Бездоганно складені всі речі,
Вишукані страви та салати
Чоловічі погляди на плечі
Так, Алісу більше не впізнати
Замість шарму маячні Чешира
Дорогі авто та діаманти
Серіальні долі – справжнє мило
Схоже ти програлася у фанти
Втрачені безглузді чаювання
Березневий заєць й дивна миша,
Герцогиня та її прохання
Все назавжди приховала тиша
Всі гриби однаково смакують,
Наслідки лише від алкоголю,
Гусениці більше не дивують
А в душі мереживо із болю
Так, Алісу більше не впізнати
Двадцять п’ята осінь на рахунку
Більше не спроможна дивувати
І не має до казок стосунку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625583
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Я сподіваюся, ти згадуєш мене.
Нам перший сніг цей застилає вікна,
І сонце ніби миттю промине,
А час іде. Та я така ж привітна.
Я сподіваюся, ти згадуєш мене,
Поглянеш в небо – завірюха біла.
Від холоду, не від тепла здригне.
Чому ж тебе забути не зуміла?
Я сподіваюся, ти згадуєш мене.
Зима, як бачиш, осінь засипає.
Минуле наше зовсім не просте,
Тебе чомусь душа не забуває.
Я сподіваюся, ти згадуєш мене,
І руки грієш, п’ючи теплу каву.
Чекаєш, що вона зараз прийде?
Хіба що образ лиш, та я не знаю.
Нам перший сніг цей застилає вікна,
І сонце ніби миттю промине,
А час іде, та я така ж привітна.
Я сподіваюся, ти згадуєш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623692
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Хай осіннє розіб’ється небо!
Хай вирують безкраї дощі!
Хай замерзну. Можливо, так треба.
Іди геть. Покидай. Залиши.
Ти дізнаєшся, як це – кохати,
За вікном звикнеш бачить грозу.
І мене уже поруч не мати,
Я себе уже не залишу.
Ти дізнаєшся, як це – любити.
Зрозумієш, як пізно вночі
Задихатись від болю, тужити,
І чужі зберігати ключі.
Ти дізнаєшся, як це – кричати.
Ти відчуєш усе, що і я!
І навчишся спочатку почати,
Як душа починає моя.
Знаю, звикнеш стрічати негоду,
Зрозумієш – навколо брехня!
І назавжди віддавши свободу,
Не шукай її там, де є я.
Не шукай мене більше ніколи!
Зі своєї дороги не йди,
Коли навіть не буде нікого,
Самому зараз легше іти.
Щоб нікого не зв’язувать вітром,
Не заплутатись в долі нитках,
І чужим щоб не дихать повітрям,
Зберігай мене в краплях. В дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622661
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Там, на дні твоїх очей,
Я залишив свою душу.
Їх вогонь мене пече,
Їх вогонь нестерпно мучить.
Там, в блакитній глибині,
Крізь примару насолоди,
У журбі похмурих днів
Гіркота безмежна бродить.
Як крихка кохання мить!
Рветься, наче цноти плевра.
І печаль уже бринить
По оголеному нерву.
Я дивлюся у твої
У твої блакитні очі,
А вони такі сумні
Й тихим болем кровоточать.
Ти стоїш в полоні дум
Й мовчки дивишся на мене,
Але бачиш той же сум
У очах моїх зелених.
Я б волів сказати «ні»,
Але все ж зізнатись мушу:
Це вони вогнем брехні
Розпалили твою душу.
Тих очей п'янкий дурман
Шепотів слова любові.
Ти повірила в обман,
А тепер палаєш болем.
Та і я пізнати зміг
Смак твоїх звабливих чарів.
А тепер стою в пітьмі
Над безоднею печалі.
П'ю із уст твоїх нектар,
Та чогось так гірко в роті -
Це ілюзій перегар
Неприборканої плоті.
В наших душах - біль і тьма,
І рубці від ран навколо.
Та любові там нема,
Та і не було ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621376
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Я від тебе пішла,
о, ТАК йдуть лише раз, повір!
Лише раз,
не два і не три
Більше жодних сліз,
жодних зачіпок, жодних образ.
Не шукай- не знайти.
Замість паніки- тиша.
життя сповільнило ритм.
Я не вірю більше мріям,
не вірю твоїм словам,
Не треба порожніх рим!
Повернути не вийде,
хіба повертають річки,
зраджуючи течіям, морям, берегам?
Я пішла так природньо,
класне відчуття, легкість- дати волю ногам,
як в душі невагомість.
Не жди!
О, не жди мене більше, не жди!
Ти забутий, мов сон, той жахливий,
що снився сім місяців. Майже щоночі.
Майже щодня.
А я взяла і втекла.
Ні, сьогодні не п'яна!
Не віриш? Так просто перемогла!
Нелогічна й неправильна тебе здолала.
Не треба ні речей, ні розмов, ні фраз-
я до тебе нічим і ніяк не прив'язана!
я любила тебе, а ти виявився такою заразою!
Просто заразою!
Хочеш- не вір, хочеш- говори, хочеш- слухай, в центрі уваги зараз Я і Моє бачення!
Все, зруйнував? Молодець. Свої правила тепер Сам порушуй. Прощавай. Удачі. До побачення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607720
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.10.2015
Я знов відчуваю, що падаю вниз,
Життя-це не цукор, життя-не каприз
Та знай, що тебе я люблю так само,
В куточку пишу: "Пробач мені, мамо."
Пробач мені, мамо, за мою зневіру,
Бо інколи сам я у себе не вірю!
Так тяжко, болюче та ти підбадьориш,
Спасибі тобі за те, що ти робиш.
Пробач мені, мамо, за рвані слова,
Нас криза з'їдає, кипить голова,
Я в чімсь не правий, а можливо у всьому
Та добре, що маю дорогу додому...
Я зовсім не ангел, ти бачиш все це
І часом у мене нервове лице,
Прошу зрозумій, бо й серце не знає,
Що далі робить, воно завмирає.
І хоч би у день, і хоч серед ночі
Палають твої незгасаючі очі!
А мудрість в тобі залишилася досі,
Її ти несеш на кожному кроці.
Спасибі тобі за те, що ти поруч,
Я маю в житті наднадійну опору,
На небі прозорім блискучі зірки,
Нехай в твоїм домі не буде зими...
Я знов відчуваю, що падаю вниз,
Життя-це не цукор, життя-не каприз
Та знай, що тебе я люблю так само,
В куточку пишу: "Пробач мені, мамо."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596736
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 19.10.2015
Зима мовчала променем надії,
Нас розлучили тисячі доріг.
Так. Я маю нездійсненні мрії,
Він навіть не читав моїх віршів.
А скло все у льодових візерунках,
Лисиці цей створили марафет.
Та жодна з них ніколи на малюнках,
Як я, не зобразить його портрет.
Вистукують колеса ритм шалений,
Потрапила я не на той вокзал,
Чужий мені, не рідний і… скажений,
Такий, як ти! Як сам мені казав.
Вертаюся додому в безнадії,
Роздмухала зима осінній сніг.
Так. Я маю нездійсненні мрії.
Аби своє здоров’я лиш зберіг!..
Молитимусь, стискаючи долоні,
Хоч вітер, хоч мороз, хоч сипле сніг.
Ми з ним тепер порізно. Ми холодні.
Він навіть не читав моїх віршів.
То що ж, нехай. Я знову буду сильна,
Іти вперед, немов тебе не знаю.
Ось ця зима для мене не єдина,
Коли я вже нікого не кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613963
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015