Постольник Ірина: Вибране

Dreaming of You

Пригости мене чаєм з волошок

Пригости  мене  чаєм  з  волошок,  -  
теплий  вечір  у  літньому  небі.  
Я  сьогодні  вже  інша..  Здалося..
Ніби  так..  Заперечень  не  треба.  

В  загадкових  примарах  крізь  рими,  
у  розгойданих  вітром  деревах.  
Я  вдивляюсь  у  глибші  глибини,  
намагаюсь  пробачити,  певне.  

І  без  текстів.  Без  речень.  Без  слова.
Бо  слова  всі  розчинні.  Лиш  згадки..
Осідають  в  горнятку  моєму
залишаючи  мантру  для  старту.  

Може  й  завтра  та  сама  безодня.  
Та  віднині  бажання  священні.  
Все  це  завтра,  а  зараз  -  сьогодні.  
Є  лиш  вечір.  Лиш  місто.  Для  Тебе.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592733
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015


Н-А-Д-І-Я

Тепло душі…

Тепло  душі  розсипалося  барвами.
Відчула,    ніби  тихий  шепіт  трав.
А  день  розцвів  трояндами  і  мальвами,
А  ще  недавно  вітер  бушував..

Заграло  слово  ніжною  веселкою.
У  серці  влаштувало  дивосвіт.
І  стала  я    не  тонкою  стеблинкою,
А  квіткою,  що  зветься  первоцвіт.

І  десь  далеко  грім  уже  гуркоче.
А  хмари  вже  рожевим  розцвіли.
А  серце  ще  хворіє  і  не  хоче
Повірити,  що  це  уже  не  сни.

По  крихітці  маленькій,  по    краплинці
Зберу  в  долоні  всі  твої  слова.
І  вдохом  поселю    у  всі  клітинки.
Такі  від  слів  бувають  ось  дива.

Їх  просто  треба  вміти  розуміти.
Не  кожен  зможе  ці  сказать  слова.
Вони  в  мовчанні  можуть  бути  -  квіти,
А  можуть  і  мовчанкою  вбивать...














: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591639
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015


Процак Наталя

НІЖНО-НІЖНО…

Ніжно-ніжно  по  твоїх  вустах
Дотик  пальців  по  краєчку  губ
Через  призму  протиріч  і  згуб
На  одинці  в  паралельних  снах
Я  торкатимусь  цілунком  рук
Завмираючи  під  серця  стук....

Ніжно-ніжно  повністю  твоя
Ніжно-ніжно  так  кохаю  я...

Ніжно-ніжно  по  моїх  плечах
Дотики  долонь  на  границі  мрій
Наші  душі  сплетені,  як  змій
Забороною  в  чужих  світах.
Ми  поринемо  за  небокрай
В  подарований  небесами  рай...

Ніжно-ніжно  будеш  берегти
Ніжно-ніжно  так  кохаєш  ти...

Ніжно-ніжно  в  прірві  каяття
Кораблем  тону  у  твоїх  очах
У  душі  своїй  переборю  страх
Щоб  розбурхати  в  серці  почуття
Ми  нап'ємося  щастя  з  джерела
Де  лились  для  нас  сльози  ангела...

Ніжно-ніжно  стали  крилами
Ніжно-ніжно  покохали  ми...

Ніжно-ніжно  на  межі  буття
Ми  поєднані  вітром  й  бурями
Наче  два  вогні  поміж  зорями
Заблукаємо  вже  без  вороття
Ми  як  пил  від  зір...Були!  Та  нема..
І  лиш  відстані  між  нами  двома....

Ніжно-ніжно  на  краю  землі
Ми  без  пристаней...ми  як  кораблі....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591627
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015


геометрія

Де ти, синочку мій?

                               Де  ти,  синочку  мій,  де?
                               Плачу  і  я,  і  дерева.
                               Холод  і  туга  живе
                               В  серці  моєму  без  тебе.
                                                     Так  рік  за  роком  пливе,
                                                     Смуток,  журба  не  минають,
                                                     То  я  у  небо  дивлюсь,
                                                     То  до  землі  припадаю.
                                 Знаю,  надії  нема...
                                 Я  ж  тебе  жду-виглядаю.
                                 Ось  закінчиться  зима,
                                 Вернеш  з  далекого  краю...
                                                         Я  тобі,  рідний,  пишу
                                                         Вірші,  пісні  й  оповідки,
                                                         І  до  берізки  спішу,
                                                         Сумно  поскрипує  хвіртка.
                                   Там,  біля  неї  стою,
                                   Тугу  свою  сповідою,
                                   Хоч  і  мовчить,  та  мені,
                                   Знаю,  вона  співчуває.
                                                             Це  така  доля  моя,
                                                           (Ні,  я  її  не  картаю).
                                                             Важко  без  сина  мені,
                                                             Богу  молюсь  і  благаю-
                                       Щоб  він  дав  сили  мені,
                                       Й  вміння  про  нього  писати,
                                       І  щоб  про  нього  вірші
                                       Люди  хотіли  читати.
                                                               Знаю,  що    син  не  прийде,
                                                               Звідти  ніхтло  не  вертає.
                                                               Хай  дощ  із  снігом  іде,
                                                               Я  тим  живу,  що  чекаю.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591403
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 04.07.2015


Іріні Ельпіда

Усе мине…

Усе  мине.
Усе  колись  мине.
Секундна  стрілка  часу  не  боїться.
Й  хвилин  ніхто  уже  не  дожене,
Година  за  годиною  промчиться.
І  день  за  днем  у  тиждень  перейде.
А  там  і  місяць  із-за  гір  крадеться.
І  так  до  року  час  нас  підведе.
Де  новий  старт  життя  почнеться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408164
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 04.07.2015


Мар’я Гафінець

Іду у літо…. . ) ) ) )

Я  вирушаю  в  тепле  літо
мандрувати...
Збирати  сонце  в  мрії  світле..
Світ  вбирати....
По  краплі...бережно  дари
легкого  вітру,
що  на  приманку  снів  згори
злетів  привітно.
По  крихті  радість,  як  пиріг
засмакувати!...
Коханню  щедро  весь  до  ніг
свій  рай  віддати.....
Щоб  повернулося  любов"ю
тихо-ніжно...
І  серце  грілося  зимою
так  неспішно....

Тебе  іду  у  НАШЕ  літо
я  шукати....
Щоб  у  обіймах  світ  згубити!!!....
..рай  піймати....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590042
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 04.07.2015


Ірина Овчіннікова

Повертайся

Повертайся,  будь  ласка,  скоріше
Просто  без  тебе  так  тошно
Не  говори  про  прийняття  своїх  рішень.
Мені  ж  самій  залишатися  моторошно.
Повертайся,  будь  ласка,  до  мене.
Так  буде  значно  тепліше
Подолаємо  наші  проблеми
Разом  ми  будем  сильніші
І  нехай  нас  не  турбують  умови  погодні.
Ти  люби  мене,  мурдуй  і  знущайся.
Але,  повертайся,  будь  ласка,  сьогодні
І  назавжди  тепер  залишайся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533917
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 04.07.2015


*Марічка*

Напиши мені листа

Напиши  мені  хоч  якогось    листа  -
Нехай  це  буде  навіть  спроста…
Прочитаю  від  початку  до  кінця,
При  світлі  молодого  місяця…
Прощупуватиму  кожне  слівце,
Затягнеться  думок  кільце…
Під  серцем  бережу    купу  твоїх  літер  -
Не  вивітрює  їх  звідти  навіть  сильний  вітер

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587635
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 04.07.2015


Мар’я Гафінець

Аксіома) ) ) )

Як  тільки  ти  собі  дозволиш  "бути"
несковано  і  щедро  так  живим,  -
одразу  ж,  вмить  пружинисто,  нечутно
лавина  щастя  зробить  рай  твої́м!

Фатально  вручить  Мерфі*  бандерольку
й  на  виворіт  все  станеться,  повір:
ти  світу  -  сво́го  серця  теплу  дольку,
а  він  тобі  -  скарбів,  багатств  без  мір!

Й  тебе  -  маленьку,  сіру,  в  сум  одіту  
(за  ніжність  роздаровану  всю  знов)  -
вінчають  Королевою  над  світом,
де  в  підданих  лиш  Радість  і  Любов!

......................................................
                         *[u]закон  Мерфі[/u]:  [i]Всі  неприємності  трапляються,  щойно  тільки  їм  випадає  нагода  трапитись![/i]
                         *[u]аксіома  Фіни[/u]:  [i]Все  щастя  звалюється  на  тебе,  тільки-но  ТИ  ДОЗВОЛЯЄШ  собі  його  впустити!)[/i])))))))))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591620
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015


Андрій Ключ

Пробач

В  Павутині  зустрілися  двоє,  
А  один  все  ж  звичайний  читач.
За  усе,  що  накоїв  –  
Будь-ласка,  пробач.
Я  насправді  не  знав,
Що  вірші  наче  квіти
Дарують  жінкам
Тільки  разом  з  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575892
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 04.07.2015