геометрія: Вибране

Марат Школьник

У Сухому яру, у Сухому яру

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

У  Сухому  яру  тихо  плачуть  дощі,
Йде  скорботно  зима  в  білосніжнім  плащі.
Відлітають  птахи,  пролетіла  остання,
Над  яром  Сухим  в  них  хвилина  мовчання.

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

Знову  віють  вітри  у  Сухому  яру,
Сухе  гілля  на  травах  весною  зберу.
І  на  думку  в  журбі  спаде  мимоволі:
Вони  наче  чиїсь  загублені  долі

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822215
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Східний

Зими шаленства люблю мить



Зима  куражиться,  не  спить,
То  шаленіє,  то  стихає,
Закрутить  танець  в  одну  мить,
Скрипучим  холодом  лякає.
Візьме  в  обійми,  мов  дівча,
Щоки  торкнеться  і  розтане,
І  тут  же  створює  дива:
Парчу  накине  на  каштани,
Підхопить  сніжний  хоровод
І  стразами  сипне  на  клени.
Зайде  у  сад,  на  показ  мод,
Зодягне  вишні-манекени.
Попросить  друга  ліхтаря,
Аби  освітлював  він  сцену.
Як  королева  срібна  вся
На  санях  в’їде  на  арену
І  засніжить,  і  засніжить…
Для  кого  лихо,  кому  свято.
Зими  шаленства  люблю  мить,
Коли  є  снігу  так  багато.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822213
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Я все ближче до осені

Просинаюся  ранками
Із  думками-підранками,
Поглядаю  в  віконечко  –
Забарилося  сонечко.

Я  все  ближче  до  осені,
З  посивілими  косами,
Зі  своїми  болячками,
І  з  людськими  балачками.

Скільки  ж  жита  вже  скошено!
Не  життя  в  мене  –  локшина,
Та  я  все  ще  тримаюся,
До  схід  сонця  вмиваюся,

І  хоч  близько  до  осені,
У  город  бреду,  росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З  сонцем  там  поцілуюся.
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Апокопа.

Апокопа  (грецьк.  Apokope  —  утинання)  —  усічення  наприкінці  слова  одного  чи  кількох  звуків  без  порушення  значення  слова.  

Внаслідок  апокопи  в  українській  мові  виникли  форми  дієслова  теперішнього  часу,  наприклад  є  <  єсть,  2-ї  особи  однини  (ходиш  <  ходиши),  3-ї  особи  однини  пише  <  пишєть;  минулий  час  однини  чоловічого  роду  ніс  <  неслъ,  2-ї  особи  однини  і  множини  наказового  способу  сядь  <  сади,  несіть  <  несЂте;  прислівники  так  <  тако,  вищий  ступінь  ,  гірш  <  горьше;  іменники  четвер  <  четвергъ,  Костя  <  Костянтин  тощо.  Те  ж  саме  можна  сказати  про  ненаголошені  форманти  -ть  <  -ти  (ходить  <  ходити),  -м  <  -мо  (ходим  <  ходимо),  частки  сь  <  ся,  б  <  би,  ж  <  же.  

А.  поширена  у  мовній  (побутовій)  практиці,  що  впливає  і  на  художнє  мовлення:

Що  кидає  тебе  у  відчай?
Котра  частина  твого  “я”?
Ота,  що  плаче?,
Та,  що  квилить?
Ота,  що  наріка?
(Л.Ярмак).

Останнє  дієслово  у  цитованій  строфі  “наріка”  втратило  закінчення  “є”,  тобто  повну  форму  закінчення.  Інший  приклад  з  вірша  П.  Тичини  “Вітер  з  України”:

Він  замахнеться  раз  —
рев!  свист!  кружіння!

У  другому  рядку  лише  слово  “кружіння”  має  повну  форму,  тоді  як  “рев”  вжито  замість  “ревіння”,  “свист”  —  замість  “свистіння”.  Подеколи  А.  має  авторську  специфіку:  “Гей,  розчиняйте  всі  вікна,  хай  увірвесь  у  груди  вогкість”  (М.Семенко).  В  деяких  випадках  А.  сполучається  з  аферезою,  синхронізуючи  її  смислові  поля.  До  цього  прийому  вдавався  П.Тичина:

вітер  вітер  ві
терзає  дуба  кле
на  хмарах  хмуре  сон
це  знов  осінній  ві

Цей  досвід  плідно  використовували  поети  наступних  генерацій,  зокрема  В.Стус.

А.  досить  широко  використовується  не  самостійно,  а  у  так  званих  складноскорочених  словах,  наприклад,  міськрада,  генпрокуратура,  адмінресурс.

В  українському  розмовному  мовленні  скорочені  слова  трапляються  у  молодіжному  та  комп’ютерному  сленгу.

Часто  А.  ускладнюється  додаванням  закінчень,  аби  слово  мало  самостійний  характер,  у  якого  є  рід  і  число  (комп  –  комп’ютер,  клава  —  клавіатура,  універ    —  університет).  

Широко  виявляється  апокопа  і  в  говорах:  мо(може),  гуцульське:  Бра  Ива,  хо!  (Брате  Иване,  ходи).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Крилата

ПОДУМАЙ

Стебло  зламати  легко    цвіту,  
Зчорнити  вимите    лице,
У  душу,  що  відкрита  світу,
Пустити  кулю  зі  свинцем.

Це,  щоб  теплом  когось  зігріти,  
Потрібно  дрова  розпалить,  
Намалювати  серцем    літо,
Під  ноги    килим  простелить.

Перш,  ніж  багнюку  в  руки  брати  ,
Пістоля  ,  гострого    меча,
Постав  собі  на  мозок  ґрати,  
Не  поспішай  рубать    з  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822061
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Сіроманка

ДРУГИЙ СВЯТВЕЧІР або «ГОЛОДНА КУТЯ». ВОДОХРЕСТЯ

Напередодні  Водохрестя  святкує  Господиня-Україна  [color="#ff0000"][b]«Голодну  Кутю»[/b],  [/color]так  як  і  на  [color="#ff0000"][b]Святвечір  [/b][/color]удень  українська  спільнота  нічого  не  їсть  –  постить.
Сяде  за  [color="#ff0000"][b]«другу  Свят-  Вечерю»[/b][/color]  лише  тоді,  коли  засяє  вечірня  зоря.  Подасть  на  стіл  пісні  страви  –  смажену  рибу,  вареники  з  картоплею  чи  капустою,  гречаники  на  олії,  кутю  та  узвар.
По  вечері  діти  проганятимуть  Кутю:  вибігатимуть  з  хати  і  паліччям  битимуть  знадвору  в  причільний  кут  –  
[color="#ff0000"][i]
[b]«Тікай,кутя,із  покуття,  а  узвар  –  іди  на  базар,
Паляниці,  лишайтесь  на  полиці,
А  Дідух  –  на  теплий  дух,  щоб  покинути  кожух»![/b][/i]
[color="#ff0000"][/color][/color]
Уже  геть  увечері,  як  стемніє,  Господарі  виносять  з  хати  дідуха  і  палять,  пускають  «на  теплий  дух».  Горить  дідух,  а  з  ним  втрачає  сили  люта  Зима…
На  Голодну  Куту  біля  церкви    святять  воду.  Глечики  з  водою  квітчають  сухими  васильками,  аби  «Бог  милував  від  злої  напасті».  Вода,  освячена  в  надвечір’ї  Богоявлення  –  «вечірня  вода»  за  народним  повір’ям  «згідлива  на  всяке  лихо».
Після  вечері  сім’я  кладе  свої  ложки  в  одну  миску,  а  зверху  –  хлібину  («най  хліб  ся  родить»).  А  чия  ложка  вночі  «сама  перевернеться»,  той  помре.
Дівчата  на  Голодну  Кутю  ворожать:  збирають  зі  столу  ложки  після  вечері  і  йдуть  на  поріг  тарабанити  ними,  «де  пес  забреше,  туди  заміж  піду»!
Господиня-Україна  в  цей  вечір  щедрує:

[color="#ff0000"][b][i]«-  Пане  господарю,  чи  спите,  чи  чуєте,
Чи  дома  ночуєте?
Чи  скажете  щедрувати,  свій  дім  звеселяти?
*[/i][/b]
[/color]
«Ой  на  леді,  на  Йордані
Святять  воду  три  янголи.
Йордан  воду  розливає.
Ворон  –  коні  напуває.
Там  орися  біль  білила,
Рум’янеє  личко  мила,
До  місяця  говорила:

-  Ой  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  батеньку,  біль  збирати.
Батенько  ся  відмовляє:
«Я  не  піду,  не  поїду,
В  мене  сани  не  складані,
Ворон-коні  не  ковані».

-  Ой,  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  братічку,  біль  збирати.
Братічок  ся  відмовляє:
«Я  не  піду,  не  поїду,
В  мене  сани  не  складані,
Ворон-коні  не  ковані».

-  Ой,  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  миленький,  біль  збирати.
Милий  ся  не  відмовляє:
«А  я  піду,  я  поїду,
В  мене  сани  поскладані,
Ворон-коні  поковані  –  
Буде  Христа  на  Йордані»!

Ще  за  тиждень  перед  Водохрестям  парубоча  громада  прорубувала  на  річці  ополонку,  випилювала  з  льоду  великий  хрест,  ставила  його  над  ополонкою  і  обливала  буряковим  квасом,  аби  був  червоним.  Біля  хреста  будувала  льодяний  престол,  оздоблювала  аркою  ялинкових  та  соснових  гілок  «царські  врата».
«Опівночі  з  18  на  19  січня  вода  в  ріках  хвилюється,  то  за  повір’ям  «нечиста  сила»  проти  «чистої»  бунтує,  а  заправляє  тою  «нечистою»  сам  Водяник,  «бісів  батько»,  що  зимує  під  льодом,  тоді  як  всякій  добрій  людині  відомо,  що  звичайні  собі  чорти,  ось  ті,  що  повсюди  ведуться  у  хрещеного  люду,  морозу  бояться  і  на  зиму  з  рік  вибираються…  А  щоб  вигнати  Водяника  треба  найняти  молебень  і  відслужити  над  ополонкою  водосвятіє».*
Ранком  -  «на  Йордан»  (за  християнським  календарем  «на  Богоявлення  Господнє»)    -  у  церкві    -  богослуження.  По  службі  Божій  весь  народ  іде  на  річку  до  хреста.  Попереду  дерев’яний  церковний  хрест  несуть  і  хоругви,  хор  співає  «Голос  Господній…»,  за  хором  –  священик  прикладає  золотий  хрест  до  чола.
«Після  недовгої  відправи  священик  занурює  в  ополонку  хрест,  а  хор  в  цей  час  гримить  «Во  Йордані  крещающуяся  Тобі,  Господи…».  Хрест  у  воді  –  для  «нечистої  сили»  погибель,  тому  всі  чорти  вистрибують  з  річки,  а  з  ними  і  сам  Водяник,  і  перебувають  на  землі  до  того  часу,  аж  поки  котра  з  жінок  не  прийде  до  ополонки  білизну  прати.  Коли  брудна  білизна  опуститься  у  воду,  то  разом  з  нею  попірнають  і  всі  чорти,  що  на  землі  мерзли.  Тому  бабусі  колись  не  дозволяли  своїм  невісткам  прати  білизну  ще  цілий  тиждень  по  Йордані,  щоб  більше  вигибло  нечистої  сили  від  водосвятських  морозів».*
Коли  вже  воду  освячено,  люди,  що  оточили  річку  барвистим  колом  розступаються,  підходять  до  ополонки  і  черпають  глечиками  воду.  «Водицю-Йорданицю»  бережуть  через  увесь  рік,  бо  то  жива  вода,  а  п’ють  її,  «аби  хвороби  не  боятися  і  міцнішими  бути».
Хлопці-молодці  купаються  в  ополонці,  а  дівчата  щедрують:

[i]«Йордан,  Йордан,  Йорданиця,
Там  Пречиста  воду  брала,
Своє  дитя  напувала».
[/i]
Дівчата  вмиваються  в  «йорданській»  водиці,  «щоб  були  рум’яні  лиця».  Господиня-Україна  веде  українських  дівчат  до  ополонки,  «аби  сі  умили  та  красно  налили».
Після  обряду  водосвяття  та  пов’язаних  з  «йорданською»  водою  ритуалів,  люди  вертають  до  своїх  осель.  Священик  ходить  по  селу  і  кропить  святою  «водицею-йорданицею»  кожну  оселю,  «щоб  до  людей  у  двір  приходило  тільки  щастя,  щоб  обминали  їх  нечисті  сили  зла».**

Вертаючи    до  хати,  ворожать  на  погоду:  якщо  на  Водохрестя  день  ясний,  сонячний,  то  хліба  на  цей  рік  будуть  чисті.  Коли  ж  понурий,  або  небо  плаче  хмарами  –  у  хлібі  буде  багато  «сажки»  («зони»).  Якщо  на  Водохрестя  дерева  покриті  памороззю,  то  навесні  у  відповідний  день  тижня  треба  сіяти  ярину:  «вродить,  як  гай»!
Ладнається  святочний  обід.  Перед  обідом  п’ють  свячену  воду.  Між  людей  ходить  таке  повір’я,  що  в  день  Водохрещ  вода  перетворюється  на  вино:

[i]«Зажурилися  буйнії  гори,
Що  не  зродили  жито,  пшеницю,
Але  зродили  зелене  вино.

Гречная  панна  його  стерегла,
Та,  стережучи,  спати  лягла.
Гей,  десь  узялися  дрібні  пташеньки,
Та  й  обдзьоба́ли  зелене  вино.[/i]

[i]-  Ей,  гиля-гиля  білі  пташеньки,
Не  обдзьобуйте  зелене  вино,
Бо  мені  треба  вина  багато.

[color="#ff0000"]Маю  сестрицю  –  на  відданицю,
Маю  братічка  –  на  оженічку.
Сама  молодая,  зарученая,
Аж  до  Галичі,  за  поповичі».[/color]
[/i]
А  Господиня,  галицька  Україна,  несе  обід  Господарю  і  своїм  діточкам,  і  прощається  з  зимовими  святами  під  величальні  пісні  останніх  щедрувальників:

«Гей,  ти,  пане-господарю,
Щасти,  Боже,  із  Йорданом,
Із  водицев,  із  царицев,
З  усім  домом,  з  усім  добром,
І  з  твоєю  дружиною,
І  з  твоєю  челядою,
І  з  синами-соколами,
Та  й  із  чічками-дочками…
Господарю,  наш  владарю,
Щасти,  Боже,  із  святами  –  
І  з  роями,  і  з  ланами,
І  з  сусідами-панами…
І  з  Господом,  Христом  Богом,
На  здоров’я,  на  літ  много!

Христос  ся  хрещає!
В  ріці  Йордані!

[color="#ff0000"][b]Що  ми  казали,  аби  так  і  сталось  і  вам,  і  нам,  і  сему  щасливому  двору,  і  всему  божому  миру  посполу.  Най  вам  святиться,  веселиться  свята  Йорданська  водиця,  як  нині,  і  в  рік,  і  від  року  в  рік,  і  на  цілий  вік![/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]-Дай,  Боже!»
[/b][/color]
[i]
Тут  і  надалі  *  позначені  цитати  з  «Різдвяних  святок»  Матвія  Номиса.

**Зі  збірки  Д.Павличка  «Ой  радуйся,земле!»  -  К.  :  «Веселка»,1990.

Автентичні  фольклорні  тексти  узяті  з  видання  Михайла  Москаленка  «Золотослов.  Поетичний  космос  Давньої  Русі».  –  К.:  «Дніпро»,1988.




[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772015
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2019


Світла(Світлана Імашева)

Сповідь янголу-хранителю

         
Мій    світлий  Янгол,  ти  зі  мною,
Коли  над  прірвою  ішла,
Розбите  серце  заспокоїв
І  дарував  душі  тепла.

Незріле  в  юності  створіння,
Брела  цим  світом  наобум…
Коли  зійшло  мені  прозріння,
Ти  вже  зі  мною  поряд  був.

Пізнала  слабкість  лЮдську,  втрати,
Господню  Віру  віднайшла,
Навчилась  жити    і  прощати
Без  слів  –  без  докору  і  зла…

Коли  судили,  і  сміялись,
Й  камінням  кидали  слова,
Як  ми  з  тобою  рятувались?
Ти  захищав  –  і  я  жила.

Я  дякую,  о  мій  Хранитель,
Мій  світлий,  добрий  провідник,
В  цю  невеселую  обитель
Ти  сяйвом  Вишнього  проник.

Будь  поряд,  Янголе,  зі  мною
В  тривоги  день  і  уночі,
Даруй  лиш  віри  і  спокою  –  
Тобі  молюся  при  свічі.

Молюся,  Янгол  мій,  молюся:
Храни  усіх  і  захисти,
Налий  надії  в  спраглу  душу
І  за  гріхи  мені  прости…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Катерина Собова

Шпалери

-  Мамо,    заміж    я    виходжу,-
Рано    Лерочка    сказала,-
Навіть    вже    подружнє    ложе
Я    для    нас    облаштувала.

Гіві    -    класний,    просто    мачо,
У    шашличній    він    працює,
Не    п’є    пива,    тільки    чачу,
І    найкраще    брейк    танцює.

В    міру    стриманий,    поважний,
В    нас    кохання    -    до    безтями,
Тихий,    лагідний,    уважний,
І    в    науці    добре    тямить.

Дуже,    мамо,    я    щаслива,
В    цьому    ти    не    сумнівайся,
Ти    побачиш,    Гіві    -    диво,
І    мені    такий    дістався!

Мама    слухала,    зітхала,
І    промовила    до    Лери:
-Запроси    його    на    вечір
І    поклейте    вдвох    шпалери.

І    під    час    роботи    пильно
Придивись,    моя    дитино,    
То    відкриється    для    тебе
Зовсім    інша    вже    картина:

Ти    побачиш    -      зразу    стане
Він    сердитий,    як    собака,
Серед    ночі    Гіві    буде
І    падлюка,    й    скотиняка,

Грубіян,    козел    дебільний,
Хам,    бездара    і    ледащо,
Проклинати    його    будеш
І    життя    своє    пропаще.

Ця    стосується    наука
Всіх    дівок,    не    тільки    Лери:
Щоб    заміжжя    удалося  –
То    поклейте    вдвох    шпалери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Ольга Калина

Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Катерина Собова

Застуда

Зима    справу    свою    знає,
З    снігом    тут    не    забарилась,
І    як    часто    це    буває  –
Я    добряче    застудилась.

Бачу,    зовсім    кепська    справа.
Йти    в    аптеку    -    а    де    гроші?
Тут    я    зразу    пригадала
Метод    вірний      і    хороший.

Це    -    картопля    у    мундирах:  
Відварити,    розім’яти,  
Тоді    ковдрою    накритись  -
Пару    треба    цю    вдихати.

Розпочала    процедуру,
Бачу,    щось    не    вистачає…
Так    нашкодить    можна    здуру,
Невже    розуму    немає?

То    ж    взяла    під    ковдру    сала,
Хліба,    шинку,    огірочків,
Коньяку    маленьку    пляшку
Й    маринованих    грибочків.

Дві    години    смакувала,
Хочте    вірте,    хочте    -    ні,
Рано    я    здорова    стала,
Враз    розвиднилось    мені.

Тут    народна    медицина
Поборола    усе    лихо,
Бо    моя    реформа    краща,  
Як    в    тієї    Супрунихи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Волинянка

До щастя

До  щастя  відстань  -  дві  печалі,
До  щастя  відстань  -  дві  сльози.
Злетіти  легко  в  світлі  далі,
Достатньо  не  злякатися  грози.

До  милого  іти  лиш  дві  розлуки,
А  з  милим  -  мандрувати  все  життя.
В  морози  подихом  зігріти  руки,
Стоптати  разом  не  одне  взуття.

Бо  найтихіше  завжди  -  в  центрі  бурі,
Бо  тільки  власна  ноша  не  важка...
Якщо  снують  вгорі  думки  похмурі,
Насип  їм  щастя  з  власного  мішка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821622
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


GortenziaYulia

Сповідь для мами


А  вчора  дитинства  поспіла  калина,
Зозуля  тихенько    в  заплаві  кує,
Ой,  мамо  рідненька,  я  й  досі  дитина,
Та  зморшки  в  обличчя    нам  доля  снує.

А  вчора    летіли  додому  лелеки,
Я  думала  Бог  тобі  вічність  послав
До  пізньої  осені  ще  зовсім    далеко,
Та  стежка  у  сад    ріп»яхом  поросла…

Я  думала  руки  твої  не  зчорніють,  
А  я  не  впізнала,  що  ти  є  свята.
Багрянцем  червоним    на  яблунях  спіють
Твої  золотаві  й  минулі  літа.

А  вчора  спліталося  бабине  літо,
Та  в  твоїм  волоссі    блищить  сивина…
Пробач,  дозріває  на  обрії  жито
І  в  тому  є  ,  мамо,    моя  вина….

А  ти  заспівай,  як  колись,  колискову.
«Ой,  люлі  люлі»  в  осіннім  саду.
Мене  поклади  на  подушку  шовкову,
А  я  в  тім  раю  назавжди  пропаду…  

А  вчора  я  айстри  тримала  в  долоні…
Ми  пили  з  тобою  з  меліси  узвар
Ой,  мамо  рідненька,  я  ж  твоя  доня…
Та  в  неба    для  нас  є  свій  календар.

Ю.  Горбунова  (  Сунка)  08.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821355
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Віталій Назарук

ПРИВІТАННЯ

ДО́БРИЙ  ДЕНЬ[ДО́БРОГО  ДНЯрідше]  (привітання  при  зустрічі),  ДОБРИ́ДЕНЬ,  ЗДРА́СТУЙ[ЗДРА́СТУЙТЕ],  ВІТА́Юрозм.,  ДО́БРОГО  ЗДОРО́В’Я[ЗДОРО́В’ЯЧКА]розм.,  ЗДОРО́В[БУВ]розм.,  ЗДОРО́ВІ  БУЛИ́[ЗДОРОВЕ́НЬКІ  БУЛИ́]розм.,  ЗДРА́СТУЙТЕ  ВАМ  розм.,  ПРИВІ́Тфам.,  САЛЮ́Тфам.,  ПОМАГА́ЙБІзаст.;  ДО́БРОГО  РА́НКУ[ДО́БРИЙ  РА́НОКрідше]  (уранці);  ДО́БРИЙ  ВЕ́ЧІР,  ДОБРИ́ВЕЧІР  (увечері).

Просте  привітання,  лише  привітання
І  вмить  заспівала  душа.
Чи  в  день  привітався,  чи  з  самого  рання,
Його  п’єш,  мов  мед  із  ковша.
А  скільки  тепла  заховалось  в  вітанні,
Так  просто  і  світло  стає.
Воно  мов  на  крилах  з’явилось  з  туману,
На  струнах  душі  виграє.
Вітайтеся  просто,    привітно  і  чемно,
Щоб  настрій  співав  цілий  день.
Коли  для  вас  добре,  зробіте  приємно,
У  світлі    сердечних  пісень!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821563
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я  приеду  в  твой  дом,  в  твой  заброшенный  сад,  мне  не  спится,
Поутру  оставляя  домашнюю  клетку  -  я  вольная  птица...
С  Новым  годом,  родной,  всё  глубоким  засыпало  снегом  -
Ни  заехать  сюда  или  даже  пройти...  ох,  давно  ты  здесь  не  был...

Я  побуду  одна,  потому  что  вчера  всё  решила,
Мне  болит  тишина,  закружила  зима,  вот  опять  закружила...
Без  тебя  даже  в  дом  не  влететь,  как  бывало,  с  разбегу...
Телефоном  пишу  дорогие  слова  по  хрустальному  снегу...

Рисовала  не  раз  нашу  встречу,  где  тёплая  осень,
Среди  белых  снегов  ты  об  этом  уже  не  узнаешь,  не  спросишь...
И  давно  не  горит  свет  в  окне  и  молчат  занавески,
И  ни  птиц,  ни  души,  ни  следа,  пустота...  почему  же  мне  тесно...

                                                   -                        -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Ніна Продан

ТАК НІХТО НЕ КОХАВ…


Так  ніхто  не  кохав,  твої  очі  –  озера  бездонні,
 В  них  небесна  блакить,  вічна  та  таїна,
І  тримає  мене,  ніби  бранця,  у  вічнім  полоні
Та  безмежна,  бездонна  очей  глибина.

Так  ніхто  не  кохав,  ці  вуста  мов  троянди  червоні,
Тонкий  стан  і  волосся  твоє  золоте,
Я  тримаю  в  руках  мов  кришталь  твої  ніжні  долоні,
І  кохання  у  серці  буяє  й  цвіте.

Так  ніхто  не  кохав,  кожну  мить  я  тебе  відчуваю,
Ніжний  подих  і  голос,  як  спів  солов`я,
Як  без  цього  раніше  я  жив,  ти  повір,  я  не  знаю,
Воскрешає  мене  ця  усмішка  твоя.

 Так  ніхто  не  кохав,  я  низенько  вклоняюся  Богу,
Ти  прийшла  в  моє  серце  як  вічна  весна,
Ми  у  щасті  з  тобою  пройдем  нашу  спільну  дорогу,
Хай  же  доля  для  нас  буде  завжди  ясна!
15.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821484
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Валентина Рубан

ЩЕДРІВКА. .

Вже  яскрава  зірка    сяє  з  –  за  причілка,
Хлопці  та  дівчата  вийшли  щедрувати.

Прийшли  щедрувати  добром  віншувати.
Здоров»я  бажати  весь  рід  прославляти

І  музика  й    співи  –  ніжні  переливи,
Щедрівки  лунають,  усіх  звеселяють

Гомін  ,  сміх  усюди,  хай  радіють  люди,
Щедрика  співаєм,    від    душі  бажаєм:

Щедрий  вечір,    щедрий,  добрий  та  багатий
Всі  нехай  здорові  будуть  в  вашій  хаті,

Щоб  родило  в  полі,  щоб  щастило  в  долі,
З  вечора  й  до  рання,  щоб    цвіло  кохання.

Щоб  були  здорові  дітки  чорноброві
Щоб  у  рідній  хаті  всі  були  багаті.

Хай  щедрівки  линуть  від  хати  до  хати
З  року  в  рік  хай  ходять  до  вас  щедрувати

Нехай  Вам  щедрують,  нехай  засівають
Нехай  Україну  нашу    прославляють

13.01.2019  р

На  фото  щедрувальники  -  народний  аматорський  вокальний  жіночий  ансамбль  "МРІЯ"  Гнідинцівського  СБК    Керівник  -  І.Рубан  -  Оленіч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821244
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ. (пісня)

СКРИПАЛИК  НАМ  ПІСНЮ  ЛИШИВ  ПО  СОБІ.

ГРАЙ,  СКРИПАЛЮ!  #НОВАПІСНЯ
Музика  –  Олександра  Соколова  
Слова  –  Анфіси  Букреєвої  –  Стефко
Виконує  пісню  Олександр  Соколов

Заплакала  скрипка  у  тиші  хатини.  
І  серце  застигло  немовби  на  мить.
Не  смутком  сповите,  -  душею  дитини.
Скрипалик  маленький  серцями  бринить!

Некошене  жито  застигло  під  снігом
Розбита  хатина,  -  війни  тяжка  мить
Земля  у  розривах,  на  вражу  утіху,  
Та  все  ж  не  скорилась,  -  хатина  стоїть!

І  чується  десь,  між  розкатами  злими.
Між  болем,  прокляттями,  смутком  журби.
Хтось  грає  у  тій,  одинокій  хатині..-
Скрипалик  нам  пісню  лишив  по  собі!

То  грай  же,  мій  брате,  щоб  в  пісні  згадалось
Як  отча  хатина  була  молода,
Калина  як  квітом  весні  сповідалась
Верни  нам,  скрипалю,  ті  щедрі  літа!

Я  знаю,  що  зможеш  той  рай  повернути
Чарівнії  звуки  живуть  у  тобі  
Не  можна  душею  нам  рідне  забути,
 Віддати  країну  війні  і  журбі.

Тож,  грай  ще  скрипалю,
Грай  так,  щоб  збудилось
У  серці  кохання  незраджене  знов.
І  вольна  душа  до  рідного  хилилась
Вернулись  в  хатину:  весна  і  любов!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


majra

Я не знаю

Я  не  знаю,  що  тобі  сказати,  
Розійшлись,  як  в  повінь  береги...
Між  печалей  загубилось  свято,
І  весну  засипали  сніги.

Та  чи  треба  тут  щось  говорити,
Доля  розсудила  нас  сама...
Ми  не  вміли  цінувати  літо,
А  тепер  не  тішить  нас  зима.

Задивляюсь  в  душу,  наче  в  небо,
В  глибину,  яка  не  має  дна...
...Як  зробити  перший  крок  до  тебе,
У  надії,  що  прийде  весна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821114
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Валентина Рубан

ВІТАЛЬНА

В  ярмарковий  світлий  час  Гнідинці  вітають  вас
Хлібом  -  сіллю,  короваєм,  за  українським  звичаєм
Вишитими  рушниками  та  веселими  піснями:

Ой,  заходьте  гості  до  нашої  хати.
Сідайте  до  столу.  будем  вечеряти.
Є  вареник,  огірок    і  шкварка,
Для  хороших  друзів  знайдеться  і  чарка.

Уродила  морква,    гарбуз,  бараболя,
Вже  привезли  збіжжя    додому  із  поля.
Веселися  гнідинська  громадо,
Нашим  славним  гостям  господиня  рада.

11.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820958
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Зоя Журавка

СПАСИБІ

СПАСИБІ
Я  дякую  долі,  коханому,  брату,
сестрі  і  подрузі  і  мамі  і  тату.
Сусіди,  спасибі  і  вам  вороги
за  те,  що  уроки  хороші  дали.
За  діток,  онуків,  за  хліб  і  за  сіль,
цвітіння  любистків,  за  сніг,  заметіль,
за  сонечко  в  небі,  за  дощ  і  тепло
І  хочу,  щоб  всім  тільки  добре  було.
Я  не  соромлюсь  казати  спасибі,
до  рідних  горнутись,  сидіти  на  призьбі
І  слухати  спів  соловейка  на  вишні
Спасибі  за  все,  спасибі  Всевишній.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ніна Продан

Я ВСЕ ЗДОЛАЮ



Так  важко  в  грудях,  як  вогнем  палає,
Оцей  нестерпний  біль  понад  усе,
І  не  один  це  день  і  рік  триває
І  кожну  ніч  мене  у  вир  несе.

А  я  в  тім  вирі  –  зірваний  листочок,
Що  вибивається  з  останніх  сил,
Та  де  ж  знайти  той  рятівний  місточок,
Щоби  мене  від  вітру  захистив?

А  вітер  рве…,  його  шалена  сила
В  пориві  грізному  мене  жене
І  хоче,  щоб  негода  підкосила,
Та  тільки  він  не  знає  ще  мене.

Дала  мені  матуся  сильну  волю,
Жадобу  до  життя  понад  усе,
Буть  непохитною,  в  біді  стійкою
І  знать,  що  Бог  надію  принесе.

Я  все  здолаю,  я  в  це  вірю  свято
І  руки  я  до  сонця  простягну,
Адже  у  світі  так  добра  багато,
Дай  Бог  зустріти  не  одну  весну!
08.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820572
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Не Тарас

Я хочу в літо повернутись

Я  хочу  в  літо  повернутись,
До  стиглих  вишень  доторкнутись,
Щоб    бризкав  сік  прямо  в  долоні,
З  смачних  вареників  червоних.

Пірнати  в  воду  у  ставку,
Ловити  рибку  золоту.
На  сонці  мліти  засмагати,
Онуків  плаванню  навчати.

Наскибить  в  миску  кавуна,
Ото  таврійська  смакота.
Та  диню  згристи  до  шкуринки-
Це  не  банан,  не  апельсинка.

Щоб  в  холодочку  -літнє  диво,
З  таранею  ділити  пиво.
В  шезнонзі  книгу  почитати,
Та  в  нарди  з  друзями  пограти.

Упасти  в    сіна  запах  терпкий,
Лічити  зорі  в  літнім  небі.
Там  рано-вранці  на  зорі,
Першим  почути  ку-ку-рі.

Вдихнути  зрілий  хліба  дух-
У  поля  я  один  із  слуг.
Радіть,́      що  Бог  послав  врожай,
У  моє  поле,  у  мій  край.

Тут  влітку  репалась  земля,
Тоді  я  інше  промовляв.
Та  й  дихалось  як  у  парній,
Тому  хотілось  до  зими.

Тепер  сто  раз  волаю:"Ні".
Так  хочу  літа  у  вікні,
Літа  в  смородині,  в  малині,
Тільки  не  зайцем  в  хуртовині.

Я  хочу  в  літо  полетіти,
Туди  де  квітнуть  мої  квіти,
Росу  збирати  у  долоні,
Лишитись  в  літньому  полоні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820569
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Valentyna_S

Запахли ладаном земля і всесвіт

Запахли  ладаном    земля  і  всесвіт.
Зима,  у  ризах  ген  по  видноколо,
Квітчає  вікна  в    білих  лілій    розцвіт,
Лиш  зірці  залишає  шибку  голу.

Затамували  подих  гучні  дзвони
В  очікуванні    ангелів    появи.
Вшанує  нині  людство  у  поклоні
 Дитя  Господнє  і  Марії-Діви.

Усотує  душа  вселенський  спокій,
Сама  немов  у  тозі  з    благодаті.
І  синій  вечір  йде  повільним  кроком
В  Різдво  Ісуса,    найсвітліше  свято.

--Христос  рождається!  —  віншує  небо.
--Славімо    Його!—  в  такт    Україна.
Увінчана  Марія  сяйвом  німба
У  яслах  в  сповитку    тримає  Сина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Мартинюк Надвірнянський

В час Святого Різдва

Пригадалося  літо
В  час  Святого  Різдва,
Грають  барвами  квіти
Там  на  килимі  трав.

Ще  під  горою  зриться
Й  блакитне  джерело,
І  грає  і  іскриться
У  нім  вода  мов  скло

Над  ним  Марія  Діва
Провісниця  життя,
Тримає  на  колінах
Малесеньке  дитя.

Вода  джерельна  плине
Поміж  сади  тече,
І  дивне  світло  лине
З  Маріїних  очей.

І  з  неба  світло  світить    
Лишає  дивний слід.
 Пють  пелюстками  квіти
Небесний  сонця  мід.

Парище.
2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820550
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Паралелізм.

Паралелізм  (грецьк.  parallelos  —  той,  що  рухається  поряд)  —  аналогія,  уподібнення,  спільність  характерних  рис  або  чину.  Найчастіше  трапляється  у  синтаксичних  ситуаціях,  відомих  із  фольклорної  традиції,  принаймні  за  піснями  легендарної  Марусі  Чурай,  в  яких  витворюється  психологічний  П.:  

Як  ми  кохалися,  як  зерно  в  горісі,
Тепер  розійшлися,  як  туман  по  лісі!
Як  ми  кохалися,  як  голубів  пара,
Тепер  розійшлися,  як  чорная  хмара!

На  відміну  від  порівняння  П.  виконує  композиційну  функцію,  пов'язує  певні  мотиви  чи  елементи  стилю  у  художньому  творі,  особливого  значення  йому  надається  у  ліричному  сюжеті,  зокрема  від  доби  романтизму,  коли  пейзаж  втратив  риси  описовості,  набувши  лірично-емоційної  специфіки.  Досить  поширеним  був  цей  прийом  в  українській  поезії.  

Так,  вірш  І.  Франка  "Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся..."  побудований  на  основі  прямого  тематично-синтаксичного  двочленного  П.,  притаманного  народним  пісням.  Водночас  розрізняють  строфічний  П.,  як  у  ряді  сатиричних  поезій  В.  Самійленка  ("Ельдорадо"),  ритмічний  ("Замість  сонетів  і  октав"  П.  Тичини,  де  враховується  принцип  чергування  строфи  та  антистрофи),  звуковий,  часто  у  вигляді  панторими.  Подеколи  поряд  із  прямим  П.  вживається  і  зворотний  П.,  де,  попри  частку  "не",  підкреслюється  не  відмінність,  а  збіг  основних  рис  зіставлюваних  явищ:

Не  милуй  мене  шовково,
Ясносоколово  (П.  Тичина).

Паралелізм  в  поетиці,  тотожне  або  схоже  розташування  елементів  мови  в  суміжних  частинах  тексту,  які,  співвідносившись,  створюють  єдиний  поетичний  образ.

«Ах,  якби  на  квіти  не  морози,
І  взимку  б  квіти  розцвітали;
Ох,  якби  на  мене  не  журба,
Ні  про  щось  би  я  не  сумувала...»

П.  такого  роду  (образ  з  життя  природи  і  образ  з  життя  людини)  поширений  в  народній  поезії;  інколи  він  ускладнюється  введенням  заперечення  та  іншими  прийомами:

«Не  билиночка  в  чистому  полі  зашаталася  —
Зашаталася  безпритульна  моя  голівонька...».

П.  рано  був  освоєний  письмовою  літературою:  на  нім  багато  в  чому  заснований  поетичний  стиль  Біблії.  Розробкою  його  є  3  прадавніх  фігури  грецької  риторики  (ізоколон  —  подібність  довжини  членів,  антитеза  —  контраст  сенсу  членів,  гомеочельовтон  —  подібність  закінчень  в  членах).  По  аналогії  з  описаним  словесно-образним  П.  інколи  говорять  про  звуковий  П.  (алітерація,  рима),  про  ритмічний  П.  (строфа  і  антистрофа  в  грецькій  ліриці),  про  композиційний  П.  (паралельні  сюжетні  лінії  в  романі)  і  т.п.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Радіємо народженню Ісуса

Цілуються  сніжинки  у  різдвяний  вечір,
Сіяє  перша  зірка  над  вертепом.
Пречистий  сніг  лягає  на  земельні  плечі,
І  на  душі  так  радісно  і  тепло.

Земля  в  чуттях  врочиста,  і  святкове  небо,
І  сріблом  обіймає  місяць  храми.
Хіба  для  щастя  більшого  людині  треба?
Це  ж  світло  Боже  нам  розкрило  брами.

Радіємо  народженню  Ісуса  знову,
Що  воскресає  віру  і  надію.
Спасителя  любов  -  для  нас  життя  основа,
Щоби  не  втратили  добро  Месії.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820456
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Веселенька Дачниця

ЛЮБОВ І ВІРА - ДВА КРИЛА

[b]Л[/b]    ину  в  далекий  край,  де  квітувала
[b]Ю[/b]  ність  наша,  років  розмай.  Сльозою
[b]Б[/b]    рались  очі  у  мами.  Хилила  голову,
[b]О[/b]  бличчя  ховала,  коли  з  журбою
[b]В[/b]  дорогу  далеку  нас  проводжала

[b]І[/b]    на  чужині  шануватись  казала.

[b]В[/b]  же,  як  зорі,  роки  ті  далекі.  Діти
[b]І[/b]    внуки,  наче  лелеки,  до  бабці  летять.
[b]Р  [/b]азом  щоб  зігрітись,  щоби  порадіти,
[b]А[/b]  ж  голоси  їх  веселі  далеко  дзвенять.              

[b]Д[/b]  ружно  живіть  і  світіть!  Лиш  не  тлійте!
[b]В[/b]  іра  і  правда  хай  буде  глава,
[b]А[/b]  коли    важко    -  вистоять  умійте!

[b]К[/b]  ажу  своїм  дітям  мами  слова  
[b]Р[/b]  адійте  життю,  як  раділа  бабуся.
[b]И  [/b]хоч  у  мене,  як  лунь  голова      
[b]Л  [/b]юбити  і  вірити  не  розучуся…
[b]А  [/b]нашій    бабусі  –  пошана  й  хвала.  
                                                                                                             19.12.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. "БЛАГОСЛОВИ, БОЖЕ!…"

[i]Роде  наш,  вслухайся:  то  співає  Мати-Берегиня  колискову  Новонародженому  Сонцю.  А  може,  то  промовляє  словами  одкровення  чи  молитви  до  нас,  земних,  втілена  Оранта-Богородиця,  сповиваючи  сина  Ісуса,  своє  Небесне  Немовля  –  «Світло  від  Світла».
Живе  пісня,  живе  віра,  поїть  коріння  нації  пам’яттю  її  предків.  Сьогодні  вони  при  нас  за  святвечірнім  столом,  добрі  духи  –  хоронителі  роду,  що  наповнюють  оселю    любов’ю  і  злагодою,  прощають  гріхи,  звільняють  від  боргів.  Ми  частуємо  їх  кутею,  запалюємо  ритуальну  свічку,  бо  так  вже  ведеться,  що  на  Святий  вечір  вогонь  горить  від  зорі  до  зорі.  А  потім  збираємо  для  них  у  далеку  дорогу  вираю  їстивну  офіру  «коляду»,  а  вони,  у  гомінливих  масках  ряджених  щедро  посівають  світлицю  зерном,  віншуючи  «сійся-родися…».  А  ще,  дбаючи  про  наш  статок,  ведуть  по  хаті  «Козу»,  бо  за  повір’ям,  ця  козовидна  істота  не  що  інше,  як  Душа  Лану,  котру  переслідують  завзяті  женці,  а  вона  ховається  в  останньому  снопі.  Ось  він,  різдвяний  Дідух,  у  святому  куті,  під  образами…
І  святочна  хата  –  вже  не  просто  хата,  а  храм,  де  нема  місця  поганій  мислі,  поганому  слову,  поганому  вчинку.  Тут  батьки  в  пошанівку  у  дітей,  тут  у  мирі  родина,  а  коли  хто  відсутній,  тому  хай  легенько  згадається,  де  він  здоров  повертається,  бо,  за  вкраїнським  звичаєм,  велике  для  чоловіка  горе  –  не  поспіти  додому  на  Багату  Кутю.
Чуєте,  як  урочо  лине  у  різдвяну  ніч  колядка,  сповіщаючи  хатнім  і  подорожнім  про  уродини  Бога.  Тож  пильнуйте  колядку  та  веселітеся,  українці!  Сьогодні  Він  з  нами  –  Той,  хто  окрилить  наші  душі,  вознесе  їх  до  неба,  очистить  від  скверни,  наділить  святістю  і  благородством;  хто  оберегами  пісні,  легенди,  повір’я  розповість  про  перемогу  світла  над  темрявою,  добра  над  злом.  Він  завітає  в  господу  вертепом  і  Вифлеємською  зіркою,  що  зійде  з  неба,  благословляючи  нас  на  щастя,  здоров’я  і  многая  літа.
[/i]
[color="#ff0000"][i]«Мовит  батечко,  мовит:
-  Най  Вас  Бог  благосло́вит
Вифлеємською  тов  звіздою,
Тов  Різдвяною  Колядою!

Мовит  матінка,  мовит:
-  Най  Вас  Бог  благосло́вит
Місяцем,  зірочками  –  
Краснов  жо́нов  та  діточками!»

-Христос  ся  раждає!
-Славімо  Його!
[/color]
З  авторської  передмови  до  збірника  [b]«Колядки»[/b].  –  Львів:Каменяр,  1990.
[/i](Першого  пісенника  колядок  у  пострадянському  просторі  Галичини,  підготованого  до  друку  у  стінах  Львівського  музею  історії  релігії).

На  фото:  ілюстрація  художниці  [b]"Колядок"[/b]  -  на  жаль,  уже  покійної,  ЗЕНОВІЇ  ЮСЬКІВ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820446
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Сіроманка

ВЕРТЕП З ГАЛИЧИНИ, переспіваний на новий лад…

[color="#ff0000"][i]Наближається  Різдво...  А  яке  ж  Різдво  без  вертепу?..  
Хочу  всю  Громаду  Клубу  Поезії  запросити  у  засніжений  різдвяний  Львів  (не  тільки  сьогочасний,  а  й  на  відстані  20-річчя),  коли  в  Галичині  відроджувались  забуті  давні  обряди  вертепної  Коляди.  Тоді  юна  авторка  цих  рядків  влилася  в  єдиний  україномовний  Театр  "МЕТА"  (Молодіжний  Експериментальний  Театр  Аматорів)  і  бродила  через  різдвяні  дні  і  ночі  святочними  вулицями  рідного  міста,  даруючи  перехожим  радість  чудових  вертепних  текстів,  записаних  на  фольклорних  практиках  під  час  навчання  на  філологічному  факультеті  Львівського  національного  університету  ім.  Івана  Франка.
Як  літератор  признаюся,  що  де-не-де  вносила  маленькі  правки,  аби  рима  складалася...

А  зараз...  на  відстані  Часу...  враховуючи  обставини  Сьогодення,  вертеп  тих  часів  набуває  нового,  особливого  звучання.  Отож,  вітаю  усіх  з  Різдвяною  Великою  Колядою,  що  наближається  -  МИРУ,  ЗЛАГОДИ,  БОЖОЇ  ЛАСКИ  Вам  і  Вашим  оселям...[/i][/color]
               
І  ПАСТУХ:  Слава  Богу,  добрі  люди,
І  мир  цьому  дому,
Щоб  вас  щастя  не  минало  
У  році  Новому.

 ІІ  ПАСТУХ:  Дякуєм  Вам,  Господарі,
Що  в  хату  пустили  –  
Бідних  людей,  як  то  кажуть,
До  себе  приймили.

АНГЕЛ:  Приношу  Вам,  люди  божі,  веселу  новину  –  
Породила  в  Вифлеємі  Діва-Мати  Сина.
Христос  народився  –  
Ірод  засмутився,
І  на  Бога,  на  Ісуса,
Дуже  розгнівився.
А  ми  взяли  Бога-Сина
Під  своє  серденько.
Радій,  радій,  Україно,
Земле  наша,  Ненько!

І  ПАСТУХ:    Захисти  нас,  наша  Матко,
У  лихій  годині,
Бо  велика  нам  пригода
Стала  в  полі  нині.

ІІ  ПАСТУХ:  Збилися  ми  геть  з  дороги
Від  свойого  стада,
Темна  нічка  нас  застала  –  
Тру́дна  на  то  рада…

ІІІ  ПАСТУХ:  Довго  ми  блукали  в  полі  –  
Сіли,  бо  втомились,
І  приклякли  на  коліна  –  
Богу  помолились.

І  ПАСТУХ:  Помолились  Царю-Богу,
Лягли  у  долині,
І  заснули  теплим  сном,
Неначе  в  хатині.
ІІ  ПАСТУХ:  Але  раптом  серед  ночі
Нам  зірвала  ясність  очі,
Ми  злякані  повставали
І  не  знали,  що  ся  діє  –  
Чи  огонь,  а  чи  пожежа,
Небо  аж  жаріє…

ГАЛИЧАНКА:  Усе  небо  червоніє
І  земля  палає,
Як  згадаю  про  свій  нарід  –  
Серце  завмирає.

ГАЛИЧАНИН:  Страх  мене  збирає,  браття,
Як  собі  згадаю,
Як  плило  життя  давніше,
Наче  у  тім  раю.
Усі  віри  ся  тримали,
Старших  поважали,
І  друг  друга,  як  брат  брата
З  біди  виручали.

ГАЛИЧАНКА:   А  тепер,  о  Боже  милий,
Нарід  знову  тратить  сили  –  
Вже  з  десяте  покоління
Двигає  тяжке  каміння,
Ані  вмерти,  ані  жити  -
Тілько  пута  волочити…

ГАЛИЧАНИН:  Подивіться,  в  чистім  полі
Могили  розриті  –  
І  забули  про  них  люди  
В  новім  лихолітті…
Новий  Ірод  на  Вкраїні  
Лихо  й  розбрат  сіє:
Вкрав  нам  волю,
Вкрав  нам  Бога,
Губитель  Месії…

І  ВОЇН:  Тихше  будьте,  що  за  шум,
       Що  вже  Ірод  вас  почув?

ІІ  ВОЇН:  Що  за  збір  ви  тут  зібрали,
Проти  кого  бунт  підняли?

ВОЇНИ  [i](разом)[/i]:  Може  тут  Ісус  між  вами,
То  признайтесь  перед  нами.

ІРОД:  Я  ж  бо  цар  ваш  –  і  над  вами
Буду  панувати.
Хто  посміє  проти  мене
Меча  підіймати.
Замовчіть  мені,  прокляті,
Бо  загинете  в  сій  хаті.
Я  на  смерть  усіх  скараю,
Як  дитя  те  не  впіймаю…

І  КНЯЗЬ:  Ой,  дитино,  Божий  Сину,
Ти  вродивсь  в  лиху  годину.

ІІ  КНЯЗЬ:  Бо  цар  Ірод  розізлився,
Що  Син  Божий  народився,
І  боїться  він  малого,
Щоб  не  зняв  корони  з  нього.

ІІІ  КНЯЗЬ:  Ірод  воїв  посилає,
По  дорогах  виряджає,
Щоб  усіх  в  неволю  брати,
Малих  діток  убивати.

ВСЯ  ГРОМАДА:  А  ми  зброю  підіймемо  –  
Проти  Ірода  підемо,
Захистим  Дитятко  Боже,
Нам  в  біді  воно  поможе!

СІЧОВИЙ  СТРІЛЕЦЬ:  Я  український  Стрілець  Січовий,
Я  невловимий  орел  степовий,
Гуляю,  літаю  –  правдоньку  шукаю,
А  за  неправду  голови  стинаю.

СМЕРТЬ:  Є  на  тебе,  людожере,
В  нас  шабля-розплата,
Оце  тобі,  ненажеро,
Темненькая  хата…

         [i](СМЕРТЬ  вбиває  ІРОДА).[/i]

АНГЕЛ:  Тут  я  сповню  ласку  Божу
       І  всім  скривдженим  поможу!

ДЗВОНАР:  На  Вкраїні  дзвонять  дзвони,
Линуть  степом  срібні  тони.
Дрижать  правди  супостати,
Бо  прийшов  вже  час  розплати.
І  між  пастирів  убогих
Розкуються  руки  й  ноги.
Нарід  кинеться  завзято  –  
Встане  Правда  сторозп’ята.

АНГЕЛ:  Гей,  вставайте  всі  родини  –  
Слава,  слава  для  Вкраїни.
Зглянься,  Христе,  Божий  Сину,
В  день  Різдва  на  Україну.
Зійшли  зіроньку  яскраву,
Щоб  звістила  тую  славу!

І  ПАСТУХ:  Ой  Дитино,  Божий  Сину,
Дай  для  нас  щасливу  днину.

ІІ  і  ІІІ  ПАСТУХ  (разом):  Пошли  віру  і  свободу
Українському  народу.

ГАЛИЧАНИН:  Дай,  Ісусе,  людям  волю!

ГАЛИЧАНКА:  Україні  добру  долю!

ВСЯ  ВЕРТЕПНА  ГРОМАДА:  Ми  тя  будем  величати,
Ім’я  Боже  вихваляти.

КОЛЯДА:  «Вселенная,  веселися
Бог  від  Діви  днесь  родився
Во  вертепі  со  бидляти,
Которому  ся  вкланяти
Царіє,  царіє  приходять…

Пастиріє  прибігають,
Сопілками  вигравають  –  
Пізнавши  Бога  рожденна,
Від  Марії  воплощенна  –  
Чистої,  Чистої  дівиці…

Пастирям  уподобімся,
Рожденному  поклонімся,
Щоби  зволив  мир  нам  дати,
Скорби  в  радість  преміняти  –  
Віруєм,  віруєм  во  Него».


[i]Діючий  вертеп  із  села  Мальчиці  Яворівського  району  Львівської  області.
[/i]
[i]Рік  запису  1989,  для  Великої  Коляди  ТЕАТРУ  "МЕТА"  (Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів)  у  місті  Львові.
[/i]

На  фото:  авторка  в  незабутній  час  розквіту  Великої  Коляди  у  Львові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819920
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Анаколуф.

Анаколу́ф  (дав.-гр.  ανακόλουθον  ‘непослідовний,  неузгоджений’)  —  синтаксична  конструкція,  що  не  відповідає  загальноприйнятим  нормам,  полягає  в  граматичній  неузгодженості  членів  речення.  

Наприклад:  «На  сто  колін,  перед  стома  богами  //  Я  падаю:  прийди  мені,  прийди!»  (І.  Драч)  —  замість:  Прийди  до  мене.

Анаколуф  підкреслює  відтінки  емоцій  того,  хто  говорить,  свідчить  про  його  внутрішній  стан  (найчастіше  —  схвильованості),  слугує  засобом  створення  комічного  враження,  інтонацій  живої  розмовності  тощо.

Як  стилістична  фігура  вживається  для  характеристики  мови  персонажів,  зокрема  —  задля  комічного  ефекту,  як  у  комедії  М.  Куліша  «Мина  Мазайло»,  в  якій  розкривається  однойменний  персонаж:  «Жодна  гімназистка  не  хотіла  гуляти  —  Мазайло!  За  репетитора  не  брали  —  Мазайло!  На  службу  не  приймали  —  Мазайло!  Од  кохання  відмовлялися  —  Мазайло!  А  він  знову:  „Вам  чого?  —  питаю“».  

Анаколуф  почасти  вживається  у  ліриці  задля  посилення  експресії  поетичного  мовлення,  надання  їй  особливого  колориту,  постаючи  різновидом  вільності  поетичної:

На  рожево  сміються  таксі,
На  чорняво  ридають  каштани.
Ще  не  всі,  ще  не  всі,  ще  не  всі
Відпекли  недоспівані  рани.  

Ще  один  приклад:  Опухла  дитина  —  голоднеє  мре…  (Т.  Шевченко)

Аби  надати  своєму  твору  експресивності,  поети  та  письменники  різних  епох  і  течій  застосовують  анаколуф  навіть  в  авторському  мовленні.  
Анаколуф  зустрічається  у  великих  майстрів  літератури  -    О.Пушкіна,  М.  Лермонтова,  Ф.  Тютчева,  С.  Єсеніна,  Б.  Пастернака  та  ін.

Усердно  помолившись  богу,
Лицею  прокричав  ура,
П  р  о  с  т  и  т  е,    б  р  а  т  ц  ы,    м  н  е    в    д  о  р  о  г  у,
И    в  а  м    в    п  о  с  т  е  л  ь    у  ж  е    п  о  р  а.  
(О.Пушкін)

Тут  між  першим  і  другим  двовіршем  пропущені  слова  ("я  кажу"),  другий  двовірш  не  буде  взятий  в  лапки  як  пряма  мова.  І  анаколуф  полягає  в  тому,  що  дієприслівникові  звороти  перших  двох  рядків  з'єднані  з  другим  двовіршем  без  проміжної  ланки  до  мови,  яка  прозвучить  у  другому  двовірші.

Як  явище  синтаксичної  неузгодженості  в  реченні,  Анаколуф  слід  відрізняти  від  Амфіболії  і  Солецизму,  які  є  порушенням  морфологічних  і  граматичних  норм  літературної  мови.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819989
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Волинянка

НІчна фантазія

Ніч,  мов  чорна  кішка,
Забігла  до  кімнати,
Сховалася  під  ліжком,
І  стала  колихати.

Поклала  під  подушку
Солодкі  мрії-сни,
Промуркала  на  вушко:
-  Засни…  Засни…  Засни…

Клубком  в  ногах  вмостилась,
Спокоєм  зігрівала,
Сама  в  вікно  дивилась
І  зорі  рахувала.

Ми  з  нею  двох  в  кімнаті,
 Під  покривалом  сну.
І  мрії  снять  крилаті
Про  юності  весну.

І  світлячками  зорі  
Моргають  за  вікном,
Яскраві  неозорі
Під  темряви  сукном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819933
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Надія Башинська

НОВИЙ РІК ІДЕ ДО ХАТИ!

З  НОВИМ  РОКОМ!  ЛЮБІ  МОЇ  ДРУЗІ!
ЗИЧУ  ЩАСТЯ  ВСІМ  У  НОВОМУ  2019  РОЦІ!
ХАЙ  МИР  ПРИНЕСЕ  ВІН  НА  НАШУ  СВЯТУ  ЗЕМЛЮ!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
У  міста  іде  і  в  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Новий  рік  веселим  буде,  то  ж  радіймо  йому,  люди!
Про  здоров'я  будем  дбати,  і  в  труді  усі  зростати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Щоб  калина  під  віконцем,  наливалось  жито  сонцем.
З  чебрецю  та  рути-м'яти  бігла  стежечка  до  хати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
Поспішає  в  місто  й  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 02.01.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА МИТЬ

Єдина  мить,  коли  із  грудня  в  січень,
Коли  новий  почато  календар.
Так  з  року  в  рік,  без  клятви  і  освідчень,
П’ємо  життя  по  краплі,  як  нектар.  

Роки,  мов  птахи,  мають  дужі  крила,
Несуть  нам  миті  в  сиву  далину.
І  білі  хмари,  мов  життя  вітрила,
Приносять  солод  з  смаком  полину.

І  крізь  роки,  коли  стомились  крила,
Коли  почавсь  останній  календар.
Збираємо  в  кулак  останню  силу,
Життя  свого  тримаючи    удар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Дружня рука

Зазвичай лають Старий рік

[i]Зазвичай  лають  Старий  рік,
Шкодують  добрих  слів,  до  строку  виганяють  з  хати.[/i]
А  рік  цей  ще  не  раз  до  нас  пошле  послів,
І  їх  нам  вже  не  вийде  витурити  з  хати  …

Одні  прийдуть,  щоб  нам  щось  нагадати,
Буває,  що  не  раз  важливе  відберуть,
А  інші  просто  можуть  обійняти,
І  шкодуватимемо  ми,  що  тільки  промайнуть  …

А  рік  Старий,  вже  сивина  на  скронях,
І  борода  звисає  до  землі,
А  Молодий  несеться  на  крилатих  конях,  
Дивись,  вже  підлітає  до  межі  …

Обнялись  міцно,  тихо  постояли,
Про  щось  шепочуть,  що  не  для  людей,
Коли  прощались,  шапки  свої  зняли,
І  руки  притискали  до  грудей  …

Старий  просив  так  дуже  молодого,
Щоб  доробив  усе,  що  той  почав,
А  молодий  у  відповідь  старому
Тільки  сміявся,  тільки  жартував  …

З  очей  старого  впали  гіркі  сльози:
Не  встиг  завершити  все  те,  що  розпочав  ...  
Серйозним  став  юнак,  п'ять  слів  сухої  прози:
Закінчити  усе  почате  обіцяв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819579
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Єгорова Олена Михайлівна

Чай судьбы

Я  приготовлю  лучезарный  чай,
В  котором  запах  тот  весенний  нежный,
Напевы  ввысь  взлетевших  птичьих  стай
С  восторгом  легким  юности  безбрежной

И  угощу  ним  всех  друзей  своих,
Что  наслаждались  так  напитка  вкусом
И  могут  в  нем  черпнуть  волшебный  штрих,
Как  за  плечами  быль  с  огромным  грузом…

Наполню  лепестков  любви  сполна
И  красоты  с  надеждой  доброй,  верой,-
Пусть  жизнь  дается  нам  всего  одна,
Как  все  познания  с  ценой  ее  и  мерой

Чай  с  радужностью  света  в  небесах,
С  цветущим  лета  теплым  ароматом
И  отблеском  мечтательным  в  глазах
Влюбленности  и  бурности  набата…

Еще  могу  наполнить  емкость  чаш
Осенним  ярким  даром  листьев  в  злате,
Чтобы  пополнить  жизни  ералаш
Подарком  славным  к  очень  мудрой  дате…

Весь  пыл  вскруживши  среди  кутерьмы,-
Испить  до  дна  чай  с  тонкого  бокала,
Заваренный  из  снежных  вьюг  зимы,
Хрустального  метельного  вокала…

За  этим  чаем  с  необычных  грез
Хранится  исцеление  судьб  в  титрах,
Сплетение  тернистости  и  роз
В  стремлениях,  решениях,  молитвах…
30.12.2018г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819533
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Валентина Малая

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

[color="#5900ff"][i][b]
Ці  частівочки  простенькі  ,дещо  трішечки  жорсткенькі
Новий  рік  розпочинаймо,  в  унісон  їх  заспіваймо.
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

Ой,пустіть  свиню  до  хати  =  збільшить  пенсії  й  зарплати
Зробить  жирним  гаманець  .А  проблемам  всім-кінець!
Й  кабана  впустіть  до  пари  =  будуть  повними    стожари.
І  розмноження  й  приплоду  буде  більше  у  народу!

В  кого  статки  замалі-ви  звертайтесь  до  свині…
Й  вам  сальця  перепаде  й  м'яса    також  =  де-не-де…
Хто  свинею  був  завжди  ,то  до  них  ти    не  ходи…
-виросте  свиняче  рило…й  ратиці  ==  таке  от  діло…

І  присниться  тим  «ку-ку!»,в  кого  рильце    у  пушку.
Й  Хто  свинячить  й  поросячить,тим  СВИНЯ  також  «віддячить».
Щоб  було  усе  гаразд  у  ґаздинь  та  і  у  ґазд-
СВИНКУ  в  хату  ви  впустіте  ,нагодуйте,обігрійте  .

Хто  глузує  над  народом,той-  свинячої  породи.
Таких  треба  кабанів-на  шашлик  ,а  чи  у  хлів…
Зустрічаймо  РІК  СВИНІ!Хто  засне,та    то  вже-  ні!
ГОЛОСУЄМО  ЗА  МИР,  український    орієнтир!

***
Рік  СВИНІ-цікава  штука....=Благодать,  а  чи  наука??  
Заохочення  чи  пряник,  чи  з  гірчинкою  медяник.  
Правда  ,а  чи  очі  й  п"ятки...Що  несе  нам  ПОРОСЯТКО??  
Чисте  рильце  чи  в  пушку,Гірку  долю,чи  м"яку???  

Чи  худі  чи  жирні  статки?  НЕСІТЬ  МИР  НАМ  ,ПОРОСЯТКИ!  :))
Україну  підніміть  й  на  добро  благословіть!
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!

30.12.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА ЗИМА

(Пісня)
Біля  битих  доріг
Піднялися  у  небо  тополі.
Ще  не  падає  сніг,
Та  покрила  уже  сивина.
Відлітають  пташки,  
Відлітають  у  вирій  до  болю.
Насувається  знову.  
Білим  килимом  суне  зима.

Зупиніться  роки,
Зупиніться  на  хвилю  в  дорозі.
Не  настав  ще  той  час,
Щоб  дивитися  смерті  в  лице.
Бережімо  тепло,  
Бо  тепло  не  замінять  морози,
Лиш  мороз  до  Різдва,
Казку  в  гості  до  нас  принесе.

Біля  битих  доріг
Піднялися  у  небо  тополі.
Ще  не  падає  сніг,
Та  покрила  уже  сивина.
Відлітають  пташки,  
Відлітають  у  вирій  до  болю.
Насувається  знову.  
Білим  килимом  суне  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819398
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Олекса Удайко

ПОЕТУ

                       [i]Всіх    своїх  друзів  і  поетів  
                       Віітаю  з  Новим  роком,  що
                       бреде  до  нас,  продираючись
                       через  лісову  гущавину  і  замети…  
                       Під  ялинку  кладу  свої  «мудрагелики»
                       як  жартівливі,  але  корисні  побажання…  
                       [b]ВСІМ  ПОЕТАМ  [/b]    –
                                                                                     класикам  і…  не  дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети  –  «законники»    слова,
cкажу  вам,  читачу…    Якраз  –
коли  є  ідея,  і  мова…
І  рими,  і  ритм  –  про  запас.
 
Ідея  приходить  зненацька  –
шукай  трібні  образи!  Дій!
Вагань  тут  не  треба  багацько:
фантазія  –  творчості  вій*!
 
Не  треба  віршів  про  погоду  –
вивчаю  щоденно  прогноз!
Й  газетярський  стиль  –  не  в  угоду:
пощо  бредослівний  пронос?..

А  ще:  нецікаві  присвяти,
який  би  не  був  ювілей  –
це  там,  у  компаніях  м’ятих
розхлюпуйте  мід  і  єлей…

Іще  одна  річ  делікатна
хвилює  ло  скону  мене…
Бо  то  вже  є  тема  «відкатна»,
що  кожного  з  нас  не  мине...

Усе,  що  додумано,  зайве:
поетова  річ**  -  як  оргазм!
Ловіть  словотворення    кайфи:
канони  тут  –  
                                       сущий    маразм!

В  ходу  –    поетичні  дуелі:
вони  нам  загострюють  зір…
Вода  мов  джерельна  із  гір  –
премудрі  Хайяма  газелі
(по  праву  гордиться  ним  Схід)  –
цінніші  оракулів  від...

Такі  ось  мої  мудрагелі,
немов  солов’я  "дикі"  трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут  –  як  магічна  сила  майстерності
**Позиція.  поведінка,  діяння.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 29.12.2018


ТАИСИЯ

Музыкальная эпоха

Глинка      и    Пушкин.

Со    студенческих    лет    не  померкнет    вовек
Тот    концерт    композитора    Глинки.
И    представьте    себе  -    это  тот    человек,
Кто    родился    в    Смоленской    глубинке…(1804  –  1857гг.)

Глинка  жил    и    творил    в    удивительный    век.
Современник-поэт    -    всем  известен:
Пушкин    старше    его    был  всего    на    5    лет.
Их    союз    был    весьма    интересен!

И  с  тех    пор  эти    оперы    гордо    звучат.
Героический  дух    в    них    витает.
Ведь    народ    в  них    впервые,    и  каждый    солдат…
Гениальную    роль    исполняют.

В  музыкальной  среде  –  19  век…
Появилась    «Могучая    кучка»
Композитор    Балакирев    создал    квинтет.
А  ведь    каждый    из    них    -    самоучка…

Это  был  небывалый    в    искусстве    прорыв!
Удивили    наследники  Глинки.
Воплотили    они    в    самобытный    мотив  –
Все    идеи    далёкой    глубинки…

И  с  тех  пор    рукоплещет  тем  гениям    мир!
И  вещает  о  них  благодарный    эфир…
============================
В  музыкальном    мире  -  это  была  настолько    знаменательная    эпоха,
Её  невозможно    осветить    одним    стихотворением.
Удивительно  то,  что  Глинка  и  Пушкин  плодотворно  сотрудничали.
Романс  Глинки  «  Не  пой  красавица  при  мне»-  на  стихи  Пушкина.
А  поэма  «Руслан  и  Людмила»    -  побудила    композитора  к  созданию  оперы.
«Я    помню  чудное    мгновение»-  поэт  посвятил  Анне  Керн.
А  Глинка  всем  на  удивление  –  влюблён  был    в  её  дочь-  Екатерину  Керн.
Ей    и  посвятил    -  одноимённый  романс.
Глинка  создаёт  оперы  –  «Иван  Сусанин»  («Жизнь    за  царя»),
«Руслан  и  Людмила»,  «Тарас    Бульба»…
Сотрудничество    великих  гениев  прервала  трагедия,
Умолк  поэт!    Это  известие  пронзило  болью    весь    мир  и    Глинку…
«  Могучая  кучка»    открыла    новых  композиторов.
Это  –  Балакирев,    Кюи,    Римский  –  Корсаков,  Мусоргский,  Бородин.

23.  12.  2018.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818699
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Галя Костенко

До року Свині

Летять  дні  й  тижні  дуже  стрімко,
Ще  нас  Cобачка  стереже,
Та  на  підході  пані  Свинка,
Астрологи  їй  протеже.

Тваринка,  скажем,  незвичайна,
Суперзвичайністю  уже,
В  фольклорі  місця  їй  не  мало,
У  комплімент  ніхто  не  жде...

Тваринка  дуже  українська,
З  давніх  даве́н  так  повело́сь:
Якщо  господар  –  тримай  свинку,
Хвала  їй  потім  за  столом!

Сказати  варто  вже  про  сало,
Національну  нашу  славу!
В  часи  татарської  навали
Предків  життя  урятувало.

Найкраща  їжа    українця  -
На  чорнім  хлібі  сала  скибця,
І  лікарі  зізнались  тут,
Що  необхідний  це  продукт!

До  свинки  є  одне  прохання:
Попросим  дуже  ми  її  -
(Відмовитись  готові  навіть
Від  страв  з  свинини  на  обід):

Глибокі  вирий  ти  канави
На  пів  периметру  держави,
Щоби  нахабний  наш  сусід
Не  ліз,  куди  йому  не  слід!

Вже  рік  прийде́шній  дуже  скоро
Нам  піднесе  якусь  свиню,
Та  у  німецькому  фольклорі
[b]Dieses  Bezeichnis  ist  zum  Glück![/b]

Тож,  як  обізнані  лінгвісти,
І  знаєм,  як  це  розуміть,
Тлумачить  маєм  песимістам,
Що  щастя  всім  чекати  слід!

На  це  ми  саме  й  налаштуймось,
Свиня  хай  буде  в  поміч  нам!
Із  Новим    роком  привітаймось,
Всім  миру,  злагоди  й  добра!!!

[b]Dieses  Bezeichnis  ist  zum  Glück[/b]  (нім.-    Це  поняття  на  щастя)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818837
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Інна Рубан-Оленіч

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

Щось  у  мене  ніс  свербить,
Значить  скоро  будем  пить.
Я  шампанське  відкриваю  -
І  до  липня  не  вживаю.

                                                     Хто  ж  то  там  замети  гріє,
                                                   Синє  око,  синій  нос.
                                                   Я  гарненько  придивилась,
                                                   То  ж  дрімає  Дід  Мороз.

Просинаюсь,  щось  не  так,
У  кімнаті  в  нас  їжак.
Він  зелений  колір  має,
І  чогось  мені  моргає.

                                                 Рік  Новий  уже  в  дорозі,
                                                 Я  ж  гружуся  на  морозі:
                                                 Який  треба  банк  накрить,
                                                 Щоб  по–людськи  відпочить.

Прочитала  в  інтернеті,  
Що  Снігурка  у  декреті.
За  відведену  платню
Я  Снігурку  заміню.

                                                     Без  доріжок  гір  в  рік
                                                     Йшла  зима  на  Новий  рік.
                                                     Ожеледі  наробила,
                                                     Ледве  носа  не  розбила.

Що  за  свято  -  Новий  рік?
Таке  буде  як  торік
Всі  вітають  залюбки
Потім  ставлять  синяки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818696
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Коханій

Я  дякую  тобі  кохана,
За  нерозтрачену  любов.
За  те,  що  ти,  мов  зірка  рання,
Для  мене  засіяла  знов,
За  почуття  що  розбудила,
У  серці,  ніби  яблунь  цвіт,
За  те,  що  серце  полонила,
Коханням  хочеться  п"яніть.
За  ті  п"янкі  зимові  ночі,
За  ту,  безмежну  благодать,
І  за  твоі  щасливі  очі,
Що  не  дають  ночами  спать.
Дивлюсь  на  зорі  я  ночами,
Злітаю  в  небо  ніби  в  сні,
З  цвітом  черемхи,  з  солов"ями,
Чекаю  новоі  весни.
І  хочеться  п"яніть  від  пісні,
І  в  небо  лебедем  злетіть,
Дав  Бог  мені  кохання  пізнє,
Дав  Бог  мені  тебе  зустріть,
Від  почуттів  душа  співає,
Співає  серденько  моє,
Я  славу  Господу  складаю,
За  те,  що  Ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Нірвана (гумореска)

Захотілось  мені  на  дивані,
Погрузитися  тілом  в  нірвану.
Відключив  я  всі  прилади  в  хаті,
Випив  чарку,  став  медитувати.
Вже  і  в  стан  увійшов,  вже  на  небі,
Ніби  більше  нічого  й  не  треба,
Тут  кума  завітала  в  гостини,
Півень  смажений  в  неі  в  торбині,
Ще  й  вареників  ціла  макітра,
І  кума,  мов  троянда  розквітла.
Кума  думала  зразу  що  п"яний,
Бо  ж  не  знала,  що  я  у  нірвані.
Вона  зразу  подумала  може,
Я  лежу,  бо  заслаб,  боронь  Боже.
До  чола  доторкнулась  губами,
Під  сорочку  полізла  руками,
Щоб  почути  як  серце  у  грудях
В  мене  б"ється,  чи  не  занедужав?
Як  відчула  що  б"ється  серденько,
Притулилась  до  мене  гарненько,
В  мене  серце  від  щастя  тріпоче,
Я  відчув  що  вареників  хочу.
Випив  чарку  горілки  з  кумою,
Та  за  лапу  взяв  півня  рукою,
З"ів  вареників  миску  в  сметані,
І  начхать  мені  вже  на  нірвану.
Захотілося  свята  й  для  тіла,
Кума  зіркою  вмить  заясніла,
Ми  щасливі  з  кумою  в  коханні,
І  навіщо  нам  ваша  нірвана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Світла (Імашева Світлана)

На зламі…

На  зламі  криз,  на  зламі  доль,
В  тяжких  конвульсіях,  потроху,
Час,  вічний  Всесвіту  король,
Нову  народжує  епоху  –  
Новітніх  цінностей,  ідей  –  
Чи  ж  Духу  уціліють  храми?  –  
Новітніх  –  розумом!  –  людей,
Котрі  не  мислять  буть  рабами.

Планети  первородний  біль,
Немов  стилет,  їм  серце  крає,
Мистецтва  витончений  стиль
Нащадкам  в  гени  заплітає.
Для  них  –  поезії  Едем,
Краса  земна,  ясна  і  зрима,
Їх    Дух  –  від  Вишнього  тече,
Карбує  правду  в  точні  рими…

Та  в  мить  новітнього  витка,
Коли  важливий  кожний  фактор,
Безумця  хижого  рука
Війни  запалює  реактор…
Йде    небувала  і  глевка
Нова  епоха  –  діла  й  мислі,
А  час  спливає,  мов  ріка,
Й  життя  над  прірвою  зависло…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818654
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте,
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес.

Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти,
Узорами  на  сніжному  гіллі.

Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!

Зима  манірна  і  вельможна  пані,  
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Леся Утриско

Як боліло

Несли  хрест  -  за  ним  і  тіло:
Ох  боліло...  як  боліло,
Сніг  лягав  в  холодну  яму  -
Вибач  Мамо!  Люба  Мамо...
Квіти  падали  розмаєм  -
Білим  маєм,  стиглим  раєм,
Там  гостей  було  багато...
Й  сивий  тато,  сивий  тато.
Хоругви  сльозу  пускали,
Коли  тіло  опускали,
Почорніла  з  горя  днина,
Посивіла  враз  дружина.
Стали  діточки  ридати:
-Де  ідеш,  наш  любий  тату?
Не  засвітить  сонце  днині,
Сліз  не  висушить  дитині.
Що  ж  ти  робиш,  клятий  враже?
Всі  питають  -  кожен  скаже:
-Не  вбивай  ти  мого  сина  -
Гірко  плаче  Україна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818374
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Ольга Калина

До Дня Святого Миколая (хорей)

Ой  хурделить  завіруха
 І  мороз  щипає  вуха.
Поморозив  сильно  ніс,  
В  рукавички  вже  заліз.  

Не  злякаюсь  я  ніколи  
І  мерщій  біжу  до  школи,  
Уві  сні  наш  Миколай
Мовив:  «В  школі  зачекай.»

Принесе  мені  в  торбинці
І  смаколики,  й  гостинці.  
Я  до  нього  готувався:
Вранці  встав  і  умивався,  

З’їв  всю  кашу  з  молоком,
Ввічливим  був  за  столом.  
Вивчив  віршик  Миколаю  
І  його  я  пам’ятаю.  

Я  готовий  розказати,
З  Новим  роком  всіх  вітати.
То  ж  ,  дідусю  Миколай,  
Подаруночок    давай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


палома

МИКОЛАЯ ВИГЛЯДАЮТЬ


Землю  ніжно  сніг  встеляє,  порошить  стежки.
Дітки  спати  не  лягають,  зирять  на  зірки:
Миколая  виглядають  на  усі  боки.
В  серці  визрілі  бажання  вклали  на  папір
І  чемненькі  та  слухняні  стали  із  тих  пір.

Місяць  вікна  обдивляє,  мерехтять  зірки,
Дітлахів  геть  сон  долає,  втома  вже  взнаки.
Ніч  у  казку  поринає,  димарі  –  в  думки.
Миколай  мішок  збирає,  аж  риплять  дошки
Час    в  дорогу,  час  у  казку  –  нічку  за  віжки.

Добре  серце  в  Миколая  –  кожному  презент.
Всі  бажання-  мрії  знає,  диво  –    у  момент:
Хтось  –    машину,  а  хтось  –  ляльку,  і  комусь  –  патент.
Просять  іграшки  та  гроші  …  Головний  акцент:  
Мир  і  тата  повернути,  стерти  горе  вщент.

Птахом  казочка  кружляє…    Їде  Миколай
До  тих  хлопців,  що  на  сході  наш  боронять  Край.
Їм  –    малюнки  і  спецодяг  теплий,  кава,  чай.
Є  ще  люди  в  Україні  –    мрійники  про  рай.
Добрий  діду  Миколаю,  зло  повимітай!

Казка  правдою  стає,  коли  неправда  гине.
Мрії  діточок  дідусь  здійснить  неодмінно!


                                                                   16  грудня  2016
                                                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Евгений Познанский

ХЛЕБНЫЕ КАРТОЧКИ (Из чудес Святого Николая)

(Быль  времен  Великой  отечественной).
Хоть  в  такой  ранний  час  спят  обычные  дети,
Фонари  ведь  еще  не  померкли  в  рассвете,
Но  в  военное  время  не  так  все  идет,
В  это  утро  он  первый  и  был  пешеход,
Мальчик  скромно  одет,  в  старом  ватном  пальтишке.
На  кармане  рука:  твердо  знает  мальчишка,
Там  в  кармане  бумаги,  что  денег  дороже,
И  без  них  вся  семья  его  выжить  не  сможет.
Потеряв  их  от  голода  сгинут  бедняги,
Просто  «ХЛЕБНЫЕ  КАРТОЧКИ»  эти  бумаги.
Обогнал,  прогремел  мимо  первый  трамвай.
Быстро  к  булочной!  очередь  там  занимай!
Отоваришься  раньше  –  скорее  домой!
На  тебе    все  хозяйство,  возись  там  с  сестрой,
Кто  ж  хозяйство  еще  до  ума  доведет,
Мать  с  отцом  побежали  уже  на  завод.
Он  пришел  самый  первый!  Лихой  паренек,
Но  на  двери  дощатой,  конечно,  замок,
Да  никто    под  дверями  еще  и  не  ждет,
Значит,  очередь  он  в  это  утро  начнет!
И  худые  ручонки,  втянув  в  рукава,
Стал  он  песни  военной  мурлыкать  слова,

Хорошо  первым  быть,  но,  увы,  не  всегда,
Вот  такая  она  и  бывает,  беда.
Точно  сила  нечистая  их  принесла!
Сразу  вышло  вдруг  четверо  из-за  угла,
Им  на  фронт  бы  уже!  там  с  фашистами  биться,
Но  омвалы  устроились  видно  в  столице,
Для  чудовищ  таких  и  война  не  война,
Хуже  всяких  бандитов  такая  шпана.
Подступают  без  слов,  это  ладно,  побьют,
Но  ведь  карточки  точно  теперь  отберут!
Что  же  есть  будут  месяц  и  сестры  и  мать?
Можно  сразу  ложиться  тогда  помирать.
Звать  на  помощь?  Так  рядом  ведь  нет  ни  души.
Убегать?  Обступили  уже:  «не  спеши».
И  хоть  были  уроки  безбожия  в  школе,
Вспомнил  мальчик,  как  мама  молилась  Николе,

Доставала  из  шкафа  тайком  образок,
И  молилась,    чтоб  им  Чудотворец  помог.
Подступают  с  ухмылкой  бесстыдной  враги,
Мальчик  вскрикнул:  «Святой  Николай,  помоги!»
И  никто  из  четверки  не  мог  дать  ответ
Ну  откуда  тут  взялся  тот  ласковый  дед.
Рядом  с  мальчиком  встал  и  спокойно,  как  внуку,
Мальчугану  сказал:  «Ну-ка,  милый,  дай  руку,
Нам  уж  дома  чаек  вскипятила  хозяйка».
И  спокойно  мальчишку  провел  мимо  шайки.
Нет,  ни  старых,  ни  малых  они  не  щадили,
Но  в  тот  миг  и  они,  точно  камни  застыли,

Так  то  весело  снег  под  ногами  поет,
И  навстречу  уже    так  и  валит  народ,
Мальчик  к  доброму  дедушке  жмется  так  робко,
А  Старик  улыбается  только  в  бородку,
Так  и  шли    они  за  руки  взявшись  вдвоем,
Вот  и  двери  в  уютный  родительский  дом.
«Вот,  сынок    и  пришли,    не  печалься  и  знай:
Что  услышал  Святитель  тебя  Николай.  
Ты  еще  поживешь,  мой    хороший,  на  свете».
Так  сказал  старичок  и  растаял  в  рассвете.
Мальчик  молится,  только  теперь  понимая,
Что  за  руку  он  шел  Со  Святым  Николаем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818196
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


НАДЕЖДА М.

Вітаю зі святом Вас, Друзі!

Ледь  надворі  почало  світати,
Заіскрився  білий  -  білий  сніг.
Цілий  рік  чекали  ми  це  свято,
Миколай  Святий  ступив  на  наш  поріг.
Гість  це  -  непростий,  завжди  бажанний.
Можна  всі  бажання  заказать.
І  я  вірю,  є  ще  сподівання,
І  не  треба  довго  їх  чекать.
Всій  рідні  і  Друзям  прошу  щастя,
Хай  добробут  не  пройде  повз  них.
І  нехай  в  житті  у  них  все  вдасться,
Попрошу  про  це  усіх  Святих.
Не  забуду  тут  і  ворогів  своїх.
Помолюся  я  за  їх  здоров"я,
Хай  квітує  доброта  і  щедрість  в  них,
Кривда  хай  освятиться  любов"ю.
Впевнена:  мої  бажання  збудуться,
Бо  писала  щирі  тут  слова.
Доброта  ніколи  не  забудеться,
Хай  розквітне  у  серцях  вона.
Вітаю  зі  св"ятом  вас,  МОЇ  МИЛІ  ДРУЗІ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Тома

Ентузіазм заразливий

"Ентузіазм  заразливий"  Джон  М.  Темплтон
         Маленька  церква  в  бідному  районі  Брукліна,  в  Нью-Йорку,  звернулася  до  бізнесмена  за  дозволом,  щоб  діти  грали  на  належавшій    йому  вільній  ділянці,  поки  він  не  знайшов  для  неї  іншого  застосування.    Бізнесмен  дозволив  використовувати  свою  ділянку  в  якості  майданчика  для  ігор,  висунувши  при  цьому  дві  умови.    По-перше,  церква  повинна  була  платити  страховку.    По-друге,  церква  повинна  була  сама  прибрати  територію.    Парафіяни  церкви  вирішили,  що  зможуть  нашкребти  грошей  на  страховку,  і  всі  домовилися  зібратися  в  одну  з  субот,  щоб  розчистити  майданчик.
 Кілька  сімей  прийшли  з  невеликим  запізненням,  і  серед  них  -  пара  з  десятирічною  дочкою-інвалідом.    Коли  ця  сім'я  пройшла  на  майданчик,  багато  добровольців  дивувалися,  навіщо  вони  захопили  з  собою  дівчинку.    Що  вона  зможе  робити?    Адже  вона  ледь  може  ходити!
 Але  дівчинка  з  завзятістю    взялася  за  роботу.    Спираючись  на  палиці  так,  щоб  руки  залишалися  вільними,  широко  і  радісно  посміхаючись,  вона  тримала  напоготові  пластиковий  мішок,  який  її  батьки  заповнювали  сміттям.    Сім'я  весело  перемовлялися,  обговорюючи,  в  які  ігри  будуть  грати  на  майданчику.    Їх  ентузіазм  виявився  заразливим!    Маленька  дівчинка-інвалід  передала  своє  ставлення  оточуючих.    Тим  не  менш,  деякі  з  них  мимоволі  дивувалися:  чому  вона  так  радіє?    Здавалося  малоймовірним,  щоб  ця  дівчинка  змогла  грати  на  майданчику.    Хіба  це  було  можливо?    Але  коли  її  запитали,  як  вона  розраховує  брати  участь  в  іграх,  коли  майданчик  відкриється,  дівчинка    сказала,  що  буде  стежити  за  грою    і  стане  судити  ігри.    При  цьому  вона  посміхалася  ще  ширше.
 Людина,  яка  відноситься  до  будь-якої  діяльності  як  до  приємного  пригоди,  може  надихнути  оточуючих  на  таке  ж  ставлення  до  справи.    Працівник,  який  шукає  можливості  насолоджуватися  роботою,  любити  її,  допомагає  іншим  слідувати  своєму  прикладу.    Треба  завжди  пам'ятати:  все,  що  робить  людина,  гарне  і  погане,  може  бути  заразливим.    Посмішка  заразлива  -  але  і  похмурість  теж.    Хоча  ніхто  не  може  весь  час  перебувати  в  сонячному  настрої,  якщо  ми  будемо  братися  за  справу  з  ентузіазмом,  то  швидше  за  все  ті,  хто  нас  оточує,  заразиться  цим  настроєм.    До  речі,  слово  «ентузіазм»  тлумачиться  як  «повний  духу».    Ентузіазм  воістину  заразливий!
 «Ентузіазм  лежить  в  основі  всього  прогресу.    Якщо  він  є,  то  є  і  досягнення.    Якщо  його  немає,  то  є  тільки  алібі  ».    /Генрі  Форд/
 «Енергія,  яка  змушує  організації  рухатися,  залежить  від  ентузіазму  окремих  особистостей.    Лідери  з  прекрасними  ідеями  і  здатність  надихати  інших  на  високі  думки  і  вчинки  -  це  головні  генератори  енергії.    Їх  особливий  ентузіазм  поширюється  на  оточуючих  і  спонукає  їх  на  великі  справи  ».    /  Брайан  Адамс  «Як  досягти  успіху»  /
 «Уважно  подивіться  на  знайомих  вам  людей,  що  досягли  успіху,  і  ви  виявите,  що  вони  сповнені  ентузіазму  до  своєї  роботи  -  ентузіазму,  який  заразливий.    Вони  не  тільки  самі  натхненні  тим,  що  роблять,  -  вони  надихають  і  вас  ».    /  Пол  Айві  /
 Джон  Темплтон.    Всесвітні  закони  життя.  
Переклала  на  українську  мову  14.12.18        12.58

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818140
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Lana P.

ТЕПЛО ТВОЇХ ОЧЕЙ

Тепло  твоїх  очей  голубить  ніжне  тіло,
Переливається  у  місячному  сяйві.
Слова  злітають  недоречні,  навіть  зайві,
Їх  темінь  ночі  заколисує  несміло.

Вдивляємось  у  танець  зорепадних  злитків  —
У  сяйві  небо  розтинають  метеори,
І  дивовижні  розлітаються  узори  —
Калейдоскопні  розцяцьковані  лелітки.

Співає  нічка  —  проявляються  мотиви,
Вчувається  мелодія  в  цикадних  нотах,
Вершиться  ореолом  в  зоряних  висотах,
Шукають  тіні  в  мерехтіннях  перспективи.

Пригублюємо  чаші,  обрій  рожевіє,  —
Неконтрольовані  розпещені  жарини
Впиваються  в  уста,  наповнюють  клітини…
В  мелодіях  солодкого  вина  ти  —  мрія!                            17/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817970
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Протоієрей Роман

Солнечные дети

Авторская  песня


Чтоб  этот  мир  холодный  стал  чуточку  добрей,
Всевышний  посылает  нам  Солнечных  детей,
Но  как-то  безотрадно,  потупив  в  землю  взгяд,
Что  это  дети  Дауна,  врачи  нам  говорят.

На  шумном  стадионе  болельщики  глазят,
Как  дети-инвалиды  готовятся  на  старт,
Как  дяди-педагоги  выстраивают  в  ряд
Похожих  друг  на  друга  улыбчивых  ребят.

Под  выстрел  пистолета  со  струйкой  дыма  ввысь
Сорвались  дети  с  места  и  стайкой  понеслись...
Кто  будет  первым?  Кто  же  получит  главный  приз?
Азарт,  как  пот  на  коже,  под  куполом  повис!

Но  вот  к  концу  забега  детей  с  синдромом  Даун
Малыш,  дорожка  слева,  неловко  так  упал,
И  крик  пронзил  сердечный  бездушный  стадион,
И  ахнул  люд  беспечный,  зажав  в  кульках  попкорн!

"Вставай!",  -  кричали  судьи  под  публики  накал,
А  даун  лежал  и  плакал,  не  зная,  что  он  даун.
Лежал  он,  как  галчонок,  что  выпал  из  гнезда,
И,  как  любой  ребёнок,  искал  любви  глаза!

И  тут  случилось  то,  что  никто  не  ожидал.
Даунята  оглянулись  -  и  воздух  задрожал,
И  подбежали  дружно,  подняли  малыша,
Тепло,  единодушно,  так  хрупко,  не  спеша!

За  руки  взявшись,  дети,  все  как  один,  пришли
К  той  злополучной  ленте,  ради  которой  жгли
Свои  сердца  и  стопы  большие  мастера,
А  иногда  и  души,  и  совесть  всю  дотла!

Весь  стадион  бездарный  в  тот  светлый  час  рыдал.
На  детские  улыбки  небесный  луч  взирал.
И  стало  человечным  на  миг  лицо  толпы,
И  улетали  в  вечность  воздушные  шары!..

Чтоб  этот  мир  холодный  стал  чуточку  добрей,
Всевышний  посылает  нам  Солнечных  детей,
Но  как-то  безотрадно,  потупив  в  землю  взгляд,
Что  это  дети  Дауна,  врачи  нам  говорят... 


P.S.  Реальный  случай  на  стадионе  в  городе  Барселоне  во  время  состязаний  детей-инвалидов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817924
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Пісаренчиха

ГОМОГЕННІСТЬ

Все  просто  так,  що  навіть  сумно:
Із  року  в  рік,  із  віку  в  вік
Немає  лідерів  розумних,
Щоб  об’єднати  всіх  нас  зміг.

Суспільство  в  нас  не  гомогенне.
Із  спільних  цінностей  –  обід,
То  ж  куди  влада  не  поверне,
Назавтра  розвертатись  слід.

Хтось  хоче  «мову»,  хтось  «язИка»
«Євросоюз»  хтось,  хтось  «Царя»,
То  ж  влада,  мов  повія  дика,
За  тих,  хто  звів  до  вівтаря.

Коли  ж  в  нас  буде  одна  думка,
Одна  мета,  одна  біда,-
Халявна  влада  зникне  хутко.
То  певно  це  і  неспроста,

Що  не  формується  ідея,
Яка  народ  наш  об’єдна.
А  той  чекає  Прометея
І  потихеньку  йде  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817876
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тома

"Поразка не буде гіркою…

"Поразка  не  буде  гіркою,  якщо  ви  її    не  проковтнете"  Тед  Енгстрем

 В  якийсь  момент  свого  життя  кожному  трапляється  зазнати  поразки.    Більш  того,  чим  частіше  ми  готові  піти  на  ризик,  спробувавши  новий  підхід  або  погляд,  тим  вище  ймовірність  ураження  -  по  крайній  мірі,  на  короткому  проміжку  часу.    Дуже  важко  домогтися  успіху,  коли  вперше  пробуєш  зробити  щось  нове  і  значне,  і  якщо  ми  боїмося  провалу,  то  неохоче  будемо  йти  на  ризик.    І  в  той  же  час,  якщо  ми  не  наважимося  зробити  крок  вперед,  то  опинимося  в  стані  застою.    Зростання  вимагає  готовності  ризикувати  тим,  що  зазнаєш  поразки.    Якби  ми  малюками  боялися  провалу,  то  мало  хто  з  нас  навчився  б  ходити  і  говорити.    Щоб  навчитися  ходити,  ми  повинні  були  бути  готовими  до  того,  що  впадемо,  роздряпаемо    коліна,  отримаємо  удари  і  синці.    Конфуцій  сказав:  «Наш  найбільший  тріумф  -  це  не  те,  що  ми  ніколи  не  падаємо,  а  те,  що  ми  щоразу  знову  встаємо».    Щоб  домогтися  успіху,  щоб  стати  переможцем,  ми  повинні  бути  готові  ризикувати  тим,  що  зазнаємо  поразки.    Але  найважливіший  урок,  який  необхідно  засвоїти,  це  те,  що  невдача  -  це  не  поразка,  якщо  ви  самі  так  не  вважаєте.
 Кожен  може  самовдосконалюватися,  незважаючи  на  своє  становище,  місце  в  житті  або  обставини.    Але  дуже  важливо  довести  собі  самому,  що  за  допомогою  своїх  думок  і  вчинків  ти  можеш  домогтися  того,  що  твердо  вирішив  зробити.    Страх  і  нерішучість  паралізують  роботу  розуму  і  підгодовують  думку    про  поразку.    Вони  можуть  послабити  розум  і  тіло,  запорошити  вам  очі  і  спробувати  заховати  від  вас  могутні  духовні  сили,  які  в  вас  таяться.
 Скільки  разів  вам  траплялося  опинитися  «на  дні»  -  і  ласкаві  слова  схвалення,  сказані  друзями,  піднімали  вас  і  змушували  знову  відчути  себе  людиною?    Можливо,  ви  продовжували  йти  тільки  тому,  що  хтось  в  вас  вірив.    Ну,  так  це  привід  до  руху  нічим  не  гірше  інших!    Схоже,  що  спади  і  поразки  -  це  такі  моменти,  коли  вам  особливо  не  вистачає  мужності  і  коли  найважче  черпати  сили  в  своїй  душі.    Ваше  Богом  дане  право  -  висловлювати  себе,  як  особистість  здорову,  щасливу,  процвітаючу  і  щасливу.    І,  тим  не  менш,  вам  може  бути  важко  висловлювати  свою  глибинне  «я»,  поки  ви  відчуваєте  НЕ  відвагу,  а  страх  і  відчай.    Істинна  мужність  -  це  духовне  поняття,  яке  бере  свій  початок  в  Бога!    Коли  ви  всіма  силами  свого  серця  хочете  мужності,  вірте  в  нього  і  шукайте  його,  поки  воно  не  прокинеться  в  вас,  -  і  тоді  ви  зможете  впоратися  з  будь-якими  труднощами.    У  вас  вистачить  сили  весь  час  йти  вперед.
 Кажуть,  що,  винаходячи  електричну  лампочку,  Томас  Едісон  зробив  понад  тисячу  невдалих  спроб!    І  коли  хтось  запитав  Едісона,  чому  він  не  здався  після  стількох  невдач,  він  відповів:  «Це  були  кроки  до  мети.    При  кожній  спробі  я  успішно  знаходив  відповідь  на  те,  як  не  треба  робити  електричну  лампочку.    Я  завжди  готовий  вчитися,  навіть  на  власних  помилках  ».
 Інакше  кажучи,  хоча  Едісон  не  завжди  домагався  успіху,  він  не  допускав,  щоб  поразки  оселилися  в  його  розумі.    Едісон  неодноразово  зазнавав  смак  поразки,  але  не  признавався  в  цьому.    Проковтнути  поразку  -  це  означає  вирішити,  що  раз  ви  зазнали  в  чомусь  невдачу,  значить,  ви  -  невдаха.    Існує  принципова  різниця  між  словами  «у  мене  невдача»  і  «я  -  невдаха».    Проковтнути  поразку  -  значить  повірити  в  те,  що  ваші  успіхи  або  їх  відсутність  визначає  те,  що  ви  за  особистість.
 Коли  ми  ковтаємо  поразку,  наша  здатність  нормально  функціонувати  зменшується.    Всі  великі  вожді,  спортсмени,  мандрівники,  мислителі,  винахідники  і  бізнесмени  колись  робили  помилки  і  терпіли  невдачі.    Однак  ці  люди  стали  видатними  тому,  що  не  звинувачували  в  своїх  невдачах  ні  себе,  ні  оточуючих:  вони  використовували  свої  помилки  як  уроки,  щоб  покращувати  свої  результати.    Вони  розуміли,  що  невдачі  -  справа  минуща  і  не  обов'язково  несуть  з  собою  поразку.    Вони  відмовлялися  проковтнути  гіркоту  невдачі  і  були  готові  продовжити  боротьбу,  щоб  скуштувати  солодощі  перемоги.
 Поразка  може  стати  для  нас  справжньою  удачею,  якщо  ми  вирішимо  вчитися  на  своїх  помилках.Поразка  може  бути  гіркою,  але,  врешті-решт,  гіркота  -  це  непогано.    Деякі  страви  не  були  б  такими  смачними,  якби  в  них  не  був  присутній  елемент  «гіркоти».    І  гіркий  досвід  може  послужити  для  нас  приправою  до  життя,  якщо  ми  станемо  отримувати  з  нього  уроки,  не  будемо  його  боятися  і  не  дамо  йому  нас  озлобити.
 «Поразка  перетворює  наші  кістки  в  кремінь,  а  слабку  плоть  -  в  м'язи  і  робить  людину  непереможною.        Так  не  бійтеся  ж  поразок.    Ніколи  ви  так  не  близькі  до  перемоги,  коли  терпите  поразку  в  ім'я  благої  справи  ».    /  Генрі  Уорд  Бічер  /
 «Провал  -  не  завжди  помилка;    можливо,  це  просто  краще,  на  що  людина  була  здатна  при  даних  обставинах.    Справжня  помилка  -  це  бездіяльність  ».    /Ф.Б.Скіннер/
 «Наскільки  щасливий  той,  кому  випало  випробувати  і  найкраще,  і  найгірше,  що  може  дати  доля.    Той,  хто  незворушно  виніс  такі  мінливості,  позбавив  нещастя  влади  над  собою  ».    /  Сенека  /
 «Що  є  ураження?    Всього  лише  досвід;    всього  лише  крок  до  чогось  кращого  ».    /  Уендел  Філліп  /
 Джон  Темплтон.    Всесвітні  закони  життя.
Переклала  на  українську  мову    14.12.18      12.39

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817852
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Ніна Продан

І БУДЕ РАДІСТЬ!



Проходять  дні,  летять  роки,
Цей  плин  не  можна  зупинити,
Так  було  й  є  у  всі  віки,
Дай  Бог  себе  не  загубити!

Вже  зрілість  в  очі  зазира,
Найкращі  спогади  дарує,
Все  непотрібне  –  відбира,
За  тим,  що  сплинуло  –  сумує.

Ми  вдячні  Богові  за  все:
Що  ми  живем,  за  те,  що  мрієм,
І  віримо,  що  принесе
Наступний  рік  усім  надію.  

Що  буде  радість  і  тепло,
Здоров`я,  щастя,  вірні  друзі,
Щоб  непотрібне  відійшло
І  щоб  не  жити  у  напрузі.

Дай  Бог,  закінчиться  війна,
Яка  життя  невинні  косить,
І  радість  в  хату  завіта,
Й    лелека  діточок  приносить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817794
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя єдина

Так  хочу  доторкнутися  щоки
І  загорнутися  в  твої  обійми.
Щоб  завжди  поруч  був  зі  мною  ти
І  знати,  що  тобі  любов  потрібна.

Відчути  хочу  ніжність  і  тепло,
Щоб  завжди  щирість  душу  зігрівала.
Щоб  в  серці  завжди  затишно  було
І  щоб  воно  ніколи  не  страждало.

Зігрій  мене  і  більш  не  відпускай,
Хай  почуття  зіллються  воєдино.
Тепло  й  кохання,  то  маленький  рай,
Для  тебе  в  цьому  раї  я  єдина
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Надія Башинська

КАЖУ ВАМ ВСЕ ЦЕ НЕСПРОСТА…

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.

А  тане  сніг  той  неспроста...
Є  в  світі  істина  проста:
Усьому  -  в  міру  завжди  й  скрізь!
Лиш  теплота  розтопить  лід.

Отак  розтане,  зникне  зло.
Забудем,  що  воно  й  було.
Кажу  вам  все  це  неспроста.
Із  злом  не  дружить  Доброта!

Де  Справедливість  й  Честь  живуть,  
не  ходять  ні  обман,  ні  лють.
Де  Світло  -  никне  темнота.  
Все  очищає  Чистота!

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ганна Верес

Не може пам’ять заростати мохом

Торкнутись  серцем  хочу  я  слідів
Людей,  які  загинули  за  волю…
Не  дочекались  багатьох  дідів  –
Московія  зламала  їхні  долі.

В  Донбас  тепер  війною  поповзла,
Забрала  Крим  –  змогла  перехитрити.
Росія  –  джерело  живуче  зла,
Та  нас,  як  націю,  вже  в  землю  не  зарити.

Ми  не  забули  сталінський  режим,
Тривожать  пам’ять  жертви  Сандармоху
І  сльози  матерів,  і  крик  дружин…
Не  може  пам’ять  заростати  мохом.

Важкий  здолала  Україна  шлях:
І  беззаконні  сірі  дев’яності,
Коли  топтали  предків  наших  стяг
Чи  від  невідання,  чи  від  дурної  злості.

Може  тому  громи  струснули  нас:
Майдани  два  вогнями  запалали.
Лежить  напівзруйнований  Донбас,
Де  чубляться  Московські  й  наші  клани.

І  мчить  на  схід  вже  правнук-патріот
Отих,  що  полягли  колись  за  волю.
Шанує  стяг  прозрілий  наш  народ,
І  умира  за  нього  юний  воїн.

О,  ні!  Тепер  нас  не  перемогти,
Бо  дух  свободи  –  особлива  зброя!
Нам  сам  Всевишній  шлях  цей  освятив,
І  душі  нам  ніхто  не  перекроїть!
15.12.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Валентина Малая

ДЖЕРЕЛО ДАСТЬ СИЛИ

[color="#0004ff"][i]/  ремейк  на  твір  [b]Олекси  Удайка[/b]
"Не  оскверни  криницю"  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545    /

[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина  колиска,мамина  криниця...
Серце  крає  пісня  ...  і  твої  слова...
Я  тобі  в  долонях  принесу  водиці...
Хай  у  серці  пам"ять  світла...ожива!

Джерело  дасть  сили  ,спрага  загаситься,
Із  душі  спадає  вже  жага  роси...
І...в  моїх  долонях...Та  вода-живиця...
Оживить  назавжди  всі-усі  ікси...

Віримо  у  краще  і  молімось  Богу,
Хоч  своє  диктують  серцю  віщі  сни...
І  ...веселу  пісню...до  квитка  ...в  дорогу...
Я  ж  ...щиро  промовлю  :"Швидше  повернись!".

15.12.2018р.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  злинялі  вуса  оброси
і  пий  у  похват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай!
Тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  можеш  ти  напитися  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Ой, то не вітер поміж гіллям свище (Слова для пісні)

Ой,  то  не  вітер  поміж  гіллям  свище  –
То  посивіла  матері  душа,
Упала  пелюстками  попід  вишні,
Неначе  чайка,  б’ється  і  кигиче,
На  цілий  світ  про  біль  свій  сповіща.

Її  ридання  шириться  довкола,
Схилило  травам  голови  униз,
Бо  ж  не  чекала  горенька  такого,
Й  ця  рана  не  загоїться  ніколи:
Синок  не  повернувся  із  війни…

Матуся,  ніби  пташечка  безкрила,
Що  лет  спинила  й  пада  стрімголов,
Адже  біда  зненацька  землю  вкрила,
Неначе  подих  раптом  перекрила,
Бо  пролилась  її  синочка  кров…

Та  час  настане  і  вітри  притихнуть,
Розвіються  війни  густі  дими,
І  Україна  буде  вільно  дихать,
Уп’ється  кров’ю  всенародне  лихо,
Й  настане  літо  посеред  зими.
10.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817440
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Тома

20 випробувань…

20  випробувань,  які  за  30  днів  змінять  ваше  життя
Вчені  давно  з'ясували,  що  для  того,  щоб  сформувати  нову  звичку,  потрібно  30  днів  часу.  Природно,  коли  людина  чогось  хоче,  вона    обов'язково  цього  доб'ється.  Бажання  -  це  вже  80%.  .  .
Вчені  давно  з'ясували,  що  для  того,  щоб  сформувати  нову  звичку,  потрібно  30  днів  часу.  Природно,  коли  людина  чогось  хоче,  він  обов'язково  цього  доб'ється.  Бажання  -  це  вже  80%  зробленої  справи.  Але  найголовніше  -  це  почати  діяти.  Багатьом  відома  така  приказка:  «Натхнення  приходить  під  час  роботи».  Саме  тому,  коли  ми  починаємо  щось  робити,  це  входить  в  нашу  звичку,  особливо  якщо  дії  повторюються  регулярно.
Нижче  ви  знайдете  20  випробувань,  які  можна  завершити  за  термін  в  30  днів.  Ви  не  зобов'язані  робити  все  відразу.  Виберіть  собі  2-5  випробувань  на  цей  місяць,  але  робіть  від  щирого  серця.  Як  тільки  ви  з  ними  повністю  звикнете,  то  в  наступному  місяці  можете  вибрати  інші  випробування.
Ми  -  те,  що  постійно  робимо.
І  досконалість  -  не  дія,  а  звичка.
1.  Використовуйте  слова,  що  сприяють  щастя.  -  Зазвичай,  коли  я  питаю  кого-то  «Як  ти»,  мені  відповідають  щось  на  кшталт  «Нормально»  або  «В  порядку».  Але  одним  сонним  вранці  понеділка  мій  колега  відповів  на  таке  запитання  «Просто  чудово»!  Це  змусило  мене  посміхнутися,  а  потім  -  задуматися.  Я  запитав  його,  що  ж  з  ним  сталося  такого  чудового,  і  він  відповів:  «Ну  як  же  -  я  здоровий,  моя  сім'я  в  порядку,  і  ми  живемо  у  вільній  країні.  Хіба  це  не  чудово  »?  А  адже  різниця  між  його  життям  і  моєї  була  в  зовсім  трохи  -  ставлення  до  цього  самого  життя.  Його  життя  зовсім  не  обов'язково  була  краще,  ніж  у  інших,  але  він  виглядав  в  двадцять  разів  пощастити  більше.  А  тому  постарайтеся  в  наступні  30  днів  використовувати  більше  слів,  що  викликають  на  обличчях  посмішки.
2.  Намагайтеся  щодня  пробувати  щось  нове.  -  Різноманітність  додає  життя  гостроти.  Ви  можете  бачити  або  робити  щось  мільйон  разів,  але  в  перший  раз  -  лише  одного  разу.  Наші  перші  враження  часто  залишають  слід  у  нашій  свідомості  на  все  життя.  Спробуйте  в  наступні  30  днів  щодня  дізнаватися  або  відчувати  щось  нове.  Це  може  бути  все,  що  завгодно,  -  від  нового  хобі  до  розмови  з  незнайомкою.  І  як  тільки  ви  ввійдете  в  смак  -  повірте,  ці  нові  враження  рано  чи  пізно  відкриють  для  вас  двері  в  цілий  світ  нових  можливостей,  здатних  змінити  ваше  життя.
3.  Намагайтеся  щодня  здійснювати  якийсь  безкорисливий  вчинок.
Недарма  кажуть  -  що  посієш,  те  й  пожнеш.  І  коли  ви  позитивно  впливаєте  на  чиєсь  життя,  одночасно  ви  міняєте  і  свою.  Зробіть  щось  безкорисливе,  щось  таке,  що  зробить  когось  іншого  щасливим,  або  хоча  б  менш  нещасним.  Обіцяю,  це  буде  дуже  приємним  досвідом.  Можливо,  таким,  який  ви  запам'ятаєте  на  все  життя.Звичайно,  ваш  вибір  в  цьому  відношенні  безмежний,  але  якщо  ви  можете  комусь  допомогти,  і  це  вам  нічого  не  варто  -  зробіть  це.
4.  Кожен  день  вивчайте  і  практикуйте  один  новий  навик.  -  Якщо  ви  можете  покладатися  на  себе  в  будь-якій  ситуації,  то  неодмінно  проживете  щасливе  і  продуктивне  життя.  А  щоб  на  себе  покладатися,  потрібно  обзавестися  якомога  більшою  кількістю  корисних  навичок,  ставши  таким  собі  майстром  на  всі  руки.  І,  не  дивлячись  на  всі  ті  історії  про  те,  що  майстри  на  всі  руки,  мовляв,  ні  на  що  не  придатні,  на  ділі  вони  куди  більше  пристосовані  до  життя,  ніж  фахівці  в  якійсь  одній  вузькій  сфері.  Крім  того,  вчити  нові  навички  -  це  весело.
5.  Кожен  день  вчіть  когось  чомусь  новому.
У  нас  всіх  є  свої  природні  сильні  сторони  і  таланти,  які  можуть  істотно  допомогти  людям  навколо  нас.  Те,  що  для  вас  просто,  для  інших  може  виявитися  досить  складним.  Ми  сприймаємо  ці  дарунки  долі,  як  даність,  часто  ледь  розуміючи,  скільки  всього  ми  можемо  запропонувати  іншим  людям,  і  тому  рідко  чимось  з  ними  ділимося.  Але  ж  ці  неоціненні  дари  можуть  нам  допомогти  сіяти  навколо  нас  щастя  і  волю  до  життя.  За  що  люди  найчастіше  дякують  вас?  З  чим  вони  найчастіше  просять  вас  допомогти?  Велика  частина  захоплень  і  внутрішніх  талантів  можуть  чимось  допомогти  тим,  хто  знаходиться  в  їх  колі  спілкування.  Для  вас  це  може  виявитися  малюванням,  навчанням  математики,  умінням  готувати  смачні  обіди  або  і  зовсім  місцем  викладача  якихось  курсів.  Постарайтеся  в  наступні  30  днів  ділитися  з  іншими  своїми  талантами  і  досвідом.
6.  Кожен  день  виділяйте  хоча  б  по  годині  на  те,  чим  ви  дійсно  захоплені.
Не  забувайте  займатися  своїми  захопленнями.  Це  може  бути  що  завгодно.  Деякі  люди  отримують  задоволення  від  участі  в  політичному  житті  свого  міста,  інші  знаходять  розраду  у  вірі,  ще  хтось  бере  участь  в  клубах,  які  об'єднують  людей  зі  схожими  захопленнями,  ну  а  ще  для  когось  їх  хобі  може  виявитися  важливіше  за  все  в  житті.  Але  кожен  з  цих  випадків  насправді  схожий  на  інші.  Всі  ці  люди  займаються  чимось  таким,  чим  вони  дійсно  захоплені.  І  це  захоплення  наповнює  їх  життя  щастям  і  сенсом.
7.  Будьте  ласкаві  до  всіх.  Навіть  до  тих,  хто  грубий  до  вас.
Якщо  ви  по-доброму  розмовляєте  з  тим,  хто  вас  недолюблює,  це  не  означає,  що  ви  приховуєте  свої  почуття.  Скоріше  вже  це  означає,  що  ви  по-справжньому  доросла  людина,  і  здатні  їх  контролювати.  Ставтеся  до  всіх  оточуючих  з  добротою  і  повагою,  навіть  до  тих,  хто  звертається  з  вами  не  кращим  чином  -  не  тому,  що  вони  хороші  люди,  а  тому,  що  ви  саме  така  людина.  Спробуйте  вести  себе  подібним  чином  наступні  30  днів,  і  мало-помалу  ви  побачите,  як  грубість  навколо  вас  повільно  розсіюється.
8.  Постарайтеся  завжди  зберігати  позитивний  настрій.  -  По-справжньому  успішні  люди  намагаються  завжди  бути  оптимістами.  Вони  виростили  в  собі  здатність  самостійно  створювати  власне  щастя  і  бажання  творити.  Неважливо,  в  якій  ви  опинитеся  ситуації,  пам'ятайте:  будь-яка  успішна  співачка  колись  була  звичайною  дівчиною,  завжди  примудряються  знаходити  в  своєму  житті  позитив.  Вона  знає,  що  будь-яка  помилка  -  це  всього  лише  можливість  для  особистісного  зростання,  і  шанс  навчитися  чомусь  новому.  Ті,  хто  мислить  оптимістично,  бачать  світ,  як  місце,  битком  забитий  безмежними  можливостями,  особливо  в  нелегкі  часи.  Спробуйте  в  наступні  30  днів  дивитися  на  світлу  сторону  цього  світу.
9.  Завжди  будьте  вдячні  за  ті  уроки,  які  вам  викладають  життєві  ситуації.  -  Важливо  пам'ятати,  що  все,  з  чим  би  вам  ні  довелося  зіткнутися  -  життєвий  урок.  Все,  з  ким  ви  зустрінетеся,  все,  з  чим  вам  доведеться  зіткнутися,  ну  і  так  далі.  Все  це  -  частина  того  величезного  життєвого  уроку,  який  ми  як  раз  і  називаємо  життям.  Постарайтеся  завжди  бути  вдячні  за  нього,  особливо  коли  все  йде  не  так,  як  вам  того  хочеться.  І  якщо  ви  не  влаштувалися  на  ту  роботу,  про  яку  мріяли,  або  особисті  відносини  так  і  не  привели  ні  до  чого  серйозного,  це  всього  лише  означає,  що  десь  попереду  вас  чекають  куди  кращі  варіанти.І  той  урок,  який  ви  тільки  що  засвоїли  -  лише  перший  крок  на  шляху  до  цього  кращого  варіанта.  Постарайтеся  в  наступні  30  днів  записувати  в  свій  щоденник  все  уроки,  яким  вас  навчило  життя.
10.  Звертайте  увагу  на  своє  життя  -  і  насолоджуйтеся  нею.
Коли  кілька  місяців  тому  я  дивився  церемонію  вручення  «Оскарів»,  я  зрозумів,  що  велика  частина  промов,  виголошених  які  отримали  нагороди  акторами  і  актрисами,  починалися  приблизно  так:  «Це  стільки  для  мене  значить.  Все  моє  життя  як  ніби  вела  до  цього  моменту  ».  Але  знаєте,  в  чому  правда?  Життя  кожного  з  нас  веде  до  цього  моменту.  Так-так,  до  цього  самого  моменту,  в  якому  ми  зараз  знаходимося.  Подумайте  про  це.  Все,  що  ви  зробили  у  своєму  житті  -  погане,  хороше  і  нейтральне  -  привело  вас  до  того  моменту,  в  якому  ви  перебуваєте  зараз.  Запитайте  себе,  наскільки  ви  дійсно  живете  своїм  життям?  І  якщо  ви  схожі  на  більшість  людей,  відповіддю,  швидше  за  все,  буде:  «Недостатньо».  Так  що  постарайтеся  трохи  менше  зосереджуватися  на  тому,  щоб  чогось  досягти,  і  більше  -  на  те,  щоб  просто  жити.  Пам'ятайте  -  ми  живемо  одним  моментом.  Життя  -  вона  тут  і  зараз.  Так  постарайтеся  ж  провести  наступні  30  днів,  живучи  по-справжньому.
11.  Намагайтеся  в  наступні  30  днів  позбавлятися  в  день  хоча  б  від  однієї  речі.
Щомиті  наших  життів  ми  проживаємо,  оточені  величезною  кількістю  сміття  і  непотрібних  речей  -  причому  неважливо,  де  ми  в  цю  мить  знаходимося  (на  роботі,  в  машині,  вдома  або  десь  ще).  Ми  настільки  до  цього  звикли,  що  навіть  не  помічаємо,  як  це  на  нас  впливає.  Але  якщо  ви  розчистите  зовнішній  сміття,  разом  з  ним  піде  і  неабияка  частина  сміття  внутрішнього.  Так  що  постарайтеся  кожен  день  вибирати  по  одному  непотрібного  предмету  і  тим  або  іншим  способом  від  нього  позбавлятися.  Насправді  це  дуже  просто,  хоча  на  перших  порах  вам  може  так  не  здатися.  Але  рано  чи  пізно  ви  позбудетеся  від  вашого  «синдрому  білки»,  і  ваш  очищений  від  мотлоху  розум  скаже  вам  «спасибі».
12.  Постарайтеся  за  ці  30  днів  створити  щось  нове.  -  Створення  чогось  нового  ...  ах,  це  почуття  ні  з  чим  не  зрівняється.  Залучення  на  повну  котушку  власної  креативності  та  створення  чогось  нового  власними  руками  дарує  вам  невимовно  приємне  відчуття  завершеності,  подібного  якому  просто  немає.  Єдине  «але»  -  ви  повинні  творити  щось  таке,  що  вам  дійсно  подобається.  Якщо  ви  цілий  день  складаєте  плани  фінансових  інвестицій  для  своїх  клієнтів,  ненавидячи  кожну  секунду  цього  процесу,  то  це  не  вважається.  Але  якщо  ви  знайдете  для  себе  хобі,  яке  вам  дійсно  подобається,  і  створите  щось  таке,  що  має  до  нього  відношення  -  це  може  змінити  все  ваше  життя.  І  якщо  ви  останнім  часом  не  створювали  нічого  своїми  руками  лише  тому,  що  вам  цього  хочеться,  спробуйте.  Відпустіть  свою  креативність  на  свободу  -  хоча  б  на  наступні  30  днів.
13.  У  наступні  30  днів  не  брешіть  жодним  словом.  -  Так,  це  може  здатися  складним,  а  то  й  неможливим,  адже  «біла»,  «безневинна»  брехня  часто  ллється  з  нас  суцільним  потоком.  Але  ви  зможете.  Досить  обманювати  і  себе,  і  інших,  говорите,  підшукуючи  слова,  що  йдуть  від  самого  серця,  говоріть  правду.
14.  Намагайтеся  щодня  прокидатися  на  30  хвилин  раніше.
Постарайтеся  щодня  прокидатися  на  30  хвилин  раніше,  щоб  не  бігати  вранці,  немов  кролик,  укушений  кенгуру.  Ці  30  хвилин  допоможуть  вам  уникнути  штрафів  за  перевищення  швидкості,  запізнень,  і  іншої  непотрібного  головного  болю.  Спробуйте  -  хоча  б  на  ті  ж  30  днів  -  і  подивіться,  як  це  вплине  на  ваше  життя.
15.  Позбавтеся  за  наступні  30  днів  від  3  шкідливих  звичок.  -  їсте  занадто  багато  шкідливої  їжі?  Занадто  багато  граєте  у  відеоігри?  Сваритеся  зі  своїми  родичами?  Загалом,  ви  і  самі  знаєте  свої  погані  звички.  Виберіть  3  з  них,  і  постарайтеся  позбутися  від  них  в  наступні  30  днів.  Крапка.
16.  Намагайтеся  дивитися  телевізор  не  більше  півгодини  в  день.  -  Краще  розважайте  себе  чимось  з  реального  світу.  Найкращі  спогади  залишаються  у  нас  від  чудових  подій,  що  відбуваються  з  нами  в  реальному  житті,  і  тільки  в  ній.  Так  що  вимкніть  свій  телевізор  (або  комп'ютер,  якщо  ви  дивитеся  телепрограми  на  ньому),  і  вийдіть  на  вулицю.  Погляньте  на  світ,  насолодитеся  природою,  прийміть  ті  прості  радощі,  які  вам  може  запропонувати  життя,  і  просто  дивіться,  як  вона  розгортається  перед  вами
17.  Встановіть  для  себе  якусь  одну  варту  мета,  і  працюйте  над  нею  не  менше  години  в  день.  -  Розбийте  вашу  масштабну,  грандіозну  мету  на  невеликі  шматочки,  і  зосередьтеся  на  виконанні  одного  шматочка  за  раз.  Так,  ось  так,  роблячи  по  одному  кроками  за  раз,  ви  швидше  за  все  доберетеся  до  мети,  але  зробити  перший  крок  зазвичай  буває  найважче.  Намагайтеся  в  наступні  30  днів  витрачати  хоча  б  по  одній  годині  в  день  на  те,  чого  ви  завжди  хотіли  добитися.  Візьміть  свою  мрію,  і  здійсніть  її  в  реальність.
18.  Читайте  по  одному  розділу  хорошої  книги  кожен  день.
Зараз,  коли  інтернет  відкриває  перед  нами  нескінченний  потік  інформації,  статей,  діалогів  і  дискусій,  люди  проводять  все  більше  і  більше  часу  за  читанням  онлайн.  І  тим  не  менше  все  це  не  може  замінити  вивірену  роками  мудрість  деяких  класичних  книг,  які  діляться  (і  будуть  ділитися)  своєю  мудрістю  протягом  багатьох  поколінь.  Книги  відкривають  багато  дверей  -  як  у  вашому  розумі,  так  і  у  вашому  житті.  Знайдіть  в  інтернеті  список  класичних  книг  і  відвідайте  місцеву  бібліотеку.  А  після  проведіть  наступні  30  днів,  читаючи  хоча  б  по  одному  розділу  в  день,  поки  не  дочитаєте  всю  книгу.  А  потім  виберіть  ще  одну.  І  ще.  І  ще.
19.  Намагайтеся  щоранку  дивитися  або  читати  щось  таке,  що  надихне  вас  на  нові  звершення.  -  Часом  для  того,  щоб  наповнити  себе  енергією  на  весь  наступний  день,  вам  потрібна  лише  дещиця.  І  тому  в  наступні  30  днів,  перш  ніж  3  і  вийти  з  дому,  подивіться  мотиваційний  відео,  або  ж  прочитайте  щось  таке  (цитати,  пост  в  блозі,  коротка  розповідь),  що  зможе  вас  надихнути.
20.  Кожен  день  після  обіду  робіть  щось  таке,  що  змусить  вас  посміхнутися.-  Подивіться  забавний  відеокліп  на  YouTube,  почитайте  ваш  улюблений  комікс  або  знайдіть  в  мережі  парочку  свіжих  анекдотів.  Здоровий  сміх  стимулює  ваш  розум  і  поповнює  ваші  запаси  енергії.  І  найкраще  це  зробити  після  обіду,  коли  приплив  енергії  вам  потрібен  найбільше
30.08.18  17.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817350
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Тома

Як знайти гармонію….

Як  знайти  гармонію:  6  японських  ритуалів
Хочете  очистити  розум,  знизити  рівень  стресу  і  знайти  стан  спокою?  Придивіться  до  традиційних  ритуалів  японської  культури,  яка  понад  усе  ставить  внутрішню  гармонію.
Всі  ці  японські  ритуали  допомагають  прислухатися  до  себе,  уповільнити  шалений  ритм  життя  і  насолодитися  красою  життя.  Нюансам  цих  церемоній  в  ідеалі  потрібно  вчитися  довгі  роки.  Однак  ніхто  не  заважає  вам  освоїти  і  застосувати  їх  елементи.  Розповідаємо,  як  це  зробити.
Отонамакі
Цей  метод  релаксації  імітує  сповивання  дорослої  людини,  винайшла  його  акушерка  Нобукі  Ватанабе.  Ритуал  дозволяє  знизити  напругу,  як  фізичне,  так  і  психологічне.
З  боку  весь  процес  виглядає  трохи  дивно:  дорослі  люди  приймають  позу
ембріона,  з  головою  «пелена»  в  простирадло  і  гойдаються  з  боку  в  бік,  щоб  розслабити  м'язи  і  відчути  себе  в  безпеці.
За  словами  фахівців,  в  такому  положенні  людина  повертається  в  стан  немовляти  в  утробі  матері  і  знову  знаходить  відчуття  гармонії.
Вам  знадобиться  помічник.  Ляжте  в  центр  світлого  простирадла,  притисніть  коліна  до  грудей  або  живота  і  обхопіть  їх  руками.  Попросіть  помічника  зав'язати  кінці  тканини  у  вас  над  колінами.  Закрийте  очі,  почніть  акуратно  захитався  з  боку  на  бік.  Не  забувайте  глибоко  дихати.  Продовжуйте  протягом  10-15  хвилин.
Увага:  у  людей,  які  страждають  на  клаустрофобію,  ритуал  може  викликати  дискомфорт.
Японська  ванна
Спочатку  лазні  в  Японії  будувалися  при  храмах.  І  основний  їх  ідеєю  було  очищення  розуму,  а  не  тіла,  як  в  Європі.  Традиційні  японські  ванни  роблять  повністю  з
деревини.  Чан  закривається  широкою  кришкою,  щоб  вода  повільніше  остигала  -  її  нагрівають  до  42  градусів.  Така  температура  дозволяє  краще  розслабити  м'язи  і  вивести  токсини.
Ефект  чуттєвої  насолоди  досягається  за  рахунок  використання  різноманітних  ефірних  масел  і  пелюсток  квітів.  У  такій  ванні  не  прийнято  намилюватися  або  митися,  лягати  в  неї  потрібно  вже  чистим.
Прийміть  душ  з  гелем  або  милом,  потім  наберіть  ванну.  Додайте  кілька  крапель  ароматичних  масел,  за  бажанням  -  сіль  для  ванни,  сухі  або  живі  квіти,  цедру  лимона  або  мандарина.  Розставте  ароматичні  свічки.  Подбайте  про  тьмяне  освітлення.  Пориньте  в  теплу  воду  і  відчуйте  максимальне  розслаблення.
церемонія  Кодо
Кодо  -  це  мистецтво  насолоди  від  пахощів  смол  рідкісних  порід  вічнозелених  дерев.  Навчитися  розпізнавати  численні  відтінки  аромату  ладану  не  так  просто.  Кодо  -  одне  з  трьох  традиційних  видів  мистецтва  в  Японії,  поряд  з  чайною
церемонією  і  ікебаной.
Церемонія  кодо  має  на  увазі  особливий  етикет.  Однак  якщо  не  надто  вникати  в  усі  тонкощі,  можна  відпочити  і  розвинути  нюх.  Вам  знадобиться  фіміам  або  ароматичні  палички  і  чаша  для  їх  куріння.  Виберіть  аромат  собі  до  душі  -  кипарис,  сандалового  дерева  або  кедр.  Розташуєтеся  на  килимі,  вимкніть  світло  і  насолодитеся  ароматом  пахощів.
шиатцу
Шиатцу  -  давня  масажна  техніка,  назва  якої  походить  від  слів  «ши»  (палець)  і  «атцу»  (тиск).  За  рахунок  впливу  на  особливі  точки  ця  практика  допомагає
налагодити  ток  енергії  ци  по  меридіанах.
Масаж  шиацу  практикують  у  багатьох  клініках  і  центрах  краси.  Звичайно,  правильніше  записуватися  в  автентичне  місце.  Краще  -  до  майстра  з  Китаю.  Але  деякі  елементи  можна  спробувати  виконати  вдома  самостійно.
Спочатку  розітріть  потилицю  кінчиками  пальців,  щоб  зняти  накопичилася  за  день.  Потім  натискайте  кулаками  на  верхню  частину  плечей,  щоб  зменшити  відчуття  втоми.  І  нарешті,  натисніть  великим  пальцем  на  брови  -  це  допоможе  розслабити  м'язи  обличчя.
Чайна  церемонія
З  чаєм  японців  познайомили  буддійські  ченці  приблизно  в  IX  столітті.  У  цій  церемонії  використовується  матчу,  тобто  зелений  чай,  розтертий  в  порошок.  Йому  приписують  цілющі  і  тонізуючі  властивості.
Процес  його  приготування  вимагає  спокійного  і  медитативного  підходу.  Ритуал  займає  близько  45  хвилин,  а  проводять  його  в  спеціальних  чайних  будинках.Як  повторити?
Матчу  заварюють  двома  способами  -  міцним  (Койта)  і  слабким  (усутя).  Для  першого  4  грами  порошку  заливають  50  мл  води.  Для  слабкого  на  2  грами  заварки  використовують  80  мл  води.
Чай  засипають  в  суху  і  підігріту  піалу.  Заливають  водою,  а  отриману  суміш  розмішують  бамбуковій  пензликом-віночком  до  повного  зникнення  грудочок.  При  будь-якому  способі  заварювання  чай  випивають  разом  з  заваркою,  що  підсилює  корисну  дію  на  організм.
Ранкова  гімнастика
У  цього  ритуалу,  на  відміну  від  інших,  немає  багатовікової  історії.  Ранкова  гімнастика  -  або  ж  rajio  taiso  -  з'явилася  в  1928  році  і  швидко  стала  популярна  завдяки  зусиллям  японських  ЗМІ.
Сьогодні  їй  займаються  в  парках,  офісах  і  інших  громадських  місцях.  Вправи  дозволяють  підтримувати  форму,  привести  м'язи  в  тонус,  поліпшити  відчуття  рівноваги  і,  знову  ж  таки,  зняти  напругу.
Як  повторити?
За  запитом  rajio  taisô  в  інтернеті  можна  знайти  відео  вправ.  А  виконувати  їх  можна  вдома  або,  в  гарну  погоду,  в  парку.  Краще  в  компанії  однодумців.
16.08.18  14.55

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817349
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Лариса Сорокіна

Байка про заклопотаного ведмедя - 12. 12. 2018

*  писали  з  донькою  в  школу


Жив  собі  один  ведмідь,
Справ  він  мав  чимало.
Хочте  вірте,  хочте  ні,
А  зима  настала.
Літо,  осінь  і  весну
Наш  ведмідь,  як  бджілка!
Підпиляв  стару  сосну,
Де  зламалась  гілка.
Дамбу  намостив  бобрам,
Озеро  розчистив.
Все  встигав  він  тут  і  там,
Все  про  справи  мислив.
Навесні  саджав  город,
Зайцю  в  допомогу.
Літом  камінці  носив
На  сільську  дорогу.
Осінь  золота  пройшла  –
Всі  ведмедю  вдячні.
А  ведмідь  худий-худий,
Аж  дивитись  лячно!
Всім  ведмідь  допомагав,
Забувавши  їсти.
А  тепер  зима  прийшла,
Вже  й  в  барлога  лізти…
Тільки,  ось,  живіт  бурчить,
Наїдку  не  знавши.
Снігом  вкрилася  земля,
Їжу  всю  сховавши.
Сів  ведмідь  під  свій  барліг
І  засумнівався.
Всім  він  радо  допоміг,
Тільки  сам  зостався.
Бо  про  себе  він  забув,
Про  свої  потреби…
Турбувався  він  про  всіх,
А  й  про  себе  ж  треба!
Та  на  щастя  лісові
Друзі  позбігались.
Кожен  щось  йому  приніс.
Друзі  турбувались!
І  подяку  надали,
Грамоту  приклали.
На  останок,  як  могли
Розуму  навчали:
-  Ти  завжди  допомагай
Друзям  у  роботі.
Та  й  себе  не  забувай
У  своїй  турботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817285
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Леся Утриско

Ну а може то зима

Збожеволів  нині  вітер  -
Так  мете,  що  слів  нема,
Насадив  біленьких  квіток...
Ну  а  може  то  зима?

Разом  з  ним  танцює  в  танці,
Розсипає  пелюстки,
Всіх  збере  докупи  вранці,
Та  нанизає  нитки.

Оксамити  із  бурштином  
І  корали  снігові,
Шити  буде  із  сатину
Сорочки  собі  дзвінкі.

Вишивай  красуне  землю,
Тай  по  білому  біли,
Доторкни  намиста  щемно,
Намистини  кинь  згори.

Бісерини  сій  по  полю,
Хай  весною  цвіт  зійде,
Відпусти  себе  на  волю
І  зомлій  хоч  де-  не-  де.

У  лісах,  в  садах  казкових,
У  суцвітті  матіол,
Сни  насни  такі,  чудові,
У  багатті  дивних  зол...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817238
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Зоя Журавка

ЗАПИТАЙКО

ЗАПИТАЙКО
«А  коли,  кому,  чого?»-
З  вечора  й  до  ранку,
Дістає  до  кожного
Наш  малий  всезнайко.
А  чому  коровка  мукає?
Де  це  свинка  хрюкає?
Чому  кахкають  качки?
Чому  бІігають  бички?
А  петух,  чом  кукуріка?
Чому  курка  із  засіка
Кричить  голосно:»Ко-ко!»
Може,  кличе  десь  кого?
Чому  бджілка  полосата
Задзижчала  коло  хати?
Чи  шукає  адресата,
Щоб  жало  своє  віддати?
А  гусак:»  Га-га-га-га.»
В  нього  лапа  чи  нога?
А  куди  заходить  сонце?
Ви  погляньте  у  віконце:
«Що  це  там  так  шелестить?»
А  куди  вода  біжить?
Як  попала  у  хмаринку?
Я  спіймав,  одну,  краплинку.
Чому  мокра  і  холодна?
Чом,  бабулю,  ти  не  модна?
Чом  не  взуєш  каблучки
Ті,  що  звуть  усі  «шпильки»?
А  чому  вже  треба  спати?
Я  ще  хочу  запитати,
Розкажіть  мені,  про  все.
Хочу  знати  я,  усе!
Скільки  в  небі  зірочок?
Скільки  в  озері  качок?»
Ви  скажіть  мені:»  Чому?
І  для  кого,  і  кому?»
Запитань  у  голові,
Наче  бджілок  у  рої.
Засинай  наш,  запитайку,
Запитаєш  про  зранку.
Зоя  журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817174
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Валентина Рубан

А ДЕ ЖИВЕ ПАМ’ЯТЬ?


А  де  живе  пам’ять,  у  небі  чи  зорях?
В  морях?  В  Океанах?  У  полі?
В  садочках  вишневих?  В  грайливих  узорах?
В  степах  безкінечних  –  на  волі?

А  де  живе  пам’ять?    У  мріях  чи  снах?
В  дрімучих  лісах  чи  в  долині?
А  може  вона  в  солов’їних  гаях?
А  може  в  червоній  калині?

А  де  живе  пам’ять  Твоя    і  Моя,  
В  селі  чи  в    великому  місті?
У  горах  високих,  де  спів    ручая,
Чи  може  в  осінньому  листі?

А  де  живе  пам’ять?  У  думці  ясній?
В  снігу,  чи  в  замерзлім  озерці?
У  сонці  гарячім?  В  душі  осяйній?
Живе  пам’ять  –  в  люблячім  серці.

10.12.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817024
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


іванесса

ОСЬ ТАК ЖИВЕМ.

Ось  так  живем,  гортаючи  життя,
Долаючи  і  прикрощі,  і  втому
І  відриваємо  листки  календаря...
Так  день  за  днем,  з  роботи  та  додому.

Немає  часу,  сил  не  вистача,
Грошей  не  вистачає  на  розваги
Й  не  відчуваємо,  як  зранена  душа
В  день  дощовий  вже  помира  від  спраги.

Ми  хочемо  багато  і  всього...
І  як,  коли  в  сусіда,  трохи  більше?
Не  помічаємо  ми  ближнього  свого,
Й  коли  проблеми  в  нього,  навіть,  тішить.

Неможна  так!  В  нас  цінності  не  ті!
Ми  більше  просимо,  чи,  просто,  вимагаєм,
А  коли  іноді  й  помолимось  в  пітьмі,
То  дякувати  знову  ж  забуваєм.

Ось  так  живем,  усе  бігом-бігом...
Невистачає  дня  і  тижня  нам  замало.
Зібратись  важко  за  одним  столом...
Та  час  знаходимо,  коли  когось  не  стало.

11.12.  18



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817147
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Михайло Чир

Хтось спить у хатинці….

*  *  *
Хтось  спить  у  хатинці,  а  мишка  в  норі,
Де  ж  спати  сніжинці  в  холодній  порі.
В  саду  де  дерева  похмурі  стоять
Чи  в  темному  лісі  вітри  де  шумлять.

Чи  в  чистому  полі  засне  одинока,
А  поле  велике,  а  поле  широке,
А  вітер  на  крилах  у  полі  гуляє,
Ніде  тій  сніжинці  спокою  немає.

Ще  втомиться  вітер  й  засне  на  хвилинку,
То  я  порятую  маленьку  сніжинку.
Отут  на  ялинці,  що  світлом  засяє,
Маленька  сніжинка  нехай  спочиває.

Собака  у  будку  забрався  на  мить,
А  котик  на  пічці  розлігся  та  спить.
Дитя  біля  мами  своєї  заснуло,
Без  свят  Новорічних,  як  сумно  би  було.

25.12.2013  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817122
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Світлана Петренко

ходить сон

Ходить  сон  по  краю  ліжка,
Тихо-тихо,  наче  кішка,
Спати,  спатоньки,  спатусі.
Сон  схилився  до  Натусі.
Ледь  дівча  закрило  очки
Покотилися  клубочки.
Білий  –  в  казочку  про  зайця,
Що  ділив  на  свіх  окрайця,
Жовтий  –  в  казочку  про  лиса,
Що  збирав  рудасте  листя.
Синій  –  казочку,  про  небо,
Де  живе  пташиний  щебет.
Помаранчевий,  блакитний-–
І  зелений,  теж  привітний.
Ходить  сон    по  краю  ліжка,
Тихо-тихо,  наче  кішка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817126
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Валентина Малая

КАЗКА ПРО ФІГУРИ і не тільки…

/...танцюватимемо  і  співатимемо,що  б  не  було.../

[youtube]https://youtu.be/SJM0e1YcHIg[/youtube]


[i]/  частково  -за  В.Глушанковою
в  перекладі  з  російської  мови  /

[b]КАЗКА-ЛЖА[/b]...та  в  ній-натяк
зрозумій  її,простак
Чи  богатий  ,чи  бідняк,
Доки  ж  будем  жити  так??
***
[b]ФІГУРА  НУЛЬОВА:  АНОНСНА[/b]

…не  треба  мені  кусень  сала,
Не  треба  пшениці...
Дайте  лише  до  милого
Міцно    притулиться…
Розповім  вам  про  фігури
Царські  і  народні
Про  терплячі  їх  натури,
І  про  правду…Згодні???

[b]ФІГУРА  ПЕРША:ЦАРСЬКА[/b]

Цар  з  царицею    на  ґанку
Й  свита  царська  літнім    ранком
Всі  запитують  в  прем'єра:
-  Як  життя  в  пенсіонера?!
Той  на  їх    смурнії    лиця
лиш  почухав  потилицю:
-  Та…морили  й  так  і  сяк
І  не  виморим    ніяк…

Цар  же  дав  указ    дізнатись
Скрізь  гінців  порозсилати
Розпитати  й  звітувати,
Як  на  пенсію  прожити,
Ще  й  співати  й  не  вмирати…

[b]ФІГУРА  ДРУГА:ГОНОЧНА[/b]

Лиш  під  зиму  всі  гінці
Повернули  папірці.
В  них    усе  доповідали...
Раз  таке  завдання  мали…
Хто  у  ліс,а  хто  по  дрова,
Кожен  і  по  черзі  мовлять:

-  Лише  ДЕНЬ  прожити  в  змозі,
А  ось  …місяць  -  навіть,в  прозі…
Дуже  сутужно  і  складно,  
Не  у  всіх  все  досить  ладно.
Та…викручуються  ,пнуться,
Не  дають  собі  …загнуться…

-  Розкажу  я  все,як    є,
Як  же  їхнє  житіє…
Перше-    платять  за  квартиру
І  купляють  солі,жиру,
Круп  і  трохи  цукорку,
Ті,хто  курять,-табаку…
Залишок  поділять  вправно:
В  день  –  по  40  гривень  ,главно…
Хліба  куплять,молока…
Мила,пачку  порошка…
Не  жирують  і  не  сохнуть
Головне,що  все  ж  не  дохнуть…

-Хто  завів  собі  городик,
Хто  по  лісу  влітку  бродить,
А  хтось  рибки  наловив,
Накоптив  і  насолив…
Взимку  хтось  капусту  квасить,
А  хтось  трав  зібрав  запаси…
Насушив  грибів  в  коробці,
«Самжене»  у  пляшці-пробці...

[b]ФІГУРА  ТРЕТЯ  :  БУДЬМО,ГЕЙ![/b]

-  З  ними  влітку  я  прожив,
Вірою  й-  правдою  служив…
А  народ  –  він  же  хороший.
То  нічого,що  в  калошах…
Може  більш  морить  не  будемо?
Хай  живуть  спокійно  люди  …
Скільки  там  їм  залишилось?..
Й  спокійніше  ,ваша  милість…

Цар  гінцю  сплатив    за  труд…
І  сказав  :  «Нехай  живуть!»
Більш  морити  їх  не  будем,
Й  про  все  те  й  про  них  за-бу-дем!

[b]ФІГУРА  ЧЕТВЕРТА  :ВИРІШАЛЬНА[/b]

Правда  це,а  чи  то  казка,
Чорний  гумор,чи  то  сміх
Та  всьому  цьому-  розв»язка-
"Цо  то  бенде"...для    усіх…???

Хто  глумиться    над    народом,
Риє  яму  і  гнобить…
Той  в  гієні  привселюдно
Буде  заживо  горіть…
Хто  не  дума  про  нащадків,
Потонув  в  своїх  гріхах…
Геноцидові  нападки
Шле  по  селах  і  містах-
Той  пожав  собі  прокляття
І  на  себе  й  на  весь  рід.
Ще  є  час-  для  покаяття
Бо  який  залишать  слід???

[b]ФІГУРА  П"ЯТА:ПЕНСІОНЕРСЬ[/b]КА

Не  зломить  пенсіонерів,
Та  і  молодь  нашу  теж!!!
Хоч  і  пенсії  маленькі,
Й  санкції  не  знають  меж!
Хай  попробують  панки
В  злиднях  жить  не  день-роки…
Ой-йо-йо-йо-йо-йо-йой!!
Кожен  старець-то  ГЕРОЙ!!

[b]ФІГУРА  ШОСТА:  НА  МАЙДАНІ[/b]

На  майдані  ,коло  церкви
Вже  зима  і  сніг  іде….
Хтось  поїхав  у  Європу…
Подивитись,краще  де???
Й  облітав  й  наш  журавель
Сто  морів  і  сто  земель.
Й  ми  спитали  в  журавля,
Де  найкраща  є  земля…
Журавель  відповідає:
Краще  рідної  немає!!!!

10.12.2018р.




[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817064
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Микола Карпець))

Ох та нічка, нічка, нічка

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/44009971.gif[/img]
[b]«Ох  та  нічка,  нічка,  нічка»[/b]
[color="#000ad1"][i][b]
Ох  та  нічка,  нічка,  нічка
Що  згоріла  наче  свічка
Пролетіла,  промайнула
Все  відправила  в  минуле

Ще  здається  лиш  зустрілись
Ще  Амур  жбурляє  стріли
У  руках  моїх  ромашки
Поцілунки-обнімашки

Ще  нема  сплетіння  тіл
Ти  накрила  файно  стіл
Ось  сальце-м’ясце-ковбаска
Не  соромся,  їж  будь  ласка

Не  соромся,  будь  як  вдома
Від  кохання  млості  втома
Підхопив  тебе  на  руки
Не  соромлюсь  –  досить  муки

Не  соромлюсь  –  на  диван…
Десь  згубилась  голова
Та  й  навіщо  вона  треба?
–  У  очах  твоїх  синь  неба
У  очах  твоїх  весь  світ…

Під  диваном  притих  кіт
Причаївся,  чмише  носом
Поглядає  на  нас  косо
Поглядає,  заздрить  трішки  –
Ще  не  березень  для  кішки
Не  весна  ще  для  кота
Тож  сиди,  рахуй  до  ста
Чи  до  тисячі,  чи  більше

Так,  коханий,  так,  ніжніше…

Ох  та  нічка,  нічка,  нічка
Що  згоріла  наче  свічка
Пролетіла,  промайнула
Все  відправила  в  минуле))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*11.12.18*  ID:  №  817138[/b][/i][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/okh_ta_nichka_nichka_nichka/13-1-0-154"]©  Сайт  авторської  поезії[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817138
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Крилата

Три брати

                                                                                                 КАЗКА

У  одного  багатого  чоловіка  було  троє  дітей  –  усі  хлопці.  Старшого  звали  Романом,  середульшого  –  Степаном,  а  молодшого  –  Назаром.    Коли  сини  підросли,  батько  зібрав  їх  у  своїй  кімнаті  і  сказав:
-  Дам  кожному  з  вас,  хлопці,    по  мішечку  золота,  які  маю  у  сейфі,    і  ви  завтра  вранці  покинете  наш  дім,  підете  у  світ  широкий.  Але  через  п’ять  років    повернетеся  додому  і  розкажете  мені,  що  чули,  що  бачили,  чого  навчилися,  що  здобули.  Така  моя  воля.  
Не  дуже  хотіли  йти  сини  з  дому,  в  якому  був  затишок  і  достаток.  Але  мусили  виконати  батьків  наказ.  Поснідали  вранці  за  спільним  столом  з  батьками,  помолилися  спільно,  взяли  по  мішку  із  золотом  та  й  пішли.  
Старший  син  вирішив  об’їхати  світ,  відвідати  різні  країни,  подивитися,  як  там  живуть  люди,  побувати  в  горах,  на  морях,  у  великих  містах.  
Середульший  подумав,  що  знайде  собі  гарне  місце,  де  є  ліс  і  річка,  продасть  золото,  що  батько  дав,  і  за  виручені  гроші  побудує  собі  будинок  та    купить  автівку.  
А  молодший    вирішив  поїхати  до  Лондона,  щоби  здобути  там  освіту  і  стати  інженером.
Через  п’ять  років  повернувся  старший    син,    Роман,  додому  без  жодної  копієчки,  зате  мав  велику  валізу  з  модним  одягом  і  багато  вражень.  Він  цілий  тиждень  розповідав  батькам  про  те,  що  чув,  що  бачив  у  світі  –  про  моря,  океани,  про  гори  й  річки,  про  водограї,  великі  будинки,  про  дивовижні  рослини  та  не  бачені  ним  досі  тварини.  
Повернувся  і  середульший  –  Степан.  Той  приїхав  на  своїй  автівці,  показав      на  телефоні  світлину  будинку,  який    він  збудував  для  себе.    
Молодший  не  мав,  чим  похвалитися  –  мало  що  бачив  у  світі,  мало  що  чув,  весь  час  учився.  Не  придбав  ні  будинку,  ні  автівки,  ні  модних  речей,  тільки  формули  математичні  носив  у  голові  та  креслення  й  якісь  розрахунки  у  ноутбуку.    
Влаштував  батько  на  честь  приїзду  синів  бал.  Запросив  родину,  сусідів  друзів.  Їли,  пили,  веселилися  два  дні.  В  цілому  тиждень  сини  прожили  у  батьківському  домі.  Старший    щодня  вихвалявся  своїми  пригодами,  середульший  –  своїми  здобутками,  а  з  молодшого  вони  обидва    сміялися.  На  восьмий  день    батько  посадив  синів  за  столом  у  своїй  кімнаті  і  сказав:
- Бачу,  що  зарано  я  вас  скликав  додому.  Даю  вам  ще  один  рік.  Ідіть  у  світ,  але  вже  з  тим,  що  самі    придбали,  ще  одного  мішка  золота  не  буде.  Подивлюся,  як  ви  собі  дасте  раду.  
Пішли  сини.  Старший  не  мав  грошей.  Місяць  жив  з  того,  що      продавав  речі  зі  свого  гардеробу  за  півціни.  А  коли  у  його  великій  валізі  залишилося  лише  найнеобхідніше,  вирішив  найти  собі  роботу  –  не  вмирати  ж  із  голоду,  не  жити  ж  надворі!    Найнявся  він  до  однієї    з    міжнародних  туристичних  фірм  екскурсоводом,  знав  багато  чого  про  різні  країни.        
Середульший  став  жити  у  власному  домі  і    таксувати,  мав  свою    ж    автівку.    Грошей  було  небагато,  але    вистачало  на  те,  щоби  прохарчуватися,  зодягнутися    та  оплатити    комунальні  послуги.  
А  молодший  уже  за  тиждень  після  того,  як  залишив  дім  батька.    зробив  винахід.  Він  придумав  апарат,  який  міг  виконувати  різні  функції  –  варити  супи,  каші,  каву,  пекти  тістечка,  торти,  булки,  хліб,  смажити  рибу,  м’ясо,  овочі,  робити      салати,  варення,  сік,  кетчуп  та  інше.    Апарат  працював  швидко  та  якісно  і  коштував  відносно  недорого.      Заробив  молодший  брат    за  півроку  мільйон  на  цьому  винаході.  За  півмільйона  побудував  дім,  купив  автівку,  подарунки  батькам,  братам  та  близьким  родичам.  А  других  півмільйона  пожертвував  на  програму  по  винаході  ліків  для  хворих  на  злоякісні  пухлини.  За  три  місяці  ліки  були  знайдені.  Люди,  які  згодилися  прийняти  участь  у  їх  випробуванні,  одужали  через  місяць  після  вживання  цих  ліків.      Молодшого  брата  нагородили  орденом  «Червоний  хрест».    
З’їхалися  брати  до  батьківського  дому  через  рік.  Роман  та  Степан  уже  не  сміялися  зі  свого    молодшого  брата  Назара,  а  тільки  тиснули  йому  руку  щоранку  і  подавали  по  черзі  на  стіл  страви,  які  той  бажав,    тричі  на  день.  Їх  готували  в  апараті,  який  винайшов  їхній  брат.  Назар  дякував  їм  і,  попоївши,  віддалявся,  бо  працював  уже  над  іншим  винаходом  –  індивідуальним  літальним  апаратом.  
А  чим  би  ти  зайнявся,  якби  пішов  із  дому  з  мішечком  золота?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817059
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Тома

25 …

25  чарівних  і  нереально  красивих  фраз,  які  допоможуть  вам.
               Ці  фрази  наповнюють  чарами,  якихось  глибинних  розумінням  світу,  в  кожній  з  них  прихована  перлина  мудрості.  Вони  допоможуть  поглянути  на  світ  по-новому.  Життя  -  то,  що  ми  хочемо  бачити,  наша  реакція  на  ситуацію,  тому  правильно  зберігати  здоровий  глузд,  який  здатний  більш  широко  розуміти  головні  речі  в  цьому  світі.  Ці  цитати  допоможуть  вам  налаштуватися  в  житті!
1.  Мрії  повинні  бути  або  божевільними,  або  нереальними  ...  Інакше  -  це  просто  плани  на  завтра!
2.  Спокій  -  сильніше  емоцій.  Мовчання  -  голосніше  крику.  Байдужість  -  страшніше  за  війну.
3.  Напевно,  я  так  і  не  подорослішаю  ...  До  сих  пір  вірю  в  чудеса,  любов  і  хороших  людей.
4.  Не  за  красу  в  тебе  закохався,  і  не  за  старість  разлюблю.
5.  Навчіться  відпускати.  Рідне  завжди  знайде  дорогу  назад.
6.  Незрозуміла  штука  -  душа.  Ніхто  не  знає,  де  знаходиться,  але  всі  знають,  як  болить.
7.  Живи  так  -  щоб  люди,  зіткнувшись  з  тобою,  посміхнулися,  а,  спілкуючись  з  тобою,  стали  трішки  щасливіше.
8.  Іноді  якимись  дивними  шляхами  в  житті  все  налагоджується  само  собою.
Макс  Фрай
9.  Щастя  -  це  коли  твої  батьки  здорові.
10.  Принижуючи  інших,  вище  не  станеш!
11.  Найбільше  наше  оману  в  тому,  що  у  нас  ще  багато  часу  ...
12.  Ніколи  не  шкодуй  про  те,  що  зробив,  якщо  в  цей  момент  був  щасливий.
13.  Хай  вибачить  нас  Всевишній,  коли  ми  незадоволені  тим,  що  маємо  ...
14.  Не  намагайся  з'ясовувати  стосунки  з  людьми,  які  тебе  розчарували.  Мовчки  залиш  їх  разом  з  усім  барахлом  наодинці.
15.  У  кожного  свої  проблеми  -  у  кого-то  хліб  черствий,  а  у  кого-то  діаманти  дрібні.  Цінуйте  що  маєте.
16.  Іноді  Всевишній  прибирає  людини  з  твого  життя  для  твоєї  захисту.  Чи  не  біжи  за  ним.
17.  Не  журіться  ні  про  що  заздалегідь  і  не  радійте  тому,  чого  ще  немає.
18.  Якщо  душею  не  зачепило,  тілом  довго  не  втримаєш.
19.  У  Бога  все  вчасно,  так  що  вчися  чекати.
20.  Ось  воно  -  справжнє  щастя,  а  не  ваші  «айфони».
21.  Коли  чогось  добиваються  твої  діти,  це  куди  важливіше  власних  досягнень.
22.  Бережіть  батьків,  тому  що  поки  вони  живі  -  ми  діти!
23.  Совість  -  вона  така  Вона  мучить  не  тих,  кого  повинна  мучити,  а  тих,  у  кого  вона  є.
24.  Один  з  найсильніших  страхів  для  людини  -  це  зрозуміти,  що  він  помилявся  протягом  довгого  часу.
25.  Багато  хто  вважає  важливим  в  житті  знайти  людину,  але  тільки  одиниці  знають,  що  важливіше  знайти  себе.  Переклала  на  українську  мову  27.08.18  17.00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817109
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Надія Башинська

КАЖУТЬ…

Кажуть,  що  холодна...  Я  зігрію.
Кажуть,  що  несніжна...  Я  завію.
Все  прикрашу.  Інеєм  сипну.
Я  люблю!

Засріблиться  світ  іще  ясніше.
Від  морозу  стане  бадьоріше.
Всіх  розважу,  в  шуби  одягну.
Я  люблю!

Задзвеню  колядками  по  хаті.
Будете  щасливі  та  багаті.
Ріки  льодом,  щоб  пройшли...  Скую.
Я  люблю!

Розбуджу  від  сну...  Гей  просинайтесь!
Холоду  мого  ви  не  лякайтесь.
Бо  мій  холод  на  добро  всім  є.
Бійтесь  того,  що  в  серцях  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ніна Багата

Слово – мов дитя

Питаєте,  звідкіль  беру  слова?
І  як  вони  знаходять  шлях  у  вірші?
З  яких  волокон  тчеться  та  канва,
Де  хрестиком  думки  вдається  вишить?
Я  так  скажу  на  запитання  ці:
Секрет  –  простий.  Слова  –  усім  знайомі.
Вони,  як  різнобарвні  камінці,
У  мови  української  огромі.
А  мова  наша  –  це  калейдоскоп,
В  якому  серце  камінці  ворушить,
Але  при  цьому  слухає  і  душу,
І  делікатність  з  ними.  Не  галоп.
Нитки  канви  прядуться  із  думок
На  веретенах  пильної  уяви.
Отут  суфлери  –  небо,  поле,  трави…
Звичайно  ж,  люди.  І  життя  само.
І  вже  тоді  засвічується  слово,
Указане  щемливим  почуттям.
Та  не  заграє  свіжістю  полова.
Тим  більше,  не  проклюнеться  сміття.
Я  слово,  мов  дитя,  спочатку  няньчу,
Вимірюю,  вслухаюсь,  як  співа.
І  чи  колисочка  зручна  –  канва,
Й  чи  можна  звідусіль  його  побачить.
А  потім  проби.  Нескінченні  проби!
На  перець,  сіль.  Немов  смачу  куліш.
Й  чи  всі  працюють  нерви  і  суглоби
Тих  слів…  Ось  так  народжується  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817032
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Віктор Ох

ЖІНКА-ОСІНЬ (V)

Ех,  яка  пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика  і  виконання  ─      Віктор  Шмигло
Слова  ─    Ніна  Третяк
------------------------------------
Непомітно  переспіло  стигле  літо.
Сиві  хмари,  як  отари,  побрели,
Небо  щедрими  дощами  перемито,
Хризантеми  пізнім  щемом  зацвіли.
Промайнули  юних  років  ноги  босі,
Загубилися  в  бурштиновій  росі,
І  вже  впевнено  ступає  жінка-осінь,
Зріла  жінка  в  помаранчевій  красі.
                                 Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

Прислухається  земля  до  її  кроків,
Злотосріблом  покриваючи  сліди.
Жінка-  осінь  у  короні  мудрих  років,
Діти-внуки  –  золоті  її  плоди.
Повела  її  дорога  до  світання,
Де  зачаєне  невипите  тепло,
Жінка-осінь  переповнена  коханням,
Як  цілюще  невичерпне  джерело.

                         Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Тріумф

Господи, благослови Україну!



Ти,  Боже,  Великий  Святий!
Господь,  Ти  Цар  і  Владика!
Ти  –  все  і  у  всьому  Такий,
І  милість  Твоя  велика!
 
Боже,  Святий,  Людинолюб,
Ти  –  милосердний    без  краю,
Без  міри,  без  меж,  навіки;
Хвалю  Тебе,  прославляю!

Господь,  прийми  жертву  мою  –
Жертву  хвали  і  подяки.
Прости  Україну  Твою,
І  гріх  нам  прости  усякий.

Господь,  візьми  серце  моє!
Що  можу  Тобі  я  дати?
Любов,  милосердя  Твоє
Я  можу  лише  прийняти.

В  покорі,  в  смиренні,  Господь,
Вклякаю  я  на  коліна:
Прости,  Боже,  весь  мій  народ:
Хай  зацвіте  Україна.

Галина  Яхневич.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817017
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Парономазія.

Парономазія  (грец.  παρονομασία  —  біля  і  ονομάσω  —  називаю)  —  це  стилістична  фігура,  утворена  зіставленням  слів,  різних  за  значенням,  але  подібних  за  звучанням.  

Наприклад:  
Чи  то  не  ви  у  сатанинськім  світі
Раділи  радієм,  плутоново  плодились,
А  ми  світили  вами,  аж  посліпли…
І  в  судний  день  чорнобильський  збудились.  (Марія  Влад)

Найчастіше  парономазію  використовують  у  віршових  творах  з  тої  причини,  що  вони  більшою  мірою,  ніж  проза,  орієнтовані  на  звукову  відчутність  слова,  на  вияв  звукової  значущості  художнього  мовлення.  У  прозі  парономазією  найчастіше  послуговуються  для  створення  каламбурів,  наприклад:  «Як  у  вас  тяглова  сила,  що-небудь  тягає?  —  Тягає!..  Оце  два  дні  у  степ  вивозила  курей»  (О.  Ковінька,  «Розмова  по  телефону»).  

Досить  часто  і  у  віршових  текстах  парономазія  виступає  як  засіб  творення  комічного  враження.  У  зв'язку  із  цим  О.  Пономарів  пише:  «Стилістичні  властивості  парономічного  зближення  слів  часто  використовують  під  час  створення  епіграм,  пародій,  шаржів.  Для  прикладу  можна  навести  одну  з  пародій  Юрія  Івакіна,  навіяну  творами  Івана  Драча:  

• Біля  персів  вона  тримала  зоряного  сина  («Ніж  у  сонці»)
• Чистих  персів  торкатись  не  дасть  («Балада  про  дівочі  перса»)
• Та  персів  проклятих  два  рідні  вулкани  («Божевільна  балада»)
• Торка  її  холодні  полум'яні  перса  («Калина»)
• Вітер  перса  мої  пестить  («Жінка  і  море»)

Іван  Драч  «Персальна  балада»:  

• І  невідь  звідки  падають  ці  сни…
• Лечу  на  крилах  персів  в  країну  персів,  в  державу  персів,  в  князівство  персів,  у  Персію,  сказати  б.
• Шукаю  серед  персів  свій  босий  слід  і  не  знаходжу.
• На  сполох  б'ю  у  дзвони  персів:  «Постаньте,  персів  бранці  —  протуберанці!»
• Із  персів  смутку  спиваю  оскому  пісні.  Співаю  «Баладу  про  острів  Антораж»…  І  гей!  На  абордаж  беру  галери  персів  —  Де  перса  персонал  і  персонаж  (за  борт  цей  екіпаж!).
• Тримаюся  за  стопи  персів,  за  грона  персів,  за  вулкани  персів,  за  бетатрони  персів,  за  їх  ракетодроми,  Як  той  Персей  за  Андромеду,  І  мегатонни  персів  вибухають  —  віршем».

Парономазія    —  це  стилістичний  прийом  умисного  зближення  й  зіставлення  паронімів,  як-от  у  назві  поетичної  збірки  Є.Маланюка  «Стилет  і  стилос»  або  у  вірші  Ліни  Костенко:  

Коли  стану  я  зовсім  сивою
І  життя  моє  піде  мрякою,
Я  для  тебе  буду  красивою,
А  для  когось,  може,  ніякою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817031
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Новоградець

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі,
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня
Летять  за  вожатим,  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче,
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані,
Які  пролітали  заморські  міста,
А  правда  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?

Летіли  поважно  створіння  крилаті,
Якраз  над  садочком  вишневим  були,
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним,  протяжним  "курли".

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля,
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці,  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима,
Там  в  Африці  тепло,  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Лиш  рідне  повітря  рубали  з  плеча,
Вони  вже  на  гнізда  дивилися  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 09.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моїм коханням будеш ти

Усе  життя  я  так  люблю  тебе,
Як  прокидаюсь,  як  лягаю  спати.
Як  світить  в  небі  сонце  золоте
І  як  торкає  вітерець  кирпатий.

Люблю  тебе,  коли  на  дво́рі  сніг,
Коли  метуть  за  вікнами  хурделі.
Коли  течуть  струмочки  навесні
Як  літо  нам  дарує  каруселі...

Люблю  тебе,  коли  впаде  листок,
Для  нас  їх  осінь  з  дерева  зриває.
Вдихну  повітря  свіжого  ковток,
Мене  любов  в  цю  пору  зігріває...

Люблю  тоді,  коли  цвітуть  сади,
Коли  роса  на  трави  пада  дзвінко.
Мені  сказати  хочеться  тобі:
"Коханий!  Подивись,  як  світить  зірка!".

Торкнися  пальцем  шибки,  до  зорі
І  усміхнись  мені,  я  так  чекаю.
Блакитні  бачу  оченьки  твої,
Моїм  коханням  завжди  будеш,  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Любов Іванова

СЛУЧАЙНАЯ ВСТРЕЧА

[b][i][color="#0011ff"][color="#f21308"]С[/color]колько  лет,  сколько  зим  пролетели  и  в  прошлое  канули  
[color="#f21308"]Л[/color]ишь  теперь  я  смогла,  стоя  здесь,  у  реки  сосчитать.  
[color="#f21308"]У[/color]скакали  года  и  истлели  в  бушующем  пламени  
[color="#f21308"]Ч[/color]то  же  тянет  меня  поэтапно    в  душе  воссоздать.  
[color="#f21308"]А[/color]  коль  жизнь  привела  нас  с  тобой  снова  к  памятной  пристани,  
[color="#f21308"]Й[/color]значально  понять  -  в  лабиринтах  запутались  мы  
[color="#f21308"]Н[/color]у  а    коль  суждено,  все  былое  забудем    и...    выстоим,
[color="#f21308"]А[/color]  сейчас    мы  стоим,  взяв  у  прошлого  счастье  взаймы.
[color="#f21308"]Я[/color]хта  нашей  любви  столько  лет  дрейфовала  меж  скалами,  

[color="#f21308"]В[/color]етры  гнали  ее,  а  бывало  ложили  на  борт...  
[color="#f21308"]С[/color]  наших  вольных  широт  мы  прибились  к  причалу  усталыми  
[color="#f21308"]Т[/color]ак  бывает  в  пути...  вот  такой-то  у  нас  поворот.  
[color="#f21308"]Р[/color]астеряли  давно  мы  обиды,  которые  гложили  
[color="#f21308"]Е[/color]сть  лишь  чувств  красота,  есть  любовь  и  желание  жить.
[color="#f21308"]Ч[/color]то  жалеть  о  былом....  А  хорошее  мы  подытожили,  
[color="#f21308"]А[/color]  важнее  всего  -  между  нами  не  прервана  нить.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816662
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Чайківчанка

ВІДПУСТИ МЕНЕ КОХАНА ВІДПУСТИ

ВІДПУСТИ  МЕНЕ  КОХАНА  ВІДПУСТИ
О  Відпусти,  мене  кохана  відпусти!
Завтра,  мої    сліди  заметуть  білі  сніги,
Втомлене  тіло  просить  тиші  спокою...
Не  сумуй,  не  плач,  і  не  тужи  за  мною.
Прийми,  закон  життя  і  заметіль  зими,
До  тебе,  з  далеких  країв  прийду  у  сни,
Виглядай,  з  журавлями  мене  навесні...
Зійду  ,до  тебе  сонцем  у  твоїм  вікні.
Із  хмар  впаду  на  щоку  краплею  дощу  
Молись,  за  мою  душу  запали  свічу!
Квіти  троянди  на  могилу  принеси,
І  радій  білим  світом  живи  і  твори!
Знаєш,  що  нічого  вічного  немає
Все  цвіте,  квітне,  буяє  відцвітає.  
Прийшли  гостем,  на  мить  у  земне  життя,
Попросить,  вічність  ідемо  у  небуття-
О  Відпусти  ,мене  кохана  відпусти!  
Вже  янгол,  мене  кличе  в  зоряні  світи.
хай  дають  міць    столітні  дуби  у  житті,
і  бережи,  пам'ять  про  мене  на  землі.  
 М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816596
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Ванка

Моє дитинство

Моє  дитинство  білокрилий  птах.  

Вже  відлітає  в  невідомі  далі

Я  виростаю  в  мами  на  очах

Свої  роки  у  згадках  залишаю.


Я  згадую,  як  мамині  казки

Мене  у  сни  чарівні  забирали.

А  її  руки  ніжні  та  легкі

Щовечора  в  колисці  колихали.


Як  підросла,  я  з  мамою  в  степу

Ромашки  білосніжні  там  збирали

А  потім  у  квітучому  бузку

Ще  щастя  квітку  ввечері  шукали.


Вже  мама  не  розказує  казок.

І  щастя-квітки  більше  не  шукає.

А  її  коси  чорні  та  густі

Тихенько  сивина  вже  покриває.


Моє  дитинство  білокрилий  птах.

Вже  відлітає  в  невідомі  далі.

Та  згадка  про  матусину  любов

В  чарівні  сни,  і  досі  забирає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718419
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 06.12.2018


Амадей

Наснилася мені любов

У  веселковому  вбранні
Наснилася  любов  мені.
З  очима  повними  печалі,
Любов  із  смутком  повінчали.
Запали  в  душу  сумні  очі,
Що  спати  не  дають  щоночі,
Скажи  мені,  чия  вина,
Що  ти,  любов,  така  сумна.
Чому  душа,  що  так  кохає,
В  житті  не  завжди  щастя  має,
Невже  це  доленька  така?
Кохання  болем  просяка.
Страждає  любляче  серденько,
Встає  удосвіта  раненько,
В  молитвах  Господа  благає:
Пречиста  Матінко  Святая,
Проси  у  Господа,  нехай,
Закоханим  наземний  рай,
Для  двох  іх  буде  вічним  раєм,
Нехай  любов  в  душі  співає,
Хай  ллються  з  серденька  вірші,
Бальзамом  буде  для  душі,
Нехай  любов  співа  пісні,
І  буде  радістю  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815953
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені коханий

Подаруй  мені  коханий,  зиму  кольорову,
Щоб  в  блакитному  тумані,  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві,  розцвіли,  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий,  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки,  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  морози  гріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім,  радісно    світило.

Подаруй  мені  коханий,  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч,  любий  мій,  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму,  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Valentyna_S

На цій главі не ставитиму крапки…

На  цій  главі  не  ставитиму    крапки,  
Бо  мариться  продовження    колізій.
В  страждання  не  закохана,  як  Кафка,--
Скажу,  однак,  поменшало  ілюзій.  

І  крила  ще  літають  —  вже  не  юні,--
Бо  так  душа  ще  рветься  до  польоту.
Гортаю  сторінки  я  незабутні,
Щоб  відновити  хоч  частину  соту

Того,  що    ви́крали      літа-злодії,
Лишивши  в  пам’яті  з  омрій  руїни.
Щоб  не  позбавив  нині    ще  надії--
Одного  в  Бога  я  прошу  незмінно.

Щоби    душі́,  живій  і  невсипущій,
Котра  з  іржавої  поверне  да́лі,
Більш  не  пекло  за  тим  давно  минущим
Й  життєпис  мій  не  ве́ршили  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Надія Башинська

ХОЧ ТИ Й НЕ БЕГЕМОТ…

         Якось  у  зоопарку  зчинився  шум  та  гам.  
Кричали  мавпи:
-  Там  ...  великий  Бегемот  відкрив  великий  рот!
-  С-с-с...  -  Удавчик  засичав.  -  Я  бачив  рот  той  сам!
-  Той  рот  такий  великий!  -  ґелґочуть  вже  й  Індики!
-  Гав-гав!  Гав-гав!  Гав-гав!  Півдня  не  закривав!  -  це  
підтвердив  й  Шакал.
         Отак  кричали  тут  усі  вони  три  дні.  Багато  було  чути  
усякої  брехні.
Хто  що  хотів  -  казав.  Лиш  Бегемот  мовчав.  Що  сталось?
Не  збагнув.  Бо  він  лиш  позіхнув!
         Хоч  ти  й  не  Бегемот,  та  контролюй  свій  рот.
Не  встигнеш  щось  сказать,  як  будуть  всі  те  знать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816243
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


наталія калина

ДОДОМУ МАНИТЬ РІДНЕ СЛОВО!

ДОДОМУ  МАНИТЬ  РІДНЕ  СЛОВО!

Додому  манить  рідне  слово,
Гривасті  строфи  на  близькій  межі…
Шпилі  і  бані  Львова  веселково
На  сонці  грають  щирим  золотом  душі.

Додому  кличе  дух  землі  моєї,
Де  в  римах  –  жар  палких-палких  сердець,
Де  квітнуть-пахнуть  орхідеї,
І  благодать  дарує  сам  Творець!

Додому  найкоротша,  кажуть,  стежка,
В  які  б  далекі  не  забрів  світи…
Червоно-чорним  вишита  мережка
До  рідних  стін  аж  просить  увійти!

м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778738
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 04.12.2018


Ніна Незламна

Чотири роки, все погляд до сходу

І  знову  осінь…  Так  час  поспішає…
А  чи  я  хочу?  На    жаль  не  спитає
Жада  підкрастись  і  до  мене    в  душу
Сльозу  сховаю,  як  листочки  струшу.
Ой  золотава,  пані  яснокрила
Чемно  попрошу,  подаруй  же  крила
Щоби  я  птахом  в  небо  синь  злетіла
Щоб  із  коханим,  в  обіймах  раділа.
Чотири  роки,  все  погляд  до  Сходу
Певно  вже  осінь,  геть  забрала  вроду
І  сиві  коси  й  усмішки  немає
Яка  то  шкода,  що  війна  триває….
А  я  бажаю,  в  хатину  весноньку
Щоб  повернувся  і  обійняв  доньку
І  щоб  троянду,  подарував  мені
Щоби  насправді,  а  не  так,  як  у  сні…
Осінь  в  тумані…  Зранку  срібні  роси
А,  я  ж  любила…Ти  розплітав  коси
Твої  долоні,  тепло  дарували
А  ми  ж  любились,  а  ми  ж  так  кохали....
Спадає  листя,    сіре  і  багрове
А  там  на  сході,  небо  пурпурове
Щемить  під  серцем  і  душа  в  тривозі
Як  запобігти,  тій  страшній  загрозі?
Молюсь  за  тебе,  соколе  мій  ясний
Хоча  і  осінь,  прийде    день  прекрасний
Осяє  сонце,  слово  -  Перемога
Почує  кожен,  відійде  тривога.
Вкладала  ненька,  янголятко  спатки
 В  надії  стріне,    ясноокі  ранки…
Троянда  жовта,  під  вікном  розквітла
Тепла  хотіла,  тягнулась  до  світла
Вона  ж  до  доньки,  ніжно  нахилилась
Сльоза  із  вії…  З  тремтінням  скотилась…
                                                                                               05.11.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812780
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 04.12.2018


Наталя Хаммоуда

Літера Ж

                   ЖНИВА  ЖІНОЧОГО  ЖИТТЯ.
Жовті  жоржини  жаріли  жарàми
Жужлом*    жеврійним  жаріло  життя,
Жіночка-жниця  жмутами  жимàла*
Жимолость*,  живчикu*,  жовтозіллЯ*.

Живо-живесенько    жичила*-жала
Жовтого    житечка    жадібний  жмут,
Жировика*,    жовтеця*,  жовтюхана*,
Жлуктами*-жменями,  жиби*  жбиркут*.

Жалісний  жайвір,  жмІлі*-жубовіти*
Жмуться  в  жоржинах.    Жовтенева  журба.
Жінка  жадала  життя.      Жизнецвіту
Жребій  жбурнула  жура-жадобà.
Жолудем  (в)  жолоб...    
Жалùла  жигàвка*
Жевріє  жіночка,    жàлке  життя.  
Жертва,  жалобниця,    жінка-журкавка,
Жджòндана*,  жертвенна  жовтим  житàм.

Жу'жло-жужелиця,  ледь  теплий  жар  від  вугілля,  в  якому  майже  згас  вогонь.
Жимàти*-стискати.
Жимолость,  живчик,  жовтозілля,  жировий,  жовтець,  *  -лікарські  польові  трави.
Жичити*-позичати.
Жлукто*  -  ємкість  без  дна.
Жиби*-наче.
Жбекрут*-злодій.
Жміль*    -джміль.
Жубовіж*  -жужжій.
Жигавка*-кропива
Жджòндана*-  знищена,  втомлена,  змучена.
04.12.2018
 


 


                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816315
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Денисова Елена

Холодно

Помiж  нами  шляхи  запорошенi,  
у  душi  все  мете  заметiль.  
А  ночами  думки  заполошенi  
наповзають,  як  тiнь,  звiдусiль.  

Сум  непрошений  кроками  тихими  
пiдкрадається,  наче  хижак.  
Днi  за  днями  самотностi  вiхами  
роблять  зиму  гiркою  на  смак.  

Може,  й  справдi,  в  снiгах  загубилися?  
Чи  зустрiнемось  знову,  хтозна?..  
А  пiд  ранок  холодний  наснилося,  
що  ти  поруч,  i  знову  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816294
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Волинянка

Вечоріє

Вечоріє…  День  в  минуле  втікає…
У  зими  повно  довгих  ночей…
Хто  тебе,  моя  доле,  чекає?
Хто  із  тебе  не  зводить  очей?..

Задощило…  і  сніг  розтопило…
Зима  теж  вміє  плакать,  як  я.
Коли  сильною  бути  несила,
Коли  душу    зорали…  Рілля…

Низькі  хмари  повисли  над  нами,
У  обійми  взяли…  чи  в  полон?
За  тобою  тужу  з  солов’ями,
Не  замінять  їх  крики  ворон.

А  зима…  це  товаришка  справжня,
Не  спитає,  підставить  плече…
І  нікому  про  сум  мій    не  скаже,
Пожаліє,  та  не  обпече…

І  нехай  ти  далеко  у  літі,
Біля  тебе  твоя  є  весна,
Солов’їне  кохання  і  квіти,
Знай:  з  зимою  я  теж  не  сама.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816279
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Леся Утриско

Ти мене віднайди

Ти  мене  віднайди.  

Не  дивлячись  на  сивину  осіннього  захмареного  неба,  залишитися  хотілося  дощем  у  твоїх  очах,  щоби  крізь  задушливі  тенета  ночей  тобі  не  боліло  щоразу,  коли  читатимеш  мою  прозу,  яка  знає,  що  діється  з  нами  тепер,  але  не  знає,  що  буде  завтра.  Адже  ми  не  хочемо  жити,  як  карта  ляже.  Мимоволі  торкаючись  тебе,  десь  у  глибинах  зболілого  серця  найбільшою  перлиною  вважатиму  тебе,  і  не  шукатиму  щастя  деінде.
Хочу  чути  твоє  дихання,  іноді  важке,  іноді  легке,  як  павутинка  світанку,  відчувати  у  твоєму  волоссі  іще  теплий  легіт  цієї  осені.  Погляд  мій  марить  твоїм  ангельським  ликом,  блуканням  бездоріжжям  твоїх  очікувань.  Мрію  здолати  пустелю  розлуки,  пустку  самотніх  ночей,  віднайти  стежину  до  тебе,  непроторену  і  тернисту.  Ти  маєш  прийняти  мене  серцем  або  залишити  під  осінніми  дощами  моїх  літ  і  приректи  довіку  блукати  бездоріжжями  долі.

Тенета  ночей
Петро  Кухарчук
АГАПЕ

Затягнувся  мій  день  сивиною  зомлілого  неба,
Залишуся  дощем  у  твоїх,  так  чарівних  очах,
Ти  вичитуй  мене...  сумувати  кохана  не  треба,
Тільки  нині  знов  день  відродився  так  дивно  для  нас.  

Нерозгадані  карти  лягають  у  поле  страждання,
Не  чіпай,  хай  для  інших  пророчать    -  лишень  би  не  нам,
Збережу  -  й  не  шукатиму  інде  те,  світле  кохання,
Лиш  піддамся  пророчим  та  віщим  замріяним  снам.

Віднайди  мене  в  них,  моя  вірна  кохана  перлино,
Так,  щоб  дихати  нам  у  стрімкий  та    благий  унісон,
Будь  моєю  жагою,  або  вічно  осінньою  дниною,
Дай  стежину  знайти,  що  веде  у  тернистий  твій  сон.

Ти  прийми  мене  нині  в  пустелю  болючих  розлук,
Усім  серцем  прийми,  непроторену  змучену  волю,
Ну  а  може  залиш  під  осіннім  дощем  вічних  мук,
На  моїм  бездоріжжі  кохання  -  в  приреченій  долі...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Ганна Верес

Хто відповість?

Вже  котрий  рік  народ  живе  в  тривозі,
Здригається  від  вибухів  земля,
Не  сплять  бійці  –  чергують  на  морозі…
Кому  ж  потрібна  ця  війна  була?
Хто  відповість  за  дикість  азіатську,
Що  геном  уросла  в  москальську  кров,
За  цю  війну,  гібридну,  півпіратську,
Котра  не  знає,  що  таке  «ЛЮБОВ»?

Хто  відповість  за  матерів  страждання,
За  вкрадене  дитинство  у  дітей,
За  сльози,  перші  втрати  і  кохання,
За  спалену  красу,  де  біль  цвіте,
За  іній  перший  і  за  сивину  в  волоссі
Ще  зовсім  молодого  вояка,
За  удовиці  передчасну  осінь,
Яку  уже  нічим  не  залякать?

Хто  відповість  за  тих,  кого  не  буде,
Бо  не  буває  ж  бруньки  без  гілля?..
Такого  світ  ніколи  не  забуде,
Як  і  свята  прапрадіда  земля!
13.10.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816172
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Ярослав К.

Не пробуй забути

Не  пробуй  забути  все  те,  що  давало  натхнення,
Емоцій  оголених,  вражень  нестримний   потік,
Де  митей  щасливих  до  краю  наповнена  жменя  -
Яка  там  синиця  -  й  лелека  нікуди  б  не  втік.

Нехай  не  вдалося  намріяне  поки  здійснити,
Та  наша  планета  Земля  не  сповільнює  рух,
Невдовзі  почнеться  нове   приголомшливе  літо,
Й  примхлива  удача  не  вислизне  більше  із  рук.

Ну,  сядеш  ти  в  шатл  і  поглянеш  у  ілюмінатор,
А  перед  очима  земне  все  життя  промайне...
Далекі  яскраві  світи...  звісно,  вражень  багато  -
Та  тільки  у  них  вистачати  не  буде...  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Lana P.

ПАЛАЮТЬ ГОРИ

Палають  гори  в  мерехтінні,
Де  віхоли  танцюють  тіні,
У  білосніжному  убранні,
Зі  сонцесходом  на  світанні.

Грайливе  сяйво  в’ється  плаєм
І  скаче  спритним  горностаєм,
Перекидається  з  вершини
На  срібні  пагорби,  долини.  

Гаї  смугасті  та  діброви
Повиряджалися  в  обнови.
Невтомна  рання  завірюха  
Здіймає  з  ночі  капелюха.              3/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816189
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Ольга Калина

Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  ніжила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,    порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  тягнеться  ця  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Байка.

Байки  -  це  короткі  оповідання  повчального  змісту,  на  початку,  або  ж  в  кінці  котрих  має  бути  сформульований  висновок  чи  головна  повчальна  думка  –  мораль.  Байка  має  здавна  сформовану  (ще  від  прозових  «притч»  легендарного  давньогрецького  байкаря  Езопа  —  6  ст.  до  н.  е.)  структуру,  традиційне  коло  образів,  мотивів,  сюжетів.  Езопівською  мовою  інколи  називають  підтекст  художнього  твору.  

У  глибині  віків  бере  свій  початок  байка.  Як  і  міф,  вона  була  однією  з  перших  форм  художнього  мислення.  
Кожну  байку  можна  розпізнати  за  кількома  її  яскравими  особливостями.  Окрім  моралі,  котра  є  сигнальним  маячком  будь-якої  байки,  не  менш  важливою  та  впізнаваною  її  особливістю  є  алегорія.  Тобто,    зображення  одних  предметів  та  явищ  через  інші.  Саме  завдяки  цьому  пересічними    персонажами  у  байках  виступають  тварини,  рослини  та  речі,  через  яких  байка,  наче  зі  сторони,  показує  нам  нас  -  людей.  Але  й  самі  люди  зрідка  також  можуть  бути  персонажами  байки  -  однак  лише  тоді,  коли  їхні  образи  виступають  символами  тих  чи  інших  людських  рис.
Окрім  цього,  байку  неможливо  уявити  без  комізму  та  сатири  —  її  невід'ємних  супутників.  

Відомими  авторами  байок  є  Езоп,  Жан  Лафонтен,  Іван  Крилов.  Крім  античних  джерел,  байка  зазнала  впливу  індійської  «Панчататри».
Байковий  жанр  має  давню  й  багату  традицію  у  світовій  і,  зокрема,  українській  літературі.  Байки  бувають  віршовані  та  невіршовані.  Зразки  байок  зустрічаються  в  шкільних  риториках  М.  Довгалевського,  Ф.  Прокоповича,  Г.  Кониського.  Байки  використовували  у  своїх  «казаннях»  І.  Галятовський  та  А.  Радивиловський.  Нову  літературну  байку  в  Україні  започаткував  Григорій  Сковорода  «Баснями  харьковскіми»  (1753—1785).  
У  перші  десятиліття  19  ст.  П.  Гулак-Артемовський,  Л.  Боровиковський  та  Є.  Гребінка  збагатили  жанр  байки  структурно  й  тематично,  наповнили  новими  життєвими  реаліями,  народним  колоритом.  

Розквіт  жанру  в  українській  літературі  пов'язують  з  іменем  Леоніда  Глібова.  До  байки  також  зверталися  Іван  Франко,  Борис  Грінченко.  
У  20  столітті  байки  писали  Василь  Блакитний,  Сергій  Пилипенко,  Микита  Годованець,  Анатолій  Косматенко,  Павло  Глазовий  та  ін.  
Байка  нині  зазнає  певної  еволюції.  Крім  сюжетних  байок,  з'являються  байки-приповідки  («ліліпути»),  а  також  байки-епіграми,  байки-жарти,  байки-пародії  тощо.  

Цікавий,  Мовчуна  зустрівши  раз,  спитав:
"Від  чого  голосний  так  дзвін  той  на  дзвіниці?"
"Від  того,  що  (коли  не  втнеш  сеї  дурниці)
Всередині,  як  ти,  порожній  він",-  сказав.

(байка-приказка  П.Гулака-Артемовського  «Цікавий  і  мовчун»)

Сім  суток  по  воду  ходив  до  ставу  Рак.
На  восьмий  день  так-сяк
Її  він  доволік  до  хати,
Ще  трохи  відпочив,  та  й  ну  перетягати
Через  поріг...  Клешнею  зачепивсь,
А  кухлик  нахиливсь,
І  розлилась  вода,  —  пропали  всі  клопоти!..
«Нема  добра  із  скорої  роботи!  —
Говорить,  сапаючи,  Рак,  —
Було  б  не  поспішаться  так...»

(байка  Б.Грінченка  «Швидка  робота»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816144
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Любов Таборовець

Життя прожить - не поле перейти…

«Життя  прожить  –  не  поле  перейти…
Колись  повчала  мене  мама.
Зумій  же  щастя  ти  своє  знайти,
Бо  іноді  воно  -  суцільна  драма.
Зумій  же,  доню,  все  знести  в  житті:
Високі  злети  і  низькі  падіння.
Будь  завжди  вірна  ти  своїй  меті
Йдучи  до  неї,  обминай  каміння.
А  як  упасти  все  ж  прийшлось  тобі  -
То  із  колін  зумій  піднятись  в  силі.
Не  опусти  лиш  голову  в  журбі.
Назустріч  вітру  рухайся  сміливо.  
Як  зло  і  гнів  окутають  тебе,
Зумій    їх  назавжди  в  душі  зректися.
Хай  справедливість  по  стежках  веде,
Добром  і  правдою  ти  захистися.
Не  бійся  сліз,  дитино,  у  житті.
Вони  змивають  сум,  хоч  і  поволі.  
Загоять  рани  вбитих  почуттів,
Ще  буде  в  житті  радості  доволі.
Як  зрадить  друг  тебе  колись,
Не  поспішай  йому  взамін  віддячить.
Будь  мудра,  доню,  щиро  посміхнись.
Це  той,  хто  не  достойний  тебе  значить.
Будь  сильна  з  ворогами  в  боротьбі
І  знай,  що  найдорожче  в  житті  -воля!
Та  будь  терпляча…  Витримки  тобі!
Нести  усе,  що  випало  на  долю..."

З  тих  пір  пройшло  чимало  довгих  літ…
Стерня  життя    мої  колола  ноги.
Поради  мамині  несу  у  світ,
Щоб  не  були  тяжкі  мої  дороги.
Ідуть  роки….  Минають  швидко  дні…
Вже  посивіли  трохи  мої  скроні.
І  вистачає  мудрості  мені
Навчати  жити  рідну  свою  доню.
Коли,  схилившись  до  мого  плеча,
Попросить  втіхи  й  мудрої  поради…
Я  посміхнуся  щиро  і  скажу:
"Ти  –  моя  радість,  і  моя  відрада.
Готова  будь  до  всього  у  житті.
Будь  сильна,  добра  ,ніжна  і  щаслива…
Життя  прожить  -  не  поле  перейти…
Хоч  доля  щедра,  та  завжди  примхлива…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803404
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 03.12.2018


Анно Доміні

Розділ VІІ. Священик (2)

ІІ

Скільки  життів  ми  проживаємо  в  цьому  світі?  Хтозна…  Існує  відомий  вислів:  «Один  раз  живемо…»  -  і,  зазвичай,  промовляють  його  ті  й  тоді,  коли  хочуть  отримати  якесь  задоволення,  частенько  –  заборонене,  а  від  того  ще  більш  спокусливе.  І,  вдаряючи  лихом  об  землю:  «Один  раз  живемо!»  -  аби  потім  не  шкодувати  про  невикористану  можливість,  не  задумуючись  при  цьому,  що  –  цілком  вірогідно  –  натомість  «потім»  доведеться  гірко  каятися,  що  можливість  ту  було  використано.

Як  часто  у  молодості  ми  з  легким  серцем  робимо  помилки,  керуючись  цим  гаслом,  а  потім,  зазираючи  в  очі  смерті,  потроху  починаємо  розуміти,  що  життя  –  не  зовсім  таке,  як  ми  легковажно  собі  про  нього  думали,  а  може  –  й  зовсім  не  таке;  а  усі  наші  вчинки  обов’язково  мають  свої  наслідки,  часто  –  непередбачувані,  небажані,  тому  й  дивуємося  колишній  власній  нерозважливості.

Втім,  передсмертні  наші  роздуми  все  одно  не  дають  цілком  певної  відповіді  на  запитання  про  те,  скільки  ж  разів  приходимо  ми  у  цей  світ.  Релігія  –  у  кожній  культурі  своя,  тому  й  відповіді  на  Сході  й  Заході  –  цілковито  протилежні.

Християнство  ортодоксальне  твердо  стоїть  на  тому,  що  живемо  ми  справді  лише  один-єдиний  раз,  і  різноманітні  вчення  про  так  зване  перевтілення  сприймаються  неприязно.  Втім,  людина  –  то  є  не  лише  тіло,  і  не  лише  дух,  але  тіло,  душа  й  дух  в  сукупності  й  неподільності;  і  саме  у  цій  сукупності  й  унікальності  ми  не  повторюємося  більше  ніколи  –  ні  до,  ні  після;  якщо  ж  виразником  нашого  «я»  вважати  головно  дух,  то  можна  говорити  і  про  минулі,  і  про  майбутні  життя  –  саме  те,  що  і  називають  реінкарнацією.  Зрештою,  дух  наш,  нашу  [i]монаду[/i]*  –  Отцем  створено  безсмертною,  тому-то,  як  ми  уже  зазначали  вище,  усі  наші  так  звані  життя:  усі  втілення  у  цьому  світі,  і  перебування  у  потойбіччі,  світлому  чи  темному  –  це  все  лише  одне-єдине  безперервне  існування;  єдине  буття,  різні  етапи  якого  ми  можемо  пам’ятати  чи  ні;  це  шлях  –  наш  довгий-довгий  Шлях  до  [i]НЬОГО[/i].  Усі  ми  вийшли  із  глибин  Його  Єства,  і  усі  колись  знову  будемо  в  Ньому.  «Ти  сворив  нас  для  Себе,  -  каже  блаженний  Августин,  -  і  непокоїться  серце  наше,  доки  не  упокоїтся  в  Тобі.»  Будемо  з  Ним  [i]усі[/i]  –  рано  чи  пізно;  це  і  є  апокатастасис.



Як  би  там  не  було,  священик,  якого  зустріла  Ліліт,  був,  попри  свою  глибоку  побожність  і  сильну  любов  до  Бога  (чи  завдяки  їм?),  ще  й  справжнісіньким  правовірним  католиком,  а  отже  –  свято  вірив  у  єдиність  і  неповторність  свого  існування  у  цьому  світі.  Науку  в  семінарії  він  опановував  сумлінно,  Кодекс  же  Католицької  Церкви  стверджує,  що  реінкарнації  не  існує.  Тож  якщо  колись  і  з’являлася  десь  у  куточку  його  мозку  думка  про,  як  то  називають,  переселення  душі,  то  одразу  ж  і  відкидалася  ним  як  єретична  й  лукава.

Нині  ж,  коли  він  усамітнився  нарешті  у  своїй  келійці,  думка  ця  несміливою  тінню  знову  зав’юнилася  десь  на  денці  свідомості.

Із  пітьми  виринуло  обличчя  дивної  дівчини,  що  зустрілася  йому  нині,  і  впертим  маревом  постало  перед  його  втомленими  очима.  Священик  кілька  разів  кліпнув,  намагаючись  відігнати  видиво,  знову  зашепотів  молитву.  Але  обличчя  чорноокої  красуні  усе  не  зникало.  Думка,  що  він  десь  уже  напевне  бачив  її,  ніяк  його  не  полишала.  Чому  йому  здавалося,  що  то  було  [i]не  тут[/i]?



Священика  нашого  звали  Лавуа.  Із  раннього  дитинства  він  був  глибоко  релігійною  людиною  –  в  тому  сенсі,  що  визнавав  і  любив  Бога.  Батьків  його,  католиків  з  діда-прадіда,  ніхто  б  не  посмів  назвати  безбожниками,  але  й  у  них  релігійність  сина  викликала  подив.  Із  юних  літ  хлопчик  знав,  що  вчитиметься  на  священика,  й  не  уявляв  собі  іншого  майбутнього.  Кпини  однолітків  не  зачіпали  його,  загравання  дівчат-спокусниць  залишали  байдужим.  Бог  –  єдине,  що  він  бачив  перед  собою,  і,  одного  разу  твердо  поклавши  присвятити  Йому  життя,  не  відступав  від  наміченого.

Юнак  багато  читав,  у  академії  жадібно  слухав  лекції  професорів,  настанови  духівників;  маючи  гострий  розум,  він,  крім  того,  вирізнявся  дивовижною  для  свого  віку  аскетичністю.  Мирські  речі  цікавили  його  настільки,  наскільки  вони  могли  посприяти  його  духовному  зростанню.  Лавуа  дуже  любив  книги;  читав  він  і  художню  літературу  –  але,  як  правило,  таку,  в  якій  ішлося  про  вічні  речі.  Йому  потрібна  була  глибина  –  зрозуміло,  що  усілякі  детективні  чи  любовні  дурниці  його  не  цікавили.  Однак  більше  за  усе  він  любив  книги  духовні  й  філософські  –  і  більше  навіть  духовні;  адже  філософія  може  бути  різною:  може  вести  до  Бога,  а  може,  навпаки,  відвертати  від  Нього.  Захоплювався  історією  –  і  церковною,  і  світською,  й  історією  релігій,  бо  історія  –  то  для  уважного  ока  і  пильного  розуму  один  зі  способів  постерегти,  як  Творець  проявляє  Себе  у  світі.  Вдумлива  і  духовна  людина  намагається  розгледіти  Бога  у  всьому:  чи  то  у  людській  душі,  чи  в  людських  вчинках  –  з  яких  ізрештою  складаються  події  суспільні  і  сама  історія;  чи  то  у  природі.  «Бо  те,  що  в  Богу  невидиме,  від  створення  світу  стає  видимим  завдяки  розумному  оглядові  діл  Божих.»  Тому  Лавуа  любив  гуляти  –  особливо  там,  де  було  багато  природи  і  мало  людей.  Де  можна  було  сісти  на  лавицю,  слухати,  як  вітер  шумить  у  верховіттях  сосон,  і,  спрямувавши  неуважний  погляд  у  далечінь,  віддатися  роздумам  про  Творця  і  Вічність.  Однак  часами  натовп  теж  приваблював  його  –  він  же  був  рибалкою,  покликаним  Самим  Ісусом.  А  де  ж  іще  можна  зустріти  нещасних  і  знедолених,  як  не  на  вулицях  Міста?  Бо  ж  далеко  не  кожен  із  них  несе  свої  рани  у  храм,  а  не  у  бар.  Отець  Лавуа  ж  –  особливо  із  віком  (певне,  давалися  взнаки  роки  наполегливої  духовної  праці  над  собою)  –  викликав  якусь  безумовну  довіру,  і  досить  було  одного  погляду  у  лагідні  сірі  очі,  що  променіли  добром  і  любов’ю,  щоб  зрозуміти  –  ця  людина  здатна  тебе  вислухати  і  поспівчувати,  бо  часто  цього  буває  досить,  аби  поглянути  на  свої  проблеми  тверезо  і  знову  здобути  внутрішню  рівновагу.  Адже  коли  нам  кепсько,  ми  шукаємо  у  першу  чергу  не  порадника,  а  уважного,  співчутливого  слухача  –  у  суспільстві,  де  кожен  прагне  потеревенити  сам  про  себе,  уважні  вуха  і  доброзичливий  погляд  мають  величезну  цінність.  Траплялося  частенько,  що  із  таких  прогулянок  отець  Лавуа  приводив  до  храму  нових  прихожан,  отих  заблуканих  овець,  які  без  нього  так  би  і  пропали  десь  у  нетрях  Міста  і  людської  байдужості.  За  такий,  сказати  б,  талант,  інші  клірики  жартома  прозвали  його  «апостолом  вулиць»  -  бо  привести  до  Бога  людину  з  вулиці  –  найважче.  Ніякі  роздавання  листівок  із  рекламами  свого  храму,  обдаровування  безкоштовними  дешевими  Бібліями,  нав’язливі  чіпляння  із  закликами  покаятися,  аби  не  потрапити  до  пекла  –  не  здатні  зробити  того,  що  може  зробити  Любов.  Любов,  співчуття  і  милосердя.

...Ведучи  ж  далі  про  вподобання  нашого  священика,  зазначимо,  що  він  цікавився  духовною  спадщиною  різних  народів  і  культур,  і  з  повагою  ставився  до  усіх  релігій,  справедливо  вважаючи  їх  якщо  не  різними  шляхами,  що  ведуть  до  Бога,  то,  принаймні,  одним  довгим  духовним  пошуком  людства  своїх  витоків  і  свого  Творця.  Такі  погляди  не  заважали  йому  залишатися  ортодоксальним  католиком.  Він  був  священиком,  а  не  фанатиком.

І  навіть  одягом  він  підкреслював  своє  священство:  тоді  як  інші  отці  частенько  носили  замість  сутани  костюми,  а  при  нагоді  запросто  вбиралися  і  у  щось  зовсім  мирське  –  джинси  і  футболку,  наприклад,  не  кажучи  вже  про  відсутність  колоратки  –  Лавуа  завжди  ходив  майже  виключно  у  сутані  –  немов  черниця,  що  ніколи  не  знімає  свій  габіт,  -  підкреслюючи  цим,  що  священство  є  для  нього  не  просто  службою,  професією,  працею  для  хліба  щоденного,  -  але  [i]служінням[/i],  внутрішнім  станом  його  душі.  Зрідка  –  надзвичайно  зрідка  –  його  можна  було  побачити  у  чорному  костюмі  (саме  у  таку  мить  його  й  зустріла  уперше  Ліліт  –  він-бо  не  ходив  у  справах,  а  просто  гуляв)  –  але  й  тоді  досить  було  одного  побіжного  погляду,  щоб  зрозуміти:  перед  вами  –  справжній  священик.

Слова  апостола  Петра:  «Пасіть  Боже  стадо,  яке  при  вас  маєте,  не  з  примусу,  але  добровільно,  згідно  з  волею  Божою;  не  заради  негідного  зиску,  але  віддано!  ...Станьте  взірцем  для  пастви»,  -  то  було  сказано  про  нього.

Він  був  священиком,  тому  що  просто  не  міг  ним  не  бути.



Втім,  якби  він  мав  друзів  серед  жінок,  то  не  одна,  мабуть,  пошкодувала  би  про  те,  що  Лавуа  присвятив  себе  служінню  Богу  –  бо  на  вид  він  був  привабливим  чоловіком.  (Цікаві  і  язикаті  вірянки  й  без  того  часом  пліткували  про  нього:  красивий  чоловік  завжди  викликає  зацікавлення  у  жіноцтва  –  особливо  у  тих  поверхових  його  представниць,  які  бачать  лише  оболонку,  а  суті,  можливо,  так  ніколи  і  не  осягають.)  Але  він  уникав  близьких  стосунків  із  жінками.  
Спілкуючись  із  ними  лише  в  міру  необхідності,  він  ніколи  не  допускав  їх  до  того,  що  вперто  ховав  за  завжди  усміхненим  і  добрим,  але  все  ж  таким  непроникним  обличчям.  Серед  його  знайомих  подейкували,  що  він  або  зневажає  жінок,  або  просто  їх  ненавидить.  Втім,  душа  його  залишалася  закритою  книгою  навіть  для  тих  кліриків,  які  спілкувалися  із  ним  щодня.  Єдиною  характеристикою,  яку  будь-хто  міг  дати  йому  з  упевненістю,  були  б  слова:  «Надзвичайно  доброчесний,  цнотливий  до  аскетизму…  Бога  любить  більше  за  життя»,  -  і  хіба  можна  заперечити,  що  саме  таким  має  бути  справжній  священик?

Дивну  неприязнь,  а  можливо,  й  справжню  нелюбов  свою  до  жіноцтва  Лавуа  й  сам  не  зміг  би  собі  пояснити.  Він  ніби  боявся,  що  жінка  може  не  лише  відволікти  його  від  благочестивих  думок  про  Бога,  але  й  призвести  до  духовної  загибелі  –  для  такої  людини,  як  він,  то  було  б  за  смерть  фізичну  страшніше  невимовно.  Слова  Йсуса,  сина  Сирахова:  «Відвертай  око  від  гарної  жінки,  не  вдивляйся  в  чужу  красу.  Тому  що  багатьох  занапастила  жіноча  врода,  любов  до  неї  палить  вогнем»,  -  у  Святому  Письмі  отця  Лавуа  було  підкреслено  червоним  чорнилом.

І  він  намагався  якомога  більше  обмежити  своє  спілкування  з  цими  створіннями.  Як  тільки  по  той  бік  ґратчастого  віконця  сповідальні  він  чув  дзвінкий  жіночий  голос,  то  одразу  ж  опускав  очі,  обличчя  прикривав  рукою,  голос  його  ставав  холодним  і  проскакували  у  ньому  якісь  металеві  нотки.  Коли  йшов  вулицею,  то  частіше  за  все  дивився  собі  під  ноги,  боячись  наштовхнутись  поглядом  на  якесь  гарненьке  личко.

Але  роки  минали,  священик  змінювався;  якщо  раніше,  коли  він  випадково  вихоплював  десь  краєчком  ока  симпатичну  панянку,  бувало,  плоть  його  все  ж  могла  неусвідомлено  схвилюватися  –  то  тепер,  маючи  неповних  уже  п’ятдесят,  він,  здавалося,  зумів  цілковито  підкорити  тіло  своєму  розумові  й  волі.  Він  настільки  впевнився  в  цьому,  що  міг  спілкуватися  із  жінкою,  коли  це  було  необхідно,  міг  навіть  першим  звернутися  до  неї,  і  вже  не  ховав  очей.

І  бувало,  Лавуа  сам  дивувався  собі:  звідки  у  нього  таке  дивне  ставлення  до  жінок?  Саме  тоді  й  виринала  думка  про  минуле  життя,  і  йому  чомусь  бачилося,  що  тоді,  давно-давно,  жінка  якимсь  чином  цілковито  змінила  його  долю,  вірогідніше  за  все,  якось  трагічно  й  непоправно.  Але,  як  ми  вже  казали,  такі  думки  відкидалися  ним  як  єретичні.

До  того  дня,  поки  він  не  зустрів  Ліліт.

Ця  чорноока,  чорнокоса  красуня,  яка  так  дивно  явилася  з  багатоликого  людського  натовпу,  раптом  цілковито  захопила  його  розум,  і  думка  про  жінку  із  минулого  життя  знову  вповзла  у  свідомість,  але  тепер  набула  трохи  інших  обрисів:  священикові  чомусь  здалося,  що  сьогоднішня  чорнявка  й  та,  колишня  –  то  одна  й  та  ж  істота,  яку  дияволом  було  послано  по  його  душу.

Лавуа  впав  навколішки  й  гаряче  почав  молитися,  прохаючи  у  Пана  мудрості  та  стійкості.  А  ще  –  розв’язати,  нарешті,  ці  багаторічні  сумніви,  розвіяти  за  вітром  лукаві  думки.

Маленький  дзиґар  на  столику  біля  його  ліжка  віддзвонив  північ,  а  він  усе  стояв,  молився  і  втирав  сльози,  що  час  від  часу  зволожували  очі;  а  потім  і  заснув  так:  навколішках,  похилившись  чолом  на  холодну  долівку.

І  дивний,  неймовірно  яскравий  сон  наснився  йому:  чорноока  красуня  із  золотими  бляшками  у  чорному  ж,  як  ніч,  розмаяному  волоссі,  всіяне  блискітками  синє  плаття  розвівається  у  дикому,  але  неймовірно  чарівливому  танку;  юрба  навколо  пильнує  її  захопленими  поглядами.  А  над  ними  –  високі  вежі  якогось  древнього  собору…

Священик  прокинувся,  бо  страшенно  затерпли  ноги.  Голова  мов  налилася  свинцем,  і  не  лише  тому,  що  він  спав  у  такій  незручній  позі,  а  головно  від  того,  що  сон  цей  залишив  дивний  слід  у  нього  в  душі.  Чомусь  виникло  стійке  відчуття,  що  то  не  просто  сон  –  він  був  більше  подібний  на  видіння,  ті,  які  бачать  найбільш  просвітлені,  коли  багато  моляться.  І  та  дівчина,  і  вежі  собору  зовсім  нелогічно,  але  стійко  й  назовсім  впевнили  священика,  що  переселення  душ  існує.  Він  знав  тепер,  що  танцівниця  зі  сну  й  була  тією  загадковою  жінкою,  яка  трагічно  змінила  його  минуле  життя.  І  хоча  подробиці  тих  давніх  надривних  подій  ще  не  прояснилися  для  нього,  все  ж  він  здобув  упевненість,  що  сумніви  його  майже  вирішено.

«Дякую,  Пане»,  -  прошепотів  він  палко.

Втім,  упритул  наблизившись  до  вирішення  однієї  своєї  душевної  проблеми,  він  тим  самим  зіткнувся  з  іншою,  мабуть,  набагато  складнішою,  бо  вона  жила  не  лише  всередині  його  єства:  учорашня  дивакувата  незнайомка  була  якось  невловно  подібна  на  танцівницю  з  видіння.

І  священик  зрозумів:  ось  вона,  та  спокуса,  якої  він  уникав  і  від  якої  намагався  уберегтись  протягом  усього  свого  свідомого  життя.

[i]Далі  буде...[/i]

Мона́да  –  первинна,  неподільна,  безсмертна  духовна  одиниця,  богонароджена  чи  богосотворена.  Всесвіт  –  то  незліченна  кількість  монад  і  різного  виду  матеріальності,  що  творяться  ними.
(За  книгою  «Ружа  Світу»  Даниїла  Андреєва)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816132
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


I.Teрен

Серце не винне

Ще  є  у  нас  і  милі,  і  єдині,  
і  так  і  має  бути  до  кінця.  
Немає  золотої  середини,  
але  бувають  золоті  серця.  

Схиляється    до  терену  калина,  
яка  йому  весною  до  лиця.  
За  явором    сумує  яворина,  
а  молода  чекає  молодця.  

Ідилія  такою  видається...  
Але  душі  підказує  сонет,  –
[i]поклич  її  і  серце  обізвееться[/i].

Найкраще  соло  все-таки  дует.
Якщо  поет  не  має  дами  💕,
питається  –    який  же  це  поет?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816140
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Валерій

Знов серце болить



Рік  за  роком  стікає,  струмочком  біжить
Та  за  дні  ті  минулі  знов  серце  болить,
За  людей,  що  Майдан  об’єднав,  окрилив
Та  за  мрію  про  щастя  їх  ворог  убив.

Вони  йшли,  повні  віри  у  краще  життя,
Що  країна  розквітне  –  несли  почуття,
Що  розвіються  хмари  і  сонце  зійде,
Що  на  землю  цю  правда  і  святість  прийде.

Що  нова  Україна  постане  з  колін
І  що  в  радості  житимуть  дочка  і  син,
Що  народяться,  як  перемогу  знайдем.
Імена  ваші  ми  у  серцях  збережем!

Ви  країну  змінили  і  душі  людські!
Ваші  в  квітах  могили.  Нам  –    йти  крізь  віки
І  продовжувать  справу  ,  і  прапор  нести,
Щоб  змогли  врожаї  на  полях  прорости!

Вірте!  Зробимо    все  ми,  що  ви  почали
Лише  звільнимо  край  від  орди,  від  чуми.
І  побачите  ви  із  небесних  висот,
Що  розквітла  земля!  Що  щасливий  народ!

Рік  за  роком  стікає,  струмочком  біжить
Та  за  дні  ті  минулі  знов  серце  болить.

29.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815832
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ольга Калина

Дивися, мамо

Матусю  рідна,  подивися.  
Ось  наший  тато.  Тут    він  є.  
Скоріш  іди  і  посміхнися,
Від  сліз  лице  витри  своє.  

Ти  бачиш,    він  який  красивий
І    молодий,  такий,    як  був.  
Татусь  -    високий,  дуже  сильний,
Як  брав  на  руки  –  не  забув.

До  мене  щиро  посміхався,
Високо    вгору    підкидав.
Тоді  я  зовсім  не  боявся.  
"  Рости  щасливим"  -  так    казав.  

Ми  з  ним  ходили    на  рибалку
І  грали  разом  у  футбол.  
Він    вчив    мене,  щоб  я  ще  змалку,
У  ворота    міг    забити    гол.  

Тепер  ось  тут  висить  на  стенді,  
На  довгій,    довгій    цій  стіні,
Із  чорнобривців  і  трояндів
Так    посміхається  мені.  

Нехай      іде  з  нами    додому,  
Бо    де  ще  я  його  знайду.  
Візьме    мене    за  руку  знову                                                                                                                                                                                                                                                                                                
І  в  перший  клас  я  з  ним  піду.  

Чого  ж  ти  плачеш,  люба  мамо?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Ти  бачиш:    тата  я  знайшов.
-Іди  додому,  татку,  з  нами,
По  тебе  я  сюди    прийшов.                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ганна Верес

Наше сьогодні

Митців  багато  пише  про  природу,
Й  нема  у  цьому  їхньої  вини.
Мені  ж  болить-пече  доля  народу,
Як  і  яким  він  вийде  із  війни.

У  серце  часто    стукає  тривога,
І  щему  маю  повен  глек  душі,
Чом  рвуться  злодії  до  нашого  порогу,
А  ще  ж  були  недавно  не  чужі.

Таке  наше  хвилююче  сьогодні  –
Моменти  істини,  чи  нація  жива,
Чи  дух  її  не  вмер  в  роки  голодні,
Бо  ж  нації  без  духу  не  бува.

Лягає  час  на  плечі  України,
Лишаючи  на  них  своє  тавро…
Не  раз  –  не  два  вставала  із  руїни,
Червоно-чорний  перейшла  терор.

І  втрачено  багато,  і  здобуто,
Але  ж  безболісним  не  може  бути  гарт,
Не  має  права  нація  забути
Отих,  хто  дух  надійно  зберігав.
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815670
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодійні звуки скрипки

Ой  заграй,  скрипалю,  на  скрипочці  ніжно,
Про  далекі  гори  й  зими  білосніжні.
Хай  чарівна  пісня  доторкнеться  серця,
Сколихне  долини,  оживуть  озерця.

Жартувати  буде  Полонина  з  вітром,
Хай  серця  коханих  від  любові  квітнуть.
А  душа,  як  скрипка  на  струнах  все  грає,
Бо  вона  так  любить,  вона  так  кохає.

Як  почують  хмари  музику  чарівну
То  розбудить  дощик,  польову  -  царівну.
Впадуть  краплі  срібні  на  гучні  цимбали,
Заворожать  звуки,  мелодійні  чари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні  –
Він  ділами  наповнить  накреслений  милою  план.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й-морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 28.11.2018


Nino27

Плаче тиша

[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо    самота    в    обіймах    із    чеканням...
Плаче    тиша.
Коли    мій    спокій    вкрав,  то    не    карай    мовчанням,
Бліднуть    вірші.
А    я    ж    до  тебе  звикла    вже  давно...

І    після    заходу    завжди    буде    світанок  
Любов    жива.
Бо    невигойні    залікують    в    душі    рани  
Твої    слова.
Ти    сонечком    засвітиш    у    вікно.

Ніяк    від    себе    утекти    чомусь    не    вмію
Болить    душа.
Та    у    все    добре    збережу    святу    надію
В    своїх    віршах.
Коли    б    не    ти    не    було    б    і    мене.

На    перехресті    всіх    думок    посію    віру
і    доброту,
За    мир    на  світі    і    в    душі    молитву    щиру
Складу,  святу.
Почуй    мене,  хай    смуток    промине.[/color][/i][/b]    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 28.11.2018


Патара

Забудьте про зойки й плачі!

Забудьте  про  зойки  й  плачі,
Згадайте  якого  ми  роду!
Спрямовує  ворог  мечі,
Укотре,  в  бік  мого  народу,
То  ж  плакати  зараз  не  час,
(Чи  вдів  і  сиріт  нам  бракує?..).
Якщо  лізе  нечисть  на  нас,
Надія  на  глузд  її  —  всує.  
Гуртуймося  всі  як  один
Щоб  відсіч  загарбнику  дати!
"Азарту"  додав  їм  НАШ  Крим,
То  ж  "спесь"  зіб'ють  наші  солдати!
Хтось  гречку  уже  закупив,
Щоб  люду  "задарма"  роздати...
Невже  нам  бракує  цих  "див",
Бігбордів,  брехні  із  плакатів?..
Коли  за  парканом  біда,
А  глузд  загубив  дехто  в  хаті,
(Їм  корпоративів  шкода
І  свята  різдвяні  втрачати...),
Таких  "на  гостину"  вести
До  вдів  і  сиріт  по  країні,
Давати  читати  листи
Зі  Сходу,  що  нині  в  руїні...
Комусь  феєрверки  "печуть",
Без  них  бач  йому  не  прожити...
Згадаймо  життя  свого  суть  —
Свій  Край  берегти  і  любити!
Щоб  дітям  і  внукам  його
У  спадок  колись  передати,
Й  надалі  в  народу  мого
Від  старості  мерли  солдати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815507
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У казку нестимуть вітрила

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  до  мене,  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обійми  мене  ти  пригорнеш  до  себе,
Зима  закружляє  у  парі  із  небом.

З  тобою  ми  поруч,  а  з  нами  наш  вечір,
Торкаються  руки,  лягають  на  плечі.
Мов  лебеді  білі  піднімуть  на  крила,
У  казку  з  тобою  нестимуть  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Світлана Моренець

ТИ БЕРЕЖИ ЇХ, БОЖЕ!

Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.

Запалювали  люльки  димарі,
пихтіли  в  чисте  небо  теплим  духом.
Давно  поснули  мухи  й  комарі,
бо  холодно,  тож  не  гули  над  вухом.

Лиш  зрідка  голос  птаха  долинав,
та  й  знову  панувала  райська  тиша.
Яскраві  барви  вечір  поглинав.
Спалахували  зорі.  Місяць  вийшов.

Повільно  вечір  плив,  як  мед  густий.
Нірвана...  Але  враз  прийшла  до  тями:
за  мирні  миті  –  Господи,  прости!  –
на  фронті  платять  кров'ю  і  життями.

Благословенний  спокій  і  оця
краса,  немов  по  Божому  закону  –
все  завдяки  нескореним  бійцям,
що  тілом  закривають  шлях  дракону.

І  хвиля  смутку...  Й  звичний  епілог  –
благання  до  Небес,  слова  молитви,
бо  захистить  захисників  лиш  Бог...
–  Ти  бережи  їх,  Спасе,  в  кожній  битві.

                                             2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ольга Калина

Запалю свічку

Не  пішла  до  церкви,  хоч  запалю  свічку
Я  під  образами  в  себе  на  столі.
На  серці  тривога  ,  бо  не  спала  нічку:
Згадала  полеглих  на  клятій  війні.

Помолюся  Богу  за  душі  невинних  
Всіх,  що  відлетіли  навік  в  небуття,
Всіх,  хто  на  Майдані  й  на  Сході  загинув  -
За  Вкраїну-неньку  віддали  життя.

Гідність  і  Свободу  кров’ю  здобували,
Саме  найцінніше  клали  на  ваги,
А  в  Кремлі  підступні  плани  вже  складали  –
Лізли  в  нашу  землю  кляті  вороги.

Шматували  Неньку,  рвали,  роздирали,  
Народ  грабували,  хтіли  задушить.  
Донбас  зруйнували  і  Крим  відібрали,  
Та  Вкраїна-ненька  буде  вічно  жить.

Здобудемо  Волю,  землі  повернемо
Й  українська  мова  зазвучить  моя.
Ангелів  невинних,  що  пішли  у  небо,
Будем  пам’ятати:  ти,  і  він,  і  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


НАДЕЖДА М.

Квітка на склі


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns

[/youtube]

Мороз  кинув  квітку маленьку  на   скло.
Від  холоду,  ніби  тремтіла.
А  я  тут  подумала:  їй  повезло,
Зігріти  її  я  хотіла

Біленька,  тендітна,  та  як  її  взять?
Торкнулась  рукою  перлинки.
Бажала  тепла  свого  трішечки  дать.
Дивлюсь  -   покотились  сльозинки.

Нащо  це  торкання?  Нащо  це  тепло?
У   квіточці  цій  -  ні  кровинки.
Лиш  руки  мої  від  морозу  пекло,
В  душі  поселились  крижинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Променистий менестрель

Уходят Мамы

             

Ну  что,  мой  друг,  тяжка  утрата  –
Есть  испытание  судьбы…
Что  проще  –  потерять  нам  злато,
Но  Маму?!  …Так  Душа  скорбит.
И  Мир  не  мил,  и  Света  мало,
И  Сердце  тихо  так  стучит  –
Как  будто  ждет,  что  снова  Мама
Сейчас  со  мной  заговорит.

И  глянет  ласково  и  нежно,
И  скажет,  как  никто  другой,
И  голову  рукой  неспешно
Погладит,  как  само  собой…
Как  будто  молча  все  расскажет,
И  станет  легче  на  душе,
Исчезнет  грусть,  утонет  камень  –
Я  новый  Человек  уже.

Все  опустело,  нет  отрады,
Уплыло  облачко  вдали…
Я  знаю,  что  Ты  здесь  и  рядом…
Ни  видеть,  ни  заговорить.
Твой  Дух  витает  в  поднебесье
И  может,  рвется  вновь  к  Земле  –
Расправлю  даже  через  веси
Твои  морщинки  на  челе.

Мы  встретимся,  я  верю  свято,
В  глаза  друг  другу  поглядим…
Всё  минет…  ясным    и  понятным
Уляжется  в  моей  груди…

До  Дня  Мами

Июль  2002г.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815178
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Перифраз.

Перифраз,  Перифраза  (грецьк.periphrasis  —  описовий  вираз)  —  мовний  зворот,  який  вживають  замість  звичайної  назви  певного  об’єкта  і  полягає  в  різних  формах  опису  його  істотних  і  характерних  ознак.  П.  можуть  бути  як  довільні,  так  і  фразеологічні  сполучення  слів:  майстер  сцени  —  артист,  театральний  режисер;  благородні  птахи  —  лебеді;  чорне  золото  —  вугілля;  бити  себе  в  груди  —  каятись;  накивати  п’ятами  —  втекти  та  ін.  

У  науково-популярних  і  публіцистичних  текстах  П.  часто  використовують,  щоб  уникнути  повторень  і  водночас  висловити  авторське  ставлення  до  об’єкта  розповіді:  Геродота  називають  “батьком  історії”,  Ольгу  Кобилянську  —  Гірською  орлицею”,  Лесю  Українку  —  “дочкою  Прометея”.  До  П.  належить  і  заміна  авторського  “Я”  —  “ваш  покірний  слуга”,  “автор  цих  рядків”.  Від  частого  вживання,  зокрема  в  засобах  масової  інформації,  позитивні  якості  П.  нівелюються  і  перетворюються  на  штамп  (королева  полів,  солодкі  корені).

Перифраз  (від  д.-гр.  περίφρασις  —  «описовий  вираз,  іносказання»:  περί  «навколо,  біля»,  φράσις  «вислів»)  —  у  стилістиці  й  поетиці  троп,  що  описово  виражає  одне  поняття  за  допомогою  декількох.  

У  перифразах  назви  предметів  і  людей  замінюються  вказівками  на  їх  ознаки,  наприклад,  «зануритися  в  сон»  замість  «заснути»,  «цар  звірів»  —  «лев»,  «однорукий  бандит»  —  «гральний  автомат»,  «чорне  золото»  —  «вугілля»  чи  «нафта»,  «легені  планети»  —  «ліси».  Розрізняють  логічні  перифрази  («автор  „Мертвих  душ“»)  і  образні  перифрази  («сонце  української  поезії»).  

П.  у  художній  літературі  має  завданням  зробити  текст  виразнішим,  більш  дієвішим  та  цілеспрямованішим  і  своїм  характером  наближається  до  метафори  або  метонімії,  виражаючи  семантику  слова  чи  словосполучення  переносно,  за  принципом  подібності  й  суміжності:  “Розпадеться  луда  на  очах  ваших  [прозрієте]  неситих”  (Т.  Шевченко);  “Лягло  костьми  [загинуло]  людей  муштрованих  [солдатів]  чимало”  (Т.  Шевченко).  

Необхідно  розрізняти  П.  і  перефразування  —  часткову  зміну  відомого  вислову  (приказки,  прислів’я,  афоризми)  на  вимогу  контексту:  “Не  спитавши  броду,  полізли  у  воду”;  “І  кинули  бізнесових  щук  у  каламутну  річку  нестабільної  економіки”.

Перифраз  можна  визначити  як  неоднослівну  вторинну  номінацію  описового,  здебільшого  емоціонально-екпресивного,  оцінного  характеру,  що  являє  собою  семантично  неподільний  вислів,  який  скісно  вказує  на  істотні,  відмітні  або  суб’єктивно  виділені  носієм  мови  ознаки  позначеного  об’єкта  чи  явища  дійсності.  

Окремим  випадком  перифрази  є  евфемізм  —  описовий  вираз  «низьких»  або  «заборонених»  понять  («нечистий»  замість  «чорт»,  «обійтися  допомогою  носової  хустки»  замість  «висякатися»).  

Українська  мова  має  усталені  перифрази:  Кобзар  України  (Т.  Г.  Шевченко),  Великий  Каменяр  (І.  Я.  Франко),  Дочка  Прометея  (Леся  Українка),  столиця  України  (Київ),  місто  Лева  (Львів),  чорне  золото  (кам'яне  вугілля)  тощо.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815319
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018


Надія Башинська

УСІ ПРИЗНАЛИ ЙОГО СВОЇМ ЦАРЕМ!

         Проснувся  якось  Тигр...  Був  сильний,  молодий.
Себе  в  ріці  побачив  й  подумав:  "Он  який!  Мені  б
царем  тут  бути,  щоб  кланялись  усі.  То  не  мочив  би
лапи  у  мокрій  цій  росі."
         Ото  ж  пішов  по  лісу.  "Цар  звірів  я!"  -  казав  
усім,  кого  він  бачив,  кого  там  зустрічав.        
         А  ж  тут  назустріч  Лев...  здалека  чути  рик.
Та  молодий  наш  Тигр  вже  перейшов  на  крик.
"Давай,  -  сказав,  -  змагатись!  Хто  перший  добіжить
на  кручу  ту  найвищу,  де  річка  ця  шумить".
         Він  навіть  не  послухав,  що  Лев  сказать  хотів,  а  
миттю  розвернувся  й  стрілою  полетів.  Ламав  кущі  
й  дерева,  бо  ж  дуже  поспішав.  Він  багатьох  пора-
нив,  багато  затоптав.  Коли  прибіг  до  кручі  -  там  Лев  
уже  стояв!  
         Отак  провчив  нахабу  могутній,  мудрий  Лев.
Не  сам...  усі  признали  його  своїм  царем.
Бо  знав  той  Лев  дорогу,  якою  треба  йти,  щоб  швидко  
і  успішно  добратись  до  мети.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018


БГІ

ВЕРШИНА

Всі    ми    линем    на    вершину,
Вона  ж    в    кожного    своя.
Хто    в    дорозі    не    загинув,    
Той    свою    таки    дістав.

Вісімдесят    -  вершина    віку
І    хто    в    житті    її    здолав
Бога    за    бороду    посмикав
Якщо    й    багатсва    не    надбав.

Здобув    рОки,    честь    і    славу
На    вікИ      чи    пережив,
Любив    життя,    мов    забаву
Та    й    робив    в    нім,    що    хотів.

Маля,    дитя,    пастух,    учень,
Юнак,    студент    та    аспірант    -
Життя    піднесло    досить    круто,
Бо    мав    мету,    плекав    талант.

Дякуй    своїм    тату    й    мамі,
Що    зродили    й    підняли,
Вмолили    долю    невблаганну,
Путівку    у    життя    дали.

Дякуй    Богу,    що    знайшов
На    світі    свою    половинку,
Та    ним    освячену    любов
На    спільність,    щастя    і    на    вчинки.

Сім’ї    подякуй,    що    з    тобою
Росла,    міцніла    і    цвіла,
А    ти    в    ній    був    самим    собою
І    мав    в    польоті    два    крила.

Щира    вдячність    людям,    близьким,
Краю    рідного    просторам,
Найчарівнішій    Вітчизні,
Що    з    тобою    завжди    поряд.

Звівсь    на    вершину    -    оглянись:
Тут    до    багатства    у    роках
Здобутки    й    втрати    додались,
Де    твій    проліг    життєвий    шлях.

Коли    піднявся    на    вершину    -
Вона    підкорена,    твоя,
Раз    шлях    обрав    і    не    покинув  -
Знати    своє    в    житті    дістав!

Від    Києва    й    до    Сіднея
В    СКАЙПІ    чаркували
Щоб    вершинні    ювілеї
Життям    надихали!
           25.  11.  2018  р.,  Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815244
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Янош Бусел

Сон.

                         Донце,-  по  сленгу  рибалок…

Літній  день  поступово  згаса,-
Він  хмариночку  випив  до  донця…
Червоніє  піщана  коса,
Загорілись  маленькі  віконця…

Десь  за  ними  -  солоні  вітри
Гонять  хвилі  в  безкрайні  стихії…
Ти  не  буйствуй,  уяво,  замри,-
Спалять  душу  розбурхані  мрії…

Афродіта  із  моря  іде,-
Промайнув  силует  за  віконцем…
Краще  неї  немає  ніде,
Тло  туніки    пронизане  сонцем…

Називає  мене  на  ім'я
І  веде  на  уквітчане  ложе…
Відкрив  очі,-  це  ж  радість  моя,-
Без  якої  вже  жити  не  зможу…

Не  богиня,-  та  ложе  її
Завше  вкрито  чуттів  пелюстками...
ЇЇ    чари  і  руки  мої,-
Це  місточки  любові  між  нами…

Будувались    -  на  тлі  полонин,-
Де  духмяні  пригнічені  трави…
Не  злічити  гірських  тих  годин
Та    морської  пестливої  кави…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815163
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Ганна Верес

Коли душа наповнена ущерть (Присвячую Гнітьку Олександру Володимировичу)

Коли  душа  наповнена  ущерть

Теплом,  любов’ю,  диво-добротою,

Коли  за  інших  відчуває  щем,

Таку  людину  звуть  іще  святою.


Людей  таких  є  мало  на  землі

Й  мені,  як  матері,  за  них  трохи  тривожно,

Але  Всевишній  жить  їм  так  звелів,

Тому  вони  завжди  непереможні.


Не  балує  їх  доля  у  житті:

Є  успіхи  в  них  і  розчарування,

Та  суть  буття  їх  на  Землі  у  тім,

Щоб  вірили  в  добро  ми  і  кохання!
22.11.2018.                            

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815204
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Волинянка

Лист Миколаю

Ладнає  санчата  Миколай  в  дорогу,
Ангелятка  пошту  збирають  по  світу.
Вже  скоро  зима  підійде  до  порогу,
Принесе  для  діток  в  торбі  радість  світлу.

Сіла  за  столик  маленька  Катруся
Пише  бажання  в  чарівнім  листі:
-  Миколаю  Святенький,  щодня  я  молюся,
У  мене  прохання  звичні  й  прості.

Пошли,  Святий  Отче,  для  діда  здоров’я,
Бабуся  щоб  завжди  була  молода,
Щоб  тато  не  знав,  стріляє  як  зброя,
Щоб  в  мами  була  щаслива  хода.

Щоб  братик  приносив  хороші  оцінки,
Сестричці  в  мішку,  Святий,  принеси,
Вінок,  у  який  вплелися  барвінки,
Які  би  цвіли  цілий  рік  до  весни.

Знайди  для  сиріток  рідні  домівки,
У  цілому  світі  війну  припини.
Щоб  всі,  хто  мандрує,  вернувся  з  мандрівки,
Додому  вернувся  із  чужини.

І  ще  ,  Миколаю,  якщо  не  втомився,
 До  мене  прийди,  поцілуй  у  чоло.
Чобітки  я  сховала  –  один  залишився.
Так  хочеться,  щоб  щось  смачне  в  нім  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815237
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


LubovShemet

ДУША ПОЕТА

Душа  поета  -  наче  поле,
Яскраві  квіти  польові,
Які  ростуть  лише  на  волі,
У  вмитій  росами  траві.
Душа  поета  -  наче  небо,
Думки  летять  у  височинь,
Вона  притягує  до  себе
Молитви  різних  поколінь.
Душа  поета  -  наче  море,
Буває  шторм,  буває  штиль...
Вона,  як  чайка  у  просторі,
Що  пролетіла  сотні  миль.
Душа  поета  -      наче  рана,
Яка  в  віршах  тамує  біль,
Коли  зловмисники  старанно
У  свіжу  рану  сиплять  сіль...
Душа  поета  обирає
Свій  нелегкий  життєвий  шлях,
Вона  ніколи  не  вмирає,
Бо  залишається  в  віршах...
Душа  поета  -  поле    бою,
Правдиві,  чисті  почуття,
Щоб  бути  лиш  самим  собою,
І  гідно  прожите  життя...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815198
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


росава

* * *

А  ким  ми  були  
у  минулому  житті?
Ніяких  слідів...

*  *  *  
Юність  безсонна-
надто  коротка  вона.
І-  незабутня...

*  *  *  
А  мамин  голос-
то  найсолодший  з  усіх!
Слухав    би,  слухав...

*  *  *
Ще  листопада  
дні,  та  крадеться  зима-
порошить  снігом.

*  *  *  
Зіркою,доню,
ти  стала,хоч  так  жити
хотілось!  Доля...

*  *  *
Обнялись  двоє...
Тепло  стало  у  світі.  
Любов  зігріла.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815169
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Любов Таборовець

Життя моє, як осінь…

Порівняю  життя  своє  з  осінню…
Що  пливе,  як  хмаринка    із  просинню.  
Вигравало  духмяними  квітами,
Йшло  стежками  дощами  розмитими…
Вкрилось  дерево  роду  листочками…
І  розквітло  у    сім’ях  рядочками…
А  в  косі  вже  тумани  заплетені…
В  них  турботи  й  тривоги    уплетені.
Багровіє  ще  серце  калиною,
Вірністю  виграє  лебединою.
В  ньому  любов  -  білий  цвіт  хризантеми,
Краща    за  сяйво    перлин    діадеми.
Тривоги  мої  сумні  й  безпідставні,
Як  ночі  холодні  і  безпорадні…
То  обличчя  в  рум’янці  із  свіжістю,
Як  засяє  усмішка  грайливістю…
Погляд  очей,  як    туман  таємничий,
Чарами  манить  у  світ  мальовничий.
Думки  –  то  небо  безкрає  і    чисте…
В  листі  барвистім  дорога  терниста.
Дні,  як  листочки  спадають  осінні…
Як  кадри  з  дитинства,  юності  тіні…  
Віртуозно  в  душі  виграє  саксофон  -
Моя  Осінь  кружляє  в  Вальсі-бостон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814998
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Волинянка

Річка

Було  літо…  Було  кохання…
Наші  душі  в  раю  гуляли…
Розлучаючись,  ми  на  світанні
Цілий  день  знов  на  зустріч  чекали.

Погляд  твій  чарував  і  бентежив,
Я  тонула  у  сині  очей.
До  останку  мені  ти  належав
Під  пісні  солов’їних  ночей.

Було  літо…  І  мучила  спрага
Невгамовне  серце  твоє.
Ти  гадав,  що  це  тільки  розвага,
Убиваючи  літо  моє.

Мов  ріка,  поміж  нашим  коханням
Інша  стала  –  стрімка  глибина.
Ти  купавсь,  надихався  пірнанням,
Я  ж  хотіла  дістатися  дна…

І  тепер  ми  два  береги  різні  –  
Як  ту  ріку  мені  перейти?
Хай  минуть  швидше  осені  слізні,
Взимку  льодом  зумію  пройти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814984
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вітання Андрію Мартиненку

Щиро  вітаю  вас  Андрію  з  Днем  народження!!!
Бажаю  вам  міцного  здоров*я.  Нехай  кожен  день  буде  сповнений  добром  та  щастям.
Нехай  Господь  оберігає  Вас  від  негараздів,  а  Матінка  Божа  буде  Вашою  помічницею  в  усіх  починаннях!!!


Ще  небо  хмарами  не  вкрите

Ще  так  прозоро  сяють  роси

А  вже  по  ліву  руку  -  літо

А  вже  по  праву  руку  -  осінь

Ще  очі  блиску  не  позбулись

Ще  серце  жити  не  стомилось

А  вже  по  ліву  руку  -  юність

А  вже  по  праву  руку  -  зрілість

А  час  летить  нестримно  далі

Й  душа  немов  би  молодіє

По  ліву  руку  всі  печалі

По  праву  руку  всі  надії

Життя  не  зміряти  літами

А  щастя  -  то  важка  наука

Хай  буде  радість  завжди  з  Вами

По  ліву  і  по  праву  руку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814980
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Янош Бусел

Руїна.


                                             Було...Все  знесли...
                                             Йдемо  до  людей...
                                             До  законів  і  правди...

Кигичуть    чайки    над    водою,
Висить    над    пагорбом    туман...
Руїну    він    прикрив    собою,
Страшну,    конаючу    від    ран.

Колись    тут    Хрест    купався    в    хмарах
Чи    першим    Сонце    зустрічав.
Тепер    не    Божий    Дім  -  Примара
Кричить    та    стогне.    Так    кричав

Нещасний    Воїн,    супостатом
Навпіл    розчахнутий      мечем.
Страшні    часи...Йде    Брат    на    Брата,
На    Батька  -  Син...А    Кров    тіче

З    Підвалів    темних    прямо    в    ріки.
Вселенський    жах.    Вселенська    лють.
Біснуються    Вожді  -  шуліки.
А    Люди    мруть.    І    Храми  -  мруть...

Господь    мовчить.    Селянські    руки
Уже    вчинили    перший    гріх  -
Звалили    Хрест.    З    району    Круки
Ікони    тягнуть    за    поріг...

Ридають    чайки    над    водою,
Висить    над    пагорбом    туман...
Руїну    він    прикрив    собою,
Страшну,    конаючу    від    ран.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814974
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Амадей

А серцю хочеться весни

Надворі  осінь,  а  в  душі,
Цвітуть  трояндами  вірші,
І  ллється  музика  Шопена,
Й  не  жовта  осінь,  а  зелена.
Не  осінь  вже,  а  раннє  літо,
І  серцю  хочеться  радіти,
І  серцю  хочеться  співать,
Піднятись  в  небо  і  літать.
Летіть  у  небо,  аж  до  зір,
Душа  ж  у  грудях,  ніби  звір,
Моє  серпденько  вириває,  
І  чую  голос  твій..."Кохаю".
І  ніби  зорі  твоі  очі,
Медовіі  вуста  жіночі,
Ночами  не  дають  спочить,
А  серцю  хочеться  любить.
А  серцю  хочеться  весни,
І  тіло  все  немов  воскресло,
Неначе  осінь  чарівна,
Не  осінь  зовсім,  а  весна,
Співа  п"янкими  солов"ями,
Із  поцілунками  ночами,
Із  теплим  потиском  руки,
Куди  ж  подіну  я  роки?
Куди  подіну  сиві  скроні,
Душі  ж  любить  не  заборониш!
Душі  так  хочеться  тепла.
Мочити  в  росах  ноги  босі,
І  бавитись  твоім  волоссям,
І  пить  із  губ  п"янкі  меди,
Й  забуть  осінні  холоди.
Але  ж  надворі  пізня  осінь,
І  в  серденько  журбу  приносить
Прощальне,  жалібне  "Курли"
Що  посилають  журавлі.
В  повітрі  жовтий  лист  кружляє,
І  землю  золотом  вкриває,
Мені,  ще  хочеться  весни,
Та  часу  біг  не  зупинить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


dovgiy

ДІДОВА СЛУЖБА

Малий  внук  питає  бабцю:
Баб,  а  де  наш  дєдка?
На  городі  он,  -  сапає.
Чом  питаєш,  Петька?
А  чи  не  могла  б  ти  дєдку
Місцем  поміняти:
Ти  підеш  город  сапати,
А  він  хай  йде  гратись.
А  хіба  його  не  зможу
Тобі  замінити?
Ні,  бабуню!  Ти  не  вмієш
Коником  служити!
Дєдка  вміє  поскакати
Галопом  по  хаті,
А  ти,  бабцю,  як  кобилка
Тягнеш  свої  капці!
Сонце  за  вершечок  неба
Диском  зачепилось.
Баба  рачки  над  грядками
Мучить  своє  тіло.
Зо  десяток  змахів  зробить,
На  сапу  зіпреться,
Та  й  шматочком  фартушини
Млосно  обітреться.
А  в  цей  час  лунає  з  хати
Хвацька  бойовиця.
Діду    на  конячій  службі
   Спокій  і  не  сниться!
Бо  козак  на  попереку
Завзято  гарцює
І  лінійкою  по  заду
Старого  лупцює.
Скаче  дід  по  всіх  кімнатах,
Скаче  коло  хати,
Та  ще  велить  козаченько
Бадьоро  іржати,
Бо  не  личить  вороному
Огирем  ставати.
Ох,  не  легко  дідусеві
Роль  конячу  грати!
Та  чого  вже  не  потерпиш
Ради  втіхи  внука,
Бо  любов  до  цих  –  найменших,  -
Дивовижна  штука!

21.11.2018        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814718
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


горлиця

MAMA

Схилені    плечі,  голівка  посріблена,
Руки-  мережки  життя,
Вишита    хрестиком    доля    відспівана,
Веснам  нема  вороття!

Мамо,  голубонько,  в  хамарах  захована,
Знаю,  тебе  не  верну!
Серцем  торкаюся  спогадів  зрошених,
В  них  я  тебе  віднайду!

Кажуть-найбільше  кохання  до  милого.
Мамо,  такого  нема!
Є  лиш  любов  твоя  в  серці  зігрітая,
Й  не  захолоне  вона.

Всі  оті  ніченькі  в  казках  проведені,
Щастям  для  мене  були,
Всі  ті  роки,  що  для  мене  відмолені,
В  ласці  твоїй  процвіли!

 Ось  і  тепер  коли  сум  підкрадається,
Гне      мої  плечі  тягар,
Очі  заплющую  й  знову  ввижається,
Казка,  що  нищить  печаль.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814571
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Георгий Данко

13. О любви, женитьбе, семье -1

ЭЮ  ЭНЦИКЛОПЕДИЯ  ЮМОРА  

Когда-то,  в  начале  2000-х  г.г.  захотелось  мне  создать  "Энциклопедию  юмора".  
Это  -  выжимки  из  прочитанных  книг,  интернетовских  сайтов  (Перлы),  личные  наблюдения  и  разработки,  -  разбитые  по  темам  и  алфавиту.  
Выложенное  собрание  -  образец  такого  "творчества"  
Прошу  не  путать  с  чужими  высказываниями,  мои  личные  -  обозначены  значком  (*).

                                                           13.  О  любви,  женитьбе,  семье


АИСТ  -  символ,  придуманный  для  объяснения  детям,  откуда  они  берутся.
- Куда  девается  аист  после  того,  как  принесет  ребенка?  -  Обратно  в  штаны.
Ангелом  бывает  только  жена  вдовца.  
А  по  ночам  Мальвина  любила  одним  глазом  смотреть  на  звёздное  небо  и  вспоминать  о  том  незабываемом  поцелуе,  который  ей  подарил  Буратино...  
Баба  Яга,  можно  я  тебя  поцелую?  -  спросил  Змей  Горыныч.  -  Только  не  все  сразу!  
Без  родительской  помощи  трудно  стать  тунеядцем.  
Белый  ужин.  Дамы  кормят  мужчин!
Библия  учит  любить  ближнего  своего,  а  Кама-Сутра  объясняет,  как  именно...              
Близость  с  женщиной  восхитительна,  но  ее  присутствие  невыносимо.  
Больно  много  вас,  женатых,  развелось!
Большое  мужское  горе  складывается  из  маленьких  женских  радостей.
Борьба  за  мир  -  это  как  секс  за  девственность.  
Браки  совершаются  на  небесах.  Видно  и  там  не  без  брака.
Браки  совершаются  на  небесах,  но  регистрируются  на  Земле!
Буду  поздно.  Суп  на  полу.  Выпей.
“Была  не  была?”  –  и  шарит  по  тахте  руками.
Вам  смешно,  а  мне  жениться.
Ввести  могу,  но  только  в  заблужденье…
В  гостях  хорошо,  а  дома…  лучше  и  не  вспоминать.
В  гостях  хорошо,  а  кушать  хочется...
Вдова  уже  не  находит  в  своём  муже  ни  единого  недостатка.
Великих  мужей  рождают  только  великие  жёны.
Вернулся  муж  из  командировки,  и  жена  ему  устроила  сцену  верности.
Вернулся  муж  с  рыбалки,  а  жена  ему  и  говорит:  "Пойди,  проверь,  не  поймал  ли  чего!"
Весна,  мужчинка  торжествует!
Весна  -  период  парообразования.
Виагра  +  димедрол  =  любовь,  похожая  на  сон.
В  кино,  на  мелодраме:  Она  –  Они  поженятся?  
               Он  –  Наверно.  Такие  фильмы  часто  заканчиваются  трагически.
В  любви  теряют  рассудок,  в  браке  же  замечают  эту  потерю.
Влюбленные  всегда  начинают  с  того,  что  обманывают  самих  себя,  а  кончают  тем,  что  обманывают  других.  Люди  называют  это  романом.
В  метро:  -Молодой  человек,  а  теперь  оденьте  меня,  а  то  мне  выходить  на  следующей.
B  молодости  нас  волнуют  вопросы  секса,  в  старости  -  ответы  
В  наши  дни  глава  семьи  тот,  кто  решает,  какую  телепрограмму  смотреть.
В  начале  было  слово.  Потом  слова,  слова,  слова...  
В  не  порочащих  его  связях  не  замечен…  
В  ожидании  любви  можно  так  и  остаться  незамужней  женщиной.
Вопрос:  есть  ли  у  вас  дети?  Три  варианта  ответа:  да,  нет,  не  знаю.
Воспитание  -  процесс  устранения  личных  недостатков  у  своих  детей.  
 -Вот  бы  научиться,  как  лосю,  сбрасывать  рога!
Вот  так  мы  с  тобой  и  оказались  по  разные  стороны  одного  презерватива.  
В  поезде:  -Только  попытайся  поцеловать  меня,  и  я  закричу!  –Я  –  тоже!
В  постели  можно  делать  всё,  что  доставляет  удовольствие  обоим.  Даже  читать.
Время  детское,  а  спать  уже  хочется  по-взрослому  ...
В  рогах  правды  нет.
В  семье  главное  не  деньги,  а  чувства,  которые  они  приносят.
Все  шубы  могут  поместиться  в  одну  моль.
Всё,  что  я  умею,  портит  майонезом  “Кальве”  моя  мама.
Всё!  Я  подаю  на  развод!    -  Я  -  за!  Обоими  рогами!
В  сущности,  тюрьма  и  брак  -  одно  и  то  же,  с  той  лишь  разницей,  что  в  тюрьме  за  примерное  поведение  срок  сокращают.
-Вот  бы  научиться,  как  лосю,  сбрасывать  рога!
Вчера  встретил  в  шкафу  такого  интересного  человека…
В  чужой  жене  обычно  нравится  именно  это.
Выполненная  супружеская  обязанность  -  нравственное  половое  удовлетворение.
Выбирать  невесту  глупо!  Главное  -  выбрать  тёщу!                                                                
Вышла  замуж.  Вернусь  через  полчаса.
Главное  различие  между  любовью  за  деньги  и  бескорыстной  любовью  заключается  в  том,  что  любовь  за  деньги  дешевле.  
Глупый  муж  ругает  жену,  а  умный  –  себя.  За  то,  что  женился.
Господа,  любовь  -  это  не  чувство,  а  промежуток  времени.
Готов  был  отдать  за  любовь  жизнь,  но  она  брала  только  наличные.
Граждане  родители!  Помните  -  оставленные  без  присмотра  маленькие  дети
             очень  быстро  становятся  маленькими  родителями.  Ж.  "Вокруг  смеха"
Да  не  ревнуй  -  один  я  у  тебя.
Да  нет,  до  свадьбы  он  не  заикался...
Да,  я  женат,  но  лишь  официально!
Двоежёнство  карается  двумя  тёщами...  
Девиз  несчастливой  жены:  "Я  хотела  видеть..."
Дело  мастера  боится,  а  потому  в  руки  не  дается.  
День  рождения  жены  лучше  помнить,  год  рождения  –  лучше  забыть.
Держи  интимную  дистанцию  (пространство  от  20  до  50  см    считается  интимным).
Дети  охотно  делятся  лишь  двумя  вещами:  заразными  болезнями  и  возрастом  своих  матерей.
Дети  рождаются  по  социальному  заказу,  но  благодаря  частной  инициативе.
Детство  называют  счастливым  потому,  что  жена  появляется  значительно  позже.
ДЖЕНТЛЬМЕН  -  это  "такой  человек,  общаясь  с  которым,    каждый    невольно  становится  тоже  
               джентльменом."
     Некоторые  из  многочисленных  перлов  Константина  Мелихана:
     "Должен  ли  джентльмен  ждать  ребенка,  если  дама  его  тоже  ждет?"
     "Должен  ли  джентльмен  платить  за  даму  в  автобусе,  если  она    заплатила
                       за  него  в  ресторане?"
     "Должен  ли  джентльмен  брать  деньги,  если  ему  их  не  дают?"
     "Должен  ли  джентльмен  дарить  жене  колготки,  если  она  нашла  их  у    него
                       в  кармане?"
     "Должен  ли  джентльмен  пожелать  даме  спокойной    ночи,    если    спокойной
                       ночи  дама  не  желает?"
       Настоящий  джентльмен  -  тот,  кто  кошку  всегда    называет    кошкой,    
                       Даже  если  он  об  нее  споткнулся.
--  Дорогая,  понизь  свой  голос  до  крика…
Дорогая!  Я  принёс  тебе  дефицит!  -  Какой?  -  Иммунный!                                                                    
До  свадьбы  мужчины  носят  женщин  на  руках,  а  после  –  на  шее.
Доступность  товара  зависит  не  от  цены,  а  от  жены.
Дубровский  имел  связь  с  Машей  через  дупло.  
Дураки  от  несчастной    любви  стреляются.  Умные  пишут  стихи.  Самые    умные  не  влюбляются.
Дурак  -  состояние,  в  котором  может  пребывать  мужчина,  не  догадываясь  об  этом,  если  у  него  нет  жены.  
Его  жена  была  ревнива  до  ужаса.  И  даже  немного  после.
Если  автобусу  изменит  жена,  он  станет  троллейбусом  (рогатым).
Если  бы  Бог  не  создал  женщину,  все  мужики  были  бы  гомосексуалистами.  
Если  вам  очень  не  хочется  мыть  грязную  посуду,  помойте  чистую.
Если  вас  не  устраивает  ваша  зарплата  –  отдайте  её  жене.
Если  ваш  муж  начал  следить  за  модой,  начинайте  следить  за  ним.
Если  вы  проснулись  утром,  а  жена  с  вами  не  разговаривает  -  значит,  пьянка  удалась.  
Если  вы  хотите  жениться  на  умной,  красивой  и  богатой  -  вам  придётся  жениться  три  раза.  Если  двое  сошлись  во  взглядах,  значит,  они  решили  разойтись.
Если  жена  поутру  опохмеляет  мужа,  то  она  не  просто  умница,  а  красавица!
Если  жена  молчит,  лучше  её  не  перебивать…
Если  жена  пилит  мужа,  значит,  хочет  сделать  из  него  прекрасную  половину.  
Если  женщина  говорит  Вам,  что  она  Вас  любит,  то  это  еще  совсем  не  значит,  что  она  любит  только  Вас.  
Если  любовь  –  слепа,  чего  же  удивляться,  что  она  бывает  с  первого  взгляда.
Если  не  можешь  сделать  девушке  пpедложение  -  сделай  ей  словосочетание.
Если  от  тебя  ушла  жена,  запомни,  как  ты  этого  достиг.
Если  памперсы  жмут  спереди,  значит  кончилось  детство.
Если  супруги  молчат,  значит,  им  есть  что  сказать  друг  другу.  
Если  уж  любить,  то  такую  женщину,  чтобы  с  ней  не  стыдно  было  попасться  на  глаза  жене.
Если  человек  говорит,  что  он  вас  любит,  это  ещё  не  значит,  что  он  любит  только  вас.  
Если  человек  -  жена,  то  это  надолго.  
Если  чрезмерная  увлечённость  вашего  ребёнка  компьютерными  играми  вызывает  у  вас  беспокойство,  постарайтесь  приобщить  его  к  более  серьёзным  и  здоровым  занятиям:  картам,  вину,  девочкам.  
Есть  ли  жизнь  после  брака?!
Есть  ли  личная  жизнь  на  Марсе?
Жена  всегда  готова  потуже  затянуть  ремень.  Мужа.  на  его  шее.
Жена  –  друг  человека.(*)
Жена  нечаянно  нагрянет…
Жена  -  существо,  способное  согреть  вместо  жизни  -  суп.
Жене  надо  говорить  правду  и  только  с  три  короба.
Женился  сам  -  останови  другого!
-Женись  на  мне,  я  буду  дурой!
Жениться  -  значит  наполовину  уменьшить  свои  права  и  вдвое  увеличить  свои  обязанности  (Шибко  умный  Шопенгауэр).
Жениться  можно  и  по  любви.  Да,  да,  я  говорю  о  деньгах.
Жених  всегда  говорит  о  сердце,  муж  –  о  печени.
Жених,  как  и  сапёр  -  ошибается  один  раз.
Жену  свою  люблю,  поэтому  изменяю  редко.  
Женщина  знает  смысл  любви,  а  мужчина  -  ее  цену.
Женщина  любит  мужчину,  потому  что  он  любит  ее,  а  мужчина  любит  женщину,  потому  что  он  вообще  их  любит.  
Женщину  надо  любить  так,  чтобы  ей  в  голову  не  пришло,  что  кто-то  другой  может  любить    ее  сильнее.  
Женщины  лучше  понимают  детей,  поэтому  мужчины  к  ней  так  и  тянутся.
Женятся  дураки.  Умные  выходят  замуж.  
Жизнь  -  болезнь  со  смертельным  исходом,  передающаяся  половым  путём.  
Жизнь  человеку  даётся  один  раз,  и  в  основном  случайно...
Жизнь  шире,  чем  кровать.
ЗАГС  -  это  единственное  заведение,  где  за  брак  платят  деньги.  
Злые  жены  ставят  мужьям  шишки,  а  добрые  -  рога.
И  без  себя  я  вас  не  представляю.
И  всем  ты  хороша…(и  мне,  конечно,  тоже…)
Идеальный  муж  -  это  мужчина,  который  не  изменяет,  не  курит,  не  пьёт  и...  не  существует  
И  запретный  плод  следует  мыть  перед  употреблением.
Извините,  вы  верите  в  любовь  с  первого  взгляда,  или  мне  зайти  попозже?
Из-за  любимой  можно  пойти  на  край  света  с  кем  угодно.
Из  письма:  “Милый!  Мне  не  нужен  умный,  мне  не  нужен  красивый  -  мне  нужен  только  ты…”
Иногда  счастье  человека  в  том  и  состоит,  что  его  не  так  поняли.
Иногда  так  хочется  пожить  одними  чувствами,  но  чувство  юмора  не  позволяет.
"Интересно,  берут  ли  с  Нобелевской  премии  алименты?"    В.  Владин
Искусственный  спутник  жизни.
...и  так  ненавязчиво  пригласи  её  на  рюмочку  водки...                                                              
Итак,  она  звалась  Татьяной,  сама  не  зная  почему…  (*)
И  теперь  у  меня  и  в  личной,  и  в  семейной  жизни  всё  пришло  в  норму.    
Каждая  мать  надеется,  что  её  дочь  будет  счастливее  в  браке,  чем  она  сама,  но  ни  одна  мать  не  надеется,  что  её  сын  женится  удачнее  своего  отца.  
Каждый  муж  мечтает  зарабатывать  столько,  сколько  тратит...  его  жена.
Как  аукнется,  так  и  агакнется.
Как  бы  там  ни  было,  грязная  посуда,  в  конце  концов,  найдёт  своего  героя!
Как  природа  допустила  рождение  Гитлера,  Чикатило  и  моей  тёщи  Антонины  Ивановны?                  
Как  робок  он...  сопротивляться  сложно...  
Как  только  я  сообщаю  маме,  что  женюсь,  она  спрашивает,  на  каком  она  месяце.
Как  хочется,  но  чтобы  без    последствий…
Когда  любимый  человек  далеко  –  болит  сердце,  а  когда  он  рядом,  болит  голова.
Когда  люди  не  сходятся  в  главном,  они  расходятся  из-за  пустяков.
Когда  мало  времени,  тут  уже  не  до  дружбы,  -  только  любовь./
Когда  ты  рядом  со  мной,  мой  смысл  наполняется  жизнью.  
-Коммутатор?  Соедините  меня  с  женой!-Какой  номер?  –Что  я  турок,  чтобы  их  номеровать?!
Комплимент  жене,  вернувшейся  из  парикмахерской:"Настоящую  красоту  ничем  не  испортишь!"
Когда  дело  доходит  до  раздела  имущества,  оказывается,  что  между  мужем  и  женой  очень  много  общего!
Когда  она  умерла,  все  увидели,  как  муж  любит  её.
Крайними  чаще  оказываются  ближние.
Красивые  женщины  либо  снятся  по  ночам,  либо  просто  мешают  спать.
Красивый  мужчина  –  это  для  души,  а  богатый  –  для  женитьбы.
Красивыми  не  рождаются…  Красивыми  пользуются.
Кто  виноват?  Это  вопрос  мальчика,  но  не  мужа!
Кто  последний  тот  и  папа.  
Кто  я  такой?  Всё-всё,  я  одеваюсь.
Либо  се  ля  ви,  либо  се  ля  вас.
Лучше  жён  могут  быть  только  жёны,  на  которых  ещё  не  бывал.  
Лучше  иметь  тёщу-скандалистку,  чем  тестя-каратиста.
Лучший  способ  запомнить  день  рождения  своей  жены  -  это  один  раз  забыть  его.  
Любимая,  не  слышу  отговорок...
Любимая!  Таких,  как  ты,  не  было,  нет  и  не  надо!
Любим  одних,  женимся  на  других.  Если  Вы  полюбили  жену,  значит,  это  не  Ваша  жена.  
Любите  внуков  -  они  отомстят  детям...    
Люблю,  скучаю,  шучу...
Любить,  так  любить,  чтобы  сердце  стучало.  Пить,  так  пить,  чтобы  лежа  качало.  
Любовная  драма:  любит,  но  не  за  то,  за  что  хотелось  бы.
Любовь  бывает  вечной.  Только  партнеры  меняются.  
Любовь  в  жизни  бывает  только  одна,  но  её  объект  постоянно  меняется...  
Любовь  греет,  но  водка  быстрее!
Любовь  -  зла,  а  за  козла  -  ответишь!
Любовь  зла,  но  не  так,  как  на  это  надеется  козёл.
Любовь  зла.  Одна  Надежда,  что  Вера  добрее.  
Любовь  зла,  полюбит  и  козёл.
Любовь  зла  –  превращает  в  козла.
Любовь  зла:  уснул  –  и  уползла.
Любовь  и  похмелье  каскадно  усиливают  чувства.
Любовь,  конечно,  пьянит,  но  водка  -  дешевле!
Любовь,  которая  никогда  не  бывает  взаимной.  Любовь  к  Родине.
Любовь  к  себе  -  чувство,  редко  остающееся  безответным.
Любовь  к  тёще  измеряется  километрами.  
Любовь  ломает  и  крушит  все  преграды,  оставляя  за  собой  кучу  обломков...
Любовь  не  ненависть,  бывает  не  взаимной…
Любовь  помогает  убить  время;  время  помогает  убить  любовь.
Любовь  придумали  мужики,  чтобы  не  платить  за  удовольствие.
Любовь  придумали  мужчины,  чтобы  не  платить  женщинам.
Любовь  приходит  и  уходит,  а  семья  остаётся.
Любовь  -  природное  самоистязание  (*)
Любовь  –  совокупность  определённых  чувств  и  неопределённых  мыслей.
Любовь  -  это  ваза  с  ядом,  покрытая  горьким  шоколадом!  
Любовь  –  это  всё.  И  это  всё,  что  мы  знаем  о  ней.
Любовь  -  это  заблуждение,  будто  одна  женщина  отличается  от  другой.
Любовь  -  это  когда  разум  смотрит,  смотрит  на  все  это,  пару  раз  пытается  что-то  сказать,  вздыхает,  пожимает  плечами  и  удаляется.  
Любовь    -    это    когда    ты  прерываешь    почтовую  сессию,  чтобы    позвонить  девушке.  
Любовь  -  это  когда  хорошим  людям  плохо.
Любовь  -  это  не  просто  так:  ею  надо  заниматься!
Любовь  –  это  светлое  чувство,  не  омрачённое  семейной  жизнью.
Любовь  -  это  такое  волшебное  чувство,  когда  тебе  кажется,  что  ты  взлетаешь  все  выше  и  выше,  к  облакам.  А  потом  наступает  просветление,  и  понимаешь,  что  ты  находишься  в  облаках,  а  парашют  забыл  на  земле.  
Любовь  -  это  такое  состояние,  когда  готов  даже  жениться.
Любовь  -  это  торжество  воображения  над  интеллектом  
Любой  женатый  мужчина  должен  забыть  о  своих  ошибках:  двум  людям  нет  необходимости  помнить  одно  и  то  же.  
Любящая  женщина  -  это  та,  которая,  спустив  вас  с  лестницы,  обязательно
                         поинтересуется:  “Ты  не  ушибся,  милый?”
Люди  ошибаются  один  раз:  Мужчины  думая,  что  все  женщины  разные,  а  женщины  думая,  что  все  мужчины  одинаковые.
Маленькие  дети  не  дают  спать,  а  большие  -  жить.  
“Маленькие  дети?  -  Ни  за  что  на  свете…”
Матери  нужно  двадцать  лет,  чтобы  сделать  из  сына  мужчину;  другая  же  женщина  за  двадцать  минут  сделает  из  него  идиота.  
Меняю  книгу  о  контрацепции  на  детскую  коляску.  
Мечта  идиота  обычно  выглядит,  как  жена  соседа.
Милая,  у  нас  с  тобой  мобильная  связь…
Милые  бранятся  -  только  тащатся.  
Милый,  мне  так  хорошо  с  тобой!  Хоть  где,  хоть  как,  хоть  с  кем…
Милый!  Не  выводи  себя  из  меня!
Минздрав  предупреждает:  любить  и  кататься  одновременно  –  опасно  для  здоровья!
"Мне  товарищ  Бирюкова  дала  два  раза  в  письменном  виде".  Анатолий  Лукьянов
Многие  мужчины  имеют  характер.  До  женитьбы.
Многие  холостяки  мечтают  об  умной,  красивой,  заботливой  жене.  А  ещё  больше  о  ней  мечтают  женатые...  
Многим  Адамам  Ева  вышла  боком.
Может,  тебе  и  ключ  от  квартиры,  где  девки  визжат?
Можно  не  любить  женщин,  но  знать  это  должна  только  жена.  
Молодой  хозяйке  на  заметку:  “Помните,  что  скромная  бутылка  водки  не  только  украсит  стол,  но  и  скроет  ваши  кулинарные  промахи”.
Молодой  человек,  а  уже  одной  ногой  в...  браке.
Молодые  девчонки  –  лучшее  средство  от  виагры.
Моя  жена  всегда  разделяет  моё  мнение:  на  своё  и  ошибочное.
Муж  был  совсем  молоденький  -  рожки  только  пробивались.
Муж  не  вовремя  хуже  татарина.
Мужское  и  женское  начало  по-русски:  Мань  и  Вань.
Муж  -  то,  что  остаётся  от  мужчины  после  брака.
Мужчина  гоняется  за  женщиной,  пока  она  его  не  поймает…
Мужчины  лысеют  для  того,  чтобы  продемонстрировать  отсутствие  рогов.
Муж  –  это  полбеды.  Вторая  половина  –  жена.
Мы  всегда  в  ответе  за  тех,  кого  мы  экзюпери.
Мы  не  настолько  богаты,  чтобы  покупать  дешёвых  женщин.

Продолжение  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794791

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794555
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 19.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Моє життя

Життя  гортає  списані  сторінки  -
події,  дати,  пройдені  дороги,
звучать  слова  то  голосно,  то  дзвінко,
то  раптом  замовкають  від  тривоги…

Міняються  пейзажі  дивовижні,
світлини  сильних  вражень  незабутніх,
минають  дні,  складаються  у  тижні,
а  між  рядками  -  мрії  про  майбутнє…

Приємні  спогади  дарують  радість,
блокує  пам`ять  горе  і  страждання,
коли  прийде  в  мій  дім  самотня  старість,
мене  зігріють  вірші  про  кохання…

У  них  реальність,  почуття  шалені  -
немає  приводу  себе  жаліти,
я  спогади  візьму  в  обидві  жмені,
і  пригорну  до  серця,  ніби  квіти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814476
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Lana P.

ЗОРЯНІ ВЕЧОРНИЦІ

Сузір’я  нахилилось  до  лагуни,
Сплітаються  в  танку  рибальські  шхуни  —
Цілуються  носами,  без  пручання,  —
Музичними  акордами  звучання.

Таємний  світ  маскується  в  палітрі,
Шовковий  бриз  гойдається  в  повітрі,
В  кущах  цвіркун,  прихований  від  зору,
Засюркотав  мелодію  бадьору.

Пітьма  забрала  сумніви  й  тривогу,
Тропічний  місяць  освітив  дорогу  
У  блискітках,  що  глипають  з  водиці,  —
На  зоряні  зібрались  вечорниці.                              15/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814500
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ниро Вульф

Мамини руки

Посвящаю  коллеге  в  день  
рождения  17/11/18



[i]Мама  колисала   донечку-манюню,

Та  й  зросла  тендітна  дівчина-красуня.

В  її  щирім  серці  -  море  із  любові,

Має  добру  вроду,  очі  наче  зорі.



Та  років  у  неї  ще  не  так  багато,

Але   все  одно  –  у  родині  свято!

Нехай  буде  все,  що  в  житті  потрібно  –

Щастя  та  любов,  стіл  завжди  не  бідний.



Та  усі  роки,  що  складають  долю,

Мудрість   додають  з  часом  та  поволі.

Нехай  мами  руки  донечку  плекають,

Ніжність  їй  несуть,міцно  обіймають.



Мамина  любов  це  як  нагорода,

Береже  завжди  від  лихої  негоди.

Свято  в  мами  теж  –   народилась  доня,

Хоч  зросла  вона,  все  одно  –  манюня.



Хай  насниться  їй,  наче  у  дитинстві,

Колисковий  дзвін,  квіточки  барвисті.

А  якщо  життя  закружить  штормами,

Наче  оберегом  стануть  руки  мами.



Бережіть  любов  ,  щастя  у  родині,

Років  сто  бажаю  вам  завше  та  віднині.!

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814482
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Крилата

НА МОГИЛІ ВАСИЛЯ СЛІПАКА

Чому  ти  тут  лежиш,  Васильку?
Плита  надгробна  у  воді.
Портрет  намок.  Зажди,    ось  хвильку,
Зберу  краплини.  І  тоді

Погомоню  з  тобою,  брате.
Ти  кревним  став  мені  тепер,  
Коли,  лишив  життя  крилате
І  за  мою  свободу  вмер.    

Лежиш  тут,  наче  стятий  колос,  
А  міг  би  брати  всі  кутки,  
Де    рідкісний  в  пошані    голос,
У  душах  сіяти  квітки.

Болить  мені  твоє  мовчання.
Пече  завчасний  твій  відліт.
Коли  ж  уже  прийде  світання,
Осяє  ніс  на  сотіні  літ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814138
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 19.11.2018


Nino27

Та боюсь…це вже буду не я

[b][i][color="#8448b5"]Так    ніхто    не    любив...
Я    боюся    такого    кохання.
Якось    Бог    допустив,
Чи    послав    мені    випробування  -
Ти  ж    любове    єдина    моя!

Все    не    просто,    повір  -
Я    водночас    щаслива    й    не    дуже.
Душа  -    загнаний    звір
І    зі    мною    нітрішки    не    дружить,
Вже    не    знаю  -  це    я    чи    не    я.

І    ридає    душа,
Бо    не    вміє    тебе    не    любити.
Заховаю    в    віршах
Всі    тривоги    і    все    пережите
В    Бога    щастя    для    тебе    прошу.

Будь    щасливим!  Пробач,
Що  в    думках    і    у    снах    залишаю.
Час    неначе    палач,
Дні    летять    чи    так    просто  -  минають...
Можна,  в    серці    тебе    залишу?

Якщо    зникну  -  прости,
Буду    вчитись    тебе    не    любити.
Не    руйную    мости,
Хоч    хиткі,  ними    можна    ходити...
Про    одне    лиш    прошу  -  без    образ.

Найсвятішу    любов
Я    навіки    в    душі    заховаю.
І    молюсь,  знов  і    знов
Берегти    тебе,    Бога    благаю...
Ще    зустрінемось...може...не    раз.
           -          -          -          -        -        -
Та    боюсь...це    вже    буду    не    я.

[/color]




[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 19.11.2018


Redivivus et ultor

… бо діти пахнуть молоком

…  бо  діти  пахнуть  молоком,
Сорочка  прана  пахне  вітром,
Бо  сонце  котиться  клубком
За  обрій  десь,  в  подІл  крайсвіту,
Бо  губи  теплі  та  п’янкі,
Немов  глінтвейн,  та  ледь  вологі,
Бо  у  замерзлої  ріки
Завчасно  почались  пологи,
Немов  весна,  хоч  за  вікном  –
Плечиста  та  дебела  осінь
Вкриває  світ  брудним  рядном,
Плете,  похмура,  сиві  коси.
А  десь  –мигдаль,  а  десь  –  печаль
І  плачуть  гірко  пізні  квіти,
Закуті  в  крижаний  кришталь…
Чомусь  так  смачно  пахнуть  діти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Епаналепсис.

Епаналепсис  (грецьк.  epanalepsis  —  повторення)  —  інтонаційно-звукова  та  лексико-композиційна  фігура  поетичної  мови,  що  утворюється  повторенням  у  наступному  віршовому  рядку,  переважно  на  його  початку,  слів,  фраз  або  їх  частин,  якими  закінчувався  попередній  рядок.  Різновид  градації.  У  такий  спосіб  наступний  рядок  вірша  ніби  підхоплює  зміст  і  звучання  попереднього,  інтонаційно  стикується  з  ним,  що  й  формує  відповідно  ритмо-мелодійну  експресію  вірша,  строфи.  Е.  може  бути  евфонічним:

Червневий  день  в  іржі  червленій
і  луки  черленню  взялись…
і  дзвонить  день  червневий  лунко,
і  червень  серце  черленить.  (Б  Кравців);

а  також  лексичним:

Я  —  випадок.  
Я  із  закону  випав
І  впав  у  винятковість,  як  у  сон  (І.Світличний).

Різні  види  Е.  є  важливими  чинниками  ритмо-мелодійної  і  лексико-композиційної  злитості  строфи.

Епаналепсис  (епаналепса)  –  iнтонацiйно-звуковий,  лексико-композицiйний  прийом  поетичного  мовлення,  на  думку  В.  Домбровського,  є  основною,  а  водночас  і  первісною  формою  повтору.  Такий  повтор  постає  рiзновидом  градацiї.  Наступний  вiршовий  рядок,  пiдхоплюючи  змiст  i  звучання  попереднього,  iнтонацiйно  стикується  з  ним,  зумовлює  формування  вiдповiдної  ритмо-iнтонацiйної  експресiї,  як,  наприклад,  у  поезії  Валентини  Коваленко  «Предтечо  ліс  втужавів…»:

Й  лечу  лечу  лечу  собі  лечу  
й  тим  летом  літавичим  
розпалахкую  совниці
воскостанної  
свічу  й  шипшину,  
що  мережиться  жар-птахою…

Повторення  певного  слова  або  фрази  з  кінця  одного  рядка  на  початку  наступного  у  поетичному  тексті  називається  епанастрофою  (підхопленням).  Такі  повтори  служать  об‘єднувальними  віршовими  елементами,  що,  ніби  ланки  ланцюга,  в‘яжуть  в  одну  цілість  окремі  думки  ліричного  твору:

Себто  у  другій  половині  двадцятого  століття  
коли  вирубали  праліси  
А  коли  вирубали  праліси  
тоді  зафарбували  велике  серце
Спасителя  на  іконах  Пресвятого  Серця  

(Василь  Герасим‘юк  «Поет  у  повітрі»).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814430
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. Вихід збірки "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ" (Львів: в-во Сполом, 2018)

[i]Нарешті  побачила  світ  моя  ювілейна  збірка  [color="#ff0000"]"ТУГА  ЗА  ЄДИНОРОМ"[/color],  яка  була  задумана  як  ілюстрована  збірка-альбом.  До  неї  увійшли  поезії  останніх  років,  макет  та  підібрані  ілюстрації  з  майстерні  Жозефіни  Уолл  були  втіленням  моїх  творчих  ідей  і  бачення  поезії  через  світ  живопису.
Видало  збірку,  як  і  останні  мої  книжки  періоду  2013-2018  років,  видавництво  "СПОЛОМ"  у  Львові.
Готуюся  до  творчого  вечора,  який  пройде  5  грудня  о  16.00  у  виставковій  залі  (історичній  Трапезній)  Львівського  музею  історії  релігії.
Аби  створити  відповідну  атмосферу,  готую  декламацію  віршів  під  звуки  органу  старенького  органіста  Віталія  Півнова,  а  також  кличу  до  себе  на  вечір  артистів  Львівських  театрів,  естрадних  виконавців  та  хор  "Осанна",  -    з  усіма  ними  пов'язана  давньою  міцною  творчою  дружбою.  Виконавці  будуть  співати  пісні  на  мої  тексти.  Завершиться  вечір  фрагментом  вистави  про  Шептицьких  [b]"У  прихистку  Божої  ласки:  Мати  і  Син"[/b],  де  я  є  одночасно  автором  сценарію  і  виконавицею  ролі  Графині  Софії  з  Фредрів-Шептицької.  Ця  вистава  створена  мною  у  2015  році  і  за  ці  чотири  роки  набула  великої  географії  і  широкого  розголосу,  ми  відіграли  її  з  чоловіком  Романом  Гриньком,  виконавцем  ролі  Сина  Романа-Андрея,  та  хором  "Осанною"  під  орудою  Володимира  Беня,  понад  80  разів.[/i]

До  збірки  "ТУГА  ЗА  ЄДИНОРОГОМ"  писалися  і  передмови,  і  післямови  -  серед  них  ось  такі...

                     [color="#ff0000"]  [b]Творення  свята  Блакитного  Сонця
                                                                     і  Пісні    Життя[/b][/color]

Поезія  Ірини  Вовк  –  це  своєрідний  романтичний  світ,  у  якому  живуть:  міфічний  образ  Єдинорога;  бог  тварин  і  лісів,  покровитель  мандрівників    Велес;  міфи  давніх  слов’ян;  повір’я  наших  пращурів;  народні  традиції,  що  збереглися  й  понині.
Прочитавши  ці  поезії,  ніби  занурюєшся  в  магію  незвичайного,  казкового,  міфічного,  це  ніби  напій  із  цілющих  вод,  що  веде  нас  за  ниткою  часу  з  тисячоліття  в  майбутнє.
Разом  з  поетесою  ми  потрапляємо  в  свято  на  колісниці  часу,  де  «Дух  Різдва  малює  дарчі  скрині»,  де  звучать  староукраїнські  щедрівки  і  громовержець  Ілля  і  собі    на  весняній  летить  колісниці.  Нас  кличуть  «хмарин  білі  пущі  несходжені»,  бо  прокидаються  Блакитні  сонця,  бо  спить  приручений  дракончик  у  мохах  волохатих…    Звичайно,  ці  образи  нас  ведуть  у  казку,    де  панує  Дух  світла  і  свободи,    де  в  ній  є  теж  пульс  сучасності,  бо  авторка  скорбить  над  Небесною  Сотнею,  бо:

[color="#ff0000"][i]«Спасенна  та  земля,  де  впала  кров  невинна.
На  сум  родинних  хат  зійде  Душа  Жива.
«Батьки…  Сини…  Брати…»  -  і  мовкне  Україна…
І  молиться  з  небес  Пречиста  Покрова».[/color]
[/i]
І  коли  «небо  на  землю  паде»  у  вірші  «…бо  війна  –  війною»,    по-материнськи  хочеться  за  авторкою  повторити,  коли  морок  регоче,  оскаливши  зуби:  повертайтесь  живими!

[color="#ff0000"][i]«…тільки  що  це?..  Роздираючи  Смерті  кістляві  груди,
множиться  земля  вояками  –  батьками,  синами,  братами  –  
за  невинно  убитих  –  два  на  помсту  постане…

…  пісня  має  бути  доспівана…
«…гайта-вйо,  вісьта-вйо…».[/i]
[/color]
Споконвічні  пісенні  мотиви  ,  колискові,  роздуми  про  жіноче  щастя,  туга  за  нейздійсненним,    прекрасним  властиві  цій  поезії.  Скільки  ніжності  і  любові  у  магічних  словах:

[color="#ff0000"][i]«люлі-люлі,  дівчаточко,  люлі  –
                                                                           повітруля  лоскоче…
                   Олениці  й  косулі  поснулі…
Дика  ружа  у  шлюбній  кошулі,
                                                               у  косицях  зірки́  потонулі…
                                       …доня  спати  не  хоче…».[/i]
[/color]
Про  кохання  поетеса  пише  трепетно,  чуло  і  відсторонено,  питаючи  у  нас:  «Чи  вірите  ви  у  Любов,  у  золоті    дощі  чулого  серця.  Що  приходять  укупі  з  гримавою  силою  весняного  пробудження?»  І  сама  ж  відповідає,  перелічуючи  перечитані  міфи  любовних  історій.  Роздумуючи  над  ними,  поетеса  пише:
                       [color="#ff0000"]    [i]  «У  житті,  повнім  підступів  грізних,  нещадних,
                             несподіваних  втрат  і  розлук,    і  воро́ння,  і  втечі…
                           Чи  знайдеться  хоч  іскорка  тліюча  палу  у  серці,
         Що  в  смутних  закамарках  душевних  жар  дива  розбудить…»[/i]
[/color]
Вона  зауважує,  що  в  Любові  «люди,  як  і  бо́ги,  безсмертні»,  тому  в  її  поезії  є  стільки  радості  і  оспівування  жаги  кохання,  а  ще  туги  за  досконалістю  і  красою  почуттів.
                                         
Поетесі  Ірині  Вовк  затишно  і  тепло  у  створеному  нею  світі.  Тут  вона  щаслива,  бо  у  себе  вдома.  Їй  милі  серцю  усі  створені  образи:    Вужа-Домовика  і  Вужихи-Домахи,  Змії-Цариці,  Духових  Криниць,  Долини  Єдинорогів,  Червоного  Півня…    І  все  це  для  того,
[color="#ff0000"][i]«аби  словом  торкнутися  лагідним
тих  порогів  обжитих,
освячених…

…і  вустами  –  квітучими  мальвами  –  
миром  світ  цей  пестити
і  славити…».
[/i][/color]
Розділ  «Мої  каріатиди»  -  інтимний,  болючий,  бо  тут  авторка  розкрила  себе,  свої  пориви  і  тривоги,  і  зуміла  в  читача  викликати  співпереживання,  бо  оголила  своє  поетичне  «я»,  яке  кленовим  листочком  просить  його  зігріти.  Освідчуючись  у  любові  беззахисному  опалому  листю,  «порі  опадань»,  поетеса  зізнається:

[color="#ff0000"][i]«У  мені  ностальгія  свій  жар  рознесе,  аж  до  серця.
У  мені  щось  заплаче  –  наді́рветься,  схлипне  струна…
Ох  шаленеє,  втишся!..  Та  серце,  мов  птаха,  заб’ється,
Мов  заблукане  Сонце  у  пізніх  гірких  полинах».
[/i][/color]
Не  залишить  нікого  байдужим  вірш  «Майдан:  на  4-і  роковини  з  присвятою  Ромчику  Гурику,  герою  Небесної  Сотні»,  а  також  «Пісня  Життя»,  присвячена  матері.
І.  як  пише  поетеса,  «ми  усі  на  землі  –  в  нетрях  часу  лишень  подорожні»,  та  звучить  і  не  минає  Пісня  Життя.  Надіюсь,  що  залишається  з  людським  серцем  і  Поезія,  бо  вона  вміє  розказати  світові  про  таємниці  буття,  про  любов  і  тугу,  про  щастя  і  розкіш  –  жити  на  цій  землі…

                                                                                 [b]        Марія  Людкевич,
                                                                                             15.06.  2018,
                                                                                                       Львів                [/b]                      


                                           [color="#ff0000"][b]    Жага  прадавніх  джерел[/b][/color]
Ми  живемо  у  суспільстві,  яке  з  прадавніх  часів  змушене  було  віками  лише  мріяти  про  власну  Державу  –  проте  якимось  незбагненним  дивом  жило    державницьким  життям!
Я  над  цим  роздумую,  перечитуючи  книгу  своєрідноїпоетеси  Ірини  Вовк.  Так  от:    саме  у  її  творах  я  постійно  знаходжу  ту  пильну  увагу  до  нашої  одвічної  звичаєвості,  до  традицій,  забобонів  і  заклять,  молитов  і  зичень,  та  й  багато  чого  іншого.  І  це  непросто  посилання  на  відомі  чи  майже  невідомі  прадавні  тексти  –  вони  в  Ірини  набирають  ваги  свідчень  своєрідних  божеських  правил,  канонів,  законів  нерушимих,  за  якими  жили  наші  предки.  І  тим  викликали  подив  навіть  у  нас  самих:  як  же  це  ми,  бездержавні,  живемо  за  тими  конституційними  приписами,  чому  вони  непорушні  на  всьому  етнічному  обширові,  чим  дорогі,  наче  правдиві  заповіді  Божі?
                   У  поезії  Ірини  Вовк  глашатаями  цих  прадавніх  звичаєвих  істин  стають  казково  достовірні  герої  –  від  Мавок  і  Лад,  Лелів  і  Перунів,  до  безіменних  носіїв  таїни…
                                                                                                           
                                                                                                                                                         [b]Микола  Петренко

                   (з  передмови  до  ювілейного  видання    Львівських  ПЕГАСІВ
                                                                         «Вовчі  іменини».  –  Львів:  Ліга-Прес,  2013)[/b]


[color="#ff0000"]Хочеться  вірити,  що  ця  збірка-альбом  матиме  щасливе  і  довге  читацьке  життя  -  думаю,  що  це  мрія  кожного  автора,  що  вкладає  у  кожну  зі  своїх  книжок  потужну  енергію  власного  серця.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814294
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Леся Утриско

Любов та гріх

Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові,
Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв.

Заректися  стражданням,  боліти  розп’яттям  Христовим,
Напиватися  з  чаші  мільйонних  небесних  зірок,
І  відчути  тепло,  і  священний,  
той  доторк  любові,
І  згубитись  між  рим,  та  словесних  загадок  книжок.  

Віднайти  в  собі  гріх,  бо  безгрішшя  розп’яте  віками,
Серед  тисячі  слів  погасити  ненависть  людську,
Притупити  б  весь  біль,  схоронити  святими  руками,
Із  наперстків  любові  хрестити  жагу  нелюдську.

Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв:
Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814315
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Амадей

А я все живу весною

А  я  все  живу  весною,
Хоча  вже  на  скронях  осінь,
Не  хочу  я  жить  журбою,
Моє  серце  пісню  просить,

У  серці  троянди  квітнуть,
Й  черемуха  з  солов"ями,
І  зорі  на  небі  літнім,
Не  відпускають  ночами.

Спиваю  з  троянди  роси,
І  струни  у  серці  грають,
Ще  запах  п"янить  волосся,
Ще  серцем  люблю,  кохаю.

Мені  посміхаються  квіти,
Лічу  я  зірки  щоночі,
Я  хочу  життю  радіти,
І  пестити  тіло  жіноче.

На  скронях  уже  сивини,
Роки  час  поніс  за  водою,
Пісні  вже  стають  сумними,
А  я  все  живу  весною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814019
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Михайло Гончар

НЕ ПИШЕТЬСЯ?

Не  п'ється,кажеш,і  не  пишеться,
Надії,мрії  кришуться...
Та  плюнь  на  це  -  сідай,пиши!
Що  маєш  на  душі  -  скажи.

Почни  з  початку
по  порядку  -
Хай  кострубато,хай  не  гладко,
але  всю  правду  без  прикрас.
А  хтось  оцінить  -  буде  час.

Змалюй  канву  свого  життя:
Не  тільки  зоряні  моменти,
А  й  помилки  усі  до  цента,
Печаль  і  радість,каяття.
Облиш  сентенції,моралі,
Забудь  про  алібі,медалі...
Завжди  цікавить  голий  факт,
Як  музиканта  темп,чи  такт.

Пиши  як  вмієш  -  головне
Щоб  чисту  правду.
                                               Все  мине.
Ти  вище  себе  не  стрибнеш,
Та  буде  жаль,коли  помреш,
Що  на  прожите  житіє
Не  залишив  своє  досьє.

Мені,наприклад  сумно  нині,
Що  від  моїх  дідів,бабів
Ні  на  горищі,ні  у  скрині
Не  залишилося  й  двох  слів,
Не  кажучи  вже  про  світлини.

Неначе  їх  і  не  було,
Немов  на  світі  і  не  жили,
Та  їхніх  босих  ніг  тепло
І  досі  бережуть  стежини.

І  ми  стежки  ті  самі  топчем  -
Слідами  предків  слід  у  слід.
Це  їх  любов,мій  добрий  хлопче,
Подарувала  нам  цей  світ.

Отож,пиши  і  не  жалійся,
Впрягайся  в  справу  без  вагань,
Поплач  над  словом,чи  посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише  нікого  не  порань...

Будь,наче  Нестор  -
                                               літописцем
свого  часу,життя-буття...
О,це  далеко  не  дурниці,
це,щоб  майбутні  борзописці
в  зерно  не  сипали  сміття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 16.11.2018


СЕЛЮК

НІЧНИЙ ЕТЮД

Заходить  сонце,  захід  весь  червоний,
Далекий  край  збирається  до  сну.
Темінь  біжить,  ідуть  до  сну  ворони,
В  повітрі  чути  запах  полину.

Прийшла  дітвора  і  помила  ноги,
У  хаті  горить    світло,  є  тепло.
Люди    до  сну  збираються,  а  Боги,
Від  поту    витирають  знов  чоло.

На  небі  засвітились  ясні  зорі,
Зарився  Місяць  в  хмари  -  ліг  до  сну.
Хрести  блищали  в  древньому  соборі,
Чумацький  шлях  ховався  в  борозну.

Як  все  поснуло  -  наступила  тиша,
Роси  густі  лягли  у  спориші.
Вітер  мовчить,  а  листя  ледве  дише,
Заснуло  все,  на  дворі  ні  душі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814057
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Master-capt

Не дай мені, Боже…

Не  дай  мені,  Боже…

Кривої  дороги
З  тяжкою  сумою…
Скалічені  ноги
Побитих  війною!

Не  дай  мені,  Боже,
Гординю  носити:
Не  бачити  схожих,
Людей  не  любити;
Позичити…  лихо,
Пізнати…  провину,
На  цвинтарі  тихо
Ховати    дитину.

Не  дай  мені,  Боже,
Невірну  дружину,
Бо  ревність,  ворожа    –  
Зживе  в  домовину;
Щоб  людям…    позаздрив!
Щоб  руки…  украли,
Злодійства  ховали,
Ще  гірш…    убивали.

Не  дай  мені,  Боже,
Коханку  від  друга,
Бо  серцю  не  скажеш,
Щой  мила    -    подруга!
Щоб  серце  не  знало  –  
Кохати    повію…
Бо  знищу,    вразливо,
І  Віру,  й  Надію!

Не  дай  мені,  Боже,
Продать  Батьківщину,  
Щоб  військо  вороже
Топтало  країну.
Нехай    Україні,
Прошу  тебе  мило,
Мов  гарній  дівчині:
Довіку    щастило.

Я  жив…як  хотілось,
І  бачив  –    півсвіту,
Роками  вертілось  
Безхмарнеє  літо.
Не  дай  мені,  Боже,
Невірному  сину,
На  смертному  ложе  -  
Печальну  годину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Надія Башинська

МОВА МОЯ…

Душу  зігріє.
                 Розважить.
Ой,  як  багато
                               важить!  

Сили  додасть.  
                 Допоможе.
Ой,  як  багато  
                             може!

Всіх  приголубить.
                 Зігріє.
Ой,  як  багато  
                             вміє!

Все  помічає.
                 Все  бачить.
Ой,  як  багато
                             значить!

Щиро  до  Бога
                 злітає.
Ой,  як  багато  
                             знає!

Вміє  сплисти  
                 за  водою.
І  повести
                               за  собою.

Кожне  в  ній  слово  -
                   перлина.
Божої  ласки  -
                             краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

"Сучасна" мова

 Наші  діти  підросли:
 Вільні,  серцю  милі,
 Різні  мови  вчать  вони,  
 Тож  заговорили:
     
 Мовить  внук  меткий  бабусі:
-О  гросс-мутер,  сюсі-пусі
Не  прикольно  вже  мені,
Стрьомно  з  вашої  фігні.

З  чуваками  йдем  на  паті,
Гьорли-тьолки  будуть  в  хаті,
Я  від  них  конкретно  прусь,
Не  грузи  мене,  бабусь!

Буде  класна  веселуха,
Та  спокуха:  не  порнуха,
Будем  дрінкати  бухло,
Ваші  причіпки  -  фуфло.

Був  сьогодні  кльовий  шопінг:
Відірвав  неслабий  смокінг,
Шузи  класні  -  це  прикид,
Етикет  ваш  геть  обрид.

Ти  ж  на  стіл  метай  скоріше
Пудинг,  сендвіч  -  все  смачніше,
Кекс,  біфштекс  -  давай  жратви,
Все  прикольне  для  братви.

-  О,  май  лав  балбес  онук,
 Ти  відбився  геть  від  рук,-
 Мудра  мовила  бабуся.-
 Що  ти  кажеш?  Я  боюся,
 Що  з  тобою  щось  не  так.
 Що  за  мова?  Хто  чувак?

Я  тебе  не  андестенд,
Тож  лови  такий  момент:
Мовить  рідною  не  вмієш,
Я  тебе  не  розумію,
Тож  говорю  напрямки:
-  Вчіться  мови,  хлопаки.

 І  на  паті  не  шмигляйте,
 А  на  сендвіч  заробляйте,
 Ну,  а  в  мене  -  форс-мажор,
 Оголошую  терор.
         **********

Живемо  в  часи  новітні,
В  третьому  тисячолітті,
А  проблеми  все  такі,  вічні:
Діти  і  батьки.
І  чудову  нашу  мову,
Солов'їну,  калинову,
Рятувати  мусим  знову
Від  чужинської  полови.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ганна Верес

Ми навіть мертві не здаємо волі


Зі  сходу  знов  тривожна  новина

Й  рясніє  небо  душами  убитих…

Кипить  Донбас…  Йде  5-ий  рік  війна

І  забирає  тих,  що  мають  жити.


Кричить  земля  і  мліють  матері:

Одна  –  стрічає,  інші  –  проводжають…

Впилось  печаллю  сонце  угорі  –

Навіть  його  статистика  вражає.


Допоки  ж  буде  Каїна  рука

Творить  свою  підступну  чорну  справу?

Чи  доля  українців  є  така:

За  волю  умирать  в  обіймах  слави?


Омита  кровію  не  одного  з  століть

Вона  таки  край  покладе  сваволі!

Запам’ятати  мають  москалі:

Ми  навіть  мертві  не  здаємо  волі!
11.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Олекса Удайко

ЦИКЛОПУ

             Отакі  то  справи,
             Ц
             И
             К
             Л
             О
             П
             Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося  б,  тварина  безобідна:
живе  в  багнюці,  живиться  Ԓайном...
Така  собі  –  сірятина  невидна…
І  ростом  не  вдалась…  Ну,  істий  гном!

Та  інколи  й  ту  жертву  "колупає",
що  в  кілька  раз  його  –  клопа  –  крупніш,
бо  дружить  не  з  людьми,  скоріш    –  з  клопами,
що  смокчуть  кров  оганніш,  блохи  ніж!

І  ссуть  довкілля  бридливі  комахи,
кидаючи  в  окіл    зловонний  слиз…
І  ними  гребують  і  вільні  птахи,
і  родичі-рачки!  
                                                             Тікають  вниз,

на  дно,  де  темно...    
Жити  ж  спокійніше  –
туди  не  досягає    кровосос!..    

У  нього,    бач,    комфортна  [color="#cf0b0b"]інша[/color]  ніша  
і  [color="#c90a0a"]інший[/color]  для  чолобиття  Христос…

…Тут  алегорій  в  борг  шукать  не  треба:
Погляньте  вкруг  –  чи  не  сумі́ж  той  хлоп?..
Веде  себе  як  повелитель  Неба,  
але    ж    смердить  –  
                                                             як  "благовірний"  клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп  [/i]([i]Cyclops[/i])  —  поширений  рід  дрібних  
прісноводних  щелепоногих,  що  охоплює  близько  100  
видів  тварин.      Назва  Cyclops  походить  від  циклопів,  
що,  як  і  інші  представники  роду,  мали  одне  велике  
око,  червоне  або  чорне,  що  дуже  символічно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Sukhovilova

Осіння ніч…

Осіння  ніч  з  вітрами  в'ється
У  змерзлих,  скошених  полях,
А  світло  зір  із  неба  ллється,
Красується  Чумацький  шлях.

Так  хочется  в  рукав  сховати
Усіх  близьких  мені  людей,
Разом  під  сонцем  засинати,
У  царстві  білих  орхідей.

До  тіла  свого  прикріпити
Гербарій  з  днів  свого  життя,
В  кросівках  дірку  заліпити,
І  крокувати  в  майбуття.

Душевний  виворіт  розшити
Перлинами  щасливих  днів,
Кептар  новий  собі  пошити,
Із  самих  найщиріших  слів.

В  старий  мішечок  позбирати
Годинники  й  людські  жалі,
Щоб  душі  стрілками  не  рвати,
Й  ходити  вічно  по  землі.

Осіння  ніч  з  вітрами  в'ється,
За  хмарами  Чумацький  шлях,
А  сірий  дощ  струмками  ллється
У  змерзлих,  скошених  полях...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813860
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Любов Іванова

ВРЯТУЙ ВІД ДУМ ГІРКО ОСІННІХ

[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color]  душі  за  присмаком    полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки  біль  від  розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color]  би  спинила  часу  плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а  замість  цього  лиш  зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color]  даль  не  пройдених  доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо  далі  та  не  разом.

[color="#a1082c"]В[/color]  тім  біль,  що  НАС  ти  не  зберіг
[color="#a1082c"]І[/color]  прохолодою  образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь  серед  лютих  холодів,

[color="#a1082c"]Д[/color]есь  поміж  перших  заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно  не  знайти  слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх  болючих  перевтілень.

[color="#a1082c"]Г[/color]учніше  грому  тиша  знов
[color="#a1082c"]І[/color]  лист  з  дощем  злітає  долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата  смутком  за  любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли  все  тьмяне  мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе,  можеш  ти  спасти,

[color="#a1082c"]О[/color]дин  лиш  ти...отой  ...  тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив  між  нами  ти  мости
[color="#a1082c"]І[/color]  зникло  все,  як  сніг  торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а  серці  мряка  і....  дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже  нічого  з  цим  не  вдію?
[color="#a1082c"]І[/color]  лише  віра  у  душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває  сум  мій  за  надію.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Светлана Борщ

Ой, у небі місяць

Ой,  у  небі  місяць,
а  ще  три  зорі,
світили  яскраво
ліхтарі  вночі,
а  ще  і  віконцям
яскраво  світить,
а  у  тих  віконцях
щасливо  всім  жить.

А  у  тих  віконцях  -
світла  джерело,
бережи,  Пречиста,
і  прожени  зло,
а  у  тих  віконцях  -
діток  голоси,
щоб  гарні,  здорові
і  розумні  всі.

Легко  добувалось
з  джерела  води
справжньої  чистої,
а  ще  знань  краси,
засвітяться  вікна,
нічні  ліхтарі,
ясно  сяє  місяць,
а  ще  три  зорі.

12.11.2018.
Світлина  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813744
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Микола Карпець))

Найрідніша, кохана моя…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/340430945.jpg[/img]

[b]«Ти  така  в  цьому  світі  одна»[/b]
або
[b]«Найрідніша,  кохана  моя…»[/b]

[color="#0b16db"][i][b]
Ти  така  в  цьому  світі  одна
Не  коханка  мені,  а  весна
Джерело  із  тепла  й  доброти
І  на  серці  лиш  ти,  тільки  ти
Диво  дивне  із  казки,  чи  мрії
В  сірих  буднях  промінчик  надії

Вдень  ти  сонце,  надвечір  –  зоря
Ніжна  хвиля  у  теплих  морях
Дуже  різна,  та  все  ж  ти  одна
Синь  очей,  де  не  має  і  дна  
Синь  очей,  де  не  має  і  краю
В  них  тону  я,  попавши  до  Раю
В  них  тону,  піднімаючись  ввись
В  поцілунку  вуста  вже  злились
В  поцілунку  злилися  вуста
Обнімаю  гнучкий,  рідний  стан
 
Обнімаю  і  розум  втрачаю…
Що  там  Рай?  –  Не  потрібно  і  Раю
Почуттями  наповнений  я
Найрідніша,  кохана  моя…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*12.11.18*  ID:  №  813719
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813719
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ольга Калина

Насіннячко росте

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Мені  казали:  "Бог    є  в  світі
І    він  розсудить      всіх  в  житті."
Тож    кожен  перед    ним  в    одвіті,
Бо    пише  доленьки  статті.  

І,  зціпив  зуби,  я  терпіла  -
Завжди  усміхнена  була,
Подушка  уночі    мокріла                                                                                                                                                                                                                            
Й  очей    до  ранку  не  звела.                                                                                                                                    
                                                                                                                                                 
На  ранок  знову  піднімалась
Й  Сізіфів  камінь  я  тягла,
Вкладала  сили,    не  здавалась  
І    все  робила  ,  як  могла.

Багато  літ    з  тих  пір  минуло,
Дощі    пронеслись      не  одні,  
Та  моє  серце  не  забуло  
Слова  пекучі,    вогняні.                                  
                                               
Усім    судилось  по  заслузі:
Колись,    як    сіяв,  так  і  жне..  
Душа  радіє  білій  смузі  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
Насіннячко  моє    росте.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


dovgiy

ПОРА

Досить,  пане,  балакати
Про  хабарну  владу!
Чи  не  час  нам  об’єднатись
У  свою    громаду?
Та  не  партію  створити,
А  стати  тим    рухом,
Який  зможе  змести    гниду
Українським  духом.
Чи  не  пора  починати
Всі  зміни  із  себе:
Не  молитися  безсило
До  глухого  неба,
А  кожному  з  нас,  панове,
Трохи  коштів  дати
Для  створення  свого  фонду,
Та  ще  кандидата
На  посаду  Президента
Конгресом  обрати.
Українців  всього  світу
Треба  опитати.
Хай  не  буде  олігархом,
Але  й  не  із  бідних.
Є  у  нас  достойні  люди,
Є  немало  гідних!
Край  пора,  пора  зламати
Всю  оцю  систему
Україну  рятувати
Від  вогню  геєни
В  який  заведуть  країну
Пострадянські  кадри.
Не  вірте  цим  популістам!
Носіям  неправди.
Скільки  їх  було  при  владі,
Скільки  обирались!
Чи  нам  стало  краще  жити?
А  вони  старались
Збагатитись  максимально
За  народні  гроші.
Це  –  не  слуги  для  народу:
Паразити,  воші!
Гуртуймося,  добрі  люди,
В  кулак,    а  не  в  жменьку.
Пора,  пора  рятувати
Свою  рідну  неньку!

11.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813393
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Леся Утриско

Запахло в хаті

Запахло  в  хаті,  наче  в  раю,  
Де  на  покутті  рушники,
Де,  в  них  пташки  дзвінкі  у  гаю,
Де,  в  них  і  ябка,  і  грушки.
Усе  в  однім  -  краса  небесна
І  руки  мами  -  хрестик,  гладь...
Чудна  Мадонна,  стежка  хресна,
Господь  і  слуги  -  світла  рать.
Молитва  тиха,  так  ранкова
Освітить  день  новий  життя,
А  в  нім  знов  мама  загадкова:
У  ній  -  і  суть,  і  каяття.
Клопоче  сива  коло  кухні,
У  хустку  вплетені  роки,
Червоні  вишні  вип’ють  будні,
А  в  них  всі  мамині  смаки.
Румяне  тісто  на  припічку
І  смак  ріднесеньких  долонь,  
Я  б  цілувала  їх  всю  нічку,
Щоб  лиш  не  згас  її  вогонь.
Знов  смакувала  б  стиглі  вишні
І  хліб  святий  із  її  рук,  
Лише  б  на  мить  в  роки  колишні  -  
І  серце  мліє...  стук  та  стук...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813699
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


majra

Іди вперед

Іди  вперед,  шукай  дорогу,
Вона  десь  є!  вона    -  твоя!
Не  сподівайся  ні  на  кого,
Лише  на  особисте  -  Я.

Я  -  хочу,  можу,  вмію,  мушу!
Доб"юсь,  зумію  і  зроблю!
Оберігай  від  злоби  душу,
І  слово  пам"ятай  -  люблю!

Люблю  цей  світ  -  дерева,  квіти,
Себе  в  цім  світі  і  людей,
Які  народжені  радіти,
У  світлі  днів,  і  в  тьмі  ночей.

Як  складно  все,  і  все  -  так  просто!
В  життя  зануритись  сповна!
...  Коли  в  твій  дім  загляне  осінь,
Хай  буде  щедрою  вона!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813702
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ніна Незламна

У пошуках мати

             
Босоніж  по  полю….  Стерня  коле  ноги
Йшла,  все  попереду…..Розбиті  дороги
Зглянеться  до  неба,  між  хмар  видно  просинь  
Поправить  хустину  і  Боженьку  просить
Підкажи,  нарешті,  де  ж    мені  шукати?
Не  вернувсь  синочок…  У  пошуках  мати…
Й  на  фронті  немає,  може  ж  він  в  полоні?
Журба  серце  крає  і  сльози  солоні
 Гіркі,  полинові,  стікають  додолу
Скільки  ж  ,  ще  ходити,    то  наче  по  колу.
Оббила  пороги,  майже  на  колінах
Спита    в  генералів,  в  чім  сина  провина
Розводять  руками,    дайте  листа  в  пресу
То  марні  надії,    шукать  нема  сенсу….
Він  безвісти  зниклий  -  пролунав,  як  вирок
Знесилена  горем,  ішла  без  зупинок
З  осінню  у  смутку  дубіло  все  тіло
Із  дерев  багрових,    листячко  злетіло.
Вітер  ніс  по  полю….  Проклинала  долю
Де  ж  рідний  синочок?  Боровся  ж  за  волю!  
Війна,  горять  трави,    дитя  загубилось
Чомусь  і  не  знати  весілля  наснилось…
Мов  та  навіжена…  З  вітром  розмовляла
А  я  ж  тебе  синку  та  й  благословляла
Та  скільки  ж,  ще  й  треба,    матерям  страждати?
Щоби  повернулись,  синочки  до  хати…

                                                                                     10.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813649
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Любов Вакуленко

Про роботу з гумором - 2

Шеф  до  мене  зранку:  -  Чому  ти  спізнилась?
Та,  в  церкву  забігла,  за  вас  помолилась...

***

Краще  за  всіх  на  селі  працювала  кобила,
Та  ні  медалей,  ні  ордену  не  заробила.

***

Шефу  здалось,  що  я  не  хочу  працювати,
То  ж  відтепер  боюсь  його  розчарувати.

***

Якщо  горіти  на  роботі  не  охочі,
Тоді  достатньо  диму,  пущеного  в  очі.

***

У  роботи  є  три  плюси,  на  які  багата  -
Це  п"ятниця  і  відпустка,  й  заробітна  плата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813608
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Мирослав Вересюк

МИ ТІ, ЩО БЕЗВІСТИ ПРОПАЛИ

Я  щез!  Пропав!  Мене  нема!
Ніхто  вже  навіть  не  шукає!
Коротка  пам'ять  і  німа,
Про  нас  рідня  лиш  пам’ятає.

Небесна  сотня  у  землі,  
Відспівана,  у  домовинах.
Ми  ж  розчинилися  в  імлі,
Чиїсь  батьки,  чиясь  дитина…

А  нас  не  сотня  –  батальйон!
Нас  не  згадають  поіменно,
Не  впишуть  прізвищ  в  пантеон,
Не  схилять  до  землі  знамено.

Нас  значно  більше,  в  кілька  раз,
В  нелюдських  муках  помирали.
Тих  хто  вбивав,  віддав  наказ  –  
Нікого  навіть  не  шукали.

Втопили    трупи  у  Дніпрі,
Спалили  наче    біомасу,
Команду  дали  нагорі  –  
Ми  щезли  з  простору  і  часу.

Нас  вже  ніколи  не  знайти,
Ми  ті,  що  безвісти  пропали…
Щоб  ворог  не  досяг  мети,
Потрібно  щоб  нас  пам’ятали.

12.11.2918  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813593
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТІ ІВАНА НИЗОВОГО


З  «низів»  піднявся  Низовий.
Піднявся  сам  без  мами  й  тата.
Когось  штовхала  волохата,
Комусь  він  був  тоді  –  нічий.  
Його  не  бачили  й  не  чули,
Сирітський  смуток  -  що  комусь?
Та  був  в  пошані  він  у  Муз,
Гуділи  вірші,  наче  вулик.
І  не  в  угоду  різним  кланам  -
На  рідній  мовили  вони,
Твої,  Вкраїнонько,  сини
Тебе  тримали  із  Іваном.
Їх  на  руках  несла  епоха,
З  низів  ішли  аж  до  вершин.
Попавши  в  леміш  до  машин  –
Були  найпершими  у  Бога.
Я  чую  шелест  їх  думок,
Без  них  збідніла  б  Україна,
Тримала  міцно  пуповина
Й  той  глас  могутній  не  замовк!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813262
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Шостацька Людмила

СИЛА РІДНОЇ МОВИ

         
Рвали  тебе  на  шматки,
           Вислали  на  Соловки.
           Кулі,  мечі,  каземати,
                         Стерпіла  все,  наша  Мати.
   Вся  у  крові  вишиванка,
                             Серце  болить,  лихоманка.
                     Словом  замовила  рану,
                         Витерла  сльози  вітрами.
Далі  стоїш  непохитно
                         З  поглядом  жовто-блакитним.
             Ти  –  така  вільна,  як  воля,
                     І  ані  крок  –  справжня  доля!
                 Скроплене  кров’ю  коріння,
           Ти  –  на  порі  воскресіння.
               Вже  язики  не  у  моді,
                       Місце  твоє  –  у  господі!
       Світу  скажи  своє  слово,
       Матінко,  сонячна  Мово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813243
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Олена Бокійчук

Крізь сито пропустити тонну слів

Крізь  сито  пропустити  тонну  слів,
Прибрати  швидше  той  гнійник,  що  визрів.
Чи  буде  сенс  –  ніхто  ще  не  довів.
Чи  холодильник  переможе  телевізор?

Прадавня  істина    дає  дурить  народ.
Ну  якже,  як  –  лиш  хліба  і  видовищ.
А  неугодним  всім  заткнути  рот,
І  правду  до  броньованих  до  сховищ.

Нікому  правду  не  дано  сховать.
Бо  вирине,  зросте,  надме  вітрила.
Лиш  треба  над  собою  працювать.
В  неправди  –  гирі,  лиш  у  правди  –  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813413
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Sukhovilova

Закохані душі птахів

★З★аховався  сизий  голуб,  під  сходинку  від  негоди,
★А★безжалісний  листопад  розливав  холодні  води.
★К★рук  у  небі  дзвінко  кряче,  душі  криком  роздирає...
★О★блітає  двір  голубка,  свого  голуба  шукає...
★Х★ронос  стрілки  підганяє...  дощ  шумить,  мов  Ніагара,
★А  ★вона  летить  у  небі,  наче  вільна,  сіра,  хмара...
★Н★іч  на  землю  опускалась,  і  гукали  поїзди,
★І★  гукала  разом  з  ними,  в  темний  простір...в  нікуди...

★Д★есь  крило  своє  пошкодив,  біль  пройняв  аж  до  кісток,
★У★  листочок  загорнувся  і  забився  у  куток...
★Ш★аленіла  непогода,  а  голубка  все  літала,
★І★  у  кожну  темну  шпарку  цілу  нічку  зазирала.

★П★олетіла  на  дорогу...  Фари...  скло...  і  гальмів  свист!
★Т★ак  скінчилась  їхня  доля...впав  останній  жовтий  лист...
★А★рка  висохла  на  сонці,  голуб  знову  полетів,
★Х★ворий,  мокрий  і  голодний,  повний  щирих  почуттів.
★І★  побачив  він  голубку...  впав  на  землю  -  і  заснув...
★В★ін  її  у  свої  крила,  наче  в  ковдру  загорнув...

P.S.♡
Падав  сніг  в  пусте  гніздечко,  на  сходинку  у  дворі...
А  десь  там,  високо  в  небі,  світять  нові  дві  зорі!★★
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813409
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Lana P.

МІСЯЧНИЙ РАНОК

Місячний  ранок.  Сонце  над  гаєм
Сонно  вмивається  між  верховіть,
Жвавий  струмочок  пісню  співає.  
Соло  пташине  ледь  чутно  “віть-фіть”.

Вмите  повітря  пахне  росою.
Їжакувато-забута  стерня
В  небо  встромилась,  вкрита  імлою.
Місяць  вибілюють  промені  дня.

Зникнула  цятка  проти  Ярила,
Вкривсь  хмаровиннячком  місячний  шлях.
Нічка  стулила  стомлені  крила,
Стало  розвиднюватись  на  полях.

Сутінки  впали  в  невидиме  ложе,
Наче  звалилася  з  неба  гора.
Кажуть,  що  світло  тьму  переможе,
І  запанує  новітня  пора.      10/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813387
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Терновий

Тебе ніхто любити так не буде…

Тебе  ніхто  любити  так  не  буде,
Таке  стається  у  житті  лиш  раз.
Моя  любов  з  тобою  буде  всюди  –
Вночі,  щоденно,  повсякчас.
І  не  сховаєшся  –  не  буде  порятунку,
Не  скочиш  з  поїзда  в  нічний  туман.
Моя  любов  –  то  повний  келих  трунку,
Солодкого  й  гіркого  як  обман.
І  я  не  знаю,  що  несу  для  тебе  –
Біду  чи  щастя,  радість  чи  печаль.
Моя  любов,  то  біла  зірка  в  небі,
Гаряча  і  холодна,  як  кришталь.
Я  ревнуватиму  тебе,  приречено,  до  болю,
Вночі  і  вдень,  зимою  й  навесні
За  кожен  день,  прожитий  не  зі  мною,
За  кожен  поцілунок  –  не  мені.
Бо  так  нам  випало  –  віднині  і  довіку,
Ти  не  моя  і  я  не  твій.
У  тебе  ще  весняних  днів  без  ліку,
А  в  мене  осінь  –  жовтень  надворі.
І  білими  ромашками  в  долині
Ми  будем  порізно  цвісти.
За  все,  що  з  нами  трапилось  донині,
За  все,  що  станеться  в  майбутньому  –  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 09.11.2018


Richter

Миколаївська осінь

Пора  сумлива  щедро  сипле  чари
із  золота  і  бронзи  навкруги.
Над  містом  вітер  гонить  хмар  отари,
а  нижче  –  хвилі  в  бузькі  в  береги.

Багряне  стелить  осінь  покривало
і  листям  роки  падають  до  ніг.
Хоча  попереду  часу  іще  немало,
та  скроні  все  густіш  вкриває  сніг.

По  вулицях  ступає  гордо  осінь,
фарбує  парки  в  теплі  кольори.
Ще  зелені  немало  в  кронах  й  досі,
та  ближче  все  зимовий  колорит.

09.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813214
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Наталка Долинська

У слові щастя тисячі бажань


У  слові  щастя  тисячі  бажань,
В  однім  такім  короткім  наче  слові.
Крилатих  мрій  і  скромних  сподівань,
Тепло  душі,  і  промінці  любові.
У  чому  ж  справді  того  щастя  суть
Людина  до  кінця  не  зрозуміла.
Нас  ріки  долі  по  шляхам  несуть,
Вітри  зневір  надій  ламають  крила.
Із  дня  у  день  свої  несем  хрести,
У  кожного  із  нас  своя  Голгофа.
До  труднощів  звикають  душ  хребти,
Стає  буденністю  вчорашня  катастрофа.
Плетем  стежки  -  мереживо  років,
І  намагаємось  знайти  себе  в  собі.
Щасливий  той,  хто  попри  все  зумів,
Не  здатися  в  щоденній  боротьбі.
Щасливий  той,  хто  мрій  не  розгубив,
Життя  не  витрача  на  помсту,  зло.
Хто  вірить  й  досі  у  найбільше  з  див  –
Цілюще,  світле  доброти  зерно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813250
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Олекса Удайко

БЕЗ ПРЕАМБУЛИ

         [i]"[color="#f04d0c"]Я  бачу  близьку  загибель  тієї  держави,  де  закон  
             не  має  сили  і  перебуває  під  чиєюсь  владою....        
           Там  же,  де  закон    –    владика  над  правителями,  
             а  вони  –  його  раби,  я  вбачаю  порятунок  держави  
             і  всіх  благ,  які  можуть  дарувати  нам  тільки  боги[/color]".
                                                                                                               [b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В  стагнаціях  кровить  вся  Україна,
І  мається  печалями  народ…
Чи  ждав  хоч  хтось  такої  ось  руїни?
Чи  вартий  він  таких  ось  “нагород”?!

Та  все  ж  не  скаже  жоден  з  президентів,
Що  був  він  нікудишній  президент…
На  ску́зу*  ж,    мов,  –  «не  мали  прецедентів»
Лиш  має  право...  двієчник-студент.

Один  –  продав  за  безцінь  наше  «Бласко»
Й  створив  такий,  як  «маємо  ми»,  Крим,
Між  крапельок,  як  по  дорозі  ласка,
Шмигнув  в  кущі  безславно,  невреди́м…    

А  той  –  раз-президентський  строк  учився    
І  ва́йкав**  ще:  «що  строїть  –  підкажіть!»,
А  люд  чекав    рішучості  і  чину…
Натомість  –  торг:  з  сусідами  як  жить...

Бідак-бджоляр  –  мав  гендерні  проблеми    –
У  боротьбі  із  «леді  Ю»    застряг…  
Хоч  не  було  там  жодної  дилеми:
ЄеС-НАТО́  –  не  тонучий  «Варяг»!

Йому  Майдан  вручив  гетьма́н-клейноди
Й  важку  гетьма́нську  кормчу  булаву….
Та  вийшов,  певно,  скоро  в  нього  з  моди
Козацький  дух!  –    Ослабив  тятиву.  

Й  рецидивісту-зеку  на  поталу,  
Що  коїв  як  хозарський  резидент,
Віддав  казну,  і  військо…  Промотали...
Кому  такий  потрібен  президент?!

А  цей,  що  фе́йково  стрибнув  в  бульдозер,
Що  Україну  нищить  квапно  вщент?..
Брехні  й  прожектів  лиш  підносить  дози...
Десь  
                       забаривсь  
                                                               народний  
                                                                                                     президент!  
   
Та  чи  знайдеться  «свій»    в  країні  хлопець?!
Де  Голя,  Піночетенка  найнять?..

А  то  прийде  до  нас  заморський  OPEZ***,
А  з  ним  на  танку  (в  гості)  й    «…-она  мать»![/color]  
[/color][/b]
07.11.2018
_________
 *Оправдання.
   **Нарікав.
   ***Образ,  що  втілює  інтервента:  автор  ще
   пам’ятає  з  війни  німецького  коменданта  селища
   Дігтярів,  що  на  Чернігівщині,  під  цим  іменем.
   Загинув  від    партизанської  кулі  і  похоронений  
   ма  місцевому  ринку  під  вербою.  Пам’ятник,  звісно,
   відсутній…Печально,  та  повчально...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Людмила Григорівна

ЖАЛЬ!



Летять  рокИ,  несуть  хвороби  -  як  пережитого  печать.
І  вже  нічого  не  поробиш:  хвороби  треба  лікувать.

Аптеки  скрізь,  на  кожнім  кроці,
 на  ліки  ж  ціни  -  аж  страшні!
Не  можу  втримати  я  гроші,  летять,  як  листя  восени!

За  тиждень  «бравій  медицині»    віддати  стільки  довелось!
Увесь  мій  «капітал»  пенсійний  «всмоктав»  «аптечний  пилосос».

І  стала  я  себе  картати:  чому  в  перебудовчий  час
Не  подалась  я  в  депутати?  (тоді  ще  вибирали  з  нас!).

Сиділа  б  у  Верховній  Раді  -  я,  і  сини,  і  невістки',
Все  мали  б:  пільги  і  зарплати,  і  бізнес,  не  аби  який:

Чи  будівництво,  чи  аптеки,  чи  магазин,  чи  стадіон.
Онуків  в  університети  відправила  б,  аж  за  кордон.

В  сесійній  залі  напівпусто,  
зарплата  ж  вправно  йде,  в  свій  час,
Ще  й  допомога  на  відпустку  -  десятки  тисяч  гривень  враз!

Була  б  і  пенсія  багата:  у  місяць  -  тисяч  сорок  п’ять,
Ще  й  безкоштовно  лікуватись,
і  по  курортах  роз’їжджать!

Тепер  без  грошей  -  зась,  у  Раду!
Геть!  -  відпрацьовані  роки,
Я  зараз  -  НУЛЬ  З  ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю  пенсійні  копійки:

Оце  -  на  ліки,  це  -  квартплата.
А  їжа!?  Жити  як  тепер?!
Жаль,  не  пішла  я  в  депутати,  
На  пільгах  як  в  CРСР,  була  б  уже  я  –  МІЛЬЙОНЕР!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813189
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Зі святом, колеги!!!

Вітаю  тих  –для  кого,  свято  –праця,
А  будні  –це  складний,  натхненний  труд  ,
Не  ростите  ви  хліб,  не  зводите  палаци,
Не  куєте  у  кузні    стальний  прут.
Ви  людські  душі,  відкриваєте  для  дива,
Шукать  натхнення,  надихать  серця,
Навкруг  політика,  духовна  порожнеча,
У  вас  ключі  від  дивного  ларця.
Плекати    й  берегти  здобутки  предків,
Нове  і  дивне  повсякчас  творить,
Манити  до  культурних    осередків,
 З  собою  в  мирі  і  сучаснім  тренді  жить.
Нехай  говорять,  що  культура  гине,
Сміються  з  шараварів  і  вінків,
Ви  оживляєте  справжнє  єство  людини,
Що  житиме  крізь  круговерть  віків.
Нехай,  ще  вас  не  радують  зарплати,
Ми  знаємо  ж:  що  щастя  -  не  в  грошах,
Людській  байдужості  і  ліні  ставим  мати,
Й  сміливо  негараздам  робим  шах.
Ми  бережемо  пісню  і  мотиви,
Традиції,  у  вихорі  років,
І  в  часу  плин    вставляєм  корективи,
Сіємо  мудрість  взяту  від  батьків.
Ми  ті  -  для  кого,  мить  на  сцені  –  слава,
А  за  кулісами  –  лиш  заздрість,  й  забуття,
Культурі  ми  –дизайнерська  оправа,
Хоч  творчість  для  нас,  суть  всього  життя.
Незламно  будем  мчати  до  вершини,
Бо  ми  не  маєм  заборон  і  меж,
Як  механізм  глобальної  машини,
Людей  піднімем  до  культурних  веж.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813156
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Любов Вакуленко

Про тебе

Про  тебе  тільки  пам'ять  залишилась
В  куточках  моїх  стомлених  повік...
Але  цей  день,  коли  ти  народилась,
Я  буду  відзначати  кожен  рік.

Про  тебе  тихо  так  шепочуть  стіни,
А  квіти  пам'ятають  доторк  твій.
Твій  затишок  тут  і  твої  картини,
І  лише  один  смуток  тут  -  це  мій.

Твій  день  -  це  схід  і  захід,  сонце  ясне  -
Це  ти.  Як  той  промінчик  у  росі
Світитиме...  Світитиме,  й  не  згасне,
Тоді  і  зараз...  Віримо  ми  всі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812941
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


dovgiy

ВВАЖАЄШ…

Вважаєш,  не  варто  дражнити
Даремними  ласками  душу,
Якщо  неспроможні  змінити
Що  доля  приймати  примусить
Вважаєш,  не  варто  вдивлятись
У  вічі,  шукаючи  згоди
Якщо  для  життєвого  свята
Не  діждешся  з  моря  погоди.
Вважаєш,  літа  промайнули
І  годі  минуле  будити
Хай  навіть  не  все    ще  заснуло
Не  варто  примарно  любити.
Бо  все  це  є  тільки  химери
Бо  це  тільки  витвір    уяви
Приймеш  валер’янку  від  нервів
Хвоста  не  розпустиш  мов  павич…
Прийняв…  серед  стін  порожнечі
Самотність  пудова    напала
Сказати,  що  давить  на  плечі,
Розчавила!  –  буде  замало!
Бо  дихав  тобою  чверть  віку,
Бо  жив  ніби  вірою  в  Бога!
Аж  раптом  –  пустеля  нізвідки
Аж  раптом  поблизу  –  нікого!
І  очі        якось  очманіло
За  щось  зачепитись  шукають
Та  хвіст…  цебто,  віник  із  віршів,
Не  знати  кому,  розпускаю!  

07.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812923
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Людмила Григорівна

ПОКИ МОЛОДА



Дівчинонько  —  красунечко,
Чом  сидиш  одна?
Чому  личко  насуплене,
Чому  ти  сумна?

Розриває  серце  туга,
На  душі  імла,
Бо  розлучниця-подруга
З  миленьким  пішла.

Не  подруги  в  тому  воля,
Що  милий  пішов,
Отже,  не  твоя  він  доля,
Не  твоя  любов.

Забудь  його,  невірного,
Подивись  навкруг,
Знайди  хлопця  надійного,
Щоб  був  вірний  друг.

Не  будь  сумна,  як  тополя,
Швидко  мчать  літа,
Шукай  щастя,  шукай  долю,
Поки  молода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812919
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Сіроманка

ЛЬВІВСЬКІ ПЕГАСИ: Миколі Петренку до 90-ліття і далі…

Миколі  Петренку  вчора  виповнилося  93!!!
Микола  Євгенович  знав  мене  ще  нескладним  дівчатком  у  косичках,  «гидким  каченям»,  що  полюбляло  писати  вірші  –  і  топтало  стежечки  до  знаменитої  у  творчих  колах  Львова  школи  №28,  де  вчилися  діти  Петренків,  Лучуків,  Ступків,  Стригунів...  Те,  що  «гидке  каченя»  (читайте:  «вовченя»!)  перетворилося  чи  то  у  «лебедівну»,  чи  швидше  всього  у  «зубасту  літературну  вовчицю»  великою  мірою  спричинилася  його  надзвичайно  тепла,  батьківська  опіка.  Це  Микола  Євгенович  завжди  був  поруч  у  цікавих  подорожах  дорогами  Львівщини  із  творчими  бригадами  Клубу  Творчої  Молоді,  а  також  на  поетичних  фестивалях,  таких  як  незабутня  «Львівська  поетична  весна»,  що  у  часі  переросла  у  «Галицьку  літературну  осінь».  Це  ж  той  самий  Микола  Петренко,  поруч  із  Оксаною  Сенатович  (укупі  із  Володимиром  Лучуком)  і  Миколою  Ільницьким  благословили  мій  прихід  у  Спілку  письменників,  не  кажучи  вже  про  творчу  співдружність  із  моїми  театральними  побратимами  із  Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів  «МЕТА»,  що  продовж  80-90-их  років  відроджував  традицію  різдвяних  вертепних  ходів  вулицями  Львова,  Купальських  забав  у  мальовничих  куточках  природи  (львівсько-карпатської  і  не  тільки),  а  також  національно  окреслених  вистав  «опальних»  класиків  української  літератури  і  обов’язкового  вечора  поезії  на  «останній  сторінці»  театрального  року.  Пам’ятаю  презентацію  першого  видання  «Молитви  отця  Зенона»  Миколи  Петренка  у  виконанні  акторів  «МЕТи»  (і  себе  серед  них)  у  холодних  зимових  стінах  Домініканського  костелу…  
Микола  Євгенович,  жартуючи,  каже,  що  ми  з  ним  розминулися  у  часі  і  просторі,  на  що  я  з  радістю  заперечую,  що,  Богу  дякувати,  таки  не  розминулися  –  у  тому  і  щастя,  адже  відбувся  спадкоємний  ланцюг  поколінь.

[color="#ff0000"][b]МИКОЛА  ПЕТРЕНКО[/b]
[/color]
[color="#ff0000"]До  вибору  кращий  крам,
і  хрестик,  і  усміх  мами...
Ішли  ми  до  світлих  брам,
прийшли  ми  під  чорні  брами!

Невже  та  мета  не  та,
і  вів  нас  на  Бог,  а  Ірод...
Не  гудьмо  свого  Христа  -  
нам  просто  бракує  віри!
[/color]
[color="#ff0000"][b]МИКОЛІ  ПЕТРЕНКУ
[/b][/color]
[i][color="#ff0000"]«От  жив.  Нічого.  Скупо  та  убого,
І  все  ж  -  нічого.  Рай  там,  чи  не  рай.
Аж  тут  душа  стає  з  києм  на  Бога  -  
Давай  мені  завіщене.  Давай!

Давай  мені  в  цім  пеклі  Україну,
а  чи  мене  до  неї  відпусти.
Лицем  у  сніг.  А  снігу  -  по  коліна,
А  снігу  вище  над  усі  світи.

Годуєш  снігом  долю  нетерплячу.
А  що  ж  іще...  А  що?  -  не  знаю  сам.
Вхоплю  сокиру.  І  пущу  в  Авачу.

Давай  мені  Вкраїноньку.
-  Не  дам».

Микола  Петренко.
(Зі  збірки  [b]«Молитва  отця  Зенона»[/b])[/color][/i]

Давай  мені  Вкраїноньку,  Миколо!
Як  не  сьогодні,  то  уже  й  ніколи.
А  як  не  даш  –  візьму  кия,  та  й  годі  –  
Давай  мені  Вкраїноньку  у  згоді!
А  як  не  даш  –  вхоплю  мерщій  сокиру  –  
Давай  мені  Вкраїноньку  із  миром!

Вирує,  повноводиться  Авача  –  
Химерна,  бачу,  у  Миколи  вдача.
Ріка  бурхлива  як  Душа  Поета  –  
З  перепустками  в  рай  не  спішно,  де  там…

Микола  посміхається  у  вуса:
-  Таку,  як  є,  бери  її,  Ірусю!



[i]За  ювілейною  книжкою  "Микола  Петренко.  Життя  і  творчість".  -  Львів:Сполом,2015.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812916
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Валентина Малая

ХТО ПРИБОРКА СИЛЬНУ ЖІНКУ

[color="#8000ff"][i][b]
Хто  приборка  сильну  жінку,
А  чи  принц  чи  генерал?
Голосисту  українку-
Де  ж  ти  мій    Універсал???

Я  чекаю  свого  принца,
Біля  хати    під  вікном.
І  не  спиться  й  не  сидиться,
Стала  доля  полином.

Й  треті  півні  проспівали,
Й  річка  висохла  давно…
Й  ювілей  відсвяткували,
Й  усе  випите  вино…

Усі  подруги  побрались...
Запізнилась,певно,я…
Й  Усіх  принців  розібрали,
Де  ж-бо  доленька  моя???

Принц  мій  знову  не  приїхав  -
В  цьому  є  якийсь  підвох!
Мабуть  сильно  захворів  він,
А  Чи  коник  його    здох…

Люди  кажуть:  «Нещаслива…»-
Щастям  повниться  ж  весь  дім.
Я  весела  й  не  журлива.
Всім  про  щастя  розповім.

Зупиню  коня  сама  я,
І  вогонь  ще  потушу,
Полюбити  не  благаю-
Лише  в  гості  запрошу…

То  нічого,що  вже  осінь,
Хай  весниться  й  вам  в  душі!
То  ж  чекаймо  всі  відносин
І  молодші,і  старші!

Не  чекаймо  з  моря  вітру,
Й  човен  сам  не  попливе...
Хоч  роки  вже  й  переквітли-
Та...в  віках  ЛЮБОВ  живе!

06.11.2018р.




[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812867
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


СЕЛЮК

КОЛЯДКА

Вертепи,  ангели  крилаті,
Ходять  від  роду  і  до  роду…
Колядки  линуть  в  кожній  хаті,
З  Різдвом  Христовим,  мій  народе!

Господарю!  Пускайте  в  хату,
Гостинців  накладайте  більше,
Бо  ми  прийшли  колядувати,
Щоб  було  свято  веселіше!

Христа  ми  нині  прославляєм,
З  ім’ям  Його  приходим  в  хату.
Хоч  сніг  на  вулицях  кружляє:
—  З  Різдвом  Христовим,    мамо  й  тату!

Ти,  Україно,  будь  щаслива,
Хай  сяють  в  небі  мирні  зорі.
Щоб  мала  долю  незрадливу:
—  З  Різдвом  Христовим,  люди  добрі!

З  Різдвом  Христовим,  Україно!
Став  дідуха,  кутю  і  сіно,
Всі  колядуйте  солов’їно!
З  Різдвом  Христовим,  Україно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812782
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Анатолій Розумний

ОСІНЬ ВСЕ МАЛЮЄ…

Ходить  осінь  чарівниця  по  моїй  землі,
Все  малює  своїм  пензлем  в  барви  золоті...
Одягла  у  жовту  сукню  молоду  вербу:
Хай  побачить  свою  вроду  й  прожене  журбу...

Далі  осінь  малювати  пішла  у  саду,
Вже  на  вишні  червоніє  листя  до  ладу...
Трохи  пензлем  покропила  -  засіяли  враз
Айстри  пишні...  Хризантеми  заспівали  джаз...

В  гай  швиденько  вже  майнула,  бо  ж  пора  й  туди,
Зачекались  там  на  неї  клени  та  дуби…
Малювала  їх  старанно,  щоб  не  пропустить,
Щоб  усе  було  у  барвах…  Все  хай  багрянить…

Вправно  осінь  малювала...  Час  перепочить...
Зажурилась  вона  трохи...  Дощик  моросить...
Шкода  стало  їй  усе  це...  Всю  оцю  красу,
Скоро  вітер  позриває...  Трохи  б  ще  часу...

Треба  встигнути  їй  трохи...  Зовсім  мало  ще,
На  узліссі  залишилось  одне  деревце...
Мить  одна  -  і  все  готове...  Ой,  яка  ж  краса!
Та  й  собі  вдягла  коралі...  Їй  бо  ж  до  лиця...

Ті  коралі  на  калині,  мов  вогонь,  горять,
Лине  пісня  журавлина...  Журавлі  летять....
Осінь  глянула  угору  та  маха  їм  вслід:
Буде  хай  безхмарним  небо  та  легким  політ…

Анатолій  Розумний
05.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


dovgiy

У ЛИСТОПАДОВОМУ ДНІ

У  листопадовому  дні
Коли  над  світом  небо  сіре,
Ти  побажай  в  цю  мить  мені,
 Щоб  тут  було  створіння  щире
У  цю  хвилину,  у  цей  час,
Навпроти    мене:  очі  в  очі,
Щоб  надивитись  «про  запас»
На  весь  період  злої  ночі.
Бо  то  є  правда:  нас  тепер
Ніч  не  єднає,    а  розводить.
Світ  сновидіння,  світ  химер
Немов  важке  похмілля  входить
У  потаємний  склеп  ночей,
Де  хижо  владарює  лихо,
Де  сни  тікають  від  очей
І  плоть  від  болю  плаче  тихо.
Так  «живемо»…  гіркий  обман
Пігулок  вічних,  від  ін’єкцій
Обгорне  тіло  млість-туман,
Провалимось  до  ранку  в  безвість,  
А      там    настане  день  новий
Із  новоявленням  проблеми
Як  виживати?  Труд  важкий
Як  без  здоров’я…
Нові  теми
Підкине  вир  нових  подій,
А  може,  зустрічі  неждані
Нам  принесуть  вінок  надій
Хоча  б  на  день  цей,  не  останній.
А  зараз  просто  побажай
У  сірий  день,  під  плач  негоди
Щоб  я  побачив  справжній  рай
Втопившись  поглядом  у  погляд.

05.11.2018      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812635
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Волинянка

Подаруй мені сад

Подаруй  мені  сад,
Що  в  вікно  зазирає,
Легкий  запах  свічад,
Що  пітьму  проганяє.

Щоби  в  шибку  мені
Вранці  стукала  гілка,
Щоб  цвіли  яблунІ,
А  над  ними  щоб  бджілка…

На  терасі  завжди
Щоб  горнятко  із  чаєм,
А  як  схочеш  піти,  
Знай  –  на  тебе  чекаєм…

Подаруй  мені  сон
На  перині  з  надії,
Щоб  серця  в  унісон,
Щоб  завжди  молодії.

Подаруй  мені  сад,
Тобі  Євою  стану,
Найсмачніше  зі  знад
Тобі  з  гілки  дістану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812677
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 05.11.2018


Денисова Елена

Гном

У  лісі  під  пеньочком  
жив-був  веселий  гном.  
На  зріст,  як  той  грибочок.  
З  ним  кожен  був  знайом.  

Пташок  будив  із  ранку:  
—  Співайте  вже!  Пора!  
А  опісля́  сніданку  
складав  у  вірш  слова.  

У  день  ходив  у  гори  –  
там  загадки  збирав.  
А  потім  у  коморі  
у  діжки  їх  складав.  

В  садку,  як  незабудки,  
висаджував  зірки.  
А  з  озера  на  вудку  
виловлював  казки.  

В  своїй  малій  оселі  
гостей-звірят  приймав,  
читав  вірші  веселі  
й  казки  розповідав.  

Розносили  звірята  
казки  в  усі  краї.  
Їх  знають  всі  малята,  
а,  може,  чули  й  ви?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812674
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Валентина Рубан

ЗУСТРІЧ


До  Тебе  на  зустріч  на  крилах  летіла.
Побачить,  почути  Тебе  я  хотіла.
Я  ніжності  вволю  хотіла  напитись.  
В  обіймах  Твоїх  я  хотіла  втопитись.

Хотіла  дивитись  в  Твої  сині  очі,
Цієї  красивої  літньої  ночі.
Хотіла  я  ніжний  Твій  дотик  почути,
Хотіла  з  Тобою  про  зайве  забути.

Хотіла  цілунки  Твої  я  відчути,
Хотіла  Твоєю,  єдиною  бути.
Хотіла  до  Тебе  всім  тілом  торкнуться
З  Тобою  заснуть  і  з  Тобою  проснуться.

Та  швидко  ця  нічка  чудова  минула,
Між  нами  прощання  болюче  сійнула.
Пішла…  полетіла…  кудись  заховалась…
Та  в  пам’яті  нашій,  назавжди  зосталась.

12.09.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806346
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 02.11.2018


Анатолій Розумний

ПРИСВЯТА БАТЬКОВІ

Моєму  батькові,  Розумному  Григорію  Павловичу,  присвячую...

Без  Тебе  сиротою  стала  рідна  хата,
І  час,  і  простір  -  наче  зупинивсь...
Нема  мені  тепер  кому  сказати:  “Тату!
Стрічай!  Я  знов  до  дому  повернувсь!”...

Тепер  мені,  здається,  ніби  тільки  вчора,
Коли  я  зовсім  був  іще  малим,
За  руку  Ти  мене  водив  з  собою  в  поле,
Любити  землю  вчив,  як  Ти  любив....

Щоб  знав  я  завжди:  звідки  й  як  той  хліб  береться,
Такий  духмяний  й  свіжий  на  столі...
І  як  казав  Ти,  що  сторицею  вернеться
Добро,  що  зроблю  у  своїм  житті...

Завжди  Ти  вірив  в  мене,  і  пишався  мною,
У  мить  невдач  -  підтримати  умів...
Твою  Любов  батьківську  я  лишу  з  собою,
У  серці...  Як  і  Твій  чудовий  спів...

Раптово  так  скінчилася  Твоя  дорога...
Мов  сивий  птах,  Ти  зник  в  височині...
Та  хочу  вірити:  десь  там,  в  саду  у  Бога,
Тобі  співати  будуть  солов`ї...

Вже  не  піду  з  Тобою  я  широким  лугом,
Не  гляне  сонце  у  Твоє  вікно...
Ніколи  не  зійде,  посіяне  за  плугом,
З  Твоїх  долонь  укинуте  зерно...

Не  зможу  більш  ніколи  я  Тобі  сказати
Ще  безліч,  безліч  добрих  й  теплих  слів...
Прости  мені...  Прости  мені,  мій  любий  Тату!
Якщо  я  щось,  колись  не  так  зробив...  

Як  жаль,  що  я  не  можу  час  назад  вернути...
Й  без  Тебе  вже  минають  нові  дні...
І  можу  знову  Тебе  бачити  і  чути
Тепер  я  лише  тільки  уві  сні…

Анатолій  Розумний
07.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812320
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Людмила Григорівна

ТЕЧЕ ВОДА



Тече  вода.
 В  відерці  вже  по  вінця
Прозорих  крапель  чистої  краси.
Вода  шепоче,  шелестить  про  вічне,
Дзвенить,  співа  на  різні  голоси

Така  проста,  така  з  дитинства  звична
Слухняна  і  пластична  течія,
І  дивовижна!  
Все  живе,  практично
  збудоване  з  води,
І  ти,  і  я!

Вода  -  граніт,  коли  морозом  скута,
І  що?  То  смерть  для  крапельки  води?
Немає  смерті.
          Не  було  й  не  буде,
Душа  води  воскресне,  як  завжди,

Знов  потечуть  струмки  живі  до  річки,
Легенький  пар  злетить  у  небеса,
Впаде  краплинка  Божої  водички
Росою  з  ока  квітки,  як  сльоза.

Вода  це  кров  Землі.
В  земних  глибинах
Пульсує  животворна  рідина.
Події,  закарбовані  в  хвилинах,
Несе  у  хвилях  пам’яті  вона.

Колись  душа,  відчувши  смерті  подих,
Полине  в  інші  виміри,  світи,
Моє  життя  постане  перед  Богом
Збережене  у  пам  ’яті  води.

Тече  вода...
Така  проста.
Вода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812315
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Анімізм.

Анімізм  (лат.  апіта,  animus  —  душа,  дух)  —  світосприйняття,  базоване  на  переконанні  в  існуванні  духів  як  першооснови  всього  сущого,  на  уявленні  про  природу  як  живу  істоту.  Воно  заклало  основи  первісного  міфологічного  світогляду,  збережені  донині  у  глибинах  етногенетичної  пам’яті,  у  колективному  несвідомому  (архетипах).

А.  притаманний  також  і  монотеїстичним  віросповідуванням  (християнству,  ісламу,  іудаїзму).  Часто  елементи  А.  спостерігаємо  у  фразеологічних  сполуках  антропологічного  характеру  (“іде  дощ”,  “біжить  дорога”  тощо).  Вони  правлять  за  основу  сюжетотворення  багатьох  фольклорних  жанрів  (казки,  легенди,  балади,  замовляння).  

У  художній  літературі  А.  набуває  форм  персоніфікації.  Такими,  зокрема,  постають  образи  вітру,  Дніпра  та  сонця,  до  яких  звертається  Ярославна  у  “Слові  про  Ігорів  похід”,  а  також  природні  явища,  як  наприклад,  у  ліриці  П.Тичини:

Ой,  не  крийся,  природо,  не  крийся.
Що  ти  в  тузі  за  літом,  у  тузі.
У  туманах  ти  сниш…  А  чого  так  сичі
Розридалися  в  лузі.

А.  спостерігаємо  у  пейзажних  замальовках  прозових  творів  М.Коцюбинського,  а  також  у  творах  О.Довженка,  М.Стельмаха,  Лесі  Українки  та  ін.

Ліс  ще  дрімає...  а  з  синім  небом  вже  щось  діється:  воно  то  зблідне,  наче  від  жаху,  то  спахне  сяйвом,  немов  од  радощів.  Небо  міниться,  небо  грає  усякими  барвами,  блідим  сяйвом  торкає  вершечки  чорного  лісу...  Стрепенувся  врешті  ліс  і  собі  заграв...  Зашепотіли  збуджені  листочки,  оповідаючи  сни  свої,  заметушилась  у  травиці  комашня,  розітнулося  в  гущині  голосне  щебетання  й  полинуло  високо  —  туди,  де  небо  міниться,  де  небо  грає  всякими  барвами...  («Хо  (Ранок  у  лісі)»  М.Коцюбинського).  

Старезний,  густий,  предковічний  ліс  на  Волині.  Посеред  лісу  простора  галява  з  плакучою  березою  і  з  великим  прастарим  дубом…  Містина  вся  дика,  таємнича,  але  не  понура,  —  повна  ніжної,  задумливої  поліської  краси…  (“Лісова  пісня”  Лесі  Українки).

У  драмі  О.Олеся  «Над  Дніпром»,  у  якій  художньо  репрезентовано  грані  самобутності  духовної  культури  предків,  висловлена  авторська  позиція  стосовно  героя  та  характеру  його  зв’язків  із  минулим  і  сучасним.
Таїна  народних  звичаїв,  традицій,  обрядів,  система  народних  цінностей  і  моралі  стали  визначальними  для  композиційного  та  ідейно-змістового  аспектів  твору.  

Як  свідчить  епіграф  до  твору,  в  основу  драми  покладено  давні  вірування  в  існування  альтернативного  виміру  життя:

Може,  це  сльози  далеких,
Може,  це  сльози  коханих...
Роси  упали  на  очі,
Роси  з  сльозами  злилися...

А  ось  вірш,  де  О.Олесь  одухотворює  Дніпро:

Дніпро,  Дніпро!  Ти  покохав,
Як  матір,  Україну,
Ти  рідним  братом  її  став
І  другом  до  загину.

Вітри  розчісують  тебе,
Річки  вином  частують,
Русалки  пояс  тобі  тчуть
І  золотом  гаптують.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812147
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Олеся Лісова

Стежка до мами

До  тебе  мамо,  стежка    йде  найдовша
Та  з  кожним  роком  нас  вона  зближає.
Шовкова  нитка  міцна,  хоч  найтонша
Завжди  усіх  дітей  твоїх  єднає.

Дощем  навшпиньки  увійдеш  в  віконце
І  нищечком  поплачеш  в  занавіску,
Ти  постоїш,  допоки  зійде  сонце
І  як  в  дитинстві,  заплетеш  дві  кіски.

Я  це  відчую  через  темінь  ночі
І  пошепки  покличу  ніжно:-  Мамо?
Я  забуваю  погляд  твій  і  очі,
Хоч  в  них  зірки  палахкотять  так  само.

Твоє  волосся  трішки  кучеряве
Скраєчку  неба  вітер  розвіває,
Воно  таке  ж,  посріблено-русяве
І  німб  його  усіх  нас  покриває.

Мене  почула…Голос  твій  лунає,
Із-за  хмарин  промінням  долітає…
Ох,  як  тебе  давно  уже  немає.
Ти  за  нами  мамо,    теж  скучаєш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795475
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 01.11.2018


V.Gapcic

ПОВЕРНЕННЯ… (про травень 2014 року)

[i]В  аеропорту  люди  перетворювалися  на  кіборгів,  у  них  зникали  всі  фізіологічні  потреби,  їм  не  потрібен  був  сон,  адже  вони  весь  час  були  на  війні  і  насолоджувалися  кожною  секундою,  адже  на  якомусь  дуже  ранньому  етапі  усвідомили,  що  вже  мертві.
Сергій  Лойко[/i]

Небо  знову  сумне,  і  наповнилось  сірими  птахами.
Крізь  шпарину  розбитої  шиби  я  бачу  стіну.
У  снах,  які  ніч  обіймає  забутими  жахами,  -
Вкотре  відчую  холодну  й  пронизану  біллю  війну.

Кожна  мить  у  тих  снах  розлилася  багряними  ріками.
Кожне  слово,  що  чую,  нагадує  стогону  звук.
У  безодні  самотності,  засмерділо  гнилими  бараками,
Скам’янілого  серця  став  глухим  та  повільнішим  стук.

У  тих  снах,  мимоволі,  забуду  про  біль  поміж  втратами,
Й  хоч  на  мить  повернусь  й  переступлю  батьківський  поріг.
Поки  буду  в  полоні  тих  снів,  мої  ангели  в  білих  халатах
Повертають  мене  із  кінця  перехресть  нескінченних  доріг.

А  у  снах  тих….

Десь,  де  сонце  заходить  за  обрієм,  -  соняхи…
Похилились  від  втоми  спекотного,  спраглого  дня.
Небо  вмить  спалахне  кольоровими  ясними  зорями.
Я  піду  по  вечірній  сріблястій  росі  напувати  коня.

Постелю  серед  поля  собі  запашними  покосами,
І  згадаю  п’янкий  та  дзвінкий  переспів  солов’я.
Ледь  помітним  зітханням  повіяло  ранньою  осінню,
Й  кожну  рану  на  тілі  загоює  рідна  земля.

Прилечу  й  поклонюся  у  снах  моїй  мамі  старенькій
І  до  донечок-сонечок  вмить  неодмінно  зайду
Без  вагань  подарую  усе  без  остатку  серденько
Тим,  кого  щиро  й  назавжди  безмежно  люблю.
….

Чую  хрест  на  руках,  що  завжди  був  на  шиї  з  народження
Він  занадто  тяжкий,  і  чомусь  на  плечах,  -  не  збагну…
А  попереду  бачу  дорогу  уверх,  немов  сходження,
І  той  хрест,  як  тягар,  на  раменах  угору  тягну.

Ні,  вже  немає  страждань,  біль  минув,  залишилися  спогади,  -
Немов  осад  із  кривди,  безглуздя  у  вчинках,  слів  гіркота.
Усе,  що  не  встиг,  я  провів  в  небуття  прикрим  поглядом,
А  між  тим,  що  хотів  і  залишив,  -  гріхів  пустота.

Час  настав,  і  на  кожне  питання  шукатиму  відповідь,
І  усе,  що  віддав  і  забрав,  -  вже  лежить  в  площині  терезів.
Це  не  сповідь,  та  до  болю  жалкую  за  втрачену  заповідь
Й  перед  Богом,  стоячи́  із  хрестом,  -  бракуватиме  слів.
….

А  як  хочеться  знов  у  ті  сни  з  ароматами  ранньої  осені,
Де  в  похмурому  небі  із  сумом  зникають  ключі  журавлів.    
І  пробігтися  враз  між  ще  теплими  ранніми  росами,
Та,  на  жаль,  не  спинити  вітрила  часу  кораблів.


31.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812132
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Микола Серпень

Яблука і політика

Як  яблуні  цвіли  тут  навесні!
Сади  біліли,  мов  поля  зимою,
І  ніби-то  літали  ми  з  тобою
У  світлім  ароматнім  білім  сні.

А  потім,  літом,  все  змінилось,
Рясні  дощі  і  сонячна  спекота,
І  бур’яни,  і    без  кінця  робота,
І  мало  що  від  того  сна  лишилось.

Та  серед  літа,  яблуками  вкриті,
Сади  потріскувати  стали,
Підпорки  ніде  було  ставить,
Такі  часи  прийшли  несамовиті!

Чого  чекати  в  вибирання  рік?
Чи  нам  багатство  душі  зцілить?
Росія  завжди  в  серце  цілить,
А  яблуні  рясні  котрий  вже  вік!

08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812122
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтень  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 01.11.2018


Анатолій Розумний

ТЕЧЕ РІКА…

Тече  ріка…  У  даль  тече…
І  хвиля  плескає,  хлюпоче.
На  берег  вибіжить…  Стече...
Мов  щось  сказати  мені  хоче…

Тече  ріка…  Несе  потік
З  собою  все,  що  нині  було...
Журбу  і  радість,  щастя  й  гріх  -
Змішала  все…  Мов  і  не  було…

Тече  ріка…  Немов  жива…
Біжить…  Кудись  все  поспішає…
Дивлюсь  на  неї…  Мрію  я...
Вона  ж  -  мої  думки  читає...

Тече  ріка…  Тече  стрімка…
Бурлять,  шумлять  її  потоки...
Спинить  -  не  спиниш…  Лиш  в  думках
Долаю  з  нею  всі  пороги…


Анатолій  Розумний
31.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812050
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Олекса Удайко

КАЖІТЬ СЛОВА ХОРОШІ ЗА ЖИТТЯ

[color="#0a68b0"]                        [i]В  о  з  '  є  д  н  а  н  н  ю
[/color]          [color="#b00a94"]правослаавних  церков  в  Україні[/color]
         [color="#e0930d"]          п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я[/color][/i]

[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть  слова  хороші  за  життя,  
бо  на  тім  світі  в  них  нема  потреби:
там  інші  алгоритми  в  небуття,
закони  різні  –  на  землі  й  на  небі…

По-іншому  розводяться  мости,
по-іншому  янтаряться  коралі…
Щоб  до  краси  тієї  нам  дійти,
на  цьому  світі  не  творіть  печалі…

Любімося  ж…  То  Богом  нам  дано.
Кохаймось  тут,  бо  там  все  інше  буде…  
Ділімо  хліб...  й  на  всіх  –  п’янке  вино,
і  Бог  за  це,  повірте,  не  осудить…

Та  слів  дарма    не  кидаймо  пустих:
Від  щирості…    хай  серце  не  зів’яне!
Не  забуваймо    віншувати  тих,
хто  в  милосерді    і  турботах  –  п’яний…

Шануймо  і  славімо  щиро  тих,
хто  хрест  свій  тяг,  хоч  тяжко,  на  Голгофу,
тримався  клятви  на  крові́  святих  –
й  братів  по  кро́ві  їхніх  філософій…

…Найдіть  слова  потрібні  –  за  життя,
щоб  славити  пожертви…  і  коралі…
щоб  слізьми  не  вмивалося  дитя,
коли  батьки  його  у  прі  вмирали.

Все,  що́  щастить  –  у  наших  же  руках:
гнівити  Бога  в  нас  нема  потреби…
Єдиний  Він  –  у  серці  і  в  думках,  
його  веління  –  
                                                   на  Землі  й  
                                                                                                 на  Небі!  [/b][color="#5c0c99"][/color]

30.10.2018[/i]

На  світлині  –  Володимирський  собор  
                                       у  Києві  (фото  автора).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Димінутив.

Димінутив  (грецьк.  di  —  двічі,  лат.  minutio  —  зменшення)  —  здрібнілі,  зменшені  форми  певних  слів.  

Зменшувальні  утворення  -  це  похідні  іменники,  що  виражають  значення  зменшеності,  яке  зазвичай  супроводжується  ще  й  значенням  суб'єктивної  оцінки:  позитивної  (пестливої)  або  рідше  негативної  (зневажливої).  

Розрізняють  демінутиви  першого,  другого  та  третього  ступенів,  що  утворюються  від  іменників,  позбавлених  значення  зменшеності:  дівча  >  дівчина  >  дівчинка  >  дівчинонька.  Зменшувальні  утворення  вживають  передовсім  у  розмовній  мові.

Серед  назв  зі  значенням  зменшеності  переважно  з  позитивною  оцінкою  можна  виділити  лексеми  з  таким  частковим  значенням:  1)  зменшені  імена;  2)  зменшено-оцінні  (зменшено-пестливі  або  зменшено-згрубілі);  3)  оцінні  (пестливі).  До  групи  зменшувально-пестливих,  тобто  тих,  що  надають  словам  позитивного  емоційного  забарвлення,  належать  такі  суфікси  іменників:  -к-  о  (татко),  -ок  (дружок),  -ик  (Тарасик),  -ець  (братець),  -иц'-  (а)  (сестриця),  -ичка  (молодичка),  -инка  (дівчинка),  -очк-  а,  -ечк-  а,  -очок,  -ечок  (невісточка,  донечка,  синочок),  -оньк-  а,  -еньк-  а  (  дівчинонька,  бабусенька),  -ун'-  (а)  (матуня),  -ус'-  (а)  (матуся);  похідні  -усеньк-  а,  -унечк-  а,  -уньчик,  -усечк-  а  (бабусенька,  матунечка,  татуньчик,  бабусечка)  та  деякі  інші.

Вони  досить  поширені  у  фольклорі,  відбивають  ліричні  риси  української  ментальності:  

“Іди,  іди,  дощику,
Зварим  тобі  борщику…”

“Копав-копав  криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив  дівчиноньку
Людям  —  не  собі”

Д.  має  у  своїй  основі,  як  і  аугментатив,  не  лише  граматичний  чинник  (здебільшого  суфіксальний:  -еньк-,  -ок-,  -есеньк-  тощо),  а  й  психологічний,  що  віддзеркалено  й  у  художній  літературі:  

“Я  ж  тебе,  милая,  аж  до  хатиноньки
Сам  на  руках  донесу”  (М.Старицький);

“Місяць  яснесенький  
 промінь  тихесенький  
 кинув  до  нас”  (Леся  Українка)

Однак  надмірна  пестливість  такої  поезії,  як  наприклад,  у  творчості  П.Грабовського,  засвідчувала  брак  волі  до  життя  і  тому  заперечувалася  тією  ж  Лесею  Українкою,  представниками  “розстріляного  відродження”  та  “празької  школи”:

Рученьки  терпнуть,  злипаються  віченьки...
Боже,  чи  довго  тягти?
З  раннього  ранку  до  пізньої  ніченьки
Голкою  денно  верти.

У  творах  художньої  літератури  використання  зменшено-пестливих  іменників  сприяє  створенню  ліричного,  емоційного  тону  мовлення,  додаючи  до  основного  значення  зменшеності  відтінки  ніжності,  симпатії.  Уміле  їх  використання  робить  мову  багатою,  різнобарвною,  емоційно  насиченою.  Оцінні  лексеми  служать  засобом  вираження  авторського  ставлення  до  зображуваного.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811785
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Любов Таборовець

Рідній донечці

Щедро  осінь  сипле  золотавим  листям,
Ще  земля  не  має  лютих  холодів.
З  ним  у  павутинні  бабиного  літа
Я  несу  вітання  донечці  своїй.

У  строкате  листя  всі  згорну  бажання
Їх  в  думках  помножу  я  у  сотні  раз…
І  з  промінням  сонця  це  моє  вітання
Донесе  з  любов’ю  тобі  Ангел  враз.

Хай  тепло  дарує  кожне  моє  слово,
Оберегом  буде  поцілунок  мій.
Я  для  тебе,  доню,  у  молитві  мовлю
Щоб  щедроти  долі  сипались  до  ніг.

Щоб  буяли  квіти  по  життєвім  полю  
Щастя,  наша  доню,  будь  ти  ковалем!
Добре,  щире  серце,  щоб  не  знало  болю
Завжди  сяє  чистим,  ніжним  кришталем.

Люблять  нехай  рідні,  поважають  люди
Лиш  приємних  вражень,  гарних  перемін.
А  душі  натхнення  створить  хай  етюди,
Від  яких  лунає  лише  гарний  дзвін.

Різнобарвна  осінь  порум’янить  личко
Зачаровуй  світ  цей  поглядм  очей…
Хай  він  навіть  буде  зовсім  невеличким
Та    усіх  так  вабить  сяєвом  ночей.  

Втіху    хай  дарує  твій  синок  рідненький,
А  сім’я  міцніє  з  кожним  спільним  днем.
І  життя  дорога  стелеться  рівненько
В  кольоровій  гамі  ніжних  хризантем.
 
Кажуть:  «мамі  доня-  то  цілунок  Бога,
Щоби  повторитись  ще  раз  у    житті…»
Я  щаслива,  доню,    маю  таку  змогу
Тішусь,  що  не    буду  в  тихім  забутті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811772
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Валерій

Не забувайте


В  кімнаті  тепло  і  пісні  лунають.
З  екрану  –  шоу  і  веселий  сміх.
Мов  в  світі  іншому  перебувають.
Мов  і  нема  подій  жорстоких  цих.

Мов  ні  війни,  ні  вибухів,  ні  крові.
Не  ллють  матусі  за  синами  сліз.
І  у  новинах  вже  байдужість  в  слові,  –  
Мов  транспорт  з  фронту  вбитого  привіз…

А  він  –  чийсь  син  –  єдиний  в  цілім  світі!
Коханий  чийсь,  татусь,  а  може  –  брат.
А  може  ще  й  не  встиг  він  полюбити,  –  
Цей  України  рядовий  солдат!

Збіжать  роки.  І  сонце  знов  засяє.
Ти  будеш  жити,  мріяти,  кохать.
А  наш  Герой  ніколи  більш  не  взнає,
Як  можуть  солов’ї  в  саду  співать,

Як  можна  обійнять  матусю  рідну,
Як  можна  ніжно  донечку  обнять.
Але  він  вірив  –  жити  будуть  гідно!
За  їхнє  щастя  він  пішов  вмирать…

Не  забувайте  цього,  милі  друзі!
З  Любов’ю  ставтесь  до  захисників.
Схиліться  в  шані,  як    берізка  в  лузі.
Хай  буде  пам'ять  на  віки  віків!  

28.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811752
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


СЕЛЮК

ЗА ЩО ТЕБЕ ВИНИТИ

За  що  тебе  винити,  люде?
За  що  тобі  нести  прокльони?
Ти  добрим  був,  єси  і  будеш,
Молися  Богу  й  бий  поклони…

Тебе  винили  й  розпинали,
Доводили  тебе  до  скрути…
В  Сибір,  немов  скотину,  гнали,
Ти  знав  царя  і  горді  Крути.

Пишаюсь  я  тобою,  люде,
Ти  не  за  те,  народе,  бився…
Повір,  такого  більш  не  буде,
Бо  не  для  того  народився.

Ні,  ти  не  винен,  мій  народе,
Що  з  двох  –  три  гетьмани  бувало.
Та  українського  ми  роду,
В  чоло  нас  доля  цілувала.

Що  ми  розкидані  по  світу,
Що  горя  в  нас  по  самі  вінця.
Проте  ми  знаємо  молитву
І  носим  ім’я  українця.

Пишаюсь  я  тобою,  люде,
Що  маєш  сад  і  білу  хату.
Повір,  ще  в  тебе  щастя  буде,
Коли  не  стане  в  тебе  «брата»

За  що  тебе  винити,  люде?
За  що  тобі  нести  прокльони?
Ти  добрим  був,  єси  і  будеш,
Молися  Богу  й  бий  поклони…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811394
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Ніна Незламна

В травах серед поля… /слова до пісні/

                                                       /  слова  до  пісні  /
Гей  гуляє  вітер,      минає  долини
Листячко  зриває  з  красуні  калини
А  вона  одненька,    в  травах  серед  поля
 Ой  чому  любенька,  в  тебе  така  доля.

Навесні  розцвіла,  до  дуба  хилилась
Та  війна  ця  клята….  Сама  залишилась…
Скрізь,  одні  снаряди,    урвища  глибокі
Та  й  чому  ж  ви  люди,  отакі  жорстокі.

Дуб  крислатий  поряд,  почорнів  від  болю
Коріння,  доверху,  а  він  хотів  волі
Хтів  всміхатись  сонцю,  зберегти  калину
Щоб  вона  почула  пісню  солов`їну.

В  неї  досить  сили,  щоб  захистить  грона
 Хоч  роса  стікала,  срібляста  солона
Не  піддасться  вітру,  вистоїть  негоду
І  принесе  радість  своєму  народу…

Каравай  весільний  ….  З  гронами    гарненько
Злагодить  матуся,  синові  раденько
Як  прийде  з  війноньки,    скінчиться  свавілля
 Відіграють  люди,  у  щасті  весілля.

Гей  гуляє  вітер,      минає  долини
Листячко  зриває  з  красуні  калини
У  мирі  і  в  дружбі,  хай  дітки  зростають  
А  вітри  холодні,  нехай  позникають….

                                                   2  останні  строчки  по  2  рази  
                                                     в  кожному  куплеті
                 
                                                                           03.10  2018р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808669
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Олекса Удайко

ВИШИВАНЦІ

[i]Вишита  сорочка  –  це  щось  святе,    духовне,    сокровенне.  
У  вишиванках  наші  древні  пращури  різними  кольорами  та  
візерунками  волею  мудрого  Грааля  зашифровували  добру  
долю  -  щастя,  радість,  любов,  багатство.  Матері  вишивали  
сорочки  дітям,  аби  їх  майбутнє  було  світлим  та  радісним.  
А  кожна  з  дівчат  мала  вишити  сорочку  своєму  нареченому,  
щоб  подружнє  життя  видалось  щасливим  та  безтурботним...  
Але...  Про  все  інше  -  нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину  здавна  вабили  прикраси…
І  одягались  чепко  –  як  годиться,  
Та  не  гнівили  й  спраглого  Пегаса:
Давали  з  рук  джерельної  водиці….

І  так  було  від  ро́див  і  до  згину  –
Буття  своє  барвисто  гаптували…
Бо  вишивка  –  це  роду    берегиня
Й  рунічна  мова  мудрого  Грааля.

А  зараз  що?..    Державні  кар’єристи  
Квітчають  барвами  сумління  й  лиця…  
Поети  ж  куплені  й  семі-лінгвісти  
За  гріш  розписують  діла  їх  ниці!                          

І  множаться  в  країні  «вишиванці»,
А  ще  хутчіш    –  «артисти-гопаківці»…
Й  кують    свавільно  душ  залізні  ланці,
Каляючи*  свобідних  бандерівців…  

І  наряджають  розум  "в  шаровари",
А  тіло  –  "у  гаптовані  жупани",
Маскуючи  нечувані  кошмари,
Що  творять  "при  дворі"  пани  і  пані.

То  ж  схороніть  як  символ  одежину.
Примі́ряйте  в  свята  і  натщесерце…  
І  слів  святих  не  кидайте  у  спину  –
Нехай  блукар  знайде  своє  озерце!  

Бо  десь  у  надрах    копиться  фасола…**  
Чи  нам  не  схоронити  «вишиванців»
Нащадкам  нашим…    у  консервній  банці,
Як  оселедців  
                                                   пряного  
                                                                                         посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018      
_________
*Каляти  -  ганити.
**Фасола  -  журба.

[b]Примітка.  [/b]В  цьому  вірші  автор  ризикнув  
подати  слово  "вишиванці"  у  називному    відмінку    
множини,    а    не    в  давальному  однини,  що  надало  
йому  нового  значення.  Такий  неологізм,  на    думку  
автора,  цілком  слушний,  з  огляду  на  злободенність  
теми  "вишиватності"  та  "шароварщини"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 26.10.2018


dovgiy

ЗІРКА - АЙСТРА (легенда)

Любі  читачі!  Пропоную  Вашій  увазі  свій  виклад    легенди,  яку  нещодавно  опублікували  на  сайті    поетичного    клубу  автори:  Олег  Требухівський  та  Неоніла  Гуменюк.  Я  висловлюю  їм  сердечну  вдячність  за  їх  роботу!
Ось  їхня  публікація:

Зірка-айстра
Тоді,  коли  літо  вітається  з  осінню,  розквітають  айстри.Стою,милуюся  цими  барвистими  квітами  і  пригадую,як  колись  бабуся  розповідала  одну  дуже  цікаву  легенду.  ...Десь  високо-високо  в  небі  панувало  зоряне  царство.Головною  тут  була  Зірка-Мати.Мала  вона  багато  дочок-Зірочок.Гуляли  вони  небесними  просторами,  поки  Сонце  спало.А  коли  Небесне  Світило  посилало  своїх  гінців-промінців  на  Землю,тоді  у  зірковому  царстві  всі  відпочивали.  Під  час  чергової  прогулянки  одна  з  дочок-Зірочок  відділилася  від  гурту  своїх  сестер  і  полетіла  майже  до  самої  Землі.Побачила  там  красеня-хлопця,який  сидів  біля  річки  і  грав  на  флейті.Гра  так  сподобалася  Зіронці,що  їй  захотілося  ближче  познайомитися  з  музикантом.  Коли  вона  сказала  про  це  матері,та  спочатку  не  погодилася  відпустити.Але  донька  так  вмовляла  неньку,що  та  врешті  здалася,  дозволила  відвідати  Землю,тільки  з  однією  умовою:повернутись  повинна  у  визначений  час,поки  прокинеться  Сонце.  Донька  пообіцяла  вчасно  повернутися  і  стрілою  помчала  на  Землю  до  річки,де  юнак  знову  грав  на  флейті.Музика  так  зачарувала  Зірку,  що  вона  геть  забула  про  свою  обіцянку.А  коли  згадала,було  уже  пізно.Сонячні  промінці  вже  стрибали  по  траві,по  деревах,віддзеркалювали  у  чистому  річковому  плесі.Ось  тоді  й  перетворилася  вона  на  квітку,яку  люди  й  досі  називають  айстрою.  Вночі,коли  зірки  мандрують  небесними  шляхами,їхня  сестра  дивиться  на  них  здалеку.Але  не  шкодує  про  те,що  не  зможе  біьше  зустрітися  ні  з  матір"ю-Зікою,ні  з  сестрами-Зірочками.Мелодія  кохання  настільки  полонила  ніжне  серденько  зірки-айстри,що  вона  ладна  слухати  її  цілу  вічність.
ID:  686029
Рубрика:  Проза
дата  надходження:  27.08.2016  09:21:22
©  дата  внесення  змiн:  27.08.2016  09:24:03
автор:  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський
Мені  подобається  8  голоса(ів)  


 Попередній  твір        Наступний  твір  

   Перейти  на  сторінку  автора
   Додати  в  обране          Роздрукувати  






ЗІРКА-АЙСТРА
 (легенда)

Сонце  спало,  а  тим  часом
По  небесному  просторі
Вийшли  дітки  погуляти
Пуст  унки  –  сестрички-Зорі.
Мати  Зірка  наглядала
Аби  хтось  не    вліз  у  шкоду
Й  потихеньку  вимітала
Хмари  пилу  із  господи.
Хоч  була  вона  цариця,
Та  трудитися  любила.
Тож  у  неї,  як  годиться,
Було  завжди  все  до  діла.
Нагуляються  дівчатка,
Тай  тікають  у  палати
Бо  руде  кошлате  Сонце
Встане  світ  обігрівати.
Так  бувало  цілу  вічність
Та  одного  разу  сталось
Те,  на  що  Матуся-Зірка
Аж  ніяк  не  сподівалась:
Одна  Зіронька-сестричка
Віід  своїх  сестер  відбилась
І  біля  Землі  весною
Випадково  опинилась.
І  почула:  ніжна  флейта
Про  кохання    пісню  грає
І  дівоче  серце  Зірки
Невідомим  щемом  крає
А  то  красень-парубійко
Вийшов  з  дому  в  гай  зелений
І  на  флейті  вправно  й  дзвінко
Витинає  дивні  трелі.
І  до  того  вподобала
Зірка  пісню  цю  чудову
Що  послухати  музику
Захотіла  вона  знову.
Просить  маму:  мамцю  мила
Дозволь  до  Землі  злітати
Щоб  над  парубком  красивим
В  гіллі  дуба  постояти
Щоб  почути  дивну  пісню
Яку  файний  красень  грає
І  яка  дівоче  серце
Незбагненим  щемом  крає.
Ні,  дитино,  не  дозволю!
Ми  –  Зірки!  А  то  лиш  люди    
Як  залишишся  із  ними
Нещаслива  завжди  будеш.
Не  залишусь!  Обіцяю
Повернутися  завчасно
Ну,  дозволь,  матусю,  люба!
Та  мелодія  –  прекрасна!  
Хочу  ще  її  послухать
Хоч  хвилинку,  хоч  разочок!
Ну,  дозволь!    -    і  відпустила
Мати-Зірка  одну  з  дочок.
Та  стрілою  полетіла  
До  землі,  де  над  рікою
Грав  юнак  чарівну  пісню
Про  бентегу  неспокою
Про  глибокі  карі  очі
Про    дівочі  чорні  брови
Про  діброву,    яка  тоне
В  морі  першої  любові!
Полонила  пісня  Зірку
Та  настільки,  аж  небога
Геть  забула  все  на  світі
А  вернутись  вже  незмога
Бо  вже  промінці  по  травах,
По  деревах  застрибали
Віддзеркалились  у  плесі,
Тай  чимдуж  злетіли  далі!..
А  що  ж  зірка?  Ковдра  ночі
Від  проміння  не  закрила
Тож  вона  на  гарну  квітку
В  мить  одну  перетворилась.
Її  Айстрою  назвали.
А  безхмарними  ночами
Вона  дивиться,  як  сестри
Ходять  в  гурті  коло    мами
Та  від  того,  що  із  ними
Вже  не  буде    -  не  жалкує.
Бо  Мелодію  Кохання
Цілу  вічність  серцем  чує!

26.10.2018



       



















 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811365
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Валерій

Вже п’ятий рік над рідним краєм хмари



Вже  п’ятий  рік  над  рідним  краєм  хмари.
Вже  п’ятий  рік  горить  –  пала  земля.
Стоять  хати  розбиті,  мов  примари.
Обвуглені  від  вибухів  поля.

Вже  п’ятий  рік  з  війни  жде  мати  сина,
Кровиночку  чекає  день  і  ніч.
Коли  його  позвала  Україна  –  
На  захист  став  з  братами  пліч-о-пліч.

Ніколи  не  забудемо  Героїв,
Що  зупинили  нечисті  орду,
Що  не  жаліли  ні  життя,  ні  крові,
Що  не  впустили  в  отчий  дім  біду.

Нас  не  поставить  ворог  на  коліна!
Лиш  перед  Богом  схилимося  ми.
Й  здобуде  волю  ненька  Україна!
І  знов  заквітнуть  навкруги  лани!

25.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811363
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Марія Скочиліс

Колись давно я мріяла про сина…


Дорослий  вже,  давно  вже  не  дитина
Мій  рідний,  найдорожчий  на  землі,
Колись  давно  я  мріяла  про  сина,
Почуло  небо,  я  дала  життя  тобі,

Не  віриться,  дивлюсь  дитячі  фото
На  них  такий  маленький  і  смішний,
Ось  тут  ступаєш  свої  перші  кроки,
А  тут  такий  серйозний,  рідний  мій,

Я  пам’ятаю,  як  тоді  молилась,
Коли  хворів  і  сили  не  було
Тебе  малого  на  руках  носила
І  досі  дякую,  що  небо  вберегло,

І  колискові,  що  тоді  співала,
З  тобою  синку  лишаться  навік
Роки  пройшли,  вже  сивою  я  стала,
Ти  виріс  і  відкрив  для  себе  світ,

За  руку  вже  ведеш  свою  дитину
І  це  є    твій  найбільший  в  світі  скарб?
А  я  пишаюся  тобою  сину,
Тримаючи  онука  на  руках!

©Марія  Скочиліс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811337
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Zoja

Постукала у двері осінь.

Постукала  у  двері  осінь.
Я  відчинила  їй,  вона  стояла  на  порозі.
Уже  не  молода,  але    ще  гарна  досі..
Руде  волосся  довге...  і  вже  просідь.
У  неї  гарні  очі  карі,  такі  собі    ще  лукаві...
І  чорні  брівоньки  тонкі,  і  вії  довгі,  он  які!
Махрові,  наче  айстри  пелюстки.
Вуста  червоні,  як  калини  ягідки.
Висока  і  струнка,  як  та  тополя.
І  сукня  на  ній  золотава,  
Як  пшениця  стигла  в  полі.
Легким  шарфом  пов'язана  голівка
З  принтом-  малюнком,  де  зелена  гілка.
Вона  стояла  з  парасолькою  в  руках  
В  високих  червоненьких  чобітках.
Гарненька  і  приваблива    таки!
Та  недарма  ж  в  усі  віки
Картини  з  неї  малювали  всі  художники!
І  прославляли  її  всі  поети!
І  композитори  писали  музику
Під  її  піруети.
Мінлива  і  грайлива  вона  дуже.
То  сизим  і  холодним  дощем  плаче,
А  то  промінням  сонячним  сміється,
А  то  і  літом  бабиним  озветься.
Чи  вітерцем  колючим  доторкнеться...
Така  вона,  моя  подружка  осінь!
З  давніх  давен  так  повелось  -  
За  красним  літечком  приходить  осінь...
За  ним  сумую  я,  про  нього  бачу  кольорові  сни...
Та  зараз  знов  панує  осінь...
...Сто  вісімдесят  днів  всього  лиш  до  весни!

Вересень  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811293
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби мене

Люби  мене  щоліта,  мов  веселку,
Яка  містком  з  усмішкою  стрічає.
Єдиному  тобі  віддам  я  серце,
Наповню  радістю  і  щастям  чашу.

Люби  мене,  мов  осінь  кольорову,  
Я  подарую  почуттів  палітру,
Лише  тебе  зігрію  теплим  словом,
Божественна  звучатиме  нам  ліра.

Люби  мене,  мов  перший  сніг  узимку,
Що  очищає  душі  від  печалі.
Неначе  у  нічному  небі  зірка,
Сплітатиму  із  ніжності  вуалі.

Люби  мене,  мов  первоцвіт  весною,
Кохай  в  промінні  сонця  до  нестями,
Бо  тільки  в  парі,  як  в  ковчезі  Ноя,
Любові  збережемо  вічність  храму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 25.10.2018


I.Teрен

Осінні вітражі

Замайоріло  рясно,  урочисто
і,  неймовірне  барвами  до  сліз,  
у  сепїї  осіннього  намиста
виблискує  оздобою  пречисте
сусальне  листя  кленів  і  беріз.

Яріє  падуб  охрою  і  хною
у  стилі  ретро-модної  краси.  
У  видиві  надії  чарівної
вчуваються  далекою  луною
навіяні  вітрами  голоси.  

Сади  покірно  оголяють    крони
і  тільки  вишні  ще  горять  щодня
у  маєві  багряної  корони.
Не  вистачає  білої  ворони
у  чорній  хмарі  ґав  і  вороння.

І  як  усе  це  кинути  навіки
і  не  дійти  до  крайньої  межі,  
де  і  не  «любо,  братці»,  і  не  гірко,  
але  не  жаль  останньої  копійки
за  ці  неоціненні  вітражі.  

А  перелітне,  юне  і  пернате
несе  свої  печалі  і  жалі
до  ирію  і  до  кінця  землі
та  іноді  північні  емігранти
вертають  осінь  до  моєї  хати
у  первісному  болями  селі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811291
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018


Валентина Малая

Я СЬОРБАТИ ЩАСТЯ ГОТОВА

[color="#7700ff"][i][b]***
Я  сьорбати  щастя  готова,
І  наврочу  всім  рідним  його,
Я  викину  з  долі  полову!
Не  шукаю  я  лише  свого…

І  крилами  вкрию  дитину
Й  онуку  любиму  свою.
Й  до  матінки  серденьком  лину,
Шаную  й  люблю  всю  сім'ю!

Всім  зичу  щасливої  долі,
Дороги  без  ран  і  спіткань!
Душевного  миру  і  волі!
Й  тепла  ще  і  без  нарікань!

Укрию  від  вітру  і  спеки,
Від  зла  усіх  вас  вбережу,
Щоб  жили  в  добрі  і  безпеці,
Щодня  вам  Любов  покажу.
***
Щебетуха  щебетала  ,
щастя  щедро  роздавала
Щиросердна  й  щебетлива  
щось  щоразу  щебетіла.

Щонайбільше  щонайменша
всіх  щастить  готова  перша.
Щастям  повниться  весь  дім,
нащастивила  усім.

24.10.2018р.



[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811121
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Світлана Моренець

Малюнок бабиного літа

Вже  павутинки  бабиного  літа
в  полон  піймали  радість  і  печаль.
Органзою  легкою  оповита
на  сході  сонця  туманіє  даль,
мов  сни  переглядає  легкотілі,
сховавшись  в  нерозвіяних  димах...
Жар-птиця-Осінь  в  двір  мій  прилетіла,
розмалювала  пурпуром  сума́х*.
Веселкою  всміхнулося  подвір'я,
засяяв  кущ  -  очей  не  відвести,
немов  птахи,  порозпускавши  пір'я,
на  сонці  гріють  крила  і  хвости.
Чарує  Осінь,  мов  казкова  фея,
художниця  декору,  майстер  див.
Витягує  із  скринь  такі  трофеї,
щоб  кожен    вразив,  душу  розбудив.
Та,  збуривши  емоції,  навшпиньки,
тихцем  піде  красуня...
Жаль...  Як  жаль!
І  тиснуть  горло  срібні  павутинки,
в  клубок  з'єднавши  радість  і  печаль.

*сума́х    -  декоративна  рослина.

Світлина  автора.  Сумах.

23.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ніна Незламна

Я прийду до тебе

     
Я  прийду  до  тебе    чуєш,  тільки  зачекай
Шурхіт  листя  під  ногами,  осінь  зустрічай
Сонце  золотом  покриє,  прикрасить  поля
У  бурштиновій  вуалі  красуня  земля…
А  в  думках  у  нас  з  тобою  іще  літні  дні
Як  збирав  червоні  маки,  дарував  мені
І  нам  сонце  усміхалось,  в  долонях  тепло
Птахи  в  коло  всі  збирались,  якби  ж  так  було..
Я  прийду  до  тебе,  любий,  хай  неба  блакить
Вітер  згонить  сірі  хмари,  подарить  нам  мить
Ясний    промінь  гойдається  на  вітах  кущів
Нехай  осінь  та  не  хочу,  холодних  дощів.
Тож  стрічай  мене  і  осінь,  листочків  букет
І  поглянь  в  жадані  очі,  знаю  твій  секрет
Принесеш  мені  троянди,  які  так  люблю
Твій  цілунок  я    медовий,  ні  не  загублю….


                                                                             вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810910
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Радомір

Я прокинувся, я живий

я  прокинувся,  я  живий
мої  груди  дихають  вільно
б'є  по  ранах  колючий  біль
забувай  мене  повільно

струсить  вітер  зелений  дощ
жовте  листя  збереш  у  гербарій
і  не  буде  варитися  борщ
та  й  не  буде  співати  гітара

понад  хмарами  світло  рікою
пригорнути  б  до  серця  тебе
відлітає  усе,  та  з  весною
наша  квітка  в  саду  проросте

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809262
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 22.10.2018


tatapoli

ДЕСЯТЬ ЛІТ


Десять  літ,  це  ще  не  -  вік,
а  лише  початок,
майбуття  твоїх  років  
-  наступних  десяток.
І  сьогодні,  Діма  цей
є  твій  перший  ювілей!
З  чим  тебе  й  вітаєм,
і  тобі  бажаєм,
щоб  десяток  море  мав,
їх  у  школі  заробляв.
Мав  десятку  з  мови
та  і  з  фізкультури.
Менше  "лопав"  з  тіста,
"тіпа  хачапурі".
Вранці  на  "десятку"
щоб  робив  зарядку.  Ну,
а  влітку,  їдь  на  дачу
до  баби  на  грядку.
Будем  на  "десятку"
город  обробляти,
і  табличку  множення
разом  повторяти.
Буде  з  цього  певний  зиск
явно  не  для  сміху,
буде  усім  користь,
а  для  мене  -  втіха.
Хай  десятків  буде  лік
в  тебе  нескінченним!
Щоб  здоровим  був  повік!
Добрим  став  ученим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810653
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Олекса Удайко

ІСПИТ З УКРАЇНСЬКОЇ

       
         [i]Скажи  мені  одне  лукаве  слово  –
         І  я  тоді  скажу  тобі,    
         хто  –    ти!  
                                                       [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]

[i]  [b][color="#55067a"]Напевне,    слово  у  житті  щось  значить...
(Слова  відверті  –  дзеркало  душі.)
Його  не  можеш    вкрай  переоначить...
Як  душі,  
                       що  ховаються  в  кущі.

Вам  скажуть:    мир,  і  мир  за  всяку  ціну…
(Так,  нам  чужа    повія  та  –  війна!)
Не  вірте  їм!..  Поставте  краще  сті́ну  
Від  них:
                         крові́...  байдужа  їм  ціна!  

Вам  скажуть:  ні́чого  мирян  ділити,
Єдиним  для  усіх  є  Господь  Бог…
Остерігайтесь  –  інший  «повелитель»
Лунає    з  уст  
                           отців,  мирян-небог.
 
Вам  скажуть:  не  на  часі  рідна  мова,
Важливіший  за  неї  –  свій  живіт…
Одвіт  ви  дайте  українським  словом  –
Як  сина  
                             неньки  нашої  одвіт!

На  жаль,  у  вжитку  зайд  оте  лукавство  –
То  зброя  їхня,  й  діє  як  іржа…
Бо  роз’їдає  душі  "п’ята  каста",
Як  зуби  
                           «льодовитого»  моржа…

Стратегія  Московії  пожадна:
«Єдині  ми  були  споконвіків,
І  мова  в  нас  одна.  Й  одна  держава…»
Слова  –  
                           не  для  затятих  козаків!

Не  кожному  в  країні  той  екзамен
Вдається  скласти  враз,  за  один  мах!
Прийміть  його  для  себе  як  державний...  
Простий  –  
                             лиш  тим,  
                                                             хто  порохом  
                                                                                                         пропах.                    [/color][/b]

18.10.2018
_________
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Крилата

ЯКБИНЕЗЛАМАНАНОГА

                                                               КАЗКА
П’ять  років  кінь  Сиве  Яблуко  жив  у  свого  господаря  Михайла.  Робив  все  те,  що  наказував  йому  чоловік.  А  той  за  те  давав  йому  житло  та  їжу,  виводив  на  пасовисько  у  теплу  пору  року,  щоби  він  попасся  там.        Якось  кінь  віз  господаря    в  ліс  та  й  зашпортався  за  корінь  дерева.  Упав  сердега,  та  так  невдало,  що    зламав  собі  передню  праву  ногу.    Мусив  тепер  пан  Михайло  коня  везти  додому.  Для  того  найняв  вантажну  машину.  Коли  ветеринар,  якого  привів  господар  увечері,    оглянув  коня,  то  сказав,  що  перелом    у  тварини  серйозний,  зі  зміщенням,    і  що,    можливо,  кінь  не  зможе  уже  працювати  так,  як  працював  раніше,  навіть,  як  кість  і  зростеться.  Він  порадив  Панові  Михайлу  продати  його  на  м'ясо.
Кінь  підслухав  розмову  ветеринара  й  господаря  і  вирішив  рятуватися.  Став  на  три  ноги,  пристрибав  до  пса,  що  під  хлівом  лежав  біля  буди:
- Чуєш,  Рексе!  Допоможи  мені.
- Як?  Я  ж  не  лікар.
- Чув,  мене,  хочуть  зарізати.  А  я  ще  жити  хочу.  Знайди  мені  кусок  шмати  й  перев’яжи  ногу,  тоді  я  зможу    втекти    вночі.  
- Та  куди  ти    з  тією  поламаною  ногою  втечеш?  Не  зможеш.
- Попробую.
- Гаразд,  -  сказав  пес.
Він  побігав  довкруж  хати  і  знайшов  якусь    стару  сорочку,  що  висіла  на  плоті    біля  городу.  Приніс.  Але  спершу  промив  коневі  рану  своєю  сечею  (чув,  вона,  свіжа,    антисептична),  а  тоді  міцно  обмотав  ногу  сорочкою.  Так  стиснув,  аж  кість  на  місце  стала.  
- Це  все,  що  я  можу  для  тебе  зробити,  -  сказав.  
- Дякую,  Рексе.  Ніколи  не  забуду  того,  що  ти  для  мене  зробив.
Як  погасло  світло  у  всіх  вікнах    хати  господаря,  кінь  почекав  ще  півгодини,  а  тоді  тихо  вийшов.  Пес  провів  його  до  брами.  Відчинив  йому  її  і  зачинив  за  ним  потім.
- Бувай,  Сиве  Яблуко!  Хай  щастить  тобі!
- Бувай,  Рексе!  І  тобі  хай  буде  добре!
Кінь  потихеньку  вулицею.  Нога  боліла,  але  вже  не  так,  як  до  перев’язки.  Сиве  Яблуко  йшов  і  плакав.  Він  мовчки  прощався  і  з  господарем,  і  зі  селом.  Що  його  далі  чекає?  Де  знайде  свій  притулок?  Коли  пройшов  отак  через  три  села,  стомився,  ліг  у  траві.  Глянув  у  небо,  аж  тут  зірка  впала.  «Може,  на  щастя?»  –  подумав.    А  тоді  встав.  Часу  на  лежання  немає,  треба  йти,  бо  вдосвіта,  як  господар  помітить  його  відсутність  у  хліві,  то  почне  шукати,  пуститься  за  ним  в  дорогу.  При  цій  думці  повернув  кінь  направо,  стежку  серед  трави  помітив.  Ішов  нею  з  годину,  а  тоді    побачив  якусь  прибудову.  Це  були  стара  покинута  колгоспна  стайня.  Хоч  і  без  вікон,  та  зі  всіма  стінами  та  дахом.    Зайшов  кінь,  упав  на  долівку,  як  мертвий  і  заснув.  А  коли  збудився,  то  побачив  біля  себе  кота.  
- Що  ти  тут  робиш?  -    спитав  його  кінь.
- Живу.  Миші  лапаю  у  полі.  Господар  мене  прогнав,  бо  я  кільце    ковбаси  весільної  зі  столу  вкрав.  Пахла  мені  дуже!
- Тепер,  мабуть,  і  я  тут  буду  жити.
- А  в  тебе  яка  історія?
- Ногу  зламав,  то  господар  хотів  з  мене  ковбасу  зробити.
- А-а-а!    А  я  к  ти  з  поламаною  ногою  добрів  сюди?
- Та    пес  мені  ногу  перев’язав,  то  я  якось  помаленьку  дошкутильгав.    
- Покажи  ногу.  
Кінь  показав.  Крізь  сорочку,  якою  була  обв’язана  нога,    виступала  кров.
- Треба  промити    рану  і  чимось  чистим  перев’язати  ногу.
- А  де  взяти  щось  чисте?  
- Зараз  пошукаю.
Побіг  пес  до  села,  приніс  звідти  рушник  –  старий,  але  таки  чистий.  
Промив  рану  своєю  сечею,  перев’язав  ногу.  А  сорочку  поправ  у  рівчаку  з  водою  та  й  кинув  на  підвіконня,  аби  висохла.
Зажили  з  того  часу    удвох.  Три    дні  кінь  лежав,  кіт  носив  йому  траву  в  сорочці.  А  на  четвертий  почув  Сіре  Яблучко  силу  в  тілі,  встав.  Нога  майже  вже  не  боліла.  Сиве  Яблуко  аж  заспівав  з  радості.
- Ти  файно  співаєш,  -  мовив  кіт.  –    А  я  вмію  грати  на  сопілці.  
- Не  вірю.
- Зараз  докажу.  
Вибіг  кіт  надвір,  через    хвилину  вернувся  з  інструментом.  Заграв  українську  народну  пісню  «Ой  чий  то  кінь  стоїть».
- Ти  і  справді  вмієш  грати.    А  може  ми  вдвох  трохи  потренуємось,  тай  підемо  як  артисти    гроші  заробляти?
- А      де  ми  зможемо  грати?
- Як  де?  На  весіллях,  на  день  народженнях,  на  днях  села.
- Непогана  ідея.  Давай  тренуватися.
Кіт  вчений  був,  умів  читати,  знайшов  старого  співаника  на  смітнику  в  районному  містечку,  що  містилося  від  них  на  відстані  трьох  кілометрів,  притягнув  книжку  до  стайні.    Місяць  стратили  обоє  на  вивчення  пісень.  А  тоді  кіт  і  каже:
- Пора  спробувати  свої  сили.  Поїдемо  у  суботу    до  міста.  Там  буде  ярмарок.  Заграємо.  Може,  хтось  нам  яку  копійку  кине  або  на  роботу  найме.
Так  і  зробили.    Сіли  недалеко  від  входу  на  ринок  та  й  почали  виступати.  Кіт  грав  на  сопілці,  а  кінь  співав.  Люди  кидали  їм  гроші  на  стару  сорочку.  До  обіду  виступали.  А  тоді  помучились,  купили  торбину,  всілякої  їжі,  яку  запхали  в  ту  торбину,  а  ще  придбали  собі  мило,  аби  митися  та  дві  зубні  щітки  й  пасту,  щоби    чистити  зуби,  та  й  пішли  додому.  
На  другий  тиждень  знову  пішли  до  міста.  Один  чоловік,  почувши,  як  вони  файно  вдвох  виступають,  запропонував  їм  роботу.
- Чи  не  хотіли  б  ви  виступити  на  дні  народження  у  мого  внука?
- А  платитимете?
- Звісно.  Двісті  гривень  за  дві  години.  Вас  це  влаштує?
- Так.
З  тих  пір  кіт  з  конем  не  тільки  біля  ринку  виступали,  а  й  на  днях  народження,  весіллях  та  інших  урочистостях.  Якось  пан  Михайло,  у  якого  колись  жив  кінь,    прибув  на  ринок  в  той  час,  як  його  колишній  підопічний  співав  при  вході.  Господар  упізнав  свого  коня
- Це  ти,  Сиве  Яблуко?  –  спитав.
- Я.
- Я  тебе  заберу.  Бо  ти    по  праву  належиш  мені.
- Не  піду  я  до  тебе.  Ти  хотів  мене  зарізати.  А  я  вижив  і  тепер  співаю.
- Якби  я  тебе  продав,  то  мав  би  гроші.  
- Скільки  б  ти  грошей  за  мене  взяв?
- Тисячу  гривень.
- Я  тобі  їх  дам.
- Даси?  –  здивувався  колишній  господар.  
- Так.  
Кінь  витягнув  зі  сумки  гроші  і  дав  їх  панові  Михайлу.
- Тепер  ти  на  мене  не  матимеш  права?
- Тепер  ні,  -  відповів  пан  Михайло.
Вдома  чоловік  розповів  усім  про  те,  що  бачив  свого  коня  у  місті,  і  що  той  навчився  співати  і  тепер  цим  заробляє  гроші.  «Ось  і  мені  дав  тисячу    гривень,  як  компенсацію  за  втечу»  -  мовив  дід.  Почув  пес  цю  новину,  вирішив  податися  до  міста  в  наступну  суботу,  щоби  зустріти  там  свого  колишнього  друга.  Як  задумав,  так  і  зробив.  Заскочив  він  уранці  в  суботу,  що  прийшла,    в  рейсовий  автобус,  сховався  під  незайнятим  сидінням  і  так  приїхав  до  міста.  Пішов  на  ринок  і  там  справді  зустрів  коня  Сиве  Яблуко.
Обійнялися  друзі.  Поцілувалися.  Кінь  запросив  пса  до  їхнього  з  котом  житла.  По  обіді,  як  заробили  трохи  грошенят,  накупили  собі  всякої  їжі  та  й  пішли  додому.  Коли  усі  добре  наїлися,  то  полягали.
- А  гарно  ви  влаштувалися  тут,  -  мовив  пес.
- Непогано.  А  залишайся  з  нами  жити,  -  запропонував  Рексові  кінь.
- А  що  я  буду  робити?
- Охороняти  наш  дім.  
- Я  б  не  проти.
- А  хочеш,  -    сказав  кіт,  -  я  тебе  на  ящику  навчу  барабанити?  І  тоді  ти  зможеш  з  нами  виступати.
- Хочу.
- Кіт  навчив  пса  відстукувати  ритм  мелодії.  За  тиждень  до  міста  подалися  вже  втрьох.
Через  якийсь  час  до  них  підійшов  один  поважний  лисий  чоловік.  Він  кинув  їм  десять  гривень  і  спитав:
- А  скільки  пісень  ви  знаєте?
- Дванадцять,  -  відповів  кінь.  
- Багато.  А  хочете  в  цирку  виступати,  по  різних  містах  їздити?
- Треба  подумати,  -  мовив  кіт.
- Та  що  там  думати,  -  сказав  кінь,  -    наближається  зима.  А  у  нашому  житлі  немає  вікон.
- То  як,  згідні  до  цирку  йти?  –  спитав  чоловік.
- А  ви  нас  там  не  будете  зобиджати?
- Ні.  Ми  укладемо  угоду  на  рік  співпраці,  наприклад.  Якщо  вам  сподобається,  то  угоду  можна  буде  знову  підписати  на  який  схочете  термін.  
- Ну,  якщо  так,  то  ми  згідні.
Сподобалось  коневі,  котові  та  псові  виступати  в  цирку.  Господар    їх  добре  годував,  теплий    домик  їм    дав.  А  як  тішили    їх  оплески  глядачів  після  виступів,  особливо  діток!    А  ще  їм  подобалося  те,  що  з  їх  трійцею  всі  хотіли  сфотографуватися.  Коня,  пса  і  кота  навіть  за  кордон  почали  запрошувати  на  гастролі,  так  їх  музична  трійця    прославились.  А  на  афішах  писали:  «Виступає    ансамбль  «Якбинезламананога».  
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810827
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Цілунком осінь плетиво плете

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю  люба  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

До  тебе,  моя  трепетна  любов,
Сьогодні  ллються  з  серця  мого  вірші,
Сьогодні  від  кохання  п"яний  знов,
І  з  кожним  днем  п"янію  більше  й  більше.

А  винувата  може  осінь  ця,
А  може  усмішка  твоя,  така  чарівна,
Ця  осінь  нам  запалює  серця,
Ти  сонця  промінь,  ти  моя  царівна.

Твоі  вірші  я  п"ю  немов  нектар,
І  солов"ями  серденько  співає,
І  в  серці  полум"я  палає  ніби  жар,
І  все  єство  кричить  :"Люблю!  Кохаю!"

З  тобою  я  у  весни  повернувсь,
І  розцвітають  в  серці  квіти  ранні,
До  тебе  я  кохана  пригорнусь,
І  пролуна  моє  палке  зізнання.

І  стелить  осінь  килим  золотий,
Для  нас  з  тобою  долі  рушниками,
І  знову  я  щасливий,  молодий,
Від  поцілунку  спраглими  вустами.

Буяє  осінь,  золотом  горить,
Робить  щасливим  ніжне  твоє  личко,
Неначе  в  юності  кохання  нас  п"янить,
Ти  й  пострункішала,  моя  смерічко.

Цю  осінь  нам  з  тобою  не  забуть,
Серденько  б"ється,  в  грудях  йому  тісно,
Троянди  ніжності  у  грудях  в  нас  цвітуть,
І  ллється  з  серця  лебедина  пісня.

Нехай  ця  пісня  лине  до  зірок,
І  з  космосу  закоханим  лунає,
До  щастя  нам  зробить  лишилось  крок,
І  в  парі  ми  ввійдем  в  ворота  Раю.

Де  круглий  рік  співають  солов"і,
Де  музика  звучить  і  ллються  вірші,
Ми  поєднаєм  доленьки  своі,
В  житті  щоб  нам  не  розлучатись  більше.

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю,  люба,  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810783
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе не покину

Плаче  зажурене  небо,                                    
Осінь  у  нас  за  вікном.
Суму  у  серці  не  треба,
Пташка  махнула  крилом.

Десь  полетіла  у  вирій,
Разом  із  нею  любов.
Колір  змінила  на  сірий,
Весною  вернеться  знов.

Осінь  всміхнулася  радо,
Личко  умила  дощем.
Тихо  сумують  левади,
Серцю  доноситься  щем.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю.

Навіть  якщо  хуртовина,
Буде  мести  і  мести.
Знай,  що  кохана,  єдина,
Пише  для  тебе  листи.

А  поштарем  буде  вітер,
Швидкий  такий  і  меткий.
Теплі  і  щирі  привіти
І  серед  них  буде  мій...

Може  зустріну  весною,
Схилиться  верби  гілля.
Будемо  поруч  з  тобою,
Буду  щасливою  я...

Зустріч  я  буду  чекати,
Весну  стрічати  з  теплом.
Буду  тебе  лиш  кохати,
Лине  мій  спів  над  Дніпром.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю...

Нам  не  страшні  будуть  грози,
Літо  подарить  тепло.
Роси  впадуть,  наче  сльози,
Пташка  розпрямить  крило...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018


СЕЛЮК

РОЗМОВА З МАМОЮ

Не  плач,  дорогенька,  я  землю  бороню
І  знай,  що  до  тебе,  матусю,  вернусь…
Чи  вранці  туманом,  можливо  росою,
Чи  вітром  легенько  до  ніг  притолюсь.

Прощатись  не  буду,  бо  права  не  маю
І  прошу,  не  плач,  бо  так  склалось  життя.
Я  буду  приходити  з  Божого  Раю
До  тебе  у  сни,  ти  ж  матуся  моя.

Господь,  хто  боронить,  до  Раю  приймає
Тут  є  побратими  з  якими  служив.
Тут  сонце  сміється,  пташина  співає,
Я  так  на  землі  ще  ніколи  не  жив.

Скажи,  мамо,  друзям  нехай  не  бояться,
А  йшов  захищати  країну  свою.
Достатньо  їх  в  Раї,  вони  наче  браття,
Хто  землю  відстояв  свою  у  бою.

Матусю,  безмежно  люблю  Україну
І  знай,  ти  ніколи  не  будеш  сама.
У  тебе  є  я,  є  татусь,  є  родина
То  більшого  щастя  на  світі  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810779
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Донець Олександр Віталійович

Щокою котиться сльоза.

Щокою  котиться  сльоза,
Велика,  наче  горошина.
И  з  губ  злітає  як  журба,
Ти  ще  не  вмерла  Україна.

Куди  не  глянеш  видно  скрізь,
Затиснуті  ганьбою  зуби.
Батьки  нам  будували  Рай,
Його  нема  лиш  горе  всюди.

Кохана  ненька  Україна,
Чому  ж  ти  стала  як  чужа.
Нема  ні  де,  мого  шматочка,
Навкруг  лиш  панівська  межа.

Мої  нащадки  б’ють  кремлівців,
Навік  вмирає  рідна  кров.
А  депутатська  гільйотина,
Співає  гучно  про  любов.

Так  ось  як  ми  запанували.
Ніхто  вже  не  живе  добром,
Нащадки  з  милої  України.
Біжать  в  Європу  табуном.

Про  щастя  нам  співає  муза.
За  гроші  продають  усе.
Стоїть  країна  гола  й  боса.
А  депутат  добро  гребе.

Ты  ж  депутат  скотина  люта.
Коли  ж  ти  падло  нажерешся.
Коли  твоє  брехливе  горло.
Народним  гнівом  захлинеться.

Про  щастя  бреше  телевізор.
Брехня  вкриває  все  кругом.
Поки  не  вмерла  Україна.
Рятуймо  всі  її  гуртом.

Щокою  котиться  сльоза,
Велика,  наче  горошина.
И  з  губ  молитвою  зліта,
Живи  щасливо  Україна.


©  Copyright:  Олександр  Донець.
Картинка  из  открытых  источников.
Аудио:  Читае  Автор.
http://remasstroy.ru/poems/scokoyu_kotet_sleza.mp3

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809678
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Всього поцілунок один

Всього  поцілунок  один,
І  серце  від  щастя  співає,
Всього  поцілунок  один,
І  ніжно  і  вірно  кохаю.
Всього  поцілунок  один,
І  з  серця  полИлися  вірші,
Всього  поцілунок  один,
Не  треба  в  житті  мені  більше.
Всього  поцілунок  один,
І  квітнуть  у  серці  троянди,
Всього  поцілунок  один,
І  серце  співа  серенади.
Всього  поцілунок  один,
Й  душа  вже  літає  десь  в  небі,
Всього  поцілунок  один,
І  серцем  я  лину  до  тебе.
Всього  поцілунок  один,
І  зникнуть  зимові  морози,
Всього  поцілунок  один,
І  висохнуть  в  мить  твоі  сльози.
Всього  поцілунок  один,
І  знову  долоня  в  долоні,
Всього  поцілунок  один,
І  чорні  зробилися  скроні.
Всього  поцілунок  один,
І  в  серці  весна  знов  буяє,
Всього  поцілунок  один,
Й  кохання,  мов  сад,  розцвітає.
Всього  поцілунок  один,
Й  веселка  заграла  у  небі,
Найбільше  в  житті  мені  треба,
Отой  поцілунок  один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810726
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Мій сад любові

Мій  сад  любові  в  золотій  імлі,
А  ще  в  нім  і  смарагдове,  й  багряне.
Вражає  різнобарв*ям  стільки  літ,
Гілля  думок  душевно  досі  манить.

Осінній  день  несе  щедрот  плоди.
І  стиглих  яблук  асорті  із  раю,
І  шепіт  пахощів  айви:  прийди...
Вони  втамують  біль,  загоять  рани...

Мій  сад  осінній  в  золотій  імлі,
Його  плекали  руки  мами  й  тата.
І  найдорожчої  нема  землі,
Де  сад  любові,  й  серцю  рідна  хата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Говори українською мовою!

Говори  українською  мовою!
Не  кажи,  що  до  іншої  звик,
Нам  віками  чужинське  підсовують,
Врешті  решт    приліпили  «  язик».

Українцю,  не  спи,  не  обманюйся,
То  не  друзі,  а  справжні  круки,
Що  кричать:  «Да  какая  там  разніца?
Ми  двє  вєткі  єдіной  рєкі!»

А  раз  так,  той  державу  ми  втратимо,
Що  в  історії  нашій  було!
Є  різниця:  сидіти  за  гратами
Чи  своє  будувати  житло?

Є  різниця:  пограть  в  толерантність  і  
Залишитись  «хохлами»  навік?
А  чи  зняти  тавро  другорядності,
Відсахнувшись  від  зайд  і  базік?

Говори  українською  мовою!
Не  соромся  своїх  помилок,
Слухай  вірші,  пісні!  Над  вимовою
Допрацюєш!  Зроби  лише  крок!

Ти  відчуєш,  як  «  інша»  пручається,
Треба  бій  цей  прийняти  й  пройти,
Не  зважай  на  «какая  там  разніца»!
Так  вертаються  в  рідні  світи!

Знай  хоч  тисячу  мов,  та  основою
Буде  та,  що  єднає  народ!
Говори  українською  мовою!
Говори,  якщо  ти  патріот!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810544
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


СЕЛЮК

ВИСТАВА ЖИТТЯ

Невже  ти  не  бачиш  і  серцем  не  чуєш,
Що  бабине  літо  лишень  на  дворі.
У  пору  таку  голуби  ще  воркують,
А  ми  ж  бо  з  тобою  іще  не  старі.

Ми  можемо  в  парі  виставу  створити,
Ти  Мавкою  будеш,  а  я  Лукашем
І  будемо  разом  онуків  ростити,
Нас  осінь  накриє  охристим  плащем.

Калина  у  лузі  іще  червоніє,
Вона  із  туману  вдягнула  фату.
Ще  серденько  б’ється  і  кров  тіло  гріє,
Ловімо  ці  миті,  ловім  на  льоту.

На  дворі  вже  осінь,  та  в  серці  кохання,
Я  мрії  про  нього,  як  долю,  ношу.
Хоч  листя  спадає,  залиш  всі  вагання,
Горнися  до  мене…  Горнися!  Прошу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810442
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Світлана Моренець

Візитна картка України

         [i](віршоване  оповідання)[/i]

Я  не  носила  вишиванок,
їх  в  мене  просто  не  було,
бо  збереглось  тих  одяганок
десяток  на  усе  село.
І  в  домі  –  жодної  ікони,
то  не  було  і  рушників,
не  мали  скринь  ми  чи  схоронів
із  давнім  спадком  прабатьків.

Квартира  вчителя.  Чистенько.
Макети  звірів  та  птахів.
В  дубовій  рамі  сам  Шевченко
дивився  з  глибини  віків.
Матуся,  вроджена  шляхтянка,
не  вишивала  полики:
хазяйство,  школа  й  до  світанку
перевіряла  помилки
у  стосах  зошитів...
                                                         Ой,  нене,
тяжким  було  твоє  життя.
З  усіх  захоплень  –  щодо  мене  –
найменше  вабило  шиття.
Від  примітивних  візерунків,
що  бачила  я  по  хатах,
не  мліло  серце  вередунки,
не  видихали  груди:  "Ах!"

Аж  поки  я  не  побувала
в  гостинах  дальніх,  у  рідні.
Там  в  кожній  хаті  дивували
творіння  рук  на  полотні.
Живії  маки  між  колоссям,
орнаменти  на  рушниках
такі,  що  стримать  не  вдалося
моє  гучне  і  щире:  "Ах!!!"

Везла  узори  від  майстрині
давнішній  подрузі  сім'ї,
золоторукій  Василині,
щоби  порадувать  її.

...  Минає  час.  Ми  на  терасі,
а  Вася  –  ластівкою  в  дім
влітає  мовчки  до  Тараса,
мить  –  вишитий  рушник  на  нім.

...  Запала  тиша.  Посвітліло?
Чи  душ  торкнулася  яса?
В  Шевченка  очі  потепліли  –
зачарувала  всіх  краса.
Її  магічна  диво-сила
людину  змінює  і  світ.
Яку  ж  полуду  я  носила
усе  життя?!  Сімнадцять  літ!

Роки  студентські.  Як  гурманка
дивлюсь,  здивована  без  меж:
на  кожен  смак  є  вишиванка,
й  для  мене,  капризулі,  теж.
На  вибір  –  силонька-силенна,
для  всіх  випадків  й  поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра,  й  неба  голубінь,
і  вишукано  білосніжні,
й  осінні  барви  золоті,
яскраві,  однотонно-ніжні
батистові  й  на  полотні.

Яка  безмежна  фантазійність,
майстринь  таланту  глибина!
В  них  –  пісні  тиха  мелодійність
і  оберегів  таїна.

Ну  що  там  Ґуччі  та  Версаче?!
У  вишиванці  є  наш  знак:
лиш  одягни  її,  юначе,
і  ти  –  орел.  Ти  –  свій!  Козак!
Серед  такого  ось  розмаю
твоє  дитинство  протекло,
у  ній  –  краса  твойого  краю,
душі  народної  тепло.

Тож  нині  пані  і  панянки,
та  й  карапузи-малюки
вдягають  радо  вишиванки,
шанують  й  носять  залюбки,
як  цінні  нації  перлини,
її  таланту  щедрий  цвіт.
Вони  –  візитки  України,
що  славлять  край  наш  на  весь  світ.

                             17.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - Фея в стилі ретро…

Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  І  сердита  і  смішна,
То  буває  вередлива,  то  від  яблук  запашна.
То  біжить  у  луг,  де  вітер,  грає  в  піжмурки  з  дощем,
То  зриває  в  букет  квіти,  то  приносить  в  серце  щем.

Зрозуміти  її  складно,  бо  ж  вона  у  нас  така,
Свиту    із  листків  одягне  й  витинає  гопака.  
То  вона  неначе  пані,  повелителька  дощів,
Щічки  в  неї,  то  рум'яні,  а  то  просто  нема  слів...

Ось  така  вона  буває,  то  танцює  ніжний  вальс,
В  листопаді  закружляє  і  здивує  усіх  нас.
То  сміється,  а  то  плаче,  то  співає,  то  мовчить,
А  буває  ще  й  терпляча,  а  то  хоче  відпочить...

В  ясний  день,  в  погожу  днину,  пензля  узяла  до  рук,
Ось  шедевр,  її  картина  і  не  буде  більш  розлук.
Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  Дивиться  згори  на  нас,
Як  зима  одіне  светра,  заспіває  свій  романс...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Сіроманка

Світлана Луцкова:"Плач за рожевою птахою"

Досліджуючи  історичну  постать  Гальшки  Острозької,  я  мала  велику  насолоду  прочитати  [b]поему  Світлани  Луцкової  "Плач  за  рожевою  птахою"[/b]  -  це  безсумнівно  дуже  талановито  і  по-жіночому  емоційно.  Хочеться,  аби  читачі  Клубу  Поезії  відчули  в  цій  поезії  серцебиття  Гальшки,  бо  справжня  поезія  має  таку  властивість...  

[color="#ff0000"](поема)
                               [/color]
[color="#ff0000"]"[b]Острозький  замок  [/b]  -  родове  гніздо  найбільшого  українського  магнатського  роду  князів  Острозьких.  Праворуч  -  перебудовані  залишки  Мурованої  вежі,  з  якої,  власне,  у  1300-ті  роки  й  почався  замок,  котрий  дістався  Беаті  і  Гальшці  від  Іллі  Острозького.  Посередині  -  Богоявленський  собор  (1400-ті),  ліворуч  -  Кругла  або  Нова  вежа.  Її  ренесансна  верхівка  якраз  і  споруджена    за  часів  Василя-Костянтина  Острозького.

Гальшка  Іллівна  Острозька…  Вона  була  такою  багатою!  Проте  ніколи  так  гостро  не  відчувала  своєї  бідності,  бо  не  було  поряд  ні  дитини,  ні  по-справжньому  близької  людини,  ні  сил,  щоб  жити  далі.  Та  Господь  дав  Гальшці  зрозуміти,  що  є  у  світі  інші  цінності  –  важкі  недзвінкі  монети,  що  звуться  пізнанням.    У  своєму  заповіті  княжна  надала  щедру  фундацію  Острозькій  Академії  –  [i]"шість  тисяч  коп  грошей  лічби  литовської"[/i].  У  тому  ж  заповіті  усе  своє  рухоме  майно  Гальшка  дарувала  слугам,  простим  людям,  що  її  оточували  і  просила,  щоб  її[i]  "тіло  грішне...,  як  християнський  закон  велить,  в  Острозі  в  церкві  Замковій  або  в  костелі  римському  поховати"[/i].  Проте,  як  переповідається  у  давній  острозькій  легенді,  Гальшка  не  померла,  а  перетворилась  у  птаху…

                   Якось  на  моє  підвіконня  упало  дивне  перо  –  рожеве,  як  ілюзія  воскреслого.  Так  я  спізнала  політ...
                 Спроба  ескізу  життя  княжни  Гальшки  Острозької  –  першої  у  Східній  Європі  жінки-меценатки  вищої  освіти.  Виконано  не  маляром[/color]».

                     [i](З  передмови  Світлани  Луцкової  до  поеми  «Плач  за  рожевою  птахою»,  1999)[/i]

                                                 
[color="#ff0000"][b]Шкіц  І.  КРИЛА
[/b][/color]
Яке  обличчя!..  Писано  по  нім
Життям  і  вітром  –  сонячно  і  хмарно.
Розкрилля  брів  (тоненькі,  аж  сумні)
Такі  нестримні  –  аж  насправді  гарно.
Штрихами  уст  покладено  печать.
Вдивляйтесь,  очі  зір,  у  вимір  інший:
Рожеві  птахи  з  виміру  летять.
Чи  з  вирію?  Чи  з  вимрію?  Чи  з  віршів?
Авжеж,  летять  –    близенько  до  трави,
Рожевий  пух  обтрушують  на  п'яльці.
Наздожени!  Одненького  злови  –    
Вберуться  в  пір'я  збайдужілі  пальці.
...Блудила  голка  вишитим  у  снах,  –  
Іще  боліла  сколена  долоня,  –    
Коли  з'явився  той  самотній  птах,
Коли  він  тихо  сів  на  підвіконня,
Коли  умить  забув  свої  пісні
Й  рожеві  крила  скинув  необачно...
Розкрилля  рук  (  гарячі,  аж  земні)
Такі  відверті  –  аж  насправді  лячно.
Яке  обличчя!..  Зоране  усе.
Сльоза  найглибша,  наче  плугом,  крає  –  
Печаль  журбі  полуднати  несе.
Не  вберегла.  Він  більше  не  літає.
Стріла  спинилась.  Курява  вляглась.
Прощальний  легіт  -  хвилями  на  воду.
Червона  кров  по  небу    розлилась
І  потекла.  До  заходу.  Чи  сходу...
[b]
[color="#ff0000"]Шкіц  ІІ  (незримо  присутній).  ОСТРОГ.  ДЗВОНИ[/b]
[/color]
...Тоді  я  був  ще  дуже  молодим  –  
Впивався  сонцем  і  сміявся  дзвінко,  –  
Коли  її  у  мій  просторий  дім
Нежданно  привела  одна  чужинка.
Була  тяжба  в  її  скупих  речах.
Ввійшла  -  й  одразу  впала  на  коліна
(Тавро,  як  чорна  хустка,  на  плечах):
"Прийми  її.  Вона  -  твоя  дитина".
Я  зашарівся.  "Доня?  Доню...  Дон!"  –  
Мов  задзвонили  дзвоники  сріблясті.
Моя  дитина  –  це  таки  не  сон.
Моє  маленьке  –  і  найбільше  –  щастя.
О,  мій  великий  –  і  найменший  –  гріх,
Освячений  небесними  отцями!
Якщо  життя  –  розлущений  горіх,
Нехай  зачепить  землю  корінцями.
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон!
Росте  трава  з  порепаного  тіла.
Ув  інший  світ  пройшла  без  перепон
Моя  дитина.  Кажуть,  відлетіла.
Чи  бачиш  звідти?  Тато  вже  старий.
Заклякли  руки  і  робить  не  годні.
Вже  й  трохи  змерз.  Течуть  йому  з-під  вій
Дві  сиві  річки  –  дві  сльози  холодні.
Коли  на  серці  чорно  від  ворон,
А  небом  кружеляють  хмари  білі,
Я  часом  кличу  знову:  "Доню!  Дон!..
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі"...

[color="#ff0000"][b]Шкіц  ІІІ.  РОЗП'ЯТТЯ  НАД  СТОЛОМ[/b]
[/color]
Цей  довгий  дощ  болючий,  наче  сповідь
В  чиїхось  ще  не  скоєних  гріхах,
Іде  в  душі,  затоплює,  мов  повінь,
Заплутується,  б'ється  у  думках.
Очей  віконця  -  в  сірім  павутинні.
В  куточку  серця  ще  жевріє  Бог.
...  На  березі  прадавньої  Горині
Свої  вогні  запалює  Острог
В  холоднім  замку  і  халупах  чорних,
І  мовчки  зирить  з-під  кошлатих  брів,
Як  труться  долі  у  життєвих  жорнах,
Як  день  згорає  чи  й  уже  згорів.
У  цім  полоні,  начебто  на  волі,
Мовчать  святі  –    зі  стінами  злились.
Летять  за  хмари  змучені  тополі
І  розбивають  скам'янілу  вись.
Яка  брудна,  яка  холодна  хата  -
Розсипані  уламочки  душі.
Під  церквою  безкрилі  янголята
Вмирають  на  промоклім  спориші.
А  ти  у  жмені  маєш  трохи  неба,
У  другій  –  мить,  лише  єдину  мить.
Устань  з  колін.  Молитися  не  треба.
А  Бог...  Він  є.  Він  просто  зараз  спить.
Не  плач:  сльозами  моря  не  напоїш,
Не  захистиш  таврованих  птахів.
Цей  довгий  дощ...  І  перед  ним  не  встоїш.
Бо  стільки  ще  нескоєних  гріхів.

[color="#ff0000"][b]Шкіц  ІV.  ТІНЬ[/b]
[/color]
"...Я  так  втомилась!  Ллються  коси  з  пліч,
А  я  не  в  силі  їх  спинить  руками.
Сей  камінь  сірий,  стіни  –    віч-на-віч,
Хвилини,  що  отут  стають  роками.
О,  Боже  мій,  яка  вже  я  стара...
Годочків  тих  –  немов  піску  в  Горині.
До  Тебе,  Боже,  йти  мені  пора.
Збиралась  вчора  я.  Збираюсь  нині.
От  тільки  коси...  Мамо,  заплетіть.
Допоможіть,  матусенько  Беато.
Як  важко  жити!..  Чом  так  важко  жить?  
Добраніч,  мамо.  Я  лягаю  спати.
Я  так  втомилась.  Серце,  ніби  хрест,
Невпинно  у  терпінні  кам'яніє.
Недобра  доле,  твій  безжальний  перст
Мене  позбавив  крихітки  надії.
Як  річка,  що  виходить  з  берегів,
Русло  єдине  я  собі  шукала.
Старенький  клен  востаннє  облетів,
І  я,  безсила,  клену  в  ноги  впала.
О,  Боже  мій,  яка  я  молода...
Чого  ж  весна  завчасно  пожовтіла?
Сльоза  застигла,  мов  гірська  слюда.
Невже  колись  я  плакати  уміла?
А  ця  пожежа...  Як  мені  болить!..
Хіба  людині  може  так  боліти?..
Палає  час.  Не  встигну  загасить.
Я  ще  жива.  Я  ще  хотіла  жити"...

[color="#ff0000"][b]Шкіц  V.  РАМА.
[/b][/color]
І  буде  так:  закриються  уста,
Останні  фарби  одкровення  зблиснуть,  –    
За  знаком  королівського  перста
Мою  картину  в  гарну  раму  втиснуть.
...  А  що  король?  Король  собі  –    і  все.
Усенький  шлях  –  від  столу  і  до  трону  –  
Король  високо  голову  несе,
Щоб  не  згубить,  бува,  свою  корону.
У  нього  під  короною  –  думки,
Затягнуті  у  вузол,  щоб  їм  трясця!
Король  розумний,  добрий!  Він  такий!  –  
Роти  щербаті  плямкають  від  щастя.
Предовгі  руки  ловлять  кожен  знак.
Маленькі  очі  бігають,  як  миші.
Не  чути  навіть  гавкання  собак
У  цій  нестерпній,  цій  проклятій  тиші!
А  що?  Вклонюся!  Зуби  цокотять
Од  радості...  Чи  холоду?  Чи  страму?
Напевно,  кинусь  руки  цілувать:
Король  мені  пожалували  раму!
Сплетіння  прямокутників,  кругів,
Щоб  це  життя  перетворить  у  нежить.
Я  вийду  з  рамок,  наче  з  берегів,
І  буду  говорити,  як  належить!
Вже  досить  є  з  народження  німих,
Чиїм  рукам  завжди  потрібні  пута.
А  королі?  У  нас  шукають  їх.
Щоб  не  боліла  спина  розігнута.

[color="#ff0000"][b]  Шкіц  VІ.  ЗАПОВІТ
[/b][/color]
"  Я  не  слабка,  не  зломлена,  о  ні!
Ще  б'ється  сила  у  моєму  слові.
Я  ще  горю  в  шаленому  вогні
Життя,  надії,  віри  і  любові.
Я  знаю  те,  що  зло  –    порожній  плід,
Що  воля  –  не  повинність,  а  потреба.
Я  залишаю  людям  заповіт,
В  якому  стільки  сонячного  неба.
Я  залишаю  людям  заповіт.
Ви  чуєте:  земля  весною  дише.
Колись,  напевно,  цей  упертий  світ
Ще  стане  справедливим  і  мудрішим,
Небесне  возз'єднає  і  земне,
І  зійде  справжнє  сонце  в  краї  отчім.
Дарма,  що  все  коли-небудь  мине:
Я  залишусь  твоїм,  Остроже,  зодчим.
І  буде  в  Академії  світать.
І  зродять  серце  й  розум  дивні  вірші.
А  я  хотіла  вам  лише  сказать:
Ви  чуєте?..  Земля  весною  дише,
Весною  усміхається  до  вас,  –  
Голубоока,  барвами  розквітла.
Ідіть  разом  крізь  простір,  вічність,  час
Дорогою,  котра  веде  до  світла.


[color="#ff0000"][b]Шкіц  VІІ.  ВІКНО  НАВПРОТИ[/b]
[/color]
Тобі  кімната  стала  замала.
Ти  виросла  із  неї,  як  з  одежі.
До  себе  кличуть  піднебесні  вежі,
Повітряна  дзвіниця,  мов  зі  скла,
Виблискує...  Тут  янголи  ночують,
Рожеві  хмари  і  рожевий  сніг.
Заходь  сюди,  -  вони  тебе  не  чують
За  співом  сурм  архангельських  своїх.

...Все  відчинилось  –    ні  ключів,  ні  шпар,
Ні  шпор  для  коней  ані  їх,  крилатих.
Вікно  навпроти  –  без  гардин  і  штор.
На  те  воно  й  вікно,  щоб  спокушати.
За  ним  давно  нема  чужих  облич.
Не  в  хрест  –  у  хрестовину  вбито  цвяхом
Короткий  сон:  торкнися,  –    і  облиш.
Тобі  так  личить  знову  бути  птахом!
Тобі  кімната  стала  замала.
Твого  мовчання  більш  ніхто  не  слуха.
Була  сльоза  –  гаряча,  як  смола.
Була  в  садку  рожева  завірюха.
Прибігли  діти:  гай,  рожевий  сніг!
Такого  снігу  ще  ніхто  не  бачив!..
А  ув  очах  засніжених  твоїх
Вікно  навпроти  світиться  і  плаче.
Черкни  крилом  –  одразу  відчиню.
Рожеве  пір'я  упаде  за  ґрати...
В  тісній  кімнаті  (Боже,  що  чиню?)
Своє  пташа  також  учу  літати...
                                                                                         [color="#ff0000"][i]Луцьк,1999
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810377
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Валентина Малая

Українці люблять сало !

[b]ЧОМУ  УКРАЇНЦІ  ЛЮБЛЯТЬ  САЛО?[/b]

Для  українців  сало  є  не  лише  цінним  продуктом  харчування,  а  й  символом  національної  культури.  Витоки  такого  шанобливого  ставлення  до  сала  слід  шукати  в  історії  нашого  народу.

Здавна  на  території  України  вирощували  свиней  та  полювали  на  вепрів  і  диких  свиней.  У  Середньовіччі  тваринні  продукти  харчування  постачало  скотарство,  хоча  роль  мисливства  (особливо  ловів)  залишалась  на  той  час  ще  значною.  Яловичина,  баранина,  свинина,  м’ясо  курей,  качок  і  гусей  було  пересічною  їжею  давньоруського  населення.  «Руська  правда»  й  уставні  грамоти  часів  Київської  Русі  дають  нам  цінні  свідчення  про  широке  використання  м’яса  й  сала  свиней  з-поміж  інших  продуктів.  Як  свідчать  давньоруські  документи  і  археологічні  знахідки,  у  Середньовіччі  м’яса  їли  багато,  значно  більше,  ніж  у  пізніші  часи.
При  виборі  релігії  на  Русі  одним  з  аргументів  на  користь  християнства  було  те,  що  мусульманам  «передписується  “свинины  не  ясти,  вина  не  пити”.  Князеві  Володимиру  “…  се  ему  было  не  любо:  …  о  неядении  мясъ  свиныхъ  а  питьи  отинудь”»  («Повість  минулих  літ»,  986  р.).

Свинина,  сало  були  і  є  чудовим  харчовим  запасом  –  «готовизною»,  котрі  довго  зберігаються  в  сиросолоному  вигляді,  незалежно  від  навколишньої  температури.  Ще  в  Середньовіччі  розрізняли  сало  підшкірне  і  сало  нутряне  («утробне»),  а  також  лій  («лои»,  «лой»)  овечий,  баранячий  чи  козячий,  який,  імовірно,  топили  з  кропом  (або  насінням  кропу)  для  зменшення  специфічного  запаху.
У  Карпатах  вже  на  початку  ХVI  ст.  податкові  списки  подають  відомості  про  значну  кількість  свиней,  яких  тримали  селяни  галицької  частини  Гуцульщини.  Їх  приганяли  на  відгодівлю  горіхами  у  букові  ліси.  В  Україні  ХVІІІ-ХІХ  ст.  свиней  вирощували  сальних  і  м’яса  стали  споживати  менше.

На  відміну  від  західної  традиції  приготування  сала  (поляків,  зокрема)  українці  не  білували,  а  смалили  свиню  після  забою,  щоб  сало  лишилося  на  шкірці.
І  сьогодні  сало  переважно  не  коптять,  а  солять  та  найчастіше  зберігають  сирим.  Поряд  із  традиційними  способами  зберігання  солоного  сала  у  повоєнні  роки  з’явилися  й  нові  –  почали  закладати  засолене  сало  в  скляні  трьохлітрові  банки  і  закривати  герметично,  адже  сало  без  доступу  кисню  довше  зберігає  свою  свіжість.

Сало  й  сьогодні  використовується  не  лише  як  цінний  висококалорійний  продукт,  але  й  як  незамінний  харчовий  дорожній  запас,  що  не  псується  навіть  за  високої  температури  повітря.  Сало,  товчене  в  салотовці,  з  часником,  є  однією  з  найпопулярніших  приправ  до  борщу.  Споживають  його  й  сирим,  і  смаженим,  і  вареним,  і  печеним,  з  різноманітними  прянощами,  найчастіше  з  перцем,  часником  і  кмином.  Сире  солоне  сало  з  пряними  приправами  дуже  характерне  для  Волинського  Полісся.  Свіже  сало,  часник  (цибуля  чи  огірок)  і  хліб  завжди  були  найкращим  підвечірком  і  дорожнім  запасом.
Сучасні  дослідження  дієтологів,  біологів  і  медиків  спростували  усталену  думку  про  шкідливість  сала  і  показали,  що  помірне  його  вживання  корисне  навіть  для  хворих  на  шлунково-печінкові  розлади.  У  несмаженому  салі  міститься  арахідонова  кислота  (поліненасичені  жири),  яка  бере  участь  у  холестериновому  обміні,  знижуючи  рівень  холестерину  в  крові.  Встановлено  також,  що  цей  цінний  харчовий  продукт  зв’язує  і  виводить  з  організму  токсини,  тому  медиками  рекомендується  вживання  сала  (від  50  до  70  г.  на  день)  для  профілактики  виведення  радіонуклідів  у  екологічно  несприятливих  зонах.  У  народній  медицині  сало  використовують  при  зубних  болях,  роблять  обгортання  несолоним  уздором  (нутряне  сало)  від  кашлю,  при  захворюваннях  кінцівок  тощо.

Як  символ  української  кухні,  як  продукт  і  страва,  сало  й  сьогодні  посідає  досить  значне  місце  у  системі  кулінарних  цінностей  і  виступає  виразником  українського  характеру.  Про  це  свідчать  і  численні  фольклорні  приклади.

 Словесні  формули,  що  закріпилися  в  обрядовій  сфері,  повсякденні  (не  ритуальні)  пісні  зберегли  стереотип  уявлення  про  цей  продукт.  У  відомій  коломийці  співають  досі:
Намастила  губи  салом
Та  забула  втерти  –
Будуть  хлопці  цілувати
До  самої  смерті…

У  фондах  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім.  М.  Т.  Рильського  НАН  України  зібрано  безліч  приказок  і  прислів’їв  про  сало,  які  відображають  ставлення  до  нього  предмету  пересічного  українця:
Якби  мені  паном  бути,  то  я  б  сало  із  салом  їв;
Живу  добре  –  сало  їм,  на  салі  сплю,  салом  укриваюсь;
Коли  б  сало  крила  мало,  під  небесами  б  літало;
Кому  що,  а  цигану  сало;
Ні  сіло,  ні  впало,  дай,  бабо,  сала;
Так  го  полестив,  як  би  салом  помастив;
Якщо  вже  їсти  сало,  то  так,  щоб  і  по  бороді  текло.

Анекдоти  про  українця  і  сало  виразно  свідчать  про  знаковість  цього  продукту:
«Розмовляють  два  куми:
—  Куме  Петре,  чи  чули  ви,  що  сало  спричиняє  склероз?
—  Ні,  куме  Миколо,  не  чув.  Але  ж  я  по  собі  знаю,  що  як  тільки  я  вранці  поснідаю  салом,  то  на  цілий  день  забуваю  про  їжу!»;

В  українській  народній  харчовій  системі  життєзабезпечення  сало  здавна  виступає  ознакою  добробуту.  Безумовно,  в  минулому  й  позаминулому  століттях  значення  сала  як  продукту  висококалорійного  та  поживного  було  значно  вищим.  Дефіцит  тваринних  білкових  продуктів  постійно  компенсувався  споживанням  сала  і  страв  із  нього.  Пізніше,  навіть  коли  споживчий  харчовий  баланс  білків,  жирів  і  вуглеводів  у  народному  харчуванні  значно  оптимізувався,  сало  залишилося  символом  ситості.  Слід  зауважити,  що  нині,  коли  значна  частина  населення  України  живе  на  межі  бідності,  сало  знову  отримало  свій  давній  статус.  
Не  можна  сказати,  що  споживання  свинячого  сала  є  характерним  лише  для  українців.  Його  охоче  вживають  поляки,  угорці,  німці,  білоруси  та  інші  народи,  але  в  різних  етнографічних  середовищах  ті  самі  речі  отримують  різний  знаковий  статус.  Для  українців  сало  стало  символом  не  лише  української  кухні,  а  й  українського  способу  життя.

/Лідія  Артюх  кандидат  історичних  наук.  Український  етнографічний  центр./

***
[b]S.Nemo[/b],  27.01.2016  -  13:11
 Як  історик  дозволю  собі  внести  свою  лепту.
 Сало  -  стратегічний  продукт  для  українського  народу.  Саме  воно  давало  можливість  вижити  в  суворих  природніх  умовах.  Але  найцікавіше,  що  свинина  -  єдиний  продукт  тваринного  походження,  який  залишався  в  українців  після  татарських  набігів.  Татари  і  турки,  як  мусульмани  не  вживають  свинину,  тому  свині  не  мали  для  них  жодної  цінності.  А  українців  рятували  від  голодної  зими...
***
[b]yaguarondi[/b],  27.01.2016  -  16:15
   
 Не  можу  промовчати(як  шанувальниця  сала):  ходять  в  інтернеті  такі  чутки,  що  в  жирових  тканинах  жири  зберігаються  у  вигляді  тригліцеридів  -  гліцерину,  з'єднаного  з  трьома  залишками  жирних  кислот.  Сало  переважно  складається  із  молекул  такої  форми:/  подивіться  в  коментах  картинку  /  Тобто  молекули,  що  складають  сало,  переважно  схожі  на  герб  України    
 Ну  і  на  додаток:/  картинки  в  коментах  подивіться  обов'язково!/
***
В  І  К  І  П  Е  Д  І  Я
Сало  вживають  як  самостійну  їжу,  головним  чином,  в  сирому,  запеченому  вигляді,  у  вигляді  шкварок  або  у  вигляді  різної  приправи  і  жирової  основи  різних  страв.  Така  увага  до  свинини  поріднює  українську  кухню  з  кухнями  західних  слов'ян  і  угорців  та  білорусів.  Сало  їдять  не  тільки  сире,  солоне,  варене,  копчене  і  смажене,  на  ньому  не  тільки  готують,  але  ним  шпигують  інше  м'ясо,  де  сало  відсутнє.  Сало  також  використовують  для  засмажування  чи  затовкування  рідких  страв:  борщів,  капусняків,  юшок.  
Його  використовують  навіть  у  солодких  стравах,  поєднуючи  з  цукром  або  патокою.

Сало  було  одним  з  найважливіших  продуктів  тривалого  зберігання,  а  також  таким,  який  вживався  у  подорожах  та  під  час  обіду  у  робочий  день  як  джерело  енергії  -  хліба,  сала  та  цибулини  було  досить  для  цілого  дня  важкої  праці.
*********************************
*********************************

В.М.

[b]Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало
Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!
Популярне  воно,факт!    І    смачне  й    поживне,так!!!
Це  приправа  до  борщу!!  Їж  ,смакуй,аж  досхочу!!

Споживай  сирим,вареним  і  смаженим,і  печеним!
З  перцем,кмином,часником,із  яйцем  і  огірком!
Та    корисне  для  людини,бо  виводить  всі  токсини.
Прибирає  зубний  біль,навіть  зменшує  кашіль.

Робить  теплими  кінцівки  і  у  хлопа,і  у  дівки!
Дуже  довго  не  псується,від  свиней    воно  береться!
Це  смачна  готовизна,й  за  кордоном  його  «зна»
Історична  то  є  страва  і  скоринка  золотава.

Їжте  сало  і  шануйте    ,і  любіть  його  й  смакуйте!!
Бо    Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!!
Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало!
Натуральний  це  продукт!Продаю!Розставте  руки![/b]
27.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 17.10.2018


НАДЕЖДА М.

На перепутті двох доріг

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KuJpiVb0HVY[/youtube]

На  перепутті  двох  доріг,
Зустрілись  літо  й  осінь.
В  цей  час  далеко  падав  сніг.
Невже  хотів    наврочить?

Одна  пора,  що  відцвіла,
Вже  вмилася  росою,
Друга  -  ,  що  тільки-но  прийшла,
Пролилася  сльозою.

Ну  що  сказать  одній  другій,
Що  часом  буде  важко?
Зроби  тихіше  буревій,
Створи  осінню  казку.

Не  нищ  красу  усю  з  плеча.
Постій  і  озирнися.
На  все  хай  хисту  вистача,
Душею  ніжною  торкнися.

Ти  часто  плачеш,  бачу  я.
Невже  буває  жалко?
То  ж  не  проста  твоя  душа...
Тепер  ти  тут  хазяйка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810223
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!

Під  сонцем  яскравим  час  плине,  спливає.
Моя  Україна  цвіте,  розцвітає.
Тут  пісня  весела  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  стрічки  червоні  калина  вплітає.
І  хвиля  Дніпрова  із  берегом  грає.
Тут  посмішка  щира  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  слава  козацька  живе-процвітає.
І  старших  шанують,про  це  кожен  знає.
То  ж  слово  ласкаве  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Денисова Елена

Лисичка на базарі

На  базар  прийшла  Лисичка,  
Щоб  купити  черевички.  
Довго  ходить  по  рядах.  
Там  товарів:  ох  і  ах!..  
Ось,  Ведмідь  купляє  мед,  
А  Вовчиця  —  теплий  плед,  
Заєць  —  донечці  буквар,  
Муха  —  срібний  самовар,  
Барсучиха  —  нитки  й  спиці,  
Щоб  зв'язати  рукавиці...  
Всі  радіють,  наче  свято!  
А  товарів  так  багато:  
Посуд,  одяг,  килими,  
Он  —  санчата  для  зими,  
Ось  —  тканини  для  шиття...  
"Де  ж,  нарешті,  те  взуття?  
Де  мені  знайти  дрібничку:  
Невеличкі  черевички?"  

Раптом,  десь  у  закутку,  
Чує  пісеньку  дзвінку:  
"Чобітки  та  черевички,  
Ви  підходьте  до  крамнички,  
Всіх  узуємо  звірят:  
І  великих,  і  малят!"  
А  хазяїн  —  Півень-швець  —  
Молодецький  продавець!  
Наша  Лисонька  зраділа:  
"О,  нарешті  буде  діло!"  
Півню  грошики  дала,  
Черевички  узяла  
І  собі,  й  маленькій  доні:  
Будуть  модні  в  цім  сезоні!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810063
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ніна Незламна

ЗІ СВЯТОМ ПОКРОВИ!

Ой  прийшла  Покрова,  вся  травичка  кволо
Голівку  схилила,  на  деревах  голо…
Застелила  землю  листячком  багровим
Покривалом  теплим  й  різнокольоровим
Готуйтесь  дівчата,  до  гулянь    весільних
 Приєднуйтесь  люди  до  святкувань  спільних.
Засіки  всі  повні,    вродила  пшениця
На  Свято  Покрови  хай  чиста  водиця
Покропить  довкола,  іще  й  військо  наше
Щоб  жилося  вільно  й  набагато  краще.
 Стоять  на  сторожі,  козаки  вкраїнські
Відчайдушні  й  горді,  мужні  й  непохитні
Хай  всміхнеться  доля,  війна  закінчиться
Хай  у  чистім  полі  жито  золотиться.
Поможи    в  покрову  катів  відігнати
Щоби  ясне  сонце,  не  плакала  мати
З    вдячністю  вклонімось,  ми  перед  тобою...
Укрий  від  ворогів!  Захисти  собою!
О  Богородице!  Хай  дзвенять  дзвіниці
Тебе  прославляймо  у  щирій  молитві
Хай  станеться  чудо    у  божій  благодаті
І  заживе  людство  в  радості  і  щасті!

Шановні  друзі  вітаю  всіх  зі  святом  Покрови!

Та  Днем  захисника  України!

МИРУ,  ДОБРА,  РАДОСТІ,  ДОСТАТКУ  І  ЩАСТЯ  ВАМ!

                                                                                                         13.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809848
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Ганна Верес

Боронять землю від орди (Слова для пісні) .

Де  вітри  гудуть  в  Донецькім  полі,
Верби  гнуться  низько  до  води,
Там  боронить  Україна  волю
Від  чужої  чорної  орди.

То  не  біла  чаєчка  кигиче
І  крилом  водицю  дістає,
То  матуся  сина  долю  кличе:
«Урятуй  в  бою  дитя  моє!»

То  не  срібло  –  вранішня  росиця
Заіскрилась  в  сонній  осоці  –
То  сльоза  солона  удовиці
Покотилась  по  її  щоці.

Не  вітри  в  далекім  полі  свищуть,
Нагинають  верби  до  води…
Матері,  сини  і  удовиці
Вже  боронять  землю  від  орди.
17.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809813
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


dovgiy

Я ПІДУ…

Я  піду…  та  залишу  вікно  після  себе,
Щоб  заглядало  сонце  крізь  нього  для  тебе
І  з  ласкавим  теплом  усміхалось  привітно
Як  і  я  посміхався  до  тебе,  тендітна.

Я  піду…  та  залишу  дощі  на  подвір’ї,
Щоб  в  калюжах  купались  яскраві  сузір’я
І  від  того  щоб  були  просвітлені  ночі
Бо  так  сяяли  в  них  зачаровані  очі.

Я  піду…  та  залишу  з  хмаринками  вітер,
Щоб  росинки  сльозинок  зі  щік  твоїх  витер
Якщо  ти,  незрівняна,  мене  пригадаєш
В  мить  весняну  нову,  де  мене  вже  немає.

Я  піду…  та  залишу  відчинені  двері,
На  столі  –  грубий  стос  із  книжок  і  паперів
У  яких  кожним  словом  я  славив  кохання
Лиш  до  тебе,  єдина,  зоря  моя  рання!

Я  піду…  та  залишу  по  собі  відлуння
У  якому  ти  будеш  кохана  і  юна,
Щоб  могла  усім  єством  щоденно  відчути:
Що  то  є  моїм  подихом,  спрагою  бути.

Я  піду…  та  залишу  по  собі  на  згадку,
В  наші  спільні  літа  перекинуту  кладку.
По  якій  ти  пройдеш  через  хлані  й  безодні
Із  безсонних  ночей  де  лиш  стіни  холодні.

Я  піду…  та  назавжди  іще  не  прощаюсь.
Я  із  тих  журавлів,  що  назад  повертають.
Я  із  тих  диваків,  хто  народиться  жити
Аби  в  тому  житті  лиш  єдину  любити!

І  любити  не  так  як  усі  пересічні,
А  з  напруженням  серця  де  ревнощі  вічні;
Де  стрічаєш  кохану  як  видиво  Боже;
Де  без  дотику  рук  дня  прожити  не  можеш!  

12.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809777
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  що  все-таки  світила.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя,  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть  -  не  з  важливих  ти  світил  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Волинянка

Мій день.

Я  прокидася  з  вдячністю,
Вмиваюсь  надією,
Вклоняюся  вірності,
Снідаю  мрією.

Вбираюся  в  щастя,
Макіяж  -  з  любові.
Одягну  на  зап'ястя  
Браслети  любові.

Винесу  сміття,
Яке  заважає,
Горя  лахміття,  
Що  не  минає.

Викину  заздрість,
Брехню,  лицемірство,
Нахабство  і  тупість,
Злобу,  насильство.

Вдягну  рукавички
Із  допомоги.
Мої  черевички.
Топчуть  рідні  дороги.

У  мову  свою
Вплету  милосердя.
Хвилину  святу  
Не  згублю  спересердя.

Бо  кожна  людина,
Яку  я  зустріну,
Частина  родини,
Що  зветься  Вкраїна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809670
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 11.10.2018


Richter

У озері місяць купався

У  озері  місяць  купався,
тихцем  з-за  кущів  виглядав,
під  берегом  потайки  крався  –
кохану  у  лозах  шукав.

Зоря  ж  молода  заблукала
в  холодній  осінній  імлі,
а  потім  між  трави  упала
й  розтанула  у  ковилі.

Не  стало  їй  сил  споглядати,
як  з  іншими  легінь  кружляв,
сумуючи  тихо  зітхати,
Чумацький  торуючи  шлях.

Коханих  любіть  і  шануйте,
всміхатися  зайве  другим,
стосунків  крихких  не  руйнуйте,
бо  щастя  розтане  як  дим…

У  озері  місяць  купався,
тихцем  в  очерет  зазирав,
під  берегом  в  розпачі  крався,
та  пізно  –  себе  покарав!

10.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809523
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Ольга Калина

Екскурсія селом

Я  пройдусь  по  селу    спозаранку
І  вдихну  цей  п'янкий  аромат.  
Мені  радо  так  йти  на  світанку,
Бо  прокладено    новий    асфальт.  

Де  на  Панськім  ставочку  водиця  
Поспішає    біжить  в  Котлован
І  поважно    тут  плаває  птиця,
Застеляє  все  плесо  туман.  

Ось  у  цих  двох  чудових    ставочках
Гусям  так,  як  у  Бога  в  Раю.
Часто  ніжаться  скраю  в  пісочку
І  гелгочуть  все  пісню  свою.  

Перший  промінь  торкнувся  верхівок  
І  на  небі  вже  сонце  зійшло.
Показалось  багато  домівок  -
Тут  розкинулось  Старе  село.

В  нас  цей  пагорб  –  життєва  колиска.
Тут      початку  снує      джерело,  
Бо    Андрій    і  брат  Яшка      колись    ще
Заснували    прекрасне    село.

Я  пройдусь  по  дорозі  -    по  колу,
Омину  я  Караків  куток:
Заведе  та  стежина  у  Вила,
Коли  спустишся  ти  на  місток.  

Там  у  Вилах  -  велика  безодня,  
Старі  люди  про  те  гомонять,
Але  звідти    і  ще  до  сьогодні
Витікає  струмок  в  Гнилоп'ять.

Він  у  Вільхах    тече      безупинно,
Із  Загреблі    хлюпоче    вода,
Ще  ставочок  створився  в  долині,  
Який  зветься  -  Широка  руда.  

Поверну  краще  я  в  Молодіжну,  
В  ній  будинки  нові  височать.
Сподівались,  що    скоро  так  ніжно,  
Голосочки  дітей    зазвучать.  
 
А  по  ній  я  піду  у  Садову,
Яка  носить  ім'я  Ящука.
Ми  про  нього  згадаємо  знову  -
Його  вбила  гібридна  війна.  

Все  життя  він  любив  Україну,
Один  з  перших  пішов  на  Майдан
І  загинув    за  неньку  Вітчизну,
Щоб  позбутись  московських  кайдан.

В  нас  ця  вулиця  сама  найдовша  
І  виводить  вона  за  село.
На  Колгосп  я  поверну  -  тут  ближче  -
Вирувало    у  ньому  й    гуло:  

Були  коні,  корови  і  свині  -
Найбагатший  в  районі  радгосп.
Тільки  все    те  поділось,    бо  нині
Забуваємо    слово  «колгосп».    

Хмільників  в  нас  було  так  багато,
Працювали  тут  люди    села,
Та  занедбано  стало,  віджито,
Вже  й  шпалери  в  помині  нема.

Лиш  снується  розбита  дорога  
Й  одиноко  стоять  Ясени,
А  на  серці  щемить  в  нас  тривога,  
Бо  сумуєм    за  хмелем    і  ми.

Вкрились  смутком  розбиті  будівлі,  
Які  продані  за  копійки.
Лише  вітер  руйнує  покрівлі,  
Відновити    -  потрібно  роки.

Коцюбинського  вулиця  пишна  
І  впирається  прямо  у  Клин,  
А  які  тут  посаджено  вишні  
Серед  цвіту  квіток  і  малин.  

Я  дійду  ось  сюди  до  розвилки,  
Де  збігаються  кілька  доріг,
А  край    копанки    сині  фіалки  
Простелилися  прямо  до  ніг.  

 Тут  дві  вулиці  разом  виходять  –
 Ім’я  носять    Героїв    синів,
Що  загинули    влітку  на  Сході
В  цій  гібридній    проклятій    війні.  

На  одній  жив  Василь  Малянівський,
В  час  непростий    став    у  війську  служить,
Залишивши  поріг  свій  батьківський,
Мав  від  ворога  нас  захистить.  

А  на  другій  Сергій  народився  –
Коренівського  вулиця      ця.      
Він  назавжди  тут  жить  залишився,
Поряд    мама,    бабуся,    рідня.  

Всяк  в  селі  в  нас  шанує  героїв.
Пам'ятатимем  їх    крізь  роки.
Не  жаліли  життя,  йшли  до  бою.
Не    забудуть    про  них  земляки.  

Ще  здалеку  у  центрі    ми  бачим
Майорить  жовто-синій  наш  стяг,
Бо  це  символ  здобутків    козачих
І  він  кличе  до  нових  звитяг.  

Тут    у  центрі  стоїть  Сільська  рада,  
Що  рішає  питання  села.  
В  нас  згуртована,  дружна    громада
І  завжди    одним  цілим  була.  

Є  в  нас  школа,    дитячий  садочок,  
Де  навчаються  дітки  й  ростуть,
А  коли    всі    вони  підростають,
 То  по  книги  й  до  клубу  ідуть.
   
Тут  у  центрі  в  нас  є  магазини,  
Разом  з  ними  стоїть  кафе-бар,  
Де  справляють  хрестини  й  родини..
В  вихідні    ходим  ми  на  базар.  

«Щедра  нива»  тут  офіс  відкрила,
В  нас  і  ФАП  тут  працює  щодня.
Андріяшівка  всім  нам  так  мила  -
Між  собою  ми  -  дружна  рідня.    

Ми  пробіглися  з  вами  сьогодні
Навкруги  і  по  центру  села.
Я,  надіюсь,  зі    мною  ви  згодні  -
Ненудною    дорога  була.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809500
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Владимир Зозуля

Вальс опадающих листьев

[i]Кажется,  шли  наугад,
Лишь  бы  куда-то  идти…
Но  осенил  листопад  –
Сверху,  с  боков,  впереди…  

И  не  понять  мне  никак,
Что  привело  нас  сюда,
В  этот  покинутый  парк…
В  танец  сухого  листа…  [/i]

Ветра  негромкое:  "бис-сс"…
И  зачаровано  длясь,
Падая,  кружится  лист,
Снова  взлетает,  кружась.

Льётся  прощальный  мотив.
Раз-два-три,  раз-два-три,  раз…
Ритм,  отбивая  в  груди,
Слышится  осени  вальс...

Кружится  вечный  миньон.
Светят  в  аллеях  огни.
Мы  в  этом  парке  вдвоём.
Мы  в  целом  мире  одни.

Рядом,  как  гроздь  и  лоза.
Вместе,  как  свет  и  огонь.
Близко  –  глазами  в  глаза.
Нежно  –  ладонью  в  ладонь.

Раз-два-три,  раз-два-три…  ах!
Нас  закружил  и  несёт
Ветра  осеннего  взмах,
Чувства  последнего  взлёт.

Явно  и  словно  во  сне.
Тихо,  но  будто  в  распев.
Чудится  что-то  во  мне...
Слышится  нечто  в  тебе…

Кружится  чувств  наших  вальс.
Легкий  и  светлый,  как  пух.
Неразличимый  на  глаз.
Неощутимый  на  слух.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809403
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Олена Ковбасюк

Дивляться на мене диво-оченята

Дивляться  на  мене  диво-оченята,  
А  у  них,  як  завжди,  тисячі  питань!  
А  які  ж  маленькі  в  тебе  рученята!..  
Для  яких,  звичайно,  тисячі  завдань!  
Знову  будувати,    знову  руйнувати
З  кубиків    будинки  для  твоїх  зайців.  
"Рано  ще,    мамусю,    нам  відпочивати!"  -  
Ти  б  сказав  напевно,    якби  тільки  вмів.
Все  тобі  потрібно,    все  тобі  цікаво,  
Мов  Колумб  маленький  робиш  відкриття,  
І  життя  не  було  ще  таким  яскравим,  
Ти  мого  сердечка  диво-відбиття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762406
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 08.10.2018


Світлана Моренець

У віршах – стогін й спів душі


Я  тільки  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
і  страх,  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  рані  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Тамара Шкіндер

***

Допоможіть!  Допоможіть!  Допоможіть...
І  серце  рветься  болем  на  частини.
Гуляє  розпач  по  соцмережі.
Торує  горем  встелені  стежини.

А  сум  з  очей  у  небо,  як  стріла.
Та  у  душі  обпалена  руїна.
Чи  то  так  насміялась  доля  зла.
У  злиднях  потопає  Україна.

Мов  гострий  меч,  що  все  життя  підтяв  -
Цей  материнський  відчай  і  благання.
Щоб  повернуть  дитину  до  життя,
Уже  сорочку  віддано  останню.

А  в  час  оцей  ,  коли  важка  біда
Лягла  тавром  на  лицях  посірілих...
Жирує  на  безвиході  орда
І  ніжиться  на  кіпрі  та  Мальдівах.

Скажіть,  чи  в  зла  людського  є  межа?
Чи  то  не  люди,  а  подоба  схожа?
Гуляє  розпач  по  соцмережах
З  надією  лише  на  волю  Божу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809299
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Надія Башинська

ВЖЕ ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ…

Вже  відлітають  журавлі...
Ясніє  осінь  на  дворі.
Засумувала,  глянь,  берізонька
                                                     зелена.

         Знов  осінь  золотим  крилом
                   змахнула  над  моїм  вікном
                           листком  із  клена.

Згадала,  як  ти  вперший    раз,
немов  школяр  у  перший  клас,
з  букетом  пишних  троянд
                                         прийшов  до  мене.

           А  осінь  золотим  крилом
                   змахнула  над  моїм  вікном
                           листком  із  клена.

Вже  стільки  літ,  вже  стільки  зим
я  є  твоя,  а  ти  -  моїм.
Щоб  ми  були  з  тобою  вдвох,
                       так,  видно,  треба.    

           Нам  осінь  золотим  крилом
                   змахнула  знову  над  вікном
                           листком  із  клена...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809250
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


росава

* * *

*  *  Т*  
Темна  ніч.Все  спить
навколо.Та  в  цьому  сні
життя  чути.

*  *  *  
Цвітуть  троянди
(  неописати!)  біля  
пустої  хати.

*  *  *  
..і  чорним  вусом
тягнуться  вгору  дими.
Підморозило...

*  *  *  
Повернулися  
знову  домашні  завдання.
Внучка  приносить.

*  *  *  
Лагідне  море.
Пісок  .Та  прмайнуло:
"Як    там  ,вдома?"

*  *  *
І  стерся  напис
на  асфальті.Але  життя
продовжується...
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809154
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Крилата

Вчитель

Хто  любить,  як    небо  вдягає    блакить,
Як  сонце  планету  лоскоче,  
Як  хмарка  пливе,  як  веселка  висить,
Як  дощик  у  шибку  стукоче,

Як  марево  сіре  окутує  ліс,
Як  сад  угинається  плодом,
Як  ніч  накидає  у  зоряний  віз
Сни-мрії    й  везе  небозводом,  

Як  пташка  співа  за  вікном  на  зорі,
Як  вітер  вигойдує  вітку,
Танцює  сніжок  у  зимовій  порі,  
Народжує  пуп’янок  квітку.

Хто  любить  науки  і  знань    дивовиж,
Дитячий  запал  і  знемогу,
Той  вчителем  може  назватися  лиш,  
Наставником,  посланцем  Бога.    

Дивовиж  –  дивовижа.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808863
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Галина Яцків

Моїй учительці

Гріє  душу  Твоя  доброта,
Хоч  із  холодом  грається  осінь.
Моя  вчителько,  зоре  свята,
Не  вплітай  літо  бабине  в  коси.

Я  таких  більше  днів  золотих
Не  зустріну  вже,  мабуть,  ніколи,
Як  отих,  що  малесенькі  ми  
Проживали  з  Тобою  у  школі.

Ти  нам  матір'ю  всюди  була́.
І  залишилась  нею  наза́вжди!
Бо  лиш  школою  й  нами  жила́.
Хто  ж  Тебе  нині  в  тузі  розрадить?

Знаю  я:  Ти  сидиш  при  вікні
І  чекаєш  жаданої  звістки...
Чую  голос  я  Твій,  бачу  в  сні:
На  подвір'ї  стоїш  біля  хвіртки.

Я  щаслива,  що  віра  жила́
В  моїм  серці  в  години  лукаві.
Це  тому,  що  Ти  поряд  була́
І  голубила  словом  ласкавим.

Гріє  душу  твоя  доброта,
Їй  ніколи  вже  не  обміліти.
І  не  скаже  ніхто,  що  душа-сирота,
Бо  в  ній  теплиться  слово  "Учитель".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808996
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


majra

На зеленому фоні

На  зеленому  фоні  золоті  диво-коні,
Для  Прекрасної  Дами  виторовують  путь.
Осінь  брами  відкрила,  і  рожеві  вітрила
На  черешнях  розкішних  в  даль  блакитну  пливуть!

Холодком  віють  ночі  і  каштанові  очі
Так  заплакано  сяють  у  сріблястій  росі.
Щось  магічне  й  пророче  вітер  в  кронах  шепоче,
І  весь  світ  завмирає  в  первозданній  красі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808987
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Надія Башинська

ОСІНЬ НЕ ПЛАЧЕ…

Осінь  не  плаче...  А  хмари  збирає.
Землю  дощами  вона  поливає.
Щоб  проростали  всі  зерна  политі.
Варті  ж  бо  плоду  усі  працьовиті.

І  про  дерева  вона  теж  подбає.
Плаття  й  сорочки  для  них  вишиває.
Всіх  обійде    осінь,  всіх  обдарує.
Золотом  щедро  мережки  гаптує.

Візьме  на  себе  журбу  всю  й  тривоги.
Благословить  у  далекі  дороги.
Зронить  сльозу  гірку,  і  не  помітять.
Думають,  дощ...  бо  ж  дні  сонячно  світять.

Ой,  як  майстерно  все  розфарбувала!
Жодна  пора  ще  такого  не  мала.
Айстри  барвисті  цвітуть  і  жоржини.
І  пломеніє  рясний  кущ  калини.

В  серці  залишу  я  барв  цих  цвітіння.
Ясного  сонця  живе  в  них  проміння.
Їх  кольори  хай  нас  в  стужу  зігріють.
Як  за  вікном  срібні  віхоли  віють.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808994
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Оксиморон.

Оксиморон  (грецьк.  oxymoron  —  дотепна  нісенітниця,  від  oxys  —  гострий,  moras  —  безглуздий)  —  різновид  тропи,  що  полягає  у  сполученні  різко  контрастних,  протилежних  за  значенням  слів,  внаслідок  чого  утворюється  нова  смислова  якість,  несподіваний  експресивний  ефект  (світла  пітьма,  суха  вода,  крижаний  вогонь  тощо).  
О.  поєднує  протилежні  за  змістом,  контрастні  поняття,  які  спільно  дають  нове  уявлення.  З  погляду  мовознавства  оксиморон  є  різновидом  тропу,  найближчий  за  сутністю  до  метафори  і  гіперболи,  тобто  зміна  значення  або  навмисне  перебільшення.  Особливість  оксиморона  полягає  у  сполученні  різко  контрастних,  протилежних  за  значенням  слів,  внаслідок  чого  утворюється  нова  смислова  якість,  несподіваний  експресивний  ефект  («холодне  полум’я»,  «сухий  дощ»,  «крижана  посмішка»,  «депресивна  веселість»  тощо).

Принцип  семантичної  несумісності  між  іменником  та  прикметником  широко  використано  у  художній  літературі.  Наприклад,  В.  Стус  назвав  свою  збірку  “Веселий  цвинтар”.  

Водночас  О.  спостерігається  між  однорідними  присудками:

Люди  часто  живуть  після  смерті:  
Вріже  дуба,  а  ходить  і  їсть,  
Перепродує  мислі  підтерті  
У  завулках  тісних  передмість.  (В.  Симоненко)

та  між  означеннями  одного  й  того  ж  слова:  Т.  Шевченко:  

В  неволі  виріс  між  чужими,
І,  неоплаканий  своїми,
В  неволі,  плачучи,  умру,
І  все  з  собою  заберу  —
Малого  сліду  не  покину
На  нашій  славній  Україні,
На  нашій  —  не  своїй  землі.

У  деяких  поетів  оксиморонне  формулювання  розвивається  у  ліричний  сюжет,  перетворюється  на  стилетворчий  чинник:

Котилася,  як  кавун,  голова  з  гори,
як  кавун,  кривава  людська  голова.
Котилася  голова.
Ще  у  очах  тріпотіли
листя  папірці  зелені
і  стежка  намотувалася  стрічкою  під  ноги.
Ще  у  вухах  шурхотіло  колосся,
рипів  біля  колодязя  журавель,
гуділи  оси,
сміялася  дитина...
(В.  Голобородько).

Вживається  О.  й  у  розмовно-побутовому  (ходячий  труп,  страшенно  веселий),  у  публіцистичному  (запеклі  друзі;  вперед,  до  світлого  минулого  і  т.п.),  навіть  у  науковому  мовленні.

Оксюморон  і  парадокс  мають  ряд  спільних  ознак.  Оксюморон  може  лежати  в  основі  парадоксу.  Різниця  полягає  в  тому,  що  парадокс  часто  використовують  у  літературі,  щоб  дати  несподівані  висновки,  висловити  певну  ідею.  У  той  час  як  оксюморон  не  обов'язково  повинен  висловити  ідейне  переконання  чи  наштовхнути  на  висновок.  Парадокси,  зазвичай,  висловлюють  суперечливі  концепції,  натякаючи  на  більш  глибоку  істину.  Оксюморон  не  натякає  на  істину,  а  описує  прямо  предмет,  особу  чи  ситуацію.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808962
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Валентина Малая

ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ

[i][b][color="#000dff"]"Покликання  наше  —  навчати.
 (Це  хобі  —  писати  вірші).
 На  крила  дітей  піднімати,
 Бо  вчитель  —  це  скульптор  душі.
 Він  ласкою  мусить  зігріти,
 Добром  напоїти  серця,
 І  вірно,  безмежно  любити.
 Ось  вчительська  мудрість  уся."[/color][/i][/b]

[color="#6200ff"][i][b]/  першій  вчительці  своєї  онуки  Оніщенко  В.В.  присвячую  /

Першу  букву,крючечок,гачечок
Склад  і  слово  і  речень  віз…
І  загадки  природи  навколо,
На  уроці  нам  хто  приніс?

Мотивує  нас  до  навчання,
І  розкаже  нам  все,як  є
Перша  вчителька-друга  мама
Най  святиться  ім'я  твоє!

Ведете  нас  у  край  науки,
Ви-наш  перший  Дороговказ!
Підіймаємо  дружно  руки-
Наша  вчителька-вищий  клас!

Шлем  подяку  за  щире  серце,
За  любов  до  дітей  ,їх  справ!
Від  учительського  натхнення
Зміна  учнів  хай  підроста!

В  них  Ви  точно  вкладаєте  душу,
І  недоспані  ночі…Авже  ж!
Поклонитися  низько  я  мушу
І  подякам  немає  меж!!!
В.  Ма́ла  05.10.2018р.

***

[/b][/i][/color]

[i][b][color="#ff0000"]ВСІХ  ОСВІТЯН  ВІТАЮ  З  ДНЕМ  ВЧИТЕЛЯ!!!
ТВОРЧОГО  НЕВИЧЕРПНОГО  НАТХНЕННЯ!
ЗДОРОВ"Я!НОВИХ  ВІДКРИТТІВ!ЛЮБОВІ![/color]

[color="#0022ff"]"Учителем  не  кожен  може  бути,
 Не  кожне  серце  вміє  говорить...
 Учитель  лише  той,  хто  вміє  чути,
 Окрилити,  навчити  і  любить.
 Тендітну  душу  ласкою  зігріти
 І  добротою  ниву  засівать,
 Безмежно,  щиро  цілий  світ  любити
 І  дітям  усього  себе  віддать.

А  перший  учитель,  як  сонячна  казка.
 Як  чисте,  живе  джерело.
 До  діток  приходить  з  ним  радість  і  ласка
 І  мудрість  та  ніжне  тепло.
 Він  вперше  для  них  дивосвіт  відкриває,
 За  руку  веде  в  майбуття.
 І  вперше  у  дружбі  й  любові  єднає
 Та  робить  цікавим  життя."/автор  невідомий  /[/b]
[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808906
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Ольга Калина

Колискова

Люлі,  люлі,  малюки.  
Сплять  зайчата,    їжачки,
Сплять  ведмеді  і  лисиці,  
А  в  травиці  сплять  куниці.

Люлі,  люлі,    сини  й  доньки,
Під  щоку  кладіть  долоньки,
Оченята  закривайте,
Сон-дрімоту  зустрічайте.

Буде  вона  колихати  -  
Люлі,  люлі  в  теплій  хаті.
Засинайте  аж  до  ранку  -  
Сонце  прийде  на  світанку.

Прийде  в  хату  і  розбудить,
Ще  промінням  приголубить.  
Люлі,  люлі,  малюки,
Засинайте  залюбки.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808922
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Хоч осінь

Мозаїка  осіння  мерехтить  в  очах,
І  кожен  лист,  мов  поцілунок  жовтня,
А  сонце  розпустило  золотистий  чал,
І  час  все  перемелює,  мов  жорна.

Життя  іде,  не  відцвітає  восени,
Збагачує  його  прекрасне  поруч.
І  зв*язує  нас  вдвох  незрима  оку  нить,
Тепло  дарує  рідний  серцю  погляд.

Мозаїка  осіння  мерехтить  в  очах,
Несказані  слова  на  волю  рвуться.
І  разом  ми  в  полоні  неповторних  чар,
Хоч  осінь,  а  квітує  щастя  рута.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  творить  усе,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  
                           пустих,  
                                                   безкарних  
                                                                                 какофоній.[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 05.10.2018


СЕЛЮК

НАША ВЧИТЕЛЬКА

Вона  єдина  й  неповторна  
Найкраща  вчителька  моя…
Чарівна,  мудра  і  проворна
Вона  –  це  друг,  вона  своя.

Неначе  сонце  –  світить,  гріє,
Віддасть  усе,  що  є  в  душі.
Завжди  красива  –  не  старіє,
Любов  її  -  її  рушій.

Наша  красуне  темноока,
Твоя  любов  для  нас  свята.
Шляхи  дитячі,  як  потоки
Пішли  удаль  із  джерела.

Яка  була  у  класі  тиша,
Як  говорила  ти  про  те,
Що  у  душі  лежить  найглибше,
Для  всіх  в  житті  воно  святе.

Спасибі  люба,  що  навчила.
За  твоє  серце  золоте.
Нехай  здоров’я,  щастя,  сила
В  тобі  любов’ю  проросте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808835
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Ольга Калина

Сходила по світу немало

Сходила  по  світу  немало,  
Стоптала    багато    стежок
Аж  поки  свою  відшукала,
Де  вишні  цвітуть  і  бузок.

Завжди  до  схід    сонця  вставала,
Йшла  в  поле    де  стигнуть  жита.  
Дітей  я  до  праці  привчала
 Й  була    та  наука  проста:

Людей    навкруги    поважати
І  край  солов’їний  любить,
Родину    свою    шанувати
Та  в  світі  лиш  з  правдою  жить.  

Промчались    літа  золотії
І  сріблом  покрилось  чоло
Та  серце  моє  так  радіє,  
Життя    не  даремно  пройшло.  

Була  хоч    терниста  дорога  
Та  зможу  пишатися  я,
Бо  в  мене  вже  є  допомога  -
Це    діти  і  внуки    -  сім'я.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808797
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Ганна Верес

Не казка то – осіння суєта

Не  казка  то  –  осіння  заметіль
Рівненько  простелилася  під  ноги,
Листочки  і  багряні,  й  золоті
Ганяє  вітер  і  серед  дороги.

Не  казка  то  –  осінній  краєвид,
Де  золото  й  бурштин  в  одне  злилися,
В  віночки  з  верб  прибралися  стави,
Милуються  чарівним  падолистом.

Не  казка  то  –  осіння  суєта:
Останні  айстри  забрели  в  букети,
Подекуди  й  бджола  іще  літа
Побіля  мальв,  що  голі,  мов  скелети.

Не  казка  то  –  осінній  хоровод,
Влаштований  сирим  північним  вітром,
Й  звучить  сумна  мелодія  з  тривог,
Та  слухати  її  потрібно  вміти.

А  коли  казку  вип’ють  цю  до  дна
Тумани  сиві  й  перша  прохолода,
Тоді  вона  дощами  зарида
Й  грибочків  припасе  у  нагороду.
25.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808747
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Надія Башинська

З ТОБОЮ МИ ЗАВЖДИ!

До  теплого  краю  птахи  відлітають.
Не  в'ють  там  гніздечок  вони  й  не  співають.

Бо  дома  гніздечко  рідненьке  чекає.
Тут  прутик  до  прутика...  пташка  звиває.

Своїх  пташеняток  у  ньому  виводить  
з  тих  пір,  як  по  небу  тут  сонечко  ходить.

А  хто  ж  без  землі  ти  своєї  у  світі?
І  служать,  людино,  кому  твої  діти?

І  нашого  роду  по  всьому  вже  світу.
А  вчить  же  нас  пташка  маленька  любити.

І  терном  цвітуть  вже  дороги  до  хати...
Та  ж  тут  чорнобривцям  дано  розцвітати!

За  тих  моє  серденько  щиро  радіє,
хто  сонячні  квіти  під  вікнами  сіє.

Візьму  й  у  садочку  сипну  ще  їх  жменьку  
за  себе  й  за  тих,  хто  забув  свою  неньку.

Я  знаю,  розправлять  вони  свої  брівці,
і  світ  заясніє...  Цвітуть  чорнобривці!

І  знов  усміхнеться  згорьована  ненька.
Ми  любим  тебе,  Україно,  рідненька!

З  тобою  ми  завжди...  і  з  вечора,  й  зрання.
Для  тих,  хто  руйнує  -  нема  виправдання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808504
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Сіроманка

Штрихи до портрета Чорної Княгині – Ельжбьєти Катаржини «Гальшки» Іллівни Острозької

[i](До  435-ліття  з  часу  смерті,  присвячуєтьс[/i]я)

[color="#ff0000"][b]Гальшка  Острозька[/b][/color],  ота  сама  славнозвісна  (і  сумнозвісна,  водночас!)  княгиня,  що  стала  в  майбутньому  засновницею  Острозької  Академії,  народилася  в  день  святої  Єлизавети,  тобто  19  листопада  1539  року.  В  офіційних  документах,  зокрема,  в  книгах  Литовської  метрики  вона  записана  під  ім'ям  [color="#ff0000"][b]«Ельжбьєти»  («Альжбьєти»,  можливо,  звідси  пішло  простонародне  «Гальшка»)[/b][/color].  Під  цим  ім'ям  вона  увійшла  в  україно-польську  історію.
Батько  Гальшки  Острозької  –  [b]Ілля  Острозький[/b],  старший  брат  Василя-Костянтина  Острозького,  мав  прихильне  ставлення  спадкоємця  пре-столу  Сигізмунда  ІІ  Августа  і  перебував  при  королівському  дворі.  При  дворі  Іллі  Острозькому  підібрали  дружину  –  красуню  Беату  Косьцєлєцку  (Костелецьку).  Беата  належала  до  одного  з  найзаможніших  і  найвпливовіших  родів  королівства,  проте  деякі  історики  вважають,  що  її  дійсне  походження  було  ще  вищим.  На  думку  багатьох  сучасників,  Сігізмунд  віддав  володарю  Волині  свою  власну  позашлюбну  доньку  від  довголітнього  зв'язку  з  Катаржиною  Тельничанкою.  З  Катаржиною  Сигізмунд  I  Старий  одружитись  не  міг,  тому  видав  Катаржину  за  коронного  підскарбія  Анджея  Косцелецького  і  Беата  була  його  невизнаною  дитиною.
[color="#ff0000"][b][i]Беата  Костелецька[/i][/b][/color]  й  справді  була  донькою  Катаржини  Тельничанки,  у  якої  був  з  королем  Сигізмундом  довголітній  зв'язок  і  троє  визнаних  дітей:  Ян,  Регіна  та  Катаржина.  Беата  до  числа  цих  визнаних  дітей  не  входила,  оскільки  народилася  далеко  пізніше,  коли  її  мати  давно  вже  була  одружена  з  Анджеєм  Косьцєлєцкім  (Костелецьким),  а  король  -  з  Барбарою  Запойяї,  попередницею  королеви  Бони.  Отож,  можемо  бути  більш  ніж  упевнені  півкоролівського  походження  Беати.
Доволі  дивно,  як  це  дівчина  з  таким  родоводом  стала  ще  й  улюбленицею  королеви  Бони.  Либонь,  королева,  і  сама  -  не  зразок  доброчесності,  поблажливо  дивилася  на  слабості  короля,  а  взагалі-то  була  "особою  отруйною  в  прямому  значенні  слова"  (герцогиню  міланську  підозрювали  в  причетності  до  смерті  її  невістки  -  другої  дружини  Сігізмунда  ІІ  Августа  Барбари  Радзивілл,  але  історики  не  знайшли  жодних  доказів  цих  підозр).
Чутки  про  нестрогість  звичаїв  королеви  базувалися  на  тій  обставині,  що  старша  дочка  Бони  і  Сигізмунда,  королівна  Ізабелла-Беата,  народилася  через  8  місяців  після  шлюбу.  (Цю  давню  плітку  не  завагався  повторити  Павло  Загребельний,  скоротивши  той  критичний  термін  до  6  місяців).
Шлюб  Ілля  Острозький  та  Беата  узяли  3  вересня  1538  року,  майже  відразу  ж  після  ще  більш  урочистого  одруження  королевича  Сигізмунда  і  його  першої  дружини  -  Єлизавети  Габсбургівни.На  честь  подвійної  урочистості  при  дворі  відбулися  бучні  святкування  і  турніри,  в  одному  з  них  князь  Ілля  виступив  як  супротивник  молодого  короля.  Зрештою,  після  свята  подружжя  Острозьких  від'їхало  у  свої  волинські  володіння  -  красуня  Беата  виглядала  щасливою  та  закоханою,  з'явилася  вже  й  надія  на  продовження  роду.
Але  спільне  життя  закінчилося  несподівано  швидко:  в  1539  році,  через  півроку  після  одруження,  здоровий  і  сильний  князь  Ілля  раптово  помер.  Ходили  глухі  чутки,  що  смерть  Іллі  Острозького  зовсім  не  була  природною,  а  спричинена  повільною  отрутою.  Але  як  там  було  насправді  -  сказати  важко.
У  заповіті  князь  подбав  про  майновий  стан  своєї  родини  й  визнав  законність  появи  на  світ  дитини,  яку  чекала  його  дружина  Беата.  Крім  того,  заповітом  визначались  опікуни  для  дружини  і  для  ненародженої  ще  дитини,  ними  князь  просив  стати  польського  короля  Сигізмунда  ІІ  Августа,  його  дружину  —  Бону  Сфорцу  і  свого  брата  Василя-Костянтина  Острозького.
В  тому  ж  1539  році,  19  червня,  народилася  у  князя  Іллі  Острозького  єдина  донька,  хресне  ім'я  якої  -  Єлизавета  (можливо,  вибране  на  честь  молодої  королеви,  а  також  бабусі,  Катаржини  Костелецької,  друге  ім'я  якої  теж  Єлизавета,  а  можливо  й  тому  (і  це  теж  вірогідна  версія!),  що  дівчинка  народилася  за  католицьким  календарем  саме  в  день  святої  Єлизавети.  Повністю  в  офіційних  документах,  себто  в  книгах  Литовської  метрики,  вона  записана  під  ім'ям  Ельжбьєта  Катаржина.  По  звуковому  ланцюжку  змін  -  Ельжбьєта  -Альжбьєта  -Альшбьєта  перетворилося  на  «Гальшку»,  з  цим  іменем  вона  ввійшла  в  україно-польську  історію.
По  народженню[color="#ff0000"][b]  Гальшка  Іллівна[/b][/color]  стала  власницею  багатьох  міст,  містечок,  замків,  маєтностей  у  родинних  волинських  володіннях,  а  після  смерті  матері  за  заповітом  Іллі  Острозького  повинна  була  отримати  ще  частину  спадку.  Ця  обставина  стала  пізніше  причиною  трагічних  маніпуляцій  матері  Беати  долею  доньки-Гальшки  та  постійних  позивань  з  князем  Василем-Костянтином  Острозьким  за  спадщину.
Пройшло  13  років.  Багато  чого  змінилося:  помер  старий  король  і  воцарився  його  син  Сигізмунд  ІІ-ий  Август,  який  навіть  столицю  переніс  із  Кракова  у  Варшаву.  Новий  король  устиг  овдовіти  (його  перша  дружина  страждала  від  епілептичних  припадків),  удруге  романтично  одружитися  з  коханою  Барбарою  Радзивілл  і  знову  трагічно  овдовіти.
Беата,  княгиня  Острозька,  звикла  до  самостійного  життя  багатої  вдови  і  закінчила  мировою  давню  сімейну  сварку  з  родичами-Заславськими,  розпочату  ще  її  покійним  чоловіком-Іллею.
Василь  Острозький  досяг  повноліття  і  почав  проявляти  властолюбні  ознаки  глави  сімейства,  через  що  вони  з  Беатою  смертельно  посварилися.  Головне  ж  -  підросла  Гальшка,  найбагатша  спадкоємиця  Речі  Посполитої,  і  в  дім  Острозьких  почали  юрбами  з'їжджатися  юнаки  із  найзнатніших  магнатських  родів,  щоб  добитися  її  прихильності.
Про  дитячі  та  юнацькі  роки  Гальшки  залишилось  небагато  відомостей.  Відомо,  що  вона  уміла  читати,  писати,  вивчала  Святе  Письмо  й,  очевидно,  крім  «русинської»  говорила  вільно  польською  мовою.  Гальшка  була  вродливою  дівчиною.  Сучасники  називали  її  найгарнішою  жінкою  XVI  століття.  Доводиться  повірити  їм  на  слово,  оскільки  жодного  прижиттєвого  портрета  Гальшки  Іллівни  Острозької  не  збереглося.  Зображення  князівни  на  полотні  Яна  Матейка  «Сказання  Скарги»  і  незліченні  портрети  Гальшки,  виставлені  в  Острозькій  Академії,  імовірно  написані  під  враженням  портрета  її  матері  Беати  –  Гальшку  зображують  темноокою  брюнеткою,  часто  одягненою  в  костюм  чужої  епохи.
Вигідною  «партією»  для  представників  багатьох  магнатських  родів  робили  юну  Гальшку  (Ельжбьєту  Іллівну)  її  багатства  і  бажання  породичатися  з  династією  князів  Острозьких.  Шлюбні  питання  доньки  вирішувала  мати  Беата,  дядько  Костянтин-Василь  Острозький  і  король  Сигізмунд  II  Август,  кожен  із  яких  (  і,  як  не  дивно,  мати  Гальшки  у  першу  чергу),  перш  за  все,  намагався  подбати  у  цьому  «зміїному»  клубку  інтриг,  змов  і  тяжких  кривавих  злочинів,  про  свій  власний  інтерес  і  вигоду.
Так,  у  1551  році  Сигізмунд  II  Август,  бажаючи  видати  Гальшку  за  вигідну  йому  людину,  на  Віленському  сеймі  добився  ухвали  спеціального  положення,  за  яким  питання  про  заміжжя  дівчат-сиріт  повинно  було  вирішуватися  їх  найближчими  родичами,  отож,  такими  особами  стосовно  Ельжбьєти  Острозької  були  –  родинне  гніздо  Острозьких  та  польський  королівський  дім.  Мати  Беата  в  цей  час  займається  сватанням  доньки  за  Марціна  Зборовського,  сина  каліського  воєводи.  В  той  час  до  дівчини  сватались  також  подільський  воєвода  Миколай  Мелецький,  Дмитро  Санґушко,  лютеранин  Анджей  Ґурка  і  князь  Ян  Зембицький.  Існує  напівісторична-напівлітературна  легенда,  використана  пізніше  Пантелеймоном  Кулішем  (також  твердження  польського  історика  Юзефа  Вольфа),  що  серед  претендентів  на  руку  і  серце  Гальшки  був  і  князь  Дмитро  Вишневецький,  відомий  як  «Байда».  У  легенді  йшла  мова  про  глибоке  почуття  до  Гальшки,  яке  зрештою  змусило  Дмитра  Вишневецького  не  одружуватись  зовсім.
Сімейним  станом  своєї  племінниці  зацікавився  князь  Костянтин-Василь  Острозький,  який  пропонував  Гальшці  одружитись  із  Дмитром  Санґушком,  старостою  канівським  й  черкаським  (фактично  це  звання  означало,  що  він  отримав  в  оренду  від  короля  територію  довкола  Канева  і  Черкас),  першим  красенем  і  перший  лицарем  Русі  –  героєм  оборони  Житомира  від  нападу  татар,  який  був  по-європейському  вихований  та  освічений,  з  витонченими  манерами,  до  того  ж  -  син  найкращого  друга  покійного  князя  Іллі.
Дмитро  отримав  письмову  згоду  дядька-опікуна  (  по-народному,  «стрийка»)  Василя  Острозького  та  матері  Беати,  котра  пізніше  відмовилась  від  дотримання  власного  слова.  Коли  дійшло  до  сватання,  Беата  почала  явно  затягувати  справу:  зволікала,  тягнула,  посилалася  на  необхідність  королівського  дозволу.  Існували  різні  пояснення  її  поведінки.  Якщо  нам  видається  непереконливим  те,  що  Беата  просто  не  хотіла  розлучатися  з  юною  донькою  –  Гальшці  на  той  час  не  було  й  14-ти  –  то  залишається  ще  версія  про  те,  що  вона  не  бажала  втрачати  право  на  управління  маєтками  дочки.  Існує  також  підтримувана  багатьма  сучасниками  думка:  Сангушка  зустрів  би  куди  тепліший  прийом,  якби  він  свій  закоханий  погляд  звернув  не  на  дочку,  а  на  матір.  Зрештою,  Сангушко  зовсім  втратив  терпець  і  звернувся  по  допомогу  до  дядька  Гальшки  -  князя  Василя-Костянтина.  Схоже,  Дмитро  зробив  дуже  щедрі  обіцянки  майнового  характеру,  оскільки  Острозький  урочисто  пообіцяв  йому  руку  Гальшки  Іллівни,  підтвердивши  заодно,  що  саме  такий  шлюб  планував  покійний  брат,  а  також  зумівши  переконати  Сангушка  в  тому,  що  підступна  Беата  і  не  думала  віддавати  за  нього  доньку.
Князь  Дмитро  поклявся  відомстити.  Нічим  не  виявляючи  своїх  намірів,  він  приїхав  у  Острог,  а  при  цьому  частина  його  почту  начебто  випадково  залишилася  біля  брами.  Ледве  гість  привітався  з  господарями,  як  слуги  повідомили  про  те,  що  збройний  загін  з  50  чоловік  та  з  князем  Василем  Острозьким  на  чолі  наближається  до  замку.  Княгиня  Беата  розпорядилася  зачинити  браму,  але  люди  Сангушка  вже  встигли  роззброїти  охорону.  Тріумфуючий  Василь-Костянтин  Острозький  вступив  у  власний  родовий  замок,  яким  давно  так  пристрасно  жадав  оволодіти.  Це  сталося  на  початку  вересня  1553  року.
За  легендою,  Дмитро  Санґушко  був  вражений  красою  дівчини  і  закохався  в  неї  до  безтями.  Хоч  як  княгиня  Беата  перечила  цьому  шлюбу,  вінчання  відбулось  попри  її  волю:  Беату,  щоб  не  заважала  і  не  верещала,  закрили  у  її  ж  кімнаті  під  вартою.  Гальшку  Іллівну  відвели  у  замкову  каплицю,  де  привезений  дядьком  священик  обвінчав  її  з  князем  Дмитром.  Перелякана  дівчинка  не  в  силах  була  ні  відповісти  згодою,  ні  запротестувати,  тож  замість  неї  слова  згоди  промовляв  князь  Василь.
Народний  переказ  змальовує  це  вінчання  так:
[i]«Настав  час  мінятись  шлюбними  обручками.  І  тут  скоїлось  страшне.  В  храм  увірвався  величезної  сили  вітер.  Який  розкрив  навстіж  масивні  церковні  врата.  Від  одного  його  подиху  згасли  свічки  і  огні  в  лампадах,  розхитались  хоругви,  все  тряслось  і  тріщало,  а  на  банях  дзвонили  і  завивали,  розколисані  вітром,  дзвони.  Стало  моторошно  і  страшно.
–  Княже,  сам  Бог  і  природа  проти  цього  вінчання,  –  прошепотів  священик.  –  Отче,  гроші  плачу  тобі  я,  а  не  природа,  продовжуй!  –  тихо  наказав  князь  Василь  Костянтин  Острозький».[/i]
Відразу  ж  після  вінчання  молодий  князь  Дмитро  Сангушко  відвіз  юну  княгиню  в  Канів.  Василь  Острозький  залишився  господарем  Острога  і  лише  суворий  наказ  короля  змусив  його  випустити  Беату.
Попри  обставини  цього  "дивного  шлюбу",  юна  княгиня  Гальшка-Ельжбьєта  Іллівна  Острозька-Сангушко  не  відчувала  неприязні  до  вродливця-мужа  і  звиклася  би  з  цілком  завидним  положенням  коханої  дружини  першого  лицаря  Русі.  Але  такої  можливості  їй  не  дали…
Мати  Беата,  обурена  що  вийшло  не  на  її  користь,  звернулась  зі  скаргою  до  короля  Сигізмунда  ІІ  Августа.  У  королівських  палатах,  при  наймело-драматичніших  ефектах  –  з  криком,  риданням,  розтріпаним  волоссям,  вона  впала  в  ноги  королю  і  королеві-матері,  благаючи  про  повернення  викраденої  доньки  і  найсуворішої  кари  для  самозваного  зятя  й  ненависного  шурина.
Королю  Сигизмунду  ІІ  Августу  не  хотілося  встрявати  у  ці  усобиці.  Молодий  Дмитро  Сангушко  йому  був  досить  симпатичний,  а  Беату,  капризну  й  свавільну  істеричку,  він  не  особливо  жалував.  Але  вимоги  Беати,  на  превеликий  жаль,  підтримали  майже  всі  магнатські  роди  Речі  Посполитої.  Вислизання  з  їх  рук  Гальшки  Острозької  (та  її  величезного  посагу)  ці  королята  сприйняли  як  смертельну  образу  свого  ґонору.
Король  під  тиском  змушений  був  призначити  суд  відразу  по  зимових  святах  1554  року,  а  відбутися  він  повинен  був  у  Книшині  -  містечку  біля  Вільна.  На  суд  Дмитро  Сангушко  і  князь  Острозький,  зачувши  неладне  не  з'явилися,  лишень  довірили  захист  шляхтичу  Одаховському.  Даремно  захист  намагався  довести,  що  шлюб  їхнього  підзахисного  цілком  законний  і  згідний  з  волею  покійного  батька  Гальшки,  князя  Іллі  Острозького.
Звинувачувач  Станіслав  Чарнковський,  референдарій  (ця  впливова  посада  при  дворі  забезпечувала  надходження  скарг  на  ім'я  короля)  коронний,  гримів  на  всю  залу:
–  Нікчемна  наша  свобода  в  Польщі,  якщо  стільки  в  ній  свавілля!  Вчинок  Дмитрія  ганебний  і  нечуваний,  повний  зухвальства,  зради,  розпусти,  жадібності,  жорстокості.  Це  зневага  для  Вашої  Королівської  Мосці:  у  княгині  доньку  відібрано,  а  у  Вашої  Королівської  Мосці  піддану  зневолено,  якій  за  правом  опіки  Ваша  Королівська  Мосць  батька  заміняла!
І  з  неприхованою  погрозою:
–  Дивувався  б  я,  коли  б  хтось  смів  його  захищати,  ворога  цноти,  вольності,  свободи,  Бога  і  людей.
Король  проголосив  вирок.  Дмитро  Сангушко  (заочно)  засуджений  на  страту  і  безчестя.  Збереже  життя  гарантоване  лише  при  умові,  коли  згодиться  на  розірвання  шлюбу  і  повернення  Гальшки-Ельжбьєти  Іллівни  Острозької  матері  Беаті.  Тоді  покарання  замінять  йому  ув'язненням  у  вежі.  А  якщо  зважиться  на  втечу,  то  стане  вигнанцем,  «банітою-інфамісом».
Такому  вироку  «посприяли»:  зацікавлений  в  Гальшці  воєвода  Марцін  Зборовський-старший,  який  хотів  видати  її  за  когось  з  синів  –  Пйотра  чи  Марціна;  а  також  віленський  воєвода  Микола  Христофор  Радзивілл  «Чорний»,  через  намагання  збільшити  власні  впливи  у  Великому  Князівстві  Литовському,  чому  заважав  тесть  князя  Острозького  –  Ян  Амор  Тарновський.
Що  характерно,  про  дійсного  натхненника  наїзду  на  Острозький  замок,  князя  Василя-Костянтина,  у  присуді  не  згадано  й  півсловом.  Князь  із  його  грошима  і  військом  справді  був  некоронованим  королем.
Універсали  було  надіслано  по  всіх  містах,  замках  і  монастирях  для  того,  щоб  швидше  піймати  князя.  Звістка  про  вирок  суду  блискавично  дійшла  і  до  Канева.  Дмитро  Сангушко  навіть  не  думав  ані  розлучатися  з  дружиною,  ані  чекати  кари…У  найбільшому  поспіху  він  зібрав  найцінніше  майно,  найдорожчому  ж  своєму  клейнодові  –  Гальшці  Іллівні  –  наказав  переодягнутися  в  чоловічий  одяг,  і  в  морозний  січневий  ранок  вони  разом  з  найвірнішими  слугами  спершу  вирушили  у  родовий  маєток  Сангушків,  власність  сестри  князя  Дмитра,  Федори  –  Влодаву  над  Бугом,  а  звідти,  змінивши  коней  і  оминаючи  більші  поселення,  –  до  чеської  границі.  Там,  y  Чехії,  князь  Сангушко  сподівався  знайти  притулок  у  Рудницях,  замку  тестя  Василя  Острозького,  гетьмана  Яна  Амора  Тарновського  (шлюб  Василя  Острозького  і  Софії  Тарновської  відбувся  у  1553  році).
Дмитро  Санґушко  перетнув  кордон  Речі  Посполитої.  Проте  задуму  не  суджено  було  здійснитися…
У  Великопольщі  за  втікачами  збиралася  погоня.  Княгиня  Беата  не  жаліла  грошей.  Згуртувалася  ціла  армія  на  чолі  з  каліським  воєводою  Мартином  Зборовським-старшим  із  синами,  до  нього  приєдналися  інші  вельможі  зі  своїми  збройними  загонами  –  брати  Ґурки  та  родичі  Беати.  Дуже  швидко  їм  стає  відомо,  що  втікачі  перетнули  карпатські  перевали  і  повернули  в  бік  Чехії.
В  Чехії  на  той  час  уже  більше  сторіччя  як  закінчилися  буремні  події  гуситських  війн,  в  які  вв'язувався  один  із  засновників  роду  Острозьких  –  Федір.  Фактично  Богемія  належала  імператорам  Священної  Римської  імперії.
Над  гігантськими  –  від  Мексики  до  Угорщини  –  просторами  цієї  імперії  Габсбургів,  за  висловом  Карла  V-го  Габсбурга,  "ніколи  не  заходило  сонце",  і  Дмитро  Сангушко  міг  сподіватися,  що  тут  він  буде  в  безпеці.  Але  на  початку  лютого  1554  року  відбулися  жахливі  події,  які  надовго  запам'яталися  жителям  тихої  чеської  провінції.
Впевнившись,  що  втікачі  заночували  в  заїзді  чеського  селища  Лиса  (інакше  «Лиска»  чи  «Лиски»),  переслідувачі  спершу  поїхали  в  найближче  місто  Німбурк,  запевнили  тамтешнього  «гейтмана»  (представника  імператорської  влади)  Матеса  Вахтеля  в  тому,  що  на  ввіреній  йому  території  переховується  «страшний  злочинець  і  ворог  роду  людського»,  а  потім,  прихопивши  з  собою  ріхтаря  (війта)  Адама  Кухту  і  бирича  (ката)  Матея  Зоуфалого,  вирушили  ловити  обложеного  з  усіх  боків  «звіра».  До  того  часу  вже  майже  весь  мотлох  з  округи,  наслухавшись  про  величезні  багатства  князя-втікача,  приєднався  до  погоні.
У  сільський  заїзд  озброєний  натовп  увірвався  зранку,  коли  Сангушко,  накинувши  на  себе  кунтуш,  спустився  в  кухню  замовити  сніданок.  Навіть  меню  того  останнього  сніданку  знаємо:  князь  був  веселий  і  просив  приготувати  каплунів,  щоб  порівняти,  де  вони  кращі  –  в  Чехії  чи  на  Русі.
Нападаючі  стріляли  з  мушкетів,  але  не  влучили  в  Дмитра.  Князь  був  беззбройним,  так  що  кинувся  вгору  по  сходах  до  кімнат,  де  Гальшка  і  слуги,  ледве  прокинувшись,  не  могли  зрозуміти,  що  відбувається.  Переслідувачі  схопили  його,  зірвали  одіж  з  дорогими  самоцвітними  ґудзиками,  побили  і  тяжко  поранили.
Даремно  Сангушко  звертався  до  їх  християнських  почуттів  і  нагадував,  що  тут  вони  на  чужій  землі  зі  своїми  законами.  Даремно  Гальшка,  ридаючи,  впала  перед  катами  на  землю  і  обіймала  ноги  Мартина  Зборовського,  благаючи  про  милосердя.  Не  для  того  вони  приїхали  так  здалека,  щоб  тепер  відпустити  здобич!
Майже  непритомну  від  страху  й  потрясіння  Гальшку  посадили  у  ридван.  Можливо,  вона  ще  встигла  помітити,  як  її  мужа,  закованого  в  кайдани,  скривавленого,  напівоголеного,  на  возі  відвозять  у  Яромеж  (Яромир),  оголошуючи  по  дорозі,  якого  страшного  злочинця  піймали.
У  Яромежі  його  закрили  у  хліві,  тяжко  пораненого,  не  дозволивши  дати  йому  навіть  ковтка  води.  Там  він  і  помер  від  гарячки  в  ніч  з  3  на  4  лютого  1554  року.
За  іншою  версією,  його  жорстоко  убили  з  настанням  ночі.  Навіть  і  така  помста  видалася  Мартину  Зборовському  недостатньою  -  він  ще  наказав  викинути  тіло  нещасного  у  купу  гною.
Лише  через  4  дні,  7  лютого,  коли  місцевий  нарід  опам’ятався  від  брехливої  полуди,  князя  вдалося  поховати.  Співчутливі  городяни  поховали  Дмитра  у  місцевому  костьолі,  а  на  плиті  із  знаком  литовської  Погоні  (родового  герба  Сангушків)  спадкоємець  Дмитра,  його  брат  Роман,  наказує  вибити  напис:
[i]-  Hoc  loco  conditur  corpus  clari  lithuuaniae  ducis  Dimithr  Sanduskowic  ex  magnifica  Olgerdorum  familia  nati,  capitanei  Cyrkoviensis  et  Kanowiensis,  quem  perfide  insidiose  Martinus  Zborovski  trucidavit.
(«Тут  спочиває  прах  славного  литовського  князя  із  знаменитого  дому  Ольгерда,  старости  черкаського  і  канівського,  по-зрадницьки  і  віроломно  убитого  Мартином  Зборовським»).[/i]
У  міській  книзі  Яромежу  (Яромира)  написали  також,  що  [i]«заупокійну  по  князеви  на  чотири  голоси  по-чеськи  співали».[/i]
Після  всього  жителі  Яромежу  та  округи  зрозуміли,  що  стали  свідками,  а  то  й  співучасниками,  злочину  і  жорстокої  розправи  над  невинним.  Почалося  довготривале  слідство,  під  час  якого  власник  сільського  заїзду  у  Лисках  Мартин  Ліва  і  замковий  урядник  Вацлав  Коханек  померли  «від  гризоти»,  головним  же  винуватцем  був  оголошений  ріхтар-війт  Адам  Кухта,  якого  в  1557  році  в  Празі  побили  різками,  затаврували  і  вигнали  з  міста.
Що  ж  стосується  головних  винуватців,  підданих  польської  корони,  то  їх  після  втручання  короля  відпустили,  змусивши  попередньо  поклястися,  що  вони  вже  ніколи  не  тривожитимуть  спокій  мешканців  Яромежу.
Однак  імператор  Фердинанд,  обурений  таким  самоуправством  на  його  території,  ще  довго  закидав  великопольського  короля  Сигізмунда  ІІ  Августа  письмовими  протестами.
Тим  часом  Гальшка  опинилася  у  Познані  під  опікою  матері  і  тут  засвідчила  познанським  міським  властям  своє  викрадення  і  пізніше  "визволення".
…А  при  королівському  дворі  вже  повним  ходом  йшли  торги  і  змагання  за  руку  князівни  Острозької  та  її  придане.  Численні  претенденти  доводили  свої  права  і  пропонували  плату.
Мартин  Зборовський,  "забійця  злочинний  і  віроломний",  вже  вважав  свою  перемогу  безперечною.  Він  сватав  Гальшку  за  сина,  теж  Мартина  і  теж  злочинного  учасника  достопам'ятної  розправи.  Але  не  на  його  вийшло.  Король  Зборовського-старшого  терпіти  не  міг,  в  листах  до  шуряків-Радзивіллів  називаючи  його  «змією,  яку  і  взагалі  не  слід  впускати  в  королівство».  Ні,  король  мав  інші  плани  щодо  Гальшки  –  він  збирався  з  її  допомогою  зміцнити  свій  союз  із  найвпливовішим  магнатським  родом  Великопольщі,  могутніми  Ґурками.  Мати  й  дочка  дістали  наказ  прибути  у  Варшаву  до  королівського  двору,  де  їм  і  проголосили  королівську  волю.
Вирок  приголомшив  княгиню  Беату.  Замість  того,  щоб  вберегти  дочку  від  небажаного  з  її  точки  зору  шлюбу,  вона  сама  прирекла  єдину  дитину  на  стократ  гіршу  долю.  Мало  того,  що  пропонований  муж,  Лука  Ґурка,  на  35  років  старший  від  Гальшки,  він  ще  й  владний  і  непоступливий  тиран.  Так  що  про  надію  на  подальше  управління  острозькими  маєтками  можна  було  забути.  Попри  протести  обох  жінок,  король  настоював  на  негайному  вінчанні.
У  розпачі  Беата  зважилася  на  трагіфарсовий  крок  –  під  якимось  приводом  вийшла  з  кімнати  і  щезла,  у  наївній  надії,  що  без  неї  обряд  не  відбудеться.  Даремно,  слуги  обнишпорили  весь  замок  і  зрештою  знайшли  княгиню  –  як  писав  хроніст  Лука  Гурницький  –  "у  місці  не  надто  пристойному",  тобто  у  палацовій  вбиральні.  Силою  зняли  їй  з  пальця  родинний  перстень,  який  потім  король  показав  Гальшці  як  знак  материнської  волі.  Княжна,  зрештою,  згодилася,  прийнявши  перстень  як  підтвердження  згоди  матері.
Познанський  єпископ  Станіслав  Чарнковський,  отой  самий,  що  на  суді  у  Книшині  так  яро  виступав  супроти  шлюбу  з  князем  Сангушком,  у  крайньому  поспіху  в  присутності  короля  провів  вінчання.  Тут  з'явилася  Беата,  як  завжди,  з  криком  і  протестами.  Побачивши  матір,  Гальшка  вирвалася  з  рук  давно  немолодого  нареченого  Лукаша  Ґурки,  що  йому  на  той  час  виповнився  54  рік(інші  джерела  пишуть  –  64!).  Обидві  жінки  –  мати  і  донька  –  замкнулися  в  своїх  кімнатах  королівського  палацу  у  Варшаві..
Хто  тільки  не  підходив  під  двері,  щоб  вмовити  їх  заспокоїтися  і  змиритися  з  королівською  волею  –  сам  король,  єпископ,  Гурка,  канцлер  –  все  даремно.  Зрештою,  король  вирішив,  що  й  так  забагато  часу  витратив  на  розлючене  бабство,  і  від'їхав  у  Пйотриків  (місце  засідання  сейму).  Разом  з  ним  виїхав  Лукаш  Ґурка  і  більшість  сенаторів.
Беата,  скориставшись  нагодою,  втекла  з  королівської  столиці-Варшави.  На  цей  раз  –  у  Львів.  Не  могла  ж  драма  Гальшки  Іллівни  Острозької  у  своїх  звивистих  мандрах  оминути  наше  містичне  місто!
Опинившись  у  Львові,  Беата  під'їхала  до  монастиря  отців-домініканців  і  попросила  в  них  притулку.  Достойні  отці  опинилися  перед  складним  вибором.  Оскільки  вони  вже  знали  про  королівське  сватання,  то  щиро  жаліли  Гальшку,  та  й  гостювання  казково  багатих  власниць  Острозького  замку  давало  надію  на  значні  пожертвування.  Але  стягнути  на  свою  голову  королівський  гнів  і  ворожнечу  потужних  Ґурків...  До  того  ж  Беата  Острозька  з  її  жахливою  репутацією  –  про  жорстоке  і  віроломне  вбивство  князя  Дмитра  Сангушка  вже  співали  всі  діди-лірники  на  всіх  ярмарках.
Зрештою,  домініканці  зважилися  впустити  Беату  й  Гальшку,  сподіваючись  якось  помирити  їх  з  королем.  Княжна  Гальшка-Ельжбьєта  Іллівна,  у  прихистку  отців-домініканців,  подала  заяву  до  Королівської  ради  з  оскарженням  насильницького  шлюбу,  а  у  листі  до  осоружного  Лукаша  Ґурки  написала,  що  скоріше  помре,  ніж  буде  йому  належати.  Вона  відмовилась  вважати  свого  чоловіка  законним,  бо  на  цей  час  була  уже  зацікавлена  князем  Симеоном  Слуцьким  і  проявила  вольовий  характер.
Напочатку  все  складалося  добре.  Королю  Сигизмунду  ІІ  Августу  було  не  до  полювання  за  Гальшкою  Острозькою  та  її  шлюбним  «віном»,  були  нагальніші  клопоти:  королева-мати,  ображена  на  сина,  Польщу  і  весь  світ,  надумала  покинути  країну.  Від'їжджаючи,  Бона  Сфорца  ухитрилася  до  дна  спорожнити  королівську  скарбницю  та  ще  й  продати  прибуткові  посади  на  кілька  років  вперед.  А  потім  почалася  Лівонська  війна  з  Іваном  Грозним  за  контроль  над  прибалтійськими  землями  –  перша  війна,  в  якій  офіційно  згадується  про  участь  українського  козацтва.
Так  що  наші  втікачки  провели  у  Львові  кілька  тихих  років,  особливо  не  привертаючи  до  себе  уваги.  Але  на  прощання  вони  воістину  гучно  гримнули  дверима!
У  1559  році  руки  короля  нарешті  дійшли  до  вирішення  "проблеми  Гальшки".  Змусили  до  цього  Його  Королівську  Мосць  безперервні  нарікання  Лукаша  Ґурки,  який  так  і  не  зміг  заполучити  ні  молодої  вродливої  дружини,  ані  приналежних  їй  острозьких  маєтків.  Король  надіслав  грамоту,  у  якій  наказав  львівському  старості  Пйотру  Бажому  відібрати  Гальшку  в  матері  та  віддати  Лукашу  Ґурці  –  її  законному  чоловікові.
Спершу  староста  міста  намагався  діяти  мирно,  але  почув  від  Беати,  що  вона  швидше  вб'є  і  дочку,  і  себе,  ніж  підкориться  насильству.  Отож,  почалася  справжня  війна.  Разом  із  сильним  збройним  загоном  до  Львова  прибули  брати  Ґурки,  до  них  приєдналися  магістратські  слуги,  монастир  був  узятий  в  облогу,  до  того  ж  на  нього  були  наведені  зняті  з  Порохової  вежі  гармати  (довго  ще  показували  отці-домініканці  сліди  від  їх  ядер  на  монастирських  стінах).
…І  тут  княгиня  Беата  Острозька  викинула  нечуваний  фортель!  Попри  строгості  облоги,  неможливо  було  не  впускати  до  монастиря  сліпих  і  жебраків,  яких  на  Русі  споконвіку  дуже  шанували.  Один  такий  старець-жебрак,  намацуючи  костуром  дорогу,  ввійшов  у  монастирську  хвіртку,  а  тоді  відкинув  палицю  разом  із  жебрацьким  лахміттям,  під  якими  були  одягнені  багаті  княжі  кармазини,  і  вступив  у  кімнати  Беати.  Вона  ж  радісно  його  привітала  і  тут  же  представила  Гальшці  її  нового  мужа  –  князя  Симеона  Юрійовича  Слуцького  –  сина  Юрія  Семеновича  Слуцького-Олельковича  і  Гелени  Радзивилівни,  отже  –  внука  княгині  Анастасії  Слуцької  і  двоюрідного  брата  Василя-Костянтина  Острозького.  За  переказами,  князя  Симеона  Слуцького  обвінчали  з  княжною  Гальшкою  Іллівною  у  тому  ж  таки  1559  році,  коли  їй  було  19  (таємно  від  короля  це  вінчання  спланував  уже  згадуваний  віленський  воєвода  Микола  Христофор  Радзивілл  «Чорний»).
Рід  князів  Слуцьких  –  освічений,  багатий  і  впливовий,  крім  того,  це  одруження  давало  Гальшці  змогу  повернутися  в  лоно  сім'ї,  помирившись  з  могутнім  дядьком,  Василем-Костянтином.  Та  й  за  віком  наречені  пасували  одне  одному,  Семену  Юрійовичу  -  трохи  більше  тридцяти,  Гальшці  -  двадцять.
Шлюб  Гальшки  й  Слуцького  в  обложеному  монастирі  видавався  дещо  театралізованим,  але  попри  все  історично  правдоподібним.
Вінчання  провів  монах,  канонічні  сумніви  якого  втихомирила  величезна  грошова  винагорода.  Тим  часом  облога  монастиря  тривала  і  гармати  били.  Монастир  опирався  вечір  та  ніч,  а  на  ранок  виявилося,  що  у  захисників  немає  води.  Міський  староста  наказав  перекрити  водогін.  Монастирська  брама  розкрилася  і  Пйотр  Бажий  знову  представ  перед  Беатою,  читаючи  їй  наказ  короля.  Вона  ж  розреготалася  йому  в  обличчя,  повідомивши,  що  дочка  її  знову  вийшла  заміж,  шлюб  здійснено  і  довершено.  На  це  львівський  староста  відповів,  що  такий  шлюб  без  згоди  королівської  милості  недійсний  –  і  перед  людьми  і  перед  Богом  –  і  тут  же,  разом  зі  слугами,  зайшов  в  кімнати  Гальшки  Іллівни  та  вивіз  її.  Дівчину  силоміць  віддали  деспотичному  і  чванливому  Лукашу  Ґурці,  що  був  присутній  під  стінами  монастиря  зі  своїми  озброєними  людьми.
Отож,  Ґурка  якнайшвидше  перевіз  Гальшку  через  Познаньщину  в  родовий  замок  у  Шамотулах.  Тут,  у  своєму  родовому  гнізді,  він  намагався  добитися  її  прихильності,  спершу  по-доброму,  ласкою  і  вмовляннями.  Але  все  даремно…  В  молодої  княгині  нарешті  прокинулася  родова  гордість,  вона  так  і  не  згодилася  визнати  Лукаша  Ґурку  своїм  чоловіком.
Таке  положення  справ  насправді  було  дуже  вигідним  для  короля  –  доки  те,  та  доки  се,  а  маєтності  Гальшки  Іллівни  Острозької  залишалися  під  Його  Мосці  королівським  наглядом.
Матері  Беаті  залишалася  тільки  помста,  яку  вона  почала  здійснювати  негайно:  вона  переписала  всі  свої  та  Гальшчині  острозькі  володіння  на  любого  її  серцю  князя  Симеона  Слуцького,  бо  вважала  і  надалі  його  своїм  законним  зятем.  Перш,  ніж  підписатися,  княгиня-мати  трохи  подумала  і  витребувала  від  Слуцького  довіреність  на  управління  ними.  Що  він,  не  задумуючись,  зробив…  Його  Королівська  Мосць,  король  Сигизмунд  ІІ  Август,  не  особливо  звертав  увагу  на  ті  скарги,  якими  княгиня  Беата  Острозька  засипала  його  самого,  єпископа-«примаса»  Станіслава  Чарнковського,  першого  серед  католицького  єпископату  Польщі,  та  інших  державних  мужів.  Зрештою,  король  доручив  «примасу»  розібрати  справу  з  юридичної  точки  зору.  Бідолашний  церковний  ієрарх  опинився  в  незавидному  положенні:  і  тут  сильні,  і  там  можні,  і  у  Варшаві  шлюб,  і  у  Львові  шлюб,  як  не  Лукаш  Ґурка  накаже  його  убити,  то  княгиня  Беата  отруїть.  Написав,  бідолаха,  що  сидить  «як  мертвий  і  в  постійній  гризоті».
Не  дивно,  що  підстаркуватий  Лукаш  Ґурка  тяжко  ревнував  Гальшку  Іллівну  до  коханого  їй  князя  Симеона,  то  ж  згодом  князя  було  змовницьки  вбито,  і  на  доказ  його  смерті  Гальшка  отримала  відрубану  руку  свого  вінчаного  чоловіка  з  обручкою.  Гальшку  ув’язнили  у  Шамотульській  вежі.
За  іншою  офіційною  версією,  що  дійшла  до  єпископа  Чарнковського,
князь  Слуцький  помер  від  нещасного  випадку  –  втопився  начебто.  Полегшено  зітхнувши,  королівський  «примас»  пояснив  княгині-матері  Беаті,  що  тепер,  коли  її  дочка  овдовіла,  не  годиться  робити  її  ще  й  розлученою.  Беата  у  відчаї  запропонувала  Ґурці  50  000  золотих  за  звільнення  доньки.  «Примас»  оголосив,  що  за  таке  обидві  сторони  повинні  стати  перед  судом  у  Пйотрикові.  Замість  цього,  розлючений  граф  Лукаш  Ґурка  остаточно  замкнув  непокірну  дружину  в  Шамотульській  вежі…
Мати,  Беата  Острозька,  ще  довго  не  могла  змиритися  із  вчиненим  над  донькою  насильством  і  розпочала  ряд  процесів  проти  Гурки,  останній  з  них  датувався  1565  роком.  Тоді  княгиня-вдова  здійснила  ще  один  несподіваний  відчайдушний  крок:  хоча  їй  було  вже  близько  50-и,  вона  повторно  вийшла  заміж.
Обранець  Беати,  Альбрехт  Ласький,  воєвода  серадзький,  на  21  рік  молодший  від  неї,  був  рідкісним  навіть  для  свого  бурхливого  часу  негідником.  Попри  молодий  вік,  за  ним  уже  тягнувся  шлейф  численних  звинувачень  у  розбої  та  грабунку.
Дуже  швидко  новий  чоловік  відібрав  «у  віно»  всі  маєтності  Беати,  а  її  саму  зіслав  у  замок  Кєжмарк,  що  у  Спіжиній  долині  в  Угорщині.  Звідти  вона  посилала  розпачливі  листи,  благаючи  про  заступництво  імператора.
Отак,  волею  долі,  і  мати,  і  донька  опинилися  в  однаковому  становищі,  а  їх  могутній  родич  князь  Василь-Костянтин  Острозький  і  пальцем  не  ворухнув,  щоб  врятувати  коли  не  братову,  то  хоч  єдине  дитя  покійного  брата  Іллі.  Ну,  і  Його  Королівська  Мосць,  якому,  нагадаю,  таке  положення  було  дуже  вигідним,  теж…  Нарешті,  втручання  імператора  визволило  Беату,  але  була  вона  така  виснажена  духом,  квола  і  хвора,  що  не  спромоглася  навіть  повернутися  додому  –  померла  в  Кошіце.
Молода  княгиня  Гальшка-Ельжбьєта  Іллівна  Острозька  залишилась  без  захисників  і  прожила  в  Шамотульській  вежі  близько  чотирнадцяти  років.
Гурка  наказав  одягти  на  обличчя  дружини  маску,  щоб  ніхто  не  бачив  її  красу.  Із  вежі  вона  могла  робити  лише  одну  прогулянку  –  підземним  коридором  у  костьол,  де  за  ґратами  могла  прослухати  месу.  Люди  називали  її  «Чорною  Княгинею»  через  жалобний  одяг,  який  постійно  носила  вона  ще  з  часів  втрати  молодого  князя  Дмитра  Сангушка.  свого  першого  шлюбного  чоловіка.  За  час,  проведений  у  вежі,  прочитала  молода  княгиня  багато  книг.
Після  смерті  матері  Гальшка  Іллівна  начебто  стала  ледь  терпиміше  відноситися  до  свого  квазі-мужа,  навіть  показалася  з  ним  кілька  разів  публічно  на  великопісних  прийомах  при  королівському  дворі.  Але  своїм  чоловіком  його  так  і  не  визнала,  їх  шлюб  так  і  залишався  таким  хіба  що  на  папері.  Свободу  Гальшка  здобула  лише  напочатку  1573  року,  після  смерті  Лукаша  Гурки.  Спадкоємці  Гурки  навіть  не  намагалися  розпочати  судовий  процес  за  володіння  Гальшки,  зате  батькова  рідня  (в  особі  князя  Василя-Костянтина  Острозького)  нарешті  згадала  про  неї.
Отримавши  довгождану  волю,  княгиня  Єльжбьєта-Гальшка  повернулась  до  стрийка,  князя  Острозького,  передала  йому  управління  своїми  родинними  маєтками.  Мала  намір  вийти  заміж  за  Яна  Остроруга,  та  стрийко  не  допустив  того,  не  бажаючи  віддавати  Остроругу  за  неї  шлюбний  «викуп».  По  тих  подіях  переїхала  княгиня  проживати  до  Дубного.
У  польських  хроніках  епохи  Середньовіччя,  а  також  у  працях  істориків  XVIII–XIX  століть  зустрічаються  згадки  про  психічну  хворобу  Гальшки,  що  нібито  вона  втратила  розум  і  доживала  свої  роки  у  Дубно  на  утриманні  дядька  (стрийка)  –  Василя-Костянтина  та  двоюрідного  брата  Януша  Острозького.  Та  після  1573  року  були  знайдені  документальні  свідчення  того,  що  Гальшка  Іллівна  вела  на  той  час  численні  господарські  справи,  виступала  перед  свідками  в  суді.  Про  ясність  її  розуму  свідчить  і  складання  княгинею  в  місті  Турові  заповіту-«тестаменту»,  що  датується  16  березня  1579  року.  У  своєму  заповіті  Гальшка  Острозька  заповіла  6  тисяч  кіп  литовських  грошей  на  розвиток  шпиталю  й  православної  академії,  що  планував  відкрити  в  Острозі  її  дядько:
[i]«…на  шпитал  і  академію  Острозскую,  на  монастир  святого  Спаса  неподалік  Луцка  над  рікою  Стиром  і  на  селі  Дорогиню  шест  тисячей  личби  литовської».[/i]
Таким  чином,  Острозька  академія  з'явилася  з  волі  та  за  кошти  княгині  Гальшки-Ельжбьєти  Іллівни  Острозької.  Це  свідчить  про  те,  що  Гальшка  була  меценаткою  доби  пізнього  Середньовіччя.  Завдяки  Гальшці  та  її  дядькові,  князю  Василю-Костянтину  Острозькому  постали  «Волинські  Афіни»  –  центр  культури  та  освіти  в  Острозі.
Наприкінці  життя  Гальшка  прийняла  православ'я,  про  це  свідчать  дарунки  православним  храмам  і  монастирям.  Останні  роки  життя  Гальшка  провела  в  Закриниччі  на  Поділлі,  у  так  званому  замку  на  водах,  де  й  померла  в  1582  році  у  43-річному  віці.  Старі  українські  повір’я  та  легенди  розповідають,  що  коли  молодий  місяць  виходить  з-за  хмар  і  місячне  світло  м'яко  падає  на  страшні  стіни  Шамотульського  замку,  біля  однієї  з  веж  з'являється  жіноча  фігура  в  Чорному  і  досі  оплакує  своє  нещасне  кохання…
Деякі  джерела  твердять,  що  загинула  Гальшка  (Єлизавета)  Іллівна  Острозька  під  час  татарського  нападу.  Вкрай  сумнівно:  сподіваючись  одержати  за  Гальшку  величезний  викуп,  татари  в  жодному  разі  не  вбили  б  її,  коли  б  вона  потрапила  в  полон,  і  постаралися  б,  щоб  вона  не  стала  випадковою  жертвою.
Так  що  нам  залишається  лише  здогадуватися  -  чи  то  смерть  наступила  через  хворобу,  чи  то  доля  або  й  сама  Гальшка  не  захотіли,  щоб  нещасна  князівна  ще  раз  стала  предметом  торгу.  Історик  того  часу  написав:  [i]"Доля  вилила  на  цю  жінку  повну  чашу  скорботи.  Не  було  в  неї  ні  хвилини  щастя".[/i]
За  рівнем  популярності  в  читаючої  і  пишучої  публіки  Гальшка  впевнено  випереджає  більшість  своїх  сучасників  та  земляків,  включаючи  Дмитра  Вишневецького  та  Івана  Федорова,  поступаючись  хіба  що  своїй  історичній  ровесниці  –  Роксолані-Хуррем.
А  ще  існує  чи  то  міф,  чи  переказ,  що  мовляв  не  померла  молода  нещасна  княгиня,  а  перетворилася  на  Птаху,  а  було  це  так:
[i]«…Одного  дня,  коли  сиділа  Чорна  Княгиня  й  дивилась  в  безодню,  яка  відкривалась  з  вікон  балкону,  все  пережите  знову  промайнуло  перед  очима,  неначе  це  було  сьогодні.  Пригадалась  церква,  і  вітер,  і  свічки.  А  далі.  А  далі  вона  побоялась  ще  раз  побачити  те  страшне  і,  немічна,  викинулась  у  вікно  балкону.  Та  вниз  не  впала,  її  підхопив  і  поніс  на  своїх  крилах  вітер.  В  тихі  місячні  ночі  часто  бачили,  як  вона  з  розпущеною  косою  гарна-прегарна,  такою  якою  була  в  п'ятнадцять  років,  в  білому  серпанку  витає  над  Замковою  горою  і  жалібно  чайкою  кигиче,  щоб  добрим  людям  повідати  про  свій  вічний  сум  і  жаль  за  марно  втраченим  життям,  яке  у  неї  відібрали  злі  пожадливі  людці  –  король  і  його  свита,  і  Зборовські…  і  ненависний  тиран  Лукаш  Гурка…  і,  зрештою,  її  віроломна  мати-змовниця  Беата».[/i]
Чи  ж  мала  Гальшка  Іллівна  Острозька  спадкоємців,  чи  так  і  зійшов  це  незбагненний  цвіт  молодої  дивовижної  вроди  на  безвість?
Краєзнавцем-дослідником  Миколою  Пашковцем,  який  досліджував  постать  Северина  Наливайка,  припущено  на  основі  історичних  джерел,  що  княжна  Гальшка  Острозька  у  1554  році  народила  сина  від  князя  Дмитра  Санґушка.  Але  князя  було  вбито,  Беата  Костелецька,  щоб  дитина  не  заважала  в  її  подальших  інтригах  стосовно  майбутньої  долі  Гальшки,  віддала  його  на  всиновлення  у  вірну  Острозьким  родину  Наливайків  до  Гусятина.  Цим  хлопчиком  міг  бути  Северин  Наливайко,  тому  що  рік  народження  дитини  Гальшкою  та  приблизний  рік  народження  Северина  сходяться.  Така  гіпотеза  може  пояснити  довірливі  стосунки  між  князем  Василем-Костянтином  Острозьким  і  сином  селянина  Северином  Наливайком.  Спочатку  Дем'ян  Наливайко,  а  пізніше  Северин  перебували  при  дворі  і  були  не  простими  слугами:  Дем'ян  виконував  роль  особистого  духівника  князя,  Северин  був  командувачем  особистої  охорони  князя.  Це  свідчило  про  велику  довіру  князя.
Про  те,  що  у  Гальшки  був  син,  мова  йде  у  волинських  легендах:
[i]«Син  її  не  загинув.  Він  пережив  свою  матір.  Його  вигодувала  своїм  мужицьким  молоком  бідна  селянка.  Коли  підріс,  йому  розповіли  всю  правду,  і  він  схимником  поселився  в  кам'яній  печері,  що  біля  Межирича,  з  якої  щодня  бачив  княжий  замок.  Люди  його  любили  й  поважали  за  добре  серце,  за  гарні  поради  і  готовність  кожному  прийти  на  допомогу.  Вечорами,  коли  темрява  покривала  всю  землю,  цікаве  око  могло  побачити,  як  він  довго  простоював  на  колінах  з  заломленими  вгору  руками.  Мабуть,  сердешний  молився  за  свою  нещасну  матір».[/i]
Неоднозначно  оцінює  постать  Северина  Наливайка  у  своїх  історичних  студіях  Михайло  Грушевський:
[i]«Скоро  по  смерти  –  а,  може,  ще  й  за  життя,  Наливайко  виріс  до  розм[/i]ірів  бунтівника  –  претендента  на  корону,  кандидата  на  українського  короля».

***
Доля  вродливої,  мудрої  та  нещасливої  української  княгині  з  роду  Островських  дала  плідний  матеріал  історикам,  релігієзнавцям,  митцям  та  мистецтвознавцям,  а  також  літераторам  багатьох  поколінь  –  української,  польської  та  чеської  сторін  –  для  створення  численних  творчих  інтерпретацій  її  життя  та  образу.  Така  вже  парадоксальна  залежність  між  трагічними  подіями  та  постатями  –  і  майстрами  пензля  і  пера,  що  чим  буремніші  сторінки  життєписів,  тим  палкіше  бажання  торкнутися  їх  творчою  уявою  і  розгадати  нерозгадане,  приховане  за  лаштунками  Часу.  Так  і  з  Гальшкою…  Портрети  її  вроди  писані  вже  пізніше,  інтерпретовані  з  образу  її  матері  Беати.  А  щодо  української  літературної  спадщини,  то  кілька  прізвищ  є  безпосередньо  пов’язані  з  іменем  Гальшки  Іллівни:
1)  Отець  Іван  Гушалевич  –  галицько-руський  поет,  письменник,  драматург,  священник  УГКЦ,  написав  повість  «Гальшка.  Острозька  княжна.  Історична  повість  XVI  ст.»;

2)  Петро  Угляренко  –  написав  роман  «І  був  ранок,  і  була  ніч…»;

3)  Сценічний  постановник  театру  «Бенюк  і  Хостікоєв.  Театральна  компанія»  Андрій  Батьковський  разом  з  київським  режисером  Мирославом  Гринишиним  поставили  виставу  «Гальшка  Острозька».  Андрій  Батьковський  адаптував  для  вистави  однойменний  рукопис  відомого  українського  філолога  та  історика  Омеляна  Огоновського,  написаний  ще  в  кінці  XIX  століття;

4)  Образ  Гальшки  змальовано  і  у  творах  молодих  українських  поетес.
Так,  поеткою  Іванною  Голуб'юк  у  2008  році  написано  вірш
«Привид  Гальшки  Острозької»:
[i]«…Панно  з  вустами  спілої  вишні,
панно  з  очима  карими,
дайте  вгадаю,  що  з  того  вийшло,  —  вас  бо  покарано.
Вас  бо  посаджено  в  вежу  муровану,
грізна  сторожа,
для  світу  сього  вас  немає.
Заховано  панночку  гожу…».[/i]

5)  Світланою  Луцковою  написано  поему  «Плач  за  рожевою  птахою»  .
[i]«…Я  залишаю  людям  заповіт.
Ви  чуєте:  земля  весною  дише.
Колись,  напевно,  цей  упертий  світ
Ще  стане  справедливим  і  мудрішим,
Небесне  возз'єднає  і  земне,
І  зійде  справжнє  сонце  в  краї  отчім.
Дарма,  що  все  коли-небудь  мине:
Я  залишусь  твоїм,  Остроже,  зодчим...";[/i]


6)Доля  та  діяльність  Гальшки  привабила  і  українського  художника  Юрія  Нікітіна.  Ним  у  1998  році  було  створено  портрет  княгині.

2017  рік.

[i]Література:
1.Антонович  В.  Б.  Изследование  о  городах  юго-западногокрая.  –  Т.  І.  –  С.  71-72.
2.  Гординська  А.  Гальшка  Острозька  –  Чорна  Княгиня.  Нещасливі  шлюби  найбагатшої  нареченої.  //  «Історична  правда»  від  12/05/2011.
3.Гулашевич  І.  Гальшка.  Острозька  княжна.  Історична  повість  XVI  ст.  Поема.  –  Львів,  1883  р.
4.Дем'янчук  О.  Непризнаний  син  Гальшки  Острозької?  чи  Пошанівок  відважного  ватажка  //  Вісті  Рівненщини.  –  2010.  –  №  7  (18  лют.).  –  С.  11.
5.Дем'янчук  О.  Пані  фундаторка  //  Україна  молода.  –  2009.  –  №  68  (14  квіт.).  –  С.  14.
6.  Żelewski  R.  Górkowa  Elżbieta  (Halszka  z  Ostroga  1539  –1582).  –  Warszawa,1911.  –  S.  424.
7.Жертва  інтриг  магнатських:  [Княжна  Гальшка]  //  Волинь  в  легендах  і  переказах.  Упоряд.  П.Андрухов.  –  Остріг,  1995.  –  С.  13-15.
8.Заповіт  княжни  Гальшки  Острозької  1579  р.,березня  16.  //  Острозька  давнина:  Дослідження.  і  матеріали.  –  Острог,  1995.  –  Вип.1.  –  С.  110-111.
9.KempaTomasz.  Dzieje  rodu  Ostrogskich.  –  Toruń,  2002.
10.Ковальський  М.  Гальшка,  княжна  Острозька.  Джерела  і  література  про  Гальшкукн.  Острозьку  //  Етюди  з  історії  Острога:  Нариси.  –  Острог,  1998.  –  С.  29-81.
11.Kuchowicz  Zbigniew.  Wizerunki  Niepospolitych  niewiast  staropolskich  XVI—XVIII  wieku.  –  Łódź,  1972
12.Луговий  О.  Княжна  Гальшка  Острозька  //  Вісті  Рівненщини.  –  1997.  –  3  жовтня.
13.Над  Іквою-рікою.  Літературно-мистецько-краєзнавчий  альманах  /  Упоряд.  Л.  Пшенична.  –  Дубно,  2007.  –  240  с.
14.  Niesiecki  Kasper.  Korona  Polskaprzy  Złotey  Wolnosci  Starożytnemi  Wszystkich  Kathedr,  Prowincyi  y  Rycerstwa  Kleynotami  Heroicznym  Męstwem  y  odwagą,  Naywyższemi  Honorami  a  naypierweyCnotą,  Pobożnością  y  Swiątobliwością  Ozdobiona  …  –  T.  3.  –  Lwów  :  w  drukarni  Collegium  Lwowskiego  Societatis  Jesu,  1740.  –  938  s.  –  S.  433.
15.  Пашковець  М.  Історія,  цікавіша  за  роман.  Загадка  походження  Северина  Наливайка  //  День.  .  –  №42-43  (3443-3444),  11-12  березня.  .  –  2011.
16.Пашковець  М.  Северин  Наливайко,  князі  Острозькі  та  історична  велич  України  -  Русі  /  М.  Пашковець,  Я.  Пляс.  –  К.,  2011.  .  –  544  с.
17.  Poczet  Królów  i  Książąt  Polskich  Jana  Matejki.  –  Warszawa,  1896.
18.  Сергійчук  В.  Дм.  Вишневецький  //  Володарі  гетьманської  булави:  Історичні  портрети  /  Автор  передмови  В.  А.  Смолій.  –  К.:  Варта,  1994.  –  560  с.  –  С.  11.

Видрукувано  у  часописі  "Дзвін"  №7  за  2018  р.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808707
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Променистий менестрель

Чи почуєте?



Хтось  сховав  ключі  від  Неба,
Від  сердець  людських.
Осінь,  осінь  –  ми  до  тебе...
Ліс  в  красі  притих...
Що  ти  скажеш,  мудра  осінь
Про  гріхи  людські?,
Що  й  прощення  ще  не  просять
Вже  в  які  віки...

Вже  й  Земля  терпіть  не  може,
Всю  її  трясе  –
Небеса  вже  на  сторожі,
Нафту  ж  людство  ссе.
Нафта  –  кров  Планети,  люди,
Не  годиться  так,
Грішимо,  як  є,  повсюди  –
Правдонька  свята.

Радіація,  пластмаса  –
Смерть  екосистем.
Де  воді  питній  запаси?
Стільки  грішних  тем.
Не  промовчала  і  осінь:
"Всіх  вас  до  Краси
Я  веду  –  діток  й  дорослих,
Як  і  Бог,  і  Син.

Чи  дослухаєтесь  всі  Нас,
Чи  почуєте?
Як  ні  –  сила  чорнокнижна
Вас  з  Землі  змете!"

02.10.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808579
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


НАДЕЖДА М.

Журба осіння котиться клубками. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=utCmvd8ZYfE
[/youtube]

 Смуток  іноді  буває  єдиним  щастям.
           Еріх  Марія  Ремарк

Сум  осінній  покотивсь  клубками,
І  поплив  туманом  по  ставку,
І  пішов  неспішно  байраками.
Має  він  ходу  таку  легку.

Ще  пройшовся  по  зеленім  листі,
І  приліг  неначе  відпочить.
Зручно  було  там,  як  у  колисці..
Вітре!  Спробуй  сум  цей  зупинить.

Хай  заграє  крапельками  радість.
Поверни  надію,  хто  втрача.
Осінь!  Ти  приносиш  часом  слабкість.
І  чиясь  у  розпачі  душа.

І  ти  сам  собі  вже  не  належиш..
Але  раптом  хтось  всміхнувсь    тобі.
І  твій  сум  уже  в  другій  одежі:
І   немає  місця  тут  журбі.

Тільки  ось  не  знаю,  чому  плачу.
Сльози  покотились,  як  горох.
Посмішка   змогла  переіначить.
І  душа  не  б"є  уже  в  сполОх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808251
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


Надія Башинська

ХОЧУ Я, ЩОБ ТАК ВОНО І СТАЛОСЬ…

Довго  йшло  Добро  полями...  ріками  пливло,  морями.
По  лісах  воно  ходило.  Натомилося.  Присіло.
А  тут  з  лісу  вийшов  Вовк  голодний  і  зрадів:  обід  же  
буде  добрий!
-  Біля  тебе,  каже,  -  мені  б  сісти.  -  Хочу  я  тебе,  Добро,  все  
з'їсти.
А  Добро  весь  день  допомагало.  Натомилось.  Сили  
було  мало.  Де  ж  тепер  узять  тієї  сили?  Не  врятує  й  те,  
аби  просили.
-  Ну  що  ж...  Їж!  -  Вовкові  Добро  сказало.  -Та  обіду  з  мене  
буде  мало.
А  тут  з  лісу  Зло  лихеє  вийшло.  Було  воно  гарне,  таке  
пишне.
-  От  знайшов  обід!  -  сміялось.  Вовкові  воно  й  дісталось...
 Є  у  світі  Свята,  добра  сила,  що  Добро  від  лиха  захи-
стила.  Хочу  я,  щоб  так  воно  і  сталось.  Щоб  зникло  Зло,  
Добро  -  зосталось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Ганна Верес

Важкий цей шлях

Здає  сьогодні  тест  свій  на  буття
Земля  моя  з  іменням  Україна,
Заради  нас,  заради  майбуття
В  війні-АТО  найкращий  цвіт  наш  гине.

Йде  Україна  стежкою  звитяг:
Донецьк,  Луганськ  –  у  згарищах-руїнах,
Іде  з  молитвою  святою  на  устах,
З  пошаною  до  власного  коріння.

Важкий  цей  шлях,  та  іншого  –  нема,  
Щоби  здобути  волю  Україні.
Наш  дух  ніяка  сила  не  злама,
І  буде  край  багатий  наш  і  вільний!
6.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807821
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018


Ганна Верес

Хіба не подвиг це?

(Їдучи  в  тролейбусі,  побачила  скаліченого  атовця)

Йому  несила  заховать  шрами,
Що  вкрили  і  потилицю,  і  руки,
Й  в  буденному  житті  його  штормить,
Тривожить  з  побратимами  розлука.

У  госпіталі  вдруге  народивсь,
Коли  нарешті  знов  прийшов  у  себе…
Очима  він  по  стелі  поводив
І  зрозумів:  не  час  душі  на  небо.

Ще  мозок  закривавлений  слабів,
Та  змалював  картину  того  бою…
Ніколи  б  не  пробачив  він  собі.
Коли  би  друга  не  прикрив  собою.

І  хоч  ціна  висока  за  життя:
Каліцтво  там  собі  тоді  отримав  –
В  душі  не  мав  ніколи  каяття,
Адже  живі  обидва,  незборимі.

А  це  для  всіх  сьогодні  головне,
І  я  за  вояків  обох  радію:
Хай  лихо  у  житті  їх  обмине!
Хіба  не  подвиг  це,  лише  подія?
15.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744615
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 25.09.2018


Амадей

Осіннє

Надворі  осінь  рання-рання,
А  серцю  хочеться  весни,
А  серцю  хочеться  кохання,
І  веселкові  сняться  сни.
І  відлітають  ніби  думи
Й  летять  до  вирію  птахи,
Й  душа  наповнюється  сумом,
Збирають  листя  дітлахи.
Палають  полум"ям  багряним
Листочки  зібрані  в  руці,
І  твоя  посмішка  кохана
Сонечком  світить  на  лиці.
Піду  осінніми  стежками,
Почую  жалібне  :"Курли",
І  серце  сповнене  кохання
Осіннім  щемом  заболить.
Летіть  журавлики  у  вирій,
Летіть  журавлики,  летіть,
Ви  з  вирію  мені  на  крилах
З  весною  радість  принесіть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807549
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Ольга Калина

Не встигла мати вишити сорочку

Не  встигла  мати  вишити  сорочку,  
Щоб  сину  дарувати  навесні.  
Цвіт  білий  вишень  обсипавсь  в  садочку  -
Синочок  рідний  був  вже  на  війні.

Ще  сонце  вранці  не  торкалось  броду,  
А  вітер  з  громом  стукав  у  вікно.
Жахлива  звістка  прилетіла  з  Сходу  -
В  руках  у  неньки  почорніло  полотно.

Сорочку  мати  слізьми  окропила
І  чорними  всі  стали  кольори.  
-  О,  Боже  милий!-  в  небо  голосила,
-  Мене  ти  замість  нього  забери!

Та  білим  цвітом  вкрились  її  коси,  
Коли  сорочку  клала  у  труну.
В  очах  з’являлись  сльози,  наче  роси
Й  вона  кляла,  кляла  оту  війну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807007
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Валентина Володина

ДАВАЙТЕ ЗЕМЛЮ ШАНУВАТИ!



     Кружляє  листячко,  танцює,
     На  землю  падає  -  цілує!
     З  Землі  росло  і  в  Землю  ляже,
     Про  шлях  життєвий  свій  розкаже:
     "Із  пуп"янка  -  листочком  стало.
     Росло,  повітря  очищало.
     Давало  затишок  людині,
     Тварині  кожній  і  пташині.
     Та  тільки  осінь  наступає,
     Все  листячко  з  дерев  знімає.
     Дерева  взимку  відпочинуть,
     Весною  знов  вбрання  надінуть!"

     Природа  вся  -  Землі  дитина!
     Рослина  кожна  і  тварина,
     І  ти,  і  я,  кожна  людина  -
     То  Матінки  Землі  частина.
     Все  із  Землі  росте-буяє!
     Приходе  час  -  в  Неї  лягає...

     ЗАПАМ"ЯТАЙМО!  ЗЕМЛЯ  -  ТО  МАТИ!
     ДАВАЙТЕ  ЗЕМЛЮ  ШАНУВАТИ!
     
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807010
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Іванюк Ірина

Між нами Осінь жовто-стиглих доль…

Між  нами  Осінь  жовто-стиглих  доль...
Збираємо  дощі  у  цебра-днини,
годинник  відраховує  хвилини,-
вплітаючи  проміння  зверху  скронь...

Гарячо-жовта,  чуйна,  золота...
Та  наша  Осінь  -  яблук  повен  кошик!
Дозрілість  душ  так  щедро  медоточить...
Вона,  як  звіт...  Завіт!  Життя  -  не  гра!

Вогонь  осінній  не  перегорить!...
Мости  кленові  мостячи  між  нами,
сплітаючи  над  Шляхом  нас  думками...
Дозрілість  душ  так  чисто  зазвучить!

17.09.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806896
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Ольга Калина

Подми, подми, вітерець ( заклички)

Подми,  подми,  вітерець

Подми,  подми,  вітерець,
На  полечко,  на  хлібець.
Нехай  цяя  спека
Іде    десь  далеко.  
А  як  буде  хліб  у  полі,
То  нам  вистачить  доволі.
І  в  коморі,  й  на  столі    
Покладемо  калачі,  
Що  спеклися  у  печі.
Покладемо  на  полиці
Наші  пишні  паляниці.  
Хай    радіє    дітвора    -  
Прийшла  Спасівки  пора.    




Іди,  іди,  дощику

Іди,  іди,  дощику,  -  
Будуть  гриби  в  кошику.
І  опеньки,  й  маслюки
Позбираєм  залюбки.
А  ще  білі    й  сироїжки,
Бо  до  лісу    йшли  ми    пішки.



Світи,  світи,  сонечко

Світи,  світи,  сонечко,  
У  наше  віконечко.
Зігрій  все  подвір'ячко    -
До  нас  прийшло    літечко.  
Нехай  дітки  граються,  
До  гурту    збираються.
Будуть  дітки  підростати,  
Тепле  літечко  вітати.    














Заклички  —  це  невеликі  пісеньки,  призначені  для  виспівування  групою  дітей.  Іноді  вони  супроводжуються  ігровими  діями,  що  імітують  процес  селянської  праці.
Усі  явища  і  сили  природи  функціонують  у  закличці  як  живі  істоти.  Дитина  сама  контактує  з  ними:  сонце  просить  про  щедре  літо;  грім  —  не  лякати  худобу;  дощ  —  поливати;  обіцяє  за  справну  роботу  подарунок.

Закличка  —  це  не  просте  звернення  до  природних  стихій,  а  виражена  в  слові,  ритмі,  інтонації  гама  відчуттів  —  переживання,  захоплення,  ніжність.  Емоції  радості,  довіри,  переконаності  в  хорошому  закладені  в  самій  структурі  вірша  —  у  хвилеподібних  повторах,  у  зміні  картинок-прохань,  у  ритмі  —  жвавому,  завзятому,  у  звучанні  кожного  рядка,  кожного  слова.
Усі  явища  природи  мають  закріплені  за  ними  ласкаві  імена  —  сонечко  золоте,  весна  красна,  червоне  літечко.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806734
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Віталій Назарук

БОЛІ З МИНУЛОГО

І  все  на  світі  треба  пережити.
І  кожен  фініш  —  це,  по  суті,  старт.  
І  наперед  не  треба  ворожити,
і  за  минулим  плакати  не  варт.  
                                                   Ліна  Костенко.

Приходить  час,  коли  пече  у  грудях,
Та  так  пече,  що  спокою  нема.
Пече  кругом,  у  хаті  і  на  людях,
Вчорашній  день  нахлинув  не  дарма...

Не  зупинити  болю,  що  у  серці,
Його  вже  підхопила  круговерть.
Думки  спішать,  немов  спішать  до  герцю,
Й  не  відають,  що  їх  чекає  –  смерть.  

Втамуйте  біль,  бо  може  бути  гірше,
Хай  біль,  що  є,  переросте  в  любов
І  ця  любов  із  кожним    диво  вершить,
Щоб  кожен  з  вас  минуле  поборов.

Нічого,  що  минуле  вас  гойднуло.
А  ви  любіть,  радійте  і  живіть.
Життя  назад  вам  двері  відімкнуло,
Лише  на  мить,  а  як  воно  болить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806699
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


ВАЛЕНТИНАV

Коли тривога

[color="#ff0000"][i][b]В  народі  кажуть,  що  до  Бога,
ідуть  тоді,  коли  тривога.
та  серце  моє  каже:  Йди,
в  подяці  голову  схили.  

Та  я  біди  й  не  буду  ждати.
Навіщо  серденьку  страждати?
До  Бога  в  радості  звернусь,
доземно,  щиро  поклонюсь.

Навіщо  бід  людських  чекати?
Добра  у  мудрості  шукати.
Багатства  в  Господа  благаю,
воно  в  Любові,  певно  знаю.

[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806688
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

У морі матінки-природи

У  морі  матінки-Природи  кольоровому
Кораблики  назустріч  один  одному
Тихесенько  поволі  наближались,
На  хвилях  помаранчевих  гойдались.

В  одному  з  них  спекотливий  був  Серпень,
Збирався  відпливати  він  далеко,
У  другому  ж  у  ранзі  капітана
Брат-Вересень  багряний  за  штурвалом.

Зустрілися,  обнялися  привітно,
Їхню  розмову  чув  лиш  теплий  Вітер.
І  Серпень  зник  десь  там  за  небокраєм,
Узявся  Вересень  за  господарювання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806666
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Парокситонна рима.

Парокситонна  рима  (грецьк.  paroxytonos  —  слово  з  наголосом  на  передостанньому  складі)  —  суголосся  слів  у  вірші,  в  яких  наголос  падає  на  передостанній  склад.  Термін  увів  І.Качуровський  на  противагу  поняттю  “жіноча  рима”,  оскільки  воно  не  відповідає  специфіці  української  мови  (так,  безпідставно  слова  чоловічого  роду  належали  до  категорії  “жіночих  рим”:  півень  —  дивень  тощо).

В  українській  силабо-тонічній  версифікації  П.р.  чергується  переважно  з  окситонною  римою.  Однак  трапляються  випадки  наскрізного  парокситонного  римування:

В  малій  кімнаті  стіни,  наче  руки,
тримають  полохливу  тишу  в  жмені.
Сіріють  тіні  просиво-зелені,
самітна  свічка  блимає  зо  скуки.

(Б.-І.Антонич)

П.р.  збігається  не  лише  з  парокситонною  клаузулою,  а  й  із  внутрішнім  римуванням:  

Довгожданна,  нездоланна…
Ось  вона  —  Блакитна  Панна!

(М.  Вороний)

Гей,  на  весла,  щоб  понесла
Буря  човен  на  простір…

(Г.  Чупринка)

П.р.  була  притаманною  силабічному  віршуванню  ренесансно-барокової  доби  в  Україні,  що  засвідчує  одна  з  гербових  епіграм  Т.  Земки  “На  старожитний  клейнод  їх  милостей  панів  Балабанів”:

Дому  цних  Балабанів  цниї  теж  клейноти,
Знаками  суть  чулої  і  ділної  цноти…

Ця  традиція  позначилась  і  на  подальшій  еволюції  української  версифікації.  Принаймні,  в  одичній  строфі  І.  Котляревського  (“Енеїда”)  П.р.  пропорційно  у  співвідношеннях  6-ти  до  4-х  переважає  окситонну  риму.  

Це  простежується  у  творчості  Т.  Шевченка,  П.  Куліша  та  ін.
Жіноча  рима  надає  закінченню  рядків  м’якого  звучання.  Вірші  з  жіночими  римами,  не  маючи  наголосів  на  кінцях  рядків,  можуть  завдяки  цьому  набувати  певної  співучості.

Наприклад:
 
Тихий  сон  на  горах  ходить,
За  рученьку  щастя  водить.
І  шумлять  ліси  вже  тuхше,
Сон  мені  квітки  колuше.
Спіть,  мої  дзвіночки  сuні,
Дикі  рожі  в  полонuні!

(О.  Маковей.  «Сон»)

Чорніє  повітря,  шляхи  засиніли,
Гойднулися  квіти  пахучими  снами,
Натомлені  села  вечеряти  сіли
Під  грушами,  вишнями  і  небесами.

І,  тихий  туман  пригорнувши  до  себе,
Вечеряє  поле  піснями  з  долин,
Над  селами  й  полем  вечеряє  небо,
Вмокаючи  в  ріки  хлібини  хмарин.

(М.Вінграновський  «Вечірнє»)

Ніч.  На  стоках  небозводу
Мерехтять  сріблисті  зорі,
Чорні  пасма  скиб  на  морі
Крає  вістря  пароходу.

(П.  Карманський)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806270
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Крилата

ПРО ЖІНКУ

Одна  стара  жінка  дуже  любила  копирсатися  в  чужій  брудній  білизні.  Коли  вона  йшла  вулицею,  то  завжди  пильно  приглядалася  до  людей,  які  проходили  повз  неї,  при  цьому  казала  подумки:  «Добре,  Боже,  що  я  не  така,  як  ось  цей  брудний,  обірваний  посинілий  волоцюга  чи  пияцюга,  що  у  мене  гарний  одяг,  а  не  такий  старомодний,  як  у  жінки,  що  щойно  пройшла,  що  я  гарна  на  вроду,  а  не  така  носата,  живота,  як  ота  чи  ота,  що  повз  мене  пройшли,    що  я  розумна,  інтелігентна,  а  не  така,  як  оті  двоє  молодиків,  один  з  яких  длубається  в  носі,  а  другий    икає  за  кожним  словом.    А  ще  я  молюся  вранці  і  ввечері,  ходжу  до  церкви  в  неділю  та  свято.  А  деякі  тільки  по  кафешках,  дискотеках,  концертах  та  театрах  шастають  або  сидять  на  лавці  денно  й  нічого  не  роблять».  Коли  ця  жінка  теж  виходила  в  двір,  щоби  поспілкуватися  з  іншими  старшими  жіночками,  то  завжди  буркотіла,  виявляла  незадоволення  з  приводу  того,  що  хтось  кидає  з  вікон  недопалки,  що  бездомні  коти  і  пси  бігають  подвір’ям,  крутяться    під  ногами,  розносять  всіляку  заразу.  «Куди  дивиться  міська  рада?  –  говорила  вона.  «А  оці  наркомани?…    Як  вони  прийшли  до  життя  такого?  Нічого  їх  не  цікавить,  крім  ширки.  Як  тільки  Бог  носить  їх  по  цій  святій  землі?  Або  дівчата…  Вбралися  так,  немов  жінки  легкої  поведінки.  Де  це  видано,  щоб  так  дівчата  отак  виходили  між  люди?  Ми  колись  носили  тільки    довгі  сукні,  волосся  заплітали  в  коси.  А  оці?  Повбирають  вузькі  джинси,    короткі  футболки.  Куди  дивляться  їх  батьки?    
Коли  ця  жінка  проходила  до  церкви,  то  службу  Божу  слухала  п’яте  через  десяте.    Бо  завжди  була  зайнята  тим,  що  розглядала  людей,  котрі  прийшли  на  Богослужіння.  Вона  все  помічала.  Ніхто  не  міг  сховатися  від  її  пильного  орлиного  ока.  «Он  той  чоловік  у  синьому  светрі  не  перехрестився  на  «Отче  наш»,  -  помітила.  -    А  дитина  ,  що  вже  до  школи  пішла,  крутиться  на  всі  боки,  бігає  –    то  надвір,  то  до  церкви.  Батьки  позволяють.  Що  з  неї  виросте?.  У  наші  часи  з  дітьми  так  не  панькалися,  виховували  строго.  А  тепер  їм  все  позволяють,  навіть  по    церкві  бігати.    Або  он  взяти  ту  жінку,  що  стоїть  біля  дверей.  Не  така  вже  й  молода,  а  без  хустки,  прийшла  показати  свою  зачіску.  Хіба  їй  Бог  у  голові?    Або  он  ще    ті  дві  старшокласниці,  що  за  дверима  –  одна  губи    яскраво  намалювала,  а  у  друга  спідницю  натягла,  далеко    вище  колін.  Безсоромниці!  Вони  що  на  танцюльки  прийшли?  Це  ж  церква!  Святе  місце!  Жінка  кидала  на  всіх  тих,  хто  на  її  думку  поводився  не  так,  як  треба,  криві  погляди.  Інколи  підходила  і  робила  зауваження  під  час  Служби  або  після  неї.  Вона  вважала,  що  таким  чином  виконує  свій  християнський  обов’язок.  
Якось  ця  жінка  важко  захворіла.  Їй  треба  було  робити  операцію.    Зажурилася  вона,  вирішила  піти  до  сповіді.  Всяке  ж  може  бути.  Операція  –  це  не  жарт.  Прийшла  до  священика  та  й  каже:
- Висповідайте  мене,  панотче.
- Гаразд.  Розказуйте,  що  злого  вчинили.
- Та  ніби  нічого  злого  не  вчинила.  Не  вбила  нікого,  не  обікрала.  Не  обдурила,  не  заздрю  нікому.  Все  в  мене  є  для  життя,  маю  пенсію  та  й  чоловік  покійний  залишив  мені  трохи  грошенят  на  рахунку  в  банку.  
А  тому  священику  деякі  люди    жалілися  на  ту  жінку,  що  вона  прискіпується  до  них,  відбиває  охоту  йти  до  церкви.  Тож  він  і  питає  її:
- Скажіть,  а  ви  любите  когось?
- Кого  мені  любити?  Чоловік  помер.  Люблю  Бога  одного  і  вас,  отче,  за  те  що  йому  служите.
- Це  добре.  А  сусідів,  прихожан  нашої  церкви  любите?
- Так.  Я  повчаю  їх,  як  треба  чинити,  аби  подобатися  Богові.
- А  чи  ви  підтримали  когось  добрим  словом,  поспівчували  комусь  у  горі?
- Ну,  я  не  можу  кожному  в  душу  лізти.
- А  чи  коли-небудь  ви  дали  бідному  на  кусень  хліба,  чи  позичили  родичеві  чи  сусідові  грошей,  коли  той  просив,  чи  обдарували  яку  людину  просто  так?
- Я  до  церкви  щотижня  і  в  свято  даю  гроші.  У  мене,  отче,  не  такі  вже  й  великі  статки,  аби  іншим  роздавати.  То  собі  можуть  позволити  багатії,  які    накрали  грошей.  А  ми  з  чоловіком  на  все  заробили  своїми  руками.
- Чи  каєтесь  ви,  добродійко,  за  свої  гріхи?
- Та  ніби  нема  за  що  каятись,  отче.
- То  чого  ви  прийшли  до  мене?
- Бо  завтра  лягаю  до  лікарні,  мені  будуть  робити  операцію.  Хочу,  щоби  ви  мене  поблагословили.
- Навіть  не  знаю,  що  вам  сказати.  Будьте  добріші  до  ближніх.  Хай  Бог  просвітить    і  благословить  вас.  Ідіть  у  мирі!
Перехрестив  панотець  жінку  хрестом,  та  й  пішла.    Не  вельми  радісно  було  їй  на  душі  після  відбутої  сповіді.    Але  подумала  собі,  сказав  їй  «іди  в  мирі»,  значить  поблагословив,  значить  має  бути  все  добре.
Через  два  дні  повезли  жінку  в  операційну.  Дали  наркоз,  вона  закрила  очі    і  пірнула  в  сон.  Приснилося    їй,  буцімто  вона  летить  якоюсь  чорною  трубою,  довго  летить,  а  потім  вгорі  бачить    світло.  Труба  обривається  і  її  виносить  на  твердь.  Дивиться  жінка  поперед  себе,  а  там  –  краса  неписана  –  дерева,  квіти,  річки  чисті,  пташки  співають,  білочки  плигають.  І  сад…  Великий  сад!  Тільки  жінка  підійшла  до  дерева,  щоби  зірвати  собі  соковитий    персик,  як  почула  Голос  згори:
- Не  чіпай,  то  не  для  тебе.
- А  який  плід  можна?
- Обернись  позад  себе.
Жінка  оглянулась.  А  там  –  спалена  земля,  засохлі  дерева,  чорний  дим,  люди  теж  такі,  як  той  дим,  сумні,  мовчазливі,    ходять,  щось  носять    у  руках.
- Що  це?  Я  вмерла?  Мене  чекає  пекло?
- Ти  майже  померла.  І  можеш  опинитися  там,  де  ці  чорні  понурі  люди.  
- Але  ж  я  до  церкви  ходила.  Молилася.  Нікого  не…
- Ну,  ну,  я  знаю.  Саме  тому  у  тебе  є  ще  шанс  повернутися  на  землю.  Але  спершу  поглянь  на  свою  душу.  Якщо  ти  її  не  відбілиш,  то  те  місце,  що  ти  бачила  позад  себе,  стане  твоєю  вічною  домівкою.
Жінка  завмерла.  Перед  її  зором  постав    великий  екран,  такий  екран,  як  є  в  телевізора  чи  в  комп’ютера.  На  ньому  вона  побачила  себе,  спочатку  такою,  як  вона  виглядає  зовні,  а  потім  такою,  як  виглядає  зі  середини.  Під  своїм  серцем,  яке  билося,  жінка  дупло,  в    якому  була  чорна  земля,  по  якій  лазили  гадюки,  скакали  жаби,  повзали  жуки.    Жінка  жахнулася.  
- Невже  так  виглядає  моя  душа?  –  спитала.
- Саме  так,  -    сказав  їй  голос  згори.
- Ніколи  б  не  подумала.  Що  ж  мені  робити?
- Щиро  покаятись,  вигребти  чорноту  і  дати  любові  місце  у  своєму  серці.  Любити  ближнього,    любити  світ  –  це  найголовніше  призначення  зі  всіх,  які  людина  тільки  може  мати.  Пам’ятай  про  це!
- Здається,  до  мене  починає  доходити.  
- Гаразд.  Тоді  вертайся  на  землю,  -  мовив  Голос.
Жіночка  відкрила  очі.  
- Серце  забилося!  Здається,  ця  жінка  буде  жити!  –  мовив  лікар,  що  схилився    над  нею.
Жінка  кинула  оком  довкола.  Вона  в  операційній.  «Слава  тобі,  Господи,  жива!».    Одужувала  прооперована  напрочуд  швидко.  Думала  весь  час  над  тим,  як  буде  відтепер  жити.  А  буде  жити  інакше,  як  досі  жила.  І  справді,  коли  вона  повернулася  з  лікарні  додому,  її  ніби  хтось  перевернув  з  голови  на  ноги.    Стала  до  усіх  уважною,  зичливою,  щирою  в  розмові,  легкою  на  добру  пораду.    Обдаровувала  тих  хто  був  долею  обділений,  чим  могла.  І  навіть  підгодовувала  котів,  псів  та  голубів,  що  прилітали  на  її  підвіконня.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806189
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


S.Nemo

Не можу сказати Тобі я «прощай»

[i](Присвячується  одній  юній  кароокій  дівчині)
[/i]
Не  можу  сказати  Тобі  я  «прощай»…
Нам  вечір  осінній  несе  прохолоду.
П’ю  чорний  фруктовий  з  ожиною  чай
І  лину  до  Тебе  в  думках  крізь  негоду.
До  Тебе  так  близько,  але  ще  далеко,
І  ми  не  у  парі,  а  тільки  в  надії.
Вже  скоро  у  вирій  полинуть  лелеки,
Залишивши  нам  лиш  пір’їнки  і  мрії.
Чи  зустріч  готує  нам  бабине  літо?
Якщо  на  те  буде  Всевишнього  воля,
Ти  зможеш  мене  випадково  зустріти.
А  випадок,  кажуть,  то  усмішка  долі.
Побачити  зможем  красу  наших  душ
І  радість  у  карих  (зелених)  очах.
Ти  тільки  порив  почуттів  не  поруш,
Як  ніжний  кохання  мотив  зазвучав.
Свій  страх  подолай  і  гординю  забудь,
Як  дотик  відчуєш  моєї  руки.
Секунди  єднання,  як  мить  промайнуть,
Серця  в  унісон  зазвучать  навіки.
Ще  будуть  розлуки,  спокуси,  тривоги,
Хвилини  зневіри,  години  печалі.
Майбутнє  своє  ми  довіримо  Богу  –  
Не  можу  сказати  Тобі  я  «прощай»…

©    S.Nemo
10.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806217
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


LubovShemet

Пані Осінь

В  позолоті  дерев  пані  Осінь
Завітала  до  нас  цього  дня,
Розплела  золоті  свої  коси,
Одягнула  барвисте  вбрання.
Принесла  щедрий  кошик  дарунків,
Стиглих  яблук  і  груш  аромат,
І  яскраві  осінні  малюнки
Прикрашає  в  саду  листопад.
Пані  Осінь  дарує  жоржини
І  букети  троянд,  хризантем,
Вкриті  килимом  з  листя  стежини,
Свіжий  ранок,  умитий  дощем.
Золоте  осипається  листя,
Пані  Осінь  іде  по  землі,
Павутинки  в  росі,  як  намисто,
А  у  небі  летять  журавлі.
Ясне  сонечко  лагідно  гріє,
Хоч  вже  літо  дійшло  до  кінця...
Не  сумуйте,  нехай  ностальгія
Не  приходить  у  наші  серця!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806139
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


dovgiy

ТАКЕ ЖИТТЯ

Нехай  забуде  хтось  про  мене,
Про  те,  що  мав  я  почуття,
Мовляв  життя  важке,  буденне,
А  я  –  немов  мале  дитя,
В  кохання  позахмарне  граюсь
Та  всіма  фібрами  душі
Задля  загалу  витворяю
Про  заборонене  вірші.
Нехай!  Розкислою  сльозою
В  ці  страшні  дні  не  попливу.
Не  вперше  доля  грає  мною
І  цю  біду  переживу!
Ось,  -  як  і  зараз,  -  перша  ночі
І  в  котрий  раз  немає  сну.
Поклав  комп’ютер  перед  очі,
   А  сам  про  неї,  -  про  одну,
В  пітьмі  нічній  гортаю  спогад:
Її  слова…  її  лице…
Її  такий  глибокий  погляд…
І  Богу  дякую  за  це!
Тому  що  попри  серця  жертви,
Попри  розлуки  гіркоту,
Я  ще  кохаю,  я  не  мертвий,
А  отже,  чисту  висоту
Лихим  прокльоном  не  покрию
Чиєсь  чергове  забуття.
Прощу  за  все!  Бо  що  тут  вдієш?!
Таке  життя…  таке  життя…

03.09.2018  1:14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Sukhovilova

Так чудово сьогодні

Так  чудово  сьогодні,  так  ясно,
В  горобині  заплутався  промінь,
Розливається  днина  прекрасна,
Тисячами  казкових  симфоній.

І  так  хочеться  серцю  співати,
Приголубити  промінь  рукою,  
Разом  з  листям  у  танці  кружляти,
Гомоніти  стрімкою  рікою.

Мов  роса,  прилягти  на  травинку,
Наче  хмарка,  за  обрій  втекти...
І  покласти  цей  день  у  торбинку,  
Разом  з  ним  у  майбутнє  піти...

Споглядаю  прощально  зозульку,
Що  пірнула  в  рясну  голубінь,
Відпускаю  повітряну  кульку,
У  розп'яту,  неторкану  синь.

Так  чудово  сьогодні,  так  ясно,  
І  звільнився  заплутаний  промінь.
Засвітилася  зірка  прекрасна,
Пише  ноти  для  нових  симфоній.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805829
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Теоретик

Основи поетики. Двовірш.

Двовірш,  або  Дистих  (грецьк.  distichon)  —  найпростіша  строфа,  написана  будь-яким  розміром,  що  складається  з  двох  рядків,  об’єднаних  спільною  римою  (трапляється  і  неримована)  та  викінченою  думкою  з  виразними  ознаками  лаконізму  й  афористичності.  Д.  існує  і  як  окремий  твір:

Що  доля  нелегка,  —  в  цім  користь  і  своя  є.
Блаженний  сон  душі  мистецтву  не  сприяє
(Ліна  Костенко).

Д.  може  складати  певний  цикл,  навіть  збірку  (“Тавторими”  Б.Кравціва),  правити  за  строфічну  основу  поеми  (“Данило  Галицький”  М,Бажана).  Д.  знаходимо  у  складніших  за  власну  строфічних  структурах  (чотиривірш,  шестивірш  і  т.п.),  як-от  у  десятивірші  Ю.Андруховича  “Залізниця  Станіслав  —  Рахів.  1894”:

Тут  не  зійде  вода  і  не  зросте  суниця,
ми  тут  поляжемо,
по  нас  проляже  залізниця.
Тут  навсібіч  посіяно  прокльони  і  хулу,
який  люцифер  зажадав  лупати  сю  скалу?
За  нами  падають  ліси  і  мріють  найтонші  стебла,
залізна  пані  вкрала  нас  і  очі  наші  стерла.

Неримований  Д.  базується  на  ритмо-інтонаційній  основі,  але  відмінний  від  елегійного  дистиха,  відомого  з  античних  часів:

не  випустить  вершників  брама  запеклого  серця
дарма  що  більше  вужів  аніж  кинутих  палиць
наші  руки  заклякли  над  річками  й  потоками
розмиваються  береги  але  нашою  кров’ю
кожна  душа  що  розламана  мушля
відлуння  гулу  колишнього  вихід  у  небо
смішний  жертовник  облущена  позолота
єгипетський  степ  і  ліс  і  юність  і  старість
дзеркальні  тіла  обступили  останніх  пророків
відображення  гулу  колишнього  вихід  у  небо
(І.  Римарук).

Форма  Д.  дуже  давня,  вона  відома  не  лише  античній  версифікації,  а  й  східній,  приміром,  бейти.  У  ренесансно-барокову  добу  Д.  практикувався  в  українській  поезії  як  обов’язкова  віршова  норма  силабічної  системи  (Касіян  Сакович,  Софроній  Почаський,  Іван  Величковський,  Григорій  Сковорода  та  ін.).

Нації  вмирають  не  від  інфаркту.
Спочатку  їм  відбирає  мову.
(Л.  Костенко)

Зазвичай  дистих  має  таку  схему  римування:

Згадала  плечі  і  вуста,  і  щем,  і  дим…  (а)
Облиш  уже  цього  хреста,  і  менше  з  тим.  (а)
А  розум  не  перепиня  навалу  снів.  (б)
Чи  хочу  я  цього  щодня?  Напевно,  ні.  (б)
Якби  й  хотіла,  все  одно  не  вірю  снам.  (в)
Світає.  Люди,  за  вікном  весна,  Весна!  (в)
(Л.  Романчук)

Але  дистихом  не  можна  називати  будь-які  два  рядки,  виділені  з  вірша,  хоч  би  й  об’єднані  парним  римуванням.  Дистихи  часто  бувають  самостійними  творами  (епіграми,  епітафії  тощо).  Зустрічаються  чотиривірші  з  такими  римуваннями,  але  в  них  найчастіше  чергуються  пари  рядків  з  чоловічими  та  жіночими  римами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805813
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Ганна Верес

Донесем свій хрест!

Просинається  Україна  –
Відшукала  свій  давній  код.
Мову  з  піснею  солов’їні
В  світ  широкий  несе  народ.

Торжествує  душа  від  того,
Що  Вкраїна  таки  жива!
І  нема  в  житті  більш  святого,
Аніж  рідні  довкруж  слова!

І  пісень  теж  нема  дорожчих,
Ніж  народу  мого  пісні:
В  них  молитва  і  слава,  й  проща,
І  кордони  їм  затісні!

Просинається  Україна  –
Українства  в  ній  дух  воскрес!
Будуть-будуть  в  нас  переміни!
Донесем  нелегкий  свій  хрест!
17.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805645
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Крилата

ПРО ЇЖАКА (АБО ПРО МИЛІСТЬ)

Лежав  їжак  до  дні  нори.
Два  дні  нічого  не  варив,  
Хворів,  не  те  щось,  видно,  з’їв,  
Живіт  в  голчастого  болів.
На  третій  день  подався  в  ліс,
Там  дикий  глід  під  небом  ріс.
Набрав  у  торбу  він  ягід,
Через  ріку  подавсь  у  брід.
На  другім  березі  ріки
Росли  малинові  гілки.
Зламав  сухих  собі  зо  три.
Із  гілок  чай  цих  –  хоч  куди!
Ішов  додому,  торбу  ніс,
В  траві  побачив  змійки  хвіст.
Вхопив  її.
- Не  їж,  пусти.
Не  дай  сиріткою  рости
Синку.
- І  я  сам  проживав.
Нікого  мамою  не  звав.
Біду  цю  розумію  я,  
Не  з’їм.
Вклонилася  змія
І  відповзла.  Їжак  побіг
Хутенько  в  темний    свій  нічліг.
Шипшини  з’їв,  запарив  чай,  
Поспав  з  годинку  і  у  гай
Пішов.  Бо  там  зело  густе.
І  дика  яблунька  росте.
Прибув  туди,  здолавши  рів,
Та  яблук  в  гаю  не  уздрів  –  
Корови  випасли  з  села.
В  руках  пастушка  щось  несла.
Підбіг,  понюхав  –  молоко.
Так  радо  випив  би  його.
Дівча  побачило  колька,
- Що  хочеш?  –  каже.
- Молока.
Корови  яблука  спожили.
Мені  й  одного  не  лишили.
Три  рази  лило  в  кулачка
Дівча  напій  для  їжачка.
Хлебтав,  як  дворові  коти.
Тоді  вклонивсь,  узявся  йти.
- Ще  грушка  є,  -  дівча  сказало
Й  на  голки  плід  кольку  поклало.
-  Спасибі,  -  мовив  той,  -  дитино,
Завтра  нарву  тобі  шипшини.
Чекай  мене  отут  в  обід.
БАГАТИМ  Є  НА  МИЛІСТЬ  СВІТ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805612
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Людмила Пономаренко

Богом дана земля

Богом  дана  земля,  щоб  у  мирі  та  злагоді  жити,
В  цю  красу  закохатись,  що  від  подиву  серце  щемить.
Я  люблю  ці  поля,  де  хвилюється  в  стиглості  жито,
В  золотому  промінні  купається  неба  блакить.

Зачаруюсь  звучанням  і  барвистістю  рідного  слова,
Мелодійністю  пісні  замилуюся  аж  до  сльози…
То  говорить  мій  рід  крізь  віки    українською  мовою,
І  рушник  на  покутті  обрамляє  святі  образи.

Рвуться  в  небо  ясне  куполами  собори  високі.
Де  такі  ще  знайдеш,  щоби  Богу  сказати  про  все:
Про  жалі  і  надії,    і  до  болю  стражденний  неспокій
За    Вітчизну  свою  і  за  долю,  що  вічність  несе.

В  тій  молитві  живе  спрагла  віра  на  мир  і  відраду,
І  на  весни  нові,  що  квітчатимуть    рідні  краї…
Кожна  думка  і  справа,  що  з  любові    та  правди,
Рідна  земле  моя,    хай  примножують  сили  твої.                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Haluna2

Ой школо моя

Ой  школо  моя,  школо  рідна!
Ти  двері  свої  відчиняй!
Прийшла  вже  пора  та  осіння,
Дітей  галасливих  стрічай!

Нехай  завирує  життя
У  класах  твоїх  й  на  подвір'ї,
І  перший  дзвінок  пролуна,
Звіщаючи  всім  і  любов  ,  і  довір'я.

Коли  покидають  тебе
І  школи  престижні  шукають,
Так  сумно  на  серці  стає,
Бо  ще  манівцями  блукають.

Та  як  би  в  житті  не  було,
Ти  є  і  була  Альма-  матер,
Спустіло  б  без  тебе  село,
Тебе  буде  не  вистачати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805355
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Леся Утриско

Прости нас, грішних

Твори,  мій  Боже,  чудеса:
В  природі,  в  світі-  у  душі,  
Несу  молитву  в  небеса,  
У  вірі  сію  спориші,
Твори,  мій  Боже,  новий  день:  
Без  гніву,  зради...  між  пісень,
Твори  і  ніч  -  без  сліз,  печалі,
Хай  біль  мине  -  летить  у  далі,
Твори  життя  -  земне,  квітуче,
Твори  людей,  добром  живучих,
Дай  сили  нести  кожен  хрест,  
Щоб  й  блудний  син  у  нім  воскрес,
Дай  розум  тим,  що  скаженіють,  
Поради  дай  тим,  що  не  вміють...
Не  хочуть  славити  Тебе,
Фальшиву  правду  всім  голосять
І  кожен  раз  прощення  просять,
Опам'ятай  і  зависть  й  гнів,
І  захисти  своїх  синів,
Утри  сльозу  гірку,  вдовину,
Теплом  зігрій  Ти  сиротину,
Хай  сива  мати  смерть  не  бачить  
Свойого  сина...  світ  пробачить  
Усі  земні  гріхи,  провини,
Святе  народження  дитини  
Продовжить  рід...
Залишить  слід  
У  пам'яті  на  всі  віки,
Де  не  загубляться  роки,
Не  стреться  пам'ять,  віра,  честь,
Ні  смерть  не  винна...  убієнна
І  та  молитва,  нескінченна,  
Над  всім  святим,  таким  убогим,  
Нехай  воскреснуть  перемоги,  
Прости  нас,  грішних  та  прийми  
В  свої  обійми...  сотвори  
І  новий  день,  і  сад  з  пісень,  
І  світлу  нічку,  бистру  річку,
І  світ  ясний  в  добрі  любові,
До  тебе  лину  в  кожнім  слові:
-  "  Прости  нас,  грішних  й  захисти"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805472
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Світлана Вітер

Я вдячна літу за дарунки

Я  вдячна  літу  за  його  дарунки,
За  найтепліше  сонце  на  плечах,
Дощу  рясного  свіжі  поцілунки
І  за  веселку  радісну  в  очах.

За  те,  що  мандрувало  по  дорогах,
У  спеку  поспішало  до  води.
І  знов  вело  до  рідного  порогу,
Сховавши  в  травах  вигріті  сліди.

За  повні  жмені  аґрусу  й  малини,
І  за  сережки-вишні  наливні,
На  кущиках  чорниці-намистини,
І  під  листком  суниці  запашні.

Налиті  сонцем  сливи  й  абрикоси,
І  солод  на  вустах  від  кавунів,
І  на  житах  вусатих  легкі  роси,
І  захід  сонця  з  хором  цвіркунів.

Біля  вікна  грайливі  ластів’ята,
І  дятел  розпашілий  у  садку,
На  чай  -  чебрець,  меліса,  дика  м’ята,
У  хмарах  небо,  наче  у  вінку.

Скажу  спасибі  літу  на  прощання,
Воно  застигне  в  усмішці  моїй.
Підходить  осінь  тихо,  без  вагання,
Вже  завтра  вийду  я  назустріч  їй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805123
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018


dovgiy

ЦІНА ЧАСУ

Порівнюють  час  з  течією  води.
Щось  є  в  цьому  спільне.  Та  день  –  не  краплина
І  навіть  не  горщик  тієї  ж  води,
А  простір  життя  де  існує  людина.
Він  розміри  має,  він  має  свій  смак,
Він  має  принади  багатства  і  плоті,
Буває  він  чорним  як  траурний  знак,
Коли  все  навкруг  потопає  в  скорботі.
А  ще  його  знаю,  коли  наче  грім
Впаде  в  чиюсь  долю  із  ясного  неба
Та  доля  секунди,  де  стрінеться  в  нім
Комусь  Янгол  з  неба,  єдина  потреба
Для  ніжного  серця,  зоря  для  очей,
Ким  буде  душа  у    піднесенні  жити,
Хто  буде  в  симфоніях  спраглих  ночей
Кохання    мелодії  спільно  творити!
Але  і  буває,  що  зустріч  для  двох
Комусь  обертається  тільки  на  лихо…
Бо  то  не  взаємно,  бо  раптом  на  трьох
І  це  не  розділиш  на  частки  для    втіхи
Усіх,  хто  задіяний  в  плині  подій
Цієї  трагедії  власної  долі,
Не  всякий  збере  свої  рештки  надій,
Не  всякий  знайде  сили  духу  і  волі.
І  знову  про  час.  Є  чимало  людей,
Які  на  непотріб  свій  термін  марнують.
Пиятика,  сірість  без  плідних  ідей,
Погублять  чиєсь  і  своє  не  цінують.
Чи  річкою      час,  а  чи  птахом  летить
Та  все  ж  не  стоїть  нерухомо  на  місці
Ловлю  свою    думку  хоча  би  на  мить
Аби  закріпити    миттєвість  у  вірші.
Вже  потім  хтось  зможе  їй  скласти  ціну,
Та  скаже  відверто:  чи  час    не  марную.
А  що  залишилось,  -  не  піде  «ко  дну»,
Бо  вже  не  на  час  –  на  секунди  ціную!

30.08.2018  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804950
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Інна Рубан-Оленіч

Ковток натхнення

Сайт.  Пароль.    І  перші  вірші.
Профіль.  Фото.  Чат  вгорі.
Відгуки  і  кращі,  й  гірші.
Обране.  Коментарі.
Свіжі  вірші  є  щоднини
Актуальні    і  класичні
Про  народ  і  про  природу
І  душевні  й  еротичні.
Білий  список.  Нові  люди
В  чорний  список  йдуть  пихаті.
В  соц.  мережу  переходи
Перший  діалог  в  приваті.
 В  спілкуванні  нові  грані
Розуміння  і  турбота
В  поетичнім  океані
Слово  –  милозвучна  нота.
Щось  невидиме  єднає…
Вже  готові  на  край  світу
Один  з  одного  черпати
Цю  коштовну  аква  віту.
Позичать  в  Пегаса  крила
У  муз  арфи  відбирати
Часу  обігнать  мірила  
І  кохати,  і  кохати…
От  така  в  поетів  доля:
Фантазуєш  -  потім  віриш
Але  скільки  тут  земного?
Ти  віршем    життя  не  зміриш.
Бо  реальність  –  не  на  сайті
Бо  реальність  –  сьогодення
І  поети  усі  «люблять»
Виключно  –  ради  натхнення.
P.S.  Ну  скажіть,  себе  впізнали?
           Мова  ця  про  Вас  ведеться…
           Бо  на  нашім  ріднім    сайті
           Мабуть,  всім  ось  так  живеться…

24.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804325
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Valentyna_S

Моя УКРАЇНА

Атланти--  Карпати,  Говерли  вершина
і  луки  картаті,  й  нарцисів  долина.
Озера  сяйнисті,  пісні  солов’їні,
калини  намисто—
                                       моя  Україна.

Ключі  журавлині,  надземність  барвінку,
стрункі  тополини,  зоря  на  зарінку.
Хрести  у  блакиті  —  церковець  данина,
волошки  у  житі  —  
                                       моя  Україна.

Купайло  й  гаївки,  букетик  на  Спаса.
Колядки  й  щедрівки  —  фольклору  окраса.
Козацтва  звитяга  і  туга  чаїна,
на  вірність  присяга  —
                                         моя  Україна.

Провладні  "пророки"  —    калитки  й  тартюфи,
незняті  «навроки»,  високі  тарифи.
Плачі  Ярославен,  що  спалюють  душі,
і  лицарства  слава,  і  битви  за  куші  .
Народ,  що  не  стане  перед  злом  на  коліна,--
це  рідна  країна  —
                                         моя  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Lana P.

ВИШИВАЛО ЛІТО…

Вишивало  літо  долю  мого  краю,
На  волинських  плесах  —  дальні  береги,
Голубінь  озерну,  зіллячко  розмаю,
Світанкові  роси,  сонячні  луги.

У  квітках  стежину,  в  споришах  плетучих,
Райдужне  проміння,  сотнями  заграв,
Солов’їні  крила,  у  гаях  співучих,
В  жовтому  лататті  лебединий  став.

Голуба  й  голубку  і  зозулю  сиву,
Півники  чубаті  —  з  льону  полотно.
Ген,  на  горизонті,  хмароньку  мрійливу,
Що  причепурила  західне  вікно.

Вишивало  літо  радісно,  барвисто  —
В  нього  стільки  шарму,  кольорів,  ниток!
Сонячні  лелітки  кинуло  іскристо,
Заплелося  в  осінь,  як  упав  листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


*SELENA*

ДУМА ПРО ДУБА (кобзарівка)

Розгулявся  в  полі  спраглім  тай  юнець-буран.
Запримітив  дуба  при  дорозі  й  заховався  там.
—  Ой  ти,  дубе,  дубе,  –  не  скучнó  тобі  самому  тут  стоятися?
Давай  з  тобою,  дубе,  тай  силою  змагатися.
—  Тихше,  тихше,  вітре,  —  не  тривож  ти  листяву  мою  —
Я  не  сам,  ой  не  сам  у  полі  цім  стою:  
Пі-і-і-і-до  мною,  пі-і-і-і-до  мною  витязя  он    мрев  тай  тріпоче  мить....
А  у  ві-і-і-і-тті,  а  у  ві-і-і-і-тті  —  чуєш?...  сон  його  зі  мною  гомонить.

—  Відкіля-я-я  же,  відкіля-я-я  же  витязь  русий  твій  прийшов  сюди  спочити???
І  не  стра-а-а-шно?...  Чи  не  стра-а-а-шно  йому  буде,  як  мій  татко  небесами  тай  почне  громити???

Йшов  мій  витязь  у  похід  прадідівську  ниву  боронити
Взяв  мене  у  лісі  він,  щоб  на  щастя  шелестів  я  там  де  в  нього  тин
Та  ворожая  стріла  вразила  його
І  упав  він  із  коня  тай  вороного
А  як  з  рідною  землицею  тай  прощалися  його  вуста
Із  шанічки  навпомаць  він  мене  дістав
Посадив  ось  тут,  своєю  кровію  полив
І  вустами  шерхлими  мені  ледь  шепотів:
—  Забери  ти  забери  силу  мóю,  що  була  мов  у  орла
Забери  ти  забери  й  ту  молодість,  яка  не  доцвіла,
Як  мій  син  прийде  цю  свят-землю  боронити
Ой  не  дай  Ти,  ти  не  дай    стрілі  ворожій  його  долю-  доленьку  пробити.

Тай  при  цих  словах  впала  руса  голова  тай  в  серпневі  трави  —
Заснув  русич  вічним  сном  тай  під  жайвора  хорали.

Ой  на  чатах  Я  сім  сотень  літ  ось  тут  стою
І  вартоньку  несу  мов  дань  священную:  
Крушилися  об  мене  половецькі  стріли  і  шаблі  яничар
І  пулі,  як  вітри  свистіли  на  моїх  очах
Та  заслоняв  його  синів  і  внуків  я  своєю  силою
І  подорожніх  я  від  спеки  тамував  думонькою  сивою.

—  ой,  вітре,  вітре,  буревію  —  
не  змагайся  з  міцністю  моєю  ти,
Бо  крила  поламаєш  об  мої  ти  віти.
Ген  за  полем  –  он  праправнуків  моїх  тай  рать,
Ой  Зривайся  тай  лети  до  них  туди  гулять.

—  Ой  тихше,  тихше,  вітру,  –  не  тривож  ти  сон,
Хай  русич  мій  спокійно  спить  —  не  бери  ти  тишу  тай  в  полон…

—  Ой  тихше,  тихше,  вітру…
—  Ой  тихше,  тихше,  вітру…
—  Ой  тихше,  тихше,  вітру…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804286
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Тома

Цікаві факти про навчання. .

Цікаві  факти  про  навчання..
-
   Давньогрецьке  слово  «школа»  (  «schole»)  означає    «дозвілля».  І  не  випадково.  На  перші  заняття,  які  вели  філософи,  ходили  не  діти,  а  цілком  дорослі  люди.  І  тільки  у  вільний  від  справ  час.  Коли  стали  з'являтися  особливі  заклади,  де  навчалась  дітвора,  це  слово  стало  позначати  їх  -  щоб  не  вмирала  стара  традиція.  У  багатьох  знаменитих  особистостей  справи  зі  школою  не    клеїлися.  Девід  Бекхем  кинув  навчання,  щоб  приділяти  час  футболу,  актор  Джон  Траволта  -  щоб  займатися  сценічним  мистецтвом,  а  майбутній  король  хеві-металу  Оззі  Осборн  -  просто  тому,  що  йому  потрібні  були  гроші.  Екс-прем'єра  Британії  Джона  Мейджора  недорахувалися  в  старших  класах  школи.  Причому  кинув  він  її  з  незадоаільними    оцінками  з  рідної  мови  та  літератури.  Томас  Едісон  взагалі  провчився  в  школі  три  місяці.  Ображена  мама  забрала  звідти  майбутнього  винахідника  фонографа,  тому  що  вчитель  назвали  хлопчика  «тупим».  Так  і  не  вдалося  закінчити  початкової  школи  двом  видатним  письменникам  -  Чарльзу  Діккенсу  і  Марку  Твену  Для  інших  відомих  людей  школа  дійсно  стала  «путівкою  в  життя».  Легендарний  засновник  «Apple»  Стів  Джобс  все  життя  був  вдячний  своїй  вчительці  Аймоджен  Хілл,  яка  стримала  його  хуліганські  пориви,  а  таланти  направила  на  навчання.  Стів  взявся  за  розум,  і  настільки  успішно,  що  вже  до  кінця  4-го  класу  міг  бути  переведений  в  старші  ланки.  Але  його  батьки  вирішили    не  робити  з  дитини  вундеркінда.  Ще  один  комп'ютерний  геній  -  Білл  Гейтс  -  взагалі  починав  як  хакер.  Його  першим  і  останнім  успішним  проектом  в  цій  області  став  злом  шкільного  комп'ютера.  Знову  ж  таки  спасибі  педагогам:  вони  повідомили  про  видатні  здібності  хлопця  в  комп'ютерний  центр  міста  Сіетл.  І  вже  незабаром  Гейтса  запросили  туди  на  роботу.  Дуже  сприятливий  вплив  школа  зробила  і  на  актора  Джека  Ніколсона.  Саме  там  почали  розкриватися  його  акторські  здібності.  З  4-го  класу  однокласники  і  вчителі  називали  його    «клоуном»  В  Штатах  часів  19-го  століття:  школярам  давали  тільки  тиждень  відпочинку  після  трьох  місяців  наполегливого  навчання.  Виняток  робився  лише  для  сільських  дітей  .  
21.08.18 19.30

Не    всі  діти  люблять  ходити  в  школу.  В  деяких  країнах    світу  діти    борються  за  своє  право  на  навчання  .  Щоб  отримувати  освіту  в  Афганістані,  дівчата  в  прямому  сенсі  ризикують  життям.  У  цій  країні  до  2001  року  жінки  не  мали  права  ні  вчитися,  ні  працювати.  Після  повалення  режиму  талібів  це  обмеження  скасували,  але  це  не  заважає  радикалам  жорстоко  карати  тих  учениць,  які  відвідують  школу.    В  ПакистанІ    за  своє  бажання  здобути  освіту  пакистанська  дівчинка  Малала  Юсафзай  ледь  не  поплатилася  життям.  У  11-річному  віці  вона  вела  власний  блог  про  своє  життя  в  Пакистані.  За  це  Малали  розстріляли  в  упор  по  дорозі  зі  школи.  Одна  з  куль  потрапила  в  лоб  і  вийшла  через  щоку.  Маленька  дівчинка  ледь  не  загинула  через  те,  що  доводила  своє  право  на  освіту.  Вона  впала  в  кому,  не  було  надій  на  її  одужання,  але  попри  все  дівчинка  вижила  і  повернулася  до  активного  способу  життя.  Після  одужання  Малала  продовжує  боротися  за  право  мусульманських  жінок  на  освіту.  У  17  років  вона  отримала  Нобелівську  премію  миру  і  стала  наймолодшою  жінкою,  яку  удостоїли  цієї  нагороди.  "Я  мрію  про  те,  що  в  нашій  країні  буде  панувати  освіта",  -  це  слова  Малали.  У  той  час,  коли  в  розвинених  країнах  світу  її  ровесниці  бігають  на  вечірки  і  планують  своє  навчання  в  коледжі,  Малала  продовжує  боротися  за  права  жінок  на  освіту  в  своїй  країні.  В  ФіліппінАХ  маленький  хлопчик  Даніель  Кабрера  після  знімка  студентки  Джойс  Гілос,  сам  того  не  знаючи,  став  світовою  знаменитістю.  Батько  Даніеля  помер,  їх  сімейний  будинок  згорів,  і  вони  з  матір'ю  змушені  жити  на  вулиці  і  просити  милостиню.  Але,  незважаючи  на  це,  він  робить  все  для  того,  щоб  відвідувати  школу.  Даніель  робить  уроки  під  вікнами  місцевого  ресторану  Макдональдс,  з  яких  падає  світло.  Фото  Даніеля  розійшлося  в  мережі  інтернет  з  надихає  підписом:  "Якщо  це  дійсно  важливо  для  тебе,  ти  завжди  знайдеш  спосіб,  якщо  немає  -  відмовку".  Індія,  як  і  раніше  залишається  країною  вражаючих  контрастів.  Разом  зі  зростаючою  економікою,  розвитком  космічної  та  установ  охорони  сфер,  сотні  тисяч  людей  продовжують  жити  за  межею  бідності  і  позбавлені  найосновніших  прав.  Наприклад,  права  на  освіту.  У    Нью-Делі  багато  сімей  з-за  убогості  не  можуть  відправити  своїх  дітей  в  школу.  Але  діти  настільки  хочуть  вчитися,  що  їм  не  важливо,  де  отримувати  знання  -  в  зручних  класах  або  ...  під  мостом.  Імпровізовану  школу  під  мостом  організував  колишній  викладач  коледжу  Раджеш  Кума  Шарма.  Його  учні  сидять  прямо  на  землі,  дошкою  у  них  служить  бетонна  стіна.  Але  діти  ніколи  не  скаржаться.  Вони  старанно  виконують  домашні  завдання,  слухають  вчителя,  і  навіть  не  думають  списувати.  Адже  знаходячи  знання,  у  них  з'являється  можливість  в  подальшому  знайти  роботу  і  вибратися  з  убогості.  В    багатьох  країнах  Африки  освіту  для  дітей  освіта  залишається  розкішшю.  Сьогодні  Китай  розвивається  з  вражаючою  швидкістю.  Його  економіка  -  одна  з  найбільших  в  світі.  Але  незважаючи  на  це,  у  багатьох  віддалених  і  бідних  провінціях  діти  просто  борються  за  своє  право  на  освіту.  Вони  готові  добиратися  до  шкіл  через  гори,  за  десятки  кілометрів,  вчитися  в  старих  приміщеннях  і  навіть  у  печері.  У  провінції  Гуйчжоу  до  2011  року  діяла  школа,  яка  перебувала  в  печері.  Гуйчжоу  -  дуже  бідний  регіон  зі  складними  погодними  умовами.  Місцеві  діти  не  мали  можливості  вчитися.  У  1984  році  в  природній    печері  організували  школу.  Там  викладало  близько  десятка  вчителів  і  навчалося  більше  сотні  дітей.  В  печері  навіть  звели  кілька  будівель  і  організували  невелику  площадку  для  спортивних  ігор.    В  Колумбії    для  деяких  дітей  дорога  в  школу  стає  справжнім  випробуванням,  адже  добиратися  треба  не  по  суші,  а  летячи  вісімсот  метрів  над  глибокою  прірвою.  Діти  тримаються  за  металеві  троси  і  таким  чином  потрапляють  на  інший  бік  річки  Ріо-Негро.  Освіта  дає  шанс  на  нове  життя,  і  головне  -  робить  людину  кращою..  Головне  -  вчитися  .
 21.08.18  19.00
*  Хороша  освіта  вимагає  значних  фінансових  витрат  від  держави.    Найбільше  на  початкову  і  середню  освіту  виділяє  уряд  Аляски.    Найменше  грошей  витрачає  Сомалі.    Не  дивно,  що  саме  в  цій  країні  зафіксовано  найбільший  відсоток  неписьменності.    У  1990  році  він  становив  76%.
 *  Найстаршими  з  працюючих  в  наш  час  ВНЗ  прийнято  вважати  Оксфорд,  Кембридж  та  Сорбонну.    Але  ця  думка  помилкова.    Найдавнішим  є  марокканський  університет  Карауїн.    Перших  студентів  він  прийняв  в  859  р.  Н.е.    е.
 *Вчитися  ніколи  не  пізно.    Це  довела  американка  Елізабет  Ейчелбаум.    Незабаром  після  святкування  свого  90-річчя  вона  отримала  ступінь  доктора  наук.
 *  Справжнім  «вічним  студентом»  став  британець  Роберт  Кронін.    У  1948  році  він  вступив  в  Прінстон  на  факультет  біології.    Диплом  про  його  закінчення  Кронін  отримав  тільки  в  2000  році  у  віці  72  років.    В  результаті,  витративши  на  навчання  в  університеті  52  роки,  Роберт  Кронін  став  його  найстарішим  випускником.
 *  В  індійському  місті  Лукань  є  школа,  яка  працює  за  системою  Монтессорі.    Вона  користується  великою  популярністю.    Майже  28  тис.  Заяв  на  навчання  в  ній  було  прийнято  в  2003  році.
 *  Приголомшливу  вірність  і  дружбу  продемонстрували  випускники  однієї  зі  шкіл  графства  Черокі,  які  закінчили  її  в  1929  року.    Незважаючи  ні  на  що  вони  щорічно  збиралися  разом.    Через  74  роки  на  зустріч  випускників  змогло  прийти  лише  9  осіб  з  30.
 *  У  Німеччині  привітати  школу  зі  столітнім  ювілеєм  прийшло  понад  2,5  тис.  Колишніх  учнів.    Це  була  наймасовіша  зустріч  випускників.
 *  За  те,  щоб  їхні  діти  стали  справжніми  леді  і  джентльменами,  батькам  учнів  Міжнародної  школи  Айвлоа  Спенсера  (Лондон)  потрібно  заплатити  не  менше  77,5  тис.  Фунтів  стерлінгів.    Навчання  триває  всього  місяць.    Весь  цей  час  учні  живуть  в  найпрестижніших  готелях,  вивчають  етикет,  ходять  в  театри.
 *  У  2003  році  в  австралійській  школі  Лейдло  пройшла  лекція  з  біології  професора  Марі  Барроуза,  що  тривала  54  години.    Послухати  її  прийшло  26  осіб.
 *  Американський  вчений-гипнотерапевт  Роланд  Дант  в  1986  році  прочитав  дводенний  курс  лекцій.    За  це  він  отримав  рекордний  гонорар  -  понад  3  млн  доларів.
 *  1.Слово  «школа»  має  грецьке  походження  і  означає  «дозвілля»
 .    *  .Мальчікі  із  Стародавньої  Спарти  не  тільки  вчилися  в  школі,  але  і  на  протязі  декількох  місяців  проживали  в  ній.    Там  вони  брали  участь  в  турнірах  і  займалися  спортом.
   *  .Древнейшей  школою  в  світі  є  мусульманський  університет  Карауїн,  розташований  в  Палестині.    4.  Петро  Перший  створив  першу  школу  в  Росії,  де  навчалися  лише  хлопчики.
 *  .У  Німеччині  виникли  «зустрічі  випускників».
 *  .Не  в  кожній  країні  світу  навчання  починається  з  1-го  вересня.
 *  Сама  довгим  уроком  вважається  той,  який  тривав  54  години.
 *  Американські  учні,  які  в  перший  раз  потрапили  в  школу,  віддають  клятву  вірності  своїй  країні.
 *  У  Чехії  найкращою  оцінкою  вважається  1,  а  найгіршою  -  5.
 *  .Під  Франції  є  20-ти  бальна  система  оцінювання.
 *  .У  Норвегії  учням  до  8-го  класу  оцінки  не  ставляться.
 *  .У  школах  Чехії  немає  вчителів,  які  ведуть  лише  1  предмет.    Вони  повинні  викладати  відразу  кілька  дисциплін.
 *  .Благодаря  школі,  що  існувала  в  18-му  столітті,  сталися  пазли.
 *  .Індія  славиться  школою,  в  якій  навчається  найбільша  кількість  школярів:  28  тисяч  осіб.
 *.Найдорожчою  школою  світу  є  англійська  «Міжнародна  школа  Леді  і  джентльменів».    Оплата  за  місяць  навчання  становить  80000  доларів.
 *  Марк  Твен  і  Чарльз  Діккенс  так  і  не  закінчили  початкову  школу.
 *  .У  Фінляндської  школі  на  уроці  присутні  не  тільки  викладач,  але  і  його  помічник.
 *  Перед  уроками  в  школах  Китаю  обов'язковою  є  зарядка,  яку  школярі  роблять  все  разом.
 *  .У  Китаї  школярам  дозволено  їсти  за  партами  бульйон  і  рис.
 *  В  Японії  в  школах  працюють  тільки  чоловіки.
 *  Японські  школи  не  мають  їдалень.
 *  Щоб  приділяти  час  футболу,  Девід  Бекхем  покинув  навчання.
 *  .У  1565  році  виник  перший  буквар  для  навчання  дітей  у  школах.    Його  створив  Іван  Федоров.
 *  .Томас  Еддісон  навчався  в  школі  тільки  3  місяці,  а  його  викладач  назвала  його  «йолопом».
 *  Перша  школа  англійської  мови  для  папуг  була  відкрита  в  Сіднеї.
 *  .В  19-му  столітті  у  школярів  не  було  канікул.    Дітям  давали  відгул  тільки  для  збору  врожаю.
 *  Пару  уроків  в  китайській  школі  триває  всього  40  хвилин.
 *  Після  закінчення  кожного  уроку  в  Фінляндії  школярі  в  обов'язковому  порядку  виходять  на  вулицю,  навіть  не  дивлячись  на  погодні  умови.    31.Стандартним  кількістю  учнів  в  школах  Японії  вважається  від  30  до  40  осіб.    32.В  Сомалі  найдрібніші  витрати  на  навчання.
 *  Найбільшими  зарплатами  вважаються  зарплати  педагогів  у  Швейцарії.
 *  У  школах  В'єтнаму  займаються  йогою.
 *  .В  стародавні  часи  школярів  часто  пороли.
 *  Найдовшою  лекцією  в  університеті  вважається  та,  яка  тривала  протягом  50  годин.
 *  .Школьнік  в  Америці  витрачає  приблизно  12000  годин  на  навчання.
 *  .В  Японії  під  час  вступу  до  школи  складається  іспит.
 *  .У  Індонезії  велика  частина  педагогів  в  школах  молодше  30  річного  віку.
 *  У  Фінляндії  в  школі  заборонено  викликати  школяра  до  дошки,  якщо  він  того  не  хоче.
 *  .На  Кубі  школярів  залучають  до  сільськогосподарської  праці.
 *  .В  школі  Швеції  директору  дано  право  на  переклад  обдарованих  дітей  на  клас  вище.
 *  У  світі  існують  і  підземні  школи,  і  кочові  школи.
 *  .Размещеніе  зірочок  на  американському  прапорі  було  придумано  школярем.
 *  З  самого  початку  школи  призначалися  для  дискусій,  а  не  для  навчання.
 *  .Страна,  де  вперше  виникла  шкільна  форма  -  Великобританія.
 *  .раз  в  році  школярам  дається  право  відчути  себе  в  ролі  викладача.    Це  день  самоврядування,  який  практикується  в  кожній  школі  світу.
 *  У  Німеччині  школярі  не  носять  з  собою  змінне  взуття.
 *  .По  закінченню  уроків  школярі  Японії  йдуть  на  заняття  в  гуртки.
 *  Джон  Траволта  в  16  років  кинув  школу  по  вирішенню  власних  батьків.
 *  У  Норвегії  дозволяється  отримувати  безкоштовну  вищу  освіту.
 *  У  школах  Японії  ручками  не  пишуть,  а  використовують  при  цьому  тільки  олівці.
 *  .Кожен  учень  школи  в  Японії  має  свій  номер.
 *  Сама  кращу  освіту  в  Японії.
 *  .У  Кореї  лише  натуральний  відтінок  волосся  прийнятний  для  учнів  шкіл.
 *  .В  Японії  навчальний  рік  починається  з  цвітіння  сакури.
 *  Існує  школа,  куди  діти  ходять  із  задоволенням.    Вона  знаходиться  в  Стокгольмі.    Там  немає  класів  і  відповідно  стін.
 *  Китай  славиться  «печерної»  школою.
 *  У  Бангладеші  є  школа  в  човні.
 *  .В  Іспанії  є  школа  з  трави.
 *  У  США  є  школа  під  землею.    Її  побудували  в  процесі  Холодної  війни,  в  зв'язку  з  можливими  обстрілами.
 .  *  У  Франції  є  так  звані  «материнські  школи»,  де  дітей  2-3  річного  віку  готують  до  шкільного  навчання.    *  Таблицю  множення,  використовувану  в  школах  світу,  винайшли  в  Китаї.
 *  .У  1984  році  вперше  почали  святкувати  шкільне  свято  -  День  знань.
 *  Школа  -  це  перша  сходинка  дітей  на  шляху  до  дорослого  життя.
 *  .У  Індії  діти  відвідують  школу  з  4  років.
 *  В  Японії  шкільна  форма  для  дітей  є  обов'язковим  атрибутом  тільки  в  приватних  школах.
 *  .У  альтернативної  канадській  школі  є  свято  непослуху.
 *  .Двоечніков  в  японських  школах  не  буває.
 *  Навчання  в  школах  Індії  може  нагадувати  університетську  освіту,  тому  що  там  не  обов'язково  відвідувати  уроки.    *  .У  США  особливо  популярно  домашнє  навчання.
 *  Абрахам  Лінкольн  і  Джордж  Вашингтон  навчалися  вдома.
 *.Якщо  вірити  статистиці,  то  школярі,  що  навчалися  на  домашньому  навчанні,  рідше  порушують  закон  і  стають  прекрасними  професіоналами.
 *  .У  США  є  школа  пригод,  де  вчаться  не  за  підручниками,  а  за  тим,  що  школярі  бачать  перед  собою.
 *  У  Японських  школах  відсутні  прибиральниці.
 *  У  японській  школі  вчаться  по  суботах.
 *  Діти  з  малозабезпечених  сімей  Індії  навчаються  під  мостом  метро  в  Нью-Делі.
 *  У  південних  країнах  школи  не  мають  стекол.
 *  В  Америці  створили  шкільний  автобус  з  реактивним  двигуном.
 *  ..  В  індійських  школах  практично  немає  меблів.
 *  У  школах  Індії  навчають  3  мов:  хінді,  англійської  та  мови  власного  штату.
 У  Пакистані  школяр  зобов'язується  читати  Коран  протягом  8-ми  годин.
 *  Якщо  дитина  зі  школи  Німеччини  не  відвідує  школу,  то  батьків  можуть  оштрафувати.
 *  За  партою  в  школі  Америки  сидить  тільки  1  учень.
 *  У  Норвегії  існувала  школа,  де  вчилася  тільки  1  школярка.
 *  .Першим  золотим  медалістом  вважається  Євген  Щукін.
 *  .Перші  школи  були  при  церквах.
 *  До  20-го  століття  дівчатка  і  хлопчики  навчалися  окремо.
 *  .Каждая  школа  Японії  має  дієтолога.
 *  Навчальний  день  в  школах  Бразилії  починається  о  7  ранку.
 *  .У  школах  Польщі  немає  шкільного  випускного  балу.
 *  На  Кубі  випускні  відзначаються  на  пляжі.
 *  .Все  швецького  учні  отримують  комп'ютер  на  3  роки,  який  числиться  за  школою.
 *  В  Уругваї  школярів  зустрічають  вчителі  поцілунком.
 *  Головна  особливість  канадської  системи  середньої  освіти  -  в  прагненні  не  вкласти  в  учня  якомога  більше  інформації,  а  навчити  його  працювати  з  нею,  тому  у  школярів  інтерес  до  навчання  не  пропадає  і  в  старших  класах.    Канадське  освіта  націлена  на  те,  щоб  навчити  школяра  працювати  з  інформацією:  шукати,  знаходити  головне,  систематизувати,  робити  висновки,  публічно  представляти  і  захищати  свої  проекти  -  як  індивідуальні,  так  і  групові.
 23.08.18              10.00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804156
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

На карті України залишись

Частенько  приїжджаю  у  село,
Стає  порожнім  кожен  раз  воно,
Широка  вулиця  травою  заросла,
А  колись  гамірною  ж  бо  вона  була.

Дитячий  безтурботний  такий  сміх
Дзвенів  усюди  й  радував  усіх,
Сусіди  були  дружні,  мов  рідня,
Підтримували  один  одного  щодня.

І  білопінно  так  цвіли  сади,
Стояли  яблуні  і  груші  у  ряди,
Біла  шовковиця  теж  кликала  здаля,
Старіє  сад,  сохне  дерев  гілля.

А  школа  хоч  маленькою  була,
Вміщала  нас  усіх-усіх  вона,
Ще  -  мудрості  навчала  і  добра,
Вчителювала  й  матінка  моя.

І  досі  однокласники  мої,
Неначе  рідні  сестри  та  брати,
Коли  зустрінемось,  то  згадуєм  оте
Дитинство  безтурботне  золоте.

Село  моє!Прошу  тебе,  живи,
Щоби  було  приїхати  куди,
Я  повернусь  до  тебе,  не  журись,
Лише  на  карті  України  залишись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804241
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Sukhovilova

А літо…

Співають  гойдалки  осінні  трелі,
Колише  вітер  крони...  присипляє...
А  вересень  готує  акварелі,  
Серпневе  сонце  млосно  позіхає.

Вдивляюся  крізь  пальці  рук  у  небо,
Дзижчить  в  траві  вологій  сонна  муха...
Нажаль,  прощатися  із  літом  треба,
Лоскотить  наостанок  промінь  вуха.

За  обрієм    щезає  паперовий  змій,
Лише  очима  тоскно  проводжаю...
Пронісся  серпень,  мов  бджолиний  рій,
Осінній  подих  вітру  відчуваю...

Летить  над  полем  срібна  павутинка,
У  слід  їй  дивиться  мала  комашка,
Тримаю  серпень,  наче  соломинку,
А  літо  виривається,  мов  пташка...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804154
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Тома

Мудрі вислови про навчання.

Мудрі  вислови  про  навчання.
 Єдине,  чого  навчила  мене  моя  довге  життя:  що  вся  наша  наука  перед  обличчям  реальності  виглядає  примітивно  і  по-дитячому  наївно  -  і  все  ж  це  найцінніше,  що  у  нас  є.    Альберт  Ейнштейн
 
 Той,  хто  хизується  ерудицією  або  вченістю,  не  має  ні  того,  ні  іншого.    Ернест  М.  Хемінгуей

 
 Як  з'їдають  дуже  багато  не  буває  більш  здорові,  ніж  ті,  хто  вживає  в  їжу  найнеобхідніше,  так  і  істинно  вчені  бувають  не  ті,  які  читають  багато,  але  ті,  які  читають  корисне.    Аристипп
 
 Вчений  за  своїм  призначенням  є  вчитель  людського  роду.    Йоганн  Г.  Фіхте
 Як  для  одних  наука  здається  небесною  богинею,  так  для  інших  -  коровою  жирною,  що  масло  їм  дає.    Фрідріх  Шиллер
 
 Вчитися  ніколи  не  пізно.    Марк  Ф.  Квінтіліан
 Тим,  хто  хоче  вчитися,  часто  шкодить  авторитет  тих,  хто  вчить.    Марк  Туллій  Цицерон
 
 Наука  -  це  те,  що  Ви  знаєте,  філософія  -  те,  чого  не  знаєте.    Бертран  Рассел
 Тільки  зі  смертю  догми  починається  наука.    Галілео  Галілей
 Наука  є  не  що  інше,  як  відображення  дійсності.    Френсіс  Бекон
 Релігія  є  пізнання  Бога.    Наука  є  пізнання  всесвіту.    Але  з  ще  більшою  підставою  можна  стверджувати,  що  релігія  навчає  пізнавати  Бога  в  його  сутності,  а  наука  -  в  його  діяннях;    таким  чином,  обидві  приводять  до  Бога.    ПётрЯ.Чаадаев
 Все  з  дитинства  знають,  що  те-то  і  те-то  неможливо.    Але  завжди  знаходиться  неук,  який  цього  не  знає.    Він-то  і  делаетоткритіе.АльбертЕйнштейн
 Справжні  вчені  подібні  колосьям  в  поле.    Поки  колос  порожній,  він  весело  зростає  і  гордо  підіймає  догори  голову;    але  коли  він  розбухає,  наповнюється  зерном  і  дозріває,  він  переймається  смиренням  і  опускає  голову.
 МішельдеМонтень
 Велика  поезія  ХХ  століття  -  це  наука  з  дивним  розквітом  своїх  відкриттів,  своїм  завоюванням  матерії,  окриляє  людину,  щоб  подесятерити  його  діяльність.    Еміль  Золя
 
 Коли  досконала  людина  володіє  великими  знаннями  та  до  того  ж  щодня  перевіряє  себе  і  аналізує  свою  поведінку,  тоді  він  мудрий  і  не  робить  помилок.    Сюнь-цзи
 Вчіться  так,  немов  ви  постійно  відчуваєте  брак  своїх  знань,  і  так,  немов  ви  постійно  боїтеся  розгубити  свої  знання.    Конфуцій

 •  Аз  та  буки  позбавлять  нас  від  нудьги.
 •  Азбука  -  до  мудрості  сходинка.
 •  Абетки  не  знає,  а  читати  сідає.
 •  Без  букв  і  граматики  не  вчаться  і  математики.
 •  Без  муки  немає  і  науки.
 •  Без  наук  -  як  без  рук.
 •  Без  терпіння  немає  навчання.
 •  Більше  знати,  так  менше  спати.
 •  Букви  криві,  і  значення  прямої.
 •Вік  живи  вік  учись.
 •  Не  велике    перо,  а  великі  книги  пише.
 •  Бурчанням    набриднути,  прикладом  навчити.
 •  Всім  добре,  не  всякому  на  користь.
 •  Всьому  вчений,  тільки  не  приловчився.
 •  Будь-яке  напівзнання  гірше  всякого  незнанья.
 •  Грамота  -  не  хвороба,  роки  не  забирає.
 •  Грамоті  вчитися  -  завжди  знадобиться.
 •  Для  навчання  немає  старості.
•  Дерево  і  вчитель  пізнаються  по  плоду.
   •  За  вченого  трьох  невчених  дають,  та  й  то  не  беруть.
   •  Знайка  по  доріжці  біжить,  а  незнайка  на  печі  лежить.
 •  Знання  краще  багатства.
 •Знання  сила.
   •  І  ведмедя  танцювати  вчать.
•  Інша  книга  збагачує,  а  інша  -  з  шляху  спокушає.
•  Споконвіку  книга  ростить  людину.
   •  Книга  -  книгою,  а  своїм  розумом  думай.
 •  Книги  не  говорять,  а  правду  кажуть.
 •  Коли  грамота  дається,  так  на  ній  далеко  заїдеш.
 •  Корінь  навчання  гіркий,  та  плід  його  солодкий.
 •  Красний    птах  пером,  а  людина  вчен’ям.
 •  Хто  грамоті  здатний,  тому  не  пропасти.
 •  Хто  багато  знає,  з  того  багато  і  питається.
 •  Краще  не  вчений,  та  розумний,  ніж  вчений,  та  дурний.
 •  Світ  висвітлюється  сонцем,  а  людина  -  знанням.
 •  Думається  -  писання  легка  справа:  пишуть  три  перста,  а  болить  все  тіло.
 •  Багато  вчених,  мало  тямущих.
 •  На  всі    руки,  крім  науки.
 •На  помилках  вчаться.
 •  Намучився  -  навчиться.
 •  Наука  в  ліс  не  веде,  а  з  лісу  виводить.
 •  Наука  -  вірніше  золотої    поруки.
•  Наука  вчить  тільки  розумного.
 •  Наука  хліба  не  просить,  а  хліб  дає.
 •  Наукою  люди  годуються.
 •  Наукою  світ  стоїть,  навчанням  люди  живуть.
•  Не  говори,  чому  вчився,  а  говори,  що  дізнався.
•    Не  кічись,  а  учись.
 •  Не  червона  книга  листом,  красна  розумом.
•    Не  потрібен  вчений,  а  потрібен  тямущий.
 •    Не  пером  пишуть  -  розумом.
 •    Не  соромно  не  знати,  соромно  не  вчитися.
 •  Не  вчися  до  старості,  а  учись  до  смерті.
•  Неписьменний  -  що  сліпий.
 •  Нерозумного  вчити  -  що  в  бездонну  діжку  воду  лити.
•  Потрібно  вчити  не  розповіддю,  а  роботою  і  показом.
 •  Від  розумного  навчишся,  від  дурного  розучишся.
 •  Від  вчителя  наука.
 •  Перо  пише,  а  розум  водить.
 •  Перо  сміливіше,  ніж  мова,  вимовить.
 •  Писати  -  не  язиком  чесати.
 •  Повторення  -  мати  навчання.
 •  Шануй  вчителя  як  батька.
 •  По  учню  і  про  вчителя  судять.
 •  З  грамотою  галопом,  без  грамоти  хоч  плач.
 •  З  книгою  поведешся  -  розуму  наберешся.
   •  Щастя  той  здобуває,  хто  вченням  розуму  набирає.
 •  Сите  черево  до  навчання  глухо.
 •  Зошит  -  дзеркало  учня  і  вчителя.
•  Уміння  всюди  знайде  застосування.
 •  Вчення  -  шлях  до  вміння.
 •  Вчення  в  дитинстві,  як  різьблення  на  камені.
•  Вченому  всюди  дорога.
 •  Вчений  без  діла,  як  хмара  без  дощу.
 •  Вчений  водить,  невчений  слідом  ходить.
   •  Вчений  йде,  а  невчений  спотикається.
 •  Навчання  без  уміння  не  користь,  а  біда.
 •  Навчання  в  щастя  прикрашає,  а  при  нещасті  -  втішає.
 •  Навчання  і  труд  -  усе  перетруть.
 •  Навчання  краще  ніж  велике  багатство.
 •  Навчання  -  шлях  до  вміння.
•  Навчання  -  світло;    ан  світло-то  різний  буває:  сонечко  світить,  і  недогарок  світло  дає.
 •  Учи  інших  -  і  сам  зрозумієш.
 •  Учи  показом,  а  не  розповіддю.
 •  Навчався  читати  та  писати,  а  вивчився  співати  та  танцювати.
 •  Вчися  добру,  так  худе  на  розум  не  піде.
 •  Вчися  змолоду,  під  старість  не  знатимеш  голоду.
 •  Вчися  змолоду,  стати  в  нагоді  на  старість.
 •  Вчити  -  розум  точити.
 •Вчитися  ніколи  не  пізно.
 •  Хороша  книга  -  найкращий  друг.
 •  Чого  не  знаєш,  того  і  не  розгадав.
 •  Людина  невчена,  що  сокира  неточена:  можна  і  таким  дерево  зрубати,  та  праць  багато.
 •  Чому  вчився,  тому  і  знадобився.
 •  Читання  -  краще  науки.
 •  Що  вимучив,  то  і  вивчить.
 •  Щоб  вивчитися  плавати,  треба  лізти  в  воду.
 23.08.18  10.27


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804157
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Променистий менестрель

10 НЕИСПОЛЬЗУЕМЫХ ЛЮДЬМИ СЛОВ, КОТОРЫЕ ПРИТЯГИВАЮТ СЧАСТЬЕ.



Для  того  чтобы  обрести  радость  жизни,  избавиться  от  проблем  и  добиться  успеха,  не  нужно  прикладывать  титанических  усилий.  Главное  —  поверить  в  свои  силы  и  дать  себе  положительную  установку.  Сделать  это  можно  при  помощи  силы  слова.

Еще  в  древние  времена  люди  поняли,  что  слова,  произносимые  с  убежденностью  и  повторяемые  неоднократно,  способны  оказывать  сильное  влияние  на  жизнь  и  судьбу  человека.  Было  замечено,  что  частое  употребление  слов  с  резко  отрицательным  значением  приводит  к  усугублению  проблем,  и,  напротив,  преобладание  в  речи  «положительных»  слов  дает  человеку  такую  силу,  что  тот  выпутывается  из  самых  сложных  жизненных  ситуаций  и  добивается  удачи.  Наши  мудрые  предки  использовали  это  наблюдение  для  того,  чтобы  сделать  заговоры  по-настоящему  эффективными.  А  современные  психологи  подтвердили  связь  того,  что  мы  говорим,  с  нашим  самоощущением  и  удачливостью.  
Все  дело  в  том,  что  слова,  часто  произносимые  нами,  откладываются  на  подсознании  и  вызывают  особую  реакцию  организма,  влияя  на  наше  поведение  и  жизнь  в  целом.  Поэтому  если  проблемы  не  дают  вам  покоя,  пора  задуматься  над  тем,  какие  слова  вы  говорите  чаще  всего.  
Вот  список  из  10  слов,  которые  помогут  избавиться  от  проблем  и  привлечь   удачу.

Удача.  Да,  удача  любит,  когда  ее  зовут  по  имени.  Но  употреблять  это  слово  нужно  уверенно  и  только  с  позитивным  настроем.  Никаких  «Ах,  если  бы  мне  улыбнулась  удача...».  Вместо  этого  нужно  говорить  «Я  верю,  что  удача  улыбнется  мне  сегодня».

Счастье.  Счастье  —  то,  к  чему  вы  стремитесь.  Напоминайте  себе  об  этой  цели  каждый  день  и  с  уверенностью  заглядывайте  в  будущее:  «Я  обязательно  добьюсь  своего  счастья».  Повторяя  это  слово,  вы  приблизите  свою  цель  к  себе,  и  через  некоторое  время  действительно  почувствуете  себя  счастливым  человеком.

Любовь.  Способность  любить  себя  и  окружающий  мир  —  залог  удачи,  которая  не  любит  зачерствевших  людей.  Напоминайте  говорите  близким  о  своих  чувствах,  и  не  бойтесь  признаться  в  своей  любви  к  миру.  Скажите:  «Я  люблю  этот  мир  за  его  красоту  и  возможности,  которые  он  открывает  передо  мной».  И  мир  поспешит  ответить  вам  взаимностью.
Благополучие.  Слово  состоит  из  двух  частей,  и  если  переставить  их  местами,  мы  увидим  сочетание  «получать  благо».  Если  вы  будете  часто  употреблять  это  слово,  и  особенно  если  будете  желать  благополучия  другим  людям,  вы  действительно  начнете  получать  благо  от  жизни  и  развернете  к  себе  удачу.

Благодарность.  Если  разобрать  это  слово  по  составляющим,  то  получится  сочетание  «дарить  благо».  Фортуна  поворачивается  спиной  к  тем,  кто  способен  только  получать,  не  отдавая  ничего  взамен.  Поэтому  за  свои  успехи  благодарите  —  произнося  именно  слово  «благодарю»  —  близких  людей,  удачно  сложившиеся  обстоятельства,  тех,  кто  оказал  вам  пусть  и  несущественную,  но  помощь,  и  в  следующий  раз  удача  вновь  не  откажет  вам  в  своей  благосклонности.

Успех.  Чтобы  все  ваш  начинания  увенчались  успехом,  почаще  произносите  это  слово.  Таким  образом  вы  запрограммируете  себя  на  удачу  и  добьетесь  желаемого.

Уверенность.  Уверенность  —  одно  из  основополагающих  чувств  удачливых  людей.  Если  вы  поверите  в  себя,  то  Фортуна  подарит  вам  благосклонность.  Частое  повторение  этого  слова  поможет  вам  ощутить  уверенность  в  своих  силах,  убедить  себя  в  собственной  вере,  даже  если  поначалу  вы  испытывали  сомнения.

Доверие.  Для  того,  чтобы  обстоятельства  складывались  удачно,  нужно  доверять  жизни.  Перед  важным  для  вас  делом  почаще  говорите  о  доверии:  «Я  испытываю  доверие  по  отношению  к  жизни.  Я  знаю,  что  жизненные  обстоятельства  сложатся  в  мою  пользу».

Здоровье.  Залог  удачи  —  физическое  и  моральное  здоровье.  Негативные  слова,  обсуждения  болезней  и  постоянные  жалобы  на  самочувствие  не  только  притягивают  проблемы,  но  и  ухудшают  состояние  организма.  А  вот  слово  «здоровье»  в  положительных  сочетаниях  поспособствует  тому,  что  вы  будете  всегда  будете  чувствовать  себя  хорошо.

Надежда.  Надежда  заставляет  человека  собрать  силы  в  кулак  и  двигаться  дальше  даже  в  самых  тяжелых  ситуациях.  Говорите  «Я  надеюсь  на  лучшее»,  и  удача  обязательно  вас  услышит  и  оправдает  надежду.

Меняйте  свою  жизнь  к  лучшему,  используя  правильные  слова.  Ваше  счастье  —  в  ваших  руках.  Пусть  Фортуна  всегда  одаривает  вас  своей  благосклонностью!

[b]Статья  с  Интернета,  автор  неизвестен.[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804136
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Янош Бусел

Відлітають молодята.

                           Зросли…У  вирій!!.

Іще  літо…  Та  в  пернатих
Є  свої  прикмети…  
Відлітають  молодята
…На  іншу  планету!..  

Летять  мама,  тітка,  тато,
Братики,  сестрички…
Зібралося  їх  багато
В  плавнях  біля  річки…

Лет  тяжкий…  Путі  незнані…  
Крильця  ще  незрілі…
Та  здолають  ластів’ята
Ці  щорічні  милі…

Вітерець  плече  підставить,
Тато  усміхнеться…
Мама  пір’ячко  поправить,-  
Так  уже  ведеться!..

Це  ж  не  ми,    і  голі  й  босі,
Зривались  в  незнане…
Тому  й  живі  іще  й    досі,-
Злікували  рани!..

Жити  вчили  нас  і  мами,
Й  червоні  учили…
Були  радощі…  І  драми,-  
Та  окріплі  крила!!.

Іще  літо…  Та  в  пернатих
Є  свої  прикмети…  
Відлітають  молодята,-
Грубі  милі  лету!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804129
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


НАДЕЖДА М.

Квітка на асфальті…

Крізь  асфальт  пробилась  квітка,
Тонке  стебельце.
Де  взяло  цю  силу,  звідки,
Це  слабке  тільце?

Підняло  пелЮстки  -   вії,
Глянуло  на  світ.
Це  збулись,  мабуть,  ті  мрії
Про  її  розквіт.

Озирнулась,  усміхнулась.
Певна,  що  не  сон.
Вона  тільки  що  проснулась,
Навкруги  осонь*...

Це  посипалось  проміння
З   сонячних  долонь.
Квітці  так  прийшло  везіння.
Завжди  так,  либонь?

Впала  крапелька  із  стріхи,
Додала  ще  сил.
Зажадала    вона  втіхи:
От  би  пару  крил!

Хтось  ішов  необережний,
Черевиком  став,
Щастя  кінчилось  безмежне:
Квітку  розтоптав...
-----------------------------------------
Ось  такий  життя  урок: 
Коли  йдеш,  притиш  свій  крок.
Не  злітай  у  вись,
Упадеш  й  розіб"єш  ніс...

                                                           осоння(  осонь)  -  Незатінене  місце,  що  освітлюється  та  обігрівається  сонцем.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803936
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Ганна Верес

Мово моя!

Мово  моя,  срібнодзвонна,
Зіткана  з  сонця  і  рос,
Жити  не  можеш  без  волі,
Мово  поезій  і  проз.  
Мово  моя,  українська,
Все  помістилось  в  тобі:
Слава  козацького  війська
Й  осуд  і  зраді,  й  журбі!

Мово  моя,  калинова,
Все  в  тобі:  міць  і  мороз,
Дзвони  вітрів  полинові
Й  ніжність  весняних  мімоз!
Вечір  і  рань  сіроброва,
Біль  в  тобі  неньки  й  вдови,
Шепіт  осінній  діброви
Й  тиха  мелодія  хвиль!

Мово  моя,  материнська,
Ти,  мов  молитва  свята,
Мій  поводир  від  колиски
У  посивілі  літа,
Брязкання  в  полі  підкови
Із  глибини  поколінь,
Пісня  коси  світанкова,
Й  справжня  окраса  землі!

Мово  моя,  солов’їна,
Звук  в  тобі  сивих  трембіт,
Ти  для  душі  України
Пишний  нев’янучий  квіт!
17.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803930
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Крилата

ЩАСТЯ - ЦЕ…

Щастя  –  це  чути  гармонії  звуки,
Неба  спивати  ясну  голубінь,
Міряти  зустрічі    після  розлуки,  
Злети  мережити  після  падінь.

Щастя  –  це  дихати  (вміти!)  любов’ю,  
День  загортати  у  фантик  чуттів,
Двері  щодня  відчиняти    здоров’ю,  
З  вітром  у  парі    іти  по  путі.

Щастя  –  це  пійманий  тишею  вечір,
Праця,  що  хлібом  лежить  на  столі.
Ніч,  що  рікою  лягає  на  плечі,  
Мозок  запрошує  в    сни-кораблі.

Щастя  –  це  брати  частинку  від  світу
І  водночас  нею  повнити  світ.
Щастя  –  шукати  для  миру  орбіту,
Правду  і  честь  одягати  в      граніт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803756
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018


Інна Рубан-Оленіч

СКОРО В ШКОЛУ

Затихла  школа,  наче  у  вінку,
Тихенько  спить  в  раю  шкільного  саду,
Ніхто  тут  зараз  зовсім  не  шумить,
І  не  пита  у  вчителя  пораду.
Тут  серпень  мовчки  ходить  під  вікном,
І  у  порожні  класи  заглядає
Ще  кілька  днів  і  зміниться  усе  -
Ніхто  про  спокій  в  школі  не  згадає.
Стежина  від  порогу  вдаль  біжить
Між  стиглих  яблунь  в  казку  поринає,
І  хочеться  хвилиночку  мовчать
Послухать,  як  моя  душа  співає.
П’янить  чарує  дивний  аромат,
Що  посилає  грушечка-гниличка,
Краса  яскрава  –  чорнобривців  ряд
Які  до  сонця  повернули  личка.
Дрімає  все,  а  школа  дожидає  -
Коли  прикрасить  сад  шкільний  у  золото,
А  школа  знову  вчителя  чекає,
Який  в  півсотні-  виглядає  молодо.
Чекає  вона  в  школу  всіх  малят,
З  допитливими  синіми  очима,
І  загорілі  усмішки  в  юрбі,
І  книжечки  в  портфелі  за  плечима.
Ще  мить  і  перший  дзвоник  продзвенить,
Покличе  в  знань  далекі  дивні  далі.
І  кожного  за  руку  поведе
Здобувать  грамоти  і  золоті  медалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803618
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Борисовна

ПОИСК СЧАСТЬЯ

                                                                                                                                                                                               
                       Этим    летом    в    гости    к    Пашке    приехал    дед.    Он    жил    в    другом    городе,    в    семье  младшей    дочери,    и    виделись    они    с    Пашкой    нечасто.    А    тут    прибыл    на    все  лето  ,    объяснив    причину    визита    просто:    «Хочу    в    конце    жизни    по    родному    краю    погулять,    оставленное    счастье    найти    и    другим    помочь    свое    отыскать».    Подивились    все,  но    промолчали,    решили:    чудит    дед    на    старости    лет.    
                   Как-то    позвал    Федор    Ильич    внука    с    собой    на    прогулку    в    лес.  Пашка    в    тот    момент    возился    со    сломанным    самокатом    и    гулять    не    собирался:    «Да    что    там    интересного,    дедушка?    Хожено-перехожено!    Ягоды    отошли.    Грибов    еще    нет…»    
               -    А    пойдем-ка    с    тобой,    голубчик,    счастье    искать!
               -    Да    где    ж    его    в    лесу    найти?    Сколько    с    ребятами    по    лесу    бегали,        ни    разу    не    встречалось.
                 -    А    я    местечко    верное    помню.    Пойдем.    Только    давай    захватим    с    собой  штыковую    лопатку.
                   -    А    что,    счастье    откапывать    нужно?
                   -    Пойдем,    -    хохотнул    старик,    -    сам    увидишь.

                   Обогнули    огороды    у    крайних    домов,    миновали    железнодорожную    насыпь    с    блестящими    рельсами,    вышли    на    опушку.    Дед    часто    останавливался,    приглядывался,    к    чему-то    принюхивался.    И    улыбался.    В    глазах    сверкали        искорки.    А    может,    слезы?    И    лицо    у    Федора    Ильича    словно    помолодело,    даже    морщинки    разгладились.    Проходя    мимо    старых        деревьев        он    поглаживал    их    грубую    кору    ладонью,    к    стволам    некоторых    припадал,  словно  обнимался.      Наклонившись,    вдруг    отыскивал    в    траве    прошлогодний    прелый    лист,    вдыхал    его    забытый    запах,    поднимал    недавно    опавший,    торопящийся    встретить    осень    пожелтелый,    но    еще    плотный    березовый    листок    или    крепенький    желудь,    и    снова    принюхивался.
                       -    Ну    что    ты,    дедушка!    Пошли    поскорей    счастье    искать!    Что    здесь,    на    краю    леса,    интересного?
                       Опушку    покинул    дед    неохотно.    
                       Вдруг,    с    каким-то    лихим    молодецким    задором,    старик    ускорил    шаг    и    бодро    ринулся    в    гущу    леса,    однако    широкой    просеки    с    протоптанной    людьми    тропой    из    виду    не    терял.    Через    каких-то    полчаса    дед    замедлил    шаг.    Остановился.
                   -    Где-то    здесь…  Слева,    на    полянке…    Ищи    место,    где    трава    влажная.
                   -    А    как    ты    знал,    что    здесь    сыро    будет?    И    правда,    зелень    здесь    молодая,    свежая,    побегов    новых    на    кустах    много,    будто    и    не  касалось    их    палящее    солнце.    И    земляника    вон    –    только    зреть    начинает,    и    цветы    у    пня,  и  даже  осока  растет!..
                         -    Ну,    вот    пора    и    лопатке    потрудиться.    
                           Федор    Ильич    достал    из    мешковины    лопату    и    принялся    осторожно    раздвигать    траву    и    листья,        густо    переплетенные        упругой    порослью    в    самом    тенистом    участке    поляны.    Время    от    времени    он    аккуратно    подрубал    тонкие    корешки,    ковырял    дерн,    погружая    штык    в    рыхлую    влажную    землю.    Добрался    до    песчаного    слоя    почвы.
                         -  Вот    он,    родимый,    -    прошептал    с    волнением    дед,    -    не    ушел!    Только    уснул      в    забвении.
                           Пашка    с    интересом    наблюдал    за    чародейными    манипуляциями    деда.
                       -    А    ну-ка,    внучек,    подсоби!    Руками,    руками    разгребай    аккуратно    песок,    расчисти    путь    Счастью!
                         Пашка    с    готовностью    присел    на    корточки.    Не    обращая    внимания    на    подмокающие    в    траве    штаны,    ловко    разгребал    песок    в    лунке,    предугадывая,    понимая    дедов    замысел.    И    вот,    из    неглубокой    ямки,    пробивая    слой    песка,    поднялся    толщиной    в    палец    бурунчик    чистой    воды!    Он    набирал    силу,    упрямо,    лобасто    сдвигал    падавшие    на    него      хвоинки,  сухие  травяные  клочья,    и    скоро    вырос    с    небольшую    округлую    –    и    поющую!    –    кочку!    
                           -Ура!    Источник!    Мы    нашли    родник!    Дед,    послушай,    как    журчит!    –    запрыгал    от        восторга    Пашка.-    А    пить    эту    воду    можно?
                           -    Сложи    ладошки    ковшиком    и    пей    в    удовольствие!    Недаром    в    народе    родник    криницей    зовут.  Ничего    нет    здоровее    ключевой    воды.    Она  здоровье    дарит,  молодость    бережет.    Многие    открытые    людьми    источники    ежегодно    освящаются    и    посвящены    святому    Пантелеймону-целителю!
                             -    Я    понял,    дедушка,    я    понял,    -    захлебывался    от    студеной    воды    и    внезапной    радости    Пашка,    -    почему    ты    родничок        Счастьем    назвал!    Я    сегодня    же    ребятам    о    нем    расскажу.
                                     -    Приводи    друзей    на    поляну,    да    не    для    баловства.    Принесите    чистых    камушков,песка;        расчистите    чашу    родника,    чтобы    образовалось    озерцо,    огородите    его    вокруг,    чтобы        листва    да        трава    его        не    засоряла.    Соорудите    лавочку    неподалеку,    чтобы    прохожий    человек    отдохнуть    да    насладиться    волшебным    питьем    мог.    Вот    тогда    и    получится,    что    ты    счастье    свое    нашел    и    щедро    им    с    людьми    поделился.    Вода    –    величайший    дар    природы.    Хоть    известно,    что    Земля    наша    занимает    шестую    часть    планеты,    но    пригодной    питьевой    воды  на  земном  шаре    немного.    Есть    места,    где    чистая    вода    недоступна,    -    там    людям    и    животным    угрожают    страшные    болезни,        жизнь    их    тяжела    и    коротка.    Очень    важно    относиться    к    воде    бережно,    благодарно,    ведь    она    –    ИСТОЧНИК  ЖИЗНИ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803322
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Георгий Данко

5. МЕДИЦИНА

   ЭЮ      ЭНЦИКЛОПЕДИЯ  ЮМОРА

Когда-то,  в  начале  2000-х  г.г.  захотелось  мне  создать  "Энциклопедию  юмора".

Это  -  выжимки  из  прочитанных  книг,  интернетовских  сайтов  (Перлы),  личные  наблюдения  и  разработки,  -  разбитые  по  темам  и  алфавиту.

Выложенное  собрание  -  образец  такого  "творчества"

Прошу  не  путать  с  чужими  высказываниями  мои  личные  -  обозначены  значком  (*).
                                     

                                                                               [color="#ff0000"][b]          5.    МЕДИЦИНА[/b]
[/color]

Белые  тапки  -  эмблема  печали…
Берегите  сердце  -  его  могут  пересадить  другим.
Больной  был  обследован.  Был  прооперирован.  Был  хорошим  товарищем...
Больной  вел  себя  плохо,  за  что  и  был  прооперирован  во  второй  раз.
Больной  от  вскрытия  отказался...
Больной,  просыпайтесь!  Пора  принимать  снотворное.
Боюсь  огорчить,  но  результаты  Вашего  вскрытия...
В  графе  “Причина  смерти”  врач  указал  свою  фамилию.  
Везёт  же  вам  -  Вы  хоть  своею  смертью...                                                                                              
Весьма  отрезвляет  мысль,  что  Моцарт  в  моём  возрасте  уже  год  как  умер.
Вижу  выражение  твоего  лица.  Чую  приближение  своего  конца...  
В  каждом  лекарстве  столько  пользы,  сколько  спирта.    
Возраст  -  это  всё,  что  можно  сказать  о  себе  с  полной  уверенностью.
18  ЛЕТ  БЫВАЕТ  ЛИШЬ  РАЗ  В  ЖИЗНИ!  А  81  и  того  реже…
Вот  вам  моя  рука  –  вы  её  выкрутили!
Врач  сантехнику  -  не  товарищ!
"Все  там  будем"  -  надпись  на  машине  скорой  помощи.
ВСЁ  -  это  когда  под  портретом  появляется  вторая  дата.
Вскрытие  покажет,  кто  был  прав.
Вскрытие  показало:  в  ногах  правды  нет.
В  споре  рождается  Истина.  В  споре  с  идиотом  -  язва  желудка.
Вставные  зубы  -  лучшая  защита  от  кариеса!
В  столовой:  “Не  бросайте  остатки  пищи  на  пол!  Две  кошки  уже  отравились!”
В  телескоп  на    Солнце  можно  посмотреть  всего  два  раза  в  жизни.  Правым  и
             левым  глазом.
Гонорар  –  это  болезнь.  Иногда  от  неё  умирают  с  голоду.
Давайте  отложим  белые  тапочки  на  чёрный  день!
Даже  воду  пить  неприятно,  если  её  прописал  врач.
Дайте  мне  снотворное  и  расскажите  о  ваших  неприятностях.  
Делаю  пластические  операции  без  наркоза.
Диван,  телевизор  -  и  нет  человека.
Диета  язвенника:  если  это  вкусно,  значит  надо  выплюнуть.
Долго  жить  не  выгодно.
Дома  и  стоны  помогают.
Дороже  здоровья  только  лечение.
Друг  твёрдо  решил  стать  гинекологом.  Он  говорит,  что  открыто  смотреть  честнее,  чем  подглядывать.
Дырка  от  бублика  –  лучшая  мучная  диета.
Если  бросил  курить  –  садись  на  бочку  с  бензином  –  для  подстраховки.  
Если  будешь  долго  жить,  то  скоро  состаришься.
Если  камертоном  бить  по  голове  –  гудеть  будет  голова.
Если  лечиться  по  справочнику,  то  рискуешь  умереть  от  опечатки.        
Если  слепые  носят  темные  очки,  то  почему  глухие  не  носят  наушники?    
Если  у  Вас  всё  время  отличное  настроение,  великолепные  друзья,  сногсшибательная  подруга,  огромная  зарплата,  не  бывает  похмелья  и  Вы  никогда  не  были  у  дантиста...          у  вас  один  выход:  скажите  «нет»  наркотикам.  
Если  у  человека  ничего    не  болит,  значит,    он    еще  не    родился,  или  уже  умер.
Если  хочешь  выглядеть  молодой  и  стройной,  держись  поближе  к  старым  и  толстым.
Есть  мнение,  что  феминизм  –  болезнь  эндокринной  системы.  
Желаю  вам  здоровья  в  личной  жизни.
Жизнь  -  болезнь  со  смертельным  исходом,  передающаяся  половым  путём.  
Здоровье  уже  можно  купить,  но  ещё  не  на  что.
Здоровый  человек  -  это  плохо  обследованный  больной.
Из  плохих  хирургов  получаются  хорошие  патологоанатомы.
Интеллигенты  умирают  сидя.  
Иногда  сердце  начинает  блуждать  в  поисках  кратчайшего  пути  в  пятки.
Как  здоровье?  Не  дождетесь!
Капля  никотина  убивает  лошадь.  А  капля  “Фейри”  –  жирную  лошадь.
Конечно,  люди  умирали  и  раньше,  но  не  от  такой  жизни…
Кто  тут  последний  к  патологоанатому?  
Кто  не  курит  и  не  пьёт,  тот  здоровым  и  помрёт!.  
Курение  вредит  нашему  поголовью.
Курить  вредно,  пить  противно,  а  умирать  здоровым  жалко.
Лень  в  молодости  –  здоровье  к  старости!
Лишь  тот,  кто  витамины  пьёт,  до  самой  смерти  доживнёт!    /“Живчик”
Лучше  быть  богатым  и  здоровым,  чем  бедным  и  больным.
Лучше  всех  следят  за  своими  фигурами  шахматистки.
Место  клизмы  изменить  нельзя!
Микстура  от  кашля  доктора  Тайсона.
Минздрав  предупреждает:  здесь  могла  быть  ваша  реклама.
Минздрав  предупреждает:  любить  и  кататься  одновременно  –  опасно  для  здоровья!
Минздрав  предупреждает:  так  жить  нельзя.
Молодой  организм  справился  не  только  с  болезнью,  но  и  со  всеми  лекарствами.
MOMENTO  MORI!  –  Не  забудьте  умереть!
Надоели  критические  дни?  Смени  пол!!!
Надпись  на  воротах  кладбища:  "Минздрав  предупреждал!"
Неврастеник  -  человек,  который  спокоен,  только  когда  нервничает.
Не  курите  в  постели.  Пепел  на  полу  может  оказаться  вашим.
Не  курить  -  бюджету  вредить.
Несколько  десятков  Новых  годов  делают  человека  старым.
Нигде  не  ведут  себя  так  вежливо,  как  в  очереди  к  стоматологу.
Никто  не  желает  старости,  но  все  хотят  долго  жить.
Ничто  так  не  радует  глаз,  как  крепкий  и  здоровый  сон.
Ничто  так  не  старит,  как  третья  фотография  в  паспорте.
Ничто  так  не  укорачивает  жизнь,  как  курение  на  складе  боеприпасов.
-Ну,  и  где  теперь  Чёрное  море?!  Сколько  раз  говорил  –  идёшь  купаться  –
                     Снимай  сыну  “Памперс”,  а  себе  –  “Тампакс”!!!                                                                            
Ну  что?..  Лечить  будем  -  или  пусть  живет?  
Он  жил  долго,  счастливо  и  умер  в  один  день.
Операция  прошла  успешно.  Жаль,  больной  об  этом  не  узнает.
“ORBIT  –  белоснежный”  -  побелеют  даже  золотые  коронки!
От  воздержания  никто  пока  не  умер.  Но  и  не  родился…
От  смеха  ещё  никто  не  умирал,  кроме  тех,  кто  шутил.
Охрана  окружающей  среды  –  дело  окружающих…
Поздно,  доктор,  больной  реанимирован.
Помни!  Участвуя  в  простудах,  ты  помогаешь  “Биттнеру”!
При  ходьбе  в  гололёд  удобней  всего  идти  за  пенсионерами.  
Производители  сигарет  в  последний  раз  предупреждают  Минздрав...
Психиатрия  –  это  когда  платишь  за  то,  чтобы  жаловаться  на  себя.
Ручки  общественных  туалетов  -  меньшие  вирусоносители,  чем  тележки    cупермаркетов  (по  данным  американских  медиков).
Рыбалка  –  самый  трудоёмкий  способ  расслабиться.
Рядом  с  хорошей  операционной  всегда  должен  быть  морг.
С  возрастом  понимаешь,  что  годы  не  только  берут  своё,  но  и  пытаются  отобрать  наше.
Семейный  патологоанатом...
Сила  есть.  Воля  есть.  А  силы  воли  нет!
Склероз  вылечить  нельзя,  о  нём  можно  забыть.  
Склероз  –  не  женщина,  к  другому  не  уйдёт!
Склероз  –  это  направленное  движение  забывчивых  частиц.
Сколько  себя  помню,  всегда  всё  забываю.
Скорей  бы  старость,  да  в  детство  впасть.
Словесный  понос  соответствует  умственному  запору.
Состояние  у  меня  дай  Бог  каждому,  а  вот  со  здоровьем  проблемы.
Смерть  даётся  человеку  один  раз,  а  хотелось  бы  -  поменьше.
Сочувствующие,  расступитесь,  позвольте  помочь  человеку!
С  помощью  наркотиков  вы  можете  пережить  всё,  но  ничего  не  поймёте.
Спорт  больным  вреден,  а  здоровым  не  нужен.
Спорт  вреден:  занятия  спортом  продлевают  жизнь  на  10  лет,  потратите  вы  на  них  15…
Старость  -  наказание  за  то,  что  вы  жили.
Старость  -  это  когда  широкий  ум  и  тонкая  талия  меняются  местами.
Стоматологам  коней  не  дарят.
Таблетки  от  головной  боли,  шампунь  от  перхоти,  галстук  от  Версаче…
Такой  я  человек  -  зла  не  помню.  Приходится  записывать.
Так  тщательно  берёг  здоровье,  что  умер,  ни  разу  им  не  воспользовавшись
Телевизор  -  фактор  стресса.  У  51%  мужчин  после  долгого  просмотра  телепередач  болит  голова.
Тот,  кто  не  чувствует  боли,  редко  верит  в  то,  что  она  существует.  (Сэмюэл  Джексон).
То,  что  он  умер,  еще  не  доказывает,  что  он  жил.
Три  основных  правила  сохранения  ваших  зубов  в  хорошем  виде:
             1)Чистите  их  два  раза  в  день.
             2)Посещайте  своего  дантиста  не  реже  2-х  раз  в  год.
             3)Не  суйте  свой  нос  не  в  свои  дела.
Трудное  дело  –  чихать  с  чувством  собственного  достоинства.
Ты  сегодня  выглядишь,  как  я  себя  чувствую.
Убить  в  себе  былбыяпомоложе!
У  везучего  человека  и  в  почках  –  бриллианты.
Успокойтесь,  больной.  Врач  сказал  в  морг  -  значит,  в  морг!
Хорошо  зафиксированный  больной  в  анестезии  не  нуждается.
Цианистый  Calve.
Что  с  человеком  не  делай,  а  он  упорно  ползет  на  кладбище.
Что  ты  свои  органы  слуха  развесил?
-  Эти  белые  тапки  вам  к  лицу…
Я  -  биохимическая  реакция,  средней  продолжительностью  68  лет.
Я  не  разделяю  ваших  галлюцинаций.


Продолжение  см.  Оглавление  ЭЮ  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789025
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 16.08.2018


Валентина Малая

ХАЙ БУДЕ МОВА ЗОЛОТА

[color="#7700ff"][i][b]
Та  так,і  знов  чомусь  не  спиться=
"відповідність  предмета  його  назві"
сниться...
Чому  "подушка",а  не  "підвушка"*???
Замислилась  вночі...Валюшка...  
Якась  у  всьому  амальгама,
Анальфабетова  реклама...

СЛОВА,слова...вібрують  слух,
Підносять,а  чи  садять  дух...
Летять  за  думкою  услід,
Нам  до  вподоби  ...й  шлють  привіт,
Де  той  кордон  зі  звуком  їх?,
Що  вирвався,а  чи  притих...
Схопився,вилетів  і=  пурх...
Неначе  красень-горобець,
І  зна  господар,де  кінець.

Шановний,друже,читачу,
Читай  і  думай...досхочу!
і  говори  красиво  й  чисто,
І  думку  одягни  в  намисто...
дзвінке  й  іскристе,мов  вода.
Най  буде  й  мова  зо-ло-та!

*[u]Подушка[/u]-  від  праслав"янської  мови  /  дихати,духати,подута,надута/
Походження  слова  пов"язане  з  ідеєю  надування,надихання.Простонародне  "підвушка"-  не  є  правильним.

16.08.2018р.[/b]
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803274
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Віктор Ох

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ (V)

Новий  кліп
Слова    ̶    Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/3RK5X3ba5fk[/youtube]
------------------------------

Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803129
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Янош Бусел

З листа до сина…

                             А  може  це  раніше  закінчиться,-
                             Народе  мій,-  на  зиму  не  тягни!..
                             Хай  влітку  ще  світліють  наші  лиця-
                             І  в  рідний  дім  повернуться  сини...
                                               
...Я    радий    знати,    що    політ    триває,
Отой,    що    ти    задумав    ще    тоді...
Гляди  -  не    збочуйся    з    дороги  -  буть    біді,
А    так  -  нічого    кращого    немає.

Дерзай,    мій    сину!    Задуми    Господні
Твоїми    стануть.    Слід    лиш    пам'ятати
Розмову    нашу,    бо    Москва  -  не    мати...
У    нас    тут    осінь.    Ранки  -  прохолодні...

Птахи    замовкли...    Встоялось    варення...
Лягла    картопля    не    в    один    засік...
Для    мене    вже    закінчується    рік
Турбот    селянських.    Сите    сьогодення

Й    зима    грядуща  -  ніби    давні    друзі.
На  Сході  ж  -  лихо.  З  тими  й  ці,  -  червоні,
Під    стягом    жовто  -  синім    мов    ті    коні
Гарцюють.    Хочуть    жити    у    Союзі.

А    наш    Союз  -  це    Лиска    круторога,
Надійний    кінь    та    в    закутку    кабан...
У    нас  же    не    продавлений    диван,-
Бо    круговерть    сільська  -  мабуть,  від    Бога.

Чи  є  надія?..  Є,  мій  любий  сину,-
Бо  вперше  світ  весь  здибився  за  нас,-
За  те,  що  ми  стояли  до  загину
У  Києві...На  черзі,-  наш  Донбас!..

Ми  вистоїм...  Надія  є  велика,-
Кремлівський  мрійник  межі  перейшов...
Умом  попли́ла  кагебістська  кліка,-
Історію  точили,-  тепер  кров...

Історія    ж  Русі  ,-  на  дві  кульгає,-
Залісся  -  лиш  простий  асимілят...
Могил  слав*янських  в  тих  краях  немає,-
І  не  було  ніколи...Це  -  не  брат!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802868
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ганна Верес

Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802857
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


НАДЕЖДА М.

Вже осінь в душі примостилася скраю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
       
СПИНИ  МЕНЕ,  ЛІТО!  НЕ  ХОЧУ  У  ОСІНЬ...
           Олекса  Удайко.
--------------------------------------



Ще   літо  моє    не  добігло    до  краю.
Безсонні  ще  ночі,  це  значить  -  кохаю.
Тепло  нерозтрачене  в  серці  ще  маю...
Чому  ж  оце,  осене,  мостишся  скраю?

Це  правда,  що  коси  давно  відзвеніли,
І  коси  мої  уже  ледь  посивіли,
Але  почуття  ще  живі,  не  зміліли.
Ще,  осінь,  тебе  до  душі  не  впустила.

Не  плач  прошу,  літо,  нащо  оці  сльози,
Нащо  ти  вплітаєш  в  життя  моє  прозу?
Зроби,  щоб  ударили  блискавки,  грози...
Прошу  тебе,  осінь,:  не  стій  на  порозі.

Ой  осене,  осене  !  Яка  твоя  суть?
Чи,  може,  у  тому,  що  все  не  вернуть?
Нехай  ти  сумуєш,  дощі  часто  йдуть,
Однако,  ти  знаєш,  тебе  також  ждуть...

Тебе  я  до  серця  іще  не  впускаю,
Я  хочу  ще  спробувать  яблук  із  раю...
Чи  чуєш  ти,  літо?  в  тобі  ще  блукаю.
Хоч  осінь   в  душі   примостилася  скраю...

СПИНИ  
                 
                     ОСІНЬ,
               
                                                       ЛІТО!    
                                                                             ТЕБЕ    Я  БЛАГАЮ....

                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


ВАЛЕНТИНАV

Доля



[b][/b]Над  нами  Доля  гордувала,
стежки  розводила  в  обхід,
невдало  часом  жартувала,
мов  по  воді  лишала  слід…

А  ми  не  знали,  що  кохання,
завжди  народжується  так,
міцніє  в  полум’ї  страждання,
і  має  свій  достиглий  смак…

Дається  кожній  Долі  іспит,
на  вірність  в  радості  й  біді.
Хто  подолає  хитку  відстань,
пізнає  щастя  у  житті…

В  обіймах  справжнього  кохання,
стає  беззахисна  біда,
зростає  благосне  надбання,
у  ріках  св’ятиться  вода…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802839
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Ніна-Марія

Дрімає літо …

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]

Дрімає  літо  у  дозрілім  житі,
В  соняшниковім  полі  за  селом.
Колише  вітер  колоски  налиті,
Махає  серпень  вересню  крилом.

А  трави  в  лузі  пахнуть  чебрецями,
Напоєні  дощами  досхочу.
Крадеться  осінь  поміж  берегами,
Та  я    її  до  серця  не  впущу.

Душа  ще  хоче  в  літечку  зігрітись.
Ви  не  спішіть  до  вирію,  літа.
І  весну  не  одну  б  ще  вам  зустріти,
Хай  осінь  зачекає  золота.


[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Шостацька Людмила

СОН


Навіть  вітер  подих  затаїв,
                 Заховалась  зірка  в  плюші  неба.
Час  спинився  в  лоні  ручаїв.
 І  жура  вмостилася  на  стеблах.
               Я  іду  у  той  далекий  край,
                 Де  стоять  у  сумі  терикони.
         Де  благають  часто  :  «Не  вмирай!»
   І  не  діють  писані  закони.
             Що  казало  небо  уночі?
 Як  минула  нічка,  соколята?
 За  одне  із  ворогом  сичі
 Звідусіль  –  на  бідного  солдата.
 Сон  –  не  сон  і  харч  йому  –  не  харч.
 То  –  мороз,  а  то  –  над  міру  спека.
 Ще  й  попросить:  «Матінко,  не  плач,
                       Сліз  не  лий  за  мною,  мов  із  глека».
 З  автоматом  спав  всю  ніч  в  обнімку.
 Снились  доня  і  малий  синочок.
 За  село  вітри  провели  жінку,
 У  руці  тримала  образочок.
 Заспівала  пташечка  «мі-соль»
Раптом  постріл  десь  розрізав  тишу
І  на  нотці  тій  скінчився  сон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802835
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Ніна-Марія

КОЛИ МИ УДВОХ…

[img][/img]

[b][color="#4d2066"]Нехай  за  вікном  уляжеться  ніч,
А  місяць  розсипле  зорі  по  небу.
З  коханням  своїм  тепер  віч-на-віч,
А  більшого,  любий,  нам  і  не  треба.
 
Хурделить  нехай  надворі  зима,
І  смачно  хрумкоче  сніг  під  ногами.
Та  кращого  раю  в  світі  нема.
За  той  неземний,  який  поміж  нами.
 
Вдивляюсь  в  очей  твоїх  голубінь.
Від  погляду  наче  в  небо  злітаю.
Мене  не  лякає  та  височінь.
О,  Боже,  ти  чуєш,  як  я  кохаю.
 
Напитись  любові  нам  дай  досхочу.
Встели  чебрецем  ту  стежку  над  плаєм.
Назустріч  весною  тобі  полечу
І  в  серці  твоїм  розквітну  розмаєм[/color].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 11.08.2018


JuliaN

За каждый миг благодари

Забрезжит  свет  -  взойдет  заря.
Вновь  принимаю  "жизнь",  открыв  глаза.
Мой  новый  день!  С  тобой  встречаюсь  я.
Прими  мою  улыбку  -  в  ней  сердца  теплота...

Скажу:  "привет"  всем,  кто  дорог  мне.
На  небо  посмотрю,  склонюсь  к  земле.
За  чудный  мир  Творца  благодарю.
Я  счастлива,  поэтому  пою.
                               Не  беги  река,  как  беспечная.
                               Река  -    это  жизнь  скоротечная.
                               Но  я  каждый  день  приходящий  ценю.
                               За  каждый  его  миг  благодарю.
Мы  -  странники  на  большом  пути.
Не  знаем  почему,  но  зачем-то  спешим.
Что  новый  день  приготовит  нам.
А  как  его  прожить  -  решаешь  сам.
                               Пусть  бежит  река,  как  беспечная.
                               Только  жаль,  что  жизнь  -  скоротечная.
                               Все  равно  ты  день  приходящий  цени.
                               За  каждый  жизни  миг  -  благодари.
Не  торопи  минуты  и  часы.
Путь  выбирай,  прокладывай  мосты...
Христос  -  есть  жизнь.  Его  как  дар  прими.
Тебе  дан  шанс  -  его  не  упусти.
                               Жизнь  как  и  река  -  скоротечная.
                               Только  со  Христом  -  будет  вечная.
                               Ты  подарок  "жизнь"  без  сомнений  прими.
                               И  за  этот  дар  благодари.
                                                                                   
                                                                                                                   21.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802753
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Любов Іванова

ПОЕЗД СПЕШИТ К ТЕБЕ

[b][i][color="#1105ad"][color="#ad051c"]П[/color]олустанок  мой  родной,  Родины  частица
[color="#ad051c"]О[/color]стаешься  в  сердце  ты,  продолжаешь  сниться.  
[color="#ad051c"]Е[/color]диничные  стоят  там  теперь  избушки
[color="#ad051c"]З[/color]а  калитками  сидят  деды  и  старушки.
[color="#ad051c"]Д[/color]аже  в  праздник,  в  выходной  -    улицы  немые,

[color="#ad051c"]С[/color]ловно  кто  закрыл  на  ключ  радости  земные.  
[color="#ad051c"]П[/color]риезжают  к  старикам  дети  очень  редко,  
[color="#ad051c"]Е[/color]сли  время  разрешит  попроведать  предков.  
[color="#ad051c"]Ш[/color]епоток  идет  селом,  Анне  -  вон  потеха
[color="#ad051c"]И[/color]хний  мдадшенький  сынок  на  денек  приехал.  
[color="#ad051c"]Т[/color]ам  и  радость  бьет  ключом,  слёзы  и  расспросы,  
 
[color="#ad051c"]К[/color]ак  же,  маме  шаль  привез,  папе  папиросы...
 
[color="#ad051c"]Т[/color]олько  времени  опять  у  него  не  много,  
[color="#ad051c"]Е[/color]ле  солнышко  взойдет,  в  город  путь-дорога.
[color="#ad051c"]Б[/color]оже  правый,  помоги,    гнать  печаль-тревогу.  
[color="#ad051c"]Е[/color]сли  ночку  ночевал....  и  то  -  слава  Богу...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802253
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Катерина Собова

Жіноча логіка

Чоловік    бурчав    на    кухні
До    дружини    Маргарити:
-Хоч    сьогодні    постарайся
Уже    путнє    щось    зварити.

Від    капусти    з    буряками
Світу    білого    не    бачу,
Я    без    м'яса    і    сметани
Чоловічу    силу    втрачу!

Жінка    слухала    зітхання,
Мовчки    посуд    перемила,
Далі,    в    плані    харчування
Чоловіку    пояснила:

-В    телевізорі    -    он    бачиш,
Іде    гарна    передача:
Дядько    там    кролів    розводить,
Бо    живе    на    своїй    дачі.

А    з    кролицею    той    кролик
Подивись,    що    виробляє!
Цей    вухатий    їсть    травичку    -
Зовсім    м'яса    не    вживає.

Бачиш,    сила    чоловіча
Тут    від    м'яса    не    залежить.
В    тебе    в    ліжку    -    всі    хвороби:
Геморой,    ангіна,    нежить...

Ради    чого    тебе    м'ясом
Я      повинна    годувати?
До    котлет    ти    дуже    ласий,
Що    я    з    цього    буду    мати?

Так    що    скоса,    чоловіче,
Ти    на    мене    не    дивися,
Бути    схожим    на    мужчину
Он    у    кроликів    повчися!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802200
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Sukhovilova

Ти повернувся

Літо  гойдається,
Ніжно  всміхається,
Мріє  і  всхлипує  теплим  дощем...
Спекою  грається,  
Мов  забавляється,
Із  бородатим,  зеленим  плющем...

Ти  повернувся,
Волосся  торкнувся,
Що  посивіло  за  стільки  ночей...
Дубок  стрепенувся,
До  сонця  всміхнувся,
І  сльози  котились  з  щасливих  очей.

Я  довго  чекала,
І  тихо  страждала,
Дивилась  у  вічність  і  мертва  -  жила...
В  думках  обіймала,
Всього  цілувала
Синочка  свого  дочекалася  я!

А  літо  стрікоче,
Промінням  лоскоче,
У  зорі  вдягнулася  нічка  ясна...
А  серце  тріпоче,
До  Бога  шепоче,
Блаженні  і  світлі  подяки  слова!!!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801590
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Тома

Притча про чоловіків і жінок

Притча  про  чоловіків  і  жінок
 Давним-давно  на  планеті  Марс  жили  чоловіки.    Вони  були  працелюбні,  чесні,  справедливі  і  створили  на  Марсі  високорозвинену  цивілізацію.    Цілий  день  вони  працювали,  а  вечорами  усамітнювалися  в  своїх  печерах.    Іноді  одному  з  чоловіків  ставало  погано,  і  він  надовго  залишався  в  своїй  печері.    І  нікому  і  в  голову  не  могло  прийти  увійти  туди  і  потурбувати  його,  тому  що  всі  знали  -  пройде  час,  і  все  налагодиться  саме  собою.    Тоді  він  вийде  з  печери  і  знову  візьметься  за  повсякденні  справи.    Так  жили  чоловіки  на  планеті  Марсі,  і  їм  подобалося  таке  життя.
 У  мільйонах  кілометрів  від  Марса  була  планета  Венера,  і  населяли  цю  планету  жінки.    Вони  жили  дружно  і  спокійно.    Вечорами  збиралися  разом  і  співали  протяжні  пісні  на  венеріанському  мовою.    Іноді  комусь  із  жінок  ставало  погано.    І  тоді  інші  жінки  приходили  до  неї  додому  -  вони  сиділи  разом,  розмовляли,  співали,  і  через  деякий  час  їй  ставало  легше.    Так  жили  жінки  на  планеті  Венера,  і  їм  подобалося  таке  життя.
 Одного  разу  цивілізація  Марса  досягла  такого  рівня,  що  чоловіки  змогли  побудувати  зореліт,  і  кілька  десятків  жителів  Марса  вирушили  на  ньому  в  космос.    Вони  летіли  дуже  довго,  і  через  якийсь  час  одна  з  зірок  перетворилася  спочатку  в  пляму,  потім  кульку,  і,  нарешті,  в  планету.    Це  була  Венера.    Коли  чоловіки  приземлилися,  вірніше  прівенерились