Юна Леді: Вибране

Черный Человек

Алісу більше не впізнати…

Бездоганно  складені  всі  речі,
Вишукані  страви  та  салати
Чоловічі  погляди  на  плечі
Так,  Алісу  більше  не  впізнати

Замість  шарму  маячні  Чешира
Дорогі  авто  та  діаманти
Серіальні  долі  –  справжнє  мило
Схоже  ти  програлася  у  фанти

Втрачені  безглузді  чаювання
Березневий  заєць  й  дивна  миша,
Герцогиня  та  її  прохання
Все  назавжди  приховала  тиша

Всі  гриби  однаково  смакують,
Наслідки  лише  від  алкоголю,
Гусениці  більше  не  дивують
А  в  душі  мереживо  із  болю

Так,  Алісу  більше  не  впізнати
Двадцять  п’ята  осінь  на  рахунку
Більше  не  спроможна  дивувати
І  не  має  до  казок  стосунку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625583
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Ірина Морська

Я сподіваюся, ти згадуєш мене

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене.
Нам  перший  сніг  цей  застилає  вікна,
І  сонце  ніби  миттю  промине,
А  час  іде.  Та  я  така  ж  привітна.

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене,
Поглянеш  в  небо  –  завірюха  біла.
Від  холоду,  не  від  тепла  здригне.
Чому  ж  тебе  забути  не  зуміла?

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене.
Зима,  як  бачиш,  осінь  засипає.
Минуле  наше  зовсім  не  просте,
Тебе  чомусь  душа  не  забуває.

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене,
І  руки  грієш,  п’ючи  теплу  каву.
Чекаєш,  що  вона  зараз  прийде?
Хіба  що  образ  лиш,  та  я  не  знаю.

Нам  перший  сніг  цей  застилає  вікна,
І  сонце  ніби  миттю  промине,
А  час  іде,  та  я  така  ж  привітна.
Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623692
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Ірина Морська

В дощах

Хай  осіннє  розіб’ється  небо!
Хай  вирують  безкраї  дощі!
Хай  замерзну.  Можливо,  так  треба.
Іди  геть.  Покидай.  Залиши.

Ти  дізнаєшся,  як  це  –  кохати,
За  вікном  звикнеш  бачить  грозу.
І  мене  уже  поруч  не  мати,
Я  себе  уже  не  залишу.

Ти  дізнаєшся,  як  це  –  любити.
Зрозумієш,  як  пізно  вночі
Задихатись  від  болю,  тужити,
І  чужі  зберігати  ключі.

Ти  дізнаєшся,  як  це  –  кричати.
Ти  відчуєш  усе,  що  і  я!
І  навчишся  спочатку  почати,
Як  душа  починає  моя.

Знаю,  звикнеш  стрічати  негоду,
Зрозумієш  –  навколо  брехня!
І  назавжди  віддавши  свободу,
Не  шукай  її  там,  де  є  я.

Не  шукай  мене  більше  ніколи!
Зі  своєї  дороги  не  йди,
Коли  навіть  не  буде  нікого,
Самому  зараз  легше  іти.

Щоб  нікого  не  зв’язувать  вітром,
Не  заплутатись  в  долі  нитках,
І  чужим  щоб  не  дихать  повітрям,
Зберігай  мене  в  краплях.  В  дощах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622661
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015


J.D.

Там, на дні твоїх очей…

Там,  на  дні  твоїх  очей,
Я  залишив  свою  душу.
Їх  вогонь  мене  пече,
Їх  вогонь  нестерпно  мучить.

Там,  в  блакитній  глибині,
Крізь  примару  насолоди,
У  журбі  похмурих  днів
Гіркота  безмежна  бродить.

Як  крихка  кохання  мить!
Рветься,  наче  цноти  плевра.
І  печаль  уже  бринить
По  оголеному  нерву.

Я  дивлюся  у  твої
У  твої  блакитні  очі,
А  вони  такі  сумні
Й  тихим  болем  кровоточать.

Ти  стоїш  в  полоні  дум
Й  мовчки  дивишся  на  мене,
Але  бачиш  той  же  сум
У  очах  моїх  зелених.

Я  б  волів  сказати  «ні»,
Але  все  ж  зізнатись  мушу:
Це  вони  вогнем  брехні
Розпалили  твою  душу.

Тих  очей  п'янкий  дурман
Шепотів  слова  любові.
Ти  повірила  в  обман,
А  тепер  палаєш  болем.

Та  і  я  пізнати  зміг
Смак  твоїх  звабливих  чарів.
А  тепер  стою  в  пітьмі
Над  безоднею  печалі.

П'ю  із  уст  твоїх  нектар,
Та  чогось  так  гірко  в  роті  -
Це  ілюзій  перегар
Неприборканої  плоті.

В  наших  душах  -  біль  і  тьма,
І  рубці  від  ран  навколо.
Та  любові  там  нема,
Та  і  не  було  ніколи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621376
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


fire_maroder

І я пішла

Я  від  тебе  пішла,
о,  ТАК  йдуть  лише  раз,  повір!
Лише  раз,  
не  два  і  не  три
Більше  жодних  сліз,
жодних  зачіпок,  жодних  образ.
Не  шукай-  не  знайти.

Замість  паніки-  тиша.  
життя  сповільнило  ритм.
Я  не  вірю  більше  мріям,  
не  вірю  твоїм  словам,
Не  треба  порожніх  рим!

Повернути  не  вийде,  
хіба  повертають  річки,  
зраджуючи  течіям,  морям,  берегам?
Я  пішла  так  природньо,  
класне  відчуття,  легкість-  дати  волю  ногам,
як  в  душі  невагомість.  
Не  жди!
О,  не  жди  мене  більше,  не  жди!
Ти  забутий,  мов  сон,  той  жахливий,  
що  снився  сім  місяців.  Майже  щоночі.
Майже  щодня.  
А  я  взяла  і  втекла.
Ні,  сьогодні  не  п'яна!    
Не  віриш?  Так  просто  перемогла!
Нелогічна  й  неправильна  тебе  здолала.
Не  треба  ні  речей,  ні  розмов,  ні  фраз-  
я  до  тебе  нічим  і  ніяк  не  прив'язана!
я  любила  тебе,  а  ти  виявився  такою  заразою!
Просто  заразою!
Хочеш-  не  вір,  хочеш-  говори,  хочеш-  слухай,  в  центрі  уваги  зараз  Я  і  Моє  бачення!
Все,  зруйнував?  Молодець.  Свої  правила  тепер  Сам  порушуй.  Прощавай.  Удачі.  До  побачення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607720
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.10.2015


Митич@

Мамі

Я  знов  відчуваю,  що  падаю  вниз,
Життя-це  не  цукор,  життя-не  каприз
Та  знай,  що  тебе  я  люблю  так  само,
В  куточку  пишу:  "Пробач  мені,  мамо."

Пробач  мені,  мамо,  за  мою  зневіру,
Бо  інколи  сам  я  у  себе  не  вірю!
Так  тяжко,  болюче  та  ти  підбадьориш,
Спасибі  тобі  за  те,  що  ти  робиш.

Пробач  мені,  мамо,  за  рвані  слова,
Нас  криза  з'їдає,  кипить  голова,
Я  в  чімсь  не  правий,  а  можливо  у  всьому
Та  добре,  що  маю  дорогу  додому...

Я  зовсім  не  ангел,  ти  бачиш  все  це
І  часом  у  мене  нервове  лице,
Прошу  зрозумій,  бо  й  серце  не  знає,
Що  далі  робить,  воно  завмирає.

І  хоч  би  у  день,  і  хоч  серед  ночі
Палають  твої  незгасаючі  очі!
А  мудрість  в  тобі  залишилася  досі,
Її  ти  несеш  на  кожному  кроці.

Спасибі  тобі  за  те,  що  ти  поруч,
Я  маю  в  житті  наднадійну  опору,
На  небі  прозорім  блискучі  зірки,
Нехай  в  твоїм  домі  не  буде  зими...

Я  знов  відчуваю,  що  падаю  вниз,
Життя-це  не  цукор,  життя-не  каприз
Та  знай,  що  тебе  я  люблю  так  само,
В  куточку  пишу:  "Пробач  мені,  мамо."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596736
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 19.10.2015


Ірина Морська

Він навіть не читав моїх віршів

Зима  мовчала  променем  надії,
Нас  розлучили  тисячі  доріг.
Так.  Я  маю  нездійсненні  мрії,
Він  навіть  не  читав  моїх  віршів.

А  скло  все  у  льодових  візерунках,
Лисиці  цей  створили  марафет.
Та  жодна  з  них  ніколи  на  малюнках,
Як  я,  не  зобразить  його  портрет.

Вистукують  колеса  ритм  шалений,
Потрапила  я  не  на  той  вокзал,
Чужий  мені,  не  рідний  і…  скажений,
Такий,  як  ти!  Як  сам  мені  казав.

Вертаюся  додому  в  безнадії,
Роздмухала  зима  осінній  сніг.
Так.  Я  маю  нездійсненні  мрії.
Аби  своє  здоров’я  лиш  зберіг!..

Молитимусь,  стискаючи  долоні,
Хоч  вітер,  хоч  мороз,  хоч  сипле  сніг.
Ми  з  ним  тепер  порізно.  Ми  холодні.
Він  навіть  не  читав  моїх  віршів.

То  що  ж,  нехай.  Я  знову  буду  сильна,
Іти  вперед,  немов  тебе  не  знаю.
Ось  ця  зима  для  мене  не  єдина,
Коли  я  вже  нікого  не  кохаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613963
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015