажаль не зумію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606178
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Горизонт розділив нас з тобою
на дві майже рівні частини
для двобою, що зветься любов'ю.
Знай, тут немає людської провини.
Ти просипав слова крізь пальці,
засіяв їх у почерк знервований.
Час - вчитель, вони - вихованці,
і долею кожен урок розрахований.
Але сохне у грудях їхнє коріння,
укриваються пилом душ саркофаги -
людської байдужості дивні творіння.
Та змінити хоч щось в нас немає відваги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608319
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Образи не тримай на мене,
Тобі́ зовсі́м не завинила.
Бо ж треба йти крізь усі терні,
Щоб сонце ясно лиш світило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609020
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
В бескінечних переливах всіх рядків і літер
Завиває і шепоче, наче тихий вітер.
І у шелесті м"якому білих сторінок,
Чи говорить, чи співає, дивний голосок...
Взявши кружку, з теплим чаєм, сівши на диван,
Потрапляєш у знайомий і зручний капкан.
Розгорнувши рідну книгу, як знайдеш рядок
Знову поруч ти почуєш ніжний голосок...
Промовляє голос мудро, через шелист книг,
Ти на хвильку зупинися і послухай їх.
То душі твоєї шепіт розмовляє тихо,
Бо частину твого серця поглинає книга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608777
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 24.09.2015
Як непросто влаштований всесвіт,
Все так скоро й раптово минає
І здається, що є в нас майбутнє,
Але час надто швидко зникає…
І лиш той, хто думками на волі,
Не рахує хвилини щоразу,
Лиш вони справді ним володіють,
То вони є «Володарі Часу»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606329
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Щира усмішка, вогник в очах,
З'явилась недавно у моїх снах,
В пам'яті зразу картина твоя,
Наповнена радістю й щастям вона.
Емоції викликала і відчуття,
Тривоги, страху й водночас тепла.
Ніжністю сповнена вимова чітка,
Залишилась в пам'яті й блукала в думках.
Зустріти хотів, знайти, людину із сна,
І тут незабаром, нас доля звела.
Побачив гарні і ніжні уста,
Пришвидшилось зразу серцебиття,
Взявши за руку, радіє душа.
Нарешті вернувся я у життя,
В якому яскраві, кольорові тона...
P.S. Для тебе, рядки моїх думок.
- Дівчина із мого сну
- Хіба таке буває?
- Виходить що так)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607041
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Коли затягує у чорно-біле коло, —
Біжу, кричу, не можу зупинитись!
І згадую про тебе знову й знову,
Вже не боюсь у тобі розчинитись.
Отож,вбивай мене,наскільки це можливо,
Спали на вогнищі,або ж втопи у морі.
Вбивай в мені усе,що вірить в диво,
Зроби вино елітне із моєї крові.
Вбивай повільно,без жалю і страху,
Рви на частини мою душу й тіло.
Нехай я в цій війні зазнаю краху
І зникне все,що пам'яталось і боліло.
Мій Демоне,у мене сто життів.
Десятки,тисячі,мільйони.
Я черпаю енергію з морів-
Вони змивають лінії й кордони.
Мій Демоне,спотворюй мої сни,
Не залишай мене у спокої ні дня,
Бо зникнуть всі життя мої й світи,
Які ховае й береже пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576354
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.09.2015
Чим пахне Львів? Чи кавою?
Чи пахне духом вбитої Полтви?
Її фантом блукає неприкаяний
У ніздрях давньої пітьми…
Чим пахне Лева дім? Чи солодом?
Чи пахне згустком гордої краси?
Яка хоч горда,та без холоду
Веде туриста у епохи та віки…
Чим пахне пристань Європейська,
В якій так стогне культ величчя?
У храмах куполів й на фресках
Твоє усміхнене побачу я обличчя…
Чим пахне Місто міст?Легендою!?
В якій змішались запахи століть…
Твоя мандрівка не буде даремною,-
Тому запрошую тебе – приїдь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601223
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.09.2015
«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня -
в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 21.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2015
Ніжний ток по венах в серце
з кожним твоїм дотиком прямує.
І міряючи подих мій у герцах
твоє серденько стукіт мого чує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552223
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 21.09.2015
Просто забудь, тебе я кохала.
Не кидала слів на вітер у вічність.
Тобою жила. Я тобі не брехала.
Не так як оті, що скаладали більшість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600592
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 21.09.2015
Владні руки...палкі губи...стогін серця...
Поміж нами ніжний дотик хмільних душ
Приховає ніч у хмарах темну туш
Розкидаючи по небу, як люстерця
Дикі зорі...не приручені...п'янкі...
Непокірні...не привласнені...дзвінкі...
Рваний подих...дикий погляд...струм зіниць...
Переплетення двох рук...спокуси смак
І на все...лише одне, солодке:"Так!"
Для якого ні кордонів, ні в'язниць...
Глибиною ночі місяць зводить нас
Прихиляє небо...зупиняє час...
Дотик пристрасті...палаючі серця
Завмираючи під звуки диких зір
Не пручайся...ти віддайся і повір
Що в тобі я розчинилась до кінця
І у дотиках...у звабах...наче в снах...
Мліє серце ...гасне біль...зникає страх...
У спокусі...задурманені...п'янкі...
Дикі зорі...не приручені...дзвінкі...
Падають в долоні, заблищать в очах
Б'ються в грудях і зникають у руках
Ми спиваємо по краплі зореніч...
У полоні...у обіймах...віч-на-віч...
Спокусись...торкнись...смакуй...і відчувай...
Не привласнений...хмільний...і дикий рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608323
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
« - Для кого майструєш ти одяг строкатий?
- В яскравий плащ я одягну печаль…»
(Вільям Батлер Єтс)
Моя вдова
Сплела мені светр
Колючий як кущі вересу.
Моя вдова
Постелила мені постіль
З білого туману.
Моя вдова
Зварила мені грог
З терпких ягід терену.
Моя вдова
Навіть не знає
Що цей зелений пагорб
Став моїм темним домом,
Що я блукаю кожної ночі
Нетривкою тінню
Берегом холодного моря
Слухаючи одвічну пісню
Невгамовного західного вітру.
Уже ніхто й не пам’ятає
Чому Ірландія
Стала країною смутку
І чому добровольці
Мусять щоночі блукати
Шукаючи листя шамроку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 20.09.2015
Поговори зі мною мовчки
Очима - поглядом своїм,
З - під довгих вій спрямуй на мене
Принадний колір темних вік...
І розкажи мені про море,
Губами вимови - amore,
І посміхнись мені ласкаво,
Нестримно, ніжно зачаруй.
Ти подивись на мене мовчки,
В очах твоїх знайду весь світ,
І не порушуй тишу словом -
Воно злякає нас таких.
Нехай сьогодні відпочине
Солодкий голос - баритон,
І тільки погляд домінує
Мене захоплює в полон.
Я буду пити з твоїх взорів
Гарячий пряний еліксир,
Він з смаком гострим і пікантним
Напише в серці - de je t'aime...
Поговори зі мною мовчки,
Пестливим поглядом сповий
І не порушуй тишу словом -
Воно злякає нас таких...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578403
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 20.09.2015
«Барди Ірландії співали про те,
що якщо доблесний муж хоробрий в битві
і небагатослівний у хвальбі,
то в його жилах тече кров гелів…»
(Скела «Битва в Тальтіу»)
Надворі весна – час радості, але я споглядаючи квітучі вишні чомусь думаю про сумного короля Крімтана Мора МакФідаха та про людей, що померли оплакуючи його.
Отрути повний келих у руці сестри.
Король, мудрець сумний, філід –
Ти так невчасно вийшов з гри,
Яку чомусь життям назвав друїд.
Твій гейс простий – не домагатись слави
Ти не жадав ні трону, ні корони
Ти їх прийняв як непотрібний дар.
Коли в крові палахкотів підступний жар,
Ти пізно усвідомив зраду.
А був самайн – ірландці гнали стадо
В зимові стійла. І ділили урожай.
А ти покинув тіло і летів в ирай
Чи то у сід. Що думав ти в ту мить?
Що думав ти – король могутньої держави –
Ірландії? Про що ти жалкував?
Які страшні епохи ти передчував?
Про море? Кораблі? Про кинуті фортеці
В чужій землі? Чи про чужинців
Які покору принесли як данину?
Чи про Ірландію, як нині чужину?
Чи може просто: «Цей самайн
Мені не пережити. Я порушив
Свій гейс. Одне лише – свій гейс…»
А був самайн – друїди ворожили
КидАючи в багаття кістяки і жИли
Офіри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421853
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 17.09.2015
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 17.09.2015
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 17.09.2015
Іди, не роздумуй. Вертатись не змусиш.
Дорога не зрадить, тримайся слідів.
Ти кроками теплі дощі каламутиш
У пошуках щастя, що хтось вже зустрів.
Твій погляд як небо, всі двері відкриті.
Якщо не сьогодні, то, друже, коли?
І кроки робили минуле розмитим,
Своє павутиння прощання плели.
Ось так і буває – звертаєш за обрій,
Присядеш на хвильку, а повз – все життя.
Найбільше багатство – лишатися добрим,
Лишатись собою, лишатися Я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607389
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Рука іще в руці...
Зворушливе мовчання,
що буде з нами
дотиком скажи
незвіданість у паузі.
Бентежно серце завмира
в очікуванні правди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598104
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 16.09.2015
Все, що у нас є -
Це кілометри між містами.
Все, що нам потрібно -
Відчувати
Незалежність в буденності.
Все, у що ми віримо
Так і залишиться несказанним,
Якщо не будемо йти
Супроти
Людської нужденності.
Все, що ми хочемо –
Хворобливої спільної осені.
Все, що ми маємо -
Те плекаємо
З ніжністю в скронях.
Дайте «волі на двох»
З однією адресою, просимо.
Чути стукіт дощу
По стареньких,
Глухих підвіконнях .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605808
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 16.09.2015
А ви... не звертайте уваги...
Я повністю, зовсім розгублена!
Ніби в холодній канаві,
Втомлена і... здушогублена.
Неправильно все я кажу,
І взагалі щось не те...
Просто за вами тужу,
Але ось мовчу зате.
Соромлюся глянуть у очі,
Стискаю в долонях перо,
І мрію про вас щоночі,
Хоч вам, певно, вже все одно...
Мені би лиш вас доторкнутись,
Торкнутись устами плечей,
Взяти собі ваші руки,
Забути про безліч речей.
Відкинути сотні проблем,
Нарешті поринуть у спокій.
І більш не ставатиме зле,
А буде на серці лиш добре.
Заснула б у ваших руках,
Ніби в холодній канаві.
Зустрінемся лиш уві снах,
А ви... не звертайте уваги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606264
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Моя, найбільша, ти, любове,
Не залишай мене одну.
Віддам тобі усе, що просиш
Й назад віддать не попрошу.
Бо щастя лиш одне у мене.
Мої думки усі тобі,
Життя моє лише для тебе,
Без тебе буду жити у журбі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603122
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 13.09.2015
в місті, в якому нема тебе - йдуть дощі.
мокнуть коти, стигне чай.
цівки води беззупинно течуть з перехожих.
в кожному стільки чужого,
що хочеться звідси бігти.
цівки води беззупинно течуть по стінах.
по вікнах вони ніби Тигр і Єфрат безкінечні.
стигне чай. вистигає чиясь свідомість.
вистигає про тебе пам'ять.
боже, це місто негріте вже тисячу років,
від самотності тут помирають на вулицях.
і всі одне одному перехожі,
і раз на тисячу років питають:
хто ми?
в місті, в якому нема тебе - йдуть дощі.
від самотності тут помирають на вулицях.
і тоді до померлих приходять святі - вони
стоять і співають.
мокнуть їхні плащі, стигне чай.
боже, часом треба забути, аби не вмерти,
що місто, в якому нема тебе -
кожне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553307
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 13.09.2015
А хочеш, вип'ємо ми кави
Таку гірку й таку солодку.
Вона зігріє нас ковтками
Лиш тільки в мить одну коротку.
А хочеш, я заварю чаю
Із свіжих трав, що в нашім са́ді.
Я за тобою так скучаю,
Що чай схолонувши - осяде.
А хочеш, ми поїдем звідси
У інше місто чи країну.
І одягнувши схожі джинси
Ми створим нашу Батьківщину.
А хочеш, я тебе обійму
На всю потужність свого тіла.
Я пригорну тебе, підійму
І подарую нові крила.
А хочеш, тихо заспіваю
Я свого віршика нового.
І день у день все відчуваю
Палкі жаринки серця твого.
А хочеш, палко поцілую
І ти забудеш всі нещастя.
Єдина, хто тебе люблю я
Та принесу в долонях щастя.
А хочеш, я покажу зорі,
Котрі палахкотять щоночі.
Ми будемо стояти хворі
Одне від одного півночі.
А хочеш, приготую їсти,
Щось соковите і смачненьке.
Для тебе буду завжди цвісти,
Мов вишня юна й молоденька.
А хочеш, я відкриюсь то́бі
Усі думки тобі покажу.
Я вірю й не зламаюсь со́бі
Про щастя наше не розкажу.
А хочеш, я тобі розкажу
Всі таємниці свого серця.
І правду всю тобі докажу,
Почуєш ти, як серце б'ється.
А хочеш, ми собі зіллємось
В кінотеатрі на сеансі.
Весь фільм так ніжно цілує́мось,
Неначе у любовнім трансі.
А хочеш, разом заспіваєм
На фестивалі чи концерті.
Усі пісні собі згадаєм
Стрибати будем, мов безсмертні.
А хочеш, я тобі подзвоню,
Щоб ти відчув мою турботу.
Я пригорну твою долоню,
А ти відчуєш це достоту.
А хочеш, я напишу ві́рша
Та подарую його то́бі.
Кохання наше найсильніше
І буде вічно жити со́бі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606004
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Сьогодні дощ,
А завтра буде осінь
І час для нас
пройшов
й пожовкло листя,
в холодний ранок
ми вже будемо чужі.
Дощі і грози не покинуть
моє місто
лиш чай і книжка
не покинуть в самоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601523
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 11.09.2015
Прошу, пробач мене, що я ревную,
Що так нервую цим тебе.
Ти знаєш, сильно так люблю́ я
І не розлюблю я тебе.
Я так не хочу ревнувати,
Не хочу думати про це.
Я хочу їх вже закопати
І вмити від всіх сліз лице.
Я вірю, що настане днина
Всі ревнощі помруть в мені.
Та у щасливую годину,
Проведем тижні затяжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605507
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Минають дні, минають ночі,
Сумує серденько моє.
Побачити так хочуть очі
Блакитне небо це твоє.
Що заховалось на обличчі
У розрізі очах твоїх.
І вабить мене завжди й вічно
Те небо, що поклав до ніг
Моїх, моїх поклав назавжди,
Аби я берегла його.
Від щирої такої фальші
Я вбережу, а ти мого
Серденька зацілуй до скону,
Аби горіло й берегло.
Кохання наше, мов ікону,
Яке назавжди ожило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603317
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 11.09.2015
Коли буде на вулиці холодно,
Коли вітер здійме свої віти,
Й листя підніметься бурею вгору
Тримай ,тримай мене міцно за руку.
Коли сонце нагріє моє волосся
Коли тіло прогріється вщент ,
І долоні мої, худощаві опадуть
Прошу,тримай мене міцно за руку.
Коли на душі моїй смуток,
І з очей моїх біжать сльози,
Коли нестерпний біль мене душить,
Тримай,тримай мене міцно за руку!
Коли мої демони ,виповзають із тіней,
Виривають мене із буденності
Коли пальці мої відривають від тебе,
Тримай мене, милий за руку.
Коли тіло зринає у танці любові,
І пальці блукають по тілу твоєму
Коли серце тріпоче у пристрасті ,
Тримай мене міцно за руку!
Коли меланхолія теплої осені
І трепет листя ,що опадає,
Розбудять в тобі думки про мене
Прошу,тримай мене міцно за руку.
Коли мене поруч не буде
І ти забудеш мій запах тіла,
Нехай зринає у твоїй думці ,моє:
« Прошу,тримай мене міцно за руку!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604740
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 09.09.2015
«in geschlossenem licht
trieb ich dem abschied entgegen
die ruder bereitgelegt
sie zurückzugeben»
(Hannes Vyoral)*
Місто клаптиків неба –
Місто якого ніколи не існувало,
Ніде і ніколи
Крім хіба що темних куточків
Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,
Що грає між дахами і вікнами
У світ нездійсненого
Все ті ж мелодії дощу.
Коли я чую його музику:
Рапсодії жовтого листя,
Зникає докучливе бажання –
Тікати з міста холодного дихання,
Де світло зачиняють у комірчинах,
У скриньках з вирізаним ножем візерунком,
Де світло замикається в коло –
Зачароване, замкнуте і нескінченне.
Місто розтинає ріка
У мінливому світлі сутінків:
Там злагодив я човник,
Щоб плисти назустріч прощанню.
І вкотре,
Вкотре торкались весла
Води цієї холодної річки часу
Але завжди
Я повертався назад –
В місто холодного дихання
Каменів кольору вічних сутінків,
Бо мушу я слухати
Голос кроків втомлених ніг
Взутих в шкіряні черевики
На вулицях мовчання.
Примітки:
* - «у замкненому світлі
плив я назустріч прощанню
весла приготувавши
щоб повернутись назад»
(Ганнес Віораль) (нім.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605278
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
Чому я плачу і сміюсь?
Чому душу розриває?
Хоча я ніби не журюсь
Так погано не буває.
Божевілля у дрібницях...
І пуста кімната цілий світ.
І нічого нового в зіницях
За всі миті й безлічі літ.
І моє життя пуста кімната.
Всі вийшли й винесли усе.
Дивно, не хочу знову сонату,
Що заново поверне старе нове.
От не хочу нічого такого, сенсу нема,
Не змінить нічого білий аркуш паперу,
Немає різниці, старі знайомі чи дія нова,
Нові історії все під ту ж стару фонеру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604678
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Вона приходила до нього на світанку,
Набравши яблук у старенький кошик.
Сумна завжди була, мов полонянка,
Що повернутись в рідний край не може.
Вона у нього в головах сідала
Й мовчала довго, дивлячись у небо,
Немов чекала звістки від Адама,
Старенька жінка – сивокоса Єва.
А потім поверталася додому,
Варила чай, солодкий до нестями,
Щоб не гірчило в серці від утоми –
На цій землі лишатись без Адама.
Не нарікала, знаючи: так треба, --
Пила неспокій невигойна рана:
Вона спокусі піддалася, Єва, --
На глину ж перетворено Адама…
Вона давно вже не любила осінь,
Її сварила разом з журавлями –
Самотня жінка – Єва сивокоса.
Несла на Спаса яблука Адаму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604454
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Коли ти не поруч - і сонця нема.
І влітку панує морозна зима.
І вдень замість світла безмежна імла.
І все це зникає,
Коли ти прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604262
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
Веселка, дощ легенький
і шум вітрил у такт співа
у небі сонце...і лиш вітер,
тихенько дме у вир життя.
а у душі...одна лиш пустота.
Незрівнянно й так чарівно
Сонце сходить із рання
і так само цвітуть квіти
що ведуть у небуття
й неважливе вже саме життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451564
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 04.09.2015
Не потрібно дивитися мені в очі,
Не прочитаєте ви там думок моїх,
Як я провожу свої ночі,
І де я почала з життям забіг.
Де я впаду, відбитка не залишу,
Де я піду, запам’ятають назавжди,
Усі думки я знов запишу,
І їх читати буду інколи.
Як було боляче мені, ніхто не взнає
Не буде там моїх слідів,
А доля все невпинно підкидає
Часів минулого пекучий біль.
Я повернуся на хвилину,
І згадаю цей пекучий рай,
Ти виховував в мені дитину,
А виростив самотній жаль.
Йдучи вперед, я роблю крок назад,
І розвиток в мені давно вже зупинився
Твій діамант мав нуль карат,
Хоч в серці ти все рівно залишився.
Переступлю цю грань, я піду далі,
Але нажаль, себе стару не поверну.
Я забуватиму малесенькі деталі,
Але любов твою навіки збережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447059
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2015
Це коли бачу
поряд морду
собаки, яка
відчуває
мене, як і я її –
рідним єством…
Якщо дивитись
побічно й
пересічно –
хижа морда.
Але вона
вірить в мої
почуття, а я – в її…
І це – інтим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543907
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 04.09.2015
«З чорних бавовняних штор -
Залишків військового маскування,
Випрасовуючи краї і зшиваючи
Майстрували ми палітурки книг...»
(Шеймас Гіні)
Моє життя – це книга стара:
Потріпана, зачитана, без малюнків
Але з чорною палітуркою.
Хтось думав, що там вірші,
А там проза – банальніша,
Ніж спогади безхатька
Про життя своє вільне;
Нудніша, аніж журнал капітана,
Що вів свій корабель іржавий
Крізь синю пустелю моря
І рахував щоденно
Матросів, що вмирали від лихоманки.
Моя життя – це рукопис,
Лише чернетка,
Манускрипт похмурого чорнокнижника
Написаний горобиновими чорнилами,
Що вицвіли на палючому сонці
Літнього полудня історії.
Хтось би придумав їй назву –
Оцій книзі без змісту,
Без епілогу та передмови,
Але марно: такі слова вишукувати,
Такі звуки і літери сполучати,
Такі знаки на пожовклому папері
Писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604220
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2015