Твоя Сніжинка: Вибране

Ярослав К.

Не з тими

Як  часто  ми  знаходимось  не  з  тими,
До  кого  рветься  серце  із  грудей,
Й  годинами  безцінно-золотими
Розкидуємось  кожен  Божий  день.

Не  з  тими  прокидаємося  вранці,
За  руку  ми  тримаємо  не  тих,
І  нас  не  надихають  імена  ці,
Та...   менше  обираємо  із  лих.

З  собою  жити  в  мирі  неохочі,
Картаємо  себе  на  самоті,
Що  в  некохані  дивимося  очі,
А  згадуються  інші,  саме  ті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


М.С.

Бо далі весна. (Переклад з Твоя Сніжинка) .

Свічечки  воском  повільно  я  тану...
Піснею  вітру  тихенько  шепочу...
Від  Твоїх  дотиків,  в  небо  злітаю-
й  мить  зупинити  оцю  дуже  хочу.
Кожную  ніченьку,  ніби,  згораю
і  воскресаю  під  ранок  я  знову...

...  Так  і  крокую  краєчком,  на  грані
лезом  -  ненависть  де  є  і  любов.
Від  поцілунків  швиденько  хмелію.
Ніжно  ласкаю  тебе  знов  і  знов.
І  за  минулим,  ніяк,  не  жалію,
далі  весна  і  розквітне  любов.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826242

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830449
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Katran

Краплинка

Кохання  вмира  по  краплині:
Несказане  вчасно  слово,
Чи  видана  зайва  фраза-
Що  лезом  блисне  випадково...

Й  закрадуться  в  душу  тіні,
І  знати  не  будеш,  і  чути,
Як  десь,  щось  важливе  і  ріднє
По  крапельці  з  тебе  виходить

Не  подана  вчасно  рука,
За  сплином  відпущені  дії..
І  зачіска-  Що,це  нова!?
Вона  про  цю  фразу  й  не  мріє...

Рвучи  на  момент  сьогодення
Й  на  руку  мотаючи  нерви
Кому,  і  вже  що  ти  доводиш?!
Скінчились  запаси  натхнення

Набране  потай  SMS.
Ти  вже    не  дивуєшся  диву...
Кусаєш  за  лікоть-чому?
Чекая  на  правду.  Мотиви?

Краплинками  лагідних  мрій
Воно  по  тихеньку  відходить..
Змовчиш  що  все  ж  любиш  її..
Та  годі.  Нема  і  не  буде!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826607
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Katran

Привіт

Дякую  чудовому  автору  за  натхнення!:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806461

Привіт.  Просте  і  невгамовне
Привіт.  Я  дуже  щиро  скучив!
І  випадків  життєвих  де  не  влучив-
Поповнилось.  Тому  -  лише  ...
Привіт!
Привіт,  а  ти  уже  не  та,  маленька..
дівча,  що  так  наївно  сягне  небокраю
І  спогади  свої  лиш  обіймаю,
Тому  й  втішаюсь  так,    як  маю-
Привіт..
Привіт.  Я  не  знаходжу  собі  місця
Ні  на  дивані,  ні  на  кухні,а  ні  в  кріслі  
І  палить  душу  лиш  клеймом-
Кліше.  Простий  "Привіт".  А  за  вікном...!
..облишимо...
Привіт.
Привіт.  Загоїться  усе  з  роками,  
можливо  й  ні...чорняві  очі  -  
присмак  горделивой  дами
Просвердлять  отвори  нові.  Як  на  війні.
Привіт!
В  душі  моїй  легкій-цим  кулям  перепони
крізь  призму  словникових  істин  Даля
Легке  і  щире  ,  й  дійсно  невгамовне
Маля,  я    пізно  взнав  що  це  -  "кохання"..
Привіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826681
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Tanita N

За лаштунками вже весна

Лютий  лютує  вітром
Стрімко  звучить  його  "ске́рцо"
А  за  лаштунками  тихо
Весна  заглядає  в  люстерце

Вихід  її  вже  скоро
Ще  мить  і  оркестр  природи
На  соло  її  запросить
В  звучання  своїх  рапсодій

Вона  вже  готова  вийти
Ніжними  пелюстками
Перших  пролісків  в  лісі,
Пташиними  голосами

Доторком  нектаринним
Сонячного  проміння
Біло-рожевим  серпанком
Яблучного  цвітіння

Всіх  нас  сп"янить  духмяним
Запахом  різнотрав"я
Щедро  усе  прикрасить  
Надією  на  кохання

Нам  же  потрібно  трішки
Стати  неначе  діти  -
У  серце  своє  прийняти
Все,  що  дає  радіти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826333
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ярослав К.

Женщинам и их маленьким девочкам

Благодарю  за  идею  автора  Твоя  Сніжинка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668578


Не  хвастайтесь  серьёзностью  -
Не  любим  мы  зануд.
Её  хватает  с  возрастом,
А  годы  тут  как  тут,

Отхватят  всё  прекрасное,
В  обмен  на  седину.
Прохлопаете  глазками
Весну.  И  не  одну.

Пропустите  вы  многое,
А  может  быть,  уже  -
Костюмы,  туфли  строгие
Не  лепятся  к  душе.

Неужто  больше  не  во  что?..
Родные,  вы  о  чём?
Ведь  маленькие  девочки
Танцуют  босиком!

Короткими  причёсками
Успеете  блеснуть,
Вы  б  со  своими  "тёзками"
Советовались  чуть.

Не  бойтесь  быть  игривыми,
Не  прячьте  свой  азарт,
Всегда  таких  любили  мы,
Ещё  со  школьных  парт.

Не  стыдно  быть  похожими
На  маленьких  котят.
Внутри  девчонки  тоже  ведь
Дурачиться  хотят.

Пускай  платки  и  валенки
Придётся  вам  одеть,
В  себе  девчатам  маленьким
Не  дайте  постареть.

Пусть  лавочки  да  семечки
Вас  с  толку  не  собьют.
В  душе  сберёг  кто  девочку,
Тех  годы  не  возьмут!

И  если  вдруг  соскучитесь
По  чувствам,  по  любви,
У  каждой  есть  попутчица  -
Девчонка-визави.

Не  даст  она  состариться,
Напомнит  вам  о  том,
Какие  вы  красавицы
С  девчонкою  вдвоём!


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824635
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


М.С.

Метушня. (Переклад з Твоя Сніжинка)

Що  ж  ти  крутишся  і  метушишся,  мов  дзига?
Розпускаєш  хвоста,  виглядаєш  павліном.
Я  давно  на  колишню  себе  не  подібна.
Не  пришиєш  мене,  не  прив'яжеш  на  линву,

і  ні  скотчем,  ні  клеєм  не  склеїш  уміло,
що  згоріло  дотла  і  розвіялось  впрах.
Бо  сьогодні  дрібниці,  що  вчора  здавалося  дивом,
Ми  на  різних  планетах,  і  в  різних  світах.

І  так  пафосно  мости  всі  не  треба  палити-
бо  збіжиться  вся  нечисть  на  відблиск  вогню.
Всі  слова,  ніби,  сказані  і  всі  думки  уже  чисті,
від  цілунків  вже  інших  палаю  -  горю.

І  піду  я  ледь  чутно  в  туманную  даль.
І  тебе  твій  маршрут  хай  туди  приведе,
де  за  хвіст  твій  павліна  належить  медаль,
і  немарною  вся  метушня  хай  буде.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823695

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824558
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ярослав К.

Навіяло

Навіяло  холоду  в  душу,
Сніжить  і  сніжить  заметіль,
І  скільки  його  не  обтрушуй  -
Він  знову  летить  звідусіль...

Насипало  на  підвіконня,
І  льодом  покрилося  скло...
Свої  прикладу  я  долоні,
Пожертвую  власне  тепло,

Щоб  видно  було,  ну,  хоч  трішки
По  снігу  бруківкою  шлях,
Якою,  сковзаючись,  пішки
Йде  та,  що  приходить  у  снах...


Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822864
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 28.01.2019


М.С.

Мрії зі снів. (Переклад з Твоя Сніжинка)

В  долині  фантазій  і  марень  живуть  мої  сни.
І  мріють  вони  про  щось  вічне,  своє.
В  мороз  мінус  двадцять,  чекають  приходу  весни.
А  хмарної  ночі  вже  Шлях  їм  Чумацький  наснагу  дає.

Бажають  злетіть  в  океані  і  падати  у  небеса.
А  потім  тихенько  літати  скраєчку,  десь  там.
Під  крону  дерев  заховавшись  (дарма,  що  гроза),
як  зорі,  що  гаснуть,  дарують  надію  всім  нам.

Туманного  ранку  світанок  побачити  мріють.
Такий,  щоб  засліплював  очі  і  пестив  би  шкіру.
І  мріють  прожити  не  менше,  як  тисячу  літ...
Про  все  це,  звичайно,  із  ними  я  трішечки  мрію...

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822394

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822481
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Ярослав К.

На червоний

Листям  осінь  малює  мурал,
Вздовж  дороги  шикуються  клени...
Я  сьогодні,  як  той  генерал  -
Світлофор  салютує  зеленим.

Під  колеса  лягає  асфальт,
На  сидінні  лежать  тобі  квіти  -
Тож,  немає  дороги  назад!
Та  зелений  почав  мерехтіти.

Може  то  своєрідний  сигнал,
Що  втрачаєш  до  мене  любов  ти?
Листям  жовтень  малює  мурал,
І  сигнал  світлофору  став  жовтим.

Зупинися,  лихий  "генерал",
Бачиш,  вітер  зриває  погони!
...Червоніє  осінній  мурал,
А  тебе  все  несе...  на  червоний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813907
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


М.С.

Волосся. (Переклад з Твоя Сніжинка)

На  подушечці,  віялом,  ніби  колосся,
Занадто  коротке,  як  завжди  присудиш.
Та  пробач,  я  давно  вже  не  юна  красуня,
щоб  носити  таке  от  волосся
і  в  косу  заплітати  все  зранку.  Дарма  все  і  ах...
а  роки  пролітають  з  шаленою  швидкістю.
І  я,  ніби,  іще  "ох  яка",  та  позаду
повіває  зрадливим  вже  холодом.  А  на  губах
все  незмінна  усмішка  і  бісики  сяють  в  очах,
на  світлині  все  та  ж  неповторна  краса!
Ні  не  та,  що  літ  десять,  п'ятнадцять  тому.  Ні  не  та...
Але  де  ще  знайдеш  Ти  надійніші  руки?
І  хто  серце  зігріє,  хоча  за  вікном  і  мороз.
І  душа,  відчуваюча  зовсім  не  так,  як  всі  інші...
І  важливо  є  це!!!  Це  навіки!!!  І  це  назовсім!!!
А  що  з  нього  ще  взяти,  з  отого  волосся?

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804648

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811958
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Ulcus

Вересневий спогад

Вкотре  листя  у  кольорі  міниться,
Виганяє  з  клітин  хлорофіл,
Мов  складає  свій  іспит  відмінниця
Бездоганно  із  тлінності  тіл,

Червоніє  і  золотом  зблискує,
Маневрує,  танцюючи  вальс,
А  вуста,  користуючись  близькістю,
В  одне  ціле  зціловують...  нас

Наші  руки,  мов  щупальця,  жадібно  
Щось  шукають  на  вигинах  тіл  
Десь  у  скронях  зіпсованим  радіо
Хрипне  пристрасть:  «Цього  ти  хотів?»

Упиваються  очі  взаємністю
І  вимірюють  душ  глибизну,
Віддзеркалюють  золото  вересня
І  найпершу  любові  весну

І  нехай  нам  не  бути  щасливими,  
Я  б  хотіла,  щоб  з  пилу  доріг,
Під  снігами  й  холодними  зливами
Ти  цей  спогад  про  мене  зберіг

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808822
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


гостя

…сяйво



Проростаю  в  пітьмі.
Оживаю  в  долонях  від  крику.
Розгортаю  стежки-обереги  уздовж  –  поперек.
Не  впізнаєш  мене.  Я  зливаюсь  із  натовпом  диким.
Розливаюсь  вологою  
   в  кронах  столітніх  смерек.

Не  впізнаєш  мене,  
Хоч  стоятиму  поруч…  і,  власне,
Впізнавати  мене  –  ще  один  нерозважливий    крок.
…  так  смарагдове  сяйво  в  каблучках  рубінових  гасне,
Коли  падає  перша  й  остання
     з  важливих  зірок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802455
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 27.09.2018


Ярослав К.

Быть любимым

Какое  счастье  --  [i]кем-то[/i]  быть  любимым
И  ощущать,  что  нужен  ты  [i]кому-то[/i],
Восторженно  шептать  родное  имя,
Дышать  любовью  каждую  минуту,

В  лучах  купаться  пламенного  взгляда,
Душою  согреваясь  в  них  своею,
И  чувствовать  дыханье  [i]чьё-то[/i]  рядом,
От  запаха  волос  густых  хмелея...

Какое  счастье  --  [i]кем-то[/i]  быть  любимым,
Ладони  [i]чьи-то[/i]  тёплые  сжимая,
В  глаза  смотреть  небесно-голубые,
В  их  глубине,  как  будто  утопая...

...Когда  всегда  ты  [i]кем-то[/i]  будешь  понят,
Когда  сольются  души  воедино,
Когда  любовь  сердца  собой  наполнит...
Какое  счастье  --  [i]кем-то[/i]  быть  любимым!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729918
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 12.09.2018


Ярослав К.

Такси

Ночь.  Из  подъезда  стремглав  вылетает  дама...
Всё  в  огоньках  цветных  начеку  такси.
Здравствуйте,  адрес?  "А  что,  непонятно?  Прямо!
Как  не  заводится?!  Хоть  на  руках  неси!!!"

Тронулись,  всё  в  порядке.  Мелькает  город...
Цокают  дробью  барышни  ноготки:
Всунуть  в  айфон  недовыплаканное  горе  -
Легче  печатать,  чем  слушать  его  гудки...

Гиблое  дело...  Больше  нет  мочи...  Плач  и
Вой,  в  подголовник  уткнувшись,  да  хоть  кричи!..
Ясно,  что  у  таксиста  не  будет  сдачи...
"Это  тебе  на  чай  -  за  мои...  ручьи..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753679
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 23.07.2018


Єлена Дорофієвська

Многое мне рассказала твоя спина…

Многое  мне  рассказала  твоя  спина
Под  утро,  когда  до  кофейной  чашки  меньше  семи  шагов.  
Ежели  стены  умеют  слышать,  значит,  и  я  -  стена,  
Владычица  темных  теней  и  разбитых  лбов…
…И  воздух  густел,  становился  такой  толщины,  
Что  не  пропустит  ни  крохотного  союза,  ни  трепетного  глагола,
Пока  ты  твердил,  что  стены  годятся  лишь  для  войны
И  ритуального  погребения  тех,  кого  жизнь  смолола.
Можно  уйти,  оставляя  её  за  спиной,
Но  будет  верней  уничтожить,  снести,  разрушить.
Наверное,  ты  и  поступишь  вот  так  со  мной.
...Стены  молчат.  Потому,  что  у  стен  есть  души.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799065
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Ulcus

Жага (18+)

Знеможена,  вдоволена,  щаслива,
Тремтяча  у  цупкім  полоні  спазму,
У  апогеї  вільного  відриву,
В  передчутті  наступного  оргазму
З-під  шкіри  струменяться  саламандри,
Пашать  вогнем  завужені  зіниці,
У  голові  повторюються  мантри  -  
Іще  хоч  раз  намаритись,  наснитись...
Хоч  мить,  секунду,  частку  півсекунди
Цей  зблиск,  цей  спалах,  ця  жага  торкання
Як  у  забутій  казці  нібелунгів  -  
Ступити  в  ніч,  щоб  вийти  на  світанні
Знеможено,  вдоволено,  блаженно
Всміхнутися  зловісному  інкубу
Що  так  любив  красиво  й  навіжено  
Й  віддав  її,  беззахисну,    на  згубу...
Солодка  спека  та  повітря  сперте,
Немов  міхи  розходяться  легені,
Останній  вдих  -  це  щастя  так  померти  -  
З  коханим  серцем  у  кривавій  жмені...

За  ілюстрацію  -  робота  Боріса  Вальєхо  «Жага  (burning)»  (фото  з  нету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 20.06.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Любов Іванова

Без тебе ніч болюча і самотня

[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає  місяць  темними  стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем  залишив  і  пішов    в  світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути  б  все,  що  було  поміж  нами,

[color="#ba0784"]Т[/color]-а  тільки  серце  взяв  з  собою  ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій  шквал,  до  повного  зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а,    не  у  них  земного  щастя  суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт  з  любові  і    могО  терпіння

[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно,  що  від  смутку  не  спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]-    день  новий    знов  темрява  накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру  накине,  і  пірне  у  сон.

[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає  небо  землю  оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми  туги  вмить  замкнуть  в  полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький  вітер  за  вікном  шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить  безсоння  в  фалдочках  гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и  то  ввійти...  ввірватись    в  сум  мій  хоче
[color="#ba0784"]А[/color]-  з  вітерцем  і  легший  часу  плин.  

[color="#ba0784"]І[/color]-так  щодень,  коли  тебе  немає

[color="#ba0784"]С[/color]-он  десь  біжить,  неначе  він  не  мій
[color="#ba0784"]А[/color]-  розум  знов  тебе  у  снах  шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо  є  ти  ...  десь  у  файлах  мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно  так,  любов  тривожить  серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить,  як  лист  та  виплива    в  віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно  десь    серед  мінорних  терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к  одинак,  живе  моя  душа.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018


М.С.

Все не втрачено навіть тепер!!! (переклад з: Твоя Сніжинка)

Я  чекала...  Крізь  низки    нескінченних  днів,
крізь  роки    метушнею  наповнені
із  тугою  за  ніжністю,  і  за  усмішкою,
і  за  полум'ям,  що  у  тобі
неупинно  горіло,  палало,  рвалося  з  грудей...
Я  кохала  -  коханням  жила!
Так  вже  сталось  -  розбіглися  наші  дороги...
Я  повинна  була  вже  піти.  І  пішла...

Я  кохала  тебе...  Стільки  довгих  днів!
Все  не  втрачено  навіть  тепер!!!
Обніми,  притулись  до  моєї  ти  шкіри,
поцілуй,  ніби  вперше  мене...
І  утримай!..  Всім  серцем  прошу  я  єдине-
лиш  твоєю  лишатися  хочу    завжди!!!
Бо  кохання  -  це  є  почуття  найдорожче  за  все,
що  його  ми  змогли  пронести  крізь  роки.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789311

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790207
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 04.05.2018


М.С.

Тебе прошу наснагою будь. (переклад з: Твоя Сніжинка)

Тебе  прошу  наснагою  будь!
Не  важливо,  спека  чи  стужа-
ти  потрібен  мені  дуже-дуже!
На  хвилинку,  на  мить,  на  ледь-ледь.

Ні!  На  довгі  роки!  На  віки!
Цілувати  я  хочу  й  забутись,
і  як  птах  в  небесах  загубитись.
Хочу  дотик  відчути  руки,

що  ковзне  ніжно-ніжно  по  шкірі.
Погляд  хіттю  й  бажанням  наповни.
Надихай!  Всі  відкинь  забобони
Все  повернеш  сто  крат  ти  мій  милий.

Ти  наснагою  будь!  Нестійкою,
без  підтримки,  буває  земля.
Просто  дуже  мене  покохай
І  у  мене  в  душі  будь  героєм.

Твоя  Сніжинка.      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784657

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784718
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


М.С.

Вокзал для двох. (переклад з: Твоя Сніжинка)

Вокзал...  І  поїзди  в  серпанку  сніговому,
везуть  у  даль  тепло  близького  серця.
Коли  лиш  пил  і  метушня  довкола,
без  теплоти  обіймів,  як  мені  зігріться...
Торкнутись,  носом,  до  шовкової  щетини,
закрити  очі  і  відчути  серця  стук.
І  не  шукати  ні  мораль,  вину,  а  ні  причину,
а  лиш  тепло  твоїх  надійних  рук.
Легенькі  доторки  до  шкіри,
замерзлих  щік  і  губ,  в  помаді  FFleur.
-  Тебе  кохаю...
-  І  я  Тебе  мій  милий...
Від  поцілунку  так  туманить  зір.
І  не  сташний,  вже  ніби,  холод,
я  знаю  де  могла  б  зігрітись.
Але,  поки  що,  є  вокзал  і  поїзд
везе  у  даль...  чи  зможемо  зустрітись?

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783083

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783301
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Ярослав К.

Твой внутренний мир

Твой  внутренний  мир...  Это  так  интересно...
Как  каждое  утро  подарок  под  ёлкой...
Как  будто  бы  я  с  незнакомого  места
Смотрю  на  пейзажи  родного  посёлка...

В  твой  внутренний  мир  захожу  осторожно,
Стремясь  не  обидеть,  покой  не  нарушить,
Стараясь  при  этом,  насколько  возможно,
Утешить  от  боли  уставшую  душу.

Твой  внутренний  мир...  Становлюсь  на  крылечко  -
Там  дверь  за  дверями...  Сплошные  загадки...
Блуждать  коридорами  можно  тут  вечно,
Пока  ты  со  мною  играешься  в  прятки...

Твой  внутренний  мир  открываю  несмело,
Ступая  по  узкой  заросшей  тропинке,
Секретные  знаки  читая  умело  -
Ты  их  оставляешь  на  каждой  травинке.

Твой  внутренний  мир,  как  большая  матрёшка
Снимаешь  -  а  там  их  неведомо  сколько...
Твой  внутренний  мир  узнаю  понемножку  -
Пока  же  открылась  лишь  малая  долька...

Да  мне  и  не  надо,  чтоб  много  и  сразу,
Тебя  познавать  -  это  разве  не  счастье?
Твой  внутренний  мир...  Многогранность  алмаза...
И  кажется,  я  становлюсь  его  частью...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783218
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


KuxtaBogdan

Відчинити двері.

Цей  текст  абсолютно  непотрібний  для  вас.  Хоча,  можливо,  вам  також,  як  і  мені,  потрібно  відчинити  двері.  Це,  звісно,  образна  річ,  але  в  кожного  із  нас  є  місця,  в  які  ми  боїмося  заглядати.  Це  свого  роду  шафа,  про  яку  ми  забули.  По  сценарію,  вона  б  мала  бути  в  куточку  і  займати  небагато  місця,  хоча  в  той  час  її  присутність  може  бути  ключовою  серед  всіх  меблів.
В  ній  водяться  скелети  та  повзають  павуки  серед  брудної  білизни.  На  її  боковій  стінці  наклеєні  старі  порвані  фото.  На  дні  валяються  аркуші  різного  кольору  та  формату.  Пом’яті  серветки.  Целофанові  обгортки.  Купа  пластмаси,  скло  і  дзеркало.
Це  все  ви  зробили  власними  руками.  Напевно  забули  коли  садили  дерево,  коли  рубали  його  і  створювали  меблі.  А  далі…  Притягли  її  по  сходовій  клітці  і  наповнили  мотлохом.  Самі,  власними  руками  клеїли  фото,  які  потім  викидали  в  смітник.  Засипали  нотатками  із  щоденника.  Створили  власний  шматочок  хаосу  в  своїй  «правильній»  кімнаті.  
Парадоксально,  але  коли  підносили  вогонь,  щоб  це  все  спалити,  було  жаль  інших  меблів  та  житла.  В  той  момент  перебільшували  значення  предметів,  які  ви  зуміли  побачити.  Тіні  ставали  все  більшими,  а  ви  частіше  грюкали  дверима  і  врешті  психували  та  закрили  її  на  іржавий  замок.  Як  казав  дядько  Ніцше:  «Коли  ти  дивишся  в  безодню,  безодня,  дивиться  в  тебе».  
Винести  шафу  з  кімнати  можете  і  ви  самі,  але  з  підтримкою  це  буде  зробити  краще.  Пропоную  вам  винести  її  весняного  дня.  І  не  просто  залишити  на  смітнику,  а  покопирсатися  і  протерти  від  пилюки  кожну  кісточку,  а  далі  спалити  все  це  лайно  дотла.  Навіть  якщо  інші  люди  готові  підпалити  її  за  вас,  зробити  це  потрібно  саме  вам.  Це  має  бути  ваш  вибір,  а  то  все  зроблять  за  вас  і  ви,  прийшовши  додому,  зрозумієте,  що  всі  речі  з  шафи  дивним  чином  опинилися  в  комоді,  який  закритий  тою  самою  старою  колодкою.  
Для  чого  це  мені  –  спитаєте  ви?  Я  просто  вирішив  відчинити  двері.  Ні  кроку  назад,  маленький  переляканий  хлопчику.

©  Хлопчик  в  куточку  кімнати.
10.03.2018

#Вірші_в_КУТочку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781374
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Island

Мартовские снежинки

Плавятся  снежинки  в  Марте  интригане,
Заманил  на  танцы,  обещал  сохранность,
Ну,  а  сам  вдруг  начал  дерзко  хулиганить,
Заставлял  их  таять,  напустив  туманность.

Плачутся  снежинки,  жалуются,  стонут,
"Что  нам  теперь  делать?    Катимся  слезинкой,
И  плывем  по  речке,  каплями,  и  тонем,
А  еще  недавно  были  как  пушинки."

"Вы  не  плачьте  горько"  —  утешал  их  Ветер,
"Время  быстротечно,  так  Весной  бывает,
Холода  не  вечны,  Март  за  все  в  ответе,
Ну,  а  снег  весенний  все  равно  растает.

Поживите  в  речке  чистою  водою,
Солнце  будет  Летом  делать  вас  дождями,
А  Зима  начнется,  станете  собою,
Землю  занесете  белыми  снегами."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779613
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


Єлена Дорофієвська

Троя

…Вьется  лентой  по  окнам  хрустальная  изморозь,  и  луна,
Подрумянив  сплетение  символов  зимнего  алфавита,
Опечаленным  «О»  прилипает  к  узорчатым  галунам
Над  твоим  подоконником  в  сумраке  глянцевитом.
…И  приходит  она,  как  пришли  бы  три  тысячи  кораблей  –
Воплощённая  парусность  множества  праздных  писем.
Ты  морщинишь  межбровье,  в  бредовой  застряв  кабале  -
Абсолютную  власть  можно  свергнуть,  но  не  превысить.
Умолчи  о  душе  –  только  тело,  и  пусть:  всё  –  тлен.
Подчиняясь  порядку  блаженства,  ведущего  к  аду,
Эту  ночь  наполняет  одна  из  прекрасных  Елен
Потому,  что  луна  светит  яблоком  из  «Илиады».
Поцелуем  срезаешь  часть  мягкого  имени  с  языка.
Что  захватчик,  что  вор  -  равноценно  с  изнанки  ночи.
И  луна  превратилась  в  подкову  троянского  рысака  -
Каждый  чёртовый  гвоздь  под  известный  финал  заточен.
О  любви  забывают,  устав  за  неё  воевать.
Этот  мир,  как  и  миф,  безупречно,  но  наспех  скроен:
Ей  придётся  вернуться  к  супругу  в  карман  и  в  кровать,
Оставляя  руины  твоей  персональной  Трои.
…На  рассвете,  вдыхая  иней  со  стёкол,  как  с  плащаниц,
Неизбежное  солнце  восславит  Вергилия  и  Гомера  -
Загорятся  три  тысячи  мачт  между  двух  столиц
И  развеются  с  пеплом  следы  уходящей  эры.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775269
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Ира Сон

Щось

Вибач,  але...
...сподіватися  геть  нестерпно.
Тягнуться  дні,
мов  густий  несмачний  кисіль.
Пройде  зима...
і  всередині  щось  затерпне.
Краще  ніщо,
ніж  один  нескінченний  біль.

Прикро,  але...
...я  розібрана  на  частини.
Кожна  -  сумна.
Кожна  тягнеться  в  інший  бік.
Близькість  -  мара,
що  й  торкнутись  не  кожен  встигне.
Скибку  вхопив  -  
і  вважай,  випадковий  збіг.

Дивно,  але...
не  лікують,  як  завжди,  вірші,
Навіть  оцей  -
жалюгідно-нещасний  крик.
Вибач,  але...
я  не  винна,  що  хочу  більше.
Краще  ніщо,
ніж  обурлива  жменька  крихт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764062
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 14.02.2018


Ярослав К.

Просто любить

Просто  смотреть  и  всему  умиляться,
Просто  желать  постоянно  быть  рядом,
Светлой  улыбкой  твоей  наслаждаться,
Дрожь  ощущать  от  влюблённого  взгляда...

Просто  ловить  эти  искорки  смеха,
Просто  держать  твою  руку  в  ладошке...
Вместе  -  и  слякоть,  и  дождь  не  помеха,
Если  тебе  застегну  я  сапожки...

Просто  тебя  ненароком  коснуться,
Будто  стряхнуть  незаметное  что-то...
Просто  в  обнимочку  утром  проснуться
И  не  хотеть  отпускать  на  работу...

Просто  из  глазика  вынуть  ресничку,
Просто  порадовать  сладким  сюрпризом,
Вместе  подкармливать  нашу  синичку,
Что  поселилась  у  нас  под  карнизом.

Просто  любить,  как  ты  мило  щебечешь,
Просто  твоим  восторгаться  восторгом,
Ждать  с  нетерпением  каждый  наш  вечер,
Чтобы  за  чаем  поведать  о  многом...

Просто  на  руки  поднять  без  причины,
Просто  кружиться  с  тобой  по  квартире...
Просто  ты  знаешь,  что  я  -  ТВОЙ  мужчина,
Просто  из  женщин  Ты  -  лучшая  в  мире.

Просто  стихи  не  писать  о  разлуке,
Просто  букеты  дарить  не  по  датам,
Просто  на  счастья  настроиться  звуки,
Просто  СЕГОДНЯ  любить...  не  когда-то...

Просто  петь  вместе  любимые  песни,
Просто  мечтать  долгим  вечером  зимним...
Просто  мне  рядом  с  тобой  интересно,
Просто  я  счастлив,  что  это  взаимно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Infenochka

Проси дуже тихо…

Проси  дуже  тихо.  Щоб  бути  почутим.  
Словами  навшпиньки  у  серце  чуже...  
Тендітно,  спокійно  і  тільки  по  суті,  
Щоб  не  отримати  в  спину  ножем.  

Ти  дотиком  ніжним  проси  ненароком
торкнувшись  чужого  плеча  мимохіть.  
Повільно  назустріч  іди  крок  за  кроком,  
Складаючи  миті  до  пазлу  століть...

Щоб  бути  почутим  не  треба  кричати.  
Мовчання  Твоє  замість  тисячі  слів.  
Ти  поглядом  спробуй  найважче  сказати,  
Про  ночі  безсонні  та  втрачені  дні…

Німе  запитання  між  видихом-вдихом
І  ніжних  обіймів  жаданий  полон...  
Щоб  бути  почутим,  проси  дуже  тихо...  
Ледь  чутно  у  душу  постукай  крізь  сон...  

Сховай  всі  прохання  у  посмішку  щиру,  
У  відблиск  очей,  що  опущені  вниз…
В  долонях  тремтячих  надія  і  віра…  
Ти  будеш  почутим…  можливо…  колись…












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772949
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Східний

Сніжинка

         

Яка  краса.  В  руці  сніжинка
Ажурна,  мила  і  крихка,
Така  тендітна,  ніби  жінка,
Не  любить  лиш  вона  тепла.

Розкрилася,  немовби  квітка,
Як  ружа  біла  мовчазна,
А  може,  німфа  чи  лебідка.
Бринить  із  вітром,  мов  струна.

Не  відведу  очей  від  неї,
Як  діву,  хочеться  обнять
І  пригорнути,  мов  лілею,
І  танцювать,  і  танцювать.

Тихенько  взяв  її  за  плечі,
Вона  напружилась  уся
І  крила  підняла  лелечі,
І  в  мить  розтанула  з  тепла.

В  руці  моїй  тепер  сльозинка,
А  може  втрачена  любов.
Буває  так  відходить  жінка,
Коли  холодну  має  кров.

                 13.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771102
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Ника Нейлинг

Любовники

Разные  разные  разные
разные  мы  с  тобой
может  поэтому  связаны
вместе  одной  судьбой

Любим  не  любим  любим
ссоримся  по  мелочам
вместе  вдвоем  не  будем
кроме  как  по  ночам

тайно  с  тобой  встречаемся
тайно  с  тобою  спим
после  всегда  расскаиваемся
правду  в  себе  храним

правда  не  правда  правда
она  не  всегда  одна
разве  зовут  изменой
любовь,  что  когда-то  была?

Знаем  не  знаем  знаем
как  дальше  будем  жить
логику  призываем
вместо  души  решить

Помним  не  помним  помним
прошлое,  что  прошло
и  навсегда  запомним
как  было  нам  хорошо

ценим  не  ценим  ценим
прошлые  чувства  свои
расставшись  переоценим
силу  нашей  любви

жалеем  безумно  жалеем
что  в  новых  семьях  живем
быть  может  переболеем?
И  новый  урок  извлечем?

Храните  храните  храните
и  не  предавайте  любовь
друг  друга  всегда  берегите
прощайте  и  верьте  вновь

Любите  Любите  Любите
цените  минуту  вдвоем
и  главное  вы  поймите  -
мы  только  однажды  живем....







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770827
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Наташа Марос

НАУЧИСЬ…

(под  впечатлением  чужой  истории...)

Он  не  встретит  тебя  на  вокзалах,
Не  рассыпет  по  взлётной  цветы,
Потому  что,  когда  уезжала,
В  его  сердце  смеялась  не  ты...

Он  не  хочет  менять  и  меняться,
И  сподручней  ему  налегке,
С  той,  что  рядышком  плакать-смеяться  -
Не  с  тобой,  где-то  там...  вдалеке...

Не  ему  дышит  встречный  твой  ветер,
Он  не  знает,  куда  держишь  путь,
А  того,  кто  любя  тебя  встретит,
Постарайся  же...  не  обмануть...

Кто  привычно  обнимет  за  плечи,  
Зная  каждую  точку  твою,
А  потом,  а  потом  будет  вечер...
Он  так  ждал...  это  ты  не  в  раю...

Научись,  прижимаясь  к  синичке,
Отпускать  болтуна-журавля  -
Пусть  летит  к  незатейливой  птичке,
Ты  -  домашний  очаг  исцеляй...

Время  тает,  меняя  хотенья,
Всё  проходит...  и  это  пройдёт...
Оставляя  мечты  сновиденьям,
Дома...  дома  встречай  Новый  год...

                       -                -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 09.01.2018


Віктор Ковач

На крилах

Моя  мила,  неси  моє  серце  на  крилах
Хоч  в  холод  зими,  хоч  у  полум’я  бою,
Щоб  жаром  горіло,  чи  крига  покрила  –  
Не  суть…головне,  щоби  разом  з  тобою.

Неси,  моя  дівчинко,  за  полюси,
Хоч  в  згарище  пекла,  а  хочеш  –  до  раю,
Між  голок  тернових,  чи  крапель  роси  –  
Як  хочеш  неси…  я  тобі  довіряю.

Донеси  в  наші  дні  до  п’янкої  весни,  
Зігрій  на  шляху  через  люті  морози,
Туди,  де  реальністю  зміняться  сни
І  спільний  світанок  розвіє  всі  грози.

Піднеси  до  небес,  де  тебе  я  зустрів
І  під  супровід  ангельських  терцій
Під  потоками  злив  купідонових  стріл
Твоє  серце  нехай  обійме  моє  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769386
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Радомір

На краєчку блакиті

Просто.  Моро́зно.  Під  ногами  лапатий  вчорашній  рипить.
Хтось  спонтанний  і  серйозний  почуттями  у  ніжне  серце  цілить.
Смолянисту  життя  нездола́нність  перейти,  перебути,  спалити
Із-за  гір  виринаючим  сонцебагаттям.  Кохати  ще  треба  вміти.

Навіжені  думки,  мов  кресляр,  що  повторює  коло…
І  без  неба,  як  птах  сонцекрилий,  на  устах  мов  гіркавість  кедрова
Проростати  в  тобі  так  невміло,  помирати  в  чеканні  святково…
Ми  у  нашому  вчора  і  в  сьогодні  –  нестримному,  на  краєчку  блакиті  –  раптові

Ти  –  моя  траекторія,  вектор,  спазм  і  вогнем  пульсуюче  зап’ястя.
Просто.  Морозно.  Зима  роздарує  свій  крам…
На  краєчку  блакиті  зорями  дихати  майбутньому  нашому  вдасться?
...та  ніколи  нe  дам  загубитись  своім  почуттям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768797
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Микола Карпець))

Ніжно-ніжно…16+

[b]«Ніжно-ніжно…»16+[/b]

Навіяно  ЧУДОВИМИ  рядочками:[url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515"]"Ніжно-ніжно…тиша…"[/url]  ,  ЧУДОВОГО  автора:  Твоя  Сніжинка...)        ...як  говориться,  чоловічий  і  жіночий  погляди  на  одне  і  теж)....

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/920023338.gif[/img]

Ніжно-ніжно  –  подушечки  пальців,  як  шовк
По  щоці,  по  руці,  і  спускаються  нижче…
Я  прийшов….ти  чекала  і  я  вже  прийшов
Завітав  у  твої  не  побачені  сни  ще…

Ніжно-ніжно,  губами,  туди  де  горить…
Де  палає  багаття  –  іще  трішки  хмизу…
Від  поверхні  вогонь  проникає  до  низу
Іще  мить  –  зупинись  –  зупинися  ця  мить
Ми  на  грані,  на  кінчику  –  даху,  карнизу  
Щоб  зірватися  в  штопор  –  вже  не  зупинить
До  моменту  падіння  –  від  шторму  до  бризу

Ніжно-ніжно  –  гойдає  тіла  вже  прибій…
Відчуття,  що  здається  на  сьомому  небі
Відпочинку  хвилина,  чи  дві  –  при  потребі
Прошептати  на  вушко  –  люблю  тебе  бебі
І  поринути  знову  в  солодкий  двобій
Як  кохає  лебідку  закоханий  лебідь)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*29.12.2017*  ID:  №768685

[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/nizhno_nizhno/2-1-0-139"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768685
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


stawitscky

Ховай від мене магію очей

Ховай  від  мене  магію  очей  –
Я  тільки  гість  на  цьому  карнавалі…
Ловлю  твій  погляд  –  ще,  і  ще,  і  ще,
Мені  його  завжди  до  болю  мало.

Рухливих  меж  зачаєні  світи,
І  Рубікон  зоріє  на  овиді.
Та  нестеменно  знаєм  я  і  ти  –
З  полону  масок  не  доліє  вийти.

Щодень  нестримніш  бистрина  тече,
І  втрат  безповоротніх  не  злічити…
Даруй  весняну  магію  очей  –
Я  не  стомлюсь  її  наснаги  пити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760659
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 26.12.2017


Віктор Ковач

Світлячок

Не  хочу!  знайомитись  з  твоїми  злими,
Підступними  й  гнівними  демонами,
Дивитись,  як  зло  хоче  холодом  зим
У  весни  твої  заплітатися  тереном.

Не  варто!  щоб  ватра  в  тобі  загасала
Від  холоду  подихів  злих  балачок…
Бо  ти  мому  серцю  променем  стала:  
У  мороці  днів  ти  –  як  мій  світлячок.

Не  знаю!  можливо,  для  тебе  і  зайвий,
Влетів,  ніби  вітер,  непроханим  гостем,
Та  о́брази  твої  пливуть,  наче  слайди
В  думках  і  лікують…появою  просто.

По  моїй  пустелі  пройшлась  ти,  як  злива,
Усмі́шка  і  погляд  –  для  щастя  пожива.
Я  хочу!  щоб  ти  була  просто  щаслива:
Ти  -  жінка,  що  справді  на  це  заслужила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767797
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Island

Гитара

Наигралась  старушка  гитара,
отдыхает  в  потертом  футляре
от  лихих  музыкальных  пожаров...
Утомилась,  давно  не  в  ударе.

За  руками  скучает  и  плачет...
Те,  которые  жалили  струны...
Понимает  теперь,  что  все  значит,
их  любовь  —  просто  шутка  фортуны.

А  еще  вспоминает  про  соло,
от  которых  буянили  в  танце,
как  фламенко  стелился  над  полом,
зарождаясь  в  натруженных  пальцах.  

Не  вернуть  те  деньки  золотые
когда  радость  струилась  рекою,
и  аккорды,  стихи  заводные...
Съело  время,  как  смыло  водою.

Лишь  скрипит  иногда  от  томленья
гриф  затертый  и  старая  дека,  
вспоминая  про  те  настроенья  —
ритмы  счастья  из  прошлого  века.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767755
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Микола Карпець))

Я на руках тебя несу…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/992002141.gif[/img]
[b]«Я  на  руках  тебя  несу…»  [/b]

Я  на  руках  тебя  несу…  
Не    суть  –  куда,  когда,  во  сколько…
Мы  части  целого  –  осколки
Как  нить  не  может  без  иголки
Мы  любим  так,  как  любят  волки
Я  пью  тебя,  как  день  росу
Я  на  руках  тебя  несу…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.12.2017*  ID:  №767693
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/ja_na_rukakh_tebja_nesu/13-1-0-136"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767693
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Єлена Дорофієвська

Намечталось (Дополнила)

Сколько  их  побывало,  безликих,  в  твоих  руках  -
Сук  почтенных,  породистых,  знающих  свое  дело,
Мне  плевать.  Здесь  нет  пафоса,  светская  шелуха  
Компромиссов  развеялась,  принципы  поредели  -  
Это  даже  не  опыт,  ничтожная  дань  годам...
...Максимально  тактично  прощупав  на  прочность  души
Друг  у  друга,  их  вскрыли…  И,  не  избегая  драм,
Забывая  молчать,  мягко  тянем:  «Прошу,  послушай…»
Будто  каждый  из  нас  несмышленыш,  ну  как  дитя.
И  легко  доверять,  наконец-то  подняв  забрало,
Быть  отчаянно  близко...  И,  восемь  часов  спустя,
Из  утробы  такси  расплескаться  по  двум  вокзалам...
Возродив  равновесие,  бодро  прибыть  домой.
И  навечно  запомнить  глаза  и  ненужный  адрес…
Избегая  пространных  и  емких  «моя»  и  «мой»,
Сожалеть.  Сожалеть,  сколько  лишнего  намечталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 22.12.2017


Осіріс

Між нот дощу

                   

Між  нот  дощу  проллюся  восени,
Прозірним  смутком  замаївши  поле.
Провинний  перед  гаєм,  без  вини,
Зігрію  серцем  віття  захололе.

Накину  на  оголений  дубок
Світила  пломінь,  що  пропік  хмарину.
Вітрисько  спеленаю  у  клубок,
В  колисочці  з  опалого  цитрину.  

Присплю  його  так,  ніби  немовля,
Німим  мотивом  трепетної  тиші…

З  останнім  відголоском  журавля,
Душа  розтане  у  мінорній  виші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760271
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 15.12.2017


Віктор Ковач

Розчинений в тобі

Твій  погляд  був  з  кавовим  ароматом
Духм'яного,  п'янкого  оксамиту
І  голос  мелодійним  шоколадом
Був  ладен  мою  душу  оповити
(Усі  клітини  тіла,  кожен  атом...)

Легкі  торкання  кінчиками  пальців,
Гарячий  подих  і  рука  в  руці:
То  міцно  так,  що  аж  дробився  кальцій,
То  ніжно,  як  пір'їнка  по  щоці
(В  обійм  полоні  ми  були,  як  бранці...)

Сплетіння  в  рухах  м'якості  і  грацій,
Потік  твоїх  енергетичних  струн
Каналами  невидимих  вібрацій
Вели  по  шкірі  електричний  струм
(Вели  до  наших  спільних  кульмінацій...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765948
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Віктор Ковач

Мов фея

Яку  вже  ніч  блукаю  лабіринтом
Без  нитки  Аріадни  в  темноті  -  
Шукаю  сни,  які  б  цілющим  би́нтом
Покрили  ран  болючих  темну  тінь.

Та  все  не  ті...  Лиш  прагнення  на  реях
І  втрат  гіпербореї  скалять  зуби,
Оспівані  в  минулого  хореях,
В  думках  будують  свої  пишні  зруби.

Забув  би...  Якби  ти  мені  наснилась,
Хоч  клаптиком,  частинкою  себе...  
Я  впевнений,  що  ця  магічна  сила
Залиє  світлом  темний  лик  Морфея.

Мов  фея...  Сновидінь  заміниш  ку́рси,
Зали́шиш  в  них  нас  ли́ше  двох  самих:
Мене  і  очі  з  присмаком  робусти,
Й  волосся  твого  чорний  оксамит.

(візьмеш  в  полон  і  більше  не  відпустиш)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764586
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Віктор Ковач

Твоя катана

Я  хотів  би,  щоб  ти  не  читала  книжок  Мурака́мі
І  драконів  пелю́стками  сакури  не  лоскотала,
Не  складала  б  із  моїх  про  тебе  думок  орігамі
Та  щоб  в  ножнах  лежала  палаюча  блиском  катана.

Не  дозволь  почуттям  провести  ́ритуал  харакірі
І  коли  на  коліна  опуститься  їх  самурай  -  
Захисною  бронею  тепла  розійдися  по  шкірі,
Щоб  без  тебе,  бува,  не  відправився  він  сам  у  рай.

Так  що  краще,  кохана,  -  відмовимось  від  Муракамі
Щоби  сталь  не  поранила  влучним  ударом  хокку́,
Бо  відтінок  гранітний  -  омана,  і  серце  -  не  камінь
Та  й  немає  вже  сил  підставляти  черго́ву  щоку́.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763805
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Віктор Ковач

Кисень

Коли  не  писала  -  я  помирав,
Ховаючи  смуток  за  штору,
В  душі  кровоточила  дивна  діра:
Сльоза́ми...  відтінку  кагору.

Не  суть,  що  бар'єр  -  клята  плата  екрану!
Несуть  зорі  звістки  щоночі
Про  твої  бажа́ні,  як  fata  Morgana,
Ті  очі...  в  видіннях  пророчих.

Твій  образ  зіницями  не  відпускаю
Й,  можливо,  немає  потреби  -  
Я,  наче  натомлені  води  Біскаю,
Постійно  хвилююсь  за  тебе.

Мов  скрипку  береш  мої  струни  душі
Й  заводиш  мелодію  ти́хую...

[i]Постскриптум:[/i]  Продовжуй  писати  вірші...
Так  сталось,  що  я  ними  дихаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763442
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Віктор Ковач

Просто лист

Ми  б  сходили  на  каву  в  Женеві
І  пройшлися  по  берегу  Рони.
Кажуть,  там  є  трамваї  рожеві,
А  в  дерев  -  розмальовані  крони.

Запросив  би  на  піццу  у  Римі
І  обняв  біля  стін  Колізею,
Та  ім'я  нашій  спільній  дитині
Ми  обрали  б  у  тиші  музею.

Грали  б  сніжки  в  околицях  Осло
І  на  фоні  величного  фйорда
Я  б  укрив  тебе  пледом  із  ворсом,
Помагаючи  встати  з  сноуборда.

Лоскотали  б  бруківку  Варшави,
Посміхалися  б  з  їхніх  "пшепрашам"
І  за  чашкою  чорної  кави
Мізкували  б  про  завтрішнє  наше.

Ми  пішли  б  у  кіно  в  Амстердамі
І  вдихали  би  запах  тюльпанів,
Я  б  тобі,  найпрекраснішій  дамі,
Шепотів  би  "Люблю,  моя  пані".

Все  було  б,  а  можливо  і  більше
Від  кохання  би  рвало  блокноти,
Ти  і  я  були  б  найщасливіші...
Якби  знав  я  лиш  де  ти  і  хто  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Віктор Ковач

Білий прапор

Ну  що  ж?  Ти,  мабу́ть,  починай  святкувати...
Я  маю  для  тебе  цей  аркуш  зізнання:
Ти  -  перша,  хто  змусив  капІтулювати.
Ти  -  перша...  Я  впевнений  -  та́кож  остання.

Мені  все  шепочеш,  малюєш  пастелі,
Що  ляжуть  думками  вночі  на  картину.
Ці  фрази  твої  мої  спраглі  легені
Всмоктують  швидше  за  клей  нікотину.

Незвично  для  себе  бажання  розгнуздую
Й  про́шу  тебе  я,  неначе  дитя:
Побудь  ще  моєю  невтомною  музою.
Трішки  хоча  би...  Хоча  би  життя.

Мій  розум  невпинно  благає:  "Пости́сь!",
Та  серце  не  слухає  кліриків  -  
Я  дуже  хотів  би  з  тобою  зплестись...
Хоч  в  збірнику  спільної  лірики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763073
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Віктор Ковач

Дотик

Вона  стояла  і  дивилась  в  воду:
Можливо,  моря,  може  й  океану.
Така  легка...  закована  в  свободу,
Така  далека...  по́  той  бік  екрану.

Солений  вітер  пестив  її  плаття
І  загравав  до  шовку  у  волоссі,
Роздмухував  в  моїй  душі  багаття,
Готуючи  відлигу  від  морозів.

Вона  дивилась  в  воду,  я  -  на  неї,
Не  знаючи,  що  спущено  курок,
Що  серце  вже  вулканом  Піренеїв
Штовхає  в  вени  тисячі  думок...

Якби  вона  зненацька  снігом  стала
З  бажанням  бути  у  обійм  полоні  -
Для  того,  щоби  раптом  не  розтала
Я  краще  заморозив  би  долоні.

Нехай  ми  не  знайомі  особисто  -
Єднають  нас  невидимі  мости.
В  думках  своїх  я  ввічливість  зі  свистом
Давно  прогнав  і  перейшов  на  "ти".

І  поки  твої  сни  плетуть  малюнок,
А  ніч  невпинно  ко́птить  на  вікно
Для  тебе  оцифрую  поцілунок
Й  відправлю  через  оптоволокно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762878
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Nino27

Коли всміхатись важко

[b][i][color="#bf00ff"]Коли    всміхатись    важко    мовбито,
Багатомовними    очима
Свою    любов    безслівно    мовити
Ми    своє    серденько    навчімо.

Скажімо    ніжними    обіймами,
Без    голосних  ,  палких    освідчень,
Нехай    живуть    думки    невпіймані
Долаючи    вчорашній    відчай.

І    ніжно    хай    тріпочуть    серця    два,
Промовистою    буде    тиша...
Хай    посміхається    любов    жива
І    в    душах    світлий    слід    залишить.

Тож    вистачить    нам    доброти    в    душі.
Благословенні    ж    небесами,
Ці    почуття    заховані    в    вірші,
Ще    довго      житимуть    із    нами.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686685
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Rekha

Придумай море…

Придумай  мне  море...  А  хочешь  -  его  нарисуй,
спокойным  и  тёплым,  встречающим  снова  и  снова
рассветы,  в  которых...  трепещущий  мой  поцелуй
заменит  тебе  даже  самое  нежное  слово...
И  ты  всё  поймёшь!  Ты...  прочтёшь  мой  июнь  по  губам,
а  после...  секреты  волшебного  мая,  июля...
Сентябрьскую  полночь...  И  жар  всех  желаний  опять
отменит  часы,  только  солнечным,  звонким  "люблю  я"
забьётся  внутри...  Запоёт...  Заалеет  рассвет...
В  ненужности  слов  находя  ту  особую  прелесть,
что  нам  лишь  понятна.  А  кроме...  А  "кроме"  же  нет!
Есть  мы.  Море  есть.  Для  двоих  -  не  придуманный  берег...

Создай  это  море.  И  смело  его...  промолчи.
А  я...  буду  в  красном  -  твои  будоражить  желанья...
А  я...  нарисую  все  волны,  рассветы,  лучи!
А  я  буду  ждать,  но...  не  выдам  своих  ожиданий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671951
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Педро Гомес

ЛЮБИ МЕНЕ

Люби  мене!  Кохай!  Прошу  тебе,  благаю.
Потіш  мій  зболений  до  краю  егоїзм.
Кохай  мене…  Одного…  До  відчАю,
До  скреготу  зубів  та  до  щасливих  сліз.
Кохай  мене!  Так…  Божевільно  і  безкрає,
Коли  я  поруч  і,  коли  у  тебе  вріс,
Люби  мене,  коли  мене  немає,
Коли  кохання  схоже  на  кривавий  зріз.
Люби,  коли  тобі  казатимуть  –  Даремно…
Люби  мене  удень,  люби  мене  вночі,
Люби…  Коли  усе  таке…  Непевне,
Як  серед  мороку  тремкий  вогонь  свічі.
Люби,  коли  сама  казатимеш  –  Не  треба
Фантомів,  імітацій,  все,  мовляв,  дарма…
Люби,  коли  на  землю  впаде  небо,
Коли  здається  вже,  що  й  виходу  нема…
Люби  мене!  Кохай!  Фізично  й  платонічно,
В  хвилини  радощів  та  в  нападах  жалю,
Люби  мене!  Мене  одного…  Вічно…
Бо  саме  так  тебе…  Одну  тебе…  Люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665635
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Педро Гомес

ЗАБУДЬ СЛОВА

Забудь  слова:  "Так  мало  бути...",
Стосовно  прикрощів  й  проблем.
Так,  не  знайшлось  протиотрути,
Щоб  лікувати  серця  щем.
Що  ж...  Не  знайшлось,  та  чи  і  варто?
Коханню  ліки  не  страшні,
Пригасне,  спопеліє  ватра,
Під  попелом,  на  самім  дні
Вуглинка  сяйним  ореолом
Запалить  знов  кохання  хмиз,
Лиш  не  кажи  оте:  "Доволі!"
Не  треба  гнівних  антреприз.
Забудь  слова:  "Мабуть,  недоля..."
ВідчАю  привиди  забудь,
Все  скресне  на  життєвім  колі,
Хіба  ж  то  у  недолі  суть?
Забудь  трикляте:  «Так  і  буде…»,
Хиренна  бутність  не  для  нас.
І  все  одно,  що  скажуть  люди,
То  –  наше  все,  а  іншим  –  зась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663931
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 05.05.2016


Юлія Антоняк

Все що у нас є - це кілометри між містами

Все,  що  у  нас  є  -
Це  кілометри  між  містами.
Все,  що  нам  потрібно  -
Відчувати  
Незалежність  в  буденності.

Все,  у  що  ми  віримо
Так  і  залишиться  несказанним,
Якщо  не  будемо  йти
Супроти  
Людської  нужденності.

Все,  що  ми  хочемо  –
Хворобливої  спільної  осені.
Все,  що  ми  маємо  -
Те  плекаємо
З  ніжністю  в  скронях.

Дайте  «волі  на  двох»
З  однією  адресою,  просимо.
Чути  стукіт  дощу  
По  стареньких,  
Глухих  підвіконнях  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605808
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 15.02.2016


Серго Сокольник

БІБІ- акт ( 16+ )

ж.  Дніпро,  березень  2016

Світ  автотуристів-  тебе  і  мене.
І  ми  поза  містом.  Скінчилось  пальне.
До  болю  на  це  не  зважаєш,
І  плаття  поволі  знімаєш...

Наліво  видніє  заправка  "Лукойл"...
...Як  тіло  біліє  твоє  молоком!..
Ти  диво  у  цій  іпостасі!..
Бензин  зачекає  на  трасі...

А  ми  біля  траси,  дарма  що  удень,
Чи  "джаги",  чи  "джасу"  вогонь  розведем)))
Гальмуєм  край  лісу  шалено-
Мерщій  притулися  до  мене!

У  мріях  я  поглядом  трішки  би  з"їв
Ці  хтиво  розведені  ніжки  твої...)))
Під  запах  парфумово-шинний
Цей  "акт  вандалізму"  в  машині...

Сидіння  без  діла  чорніє...  -Чорній!
Ось  вигини  тіла  біліють  на  нім.
І  світ,  чорно-білий,  мов  траса,
Машини  обмежила  маса...

Цей  "вилив"  у  небо...  Пальне  на  межі...
Скінчили...  То  шмаття  вдягнемо?  Держи!...
І  кави!  Богемної  кави!..-
"Лукойл"  недаремно  чекає...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021500502  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644135
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Ivanna Pikhun

позбираю забуті рими

Напишу,
Позбираю  забуті  рими,
Зберу  докупи,
Чи...  чорт  із  ними!
Досхочу
Назганяла  вже  їх  в  комору,
Позакривала  на  вікнах  штори.
Всі  залатала  шибки  в  тканину,
Позатирала  хиткі  шпарини.
А  що  їм?
Що  їм...  Сидять  під  піччю,
І  не  озвуться,  коли  покличу.
Сидять  тихенько  в  кутках,  надуті,
Ночами  тільки
Не  дасть  заснути,
Бо  щось  шепочуть,
Зібравшись  в  кучку...
Тоді,  сердита,  берусь  за  ручку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639155
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Альбина

Завари мені чаю

Завари  мені  чаю.  Міцного,  зеленого  чаю,
З  ароматом  цілющих,  Карпатами  зрощених  трав,
Вони  бачили  ночі,  де  місяць  зорю  пеленає,
Вони  міряли  простір,  в  який  ще  ніхто  не  ступав.

Завари  мені  чаю  з  терпким  ароматом  жасмину,
Білі  паростки  вдоста  всотали  гірської  води,
Вони  грілися  вогнищем,  що  починалося  з  хмизу,
Гомоніли  із  вітром,  що  поруч  із  ними  ходив.

Завари  мені  чаю  з  духмяно-перцевої  м’яти,
Що  ввібрала  у  себе  палючого  сонця  жагу.
Можна  також  до  смаку  сушених  суничок  додати,
А  як  хочеш  –  ромашки,  чи  навіть  пучок  чебрецю.

І  нехай  за  вікном  тихо  інеєм  стелять  морози,
І  зима–завірюха  навколо  усе  замела.
Я  з  тобою,  й  мене  не  лякають  холодні  прогнози.
Завари  мені  чаю:  з  любові  і  свого  тепла.

15.12.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632147
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


TatyanaMir

Дві сніжинки

Сніг  іде…
В  дивнім  танці  кружляють  сніжинки,
Наближаються  дві  до  землі:
-Нам  лишилося  жити  хвилинки!
Ой,  як  страшно  у  білій  імлі!.
Інша  слухати  ніби  й  не  хоче.
Все  співає:
-  Лечу-у-у!  Я  лечу-у-у!-
Вітер  в  спину  їй  дмуха,  лоскоче,-
Насолоджуйся  й  ти  досхочу-у-у!
-Не  політ  це,  а  справжнє  падіння.
Розкажу  все  як  є,  без  прикрас:
Не  обманиш    закони  тяжіння.
Зовсім  близько  останній  наш  час.
-Ні,  зустрінемось  ми  із  землею,
Покривалом  укриєм  пухким,
До  весни  будем  тішитись  з  нею
І  життя    наше  буде  легким.
-О!  Яка  ти  чудна!  Нас  розтопчуть!
Не  залишиться  й  сліду  від  нас!-
Довгі  вії  від  жаху  тріпочуть,
Блиск  в  очах  срібно-синій  погас.
-Моя  люба,  життя  наше  вічне.
Ми  до  річки  струмком  потечем.
Через  море  в  безмежжя  космічне,
Як    до  себе  додому  підем.
         ------------------------                                                                                
Дві  сніжинки    кружляли  у  полі,              
Вітер  крильця  їм  дав  голубіі,                                                    
Й  полетіли  маленькі  до  долі,                  .
Яку  вибрала  кожна  собі.                  
             


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629163
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015


Уляна Яресько

Мелодія кохання (Білих лілій піано і форте - бордових гвоздик…)

Горобці  влаштували  аншлаг  за  вікном:  (грає  Ліста,
вимузичує  вправно  в  кімнаті  русяве  дівча)-
[i]...ти  живеш  у  мені,  
мов  у  стінах  захмарного  міста,
ти  гориш  у  мені,  
як  жива,  непогасна  свіча...[/i]

А  схвильоване  серце  підспівує    (ноти  тут  зайві)
неймовірне    "кохаю!!!"  для  Нього  -  у  сотню  октав-
[i]..ти  знайдеш  
мої  очі  (твої  вже)-  в  небесному  сяйві,
ти  відчуєш  мене
у  шовковому    дотику  трав...[/i]

У  гірського  мольфара  навчилась  Вона  вигравати
Білих  лілій  піано  і  форте  бордових  гвоздик  -  
[i]...  ти    -  моря  у  мені,  
нездоланно  високі  Карпати...[/i]
(І  насправді  це  ТИ  найвправніший  для  Неї  з  музи́к!)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Альбина

Як сказати тобі…?

Як  сказати  тобі,  що  ти  –  
Мого  Всесвіту  восьме  коло,
І  що  твоє  гітарне  соло
Розтрощило  мої  замки.

І  що  впала  моя  стіна,
Оборонні  усі  споруди.
І  що  твоїх  морів  Бермуди
Затопили  мене  сповна.

Як  сказати,  з  тобою  я  
Маю  крила,  аби  злетіти.
Мій  палаючий  стимул  жити,
Моє  щастя,  моя  сім’я.

Ти  прислухайся  і  знайди:
Серед  безлічі  різних  звуків
Мого  серця  нестримний  стукіт
Буде  вірно  тебе  вести.

А  коли  у  тобі  нестача,
Не  тримає  мене  земля.
Зрозумій,  що  без  тебе  я  –  
Не  натхненна,  не  та,  незряча.

Бо  була  не  собою,  доки
Не  сплелися  разом  світи.
Як  сказати  тобі,  що  ти  –  
Моє  світло,  мій  храм,  мій  спокій.

Як  сказати  тобі?...  Прости,
Моїх  слів  не  достатньо,  любий.
Ми  з  тобою  довіку  будем
Це  кохання  в  собі  нести.

25.10.2015  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625288
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015


jess

забуті квіти

Мені  його  долонь  торкатись  не  судилось,  
і  не  дано  заснути  на  плечах.  
А  щастя  лиш  в  простих  речах...  
Для  нього  що?  Скажіть  мені  на  милість.  

Його  душа-щось  зовсім  невідоме..  

Мені  його  майбутнє  віщувати  не  вдається.  
У  надвечір"ї  не  чекати  вдома,  
липовим  чаєм  вгамувати  втому  
я  не  зможу..Мальоване  в  думках  зітреться.  

Небачене  ніби  давно  знайоме..  

Мені  його  в  обіймах  не  заколихати,
цілунком  не  збудити  на  світанку
печаль  і  смуток..  До  останку
без  дяки  у  його  очах  буду  згасати..

Забуті  квіти  томляться  від  спраги..

Йому  моїх  долонь  торкатись  не  хотілось,  
хоч  він  мене  і  з  прірви  витяг.
А  щастя  лиш  в  коротких  митях.
Для  мене  -він,  скажу  я  вам.  Відкрилась..

Йому  скажу,  як  вистачить  наснаги

23.11.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623438
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015


Ivanna Pikhun

а я тебе, як мінімум, кохаю

А  я  тебе,  як  мінімум,  кохаю.
Тобою  я,  як  максимум,  живу.
Я  фото  всі  у  рамки  повкладаю,
Тоді  прийду,  як  інші  не  прийдуть.

Від  тебе  я,  як  мінімум,  схмеліла.
Як  максимум,  -  пригріла  у  душі.
Моя  душа,  коли  твою  зустріла,
Вселилася  частинкою  в  вірші.

Від  тебе  я,  як  мінімум,  залежу.
Як  максимум,  -  для  тебе  я  жила.
Це  інші  хай  дотримують  обмежень  -  
Для  нас  же  давно  стерлася  межа.

Це  інші  хай  вміщаються  у  рамки,
Вдаються  в  сухі  сльози,  фальш  і  сміх!
Ми  вийдемо,  як  мінімум,  у  дамки,
З  тобою  ми,  як  максимум,  -  навік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620540
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


jess

Чаклун

Мені  або  здається  так,
Або  я  дійсно  справді  збожеволіла.
Та  наче  ти  якийсь  відьмак:
Проник  без  дозволу  в  свідомість,
А  я  тобі  даю  натомість
Згоду.  Що  буду  поневолена.

Або  чутлива  я  настільки,
Або  ти  дійсно  контролюєш  мою  силу.
Ладна  почути  слів  лиш  кілька,
І  стати  осторонь.
Пліч-о-пліч  із  твоєю  постаттю.
Закута  мріями  своє́го  виру.

Ти  знаєш,  до  яких  торкатись  струн.
Невже  на  стільки  віртуозний  музикант?
Або  й  насправді  той  чаклун..
Що  дивиться  крізь  сферу  сподівань
На  втілення  усіх  своїх  бажань.
Я  сподіваюсь,  це  лиш  жарт...

Можливо  лиш  волі  бракує.
Та  ти  не  схожий  на  диктатора.
Коли  хтось  інший  тебе  чує,
не  тане,  і  не  рветься  самостійно
В  підкорення  до  тебе  добровільне-
За  слабкість  цю  я  б  себе  стратила.

Йдучи  життям  меланхолічним
По  тихим  сходинкам  крізь  небо,
Мов  хвора  я  патологічно
На  крилах  запозичених  думок
Не  ставши  перед  прірвою  й  на  крок
Лечу  до  тебе..

8.11.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620548
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Любомир Винник

Родимки

Я  римую  тебе  у  розширених  моїх  зіницях,
коли  подих  зриває  всі  межі  твоєї  інтимності.
Я  вдихаю  тебе  і  твій  запах  мені  буде  снитися,
твої  очі  і  губи,  і  шкіра  у  колір  невинності.

Я  торкаюсь  тебе  -  і  мурашки  твоєю  шкірою.
Я  їм  заздрю  і  їх  з  тобою  надмірній  близькості  .
Я  не  вірю  тобі  -  я  у  тебе  безмежно  вірую!  
Ми  так  високо  вдвох  ,  а  довкола,  чомусь,  так  низько  всі.

Кожен  день  закипає  в  мені,  а  у  тобі  -  топиться.
Я  також  там  на  дні  буду,  певне,  колись  захований.
Але  поки  по  небу  сонце  так  спрагло  котиться,
не  боятимусь  вибухів  бурь  твоїх,  злив  і  повеней.

Бо  далеко  десь  там,  вже  на  станціях  наших  потягів
ти  в  мені,  я  в  тобі  загубились  надовго  подумки.
Нас  не  знайде  ніхто  поки  відблиски  наших  поглядів
так  шалено  і  палко  цілують  небесні  родимки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620012
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Анатолій В.

Стомлена жінка…

Стомлена  жінка  на  диво  уже  не  чекає,
Все  відбулося,  немає  вже  місця  для  див!
А  хтось  далекий  закохані  вІрші  складає...
Тільки  не  знає,  що  то  він  для  неї  створив.

Стомлена  жінка  чи  зломлена  зранена  доля?
Каже,  що  сильна,  й  хизується:  ось  я  яка!..
А  за  вікном  мимо  неї  проноситься  воля...
Може,  на  неї  б  там  з  квітами  хтось  вже  чекав?

У  завіконні  лишились  нейздійснені  мрії,
Світле  дитинство  забулося,  як  не  було...
Стомлена  жінка  чекати  й  прощати  уміє...
Шпичкою  думка:  по  іншому  ж  бути  могло!

Стомлена  жінка,  якій  вже  нічого  не  треба,
Мовчки  пливе  по  життєвій  рутинності  справ...
А  десь  для  неї  знімав  би  хтось  зорі  із  неба,
ВІрші  читав  би  й  до  ранку  щасливий  не  спав!

Так  непомітно  спливають  хвилини  й  години,
Так  непомітно  і  мимо  проходить  життя...
І  той,  далекий,  не  прийде  сюди  на  гостини...
Плаче  душа  серед  мрій  і  пече  каяття...

У  завіконні  лишились  нейздійснені  мрії,
Світле  дитинство  забулося,  як  не  було...
Стомлена  жінка  чекати  й  прощати  уміє,
Тільки  між  "може"  і  "є"  перепоною  —  скло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


lyole4ka

Мені б до тебе полинути пташкою…

Мені  б  до  тебе  полинути  пташкою
Хоч  із  теплих  країв  чи  з  сусіднього  двору
Я  для  тебе  цвіла  б  ромашкою
Навесні  та  в  холодну  пору
Мені  б  бути  для  тебе  музою
Щоб  натхнення  давало  сили
Хоч  любити  себе  не  змушу  я
Так  як  я  тебе  ще  не  любили
Ти  для  мене  у  світі  найкращий
Ясний  розум  твій  й  добре  серце
Бути  поруч  це  справжнє  щастя
Ти  лиш  в  душу  відкрий  дверці
Я  для  тебе  найкращою  стану
Неповторною  єдиною  леді.
Я  з  тобою  говорю  вже  віршами
Котрі  пишу  лише  для  тебе.
Мені  б  до  тебе  полинути  пташкою
Хоч  і  в  клітці,  проте  з  тобою
Я  щоразу  ставатиму  кращою
Лиш  своєю  зігрій  любов\'ю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613625
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Мар’я Гафінець

за межею…

Зачаровано...  Тривожно...  Мов  в  гіпнозі
я  до  Тебе  йду....  І  ось  уже  не  в  змозі
опиратись  Силі  Зваби  ні  на  мить!
Бо  Вогнем  жертовним  знову  так  горить:
і  душа,  і  тіло,  й  розум....  Ну  ж  бо  -  спіть!

Піддавайтесь!  Віддавайтесь  так  безвільно,
думи,  мріям  цим  блаженним....  Божевільним!
Хай  полонять  світ  беззбройний  до  останку!
Хай  із  панни  роблять  чемну  полонянку...
...Ти  ж  горіла  ними,  вільна  бранко?!....

І  на  атоми....  клітинки...  суть  основ
розчиняє  Всесвіт  ця  жага-любов
у  Вогні  священнім  в  діамант  сплавляє
те,  що  ділить  в  два,  безмежно  розділяє...
.........................................................
...Як  межа  безумств  нас  гарно  оправляє!....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607890
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015


Уляна Яресько

Я ви́граю себе

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4sCkAvh50Vs[/youtube]

Поме́жи  темряви  шукаю  суть...
Немає  сві́точа...  Брехні  -    по  вінця!
А  де  знайти  премудрого  всеві́дця?
Куди  мене  шляхи  ці  заведуть?

Витка́  дорога...  Може  -  напростець?..  
У  глушину́  жене  шалена  сила,
Гроза  нестримно  рве  усі  вітрила,
Але  живе  ще  у  мені  борець!

Не  втримає  порив  жаги  тюрма-
Камінні  мури  лютого  суча́сся...
Чи  хочеш,  доле,  аби  я  здалася?
Е  ні,  химернице:  дурних  нема!

Забуту  мрію  віднайду́  на  дні,
Складу  із  неї  світле  орига́мі.
Хай  ка́зиться  облу́да  у  нетя́мі:
Я  ви́граю  себе  у  цій  борні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607250
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Ольга Ратинська

А ти приходь…

А  ти  приходь,  приходь  і  не  просися,    
Загадуй  і  роби  з  малини  чай.    
Я  б  хтіла,  хтіла  зватися  Орися,    
Та  іншою  назвали  навзначай.    

А  ти  кажи,  скажи  що  маєш  сили,    
Любити  можно  всяку  дрібну  річ.    
Я  б  хтіла,  хтіла  щоб  мене  носили,    
Калачиком  в  обіймах  клали  в  піч  

А  ти  мовчи,змовчи  коли  потреба,    
Казати  головні  такі  слова.    
Я  б  хтіла,  хтіла  вчути  та  чи  треба?    
Як  завжди  піде  обертом  глава.    

А  ти  веди,  веди,  що  пори  року?  
Чекання  сподівання  холод  жар.    
Я  б  хтіла,  хтіла  дихати  під  боком,  
І  зняти  біль,  й  звільнитися  від  чар..  

А  ти  приходь,  увечорі,  щоранку,    
Вночі  приходь,  приходь  і  під  обід.  
Я  не  стомилася,  чекаю,  так,-на  ганку,  
Молюся  й  бережу  тебе  від  бід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607032
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Олександра Бабич

Залишайся зі мною навіки

Залишайся  зі  мною  навіки.
Моє  серце  -  для  тебе  дім.
Як  заплющу  на  мить  повіки
Знову  бачу  тебе  у  нім.
Залишайся  зі  мною  назавжди,
Поруч  будь  і  не  треба  слів.
Наш  вогонь  так  палатиме  завжди,
Як  ніколи  іще  не  горів.
Залишайся  завжди  єдиним,
Неповторним,  коханим,  моїм.
Залишайся  для  мене  дивним
І  зроби  мене  скарбом  своїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603201
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


AKM

Давай повоем тихо на луну!

[color="#070c75"][i]Тебя  сегодня  тихо  позову
Не  для  забавы  –  скажем  прямо,
Не  чтобы  что-то  доказать  упрямо…
Давай  повоем  тихо  на  луну!

И  подхватив  тоскливую  волну
Печалью-грустью  отзовется  сердце.
Открою  в  мир  ночной  я  дверцу  -
Давай  повоем  тихо  на  луну!

И  улетим  в  волшебную  страну,
Где  тишина  пронзает  нервы,
А  меланхолия  сжигает,  стерва...
Давай  повоем  тихо  на  луну!

Я  душу  сплину  распахну…
Пусть  ипохондрия,  пускай  кручина…
С  тобою  вместе  –  хоть  в  пучину...
Давай  повоем  тихо  на  луну!
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602736
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015


Наталя Хаммоуда

Давай загубимось

ДАВАЙ  ЗАГУБИМОСЬ
Давай,  загубимось  з  тобою  між  дощем,
Розмиють  краплі  силуети  до  світання,
Нехай  шукають,  ну  а  ми  удвох  будем,
Неначе  в  морі,  потопати  у  коханні.

Давай  загубимось  з  тобою  в  небесах,
Я  віднесу  тебе  далеко  за  тумани,
Забудь  усе:    біль  самоти,  провину,  страх,
Полетимо  удвох  між  зорями  й  світами.

Давай    загубимось  у  царстві  дивних  мрій,
Що  нам  громи  і  блискавиці?  Я  з  тобою.
Більш    про  самотність  навіть  думати  не  смій,
Буде  любов      віднині    іскрою  святою.

Давай  загубимось  з  тобою  від  усіх,
Де  відтепЕр  будем  одні    ми  в  цілім  світі.
І  будь  що  буде!  Прокленуть    нехай  за  гріх,
Я      все  одно  тебе  не  зможу  відпустити.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581880
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.08.2015


AKM

… Не у сни…

[color="#65107a"][i]Ти  приходиш  у  сни  
                             свіжим  вітром,    що  дме  до  світання,
Першим  променем  сонця  
                             даруєш  надію  й  тепло...
Ти  як  подих  весни  –  
                             провокуєш  нескромні  бажання,
Відкриваєш  віконця  
                             в  душі  й  що  ховалось  за  шкло...
Ти  приходиш  як  тінь
                             серед  дня,  що  палає  у  спеку,
Наче  дощ  поливаєш  
                             й  даєш  життєдайну  росу..
Ти  приходиш  з  видінь,  
                             до  яких  долетить  лиш  лелека
І  стежки  прокладаєш  
                             до  серця,  подібно  спису...
Та  без  тебе  усе    -
                             наче  страва  пісна  і  без  солі:
День  не  день,  ніч  не  ніч  
                             і  життя  не  життя,  але  втім,
Що  буття  нам  несе  -  
                             я  усьому  завдячую  долі  -
Тож  заходь  не  у  сни,    
                               а  коханою  жінкою  в  дім…[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597029
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 03.08.2015


AKM

Діамант

[i][color="#411863"]
                                                                                     
Розкажи  ти  мені,
  Де  думками  по  світу  блукаєш?
Може  в  далі  летиш...  
                     Досягаєш  забутих  зірок…
І  неначе  у  сні,
Ти  в  долонях  весь  Всесвіт  тримаєш,
І  як  сонце  гориш,
До  якого  тобі  лише  крок...

Ти  признайся  мені,
Де  навчилась  такого  чаклунства?
Заворожуєш  всіх,
Огортаєш  любов'ю  й  теплом…
Твої  вірші  –  пісні,
                     Що  доводять  мене  до  безумства,
А  чарівний  твій  сміх
Воскрешає  і  гріє  добром...

Ти  відверто  скажи,
Звідки  в  тебе  ця  дивная  сила?
Проникати  у  душу…  
                     Чуть  божествену  музику  сфер….
Ти  мені  покажи,
Як  цю  здатність  у  собі  відкрила,
Бо  усе  знати  мусиш
Від  початку  часів  й  дотепер...

Ні!  Мені  не  кажи…
Тільки  серце  зігрій…  Причаровуй...
Та  із  розуму  зводь  -
Все  одно  не  збагну  твій  талант…
Ти  його  бережи...
Та  від  світу  його  не  приховуй...
І  перлини  знаходь,
Якщо  слово  твоє  –  діамант…
[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597412
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015


Патара

Для чого все?. .

[i]...Вся  наша  роль  -  моя  лишь  роль.
Я  проиграла  в  ней  жестоко.
Вся  наша  боль  -  моя  лишь  боль.
Но  сколько  боли.  Сколько.  Сколько.

Б.  А.  Ахмадулина[/i]


Від  когось  чула,  врешті,  біль  мина,
Хоч  вже  давно  у  ті  казки  не  вірю.
Від  болю,  все  навколо  темно-сіре,
Куди  не  кинеш  оком,  там...  стіна.

Мій  больовий  поріг  досяг  межі,  
Немає  сили  довго  так  терпіти...
А,  потім,  знову  вибачення,  квіти...
Для  чого  все?..  Напевно,  ми...  чужі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597024
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015


Любов Ігнатова

Чомусь не сплю…

Шепоче  ніч  солодкі  дощосни-
Відчинене  вікно  вбирає  звуки, 
А  морок  надто  в'їдливо-масний 
Мене  тримає  холодом  за  руки... 
       
Чомусь  не  сплю...  Снує  павук  думки, 
Вплітаючи  секунди  в  павутиння... 
Так  хочеться  намалювать  зірки 
На  ватяне  промокле  хмаровиння... 
       
У  тишу  закарбоване  "тік-так"-
Годиннику  не  спиться  і  без  кави... 
Вітрисько  -  розкуйовджений  відьмак, 
У  темінь  викликає...для  забави... 
       
Іти  -  чи  ні?  Так  страшно  квилить  птах  - 
Напевно  править  опівнічну  месу...
А  що,  цікаво,  снить  замшілий  дах?
Чи  мають  Янголи  свою  імейл-адресу? 
       
Як  лялечка,  щільніше  загорнусь 
У  ковдрококон  -  для  метаморфози...
А  ранок  -  затуманений  дідусь  - 
Зітре  зі  щік  мої  безсонні  сльози... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.07.2015


Любов Ігнатова

Захворіло Сонечко…

Захворіло  Сонечко  -  
Ліки    п'є  ;
І  хова  в  долонечки  
Личенько  своє...  
Вкрилася  периною  
Неба  вись,
І  блука  хмариною  
Дощик  -  он,  дивись!  
Заберу  малесеньке  
З-під  дощу,  
Дам  рушник  м'якесенький,  
Чаєм  пригощу;
Запрошу  я  Сонечко  
До  душі,  
Дам  йому  в  долонечки  
Казку  і  віршІ  ...
Завтра  розпогодяться  
Небеса  -  
Бо  з  любові  рОдяться  
Справжні  Чудеса!  




















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015


Мар’я Гафінець

У затишку мовчання…

Туманом  біля  ніг
клубочиться  жура...
Самотність  розганяється  словами!
Із  сотень  всіх  доріг
шукає  ту,  де  я
затято  відбиваюся  віршами.

Із  тисяч  всіх  світів
затиснутих  в  мені
украплює  сльозами  той  -  для  тебе...
На  стику  всіх  вітрів
тепло  несла  тобі....
Холодний  простір  знову  вибрав  неба...

Чекатиму  ось  тут:
на  гребені  дощів!
На  гострій  висоті  твого  бажання!...
...Як  втома  від  натуг
торкнеться  відкриттів  -  
спочинь  у  затишку  мого  мовчання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594683
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015