Сніг_на_голову: Вибране

Лао Лю

Мегаполіс

У  мегополісі
самотніх  сердець
блукав.

Ріка  сліз  ділила  місто  навпіл.  

Назустріч  мені,
через  міст,
йшли  вдови
молоді  й  красиві,
як  чорні  троянди.

І  по  небу
пливли
домовини  хмар.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817034
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 25.10.2021


vero.ronica

Зірвався гудзик з перехрестя нитки

Зірвався  гудзик  з  перехрестя  нитки
До  рук  твоїх.
Ковтає  річка  листя
З  верби  -  прощання  твого  свідки  
Втопають.  Спогадів  зреклися
Про  простоту,  юнацьку  та  незрілу,
Як  сну.
Кусаєш  за  губу
Себе.

Вона,  похила,
Гіллям  лоскоче  мляві  води  річки,
Розмішані  з  іржею.
Погоріли
І  берег,  й  човен.  
Тільки  за  косички
Вітрище  смикає  похнюплену  вербу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928726
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Олена Ганько

Крихкий

Крихка,  мов  квітка  альстромерії,
Чий  колір  тяжіє  до  змісту,
Та  сповіщає  лише  про  форму,
Бо  що  сьогодні  чорне  -  те  завтра  стане  
Білим  і  навпаки.
Мене  пригнічують  не  дні
Чи  ночі,
А  страчені  роки.  

Коли  в  очікуванні  
Звістки  ти  чекаєш
І  міряєш  години
Дощами,  снігом,
Відлигами
І
Падолистом,
То  природа  теж  очікує.  

Але  сніг  розтане  
Швидше,
Дощі  напоять  землю,
Відлига  вщухне  від  тепла,  
А  час  наївно  скаже:
"Ти  вже  іншаєш,
Бо  ти  тоді  собою  не  була".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928751
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Олена Ганько

Євангеліє для двох

Любов  як  злочин
Або  ж  форма  божевілля  
Створює  окремий  простір,  
Вимір  кімнати,
Де  завжди  можна  сховатися.
З  часом  усе  обростає  
Новою  мовою,
Яку  розуміють  лише  двоє.
Євангеліє  для  двох,  
Де  звістка  не  прагне  послідовників.  

Обведи  мене  колом  
Від  світу,
Він  не  зворушує  мене,
А  розчаровує,
Добиває.
З  ним  я  марнію,  
Розчиняюся  з  кожною
Суперечкою.  
Лоб  мій  твердий,  
Але  це  не  сила,
А  наївна  впертість.  

Тобі  я  не  хочу  нічого  доводити,  
Тільки  розповідати  історії,  
Вигадані,  правдиві,  страхітливі.
Проказування  оживляє,  
Зворушує,  
Дає  надію,
Що  до  мовчання  ще  довго
Й  довго  говорити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928752
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Enol

елегійна медитативна фантазія, грубо і з помилками

Два  довгі  тижні  знадобилося  цьому  синьому  небу
Пір'ястим  хмарам,  щоб  завішати  все  свинцевою  вуаллю,  
що  опадає  темно-сірими  напівпрозорими  купчаками  
Як  зберегти  себе,  як  зберегти  вас  такими,
якими  ви  є  сьогодні,  як  не  піти  в  простір
Мозок  -  піноль,  закріпіть  щось  для  обробки
19  градусів,  Місяць  землю  собою  відігріває  
11  градусів  і  я  бачу  пар  від  свого  дихання,
 а  це  значить,  що  Я  ще  дихаю
Але  пульсу  вже  немає,  
клянусь  моє  серце  вже  не  б'ється
Місто  з  металу  де  минуле  дивиться  в  майбутнє,
і  ні,  не  нічого  там  не  бачить,  а  нічого  не  розуміє
Поки  Всі(ні)  чекають  продовження
Останнього  запису  фенольного
в  медитативному  щоденнику
Ще  одну  по  пробудженню  рецензію  на  сон
Яка  порадувала  б  читача  цікавинкою
та  дала  би  зрозуміти,  що  Автор  все  ще
 займається  самовиховною  белетристикою
Я  зробив  Свій  вибір,  і  заплатив  ультимативну  ціну
Тепер  Я  колекціоную  спогади,  чужі..  Ілюзорні
Як  Ти  міг  забути?  Що  це  пригода  з  уроків,
від  Твого  народження  і  до  смерті,  -
Говорить  портрет  Вершника  без  Голови
Мученика,  Прообразу  Трапецоїдного  Бога
Ворога  правді  і  Догмам  Прометея  у  співчутті  


"VALGALARN"

Все  розпочалось  з  ревучого
 гравітаційного  бічного  спуску
Корабля,  що  ковзаючи  направлявся
 по  паралельним  балках  в  затоку  
Чи  то  ще  років  п'ять  тому,  
з  початком  підбору  деревини,
що  вигинами  стовбурів
створила  б  впалі  вигини  бортів,  
які  так  мали  б  більший  супротив
проходячи  товстим  крижаним  салом
Чи  то  з  фарбування  Корабля  в  біле,
бо  Відправляючись  у  пітьму  -
Ти  повинен  все  сам  висвітлювати,
щоб  бачити  хоч  власні  руки
Там  на  Заході,  у  Чорному  Морі,
куди  пливли  й  не  поверталися
Куди  вказує  намагнічена  стрілка
Туди  де  вона  просто  починає  вертітися
Сповіщає,  розвідуючи  магнітним  методом
про  залізні  поклади  прямо  під  кілем    
Східне  море  агресивно  не  оберігається
 разом  з  не  Богом  Його  покинули  левіафани
Пливти  туди  -  це  давно  пройдений  етап,
до  берега  північного,  що  суцільний  гірський  хребет
Нехай  відкривають  все  там  з  середини  континенту
ті,  що  люблять  на  двох  розміряно  ходити
Ми  прагнемо  дістатися  східного  берега
і  однаково  в  яку  сторону  пливти
прагнучи  випробування  темрявою
Але  саме  в  цей  Сезон  дме  вітер  Східний,
заспокійливий  до  Західної  мандрівки    
І  Король  вірить  Дочці,  а  Вона  Спустошеному
Тому  Король  втікаючи  Йде  під  вітрилами
Під  Прямими  трьома  на  фок,  і  косими  на  грот  і  бізані
складених  щоглах,  що  з'єднані  литими  езельгофтами
Корабель  ковзає  й  стогне  народжуючись,  чи  вмираючи
   Пірнає  боком  у  воду,  вклоняючись  креном  низько  воді  
Повільно,  вже  дрейфуючи  стає  прямо  білими  щоглами  
Люди  ахнули,  поплескали,  подивилися  і  розійшлися
А  Корабель  ще  довго  стояв  в  доках
Названий  чоловічим  іменем,
та  ще  й  з  таким  прихованим  значенням  -
це  погана  прикмета,  але  так  схотів  Замовник,
а  Він  -  Натальське  Дослідницьке  Товариство
Він  повз  забубонів  і  стереотипів,  і  це  розумів  люд,
намагався,  але  так  й  не  зрозумів
напис  на  транцевій  кормі,  над  віконцем
 -  "Другий  Найкращий"
На  наступний  день  на  причалі  вивісили  оголошення:
"Потрібні  чоловіки  для  ризикованої  подорожі.
Маленька  зарплатня,  лютий  холод,  місяці  темряви,
постійна  небезпека,  щасливе  повернення  сумнівне.
У  разі  успіху  -  честь  і  визнання.  Приєднуйся."
Яке  було  здивування  прибулих,  молодих,  і  не  дуже,
коли  вони  дізналися  на  який  корабель  ведеться  відбір
Коли  дізналися,  що  відбір  проводить  не  Капітан,
не  старший  матрос,  а  постійно  усміхнений  Кок
Що  читав  лиця  похмурі,  та  думки  обнадійливі
Відбираючи  тридцять  три  моряка,
чия  найулюбленіша  пора  року  -  ніч
Самотніх,  щоб  нікого  не  було  в  них,  
хто  за  ними  сумував  і  лив  би  сльози  ввіч
Кок  -  Майстер  у  вмінні  приготувати  сотню  страв
з  однієї  тільки  картоплі  і  пересоленого  білтонга  
Єдиний,  хто  голився,  не  пхаючи  вуса  дегустуючи
Постійно  читав  книгу  з  діаграмами,  схемами  
і  ілюстраціями  чогось  досі  незрозумілого
 Але  куди  більшим  було  здивування  екіпажу,
коли  дізналися  Вони,  десь  у  пітьмі  
виглядаючи  світло  вночі
над  горизонтом  пурпурового  моря  
вифарбуваному  світлом  кулі  в  небі
Що  Капітан  -  Король,  і  Він  -  втік  з  тими,
кому  все  рівно  куди  вже  плисти,  лиш  би  годували
за  можливе  "гребти"  у  безвітряному  океані
на  цій  галері  з  низькою  посадкою,
що  більше  схожа  на  довгу  білу  щуку  
Медузи  з  корабель  слідували  за  нашим  курсом
Дарували  світло  своє  яскраве,  помаранчеве
Змушували  мружити  очі  мороком  втомлені  
після  світла  масляних  ламп  і  каганців
Ні  хмаринки  над  головою,  постійний  вітер
попутній  з  бічними  товаришами,
що  все  частіше  вели  направо
До  того,  хто  ці  вітри  закручував
Це  лякало,  ми  наче  в  пустелі
Не  розтягнеш  вітрило,  не  збереш  води  
А  тиша  кричить  у  цій  ночі:
щоб  вийшло  -  спробуй  двічі  
І  над  головами  пливли  ріки  зелені
А  Кок  лякав  усіх  історіями  про
Сотні  сонних,  що  тільки  й  чекають
моменту  знадобитися  корисним  
Що  тільки  вже  й  у  спокої  споглядають,
як  над  ними  щось  незвідане  пропливає  
Вони  не  бояться,  але  знають  що  Їх  шторми
не  дадуть  вижити  тим,  хто  й  так  вимирає  
Але  не  менше  й  тих,  злих,  що  шукали  тут  спочинку
Я  бачу  Їх  думки,  головне  розбудити  не  того,  -
Говорив  Кок,  очевидно,  як  один  з  химородних
Тиждень  чи  вже  два  зі  штиля,
 по  п'ять  через  п'ять  годин
грібши  -  більше  аніж  легко
Прісної  води  ще  багато,
але  саме  щоб  відгребти  додому
Запах  над  водою  стоїть  негативний
саме  такий,  не  огидний
Гребемо  не  по  курсу,
а  до  чогось  на  горизонті  темного  
Що  видає  гул  єдиним  маяком
Маяк  це  і  був,  гігантська  башта  
на  вершині  якої  тьмяніло  світло
Важкі  краплі  здіймалися  у  небо
морська  гладь  вібрувала,
коли  в  світлі  ставали  темні  силуети
і  починають  співати  і  грати
"-  Спис  і  тіло  втонути  повинні.
Риба  і  людина  на  дно  піти.
Де  тепер  темна  душа  панує?
Світла  на  горизонті  не  видно.
Ахх..  Ах,  хой!
Встань,  встань  моряче,  встань!
Кожен  робить  це  по-своєму.
Один  встромляє  спис  у  людину.
Інший  протикає  ним  рибину!"
Хвилі  й  вітер  попутні
поштовхали  нашу  чортопхайку  далі,
і  по  колу,  кружляти,  розганяти
-  Все  виглядає  так  чисто,
але  нічого  з  цього  реального.
-  Я  Твій  янгол  життя  потойбічного,
що  приземляє  даруючи  крила.
Я  -  штиль  в  галактичному  морі.  
І  коли  брехня  стане  правдою,
відкрита  небесним  світлом  -
Я  стану  Твоїм  доказом.
Співали  різні  голоси  високі  і  низькі
Чоловічі  й  жіночі,  різні  тембри
Але  завжди  грала  музика  схожа
Швидка  і  важка,  як  серце  бігуна  
Здається,  та  Кок,  Він  все  таки  в  страви  щось  добавляє
Щось  від  чого  мозок  як  шлунок  набитий  приємно  пухне
Щось  від  чого  весело,  наче  від  випивки,  та  без  похмілля  
Щось  від  чого  ще  більше  їсти  хочеться  те,  старе,
що  як  вже  нове,  наче  ще  не  приївся  -
фрукти  й  овочі,  яйця  мариновані  
Найулюбленішою  стравою  стає  просто  
копчено-солений  бочок,  скибочка
 з  кисло-солодким  яблуком,  
Книги  читалися  під  каганками  вдумливо,
а  свідомість  розривала  візуалізація  вистав
Підвищувалася  концентрація  і  зацікавленість
Ми  ставали  частиною  корабля,  зв'язані  ним
Догадуємося,  що  саме  Він  нам  підмішує,
 і  воно  безпечне,  Кок  точно  дозу  знає,
щоб  ми  одне  одного  не  прив'язували,  бо  почали
в  несмертельних  конвульсіях  падати  за  борти
Тягнучись  до  таких  вже  жаданих  красунь
побачених  у  мороці  на  вершинах  хвиль  
Або  впавши  спотикаючись  -  все  підніматися
у  вічному  галюциногенному  переродженні
Швидкі  махінації,  що  потребували  навичок  
тепер  ставали  нашою  рушійною  силою
Кінцівки  віддають  під  остаточний  контроль
самобутній  нервовій  системі  
Віє,  вода  над  палубою  пролітає,
корабель  вже  без  вітрил,  
Ми  не  знати  як,  але  Їх  зняли
Щуку  хитає  кидає  в  крен,  в  рискання
на  вершинах  неспокійних  хвиль
поки  матрос  звисає,  підтягуючись
на  двох  мотузках  спущених  з  марсів
плавніше  за  змію  Він
від  ніг  до  тулуба  виляє
Незнаний  сказав  би,
що  Його  це  так  шторм  колихає
Ні,  це  Король  корабель  на  вістрі  хвилі  тримає
Хвилину,  дві,  в  спокої  і  невагомості  поза  рухом  
Всі  знають,  що  це  зароджується  -  водяне  торнадо,
яке  добре,  що  почало  закручуватися  по  курсу
Всі  чекали  моменту,  коли  Капітан  відчує  потік  
та  крутнувши  штурвал  поверне  стерно  вправо
підставляючи  кіль  під  Його  силу,  що  штовхне  вліво
І  стерно  різьблене  риб'ячим  хвостом  звернуло,
а  одне  пряме  вітрило  завішено  
І  знову  Ми  мчали,
розмірковуючи  над  тим,
що  повернутися  вийде  складніше
Повітряні  потоки,  що  ведуть  додому
мчать  північніше,  а  там  льодяні  брили
Слабкі  -  бідні,  сила  -  і  є  право,
без  якої  нічого  не  реалізуєш  
Крейдяні  скелі  на  оніксовій  породі  
акації  погнуті  постійним  вітром  з  моря  
Півострів  відкритий  з  берегу
чорною  галькою  на  вапняному  пляжі  -
це  перше  що  ми  побачили  
обливаючи  темні,  непізнані  береги
Тільки  завдяки  дереву,
що  своєю  кроною  зігрівало
і  освітлювало  під  собою  князівство
Піднявся  шторм,  пінилась  вода
Морські  бризки  з  мікроорганізмами
злітали  високо  в  атмосферу
та  вітром  подорожували  по  цій  кулі,
 перш  ніж  падали  на  землю(?до  чого  це)
На  берегу  пелікани  вишикувалися  клином
у  напрямку  до  вітру,  борючись  зі  стихією
На  чолі  стояв  один  кучерявий  пелікан  -
немов  капітан,  крізь  бурю  до  поставленої  мети
ведучи  свою  нечисленну  флотилію  
Капітан  глянув  за  себе,  а  там  та  ж  картина  -
стоять  його  старшини  голови  втягнувши  у  коміри
Кучерявий,  той,  що  приймав  на  себе  весь  удар
створюючи  зону  низького  тиску  позаду  себе
повернувся,  глянув  на  Капітана,  але  той  це  проґавив
чи  помітив,  сліпим  оком  -  бічним  зором
ізольованим  нейронним  спогадом  
І  спустили  Ми  човен  і  висадилися,
семеро,  у  всіх  гострі  списи  у  зріст,  
тільки  в  Короля  він  пустий,  тупий  -
це  вогнепал  заряджений,  
тільки  й  піднеси  іскри
Може  не  тільки  люди  
захочуть  нас  повбивати
Соковита  зелень,  перспектива  порушена  
думали,  з  моря  вона  висотою  з  людину
Трави  -  тонкі  й  високі  жердини,  зелені  і  густі
Під  ними  зарослі  сукулентного  очитку  
проходиш  рублячи  лицем  ловлячи  їдкі  бризки  
Звісно  Ми  бачили  великі  дерева,
які  не  обійняти  ні  в  п'ятеро,  ні  в  десятеро
Кіль  нашого  корабля  з  такої  дубини  
і  найменші  дерева  тут  такі,
і  не  в  порівняння  з  цим  батолітом  
до  якого  вела  мілка  річечка
що  відзеркалювала  вентральні,
світло-зелені  блискітки  його  крони  
Птах  з  альбатроса,  з  білим  дзьобом  пролетів  пірнаючи
Весь  майже  білий,  окрім  крил  червоно-чорних  
Схопившись  пазурами  за  кору,  вислухаючи  короїдів  -
поліз  вгору  по  стовбурі  опираючись  на  хвіст
та  почав  звичайно  так,  голосно  стукати
І  нікого  це  не  здивувало,  бо  виглядало  логічно;
Є  паразити  -  мають  бути  чистильники
Батоліт  був  голим,  щоб  оглянутися  навколо  
 сходити  на  нього  було  легко
і  м'яко  через  мох,  що  діставав  до  колін
Король  дивлячись  у  підзорну  трубу  бачив  це  плато,
яке  по  колу  оточувала  вже  знайома  пурпурова  пітьма
Зліва  -  темний  незасніжений  хребет,
що  пурпурово  висвітлювався  лиш  грудьми  -
засніженою  височиною,  двох-піковою  горою-сідлом  
Справа  вдалечині  за  природним  мінімалізмом  дюн,  
що  вдягнув  найчистіший  колір  -
білий,  молочно-рожевий  
на  горизонті  виднілися  дерева
викривлені  в  неможливо  гігантські
перспективою  далечини  відстані
Хребти-крони  блакитні,  жовті
Не  одне,  як  тут..  рух  на  озері  
Король  помітив  не  заплющеним  оком
в  кам'янисто-лісистій  долині  попереду,
за  якою  видно  яруси  осадових  покладів  
Не  Шакал  обстежує  зарості  лотоса  і  латаття
озерне  мілководдя  на  голих  лапах  вимиває  бруд
Рогатого,  інфернального  журавля  ящероподібного,
що  мордою  крокодила  виловлює  у  мілководді  рибу
З  пір'я  пташиного  в  нього  тільки  гребінь  наспинний,
що  став  дибом,  коли  він  внюхав  запах  здобичі,
яку  Йому  від  Нас  вітер  відніс  зрадливий  
Не  допоможе  й  спис  і  палиця  вогняна,
і  ніяких  поселень  розумних  не  видно
Невже  Ми  припливли  сюди  
лиш  шукаючи  собіподібних  
Тікаємо  тією  ж  дорогою
Зібрати  б  зразки,
та  загербаризувати  
Порадилися  і  пішли  наліво
Тремтять  протряхлі  кістки
тут,  в  мареві,  в  царстві  гострих  тіней
Тіньовитривалої  рослинності,
що  наче  зарості  порубаної  ліщини,
яка  росте  задалеко  від  рідного  світла,  
що  лагідно  і  чисто,  без  мерехтінь  і  гри
все  ще  кидало  нам  під  ноги  наші  власні  тіні
І  Ми  знову  рубали,  знову  лаявся  сік
потрапляючи  до  рота  гірким  
Тут  в  царстві  Нічників  різних  форм  та  видів,
без  очей  і  слуху,  вони  повзають  в  мороці
величиною  з  пса,  гаснуть  від  незнайомого  шуму
Йдемо  тихо,  вся  їх  шкіра  -  чутлива  мембрана,
що  вловлює  найменші  звукові  коливання
Прямуючи  на  світло  вдалечині
Сумніви  всі  відкиньте  і  завтра  вже  дійдемо
вершинами  дюн,  замовчуючи  аналогію    
Вдавану  відстань  на  відкритій  місцевості
помножену  на  два,  а  то  й  на  три
Правда  загублена,  в  кого  Я  переростаю,
коли  знову  запитую  себе  про  її  відсутність
Чи  не  так?  Вкотре?
Паршивий  стан  від  того  соку
прагне  виговоритися  трьом(ні),  
що  стежину  для  усіх  прочищали
Вони  говорять  самі  до  себе,  сокровенне
Плутаються  безпомічними,  зламаними,  -
-  Дайте  цій  людині  атласну  білизну
Светр  чи  спідницю,  хоч  би  робочий  одяг,
що  вже  на  ній  -  і  Вона  стане  найщасливішою
Вона  зможе  краще  працювати,  краще  думати
Навіть  просто  грати,  Вона  стане  більш  кориснішою
для  своєї  спільноти,  своєму  уряду,  щасливою,
маючи  не  мало  і  не  багато,  початок
-  О',  це  напевне  Моє  зізнання
пах-пах  в  печінку,  скрр'я..  Він  лежить
з  перерізаним  горлом,  стікає,  
ніхто  його  не  знайде,  так  і  згниє
Нехай  його  матір  плаче  і  молить  
-  Ніна,  Ніна,  О',  Ніна
Я  хочу  переспати  з  тобою,
більше  аніж  взагалі  жити    
Хочу  разом  з  тобою  кричати
віддаючись  цим  демонам,
що  не  знають  спокою  в  нас  
-  Індика  капає  смолою  з  кінця  косяка
Органіка  вирощена  під  Світилом,  на  гуано  
Досипаю  побільше  гідро  знайомим  в  зіп-локи  
Для  чого?  Якщо  скоро  почну  збирати  бички
портретом  розмитим,  бюстом  висіченим  побитим
(Стук,  збоку,  обернувся  -  там  стіна
Це  в  навушниках,  збиття
Це  обддовбана  голова
Самота,  Забудь  дорогу  "сюда"
Ілюзія  досягнення  горизонту  всесвіту  
реальніша,  аніж  наблизитись  до  Вас,
бо  ще  не  придумали  подорожі  в  часі,  Links!)
Та  Ми  дійшли,  маршуючи  холодним  піском
А  світло  на  горизонті  пестило  теплим  бризом
Зігрівало  все  сильніше,  поки  ми  знову  не  зайшли
до  Царства  гострих  тіней,  і  Їх  сліпих  жителів
Потрібно  йти  з  шумом,  вони  полохливі,  
а  від  несподіваної  зустрічі  -  агресивні  
Йшли  під  крону  помаранчеву  
де  Дерева  були  звичні,  не  високі,
поодинокі,  групами  видами  і  родинами
зигзагуватими  алеями,  рукотворними
Тотальне  творення,  ніхто  не  вартий  небуття
Довічне  відчуття  любові  наступників,
все  приємніше  лежати,  коли  на  тобі  з  них  гори
Чому  все  більше  дивляться  за  життя  на  це,
а  не  творять  власне,  своя  ілюзія  передує  реальності
Незрозуміло,  все  ж  видно,  все  ще  паршиво
Навіть  граніт  -  це  життя  у  запальному  русі,  пам'ятник
Живій  тектонікою  планеті  (Не  можу  описати,
те,  що  знаю  майже  досконало,  як  геодезист
Ні,  Я  так  і  не  довчився,  і  як  ніколи  тепер  жалію
Без  підтверджуваної  змоги  описувати  Земну  поверхню
геометричними  фігурами,  граючись  квадратурою  кола)  
Викривлені  поодинокі,  страхітливі  нашіптують,  -
-  Невже,  це  -  ось,  Воно  -  Життя,  в  яке  Мене  покликали
Вибачте,  що  відчував  лиш  тугу  за  Вами
і  не  схотів  новий  дух  під  це  лезо  підставляти
І  Я  відчуваю  тиск  мас,  що  в  Любов  вірять
а  Я  не  можу  повірити  в  Її  -  єдину,  що  бачу,  -
Стрункі,  розкидисті,  говорять,  -  Я  -  живу,  і  що?
Все  намагаюсь  втримати  любов,  а  Вона  вислизає
Ти  забираєш,  дай  ж  сили  дочекати  кінця  умиротвореного,
сил  просто  бути  добродієм  в  жалю  до  долі  всіх  очікуваної
та  зробити  крок,  спокійним  і  легкий  у  невідомість
Хто,  як  не  ці  моряки  зрозуміли  куди  заплели  -
на  кладовище,  де  під  ногами  звичний  райграс
протоптані  путівці  ледве  видні  на  стійкому  покритті,
бо  занадто  часто  люди  навідуються
Поплакати,  і  дерева  кронами  нахилялися
Обіймали  й  опікали,  відчуваючи  скорботу
Чи  хотів  би  Ти  знати  де  всі  могили  Твоїх  предків?
Що  поросли  спочатку  бур'янами,
а  потім  і  вирівняні  вітрами  і  дощами      
Не  Бог  все  Косить  траву,  що  й  так  росте  повільно
Смоляне  довге  волосся  качалось  в  такти
Голий,  в  одних  штанях,  широкими  змахами
отава  сота  високо  злітала  не  падала  в  покіс,
планувала  й  опускалася  на  купки  -  косить  колом
та  нашіптує  співом  запізнілу  колискову,
-  Кожен  згаданий  спогад  -  це  джерело..
яке  Ми  по  незнанню,  бо  не  важко,  розкопали..
Порушеною  обіцянкою  дочці  іншого  чоловіка.
Нескінченою  прогулянкою  мертвою  дорогою..
..  похитуванням  наших  останніх  подихів.
Ми  приклали  свою  вагу
на  розбиті  спини  своїх  батьків..
Нескінченні,  безсонні  ночі
зі  слухання  маленького  сердечка,
що  наче  за  м'якенькими  реберцями.
Зі  розглядань  фаланг  пальчиків
крізь  напівпрозору  рожеву  шкіру..
Чому  забуваємо  про  те,  скільки  любові  потрібно,
щоб  ця  крихітка  просто  вижила,  спочатку,
а  потім  Її  ще  більше,  щоб  Вона  Виросла
і  теж  найшла  Цей  Вихід  в  тупику..
Відкинувши  частинку  себе,  щоб  рухатись  вперед.
Йшовши  по  канату  між  твариною  і  надлюдиною.
Де  зійти  не  розігнувши  колін  -  не  так  й  погано,
станеш  вильним  дивлячись  в  дзеркало.
Бачивши  те,  що  хочеш  бачити  -  Ідеал  Ілюзії..
Напевно  було  б  приємно  почути  таке  від  зятя
Так,  Тестю?  Ти  так  далеко  заплив,
щоб  познайомкатися,  та  ще  й  з  якою  ганзою..
Але  Я,  що  не  Я  Тобі  потрібен,  -  розплився  
А  Ми  все  йшли,  пробираючись  заростями  
радіючи  хоч  якійсь  низькорослій  галявині
На  одну  з  яких  ми  так  і  вийшли,
а  посеред  неї  дерево  червонолисте  
А  під  Ним  омивалася  дівчина
 схопивши  над  білою  головою  
лівою  рукою  шишковидне  суцвіття,
що  звисали  з  крони  десятками
Вона  здоювала  Собі  на  обличчя  і  волосся
прозору  і  блискучу  рідину  сукулентних  пелюсток
Все  тугіше  і  ритмічніше  видавлюючи  останні  краплі
Омивала  вільною  рукою  груди  й  тіло  потоками  нектару
Ставала  на  пальчики,  показуючи  блідо-рожеву  наготу    
Матроси  ахнули  мимоволі,  голодні
Не  дайте  Боги  Ви  щось  утнете,
Я  вас  сам  усіх  повбиваю,  тварини,  -
Подумав  Король,  розуміючи  Їх  реакцію
Вона  ладна,  отримуєш  задоволення  візуально
Висока  і  струнка,  як  і  наші  жінки,
але  не  всі  -  не  всі  ж  доглянуті,  вродливі,
бо  важкою  і  клопіткою  працею  робили  
Шкіра  у  них  лагідна,  але  обвітрена  холодом
Бо  в  нас  не  вічна  там  тепла  пора
Не  поносиш  довгих  суконь,
що  волочаться  за  тобою  і  не  брудняться
Із-за  заростей  вийшов  чоловік
теж,  але  темніше  -  білоголовий,
високий,  Він  обійняв  Дівчину  під  грудьми
та  допоміг  видавити  на  них  останні  краплини
Вони  підходячи  до  наступного  
такого  суцвіття  звисаючого
Вже  починали  стоячки  кохатися
А  Ми  соромливо  під  Їх  звуки  відходити
Та  думати,  -  Тут  все  ж  є  люди,
а  кого  Ми  прагнули  зустріти?
Розумного  рожевого  верблюда?
Помаранчева  крона  зпліталася  з  блакитною
Під  ними  пролітали  низькі  хмаринки
Гуділи  джмелі,  великі  і  мохнаті,  як  ведмедики
над  віночками  з  дзвіночків  гігантських  наперстянок
Все  щоб  нектаром  калорійним  набити  свої  кендюхи  
Джмелі  залітали  й  далі,  куди  ми  пішли,  
за  цей  дурманний  до  смороду  квітник
Під  крони  чорні,  де  дивакуваті  гриби,
що  мімікрували  під  сумні  жоржини
Пригощали  усіх,  і  нас  не  нектаром,
а  лиш  зерном  спорополеніновим
Прикриваючи  роти  й  носи  хустинками
Ми  знову  зраділи,  коли  вийшли  на  путівець
Зелений  тунель  ніби  під  віз,  але  баз  колій
Серед  гігантської  трави,  що  хилиться  вниз
пишними  піками  з  молодих  колосиків  
із  знайомої  костриці,  кипецю,  ковили
Щоб  було  легше  вночі  нірки  копати
передніми  розвинутими  лапками,
та  весело  виляти  витягнутим  хоботком
Нічному  стрибунцю  в  напівтемряві
допомагає  біофлуоресценція  шерстю
на  животику  -  яскраво-оранжево-рожева
Він  мчав  через  втрачену  перспективу  дико
Цим  тунелем,  переляк,  ні,  первинний  страх
Дві  Гусені  хрестоподібні  з  осла  ростом
сиділи  на  ньому  верхом,  один  позаду  першого
"по-дамськи",  боком,  пухкі,  ліпіднотілі,  синюваті  
крапковані  чорним  і  волосинками  з  наші  пальці
голова  гарбузова,  великоокі,  безгубі  
вертикальні  поручні  на  спільному  сідлі  
 вони  трималися  трьох-пальцевими  кінцівками  
-  Що  за  вид?  Ми  далеко  вже  замандрували.
-  Еее..  ви  що  з  чорного  моря  вилізли?
-  Знову  заразу  принесли!  Погнали!
-  В  путівнику  схожих  тубільців  нема,  -
говорить  на  своєму  говорі  один,
мимрячи,  їх  не  розуміють  прибульці,  -
-  Заразний  вид,  говорили  ж;
потрібно  було  вас  почистити
Але  ж  ні,  цікавий  вид
не  може  без  трьох  кіло  бактерій  жити
-  А  в  деяких  ще  скільки
по  вазі  просто  паразитів,  -
І  далі  помчали,  залишивши  тубільців  
у  подиві  повертатися,
бо  для  розвідки  закінчуються  припаси
-  Так,  все,  Я  втомився,  -
говорю  не  Я  опускаючи  авторучку,  -
третій  день  пишу  цю  чернетку,
-  Тепер  Ти  вільний?  -  говорить  Давіна.
-  Так,  тепер  на  деякий  час,  але  вільний.
Матеріалізований  Крук  підібрав  авторучку  дзьобом
і  дописав,  бо  Той  ж  забуде:  "Все  має  бути  добре  в  кінці,
а  якщо  все  ще  не  добре,  тоді  -  це  все  ще  не  кінець."
                                                                                               -  Рік  та  Морті

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928574
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Рувану Талі

fuga

Засинаєш  на  правому  боці,  натягнена,  як  струна,  
а  на  ранок  знаходиш  під  сходами  серце  птаха.  
День  оспалий  повториться  вкотре,  так  в  горах  пройде  руна,  
під  фуги  Баха.

Таємниці,  котрих  ти  не  визнала,  всипалися  між  пер,  
закривавлені  липнуть  до  пальців,  пощось  тремтячих.
Відмиваючи  їх  перед  дзеркалом  –  вгледиш  й  себе  тепер
посеред  зрячих.

Задля  цього  й  звивалися  листя  і  вітер  в  гулкий  орган.  
Задля  цього  й  ввійшла  у  сьогодні  вчорашня  втеча.
Задля  цього  й  стояла  над  птахом,  збираючи  серце  з  ран,  
ця  порожнеча.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928631
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Рувану Талі

Ступати в біле світло місяця

Ступати  в  біле  світло  місяця,  
як  під  обличчя  злого  генія,  
як  на  долоню  бога-велетня,  
як  в  тепле  озеро  нічне.  

Коли  думки,  як  мари,  бісяться,  
коли  сама  в  фінальній  сцені  я  –
скоритись  світлу.  Місяць  вселення
в  людину  позирці  зачне.

Довкіл  завісою  розвіється,  
а  чи  розсіється  пилинами
і  простір  вийде  з  безконечності,  
як  перше  слово  з-за  куліс,  

як  павза  часу,  що  намріється
тугими  чорними  хвилинами.  
Ступати  в  контури  безпечності
супутника,  що  в  мене  вріс.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928466
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Рувану Талі

Коли серце не має ваги

О  музи  мої,  оперезані  волосиною
з  голови  мудрого  чоловіка,  який  пішов,  
з  піснею  монотонною,  надокучливою,  осиною
від  брови  до  брови  кусаєте  і  накладаєте  жалом  шов.
Так,  коли  серце  вже  зовсім  не  має  ваги  –  
єдиним  доказом  його  існування,  
наче  відбиток  чиєїсь  в  кров  умоченої  ноги,  
є  на  міжбрів'ї  діаграма  його  вагання.

Я  не  старію,  це  просто  осінь  ламає  гілляччя
моїми  зусиллями,  бо  любить  палити  вогні.  
На  березі  річки  багаття,  що  ворон,  закряче,  
чи  це  ворон  вогнем  затріскоче,  
та  змовкне  до  ранку  конче.  
Я  люблю  ці  холодні,  самотні,  правдиві  дні,
коли  музи,  як  іскри,  злітають  до  неба  ночі,  
тліють  і  гірко  пахнуть  тліючі  їхні  опаски.  
Підпалені  феї  поезії  собою  нагадую  очі
мудрого  чоловіка,  який  пішов.  

З  осінньої  ласки,  
коли  слова  вже  зовсім  не  мають  ваги  –  
єдиним  доказом  їхнього  існування  
є  зітхання
гілляччя  в  багатті,  
тихі,  але  ритмічні,  
що  малюють  діаграмою  на  моєму  чолі
глибоку  нав'язливу  вічність,  
наче  відбиток  чиєїсь  ноги,  
вимащеної  в  золі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928218
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Олеся Шевчук

Зимне

За  чверть  до  зими  -  кожна  ланка  теплоти
 заливається  міжсезонням  холоду,  
Залишаючи  свої  розводи
 в  кожній  з  декад  місяців,
 як  екзистенція  світла,  
Як  атоми,  
що  стрибають  по  вагонах  
людських  душ,  
зберігаючи  нейтралітет,  
Аби  поза  падолистом,  поза  зимою  замуляти  між  ребрами
 цвітом  весни.  
Щоб  закрити  кожну  з  ран,  
де  забагато  чорнооких  сутінок.  
Аби  роздерти  із  фраз  колючих
 уривки  з  зими,  
Аби  посічену  блакить  очей
 наповнити  грацією  тепла,  
Світанками  сугестій  березня.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928396
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Рувану Талі

Ступати в біле світло місяця

Так  просто  є
ступати  в  біле  світло  місяця
з  темним  північним  серцем.  
Наче  воскресіння  словом
ця  хода  звільнення  
і  спустошення,  
адже  пустка  душі  –  
це  не  найстрашніша  з  кар
для  люблячих.  
Біль  –  
це  стояти  без  шкіри  
під  струменем  з  перевернутої
небесної  сільниці  
і  залишатися  вмисно,  
щоб  забути,  
звідки  ти  вийшов.  
На  третій  сходинці  від  низу,  
такій  привабливо  чистій,  
можна  просидіти  вічність,  
обіймаючи  веселого  пса,  
і  повільно,  
втрачаючи  пильність,  
відійти  
легким  і  заспокоєним,  
впокореним.  
Сидіти  так  вічно
й  не  бачити,  
що  за  ​місячним  водоспадом
настав  уже  ранок,  
в  який  оплакують  
впокореного.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928410
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021


Володимир Каразуб

МУЗЕЙ КОМАХ

Природа  ховає  в  бурштин  комах,
А  люди  несуть  бурштин  у  музей,
І  декотрі  з  них  в  поетичних  рядках
Пишуть  про  вирок  жіночих  очей.
І  ті,  що  по  лісі  блукають,  і  ті,
Що  мають  для  слова  янтар  із  грудей,
Вірять,  у  Того,  хто  любить  вірші,
Збираючи  душі  своїх  людей.


05.10.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927786
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Щєпкін Сергій

Якось тихо…

на  душі  якось  тихо  а  в  листі  шепочеться  вітер
всі  думки  позникали  зійшли  до  мудріших  осель
тільки  чокнутий  час  який  треба  кудись  та  подіти
хоч  не  хоч  а  нестримно  кудись  безперервно  несе

он  і  місяць  зійшов  у  серпанку  видніється  привид
ніби  лізе  на  гору  на  ту  що  там  нібито  є
але  шлях  його  якось  не  прямо  а  нібито  криво
наче  час  навіть  місяцем  чокнуто  ліпить  своє

а  до  сонця  за  сценою  хмар  не  тримає  признання
навіть  вітер  у  листі  нечемно  з  орхестри  пішов
на  душі  якось  тихо  і  падає  крапля  остання
з  того  келиха  що  самовпевнено  зветься  любов

***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927804
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Ки Ба 1

слід звіра


не  загуби  слід  звіра  в  листя  золоті_
цю  нитку  аріадни  у  прийдешнє_
як  вкопаний_  під  ліхтарем_  на  холоді_
ніч  вперто  смокче  душу  з-під  одежі_
>
чи  це  рука  мерця  штовхає  маятник,
чи  так  акація  торкається  до  місяця_
за  мить  бездонну  варто  вічність  згаяти,
в  масиві  битих  вікон  свічка  біситься_
>
відспівано  вовками  літо  бабине
відсіяно  думки,  промито  істини_
пустих  очей  примерзлі  виноградини
іскряться  на  невизначеній  відстані_
>
не  загуби  слід  звіра_  в  хащах  пам’яті
трясеться  тінь  пропащої  спокуси_
схилившись_  вкрившись  каптуром_  на  паперті
чекаєш  сонця  першого  укусу_    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927603
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Єлена Дорофієвська

Під тонкою тканиною її живота…

Під  тонкою  тканиною  її  живота  —
глибока  солона  ніч,  темне  солодке  море,
море  хвилює  прихована  в  нім  висота  —
небесне  провалля,  яке  до  світанку  зморить
човен  із  дивних  давен,  із  давніх  дивин...

Власне,  сам  він
перемовляєтиметься  із  прірвою,  
щоб  напуватися  нею,
доки  здригнеться,  
й  під  повнею  над  землею  
схлине,  неначе  схлипне,  тяжка  вода,  
ніби  її  приспав,  ніби  загойдав...  

Потім  стисне  руку  її  в  руці,  мов  ритуальний  ніж,  
і  густо  мовчить,  наче  гоїть  численні  рани,  
які  неминуче  сильніше  болять  під  ранок,  
й  слова,  що  не  вимовить  знову  і  знову  —  
ті  ж.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927621
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Олеся Шевчук

Тактильне

Бо  направду,  
кожна  інтонація  наших  відчуттів,  
За  титрами  дотику,  
за  простором  світогляду,
Що  холодне  від  відокремлення  почуттів  
І  через  шпаринку  тепла  -
 голосить  зростанням  радості.  
В  повітрі  гойдається,  
як  дитинча,  закутане  по  коліна,
В  подихи  мрій
 і  тихо  жде  
поки  розростеться,  
Стане  на  максимум  голоснішим,  
Поки  сповнить  любов'ю,
Поки  не  оголить
 внутрішньо  межі  подихів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927593
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Тачикома

Сам себе переконує

Я  ходив  за  обрій.  Пішки.  Не  в  забуття,
А  туди,  де  немає  «тут»,  і  немає  «там»,
І  за  краєм  світу  часто  губив  взуття,  
І,  куди  приходив,  там  і  була  мета.

А  тепер  не  ходжу...  вдивляюся  у  вікно
Сам  до  себе  лаюся:  «Годі!  Дарма!  Дарма...
І  не  клич  мене  -  бо  я  зрозумів  давно,
Що  немає  обрію.  Геть.  Взагалі  нема».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114879
дата надходження 02.02.2009
дата закладки 09.10.2021


vero.ronica

Більше

Дощ  вдаряє  нестямно  по  клавіатурі  твого  підвіконня
У  спробі  написати  щось  путнє.  І  ти,  сонна,  думаєш,  що
він  буде  тебе  любити,  казати,  що  ти  непогано  пишеш,
В  той  час,  як  твоя  мама  не  читала  жодного  твого  вірша.

Згорнулась  в  калач  субота  від  вересневої  втоми,
Необережно  розкладеної  на  полиці  у  тебе  вдома,
Коли  в  твоєму  спальному  районі  вимикають  світло  -
Біда  від  того,  що  рівнодення  минуло,  літо  давно  одквітло,

І  ніч  відгризає  собі  день  шмат  за  шматом,
Та  їсть  без  солі.
На  подвір'ї  п'яничка  скаржиться  на  свою  долю,  
а  ще  бідкається,  що  скаже  про  гуляння  його  дружина.
Згодом  мовчатиме  весь  вечір,  тримаючи  коло  серця  портрет  сина,
Котрий  не  повернеться.

У  спробі  написати  щось  путнє  дощ  забиває  на  пробіли  та  коми.
Усе,  що  буде  лунати  з  твого  горла,  зжиратиме  втома
І  тобі,  непитущому,  осінь  бліда  язик  розв'яже  -
Згадаєш  усіх  святих,  живих,  ...і  тих,  про  кого  вголос  не  скажеш.

Зробила  ще  один  повний  оберт  годинникова  стрілка  -
Опівночі  рівно  тріщить  салют  і  хрипить  бруківка.  
За  чим  не  чути,  як  стукотить  надірване  серце  мами
Від  старого  альбому,  бо  це  наразі  єдине,  що  вона  має.

Вересень  з  нами  говорить  через  айстри  і  чорнобривці
У  вогні  згорають  молоді  обличчя  на  фотоплівці.
Їхні  голоси  ніколи  більше  до  нас  не  заговорять,
Від  них  нам  лишилися  записи  й  теплі  спогади.

Бродячі  зорі  гарцюють  в  небі  скаженими  псами,
Зминають  багно  безкрає  як  глину,  своїми  носами
мокрими  нюхають  втоптане  чорне  сире  небо.
Дерева  метуть,  де  дотягуються,  бо  так  треба

Холодне  рядно,  зіткане  з  чорноти  небесної,  обіймає
Плечі,  руки,  спину,  живіт,  стегна,  неначе  чує,  неначе  знає,
Що  болить  усе.  Що  звіряча  втома  і  не  пишуться  вірші,
Ба  навіть
не  дихається  більше.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926291
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 06.10.2021


Володимир Каразуб

КАФЕ "ДОРОЖНЕ"

Знаєш,  буває  так,  що  сказати  нічого,
І  без  зайвої  скромності  та  риторики  –  
Не  просто  мовчати,  а  промовчати,
По-справжньому  вдумливо  не  тараторити.
Та  й,  що  сказати,  хіба  для  рими
Щось  дуже  простеньке  і  пустопорожнє,
Бо  все,  що  важливе  присутньо-незриме,
Як  погляд  туристки  в  кафе  "Дорожне".
Тому  не  скажу,  я  нічого  лишнього,
Взагалі  нічого,  що  варта  подиху.
Я  випитав  слово  у  Всевишнього,
І  став  мовчазливим,  самотнім,
злодієм.

27.04.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926863
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 06.10.2021


мелодія сонця

балада внутрішньосхолоднілих. Метелик

пелюстки  крил  ліниво  
розпливають  вібрації  повітря
перестиглого
як  прокидаються  очі
суглоби  в  судомах
ранку

посілі  фантоми  птахів
оголених  напів_провідників
чистого  неба
провіддя

малюють  осоки
високо  на  прорізі  вітру
розлив

діагонально  до  стелі
безхатька
що  дивиться  
вшир

ширма  листків
розписаних  кольором  осені
й  літер  затоплених
глузду

це  жили
живих
що  повільно
примружують
тіло
до  
холоду
попередньо  
застиглого  серця
за  вічність  зими
що  лиш  заглянула  
у  вічко  метелика  крильця
зайшла  без  запрошень
приручує  вітер  на  схибу

..а  ти  лети  до  кінця..

намагається  вибити  скло
воно  ж  нарікає  безсмертя

°

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927128
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021


мелодія сонця

нок. тюрн 1. 0. 2. 1

ранок  -  
..димка..
ро
димка
оголеного
міста
з_сон_ного
-наїв-
ного

озеро
мов
жабри  
дихань  його
амфібії
мелодія  ковзає
туманними  вітряками
як  лагід-но  кішку  по  шерсті
муркає  
мрійливими  птахами
на  волоссі  трави  
приморозь
скошена  нео-графіка
привідкриває  око  
сонцем
ліниво

вигин
повздовжнього  дня
.гірка.
лінією  листу  верби
сплутано
завбільшки
в  маленький  хаос
і  прихисток  зеленого
.долу.

вечір
.
поверх  13
аппокаліптика  спогадів
вікна  вирізьблені
шестигранники
з  панорамою  далі
повздож-за  місто
_ліс_уЯви_
барвний
барвник
сьогоднішнього
усміхненого
смутку
жовтого
.
зорі
.
вид-но
.
.
венера  в  скорпіоні
 місяць
підглядає
червоним  човником
привітно  сколисує
астрологію  Бетховена

випадкового  співрозмовника
довідника  вгадок  кольорової  карти  провидця  твоє  дороги  дому
де  зорі  
ще  більшають
а  місяць  всміхається
і  Но_
_Ти

ти
розпрямлюєшся
у  новий
Сон


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926818
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Євгенія Ісаєва

близький

ословлене  нерозуміння
найвища  форма  близькості

[i]бійся  розуміння[/i]
так  ти  казав
я  боюся  чужого
та  захланно
шукаю  твого
чистий  спалах  згасає
лишає  по  собі
разючу  сліпоту
і  образ  недосяжного
що  стиха  тане
у  внутрішній  темряві
час  повертає
до  початку  всього

тепер  знаю  межу  зближення
он  вона
за  рогом
що  я  його  навіть  не  бачу
твій  дім  поневолі
стає  метафорою  твого  життя
невидимого
одинокого
і  мимобіжного
ненавидиш  метафори
та  відсутність  дотику
породжує  їх
ненастанно

близькість
то  гостре  каміння  
нам  попід  ноги
і  два  запахи  крови
що  їх  вітер  сплітає
в  один

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926742
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


vero.ronica

Колючка

Вплелася  думка,  вузликом  закручена,
Нав'язлива,  у  підмізинний  палець
Колючка  встромлена  -  заручниця.  
                                                       Заручена.

Розтріскався  блискучий  білий  глянець
Полив'яний.  В  хитанні  ствердних  слів  
Корінням  у  каміння,
Старих  богів  гілляччя  не  підстрижене
Щоку  зідрало.  Горизонт  закашлявся,
Зробив  одну  затяжку  -  мучить  совість.

В  густій  імлі,  мов  в'язень,  липко  в'язне
Німим  плачем  її  беззуба  гордість,
В  словах,  котрі  не  мають  більше  значення.
 
Її  вустами  живиться  приреченість.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926703
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021


vero.ronica

Лист

Вітаю,  друже.  
                Вересень  минає  
                листком  порожнім.  
В  галереї  -  долі
Рілля  посічене  розпеченим  металом,
І  серця  оранка  кровить.  На  полі  бою
Стоїш,  мов  хрест,  поранений  мовчанням
Із  тилу.
             Друже,  
             Вересень  минає.
А  я  тебе  направду  і  не  знаю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926704
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021


Андре Ільєн*

… щоб у неба стало сил [“ ї “]

неба  бракує,  щоби  розставити  
крапки    над  “  ї  “
кортить  загнати  у  коми  
й  впиріщить  три  крапки  …
пальці  не  чують  ні  блиску  зір,
ні  хрускоту  застигаючих
мов  трускавковий  джем  чорнил
лінії  розбігаються,  
а  вже  у  наступній  секунді
не  вимушено  переплітаються
в  розмитому  очікуванні
набутися  літерами
напитися  чорнилами  наших  думок
аби  зберегти  на  потім
відбитки  наших  тіл,
тіні  різних  душ
та  ритми  не  порожніх  сердець
головне,  щоб  барв  вистарчило
і  щоб  у  неба  стало  сил,  бо  ж  
крапок  над  “  ї  “
таки  дві  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926582
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Crystal view

t. s. eliot, the rock, part I, 1

орел  ширяє  під  склепінням  світу,
оріон  з  собаками  переслідує  свою  невловиму  хіть  –
о,  цей  одвічний,  довічний  заколот  в  віковічнім  ладу  зірок,
о,  ненастанне  оновлення  в  колі  старих  часів,
о,  світе  весни  та  осені,  народження  та  помирання!
нескінченне  кружляння  ідеї  та  дії,
нескінченне  винаходження,  нескінченний  дослід  –
все  то  дає  уявлення  про  рух,  та  не  дає  про  сталість;
дає  знання  про  мову,  та  не  про  мовчання;
знання  про  слова  та  звуки,  та  не  знання  про  слово.

всі  наші  знання  наближають  нас  до  глупоти,
всі  наші  глупоти  ведуть  до  смерти,
та  близькість  до  смерти  –  то  є  зовсім  не  близькість  до  бога.
де  є  життя,  що  ми  втратили,  поки  снували  життя?
де  є  мудрість,  що  ми  її  втратили,  нагромаджуючи  знання?
де  є  знання,  що  ми  втратили,  збираючи  новини?
небесні  кола  двадцятьох  земних  століть
віднесли  нас  від  бога  й  наблизили  до  праху.

я  мандрував  до  лондона  –  міста,  що  дбає  про  час,
де  річка  тече  з  іноземними  впливами.  –
там  я  почув:  "маємо  в  себе  тут  забагато  храмів,
а  замало  біфштексових  закладів".  казали  так:
[i]нехай  ті  попи  та  вікарії  відійдуть  собі  на  спочинок:
чи  людям  потрібна  церква  там,  де  в  них  діло  та  праця?  –
ні,  лиш  там,  де  вони  звичайно  справляють  свій  день  неділі.
тут  нам  в  місті  не  треба  дзвонів:
нехай  вони  збуджують  вранці  робітничі  квартали.[/i]
я  мандрував  передмістями,  й  там  казали:
[i]ми  працюємо  шість  днів  на  тиждень,  а  на  сьомий  ми  вирушаємо
там,  на  природу,  відпочивати;
а  як  нема  погоди,  сидимо  вдома,  читаємо
газети[/i].  в  індустріяльних  районах  мені  кивали
на  закони  економіки,  на  маркетинг  і  на  все  таке  инше;
а  село,  очевидно,  найпридатніше  для  пікніків.
зі  всього  виходить  так,  що  церкві  немає  місця
ні  в  селі,  ні  в  передмістях;  а  в  самому  місті  –
лиш  там  і  тоді,  де  гуляють  бучне  весілля  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752603
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 25.09.2021


vero.ronica

Щоки горять

Світло  від  лампи  гарячими  плямами
Стіни  обмазує,  злущує  темряву.
Щоки  горять  -  пригорнися  долонями
До  незнайомих  стрибаючих  рис;
Завтра  впізнаєш,  а  поки  недогарок
Свічки  плете  невагоме  мереживо
Вузликом  чужості  в  тебе  за  спиною,
Пестить  волосся,  розчісує  чуб.
Завтра  впізнаєш,  а  поки  пожежею
Вмите  обличчя  згасає,  на  згарищі
Пишеться  доля.  Шкода  лиш,  що  нарізно,
Навіть  якщо  упізнаєш  мене.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925794
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Enol

Без Кінця, без Початку: Грибниці

Сонце  зійде  тільки  зі  стану  остаточної  самотності.
                                                             -  Станіслав  Лем,  Маска


Гаряча  і  Шовковиста  Приваба

Якби  Гість  розгорнув  руками  іпомею  пурпурову,
якою  замасковані  овальні  дубові  двері  ззовні
Відчинив  би  їх  та  зайшов  у  цей  коридорчик
стіни  якого  викладені  темним  камінням  
та  закінчується  пітьмою  і  глухим  кутом
в  якому  зберігається  витесана  з  черешні  ванна
І  повернув  би  наліво  у  дверний  отвір  без  дверей  -
його  зустріла  б  вся  в  ліанах  каріатида-дріада,
що  високу  напівсферичну  стелю  підпирала
своїми  дихотомічними  пагонами-грибницями  
стоячи  посеред  єдиної  не  маленької  кімнати  
Вона  тримала  собою  весь  крейдяний  пагорб  
та  горіховий  сад,  що  давно  висаджений  на  ньому
Габродолеритова,  Вона  висічена  усміхненою  
Вона  рада,  що  в  Неї  є  тепер  призначення
окрім  того,  як  лежати  на  дні  породою  замуленою  
А  під  Нею  розляглася  з  не  меншою  вдякою
Дуб,  Граб,  В'яз  -  підлога  вітровальна,  
що  дякує  теплом  за  відстрочення  Свого  гниття
усіх  на  ній  лежачих,  шерстяне  покривало  -  
спальне  ложе,  мінімум,  більше  й  не  потрібно
Якби  Хтось  все  ж  пройшов  у  той  отвір
Він  побачив  би  зліва  єдине  кругле  віконце
та  те,  як  за  ним  пролітали  світлячки
тисячі  їх,  і  всі  мерехтять  в  один  такт  
заграючи  і  запрошуючи  до  кохання
світляків,  що  звисали  в  кімнаті  з  ліан,  
що  нічниками  давали  жовте  світло  
та  підсвічували  для  Гостя  інтер'єр  
тільки  для  Хазяїв  знайомими  сузір'ями      
Під  вікном  -  столик  в  скатертині,
два  стільці  збиті  пазами  з  дощок  товстих  
за  нею  кухонний  гарнітур  в  раковині,  
тумбах  для  посуду  і  харчу,  духовці,
і  звісно  -  на  дровах  кам'яній  грубці  
з  двома  конфорками,  чайник  на  одній  
Гість  рухається  далі  по  стрільці  часовій
Викладені  каменем  стіни  до  половини
висоти  закривали  крейдову  мозаїку
з  черепашок  і  древніх  водоростей  бежевих  
на  тлі  білому,  ще  один  бездверний  отвір,
що  там  -  невідомо,  нічого  не  видно,  темно  
за  ним  ще  один  столик-швейна  машинка  
чорне  дзеркало  в  бронзовій  оправі  сперте  на  стіну
ящички  з  пряжею  і  полотнами  для  викройки    
Госте,  Ти  занадто  важко  ступаєш
Твої  кроки  розбудили  дівчину  рудоволосу,  
яка  головою  лежала  на  грудях  татуйованих    
На  Ній  не  було  нічого,  окрім  сорочечки  напівпрозорої
Вони  обидвоє  пахли  чебрецем,  бо  милися  разом
Дівчина  ця  була  приємно  розчарована,
коли  побачила,  що  вся  основна  робота  
вже  давно  тут  закінчена,  але  Вони  лежали
під  стелею,  що  ще  муром  не  була  зафіксована

Я  прокинувся  від  того,
що  вона  лоскотала  моє  обличчя
Своїм  рудим  волоссям,  будила
 розум,  бо  тіло  давно  підіймано  було  
Падає  світ  чи  то  Я  у  ніжне  шумовиння
Як  за  Тебе  стати  сильнішим,
щоб  Ти  розслабилась  нарешті  
у  Своєму  праві  на  слабкість  
-  Я  була  б  рада  приймати
всі  твої  виплески  ненависті
від  яких  ще  ніхто  не  помер
будь  жадібно-незграбним
Заповни  порожнечу  в  Мені,
як  Я  заповнюю  зараз  в  Тобі
вогнем,  що  Мене  з'їсть
Я  вимагаю,  Ти  повинен
Ні,  Ти  Мені  за  все  винен
Це  те,  що  Ти  хотів  почути?
Ти  не  втамуєш  спрагу,  
не  відіп'єш  все  з  чаші
поки  не  піднімешся,  
щоб  Її  наповнити
Втіль  в  реальність  Свої  сни,
в  яких  Ти  смокчеш  груди  Мої  
Я  знаю,  що  в  Тобі  є  щось  гаряче
І  Я  знаю,  що  воно  на  реальність
без  Мене  не  переноситься,  радію,  -
Вона  говорила  ніжно,  і  тихо,
ніби  боялася  все-таки  будити,
а  Він  вислухав,  уважно,
із  розплющеними  широко  очима,
обернувся  спиною  і  ліг  далі  спати
Віві  ошелешено  помотала  головою,
і  почала  бити  його  плече  рукою,
била,  поки  не  почула  Його  регіт,
поки  Він  не  обернувся  зі  словами,  -
Залазь  на  Мене,  не  бійся  лягати,
Твоя  вага  -  у  світі  найприємніша.
Єдина  важкість  яку  Я  б  хотів  відчувати.  -  
Все  тривало  не  довго  в  позі  риби,
в  полярно-перехресному  коханні
до  сорому,  для  неї,  та  і  для  мене
все  через  перезбудження  її  невмілими  
і  тремтячими  не  від  страху  рук
-  Вона  як  вустриця  на  смак,  -
говорить  вдумливо  на  слух,  -
 ..делікатес  практично.
Не  така  щільна  звісно,
вершково-солонувата  
Куштував  колись  напевно?
Скажу,  ікра  більш  нудотна  
-  Куштував,  і  більше  не  зможу.  -
Сміється,  високо.
Початок,  точно  для  Неї,
та  і  для,  можливо,  Мене  зараз,
не  колись  там  "де-не-де"
І  Вона  так  мило  кричала,
тремтіла  і  кам'яніла
такі  спокусливі  
м'язові  волокна  на  ногах
висвітлюючи  напруженням  
 сміялася,  і  плакала,  не  сльозами  
пригортала  і  показувала  язика
поки  за  вікном  світлячки  не  згасли  
-  Цього  варто  було  чекати  все  життя,
а  не  десять  якихсь  там  тільки  років  
Дай  мені  часу  і  я  зроблю  тебе  найщасливішим
-  Ну,  інакше  я  втечу  до  колишніх
-  Серйозно,  саме  зараз  про  це  хочеш  поговорити?  
Думаєш,  Вони  Тебе  чекали  всі  ці  роки?
Ні  з  ким  не  кохалися,  не  відчуваєш  їхньої  зради?
-  Кохалися,  та  при  цьому  нікого  з  тих  не  любили.
Ти  ж,  знаю,  постійно  думала  про  них.
Та  Я  перший  вибрав  смертність.
Перший  й  кохаюсь  по  любові.
-  Ля',  а  це  що  ще  таке?  Найкраще  
чи  найгірше  зізнання  у  взаємності?
Бо  Ти  зрадив  Їм  зі  мною
Так  чому  розійшлися,
якщо  Ти  це  все  говориш?
-  Тому,  що  Їх  було  відразу  двоє.
-  Та  Ти  це  просто  знущаєшся.  
Я  все  чекала,  коли  Ти  розповіси  
вже  щось  зі  Свого  минулого,
про  Свої  придавлені  почуття.
Не  переводячи  все  в  якийсь  жарт.
Це  ще  одна  з  Твоїх  скажених  історій?
-  Головна,  про  те,  як  Мені  не  везе  з  жінками.
Всі  такі  до  огидної  краси  саможертовні.
Таке  насправді  щастя,  та  й  добре,
що  протилежно  іншого  не  спробував.
Все  складно,  ми  троє  не  разом
тільки  тому,  що  не  розуміємо,
що  нас  тримало  б  разом.  
Вибач  за  тавтологію,
це  як  "знак"  всієї  дурості.
-  Я  все  ще  думаю,  що  Ти  жартуєш,
але  й  розумію,  Ти  щось  таке  говорив.
Гра  у  вічність  -  це  гра  у  дитину,  
де  віддаєш  контроль  над  своїм  життям  іншому.
Входиш  у  залежність,  і  потім  важко  відмовитись
від  такого  способу  існування,  бувши  в  опіці.
А  ще  важче  з  часом  знайти  когось  "гіднішого".
Я  руйную  найгіршу  або  найкращу  історію  кохання?
Недоступну  для  розуміння  простому  смертному.  
Невже  Ти  вибрав  "смерть"  лиш  тому,
що  все  для  Тебе  вже  пройдений  етап?  -
Чорнявий  обернувся  та  ліг  на  бік,  -
Люблю  коли  Ти  заводиш  мене  в  тупик.
Це  допомагає  задуматися,  що  творю.
Я  не  хочу  жити,  та  й  не  хочу  вмирати.
-  Ти  тільки  що  озвучив  умовивід
до  якого  всі  приходять,  та  всі  його  замовчують,
бо  світ  все  ще  сяє  для  Них  яскравими  фарбами.
-  Я  просто  прикладом  хочу  подати  звільнення.
Але  боюся,  що  роблю  лише  гірше.
Вони  вмруть  відразу  за  Мною.
Я  це  все  кою,  щоб  саме  Мене
через  Них  не  спіткала  така  доля,
відчаю  і  самотності.  
-  Думаю,  добре,  залишатися  друзями,
рідними  після  розлуки,  для  людей.  
Ви  ж  одне  одного  викохували,
значить  між  Вами  щось  та  було.
А  для  Вас  -  це  все  рівно,  що  кайдани.  
-  Віві,  в  Мене  так  болить  за  них,  знала  б  Ти.
Знала  б  Ти  Нашу  історію  -  і  в  Тебе  боліло.
Вони  вдають  одна  одній  ніби  до  Мене  не  ходять.
Вдають  ніби  не  знають  про  походеньки  одна  одної.  
Чоловік  не  вартий  Їхньої  розірваної  дружби..
Мені  не  потрібно  навіть  зараз  мати  змоги
прочитати  Твої  думки.  Ні,  там  не  було  "коїтусу",
є  багато  інших  способів,  -  Віві  покачала  головою,  
-  Так,  так,  натошнів  Ти  Мені  ними,
ще  полізеш  язиком  туди  -  знову  дам  по  морді.
Та  Я  тепер  розумію,  що  це  може  смакувати..
-  Та  до  цього  не  доходило,  Ми  просто  говорили.  
Знаєш,  бесіди  по  вирішенню  суспільних  проблем,
рішення  в  яких  краще  не  приймати  самотужки.
Вони  дійшли  до  того,  що  приходили  в  ликах  одна  одної.
І  Я  до  цих  пір  не  впевнений  коли  була  "Яка".  -
Молода  Леді  глянула  вже  не  здивовано  на  рельєфну  спину,
яка  почала  швидко  здійматися,  наче  володар  її  задихається
Леді  не  знає,  що  робити,  коли  чоловік  покаяним  плаче,  
-  Це  всього  лиш  початок,  все  буде  добре.
Тобі  щось  приготувати?  Чи  все-таки  поспимо?
-  Обійми  Мене,  -  говорить  загрубілий  голос  
в  закладений  ніс,  що  не  дає  вирівняти  тиск  
в  горлі,  і  на  зв'язках  голосових,
І  молода  Леді  обіймає  збоку,  як  може
Думає  лиш,  краще  б  цього  всього  не  було
Нехай  би  був  знову  "жарт"  всього,  
і  безрезультативна,  але  весела  суперечка  
Думає  і  усміхається,  Я  отримала  від  Нього
мінімум  і  максимум,  Отримала  те,  чого  бажала
Ні,  Вів'єн  це  низько,  просто  виправдання
для  того,  щоб  Його  покинути,
заради  ж  Нього,  якщо  буде  потрібно
Песику  не  забути,  як  це  лаяти  і  гавкати
Він  все  буде  живність  полюванням  рятувати
Минуле  в  сонячному  сплетінні  з  хрустом
Його  плечища  скидали  розправляючись
І  знову  скручувалися  відкриваючись
Моїм  незручним  материнським  обіймам    
Він  краще  дитяти,  бо  вже  народилось,
і  лиш  одною  пітьмою  виховувалось
Ангелом  загробного  життя,
що  співав  даруючи  спокій
Творячи  завжди  зло,
що  закінчувалось  благом,  -
"Просто  втримай  мене  в  цю  секунду
Давай  не  скажемо  ані  слова
Дозволь  мені  перевести  подих,  Люба
Утримавши,  перш  ніж  він  вислизне  востаннє".
                                   -  Rapture  "The  Times  We  Bled"


Бера  

Та  не  буде  втамована  твоя  жага  відплати,  
та  не  висохне  кров  на  твоєму  мечі,
і  нехай  не  відчуємо  ми  більше  потреби  в  тобі.  
                                                   -  Скрижалі  Корракса,  7:17

Зубаті  леза  мечів,  сокир  і  кіс,
наконечники  списів  і  гігантських  стріл
попадали  і  лежать  під  поривами  вітру
в  сяйві  білого  Сонця,  як  місячної  ночі  
ось  там  зліва  за  єдиним  тут  вікном
гра  нагрівання  різних  сторін  планети,
курчати  на  вертелі  своєї  швидкої  осі  
Ні,  Вона  не  крутиться  -  захват  приливний  
породжує  з  водню  у  Юпітера  запозиченого
митця-різьбяра  з  вітрогонів  шквальних  
Так,  це  все  потрібно  читати  швидше,
щоб  воно  хоч  якось  римувалося  
Щось  не  так  з  сприйняттям,  та  часом  
Все  ще  у  вухах  гудить  Ріг  Гавриїла,
Всі  очікували  кінця  в  камінні  з  неба
і  нового  початку  на  змучених  землях  
содомського  вина  напившись  до  блювоти  
Що  вже  мила  вода,  а  Вона  осквернена
власними  відходами  марнотратства
Всього  лиш  побувати  в  Атріумі
Цього  Мені  в  принципі  достатньо
Тут  Весь  спокій  людської  величі  
Розкаювана  прекрасна  грішниця
Хто  ж  залишив  для  Мене  тії  ж  квіти
на  долоні  Твоїй  лівій  стеблами  снопчиком
квіттям  на  череп,  що  біля  колін  Твоїх  побитих
Я  стискаю  голову,  видавлюю  пальцями  свої  очі
Все  ще  можу  повірити,  що  тут  хтось  все  ще  буває
Саджає  квіти,  хризантеми  зеленими  кублами
квітнуть  першою  біленою  посеред  чогось,  
що  вже  посохло,  почорніло  і  погнило  
Юринея  верболиста  цвітне  пурпористо
Звідки  вона  тут,  відрощує  свої  сім'янки,
щоб  нахабно  переліт  повітрям  влаштувати  
чи  скористатися  хутряними  попутниками
Літня  Бера  стоїть  похилена  важкістю  гілля
від  груш  зарум'янених  на  розставлених  руках
під  нею  на  бруківці  лежать  гниттям  усміхнені  
перші  опалі,  а  над  ними  дзижчать..  шершні?
Стратифікація  потрібна  сухим  морозом
Лампи  схоже  давно  мерехтять  -  поміняти
Все  тут  прибрати,  басейн  почистити
Вся  тут  плитка  чорна  від  бруду,
як  очі  козла  в  лице  якого  дивлюсь  Я
-  Так  чого  Ти  повернувся,  -
говорить  антропоморфний  козел  Енолу
тримаючи  молоде  висохле  деревце
в  руці  правій  корінням  рогатим  догори,  -
-  Чому  козел?
-  Тому,  що  хутро,  бо  зовні,
на  вулиці,  за  шлюзами  холодно.
Тому,  що  Безсмертя  -  темінь  понять.  
-  Чому  Ти  тут,  Денеб.  Де  Ліра?
-  Вона  вільна,  це  Я  залежний.  Ти  ж  тут  думкарь,
напевно  доходив  до  вислову  "Вибрати  Життя".
"Неморальну  щедрість  інцесту  розуміння
на  противагу  капіталістичній  байдужості".
Приземленість  у  людському  возвеличенні.
Свободу  волі  в  бажанні  влади  і  сили  Їх,
Древніх,  а  Ти  інститут  вже  закінчив?
Куди  мчиш  Ти  за  корисністю,  не  здужаєш.
Божевілля  -  це  все,  що  ти  отримаєш.
Тільки,  щоб  змогти  перетворити  воду  у  вино.
Оманений  ілюзією  безконечних  можливостей.
Раса  холоднокровних  науковців  -
ні,  це  не  людська  утопія,  люди  -  лінивці.
Їх  лякає  все  з  високим  порогом  входження.
Зацікавленість?  Так  її  видно,  ні,  не  цікаво.
Бог  -  істота  тілесна,  частина  симбіозу,
істотність  чию  завуальовано  духовністю.
Там,  де  вони  прямо  зв'язані  з  Творцями,
а  не  третіми  самозацикленими  істотами,
що  руйнують  все  опалою  лускою,
всю  їхню  істину  свободу  розмноження.  -
рештками  знеможених  і  поглинутих.
Живуть  на  камінні  і  ґрунті  скинутому
зміїною  всепоглинальною  любов'ю.
Які  "мати-Земля"  не  сміє  переробляти,
як  щось,  що  є  вже  в  родючості  живим.
Співіснування  з  тими,  кого  не  розумієш,
ще  ніколи  не  було  таким  близьким.
Вони  заслуговують  на  щасливий  кінець
чортів,  який  все  ще  будуть  находити.
Я  там  попанував  би  наступну  тисячу  років.
Не  довше,  зникає  зацікавленість  в  користолюбстві.
Потрібні  послідовники,  скільки  ж  їх  набереться
до  кінця  часів,  якщо  Вони  не  будуть  вести  череду.  
Зроблю  все,  що  зможу,  нехай  інші  спробують  краще.
Невпевненість  і  бажання  зробити  все  ідеально
нівелювалися  б  всією  тією  абсурдністю.
Зробив  би  все,  щоб  остання  нація  не  вмерла
в  інтелектуальному  і  суспільному  безплідді.
Хто  це  все  запустив?  Що  Ним  керувало?
Як  не  хаотична  любов  до  дії  хаосу  в  каві.
Космічне  лате  вже  майже  біле.
Першим  вмирає  герой  безнадійний,
або  в  кінці  ситуацію  рятує  Він  єдиний.  
Настав  час  жахливих  чудес.
Відвернутий  будівельниками  камінь
стає  основую  кута  в  фундаменті.  
Буду  зір  поверти  плюючи  в  очі  сліпі.
Буду  кидати  грішних  у  вогонь  вічний,
що  не  гасне,  і  не  спалює  їх  хробаків.
А  так  -  у  всіх  віках  були  люди  щасливі.
Але  після  пеніциліну  їх  стало  куди  більше,
а  він  там  росте  в  них  на  деревах  практично.
Витівки  на  межі  допустимого,
у  "Ти  не  можеш  вбити  те,  чого  не  творив".
Задрапований  світ,  без  внутрішніх  переживань.
Чого  б  не  вчили  граблі,  люди  все  рівно  вірять  в  чудеса.
Любовні  зв'язки  найміцніші,  але  варті  лиш  скла.
Безстидна  сексуальність  в  обхід  лицемір'ю.
Найвидиміше  завжди  находиться  на  поверхні,
але  це  "бачене"  не  хочуть  люди  бачити.
Первородний  гріх  завуальовано  непорочністю
молитви  і  фанатичною  любов'ю  до  минулого
сурових  добропорядних  хіпарів.
Я  б  там  був  божком  ревнощів.
Елементом  хаосу  в  бажаннях
котрі  дасть  колективізація
і  заздрість,  яка  вже  давно  є  там,
де  люди  не  живуть  на  землі  в  достатку.
Вони  не  зайдуть  далеко  без  викопного  палива.
Завжди  є  добро  і  зло,  поки  і  в  тебе  є  вибір.
Горе  породжує  озлобленість  і  стирання  рамок.
Це  все  одно  що  їхати  з  вимкнутими  фарами.
Але  дехто  бачить  в  темряві,  і  це  лякає  принципових,
що  живуть  в  упереджених  мудрістю  догматах,
і  не  можуть  дійти  до  компромісу  словом.
Люби  та  прощай,  і  будеш  любимим  та  прощеним.
Скажи  Мені  "досить",  Я  черствію,  це  все  неправда.
-  Коли  Ти  встиг  прочитати?
-  Я  дивився  разом  з  Тобою  Твої  сни.
Та  бувши  у  свідомості  
все  запам'ятовував.
-  Коловорот,  записати  один  -
це  передумова  до  сну  наступного.
Я  не  знаю  де  те  місце,  повір.  
-  В  Тобі  і  скрізь.
Цей  всесвіт  просто  фотоальбом.
Колись  хтось  зрозуміє  цю  метафору
на  людську  парейдолію  і  забудькуватість.
Вони  говорили,  як  розведене  подружжя.
Балакаючи  про  таємне  своє  
не  полишаючи  суті  розмови.
-  Ти  тут  лиш  по  груші?
Я  не  чув  твого  топоту.
Це  Ти  вивів  з  сплячки  Віху?
-  Мені  не  важко  переміститися.
Тільки  по  груші,  бо  Вона  повернеться.
Будь-яка  дружба-дружбою,  
але  жінки  дають  залежність,
а  люди  наркомани..  тобто  шамани..  -
Козел  запнувся,  обернувся  
та  до  бери  направився
трьома  копитами  вистукуючи,  -
..  що  ніколи  не  бувають  тверезими.
Їм  достатньо  і  груші..  Так,  інколи..
Зариваючи  гріхи  минулого  в  землю  -
люди  сіють  насіння  власної  погибелі.
За  них  все  це  роблять,  поки  Вони  не  осягнуть
на  чому  живуть..  Тисяча  років  не  стримування,
а  вирощування  людей  в  сферичній  чашці  Петрі,  
щоб  зв'язати  духовність  і  науки  природничі.
Всі  страждають,  вічністю  і  смертю.
Все  щоб  існування  одне  одного
зафіксувати.  Ми  -  Щурячий  Король.
Страхом  самотності  -  хвостами,  всі  зрослі.
Порпаємося  в  тісній  спільній  нірці,
і  ще  тугіше  зростаємося  до  болю.  
Вона  така..  Вона  така  нещасна.
Вони  все  ще  живі  там,  в  часоплині.
А  нащадки  Їхні  все  ще  не  вмирали.
Але  ж  Ми  домовились,  щоб  Ми  -  боги,
не  ходили,  не  зациклювалися  на  прожитому.
Вони  всі  мертві  лиш  без  спостерігача.
-  Молитва,  що  оправдовує  самотність  всесвітом.  
-  Вона  -  це  щось  у  мені,  що  я  зневажаю.
Міф  в  який  Я  повинен  вірити.
Одержимий  образ  взаємності
з  яким  можеш  лиш  змиритися.
І  радіти,  що  Ти  -  фотографія,
яку  Вона  любить  розглядати.
Я  про  все  забуваю,  поки  Вона  горює  від  туги.
Вона  запам'ятатися  хоче,  тим,  що  вмруть.
Перейняти  досвід  і  повернутися  до  вічності.
Тоді,  як  дехто  боїться  вийти  з  невидимості,
щоб  в  безлюдному  місці  зібрати  груші  нічийні..
"Не  любив  -  та  й  не  жаль."
Так  з  чого  в  нас  печаль?
Тобі  принести  винограду?  
Я  попрошу  Її  нарвати  і  помити,
бо  в  Мене  поки  що  не  виходить  
скласти  так,  щоб  не  стерти  весь  пруїн


Гінкго

Віддушеною  дихає  тепле  поліття
Весело  сяють  золотом  дзвіниці
Ніжна  сивина  ранньої  осені
пролітає  срібним  павутинням  
у  різнограях  драконячого  неба
Найпалкішими  в  цей  сезон  променями,  
як  гриф,  що  ширяє  над  моєю  шиєю
Вони  палають  лихоманкою,  глибоко  в  душі
Висне  запах  свіжотесаних  дощок
Вищать  пильні  полотна  десь  в  доках  
Стукотять  молотки  по  зубилах
Димлять  кузні  і  чани  з  смолою
Все  відчутно  і  чути  навіть  тут  на  площі
Що  ранками  завжди  повна  від  люду,
які  поспішають  вниз  по  широких  сходах  
торгувати  до  причалів  в  портовому  ринку
зараз  ж  остання  передвечірня  спека,    
лиш  діти  з  навколишніх  спільних  
двохповерхових  цегляних  будівель
 грають  в  м'яча  з  повним  ентузіазмом  
А  скрізь  опало  і  вже  зібрано  листя
Тільки  гінкго  стоїть  кремезним  цитрином  
 Своїм  листям  з  дихотомічним  жилкуванням  
задарюючи  дрібну  бруківку  великодушно  
Могутньою  кроною  наспівуючи  шум  у  тиші  
під  унісон  дитячого  завзятого  сміху  
згори  у  сяйві  рожево-червоному
Боги,  звідки  ці  сумніви?  Я  хворий.
Відпустіть  мої  кайдани,  це  -  слабість.  
Стоячи  на  мостику  Книжник  розглядав
психоделічну  картину  внизу
з  зелених  водоростей,
які  волоссям  завівала  синя  вода
річечки,  що  впадає  в  Чорне  море  
Не  змушуй,  сила  противна,  
чому  ж  тоді  така  приємна?
Йти  й  сідати  знову  на  лавку.
Книжник  придумує  продовження  історії
І  нічого  ніколи  в  нього  путнього  в  голові,
окрім  інтимних  подробиць  романтичних  фіналів
Всього  того,  що  всі  "ховають  під  товстою  ковдрою"
І  як  їм  там  не  спекотно,  напевно  все  триває  недовго
А  без  ковдри  довше  могло  б..  "процес  незручний"  -
напевно,  в  темряві  насолодитися  тілом  як  ж,  не  видно
все  зациклено  лиш  на  одному,  збиваєшся,
і  вже  продовжувати  потрібно  через  силу,  тужишся  
Тонеш,  та  щось  Твоє  вода  забирає  на  дно
Принц  підходить  роблячи  гігантські  кроки,
простягає  руку  і  усміхається,  знущається,
бо  в  Книжника  правої  руки  не  було
Її  відсікли,  зловивши  на  гарячому,
коли  він  дівча  за  ляшки  лапав
На  другий  раз  Його  відвели  до  води
та  його  Правосуддя  не  розчинило,
бо  тоді  він  дівчинці  заплатив
по  її  ж  свідомій  пропозиції  
Цим  безневинням  він  виправдався
І  це  все  Принц  бачив,  як  той,  
що  завжди  серед  збуреного  люду  буває
Книжник  знову  невинний,
знову  розповідає  казки
Знову  дивиться,  
як  дівчатка  нагинаються
за  м'ячиком  в  коротеньких  спідничках
І  нічого  ніколи  в  нього  путнього  в  голові,
окрім  інтимних  подробиць  романтичних  фіналів
Їм  не  холодно,  в  них  є  завзяття  і  бажання,
в  очах  одне  одного,  і  останнє  денне  тепло
світлограйних  сплетінь..  в  світлі  легше  навчання,  
-  Я  навіть  не  хочу  знати  про  що  ти  там  думаєш,  -
Говорить  Принц  хихочучи,  -
Навіть  для  Мене  це  вже  надмірно.
Вони  ж  ще  недозрілі,  несформовані.
-  Але  все  рівно  Ти  сядеш  поряд  
і  будеш  разом  зі  Мною  Їх  розглядати.  -
І  Принц  присів  поряд  на  лавку  ковану,  -
Мав  цікавий  діалог  з  Батьком.  
Напевно,  найдовший  за  останні  роки,  -
Книжник  всмоктав  злущені  губи  до  рота,  -
Глянь  в  якому  світі  божевільному  ми  живемо.
Натал  просідає,  Бульба,  що  ялинами  поростає
зсередини  прогорає,  забагато  дерев  вирубується.
Я  не  раз  бував  біля  Неї,  підземні  ходи  під  собором
ведуть  туди,  а  там  чи  то  буряк,  чи  то  бульба  справді,
що  у  кам'яну  породу  вростає  білими  пагінцями.  
-  Так,  Ми  чи  не  єдине  королівство,
що  пам'ятає  Древніх  предків  не  лише  з  легенд,  -
Говорить  Книжник  голосом  захриплим  від  старості,-  
Здобрення  Твоїх  всіх  походжень  челяддю  -
це  співчуття  людей  до  вашої  королівської  долі.
Де  стримання  Короля  викликає  жалісливу  повагу.
Ти  сам  стимулюєш  таке  їхнє  до  Твого  батька  ставлення.  
Але  ж  Тобі  головніше  лиш  Його  роздратування.
Хлопчиком  втратив  матір,  а  після  наче  й  батька,
що  весь  Свій  час  дочці  почав  віддавати.
Конфлікт  батька  і  сина,  а  де  Короля  і  Принца?
Відселення  всіх,  хто  не  стане  добувати  каміння?  
Повір,  Я  знаю  чим  вкраплена  залізна  порода
в  яку  впився  наш  Древній  своїми  кліщами.
Я  вслухаюся  в  дитячі  плітки,  які  вони  виносять  з  хати.
Бо  Твої  компаньйони  пустомелі  і  базікали  ще  ті.
Панування  в  монополії  на  свої  природні  дари?      
Нагадай  для  чого  Я  по  тихому  шукав  Тобі  найманців?
Ніхто  з  Гільдії  Вбивць  більше  не  припливе  сюди.
Тут  їхні  найкращі  головорізи  зникли  безвісті.
Самі  Боги  проти  Твоєї  невірної  озлобленості.
Їм  огидні  всі,  що  Мечем  живуть,  від  Меча  помирають.
Чи  Ти  так  перевіряв  правильність  правління?
В  Тебе  є  план,  який  хочеш  реалізувати  за  життя?
-  Так,  і  нічого  і  не  зміниться,  -  
Принц  видихнув,  розкинувся  на  лавці,  -
Я  теж  ними  милуюсь,  але  як  дітьми,
що  вільні  від  усього  цього  усвідомлення.  
Будь  то  вирубки,  чи  добування  каміння  -
острів  продовжить  просідати,  в  обох  випадках.
Можливо,  Я  знаю  більше,  що  взагалі  таємниці.
Учені  уми,  посивілі  викладачі  морської  школи
вивчають  і  спостерігають  затхлість  навколо.
Море  відходить  і  більше  не  тисне  на  дно
з  тією  ж  силою,  щоб  стримати  потоки  лави,  
і  вберегти  Нас  від  нового  виверження.
Вода  прісна  закінчується,  та  все  солоне,
наче  Небесний  пастух  не  слухає  молитов.
А  по  суті,  тихі  зливи  не  можуть  йти  постійно.
Ми  як  приклад  того,  що  буде  на  континенті.  
Наші  острови  вже  давно  перенаселені.
Скоро  станемо,  як  і  наші  лускаті  сусіди  -  
"ще  ближчими  до  моря",  вільними  від  залежності.
Мій  план?  Скоротити  вирубки.
Ми  і  так,  О',  Боги  тут  розжились,
що  наш  люд  скуповує  землі  у  королівств.  
Щось  там  будують,  вирощують,  добувають  -
загалом,  дають  роботу  біднякам.
План?  Хм,  не  тривожити  Предка,
та  дати  йому  сили  відновити,  та  на  віки  
поховати  від  усіх  ті,  такі  бажані  камінчики.    
Такі  потрібні  для  точної  механіки  найчистіші  алмази.
Завідні  іграшки,  годинники,  все  ювелірної  роботи  
можна  вже  знайти  на  портовому  ринку.
 Будувати  кораблі  -  те  звісно  весело,
поки  тебе  вже  поважного  лісоруба
одного  дня  не  розчавить  колодою.
Або  поки  не  помреш  ще  не  сивим  теслею
від  задухи,  надихавшись  за  десятиліття  пилу.
Все  виправить  ось  це,  що  над  нами.
Те,  чим  хочеться  милуватися,  або  ригати.
Говорять  "небо  впаде",  як  і  пророкують  легенди.
І  Бульба,  але  вже  не  для  Нас  -  знову  добре  поросте.
Прийде  Вовк,  і  з  його  виттям  піднімуться  мертві
з  могил.  Добре,  що  ми  своїх  спалюємо.
Звільняючи  від  переродження  возносимо.  
Бо  Життя  воно  тільки  тут,  не  надійся  
в  лінощах  на  "нежиття"  потойбічне.  
А  перед  тим  настане  "століття-вовкодав",
жорстоке  і  абсурдне,  як  і  той  вислів:
"На  війні  головне  не  бої,  а  маневри".
Таке  ж  придуркувате,  як  і  правдиве,
бо  Людина  -  хижак  лиш  за  сумісництвом.  
Її  проявлення  агресії  -  це  єдиний  спосіб
чужій  агресії  не  бути  підданим.
Дайте  сто  років  війни,  і  жодного  дня  в  битві.
Але  всі  чубляться  в  територіальній  суперечці,
як  і  зараз,  експедиційними  прикордонними  групами.
Бо  в  нікого  ще  нема  потужних  фінансово-фіскальних  апаратів,
для  далеких  театрів,  і  чисельного  військового  контингенту.  
Та  Війни  такі  будуть,  мають  бути,  перед  кінцем,
що  родові  муки  народження  Ери  самотності.  -
Книжник  глянув  здивовано  на  Принца,
бо  той  говорить  зазвичай  весело  і  жартівливо,
з  цим  тоном  Він  Його  тепер  цікавить  більше,  -
Чого  так  дивишся?  Я  теж  уважно  слухаю  
Своїх  пустомель  і  базікал.
Через  котрих  можеш  пошкодувати,
що  не  слухав,  бо  вважав  дурними.
-  Я  однаково  не  розумію.
-  Думаєш,  що  Я  щось  розумію?
Цивілізацію  придумали  ідіоти,  чи  боги?
Іншим  доводиться  цю  кашу  розсьорбувати.
Наче  все  було  добре,  живши  на  самоті  -
Ми  були  ближчими  до  Богів  і  Їхньої  природи  ..
..  Батько  вірний  слідуванню  старим  традиціям.
Він  Вірить,  що  Можливо  домовитись  з  Сонним,
сказавши  "Дякую  за  деревину  звісно,
але  нам  потрібна  Твоя  Постіль,  посунься".
Нас  очікує  плавна  перекваліфікація.
Прогрес  запущений  і  Його  не  зупинити.
Ненажері  потрібна  стара  кількість  деревини
та  й  нова,  все  більша  кількість  руди  й  каміння.
"І  ще,  краще  порости  чимось  листяним,
а  то  вугілля  із  хвої  не  виходить  зовсім".
Якби  у  Богів  не  було  би  плану  -
ми  були  плідними  по  власній  волі,  -
це  слова  батька.  Буде  чистка  -
Ми  разом  зійшлися  на  такому.
Яка  протягнеться  століття
без  воєн  і  мору,  
ніхто  й  не  помітить,  і  не  найде  опісля
 де  був  момент  переломний.  
Як  і  Ми  не  пам'ятаємо  майже,
що  було  років  з  тисячу  тому.  
Він  нічого  не  знає  про  напади,
або  вміло  це  приховує,  
та  й  Він  вміло  володіє  кинджалом.
Ти  не  дивись,  що  Він  сивий.  
Його  рухи  все  ще  сповнені  грації.
В  Той  час,  як  всі  монархи  північні
позапливали  жиром.
Як  отруїти  того,  хто  не  їсть  за  столом,
а  тільки  те,  що  знайде  ходячи  садом?
Принципово,  але  той,  що  на  троні  -
завжди  бреше,  вберігаючи  люд  
від  нерозуміння  далекоглядності.
Все  ж  Я  не  вірю  в  чистку  богами,
Ми  владні  зробити  це  самі.  
У  столітті-ненажерстві.  
В  марнотратстві  ресурсів,  
яке  краще  не  відвідувати,  
бо  буде  важко  відмовитися.
Прийдеться  одне  одному  макітри  трощити.  
Мене  лякає  масове  виробництво  всього  і  вся,  
де  механіка  стає  розумнішою,  а  люд  тупішим.
Що  вже  навіть  собі  сам  одяг  не  викроює,  не  шиє.
Віддаючи  відчуття  досягнення  у  створенні
тим,  в  кого  душа  грає  користолюбством.
Масове  виробництво  породжує  надлишок
забезпечення  у  кількості,  що  замінить  якість.
 Але  разом  з  тим  і  апологію  тотальній  самотності.
Це  виробництво  масової  депресії,  а  не  продукту.
І  багато  хто  більше  не  прагне  нових  модних  речей,
і  самі  того  не  помічають,  як  стають  нещасними.
Прийнявши  несвідомо  гру  на  відчутті  неповноцінності.
Хитрий  прийом,  що  для  збільшення  збуту  потрібен.
Щурячі  перегони  перетворили  життя
в  суцільне  пекло,  в  абсолютну  нісенітницю.
Але,  на  щастя,  чим  більше  стаєш  усвідомленим,
тим  більше  отримуєш  задоволення  від  розвитку.
Тим  вище  піднімаєшся  над  усім  цим  мракобіссям.
Це  апологія  повній  самотності,  
де  замість  людей  на  мануфактурах
обговорює  все  німа  механіка.  
Перекваліфікуйся,  навчайся,  або  помри.
Механіка  буде  терти  за  тебе  собі  мозолі.  
"Додадуться  роки  до  людського  життя,
але  не  додасться  життя  до  років."
Тямущі  уми  розчаклують  світ.
Люд  це  зрозуміє  і  прийме,
але  схоче  зачаклованого  світу  знову.
Тільки  вже,  будь  ласка,  без  коней  і  волів
на  вулицях  міст,  які  тонуть  в  їх  гівні,
без  бичачих  ґедзів,  що  кусають  до  крові.
Схоче  отримати  емоційну  розрядку
і  звичний  життєвий  досвід.  
Якщо  в  "Богів  є  план"  то  -
зачарування  і  буде  чисткою.
-  Так  чому  "апологія  самотності"?
Ти  скачеш  з  теми  на  тему.    
"Modus  vivendi",  "modus  operandi"?
Те,  що  не  має  підстав  в  самому  собі,
реальним  бути  не  може.
Справжнім  бути  кожен  може,  
тільки  як  одинока  реальність
за  межами  всіх  обумовлень.  -
Книжник  проговорив  машинально  те,
що  колись  вже  читав,  і  запам'ятав,
а  Принц  занадто  показово  видихнув,  -
То  є  правильно,  так..  самотність.
Тому,  що  тільки  з  нею  
людина  стане  цілком  вільною.
Людина  живе  в  соціальному  середовищі.
Існує  всередині  соціальних  комунікацій,
як  елемент  безлічі,  її  уявлень  про  реальність,
культуру  і  мораль,  у  факторах,
які  нав'язують  людині  абсолютно  все:
її  спосіб  життя,  і  спосіб  оперування.  
Таке  існування  абсолютно  безглузде,
безперспективне  і  тупикове.
Людина  може  виявити  свої  цілі,  
тільки  залишившись  на  якійсь  граничній  самоті,
що  майже  неможливо,  але,  тим  не  менш,
увійти  в  якусь  рекурсивну  петлю  існування.
Існування  самовизначення,  самоподолання,
самообґрунтування  -  все  ще  можна.
В  цьому  єдина  запорука,  єдина  умова  
дійсності  людського  існування.
 Зрозуміло,  це  все  на  грані.
Залишитися  одному  для  того,
щоб  самому  створити  свої  цілі.
І  в  цих  цілях  реалізуватися,  як  реальна,
а  не  фіктивна  істота  породжена  ззовні.
Долаючи  себе  падати  в  нескінченність,
 в  якусь  сферу  вищої  безцільності.
Але  Я  не  вірю,  говорив  вже,
в  таку  "легку"  чистку.
Ця  самотня  воля  -  це  те,  чого  Я  боявся.
Та  зрозумів,  що  це  потрібно  для  людства.  
Моє  "закупорення"  не  протриває  довго,
прийде  інший  король  захопивши  трон,
або  з  революціями  інша  взагалі  влади  форма.  
Де  кожен  сам  собі  хазяїн,  пан  і  бог,  
що  поклоняється  ідеалу  "повноцінності".
Одні  мануфактури  роблять  деталі-сирець,
для  мануфактур,  що  їх  в  інструмент  збирають.
І  ніхто  достовірно  не  знає,  як  це  все  виготовити.
Від  руди  і  каміння  до  готового  продукту.
В  теорії,  кожен  з  наших  теслярів
все  ще  може  сам  побудувати,
декілька  флейт  за  життя,  а  не  сотню.
Кустарним  промислом,  маючи  знання.
Тепер  Він  ще  й  рудокоп  і  коваль,
якщо  хоче  щоб  шнек  махав  стерном.
Таке  буде  і  в  майбутньому,
після  "Ери  Самотності".
Не  для  торгівлі,  а  більш  для  Себе.
Це  буде  застій,  а  насправді,
воля  для  людської  сутності.
Держава  стане  школою-мануфактурою  ресурсів,  
не  приводом  вивчити  робочу  силу  в  ролі  споживача.
Валютою  будуть  самі  ресурси-деталі,  важко  уявити.
Все  повернеться  в  первісність,  де  кита  не  розбирають,
а  складають  самотужки,  кожен  сам  для  себе.
Ніхто  нічого  для  тебе  вже  не  буде  робити,
це  буде  і  "чисткою",  де  більше  не  виживають  
ті,  що  вхопилися  за  масове  марнотратство,  як  кліщі.
-  Я  б  не  хотів  в  такому  світі  жити,  -
Це  будуть  розумні,  і  бідні  люди,
що  самі  візерунки  вишивають,
не  віддають  цю  роботу  машинам.    
-  Ти  проговорив  це  машинально.
Теж  невпевнений  чи  це  все  ще  благо.    -
Вони  обидвоє  задумавшись
дивились,  як  дітвора  неохоче
розходиться  вже  по  домах
Налякавшись  вигуків  батьків  з  вікон
І  обидвоє  думали,  практично  про  одне
Про  лезо,  що  все  нормалізує,  і  спрощує,
якщо  правильно  використати  -
Людська  любов  до  всього  навколишнього
В  кожного  вона  різна,  не  завжди  зрозуміла,
але  вона,  як  і  в  тебе  завжди,  так,  навколо,  
-  Давай  без  цього,  -
заговорив  Книжник  різкувато
голосом  -  розстроєною  скрипкою,  -
Ти  заглядаєш  занадто  далеко,
Мені  важко  це  все  уявити.
Але  Я  все  ще  розумію,
все  те,  що  зовні,  і  за  цим  ховається  
недійсність  людського  існування.
Але  людська  доля  не  дасть  кривити  носом.
Нас  спалює  зсередини  одержимість  теплом.
Швидше  юшку  з  усієї  риби  в  океані
планктон  зварить  креветкам,
аніж  це  стане  реальним.
Люди,  що  будуть  себе  обмежувати,
лиш  заради  подовження  свого  існування.
Ні,  гірше,  і  це  прозвучить  банально,
щоб  продовжити  його  Своїм  дітям.


Фенол

Дзеркало,  дзеркальце,  на  стіні
Скажи  лиховісно,  хто  Я,  мертва  вага?
Коли  Я  став  усім,  що  ненавиджу?
"Ультрабезпомічним"
Чому  б  Їй  просто  не  вмерти?
Чому  б  Їй  просто  не..
                                       Вмерти?  Солодко  і  соковито,
скільки  ж  тут  природного  фенолу  -  ресвератролу,
якщо  шкірку  міцну  і  тоненьку  добре  розжувати,
поки  язик  не  почне  щипати  від  терпкого  мускусу
розтираючи  на  пальцях  можна  відчути  жирність
шару  воскового,  що  фарбував  майже  чорне  Мерло
своєю  щільністю  в  бліді  темно-сині  перлини,
які  переливаються  на  світлі  м'яким  оксамитом
Навмисно  стертий  Він  був  тільки  на  одній  ягоді
Навмисно,  залишеним  чітким  відбитком  пальця
Алюзією  на  відбиток  долоні  Короля,
коли  той  прийшов  молитися  і  торкнувся
до  Предка  і  побачив  минуле  свого  народу,
бачив  і  те,  що  було  задовго  до  цього
Правду  перейняту,  "де"  і  "що",  "коли"
Розщеплені  людськими  ятаганами  небесні  тіла
розбираються  на  найласіші  шматки
Тисяча  світил  відображаються
в  океанах  і  морях  -  смоляних  калюжах
Світила  вибухають  і  гаснуть  звільняючи  тишу
в  останніх  ланцюгових  реакції  супернових
 Простір  всіяний  коричневими  карликами  
Галактики,  як  доміно,  без  маси  руйнуються
Всесвіт  розплутується  розпадом
Древні  уми  відірвані  від  гравітації
назавжди  в  безмежжі  чорнила
Позбавлені  всякого  сенсу
Той,  хто  породив  створення  -
страждає,  у  своєму  часовому  сприйняті
Живий  простір  для  нього  хвилина
у  безконечності  застою    
глибин  цієї  мовчазної  темряви
де  чорні  діри  поглинають  час
-  Забери  свої  мацаки,  Мені  лоскітно,  -
Говорить  Стіна  в  голові  Короля  сонним  голосом,  -
Занадто  ніжні,  хоч  давно  й  старістю  загрубілі.
Надивився?  А  Ви  боїтеся  море  переплисти.
 Приходите  сюди,  Мене  будете,  а  Я  скрізь.
Я  не  терплю  поклонінь,  Я  роблю  те,  що  потрібно,
скільки  б  горя  не  було  -  це  найкращий  шлях.


Байстрюк  

Правічний  ліс  бідно  ховав  опалою  кроною
одної  із  зміюк  насунене  блакитне  сяйво  
-  "Кури  -  це  гриби",  чи  "Кури,  це  гриби"?
Я  не  розбираю  твою  пунктуацію
"-  Кури  це  гриби,  що  Тобі  не  ясно?"
-  Це  б  було  смішно,  якщо  б  Я  не  курив  гриби..
колись.  І  не  бачив  б  грибів,  що  відкладають  яйця.
Чи  Ти  хочеш  сказати,  що  хтось  планує  вторгнення
вживаючи  курей  в  якості  першої  інвазійної  сили?
Що  за  вибаглива  коняка,  віддам,  продам
Я  все  частіше  думаю,  що  це  Я  Тобі  служу
Куди  Ти  преш,  що  Ти  чуєш?  Хтось  звав?
Хлопчик  лежав  під  дубом  мохастим,
Страх,  не  тому,  що  він  може  мертвий,
а  тому,  що  він  живий,  лиш  заблукав
Хлопчик  плакав  стискаючи  палицю
так,  гукав  голосно  шмигаючи  носом
Старенький,  завеликий
черевичок  шкіряний  на  шнурівці
один  на  нозі  лівій,  інший  загублений
Сірий  товстий  кофтан  і  ноговиці
зшиті  схоже,  як  і  черевики  -  на  виріст
Думаючи,  цей  сюжет  Я  вже  проходив
натягую  повіддя  -  Гротеск  фиркнув,
бо  набагато  добріший  за  свого  наїзника
"-  Дитинойка  то  та  страшенно  змучена."
Хлопчик  почув,  повернувся,  гарненький
-  Моя  матінка  захворіла,  -  заговорив  слізно,
Вершник  хоч  матері  і  не  знав,
але  відчув  всю  важкість  горя,  -
Цілитель  наш  говорить,  
що  лиш  відьма  допоможе.
-  Не  дарма  Ти  прийшов  сюди,
подалі  від  поселення.
Вони  все  ще  Їх  побоюються.
Бо  все  ще  не  було  нагоди,  
в  молодому  поселені  розгледіти  в  них  потребу.
-  В  слободі  говорять  про  жінку  рудоволосу,
що  лісами  ходить  в  компанії  зачарованого.
-  Звідси  до  Брумоту  два  дні  на  повному  скаку.
Як  довго  Ти  тут  блукаєш,  що  тут,  в  лісі  їв  і  пив?
-  Їв  ягоди,  попив  з  струмку,  що  нікуди  не  впадав
і  витоком  привів  сюди,  -  Хлопчина  піднявся  на  ліктях,
глянув  почервонілими  від  плачу  очима  
та  сповненим  серйозності  лицем,  -
Пане,  тут  із  хижого  звір'я  лиш  но  лиси,
та  і  борсуки  до-правди,  але  за  мною  щось  бігло
вночі,  може  здичавілі  пси,  більше  тут  нікому,  -
Вершник  оглянувся  здивовано  на  всі  сторони.
-  Твоя  мати  все  ще  жива,  -    сказав  Він;
а  "в  неї  рак"-  подумав,  а  Хлопчик  наче  зрадів;
погибельних  флуктуацій  в  поділі  клітин,
коли  Твоє  тіло  вже  ксерокопія  копії
стає  все  більше,  старість  -  системне  запалення
Метастази  розійшлися  ляпкою  чорного  міцелію
Тут  потрібна  відьма,  що  вже  знана  богиня,
щоб  все  це  витягнути  метаморфозними  руками
та  захопленим  альвеолам  повернути  дихання
Не  той  час,  яка  ж  ноша,  бути  не  богом,  -
До  Неї  вже  направились,  а  відплата  -
відчуття  допомоги  випрошеної  по  совісті.  -
Вершник  зіскочив  з  коня  гнідого  в  чорній  попоні
спритно  на  дві  ноги,  почав  відв'язувати  в'юки,
що  скручені  рулонами  полотна  різнобарвні  лляні,
повстяні,  якими  був  завішаний  весь  кінь  тягловий
Гігантський  в  холці,  та  Вершник  був  не  нижчим
до  страху  Хлопчика  Він  дивився  коню  прямо  в  очі
Вишита  червоним  крайка  обіймала  жупан  чорний    
під  нею  білосніжна  тоненька  сорочка    
в  довгих  штанях  заправлених  у  халяви
високих  темно-бордових  чобіт  
Він  виглядав,  як  вельможа
тільки  одне  не  йшло  до  такого  образу  -
тоненька  конопляна  косичка,  
що  обперізувала  високий  лоб
та  збирала  доглянуте  волосся    
Таке  носили  бідняки,  не  дворяни
-  Пане,  Ви  -  відьмарь?  Всі,  та  і  мати  мовлять,
мов  відьми  стають  такими,  щоб  залишатись  красивими.
Щоб  Ми  тим  милувались  і  того  ж  прагнули  і  хотіли.
А  відьмарі  переслідують  свої  особисті  цілі,
для  них  краса  у  владі  і  насміханні  над  простаками.
-  Значить  не  віриш?  Гротеск  попустись.
Він  ж  на  Тебе  ніяк  не  заскочить,  -
і  кінь  як  вражений  впав  на  коліна,  -  Не  віриш,
що  для  чоловіка  чужа  смиренномудрість?
Що  чоловіки  не  можуть  зберегти  в  собі  дитя.
Чисте  від  заздрості  і  марнославства,  як  жінки.
Мужні  в  розумінні,  і  вільні  від  любові  до  першості.
-  Ні,  Пане,  Я  не  вірю  все  це,  відьмарі  творять  красу
все  щоб  те  просто  жило  до  сліпоти  самим  живим.
Для  відьом  ж  головніша  конкретна  доля  одної  людини.
Бог  Пастухів  -  він  же  був  не  богом,  а  відьмарем,
бо  являвся  людиною..  так  говорять,  Я  не  бачив..
-  А  Ти  кмітливий,  що  Тобі  ще  мати  говорила?
-  Мати  говорить,  потрібно  задаватися  питаннями.
Чому  і  як  працюють  речі,  це  допомагає  не  загубитися.
-  Як  думаєш  чому  світлограї  не  падають?
-  Це  ж  зрозуміло,  Пане,  бо  вони  легші  за  повітря.
От  тільки  вони  теплом  сяють,  значить  щось  там  горить.
Отже  вони  достатньо  важкі  для  вічного  злітання.
-  Ми  живемо  в  дивному  світі,  так?  
І  цього  наче  ніхто  не  помічає.
Відьми  і  відьмаки  -  це  зв'язувальні  ланки.
Місток  для  поєднання  Тебе  з  усім  сущим.
Хмара  Свідків  Батька,  який  нас  любить,
а  не  шукає  підстав  для  знищення.
Не  зневажає,  і  всього-на-всього  терпить.
Вони  перші  нібито  серед  вас,  а  насправді  ваші
раби.  Приймаючи  їх,  Ти  не  Їх  приймаєш,  а  Того,
хто  Їх  посилає,  увійди  у  Царство  Його,
як  дитина,  інших  не  буває,  сліпих  до  Нього.
Творець  завжди  зі  Мною,  Я  бачу  знаки  і  символи,
і  Ти  зможеш  Його  навіть  чути,  коли  будеш  готовий.
Він  ядро  цього  світу,  як  жовток  в  яйці  -  зачаток,
а  Ми  -  білок  Його,  Ми  не  існуємо  одне  без  одного.
Тільки  так,  разом,  Ми  у  щось  та  й  виростемо.
Благодать  -  Наша  доля,  але  гордість  -  Наш  дім.
Його  Воля  -  вивести  Нас  зі  Свого  комфорту.
І  Своє  життя  збереже  його  Правдою  віддати.
Бо  правда  -  це  гонитва,  яка  полонить  Нашу  душу.
Бо  у  світі  є  Єдине  Зло  -  це  Твоє  неуцтво,  
і  Єдине  Благо  -  Знання.
Неможлива  без  них  ейфорія
у  відчутті  причетності  до  всього  існуючого.
Неможливе  розуміння  передумов  "зла",
задля  викорінення  їх  у  майбутті,  -
Вершник  розвів  руками  хрест
даруючи  чи  то  показуючи  на  гнилий  підлісок
у  тільки  опалих  жовтих  зірках-листках  клену
даруючи  Малому  віру  в  кращий  день,  -
Творець  не  все  завжди  баче.  Він  розпорядиться,
тільки  коли  почує,  що  буває  вже  запізно.
В  молитві  того,  хто  не  для  себе  випрошує.
Проси  не  для  Себе,  у  птахів,  що  Його  вуха  і  очі.
Віднайшовши  найголовнішу  складову  -  естетику.
Чуттєве  сприйняття  навколишнього  світу  та  дійсності,  -
Хлопчик  мало  що  достовірно  розумів,
але  він  всмоктував  слова,  як  губка
І  це  бачив  Вершник  замилованим,  -
Ти  б  хотів  вчитися?
-  Звісно,  Пане,  хто  ж  не  хоче.
Я  б  Матері  розумні  книги  читав.  
Але  це  доля  не  для  бідних.
Вчаться  зазвичай  багаті,
та  рідко  коли  із  завзяттям.
-  Ти  кмітливий,  так,  і  розумний.
Але  ще  раз  назвеш  Мене  "паном",
Я  Тебе  перетворю  в  жабу.
Так  колись  називали  рабовласників.
Ви  ж  тут  всі  наче  вільні?  
Сплачуєте  данину  лиш  за  працю
і  життя  на  орендованій  землі,
та  там,  у  Вас  навіть  таких  нема,  -
Вершник  подумки  розсміявся,
бо  Він  все-таки  "Пан",
але  "міфологічний".
-  Ппп..  Ви  говорите  дивні  слова.
Я  не  все  розумію  досконало.  
-  Безкоштовне  навчання  
тільки  для  тих,  що  вразять    
Своєю  кмітливістю  метрів
з  комісії  приймальної.  
І  Ти  пройшов  такий  відбір.
До  самоврядної  академії,
що  в  столиці  Форгрерії.  -  
Батько  покинув,  кличучи  байстрюком
Він  до  скону  буде  про  це  жалкувати,
коли  Ім'я  цього  Хлопчика  буде  в  усіх  на  вустах,
як  того,  що  винайшов  засіб  пересування  -  аеростат
Заповнивши  Його  викопним  геліоном,  
який  видихає  Творець  у  підземні  пустоти  
 Та  серед  людей  приближених  до  наук
Він  був  ще  більш  відомим  низкою  відкриттів,
як  Той,  що  заклав  основи  порошкової  металургії,
що  було  побічним  досягненням  у  створені  провідника
для  експериментального  вивчення  електромагнетизму  
та  відкриття  згодом  електромагнітної  індукції
і  створення  прототипа  електрогенератора  
Експериментуючи  з  металами  Він  відкрив
 руйнівну  силу  іонізованого  випромінювання  
на  все  живе,  окрім  Богів,  що  Ним  живляться
та  щоб  описати  холодний  синтез  -  було  ще  зарано.
-  П..  Ви  там  будете  учите?  
-  О,  ні,  -  Вершник  кинув  сміхом,  -
Я  все  своє  вже  відговорив.
І  не  хочу  більше  багатослів'я.  
Там  будуть  викладати  
Мої  друзі-виученики.
До  тих  пір,  Вуколе,  вчи  природу  в  Собі  й  навколо,
вчи  граматику(lol)  і  лічбу,  бо  туди  з  п'ятнадцяти,
а  Тобі,  он,  нема  ще  й  повних  дванадцяти.  
Тобі  б  ще  в  школу  при  академії  походити.
У  приймальні  сказав  би,  що  Ти  від  Аридифа.
Вони  не  повірили  б,  хоча  були  б  сповіщені.
Перепросять,  повтори,  що  Ти  від  Аридифа,
це  ім'я  знають  одиниці,  і  всі  Вони  там.
Але  Ти  не  покинеш  матір,  розумію.
Залишаю  Тобі  бурдюк  і  горіхи  з  медом.
Сідай,  Він  знає  куди  Тебе  відвести.
Знає  де  Твій  дім,  Він  все  знає,
це  Я  Його  не  знаю.  Думаю,  Він  -  
відьмарь,  що  не  може,  бо  не  знає
як  Свій  людський  облік  повернути.
Можете  Його  продати,  буде  золото
для  переселення  ближче  до  Асаруму.
Він  не  Мій,  Він  сам  до  Мене  прибився.
Продавайте,  тільки  не  на  м'ясо
і  не  біднякам  за  останні  їхні  гроші,
бо  цей  кінь  вольовий  втече  однаково.
Кінь  наче  все  розуміючи  підняв  гордо  голову,
та  нею  красуючись  і  потрушуючи  
перекинув  так  сиву  гриву  на  одну  сторону  

Сідло  було  завеликим,  не  зручним
Гротеск  це  розумів  і  нікуди  не  спішив
Заодно  винюхуючи  загублений  черевичок
Мати  в  бідній  але  чистій  хаті  вже  не  лежала
Сказала,  що  ніхто  до  Неї  не  приходив
Але  бачила,  О,  дивний  сон,  де  журавель
те,  що  в  Неї  боліло  виклював  та  поїв  
Клекочучи,  -  Тобі  ще  зарано  до  предків


Маленьке  Щастя

"-  Мені  потрібен  час,
Не  героїн,  не  алкоголь,  не  нікотин
Не  допоможе  й  кофеїн,
а  динаміт  і  скипидар
Мені  потрібна  нафта  для  бензину
Вибухового  гасу
З  високим  октановим  числом
і  без  свинцю
Такого  палива,  як.."
-  Benzi-i-i-i-i-nnn!  Benzi-i-i-i-i-nnn!
До  дупи  вуглецеву  нейтральність
Ніколи  не  брали  до  уваги,  так  чому  тут  і  зараз?
Сорокопуд  показує  свою  істину  природу
Творячи  звукову  ударну  хвилю  серед  пітьми  
Він  розганяється  майже  на  мах  без  бронепластин,
та  стає  важчим  в  керуванні  й  так  елеронами,
що  слухаються  кінчиків  маленьких  пальців
Авіаторка  хотіла  пролетіти  на  тому,
що  не  асоціювалося  у  люду  з  богами  
А  насправді  Вона  хотіла  побачити
розкинуті  не  загороджені  ландшафти  
Вона  думала,  -  Летіти  на  винищувачі  люфтваффе  
і  слухати  Rammstein  -  це  погана  ідея,  суміш  ідеології,  
вони  маршували  спиною  назад  рухаючись  ніби  вперед  
Я  оспівую  лиш  так  суворий  німецький  індустріалізм
Звук  у  вухах  доповнюють  вібрації  з  гарчань  циліндрів  
від  вприскування  в  них  води  з  метанолом  -  форсаж,  -
Benzi-i-i-i-i-nnn!  Benzi-i-i-i-i-nnn!  Benzi-i-i-i-i-nnn!
Серце  в  ямі,  б'ється,  поглинає  радіацію  навколо
сяє  червоним  і  поростаючи  корінням  молить  подумки,  
-  Де  Доля?  Де  Доля?  Та  тягнеться  донизу  туди,
де  Вона  з  Часом  поєднана,  -
Упс,  здається  Я  когось  розбудила,  -
На  витягнутому  на  північ  півострові  
Її  помітили  Першими  людино-бики  
Бачили,  як  вона  прилетіла  зі  Сходу,
 з  вкритих  пітьмою  Земель  Заборонених  
Птаха  долає  протоку  між  континентами,  
та  кружляє  над  королівствами,  плануючи,
вимикаючи  та  вмикаючи  двигун  
 економлячи  високооктановий  бензин
Її  дюралюмінієві  крила  підтримував  Сам  вітер  
Громом  несучись,  якого  тут  ніхто  ніколи  не  чув
Вона  сповіщала  ніби  усіх  про  скоре  падіння  неба  
І  люд  задираючи  голови  бачив,  та  не  боявся,  
це  ж  всього  цикл  переродження  і  смерті
(..  Відчуття,  наче  батько  від  мене  відрікся
Мені  не  потрібно  багато  місця
Я  б  жила  десь  в  куточку
Я  б  Вас  не  тривожила
Любити  багатьох  -  не  любити  жодну,
але  ж  двоє  -  це  все  ще  не  багато
Де  ж  Моя  самооцінка,  чекала,
й  дочекалася,  що  хочу  благати
Всі  не  ті,  не  хочуть  дати  більше  ніж  можуть,
що  не  потрібно,  думати,  себе  вганяти
у  моє  начебто  невдоволення  їхніми  не  намаганнями
Всі  возвеличені  пишністю  власного  егоїзму
прийнявши  чоловіка  в  собі  -  найстрашніше,
що  з  людською  істотою  може  трапитися
Дайте  хлопця,  щоб  Я  була  сильною  для  Нього
Ми  одне  для  одного,  дайте  когось,  що  як  і  я  -
ледь-ледь  кращий  за  пил  в  підвалі
Я  просто  хочу  любити,  жити  і  вмерти  по-своєму
Своїм  "нормальним"  способом,  що  Одним  схвалений
І  Ми  будемо  жити  у  своїй  вигадці,  якій  і  будемо  вірними
В  Чому  проблема,  знайти  когось,  що  самовідлучений
Такий,  як  і  Я,  може  Тоді  Мене  не  будуть  вважати  дивною
Все  ще  люблю,  все  ще  ненавиджу  тільки  за  ось  це,  
що  він  створив  умови  для  зрощення  для  Нас  таких,  як  і  Він)
Зачаровуючи  Кубла  Собою,  швидкою  і  яскравою
Вона  наче  благала  звільнити  для  Неї  місце
під  потоками  заряджених  частинок
Хаос  з  дня  і  ночі  опустився  на  королівства
скрипучі  Кубла  сліпо  повзли  за  нею  слідом
Та  все  звільняли  місця  каменепадами,
покровом  археологічної  пітьми  
там,  куди  Вона  їх  відводила
і  крутила  "бочку"  виходячи  із  "дзвона"
Тепер  Одиноке  знедолене  Серце
має  ще  більше  джерел  для  сили,
щоб  все-таки  дотягнутися  донизу  
А  південніше  островів  Натал
тепер  розляглась  дрібні  шхери
Це  все  в  Її  план  не  входило,
але  було  прогнозовано  
Чотирнадцять  циліндриків  і  метанол,
що  ще  Вам  для  щастя  потрібно?  
Щоб  лиш  спробувати  побути  щасливою..

Її  довге  рожеве  каре  завіває  азотний  вітер
На  Ній  маска  киснева,  темні  окуляри,
тут  занадто  яскраво,  парашут  за  спиною
Вона  стоїть  на  найнижчій  гільці  Тельдрассилу,
що  шириною  з  ріку  і  наче  з  шкіряною  поверхнею  -
злітна  смуга,  позаду  Неї  Її  багряний  FW-190  
тут  майже  кисню  немає,  Лейла  надягає  шолома
в  Її  навушниках  Fear  Factory  -  Archetype  грає
"-  Інфекцію  видалено
Душа  цієї  машини  покращилася
Інфекцію  видалено
Душа  цієї  машини  покращилася
[i]Подивися  мені  в  очі
І  скажи  мені,  що  ти  бачиш
Когось  реального?
Це  реально!
Те,  ким  ти  бажаєш  бути![/i]"
Так,  машина  прокачалася
Скинула  крила,  щоб  дійти  до  мрії
власними  ногами  "-  Бачиш?!  Бачиш?!"
Тиша  чистої  гітари  спокоєм  спонукає
І  Вона  пірнає  в  обійми  вітру  Ваю,
та  летить  з  розправленими  руками
Вона  Білочка-Летяга  
"[i]-  Подивися  мені  в  очі
І  скажи  мені,  що  ти  бачиш
Когось  реального?
Це  реально!
Те,  ким  ти  бажаєш  бути![/i]"
Вона  планує  усміхаючись
та  все  безуспішно  
морщить  носик,
щоб  не  заплакати
безуспішно  
"-  Відкрий  Свої  очі!
Відкрий  Свої  очі!"
безуспішно  
"-  Відкрий  Свої  очі!
Відкрий  Свої  очі!"
безуспішно
"-  Відкрий  Свої  очі!
Відкрий  Свої  очі!"
безуспішно
-  Відкрий  Свої  очі,
Лейло,  вже  занадто
низько


Післямова

По  заповідям  Реготливого  Шамана
Я  омився  перед  тим,  як  в  ліс  йти  
терпким  чаєм  з  любистку  практично  
Сонце  говорить  мені  нічого  не  світить
випрямляє  хребта  лиш  тиск  атмосфери
Це  було  три  дні  тому,  за  три  дні  до  повні
Поки  північні  області  заливали  зливи,
які  вже  на  наступний  день  прийшли  сюди
Кудись  на  південь  Вінницької  області
де  занадто  гучно  шелестіли  осики
Десь  в  лісостепу  між  двох  широких  рік,
було  гаряче,  практично  все  ще  літо
Перейшовши  давно  закинутий  переліг
жодного  сорокопуда  не  сполохавши
вони  вже  відлетіли,  з  другим  поршками,
як  і  Мої  вивільги  з  першим  ще  в  липні
Мені  не  вистачає  пробуджень  Їх  флейтами
Ми  знайшли  спокій  для  розмови  у  діброві
Сонце  все  ще  жовте  рухалось  до  горизонту
Дні  занадто  швидко  стають  короткими
Над  нами  зливалися  хмари  в  щось  темне
Говорить,  що  не  може  вилікувати
те,  що  не  залишає  шрамів
Сезон  обіцяє  бути  чудовим,  -  Продовжує
Й  справді,  дайте  плюс  сімнадцять
до  п'ятнадцятого  жовтня,
але  цьому  не  бути,  як  в  16-му
А  Я  лиш  прошу  пробачення,
за  те,  що  Її  героїня  така  нещасна
не  може  "розминутися  з  минулим"
не  бачачи  помилок  у  тих,  що  поряд
Вона  не  знає,  як  змінитися,  що  робити
Вночі  Місяць  майже  повним  обіймав
Нас  ніжним  фіолетовим  світлом
Це  не  християнське  світло,  
але  таке  ж  глибоке  і  м’яке
Як  темна  мудрість  для  дурня
І  все  виглядає  так  чудово
Це  не  прокляття,  що  пече  вам  очі
Де  ти  бачиш  бога  і  нічого  більше
Лиш  м’яке  світло,  темне,  глибоке,
фіолетово-синє,  
як  мудрий  жіночий  плащ
Я  без  страху  бачу  чудовий  храм  ..
Очікування  у  вічності
прикритий  Її  смиренням  
Закована  прив'язаністю  до  локації
Вона  може  Її  покинути  тільки  з  нею,
і  Я  Її  частинка,  вибрав  кайданування
А  могли  б  лопатися  у  розвагах,
десь  там,  у  світі,  але  для  чого?
Якщо  все  закінчиться  ось  цим
Не  голився  з  місяць,  стало  соромно,
за  чорну  щетину,  що  поруділа  ростучи
За  те,  що  вона  єдина  жінка  з  якою  говорю
Не  я  Тобі  потрібен,  не  достатньо  знань
Забагато  правдивих  страждань,  -  Підтримує
Шапочки  мухоморів  висіли  висушуючись
Я  знаю,  що  колись  і  до  них  доберусь  
До  найгіршого  в  своєму  житті  досвіду,
який  так  хочеться  знову  пережити  
Він  змінює,  Людина,  що  скуштувала  гриби  -
так  і  залишиться  людиною,  що  їла  гриби
На  наступний  ранок  йшов  спокійний  дощ,
і  Вона  сиділа  під  стріхою  слухаючи  Ratt  
поки  по  інший  диск  не  залетіла  
через  відчинену  кватирку  Духом,
який  краще  не  приводити  з  лісу
Говорить,  вибираючи  "Come  My  Fanatics…"
щоб  Я  це  все  не  записував,
а  використав  для  якогось  героя
А  Мені  все  рівно,  я  просто  хочу,
закарбувати  те,  що  Вона  була  зі  мною
Я  просто  хочу,  щоб  Ви  знали,
якщо  перестану  писати,  зникну,
то  Вона  була  зі  Мною,  Я  не  був  самотнім
в  Свої  хвилини  життя  останні
Писати  Я  можу  тільки  в  тузі,
коли  Вона  не  поряд
Зараз  все  втрачає  значення,
будь  які  егоїзму  прояви
В  душі  стоїть  блаженна  тиша  
"Превыше  радости  и  горя..  "

Холод  на  Нашому  боці
у  цьому  повному  колі.
Ми  годували  одне  одного
Восени,  на  весь  рік  вперед.
Це  витягувало  сили  і  волю.
Маючи  так  мало  -  це  творіння,
щоб  втримати  поблизу  поруч.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925792
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Рувану Талі

Гортаючи час навпаки

Як  зготую  для  тебе  листя,  забарилася,  то  присядь  же.  
Як  без  тебе,  якою  я  стала  без  тебе,  глянь!  
Ці  роки,  як  на  рать,  йдуть  озброєні  абичим,  ноги  горять  їм,  
міддю  своєю  ранять.  Не  ховайся,  осінь  –  твоя  пора.  
Я  без  тебе  такою  стала...  
Наллю  молока,  так  личить,  –  жартую  несміло.  Бліда  ж  яка!
Люба,  я  так  скучала!
А  тепер  по  порядку  розповідай,  у  що  перейшли  ці  начала?
Ми  тоді  розійшлися  навхрест,  я  звернула  у  пролісок,  ти  –  до  ріки,  
знай  чекала  коли  він  подасть  золотої  руки
з  того  берега.  
Так  дотягатися  вміють  лиш  мертвих  тіні.
Я  стояла  в  пожухлому  листі,  хвоя  скидала  голки,  
ми  з  цим  лісом  були  в  якомусь  чудному  сплетінні,  
мабуть  схожі  думками,  
він  закрив  мене  від  твого  мерехтіння.
Так  прощатися  легше,  гортаючи  час  навпаки,
збираючи  сльози  зі  щік,  підтягуючи  коріння.  
А  як  проминали  твої  молитви?  Мила,  
щастя  і  є  однією  з  тих  крихт,  що  стираєш  ребром  долоні,  
хлібом,  який  він  спожив,  доки  ти
зазираючи  в  очі  йому  співала
вигадки-пісеньки,  вересень  кольору  мокрих  трав,  кленові  листки.  
То  скажи  вже,  яку  він  обрав?

Він  не  впізнав  нас,  каже.  Голос,  як  скрегіт  крон.  
Очі,  як  пізні  яблука.  Лиця  впалі.  
Сукня  на  ній  та  сама,  шили  її  разом,  
погляди  –  в  далі.  
Туго  збирає  коси,  вирвала  б,  та  несила,  
й  знову  кидає  вітру,  нехай  терзає.  
М'яко  дарую  усміх:  де  ж  то  тебе  носило?  
Я  нагребла  нам  листя,  рідна,  отут  сідай.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925867
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Рувану Талі

Кошик яблук

Злітає  ніч  й  на  крилах  сеї  ночі
підношуся  над  світом.  Дивний  чар,  
мов  золота  пилюка  з-під  копита
Всенеприрученого.  Місяць-огир
іржанням  сповіщає  де  припін
його  спіткав,  й  табун  зове  на  поміч.  

У  неї  ніжні  пера,  шовковисті.  
Держу  її  за  шию  і  зітхаю
чи  то  від  захвату,  чи  від  легкої  туги,  
що  так  наповнено  отут  життям  і  світлом,  
і  так  незграбно  я  сиджу  і  часом,  
аби  не  впасти  все  відволічуся
від  того,  чого  завтра  не  побачу.  

Це  не  побачення,  та  думка,  що  кохаю
спіймається,  як  крихта  на  язик.  
Вона  рапата,  пек  їй,  аж  ковтати
боюся,  як  допевне  не  збагну,  
що  це  не  виміт,  а  чиясь  приманка.  
Куди  ця  птаха  все  ж  мене  несе?

Її  би  частувати  білим  цукром.  
Їй  би  корону,  владу  і  поклони.  
Проводжу  дуги  з  голови  до  ліктя,  
пірнаю  вся  в  тепло  її  тілесне.  
Ця  ніч  орлиця,  Фенікс,  а  чи  Сфінга?
Не  кинься  в  прірву,  доки  я  без  слів
Між  крил  твоїх  лежу  хрестом  й  зорію.  

Ця  загадка  важка,  як  кошик  яблук,  
що  взяті  на  долоню  золотяться,  
котрий  все  побіч  себе  притискаю,  
програвши  страх,  як  фант,  в  жеребкуванні
здобувши  рівновагу  і  його.  
Цей  кошик,  мов  ліана  туго  сплівся.  

Хай  не  вгадаю  мертве,  чи  живе,  
коли  до  мене  вічність  заговорить,  
та  цю  красу,  як  полотно  Ван  Гога  
згорну  завбачливо  і  заховаю  в  перах.  

Ще  мить  польоту  і  у  висі  гожій  
я  золотими  яблуками  буду  
нічного  жеребця  кормити  з  рук.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925631
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Олеся Шевчук

Залежність


Виростаю  з  голосних  літер  
майже-осені,  
що  притиснулась  хребтом-важелем  в  серце,  
Своєю  грацією  порушила
відлік  до  мрій,  
занурившись  надто  глибоко,    
перетнула  межі  дозволеного.  
Твій  простір  порушено,  
сталевість  спрощено,  
ані  краплі  тепла.  
Субстанція  тіні  дощів  наповнює  все,    
що  тремтіло  всередині  від  символічного  світла
І  густина  літа  безнадійно  карбується  в  пам’яті.  
Бо  скоро  її  відсоток  досягне  нуля.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925610
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021


Рувану Талі

І ти, коли сила

І  ти,  коли  сила,  змалюй  це  намолене  поле,  
його  шрамування  посівом  і  виразки  голі,  
намовлених  бігти  за  обрій  останніх  вцілілих
трилисників  із  хрестовиння,  що  влітку  говіли,  

стебельця,  мов  скельця  відломлених  ніжок  бокалів,  
чорнозему  пар  на  колесах,  як  в  давність  на  ралі,  
стежки  й  півдороги,  що  зором  спромога  сягнути,  
і  шерех  окраїн,  й  відлунок  пташиної  смути,

і  запах  землі,  по  судинах  плодючих  налитий,  
і  смак  цих  плодів,  як  він  глиною  важиться  кпити,  
і  те,  як  стоїш,  коли  тиша  повстала  навпроти,  
і  музику  вітру,  і  слух,  і  позривані  ноти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925464
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021


Рувану Талі

Зрячість

Не  бачити  берегів  
на  які  ти  виходиш  
омившися  від  байдужості  
і  глибоко  ставиш  перший  слід  
на  нових  пісках,  
руйнуючи  гладь.  
Не  бачити  заново  сповненого  жаги
того,  
хто  випив  увесь  океан  
званий  дружбою,  
та  так  і  не  освіжив  гарячої  душі  хопчика,  
що  одиноко  ганяючись  за  тінями
падав  повз  
холодні  обійми  матері.  
Не  бачити  як  
затоплюєш  сушу  
звану  довірою  
і  мертвою  рибою  одаровуєш  за  любов  
сипку,  як  пісок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925401
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Рувану Талі

Людина з чіткими рисами

Повна  поглядів  і  цікавості  
йде  людина,  картуз  при  ній.
Я  гублюся  отак  в  ласкавості,  
тож  зажмурена  наче  Вій.
Я  не  мавка  і  не  палійка,  та  
часто  тоне,  або  ж  горить
кожна  риса  людини,  з  кліки  так  
явно  виділеної  вмить.  

Я  ладнаю  для  себе  відстані,  
довшу  стежку,  гулкіший  день,  
та  ходи  аж  масніють  підступом,  
найкоротший  обрати  чень?  
У  людини  завсіди  стрічної  
досі  дещо  в  очах  темнить.  
Я  не  демон,  та  ще  з-над  вічності  
знаю  чим  так  людина  снить,  

що  оглядки  її  частішають,  
принципово  такі  прямі,  
що  дарма  лиш  завчасно  змішую
крок  з  зупинками  на  тасьмі.
Знай  світлішають  набурмосені
лиця  пильних  до  нас  осіб.  
Я  не  жниця,  та  сеї  осені  
мною  зібраний  ломлять  хліб.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925193
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Systematic Age

Мистецтво пізньої осені

Поділись,  що  ти  часто  вживаєш,  щоб  бачити  щастя
Серед  царства  асфальту,  бетону,  захмарених  видив.
Поділись,  поки  я  не  пірнув  в  підготовлену  пастку,
Адже  є  досі  стільки  речей,  яких  я  ще  не  видів.

Кличе  натовп  до  себе  і  манить  до  власної  групи,
Де  ніколи  ніхто  не  захоче  піднятись  нагору,
Аби  лиш  подивитись  на  небо  -  для  них  станеш  трупом,
Що  давно  вибивається  з  маси,  спіймав  свою  долю.

Осінь  кличе  до  себе,  з  чола  витираючи  сажу,
Відриваючи  клапті  від  сукні  із  показу  моди.
Натовп  бродить  і  навіть  не  виразить  жодного  враження  -
В  голові  лиш  робота,  сім'я.  І  гіркий  присмак  в  роті.

Листопадові  байдуже,  скільки  зима  ще  чекатиме,
Він  готовий  хоч  зараз  впустити  хурделиці  в  простір.
Сніг  засипав  у  різних  місцинах  настінні  поради,
Як  не  жити,  як  вижити,  як  пережити  цю  осінь.

Сонце  спало  вже  місяць,  облишивши  думку  про  спалах,
Поки  дощ  безперервно  обстрілював  жертв  понад  ними.
Постарілі  будинки  ледь-ледь  споглядали  за  балом,
Їхні  стіни  з  порадами  тричі  здолали  наш  вимір.

Із  наближенням  люті  день  іде  спати  раніше,
Залишаючи  нас  наодинці  з  холодною  смертю.
Поділись,  що  ти  часто  вживаєш,  щоб  видіти  тишу,
І  тоді  закликай  до  походу  на  землі  скелетів.

vii.xi.mmxvii

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848132
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 15.09.2021


Артур Сіренко

Епоха завершилась

                                   «Подібно  до  Емерсона,  
                                       я  пишу  над  дверима  своєї  бібліотеки:  
                                     «Примха»…»
                                                                               (Оскар  О’Флахерті  Вайлд)

Колись  бородатий  мисливець  Хем  писав:  «Щось  завершилось».  Передчував,  але  не  знав  що.  Ми  тепер  знаємо  –  довершилась  епоха.  Античність  завершилась,  померла,  а  ми  і  не  помітили.  І  ви  не  помітили.  Але  то  байка  (не  езопова).  Найгірше  те,  що  це  не  помітили  філософи-скептики.  Любомудри  з  вітряного  Ріміні.  Расени  стали  спогадом,  а  народ  далі  полюбляє  бої  гладіаторів.  Тільки  називає  їх  по  іншому.  Вже,  мовляв,  не  ігрища.  Вже,  мовляв,  то  не  релігія,  то  так  –  розвага.  Ристалища  комоней  світу  сього.  Байдуже,  що  візничі  стають  місивом  піску,  плоті  і  крові.  Під  копитами  тих  же  комоней.  Бо  чом  не  вершники?  Вершники  там  –  у  третіх  лавах  (бо  в  перших  старчики-сенатори).  Читають  Овідія  та  аплодують.  І  тицяють  великим  пальцем  вниз.  І  слов’яни  знову  варвари  (добре  хоч  не  раби,  принаймні  не  всі),  а  зі  степів  знову  сунуть  гуни.  Аттіла  ще  не  відає,  що  йому  подарує  зустріч  з  вихованою  патриціянкою  з  першого  Риму.  Хороше  виховання  –  воно  назавжди.  Ільдіко  чи  Юдит  –  тут  головне  виховання.  Епоха  –  це  вторинно,  особливо  коли  мова  йде  про  ложе.  Про  те,  що  середньовіччя  почалося  ніхто  не  зрозумів.  Навіть  Аніцій  Боецій.  А  вже  кому-кому,  а  цьому  знавцю  музики  майбутнього  –  йому  то  епоха  відкрила  своє  потворне  обличчя,  яке  сховала  до  часу  непрозора  вуаль.  Великі  Теодоріхи  не  любили  філософії,  малі  чи  мізерні  Теодоріхи  філософію  просто  ненавидять.  Це  тоді  Теодоріхи  бували  великі.  Нині,  коли  черговий  раз  прийшло  нове  середньовіччя  Теодоріхи  бувають  тільки  мізерні  і  жалюгідні.  І  від  того  ще  більш  огидні.  Як  прикро,  що  все  постійно  повторюється.  Вже  тисячі  років  одне  й  те  саме  –  все  повторюється,  наче  колесо  крутиться.  Наче  ми  не  в  історії,  а  на  каруселі  в  парку  розваг.  Хочеться  в  Небо,  а  тут  колесо.  І  знову  візантійщина,  знову  треба  проповідувати  християнство.  Знову  імперія  буде  валитися  як  глиняний  ідол  бога  Мардука  –  уламки  будуть  чавити  всіх.  Не  тільки  каліфів  на  годину.  Оскар  з  клану  О’Флахерті  –  клану  розбійників,  піратів,  повстанців  і  відчайдух  писав  якось,  що  «в  часи  античності  люди  не  мали  одягу,  в  часи  середньовіччя  люди  не  мали  тіла,  а  нині  люди  не  мають  душі».  Цікаво,  ось  воно  –  нове  середньовіччя  почалося  –  знуву  будуть  люди  без  тіл?  З  голими  душами?  Приємно,  що  нині,  на  черговому  повороті  колеса  настання  нового  середньовіччя  передчували  і  навіть  про  це  написали.  Навіть  40  років  тому  –  ще  тоді,  як  воно  тільки  стукало  в  двері.  А  ще  кажуть:  «Стукайте  і  відчинять».  Ось  дехто  і  стукав.  Ось  ми  і  відчинили.  Тоді,  півтори  тисячі  років  тому  цього  ніхто  не  відчув.  За  півстоліття  до  кінця  прекрасної  епохи  думали,  що  античність  буде  тривати  вічно.  Ніхто  нічого  не  передчував.  425  рік  –  якісь  узурпатори,  війни  за  владу,  Папа  Цилестин  І,  єретики-несторіани,  імператор  Флавій  Теотозій  ІІ,  гуни,  Бахрам  V  Гур  вогнепоклонник.  І  жодного  титана  думки.  Жодного  поета.  Чи  може  середньовіччя  почалося  раніше?  Цікаво,  а  що  скажуть  історики  майбутнього?  Коли  почалося  нинішнє  середньовіччя?  Начебто  і  свідок  я,  але  не  збагну.  Епоха  нині  почалася  другосортна.  І  неосередньовіччя  теж  другосортне.  Темрява,  звісно,  не  така  густа  як  тоді,  все  таки  Епікура  тоді  забули  і  твори  його  втратили.  А  зараз  –  якщо  такий  з’явиться  новий  Епікур,  то  подумають,  що  то  водій  тролейбуса,  а  не  філософ  і  будуть  цитувати  його  на  останніх  зупинках.  Суттєва  відмінність  нинішніх  людей  від  людей  VI  століття  по  Христу  в  тому,  що  вони  були  відверті  і  послідовні  у  всьому,  навіть  у  своїй  саморобній  темряві.  Нині  ж  фальш.  Якщо  не  в  усьому,  то  в  спокуті  духу.  Джером  Девід  Селінджер  був  правий  –  всюди  фальш.  Тільки  він  не  знав,  що  жив  напередодні  великої  фальші.  Рано  він  замкнувся  в  бункері  –  він  би  відчув,  як  фальш  густішає  з  року  в  рік,  як  перетворюється  в  фруктове  желе  з  родзинкою.  

Про  середньовіччя  писати  легко  –  це  була  епоха,  коли  в  неприкаяного  і  покраяного  материка  викраденої  биком  дівчини  були  відсутні  сумніви,  вони  вважались  якою  вадою,  мало  не  ганьбою.  Люди  (а  чорні  монахи  зеленого  острова  особливо)  перестали  розуміти,  що  таке  вада.  Справжні  вади,  вони  вважали  вказівкою  з  потойбічного  світу,  а  несправжні  вади  вигадували.  Тому,  хто  пояснить  мені  навіщо  це,  я  поставлю  бронзовий  пам’ятник  в  Аркадії,  щоб  він  міг  без  єхидства  і  метафор  сказати:  «Et  in  Arcadia  ego».  Я  чомусь  впевнений,  що  першою  птахою  середньовіччя  було  не  падіння  Західної  Римської  імперії,  а  вбивство  Гіпатії  в  415  році.  Юрба  фанатиків,  що  знищує  красу  і  мудрість  –  це  вже  чисто  середньовічний  феномен,  це  вам  не  вакханки  з  забутого  міту,  не  Діоніс,  що  дарував  радість,  яку  ніхто  не  зрозумів.  Це  поява  отієї  Sancta  simplicitas  –  хмизу  для  вогнищ  буде  вистачати  ще  довго.  І  перегорнув  останню  сторінку  античності  і  закрив  недописану  книгу  послідовників  Геродота  зовсім  не  Юстиніан.  Цю  книгу  остаточно  закрила  юстиніанова  чума.  Не  було  спроб  втілити  республіку  Платона  в  реальність  не  тому,  що  цього  ніхто  не  хотів,  а  тому,  що  ніхто  про  це  навіть  не  думав  –  нікому  було.  Почалось  то  середньовіччя  Аттілою,  а  закінчилось  Кромвелем.  Він  то  про  ідеальну  державу  думав  і  навіть  спробував  втілити  це  в  життя  перерізавши  і  перевішавши  третину  населення  Смарагдового  острова.  Значить  все  –  середньовіччя  завершилось.  Знову  популярні  Утопії.  У  неосердньовіччі  замість  чуми  маємо  інші  пошесті,  які  не  так  вбивають,  як  лякають,  знищуючи  не  плоть,  а  дух.  

Середньовіччя  відрізнялось  від  античності  в  першу  чергу  тим,  що  в  епоху  агонії  античності  (Pax  Romana)  раби  вмирали  на  потіху  аристократії,  а  в  Середньовіччя  аристократи  вмирали  на  потіху  юрбі.  Нині  –  в  неосередньовіччі  аристократія  канула  в  Лету,  але  юрба  жадає  нових  лицарських  турнірів  зі  справжньою  кров’ю,  а  не  бутафорською  фарбою  шекспірівських  театрів  і  не  соком  журавлини  рухомих  картинок  братів  Люм’єр.  За  відсутності  лицарів  юрба  жадає  бачити  погибель  аристократів  духу.  І  то  не  на  арені  і  не  на  ристалищі.  Тут,  біля  бар’єру.  І  справжньої  загибелі,  не  театральної,  на  очах  злих  однооких  телекамер.    

Але  погодьтеся,  в  час  приходу  отого,  попереднього  середньовіччя  світом  правили  велетні.  Темні  віки  іноді  народжують  велетнів.  Може  це  якось  природа  компенсує  недолік  поетів  і  художників.  Загинути  від  рук  правителя-велетня  почесно.  Нині  ж,  коли  прийшло  нове  середньовіччя,  світом  намагаються  правити  карлики.  Це  огидно.  Це  образливо  для  людського  духу.  Особливо  зараз,  коли  багато  поетів  замовкли  або  замовкають.  Загинути  від  рук  карлика  соромно  і  прикро.    

Можна  було  б  очікувати  нового  Петрарку  –  час  прискорюється,  його  ж  недовго  чекати,  правда?  Але  Петрарка  приходить  після  Данте  Аліг’єрі,  а  він  мусить  конче  спуститись  до  пекла,  інакше  нічого  не  вийде.  І  померти  в  Равенні  –  в  цій  останній  столиці,  в  цьому  post  scriptum  пишної  Візантії.  Пекло  вже  не  в  глибинах  землі,  воно  тут,  на  поверхні,  ми  самі  його  створюємо.  Замість  Петрарки  –  на  тобі,  тримай  –  Чингісхан.  Цього  разу  він  грамотний  –  письменний,  знає  літери  і  вміє  навіть  скласти  фрази  до  ладу.  І  замість  опору  нашестю  –  пародія  на  опір.  На  те  воно  і  нео.  Неоліт  був  в  поті  чола.  Неоген  гуркотів  тупотом  копит  в  степах.  Неофіт  горів  серцем.  А  неосередньовіччя  –  пародія  на  середньовіччя.  Свого  роду  постсередньовіччя  якщо  хочете.  Дай  то,  Боже,  щоб  то  була  висока  пародія.  Саме  в  епоху  середньовіччя,  десь  в  часи  папи  Григорія  Великого  ввійшли  в  буття  селищ  людей  дзвони.  Нині  знову  гудуть  над  Землею  і  над  Сарматією  зокрема  дзвони.  І  згадуючи  того  ж  бородатого  Хема  та  Джона  Донна  знову  процитуємо:  «Не  питай  за  ким  гудить  дзвін.  Двін  гудить  за  тобою…»  У  часи  Джона  Донна  дзвін  гудів  за  епохою  середньовіччя  –  епохою  лицарства,  королів,  пишних  титулів,  мечів  та  гонору.  Нині  дзвін  гудить  за  епохою  Ренесансу  та  Просвіти.  Дзвін  гудить  за  кожним  з  нас  –  бо  ми  були  дітьми  тої  епохи,  що  пішла  остаточно  в  небуття,  в  спогади  старих  підсліпуватих  бібліотекарів.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924716
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Тарас Яресько

КОРИДА

Сказилося  нице  на  темному  споді
у  еру  hi-tech  і  крилатих  ракет.
Лише  між  рядками  ти  ще  на  свободі,
ти  ще  на  свободі,  а  значить,-  поет.

Між  бр[i]а[/i]том  і  Бр[i]у[/i]том  межа  тонколеза,
диявол  в  наріжних  абетках  засів.
Душа,  хоч  і  близько  не  мати  Тереза,
полотнищем  білим  утримує  спів.


Рядки  ревматичні  лишай  на  осонні,
нехай  прогрівається  муза  сумна,
коли  кулаки  простягнуться  в  долоні,
це  значить  нарешті  скінчилась  війна.

А  доти  –  скрипить  на  зубах  непокора,
а  доти  –  рядки,  як  колючі  дроти.
Поезія  –  жереб  душі-матадора
немов  з  Мінотавром  кориду  вести.
 

                                                                                   31.07.16    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 10.09.2021


Тарас Яресько

"Пожежа – це засіб забути пітьму…"


Пожежа  –  це  засіб  забути  пітьму,
пітьма  –  це  коли  погасили  пожежу,
коли  не  вдається  сухому  письму
словами  роз`ятрити  іскорку  божу.

Під  знаком  питання  хитається  світ,
тривога  дає  метастаз  на  папері,
а  пам`ять  пірнає  у  зболений  міт,
де  неслухам  двом  указали  на  двері.

Та  ніжність,  вколисана  грюком  мечів,
скресає  для  нас  у  новітнім  ковчезі,
бо  твій  тихий  сон  на  моєму  плечі  –
неначе  тріумф  невимовних  поезій.



                                                                                         13.08.16  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 10.09.2021


Тарас Яресько

"Гостра самотність є невиліковна…"

Гостра  самотність  є  невиліковна,
навіть  якщо  ти  сьогодні  не  сам.
Жаб`ячу  шкіру  покине  царівна,-
втім  не  поверне  довіри  казкам.

Світе,  sweet  світе,  на  курячих  лапах,
дай-но  напитись  живої  води,
дай-но  в  твоїх  бліндажах  та  окопах
не  загубити  хоча  би  сліди.

Ми  –  лиш  пісочні  дробинки  в  пустелі,
з  краплями  моря  в  розлуці  навік.
Хочу  і  можу  –  ці  дві  паралелі
не  перетнуться  без  бруку  в  крові.

Втім  і  надалі  злітає  Івасик,
хоч  над  собою,  під  дулом  рушниць,
бо  під  ногами  –  дозріли  фугаси,
й  мінні  поля  не  заманять  жар-птиць.

Мов  на  світанку  невипиті  кави
душі  хололи,позбавлені  тіл,
надто  дитячих  –  як  без  балаклави,
хрещених  хрестиком  через  приціл.



                                                                                                     12.06.16

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 10.09.2021


Xariton

Ждать

Ты  ведь  знаешь,  что  когда-нибудь  надоедает  ждать.
Находиться  на  хрупкой  крыше,  где  вспыхнула  меланхолия
от  ожидания,  что  кто-то  наверху  улыбнется-
бесполезный  порог  откровения.
С  такой  странной  и  чистой  взаимностью
мы  разделили  всё  небо  на  «раньше»  и  «сейчас»,
бесконтрольно  подчинившись  бессоннице.
Кстати,  я  больше  не  пишу  стихов.
И  сделал  это  намеренно.
Поскольку  эмоции  блокируют  звуки  доверия.
Другие  могут  закрыть  глаза
и  замедлить  сердце  до  3  ударов,
а  в  моем  голосе  –  неправильные  слова,  
суффиксы      и...
...так  холодно  ждать.
Пустая  молитва.  Раз-два-три.
Делаю  шаг...

______________________
Ти  ж  знаєш,  що  коли-небудь  набридає  чекати.
Перебувати  на  тендітному  даху,  де  спалахнула  меланхолія
від  очікування,  що  хтось  нагорі  усміхнеться-
даремний  поріг  відвертості.
З  такою  дивною  та  чистою  взаємністю
ми  розділили  все  небо  на  «раніше»  і  «зараз»,
безконтрольно  підкорившись  безсонню.
До  речі,  я  більше  не  пишу  віршів.
І  зробив  це  навмисно.
Оскільки  емоції  блокують  звуки  довіри.
Інші  можуть  закрити  очі
і  сповільнити  серце  до  3  ударів,
А  в  моєму  голосі  -  неправильні  слова,
суфікси  і  ...
...  так  холодно  чекати.
Порожня  молитва.  Один-  два-  три.
Роблю  крок…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924680
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Рувану Талі

Прикраса гір

По  цій  стежі  проходило  багато,
та  жоден  з  них  не  вмів  мене  кохати,  
чоловіків.
Коли  на  протязі  віків,  чи  то  пак  з  вікон,  
здувало  думку,  як  записку  недочитану,  
вона,  тим  паче  в  здогаді  з  печатки,
в  собі  являла  все  нові  й  нові  початки,  
теоретичні  прояви  й  місця,
забувши  почерк  і  мету  творця,  
і  так  росла  у  вільному  польоті,  
як  квітка  у  саду.
По  цій  стежі  пригадуючи  йду.

Коли  вони  клялися,  що  в  полоні
моїх  очей  вабливих  ладні  вмерти,
та  знай  питали,  що  для  того  треба,
аби  віддала  серце  і  права,
казала:  тої  кількості  поклонів,  
в  яких  чолом  прийдеться  вічність  стерти,  
і  тих  піднесень  на  руках  до  неба
не  стерпить  ваша  ніжна  голова.

Одного  разу  у  одного  з  них
в  очах,  що  кольору  тернівки,  а  на  смак
п'янкі  меди  з  origanum  vulgare,  
зазвичай  тон  цей  називають  карим,  
та  я  назвала  б  каро-золотим,  
я  розпізнала  твердість  й,  разом  з  тим,  
таку  ласкавість!  
Що  слухала  б,  і  не  обридло  б,  слів  
про  квітники,  що  Бог  для  мене  сплів,  
про  символічність  на  мені  блакитного,  
про  ступор  розуму,  одвічно  ненаситного,  
про  крісло-гойдалку  і  ще  одне  до  пари,  
про  те,  як  гинуть  при  мені  Ікари,  
про  спільну  старість,  пазли  наших  рук,  
про  глиб  розлук.  
Тож  врешті  випила  настоянки  терпкої,
напій  пізнання  істин,  що  він  скоїв!  

Прикраса  гір  не  вміститься  в  зіницях
якогось  чоловіка,  бо  вона
гірка,  та  щира.  Нащо  їй  в'язниця
очей,  букетів,  вигадок,  вина...  
Я,  власне,  і  проріджую  привіти,  
аби  уздовж  стежі  пишніли  квіти.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924660
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Лайель Атани

Пряный можжевельник

-  Кругом  зима  белым-бела,
Река  в  доспехах  из  стекла,
Пусты  и  горы,  и  поля
До  самого  апреля;
Идем  со  мной  в  мечты  и  сны,
Там  тихо  дремлют  до  весны
Побеги  юные  сосны
И  пряный  можжевельник.
-  Не  видно  солнца  из-за  туч,
Жесток  мороз,  и  ветер  жгуч,
А  потому,  прошу,  не  мучь
Меня  в  святой  сочельник;
Далекий  дом  прекрасен  твой,
Но  не  согреют  нас  зимой
Ни  старый  вяз,  ни  граб  лесной,
Ни  пряный  можжевельник.

-  Кругом  весны  пьянящий  цвет,
В  атлас  и  шелк  весь  лес  одет,
И  тянут  головы  на  свет
Ростки  плюща  и  хмеля;
Пойдем  со  мной  в  седой  туман:
Там  бархат  мхов,  коры  сафьян
И  расстелил  ковры  тимьян
И  пряный  можжевельник
-  Мой  сад  лучится  и  поет,
И  льют  цветы  вино  и  мед,  -
Все  это  требует  забот
И  ждет  труда  и  дела;
А  потому  -  прости,  мой  друг,
Мне  удаляться  недосуг
Туда,  где  зелен  дол  и  луг
И  пряный  можжевельник.

-  Приносит  лето  тяжкий  дар:
Изнемогают  сад  и  парк,
Терзает  дух  всесильный  жар
И  истязает  тело;
Иди  со  мною  в  тень  долин,
Там  ароматы  льют  люпин,
Душистый  лавр  и  розмарин
И  пряный  можжевельник.
-  Да,  жарко,  нечего  сказать,
И  воздух  сперт  -  идет  гроза;
Но  ветви  гнутся  и  лоза
Под  грузом  ягод  спелых;
Прости  меня,  мой  добрый  брат,
Но  мне  покоя  не  сулят
Ни  ежевика,  ни  мускат,
Ни  пряный  можжевельник.

-  Холмы  и  долы  кроет  мрак,
Промозглой  влагой  тракт  набряк;
Ушами  прядая,  русак
Свой  бег  оврагом  стелет;
Уж  верно  в  этот  хмурый  дождь
Со  мной  тем  паче  не  пойдешь
Туда,  где  ясень  так  хорош
И  пряный  можжевельник.
-  Пока  что  лес  еще  не  наг,
Пойду  с  тобой,  лишь  дай  мне  знак;
Мне  мил  мой  сад,  чудной  очаг
Природы  самодельной;
Но  мне  милее  во  сто  крат
Багряной  осени  наряд,
Где  древний  дуб  и  бук  царят
И  пряный  можжевельник.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924078
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Рувану Талі

Фантомні болі

Хто  це  вийшов  з-за  хат,  димний  як  місце  раті,  
палить,  йому  б  прохати  сонця  –  легкої  страти,  
ноги  йому  опухлі,  ноги  йому  відтяті,  
а  й  досі  болять.  
Стане  манити  в  мені  дитину  солодкою  ватою,  
себто  брехати:  
Онде  пташиний  пух  на  кудлатих  деревах,  
не  лякайся,  це  ранішнє  мрево,
бо,  якщо  ти  мене  відчула,  як  власну  розгоєну  ранку,  –  
бути  щасливим  примарному  ранку!
Тож  закладемося  на  частину  з  цілого  життя,  
що  коли  цей  пух  не  злякається  гарячості  зарева
та  не  злетить,  
так  само  і  ти  –  
будеш  сьогодні  моєю.    
Можеш  на  пробу  у  мене  ввійти  і  набрати  аж  досхочу
манни  небесної  в  пригорщі  і  кишені,  
а  можеш  залишитись  там  й  споглядати,  як  Божу  росу
всотують  ноги  мої  підкоше́ні.

Він  бреше,  у  нього  немає  ніг,  
тому  приймаюся  до  роботи.  
Певно  це  визріло  звечора  молоко  
дивної  стоти.
Та  чую:  лиш  не  дої  до  першої  крові
груди  цієї  висі,  
позостав  на  поживу  марі,  
та  виссе.
Сказав  і  змучений  зліг.  

Віти  розверглися,  бачу  брук
до  голосу  того,  що  кличе:
Дай  мені  відповідь  в  потиску  рук,
як  і  личить!

***
Це  передсмертні  загравання  з  долею  
і  відчайдушні  спроби  відкупитися.  
Та  хто  я,  –  тіло  на  жертовнику  богів?  
В  моїх  руках  весь  простір  і  краса,  яку  не  зраджу.  
Мов  з  повних  вим'їв  золотих  корів
проллється  світло  на  холодний  камінь
замісто  крові.  
А  мені  
діждати  б  до  ранкової  зорі,  
туманній  стежці  не  віддавши  кроків,
в  манливий  закуток  незважених  зароків
не  завести  б  доріг.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924562
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Рувану Талі

Журавлі

Журавлями  пролітають  духи  моїх  дідів  над  зелено-жовтявим  полем  чужого  краю,  посеред  якого  стою,  відкинувши  голову  як  повний  сонях,  й  тріпочу  на  вітрі  випаленим  полотном,  що  так  подібне  до  зів’ялого  листя  й  пелюстя.  В  очах  мені  розкриваються  зернята,  в  очах  мені  з  чорними  цятками  цідяться  теплі  олії  і  розпливаються  колами  по  землі.  Вигріта  квіта  між  шепотом  трав  і  сюрчанням  комах  сонно  колишеться  в  ніжному  почутті.  Діди  прилетіли  здалеку  ще  напровесні,  аби  поглядіти,  як  їхнє  продовження  з  плоті  і  крові  молиться  їхнім  богам,  щоб  засвідчити  думки  продовження,  та  не  застали  ні  сліду,  ні  каяття,  ні  людини,  ні  клятви.  Земля  полишена.  
Довго  вишукували,  стерши  в  польоті  весь  жаль  і  докір,  і  знайшли  мене  аж  під  осінь,  впокореним  і  вкоріненим  соняхом,  теплого  дня  на  чужому  порожньому  полі.  Я  стою  на  ньому  і  не  уявляю  іншого,  поле  родить  в  мені  надії.  Духи  моїх  дідів  врешті  втішені  бачити  хоч  не  найкращу,  та  рідну,  тож  кружляють  без  спину,  голосом  будячи  мрійні  простори.  Небо  лагідне,  як  долоні  моєї  матері.  Пропускаю  крізь  себе  всі  прикрощі  роду  і  плачу  в  траву,  живлячи  її  перше  пам'яттю,  а  тоді  вже  вологою.  Я  сюди  прилітатиму  також.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924475
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Ки Ба 1

alea jacta est /re_post-recovery/


сублімований  відчай  крадеться  за  межі  контролю_
перелякані  тіні  форсують  мілкий  рубікон_
бо  на  камінь  коса  відтепер,  а  не  воля  на  волю,
і  веб-камери  дивляться  зверхньо,  як  очі  ікон_
>
ці  відлюддя  плоди,  ці  слова  ні  про  що  обережні_
за  дешевими  фільтрами  макові  зерна  зіниць_
що  не  погляд  то  ниць_  безвідносність  та  беззастережність_
швидше  в  сутінь  /  у  шпари  /  під  схови  бетонних  спідниць_
>
злийся  з  шумом  шумеру_  відвіку  понині  і  прісно
в  гущі  буднів  навгад  резонують  розбиті  серця_
мертві  славлять  мерця,  опускається  чорна  завіса,
кожен  перший  сюжет  –  хитрий  вузол    початку  й  кінця_
>
вгрузли  спогади  в  дно,  все  одно  що  чекатиме  далі_
танцювати  на  жалі  /  чавити  святим  черепи_
в  центрі  сцени  не  ти_  ти  закляк  на  щербатій  емалі  ,
в  концентраті  зі  сліз  та    отрути  святої  ропи_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924394
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Олена Ганько

Мерехтіння

Згадуєш  те  мерехтіння  в  
Очах  символіста,  
Нелінійне,  разюче,  мов  постріл.
Час  напружується,
Наче  бігун  перед  стартом.  
Що  мало  статися,
Те  вже  туманом
Лягло  біля  річки.
Вона  омиває  його  густі
Коси,  
Зачісує  і  заколисує.  
Мова  її  неворожа,  
Хрипка  і  тягуча,
Мов  учора,  яке  не  дає  спати,
Мов  відлуння  тих  залізних  
Ночей,
Тих  привидь.
Туман  іншає  зранку,
Стає  лагідним  і  покірним,  
Зачаїться  росою,  
Вмиє  людську  босоніж
І  зникне,  
Тільки  річка  щось  говоритиме,
Коли  час  бігтиме  далі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899967
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 06.09.2021


Ки Ба 1

вереснева нірвана /post-recovery/



осінь  гнівно  мовчить,  чорнозем  жде  гнилої  поживи_
другорядні  актори  завмерли  у  завчених  позах_
антитеза  загрози  грози  у  мінливих  прогнозах,
провертаються  в  хмарах  ключі  кривобокі  тужливо_
>
жовтокоса  верба  зазирає  у  дзеркало  тьмяне_
чорнопера  юрба_  ця  складна  партитура  дротів_
біля  сірого  муру  в  один  із  наврочених  днів
хтось  голодного  звіра  зневіри  до  сповіді  тягне_
>
сканування  пітьми  оком  каїна  /  пам’яті  хащі    _
ненароком  роздерта  сумління    зашептана  рана_
вереснева  нірвана  голодну  роззявила  пащу
і  вдивляється  в  тебе  з  провалля  пустого  екрану_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924239
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Володимир Каразуб

БЛУД

Усе  забудеться,  як  чресла,  устя,  тать,
Як  давній  блуд,  тщета  старих  історій,
І  буде  свій  у  нас  вшетечний  ґвалт,
Немаль,  до  слова,  березневих  оргій.
І  буде  став,  і  лопотання  крил,
І  згуба  з  губ,  і  серце  безсердечних,
І  в  лобизаннях  шаткий  небосхил,
І  плотський  шал,  що  гріх  на  двох  сполечний.
Поневаж  юність  виглухла  до  слів,
То  лєцтий  шум  забав  наспіх  посполу,
Як  оказалость  висадить  на  стіл,
А  силу  інших  двигне  геть  зі  столу.


04.09.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924190
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Леся Геник

Не плаче…

Вона  не  буде  плакати  щодня
й  тебе  шукати  по  стареньких  схронах.
Її  до  свят  вичікує  рідня,
її  лікують  відчаєм  ворони.

Вона  у  бджіл  навчається  життів
і  на  медах  настоює  удачу.
Вона  була  твоєю,  ти  ж  не  вмів
її  таку  побачити,  одначе.

Тепер  на  віск  зливаючи  жалі
теребиш  ночі  темні  покривала,
і  розкладаєш  зорі  на  столі,
і  обпікаєшся  об  їх  колючі  жала.

Вона  ж  тобі  казала,  і  не  раз,
іще  тоді,  як  плакати  уміла,
що  прийде  день  і  впаде  парастас
отой,  що  серцем  гарувала  й  мліла.

Тепер  не  жди  її  злиденних  сліз,
старі  жалі  давно  шляхи  розмили,
лягли  подушним  на  чужий  покіс,
віддаючи  чужому  небу  сили.

Собі  лишивши  пам'ять  і  рубці,
такі  надсадні  і  такі  гарячі...
Дивись,  вона  іде  кудись  наманівці,
але  не  плаче...

2.09.21  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924160
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021


Володимир Каразуб

ЗЕМЛЯ ТРОЯНД

                                                             І
Словом…  
прямі  паралельні  не  пересікаються.
В  жодній  теорії  на  геометричній  плоскості,
за  умови  коли  художник  
не  засвідчить  ідею  умовності  
в  перспективі.  І  лінії  сходяться,
за  плечима  його  фігур.  Словом,
фігури,  його  приближені  
до  химерного  світу  прямуючи,
прямою  виходять  з  часом  
на  схвильований  серпантин.  
З  тим,  фігура  перетинається  
з  паралельними  їй  фігурами,  
піднімаючись  вгору  сходами,
і  виходить  на  коридор.
Там  продовжує  лінію  скручену  
за  стіною  покрученим  проводом
світлом  люстри  і  світлом  вивіски
проростаючи  в  кадуцей.
Словом,  
тут  дві  прямі  зустрічаються,
на  підлозі,  де  світ  шахівницею,  -
ферзь  на  чорному  і  протилежному  -  
ходить  кроком  хитнувшись  назад.
Першим  чином,  вони  обміняються
довгим  поглядом.  В  точці  погляду,
Дві  прямі  неодмінно  сходяться.
І  не  тільки.  Тут  перший  шах.
                                                   ІІ
Словом,  
лінії  знаджені  формою,
і  освячені  світлотінню;
світло,  мабуть  скипіло  бронзою
і  розлившись  наповнило  плоть:
невисокою,  повногрудою.
Розсип  світла  хитнувши  неспокоєм,
до  плечей  повело  облямівкою
пишне,  темно-русяве  каре.
Крила  книг  огорнула  обіймами.
Назви  тисненням  золотом  блискають
ледь  читається  в  літерах:  «Біблія»
в  ілюстраціях  майстра  Доре.
А  під  нею,  за  авторством  Текерей,
мабуть  з  «Ярмарком  марнославства»,
що  мовчить  прикусивши  закладку,
де  Ребекка  шепоче  своє:
-  Дорогенька,  наш  жереб  кинуто!
Лоском  клуб  із  хмільного  плісе.
                                                   ІІІ
Не  важливо,  насправді  –  байдуже,
що  читатимеш  ти  коридорами,
чи  товсті  фоліанти  з  романами
чи  поезію,  чи  псалми.  
Упродовж  розпашілого  полудня,  
сонцем  стіни  умить  наливаються,
за  якими  вона  захищаючись  
відбиває  твій  шах  королю.
Та  здається  от-от  закохається,
та  здається  от-от  поцілуєшся,
отримавши  опік  вогненного
ти,  від  полум’я  з’ярених  губ.  Та…
                                                 ІV
Словом  впевнена,  словом  звужена,
знає  звідкись  усі  пропорції,
варіанти.  Ходи  прораховані.
Що  підходить  слоном  прикидаючись
їй  давно,  як  знайомий  пішак.  
А  за  ним  не  мужчина  ховається,
а  насамперед  словом  улесливий
драматизмом  підбитий,  зіпсований
нерішучий  фіґляр  та  поет.  
А  тому  говоритиме  втомлено,
навіть  трохи  даремно-змучено,
театрально,  із  жестами,  вдавано
позіхаючи  в  серці  слів.
Як  тигриця,  що  в  спеку  мружиться
незважаючи  зовсім  на  витівки,
як  ричить  по-дитячому,  бавиться
тигреня  підкрадаючись,  їй.
Та  здається  от-от  закохаєшся,
та  здається  от-от  поцілуєшся,
отримавши  опік  вогненного,  
ти,  від  полум’я  з’ярених  губ.  Та…
                                                 V
Мій  друже,  -  всміхаючись  вимовить,  -  
і  навмисно  вперед  забігаючи,  
незворушно  добавить:  -  Вибачте,
я  не  ваша,  і  ви  –  не  мій.
Ви  всього  лиш  придумали  партію,
підхопили  мій  погляд  втомлений,
зачепились  за  книги,  крилами  –  
залопотіли  услід.  Ах,
знай,  можливо,  коли  б  пострічалися,
ми  раніше,  -  я  в  цьому  впевнена,
безсловесно  умить  закохалися  б,
тільки  зараз  не  станеться  так.
Я  чекаю,  погляньте,  на  іншого,
що  збирається  йти  на  побачення,
за  дверима,  ось  тими  –  білими,
за  якими  його  кабінет.
І  скажу,  я  відверто,  признаючись,
без  нальоту  погорди,  -  з  вдячності,
що  ви  роздивилися  в  погляді,
ще  не  зовсім  безглузду  мене.
Я  ж  не  бачу  у  вас  –  потрібного,
Ба,  вірніше,  мені  підневільного,
Чоловіка,  що  йти  наміряється,
Паралельно  з  отих  дверей.

28.08.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923602
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 30.08.2021


Рувану Талі

У вихорі літер

Збирає  себе  з  літер,  як  з  попелу,  що  кружляє  вихором  перед  широко  розпахнутими  очима  нової  людини,  названої,  легкої.  З  літер,  як  з  атомів,  що  шукають  своє  місце  у  ланцюзі,  що  блукають  відштовхнуті  і  притягнуті.  Збирає  себе  щоразу  по  новому,  як  фігуру  з  деталей  півмісячних,  та  не  рівних.  Збирає  так,  як  лягає  на  душу,  на  вітер  і  на  язик.
І  простягає,  наче  змією,  іменем  обвиту  руку,  наче  спіраллю  з  намагнічених  намистин,  неогранених  і  неосяяних,  з  літер,  що  стрягнуть  в  роті,  як  в  теплім  замісі  хліба.
Тамара!  –  Гронами  чорної  горобини  обривається  й  котиться  білою  шкірою  вздовж  руки,  а  те,  що  вціліло,  під  ваготою  своєю  провисає  браслетами  на  зап'ястку.
Тамара.  –  Збирає  чужа  людина  в  жменю,  хапаючи  кисть  як  розгойдану  гілку  і  відпускає,  зриваючи  решту  ягід.  
Гірке.  Наступній  людині  потрібно  зібрати  інше.  А  це  вже  докрапує  соком  під  ноги  з  завмерлих  в  вітанні  й  облишених  пальців.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923459
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021


Immortal

серцевина

I

Коли  уночі  кручусь  немов  вітер
не  маючи  спокою
все  виглядаю  тебе
з-під  подушки
з-під  снів
з-під  тиші
яка  розтягує  мою  шкіру
мов  шерсть  загубленого  кота

а  може  ти  прийдеш
а  може  ти  врешті  голосно  гукнеш
бодай  щось  промовиш
зі  свого  дому?

земля
небеса
вогонь
вода
прилинь
ввійди  через  лезо  осені
на  кров  весни
у  тім’я  літа
щоб  я  врешті  тебе  розгледів
бо  необережно  замучу  на  смерть  себе.

II

Рух  жадання  подібний  до  безмов’я  ночі
Коли  я  заколисую  жадібність  місяця  повз
осіннє  поле  пролітає  твій  спів
що  схожий  на  лагідний  крик  сови
Я  ж  чекаю  коли  ти  відточиш  мої  скелясті
щоки
цілунком  вітальним.
Так  чекаю
Як  цілий  натовп  голодних  метеликів.

III

Крізь  холод  голої  шкіри
можна  віднайти  ціле  плем’я,
яке  боїться  вогню
крізь  відкриті  вуста
може  прокласти  шлях  жук  смерті,
якщо  тільки  він  не  наступить  на  траву,
в  якій  ховається  любов

Ніде  прокляттю  тоді  буде  впасти
ніде  монеті  відзвучити  морський  гармидер
кит  випливає  щоб  глянути  у  вічі  цариці
а  вона  –  щоб  співати  над  маленьким  рибинням.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759381
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 27.08.2021


Володимир Каразуб

ВЕДИ МЕНЕ КРІЗЬ ТЕМНИЙ КОРИДОР

Веди  мене  крізь  темний  коридор,
В  чертоги  світла,  в  закулісся  п'єси,
Де  перспектива  сходиться  в  тунель,
Повз  тисячі  дверей,  що  без  адреси
Скрегочуть  сірим  полиском  завіс.

В  безпечній  карті  вуличних  ролей
Єдина  роль  не  зупиняє  поступ.
Листає  сторінки  чужих  дверей,
Великий  дурень,  але  не  апостол
Спустивши  все  набуте  під  укіс.

Хитає  човен  твій  схвильована  вода,
І  зуби  з  холоду  гризуть  щербатий  місяць,
Існують  двері  де  тебе  нема,
І  за  якими  не  багато  місця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923355
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 27.08.2021


Єлена Дорофієвська

у чорну пастку зораних полів…

у  чорну  пастку  зораних  полів
важкі  хмарини  вронять  фалди  сині
шляхи  набудуть  влади  і  донині
нежданих  слів
так  вижовтіє  день
і  видовжаться  в  нім  прозорі  тіні,
в  траві  затихнуть  хвилі  самосійні
бджола  востаннє  в  літо  прогуде
до  айстри  пригортаючись
звідсіль
посічені  жгути  безкраїх  злив
сягнуть  за  невиразне  видноколо
щоб  зачерпнути  з  твого  моря  холод
і  сіль

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923218
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Матео Галицький

Нічога

Няма  нічога,
Ёсць  толькі  боль.
Няма  нічога
Меж  нас  с  Табой...

На  раздарожжы
Нашых  дарог
Пайшла  далей  Ты,
А  я  не  змог.

Чаму  гляджу  я
Паза  мяжу?
Чаму  гадамі
Я  так  тужу?

Няма  нічога
Для  нас  абох...
Няма  і  Бога...
Ці  ёсць  Ён,  Бог?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922869
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 22.08.2021


Valentyna_S

Замальовка (Ворожать бджоли на квітках)

Ворожать  маги-бджоли  на  квітках,
Пророчать  осінь,
А  небеса—волошки  у  житах—
Й  ніхто  не  косить.
Зсипає  сад  збентежений  плоди
На  праний  килим,
Як  місяць-круг  піганисто-рудий
Спить  серпокрилом.
Не  чув,  не  бачив  він  прощань  птахів,
Бо  їм  не  сторож.
Для  себе  стеле  літо  із  димів
Й  рогожі  ложе.
Бадьоро  дощ  печаллю  оплете
Краплинний  вереск,
На  фоні  падолисту  зацвіте
Рожевий      верес.
Не  раз  веселка  прийде  у  стрічках
Й  поникне  з  млості.
Ворожать  досі  бджоли  на  квітках,
Пророчать  осінь.

       Серпокрил-стриж.
       Піганистий  –  веснянкуватий.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922939
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 22.08.2021


re_vanta

тук-тук…тук-тук…пульсом у шибку

тук-тук...тук-тук...пульсом  у  шибку
малесенька  хата,  немає  дверей
на  тканому  грубо,  пожовклому  зшитку  
угода  із  чортом.  у  свідках  —  Борей.
а  щó?  а  щó?  смертна  чи  кара?
одна  зі  святих  і  мерзенних  причин?
випльовуєш  назви:  то  доля,  то  карма
руками  помелеш,  а  битимеш  чим?..
там  човг,  тут  човг...  совість  у  залі
танцює  із  відчаєм,  в  скляночці  —  кров
вони  ж  бо  тебе  закликали!..казали...
не  слухав...  зоставив  лиш  попіл  від  дров...
блим-блим...блим-блим...  світло  у  вічі
малесенька  хата...двері  —  ось  тут
спокій  —  не  твій,  але  дяка,  що  вічний  
видихни  поки...бо  потім  —  прийдуть...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922770
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 21.08.2021


Артур Сіренко

Малахітова людина

                                   «…А  я  хотів
                                           У  небуття  зануритись  щасливим…»
                                                                                           (Франческо  Петрарка)

Малахітова  людина
Кришить  своє  серце  в  сільницю,
Хоче  посолити  світ
Своєю  кров’ю  зеленою:
Нерозчинною,  мідною,
Восьминоговою.
Людина  вирізьблена  з  малахіту
Тупцює  шляхом  чумацьким
За  сіллю  гіркою  сивашською,
Полічивши  кістяки  рогатих  волів
Та  каурих  мулів  готських  –  
Серед  тирси  минулого,
Серед  ковилу  снів  жахних.
Малахітовий  жевжик
Співає  не  рапсодію  –  реквієм
Кожному,  хто  вміє  літати
Разом  з  журавлем-монахом:
Цибатим  філософом  сфагнуму.  
Малахітовий  чоловічок
Вважає  себе  коштовністю,  
Не  знає  як  перейти  брід  
Ріки  Молочної  білої:
На  дні  соми  поснулі  
Ковтають  все  кам’яне:
Серед  отої  глини  жовтої
З  якої  колись  глеки  зліплять
Для  вина  яблуневого…  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887949
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 20.08.2021


Артур Сіренко

Пеан Гефеста

                         «…  Над  ковадлом  мороку
                                   Лунке  полум’я  Місяця…»
                                                         (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

У  кузні,  де  підковують  Фавна,
У  темній  кам’яниці  Аркадії,  
Де  не  запалюють  свічок  –  зроду,  
І  тільки  горно  дає  неситим  очам  харч,
Де  кують  кулі  зірок  замість  ножів,  
Майструють  чорних  карликів  
Замість  кайданів  
                                                 на  душу  Ріки  Небесної.
Колір  роздумів  синій.
Колір  смутку  смарагдовий.  
Тільки  там  –  у  кам’яницях  Гефеста,
Малиновий  колір  зусиль,  
Дзвін  металу  і  запах  диму,
Майструють  егіду  для  Еріхтонія,
І  вогняні  квіти  
Цвітуть  в  безнадійній  тьмі:
Кривоногий  вершитель  майбутнього:
Епохи  заліза.  
Колір  надії  бузковий.
Шкода,  що  вона  досі  схована
В  отій  скрині  –  
Один  раз  прочинили  без  дозволу,
Невчасно  (чи  може  вчасно)  стулили.
Місто  на  межі  свідомості  –  
Його  будували  вночі
З  каміння,  яке  шукали  навпомацки
Хіба  вони  знали,  що  мури  і  храми
Можна  створити  з  зірок?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920031
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 20.08.2021


мелодія сонця

якою мовою. .

якою  мовою
ти  говоритимеш  мені
?
правду

ламаною
перкалабою

зламуєш  літери
мов  пальці
простягнутих
рук

мов
зриваєш
квіти
найпрекрасніших

що  
більш
не  зростуть

ридають
ароматом
найгаласливішого
вітру
найголосливішої
любові

та_ти_ла_ма_єш
ме_не
по_кіст_кам
дар_ую_чи
прав_о

_бути  вбитою
стисненим
колом
твоєї
любови

°

[Cut  -  Low]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922648
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021


Рувану Талі

На серпневих галявинах

Попри  мене  тут  люди  стаються  тихими,
попри  мене  тут  низько  літають  соколи,
звірі  кажуть:  ось  щойно  втекли  від  лиха  ми,  
як  від  здобичі,  з  помислами  високими.  

Я  ж  до  них  прихиляюся  дещо  лагідно,  
дещо  боязко,  наче  до  річки  бистрої,
і  кажу:  не  рішити  цього  нам  змагами,
хай  залишиться  той,  хто  всього  лиш  вистоїть!  

Підуть  павзами  враз,  як  по  плесу  колами,  
дві  приречені  думки:  чиясь  й  неправильна,  
тож  попробуй  згадай,  ким  були  ще  вчора  ми,  
лежачи  на  серпневих  жарких  галявинах.  

Попри  те,  на  лиці  намалюю  усмішку,
попри  що  не  знайдуться  в  словах  і  хитрощах.  
І  промовлять:  зібралися  мокрі  сумішки,  
хай  же  з  нас  вони  слізьми  нарешті  видощать!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922628
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021


Володимир Каразуб

СЛІДИ ТВОЇ ВЕДУТЬ У СМУГЛЕ МІСТО

Сліди  твої  ведуть  у  смугле  місто,
З  рудих  дахів  якого  ллється  злива,
І  скиглить  спинка  віденського  крісла,
В  якому  вічність  поглядом  застила;
За  підмальовком  гір,  в  небесних  шприхах,
Лягають  пишні  збиті  мастахіном
Білила  хмар  в  яких  маленька  крихта,
Червоного  і  синього  в  картині  –
Всього  лиш  спроба  вирватись  зі  сну.
І  ти,  відкинувшись  на  півокруглу  спинку
У  темних  плямах  бачиш  глибину
Відносного  та  чуєш  клекіт  грому
В  блуканнях  світла  де  ридають  знов,
Сердешні  вікна  буйного  пейзажу.

01.12.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922147
дата надходження 13.08.2021
дата закладки 14.08.2021


Євгенія Ісаєва

різновид

безсмертя
різновид  байдужості
свобода
різновид  байдужості
всепрощення
різновид  байдужості
любов  неба
схожа  на  любов  батька
що  покинув  
в  дитинстві
не  відчуваю  нічого
хоча  обіцяли  усе
віра  спустошує
знищує  звичайні
людські  сподівання
на  жест
на  обійми
на  летке  слово
на  вічний  опік
вже  все  маєш
чого  тобі  ще
жалюгідна?
я  хочу
щоб  сонце  світило  
на  рану  мою
а  на  ніч
заходило  в  неї

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922014
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Рувану Талі

Ґербери в темряві

Хмари  над  островом.  
Перекотинебиці.
Ми  стуляємось,  наче  ґербери  в  холодній  погребиці,
та  піщані  в  нас  груди,  шторми  розвівають  з-під  ребер  ці
розжарені  зерна,  спалені  папірці,  
квіти  в  його  руці.  

Хмари  над  островом.
Шторм  в  волоссі  запнувся,  жадаючи  тільки  звільнення,  
на  солоних  губах  моїх  тріщина  –  дивне  втілення  
в  плоть  стихії.
Затишшя.  Покора.
Ні!  
Хай  знову  панує  грім!  

Чорні  хмари  над  островом.  
З  тіла  злітають  краплі  води  і  крові.  
Буря  в  мені.  
Незнайомцю,  
випусти  з  рук  ґербери,  звільнення  в  знак  любові,  
аж  тоді  розкриються  сонцю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921992
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Артур Сіренко

Провулки

Серед  вулиць  пізнього  літа,
У  лабіринтах  провулків  торішньої  меланхолії
Гальмую  автомобілі  вчорашнього  дня:
Сірого,  наче  небо  Ісландії  мрій,
Я  –  комедіант  ненаписаної  вистави
Про  електрика  з  міста  Турина
На  ймення  Крамола  
Та  його  чорну  качку  і  сусідку  –  
Карооку  швачку  подертого  на  клаптики  Неба.
Серед  вулиць  невдахи  серпня  –  
Невизначеного,  як  недостигле  яблуко
Елегій,  що  писав  Авель
Годую  котів  смугастих  алегорій  Софокла:
Сиром,  з  якого  зроблений  Місяць  –  той  самий,  
Що  висів  над  хатою  Джона  Кітса  –  
Моряка  каравели  «Елегія».
Серед  вулиць  останньої  спеки
Міста,  в  якому  зроду  не  садили  каштанів  –  
Гірких,  як  полин,  кінських,  як  річка  Гіпаніс
Фарбую  рогаті  тролейбуси  
Чи  то  плаття  канцеляристок
У  колір  горобиного  сну.
Завітав  у  крамницю  Джордано  –  
Там  сова  міряє  черевики,
Зайшов  у  шинок  дрімоти  –  
Там  останню  надію  міняють  на  крейцери
Срібні  -  з  профілем  Франца.  
Срібні,  як  ніч.  Срібні,  як  кулі,
Які  набивав  у  важкий  «Сміт-Вессон»
Коли  я  відстрілював  вурдалаків
У  ніч,  напередодні  осені.  
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921638
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021


Матео Галицький

* * * (Я бачив дивний сон…) * * *

Я  бачив  дивний  сон,
Як  дощової  ночі,
Мільйони  тіней  йшли
Скалічені,  без  сил...
Стогнали  в  унісон
Похмурі  поторочі,
Що  вилізли  з  золи
Або  старих  могил...

Без  шляху  й  майбуття
Плелися  хороводом...
І  падали  навзнак,
І  борсались  в  пітьмі.
Нечистий  місяць  стяг,
Втопив  за  небозводом...
Лишився  тільки  дощ
І  блискавки  німі...

І  плакали,  хоч  сліз
Їм  часто  не  ставало,
Примари  моїх  мрій,
Наївних  дивних  снів...
Дивились  тільки  вниз,
Як  в  темне  одіяло,
Погаслими  очима
З-під  темних  каптурів...

Прощайте  і  простіть,
Невинні,  добрі  діти...
На  кладовищі  мрій
Для  вас  зведу  я  храм...
Я  хочу  жити  ще,
Я  буду  ще  горіти.
Спокійно,  як  ліхтар...
Це  обіцяю  Вам.
                                                               2020-07-05

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921710
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021


Володимир Каразуб

ДЕНЬ РОЗГОРІВСЬ ЧЕРКНУВШИ СІРНИКА

День  розгорівсь  черкнувши  сірника
В  лампадку  бляклого  світання  Сходу,
І  вітер  дмухав,  змішував  тепло,
В  просіяний  досвітній  холод.
День  починався  шелестом  тополь.  
Спадав  туман,  зникаючи  безслідно,
В  дрімучий  ліс.  А  там  сто  тисяч  доль,  
Тягли  в  юдоль  старий  лекалом  ідол.
Тривожив  сич  і  сполох  крил  в  тобі…
І  ти,  вже,  як  давно  будуєш  місто,
Як  ідоли  всі  крапочки  над  і,
Горять;  немов  сірник,  мов  сонце  конформіста.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885421
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 06.08.2021


Володимир Каразуб

ЗАВМЕРЛИЙ ПТАХ ЛЕТИТЬ З ТВОЇХ ОЧЕЙ

Завмерлий  птах  летить  з  твоїх  очей
Де  крізь  тунель  старих  сувальд  на  світло
Витягується  поглядом  в  жерло.

І  ти  впираєшся  в  типовий  край  стола,
В  прочинене  вікно,  що  також  краєм
Зворотно  дивиться  із  голубих  дверей  

Гарячим  сонцем,  що  сполум’яніло,    
Мов  щоки  діви,  маючи  чуття,
Що  хтось,  крім  сонця,  зиркає  в  кімнату

І  пожирає  в  межах  двох  речей,
Цікавістю,  жевріння  світлотіні,
Відкритої,  в  просвіті,  наготи.

В  скупих  лаштунках  плоскої  щілини,
Він  бачить  більше,  ніж  візіонер,
Крізь  менший  світ;  як  скритий  метафізик

Складає  карту  втаєних  земель;
Бо  в  таємницях  –  яви  невловимість,

Метеликом  сполоханим  летить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885532
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 06.08.2021


Володимир Каразуб

VERA ICON

Монолог  для  Діви

Нічого  не  змінилося  з  часів
Коли  молюск  пурпурною  ціною
Лягав  на  пеплос.  Пурпур,  мабуть,  сам
Подешевів  в  рази.  Хоча,  здається  –  
Котурни  подорожчали,  але
Рука  її,  ще  пам’ятає  сонце:
Коли  ховаючи  від  полум’я  лице
Вона  вінок  скидала  з  очерету
До  ніг  паломника,  що  долучився  між.

Рука  втирала  мускус,  як  сьогодні
Втирають  крем  і  пахнув  цвіт  алкани
На  смуглих  шиях.  Теплі  береги
Піском  вбирають  віддих  шумовиння,
І  видається,  снять  зашерхлі  скали,
Корали  снять  збиваючи  в  піну  
Високі  хвилі;  снить  стара  Кіпріда  
На  дні  старого  моря,  як  любов,
Що  голод  свій  тамує  марципаном.

Рука  тримала  келихи  вина,
Пером  писала  лист,  роман,  романи,
І  кожен  помах  віялом  таїв,
Щось  більше,  зазвичай,  як  звичайний  помах.
І  час  листав  життя,  відкривши  ставні,
Мінялись  лиця,  вулиці,  та  ви,
Були  такі  ж  печально  незворушні,
Тому,  хто  вам  епітети  складав,
Але  сміялись  тим,  хто  мав  сміливість
Дрібним  камінням  кидати  по  вікнах.
Той  посміх  був,  що  посміх  Єзавелі.
Крім  того,
Рука  стискала  вим’ятий  платок,  
Збирала  кров  з  чола  до  підборіддя
І  до  брови.  Таку  проходить  відстань  милосердя
Як  не  продовжить  лінію  страждань
У  вертикальне  над,  а  тільки  до,
Назвавши  те  релігією  тут.  Тому
Твоя,  рука,  як  молиш  отченаш,
Тяжіє  до  пупка  невідворотно.
І  черкнувши  в  плечах  горизонталь,
Спускається  понижче  до  кишені.
І  в  перехресті  двох  епох,  прямих
Знаходиш  серце  точкою,  тому  що
Твоя  любов,  як  вибір  –  пересічна:
Від  центру  вверх,  або  від  центру  вниз,
Здається  крайністю,  що  визначає  міру.
І,  знаєте,  знаходить  компроміс:
Що  віра  надолужить  і  завершить,
Чистилищем  можливу  повноту.


05.08.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921437
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021


Enol

ловець у дощі

Мавка  збирала  для  мене  трави
завжди  приносила  пахучі  букетики
за  мій  для  неї  прокльон  до  відплати
я  позбавив  її  дитинства,  дав  зрозуміти,
чому  вона  все  забуває  з  снігами

Ти  не  став  їх  у  воду,  нехай  висохнуть,  обріж  квітки
заварюй  чаї,  нехай  Я  стану  частинкою  Твоєю
Ми  не  завжди  грубою  плоттю  були  і  будемо,
зі  світла  ми  пішли  і  ним  колись  знов  станемо
Ні,  безумство,  це  вже  все  було,  було,  як  зупинити?

Я  хлопчик,  що  ходить  під  дощами
веселку  шукає,  на  веселку  чекає
в  мізки  прогнилі  яйця  відкладені
через  вуха,  очі  вилізають  опариші
Вони  стеляться  за  мною  стежками,
поки  я  в  сліпо  в  пошуках  так  блукаю
їх  вивільги  рожеводзьобі  поїдають,
що  за  мною  постійно  тепер  літають
Я  загубився,    так,  Я  загубився,  ні
веселка  завжди  була  наді  мною
незрима  область  заломлення
Я  знайшов  її,  вона  в  мене  над  головою,
а  в  когось  позаду  мене  перед  очима
на  мені  мисливська  шапка  червона

Цей  світ  -  тошнотворна  школа,
і  ніхто  не  хоче  навчатися  вічно
Тепер  Вона,  ні,  не  розлетиться,
буде  чекати  Весни  під  заметами
"Лісова  Пісня"закінчилася  не  трагічно

Муза  ховає  лице  в  долонях
знає,  що  назад  вороття  немає
Я  не  чую,  що  вона  там  говорить
Вона  ходить  постійно  за  мною,
букетики  все  пахнючі  простягає
зірвані  власноруч  трави  вирощені  
на  моєму  боці  пекельні  гончі,
а  на  її  -  ілюзія  любові
мої  очі  залиті  кров'ю,
а  мені  все  ще  приємно
Я  втратив  відчуття  над  почуттями
Я  все  це  все  вже  описував,  вже  писав
Я  рихнувся,  чи  світ  нормальним  став?

Спаліть,  спаліть,  спаліть  це
мученика  в  мені,  нехає  палає
бо  мені  все  ще  приємно
а  мені  все  ще  приємно
і  я  нічого  іншого  не  знаю

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917100
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 02.08.2021


Володимир Каразуб

ТЕПЕР, КОЛИ ВИ НАВПРОТИ

Тепер,  коли  ви  навпроти    
ледь  подавшись  натомленим  профілем  
в  сторону,
здається,  чіпляєтесь  ниткою  голосу
за  вушко  ще  гострого  слова;
шепотом,  
кинувши  в  простір,  кудись,  знеохочено;  
листя  
прошивши  в  сум  схоплених  
шелестом,  
вишивши  гладдю  над  обрій  –  
птахів;
довго  тривожитесь  вицвілим  реченням,  
креслите  вічність  в  повітрі  що  
крайністю,
сходиться  точкою  в  талії  
вісімки,
наче  приречення  в  слові  –  
прощай.
Профіль  тримаєте  гордо,  
безпристрасно,
Знаючи  
першою  вийдете  ви.
Звідси,  
з  картини,  
з  пейзажу,  що  вичахнув
і  мерхне  в  байдужім  
безвітрі  
брови.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921203
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021


Пісаренчиха

гойдалки

любить/не  любить
до  біса
гойдалки  в  формаліні
ржавий/скупий  зойк  куліси
тишу  сплюндрує  нині
збудить  лихого  сну
маєш  себе  одну
в  залишку
у  сухому

пестила  серцем  мальви
весело  їх  зім’яли
збили  жаги  оскому
ті  що  не  сплять  вночі
смійся/ридай/кричи  

звірі
вони  без  квітів
якось  живуть  у  світі
кинь  те
не  клопочись  

жебракуватимеш  радо
душу  порожню/дім
навстіж  відкриєш
не  вкрадуть
ніц
бо  не  вкрадеш  стін
там,  де  немає  забрати
там  не  цікаво  їм
людям

чи  людям?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921156
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021


3^4

Провулками

Ліхтарик  погас.  Тут  закляклі  від  часу  фасади
спілкуються  шифром  під  пальцями  східних  вітрів.
Прийшов  ти  невчасно  -  опівночі  із  димарів
злітають  вінками  посохлі  чадні  серенади,
тоді  ж  і  замовкнуть  шерхаті  рельєфи  від  слів

Рахуй  кожен  крок.  Тут  по  числах  окреслюють  карту
бордюрних  цензур  на  берізки  й  повзучий  пирій.
Прийшов  ти  непрохано  -  з  ними  в  землюці  сирій
сховають  сліди  незнищенного  чорного  жарту,
тоді  ж  і  згниє  весь  бур'ян  на  дорозі  старій

Навіщо  ти  тут?  Тут  на  кучерях  неба  сльозини
з  прожилок  гарячого  листя  шовковиць  і  груш.
Прийшов  ти  даремно  -  як  тільки  розведена  туш
відтворить  мандалу  в  агатових  складках  жоржини,
тоді  ж  і  зіллєшся  із  сонмом  загублених  душ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920726
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021


Леся Геник

***Не притишуй в мені супротив…

***
Не  притишуй  в  мені  супротив...
Облітає  з  беріз  нужда.
А  у  озері,  що  навпроти,
вперше  стала  гірка  вода.

Вперше  вдарили  в  грім  тумани,
і  повисла  над  садом  ніч.
Не  принуджуй  мене  рахманно
вітровіям  іти  навстріч.

Хай  злітаються  чорні  оси,
хай  об  вулики  б'ють  крильми.
Я  умію  ходити  й  боса
і  між  трав,  і  межи  людьми...

26.07.21  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920548
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021


Рувану Талі

Мої музи – поквіття й сон

Мої  музи  –  поквіття  й  сон  –
помінялися  врешті  ролями.
Ми  просіяні  край  віко́н,  
тож  єдина  для  неї  доля  ми,  –
так  рекли  оці  двоє  позаочі  уночі,  
визначаючи  напрямки  в  світ  –  від  старих  викидали  ключі,  
дублювали  усе  одне  одного  
і  витурювали  глядачів
до  початку  вистави.  
На  сцені  актор  височів  –  
чорно-біла  фігура,  він  буде  хоч  ким  захоче:
стеблом  шипшини,  
серпанком  на  очі.

Я  тремчу.  Я  єдина  на  лавицях,  хто  відкидає  тінь.  
Я  єдина  на  лавицях,  бачу  тепер:  єдина!
Я  єдина,  хто  бачить  це  явно,  бачить  це,  аж  допоки  
поцілить  ліхтар  зі  стелі,  мов  крикне:  тебе  –  половина!  

Ох,  на  бога,  хай  виникне  ще  людина!

І  тоді,  тихим  поступом,  наче  зміїним  повзком,  
кров,  чи  глина  зійде  від  такого  чудного  поруху,  
цей  актор  прокладе,  мов  дорогу  до  лихоліття,  
ще  одне  ночі  снище,  ще  одну  віту  з  квіттям.  

Кроки!  Кроки!  Я  чую  кроки!  

Музи  мої  –  сон  і  поквіття  –
вибрали  час,  –  все  їм  поліття.  
Світло,  чи  тьма  –  обох  обманули:  
сон  заквітчався,  
квіти  поснули.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920513
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021


Пісаренчиха

так

так
хочу,  щоб  мене  відніс
в  наш  ліс
де  лише  ти  і  я
де  квапиться  сполохано  земля
зриваючись  з  орбіти
де  заступили  віти  нас  від  світу
чи  світ  від  нас

тепер  не  розділити
твоє/моє
не  смертним

паперові  квіти
на  целюлозні  злами  штучних  душ
вдають  за  діаманти
їх  не  руш
їх  біль-фантом  всміхни  ласкаво

жива  любов
тобі  співаю  славу
во  істину_найкраща  з  нагород

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920377
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021


Аліна Чиж

С. Я. І.

(нетелефонна  посвята)


...в  потоці  яблучного  безмежжя
коли  навколо  суцільне  залізо  аурум
із  вітамінів  змайстрована  вежа
й  несамовито  корисна  аура

...ти  самовизначився,  відбувся  само
й  до  тремтіння  листя  своєї  шкіри
засмагло  рожево-червоного  саду  
розтанув  у  міфах  фруктової  віри

...вона  про  ранок  в  липневому  морі
де  хвилі  п'янкі  соковито  налиті  -
сортами,  сезонами,  винно-аморі
і  півкіло  засонцьованих  митей

...про  яблука,  яблучне,  applово-радісне
що  ти  народився  ВЖЕ  наче  обраним  
і  що  нічого  ні  з  ким  не  станеться
якщо  на  гектар  станеш  ти  коронованим

...та  врешті  в  стихії  прихованих  правд
коли  про  щастя  -  найбільш  уперта
апдейдить  сенси  глобальний  сад
де  бачать  С.ни  Я.блука-І.нтраверти


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919894
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Рувану Талі

Під зливою

Перечекати  зливу,  як  слова  –
холодний  шквал  у  спину  і  навіщо?
Я  чую,  чую,  слух  мій  здавна  віщий,
потік  чужого  шепоту  періщить  –  
діли  на  сотні  сотень,  не  на  два!

Перечекати  зливу,  як  красу  –  
неторкану,  не  зніжену,  не  спиту,
свідому  власних  сил,  несамовиту,  –
цей  поміж  пальців  дар,  як  води  ситу,
що  виміняти  жадно  на  росу.

Перечекати  зливу,  як  печаль:
застиглий  усміх,  змружені  повіки,  
бо  все  приходить  раз,  та  не  навіки  –  
нема  красі,  словам  і  смутку  ліку.
Я  чую  вас,  на  щастя  і  на  жаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920025
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 20.07.2021


Рувану Талі

Кущі лаванди

Стужилася  за  сном,  –  іншу  собі  обжив.  
Хто  мені,  хто  мені  наворожив?

Північ.  Ґанок.  
Завтра  поранок  знову  за  мною  питатиме:
де  ота  дівчина,  що  не  помічена  
(всі  ви  полічені  як  одна)  
цятинами  веснянок?  
(лиш  не  вона)

Руки  –  атласні  стрічки́,  
виснуть  вздовж  тіла  слабо.  
Сходжу  на  землю,  в  сад  бездиханний,
біле  привиддя  чорної  нічки,  
рв'яно  горять  запашні  свічки
для  неосяяної  дочки.

Який  ото  колір  між  чорним  і  болем,
що  пальці  поволі  у  нього  ввіходять?
То,  може,  невтішний?
То,  може,  солоний?
У  колір  лаванди  барвиться,  в  півтони  
застиглий  між  пальців  віск.  

Руки  –  порізаний  смужний  атлас,  
зовсім  пошерхнули  посеред  трав,
адже  не  може  не  пестити  вас
той,  хто  для  саду  обрав,  
кущі  лаванди!  

А  у  відповідь  чується  пряно  і  жорстко:
дочко  нічниць,  
випий  но  з  нами  воску!  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919727
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021


Рувану Талі

Довгі ночі

Бережи  його,  Боже,  для  мене  пустої  й  байдужої!
...  
Я  давно  осягнула  всю  вірність  знецінену,  друже  мій,  
та,  якби  хоч  на  день  відтягнути  прощання  час,  
що  сталося  б  поміж  нас?  –  
Туга.

Туга  –  це  колір  твоїх  очей.
Світло  в  них  гасне,  а,  наче,  згасаю  я.  
Перша  довгих  ночей  заслуга  –
вільна  хвилина  оплакати  друга.  

О,  мій  Боже,  якщо  не  можеш...
Ні,  прости  мені:  як  не  хочеш...
Тобто,  знаєш,  якщо  призначив...  
Злий  одначе!

Небо  плаче  і  я  заплачу.  
Друга  –  те,  що  ніхто  не  бачить.

Розквітають  якісь  усе  квіти.  
Сонце  сліпить  –  черствий  романтик.
Люди  радять  чомусь  радіть.
Що  не  думка  –  суцільний  антик!  
Так  красиво  на  цьому  світі!  
Ах,  як  весело!  Як  натхненно!
Люди,  люди  і  їхні  діти...  
Люди  енно...  

Привіт,  ти  вдома?  

Достеменно:
третя  –  те,  що  змагає  втома.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919726
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021


Євгенія Ісаєва

серед гроз

серед  гроз  навісних  є  таємний  затишок:
доокіл  блискавиці  танцюють  навшпиньках,
і  громи,  присоромлені  тишею,  мовкнуть,
і  могутні  потоки  не  б'ють  вже  —  голублять
наполохану  землю,  аби  не  тремтіла.
їхня  ніжність  взаємна  лягає  мохами  під  ноги:
тут  упавши,  твій  розум  не  трісне  і  серце  вціліє.
від  страху  навкруги  все  змаліло  й  змарніло  —
тут  душа  широчиться,  співає  в  любові,
від  страху  навкруги  все  змаліло  й  змарніло  —
тут  думки  паленіють  —  зірками  навіки  стають,
від  страху  навкруги  все  змаліло  й  змарніло  —
твої  очі  квітують  німою  красою,
від  страху  навкруги  все  змаліло  й  змарніло  —
на  долоню  твою  блискавиця  метеликом  сіла  —
лиш  на  мить,  не  залишивши  жодного  сліду.
мій  цілунок  прийми  —  щоб  напевно  тобі  не  боліло.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919419
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Рувану Талі

З астільбою у руках

Марю.
Ніч  безмісячна,  темінь  висічена  
під  жар.  
За  вікном  астільба  пуши́ться,  кришиться
долу  чар.  
Хто  розклав  цю  ватру?  Не  варто  було,  не  варто!
Розгорну  долоні  над  нею,  як  м'яту  карту.  
Сліпить  поблиск  далеких,  подібна  їм,  
огнищ.  
Іскрами  випали  мітку,  де  є  мій  дім!

Орю  зором  все  глибше  і  глибше  наміряну  темінь  цю.  
Я  б  навпомацки  йшла  між  астільбою,  світлом  його  лицю.
Ледь  відчутними  дотиками  квіто́к
вгадую  крок.  

Чи  не  сон  це?  
І  як  виріс  сад  між  моїх  безсонь?
Хто  насіння  всипав  в  свіжі  борозни  темені  та  долонь?
Ранок  стріне  мене,  вже  ясніє,  не  вогнища,  по  кутках,  
з  астільбою  у  руках.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919197
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021


Андре Ільєн*

… у тихих водах


Дотримуйся  дистанції  у  тихих  водах
Вони  приховують  не  знану  тишу
Стрімкі  потоки  у  своїх  кодах
Крізь  ступні  торкатимуть  твою  душу
І  камінь  зрушити,  той,  що  при  березі
Не  стане  сил,  то  граніт  невідання
Коли  ж  дощі  розпочнуться  у  вересні
Тоді  почнеш  своє  сповідання
Тримай  дистанцію  не  менше  пострілу
Інакше  камені  і  тихий  мул
Тебе  розчинять  в  собі,  як  в  полину
Часу  і  простору  зникне  гул
У  тихих  водах,  гнів  водоспадів
Так  легко  спить,  як  липнева  ніч
Ми  тут  чужі,  хоча  ніби  свої
Поглянь  у  плесо,  ми  віч-на-віч

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919160
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021


Пісаренчиха

СЛЬОЗИ без барвників і ароматизаторів

Маленьке  горе  тішиться  сльозами.
Демонстративно  руки  заламавши,
Кидає  погляд  на  глядацьку  залу,
Ковтає  спазм  –  маскує  напад  фальшу.

Свічадо  стомлює  у  смерть  собою.
Рахує  сльози.  А,  бува,  й  забуде
Причину,  привід,  захопившись  грою.
Знаходять  часто  цінність  в  горі  люди.

Та  тільки  всесвіт  –  дзеркало  прозоре:
Що  в  нього  вкинув,  те  тобі  й  примножить.
Не  забариться,  зійде  справжнє  горе,-
Жорстке,  безслізне,  -  вичавить,  стриножить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919052
дата надходження 09.07.2021
дата закладки 09.07.2021


Павло Матюша

Cплін

бувають  жінки  що  спустилися  прямо  з  небес
вони  розмовляють  з  ангелами  коли  п’ють  віскі
у  них  життя  повне  пригод  а  найбільше  чудес
тільки  мучить  постійно  їх  сплін  паризький

вони  повні  любові  мов  річище  після  дощу
у  них  погляд  налитий  розпеченими  ночами
віддаватись  їм  страшно  немов  віддатись  мечу
але  краще  за  це  ніколи  не  трапиться  з  вами

коли  вони  люблять  вагітніє  чорна  земля
їхні  стогони  вводять  у  транс  жителів  пекла
вони  можуть  у  шторм  пірнути  із  корабля
коли  вириває  троси  з  такелажних  петель
 
коли  обнімають  то  ніби  в  останній  раз
якщо  вже  цілують  стається  панічна  тривога
їхній  красі  не  потрібно  дешевих  прикрас
з  ними  так  мало  добра  й  так  багато  лихого
 
тіла  в  них  по  ночі  парують  гарячі  й  липкі
їхній  спокій  пильнують  кошмари  темні  й  солодкі
їм  щоб  прибути  завжди  бракує  квитків
їм  щоб  піти  вистачає  сварок  коротких
 
на  шкірі  у  них  запеклись  невідомі  міста
в  яких  ночували  лиш  раз  і  то  ненароком
там  ранок  існує  для  того  щоб  зняти  з  хреста
там  цілунки  печуть  неначе  рани  глибокі

мені  пощастило  одну  із  таких  я  зустрів
наче  випив  отрути  і  тут  же  запив  антидотом
ти  вийшла  з  моїх  занедбаних  київських  снів
щоб  додати  до  них  прекрасну  паризьку  скорботу

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918804
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 06.07.2021


Матео Галицький

* * * (За роком рік росте твоя тюрма…) * * *

                                 [i]Натхнено  Стусом[/i]

За  роком  рік  
росте  твоя  тюрма...
Тут  люди  
перетворюються  в  тіні,
Проклятих  буднів  
другорядні  
змінні,
Їх  швидко  
вихор  часу  перейма.

Просяклий  наскрізь  
цигарковим  димом,
Мов  зомбі  
знову  ходиш  
навмання...
Тут  крик  скажений  
душить  вороння,
Тут  вірші  
розгубили  
кволі  рими.

Ти  весь  прозорий,  
витканий  зі  снів
І  марев  
так  до  розпачу  
порожніх.
Бетонних  джунглів  
тихий  подорожній
Бредеш  
бездумно  
крізь  серпанок  
днів.

2020-10-27

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918759
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


3^4

До межі

Дозвольте  бачити  Вас,  мила  Пані,
дозвольте  з  Вашим  поглядом  в  безодню  -
сердечність  в  передсмертному  світанні
засвідчить  доброзичливість  Господню

Дозвольте  на  той  бік  піти  поволі,
пройтися  до  межі  за  руку  з  Вами-
немов  у  піднебеснім  протоколі
вже  підписали  добрими  словами  

Дозвольте  Вас  почути,  мила  Пані,
дозвольте  з  Вашим  голосом  згасати  -
бо  щирість  в  милозвучному  прощанні
стирає  біль  і  компенсує  втрати  

Дозвольте  лиш  самій  сягнути  прірви.
Бо  дійсність  вже  тріщить  по  швах  без  квіту  -
і,  певно,  не  одна  зазяє  вирва
якщо  не  повернетеся  до  світу

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918737
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Олена Ганько

Серце - розпечене горня

Споглядаючи  твої  перші  успіхи,
Серце  нагадує  розпечене  вогнем  горня.
Ще  трішки  тепла  -  й  воно  трісне.  
Кожна  шпаринка  пропустить  
Стільки  тепла,
Якому  немає  мірил.  
Носи  в  душі  світло
Того  дня,  
Коли  ти  народився.
Привівши  тебе  в  цей  ошалілий  
Світ,
Хочеться  показати  згодом,  
Чого  вартує  вміння  зупинитися
В  спокої  
Серед  потоків  людей,
Шуму,  панік,  агресій.
Війна  теж  увійде  до  твого
Словника.  
Та  спершу  дозволь  мені
Вчитися  твоїй  непідробній  радості.

Очі  кольору  вечірньої  криги  
Говорять  безмовно,  
Спокійно,  трепетно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887147
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 05.07.2021


Євгенія Ісаєва

беззастережна

беззастережна  любов
це  така  свобода
від  бажання  володіти
від  очікування  на  відповідь
це  така  свобода
для  того  кого  любиш
милий
я  невправна  бути
у  цій  свободі
стільки  дір  у  моєму  серці
крізь  які  вона  витікає
і  до  тебе  не  можу  донести
і  ту  що  ти  даруєш
не  здатна  вберегти
але  дякую  що  все  ж
намагаєшся  почути  
тишу  моєї  любові
коли  зовсім  поруч
гуркочуть  обвали
сумнівів  та  маловір'я

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918642
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021


Рувану Талі

Про квіти

У  буру  ніч,  між  шумовитих  злив
слова  розлив.  

Співцю  зі  всіх  моїх  доріг,
змалюй,  як  сочиться  моріг,
як  висне  в  небі  златоріг,  
що  зрідка  блисне,  
як  пахне  цвіт,  який  беріг,  
докіль  навмисне
його  не  збила  злива  ця.  
Холодним  поглядом  мистця,  
щоб  ніч  зігріти,  
коли  подовгу  в  смутку  я  –
бреши  про  квіти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918587
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021


гостя

Свідки…



Відпускай  без  жалю.
Обіцяй  без  надії,  бо  ти
обираєш  свій  човен,  і  з  першим  промінням  відчалиш.
…свідки  знають  про  те,  що  в  колишню  ріку  не  ввійти.
І  вінків  не  сплести  
   з  диких  лілій  твоєї  печалі.

Золоті  світлячки  
розпорошились  поміж  картин.
На  ельфійські  поля  срібне  сяйво  приходить  нізвідки.
…і  коли  віднайдеш  і  запалиш  останні  мости,
                 ……..ти    відпустиш  і  свідків



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918559
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021


дівчина з третього поверху

Вдати, що ти - пустеля

краще  зв'язатись  у  вузлик,  вдати,  
що  ти  -  пустеля,
що  зовсім  безводно  в  роті,
але  затопило  очі.
і  те,  що  шнурує  шлунок
і  те,  що  зогнило  здавна,
скидає  із  себе  шкіру
і  зуби  крихкі  й  молочні.

краще  зв'язати  руки  і  
бити  зап'ястям  цеглу,
влізти  у  неї  та  жити
доки  не  зачерствієш  
доки  ця  одержимість  
бути  для  когось  кінцевою
як  гематома  не  зійде  
і  не  припинить  вірити.

краще  приїстися  світу,
вдати,  що  ти  -  приземлена,  
вирвана  з  коренем,  до́чиста,
визнана  немісцевою.
щоб  не  шукали  тлумачення
твого,  і  ту  оселю
в  якій  ти  навчалася  дихати,
всіваючи  щастя  у  серце.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918560
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021


Матео Галицький

* * * (Колами…) * * *

колами  
ходимо
крутимось
лунатики
поторочі

комусь  так  
забутись
хочемо
когось  так  
забути
хочем

колами  
ходимо
студимось
що  буде  
завтра
не  знаємо

завжди
із  потрібними
будимось
без  зайвих  
завжди
засинаємо

колами
хом'яково
крутимось

минаємо
магазинно
серіально
спально

-  як  воно?

[i](до  жаху,
до  відчаю)[/i]
-  нормально
                                           
                               2021-01-10

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918482
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 03.07.2021


Олена Ганько

Зболений

Маріє,  дзвінкокриле  ймення,
Що  лягає  на  вуста  ніжністю  спасіння.
Очевидне,  мов  нічне  плесо,
Урочище  для  несамовитих  вбивств.  

Момент  падає  раптово,  мов  потопельник,  
Хвилина  зважень  -  і  все,  жереб  кинуто.
Хтось  струменить  цівкою  у  просторі,  
Щоб  навіки  застигнути  в  пам'яті  Іншого.  

Не  кажи,  що  любов  має  кольори.  
Вона  здається  глибинною,
А  на  ділі  -  їй  бракне  палітри,
Тож  наївно  синя,  або  відважно  біла.
Тільки  хай  не  сіріє.  

Відважність  ступити  туди,  де  не  був
Розум  досі.
Намацуєш  ті  прозріння,  мов  у  темряві.
Страх  вигулькує  ще  з  дитинства,  
Тільки  зараз  щоразу  новий.


Розплатою  за  все  будуть  зболені  
Вірші,  
Ніхто  їх  не  пам'ятає  дослівно.
Тобі  їх  пише  на  шкірі  сон
Кривавим  пером  опівнічного  болю.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918367
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021


Аскет

Void

Слова  не  важливі,  якщо  не  вплести  їх  в  матерію  звуку,
Сприйняття  не  можливе,  допоки  його  не  окреслить  струм.
І  це  справедливо,  бо  інакше  слова  здеградують  у  шум,
свідомість  стане  зрадлива,  а  шлях  перетвориться  в  му́ку.

Ми  прийшли  із  пітьми,  щоб  вернутись  в  пітьмяне  лоно,
Народившись  людьми,  нам  все  прагнеться  стати  богами.
Так  незграбно  махаєм  крильми  і  літаєм  поволі  кругами,
Нам  здається,  що  ми  прямуєм  з  тюрми,  а  насправді  --  в  долоні.

Нехай  сила  тяжіння  безмежно-чорно-прозорих  зіниць
Так  вабить  падінням  --  долоні  слизькі  не  тримають  за  обрій.
Я  впевнене  маю  спасіння,  що  зичить  невпинну  хоробрість:
Черпаю  терпіння  з  безмежно-бездонних  криниць.




*Void  --  великий  по  об'єму  простір  космосу,  в  якому  відсутні  галактики  і  зоряні  скупчення.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918340
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021


Євгенія Ісаєва

кажуть

кажуть:  страх  має  великі  очі.
а  я  відчуваю  всепроникний  погляд  —
наче  запах  землі
на  розцілованій  сонцем  шкірі,
і  знаю:  любов  має  більші

довірливо  ловиш
промені  слів,
розквітаєш  кульбабами  —
сьогодні  не  йдеш  працювати?
так  і  дивитимешся,
доки  заснеш,
на  цю  дивовижу?
кульбаби  у  червні!
ти  смішний,
і  ніс  твій  —  жовтий,  в  пилку

занепокоєно  дослухаєшся
до  гудіння  думок:
чи  це  власні?
може,  то  мрії  —  мої,
твої,  наші  —
немов  хмари  солоні,
вітер  бешкетний  приніс?
затулив  чисте  сяйво
вічно  блакитного  неба

бачиш?  зап'ястки  мої
покусали  мурашки,
що  снують  при  землі
в  бур'янах.
бачиш  —  і  світ  твій
розчахнутим  серцем
на  мить  зупиняється

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918086
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Рувану Талі

Дорога до серця

Не    добре,    кажу,  –    жалобне!    
Серце    твоє    оздобне,
віра    твоя    на    зламі,
молитви́    –  гамір.    
Пісня    твоя    їдка,
мука    –  вивертка́.  

А    вона    мовчить.    
А    за    тим    –    ячить:    
[i]Вчора    вчили    жити,
позавчора    –  
вмирати.
[/i]
Як    тобі,    як    тобі,    ввірена,    розказати,
що    в    нього    не    варто    ні    вірити,    ні    вкладати,    
у    слово    солодке,    що    шкода    його    не    взяти,
у    слово    важке,    що    спробуй    його    підняти!    
Глибоко    вп'яте
слово    кляте.

Ти    є    дзеркалом    власних    бід,    
несповна    наспівна  людино.    
Що    є    біль    твій    –  це    є    твій    плід.    
Ось    провина:
ти    чекала,    що    з    серця    хлине
і    затопить    світ
любов.    

Не    затопила.    
Недолюбила.    
Швидко    скінчилася    
пісня    ця:    
[i]Ти    мені  –  мила!    
Ти    мені,    мила,    
цілий    вік    снилася
без    кінця!  [/i]

Ні.    
Нелюбов    тобі!
Не    дива    тобі!    
Ми    прийшли    самі
і    йдемо    самі.    
На    порозі    змін
озирнися!    

Кажуть,    у    світі    давно    вже    переплелися    
добро    і    зло,    правда    й    брехня,    впевненість    і    несвідомість.    
Отже,    зраджують    всі,    навіть    ті,    що    не    кличуть    зрад,    
навіть    ті,    що    її    не    помітять    в    момент    і    після,    
навіть    ті,    що    шукають    (чому    ж    не    знаходять)    ради    –  
в    людині    вістря.    
Та    вселенна    не    має    вад    і    не    пробачає    вад!
Все    забере.    
[i]А    натомість?[/i]
Ще    раз    ділися!    

[i]Знаю    дорогу    до    серця    пекла,    
встелену    чесними    помилками,    
щирими    помислами    й    зірками,    
квітами    з    голови.    
Кожного    разу    мої    надії
падають,    просто    у    серце    пекла.    
Б'юся    за    право,    січа    запекла,
тихо    надіятись.
Різні    і    пізні    ми    в    кожнім    разі
на    розуміння    себе    й    від    себе.    
Знаю    дорогу,    що    йде    від    неба
в    світ    і    нижче.[/i]

Добре,    кажу    їй,    добре!    
Серце    твоє    хоробре,    
віра    твоя,    як    пломінь,    
молитви    –  вагомі.    
Пісня    твоя    витка,
мука    –    вигадка!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917829
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021


Євгенія Ісаєва

люба, вже вечір

люба,  вже  вечір.  для  мене  читатимеш  вголос?
зірко  моя,  не  змовкай,  хай  ніч  довше  триває.
вітер  до  себе  впусти  —  він  послухає  також  
і  перекаже  від  мене  сердечне  вітання:
лагідним,  свіжим  поривом  тебе  поцілує

слово  твоє,  мов  пелюстя,  волосся  заквітчує.
вітре,  лиши!  збережу  хоч  би  запахом-спогадом.
думка  твоя  яснозора  у  темряві  міниться  —  
шкіру  голубить  торкання  м'яких  переливів

вітер  поміж  берегів  напинає,  погойдує
тканку  розмови  —  наш  лад  мерехтливий  і  плинний

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917711
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021


Рувану Талі

Півонії

Серце  –  вітер  північний  –  беру  в  долоні  і
заспокоюю:  буйне,  тихо  ти!
Та,  коли  він  дарує  мені  півонії,  
я  забуваю  дихати.

Переспілі  суцвіття,  складайте  голови,
наче  вражим  мечем  відсічені.  
Бо,  коли  він  всипає  пелюстям  вколо,  ви  –  
всі  до  одної  злічені.

У  пелюстю  вся  просторінь,  кущ  на  повівах  
з  двох  роздійнятих  рук  –  приманкою.  
Тож,  коли  він  поверне  з  цих  дивних  ловів,  ах,  
буду  йому  коханкою!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917445
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Євгенія Ісаєва

шир німої присутності

шир  німої  присутності  —  темрявий,
і  здається  мені  безповітряним.
ти  здіймеш  це  важке  покривало?
я  насилу  зайшла  в  густі  потемки,
аби  врешті  самій  все  побачити.
довга  тінь  у  траві  загубилася,
сліди  глухо  у  лаз  закотилися,
обрій  став  мені  другою  шкірою  —
і  страхи  розчинилися  в  сутінках.
аж  тоді  відхиляєш  тканину:
тильний  бік,  ніби  міллю  побитий,
пишно-ніжно  світилами  всіяний!
що,  крім  них,  я  шукати  повинна?
у  нестямі  єднаю  сузір'я,
а  вони  нові  ймення  ковтають
і,  як  сни,  на  ніщо  розпадаються
..
ти  за  руки  береш,  зупиняючи:
[i]подивися  лишень,  як  все  міниться![/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917113
дата надходження 17.06.2021
дата закладки 17.06.2021


Мирослав Бісаврюк

Вранці ковдра важка

Вранці  ковдра  важка,  мов  каміння  дольмену.
Як  я,  боже,  хотів  би  радіти  промінню!
Крізь  паркани  цвинтарні  журбу  запиле́ну
Витягати  із  м'ясом,  із  кров'ю,  з  корінням.
Сива  втома  малює  провали  в  обличчі.
Я  не  знаю,  де  рвалися  нерви,  де  схибив,
Я  не  знаю,  чиї  голоси  ті,  хто  кличе,
Часто  битий  об  лід  тілом  мертвої  риби.

Зле  шипіння.  Прокльон.
Незнайоме  ім'я.
Куди  ніч,  туди  й  сон.
Куди  день,  туди  й  я.


https://www.youtube.com/watch?v=lGY9Zy9wfgQ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916893
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 15.06.2021


Рувану Талі

Полотно гвоздик

На  велюр  гвоздик
у  червневу  ніч
з  віч  

котяться,  котяться  межи  гавкіт  собачий,  –  
хтось  комусь  не  пробачив
ач.  
Плач.

Як  велюр  гвоздик  –  пурпуровий  крик  
у  червневу  ніч
змовк,  –  

ніжні  доторки  до  лиця:
і  оця  твоя,  і  оця!  –  
сльози  всотував  без  кінця,  
виціловував  денний  шовк.  
Дивна  кві́тиця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916410
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021


Пісаренчиха

ВІТРИ

Люблю,  щоб  виважено,  невагомо,
Рухом  бризу  по  зрадлИвій  шкірі…
Ніжність  волю  засмоктала  в  кому,
Відчинила  задубівши  двері
І  впустила  сонячні  вітри.
Піднімись  назустріч  їм,  згори
В  переродженні  із  щастя  й  муки.
Вкотре  місять  глину  твої  руки.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905460
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 06.06.2021


Криптопоэзия Krajzer

Блудень

...спустився  з  плідних  зорями  горбів,
     спитав:
чи  не  погребує  Господь
                 козацьким  хлібом?
Чи  божі  води  кулішу
годують  заповідь  не  ту  саму,
                         що  для  юдея  чи  елліна?

Хто  той  творець,
що  обернув  апостольську  пешню
                                     на  блудень  кия?

Як  невмирущий  кошовий,
ірдинським  трунком  запашним
                                 охрестить  мавку  -
дістанеться  її  душа
веселих  свят,  до  ранку?

Якщо  твій  колір  тіла
                               кобольдом  луна
                               з  печер  до  світла  -
чи  Світлозар  твій  отаман,
чи  вогняна  твоя  молитва?

Бо  в  нас,  у  вирії  -
                             не  відають  того,
             чи  вірно  правимо  мороки,
і  чи  проллє  за  них  Орощиця  на  нас
                                         розчинених,
свої  рясні  молоки...

.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915448
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Рувану Талі

Сірий шум

У  сірий  шум  далекого  дощу
кричу  своє:  мовчи,  мовчи,  мовчи!
І  зві́рчуй  тишу,  як  газетний  лист,  
і  прикладай  отак  до  язика,
і  так  у  неї  думку  загортай,
і  так  креши,  як  пальцями  об  крап,  
і  так  вдихай,  отак  її  вдихай!

Мій  сірий  шум  для  тебе  –  біла  біль,  
як  молоко  тече  на  грубу  сіль,  –
отак  шумить,  отак,  отак,  отак!
І  я  стегном  погойдую  у  такт.  
І  хочу  встати  і  туди  піти,
щоб  танцювати  кожною  з  клітин,  
щоб  по  мені  лилося  молоко,  
щоб  я  його  спиняла  на  ходу,  
мов  білу  плахту  слала  по  землі.  
Але  ж,  чи  в  мене  кроки  замалі?  –
Де  не  ступлю,  осотана  дощем,  
там  не  лунаєш,  не  лунаєш  ти!

І  знову  шум.  
Шум,  шум  у  мені.  
Шуму  мені!  Шум,  уме,  ні!  
Але  ж  і  затишкам  –  ні!
Як  висохну,  розкажіть,  чи  досі  палять  вогні
на  тій,  –  на  його  стороні.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915179
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021


Рувану Талі

В саду

І  щось  там  ще  про  суд  і  насолоду.  
І  вибирають  дві  руки  зісподу
доспілі  сливи.  
Ранок.  Стіл  в  саду.
Русява  жінка  точить  ніж  об  камінь,
а  вітер  трусить  ледь  пожовкле  листя
що,  пролітаючи  повз  рівний  тон  розмов,  
впаде  на  здійняте  у  подиху  розхристя
і  залоскоче,  шепчучи  немов
заклин  на  близькість  леза  і  біду,  
аж  засміється  жінка  у  нестямі.

У  іншої,  що  з  чорними  губами,
короткий  подив  здмухнувши  з  лиця,  
дух  перелесник  розкуйовдить  коси
і  бісиками  зблисне  незнадь  ця,  
мов  у  очах  старі  пашіють  шрами,  
мов  падають  удосвіта  покоси.

І  ще  там  щось  про  долю  і  жалі.  
І  журавлі  на  південь,  журавлі.  
І  білий  хліб  покраяний  нагрубо.  
І  дві  вигнанки.  Рай.  
І  чорні  губи.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914751
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021


Рувану Талі

Розпад вогню

І  стікає  ось  з  потічків  руки  
в  тепле  черево  
перетала  кров.  
Я  лежу,  як  паль  посеред  ріки,  
жду,  коли  ж  приб'є  нас  до  берега.  
Хвилі  котять  вчвал  і  шумлять  в  мені,  
та  загата-плоть,  –  хто  б  її  споров!  
Потічки  пусті,  руки  –  ще  пітні,  
ще  скобочуть  їм  днища  ро́сяні.  
А  довкіл  –  весна  вже  сповна  важка  
і  у  нас  обох  в  животах  пече.  
Ще  лиш  раз  сяйне  над  недільним  днем,  –  
й  в  літа  на  очах  
чимсь  розродиться.  
Щойно  кров  моя  зайнялась  вогнем,  
як  пішли  дощі  –  хтось  торкнув  плече.  
Відколовся  шмат  палі,  чи  
божка,  –  
розпадаюсь  я,  
розпадаюсь  я.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914690
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021


Євгенія Ісаєва

на землю твою

на  землю  твою  колись  впало  насіння  моє
і,  перш  ніж  побачити  сонце,  її  полюбило,
глибоко  пірнуло,  відкинувши  змучені  крила,
тепло  відчувало  -  надійне,  близьке,  потайне.

раділо  малому,  в  любові  росло  щогодини,
втрачало  себе  і  всеціло  ставало  живим.
аби  розуміти,  торкалось  корінням  тонким,
аби  не  згубити,  обходило  ніжні  глибини.

з  насіння  й  любові  постали  квітучі  сади:
з  обіймів  здіймаються  в  небо  тендітні  дерева,
звільняються  втішено  від  пелюсток  яблуневих,
щоб  в  землю  вернути  напоєні  світлом  плоди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914149
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021


Євгенія Ісаєва

посеред сутінкової ріки

посеред  сутінкової  ріки  
вкритої  срібною  лускою
бовваніє  самотній  острівець
тут  не  ростуть  дерева  і  кущі
тільки  де-не-де  лежать  купками
фіолетові  водорості  
якими  вже  досхочу  
погралися  хвильки

саме  в  цей  непевний  час  
коли  вже  пішов  день
і  ще  не  прийшла  ніч
на  цьому  непевному  місці
поміж  смужками  берегів
я  зустрічаюся  з  невидимим  другом
власне  ми  невидимі  навзаєм
але  впізнаємо  одне  одного
він  мене  -  за  барвами  хмар
над  призахідним  обрієм
я  його  -  за  голосом  води:
коли  кольори  неба  переливаються  
як  у  мильній  бульбашці
коли  вода  то  шепоче  то  сміється
кожен  з  нас  розуміє  що  не  один

ми  не  говоримо
бо  наші  слова  також  прозорі
піщинки  говорять  за  нас
цей  острів  -  справжнє  царство  золотого  піску  
а  ще  чорних  закорінених  у  пісок  валунів
чорне  каміння  -  то  будинки
ми  вирощуємо  на  їхніх  подвір'ях
піщані  плодові  дерева  і  квіти

коли  сходить  місяць
гра  скінчається
ми  відпливаємо  по  домівках
звідси  невидимих
а  місяць  лишається  на  острові  сам-один  
роздивляється  наше  хистке  творіння
торкається  його  тонким  промінням

піщані  сади  квітнуть  одну  ніч
на  світанку  дужі  сонячні  хвилі  
руйнують  його  за  кілька  хвилин
а  наступного  вечора  
ми  починаємо  спочатку
і  щойно  розквітлі  
під  нашими  руками  конвалії
пахнуть  сильніше  ніж  учора

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914019
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 17.05.2021


Євгенія Ісаєва

ти наснився мені

ти  наснився  мені
коли  в  домі  була  я  сама
сон  підняв  і  повів  мене  полем
поголеним  та  неохайним

у  стерні  золотій  і  колючій
до  неба  тягнулась  стіна
сіра  як  хмара  бездомна
як  вітер  самотня  як  тайна

ти  не  марно  стоїш  тут
бо  ось  я  до  тебе  прийшла
притулилась  заплющена
лобом  до  лоба  вогкого

не  сумуй  дві  стіни  то  є  кут
де  лишатиме  вітер  слова
що  як  квіти  зійдуть
усміхнуться  до  неба  святого

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913393
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021


гостя

…душа



Солоний  дим  -
на  вицвілі  сліди.
Ридає  скрипка  виразно  і  тонко.
На  прохолодній  матриці  води  
душа  скидає  
   третю  оболонку.

Хмільне  цунамі  –  
в  сірі  береги.
Хмільне  цунамі  -  абсолютне  вето.
…і  вже  не  має  жодної  ваги
земних  бажань
     багатогранне  гето.

Прозоре  небо
висне  у  вікні
(до  тебе  безмір  літ,  а  чи  півкроку)
…холоне  день,  і  гусне  у  пітьмі  
німих  ридань
     прострілене  бароко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913431
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021


Євгенія Ісаєва

коли мала два рочки

коли  мала  два  рочки
посадила  на  городі  черешню
це  мій  найперший  спогад
от  бабця  дає  мені  саджанець
який  встромлюю  в  ямку
пригортаю  зусібіч  сухою  землею
поливаю  теплою  дощівкою
довго  не  хочу  мити  руки
ця  сіра  земля
в  якій  так  багато  каміння
зі  мною  однієї  крові
от  черешня  вже  вища  за  мене
шкода  ще  не  можна  на  неї  вилізти
не  можна  сховатися  серед  листя
не  можна  навіть  обійняти
тендітний  стовбур  губиться  
у  щедрих  обіймах
яким  буде  в  міру  столітнє  дерево
пальці  разом  з  сонцем
пестять  червонясту  кору
от  перші  плоди  мої  перші  прикраси
черешня  сама  простягає  їх
на  зелених  долоньках
мені  і  пустотливим  горобцям
діду  не  треба  драбини
вона  ділиться  так  
ніби  житиме  вічно
нічого  собі  не  лишає
її  ягоди  схожі  на  вуста
які  від  ранку  нікому
й  слова  не  сказали
а  вже  полудень  пече  сонце
печуть  слова  зсередини
зріє  кісточка-камінець

більше  не  ходжу  тією  землею
але  не  забуваю  своєї  черешні
зберігаю  її  ствердлі  слова
у  коробці  з-під  сірників
може  колись  їх
почує  сонце

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913067
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021


Ки Ба 1

деактивація /post-recovery/



сповіді  білий  шум_
зламані  долі  /  розіп’яті  демони_
босим  по  споришу_
ті,  що  грішили  та  тішили_  де  вони_
>
розворушила  дно
урівноважена  сміхом  апатія_
спогадів  доміно,
темних  та  світлих  химер  дипломатія_
>
спалений  тричі  рай_
неба  набряклого  зливою  олово_
зайві,  що  йдуть  за  край,
звісивши  криком  зґвалтовані  голови_
>
сповіді  білий  шум_
деактивація  збудника  совісті_
босим  по  споришу,
вперто  дублюючи  рим  випадковості_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912859
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 04.05.2021


Євгенія Ісаєва

піднімаюся сходами

піднімаюся  сходами
покинутого  будинку
чого  тут  тільки  немає
уламки  чужих  життів
оберемки  паперових  розмов
усе  гостре  і  тьмяне
усе  болить
усе  хоче  говорити
згадую  твої  історії
ти  знаєш
вони  починаються  з  тебе
і  в  тобі  закінчуються
вони  обіймають
тих  хто  зупинився
аби  їх  послухати
пригортають  ближче
до  вогнища  у  якому  
спалахують  іскрами
потопають  у  синьому  небі
на  ранок  лишається
купка  попелу
бачиш  
хтось  із  довгою  тінню
ховає  сіру  дрібку  
в  глибоку  кишеню
загадує  бажання
не  змерзнути
цієї  зими
попіл  наче  сніг
що  дочасу  постарів
злітає  від  подиху  
вкладеного
поміж  сторінок
осідає  в  легенях
вкриває  сріблясто
далекі  зірки

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912793
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 04.05.2021


Ulcus

вітер

стогін  вітру  вібрує  в  прозорих  шибках
він  намарне  б‘ється,  як  риба  в  лід
і  лютує,  здіймає  волосся  дибки
задирає  «над»  показати  «під»
він  нахабний  і  вільний,  не  мав  би  спину
але  місто  силить  йому  сильце  
надсилає  вітрисько  мені  у  спину
поцілунок  той,  що  не  смів  в  лице...
я  боюся  його,  але  більше  манять
срібна  свіжість  подиху  і  порив
бо  я  знаю,  що  вітру  от-от  не  стане
та  живе  він  так,  як  ніхто  й  не  жив

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912719
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 03.05.2021


3^4

У весняного неба

У  весняного  неба  високий  тиск,
давить  світила,  бʼє  балюстради,  згинає
світ  в  горизонт  напівкруглий,  як  зляканий  кіт,
стружку  з  асфальту  у  чашку  собі  насипає.
Готує  відвар  і  горить  від  людських  очей
карих,  нахабно  піднятих  угору,  стікає,
скапує  воском  гарячим  із  голих  плечей,
опіком  руки  розписує  і  застигає
зашкарубілим  узором,  болючим  татуюванням
по  плавленій  шкірі  і  мʼязам,  в  очах  із  середини  прожовклих,
тисне  й  врізається  скрипом  свого  біснування  -
вʼється  по  писанці,  палко  малюючи  жовтим

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912546
дата надходження 01.05.2021
дата закладки 01.05.2021


Євгенія Ісаєва

тінь на склі

тінь  на  склі  -  невизріле  обличчя
промайнуло  і  сховалось  знов
пам'ять  -  всуціль  гостре  пограниччя
де  зійшлись  ненависть  і  любов

тінь  на  склі  дощем  і  сонцем  вмита
скалки  не  зберу  як  розіб'ю  
так  і  ні  -  прошу  -  води  і  хліба
мертву  чужість  з  серця  дістаю

скло  без  тіні  -  певне  і  прозоре
створене  щоб  стримувати  вись
тінь  ввійшла  в  зіниці  наче  в  море  -
у  всі  боки  хвилі  розійшлись

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912290
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021


Леся Геник

Так зЕлено прорізалась трава…

Так  зЕлено  прорізалась  трава.
Так  гостро  увійшла  між  ребра  криком.
Іще  одна  сторінка,  як  глава,
з-під  образів  здирає    грішне  лико.

Іще  один  світанок,  ніби  пан,
обтрушує  з  листків  росу  солену¹,
допоки  із  кутів,  як  з  темних  ран,
жалі  втекти  змагаються  даремно.

Допоки  яструб  пазить²  угорі
за  кожним  рухом  птиці  молодої,
ховають  спрагу  в  лоні  димарі,
де  тінь  і  світло  виють  у  двобої.

Де  хтось  недавно,  але  так  давно
ховав  у  хустці  дукачі  останні,
на  білих  стінах  лущиться  вапно,
оголюючи  стигми  покаянні.

Оголюючи  зойки,  не  слова,
котрі  ще  пнуться  щось  явити  дико,
де  зЕлено  прорізалась  трава  
і  гостро  увійшла  між  ребра  криком.

25.04.21  р.

¹солону  (діал.)
²спостерігає  (діал.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912225
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021


Ки Ба 1

право бути ніким /post-recovery/



над  ландшафтом  ілюзій  неоновий  дим,
право  бути  ніким  не  дається  за  так_
розчиняйся  в  юрбі,  де  під  масками  грим,
вийшов  час  для  вистав  позаяк_
>
викладати  в  пасьянси  не  варті  слова,
дратувати  погордою  награний  гнів,
коронована  штамом  пуста  голова,
втрата  запаху/присмаку  снів_
>
тричі  зчавлена  лють  /  оцифрована  мить,
кроком  рушили  геть  тіні  зраджених  мрій,
несумісні  бажання  свідомість  клюють,
хронос  злісно  накручує  :  дій_
>
на  ребрі  зупиняється  кожен  п’ятак,
гнити  в  зоні  комфорту  /  на  дні  /  на  війні,
право  бути  ніким  не  дається  за  так
і  нещадно  зростає  в  ціні_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912163
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021


Ки Ба 1

останній сон /recovery/


і  шелесно_    до  іскор  у  корі_
і  блякло_    ніби  з  мертвих  встала  осінь_
тіла  над  плесом  верб  простоволосих_
спокусою  залишитися  в  грі
марудить  око  вранішній  пейзаж_
>
розбився  неба  надскладний  вітраж_
так  слизько  нині  на  палітри  змиві_
слів  ланцюги,  до  крику  неможливі,
тягнути  в  безвість  за  собою  зле_
>
і  просто_  ніби  жодного  “але”_
не  згорнуться  у  крапку  час  і  простір_
підступний  сумнів  -  в  першотиші  постріл_
луною  тяглою  совиний  гине  клич,
до  зламаного  леза  тінь  твереза
торкається  прозорою  рукою
й  порізавшись  -  здригається_    злякавши
сповідника,  що  п’є  останній  сон_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911935
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021


Криптопоэзия Krajzer

Люδоβ, δо

Я  μαю  ψαςτя,  
     δо  нαμоβλεнυύ  ςя  
             чαρίβнίύ  πίκλγнцί;  
                                     β  її  Δоλоняχ,  
     нαчε  нα  зατυωнίύ  гργδцί,  
                   δαρβυςτо  πλоμεнίє  
                     χγτρυμ  ςκγδцεμ,  
δγρωτυноμ  ψυρυύ,  
                               κожεн  нεгαραзΔ,  
чυ  δоρςγλяκ  ...  

Люδоβ,  δо  -  цε  πρυгоΔυ,  
                                           πозαяκ  ...  

Я  μαю  ψαςτя,  
δо  жυβγ,  
         μоβ  δожεβίλьнυύ,  
         β  нεπоχυτнίύ  Δγμцί,  
ψо  κожнα  πоςμίωκα  ςβίчαΔα  
                                                       нατψε  ςγнцε  -  
                           є  βυπλεκαнα  нεю  
                                 зαΔλя  нας,  
                                                   гγλьτяκ  ...  

Люδоβ,  δо  -  цε  πρυμαнΔρυ,  
                                           πозα-λяκ  ...  

Νεμαє  ςεнςγ  β  δίλьωоμγ  ταλαнί,  
κоλυ  гоλγδα  μоя  βυτυнαє  чας;  
λυωε  зαμρίύλυβо  зαταμγβατυ  
                                               πоχβυλь,  
β  оβίянίї  βυρίї  її  ςπоλоχнί,  
ψо  μίςячнυύ  γ  нυχ  παλαє  гας,  
                                       нεгαςнγчυ  ...  

Люδоβ,  δо  -  λαςυύ  τργноκ,  
                                   πозα-Δяκ  ...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558863
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 24.04.2021


Криптопоэзия Krajzer

Кличте

Я  є  тінь,  що  на  світло  виходить,
                         як  бувшії  кличуть:
чи  любі,  чи  друзі,
чи  нетрощі  старого  чину;
         
         Кличте  мене,  кличте  -
         я  прийду  віншувати;
         кличте,  мене,  кличте  -
                                 прийду  вас  ховати;
бо  тоді,  нарешті,  
             розчиняться  грати,
що  мене  втурчень  тримають  
           у  полоні  страти...

Я  є  просипка  піску
           з-під  старої  стріхи,
           очеретяний  листок
           у  вогнище  для  втіхи;
аби  мною  підкурили  -
                               то  була  би  ласка;
а,  натомість  -  ніц  не  годний:
       така  долі  пастка;

Кличте  мене  на  ховання,
на  свята  -  не  треба:
         мене  кохана  лишила,
         моє  серце  -  стерво...

Я  є  тінь,  що  не  виходить,
                         як  ії  не  кличуть,
я  є  пасмо  при  дорозі,
що  за  вітром  лине...


_____________
автор  світлини:
https://www.facebook.com/ekaterina.zorina.94

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860389
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 24.04.2021


Рувану Талі

Лем

Докучним  жалом,  точеним  жалем
повидиться  спробунок  мій  –  забути
пурпурний  цвіт  незірваної  рути
й  карпатську  тугу  в  тихім  слові  "лем".  

Лем  сяде  Сонце  –  я  до  тя  прийду!
Лем  Сонце  встане  –  йтиму  за  тобою!
Лем  ти  єдина  й  панною,  й  робою,  –  
всяк  люба  єс  ми,  
лем...  
І  на  біду

се  "лем",  
ся  ковдра  шовковистих  трав,
що  обростають  урвищ  грізні  схили,  
бо,  хоч  м'які,  та  гублять,  як  губили,  
замріяних,  осліплих  від  заграв  
сміливців,  
що  ступають  безбач  в  світ,  
та  все  вперід,  –  
по  світло,  
по  чар-зілля!

Туман  з  марою  справили  весілля,
де  я  весніла,  де  –  
лем  рути  цвіт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911688
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021


Артур Сіренко

На скронях

         «…  А  якщо  на  чиїхось  скронях  загусне  мох,  -  
                   Відкрийте  всі  люки,  нехай  при  світлі  місяця
                   Побачить  фальшивий  кришталь,  
                   Отруту  і  черепи  театрів»
                                                                                             (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

На  скронях  старого  ідола
Кам’яного,  як  все  минуле,
Гусне  оксамит  зеленого  моху:  
У  кам’яного  діда  –  сторожа  льоху,
Що  стоїть  на  кресах  –  він  теж  актор  театру  –  
Театру  абсурду,  де  коні  актори,  
А  трава  –  декорація,  а  сліди  на  піску  –  
Це  лише  літери  абетки  давно  забутої  –  
Абетки  тірсенів  чи  то  пеласгів,
А  вітер  –  це  лише  музика  –  музика  забуття.
Над  рівниною  сліпого  оракула  
Авгуром  чужим  читаю  книгу  Неба,
Здивовано  здоганяючи  поглядом
Політ  злиденного  крука:
Вистежую  чужинецьких  варварів,  
Випробовую  гостроту  стріли
Пальцями,  що  звикли  до  струн  ліри,
Сагайдак  і  руків’я  меча  –  шлях  вершника,  
Що  не  згубив  торбу  залатану
З  рукописами  пеанів-віршів
Про  бабака-провісника:
Насвистів  він  мені  пісеньку  –  
Пісеньку  про  майбутнє  розстріляне  –  
Прийдешнє  наше  зле,  неприкаянне,
Але  не  позичене,  не  загублене.  
А  на  скронях  чи  то  на  кресах  
Мох
В  того  самого  дідугана  кам’яного,
Що  сторожить  льох  великий,
Що  досі  таки  не  розкопаний,
Не  розкрадений,  не  розорений
Зайдами.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911586
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Рувану Талі

Вечірня Сонцю

Це  суголосся  щебетів  пророчих,  
ці  променів  тремких  страсні́  свічки,  
цей  запах  розпашілої  ріки
в  призахідних  охмареннях  урочих
задурюють  і  зманюють  мене:
Ще  мить!  Ще  погляд!  Ще  ковток  п'янючий!  
Залишусь  тут  –
В  заграві  догорю,  чи
померкне  обрій
й  разом  з  ним  –  мине
цей  надграничний  жар  слабого  тіла,  
це  марення  на  кам'янистім  ложі,  
цей  крові  смак  –
губ  враженої  рожі
і  ця  вечірня,  
що  палахкотіла,  
як  страсті  Божі?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911584
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Рувану Талі

Перестала весна

Перестала  весна.
Ще  у  просторі  виснула  нота  останньо  узята,  
ще  в  зачині  сотворення  пахілля  
напнуті  гіацинти  
здавалися  збуджено  недоладними,  
ще  розхристанолиці  цві́тки  на  китицях  їхніх  
кликали  к  собі  тих  
стулених  і  боязких,  
що  на  іншому  боці,  від  сонця  відвернуті  зовсім,  
ще  звивалися,  їй  достеменно  підвладні,  
папірці  відривного  календаря,  
ще  не  вивільнилися  з  лялечок  перші  пухкі  крилята,  
як  уже  перестала  весна,  
щоби  знову  
початись.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911038
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021


дівчина з третього поверху

очі ковтали

ті  очі  ковтали  айсберги.  
не  мене.
ковтали  розломи  асфальту,
перейми  котів
та  гнів  всіх  бабів  без  зубів  
на  латентних  повій.
ті  очі  ковтали  усе,
але  не  мене.
ті  очі  з'їдали  плоскість  монет.  
не  мене.
та  жерли  блискучі  об'єми  незрілих  грудей,
 їли  по-псячи  свічки  у  центрі  костелу,
ті  очі,  мов  пластир,  стримують  кров.
не  мене.
і  не  бретельку,  що  ледве  звиса  з  плеча,
і  не  цигарку  у  перехрестях  фаланг,
і  не  мене  з  пательнею  у  руках.
ті  очі  не  знали,  ким  я  для  них  була,
(ніби  той  сенс,
якого  таки  нема).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910645
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021


Рувану Талі

Не помічати втрати

У  віршах,  що  написані  рік  назад,
у  віршах,  що  написані  вік  назад,  
у  віршах,  що  напишуть  життя  назад  –  
годі  себе  шукати!

Де  ріка  випускає  рукав  на  схід,  
де  рука  витирає  з  обличчя  піт,  
де  рокад  перетнутих  щезає  слід  –  
не  помічають  втрати.

Вже  з  гори  зіслизає  духмяний  шовк.  
Вже  заклин  перемерзлих  зорин  помовк.  
Вже  без  свідків  гори,  як  записки  змов!  
Час  воскресати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906860
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 10.04.2021


Рувану Талі

Мої музи – безвісність й Сніг

В  дар  до  найближчого  свята  моїй  посестрі  і  натхненниці!)  

Мої  музи  –  безвісність  й  Сніг  –
так  вдивлятися  вміють  в  очі,  
що,  коли  й  не  збивають  з  ніг,  
то  стріляють,  мов  дме  Стрибіг,  
попідшкірно  збавляють  мочі.

Віддайсь  їм
живим,  нім
забагнуть  мертвим!
Годи  їм!
Ряди  їм
найкращу  жертву!

В  них  –  полум'я  і  вода.  
В  них  –  зваба  і  заборона.  
В  них  сховок  твого  стида  –
Строга  ікона.  

Музи  мої  –
Сніг  і  безвісність  –
слів  перелі́г,  
оранка  пісні,
сум  і  отуха,  
стихла  яса,  
віддалі  скруха,  
вічна  краса!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909277
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 10.04.2021


Рувану Талі

З Місяця олії

Злотаво  стікають  олії  нічної  лямпади
тонким  мотузочком  від  Місяця  аж  на  чоло.  
Розважую:  буде  на  миро,  чи,  може,  на  яди?
Місяць  –  біле  шкло.

Об  зорі  кресалом  –  це  іскри  жбурляє  піїту  –  
вдаряє  лямпадник,  підпалює  тих,  хто  поснув.  
Міцними  руками,  мов  яблуко  спіле,  пів  світу  
собі  відчахнув.  

І  сталося  світло!  Так  просто,  як  очі  в  люстерку.
Так  рясно,  як  після  посухи  стаються  дощі.  
Вирішую:  будуть  оливи  ці,  литі  по  смерку,  
на  ліки  душі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910589
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021


Valentyna_S

Півні  марно  кричать:
Зорі  в  темряві  сплять.
Місяць  чухає  гостру  борідку.
З-поміж  хижих  примар
Оком  світить  ліхтар,
Чимось  схожий  на  квітку  нагідку.
Хоч  терпи,  хоч  ячи—
Все  навколо  мовчить.
Тисне  з  двору    арсенове  небо.
Хто  ж  мій  сон  налякав?
Може,  сам  заблукав,
А  чи  йти  не  бачить  потреби?
Вже  не  ніч,  ще  не  день  —
Час  прозрінь  й  одкровень…
Бачу:  морок  ворушиться  тихо.
Свій  покинувши  схрон,
Серед  сплячих  ворон
Хвацький    танець    гарцює  безвихідь.
Втретє  півні  кричать,
З  ночі  знято  печать.
Білий  голуб  клює  сни  зі  шпанок.
Де  гірчавий  полин,  
Обрій  маками  сплив.
Врешті-решт…  мандариновий    ранок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910465
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021


Рувану Талі

Безкрила

Ніби  й  не  боляче  поступом  по  землі.  
Звістка,  як  пташка,  ходить  по  підвіконню:
крешуться  дні
об  скроню.

Звістка,  мов  камінь,  лежить  під  моїм  вікном
в  спушенім  ґрунті,  
підкидьком  між  гіацинтів.  
Я  за  склом.  
Сумніви,  цитьте!

Ніби  й  не  грім.
В  мене  весна  у  грудях.  
Я  їй  –  дім.  
Я  –  безлюддя.

Скільки  ще  весен  зрощу,  заки  грози  (сміх)  
вирвуть  їх?  

Понадмрійно!  Так  не  буває!  

Звістка  себе  відкрила:  
безкрила!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910421
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021


Рувану Талі

Безкрила

Ніби  й  не  боляче  поступом  по  землі.  
Звістка,  як  пташка,  ходить  по  підвіконню:
крешуться  дні
об  скроню.

Звістка,  мов  камінь,  лежить  під  моїм  вікном
в  спушенім  ґрунті,  
підкидьком  між  гіацинтів.  
Я  за  склом.  
Сумніви,  цитьте!

Ніби  й  не  грім.
В  мене  весна  у  грудях.  
Я  їй  –  дім.  
Я  –  безлюддя.

Скільки  ще  весен  зрощу,  заки  грози  (сміх)  
вирвуть  їх?  

Понадмрійно!  Так  не  буває!  

Звістка  себе  відкрила:  
безкрила!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910421
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021


Рувану Талі

Не каріатида

               І  стоїш  непорушно,  
мов  каріатида,  
                             і  тримаєш  Господнє  око.
               І  лягає  не  сніг,  
а  вселенська  обрида
                             на  фігуру  твого  бароко.  
               Ось,  –  впираєшся  ліктем  у  вогкість  зіниці,  
інша  кисть  –  
                             доторкає  вії.  
               В'яжуть  пальці
                             з  цих  вій,  
                             як  нагострені  спиці,  
коси  сліз,  а  з  вітрів  –  
завії.  

І  мовчиш.  
       Ледь  прикрита,  тонка,  не  підперта  
                   ані  палею,  ані  словом.  
                                 Вся  історія  з  тебе,  як  барва,  зітерта,  
                                           блудить  усміх  лишень  нервово.  

І  читається  в  ньому
       все  зліва  направо
                   глибина  сухоцвітних  зморшок.  
                                 І  вдивляється  в  тебе  ця  ноша  сльотаво,  
                                           мов  торішніх  глядить  волошок.

І,  чи  з  каменю  висікли  гостро  і  грубо,  
       а  чи  з  імені  стала  тілом,  
                   та  білієш  під  небом,  
                                 оголена  згубо,  
                                           та  тримаєшся  твердо  й  сміло.  

І  стоятимеш  так,  
доки  вистоїть  ера,  
доки  Бог  
стереже  завіти,  
доки  з  ока  тече  хмільний  сніг,  як  мадера,  
                                             а  в  руках  тобі  –  
                                                                                     сходять
                                                                                                       квіти.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910272
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Криптопоэзия Krajzer

Во́да

Вільна  во́да  -  хвильна,
                                         горда,
                                         та  мереживом  цупка;
розчиняє  хицьку  вроду,
                             що  зі  сходу,
                             крізь  опівдень,
                             в  обрій  заходу  проторить,
опануеш,  чи?
катма!

Має  глечики  барвисті,
                                       шовкуваті,
             та  любистя,
по  самосіньке  обійстя,
тож  -  греби  собі,
                 й  не  гребуй
                               проміж  вуса
                                                       бризкависта  –
                           чорториїва  корчма;

був  потурчений  у  кедзьбуль,
а  наразі-бо  –  втелепа,
     що  життєвиє  прозори,
                 суходол  лиш  напівкола
                 оминає  шляхотьма...

як  затверджено  на  сходах
межі  гойдів  та  погордих:
               що  некупчений
               та  веслий  –
прочовняє  в  хутрім  хисті,
благомовчим  лускохвістям,
                                       по  гетьма…

що  по  випалених  скронях,
по  завітрених  долонях,
         як  то  є  -  дорогожичи,
         відзерцем  не  оковиті    –
ані  в  омань  посполитих,
ані  в  супровідь  відьма…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523028
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 06.04.2021


Шон Маклех

Верес і вітер

           «He  stood  among  a  crowd  at  Dromahair,
               His  heart  hung  all  upon  a  silken  dress,
               And  he  had  known  at  last  some  tenderness,
               Before  earth  took  him  to  her  stony  care…»
                                                                                           (William  Butler  Yeats)

Я  стою  серед  селища,
Мурованого  з  кавалків  білого  неба,
З  шматочків  жовто-сірої  тверді,  
Яку  придумав  бородатий  друїд,
Серед  селища,  яке  пахне  вересом  та  картоплею,
Я  бачив:
В  селищі  Дромахар
Засмутилась  людина,  що  продавала  яблука  –  
Оті  червоні  яблука,  які  смакував  Адам,
Які  звисали  гронами  в  саду  предковічному,
Що  посадив  бородатий  друїд  
Вчора.
Я  шукав  руїни  замку  вождів  клану  О’Рурк,
Шукав,  але  не  знаходив,
Дивився,  але  бачив  лиш  тіні  –  
Тіні,  які  зникали  в  синіх  очах  людини,
Яка  продавала  яблука,
Які  смакував  Адам:
Може  він  теж  був  ірландцем?
Бо  хто  може  ще  так  здивуватись,  
Так  не  повірити  –  очевидному,  
Так  захотіти  заснути
Серед  вітряних  пагорбів,
Що  назавжди  поросли  вересом,
На  яких  ніхто  і  ніколи
Не  посадить  
Сад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910158
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021


Рувану Талі

Не бригантина

Перекроєні  сни,  перелатані  все  доношую,  
з  полотна  найдорожчого,  з  яву  та  денних  пошуків.
Я  старалася  змалечку  завжди  бути  хорошою,  
та,  виходячи  за  краї  чи  доріг,  а  чи  зошитів,  
я  робилася  в  тому  старанні  щоразу  тоншою.  

А  полотна  життя  наді  мною  пнулись  вітрилами,  
повні  дужого  подуву  мрій  та  щирого  подиву.  
Я  білішала  з  ними,  сповнялася  з  ними  силами,
мов  припливи  –  долала  я  кожну  наступну  сходину
до  відкритого  простору  дій,  що  за  небосхилами.  

І  щоночі,  розплющивши  очі,  так  ясно  бачила,  
як  з  грудей  мені  щогли  стримлять,  як  вузли  затягнуті,  
як  з  гойданням  вітрил  то  зникала,  то  знов  маячила
найпалкіша  зоря,  звана  Сонцем,  і  всі  осягнуті
мною  прояви  зла  звільнялися  від  звинувачення.

Я  була  гостроверхою  вільною  бригантиною.  
Я  пливла,  напоумлена  вітром,  сповита  маревом.  
І  пророчили  хвилі  величність  мені  латиною.  
Ще  окіл  не  стискав  мене  туго,  –  тягнувся  чарами.  
Світ  на  мене  був  зшитим,  а  я  в  нім  була  дитиною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909635
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021


yaguarondi

Завжди назавжди

Після  шаленої  ватри  –
Попіл  за  вітром  
І..  сліду  від  неї  нема..
Танець  знімілої  ночі  
Також  не  вічний  –  
Ранку  зупинить  сурма..
Стогін  китів  позове  і  розтане  
В  синій  поверхні  води..  
Пісня  квітучого  саду  
Виллється  сонцем  
Бджолам  в  солодкі  меди..        
Дощ  своїм  шелестом  тихим  загострить  
Запах  гіркої  трави  -
Й  зникнуть  краплини  на  спраглих  стебельцях,  
Лови-не  лови.
Тільки  кохання  річка  жадана
Невпинно  пливе  у  душі,
Берег  тендітний  початку  любові  
І  зорі  
В  Ковші..
Теплі  слова  там  лунатимуть  вічно,
В  серці  -  навіки  сліди.
Тільки  любов  в  цьому  світі  безсмертна,
Завжди  назавжди..

(ілюстрація  з  альбому  "Закохані"  групи  "Моя  дорогая")

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835466
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 30.03.2021


Рувану Талі

Мої музи – пропащість й тьма

Мої  музи  –  пропащість  й  тьма  –  
налякалися  вкотре  білого.  
Як  скінчилася  ця  зима
біглим  поглядом  здичавілого
звіролюда,  що  йде  у  ліс
звіроловів  кормити  досита,  
так  і  пісню  закінчить  біс,  
і  над  прірвою  геть  попроситься.

Не  помирай!  –  
Викрикне  хтось  наївно,
несвідомий  вічності  цих  страждань
вигнаного  безкрилого,  в  справах  покори  невмілого,
що  йому  це  коротке  падіння  тілом  –  
лиш  солодка  на́гадка  давніх  звитяг,
смілості,
наглості,
самоствердного  покровительства  тих,
що  колись  ув  ім'я  його  покидали  нагими  Рай.  
Він  не  помре  ні  на  цій  скалі,  ні  під  нею,  ні  в  жорнах  пекла.
Він  неспинно,  повторно,  потворно
викликатиме  жаль  і  терпкість,  
сміх  сліпих,
слово  промінних.

Тьма  –  нетлінна.  
Пропащість  звабна:
впасти  долу,  зректися  волі,  
мовби  місто  тебе  розділо  
привселюдно,  привсеуміло
безпорадну,  як  породіллю
з  легіонами  дитинчат.  

А  вони  –  то  зачатки  твого  вірша.  

Вибіли  їх  молоком  доброї  матері.  
Викорми  з  них  не  пацят,  а  яструбів.  
Випусти  з  вуст  в  політ,  як  з  паперті.  
Най  посміються  в  лице  смерті  й  часові.

Музи  мої  –  тьма  і  пропащість  –  
облюбували  звірами  хащі,  
яко  зима  втікають  до  лісу,  
не  доспівавши  бісам.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909492
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Рувану Талі

Дівчата танцюють шимі

Дівчата  танцюють  шимі  у  бліндажі
під  реви  машин.  Приблуда,  як  ситий  шейх,
лежить  кароокий  в  поросі,  чи  іржі
жаских  ночей.  

Дівчата  брязкочуть  лезами  від  ножів,
пацьорки  й  спідниці  монетні  перевелись.
Хвилини  затишшя,  що  вишивка  по  межі
тепер  й  колись.  

Дівчата  окреслюють  музику,  як  завій,  
короткими  рухами  втягують  животи.  
Розмотують  в  серці  мрію,  у  думці  –  рій,  
в  руках  –  бинти.  

Дівчата  зрізають  коси  і  йдуть  у  бій.  
Приблуда  вслухається  в  рипи  чобіт  і  шин.  
Як  хочеш  сказати  хто  ти:  чужий,  чи  свій,  –  
мені  пиши!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902868
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 26.03.2021


Рувану Талі

Срібний пес

Чи  се  не  славно?  –  Срібний  пес
стоїть  високими  ногами  
на  світлім  стилі  поетес,  
себто  між  нами.  

Я  знаю  лінію  хребта
і  тонкощі  його  натури,  
та  Вас  турбує  думка  та
лише  де-юре.

Ви  –  наче  трунок  в  пелюстках.  
Вас  зберігати  б  у  флаконі,  
та  протече  в  слабких  руках,  
як  на  іконі.

Й  коли  б  мені  дібратись  слів,  
котрі  він  приступив  навіки,  
я  вилила  б  цей  срібноспів
у  Ваші  ліки.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903231
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 26.03.2021


Рувану Талі

Сніг на голову

І  сипле  сніг  на  голову  і  ніч,  
на  пелюстки  торішнього  бутона,  
на  в'язку  снів,  на  риску  білих  пліч,  
на  мерзлі  грона.  

І  сипле  слів  покришені  шматки,  
як  свіжий  хліб,  поет  на  годівницю,  
на  все  безлюддя  і  на  слух  в'язкий,  
на  ковзаницю.  

І  сипле  душі  щедро  з  рукава
романтик  Бог  на  сніговиті  доли,  
на  цвітники,  олімпи,  а  бува  –  
на  частоколи.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902681
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 26.03.2021


re_vanta

я дістанусь тобі у спадок…

я  дістанусь  тобі  у  спадок  
не  коштовність  а  чиста  Тайна  
не  терплю  ординарних  згадок  
мимо  рейки  снують  трамвайні  

я  дістанусь  тобі  найлегше  
і  від  цього  вся  цінність  сіра  
руки  зваблюють  очі  брешуть  
суголоссям  людського  звіра  

я  дістанусь  тобі  у  тиші  
аж  оглýшить  і  пошматує  
а  ти  виживи  допустивши  
себе  в  світ  що  завжди  бунтує  

я  дістанусь  тобі  даремно  
у  якому  захочеш  стані  
вивчу-вислідкую  недремно  
що  ховаєш  в  пустій  сутані

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909019
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Рувану Талі

Квіти страху

Страх  прилітає  до  мене  щоночі  сивавим  птахом,  –
знаю  якого  йому  насипа́ти  зерна  і  сміху.
Все  виграє,  добре  грає,  направду,  в  слова  і  шахи.
Я  ж  –  червонію,  коли  махлюю,  йому  на  втіху.

Страх  виїдає  мою  вечерю  й  запалі  груди.
Каже:  несмачно,  та  нащо  має  цей  хліб  пропасти!
Що  не  співає,  –  усе  зі  змістом  в  мій  бік  огуди.
Світ  заступає  своєю  тінню  і  сон  почасти.

Страх  начитався  либонь  чи  Андерсена,  чи  Гріммів,  –  
пообіцяв,  що  облишить  на  певних  чудних  умовах:  
Маю  три  спроби,  аби  назвати  його  по  імені,
або  ж  поцілити  звіром  ув  око  собі  на  ловах.

Я  зберігаю  для  нього  в  покутті  чарівну  клітку,  
довго  плела  її  з  грубих  лозинок  чужої  віри
(так  вони  кажуть)  в  мою  п'янку,  нерозкриту  квітку.
Та  завеликими  є  для  страху  в  плетінні  діри.

Страх  і  сьогодні  навідатись  має  о  пів  на  першу,  
я  назначала  йому  побачення,  мов  коханцю.
Знаю,  очікує  мало,  але  себе  перевершу,  
Ось  бо  –  рощу  у  грудях  троянди  своєму  бранцю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909028
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021


Окрилена

Ескапізм

##
Щоразу,  
готуючи  втечу  у  море
беру  і  свою  глибину.
Занурююсь,
збурюю  все,  що  прозоре
у  солі  -  у  слові  тону.
Боюсь  мілини.
Я  у  ній  амнезія.
Поезія  поміж  рядків
розвиднює  берег,
вона  березіє
колише  в  хворобі
морській...

21.03.21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908702
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021


Той,що воює з вітряками

НЕДОСТАТНІСТЬ МЕЧА

Любови  вкрай  не  вистача
Немов  двосічного  меча
На  полі  битви

Я  дикий  хорт  мене  женуть
Самотній  звір  що  втратив  суть
Мисливці  вперто  вслід  ідуть
Посилюють  гонитву

Куди  й  навіщо  я  біжу
Ніхто  не  зна
Яку  зорю  в  собі  ношу
Мов  дзбан  вина

І  небо  у  моїх  очах  не  голубе
Вогонь  у  погляді  зачах
І  жде  тебе

Любови  вкрай  не  вистача
Немов  варязького  меча
І  нічим  крити

Мені  ліхтар  твого  плеча
Скільки  б  я  віршів  не  мовчав
Ніколи  і  нічим  не  загасити


19.03.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908570
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Артур Сіренко

Холодна монета Місяця

                 «Березень  –  швидкоплинна  тінь,  
                     Січень.
                     У  моїх  старих,  наче  Небо,  зіницях…»
                                                                                   (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

Я  збираю  в  діряву  торбу  метафор
Тіні  весни  Петрарки  –  
Цегляної  квітки  Етрурії,
Хвилинами  чужих  анемон  Тоскани  –  
Квітів  холодного  вітру  
Босоногої  Мнемозини  –  
Дочки  Урану,  сестри  Океану,
Діви  старої,  очі  якої  стали  прозорі
У  відблисках  Місяця  –  срібного  флорина,
Що  раптом  викотився  на  стару  скатертину  Неба:
Він  загубив.  Хто  ж  іще.  Більше  нікому.  
Хотів  кинути  –  вічній  жебрачці  Ночі:
Ver  cinereo  tectum  velamine  
Nox  rimosas  mus.  –  
А  ми  це  повторюємо,
Шепочемо  наче  молитву,  
Наче  закляття  весталки,  
І  своїми  очима  –  старими  як  світ  –  
Які  вже  все  бачили  –  
Поспішаємо  поглядом
За  тінями  березня  –  замерзлого  зайця,
Що  тікає  назустріч  колючому  снігу:
Туди,  де  птахи  дзьобами  довгими
Пишуть  в  повітрі  сонети
І  трохи  прози  –  бо  березень,  березоль  –  
Час,  коли  все  тимчасове:
Навіть  дерева  плачуть,
Навіть  квіти  –  шматочки  блакиті,    
Навіть  срібний  флорин  Місяця  
Не  для  нас.  Для  Атіса  –  царя  Меонії,
Батька  Тірсена.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908540
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Криптопоэзия Krajzer

Сλγчεчκα

Сλυβε-ςλυβε  оμυнγτυ  оδλυβняκ;
πоτιμ  -  τυωκоμ  πιΔιδгατυςь,
                                         πозαяκ  -  

Δυβγβατυςь  Δαλι  πλεςоμ  μоλоΔяτ,
ψо  μυλγючυςь  βιΔβоΔяτь  
                                         βιΔ  μαλяτ;

βτιμ  -  ςταюτь  нα  Δγжι  κρυλα,
τα  βερταюτьςя  зι  ςπιβоμ
βιΔ  μερεжυβα  πιρ'їнυ
                                     β  гγψακ…

нαчε  τεж  βоно  πоλιςьκε,  αλε  -
нεоμαнλυβо  жιночε  γςε:

μερεχτλυβα  βςιμ  їcτβоμ,
τα  πρυμχλυβα  з  πιΔδλυςκоμ,
ςυβ-καμιння  яκ  κоωτоβнε
                                           нεςε…

διλυύ  чαπελь  -  τо  μετελυκ  її,
ψоδυ  δαβυτυ  чγττєβι  ςτργμцι;

α,  ψо  ςъρоμγ  є  πραця,
τα  ύ  λελεκαμ  нα  ΔоΔαчγ  -
τо  ςτоςγєτьςя  ςαμυχ
                                       βоΔянцιβ…

нε  Δαρμα  ιμ'я  πρозоρε  
                                     μоβ  цβιτ:
τυ  Δυβυςь  -  βонα  βςμιχнετьςя,
τυ  δερυ  її  Δо  ςερця,
τυ  χαπαύ  її  β  Δоλонι,
           πρυκλαΔαύ  Δо  гγδ,
                                           Δо  ςκρонεύ:
ςκελь  її  оδργчκα  βιρнα,
δо  огоρнγτα  β  ρяςнυύ
                                       оκςαμυτ…


.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674005
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 19.03.2021


Рувану Талі

Мімоза соромлива

І  поду́в  потаємно,  й  покликав  мене:  ходи!
І  манив  повним  яблуком,  що  відбуло  морози.
Де  гілляка  стирчала  у  полі,  як  мітка  моєї  біди,  
там  здибала  його  соромливо,  листком  мімози.
Та  й  стуляла  докупи  дві  руці,  а  в  них  –  лице.
Дай  ми  дихати,  милий,  розверзнися  одаль  духу!  –
І  встрягало  тим  яблуком  в  горлі  докірне  моє  слівце,  
деревцяті  на  помсту,  чи  тільки  йому  на  потуху.
Я  відслухаю  все,  що  набрешеш  зухвало  мені  тепер,  –
тихо-лагідно  мовила,  й  ледь  відвела  долоню.  
Він  чесав  мені  коси  абияк,  та  пестив  дбайливо  скроню  
і  прибріхував:  Гери  наступнице,  місце  тобі  –  етер!
Ми  стояли  –  направду  два  при́бідні  –  страчений  і  сліпа,
і  стікали,  як  фарба  з  картини,  з  обійм  наших  теплі  води.
Аж  прозрію,  дивлюся,  а  ноги  мені  обмиває  густа  ропа.  
Та  й  подув  тоді  дужче,  потрясши  небесні  зводи.
Та  й  подув  іще  дужче,  аж  витиснув  ребра  в  гладь
чисто-білої  шкіри  моєї,  що  –  ґрати  невинному  серцю.  
Як  не  візьмеш  з  собою,  то  зрадь  мене,  чуєш,  зрадь!  –  
Так  кусала  те  яблуко  з  рук  його,  з  першогріхом  в  ядерцю.
І  не  стало  ні  слуху,  ні  духу,  лиш  поле  й  день.
Лиш  покручений  стовбур  без  плоду  і  тінь,  мов  покруч.
Лиш  загущене  си́няве  небо,  без  поруху  й  одкровень.
Лиш  закликана  й  лишена  я,  вже  без  клику  поруч.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908316
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Криптопоэзия Krajzer

Правиця

.                                          Правиця  із  чужим  ім’ям,
                                           несе  на  Русь  із  сіверської  нерусі
                                                                                   то  дерева,
                                                                                   то  припіщень,
                                                                                   то  буй-туман,
                                           переміжаючи  обмовку  течії
                                                                                     в  кишенях  звив,
                                           стоячою  від  північ/руше/вітер  
                                                                                 хвилею;
                                           Такою,  що  її  не  ждав,
                                           очікуючи  від  осоч  та  осокорь,
                                                                                   обідньої,
                                           дзвъньчайну  привізню…

Дорожче  те  лиття,
                                   чий  пломінь  їсть  
                                   чарівну  руну,
про  що  вся  папороть  цвіте,
латаття  вирізьблень  плете,
та  дощ  скарби  із  нього  творе…

                                           Ото,  вони,  що  вірнії  -  такі:
                                           най,  наче  варені  
                                                           на  спечої  сльозі-засліпі,
                                           а  –  вър-веренги,
                                                       яко  гурт  сказав:
                                           не  претикаються  об  щодень  сплав,
                                                     тримають  норови,
                                                                                   які  обіцяно:
                                                     дубовії,  не  липні,
                                                     виразні…

Одразу  по  злиттю  –
                               ліворуч  суне,  суне;
І  як  стає  із  двох  одне  –
крізь  п’яльці  виплечень  тече,
та  чортом  нове  ложе  оре…  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843804
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 17.03.2021


Ха-а

Теревенце

Слинить  купчасті  патли,  
                           заниткує  теревенце.
Світлом  плямкає,  бавиться.

                           Наче  й  не  вкраля,  
             так  собі  –  бабця.

Зпідлоба  ба,  
             як  підковують  дятли
                   вороновану  липу,  
та  хита  головой:
                       Ой,  лишенько!
                       ой…
Струсять,  іроди,  листячко.
Опаде,  проросте  
           в  павутиння-осіннячко…

Вже  й  не  вкусиш  оте,
                             від  самого  стебла  соковите…  

Пружний  залишок  життємиті
                             не  змотаєш  на  теревенце.

Як  не  вистачить  –  доведеться
                             до  буття  доплітать  сивину,  
                                           натщесонце  –  
                             порожній  час,
                             білу  тугу,  
                                     нудьгу  без  сну.

Знов  стара  головой  хитає:
                               щось  чорніє  на  небокраї.
Стисла  зморшками  сліпі  очі…
                             Ой,  недобре…  
Ціле  стадо  хмарин  тупоче,
                             страшно  навіть  дивиться!

Швидконіч  треба  змотувать!
Бо  дурні  ті  
               губаті  ссавиці,  
               диха  фирчасто,  ривчасто,
                                       обірвуть  всі  березові  
                                       посмішки,
               злізуть  липку  облизувать;
з  хизуватих  тополь
   позрізають  сліпучую  гордість  
                                 і  гудзики.

Метушиться,  клекоче-клопочеться,
                   відгризає  життєві  хвилиночки,  
                   плаче  бабця:  
                   «ой,  горе,  не  встигну!»,  
так  же  хочеться  милій  дитиночці  –  
                           світу  любому,
на  весь  рік  і  на  виріст
                           сплести
                           найщасливішу  диво-сорочечку!

Щоб  у  ній  народилася...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351179
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 17.03.2021


Enol

Царство Снів: Почорніле Ядро

Я  Світ  все  намагався  зрозуміти,
"  Чому  Ми  Дуріємо  інколи?"...
і  "Що  Я  Взагалі  Таке?"  запитуючи  Себе.
Я  -  Божевілля,  Рот  багном  забитий,
дай  мені  Ніж,  і  Я  Тебе  на  шматки  поріжу.
Я  все  Б'ю  і  Б'ю  Тебе  ним,  все  протикаю,
а  Ти  тільки  й  усміхаєшся,  не  вмираєш.
Я  Вбивав,  О',  Я  це  сказав,  Зізнався.
Вона  встала  на  коліна  і  молитися  почала,
бо  налякана  була,  навіть  Вже  не  кричала.
"Не  бійся,  Я  шкоди  Тобі  не  заподію,
Просто  Обійми  Мене."  Вона  Вставала,
і  Обіймала,  але  за  спиною  в  Руках
Я  вже  рушник  закручений  тримав.
Поки  в  ліжечку  немовля  Її  Кричало.
Для  Чого?  Хотів  би  Сказати
заради  відчуття  "Влади",
але  це  Брехня,  справжня  Влада
в  Грошах,  і  так  вже  Вийшло,
що  в  Світі  Тому  легше  вбивати,
аніж  гроші  заробляти,  не  то  що,
заради  них  когось  грабувати.
Гроші  оберігають  краще  за  життя.
І  Моя  голова  відділилася  і  покотилась,
тільки  тому,  що  Я  знав,  що  вона  "повинна",
як  це  зазвичай  у  людей  буває  від  гільйотини.
О',  і  Я  всім  Тілом  почав  Бачити,
в  основному  шиєю  скривавленою.
Я  все  ще  Думав,  значить  Живий,
потрапив  куди?  в  Пекло  чи  Рай?
Рай  для  Мене  і  в  Пекло  для  глядачів,
бо  Я  всіх  Їх  поспалював,  бачила  б  Ти  Їх  лиця.
І  це  було  Перше  і  Останнє,  що  Я  цією  Силою  там  зробив,
бо  далі  Була  тільки  Ця,  наша  Пітьма,  чорна  Камера.
Тепер  Я  Зрозумів  чому  ніколи  не  хворів,
бо  був  Хворим  безсмертям.
Але  як?  Коли?  Від  Батьків  чи  від  Чого?
"-  Ми  безплідні,  але  намагатися  Любимо.
Хтось  в  Тебе  Його  насильного  Вдихнув,
або  Ти  Сердечно-Душевно  Вдихнув  Сам.
Та  і  Ти  Тут  Єдиний  -  не  породжений  первинним  Хаосом.
Перший  і  Останній  такий  сюди  Закинутий.
Бо  в  минулому  Смерті  завжди  можуть  Змінитися,
тільки  Шанс  дай,  тим  паче  маніяк,  який  вбивав
тільки  через  злобу,  що  Себе  забезпечити  не  може.
Тими  всіма  втіхами  які  дарує  прогрес,  наука  і  техніка."
-  Я  був  ще  дитиною,  як  вночі  за  вікном  побачив  Щось.
В  метрах  десяти,  Щось  Велике,  Чорне  і  Колюче,
Щось  на  морського  їжака  наче  схоже.
Тоді  Мене  Холод  всього  і  пробрав,
не  від  Страху,  Я  не  Був  Наляканим.
Тоді  Я  й  напевно  Благословенний.
Я  Молився  Йому  по  дурості  дитячій.
І  зараз  Мені  з  Тобою  поручене  Найвідповідальніше
Так  це  -  Чорне  Іридієве  Ядро  Створити,  як  тому,
хто  знає  по-людській  Природі  Своїй  Вагу  Всьому.
Створити  металеву  прерію.
Мені  подобається  Алголь,
Він  Розумний  і  Сильний  -  це  Все,
що  для  хорошого  Правителя  потрібно.
А  Яка  Історія  в  Тебе?  Як  Тебе  хоч  Звати?
"-  Подивись  на  мене  Звисока  -  побачиш  Дурепу.
Подивись  на  мене  Знизька  -  побачиш  свою  Богиню.
Поглянь  на  мене  Прямо,  і  ти  побачиш  Самого  Себе.
Від  дійсності  Втомлену,  яка  тільки  й  займається  Цим,
бо  Це  Новим  якимсь  Зайняттям  Тут  являється.
Але  Для  Чого  Це  Все?  Я  "Сенсу"  не  Бачу.
Бо  що  буде  Далі?  На  Цій  основі?
Для  пробуджених  Все  як  в  тупій  мелодрамі?
А  що  Решта,  як  Ми  -  "Творці"  буде  робити?"
-  За  "пацюками"  в  лабіринті  Споглядати.
Які  й  не  Розуміють,  що  лабіринт  Це,
та  й  Те,  що  Він  кимось  Створений.
Котрі  все  "Вихід"  шукатимуть.
Забувши  хто  Вони  і  чи  Сили  мають,
а  коли  і  "Знайдуть"  Свій  надуманий,
особистий,  Нами  ж  направлений.
Нами  ж  для  Них  підіграний,
то  задоволеними  "Житимуть".
Тим  паче,  що  Реальне  тут  те,
що  би  Там,  поза  чорною  Стіною
ніколи  би  не  існувало  все  в  місці  Одному.
Або  нашу  ту  жахливу  затію  зрозуміють,
що  від  Того  аж  знову  позасинають.
І  так  по-колу,  Знову  і  Знову.
Ми  Життя  немов  пародіюємо.
В  якому  одні  Самі  шукають  постійно,
а  решта  за  Ними  Споглядають.
Ти  не  Відразлива  Мені  в  Цьому  Тілі,
що  Як  слимак  повзе  і  Витягується
і  Слизом  чорним  Своїм  Ядро  Обволікає
для  сухих  все  нових  Моїх  срібних  Шарів.
Я  -  основа  Тверда,  Ти  -  Моя  Рідина,
без  Якої  неможливе  те  Життя.
Смертність  починається  з  Симетрії.

бачив  Я  сон  блаженний
де  з  Подругою  Своєю
щось  разом  шукаємо,
одне  одного  ведемо
та  й  нічого  не  знаходимо
бо  ті  пошуки  завжди  скінченні
лиш  ще  більше  питань
в  Них  Собі  задаємо
але  тим  не  менш  
Ми  архітектори  міст  
з  тисячами  Їх  жителів  
що  такі  ж  як  і  Ми
Блукачі  у  Сні
і  Я  все  повертаюсь  Туди
і  повернусь  колись  Назавжди
бо  хоч  там  Я  не  Один
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QtIA1WSx1zw[/youtube]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907899
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Олена Ганько

Втома від вічного повторення

Цей  світ  народився  в  сорочці.
Поторочена  червоним,  зажурена
Чорним,  
Ставала  то  брунатною,
То  смугастою  із  номерним  знаком
Замість  імені.
Лише  в  маминих  руках
Біліла.
Та  й  то  недовго.  
Цей  світ  розлучає,  
Даючи  надію,  що  в  іншому  вимірі
Зустрінемося  під  звуки
Грому  
Й  не  впізнаємо  одне  одного,
Бо  ніщо  так  не  втомлює,
Як  вічне  повторення.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907650
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021


Криптопоэзия Krajzer

Бучна змигія

                                                             Дякую  https://www.facebook.com/wildtour/  
                                                             за  можливість  обома  легенями  
                                                             вдихнути  Божі*  бризки



Струнка  статура  норовливої  цівиці,
                                                 бучна,  
                         неначе  молодиця,
             огорнена  в  саму  рясну  засмагу,
віншує  в  гай-говір  наснагу,
і  владно-лагідно  спрямовує  ватагу
   між  стегон,  спінених,  бурлявих:
               чим-движ  здоровиться...

Захоплий  зойч  візме  в  заставу,
                             що  оборощиця...
Дарує  рух  до  струму  справи,
                               по  всіх  волощицях.

В  полошній  парі  ополоще  -
зустріне  іван-чаячим  кущем,
                         у  скель  на  ґанку;
у  світлі  зорь  -
веселкою  розпустить  норови,
                             понад  порогами,
до  ранку...

Постій  без  постіллю,
                     на  ребрах  кам'яних  -
                     приймає,  ґаздиня,
як  стільниця  -  прочан:
         пригощиця,
         долянка...

І  не  збагнеш  її,
як  серце  все  не  віддаси:
свята?поганка...


________________
*  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461681

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889288
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 09.03.2021


Avsian

Шизофренія (вивертає дуби з корінням)

Шизофренія  вивертає  дуби  з  корінням,
Звергає  сю  гору  в  море  і  тішиться  «бульку».
Наодинці  в  кімнатах,  таємні  шизофреніння.
Не  все  й  сам  збагну  -  ж  ці  лісами  ти́няння,  гульки.

Потикання  по  світу  з  дивним  набором  речей  -
В  цім  «уявнім  навколо»,  в  голові,  також  в  рюкзаку,
І  вимірах  всіх,  де  стрічається  кнопка  «плей».
І  в  моїх  шкодуваннях.  Та  й  також  в  записнику.

У  нездійснених  задумах.  Чи,  все  таки,  нездійсненних  -
Разом  з  особистістю  також  двояться  і  літери.
Непізнане  часто  таке  непізнанне  для  мене.
Й  стільки  думок  повсякчас  розкидаю  на  вітер.

Стільки  уявних  ліній.  Стільки  уявних  точок.
Стільки  уявних  людей,  стільки  уявних  місць.
А  часто  я  й  сам  уявний.  Уяви  живий  куточок
Уявними  голосами  клине́  і  так  болісно  їсть.

Час  йде,  як  у  вежі  -  спіральними  сходами,  вгору.
Росту,  стаю  більш  продуманим,  більш  складнішим.
І  шизофренія  зі  мною  також  -  в  кругах  цих,  в  повторах,
Які  до  верху  все  вужчі  і  все  крутіші.

Хоч,  наче,  десь  там  вверху  і  видніється  світло,
І  вежа  життя  -  хай  і  вертикальна  -  труба.
І  я  в  цій  трубі  -  чи  то  музика,  чи  то  вихлоп.
Чи  й  непотріб  якийсь,  що  виносить  зі  стоків  вода.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907316
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Ки Ба 1

з ніг на голову


сніг  чи  олово_  з  ніг  на  голову
тіні    голими    хто-куди_
кашель  ворона_  в  небі  зорянім
оком  зорано  всі  сліди_
>
тла  градації  /  скрип  акації_
в  попіл  пальцями  /  тиші  крик_
німбу  місячна  радіація_
сльОзи-гранули  під  язик_
>
сніг  чи  олово_  знову  колами_
з  ніг  на  голову  /  вздовж  стіни_
іскри  жилами  /  музи  -  големи
рвуть  свідомості  бур’яни_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907079
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 07.03.2021


Рувану Талі

Час їсти їжу

А  зранку  проснуся  з  дірою  в  тілі  –  
за  ніч  не  заштопали,  бо  не  сміли.  
Який  експонат!  Голубе  на  білім,  –
сміється,  –  коли  прилетіли?

Та  ні,  я  земна,  просто  дещо  дивна.  
Ну  викиньте  врешті,  коли  набридну!
Ця  посмішка  звична,  та  все  ж  –  пасивна,  
вдягла  її  вже  завидна.

А  ніч  в  мені,  ніч  в  мені!  Боже,  Боже!  –  
Взиваю  намарно,  як  баба  Роза.  
Ти  дав  мені  тіло,  чи  дещо  схоже,  
уклав  би  ще  розум!

Я  маю  п'ять  пальців  і  ще  п'ять  пальців.  
Я  чую,  як  час  по  моїх  судинах...  
Я  знаю  слова  і  пишу  слова  ці:  
доросла  дитина.  

Воістину,  їстиму  нині  їжу,  
а  завтра  –  дивитимусь  людям  в  очі.  
Коли  вже,  коли  вже  мене  розріжуть,  
щоб  розглядали  охочі?!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907143
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021


Пісаренчиха

СИНХРОНІЗАЦІЯ

Твого  кохання  ефемерність  –
Фантом,  який  я  ледь  вхопила.
Вібрує  кундаліні-ніжність,
Вирує,  вабить  груба  сила.
Кружляє  світом  тиша  дика.
Час  безупинно  тре  все  в  порох.
Самотність.  Я  до  неї  звикла.
В  ній  твій  відчути  зможу  подих.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906967
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Рувану Талі

Вже так молилися на сніг

Роздерте  неба  полотно
цвяхами  пальців.  
Усе  колись  уже  було,  
були  й  слова  ці.  

Мій  профіль  –  гостре  і  просте  –  
носила  інша,  
і  волос  –  руно  золоте,  
і  срібні  кільця.  

Й  пили,  мені  подібно,  ніч,  
як  теплу  воду,  
і  витрясали  в  світлі  свіч
зі  себе  вроду,  

і  рахували  в  дзеркалах
родимі  плями,  
і  заплітали  в  косу  страх,  
а  сміх  –  вузлами.  

Колись  уже  дивились  тут,  
з  душі  обломків,  
на  щастя  інших,  наче  Рут
на  суд  потомків,

совиним  оком  сірих  стріх
графили  кліті,  
і  пальці  нагрібали  сніг,  
невідігріті.  

Моя  правиця  дре  нутро
самого  неба.  
Вже  так  чавили  туш  ворон,  
як  сік  з-під  ребер.  

Колись  уже  заходив  Біг  
на  серця  кригу.  
Вже  так  молилися  на  сніг
і  на  відлигу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906946
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


re_vanta

ти — Воїн…

ти  —  Воїн.  і  це  вже  не  вперше  
твої  цитаделі  штурмують  
в  глибинах  десь  зрощений  стержень  
у  твій  сагайдак  прямує  

ти  точно  здолати  повинен  
один  навіть  в  поле  вийдеш  
як  здасться,  що  більш  не  зміниш
то  можеш  ще  рівно  стільки  ж  

ти  —  Воїн.  і  шлях  свідомо  
стелився  камінням  гострим  
крім  тéбе  тепер  нікому  
не  вибігти  древнім  мостом  

вдивляйся.  велику  річку  
осушиш  до  дна  відерцем
позрубуєш  дику  гичку  
слідкуй  не  очима  —  серцем

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906907
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Артур Сіренко

Випити сни

                                 «…За  кого  ж  ми  сни  наші  вип’ємо,
                                             Як  не  за  жорно?»
                                                                                                               (Пауль  Целан)

Сни,  в  яких  достигає  пшениця,
Жовтогарячі  сни  колеса  Сонця  –  
Воза  огненного,  в  яке  повпрягав  
Коней  білих  нестримних  шалених
Час  (а  ми  його  бачимо).
Сни  солом’яні  літа  довершеного
Вип’ємо  замість  меду  п’янкого  –  
Бо  Час  (а  ми  йому  треби  вершили…)
Келих  піднімемо  снами  наповнений  –  
Таки  цими,  серпневими,  ковиловими:
Піднімемо  келих  за  жорна:
Важкі,  кам’яні  –  які  все  перемелюють:
Радість,  журбу,  одкровення,  ніч  і  натхнення:
Навіть  оту  чорноту  Ночі  одвічної  –  
Все  перемелюють  –  сиплеться  борошно:  
Біле  розсипане  борошно  зір.  
Руки  які  з  того  пилу  зірок  тісто  замісять?
В  печі  якій  хліб  нам  спечуть  
З  тіста  отого  небесного?  
Ми  оремо  землю  –  кожного  разу
Як  кусень  щербатий  Місяця-коржика
Травам  накаже  рости.  
Оремо,  в  плуга  впрягаючи  
           Білих  коней  світанку,
                   Чорних  коней  ночі,
                         Каурих  коней  вечора,  
                               Чалих  коней  присмерку.
Оремо  землю  чорну
В  яку  колись  ляжемо  попелом  
Наших  домівок.
Ми  –  подорожні  вічні
Кидаємо  в  праматір  землю  –  
Ні,  не  зерна  –  зірки.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906894
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Valentyna_S

Вода, акварелі і трішки таланту

Мазок.  Ще  мазок—це  весна  розмальовує  простір.
Вода,  акварелі  і  трішки  таланту—так  просто—
Й  ховають  замети  зухвалі  раніш  ірокези
Під  трепетно-білі  подолки  осики  й  берези.

Надмір  самовільна.  Далеко  вона  не  аскеза:
Збитошно-чарівна  й,  скажімо,  справжнісінька  крейзі.
Тече,  мов  пісок,  гіркотливий  осадок  між  пальців
Й  зникає  під  туркіт  дрижливий  в  саду  калатальця.

А  там  розгубилась  весна.  Потягнулась  за  сірим.
Ворожий  їй  спалах    вогняний,  мов  з  пащища  звіра…
На  мить  зупинило  пригнічення  рух  коліщатко:
Он  гладить  військовий  в  окопі  рябе  котенятко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906881
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Рувану Талі

Наче обійми кволі

Наче  обійми  кволі  –  б'ється  в  вікно  галуза.  
Березень  докоряє:  міцно  ж  бо,  молода!  
Пише  по  конденсату  пальцем  питання  муза:
як  розтопити  серце  те,  що  давно  вода?

Витру  волоссям  скруту  склистого  поля  бою
й  хукатиму,  допоки  око  не  змружить  ніч.  
Вижену  мляву  музу,  станусь  сама  собою
й  вгледжу  на  власний  подив  –  є  хтось  мене  опріч.  

З  гойністю  сеї  стрічі  важко  держати  згоду,  
адже  либонь  не  друзі  двоє  у  пастці  стін.  
Наче  обійми  кволі  –  вилиже  з  мене  воду
вмілий  гравець  абсурду,  цей  березневий  сплін.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906796
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Рувану Талі

Людина без жодних рис

Людина  без  жодних  рис  проходила  завжди  повз,  
щоранку  в  той  самий  час  з-за  рогу  і  далі  вниз.
Людину  без  жодних  рис  я  слухала,  як  прогноз:
якщо,  порівнявшись,  чхне  –  чекати  службових  криз.

Я  знала  її  ходу  і  мірку  широких  пліч.  
Я  вивчила  кут  руки,  що  хвацько  бере  рюкзак.  
Я  бачила,  з  ким  стоїть,  коли  заступає  ніч
і  чула  потужний  рик,  мов  зграю  веде  вожак.  

Людину  без  жодних  рис  від  мене  ховав  картуз,  
під  чорним  його  крилом  чорніла  очей  діра.  
Я  вічно  з  обличчям  ниць,  мов  випав  з  колоди  туз,  
здибала  цей  хід  чорнот,  на  тім  і  кінчалась  гра.  

Людина  без  жодних  рис  кусала  мої  шляхи,  
втинала  мої  стежки,  вминала  мою  стопу.  
Як  зодчий  нових  істот  брела  між  старі  цехи,  
допоки  навпроти  я  вдавала  впритул  сліпу.  

Мені  до  снаги  слова  і  всі  ритуали  двох,  
що  спрощують  суть  речей,  пом'якшуючи  тертя,  
та  те,  що  вгамує  дух  –  спричинить  переполох
й  протест  у  моїм  нутрі,  що  з  вектором  на  чуття.  

Та  от,  грозового  дня  з  нашестям  дощів,  плащів
мій  погляд  зустрів  чужий,  що  цілився,  наче  спис.  
І  він  перерізав  нить,  опору  думок-плющів,  
котрі  цінували  лиш  людину  без  жодних  рис.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906744
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021


re_vanta

бійсь не дурною постати, а мудрою…

ти  їх  ненавидиш.  і  знаєш  причину.
заходять  без  стуку  в  твою  комірчину.
свічку  за  свічкою  палиш:  потріскує.
кардіограму  малює  хтось  рискою.
це  —  твої  гості.  приймаєш,  просочуєш
ртуттю  серветки,  ножі  понаточуєш.
смійся  цукровою  грубою  пудрою,
бійсь  не  дурною  постати,  а  мудрою.
щось  утовкмачити  –  спроби  провалені,
сили  у  баночку,  краще  пов'ялимо.
тихо  занурюйся  в  зморщені  терції,
щастя  —  не  вмазатись  в  жодні  інтенції.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906570
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 02.03.2021


Ки Ба 1

тебе почуто /post-recovery/



тебе  почуто.    заховай  свій  хрест_
сльоза  спокути  загасила  свічку_
величний  шепіт,  досконалий  жест,
на  скло  очей  напівпрозора  стрічка_
>
тебе  почуто.  вслухайся  в  цей  сміх
крука,    голодного  до  вигнилої  плоті_
обридлий  вибір  :  безвість  /  першогріх_
у  повних  чашах  золото  та  попіл_
>
тебе  почуто.  з  кроком  за  межу
печерний  страх    окислиться  ваганням_
причетні  таємницю  збережуть_
не  вперше_  і,  що  гірше,  _  не  востаннє_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906519
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021


Рувану Талі

Щось крилате

Щось  крилате  вилетить  з  мого  рота,
сяде  онде  скраєчку,  на  галузу
і  знущається.  Боже,  чи  їду  з  глузду?  
Чи  припиниться  ця  нудота?

Хтось  без  обрису  вийде  з  моєго  тіла,  
стане  збоку  і  креше,  і  роздуває,  
пропонує,  вдає,  що  мене  не  знає.  
Не  палю,  кажу.  Стільки  й  діла.

Десь  під  вечір  вгамується  невгамовне,  
чи  прикинеться  тихим  про  людське  око.  
Я  вливаю  у  себе  святі  моло́ка,  
докіль  вчую,  що  серце  повне.  

Відживу.  Заночую  в  батьківській  хаті,  
заколисана  дзвоником  ангеляток.  
Зранку  щось  роздобуду,  упавше,  з  п'яток.
Душу,  що  ж  бо!  –  кричать  крилаті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906518
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021


Єлена Дорофієвська

риби мої

риби  мої  ви  молоти  і  мечі
буду  до  вас  мовчати  і  ви  мовчіть
бачили  тільки  те  що  несла  вода
лист  у  порожній  пляшці  палав  бодай
спрагою  доторкнутися  до  богів
вітер  горів  од  неба  до  берегів
в  морі  солона  піна  гнучка  вода
в  надрах  тривка  нестримна  гуде  орда
риб  однооких  чорних  повільних  риб
наче  бездонним  голодом  вабить  вглиб
не  вистачає  віри  голів  і  рук
от  би  вода  затвердла  як  синій  брук
щоби  морські  плугатарі  орачі
вивільнились  крізь  течії  ідучи

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906308
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Рувану Талі

Молитва міжсезоння

Ненамолене  місто  зранку  воістину  чисте!
Дзеркала  калабань  для  припухлих  облич  розклало.  
Подивися,  як  дехто,  кому  необхідно  мало,
прикладається  пити  священного,  яко  вихрест.  

Він  не  знає  за  скільки  продав  би  себе,  як  мав  би.  
Він  не  має  себе  й  здивувався  б,  якщо  це  взнав  би.
Ненаміряне  небо,  в  нім  –  мрій  міріади,  мрево,  –  
все  це  так  міжсезонно  й  водночас  усе  ж  лютнево.

Озирнеться  на  постріл,  що  кашель  зими  предсмертний.  
Стане  мовити  пацяр  –  зіб'ється  на  "же  єси  на".  
Два  на  шиї  висять  для  безпеки:  срібло  й  осина.  
Ці  машини  страшні  йому,  мов  вивергання  Етни.

Онде  –  ретро  кафе  точить  спогад  і  крутить  вуса:
вуйко  в  підраних  джинсах  колись  був  завидним  хлопом,  
та  покинувши  все  подався  у  світ  автостопом,
з  тих  часів  став  подібним  до  Леннона  і  Ісуса.  

Тож  змирися,  направду  для  нього  це  місто  встало.
Домолися  за  нього  від  "на  небесах"  і  нижче.
Калабані  зугарні  відсвічують  долі  днище  
де  готує  чоло  до  сівби  міжсезоння  рало.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906275
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021


Enol

Двері у Підвал: Передмова

В  ліс  ти  темний  не  ходи.
З  Пітьми  Духів  не  Буди,
а  то  Станеш  одним  із  Них.
Будеш  оглядатися  завжди.

Життя  -  це  гра  для  дурня
Комедія  для  багатих
Трагедія  для  бідних
та  Мрія?  мрія  для  мудрих
Дим  всередині  тебе  гарячий  і  щільний,
він  наче  Душа  в  Тобі,  і  Ти  спокою  сповнений.
"-  Це  що  цигарка?  Як  ти  можеш  дим  вдихати?"
(я  б  краще  смоктав  груди  Твої,  аніж  ці  димні  сóски
я  б  краще  розмалював  Душу  тобою,
аніж  легені  чорною  смолою)
"-  А  знаєш?  А  Я  б  дала,  бо  це  найдивніший
і  найвідвертіший  комплімент  взагалі,
який  тільки  й  придумати  можливо.
І  Найкращий,  бо  в  Ньому  є  як  Тіло,  так  і  Душа.
І  Ти  б  носив  Мене  постійно  на  руках,
щоб  мати  доступ  до  грудей  на  губах."
ніяка  світова  свідомість  не  зростає,
суха  трава  за  подругу  у  голові  вбитій,
Тубус  м'який  -  "самотність"  означає,
ви  Всі  мене  дратуєте  Стоп,  "Ша!"
я  встаю  з-за  стола,
і  задихаюся,  бо  кисню  нема
бо  дим  в  гору  піднімається
бо  Хімії  простий  заручник
а  Дух,  дух  то  літає  в  нім
В  ідеалізованому  образі
крик  Душі  носиться  німий
-  Дивись  на  Мою  силу.
Як  Я  Тебе  Вдихаю  знову,
хоча  цього  не  потребую.
Ти  Приходила  Всю  Зиму.
Сива  і  вся  в  морщинках,
не  Йшла  на  зимній  відпочинок,
через  занадто  Сонце  низьке,
щоб  начерпати  достатньо  Сили.
Все  приходила  до  Того,
хто  без  Тебе  ж  згине.
Так,  Я  вже  Все  Написав.
Навіть  "більше",  аніж  хотів.
О',  Боги,  та  Я  Всесвіт  Створив,
і  тим  Себе  в  глухий  кут  завів,
бо  Тепер  не  знаю  про  що  ще  написати,
та  на  які  Питання  ще  відповісти.
Бо  Все  було  так  або  інакше
описано  в  "Метаморфозах".
Моє  Прокляття  -  Я  владний
написати  римовану  прозу,
а  нічого  з  метафор  багатогранних.
-  Ні,  не  ріж.  Постривай,  що  Ти  Робиш?
А  як  же  Сезон  "Найкращий,  Останній"?
Для  чого  ж  Ти  перегноєм  ями  від  зсувів
на  схилі  південному  засипав-загортав?
Все  носив  Її  на  спині  в  мішках
Все  ходив,  стежки  топтав
Все  книги  слухав  -  Голоси  глушив
"Рукопис,  знайдений  у  Сарагосі"
так  і  не  Дослухав,  а  Мені  цікаво,
чим  все  кінчилося  там,  що  було  далі.
Від  першого  тепла  і  до  міці  морозів,
Ми  будемо  лежати  і  дивитися  на  Зорі.
А  Ти  будеш  Розповідати  Мені  про  Ті,
що  кружляють  навколо  Них  Світи  далекі.
Я  більше  Забувати  не  Буду,  тепер  вже  -  Ні.
І  Зараз,  Ні,  Я  на  Тебе  не  Ляжу,
і  Ти  Мене  не  Розмалюєш,  Знай.
Ти  ж  Чуєш,  як  Птахи  вже  Співають?
-  Що  ж,  що  ж  Ти  Твориш.
Всього  хвилинами  Існуєш,
така  Реальна  і  Близька.
Ніжністю  і  М'якістю  Пахнеш,
як  Мені  ще  ж  саме  Чим  Описати?
А  потім  Зникаєш,  розчиняєшся,  невже
боляче  дивитися  на  Того,  хто  вбиває  Себе?
Чому  ж  Ти  приходиш  саме  Тоді,
саме  перед  тою  наругою  кривавою?
Це  все  Дурня  така,  чим  я  займаюся,
Бідна,  а  Ти  нічого  і  не  розумієш
(що  Ти  саме  Таке,  ким  Створене)
Я  -  Вогонь,  Ви  -  Ворони  наді  Мною.
Я  -  Пілігрим,  мудрець  28-й.
В  морях  загублений,
пісками  втоплений
без  своєї  направляючої  Зорі,
котра,  як  Маяк  світить,
О',  але  Ні,  не  Мені
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jczYq1hZUFU[/youtube]
25.02.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906139
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021


re_vanta

твій шлях у твоєму тілі…

поставиш  собі  мету  
і  будеш  як  всі  старатись
ловитимеш  на  льоту:  
на  хлібі  перебиватись
ходити  туди-сюди  
а  може  лінивим  боком  
повéрнешся  до  мети  
приреченим  тихим  кроком  
ступаєш  по  тій  траві  
підошва  збиває  роси  
травинки  вищать  —  живі  
роззуєшся.  дивно  босим  
відчуєш  себе  на  мить  
мізерними  стануть  цілі  
і  тиша  хай  прогримить:
твій  шлях  у  твоєму  тілі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906116
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021


Ки Ба 1

тебе немає /recovery/



тебе  немає_  ти  –  осінній  дим_
ти  –  коло  на  воді,  ти  –  іскра  ватри_
останньої  межі  чавунні  ґрати
покрито  щедро  пилом  золотим_
>
тебе  немає_  ти  –  коса  грози_
ти  -  подих  вітру  в  тиші  падолисту_
густа  сльоза  холодної  роси,
парів  туманних  сивина  імлиста_
>
тебе  немає_  ти  –  нічийна  тінь_
згасаюче  тремтіння  павутини_
_ніхто  нікого  не  ліпив  із  глини,
аби  впустити  в  лабіринт  без  стін_
>
ніхто  нікому  не  давав  ім’я_
ніхто  нікого  не  лякав  хрестами_
смішну  ілюзію,  порожню  до  нестями,
несе  за  край  повільна  течія_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905909
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021


Рувану Талі

Мода на весну

І  вперіщить  дощ.  Проросте  трава  і  набрякнуть  сни.  
Раптом  вийде  кльош  з  моди,  а  дарма,  встигне  до  весни.
І  впаде  гніздо  пантрівних  лелек  й  електричний  стовп.  
І  підмочить  нас  і  віршів  врожай  черговий  потоп.

Тільки  будь  стійким  до  моїх  розмов,  до  моїх  очей!  
Час  стирає  нас  плямою  з  вікна,  не  їдка  ачей.
Я  люблю  тебе,  як  своє  ребро,  літаковий  хвіст.
Тільки,  ким  ти  є?  Тільки,  де  ти  є,  хто  мені  повість?

Літаковий  шлях  виріже  для  нас  піднебесся  клин.
Тільки  будь  швидким,  бо  розтане  дим,  мов  палю  полин,
проганяю  злих.  Тільки,  ти  який?  Тільки,  що  –  добро?  
Повернеться  знов  мода  на  каре,  прозу  і  таро.

Я  курила  б  в  ніч,  спершись  об  стіну  в  сукні  з  бахроми,  
тільки  вийми  хрип  зі  своїх  легень  і  в  мої  встроми.
Час  повісить  нас,  парасольний  гак,  в  пору  цю  ясну
зразу  при  дверях,  мов  пройшла  навік  мода  на  весну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905883
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021


Рувану Талі

До прекрасного близько

     [i]    «Це  сталося  однієї  сльотавої  ночі  в  листопаді,  коли  я  побачив  що  моя  людина  завершена.»    [/i]

Мов  перед  Пасхою  стіни  –  забілимо
словом  слова:  мовчи!  
Хто  ми?  І  що  ми  тут  зрештою  ділимо?  
В  часі  новім  почин?  

Бога  сучасники,  часто  –  причасники
неусвідомлених  тайн.  
На  певен  лад  –  один  одного  власники,  
творимо,  як  Франкенштайн,  

майже  живих  і  близьких  до  прекрасного,
щоб  у  сльотаву  ніч
вгледіти:  ось,  заверши́ли  нещасного!  
Звіра?  Людину?  -  Річ.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905270
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021


Пісаренчиха

РУКИ

Люблю  брутально,  безсоромно,  сильно,
Без  зайвих  слів,  без  торгу,  без  обітниць.
Спадає  в  тлін  амбітності  лавина.
Розширені  спустошені  зіниці
Вбирають  в  себе  збуджені  світи.
Субстанція,  належність,  ницість  ти.
В  сухому  залишку  –  протонів  купка  -  
Наспіх  покладена  в  надійні  руки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905297
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021


Рувану Талі

SOS

Отак  й  зникає  –  дужкою  між  слів,  
що  тятива  напнута,  пасмо  нерва.  
З  вогких  долонь  йде  лінія  долів
поміж  дрібніші,  зжмакані  як  мерва.

Отак  й  замовкне  –  записом  в  блокнот,  
що  слід  пташиний,  постук  телеграфу.  
Три  крапки,  три  тире,  три  крапки  й  от  –  
коротке  свідчення  задавненого  страху.

Отак  й  забудуть  –  пунктом  в  списку  справ,
що  зайвий  клопіт,  ґудзик  непришитий.
Й  вона  його,  і  він  її  обрав,
та  поміж  іншого  забули  просто  жити.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905168
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021


Ки Ба 1

confiteor solum hoc tibi /recovery/


весь  світ  у  краплі  мертвої  води_
сльози  кристал  з-під  тріснутої  маски_
до  прірви  срібного  свічада  підійди
зі  сповіддю  із  присмаком  поразки_
>
в  оливах  бляклих  вицвілих  очей
злягання  демонів  над  згарищем  ілюзій_
найглибші  звивини  сумління  припече
на  щастя  награного  штучній  білій  смузі_
>
короткий  здогад  /  погляд  крізь  вуаль_
строкаті  слайди  залило  смолою_
вже  ланцюги  брязчать  чи  ще  кришталь,
брудних  бажань  клубок  і  був  тобою_
>
сховавшись  за  прозору  ширму  цю
раб  звабленої    вічним  змієм  плоті  
заклав  порожню  душу  як  вівцю
на  теплому  м’якому    ешафоті_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905142
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021


Enol

рожеві піски

сумно,  що  написане  мною
так  важко  і  довго
засипане  рожевими  пісками
так  легко  і  жорстоко

все  Те  пласке  і  егоїстичне
Так  Я  наче  Вибачення  прошу,
так  Я  наче  полегшую  Свій  Норов,
коли  розібратися  в  Собі  не  можу

Людині,  яка  Виживає,
не  потрібне  чтиво  про  Невдах
Їм  потрібна  власна  маленька  Надія
у  Історіях  про  Звершення  Сильних

а  "трагічний  герой"
усім  Нам  такий  притаманний
не  стане  ніколи  "популярний"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905145
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021


BeZodnia

Мамина ніч

Ще  одна  довга  ніч.  Ще  одне  «де  ж  той  ранок».  
З  відчаєм  віч-на-віч.  Сили  крихкий  уламок.
Сіре  віконне  скло.  Падайте  зорі!  Що  ж  ви?!
Стільки  бажань  було.  Їм  не  здійснити  кожне.
В  пастці  тривог.  Для  них  зірка  —  безсила  точка.
Сковує  видих-вдих  страх-гамівна  сорочка.
В  тиші  байдужих  стін  криком  —  німа  молитва.
Не  встаючи  з  колін,  їй  не  програти  битву.
Венами  понеслось,  пульсом  кудись  в  нікуди:
Хоч  би  промовив  хтось:  «Віриш?!  Все  добре  буде!»
Ранок  —  в  віконне  скло.  Як  же  вона  стомилась.
Ручок  малих  тепло.
—  Що  тобі,  мамо,  снилось?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901417
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.02.2021


дівчина з третього поверху

буду ніким

на  мілині  
зі  зламаним  ребром
візьми  його,  прийми  в  своє  нутро
візьми  його  й  збудуй  у  сОбі  храм,
допоки  я  чужинець,  
емігрант.
допоки  серце  плавиться  в  іржі
зіткай  з  моїх  колючок  рубежі,
бо  я  одна,  мов  риба  без  хребта
і  без  хреста  в  житті,
на  трьох  китах.
-
я  опромінена  покійним  часом  і
хлюпочусь  без  ребра  на  мілині
а  ти  прийди,  візьми  мене  і  кинь
на  інший  берег  -
буду  там  ніким.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903812
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Рувану Талі

Перекреслені

Станеш,  як  речення  вздовж  перекреслене,  між  людьми.  
Скажеш  до  Господа,  наче  до  автора:  де  це  ми?
Хтось  прочитає  і  зверху  посиплеться  сміх,  що  сніг.  
Ляжеш  на  білому  вбитою  думкою:  як  ти  міг!

Чемно,  чи  з  відчаю  в  жменю  згребеш  з-під  ніг  крапку-злість.
Автор  продовжить  з  великої  букви  й  не  відповість.
Схочеш  йотованих  слізьми  позбутися,  кинеш:  я!
І  споглядатимеш,  як  переступлять  твоє  ім'я.

Скільки  їх,  Боже  мій,  поспіхом  вписаних  в  чорновик!  
Світ  до  котрих,  як  до  сталого  вислову,  більше  звик?
Хто  це  чорнить  кого,  мов  розтікається  з  ручки  туш?
Стануть,  як  речення  на  перегорнутих,  й  ані  руш.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903567
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Рувану Талі

Стара вдова

Тут  нема  ні  богів,  ні  демонів,  тут  тільки  сніги  й  сніги.  
Тут  всі  вади  гладко  зализані,  критик  не  підкопає.  
Тут  повзе  щось  холодне,  як  посмішка,  вздовж  моєї  ноги
й  так  засинає.  

Я  ступила  би  крок  на  волю,  я  ступила  б  їх  може  й  два,  
та  боюся  збудити  (хтозна,  чи  хижий)  білого  звіра.  
З  тої  зради  занудить  і  в  лоні  моїм  проросте  трава,  
наче  офіра.  

Та  кому?  Адже  тут,  повторюся,  ні  демонів,  ні  богів,  
навіть  предки  все  глибше,  заки  стою  –  насипало  з  лікоть.  
Тут  відважні  мужі  і  жони  до  глухих  взивають  снігів:
не  йдіть  навіки!

В  неба  сірі  повіки,  в  людей  –  нетерплячі  густі  слова.  
В  мене  плаче  в  руках  звіреня,  невиспане  під  коліном.  
Так  втече,  мов  стече,  й  знов  його  заколише  стара  вдова,  
забута  тліном.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904382
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Ки Ба 1

пастка кола



не  висмокче  вагання  сон_
не  залоскоче  серце  совість_
скрипучих  слів  невипадковість,
дошкульних  герців  унісон_
>
абстракції  колючих  меж,
інерція  дзеркальних  рухів,
останні  з  викликаних  духів
в  лахмітті  смоляних  одеж_
>
сухої  гілки  оберіг,
забуті  знаки  /  пастка  кола_
відлуння  крику  захололе
упало  вороном  на  сніг_
>
не  звівшись  з  ліктів  та  колін
скупі  пророцтва  квокче  муза,
по  золотій  гіпотенузі
в  кошлате  небо  щезла  тінь_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904899
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Журавель Константин

Річ в собі

Річ  в  собі,  що  жиє  своїм  життям,  
міниться  людськими  вчинками,
 розсипається  постатями  у  снах,  
а  наяву  думає  про  глибину  того  недосяжного,  
що  є  у  душі
і  чим  життя  заповнює  внутрішню  порожність?
Річ  в  собі,  що  інколи  живе  втомою
що  молиться  поміж  обличь
та  переживає  миті  без  розпачу
вона  не  знає  іншої  величі,
як  безпомічно  стояти  на  перехресті,
там,  де  на  душу  дивляться  під  призмою  досвіду,
що  потому  може  звести  нанівець
навіть  безсмертя  і  пам’ять  поколінь.
Можна  вчитися  від  мовчання  ягнят
та  перехитрити  срамоту,  що  у  світі,
ту  що  блищить  золотом  та  брул’янтами
а  під  тиском  від  погляду  розлітається  далі  попелом
вітер  перемін  по-осінньому  збочено.  
Він  може  здирати  маски,  
та  кидати  перчатку  в  обличчя  часу,
і  почасти  розчепірює  навиворіт  
скули  й  знебарвлює  посмішки

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904863
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021


Рувану Талі

Хилить до сну

Це  світло  ліхтаря  –  медова  ложка,  
що  вітру  язики  її  оближуть,  
а  темінь  доокола,  як  сторожка,  
чи  перші  сіни  в  непрогріту  хижу.  

[i]Хилить  до  сну.  [/i]

Ну  ж  бо!  Погаси  його,  як  зорю  відцвілу!
Кинь  долу!  Лицем  у  сніг!
Хай  летить  і  летить  –  пелюстки  гнилі,  
кольори  розмиті,  аромати  вбиті,  
іскри  слабкі  для  пожежі,  затінку  стерті  межі.  
Лижи  йому  потилицю,  а  не  вражене  око.  
Бажаннями  невідгаданими  виколи,  хай  стече!  
Соненя  неопірене  всідається  на  плече
та  й  (ще  сторож  сторожу  несе,  рожу  мені  несе)  
щебече.  

Гей,  соненятку,  випало  чи  з  гнізда,  
що  тримаєшся  так  невпевнено?
Світло  повіє  –  вже  тремтиш.
А  мені  ж  твій  щебет  –  карамельний  хрускіт,
солодко  бо!  
Не  проміняю  на  трошки,  на  ложку,  на  діжку  меду.  

[i]Майже  схилив.  [/i]

Чи  перші  сіни  в  незнайому  хижу,  
чи  подоріжжя  в  електричних  дротах,  
чи  вітром  по  мені  узята  нота,  –  
в  усьому  сон  і  я  його  наближу!  

[i]Розбиває  ліхтар.  [/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904598
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021


Ки Ба 1

догма /recovery/



фосфоруюча  пляма  на  чорному  інії  дзеркала_
симетричні  структури,  крихкі  парелельні  світи_
тінь  забита  в  покуття  сміялась,  як  ворон  над  жертвою,
охоронці  периметру  пастки  скривили  роти_
>
прошкребе  гострий  пазур  по  серцю  підступно  закляклому,
усвідомлені  сни  розпадуться,  неначе  зола_
карбуватиме  маятник  дрібно  нарізані  натяки,
завібрує  душа,  як  між    стекол  осіння  бджола_
>
на  пів  оберту  в  дим  синтетичних  ілюзій  закутаний
з  мертвих  слів  павутину  сплітає  надії  павук_
несумісність  хімічних  сполук_  скроні  лячно  загупали_
врешті  знайдений  ключ    випадає  з  напружених  рук_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904182
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021


Ки Ба 1

теорема /re-recovery/


лишилося  всього  одне  життя_
згадай  змарновані,  врятуй  порожню  душу_
вслухаючись  в  чужі  серцебиття,
вдивляючись  у  вимерзлі  калюжі_
>
котилося  на  захід  сонце  зле,
трусилися  поодинокі  тіні_
наситившись  тотожністю  ролей
заплутався  павук  у  павутині_
>
не  вбережe  тюрма  із  зайвих  слів_
розбиті    вітражі  /  чавунні  ґрати_
перебирай  важке  намисто  днів
під  пильним  оком  заздрісного  ката_
>
лишилося  всього  одне  життя_
сміх  ворона  доводить  теорему  _
голодний  вітер  рве  з  горбів  сміття,
оголюючи  сутність  чорнозему_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903742
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 07.02.2021


Ки Ба 1

transformatio /recovery/



вгадати  наступний  хід_
згадати  коротку  вічність_
згубити  нічийний  слід,
лишивши  полон  кубічний
злякати  прозору  тінь,
обрізавши  чорні  струни_
_вже  крутяться  жорна  стін,
трясуться  бетонні  труни_
>
здавалося  буде  так
віднині  до  скону  світу,
на  стелі  за  знаком  знак
виводила  заповіти
кігтиста  рука  чужа
в  смолистій  важкій  одежі,
стискалися  в  цятку  межі,
хрустіла  завіс  іржа_
>
вгадати  наступний  хід_
роздерти  порожню  душу_
свічада  топило  лід
обірване  слово  :  “мусиш”_
вдягнися  в  нове  ім’я_
вклонися  новому  сонцю_
сліз  щастя  іскриться  стронцій,
повзе  по  хребту  змія_

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903961
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021


re_vanta

тебе виманять його іменем…

...тебе  виманять
його  іменем
темним  голосом  
чорним  полозом
закайдáнили
швидко  танула
твоя  впевненість
на  маневреність
замінилася  
знову  билися
із  ворожими  
геть  не  схожими
не  коритися  
чи  клонитися  
що  ти  вибереш
звідки  видереш
все  не  сказане
склали  пазлами
тебе  виманять
його  іменем
як  не  знатимеш
просто  спатимеш...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903420
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Рувану Талі

Дві риски рота

Нитками  шию  черленими,  шерстяними
дві  риски  рота  твоєго,  скупі  на  ласку.  
Завмру  в  задумі,  замилувавшись  злими,  
аж  втраплю  в  пастку.

Довкола  в'язко,  любощі  –  темні  смоли,  
течуть  порізами,  стигнуть  мені  на  пальцях.  
Пронижу  голкою  шкіру.  Якби  лиш  зволив,  –  
розтисла  б  п'яльця.

Та  ти  білієш  полотнами  мовчазними
й  нема  в  тобі  ані  рис  чітких,  ані  краю.
І  я,  що  нитка  черлена,  цілуюсь  з  ними
і  їх  терзаю.

До  ранку  близько  –  півневі  раз  запіти,  
а  я  сиджу,  не  насмілююся  пороти.
Безликий  красеню,  дай  же  себе  узріти!  
Зізнайся,  хто  ти?  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903345
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Рувану Талі

В мене стало негусто друзів

Я  –  останнє  ягня  в  отарі  і  від  мене  чекали  шерсти,  
та  згубила  свою  сережку,  –  як  не  мічена,  то  нічийна.  
Ми  з  вівчаркою  йшли  у  парі  пів  життя  і  чотири  версти.  
Ставив  він  на  орла,  та  решку  я  впіймала  й  всміхнулась:  вий  на...

Тож  на  першім  узліссі  сльози  повтирала  собі  об  вовну,  
відсікла  його  погляд  вірний,  похрестила,  як  просить  звичай.  
Він  хазяйські  зачув  повози,  чи  осілості  тягу  кровну,  
аж  погас:  і  заклад  тут  спірний,  й  відступати  отак  не  личить.

Та  у  мене  на  кожнім  згині,  повороті,  чи  навіть  зламі
і  життя,  і  доріг,  і  долі  прокидається  певний  геній,  
що  боронить  лишатись  в  нині,  відсилати  листівки  мамі,  
і  нашіптує:  тільки  в  полі  буде  щастя  тобі  шаленій!  

В  мене  стало  негусто  друзів,  я  їх  пряла  собі  на  потім,  
зберігала  в  сухому  місці,  щоб  на  довше  лишались  гожі.  
Тож  не  було  в  моїй  заслузі,  що  собака  цей  з  прутом  в  роті,  
погубивши  найліпші  вівці,  дарував  мені  буйні  рожі.  

Був  травневий  погідний  ранок,  загорялося  вище  й  вище,  
і  у  мене,  подібно  сонцю,  загорялося  у  очицях.
Я  йому  випікала  рану,  власне,  вірність  собаку  й  нищить,  –  
відтепер  нас  обох  єднає  тільки  злочину  таємниця.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903041
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 01.02.2021


Рувану Талі

Квіти з неї

Перли  в  її  волоссі.  
Птиці  в  її  очах.
Карі  і  ледь  розкосі  
сіють  страх.  

Дівчина  з  цих  полотен  –  
вигадка.  Таїна  –  
спроба  пізнати  всоте,  
хто  вона.  

Квіти  все  з  неї  пнуться.  
Квіти  для  неї  тнуть.  
Фарби  не  озовуться,  
їх  зітруть.  

Лагідна,  чи  жорстока  –
порухи  затаїть,  
стане  супроти  ока
й  так  стоїть.  

Повний  бутон  в  букети,
дику  галузку  руж.
Чисті  полотна.  Де  ти?    
Я  –  довкруж!

[i]Картини  Емі  Джадд[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902403
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021


дівчина з третього поверху

замело

луна́  стихла,  відголоси  чути,
не  впустила  їх  до  серцевини,
вся  промокла  при-  та
голосними,
наголо  токсична  і  безсила.

прийдеш  на  поріг,  а  я  без  зброї,
і  вже  не  злякаюсь,  і  не  зникну,
крізь  вуаль  тонку  й  огидну  крикну:  
"я  ще  не  забула,  
не  відвикла,
не  відмерло!"  
затяглась  лускою.
пальці  б'ю,  бо  пишуть,  навіжені.
кип'ятком  заллю  женьшенем
жмені,
не  торкай  лишень  їх.

замело  рубцями  кожен  вивих.
замело,  а  повесні  розтане,
розіб'ю  з  моста  чи  над  містами
щось  живе  і  
що  було  востаннє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901364
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021


Мирослав Бісаврюк

Як воно є

Веселий  небіжчик  по  полю  стелився,
Ходив  вартував  відвойовані  села.
Тепер  він  все  знав  -  де  стежки  і  джерела.
Вдоволений  крук  собі  з  дуба  дивився.  
Поринула  в  сон  темних  кіл  під  очима
Раптова  відрада  за  обрієм  злиднів.
Знайомим  полином,  лиманами  півдня
Летіла,  сивіла...  Така  невловима.
Дрімав  домовик,  колисав  немовля.  Та
Заходило  сонце  в  замріяні  хащі.
А  добре  не  буде.  Лише  трохи  краще.
І  то  вже  є  щастя.  Маленькеє  свято.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899965
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021


Голоси

надовго

[i]аллі  висоцькій
кирилові  діоскурову
анні  к[/i]

і  ти  як  тоді  сидиш  -  одинак  в  диму
даєш  мені  усміх  впевнений  що  візьму
-  надовго  цей  тип  завис  наче  взрів  мару
і  я  берусь  пам'ятати  дим  до  "помру"
й  пишу  коли  згад  лоскоче  мені  живіт
привіт

як  і  тоді  в  ластовинні  кульбаб  газон
укотре  ввижаєшся  -  димний  мій  робінзон
надовго  цей  тин  під  серцем  не  напролом
бо
а  просто  переступи  і  зніми  шолом
зніми  цей  шолом  зі  снігу  будь  мій  Синай
впізнай

і  скільки  б  не  йшов  -  мине  не  одна  зима
та  вітер  про  тебе  пісню  знов  надима
надовго  цей  ти  мов  каменем  хто  затис
і  мушу  прийти  до  тебе  колись  прийти  з
натхненням  що  завинив  тобі  тож  бодай
згадай

згадай

2016

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885171
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 31.12.2020