Ми закохані в небо
Хоч не знаєм цього
У простори безмежні і сині
У нічні вітражі
Величні такі
розмальовані
Золотом й сріблом
Ось відблискують щастям
світанки ясні
В кольорах променистого сонця
І вітри весняні
Неслухняні вони
Котять хвилі
Вишневого цвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004263
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Чорне і біле,
темрява й світло.
Зло і байдужість
ходять по світу.
Десь дуже добре,
десь украй важко.
Лебеді білі,
чорні мурашки.
Влада й багатство -
очі в пов'язці.
Все у них добре,
все, як у казці.
Де ти, любове?
Всі заблукали.
Біле на чорне
замалювали.
Правду не чуємо,
топчем ногами.
Жити з брехнею
хоч і цунамі.
Тільки не в себе,
краще в сусіда.
Тихо, десь збоку
та й пересидим.
Як ви там кажете -
"брат" проти "брата".
Чорне, не біле,
хватить брехати.
Роки любов'ю
зло прикривали.
Чорними нитками
волю в'язали.
Світ здичавілий
котиться в яму,
Чорні ворони
білі не стануть.
Нація вільних
не кориться кату.
Будуть лелеки
в небі літати.
Світло крізь темряву,
Праведне й вічне
Білою квіткою
в чорнім розквітне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002780
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Наша Доля покрита страданнями й полита кров’ю.
Наша Віра й Довіра нас погубила. Наша чистота совісті й трудолюбство затьмило наш розум. Наша пам’ять загублена, тому все прощаємо.
Я зветаюся до президента, слідчих, прокуратури й самих українців, вчинити суд над винуватими, що чинили й чинять злочини над Україною і українцями.
Немає суда, немає покарання, тай не буде покаяння і не буде прощення.
Без покарання зло не зупинити.
Я не требую смерті, я требую публічного вироку діячам трагедії над Україною, які розброїли українську армію, розікрали й розідрали на шматки Україну і тих хто присвоїв майно України, та обікрав український народ.
Українці, наша Доля й Воля в наших головох і в наших руках.
Січень 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002765
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
В країні скорбота і сльози, і смерть,
І кожної ночі нова кількість жертв,
Вмирають вкраїнці дорослі й малі,
Бо ходить з війною біда по землі.
Але ця війна не для кожного з нас,
Причини розсудить історія й час,
Чому в Буковелі святкують і п'ють,
Куди замість зброї фінанси ідуть.
Чому не на фронті міністрів сини,
Чомусь в Конче-Заспі немає війни,
Чому ж серед горя жартує квартал,
А сльози і кров лише бідних, на жаль.
Прийде час питати чия ж тут вина,
Чому в кожну хату по селах - труна,
Бо в кожному місті і в кожнім селі,
Слова "вантаж 200" в жахливому сні.
Прокиньтеся, люди, від горя й біди,
Кругом нас від зради криваві сліди,
І стогне, і плаче вже кров'ю земля,
А те "не на часі", то плани кремля.
Воюйте за волю, за наші клейноди,
Торуйте нелегкі шляхи до свободи,
Рятуйте країну, що ледь-ледь жива,
Бо те: "Я - ваш вирок" не просто слова.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002227
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 03.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2024
[b][i][color="#054f91"]У природі очевидні зимоньки сліди,
Одягнули білі шубки парки і сади.
І миттєво нічка стала диво-чаклуном
Вся земля до ранку вкрилась білим полотном.
Хоча снігу дуже мало для сніговика,
Та й щоб в ріст його зліпити - праця не легкА.
Але вмить моторні дітки змели в гірку сніг,
І робота закипіла під веселий сміх
Все принесли із домівок для сніговика
Не аби що тут ліпили - диво-мужика!!
Вийшов красень!Бриль з соломи і морквяний ніс,
Навіть хтось шерстяний шалик на фінал приніс.
Аж допоки не стемніло веселились всі,
Як-не-як, а врешті випав довгожданний сніг.
А за нічку... потепліло... З тих усіх зусиль
Залишивсь на купці снігу шалик, морква й бриль.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000413
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023
Де ж тая стежинка та й моя рідненька,
Де ж світла хатинка,де зростила ненька,
У дощову осінь, з думами літаю,
У душі й на серці смуту відчуваю.
Стелиться стежина в ній багнюка з листям,
Споришеві трави, із рудим намистом,
Та тож сльози – роси, їх сипнула осінь,
Із хмарами в змові, заховала просинь.
Я ж по тій стежині, йду куди не знаю,
Та це сон напевно, мов лечу до раю,
Чомусь зупинилась вдалині руїна,
Де ж моя надія, мов мала дитина.
Сльозами умилась, хто посмів зламати?
За що я своєї, позбулася хати?
Може так жадоба рашистська гуляє,
Від заздрощів й злоби все й скрізь розбиває.
Як змогли забути заповіді Божі?
То скоріше всього, п’яні, сині рожі,
І тих слів не знають, на жаль лише мати,
Чули ще в колисці, як лягали спати,
Під них засинали й в голови вдовбали.
Прийде Божа кара, їм світу не бачить!
Знаю, кожна мати, війни не пробачить.
25.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999605
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
Де ж тая стежинка та й моя рідненька,
Де ж світла хатинка,де зростила ненька,
У дощову осінь, з думами літаю,
У душі й на серці смуту відчуваю.
Стелиться стежина в ній багнюка з листям,
Споришеві трави, із рудим намистом,
Та тож сльози – роси, їх сипнула осінь,
Із хмарами в змові, заховала просинь.
Я ж по тій стежині, йду куди не знаю,
Та це сон напевно, мов лечу до раю,
Чомусь зупинилась вдалині руїна,
Де ж моя надія, мов мала дитина.
Сльозами умилась, хто посмів зламати?
За що я своєї, позбулася хати?
Може так жадоба рашистська гуляє,
Від заздрощів й злоби все й скрізь розбиває.
Як змогли забути заповіді Божі?
То скоріше всього, п’яні, сині рожі,
І тих слів не знають, на жаль лише мати,
Чули ще в колисці, як лягали спати,
Під них засинали й в голови вдовбали.
Прийде Божа кара, їм світу не бачить!
Знаю, кожна мати, війни не пробачить.
25.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999605
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
Знають всі в селі Пилипа –
Добрий чоловік,
Дав Бог силу і здоров’я,
І щасливий вік.
Ціле літо на комбайні
Працювати звик,
Був здоровий, витривалий,
Дужий, наче бик.
Та на старості з Пилипа
Залишився пшик:
Десь поділося здоров’я
І рум’янець зник.
Всі забули, що колись був
Знатний хлібороб,
Із лікарні не вилазив
Від отих хвороб.
Грижа вилізла у діда
Завбільшки з кулак,
А у нирках поселились
Камінці і шлак.
Ревматизм і аденома,
Геморой, цистит,
Печія і глаукома,
Дошкуляв артрит.
Та не лікар всім здоров’я
Хворим роздає,
Крім лікарні і аптеки
Інший засіб є.
Рік Пилипа вже не мучить
Виразка й невроз,
Він забув про всі хвороби:
Допоміг… склероз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023
Спасибі, Доле, я живу…
Батькам, спасибі, за мій Всесвіт.
А Богу – за добу нову,
в якій прожитих років клекіт.
У ньому – радість і журба,
Мій листопад вальсує танцем…
І мрій і спогадів юрба...
Хоч шлях вже світиться окрайцем.
Спасибі, Доле, я живу…
Не поскупилась ти на радість.
Бо щастя маю досхочу,
Та й не спішить ще в гості старість.
Спасибі, Доле, за любов,
за діток… внука... Маю гордість!
За безліч з друзями розмов…
Дзеркально чиста з ними совість.
Спасибі, рідні, що ви є,
Що з вами горе й радість – навпіл
І дощ сьогодні в радість ллє…
На склі виводить вашу мапу.
А я із вами, де ви є…
Я з тими, хто хоч в думці, поруч...
Нехай зозуля так кує,
щоб обійнятись всім власноруч.
12.11.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998393
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023
Дурдом
Нещодавно в наш дурдом,
Та й приїхав воєнком,
Бо йому усе ще мало,
Ще не всіх війна забрала.
Тож мабуть, заради сміху,
У окопи сядуть психи,
Їх не жалко, що з них взяти?
Хай хоч підуть у солдати.
Дивно, як на перший погляд,
Влаштували нам медогляд –
Воєнком п’є валідол,
А ми - галоперидол.
Додали аміназину,
Збігали до магазину,
Почали розподіляти,
Хто де має воювати -
Суіцидників в сапери,
Мін на фронті до холєри!
З симулянтів-агравантів,
Будуть вчити диверсантів,
Шизофреніків по списку,
В розвідку – там треба мізки,
Імбіцилів - у стройбат,
Їм не можна автомат.
Психопатів і маніяків -
У піхоту, з переляку,
Буйних - зразу у спецназ,
Потім взялися за нас.
Ми – еліта у дурдомі,
Персонажі всім відомі –
Цезар є, Наполеон,
Африканський Сципіон,
Чингізхан і Ганнібал,
Ришельє є – кардинал,
Два Кутузови, Суворов,
Македонський прийде скоро,
Навіть є один Сунь Дзи,
Ну, а що, вряди-годи!
Воєнком сміється щиро –
Як же з нами пощастило!
Зразу всіх без перепони -
В Міністерство Оборони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996412
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 20.10.2023
Пакує літо
Свою валізу.
Як мало часу
Для пакувань....
Все пережите
Кладе донизу,
Бо зверху місце
Пустих бажань:
Що не збулося,
Що не вдалося,
Чомусь не склалось,
Не сталось так...
Щоліта літо
У гості просять,
А там - шкодують,
Що у літах...
Безжально літо
Збере з собою
І тихі ранки,
Й спекотні дні,
І непомітно
Спливе з водою,
Лишивши згадки
Свої одні.
Здається, стільки
Ми мали часу!
А скільки планів!
А скільки мрій!
Тому й сумуєш
Отак щоразу,
Як вступить осінь
В ріку подій.
І будуть зміни,
І буде вітер,
Розвіє смуток,
Й настане час,
Коли замріє
Далеке літо
І повернеться
Іще до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991807
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 21.08.2023
Маки мерехтять...У роздумах одвічних...
Стільки бачила земля дідів!
Рідне поле, де в травинки кожній вічка,
Де у вітру вільності мотив.
Пломеніють макові легкі голівки,
Сонця погляд лагідно блищить.
Бджіл дзижчання, цвіркунів солодкі співи...
Над красою поля - неба щит.
Маки яскравіють, ніби краплі крові.
В полі цім немало полягло,
Бо боровсь за незалежність кожен воїн,
Мирним, щоби квітло, вільним, тло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987150
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля,
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив! Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!
Бий москаля!
Сокирою рубай, стріляй "Вільхою",
Гати "Нептуном", "Хаймарсом" здаля!
Зроби вже з нього купу перегною!
Бий москаля!
За все, що клятий окупант накоїв,
За жінку, чоловіка, немовля
Без паузи, перерви, перебоїв
Бий москаля!
Нічого не питай та не з"ясовуй
І не тягнись до чорного рубля!
Він нищить нас! Тому обов"язково
Бий москаля!
Під звук козацьких переможних кроків
Хай оживають луки та поля!
Бо цій війні вже кілька сотень років...
ВБИЙ МОСКАЛЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987144
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 26.06.2023
Привіт, Нюсю! Зачекай - но! Підійди до тину!
Чи дивилась ти сьогодні вже свіжі новини?
Бо я нині тілівізор включити не можу...
А новин нових не знаю, ото ся тривожну.
Тілівізор не включаю - провітрюю хату.
То каклєти я спалила. Соромно сказати!
Мняса стільки змарнувала! Ото мені горе!
Дим стовбом у спальні, кухні і на калідорі.
Я лише на мить присіла на зручний ослінчик...
Була б хата вся згоріла ... І я на камінчик.
Як пороблено. Я ніби й не хотіла спати!
Спалилися так, що й кекчупом не ренімувати!
Вуглі, ті що залишились, здуру псові дала...
Він нюхнув... Такого подиву я і не чекала!
Подивився так осудливо, мов я впала з дуба!
То розказуй вже новини, сусідонько люба!
Привіт! Як то мона новин не дивитись?
Я яєшню зранку їла, аби закропитись.
Що казали? Та... Як завжди. Знову ціни вгору!
Світло, газ, цибуля, сало, кури, помідори...
Багатим то не грозить голод - в них офшори.
Не інакше шинку жруть їхні лабрадори!
На автобусі поїдеш, трясця їхній матері,
То заплатиш як по Сені, на прогулянковім катері!
Вчора хтіла на базарі ліверу купити,
Щоб такі - сякі вареники на обід зварити...
Як на ціни подивилась... Бережу фігурку!
З пенсії купити можу метер кишки й шкурку.
А вони всі викривають психо - афериста...
Та таких в Верховній Раді більше як штириста!
По погоді сама знаю. Їхньої не тре!
Закундибасилось небо. Вже моква буде!
Валентина Дацко/ Урода 18/06/2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986479
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Колись повернуся я знаю,
У цей прекрасний, тихий край,
Де сонце у росу пірнає,
І де цвіте дзвінкий розмай.
Де гомонять вночі серпанки,
Осика тихо шелестить,
Курличуть голосно лелеки,
І відлітають у блакить.
Усе це тут святе й прекрасне,
Для серця миле й дороге,
У памяті воно не згасне,
Не зникне і не відійде.
Лиш наша молодість минає,
Літа тікають в небуття,
Ідуть туди, звідки немає,
Для них вже більше вороття.
І залишається на згадку,
Лиш тихий смуток у душі,
Коли пірнаєш ніби в казку,
В те, що дзвенить у тишині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981974
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 02.05.2023
По мотиву відомих перекладів із творчості
Роберта Луїса Стівенсона
1
В Шотландії десь за морями — в далекій-далекій землі,
Де край той гористий з ярами, сховався в туманній імлі;
Де моря пучина бушує об скелі б`ючись кам`яні —
Легенда в людей тих існує, жили що вони не одні,
А пикти* були ще маленькі у сиву колись давнину.
Цвіт вересу рвали дрібненький та мали свою таїну:
Робили напій пречудовий із цвіту в броварні своїй —
Варили тихесенько в змові, а як — щоб не знав хтось чужий!
І дуже смачний був той трунок, як з дивом якимсь заодно:
Богів то напевно дарунок… Давно це було, ой давно!
А верес червоний повсюди так густо стелився тоді
Й безпечно жили оті люди знаходячи радість в труді.
Життю всі безмежно раділи, було їм щасливим воно:
Свій трунок пили, що варили, смачніший за добре вино!
Та щастя не вічним буває, як сонце — не світить завжди:
Шотландський король про них знає, жадаючи пиктам біди.
Задумав їх знищити зовсім — загарбати землі чужі!
І воїни люті невдовзі, гострили сокири й ножі.
Та й рушив король той війною, вбивати щоб пиктів малих
Із війська страшною ордою в бажаннях нещадних і злих!
Убивцям ні краплі не жалко беззбройних було броварів,
Отих — що так вірили палко у вереса добрих богів:
Рубали їх з криком і мовчки, високих таких — як дітей.
Лежали вони, мов листочки, на полі від дужих «гостей»!
А верес ставав червонішим, маленькі тіла, де лягли.
Як кольором ніби темнішим ті пикти любов віддали —
Любов ту останню-останню, що в жилах у їхніх текла:
Віддавшись страшному стражданню — кровили маленькі тіла.
Топтали їх — коней копита, ряд мертвих — лежав на живих.
Та буде когорта вся вбита — когорта тих пиктів малих…
Закінчилась бійня жорстока. Супротиву ворог не мав,
Лиш ямку таку не глибоку для кожного пикта копав.
І ось вже маленькі горбочки між вересом є на землі.
Відсуні якісь там рядочки де пикти спочили малі.
Осінні дощі їх зрівняють, пилюкою вітер змете.
Ніколи вже люди не взнають, що плем`я жило тут просте.
Бо час не стоїть же на місці та й зовсім не знає біди:
І знов, як в червоній колисці, вже верес розквіт, як завжди.
Та квіти ніхто не збирає, щоб трунок варити п`янкий.
Ніхто і пісень не співає — нечутно більш голос дзвінкий.
Нема броварів вже маленьких. Обсипеться скоро і цвіт
Отих квіточок червоненьких. Лиш вітер їх візьме в політ.
Зосталися тільки горбочки, що верес в собі приховав
І ніби над ними віночки із стебел своїх заплітав.
2
Король ось поїхав шотландський оглянути землю свою.
І якось збагнув він зненацька: чого ж я той трунок не п`ю?
Тут вересу так забагато — безмежно повсюди росте! —
Не знала натура пихата, що рішення дуже просте.
Та раптом його посіпака, що поруч тирана ішов,
Вдивлявся кругом, як собака й помітив прихований схов:
В розколині поміж каміння, двох пиктів живими знайшли.
Проклятим було це везіння — їх витягти швидко змогли.
Знайшлися там батько із сином — останні вони броварі!
Живими зосталися дивом — в печері жили на горі.
Один вже був дуже старезний, другий ще не знав бороди.
Та мали тягар величезний зазнавши багато біди!
Дивився король на них грізно аж ніби скипів на сідлі
І погляд його, той залізний, побачили пикти малі.
Звелів їх на кручі поставить — над морем, що вічно шумить:
«Не смійте ви, пикти, лукавить! Все чесно тепер розкажіть!
Хотів би я мати ваш трунок, тож слухайтесь ви і мерщій!
Вам буде тоді порятунок, по волі, по добрій моїй:
Тоді відпущу вас живими — навчіть готувати других.
Клянуся словами своїми! Як ні — не залишу в живих!»
Поглянули пикти довкола — поглянув і батько, і син.
У батька, лиш посмішка квола, над клекотом грізних пучин.
Ось голос старого писклявий, почув душогубний король:
«Так, звісно, володар, ти правий! Віч-на-віч сказати дозволь:
Усе б розповів я охоче та поряд зі мною мій син!
Йому, як дивитимусь в очі? Лишуся я краще один!
Не зможу я поруч із сином відкрити свою таїну.
Нехай же він краще загине, бо знаю я правду одну:
Життя він не дуже цінує, лиш старість це може пізнать.
Тому що, давно вже існує і старості є що втрачать!
А молодість мало пізнавши, не матиме втрати ніяк.
Лиш старість бажатиме завше, прожити хоча б і от так.
Зв`яжіть же ви сина міцніше та й моря віддайте воді.
Його я не бачив щоб більше то все розкажу я тоді!»
Хлопчину скрутили уміло — зробили, що батько сказав
Й маленьке дитячеє тіло схопивши вояк розгойдав
І кинув у хвилі кипучі, об скелю що билися злі.
Лишився лиш батько на кручі — останній вже пикт на землі!
Дивився на пінне він море аж сльози блищали в очах.
Та горе — тепер вже не горе: тому, що загублено страх!
«Послухай тепер же старого» — так батько сказав королю:
«Боявсь я за хлопця малого, а я — все що хочеш стерплю!
Тортури ти можеш чинити, бо кара мені не страшна.
Та трунку тобі вже не пити: зі мною помре таїна!»
*Пикти — колись жили в Шотландії до приходу
скоттів і по переказам були дуже малі на зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978253
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
Від щастя квіти розкривались
на клумбі в вранішній росі,
від сну нічного просинались
у всій своїй земній красі.
Ніяковів дзвіночок білий –
троянду палко покохав,
він зовсім юний був, не смілий,
потрібних слів іще не знав.
А гладіолус як красиво
глядить на айстри звисока,
він трішки гордий і строптивий,
свій погляд кида здалека.
Моя улюблена фіалка
в краплинах свіжої роси,
вона і фея, і русалка –
очей мені не відвести.
Веселка тут яка окрасок
з весни початку й до зими!
Петунії, немов із казки,
лобелій всюди килими.
Від щастя квіти розкривались,
в раю сіяли пелюстки
і мило-мило посміхались,
співали любо як пташки!
2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978250
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023
(фронтова швидка)
~
Слова та дії в нас не епатажні,
не показуха, не бравада - ні,
Бо ми й насправді сильні та відважні,
інакше неможливо на війні.
Із бою в бій... Поранені, забиті...
Для нас важливий кожен захисник,
ми боремось щоб зосталися жити, -
І це не статистичний показник
життя людські, - військових, чи цивільних
вивозим, ризикуючи, в авто,
червоний хрест - то ціль для божевільних,
та веземо. Якщо не ми, то хто?
Пежо дірявий, вітер в дірках свище,
та нам завжди з "водилою" везло;
ось і тепер «бабахнуло» десь вище,
ми ідемо усім смертям назло.
У нас вантаж «трьохсотий», напівсонний,
я розмовляти намагаюсь з ним,
щоб залишався час увесь притомним,
бо має шанс зостатись молодим
навік, про тих, хто десь чекають вдома,
брешу, що бій шалений майже стих,
лиш не дивлюся в очі, чорна втома
чаїться в них та біль страшний застиг.
Пежо дірявий швидкість набирає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975979
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
В душі - немов на Стрітення погода:
Зима з Весною в вічній боротьбі...
То серед муз народжується ода,
А то лиш сум і плач несе в собі...
Бува потішить серденько дрібниця
Немов і Всесвіт падає до ніг…
То в неї вікна темної в’язниці,
Періщить по думках тугий батіг.
Знов квітнуть мрії, хочеться летіти
Душа сама здіймається в політ...
То раптом меркне сонце у зеніті,
На погляд тягарем лягає гніт.
Бринить на вітрі кинута надія:
Знайти межу гармонії й ладу…
Прийшла Весна і знову я радію,
Що скоро вишні зацвітуть в саду.
Все крутять будні і рутинні справи,
Війна печаль ще сіє по душі….
Та в унісоні всі Весни октави
Вже будять стоголоссям спориші.
Віками, мов на Стрітення погода:
Душа й природа в вічній боротьбі...
Обидві прагнуть злагоди й свободи,
Щоби співцем буть радісній добі.
05.03.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975978
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
В душі - немов на Стрітення погода:
Зима з Весною в вічній боротьбі...
То серед муз народжується ода,
А то лиш сум і плач несе в собі...
Бува потішить серденько дрібниця
Немов і Всесвіт падає до ніг…
То в неї вікна темної в’язниці,
Періщить по думках тугий батіг.
Знов квітнуть мрії, хочеться летіти
Душа сама здіймається в політ...
То раптом меркне сонце у зеніті,
На погляд тягарем лягає гніт.
Бринить на вітрі кинута надія:
Знайти межу гармонії й ладу…
Прийшла Весна і знову я радію,
Що скоро вишні зацвітуть в саду.
Все крутять будні і рутинні справи,
Війна печаль ще сіє по душі….
Та в унісоні всі Весни октави
Вже будять стоголоссям спориші.
Віками, мов на Стрітення погода:
Душа й природа в вічній боротьбі...
Обидві прагнуть злагоди й свободи,
Щоби співцем буть радісній добі.
05.03.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975978
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974842
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Сліпий іде при сяйві сонця дощик,
А небо чисте – без важких понурих хмар.
В народі кажуть: плаче це Додола,
Дружина вірна громовержця Перуна.
На сонці мерехтять дощу краплини,
Подібні до великих крапелинок сліз.
Кому ж і плакати слізьми такими,
Як не царівні – добрій, гарній, чарівній!
За грою світла в краплях довго стежу
І слухаю краплинок мелодійний гам,
Що переходить в наглий гул бентежний, –
Дощ ллє суцільною стіною, як з відра.
Та знаю, після дощику веселка
Заграє в небі семибарвним рушником,
А там гляди – умите сонце з неба
Благословить довкілля лагідним теплом.
26.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974629
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 22.02.2023
За будь якими фразами, словами
знайти воліє кожен сенсів п'ять…
Навчилися читати між рядками –
самі ж рядки нечитані стоять.
А все так просто – біле завжди біле...
Людське життя безглузде без мети.
Прямуй до неї віддано, щосили
і створюй ненароджені світи.
Шукай себе! Будуй своє майбутнє!
Ніколи не здавайся і не ний.
На п'єдесталі пам'яті відсутні
всі ті, хто відцурався власних мрій.
Живи немов залишилась година,
немов сьогодні був останній схід…
Твоя відверта посмішка – єдине
з того, що здатне врятувати світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974315
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 19.02.2023
Бережи його, Боже, куди б він не йшов,
Куди б не лягала життєва дорога.
Зішли із небес благодатний покров,
Щоб доля його оминала сувора.
Веди його, Боже, у дні, коли тьма
Ховає в тенетах удачу та сили.
Якщо на шляху раптом стріне журба,
Архангел Святий хай боронить щосили.
Коли його серце наповнить печаль,
Хай тут же Твій Ангел несе йому втіху.
Злорадства якщо хтось накине вуаль,
То ти йому дай лиш причини для сміху.
Хай буде здоровим і тіло, і дух.
А віра його нехай буде незламна.
Хай, Боже, не буде в один бік розлук.
І відстань не ляже якась нездоланна.
Пошли йому, Господи, добрих людей.
І мудрості дай, щоб був сам справедливим.
А ще поміж всіх його планів й ідей
Вкажи на такі, щоб лишився щасливим.
Предовгі літа йому, Боже, даруй.
Хай лишиться ясним і серце, і розум.
У вирі життя його дух загартуй,
Але не впусти в рідну душу морозу.
Амінь!
16.01.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973011
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 06.02.2023
[b][color="#600482"]Що за ранок такий, знову пам"ять говорить зі мною
І благає уклінно - ти в юність мене відпусти.
Я босоніж піду і приляжу між трав під вербою.
Повернусь у свій край, де б, які не здолала світи.
Я нап"юсь досхочУ з джерела у долині водиці
І в струмочок прозорий опущу долоні свої.
Та хоч злива з небес, чи хоч гучно звучать громовиці,
Тиша тут аж бринить, лиш в гаях гомонять солов"ї..
Хай у тишу мене заповиють вітри і тумани,
Я засну на плечі у верби, що побіля ріки.
Шелестить очерет, у купелі вербові ліани.
Пам"ять, вдячна за те, що вернула на ці острівки.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972826
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
О, як я плачу, як я, друзі, плачу,
Щодень і вечір, вранці і вночі,
Орді не можу їхнє зло пробачить,
Все те, що з нами роблять палачі.
Болить душа за кожного солдата,
Який віддав життя в цій боротьбі,
Всі вони рідні, хоч я їм не мати,
Душею там, з їх рідними в журбі.
Як серце розривають ці новини,
Я Господа лиш про одне молю:
Нехай це зло здолає Україна,
Щоб не було пощади мо₴калю.
Нам, Боже, осуши криваві сльози,
Сиріт і вдів нещасних захисти,
З Тобою ми ординців переможем,
Бо ранять серце цій землі хрести.
І буде вільною прекрасна Україна,
Настане переможний день і час,
Та кожного ми не забудем сина,
Який життя віддав заради нас.
Але я плачу, друзі, гірко плачу...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971924
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
-Синочку мій, я вже стара,
Здоров'я слабше з кожним днем.
Взялася, де страшна війна?
Чи дочекаюсь я тебе?
Плачі й крики не стихають,
Залита кров'ю вся земля.
Людські долі всім ламають,
Нечиста сила - зла русня.
Один смуток від розрухи,
Чорний дим перед очима.
Хоч і сильні усі духом,
Тінню смерть в нас за плечима.
А в катівнях брудні руки,
Ведуть знущання над людьми.
Нелюдам, прокляття буде,
Вам очі виклюють граки.
З фільмом жахів порівняти,
У окупованих містах.
Голод й холод - рідна мати,
Не згасне в пам'яті, в віках.
Є білий світ, а в нас пітьма,
Ми заслуговуємо щастя.
Хай згине проклята війна,
Всіх зігріє Божа ласка.
Сину мій, тебе чекаю,
Бо в душі живе надія.
Всім синам - велика слава!
В перемозі любов й віра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971688
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
-Синочку мій, я вже стара,
Здоров'я слабше з кожним днем.
Взялася, де страшна війна?
Чи дочекаюсь я тебе?
Плачі й крики не стихають,
Залита кров'ю вся земля.
Людські долі всім ламають,
Нечиста сила - зла русня.
Один смуток від розрухи,
Чорний дим перед очима.
Хоч і сильні усі духом,
Тінню смерть в нас за плечима.
А в катівнях брудні руки,
Ведуть знущання над людьми.
Нелюдам, прокляття буде,
Вам очі виклюють граки.
З фільмом жахів порівняти,
У окупованих містах.
Голод й холод - рідна мати,
Не згасне в пам'яті, в віках.
Є білий світ, а в нас пітьма,
Ми заслуговуємо щастя.
Хай згине проклята війна,
Всіх зігріє Божа ласка.
Сину мій, тебе чекаю,
Бо в душі живе надія.
Всім синам - велика слава!
В перемозі любов й віра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971688
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Ти не плач, кохана, бо краса зів’яне,
Не тривож намарне наших діточок…
Я до тебе завжди вітерцем весняним,
Подихом любові прилечу в садок.
Й не тужи, кохана - це негоже діло,
Ще розквітне юне, зовсім молоде…
У тихі хвилинки і в боях жорстоких
Знаю, що настане, що наш час прийде!
Подивись, кохана, на вечірнє небо,
Як звабливо зорі мерехтять у нім…
Там гуляють наші зірочки, напевно…
Нехай тобі сняться лиш хороші сни!
Вір лише, кохана - загояться рани
І змиє дощами нечисть всю і бруд…
Усміхнись, кохана, та подякуй небу,
Бо життя прекрасне... сміливою будь!
В. Ф. -22.01. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971682
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 22.01.2023
Я – леді, справжня українська леді.
Люблю сир «Брі» з зеленим виноградом,
Яскраві квіти на шовковім пледі,
Милуюся грайливим водоспадом.
Мереживну білизну ексклюзивну,
Калинового кольору помаду,
Вечерю при свічах смачну, поживну,
Люблю вечірню пісню – серенаду…
Та все це згодом, потім, зачекайте.
Я вийшла з зони звичного комфорту.
У камуфляжі леді, вибачайте,
Ламає в пеклі роги злому чорту.
Для мене, звісно, вибору немає,
Поки не скрутить в’язи дикий біс,
Про нашу землю мрію поховає,
З прокляттями потоне в морі сліз.
Тоді я берци зміню на підбори.
Мене впізнає кожен на планеті,
Моргатимуть зелені світлофори.
Я стану леді… леді на бенкеті.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971109
дата надходження 16.01.2023
дата закладки 16.01.2023
Мне тебя подарили тогда небеса
Или ты самовольно сбежала из рая
Ты кружилась, летела, прищурив глаза
Что-то с АББА под нос напевая
Ты свалилась на голову мне словно снег
Самый первый и самый желанный
Я когда-то, тебя, всё же видел во сне!
Я запомнил тебя, Странный Ангел
В твоём взгляде цветы, ты смеёшься весной
Пахнешь шлейфом фиалки с полынью
Я сравнил тебя с лунным, цветным мотыльком
Осторожно потрогав за крылья
Ты порхала, а ветер бесстыжий играл
Твоим платьем как парусник с морем
Я придерживал лыбясь тебя за рукав
И немного за талию скромно
Ты свалилась на голову мне словно снег
Обжигая и сердце и душу
Ты мой крестик святой, талисман, оберег
Странный Ангел, ты очень мне нужен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970114
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Мне тебя подарили тогда небеса
Или ты самовольно сбежала из рая
Ты кружилась, летела, прищурив глаза
Что-то с АББА под нос напевая
Ты свалилась на голову мне словно снег
Самый первый и самый желанный
Я когда-то, тебя, всё же видел во сне!
Я запомнил тебя, Странный Ангел
В твоём взгляде цветы, ты смеёшься весной
Пахнешь шлейфом фиалки с полынью
Я сравнил тебя с лунным, цветным мотыльком
Осторожно потрогав за крылья
Ты порхала, а ветер бесстыжий играл
Твоим платьем как парусник с морем
Я придерживал лыбясь тебя за рукав
И немного за талию скромно
Ты свалилась на голову мне словно снег
Обжигая и сердце и душу
Ты мой крестик святой, талисман, оберег
Странный Ангел, ты очень мне нужен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970114
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Світлій пам*яті моєї дружини
присвячую.
Вже дев*ять літ
Вже дев*ять літ я сам... тебе немає,
Вже дев*ять літ, як ти на Небесах,
Та я тебе, як і живу кохаю,
Любов всю виливаю у віршах.
Вже дев*ять літ я поглядаю в небо,
Там, в небі, світить зіронька твоя,
Дивлюсь на неї, й серце завмирає,
Так, ніби поруч ти, любов моя.
Вже дев*ять літ приходиш в сни до мене,
Шепчу тобі не сказані слова,
Вже дев*ять літ спадало листя з клена,
Вкриває снігом скроні сивина.
Вже дев*ять літ я сам...тебе немає,
Молитви все до Господа я шлю,
Сумую за тобою і скучаю,
І так, як і живу, тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970113
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Перед Тобою, мов перед іконою.
Чудуюсь диву.. ну, невже це - Ти.
Ой, як між тими териконами
До тебе, милий, стежечку знайти ?
Собі в долоньки руки взяти зболені
І цілувати теплі мозолі.
Моя душа Тобою вже пригоєна,
Ти - мій небесний Янгол на землі.
Моє повітря. Як мені надихатись?
Одним Тобою мрію і живу…
І водночас, мабуть забуду дихати,
Коли Твій погляд стріну наяву.
Я, мабуть, зовсім розіллюся хвилями,
Коли торкнешся стану і плечей.
Ти так хвилюєш, так бентежиш мріями
Про радість нашу в тисячах ночей.
Про щастя наше на роки помножене.
Я так за це молюся і прошу.
Мій Янголе. Нам стежка запорошена.
Та разом оминемо порошу.
Коханий мій. Для мене Богом створений.
До Тебе серце рветься із грудей.
Чудуюсь диву. Як же я закохана.
І Ти - мій Янгол, посеред людей.
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970020
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
* * *
Своїм життям жило село,
Земля давала все й турботи –
Коли цвіло й коли мело,
Соната писана по нотах…
Сади й городи коло хат,
В дворах є для води колодязь.
Лелека із гнізда вже над –
У небеса злетів на води…
А навкруги поля, поля –
Таврійський степ із чорноземів,
Все обіймають тополя,
Хватило б дихати легенів…
Повітря чисте і густе –
Настій на лікарських цих травах,
Укупі з свіжим вітерцем,
Світанків радісні заграви…
Трудяги, ці ось трактори –
То орють, потім посівають.
Робота у руках горить,
Люд в полі й дома ще й співає…
В любові й радості жили,
В роки підйому п’ятдесяті –
Гостей приймали за столи
По черзі пари молодята.
На пам’ять – книжний дефіцит,
Бібліотек було ж достатньо.
Життєвих фільмів колорит,
У клубі ще бували танці.
Не без хитань і вольових
Реформ, що замість краще – гірше,
Без цих прийомів больових,
Не до писань правдивих вIршів.
03.01.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970015
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Людина – це гордо і іноді сумно,
Поляки за звичай говорять: ми думні,
Коли хтось не хилиться і не схиляє,
І каже уголос, що думку він має!
Людина – це боляче аж до нестями,
Коли ми питаємо: як таке з нами?!
Душа переборює згарищ цих муку,
Тримаючи міцно близьку рідну руку!
Людина – це далі за сірість й стандарти,
Дрібніють всередині злі бонапарти,
Це музика, що проривається словом,
Незатишно тут добровільним оковам!
Буває маленька, але дуже сильна,
Буває мовчазна, та горда і вільна,
Всередині в неї велика країна …
Забуде про гідність? То буде руїна …
На Півночі б’ється в припадку нікчемність,
Позиркує збоку позірна богемність,
Почалося все з бути вільним утоми.
Тим часом холопи … тим часом хороми …
Я знаю. Вже завтра. Війна захлеснеться.
Що вийшло з болота, туди ж повернеться.
Вогняне палає у кожного серце.
Бо то ж не людина, як серце мов скельце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969873
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 01.01.2023
Один син - не син, два сина - пів сина,
Три сина - ото тільки син! ( народна мудрість).
Матінка-Зима багата:
Три синочки-соколята
Хоч холодні... Повім, друже,
Маму вони люблять дуже.
Первісток у неї - Грудень.
Чи то в свято, чи у будень
Трудиться, річки морозить.
Віхолу-другиню* просить:
Снігом землю притрусити,
Щоб не змерзли ростки жита,
Засипатимуть доріжки,
Ялинки' прикрасять трішки.
Січень-син вельми поважний!
Він до матінки уважний,
Щоб свята' вона зустріла,
При здоров'ї відпочила.
Кутю, борщик приготує -
Все подасть і стіл накриє,
Щоб матусі догодити,
Була в радості і сита.
Синок Лютий - вередливий,
То з морозом, то зрадливий.
Зима скаржиться щороку.
Він лютує і, нівроку,
Як рушає в путь останній,*
Приготує мамі спальню
І запросить спочивати,
Щоб наступний рік діждати.
Ось такі в Зими синочки
І не знадобляться й дочки !
Три синочки-янголята...
Спитаєте: - А хто ж тато?
* другиня - заст. подруга,
* останній - тут який закінчує ряд явищ.
-------------
Гоноровий Рік - їх татко
Й не один хрещений батько:
Дві тисячі двадцять третій
Вже крокує по планеті !
З прийдешнім Новим 2023 роком, друзі !
Перемоги, мирного неба, здоров'я, любові, добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969653
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Селом снується завірюха,
Сріблить окреслення домів.
У лиску місячного круга
Вузькі дороги сніг замів.
Стоять дерева у заметах,
Роями зір іскриться наст
І став, порослий очеретом,
Узяв льодів перістий пласт.
В казковім чарі прохолоди
Танцює біла мошкара
Й на шибках інеєм виводить
Зими диковинна пора.
Мороз на вулиці нівроку,
Але байдужий він мені,
Бо в хаті затишок і спокій,
Лежу у теплій тишині.
Всипляє віхола піснями,
А разом з нею заодно
Ялиця чорними гіллями
Сонливо стукає в вікно.
[i]14.І.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969652
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Якось було у дитинстві
Я старих не розумів,
Новий рік-велике свято,
Де лунає сміх і спів!
Новорічна ніч чудесна,
На бажання чарівна
І салют небесну темінь
кольорами розрива.
А в старих нема ялинки,
Ніби свято не для них.
Їсти звісно приготують,
Не для себе, а для тих
Хто уранці посівати
До господи забіжить.
З новим роком привітати,
Побажа щасливо жить.
Ясність посмішки стареньких,
Блиск сльози в кутку очей
За вірші із уст рідненьких
І гостинці для дітей.
А два дні лише до того,
Свято геть було не те.
Правило життя людського,
Що блищить, не золоте!
Скрізь реклами на товари,
Скидки, блиск і мішура.
А в кишенях лиш фанфари
І математична гра.
Заплатити комуналку,
Якось місяць проживти.
На аптеку добра сума,
А ще дітям помогти.
От і мусять наші рідні,
Жити так, мов у лапках.
Із надію на краще,
Що приходить до них в снах.
Сни людей бувають різні,
Серед них і віщі є.
Як стосунки рідних тісні,
Тоді щастя настає.
Нам потрібно розуміти,
Все мине і прийде час,
Станем ми на їхнє місце,
Не впізнати буде нас.
А сьогодні, будь ласкавий,
Дітям приклад покажи.
Добротою, теплотою,
Ти батькам допоможи.
І в майбутньому можливо ,
У тяжкі життєві дні,
Ту любов, що так важлива,
Подарує хтось тобі!
29.12.21р. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969583
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 29.12.2022
(лімерики)
[i]« А хто з мечем прийде,
той від меча і загине..»[/i]
Фразеологізм
***
А на мордорі знищили свободу,
тому ніде немає на землі
ані народу,
ні такого роду,
як усіма прокляті москалі.
***
А на концерті у кобзона
сто тисяч мобіків-вояк,
та по закону
моветону
про них – нічого і ніяк.
***
А якщо дивитися у лупу,
то помітні іноді: щурі,
курощупи,
виродки із дупи,
брехуни, тупиці, упирі.
***
А вже пора у шию окупанта
дубасити і гнати у тайгу...
ну, і за ґрати
є кого саджати:
убивцю, урку, чахлика, ягу,
дурну коняку, чучело вусате,
попів і хуженєтича шойгу.
***
А на чуді намічена границя,
де упаде батиєвий улус
і освятиться
переможна криця,
якою володіла древня Русь.
***
А ми перекували на орала
свої мечі, забрала і щити,
та не чекали,
що іде навала...
йдемо на ви, бо мусимо іти.
Антитеза
А на планеті не перемагає
ані добро людей, ні люте зло,
тому немає
ні кінця, ні краю
усьому тому, що віки було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968436
дата надходження 16.12.2022
дата закладки 16.12.2022
Посередині широкої річки на острові було село.
Якось сталася паводка, річка розлилася
і почала затоплювати все довкола.
Люди бігли хтось на чому: на човнах, плотах, колодах.
У цьому селі жив самотній старий, який вірив у Бога,
дотримувався постів і свят, молився, вів праведне життя.
Залишився стоїк на острівці один.
А вода все прибувала, вже весь острів покрився шаром води
і раптом вода викинула на берег сироту.
Згодом він прокинувся і побачив старого,
котрий відмовлявся від допомоги людей.
Старий підійшов до сироти і вирішив допомогти,
а сирота оговтавшись питає старого:
– Де моя мама? – питав сирота.
– Смерть забрала її, – відповіли люди.
Вирішив тоді сирота Смерть знайти.
«Подивлюся, де Смерть маму ховає,
і відведу її додому», – думав сирота
і йшов без утоми через поля та ліси, долини та гори.
Багато земель виходив сирота
і одного разу заблукав у чорному лісі.
Довго продирався він крізь гущавину,
всі руки поколов, весь одяг вирвав.
Раптом скінчився чорний гущавина,
і вибрався сирота на луг повний квітів.
Небо осяяло чудовим кольором,
а назустріч йому вийшла дівчина невимовної краси.
Ласкаво погладила дівчина сироту,
і всі його подряпини зажили миттєво.
- Хто ти? Цариця тутешньої землі? – спитав сирота.
- У мене немає землі.
Я живу між світами і проводжу людей із тутешнього світу,
повного болю та страждань, у світ світла та любові.
- Я хотів би туди потрапити,
але спочатку мені потрібно знайти маму.
Її забрала зла стара Смерть, – зітхнув сирота.
- Як ти думаєш, я здатна завдавати людям зло?
- Запитала прекрасна дівчина і глянула сироті прямо в очі.
Від цього погляду потепліло в сироти на серці,
і пройшли втома та голод.
- Ні, ти прекрасна, як неземна фея, - відповів сирота.
– Це я проводила твою маму з тутешнього світу у світ Небес,
– зізналася дівчина.
- Але твій час ще не настав.
Сирота заплакав, а дівчина лагідно сказала:
- Запам'ятай: "Смерті немає, є тільки зміна світів".
Твоя мама бачить тебе з висоти і посилає тобі своє кохання,
- з цими словами дівчина вклала в руку сироті нев'янучу квітку.
Потім вона дмухнула на його очі, і сирота солодко заснув на лузі.
Коли він прокинувся, дівчини вже не було, а в його руці лежала нев'януча квітка кохання.
Сирота запитав,
чому старий весь час відмовляється від допомоги людей
і старий відповів,
що його Бог врятує! Так і потонув.
Потрапив старий на небеса і постав перед Богом.
Його перше запитання:
— Господи, я так у тебе вірив, так тобі молився!
Чому ж ти мене не врятував?
А Господь відповів:
— А хто ж тобі, дурню, пліт, шлюпку та гелікоптер посилав?!
Використання літератури:
Дюма А. Людина, що не могла плакати / Александр Дюма; пер. з фр. С. Бірюльова; іл. А. Музичишин. Львів : Апріорі, 2020. 36 с.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968382
дата надходження 15.12.2022
дата закладки 15.12.2022
[i]М.К.[/i]
Всміхнися, мій друже, бодай на хвилинку!
Нелегко тобі – розумію і знаю...
Ні дня, ні години, ні миті спочинку,
Незносний недосип у думці проймає.
Сидиш наодинці в страху і тривозі,
Надворі гілками поскрипують клени.
Та чути красу ти природи не в змозі:
Вже вуха стомили постійні сирени...
Тримайся, мій любий, не варто журитись!
Ще будеш у пахощах радо гуляти –
А поки повинні ми з ворогом битись,
І всі ми сьогодні відважні солдати!
У всякому домі, селі та містечку
Ставаймо на опір навалі тирана!
Робімо, що в силі, хоча б по-маленьку,
Момент справедливості конче настане!..
Не бійся, мій друже, укріплюй надію!
Не знищать вогнями її «Іскандери» –
В душі розквітають нескорені мрії,
А в серці палають ідеї Бандери.
Я певен, що вкупі ми мужні і сильні!
Зустрінемо щастя на даній дорозі.
І в нашій країні, прекрасній та вільній,
Зведемо водно монумент перемозі.
[i]17.ІІІ.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
А щаслива весна людини ще коротша, хоч пишніша од весни природи.
При молодих, бач, і сам трохи помолодшаєш.
Вмре багатир-збереться увесь мир, а вмре харпак-тiльки пiп та дяк.
Не я п'ю, горе п'є та мої нещадимі злидні.
Її міцна душа задавила в собі всі сльози, та не задавила свого безталанного кохання.
Панське добро - то й наше добро, бо то наша праця, а земля Божа.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967291
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 03.12.2022
Якщо вимкнуть світло, давайте світити серцем,
Якщо буде зимно, зігрійте своїх любов'ю,
Якщо буде важко, підтримайте тих, хто поруч
І в непростий час, станьте для когось опорою.
Напевне є хтось, хто нині не має де спати,
Напевне є хтось, хто вже не побачить матір,
Напевне є хтось, хто вже не обійме сина,
А в когось сьогодні не стало близької людини.
Всім добре відомо, війна забирає кращих,
Та попри біль втоми і як би не було важко
Усе відбудуємо, станемо ще сильнішими,
Безмежно сумуємо, за тими, хто в небі світить нам!
Якщо вимкнуть світло, давайте світити серцем,
Тримайте за руку, завжди говоріть відверто,
Лише подивіться, наскільки ми стали сильними
І вже дуже скоро назавжди будемо вільними!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966173
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Голубить вечір душу, тіло -
Так солодко і захмеліло,
Від ласок небо розімліло -
Палахкотіло.
Цілунки - зорепадні зливи,
У тремі доторки чутливі,
Енергій з'єднаних розливи,
Відлунь мотиви.
Хмарину місяць заколише.
Заходить в неї глибше, тихше.
І дише, дише... Зойки. Тиша.
Роман допише...
8/11/22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965654
дата надходження 14.11.2022
дата закладки 19.11.2022
присвячую Сироїду Роману
Під гуркіт вражих канонад,
Під вибухи чужих снарядів,
Твої думки летять назад,
В те місце, де тобі так раді.
Село подільське Лемеші,
Для тебе, Ромо - батьківщина
І часто, сидячи вночі,
Ти згадуєш його й родину.
Усі знайомі тут стежки,
Якими бігав у дитинстві,
Смачні рум’яні пиріжки
І квіти мамині барвисті,
Свою хатину край села,
Той беріг, де паслись корови,
Де матінка щодня вела
Припнуть й свою через дорогу,
Де була ферма тут колись
Колгоспна, зараз спустошіла,
Де з хлопцями щодня неслИсь,
Та грались в хованки, раділи.
А потім бігли на обід -
Додому кликав голос мами,
Де вже насипано для всіх
Смачненький борщ із пампушками.
А далі бігли на ставок,
Де лебеді – поважні птиці,
Усіх вигонили качок…
Той став тобі так часто сниться
Й оті здорові карасі,
Що так ловилися під ранок.
Частенько з хлопцями в човні
Стрічали сонце і світанок.
Це все іде в короткі сни -
З дитинства миті ті знайомі..
Чекають всі кінця війни
Й твоє повернення додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965941
дата надходження 18.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Все как будто бы во сне,
Мы на обратной стороне.
Эхо слышно где то там,
Но не нам.
Все как будто на яву,
Снова я в твоем плену.
Пью напиток с уст Небес,
Я распят, прибит на крест.
Подо мной Земля сияет,
Голубой алмаз сверкает.
Ты стрелу в лук зарядила и не целясь отпустила,
Кровь в мишени заискрилась и струя огня пролилась.
Жар любви пронзил меня,
Ниже й ниже попадаешь.
А Луна все ощущает
И картинки оживляет.
Месяц в Небе экспонат,
Нарисован он Всевышним.
Библия астрономии,
Мир живой гармонии.
Мы как будто в первый раз.
Два космичных корабля, ты и я.
Стыковка, швартовка, свободный полет,
Остальное не в счет.
Земля - Луна,
Обратная сторона.
Место слияния,
Потеря сознания.
ХОХЛЯНДІЯ ( від нім. hoch + land – високі землі) – країна в центрі Європи, яка займає вигідне геополітичне положення. Завоювати Х. намагалися багато, але це нікому не вдавалося. На противагу Низинним землям, Нідерландам – державі, розташованому нижче рівня моря, Х. перебуває в найвищій точці Європи - на високогірному плато. Тому жителі Х. – хохли - звикли дивитися на сусідів зверху вниз. Багато століть вони навколишніх попросту не бачили – доріг і біноклів тоді ще не винайшли. Тому прадавні хохли вважали, що живуть на кулі, що спочиває на плоскій черепасі, що плаває в океані горілки. Горілка - різновид самогонного алкогольного напою, при підпалюванні горить рівним синім полум'ям. Плаваючи в такому океані, черепаха неабияк окостиніла.
Хохли славляться гостинністю й хлібосільством. В усьому світі цінуються місцеві борщ, сало, сир Hochland і горілку. Деякі етнографи стверджують, що своєю назвою Х. зобов'язана саме цьому напою ( від англ. hooch – самогон + land – країна). Національний убір хохла містить у собі кулясті штани (шаровари), сорочку-косоворотку, вуса для мочання в горілку світового океану, чуб (укр. хохол) і черепахову трубку.
Російські географи, заповнюючи білі плями на картах, писали на місці Хохляндского плато: «Окраїна миру», так ці гори й стали називати - Україна - тобто, що перебуває «У краю» світу. А ті роси, яких хохли вважали миршавцями, просто жили в глухій провінції у моря й були худосочні від постійних недопоставок ковбаси й отруєння парами океану горілки (русск. - море горілки).
Тоді ж склалася улюблена приказка хохлів «Гори воно все синім полум'ям» - єдине, що залишилося в народній пам'яті від тих подій. Вона характеризує відношення перших жителів Х. до людей іншої віри, яким пропонувалося в погоні за хохлами втопити в океані горілки.
Кацап - позначення, яке громадяни Хохланда використовують для позначення жителів сусідньої держави з імперськими замашками. Відбулося від виразу " як цап", що в перекладі на велику й могутню сусідську мову означає " як козел"
https://ru-ace.livejournal.com/266587.html - оригінал тексту про Хохляндію, це не моя видумка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965860
дата надходження 17.11.2022
дата закладки 17.11.2022
Причаїлась порожнеча у душі, на жаль.
І лягли літа на плечі, наче пектораль.
Та не треба смутку доле, бо життя трива,
Засівала юність поле, ось уже й жнива...
Назбиралось повно збіжжя - різне, як життя.
Було часом бездоріжжя посеред буття.
Були успіхи і злети і нелегкий труд,
Все збираю у куплети й ... читачам на суд.
Не шкодую я, що осінь залишила слід
І заплела у волосся павутинку літ.
Часом думаю з журбою - де моя весна,
Може десь там за зимою жде мене вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965554
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Баба всі свої світлини
З альбомів дістала,
За роками, кольорами
Всі посортувала:
Де від радості світилась,
Де була в розлуці…
Кожен тиждень виставляла
Фото у Фейсбуці.
-Чи ти, бабо, не здуріла?
Візьми себе в руки,-
Дід бурчить,- хіба не бачиш?
Сміються вже внуки!
Хай би там вже забавлялись
Молоді, красиві,
А тут лізуть на сторінку
Баби гидкі, сиві.
-Кожен себе виставляє
З певною метою,-
Обізвалась вперта баба,-
І я теж не встою.
В кожного - своя сторінка
І свої турботи:
Хтось собі шукає жінку,
Інші - дім, роботу.
За життя собі я хочу
Пам’ятник зробити,
І щоб радував він очі
Тим, хто буде жити.
В мене, бачиш - знімки різні:
Гарні й трохи гірші,
Фото пам’ятник прикрасить
Те, де лайків більше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961713
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 11.11.2022
А сонце сміється, моргає лукаво,
І відблиском теплим в моєму вікні
Втішає і око, і гріє ласкаво,
Що любо стає на душі враз мені.
Примруживши очі, дивлюсь крізь віконце,
Де бабине літо серпанком пливе,
Де ніжить й милує осіннє всіх сонце –
Розмірено тихо і мляво день йде.
Ніде не стріляють, не чути ні звуку,
Не виє сирена ніде й не гуде,
І ніби Господь, всіх узявши за руку,
Нас праведним шляхом на світло веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965171
дата надходження 09.11.2022
дата закладки 09.11.2022
Взявся Петя за уроки,
Біля нього тато сів,
Тему враз спіймало око:
’’Побудова нових слів’’.
Тато взявсь допомагати
(Суфікси - не для ослів),
З них утвориться багато
Гарних і цікавих слів.
Примостивсь у слові ззаду
Невеличкий суфікс -ун,
І посипались словечка:
Веселун, мовчун, крикун…
-Різні є Боги на світі,-
Каже тато -говорун,-
Прати Бог любив дощами,
Тому й звуть його Перун.
Ось єнот на цій картинці,
Симпатичний чепурун,
Любить лапки свої мити,
Має кличку - полоскун.
-Зрозумів,- синочок каже,-
Хто біжить - то це бігун,
Той у висоту стрибає,
В спорті знають - це стрибун.
За трибуну он вчепився,
Словом тішиться товстун,
Народ знає: цей політик –
Обіцяльник і брехун.
Під опікою дитина,
В неї батько - опікун,
А хто все майбутнє знає-
Називається віщун.
-Молодець,- радіє тато,-
На ’’відмінно’’ тільки вчись,
Бо мої найкращі гени
Всі тобі передались.
-Знаю, тату, я й про тебе,
Де приткнувся суфікс -ун:
Любиш їсти сир голландський,
То, виходить, ти с..ун?
В тата щелепа відвисла:
-Правило це де взялось?
Ти тупе і дурнувате,
Звісно, в матінку вдалось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965063
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Облітають клени.
Пелюстки печалі
Падають вогнисто
В трави, на льоту.
Ткані гобелени
Вітровієм в шалі,
Стеляться врочисто
У моїм саду.
У софітах сцени -
Cонячні коралі
Заплелись іскристо
В осінь золоту.
Попри всі сирени,
Через магістралі,
Світлим падолистом
Я до тебе йду. 2.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964612
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 07.11.2022
Пам'яті полеглих Героїв-пілотів
Вони обіймали небо,
Вони берегли наш світ.
Вкривали їх хмари пледом,
Просили: «Ви лиш живіть!»
І бились мужньо соколи
З мутантами у бою.
– Помрем, не дамо нікому
Землицю святу свою.
Казали, Янголи ніби,
Хтось "Привидом" називав.
А в них таки були німби –
Творили вони дива.
Бувало підбиті крила,
І був надскладний віраж,
Боліло, а як кровило,
Як гинув весь екіпаж.
Як гинув один за сотні,
Ридали мільйони враз.
Героїв маєм сьогодні,
Що виконали наказ.
Кружляють пташині зграї,
Заплакані очі зір.
Герої, на жаль, вмирають –
Всім гаслам наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964869
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 07.11.2022
Неспокійні ночі
та скорботні дні –
то не грім гуркоче,
то ідуть бої
за права й свободи
з військом зграйних псів,
за життєвий подих
та натхненний спів.
Неспокійні ночі
та скорботні дні –
то не грім гуркоче,
то ідуть бої.
Упокорить звіра
вольовий обух,
непохитна віра
та незламний дух.
20.04.2022
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961226
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 03.11.2022
Знову вгору тягнуть ручки:
«Можна, можна запитати?!»
Ох, чомусики-чомучки!..
Все на світі хочуть знати.
– А чому вода прозора?
– А чому солона сіль?
– Де сьогодні наше вчора?
– Звідкіля у шафі міль?
– Що таке натхе… натхнення?
– Де живе єдиноріг?
– А акула їсть варення?
– Холодильник – зробить сніг?
– А священик бачить Бога?
– А Земля лише одна?
– Знов повітряна тривога!..
А чому у нас війна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963632
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 29.10.2022
Знову вгору тягнуть ручки:
«Можна, можна запитати?!»
Ох, чомусики-чомучки!..
Все на світі хочуть знати.
– А чому вода прозора?
– А чому солона сіль?
– Де сьогодні наше вчора?
– Звідкіля у шафі міль?
– Що таке натхе… натхнення?
– Де живе єдиноріг?
– А акула їсть варення?
– Холодильник – зробить сніг?
– А священик бачить Бога?
– А Земля лише одна?
– Знов повітряна тривога!..
А чому у нас війна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963632
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 29.10.2022
Країна темряви й потвор,
Там де лютує злість і мор
Сусідський шмат собі землі,
Аби й вони жили в імлі
Відтяпати взялася враз.
Воякам віддала наказ:
Все знищить світло на землі,
Живуть де немічні, малі,
Щоб в їхніх селах та містах
Навіки поселився страх.
І у тенетах холоднеч
Точився міжособний меч.
Щось в задумі пішло не так,
Від вибухів, страшних атак
На злість пітьмі, поміж смертей
В них відродився Прометей.
І кожен частку світла ніс,
Вогонь той не боїться сліз.
Та зігріває, не пече
І став народ плече в плече.
Так спалахнув той смолоскип,
Що демон темряви осліп…
Ніколи не здолать пітьмі,
Людей, що світлом є самі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963859
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 26.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XcV4X1mGRKE[/youtube]
Знов думками я лину
У батьківську хатину,
Що в зажурі стоїть
край села.
Не живе в ній родина,
Не луна сміх дитини -
Лише смуток тьмяніє
з вікна.
Опустошилась хата
Цвітом вишень багата
Й цвітом яблунь стареньких
в садку.
Тут жили батько й мати..
Не потрібно шукати..
Лиш портрет на стіні
у кутку.
І заріс споришами
Той причілок з квітками,
Що колись тут так
Гарно цвіли.
Ти садила їх, мамо,
Тут своїми руками
Й ми, як пам'ять,
завжди берегли.
Вже ті квіти мовчазні
Своїм цвітом не манять,
Бо ростуть лиш трава
й будяки.
І тепер на світанні,
Ніби в сірім тумані,
Спомин тихо приходить
в думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911527
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 25.10.2022
Сидить Оленка, ловить слово,
Ще зовсім крихітка, але
Казки дорослі, наукові
Так любить слухати мале.
Прийшла сьогодні у кімнату,
Ввімкнула світло на стіні...
- Ти можеш, - каже, - розказати
Нормальну казочку мені?..
Тільки про курочку не треба,
Про всякі яйця золоті,
Давай як сонечко по небу
Іде в середній широті. -
Я аж потилицю почухав,
Роззявив з дива навіть рот...
Це як до пива, наче, муха -
У казці лінії широт.
Але беру себе у руки -
Сприймати треба все як слід...
Жіночі гени у онуки
Ведуть хід мислі у обхід.
- Так ось, - кажу я їй, - Почнемо
З того, що сонечко тепер
Пішло від нас до дяді Сема
У землю прерій і озер.
Бо є закон такий важливий,
Чи може просто договір,
Щоб сонце порівну світило
І щоб завжди був тільки мир.
Тому іде воно по колу
І світить кожному в свій час.
Коли пора іти до школи -
То сходить прямо біля нас.
А ось тепер над Білим домом
Проміння кидає на світ,
Бо дяді Семові хороми
Повинні мати свій ліміт.
Дійде до гір Каліфорнійських,
Піде від суші в океан,
Бо там на острові сосиски
Готує плем'я Самоан.
І як же будуть вони їсти,
Якщо кругом одна пітьма,
Якщо не видно куди сісти,
Бо зовсім променів нема?..
Для того сонечко все далі
Спішить в Маньчжурію бігом.
Там дітлахи біжать в сандалях
І треба світло їм кругом.
Вони спішать ловити гадів,
А очі вузькі у малих -
То ж треба сонечка багато,
Щоб у траві побачить них.
Доходить черга до Росії -
У них якраз там місяць май.
Хоч мало орють там і сіють,
А по закону - світло дай!
Бо в "Промтоварах", в магазині -
В містах, у селах, в СМТ -
Купують люди пійло синє,
Як тільки сонечко зійде.
Тому увесь Сибір південний
Пройшло воно, і Татарстан...
І у стрибку, як навіженне,
Пірнуло раптом у туман.
З прямої, ніби ненароком,
Пішло на сонячну криву,
Щоб непомітно, якось боком,
Скоріш проскочити Москву.
Пройшло, віддихалось над ланом -
Там ріс ячмінь, або ріпак -
Зайшло у Харків до Світлани
(Моя знайома, просто так).
Вона сиділа біля дому,
Вірші писала - щось про мир.
А ще у офісі крутому
Вона бухгалтер-бригадир.
Сидить, рахує грошенята,
Кладе щось в папки голубі -
Ну і потрішки, небагато,
Щось нараховує собі.
За стіл присіли, не мовчали -
Жіночі справи і прості...
А потім сонечко помчало,
Уже від неї, на таксі.
За півгодини, в Новограді,
Гальмує круто на льоту!..
Стоять менти, як на параді,
Його стрічають, на посту.
Тут дуже сонечко в пошані
В бібліотекарів, ментів.
І Боровець, наш мер останній,
Нагородить його хотів.
Але поплавляться медалі
Від висоти температур,
Тому помчало воно далі
В далекі землі помпадур.
Там танцювали всякі тьоті
У діамантах аж до п'ят.
І жаб ловив для них в болоті,
Гасав по зарослях мулат;
А потім ввечері, пізненько,
Як жаби спати уляглись,
Взяли гітару і під бренькіт
Пішли із дядями кудись.
Пізніше трохи, у Мадриді,
Світило бачило бичків.
Одного дядя, на кориді,
Набити палкою хотів.
Але скінчилась побрехенька,
На материк лягла пітьма...
І сонце йде собі тихенько,
Де ні людей, ні міст нема.
Там лиш вода одна без краю,
Хлюпоче сонно океан.
І над Вольфстрімом зависає
Густий сивіючий туман.
А сонце далі йде без втоми,
Проміння кидає на світ,
Щоб дядя Сем в свої хороми
Отримав знову свій ліміт;
Щоб ранок був, а потім вечір,
Щоб грілось біле ведмежа...
І щоб завжди була малечі
Імпровізована лапша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963604
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 25.10.2022
У кожній душі місце є для любові:
В якійсь – її трішки, а в іншій – доста.
І міра її наділяється Богом.
Прозора і чиста вона, мов кришталь.
Любові в житті не буває багато,
Як світла й тепла на цій грішній землі.
Без неї і ворога не подолати.
Ділитися нею Господь сам звелів.
Любов – це не ноша, що йти заважає, –
Це крила, що людям потрібні в житті.
Вона й перемогу в війні наближає,
І є визначальною при каятті.
Любов – це бажання себе дарувати
Частково чи повністю, сам визначай.
Віконце душі їй умій відкривати
Для тих, хто тебе обира, зазвичай.
14.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963017
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 16.10.2022
Минулим жити не можна,
Майбутнє своє не взнати,
А серце вже не спроможне
Своїх ворогів прощати.
Так плаче зламана вишня,
І сохнуть в вазонах квіти…
Караєщ за що, Всевишній?
Хіба ми тобі не діти?
Ти нас поверни додому,
Щоб влітку радіти зливі,
Від праці відчути втому…
Ми вдома були щасливі.
А нас роздягли й роззули,
По світу пустили босих…
Хіба ми не чемні були?
Пробач нас простоволосих.
Як в штормі лютує море,
І хвиля пісок змиває,
В країні панує горе,
І душі людські вбиває.
І падають, гаснуть зорі,
Щоб в полі розквітли маки…
Та тільки землі доволі
На тілі кривавих знаків.
Волання летить до неба,
І кожен для себе просить:
Не треба війни, не треба!
Негайно спиніть це! Досить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961285
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 29.09.2022
[b]Лупіть хлопці і дівчата
Ворогів, скотів проклятих.
Танком, градом і з гармати,
За дітей, дружину й матір.
Джавеліном, байрактаром
І усяким Божим даром.
Хай воно лайно собаче
Світа Божого не бачить.
Щоб він гад в штани мочився,
Щоб землею подавився.
Щоб його вражину кляту
Не могли тут позбирати.
Щоб кістки його погані
В торбі слали його мамі.
А ті що не позбирали
В полі добривами стали.
Бийте ворога щосили
За Вкраїну нашу милу.
За родину бийся Друже
І за все що любиш дуже.
Так віками повелося,
Москаль лізе, хоч не просять.
На всі танки і гармати
Буде їм свята відплата.
Нам чуже повік не треба,
Ми лише благаєм небо,
Хай Господь допомагає!
Ангел хай охороняє!
Всі молитви посилаєм
До Святого Миколая
І до всіх Святих Небесних!
Дайте сил своїх чудесних
Всім хто дім свій захищає,
Хай їх міць щодень зростає!
Вдома ми вас всіх чекаєм,
Все що треба відшукаєм.
Перев'яжем, забинтуєм -
Бог молитви наші чує!
Віримо! прийде година -
Переможе Україна! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960240
дата надходження 19.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Я без меж кохаю свою Батьквіщину,
вільну, волелюбну, рідну Україну!
За моря і ріки, за поля безмежні,
за рясну калину, за вітри бентежні…
Серцем всім кохаю край свій український,
де чудові діти, статус материнський…
Люблю дощ і сонце, соковиті трави,
гайову веселку, весняні заграви.
Та на разі плаче ненька Україна,
вдерлася нахабно орків ворожина.
Гинуть наші діти, горе, кров та сльози…
і гримлять довкола не природні грози…
Та повстали люди, вільні українці,
воїни-Герої ліпше громовиці.
Згине лютий ворог, буде перемога,
з нами віра й правда та підтримка Бога.
12.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959918
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Десь там - ще літо. Пахне сінокосом.
Мені - туди, де лагідні дощі.
Ловлю руками вистраждану осінь
І пригортаю листя до душі.
Мене відпустять літні сінокоси...
В долоню краплі вересня впадуть.
Я дочекаюсь осінь, що запросить
Мене в далеку та ліричну путь.
Туди, де рими щирі, незабутні
В обіймах жовтня легко я знайду!
На осінь я чекаю вже у грудні -
Хоч жовту, хоч червону, хоч руду.
І дочекаюсь! Вже цієї ночі
До мене прилетить чарівний птах.
На мене дивляться осінні очі
І призначають зустріч у дощах.
Іду на зустріч і несу їй айстри
І знаю, що іду не навмання!
А блискавка - це жест самого майстра,
Кравця, що шив для осені вбрання.
Крізь его літа, запах сінокосів
Не покохав я дим, суху траву.
Свою кохану, незрадливу осінь
Я вистраждав! Я встигну! Доживу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959891
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Пізно восени на тому місці
де ріс кущик чорнобривців
зійшов молоденький , зелененький
паросток чорнобривця. Я його
перемістив в горнятко з земелькою
та й відніс до хати.
ЧОРНОБРИВЦІ
ЧорнобривцІВ насіяв я в осінь,
Таки ні , вони самі зійшли.
Попри холод,сніги та морози
Все ж до сонця дорогу знайшли.
Я їх ніжно в горнятко відправив
Ще й земельку смачну їм додав.
Тут вам тепло - живіть кучеряві,
Та й квіточків від них забажав.
Чорнобривці такі ж як і люди -
Просять ніжності, ласки й тепла,
І ніколи вони не забудуть
Руку ту, що життя зберегла.
І вони, попри всі забобони,
Не чекаючи час до весни
Дарували мені два бутони
Та на радість мені зацвіли.
То ж мене обмине лихоліття,
Жити буде в хатинці ВЕСНА,
І попри всіх невзгод розмаїття
Буду знати, що ніжність жива !
Луганськ 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959514
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 12.09.2022
Чи тріщать морози люті, чи періщить сильний дощ,
З задоволенням смакуєм добрий український борщ.
Є картопля, є котлети і салату досхочу,
Все одно в обідню пору всі ми хочемо борщу!
Український борщ – то сила, не замінеш й шашликом,
Із пампушками пухкими, із сальцем і часником…
Перша страва в харчуванні в українців на столі,
Він легкий в приготуванні, знаний в місті і в селі.
Борщ зелений і червоний, квасоляний і пісний,
Борщ холодний і гарячий, і з сметаной м‘ясний!
Борщ полтавський з галушками – дуже ситний і смачний,
Львівський з білими грибами – наваристий, запашний!
Насипайте в полумиски - наїмося досхочу!
Й разом оду заспіваєм українському борщу!!!
Котельнік Тетяна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959513
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 12.09.2022
Чом жовтієте ви клени тут рядочком з тином?
Як в журі мої катрени, осені хустина
Й хата – таж дитина…
А жовтіємо, бо скрута, небо похилилось.
Зле не хоче серце чути, дзвонам помолилось,
Люди й час – змінились…
09.09.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959171
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Земля-наше найбільше багатство!
Наше?????
Спішили риссю наші слуги-депутати
Із переходом то на крок, то на алюр
Закон про землю урочисто запивати
У фешенебельнім генделику «Велюр».
Начхати їм на карантинний стан,
Адже господар у «Велюрі – свій пацан.
Є все, що треба в закладі «Велюр».
(Нема хіба що воскових фігур).
Там світить люстра, тихо музика «лабає»,
Стерильне все і тарганів немає.
Бо сам Господар ресторану має звичку
Ловити спритно тарганів у рукавичках.
Як упіймає - убиває персонально,
Щоб до клієнтів не потрапили… орально.
Для VIP–персон же в елітарному «Велюрі»
Усе козирне, від борщу й до хачапурі.
В один лиш вечір тут реально просадити
Земельки нашої гектарів з вісімсот.
А потім… ягідного чаю попросити
«Пачті бєсплатна», (тобто гривень за п’ятсот).
А вже,… обпісявши у гардеробі хутра
Та… зодягнувши на швейцара абажур,
З офіціантами здійснити камасутру
І в тихій радості покинути «Велюр».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958641
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Ми заблукали у війні –
напівмерці, напівживі.
Твоя країна – у брехні.
Моя країна – у крові.
Лягли між нами всі світи!
Високим муром виріс час!
На войовничі «я» і «ти»
розбили, розкололи нас.
Змети до ніг усі зірки –
почуєш вкотре тільки «ні».
Бо ти запалюєш свічки,
а ми палаємо в огні…
Напівмерці, напівживі,
ми загубились у війні.
Моя країна – у крові.
Твоя країна – у брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958631
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Радіонову Володимиру Олександровичу
20.01.1989 – 10.08.2022
Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
тут навіть вітер множиться на нуль.
Стоїш у побратима на могилі,
це він тебе прикрив од вражих куль.
Його чекала донечка удома,
він мав і бізнес, і круте авто…
Але, як нині кажуть: був «свідомим»
і пам’ятав: якщо не я, то хто?!
Таких, на жаль, не любить суча влада,
але вони надійніші за щит
ідуть на танки, на ворожі гради…
Ці люди мов могутній моноліт.
Можливо сотворив нас Бог із пилу.
Такі ж, як він із тектонічних плит.
Мовчи, козаче, тут слова безсилі
навіть оці, що в’їлися в граніт.
14.08.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956461
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 15.08.2022
Чи правда, в капусті знаходять дітей? -
Малеча у батька питає:
А що як не знайдуть? Вночі чи у день?
Хто їх на город підкладає?
От як пояснити йому до пуття:
Лелека, що в небі літає,
І білий - дарує людині життя,
А чорний його забирає.
Над містом, над хутором, кожним селом,
Над нашим омріяним краєм,
Вкриває країну лелечим крилом -
І хто чим живе — все він знає.
Ця казка, як дзеркало, сутність буття,
Хай кожному з нас нагадає:
Що білий лелека дарує життя,
А чорний - його забирає.
Хто праведно жив, того в рай віднесе,
У пекло несе тих хто має.
Бо білий лелека дарує життя,
А чорний - його забирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955112
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 02.08.2022
***
Проз вітер вчуваються дзвони -
то кличе неділя на час
відкинути всі перепони,
з'єднавши молитвою нас.
Поринути ввись піснеспівом,
звеличивши Бога ім'я,
скріпитися духом і тілом
у рамці святочного дня.
Набратися щирої віри,
що все перебудемо ми
і вийдемо з чорної прірви
вже иншими зовсім людьми
Що зовсім по-иншому буде
звучати у серці струна,
коли побіжить межи люди
новина "Скінчилась війна!".
Косичитись буде дорога,
вбиратися радістю день,
коли вже урешт перемога
додому дітей приведе.
А поки в молитву прещиру
єднаймо зболілі серця,
аби ці утрати і вирви
не стерли надію з лиця.
Відкинувши всі перепони,
єднаймося нині усі
під ці боголюблені дзвони
в недільній молитві-ясі...
24.07.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954939
дата надходження 31.07.2022
дата закладки 31.07.2022
Той день липневий надто був жарким,
Коли ми сіли у сімейний човен,
Аби в воді життєвої ріки
Долати спільний шлях й не відучора.
Сьогодні надважлива дата в нас…
Невже це наше золоте весілля!
З вітрами промайнув неспинний час,
А пам'ять береже оте застілля,
Коли ми в колі друзів і рідні
Про створення сім'ї оголосили.
І потекли рікою наші дні,
Аж поки скроні стали напівсиві.
Ми ж пливемо і досі в тім човні
Не день – не два – десятки уже років,
Сьогодні опинилися в війні,
Що привела на землю нашу орків.
Так і пливем. Крізь бурі і шторми.
На зло усім і войовничій долі,
Солідний вік давно здолали ми,
Що нас чекає завтра, невідомо.
Сьогодні ж сина маєм, внуків двох,
Хай не така й багата в нас родина.
Любов'ю всіх нагородив нас Бог.
Молюсь, нехай мине лиха година!
22.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954092
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Пробач нас грішних, Боже милосердний!
Благає серце матері: «Пробач!
Даруй нам мир і спокій у оселі,
Не воїн українець, а орач.
Із діда-прадіда – працює хліборобом,
Жовтаві соняхи плекає на полях.
Сьогодні ж ворог не лишає спроби
Забрати все. Шулікою кружля…
Щодня летять снаряди та ракети.
Підстерігає смерть страшна з пітьми.
О Боже милий! Порятуй нас, де ти?
Невже такої долі варті ми?
Від вибухів мала дитина гине,
В боях – геройськи падають сини.
О Господи, поглянь на Україну!
Врятуй людей від лютої війни!
Багатий край – у згарищах і пустках.
Без вікон – школи зігнутий хребет.
Згорілих зерен під ногами хрускіт –
Ти, Боже, бачиш злочини з небес!
Земля родюча, у житах розкішна,
Плюндрується під час гарячих жнив.
Пробач нас, Отче, й захисти нас грішних
Від кривди й звірств безжальної війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954040
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Співала пташка на калині...
хто чув - змовкав і прислухався.
Дзвінкі лунали переливи,
мов розсипались краплі щастя.
Летіла пісня в світ широкий,
та в серці слід свій залишала.
Співала пташка на калині...
вона всім радість дарувала.
Вплела веселка звуки ніжні
в яскраві барви перевесла.
Сріблиста хвиля підхопила
і спів веселий в світ понесла.
Співала пташка на калині...
і пісня та торкалась серця.
Вона мелодії ввібрала
тих крапель чистих, що з джерельця.
У ній є промені ласкаві,
і зваба липового цвіту.
Ще щось невидиме, казкове...
те, що дарує світ наш літу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954038
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Нові жнива: безмежжя нив, достиглий колос,
Та лине світом із полів стражденний голос,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
Нові жнива: нове зерно, достаток в хати,
Нова війна кладуть життя нові солдати,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
Нові жнива: горять поля, димлять покоси,
Не пробіжать по тій стерні їх ноги босі,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
Нові жнива під звук гармат й страшного грому,
Здригнувся світ не треба цих плодів нікому,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
20.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953837
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
* * *
Ми з Києва, із Харкова, з Одеси…
нас поєднали спільні інтереси,
у нас мета єдина на сьогодні –
рашиську нечисть гнати до кордонів.
* * *
Повітряних сирен вже не боїться птах,
мов до нового співу привикає.
Комусь дарма зозуля роздає літа,
а я віднині їй не довіряю.
* * *
Сто днів! І тисячі нових смертей
приніс на танках клятий «рускій мір».
Знущатися з беззахисних дітей
не здатний навіть самий хижий звір.
* * *
– Затяжна спецоперація – нам кажеш?
Щоб тебе в сиру могилу, затягнуло,
недоумкуватий проклятущий враже!
Людство б на кінець полегшено зітхнуло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953373
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Ходила Смерть по Україні,
Косу тримала у руках.
Збирала душі ,що блукали
По незнайомим їй стежкам.
Багато тисяч їх набралось.
Позаду смерті йдуть в пітьму.
До них коса і не торкалась,
Бо руський мір- вина всьому.
Під Харковом примкнули люди,
Під Маріуполь-ціла тьма.
Житомир,Суми та Чернігів,
З Херсона теж потік прийма.
І от дійшли вже до столиці.
Із Бучі чути стогін , плач...
Косу впустила Смерть безлика,
Заплакав вічності палач.
-Ні , ви не люди,не тварини,
Нема тих слів ,щоб вас назвать.
Для вас і в пеклі нема місця,
Вас будуть вічність проклинать.
А я до вас ідти не буду,
Щоб вічність ви в собі гнили.
Ще прийде час ,весь біль відчути,
Який ви людям завдали.
Прийняла душі українців,
Мов мати всіх обійняла.
Раніш вона була байдужа,
А тут любов своє взяла.
-Не плачте любі:- Смерть сказала.
-Не бійтесь буде все гаразд.
Усе минуло, ви страждали,
Господь уже чека на вас.
Мов іскри душі засіяли
І вознеслись на небо в вись.
А Смерть з коси скрутив тризубця
Сказала:- Ну москаль, ДЕРЖИСЬ !!!
6.04.2022р.
Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952467
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 06.07.2022
💙💛
/ з любов'ю до рідного краю,
І великою вірою
В перемогу!
Слава нації!
Слава Україні!
***
Краю мій, наддніпрянська колиско!
Бита кулями
Рідна земля!
З неба вогнище блиска і блиска.
Лютий ворог тебе
Спопеля.
Налетіли круки,
Налетіли,
Гадять все на
Своєму шляху.
Ми не кликали їх
Й не просили.
Принесли всім
Годину лиху.
Гинуть діти, жінки
І солдати
Стогне й плаче
Священна земля.
Як же хочеться
Оркам воздати!
За гріхи
"Президента кремля!!
Вірю я, що відродишся знову!
Зацвітуть і степи, і гаї!
І піднімешся
В гарній обнові—
Ощасливляться
Люди твої!
Божа ти, наддніпрянська
Колиско,
Ти перлинка святої землі.
Буде зцілене
Й повне "намисто"!
На загальному " дубо- стеблі"!!!
04.07.2022р.
👩🦰В.Мала
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952294
дата надходження 04.07.2022
дата закладки 04.07.2022
[b][i][color="#550475"]А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом.
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність
Неповторність її я би несла в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче
- Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952199
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Білі троянди в саду розцвіли,
І знов повертаюсь у юність далеку,
Туди, де щасливі з тобою були,
Де щастя на крилах несли нам лелеки.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Ті білі троянди в душі бережу,
А з ними в душі, недопите кохання,
І хоч відлетіла ти вже за межу,
Я нашу любов бережу до остання.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
І хоч сивиною притрушені скроні,
Та серце у грудях палає моє,
Цілую у снах твої часто долоні,
Хоч ти не зі мною, та ти в мене є.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952198
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Українська рідка страва,
Що вариться із буряків,
Додається ще приправа,
Туди ж – капуста з кочанів.
І картопля додається,
Також лавровий є листок.
Ну, а ще туди кладеться
І м’яса лагідний шматок.
Борщ червоний має бути,
Основна він перша страва.
Неможливо смак забути,
Коли є там ще й сметана.
Символ він кулінарії
І культури, і достатку,
З ним збуваються всі мрії,
З ним завжди усе в порядку.
То ж сідайте борщувати,
До борщу додайте сало.
У простий день і на свято
Борщу не буває мало.
03.07.2022.
1 липня 2022 року на 5-му позачерговому засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини український борщ увійшов до списку Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952187
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Кричить луна протяжно між ярами
-Тарасе !Хлопчику ,додому йди.
Далеко чути голос мами
-Скоріш, пора обідати.
-Біжу!- кричить у відповідь синочок
І що є духу ,не біжить, летить
Із квітів польових для мами зплів віночок
Прибіг ,подарував, яка щаслива мить,
Коли цілує мати сина
До серця ніжно пригорта
Ще трошки й поведе його стежина
Туди ,де юність кличе золота
А поки час дитинства забарився
Вона мов джерело йому дає
Добра, любові гідності напився
Уже не хлопчик ,парубком стає.
Так швидко виріс, матері опора
В плечах широкий,у руках міцний
Але війна прийшла ,бо ворог вчора
В ночі напав ,як вовк страшний
І син пішов ,залишив свою маму
Один із перших в пекло поспішив
Тому що треба захистить державу
Дорослий, тому так і вирішив
Страшні бої, тряслися руки
Здавалося земля горіла
Свист від ракет, снарядів звуки
І від морозу ломить тіло
Багато ворогів побили
Але і наших...полягло
Яка їх мати породила?
Знов з неба градом понесло
Залізо з пекла, розриває,
Рве на шматки усе кругом
З землею душі обєднає.
Ніби збиває потягом.
І от юнак лежить в окопі,
Застиглий погляд в неба вись.
Мов заблукав, збився з дороги,
Як у дитячих снах колись.
І тиша все заполонила…
Невже це все? Кінець мені?
Яскраве сяйво засліпило ,
А десь почулось в далині:
-Тарасе! Хлопчику! Вернися!
Летіли матері слова.
Серце забилося у грудях,
Прийшла до тями голова.
В думках кричав він
-Чую мамо! Уже біжу ,лечу ,стрічай!
Обіймів хочеться так само
І сльози льються через край.
І мати кожен вечір виглядає
Йде за село, гукає в далечінь
Молитву кожен день читає
-Спаси і збережи! АМІНЬ!!!
29.06.2022р.
Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952178
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
💙💛
"Вони можуть
Розбомбити щастя.
Вони можуть
Розстріляти мрію.
Але вбити волю
Їм не вдасться.
Кожен буде жати,
Що посіяв."
/ Jerry Heil /
***
Треба разом
Ворога здолати!
Щоби діти
Мирно могли грати.
Встаньмо в стрій
І хлопці, і дівчата!
Вірить в вас і
Україна- мати!
Лиш вперед,
Вперед до перемоги!
Воля в серці,
В берці - мужні
Ноги!
В кулаки всім
лиш
Могуть держави!
Слава Україні!
І Героям слава!!
Станьмо в ряд,
Усі брати- слов'яни!
Ми здолаємо
Вія дерев'яного!
Ми єдині,
Україна в серці!
Бог із нами!
Вистачить всім
Герцю!
Слава Україні!
І Героям слава!
Вперед до перемоги,
ВІЛЬНАЯ ДЕРЖАВО!
Слава Україні!
І Героям слава!
Вперед до перемоги,
Вільная Державо!!!
21.06.2022р.
👩🦰В.Мала.
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951351
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Співала мати колискову –
Заснув синочок вічним сном.
Вона із горя та любові
Співала пісню, як псалом.
І гірко плакали солдати,
Як чули вічне «люлі, лю…».
Співало горе й свята мати,
На світ увесь – її «Люблю!»
Синок заплющив міцно очі –
Знайомий голос і сльоза,
Так нотки краяли співочі.
Лазур небес і бірюза
Хотіли маму пригорнути,
Забрати біль собі на мить.
Умом не можна осягнути
Ту колискову, що бринить.
Весь світ із присмаком цикути
Усе єство її ятрить.
Співала мама колискову –
І не здригнувся її глас,
Вже мала витримку військову –
Загинув Син її за нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951283
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Часом треба випити смачного вина...
І відпустити свої таємниці...
Попливти туди, де не чутно ногами дна...
І нарешті зробити якісь дурниці...
Часом треба прийняти усе... без умов...
І видихати... щоразу, як хочеться постраждати...
Уникати неприємних людей і дурних розмов...
І стирати з пам'яті болючі події і дати...
Часом треба зробити, що хочеш...а не повинна...
І дозволити собі більше, ніж просто "бути"...
Кожна хвилина земного шляху́ - безцінна...
Часом треба нарешті себе почути...
21 червня, 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951213
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
💙💛
/ репліка/
Подейкують,
Що розумні жінки
Рідко бувають щасливими!
Так то брешуть.
Або несамовито заздрять!
Розумна жінка знає,
Як щасливою бути,
Бо вона ж розумна.
А з великого розуму-
І чоловіка найкращого вибере і розумних діточок народить.
І господарством
По- розумному керуватиме.
І друзів розумних матиме.
А що ще треба для щастя?
Розумних друзів,
Розумних сусідів.
Розумних вчителів для дітей.
Розумних лікарів...
Розумна жінка створюватиме щастя сама навколо себе.
А для цього багато не треба:
Мир у довкіллі,мир на планеті і мир всередині себе.
І тоді всі будуть щасливими: і розумні,і нерозумні.
Прагнемо цього,віримо в це і щось робимо у цьому напрямку.
"Ціль+ мета+дія= результат"
19.06.2022р.
👩🦰В.Мала
116- ий день війни
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950924
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Напилася земля й чисто вмилась.
У смарагдових травах - барвисті,
і на квітах ясні роси, чисті.
На ялиновій гілочці кожній,
і у дуба на кожнім листочку,
на ожинових ягідках роси,
у волоссі беріз й на грибочку.
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Хто розсипав її так багато?!.
Грає барвами світ наш казковий,
радість дня нам дає відчувати.
Вже маленькі прозорі краплинки
грибникам ноги геть оросили.
Спий веселу цю краплю іскристу...
хоч мала, та додасть тобі сили.
А невипиті роси казкові
промінь сонця збере кольоровий.
Покладе в жменьку сонечко ранку,
щоб він знов розсипав на світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950822
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022
***
В'юнків рожевих повні чаші,
налиті сонячним вином,
цілують небо під вікном -
сплелися, як бажання наші...
***
Морська вода пече -
їдка на рану сіль.
Відчуй моє плече -
я розчиню твій біль.
***
Спита повінню роса,
не зустріла ранок -
полетіла в небеса -
сумував серпанок.
***
Коли торкаюсь навпрошки
душевною струною -
розплавлюєш мої думки,
як сонце сніг весною.
***
Небесна пісня - особлива.
Чуттів між нами - тепла злива.
І, навіть, якщо стану сива, -
для тебе буду я красива.
***
Весна відкрила нам шкатулку
із дивовижних самоцвітів -
у ній шукаємо притулку,
між кольорових диво-квітів.
***
Коли пізнали голос диво-струн,
ти сумніви посіяв при дорозі,
палкі серця пронизував нам струм,
ми розлучитися були не в змозі.
***
Макові сльози на травах
скрапують дрібно росою,
ранок умився красою -
сонце засяло в загравах.
***
Твій дух у кожній фібрі тіла
розніжує чуттєвістю єство,
я відчуваю на відсотків сто
твою любов, що захмеліла.
***
День схо́дить під куполом неба,
освітлює вічну блакить.
Мій Світку, ці квіти для тебе -
утішать тоді, як болить.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950862
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Зміївщина втрачає хоробрих, звитяжних синів,
Замість серця в родини тепер – невигойна воронка,
Занесли ж бо до двору сліпий папірець, «похоронку» –
Молоденьке життя обірвалось в бездушній війні.
Не пробачимо ворогу смерті найкращих солдат,
Побратим над труною … І втома в очах геть червоних:
- Спочивай. І пробач. Бачиш, площа у квітах вся тоне?
Зміївщина в жалобі… За неї життя ти віддав…
Скільки ж буде смертей? Чи в жорстокості світ знавіснів?
Кожен метр України – боронять ціною страшною,
«Спи спокійно, солдате, сміливий, рішучий герою!» –
Зміївщина вклонялась в пошані синочку в труні…
Слава Героям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950856
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Спішу... Спинилась на хвилинку.
Пакет не втримала в руці.
Така ж на ньому вишиванка,
Молодший трохи на лиці.
Невже це ти ?- майнула думка.
Хіба до мене ти ішов?
В думках: здійснилась обіцянка,
Пройшли роки - мене знайшов.
Він зупинився - здивування,
Не міг нічого зрозуміть.
Пройшли хвилини ці чекання,
Насправді це було лиш мить.
Уважно глянула у очі,
Такі ж красиві і сумні.
Вони були темніші ночі,
Та раптом - ні, це не твої!
На зріст прикинула очима,
Худий, високий і стрункий...
На мене глянув, звів плечима...
Захвилювалась: він не він?
Пішов, а потім озирнувся,
А я дивилась йому всід.
Але чому ж він посміхнувся?
А я стояла - в серці лід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948715
дата надходження 25.05.2022
дата закладки 25.05.2022
[i]« Шіляка стляна мая ґадная...»[/i]
П. Робсон
І
Не радують мене ворожі трупи,
засмучує героїка війни...
а хочеться із рідними укупі
ще раз біля вцілілої халупи
послухати мелодії весни.
Аби туди не падали ракети,
аби пізнати тиші іншу суть...
і вечорами, як усі поети,
видумувати оди і сонети
про ті рої, що наче, ще гудуть.
ІІ
Дожовує Америка-Європа
і досі недожовані зв'язки
із мафією раші. Філантропи!
Говорячи на язиці Езопа,
«макронізуються» політики.
Велика допомога і донині
триває... та віщають голоси
старі романси про нові часи –
як не суди, а українці винні,
що на росії мало ковбаси.
І доять, і лікують Україну:
то мир давай, то море розблокуй,
то не марай гидке лице кретину,
то Азії подай свою хлібину,
то Африку від голоду рятуй.
ІІІ
А про бої неначе і не чути...
Тайга палає і валує дим...
Та хай горять буряти і якути
укупі з параноїком своїм.
Ну, а кому ще вистачає глузду
миритися... порада є усім –
напитися цикути і забути,
як догорає уцілілий дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948622
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
Вишиванки, вишиванки
На сорочках та запасках,
Рушниках і скатертинах
Вишивана Україна.
На Поділлі й Прикарпатті
Завжди вміли вишивати,
Слобожанщині й Волині
Теж чудові є майстрині.
Рукоділля світ барвистий
Край представить Буковинський,
Виграє диво-палітра
Вишиванками Полісся.
Хоч різняться кольорами,
Гладдю й хрестиком орнамент.
Та мета у всіх єдина -
Щоби квітла Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948257
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Вас предупреждали, не трогайте Одессу-Маму,
Вы же не знаете, чем наполнены ее карманы.
Она достанет из катакомб… нет, не "паспорт",
Она достанет тонну ядовито-зеленой краски
И напишет на дубовом российском (вашем!) лбу:
«Аз есмь червь, поверивший лживому пу».
А если лба не хватит, напишет через все лицо,
Чтоб издали заметил мир российских подлецов.
Пусть знают: подлость ваша заразнее чесотки.
Все потому, что хлещете без меры водку?
И пока русский в третий раз не опохмелится,
С ним невозможно (никак!) договориться.
До того допились, что всюду видятся враги,
И от этого не вылечат ни шаманы, ни врачи.
Коль не хотите сами вслед за кораблем шагать,
Одессе-Маме останется вас только закопать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947732
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022
Господи, прошу, благаю,
Наш Маріуполь спаси!
Й тим, хто його захищає,
Всім їм життя збережи!
Вірю і знаю: ти можеш
Їх вберегти від біди,
Сили пітьми переможеш,
Виведеш нас із війни.
Лише однесеньке слово
Й помах твоєї руки...
Молю, молюся я знову:
- Захисників вбережи!
Боже, іди попереду,
Ангели хай – по боках,
Матінка Божа із неба
Їх омофором вкрива.
Всі ті гріхи споконвіку,
Що заробив наш нарід,
Може й багато, без ліку,
То розділяй на нас всіх.
Боже, ми - з ними, ми - разом
Зараз в хвилини оці...
Й чути однесеньку фразу:
-Господи, змилуйсь й спаси!
Боже, на все твоя воля,
Змилуйсь, гріхи відпусти.
Захисникам із «Азова»,
Всім їм життя збережи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945333
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 18.04.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pRzsbR7wDOk[/youtube]
Час пройде, все зміниться, я знаю,
Прилетять додому журавлі.
Я й тепер у небі їх шукаю,
Не чекають їх лиш москалі.
Впевнено прийде весна у край мій,
І все буде знову, як тоді.
Журавлі знайдуть притулок свій,
Заживуть спокіійно у гнізді.
Ну а поки постріли лунають,
Не лякайтесь, рідні, це - війна.
Знайте, що її всі проклинають,
Та не наша в цьому є вина.
Почекайте там, десь за горами,
І стрімкий притиште свій політ.
Перемога буде все ж за нами,
За весною швидко прилетіть.
Народіть журавликів маленьких,
Подаріть усмішки на вустах.
Ми чекаєм вас, наші рідненькі,
Мрії ці тримаємо в серцях...
З сумом задивляюся у небо,
І шукаю вас, біленькі журавлі.
Чую десь журливий ваший щебет,
Так близькі для вас наші жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943538
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Життя нагадує якийсь шалений сюр,
Немов щоразу збитими коліньми об бордюр,
Я йду одна по Києву із паспортом в руці,
І зупиняють мене хлопці-молодці.
Хто міг би уявити хоч колись
Весною по безлюдному Хрещатику пройтись,
Й нікого - біля Золотих Воріт,
Й лиш пам'ятник Шевченку шле привіт,
Мости закриті, зупинилося Метро,
Це не час пік - це повне дно.
Це - гірше від локдауна страшна картина,
Як можна Київ взяти, та й покинуть?
Мости, парк Рильського, Поділ та Оболонь
Не віддавай, ти до кінця його боронь,
Тарасівську, Березняки і Кільцеву,
І навіть з Гірки Володимирськой траву,
Ліси, "Чернігівську", Печерськ і Харківський масив,
І Лівий Берег, що своїм оголосив,
Поштову Площу, річковий вокзал,
ВДНГ, Сирець, Славутич та Причал,
І Набережну від "Табачки" до "Фармака" -
Не віддавай сутулим тим собакам.
Я українка й так пишаюся собою,
Задля безпеки міста взяла в руки зброю,
І не ховаюсь, не тікаю, не біжу,
Сама-одна і вдень, й вночі ходжу.
Такої тиші навкруги
Тут не було спокон віків,
Лише покинуті автівки,
І вітром носяться листівки.
Коли закінчиться війна,
То перше, що зроблю сама,
На цілий день у Гідропарк приїду,
Й з Дніпром я матиму бесіду.
Й по набережці пішки, а не у авто,
Бо я без Києва - ніхто,
Його я на машині, пішки й комбо,
Його я знаю від народження свойого,
І рідні всі тут вулиці, мости, дороги,
І не віддам його ніколи і нікому,
Я під дощем, і в плюс, і мінус тридцять,
Мені завжди приємно Києвом пройтися,
У миті радості і від образи зуби стисну,
Сама чи не сама, але іду бродити містом.
Бруківку полірую кедами й асфальт,
І десь дівається і сум, й печаль,
У заметіль, чи сракопад, туман та спеку,
Лиш тут я відчуваю дім й безпеку.
І не вкладається у мене в голові,
Як можна його небо ракетами сікти?
Так хочу плюнути у ті ворожі рожі,
Й сказати, Київ вистоїть, нам Бог поможе.
І як мантра щодень кажу одне-єдине:
Все буде Київ. І все буде Україна.
Київ чарівним є о будь-якій порі,
Моє це місце сили, що не говори,
І я не можу навіть приблизно сказати,
З початку року скільки кілометрів встигла намотати,
І сподіваюсь дуже-дуже щиро,
Що ця війна закінчиться вже Миром,
І Київ стане ще красивішим і чистим,
Але залишиться так само особистим.
Моїм. Твоїм. Її. Його і Нашим,
Й не буде він залежати від раші.
28.03.22 р., Київ
[i][i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943534
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Летять птахи, летять птахи ключами,
Під хмарами курличуть журавлі,
Герої наші днями і ночами,
Вертаються до рідної землі.
Життя своє, життя своє солдати,
Поклали для наступних поколінь,
У рідній хаті виглядає мати
Й увесь народ звертається з колін.
Нам подвиг ваш ніколи не забути,
Солдати мужні і захисники,
Аби жили у мирі наші люди,
І Україна на усі віки.
Сердець своїх, сердець своїх багаття,
Козацький дух і батьківську любов,
Проклятий ворог не порве на шмаття,
Один помре - то десять стане знов.
Ридають рідні, плаче Україна,
Від вибухів тремтять уламки стін,
А в рідній хаті виглядають сина,
Й увесь народ звертається з колін.
Нам подвиг ваш ніколи не забути,
Солдати мужні і захисники,
Аби жили у мирі наші люди,
І Україна на усі віки.
Хай буде мир, хай буде мир і щастя,
І швидше Перемога знайде нас,
Нехай вороже плем’я знищить вдасться,
Нестерпний біль від ран загоїть час.
Аби цвісти, міцніти і буяти,
Країні після переможних змін,
Щоб не даремними були всі втрати,
І Україна встала із колін.
Нам подвиг ваш ніколи не забути,
Солдати мужні і захисники,
Аби жили у мирі наші люди,
І Україна на усі віки.
25.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943207
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 25.03.2022
[i][b][color="#57082f"]Вкраїнців вам ніколи не збороти –
арійський рід по груди в землю вріс.
Земля хистить від роду і до роду
той корчуватий та міцний праліс…
Він верховіттям вперся в саме небо,
де молиться небесним всім богам,
бо в нього є нагальна в тім потреба,
щоб січу влаштувати ворогам…
Вони ж нараз підступно оточили,
узявши нас у вогняне кільце,
й шукають на́пасті сумну лучину,
щоб птаха заманити у сільце.
Не дочекатись злому людоїду,
бо він ще не всеможний Ганнібал!
З імперії не ли́шиться і сліду,
не звершить цілі лютий канібал,
Праліс розправить владні, дужі плечі
й покаже світу, чий тут богатир*!.
Уже відомо навіть і малечі,
в якому лісі потонув Батий**!
Були, одначе, й інші в нас навали –
перераховувати тут не варт –
закляті вороги в вогні сконали:
нам не звикати до побідних ватр!
Тож як з мечем в країну нашу зайдеш –
себе наразиш, вір, на люту смерть!
з часів далеких отамана Байди
тих лицарів
в Русі
сповна,
ущерть![/color][/b]
20.02.2022
_________
*Йдеться про претензії РФ на героїв відомої картина В. Васнецова
"Богатирі" ("Три богатирі"). Древні літописи Добриню Микитича
згадують як дядька князя Володимира Великого, брата Миклуші -
Володимирової матері, про Ілька Муромця – воїна з с. Муромська
з-під Чернігова та Олешка Поповича з Пирятина (див. світлину).
""Відомий історичний факт про потоплення татарського війська
гуцулами в долині Карпат, що ліг в основу повісті І. Франка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940824
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
Ти мов кущ калиновий, що квітує веснами.
У покорі хиляться ґронечка ясні.
Мов красуня-дівчина... та смуток у погляді,
бо Вкраїно-серденько, гіркнуть твої дні.
Доки сонце яснеє у блакиті світиться,
кожен, як уміємо, будем боронить.
Україно-ненечко, Україно-лелечко,
захистить зуміємо, бо вмієм любить.
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940351
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Не спить Україна, а з нею і світ…
Благають Москву спинитись,
Щоб край Український свободою квіт
І мир міг не тільки снитись.
Не спить Україна – життя ж на кону…
Війна – то ніяк не жарти.
Чи вистачить мудрості і талану
Змішати кремлівскі карти?!
Не спить Україна… У тузі Дніпро…
Старе і мале в тривозі –
Москва своє чорне імперське тавро
Нам випекла на порозі…
До НАТО, не рипались щоб, присягли
Й манкуртами вкотре стали,
Кайдани обути собі спрмоглись,
«Язик» її величали.
Не спить Україна, бо їй не до сну –
Збирає для бою сили,
Відстояти щоби і снов, і Десну,
Дніпро і Карпати сиві.
14.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940247
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Лоскочуть нерви блискавиці,
Переборщили вже дощі.
Немов із свічами черниці
Стоять дерева уночі.
Громи здригають всю планету,
А в нас – війна, поплив окоп.
Хтось розміняв не ту монету,
Не вірить світ ще у потоп.
Страшну діру в кормі Європи
Наш люд собою затулив.
У двадцять першому – циклопи
І якось світ не додививсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940231
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
На скотному подвір’ї жи́ли
осел та півень. Якось лев,
забіг у двір, схопив осла й щосили
потяг його в узлісся до дерев.
Когу́т закукарікав, лев лишає
осла злякавшись, в ліс побіг один.
Відмер осел, побачив – лев тікає,
тож кинувся за левом навздогін.
Забігли в ліс, де півня вже не чути,
лев на осла накинувся та з’їв…
Такій моралі у цій байці бути:
не зневажай смертельних ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940229
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Медовий місяць гіпнотично
Причарував зимову ніч,
Щоб почувалась фантастично, -
Сніжинки струшував із пліч.
Леліток сила - незлічима,
Як і високих почуттів, -
Голубив тілом і очима,
Поміж безкрайніх берегів.
У поцілунках, захмелілі,
Кохалися. Їм всеодно.
На згадку квіти сніжно-білі
Прикрасили у світ вікно. 12.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940123
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Приїхали з-за кордону
До бабусі діти,
Ще й онука привезли,
Як тут не радіти?
Виїхали вже давно
У краї далекі,
Тож вернулися додому,
Як оті лелеки.
Бабця радо показує
Їм свої пенати,
Подивились на город,
Повела до хати.
Частувала, чим могла,
Стали розмовляти,
Довелося що було
Колись пригадати.
З ким і де навчались в школі,
Хто з ким одружився,
Де живуть їхні знайомі,
Хто в селі лишився.
А щоб краще пригадати,
Бабця пошукала
І на стіл старий альбом
З фотками поклала.
Вся історія сім’ї,
Наче на долоні,
Ще бабуся молода,
Ще не сиві скроні.
Хлопченя альбом гортає
І пита стареньку:
-Хто цей хлопчик кучерявий
І такий гарненький?
А бабуся та ласкаво:
-Який ти дурненький,
Тож твій тато такий красень,
Як ще був маленький.
Здивувалось хлопченя,
Глянуло на маму:
-Хто ж то лисий і пузатий,
Що приїхав з нами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939449
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
1
Любов
Від неї в жилах кипить кров,
Що серце гріє знов і знов,
Проймає душу до основ,
Найкраща мова з усіх мов.
2
Ненависть
Це чорне, злісне почуття
Прискорює серця биття,
Тривожитиме все життя,
Поки не піде в забуття.
3
Надія
Вона міцна протидія
Супроти чар лиходія,
Чия кожна зла затія
Згорає, мов марна мрія.
4
Віра
Вона ‒ наслідку джерело,
Предвічнеє натхнення тло.
Усе, що марою було,
Із нею яв’ю зацвіло.
5
Довіра
Щоб мати до неї вхід,
Її заслужити слід,
Та лиш один хибний хід
Її знищить здатен вслід.
6
Жорстокість
Хто нею володіє,
Того душа черствіє,
А серце лиш нидіє,
Бо з нею світ мертвіє.
7
Смуток
Він ‒ спокою викрадач,
Що створює душі плач,
Лихих вчинків спонукач
В пітьмі ворожих невдач.
8
Радість
Коли з душі вона зрина,
Враз серце в світло порина,
Якого золота струна
Співа, мов арфа чарівна.
9
Страх
Навіює душі тривогу,
Що нівечить життя дорогу,
Що сковує свободи змогу
Над ним здобути перемогу.
10
Чуйність
Найвищий вияв теплоти,
Уваги прояв, доброти,
І значно легше з нею йти
До бажаної висоти.
11
Воля
Хто здатний нею керувати,
Того вже дух не поламати,
Бо зможе він усе здолати,
Спроможний суть свою пізнати.
12
Гордість
Вона щтовха на гідні справи,
Одначе не заради слави,
За честь як власну, так й держави,
Що всіх приймає в свої лави.
13
Щирість
З душі та серця глибини,
Неначе перший цвіт весни,
Спливають почуттів човни,
Яким би не були вони.
14
Приязнь
Вона подібна на кохання,
Проте у мить розчарування
Згасає, мов свіча остання
Навік сердечного з’єднання.
15
Кохання
Потужне, сильне почуття,
Це вічне двох сердець злиття,
Комусь ‒ єдиний сенс життя,
Смак ніжний світу сприйняття.
16
Гнів
Він сіє тільки злобу й страх
Як на словах, так і ділах,
Та ключ його в твоїх думках,
Адже усе в твоїх руках.
17
Повага
Глибокий прояв це пошани
Відвертої та без омани,
І тільки щирі душі стани
Здійснити здатні її плани.
18
Презирство
Байдужість у серце запрошує,
Зневагу й гонор оголошує,
Які в собі довго виношує,
Цим самим душу лиш спустошує.
19
Сором
Коли назовні випливає,
То гордість болісно терзає,
Та він у того лиш буває,
Хто чистеє сумління має.
20
Тривога
Коли вона вривається,
Душа щораз здригається,
Сум в серце підкрадається
Й скорити намагається.
21
Туга
Як душу вона огортає,
Солодкий життя смак зникає,
Але її той подолає,
Хто справжню силу духу має.
22
Лінь
Без приводу і без вагання
До дій відбирає бажання,
За гідного лиш спрямування
Візьмеш над нею керування.
23
Відвага
Хто нею вправно володіє,
У того небезпека скніє,
Той з неї скористать зуміє,
Хто з розумом із нею діє.
24
Розпач
На дрізки серце розбива,
Мертвіє з ним душа жива,
Збентеження лиш навіва,
Що внутрішнє єство вбива.
25
Впевненість
Вона, немов скеля, міцна
І протилежності не зна,
Коли в свідомість порина,
Всі нищить сумніви сповна.
26
Жалість
Пронизуюче почуття,
До горя інших співчуття,
В відчайні миті від життя
Осяє світосприйняття.
27
Наснага
Неробству все ж на противагу
Тамує тіла й душі спрагу,
Між прагненнями рівновагу
Формує в дійсну перевагу.
28
Огида
Коли всередину впадає,
Від неї душу вивертає,
З грудей серденько вистрибає,
Бажання жити відбирає.
29
Насолода
Сама довершеність вона,
Від кóтрої душі струна
Звучить, мов пісня чарівна,
І серце квітне, мов весна.
30
Ніжність
Вона голубить почуття,
У них вкладає зміст життя,
З душі провадить сум’яття
В безповоротне забуття.
31
Захват
Нестриманий душі порив,
Потужних вражень це приплив,
Що здійснює шалений вплив
На сферу емоційних жнив.
32
Обурення
Настала темная пора,
Кого воно все розпира,
Воно ‒ мов у душі діра,
На шмаття серце роздира.
33
Задоволення
Без жодних прагнень гіркоти,
Здійснить усе, що прагнеш ти,
Лиш силу слід в собі знайти
Тернистий шлях життя пройти.
34
Біль
Тоді, коли він виникає,
Душа щемить, тіло страждає,
Та втім усе це означає,
Що він лише нас захищає.
35
Симпатія
Стосунки лагідні будує,
Прихильність нею лиш керує,
Емоцій гідних вал дарує,
І очі, й душу враз милує.
36
Антипатія
Вона несе душі страждання,
Неприязнь і розчарування,
Бентежить серце, дух, сприймання,
Властиві нам переживання.
37
Подяка
Це вияв вдячності на змогу
За послугу чи допомогу,
Та не на змушену вимогу,
На поклик серця, перемогу.
38
Каяття
З душі знімає сум’яття
За ницих вчинків підняття,
Веде на гідний шлях життя
За знищення їх вороття.
39
Образа
Сповняє душу гіркотою,
Досадою та блекотою,
Полонить серце мерзлотою,
Вражає мозок сліпотою.
40
Доброта
Людських стосунків теплота,
Душі промінна висота,
Коли серденько огорта,
Рясніє з нього чистота.
41
Лють
Коли у душу проникає,
Її на шмаття роздирає,
Всередині вогонь палає,
Що серденько дощенту крає.
42
Жах
Від нього завмирає рух,
У п’яти заглядає дух,
Розносить спокій в прах і пух ‒
Немов осліп, немов оглух.
43
Розчарування
Стирає з серця сподівання,
Довіру та замилування,
Душі високі поривання,
Лиш сіє темні почування.
44
Зловтіха
Сумління, співчуття позбавля,
Вбира в душу моральне гнилля,
З ким вона чогось не поділя,
Тому в серце гострий ніж встромля.
45
Заздрість
Досаду в душу упускає
За те, що краще хтось щось має,
Та хто на щастя зазіхає,
Свого повік не відшукає.
46
Інтерес
Спонука до тих володінь,
Що прагнуть до навичок, вмінь,
Які за високих стремлінь
У світлу ведуть височінь.
47
Провина
Навіює серцю тремтіння,
Гризе нестерпимо сумління,
Її визнання й розуміння ‒
Це шлях до її умертвіння.
48
Розчулення
Воно пройма до глибини
Душі, огорнену у сни
Барвисті, наче всі вони −
То пишний розквіт є весни.
49
Пристрасть
Мов злива, буйная вона,
Прониклива та запальна,
Нестримна, миттю поглина
Об’єкт бажання аж до дна.
50
Передчуття
Неясне, дивне почуття,
Можливий проблиск майбуття.
Чи втілиться воно в життя ‒
Питання часу і буття.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2015 ‒ 16.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939325
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Мокре гілля
Гаддя покруч
Мокра стежка
В нікуди
Загубився
Сонця обруч
Лиш
Калюжний блиск води
Сонна тиша
День колише
Сум і спокій
Сірий день
Сірі думи
Немов миші
Точать райдугу
Пісень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938909
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Так хочеться літа, і квітів, і сонця,
Так хочеться віри, тепла, світлих мрій,
Щасливих облич зі старого віконця,
І кави смачної з пахучих надій...
Так хочеться дійсно багато і мало,
Так хочеться тихо і голосно враз,
Щоб сонце сідало, а потім вставало,
Щоб просто повільніше рухався час.
Так хочеться... Хочеться... Хмар поміж просинь,
Обдертих кутками у пам'яті слів,
Душевних вібрато, голублячих осінь,
А потім спадаючих в лоно снігів...
Так хочеться щастя шматочок земного
Зірвати, мов вишню, в квітучім саду,
Позбутись болючого, трішки, сумного,
Відвести назавжди від людства біду.
Чи це в моїх силах - на жаль , я не знаю,
Лишень мого серця тремтить тятива,
Я вас, мої люди, у віру вдягаю,
Хай Небо почує ці тихі слова...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938734
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Я получил твоё письмо
И долгожданный в нём ответ.
Я думал- точно повезло,
Но было в нём лишь слово "нет".
Конечно я не Дон Жуан,
К тому же не Ален Делон
И на душе вдруг больше ран
Как-будто пробежался слон...
Уже прошло так много лет
С улыбкой вспоминаем дни
Когда желанный твой ответ
Был просто розыграш весны.
С уведомлением письмо,
Которое вручили мне,
Первоапрельское оно
Пылится где-то в вышине.
А через пять минут звонок.
Ты в дом зашла, сказала "да".
Весенний, жизненный урок
Соединил нас навсегда.
И продолжение "кина"
-Подарок нам на Новый год.
Дочурка первым января
Пришла в наш славный, добрый род.
Декабрь- январь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938727
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
[color="#0004ff"](Завіршована українська народна казка "ОХ")[/color]
В далекому 1995 році завіршував для сина 4 українські народні казки. Лише зараз в "Студії ОХ" начитали їх, як аудіокнигу. Це одна з них. Можна поcлухати -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FgXv5uA-eNA[/youtube]
В старі часи, колись давно
Не як тепер усе було.
Нема нічого вже того.
І люди вже не ті...
Весь світ якийсь став не такий:
Чудний, лихий,і, навіть, злий.
А був раніше чарівний.
його не вернеш. Ні.
Тепер про ту старовину
Хіба що казку розкажу.
Чи вірити всьому тому
ріша хай всяк самий.
1
Так от,
Колись в однім селі
Якийсь убогий чоловік
Жив помалесеньку собі,
Ще й добру мав жону.
Та й сина мав він одного,
Хоч зовсім не радів з того,
Бо син був трохи "не того",
Не при своїм умі:
Сидів на печі без штанів,
Не бравсь нізащо, крім гульні,
Як те курча грібсь у землі,
Хоч мав вже двадцять літ.
2
- Що, з нашим - хлопцем нам робить,
Чи бить його, чи може вчить,
В науку у яку зводить,
Хоча б он у кравці?-
У жінки чоловік пита.
Та в відповідь лише зітха.
і недотепу до кравця
Повів татусь учить.
Та ось проходить пара днів.
Навчатись хлопець не схотів,
Прийшов назад.
Його вхопив
Знов батько - й до шевця…
А потім і від коваля.
Куди б не йшли, звідусіля тікав.
Всіх обходив
Так батько й каже:
- Заберу
Оце ледащо й відведу
В другу країну мо’ яку.
Не верне ж здалека?!
3
Зібрались в путь вони. Пішли.
Коли в дрімучий ліс зайшли,
Якийсь горілий пень знайшли.
- Ох! Сяду посиджу́,
Бо вже втомивсь. Усе болить,-
Сказав тут батько.
І в цю мить
Уже дідок чудний стоїть:
- Навіщо звав, кажи?
В дідка зелена борода,
Сам зморшкуватий.
Дивина!
Злякався дядько - відступа:
- Та що ти! Схаменись!
Чого до мене причепивсь?!
- Позвав ти "Ох"- і я явивсь,
- Я "ох" сказав, бо утомивсь!
- Ох - це моє ім'я,
4
- Куди йдете?- пита дідок.
- Та бачиш, в мене є синок,
Такий ледачий, що й ціпок
Уже на нім побив.
А толку з нього все нема,
і тями вчитися кат'ма.
Болить вже в мене голова
від клопоту й думок.
- Віддай синка свого тоді
В науку, в найми ти мені,
Лиш при умові при одній,
Коли назад прийдеш
За ним, щоб через рік забрать,
То мусиш ти його впізнать.
А ні - прийдеться залишать
Синка на рік іще.
Говорить батько:
Що ж, бери!
5
Потисли руки тут вони.
Як могорич весь розпили,
Тоді лиш розійшлись.
Додому батько повернув,
А Ох хлопчину потягнув
В підземне царство, у пітьму.
Та той і не журивсь.
Усе зелене мав той Ох:
Ворота, стайню, дім і льох.
Були зелені, наче мох, і донька, і жона.
За стіл Ох хлопця посадив,
Обідом добрим накормив.
А потім в двір його повів,
Колоть звелів дрова.
Та тільки Ох десь відхиливсь,
На дровах хлопець примостивсь,
Своєю свиткою накривсь,
і скоро міцно спав.
Коли хазяїн повернувсь –
На хлопця сплячого наткнувсь,
У бороду собі всміхнувсь,
і запалив дрова.
6
Згоріли й наймит, і дрова
А Ох щось в попелі шука.
Жарина тут якась одна
Пригля́нулась йому.
Ох - майстер був усяких див.
Він чимсь жарину окропив
і хлопця з неї відтворив.
Той кращим став ніж був.
Дає тепер наказ Ох знов,
Щоб нарубав побільше дров.
Та наймит трошки поколов,
Заліз на дрова й спить.
Вогонь Ох знову запалив...
На попелі щось ворожив.
З жарини хлопця оживив
і знов послав служить.
7
Було так декілька разів.
За кожним разом той жвавів,
Багато чого вже умів
і гарний став козак,
Моторний, миттю все робив.
його Ох, навіть, полюбив.
Чимало в хлопця знань вложив.
Отож за просто так
віддать він учня не хотів.
Тому, як рік пройшов, він стрів
його татуся і повів,
Нагадуючи всяк
Про їх домовленість.
Бреде
татусь за Охом мовчки;
йде,
надіючись, що повезе.
Насипав Ох зернин
і повелів півнів пригнать.
Ті просо взялися клювать.
Не може батько розпізнать
Де ж серед них там син.
Зітхнув він гірко і пішов.
Свою дитину не знайшов.
8
А хлопець труднощі боров,
Усе як слід вивчав.
Тепер вже вмів він і гадать,
і ворожить, і чарувать.
Став наймит все на світі знать,
відмінно чаклував.
Минає рік.
І батько знов
У царство Охове прийшов.
Скучав за сином - рідна ж кров,
Ох ввічливий був з ним.
На цей раз вивів баранів.
Як глянув батько - посмутнів,
Пізнать бо ж сина не зумів,
і знов пішов ні з чим.
9
А в молодого козака
Вже добра виучка була.
Він перевершив чаклуна!
Тому Ох не волів
його від себе відпускать
і думав: "Добрий буде зять!",
Бо планував доньку віддать,
Про внуків говорив.
10
Хоч хлопець вдячний був за все
Своєму вчителя, але
Очікував, що забере
Уже його татусь,
і залишаться в чаклунів
Вже більше наймит не хотів.
Женитись теж він не горів –
"За цим, мов’, не женусь!"
Насправді ж Охова дочка,
Хоч і вродлива, і струнка,
Але ж зелена, як трава!
Не люба, от і все.
11
І знов на третій рік побрів
До Оха батько.
Та й зустрів
Під лісом діда і завів
Розмову з ним про те,
Що сина йде він визволять
Від Оха;
Що не зміг забрать вже двічі.
І тепер не знать
Чи вдасться йому це.
12
- Я Оха знаю, як ніхто,
Мій опонент він вже давно, –
говорить дід. – Тобі його
Не вдасться обхитрить.
Тому мою підказку ти
Повинен використати.
На цей раз будуть голуби
В його дворі сидіть.
Вони клюватимуть зерно.
Лише голубиня одно
Своє скубтиме пір'ячко.
Його щоб і обрав,
Бо то і буде твій синок, –
Так дядька научав дідок.
13
От батько всівся на пеньок.
- Оx! – Оха він позвав…
Чи випадково, а чи ні
У лісовій стрівсь гущині
Той дід, але все в точності
Було, як він сказав.
До себе батька Ох привів.
Сипнув зерна. І голубів
Чималий гурт враз прилетів,
Та зерно те клював.
- Що ж, пізнавай де син тут твій;
Як не вгадаєш – буде мій... –
Ох показав на голубів.
Багацько ж їх було!
Тут батько придивляться став.
Один з них зерно не клював –
Під грушею собі стояв.
Тож вибрав він його,
- На цей раз ти уже вгадав, -
Зітхнувши гірко Ох сказав,
і голуба розчаклував
Назад у юнака.
Татусь синочка обійняв,
В обидві щоки цілував
і Оху гарно дякував
За те, що вчив синка.
14
Ідуть додому батько й син.
Син розповів, що було з ним,
А батько, як бідує він.
- Як жить тепер будем?
Ти грошей теж не заробив,-
Зі смутком батько говорив.
- Зате у Оха різних див
Навчивсь я. Заживем!
Ось, знаю, стрінем ми панів,
Що пустять на лисиць хортів.
Я б обдурити їх зумів –
Прикинусь сам хортом,
Лисицю дожену за мить...
Як захотять хорта купить,
Не здумай ти мене вступить
Менш ніж рублів за сто.
Та тільки ж продавай мене
Без ретязя.
15
І скоро вже
Лисицю чути, як жене
Ватага гончих псів.
Хлопчина швидко хортом став
і враз лисицю наздогнав.
Один пан дядьку тут сказав:
- Продай хорта мені.
- Хай буде так
Продам його
Без ретязя рублів за сто.
- Не треба ретязя твого,
У мене свій якраз,-
Пан радий, що хорта купив.
Та лиш на гони відпустив,
Той так нікого й не ловив –
Утік й став хлопцем враз.
16
- Тепер хазяйство зможем ми
Вже невеличке завести.
Та мало грошей цих, щоби
По-людськи нам зажить.
Син батькові сказав на це:
- Ми грошей роздобудем ще.
На перепелів чую йде
Гонитва в цюю мить.
Зроблюся соколом нехай.
Ти пану мене продавай
Без шапочки. І не вступай!
Торгуйся більш!- звелів,
і тут вже соколом літав,
У небі високо кружляв.
Як пан це вгледів, то вручав
За нього сто рублів.
- Сто п'ятдесят мені давай
і сокола ти забирай,
Та шапочку лиш залишай!
Пан гаманця знайшов:
- Що ж, забирай ти гроші ці,
А шапочку залиш собі.
Пошию я йому з парчі,-
Взяв сокола й пішов.
17
Та тільки він його пустив,
Як той і сліду не лишив –
Пропав.
- Ну? Скільки заробив?-
Пита син в татуся.
- Тепер нам хоч і на парад!
Ми маєм двісті п'ятдесят
і купим огород і сад!
Радіє аж душа!
Обидва раді.
Каже син:
- Зайдем на ярмарок один,
і там за декілька годин
Щоб ще багатшим став.
На ярмарок як попадем,
на цей раз стану я конем.
Без недоуздка ти мене
Дивися, щоб віддав.
18
Перетворився він в коня.
На місці й хвилі не ґуля,
Копитом землю ковиря.
Стрибав і сторч ставав.
Зійшлось багато покупців.
Дають п'ятсот, шістсот рублів.
Та так, як син йому звелів,
Щоб ціну набавляв,
Усе так батько і робив –
За нього тисячу просив,
і хвилювання трохи збив.
19
Один лиш покупець
Усе ніяк не відступав,
Уже і тисячу давав.
Одного ока він не мав
Цей циган-молодець.
Але він все наполягав,
Коня й уздечку щоб давав.
"Без неї ж бо’ ніхто, мовляв,
Не буде брать коня!"
Рукою батько тут махнув,
Подумав:
«за таку ціну
Віддам коня хутчій йому
і хода, звідсіля!
Хай з недоуздком забира.
Три гривні тій узді ціна."
В кишеню грошики хова
і з ярмарку іде.
20
А циган за уздечку взяв
Коня, по морді поплескав.
Коли ж його він осідлав –
Той кінь як понесе,
Бо це не циган був, а Ох.
Отож - летять вони удвох...
Гасали де лиш знає Бог.
Та Ох не відпускав.
Коня добряче утомив.
Та потім сіном накормив,
Взяв за уздечку і повів
До річки напувать.
Кінь до води нагнувсь, і тут
Раптово вислизнув із рук,
Зробився окунем і плюх –
До дна, в траву, убік.
21
Себе Ох щукою зробив –
Чимдуж за окунем поплив.
Його він мало не вхопив –
Та окунь все ж утік.
А щука от-от дожене,
і вчитель учня забере.
Тут глядь - білизну хтось пере.
Туди і поверта.
Став з риби перстнем золотим,
Упав поміж пранням отим.
Аж праля потяглась за ним
( А це була княжна ).
Щуцяра мимо пропливла,
Зубами клацнула зі зла.
А перстня панна молода
Додому принесла.
22
Домашнім всім розповіла,
Як перстень той вона знайшла.
Та тут слуга повідомля,
Що йде якийсь панич.
То Ох зробився паничем,
і із стурбованим лицем
Просить почав він із плачем,
Ще й ставив могорич,
Щоб перстня йому віддала
Вельмишановная княжна..
Без перстня бо життя нема.
А панна паничу:
- Вам перстня не віддам цього!-
Взяла й жбурнула у вікно.
А той розпався на пшоно.
Панич за ним стрибнув,
і тут же півнем жвавим став.
Нікуди не тікав, скакав
Аж поки всього не склював,
й побіг, наївшись всмак.
23
Але пшониночка одна
Ним не помічена була.
Під камінцем спаслась вона.
Зробився тут юнак
із неї гарний, молодий,
Широкоплечий і швидкий.
Ну, красень, словом, вже такий,
Що і не описать.
Як вгледіла його княжна,
То закохалась в юнака.
Йому теж глянулась вона,
І став він їй казать:
-Тобі готовий я служить!
І буду вірненько любить.
А в їхніх душах в тут мить
Співали солов’ї.
24
Не думали дочку давать
Батьки за про́стого.
Рішать
Дозволили самій.
Та й зять
Сподобавсь скоро їм.
Відпали сумніви усі,
Коли до князя принесли
Магістра Оха два листи.
В одному він казав,
Що його учень, молодий
Не хлопець там якийсь простий,
А майстер магії такий,
Якого світ не знав.
В другім листі Ох написав,
Щоб зла на нього не тримав
хлопчина.
Також побажав,
Щоб щастя й славу мав.
25
Весілля справили гучне,
Хмільне, веселе, гамірне.
( Всі там були окрім мене).
Ото вже "погули"!
Горілка, пиво, мед, вино
Усім по бороді текло.
Не так, чи так усе було
Не перевірим ми.
--------
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938480
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Білі коси ще чеше зима,
Розвіває їх вітер північний.
Поодинці...Нас разом нема.
Лиш гривасті думки пряде січень.
Білі коси ще чеше зима.
В'ється спомин кохання в хуртечі.
Де ж горіння сердечне? Катма.
Стукотіло ж у грудях....І втеча...
Білі коси ще чеше зима,
На ялині погасла гірлянда
Залишивши слабкий післясмак...
У зими запорошені слайди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938474
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Світе ясний, світе милий,
Десь лелеки стиха квилять,
А тополя все шепоче,
Приголубить мене хоче...
Ми ж із нею давні друзі
У пахучому цім лузі –
Все стоїш тут у дозорі
І при сонці, і при зорях...
Ти пробач, не часто в гості,
Ще чатуєш при погості,
Де під вітами рядочком
Тато й Мама, і їх дочка...
У душі ми очі в очі –
Вечори й духмяні ночі,
Дні щасливі й дні в печалі,
А яких пісень співали...
О тополя – все ти знаєш,
Вітами мені киваєш...
Переходить все в легенди,
Череда життя моментів...
28.01.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938447
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Серед лісу невеличка
Загубилась рукавичка:
Тепла дідова, яскрава,
Ось така скажу вам справа.
Сіра Мишка бігла нишком,
Задубіли ніжки трішки,
Рукавицю як уздріла,
Дуже вже тоді зраділа.
Шурх! І влізла хитра Миша,
Причаїлась і не дише.
Потім трохи осміліла
І взялась вона до діла:
Натягла добра у хату
Каже: - Я тепер багата!
Тільки сіла повечерять,
Хтось там стукає у двері,
Щось зелене і слизьке,
Каже хрипко : - Скре-ке-ке!
-Звати, як тебе, подруга?
Каже: -Жабка Скрекотуха.
Ти впусти мене у хату,
Будем разом зимувати.
Ось впустила, та й живуть,
Вранці каву міцну п’ють.
Так удвох розкошували,
Аж тут гості завітали.
Сірий Зайчик пристрибав
І подружок попрохав:
-Ви впустіть мене у хату,
Будем разом зимувати.
Ті задумались на хвильку
Та й впустили у хатинку.
Разом і їдять , і п’ють,
Дружно й весело живуть.
Скоро фарт такий урвався,
Бо сам Вовк до них припхався,
Грюка в двері:-Відчиняйте!
Вовка-братика стрічайте.
Господарі не зраділи
Та відмовить не посміли.
Ось в віконце хтось постукав,
Зайчик нашорошив вуха:-Хто ти?
- Лиска я, Руденька шуба,
Ви впустіть, бо вріжу дуба!
Звірі двері відчинили,
Лиску в дім хутчіш впустили.
Стало їм вже тіснувато,
Аж тут знову сунуть в хату,
Хтось уже виносить двері:
-Відчиняйте, ви, тетері!
Під таким напором сили
Звірі двері відчинили.
Хрюкнув їм Кабан сердито:
- Я тепер тут буду жити.
Та й посунув танком в хатку,
Придавив він Жабці лапку,
Мишці хвостик прищемив,
Хатку ледь не розвалив.
Ліс шумить, земля трясеться,
Знову хтось в хатину пхнеться.
Клишоногий, волохатий
Сунеться Ведмідь до хати.
-Го-го-го! Ховайтесь вмить!
Буде жити тут Ведмідь.
Стало місця зовсім мало,
Дихать нічим уже стало,
Потіснив добряче всіх,
Влаштував собі барліг.
А тим часом Дід-роззява
Пошукову веде справу,
Рукавицю став шукати,
Під ялинки заглядати.
-Де ця клята рукавиця?
Скоро буде мені сниться,
Хоч пів лісу обійду,
А її таки знайду.
Песик теж шукав завзято
І знайшов звірячу хату,
Гавкнув тричі він щосили,
Звірі всі заворушились,
Рукавичка затріщала,
Хатка лісова пропала.
Звірі сумувать не стали,
Нову хатку збудували
І простору, і велику,
Щоб була усім на втіху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938118
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Потерпіть! Бог знає Ваші болі.
Потерпіть! Бог сльози обітре.
У нелегкій християнській долі
Сам Господь попереду іде.
Потерпіть, коли вас зневажають,
Потерпіть, коли даремно б'ють.
Це Христові болі спричиняють,
Колись відповідь Йому дадуть.
Хай зміцнить Господь вас й угрунтує,
Нехай силу з неба вам пошле.
Не лякайтесь, Бог молитви чує,
Скоро в славі вдруге Він прийде.
Бог також страждав колись невинно.
Був невинний!.. Люди ж розп'яли...
Як ягня ішов Христос покірно,
Щоби вас і їх, усіх спасти.
Ради Бога ворогам простіте,
Непоправді суджені брати!
І живіть, з надією живіте!
Бачить Бог і чує молитви.
"А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує.
Йому слава та влада на вічні віки, амінь". (Біблія, 1 Петра 5:10-11)
https://youtu.be/E2eYURBsEzs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937323
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
А на Водохреща водиця цілюща,
Можна в ополонці скупатися всім,
Це додасть бадьорості, сили та здоров"я,
Не боятись холоду серед лютих зим.
З криниці джерельну набираєм воду
Ми ще до схід сонця в цей святковий час,
Зберігатись буде вона довго-довго
Й стане помічною завжди для всіх нас.
Так, вода свячена в криницях та ріках
Удень Водохреща із тих давніх пір.
Коли похрестився сам Ісус Спаситель,
Зцілювати зможе, тільки ти повір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937240
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Де маленька зіронька ясно засвітилась,
там мала дитинонька в яслах народилась.
І місяць яснесенький теж яскраво сяє,
у вертеп в віконечко стиха поглядає.
А той місяць ясненький ллє багато срібла,
бо мала дитиночка є Господу рідна.
І колише Синочка у ясельцях Мати,
пастушки з ягнятками прийшли привітати.
І співають Ангели Господньому Сину...
й три царі вельможнії вітають дитину.
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Вранці зійде сонечко, стане золотіти,
та ясніш від сонечка дитині світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936144
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 07.01.2022
[i] Новорічно-різдвяні сентименти[/i]
[youtube]https://youtu.be/Ee-0C1kUp_g[/youtube]
[i][b][color="#7a0776"]Расмуссен*, як кажуть, знає більше,
як нас вколо пальця обвели –
атом наш віддавши тупо іншим,
оголивши небо і тили;
як Вкраїні щедро обіцяли
цноту волі, суверенітет
від шакалів ласих і амбалів,
як один із них сказав нам “нет”;
як в часи майданівської скрути
таємничо Захід цикнув нам –
то були повторні наші Крррути
й уступив наш Сектор тим панам…
То ж пора і нам настійно р-рикнуть,
хто свободу нашу не зберіг:
Вінниця нам – “цоколяд” на ринок,
95-й – Кривий ріг!
Йдемо потихеньку вже до тями –
розумом прокинувсь Рорзумков.
Скоро розберемось ми й з “гостя̀ми”,
випорснем з “обіймів”… і оков!
Український дух не перевівся,
встанемо з росиці і води:
не допустить українське військо
прикрої вселенської біди!
…Екс-генсек* – є думка – має рацію:
слід ману в Європі зупинить –
не занапастити горду націю,
щоб звірів утамувати сить!
Расмуссен напевно ж знає більше,
Слів його Мовчання – золоте:
край наш – явно вже не Моґадішо**,
й ворогу Вкраїну не здасте![/color][/b]
06.01.2022
_________
*Генеральний секретар НАТО (2009-2014), який нині
виступає за прийняття України та Грузії до альянсу
в нинішніх їхніх кордонах;
**столиця Сомалі, де з 60-х років минулого сторіччя
йде перманентна громадянська війна, яка знекровила
націю, зруйнувала економіку. Голод і злидні – ознака
цієї арабської країни.
На світлині з Інтернет - НАША ялинка в столиці ЄС і НАТО.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936129
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Ніч. Сніжинки срібнопері
Сіють чари навкруги.
В гості йде Свята Вечеря,
Стукає Різдво у двері –
Стіл закуймо в ланцюги́!*
Щоб було худоби – сила,
Щоб жили в ладу з людьми,
Їх замка́ми закріпили –
Хай панує в хаті мир!
Має силу небувалу
Крижана вода в цей день.
Вірили, що лікувала
У Різдво хвороб чимало:
Бог благословляв людей
Тато – за столом у стравах,
Каже: «Бачите мене?»
«Ні!» – кричить малеча жвава,
Звичай це така «вистава»,
Щось від предків чарівне.
Обкурили хату димом,
Воду бризнули святу,
Кожну хрестячи дитину,
Мати всім дала води нам –
Згадую врочистість ту.
Ложку кидали до стелі
Із кутею – на врожай.
Ворожили люди в селах,
Щоб ягнят дав Бог веселих –
Звичай кожен поважав.
Йшли дівки трусити сливу
Ті, кому жених кортів.
Без плодів? А неважливо!
Знала кожна чорнобрива:
Розхитаєш – май сватів.
Для вмивання сік калини,
(Щоб рум’янець не зійшов.)
У Святвечора хвилину
Душі предків в хату линуть
Під величний дзвін церков.
Цю традицію й тепер ми
Не минаємо в Різдво.
Залишаємо померлим
Від куті – солодкі зерна
Й «здмухуємо» душ з лавок.
В хату вносимо Діду́ха,
На божни́ці – блиск свічі.
У морози й завірюхи
Йдуть коля́дники в кожу́хах
На пиріг та калачі.
Віфлеємська зірка сяє,
Аж радіє вся земля.
Сніг несе одну із таїн:
Першим криком світ вітає
В яслах Боже Немовля…
/Картина Ярослава Пстрака "Святий вечір"/
* ніжки святкового різдвяного столу заковували в ланцюги для миру та злагоди у родині, щоб була єдиним цілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935945
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
8 правил от гуру Бенджамина Франклина
За свою долгую жизнь Бенджамин Франклин добился многого. Чего стоит только то, что его по праву считают одним из отцов-основателей США. Так у кого ещё, если не у этого человека, учиться жизненной мудрости?
Успех пришёл к Бенджамину Франклину не сразу: потребовалось немало времени, чтобы пятнадцатый ребёнок в семье превратился из простого типографского подмастерья в известного писателя, изобретателя, дипломата и государственного деятеля. И вот что ему помогло…
1. Постарайтесь понять истинную ценность вещей
Первый финансовый урок Франклин усвоил ещё в детстве. Когда ему было семь лет, он потратил все свои деньги на один-единственный свисток, звук которого его очаровал. Он купил игрушку у соседского мальчишки, даже не торгуясь. А когда вернулся домой, начал свистеть без перерыва, безмерно довольный своим приобретением. Однако домашние радость не разделили: они безжалостно высмеяли Бенджамина, узнав, сколько мальчик заплатил, а потом сообщили, что он отдал за свисток в четыре раза больше, чем требовалось.
Спустя годы в письме к своему другу Франклин признавался, что эта покупка доставила ему куда больше горя, чем удовольствия. Но именно тогда маленький Бенджамин навсегда уяснил: правильное определение ценности вещей является одним из самых важных жизненных умений.
Когда я стал взрослым, я встретил много людей, которые слишком дорого заплатили за свисток. Я пришёл к выводу, что большинство несчастий вызваны ложными оценками значения тех или иных вещей в жизни. Когда у меня возникает искушение купить что-нибудь ненужное, я всегда вспоминаю историю, произошедшую со мной в детстве, и это приводит меня в чувство.
Бенджамин Франклин
Урок. Выработайте собственные критерии ценности вещей и по возможности придерживайтесь их.
2. Будьте самостоятельны
Отец Франклина очень хотел, чтобы мальчик получил хорошее образование, но денег хватило только на два года обучения в школе. Духовная семинария также была не по карману семье бедного ремесленника. Тогда было решено, что мальчик должен пойти по стопам отца и овладеть мастерством изготовления сальных свечей и мыла.
Это занятие не вызывало у Франклина особенного энтузиазма, поэтому отец, побоявшись, как бы мальчик не сбежал, отправил сына в несколько мастерских в надежде разжечь интерес к другим ремёслам. В каждой мастерской мальчик чему-нибудь да обучался. Каменщиком и плотником он так и не стал, но зато приобрёл бесценный опыт изготовления разных вещей собственными руками.
Мне пошло на пользу то, что я приобрёл некоторые навыки и мог сам сделать кое-что в доме, если нельзя было найти мастера.
Бенджамин Франклин
Дальнейшее образование Франклин получил самостоятельно. К тому же он наконец обнаружил свою истинную страсть — чтение. В то время в Америке типографское дело было развито плохо, новые книги стоили очень дорого, а те, что имелись в библиотеке отца, не очень нравились мальчику. Именно это приучило юного Франклина экономить, откладывая деньги на покупку книг.
Когда мальчик увлёкся книгами, стало понятно, что больше всего ему подходит ремесло типографа. Один из братьев нашего героя как раз открыл в Бостоне собственную типографию и взял Бенджамина помощником. И он не подвёл: чинил печатные машины, делал гравюры на дереве и даже отливал шрифты.
Впоследствии Франклин отметил, что именно самостоятельное обучение больше всего повлияло на него.
Если вы научите бедного молодого человека бриться и содержать свою бритву в порядке, вы сделаете гораздо больше для его счастья, чем если дадите ему тысячу гиней. Самодостаточность не только экономит деньги, но и дарит человеку чувство счастья.
Бенджамин Франклин
Урок. Не ограничивайтесь сухой теорией, уделяйте больше времени практическим занятиям. Гораздо важнее один раз научиться делать что-то собственными руками, чем тысячу раз просто прочитать об этом.
3. Инвестируйте в себя
Чтобы в будущем иметь больше времени и денег, вы должны инвестировать в себя. Вместо того чтобы растрачивать ресурсы на мимолётные удовольствия, направьте всё на то, что впоследствии принесёт пользу вашему здоровью, карьере, отношениям и образованию.
Франклин выгодно инвестировал в себя. Все его деньги и свободное время были посвящены только одному занятию — чтению. Знания о мире, обществе, многих сторонах жизни он почерпнул из книг. Таким образом молодой человек создал для себя своеобразную подушку безопасности, заменив самообразованием несколько лет обучения в школе.
Чтение было единственным развлечением, которое я себе позволял. Я не тратил времени ни на таверны, ни на игры или другие увеселения и неутомимо трудился в типографии, выполняя всю необходимую работу.
Бенджамин Франклин
Урок. Не тратьте ценное время на ерунду. Найдите то занятие, которое вам по душе, и сделайте всё, чтобы стать в нём лучшим. Прежде чем сделать что-то, подумайте, оправдает ли это себя в будущем.
4. Окружите себя друзьями, которые разделяют ваши взгляды
Только-только переехав в Лондон, Франклин устроился в типографию. А вот его новый друг Джеймс Ральф, который прибыл в столицу без гроша в кармане, поступил иначе. Он постоянно занимал деньги у более обеспеченного товарища, безуспешно пытаясь стать то актёром, то клерком, то журналистом. У молодых людей были абсолютно разные взгляды на мир, а потому их дружба вскоре себя исчерпала. Ральф так никогда и не вернул Франклину те 27 фунтов, которые взял в долг.
После этого случая Франклин стал более осмотрительно выбирать друзей. Он посвятил всю жизнь тому, чтобы отыскать тех людей, которые разделяли бы его взгляды и высокие идеалы. Немаловажным критерием выбора стало и стремление к постоянному самосовершенствованию. Франклину было важно, чтобы с друзьями можно было делиться разными идеями и получать взамен горячую поддержку или строгую, но обоснованную критику.
Урок. Друзья — это семья, которую мы выбираем для себя сами. Ищите единомышленников, которые будут понимать вас с полуслова и поддерживать не только в минуты радости.
5. Не предавайте свои идеалы ради денег
Франклин очень хотел когда-нибудь добиться больших высот и разбогатеть, однако он не готов был жертвовать своими моральными принципами ради лёгких денег. Это наглядно иллюстрирует следующий любопытный случай.
Когда Франклин начал выпускать «Пенсильванскую газету», к нему обратился человек, готовый заплатить кругленькую сумму за публикацию своей пьесы. Сочинение было настолько отвратительным, что Франклин отказал автору.
Я отправился домой, думая о том, стоит ли публиковать эту вульгарную пьесу. Наутро я поймал себя на мысли, что ни за что не буду использовать свои издательские возможности ради прибыли, хотя она мне, конечно, совсем бы не помешала.
Бенджамин Франклин
Урок. Не заключайте сделку с совестью даже ради баснословного богатства. В большинстве случаев результат оказывается плачевным.
6. Терпение и труд приносят богатство
Успех не приходит сразу. Франклину потребовались десятилетия упорного труда, чтобы превратиться из простого подмастерья, выполняющего самую грязную работу, во владельца издательства. А потом ему пришлось приложить немало усилий для того, чтобы сделать издательство прибыльным бизнесом. Долгие годы будущий государственный деятель вёл спартанский образ жизни и усердно трудился, чтобы ни в чём не уступать конкурентам.
Он твёрдо усвоил одно правило: ничего не достаётся просто так. Необходимо приложить уйму усилий, чтобы достичь желаемого результата. Франклин никогда не доверял мгновенным способам обогащения, считая их нечестными, и яростно критиковал современников, которые в ту пору активно увлекались поиском зарытых в землю сокровищ.
Урок. Добросовестный труд всегда достойно вознаграждается. Не пытайтесь перехитрить самого себя и не идите на поводу у лёгкой наживы.
7. Время — деньги
Этот афоризм, в наши дни пользующийся необычайной популярностью, приписывают Франклину. Чтобы понять, откуда же он взялся, предлагаем вам ознакомиться с предысторией.
Этот случай произошёл в книжном магазине Бенджамина Франклина.
Покупатель. Сколько стоит эта книга?
Продавец. Один доллар.
Покупатель. Один доллар? Может быть, вы продадите мне её немного дешевле?
Продавец. Но она стоит один доллар.
Покупатель (задумчиво). Вы не могли бы пригласить сюда владельца магазина?
Продавец. Думаю, он сейчас занят важными делами.
Покупатель (настойчиво). Всё равно зовите.
Франклин. Чем могу быть полезен?
Покупатель. Мистер Франклин, за сколько вы могли бы продать мне эту книгу?
Франклин. Доллар с четвертью.
Покупатель. Доллар с четвертью?! Но ваш продавец только что сказал мне, что всего один!
Франклин. Всё верно. Лучше бы я получил доллар, но не отвлекался от работы.
Покупатель. Хорошо. И всё-таки назовите мне самую низкую цену.
Франклин. Полтора доллара.
Покупатель. Полтора? Вы же сами говорили, что доллар с четвертью.
Франклин. Да, и вам надо было брать по той цене, а не за полтора доллара теперь.
Покупатель положил деньги на прилавок, взял книгу и вышел.
Очень важно уметь грамотно распоряжаться имеющимся у вас временем и с умом планировать дела. Хороший график поможет вам на пути к желаемой цели.
Урок. Время — один из невосполнимых ресурсов. Распоряжайтесь им с умом.
8. Деньги — это средство достижения цели, а не сама цель
Тем, кто знаком с биографией Франклина только поверхностно, может показаться, что он был просто жадным капиталистом, который не думал ни о чём, кроме денег. Такое мнение в корне неверно. До того как Франклин покинул издательский бизнес (ему было 42 года), он сознательно ограничивал себя во всём, пренебрегая развлечениями и элементарными удобствами, чтобы скопить достаточную сумму.
Досрочный уход Франклина на пенсию дал достойные плоды: именно в этот период он сделал несколько важных научных открытий, а также изобрёл некоторые вещи, которые мы применяем в быту до сих пор (например, молниеотвод или кресло-качалку). Богатство не ударило Франклину в голову, а, наоборот, позволило прожить оставшуюся половину жизни так, как он этого хотел.
Урок. Деньги не должны быть вашей конечной целью. Всегда желайте чего-то большего, чем просто куча разноцветных бумажек.
Сайт www.bezcen.com.ua
Перевела на украинский язык 2.05.19 8.08
8 правил від гуру Бенджаміна Франкліна
За своє довге життя Бенджамін Франклін домігся багато чого. Чого варте тільки те, що його по праву вважають одним з батьків-засновників США. Так у кого ще, якщо не з тим чоловіком, вчитися життєвої мудрості?
Успіх прийшов до Бенджаміна Франкліна не відразу: потрібно немало часу, щоб п'ятнадцята дитина в сім'ї перетворилася з простого типографського підмайстра в відомого письменника, винахідника, дипломата і державного діяча. І ось що йому допомогло ...
1. Постарайтеся зрозуміти справжню цінність речей
Перший фінансовий урок Франклін засвоїв ще в дитинстві. Коли йому було сім років, він витратив усі свої гроші на один-єдиний свисток, звук якого його зачарував. Він купив іграшку у сусідського хлопчика, навіть не торгуючись. А коли повернувся додому, почав свистіти без перерви, безмірно задоволений своїм придбанням. Однак домашні радість не розділили: вони безжалісно висміяли Бенджаміна, дізнавшись, скільки хлопчик заплатив, а потім повідомили, що він віддав за свисток в чотири рази більше, ніж було потрібно.
Через роки в листі до свого друга Франклін зізнавався, що ця покупка доставила йому куди більше горя, ніж задоволення. Але саме тоді маленький Бенджамін назавжди усвідомив: правильне визначення цінності речей є одним з найважливіших життєвих умінь.
Коли я став дорослим, я зустрів багато людей, які занадто дорого заплатили за свисток. Я прийшов до висновку, що більшість нещасть викликані помилковими оцінками значення тих чи інших речей у житті. Коли у мене виникає спокуса купити що-небудь непотрібне, я завжди згадую історію, що сталася зі мною в дитинстві, і це приводить мене до тями.
Урок. Виробіть власні критерії цінності речей і по можливості дотримуйтеся їх.
2. Будьте самостійні
Батько Франкліна дуже хотів, щоб хлопчик отримав хорошу освіту, але грошей вистачило тільки на два роки навчання в школі. Духовна семінарія також була не по кишені родині бідного ремісника. Тоді було вирішено, що хлопчик повинен піти по стопах батька і оволодіти майстерністю виготовлення сальних свічок і мила.
Це заняття не викликало у Франкліна особливого ентузіазму, тому батько, побоявшись, як би хлопчик не втік, відправив сина в кілька майстерень в надії розпалити інтерес до інших ремесел. У кожній майстерні хлопчик чомусь та навчався. Каменярем і теслею він так і не став, але зате набув безцінного досвіду виготовлення різних речей власними руками.
Мені пішло на користь те, що я придбав деякі навички і міг сам зробити дещо в будинку, якщо не можна було знайти майстра.
Подальшу освіту Франклін отримав самостійно. До того ж він нарешті знайшов свою справжню пристрасть - читання. У той час в Америці друкарську справу було розвинене погано, нові книги коштували дуже дорого, а ті, що були в бібліотеці батька, не дуже подобалися хлопчикові. Саме це привчило юного Франкліна економити, відкладаючи гроші на покупку книг.
Коли хлопчик захопився книгами, стало зрозуміло, що найбільше йому підходить ремесло друкаря. Один з братів нашого героя якраз відкрив в Бостоні власну друкарню і взяв Бенджаміна помічником. І він не підвів: лагодив друкарські машини, робив гравюри на дереві і навіть відливав шрифти.
Згодом Франклін зазначив, що саме самостійне навчання найбільше вплинуло на нього.
Якщо ви навчите бідного парубка голитися і утримувати свою бритву в порядку, ви зробите набагато більше для його щастя, ніж якщо дасте йому тисячу гіней. Самодостатність не тільки економить гроші, але і дарує людині відчуття щастя.
Урок. Не обмежуйтеся сухою теорією, приділяйте більше часу практичним занять. Набагато важливіше один раз навчитися робити щось власними руками, ніж тисячу разів просто прочитати про це.
3. Інвестуйте в себе
Щоб в майбутньому мати більше часу і грошей, ви повинні інвестувати в себе.Замість того щоб витрачати ресурси на швидкоплинні задоволення, направте все на те, що згодом принесе користь вашому здоров'ю, кар'єрі, відносинам і освіті.
Франклін вигідно інвестував в себе. Всі його гроші і вільний час були присвячені тільки одному - читання. Знання про світ, суспільство, багатьох сторонах життя він почерпнув з книг. Таким чином молодий чоловік створив для себе своєрідну подушку безпеки, замінивши самоосвітою кілька років навчання в школі.
Читання було єдиною розвагою, яке я собі дозволяв. Я не витрачав часу ні на таверни, ні на ігри або інші розваги і невтомно трудився в друкарні, виконуючи всю необхідну роботу.
Урок. Не витрачайте дорогоцінний час на дурниці. Знайдіть те заняття, яке вам до душі, і зробіть все, щоб стати в ньому кращим. Перш ніж зробити щось, подумайте, чи виправдає це себе в майбутньому.
4. Оточіть себе друзями, які поділяють ваші погляди
Тільки-тільки переїхавши до Лондона, Франклін влаштувався в друкарню. А ось його новий друг Джеймс Ральф, який прибув до столиці без гроша в кишені, вчинив інакше. Він постійно позичав гроші у багатшого товариша, безуспішно намагаючись стати те актором, то клерком, то журналістом. У молодих людей були абсолютно різні погляди на світ, а тому їх дружба незабаром себе вичерпала. Ральф так ніколи і не повернув Франкліну ті 27 фунтів, які взяв у борг.
Після цього випадку Франклін став більш обачно вибирати друзів. Він присвятив все життя тому, щоб відшукати тих людей, які поділяли б його погляди і високі ідеали. Важливим критерієм вибору стало і прагнення до постійного самовдосконалення. Франкліну було важливо, щоб з друзями можна було ділитися різними ідеями і отримувати натомість гарячу підтримку або сувору, але обґрунтовану критику.
Урок. Друзі - це сім'я, яку ми вибираємо для себе самі. Шукайте однодумців, які будуть розуміти вас з півслова і підтримувати не тільки в хвилини радості.
5. Не зраджуйте свої ідеали заради грошей
Франклін дуже хотів коли-небудь добитися великих висот і розбагатіти, проте він не готовий був жертвувати своїми моральними принципами заради легких грошей. Це наочно ілюструє наступний цікавий випадок.
Коли Франклін почав випускати «Пенсильванску газету», до нього звернувся чоловік, готовий заплатити кругленьку суму за публікацію своєї п'єси. Твір був настільки огидним, що Франклін відмовив автору.
Я відправився додому, думаючи про те, чи варто публікувати цю вульгарну п'єсу. На ранок я зловив себе на думці, що ні за що не буду використовувати свої видавничі можливості заради прибутку, хоча вони мені, звичайно, зовсім би не завадили.
Урок. Не укладайте угоду з совістю навіть заради надзвичайного багатства. У більшості випадків результат виявляється плачевним.
6. Терпіння і труд приносять багатство
Успіх не приходить відразу. Франкліну було потрібно десятиліття наполегливої праці, щоб перетворитися з простого підмайстра, що виконує найбруднішу роботу, у власника видавництва. А потім йому довелося докласти чимало зусиль для того, щоб зробити видавництво прибутковим бізнесом. Довгі роки майбутній державний діяч вів спартанський спосіб життя і старанно працював, щоб ні в чому не поступатися конкурентам.
Він твердо засвоїв одне правило: нічого не дістається просто так. Необхідно докласти багато зусиль, щоб досягти бажаного результату. Франклін ніколи не довіряв миттєвим способам збагачення, вважаючи їх нечесними, і люто критикував сучасників, які в ту пору активно захоплювалися пошуком заритих у землю скарбів.
Урок. Сумлінна праця завжди гідно винагороджується. Не намагайтеся перехитрити самого себе і не йдіть на поводу у легкої наживи.
7. Час - гроші
Цей афоризм, в наші дні користується надзвичайною популярністю, приписують Франкліну. Щоб зрозуміти, звідки ж він взявся, пропонуємо вам ознайомитися з передісторією.
Цей випадок стався в книжковому магазині Бенджаміна Франкліна.
Покупець.Скільки коштує ця книга?
Продавець. Один долар.
Покупець. Один долар? Може бути, ви продасте мені її трохи дешевше?
Продавець. Але вона коштує один долар.
Покупець (задумливо). Ви не могли б запросити сюди власника магазину?
Продавець. Думаю, він зараз зайнятий важливими справами.
Покупець (наполегливо). Все одно кличте.
Франклін. Чим можу бути корисний?
Покупець. Містер Франклін, за скільки ви могли б продати мені цю книгу?
Франклін. Долар з чвертю.
Покупець. Долар з чвертю ?! Але ваш продавець щойно сказав мені, що всього один!
Франклін. Все вірно. Краще б я отримав долар, але не відволікався від роботи.
Покупець. Добре. І все-таки назвіть мені найнижчу ціну.
Франклін. Півтора долара.
Покупець. Півтора? Ви ж самі говорили, що долар з чвертю.
Франклін. Так, і вам треба було брати за тією ціною, а не за півтора долара тепер.
Покупець поклав гроші на прилавок, взяв книгу і вийшов.
Дуже важливо вміти грамотно розпоряджатися наявним у вас часом і з розумом планувати справи. Хороший графік допоможе вам на шляху до бажаної мети.
Урок. Час - один з невідновних ресурсів. Розпоряджайтеся їм з розумом.
8. Гроші - це засіб досягнення мети, а не сама мета
Тим, хто знайомий з біографією Франкліна тільки поверхнево, може здатися, що він був просто жадібним капіталістом, який не думав ні про що, крім грошей. Така думка в корені невірна . До того як Франклін покинув видавничий бізнес (йому було 42 роки), він свідомо обмежував себе у всьому, нехтуючи розвагами і елементарними зручностями, щоб зібрати достатню суму.
Дострокові Франкліна на пенсію дав гідні плоди: саме в цей період він зробив кілька важливих наукових відкриттів, а також винайшов деякі речі, які ми застосовуємо в побуті досі (наприклад, блискавковідвід або крісло-гойдалку). Багатство не вдарило Франкліну в голову, а, навпаки, дозволило прожити решту життя так, як він цього хотів.
Урок. Гроші не повинні бути вашою кінцевою метою. Завжди бажайте чогось більшого, ніж просто купа різнокольорових папірців.
сайт www.bezcen.com.ua
Переклала на українську мову 12.05.19 8.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935327
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 29.12.2021
На здоров’я їжте і мені уріжте.
Приповідка
[youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA [/youtube]
[i] [b]“на здоров’я їжте,
та й мені уріжте…”
як-то мудро скаже,
мов на хліб намаже!
цю народну мудрість
втямкували “слуги”*…
вдячні вони будуть,
не дай Боже, вдруге
хочеш обирати
слугів креатуру –
у конверті, брате,
Зѐ_Лена копюра,
а комусь лиш гречки
вповні вистачало,
а як суперечка –
докладали й сало
наші олігархи –
ті, що нас годують! –
важливіші “архи”:
як захочуть – взують
з сотню депутатів,
а то й Прєзідєнта,
хоч без автоматів –
не без резидента
то ж гляді́м закони**,
що оберігають
годівців... До скону
біс їм помагає![/b]
29.12.2021
________
* CЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві –
людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т.ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст.,СЛУЖНИ́К заст.,
СЛУЖИ́ТЕЛЬзаст.,ПОСЛУ́ГАзаст.,ПАХО́ЛОКзаст.,ПОПИ́ХАЧзаст., зневажл.,
ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16-18 ст.) ст.),
ЦЮ́РА діал.; ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів
кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток, “мальчик на побегушках”);
ЧЕЛЯ́ДНИК іст.,ЧЕЛЯДИ́Н іст.,ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала) феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше,
О́БШАР збірн., певно, від дієслова ОБШАРИТИ, ВИВЕРНУТИ КИШЕНІ “народа”, $$).
**горезвісний “Закон про олігархів”.
На світлині автора – прилучанин Петро Сердюк
на альтернативному “параді” 24.08.2020 року.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935314
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 29.12.2021
Білим снігом покрилась земля,
Ніч найдовша уже не лякає,
Свята Анна народить дитя-
Світло шириться,тьма відступає...
Нині вдячності ллється ріка,
Божий Ангел новину звіщає,
Буде в Анни маленька донька,
Яка сонце в долоньках тримає...
Звеселилось подружжя святе,
Переживши тривоги і смуток,
Сяйво Боже ввібравши оте,
Що нікому з людей не збагнути...
Засвітилась надії зоря-
Божу ласку і благословіння
Поєднали їх імена
У Господньому плані спасіння...
Будь преславна,о Анно свята!
Нехай людство тебе величає-
Ти зродила нам матір Христа,
Ласка Божа в тобі промовляє.
Ти терпіння й надій торжество,
Приклад твій у зневірі зціляє,
твою поміч і захист давно
В материнстві жіноцтво шукає...
Дай наснаги нам, мати Марії,
Бо стежина життя не проста...
Хай терпіння ріка не міліє,
Нехай віра, як сонце, зроста...
Хай земля на любов щедро родить-
І Твої теж благали уста...
Тобі, Анно, Господь благоволить,
Ти - родина самого Христа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934664
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
(древняя притча.)
Нет в этом мире дел более важных,
Чем память хранить - о доброте «отважных»
Давно это было, в суровое время,
В эпоху дремучей, седой старины.
В высоких горах многолюдное племя
Жило в достатке, без драк, без войны.
Не легкой была, та жизнь в поднебесье,
Но их закаляли мороз и жара,
Соленые слёзы и сладкие песни,
А главное в жизни для них - детвора.
Им - жирный кусок от удачной охоты,
Им - тёплый платок и домашний уют.
А там, где о малых такая забота,
И старым всегда дифирамбы поют.
Заботой ответит, всегда, на заботу
Ребёнок любой, когда подрастёт.
Он взвалит на плечи отцову работу,
А в нужный момент и беду отведёт.
Но выдалось как-то, засушливым лето,
Жара, суховей, сплошная беда.
Все думы и мысли только об этом:
-Дай Бог, чтобы были хлеб да вода.
Суровое лето, дождливая осень,
Потом… и метель замела перевал.
Бушует и злится дней семь или восемь,
Грохочет в горах за обвалом обвал.
Всяк тешет себя, лишь мечтою заветной:
-Даст Бог стороной обойдет их беда.
Но тает надежда во тьме беспросветной,
На помощь никто не придет им туда.
Холод и голод навис над общиной,
Страшно смотреть в глаза детворы.
С такою коварной и страшной причиной,
Никак не дожить до весенней поры.
И вот собирает общину «старейший»
-Как жить дальше - нужен толковый совет.
Давай - подскажи своё слово милейший,
Держи перед миром суровый ответ?
И старец столетний, лысый в морщинах,
Стирая скупую слезу рукавом,
Понятно и просто сказал о причинах,
Такого несчастья в году роковом.
-Причина одна, голод жителей косит,
Он возраст людей различать не привык.
А кушать известно и хочет, и просит -
Малый ребёнок и древний старик.
В роду нашем много древних и старых,
Скажу вам такое - врагу не желать.
Чтобы спасти детей наших малых,
Предков придётся в иной мир послать.
Решать надо срочно, желательно ночью,
Когда детвора наша - пленники снов.
Чтоб детям не видеть дел тех порочных...
А старых погубит, один из сынов.
В мешок старика.. и в пропасть с обрыва,
Метель или снег следы заметут.
В мешок, чтоб вернее, чтоб не было срыва,
Такое когда-то бывало уж тут…
Настал тот момент, и не радуясь ночке,
Несёт сын отца сквозь бурю и снег.
Да, вдруг оступился на пне или кочке,
И слышит в мешке, то ли плач, то ли смех.
Сын бросил мешок. Страдая и плача,
Спросил о причине отца своего.
-Постигла сынок, и меня неудача,
Когда нёс я деда, в мешке, твоего.
Ты тоже родился на свет не в «сорочке»,
И загодя сыну скажи своему,
Чтоб он не споткнулся, на этой вот кочке,
Когда своё дело поручат ему.
И юноша понял, что жизнь быстротечна,
Со временем станет и он стариком.
А голод обычно - проблема извечна,
И он в положении будет таком...
Не выполнил сын повелений старейших,
Сей выбор доверив природе самой.
И вместо приказов коварных и злейших,
Уж лучше пусть будет - «посох с сумой».
С тех пор стали жить без звериных традиций,
И старость ценя, и лелея детей.
У них, исходя из этих позиций,
Не возникало подобных идей.
Коль жизни года, летят незаметно,
Запомни слова и носи их в себе:
«Как ты к старикам - абсолютно "ответно"
Дети твои отнесутся к тебе».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934460
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Слова - Любов Ігнатова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_xX7_S0MsQ0[/youtube]
----------------
Він прийшов із війни, а війна та живе ще у ньому,
В його думці і снах, в похоронках, що линуть братам...
Зі сльозами в очах він вклонився батьківському дому,
Та душа десь воює... душа іще досі десь там...
Він вже дуже давно не боїться фізичного болю,
Бо є рани страшніші, ніж ті, що рубцями взялись.
І він зна, як ніхто, що й один бува воїн у полі,
І він зна, як ніхто, що не буде життя «як колись»...
Він прийшов із війни на дві тисячі років старіший,
На дві тисячі років мудріший за всіх мудреців.
І він зна, як ніхто, що життя — то є скарб найцінніший.
Він стрічав на шляху і Людей, і безрідних людців.
Йому сняться і досі окопів розтерзані груди
І врятоване дивом сіреньке мале кошеня...
Він прийшов із війни — із театру страшного абсурду,
Де за кожну виставу занадто висока ціна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934453
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 21.12.2021
В день Миколая всім діткам дарунків.
Тим, хто кохає, палких поцілунків,
Ніжних обіймів, щасливих побачень.
Всім, кого скривдили, щирих пробачень.
Всім, хто хворіє, здоров"я без міри,
Мати надію, не втратити віри.
Всім, хто не має житла, по квартирі.
Всім, хто воює, жити у мирі.
Всім депутатам не спати у Раді.
Більше сумління тому, хто при владі.
Тим, хто працює, достойні зарплати.
Тим, хто в розлуці, уміти чекати.
Творчим особам - нового натхнення.
Хто впав у гріх, тим від Бога прощення.
Щирі прохання мої Миколаю
За всіх людей мого рідного краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934354
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
[b][color="#ff0000"]ABBA - Happy New Year [/color][/b][color="#22ba4f"]Переспів [/color][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CcddhcuyywQ[/youtube]
[color="#3f9e41"]Вже шампанське скінчилось,
І Від феєрверків - дим,
Є лиш ми – я і ти –
У ранковій пустоті..
Вже погасла вечірка,
Знов сіріє за вікном
Все вчорашнє - пройшло..
Тож пора сказати знов -[/color]
[color="#ff004d"][b]Приспів[/b]
[b]У Новий Рік
Хай з щастя сніг
Принесе безліч радісних хвилин
В світ оцей, де ти нарешті не один..
В цей Новий Рік -
Щастя і сміх
Хай прийдуть! Перед нами - но́вий шлях !
Вибирай! Та кращий вибір – то життя..
Ти – і я.[i][/i][/b].[/color]
[color="#3f9e41"]Вірю я, ми побачим
Як приходить щастя в світ -
Нових радощів цвіт
З попелища давніх літ..
Знаю, іноді марно
Думати, що все "о'кей",
Хоч життя, наче клей
Все в буденності речей..
Все твоє - буде́ іще ![/color]
[color="#ff004d"][b]Приспів[/b]
У Новий Рік
Хай з щастя сніг
Принесе безліч радісних хвилин
В світ оцей, де ти нарешті не один..
В цей Новий Рік -
Щастя і сміх
Хай прийдуть ! Перед нами - но́вий шлях !
Спробуй все! Та кращий вибір – то життя..
Ти – і я.[i][/i][/color]
[color="#3f9e41"]І, хоч часом здається -
Були марні мрії всі,
Можна їх підмести,
Як з підлоги конфетті -
Раптом знов наше серце
У надії оживе !
Новий Рік принесе,
Знаю, щастя нам лише.!
Загадай - і буде все..![/color]
[color="#ff004d"][b]Приспів[/b]
У Новий Рік
Хай з щастя сніг
Принесе безліч радісних хвилин
В світ оцей, де ти нарешті не один..
В цей Новий Рік -
Щастя і сміх
Хай прийдуть! Перед нами - но́вий шлях !
Вибирай! Та кращий вибір – то життя..
Ти – і я.[i][/i].[/color]
[color="#386915"]No more champagne And the fireworks are through Here we are, me and you Feeling lost and feeling blue It's the end of the party And the morning seems so grey So unlike yesterday Now's the time for us to say[/color]
[color="#e32d73"]Happy new year Happy new year May we all have a vision now and then Of a world where every neighbor is a friend Happy new year Happy new year May we all have our hopes our will to try If we don't we might as well lay down and die You and I[/color]
[color="#386915"]Sometimes I see How the brave new world arrives And I see how it thrives In the ashes of our lives Oh yes, man is a fool And he thinks he'll be OK Dragging on feet of clay Never knowing he's astray Keeps on going anyway[/color]
[color="#e32d73"]Happy new year Happy new year... [/color]
[color="#386915"]Seems to me now That the dreams we had before Are all dead nothing more Than confetti on the floor It's the end of a decade In another ten years time Who can say what we'll find What lies waiting down the line In the end of eighty-nine [/color]
[color="#e32d73"]Happy new year Happy new year ...[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934343
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Хлопчик Кай у зимнім світі -
У розарії снігів -
Йде і розкошу́є вітром -
По коліна в синьові..
.. Десь, за лісом кришталевим,
В перламутрі льоду край ..
Там чекає Королева -
Йде до неї хлопчик Кай..
Йде в країну свого дива,
Де у сяєві німім
Пелехато, новобіло
Небо тане у зимі..
Йде туди, де сяють храми
З холоду і білизни,
Де галузки в порцеляні
Срібло струшують у сни..
Де нездимленні світання,
Ночі в білім молоці..
І тепліють очі в Кая,
Серце терпне у руці..
Всі сніги пересіче він -
З непересічни́х мовчань..
Душу вручить Королеві !
Йде до щастя хлопчик Кай..
----
Десь у лісі кришталевім
Стигне втомлена ріка..
А в трояндах плаче Герда..
Є на світі Королева..
Не вернеться хлопчик Кай...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933959
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Хлопчик Кай у зимнім світі -
У розарії снігів -
Йде і розкошу́є вітром -
По коліна в синьові..
.. Десь, за лісом кришталевим,
В перламутрі льоду край ..
Там чекає Королева -
Йде до неї хлопчик Кай..
Йде в країну свого дива,
Де у сяєві німім
Пелехато, новобіло
Небо тане у зимі..
Йде туди, де сяють храми
З холоду і білизни,
Де галузки в порцеляні
Срібло струшують у сни..
Де нездимленні світання,
Ночі в білім молоці..
І тепліють очі в Кая,
Серце терпне у руці..
Всі сніги пересіче він -
З непересічни́х мовчань..
Душу вручить Королеві !
Йде до щастя хлопчик Кай..
----
Десь у лісі кришталевім
Стигне втомлена ріка..
А в трояндах плаче Герда..
Є на світі Королева..
Не вернеться хлопчик Кай...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933959
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Колись жила у Палестині,
В Святому місці,при долині,
Проста та праведна родина.
І бУла вона Богу мила,
Бо попри всі труди насущні
Привила дітям те,що суще-
Любов до Господа Святого...
Так і зростали всі.З малого
В роду трудились-працювали,
Та Бога у душі тримали...
Мали вони також надію
Щоби побачити Месію-
Провидці Його зазначали,
А люди спрагло дожидали...
У тій сім,ї росли два сина,
Ними пишалася родина,
Бо дім зуміли збудувати,
А також і човна придбати,
Щоби рибалити і мати
Чим всю родину годувати.
Брати на озері трудились
Ловили рибу та молились-
Вони Учителів знайшли,
Про це розмови їх були...
Шукали Господа в житті-
І стрілись Люди їм Ясні!
Спочатку був Іван Хреститель-
Муж праведний,мов Небожитель...
Прохав людей,до всіх звертався:
-Покайсь,народе,не ослався,
Бо надійшов той день і час-
Вже Царство Боже серед нас!..
Андрій також там був тоді,
Коли прийшов в людській юрбі
Хреститись Світлий Чоловік...
Іван тоді усім прорік-
Ось Божий Син -Господь, Месія,
Що з Ним прийде у світ спасіння...
І дивувалися усі...Андрій наваживсь запитати:
Де Тебе,Вчителю,шукати?..
Питав з душі,якось несміло,
Та чув,що серце тріпотіло
Неначе в жар сповите, гріло-
І так незбАгненно горіло...
Ісус на нього подивився:
-Ходи, побачиш,-усміхнувся...
А погляд щирий і яскравий
Був небом чистим і безкраїм...
Андрій додому повернувся
І братові про все відкрився,
Сказав: побачив я Месію-
Його в душі благоволію...
Тепер просив Він йти додому,
Та прийде час -покличе знову...
Йшли дні,Андрій усе чекав
На зустріч ждану уповав,
Та з братом рідним міркували,
Що ще нікого так не ждали...
І от,в один із теплих днів,
Прийшов Ісус до тих братів...
Вони, як звично, у ті дні
Ладнали сіті у човні...
А Він ішов і... посміхався...
А погляд сонцем розіллявся
І...вже сердець братів торкався...
-Агов!..Лишіть рибальські сіті,
Ви задля іншого на світі!..
Ловцями будьте людських душ,-
Промовив їм Блаженний Муж...
Пішли ураз - не сумнівались,
На поклик серця відізвались...
В Нім істину брати впізнали
І учнями побіля стали...
Було дванадцять їх усіх.
Андрій став першим серед їх,
То й Первозваним його звали
І ім'я більше не міняли...
А брат став Симоном - Петром,
Мав стати він для всіх ядром...
Але з Ісусом всі вони
Були не учні, а - брати...
Він був не схожий ні на кого!..
Було крилате Його слово,
Де сила й мудрість від Творця
Були й любов'ю до Отця...
В нім було стільки доброти!..
І Він навчав їх Висоти!..
Ісус всіх милості навчав,
Жалів людей...як міг спасав...
І Він страждав...Як Він страждав!..
Він горя від людей зазнав...
...Були ті дні для них страшні-
Гіркі,болючі і сумні...
З них кожен каявся й ридав,
Бо страх і відчай дошкуляв.
Молили душі Висоти:
-Прости,Учителю,прости!..
Здавалось,світ весь почорнів...
Та...Він Воскрес!..Він - їх простив...
Ще сорок днів їм дарував...
Багато знову научав...
Був лагідним і співчував,
І- відійшов...А їм послав
Ще Утішителя Свойого,
Животворящого Живого
Святого Духа,щоб навік
Весь людський рід спастися міг...
Святі Апостоли зібрались,
Кинули жереб й в світ подались,
Щоб слово Господа нести,
І людство від гріхів спасти.
Та свідчити,що Син Господній
Був серед них-у світ прийшов
І ласку світ у нім знайшов,
Ісус Христос для всіх Спаситель-
Та людським душам Відкупитель...
...Те слово вічне на поріг
Донести й нам Апостол зміг...
Той,що був першим-Первозваним
І Господом самим призваним,
Дійшов до нас...Через міста,
Через простори і моря,
Крізь світ жорстокий,що карав,
Що часто мучив і вбивав...
Крізь холод,голод і хвороби
І без земної нагороди,
Андрій Апостол йшов до нас
У серці мав лиш Божий глас-
Прийти там, де Дніпрові кручі,
Передрікти тут град квітучий,
Благословити місце це-
Де Слово Боже процвіте!..
...Назад смиренно Він вертав,
Людей дорогою зціляв...
Та відчував,напевно,знав,
Що ворог хрест вже готував...
Він йшов,вертався в місто Патри,
Щоб зруйнувати культ незгасний
Язичництва...Й прийняти муку...
Він йшов...Ісус тримав за руку...
Він вів Його...Через світи...
-Де Тебе, Вчителю, знайти?..
-Там, де Я Є - навіки Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933782
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Знов на кордонах рискають ординці,
Заклятий ворог із покон віків.
Гартуйте зброю, браття-українці,
Козацький дух і лють до ворогів.
Орда звірина знов гуртує сили,
Свобода наша, це для них як смерть!
Своєї крові доста ми пролили,
Жертовник нею виповнився вщерть.
Пролита кров волає до відплати,
Полеглих душі нам кричать з небес, –
Вставай у лаву друже, сестро, брате,
Плече в плече, а руку на ефес!
Нехай відчує ворог міць і силу,
Бо під ногами в нас своя земля.
Орда у ній знайде собі могилу,
Також схороним плани всі Кремля!
Хребет орді зламаєм до коліна,
Одну з голів, зрубаємо в орла,
Щоби жила у мирі Україна
І землями своїми приросла.
08. 12. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933258
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
***
(Пам'яті Ольги Ільків -- особистої зв'язкової легендарного Романа Шухевича («Тарас Чупринка»).., Звання :
Генерал-хорунжий і Головнокомандуючий УПА)
***
Дороги..,
Які вибираємо
Ми,
Щоби, колись --
Зрозуміти :
Важко-тяжко
Зійти
З тої дороги,
Що губить
І в пропасть провадить
Світи,
Бо..
Ніхто тобі не допоможе,
Якщо ти сам
Не захочеш зробити
Того,
Чим варто -- дальше,
Без блуду --
Іти..,
Вперто іти
Переконанням випробовувань
Сили,
Во ім'я нації --
Для слави України..!
--------------------------------------------
06.12.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
“Я просто щаслива людина. Бо хто вірить у Бога,
хто Йому вдячний, той вже є в Раю.
Для нас нема смерті.
Для нас є майбутнє.
Все, що ми перейшли, всі муки наші — це ніщо.
Мене Бог притримав при житті, як свідка тої епохи.
Щоб я передала доказ віри в незалежну Українську
державу.
Ми здобули кров'ю і муками самостійну Україну, і
тепер ми мусимо наповнити її своїм українським
змістом, своєю любов’ю, благородством, почуттям
краси, своєю піснею, яка є безсмертна і якій нема
рівних.
Вона оживляє наш дух і кличе нас у майбутнє”..!
-------------------------
(ОЛЬГА ІЛЬКІВ -- «Роксоляна», «О.Звіробій»)
======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933136
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
У карпатських лісах,
Де модрини, смереки,
Де вершини гірські
Вкриті снігом повік.
Бродить в хащах сумний
І думками далеко -
Дивовижний, самотній
Сніговий чоловік.
Він нудьгує, страждає
Без радості, долі,
Без коханої, що
Пригорнула б на мить.
Яка серце його
Полонила б на волі,
І відразу було б
Кому вірити, жить.
Хто сказав би йому
Тепле, лагідне слово.
Хто б обняв і зігрів,
Розтопив в душі лід.
Не блукати одному,
А жити заново,
І у горах Карпатах
Залишити слід.
Де джерела течуть
У горах високих,
Де трембіти звучать,
Коломийки повік.
Там живе, мріє стріти
Таку синьооку,
Свою долю самотній
Сніговий чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933133
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
[i]«зривайте рожу, коли є цвіт,
коли дівчи́ні 17 літ»…
(з вуличного шансону).[/i]
На осінь звично в небі переміна:
Ідуть дощі… кружля відлетний птах…
У храмі ревно преклонив коліна
Напів-мирянин і напів-монах.
– Молю Тебе, всемилостивий Боже,
Воздай мені за ісповідь гірку.
Я розповім тобі про… дику рожу,
Що виросла не в райськім квітнику.
В саду у мирі квітла дика рожа,
Любила бджіл і мріяла про шлюб…
Я пожадав чужого, Боже, ложа
І в квітнику содіяв перелюб.
Я розплітав цій рожі темні коси,
Я в місяця просив її руки.
Вона, напевно, й досі ще голосить
У спогадах про вильця й кісники.
Я їй спивав росу з п’янкого тіла,
Допоки місяць в хмару покотивсь…
А на світанку рожа обімліла –
Я тілом жінки, Боже, причастивсь!
Я смакував гріховне це причастя,
Ховав чоло під пу́рпурний покров.
Ох, це рослинне… пелюсткове щастя!
(…А в пуп’янку текла червона кров).
Я смакував, я шматував, впивався,
Аж поки мід не видався гірким.
Мій дух ослаб – і врешті я злякався…
(А, може, дух від роду був слабким)!
Що цей квітник – він дихає вороже,
Що тут між терня плодяться вужі…
Я не молю о тіло тої рожі,
Молю лишень о зцілення душі!
(А пуп’янок)?
… Про пуп’янки – байдуже…
Їх прихистить ‘горожа і квітник.
Моя блаженна втіхо, дика руже!..
(І на півслові непомітно зник).
Прости мені, всемилостивий Боже,
Я вбив її!.. Моя блакитна лож!
(А як же бути з білим квітом рожі –
Не пожадай!? Не вбий!? Не чужелож!?)
…Тремтять уста, палають скроні – любиш!? –
Скажи мерщій…
– О Боже, поможи…
За мить палкої ласки душу згубиш!
А, зрештою, нічого не кажи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932467
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
М.: Біля столу сиділа жінка,
Похилившись над ним в задумі.
Погляд вкрила сльоза-пір`їнка,
Ним "ковтала" світлини в сумі.
І.: Замріяно дивилася мати на портрет сина ...
Не вберегла, не заступила ...
Твій погляд лагідний та ясний, в очах надія, радість та тепло.
Життя спокійне, сонце гріє ...
М.: Все ховала в тих фото погляд.
Розглядала ... Ось він маленький
На санчатах, із нею поруч,
А тут - в школі, її рідненький.
І.: Рано - вранці сина до школи мати проводжала,
Дитина, посміхаючись росла.
Щасливий, добрий, справедливий.
Але роки біжать невпинно, минають дні, неділі та літа ...
М.: Защеміло у грудях серце.
Юний красень глядів на матір.
Фото випало з рук ... І скерцо
Завело у неспокій. В ятір.
І.: Мій милий, любий та єдиний!
За все мене пробач:
- останнє слово не сказала,
- руки твоєї не тримала ,
- і не погладила чоло,
- і ворога не зупинила,
- навіть, соломки я тобі не підстелила. Пробач мені, пробач...
М.: Не картайте себе. Не варто.
Ви зробили усе, як треба -
Вишивали державу вперто
В серці СИНА - з Землі до Неба!
Марія Дребіт - Ірина Харчук, матір загиблого ГЕРОЯ з Дніпропетровщини, Андрія Цвітненка.
30.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932458
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
[b][color="#067876"]Еще болит и скрыть мне это сложно,
Еще печет у сердца глубоко,
А говорят - забыть с годами можно
Гербарий чувств сложив из лепестков.
Любой совет здесь точно не уместен
Ну а подсказки... грош им всем цена.
Мечта живет изюминкой на тесте,
На дне бокала вкусного вина.
Летят года, собравшись в птичью стаю,
Все дальше кадры юности моей.
А я свое прошедшее листаю
В тревожных снах, в бессоннице ночей.
Не лечит время....это без сомненья,
Не зря об этом пишутся стихи.
И только память, часто сновиденья
Вращают кадры чувственных стихий.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932441
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=8s[/youtube]
Літа у осінь повернули,
Вплелась у коси сивина
І сірі хмари небо вкрили,
Спадають сумом до вікна.
Чомусь, навіює журбою..
Дощем заплакав білий світ,
Бо не повернемось з тобою
До безтурботних юних літ.
Пройде зима і заметілі,
Пройдуть морози і сніги,
І проліски цвістимуть білі,
Бо дочекаються весни.
Розквітнуть квіти й соловейки
Співатимуть свої пісні,
Вернуться з вирію лелеки,
Засяє сонце угорі.
Лиш не повернуться весною
Стежками пройдені літа,
Все більше срібною росою
Та смутком коси запліта.
На жаль, кліп пісні у виконанні Андрія Васильовича Амадея, чомусь, неможливо поставити.
Посилання на Ютюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=85s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932148
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Тридцять третій… Кривавиться пам’ять.
Озирнися в жорстоке минуле:
Бузувіри село нищать-давлять,
Серед вулиці мертві поснули.
Голод. Розпач. Худі та опухлі.
Бери й душу, вандале, не гребуй!
Ні зернини в коморі та кухні.
Тридцять третій… І східці до неба…
Лободу варить мати причинна,
Ноги соває, ніби пудові.
Без емоцій, зів’яла дитина
«Хлібця…» – схлипне і змовкне з пів слова.
З безіменних могил в небо лине
українське село – нелюд душить.
Озирнися в минуле, Людино,
Пом’яни невідспівані душі.
Тридцять третій.
Не будьмо байдужі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932097
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
[color="#ff0000"]Страшенно люблю лемківські пісні - в нас на Галичині вони дуже популярні. Серед моїх найулюбленіших - пісня [i][b]"Па́лянка" [/b][/i](так в народі називали [i]"біле́ньку-любе́ньку"[/i], себто [i]"оковиту"[/i]). В інтернеті я знайшла кілька варіантів, але хочу запропонувати вам той, що знаю сама багато років. Бо мала щастя сама її виконувати в колі своїх добрих друзів-однодумців і побратимів із Львівського Молодіжного Театру Аматорів - "МЕТА", де співочі душевні голоси виводили "Палянку" на наших спільних забавах і на моїх творчих вечорах. Правда, ніхто не переслідував мету записувати нас у час співу.
[/color]
Поляна, поляна… на поляні – яма….
Поляна, поляна… на поляні – яма….
Што то за па́лянка, што я ще й не п’яна!
Што то за па́лянка, што я ще й не п’яна!
П’яна я, п’яна я – треба мене вести…
П’яна я, п’яна я – треба мене вести…
А по-передоньку паляночку нести.
А по-передоньку паляночку нести.
Штири фраїрочки, за що ми судите.
Штири фраїрочки, за що ми судите.
За того Янічка, што ма карі очка.
За того Янічка, што ма карі очка.
Палянка-шалянка зрадила шугая.
Палянка-шалянка зрадила шугая.
А шугай Ганночку в зеленім гайочку.
А шугай Ганночку в зеленім гайочку.
Поляна, поляна… на поляні – яма….
Поляна, поляна… на поляні – яма….
Што то за палянка, што я ще й не п’яна!
Што то за палянка, што я ще й не п’яна!
...Один з варіантів [i][b]"Пиємо-пиємо[/b]"[/i], надрукованих в інтернеті, я знайшла у виконанні акторок Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса - Наталі Рибки-Пархоменко і Марії Онещак. За що їм сердечно дякую, бо є можливість дати вам посилання:
https://www.facebook.com/watch/?v=675480159878326
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932076
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Хто совістю в житті хворіє,
Свій погляд має і на світ,
Таким щедріше сонце гріє,
П'янить кохання й весен квіт.
Вони не прагнуть ані слави,
Ні визнання серед людей,
Бо серце іншого в них сплаву,
А совість по землі веде.
З такими у житті комфортно,
Бо вони правди носії,
Завжди дієві – не аморфні.
Усюди люди ці – свої.
Хоч доля їм і виставляє
Уроки непрості свої,
Але й цього не вистачає,
Тож помиляються в бутті.
Які б не мучили страждання,
Ховають у душі на дно,
Щасливі не завжди в коханні,
Та люди класні, все одно.
Занадто вперті і гуманні
І з долею завжди на «ти»,
Прибережуть патрон останній
Собі, коли згорять мости.
Отож, хто совістю хворіє,
Не може зрадою хворіть
І заздрістю. В них світлі мрії,
Що не дозволять постаріть.
24.11.2021
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932071
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
У суспільства є потреба:
Дивлячись на всяку моду –
Ідеал створити треба,
Щоб був вихідець з народу.
Вносили усе в комп’ютер –
Розрахунки і поправки,
Врахували працездатність,
Як впливають ночі й ранки.
Вчені тут усе зробили,
Щоб програма працювала:
Конституцію втулили,
Всі закони врахували.
Технології сучасні
Обробили всі ці дані,
Через день було все ясно:
Прийшли висновки жадані.
Це - людина: раб покірний,
Що працює безвідмовно,
Шефу і дружині вірний,
Не порушив закон мовний.
Чесно скрізь платив податки,
До грошей відчув відразу,
Для сім’ї мав скромні статки,
І в політику не влазив.
Все, що треба, щоб у Бога
Ця людина попросила,
Біля Ради й на Майдані
Злиднями щоб не трусила.
Правило держава вводить:
-Якомога менше жерти,
Як до пенсії доходить –
Ця людина має вмерти.
Вчені, як дивились в воду,
В один голос всі сказали:
-Прості жителі з народу
В нас давно вже ідеали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932070
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Вона прийшла в найстрашніший період мого життя. Коли від брехні та підлості перехоплювало подих, коли хотілося просто вмерти, а молитва була тільки: "Боже, Ти все знаєш..."
Вона прийшла, та прямісінько з Неба, акурат на Різдво)))) І ім,я отримала відповідне - Христинка.))) Така втіха, про яку і не мріялось💖 !!!
Давним-давно, я вигадала собі, що бути тітонькою, особливе задоволення))) В цього статуса купа привілей і плюсів))) Найголовніше, тобі не треба виховувати племінників, то батьківська робота , ти можеш їх просто любити, і панькати)))) Тож, коли народилась наша дівчинка, особливе місце в моєму серці для неї було вже готове))))Вона сміливо його посіла, і залишила за собою назавжди)))
Я насолодилася нею зповна, більше ніж власними дітьми, бо не заважали біль, і хвороба... Ще у пологовому, годинами гойдала її на руках, вдивляючись в миле личко. Вона зцілювала моє зранене серце, і я реально відчувала, як рубці на ньому заживляються...
Час спливав, наша ляля закохувала в себе кожного, хто був поряд. Приходила в гості, і з порогу роздавала завдання для Сашки , Ольки , і для всіх присутніх))), і кожному в нашому домі, було за щастя потурати її бажанням💖😇
Як зразкова тітонька, я виконувала всі настанови стосовно харчування, прогулянок, тощо, головної Христинкиної власниці.))) Обідній сон був в них важливим пунктом, і хоч не просто вкласти маленьку активну дівчинку спати, ми завжди сумлінно виконували це завдання.
Того дня , як завжди, трохи почитали перед сном, і щоб налаштувати дитину на потрібну хвилю я вдала що вже заснула.))))
- Олька, ти спиш? - запитує ))))
Стримуюсь щоб не всміхатись, навмисне суплюся, щоб пристращати.))))
- Олька, ти лий?, ти лий?- продовжує допитуватись))))
Що таке "лий", розмірковую))) Досвідчена тітонька, терпить крах, не взмозі зрозуміти янголятко))))
- Ти лий? , питається втретє)))
Мовчу і суплюсь сильніше))))
-Не будь лий, будь доблий, -завершує))))))
Тут я просто сміюсь в голос))))
НЕ БУДЬ ЗЛИЙ, БУДЬ ДОБРИЙ,-розумію)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931580
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Для гідності один лишили день,
А усі інші, мабуть, на поклони,
Для од, хвальби і трішки для пісень,
А завтра знову спогади й прокльони …
Як на Майдані, сцена і народ,
На сцені ті, що прагнуть нагород,
А тут внизу - від Львова до Луганська,
Кому не світить доля панська …
Мені це все якось зчужіло враз,
Не виставляю болю напоказ,
І двоє друзів, що лежать в землі,
Ввижаються тут поруч у імлі …
Чужі думки і прагнення чужі,
А поховали де свої, скажіть,
Чому чекаєте на виступи вождя,
Куди прогнали власні відчуття?
Четвертий вже минув у нас Майдан,
Ставав все більшим на Майдані тім екран,
І тільки перший, де студентство у вогні,
Несе найбільше гордості мені …
А той останній? Той тільки болить,
Душа Майданом тим нерідко снить,
Він так багато в себе увібрав …
Той дух ожив, спіткнувся і пропав …
А далі зло із-зовні принесло,
У зла таке звичайне ремесло,
Майдан мовчить, бо надворі війна,
Не має іншого в Майдану нині сна …
Та все ж, я гордий з тебе, краю щирий мій,
Окрадений, ображений і злий,
Я знаю, на коліна не стаєш,
І тільки так, Вкраїно, ти живеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931568
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Перрон... вагон... и шум вокзала...
Здесь место встреч... разлук... потерь...
Тоска под сердцем так стучала!..
- Ну что ж теперь?..
Исчезнет вскоре все, что было!..
Любви ушедшей не вернуть...
Сдружусь с разлукою унылой...
- Мой с нею путь...
Сюда уже не возвратиться...
Вздохнул очнувшийся вагон...
- Пускай стирает память лица!..
Исчезнет сон...
Оставлю в прошлом встречи... взгляды...
Как научиться жить одной?!
- Мне, глупой, только он был надо!
Такой родной!..
Случилось так... любовь не вечна...
Не развернется время вспять...
- Что ждет вдали мое сердечко?!
Рай или ад?..
Ох, как же долго будет больно,
пока в судьбе наступит лад!..
- Под солнцем птицей стану вольной!
Не нужен ад...
Пускай мелькают за окошком
сюжеты прожитых картин...
Душа моя тепла дождется!..
- Он не один...
Перрон... вагон... шум пассажиров...
Спешат умчаться поскорей
к знакомствам новым и кумирам...
- С тоской моей...
Пускай мечты там воплотятся!..
Вдали меня пусть очень ждут...
Там неземное встречу счастье!
Пусть... – В добрый путь!..
20.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931445
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021
Грай, моя скрипонько грай...
Жалібно серденько жаль.
Струнами душеньку бий,
Музоньку, музоньку лий...
Сяй, моя іскорко, сяй...
Світлом мене обіймай,
Ніченьку довго нести
Стріченьки буду плести...
Чи то у житній ниві
Плавають кораблі?
Чи то зозуля в гаю
Пісню співає мою...
Грай, моя музонько, грай,
Сяй, моя іскорко, сяй...
Скрипоньку я обійму,
Ранком з зорею засну.
***
Ми потопаєм в словах,
Журимо ночі в думках...
Кожен шукає зорю,
Пісню співає свою...
Лагідний ласкавий спів
Може і бути без слів,
Дотиком до душі
Линуть як птахи вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931438
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021
-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.
-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.
Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.
Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.
Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.
Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.
Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.
Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.
-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.
Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.
Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.
Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.
Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.
Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.
Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Я так люблю осінні ностальгії!
Небес високу лагідну блакить,
Люблю гуляти, коли дощик сіє,
Об парасольку краплями дзвенить.
Люблю прозорі, неосяжні далі,
Сріблясті, вже морозні, вечори,
Як зірочки молодику моргають,
А він мені всміхається згори.
Люблю я килими ланів озимих,
Калинових рубінів гіркоту,
Рум’яні щічки яблучок осінніх,
Що п’янко пахнуть медом у саду.
Осінні барви і осінні мрії,
Щедроти року, апогей краси.
Я так люблю осінні ностальгії,
Бо в них дзвенять весняні голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931152
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Літа його в полоні сивини…
Чи то лишила слід глибока осінь…
О, скільки пережить їм довелося!
О, скільки перебачили вони!
Частіше йшов на повен зріст життям…
Бувало, що траплялася й недоля,
Та гідність шанував і власну волю,
Тож мав немало на шляху й звитяг.
Він переміг не 'дну голодну смерть,
І на війні вона йому стрічалась,
З коханою при зорях повінчались…
Замість ноги – протез і… документ.*
Про друзів пам'ятав, коли й… молився
І Господові дякував за те,
Що ще й для нього білий світ цвіте,
І від життя такого не втомився.
Та доля таки з нього поглумилась,
Її, бач, не об'їдеш і конем.
Донецький край палав тепер вогнем,
Й його онуки кров'ю там умились.
Ця новина старого підкосила,
Бо дійсність не вкладалась в голові.
Тепер ще й ненависний цей covid…
І залишили ветерана сили.
Зсутулився… Знесилений до краю,
Він віру в перемогу не втрача:
«За те, що Кремль війну з нами почав,
Всевишній таки Рашу покарає».
2.11.2021.
* – посвідчення інваліда Великої Вітчизняної війни.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931118
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021
Сова (казка про колобка частина3)
У дуплі на осокорі Сова проживала,
Цілий ранок у коморі вона прибирала.
Рахувала баночки , складала торбинки-
І не мала цілий день вільної хвилинки.
Розвішала на гачки в'язки печеричок,
І до чаю різнотрав'я насушених гілочок.
Є варення із малини ,кілька баночок шипшини,
У мішку стоять горіхи ,в пляшці масло з обліпихи,
Сушиться в пучках калина і ,ще свіжа, горобина.
Все тут не порахувати ,тут аптека ,а не хата.
Цілу зиму Сова в лісі усіх лікувала,
І тому все так старанно з літа готувала.
Ось і вечір наступив, пора на роботу,
Начепила рюкзака ,залізла у чоботи,
Виглянула із дупла, зібралась летіти
І тут крила від подиву почали німіти-
У траві, поміж ожини, котилося диво,
Підстрибуючи співало весело й сміливо.
-Лісу рідний !Що то є? Засип мене шишками!
А ні пташка, Ні тварина по стежині рискає!
Може то маленьке сонце тільки народилося,
Впало з неба і у нас в лісі заблудилося?
-Ну на сонце я похожий-такий же жовтенький
Тільки не гарячий я і зовсім маленький.
Я веселий колобок ,зліплений із тіста,
Утікаю із села і кочусь до міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931026
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021
КАЗКА ПРО КОЛОБКА ( частина 2, ведмідь)
Біля річки, на місточку ведмідь примостився,
А ні окунь ні карась чомусь не ловилися.
Від голоду вже живіт прилипав до спини,
А у відрі не було жодної рибини.
Лазив вранці він на дуба меду в бджіл просити,
Покусали бідолаху ,ні щоб пригостити.
Коли летів із дерева, то прищемив лапу,
Із сніданком не везло зранку косолапому.
І тут ніби сон приснився, чи ,може ,привидилося,
Щось пахуче і чумазе на берег зкотилося.
Ведмідь навідь одягнув свої окуляри,
Щоб поглянути уважно на оту примару.
-Хто ти будеш,солоденький, і куди котився?
Може йдеш до мене в гості й в лісі заблудився?
Колобка насторожила солодка розмова,
І включилася в роботу його кругла голова.
-Що ви ,дядьку Ведмедику ,який солоденький,,
Пересолений я дуже і давно черственький.
Я б і радий щоб мене ви хоч покуштували,
Та не хочу щоб даремно зуби поламали.
Я із тіста колобок із села тікаю
І уже четвертий день по лісі блукаю.
Зачерствів ,засох давно і дуже стомився,
Ще й ,як падав ,то болотом трохи забруднився.
Пообідати в ведмедя пропала охота,
До рибалки повернувся,хоч якась робота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931025
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
КАЗКА ПРО КОЛОБКА (частина 1)
Дід із бабою дружненько колобка зліпили,
Олією намазали і в піч посадили.
Колобок вийшов нівроку- пишний та рум'яний,
Із хрумкою скоринкою, блискучий, духм'яний.
Вже хотіли до обіду його зкуштувати ,
Та не вийшло, бо смачнюка геть утік із хати.
Не додумались старенькі вікно зачинити,
На якому примостили його холодити.
Покотився колобок швидко по поляні,
А потом через місток у лісок багряний.
На березі у гнізді ворона дрімала,
Побачила колобка і мало не впала:
Не повірила очам ,даже заморгала,
Бо такого вона дива ще не зустрічала.
-Хто це крутиться вовчком? Що це за тварина?
Кругла лиса голова, чия ти дитина?
-Я нічий, я колобок зліплений із тіста,
Із села тікаю я і кочусь до міста.
А ви ,тітонько вороно ,будьте така добра,
Підкажіть мені ,будь-ласка ,де туди дорога.
-Не простою тобі буде дорога до міста,
Оглядайся ,бо ще в лісі можуть тебе з'їсти,
Бо занадто гарно пахнуть твої пухкі щічки,
А у лісі небезпечні повсюди доріжки.
Колобок уже не слухав,далі покотився,
Поки у клубок колючок носом не зарився.
-Хто ти? І чому на мене ти такий похожий?
Хто натикав в тебе голок у цей день погожий?
-Я їжак ,голки мої -така в мене шубка,
І такого ще не бачив я лисого чуда!
-Я нічий, я колобок, зліплений із тіста,
Я тікаю із села і кочусь до міста.
Ну а ти, мабуть,мій брат ,тільки вже дорослий,
Круглий ,не рожевий вже, голками порощий.
Не дивись на мене так ,не лупай очима,
Ходім разом мандрувати стежками крутими.
-Дуже вже прудкий , безпечний, ти, мій рідний брате,
Я боюся ,що не буду з тобою встигати.
Ліс зненацька ,потемнів ,хмарами накрився,
І рясний осінній дощ на нього пустився.
Колобок кмітливий наш ,і не розгубився,
Він під гриб, червоний зонт ,хутко закотився.
-Ох і мокрий же цей дощ ,можна і розкиснути,
Обережним бути слід , головою мислити.
А поскільки голова колобку дісталася,
Розумом тепер своїм він дуже пишався.
Під грибочком колобок дощ пережидав,
А стомився і трішечки навідь придрімав.
Та зненацька відчулося у траві тремтіння,
Ніби хтось хотів гриба вирвати з корінням.
-Хто ти?Ще один мій братик ,тільки шубка сіра,
З переляку вона в тебе ,мабуть ,потемніла?
-Я маленьке зайченя від дощу сховалося,
А тебе я вперше бачу й трішечки злякалося.
Хто ти ,друже,і чому отакий ти голий,
Чи не холодно тобі в погоду вологу?.
-Я такий, я колобок ,зліплений із тіста,
Я тікаю із села і кочусь до міста.
Я веселий і прудкий ,умію співати,
Якщо хочеш, то давай разом мандрувати.
-Я залюбки побігав би лісами й горами,
Та не пускає далеко мене моя мама.
А по небі із -за хмари сонце покотилося
І до сосни на верхівку тихо притулилося.
Ліс ожив і стрепенувся, дощиком умитий,
Колобок котився далі ,сонечком зігрітий.
Все котився наш приблуда ,по стежині поспішав,
Після дощику вологий висихав і парував.
На його солодкий бік виступив медовий сік,
І бджола ,що пролітала ,колобка мерщій догнала.
-Пахнеш медом ти, як квітка, хто ти і узявся звідки?
Круглий ,наче Вініпух, ти чому отак напух?
-Я медовий колобок зліплений із тіста
Я тікаю із села і кочусь до міста.
Меду я твого не брав ,тому відчепися-
Весело відповідав й далі покотився.
Біля озера під дубом вовк сушив кожуха,
Грівся собі на сонечку ,соловейка слухав.
Утікати від мисливців йому довелося-
Намок бідний ,на хвості сплуталось волосся.
Голоднючий, зранку з горя,наївся калини,
Не було давно такої лихої години.
Принюхався до запаху ,нашорошив вуха
І почув,що по дорозі хтось духм'яний рухає.
Колобок необережно в траві зачепився
І із пагорба на вовка з висоти звалився.
Зі свистом перекрутився в повітрі три рази,
-От халепа,увесь бік собі болотом рум'яний замазав,
Шишка вилізла у вовка й миттю потемніла,
Із очей на усі боки іскри полетіли.
Вовк згадав злого мисливця ,забув про кожуха
І рвонув від небезпеки по лісі щодуху.
А герой наш брів до річки ,щоб трохи умитися,
Бо у місто йому треба чистеньким з'явитися.
Т.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930311
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Розкажи мені, мамо… я послухати хочу,
як мене колихала у недоспані ночі,
як мені ти співала колисаночку ніжну,
таку теплу й ласкаву у ту зимоньку сніжну.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо… я побачити хочу,
як в вікно зазирали нічки яснії очі.
як стихала сріблиста за вікном завірюха,
бо хотіла, матусю, твою пісню послухать.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо, як горіли ті роси,
де щоранку ступали твої ніженьки босі,
як волошками квітла стежка та, що край поля,
як в житах золотистих пісню слухала доля.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930796
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Давно мріяв про дружину,
Мені кажуть - нагорода,
Тож зустрів одну дівчину,
Подаруночок від Бога.
Ой Наталочко, Наталі,
Ранком сонечком сіяєш,
Ти найкраща на всій землі,
Цього може і не знаєш.
Тобі заздрять, всі в окрузі,
Й пара лебедів у річці,
І ті квіти, що у лузі,
Не будь вдома, як у клітці.
Очі – зваба, уста – вишні,
На побачення чекаю,
Всі відмови - знаю лишні,
Тож надії не втрачаю.
Ой Наталочко, Наталі,
Заплету у косу стрічку,
Геть відкинем свої жалі,
Поцілуєш мене в щічку.
Любцю Наточко, Наталі,
Нас не буде сварить ненька,
Ми з тобою, вже не малі,
Ясним сонцем… стань рідненька.
Минув день… підкрався вечір,
Ой, лебідко не пручайся,
Обійму, ніжно за плечі,
Втратив спокій, закохався.
Ой, Наталочко, Наталі,
У зірковім карнавалі,
Ясна зірка в осінній млі,
Ти найкраща на всій землі.
05.10.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Хтось каже, вірш твій не ліричний,
Звучить, не як вода тече,
Що склад простий, не поетичний.
Слова такі, що “не пече”.
Що струн душевних не чіпає,
Багато політичних тем,
Ціни високої немає,
Що це не творчість, просто мем.
Не буду сильно нервувати,
Пишу про те, що бачу й чую,
Й собі не буду співчувати.
Та й з бороди волосся рвати.
Знайдуться ті що прочитають,
Мої невигадливі вірші,
Та й там когось чи щось пізнають.
А ні, то щож, буває й гірше.
Я не мовчу, роблю що можу,
Подобається це чи ні,
Когось цим розбужу й стривожу,
Бо не однаково мені...
Що нас вже три десятка літ,
Як баранів кудись ведуть.
Нас скоро винищать, лиш слід,
Залишиться…
Бо лиходії сміючись,
Нас й нашу землю продають.
Тож не однаково мені,
Коли народ мій у біді.
Тому отак писати смію,
Роблю, що можу й трохи вмію,
Бо не однаково мені!
© В. Небайдужий. 2021 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930887
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Цитати Джорджа Бернарда Шоу
Джордж Бернард Шоу - єдина людина, удостоєний і Нобелівської премії в галузі літератури, і премії «Оскар». Видатний критик свого часу і самий прославлений - після Шекспіра - драматург, писав англійською мовою.
При отриманні Нобелівської премії він з властивою йому дотепністю назвав цю подію «знаком подяки за те полегшення, яке він доставив світу, нічого не надрукувавши в цьому році». Він як ніхто інший вмів ідеально поєднувати гумор і глибокі спостереження, а його влучні і точні цитати підтверджують всю глибину його світогляду:
* Мій спосіб жартувати - це говорити правду. На світі немає нічого смішніше.
* Секрет успіху - в тому, щоб викликати обурення у якомога більшої кількості людей.
* Чи любите чоловіків. Їм дуже потрібна ваша любов. Навіть якщо вони в цьому ніколи не зізнаються. За кожним великим чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила. І любила по-справжньому.
* Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується.
* Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву.
* Найбільший гріх по відношенню до ближнього - НЕ ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдяності.
* Ми не маємо права споживати щастя, не роблячи його.
* Ідеальний чоловік - це чоловік, який вважає, що у нього ідеальна дружина.
* Вміти виносити самітність і отримувати від нього задоволення - великий дар.
* Люди, які вміють веселитися, не мають грошей, а люди, які мають гроші, не вміють веселитися.
* Якщо коли-небудь, ганяючись за щастям, ви знайдете його, то, подібно старій, що шукала свої окуляри, виявите, що щастя було весь час у вас на носі.
* Старіти - нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
* Якщо у вас є яблуко і у мене є яблуко, і ми обмінюємося цими яблуками, то у вас і у мене залишається по одному яблуку. А якщо у вас є ідея і у мене є ідея, і ми обмінюємося ними, то у кожного з нас буде по дві ідеї.
* Моя слава росла з кожною моєю невдачею.
* Людина - як цегла: обпалюючись, твердне.
* Єдиний, хто чинив розумно, був мій кравець. Він знімав з мене мірку заново кожен раз, коли бачив мене, в той час як всі інші підходили до мене зі старими мірками, чекаючи, що я їм буду відповідати.
* Життя полягає не в тому, щоб знайти себе. Життя полягає в тому, що створити себе.
* Навчився говорити - значить виріс, навчився мовчати - значить порозумнішав.
* Постарайтеся отримати те, що любите, інакше доведеться полюбити те, що отримали.
Переклала на українську мову 1.05.19 17.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930774
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Я кожен вечір зустрічі чекаю,
Так, як весна чекає солов"я,
Для мене щастя більшого немає,
Як чуть твій голос, Зіронько моя.
Вести з тобою лагідно розмову,
І відчувати серця твого стук,
І відчувать кохання знову й знову,
І відчувати дотик твоїх рук.
П"яніти так, як в юності п"яніють,
Й кохання ніжне дарувать тобі,
Допоки душу ще кохання гріє,
Немає місця у душі журбі.
Я кожен вечір зустрічі чекаю,
Так, як весна чекає солов"я,
Для мене щатя більшого немає,
Як чуть твій голос, Зіронько моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930184
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
/глоса/[i]
«Перемовчи. Нелегко. І нехай.
Спливає тіло кров’ю і сльозами.
А словом – ні. Зарано ще вустами.
Спини. Припни. На волю не пускай.
Перенімуй, немов тебе нема.
Тебе нема, є біль, образа, відчай.
Перечекай. Ти маєш цілу вічність
На роздуми – попереду зима.»
Ірина Залюбовська.[/i]
Кохала. Й сподівалась, що кохав.
Дівочі мрії, чисті та амбітні,
Розси́палися пазлами в журбі тій.
Перемовчи. Нелегко. І нехай.
Надії не лишає… вислизає
Із рук кохання, від краплин сире.
Уже думок докупи не збереш.
Спливає тіло кров’ю і сльозами.
Слова останні памороззю стали.
Знесилена, сховалася за склом.
Відтала там очима. З них – текло…
А словом – ні. Зарано ще вустами.
Нестямний біль не зник, він загускав.
Забута, звикла зносити тортури,
Немов у глиб страждання хто занурив:
Спини. Припни. На волю не пускай.
У катуваннях змучилась… Дарма
Блукала в глибині свого митарства:
Як не вдалося пазл сьогодні скласти,
Перенімуй. Немов тебе нема.
Не осудила підступ чоловічий,
Шукала просто сильний антидот.
Відгородилась мурами гризот:
Тебе – нема. Є біль, образа, відчай.
Закрижаніло літо – ніби в січні.
Час видирав ретельно сотні жал.
Щоразу мов тебе попереджав:
Перечекай. Ти маєш цілу вічність.
Був падолист. З дерев вогонь знімав.
Його слова теплом знімілу вкрили:
«У тебе ще багато часу, мила,
на роздуми. Попереду – зима.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930031
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Альманах «Заграва»
Екскурс по сумісних альманахах видавництва «Лілія» , « Заграва»
В квітні 2020 року одержала запрошення з видавництва « Лілія» :
Запрошуємо Вас взяти участь у новому літературному альманасі «Заграва», покликаному показати різнобарв’я і красу нашої землі, історію рідних серцю куточків, таланти і почуття людей, що тут народились і живуть.
До цього альманаху ввійшли також мої роздуми:
Тамара Швець
м. Дніпро
***
Цвітуть квіти,гойдається трава,весною ранньою все ожива,вітерець техесенько працює, повітрячко навколо свіже....Неймовірно...це краса!!!Душа співає, почався ранок, сонечко яскраво світить, усі куточки прогріва... Всевишній нам подарував життя!!! 6.04.20 9.28
***
Сьогодні особливий день,Благовіщення – святе. Багато з ним пов язано прикмет, а саме головне це те, що весною надихається здоров я і життя. Повірити, радіти кожній миті. Всевишнього дякувати, сіяти у мир добро – це головне!!! 7.04.20 6.57
***
Що може бути краще, позитива від присутності поряд рідних і близьких людей...
Душа співає, ранок, сонечко промінячком ласкає... Чекаю, коли проснуться донька Надія і онученька Аліса... Займусь я вивченням німецької мови, вже більше місяця навчаюсь, корисно і подобається це мені...
Я настрій свій намалювала, а далі море позитива і задоволення від спілкування з ними, цікавих справ і малювання, щоб настрій і в малюнках передать.
Всевишньому безмежно вдячна за себе, рідних і близьких людей!!! 8.04.20 8.44
***
Як приємно почати ранок з позитива, посмішка, доброго ранку сказати чоловіку, смачного чаю випити і музику вімкнути для душі. Проглянути новини, почитати, помріяти, підготуватися до справ, з натхненням діяти…Чудовий ранок, початок нового дня, подякувати Всевишнього, він завжди поряд, підтримка, щасливою відчувать себе!!!
12.03.19 8.48
***
Тепло душі своє віддать… Життя своє слід погоджувати з природою - це головний орієнтир повинен бути у житті. Оточуюча природа завжди на нас впливає, але не меньше і ми впливаємо на явища її.
Не буду я вдаватись в єкологію проблеми, так як про неї мабудь навіть в школах і в дитсадках розмову цю ведуть. Я лише з досвіду свого скажу, що все що нас оточує і вироста з землі не меньш вразливє і чутливе ніж люди, що живуть на цій землі.
Ті, хто працюють на землі без сумніву,про це все знають, бо щоб гарний одержати врожай, слід крім праці фізичної - тепло душі своє віддать. Всевишній таку працю завжди цінить – урожаєм щедрим нагороджує людей! 10.03.18 16.23
***
За зрілістю приходить старість, з сідим волоссям на чолі, якщо зустріть цей вік поважно, то й мудрість прийде на поріг. Можливості в цей вік – безмежні, час вільний – в досталь, цікавих справ, захоплень, теж, потрібно лише добре знати, що все залежить від цілей, планів, бажання насолоджуватися життям! 11.03.19 8.25
Дитячий погляд...
Мабуть кожна жінка мріє про щасливе подружнє життя. Проте складається в житті у кожної по-різному. Перераховувати причини цих різниць не має сенсу. Як кажуть в народі, «всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму»
Сімейне життя – це тернистий і не легкий шляш, тому що у кожного крім особистої відповідальності лежить відповідальність за добробут і відносини в сім’ї, особливо, коли з’являються діти, ця відповідальність збільшується.
Сім’ї, яким вдається зберегти сімейні стосунки, незважаючи на всі негаразди, думаю, що поступають вірно, так як в багатьох випадках розрив сімейних стосунків негативно впливає, в першу чергу, на дітей.
В любий період сімейного житя є можливість переглянути свої сімейні стосунки, чесно, відверто обговорити всі проблеми, і якшо бажання їх налагодити буде взаємним – перешкод для цього не буде, лише слід подякувати Всевишнього за це.
Пригадала випадок із сімейного життя ( в той час майже 35 років разом), коли малесенька онучка Марія почула нашу сварку (розмову на підвмщенних тонах) з чоловіком, вона швиденько відлучилась в іншу кімнату, потім малюнок нам свій принесла... Намалювала вона дерево родинне, де гілочки, всі члени нашої сім’ї.. І звертаючись до дідуся каже, не сварись з бабусею, ось бачиш ви полюбили одне одного і з’явилася моя мама, а потім я... Я міцно внученьку обняла, поцілувала, заспокоїла, а сама стримати сліз не могла... Не буду робить висновки, хто в цьому випадку із нас винен, зрозуміло, зо винні ми обидва, якщо так сталось.
В той час зворушило до сліз мене те, що це малесеньке дитя, а більше нас дорослих розуміла – цінність родинного тепла.
Маленькі діти - ангелочки і розум їх ще не затьмарив гріх, тому всі почуття їх чисті, щирі, ніжні... Слова їх – мова Всевишнього для нас! 23.02.19 10.30
***
Життя – наука не проста, крок за кроком – нове, нове, виникає на нашому шляху, важливо відчувати природу, розуміти, поважать людей. Натхнення, гармонія в душі - підсказка прийде завжди. Розвивати свої здібності, знання,цінувати час, любити все, що оточує нас, серце радістю наповнювать, посмішку щиру дарувати - щасливим відчувати себе ! Дякувати Всевишнього за все! 3.03.19 9.40
Посмішки дітей щасливих...
Яка щедра в нас земля, які сади розкішні, плодовиті, це, мабуть рай, а все інше, що брудне, то вже нашого, людей втручання, дії. Замислитися нам потрібно всім, в чому є дійсні на землі скарбниці, це сонця промені яскраві, свіже повітря, де дихати нам легко, чисті і джерельні води, відношення, стосунки ширі і відверті між людьми і посмішки дітей щасливих...25.06.18 8.20
Как жизнь прекрасна!!! Блаженство, радость ощущаю глядя на цветы, детей, людей с улыбкой на лице! Позитив притягивает все живое,очищается душа! Тоска, невзгоды в сторону должны уйти, проблемы так решаются быстрее! Открываются пути для новых знаний, занятий, желаний и идей… Проходим школу жизни в этом мире мы! 29.10.19 12.40
Ошибки не боюсь я совершать, так как без них не сможешь ни творить, ни созидать. Ошибки учат, главное суметь из них для себя пользу и урок извлечь…Ведь так не просто верное решение найти, различных ситуаций возникает очень много на жизненном пути…Сидеть и ждать подсказки, бояться действовать – не стоит, так как минуты жизни, как быстрая река плывут, а с ними годы …плюс и плюс, в любой момент прерваться может жизни путь…В попутчики все лучшее возьму и опыт жизненный, ведь это клад, ценнее золота, серебрится в волосах, оптимизм, гармония в отношениях, поступках и делах, Всевышнего благодарить за все и двигаться вперед к заветным целям и мечтам !!! 29.10.19 13.24
Открыла для себя один секрет – что для меня уникален и интересен каждый человек! Звоню знакомим, приветствую родных, друзей, тянусь к общению с людьми, ведь каждый из них знает то, чего не знаю я, а это ведь находка, драгоценный клад и жизни опыт, который другим путем не добывается, никак. Понятно, что здесь главное подход, на позитиве общение должно пройти, чтобы взамен опыт, знания, наслаждение достичь. Без спорно возникнуть может и конфуз, разочарованье, когда проигнорируют звонок, а при общении повеет холодок… Ведь все мы разные, цена общению у каждого своя… и только жизнь внесет свои поправки, пройдет не мало дней, а может быть года… Позитивное общение с людьми, поддержка, улыбка, добрые, нежные, ласковые слова, чувствуешь себя, почти ребенком, так быстро очищается душа!!! 29.10.19 13.50
Открываю себя, как книгу - неизвестный, загадочный мир! Под мелодию тихую думаю, что сегодняшний день мне сулит! Разложу по полочкам мысли и сквозь сердце свое пронесу, что важнее, что новое сделать, дверь в таинственный мир приоткрыть!!! 30.10.19 8.15
Проложить стараюсь дорожку в сказочный, волшебный мир! Вспоминая детство, школу, юность – по тропинкам снова тем пройтись! Наслажденье – вновь почувствовать себя ребенком, все учит, учить, учить…Сколько нового и интересного за день для себя можно открыть! Заняться любимым делом, с наслаждением творить, творить, творить…Интеллект проверить, тест пройти – сложновато, но простое в жизни – суета, отбирает незаслуженно часы.Чем больше узнаю, то понимаю, ведь настолько уникален человек и какую неизведанную силу в каждого из нас Всевышний заложил! 30.10.19 8.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929888
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Коли душа наповнена любов'ю –
Вона співати хоче на весь світ!
Коли душа наповнена любов'ю –
Вона на крилах поспіша в політ!
Вона радіє кожній Божій миті:
Дощу і снігу, літу і зимі,
Пташині в небі і волошці в житі,
Всьому, що Бог створив на цій землі.
Жорстокість, гнів готова пробачати
І лиш добро й тепло всім віддавать.
Усіх навколо щиро обіймати
І вдячність Богу за життя співать.
За все що є, було що, і що буде
Тобі, Господь мій, шана і хвала,
І за любов, що дарував нам- людям,
Яка, мов квітка в душах розцвіла.
Коли душа наповнена любов'ю –
Вона співати хоче на весь світ!
Коли душа наповнена любов'ю –
Вона на крилах поспіша в політ!
02.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929730
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021
/терцина./
Мово українська, солоде дитинства!
Промовляєш серцем в маминих устах,
Жебониш джерельно, милозвучно й чисто.
Лебедить молитва щира та проста:
Від дурного ока та лихого слова,
Наймиліші звуки чую крізь літа.
О, премудра нене! Згадую я знову:
- Розкидатись словом, доню, ти не смій!
Зрониш слово – думай, слово – не полова…
Карбувала розум із дитинства мій
Мудрість покоління, що зрікала мати,
І лягала в серце літеплом з-під вій.
- Будуть поряд, мила, різне ґерґотати :
Лаятися, кпити, драти язика –
Не неси сміття те до своєї хати…
Глянь, яка співуча, красна, гомінка
Українська мова – рідна, найсвятіша,
У житті хай буде замість маяка.
Фарб рясну палітру вислови у віршах,
Обійди балачку – ту, що ріже слух,
Намагайся словом запалити інших.
В мові – зміст народу і родинний дух,
Надбання коштовне, досвіду скарбниця,
Голос Кобзаревий, він – крізь час не вщух!
Змовкне на пів слові, хто духовно ниций,
Хто двох слів не зв’яже – набереться знань,
Не зміліє мудра, дорога криниця.
Будуть дивувати м’якістю звучань
Древнього фольклору чарівні глибини,
Колорит якого – мов дзвінкий ручай.
Пройде ніч над нами темна, горобина,
До гнізда повернуть діти з чужини –
Променем маяк їм завжди з України.
І уже не буде мору та війни,
Заведуть веснянку річка, степ і гори –
Справді, як за радістю скучили вони!
...Чуєте? Вкраїна з гідністю говорить
Музикою слова мам і татусів.
І стоїть за рідне захисник суворий,
Він – недремне око пращурів усіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929335
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 01.11.2021
Екскурс по сумісних альманахах видавництва «Лілія» , «Так ніхто не кохав...»
В січні 2019 року одержала запрошення з видавництва « Лілія» :
Всім нам знайоме це почуття: коли перехоплює подих, уповільнюється дихання, “мурашки біжать” по шкірі, прискорюється серцебиття. Це неймовірне магічне почуття – кохання. І всі відкривали його для себе по-своєму. Звичайно, що творчі люди найбільше надихаються саме цим почуттям, адже воно віками окриляло: художників, співаків, письменників, полководців, царів, та й звичайних людей на неймовірні вчинки, призводило цілі нації до занепаду або розквіту. Віримо, що у кожному авторові кохання зачіпало найпотаємніші чуттєві струни душі, що змушувало виливати свої емоції на папір. Знаємо, що у багатьох постійно поповнюється творчий доробок на дану тематику, тому вирішили за доцільне реалізувати тематичний літературний проект.
Запрошуємо Вас взяти участь у новому літературному альманасі «Так ніхто не кохав…», присвяченому поняттям кохання, відносин між людьми, розлуки, зради, прощення, дню Св. Валентина та ін.
До цього альманаху ввійшли також мої роздуми:
Тамара Швець м. Дніпро
Жінка -творіння Творця,досконалого і вищого Митця,
Рисами наділив її такими, задум цей слід зрозуміти,
Щоб життя на Землі процвітало, щасливо дорослі і діти жили...
Чоловіки – це мужність, сила і відвага,
Щоб на Землі був мир і спокій, головна їх роль...
Якщо ці ролі не ганьбити, не рватись до багатства, і сумнівних утіх,
Гармонічно жити в мирі, природу і людей навколо цінувати, поважати,
Багато кращим стане все, що бачить зір...
Доросле покоління, передасть наступним,той приклад – кращий всяких слів, законів,
Що є хороше, а що ні, чого слід уникати, чого не слід робити..4.03.18 10.40
О, женщина, ты совершенство,
Природой в дар тебе дано,
Рожать дитя, и не одно,
Ты стимул в жизни для мужчин,
Не нужно им других причин,
Чтобы в полет всегда стремится,
И чести, славы им добиться…
Так грациозна, так красива,
По жизни ты идешь как диво,
Блаженство , радость излучая,
Всегда уверенно шагая,
Желаешь сделать мир добрей,
Создать уют и воспитать детей… 2009
Родные, милые мужчины
Сказать сегодня вам хотим мы
Что все, что все, что делаем – для вас
Вчера, и раньше ,и сейчас
Ваш взгляд серьезный вдохновляет
И каждая об этом знает
Прическа, форма и наряд
Для вас, как будто, на парад
Улыбка ваша, как магнит
Не раз нам сердце теребит
Характер твердый и умелый
И как всегда, довольно смелый
Как ваше твердое плечо
Под стать, всегда оно прочно
Помочь вы рады нам всегда
Вам честь поэтому, хвала
Мужчины рядом – нам надежно
И жить уверенно нам можно… Февраль 2009
Мужчина, муж, мой идеал,
Не зря любовь завоевал,
За годы все прошли с тобой,
Что предназначено судьбой,
Был Север Крайний и тайга,
В вагончике прошли года,
Детей растили мы в заботе,
Учили правде и работе ,
Для книг мы денег не жалели,
Чтоб многое узнать успели.
Твой разум, твой авторитет,
По жизни пишет свой портрет,
И глядя на тебя, всегда,
Надежно чувствуешь себя …2009
Мужчины правы, когда себя жалеют,
Ведь есть кому заботиться о них, в детстве – мать дитя лелеет,
Подрастут – подруг заводят,женятся – жена у ног.
Мужчины правы,выделяя свою роль,
Но не всегда, конечно, это совпадает,
Хорошо, если добытчик в семье он.
Бывает чаще, жена на себя взвалит ношу
Добытчицы, хозяйки, няньки и жены,
Несет по жизни,стараясь оправдать,
Выбиваясь со всех сил.
Мужчины правы, отдыхая,
Читая книги, повышая интеллект,
Женщины, все чаще, на кухне – возле плитки,
Готовя борщ, второе и десерт.
Мужчины правы, когда семья на первом месте,
Жену, детей заботой окружают,
Согласие и счастье есть в таком семействе
Сохраняется, передается детям, внукам на долгие года… 27.06.17(написаны в больнице)
Женщины не ошибаются, когда влюбляются,
И выбирают себе друга на всю жизнь…
Женщины не ошибаются профессию выбирая,
Она ведь кормит их всю жизнь…
Женщины не ошибаются подругами себя окружая,
Дорожат, стараются эту дружбу сохранить…
Женщины не ошибаются, детей рожая,
Воспитывая и оберегая их всю жизнь…
Женщины не ошибаются, когда поют от счастья,
Если, конечно, оно досталось им… 28.06.17 (написаны в больнице)
Что может женщина, не счесть,
Природа главную ей роль дала,
Материнством наделила,
Родить и воспитать детей,
Свое тепло и душу в них вложить,
Чтобы потом гордиться ими...18.06.17(написаны в больнице)
В весенний, ласковый денек,
Слова для женщин, с песен взяты,
Мужчинам, даже невдомек,
Насколько женщины богаты,
Богаты женскою судьбой,
Быть мамой, бабушкой, сестрой,
Хранить очаг в семье своей,
Душой заботиться о ней…
Красивы, ласковы, умелы,
Их совершенству нет предела,
Мужчин вокруг зачаровали,
Свои улыбки всем раздали…Март 2009
Цветы жизни – дети, внуки,
Мы их рожаем и растим,
Душой своей и сердцем их любим и жалеем,
И постоянно думаем, заботимся о них,
И то, что мы в них вложим,
Положит отпечаток и на нашу жизнь…
Как Андерсен сказал, что нужно нам для жизни,
Солнце, свобода и маленький цветок,
Над которым мы свою голову склоняем,
Любуемся, ухаживаем, бережем…19.06.17 ( написаны в больнице)
Грустить не надо, жизнь прекрасна и каждый день в подарок дан
Грустить не надо, время ценность, которое не восполняется ничем
Грустить не надо, это тормозит движение вперед к успеху, к цели
Грустить не надо, музыка звучит, это импульс для новых дел,свершений
Грустить не надо, улыбнись, твою улыбку заметят и оценят
Грустить не надо, оглянись, о ткрыто поле знаний, увлечений
Грустить не надо, позвони, поддержи других, чем можешь
Грустить не надо, творчеством займись, время не останется для грусти… 24.06.17 (написаны в больнице)
Тепло души рождает позитив,
Тихая мелодия звучит,
Кто рядом, этот чувствует мотив,
Хочет тоже нам тепло свое отдать.
Тепло души –результат внутренней борьбы и силы.
Бальзам и елексир для окружающего мира.
Тепло души –суметь нам сохранить,
Отдать родным и близким,
Наполнить им свой внутренний кувшин 6.07.17(написаны в больнице)
Гармония в душе это покой, уверенность и наслажденье
Открывается простор для новых дел, свершений
Гармония в душе, когда ты счастлив, с любовью смотришь
На людей и отдаешь свое тепло
Гармония в душе, когда здоров, чувствуешь себя моложе
Гармония в душе, когда любуешься природой, восходом солнца,закатом дня
Гармония в душе, когда любимая работа и с пользой время отдаешь
Гармония в душе, бальзам который, ничем другим ты не заменишь… 21.06.17(написаны в больнице)
Притяжение взглядов, душ и сердец,
Каждый в поиске себе подобных,
Родственных ждет понимание,
У других возникает вражда…
Притяжение земли так сильно,
Впитывает в себя тепло и доброту,
Наше настроение на нее влияет,
Урожай от этого зависит…
Притяжение небесной глади.
Завораживает взгляд,
Оптимисты смотрят в небо и мечтают,
Другие только ноют,всех ругают,
Угрюмо смотрят вниз…14.05.17 (написаны в больнице)
Приветствую Новый день, улыбаюсь,
Солнышко встречаю, лицом к нему тянусь.
Надеюсь и мечтаю, что сделать в этот день смогу,
Ведь многое можно успеть, нужно только сильно захотеть.
Приветствую Новый день, вчерашнюю грусть, обиды уйму
Я снова – мечтаю, я снова живу
Каждую минуту с пользой проведу многое уже умею,другому научусь.
Приветствую Новый день и открываю дверь в волшебную страну,
С возможностями без потерь,где могут любить,помочь и ценить,
Счастливою сделать, Звезду свою открыть…25.06.17(написаны в больнице)
Мир прекрасен, улыбнись,своей улыбкой озари,тех, кто рядом и вокруг…
Солнышко взойдет,тучи разойдутся,,все вам улыбнутся…
Мир прекрасен,присмотрись, в колорите все,
Серость от себя гони,больше смотри ввысь…
Облака плывут,как корабли в море,в ечером луна взойдет,звезды засияют…
Мир прекрасен, помечтай,планы ты построй,
Друзей хороших пригласи в свой дом…
Травы зеленеют,все вокруг в цвету,земля нам дарит щедрые плоды…
Мир прекрасен, открывай для себя другие страны,
Путешествуй, отдыхай, буль активной самой…
Небо так бескрайне,просто загляденье,Вселенная дает нам все,
Возможности - безмерны…18.06.17( написаны в больнице)
Я жизнь люблю, и каждый день я наслаждаюсь,
Восходом солнца восхищаюсь,классическую музыку я слушаю в тиши,
И что-то новое себе я открываю,пишу стихи и планы, и мечтаю,
И каждый человек мне интересен,так как он знает то, чего не знаю я…
Когда душа спокойна и поет, на подоконник голуби садятся,
Ведут свой птичий разговор, и все понятно, что мы не одни,
Даже птицы понимают наши мысли и дела,
Позитив к нам тянет все живое… и это нужно помнить, каждый миг,
И даже в мыслях, не желать другим плохого,
Так как все возвращается к тебе…
Я жизнь люблю - какой в ней колорит,она многообразна и прекрасна,
Если Всевышний здесь нас поселил…
Утро, день и вечер кажется обычным,
Только детали каждый час от нас зависят,
Как мы построим день, какие нас займут дела, возможностей не счесть,
Свои способности нужно лишь учесть…
Занимайся тем, что хочешь, можешь, в гармонии с собой и окружением живи…18.06.17 ( написаны в больнице)
Наслажденье мечтать кто может здесь поспорить
Не ныть , не плакать , не страдать стремиться быть свободным
И чаще всматриваться ввысь, восходом солнца любоваться
Природу и людей любить и чаще ими восхищаться
Наслаждение мечтать чувствовать пульс жизни
Строить планы, создавать, изучать науки, открывать свои таланты
В общем жить в гармонии без скуки
Наслаждение мечтать это вдохновляет
Утром хочется вставать, просыпаться рано
Целый день не унывать, сколько дел ведь надо сделать
Вечером взглянуть на звезды, отыскать свою
Ей поведать все секреты, вместе помечтать
Наслаждение мечтать утром, днем и ночью
Жить красиво, многолико с оптимизмом
Бороться с слабостью своей и стараться побеждать
Интересным делом заниматься, милосердным, добрым быть
И такими же людьми стараться окружать
Наслаждение мечтать это так не просто,
Видеть все в красивом цвете, серость как бы и не замечать,
Лучше чувствовать себя ребенком, и наивно все мечтать, мечтать
Это даст заряд для новых и хороших дел, главное ты в это прежде сам и
Без сомнения, поверь… 20.06.17( написаны в больнице)
Радуюсь жизни, по другому не могу
Полноценной жизнью я живу
Радуюсь жизни, с восходом солнца Новому дню, удачу ловлю
Радуюсь жизни, как малый ребенок, не глядя на возраст и седину
Радуюсь жизни, я улыбаюсь, хотя болею, ходить не могу
Только так поддержать себя я смогу
Радуюсь жизни и восхищаюсь, слушаю музыку, со всеми дружу
24.06.17( написаны в больнице)
Рассвет встречая с наслажденьем, и так легко мне на душе
Рассвет встречаю с удивленьем, как я могла вчера грустить
Рассвет встречаю и надеюсь, что жизнь моя изменит курс,
Печаль и грусть переболеют, снова улыбнусь… 25.06.17(написаны в больнице)
Душа поет, когда ты счастлив, когда ты дышишь полной грудью
Душа поет когда восходит солнце, утро открывает Новый день
Душа поет, когда ты любишь тех кто живет с тобою рядом
Душа поет, когда ты знаешь, что можешь делать что умеешь
Получая удовольствия от этого труда
Душа поет, когда любимый муж, дети, внуки рядом
Чувствуешь вниманье и заботу их
Душа поет, когда увидишь месяц, сиянье звезд, бескрайний небосвод
Душа поет, когда видишь улыбки на лицах тех, кто окружает
Душа поет, когда друзья приходят в дом или звонят
Без фальши, искренне и с интересом
Душа поет, когда успешен ты и те, кто с тобой рядом
Тогда и зависть не придет на твой порог
Душа поет, когда ты полон сил творить, мечтать и восхищаться
Душа поет, когда ты открываешь мир, узнаешь то, чего не знал раньше
Душа поет всегда на позитив, на все хорошое и доброе что окружает,
Душа поет, когда ты слышишь звонкий смех детей, людей счастливых
И думаешь тогда, как мир вокруг прекрасен… 21.06.17(написаны в больнице)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929593
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O1amoZZhfog[/youtube]
Прийде осінь і спитає в нас:
Буде, що зимою їсти, пити?
Бо прийде не для прикрас,
Хоче взнати наші реквізити.
І здаємо строгий їй екзамен:
Заробили влітку цілий віз.
Він з горою всього повен,
Все, що треба взимку позаріз.
Осінь наступає все ж на п"яти,
Хоче взнати правду про той віз?
Як же цей екзамен можна здати,
По дорозі не згубить валіз?
Ось везе під гору віз життєвий,
Повен він душевного добра:
Це - кохання, діти вже дорослі,
Тут немає місця лиш для зла.
Ще там совість, доброта, зажура,
Ціле море виплаканих сліз.
То ж не лай нас, осене похмура,
Що везе під гору ледве віз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923747
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021
Голубина зграя сіла на подвір’я,
Вуркотіли дзвінко, дзьобали насіння.
Походжали жваво, тріпотіли крила
У танку єдналась голубина сила.
Сизокрилий голуб проходжав зухвало,
Ввічлива голубка дзьобала по мало.
Він розправив крила, набундючив груди,
Ніде було дітись та й втекти нікуди.
Вуркотіла разом на подвір’ї зграя,
Певне то весілля, хто там його знає?
Чи єднання чисте, доля хай пізнає
В спогад цього дійства радість не минає.
У високім небі сонце усміхнулось,
Хтось зрадів відверто, а комусь гикнулось.
Радість то, чи горе, чи мені здається?
Рано, чи то пізно все пройде - минеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922733
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Мої стежки 3
Там, край села росла стара осика,
А під горою - яблуневий сад.
Я пішки йшла у світ такий великий,
Щоразу озираючись назад.
Прощайте, мої верби біля млИна,
Прощай, ставок і мій Південний Буг!
Висока липа, мамина калина,
Кудись відбігли, аж за виднокруг...
Мене березка з двору не пускала,
Сплітала в килим буйні спориші.
А я маленьку квіточку зірвала,
Й поклала в книжку - пам'ять для душі.
І яблучка неспілі, аж вклонялись,
Впадуть додолу - вже не підніму.
...А я ішла й сама себе питалась -
Чому я маю йти кудись?.. чому?...
...Що приготує день мені прийдешній,
Тривога в серці, сповненім жалю.
Моя Стовбовка, і мої черешні,
Якби ви знали, як я вас люблю!
Спинюсь під лісом, від душі заплачу,
Мов сліз моїх відкрилось джерело...
Коли я знов? коли ж я знов побачу,
Моє найкраще на землі село?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922552
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Хотіла б я потрапити в той край
Серед степів, порослих ковилою.
Там пінивсь невеличкий водограй
Над річкою з прозорою водою.
А береги, скелясті і круті,
Природа пишним різнотрав"ям вкрила.
Над бистриною верби у воді
Свої розкішні коси розпустили,
Латаття жовте в коси заплели
І слухали історії кохання.
Водяник ними з мавками діливсь
Під хвиль неспішний шепіт і зітхання.
Неподалік стояв густий гайок.
Там розквітали проліски весною,
І соловейка ніжний голосок
В гайку лунав погожою порою.
Чудовий світ, загублений в степах
Прекрасної моєї України,
Тепер існуєш ти лише у снах.
Нещадний час вкрив бур"яном стежини.
Зустріла нещодавно я одну
Гарненьку мавку в одязі дівчини,
Натомлену, печальну і сумну.
Вона розповіла страшні новини:
"Загиджена, засмічена ріка
Вражає каламутною водою.
Зрубали верби. Вже нема гайка
І тих степів, зарослих ковилою.
Наш соловей в Італію подавсь,
Піснями іноземних фей чарує.
Водяник вже у Польщі прописавсь,
На полі полуничному гарує.
А мавки всі по світу розбрелись,
В путанах, у прислузі на чужині.
Чарівний край, знайомий вам колись,
Змінивсь.Його ви не впізнали б нині."
"Хто це зробив? Хто знищив цю красу?-
Спитала я,-негідники-чужинці?"
Змахнула мавка зі щоки сльозу:
"Свої красу згубили. Українці."
5 серпня 2021року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921421
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 11.08.2021
Ще буде літо - не переживай!
Ще буде сонце - довго і багато.
Ще буде щастя - аж за небокрай,
І радість дружно завітає в хату.
На переправі поміняй коня,
Каміння викинь, збиране роками.
І Богу дякуй за життя щодня,
Та не борись даремно з вітряками.
Як в натовп раптом хвиля понесе ,
Усім - направо, а тобі ліворуч.
Не падай духом, не кажи - це все...
Бо добрі люди завжди будуть поруч.
Найкращі друзі - це твоя рідня,
Ти з ними сильний в будь якій загрозі!
...Щасливі люди, доброго вам дня!
Я йду вперед! нам з вами по дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921872
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021
-Ну, і як там справи в школі?-
Ввечері татусь питає
Семикласника Миколу
(Хай синок порядок знає).
-Казав вчитель вчора Васі,
Щоб додати нам мороки –
Запровадять в нашім класі
Комбіновані уроки.
Будемо літературу
Пів уроку ми вивчати,
Тоді треба цю халтуру
Під диктовку записати.
А іще сказали, тату,
Що новинка ця освітня
Дасть чудові результати –
Талант в кожного розквітне.
-Та яка ж це вже новинка?-
Тато дуже здивувався,-
Та такі уроки, синку,
Вже були, як я навчався.
Трудовик наш Ян Петрович
Любив випити добряче,
Дисципліна була в нього –
Всі сидять, ніхто не скаче.
Берегли ми його нерви:
Пів уроку щось стругали,
А тоді вже до перерви
З ним пісні його співали.
Аж луна котилась містом,
Верстаки відпочивали,
Ян Петрович був солістом,
А ми хором всі співали.
Я свистів на кожнім кроці,
Але трудовик не злився:
Саме я на цім уроці
Так витьохкувать навчився.
Комбіновані уроки
Дають гарні результати:
Хоч стругати не навчився,
Зате вмію я співати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921865
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 10.08.2021
Моцюють¹ крила бузьки² на відліт.
Мокрини³ були мокрі, скоро осінь.
Латає серпень сонцем живопліт.
Раюють у спасівках⁴ жовті оси.
Минають грибники старі білі⁵.
Казали баба, що білі вартує
заквасити до теплого Іллі⁶,
допоки ще Іван з Петром⁷ десь тут є.
А то вже по Петру, та й по теплу⁸.
У вішінки⁹ збираються отави.
Уперше зазіхають на траву
палкі до танцю вогняні заграви.
Душею притулившись до землі,
Медовий Спас говіє на світанку,
аби пройтись гонорно по селі,
убравши косичисту вишиванку.
Бо вже над ранок инша свіжина.
В повітрі павутинно висне осінь.
Вичерпуючи днини аж до дна,
цілують бджоли золоті покоси.
А там ген-ген у Бога на поді¹⁰,
віддавши гніздам щирість жовтороту,
моцюють крила бузьки молоді
до першого важкого перельоту...
2.08.21 р.
¹в знач. тренують, прикладають зусилля
²журавлі, лелеки
³Св. Мокрини, христ.свято, яке припадає на 1 серпня,
за погодою в цей день визначали, якою буде осінь
⁴сорт яблук, які достигають на Спаса
⁵вид грибів
⁶Св.Іллі, христ.свято, яке припадає на 2 серпня
⁷мається на увазі христ. свята Св. Івана, Петра і Павла,
які відзначаються 7 і 12 липня
⁸у народі є приказка "по Петру, та й по теплу"
⁹копички, у які складають суху отаву
¹⁰горише
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921676
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021
У час недобрий він-вона зустрілися,
Коли на сході запалав Донбас…
Серця обох коханням загорілися,
Таке в житті буває тільки раз.
Вона прийшла до нього на побачення…
Він – під хрестом, вона – над ним – жива!
Але яке тепер це має значення?
Вони – удвох! І зайві вже слова…
Здолала жінка сотні кілометрів же,
Аби знайти могилку цю і хрест.
Не вірилося, що коханий мертвий вже…
–Чому вказав на нього Божий перст?
Адже кохання тільки розгорялося,
Чому ж усе звелося нанівець?
Він воїн був, та смерть якось підкралася…
А мріялося ж стати під вінець!..
Вона себе тепер вважа вдовицею –
Одна-однісінька і в будні, і в свята –
Зчорніла вся та так, що жаль дивиться вже…
Сніжок на скронях. Ба, не молода…
Стоїть вона, немов у землю вкопана,
Тепер уже дала волю сльозам.
Могилка рясно-рясно ними скроплена
Без слів уже зуміла розказать:
І як непросто в світі цім без нього їй,
І як приходить він до неї в сни:
–Якби ожив, то цілувала б ноги я…
Зненацька й день розплакався ясний…
Хто знає, чи останнє це побачення,
Що думала вона про все тоді,
За нього теж її сльозою сплачено…
Може ж, коханий теж йому зрадів?
Дивився хрест і думав свою думоньку:
Могила, бач, цвіте собі в вінках…
Живе кохання довше, аніж людоньки:
Було так, є і буде у віках.
5.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921527
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Ветеран АТО Володимир Прохнич
з бойовою гранатою зайшов у Кабмін.Дістали!
А він узяв гранату і пішов,
Це як же влада їм зробила мало,
Отим, хто за Вкраїну умирали,
Здоров"я хто віддав чи й смерть знайшов?!
І він узяв гранату і пішов.
А він узяв гранату і пішов,
Щоб більш тарифи нам не піднімали,
Останні копійки не забирали,
Субсидії не зменшували знов,
То він узяв гранату і пішов.
А він узяв гранату і пішов,
Так, як ходив у бій із ворогами,
Безчинств щоб не чинила влада з нами,
Він шляху іншого для цього не знайшов,
То він узяв гранату і пішов.
А він узяв гранату і пішов,
Він вічно буде в пам"яті народній,
Він крок ступив Ікаром у безодню,
Він просто взяв гранату і пішов,
Бо іншого шляху він не знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921484
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Маленька дівчинка Іванна
У школі вже Буквар вивчала,
Взяла газету на дивані
І тихо по складах читала.
Тут першокласниці неясно:
У-крав-тодор - не зрозуміло.
Таке велике слово класне –
Дізнатись більше закортіло:
-Дивись, матусю, ось Тодор,
А що украв - не написали,
А красти - це ганьба й позор,
Таке у школі нам казали.
-Це слово,- каже мама Люда,-
Його придумали не Боги,
“Укравтодор” - це такі люди,
Які в нас дбають за дороги.
Вони так гарно розписали
Свою роботу для народу,
Та скрізь вибоїни дістали
І водіїв, і пішоходів.
У Міністерствах - там не бачать:
Яка б пора в нас не настала,
Асфальт, пісок і щебінь, наче,
Корова язиком злизала.
Відкрити кримінальні справи –
Хто тільки в нас за це не брався:
Який Тодор, де й скільки вкрали –
Про це ніхто ще не дізнався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921337
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 04.08.2021
Тихий, теплий дощик з неба накрапає,
Поле і садочок ніжно поливає.
Радість на городі, всі його чекають :
Кавуни і дині щічки підставляють.
Тарабанить дощик по вікнах, калюжах,
Умиває личка яблучкам і грушам.
Ось хлинула злива в сарафані з граду,
Заховались під листочки грона винограду.
Враз майнула блискавиця з помелом вогняним.
Вся природа причаїлась, принишкла слухняно...
З гуркотом промчався грім у колісниці,
І розкрили парасольки гриби- печериці.
Дочекалися блаженства... Всі радіють дощику !
У новОму горщику наваримо борщику. *
Пампушки і борщ духмяний винесемо з хати.
Дощик славно потрудився - будем частувати !
* Використала фразу з укр. народної заклички " Іди, іди, дощику."
Примітка : вірш для закріплення знань дошкільнят про літні явища природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921016
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Пронеслось гуркотом далеким ..
І темні хмари дощові,
В плащі сіренькім та благенькім,
Спустились низько до землі.
Посоловіло все повітря,
Заполонивши синю даль,
Немов у пізнє надвечір’я,
Навкруг розкинулась печаль.
Холодний і сердитий вітер
Здійняв жахливу круговерть:
Все підхопив й давай вертіти,
Наповнив курявою вщерть.
Загомоніли клен й берізка,
Змахнули гіллячком хистким
Й донизу, зверху на доріжку,
Дрібненькі сипались листки.
А після них великі краплі,
Такі холодні, дощові,
Мов від оркестру на спектаклі,
Мінором неслись по траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920120
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Миле літо, славне літо!
Літо - щастя! Літо - сонце!
Літо - спека! Літо - світу Сієш сяйних злитків розсип..
В легких хмарках з крепдешину -
В сонячні горне́ш сувої
Все земне … Чи в зливах свіжих Ми купаємось з тобою!
Літо - в травах, літо - в росах !
Літо - в щебеті пташинім!
Літо - в цвіті медоноснім! Листям ти до світла линеш!
Літо - в ранках променистих ,
В лу́ків ніжних ароматах!
Ночі те́плі - у намисті Зір .. І стиглих зорепадах..
Літо - в квіті лип солодкім,
У зелених косах вербних..
Літо в запашни́х покосах – Серцем я струмлю до тебе!
Літо - з трав у ніжнім шовку!
Літо - з білих маргариток,
І блаватності волошок..! Ти завжди прекрасне, літо!
Миле літо!Славне літо -
Повною течеш рікою !
Вся тобою оповита,
Миле літо, я - з тобою!
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919873
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Стрічаю сонце… Небесам молюся…
Вбираю зором цей стобарвний світ…
Розквітлій мальві серцем усміхнуся
Із відстані таких неюних літ…
У цьому раї і в оцьому пеклі,
Де й дихання нам розкішшю стає,
Розплутую шалені долі петлі
І поринаю знову у земне.
Полити квіти, грядки прополоти,
Коханому сімейству догодить…
Оце, життя, твої земні щедроти,
Мета і сенс, бо є для чого жить…
А що ж для себе? – Трішечки й для себе:
Рясного цвіту, погляду небес…
Іще тепла людського серцю треба –
Цих неодмінних і земних чудес.
Стрічаю сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919047
дата надходження 09.07.2021
дата закладки 09.07.2021
Дід Петро прийшов до тину,
Запитав сусіда Рому:
-Вдосвіта твоя дружина
Добирається додому?
І чогось на мене боком
І сердито позирає,
Хоч я зовсім ненароком
Із-за тину виглядаю.
-Ніночка іде з роботи,-
Промовляє гордо Рома,-
Виявляю я турботу –
Все роблю для неї вдома.
Це - секретна установа,
Де працюють в нічну зміну,
Радий я, що вкотре знову
Запросили мою Ніну.
Там - державна таємниця
(Підписалась в цьому кожна),
Хай і в сні таке не сниться,
Це розказувать не можна.
Звечора іде кохана,
Заробітки там хороші:
Стомлена приходить рано,
Та приносить добрі гроші.
Дід Петро всміхнувсь до Роми,
Приховав усі словечка,
Пригадав ці установи,
Де колись скакав у гречку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918909
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Вода й вогонь - очищення сердець.
Це Колосок, Суботки, літа Сонцекрес,
Купала свято - зіллячка вінець.
Танок зірок у загадковості небес.
Волошки, маки, м'ята, деревій..-
Цілющі квіти від русалок, потерчат -
Терлич, полин... збирай скоріш, радій,
Віночки чудодійні для красунь дівчат.
Сопілка і цимбали виграють,
І линуть співи гарні й танці всеньку ніч.
Вінки, свічки по річечці пливуть,
Їх ловлять вміло "переємці" навсебіч.
Стрибання через вогнище удвох.
Аби у парі бути - тайна ворожби.
І солов'їне чути тьох і тьох.
Веселощі, мов свіжі ліки від журби.
В Купальську ніч знов папороть цвіте.
Чи вдасться хоч комусь знайти? Єдина ж мить.
А хто знайде - прозріння проросте,
Щоб зрозуміть дари природи, дивосвіт.
(Свято Івана Купала ще називають Колосок, Суботки, Сонцекрес). (За легендою квіти розсівають русалки і потерчата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918904
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Візитка Умані - фонтани,
Ефекти дійства гіпнотичні.
Кохання ввечері і зрання,
Є в цьому, певне, щось містичне.
Побачень місце і освідчень.
Найбільше диво України.
Вражає неймовірне світло
В єднанні з музикою нині.
У кольорах веселки бризки,
Фігури лазерні у гамі.
Портрет Шевченка зовсім близько
І українців голограми.
Які ж фонтани, уманські фонтани!
Яскраве шоу феєричне.
Милуємось " Перлиною кохання" -
Окраса міста ця - велична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918721
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Переклад Robert Burns (Роберт Бернс) Farewell to Eliza(1786)
[color="#f700ff"]...Прощання з Елізою..[/color]
Прощай,Елізо!Мушу йти
Від рідних берегів
Й від тебе у чужі світи
Під шум чужих морів..
Та хай судилось до кінця
В розлуці жити нам -
Любов у душах і серцях
Не спинить океан..
Прощай,Еліза,прощавай!
Ти - серця мого клад..
Я тайний голос чую, знай,
Що не вернусь назад..
До скону днів,скінчання літ,
Хоч я і не вернусь,
Я - твоя частка, ти - мій світ,
Мій подих, серця пульс..
From thee, Eliza, I must go,
And from my native shore;
The cruel fates between us throw
A boundless ocean’s roar:
But boundless oceans, roaring wide,
Between my Love and me,
They never, never can divide
My heart and soul from thee.
Farewell, farewell, Eliza dear,
The maid that I adore!
A boding voice is in mine ear,
We part to meet no more!
But the last throb that leaves my heart,
While death stands victor by,
That throbs Eliza, is thy part
And thine that latest sigh!
1786
.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918232
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
З ДНЕМ МОЛОДІ, ВІТАЮ ВСІХ,
СТАРІТИ ТО Є - СТРАШНИЙ ГРІХ,
ХТО ЩЕ ДУШЕЮ НЕ ЗАЧАХ,
В КОГО ВОГОНЬ ГОРИТЬ В ОЧАХ,
ХТО ЩЕ ЗА МРІЄЮ КРОКУЄ,
РОКІВ Й БОЛЯЧОК НЕ РАХУЄ.
НОГАМИ ВСІ СТЕЖКИ СХОДИТИ,
І В УМИВАЛЬНИКУ ЇХ МИТИ,
СТОГНАТИ ТО - ПОГАНА ЗВИЧКА:
ЗАМІСТЬ АПТЕЧКИ - КОСМЕТИЧКА
В КОГО ЗДОРОВ"Я ЩЕ НІВРОКУ,
ДЕРЖІТЬ КОХАННЯ ПОПІД БОКИ,
ГУКНІТЬ ДО СТАРОСТІ:" БУВАЙ!
НА ОЧІ НАМ НЕ ПОПАДАЙ!"
ТРИМАЙТЕ РІВНО ЗАВЖДИ ПЛЕЧІ:
Є КОСМЕТИЧКА, НІ - АПТЕЧЦІ!!!
ГАЛИНА ГРИЦИНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917980
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Ти ввірвавсь в затуманений ранок,
В мій тривожно-сполоханий сон.
Сипнув в груди цілунком жаринок,
Лоскотав сивину біля скронь.
Розтікався серпанком по тілі
У чутливому сплеску сердець.
І спадали окови несмілі,
Душі линули ввись, до небес.
І у щасті вмлівали все ціло,
Соловей їм услід щебетав.
Де кохання, - відсутнє мірило,
Там і крихкість, й гранітний кристал.
Там немає кордонів пізнання,
Глибина розсуває світи.
Чиста віра, прощання й чекання,
Божа поміч ту даність нести.
27.06.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917968
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Мамо! липа так рясно цвіте,
Дух медовий кружля коло хати.
Літо стало таке золоте,
Вам сьогодні я хочу сказати.
Дикий голуб туркоче в гіллі,
Як тоді, коли ви відлетіли...
Стало порожньо враз на землі,
Наче сонце для нас погасили.
Стільки мудрості, стільки добра,
Почерпнула від вас я для себе!
... День найдовший і літня пора
Знов нагадує - мама на небі...
Квіти так неймовірно цвітуть,
І любисток пахучий і м'ята.
Наче й знають та віри не ймуть,
Що спустіла давно ваша хата...
Ви приходите з теплим дощем,
Щоб сади і городи вродили...
...Пам'ятаємо і бережем
Все найкраще, що ви нам лишили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917592
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Так важко без тебе, татку...
Це мука — роки лічити
Від чорного дня, на згадку,
Коли перестав ти... жити.
Коли залишив ти маму
І нас, хай уже дорослих...
Хіба менш болюча драма,
Якщо сивина у косах?..
Хай буде тобі там, татку,
Не боляче і не важко...
Сльозою проллється згадка
Й до Неба злетить, як пташка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917376
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Так важко без тебе, татку...
Це мука — роки лічити
Від чорного дня, на згадку,
Коли перестав ти... жити.
Коли залишив ти маму
І нас, хай уже дорослих...
Хіба менш болюча драма,
Якщо сивина у косах?..
Хай буде тобі там, татку,
Не боляче і не важко...
Сльозою проллється згадка
Й до Неба злетить, як пташка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917376
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
[i]День прийшов Святої Трійці.
В квіти вбране кладовище,
Свічка плаче на божниці,
Шле молитву вище й вище
Поминаємо ми ближніх[/i]:
«Дай їм, Боже милосердний,
Благодаті неземної,
Вище Царство після смерті,
Грішних душ їх упокою”, —
Йде з молитвою людською.
[i]…Запашне татарське зілля
Устеляє рясно хату.
Від любистку розімліле,
Від лепехи і від м’яти
Серце хоче щебетати…[/i]
У святкові дні Русальні
Водять з піснею Тополю.
Щедре сонце ллє у спальню
Й розумієш мимоволі:
Справжнє Літо на престолі!
[i]
Культ дерев, рослин і квітів
У Зелених свят основі.
Йде до нас яке століття
В ароматі полиновім
Світ Природи, світ Любові –
Будьте з Трійцею здорові![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917364
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Я тебе не зустріну більше,
Буду вічно лише страждати,
Буду вічно писати вірші,
І для тебе пісні писати.
Буду вічно пісні співати,
Ти їх звідти почуєш ... з неба,
Буду в снах тебе цілувати,
Мені більшого вже не треба.
В сні тебе пригорну, так ніжно,
Всю любов я тобі подарую,
Жити будеш ти в серці вічно,
Не знайти мені більш такую.
У піснях і в віршах, жива ти,
Потрапляю я знову в казку,
Я у снах тебе буду чекати,
Ти приходь в мої сни ...будь ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917366
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Трійце Пресвятая,
Через призму чорних смуг,
До тебе взиваю…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Державо в державі,
Йду тропою Твоїх слуг,
Хоч путі кроваві…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Гідна хочу бути,
Милість щоб плила до вух,
Й розв’язала руки…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Я Тобі молюся,
То ж розвій гріхи, мов пух
Хай їх не боюся…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Вислухай бажання,
За лихий життєвий рух,
Прийму покарання…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Радосте велика,
Вбережи від всіх розрух,
Захисти від лиха…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Сила й безконечність,
Оптимізм хоч мій потух,
Здатна ще на ґречність…
Бог-Отець, Бог-Син та Дух –
Я Тебе благаю,
Позбавляй життєвих мук,
Хоч не годна Раю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
14.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916807
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
[i]З дитинства вчили: хліба й крихти не зневаж!
Його охороняють Вищі сили.
В Отця Небесного насущного просили
Ще наші предки щиро з «Отче наш».[/i]
Без хліба – голод, це найбільша із святинь:
З опари хліб вчинивши на світанні,
Найкращі мрії про добробут й сподівання
Вкладала в працю кожна з господинь.
[i]На стіл хлібину під вишиваний рушник
Благочестиво клала українка.
Святково пахла запашна його скоринка –
Як хочеться, щоб звичай цей не зник![/i]
Весільний коровай – на долю молодих.
На входини йдуть з ним в новобудову.
І породіллі з немовлям: «Рости здорова!»
Вручають Божий дар цей – від біди.
[i]Красуні наші стрінуть в урочисту мить
Із хлібом-сіллю гостей у пошані.
А ось із хлібом проводжають шлях останній –
Традиції, що створені людьми…[/i]
Я прошу: не ганьби святого хліба ти!
Його не можна кривдити нікому.
Як знехтуєш ти ним отут, в житті земному,
У Божім Царстві матимеш крихти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916684
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
[i] ...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
[b] Микола Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов![/color][/b]
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Червневий день нам сонечком сміється,
Пташки співають на усі лади ...
Нехай Вам, друзі , радісно живеться,
Щоб ви не знали горя і біди.
У злагоді і мирі проживайте,
І друзів пам'ятайте повсякчас...
Діліться радістю ,минуле пригадайте,
Щоб вогник дружби в душах не погас.
Щоб дружба була віддана і світла ,
І вірна до останніх наших днів...
Жертовна, щира, щоб душа розквітла
Від добрих справ і від хороших слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916314
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Я кожною клітинкою життя
живу в тобі та дихаю тобою.
Несеш моєму болю забуття,
та навіваєш творчою снагою.
Тобою плачу, думаю, журюсь.
І поки по землі ходжу – радію.
В думках про тебе Богу я молюсь,
та ласкою ЙОГО рядочки сію.
Кидає мене болісно життя,
розчарувань букети посилає,
але лиш джерело твого лиття,
надію в напівмертвій оживляє.
Поезія – це зміст мого буття.
Моя сім’я, моя любов, розрада,
моє минуле, нині, майбуття.
І навіть в моїх роздумах досада.
З тобою тепло поміж бурі днів,
ти захищаєш душу від негоди.
Твої римовані краплинки слів
цінніші від любої нагороди.
Я слави не жадаю й визнання:
ні грамот, ні дипломів, ні овацій.
Та хочу посягнуть лише знання -
просте подати в тлі поетизацій.
Я хочу людям сіяти все те,
що затишок дає й малу розраду.
Зерно, яке у душах проросте
у насолоді весняного саду.
Я вам дарую спів душі-пісень,
те, що мені дає Господь із неба.
І коли ваш від того кращий день
дякуйте Богу, а мені не треба.
Я теж купаюсь в Божій теплоті,
його дари вам з радістю віршую.
Поети – люди, як і всі прості,
І я, як всі: і веселюсь й сумую.
Я вдячна вам за сонце у душі,
що радість розділяєте й тривогу.
Читаєте мої прості вірші.
Й за них зі мною дякуєте Богу.
Хай в рядках рим всі вісники благі
вам служать щедротою свого СЛОВА
Й ПОЕЗІЯ дає рости тугі,
неначе тепла наших душ розмова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916311
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
У вірші – душ уразливих мотив:
Поет розклав життя своє на ноти,
[b]ДО[/b] себе в душу чулих він пустив…
[b]РЕ[/b]сурси у мистецької спільноти
Геть різні, кожен має щось своє,
[b]МІ[/b]нор, мажор – душі чиєїсь дотик.
[b]ФА[/b]рбує майстер слово… додає
Своєму серцю глибшого звучання –
У кожного свій хист до цього є.
[b]СОЛЬ[/b]феджіо душі... Від нот здригання,
Комусь доступний неповторний звук,
Холоднокровний – відповість мовчанням.
Здається, вірші - серця перестук,
[b]ЛЯ[/b]гають в такт комусь добуті рими,
А хтось не любить оповідь просту.
[b]СІ[/b]м нот і слово – мандри пілігримів,
[b]ДО[/b]рога серця в місії святій.
Творцем дано митцям політ незримий –
Вразливість душ у вічній наготі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916301
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Якось Вовк зустрів Козу,
Гарна лепетуха.
З виду так собі, -скажу,
В Вовка вляпалась по вуха.
Гарний він, так сам із себе,
Зуби гострі, пишний хвіст.
Загризе того, хто треба,
Неабиякий мав хист.
Коза знає всі прийоми,
Мріє Вовка прихилить.
Та Вовку давно відомо,
Коза може теж хитрить.
Придивився Вовк старанно,
Буде люба ця Коза?
Очі вкрилися туманом,
Чи поб"є Коза Туза?
Покрутилась біля Вовка,
А він чари не прийма.
Бо Коза ця - не Корівка,
Дасть лиш склянку молока.
Придурився він слабеньким,
Дуже хворий в нього хвіст.
І в роках він вже старенький,
Та й який у нього хист.
Ще й добавив, що бідненький,
Ані хати, ні двора.
Зуби має лиш гостренькі,
Хай йому не довіря.
Призадумалася Кізка,
Треба іншого шукать...
Та така тут є розв"язка,
Ще не пізно утікать...
Дала Кізка задній хід,
Гальма відпустила.
Швидко зник її і слід,
Бурею летіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916226
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
То ж 29-ть святкувати –
Не Ювілей, але вже вік,
Поради спробую писати,
Хоч ти дорослий чоловік…
Порада перша – не журися,
Цінуй усе, що Бог послав
За всяку справу ти берися,
Якщо що маєш й не бажав…
Порада друга – в оптимізмі
Ти кожен рік свій проживай,
Хоч дні часом бувають різні,
Скрізь позитиву добавляй…
Порада третя – будь здоровим,
Свій дух і тіло загартуй,
Якщо зіткнешся з чимось новим,
То не нервуй й не панікуй…
Четверта рада – вчися завжди
Вплітати мудрість у життя,
Бо і навчитися кохати –
Це також непроста мета…
П’ята порада – вмій радіти,
Коли все й шкереберть пішло,
Господь у радості вчить жити,
Щоб не впрягтися в зла ярмо…
Порада шоста – будь щасливим,
Як проти тебе й увесь світ,
Бо здатен ти на неможливе,
Хоча прожив ще мало літ…
Порада сьома – помолися,
Неділю Богу присвяти,
У храмі сили наберися,
Щоб впевнено йти до мети…
Порада восьма – не вагайся
Йди тим шляхом, що сам обрав,
Злих язиків остерігайся,
Щоб не дістались твоїх справ…
Дев’ята рада – будь спокійним,
Коли й життєвий ураган,
Бо розум завжди є нетлінним,
На нього хто б не зазіхав…
Порада 10-ть – не корися,
Ніякому лихому злу,
Як діставатимуть, не злися,
Лиш Господу віддай хвалу…
Пункт 11-й – покора…
Собі самому й Небесам,
Але не стишуй власний норов,
Який Всевишній тобі дав…
12-та порада – милість
Господня милість до людей,
Якщо й допомогти ти в силі,
«Бісер» не сип серед свиней…
13-та порада – цінність…
Себе цінуй та поважай,
Якщо й повірять у наївність,
Даремно сил не витрачай…
Порада 14-ть – вміння
Обходити лихих людей,
Бо із-за пазухи каміння,
Убивче для твоїх ідей…
15-та порада – совість…
Хай завжди чистою буде,
Хоч недолуга випадковість,
У душу брудом попаде…
16-та порада – вірність…
Своїм словам та почуттям,
Якщо й лякає безнадійність,
Ти вірним будь з собою сам…
17-а порада – гроші…
Щастя не в них, але бува,
Без них ми не такі хороші,
Хоч часом здатні на дива…
Порада 18-ть – бізнес…
Якщо не свій, то для сім’ї,
Ніхто не любить бути бідним,
Як не співали б солов’ї…
Порада 19-ть – жінка…
Була щоб та, яку б кохав,
Якщо і лестощів в сутінках
Хтось вже тобі понашептав…
Порада 20-ть – будь собою,
Без перебільшень, без вагань
Проблеми навіть що з журбою
Щоб лиш додали сподівань…
Порада 21-ша – гордість…
Не гріх гордитися завжди,
Коли душевна гріє зрілість,
Що захищає від біди…
Порада 22-га – пам’ять
До роду свого та святинь,
Якщо й далекі землі манять,
Ти – України вірний син!
Порада 23-я – віра
В себе самого та в життя,
Щоб не згасала та довіра,
Яка формує почуття…
24-та рада – сила…
Що не руйнує, а спасе,
Політ якщо душа просила,
Надію хай їй принесе…
Порада 25-та – друзі…
Такі щоб разом на завжди,
Якщо нема в твоїй окрузі,
Обов’язково ж віднайди…
Порада 26-та – скупість…
Не розкидай себе дарма,
У кого є хронічна тупість,
Цим скористаються сповна…
Порада 27-ма – мудрість…
Використовуй всі знання,
Не розраховуй на могутність,
Щоб не відчути вигнання…
Порада 28-ма – дія…
Завжди лише на позитив,
Щоб всі, хто поряд пораділи,
Лише від кращих перспектив…
29-та – не остання…
Це твій такий сьогодні вік,
Тому загадуй всі бажання,
Щоб вмить здійснилися за рік!!
Вітаю, синочку, з твоїми 29 !
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
08.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916225
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Казкові картинки
— Де ходила-була наша Алла?
— Я на березі річки гуляла.
— Що цікавого бачила ти?
— Пропливали неспішно кити,
А за ними услід бегемот,
Величезний у нього був рот.
Каченятко мале пропливало,
Шлях додому воно добре знало.
Пропливав білобокий дельфін,
За ним морж, і тюлень, і пінгвін.
І були чудернацькі там риби,
І малі, і великі, як глиби.
Пропливав навіть з хоботом слон,
Сонце взяв він на мить у полон,
Потримав трішки і відпустив,
В інших справах своїх поспішив.
Гуси парами там пропливали,
Гусеняток до гурту збирали.
Крокодил раптом виліз страшний —
Зуби зникли і став він смішний.
— Не вигадуй! Бо знають і діти,
В річці їх аж ніяк не зустріти.
— А хіба я казала тобі,
Що вони всі пливуть у воді?
Це на небі було! Із хмаринок,
Надивилась казкових картинок!
26.11.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915987
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021
Габріель Гарсія Маркес.
Знаменитий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Габріель Гарсія Маркес закохався в свою майбутню дружину Мерседес Барча, коли вона була ще дитиною. При першій же зустрічі він вирішив, що одружується на ній. І не прогадав: ось уже п'ятдесят п'ять років живуть вони в щасливому шлюбі, гармонію якого зберігає і підтримує Мерседес.
Одна з улюблених тем романістів і поетів - любов з першого погляду і назавжди. У реальності таке трапляється рідко. А вже щоб перша дитяча любов стала єдиною і вічною - про таке навіть самі романтично налаштовані літератори побоюються писати. Адже ніхто не повірить! Але життя підносить найнеймовірніші сюжети.
Одного разу - не то в 1945 році, не то раніше, не то пізніше, бо оповідачі суперечать один одному - в містечку Сукре в Колумбії на танцмайданчику юнак Габріель Гарсія Маркес познайомився з дівчинкою Мерседес Барча Пардо. Спочатку вона привернула його зовні. Габо писав вірші, був романтиком, і маленька Мечі здалася йому схожою на ластівку: стрімкими і легкими рухами і тим, як по-пташиному витончено повертала блискучу чорняву голівку. Коли прийшов час розходитися, Габо вже знав, що закоханий. Цілуючи на прощання руку Мечі, він сказав: «Я тільки зараз зрозумів, що всі вірші, які я написав, були присвячені вам. Будьте моєю дружиною! »Мечі відповіла йому з усією можливою серйозністю:« Я згодна. Тільки, якщо дозволите, я спочатку закінчу школу ».
«Ми не були заручені, ми просто терпляче і без томління чекали того, що нам призначене, - згадував Маркес багато пізніше. - Ми знали, що рано чи пізно умовність знайде під собою реальний грунт ».
Один з основоположників магічного реалізму, Габріель Гарсія Маркес дивився на світ крізь призму своєї уяви. Навіть його мемуари наполовину, а то й більше, - вигадка. У своїх інтерв'ю він з різними подробицями розповідав про одних і тих же подіях. Йому так було цікавіше.
Але є якісь факти, які можна вважати достовірними. Наприклад те, що народився Габріель 6 березня 1927 року в Колумбії, в крихітному, жаркому, старовинному провінційному містечку Аракатака біля річки Магдалени. Батько його був телеграфістом, іноді, щоб прогодувати сім'ю, працював у дві зміни і вдома бував рідко. Маму Габріель обожнював, але у неї було крім нього ще десять дітей, і хлопчикові завжди не вистачало її уваги. І так вийшло, що батьків Габо майже не знав: його виховували дід і бабуся, вони ж надали основний вплив на його духовне формування. Бабуся Транкіліна - жінка XIX століття, горда, цнотлива і дуже мудра. Вона керувала всім у домі. Потім Транкіліна з'являлася у багатьох романах Маркеса в образах жінок, що стоять біля витоків роду. Дід - полковник, учасник громадянської війни 1899-1903 років - теж воскресав чи не в кожному творі онука. А ще на хлопчика впливав будинок. Дивний старий будинок, де, на думку всіх мешканців, водилися примари. Їх ніхто не боявся. Адже це були духи предків.
У світі дитинства Габріеля Гарсія реальність і чари перепліталися так само органічно, як згодом вони будуть переплітатися в його романах. Країна Макондо, яку він придумає пізніше, насправді чуділась йому на вузьких вуличках Аракатаки.
Габріель навчався в інтернаті міста Сапакіра, там же він здійснив і свої перші літературні спроби. Але про те, щоб стати професійним письменником, він не смів і мріяти. Він планував стати юристом і в 1946 році вступив до університету в Боготі. Не полишаючи проте занять літературою. Причому його заняття були «роботою в стіл»: всі захоплювалися його романтичними віршами, а в 1947-му був опублікований його перший розповідь, але Маркес вперто йшов до юридичної кар'єрі. Йому потрібні були гроші, щоб одружитися на Мерседес ...Про їх першої зустрічі він іноді згадував як про головну подію свого життя, а іноді - як про щось випадковому і повсякденному, чому шанувальники дарма надають великого значення: «Їй було всього тринадцять років, коли одного разу на танцях у міському саду я зробив їй речення. Звичайно, не серйозно, просто сказав це, дотримуючись умовності, необхідні в ті часи, щоб обзавестися нареченою. Не пам'ятаю, може бути, під враженням якоїсь книги, фільму або кимось розказаної історії, але мені чомусь захотілося мати наречену. І Мерседес повинна була зрозуміти, що це не більше ніж умовність, тим більше що бачилися ми потім дуже рідко і завжди випадково ... »
Але деякі знайомі сім'ї стверджують, що під час знайомства Мечі було тринадцять, а дев'ять. Тринадцять років - для Латинської Америки вже не дитинство. Це вже початок розквіту. Вік, в якому Джульєтта Капулетті вийшла заміж, вважається придатним для перших романів і зізнань у коханні. А ось дев'ять ... Як Ремедіос Маленькій з роману «Сто років самотності», коли в неї закохався Ауреліано Буендіа. Потім в романах Маркеса часто з'являтиметься ця тема: любов до дівчинки, яка не досягла шлюбного віку. Ніколи ця тема не буде звучати як в «Лоліті» Набокова, як захоплення пороком. Але завжди - як безглузда випадковість: просто дівчинка запізнилася народитися і тому опинилася настільки молодша за свого судженого.
Габріель Гарсія Маркес вірить в астрологію. Він народився під знаком Риб, 6 березня 1927 року, і вважає закономірним, що саме жінка, яка народилася під знаком Скорпіона, стала його єдиною любов'ю, другом і супутницею на все життя. Риби і Скорпіон - два водних знака, згідно з астрологічними законами найбільш гармонійно поєднуються.
Часом Маркес стверджував, ніби і в містику він вірить, і в доленосні приречення ... Ніби ще в шкільні роки він побачив Мерседес уві сні. І, натхненний цим сном, написав оповідання про дівчинку, яка так мріяла подорожувати, що перетворилася на метелика і полетіла з рідного дому ... А Маргарита Чика, подруга Мерседес, розповідала Джеральда Мартіну, біографу Маркеса, як маленька Мечі Барча піднялася на огорожу і , дивлячись на запилену вулицю, з сумом говорила: «О, як же я хочу подорожувати по світу, жити у великих містах, переїжджати з готелю в готель!» Мерседес, за все життя дала всього два інтерв'ю, зазначила, що Маркес втілив її дитячу мрію: подорожувати їм ін ішлось багато.
Мерседес Ракель Барча Пардо з'явилася на світ 6 листопада 1932 в селищі Маганга, на березі річки Магдалени. Її мати, Ракель Пардо Лопес, була колумбійкою, з сім'ї фермерів. А в жилах батька, Деметріо Барча Велілья, текла змішана палестинсько-єгипетська кров. Маркес вважав, що саме від предків-єгиптян дісталася Мерседес «таємнича краса нільської змії». Хоча насправді Мерседес зовні була типовою колумбійкою.
Дід її був родом з Олександрії, в Колумбії йому належала мережа аптек в різних містах. Сім'я часто переїжджала, але для Мечі завжди вибирали найпрестижнішу і строгу католицьку школу. І вчилася вона завжди на відмінно. Вона була дуже серйозним і відповідальним дитиною і зовсім не доставляла клопоту своїм рідним. Її найулюбленішою розвагою було лежати на траві в саду біля будинку і спостерігати за комахами, птахами, дрібними звірятами. Вона планувала стати біологом. Мечі багато читала, і не тільки книги з біології: романи, поезію ... Її несподіване рішення вийти заміж за Габріеля Гарсія Маркеса батьки вважали підліткової примхою, яка зародилася на грунті зайвого захоплення Шекспіром. І не стали нічого забороняти, щоб дівчинка не уявила себе Джульєттою.
Але роки йшли, Мерседес дорослішала, до неї сваталися, а вона відкидала всіх. Вона чекала, коли до неї посватається Габріель. Вона як і раніше багато читала, але плани вчитися на біолога були забуті. Їй подобалася тиха сімейне життя.Вона наглядала за п'ятьма молодшими дітьми, супроводжувала на танці сестер. І зовсім не боялася, що залишиться старою дівою.
Мерседес не лякали плітки про численні захоплення Габріеля. А він тим часом вів вельми бурхливе життя. Був завсідником борделів. Пізніше він визнає: «Так, в молодості у мене було багато повій. Вони були моїми друзями. Я ходив до них не стільки займатися любов'ю, скільки для того, щоб позбутися від самотності. Як колекціонер зберігає монети або марки, я зберігаю спогади про моїх повій ».
Мерседес регулярно доносили про пригоди її коханого. Вона вважала, що її це не стосується. Мечі теж не схвилювало звістка, що Габріель перестав відвідувати лекції, а потім і зовсім залишив юридичний факультет і став журналістом. Їй було все одно, чим буде займатися її обранець. Адже це його життя і його шлях, а для неї головне - дочекатися весілля ... З юристом чи, з журналістом чи - не важливо. Головне - з Габріелем, а не з кимось іншим. Втім, вона уважно перечитувала і зберігала всі публікації його перших оповідань. Що трапився у Габріеля в Парижі роман з іспанською акторкою Марією Консепсьон Кинта-ної теж не мав для неї значення. Важливіше було те, що Габріель не переставав відповідати на її листи, розповідаючи про те, що відбувається в його душі. А з ким він ділить ліжко там, в далекому Парижі, не має значення. Він всього лише чоловік, і вони поки ще не обмінялися шлюбними клятвами.
Габо і Мечі писали один одному по два-три рази на тиждень. Габріель повідомляв, що кожен день, прокидаючись і засинаючи, він дивиться на фотографію Мечі, що висить в ногах його ліжка. І це було правдою, його друг того періоду, Пліній Мендоса, згадував, як, вперше опинившись в кімнаті Маркеса, побачив фото Мерседес: «Я ступив до стіни, щоб подивитися на висіла там фотографію його нареченої - симпатичної дівчини з довгими прямим волоссям. "Це - священний крокодил", - сказав Габо ». Так, вийшло так, їх заручини була довгою. Ні, не надто тривалої, як в романі Маркеса «Кохання під час чуми», де головний герой, Флорентіно Аріза, одружується на своїй коханої Ферміна Дазе через п'ятдесят три роки, сім місяців і одинадцять днів після того, як вимовив клятву у вічній любові. Але все ж Мечі довелося чекати вінчання цілих тринадцять років.
Він наважився одружитися тільки в тридцять один рік. До того моменту Мерседес Барча Пардо вважали безнадійною дивачкою, а за очі її називали Пенелопою: адже вона так само віддано чекала свого «Одіссея». Але Пенелопа була все-таки законною дружиною Одіссея, а Мерседес з Габріелем навіть не були офіційно заручені! Більш того - вони майже не бачилися. Кілька разів сходили на танці в ранній юності, а потім переписувалися. Але, можливо, завдяки листам вони знали один одного по-справжньому глибоко й інтимно.
«Габо народився з відкритими очима ... Він завжди домагався того, чого хотів. Взяти хоча б наш шлюб. Коли мені було тринадцять, він сказав своєму батькові: "Я знаю, на кому одружуся". А ми тоді були просто знайомими » згадуватиме Мерседес багато пізніше, в одному з двох інтерв'ю.
Габріель і Мерседес повінчалися в п'ятницю 21 березня 1958 року. Мечі запізнилася на вінчання. Габріель чекав її разом з друзями і рідними біля входу до церкви Вічного Спасіння. І в якийсь момент запанікував: а раптом вона і зовсім не з'явиться? Раптом вона зрозуміла, що очікування і передчуття солодше достигнутого? Або усвідомила, що насправді чекала даремно і не любить його? Саме в цей момент він з особливою гостротою усвідомив, як потребує Мерседес, і, за його словами, «готовий був голову розбити об кам'яний виступ», якщо вона не прийде ...
Все виявилося, звичайно ж, простіше: Мерседес мала вінчатися в сукні своєї матері і в фаті бабусі. Сукню, заздалегідь підігнану під її тоненьку фігурку, вранці довелося підганяти знову, прямо на нареченій: в останні тижні перед весіллям вона так хвилювалася, що схудла.
На третій день після весілля вони вирушили до Венесуели, де їм належало провести медовий місяць. Коли літак злетів над хмарами і золотий вечірній світло засяяло в очах Мерседес, Габріель відчув - ось священний момент, відповідний для ще однієї важливої клятви. І пообіцяв, що її багаторічна очікування сповна окупиться, що він буде самим турботливим чоловіком, що він стане великим письменником до сорока років, що зробить багатими її і тих дітей, яких Мерседес йому народить. Вона слухала мовчки. Чи збудуться його обіцянки чи ні - зараз не мало значення. Мерседес просто хотіла прожити життя з цим чоловіком. Що б життя їм ні пообіцяла.
Їх любов почалася так романтично ... Але, як завжди буває, - казка закінчилася біля вівтаря, а далі була проза життя. Наскільки взагалі могла бути прозаїчною життя поруч з такою людиною, як Маркес.
«За роки сімейного життя у нас не було жодної серйозної сварки. Напевно, тому, що ми дивимося на речі так само, як і до шлюбу. Сімейне життя - диявольськи важка справа, яка кожен день починаєш спочатку. І так все життя. Живеш в постійній напрузі, і часом це так втомлює ... Але тим не менше це коштує того! »- говорив Габріель Гарсія Маркес через кілька десятиліть.
Жити їм належало в Барранкилье, в двокімнатній квартирці від редакції газети El Espectador, де працював Маркес. Господарюванню Мерседес була абсолютно не навчена. Габріель поставився до цього поблажливо. Прибирав у хаті він сам. І дуже терпляче вчив Мерседес готувати його улюблені страви. У чому досягла успіху вона як господиня, так це в питаннях економії. Легко навчилася жити в бідності, вибирати в крамницях найдешевше і перетворювати в цілком апетитні страви. Але головне, що зачаровувало Маркеса в дружині, - її трепетне ставлення до його творчості. Вона навіть торкалася до його паперів обережно, немов вони були древніми святинями, здатними розсипатися в руках.Вона як божественного одкровення слухала, коли Габріель ділився з нею творчими планами або розповідав вигадані ним сюжети. Мерседес навчилася підтримувати вогонь у вогнищі: в буквальному сенсі. Центрального опалення в Барранкилье не було, а Габріель не міг працювати, коли холодно. Вона приймала гостей в маленькоі квартирці, а по вихідним брала участь в журналістських вилазках на природу. Однак вона була дуже замкнутою і мовчазною. Пліній Мендоса згадував: «Через три дні після знайомства з Мерседес я сказав своїм сестрам:« Габо одружився на німий ».
Мерседес привезла з собою скриньку з листами Маркеса, але через кілька тижнів після весілля Габріель попросив дружину їх знищити. Мерседес розповідала, ніби чоловік пояснив своє прохання так: «щоб вони не потрапили в чужі руки». Сам Маркес стверджував інше. Якщо траплялося, що вони розходилися в думках, вона незмінно заявляла щось на зразок цього: «А ось в листі з Парижа ти писав, що ніколи так не зробиш». Габріель хотів позбутися речових нагадувань про його обіцянки. Мовчазна Мерседес вміла проявляти рідкісне завзятість, і, врешті-решт, Маркесу довелося ... викупити у дружини свої листи за 100 боліварів. Після чого Мерседес знищила їх на очах у чоловіка.
Джеральд Мартін, дуже симпатизував Мерседес, писав: «Мерседес стверджує, що з чоловіком вона спілкувалася без проблем. Коли я запитав у неї в 1991 році, що, на її думку, скріпило їх союз, вона відповіла: "Це питання біологічної сумісності, ви не знаходите? Без цього нічого і бути не може ". Але то був лише початок. Незабаром вона увійде в його плоть і кров, але не так, як в ті роки відчаю, коли він ще толком і не знав її. Вона стане незамінною для людини, який завжди покладався тільки на самого себе, розраховував тільки на власні сили з тих пір, як помер його дід (а йому тоді було дев'ять років). Вона привнесе в його життя розсудливість і раціональність. Поступово, у міру того як в ній міцніла впевненість в собі - чи, точніше, вона навчилася давати їй вихід, - вона почала наводити порядок в рукотворному хаосі Маркеса. Розібрала його статті і газетні вирізки, паперу, розповіді, машинописні тексти роману "Дім" і повісті "Полковнику ніхто не пише" ... »
24 серпня 1959 року у Габріеля і Мерседес народився їх перший син Родріго Гарсія. Редакція відправила Габріеля в якості спеціального кореспондента в Європу. Мерседес знову чекала, звично і покірно, але тепер з нею був малюк ...
Мерседес мовчазно підтримувала Габріеля, коли у нього з'явилося нове і більш небезпечне захоплення: комуністичні ідеї. З'їздив на Кубу, з'їздив в Східну Європу і в СРСР, писав захоплені статті. Маркесу запропонували місце в нью-йоркському відділенні Prensa Latina. Вважаючи, що ця робота - надовго, він взяв з собою Мерседес і Родріго. Чи не краще рішення. Американо-кубинський конфлікт був у розпалі. До редакції постійно дзвонили з погрозами, в тому числі і особистими. Якось невідомий подзвонив в готельний номер, який займала сім'я, і сказав Мерседес, що він знає, яким маршрутом вона гуляє з дитиною, і що вона може одного разу не повернутися з прогулянки, якщо її чоловік не припинить комуністичну пропаганду. Мерседес не показала Габріелю свого переляку. Але при першій нагоді перебралася з готелю до подруги, яка знімала квартиру на іншому кінці міста. Скінчилася американська епопея Маркеса тим, що їм з дружиною і дитиною довелося буквально втікати з країни. Грошей на авіапереліт не було. Вони їхали на рейсових автобусах. Ночували в найдешевших готелях. Один раз Мерседес відмовилася залишитися в номері, що кишіли тарганами, і разом з дитиною влаштувалася під відкритим небом. Інший раз американський солдат запропонував Габріелю продати Мерседес йому і двом його товаришам на кілька годин: мовляв, тоді ви, обшарпанці, зможете хоч поїсти нормально ... До моменту приїзду в Мехіко Мерседес була хвора, у неї на нервовому грунті відкрився гострий гастрит. «На руках - останні двадцять доларів, майбутнє - неясно», - згадував Габріель.І тепер він, як ніколи раніше, розумів, який скарб придбав в дружини. Мерседес жодного разу ні в чим його не дорікнула.
«Мені абсолютно ясно, що жінки правлять світом, - говорив Маркес. - Єдине, чого жінки не прощають, - це зрада. Якщо відразу встановити правила гри, якими б вони не були, жінки зазвичай їх приймають. Але не терплять, коли правила змінюються по ходу гри. У таких випадках вони стають безжальними ... »
У 1962 році в Мексиці народився їх другий син - Гарсія. Маркес дуже хотів доньку, схожу на Мечі, але більше дітей у них не було.
Мерседес підтримувала Габріеля, коли він взявся за свій епохальний роман «Сто років самотності». Маркес продав машину і на вісімнадцять місяців замкнувся в своєму кабінеті, не спілкуючись навіть з сім'єю. Він повністю переселився в світ Макондо ... Тим часом Мерседес поденщиною заробляла на життя. Вона взяла на себе і спілкування з м'ясником і бакалійником, у яких брала товари в борг. Вона ж розмовляла і з господарем будинку, що було найскладнішим.
«Нашому домовласникові ми заборгували оренду за вісім місяців. Коли наш борг по оплаті становив всього три місяці, Мерседес подзвонила йому і сказала: "Послухайте, ми не зможемо заплатити вам ні за ці три місяці, ні за наступні півроку". Перш вона уточнила у мене: "Коли ти плануєш закінчити?" - і я відповів, що місяців через п'ять, тому вона накинула ще один місяць. І тоді домовласник сказав їй: "Добре, якщо ви даєте слово, я почекаю до вересня". І у вересні ми йому заплатили ... »- розповідав Маркес.
... У мене була дружина і двоє маленьких синів. Я працював піар-менеджером і редагував кіносценарії. Але щоб написати книгу, потрібно було відмовитися
. У мене була дружина і двоє маленьких синів. Я працював піар-менеджером і редагував кіносценарії. Але щоб написати книгу, потрібно було відмовитися від роботи. Я заклав машину і віддав гроші Мерседес. Кожен день вона так чи інакше видобувала мені папір, сигарети, все, що необхідно для роботи. Коли книга була закінчена, виявилося, що ми повинні м'ясникові 5000 песо - величезні гроші. За окрузі пішов слух, що я пишу дуже важливу книгу, і всі крамарі хотіли взяти участь. Щоб послати текст видавцеві, необхідно було 160 песо, а залишалося тільки 80. Тоді я заклав міксер і фен Мерседес. Дізнавшись про це, вона сказала: «Не вистачало тільки, щоб роман виявився поганим».
Мерседес гідно ділила з Габріелем бідність і негаразди і так само гідно розділила тягар загальносвітової слави, яка обрушилася на нього після виходу з друку цієї книги. У 1967 році роман «Сто років самотності» викликав «літературне землетрус» і зробив Габріеля Гарсія Маркеса живим класиком. Тиражі розліталися, книгу перевели на тридцять п'ять мов. Зараз «Сто років самотності» входить в список двадцяти найбільших світових шедеврів.
Після у Маркеса не було творчих невдач. Кожен його роман, повість, оповідання й есе з захопленням приймалися критиками і читачами. Були опубліковані і високо оцінені всі твори, написані до 1967 року і свого часу відкинуті видавцями.
Маркес розумів, як багатьом він зобов'язаний своїй дружині. Роман «Любов під час чуми» він передував словами: «Присвячується, звичайно ж, Мерседес. Ці сільця вже знайшли свою короновану богиню ».
«Ці місця» - світ його фантазії. Світ країни Макондо. Країни, де сплітається магія і реалізм, де закохані дівчата готові чекати весілля десятиліттями ... Країни, звідки прийшов Маркес і куди так органічно вписалася Мерседес.
Нобелівська премія
У 1982 році письменникові була присуджена Нобелівська премія. Це була важлива подія для всієї Латинської Америки. Фідель Кастро не зміг додзвонитися Маркесу і на наступний день надіслав телеграму: «Справедливість нарешті восторжествувала. Святкуємо з учорашнього дня. Додзвонитися неможливо. Від щирого серця вітаю вас з Мерседес ». Будинок був обложений журналістами. Зрештою письменник з дружиною потихеньку втекли і переселилися в готель «Чапультепек-Президентові», де зібрали вісьмох близьких друзів, в суспільстві яких і пересиділи перші, найбільш бурхливі дні. Зрозуміло, Мерседес супроводжувала чоловіка в Стокгольм. Приїхав туди і Гонсало. Родріго, який став кінорежисером, працював над фільмом на півночі Мексики і не міг покинути знімальну групу. Журналісти тут же вирішили, що між Маркесом і його старшим сином існує якийсь конфлікт. Насправді письменник виховував своїх дітей так, щоб робота була для них понад усе. Маркес ні засмучений відсутністю Родріго, він пишався творчої одержимістю сина.
У традиційній промові лауреата Маркес ні словом не згадав дружину, навіть не дивився в її бік: в його промові не було нічого особистого, тільки суспільне, і тема звучала як «Самотність Латинської Америки». Він протиставляв Латинську Америку Європі.
Мерседес супроводжувала його на всі заходи безмовним примарою. Журналісти за нею полювали, вона від них рятувалася. Вона погодилася дати всього одне інтерв'ю, причому своєю своячениці Беатріс Лопес де Барча. Дружина нобелівського лауреата з'явилася на обкладинці колумбійського журналу Carrusel, а стаття називалася «Габіт чекав, поки я виросту». Мерседес зачарувала всіх нобелівських гостей, просто продемонструвавши себе, якою вона була в повсякденності: скромною, мовчазною, загадковою жінкою, ідеальною дружиною і берегинею вогнища, в якій було щось споконвічне, первозданне, щось поза часом.
Коли вони з Габріелем повернулися додому, Мерседес з полегшенням сховала в шафу парадні вбрання і вузькі туфлі. І повернулася до свого улюбленого заняття: забезпечувати Габріелю комфортне буття.Щоб в кабінеті було як слід натоплено, щоб папір був його улюбленого сорту, щоб вчасно подавалися їжа і кава, щоб завжди були під рукою сигарети, а ще стежила за публікаціями про нього, сортувала чернетки ... Іноді брала в гостях синів. І мовчки спостерігала, як вони бурхливо сперечаються і жартівливо пікіруються з батьком. Все це і було її щастям.
У 1999 році Маркесу поставили убивчий діагноз: рак лімфатичної системи. До цього, в 1989 році, у нього був рак легенів, але його вилікували. На «облаштування справ земних» йому пообіцяли всього кілька місяців, може бути - рік ... Але лікування і невідступна, вірна турбота Мерседес допомогли знову. На першій же прес-конференції, даної після одужання, Габріель Гарсія Маркес повідомив, що більше не писатиме: «Тепер я тільки чоловік Мерседес ... Я належу їй повністю».
Чим старше ставав письменник, тим сміливіше і відкрито він говорив про любов, про величезний її значенні в житті: «Для мене є безсумнівним: сенс життя - це любов ... І писати варто тільки про кохання, тому що все інше - від лукавого. Мій наступний роман буде, звичайно ж, про кохання, про пристрасної божевільної безнадійної вічної любові чоловіка і жінки ... »
«Тепер я тільки чоловік Мерседес ... Я належу їй повністю».
Коли весь світ завмер в жаху перед загрозою СНІДу, невідомої і смертельної хвороби, заразитися якою можна було в першу чергу при сексуальному контакті, Маркес заявив: «СНІД лише додає любові ризику. Любов завжди була дуже небезпечна. Вона сама по собі - смертельна хвороба ... »
Незважаючи на своє рішення припинити творчу діяльність, в 2004 році письменник випустив роман «Спогади моїх сумних повій»: історію людини, який ніколи в житті не любив, а в віці дев'яноста років закохався в чотирнадцятирічну дівчину ... Це було чергове визнання в любові юної мечі - на сторінках роману, який Маркес вважав своєю останньою книгою. За місяць до офіційної публікації рукопис викрали з видавництва і опублікували піратський тираж. Маркес зробив блискучий і несподіваний хід: він стрімко переписав фінал, і книга вийшла в офіційний продаж вже з зовсім іншою розв'язкою ... Роман розійшовся мільйонним тиражем в рекордно короткий термін. Однак і ця книга не стала останньою: у 2009 році Маркес написав повість «Про кохання та інших демонів», героїнею якої він знову зробив дванадцятирічну дівчинку, в яку неможливо було не закохатися.
У 2007 році Габріелю Гарсія Маркесу виповнилося 80 років. Цей рік в Латинській Америці та Іспанії пройшов як рік Маркеса, а ювілейне видання «Ста років самотності» розійшлося тиражем 500 тисяч примірників - при тому, що сукупний тираж становить 30 мільйонів. Вийшов перший фільм за його книзі - «Любов під час чуми».
«У XXI столітті мене вже безперервно стали ховати, - посміхаючись, нарікав Маркес. - Багато разів, вмикаючи телевізор або радіо, я чув некролог по собі. Читав в газетах: "Сьогодні, після важкої тривалої хвороби помер письменник, лауреат ..." У свій час мене це жахливо дратувало, але в кінці кінців я звик до власної смертю, випадок чомусь не рідше, ніж раз в два місяці. Ну що з цим поробиш? .. »Зараз Габріель Гарсія Маркес страждає від недуги, можливо, більш страшного, ніж рак: у нього хвороба Альцгеймера. Брат письменника, Хаїм, з гіркотою розповів журналістам, що іноді Габріель зовсім не реагує ні на що, а коли повертається до реальності - не впізнає навіть синів і брата. Тільки Мерседес він дізнається завжди, хоча іноді забуває про прожиті разом десятиліттях, і йому здається, що Мечі - все ще дівчинка, на якій він коли-небудь обов'язково одружиться.
Примітка редакції: Габріель Гарсіа Маркес помер в Мехіко у віці 87 років. Письменник помер в оточенні рідних і близьких у себе вдома днем у четвер, 17 квітня 2014 р Світла пам'ять!
Переклала на українську мову 7.04.19 17.35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915985
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Випливала Лебідонька на синю водицю,
Вигинала голівоньку, як вітри пшеницю.
Виглядала, кликала, дивлячись усюди,
Лебедя коханого, що убили люди.
Н.: Тугою сльозилося серце Лебідоньки ...
У воді відбилися згорнені крилоньки ...
Як же то без пари їй у нелюдськім світі
З долею змагатися — в безнадії жити?..
М.: Сподіванням в тиші плине серденько маленьке,
Що побачить, що зустріне того, хто миленький.
Та відчувши лиха слід, тугу свою вмила,
До небес здійняла літ, сміло склавши крила.
Н.: Заячала з високості — та й грудкою впала.
Хвиля хвилю наздогнала, мов заспівчувала ...
Покосили пшениці безсердечні люди,
Залишивши на стерні скровавлені груди ...
Марія Дребіт — Надія Козак
04.06.2021 Португалія — Канада
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915976
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021
[b][color="#8c0ac4"]Прошепчу тебе на ушко,
Скрыть ту радость нету сил.
- Я посеяла петрушку
Муж на ночку отпустил!
Семь потов сошло с Глафиры
Ей запомнятся самцы!
Обслужила командиров,
А сейчас пойдут бойцы.
Вот те раз! Какое чудо!!
Обнимай, да посмелей.
Ну ушла немножко в блуды,
Но вернулась за пять дней!
Неужели скоро лето?
В изоляции прорыв!
Коль на пляж наложат вето
Толку будет с той жары!
Где ты бродишь хлопец милый
Где попало там не лазь!
Не растрать свои секс силы,
С голодухи - извелась!
Ходит милый под окошком
И уже не первый день..
Подожди еще немножко
Пока жив мой старый пень.
Обучал меня Савелий
Даже с помощью кнута.
А теперь я дока в деле,
Трассовичка еще та!
Не зови меня на дачу
И не жди больших чудес.
Я задаром не ишачу
Разве что - за мерседес.
Любит милый не стабильно
Раз в году способен смочь.
Зато кум любвеобильный,
Заменить всегда не прочь.
А вчера меня мой милый
Кулаком с утра огрел.
Я ночами маски шила,
Потому-то свет горел!!
Над горою ходят тучи,
А дождей все нет и нет.
Что-то там на небе глючит
Иль Всевышний дал запрет.
Прилетел сосед с Юханя
А жена орет "Кретин!!"
Вот, сидит на чемодане
Две недели карантин.
Я соколика любила,
В своей юности шальной.
У кумы его отбила
До сих пор живет со мной.!
Не зимою, так весною
Подловлю тебя с кумою.
Ставлю камеру с прослушкой
И прославлю вас частушкой!
Ты зачем меня завлёк
На единый пузырёк?
По 0,25 на брата -
Это точно маловато.
Дома нечего поесть.
Только тюлька с луком есть.
По подругам брошу клич,
Будет водка, квас и дичь!!
Ехал Федя в магазин
Скрасить водкой карантин.
Но без маски не пустили
Плюс к тому же - отлупили.
Ну скажи, и что не так?
Был с Петром один контакт.
Два - с Иваном, три - с Ильей
Что ты сразу -" Ой-ёй-ёй!! "[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915944
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
Скалічені часом, обпечені словом,—
Попали в тенета земного життя…
Схилились під гнітом у волі за рогом
Й голосимо криком малого дитя!
Зскрібаємо крихти з зацвілого щастя,
Карбуємо пам’ять вчорашніх звитяг.
В кривавих кайданах на білих зап’ястях
Хоронимо правду у купі сміття…
В печерах сумління вже тліє майбутнє,
бо віра промінням жевріє в полях…
Засвітить зорею любов незабутня
В барвистих відтінках яскравого дня.
Вже досить стогнати, вбивати, родитись…
Калічити людство й ламати життя.
Потрібно змінити ворожу свідомість
Та й совість відмити в сльозах каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915856
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
[youtube]https://youtu.be/8Tg9O_R5WHs[/youtube]
[i][b][color="#065b6e"][color="#8a058c"]Мені болить – шматується земля…
Нехай би плуг… А то шматують гради,
не сіяні й не зорані поля –
панують там рептилії та гади.
Із поглядом у надра – самоціль:
з жадобою вплітати щедру юшку,
а в серці – пліснява, гниття і цвіль,
спустошені, змалілі духом душі!
Мені болить – не бачимо небес,
стороняться геть їх чому́сь земляни:
творять усе, на що штовхає “бєс”,
мовляв, й на Сонці є тінясті плями.
Прийдеться все ж за все колись платить,
якщо не нам – прийдешнім поколінням…
За все, що діється, мені болить,
І ятрить біль той серце і сумління.
...Руками чорні хмари розведу,
пігулку дам землі від болю в серці,
як треба буде – у вогонь ввійду
не під фанфари – мовчний голос смерті...
Візьму з собою пам’ять про біду –
кров’янобарвні символи-коралі,
в священнодійне полум’я ввійду
і сотворю ідилій пасторалі.[/color][/color]
[/b]
27.05.2021
_________
Аудіосупровід - відома мелодія пастуха...
На світлині автора - мальовничий куточок
в провінції Зееланд у Німеччині (2019 р.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915123
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021
Всі кольори веселки посміхались,
В кристаликах води життя цвіло.
Лелеки цій красі лиш дивувались,
Вдивлялись в краєвиди за селом.
Напоєні вологістю й озоном,
Замріяно стояли у гнізді.
А потім милувались знову й знову,
Пригадуючи роки молоді.
І думали як вивести потомство,
І на крило підняти у політ
Лелеченят без всякого знайомства -
Навчити пізнавати дивний світ..
А восени залишити місцину,
Без компаса летіти в теплий край,
Весною повернутись в Україну,
Бо лише в нас казковий водограй..
Такого більш немає в цілім світі,
Бо в нас чорноземи у людський зріст
Тому і райдуга у розмаїті,
Лелека й той корінням в землю вріс.
13.05.2021 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915153
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021
Сонце крізь хмари -
прихований погляд,
Сонце крізь хмари — чекати чого?
Може до вечора зірветься дощик
Чи може спека злякає його?
Настрій примхливий,
як сонце крізь хмари,
Мабуть щось сталось
в житті негаразд.
Сумніви, сумніви, мов злії чари,
Спокою просить душа повсякчас.
Спокою, щастя і мирного неба,
Друзів надійних, по вінця любов!
Сонце!
Ховатись за хмари не треба,
Дай нам надію зустрітися знов!
Сонце легесенько
пестить хмаринку,
Разом пливуть аж за обрій,
за край,
Час до спочинку, вже час
до спочинку,
Хмарко, нам сонечка
не заступай!
Сонце крізь хмари -
прихований погляд,
Сонце крізь хмари -
гра передчуття,
Вітру легкий, освіжаючий подих.
Світло і тіні ідуть крізь життя...
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914902
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Моя художниця-уява
Полотна білить котрий день...
Усе, що ловиться, то гави,
Співається лиш п'ять пісень
Одна тривожна — "Що там далі?.."
Наступна — "Як воно мене!!!.."
Ще дві, про радощі й печалі
І та остання — "Все мине".
Мої радари ловлять тишу
І на невизначений час,
Польоти всі свої облишу,
Затримки рейсів тут у нас.
Усе на паузі, говорять,
Кричать папугами думки,
Отим самі себе й потворять,
— Одне, що роблять залюбки.
Відтак — ні виходу, ні входу...
Приспать, втішаючи, буття,
Поки нема у річці броду,
Що на "той самий" бік життя?..
І серце кризою зпріває,
А загребущий час гребе...
В життя тайм-аутів немає,
То ж не обдурюймо себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914704
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Розцвів бузок коло моєї хати...
Хизується красою серед слив.
І линуть в надвечір'я аромати...
Весняний запах все заполонив.
Бузок цвіте... І милує й чарує,
Хвилює душу подихом весни.
А вітер- легінь гілочки цілує,
Гойдає квіти , пестить його сни.
Вже перші зорі в небі засіяли,
І місяць , мов серпочок угорі...
Вечірні роси вже на трави впали...
Так затишно і благодатно в цій порі.
Зозуля ку-ку дзвінко посилає...
Хай літ щасливих пташка накує!
Така краса , що серце завмирає...
Травневий вечір чари роздає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914689
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
- А хто вишивав тобі, мамо, сорочку?...
- Бабуся твоя цю творила красу.
Коли колисала мене в сповиточку,
зорею мережила долю ясну.
- А хрестики чорні, чому уплелися?...
- Мабуть, було тяжко в хвилину оту…
М’о біль і тривога в думках заплелися,
хотілося хрестиком скрить гіркоту.
- А квітів червоних чому так багато?...
- То радість і мрії, дитино моя…
Стібки кольорові старанно й завзято
з молитвами шились під спів солов’я.
- А чом полотно таке біле, матусю?...
- Світанки у нитці й проміння ясне…
Душею коли до сорочки горнуся,
в думках все дитинство за мить промайне.
- Чом ніжності скільки в барвінковім листі?...
- Співала, гаптуючи всі завитки…
Щоб шлях мій життєвий таким же був чистим,
як вдало підібрані нею нитки.
- Ти виший й для мене, матусю, сорочку,
щоб тілу й душі оберегом була…
Щоб, мовби весною, у тихім садочку,
на ній щедро квітами доля цвіла.
19.05.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914277
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Хочется бездомную собаку
Рядом посадить, сказать: "Смотри:
Ты привыкла к улице, однако,
Что за сердце у тебя внутри!"
И назвать не псом, а Человеком,
Самым-самым верным и родным...
Подарить коробку для ночлега,
В гости приходить по выходным...
Сколько раз тебя толкали, били,
Сколько зимних дней пережила?
Почему же дальше всех любила?
Если бы могла сказать в словах...
Если бы сейчас заговорила
Ты бы не ругалась на людей.
Только бы за всё благодарила...
За кусочки мяса, смех детей...
Люди есть прекрасные, однако
Сколько бы веков не падал снег...
Иногда бездомная собака
Самый лучший в мире человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914275
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Зробив добро - цим не хизуйся,
Тобі відплатиться не раз.
Зробив ти зло - то начувайся,
Тобі відплатить колись час.
***
Якщо щасливим хочеш бути,
Ділися щастям пополам.
Це пам"ятай, щоб не забути:
І не роби з цього реклам.
***
Чим дужче ми когось кохаєм,
Не рідко шана тут така:
Про нас скоріше забувають,
І продадуть за п"ятака.
***
Укрили хмари синє небо,
Насупивсь день, чекає змін.
Та хвилюватися не треба,
Не любить сонце перемін.
***
Десь грім гримить і нас лякає,
Ховатись рано у кущі.
Буває часто, це ми знаєм:
Це десь далеко йдуть дощі.
***
Хоч раз ви заздрили комусь,
Багатим теж хотіли бути?
Та так не буде! Посміхнусь!
В багатстиві інші є маршрути.
***
Пустий, без грошей гаманець,
Немає жодної копійки?
До цілі йшов ти навпростець,
І працювати було ліньки...
***
Ось так буває у житті:
Боїшся, щоб в нім не спіткнутись.
В цей час ідеш у забутті,
Упав, не встиг і озирнутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914256
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021
[i]Ти просто не така, як всі,
Тому й Ворона.
Для тебе затишок лісів –
Комфортна зона.[/i]
Серед бездушності гріхів
Ти безборонна.
Брехня вбиває без цвяхів –
Сумує Чорна…
[i]Обвуглені душі дроти,
Сльоза солона.
Не може людяність знайти
Ворон Мадонна.[/i]
Не вірить людям ні на гріш
Душа бездонна –
Тому свій теплий щирий вірш
Складеш воронам.
[i]Цнотливість й сила вожака –
Злилися дивом,
Вороно, правильна така,
Ти – о с о б л и в а.[/i]
Живеш із вірою в добро,
Без негативу.
Найкраща в світі із ворон,
Бувай щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914209
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 19.05.2021
.
Пробачте за першу і другу прозу, більше не буду так писати. Пробудіться!
Короткий огляд трагедій - цензура, анафема і драма української Мови.
По кожному конкретному указу були дії заборони української мови і культури з 1626 по 2017 роки.
1. З 1626 по 1696 роки було 8 указів.
Митрополит Йосип Краківський за акафістом, вилучали з церков всі книги українського друку, а завезли російські. Українські книги забороняли продавати і купувати. Цар Михайлов Романов наказав спалити всі українські книги. А друкарів карати смертю. Польща також доклала зусиль по забороні українського друку і вживання української мови.
2. З 1709 по 1786 роки було 18 указів.
Укази Петра 1, Імператриці Анни, Катерини Другої укази були
на вилучення старовинних свистків, книг всіх видів і їх спалення. Всі науки в Україні проводить тільки російською. Всі словники були виправлені чи знищені.
Синод РПЦ з шкіл вилучав букварі, дитячі книги, все вилучали і спалювали, що пов'язане з українською мовою.
Переслідували музикантів, письменників, художників.
Українську мову називали спотвореною польською, російською її називали собачою.
3. З 1804 по 1895 роки було 21 укази.
В школах і в вузах ввели тільки російську мову, на Західній Україні тільки польську. Закрили ведучі університети, Львівський, Києво-Могилянську академію. Конфіскували всі книги з мечетей, з церков і монастирів, ліквідували УГКПЦ, страчено сотні священиків, розгромили Кирило-Мефодіївське товариство, заборонили Шевченка. Забороняли українські свята, театральні українські вистави. Провідних діячів українських висилали з України. Хто не знав російської мови називали їх інородцями . На Східній Галичині Австро-Угорщина замінили українську мову на латинь, а поляки ввели польську. Читайте Емський і Валуєвський указ.
Я завдаю питання :-Чому так боялися української мови?
4. З 1903 по 1916 було 13 указів
Українознавцям забороняли викладати українською і її вивчати, закривали приватні українські гімназії, закрили “Просвіту” по всій Україні, в самій Росії присікли культуру і освіту, заборонена 100-річчя Шевченка,
На всі посади назначити тільки росіян і неукраїнців, тому що Україна це частина московії, Польщі, Австро-Угорщини і такої держави і мови не існує. Столипін наказав закрити всі українські товариства, видавництва, заборонив розмовляти українською на всіх масових зустрічах. Масові арешти діячів культури, науки, мовних вчених. Знищено українські школи і вузи, бібліотеки на Кубані і Далекому Сході і по всій Росії.
До відома на Кубані розмовляли українською мовою були школи і вузи.
5.З 1926 по 1989 було 29 указів (наказів)
Арешти і розстріли діячів культури і просвіти, хліборобів, докторів воєнних, знищили останки українські середні школи, вузи і факультети, газети, журнали. “Кого не поставимо — розстріляємо” — це з оригіналу.
Населення з Полтавської області висилася на Сєверний Кавказ.
Сталінські (комуністичні) репресії, три голодомори (умерло голодною смертю понад 8 мільйонів), розкуркулення, репресії проводилися по указу “Українському буржуазному націоналізму”, заборонено журнал Україна, Радянський Львів, Дніпро, Барвінок, Перець.
Страшні винищення українців під час війни (воїнів українців убито понад 2,5 мільйони, а громадян українців убито понад 7 мільйонів), після війни 1947 (операція Вісла - знищено біля 1 мільйона українців) і в 47 - біля 1 мільйона вимерло в тяжких муках від голоду, я свідок), знищена інфраструктура України.
В 47 Жуков підписав наказ, про виселення всіх українців в Сибір, на Далекий Схід, Казахстан.
Все описати це буде тисячі сторінок. Росія робила постійний репресивні дії викоренення української мови, культури і народу-нації. Йшло повна русифікація.
Що характерно, що ми не перечили, тихо повзли до кончини. Хоча були окремі повстання на Полтавщині, Кубані та їх до нитки війська нищили.
За границею бачили як гине наш народ під чужим неукраїнським марксистським (сатаністським) вченням і мовчала.
6. З 1993 по 2017 було 8 постанови ВР, міносвіти.
Вбито кілька десятків активістів українських партій, та організацій — Михайла Бойчишина , Чорновіла, спалена хата-музей Шевченка.
Видавництво преси було у відношенні 1 до 10. Одна українська, а десять російських. Київ говорив російською, та що говорить в Києві було проблемно знайти українську школу для моєї дитини в 1975 році. Я вчився українською мовою, а в інститут здавав російською, це був кошмар складати іспити і також вчитися.
В Росії закриті всі українські школи, бібліотеки, музеї. Нещодавно, останній український музей в Москві закрили, а позавідомчого посадили. Україна мовчить, глуха і заніміла. А Путін за своїх війною пішов.
Що характерно, в Росії проживає декілька мільйонів українців промовчали, затихли як миші. Сором.
Голова ВР Литвинов і Янукович підписали у 2012р. мовний “закон Ківалова-Колісніченка”, який узаконює російську мову на сході і півдні України, а наша ліквідована.
Та й сьогодні нові обранці товчуться по моїй рідній мові - муляє. Свята Мова сатані не подобається.
Не шукайте ворога, він наш, рядом за обіднім столом, в кіно, на вулиці.
Нашу мову і пісню душать, нищать — Боже творіння невмируще і непорушне.
Нація жива, Мова жива з Вірою і з українською Піснею ми нездоланні.
2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913923
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Створено під враженням
від вірша "Не ріж косу"
авт. НАДЕЖДА М.
Дякую авторці.
Жіночі коси стали вже не в моді --
в глибокім забутті вже та краса.
Та в пам"яті спливає при нагоді
матусина до пояса коса.
В дитинстві визнавав беззаперечно
я образ мами тільки при косі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назвУ що їй належне:
Краса у косах, В Серці і в Душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913891
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
(із збірки "Краплинка"
Гуляв вітер сильний, дужий. Облетів ввесь світ.
В чистім полі росла грушка, поряд хлопець-глід,
Про щось своє гомоніли, не знали жури,
Сонцю, дощику раділи, вірність берегли.
Уподобав вітер грушку. Залицятись став.
Хлопець-глід дівчину-душку на глум не віддав.
В полі хтось суху травичку сміттям завалив,
А хтось чиркнув запальничку, усе підпалив.
Підхопив іскринку вітер, на молодят дме,
З краю в край несамовито полум’я жене.
Грушка з глодом обнялися, у вогні стоять,
Запалало живе листя, гілочки горять!
Схаменувсь ревнивець-вітер, грушку обніма,
Замість неї чорні віти, в них життя нема.
Реве вітер, стогне, плаче:- «Що ж я наробив?
Паліїв отих проклятих краще б погубив!»
Бродить в світах вітер, тужить - старий сивий дід...
... Росла колись в полі грушка. Поряд — хлопець-глід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913884
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
До мене лебідь на ставку приплив,
Щоб хоч комусь про смуток розказати,
Він, як і я, лебідку свою втратив,
Й зі мною своїм болем поділивсь.
Вона була для нього - над усе,
У них, у парі, виростали діти,
Було у них в житті чому радіти,
Тепер лиш спогад й біль в душі несе.
Я спіавчуваю, любий білий друже,
Я й сам цей біль душею пережив,
Я й сам любив, я так її любив!
Втрата така болюча, дуже-дуже.
Хто не втрачав, тому це не збагнуть,
Як серце за коханою страждає,
Від болю цього ліків ще немає,
Мабуть в цьому і є любові суть.
Та сонце сходить знову, й світить знов,
Шукай серед лебідок пару друже,
Бо одному у світі... гірко дуже,
І ти знайдеш...як я свою знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913882
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
Весна садами знову розцвіта,
Замріялась , неначе на весіллі,
Їй до лиця білесенька фата,
Пташки співають їй пісень у гіллі.
Щебечуть так , аж заливаються вони,
На всі лади виспівують в гайочку,
Де вже бузок моргає до весни,
Зодівшись у фіолетову сорочку.
Тюльпани, в росах ,келихи дзвінкі
Підносять , щоб весна була щаслива,
Щоб квітли трави медоносні ,не гіркі,
Теплом й любов'ю світ заполонила.
А вишні , груші , яблуні в садах,
Весні милують очі білим цвітом!
І луг кульбабками,до сонечка, пропах...
Весна цвіте ! І йде на зустріч з літом!
Ми так чекали мирної її,
Щоб всі минули біди і страждання,
Щоб заспівали дзвінко столов'ї
Щоб в світі та війна була остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913795
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
Ти - моє дихання, любий...
Ти - мої ниті спасінь,
що обволокують груди
в мить, коли важчає тінь.
В мить, коли руки безвільно
падають ниць, тільки ти
маєш потугу всесильну
віру мою піднести.
Там проказавши молитву,
де її чує Господь,
зняти загострену бритву
з хворого серця мого.
Спраглим курсивом любові
мовивши: рідна, борись!
Я піднімаюся знову,
погляд звертаючи ввись.
Й руку відчувши спасенну
зважую знову на крок -
хвилька до хвильки, щоденно,
двигаю муки візок.
Гулко скриплять всі колеса,
стежка вузька та нехай,
жаху тінь довготолеса
котиться, наче, за край.
Може й здалось, відступає
темна розпука з душі
там, де краї ходять краєм
й гупає бій на межі.
Де обпікаються груди
в чорнім-пречорнім огні...
Ти - моє диханя, любий,
Ти - моя сила в мені..
6.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913203
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Цей день - для бджіл! а ввечері хрущі,
Ночами тішать солов"ї співучі.
Танцюють вальс калинові кущі,
З акацією білою на кручі.
Щороку винятковий вернісаж
Природа нам гостинно відкриває.
І, ніби звичний пленер... та пейзаж
Ніколи сам себе не повторяє.
Якось все разом раптом зацвіло,
Черешня, вишня, яблуня і груша.
А серце випромінює тепло,
Щоб разом з сонцем відігріти душу.
Нарешті! - з травнем обнялась весна,
І дихає земля на повні груди.
Люби цей світ! відчуй його сповна!
Він - твій! Найкращий! - іншого не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912933
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Йому було вісімдесят шість років.
Виходив кожний ранок в магазин.
Похмурий, нещасливий і самотній.
І цього разу теж він був один.
Проходив крізь прилавки і вітрини,
А слідом порожнеча й самота.
Немає більше рідної людини,
Крім тої, що торік пішла з життя.
Поклав у кошик їжу для тваринок,
(У чоловіка вдома кішка й пес),
Для себе ж забагато не потрібно!
Ще трішки проживе... не в їжі сенс...
Аж раптом дві малесенькі долоні
До нього потягнулися з землі,
І обійняли, наче із безодні
Нарешті сердце витягли у світ.
Перед очима дівчинка маленька
Гукає: "Мамо, це новий мій друг!"
Настільки серцю затишно, тепленько,
Що у житті не стало темних смуг...
Вони утрьох пішли із магазину
Дідусь відчув, що більше не один!
Він має рідну дівчинку. Людину,
Що повернула в світ за п'ять хвилин!
Так кожен день було... разом сміялись
І розмовляли з нею про життя.
Старий навчився жити! Посміхатись!
Завжди. Ще поки є серцебиття.
Навчився бути, просто далі бути.
І дихати. Він полюбив людей.
Бо дівчинка допомогла збагнути
Що щастя є. Це просто кожен день.
Вони і досі разом розмовляють
Дідусь один не ходить в магазин.
Він з нею, і цукерки їй купляє...
Так. Він ніколи більше не один.
Одне добро життя рятує людям.
Одне добро рятує від біди.
Нехай у кожного долоня буде
Що просто поряд. Просто назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912903
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
І недосяжне, і далеке,
і дійсність, вимріяна в снах-
старенька хата і політ лелеки,
криниця загубилась в кропивах.
Присіли вікна, може вже стомились,
старий поріг перехилився вбік.
І вишні зранку росами омились
і родить рясно яблуня із року в рік.
І так святково, радісно. Я вдома.
Пройшли роки. Позаду пів життя.
Тривожить рана лиш мені відома,
бо тільки тут щаслива буду я.
Помрію і поплачу. Десь далеко
сховалась рідна хата в кропивах,
стара криниця і політ лелеки
ніде вже не побачу, тільки в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912649
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 02.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_V-gDROJ1W4
[/youtube]
Все вужче коло рідних, друзів,
Вони пішли від нас колись.
(Їх не замінять кращі, другі,)
Вони корінням в нас сплелись.
Ми не побачим їх ніколи,
Не прийде вже жаданий час.
Не раз цвістимуть матіоли,
А ви у згадках повсякчас.
То ж бережімо тих, хто є,
Хто поряд з нами може бути.
Хто нам наснаги ще дає,
Ми може це в житті збагнути.
Мене згадаєш й ти колись,
Як зацвіте вже спіла осінь,
Впаде на землю жовтий лист,
Не маєш права забуть зовсім.
Колись в сумний осінній вечір,
Як дощ постукає в вікно,
Я не признаю твою втечу,
Бо знаю: любиш все одно.
Згадаєш ніжні мої руки,
Слова, що сказані тобі.
Ти до сих пір їх чуєш звуки,
Не будеш ти уже в злобі...
Бо час життєвий швидкоплинний,
І кожна мить ще дорога.
Немає місця для рутини,
Здоровий глузгд - перемага...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912643
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 02.05.2021
Вдруг, усядется в кресло министра
несведущий в делах человек,
Начинает “министру” учиться,
Самый высший заняв кабинет.
А вокруг — схем ручьи и озёра,
Денег—столь вожделенных,родных!
Как унять в себе трепет восторга?
Где взять сил отказаться от них?
Лишь вчера серый «ноль-человечек»
Он сегодня могуществен! Бог!
Почитаем, богат, знатен... Вечен!!!
А работать? Работа — не волк...
Быть царём — с детства надо учиться
государственным мыслить умом!
… Эх! Вернуть бы нам
мудрость традиций,
Чтобы «репы не чухать» потом...
2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912294
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Вдруг, усядется в кресло министра
несведущий в делах человек,
Начинает “министру” учиться,
Самый высший заняв кабинет.
А вокруг — схем ручьи и озёра,
Денег—столь вожделенных,родных!
Как унять в себе трепет восторга?
Где взять сил отказаться от них?
Лишь вчера серый «ноль-человечек»
Он сегодня могуществен! Бог!
Почитаем, богат, знатен... Вечен!!!
А работать? Работа — не волк...
Быть царём — с детства надо учиться
государственным мыслить умом!
… Эх! Вернуть бы нам
мудрость традиций,
Чтобы «репы не чухать» потом...
2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912294
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Черговий ангел мав гарний настрій -
І нагадав він, що десь є щастя
Черговий ангел розправив крила
І сни прислав нам про гвинтокрили...
У сині неба – самі-блакитні -
Летять на берег, де тихі хвилі..
Летять високо, де вітер віє,
Люди в польоті по свої мрії
Летять над містом - і очі мружать…
Опале листя лежить в калюжах
І кожен бачить, як рано-вранці
Біжать собаки, спішать коханці
Сидить на вітті умита кішка
Йдуть в школу діти, блищать доріжки
Чи сонце світить,чи ляє злива –
Несуться в висі ці гвинтокрили
Радо летіти всім людям дуже –
В той край, де квітнуть Мигдаль і Ружа..
Там є Чар-зілля,
Сердець осердя, Там всі Сузір’я
Зорять на небі
Там русла чисті, Медвяні трави,
Там райдуг світлих
Блищать заграви,
Молочні ріки,
Зелені барви,
Там стіл накритий
І - повні сяйва – Веселі діти,
Щаслива мама..
… Це - берег щастя,
Яким ми снили..
А ти вже бачив
Ці гвинтокрили??
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912083
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 28.04.2021
[youtube]https://youtu.be/4kKW8PjCMyg[/youtube]
[i][b][color="#700867"]Весна в мізках вирує… Свідки –
оголені леткі думки.
Роздягне їх весна до нитки –
на подив всім, на всі смаки.
А в грудях серце шаленіє:
у небо вскочить норовить –
весняні генерує мрії
у цю весняну, щасну мить.
Земля вже пахне свіжим хлібом
та кличе орачів в поля, –
стомилася від смутку ніби, –
привітно лине гук здаля.
Зимою приспані бажання,
весна дарує залюбки –
тріщать по швах, припнуті зрання,
ущент роздягнуті думки.
І хочеться вже жити знову
негодам всім наперекір –
спивати всмак нектар любові
під струнний шал небесних лір.[/color]
[/b]
22.04.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911731
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Щоб відчули діти свято,
Естетично розвивались,
У музеї експонати
На стіні всі роздивлялись.
Вихователька сказала:
-Треба тихо тут ходити,
І оця чудова зала
Буде з вами говорити.
Гляньте всі на цю картину
(Правда, тут сюжет поганий):
Іван Грозний убив сина,
Бо був дуже неслухняний.
Подивіться всі уважно,
Не дратуйте тата свого:
Поведінка легковажна
Приведе вас до такого.
Ось на камені Альонка
Плаче, аж тремтять повіки,
Не послухавсь її Ваня –
Залишивсь козлом навіки.
А он дівчинка на кулі,
Куди вилізла, зараза?
Доплигається дівуля,
Що впаде і скрутить в’язи.
А це хлопчик: він ніколи
Не сідає за уроки,
Знову приніс двійку з школи,
Завдає усім мороки.
І не стидно хулігану,
Перейматись йому нащо?
До інфаркту довів маму…
І живе ж таке ледащо!
Далі - дівчинка скупенька,
Персики он розкотились…
Егоїстка, сама жерла
І ні з ким не поділилась.
А тепер зверніть увагу
На скульптуру ту, що скраю:
Це - Венерочка Мілоська
Тут у нас відпочиває.
Хто не буде мити руки,
Схоче гризти нігті тихо,
Той зазнає горя й муки,
Буде й з вами таке лихо.
Хто без броду лізе в воду –
Всі малята добре знають:
Хто робити буде шкоду –
Тому руки відрубають.
Мова ллється тиха, срібна
(Он як всі принишкли діти),
Все цікаве і потрібне
Вкласти в душу треба вміти.
Виховний процес у плані
Треба гарно розписати:
Цю екскурсію ще довго
Будуть діти пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911548
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
В день народження дякую Богу
За відведений долею шлях,
Що живу я і маю ще змогу
Бачить житнє колосся в полях;
Бачить сонце й світанки ранкові,
Чути співи весняні шпаків;
Сподіваюсь, що цвіт я бузковий
Ще побачу, й в садах солов’їв.
Вдячна Богу, що маю родину,
Гарних внуків і добрих дітей,
І за те, що живу в Україні,
Де багато так щирих людей,
Що спішать у найважчу хвилину
Безкорисно на поміч прийти,
Добрим слово підтримать й щоднини
Ношу горя з тобою нести.
Вдячна Богу за мову вкраїнську,
Яку чула іще з пелюшок,
Що ось тут, в ріднім краї поліськім,
Я робила в житті перший крок.
Вдячна Богу, що маю я змогу
Говорити, співати, творить.
Хоч тернисту і мала дорогу,
Слід по собі я зможу лишить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911000
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Янтар балтійський… підвіконня, —
Краплина жовтої роси.
Ранковий дар з глибин бездоння
В оковах мідної сльози.
Жаринки крапля, що застигла
В обіймах матінки Землі
Й Небесна злива, що обмила,
Сліди залишив льодяні…
Солона хвиля не вмовкала,
Невпинний в спину підганяв…
Так вічність диво гранувала,
Скував в кришталь холодний жар.
Тепер блистить на підвіконні
Медово – сонячна краса.
Як та перлина на долоні —
Маленька зоряна сльоза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910983
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Хочу бігти потічками до старої хати,
По дитячому вдихнути пахучої м’яти.
Впасти дивом на коліна, де старі пороги,
В росах ранніх, до схід сонця, викупати ноги.
Назбирати черемшини - висушити зілля,
Обійняти до схід сонця вишневого гілля.
В буйнім цвіті, веснянковім - у намисті раннім,
У осінній прохолоді, в подиху туманнім.
Задивитися на небо - зустріти лелеку,
Що вертається додому, вітрами, здалеку.
Відчинити стару браму, обпалену снігом -
Як же млосно, милий Боже, пахне знову хлібом!
Замели роки лиш кроки, де мама ступала,
Тата, Боже, теплі руки, завше б цілувала.
Потічки не ті, померкли, трава затягнула,
М’ята вицвіла з роками та й старість відчула.
Лиш лелека залишився у гнізді старому,
Він єдиний пам’ятає дорогу додому.
З ним зустрінусь, привітаюсь - птаху мій, єдиний,
Як же схожі наші долі, й світ мій - журавлиний...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910911
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Посадила Ганька та й на яйця квочку.
Щоб ходила квочка в зеленім садочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Семен на обід.
Народила Ганька та й гарненьку дочку.
Посадила Ганька знов на яйця квочку.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Степан на обід.
Має Ганька сина, має Ганька дочку.
Та знов ходить квочка Ганьчина в садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Прийшов Роман на обід.
Ой що ж то за дивну має Ганька квочку,
що водить курчаток в зеленім садочку.
У садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
Є вже в Ганьки й чоловік.
Якщо ви, дівчата, заміж захотіли,
то в нашої Ганьки квочку б попросили.
Щоб в садочку ходила, курчаток водила.
А курчатка: « Ціпу-ціп!»
До вас прийде чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910901
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Ранковий шепіт – насолода,
Небесні човники пливуть…
Духмяні ноти – прохолода,
П’янкі конвалії цвітуть…
Відлуння вкрало ранній спокій,
По гіллю котиться сльоза.
Розлився долом Буг широкий —
Рясніє хвилями вода.
Обвило Сонце обрій жаром
В казковім вихорі подій.
Закутав землю в ковдру з пари
Самітник вітер чародій.
Встеляє зелень світ потроху,
Розкрили квіти пелюстки.
Старі пеньки покриті мохом…
Набрякли стомлені бруньки.
Стара діброва вже налилась…
Чекай засмучена, не спи!
Весна квітуча забарилась,
Лети голубонько, лети…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910824
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
Чи винні вони, що так пізно зустрілись,
Чи винні, що їх наздогнала любов.
Так пристрасно в очі, мов зорі дивились,
Усе повернулось з минулого знов...
Лежала життя недописана книга,
Бож доля тоді диктувала своє.
Кохання під вербами плакало тихо,
І думали всі, що то дощик так ллє...
І навіть весна не змогла розігріти,
Лишилась стежина до саду сама.
Не чули признання, більш, яблуні віти,
Без них сумувала красуня - весна...
Віз потяг його до чужої країни,
Там в нього своє починалось життя.
Вона ж залишилася тут, в Україні,
В думках прозвучало:" То доля така!"
Навчання, робота і нові вже друзі,
Він більш не вернувся до неї тоді.
Усе наболіле, найкращій подрузі,
Осіннє вже листя пливло по воді.
Летіли роки, наче хмари у небі,
То зими холодні, то літо жарке́.
Він був одиноким, неначе той лебідь,
І все нарікав, що життя то таке...
Та часто думки не давали спокою,
Його повертали в минулі часи.
Мабуть не забув, милу дівчинку Олю,
Що щастям всміхалась з води і роси.
Та якось йому довелось побувати,
У рідному місті, де юність пройшла.
Сади... і тіж сквери... а ось її хата,
Таж сама табличка із номером два.
Постоявши трохи, зайти нерішився,
Мабуть винуватим себе рахував.
Букет із трояндами так й залишився,
Для неї, для Олі, його купував...
Усе ж їм зустрітись судилося знову,
Із двору виходила жінка якась.
Той погляд йому не забути ніколи,
Коли він до неї, так ніжно звертавсь...
Він все говорив, а вона відверталась,
Багато води із тих пір утекло.
Та мабуть обом за той час пригадалось,
Як затишно їм у часи ті було...
Пробач - говорив, я це мушу сказати,
В навчанні й роботі тебе загубив.
Себе всі роки рахував винуватим,
Нікого в житті, як тебе, не любив!
Ти знаєш - нарешті вона посміхнулась,
Я довго чекала, щоб зустріч була.
У неї в душі щось таки ворухнулось,
Букет з його рук все - таки прийняла...
Бож також в житті цім, була одинока,
Забути його все ніяк не могла.
У серці він був, хоч спливли уже ро́ки
І може, то доля, їм знов шанс дала...
Блукала по парку в самотності осінь,
Листки розкидала під ноги усім.
Звучали сумні голоси в високоссі,
Птахи відлітали у теплі краї...
Сиділа на лавочці пара стареньких,
Їх двох зігрівало сердечне тепло.
До них посміхався онучок маленький,
Їм затишно в парку осіннім було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910823
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
З Благовіщеням любі друзі!
Благовіщеню
посвята
Вишневий цвіт
Душі моєї –
Посланець неба і весни,
Цей білосніжний
Світ алеї
З дитинства у мені все сниш...
Тож, в пелюстковій
Заметілі, –
Десь там мій Божий код і є,
В весні життя,
Як в водевілі,
Романтика мого досьє.
Вишневий цвіт,
З ума ти зводиш –
Немов би серця греблю рвеш!
Святі Божественні
Є роди,
Для подолання чорних веж.
Це Благовіщеня
Святіше:
"Господь з Тобою, Діво Маріам!"
Все хвальній Пані
В серці віщим
Все поклоніння Божим небесам.
7 квітня 2021р.
Благовіщеня Пресвятої Богородиці
Благовещению
посвящение
Вишневый цвет
Души моей есть–
Посланник неба и весны,
Сей белоснежный
Мир светлейший
Глубинам естества верны...
Знать в лепестковой
ласк метели, –
Мой где-то Божий код и есть;
В житья весне
И с колыбели
Романтики моё досье.
Вишнёвий цвет,
С ума ты сводишь –
Плотину сердца словно рвёшь!
Свято-Божественные
Роды,
Сил тёмных одолеть зовёшь.
Здесь Благовещенье
Святейше:
"Господь с тобою, Дева Мариам!"
Всехвальной госпожи
В сердце вещем
Всепоклоненье Божьим небесам.
7 апреля 2021г.
Благовещение Пресвятой Богородицы
Авторский перевод с укр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910308
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
У кафе в обідню пору
Дві суперниці зустрілись,
Із презирством і єхидством
Одна одну обдивились.
-Софочко,- вколола Міла,-
Не впізнала твого тіла,
Ти так різко споганіла,
Бо страшенно розтовстіла.
-Що ти, Міло, я вже в нормі,
Скинула потрібну масу,
Повернутись в гарну форму
Зовсім мало треба часу.
За два місяці до цього
Зайві кілограми мала,
На корову була схожа,
Як ти зараз - виглядала.
Як тебе я розумію,
А підтримати не можу,
Важко на душі, коли ти
На свиню поросну схожа.
Десь півроку, мабуть, треба
Доганяти кожну фуру,
Тоді тіло, що у тебе,
Буде схоже на фігуру.
Широко відкривши очі,
Слухала це все Людмила
(Ще ця відьма щось наврочить),
І так мило процідила:
-Зараз наш коханий Вася,
Відчайдушний парубійко,
Вже до мене перебрався.
Цьомаю. Бувай, Софійко!
Враз прощання обірвалось:
Біля них проходить Вася,
З ним блондинка довгонога –
А ця видра де взялася?
Спільний кавалер всміхнувся:
-Познайомтеся: Світлана.
Тільки-що ми розписались
І йдемо до ресторану!
Вже не стали Міла й Софа
Одна одну проклинати,
Подались в кафе, як сестри
Своє горе заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Допоки не пізно, зізнайся в любові
Тій жінці, що в світ цей квиточок дала.
Це ти під її засинав колискову
І силу із неї черпав для крила.
Завдячуй цій жінці і словом, і ділом –
Вона між тобою і Богом місток.
Це їй завдяки ти плекаєш надію.
Вона – соломинка, а ти – колосок.
Живеш-посміхаєшся сонцю і небу,
Рятує вона від сердитих вітрів.
Любити тебе вона має потребу,
Отож не забудь її серце зігріть.
Допоки ти топчеш життєву стежину,
Вона твій надійний святий оберіг.
Думками летітиме, ніби пташина,
До тебе й тоді, як позбудеться ніг.
Допоки не пізно, зізнайся в любові…
4.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910053
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Євангельська пісня, ти – чудо від Бога,
Ти – радість людині, ти – диво душі.
Ти – втіха й розрада, в тобі є порада
Від Духа Святого, від Бога згори.
Ти серце втішаєш, ти відповідь маєш,
Натхненна від Бога, неначе єлей.
Ти руки єднаєш, ти душі зціляєш,
Навчаєш любити і світло несеш.
В знемозі ти – сила, в печалі – розрада,
У смутку – потіха, ти – радість в журбі.
У тюрми влітаєш – серця оживляєш,
Пробуджуєш совість, сумління людське.
Зневіру руйнуєш, а віру даруєш,
Бажання міняєш, будуєш нове.
Євангельська пісня, євангельська пісня,
Євангельська пісня. – Навіки живе!
До неба я рвуся, там з Богом зіллюся,
І з хором небесним прославлю Творця,
За хрест, за спасіння, за кров, за терпіння,
За милість, за ласку, за пісню нову!
А поки в дорозі – втішаюся в Бозі,
Співаю, як вмію, для Нього пісні.
В них дивная сила! Знайти де мірила?
Не змірять фізично. Ті зміни в душі!
Прямуй по дорозі із піснею в Бозі,
І будеш щасливий, до неба дійдеш.
Співай, як читаєш, живи – як співаєш,
І будеш щасливий, до неба дійдеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910027
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Ой летіли гуси з чужини додому,
не першу й не другу, а вже днину сьому.
Пролітали гуси там, де синє море,
здалеку відчули в Україні горе.
І вітри холодні крилечка шарпали
в полі, де солдати зранені стогнали.
Якби ж могли гуси крильцями обняти,
якби ж могли гуси та й на крильця взяти...
Ой летіли гуси з чужини додому,
принесли до хати крапельку солону.
Не з синього моря солона краплина,
то гірчить від болю синова сльозина.
Ой летіли гуси.
Ой летіли гуси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910001
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
[i]Бабуся з онуком писали листа,
Скрипів інструмент дерев’яний в руці.
Маленький онук нетерпляче питав:
Яка таємниця в її олівці?[/i]
Щоб гарно писав – я олівчик точу,
Біль терпить "писалик" покірно щодня.
Людей слово ранить, подібно мечу,
Терплячість - це перша порада моя:
[i]Шляхетним та людяним, хлопчику, будь
І помилки вчасно свої виправляй.
Підкаже все серце – єство, твоя суть,
Графіт – це душі твій оголений край.[/i]
А ще не забудь: слово б’є вогняне,
Глибокі воно залишає сліди.
Обдумуй всі кроки – і лихо мине,
Тож згубним шляхом, мій хороший, не йди.
[i]А схибиш – мерщій виправляй помилки,
І з вірою й совістю йди до мети.
Шлях кожного – ніби олівчик хиткий,
Зумій його, любий, достойно пройти.[/i]
Як будеш зростати зі світом в ладу,
Про руку Всевишнього ти пам’ятай.
Тоді, якщо в засвіти вже відійду,
Тебе Божа сила спрямує нехай.
[i]…І слухали мудрість онук й небеса,
Прості настанови – уроки оці.
На небі для хлопчика долю писав
Ясний білий Ангел… й точив олівці…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909830
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021
Плаче моє плече -
ноша життя важка,
в серці вогонь пече -
пише вірші рука.
Сонцем сміється дощ
крапають сльози в такт...
Чом не смакує борщ,
що у житті не так?
Страх у кутку сидить,
ніч розганяє сном,
місяць через паркан
дражниться із вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909523
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021
О, світе!.. Обдарований... Знедолений...
Той берег річки з течією кволою,
Куди венеціанськими гондолами
Нас привезли тендітними і голими,
І звідки нас, пресичено-скалічених
Везтимуть ними ж до причалу вічности...
Той берег річки... Течія туди несе,
Коли в житті твоєму йде чудово все.
...а може, негараздом долі зболений,
Покинеш передчас своєю волею
Той берег... Запозич собі човна мого,
Прямуючи до берега знайомого...
Туман волосся вкрив нитками срібними...
І що крізь нього роздивитись здібні ми?
Каркаси мрій, скалічені снарядами,
З ковідних див сумнівними "принадами",
І у душі з пустелею поріднимо
Світ, живемо де... Та не є потрібними...
© Copyright: Серго Сокольник, 2021
Св. №121032905108
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909439
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2021
[youtube]https://youtu.be/xQOKD1HbPS8[/youtube]
[i][b][color="#570454"]Лютує вірус в Україні –
бедлам і розбрат між людьми.
Й сховатись ніде тут людині
від смертоносної чуми.
Й висить над нами чорна хмара –
страшний, як ніч, домоклів меч:
чи ми здолаємо всі чвари,
як самозгубності картеч?
Вже упекли в СІЗО Стерненка,
в прицілі – мужня Звіробій…
Й стікає кров’ю наша ненька
і кличе – вкотре! – в смертний бій.
...Дрімають сонно дві дороги –
дорога в пекло й шлях у рай.
То ж не лелій зрадливі роги,
дорогу правди вибирай!
Несемо щеплення від дурі
на тлі вселенської ганьби:
отой паяц у вовчій шкурі
вже показав, що ви – раби
розваг дешевих і видовиськ...
О ви, недоумки, ханжі,
це завершальний ваш “відосик” –
оті домоклові ножі!…
Бо, як і завше, гинуть люди,
палає рашково Донбас…
Допоки люд терпіти буде,
хотілось би спитати вас?!
Допоти в вас ота остуда –
людського розуму баласт...[/color]
[/b]
28.03.2021
Ілюстрації - з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909436
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Сьогоднi Вас запрошую на чай...
Ось, двi пiа́ли на святнíм обрусi,
Лимон та мед; усе, як зазвичай,
Лиш при розмовi не буде матусi...
Н.: Полине наша бесіда сумна,
Схолоне чай у щирій тій розмові...
Так порожньо... Матусі вже нема.
І як тепер нам без її любові?
М.: Вона ж отут, вiдчуйте її трем
У теплiм вiтрi, шелестiннi листя...
Вдихнiть - вона запахла чебрецем...
Погляньте в небо - це вона iмлиста...
Н.: Так хочеться поринути на мить
У сни, коли вона іще із нами,
Коли ми разом всі
(так серденько щемить),
Зігріті ласкою, любов'ю мами...
М.: Матуся в краплях ранньої роси,
У співі птахів, в сяєві проміння...
На мить пішла у іншії часи,
Зігрівши чаєм плід свого коріння...
Н.: Вслухатимусь у звуки й голоси,
Які буду із трепетом вдихати
З надією, що хоче донести
Мені привіт моя кохана мати.
М.: З жадобою за кожним звуком йдіть,
За тих вібрацій хвилями тонкими.
Вбирайте тембру схожого політ
В словах невмисних, сказаних чужими.
Н.: Відчую маму в сонячнім теплі,
Почую голос в кличі журавлинім...
Немає мами тут, на цій землі -
Навічно в серці житиме віднині.
М.: Вона у всьому та ні в чім вона.
Відбулась духом за Законом Божим.
Така далека і така близька
Ввійшла у погляд, що так з Вашим схожий.
Н.: З молитвою до Господа спішу,
За неї, рідну, хочу попросити,
Щоб душу її люблячу, благу
В саду Едемському навічно оселити.
Марiя Дребiт - Надiя Барановська
17.03.2021 Португалiя
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908392
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Как-то, чуть взгрустнув о прошлом,
тихо, очень осторожно,
внучку бабушка спросила:
- Рассказать тебе, что было
в моём давнем милом детстве?
И о том святом наследстве,
чем гордится каждый род
и чем славен весь народ?
- Бабушка! Отвечу честно,
Мне, поверь, не интересно
рыться в пыльной старине.
Знать свой род? Зачем он мне?
Память, что хранили люди,
Нынче внесена в компьютер,
Двадцать первый век! Прогресс!
Всё найду, в чём интерес!
….........................................................
Бабушка ушла на кухню
и средь дел житейских, скучных,
стала думать-размышлять:
как же внучку ей понять?
Что ль, обидеться на внучку?
Только правда - лжи ведь лучше,
И предвиденье, похоже,
острое у молодёжи...
Было много тайн, пока
не открыли «ДНК» —
ключ-спираль, что в теле бренном.
В нём - ответ о коде генном!
И теперь легко узнать:
кто отец, дед, бабка, мать,
кто сестричка и кто брат,
и другой родни «парад».
А ведь может так случиться:
в те'ла маленькой частице,
то ль живом, то ль из гробницы —
информация таится!
Отыскав ключи от кода,
и частичку обработав,
вдруг, как на киноэкране,
жизнь ушедшая предстанет?
А исследователь тот
виртуально проживёт,
преступив чрез тайны века,
жизнь другого человека?
Я'сны и понятны будут
цепь событий, тайны судеб...
Каждый, с лёгкостью найдёт
исторический свой род...
….........................................................
… Бабушка, мечтой объята,
борщ сварила «автоматом»,
голубцы, спекла пирог...
Глядь, и внучка на порог:
- Знаешь, ба, я в интернете,
не нашла себе ответа:
кем была моя родня,
кто на этом свете Я ?!
- Не печалься. Всё, что знаю,
расскажу тебе, родная.
Мои бабушки немало
о былом порассказали,
только так давно то было,
что я многое забыла!
Ведь не может человек
помнить всё свой долгий век...
Но, что помню, расскажу.
- Бабушка! Я запишу
на мобильник и в компьютер!
Там твой облик, голос будет
сохранён в истории
для всей будущей родни.
И клянусь, что «из рук в руки»
передам всё СВОИМ внукам!
2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909237
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
(Уличная зарисовка)
Нет, не ради праздных интересов
Развлекает публику скрипач.
Визг крутых Тойот и Мерседесов
Равнодушно глушит скрипки плач.
Молодой, совсем слепой калека,
Чудом возвратившийся с войны.
Просит хлеба на закате века,
У лишившей глаз, его страны.
Сдобренная горечью улыбка,
Шрам на скуле с правой стороны.
Выжимая слёзы плачет скрипка,
Грустной нотой басовой струны.
Рядом, за витриной ресторана,
Прожигая будни в кутежах,
В вихрях алкогольного дурмана
Изобилье прёт, как на дрожжах.
За рулём упитанный повеса,
Слушает в пол-уха скрипку ту.
Отражают стёкла Мерседеса,
«Перестройки» – блеск и нищету.
Кем и как допущена ошибка,
Ставшая позором для страны?…
Не о том ли горько плачет скрипка?
Грустной нотой басовой струны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908978
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021
[i]Ким же я була тобі, Поете?
Не коханка… бо твоя душа
Билася в рядках таких відвертих,
Пристрасть, ніжність – все мені лишав.
Може, промінь я в веснянім листі?
Ямка-усміх на твоїй щоці?
Ніби зірка вогняна, іскриста,
Почуття піднесені оці…
Все жила бажаннями твоїми
Джерелом натхнення та тепла.
Поринала із тобою в рими,
Не дружина… просто… кимсь була.
Я втікати намагалась. Де там!
Марно. До душі вертала знов.
Падала коханням у сонети,
Гріла рубчик серця, кожен шов –
Не дано таке робити смертним!
Та одного разу ти пішов,
В самоті покинув, розпростерту
Ту, що дарувала лиш любов.
…Ким же я була тобі, Поете?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908907
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
[i] Реве та стогне Дніпр широкий…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/CboBTo2-2v4[/youtube]
[b][color="#8c0d88"]Не спалося… В сні малював Дніпрові хвилі –
на воду клав небесні кольори…
На березі човни припнуті… Й у пів милі
стояв Тарас... щось тихо говорив.
Можливо, про Вкраїну і Дніпрові хвилі,
що вітер так “висо́ко підіймав”?
Чи про вкраїнців, котрі в нього - рідні й милі,
та долі Бог їм доброї не дав?
Реве та стогне... І Дніпро, і Україна.
Від злих, затятих – ззовні – ворогів.
І плаче матір... Бо хоронить – вкотре! – сина
і проклинає війн “святих” богів!
Та не до пла́чу тим поборникам держави –
бійцям й охочим на передовій...
На їхні плечі впали війн жахні заграви,
і внутрішньої й зовнішньої війн.
Пасіонарії…
боротися...
готові
до повних й остаточних перемог!
Не жаль для цього їм ні поту, ані крові.
Нехай борців хранить Всевишній Бог!
Не спав...*
Бо не сну,
посестри
і
братове.
[/color]
[/b]
19.03.2021, Київ
__________________
*Я снив оцю картину, як вставати...
й Тараса бачив у куточку хати.
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908492
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Дзвоню я до коліжанки,
Що робиш? - питаю.
- Та нічого вже не роблю,
В місто ся збираю.
Ми Олесьо чистить зуби,
Зварилам вівсянку...
Трохим сіла на дієту,
То їм кашу зранку.
Ще кусок лимона з'їла
Для імунітету...
Чоловік ми дуже любить...
Скажу тобі по секрету,
Що дуже шанує...
Як я хочу вітамінів,
То завжди купує.
Якось купив мені хурми килу,
То я усю сперла.
Так боліло всередині,
Що малом не вмерла.
А від зазрості мене,
уже чую тіпа...
Маю в хаті свого Юзька,
Не дасть кришки хліба.
А твій все тобі купує ,
Чистить зуби вранці-
з передсердя таке кажу
своїй коліжанці.
А вона мені толкує ,
Мов тупій поганці:
- Та не ті , що в моїм писку,
Ті що стоять в склянці.
А мій мене не шанує,
Нічого не робить...
Наче кугут обскубаний
По всіх бабах ходить.
Зневажає мене дуже,
Лупить, задається...
У Мотруні вже ночує,
А з мене сміється.
Коліжанка , як почула
те у телефоні...
Пояснила мені " чотко".
Ніби на долоні:
-. Ти ще файна молодиця,
Не стара ,вродлива...
Маєш свої файні зуби...
Зачіску б зробила
І чкурнула б за границю,
Бабла б заробила,
Знайшла собі іноземця
І як пава жила.
Мені аж дух перехватилот
Від тої розмови.
Я б поїхала із дому
Та шкода корови...
Отакі то наші сільські жінки...
І
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908202
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
До Шевченківських днів:
ПОЕТ І ЧАС
Серед людей поети - то не диво,
У кожного в житті приходить час
Сказати світу щось своє, важливе...
Але неперевершений - Тарас!
І звідкіля у нього тая сила?
Та мова щира, у віках жива?
Хто дав наснагу і могутні крила,
Святі, пророчі і земні слова?
Кріпак, сирітка - звідки мудрість взяти?
Народний дух у ньому визрівав,
Земля сказала: - «Ти мій син, я — Мати!»
І Сам Господь перо у руку вклав.
Поет, художник.
І Пророк від Бога!
Його вірші - як «Біблії» рядки.
Життя - стражденна, нелегка дорога,
Що, ніби нитка, з’єднує віки.
Велике через відстань засіяє:
Живих пророків не було ніде.
Лиш втративши Поета,
світ признає,
Що Ангел Божий жив серед людей...
2011,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907397
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
[i]« Та й сон же, сон
напрочуд дивний
мені приснився...» [/i]
Т. Шевченко
І
Як наяву – ото буває,
лечу, лечу... і не світає.
Не заважає темнота
усе побачити до краю:
пророка нації немає,
німіє слово... суєта
суєт... нема куди летіти ...
ні – Україна ще не та,
якою мав її узріти
він із Чернечої гори...
не перевернуті на літо
блакитно-жовті прапори...
і наче, чую, – [i]ще не вмерла[/i]...
на ладан дихає... живе
і слава Богу! Що їй пекло,
яке нікому не нове?
В чужій парафії Кирила
торгує лептою народ...
запалює московський чорт
на цілий світ своє кадило,
окурює лукавий рід...
.........................................
згасає полум’я Майдану...
у казематі отамани
читають інший Заповіт.
ІІ
Корову доять олігархи,
а їхні наймити – казну...
юрба годує сатану,
а пересушені монархи
ідуть війною на війну...
кумир облизує кумира...
а чортеня шукає миру
в очах диявола імли...
О... оперилися орли,
які літають до еміра...
а ми живемо як жили:
ідуть зі сходу ешелони,
на заході пливе корвет,
орда утоптує кордони
п'ятою п’ятої колони...
блокує розум Інтернет...
......................................
Чекає неня Вашингтона,
але за спиною ОМОНу
її чатує Піночет.
ІІІ
Дивлюся, нібито світає...
зоря Авророю палає...
[i]Нема нікого. Тільки я[/i]
молюся у хатині скраю...
В моїй землі шукає раю
лукава братія моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907391
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Доганяла ЗИма ВЕсну
І просила зачекати:
"Ще не сипала я снігом,
Маю ріки мурувати.
Не студила я дерева,
Не сліпила срібним блиском,
Ще я щічки у малечі
Не мастила червоним віском"
А Весна-краса тужила:
Час і їй вже погуляти!
Час живильним теплим соком
Трави й квіти напувати.
Сонце-Батько усміхнувся:
Всі ж бо в світі його діти.
День чи два зимі відміряв-
"Де ж-мовляв- її подіти?"
А тоді Весні вклонився-
"Уступай в свої права!
Нехай скресне тонка крига
Криком гучним журавля!"
І красуня, спершу стиха,
А тоді чим раз сильніш,
Всім на світі на утіху
Йшла землею босоніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907388
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
*******
У кожного болю —
Своя правда..,
У кожної сльози —
Своя історія...,
Як пройдене...
І втратами
У споминах
Вертає жаль
Того життя,
Що вже пізнати
Нам не підвладно
У вчорашньому,
Бо все тече
У завтрашнього
Наміри,
Якими у надії
Прагнемо
Здобуть
Своє,
Що відновить
Уже
Немає змог
Назад...
----------------------------------------
10.02.2018; Paris ("C.P")
=============================
https://uamodna.com/articles/ilaquo-namiryiraquo/
=============================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907083
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Легла под ребра дымкой грусть...
студеный ветер...
Мир без любимого стал пуст...
совсем бесцветен...
Мне без него и рай, как ад...
И холод летом...
И сладкий сахар будто яд!..
И днем нет света...
Как одинокая Луна
средь звезд зависла...
так я одна... навек верна...
листаю мысли...
Мне милый сделал больно... - Пусть...
Забуду вскоре...
Средь туч дождливых улыбнусь...
Привыкну к горю...
Ну а пока... со мною грусть...
студеный ветер...
- Невыносимо тяжкий груз...
любви заветной...
6.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907053
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Яка то радість, яка то сила
Вдихати небо, що прихилилось,
Вдихати вітер на повні груди.
А ти зі мною літати будеш?
А ти зі мною в Едем співучий
Поринеш, ніби орел могучий?
А ти зі мною вдихнеш свободу,
А ти зі мною в вогонь і в воду?
А ти зі мною від сліз до сміху?
А ти зі мною на Божу втіху?
Лунає пісня. Земля і небо.
А ми разОм бо, і що ще треба?
За руки в місяць, за руки в сонце.
Загляне світло в моє віконце.
Затихне горе - прийде розрада,
Вечірнім часом співа цикада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906941
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
[i][b]В одному руслі [/b]
« Всі дороги ведуть до щастя...» єї[/i]
Ілюзія
Немає часу жити до кінця,
нема куди подітися одному,
тому шукають душі і серця
одне одного ще у світі цьому.
Іди хоч до окраїни землі –
немає долі однієї масті,
та є у неї радощі й жалі,
а як немає, то придумай щастя.
Немає сенсу обіцяти знов
оту надію, що зігріє кров...
та поки про поезію ідеться,
хай ліра плаче і душа сміється,
а як немає віри у любов –
не май очей, а заодно і серця.
[i][b]На всі боки[/b]
« На двох стільцях не всидиш...»[/i]
Реалія
Це явно означає, що тобі
уже байдужі радощі людини,
а я радію і твоїй журбі
за мною, і лихій годині.
Ти опинився на своїм горбі,
я почиваю у своїй долині,
а там, де кожен судить по собі,
немає золотої середини.
Та нині не однаково мені,
куди йдемо, веселі і сумні,
у цій земній і неземній юдолі...
Куди нас ця дорога не веде,
якщо і заблукаю де-не-де,
я буду залишатися на волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906940
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
На півшляху свого земного світу
потрапив у похмурий ліс густий
і стежку втратив тінями повиту…
Данте Алігʾєрі
І
– «Не знав про що мені писати,
та тему підказав мені
цей ранок за вікном кімнати,
знайомий голуб у вікні.
Вдягнувся, вийшов на подвір᾽я.
Там рейвах березень здійняв
летючим голубиним пір᾽ям,
закоханим котячим «няв!».
Що ж, запалю, хоча й не варто,
що ж, усміхнуся напролом –
мені весна здалася жартом
за вже покинутим столом:
знялася біла скатертина
і звично споглядає люд
пляшки, пакети з магазина,
і казна що, бички та бруд.
Не надто тема урочиста,
вже краще – про зелений гай…
Але в гаях не дуже чисто,
сміття у голові збирай».
Так думав пожилий щасливець,
людина вільна від тепер,
з пенсіонерів – початківець,
чи неофіт – пенсіонер.
Піймавши облизня від влади,
не вдаючись до ескапади,
подалі владу цю послав,
ступивши до пенсійних лав.
Звичайно, ніде правди діти:
ще б трохи грóшей заробити,
та досить їх не набереш,
тож глибше дихай і пий фреш.
ІІ
Сьогодні в нього справ чимало:
пройшла зима, весна настала,
а там і паска на порі,
а там і літо на дворі.
До свята ніби днів багато,
та час могили прибирати,
протерти дорогий граніт,
і плитку, і лабрадорит.
Бо не за гóрами тусовка,
та марнославства замальовка:
мирянам страх, щоб все як слід,
для батюшóк, жнива й дохід.
Ну а маршрут йому знайомий:
старий тролейбус № 7-й
безплатний, бо ж пенсіонер,
(був добрий мер, на жаль помер).
Тролейбус, катафалк старечий,
такий, як ті, кого везе.
Новѝй – тут був би недоречний,
а цей, хоч кістки розтрясе.
Які розмови тут бували!
Який в салоні епос цвів!
Тепер мовчать, як у пеналі
мовчать огризки олівців.
Єдина пільга від держави,
їм безоплатний цей проїзд,
та вже нашіптує лукавий,
що знімуть, бо – тягар для міст.
Це перший рік його і круто
він відчуває в цьому толк,
коли запитує кондуктор
чи має проїзний квиток.
Знать ще не схожий на старого
і весело йому стає,
коли з блокнота шкіряного
своє пенсійне дістає дістає.
Хоч не в останнє і не в перше,
спостерігає, аж принишк,
оце нахабне і відверте
сидяче право молодих.
І туляться пенсіонери
в тролейбусові закуткѝ –
герої зниклої вже ери,
країни зниклої совки.
– «Міське – за містом кладовище,
в селі Гаразджа*, вихід ваш.»
– «Звжди туди всіх вас досвище
наш електричний екіпаж!»
Розговорила їх дорога,
«наш 7-ий» – шлях копитом рве…
Всміхаються і слава Богу,
тож «ще не вмерла і не вмре»!
ІІІ
Кінцева. Золотом іскриться
від сонячних сусальних бань
новозбудована каплиця
на чатах мовчазних зітхань.
А за каплицею – алея
могил загиблих вояків,
Героїв України, теї,
що кожен з них її любив
і з гідністю, аж до безтями,
за те й життя своє поклав:
за усмішку своєї мами
коли сказав найперше «мам».
*
– Ой чому ти почорніла,
чорна горобина?
– Я раніше червоніла,
як сестра калина.
Червоніла я від того
і в ночі сміялась,
бо козака молодого
юнка цілувала.
Цілувала, повертала
з дальньої дороги,
що до війська прямувала,
бо прийшли ворóги.
Ті вороги, наче люди
та нутро їх – чорне,
поцілили хлопця в груди,
ніхто не пригорне.
Як ховала мати сина –
калина зів’яла,
сполотніла в мить дівчина,
я ж чорною стала.
У вишивану сорочку
героя вдягали,
три кольори у віночку
на могилу клали!
IV
На цю алею без протекцій
живі і мертві разом йдуть.
Гучніше ніж в бібліотеці**
говорять мертві з нами тут:
– «Болотне місиво в окопах –
вдалася «теплою» зима.
В яких би ти не був «європах»,
а ближчої землі нема.»
– «За землю? За народ? За кого,
дай, брате, відповідь мені,
замість мажорика крутого
ми опинились на війні?
За волю? – тут її немає...
За долю? – в нас вона прудка:
крізь снайперський приціл тікає
аж до ворожого зрачка.»
– «Двохсоту» данину щоденну
збира Брюсель, мов з під Арден...
– «Схотілось діткам до Шенгену.
Тому ми, брате, – тут помрем.»
– «Ми вийшли на дорогу з дому,
та чи таким шляхóм йдемó
коли державність, гідність, мову,
ми кров᾽ю Воїнів вчимо?
Можливо, саме в цю хвилину,
вкажи нам, Господи, в віках,
той, що врятує Україну,
нам не відомий, вірний шлях?»
– «І нагородою за мужність,
жертовну кров товаришів
почувся голос нам потужний,
чи то – з небес, чи то – з душі:
– «Вам – засівати ниви хлібні,
давати лад садам, думкам...
Європі станете потрібні,
як стане – не потрібна вам.»
Ще й не такі думки лунають,
коли алею доглядають
не покладаючи руки
за власні кошти їх батьки.
Що й з ким на мóгилках буває,
коли до рідних промовляє
самотня до душі душа
не мовиться у цих віршах.
І хто кому вночі насниться,
лиш Богові не таємниця,
та кожен таїну взнає
лише про рідне, про своє…
V
В роботі день пройшов. Сюрпризом
схилився вечір понад лісом.
Тролейбус згодом підійдé
забрати втомлених людей.
Виходять з кладовища люди.
Звучать розмови звідусюди,
що завтра треба закінчить.
Хтось палить, хтось і так мовчить.
До нашого пенсіонера,
дідок, був певно офіцером,
(російською заговорив)
підсів, цигарку припалив.
Cujus regio, ejus lingua –
мова тогó, чия країна,
латинці нам заповіли
та безтолкові ми були:
у ЗМІ та книгах, ніби, старша.
російська мова й до тепер.
Сказали б римляни: не ваша
земля в якій ви живетé.
VI
Колишній замполіт чи лектор –
короткий слів його переклад,
звичайно, з додаванням рим,
приводиться розмова з ним:
– «Почув облудливі слова
по телевізору сьогодні.
Земля, звичайно, це товар,
та не при нашім беззаконні.
Яка в них честь, яка в них совість?..
При владі в нас – злочинці суть:
вже розікрали нерухомість
і землю тихо розкрадуть.
Це так, як знищують ліси.
Карпатські гори облисіли.
Кричать на різні голоси.
що проти паводка – безсилі,
а згодом землю продадуть
отій облизаній Європі.»
(І рима, ще з дитинства: в ж…і
як жили люди, так живуть.)
– «І кожен день двохсотий звіт,
від телевізора вітанням.
Це вже не вперше й не востаннє
еліта – перша на той світ.»
– «Сьогодні знищують людей,
а завтра знищать Україну.
«І не згадає батько з сином…»
де ділася, як вік пройде.
Кудись розбіглися мізкѝ,
говорунів же – до холери.
Та чи дійдуть мої думки
до влади – від пенсіонера?..
Своїх вже сил не поверну…
Про все сказати слів забракло.
Якби був бабою б заплакав,
та я не баба, то ж кляну…»
– «Були руїни в Україні
та дивом справжнім серед див,
хай болем кожної людини,
але народ все пережив.
Переживемо й цю негоду.
Є право справжнього народу
на ділі, а не на словах
свободу кров᾽ю поливать.»
VII
Тролейбус назбирав людей
і звично доправляє в місто.
Воно здалека променисто
своїх аборигенів жде.
У кожного свої турботи
і задуми у всіх свої,
свої проблеми на роботі,
щоденні з бідністю бої.
Шкідливі звички, плани, хобі,
життя змінити марні спроби,
надії, що настане час
і «як в людей» все буде в нас.
Ми різні по думках та плоті
і кожен прагне до свогó.
Хоч ми – суспільство, що з тогó?
Що спільного в людській спільноті?
…В краю, де батьківський поріг,
нас об`єднає тільки щира
одна на всіх у Бога віра.
Одна на всіх, одна – на всіх…
VIII
Розтало в тінях кладовище,
немов покинутий Аїд
і задивилися у слід
живим Вергілій з Беатріче.
Мов дамка забрана «за фук»,
зайшла за обрій сонця скрипка.
Без висновків, лише постскриптум
короткий, на одну строфу:
PS
Є в наших душах слово Боже.
З Вітчизни – нікуди іти.
Європа нам не допоможе,
тож мусимо перемогти!
27.03.2017р.
Примітки:
* Гаразджа - село під Луцьком.
** «Тут мертві живуть, тут німі говорять» -
напис на будинках бібліотек в стародавній Греції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906758
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
[i]Весно, весно,
світе милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись в мені лавиною
грому весняно̀го і дощу…
Піснею пій лебединою,
а не доспіваєш – я прощу.
Прокидайся в серці правдою
про минуле, де мій рідний край.
не явись до мене вадою,
болю про неправду не завдай!
Прорости в мені л ю б о в і ю
до всього, що має добрий чин,
чуйністю до вади босого,
що ганьбиться в людях без причин…
Як заснеш в мені надовго долею,
не ходи до мене ночувати,
во́лячи, не во́ль лінивих волею –
доле, геть підеш з моєї хати!
Розцвіти в житті моїм калиною,
принеси до серденька плоди,
щоб не став у полі я билиною…
Як не так – до мене не ходи[/color]![/b]
1.03.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Привіт, весно!
Ми цілий рік не бачились.
Для тебе небагато
є новин.
Від часу нашого
останнього побачення
Війна та вірус
тримають свій курсив.
Біда корекції.
Бо гинуть нові хлопці.
Межа життя і смерті -
мінімальна.
І доки ти стояла
десь в сторонці,
Країна не одного
поховала.
Мовчиш. А що ж тобі
сказати?
Коли в душі так гіркне
від думок.
Тут плачеш ти, а там...
ридає мати
З букетом афектованих
квіток.
Можливо, не дано тобі
спиняти,
Весною може звешся випадково?
А так хотіла,
так хотіла б знати,
Що з миром ти прийшла
й цілком здорова!
28.02.2021
Автор: Світлана Крижановська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906550
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Як зіниця ока, місяць із-за хмари,
Вигляда широко, пестячи примари,
Обійма пітьмою, заколише в нічці,
Викупа їх коси у чарівній річці.
Часом посміхнеться, а часом заплаче,
І над ранок ляже у чуднім космачі*,
Від проміння сонця зімкнуться зіниці,
Одягнуться в біле хмарки - молодиці.
В білі, білі сукні - у весільні шати,
Рушники святкові стануть вишивати,
Простелять дороги, де їх місяць сходить,
По небесній сині знову з ними бродить...
Місяцю-коханцю, - дивний, кароокий,
У чарівнім танці відрахуй всі кроки,
Змучений - над ранок, затули очиці,
Між хмарок-чаклунок, - дивні молодиці...
«Космач»- означає сонячна долина
(С) Леся Утриско Воробець
Світлина - Богдана Білик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906432
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Досі я не збагну,
Чи зали́шиться цілим,
Той, хто втілив війну
Поміж чорним і білим.
В мутну суміш тонів,
Для душі некомфортну,
Колір попільний сів...
Тут...
На лінії фронту...
Забуває вже хтось,
Як усе починалось:
Як в мир лихо вп'яло́сь,
І душа заметалась,
Бо змінила війна
Сміх на тугу скорботну,
Вмила кров'ю сповна́
Ад...
На лінії фронту...
Час вершив, поспішав,
Дні згорали і версти,
Крижаніла душа
Під вогнем перехресним.
І дивилась слідо́м,
На залом горизонту,
Як ходила тайком
В ніч...
За лінію фронту...
Я її утішав,
У своїм камуфляжі,
Бога й чорта згадав
У словесному ражі,
Та не ждав що зведе
Долю хтось в путь зворотну,
Що душа пропаде
Там...
На лінії фронту...
Нині я вже збагну,
Що не ли́шиться цілим,
Той, хто втілив війну
Поміж чорним і білим,
Суміш мутну створив,
Для душі некомфортну,
Вал життів загубив
Тут...
На лінії фронту...
Оригінал
До сих пор не пойму,
Чьих умов это дело,
Кто затеял войну
Между чёрным и белым.
В сочетаньи цветов
Нет былого комфорта,
Стало пепельным всё
Здесь...
На линии фронта...
——————————
——————————
И неважно уже
Что и как начиналось.
Был мне мир по душе,
Я души в нём не чаял,
Но вмешалась война,
И невидимый кто-то
Разорвал пополам
Жизнь...
По линии фронта.
*
Свою участь верша,
Дни сгорали и вёрсты,
И металась душа
Под огнём перекрёстным,
Всё глядела с тоской
На излом горизонта,
И ходила тайком
В ночь...
За линию фронта.
*
Я её утешал,
В камуфляж облачённый,
Не зазря вспоминал
Всех, и Бога и чёрта.
Но такого не ждал
От судьбы поворота,
Что погибнет душа
Там...
За линией фронта.
——————————
——————————
До сих пор не пойму,
Чьих умов это дело,
Кто затеял войну
Между чёрным и белым.
В сочетаньи цветов
Нет былого комфорта,
Стало пепельным всё
Здесь...
На линии фронта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906424
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Я НЕСУ ВЖЕ ДЛЯ ВАС ВЕСНУ, О, ЛЮДИ!
КЛАДУ ЇЇ НА ЗЕМНЕ РОЗКІШНЕ БЛЮДО,
ТАМ Є ОДНА ВІТАМІНКА ДЛЯ СЕРЦЯ,
ВОНА У ВАС КОХАННЯМ Й ЛЮБОВ'Ю ЗВЕТЬСЯ.
ДОДАЮ ДО ВСЬОГО, НАПІЙ ПРОЗОРИЙ
ДЛЯ КРАЩОГО ВАШОГО ЛЮДСЬКОГО ЗОРУ,
ДОЩІ ЦІЛЮЩІ, БОЖЕСТВЕННІ СЛЬОЗИ,
ПОБОРОТИ СЕБЕ ВІД НИХ Я В ЗНЕМОЗІ.
ДЛЯ ПОВНОЇ ГАМИ, РОСИ ВІДЕРЦЕ
ДОДАМ Й ВЕСЕЛКИ НЕВЕЛИЧКЕ ЦЕБЕРЦЕ,
ОЗЕРА, РІКИ, МОРЯ, ОКЕАНИ...
ОМИЮТЬ І ЗАГОЯТЬ ЗЕМНІ ВСІ РАНИ!
Я ДОДАМ АРОМАТ КВІТУЧИХ САДІВ
ДЛЯ СЦІЛЕННЯ ВАШОЇ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ!
ДЛЯ ДУЖОГО ЗДОРОВ'Я - КИСНЕВИЙ КРАЙ
ЛІСІВ , ГАЇВ, ЗЕЛЕНИХ ЛЕГЕНЬ - ЗЕМНИЙ РАЙ!
А ЩЕ СМАРАГДОВИХ ТРАВ ЛУКИ Й ПОЛЯ
ПРИБАВЛЮ...ПРИРОДА ОЖИВА І СЦІЛЯ...
ЩЕ ТРОХИ ДАМ СОНЦЯ - ВІТАМІНУ ,,ДЕ"
І ВСЕ, ЯК РУКОЮ ЗНІМЕ , І В МИТЬ ПРОЙДЕ!
СОЛОВ'ЇНИ СЕРЕНАДИ, ШЕПІТ ВІТРІВ
І СТРІЛИ У ВАШІ СЕРЦЯ АМУРІВ...
ВЕСНА, ЛЮБОВ, КРАСА, ТО БОЖА БЛАГОДАТЬ,
ПРО ЦЕЙ ДАР ЛЮДИНО, ВАРТО ПАМ'ЯТАТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906296
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Волинь. Передковічні сосни, лісові озера.
А потім пошуки у лісі Мавки.
Любов до музики, інтелігенції манери.
Духовний світ краси. Фольклорні справи.
У дев*ять років - перший вірш "Надія",
А згодом - перша збірка віршів Лесі.
У молодій "Плеяді" втілювала прози мрії.
Перекладів лилось широке плесо.
Але ж важка хвороба, муки, нелюдські страждання,
Хоча терпіла мужньо і писала.
І не втрачала віри, "без надії" сподівання,
Поезії нові її звучали.
До моря Чорного мандрівка, в Італію і Крим.
Талановита книга " Думи й мрії",
І знов поезія душі і феєричні рими.
Поеми "Місячна легенда", " Одержима".
"Кассандра"- драма, " В катакомбах" і пісня " Лісова...",
" Бояриня" і " Відгуки"... Мотиви...
" Лелія", " Три перлини" - і дітям казка ожива.
Багатогранність. Творчість - сонцедиво.
Це патріотка, мудра мистикиня України,
Це жінка-воїн, в слові її - сила.
Народу віддана, про вільну мріяла країну.
Весь світ культури Леся підкорила.
(Мистикиня - митець)
(Фото виставки Подільської бібліотеки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905830
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
[i]Переклад вірша Аманди Горман,
проголошеного нею на інавгурації
президента США Джо Байдена[/i]
Коли народжується день за обріями світу,
то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
якою гамою тонів, якими кольорами
він розфарбує майбуття над синіми морями?
І дізнаємося тоді, що спокою немає,
і справедливість на землі не скрізь перемагає.
Де розвидняється, там день висвітлює причини
фатальності, що зріє ще і точить серцевину.
Ми є нащадками дідів, що розірвали пута
неволі, рабства і тому народ не обманути.
Я темношкіра, в мене є лиш одинока мати,
яка виховує мене. І я прийшла сказати
що відчуваю цього дня напруженість моменту
і довіряю наш девіз моєму президенту –
якщо з юрбою віч-на-віч не зводити рахунку,
то досягаємо мети найвищого ґатунку.
Ми об’єдналися давно у неподільні Штати,
тому нікому не дано союз цей роз’єднати.
Нехай в нас різні кольори, характери, культура,
але між різними людьми у нас не буде мурів.
Ми не зважаємо на всі відмінності між нами,
бо уповаємо на те, що є над голова́ми,
бо маємо вперед іти до миру і порядку
і не допустимо ніде ні розбрату, ні сварки.
Не треба зброї і біди. Беремося за руки,
аби гармонія була і жодної розлуки,
заради щастя й майбуття дітей земної кулі,
а всі тривоги і жалі ідуть в часи минулі,
коли нам боляче було і соромно за себе,
та сподівалися на те, що нас єднає небо,
що ми пов’язані у цій напруженій толоці,
та цю дорогу не легку́ долають переможці
і не тому, що ми ніде не знаємо поразки,
але тому, що ми себе не ділимо на частки.
Святе писання праотців усім нам обіцяє
від виноградної лози плоди земного раю.
Коли закопані мечі, то вистачає часу
побудувати всі мости, аби одного разу
побачити стрімке плато́ на пагорбі крутому,
і не боятися іти по цій стезі додому.
Ми успадковуємо день, який сьогодні вранці
нам сили духу додає, бо ми – американці.
Це із минулого путі в сучасне і грядуще –
надійні засоби мети, щоб відновити суще.
У нас є розум, і снага, і сили вистачає,
що радше націю знесе, ніж знову роз’єднає.
Без демократії чекай руїну та розруху
і маячню та суєту, що заважають руху.
Ще є періоди, коли ми сходимо з орбіти,
та демократії ходу не можна зупинити.
На те й історія, яка розподіляє ролі.
Народи дивляться на нас як на гаранта волі.
Новітня ера настає, в якій немає броду,
та є у руслі течія до правди і свободи.
Ще не готова до висот уся моя країна,
але радіємо, – мине і ця лиха година.
Коли питають: « Чи могло дійти до катастрофи?»
Відповідаємо: « А ми – господарі епохи».
Від катаклізмів на землі немає панацеї,
та управляємо самі фортуною своєю.
Ми не вертаємось назад, а ідемо до того,
що на скрижалях житія начертане від Бога.
Держава сильна на віки, а нація єдина –
сувора з ворогом, зате непереможна й вільна.
Нас не лякає ні вогонь, ні із небес каміння.
Цю естафету понесуть майбутні покоління,
аби інерція зусиль і непосильні речі
не осідали тягарем на їхні юні плечі.
Де милосердя і знання являють силу права,
там буде правда, і добро, і цілісна держава.
Ото ж, давайте, ради них відновимо країну
сильнішу й кращу, ніж була в історії донині.
Могутнім подихом грудей, що бронзою окуті,
ми зцілюємо світ ідей на кожному розпутті.
Підні́мемося до висот дорогою відваги,
де наші предки підняли революційні стяги,
де наша слава майорить від заходу до сходу,
де вітер віє як озон північний для народу.
Підні́мемося із озер вологою до півдня
гарячого, де на віки – і чорні, й білі – рівні.
У кожній гавані надій, у кожному куточку
ми відбудуємо свій дім, як щит Свободи – зодчі.
І являться у всій красі талановиті люди,
яких історія ніде й ніколи не забуде.
І запалає день новий картиною ясною,
і сонце вийде із тіні зорею весняно́ю.
Лише б це світло на землі ми не могли забути,
якби ми тільки-но змогли цим світлом людям бути.
Твір визнаний найкращим перекладом українською мовою в конкурсі під егідою перекладацької агенції info@rozmai
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905828
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Українська мова, щира, веселкова,
Скільки в ній вмістилось дивовижних слів!
Це тихенька лагідна з мамою розмова,
Це пісні - подібні співу солов’їв.
Мова українська, ніби шурхіт вітру,
Мовою Вкраїни – верби шелестять.
Мова мелодійна – Бога гідний витвір.
Мовою вкраїнською можна все сказать.
Гомоніть тихенько з милим під вербою.
Крикнути у далеч горам і полям…
Гримнуть грізно ворогу. як іти до бою.
Бубоніть молитву ніжно над малям.
Розказать калині про чарівну вроду.
Процідить крізь зуби - « Я не покорюсь»
Заспівать веселу : «Я щаслива зроду»,
І шепнуть на вушко «Я ще повернусь»
Ой, яка ж красива українська мова!
Скільки і ній відтінку! Скільки і ній краси.
Неповторна мова, сонячна, казкова.
Скарб цей із собою – все життя неси!
21.02.2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905610
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
💖💖💖
Троянда пахне трояндою,
Хоч так назови,а
Хоч ні...
А справжня людина-
правдою -
В реаліях,
не ві сні.
Тендітна ромашка -
Ніжністю,
А пролісок- ранком весни,
А білі сніги пахнуть
Свіжістю,
І чистим чолом
новизни.
Життєві дороги -
Строкатістю,
А долі - палітровим
Сном...
Дитинство рожеве -
Цікавістю,
Невдачі - завжди...
Полином.
Дороги -
Слідами рушійностей
Дерева - відтінком життя ,
А час - чим же?-
закономірністю.
А вченість - завжди
Відкриттям.
Родинне гніздо пахне затишком,
Грудне немовля - молоком ,
Торгівля- ціною і залишком ,
димар на даху,то -
Димком.
А море - бурхливими хвилями ,
Сади - розмаїттям плодів ,
Моряк-безкозиркою й милями,
Будинки - старанням ґаздів.
А молодість пахне
Бурхливістю,
А мудрістю- скронь сивина.
Любов - невмирущою вічністю,
Що в світі цім є -
ДИ-ВИ-НА !
20.02.2021р.
В.Мала
💖💖💖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905480
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
МОЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(Надруковано у літературному альманасі)
Це було десь у 1977 році.
Перебуваючи в Києві на курсах підвищення кваліфікації, вечорами я поспішала до театрів, подивитися спектаклі саме там, в тих храмах культури, де вони народжувалися, де уже біля гардеробної витає неповторний аромат театру, сцени, декорацій...
Ось так, скажу відверто - зовсім випадково, у драмтеатрі ім. Лесі Українки поталанило мені побачити спектакль “Сподіватися” - про життєвий шлях Лариси Косач — в майбутньому Лесі Українки.
Її роль виконували відразу три актриси: дві уже добре знані глядачами — Ада Роговцева і Валерія Заклунна, а третя — ще зовсім маленька, п'ятирічна дівчинка, донька Ади Роговцевої Катя Степанкова. Вона грала дев'ятирічну Ларису Косач.
Пройшло багато років, з пам'яті стерлося чимало, але перед внутрішнім зором постає сцена, жінка в інвалідському візочку і приголомшливе величчю враження, яке так хочеться передати у віршованих рядочках...
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА
Київ. Осінь. Роки' сімдесяті,
Ми на курсах тут, з Кременчука,
Нам з колегою випало щастя:
В “Драмтеатр Лесі” є два квитка.
Дощ періщить, і хочеться спати,
Ще й болить голова, на біду,
Дивна п'єса якась, “Сподіватись”,
... Все ж, пігулочку випивши, йду.
Жаль, місця наші аж на балконі,
Мо', в партер хтось не прийде? Аби!
Та хоч дощ, зал “під зав'язку” повен
Тож балкон, перший ряд. Йдем туди...
І, забувши про дощ, і про болі,
Мов крізь терни, із Лесею вдвох,
Йшла по стежці, що вишила доля,
Не в театрі — в житті — до зірок!
СПОДІВАТИСЯ...
(МОЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА)
В декораціях - болю відлуння,
Гасне світло. Зал нишкне за мить...
... В інвалідськім візочку Заклунна -
Тілом зболена жінка сидить.
Під оглушливий гуркіт овацій,
Ада Роговцева — мрій політ!
Виринає з тенет декорацій.
З нею донька, п'яти-шести літ.
Три актриси, три суті — в єдиній.
Ада — світла, яскрава, стрімка,
Донька Ади — то Леся-дитина,
А Валерія — доля важка.
І витає на сцені крилата
Клятва духа незламного: - НІ!
Не піддамся хворобі триклятій,
Квіти сіятиму навесні!
О, Поезіє! Ніжність і сила,
Жар душі, перелитий в рядки:
Горе, сум, мить любові щаслива —
Відізвуться і через віки!
*******************************
Промайнули літа безупинні
в потрясіннях, кривавих штормах,
Революції, голод і війни,
Ні царів, ні Союзу — нема!
Та дзвенять крізь віддалену Вічність
Гімном мужності Лесі слова!
Ті пророчі слова поетичні
не вмирають.
Їх Час не змива.
Знову й знову під гуркіт овацій
Клятва Лесі зове в Майбуття:
“Без надії — таки сподіватись!”
Будувати достойне життя!
04.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905151
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2021
Сон пропав... Десь грім лунає ...
Тиша в дрі́б'язок розбита,
Вітер злющий, завиває,
Небо хмарами сповите.
Слі́пить очі блискави́ця...
В ніч таку - ніяк не спиться !
У світлі блискавок - примари,
Химе́рні, як нічні кошмари.
Розве́рзлось небо. Білий світ
Укрило зливи пеленою !
Вже не жорстокою грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Нестямні струмені, бурхливі -
Біснуєтся, лютує злива...
Вогонь погас. В наметі мряка,
Тіло почина дрижати...
Засну́ти б швидше ! Та ж, ніяк !
Зухвалий дощ не дасть поспати !
Та чути - дощ перестає...
Світає ! Сонечко встає.
Земе́лька парою сповита,
І, зра́ння, дощиком уми́та !
Вже не́ба край давно палає,
Яскраво барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися !
Світ Божий сонечко стрічає !
А над землею - примха Фе́ба*...
Ясніє райдуга в півне́ба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903818
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 16.02.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
День вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн
і виведення радянських військ з Афганістану.
Червоні гвоздики із "чорним тюльпаном"
Привозили часто додому в Союз.
Про це пам'ятають в далекім Афгані
В містах: Кандагарі, Шинданді, Кундуз.
Так часто там гинули, кров'ю стікали,
Смерть бачив просякнутий нею пісок.
Колони у засідку часто втрапляли –
Лишалося місиво з брухту й кісток.
Збирали останки у "чорні тюльпани",
Везли́ хоронить посивілим батькам.
Постійно звіріли в Афгані душмани -
Пройти довелось крізь це пекло синам.
Удома річки́ наповнялись сльозою
І нею вмивавсь сивочолий курган,
Та досі ще сниться солдату зимою,
Побратим, що загинув в боях за Афган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904908
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
А ти той, що один у світі –
Оберіг і обранець мій.
Ти і я – тільки в нашім літі,
Не підвладне воно зимі.
А я та, що чекати вмію
День чи рік, а чи все життя.
По-жіночому, десь – несміло,
Нетерпляче десь, мов дитя.
А ти той, хто мене розрадить
В час незгоди-зла захистить,
Хто не кине під ноги зраді,
Відбудує хиткі мости.
А я та, що тебе кохає,
Пригорнусь під твоє крило.
Про одне Бога я благаю,
Щоби поряд воно було.
Ти для мене – сонечко в небі,
Я ж хмаринкою – при тобі,
Бо і в дощику є потреба,
Як душа заблука в журбі.
Нас давно поєднало небо,
Хоч не вінчані – не біда.
Я ж не мислю себе без тебе,
Ти ж без мене будеш ридать.
А ти той, що один у світі,
А я та, що лише твоя.
Діти й внуки – то наші квіти –
З ними повна, міцна сім’я.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904811
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Дике поле
Дике поле
Без моралі зовсім голе
Дикі гуси
Дикі гуси
В синім небі що медузи
На планеті
На планеті
Є ще ті що творять нетрі
І сміються
І сміються
Люциферу піддаються
Всесвіт гляне
Всесвіт гляне
Аура Землі багряна
Зло поганить
Зло поганить
Трохи ще й кінець настане
З планет інших
З планет інших
В розвідку вже прилітають
Люди нині
Люди нині
Нищать все бо примітивні
НЛО вже
НЛО вже
Міст мільйонних розмір довший
І все нижче
І все нижче
Ждуть коли себе ми знищим
А клялися
Й обіцяли
На Землі рай збудували б
Вже ні дихать
Ні напиться
Куди б знову відрядиться
Дике поле
Дике поле
Без моралі зовсім голе
Відлітають
Люди й гуси
Все спочатку від медузи
11.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904415
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Не нарисую я
на полотні,
Умію малювати
тільки словом,
Викохую, мов квітку,
всі вірші
У роздумах
із музою та Богом.
Не завжди легко
підбираються слова,
Не завжди справна
рима на папері,
Буває, думка ллється,
як вода,
Буває, миттю утіка
за двері.
Буває, муза "виє мотузки",
Ніяк не йде мені на зустріч
і на згоду,
Та щойно улягаються
рядки,
Смакую емоційну насолоду!
09.02.2021
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904242
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
С печалью «я гляжу на наше поколенье».
Когда ПОЭТ - на финишной прямой.
Бросает он на произвол судьбы творенья,
«Поникнув величавой головой».
Трагедия в семье поэта убивает.
Её перенести ему невмочь.
Или судьба подругу тайно забирает.
Или кого-то близких, то ли дочь.
Иду к поэту на свидание.
Советую назад в поэзию вернуться.
Самой открылось понимание.
Поможет снова в мир волшебный окунуться.
Поэзия - ведь уникальная возможность.
Выплеснуть боль израненной души.
Друзья проявят осторожность.
Оценят твои грустные «вирши».
Участие в судьбе приносит облегчение.
Ты боль души поведаешь в стихах.
Друзей моральная поддержка - исцеление.
В поэзии нуждается душа.
07. 02. 2021.
Посвящаю стихи моим друзьям- поэтам: Гарри Ноккард, Данила Каминский, Вячеслав Алексеев и др.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903966
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.
-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.
Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.
Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.
Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.
В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.
Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:
-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!
У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gOiSdI54OMQ[/youtube]
Не велети Атланти,
Либонь, що навпаки –
дівчата елегантні,
статечні юнаки.
Привикші меч тримати
на стику двох світів
І дух їх не зламати,
хоч в очі сто вітрів.
[i]Вони анѓели миру,
в окопах, бліндажах,
Європи небо мирне
тримають на руках![/i]
Не легко їм дається
ця ноша нелюдська,
та навіть не здригнеться
привтомлена рука.
Нам бути чи не бути? –
питання всіх віків!
І світу не збагнути
відважних козаків.
[i]Вони анѓели миру,
в окопах, бліндажах,
Європи небо мирне
тримають на руках![/i]
Нехай хтось скаже тихо,
що все те марнота,
та в їх оселях тиша,
усміхнені вуста.
Бо там на полі ратнім
несмітні диваки –
дівчата елегантні,
статечні юнаки.
[i]Вони анѓели миру,
в окопах, бліндажах,
Європи небо мирне
тримають на руках![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903508
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Французська дівчина навчалась у Китаї,
Де рисові поля і ріки неокраї.
Жила на чужині злиденно із сім’єю.
Багатого китайця син страждав за нею.
Чекав на перший крок її в своїй машині.
У поглядах його топились очі сині.
І ось, вона прийшла… Постукала в віконце.
В яскравих променях їх пригорнуло сонце.
Благав він батька, чемно кланявся, сумлінно,
І одружитись дозволу просив уклінно:
— Наш дух, тіла злились навіки, воєдино…
Без неї я — ніхто. Прийми її в родину.
— Твої вмовляння не поможуть й сокровення,
Даю тобі із іншою благословення —
З китайкою-красунею у нас в окрузі.
Тобі позаздрять рідні та найкращі друзі.
Коли на батьківщину вдалеч відпливала,
В той день його рідня весіллячко гуляла.
Рясненькі сльози заливали ніжне тіло,
Котре, здавалося, навіки заніміло.
Пройшли роки... Вона — письменниця відома,
Життя її ні з ким не склалося удома.
Він розшукав її, аж у Париж приїхав.
Побачити кохану — найсолодша втіха.
Здається, все життя чекав тієї миті.
Відмовилась. Спливли літа несамовиті.
І як не хочеш, та минуле не вернути.
У творах спогади — кохання не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Горить багаття древнього народу,
летять жаринки в темінь вогняні...
Голодне Сонце проситься до сходу,
багрянець тліє у небесній млі...
Блукають тіні у відлунні світла,
злягає тихо росами туман,
він наче хоче напувати тишу,
слізьми омити спалений вігвам.
Невинні душі, ще поспіють в небо...
Струмок кривавий в гору не тече,
його ковтком Землі допити треба,
допоки Сонце з неба не пече.
Летить вогонь, бо дме невпинно вітер
та сіє сивий преріями дим,
додолу гне сухі криваві квіти,
немов прийшов віддячити живим.
Зійшлись й вовки, віддати мертвим шану,
колись вони єдиний був народ.
Тепер немов зализували рани —
співавши пісню виючих скорбот.
Та вили гордо, наче звали душі,
отих на смерть скалічених дітей,
бо навіть звірі не були байдужі,
до цих простих — нескорених людей.
Захтілось лордам крові на забаву,
кортіло в війнах нищити народ,
в жорстоких битвах здобувати славу.
Для них Шeйєни були ніби скот...
На совість вділи золоті мундири,
пішли мечем підкорювати світ,
Поклавши плем'я під війни сокиру —
Сховав в шляхетстві свій лукавий рід!
Та де ж тепер той мужній індіанець,
та зграя з ним танцюючих вовків?!
На всіх висить ярлик — американець,
свинцевим гнітом вкрадених років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903413
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Розкажи мені, мій милий, де живе стара печаль,
Я ж візьму її на крила й понесу в далеку даль.
Розіб’ю об скелі голі, доторкаючи жалю,
Хай відлунням заколише, я ж кричатиму - Люблю!
Й ти люби - блаженство ночі, шлях чумацький в небесах,
І стежки зірок, молочні, і вітри на парусах.
День люби - в нім ранок сходить, де закохана роса,
Грози пишні, веселкові - в них божественна краса.
Як же можна не любити Божий світ - священний дар,
Напивайся загадково та смакуй немов нектар.
Хай відлуння заколише, я кричатиму - Люблю!
Не впускай у зрілу душу, ні печалі, ні жалю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903292
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Ой кружляли в небі та й підступні грифи,
В діда на городі виросли тарифи.
А такі нахабні, а такі пузаті!
Затулили сонце у дворі та хаті.
Мерзне дід та баба їх тремтить худоба,
А тарифи справно полива жадоба.
Дід узявши в руки пенсію як зброю,
Тягне ті тарифи мало не без бою.
Та не має сили пенсія маленька,
Кличе він бабусю - Поможи рідненька!
Бабця із «прибутком» вже своїм на місці
Але й вдвох не винягнуть - от невтішні вісті.
Ось на допомогу їм біжить онука
У руках зарплата, на обличчі мука.
Навіть їхня Жучка, має що породу
Тягне, скиглить пнеться посеред городу.
І пухнаста Мурка притягнула мишку,
Бо гадала матиме хоч маленьку знижку.
Але все то марно, все то недієво
Як одного вирвуть інший тут миттєво...
Мріє вся країнонька, мріє кожна хата,
Щоб росли з тарифами пенсія й зарплата.
Джерело натхнення українська народна казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903278
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Дощ та сніг у суперечці???
Чи у згоді, навпаки?
Їм змагатись недоречно.
Кожному – свої шляхи,
вподобання, пори року
вже поділені більш-менш.
Явище ж поодиноке,
коли з’єднанні з Небес,
падають раз;м на землю,
покриваючи дахи,
огорожі, все навколо…
Поховалися птахи.
Був мороз, тепер – відлига.
Всесвіт втілює думки…
Де ж знайти таємну Книгу?
Мудрих задумів рядки???!!!
Вчора, завтра та сьогодні:
у очікуванні змін.
Не сприймаємо? Чи… згодні?
Відчуваємо лиш вплив
від природи, від погоди,
від обставин, негаразд.
Не підписана угода
не виконується враз!
***
…Дощ та сніг злились у пару.
Небо сіре, навіть хмари
зникли геть, ось тільки вітер!
Помічник несамовитий!
27.01.2021 14.35- 17.30
© Copyright: Вікторія 75, 2021
Свідоцтво про публікацію №121012707510
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902720
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Літає Щедрик у світах,
Його по світу так багато,
Мов Україна у віршах,
Сопілочка, біленька хата …
Ось Леонтович до батьків -
На свято радо поспішає,
Додому пташкою летів,
До свого втомленого раю …
Не вдалось. Ворог попросивсь
Заночувати в рідну хату,
Вдавав, що в музиці любивсь,
Давно собі намітив страту …
У спів, у музику, тепло,
У нот співочих джерело,
Їм без різниці, в що стріляти -
Болять їм українські хати …
Батьків зв’язали і дітей,
Погнали у степи коней,
Хоч і паперів не ховали …
І ким були? Про то всі знали …
Ось так у Щедрик наш стріляли.
А він? А він ... як славно полетів!
Пів світу вже його співали,
А інші пів готують спів …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902565
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
З тих пір, як Київську ще Русь
Усі кремсали,
З часів монгольської орди,
З її навали,
Страждала, плакала земля -
Людей вбивали,
Чіпляли бранцям кайдани́,
У рабство брали.
Зі сходу інший ворог йшов -
Від московітів:
І грабував, і прибирав
Усе нажите.
Із заходу – литовець, лях,
Що кров’ю впився.
Збирав він данину́ з краян -
Аж потом вмився.
Стогнала матінка-земля,
Втрачала сили,
Спливала кров’ю козаків,
Що боронились.
А час невпинно так летів -
Роки, століття,
Одних міняли ворогів
На інше смІ́ття.
І знову гинули в боях
За Землю й Волю,
Слова ці завжди на вустах
Й важливі знову.
Скільки загинуло людей
У громадянську,
Згноїли скільки в Соловках
В часи радянські?
Вбивали воїнів УПА
В роки воєнні,
Родини нищили дотла –
Ні в чім невинні.
Наперекір всім ворогам
Відбулась - Злука.
Край об’єднатися зумів:
Рука у руку.
Тепер живемо разом всі
В сім'ї єдиній,
На прадівській святій Землі..
Це - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902184
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Вітання братам Крикотнюкам
до 60-річного ювілею:
На третій день від Водохреща,
Коли встелявся білий сніг,
Крик немовлят рознізся вперше –
Вони з’явилися на світ.
Двійнята, два сини, синочки,
Їх Юра й Вітя нарекли,
До них в сім’ї вже були дочки,
Тепер з’явилися вони.
Як стішилася мама Рая
Та батько Станіслав радів,
Й маленька Міля, й старша Галя,
Коли побачили братів.
І також, бабця їх Ониська,
То мама мамина була,
Вона з Клітенки родом - зблизька
- Це із сусіднього села.
В любові, радості зростали
Двійнята й жвавенькі були,
Характери хоч різні мали,
Проте у злагоді жили.
Волоссям Вітя був світлішим,
Мав білий кучерявий чуб,
А Юра трішечки, темнішим
І тихим, що ніхто й не чув.
Був Вітя трішечки ще вищим
І лідером між них він був,
Тож на дерева, й на горище,
Й куди хотів міг прошмигнуть.
А Юра і собі за братом,
Тихенько нізся з хати вслід,
Аж поки їх почнуть шукати,
Проте додому йти не хтів.
Адже на вулиці ще грались
І в піжмурки, і у квача,
Й на сушці в хованки ховались,
Й де башня, грали у м’яча.
А потім хлопці пішли в школу
І швидко час отак летів,
Проблем у вчителів ніколи
Не було з жодним із братів.
Вони усім допомагали
І вчились в школі як могли;
Комбайном вміли управляти,
Як з татом на жнивах були.
І мамі йшли допомагати,
Як починали рвати хміль,
Бо на обривку йшли всі з хати –
Нікого не знайдеш довкіль.
Отак минали зими, весни,
За роком рік летів їх час.
В’язала доля перевеслом
Події нові кожен раз.
Позаду залишилась школа,
Позаду вечір випускний
Не розлучалися ніколи,
Тож разом в армію пішли.
А потім служба пролетіла
І далі вчитись почали,
Коханням їх серця світились,
Сім’ю створити вже змогли.
Обидва хлопці оженились
В своєму рідному селі,
Жили щасливо, не тужили,
В обох вже й дітоньки малі.
У Віті – жіночка Світлана,
Гарненька, ніжна чепурна,
Синочок Коля, дочка Алла,
Така ж як мама, чарівна.
А в Юри Галя – добра, щира,
І троє діточок малих,
Це – Юля, Діна і Валєра,
Тож він усе зробив для них.
У гості їздили до мами,
Де Тоня, менша ще сестра;
І не вміщались за столами,
Коли збирались на свята.
Та час ішов, літа минали,
Вкривала коси сивина,
Давно немає тата й мами,
А в Юри Галі вже нема.
Літа пронеслися рікою
І вже сьогодні – 60.
Святкують ювілей обоє
І разом їх будуть вітать.
Зберуться їхні діти, внуки,
І їхні сестри, вся рідня.
Якщо зібрать усіх докупи,
То мало місця буде й дня.
Адже родина чималенька
У двох братів – Крикотнюків.
Сьогодні тости й келих дзенькіт
Нестиня будуть з-за столів.
Тож побажаємо здоров’я,
Бо це сьогодні головне.
Тепла, взаємності, довір’я,
Нехай добробут в хату йде.
Щоби підтримка і повага
Була від внуків і дітей,
Й діждали правнуків – розвагу,
Й стрічали у свята гостей.
Дитячий сміх і радість в хату,
Хай щастям повниться душа,
Благополуччя в дім багато,
А з ним йде щирість, й доброта.
Хай стелиться життя розмаєм,
Нехай квітує в повен цвіт,
Обом їм від душі бажаєм
Іще багато - Многа Літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901893
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Кажуть добре там, де нас немає…
Може й так, напевно, так і є.
Всяка нас країна привітає
Як туриста з грішми в портмоне.
Нам покажуть самі кращі ви́ди,
Пам’ятки, будови і міста́,
З їх історії завзяті гіди
Розтлумачать нам своє буття.
Ми погоджуємось – дійсно гарно,
І милуємося всім чужим,
Та вмовлять себе було би марно
Залиши́тись жить тут назавжди́ ,
Бо серде́нько проситься додому,
Там де народився й виріс ти,
І ніщо не зцілить ту́гу то́му,
Хто з гніздечка ринув у світи́…
Хай не все так добре у нас вдома,
І вже точно, певно краще десь,
Ця прагматика усім відома,
Лише серцю не відома геть,
Бо воно живе своїм законом,
Совісті відлуння і душі,
Лиш одна Вітчизна дана Богом,
Й все життя летить воно туди …
17.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901713
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Білий-білий першосніг
На дахи й подвір'я ліг,
А сріблясто-білий -
На деревах іній.
На поля і луки ліг
Жовто-золотавий сніг.
Сонце променем гаптує
Позолотою дивує.
Чи бува, багряний сніг?
Прикро, що на Сході ліг...
Війна фарби не шкодує
В пурпуровий сніг малює...
Прийде вечір: на лутках
Сніг рожевий, наче птах.
Тільки ляжем спати -
Птах покине хату.
Полетить він до землі.
Його зваблять фонарі.
Ніжним блиском, світанково
Сніг засяє веселково.
Ще буває дивина,
Зачаровує вона :
Випадати сніг посмів
Веселкових кольорів.
Казка це, а може, ні?
Ось такий буває сніг.
Все на світі кольорове
Й життя в барвах - веселкове!
Лутки - підвіконня (син.)
1955 р. - Каліфорнія : зелений часто червоний сніг.
1969 р. - Швейцарія - чорний.
2018 р. - Одеська обл. - жовтий сніг.
2018 р. - Луганщина : оранжевий, відтінки коричневого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901590
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Стоїть козак між мушкетерів,
Геть закрутив козацький вус,
Вже запізнився до вечері,
Не відкликавсь на парлєвус …
Отой відомий Мазаріні,
І зовсім славний Д’Артаньян,
Між ними мов в якійсь родині
Стоїть Сірко - наш отаман …
Дюнкерк – ота страшна фортеця,
Що не давалась їм ніяк,
Без козаків не обійдеться,
Заробітчанин – наш козак …
Кивнув отому Д’Артаньяну,
Обіцянку оплати взяв,
І ту фортецю без обману
Для Мазаріні звоював …
Усе б на тому закінчилось -
Французи берегли лице,
Та Мазаріні захотілось
Забути дане ним слівце …
Іван не злився, не сердився,
В країні справи йшли незле,
В Парижі тому оселився,
Це ж не в якомусь там Круе …
Латина сталася в нагоді,
Чомусь студентів та й навчив,
Був мудрий в своєму народі,
Парижу мудрості вділив …
Чекав на ті французькі гроші.
Хоч італієць хитрий був,
Згадались заповіді божі,
Крутивсь, вертівсь, але почув …
Їдуть в світи заробітчани,
Десь приберуть , а десь утнуть,
А десь науку європейську
Добряче уперед штовхнуть.
Сірко дививсь на то все діло,
Та й з своїм висновком устряв:
Чуже багно на троні сіло,
Поки я в світі тім гуляв …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901497
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
«Сію, сію» лине всюди –
Рік Новий святкують люди.
На Святого Василя
Засівати буду й я.
Сію жито і пшеницю
Не лише на паляницю,
Хай любов’ю проростає –
Та все ширше, та все далі.
Сію нині віру в краще,
Кожній хаті – миру й щастя!
А оскільки я – Надія,
То її я теж засію.
Не згасає хай ніколи,
А зорить на кращу долю
У душі, у серці кожнім!
Поможи нам в цьому, Боже!
© Надія Бойко, «Сію, сію»
14.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901280
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
ЩЕДРІВОЧКА ЩЕДРУВАЛА,
ДО ВІКОНЦЯ ПРИПАДАЛА!
З НОВИМ РОКОМ,
З МАЛАНКОЮ ТА ВАСИЛЕМ
ВАС ВІТАЛА, ПІСЕНЬКУ СПІВАЛА:
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР,
ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ЗДОРОВ'Я!
ГОСПОДАРЕ, ГОСПОДИНЕ:
З ЩЕДРИМ УРОЖАЄМ ВАС
ВІТАЮ,
ЩОБ РОДИЛИСЯ ЖИТО, ПШЕНИЦЯ
Й УСЯКА НА ГОРОДІ ПАШНИЦЯ,
САДОВО-ФРУКТОВА, ЯГІДНА, ПОЛЬОВА, БУДЬ ЯКА!
ЩОБ БУЛИ ВИ БАГАТІ Й ГОСТЯМ РАДІ,
ЩОБ БУЛИ ЛЮБОВ, ДОБРОБУТ ТА ЗЛАГОДА У ВАШІЙ ХАТІ!
ЩОБ БУЛИ НА СТОЛІ ГАРНІ З МАКОМ ПИРОГИ, НАЛИСНИКИ У СМЕТАНІ, ВИНА МЕДОВО-ПРЯННІ,
ГОЛУБЦІ М'ЯСНІ, ОВОЧЕВІ, ГРИБНІ...
САЛАТИ КРУТІ, МЛИНЦІ В ЧЕРВОНО- ЧОРНІЙ ІКРІ,
РІЗНІ КОВБАСИ, КРОВ'ЯНКИ ДОМАШНІ, ДОБРІ ХОЛОДЦІ...
ОБОВ'ЯЗКОВО УЗВАР ДО ЩЕДРОЇ КУТІ,
НА ГРИЛІ РЕБЕРЦЯ СВИННІ
ІЗ ЧЕРЕВЦЯ ВІДБИВНІ ,
КАРТОПЛЯ ЗАПЕЧЕНА В ПЕЧІ,
РИБНІ СТРАВИ СМАЧНІ:
СІБАС, ЛОСОСЬ, ДОРАДО, КАРПИ,
КАРАСІ...
ІЗ СИРОМ, КАПУСТОЮ, ВИШНЕЮ... ВАРЕНИКИ ЗАПАШНІ,
ГОРІЛОЧКА З ПЕРЦЕМ, НАЛИВКИ, СОЛОДКІ ТАКІ...
ЩОБ ВОДИЛИСЯ В ХЛІВІ : ГУСИ, КУРИ, КАЧКИ...
КОНІ, ПОНІ, КОРОВИ, СВИННІ, КОЗИ, БИКИ...
СОБАЧКИ Й КІШЕЧКИ БУЛИ НА ОБІЙСТІ ДЛЯ ОХОРОНИ ТА ДУШІ...
ШЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР,
ВСІМ ВАМ ЛЮДИ ШАНОВНІ Й ДОРОГІ, ГОСПОДАРІ ЗЕМЛІ!
СІЮ, ВІЮ ПОСІВАЮ З НОВИМ ГАРНИМ РОКОМ ВАС ВІТАЮ, З МАЛАНКОЮ, З ВАСИЛЕМ!
ХАЙ ГОСПОДЬ НА МИР, ЛЮБОВ, ДОБРО, ЗДОРОВ'Я, ЩАСТЯ, УСПІХИ Й УДАЧІ ВАС БЛАГОСЛОВЛЯЄ,
ВІД ВСІХ НЕЩАСТЬ ТА ВОРОГІВ ОБЕРІГАЄ!
ХАЙ БУДЕ ТАК! АМІНЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901190
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Сміється світ у сонечку,
у яблуньці розквітлій,
в хмаринці він і в дощику,
і в усмішці привітній.
І світиться так весело
на травах в росах з раночку,
в гарнесенькій картинці він
є в новому "Букваричку".
Сміється баклажанами,
в капусті й огірочках,
синам радіє й донечкам
у вишитих сорочках.
Шумить ще колосочками,
як зріє в полі житечко,
і спів веселий жайвора
дарує тепле літечко.
Сміється світ доріжкою,
що в гай біжить, мов річка,
веселкою барвистою,
що квітне ніби стрічка.
Радіє, як всміхаються
й щасливими є діточки,
й дарують своїм матінкам
найкращі в світі квіточки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900867
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Одвічні питання, «для чого і хто я?»
І щоб не казати «на жаль» та «якби»,
Мене надихають казкові герої,
Шукати у душах чарівні скарби.
Бува зазираєш у душу й даремно.
І згадуєш розпачу присмак гіркий.
Але у пітьмі, коли чорно та темно,
Ми можем побачити краще зірки.
Ти кажеш зіркам:
- Не ховайтесь, будь ласка.
Ви дуже потрібні, як сонця нема.
І згодом яскрава і лагідна казка,
З тієї душі виринає сама.
Звільнилась царівна від відьми старої,
Яскраво веселкою простір заграв.
Мене надихають казкові герої,
«Літати» де досі ніхто не «літав».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900410
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 06.01.2021
В країні занепад, хвороби, війна…
Позаду невтішні майдани.
Зруйновані райдужні плани.
Поглинула їх метушня.
Політикам не притаманна вина.
Обіцянки марні давати
навчилися й брати відкати!
Ганебний піар та брехня!
***
Щораз все нова піднімається хвиля!
У темпі прискорено, маючи силу,
несе потенційних вона емігрантів!
Ніхто не надасть їм надійних гарантій.
З освітою молодь не має роботи,
у себе в країні одні лиш скорботи.
Солідні, зі стажем, також у дорогу.
Звертаються вкотре в надії до Бога:
можливо від’їзд цей вже буде останній???
Сховаємо сльози свої на прощання!
Загояться рани на тілі країни!
Корупцію геть! Хтось, колись її скине!!!
Напевне, цей час у майбутньому буде!
Приблизити треба мерщій його, люди!!!
Цей безлад не може тривати роками!
То ж ВОЛЯ та РОЗУМ, керуйте вже нами!!!
***
…А зараз, на жаль, на рахунку роки…
З країни щодень виїздять юнаки…
05.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900349
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021
Сонячний, по особливому чудний, зимовий день, ніби й нічим не різниться від інших днів року, та все ж інший. Інший тим, що вже останній у цьому нелегкому 2020 році. Минає рік - рік тривог та переживань, рік надії та великих сподівань, рік і злетів і напевно падінь. Кожен його підсумовує по свому - особисто.
Напевно кожен бажає його швидкого закінчення через корона - вірус, який забрав не одне людське життя, розбив не одну людську надію.
Незакінчена війна - а в ній теж велика людська жертовність. Та все ж хочеться вірити в краще, в щось світле та радісне - сповнене добра та ласки, розуміння та щирого співчуття.
В переддень Нового року хочу щиро привітати всіх друзів - далеких та близьких, знайомих та віртуальних. Дякую, мої любі, за любов до поезії, за спілкування, сотні відгуків та добрих, ніжних слів. Дякую за чудові пісні на мої віршів, за конкурси та фестивалі, та просто за те, що мала велику нагоду бути з вами. А це дуже велично, будучи в чужині. Хочеться вірити в те, що в найближчий час ми зможемо повернутися в рідні домівки, на рідну землю, до своїх родин, до вас, усіх.
Хай рік новий буде кращим, щасливішим у всіх задумах.
Люблю вас усіх, ціную та поважаю.
З повагою - ваша Леся Утриско
Щось недописане - допишу
Щось недоказане - скажу
Щось недомріяне - притишу
Щось загадкове - розкажу.
Щось романтичне - намалюю
Щось залюбоване - прощу
Душевне щось собі схвилюю
А щось осіннє - очищу.
В весняних пестощах зомлію
У літній рай впущу жагу
Зимовим холодом засію
Щоб з серця вирвати нудьгу.
Хай буде так, як воно просить -
Не заперечу... промовчу
Чудним метеликом злоскочу -
У світ висот із ним злечу.
Щоб жити, мріяти, любити
Горіти світлом почуттів
Добро спішити там творити
Де хтось, так просто, не зумів...
А я зумію... все ж зумію
Закрити морок на замок
Велить душа - так тихо мліє
Зробивши, злету, дивний крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899859
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 05.01.2021
[i][b]Я[/b]
йому[/i]
Вітаю, друже! Ми вже на порозі
різдвяного локдауну. Руки
не подаю, як ратиці – бики,
а обійму на лютому морозі,
коли не у поезії, а в прозі
побігаємо на перегонки.
Хай НАТО – в хату, а війна – в імлі,
а ми, щасливі – на своїй землі.
[i][b]А я[/b]
репрезентую
їй [/i]
Із колядою! Жму і обіймаю,
а ту, що із косою, не вітаю...
Надія є, що ми її пройшли...
Але тоді зійдемося, коли
корона омине оази гаю...
а я бика у сані запрягаю,
це краще, ніж уярмлені воли.
Тоді не буде марною надія,
що бик візьме на роги пандемію.
[i][b]А ми[/b]
усім[/i]
***
Вітаємо любителів поезій.
Хай настає омріяна пора
епохи щастя, миру і добра.
А метрам, що націлені на пресу,
на теренах освітнього лікбезу
бажаємо – ні пуху, ні пера.
***
Ой, не чекаймо миру на розпутті,
якщо не переможуть «майдануті».
Зелена йолка сяє до пори,
коли її покотять із гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900239
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Який є світ довкола мене?
А що таке є кольори?
Яка в душі моїй потреба? -
Хотів би бачити завжди!!!
Колись матуся говорила,
Що сонце жовте, білий сніг.
А потім чув, що... посивіла,
Не мало зазнаючи бід.
Дерева, кажуть, є зелені.
А що таке дерева, кущ?
Так гарно, - чув я, - у оселі.
Працюю розумом чимдуж.
Ще чув чийсь спів. "Оце - пташина".
Про колір синій пригадав.
Як небо, біло-синя птиця? -
З надією я запитав.
Комахи різні, - кажуть люди, -
Є корисні, є шкідники.
Літають? Ходять? Чи є всюди?..
Малі вони чи силачі?..
З весни й до осені рослини
Ростуть й квітують. А це як?
А ще говорять є тварини, -
Я полюбив своїх собак!
Є осінь, є зима, є літо,
Весна і термін такий "час".
Так тепло літом, мов нагріто,
Без дров усіх Бог гріє нас.
Буває падають водинки,
"Це, - мама каже,- іде дощ".
Ах, правда, зве той дощ - краплинки.
Я помиливсь словами. Що ж?
Невже мовчати? Як там в світі?!
І взагалі, що значить "світ"?
У мене очі є закриті.
Я серцем бачу людський слід.
Хоч кольорів і форм не знаю,
Й не бачив ширини доріг,
Та доторкнувшись - уявляю.
О, якби бачити я міг!
Не бачать очі, чує серце.
Кому потрібні ці слова?
Хай серце серця доторкнеться.
Хвали за все свого Творця!
Я вірю, нове тіло... й очі(!)
Для мене дасть мій Бог Господь,
Бо в місці тім немає ночі -
Де Він у небі. Жду, приходь!!!
Там темряви уже не буде,
Й суцільних чорних кольорів.
І кожен свій недуг забуде,
Хто на землі для Бога жив.
Я жду, я жду Тебе, Месіє!
Прийти Ти маєш, вірю я.
З Тобою зустріч - моя мрія.
Усе змінила б зустріч та!!!
Чекаю, Боже, виглядаю,
Надію маю: не пройдеш.
Ще милостиню виглядаю.
А Ти... Щось більше Ти даєш!
Знайшов для себе вільне місце, -
Хоча і соромно просить.
В біді, будь ласка, не залиште.
Незрячому так тяжко жить.
Вслухаюся у шепіт вітру,
І шелестіння чую трав.
"Дзень-дзень", - монетку непомітно
Мені на радість хтось подав.
Звичайні звуки. Дні минають.
В душі новин приємних ждав.
... Що це? До мене долітають
Мелодії. Хто б їх співав? -
"Ісус із Назарету". Справді?
Ісус?! Я чув, що Він зціляв.
Кричати міцно мушу, варто.
Не гаючись Христа гукав.
Помилуй, зжалься наді мною,
Сину Давидів, не пройди!
Зігрій мене самим Собою,
Скажи одне, скажи: "Прозри".
І Він сказав!!! Відкрились очі.
Я бачу, бачу! Божий Син,
Як я тепер тобі віддячу?
Ти - мій Господь й Спаситель мій!
Ісус, я бачу! Слава Богу!
І це не сон, це наяву.
Людей я бачу і дорогу!
Я за Тобою, Христе, йду.
Мені сказав Спаситель: "Віра,
Тебе спасла віра твоя".
І я прозрів, бо Божа сила
Вздоровила, а не моя.
Й ти віруй, друже, Бог почує.
Ісус почув мій щирий крик.
Почує й твій і порятує!
Не слухай натовп - тягне вбік.
"Мовчи", - мені всі докоряли,
А я кричав все більш і більш.
Невже про Господа не знали?
Я знав, й тому кричав сильніш:
Помилуй, змилуйсь, син Давидів!
Учителю, нехай прозрю.
Він захотів мене зцілити.
І ти проси: "Господь, прошу..."
Не в натовпі людей надія,
А в Всемогутньому Царю.
Здійснилася сердечна мрія.
Скажи Христу і ти свою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899535
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Із явора, калини, верболозу
Плели колиску-оберіг овалом.
Маля щоб від зуро́чень вберігала:
У світі заздрощів та лиха досить.
І люляла дитині породілля.
Таке просте, знайоме, тепле, рідне...
Під колискову мамину привітну
Подушка пахла чебрецевим зіллям…
Та колисанка — до дитинства ключик,
Молитва неньки кодом роду стала.
Дитина українське усотала
Під «Люлі-баю» материнське звучне.
Та де б людина не шукала долю,
У пам'яті — дитячий скрип колиски.
І з кожним - рідна Україна близько:
Частинка мами в діток із собою.
Несе молитва-пісня немовляті
Посил добра і щедрості, й любові...
З народження шануй глибинне слово -
У кожному із нас йому звучати…
/ світлина - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899508
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Крізь білу гардину березових віт,
В тонких візерунках із тіней.
Дивилося сонце святкове на світ,
І слало довершеність ліній.
І як досконало виходило все,
Натхненний, природній малюнок!
Сьогодні нам сонце хвилину несе,
Безцінний річний подарунок.
Сьогодні - хвилина, а завтра вже дві!
Незмінна в планети орбіта.
Це перший дзвіночок - мені і тобі,
Що ми повернули до літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899202
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Я кожен день ціную за життя.
За все, що він мені дарує…
За те, що серця чую я биття,
І там добро завжди панує.
В словах ціную щирість і тепло.
Бо сутність слова, то є – сила!
Краса його, немов весни зело,
Як в піднебессі птаха крила.
Ціную душу в світлих почуттях.
Нехай у радості, чи в горі…
Лиш не було б у ній того сміття,
Де зло й байдужість мають зговір.
Ціную сильне, віддане плече,
Хвилини спокою і тиші…
Важливість тих навколишніх речей,
З яких черпаю теми віршів.
25.12.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899173
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Кудись далеко заховали його слово,
І не читаючи, а просто як покару,
Так наче під життя поклали дро́ва
Якогось марнослова чи нездари ...
Колись від того страшно так боліло,
Ставав по зросту начебто солдат,
А зараз лиш в душі ніяковіло,
А в серці не гопак і не набат ...
Колись старався гарно так сказати,
У кольорах розкинути пейзаж,
А зараз лінь і снігу накидати,
Не той тепер сюжет і антураж ...
Образилось на все це дійство Слово,
"Це ж світ тепер для мене каземат",
Замовкло десь глибоко гонорово,
Сховало свій разючий компромат ...
Світ посірів без фраз, думок яскравих,
Йому, людині, може й все-одно,
Лишився скрип невидумок іржавих,
Не витримали небо, став, вікно ...
Тепер на світ дивився крізь діру?
Кричить у розпачі: "так сіро, що помру"!
І "небо" більше не духовний світ,
А тільки відблиск стоків і боліт ...
Знайшов, звільнив і вже немов король,
А щойно був нездара, дурень, троль,
От тільки десь думки занапастив,
Слова красиві, та весь зміст перекрутив ...
Бо гідне Слово лиш між друзями живе,
Друзів нема, то слово вже криве,
Он Розум ходить, Совість, ось Любов,
Зустріли Слово. - Будь здорова! - Будь здоров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899021
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Чи ви спите, чи всі ви пʼяні -
Чом підлі зайди правлять вами?
В Україні не вкраїнська влада -
Ні Верховна Рада, ні гарант.
Забрехались! Влада-клоунада!
Ззовні ще війною “підлий брат”
Від брехні бридкої не огидно?
Всі Премʼєри обіцяли: завтра Рай!
Але, вибачайте, щось не видно -
Хата вже згоріла і сарай ...
Очі у Сірка не позичають
Без вогню, сокири чи води -
Раз язик і руки не рубають,
Покручі заприндились сюди
Щоб антисемітами не звали -
Треба не семітів обирать,
І не продаватися за сало,
І “великоросів” виганять,
Перестати вірити у казки -
Казками годують соловʼя?
Розум не дарується “на ласку”
Гарні обіцяночки — дурня!
Хто не хоче дупи їх лизати,
То вставайте, браття, не лижіть -
Ворогам не щоки підставляти,
А невтомно, як будяк косить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898917
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Рабине щастя — щоб нічого не робити
Шмаркати в стелю, жерти через край,
Гуляти, грати, скільки влізе пити ...
У рабському світогляді — це Рай!
Нажертися й на сонці пузо гріти,
А потім у баюру потягне ...
За теє щастя ладні дітей вбити -
Нехай вас теє “щастя” омине
Свиняче щастя — то свиняча доля:
Нагріб, накрав, сховався у свій хлів,
Аж як відʼївся - що кнура заколють -
В неволі жив — то те і заслужив
І годі їм жалітися на Бога
Не по молитвах судять — по ділах
Хто жив рабом - у пекло і дорога
Це скажуть вам і Будда, і Аллах
А той, хто каже, що “раби ви божі” -
Підліший ворог людства на Землі
Рабине щастя — для свиней і гоже -
В багнюці, у хліву, в пітьмі, імлі
Прокиньтесь, люди! Вибір лиш за вами -
Або ви вої, або "хата з краю" ...
Не гідний рід, що славиться рабами -
Рабів до Раю не пускають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898913
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Душа запрагла свята… Дихає морозом
ніч у середмісті Львова.
Біг сторіч у Колісниці Часу. Подих свіч
у мерехтінні вікон. Гама кольорова
людських життів і доль. Старим обо́зом
зникає в сутінках печаль тяжких утрат…
…І, наче Немовля в підніжжі Божих Врат,
чекає Рік Новий на крок у бутність –
звістити світові свою присутність,
обвіяти своїм благим теплом
оголені дерева і дахи промерзлих хат,
старі людські обличчя і дати їм ковток
живий води… Мерщій ходім,
мерщій біжім сюди,
де Дух Різдва малює дарчі скрині –
ми всі щасливі будемо віднині,
бо тріпотить на Дереві Листок
нових іще несходжених призначень,
листок нових освідчень і освячень –
блаженний Лист на вітрі тріпотить, -
а Колісниця Часу знай летить
по кригах зламаних і стужах безталанних –
Зима, мов пава, в хаті загостить
між пампухів, малих дітей, соломи –
і тане тінь виснажливої втоми,
і вже малює Новорічна мить
те Немовля у променях осанни
і в утворі Божественної Брами
двох срібних о́ленів у пущах первозданних!
…Сп’янілий Дух Різдва...
…Так спрагло дзвони б’ють…
[i](Зі збірки "Туга за Єдинорогом". - Львів, 2018).[/i]
Грудень. Незабаром Новорічні та Різдвяні свята – улюблені в нашій сім’ї. Вечір і ніч на святого Миколая – апофеоз батьківських турбот про своїх малолітніх (і не зовсім!) дітей. Я вже багато років поспіль уособлюю цю легендарну особу, що кладе подарунки під подушки – бо маю доню Устоньку, яка вже студенка-магістрантка. У сімейних сховках кільканадцять мистецьких конвертів з трепетними дитячими посланнями, розмальованими на урочистий лад – листи «до святого Миколая» . А в них стільки дитячої фантазії і тепла, а мрії цілком зрозумілі для «Миколая», що завітав зі своїм чудодійним міхом з подарунками до дитини з творчої сім’ї – бажані іграшки, книги, дитячі енциклопедії, вертепні костюми з усіма театральними атрибутами, касети і диски з улюбленими фільмами та мультиками і, звичайно ж, солодкі пакунки та мандаринки… Устина дуже довго «вірила» у святого Миколая, навіть коли підросла. Згодом до щорічних святомиколаївських подарунків додалися її власні, куплені за студентські стипендії теплі шапки з помпонами, шалики та рукавички, а ще неодмінно «зимові» горнятка з оленями, Санта Клаусом, ангеликами, Козою тощо. Хата, в чеканні Різдва та Нового Року, була наповнена ароматом ялинки і кави. Ялинка, ця улюблениця дітвори, була в нашій хаті особливо обожнювана донею, бо щоразу прикрашалася на інший манер її замислуватими ручними витинанками та тематичними іграшками. Отож, приємна зимова метушня огортала усіх членів нашої сім’ї – і людей, і кота Сивульку, багатолітнього мешканця хатки на Поліграфічній,15, а в останній рік перед від'їздом і його маленьку подругу - кицю Ласочку.
Одне Різдво та Новий 2013 Рік був несподівано потьмарений – в ніч з 17 на 18 грудня 2012 року відійшла мама Лідія-Надія. Якраз в ніч на 25 грудня – Католицький Святвечір (і словянський теж!) – були девятини, а 25 січня Нового 2013 року сороковини… Увесь цикл Різдвяних свят відтоді сприймається мною з подвійним смислом, як і Великдень – радість і печаль, відчуття єднання в Родом – живим і тим, що уже Там, на Небесах. В такі хвилини і миті пропливають у свідомості картинки буття, роки відмотують, як у кіноплівці, хроніку днів давно минулих, з обличчями рідних, давно затертими невблаганним плином Часу в різдвяних санях, запряжених дванадцятьма оленями з тенькаючими дзвіночками.
П’ючи терпкий, ледь хмільний глінтвейн, під співи українського «Щедрика», згадую усіх своїх за столом у втраченій по смерті діда Вовка хаті на Шпитальній – а там і дід Михайло з бабцею Марією Сивулькою, і вуйко Зенко з тетою Лесею, і я з мамою Лідою. Святкова ідилія. Мить щастя, що летить…
Один спогад – так, нізвідки, з небуття, з пережитих сильних вражень. Ми з мамою на зимовому Чорному морі в санаторії Одеси.
Мама і маленька Ірочка, в оточенні гурту знайомих хоче сфотографуватися на великій крижині, що найближча до побережжя. Ми стаємо на крижину разом з двома чоловіками, а хтось з берега фотографує. Хвиля відпливу відносить крижину на кілька метрів від берега. Тоді чоловіки розділяються: один відповідає за мене, другий – за маму. Ми скачемо з крижини на крижину в дві групи, борючись з дужим зимовим вітром та хвилями, що протидіють нам, ризикуючи життям – під нами МОРЕ… Я щоразу з острахом обертаюся назад, дивлячись чи мама за мною – мама ЗА МНОЮ. Все закінчується благополучно – ми на твердій поверхні.
Що відчуваю зараз при цьому спогаді – пришвидшене серцебиття і усвідомлення: Ангел-охоронець завжди поруч, в найнесподіваніших обертах і ситуаціях, АНГЕЛ ПРИСУТНІЙ…
Це не лише внутрішня віра, це – відчуття присутності духовного світу, що нас оточує. Ми не просто живем, у нашому житті є потреба подолання духовних вершів, до яких нам суджено наближатися у короткому земному бутті – цей ланцюг духовного поступу не перерветься ніколи…
[color="#ff0000"] "АНГЕЛУ-ОХОРОНЦЮ ЗАМІСТЬ МОЛИТВИ"[/color]
Мій Ангеле, храни мене у колі
людей найближчих, кровію спорідних.
І відверни думки та вчинки кволі.
І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.
Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
що слів живучих стебла соковиті
забарвлять в колір свята будні сірі,
і проростуть крізь товщі… ґрати… сіті…
Усюди, де літає в непокорі
свободний дух вкраїнського народу,
веди мене у радості і в горі,
мов зірку палахку по небозводу.
З правічної криниці до колиски,
де зела розквітають барвінко́ві.
Храни посвяту мами і невістки
блаженномирним Ангелом Любові.
Коли ж мій друг у недруга обкладці
уразить в спину, смуту заподіє,
чи буревій промчить по тихій кладці -
озвись до мене Ангелом Надії.
І Божа длань із зоряних облачень
«Ірину» в «Рен»-ім’я* перейменує -
розтане тіло лебедино, наче
мене оплаче Ангел, що сумує…
Осанна ночі й цьому дню – осанна! -
(захланно, неустанно серце б'ється)…
Коли утомлюсь жити безталанно -
мене пригорне Ангел, що сміється!
[i] (З двотомника "Сонцетони":
Тон Перший - Поетичний. - Львів:Сполом, 2016)
[/i]
21 грудня 2020 року, Львів
[i]*Ім’я –«Рен» - в Єгипті одна з іпостасей Душі; ім'я, яке пам'ятають по смерті.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898824
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я хочу дива! як я хочу дива!
Хай трапиться, хоча би раз в житті.
Під Новий рік прийде до нас красиво
Й засвітить в серці зорі золоті.
Намріяне - само собою вдасться,
І радісні новини - звідусіль!
Накриє світ рясне раптове щастя,
Як Новорічна сніжна заметіль.
В душі надія, віра і тривога,
Даруймо і приймаймо позитив!
І всі молитви звернені до Бога -
Без нього в світі не буває див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898818
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/128174247_2717569081836800_1452802173841110640_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=CtABdm9Q_HkAX_MDH8d&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=1555ad10aec1d40268b4dc4263b2293b&oe=60059C49[/img]
Кружляє в дивнім піруеті
Осіннє танго жовтий лист.
Як відтворити у сюжеті
Природи неймовірний хист?
Оту палітру у відтінках,
Що грає барвами навкруг.
Яка ж красива Осінь-Жінка!
Я навіть слів не підберу.
Завжди ошатна і зваблива,
Міняє вправно свій декор.
Буває часом вередлива
Й дощем виплакує мінор.
То повні келихи проміння,
Проллє із щедрістю з небес.
То виставить свої творіння,
Щоб милувався світ увесь!
То з рукава немов причастя,
Сипне росинок у траву.
Комусь - наповнить жмені щастям,
На довгу ниву вікову.
Сама ж, роздавши всім щедроти,
Залишить незабутній слід.
Митцям віддасть натхнення й ноти,
І для віршів, і для сюїт.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/128783009_2717569248503450_435858984071897405_o.jpg?_nc_cat=107&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=S39jNMBpdbwAX84dtOq&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=c7ed3e7c72a24c6d5281bc98cabbe74c&oe=6003FA43[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898701
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Ім’ям простим й святим водночас – Ганна –
Мене колись матуся нарекла,
Щоби була захищена й кохана.
Свій заповіт, мов скарб, передала:
«Люби людей душею й не за плату
І край люби наш – він один у нас.
Плечем стань і порадницею брату,
Цінуй добро у людях кожен раз.
Із совістю своєю не торгуйся –
За неї не назвав ніхто ціни,
На лестощі ніколи не купуйся
І перша не ставай на шлях війни.
Будь мудрою, але не зазнавайся,
Будь доброю, але не зловживай,
Коли права, ніколи не здавайся,
Будь щедрою не тільки на слова!»
Життя частенько ставить мені виклик,
Щораз пригадую я мамин заповіт.
До одного ніяк не можу звикнуть:
«Чом не живе по ньому білий світ?»
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898628
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Ларец Пандоры
Красивы были древних греков имена,
да и вообще, у греков было все красиво,
мифы, легенды, Боги, дивная страна,
вино, коньяк, не пили греки пиво.
Боги у греков были, целый Пантеон,
с могучим Зевсом на Олимпе восседали,
и был у греков Олимпийский стадион,
так как они, вы бегали едва ли.
Бежали в том, в чем мама родила,
за кругом круг по стадиону отмеряли,
отбросив распри и все прочие дела,
на время Игр даже войны прекращали.
Хотя не все так просто под Луной,
и на Олимпе возникали споры,
но Боги были, как за каменной стеной,
а для людей придумал Зевс
«Ларец Пандоры».
В ларце, все распри
и конфликты поместив,
отдал его Эпимитею на хранение,
и открывать ларец сурово запретил,
под страхом смерти,
чтобы не было сомнения.
Да и вообще,
Зевс на Олимп взошел не просто так,
интриги плел, любил многоходовки,
в его деяниях всегда был тайный знак,
словом не Бог, а проходимец ловкий.
Все Прометея часто вспоминал,
и сожалел, что прекратились споры,
и мучился – Зачем же я создал,
и на хранение отдал “Ларец Пандоры”-!?
Да и самой Пандоры еще нет,
вдруг кто-нибудь другой “Ларец“ откроет,
пора уже открыть большой секрет,
Гефесту поручение дать стоит.
Гефест из глины Деву сотворил,
пришлось с этим немного повозиться,
Боги Олимпа, каждый чем-то одарил,
Эпиметея угораздило влюбиться.
Как все влюбленные,
попал, как кур в ощип,
не замечал в ней никаких изъянов,
и проще говоря, по уши влип,
придет прозренье, поздно или рано.
Сперва, угаснет опьяненья пыл,
потом возникнут разногласия и споры,
и, к сожалению, Эпиметей просто забыл,
что в доме спрятан у него “Ларец Пандоры “.
Пандора, все же, хоть и юною была,
не занимать ей было любопытства,
“Ларец“, Зевсом оставленный, нашла.
А что внутри?
Какое там бесстыдство!
Подняла крышку, без сомнений и проблем,
на волю выпустив несчастья и раздоры.
И с той поры, известно стало всем,
Пришла беда!
Кто-то открыл “Ларец Пандоры“!
Мораль простая к нам пришла через века,
даже в семье имеют место споры,
и можно все решить наверняка.
Не открывайте попусту “Ларец Пандоры“!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898337
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Ми кажем: Боже, дай про Себе знати,
Та Він багато знаків уже дав,
Один з них той, що можем існувати,
Коли все людство тоне у гріхах,
Що вже буття Содоми і Гоморри
На цій планеті нормою стає,
Є всі підстави повторить це горе,
Та Батько нам останній шанс дає…
Побоювання є, проте, навряд чи
Змінити можна світ цей на добро,
Бо люди вже під владою печаті,
Із мокрим знаком – дьявольське тавро…
Попрали люди Божі Заповіти,
За гроші душі звично продають,
Забули, що усі ми Його діти,
І що однаково на всіх чекає Суд…
Нам залишається лише молитись,
І сподіватись на любов Отця,
Що Він останню вчинить справедливість
І подарує вірним всім життя…
15.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898247
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Сьогодні свято - їду на село.
Хвала, хвала засніженій дорозі!
А по ярах такого намело,
мов їдеш не в автобусі - в барлозі.
Що степ, що небо - видиво одне,
одна простенько вишита сорочка:
то хрестиками галич промайне,
то гай темніє, наче оторочка.
А де-не-де у сивій далині
сільський димок вже в*ється, наче квітка.
Кому, кому повідати мені,
що не верба то, а лебідка.
А то не вікна (вже село),
а ополонок чорне скло,
і промайнула тінь сусідки,
стара криниця біля хвіртки.
Тут хліб і сіль,
тут сміх і біль,
тут рід і прах,
поріг і дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897609
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 15.12.2020
[b]На днях я стала лауреатом премії Василя Чумака, поета-борця, вірного сина України. Для мене це висока нагорода. Це вже друга медаль за мої поетичні здобутки. Першу отримала на Полтавщині як номінант премії Панаса Мирного. Дякую долі й Богу, що мою творчість помітили.[/b]
Роки минають, за ними – й другІ,
Правда за гратами спить,
Тільки недоля гуля навкруги,
Вкраїна мовчала й мовчить…
Де її доля?.. В кайданах німих?..
Де? Озовись, озовись!..
Василь Чумак.
Мав поет тільки вісімнадцять –
Коротеньких, буремних літ,
Вірші він дарував панянці –
Україні – своїй землі.
Як він жить поспішав, любити!
Так ніхто, мабуть, не любив…
Та денікінці мали… вбити…
Ех, якби ж тільки знав! Якби!..
Дев’ятнадцятий, неспокійний…
Всюди був свій вогонь війни.
Чумаки не жили покірно,
Й він не бачив у цім вини.
Жив поет серед боротьбистів,
Інший шлях – не його стезя.
Мав на все погляд особистий:
Волю кликала і земля.
Мов погода, мінялась влада,
А із нею – і прапори,
Україну поет не зрадив,
Власну ж долю не підкорив.
Чом же зрадила його доля,
Хоч талант його ледь розквіт…
І могилка – десь… Невідома.
І не хрест над ним – цілий світ.
Двадцять перше уже століття…
Пам’ять в людях живе. Жива!
Буть такою має еліта:
І пророчі його слова:
«Пробудіться, орли сизі,
Славні козаченьки,
Заверніть колишню славу
України-неньки!..»
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898066
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
О,ці одвічні ...
поривання...
Він так хотів...
вона- могла...
Чому приспала лиш
Бажання?
Мабуть невпевнена
Була?
В " рожевих снах"
Бозна що збреде,
Наснилось,"над",
Чи може "під"
Лиш розбереться
Аюрведа.
Параматман,а чи
Пракріт і...
Скажу одне:
Про " млосне тіло...
Хто там його
Лише хотіло ...
Хотів- роби!
Що ще сплести?
Без дії- не сягнеш
Мети!
/ ціль+мета+дія= результат.Все дуже просто./
В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897844
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Котитися сльоза не перестане,
Той біль назавжди лишиться в очах.
Волосся сивиною вкрилось мами.
Враз старість доторкнулась до плеча.
А їй пішов, рік, лише сорок п'ятий,
Попереду життя іще й життя...
Та вона встигла сина поховати,
Єдине, що було в неї дитя...
У рамочці в військовому убранні,
Стояло фото в хаті на столі.
Цукерок купка, яблука рум'яні,
Синочку клали рученьки її...
Коли вона його випроводжала,
Від ворога країну боронить.
Вернутися живим вона прохала,
Та обірвала куля життя - мить...
І відбулася зустріч та остання,
Стрічала сина у сльозах вона.
"Не виконав синочку ти прохання,
На світі цім залишилась одна!"
Зібрався люд неначе на весілля,
Та у скорботі і в сльозах воно.
У сина в головах свяченне зілля,
Лишилося не випите вино...
Враз пусткою зали́шилася хата,
Не буде в ній ні радості, пісень.
В останню путь тут провели солдата,
Дощами плакав за загиблим - день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897250
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Зазвучала арфа у зимовий вечір,
Закружляв сніжинок ніжності танок.
Вже давно не чути голоси лелечі,
З коменів туманом купчиться димок.
Притрусило снігом осені мотиви,
Зорі в небі ясні засвітив Мудрець.
Нам пора зимова посилає диво,
І зібравсь картини малювать митець.
Біля тину сумно схилилась калина,
Ягоди червоні падають на сніг.
Засина в колисці маленька дитина,
Лине колискова для малеч усіх.
Мами ніжне слово, мами тепло й ласка,
Будуть зігрівати в цю зимову ніч.
Сяде місяць в човник і розкаже казку,
Сон торкнеться тихо й лагідно до віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897148
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Мої двері відкриті для Вас,
Моє серце не замкнене досі,
Я дивлюся в вікно кожний раз,
Коли світло замінюють зорі
І здається, що там вдалечі
Ваша посмішка щиро сіяє
І, здається, що там Ви мені
Знов рукою чогось помахали.
Тільки як буду йти я туди?
Як знайду Вас у тім небокраї?
Знаю точно не вернетесь Ви,
Як би сильно ми Вас не шукали.
Повертаються з теплих країв,
Повертаються птахи додому,
А до нас не повернетесь Ви
Вже ніколи, ніколи, ніколи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896943
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Посивіла, посивіла,
Посивіла далина,
Уже осінь відлетіла,
А зими іще нема.
Морозець лише легенький
На зеленій ще траві
Так з"являється раненько,
В сонячні зникає дні.
Жовті білі та рожеві
Й ті, що кольору бузку
Іще квітнуть хризантеми
В пізню пору отаку.
Та зима прийде невдовзі,
Запорошить снігом скрізь,
Росяні прозорі сльози
Перетворяться на лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896918
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
* * *
Ще гойдає вербова колиска
В сповитку вередливе маля.
А нещастя спинилося близько,
Одягнуло на костур бриля.
Спи дитинонько, вередувати
Не прийдеться вже більше тобі.
Он біда повернула до хати
Жертву мітить свою, далебі.
Чи ж то знати малому дитяті
Хто і як відповість на «агу».
Вже вселилося лихо у хаті
І поставило всіх на вагу.
Важить – жити-не жити старанно,
І малих, і дорослих й старих.
А маля ж без гріха, ще зарано
Не ступило ж іще за поріг?
І постало в недолі питання,
Немовля доручити кому?
Не поможе ні сміх, ні ридання,
Без дорослих не жити йому.
Торгувалося з совістю горе,
Хоч і знало – нема вороття
У минуле. Воно непоборне
І забрало найпершим дитя…
А потому усунуло совість,
Непотрібний в цім ділі тягар.
Розпочав мор плести іншу повість,
Руки смерті до всіх простягав.
Прошкувала від хати до хати
Ненаситна і люта біда.
Помирали і діти, і мати,
Й батько душу назавше віддав.
Не оплакували домовини,
Їх по суті тоді не було.
Без війни, без жалю, без причини
Вимирало село за селом.
Та біда називалася – голод,
Лиш у землю від неї втечеш.
Принесли цю біду серп і молот,
Й дикі нелюди під кумачем.
Нас мільйони, усіх пам’ятайте!
Доки пам’ять – ми наче живі.
І земельки катам не віддайте,
Наша вимога й наш заповіт.
28.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896492
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhj3e5spFso
[/youtube]
Вже повільніші твої кроки,
Втрачаєш, осінь, ти права.
Уже не матимеш мороки,
Пройши уже твої "жнива".
Комусь чомусь не угодила,
Бо надто ранньою була.
І нас за носа ти водила,
Бо обіцяла ще тепла.
Та раптом землю снігом вкрила,
Загнала зашпори гілкам.
Мабуть, зимі ти так годила,
Та ми пробачим помилкам.
Не будем лаяти за сльози,
За сум осінній без причин.
Ти пам"ятаєш оті грози,
Що ти кидала між хмарин?
Та все ж була ти бездоганна,
Ще кілька днів цвіла весною.
Ти все робила так старанно,
Я задоволена тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896491
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Запряжені у з кришталю санчата,
Зиму, напевно, Буйволи везуть,
Скоріше щоби Мишу ту прогнати,
Й очистити Новому Року путь…
Вже стільки лиха Миші наробили,
До дір прогризли наш увесь бюджет,
Усе зерно в державнім сховку з’їли,
Навіть з соломи не залишили й букет…
В Китаї Миші, якісь також підлуваті –
Смертельний вірус на щось притягли,
Не вистачає світу уже й масок, і халатів,
Щоб захиститись від смертельної біди…
То ж Зиму цю чекаєм вже з Биками
Таке здоров’я нам, як у них, везе,
Аби лише не стали «слуги» бугаями,
Та й вщент не розтоптали все земне…
Давайте разом станем захищати,
Наше Різдво та Рік отой Новий,
Ніякій щоб підлоті не зламати,
Такий короткий шлях земний.
Давайте будемо усі, неначе, діти,
Наївні, та нестерпні до образ,
Такі щоб більше глуму не терпіти,
У цей і так такий нелегкий час…
Усіх Мишей щоб вигнати з оселі,
Якщо, як «слуги», й наче нам рідня,
Такі прикольні ніби, та такі веселі,
Що в душу гадять наче чортівня.
Мишиний Рік, прощай уже навіки!
Наступний зустрічать, мабуть, не нам,
Якщо й дано дожить ще й того віку,
То й Україну «з’їсти» ворогам не дам!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896368
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Подзвонив Дмитро Галині,
Іменини в неї нині.
Галю, я прийду до тебе,
А вона йому:"Не требе!"
Ну тоді тебе вітаю.
Щастя, радості бажаю!
А дарунок собі лишу,
В Галі голос став тихіший.
Дмитре, а що за дарунок?
Перш за все мій поцілунок.
Дарувать хотів машину...
Він сказав й слухавку кинув.
В Галі серденько забилось,
Голова заморочилась.
Постривай! - вона кричала,
Та у слухавці мовчало...
Набирати стала Дмитра,
Вона ж жінка дуже хитра.
Та гудки були короткі,
А слова такі солодкі.
Вирішила йти до нього,
Вийшла швидко на дорогу.
Та зустрілася їй Зіна,
Продавчиня з магазину.
Вони двоє привітались,
Слова чомусь заплітались.
-Ой привіт, люба Галинко!
Радісно гукнула Зінка.
Це куди ти поспішаєш,
Що, мене не привітаєш?
День народження у мене,
Жде Дмитро он біля клена.
Хоче дуже привітати,
Цінне щось подарувати.
Вибачай, не маю часу,
Ось несу вино й ковбаси...
В Галі серце чуть не стало,
На ходу зметикувала.
-Не спіши ти дуже Зіно,
У руках його картина.
Він її дарує всім
І дорослим і малим.
Маляр він на все село,
Зінки так, як й не було...
Галя бігла до Дмитра,
Враз машина загула.
В ній сиділа Валентина,
Запізнилася Галина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895546
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
На синьому плюші князь-місяць щербатий
приліг відпочити, а може, й поспати,
та зовсім сердезі сьогодні не спиться,
бо кличе Велика щораз Ведмедиця.
—Дивися, сусіде: забрьохана осінь
бреде по калюжах, а ноги-то босі.
Від самого рання й весь день до смеркання,
як та чорнороба. Яка з неї пані?
У праці горьовій зносилась одежа…
Часу не марнує й за часом не стежить.
Колись допізна так колгоспниці в полі
собі на руках гартували мозолі:
гектари сапали, пололи, збирали,
прийшовши додому, варили і прали,
добра научали синочків і доньок,
їм болі здували з колінець й долоньок —
від самого рання й весь день до смеркання—
ще й призро їх звали бабами, не пані.
—А чим ми могли їм зарадить з тобою?-
зітхнув-крякнув місяць й накривсь з головою.
Колише в візку ведмежа Ведмедиця:
—Ой, люлі, маленька, тобі чом не спиться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895412
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Сіла на місточку осінь й заспівала…
про те, як в садочку яблука зривала.
Як збирала груші, медами налиті,
ґрона винограду, пишні й соковиті.
Золотом розшита в осені сорочка…
пісня за водою плине від місточка.
І співає осінь про поля широкі,
щедрі урожаї… і Карпат потоки.
Птахам перелітнім пісню дарувала,
в далеку дорогу їх благословляла.
Закружляв у танці вітер і немарно,
прилинули хмари, уже стало хмарно.
Пішла по городах та усе співала...
так ще одну осінь тут зустріла мама.
Їй дарує осінь чорнобривці ясні,
в них цвітуть ще сонцем пелюстки прекрасні.
Хризантемки ніжні до неньки сміються,
бо ж такі чарівні мелодії ллються…
Від пісень осінніх все навкруг стихає,
ніжна позолота дороги встеляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895405
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Встеляються мжичкою сірі, зажурені ранки.
Багристі наряди зриває з дерев листопад.
Оголені віти гойдає вітрисько над ґанком,
скажено гарцюючи серед зів'ялих троянд.
Вмережує осінь в пейзажі мінорні відтінки,
розсипавши чари примхливо-мінливих принад.
Купаючись в мрячних дощах і колючих крижинках,
в задумі застиг напівсонний, замріяний сад.
Не чутно довкола гудіння строкатої бджілки.
Не кличе до танцю подружницю співом цвіркун.
Літають в повітрі ажурно-тонкі павутинки.
Осіння пора дограє́ сумовитий ноктюрн.
Невдовзі відкриються брами небесних лаштунків.
Химерні намети навіє цупкий сніговій.
Тихцем зачаклує ландшафти зимова чаклунка.
Завзято розпише віконця мороз-чародій.
Порине в дрімоту знесилена, сонна природа,
занурившись в довгі, містично-забарвлені сни.
В засніжених шатах у царстві юги і негоди
чекатиме томно на сонячний промінь весни.
18. 11. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895396
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Фальшиве нутро замасковане зразу, воно в паразитів неначе тавро, в них затамувалась на серці образа, тож хочуть всадити ножа під ребро! Виношують помсту в своїх брудних планах, забули вони дуже швидко добро, життя зазвичай в них на зрадах й обманах, проявиться з часом фальшиве нутро! Безжально кусають, бажають всім смерті, руйнують священне, родинне ядро, та нас не здолати в життя круговерті, ми бачимо гарно фальшиве нутро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894522
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Красунчик-жовтень помахав прощально
І зник за обрієм, позолотивши світ.
А листопад, ступивши тріумфально,
Холодним вітром зносить запізнілий цвіт...
Туманом сірим землю сповиває,
Дощем холодним стукає в вікно,
І сонце десь за хмарами ховає,
А хочеться, світило щоб воно!
Огидна сірість лізе прямо в душу
І сіє смуток, тугу додає...
Я побороти оцю сірість мушу,
Бо все, що сіре - точно не моє!
Гей, листопад, з тобою повоюю,
Бо є у мене пречудовий план!
Візьму я пензля, фарби й розмалюю...
Ні, не весь світ... поки що лиш паркан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893852
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Колись був черствий хліб, сьогодні черстві душі….
Минає мода на людське добро…
Моя Вкраїно, -крапля в морі суші,
Нехай краплина, тільки щоб не дно.
Співає соловей, та чи оглухли,
Покори вірус захопив серця.
Стоять в кутку козацькі ще хоругви,
Та честь не всім сьогодні до лиця.
Вчорашня крайня хата теж змарніла,
Забула, як стрічала ворогів,
Сьогодні ворог- то не її діло…
А хто загинув?... що ж, він сам хотів.
Вози везуть і все із України -
Хто гроші, хто родину, хто життя…
А ще на згадку кетяги калини –
Так, щоб напевно, щоб без воротя…
Лишились дома бідні малі злидні…
Самотньо визирають у вікно.
Тут їх домівка, тут і жити звикли…
Хоч злидням до землі не все одно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893758
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Вже осінь починалася,
Земля в дощах купалася,
Калина з теплим літечком
На цілий рік прощалася:
Чистенько умивалася,
Під сонячним проміннячком
Із дубом сперечалася:
- Це я – царівна осені,
Хоч і не жовтокоса я,
А ти стоїш, задумавшись,
Старезний дідуган.
Хоч листя ще тримається,
Плоди всі обсипаються,
В густій траві заплутавшись,
Чекають на туман.
Тут осінь аж заохала,
Бо дуб дививсь закохано
На ту рясну калиноньку,
Що сперечалась з ним,
Сказала йому правдоньку:
- Тебе чекає зрадонька,
Калина – твоє лишенько,
Добавить жовтизни.
Та всі глухі закохані,
Усі сліпі закохані,
Бо чути й бачить хочеться
Всім люблячим лиш те,
Чого в житті бажається,
То ж радо все прощається,
І рани швидко гояться.
Пояснення просте:
Кохання!!!
31.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893654
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
[color="#089629"][b]"Думай_те" - "зробимо ще раз!"[/b][/color]
([i]...із передвиборних гасел відомоїї політбратії[/i])
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[i][b][color="#06736f"]Пішов один поважний пан у владу,
щоб, начебто, здолать олігархат…
Та так й не дав "бандитам" нашим раду,
зміцнивши тим продажний паханат.
З одним із олігархів “поборовся”,
з усіх гармат по ньому він стріляв,
в умі ж мав цілі інші зовсім
й на обіця́нки челяді плював.
Навспак, він клановість лише подвоїв,
подавши руку шарим шаріям,
й таке в своєму царстві він накоїв,
що в світі заслужив і стид, і страм!
Пусті слова, як звісно, ніц не варті,
коли нутро у ритора гниле...
Поставте, хлопці, тут надійну варту,
не зборе ж бо велике зло Мале!
Тому служив, другому – підморгнув,
а третього впустив у владну хату…
Не цар він зовсім – антилопа Гну*,
підгузок імпортний олігархату.
...Та ми із ним уже тепер на “ти”,
долаємо разо́м усі проблеми:
"туди не рипатись, туди іти" –
немає в нас вже жодної дилеми!
Заблудимось – спитаєм віслюка,
він завжди тут, у авгієвій стайні…
Там, за бугром "керманича" рука,
у ній концепти руху наші й тайни.
А ми йдемо навпомацки, гуртом.
"Сусанін" наш веде колону в вирву…
Ми там були рабованим скотом,
а зараз нам готують суту прірву. [/color][/b]
22.10.2020
_________
*травоїдна жуйна тварина порядку
парнокопитних, родини пусторогих.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892464
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 30.10.2020
МІЙ ЗАХІД СОНЦЯ…
У когось сонця лише схід,
Та захід, мабуть, в мене,
Хоч й накує зозуля літ,
Між гіллям, що зелене…
Життя за обрій вже іде,
Висмикує й хвилини,
Душа ж шукає неземне,
В провалля серцем лине.
Вже мрії посивіли всі,
Бажання розгубились,
А де співали солов’ї,
Там сови поселились.
Жагучі помисли давно,
Перегорівши, стихли,
Неначе титри, що в кіно,
Пробігшись німо, зникли.
У воду впали й Небеса,
Для Мавок на забаву,
Та я ще вірю в чудеса,
Не прагну ще фіналу!
У когось сонця лише схід,
А в мене захід, мабуть,
Та мій вертітиметься світ,
Думки хоч в бездну кануть…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893068
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Ця осінь - недопита жменя раю:
Холодний квіт, незвідана печаль,
Твоє тепло у ній чомусь шукаю -
І дивний світ, і зрілу нашу даль.
Минулість літ осіннім падолистом
Вдягну на скроні вицвілих ночей,
Твій смуток загорну в чарівне листя
І сльози втру із проліску очей.
Ну й що, що осінь - плакати не треба,
Не все ж дощі... в ній стільки он тепла,
Що птах у співі піднесе до неба,
Де мить блаженства вітром проплива.
Торкнись його - він ще тебе зігріє,
У зрілості всміхнеться водопад,
Осіннє все нехай в тобі зомліє -
У юність хай поверне листопад...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893056
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Заколисана вітром,
зачарована небом
Зашарілася осінь
в жовтолистім вінку.
І дивлюсь, і милюсь
я, красуне, на тебе,
Обережно зриваю
диво-мяту п’янку.
Хай не журиться сонце,
і не сердиться вітер,
Адже осінь постала
в неповторній красі.
Закохалися в осінь
з жовтим бархатом квіти,
Посміхаються росам
вони дружно усі.
Скільки раз зустрічала
й проводжала я осінь,
Та щоразу на серці
тепло й щемно було.
Знаю, все, що в моєму
у житті відбулося,
Забере чарівниця
на осіннє крило.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892523
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
А ніби час отой завмер,
та наче я заплющив очі.
О ні, мій рід іще не вмер,
в моїх думках немає ночі.
Стара світлина на столі,
в садку вже листя опадає,
як пух лягає по ріллі —
притулку в осені шукає...
Хитає гіллям за вікном,
покрило землю жовтим медом.
А я, гортаю свій альбом —
слізьми полило сіре небо.
Пішли діди, пішли батьки,
в поля безкрайні по дорозі...
Зостались спогадів роки —
стоїть вже старість на порозі.
Згадаю все, згадаю всіх...
Щоб пам'ять душу освіжила,
я принесу подяку всім —
розгорну спогадів вітрила.
Подяка вам мої їбатьки,
мої діди — моє коріння!
Для вас ці люблячі рядки,
бо ви моє благословіння!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892079
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
/ вірш написаний на фоні
мінорного настрою колеги/
Яскравих фарб вам
Попри цю осінню сірість.
Мелодій вітру,
а ще шелесту дібров.
Від космосу- зловіть
блаженну милість
І посмішок вам
щирих
знов і знов.
Яскравих барв вам,
Попри всі мінори,
копійчані завади,
суму тиск.
Переступіть же через
всі затори,
А люд чекає ваш красивий
погляд- блиск.
Яскравих барв вам,
Зранку- настрій гарний
І попри все
ідіть вперед завжди!
Забудьте все
глобально-планетарне.
Найголовніші в світі- тільки ВИ!
17.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891974
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Звичайно, я плачу, а як же інакше?
Навіщо ж ці сльози тоді?
Та з ними в очах я душею не слабша,
На тій же лечу висоті.
І хоч я не бачу, куди несуть крила,
І страшно буває в цю мить,
Наосліп крізь хмари я рвуся щосили,
Туди, де надія горить.
Де мрія живе, де вона не вмирає,
Під тиском спустошених днів,
На смузі сидить і на мене чекає
В рядах посадкових вогнів.
Де сльози кінчаються, пахне любов'ю,
На світі ще є ті місця,
Куди прилітають побиті журбою,
Заплакані, сильні серця.
Що часто від солі стають тільки м'якше,
Хоч зовні - мов скелі тверді,
Звичайно, я плачу, а як же інакше?
Навіщо ж ці сльози тоді?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891683
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020
Знову осінь, знову осінь на порозі,
Лист кленовий, лист кленовий тихо впав.
Пролили дощі на землю свої сльози,
Вітер з осінню у парі танцював.
А вона така тендітна з ним у танці,
Посміхалася в барвистому вінку.
Вітер й осінь нерозлучені - коханці,
Танцювали під мелодію дзвінку...
Чуєш милий, чуєш милий лине пісня,
Запроси і ти до танцю теж мене.
Нам не пізно у цю пору, ще не пізно,
Танець наш чарівну казку поверне...
Б'ється серце і палає від кохання,
Пригортаєш ти мене, щаслива я.
Хоч душа моя тремтить від хвилювання,
Я твоя, наза́вжди любий, я твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891581
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 13.10.2020
Пам’яті відомого українського поета, мого земляка, Григорія Коваля присвячую
Там, де Іченька в тиші плине
Й заколихує небокрай,
В Ічні, на старій тополині,
Примостився лелечий рай.
Розрослося гніздо лелече –
Було свідком важких років,
І губила тополя клечінь
Аж до зустрічі двох віків.
Кажуть, птах не живе без пісні
І в лелек була теж своя,
Клекіт їхній всі чули, звісно,
Іншу ж пісню чула сім’я,
Що жила поряд, у хатині.
Знали: хата то Ковалів.
Берегли гніздо, мов святиню,
Так Всевишнього дух звелів.
Зрозумів пісню син-хлопчина
Та й поніс її в білий світ.
Вже й тополя стара спочила,
І нема кучерявих віт,
А гніздо те… живе і хата,
Що поета знала в лице,
Доля в нього була строката.
України ж він став співцем.
З Ковалівського вийшов роду,
Тож уміло ковалював:
Ожила в полотні природа,
Полилися у ритм слова…
Плине Іченька біля Ічні,
Коваля Гришу пам’ята.
Слід його у мистецтві – вічний.
Пісня жайвором в вись зліта!
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891411
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Ще не минув переляк у Пуччіні,
Бо тільки вчора зал увесь свистів,
Ось Батерфляй з далекої країни,
Світ українці вражено зрадів …
Колись давно ... та повернулась в сірість,
На рідну землю, стоптану у прах,
Її чекали тут зневага, хтивість,
Карбує кроки вулицями страх …
Та що й казати, як ціла Європа
Утратила свою мрійливу суть,
Немов якимсь немислимим потопом
Змело усе. Не люди. Тіні йдуть.
Кому співати тут старі романси,
Кого вражати музикою струн,
І вижити якісь мізерні шанси,
І виступити з гідністю на глум …
Та подарунок – сісти до роялю,
Оце її омріяна медаль,
І цілу ніч – «така щаслива, граю,
Втікай і пропади моя печаль … «
І спів востаннє. Знала, що востаннє.
Прожила сонячно і з гордістю пішла.
І провели її нещиро крізь парадні,
Щоб жити вічно полум'ям добра …
Назвали вулицю іменням Соломія,
Театр назвали, щось назвали ще,
Та до кінця ніхто не розуміє,
Як досі жінки серце тут пече …
За весь цей світ, що глупістю рясніє,
Не чує музики ні в чому і ніде,
Бо Соломія вкотре посивіє,
Коли та глухість на концерт прийде …
Це таке щастя пальцями до клавіш.
Не до купюр, не до примар – прикрас,
Це так красиво, як живе цікавість,
Куди ця музика увечір кличе нас …
Уже історія, а стільки для сьогодні
У ній від букви «м» до букви «а»,
Стає все глибшою невидима безодня,
Хто чує музику й кому її нема …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891407
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Хвороба, звичка, ще якась напасть,
Ну як біду оту тепер назвати,
Вхопить за палець, руку не віддасть,
І будеш вічно так себе топтати ….
Нікчемне щось, та вилізло у люди
І звідусіль несеться похвала,
Та ж я не разом з усіма стояти буду,
Як скажу, що дурна то голова …
Та ж я опинюсь десь там на задвірках,
Та ж скажуть, що чужий і маргінал,
І десь там у своїх маленьких нірках
Ковтатимуть якийсь там -мент чи -тал ….
Воно б то легше може й промовчати,
Сховати очі, голову в пісок,
Та потім буде важко заховати
Маленькі очі й «страусовий» голосок …
А може там десь на задвірках у куточку
Зійдеться купа тих, хто маргінал,
Комусь гітарою порве ледь-ледь сорочку,
І вийде свій омріяний загал …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890724
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 11.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]
Завітала осінь в гості падолистом,
Посміхнулась в айстрах на моїм столі.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Принесла для мене ще пучечок літа,
В пелені осінній пригорщі тепла.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Принела в долонях різнобарв’я листя
Золотих відтінків, що спада в траву.
І несеться пісня вітру- бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
Я ж іду назустріч бабиному літу,
Щоб прийнять дарунки осені мені,
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
В'ється дорога... у світ поспішає,
літній веселий день барвами грає.
В синіх волошках радістю квітне,
хмарками лине в небо блакитне.
Гляньте, як гарно... ген у долині,
льону сміються віченьки сині.
Грається барвами день веселково,
річка стрімка цвіте волошково.
Сонечком в соняхах день ясний сяє,
барви веселі в них розсипає.
І в оксамитових травах шовкових
не зрахувати барв веселкових.
Як затихає день ясний в долині,
бачать чарівні сни віченьки сині.
Синім волошкам малі сняться бджілки,
пташкам маленьким - кленові гілки.
Будуть приходити зорі казкові
травам розквітлим у сни кольорові.
Соняхам гарним веселі сни сняться.
Жити під сонцем - це таке щастя!
Дню ясне сонечко барви дарує,
кожен по-різному тут все фарбує.
О, як осінній день золотом грає...
сріблом зимовий ясно засяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890573
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Пора цвітінь вже відійшла,
не плаче хвощ, не пахне липа.
Осіння прохолодь прийшла,
небесними слізьми омита.
Земля вже стішилась — вляглась,
зопріле листя обгортає…
Земля не спить, ще не здалась,
Вона ще дихає — кохає…
Та набирається води,
щоб вдосталь напувать коріння…
Ще не далеко до зими —
зосталось крапельку терпіння.
В полон захоплять холоди,
цупкі морози, дні молочні…
Покриють осені сліди
пухкі сніги та темні ночі…
Але Земля іще не спить,
їй жовтень косу розплітає…
Ще журавлиний клин летить,
туман, ще ковдрою вкриває…
Повітря вогке — не сухе,
Бо сіре небо брови хмурить.
Вже Сонце зовсім не пече,
воно потрохи очі жмурить.
Прийде пора холодних снів…
Поспиш земля, поспиш рідненька...
Прийде ще й час казкових днів…
Проснешся в сяйві — чепурненька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
І не думалось, і не гадалось,
І в жахливому сні не верзлось.
Певно, Господу мук наших мало.
Дистанційне життя почалось.
Хижий вірус напав на планету.
Карантин можновладці ввели.
"От, якби не було інтернету,
Люди всі здоровенькі були б".
"Тю, що ти таке мелеш, дурепо?
Глянь, вбиває зараза народ.
Рятуватись від кОвіду треба.
Одягни швидше маску на рот.
Зберігати дистанцію, значить,
Всім потрібно усюди й завжди:
І в громадських місцях, і на дачі,
На роботі й у сексі..." "Зажди!
А у сексі... це ж як його, теє...?"
"То вже ти лікарів розпитай.
Ковід - це не якась гонорея.
Як підхопиш його, пропадай.
Порятунок від нього, як бачиш,
Лиш один - дистанційне життя,
Медицина, освіта...Ти плачеш?"
"Як без сексу родити дитя?"
"Тю, дурненька, що секс дистанційний,
То є ще усього півбіди.
Ось роботу хорошу, надійну
На Землі неможливо знайти.
Всі країни закрили кордони
І тремтять, ніби миші в норі.
Тільки вірусу ці перепони
Не страшні, бачить Бог угорі.
Та якби лікували пристойно,
Адже в Бозі всі рівні. Однак
Олігархів лікують, "достойних",
А без грошей в лікарню ніяк.
Ми вмираємо мовчки і тихо
У холодних домівках своїх.
Влада каже:"Всесвітнє це лихо.
Нас, чиновників, лаяти гріх.
Ми купили вже маски медичні,
Апарати з Китаю везли.
І чого ви волаєте звично,
Що ми знов "дерибан" почали?"
Ходить кОвід усюди по світу,
Зводить з розуму, нищить людей.
Дистанційне життя множить біди.
Не рятує воно від смертей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890673
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Нехай жодне слово гниле
не виходить із уст ваших ...
Євангеліє. Еф. 4 : 29
Бува в розмовах тільки й чути
приблудне слово - паразит.
Для зв*язки слів бач має бути
цей "неодмінний реквізит".
Словечки різні свого часу
були у моді. Й кожен раз
вживали їх немов "прикрасу"
під час пустопорожніх ляс.
Сьогодні ж просто ріжуть вуха
слівця з дитячих навіть уст
такі як "блін", чи "бляха - муха".
Таж хай би їх познищив дуст!
З них будь - яке --- то звичне слово.
В його ж корінні лайки стук ---
слух пізнаЄ безпомилково
в нім зашифрований матюк.
Уважні ж будьмо, добрі люди,
в своїй розмові! Завдяки
отій увазі зАвжди, всюди
хай з мови зникнуть матюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888606
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 05.10.2020
Червінці жовтень роздає,
Встеляє золотом дорогу,
І вдаль від хатнього порогу.
Спішить кудись життя моє.
Кохання як весняний грім
Тепер лиш спогад серце гріє,
Під небом зоряним, ясним,
В дорогу кликали нас мрії.
Тепер ця осінь золота
Сховала мрії всі в тумани,
Давно вже скошені жита
І слід від нашого кохання.
Йдучи ловлю скупе тепло
Збираю листя мов червінці,
Все, перегорнуте давно,
На перечитаній сторінці.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890259
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
25.09.2020. у Чугуєві під час авіакатастрофи АН - 26 загинуло 26 людей, з них 19 курсантів Харківського Нац. Університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.
Останній політ, обірвалось життя молоде,
Останній політ і земля спалахнула багрянцем.
Їм небо ніколи не бачити більш голубе
І сонячні промені їх не торкатимуть вранці.
Чи знали вони, що жорстоко так прийме земля,
Чи знали вони, що востаннє вітаються з небом.
Хто скаже тепер, це злий рок, а чи доля така,
Скажіть, ну кому... ну кому в цьому бу́́́ла потреба?
Вони молоді такі, повні енергій життя,
Красиві, до нас посміхатися будуть з світлинок.
Злетіли увись звідкіля більш нема вороття,
Немає на землю коротких і світлих стежинок.
У кожного мрія завітна у серці була,
У небі літати й своїй Батьківщині служити.
Одна лише мить...Ясні спалахи видно здаля...
А їм молодим ще хотілося жити і жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890131
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Холодним туманом покраплені рани,
покраплені рани — студена вода.
Ми грішнії діти закуті в кайдани,
в кайданах печалі — не буде життя.
Сховалась надія — навіщо сховалась?
Навіщо караємо мить до кінця?
Ми вірили в Бога... Чи нам так здавалось?
Чи підлість убога нам всім до лиця?
Шкребе пазурами щось в млявому серці,
вдихаємо кволо — нема співчуття.
Ми супимо брови, бо душами вперті,
не буде прощення — нема каяття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890047
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Ще будуть теплі дні,
Бо тіло просить,
За ними уві сні
Душа голосить…
Потішать ще вони
І душу й тіло,
Загоять до зими,
Що наболіло…
Блаженная пора
Гука з віконця,
Старі і дітвора
Радіють сонцю…
Воно вже не пече,
А ніжно пестить,
Підстав йому плече,
Відчуєш злети:
Вмить виростуть тоді
Незримі крила,
Відкриються тобі
Осінні ди́ва,
Забудуться усі
Тривожні ду́ми,
Засяють кольори́ –
До щастя ру́ни…
Ще будуть теплі дні,
Дарунок світу,
Осінньої пори
Бабине літо…
22.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889434
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Я так люблю осінню пісню,
Щемливий клекіт журавлів…
Погодні примхи її, звісно ж,
Й барвисту гамму кольорів.
Люблю похмуре, темне небо -
Таємну схованку дощів.
«О, як же їх земельці треба»,-
Шепоче листячко кущів…
Стихає річка говірлива,
Очима темними зорить…
Туманом вкрившись, тихоплинно
Про щось з вербою гомонить…
Квітки шуршать насінням тихо -
Прощальний літу передзвін…
Новій порі на радість й втіху,
Птахи, немов в танку кривім …
Діброви листя в позолоті,
В повітрі вальсом зорепад…
Співає Осінь вся в турботі,
Хоч стихла музика цикад.
Свою красу морозні ранки
Рубіном в кетяги вже ллють…
Красу коралів на світанку
По нотах вітром рознесуть.
Ох, осінь, осінь…ніжна пісня…
Ти - літа бабиного смак…
Моя любов, як зірка пізня,
Ще тепло душу гріє так…
22.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889415
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Розказала жінка Міля
Грицю - чоловіку:
-Збоку бачила весілля
У подруги Віки.
Видавала доню заміж
Із таким завзяттям,
Дочекалася, нарешті,
В свою хату зятя!
Зараз вже нові обряди,
Тут змінили дещо:
Уже замість молодої
Викрадають тещу.
Бо так хоче все весілля
Й молодята-дітки,
Відправляють її зразу
Десь на заробітки.
Буде гарно заробляти
І не знати горя,
Італійця доглядати –
Старого сеньйора.
Кожен день не зможе гризти
Ледацюгу зятя,
Своїй доні (бо нещасна)
Буде гроші слати.
Слава Богу, сина маєм,
Скоро ось женити,
Із невісткою, надіюсь,
Будем мирно жити.
-Ні, я чув, якщо свекруха -
В силі молодиця,
Викрадають, везуть в Польщу
Збирати суницю.
Так що, Мілочко, готуйся
(Грають очі в Гриця),
Ждуть тебе пани у Польщі
Й море полуниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889228
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Запишалась Віолета,
дід купив їй лісапета.
Педалями важно крутить,
хлопцям мізки баламутить.
Миколай Ковінько - Впертий,
був ще той калачик тертий,
з хитрим поглядом байдужим,
безтурботний, наглий, дужий...
— Віолета, Віолета!
Дай заціню лісапета.
ПРОКАЧУ тебе на рамі,
будуть фотки в інстаграмі!—
Віолета дуже рада,
на губах блищить помада...
Навіть трішечки зомліла,
в пишних пазухах спітніла.
Мчать з горба, як та ракета!
Миколай та Віолета.
Всі калюжі обминають —
заздрі погляди лапають.
По дорозі в той момент,
ніс сніпок Микита Крен!
Ніби так це мало бути,
ас рішив його минути.
Ой, цей клятий поворот,
за штахетником город...
Гальма теж не спрацювали —
пів штахетника зламали.
І цей пафосний дует,
протаранив туалет!
Миколая й Віолету,
ледь дістали з під клозету.
Тут всі випали в угарі —
не позаздриш мужній парі.
Сніп в калюжі кіт на брамі —
файні фотки в інстаграмі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888695
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Красива пані осінь,
Прийшла до нас з даля.
Тепло дарує й досі,
Трима й не відпуска.
Вона таємно бродить,
По парках і лісах.
З собою фарби носить,
Ві́зьме в полон краса.
Медові сливи й груші,
Робота є осі.
Летять і пишні мухи,
Мурахи там усі.
Торкає листя вітер,
Зриває залюбки.
Чекати він уміє,
Бува занадто злим.
Осінь теплом вінчає,
Колись пройдуть дощі.
Бо сльози вона має,
І виллє їх мерщій.
Здолає осінь вітер,
Жінка бува слабка.
Полонять сльози гірко,
Чекає всіх зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888440
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Гуляла Осінь в снах весілля з Літом –
Закохана шалено і реально вже була
Але в бурштин коштовний вся одіта,
Стежку до храму з ним не віднайшла…
Бо Літо вік весь свій холостякує,
Блукає плаєм десь і між овець,
Освідчень Осені і чуть не чує,
Не хоче зовсім йти під той вінець.
Будує Осінь вже й сімейні плани –
У парі з Літом щоб чекать Весну,
Щоб люту Зиму вправно пережити,
Не розгубивши всю свою красу…
Осінь не пара ну не пара зовсім Літу,
Воно – грайливе, а вона завжди сумна,
Шалене Літо бо завжди непосидюще,
То ж краще Осінь хай іде собі одна…
В коханні Літо Весну знов чекає,
Щоб з нею поєднати ночі й дні,
Весь лист осінній вправно позбирає,
Бо непідвладне навіть і лихій Зимі…
Гуляла Осінь десь одна по світу –
Нового прихистку шукала шлях,
Весь вік судилось, мабуть, дівувати,
А свій Вінок зложити у лісах й садах…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888439
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Дитинство пахне яблуком з медком,
Ось брязкальце із дерева я бачу –
Зробив дідусь цю іграшку дитячу…
І нею пахне казка під бузком.
Черешня пахне спогадом давно,
Під нею кізка, прикорнем припну́та.
Любисток, м’ята і червона рута
в народну пісню ллються за вікном.
Бабуся пахне теплим молоком,
що через марлю цідить із дійниці.
Цей аромат дитинства часто сниться –
життям за мною спогади слідком.
Дитинство пахне салом із димком,
На вогнищі пекли його на шпичках.
Ще – сіном, що дідусь складав в копички…
І матіолою … під вишняком…
Дід ряску носить для качок цебром…
Щоденно чоботи зі шкіри шиє!
Їмо із ним "мундири" ми в олії –
Дитинство пахне щирістю й добром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Ще така літня нині Осінь
Єгипетська жара століть,
Мабуть гуляє Літо досі
Та на Андріївськім стоїть…
Дає художникам поради,
У фарбах розчинає піт,
Шедеври щоб нові творили,
Котрі вкарбують сотні літ…
Підслухає, що Голохвастов
Для Проні потайки шептав,
Та понесе секрети людству,
Хоч дозволу ніхто й не дав…
Святу Софію тричі облітає,
Чи у Михайлівського куполах,
Ще панахиду знову проспіває,
Де Патріарх почив в віках…
У Лавру, мабуть, заглянуло,
Дізнатись там ще москалі,
З Печер глумляться що зухвало
На Богом даній нам землі…
У Монастир, де «Славень» дзвони
Наш виграють і завжди ждуть,
Щоб так любити Україну,
Як в «Феодосівськім», мабуть…
Шукатиме десь біля кручі
Ту Дівчинку, що з колоском,
Увіковічнивши смерть й голод,
Комусь у горлі є кійком…
Над Маріїнським відпочине,
Погляне хто там ще сидить,
Верховну Раду перестрибне,
Лихого щоб не розбудить…
Пройде по Європейській Площі
Поклониться Героям тим,
Хто на Майдані нині й досі,
Бо душу там свою лишив…
Хрещатиком прошпацерує,
До Бессарабки доведе,
Ритм Філармонії відчує,
В Ворота Золоті ввійде…
До Володимирського нині,
Мабуть вже Літу не ходить,
Допоки в цій тепер Святині,
Негарно будуть гомоніть…
Провідає Шевченка в парку,
Червоним корпусом пройде,
Щоби Університету зранку,
Не заважало щось й лихе.
Туди поверне аж на Гірку,
Де Володимир наш стоїть,
Чи на місток де часто «Гірко!»
Закоханим отам звучить…
Промчить по набережній знову,
А в Гідро Парку куверком,
Десь віднайде забаву нову,
Чи заворожить всіх танком…
Лівобережною пройдеться
Чи й до Собору побреде,
Разок в Дніпрі іще скупнеться,
Щоб змити там усе лихе…
В Метро проїдеться і знову
По Києву ще пробіжить,
Щоб нагулятися досхочу,
Допоки Осінь не спішить…
Хоча ще літня нині Осінь,
Життя на місці не стоїть,
Тому у Бога ласки попросим,
Щоб в новім році краще жить!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887783
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Заполонило душу кохання
Нема спокою, аж до світання.
Душа німіє, болить серденько
Він поруч ходить, та не близенько:
І не обніме, і не пригорне,
Наче та нічка ходжу я чорна,
Бо він кохає подругу мою
Серденьку лише завдає болю.
Подруга ніс від нього воротить,
Він же за нею по п’ятах ходить.
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Порадь, садочку, як маю жити
Нараз відрізать, чи вік любити…
В.Ф. – 01.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Біля хати груша біла,
мов облита цвітом.
Закувала зозуленька
на теплеє літо.
Закувала на годину,
на лани багаті,
на гарнесеньку дитину,
що росте у хаті.
Росте вона, виростає,
розвиває душу,
чистим оком поглядає
на високу грушу.
Небагато ще їй треба
в люльці серед хати:
поряд груша, поряд небо
і ласкава мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887522
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Ловлю сонця промінчик в долоні,
Щоб відчути ще трішки тепла.
Не втримати коней на припоні,
Аби осінь на них не прийшла.
Золотиться листок, що край хати,
Стоїть вишня принишкла в саду.
Як подружку її б обійняти,
Тільки, що на розраду скажу.
Он, прив’янув букет горобини,
Бринить поруч тривожно оса.
І стікають повільно хвилини,
Є у всьому одвічна краса.
В хмарнім дні, ясній ночі, що в зорях,
У прощальнім польоті птахів.
У химерних квіткових узорах,
В споришах між пустинних полів.
Переорюють зморшки обличчя
Та вибілюють скроні роки.
Десь зникають гіркі протиріччя,
Дивний спокій приходить в думки.
Все минає: пориви, бажання,
Тихо час ллє на млин почуття.
Життя іспит складає даяння,
Де на шальках любов й каяття.
30.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887412
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Бірюзове полотно
Виткала природа,
Не просте — з води воно —
Повна насолода!
Розмотало свій сувій
Поміж берегами —
Річки вигнутий рушій
Стелиться між нами.
От би вишити місток…
Буде вдосталь сили?
Не розплутати ниток, —
Чайки голосили. 7/08/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886936
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Ці літні дні доп'ю наче вино:
Терпкі, солодкі, з присмаком осіннім,
Цей стан душі, що дива жде давно
І молиться, і вірить у спасіння.
П'янкий вдихаю літа аромат
Його дарує сад в туманах сивих,
Тут так промінням грає виноград
Наче в кришталь вина з нього налИли.
То тут, то там, лишає осінь слід
Ховається вона поміж ялинок,
Запросить її літо на обід
І з журавлями в вирій вже полине.
А я доп'ю ці літні, теплі дні
Хочу піти з тобою я в цю осінь,
Тільки ніхто не пояснив мені,
Чому нарізно ми в цім літі й досі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886916
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Забутий богом поїзд Львів – Луганськ,
Десь на межі вісімдесятих й дев’яностих,
Студентського життя черговий вальс,
О …. Цих ніхто б не розставляв по зросту …
Без боязні, без лишнього пробач,
Впирались у стіну ще не дорослі,
Не пам’ятаю в когось розпачу невдач,
В думках і на язик незмінно гострі …
Мої Наталі, Тараси, Юрки,
Такі чудові й рідні диваки,
Тремтіло від пісень весь день купе,
Здавалося складне - усе просте …
…….
Десь з казанком й палаткою в полтавський степ
І прапор рідний грів над головою,
«Калина» грала в вухах, а не реп,
Її в душі носив кожен з собою …
Повзуть уже кашкети за горбом,
Їм це незвично, хочуть упіймати,
А потім довго хмуряться чолом:
«Та то ж свої, ходіть до нас, до хати» …
А тут вже й Миргород чи те, що він тепер,
Москвою знищений, стоїть мов посивілий,
Будівлі наче церква чи костел,
Від ворогів на вічність опустіли …
А був ще Київ, сходи в «універ»,
Що не забуду я ті сходи до тепер,
Товкли ще спину, але то усе дрібне,
Хіба омон чи беркутня таке зігне …
Ото моя здобута незалежність,
Ще було інше, але то вже інший світ,
Яка там може бути обережність,
Коли хтось зазіха на весь твій рід ….
Так, гріє щось глибоко у душі,
Хоч ці паради мабуть не для мене,
Проте як завжди пишуться вірші
Про тебе, Україно, і для тебе !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886828
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2020
Ще літо. Серпень сонцем годить.
Голубизною грає вись.
День проспівав роботі оди
І ліг на дереві, мов рись.
Царівна ніч дорогу місить.
Бадьоро! З’їла калача!
На голові у неї місяць,
Блискучі зорі на плечах.
Іде й виводить колискові.
Шипить: «У сон усі мерщій!»
Схиляють голови шовкові
Дерева, трави і кущі.
Птахи у дрім заходять дружно
І кожна дихаюча річ.
Заснули вогники довкружно.
Лиш я не сплю. І пані ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886604
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Пахне росами,
Дарами осені,
Хліба покосами...
Цікавість проситься.
Пахне ружами,
Пахне мальвами,
Пахне айстрами,
Ні,не зайвими.
І гладіолусами,
Й хризантемами,
І пейзажами,
Й різними темами,
Пахне сміхом,
Шкільними сходами,
Матіолою...
Пахне школою...:))
13.08.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885792
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Сіє мама мальви біля вікон хати -
Спадщину духовну, світлий оберіг…
Хто руша в дорогу, має добре знати:
Вас завжди чекає батьківський поріг…
І не зрадьте землю, де батьки зростили,
Де з дитинства чули пращурів пісень,
Де з колиски мама, мову вчить любити,
Світлом наповняти кожен новий день…
Різнобарвні мальви…українські хати…
Добрі душі предків в кожній з них живуть…
За повір’ям давнім- той народ багатий,
Праведним де шляхом, всі нащадки йдуть…
12.08.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885736
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2020
Ескорт зірок зійшов на небо серпня,
Ще й місяць річці легко ллє медовість.
І чути, чути шепіт тихий серця.
З тобою ніч - адажіо любові.
Душа в полоні ніжних поцілунків,
А потім стільки їх, немов лавина.
Малює ніч чуттєві візерунки.
Мелодія кохання п*янко лине.
Я в очі надивитися не можу,
Неначе льону голубінь розквітла.
В них чародійну силу я знаходжу,
Адажіо моє любові й літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885356
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
Тиша спить в сірих обіймах ранку,
Що стоїть по коліна в росі,
Вкрившись ковдрою диво-світанку,
Спить село у казковій красі.
Став дрімає у верб у полоні,
Щука ще не ганяє малька,
Його сиво-дзеркальна долоня
Посміхнулась останнім зіркам.
Не стривожив ніхто ще й дороги:
Ні колеса машин, ні нога.
Місяць теж заховав свої роги,
Схід ясніє, шле перестороги,
Чуть, як поле у вись позіха.
4.08.2020.
Гангна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885103
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
З тобою, попід руку, у душі
Іду літами, сонцю посміхаюсь.
Любов у серці бережу, не каюсь
Лиш ноги заплітають спориші.
Дзвінкий потік цілющих ліків-фраз:
Від спогадів солодких знов хмелію,
Без голосу твого душа міліє -
Хоча веду розмови повсякчас.
Я дякую тобі за кожну мить,
Що ніжить мерехтливо дивний спокій.
За промінь світла, що веде крізь роки,
Що мовчимо про те, що так болить.
На лоні неба наші кораблі
Тріпоче вітер парусами долі,
В глибинах почуттів, ми мимоволі
Пливем, не відчуваючи землі.
Літа невпинно ріжуть лемеші
Та світить сонце нам іще звисока.
Ні, я не плачу… Я ж не одинока
З тобою, попід руку, у душі.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884931
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 03.08.2020
– Спи, моя Марічко, поки невеличка.
Підростеш з роками, полетиш у світ.
Хай тобі солодкі сни дарує нічка,
Відведе в магічний, срібний зорецвіт.
– Бачиш? Зазирає місяць у віконце,
А навколо нього зорі мерехтять.
Сон твій захищають Божі охоронці,
А листочки в шибку тихо лопотять.
– Подивись, дитятко, догоряє свічка.
Сплять звірята в лісі і дрімає гай.
І тобі час спати, чарівна Марічко!
Хай насниться щастя і казковий край.
А устанеш вранці, прилетить синичка.
Вийде з хатки сонце на земний уклін.
День новий постане, замуркоче кицька,
Зазвучить пташиний, ніжний переспів.
А допоки втому забере хай нічка
І тебе в дрімоту нишком проведе.
Закривай швиденько волошкові вічка,
Бо вже скоро ранок росами впаде.
– Спи, моя Марічко, поки невеличка.
Час цей безтурботний, мовби дивограй.
Хай тобі солодкі сни дарує нічка.
Люлі, люлі, баю! Люлі, люлі, бай!
13. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879520
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 02.08.2020
– Ось бачиш, донечко, на дворі тепле літо!
Так непомітно пролетіли три пори.
Мигцем зів'яли, відцвіли осінні квіти,
Кудись завіялись уїдливі вітри.
Дотла розсіялись бузкові аромати
І зникли в просторі останні дні весни.
А ти уранці вийшла вперше зустрічати
Свою кровиночку з небесної тропи.
В тривожних думах поспішала за тобою,
А то до Бога раптом линула в мольбі.
Якби твій біль могла притишити сльозою.
Якби могла його від тебе відвести.
І ось ти - мама! Нишком спить твоя перлинка.
А ти й на мить не зімкнеш втомлених очей.
Нова у небі спалахнула щойно зірка,
Пославши срібний промінь в темряву тіней.
Зустрівши щойно материнську, вічну долю
Своє дівчатко поведеш крізь сивий час.
Сумісний шлях нехай хизується любов'ю,
А Божі янголи піклуються за вас.
А я ітиму з вами поруч, поки в змозі.
За вас молитимусь щоночі і щодня.
Нехай щастить вам, рідні ластівки, в дорозі!
Нехай зростає ніжна крихітка твоя.
10. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879187
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 02.08.2020
Світлої пам'яті моїх батьків
– Бачиш, мамо? Квітень сіє пелюстками.
І вже вишня, тату, скинула фату.
Відчуваю, рідні, що ви зараз з нами,
Бо земля і небо стрілись у танку.
З полонин небесних ви зійшли додому,
Сповільнивши раптом нелегку ходу.
Тин старий в зажурі похиливсь додолу.
Лавка проронила дощову сльозу.
– Тож присядьте, любі! Відпочиньте трішки!
Натомила надто вас містична путь.
Вам, напевно, важко добиратись пішки,
Бо зболілі ніжки, мабуть, так печуть.
– Бачите? Тюльпани задивились вгору.
Певно, виглядали з райських вас доріг.
Рясно так розрісся, як пішли ви з дому,
Розпустивши крона, престарий горіх.
– Гляньте на подвір'я! Ось прийшли онуки!
Вже зросли з роками, в них своє життя.
Все змінилось з часу нашої розлуки
І назад немає більше вороття.
– Пригощайтесь, про́шу! Ось свячені паски!
Їх для вас, рідненькі, з радістю пекла.
А ось там цукерки! – Ви беріть, будь ласка!
Бо ось, ось погасне воскова свіча.
Спозаранку встану з першою зорею.
До воріт небесних вас я проведу!
Небо в поцілунку зійдеться з землею.
Лавка знову зронить дощову сльозу.
24. 04. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873232
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 02.08.2020
Не стану ні на мить себе картати
за те, що, все покинувши, чкурну,
чимдуж заторохтівши у Карпати,
лишивши катавасію курну,
столичну пустодзвонну крутанину,
вервечку закіптюжених авто,
де місто час розмелює на глину
і знову ставить плівку на повтор.
Тож, плюнувши на все, гайну у гори,
де горе, переоране, з ялиць
шугне рясними пригорщами горлиць,,
де з неба п'ється щастя горілиць.
Де в танці зорі з іскрами на ватрі
кружляють над верхівками модрин.
В крисанях тіні з бартками, на варті
гойдаються й дрижать під соло дримб.
В Карпати, в край, де нам з дівчам кирпатим,
на день відклавши клопоти усі,
дрібненько буде дощик накрапати
на кінчики замріяних носів.
Хіба не гріх за це себе картати?
Отож в передчутті солодких мук,
мчу з варива пекельного в Карпати
повз тихі діафільми лісосмуг.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884724
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 02.08.2020
П’ють воду зорі з сивого Дніпра,
Холодну, чисту, правда, трохи сиву,
Чи не тому, що мало знав добра,
Й не одного земля згубила сина?
У цім, повінчанім із бідами краю,
Де брат на брата часто йшов війною,
Краса цвіте, неначе у раю,
Та полини впилися сивиною.
Холодні зорі німо зрять згори,
Хоч свідками є усього земного:
І княжої далекої пори,
І сьогодення, доброго і злого.
«Чому так є, – питаю у зірок,
Що сивина торкнулася й волосся?»
«То людство платить вічності оброк
За те, щоб довше на землі жилося!»
А зорі п’ють все воду із Дніпра,
Що бачив на шляху своїм немало,
Позичивши у нього серебра,
Вони загадку вічності тримають.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884677
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Величність — королева доля!
Малим, невинним немовлям,
ти проростаєш у не волю —
земним блукаєш обійстям.
Гартуєш душу у печалях,
щоб смуток в пекло не забрав.
Гіркі ковтаєш сльози в далях,
за що та кара — не пізнав...
Пече у грудях люта скука,
від ран журби — тяжкі рубці.,
Від зрад чужих — на серці мука,
та зморшки болю на лиці.
Налий світанок меду з неба,
нехай у серці задзвенить!
Злих суперечок вже не треба!
Благословенна кожна мить!!!
Полиньте в небо чисті мрії,
та віднайдіть у хмарах слід.
Там до цих пір, живе надія —
єдиний шлях в безмежний світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884648
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Серпанком вечір запинає акварелі, —
ті ж брижаться молочно-сіро-попелисто,—
й смакує запахами кави з карамеллю,
які вітрець поцупив щойно у баристи.
— Бракує начебто ошатності картинам.
Тож домалюю ще дощу сріблясті френзлі, —
комусь промовив вечір в темному склепінні,
але не брав у руки більш малярних пензлів.
Опершись всім старечим тілом на ковіньку,
побачив, що до ставу пара йде в обнімку.
Про що шепочуться? Покинув вечір ліньки
й пішов на пі́дслухи навшпиньки до зарінку.
ЗАРІ́НОК, нку, чол., діал. Рівне місце біля річки, поросле травою(СУМ)
ФРЕ́НЗЛІ, ів, мн., діал. Торочки (СУМ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884348
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
ПІСНІ МОГО ЖИТТЯ
(Із збірки "Срібна місячна доріжка")
Рід мами був співучим.
Вечорами, коли вже сутеніло, родичі часто збиралися разом, сідали на призьбі, і на траві, в коло і співали на три-чотири голоси:
...По Дону гуляет, по Дону гуляет
По Дону гуляет казак молодой...
Пізніш я довідалася, що є багато віріантів цієї пісні, але жодного разу не чула той, який співала мені мама. Мамина пісня закінчувалася сумно, словами нареченої, що потопає в річці.
Циганка колись нагадала їй загибель прямо під час «весільного поїзда».
...Несчастна девчонка, несчастна растёшь,
Кого верно любишь, замуж не пойдёшь...
...Поедешь венчаться - утонешь в реке...
Але дівчина вирішила перехитрити долю:
...Мой папа богатый построит мне мост,
Построит мне мост на три тысячи вёрст...
Та ось, навіть міст не допроміг:
...Вот тронулся поезд, обрушился мост...
І посеред хвиль ріки лунає останнє прохання дівчини:
...Ах, дайте гитару, ах дайте гитару,
Ах, дайте гитару, я песню спою,
Я песню спою про цыганку мою...
У мами був високий чистий голос, але вона, людина сором’язлива, співала дуже рідко. В ранньому дитинстві я засинала під звучання срібного струмочка колискової:
...Спи, моя радость, усни,
В доме погасли огни,
Птички затихли в саду,
Рыбки уснули в пруду,
Месяц на небе блестит,
Месяц в окошко глядит,
Глазки скорее сомкни,
Спи, моя радость, усни.
Усни, усни. Усни, усни...
Тато співати не вмів, але розумів, цінив і музику, і чисте, поетичне звучання «слова» в піснях. Бо сам був поетом, добре знав і любив українську мову, завжди розмовляв українською, і вірші писав тільки українською мовою. Та хіба ж можна без хвилювання слухати українську пісню:
...Місяць на небі, зіронька сяє,
Тихо по морю човен пливе,
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.
Ой, очі, очі! Очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день,
Ви ж мене, очі, плакать навчили,
Де ж ви навчились зводить людей?
Батько був людиною щедрою, компанійською. Часто після демонстрації на Перше Травня, або Сьоме Листопада, запрошував в гості колег-вчителів. Мама знала цю його слабину, і завжди готувала якісь наїдки до свят.
Під час цих дружніх частувань нерідко лунали пісні. Мені дуже подобалася «Вечер на рейде»:
… Споёмте, друзья, ведь завтра в поход,
Уйдём в предрассветный туман,
Споём веселей, пусть нам подпоёт
Седой боевой капитан.
Прощай, любимый город,
Уходим завтра в море.
И ранней порой мелькнёт за кормой
Знакомый платок голубой...
Перед моїм внутрішнім поглядом поставав неоглядний, сяючий в променях вранішнього сонця морський простір, і тріпотала під легеньким вітерцем блакитна хустинка в піднятій руці дівчини, що стояла на безлюдному піщаному березі моря.
Де я бачила море? Адже в ті часи ніколи на морі не була. Може цей пейзаж прийшов до мене з генами від невідомих мені далеких пращурів?
А може, я побачила його в кіно?
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884228
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Люби мене, як сонце любить літо.
І трепетно, і ніжно обіймай,
Мов липень подихом тендітним квітку.
Кохання ж мить дарує нам розмай.
Люби мене в пташинім стоголоссі,
Яке зливається з серцями двох.
Світанок вміло заплітає коси
Взаємності, із променів - пролог.
Люби мене у радості і горі
Слабку і сильну, грішну і святу,
Щоби цвіли очей щасливі зорі.
Тримай любові нитку золоту.
(Це другий вірш з такою ж назвою).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884227
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Вітаю з Хрещенням Русі!
О так Русі, а не Росії…
Пора щоб пам’ятали всі,
Що Хрещення це України!
Чому у нас усе крадуть
І нашу віру, й нашу мову?
Давно пора нам всім збагнуть
Й тримати справжню оборону!
Нема братів там у лісах,
Де ще ведмедиці плодились,
В той час, як в Києві уже
Всі українці охрестились!
Княгиня Ольга принесла
Нам християнство в Україну
Константинополем охрещена була
Щоб охрестити й всю родину!
Князь Володимир, її внук,
Продовжив цю благую справу –
Він Київську нам Русь хрестив,
Щоб та здобула справжню славу!
Тут уже храми виросли й хрести,
Коли десь там в московськім лісі,
Ще дико вили з голоду вовки,
А горобці ще не гніздились в стрісі…
Наш Володимир – наш Святий
Привів всіх нас у християнство,
Тоді як не було іще Москви,
Тому їй не грозило й п’янство…
В Почайни водах, край Дніпра,
Там наші предки охрестились,
Благословившись для добра,
Щоб ми лиш праведно молились.
Державна віра й наша Русь
Очистилась тоді від скверни,
У християнство одяглись,
Щоб Київ став золотоверхим!
Вітаю з Хрещенням Русі!
О так Русі, а не Росії…
Й сердечно молимось усі,
Господь щоб захистив у вірі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884226
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Поміж нас живуть щасливі люди. Вони кожного дня бачать неймовірні, кольорові, широкоформатні сни, а потім захоплено розповідають свої сновидіння нам. Одній громадянці нашої країни приснився саме такий сон. Він був і кольоровим, і широкоформатним, і дуже дивним.
Літнім ранком до неї подзвонив президент і каже:
- Пані Ірино, згідно моєї постанови стосовно того, що кожен українець може бути президентом, ви зможете сім днів виконувати обов’язки президента України. Пані Ірина не розгубилася і відповідає йому:
- Ви знаєте, а я не проти. Коли мені потрібно виходити на роботу?
- Пані Ірино, це справа термінова. Сідайте на велосипед і їдьте у свій офіс на вулицю Банкова. Тільки не залишайте велосипед на вулиці, я вас благаю, у нас дуже неспокійно - то шаріївці прийдуть покричати, то патріоти завітають шини попалити, то лікарі, то вчителі зберуться через начебто низькі заробітні плати, то аграрії прийдуть чомусь землю свою захищати, то пенсіонери ліків захочуть безкоштовних, то профспілки голову підіймуть. І всім щось треба, у всіх якісь претензії, саме до президента. Дуже важка в мене робота, самі побачите, - каже їй президент.
- Добре, через тридцять хвилин я буду у вас, а велосипед я залишу біля охорони, - відповіла вона йому і поїхала на вулицю Банкова. Біля офісу її зустріла охорона, стоять високі солдати по команді струнко, навіть не ворухнуться. Але миттю підбіг до неї молоденький лейтенант і каже:
- Дозвольте мені, пані Ірино, за вашим велосипедом наглядати, щоб ніхто на ньому слів поганих цвяхом не нашкрябав. Віддала вана йому велосипед і пішла до президента. Він саме чекав пані Ірину і знервовано ходив по кабінету, а коли побачив, що вона нарешті прийшла, дуже зрадів і каже їй:
- Як чудово, що ви погодилися попрацювати за мене президентом, кому тільки не подзвоню - всі відмовляються, а в мене кадрів не вистачає. Розумієте, мені треба терміново зняти ще одну серію фільму про Голобородько, адже всі люди так цей фільм полюбили.
- Я вас розумію, - каже вона йому, - звичайно їдьте знімайте фільм, а я попрацюю.
- Як добре, що ми так швидко домовилися. Ось вам штандарт, орденський знак президента, гербова печатка та булава, грошей я вам не залишаю, самі знаєте в країні криза... Звертаю вашу увагу на різнокольорові кнопки на столі. Червона кнопка для виклику міністрів, біла кнопка для виклику армійських генералів, жовта - для виклику поліцейських генералів та прокурорів і остання зелена - для виклику депутатів. Бачите, як все просто - кнопку натиснув і любе питання вирішується миттєво. Якщо зможете, зробіть будь ласка те, що я обіцяв своїм виборцям ще у дев’ятнадцятому році і досі не зробив, - пошепки додав він, і поїхав знімати кіно.
Пані Ірина натиснула білу кнопку і через п’ять хвилин до неї зайшли всі армійські генерали.
- Я наказую вам всім зібрати свої речі та терміново їхати на передову. Керівництво армії повинно жити разом зі своїми солдатами, посмакуйте солдатської каші, думаю, що харчування та побутові умови в армії зразу поліпшаться.
Генерали почали хреститися, хапатися за серце та за голову, а деякі почали голосно стогнати:
- Йой, йой! Не губіть нас, ми ледве ходимо, ми хворі, ми і в окоп не помістимося! І всі, як по команді почали діставати з величезних кишень свої медичні книжки, в яких вказані їхні незліченні хвороби з підписами та печатками лікарів.
- Добре, добре, я вас почула - всі хворі зараз напишуть рапорт на звільнення, моїй країні потрібні генерали, які не ховаються у штабі від війни! - жорстко сказала пані Ірина, - крім того я наказую вам негайно і швидко провести повну фінансову перевірку та ревізію кожної військової частини, кожного складу, кожного військового заводу. Після цього наказу два генерали втратили свідомість і з неймовірним гуркотом впали на підлогу. Та так, що задзвеніли всі шибки у будівлі, захиталися всі меблі і від стелі до підлоги тріснула стіна в кабінеті. Коли військові вийшли, а тих генералів, які втратили свідомість винесли з кабінету, пані Ірина натиснула жовту кнопку. Через п’ять хвилин до неї зайшли всі поліцейські генерали та прокурори.
- Від вас я вимагаю порядку та виконання Законів, - сказала вона їм. Ви повинні негайно звільнити всіх громадян України, які бездоказово, а значить незаконно утримуються у в’язницях та слідчих ізоляторах! Ви повинні розібратися чому їх незаконно утримували і хто в цьому винен. Ваші письмові доповіді з цього питання я чекаю сьогодні до двадцять першої години. Крім того я наказую вам негайно і швидко провести повну фінансову перевірку та ревізію кожної поліцейської частини, кожної канцелярії та кожного поліцейського складу. Після цих слів два поліцейські генерали теж втратили свідомість і впали на підлогу, тільки вони були в два рази менші за армійських генералів, тому від їхнього падіння скло так сильно не дзвеніло, меблі не хиталися і будівля не тріснула. Потім пані Ірина викликала до себе міністрів. Міністри вже дізналися від армійських генералів про зміну курсу президентського крейсера і тому прийшли без затримки.
- Панове міністри, я бажаю, щоб ви сьогодні до двадцять першої години розібралися з космічними заробітними платами та преміями, які чиновники нараховують самі собі. Заробітна плата чиновника повинна бути прив’язаною до мінімальної заробітної плати громадян. Якщо мінімалка громадян не зростає, то заробітна плата чиновників повинна зменшуватися, а не збільшуватися. Якщо в країні робочі місця чиновниками не створюються, то їм заробітна плата зовсім не нараховується! І заробітна плата чиновника не може бути більшою за мінімальну у десятки, сотні або тисячі разів, як дехто з вас собі це дозволяє! По-друге - чому в нашій країні податки стискають шиї громадян і заважають їм вільно дихати? Де нормальний, цивілізаційний податковий кодекс, про який ви всі обіцяєте, коли йдете до влади? По-третє - я не розумію, у нас мільярдна діра в бюджеті, а ви витрачаєте кошти платників податків на дуже симпатичні і напевно дуже дорогі скляні зупинки громадського транспорту. Невже в нашій країні сьогодні всі інші проблеми вирішені владою настільки, що вже можна витрачати величезні кошти на симпатичні, скляні зупинки? Можливо зношений, дірявий та латаний-перелатаний комунальний транспорт повністю оновлено владою у всіх містах нашої країни? Можливо наші школи, дитячі садочки, поліклініки та лікарні забезпечені всім необхідним? Можливо у кожному місті вже не б’ють з під асфальту височенні гейзери з гарячою або холодною водою? Чому досі всі металеві труби, які десятки років знаходяться в аварійному стані під землею ви не замінили на нові, утеплені, пластикові? Чому стоять неутеплені цегляні та бетонні будинки? Чому ми тридцять років опалюємо вулиці наших міст? Чому ви витрачаєте сотні та тисячі мільйонів гривень платників податків так безвідповідально? На сьогодні запитань досить. До двадцять першої години я чекатиму від вас письмових пояснень на всі мої запитання!
Коли міністри понуро вийшли з кабінету президента, пані Ірина натиснула зелену кнопку і через п’ять хвилин до неї зайшли депутати.
- Скажіть мені, шановні, ви слуги українського народу... чи ні? Якщо ні, то ви не в тій будівлі і не в тій країні працюєте! Чому ви не читаєте законів, які приймаєте? Звідки у ваших головах з’явилися нацистські роздуми про “дітей низької якості”, які народжуються у малозабезпечених та бідних родинах? І кого ви пропонуєте стерилізувати? Мільйони бідних українців, які збідніли тільки тому, що влада тридцять років викрадала і сьогодні продовжує викрадати у них їхнє майбутнє!
І тут задзвенів будильник. Пані Ірина прокинулася і ще довго розмірковувала над тим, який дивний сон їй сьогодні приснився і щоб ще вона змогла зробити заради процвітання своєї країни на вулиці Банкова, тільки не за годину, а за сім повних, робочих днів, працюючи президентом України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883102
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Подаруй мені, Доленько, крила…
Два прошу, щоб злетіти у вись
В час біди… Щоби Землю накрила…
Як впаду, щоб змогла підвестись.
Щоби ними могла відвернути
зло безкарне і ненависть, злість
Та родину теплом огорнути,
Не впустити у дім лиху вість,
Щоб по волі за вітром летіти,
Переміряти поглядом світ…
Де зима перетнулася з літом,
моїх крил доторкнеться політ,
Щоб змогла донести свої мрії
До зірок, що торкались небес,
І леліяти в думах надію:
стане вище реальність чудес…
А як місяць загляне у воду,
піде в танець зоря, сміючись…
Знову матимуть крила нагоду
Обійняти тебе, як колись.
26.07.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884069
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Сьогодні у саду квітковий бал,
Із яблунь цвіт летить мені під ноги.
Це ти весну квітучу цю послав
І зразу зникли з серденька тривоги.
Мелодію всім вітер роздавав,
Вона була весела і грайлива.
Хтось в пелюстковім вальсі вже кружляв,
Неначе за спиною в нього крила.
Я усміхнулась радісно тобі
І положила дві руки на плечі.
Вдивлялась в твої очі голубі,
Ось так у танці і застав нас вечір...
Він нам свої обійми дарував,
З тобою милий я така щаслива.
І неповторний цей квітковий бал,
Нас пригортає цим казковим дивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883706
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Ремейк на вірш О.Удайка
" ПАЛАЮЧЕ СОНЦЕ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
***
Сідай на ровер,чи гелікоптер,
Лети назустріч- втома від чекання...
Єднання душ постійне й дотепер.
Єднайтесь й далі швидко,
без вагання.
І зорі хай позаздрять й небеса,
Ментальний світ і чи іще й міфічний...
Твоя Любов- не просто словеса-
Космічна,справжня,сонячна,
магічна.
Що є " робота", чи якийсь " памфлет"?
Чи " нуга" з нотками мигдалю
Й мандаринки.
Ти посади її в кабріолет
І - під вінець дівчинку-
Половинку!
Зоря засвітить з'єднаним серцям,
А місяць буде їм дороговказом.
Світитиме всім люблячим і нам.
Нащадкам стане ж прикладом- наказом.
І я прийду туди до джерела
Напитися чарівної водиці.
Червону стрічку в коси заплела-
Мо...поталанить дівці- молодиці.
Єднання ж душ- постійне й дотепер.
Єднайтесь й далі швидко й без вагання.
Сідай на ровер чи гелікоптер
Лети назустріч- втома від чекання.
21.07.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883567
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Місяць упо́вні, ми під дощем.
Траскає літо на ноги.
Пахощі гостро, хочеться ще
дихати аж до знемоги.
Змокли коліна - смішно хіба.
Бісики душу лоскочуть.
Неба вечірня мокра габа
настрою лиє охоче.
А надовкруж пацьорки́ калабань
змушують жваво до танцю.
Літа волога розніжена длань
гладить краплинками пальці.
І забуваю в цю мить про печаль
і місяці зневіряння.
Лиш парасольку горну до плеча
в дощико-літо-пірнанні.
Поряд із рідним так хочеться ще
дихати аж до знемоги!
Місяць уповні. І ми під дощем.
Траскає літо на ноги.
2.07.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883625
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
І
Лиха біда – це тільки-но початок.
Таке і чули, й чуємо не раз.
Але немає на землі загадок,
яких за нас не розгадає час.
ІІ
Нема чого гадати по долоні,
що настають часи сумні і чорні –
повимирають виборці дурні
у бункері залишаться одні
нувориші, злодії у законі,
Кощій на троні із Ягою... ні?
А як же рай без п'ятої колони?
А як аїд? Туди нема кордону!
Туди бажають жирні гусаки,
капітулянти, мовні русаки,
національні покручі: гордони,
кашперські, зелі, єрмаки, кобзони
і прокурорші - кукли заводні,
і їхні кавалери запасні,
і лугандони, іменем закону,
опиняться в історії на дні.
ІІІ
Та є альтернатива у народу –
виводити людей нову породу,
які не умирають на війні,
за право жити і таку свободу,
що виживають коміки нудні...
...............................................
і буде на одежу інша мода:
без маски – все одно,
що без штанів,
і обійдемося
без лікарів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883621
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Вже нічка спустилась. Так хочеться спати…
Порину у сон я дитинство шукати.
Де мама і тато, живі і здорові,
А ми ще малі, у достатку й любові.
Он стежка до річки. Пухка і гаряча.
Камінчики гострі, та я не заплачу.
А зліва – город, можна вже й просапати,
- І в річку – пилюку і втому змивати….
І в лагідних водах загояться рани,
Тут рибою пахнуть ранкові тумани…
Он тато – чимдуж «у поля» поспішає,
Он мама – корову з воріт виганяє.
У двір повертаюсь – тут тихо й спокійно.
Вмивається котик, виспівує півень.
Сідаймо і ми вже нарешті до столу.
Все свіже, своє, навіть не охололо...
А сонце ж пече й крізь фіранку строкату…
Від нього сховатись тікаємо в хату.
А там – прохолода! Затишно, як вдома,
Коли кожна річ дорога і знайома.
Обідня пора. Я на стіл вже накрила…
Як борщиком пахне! З любов’ю зварила.
Шкода, тільки тато не зміг: не леваді,
Обідає, мабуть, десь там, «на бригаді».
І знову – у річку. І знову – пірнути.
І літо барвисте по вінця відчути!
Ми знову акули! Ми знову медузи!
Вже вариться ціле відро кукурудзи!
Кавун вибираємо, як їх багато…
І квас, що привіз на гостинець нам тато.
І мамин пиріг запашний і рум’яний,
Мов ця літня днина – щасливо-духмяний.
Поглянь: повен двір золотої пшениці,
Щоб стало на рік для худоби і птиці…
Сушити, носити і двір підмітати,
Аж ось вже і сонцю пора засинати…
Як пахне дитинство дощем і травою,
І сонцем гарячим, росою рясною,
І хлібом, і медом, і батьківським словом,
Найкращим у світі твоїм отчим домом.
Шкода, та пора вже мені прокидатись,
З дитинства в доросле життя повертатись.
За спогади ці, що у серці голубим,
Завжди будем вдячні батькам нашим любим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883407
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
В старiй хатинi у селi одному
Жила вдова з малим синком, Пахомом...
Хлопчина вирiс, став стрункий та гарний,
Хотiв знайти дружину, тiльки марно.
Хоч добрим був Пахом i неледачим,
Дiвчата вiдмовляли всi: "Нiзащо!",
Бо бiдними були i вiн, i мати,
Всього майна – одна старенька хата.
Ось, якось раз послала мати сина
Гриби збирати в лiсi та ожину...
Пахом зiбрав грибiв повненький кошик
Й ожини ще: продати – будут грошi...
Втомився вiн та й сiв вiдпочивати,
Аж раптом бачить колiр рудуватий.
Юнак вдивився: де стара ялиця,
Сидить, на нього дивиться лисиця.
Пахом пiдходить – лиска не тiкає
Й до хлопця раптом тихо промовляє:
– Допоможи звiльнити хвiст з капкану,
I, може, я тобi в пригодi стану.
Пахом їй допомiг: "Бiжи – ти вiльна!"
Але лисиця дивиться прихильно
Й додому бiгти геть не поспiшає:
– Хоч я лисиця, все про тебе знаю.
Тобi допоможу в твоїм бажаннi:
Купатися приходить на свiтаннi
На озеро, що в лiсi, Аурiка,
Дочка самого Сонця яснолика.
Ти, хлопче, там ретельно заховайся,
Як скине дiва сукню дочекайся.
Сховай цю сукню, а почне шукати –
Бери за руку та веди до хати.
Вона тобi i буде за дружину.
Синiв тобi народить i не кине.
Як тiльки трьох синiв ти будеш мати,
Тодi i сукню можеш їй вiддати.
I не ранiше. Зрозумiв, Пахоме?
Ну все, бувай, менi вже час додому...
Юнак в задумi з лiсу повернувся.
На ранок вiн до озера рвонувся,
Сховався там у схованку зелену
I став свою чекати наречену...
Над лiсом сходить сонечко на сходi,
По променю униз дiвчина сходить.
Зняла свiй одяг та пiшла купатись.
Пахом пiдвiвсь – не час вiдволiкатись.
Зробив все так, як лиска наказала...
Знайти свiй одяг дiвчина жадала,
Було незручно їй та прохолодно,
За сукню обiцяла що завгодно.
Юнак тут вийшов з-за куща ожини,
Сказав: "Вiддам, як будеш за дружину".
Дiвчина подивилася на хлопця,
Сказавши: "Я дочка самого Сонця.
Як будеш пiклуватися й любити,
Тодi дам згоду я з тобою жити.
Зрадiв Пахом, дiвчину взяв за руку:
– Нехай в життi не буде в нас розлука.
Кохатиму усе життя довiку,
Тобi найкращим буду чоловiком.
Привiв красуню до своєї хати
I стали разом жити-поживати.
Достаток згодом у сiм'ї з' явився,
А через рiк – синочок народився.
Пахом радiє, i матуся рада:
Онук маленький – втiха та вiдрада,
Невiстка роботяща та привiтна.
Життя своє забули безпросвiтне.
Невдовзi народилась ще дитина,
I знову хлопчик. Каже тут дружина:
– То, може, вiддаси менi вже сукню?
Бо я ж тебе кохаю та голублю.
Невже гадаєш: я, твоя дружина,
Тебе та двох синiв своїх покину?
Забув Пахом усi cлова лисицi,
Вiддав блискучу сукню молодицi.
Вдягнула свою сукню Аурiка,
У очi подивилась чоловiка,
Обох синiв пiд руки пiдхопила
Й у небо полетiла, як на крилах,
До батька-Сонця, у палац небесний.
– Стривай! – кричав Пахом їй. – Так не чесно!
Упав, плачем зайшовся у травичцi,
I тут вiн пригадав слова лисицi:
"Як тiльки трьох синiв ти будеш мати,
Тодi ту сукню можеш iй вiддати."
Любов йому всю пам'ять вiдiбрала.
I тут на хлопця з неба тiнь упала:
– Пробач, коханий, в цьому я не винна,
Але тобi довiку... бути пiвнем.
Пахом зненацька обернувсь на птаха
Й затiпався вiд горя, бiдолаха...
Ось, пiвень з того часу зве кохану,
Загоїти не в змозi серця рану...
Здається всiм, що пiвень кукурiка,
А вiн все зве дружину: "Аурiка!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882985
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
В полі колоситься
жито-житяниця.
Говірливий жайвір в небесах завис.
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Ген побіля ставу
запашні отави.
Довгокосі верби і квітковий гай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
Прохолодний дощик
ген лісок полоще.
Збіглись над рікою табунцем хмарки.
Вітерець грайливо
пригорта калину,
а на видноколі – чарівна блакить.
Колоситься жито.
Любо-мило жити.
Покохати щедро, пориватись в лет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882984
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Лине пісня пташина в діброві,
Вітер листям шумить, виграє…
Там, між вітами вільхи старої,
Літо тепле згубилось моє.
Незвичайно і смішно напевне,
Що на тебе чекаю тепер
Там, де листя шепоче зелене
Молоденьких берізок і верб.
Достигаючих трав ароматом
Рину я у чекання своє.
Буду теплим дощем виливатись,
Стукотіти в віконце твоє.
Доторкнуся промінчиком сонця
І квітучим теплом обійму…
Запитань задавати не хочу,
І без них мій розвіється сум…
Лине пісня пташина в діброві,
Вітер листям невтомно шумить.
Як же тішать ці звуки ранкові
І природи чаруюча мить!
16.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882836
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Тепленький дощ знов стукає в малесеньке віконце
За обрій ще раз заховалось тихо літнє Сонце
Багряною красою вкрилося вечірнє небо
Природа в цей довершений пейзаж внесла що треба
Мелодія дощу дає душі жаданий спокій
Мрійливий настрій в тиші непохитні та глибокій
Почути, що замріяно краплинками шепоче
Які секрети знов на вушко розказати хоче
Прислухавшись до кожної упавшої краплини
Зібравши звуки мовби у намисто ті перлини
Почуємо чарівну гру ще одного оркестру
Керівником якого є стихій усіх маестро
Симфонія його є досконала, неповторна
Для кожного своя: весела, гомінка, мінорна
Почувши раз, її довіку будеш пам'ятати
Мелодія дощу буде у серденьку звучати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882169
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Про те, що треба лиш добро робити, усім дано сьогодні знать.
Щось добре є завжди, навіть в гіркому. Стараймося добро впізнать.
Не плачу я... то сльози самі ллються. О, скільки їх! Гірчить-гір-
чить. Болить.
Не плачу я... то сльози самі ллються. Бо ж як мені із ними в сві-
ті жить?
О, скільки можна тим сльозам ще литись?. Подумалось, чому гір-
чить сльоза? Образа гнітить душечку. Молюся. Як добре, що об-
разила не я.
І хоч тепер не хочеться всміхатись, та зникне із сльозами гіркота.
Шкода, що так зі мною поступили. Все ж краще, ніж від мене ко-
гось пекла б та гіркота.
Ясному дню у очі подивлюся й скажу:
- Минеться. За сльози ці прости. Я вчуся, світлий мій, всьому раді-
ти, щоб, як і ти, усмішками цвісти.
Невидимі бувають дуже часто в образ таких (Запам'ятай!) при-
чини. Прощати треба тих, хто нас образив. Навіть якщо не розуміє-
мо провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
Якщо плаче душа… Не спиняй.
Бо її гіркота йде із серця.
Якщо плаче душа… Почекай.
Виллють сльози хай очі-озерця.
Як радіє душа… Дай їй час.
Хай потішиться душечка вволю.
Кожен день, знай, нове щось несе,
пережите зливається в долю.
То ж радіймо усім своїм дням,
сонцем сяють... хоч є й непривітні.
Та шумлять в них жита золоті
і волошки край поля розквітли.
І радіймо родині своїй,
і цінуймо, що є у нас друзі.
Що плодами рясніють сади
і журавочки ходять у лузі.
Як гніздо своє ластівки в'ють,
повернувшись до рідної хати,
і радіють їм дітки малі.
Вміймо щастя своє відчувати.
Щастя в кожного різне. Це так.
Знаю, зможеш з своїм обійнятись.
Як для інших в своєму житті,
мов для себе, ти будеш старатись.
Може думаєш, кожен тут сам?
Лиш собі все? То тільки здається.
Як навчишся ти іншим служить,
тоді щастя тобі усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881666
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Трави – в пояс, липи квітнуть,
Розбуялось тепле літо
Доокруж.
Пахне со́лодко медами,
Та гірчинка – поміж нами.
І чому ж?
Ти копилиш губки в злості,
А вже липень йде у гості –
Зустрічай!
Назбирай-но в кошик цвіту –
В студінь буде пахкотіти
Літній чай.
Теплий, сонячний, медовий,
Що насто́явсь на любові!
Ну ж бо, ну ж!
Усміхнись мені, кохана!
Пахне со́лодко медами
Доокруж!
02.07.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881539
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Коли б мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Першою була.
А то прийшла молодуха
Худа, як билина,
Лапи, наче у страуса,
В хвості лиш пір’їна.
Щось белькоче, наче індик,
Лапами дригає
Нас, заслужених несучок,
Мов не помічає.
Якби мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Лад тай навела.
Півні в мене не ходили б
В чужі огороди,
Своїх домівок береглись
Не робили шкоди.
Запровадила би для них
Ще й трудовий оброк -
Даром не трясти повітря-
Навчати діточок.
Увела би люстрацію
В курячій громаді,
Було б видно, хто несеться,
А хто тільки гадить.
Голосистий і дзьобатий
Курячий народ
Поважав би чесну працю
Зась… в чужий город!
В.Ф.- 26.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881323
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
В хаті вимита чисто долівка
І фіранки висять на вікні,
Ти торкнулась моєї голівки
І заглянула в очі сумні.
До грудей пригорнула легенько,
Хоч я вищий за тебе на зріст.
Моя рідна, матусенько-ненько,
Подивилась неначе наскрізь.
Так дивилась, неначе востаннє,
Перший промінь присів край стола.
І торкнулася лоба вустими,
В фартушку знов до печі пішла.
І у мене розправились крила,
Почала танцювати земля.
Ти навіки в мені залишилась,
Люба мамцю, старенька моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878364
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 30.06.2020
[i][b]Так часто повертають мої сни
На стежку, що любов'ю кровоточить,
Де молодий ще тато, два сини
І трійко надщасливих його дочок.
В блажені і намолені часи,
Мою весну і відбуяле літо .
О, як же добре, що вони були
З тобою, тату, таточку, папіто!
Красиві дні і дози доброти!
Уже тепер в життєві круговерті
Я думаю, а як же ми змогли,
Вміститись всі в маленькім його серці!?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881237
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
« Не было ещё ни одного великого ума
Без примеси безумия». АРИСТОТЕЛЬ.
Коль это так, то пусть не огорчаются поэты,
Когда в ворота классиков не лезут их сюжеты.
От классиков услышим прежде ценные советы:
Да! С примесью безумия рождались их куплеты.
Зачем нам горе от ума? Страдать от вольных дум?
Разумнее ведь сохранить здоровый, светлый ум.
Зачем иметь безумный ум? И умную жену?
Разумнее искоренить безумную войну.
«Безумство храбрых - вот мудрость жизни.»
Служи разумно родной Отчизне.
Безумству храбрых поём мы песни.
Борьба за МИР есть дело чести!
28. 06. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881051
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
[b][color="#a3087a"]Тим, хто нині на передовій
День чи ніч, чи в професійне свято.
Хоч сніги, гроза чи вітровій
А вони працюють заповзято..
Ніби мить.... та це чиєсь життя
У родзалі, чи в операційній.
І вслухаючись в серцебиття
Їхні дії кожну мить безцінні.
Їм сьогодні аплодує світ,
Цим любов підтвердивши безмежну
За відвагу з плином днів і літ,
За роботу віддано-бентежну.
І сьогодні, в професійний день
Вас вітати є усі причини
Побажати безлічі натхнень
На важких теренах медицини.
І нехай Всевишній із небес
Вам щодень свою дарує благість.
Море щастя, успіхів, чудес,
Міць здоров"я і життєву радість...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880346
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
[b][i][color="#064f6e"]Змогла напитися природи...
Немов води із джерела.
Торкнулась серцем диво-вроди,
З відтінком справжнього тепла.
Зміцнилась росами світання,
В саду наслухалась пісень.
Ловила промені останні,
Коли спливав за обрій день.
Вдивлялась у вечірнє небо,
Та закохалась в маків цвіт.
Багатства більшого не треба,
Як досконалий Божий світ.
В дощах купала ноги босі,
А краплі чисті, як сльоза...
Мені здається, що і досі
В вухах шумить рясна гроза.
Землі торкалася руками,
Лишився слід на п'ятірні.
Хіба ж забудуться з роками
Ці неповторні, літні дні...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Життя на небі, як і на землі,
Постійно все летить в шаленім русі.
Ми заклопотані, проблеми не малі,
На небі, там, закони є свої.
Ти зупинись й поглянь на небеса,
Яка блакить мінлива щохвилини.
Ти тільки подивись: - Яка краса!
Летять хмарини, наче, ті пір'їни.
А сонечко сміється, раде нам,
За мить пір'їни купчастими стали.
Як, ніби, кучугури снігу там,
А ми, в зимовий сад попали...
Сховалось сонечко, за невелику мить
Хтось там, на небі, розкидає вату.
Все в русі, все кудись біжить
І хмари вже перисто-шаруваті.
Згущаються хмарини, - темний небокрай,
Гуркоче грім, земля радіє...
І дощик поливає рідний край,
На гарний урожай залишиться надія.
Таке життя на небі й на землі.
Воно мінливе і доки не згасне:
Чи старші ми, чи молоді -
Шануй життя, воно таке прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880161
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
🌺💔🌺
Заболіло мене, заболіло...
Тут, із лівого боку, пече.
А на очі сльозинка набігла
І на втомлене впала плече.
Я не знала, що серце раниме.
Я все вірила - сильне, авжеж!
Серед ночі зорею горіла,
А на ранок - світала безмеж.
Ані слів, ні розради - лиш крапля -
Наче опіком зболених днів.
Скільки часу потрібно з роками,
Щоб тебе розлюбити мені?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880142
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Мамо! вже ромашки розцвіли,
У саду під вишнею - так біло.
Ви до них в це літо не прийшли,
Хоч завжди квітучий сад любили.
Мамо! Ваші ружі розцвіли,
Запишались пелюстки червоні.
О, якби Ви бачити могли,
Й літечко потримати в долоні...
Мамо! світ такий сумний без Вас,
Серце просто не сприймає втрати...
...Все на світі забирає час,
Тільки біль не може він забрати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879968
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Кілкий тризуб у жовтому вінку,
блакитне небо душу оповило.
Богдан підняв гетьманську булаву,
а сонце миле бавиться грайливо.
Лягають коси на міцне плече,
козак дівчину ніжно обіймає,
Дніпро могутній по степам тече
та схід і захід водами єднає.
Покрилась цвітом весняна земля,
орел свої розправив дужі крила
у небо очі мати підняла,
бо темна сила духу не скорила.
Ти настраждалась досить! Вже пора...
Здійняти вверх окроплені знамена!
Щоб жодна підла, зрадницька рука,
тебе не змусила ставати на коліна!
Хай свято буде в хаті й на дворі,
хай добрі люди радісно сміються!
Нехай не крають душу скрипалі —
брати живими с пекла повернуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879770
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Відбуяла красуня весна.
Дивним цвітом п'янким відшуміла.
Я - мов птаха у клітці. З вікна
Щемним спогадом серденько гріла.
Як хотілось торкнутись краси,
По Співочому полю пройтися.
І почути дзвінкі голоси,
Що в саду Ботанічнім лилися.
Під твоє заховатись крило.
І забути хоча б на хвилинку
Розставання. Щоб щастя зійшло...
Щоб відчути його хоч краплинку.
Гомоніти б з тобою всю ніч.
Скільки ж всього в мені наболіло!...
Линьте думи мої навсібіч,
Хай спочине душа зледеніла.
13.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879769
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
ДРУЖБА, ЛЮБОВ І БАГАТСТВО
Притча
Море одвічно співало
Гордий, закличний мотив;
Хижка на скелі стояла,
Старець самотній там жив.
Пізно увечері якось
Стукіт почув чоловік:
- Старче, впусти, я багатство,
Що не збереш і за вік!
- Злоту служити – це рабство,-
Старець нахмурив чоло. –
Мав я казкове багатство –
Щастя воно не дало.
Ніч проминула, й по тому
Хтось до дверей підійшов:
- Старче, впусти вже додому,
Я – твоя горда Любов…
- Так відкохав я шалено,
Віддано, вірно любив;
Доля жорстока до мене:
Зраджене серце розбив…
Довго над морем широким
Старець самотній блукав,
Певно, шукає він спокій?
Може, він долю шукав?
Вечір похмурий надходить –
Тихий вчувається стук.
- Хто там? Хто знову тривожить
Мій упокорений дух?!
- Мудрий, впусти до хатини,
Глянь, пригадай це ім’я!
- Хто ти? І що за причина?
- Старче, я дружба твоя…
- Друзям я щиро радію…
В хату мандрІвник ввійшов -
То була Дружба надійна,
З нею – багатство й Любов.
- Дружбу лише я покликав, -
Ледве шепнув чоловік…
- З нею – Любов і багатство!
Будь же щасливий повік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879148
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Я думала, що світ зійшовся клином,
Що тільки того й світу, що в вікні.
Мій розум аж за хмари десь полинув,
Бо їхав Принц на білому коні.
Був тільки він - все інше не важливо!
У серці - дзвін, і музика з небес.
Я вірила, моя любов - це диво!
І все майбутнє - чудо із чудес!
Я мріяла, літала і співала!
Хотіла разом бути назавжди.
...Але любов тихенько відступала,
І відцвіла, як по весні сади.
Я плакала, ридала і страждала,
...Навчилась жити і перемогла.
Щаслива, що ТАКУ любов пізнала,
Вона була в моїм житті! - була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879128
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
В суботу раненько я зіллячко рвала.
Я зіллячко рвала –долівку* встеляла.
Долівку встеляла, світлицю вкрашала.
Світлицю** вкрашала і липу чіпляла
На стіни, на двері, і під образами.
Світлиця моя вся вквітчалась квітками:
Жасмином, ірисом. Червоні піони
Стоять на столі вже і на підвіконні.
Прибрала хатину, бо свято велике.
Обряди одвічні - нікуди не зникли.
Це свято – Зелене, що зветься в нас – Трійця.
Його святкувати усім нам годиться.
В неділю раненько до церкви сходити,
І сходженню Духа Святого радіти,
І Богу Отцю, і ще Божому Сину,
І Духу Святому - у Богу єдинім.
Пізніше ще будуть народні гуляння
На березі річки й гостей частування,
Та ігри і танці, пісні й хороводи...
В обряді - відродження мого народу.
Долі́вка* (зменшено-пестливі — долі́вонька, долі́вочка) = діл — у традиційному українському помешканні — утрамбована, вирівняна та помазана глиною земляна підлога; застилали домотканими доріжками, свіжою травою.
Світли́ця** — головна кімната української оселі, горниця, вітальня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878905
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Впаде зоря між травами,
гойдатиме думки…
Дитинства спомин в гавані
озветься залюбки…
А в нім і груші й яблуні,
медові їх смаки…
На тин весь продірявлений
схилили їх роки.
За ними в’ється стежечка,
обабіч квітники…
Все вужча та мережечка,
довкола смітники
Де мальви посміхалися,
де ще земля жива,
Там, де рідня збиралися,-
росте полин-трава…
І очі вікон дивляться
тепер не вдалину
Їх брови уже кривляться,
як бачать цямрину.
Вона, немов скалічена,
загублена в світах…
Вже небуттям помічена
Минуле у слідах…
Поглянув дах неприязно,
бо радості нема…
Дірки вбрання так виразно
покрила пелена…
Та все ж поріг під хатою
чекає до зорі.
І стеле запах м’ятою
гостям, що на порі.
Тут двері ржаво рипнули,-
І ми уже не ті…
В дитинство птахом линули,
де правила прості…
Де хліб і булки спечені,
та мамині борщі...
Ми пам'ятать приречені,
Не змиють їх дощі…
І місце те, де корені
пускаються рости,
Хай буде не підкорене,
І вік йому цвісти…
07.06.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878878
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
[i]Вічне і думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"] Схились…
над квітами, що неживі:
то – ча̀сові достойні монументи.
Вони не є для тебе візаві –
лиш спогади, живі твої моменти…
Схились
над тими, що уже не з нами.
Де Гідності належний обеліск?..
Живемо ж бо, як спершу, між панами,
де кошти для небесних не знайшлись.
Схились
жертовно перед суттю Бога,
йому у го́рі й щасті помолись:
сприйми Голгофу як свою дорогу –
для тебе Він обрав її колись...
Схились
к добру, та нижче якомога,
до мудрих слів із шаною схились!
Здобудемо над злом ми перемогу –
чужій, ганебній долі
не скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Бог радість роздавав… Не кожен вмів радіти.
За радістю найпершими до Бога прийшли діти.
Стояли мовчки і чекали. Були серйозними в них
лиця. Подумав Бог: «Так не годиться. Діточкам
личить веселиться.» В долоні щедро радість брав
і кожного сам наділяв.
А ось вже й усмішки з’явились… Ой, як там
діти веселились! Навколо бігали, раділи.
Іти від Бога не хотіли.
Віддав всю радість Господь дітям і наказав цві-
сти, як квітам. Дорослим так сказав: " Радіти на-
вчать вас всіх маленькі діти.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878186
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Живе любов у кожнім поколінні
І поруч йде через усі роки.
Лишаючи сліди свої нетлінні
І ніжністю торкається руки.
Живе любов і розквітає цвітом,
Даруючи закоханим слова.
Вона приходить взимку, а чи літом,
Теплом холодні душі зігріва...
Розпалить нишком полум'я в каміні,
Наллє у келих білого вина.
Мелодія полине Паганіні,
Вона із серця дивом вирина.
Враз оживуть ті теплі, світлі мрії,
Перенесуть у казку, де весна
Своїм теплом серця і душі гріє,
Пташина пісня лине голосна...
А ось, уже зима кружляє в танці,
Серед вітрів і сніжних хуртовин.
Торкають інструменту - клавіш пальці,
Мелодія летить до Верховин.
Спускається в долини й замовкає,
Вертається у дім, знов до вогню.
В каміні наче жар - душі палає,
Хтось промовляє трепетне люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878013
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
В ґронечках калини згіркли ягідочки.
Вийшла подивитись з хати стара ненька,
ой плакала гірко… боліло серденько.
Віяло морозом, хоч вже пахло літом,
розцвіли ті сльози полиновим цвітом.
Здогадалась рідна, чия то краплинка…
то гіркого болю солона сльозинка.
Комусь дано птахом в небі пропливати,
іншому – сльозою до рідної хати.
Не лишайте, діти, неньку сиротою,
радістю вертайтесь до рідного дому.
Завжди пам’ятайте, де б ви не ходили,
що лиш земля рідна всім додає сили.
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
в ґронечках калини згіркли ягідочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877679
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2020
Два віки під татарами,
Що бродили отарами,
Тож була поневолена –
Край сохи й солов’я…
Серце плавилось ватрою,
Як стогнала під Шляхтою,
І народжувать воїнів
Заходилась земля.
Під Литвою схилялася,
Москалем розділялася,
Ніби долею карана –
Волелюбна земля.
Під чужими магнатами,
Мов за мурами-гратами,
По Дніпрові покраяна
Знов рукою Кремля.
Хоч і навпіл ділилася,
Слізьми-кров’ю умилася,
Та в борні не втомилася
Пракозацька земля.
Не згубилася – встояла,
Пише власну історію,
Богу, воям вклонилася
Україна моя!
25.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877277
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Золотеньке Левенятко
Пише віршики маляткам,
Робить дивні витинанки
Для Олеся та Світланки.
Пише казочки цікаві
Для Матвійка та Наталі.
Розмальовує картинки
Для Гордійка та Іринки.
Ще придумує загадки
Для Романка та Агатки.
І наспівує веснянки
Для Андрійка та Тетянки.
Веселить усіх маляток:
І дівчаток, і хлоп'яток!
Вчить малечу рахувати,
І читати, і писати!
І чекають Левенятка
Дітки всі у кожній хатці!
Левенятко - друг чудовий!
З ним стає усе казковим!
Наталя Ярема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877267
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
[img]https://scontent.fiev13-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p960x960/96668376_2547270008866709_9118812947819266048_o.jpg?_nc_cat=101&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=koW7HY7HQGcAX97zpIj&_nc_ht=scontent.fiev13-1.fna&_nc_tp=6&oh=d303c855a9ead6f0fc1a63c6f88985a1&oe=5EF123E9[/img]
Мої батьки - дитинства світ казковий.
У серце плинуть споминів краплини.
Згадати миті зустрічей святкові
Крильми-думками до села знов лину.
Де край дороги в ряд стрункі тополі,
Розкішні клени в листі пелехатім -
Моя стелилась рушниками доля
Хрещатими стежинами до хати.
Де мальви попід вікнами рожеві
Дрімали залюбки у холодочку,
І пахощі медово-яблуневі
Доносилися з нашого садочка.
Матуся завжди з посмішкою літа
Стрічала біля отчого порогу,
А погляд тата, ласкою зігрітий,
Мені добром освячував дорогу.
З усіх доріг у мріях на гостину
Додому повертатися б годилось.
Святе гніздечко батьківське родинне
В душі моїй довічно поселилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877113
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Він йшов вітати другу маму:
У сні з туману виринав.
Давно полинув між світами,
Сьогодні ж в гості завітав.
Бо нині свято у родині
І день народження її,
Хоч сина цього не родила,
Але як рідний був в сім’ї.
Цей син загинув на Донбасі
І шостий рік його нема,
Тож святкування не на часі
Й для цього настрою нема.
А він із ночі, на світанку,
Постукав вітром у вікно,
А потім в двері ще на ґанку,
Щоб чутно в хаті їй було.
Вона проснулася, схопилась:
- Невже, синочку, ти прийшов?
І це насправді, не наснилось,
Додому стежку ти знайшов?
І миттю вибігла на ґанок,
Відкрила двері аж навстіж,
Але туманом лише ранок
Торкнувся до холодних пліч..
Немає сина тут сьогодні.
Мабуть, примарилось у сні.
Букет лілей на підвіконні.
- А хто ж приніс його мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876988
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Знесла курочка яєчко… яєчко простеньке.
- От якби це наша курка знесла золотеньке! -
каже дід. Почухав чуба, дивиться на бабу.
- А навіщо нам, дідусю?.. Дай біля тебе сяду.
Сіла баба та й питає:
- Що було б із того?
А дід тяжко так зітхає, морщить свого лоба.
Потім враз повеселішав, став вже й посмі-
хаться.
- То кажи вже, - каже баба. Чого усміхаться?
Бачу я ти щось придумав. Завжди так, дідусю!
Твоїх видумок вже стільки, що я вже й боюся.
Дід мовчить, лиш вуса крутить. Хитро позирає.
Ну а баба розійшлася:
- Хліба вже немає! Зате лижі є, три пари, човні
два великі, два скафандри, чемодани… вже не
знаю скільки. Ще й яєчко золотеньке пустиш,
як зарплату, то тоді тебе, сивенький, не впущу
я в хату!
Дід її ніби й не слухав, та все чув. Повірте.
Він сказав:
- То на Канари треба було їхать.
- А чому ми залишились з човном біля хати?
- Бо ж, ти знаєш, перестали давати зарплати.
Замінили на купони, а що за них купиш?
- Не морочся. Кажи правду. Бачу знову дуриш!
Розійшлася не на жарти… Голосно кричала.
Потім змовкла.
- Чемоданів так багато… Чому? – запитала.
Щоб тобі купити шубу, шапок з п’ять, спідниці
і кофтинки, й чобітки, теплі рукавиці. Ще при-
хопимо хустинок, платтячок з десяток. Будеш
тоді королева. Отакий порядок.
- Тоді добре, - каже баба, - продаси яєчко та й
поїдем на Канари. Ти моє сердечко.
Притулилася до діда. Дід із вуст ні пари.
Коли лад в сім’ї, навіщо тоді ті Канари?..
Добре знаю я давно цю сім'ю чудову. Мимо-
волі підслухала їх смішну розмову. Ті скафандри
й чемодани - то річні зарплати...
Треба курці яйце нести, а нам жартувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876987
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Плакала чайка, над морем літала.
Плакала чайка, доленьку звала.
Плакала чайка... безпомічні крила.
А інша назустріч щастю летіла.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
Плакала чайка на краю безодні.
А інші раділи, їм добре сьогодні.
Плакала чайка, пінилось море.
Та не болить комусь чуже горе.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
Плакала чайка, просила:"Дай, Боже!
Ніхто, крім Тебе, не допоможе".
Плакала чайка, крила збивала.
Одна є надія, про це вона знала.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876877
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
[b]Ну і хто це із самого ранку.
У сусідки Марисі на ганку?
Дуже взутись спішить
За причілок біжить.
Та цілує її на останку!!
Чи не наш це Олекса - завгаром.
Він зустрітись боїться з Макаром.
Той йде з ночі в цей час,
Він же сторож у нас.
Вже за милю несе перегаром!
Ось тобі й результат - чути галас.
На диванчику майка зосталась.
Хоч і п"яний Макар
Ухватив він кинджал.
Вимагав, аби жінка призналась.
А Марися ще та молодиця,
Мов, додому я йшла, від криниці.
Дивлюсь - майка лежить,
Хтось візьме, як лишить.
А тобі, мій миленький, згодиться.
Вдів Макар тую майку на збори
Їх зібрали районні мажори.
По купівлі землі
У людей на селі.
А людей повен зал й коридори.
Майка гарна була, модерняча
Одягнув, як футболку неначе,
На весь торс - "adidas!
(Бо ж носив ловелас!)
Нарядився на лихо, одначе!!
Був Макар, як на диво, тверезий.
Не забув взяти зуби-протези.
Тут завгар на весь зал
Крадієм обізвав!!!
На розмову веде, до берези!!
Ти чого в моїй майці, злодюго!!
Та давай гнать Макара по кругу.
Сам не зразу згадав,
Де ту майку скидав.
Ой, прийшлося Макарчику туго.
Почекай, не лубцюй мене, лихо!
Вже Макар, бідолага, ледь диха.
У Марисі спитай
Розповість та нехай
Ну давай розберемося тихо.
Перестань лупцювать, лютий враже.
Он тобі і Марися докаже.
Від криниці як йшла,
Вчора майку знайшла
Тебе ж Бог за побої накаже.
Аж тоді то дійшло до завгара,
От не вір, що Господня є кара!!
Заспівав солов"єм,
Мирову йдем - зап"єм!
Засмутився і став наче хмара
На кульбабі Макарові зуби,
У завгара розквашені губи.
Ну а майка - в шматки,
Від Олекси руки...
Чи не соромно Вам, сивочубі.
З злополучної майки шматочків
Шиють маски в обох сім"ях дочки.
Вийшли масочки - клас,
Як-не-як - adidas!!
А дядьки собі ставлять примочки...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876604
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Вже перші трави щедро заросились
В гаю зозуля літ нам накує.
Я хочу, друзі, щоб ви не журились...
Красу життя природа нам дає!
Мріють сади у білосніжнім цвіті,
Цілує сонце ніжні пелюстки,
Пташки щебечуть десь у верховітті
Весело так,що аж бринять гілки.
Запах бузку п'янить нас вечорами...
Весна-красуня у своім вінку!
Добро хай буде й злагода між нами,
Сьогодні! Завше ! На усім віку !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876387
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Обсипа́лись сніжні пелюстки́ із вишні
І встеляли рясно зелену траву.
А цвіли́ недавно буйноцвітом пишним
Й милували око, ніби у Раю.
Розсерди́вся вітер, холодом обшпарив,
Їх зривав із вишні проливним дощем.
Потім в нічку темну ще й морозом вдарив -
Засмутились вишні, стали голі вщент.
Навкруги під ними влігся цвіт колишній,
Що міняв свій колір прямо на льоту,
Став він бурий, тусклий, ніби стовбур вишні,
Від дощу намоклий заховавсь в траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876272
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Степ широкий, око мріє
Зазирнуть за горизонт,
Серед степу, дві тополі,
Разом, майже, років з сот.
Чорна - нижча і розлога,
Та Раїна – геть струнка,
Ще й від іншої тополі,
Вища зростом, рази в два.
Чорна втіху собі мала,
Над сусідкою весь вік
Жартувала, глузувала,
Так минав за роком рік.
А Раїна все терпіла
Не тримала в серці зла.
Та ж, сміялась, ображала,
І принизити могла.
«А для чого це, сусідко,
Ти зростала в висоту?
Чи збиралась у моделі,
Чи на виставку яку?
Гілочкам своїм я щедра,
Не ображу, ні одну,
Дозволяю розростатись
В довжину і в ширину.
Ти – скупа! Сама худенька
І тоненьке все гілля.»
«Бо керує так природа,
Мною й гілками, не я.»
Та, гостроти точить далі,
А вони уже, як ніж.
«Що, сусідко, на дієті?
Десять років ще не їж!
Ти рибалці вудка справна,
Як закине він тебе,
І вудитиме, і річку,
По тобі ж, і перейде!
Що так тягнешся до верху?
Відчуваєш жаги мить?
Не діждавшись дощ із неба,
Прямо з хмари будеш пить?
Чи із білої хмаринки,
Намастачиш капелюх?
Чи, між зорями, розвієш
Все своє насіння – пух?» -
Сипле, щедро, на подругу
Слів своїх, холодний град.
Намагається Раїна
Зупинити жартів ряд.
Тільки мовить: «Що ти, сестро?»
«Та яка тобі сестра!
Сестри схожі між собою,
Ти мені зовсім чужа.
І не думай родичатись,
Не подібна я тобі
Маю міцнеє коріння,
Розрослося у землі.
Чом же ти, не розширялась,
Ріст віддала висоті?
Чи побачити хотіла,
Що у Бога на столі?»
«Чим тобі я завинила,
Що висока та струнка?
Всі ми різні в цьому світі,
Ти - розлога, я – тонка.»
Раптом з неба, в час нелегкий
Впав, як камінь буревій!
Закрутився над землею,
Наче щось шукав на ній.
Що в степу є? Сухі стебла.
І така ж суха трава.
А він крутить, бо у нього
Діла іншого нема.
На шляху його тополі,
Він до них і розпочав:
Відривати листя, гілки,
У свій вир їх замотав.
Має він найдужчу силу,
Має неймовірну злість.
Після себе в руйнуваннях
Залиша багато місць.
Мало, що встояти може
І Раїна не змогла.
Впала, бідненька, на землю
Й засихати почала.
...
Вітер вщух і стало тихо
І не чути цвіркуна.
Чорна дивиться навколо,
А вона в степу – одна!
«Встань, сестричко моя мила,
Гілочки попіднімай.
Як без тебе буду жити?
Вставай, сестронько, вставай!»
«Я вже в’яну. Сил не маю.
Ти, мене, не підіймеш.
Чути в радість,
В день останній,
Як мене, сестрою звеш.»
Раї́на, Чорна - види тополь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875642
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
На крилах дум лечу в літа грядущі –
палахкотять видіння у пітьмі.
Стрічаються мені незрячі душі,
безвольні – і оглухлі, і німі.
В мовчанні чую дивну силу крику.
За грішні думи дорого плачу.
Всевишньому мій не потрібен викуп.
Моє мовчання місяць мудрий чув.
Він істину снує в безодні неба.
Душею бачу, серцем чую. Та
словами вимовляти те не треба.
Та й неможливо.
Істина – свята.
О, скільки смутку плине в згустках тиші!
Хлюпочуть хвилі схлипів надсумних.
Задуми берег…
Враз назустріч вийшов ясний промінчик.
Сум безмежний зник.
У серце ллються крапельки-акорди
і грає барвами стрімкий струмок.
І радість розлилась потоком гордим
у повені й гармонії думок!
В мовчанні – істина.
В нім стільки змісту!
Вир почуттів!..
Ця думка – не нова:
коли стає на серці надто тісно –
мовчання випромінює слова.
Як пам’яті свіча вогнем тріпоче,
як тонко й високо звучать думки, –
мелодію Господь почути схоче –
мовчання перероджує в рядки.
Пречисте світло оселяє в слові,
щоб спраглих душ воно могло сягти.
Поезія з промінчика любові
народжена – полине у світи.
В майбутнє не літаю понад міру,
та виплесну зізнання й присягну.
Глибока віра живить серце й ліру –
оберігає Музу осяйну.
Душа бринить...
А що із того вийшло, –
розсудить небо:
тлію чи горю.
На денці серця виспіваю тишу –
елегію мовчання сотворю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875422
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Ще Сула не розтала,
а душа – відліта...
Діда Гната не стало.
А прожив він до ста.
Нелегкими шляхами
між вітрами ходив.
А село було – храмом.
Щедро долі годив.
Від Дніпра і до Праги
шлях проліг бойовий.
За відвагу мав шану.
Вік – в колгоспі робив.
Факт: єфрейтор Муравський
з фронту скарбу узяв –
для рубанків-струганків
півмішка залізяк.
Бо добавити віку
вмів оселям усім.
Півсела його вікон
й досі дивляться в світ!
Мав небесну іскринку –
вправно столярував.
До сторіччя він скрипку
для душі змайстрував!
Гнат не ойкав ніколи.
Хоч жилось – не меди.
Півжиття порав бджоли, –
мед водився завжди.
Мо’, й тому в нього стільки
не було болячок?
Раз – боліла печінка.
Раз – у ногу гвіздок.
І було – подивуйся:
скрипку візьме мастак,
підфрантить сиві вуса
та як вдарить гопак!
Не втече, було, тісто,
коли хліби пече.
Смачно вмів попоїсти.
Мав і міру, і честь.
І попоратись впору
дід проворний встигав.
А як внуки до двору, –
ввесь куток не вгавав!
Кожна зморшка світилась
життєдайним добром.
Йому б жити годилось!..
І ціни б не було.
Рідко дід був у місті.
В неба ради питав.
«Сільські вісті» провісні
здавнелезна читав.
Не ганявся за возом.
Власні погляди мав.
Спершу голос Морозу
на підтримку віддав...
– Бандюковичу – дулю.
Ну вже й ірод крутий!
Вірю Ющенку, Юлі.
Треба їм помогти.
Як було б усім паші, –
не ревіли б воли.
Дуже радий, що наші
врешті перемогли!
Та якби ж не мішали...
Скакунів запрягли, –
ради слави держави
багатезно б змогли!
На омріяне жито,
теплий вітре, повій.
Як же хочу пожити
я при владі новій!
Повесні буде літо
і трава в молоці.
Будуть в пахощах мліти
мальовничі Хитці.
От би вулики власні
доробити в момент.
Приїжджайте на Спаса, –
буде сонячний мед!
Діда Гната не стало.
Світла пам’ять жива.
Від причілка до ставу
зеленіє трава...
Вітер хвірткою скрипне, –
в путь новий вируша.
Озивається скрипка,
мов нетлінна душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834981
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2020
Найніжніші слова,найтепліші обійми
Для святої людини,що життя нам дала.
Мамо рідна моя, берегине,святине!
Твої руки дитині два священних крила.
Хай не згасне в очах божа іскра надії,
Хай під ноги тобі квіти стелить життя,
Хай здійсняться усі твої,ненечко,мрії
І болючі думки геть із серця летять.
Посміхайся,рідненька, твоя посмішка - сонце,
Хай наснага прилине,а не старість і втома.
Хай постукає радість тихенько в віконце
І ніколи не йде з твого світлого дому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875406
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
(Гортаючи сторінки інтернету.)
(Горит и кружится планета
Над нашей Родиною дым
И значит нам нужна одна победа
Одна на всех - мы за ценой не постоим)
За ціною таки не постояли
За весь час війни було мобілізовано 29,5 мільйона осіб. Станом на 1 липня 1945 року в армії перебували майже 11,4 мільйона осіб.
Беремо калькулятор: 4,9 + 29,5 - 11,4
То ж на цьому кривавому млині саме на фронті перемололи вбитими й інвалідами 23 (!) мільйони.
Для порівняння: загальні втрати Німеччини, що воювала з половиною світу - від 5,3 мільйонів до майже 6 мільйонів осіб. Із них, за різними даними, від 780 тисяч до двох мільйонів. мирних жителів.
Зокрема, в Україні війна забрала життя не менше 8,5 мільйона осіб. Це 40% від загальних людських втрат СРСР.
.Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР.
З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.
На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС.
І все це зробили не тільки нацисти, а й радянські війська під час відступу.
У моїй родині, тільки по маминій лінії, з десяти дітей семеро загинули на війні. Отож ніяк не визначусь це день скорботи чи святковий день? Мабуть ці поняття нероздільні!.
То ж маємо вшановувати світлу пам'ять наших дідів, батьків, сестер і братів
ЧЕРВНЕВА НІЧ -1941 РОКУ.
Червнева ніч, ще люди спали,
Країна сонною була,
Коли фашистські бомби впали,
Десь на околиці села.
І запалали по країні
Міста, містечка, хутори.
На голови людей невпинно,
Смерть сипалася із гори.
Крізь пожарища, плач, прокльони,
До нас у дім прийшла війна.
Життя людей, скількох мільйонів,
З собою забере вона.
Чума коричнева загрозу,
Несла з собою, горе й жах.
Червоне військо раз по разу,
Що день на нових рубежах.
Відходило із України
Тамуючи і біль і гнів,
Бо залишали тут родини,
На милість, лютих, ворогів.
Та не скорилася країна,
Диктату кованих чобіт.
До бою стали всі єдино,
Щоб скинуть ненависний гніт.
З загарбниками воювала,
Також і армія УПА .
Чому ж тоді вона діждала ,
Лише ганебного стовпа?
Чому від тебе Батьківщино,
Така невдячність та хула?
Вони ж стояла до загину,
Щоб ти щасливою була.
Щоб ти соборна й незалежна
Жила – загинули вони!
Вшануй героїв як належно –
Це ж твої дочки і сини!
.
Але вшановувати не під фальшиво-цинічні звуки фанфар, не під прапорами гнобителів і катів нашої нації, а в щирій молитві за упокій їх душ та за долю України.
Євген Уткін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875280
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Единственное в мире государство, в котором существует Министерство Счастья
Бутан — единственное в мире государство, чьей официальной религией, «духовным наследием» провозглашен тантрический буддизм. Поэтому своей главной целью правительство объявляет стремление к счастью каждого своего гражданина; это закреплено в статье 9 Конституции. 24.08.2008 создана государственная «Комиссия по всеобщему народному счастью» (Gross National Happiness Commission) во главе с премьером. 22 Вопрос «счастливы ли Вы?» задается во время переписей населения. В ходе последней переписи 2005 года 45.2% населения ответило на этот вопрос «очень счастлив», 51.6% «счастливы», и только 3.3% «не очень счастливы». Что любопытно, общепринятое понятие валового внутреннего продукта заменено в Бутане более уместным индикатором — «валовым национальным счастьем». Это единственное в мире государство, в котором существует Министерство Счастья, таким образом, счастье поставлено во главу угла национальной политики.
Это поистине удивительная страна без голода и преступности, где люди живут в радости, не зная войн и нищеты. Сами бутанцы, коих в отличие от остальных стран региона довольно немного, открыты, гостеприимны, совершенно не испорчены современным миром и бережно хранят свою уникальную культуру. Животных здесь убивать запрещено, а потому почти все вегетарианцы. Здесь запрещен ввоз химических удобрений, и все что произрастает на этой земле, само по себе является экологически чистым. Еще интересной особенностью этого государства можно считать то, что леса в Бутане не вырубаются, а наоборот высаживаются. Мало сказать, что это страна буддизма, это страна чистоты и просветления. Страна до сих пор крайне мало изучена, а огромные территории на юге и в центральной части совершенно не освоены людьми и представляют собой огромные заповедники с удивительным животным и растительным миром. Всё это Бутан сохранил по очень простым причинам — запрещена охота и практически не ведётся вырубка лесов. Королевство полностью обеспечивает себя продуктами питания и одеждой. При этом практически всё население ходит в национальной одежде — кхо.
https://www.kudatotam.ru/pages/4686-edinstvennoe-v-mire-gosudarstvo--v-kotorom-suschestvuet-ministerstvo-schastya.html
Перевела на украинский язык 9.05.20 10.52
Єдина у світі держава, в якій існує Міністерство Щастя
Бутан — єдина у світі держава, чиєю офіційною релігією, «духовною спадщиною» проголошений тантричний буддизм. Тому своєю головною метою уряд оголошує прагнення до щастя кожного свого громадянина; це закріплено у статті 9 Конституції. 24.08.2008 створена державна Комісія по загальному народному щастя» (Gross National Happiness Commission) на чолі з прем'єром. 22 Питання «чи щасливі Ви?» задається під час переписів населення. В ході останнього перепису 2005 року 45.2% населення відповіло на це питання «дуже щасливий», 51.6% «щасливі», і тільки 3.3% «не дуже щасливі». Що цікаво, загальноприйняте поняття валового внутрішнього продукту замінено в Бутані більш доречним індикатором — «валовим національним щастям». Це єдина у світі держава, в якій існує Міністерство Щастя, таким чином, щастя поставлено в основу національної політики.
Це воістину дивна країна без голоду і злочинності, де люди живуть в радості, не знаючи воєн і злиднів. Самі бутанці, яких на відміну від інших країн регіону досить небагато, відкриті, гостинні, абсолютно не зіпсовані сучасним світом і дбайливо зберігають свою унікальну культуру. Тварин тут вбивати заборонено, а тому майже всі вегетаріанці. Тут заборонено ввезення хімічних добрив, і все, що росте на цій землі, саме по собі є екологічно чистим. Ще цікавою особливістю цієї держави можна вважати те, що ліси у Бутані не вирубуються, а навпаки висаджуються. Мало сказати, що це країна буддизму, це країна чистоти і просвітлення. Країна досі вкрай мало вивчена, а величезні території на півдні і в центральній частині зовсім не освоєні людьми і являють собою величезні заповідники з дивовижним тваринним і рослинним світом. Все це Бутан зберіг за дуже простим причин — заборонено полювання і практично не ведеться вирубка лісів. Королівство повністю забезпечує себе продуктами харчування та одягом. При цьому практично все населення ходить у національному одязі — кхо.
https://www.kudatotam.ru/pages/4686-edinstvennoe-v-mire-gosudarstvo--v-kotorom-suschestvuet-ministerstvo-schastya.html
Переклала на українську мову 9.05.20 10.52
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875223
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Весняний дощик накрапає,
Бузок квітує та пахтить.
А вітерець гілля хитає
Та з вишень білий "сніг" летить.
Милуюся красою краю,
Люблю його до забуття,
Разом з пташками я співаю,
Чи ж є що краще за життя?
З`єднались краплі у струмочки,
Радіє їм суха земля,
П`ють жадібно поля й горбочки
І йду я степом навмання.
Трава цілує босі ноги,
Я обіймаю всенький світ,
Десь там незвідані дороги,
Життя, привіт тобі, привіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874581
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Розцвітає бузок біля тину,
Сад зелений обвитий плющем
Обнімає розкішну калину
І цілує травневим дощем.
Нова сукня на білій березі,
Вітер стелить траву молоду...
...Люди! будьте ж таки обережні,
Відведіть і здолайте біду.
Будьте пильні, і будьте здорові!
Побажань зараз кращих нема.
Щоб прийшло ваше літо в любові,
А за ним щедра осінь, й зима!
...Йде весна по землі без упину,
В серці радість, в душі - сум"яття
Ми втомилися від карантину,
А тому - вибираєм життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874448
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Як добре, коли мама є на світі,
Від слів її зникають всі жалі,
Від слів її, що серцем обігріті,
Матуся - це наш Ангел на землі.
Це жінка, що на світ нас народила,
Що всю свою любов нам віддала,
Що зранку нас цілунками будила,
За руку в світ незвіданий вела.
Це жінка, що нас мудрості навчила,
Що сльози витирала нам з очей,
Яка нас на руках колись носила,
Під зорями недоспаних ночей.
Це жінка, що не зрадить нас ніколи,
Це жінка, що врятує від біди,
Це жінка, що ніжніша матіоли,
Єдина, хто чекає нас завжди.
Ми серцем материнським обігріті,
В якому злості й заздрощів нема,
Це свято, коли мама є на світі,
Любіть її, поки вона жива.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874336
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Біла сукня, білі коні,
Юних мрій політ.
Знов у травня на осонні
Розквітає глід.
Простягає спогад руки
І бере в полон.
Наші зустрічі й розлука,
Як далекий сон.
Там дзвенять пташок хорали,
Там трава густа,
Там не квіти я шукала,
А твої вуста.
Глід стелив нам пишне ложе –
Ніжні пелюстки.
Я забуть тебе не можу,
З ким ти нині, з ким?
Розповім йому, як другу,
Чом бринить сльоза.
Квіти глоду для розлуки –
Рятівний бальзам.
І пливе понад рікою
Аромат п’янкий.
Що ж ти, любий та й накоїв,
Любий, та не мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874191
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Проснулось вранці Слоненя.
- Скажи мені, мій татку, чому такий великий я,
хоч ще зовсім дитятко? Он всі малі такі. Поглянь.
Кажуть, що їм багато.
А Слон великий мудрим був й дуже хороший тато.
Він Слоненяті так сказав: " Повір, мені, мій сину!
Бути маленьким - добре. Так. Все ж краще мати силу.
Хто може виручить з біди? Хто завжди допоможе?
Ті, синку, в кого сила є, лиш той багато зможе.
Буває, правда, силу ту не вміють цінувати. Не на
добро тоді вона. Не вміють дарувати. Тодї, скажу,
синочку мій, слабкими є великі. Бо йде від сили тої
зло, гіркого болю лики.
З такими дружби не води. Запам'ятай, синочку.
Ти друзів добрих вибирай, хоч би й маленьку квочку.
Бо силу має квочка та, хоч і не так багато. Та вміє
пташка ця мала курчаток захищати.
А тобі силоньки дано... ой же на скільки більше.
Ото ж не сердся. Сильним будь і від образ всіх вище.
І зрозуміло Слоненя, що мудрості вчить тато.
Дається сила на добро, щоб всім допомагати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Скривлена давненько, і місцями ями,
Наче хтось гамселив бідну до нестями.
Терпить безкінечно у задусі пилу.
Пересохлі губи шепчуть: "пити, пити".
І біжить не в лісі, тягнеться до міста.
Водіям маршруток, наче в горлі кістка.
Люди у салоні скачуть, ніби груші.
Б*ють боки і спини , заховались в мушлю б.
Цяцька-обіцянка лиш трясе повітря.
Всіх, хто обіцяв нам, занесло вже вітром.
Від Подільська стогне скривджена дорога,
Написать не може до святого Бога.
Ось уже й Ананьїв, раді пасажири.
А дорога плаче, бо стомились жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874162
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Літній дощ не поспішав -
Спраглу землю пригощав,
Квіточки полляв дбайливо,
Налякав джмелів грайливо,
Та на сі́тки павутин
Понавішував краплин.
По стежках пробіг чимдуж
Та створив мільйон калюж.
Потім, зовсім непогано,
По дахах побарабанив,
Розігнав жуків і мух,
Та, тихесенько, ущух.
Поміж купами хмарин
Враз з'явились сто шпарин,
І крізь них, мов діти жваві,
Прошмигнули золотаві
Та яскраві промінці,
Похапали олівці.
Ще — багато пензлів, фарб -
І на небі виник скарб:
Неймовірно пречудова
Арка різнокольорова,
Наче сонячний вінок,
І весела, як танок!
У веселці нашій, втім,
Барвів бу́ло лише сім.
Та яких! В природі люди
Споглядають їх повсюди -
В полі, в лісі, у садку,
І у себе в квітнику.
Перша — то червоний мак,
Лісових суничок смак,
Грона стиглої калини,
Квіти пишної жоржини,
Наших жил гаряча кров,
Вічна батьківська любов.
Друга барва — ногітки -
Помаранчеві квітки.
Або колір апельсинів,
Чорнобривців, нектаринів,
Лілій, моркви та хурми,
Що обожнюємо ми.
Як кульбабок жовтих стрій,
Чи духмяний звіробій -
Третя барва, любі діти!
В ній — весня́ні горицвіти,
Пшінки ніжні зірочки
Та мімози гілочки́.
Посередині лягла
Барва листя та стебла -
Заспокійлива, зелена,
Наче листячко у клена.
Як трава, ліси, луги,
Як природа навкруги.
Барва п'ята — то блакить
Неба чистого, та мить
Злету в гору, наче птах,
Перші проліски в лісах,
Незабудки, в полі льон,
Діточок казковий сон.
Шоста — синя, як сапфір,
Що шліфує ювелір.
Чи, як пташка-дивина,
Океанська глибина,
Це — барвінок на землі
Та волошки польові.
Барва сьома — як шафран,
Або стиглий баклажан.
Ще - фіалка запашна,
В ніжних крокусах весна.
Колір фей та чарівниць,
Стародавніх таємниць.
Ось яку красу за мить
Промінці змогли створить!
Ви усі запамятали
Барви, що веселку склали?
Послідовність цю, ефект,
Називають словом “спектр”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874157
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Під шквал металу і вогню,
Де смерть виходить погуляти,
Із духом, схожим на броню,
Боронять волю нам солдати.
Вона ж оцінена в життя
Бійців і неньки України.
Там кращі з кращих – не сміття,
Тож воля наша не загине.
Там вої світла і добра,
Сторожові святої волі
І посивілого Дніпра
Проти агресії-сваволі.
І місить долі їхні «Град»,
Лягає сивина на скроні…
Стріляє в них вчорашній «брат»,
Котрий плює на всі закони.
Бійці ж, мов кам’яні, стоять:
За ними – їхня Україна
І віра в них тверда, своя:
«Звучати буде солов’їна!»
30.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874093
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020
Хрести сіріють невисокі,
Шатром жалОбним – небеса…
Тут Пам’ять ходить чорноока
І спогад болем воскреса.
Тут спочивають серед тиші
Під брунькоцвітами бузків
Найближчі, любі, найрідніші -
Оті, хто істинно любив.
В житті пізнали праці втому,
Плекали, гріли дітлахів…
З гостин життя пішли додому –
У вічний сон – поміж бузків.
Могилам рідним уклонюся,
І запалю живу свічу,
І щиро Богу помолюся,
Сльозою серце обпечу…
Вклонюся низько тату й мамі,
Їм наша пам’ять – вічний храм,
- За все вам дякую, кохані,
Онукам пам’ять передам…
Прошу, як можете, пробачте,
В житті сказати не змогла…
А вишня білим цвітом плаче,
Де мати молода ішла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873675
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Бог Мудрість роздавав... Скажу, був щедрим.
Найбільш отримав той, хто прийшов першим.
То ж дякували, Бога прославляли, бо Мудрості ціну
тоді вже знали.
Хтось менше взяв... вважав, що йому досить.
А дехто лиш тепер Мудрості в Бога просить. Та
добре, що хоч так. Опам'ятався. Бо є ж такі, хто
ще й тепер без неї жить зостався.
Усе, що Бог дає, нам всім приймати треба.
У Мудрості святій завжди була потреба. Їй в світіі
панувать. Хай зникне сіра скупість.
А пробивається, мов цвіт весняний... МУДРІСТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873019
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 27.04.2020
[b]В день поминальний добрим словом, щиро
Померлі душі треба пригадати.
За спокій їх – молитву прочитати,
Щоб вічно спочивали вони з миром.
Звертаюся до тебе, любий тату!
Тебе в думках я згадую постійно,
Твоя душа хай буде там спокійна –
Я зможу про сім’ю нашу подбати.
У ті світи пішло Вас так багато,
З тобою поряд – всі мої бабусі,
Діди та інші рідні – що боюся
Бодай когось сьогодні не згадати…
Щоб Ваші душі відпочили в ра́ю,
В молитві Бога я просити мушу.
…І плаче свічка за спочилі душі
Всіх тих, кого люблю та пам'ятаю.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873488
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Краще я помовчу… Не потрібно всього людям знати.
Що було і що є, все що в серці своїм - збережу.
Буду рідне своє по краплинці до купи збирати,
Пізніше онукам, як на сповіді, все розкажу.
Як дитинство провів в повоєнні роки з сухарями,
З п’яти років, в той час, за «чугункою»* пас корівча.
Як побитий приходив і ласку шукав біля мами
І як вперше зустрів неповторне у світі дівча.
Краще я помовчу… Бо не хочу щоб знали й раділи,
Що поетова доля насправді була не проста.
Я живу, як живу, бо не всі так прожити зуміли,
Були миті в житті, розпинали мене, як Христа.
Оглядаюсь назад, все життя я збираю по краплі
І потрохи щомиті писати стараюсь вірші.
А роки пролітають, неначе вони дережаблі,
Несуть мою долю, до незнаної мною межі.
*Чугунка –залізниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873470
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Де в піснях тоне гай,
Де весняний розмай,
Запах м’ят, сивина полинова,
То моя сторона,
Непорочна й ясна –
Світ дитинства у пам'яті знову.
Я крізь марево літ
Знов готова зустріть
І весну, і замріяні верби,
І дзвінкий потічок,
І калини пучок –
Маю в цьому жадану потребу.
Хоч у мріях вернусь,
До землі нахилюсь,
В споришах відшукаю стежину,
По якій я колись
Бігла в світ, що дививсь,
Як мене проводжала жоржина.
Я пройдусь по лугах,
Піднімусь, наче птах,
Над ромашковим полем полину.
Припаду до води
І нап’юсь досхоти –
О дитинство моє, тополине!
Через тисячі літ
Знов вернуся в цей світ,
Щоб дитинство зустріть барвінкове.
Я в житах поселюсь,
За життя помолюсь,
Подарую дугу веселкову!
Бо ж душа не вмирає ніколи.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873429
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
(Человек на карантине ест, как ПАНДА*.)
Проблема людей 21-го века –
Избыточный вес для здоровья помеха.
Лишь в клубе здорового образа жизни
Исправят дефекты в твоём организме.
Питание каждая клетка получит.
Довольно её так безжалостно мучить.
Вернётся энергия, бодрость, здоровье.
Для радостной жизни возникнут условия.
* ПАНДА - Бамбуковый медведь.- Нац. Сокровище Китая.
В среднем ест 12 раз в день.
Панда если не спит - всё время ест.
Съедает ежедневно 18 - до 30 кг бамбука.
Продолжительность жизни - 20 лет.
22. 04. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873031
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Тогда является к нам мудрость,
когда становится жизнь тише.
Глаз не сомкнув, встречаешь утро,
да вот стихи уже не пишешь...
И бродишь мыслями по кругу
что время очень быстротечно,
что болен ты не нужен другу,
и что нельзя живым быть вечно...
Что миновал час созиданий,
что жизнь нас строит не по росту...
Что просто жить без состраданья,
а умирать - не так-то просто...
Что очень много посвящений
писалось нами, лишь для виду...
Что можно жить и без прощений,
но умирать грешно с обидой...
Перебирая, словно четки,
мусолишь жизнь и так, и этак...
Но всё неясно и нечётко
для понимания поэта...
Потом внезапно вспыхнет слово,
наполнят радостью минуту
стихи, казавшиеся стоном...
В разгар ночной душевной смуты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873016
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Була у лісі (вирвалась з Ютюба).
А там дерев – незлічені полки.
Зустріла крука у обіймах дуба,
Йому мережку ткали павуки.
Була у лісі. Там повітря гоже –
Легке, мов пух, і чисте, як сльоза.
Пташиний хор виводив месу. Боже!
Яка ж умілість і яка краса!
Була у лісі. Там медунка квітла,
І вітряниця свій розкрила цвіт.
Налило сонце і тепла, і світла,
Лишило скрізь цілунок свій і слід.
Була у лісі. Вірите? Почула,
Як на цимбалах грало джерело.
Зачудувалась. І ураз відчула,
Що варто жити, вірити в добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873013
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Переступив порог тысячелетия,
Не изменилось вроде ничего.
Мы просто поначалу не заметили
того, что мир людей пленило ЗЛО!
Его не разглядеть на общем фоне -
Пришло так много творческих начал!
А зло — в мир наших душ пускает корни,
Ведёт нас в бездуховный виртуал.
И мы в плену компьютеров, мобилок,
Не видим тех, кто с нами рядом, здесь,
Не уделяем времени любимым,
Порой не помним, кто мы сами есть!
Зачем живём, в чём цель, где идеалы?
Бредём, сомнамбулы, сквозь толщу лет,
Не ведая, что в лапы злу попали,
Что в «зомби» превратился человек.
Зло одевает масок добрых лики,
Стремится в президенты и цари,
Людей ввергает в войны и конфликты,
Диктует: вновь МЕНЯ ты избери!
И, как вампир, кровь жизни отбирая
Уводит в мир бездушия и грёз...
О, люди!
Зло ведь с нами не играет!
Идёт война! Не в шутку.
А ВСЕРЬЁЗ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873011
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
На ву́лиці вода промила зво́ри
На ній прижився й хазяйнує дикий хміль
Кленки, акація та осокори
А на городах лобода, полин, кукіль.
Як тяжко бачить вулицю такою
Колись давно, здається в іншому житті,
Була вона курно́ю й гомінко́ю
Тепер як і усе село у забутті.
Серед дороги ями та прова́лля
Двори́ покинуті згубилися в глуші́
Від хат лишилося одне цурпа́лля
Від того бо́ляче і то́скно на душі
Погли́нули двори суцільні нетрі
Ошатна вулиця кущами розрослась.
і дивом у занедбаному спектрі
Лише одна, край шляху, хатка збереглась
Одні́сінька немов із казки, хата
За тином мальви, чорнобривці , огоро́д
В гнізді на яворині лелеча́та
На груші дикі бжоли водять хоровод.
На колодках, схилилася до плоту
Сидить бабуся, в самоті, біля двора́
Вдивляється в глухо-німу пусто́ту
Іще від ранку виглядає поштаря
Зв'язок зі світом тільки через нього
Він їй новини, хліб і ліки принесе.
Порадує стареньку а крім того
Погомони́ть з бабусею про те – про се.
Помер дідусь, осиротіла хата
А дітвора́ порозліталась у світи́.
Є син і до́чка, є і онуча́та
То все одно старенькій нікуди іти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869300
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 20.04.2020
Упала вишня у саду,
І гірко плаче білим цвітом…
У прагненні здолать біду,
Двобій програла злому вітру.
Німе ридання… Сліз нема…
Переплелось гілля в обіймах…
Зламалася… Не вберегла
Своїх плодів в природніх війнах.
А серце вишні ще живе…
Ще пісня солов’я - їй втіха.
Та тіло меч шматує, рве…
І лине світом стогін тихий…
Цілує перлами траву…
Накрили землю віти-крила.
В скорботі небо вигнуло брову,
Туга весняний сад повила…
Всміхнулась сонцю у жалю,
Весні - прощання у поклоні…
В цю мить, немов із кришталю,
Сльоза скотилася в долоні…
20.04.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872778
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Зимонька скупа була,
Сніжком не трусила...
Посох Березню дала,
Владу завершила.
Березіль гуляв, морозив,
Не дбав про земельку.
Дощиком лише моросив,
Ніжився раненько.
Вийшов Марець, не проспав
Квітня зустрічати.
Патерицю передав, -
Та й мерщій тікати !
Квітень місяць - молодець,
Весну-красну любить.
Майнув полем, навпростець,
Трудитися буде.
Миттю Цвітень із відром
Помчав до криниці.
До людей прийшов з добром
Набрати водиці.
Оре землю, зерно сіє,
Зразу загортає.
Воду носить Водолій,
Вправно поливає.
Квітень, Цвітень, Водолій -
Він втоми не знає.
Все посіяв і полив, -
Будемо з врожаєм !
Березіль, марець - давні назви березня,
цвітень, водолій - квітня.
Патериця - посох ( син.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872747
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Локдаун сьогодні в країні триває,
На вулицю в свято людей не пускає.
Вчимось святкувати в родиному колі
Й за все, що ми маємо, дякувать долі;
Великдень зустріти в умовах домашніх,
А це - ви повірте, не так уже й страшно.
Нам дав Бог можливість навчитись любити
Цей світ неосяжний і правдою жити;
Навчитись поваги і ближніх прощати,
А теплі стосунки завжди цінувати;
Спинитись у ритмі життєвім шаленім
Й почути в онлайн літургії молебні;
І праведні вчинки творити, й терпіння,
Йти з гідністю шляхом за Божим велінням;
Душевне тепло навкруги дарувати
І сіять добро, щоби потім пожати
З них зе́рна любові й душі просвітління.
На всіх Благодать щоб зійшла в Воскресіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872677
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020
В череді корова Маня
Завжди виділялася:
По надоях - не остання,
Вим’ям вихвалялася.
Цього літа, як сказилась,
Не планує вже сім’ї,
Ялівкою залишилась –
Не такі, бач, бугаї!
Вже доставили з району
Племінного Мамая,
Думали, що він з розгону
Всім докаже: -Ось то я!
-Я тепер у вас - цариця!-
Брикнула Манюня тут,-
Була вчора у столиці,
Знаю фермерський Статут.
В самця спала враз корона,
З переляку ледь не вмер…
-Пішов геть,- ревла корова,-
Я в політиці тепер!
І задерла роги Маня:
-А ти що, хіба не знав?
При всіх мене на Майдані
Сам Ляшко поцілував.
Йду в народ з найвищим балом,
Вас ніде не підвела,
З головним я радикалом
Захищала честь села.
Зрозуміло навіть свиням –
Вже нічого не боюсь,
Я тепер - політикиня,
З скотиняками борюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872097
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
[b][color="#50b002"]Янукович був бідою, Порошенко - втіха,
А Зеленського правління, чесно, не до сміху…
Бо країною керують; горе піаністи,
кар’єристи, маргінали, зрадо-пацифісти.
Слуги стали нам ганьбою, як в горлянці кістка,
Що не день, то сміх скрізь сльози, знов зловтішна звістка…
Розбазарюють посади, козачки засланці,
Там, що в офісі працюють всі таки засранці?
Розкрадають на мільярди, дірка в госбюджеті,
Не знайдеш такої прірви жодній на планеті.
Зайнялося на подвір’ї, загорілась стріха,
А Зеленський – розберемось: - «ліс горить, не лихо».
Що ж за покруч нас спіткала? Все зі знаком мінус:
Мінус маски, мінус мізки, плюс короновірус…
По країні поліцейські, як бісові діти.
Зацькували, затруїли. Як їх пережити?
І свавіллю і безправ’ю не кінця ні краю.
Хто врятує, хто зупинить всю цю сучу зграю?
Репресовані Зе-владою славні патріоти,
А натомість, відпускають вбивць Небесній Сотні.
Активісти під прицілом, у прокуратури,
В ДБР штампують справи дурні, чи то дури…
Тхне на милю від Зе-влади зрадою у Мінську,
І смердить ручна собачка на ім’я Дубинський.
Вся св@лота маргінальна з нор повиповзала,
Стонадцять поправок за ніч тут надрукувала…
Жодній совісті й чесноти покидьки не мають,
Всю країну разом з нами по світу пускають…
Не смердять для них лайном ні зелені гроші,
ані влада ця зелена - елемент ворожий.
Бо для них країна ціла – засіб заробити,
Все розкрасти, що не вкрали, і тоді звалити.
Де їх дно, провалля де, чи та міра-плінтус?
В Україні пандемія – ЗЕ-короновірус!!!
[/color][/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872167
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Якщо хтось хоче дізнатися якомога більше про таку країну як США, то має найперше відвідати Нью-Йорк. Це найбільше місто у Штатах із найбільшим у світі метро, яким щодня користується близько 5 млн. людей. Саме в цьому місті стоїть славнозвісна статуя Свободи, яку йому подарувала Франція (висота 46 метрів, 354 сходинки), саме тут є найбільше хмарочосів, один з яких, висотою 167,5 метрів, є особливим тим, що не містить на своїх зовнішніх стінах жодного вікна. У Нью-Йорку є гарні парки та сквери. Центральний парк, наприклад, славиться тим, що сюди прилітає чверть найрізноманітніших птахів, які мешкають в Америці. А зоопарк Бронкса тим, що в ньому можна побачити понад 650 видів тварин, а всього в ньому проживає близько 4000 особин. Таймс-сквер цікавий своєю назвою, яку йому дали на честь всесвітньовідомої газети «Нью-Йорк таймс». Редакція цієї газети міститься в цьому сквері зь1904 року. Таймс-сквер заворожує погляд своїм виглядом – різноликими висотками, неоновими рекламними вивісками і людьми, які безперестанно снують туди-сюди, мов мурашки в мурашнику. Нью-Йорк славиться тим, що довгий час входив у трійку найбільш фінансових центрів світу. А віднедавна, випередивши Лондон, став лідером серед них. Кожен двадцятий корінний мешканець Нью-Йорка є міліонером. Найбільше ж супербагатіїв проживає в районі Манхеттен. Нью-Йорк – одна зі світових столиць імміграції, місто, в якому життя не зупиняється навіть вночі. Його мешканці допізна засиджуються в барах, ресторанах та інших місцях розваг. Вони рідко готують вдома. Тому попит на готову їжу шалений, і вибір її в місті великий – на будь-який смак та гаманець. До Нью-Йорку, що приваблює своїм демократизмом, своїм постійно зростаючим економічним розвитком, багато хто навідувався і не тільки для того, щоб побачити це місто, а й для того, щоб оселитися в ньому. Тому воно є густо заселеним. Саме цей факт у березні 2020 року зробив мешканців міста заложниками великої біди, що прийшла у світ зі спалахом нового коронавірусу в Китаї. Вірус викликає симптоми, схожі на застуду, але швидко вражає легені й інші органи. Патоген належить до великої родини коронавірусів. У світі мало залишилося таких країн, де б цей вірус не був виявлений. Всесвітня організація охорони здоров'я дала офіційну назву коронавірусній хворобі з Китаю - COVID-19. У ВООЗ розповіли, що перша вакцина від цього типу коронавірусу з'явиться не раніше, ніж через півтора року. А поки що… Поки що світ бореться з пандемією, як може.
Станом на 13 квітня 2010 року вже понад 1,8 млн. людей у світі заразилися коронавірусом. Новим центром світової пандемії стали Сполучені Штати, найбільше людей захворіло саме в Нью-Йорку. Зібрані шокуючі дані про лихо, яке спричинила нова хвороба у цьому місті.
За інформацією Служби екстреної медичної допомоги, тільки у вівторок, 7 квітня, 256-х жителів Нью-Йорка знайшли мертвими у своїх квартирах. А все тому, що медики на перших порах радили за «легких» симптомів залишатися вдома і не звертатися за медичною допомогою. Це, як виявилось, було неправильно.
Саме те, що Нью-Йорк є «містом, яке ніколи не спить», на думку фахівців, і стало головною причиною стрімкого поширення епідемії.
За офіційними даними, в Нью-Йорку живе понад 8,4 млн. людей, але якщо до цієї кількості додати людей, що заселяють найближчі передмістя й деякі райони сусідніх штатів і їздять до «Великого Яблука» щодня на роботу, то їх буде понад 23,6 млн.
Точну кількість нелегальних жителів Нью-Йорка не знає ніхто, та, за підрахунками декількох дослідницьких центрів, в місті постійно проживає понад 500 тисяч вихідців з інших країн, які не мають жодних офіційних документів. За статистикою, на площі в одну квадратну милю в Нью-Йорку проживає 27 000 людей. У цілодобово працюючому і відкритому місті дотримуватися «соціальної дистанції» і справді виявилося майже неможливо.
Як вважають фахівці, основним переносником вірусу стали пластикові сидіння та металеві поручні в громадському транспорті, де вірус міг зберігатися до 72 годин.
Вірус, який проник у Нью-Йорк, став ним ширитися з неймовірною швидкістю.
7 березня губернатор Куомо запровадив у штаті режим надзвичайного стану, а ще через п'ять днів заборонив проведення будь-яких заходів, де могли б зібратися понад 500 людей.
Мерія рекомендувала припинити роботу ресторанам, музеям і театрам. Та більшість закладів громадського харчування та барів продовжили роботу, захистившись оголошеннями з вимогою до відвідувачів дотримуватися необхідної «соціальної дистанції».
Незабаром з'ясувалося, що вжиті владою заходи не можуть зупинити епідемію. 15 березня губернатор оголосив про припинення занять у всіх школах, а ще за тиждень підписав розпорядження про обов'язкове закриття будь-якого бізнесу, що не має відношення до життєзабезпечення громадян. Такими були визнані продовольчі, тютюнові та винні магазини, громадський транспорт, автозаправки, автосервіси, медичні офіси і ЗМІ. До вечора 21 березня місто подолало позначку в 10 000 інфікованих.
За оцінками влади, ці безпрецедентні заходи можуть обійтися економіці штату у 15 мільярдів доларів доходів ще до кінця року. Але, як заявляв сам губернатор Ендрю Куомо, іншого виходу у нього просто не було: за підрахунками фахівців, вже в найближчі місяці носіями вірусу можуть стати від 40 до 80% жителів штату.
Тим часом, попри нові заборони влади, кількість заражених у місті продовжувала зростати. Серед хворих тільки на початку квітня було 1 400 працівників поліції Нью-Йорка, 282 пожежників, 580 працівників громадського транспорту. Про симптоми захворювання також повідомили майже 20% співробітників служби «швидкої допомоги» міста.
До початку квітня, за офіційними даними, більшість заможних жителів Нью-Йорка залишили місто. Епіцентрами захворювань стали два округи, розташованих за межами Манхеттена: не надто благополучний район Корона в Квінсі, здебільшого населений бідними вихідцями з країн Латинської Америки, і Боро-парк в Брукліні, де десятиліттями селилися представники ультрарелігійної хасидської єврейської громади.
«І там, і там в одному будинку або квартирі могло жити 10 і більше людей, - пояснив ВВС лікар з лікарні Elmhurst в районі Квінс, який попросив не називати його імені. - Жителі Корони часто не мають медичної страховки, вони не розмовляють англійською і просто не звертаються за допомогою. Хасиди, своєю чергою, не роблять цього з релігійних міркувань, продовжують вести звичайний спосіб життя: досі проводять велелюдні служби в синагогах і відмовляються закривати школи».
За словами медсестри Наді Грінберг, яка працює в лікарні Нью-Йоркського університету NYU Medical Center, пацієнти з симптомами коронавірусної хвороби з'являються в госпіталі «кожні три-п'ять хвилин».
«Вони приходять самі, деяких привозять бригади «швидкої допомоги», так що нашим лікарям доводиться працювати по 16-18 годин на добу», - заявила вона ВВС.
За словами директора департаменту екстреної допомоги лікарні Mount Sinai в районі Квінс Джоліона МакГріві, сплеск смертності від вірусу в Нью-Йорку пояснюється ще й тим, що велика кількість жителів не звертається за лікарською допомогою аж до останнього моменту, намагаючись впоратися з симптомами захворювання вдома.
«В результаті вони потрапляють до нас уже із зупинкою дихання, і допомогти їм просто неможливо», - говорить він.
Лікарям в Нью-Йорку не вистачає не тільки необхідної апаратури. Дефіцит масок, захисних засобів і рукавичок вже призвів до появи громадських ініціатив, таких як рух GetUsPPE, активісти якого збирають гроші і захисні засоби для медиків в соціальних мережах.
12 квітня президент США ввів режим стихійного лиха у всіх 50 штатах, вперше за всю історію країни. Станом на суботу, 13 квітня, в країні було 19 560 заражених, 22 тисячі людей, заражених коронавірусом, померли, з них понад 7 тисяч у місті Нью-Йорку.
Та попри всі ці жахіття в місті Нью-Йорку були і приємні новини – розцвітали квіти і дерева, хтось народжувався, хтось ставав вперше мамою чи татом, бабусею чи дідусем, хтось одужував, хтось створював сім’ю, хтось завершував писати роман, хтось домальовавув картину.
А хлопчик Вільям Вейд 14 квітня святкував свій десятий день народження. Коли він зранку прокинувся у своїй кімнаті і пішов до вітальні, то побачив, що мама сидить на кріслі і дивиться телевізор.
- Добридень, мам! – мовив. – Що там у світі?
- Нічого втішного, дитино.
- Зараження людей коронавірусом, як повідомляє університет Джонса Гопкінса, продовжується. Найбільше хворих на даний час, - говорив диктор ТБ, - у Сполучених Штатах, епіцентром епідемії залишається Нью-Йорк. Засумував Вільям.
- Мамо, а як же моє день народження? Я так чекав його! Ти казала, будемо святкувати у кафе. Запросимо багато гостей.
- Інколи обставини, синку, бувають сильнішими за нас.
- То до мене сьогодні ніхто не прийде – ні бабця, ні дідусь, ні тітка, ні дядько, ні мої кузени, ні друзі? Мене ніхто мене не обійме, не вручить подарунка?
- Ми з татком тебе обіймемо. А подарунок – той, що ти хотів, новий велосипед, виберемо і купимо тобі тоді, коли умови карантину дозволять це зробити. Зараз усі магазини зачинені. Працюють тільки продуктові та аптеки. Та й їздити на ньому ти б на даний час не міг. Заборонено ж. Але святковий торт ми тобі замовили, піцу велику і ще деякі смаколики. До полудня все це нам повинні доставити.
- Але мені все ж сумно, мамо. Всі мої друзі гарно відсвяткували свої дні народження – з кульками, іграми, танцями, жартами, безліччю різних подарунків. А ми не маємо змоги влаштувати таке свято. Мені 10, це мій перший в житті ювілей. Чому ця біда приперлася саме тепер, мамо?
- Хто його знає? Мабуть, чаша Божого терпіння переповнилась. В останні десятиліття люди надто зациклились на собі, на своїх матеріальних статках. Навчання, робота, гроші, розваги – ось що було головним. Люди мало приділяли уваги духовному розвитку. Вони перестали ходити до церкви, дякувати Богові за все. І ми – не виключення.
- А давайте, - запропонував хлопець, - коли закінчиться карантин, всією сім’єю підемо до церкви, і щотижня в неділю ходитимемо, як бабця Мері.
- Я теж думала над цим. Так. Підемо. І будемо ходити щонеділі й у свята. Тільки б нам пережити цю всесвітню біду, - мовила мама.
- А поки не маємо змоги піти до церкви, можемо вдома відмовляти спільно молитву «Отче наш», - продовжив бесіду Вільям.
- Гарна ідея, - сказала мама. – Правда, Джо?
- Так.
- Будемо щодня зранку молитися, просити в Бога пробачення за наші недобрі думки та справи.
- Шкода, що бабці Мері та діда Джека з нами немає. Саме бабця Мері навчила мене молитви «Отче наш», коли я ще був маленьким. Я це пам'ятаю.
- Так. І вона наполягла на тому, щоб я тебе записала до української недільної школи. Бабця ніколи не забувала того, що її батьки – твої прабабуся Марта та прадід Василь, походять з України
- Мамо, тату, я так мрію навідатись до України, побачити її вишневі садки, квітучі луги, рычку Дніпро і гори Карпати.
- Колись поїдемо, синку. Обов’язково поїдемо. Тільки б ця коронавірусна пандемія закінчилась і не почалось якесь інше лихо. А зараз – до молитви.
Мама, тато та Вільям стали на коліна і відмовили молитву «Отче наш». А тоді мама сказала: «Дякую тобі, Боже, за те, що дав нам із Джо гарного сина, що він і ми на даний час живі та здорові. Охороняй нас і надалі від усякого лиха, від хвороб, що ширяться світом, і пробач нам усе, чим ми завинили перед тобою, людьми».
Коли всі піднялися з колін, мама обійняла Вільяма і привітала його з днем народження, те саме зробив і тато.
– Дякую вам, любі батьки. І Богові дякую за те, що дав мені вас.
Тато пішов до своєї кімнати. Він мав написати звіт про роботу, яку проводив дистанційно. Мама подалася на кухню готувати сніданок – чай, каву та канапки.
Вільям витягнув свій планшет, зайшов в Інтернет. В ігри грати йому чомусь не хотілося, зайшов на Фейсбук. Минув рік з того часу, як він зареєструвався у цій мережі. Деякі фейсбучні друзі привітали його з днем народження. Подякував їм. Тоді почитав кілька дописів про пандемію коронавірусу – лячно зробилося. Вимкнув планшет, знову засумував, навіть впустив дві сльозини. Мама побачила, якраз прийшла кликати сина на сніданок. Обійняла, поцілувала. «Все буде гаразд, дитино. Лихо, яке спіткало сьогодні людство, не навічно. Воно мине. Вчені винайдуть ліки від COVID-19, а згодом і вакцину». Тата, який надійшов, занепокоїв стан сина. Він поплескав Вільяма по плечу, мовив «все буде гаразд», вийшов на балкон, причинив за собою двері і, вдивляючись в сірі обриси безлюдного міста, став думати над тим, як розвеселити сина. Раптом йому прийшла ідея. Треба зателефонувати до поліційного відділку! Батько Вільяма швидко набрав потрібний номер.
- Добрий день вам! – мовив, коли слухавку підняв черговий полісмен. - Я Джо Вейд із Манхеттена. У нашого сина Вільяма сьогодні день народження. Йому виповнилося 10 років. Він дуже сумує через те, що друзі і рідні не зможуть прийти до нього і привітати його зі святом. Що нам робити?
- Гм… Ми не знаємо відповіді на ваше питання. Зазвичай, нам телефонують, коли хтось чинить якийсь злочин. Але ми подумаємо над вашим питанням. Продиктуйте свою адресу.
Батько Вільяма продиктував її. Через годину йому задзвонили з поліції і сказали, що невдовзі під їхній будинок приїдуть полісмени, щоби привітати його сина з днем народження. Через 10 хвилин чотири поліцейські автівки вже стояли на дорозі під будинком Вільяма. Вони гучно засигналили клаксонами. Тато сказав:
- Ліз, Вільяме, давайте вийдемо на балкон, глянемо, що там таке.
Всі вишли. Тато махнув рукою полісмену, що стояв біля автомобіля й дивився в їхню сторону. Той крикнув: «Хлопці! Виходьте!» Сім полісменів у масках одночасно вишли з автівок, стали на відстані 2 метрів один від одного і разом заспівали: «Happy Birthday to You! Happy Birthday to You! Happy Birthday, Happy Birthday, Happy Birthday, William!». А тоді один з чоловіків у формі витягнув з машини 10 надутих повітрям і зв’язаних бантом кульок і випустив їх у небо. В очах Вільяма заграло сяйво, на обличчі з’явилася усмішка. Він заплескав в долоні. Люди, які повиходили на свої балкони й побачили, як полісмени вітають хлопчика, теж гучно зааплодували. Зліва і справа прокотилося хвилею: «Happy Birthday, William!» Хлопець не тямив себе від щастя.
Коли полісмени поїхали, Вільям і його батьки повернулися до кімнати, у вхідні двері хтось пустив дзвінок. Це був посильний. Він приніс замовлення з ресторану. Тато Джо прийняв його. Невдовзі мама стала заставляти наїдками та напитками стіл. Син допомагав їй в цьому. Він носив тарілки й горнята, виделки й ножі. Коли стіл був накритий, тато відкоркував шампанське, налив його собі й мамі, а синові – сік, малий він ще для того, щоб спиртне вживати. Сиділи за столом утрьох, їли, пили, згадували смішні історії зі свого життя. Рідні та друзі телефонували Вільяму, присилали есемески, вітали його з днем народження. Бабці Мері хлопець розповів про те, що мама, тато і він прийняли рішення ходити до храму в неділі та свята після карантину. "Це чудово!"- радісним голосом сказала бабця. - Подарунок я давно тобі придбала, занесу, як тільки можна буде". "А що це, бабцю?" "Не скажу! Секрет!" "Ну, гаразд. Так навіть цікавіше буде. Дякую, що привітала!Бережи себе!" "Ти теж".
Ввечері, перед тим, як лягати в ліжко, Вільям обійняв маму, тата і сказав їм: «Я думав, що сьогодні матиму найгірший із тих днів народження, які мав. Але це був мій найкращий день народження! Ніколи його не забуду! Спасибі вам». А тоді підійшов до серванту, в якому був образок Ісуса, що його йому колись бабця Мері подарувала, й мовив: «І тобі, Боже, дякую за ласку твою! Бережи Америку та Україну!» «І весь світ!» - додала мама. «І весь світ», - погодився тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872018
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
В нелепой жизни так всегда бывает,
Что не уйти из замкнутого круга –
В своей судьбе Лев Овна повстречает,
И не уйти уже им друг от друга.
Их души льнут, как будто два магнита,
Сердца поют и в радости и в горе.
Любовь у Льва - всегда огнем залита,
У Овна же любовь – как шторм на море!
Лев с Овном ищут радости и славы,
Они ревнивы – вспыхнут, только тронь.
И в жилах у них, вы, конечно, правы –
Не кровь течет, а истинный огонь!
Огонь в крови, огонь во встречах, взглядах –
Лепил Бог души из того же теста.
Лев с Овном очень часто где-то рядом.
Но только рядом. Рядом, а не вместе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872017
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Суха троянда ронить білий цвіт,
Це нищення краси – немов зітхання.
Та згадує вона крізь призму літ,
Своє розквітле, мов бутон, кохання…
Буяли літні пахощі її -
В солодкій млості швидко час минає.
І заливались щастям солов’ї
В побаченнях хмільному водограї
Красуню кожен у саду беріг.
Вражала та сліпила пишна врода.
Всі промені їй падали до ніг.
Вона - натхнення!Серця насолода!
Та час летить… не тішити букет.
(Де й зникли розкіш і життєві соки!)
Життя промчало, і в один момент
Все відцвіло... лишилась одинока...
Тепер – суха. Немає вороття.
І білий цвіт не вкриє її рясно.
…Стоїть троянда, згадує життя
Таке коротке, світле та прекрасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871748
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
[b][i][color="#1f8703"]Пес стоит и смотрит дико,
Как понять собаке тут.
Люди все в толпе безликой
И в намордниках идут!
Не хватило масок Лиле
Не нашли ее размер,
Под заказ намедни сшили
Сутки делали замер.
Карантин, он тот же отпуск
Только разница одна.
Тут крути хоть трижды глобус
Не одна я - вся страна.
Не узнала я Татьяну
Это что за макияж?
Обе мы с Татьяной спьяну,
Я - домой, она - на пляж.
В магазине нет форели,
Нет лосося и кеты.
Мы зашли и одурели,
От такой вот нищеты.
Только вспомню это лето,
Нервы сразу же шалят.
Согрешили мы со Светой,
Тест укажет результат.
Как-то раз в моем садочке
Карлик встретился, маньяк.
Целовал в пупок, а щечки
Не достать ему никак...
Девки плавают в речушке
От ундин не отличить.
Плавки держать на макушке,
Чтобы их не замочить.
Ох, девчата, я не знаю
Как мне мужа ублажать!
Он всегда ложится с краю
Как мне ночью убежать ?
Моя теща, дура-дурой
Дверь закрыть бы на запор!
Стырил тесть 6 лисьих шкурок
Снес к соседке за забор.
Выпил водки два стакана
Люськи муж, дед Агафон.
И пошел лупить Ивана
В школе к Люське бегал он.
Был вчера в гостях у тёщи
Как же зять к ней не зайдет?
Тесть с кустов следил из рощи
Выбил зуб мне, идиот!
Вышла новая программа
В клубе "Ценим красоту"
Не пойду туда я, мама
Лучше жиром обрасту.
Открываю дверцу шкафа...
Это кто же там сидит?
Не пошел бы ты, блин, нафиг,
Друг супруги Ипполит.
Узнаю на днях случайно
Почему мой Митька слаб.
То, что раньше было тайной,
Знает два десятка баб...
На турецком побережье
Не уснуть, не задремать!
Месяц я хожу в надежде
Нинку с хахалем поймать.
Мне курьер доставил пиццу
Самых лучших образцов.
Он меня заставил злится
Опоздал на шесть часов.!!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871614
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 12.04.2020
...слухаючи
Квітку Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти – мій легкий, та владний подих вітру.
Ти – рясно рястом квітчана весна.
Ти – те, що довіряєш лиш пюпітру.
Ти – чара, де й себе в свій час пізнав.
Тобою упиваюся щоночі,
тобою я втішаюся щодня.
З тобою поспілкуюся охоче,
з тобою запряжу свого коня…
Тобі дарую все, що в серці маю.
Тобі й життя, як треба, все віддам.
Тобі – весняні всі мої розмаї.
Тобі – мій весь і Рим, і Амстердам!
Тебе кохаю вглиб і до нестями –
твою красу упень боготворю!
Тебе я славлю одами й піснями,
За тебе йду з дияволом на прю.
Обоє ми – у розвитку циклічнім.
Обоє ми – спіралі гнуча нить.
Обоє ми…
Та ти існуєш вічно,.
а я в тобі, мій світку, лише мить…[/color][/b]
8.04.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Цвіте каштан на цвинтарі старому,
в сталевих путах на краю села.
Стоїть як стаж, в убранні мовчазному,
схилила вітром давнини журба.
Росте покірно вітру не питає,
за що його невпинний похилив.
Та він дивак і сам того не знає —
пізнавши тугу, вовком би завив.
Лежить плита на батьківській могилі,
каміння вкрили лісові мохи.
Мою свідомість поглинають хвилі,
барвисті хвилі спогадів моїх.
Колись ходили полем на край лісу,
не оминали чисте джерело.
Колись ловили карасів до біса,
ніч повертала стежкою в село.
Черешень стиглих досхочу збирали,
гойдало вітром в полі колоски,
та іскри сонця світлом відбивались
у дзеркалах чарівної Десни.
Часи печалі вже давно минули
та опадає білосніжний цвіт.
Тепло батьківське серце не забуло —
дитинства мого пелюстковий слід.
Казав мені: " Живи як мить дитино,
люби, навчайся, Землю борони.
Талант — це гідно жити як людина
та світлим шляхом у безсмертя йти!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871255
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
« Як же це станеться, коли я мужа не знаю?»
« Дух святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе,
— тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий.
У Бога нема неможливого.»
(Євангеліє від Луки)
Холодних хмар зник караван
І ранків потеплів густий туман.
Архангел Гавріїл, від Бога пан,
У Назарет приніс благую вістку,
Що стане Діва матір’ю Месії,
Син Божий народиться у Марії,
Ісусом названий відкриє віки
І обійме престол, почула від гінця,
І стане царювати свято і повіки
«…і царству його не буде кінця.»
Весна вже зиму замінила.
Поля для оранки відкрила,
Благословила землю для сівби.
Звільнились з холоду раби,
Від сну зимового проснулись,
На сонце грітись потягнулись,
На небо подивитись голубе,
Пора уже й подбати про себе.
Дівчата гріють свої мрії,
На щастя маючи надії,
Знайшовши первоцвіту квітку,
Своєї долі добру мітку.
Задобрюючи бджілок наперед
Бджоляр проскури кришить в мед,
Сівач у землю, щоби родила нива,
Була напоєна, та оминала злива.
І благовістить день землі
Що будуть душі у теплі,
В любові будуть, як Ісус учив,
Небесне Царство всім відкрив,
Від сну гріховного нас побудив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871119
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Шматочок хліба я колись міняв на сухаря,
Важкі часи тоді були, після війни земля.
Хто корівчину мав в сім’ї, той вижити зумів,
А хто не мав, той просто жив при співі цвіркунів.
Голодний люд кормив ставок, поля, грабовий ліс,
Я корівчину пас тоді і біля неї ріс.
Радів суницям і грибам, які додому ніс,
Жили, як всі і в час такий, чомусь жили без сліз.
А що тепер? Іде війна, окрім війни - біда,
Та доброти в людей тепер немає і сліда.
Ось так живе пригноблений народ -
Немає ні достатку, ні свобод.
А ворог суне й суне із кремля…
Занепадає матінка земля…
Лиш нарікання линуть звідусіль,
Чомусь на рани людям сиплють сіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870962
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Кольорова, барвиста, крилата,
Полетіти все проситься з хати,
Ясноока, у променях сонця
Притулившись до шибки віконця,
Виглядає найменшу шпаринку,
Щоб пролізти й втекти на хмаринку,
Щоб у небо, в світи полетіти,
І в польоті свободі радіти,
Щоб почати новий власний день,
Заспівати найкращу з пісень,
Щоб пірнути у власну свободу,
І найбільшу відчуть насолоду.
Щоб сміятись, життю щоб радіти,
І у щасті все вище летіти,
Так летіти до самого неба…
Бо хіба мрії більше щось треба?
А тут стіни німі й карантин…
Ти самотній, в квартирі один…
Та як туга вкриває й зневіра,
Із душі проганяй злого звіра.
Розправ крила у власної мрії
Хай вона твоє серце зігріє.
Дай їй змогу у небо летіти.
Живе мрія, то й ми будем жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870961
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
ТЮЛЬПАНИ КОХАННЯ
Ми з тобою стрілися
ранньою весною,
Ще тюльпани тільки-но
набирали цвіт.
Молода закоханість
хвилею хмільною
Нас вела в чаруючий
веселковий світ.
Під ясними зорями
поклялись у вірності,
Для побачень видано
нам короткий час,
Бо дала на витримку
доля перевірочку —
Знали ми, обставини
розлучають нас.
Срібними сльозинками
сіяв Місяць жалібно,
Завтра ти — до армії,
я — в чужі краї,
Вірили: зустрінемось!
Та того не знали ми:
Разом не почуємо
знову солов'їв.
У листах не висловиш,
що лежить на серденьку,
Між рядків губилися
щирі почуття,
Ти на мене, я на тебе
через щось розсердились,
Розсварила гордість клята
нас на все життя.
Моя доля постелила
росяну стежину:
Є сім'я міцна, надійна,
діточки' ростуть.
Та надія жевріла:
мо', тебе зустріну —
В серці, першого кохання
спомини цвітуть.
Сивими лелеками
линуть дні до вирію,
Вже осіннім золотом
пам'ять заміта,
Зимно. І пора прощатись
зі своєю мрією.
Та в душі тюльпани квітнуть,
через всі літа'!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870765
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
-Що це з вами, куме, сталось?
Ноги в гіпсі, пика синя…
-То вже доля постаралась -
Мене кинула дружина.
-Так за нею побивались?
Хай іде! Лягли так карти…
Кажуть, ви з вікна кидались,
Третій поверх - це не жарти!
-Як летів - не бачив сонця,
Попрощався в думці з сином…
Із відкритого віконця
Швирнула мене дружина!
Бо застала в Валентини,
До вікна дрючком пригнала,
Приземлився біля тину,
А там вже «Швидка» забрала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870761
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Осенить бы крестом обезумевший мир,
где блефуют везде, где плетут небылицы,
создают и ломают стремительно миф,
а улыбки цветут на озлобленных лицах.
То, к чему мы стремились - пустые мечты,
а законы - написанный текст на бумаге...
Здесь, играя, целуют святые кресты,
как читая стихи, принимают присягу.
Все вокруг есть обман, заморочка, клише...
Но мне хочется думать, что клятва до гроба -
это то, что действительно есть на душе,
это то пресвятое, что чувствуют оба...
Верю в то, что не голубь над нами парит, -
с чистым помыслом Ангел летает по кругу,
и в разгар этой смутной, продажной поры,
мы не станем фальшивыми друг перед другом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870561
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Пробираюся крізь хащі думки. Як тут туманно!
Можливо, мені кохати ще рано.
Можливо, стосунки рятувати вже пізно.
Невдовзі втратиш доступ до мене залізно.
Та зараз у серці зависла програма.
Ти виграв війну, та я теж не програла!
Твоя перемога – це не мо́я поразка.
Не завойовуй мене, ну будь ласка.
Зламав моє серце, отримав всі дані.
Боюся подумати, що ж буде далі.
А далі – лиш темрява та порожнеча,
Тому що від мене планується втеча.
Будь ласка, не змушуй мене сумувати.
Ти знай: жодних вчинків не скасувати.
Ти злий, та не мені тебе судити.
Пошкоджених файлів не відновити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870532
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Якийсь пройдисвіт в лісі вирив яму
Про котру геть нікому не сказав.
Тваринам диким там була дорога
І першим в яму ту вовчисько впав.
Він дві доби сидів, нервово скиглив,
Ганяв у ямі тій свого хвоста
Та раптом впала зверху, ненавмисно,
Зі страху перелякана руда.
З лисицею у ямі стало краще -
Ідеями "варила" голова,
Прорити планувала вона вихід,
Вмовляла вовка вірити в дива.
Старався звір, хоч сил було замало.
То риє, а то спить без задніг ніг.
Йому б поїсти, щось небудь, та впало,
Щоб далі працювати плідно міг.
І гепнувся в ту яму бідний зайчик,
Вовк з'їсти мав, лисиця каже: "Стій!
Залишимо його на день останній"
Та думає (цей заєць буде мій).
"Я їсти хочу" - вовк її благає.
"Гризи коріння чи травичку жуй.
Я теж гризу, мо' довго ще сидіти?
Терпіння май, хоч трохи. Не стартуй."
В черговий раз захекавшись, заснув він.
Лисиця ж зайця їсть поки вовк спить.
Встає він вранці, дивиться навколо -
Немає зайця, шкурочка лежить.
"Лисичко мила, як це зрозуміти?
Чому у шкурці, зайчика нема?"
"Поки ти спав, тут відбулося чудо.
Я до цих пір здивована сама.
Вухастий так підстрибував завзято.
Приклав зусиль, і як він тільки зміг?!
Скочи́в раптово, вирячивши очі!
Із шкурки виліз й голий в ліс побіг!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862433
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 03.04.2020
Теория Дарвина о происхождении человека.
Ну, кто не знает знаменитую теорию Дарвина? Человек произошел от обезьяны. И тут возникает самый главный вопрос, – из какой такой обезьяны? Какой породы была обезьяна? Шимпанзе, горилла, орангутанг или макака? Учёные всего мира бьются над этим вопросом, они проводят исследования, раскопки, тратят на это годы жизни и огромные средства. Однозначно здесь не ответить. Так как люди отличаются друг от друга цветом волос, кожи, разрезом глаз, ростом и другими физическими параметрами, следует предположить, что обезьяна была не одна, а их было несколько.
Возьмем, к примеру, европейцев. Они произошли от породы светленьких обезьян. Ну, вероятно, были раньше светленькие обезьяны, у которых на теле был скудненький шерстяной покров. Причем чем ближе к северу, тем белее и лысее были обезьяны. Так как зимы там холодные, этим обезьянкам ничего не оставалось делать как быстренько, чтобы окончательно не околеть произойти всей толпой обезьян в толпу людей, чтобы сшить себе теплые одежды.
На Кавказе же приматы оказались совершенно в другом положении. Предки современных кавказцев, в основном населявших горы, были издревле гордой породой обезьян, отличавшихся большими, массивными носами, густым шерстяным покровом и взрывным характером. По причине теплого климата их кровь нагревалась, доводя бедных обезьянок до состояния кипения. И скорее всего, от избытка эмоций, дабы петь, танцевать и торжественно провозглашать тосты - происхождение в человека им было просто срочно необходимо.
Территорию, древнего Китая населяли низкорослые обезьяны с желтым цветом шерсти и маленькими узкими глазками. Кроме внешних признаков они отличались от остальных приматов усердным трудолюбием. Причем трудолюбие проявлялось во всех сферах их деятельности. Из-за этого их размножение было очень обильное и неконтролируемое. И чтобы установить контроль над рождаемостью, а также для принятия важных экономических законов они срочно произошли в "гомосапиенс" и приняли закон гласящий: не более одного обезьянка тьфу, ребенка в семье.
Аборигены Америки произошли от породы красных обезьян, населявших девственные просторы северной Америки. Эти обезьяны питались растительной пищей, но у них были конкуренты – это бизоны, бродившие огромными стадами по тем же девственным просторам. Обезьяны, столетиями наблюдавшие передвижения бизонов, произошли в людей, глубоко затянулись из трубки мира, сделали себе луки и стрелы, после чего в меню у них появилось мясо.
На территории Турции бродили по берегам четырёх морей затурканные своим бездельем лохматые создания. Бесцельное брожение по многочисленным пляжам привело их к коллективной мысли, наконец, то стать людьми, дабы застроить берега курортными отелями и заманивать "олен клюзевами" обезьян из соседних стран.
Темнокожее население Африки произошло от черных обезьян. Они мирно лазили по деревьям, успешно поедая бананы, но слухи об эволюции обезьян из соседних материков, достигли берегов Африки. И чтобы не отставать от соседей они решились спустится с деревьев на землю и начать происхождение. И вероятно допустили в этом деле некую медлительность. Ведь всем известна их печальная история о порабощении. Корабли из продвинутых стран увозили в рабство обитателей черного континента, хватая почем зря без разбору, как обезьян еще не произошедших в людей так уже и очеловечившихся. И на протяжении многих веков им, бедолагам, пришлось доказывать впоследствии, потомкам белых обезьян, что они уже закончили происхождение.
На территории Франции обитали обезьяны особой породы. Эти обезьяны стеснялись своего естественного запаха. Они постоянно натирали свои тела ароматными цветами. А ещё они очень любили поедать каштаны. Их стремление произойти в людей продиктовано желанием кушать эти каштаны жареными, и построить Эйфелеву башню, чтобы, взбираясь на нее высматривать каштановые рощи.
А наши с вами предки произошли от скифских обезьян. И в память об этом событии они поставили памятник первой нашей обезьяне - скифской бабе. С тех пор это вошло у них в привычку. Памятники, монументы и скульптуры разным обезьянам ставятся на протяжении всей истории. Если не хватает места новому монументу они сносят старый. И так до бесконечности...
Обезьяны всех стран, объединяйтесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869511
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 02.04.2020
Чи знаєш ти, що сірий вік розлуки
Безслідно для кохання не минає,
Що надаремно пережиті муки
Отрутою зневіри все вбивають?
Чи знаєш ти, що рано, а чи пізно
Отямиться свідомість від дурману
І хоч душа тамує смуток слізно,
Та вибереться врешті із туману.
А ясний світ оновлено засяє,
Весна торкнеться звільненого серця
Яке нового янгола чекає
У кого чисті очі, як озерця;
У кого погляд вабить глибиною;
У кого упередження немає.
Хто в світ приходить сповнений любов’ю
Та інший Всесвіт щастям зігріває.
Чи знаєш ти, бажана й недосяжна,
Захована від погляду у часі
Про те, що сняться рідкісно й неясно
Минулого кохання миті ясні,
Хоч смуток огортає, та не дуже
І за минулим віченьки не плачуть…
Чи знаєш ти, далека і байдужа,
Що впертого мовчання не пробачу!
05.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870125
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
«И всё ж не напрасно владеем мы слогом!
Отдать нужно много - коль много дано…
Не быть чтоб в долгу перед Господом Богом. –
Посеем для наших потомков зерно!»
Автор - поэт Колос Николай Леонидович.
Стих «Господа Поэты!»
Я всё стремилась в параллельный мир.
Его искала я в космическом пространстве.
Координаты слала я в эфир.
И даже научилась находиться в трансе.
Вдруг нахожу другой я вариант.
Как оказалось, «далеко ходить не надо».
Друг подсказал, - ценю его талант.
Мир параллельный я нашла со мною рядом.
Поэты Сайта создали свой мир.
Назрела миссия - спасения Планеты.
Всевышний наши мысли освятил.
До сердца каждого их донесут Поэты.
Призвание Поэта - Божий дар.
Талант Поэта исполняет волю Бога.
В сердцах бушует творческий пожар.
Укажет он народам верную дорогу.
31 марта 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870100
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Весенним воздухом дыша
В леу гуляю не спеша,
Я по лесу гулять люблю,
Весны поэзию ловлю,
Чтобы потом своей строкой
Вам передать весны прибой,
Поток любви,поток тепла,
Чтобы душа у вас цвела
Как эти первые цветы
И все сбывались чтоб мечты.
От сердца,от души своей
С поклоном Тёплый Алексей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869929
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Віртуальна глобальність
чи ілюзія, сон?
Забриніла реальність
під весни камертон.
Срібним пролісків цвітом
і відродженням трав…
Над збентеженим світом
Голос тиші гучав.
Поза вікон очима –
Проминає весна,
І засмучені рими,
й сюрреальність - до дна…
Мертва П’яцца-Навона:
ані сліду юрби;
І самотні колони,
й голуби, голуби…
Соків грають гобої,
І березовий сміх…
Чом весна ця - весною
Не для всіх, не для всіх?..
Та надія горою
пересилює страх:
Хай весна не бідою –
Тільки щастям в очах!
Щоби сонячних бризків
Золотий водограй,
Почуттів променистих:
вір, люби, обіймай!
Хай любов’ю і миром
Душі повні до дна!
Будьмо, люди, щасливі:
Всепочаток – весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869733
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Верблюди є одно- й двогорбі.
Колись Верблюд не мав горбів і не плювався,
як сьогодні.
Шакалові повірив він, бо той сказав:
"Я знаю. Тебе я швидко доведу, де будеш жить,
як в раю.
Зелена там густа трава, води там повні ріки.
Співають весело птахи, щоб веселіше жити".
Взяв їсти й пити той Верблюд, продав, що
мав (є ж за що). А той Шакал, скажу я вам,
насправді був ледащо.
Він йшов з Верблюдом скільки міг, бувало й вер-
хи їхав. Шакал запаси всі з'їдав. Верблюд же
ледве дихав.
Коли не стало їсти й пить, Шакал Верблюда кинув.
Дав Бог Верблюдові людей, щоб зовсім не загинув.
Із того часу, знай, Верблюд їду з собою но-
сить. Правда, й плюється, як Шакал його у гості
просить. І служить людям й дотепер Верблюд, бо
вдячний дуже.
А чи нема Шакалів, глянь, і біля тебе, друже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869728
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
[i] - Послухай, коханий, хтось тихо співає..[/i]
- Це матінка моя молитву читає..
За щастя, за долю, за нас із тобою,
Щоб нас оминали біда із журбою.
[i]- Поглянь-но, мій милий, десь свічка палає..[/i]
- Це матінка моя нас в хаті чекає,
Відкрила серденько з теплом і красою,
Ходімо до неї, пройдемось росою.
[i]- Мій сокіл, а знаєш, я щось відчуваю..[/i]
- Це матінка наша крилом укриває,
Душою злітає увись, мов лелека,
І з нами щомиті, хоч близько-далеко....
[i]- За вічну турботу так хочу вклонитись...[/i]
- Так вклонимось разом, ми вдячні є діти,
Застелимо серце їй прямо під ноги,
В любові і щасті хай будуть дороги....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869325
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
О! перехожий, зупинись!
На хвильку в небо подивись.
Щось є таке у цьому світі,
Чого за гроші не купити.
Пусти у серце почуття,
Які складають сенс життя!
Добро, довіру і любов,
Щоб дух твій біди поборов.
...Переступивши дні печалі,
Ми будем рухатися далі.
А щоб новий зробити крок,
Запам"ятаймо цей урок.
Що будь яка земна дорога,
Не буде пройдена без Бога!
Те, що даємо - те й возздасться,
Без віри не буває щастя!
Надійтесь! вірте! і любіть!
Від злоби душі бережіть.
Бо залишатися людьми
Від нас залежить.! тільки Ми!
Нас вибрав Всесвіт - Для любові!
Щасливі будьте! і - ЗДОРОВІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868828
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Сама з собою гомоніла
Посеред ніченьки, без сну
Одна Душа. Вона весну
В добі минулій раптом стріла.
Ішло навстріч якесь дівча:
Обличчя ластовинням вкрите,
А очі – на весь світ відкриті,
Вогонь зелений в тих очах!
В косах – мов сонечко, рудих,
Вплелися білі першоцвіти,
По сукні синій – жовті квіти,
Мереживо стебел між них.
Ще віявся за нею шлейф
Із снів кохання і побачень.
Позаду йшов маленький красень:
Її слуга – казковий ельф.
Вона із кошика брала
В малу долоньку різнотрав’я
І розкидала вліво й вправо,
На радість щедрою була.
Солодкі мрії знай летять!
Відчула трепіт озаріння.
Бо в ній прокинулось горіння,
Очікування дивних свят.
Бо цього ранку вийде в світ
І стріне теж самотнє серце
У кого погляд як озерце,
А на душі – кохання цвіт!
Проскочить іскра поміж них,
Незрима нитка долі зв’яже,
А зорі спільний путь покажуть,
Сад буде раєм для одних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869087
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Созвездие "Боль[b]н[/b]ая Медведица"
***
Станция Одесса-[b]К[/b]оварная
***
Куб[b]и[/b]нские казаки
***
Конфетно- бу[b]ф[/b]етный период
***
Ша[b]в[/b]ка Мономаха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868980
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Я, В ІНЕТІ, ВІДНАЙШЛА ОТАКЕ ФОТО КРАСИВЕ.
Я, НЕ ОСУДЖУЮ, Я НЕ БОГ. А ТАКЕ НАПИСАЛА .ЗНАЧИТЬ ,НА ЦЕ БУЛА ВОЛЯ БОЖА ЩОБ ТАКЕ НАПИСАТИ .ЗАМІЖ ,ЗА МУСУЛЬМАНИНА КОРОЛЯ ЦЕ НЕ ВОЛЯ БОЖА ,А ЦЕ ДОСТУП ЛИХОГО. КОЛИ ЇЙ 28, А ЙОМУ 70. ВИБАЧАЙТЕ, ЯКЩО ДУМАЮ НЕ ТАК.
ЗАМІЖ ЗА КОРОЛЯ
Всі , прагнуть бути красивою і молодою
Вдягатись у фірмовий одяг від Армані.
Мати, ідеальне личко ... тіло, бути стрункою...
Бути, супер в шикарнім наряді.
Ганяються, за зірками Голлівуду
За найновітнішою модою на світі.
Щоб виділятись виглядом між люду
Засмагати на пляжах в Маямі, Гаїті.
Напівроздягнені ходять як моделі
Проколюють, кульчики на носі , язиці.
Демонструють, моди як у борделі.
І літні дами є немов діви круті.
Силіконові груди, губи й лице,
З семи десятки виточать тридцятку.
За валюту, іде заміж за життя -райце
А вона міс красуня мов янголятко.
Трухлявий пеньок пахне нафталіном
Він пройшов, Рим і Крим і мідні труби.
Сидить, на троні король трясе коліном.
Під вінець, з Мусульманином - долю губить.
Відрікається, від своїх звичаїв , віри
Закладає паранджу іде у неволю .
За те, що у нього є замок , і ліри...
Платить дорого молодістю і любов'ю.
А Король ,є цап небритий з бородою
Не рівня її, не розуміє ні бе... ні ме...
За валюту ,занапастила свою долю
Пограє, з нею... і кине, на смітник святе.
А яка слава , заміж в Арабські Емірати?
За принца, нафтових скарбів золотих.
Сидить ,у рабстві не виходить з хати.
А у нього , таких є десять молодих .
За законом шаріату кориться ісламу
Вона стає невільницею білою рабою.
Слов'янка ,без віри, і cвятого храму?
Написала,собі вирок своєю рукою.
Коротає,своє молоде життя у тузі.
Загнала ,себе у ярмо у кайдани.
Народила ,нащадки ходить у сльозі.
З неволі, пташкою летить до мами.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868931
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Яйца нынче дорогие,
Растут цены без конца.
Говорят на восемь девок
Есть всего лишь два яйца.
Говорила жена Феде
_ты придурок,ты больной.
За слова плохие эти
Федя мстил жене с кумой.
Каждый день супруга Федю
называла дураком,
По менял её на медни,
Стал нормальным мужиком.
Смастерил Федот на даче
Деревянный туалет,
Так решил одну задачу,
Где встречать ему рассвет.
Говорят коронавирус
Любит старых забирать,
Дед пошёл прощаться с бабкой
На скрипучую кровать.
Час прощались,два прощались,
Уже третий час идёт,
Никакой коронавирус
Деда за хрен не возьмёт.
У окошка деток куча,
Смотрят вроде как кино.
-Хватит ,деда,бабку мучать,
Вирус кончился давно.-
Села бабка на диван,
Водки выпила стакан.
-Может даст Господь к утру
Не от вируса помру.
Утром встрепенулся дед,
Его бабки рядом нет.
Где ж ты делась сатана,
Ох,похмеляется она.
Дед принял седьмой стакан,
Закатился под диван.
Дед конечно поживёт,
Вирус хрен его найдёт.
Очень жалко итальянцев,
Там действительно беда,
Буду дома святить яйца,
Непоеду я туда.
Вирус этот не на долго,
Скоро стихнет ,так и знай,
Ведь не служит оно долго,
То что делает Китай.
Ес ли хочешь быть живой
Заправляйся черемшой,
Черемшою как дыхнёшь
Вирус намертво убьешь.
Мы стояли на свиданье
И ногами топали.
Организм имел желанье,
Мало не полопали.
Ночью встретив агронома
Повела под виноград,
Поняла лишь Тоня дома,
То был Петька,конокрад.
Не пойду рожать в больницу
Бо в копеечку влетит.
Уже грач в саду резвится,
Скоро аист прилетит.
Ох больница ты больница,
Ты считай что тебя нет,
Будем травами лечиться,
Вспомним бабушкин секрет.
Прочитали вы частушки,
очень рад ,друзья,я вам.
То что я такое выдам
Удивлён я даже сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868517
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 22.03.2020
О, світе ясний... Божий цвіт!
Сплету вінок з квітучих віт.
Візьму барвінок запашний і рути-м'яти,
бо найдорожчі у житті матуся й тато.
Додам ромашок білий цвіт, ясніє в них дитинства світ.
Ще золотистих нагідок вплету я в свій ясний вінок.
Тих нагідок ясні вогні, то друзі вірні всі мої.
Ще я візьму троянд красу, бо по житті любов несу.
В барвистому моїм вінку дзвіночки з луків,
бо вдячна Богу за дітей і за онуків.
Ще жменьку колосків візьму, вплету між віток.
Ой, скільки ж їх шкільних років, веселих діток...
Вплету я ще у свій вінок ґроно калини,
живе в душі моїй любов до Батьківщини.
Сплету вінок з своїх думок... є їх багато.
Дзвінкі, веселі, гомінкі... про будні й свято.
І вишиванку одягну я кольорову,
бо рідний край я свій люблю і рідну мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Е, ні! Не видушиш ні краплі соку
з отруєних, черствих, твердих плодів.
Ніякі ліки не загоять рану,
без щиро сказаних сердечних слів.
Я всім скажу, хто має серце нині,
що наше серце б'ється не дарма.
Правдиве слово, сказане людині,
звільняє щире серце від ярма.
Бо щире слово - то безмежна сила!
Ми слову честі шану віддамо
і щоб там злі серця не говорили,
за добере слово з честю стоїмо.
Слова підтримки вічні та безцінні!
Я за ціною слова не стою,
а хто за гроші бреше нам постійно,
за безцінь чорту душу продають.
Лікує добре слово - не вбиває,
воно натхнення духу надає.
Та слово честі нас усіх з'єднає,
бо слова правди ера настає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868679
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Життя по́тяг швидко їде
У майбутнє голубе,
Лише прямо, без зупинок
З пункту А до пункту Бе.
Упові́льнити не можеш
Ні за які гроші ти,
Тут всі рівні перед Богом
І для всіх одні квитки.
На квитках тих стоїть дата-
Час твого приходу в світ,
Дату прибуття нам знати
Не потрібно і не слід.
Линуть дні й роки́ в віконцях
Як картинки у кіно,
Вітер там за склом і сонце,
Гріє і пече воно.
Вітер нам приносить ве́сну,
Літо й осінь, зи́му теж,
З кожним роком стає менше
Їх в житті твоє́му все ж…
Головне – не будь пасивним
Пасажиром на шляху,
Споглядання лиш у вікна
Щастя ще не принесуть.
Поки потяг твій ще їде,
Серце стукає в грудях,
Створюй гарні краєвиди
О́бразу свого життя.
Усміхнись кожному ранку,
Сонце радісно зустрінь,
Привітай нові світанки
З вдячністю й добром в душі.
Не сумуй, що кращі дні всі́
Віддалив цей рух життя,
А радій, що все ще їдеш,
Й маєш часу для добра.
20.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868675
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Маленькі білі пелюстки
лягли на килим весняного саду.
Пройшов їх зоряний момент,
цвітіння мить залишивши позаду.
Все промайнуло наче сон,
Залишив спогадів крихкі хвилини.
Спіймали серце у полон
п'янкого квітня чарівні картини.
Все пролетіло, відгуло,
пилок зібрати бджоли забарились,
бо всипало рясним дощем,
духмяні трави свіжим небом впились.
Все відпочило та й пішло
землі вдихати свіжі аромати,
то ніби молодість прийшла
свої етюди юні малювати.
Нам всім невпинно треба йти...
Весною дихати, цвітінням жити,
щоб ми в майбутньому змогли
своїм безсмертям зорі окропити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868469
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Зірки маленькі є і є – гіганти,
У небі сяють тисячі світил,
Що запалили їх людські таланти
Із душ дитячих ніжних білих крил.
Не кожен з нас завжди яскраво сяє,
Та може розгорітись за життя,
Бо іскру божого таланту має,
Дорослий і малесеньке дитя.
Хтось може навіть миттю спалахнути,
Й перегоріти за короткий час,
Та вчитель зможе знов іще роздути,
Вогонь, що тліє в кожному із нас.
Невидимі нам сил всевишніх чари,
І навіть із найвищого даху,
Не доторкнемось всі ми через хмари
До пінки із молочного шляху.
Зірки близькі й далекі одночасно,
Але вони спалахують від нас.
Їх так багато і це так прекрасно,
Їх – нескінченний золотий запас.
Зірки краси спалахують від танцю,
Дзвінкі їх осявають голоси,
І кожному небесному обранцю,
Вперед відкритий шлях у всі часи.
Хтось промінь дав завзяттям до науки,
Ну а комусь дав зірку творчий злет,
А в когось золоті чарівні руки,
Чи може хтось прудкий легкоатлет.
Та всі таланти із дитинства родом,
І жевріє у кожному із нас
Надія, щоб із кожним їхнім сходом,
Їх кожний промінь сяяв і не гас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868355
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2020
Ось і все! Ні весною, ні літом…
Знов чекати безсило чогось!
Облетять сподівання за цвітом
Як не діждеться серце когось.
Не тому, що не стало в нім віри,
Не тому, що бракує тепла,
Просто строк пізніх літ має міру,
Просто міра до болю мала.
Не боюсь оцей світ залишати,
Тільки маю в душі терпкий жаль:
Буде хтось вдалині тамувати,
В тяжко зраненім серці печаль.
Буде очі – мрійливо-зелені,
Застилати утрати сльоза,
Бо не встигла, голубка, для мене
Хоч би слово привітне сказать!
Я тримаюсь! Щосили тримаюсь!
Все, що в силах наявних роблю
І на ласку небес сподіваюсь,
Муки терплячи, щиро люблю!
Тільки тіло – украй непідвладне…
Вже не в силах на краще іти…
А попереду – сонечко ясне
І далеко ще так до мети!
17.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868348
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
[b][i][color="#d90bba"]І ось іще один сувій
Я покладу сьогодні в скриню
У нім багато гарних мрій,
Я бережу їх, як святиню.
Сувій із днів моїх й ночей
Частово з радості і смутку.
Часом - заплаканих очей,
Часом від радості здобутку.
Я вдачна Богу ще за рік,
Долі - за те, що гартувала.
За те, що мій життєвій тік...
Рясними мріями вкривала!!!
Я вдячна людям - за тепло,
За дружбу, відданість і щирість.
За по весні густе зело,
І небу - за Господню милість.
Спасибі Богу, що живу,
Що бачу, дихаю кохаю,
На хвилях ніжності пливу.
Й до хмар від радості злітаю...
Шістдесят два... я й далі йду,
В віршах сміюсь, пісні співаю.
У всіх, хто поряд, на виду
В скриню життя роки збираю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868321
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Колись рівчаками струмочки текли
Бриніли, дзвеніли весною
І сонце яскраве промінням весни
Ласкаво так гралось з водою.
Шуміли, бриніли струмки навесні!
Навкруг все так радо сіяло!
Ми з школи додому з обіду ішли
І все навкруги для нас грало.
А нині пани Україну деруть,
зганьбили до жилавокосту!
Проте і вони не навіки. Помруть
і Бог їх знесе, як коросту!
Розквітне тоді Україна моя,
Як квітла колись у дитинстві!
О, матінко рідна,
О,божа земля!
Загинуть не дай доброчинству.
І знову струмки навесні задзвенять;
І сонце яскравим знов буде!
У сонячнім світі дитинства гулять
Синочки мої тепер будуть!
Із школи ітимуть – їх тішить весна!
Щасливе дитинство й майбутнє!
То їх Україна, то їх сторона
Красива і вільна,
могутня!
1 лютого 2019 року, пт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868307
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
В підвалах Китайских виріс ,
Мов кара з небес піднебесної ,
Жахливий коронавірус ,
Невидимий безтілесний ,
" І треба ж така трясця матері ",
Волали на гвалт з тривогою ,
І генії і і аматори ,
І просто спітнілі блогери .
Шипіли ворожки мов смолоскип ,
Пророцтво лихе збувається ,
Покайтеся ж бо прийде грип
Загинуть всі хто не кається.
І ось перші хворі , померлих тма ,
Вакцини поки не знайдено ,
Спасіння від того майже нема ,
Писали на шпальтах сайтів .
За мить пандемія пішла у зріст ,
В жадобі коронавірусу ,
І нагадали пезажі міст ,
Картини апокаліпсису.
Суцільна обробка парканів , споруд ,
Сучасні медичні машини ,
Нарешті весь прогресивний люд ,
Сховався на карантини .
Пливли лікарі мов у небуття ,
В дебелих скафандрів коконах ,
Щоб врятувати чиєсь життя ,
У Римі , Ухані й Токіо..
Закляк світ мов під час чуми ,
Запахло на біржах смаленим ,
Лишень дід Микола пішов до куми ,
Хильнути на вечір чарочку..
Прогрес не торкнувся його села ,
Медпункт в тому році зтрощений,
І старість вже до Миколи прийшла ,
І чоботи в діда зношені .
А в телеканалі якийсь чоловік ,
Запевнив на на пресконференції ,
Що прийде грип і буде гаплик ,
Всім хто вже вийшов на пенсію ..
Все камінь на душу , кінець життя ,
Бо ж то був професор освічений,
Сказав , значить скоро вже йти в небуття ,
На зустріч з самою вічністю..
Зітхнув тяжко горем розбитий дідусь ,
З кишені дістав цигарочку ,
Піду до куми перед смертю пройдусь ,
Хильнути на вечір чарочку..
Мораль у цій байці-гірка і сумна ,
ЗЕвлада скажіть що ж ви творите ?
В шаленому хайпі дістались до дна ,
Невиліковно хворими ..
Тупої сатири квартальні сини ,
Де тести де апарати дихання .?.
Чи ви тільки здатні дві ночі й три дні ,
На телемостах базікати...
Чи ви вже подумали грип нас минув ?
Є певні логічні висновки ?
А втім постривайте я ж зовсім забув
Паяци не вміють мислити ..
Зливать Україну в угоду Орді
На це здатні наші Клоуни ..??
Але ж пам'ятайте що бути біді
І шлях на Ростов зготований....
Олександр Квітень
м.Мукачево...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868159
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
З дитинства паростки любові
В мені корінням проросли.
Їх залишу назавжди в слові,
Щоб і нащадки берегли.
Святу любов до ріднокраю
Невтомно крізь роки несу.
Віночком в риму заплітаю,
Його Божественну красу.
Де весни квітнуть білопінно,
Чарує солов'їний спів.
Вітри в степах Таврійських вільно
Колишуть золото хлібів.
Люблю Карпатські полонини,
Цей Богом даний справжній рай!
Стрімких потоків переливи,
І веселковий водограй.
А край ожиновий Волині,
Де Мавки славні й Лукаші.
Живе у серці і донині
Й теплиться спомином в душі.
О, земле, рідна життєдайна,
Повік нескорений народ.
Нехай же Віра сонцесяйна
Веде до праведних свобод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868000
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Хто привіз із УханЯ
Вірус,що зовуть...".ерня"??
НАщо ще й короновали?
У народа запитали??
Розгубилась медицина,
А чи є у нас вакцина?
Почалася метушня=
Психо-масова возня...
Королівський то мікроб,
Що кладе людей у .роб...
Хто в країні ко- ро-лі???
Пастку людям принесли...
Атакують зусібіч-
Перевірка міцних пліч...
Вийдемо сухі з води!
ВірусЯКО, ГЕТЬ ІДИ!
Ця китайськая .ерня,
Обійди мій рід й " меня"!!
Боже,нарід захисти!
Треба нечисть ви-мес-ти,
Вимить,вибить,запекти,
Утопити,вишкребти!
Українце,сила в думці,
Передайте рідним,кумці,
Всім знайомим,пересічним,
І сусідам,просто стрічним.
Руки мити,пити воду,
Минай скупчення народу,
ВСЕ ПРОХОДИТЬ,Й ЦЕ ПРОЙДЕ!
ВСЕ МИНЕ,УСЕ...МИНЕ!
ВІРУ МАЙТЕ,РОЗУМ СВІТЛИЙ=
БУДЬТЕ В ТОМУ МОВБИ ДІТИ...
Час прийшов ...збивать корони,
Розкуркулювать тих,...оних...
Що самі мов вірус той...
" цо то бенде??? Йо- йо- йой...
13.03.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867804
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Так хорошо все начиналось.
Родился и увидел свет.
Но лоно матери покинув,
Не знал, что в мире столько бед.
Не знал, что десять лет учиться.
Не знал, что пять лет институт.
Не знал, чтобы вершин добиться,
Семейный должен быть статут.
Не знал, что буду за копейки
Любимой Родине служить.
Не знал, что в будущем злодеи
Страну сумеют развалить.
Не знал, что то, что создавалось
Народом с партией в стране
В конце концов ворам досталось.
Народ остался в стороне.
Не знал, что братские народы
Заставят тупо воевать,
И, напоследок, даже землю
Решат на рынке продавать.
Не знал, что хитрые китайцы
Тайгу переведут в дрова.,
Не знал что рифмами взорвется
Моя седая голова.
Но, что случилось, то случилось.
И, вот, на старость лет пишу.
Кому пишу, скажи на милость?
Все, больше слова не скажу.
Закрою двери на засовы,
Задерну шторы на окне
И навсегда забуду ссоры,
И утону в глубоком сне.
Вот она - высшая нирвана:
Когда в душе царит покой.
Я оборву поток обмана,
Оставшись жить с самим собой.
Я не искал по жизни славы.
Я на сегодня пацифист.
Всю жизнь я против был отравы,
И перед совестью я чист.
Но зарекаться я не буду.
Коль Муза забежит ко мне,
Я ее строки не забуду.
Ведь рифмы – свет в моем окне.
И я проснусь. И с новой силой
Слова я буду рифмовать,
И напишу я их красиво.
Лишь было б их кому читать.
12.03.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867748
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 12.03.2020
Коронавірус, ніби піраміда виріс,
Поширився миттєво у життєвім вирі.
Хто винен в цьому чи людина, чи кажан?
Туманно-димності єство, а чи обман?
Панує поки на землі коронасирість,
Окремі душі охопила сіроцвилість.
Когось ізолюватимуть, чи може, ні.
І плачеться щодня в хлипкій весні.
Куди не глянеш оком - темні діри.
Чи сонце й світло спопелять коронавірус?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867187
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 11.03.2020
[b] [i] [color="#ff0000"]9-10 березня - це НАШЕ свято..[/color].[/i]
[/b]
[youtube]https://youtu.be/vGxA4crwoZg[/youtube]
[b][color="#8607b8"]Співець Вкраїни не писав пісні,
та титли солов’їні я̀трять душу:
його слова – і журні, і пісні –
як Божий хліб, жувати вдячно мушу.
Щоб не було вже більше холодів,
донести їх в ці дні народу треба.
Бо наш Співець того колись хотів,
щоб ми жили під теплим, чистим небом.
[/b]
[i]“[b][color="#7809b8"]Така її доля, о Боже мій милий,
за що ти караєш її молоду…”
Слова надають нам наснагу і силу,
і ми заспівали в “царистськім саду”.[/b][/i]
[b][color="#7007ad"]Його слова несуть у світ добро,
пророчі ж бо, хоч не всіма ще взяті.
За їхнім змістом ми звіряєм крок
і повсякдень співаємо ми свято.
Ганьбив Він зраду й не жалів тут слів,
усім життям своїм не прагнув слави,
й небесних щедро посилав послів,
а на сторожі Слово нам поставив
[/b]
[i][b][color="#790db8"]«Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало:
москалики, що заздріли, то все обідрали»…
Ой, Тарасе, ти наш батьку, й того стало мало –
Раша Крим наш й Край донецький люто відібрала…[/b]
[/i]
[b][color="#96069e"]…Тарас свідомо не писав пісні,
але його співає вся Вкраїна –
його слова нам сняться й уві сні,
мелодія-псалом у душу лине.
Кобзар ніколи не творив кантат...
Та став уславленим у цілім світі:
він – наш акин, співець, соліст, пенат*:
співаємо його ми заповіти[/color][/color][/color].[/color][/b]
[/color]
[i]9.03.2020
_________
*У римлян бог-покровитель родини, батьківщини.
[youtube]https://youtu.be/fuH0muGa35Q[/youtube]
Можливо, я тут вдався до алегоризації чи гіперболізаціїЄ
але тут до відому читачів наводжу професійну думку :
«Використовуючи засоби народної пісні, Т. Шевченко
створив щось надзвичайно близьке до народної пісні,
але разом з тим нове, оригінальне, своє. Поет переважно
звертається до тих пісень, у яких відображаються народні
прагнення. Народнопісенні елементи дорогоцінними перлами
розкидані по всій творчості поета. Він творив в різних жанрах народнопісенної творчості: в нього зустрічається і сумна, спов-
нена туги і хвилювання за майбутнє дитини, колискова і похмура гайдамацька пісня, але найбільше – творів, подібних до народних
побутових пісень з їх багатством тематики і різноманітністю
вираження почуттів і настроїв, починаючи від жартівливих і
закінчуючи глибоко ліричними про жіночу долю, про нещасливе
кохання. Пісня була невід'-ємною часткою поетової душі».
(Коломієць,Іванова: Інститут філології КНУ імені Т.Шевченка)[/i]
http://www.univ.kiev.ua/pdfs/shevstud-16/5_Kolomiyez_B-Ivanova_O.pdf
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867378
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Просинайся, наш Тарасе,
Поглянь на Вкраїну.
Подивися, в нашім часі,
Які ідуть зміни.
У тій Раді в нас постійно
Нардепи працюють,
Засідають емоційно,
Та людей не чують.
Уряд урядом міняють,
Але то все марно,
Бо в ті крісла знов сідають
Чинуші бездарні.
Ті, кого відсторонили,
Казну розікрали,
Нові сили привалили –
Тягнуть, що зосталось.
Ой, Тарасе, подивися,
Ти на Україну.
А чи зможеш, чи впізнаєш
Козацьку родину?
Наші діти із народу
Розбіглись по світу,
Наша нація на сході
Лишилася цвіту.
Знов підступні вороженьки
Ллють поміж нас розбрат.
І шматують Матір-неньку,
Щоби були - в роздріб.
Щоби знову затягнути
Нас в ярмо прокляте,
Нашу Гідність загубити,
Як овець нас гнати.
Скажи слово, мій Тарасе,
Рідній Україні
І, можливо, хтось почує
В козацькій родині.
Може це все спонукає
Нас до об’єднання,
Й сім’я разом порішає
Спірні всі питання.
Бо коли всі разом будем –
Зітрем перепони,
Й тоді Волю ми здобудем,
Діждем Перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867536
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Ось перше свято весняне,
Проміння зігріває душу...
Стерпіть не зможу я в цей день,
Щось тепле написати мушу.
- Шановні, дорогі жінки,
Во істину велике свято,
Коли ви є такі як є,
Веселі, щирі та завзяті!
Коли вогонь горить в очах,
Коли ви лагідні, тендітні,
Коли не бачу вас в сльозах,
Коли не плачуть ваші діти. -
Немає краю в доброті
Коли в душі Весна співає,
Коли ви серцем молоді,
Коли вас горе обминає.
- Я багатьох не зустрічав
І особисто всіх не знаю,
Зате всіх серцем відчував
Та до тепер всіх відчуваю.-
Немає міри в почутті,
Не міряють любов роками...
Для мене всі ви молоді,
Бо ви є діти, сестри, мами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867329
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 08.03.2020
О, жизнь моя, ты столько мне дала!
Дней солнечных и трепетных желаний,
Любви, что выпивала я до дна,
Больших надежд и разочарований.
Мне каждый день подаренный судьбой,
Как праздник - от него на сердце радость.
И свежесть долгожданною весной
Прогонит прочь житейскую усталость.
Я обниму берёзку , как сестру,
Плесну в лицо водою родниковой,
Я буду счастлива, я всё смогу
И снова улыбнусь я жизни новой.
И заискрятся радостью глаза,
И заиграет на лице улыбка,
И от восторга скатится слеза.
Когда опять в душе сыграет скрипка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867202
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 07.03.2020
…І сік калини на устах, і образ чистий і прекрасний,
Коли витає диво-щастя і спів злітає, наче птах.
Коли старі гаї шумлять мелодію палкої ночі,
Коли трикриле серце хоче освідчень тихих при свічах…
Відкрий цих митей вищу суть, вчитайся в долі віщу мову,
Вбери яскраву одіж но́ву, яку три ангели спрядуть.
Ти – вічна юність молода, вогонь, що в серці не згасає,
Вино, що присмак волі має і ллється-п’ється, як вода.
Ти – у купавах, у вінку. Ти – у намисті із гранату,
Запам’ятай цю мить, як свято, як мітку на своїм віку.
Бо що життя – іскриться пломінь, в огні тріщить деревина…
А далі – спомин… дим… і повінь… і срібна чаша від вина…
І не твоя у тім вина, що дим розвіється дочасний,
Ти – діва, світла і сумна. Твій образ чистий і прекрасний.
[i]7 березня 2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867201
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 07.03.2020
Вже весна. І пнуться первоцвіти
На промерзле груддя… а проте –
Я про серце жінки золоте
І про вміння цілий світ любити.
Я – про сонця усміх... про розлите
Повеління буйності святе!..
Вже весна – і пнуться первоцвіти
На промерзле груддя. А проте…
Уповаю: жити, жити, жити! –
Хай цей світ любов’ю проросте,
Відбуяє все, що молоде,
Що уміє ви́щати й радіти…
Вже весна. І пнуться первоцвіти…
6 березня 2020
[color="#ff0000"][b][i]Вітаю всіх жінок і дівчат з Весною. Сонця вам, любові, втіхи, творчих звершень!
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867087
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
В проулке музыкальный вой,
шары и кукла - свадьбы знаки.
Там лимузин ползёт глистой,
роняя мусорные баки.
Ему от загса до кафе
проехать надо полквартала
под возгласы от «ах» до «ф-э-э»
и ругань дворников усталых.
…А нам, несчастным, вновь не спать,
покуда пьяные созданья
бранят и славят чью-то мать
под микрофонное пищанье.
До ночи – «горько!» под шансон
и фейерверк под Пугачиху;
вот, буйным радостям вдогон,
над крышами всплывает тихо
наивных символов пример,
сезона модная новинка, -
бумажный красный монгольфьер!
Чудесный огонёк-пушинка
как сердце светит в небесах!
Но вот - порыв нежданный резкий,
Рывок, огонь!.. Увы и ах!
В деревья падает железка…
…А вслед за жестяным кольцом
сронится с пальца золотое, -
для пары станет косяком
веселье это удалое…
…И все же - пусть они пройдут
разлучный горький путь не скоро!..
Ещё в квартале нашем суд
и похоронная контора.
05.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867005
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020
Була зима... і буде літо,
Весна, мов легкий сон мине.
І пересіється крізь сито,
Все те, що мучило мене.
І буде день, і буде диво,
І буде сонце і краса!
Я зрозумію - я щаслива!
Як над землею небеса!
Щодня я бачу в розмаїтті
Дерева, квіти і траву.
Я вибрана! і в цьому світі,
Радію, плачу і ЖИВУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867003
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020
Букетик фіалок тримаю в руках,
Частинка кохання у цьому суцвітті.
І стільки тепла і любові в думках
І начебто сонце в яскравому літі.
Букетик фіалок, а з ними любов,
Джерельна і світла, немов в оксамиті.
Нап'юся кохання весняного знов
І буду щасливою в цілому світі.
Букетик фіалок, то ніжності цвіт,
Цей запах вдихаю, від нього хмілію.
Його ти приносиш уже стільки літ,
Від справжнього щастя, душа не старіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866685
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
"Флотилія" з паперу на стрімкім потічку
Пливе, пливе собі під легким вітерцем.
А десь на березі стара мандрує бричка,
І ситий кінь травицю топче підбігцем.
Одного човника було нам, звісно, мало.
Тому дитячих іграшок зробили п*ять.
І теплий вітер ніс їх до хатини мами.
Дерев оголених стирчала дружна рать.
" Флотилія" з паперу знову нагадала
Роки дитинства щедрі і стрімкий потік.
А гілка у руках була смішним штурвалом.
І плив, немов флотилія, за роком рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866683
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
В сквере заброшенном слышится: карр!
Странно: исчезли весёлые звуки.
К дубу, который не так уж и стар,
новых деревьев протянуты «руки».
Стая огромная здесь воронь`я
расположилась в траве, на опушке.
Чтобы не слышать пустого вранья,
лучше на время закрыть свои ушки.
Ворону каркать совсем ни к чему.
Он долгожитель, достаточно мудрый.
Несправедливы, порою, к нему.
Очень умён, лишь немножко причудлив.
Вы не страшитесь вороньего: карр!
Птица, как птица, Всевышнего Дар.
01.03.2020
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120030204794
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866680
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Завірюха вночі
Загубила ключі
Від погожих і сонячних днів,
Йшла Зоря до села,
Ті ключі підняла,
Відчинила ворота Весні.
Синьоока Весна —
Молода, запальна,
З теплим вітром, із Сонцем ясним
Розтопила сніги,
Прибира навкруги,
Зазира в кожен двір, в кожен дім
Прилетіли пташки,
Грунт прогрівся, пухкий,
До посіву готова земля.
Став смарагдовим луг,
Ліс, садок, все навкруг
Розцвіта, білий світ звеселя.
Завірюха вночі
Загубила ключі
Від погожих і сонячних днів,
Йшла Зоря до села,
Ті ключі підняла,
Відчинила ворота Весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866669
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
[i]…воякам,
волонтерам,
пасіонаріям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uIa6aX_h-_4[/youtube]
[i][b][color="#430787"]Яка чудна природа! Та не парадокс,
що ми й не помічаємо у круговерті,
що все живе в свій час поверне на погост,
що все живе – живе лише для смерті.
Живемо на землі й не мріємо про те,
що й нам колись прийде той день останній.
Живемо, наче як годиться, а проте
сильніше за усе – небажане заклання…
Багатство, статки, влада, слава, море слів –
усе це не для вас, усе це для оточень!
А вам лишається лиш жменька роз і… сліз,
що в натовпі мелькнуть… І – осуд позаочі.
Кому хотілося б втонути у багні
лайдацтва, неуцтва, ганьби... простого глупства?..
Тож мріємо гайнути в безвість на коні
одчайного пориву – аж до самогубства!
І хай слід вершника означить рясно дим –
дим краю рідного, пахучий до безумства.
Рожево... вдячно заздрю одчайдухам – тим,
хто праведно пішов, а не через нехлюйство…
Із всіх мистецтв, боїв і лицарських змагань
ціную ті, що власні бережуть простори…
І ні до чого тут – погоджуйся чи гань! –
девіз для переможців як memento mori*.
Побідник бо живий – і нині, і в віках,
утішений, обласканий увік любов’ю.
Йому не треба словоблудства на вінках,
любов свою до Неньки окропив він кров’ю.[/color][/b]
20.02.2020
__________
*пам’ятай, що смертний (лат.)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866318
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 29.02.2020
Бесснежная зима - навеяла кручину.
Лесная вырубка - тому преступная
причина.
Ведь человек зависим от природы.
А у природы с небом - тайный договор.
Не улыбнётся солнечной погодой,
Когда нарушил равновесие топор.*
Непредсказуема природа в гневе.
Её не остановит никакой барьер.
Претензий мы не предъявляем Еве.
Пусть прекратит свои деянья браконьер.
Известна деятельность человека,
Что оставляет за собой одни пеньки.
А это ведь и есть проблема века.
Мы ждём, чтоб улыбнулись светлые деньки.
* Проблема глобальная.
27.02. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866256
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 28.02.2020
Ой ти поле широкеє, колосочки впали...
Де ти, доленько щаслива, чи ж тебе приспали?
Чом ти ходиш, наша доле, чужими стежками,
А тривоги і печалі залишила з нами?
Ой ти поле широкеє, золоти зернину.
Ой ти доленько щаслива, вернись в Україну.
Веселіше стане жити, зашумиш хлібами.
Тобі, доленько щаслива, добре буде з нами.
Ой ти поле широкеє, у колос налийся.
До нас, доленько щаслива, весело всміхнися.
Хай зрадіє, звеселиться вся наша родина.
Свого щастячка чекає уся Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866288
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 28.02.2020
Ну, от і все. Мов дих передостанній
Цей новий день засяяв у вікні.
Зима відходить і душа в чеканні
Відкрила двері щастю і весні.
Ще буде холод, будуть заметілі,
Ще приморозки вдарять по землі,
Та вже готові в дерев’янім тілі
Розкрити очі пуп’янки малі.
З гілок беріз впадуть доземно сльози,
Руном зеленим вкриються ліси
І перехопить неодмінно подих
Від вічної весняної краси.
Квітучу гілку до свого обличчя
Пригорне жінка в ніжнім почутті
Вона для когось щедрим сонцем зблисне
Любов’ю зігріваючи в житті
І будеш жити, будеш твердо знати
Що ця душа з усіх лише одна
Спроможна поруч у житті стояти
І виглядати здалеку з вікна
Впадуть дороги стрічками під ноги
Крізь сто розлук пройдемо, аби знов
Вернутись в день, де вже нема тривоги,
Де правлять балом віра і любов
В прекрасний вечір ми запалим свічі
Та по фужерах розіллєм вино
Буду дивитись у зелені вічі
В яких душа втопилася давно.
Текуча мить. Цей день передостанній.
Сліпучий промінь сяє у вікні
Зима минула, а душа в чеканні
Про грона мрій нашіптує мені.
28.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866310
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 28.02.2020
ЇХ НЕМА...
Їх нема... Ані дотику рук, ні обіймів...
Не зоставить слідів на вологім піску нікотрий...
Як я виросту, мамо, вже не буде смертей ані війнів?
Не посміє ступити на землю мою ворог злий!
Я не хочу, матусю,
Щоб нас убивали чужинці,
Я не хочу, щоб син мені квіти щоднини носив...
Сякнуть сльози на свіжій, ще травою не вкритій могилці...
Хто ж тих слів тебе, сину мій рідний, навчив?
Десь за обрій, де сонечко спати лягає щоночі
Заховалася правда, бо гола вона і тремтить.
Продали, роздягли, осоромили зрадою очі.
Задля неї ти маєш, розумний мій хлопчику, жить.
Там, далеко , як ти - синьоокі ангелики б"ються,
Бо хотіли прийти на цю землю також, як і ти,
Але куля ворожа спинила в дорозі їх тата
Вже ніколи їм, сину, не сягнути тієї мети.
А ти вспів... Ти прийшов у цей світ, щоб віддати
той страшний, невідплачений борг ворогам,
Щоб (як татко хотів) на землі своїй вільним зростати,
Щоб, як він, ти горів, але жив.
Чуєш, жив, не згорав...
Ціла сотня...Полки...Тисячі русих хлопців- соколів...
Ні обіймів палких, ані сильних турботливих рук...
Від розпуки не прийнято жодних на світі законів
І кружля понад нею, від розривів наляканий, крук.
Н. Карплюк- Залєсова.
20.02.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866111
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
[b][/b]Останній тиждень лютого, нині із 24.02 по 01.03, перед Великим постом, в Україні здавен відзначається Колодій/Масниця:
Із юності іще я пам’ятаю,
як по селу із краю і до краю,
ходили молоді дівчата,
щоби колодку прив’язати.
Холостякам цим нагадати,
що досить їм байдикувати,
пора у парі їх вінчати!
Гостей в господі шанували,
чим є багаті – пригощали:
[i]“Наморозились – рум’яні,
Вам вареники в сметані!
Колодій! Колодій!
Оженися і радій!”
А не женися єси, –
сам колодку ти носи!"[/i]
Яка традиція народна!
Хай буде й нині вона модна!
Щоби манкуртами – не стати,
Колодія скрізь – відзначати!...
[i]Бо Колодій є Богом шлюбу,
аби обом було лиш любо!
Він – Бог примирення і Сили, –
так нас тоді Батьки учили![/i]
Усюди вже веснянки чути,
Весни нікому не минути!...
26.02.20 р. Хмелів-Київ-Роменщина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866106
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Ой-да над горою місяць молодий
Обійняв калину вітер степовий.
Трави низько клонить та гойдає їх
Козаченько в гаю спатоньки приліг.
прспів:
Не журися спи козаче туга одійде,
Ніч холодна не голодна долю не вкраде.
У солодких снах козаче милая прийде
Серденько твоє зігріє лихо відведе.
Зранку до світанку загасив вогонь,
Освятило Сонце юнаку долонь.
Розкажи ворожко доленьку мою,
Долю сиротину з гідністю прийму.
Скраю біля гаю стелиться роса,
Заплітає косу чарівна верба.
Ой-да в чистім полі заспівав козак,
Проситься на волю піснею душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866018
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Как угодить под сердцем струнам?!
Как подобрать душевный лад?..
- Давно потерянную юность
пытаюсь тщетно воскрешать...
Желаний много невозможных...
Одно хранится под ребром...
- Я у любимого заложник!..
Так часто думаю о нем...
Припомню наш последний ужин...
Свеча в слезах... букет мимоз...
- Мечтала так ему быть нужной!..
Но не случилось... не сбылось...
Остались в прошлом поцелуи...
тепло ладоней... нежный взгляд...
- Как жаль... вернуться не могу я
в то время, где цвел райский сад!..
Где пальчики касались к небу...
Вдвоем парили в облаках...
- Костер любви оставил пепел
на всех несбывшихся мечтах...
Не угодить под сердцем струнам...
Мгновений прошлых не вернуть...
- Спасибо памяти за юность!..
Согреюсь я... хоть как-нибудь...
25.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866012
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
(Слова до пісні)
Ти вранішнє сонце лови у долоні,
Пройди по доріжках знайомих скоріш.
Просторів безмежних розкриється лоно,
Там маки, пшениця й зелений спориш.
Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
Нічим не заміниш квітучі сади,
Колосся дозріле, гаї у розмаї,
Любов до землі збережи назавжди.
Дерев білоквіття в селі біля хати
І мальв розмаїття навколо цвіте.
Тут жили всі рідні: і батько, і мати.
Вдихни це повітря прадавнє святе.
Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
Нічим не заміниш квітучі сади,
Колосся дозріле, гаї у розмаї,
Любов до землі збережи назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865781
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Осінь коси посріблила, відлетіли журавлі,
А усмішка мами щира, серце зігріва мені.
Теплі, ніжні мами руки, пригортали кожен раз,
Чулись завжди мами кроки, по кімнаті в пізній час.
Приспів:
Ти найкраща у світі матуся, найрідніша, найближча мені,
До землі тобі низько вклонюся, хай співають пісень солов'ї.
Поцілую натруджені руки і до себе тебе пригорну,
У житті було стільки розлуки, я тебе, моя мамо люблю.
Ти ночей не досипала, нашу долю берегла
Мов в сніпки її збирала, щоб щасливою була.
Нам співала колискових, біля ліжка кожен раз,
Танцювали місяць й зорі і у снах кружляли нас.
Ллють дощі сумні, осінні, наступають холоди,
Вже змінилось покоління, не змінилася лиш ти.
Та ж усмішка, ніжний погляд, теплі мамині слова,
Ти зі мною рідна поряд, найдорожча і жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865651
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
А я чекаю так весну оту,
Щоб назбирати квітів з полонини.
Разом із квітами я старанно вплету,
У свій вінок, любов до України.
Його надіну - хай побачать всі!
У нім моя кохана Батьківщина
Ну як не усміхатись тій красі?
О, рідний край, з сережками ліщини.
Чому на тебе зазіхають ті,
Хто цінності тобі не знав ніколи?
Не розумів хто ворог, хто святі,
І не ходив з буквариком до школи.
Ви приїздіть - дорослі і малі,
Відчуйте самі силу України.
Вона із надр цілющої землі,
Вона від аромату журавлини.
Ми запечемо бульбу у вогні.
Моя бабуся, дай їй Бог здоров’я,
Наліпить вам вареники смачні,
З такою українською любов’ю,
Що заспівають і у вас в душі
Ті солов’ї. І з щирістю дитини,
Я заплету у свій вінок вірші -
Нехай пливе по водах України.
Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865324
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
У моїм волоссі ніжно яскравіє стрічечка,
А мої слова течуть, ніби диво-річечка
По долинах гомінких та степах квітучих
Відображують красу у рядках співучих
По дорогах, по степах, я пройти посмію,
Що відчула всю красу, серденьком зрадію
Помилуюсь, охоплю ріднії простори
Заспіває вся земля та рідненькі доли
Зачарує дивограй, милою картиною
Посміхаючись пройду рідною стежиною
На хвилинку зупинюсь, щоб проникнуть всюди,
А у серденьку моїм оживають звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865185
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
У моїм волоссі ніжно яскравіє стрічечка,
А мої слова течуть, ніби диво-річечка
По долинах гомінких та степах квітучих
Відображують красу у рядках співучих
По дорогах, по степах, я пройти посмію,
Що відчула всю красу, серденьком зрадію
Помилуюсь, охоплю ріднії простори
Заспіває вся земля та рідненькі доли
Зачарує дивограй, милою картиною
Посміхаючись пройду рідною стежиною
На хвилинку зупинюсь, щоб проникнуть всюди,
А у серденьку моїм оживають звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865185
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Молодість. О, молодість моя !
Стільки в цьому слові сонця й літа,
За тобою так сумую я,
Десь заніс тебе від мене вітер.
Час так швидкоплинно пролетів,
Нам його з любов"ю не вернути,
Кожен тоді жив так, як хотів,
Молодість ніколи не забути,
Вирувала в наших венах кров,
Ми були романтики з тобою,
Ти подарувала нам любов,
Завжди чарувала нас собою.
Я так часто згадую тебе,
І буває не сиджу на місці,
Поклик твій у даль мене зове,
І світанки чисті променисті,
Я біжу, біжу тобі услід,
Та догнати вже тебе не зможу,
Ти в душі лишила щастя слід,
Душу ніжні спогади тривожать.
Молодість. О, молодість моя,
Стільки в цьому слові сонця й літа,
За тобою так сумую я,
Десь заніс тебе від мене вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863899
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 17.02.2020
РИЧАРД ГИР ВСТРЕТИЛ НАСТОЯЩУЮ ЛЮБОВЬ ПОЧТИ В 70 ЛЕТ И ОХОТНО ДЕЛИТСЯ СЕКРЕТОМ СЧАСТЬЯ.
Ричарду Гиру – 70! Он воспитывает маленького сынишку, обожает жену, исповедует буддизм, снимается в кино. Так что – всё только начинается!
Когда смотришь на счастливые лица 70-летнего американского актёра Ричарда Гира (фильмы «Хатико: Самый верный друг», «Красотка», «Первобытный страх» и прочие) и его 35-летней избранницы, то понимаешь, что эта пара – особенная. Они просто созданы друг для друга.
Деньги не приносят счастья. Доказательство этому – многочисленные неудачные романы и браки звёзд Голливуда. Настоящее счастье может подарить только человек, которого ты любишь так, что задыхаешься от восхищения.
История известного актёра Ричарда Гира – подтверждает эту жизненную истину. Такой особенной женщиной для него стала журналистка Алехандра Сильва. Они поженились и любят друг друга точно так же, как в первый день знакомства.
И если для всего мира Ричард Гир – известный секс-символ и серцеед, то для него Алехандра – единственная женщина, которая изменила жизнь и подарила счастье познать настоящую Любовь.
Ричард Гир не стесняется говорить о своём счастье – оно просто переполняет его. Во время торжественной церемонии вручения премии «Золотой глобус» в 2019-м году он вышел на сцену и произнёс только три слова. Они адресовались жене: «Я люблю тебя».
Как же начался этот головокружительный роман?
Знакомство их было более чем прозаичным. Как рассказал Ричард Гир в одном из интервью: «Всё началось очень просто. Нас познакомил общий друг. Алехандра сказала мне: «Привет!» И всё – как будто мир обрушился. Мы посмотрели друг на друга и в первую же секунду поняли, что будем вместе всегда. Такого притяжения я не испытывал ещё никогда в жизни. Мы не могли оторвать взгляда друг от друга. Мы смотрели и смотрели в глаза – всю ночь…»
«Признаюсь, у меня были всякие любовные истории. Чаще всего они начинались очень непросто, нам приходилось вместе преодолевать массу трудностей и испытаний, – вспоминает Алехандра. – Вроде бы всё это должно было ещё больше сближать, но получалось с точностью до наоборот. Мы расставались, и это всегда было непросто… Поэтому, когда я встретила Ричарда, и события начали развиваться просто с бешеной скоростью… Скажу честно: сначала у меня были определённые сомнения. Я колебалась. А вот он – нисколько. Ричард был уверен на все 100%, что это – судьба. Позже я поняла, что мы оба с первого взгляда почувствовали, что будем вместе».
Вскоре Ричард Гир и Алехандра Сильва связали себя узами брака. Это произошло на индийском ранчо актёра в апреле прошлого года. Свадьба была очень скромной и в буддистских традициях. «С тех пор мы любим друг друга лишь сильнее», – говорит Алехандра.
Супруги очень мечтали о малыше. Ричард Гир даже отказался от двух очень интересных предложений сняться в фильмах, чтобы быть рядом с женой в момент ожидания малыша. Пара проводила много времени вместе и даже съездили в гости к Далай-ламе. Будущая мама опубликовала в социальных сетях фото, на котором ее благословляет духовный гуру.
Ричарду Гиру было 69 лет, а его жене – 35, когда в Нью-Йорке у них родился сын.
Для обоих супругов малыш стал вторым ребенком: у Гира есть 18-летний сын Гомер от актрисы и модели Кэри Лоуэлл, а Сильва воспитывает шестилетнего сына Альберта от американского магната Роберта Фредланда.
Каким же образом им удаётся поддерживать огонь любви?
Супруги охотно делятся секретом своего счастья. Главный из них состоит в том, чтобы каждый день делать что-то, что заставит партнёра чувствовать себя настоящим счастливчиком. Например, каждый день Ричард обязательно говорит своей жене, как много она для него значит.
«Каждое утро он спрашивает меня: «Что бы сделало тебя счастливой сегодня?» – рассказывает Алехандра. – Ну как после этих слов не чувствовать себя, как в сказке? И это ещё не всё: каждый день муж… сочиняет мне песню. Это что-то невероятное!»
Ричард рассказывает, что нет такой силы в мире, которая заставила бы его поменять своё счастье на что-либо другое: «Как я могу не быть счастливым рядом с такой женой? Я женат на самой красивой, обаятельной, умной, чувствительной, весёлой, терпеливой, умеющей прощать женщине! Она никогда не пройдёт мимо чужой беды. Всегда стремится помочь, поддержать. А какие вкусные салаты она готовит! Ничего вкуснее я не пробовал в самых дорогих ресторанах мира!»
Рождение сына ещё больше сблизило супругов. Теперь у них на двоих – трое детей, включая рождённых в предыдущих браках.
Ричард Гир признаётся, что самое невероятное чувство – познавать радость отцовства рядом с человеком, который по-настоящему близок тебе
31 августа 2019 года Ричарду Гиру исполнилось 70 лет. Он воспитывает маленького сынишку, обожает свою красавицу и умницу жену, исповедует буддизм, снимается в кино. Так что – всё только начинается!
Все, кто смотрит на Ричарда Гира и его жену, говорят, что они как будто живут в собственном прекрасном мире. Знакомые и родные, которые видят их каждый день, сходятся во мнении, что супруги очень изменились – стали лучшей версией себя. Они выросли духовно, а их любовь только крепнет и приносит ещё больше радости и счастья.
А секрет такой любви – очень простой. Маленькие, но ежедневные жесты, которые напомнят любимому или любимой, что они – самые дорогие люди во всем свете. И даже если вы не умеете сочинять песен – можно купить красивый букет и вручить его жене на рассвете. Или любым другим способом ежедневно напоминать, как много этот человек значит в вашей жизни. Из таких мелочей состоит счастье.
https://www.cluber.com.ua/lifestyle/stories/2019/0...87Mid_cZdaUJEMrXroyW3qWOQgTA0w
Перевела на уккраинский язык 17.02.20 13.27
РІЧАРД ГІР ЗУСТРІВ СПРАВЖНЮ ЛЮБОВ МАЙЖЕ В 70 РОКІВ І ОХОЧЕ ДІЛИТЬСЯ СЕКРЕТОМ ЩАСТЯ.
Річарду Гіру – 70! Він виховує маленького синочка, обожнює дружину, сповідує буддизм, знімається в кіно. Так що – все тільки починається!
Коли дивишся на щасливі обличчя 70-річного американського актора Річарда Гіра (фільми «Хатіко: найвірніший друг», «Красуня», «Первісний страх» та інші) і його 35-річної обраниці, то розумієш, що ця пара – особлива. Вони просто створені одне для одного.
Гроші не приносять щастя. Доказ цього – численні невдалі романи і шлюби зірок Голлівуду. Справжнє щастя може подарувати тільки чоловік, якого ти любиш так, що задихаєшся від захоплення.
Історія відомого актора Річарда Гіра – підтверджує цю життєву істину. Такою особливою жінкою для нього стала журналістка Алехандра Сільва. Вони одружилися і люблять один одного так само, як у перший день знайомства.
І якщо для всього світу Річард Гір – відомий секс-символ і серцеїд, то для нього Алехандра – єдина жінка, яка змінила життя і подарувала щастя пізнати справжню Любов.
Річард Гір не соромиться говорити про своє щастя – воно просто переповнює його. Під час урочистої церемонії вручення премії «Золотий глобус» в 2019-му році він вийшов на сцену і сказав тільки три слова. Вони адресувалися дружині: «Я люблю тебе».
Як же почався цей запаморочливий роман?
Знайомство їх було більш ніж прозаїчним. Як розповів Річард Гір в одному з інтерв'ю: «Все почалося дуже просто. Нас познайомив спільний друг. Алехандра сказала мені: «Привіт!» І все – ніби світ обрушився. Ми подивилися один на одного і в першу ж секунду зрозуміли, що будемо разом завжди. Такого тяжіння я не відчував ще ніколи в житті. Ми не могли відірвати погляду один від одного. Ми дивилися й дивилися в очі, – всю ніч...»
«Зізнаюся, у мене були всякі любовні історії. Найчастіше вони починалися дуже непросто, нам доводилося разом долати безліч труднощів і випробувань, – згадує Алехандра. – Начебто все це повинно було ще більше зблизити, але виходило з точністю до навпаки. Ми розлучалися, і це завжди було непросто... Тому, коли я зустріла Річарда, і події почали розвиватися просто з шаленою швидкістю... Скажу чесно: спочатку у мене були певні сумніви. Я вагалася. А ось він – анітрохи. Річард був впевнений на всі 100%, що це – доля. Пізніше я зрозуміла, що ми обидва з першого погляду відчули, що будемо разом».
Незабаром Річард Гір і Алехандра Сільва зв'язали себе узами шлюбу. Це сталося на індійському ранчо актора в квітні минулого року. Весілля була дуже скромною і в буддійських традиціях. «З тих пір ми любимо один одного лише сильнішим», – говорить Алехандра.
Подружжя дуже мріяли про малюка. Річард Гір навіть відмовився від двох дуже цікавих пропозицій знятися у фільмах, щоб бути поряд з дружиною в момент очікування малюка. Пара проводила багато часу разом і навіть з'їздили в гості до Далай-лами. Майбутня мама опублікувала в соціальних мережах фото, на якому її благословляє духовний гуру.
Річарду Гіру було 69 років, а його дружині – 35, коли в Нью-Йорку у них народився син.
Для обох подружжя малюк став другою дитиною: у Гіра є 18-річний син Гомер від актриси і моделі Кері Лоуелл, а Сільва виховує шестирічного сина Альберта від американського магната Роберта Фредланда.
Яким же чином їм вдається підтримувати вогонь любові?
Подружжя охоче діляться секретом свого щастя. Головний з них полягає в тому, щоб кожен день робити щось, що змусить партнера відчувати себе справжнім щасливчиком. Наприклад, кожен день Річард обов'язково говорить своїй дружині, як багато вона для нього значить.
«Щоранку він питає мене: «Що б зробило тебе щасливою сьогодні?» – розповідає Алехандра. – Ну як після цих слів не відчувати себе, як у казці? І це ще не все: кожен день чоловік... пише мені пісню. Це щось неймовірне!»
Річард розповідає, що немає такої сили в світі, яка змусила б його поміняти своє щастя на що-небудь інше: «Як я можу не бути щасливим поруч з такою жінкою? Я одружений на найкрасивішою, чарівною, розумною, чутливої, веселою, терплячою, яка вміє прощати жінці! Вона ніколи не пройде мимо чужої біди. Завжди прагне допомогти, підтримати. А які смачні салати вона готує! Нічого смачнішого я не пробував у найдорожчих ресторанах світу!»
Народження сина ще більше зблизило подружжя. Тепер у них на двох – троє дітей, включаючи народжених у попередніх шлюбах.
Річард Гір зізнається, що саме неймовірне відчуття – пізнавати радість батьківства поруч з людиною, яка по-справжньому близький тобі
31 серпня 2019 року Річарду Гіру виповнилося 70 років. Він виховує маленького синочка, обожнює свою красуню і розумницю дружину, сповідує буддизм, знімається в кіно. Так що – все тільки починається!
Всі, хто дивиться на Річарда Гіра і його дружину, кажуть, що вони ніби живуть у власному прекрасному світі. Знайомі і рідні, які бачать їх кожен день, сходяться на думці, що подружжя дуже змінилися – стали кращою версією себе. Вони зросли духовно, а їх любов тільки міцніє і приносить ще більше радості і щастя.
А секрет такої любові – дуже простий. Маленькі, але щоденні жести, які нагадають коханому чи коханій, що вони – найдорожчі люди у всьому світі.І навіть якщо ви не вмієте складати пісень - можна купити гарний букет і вручити його дружині на світанку. Або будь-яким іншим способом щодня нагадувати, як багато ця людина значить у вашому житті. З таких дрібниць складається щастя.
https://www.cluber.com.ua/lifestyle/stories/2019/0...87Mid_cZdaUJEMrXroyW3qWOQgTA0w
Переклала на украінську мову 17.02.20 13.27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865121
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Кум відвідати кумасю,рішив спозаранку,
Вчув її смачненьку кашу, через офіранку.
Вдів нове́нькі черевики, сірого костюма,
Капелюх хоч і великий й так зійде, подумав...
Та замнявся, щось на ґанку, як відкрились двері,
Перед ним стояв Іванко, мов ворона в сквері.
Сіли вдвох вони до столу, кум заметушився,
Знаєш, жінка моя хвора, на такій женився.
Он лежить вона на ліжку, піднятись не може,
Болять, каже, в неї ніжки й серденько тривоже.
Куме, підіть до лікарні, швидку викликайте,
Бож кума буде в трупарні, совість куме майте!
Кум швиденько одягнувся, побіг до району,
З переляку він забувся, що є телефони...
Тільки чоловік із хати, вийшов за ворота,
Кумі враз виздоровляти, стало так " охота".
Піднялась вона із ліжка, гарно потягнулась,
Доки прийде Іван пішки... Вона посміхнулась...
Ми з тобою куме разом, будем їсти кашу,
Запивати будем квасом її ми відразу.
Є у мене "самогончик", качечка в коморі,
Є засмажений кабанчик, в бочці помідори...
Пили, їли, запивали, доки все скінчилось,
Апетит же добрий мали, ніщо не лишилось.
Гарну пісню заспівали, "розлягалась" хата,
Тоді двоє танцювали, кум і кума рада...
Аж "сирена" обізвалась, за вікном щосили,
То швидка уже примчала, наче птах на крилах.
Кума швидко роздягнулась, та лягла у ліжко,
В кума спина лиш мигнула, біг городом нишком.
Ось таке люди буває, як брехня у хаті,
Хтось жаліє, хтось співає, а комусь звикати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865018
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Босиком, где мрамор трав
на ковре родного края...
просьбу в небо отослав...
я бреду, росу сбивая...
Ощущается покой...
Только здесь дышу свободно!..
- Вот сейчас передо мной
столько трав душе угодных!..
Валерьяна, зверобой,
горицвет, алтей, цикорий,
мята, лютик и левкой...
- Поутру здесь пляшут зори!..
Василек, кипрей и клевер,
одуванчик, мак, ромашка,
горец птичий... - Кто посеял?!
Чай волшебный в каждой чашке!
А фиалок синева!..
И люпина диво - свечи...
- Будто в море острова!..
Разнотравье душу лечит...
В капле меда - вся равнина!..
Вперемешку с нашей долей...
- Не зови меня, чужбина!
Нет милей родного поля...
16.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865016
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Зустрілися Зима з Весною,
Загомоніли, що є сил...
Кожна пишалась з них собою,
Та в жодної не було сил...
Ще зранку снігом застелила
І замела стежки Зима.
А Весна сльози враз пролила
І стала скупана земля.
Зима вклонилася Морозу,
Щоб заморозив він усе.
Весна враз розбудила грози
І ось вже вітер дощ несе.
Сестриці любі, не сваріться,
Заполонив усе туман.
Ви обійміться й помиріться,
Щоб не було душевних ран...
У ніжнім сонячнім промінні,
Пропав у кожної талант.
А небеса блакитно - сині,
Були для них немов гарант...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864927
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Я всі зорі зберу на світанні,
Що розсипала нічка в траву.
Завжди будь у моєму коханні,
Я тобою, мій милий, живу.
Хай мелодія вічна любові
У серцях наших ніжно бринить.
В кожній миті, у кожному слові,
Насолодою душу п'янить.
Приспів:
Уночі нам щастя доленька пряде,
Доки усміхнеться сонце золоте.
Хай вирує шалу срібний водограй,
Де кохання наше - малиновий рай!
Ми не спиним ріку швидкоплинну
Тих років, що торкаються нас.
Але вірність свою лебедину,
Понесемо у вічності час.
Загадкові і дивні сюжети
Доленосно мережить життя.
Ми з тобою в прекраснім дуеті
Проспіваєм романс до кінця.
Приспів:
Уночі нам щастя доленька пряде,
Доки усміхнеться сонце золоте.
Хай вирує шалу срібний водограй,
Де кохання наше - малиновий рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864814
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Яка сьогодні ти була красива,
Змінився навіть погляд у очах.
Роки летять, а ти ні чуть не сива,
Ти чарівниця, певно, при свічах…
Тоді, як тіні миготять по хаті,
Рубіном грає молоде вино.
Так хочеться в ту мить тебе обняти,
Такі думки виношую давно.
Мене давно, давно ти прочитала,
Та певно не в думках єдиних суть.
Для щастя треба щоб і ти кохала,
Лише тоді межу часи зітруть.
А поки ми живемо на цім світі,
Я щиро Богу дякую за те,
Що маю стимул на цім світі жити,
Що в серці я ношу своє - святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864810
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Крізь всі часи, століття і епохи
Світає. Легенький вітерець гуляє недозрілим пшеничним полем. Роса блищить на зеленій траві маленькими діамантами. Над землею піднімається сонце. Десь у синій вишині несміло співає жайворонок. Наші босі ноги, омиті прохолодними росами, ступають по ранковій землі. Ми йдемо тримаючись за руки. Я бачу себе в легенькій ситцевій сукні, а він – високий і сильний - поруч. І мені так затишно, тепло і комфортно. Щастя, яке огортає мене всю, проникає в кожну клітинку тіла і бринить якоюсь невідомою і нечуваною раніше музикою. Він піднімає мене на руки і кружляє, кружляє, кружляє. Ми сміємось голосно і щасливо, і від цього сміху я прокидаюся. Знову цей сон. Він приходить до мене все частіше і частіше. І я завжди чекаю на нього.
У такі ранки я прокидаюся з усмішкою на обличчі. І день завжди видається вдалим. А може цей сон навіяний старим листом, який написав колись у далекі воєнні роки мій прадід Григорій моїй прабабусі Ганні?
Може і так. Але цей сон став моїм оберегом. Якщо він приходить до мене в період сесій – знаю екзамени складу вдало. Якщо насниться перед пленером – то фарби мов самі, без моєї участі, створюють на полотні сюжети , які приносять мені задоволення від роботи. І сьогодні саме такий ранок.
Я ніжилася у ліжку аж поки сонячне проміння не торкнулося моїх рук, обличчя, волосся. Підійшла до вікна, відкрила його навстіж і впустила в кімнату ранкову прохолоду... А за вікном уже кипіло життя: мама готувала сніданок на імпровізованій літній кухні нашого заміського дачного будиночку, тато - як завжди - вже давно подався рибалити на річку , яка блакитною смужкою виднілася вдалечині.
На сусідськім паркані сидів мій улюблений чорний кіт. Кожного дня кіт Мурчик супроводжує мене і Павла до великої лісової галявини, яка в цю пору стоїть вся уквітчана зеленою густою травою та білими ромашками. Аромати трав, квітів дарували такий спокій і умиротворіння душі, яке можна зрівняти тільки з тим дивовижним сном, що так часто приходив до мене.
До вікна підійшов Павло:
- Ну, що соня , прокинулася ? – і поклав на підвіконня букетик польових квітів.
- Ти ж говорила, що це до сходу сонця підемо на пленер. Чекав- чекав,
а ти все спиш. Та так солодко , що не наважився тебе будити. Ще й посміхалася у вісні.
- Тільки ж пів на шосту.
- Так в липні ж ночі короткі. Сонце уже прокинулося.
Павло мій коханий чоловік, а ще однокурсник . Разом навчаємося у Київській національній академії мистецтва і архітектури на факультеті образотворчого мистецтва і реставрації.
Це наше останнє студентське літо. І я запросила Павла до заміського будиночку, який дістався моїм батькам у спадок від моєї бабусі, батькової матері, щоб разом провести літо і попрацювати на природі. Цінність такого спілкування з природою безмежна. Фарби природи створюють ті неповторні миттєвості, які мені і Павлу так хочеться відтворити на полотні. Наші з Павлом відносини розпочалися ще з першого курсу, а вірніше, з того літа, коли ми, вчорашні школярі, складали іспити до академії мистецтв. Я бігла по коридору академії, запізнюючись на екзамен з історії мистецтва і майже не збила з ніг русявого хлопця, що стояв з конспектом у руці біля дверей аудиторії. Я як вихор налетіла на нього. Конспект випав з рук юнака, і листочки зошита розлетілися по коридору. Ось так ми і познайомилися. Навчаємося в одній групі. Кохаємо один одного . І разом нам добре. Всі наші родичі, мої і Павла батьки вже готуються на нашого весілля. А зараз ми перебуваємо в стані творчої активності: і малюємо , малюємо, малюємо….Кожного ранку виходимо на пленер чи до річки, чи в ліс , чи просто змальовуємо життя сільського колоритного побуту і ніжимось в прохолоді річкової води, вдихаємо аромати настояного на літніх лугових травах чистого повітря. Нам разом цікаво, і кохання різнобарвними метеликами порхає над нашими головами. Життя прекрасне і неперевершене, коли відчуваєш його смак і радієш. І саме в цьому невеличкому, знайомому мені з років дитинства, мальовничому селі , я і Павло, по-справжньому відчули смак життя на фоні дивовижної сільської природи, коли захоплює подих від відчуття незвичайної краси. Та і від самої назви мого мальовничого села віє романтикою – Василькове. Річка, луг, ліс, нічне зоряне небо, неповторні світанки наповнило життя незвичними до цього почуттями щастя. І щастя це має сталу категорію.
Здається , що радість випромінює і повітря, і річка , і ліс, і наше подвір’я, і навіть невеличке мамине господарство. Ми щасливі, закохані займаємося улюбленою справою.
- Доню, - почувся голос мами, - сніданок на столі.
Стіл стоїть під великою старою розлогою грушою. Дерево посадив ще дідусь мого тата Григорій за два роки до війни. І в листах до моєї прабабусі, передаючи привітання всім рідним, родичам, односельцям – обов’язково приписував: «І поклонися, Ганю, моїй грушці. Хай росте, повернуся – застелимо стіл білою скатертиною під грушою і як загуляємо… Так же мені хочеться з’їсти грушки з мого деревця».
Та не судилося прадіду моєму скуштувати тих груш. Загинув у березні 45-го року на підступах до Берліну. А груша родить кожного року. Вже стара-стара та дідова груша, а живе, не вмирає. Мій батько дуже її береже і доглядає за нею. Вже декілька раз обрізав до стовбура її крону і вона щоразу оживала, відростала вітами і вже через декілька років знову вагітніла грушами. А тато таки відвіз тих грушок на могилу свого діда , в далеку Німеччину. Може ж його душа і скуштувала їх, тих таких бажаних грушок з рідного подвір’я.
- Чого замислилася ? - голос Павла повернув мене до дійсності.
- Збирайся , підемо до річки. Я там примітив молоденький
дубок, а біля ного берізка - тулиться до того дубка. Знаєш , це так зворушливо. Хочу намалювати цих молодих зелених закоханих. Вони схожі чимось на нас .
Нашвидку поснідавши, зібравши мольберти, фарби побігли з Павлом до річки. За нами ув’язавася і наш вірний чорний кіт Мурчик. Над річкою ще стояв вранішній туман. Вода була теплою і шовковою.
Біля берега стояла берізка, вдивляючись в прозору гладь води, а поза нею, немовби, обнімаючи своїми вітами тендітні плечі берізки - ріс дубок. Він був дещо вищий за берізку зростом, такий собі кремезний молодий дубочок. Здавалося, що він оберігає ніжне тендітне деревце від всіх
життєвих негараздів: вітрів, сильних дощів, снігопадів.
- А знаєш , - сказав Павло, - я хочу змалювати оцю берізку, дубок, річку у різні пори року. Чомусь запали вони мені в серце і стали немовби живими і рідними .
- А це гарна ідея. А я хотіла б намалювати твій портрет на фоні ось цього прирічкового лугу. Ти згоден ?
- Ну, якщо обіцяєш, що портрет буде вдалим, то погоджусь.
- А як що не погодишся, то я зараз тебе притоплю.
- Попробуй спершу наздогнати .
І Павло поплив за течією. А я за ним. Та раптом прогримів грім, потім блискавка, знову грім і дощ полив, як з відра. Швиденько вискочивши з води на берег, зібрали свої речі і побігли стежкою до нашої хатинки, яка чекала на нас на горбі край села. І умита дощем, хатинка немовби світилася щастям, а її вікна-очі здавалось випромінювали радість. А може закоханим світ бачиться одухотвореним. Хай буде так як найдовше, а ще краще - назавжди.
Коли Павло вперше переступив поріг нашої старенької сільської хати, то був вражений колоритом змішаних стилів різних епох. Тут тобі старовині ікони з рушниками і піч з лежанкою, а поруч : водогін, газ, телевізор, супутникова антена. Таке -то воно сільське життя – вічне і сучасне. На покуті ікони Спасителя Ісуса Христа і Матері Божої в обрамлені старинного рушника, вишитого ще моєю прапрабабусею саме для весілля своєї доньки Ганнусі. Цим рушником батьки нареченої брали ікону, так як за традицією, робити це голими руками було не «положено». На весільному рушникові зображене «дерево життя», яке символізує нескінченність роду, символ міцної сім'ї і побажання щасливого сімейного життя. А ще пара вишитих голубів – символ міцної любові. Рушник вишитий хрестиком червоними нитками. Промайнуло багато років з того часу і узори на рушнику потьмяніли. Але скільки сонця, добра, щастя і світла вони подарували цій старій оселі. А Ікони писані на дереві . На зворотному боці ікони Матері Божої зберігся надпис « Київські торгові ряди. Рік 1912». Цю ікону батьки Ганнусі придбали в рік народження своєї дитини-первістка - Аннушки, або як звали всі її на селі Ганнусі. А іконою Спасителя Ісуса Христа благословляли батьки свого сина Григорія. Іконам, в обрамлені рушників вже більше ста років .
А ще Павла, жителя великого міста, який про сільське життя мав уявлення тільки з прочитаних книг, кінофільмів та бачив сільські пейзажі з авто сімейного автомобіля – вразили старі фотографії на стінах великої кімнати сільського будинку. По світлинах можна прослідити історію мого роду від діда – прадіда до сьогодення. На одній з них прабабуся Ганна і прадід Григорій. Це єдина фотографія, де вони разом. Разом на все життя вони поєднали свої долі. І навіть загибель Григорія навесні 1945 року не змогла їх розлучити. Ганна так і не вийшла більше заміж. Піднімала доньку і сина сама. Батько розповідав, що його бабуся була красива навіть у поважному віці. Русяве довге волосся заплетене у косу обвивало чоло , великі задумливі очі тепло дивилися на світ. А сама тоненька, мов стеблинка. Такою вона була в молоді літа. І навіть роки не відібрали її красу. Батько розповідав, що багато було у Ганни залицяльників. Роботяща, красива, та ніхто не зміг завоювати її серце. «В нашій сім’ї, - говорила Ганна, - одружуються раз і на все життя. Григорій – то моя доля. А долю конем не переїдеш». «Ось така була моя бабуся», - говорив тато.
Дома, у хатинці, ми, переодягнувшись у сухий одяг, позалазили на піч під ковдру і задрімали. Я прокинулася раніше, щоб разом з мамою приготувати вечерю. А коли увійшла знову до хати, то побачила, що Павло прокинувся і з цікавістю розглядає на стінах пожовклі від часу світлини. А потім мовчки вийшов з хати, сів на ганку і замислено сидів до самого надвечір’я. Я ж була занята домашніми справами, і сіла поруч нього, коли вже на землю спустилися сутінки. Павло притулив мене до себе, якось дивно подивився і сказав:
- Ти дуже схожа на свою прабабусю. По суті одне обличчя. Мене весь час переслідує відчуття, що я тут вже колись був, ходив ось цими стежками, і вже сидів ось на цьому ганку. А пам’ятаєш, той етюд , який я написав ще на другому курсі академії? «Сільське подвір’я»
- Пам’ятаю. Я тобі тоді сказала, що стара груша біля хати, яку ти змалював на своєму полотні, нагадує мені наш сільський куточок.
- А я ж писав, Аню, цей етюд не з натури, а з образів, які роїлися в моїй голові. А вийшло, що змалював оце подвір’я, де ми разом з тобою зустрічаємо вечір.
- А ще, Аню, мені сьогодні приснився красивий сон. Велика квіткова галявина залита вранішнім сонцем. І ми йдемо босоніж по росі, я піднімаю тебе на руки, а ти смієшся радісно і дзвінко. За лугом річка в ранковому тумані. І мені ніколи так не було гарно в житті, як у тому сні».
Я встала, мовчки пішла в хату, за образами знайшла пожовклий від часу лист діда Григорія до своєї Ганни і віддала його Павлу.
- Читай. Читай уголос.
«Моя дорога, Ганнуся, мої дорогі діточки Василько і Марійка, пише вам ваш люблячий чоловік і батько Григорій. Низькій уклін вам, мої найдорожчі люди. Випала вільна хвилина перед боєм і я пишу вам, хоча знаю, що моїх листів ви не отримуєте, бо ви мої дорогі по ту сторону фронту під проклятим німцем. Серце обливається кров’ю, як подумаю, що випало на вашу долю , - жити у вічному страху. Відганяю від себе думки, що може з вами щось сталося. А я не в силах вам допомогти , мої рідні. Попри все, прошу тебе, Ганю , потерпи. Ти ж у мене сильна, а ще красива, яка ж ти красива, Ганю. Такої красивої жінки, як ти - я не бачив . Ти у мене біля серця завжди, кожної хвилинки ти і наші дітки. Ти ж знаєш, Ганю, я не дуже набожний, але зараз кожного ранку прошу Бога: «Спаси і сохрани мою сім’ю, відведи від них біду. Даруй їм життя і здоров’я і даруй їм своє благословення». Ось так моя, люба дружина. А пам’ятаєш, як я тобі дорікав, моя кохана ? Що ти все бігаєш до тієї церкви. Медом тобі там намазано, чи що? Ти ж чуєш, що говорять по радіо, що це опіум для народу? А ти все молишся». А зараз, наша церква на горбі у селі, ввижається мені білим великим птахом .О так ми б усі разом : ти, я і наші дітки, злетіли б у небо , і полетіли у ті краї ,де немає ні бід ні воєн. Де б ми були щасливі, Ганю. Так хочеться бути щасливим на своїй землі. І цей час обов’язково наступить. Ми проженемо фашиста з нашої землі і заживимо, Ганю, о, як ми заживимо… Будемо щасливі, обов’язково будемо. А може тебе , Ганю, хто зобіжає? За це у мене тліє душа, як подумаю, що ти одна з дітьми і немає захисту. Ганнусю , потерпи трішки, моя люба. Скоро все зміниться. Тільки прошу, буть обережною, адже знаю яка ти в мене гаряча і на слово, і на діло. Схоронись, Ганю, заради наших дітей, схоронись. Збережи в цьому пеклі себе і наших дітей заради мене, заради нашої любові, прошу схоронись. Бо без вас - немає і мене. Ви моє небо і зорі, моє повітря – ви зміст мого життя. А фріців ми виженемо, Ганю, хоч зараз ми і відступаємо, але не буде так. Я тобі обіцяю. Я ніколи не дозволю знищити те, що нам дороге, ніколи не дозволю зобидити вас, мої дорогі. Землю буду гризти, упиратися в неї ногами і руками і вбивати їх, вбивати наших ворогів до останнього фріца. О, як мені було тяжко, Ганю, як тяжко, у першому бою, коли побачив , як від моєї кулі упав замертво німець. Тоді ми зійшлися в рукопашнім. Признаюсь тобі, моя люба, я тоді довго плакав. Упав на землю поміж трав і плакав. Плакав голосно, навзрид. Ніхто про те не знає, Ганю. Ось тобі тільки признаюсь. Як на сповіді. Плакав, кричав і матюкався. «Чого ж ти прийшов сюди, гад? Чому змусив мене переступити людські закони? Тебе ж також народила мати і бажала тобі гарної доленьки. Хіба ж вона хотіла бачити сина загарбником в і вбивцею? Хіба ж вона бажала тобі смертоньки». Що ж це діється на білому світі , Ганю? Це страхіття, яке поза всіма законами природи людської. Я бачив його очі, Ганю. Ці очі запитували у неба: «Оце і все». А може, Ганю, він, цей вбитий мною ворог, також посадив на своєму подвір’ї грушку? Чого ж він прийшов сюди, шукати собі смерті у чужій землі, у чужих краях? Ось, таке було моє перше бойове хрещення, Ганю.
Щось я розговорився сьогодні, але так хочеться довше побути біля тебе , моя люба. Притулити до себе твою русяву голівку і цілувати: цілувати твоє волосся, твої очі, твої вуста. Відчувати твоє тепло і твою ніжність. Я ніколи не забуду, поки й жити буду на цьому світі того чудового літнього ранку, напередодні нашого весілля. Пам’ятаєш? Ти у біленькому легенькому платтячку, з віночком на голові. Ми ступаємо босими ногами на мокрій, від ранкової роси, траві. А потім я підняв тебе на руки і кружляв, кружляв, а ти сміялася. Сміялась так голосно, щасливо, і той твій сміх, Ганю, я часто чую у вісні. І бачу ту нашу стежинку, за селом, а десь у синій вишині, співає жайворонок. Я знаю, що навіть, коли смерть розлучить нас, то все рівно, ми зустрінемося А може ж таки воно існує, оте життя після смерті. Відганяю від себе думки про смерть, але все таки, Ганю, знай, що я не зможу без тебе ні на цьому ні на тому світі.
Пишу до вас кожного дня, хоч рядочок, хоч пів рядочка. І так мовби говорю з вами. Ганусю , бережи себе і наших любих діточок. Василькові скажи , що тато приїде і привезе йому коника, Марусі справжню ляльку, яка закриває очі . Наша хатка, наше подвір’я, вулиця , річечка – приходять до мене кожної ночі. Люба, як там моя грушка, росте? Ганю, якщо вона зацвіте першого разу, то позривай цвіт, нехай набирається сил. Може ж таки скуштуємо солоденьких грушок літнім теплим вечором усі разом : я, ти і наші діти…
Обнімаю тебе, моя рідна, міцно – міцно. - Твій Григорій. Чекай я повернуся, обов’язково повернуся»..
Павло скінчив читати листа. І все дивився і дивився мені у очі.
- Аню, це може здатися неймовірним , але …
- Пашо нічого більше не говори. Обніми мене міцно, будь ласка . Знаєш, що я тобі скажу : « Любов не можна вбити - вона вічна.». Я просто кохаю тебе крізь всі часи, століття і епохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864600
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020
Я ехала в троллейбусе. Томилась...
Вокруг всё плавил летний знойный день.
Как вдруг, внимание переключилось
На двух, вошедших с улицы, людей.
Он и Она.
Он — писаный красавец,
В явь воплощенный сказочный герой,
Фигура, рост, осанка — всем на зависть!
Во всём тот парень был хорош собой.
Но привлекал не столько красотою,
Как чем-то нереальным, неземным,
Всё в нём дышало, искрилось любовью
К ней, что вошла в троллейбус вместе с ним.
Как нежно он держал её за руки,
Как трепетно внимал её словам,
И, словно голубь со своей голубкой,
О чём-то тихо, томно ворковал.
А вот она — увы! Была горбунья.
Но, чувством озарённая своим,
Цвела, как роза, рядом с принцем юным,
И мир вокруг принадлежал двоим!
И вопрошала я в недоуменьи:
Он очарован? Женщиной такой?
И, вдруг увидела, что к сожаленью
Тот сказочный красавец был ...слепой!...
Простите! Я их вовсе не судила,
Услышав в мыслях мнение своё:
(- Она его за красоту любила,
Но как, за что он полюбил её?)
Слепому в мире сложных поворотов,
Где зрячему непросто выживать,
Наверное, немало «доброхотов»
Глаза пытались «правдой открывать».
Но так судьба двоих соединила,
Был в этом Высший замысел такой,
Его — красивым телом наградила,
Её — красивой, ангельской душой.
А жизнь одна. Кому какое дело?
Важна не внешность.
И любовь не зла!
Он был горбунье - идеалом тела,
Она слепому - зрением была.
. . . . . . . . . .
Небесным нимбом ауры светились
Одной дугой сиянья на двоих,
И где-то в небе Ангелы молились,
От всех невзгод оберегая их.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864372
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Натрапив на вірш Івана Франка "Тричі мені являлася любов". Жагучий твір, але водночас липкий і моторошний. Коли поезія була вперше надрукована у збірці "Зів'яле листя", то Каменяр уже мав 40 років. І ще 20 до вічного спочинку (до смерті ще повернемося). Як справедливо зазначає Роман Горак, більшість сучасників Франкових та й апологетів його творчости були подивовані тим, що Іван Якович постав перед ними не як революціонер-бунтар, а звичайний собі чоловік із пошрамованим серцем. У передмові до першого видання Іван Франко пише: "Герой отсих віршів, той, що в них виявляє своє „я“ - небіжчик. Був се чоловік слабої волі та буйної фантазії, з глибоким чуттям, та мало здібний до практичного життя. Доля звичайно кепкує над такими людьми". Бачимо, що автор відмежовується від протагоніста, творячи літературну фікцію. Мовляв, то не я той сірома, а мій товариш, але щоб увіковічнити його страждання для прийдешніх поколінь і дати їм науку, то й писані ці вірші (на основі щоденника самогубці). Наукові розвідки (І. Денисюк, В. Корнійчук) довели, що Франко справді мав подібний щоденник, який йому передала письменниця Уляна Кравченко, але поезії в песимістичній книзі належали саме Франковому перу.
"Зів'яле листя” сам Іван Франко назвав „збіркою ліричних пісень, найсуб'єктивніших з усіх, які появилися у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка, та при тім найбільш об'єктивних у способі малювання складного людського чуття”. Спробуємо далі відштовхнутися саме від цієї тези, адже для романтичних, а часом навіть сентиментальних українців, пісня є тією оптикою, крізь яку можна до атомів розгледіти людську душу або простежити ті процеси, які в ній перетікають. Кому ж Іван Франко присвятив ліричну пісню "Тричі мені являлася любов", яку потім переспівав Віталій Козловський? Деталі дізнаємося з листа письменника до вченого й поета Агатангела Кримського від 26 серпня 1898 року: "Ще в гімназії я влюбився був у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич… Наша любов тяглася 10 літ… Пізніше я познайомився з двома руськими поетесами, Юлією Шнайдер і Климентією Попович, але жодна з них не мала на мене тривкого впливу. Більше враження зробила на мене знайомість з одною полькою Юзефою Дзвонковською. Я хотів женитися з нею… Фатальне для мене було те, що, вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалеку пізнав одну панночку-польку і закохався в неї. Оця любов перемучила мене дальших 10 літ". Також згодом дізнаємося про Целіну Журовську (в заміжжі Зиґмунтовську), яка найбільше вразила Франкове серце. Письменник закохався в неї, будучи одруженим на пані Рошкевич з примусу, бо вона була українкою, а не галичанкою, що символізувало злуку України. "Той контраст, - як зазначає М. Наєнко, - породив незнаний досі в українській інтимній ліриці ірреалізм, що виявлявся в майже божевільном стані ліричного героя. В його душі це “щось темне і студене”, “віра в чорта, віра в чудеса” і т. ін. Визнаймо, що в такого нібито реаліста, як І. Франко, з’ява якихось чудес і чортів – цілковитий нонсенс".
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
Перше кохання Івана Франка, як і в більшості молодих людей, виявилося хоча і взаємним, але недовготривалим. Після заручин з Ольгою Рошкевич Івана Франка було ув'язнено за участь у таємній соціалістичній організації (1877), що негативно налаштувало родину нареченої супроти поета. Молодий і затятий Іван Франко не відступився від революційної ідеї й далі займався політичною діяльністю, що поставило хрест на можливому шлюбі з чарівною галичанкою. Ця перша юнацька пристрасть лишилася священним талісманом для Каменяра в часи найбільших перипетій, хоча рожеві мрії й розлетілися, як дим.
Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
«Мені не жить, тож най умру одна!»
І мовчки щезла там, де вічно темно.
"Гордою княгинею" виявилася гонорова полячка Юзефа Дзвонковська, сестра університетського друга. Іван Франко щиро в неї закохався, але отримав відмову, що неабияк його вразило. Як стверджують деякі дослідники, причиною стало те, що Юзефа була хвора на туберкульоз і не хотіла змушувати страждати письменника («Мені не жить, тож най умру одна!») Вона померла у віці 30 років. Поет присвятив Юзефі Дзвонковській десять віршів, з яких два - польською мовою. В останньому вірші, написаному вже після її смерті, він підкреслить: «Вона умерла! - Ні, це я умер». Іван Франко тяжко зневірився в коханні, хоча на той момент йому й було всього-на-всього 27 літ. Здавалося, що життя - це руїна, а відбудувати цей сакральний храм вже просто не можливо.
Та незабаром...
Явилась третя – женщина чи звір?
Глядиш на неї – і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
Про Целіну Зиґмунтовську вперше широкому читачеві оповів син Франка Тарас у книжці «Про батька», що вийшла в Києві І964 р. «Пізнався, - писав Тарас Франко, - Іван Франко з Целіною Журовською, замужем Зигмунтовською, ще в Дрогобичі, коли та сиділа при поштовім віконці й обслуговувала публіку. Франко почував себе при ній несміливим: ні постаттю, ні красою не міг їй заімпонувати, його розуму дівчина не бачила, творів не знала і не його слави бажала, а маєтку, якого у Франка не було. Не диво, отже, що вони не зійшлися вдачами і не спарувалися". Целіна була польською шовіністкою й ніколи не кохала Франка, однак, як часто й буває, магнетичним чином вона вабила поета. Іван Франко присвятив їй чимало віршів, зокрема "Моя - не моя" тощо. Їх історія тривала багато десятиліть. З того приводу Іван Франко пише 27 травня 1915 р. Є. Трегубову: «Бувши змушеним іще в грудні минулого року віддати жінку (Ольу Хоружинську - прим. моя) до закладу божевільних, я рівночасно був змушений прийняти до свого дому одну вдову з двома дорослими дітьми й дати їй, окрім квартири, майже повне удержання. Се уможливило мені перебути сю тяжку зиму та небезпечну хворобу». Невідомо, чи був якийсь інтимний зв'язок між Іваном Франком та Целіною Зиґмунтовською, але така лав сторі аже ніяк не сприяли щасливому подружньому життю (законному) письменника. Та Франко зрештою на це вже й не заважав, будучи утомленим різного кшталту громадсько-політичними, воєнними, видавничими питаннями:
І дармо дух мій, мов у сіті птах,
Тріпочеться! Я чую, ясно чую,
Як стелиться мені в безодню шлях
І як я ним у пітьму помандрую.
Письменник хотів жити й кохати. Любов - була тим секретом його поетичної творчости, яку так довго відшуковували дослідники. Якщо розглядати історію кохання Івана Франка, як текст, то "багато там було недотепної мазанини, багато немудрого фільософовання та незрозумілих докорів, - та серед тої полови попадалися місця, повні сили й виразу безпосереднього чуття, місця такі, в котрих [...] видобував із своєї душі правдиво поетичні тони". І це було правдиво й щиро, бо кожен, хто хоча б раз пережив щире кохання підтвердить: життя без нього - вічная пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864359
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Продай взуття чи одежину,
Продай цукерки, хліб і сіль,
Продай, як маєш дві, хатину,
Велосипед, автомобіль…
Ціну речам тим добре знаєш.
От тільки б настрій трудовий –
Ти знову все собі придбаєш,
Якщо здоровий і живий.
Та інші цінності бувають,
Продати їх – ганьба і гріх.
Ці й обміну не підлягають,
Бо подаровані для всіх
Давним-давно велінням Божим.
У спадок їх передають
Під пильним оком, насторожі,
Життя за дар цей віддають.
Дарунок – то земля правічна,
Збережена від всіх нашесть,
І мова прадідів етнічна
Та віра, воля, гідність, честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864310
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Протиріччя сердечні під настрій хурделиць,
Хвилювання бентежне хмарин-пілігримів.
Не чекали, що доля доріжки простеле
В різні бОки життєві, мов гра пантоміми.
Сум зимового саду в сріблястих одежах,
Що мовчанням пронизує ниті душевні.
І лиш вітер шалений гуде: де ж ти, де ж ти?
Туги пальці студені стискаються ревно.
Замість слів оберемки холодних сніжинок.
Вже примерзли й застигли безмовні хвилини.
І цей час порожнечі укрився крижинно,
А думок тепловійність до тебе все ж лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864213
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Ох же, жіночі ті палати,
І біль образ, і просто біль…
Стиснувши зуби, як солдати
Дівчата тут приймають бій.
Свій перший на життєвім полі,
А перший – то найважчий бій.
Життя на рани сипле солі
І болем убиває біль.
Хірург працює вправно, вміло
І тіло стратою спива.
Та тіло все-таки півділа –
Лишилася б душа жива.
Так, я про тих, хто втратив милих,
У кого горе – за вину…
Вже світло медсестра згасила,
А дівчина лежить без сну.
Я їм бажаю перемоги,
В одну із тих важких хвилин
Пізнать, що вбогі ті, хто зводить,
Але не ті, кого звели…
[i]З раннього.
[/i]
[b]
[i][color="#ff0000"]ЮЛИЯ ДРУНИНА
«Ох, эти женские палаты!..»
Ох, эти женские палаты!
И боль обид, и просто боль!
Здесь, стиснув зубы, как солдаты,
Девчонки принимают бой.
Свой первый бой в житейском поле,
А первый — самый трудный бой…
Жизнь раны посыпает солью,
Жизнь болью убивает боль.
Хирург работает умело,
Над бедным телом казнь верша.
Но тело все-таки полдела —
Не надломилась бы душа…
Да, я о тех, кто брошен милым,
Чье горе вроде бы вина…
Свет санитарка погасила,
Лежит девчоночка без сна.
А я желаю ей победы:
В одну из самых злых минут
Понять, что жалок тот, кто предал,
Не те, которых предают![/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864127
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Поэт, наполненный тревогой и печалью!
Хочу тебе я дозу Радости дарить.
Приду тихонько под сиреневой вуалью,
Чтоб твоё сердце от печали исцелить…
Мне верится, что всё это вполне возможно.
И радость успокоит твой тревожный сон.
Уйду я незаметно, очень осторожно.
Лекарство действует с любовью в унисон.
Я верю, что моё целебное лекарство -
Способно раненую душу уберечь.
Но доза Радости не каждому подвластна.
Лишь сердце чуткое даёт сердечность встреч!
08. 02. 2020.
Рисунок АВТОРА - Тушь, перо, ватман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864136
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Від Полісся і Криму — до Жмеринки,
від Карпат до Кавказу снують
невгомонні, палкі щеневмерлики,
люблять землю і мову свою.
Тож помовчте, росії й америки, —
я із краєм своїм гомоню.
Чи багато вас є, щеневмерлики?
Ви ще — ви? Чи в чиємусь меню?
Хай наводять жахи вчені-медики:
"Демографія й гени в біді!"
Та довкіл тупотять щеневмерлики,
життєрадісні і молоді.
Найрідніша, найкраща у мене ти,
із великої літери "У"!
Гори, ріки, степи й щеневмерлики, —
то радію за нас, то реву.
Вам присвячую думи й лімерики.
І з думками про вас повсякдень
прокидаюсь, мої щеневмерлики,
і до сну з вами думка іде.
Не шукаю священної мекки.
Хоч по світу — пітьма земляків.
Мекка тут, — де мої щеневмерлики.
А дівчата, а землі які!
А кому це побачити мельком
пощастить — той навік закохавсь,
ставши теж, як і ми, щеневмерликом
в цьому сні, від Карпат по Кавказ.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863980
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
КРУПНЕЙШИЕ МЕТЕОРИТЫ, УПАВШИЕ НА ЗЕМЛЮ
Часто нашу планету атакуют различные космические объекты. Большая их часть сгорает в атмосфере, так и не добравшись до поверхности Земли. Тех, которые испаряются, мы называем падающими звездами или метеорами (остатки комет).
Однако некоторым более крупным везунчикам, метеоритам, все же удаётся иногда добраться до поверхности Земли, на которой он могут пролежать тысячи лет в неизменном виде.
Астероиды – это космические объекты размером ещё больше. Как говорит одна теория, один такой камень примерно 63 миллиона лет назад оставил Землю без динозавров, и с ещё одним ему подобным, 2012 DA14, мы едва избежали столкновения в 2013 году.
Мы познакомим вас с самыми крупными метеоритами, известные землянам.
Самые большие метеориты
1.Железно-никелевый Вилламетт
Американский музей естественной истории, 1911 год
Это самый крупный метеорит из всех, когда-либо найденных на территории США. Его вес – 15,5 тонн, а размер – 7,8 квадратных метров. Вмятины на метеорите образовались не от того, что он частично сгорел, пока добирался до Земли. Всё дело в том, что он сотни миллионов лет ржавел, лежа во влажных лесах Западного Орегона.
В Американском музее естественной истории в Нью-Йорке метеорит оказался в 1906 году. Перед тем, как попасть в музей, с метеоритом случилась интересная история.
Изначально метеорит был обнаружен индейцами, которые и перенесли его на территорию долины Вилламетт штата Орегон. Такое предположение возникло из-за того, что ударный кратер не был найден. Полагают, что он находится на территории Канады.
Индейцы поклонялись камню, называя его гостем с Луны, а дождевая вода, собиравшаяся в углублениях камня, использовалась ими для лечения болезней.
В 1902 году метеорит был обнаружен шахтёром Эллисом Хьюзом (Ellis Hughes). Мужчина сразу понял, что перед ним не просто камень, поэтому он в течение трёх месяцев потихоньку передвигал находку на свой участок.
Однако он был разоблачён, и камушек признали собственностью сталелитейной компании в Орегоне, на чьей территории метеорит находился изначально.
В 1905 году метеорит был выкуплен частным лицом за 26 000 долларов и через год подарен музею в Нью-Йорке, где он и обитает до сих пор.
После того, как камень оказался в музее, индейцы штата Орегон потребовали возвращения метеорита, так как он в течение многих веков был предметом их религиозного культа и принимал участие в ежегодной обрядовой церемонии.
Однако вывести метеорит из музея, не разрушив стен, оказалось невозможным, поэтому с индейцами было заключено соглашение, в рамках которого на территории музея один раз в год может проводится церемония.
2.Метеорит Мбози
Этот метеорит был обнаружен в 1930-х годах в Танзании. В высоту метеорит имеет почти 1 метр, в длину – 3 метра, а вес его почти вдвое больше веса Вилламетта и составляет 25 тонн.
Много веков местные племена считали Мбози священным камнем и никому о нём не рассказывали из-за различных табу. Они называли его "кимондо", что с языка суахили переводится как "метеор".
Занятно, что на месте, где был обнаружен метеорит, нет кратера. Это говорит о том, что после столкновения с Землёй метеорит ещё какое-то время перекатывался по поверхности.
На 90 процентов метеорит состоит из железа, как и большинство всех известных его собратьев, этим же объясняется и его тёмный цвет. На камне очень заметны следы плавления и разогрева до очень высоких температур, что является следствием прохождения через верхние слои атмосферы.
Люди вырыли вокруг метеорита ров, так как первоначально Мбози был частично погружён в землю. Они оставили под ним слой почвы, который впоследствии стал естественным постаментом.
3.Метеорит Мыс Йорк
Это третий самый крупный метеорит, упавший на Землю около 10 000 лет назад. Назвали метеорит так по месту обнаружения в Гренландии самых значимых его фрагментов.
Самый крупный фрагмент метеорита называется "Анигито" и весит 31 тонну. Интересна история его имени. Когда камень в 1897 году на корабле доставляли в Американский музей естественной истории, четырёхлетняя дочь исследователя Роберта Пири разбила о него бутылку вина и произнесла ничего не означающее слово на своём языке: "а-ни-ги-то".
Решили так и назвать камушек, который до этого эскимосы, первыми нашедшие метеорит, величали "Палатка". "Анигито" прижилось лучше.
Второй по величине фрагмент метеорита называется Агпалилик (аборигены его называли "Мужчина"). Он был обнаружен в 1963 году, весит 20 тонн и сейчас находится в Геологическом музее при Университете Копенгагена в Дании.
Различные осколки метеорита находили в период с 1911 по 1984 года. Помимо "Мужчины" и "Анигито", ещё нашли "Женщину" (3 тонны), "Собаку" (400 кг) и т.д.
Стоит отметить, что в течение длительного времени племена инуитов использовали фрагменты и осколки метеорита Мыс Йорк для создания своих гарпунов и орудий.
4. Метеорит Бакубирито
Это самый крупный метеорит, найденный на территории Мексики. Он весит около 20 тонн, в длину имеет 4,5 метра, в ширину 2 метра, а в высоту 1,75 метра. Его обнаружил геолог Гилберт Эллис Бейли (Gilbert Ellis Bailey) возле города Синалоа де Лейва.
Камушек нашли в 1863 году, а сейчас его можно увидеть в научном центре города Синалоа.
5.Метеорит Эль Чако
Этот метеорит занимает второе место среди самых крупных, когда-либо столкнувшихся с Землёй. Весит он почти вдвое больше, чем предыдущий в данном списке, - 37 тонн!
Упал он на территории Аргентины и является частью группы метеоритов под названием Кампо дель Сьело. В результате его падения образовался кратер, площадь которого 60 квадратных метров.
Эль Чако был обнаружен в 1969 году при помощи металлоискателя, потому как находился под землёй на глубине 5 метров.
Охотник за метеоритами Роберт Хааг в 1990 году попытался выкрасть его, но местная полиция вовремя среагировала.
В прошлом, 2016 году, был обнаружен и поднят на поверхность ещё один фрагмент, который, по предположениям, является частью той же группы метеоритов, что и Эль Чако.
6.Метеорит Гоба
Этот метеорит – крупнейший из когда-либо найденных. Он упал на территории юго-западной Африки, в Намибии, и никогда не перемещался. Он вдвое тяжелее своего ближайшего соперника Эль Пако: весит этот монстр 60 тонн.
Свое название камушек получил по имени фермы Hoba West Farm, на территории которой был найден в 1920 году. Его нашёл по чистой случайности хозяин фермы, когда вспахивал одно из своих полей, ведь ни кратера, ни других следов падения не сохранилось.
Гоба интересен тем, что по сравнению с другими метеоритами, его поверхность гладкая и плоская. Он на 84 процента состоит из железа и на 16 из никеля.
Стоит добавить, что метеорит никогда не взвешивался. Считают, что при падении на Землю его вес составлял около 90 тонн. По подсчётам на момент обнаружения в 1920 году, малыш весил около 66 тонн, однако, научные исследования, вандализм и эрозия всё-таки сделали своё дело, поэтому сегодня Гоба похудел до 60 тонн.
Гоба на сегодняшний день считается самым крупным куском железа природного происхождения. Он занимает площадь в 6,5 квадратных метров. Предположительно он упал на Землю около 80 000 лет назад и с тех пор не перемещался из-за своего огромного размера.
Как ни странно, но необходимости в его откапывании никогда не было. По информации одной из теорий, благодаря своей относительно плоской форме метеорит скользил по поверхности, а не углублялся в землю.
Перевела на украинский язык 7.02.20 6.03
НАЙБІЛЬШІ МЕТЕОРИТИ, ЩО ВПАЛИ НА ЗЕМЛЮ
Часто нашу планету атакують різні космічні об'єкти. Велика їх частина згорає в атмосфері, так і не діставшись до поверхні Землі. Тих, які випаровуються, ми називаємо падаючими зірками або метеорами (залишки комет).
Однак деяким великим щасливцям, метеоритів, все ж вдається іноді дістатися до поверхні Землі, на якій він може пролежати тисячі років у незмінному вигляді.
Астероїди – це космічні об'єкти розміром ще більше. Як каже одна теорія, один такий камінь приблизно 63 мільйони років тому залишив Землю без динозаврів, і з ще одним йому подібним, 2012 DA14, ми ледве уникнув зіткнення в 2013 році.
Ми познайомимо вас із самими великими метеоритами, відомі землянам.
Самі великі метеорити
1.Залізно-нікелевий Вілламетт
Американський музей природної історії, 1911 рік
Це найбільший метеорит з усіх, коли-небудь знайдених на території США. Його вага – 15,5 тонн, а розмір – 7,8 квадратних метрів. Вм'ятини на метеориті утворилися не від того, що він частково згорів, поки добирався до Землі. Вся справа в тому, що він сотні мільйонів років іржавів, лежачи у вологих лісах Західного Орегона.
В Американському музеї природної історії в Нью-Йорку метеорит виявився в 1906 році. Перед тим, як потрапити в музей, з метеоритом трапилася цікава історія.
Спочатку метеорит був виявлений індіанцями, які і перенесли його на територію долини Вілламетт штату Орегон. Таке припущення виникло з того, що ударний кратер не був знайдений. Вважають, що він знаходиться на території Канади.
Поклонялися індіанці каменю, називаючи його гостем з Місяця, а дощова вода, що збиралася в поглибленнях каменю, використовувалась ними для лікування хвороб.
У 1902 році метеорит був виявлений шахтарем Еллісом Хьюзом (Ellis Hughes). Чоловік одразу зрозумів, що перед ним не просто камінь, тому він протягом трьох місяців потихеньку пересував знахідку на свою ділянку.
Однак він був викритий, і камінчик визнали власністю сталеливарної компанії в Орегоні, на чиїй території метеорит перебував спочатку.
У 1905 році метеорит був викуплений приватною особою за 26 000 доларів і через рік подарований музею в Нью-Йорку, де він і живе досі.
Після того, як камінь опинився в музеї, індіанці штату Орегон зажадали повернути метеорита, так як він протягом багатьох століть був предметом релігійного культу і брав участь у щорічній обрядової церемонії.
Проте вивести метеорит з музею, не зруйнувавши стін, виявилося неможливим, тому з індіанцями було укладено угоду, в рамках якого на території музею один раз в рік може проводиться церемонія.
2.Метеорит Мбози
Цей метеорит був виявлений в 1930-х роках в Танзанії. У висоту метеорит має майже 1 метр, у довжину – 3 метри, а вага його майже вдвічі більше ваги Вілламетта і складає 25 тонн.
Багато століть місцеві племена вважали Мбози священним каменем і нікому про нього не розповідали з-за різних табу. Вони називали його "кимондо", що з мови суахілі перекладається як "метеор".
Цікаво, що на місці, де був знайдений метеорит, немає кратера. Це говорить про те, що після зіткнення з Землею метеорит ще якийсь час перекочувався по поверхні.
На 90 відсотків метеорит складається з заліза, як і більшість всіх відомих його побратимів, цим же пояснюється і його темний колір. На камені дуже помітні сліди плавлення і розігріву до дуже високих температур, що є наслідком проходження через верхні шари атмосфери.
Люди викопали навколо метеорита рів, так як спочатку Мбози був частково занурений у землю. Вони залишили під ним шар ґрунту, який згодом став природним постаментом.
3.Метеорит Мис Йорк
Це третій найбільший метеорит, що впав на Землю близько 10 000 років тому. Назвали метеорит так за місцем виявлення в Гренландії найбільш значущих його фрагментів.
Найбільший фрагмент метеорита називається "Анигито" і важить 31 тонну. Цікава історія його імені. Коли камінь у 1897 році на кораблі доставляли в Американський музей природної історії, чотирирічна дочка дослідника Роберта Пірі розбила про нього пляшку вина і промовила нічого не означає слово своєю мовою: "а-ні-гі-то".
Вирішили так і назвати камінчик, який до цього ескімоси, першими знайшли метеорит, величали "Намет". "Анигито" прижилося краще.
Другий за величиною фрагмент метеорита називається Агпалилик (аборигени його називали "Чоловік"). Він був виявлений в 1963 році, важить 20 тонн і зараз знаходиться в Геологічному музеї при Університеті Копенгагена в Данії.
Різні осколки метеорита знаходили в період з 1911 по 1984 року. Крім "Чоловіки" і "Анигито", ще знайшли "Жінку" (3 тонни), "Собаку" (400 кг) і т. д.
Варто зазначити, що протягом тривалого часу племена інуїтів використовували фрагменти та уламки метеорита Мис Йорк для створення своїх гарпунів і знарядь.
4. Метеорит Бакубирито
Це найбільший метеорит, знайдений на території Мексики. Він важить близько 20 тонн, довжину має 4,5 метра, завширшки 2 метри, а у висоту 1,75 метра. Його виявив геолог Гілберт Елліс Бейлі (Gilbert Ellis Bailey) біля міста Сіналоа-де-Лейва.
Камінчик знайшли в 1863 році, а зараз його можна побачити в науковому центрі міста Сіналоа.
5.Метеорит Ель Чако
Цей метеорит займає друге місце серед найбільших, які коли-небудь стикаються з Землею. Важить він майже вдвічі більше, ніж попередній в даному списку, - 37 тонн!
Упав він на території Аргентини і є частиною групи метеоритів під назвою Кампо дель Сьєло. В результаті його падіння утворився кратер, площа якого 60 квадратних метрів.
Ель Чако був виявлений в 1969 році за допомогою металошукача, бо знаходився під землею на глибині 5 метрів.
Мисливець за метеоритами Роберт Хааг в 1990 році спробував викрасти його, але місцева поліція вчасно зреагувала.
У минулому, 2016 році, було виявлено та піднято на поверхню ще один фрагмент, який, за припущеннями, є частиною тієї ж групи метеоритів, що і Ель Чако.
6.Метеорит Гоба
Цей метеорит – найбільший з коли-небудь знайдених. Він впав на території південно-західної Африки, в Намібії, і ніколи не пересувався. Він удвічі важчим за свого найближчого суперника Ель Пако: важить цей монстр 60 тонн.
Свою назву камінчик отримав по імені ферми Hoba West Farm, на території якої було знайдено в 1920 році. Його знайшов по чистій випадковості господар ферми, коли орав одне зі своїх полів, адже ні кратера, ні інших слідів падіння не збереглося.
Гоба цікавий тим, що в порівнянні з іншими метеоритами, його поверхня гладка і плоска. Він на 84 відсотка складається з заліза і на 16 з нікелю.
Варто додати, що метеорит ніколи не зважувався. Вважають, що при падінні на Землю його вага становила близько 90 тонн. За підрахунками на момент виявлення в 1920 році, малюк важив близько 66 тонн, однак, наукові дослідження, вандалізм і ерозія все-таки зробили свою справу, тому сьогодні Гоба схуд до 60 тонн.
Гоба на сьогоднішній день вважається найбільш великим шматком заліза природного походження. Він займає площу 6,5 квадратних метрів. Імовірно він впав на Землю близько 80 000 років тому і з тих пір не переміщався з-за свого величезного розміру.
Як не дивно, але необхідності в його откапывании ніколи не було. За інформацією однієї з теорій, завдяки своїй відносно плоскій формі метеорит ковзав по поверхні, а не заглиблювався у землю.
Переклала на українську мову 7.02.20 6.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863972
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
За що згубили Богуна? -
За те, що серцем він любив свободу,
За те, що рабства не терпів
Та прагнув волі рідному народу,
За те, що він катів карав,
За брата годен був відати душу,
За те, що славну вроду мав
Та не любив панів породу сучу.
Без страху в серці лицар був.
Таких як він на цьому світі мало.
Він рідну землю боронив,
За це його козацтво шанувало.
Він сизим соколом кружляв
На полі битви де палало пекло.
Поразок він ніде не знав,
Бо завжди бився як титан запекло.
Від річки Бугу до Донця
Ляхи не знали кращого вояки.
Не було рівного бійця,
Гуртом задерли сокола собаки.
Немає прощення тобі,
Якщо підступним диким псом родився
І тим хто рвав шматок собі,
Та тим, хто вічно підлим змієм вився.
Кістки вже їх давно гниють
Та їх давно зреклися рідні діти,
Бо в пеклі тінями снують,
На їх могилах не розквітнуть квіти.
Давно не падала роса
На вкриті горем степові кургани.
Небесних янголів сльоза
На серці гоїть неостиглі рани.
Плететься степом як лоза
Одна єдина стежка під горою.
Піду по тій стежині я...
При́несу айстри славному герою.
Гора Батіг роскаже всім
Як козаки свою робили справу,
А батько Буг хай рознесе
Про свого сина невмирущу славу.
p.s. Оволодівши серединою табору, козаки пішли на приступ редутів, де закріпилися німці — до заходу сонця захопили їх. Полякам вдалося ще трохи протриматися; після прориву їхньої оборони козаками Івана Богуна доля битви була вирішена. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам М.Калиновський разом з сином Самуелем Єжи загинули. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд Пшиємський, брат майбутнього короля Яна ІІІ Собеського Марек та інші шляхтичі. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків (з них по різним оцінкам від 3000 до 5000 крилатих гусар. Врятуватися від погрому вдалося не більш як 1500 польської кінноти. Точні втрати козаків та татар в цій битві невідомі, але навряд-чи вони були більше тисячі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863913
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Дитинство… Безтурботний милий сон.
У ньому світ яскраво-кольоровий.
Це добрий, ніжний, лагідний полон,
Що зітканий із ласки та любові.
У двадцять – сон солодкий, наче мед,
Так хочеться поніжитись уранці.
У тридцять – відкидаєш теплий плед,
Нема коли валятись на лежанці.
У сорок – натомився та й заснув,
А не доспав – і стоячи дрімаєш.
У п’ятдесят – вже капсулу ковтнув,
Усе частіш на гальма натискаєш.
Минуло шістдесят – не спиться й край,
Болячки й думи про життя прожите.
Скоріше б ранок. Боже, помагай,
Бо так багато треба мрій здійснити.
Молитва в сімдесят – безцінна річ,
Крізь сон знімає болі і печалі.
Вісімдесят – прожита знову ніч
І, слава Богу, вдома – не в шпиталі.
Вже дев’яносто. Жив би ще і жив.
Чи день, чи ніч, чи спати, чи не спати…
Чи снити про життя, як диво з див,
І сторінки в думках перегортати…
І ось уже розв’язка, епілог…
І тихий сон… Його не відмінити…
Насолодись, живи, як учить Бог,
Працюй, поки ще можеш щось робити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863645
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Розсипала ніч над землею
Мільярди яскравих зірок,
Десь вітер цілує лілею,
Десь хвилі голублять пісок.
Десь мріють ліси смерекові,
Десь люди знаходять людей,
Десь тихо звучать колискові,
Десь сни фантазує Морфей.
Десь зірка у небі зникає,
В пітьмі залишає свій слід,
Що сріблом у небі палає
Крізь сотні і тисячі літ.
Десь тане цукерка солодка
В кишені чийогось пальто,
Десь в морі пливе тихоходка,
А десь пролітають авто.
Десь серце на когось чекає,
Десь в горі минають роки,
Десь вітер лілеям співає,
Десь пишуть поети рядки.
Десь місячне сяйво лоскоче
Холодну поверхню дахів,
Спи земле, спокійної ночі,
Космічних і зоряних снів...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863413
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Червоним сніг був -- зарево багряним
На небі схиленім й від жаху п’яним.
Дощем свинцевим ворог бив заклято
По мужніх неоперених орлятах.
Їх віра й гідність підняли до бою,
Щоб захистити найсвятіше — волю.
Під синьо-жовтим українським стягом
На вірність склали як один присягу.
Герої падали, вмирали… Вічність
Закарбувала день кривавий січня,
Студентів ймення, юних гімназистів,
Й на олтарі офіру — душі чисті…
А двадцять сім із них терпіли муки.
В катівнях нелюдів сердець тих стукіт…
Згорьована Вкраїна голосила.
Згорбатилась Аскольдова могила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863397
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
[b][i]Хороши у нас девчата,
Среди них я - лучше всех.
Правда, замуж поздновато
Мне под восемьдесят лет.
У миленка строгий вид,
Как у пса из будки,
Но от бешенства привит,
Не укусит! Дудки!!
Занимаемся мы спортом:
Штанга, гири, бег трусцой.
Пиво, ром и водка - к черту!!!
Подтянись, Петро, не ной!!
В интернете - благодать!
Тут не сеять, не пахать!
Флиртовать лишь и влюбляться..
А потом мужей бояться.
Плохо с нами поступает,
Кто влюбив в себя - бросает.
А мы ж бабы - дуры цепки,
Мониторы долбим в щепки!
Муж уехал на рыбалку
А мне срочно надо "палку".
К куму я ползу по грядке,
С ним любовь - по разнарядке.
Я обычно, как поем,
Рада каждому и всем.
Мне по нраву даже киски,
Если есть еда в их миске..
Вышла бабушка из леса,
Гнала древком деда-беса...
Тут никак нельзя без древка,
Чтоб не бегал, гад, по девкам.
Мой миленок слишком классный
Это коль смотреть на вид!
Жаль, что в сексе безучастный
Только в койку - сразу спит...
На меня сосед косился
Где-то восемь-девять лет.
А на Клавдии женился
У неё ж детишек нет.
Не поверите , девчата
Посадила у штахет
Валерьяну вместо мяты,
От котов - отбоя нет.
От соседа толка нету
Ни на ломанный процент,
В ресторан - не по бюджету,
Может сделать комплимент.
От грибов опять виденье:
Фейерверков всюду струи!
Ела их я в воскресенье,
Уж четверг, я все танцую!
Замутил тут леший днюху,
Мы гуляем третий день.
Получил наш шеф по уху...
Сдачи дать - ему, блин, лень..
Ноет зуб у Бармалея,
Пассатижи взял Федот.
Дай, мол, дерну посильнее.
Дёрнул... только зуб не тот.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863287
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
ХТО НАВЧИВ
Хто навчив вас, діти,
Матір зневажати?!
Ласку і турботу
Ставити в НІЩО!
Яка б вона не була! -
Мати... То є - Мати!!!
...Життя пошматувало,
Знівечило й... пройшло.
Скільки літ і зим ще
Бачити лишилось?
Серед них деньочків,
Скільки,золотих?
Палко серце любить
Кровних і не кровних
Щирих ангелочків:
Діточок малих.
Зіронька чи світить,
Місячик сміється,
Сонечко засяє:
-В очах глибина!-
Чуттєвої згоди...
-Звідки це береться?
-Від молитв до Бога!
Усміхнулась cкупо,
Стримана, сумна...
Запалю я свічку.
Хай - не догоряє!
Заповім пекельні
Негаразди тлі.
Клопочіться, дітки,
Поки мати - знає!
Огорніть любо’ю
Залишкові дні...
Буде легше потім
Свій вік доживати...
...Впевненість у вчинках,
А - ш-а-н-а - головна!
Не прийдеться часом
Щастя доганяти!-
На кленовім мості...
Мати ж бо... о-д-н-а!!!
30.01.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863136
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Я стежкою іду густим туманом,
Торкається щоки моєї він.
А тиша за засніженим парканом,
Лягла на вії інеєм своїм.
Мені не холодно, в думках зі мною,
Твоє кохання і твоє тепло.
Переплелося разом із зимою,
І стежкою у мандри повело.
Десь чується гудіння автостради
Я потихеньку вибралась на шлях.
Звучать в душі вірші і серенади,
В щасливих і закоханих очах.
Природа у такій красі дрімає,
Співає колискових їй зима.
Буває, що казки розповідає,
Твоя любов за плечі обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863128
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Як дні збігають і роки
Щемить той спогад, як дітьми
Радіти вміли ми в житті,
Коли були іще малі?
Дрібничка кожна, ніби світ,
Хоч і пройшло багато літ
Та зрозуміли щемну мить,
Відчувши, як життя біжить?
Куди біжить, в які краї?
На зустріч радісній весні
І той весняний білий квіт
Впаде так стиха на поріг...
А далі літечко прийде
У сад вишневий поведе
Насолодить він нас плодами
Спасибі скажемо роками
А потім осінь защемить
Осіннім листом забринить
Впаде туман легкий на ганок
Надійде радісно світанок
А потім зимонька прийде
Усе снігами замете
І знов по кругу будем жити
Та час не зможем зупинити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863115
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
БОГ воссозда́л нас с тобо́ю в танде́ме
С тако́ю ЛЮБОВЬЮ, чтоб жить нам в Эде́ме!
Тепе́рь, я повсю́ду буду с тобо́ю...
Солнечным лу́чиком - ра́нней зорёю...
По́чкой, откры́вшейся в ли́стик зелёный...
Ветром маня́щим, весе́нним....влюблённым!..
Журча́щею ре́чкой - мой го́лос услы́шишь...
И птицей летя́щею - в небе уви́дишь...
На раскалё́нном песке́ я оста́влю
- СВОЙ СЛЕ́Д...
Что́б тебе́, в нём - была я прохла́дой!..
Дождём морося́щим - твой ли́к я омо́ю...
Губ жаднопрося́щих - косну́сь я росо́ю...
И вла́гой прони́кну сквозь все твоё тело...
Собо́й напитаю, чтоб не охладе́ло!
В тума́нной луне - оберну́сь мя́гким све́том,
В созве́здии ночном - пролечу́ я коме́той!..
В гора́х - э́хом да́льним, мой голос прослы́шишь...
Я буду с тобо́ю, везде́, ГДЕ ТЫ ДЫ́ШИШЬ!..
Вот осень закру́жит листво́ю цветно́ю ...
Я стану ноя́брьской отра́дой с тобо́ю!..
Зимо́ю - я ля́гу снежи́нкой в ладошки..
А ночью моро́зной - раскра́шу око́шки!..
В твоё́м се́рдце, та́йно ВСЕГДА ЖИТЬ Я БУДУ!..
МЕНЯ невозмо́жно забыть...
Я - ПОВСЮДУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863114
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Квітує, квітує черешня
У нашім з тобою саду.
Мов вперше, кохана,мов вперше,
До тебе на зустріч іду.
Так хочу з тобою зустрітись,
До себе тебе пригорнуть.
І зустріччю насолодитись
З тобою кохана побуть.
В руках я несу тобі квіти
І теплі свої почуття.
Ми будем з тобою радіти,
Що знову звело нас життя.
Для мене ти ніжна і мила,
Неначе трояндовий цвіт.
Красою мене полонила,
Багато, багато вже літ.
Квітує, квітує черешня
З тобою щасливії ми.
Кохання лишилося перше,
Торкнулось промінням весни.
Мов вперше, кохана,мов вперше,
До тебе на зустріч іду.
Квітує, квітує черешня
У нашім з тобою саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862822
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Сиджу на канапі
У батьківській хаті,
До лісу - рукою подать.
В малесеньку шибку
Пташина так дзвінко
Постукала, щоб привітать.
Мабуть здивувалась
Звідкіль я узялась,
Вона ж господиня отут.
А ще руда білка
Із гілки на гілку
Не втомиться швидко стрибать.
Раз по раз на вишні
Порушує тишу
Зозуля - рахує літа.
В зелених обіймах
Трави все подвір"я,
Півонія там розквіта
Щоліта і досі,
Вмивається в росах
І ронить пелюстки-вуста.
Душа защеміла,
Спомин-ностальгія -
Дитинства пора золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862820
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Не юність наша нині з нами,
Весна далеко десь в душі,
А шлях, уквітчаний роками,
Все ближче й ближче до межі…
Над нами рання осінь в силі
І сонце лагідне з небес,
Дає яскраві нам ще хвилі,
Щоб сенс не зник та інтерес.
Аби хотілося радіти
Хвилині кожній у житті
І бачити, як наші діти
Ростуть у щасті й доброті…
Цей швидкоплинний біг у буднях,
Колись був рік неначе два,
Частіше серце билось в грудях,
Я юний був, ти молода.
Ялинки в кадрі, квіти, свято,
П`ятихвилинний ніби фільм,
Було, здається, все й багато,
Солодкі дні і дні, як сіль.
Зима, весна чи осінь з літом,
Все пролетіло наче мить,
Ледь познайомившись з цим світом
У нас частіше щось болить.
Рятує усмішка і віра
У те, що це, ще не кінець,
Щоку ще вкусить зима біла,
І стане внучка під вінець.
Що ми побачимо ще осінь,
Можливо кращу ніж оця
І любуватимуться очі,
Коли розквітне знов весна.
Все буде так, як має бути
І поряд будуть тільки ті,
Кого не в силах ми забути,
З ким нам чудово у житті.
В природі…Люди наче листя,
Хтось над тобою, хтось в ногах,
А когось вітер за обійстя
Давно відніс вже на руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862739
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Хто без тебе я? - Ніхто,
Навіть не людина!
Я без тебе не жива,
Я без тебе згину.
Я без тебе мов німа,
А душа, мов прірва,
Душить нагла пелена,
Мов здирає шкіру,
Наче привид, чи примара,
Без мети та сенсу,
День без тебе - дика кара,
Ніч без тебе - пекло.
Дні важкі, немов зі сталі
І пливуть поволі,
Навіть квіти,мов в емалі,
Мрії просто кволі...
Кам'яніє, замовкає,
Наче і природа,
Все без тебе відмирає,
І зникає врода.
Та лиш мить, коли торкнешся,
Чи почую голос,
Джерело немов проб'ється,
Проростає колос,
Як почую аромат твій,
Забуянить роща,
Розчинились темні дні ці,
Опустилась проща!
Як торкнешся - я веснянка,
Обіймеш - то мавка,
Як цілуєш, то злітаю,
Це мов чудо- казка,
Як ти поруч - я мов фея,
Бачу дивні барви,
Я з тобою королева,
Я без тебе - в пастці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862738
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Щось втрачаєш, щось знаходиш, -
Каже мудрість вікова.
Сонце теж по колу ходить,
Де й завія снігова.
І посуха у пустелі
Палить квітки ніжний цвіт.
А в глибинних акварелях
На коралах цілий світ.
Огризаються гармати,
Б’ють у відповідь вогнем.
У молитві щирій мати
Заховала серця щем.
Край дороги, де тополя,
Хилять плечі вниз роки.
Що пізнав, те є від Бога,
Маєш й славу, й честь, й гріхи.
27.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862758
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Актриса с самыми красивыми глазами в мире: Поиски счастья легенды французского кино Мишель Морган»
В тот день, когда актриса закончила свой земной путь, все газеты написали о том, что самые красивые глаза в мире закрылись навсегда. Мишель Морган была настоящей легендой французского кино и смогла не остаться незамеченной в Голливуде. О ней грезила большая половина мужского населения планеты, она же нашла своё счастье лишь с третьей попытки, успев пережить предательство, не самый простой характер первого мужа и проиграть войну с наркозависимостью второго супруга.
Девочка, которая умела мечтать
Симона Рене Руссель (настоящее имя актрисы) появилась на свет 29 февраля 1920 года в католической семье, где подрастали пятеро детей. Симона с самого раннего возраста мечтала сниматься в кино. Она коллекционировала открытки с фотографиями актрис и очень живо представляла себе то время, когда сможет стоять в свете софитов и играть какую-то другую, не свою жизнь.
В 15-летнем возрасте она покинула отчий дом в городе Дьепп в Сан-Марино и отправилась покорять Париж. Она упорно посещала кастинги, готова была работать в массовке и не спать ночами ради исполнения своей мечты. В конце концов, удача улыбнулась упорной девушке и её пригласили на эпизодическую роль без слов в фильме «Мадемуазель Моцарт». Режиссёр Иван Ноэ смог рассмотреть в юной актрисе несомненный талант, которого, впрочем, было недостаточно для успешной карьеры в кино. Именно он посоветовал Симоне брать уроки актёрского мастерства.
Девушка записалась на курсы Рене Симона, оплачивала которые самостоятельно, работая статистом в нескольких фильмах. Тогда же она взяла себе псевдоним Мишель Морган. Первой главной ролью Мишель стала Натали Роген в фильме Марка Аллегре «Gribouille», после снялась у этого же режиссёра в картине «Orage», но настоящую славу ей принёс фильм «Набережная туманов» Марселя Карне, где молодая актриса снималась вместе с Жаном Габеном. Именно во время съёмок в «Набережной туманов» Мишель Морган впервые влюбилась.
По сценарию Жан Габен должен был сделать комплимент героине Мишель, похвалив её красивые ноги. Но уже на площадке, оказавшись лицом к лицу с актрисой, он вдруг произнёс фразу: «Знаешь, у тебя красивые глаза». Именно эти слова стали визитной карточкой актрисы. В ответ Нелли, которую играла Мишель, должна была поцеловать героя Габена. Актёр дразнил свою молодую коллегу, сомневаясь в её умении целоваться.
Мишель Морган не растерялась и ринулась доказывать обратное со всем пылом, на который только была способна. Её усилия не остались незамеченными. Жан Габен влюбился в свою юную коллегу, а Мишель не устояла перед его обаянием. Страстный роман вполне мог бы закончиться свадьбой, однако Габен был женат на танцовщице Жанне Мошен.
В Европе в то время уже бушевала война, а обоих актёров настойчиво звали в Голливуд. Жан Габен не мог просто так оставить супругу в оккупированной немцами Франции. Мишель и Жан Габен договорились встретиться в Америке после того, как актёр убедится в том, что его супруга находится в безопасности. Он вывез Жанну Мошен с оккупированной территории, успев по пути окончательно с ней рассориться.
Но Мишель так и не дождалась своего ветреного возлюбленного. Оказавшись в США, он тут же увлёкся сначала Джинджер Роджерс, позже её сменила Марлен Дитрих. Разочаровавшись в любови, Мишель Морган с головой окунулась в работу. Она много снималась, правда, такой славы, какая была у неё во Франции, актриса достигнуть не смогла. В основном ей предлагали роли француженок, борющихся с нацистами. Впрочем, они приносили ей неплохой доход.
Она построила для себя небольшой домик в Беверли-Хиллз, завела собаку и в 1942 году вышла замуж.
Уильям Маршалл
Они оба были молоды и красивы, правда, Билл, как его все называли, не мог похвастаться большими успехами. Он занимался музыкой, был вокалистом в группе Фреда Уоринга, в 1937 году создал свой собственный коллектив, а спустя три года решил посвятить себя кино, отправившись покорять Голливуд.
Мишель и Билл стали мужем и женой всего через месяц после знакомства, но очень скоро актриса поняла, насколько она поторопилась со своим замужеством. Супруг оказался ревнив и авторитарен, по его настоянию она продала собственный дом, переехала к мужу и попыталась стать хорошей женой. Не добавляло теплоты в отношения и постоянное вмешательство матери Билла, которая пыталась контролировать Мишель. Свекровь проверяла, как французская невестка справляется с домашним хозяйством и хорошо ли она заботится о её сыне.
В 1944 году у супругов родился сын Майкл, а сразу после освобождения Парижа Мишель приняла решение вернуться во Францию, всё ещё будучи женой Уильяма Маршалла. На родине актриса сразу же стала сниматься, её ждал не только оглушительный успех, но и встреча с новой любовью.
Анри Видаль
Во время съемок в фильме «Фабиола» в Италии Мишель Морган познакомилась с Анри Видалем. В первый же съёмочный день он от волнения умудрился опрокинуть на Мишель бокал вина, а она нашла его привлекательным, но слишком неловким.
В одной из сцен герой Анри должен был дать пощёчину Фабиоле, которую играла Мишель. Режиссёру не хватало достоверности в кадре и эпизод переснимали 18 раз. Надо ли говорить, что к окончанию этой съёмки щека Мишель отзывалась болью даже на дуновение ветра. Анри пригласил Мишель на ужин и попытался загладить вынужденную вину, нежно поцеловав актрису.
Роман был стремительным и страстным, но Мишель всё ещё была замужем. Уильям Маршалл нанял детективов, которые предоставили ему доказательства неверности супруги, и Билл тут же инициировал бракоразводный процесс, заодно лишив жену права опеки над их сыном. Она иногда виделась с сыном, а в 1965 Майкл решил вернуться к матери во Францию. Впоследствии он тоже стал актёром.
В 1950 году актриса стала женой Анри Видаля. Они вместе снялись ещё в нескольких фильмах, однако позже актриса отказывалась сниматься с мужем, так как их личные отношения мешали работе. Счастье супругов было омрачено наркозависимостью Анри, которая и привела его к гибели в 1959 году.
Жерар Ури
Роман актрисы с Жераром Ури, актёром, режиссёром и сценаристом, разгорелся во время съёмок в фильме «Двустворчатое зеркало», ещё в 1958 году. Мишель Морган к тому моменту уже была совершенно измучена наркозависимостью супруга, однако противиться своим чувствам не могла.
Когда же Анри Видаль скончался, она попыталась порвать с Жераром Ури. Угрызения совести и чувство вины перед покойным супругом не давали ей покоя, но уже спустя год роман вспыхнул с новой силой. По одним сведениям, в 1960 году она вышла замуж за возлюбленного, по другим их брак так и оставался гражданским.
Как бы там ни было, на протяжении 45 лет, до самой смерти Жерара Ури в 2006 году, они были счастливы. Но даже Ури говорил о том, что они были скорее любовниками, чем супругами. Жерар жил на Монмартре, Мишель – в Нёйи-сюр-Сен, где супруг навещал её только по выходным.
Жизнь после кино
Актриса активно снималась до конца 1960-х, после лишь изредка появлялась в кино, соглашаясь на съёмки только в том случае, если сценарий и роль были интересными для неё. Однако она никогда не сидела без дела. Она открыла для себя театр и стала принимать участие в постановках. Эта часть профессии ранее была для неё недоступна из-за большой занятости на съёмках.
Ещё в Америке она брала уроки живописи, а в 1960-е стала много рисовать. Позже актриса устраивала персональные выставки. В 1977 году была издана написанная Мишель Морган автобиография «С этими глазами», позже вышел в свет исторический роман «Синяя нить», посвященный предкам актрисы.
20 декабря 2016 года самые красивые глаза в мире закрылись навсегда.
https://www.liveinternet.ru
Перевела на украинский язык 26.01.20 10.12
Актриса з самими гарними очима в світі: Пошуки щастя легенди французького кіно Мішель Морган»
В той день, коли актриса закінчила свій земний шлях, всі газети написали про те, що найкрасивіші очі в світі закрилися назавжди. Мішель Морган була справжньою легендою французького кіно і не змогла залишитися непоміченою в Голлівуді. Про неї марила більша половина чоловічого населення планети, вона таки знайшла своє щастя лише з третьої спроби, встигнувши пережити зраду, не самий простий характер першого чоловіка і програти війну з наркозалежністю другого з подружжя.
Дівчинка, яка вміла мріяти
Симона Рене Руссель (справжнє ім'я актриси) з'явилася на світ 29 лютого 1920 року у католицькій сім'ї, де підростало п'ятеро дітей. Симона з самого раннього віку мріяла зніматися в кіно. Вона колекціонувала листівки з фотографіями актрис і дуже живо уявляла собі той час, коли зможе стояти у світлі софітів і грати якусь іншу, не своє життя.
У 15-річному віці вона покинула отчий дім у місті Дьєпп в Сан-Марино і відправилася підкорювати Париж. Вона вперто ходила на кастинги, готова була працювати в масовці і не спати ночами заради здійснення своєї мрії. Зрештою, удача посміхнулася наполегливої дівчині і її запросили на епізодичну роль без слів у фільмі «Мадемуазель " Моцарт». Режисер Іван Ное зміг розглянути в юній актрисі безсумнівний талант, якого, втім, було недостатньо для успішної кар'єри в кіно. Саме він порадив Сімоне брати уроки акторської майстерності.
Дівчина записалася на курси Рене Симона, оплачувала які самостійно, працюючи статистом в декількох фільмах. Тоді ж вона взяла собі псевдонім Мішель Морган. Першою головною роллю Мішель стала Наталі Роген у фільмі Марка Аллегре «Gribouille», після знялася у цього ж режисера в картині «Orage», але справжню славу їй приніс фільм «Набережна туманів» Марселя Карне, де молода актриса знімалася разом з Жаном Габеном. Саме під час зйомок в «Набережній туманів» Мішель Морган вперше закохалася.
За сценарієм Жан Габен повинен був зробити комплімент героїні Мішель, похваливши її красиві ноги. Але вже на майданчику, опинившись лицем до лиця з актрисою, він раптом вимовив фразу: «Знаєш, у тебе гарні очі». Саме ці слова стали візитною карткою актриси. У відповідь Неллі, яку грала Мішель, повинна була поцілувати героя Габена. Актор дражнив свою молоду колегу, сумніваючись в її умінні цілуватися.
Мішель Морган не розгубилась і кинулась доводити протилежне зі всім запалом, на яку тільки була здатна. Її зусилля не залишилися непоміченими. Жан Габен закохався у свою юну колегу, а Мішель не встояла перед його чарівністю. Пристрасний роман цілком міг би закінчитися весіллям, однак Габен був одружений на танцівниці Жанні Мошен.
В Європі в той час вже вирувала війна, а обох акторів наполегливо кликали до Голлівуду. Жан Габен не міг просто так залишити дружину в окупованій німцями Франції. Мішель і Жан Габен домовилися зустрітися в Америці після того, як актор переконається в тому, що його дружина перебуває в безпеці. Він вивіз Жанну Мошен з окупованої території, встигнувши по шляху остаточно посваритися з нею.
Але Мішель так і не дочекалася свого повітряного коханого. Опинившись в США, він тут же захопився спочатку Джинджер Роджерс, пізніше її змінила Марлен Дітріх. Розчарувавшись в любові, Мішель Морган з головою поринула в роботу. Вона багато знімалася, правда, такої слави, яка була в неї у Франції, актриса досягти не змогла. В основному їй пропонували ролі француженок, які борються з нацистами. Втім, вони приносили їй непоганий дохід.
Вона побудувала для себе невеликий будиночок в Беверлі-Хіллз, завела собаку і в 1942 році вийшла заміж.
Вільям Маршалл
Вони обидва були молоді і красиві, правда, Білл, як його всі називали, не міг похвалитися великими успіхами. Він займався музикою, був вокалістом у групі Фреда Уоринга, в 1937 році створив свій власний колектив, а через три роки вирішив присвятити себе кіно, відправившись підкорювати Голлівуд.
Мішель і Білл стали чоловіком і дружиною лише через місяць після знайомства, але дуже скоро актриса зрозуміла, наскільки вона поквапилася зі своїм заміжжям. Чоловік виявився ревнивий і авторитарний, за його наполяганням вона продала власний будинок, переїхала до чоловіка і спробувала стати гарною дружиною. Не додавало теплоти у відносини і постійне втручання матері Білла, яка намагалася контролювати Мішель. Свекруха перевіряла, як французька невістка справляється з домашнім господарством і добре вона піклується про її сина.
У 1944 році у подружжя народився син Майкл, а відразу після звільнення Парижа Мішель прийняла рішення повернутися у Францію, все ще будучи дружиною Вільяма Маршалла. На батьківщині актриса відразу ж стала зніматися, її чекав не тільки успіх, але й зустріч з новою любов'ю.
Анрі Відаль
Під час зйомок у фільмі «Фабіола» в Італії Мішель Морган познайомилася з Анрі Відалем. В перший же знімальний день він від хвилювання примудрився перекинути на Мішель келих вина, а вона знайшла його привабливим, але надто незграбним.
В одній зі сцен герой Анрі повинен був дати ляпаса Фабиоле, яку грала Мішель. Режисерові не вистачало достовірності в кадрі і епізод перезнімали 18 разів. Чи треба говорити, що до закінчення цієї зйомки щока Мішель відгукнулася болем навіть на подих вітру. Анрі запросив Мішель на вечерю і спробував загладити вимушену провину, ніжно поцілувавши актрису.
Роман був стрімким і пристрасним, але Мішель все ще була заміжня. Вільям Маршалл найняв детективів, які надали йому докази невірності дружини, і Білл тут же ініціював шлюборозлучний процес, заодно позбавивши дружину права опіки над сином. Вона іноді бачилася з сином, а в 1965 Майкл вирішив повернутися до матері у Францію. Згодом він теж став актором.
У 1950 році актриса стала дружиною Анрі Відаля. Вони разом знялися ще в декількох фільмах, проте пізніше актриса відмовлялася зніматися з чоловіком, так як їх особисті стосунки заважали роботі. Щастя подружжя було затьмарене наркозалежністю Анрі, яка і привела його до загибелі в 1959 році.
Жерар Урі
Роман актриси з Жераром Урі, актором, режисером і сценаристом, розгорівся під час зйомок у фільмі «Двостулкове дзеркало», ще у 1958 році. Мішель Морган до того моменту вже була зовсім змучена наркозалежністю дружина, однак противитися своїм почуттям не могла.
Коли ж Анрі Відаль помер, вона спробувала порвати з Жераром Урі. Докори сумління та почуття провини перед покійним чоловіком не давали їй спокою, але вже через рік роман спалахнув з новою силою. За одними відомостями, в 1960 році вона вийшла заміж за коханого, за іншими їх шлюб так і залишався цивільним.
Як би там не було, протягом 45 років, до самої смерті Жерара Урі у 2006 році, вони були щасливі. Але навіть Урі говорив про те, що вони були швидше коханцями, ніж подружжям. Жерар жив на Монмартрі, Мішель – в Нейі-сюр-Сен, де чоловік відвідував її тільки по вихідним.
Життя після кіно
Актриса активно знімалася до кінця 1960-х, після лише зрідка з'являлася в кіно, погоджуючись на зйомки тільки в тому випадку, якщо сценарій і роль були цікавими для неї. Однак вона ніколи не сиділа без діла. Вона відкрила для себе театр і стала приймати участь в постановках. Ця частина професії раніше була для неї недоступна через велику зайнятість на зйомках.
Ще в Америці вона брала уроки живопису, а в 1960-е стала багато малювати. Пізніше актриса влаштовувала персональні виставки. У 1977 році була видана написана Мішель Морган автобіографія «З цими очима», пізніше вийшов у світ історичний роман «Синя нитка», присвячений батькам актриси.
20 грудня 2016 року найкрасивіші очі в світі закрилися назавжди.
https://www.liveinternet.ru
Переклала на українську мову 26.01.20 10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862712
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Загубилось у часі дитинство,
Юність та́кож поли́нула в даль,
Відбувається в тім Боже дійство,
Так було́ й після нас буде так…
Нам дано́ проживать у цім ча́сі,
Саме зараз і тут, в тілі цім,
Й те, що ми розумієм нара́зі,
Крапля лиш в океані світі́в…
Ця людська маячня жалюгідна
Там, де гро́ші і влада – там зло,
Як іржа, точать душу негідні
Відчуття, які дав нам не Бог:
Не від Бога жадо́ба до гро́шей,
Всяка заздрість і різний обман,
Стає рідкість людина хороша,
Ніби нас поглинає туман…
Але є Божа правда на світі,
Із туману веде вона нас,
Шлях до світла не за́вжди у кві́тах,
Випробо́вує всіх і всяк час.
Посміхнеться Господь тим привітно,
Хто душею в житті не кривив
І зберіг в ній святеє дитинство,
Кожній днині він щиро радів-
Сонцю ніжному, неба блакиті,
Ясним зорям, рясному дощу,
Вітерцю і хмаркам білокрилим,
Темній ночі і світлому дню...
Від нужде́нного не відвернувся,
Не ховавсь від чужої біди,
В допомозі своїй не запнувся,
І нічого взамін не просив…
Як не прикро, але ми тут гості,
Свою ча́сточку кожен живе,
Були ді́тками, стали дорослі,
Наш до берега човен пливе…
І коли ми прича́лим додому,
Оглядатися будем назад,
Янгол з раю подасть руку то́му,
Хто багато робив добрих справ.
Стати кращими маєм можливість,
Ще є час, ми ще встигнемо це,
В світ прийшли ми з душею дитини,
Це від Бога святе острівце́.
Так, життя нас безжально гартує,
І від того душа потерпа́,
Слово ж Боже за нами варту́є,
Від нечистого нас захища.
Не чатуйте на нас, лихі па́стки,
За красою принад лиш багно,
Хай пізнають усі Божі ласки,
Хто в душі своїй має добро!
Загубилось у часі дитинство,
Юність також полинула в даль,
Відбувається в тім Боже дійство,
Так було й після нас буде так…
25.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862546
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
Вів в садочок Степан сина,
Каже син до тата:
" Чого в тебе тату спина,
Стала вже горбата?"
Від хазяйства, від роботи,
Пояснив дитині.
Часом і не знаєш хто ти,
Кінь а чи людина.
Син всміхнувся і промовив:
"Щось тебе не бачив,
Щоб ти тату рубав дрова,
Чи рішав задачі.
Щоб орав, чи може сіяв,
Трактором у полі.
Чув коли ти лише мріяв,
Й то по телефоні.
Все спішиш ти до Одарки,
Що живе навпроти.
Тоді тобі стає парко,
Робиш всі роботи".
-Цить, мовчи, почує мама,
Буде дуже злитись.
Така мабуть в мене карма,
В сусідки трудитись.
- Тату там свиней немає,
Коней, ні корови.
Вона сидить лиш моргає
І малює брови.
-Бачив в неї тебе тату,
Я щей у піджамі.
Як сільське було в нас свято
І не було мами.
-Замовчи, моя дитино,
Бо ще хто почує.
Ти не розумієш сину,
Хто і де ночує...
Давай зайдем до крамниці,
Куплю шоколадку.
Не кажи цих несинитниць,
-Добре, добре татку.
Тільки мама усе знає,
Коли ти в сусідки.
Їй Іван усе моргає,
Біля свеї фіртки.
І тоді вони обоє,
Йдуть хазяйнувати.
Бо свиней в нього доволі,
Але перше в хату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862537
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Співає соловейко, про щось хлюпоче річка
І дощ вистукує мелодію по склі.
Наймилозвучніша - це мова українська,
Яку плекали прадіди, на цій землі.
Вона співуча, калинова і така багата,
Бо з молоком матусі увібрали ми.
Любов'ю й щедрістю наповнена та хата,
Де родовід примножують сини.
Як не любити нашу рідну мову!
Тоді і неньку треба не любить?
Оберігай, вивчай, не забувай ніколи,
Де б не прийшлось тобі на світі жить.
Як прикро слухати, що мову зневажають,
Хіба ми неуки, чужі на цій землі ?
Чому англійську й інші мови знають,
Барвисту, рідну топчуть у багні.
Нехай живе вкраїнська наша мова:
В піснях, поезії і наяву, і в сні.
Навік щасливою у неї буде доля,
Тоді ми - українці, знайте всі !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855670
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 22.01.2020
Все, що співало, плакало й любило,
все відлетить з весняним білим цвітом...
Потягне в ліс по горобину спілу,
щоб гіркоти останньої попити.
Коли в полях, в осінній круговерті,
трава пожовкла тихо шелестить,
про що, не відчуваючи безсмертя,
душа сумує і про що болить?
Ця ягода в моїй долоні ніби
жаринка від згасаючих багатть...
За все, за все кажу життю: "Спасибі!",
але "прости" уже нема кому сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862106
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020
…наверно – стоит расчехлить «струмэнт»
И… наточить бейсбольную крокету?!
_______
[i]Сияет солнце в январе – с улыбкой
Ласкают тучи рябенький ландшафт…
Мороза нет – в календаре ошибка
Открыла эру потеплений – факт…
Фактически – забыли о коньках,
О лыжах вспоминать – малоудобно
Соревноваться – в земляных бегах
Прославиться без снега – очень сложно…
Сложили – только «ЗА» и всех – кто «ПРОТИВ»
Оформили «СОСУЛЬКИН» документ!
Гонца послали в банкомат напротив
Слегка обмыть – зимы эксперимент…
_______[/i]
По крыше врезать – это аргумент
В эпоху Водолея – битой Века!!!
21. 01. 20 – [i]Киев, снега нет, плюс 5…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862097
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020
ВЕЛИКОЛЕПНЫЕ ОРХИДЕИ
Легенды об орхидеях
Орхидеи - безусловные аристократы цветочного мира. Законодательницы мод. Правительницы цветочного бала. Поэты посвящают орхидеям стихи, композиторы пьесы, а художники на протяжении вот уже многих веков запечатлевают их на своих полотнах. Природа не поскупилась, щедро одарив орхидеи разнообразием необычайных форм и окрасок.
Существует легенда, что как-то прекрасная Венера, предаваясь любовным утехам, обронила туфельку. Туфелька богини любви обратилась в восхитительный цветок, символизирующий сексуальность. А цветку этому дали название - орхидея. Во все времена этим цветам приписывали волшебные свойства, а из лепестков и семян орхидеи даже готовили приворотные зелья.
Неудивительно, что издревле орхидеи были овеяны множеством легенд и сказаний. Все прекрасное мгновенно обрастает мифами. Божественно прекрасное вплетается в канву мифов о божествах. В разное время легенды об орхидеях возникали и в Китае, где они известны с 8 века до н. э.
Красивая легенда -о происхождении орхидей - зародилась в Новой Зеландии. Племена маори, очарованные красотой орхидей, были уверены в их божественном происхождении. Давным-давно, задолго до появления людей, единственными видимыми частями земли были заснеженные пики высоких гор. Время от времени солнце подтаивало снег, заставляя тем самым воду бурным потоком спускаться с гор, образуя при этом восхитительные водопады. Те, в свою очередь, бурлящей пеной неслись в сторону морей и океанов, после чего, испаряясь, образовывали кучерявые облака. Эти облака в конце концов совсем заслонили от солнца вид на землю.
Однажды солнцу захотелось проколоть этот непроницаемый покров. Пошел сильный тропический дождь. После него образовалась огромная радуга, обнявшая все небо.
Восхищенные невиданным доселе зрелищем бессмертные духи - единственные тогда обитатели земли - стали слетаться к радуге со всех даже самых отдаленных краев. Каждому хотелось отхватить местечко на разноцветном мосту. Они толкались и бранились. Но потом все уселись на радугу и дружно запели. Мало-помалу радуга прогибалась под их тяжестью, пока наконец не рухнула на землю, рассыпавшись при этом на несметное количество мелких разноцветных искорок. Бессмертные духи, доселе не видевшие ничего подобного, затаив дыхание наблюдали за фантастическим разноцветным дождем. Каждая частичка земли с благодарностью приняла осколки небесного моста. Те из них, которые были пойманы деревьями, превратились в орхидеи.
С этого и началось триумфальное шествие орхидей по земле. Разноцветных фонариков становилось все больше и больше, и уже ни один цветок не осмеливался оспаривать право орхидеи называться королевой цветочного царства.
Дневник Marina Morskaya
Перевела на украинский язык 21.01.20 8.03
ЧУДОВІ ОРХІДЕЇ
Легенди про орхідеї
Орхідеї - безумовні аристократи квіткового світу. Законодавиці мод. Правительки квіткового балу. Поети присвячують орхідеям вірші, композитори п'єси, а художники протягом ось вже багатьох століть зберігають їх на своїх полотнах. Природа не поскупилася, щедро обдарувавши орхідеї різноманітністю надзвичайних форм і забарвлень.
Існує легенда, що прекрасна Венера, вдаючись до любовних утіх, зронила туфельку. Туфелька богині любові звернулася в чудовий квітка, що символізує сексуальність. А квітці цього дали назву - орхідея. У всі часи цим квітам приписували чарівні властивості, а з пелюсток і насіння орхідеї навіть готували приворотне зілля.
Не дивно, що здавна орхідеї були овіяна безліччю легенд і сказань. Все прекрасне миттєво обростає міфами. Божественно прекрасне вплітається в канву міфів про божества. У різний час легенди про орхідеї виникали і в Китаї, де вони відомі з 8 століття до н. е.
Красива легенда про походження орхідей - зародилася в Новій Зеландії. Племена маорі, зачаровані красою орхідей, були впевнені в їх божественне походження. Давним-давно, задовго до появи людей, єдиними видимими частинами землі були засніжені піки високих гір. Час від часу сонце підтавала сніг, змушуючи тим самим воду бурхливим потоком спускатися з гір, утворюючи при цьому чудові водоспади. Ті, в свою чергу, вируючої піною мчали в бік морів і океанів, після чого, випаровуючись, утворювали кучеряві хмари. Ці хмари в кінці кінців зовсім заслонили від сонця вигляд на землю.
Одного разу сонця захотілося проколоти цей непроникний покрив. Пішов сильний тропічний дощ. Після нього утворилася величезна веселка, обнявшая все небо.
Захоплені небаченим досі видовищем безсмертні духи - єдині тоді мешканці землі стали злітатися до веселці з усіх, навіть найвіддаленіших країв. Кожному хотілося урвати містечко на різнобарвному мосту. Вони штовхалися і бранились. Але потім всі сіли на веселку і дружно заспівали. Мало-помалу веселка прогиналася під їх вагою, поки нарешті не звалилася на землю, розсипавшись при цьому на незліченна кількість дрібних різнокольорових іскорок. Безсмертні духи, що досі не бачили нічого подібного, затамувавши подих спостерігали за фантастичним різнокольоровим дощем. Кожна частинка землі з вдячністю прийняла осколки небесного мосту. Ті з них, які були спіймані деревами, перетворилися на орхідеї.
З цього і почалося тріумфальний хід орхідей по землі. Різнокольорових ліхтариків ставало все більше і більше, і вже жодна квітка не насмілювався заперечувати право орхідеї називатися королевою квіткового царства.
Щоденник Marina Morskaya
Переклала на українську мову 21.01.20 8.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862052
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020
Водохреща або Богоявлення. Бог об"явився нам.
Небо зійшло на землю. Земля страждає, Христа рождає.
І об"явився нам Господь у Новонародженому Дитятку. Він
провадив нас до храму, він провадитиме нас і на Йордан.
Йордан - ріка життя. І, щоб не міліла ріка нашо-
го життя йдемо на Йордан, йдемо, щоб омитися водами його
на покаяння і на відпущення гріхів. Не плоть і кров виявлять
нам наші гріхи, а Дух Святий, що сходить на землю і просвіт-
лює кожну людину.
Іван Хреститель і сьогодні звертається до нас:
" Покайтеся, бо наблизилося Царство небесне" ( Мт. 3.2).
Покайтеся і прийміть Духа Святого, щоб стати дітьми
Бога живого, Бога Любові, того, що разом з нами страж-
дає і наше життя розділяє.
Йдемо до Йордану, щоб в купелі очистити,
обновити душу і оздоровити тіло, йдемо до Йордану,
бо прагнемо змінити життя. Ми спраглі, Господи, твоєї
Любові і Милосердя.
І освятяться води усі. Ось наш Йордан. Він в
душі! І ріки води живої потечуть.
Люди, благодать ту черпайте, беріть і за покли-
ком свого серця ідіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861633
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
[b]Щоб втішить серце материнське,
коли самотність та журба…
Батьківське серце сиротинське,
немов надломлена верба…
Сучасна, якісна струбцина,
не зафіксує біглий час…
Зростає з маківки дитина,
та не є власністю для нас…
Час настіж відчиняє двері
рікою бурною в Життя…
Мить до батьківської оселі,
безповоротне каяття…
Немов два лебеді біляві
батьки чекають на гостей…
та у зворушливій уяві,
за щастя моляться дітей.
[color="#ff0000"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861615
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
Вот еще один день, словно облако в небе, растаял
и безликою тенью бесследно исчез навсегда,
где-то там позади он прибьется к блуждающей стае -
затерявшимся в прошлом, ушедшим в былое, годам.
Как же их удержать, эти дни, что бесследно уходят,
эти стрелки часов, что быстрей, с каждым кругом, бегут?
Не смотрю в зеркала - их нещадно состарили годы,
и они, поседев, все наглей и бессовестней лгут.
Может мне прикормить раздающую годы кукушку?
Пусть споет лишний раз, для меня это - божеский дар...
Но она не поет мне года на заветной опушке...
А печатью своей все усердней стучит календарь...
Да, кружит эта жизнь в соответствии с Божьим Заветом:
за холодной зимой - начинается праздник весны...
Я когда-то уйду, но хочу наблюдать чудо это
пусть дождинкой одной или просто...иголкой сосны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848572
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 15.01.2020
На побаченні Антон
(Перший раз зустрілися),
Задає розмові тон
(Всі слова десь ділися).
-Ви - шикарна, вищий клас,
З модою змагаєтесь,
Запитаю тоді Вас:
-В кого одягаєтесь?
Слава Зайцев чи Діор?
Від Армані шортики?
І в Марусиних очах
Враз заграли чортики:
-Мода - це не головне,
В цих ділах не знаюся,
В кого я прокинулась –
В того й одягаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YWyj5_M_plM[/youtube]
В дім заходить Щедрий вечір:
Гарне свято для малечі,
Бо підуть всі щедрувати,
З Новим роком привітати.
Повіншують усіх житом,
Щоб могли в достатку жити,
А іще зерном пшениці,
Щоб рум’яні паляниці
Й короваї на столі
Були в місті та в селі.
Ще вівсом всіх повіншують.
Нехай щастя заночує
У господі, в кожній хаті,
Щоб добром були багаті,
Щоб достаток і успіх
В новіи році був для всіх.
Миру й злагоди в родини
Й нашій славній Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861293
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
«Надежный тыл актера Анатолия Котенёва: 30 лет по дорогам жизни с любимой женщиной»
Безусловно, прав был классик, когда писал об особенностях счастливых семей. «Все счастливые семьи счастливы одинаково, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему». Счастливая семья - это ежедневный кропотливый труд, и прежде всего над самим собой. О том как трудились над своими отношениями, чтобы жить в мире и согласии известный киноактер Анатолий Котенёв и его вторая половинка, не менее известная персона белорусского телевидения Светлана Боровская, далее в обзоре.
Актер Анатолий Котенёв один из ярких и известных современных актеров российского кинематографа, снявшийся в более сотни кинокартин. Он познал вкус популярности еще в 80-е годы прошлого века, когда снялся в телефильме «Секретный фарватер». Но дорога на вершину славы оказалась не такой уж простой и радужной. Впереди артиста ждали суровые 90-е, полное забвение и вторая попытка испробовать себя в отечественной киноиндустрии.
Пройти через преграды и трудности Анатолию помогло его самоотверженное трудолюбие и упорство. Причем не последнюю роль сыграла в этом и его жена Светлана Боровская, с которой он счастливо живет вот уже более 30 лет, большую половину из которых актер живет на две страны. Работает в России, а проживает в Белоруссии вместе с женой и детьми.
Анатолий Котенёв родился в 1958 году в обычной рабочей семье в городе Сухуми (Абхазия). Через год после его рождения вся семья перебралась в город Невинномысск Ставропольского края. Отец Анатолия работал машинистом, а мама была воспитателем в детском саду. К миру искусства никто из родных отношения не имел. В раннем детстве Котенев, как и многие мальчишки, мечтал в будущем стать моряком. Немного позже мальчик увлекся авиамоделированием, и хотел стать летчиком, но со временем его увлечение кардинально изменилось...
В седьмом классе Толик внезапно увлекся сценой. Первые его выступления проходили в театре миниатюры и эстрады при Дворце культуры, где юному артисту стали доверять небольшие роли в постановках. А когда пришло время подумать о дальнейшей учебе, 17-летний парень, по настоянию отца пошел получать серьезную мужскую профессию. Юноша выучился на токаря-расточника и одно время даже работал на заводе. Однако вскоре парень почувствовал, что это не его...
А вот театральные подмостки стали манить будущего актера еще сильнее, и он отправился в Свердловск, где поступил в театральное училище. Отучившись там год, был призван в армию, а после службы Котенев решил покорять столицу, и с первого раза поступил в школу-студию МХАТ. Ещё, будучи студентом, Анатолий дебютировал в телефильме Григория Аронова «Неизвестный солдат». Кадр из к/фильма «Секретный фарватер».
Окончив вуз, молодой актер попытался устроиться хоть в какой-нибудь из столичных театров. Но это оказалось не так уж и просто, всюду требовали московскую прописку. С этим действительно в те годы было туго. Фиктивный брак, как вариант, он отбросил сразу же, а по-другому никак не получалось. Наконец, потеряв всякую надежду, Котенёв решил согласиться на приглашение минского театра-студии в Белоруссии. Вынужденный переезд оказался для актера судьбоносным, именно там он и встретил свою будущую жену, верную подругу и мать своих сыновей в одном лице. Светлана Боровская в школьные годы.
Светлана родилась в 1969 году в городке Молодечно (Белоруссия). Отец Алексей Петрович мечтал о сыне, а когда в семье родилась вторая дочь Света, он стал воспитывать её, как мальчишку. Причем особых и усилий не нужно было прикладывать. Девчушка сама по себе росла очень бойкой, могла за себя постоять, когда это было нужно. Отец советов дочери особых не давал, он видел, что она по жизни лидер и таковой останется, зато он с детских лет приучал дочку к ощущению счастья, учил любить людей и окружающий мир. Во время учебы в школе Светлана училась хорошо, но точные науки недолюбливала. Она не пропустила ни одного кружка – в вокальной группе пела, рукоделием увлекалась, в театре играла, рисованию обучалась и плюс ко всему была активисткой и общественницей. Светлана Боровская в юные годы.
Маме приходилось с дочкой нелегко из-за множества разногласий. Узнав, что дочь после школы собирается поступать в театральный институт, она спрятала ее аттестат. Но тут, впрочем, как всегда, на выручку пришел отец, он нашел документы, отвез дочь на вокзал и посадил на минский поезд, потому что искренне поверил, когда та решительно заявила: «Папа, я всё равно стану артисткой!».
В Минске Светлана поступила в Белорусский театрально-художественный институт, после окончания которого дальнейшая карьера в кино у Светланы, к сожалению, не сложилась. Она сыграла лишь одну известную роль – жену офицера-десантника в фильме «Дезертир».
Когда девушка была на первом курсе института, состоялась судьбоносная встреча с известным уже к тому времени актёром Анатолием Котенёвым. На тот момент 31-летний Котенёв уже успел сняться в ленте «Секретный фарватер», а 19-летняя Боровская только осваивала азы актерской профессии. В театр, где работал Котенёв, она зашла, чтобы встретиться со знакомым. Актер сразу приметил эффектную брюнетку, а вскоре случайно увидел ее рядом с киностудией. Решив, что это судьба, Котенев пригласил девушку на свидание. Но Светлана Боровская оказалась барышней гордой, поэтому дала согласие только после третьей попытки.
Опытный актер знал не понаслышке, что такое быть студентом и жить в общежитии, поэтому решил покорять сердце девушки через желудок. На первом свидании Анатолий угостил Светлану окрошкой, на втором — блинами с повидлом, и так еще несколько раз.
Светлана совсем скоро без памяти влюбилась в него. Вот и получилось, что соблазнил Котенев будущую жену окрошкой.
Когда, спустя годы, актера спрашивали, как ему удалось привлечь внимание и влюбить в себя строптивую Светлану, а позже сделать ее своей женой, то Анатолий, улыбаясь хитренькой улыбкой, отвечал, что намеренно делал их встречи долгожданными, стараясь звонить ей пореже: «Я в свое время обжегся на этом и знал, что если всё время стоять на коленях перед женщиной, то она быстро охладеет или залезет тебе на шею. Поэтому приходилось выдерживать паузу. Это ее подстегивало, и она трепетно ждала моего звонка. Честно говоря, сам паузу я выдерживал с большим трудом».
Мама Светы, узнав об ухажере, который был старше дочери на десяток с лишним лет, поначалу была обескуражена, ей так мечталось, что дочь выйдет замуж за какого-нибудь дипломата и будет жить достойно. Но против настоящей любви все запреты были бессильны. И ей пришлось смириться с выбором дочери.
В 1989 году Светлана с Анатолием зарегистрировали свой брак. А через несколько лет распался СССР, и Котенев долго не мог найти работу. Нужно было как-то выживать, и чтобы хоть как-то помочь супруге содержать семью, он даже занялся изготовлением ювелирных изделий. К тому времени у них уже было двое сыновей — Владимир (1989) и Клим (1998).
Со слов Анатолия, лучшей мамы, нежели Боровская, на свете нет. А ещё она потрясающая жена, самое главное, что надёжная. Когда у актера в кино не было работы, в семье начались довольно сложные в финансовом плане времена. Ему даже пришлось заняться изготовлением и продажей ювелирных украшений. Ни разу Света не позволила себе даже намекнуть мужу, что она содержит семью, а он сидит дома. Она слишком умна, чтобы говорить такое. Наоборот, Светлана ценила, что муж не лежит на диване с жалобами на судьбу и обстоятельства, а пытается что-то делать.
К слову сказать, оба супруга относились совершенно нормально к тому, что по утрам Света шла на работу, а Анатолий оставался дома и занимался хозяйством. Он кормил детей, отводил их в школу и детский сад, потом забирал, а пока мальчишек не было дома, садился и делал свои украшения. Для этой цели он на балконе своей квартиры оборудовал подобие ювелирной мастерской.
Но общих доходов всё равно не хватало, и однажды Анатолий принял решение ехать в Москву, чтобы снова попытать счастья в актерской профессии. Супруга, как это ей далось нелегко, нашла в себе силы поддержать мужа. Не прошло и месяца, как Котеневу предложили роль в сериале «Московские окна», а следом роли пошли одна за другой, что существенно улучшило финансовое состояние семьи.
Пока муж покорял Москву, Светлана строила свою карьеру на белорусском телевидении, которая, впрочем, сложилась весьма удачно. Она стала известной персоной. Больше двадцати лет Боровская ведёт телепередачи «Доброе утро, Беларусь!» и «Добрый день, Беларусь!» на Первом национальном канале. Она великолепно выглядит в кадре, зрители от неё всегда в восторге. Светлана Алексеевна не просто популярная ведущая, уже давно за ней закрепился статус – лицо белорусского телевидения.
Теперь у семьи с финансами всё в порядке, есть квартира в Минске.
Не так давно Анатолий Котенёв смог воплотить в жизнь свою давнишнюю мечту о загородном доме. На участке в 200 квадратных метров под Минском актер построил двухэтажную дачу. Весь быт Светлана организовала там сама, причём сделала это с безупречным вкусом.Однако самое главное достояние - за 30 лет совместной жизни это, разумеется, вовсе не дача, а на редкость по-настоящему крепкая семья, которую Анатолий и Светлана создали общими усилиями, а также их замечательные сыновья – Владимир и Клим, которых они считают своим продолжением. Сам Котенёв зачислил себя в ряды однолюбов, что для актерской среды большая редкость. И при случае актер всегда говорит, что за годы совместной жизни они с супругой научились понимать друг друга без слов. Вот оно счастье-то - истинное...Сегодня Котенёв с удовольствием собирает всю родню в своем доме, ходит на рыбалку, проводит время с детьми. Также актер любит рисовать. На стенах дачи Анатолия висит уже несколько его полотен с живописными пейзажами.Чтобы успевать повсюду, актеру приходится жить на два города: в Москве - работа и друзья, в Минске - семья и рыбалка. И только живопись, которой совсем недавно увлекся актер, не имеет границ. Он пишет, как только выкроит в своем плотном графике свободную минуту. А еще он увлекается чеканкой и изготавливает ювелирные изделия, которые дарит своей любимой жене.
Уж правду говорят талантливый человек - талантлив во всем.
Перевела на украинский язык 14.01.20 12.39
«Надійний тил актора Анатолія Котеньова: 30 років по дорогах життя з коханою жінкою»
Безумовно, правий був класик, коли писав про особливості щасливих сімей. «Всі щасливі сім'ї щасливі однаково, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Щаслива сім'я - це щоденна копітка праця, і перш за все над самим собою. Про те, як працювали над своїми стосунками, щоб жити в мирі і злагоді відомий кіноактор Анатолій Котенєв і його друга половинка, не менш відома персона білоруського телебачення Світлана Боровська, далі в огляді.
Актор Анатолій Котенєв один з яскравих і відомих сучасних акторів російського кінематографа, який знявся в більш сотні кінострічок. Він пізнав смак популярності ще у 80-ті роки минулого століття, коли знявся у телефільмі «Секретний фарватер». Але дорога на вершину слави виявилася не такою вже простою і райдужною. Попереду артиста чекали суворі 90-ті, повне забуття і друга спроба випробувати себе у вітчизняній кіноіндустрії.
Пройти через перешкоди і труднощі Анатолію допомогло його самовіддане працьовитість і завзятість. Причому не останню роль зіграла в цьому і його дружина Світлана Боровська, з якою він щасливо живе ось уже більше 30 років, більшу половину з яких актор живе на дві країни. Працює в Росії, а проживає в Білорусії разом з дружиною і дітьми.
Анатолій Котенєв народився в 1958 році в звичайній робітничій сім'ї в місті Сухумі (Абхазія). Через рік після його народження вся сім'я переїхала в місто Невинномиськ Ставропольського краю. Батько Анатолія працював машиністом, а мама була вихователем у дитячому садку. До світу мистецтва ніхто з рідних не мав відношення. У ранньому дитинстві Котенєв, як і багато хлопчаків, мріяв у майбутньому стати моряком. Трохи пізніше хлопчик захопився авіамоделюванням, і хотів стати льотчиком, але з часом його захоплення кардинально змінилося...
У сьомому класі Толік раптово захопився сценою. Перші його виступи проходили в театрі мініатюр і естради при Палаці культури, де юному артистові стали довіряти невеликі ролі в постановках. А коли прийшов час подумати про подальше навчання, 17-річний хлопець, за наполяганням батька пішов отримувати серйозну чоловічу професію. Хлопець вивчився на токаря-розточувальника і один час навіть працював на заводі. Однак незабаром хлопець відчув, що це не його...
А ось театральні підмостки стали кликати майбутнього актора ще сильніше, і він вирушив у Свердловськ, де поступив в театральне училище. Провчившись там рік, був покликаний в армію, а після служби Котеньов вирішив підкорювати столицю, і з першого разу поступив в школу-студію МХАТ. Ще, будучи студентом, Анатолій дебютував у телефільмі Григорія Аронова «Невідомий солдат». Кадр з к/фільму «Секретний фарватер».
Закінчивши вуз, молодий актор спробував влаштуватися хоч в який-небудь зі столичних театрів. Але це виявилося не так вже й просто, всюди вимагали московську прописку. З цим дійсно в ті роки було туго. Фіктивний шлюб, як варіант, він відкинув відразу ж, а по-іншому ніяк не виходило. Нарешті, втративши всяку надію, Котеньов вирішив погодитися на запрошення мінського театру-студії в Білорусії. Вимушений переїзд виявився для актора доленосним, саме там він і зустрів свою майбутню дружину, вірну подругу і матір своїх синів в одній особі. Світлана Боровська в шкільні роки.
Світлана народилася в 1969 році в містечку Молодечно (Білорусь). Отець Олексій Петрович мріяв про сина, а коли в сім'ї народилася друга дочка Світла, він став виховувати її, як хлопчиська. Причому особливих зусиль не потрібно було прикладати. Дівчинка сама по собі росла дуже жвавою, могла за себе постояти, коли це було потрібно. Батько рад дочки особливих не давав, він бачив, що вона по життю лідер і такою залишиться, зате він з дитячих років привчав доньку до відчуття щастя, вчив любити людей і навколишній світ. Під час навчання в школі Світлана вчилася добре, але точні науки недолюблювала. Вона не пропустила жодного гуртка – у вокальній групі співала, захоплювалася рукоділлям, в театрі грала, малювання навчалася і плюс до всього була активісткою і общественницей. Світлана Боровська в юні роки.
Мамі доводилося з донькою нелегко з-за безлічі розбіжностей. Дізнавшись, що дочка після школи збирається поступати в театральний інститут, вона сховала її атестат. Але тут, втім, як завжди, на допомогу прийшов батько, він знайшов документи, відвіз доньку на вокзал і посадив на мінський поїзд, бо щиро повірив, коли та рішуче заявила: «Тато, я все одно буду артисткою!».
У Мінську Світлана надійшла в Білоруський театрально-художній інститут, після закінчення якого подальша кар'єра в кіно у Світлани, на жаль, не склалася. Вона зіграла лише одну відому роль – дружину офіцера-десантника у фільмі «Дезертир».
Коли дівчина була на першому курсі інституту, відбулася доленосна зустріч з відомим вже до того часу актором Анатолієм Котеневым. На той момент 31-річний Котеньов вже встиг знятися у стрічці «Секретний фарватер», а 19-річна Боровська тільки освоювала ази акторської професії. В театр, де працював Котенєв, вона зайшла, щоб зустрітися зі знайомим. Актор одразу примітив ефектну брюнетку, а незабаром випадково побачив її поруч із кіностудією. Вирішивши, що це доля, Котеньов запросив дівчину на побачення. Але Світлана Боровська виявилася панянкою гордою, тому дала згоду лише після третьої спроби.
Досвідчений актор знав не з чуток, що таке бути студентом і жити в гуртожитку, тому вирішив завоювати серце дівчини через шлунок. На першому побаченні Анатолій пригостив Світлану окрошкою, на другому — млинцями з повидлом, і так ще кілька разів.
Світлана зовсім скоро без пам'яті закохалася в нього. Ось і вийшло, що спокусив Котеньов майбутню дружину окрошкою.
Коли, через роки, актора запитували, як йому вдалося привернути увагу і закохати в себе непокірну Світлану, а пізніше зробити її своєю дружиною, то Анатолій, посміхаючись хитренькой посмішкою, відповідав, що навмисно робив їх зустрічі довгоочікуваними, намагаючись дзвонити їй якомога рідше: «Я в свій час обпікся на цьому і знав, що якщо весь час стояти на колінах перед жінкою, то вона швидко охолоне або залізе тобі на шию. Тому доводилося витримувати паузу. Це її підганяв, і вона трепетно чекала мого дзвінка. Чесно кажучи, сам я витримував паузу з великими труднощами».
Мама Світлани, дізнавшись про залицяльника, який був старший дочки на десяток з гаком років, спочатку була збентежена, їй так мріялося, що дочка вийде заміж за якогось дипломата і буде жити гідно. Але проти цієї любові всі заборони були безсилі. І їй довелося змиритися з вибором дочки.
У 1989 році Світлана з Анатолієм зареєстрували свій шлюб. А через кілька років розпався СРСР, і Котеньов довго не міг знайти роботу. Потрібно було якось виживати, і щоб хоч якось допомогти дружині утримувати сім'ю, він навіть зайнявся виготовленням ювелірних виробів. До того часу у них вже було двоє синів — Володимир (1989) і Клим (1998).
Зі слів Анатолія, кращої матусі, ніж Боровська, на світі немає. А ще вона приголомшлива дружина, найголовніше, що надійна. Коли у актора в кіно не було роботи, в сім'ї почалися досить складні у фінансовому плані часи. Йому навіть довелося зайнятися виготовленням і продажем ювелірних прикрас. Жодного разу Світла не дозволила собі навіть натякнути чоловікові, що вона утримує сім'ю, а він сидить вдома. Вона занадто розумна, щоб говорити таке. Навпаки, Світлана цінувала, що чоловік не лежить на дивані з скаргами на долю і обставини, а намагається щось робити.
До речі, обоє ставилися абсолютно нормально до того, що вранці Світла йшла на роботу, а Анатолій залишався вдома і займався господарством. Він годував дітей, відводив їх в школу і дитячий сад, потім забирав, а поки хлопчаків не було вдома, сідав і робив свої прикраси. Для цієї мети він на балконі своєї квартири обладнав подобу ювелірної майстерні.
Але загальних доходів все одно не вистачало, і одного разу Анатолій прийняв рішення їхати в Москву, щоб знову спробувати щастя в акторській професії. Дружина, як це їй далося нелегко, знайшла в собі сили підтримати чоловіка.Не минуло й місяця, як Котенєва запропонували роль в серіалі «Московські вікна», а слідом ролі пішли одна за одною, що істотно поліпшило фінансовий стан сім'ї.
Поки чоловік підкоряв Москву, Світлана будувала свою кар'єру на білоруському телебаченні, яка, втім, склалася вельми вдало. Вона стала відомою персоною. Більше двадцяти років Боровська веде телепередачі «Доброго ранку, Білорусь!» І «Добрий день, Білорусь!» На Першому національному каналі. Вона чудово виглядає в кадрі, глядачі від неї завжди в захваті. Світлана Олексіївна не просто популярна ведуча, вже давно за нею закріпився статус - особа білоруського телебачення.
Тепер у сім'ї з фінансами все гаразд, є квартира в Мінську.
Не так давно Анатолій Котенєв зміг втілити в життя свою давню мрію про заміський будинок. На ділянці в 200 квадратних метрів під Мінськом актор побудував двоповерхову дачу. Весь побут Світлана організувала там сама, причому зробила це з бездоганним смаком.
Однак найголовніше надбання - за 30 років спільного життя це, зрозуміло, зовсім не дача, а на рідкість по-справжньому міцна сім'я, яку Анатолій і Світлана створили спільними зусиллями, а також їх чудові сини - Володимир і Клим, яких вони вважають своїм продовженням . Сам Котенєв зарахував себе до лав однолюбів, що для акторської середовища велика рідкість. І при нагоді актор завжди говорить, що за роки спільного життя вони з дружиною навчилися розуміти один одного без слів. Ось воно щастя-то - справжнє ...
Сьогодні Котенєв із задоволенням збирає всю рідню в своєму будинку, ходить на риболовлю, проводить час з дітьми. Також актор любить малювати. На стінах дачі Анатолія висить вже кілька його полотен з мальовничими пейзажами.
Щоб встигати всюди, акторові доводиться жити на два міста: в Москві - робота і друзі, в Мінську - сім'я і рибалка. І тільки живопис, якої зовсім недавно захопився актор, не має меж. Він пише, як тільки викроїть в своєму щільному графіку вільну хвилину. А ще він захоплюється карбуванням і виготовляє ювелірні вироби, які дарує своїй коханій дружині.
Вже правду кажуть талановита людина - талановита в усьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861284
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
Знову радість - з Новим роком,
Привітання йдуть потоком.
На й Маланки, й Василя!
Свято зиму звеселя!
Сніг не випав? та дарма!
Хай вас радує зима.
І узваром і кутею,
І вечерею з ріднею!
Щоби сіялось й родилось,
Влітку жито колосилось.
Щоб серця були багаті,
Щоб достаток був у хаті!
То ж радійте і співайте,
Щедрий вечір зустрічайте!
Хай Старий і Новий рік
Буде кращим, ніж торік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861279
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xz-oOEbnj9U[/youtube]
На Старий Новий рік, на Старий Новий рік
Дива трапляються.
Не падає вже сніг на Старий Новий рік –
Сонце всміхається..
Приспів:
Я вірю все мине, я вірю все мине,
Все перемелиться.
Зима скоро пройде, весна до нас прийде
І ти повернешся.
В душі моїй зима, в душі моїй зима –
Сніжить хурделиця.
Тебе ніде нема, тебе ніде нема
І в серці колеться.
Приспів:
Я вірю все мине, я вірю все мине,
Все перемелиться.
Зима скоро пройде, весна до нас прийде
І ти повернешся.
Але надіюсь я, але надіюсь я,
Що диво станеться.
На Старий Новий рік, на Старий Новий рік
В нас все наладиться.
Приспів:
Я вірю все мине, я вірю все мине,
Все перемелиться.
Зима скоро пройде, весна до нас прийде
І ти повернешся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861163
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
УМЕРЕННОСТЬ (Бенджамин Франклин)
Когда Бенджамин Франклин начал следовать идее своей добродетельной жизни, именно на умеренности он решил сосредоточиться в первую очередь. Список из 13 пунктов его программы самосовершенствования он начал с этого намеренно потому, что
"... Это, как правило, обеспечивает холодную и ясную голову когда так необходимо быть бдительным, чтобы бороться с непрекращающимся тяготением к старым привычкам и сопротивляться напору бесконечных искушений."
Другими словами, когда Вы добьетесь самодисциплины в области употребления продуктов питания и спиртных напитков, тогда Вам станет легче начать соблюдать все другие добродетели.
Ясный ум и здоровое тело - непременное условие для достижения добродетельной жизни.
НЕ ЕШЬТЕ ДО ОТУПЕНИЯ.
"Обжора гораздо больше похож на животное, чем на человека".~ Оноре де Бальзак
Вы когда-нибудь замечали, что первые кусочки еды самые вкусные? А потом, чем больше Вы едите, яркие вкусы начинают значительно притупляются.
Сегодня многие люди лопатой закидывают пищу в рот так быстро, что не успевают распробовать вкус еды. Тем не менее, только Ваш желудок может послать сигнал в мозг, что он уже достаточно наполнен и можно перестать есть.
К сожалению, люди часто игнорируют этот сигнал и продолжают есть. Следствием этого являются не только последствия переедания, но постоянное вздутие живота.
Вы заметили парадокс, что шеф-повара, которые проводят весь свой день рядом с изысканной едой часто находятся в отличной форме? Не секрет, что когда они обедают, они действительно наслаждаются каждым кусочком пищи.
Есть миллионы книг про диету, но единственное, что нужно знать человеку, чтобы поддерживать тонкую талию это - "Ешь, когда голоден, остановись, как только наелся". Не ешьте перед телевизором или на ходу. Сядьте за стол. Наслаждайтесь каждым глотком, думайте о вкусе, который вы пробуете. Ешьте медленно. Отложите Вашу вилку в сторону, пока пережевываете. Когда ароматы становятся менее яркими, это означает, что Ваш желудок начинает чувствовать себя полным и нужно перестать есть.
НЕ ПЕЙТЕ ДО ОПЬЯНЕНИЯ.
"Употребление спиртных напитков делает людей дураками, а люди такие дураки, что совершают злодеяния". Роберт Бенчли
Многие настоящие мужчины начинали с напитка или двух. Но затем, они думали, это - так по-мужски жрать спиртное через воронку, присоединенную ко рту. А затем они забывали, что есть действительно более интересные хорошие вещи, чем бытие резервуара без сознания.
Мужчины не должны стремиться к тому, чтобы постоянно ошеломлять себя в погоне за прекрасным времяпрепровождением. А ведь что-нибудь хорошее в полной мере присутствует в каждом моменте.
Основная черта мужественности это - вера в личную ответственность. Но избыток алкоголя и личная ответственность находятся в конфликте. В такие моменты человек не может на 100% контролировать свои поступки. Некоторые, если что-то пойдет не так, часто винят алкоголь. Настоящий мужчина контролирует себя в любой ситуации.
Люди должны стремиться избавиться от любого вида зависимости. Излишнее пристрастие к спиртным напиткам может привести к алкоголизму. Часто люди ищут себе оправдание, что выпили, чтобы хорошо провести время и наладить доверительные отношения. Но, лучше постараться динамично делать так, чтобы заблаговременно создавать свою личность полную очарования и без жидкой мужественности.
УМЕРЕННОСТЬ в жизни Роберта Э. Ли
"Мне нравится виски. Я всегда это говорил, и именно поэтому я никогда его не пью". ~ Роберт Э. Ли
Роберт Э. Ли - один из самых известных американских военачальников XIX века. "Он был Цезарем без амбиций, Фридрихом без тирании, Наполеоном без эгоизма, Вашингтоном без вознаграждения."
О необходимости избегать употребления алкоголя, Ли говорил:
"Вам никогда не приходило в голову, что когда Вы достигните середины жизни, Вам, возможно, потребуются стимуляторы, и если Вы привыкли стимулировать себя уже в начале жизни, то потребуется гораздо больше, чтобы достичь желаемого эффекта? Насколько лучше было бы, если бы молодые люди не употребляли бы одурманивающих веществ в студенческие годы."
Вывод
Когда люди сталкиваются с реальными проблемами, они часто пытаются заглушить их чрезмерным употреблением пиши и алкоголя. Вместо того, чтобы собрать все свое мужество и принять их лицом к лицу. Когда Вы научитесь управлять собой в употреблении пищи и алкоголя, Вы получите уверенность в собственных силах и сможете двигаться дальше, чтобы улучшить Вашу жизнь.
Интересно, что в русском языке не существует перевода слова Temperance, которое означает умеренность в еде и употреблении спиртных напитков, может быть, - трезвость?
Posted 12th March 2015 by Nina Petersdottir
Перевела на украинский язык 13.01.20 13.40
ПОМІРНІСТЬ (Бенджамін Франклін)
Коли Бенджамін Франклін почав слідувати ідеї своєї доброчесного життя, саме на помірності він вирішив зосередитися в першу чергу. Список з 13 пунктів його програми самовдосконалення він почав з цього навмисно тому, що
"... Це, як правило, забезпечує холодну і ясну голову коли так необхідно бути пильним, щоб боротися з безперервним тяжінням до старих звичок і чинити опір натиску нескінченних спокус."
Іншими словами, коли Ви досягнете самодисципліни в області вживання продуктів харчування і спиртних напоїв, тоді Вам стане легше почати дотримуватися всі інші чесноти.
Ясний розум і здорове тіло - неодмінна умова для досягнення доброчесного життя.
НЕ ЇЖТЕ ДО ОТУПІННЯ.
"Обжора набагато більше схожий на тварину, ніж на людину".~ Оноре де Бальзак
Ви коли-небудь помічали, що перші шматочки їжі найсмачніші? А потім, чим більше Ви їсте, яскраві смаки починають значно притупляються.
Сьогодні багато людей лопатою закидають їжу в рот так швидко, що не встигають відчути смак їжі. Тим не менше, тільки Ваш шлунок може послати сигнал в мозок, що він вже достатньо наповнений і можна перестати їсти.
На жаль, люди часто ігнорують цей сигнал і продовжують їсти. Наслідком цього є не тільки наслідки переїдання, але постійне здуття живота.
Ви помітили парадокс, що шеф-кухаря, які проводять весь свій день поруч з вишуканою їжею часто знаходяться у відмінній формі? Не секрет, що коли вони обідають, вони справді насолоджуються кожним шматочком їжі.
Є мільйони книг про дієти, але єдине, що потрібно знати людині, щоб підтримувати тонку талію це - "треба їсти, коли голодний, зупинися, як тільки наївся". Не їжте перед телевізором або на ходу. Сядьте за стіл. Насолоджуйтесь кожним ковтком, думайте про смак, який ви пробуєте. Їжте повільно. Відкладіть Вашу вилку в бік, поки пережовуєте. Коли аромати стають менш яскравими, це означає, що Ваш шлунок починає відчувати себе повним і потрібно перестати їсти.
НЕ ПИЙТЕ ДО СП'ЯНІННЯ.
"Вживання спиртних напоїв робить людей дурнями, а люди такі дурні, що вчиняють злочини". Роберт Бенчлі
Багато справжні чоловіки починали з напою або двох. Але потім, вони думали, це так по-чоловічому жерти спиртне через лійку, приєднану до рота. А потім вони забували, що є дійсно більш цікаві гарні речі, ніж буття резервуара без свідомості.
Чоловіки не повинні прагнути до того, щоб постійно приголомшувати себе в гонитві за прекрасним проведенням часу. Адже що-небудь хороше повною мірою присутній в кожному моменті.
Основна риса мужності це - віра в особисту відповідальність. Але надлишок алкоголю і особиста відповідальність перебувають у конфлікті. В такі моменти людина не може на 100% контролювати свої вчинки. Деякі, якщо щось піде не так, часто звинувачують алкоголь. Справжній чоловік контролює себе в будь-якій ситуації.
Люди повинні прагнути позбавитися від будь-якого виду залежності. Надмірна пристрасть до спиртних напоїв може призвести до алкоголізму. Часто люди шукають собі виправдання, що випили, щоб добре провести час і налагодити довірчі відносини. Але, краще постаратися динамічно робити так, щоб завчасно створювати свою особистість повну чарівності і без рідкої мужності.
ПОМІРНІСТЬ в житті Роберта Е. Чи
"Мені подобається віскі. Я завжди це казав, і саме тому я ніколи його не п'ю". ~ Роберт Е. Лі
Роберт Е. Лі - один з найвідоміших американських воєначальників XIX століття. "Він був Цезарем без амбіцій, Фрідріхом без тиранії, Наполеоном без егоїзму, Вашингтоном без винагороди."
Про необхідність уникати вживання алкоголю, говорив:
"Вам ніколи не приходило в голову, що коли Ви досягнете середини життя, Вам, можливо, будуть потрібні стимулятори, і якщо Ви звикли стимулювати себе вже на початку життя, то буде потрібно набагато більше, щоб досягти бажаного ефекту? Наскільки краще було б, якщо б молоді люди не вживали б одурманюючих речовин в студентські роки."
Висновок
Коли люди стикаються з реальними проблемами, вони часто намагаються заглушити їх надмірним вживанням їжі та алкоголю. Замість того, щоб зібрати всю свою мужність і прийняти їх обличчям до обличчя. Коли Ви навчитеся керувати собою у вживанні їжі та алкоголю, Ви отримаєте впевненість у власних силах і зможете рухатися далі, щоб поліпшити Ваше життя.
Цікаво, що в російській мові не існує перекладу слова Temperance, яке означає помірність в їжі і вживанні спиртних напоїв, може бути, - тверезість?
Posted 12th March 2015 by Nina Petersdottir
Переклала на українську мову 13.01.20 13.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861161
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
- Як гарно сяють зі́рки, мамо! - Ми підем гуляти?
- Вже пізно, донечко, тобі потрібно спати.
- А як це так - світила зірка й раптом впала?
- "Не хочу жити більше я" - вона сказала.
- А коли зірка упаде - вона заплаче?
- Дарує щастя вона то́му, хто це бачить.
- Там всі на фото, а мене нема на ньому?
- Тебе шукала я тоді по світу всьому.
- А де ж раніше я була - я що хворіла?
- Ти з янголо́чками жила - літати вміла.
- Скажи, матусю, а чому не видно Бога?
- Він в небесах живе - туди тяжка дорога...
- Ось, Божий дім на небесах, а ключ від дверці?
- Він в серці схований, дитя, він в тебе в серці.
- А якщо знову буде грім і дощ з грозою?
- Тоді закрию я тебе, маля, собою.
- На ручки, мам, візьми мене - я хочу спати...
- Ходи, дитя, я тебе буду колихати.
- А мені зірка прилетить у сон із ночі?
- Так, прилетить, як тільки ти закриєш очі.
- А щастя буде і мені? Його ж так мало...
- Його шукала довго я... його шукала...
- Я знаю - щастя в небесах, де зірки сяють!
- Його знайшла я на Землі... його знайшла я...
- Це коли пташечка співа́ у тиху днину?
- Ти моє щастя на Землі, моя дитино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861156
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Білий сніг... срібна тиша
ніжно землю колише.
Він як помисли наші всі чисті.
Білий сніг в білім танку,
не впізнать землю зранку.
Ой, які ж ці сніжинки сріблисті...
Білий сніг чистотою
веселить нас з тобою.
В сяйві сонця вогні заіскряться.
Білий сніг... свіжість ранку
сколихне знов фіранку.
Скільки ж треба людині для щастя?
До весни час... і сонце
зазирне у віконце.
І дощі затанцюють по листі.
А тепер ще кружляють,
ніжно землю вкривають,
ласки Божої краплі іскристі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861071
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020
[i]До 100-річчя “Щедрика”
Миколи Леонтовича, Остання
редакція пісні була створена
автором у 1919 році, незадовго
до звірячого вбивства композитора
чекістами у його рідному селі Марківка,
що на Вінниччині. [/i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]Всього три ноти, а яка в них сила
і широта – з народин до заклань!
Христос родився, щоб людина мила
життя стеряла не задля страждань…
Всього три ноти! Скільки ж в звуках смислу:
Отець-Бог, Божий Син і Дух Святий...
Лунає «Щедрик – глибоко і стисло:
життя – в єднанні сутностей злотих.
Всього три ноти… З закликом до миру
землян притомних – зовні і в собі…
Під лавкою примостимо сокиру,
та не здамося татю в боротьбі!
Всього три ноти! А яка свобода
у виборі тональності життя!
Та зрадити не можна клятві роду,
Бо запізнілим буде каяття.
Всього три ноти – генії не хиблять!
Ознаки їх доступні і прості.
А ти, тиран, не цуп на себе схиму:
потоп у світі духа – на меті…[/b]
[/color]
07. 01. 2020.
Sauerlande. BRD[/i]
ПІСЛЯСЛОВО
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»
– здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки.
Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки
українському композиторові Миколі Леонтовичу вона
стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім
символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів
виконання, стати саундтреком до популярних голівудських
фільмів та звучати в кращих концертних залах світу.
Мало хто знає, що ця колядка, відома не лише в Україні,
а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів», - одна з
найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича.
Існує чимало припущень музикознавців, де саме
Микола міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них
на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині –
Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
«Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих,
над якими Микола Леонтович працював майже усе життя», -
розповідає Ольга Прокопенко, завідувачка музею Миколи
Леонтовича (с. Марківка) – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. – Всього було п’ять редакцій – перша
у 1901-му, а остання – у 1919 році. «Звісно, я чула й таку
версію – про походження щедрівки з Підлісців» – каже
Ольга.. Але у 1902 році Микола Леонтович з Клавдією вже
одружився. На той час він вчителював в Чукові на Вінниччині.
За дослідженнями етимологів, варіант цієї щедрівки все
ближчий Поділлю. А втім, зовсім не суттєво, де Леонтович
записав цю щедрівку – Вінницька область чи Хмельницька –
це усе наш край, а «Щедрик» – співанка наших пращурів.
Саме дякуючи Миколі Дмитровичу, вона стала відомою на
весь світ!
Перше хорове виконання «Щедрика» відноситься
до 1916 року. Тоді цю пісню представив хор Київського
університету ім. Святого Володимира під керівництвом
Олександра Кошиця. Пкрший аудіозапис «Щедрика», що
зберігся в сучасному вигляді, датується 1922 роком.
За кордоном «Щедрик» прозвучав вперше в
українському варіанті 5 жовтня 1921 – на концерті в
Карнегі-Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець
українського походження Пітер Вільховський переклав
текст пісні, зробивши її впізнаваною нині «Carol of Bell».
А після 90-х «Щедрик» зазвучав і в кінематографі - у
фільмах «Один вдома», «Міцний горішок 2», «Гаррі
Поттер» та ін.
Геніальний «Щедрик» Леонтовича – одна з
найбільш популярних духовних пісень нашого
часу. Ще більше про історію створення пісні
можна почитати тут:
https://ye.ua/istiriya/37744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Слухай мій тихий голос, слухай і йди за ним.
вперто дивися в себе. всесвіт — то білий дим.
всесвіт — то білий шум. думаєш, я брешу?
більше немає правди. на дзеркалах води
видно твої сліди…
⠀
скільки ж у тобі болю, скільки у тобі злого,
надто важкий тягар, кинь все і йди без нього,
просто залиш у ямі, всі ці страхи — уявні,
той, хто готовий йти, знайде свою дорогу.
голос мій — восьминогий.
⠀
голос мій восьмирукий двері прикриє тінню,
річ абсолютно зайва тому, хто йде крізь стіни,
добрий візьми розгін, голос мій — тихий дзвін —
поруч несеться оленем, соколом чи дельфіном,
вірним тобі незмінно.
⠀
вірним, та невловимим, спробуй його впіймати,
в тебе дванадцять пальців, тридцять, а чи багато?
в тебе сімнадцять рук, просто лети на звук,
очі твої трикутні, тіло твоє квадратне.
всесвіт — солодка вата.
⠀
ватні обійми лісу, йди собі на червоний,
стане квадрат кільцем, з нього повстане воїн.
глянь, причаїлись звірі, кожен у іншій шкірі,
кому із них повіриш? хижим чи, може, кволим?
голос мій — білий ворон.
⠀
ти вже усе це бачив, тільки у інших ролях,
тільки у інших формах, перші образи в школі,
перші колапси серця, перше хитке «минеться»,
перед незнаним шляхом всі ми слабкі і голі,
кожен — один у полі.
⠀
кожному шлях покажуть недруги або друзі,
на короля звіриного кинь свій козирний туз і
вийдеш сухим з води, всесвіт — то білий дим,
всесвіт наш — найпрекрасніша з-поміж усіх ілюзій.
голос мій — тінь медузи.
⠀
далі вперед і вгору, через болото з лісу
хай захистить нас сонце від недолугих істин,
хай віднесуть нас хвилі. ти безкінечно сильний!
голос мій перехопить твоя цілюща пісня.
більше нічого не бійся.
більше нічого не бійся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860643
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
Вона живе коханням і весною,
У грудях в неі серденько співа,
І молиться і дихає любов"ю,
І ллються з серденька палкі іі слова.
Пісні іі мов іскорки любові,
Зливаються в веселку чарівну,
Душа виплескує це полум"я у слові,
В піснях оспівує вона любов свою.
І линуть ці пісні у піднебесся,
Коханому щоб душу звеселить,
І родиться мелодія у серці,
І пісня щастя серденько п"янить.
Іі слова торкають серця струни,
І серденько від радості співа,
Вони для нього, ніби поцілунки,
Від слів іі п"яніє голова.
Два серденька вертаються у весни,
Де лине щастям солов"іний спів,
І гріють душі почуття воскреслі,
Ці почуття, Сам Бог благословив.
Живе хай в серці лебедина вірність,
І лине в небо солов"іний спів,
Таке кохання,- то найбільша цінність,
Таку любов, Господь благословив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859305
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 08.01.2020
На випасі, де грали у м’яча,
Над рівчаком, у самому куточку.
З’явилась в небі зірка, як свіча,
Поміж зірок, як Мавка у віночку.
Сховалось Сонце, Місяць засвітив,
А та зоря була, як перше диво.
Дивилася на землю з тих світів,
Була, як ми, також була щаслива.
«Пора додому» вечір нам кричав…
Зоря давно сіяла над землею.
А ми і далі грали у м’яча,
Лише окремі любовались неї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860586
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 07.01.2020
У цю веселу, радісну годину, відверто, щиро, всім своїм єством, друзів, колег, близьких, кожну родину, я хочу привітати всіх з Різдвом! Миру, здоров»я, настрою, кохання, світлих думок, натхнення нам усім, в новому році хай збуваються бажання, добробутом наповнюється дім! Хай процвітає економіка країни, народна влада і закон для всіх, хочеться бачити нам позитивні зміни, сусіди не пускали щоб на сміх! Щоб впевненість з»явилася нарешті, а правда стала головною з аксіом, щастя сім»ї, знайомим, тестю, тещі, добродії, вітаю всіх з Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860579
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 07.01.2020
Слова – Олена Іськова-Миклащук
Виконує – Володя Охріменко
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LPhQV-qfV7s[/youtube]
Виводила донечка букви старанно,
Святому Миколі писала листа:
«Я хочу прокинутись з сонечком рано
Від того, що тато мене пригорта…
Не хочу ляльок, і цукерок не треба!
Для інших діток ти віддай шоколад:
Щоб тільки в країні не рвалося небо,
І тато вернувся до мене назад.
Щоб мама не плакала більше ночами,
Щоб щастям засяяла в неньки весна —
Святий Миколаю, своїми ключами
Ти лихо замкни, що зоветься Війна!»
…Прокинулась доня, наївне дитятко,
Співала від щастя й крутилася в лад.
Спинилась в порозі:
«А де, мамо, татко?..»
Розтало дитинство, немов шоколад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860560
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 07.01.2020
Умер на чужині
За Україну
Похований,мов воїн
У бою.
Та знову й знову
Краю рідний, лину
Могутнім словом
В споминах живу.
Тяжкий мій хрест
Дорогами пустелі
Я мандрував,неначе
Той Мойсей.
Відверто вірив
Власною душею,
Що буде лиш тілесна
Моя смерть.
У боротьбі не загубив
Людського
Бажав добра
я власним ворогам .
заповідав не зберігати
злобу,
а сіяти добро
в душевний храм.
Багато в світі є поетів мужніх
Не загубився серед їх облич
Ім’я своє прославив словом дужим
Я син землі своєї – Стус Василь.
06.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860484
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 07.01.2020
Зросла у Ялини донечка Шишка:
Вродлива, тендітна була.
Плекала матуся в любові, і нишком
Від дощику й сонця краса розцвіла.
У Дятла серденько давно тріпотіло,
Щоденно вистукував ритми гучні.
То вальс Лісовий, що аж серце щеміло,
То вибивав серенади свої.
Красуня не чує, до Дятла байдужа,
Не ваблять мелодії ніжні, п'янкі.
Слухала шепіт Вітру, що дуже
Закохано й лагідно гладив її.
Вітер розгойдував... Мати зітхала...
Доні казала: - Оглянься на мить!
Вітер награвся, і Шишка упала, -
Лежить на землі, страждає, мовчить...
Чує далеко десь пісня лунає,
Дятел вистукує ритми сумні.
Вітер вже іншу Шишку гойдає,
Гладить і пестить, але не її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860271
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Пішла боронити Батьківщину
Ода - присвята медсестрам,
захисницям, які
загинули на сході)
***
Пізньою весною, в квітучім садочку,
Ненька вишивала донечці сорочку,
Там роду оберіг - маки червоненькі,
Листочки біля них, ніжні зелененькі,
Все від злого ока і думок гнівливих,
Символ - пам`ять роду, всіх бійців загиблих.
Сонце припікало, матінці на плечі,
Душеньку втішали лепети лелечі,
Рясно в вишиванці синенькі волошки,
Хоч й пристала нині, вишию, ще трошки.
В жіночій сорочці… Цвіт - символ вірності,
Краси душевної, тепла й ніжності,
Лозу виноградну, як знак родючості,
А грона багаті - то щастя й радості.
Увірвався вітер, до саду вразливо,
Привіталась доня, сказала сміливо,
-Ой, піду я, ненько, на схід воювати,
Зісковзнула голка, заплакала мати,
Та й вже до заручин, готова сорочка,
Й стрічки прив`язала до твого віночка.
Рушники вишиті, давно на весілля,
Чи й закінчиться, це московське свавілля?
Чи й думала мати дівча – патріотка?
Хоч згадка про діда - у шафі пілотка,
Вмовляла й кричала – Не йди, не йди, доню,
В ніжних очах сльози, цілунки в долоню,
-Я, вже й придивлялась на весільну сукню,
Куди поспішаєш, це ж життя в безодню!
Весь пташиний щебет, замовк на хвилину,
Обіймала ненька, як малу дитину,
Ні, не проводжала, лиш вслід подивилась,
Ой, коли ж підросла? Біль в серці… змирилась.
Пливли чорні хмари, все туди, до сходу,
Думки немов в річці, не знаючи броду,
Змарніле обличчя, сива голіво́нька,
Сьогодні чому, мені не дзвонить донька?
Так вночі гриміло, розгулявся вихор,
Ранком небо сіре, падав дощик тихо,
Мабуть втішав душу, ніченьку не спала,
Думи… все до сходу, біду відчувала.
То осені вада… рано впало листя,
Молитву читала, донечко озвися!
У вікно стук гучний… молода пташина,
Надіслала звістку, здригнулась хатина,
Ота клята куля, серце зупинила,
Вона ж молоденька, в чому ж завинила?
Красуня дівчина в білому халаті,
В надії на щастя, всі ж думки крилаті....
Тіло заніміле… тягнулось до світла,
Сили покинули… хапала повітря,
Бути ні, не може! Скажи за що Боже?
Відібрав дитину, так робить негоже!
Пішла ж боронити свою Батьківщину,
Спасати воїнів - теж чиюсь дитину!
Боже, скільки років ворони літають,
Люди, геть безвинні… бідують, страждають.
Все село зібралось, припадало в горі,
Зупинились в журбі - пінні хвилі в морі,
Віра в щасті жити, все ж прийде розплата,
Не обійде – знаю, кремлівського ката.
В безкрайньому небі летіла лелека,
Не вернеться птаха - дорога далека,
У чорній хустині, мовить мати долі,
Хотіло ж ангелятко, жити на волі,
Не гріх - то є люди! Любить землю рідну!
Загинула доня… за Неньку – Україну!
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 04.01.2020
Згустилися хмари, сльота скаженіє,
країна іде з молотка,
негода останні розвіює мрії…
Вже скоро танок на кістках?
Уже незабаром свою годівницю
побачимо в ситих руках?
Нащадкам останеться лиш під гробниці,
дзвіниці, каплиці і прах?!
Прокидайся, Україно,
ворог п’є за упокій.
Не лякайся, Батьківщино,
покажи характер свій!
Прокидайся, Україно,
підіймися із колін.
Не віддаймо Батьківщину,
ворогів зведем на тлін!
То хто ж ми? То що ж ми? Куди ж ми, небоги…
У себе ладу не дамо?!.
Сама не настане в війні перемога,
ніхто з нас не скине ярмо!
У кріслі держави не просто блаженний,
що тягне усіх під укіс.
Народ український паяц навіжений
утопить у морі зі сліз.
Прокидайтесь, українці,
рано пить за упокій.
Не лякаймося ординців,
покажімо норов свій!
Прокидайтеся, русини,
підіймімося з колін.
Лише нація єдина
ворогів зведе на тлін!
04.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860179
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Що шукаєм, люди?
І чого чекаєм?
І куди поділося? Нема.
Було літо й осінь,
квітло ж так весною.
Куди заховалося?
Зима...
Білим снігом вкрила,
все запорошила.
Знову все примовкло, бачить сни.
Та нехай спочине,
покривало біле
ніжно зігріває до весни.
Хай посплять дерева
і землиця-мати.
Натомились, дали урожай.
Розбуди нас, Боже!
Нам не личить спати,
бо в біді гіркій наш рідний край.
Що шукаєм, люди?
І чого чекаєм?
І куди поділося? Нема.
Та є Україна,
в нас вона єдина,
рідна наша батьківська земля.
Прокидатись треба,
хоч зима. Морозно.
Бо не маєм права ми мовчать.
Просинаймось, люди!
хоч зима панує,
своє слово маємо сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860152
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Хмара зневіри затьмарює розум,
Хвиля надії збиває із ніг…
Де ж ти, моя непокірлива прозо,
Де ж ти, мій вірше, що кликав і зник?
Хочеш, тобою задихає мармур,
Хочеш, свій профіль на міді монет?
Марю тобою і силою марень
Я напишу тебе в дусі Моне…
Я оспіваю твій лик загадковий,
Погляд, якого не бачив ніхто.
Може, ти ним розгинаєш підкови,
Може, він м’якше за тінь пелюсток.
Може, слова мої надто відверті –
Все ж бо омана, дурман і туман,
Ти мені чуєшся в операх Верді,
В повістях Манна, романах Дюма…
Музо, моя найсміливіша мріє,
Мусиш прийняти ці скромні дари –
Музику неба, що зіркою мріє,
Муку мовчання між ритмів та рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860131
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
***
Буває - погляд випадковий
вмить переверне все життя.
І вже нема куди сховатись
від почуття.
Це навіть більше ніж кохання -
тут ніжність, жалість, і бажання,
і розуміння, й каяття...
і неминучість розставання.
***
Найгірший біль це зрада від своїх,
коли падіння вашого причина -
не сильний і прямий удар під дих,
а непомітний поштовх в спину.
***
Можливо задум потаємний колись відкриється очам.
І може квітка це Ікона, а дерево це Божий храм?
Бузок, троянда чи ялина - це в таємницю вхід вузький...
Хто знає, може і насправді краса спасе цей світ лихий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860126
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Біля воріт святий Петро
В руках тримав ключі від раю,
Він бачив кожного нутро
І що на кожного чекає.
Він не питав імен і вік,
Обставини, причини смерті
І хто на що себе обрік,
У забутті, чи у безсмерті.
А тим, хто в пеклі, на землі,
Вже побували на Донбасі,
Єлеєм ставив на чолі
Відзнаку в новій іпостасі.
В небесне воїнство добра
Архістратига Михаїла
Їм стати в стрій прийшла пора,
Для боротьби потрібна сила.
І навіть там, на небесах,
Щоб зло назавжди подолати,
В собі здолати треба страх
І треба силу віри мати.
Вони на небі стали в стрій,
Бо вірять в нашу перемогу,
А ми втомились на своїй
Землі, отриманій від Бога!
Наш ворог скрізь і він усюди,
Не тільки кулями стріляє,
Вдає, що нас єднати буде,
Але насправді розділяє!
Пора прокинутись від сну,
Прийти до тями і прозріти,
Програємо не лиш війну…
І проклянуть нас наші діти.
03. 01. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860122
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Білим олівцем на білому папері
Зима найперший сніг свій малювала.
Я ще не бачила подібних біжутерій!
Такого магнетизму не пізнала.
Білим олівцем на срібному папері
Зима найперший вірш свій написала.
Я і не ві́дала, що в слові стільки прерій,
Тому себе мовчанкою спасала.
Білим літаком у світлім-світлім небі
Зима нам ясні зорі вишивала.
Оце парча́! Довкола - захват, лемент, щебет!
Я, значить, досі зиму ще не знала.
Світлим ліхтарцем у кришталевих яслах
Згори світило Божеє дитятко.
Одна зоря! В цей час всі інші в небі згасли.
Зима на крилах несла янголятко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859976
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Прилетіла зима білим лебедем,
Загадково спустилась згори.
Застеляв сніг поля тихим шелестом,
Вітерець з ним про щось говорив.
Танцювали сніжинки так весело,
Навіть місяць пустився в танок.
А зима вже гірлянди розвісила,
Засвітилось намисто зірок.
Ніч цим дійством також милувалася,
І робила на зустріч їм крок.
Вона радо до всіх посміхалася,
І сплітала з сніжинок вінок.
У цю ніч ми з тобою зустрілися,
Хуртовина довкола мела.
У коханні серця притулилися,
Все життя цим коханням жила...
Знов кружляє зима білим лебедем,
Замітає стежки білий сніг.
А душа в солов'їному щебеті,
Про кохання співає для всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860024
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Схід червонів… На дворі ранок.
Ще не виднілась далина,
Ще промінь не сягнув фіранок,
Що пасували до вікна.
Ніч новорічна вже проснулась,
Іскрився свіжий, білий сніг.
Сосна до дуба пригорнулась,
Вітер затих, спинивши біг.
А поле налилося блиском,
У діамантах вся земля.
Вітер зробив із хмар колиску,
Гойдав проміння, мов маля.
І, як приємно, коли ранок,
Приходить красенем до нас.
Коли в долині спить серпанок,
А іній додає прикрас.
Як перший день Нового року,
Приносить світло крізь вікно.
Йде по планеті крок за кроком,
Немов знімає хтось кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860011
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Невероятная история миллионера, который уже 20 лет живет на необитаемом острове
24.08.2017 Сегодня я хочу поделиться с вами замечательной историей. Этот рассказ о жителе Австралии Дэвиде Глэшине, которому на данный момент 73 года. Этот мужчина был миллионером. Роскошная жизнь, путешествия, счастливая семья. Ничто не омрачало его существование. Но в 1997 году наступил финансовый кризис, и Дэвид потерял свои миллионы. Именно тогда он и решил кардинально поменять все в своей жизни. Теперь он проживает на небольшом необитаемом острове недалеко от Северо-Восточной Австралии.
1. На поиски новой жизни у Дэвида Глэшина ушло целых 10 лет
2. Бывший золотопромышленный магнат, умудрившийся заработать £22 миллиона, потерял все в одночасье. Теперь он живет в деревянной хижине и питается подножным кормом
3. Вскоре после того как бизнесмен обанкротился, от него ушла жена. Новая девушка австралийца предложила ему сбежать вместе на какой-нибудь необитаемый остров
4. Глэшин согласился и нашел необитаемый остров, однако такая жизнь оказалась не по нутру его девушке — вскоре она сбежала с острова, а Дэвид решил остаться
5. Единственный компаньон Дэвида — собака по имени Полли
6. Но несмотря на недостаток электричества (оно генерируется лишь с помощью солнечной батареи), пресной воды, общения, а также постоянную борьбу за жизнь, австралиец утверждает, что он счастлив на своем «райском острове»
7. «Да, здесь есть крокодилы, змеи и ядовитые пауки. Однако здесь намного безопаснее, чем в «большом мире», ведь тут нет террористических атак», — говорит Дэвид Он также утверждает, что хотел бы остаться на необитаемом острове до конца своей жизни.
8. «Главный минус моей жизни на острове – отсутствие живого общения. Я был бы счастлив найти спутницу или двух, которые могли бы приезжать ко мне хотя бы пару раз в год», — говорит австралиец
9. Раз в год «Робинзон» выбирается в ближайший город, чтобы побаловать себя сладостями и другими продуктами, которые невозможно произвести самостоятельно. Также у Дэвида есть возможность выходить в интернет
10. Несмотря на все минусы, связанные с отшельнической жизнью, австралиец говорит, что он находится в раю, который ни на что не променяет *Источник
Источник: https://roza2012.net.ua/neveroyatnaya-istoriya-millionera-kotoryj-uzhe-20-let-zhivet-na-neobitaemom-ostrove.html
Перевела на украинский язык 2.01.20 7.18
Неймовірна історія мільйонера, який вже 20 років живе на безлюдному острові
24.08.2017 Сьогодні я хочу поділитися з вами чудовою історією. Ця розповідь про жителя Австралії Девіді Глешіне, якому на даний момент 73 роки. Цей чоловік був мільйонером. Розкішне життя, подорожі, щаслива сім'я. Ніщо не затьмарювало його існування. Але в 1997 році настала фінансова криза, і Девід втратив свої мільйони. Саме тоді він і вирішив кардинально поміняти все в своєму житті. Тепер він проживає на невеликому безлюдному острові недалеко від Північно-Східної Австралії.
1. На пошуки нового життя у Девіда Глешіна пішло цілих 10 років
2. Колишній золотопромисловий магнат, який примудрився заробити £ 22 мільйони, втратив все відразу. Тепер він живе в дерев'яній хатині і харчується підножним кормом.
3. Незабаром після того як бізнесмен збанкрутував, від нього пішла дружина. Нова дівчина австралійця запропонувала йому втекти разом на який-небудь безлюдний острів
4. Глешін погодився і знайшов безлюдний острів, проте таке життя виявилася не по нутру його дівчині - незабаром вона втекла з острова, а Девід вирішив залишитися
5. Єдиний компаньйон Девіда - собака на ім'я Поллі
6. Але незважаючи на брак електрики (вона генерується лише за допомогою сонячної батареї), прісної води, спілкування, а також постійну боротьбу за життя, австралієць стверджує, що він щасливий на своєму «райському острові»
7. «Так, тут є крокодили, змії та отруйні павуки. Однак тут набагато безпечніше, ніж в «великому світі», адже тут немає терористичних атак », - говорить Девід Він також стверджує, що хотів би залишитися на безлюдному острові до кінця свого життя.
8. «Головний мінус моєму житті на острові - відсутність живого спілкування. Я був би щасливий знайти супутницю чи двох, які могли б приїжджати до мене хоча б пару разів на рік », - говорить австралієць
9. Раз в рік «Робінзон» вибирається в найближче місто, щоб побалувати себе солодощами та іншими продуктами, які неможливо зробити самостійно. Також у Девіда є можливість виходити в інтернет
10. Незважаючи на всі мінуси, пов'язані з таким життям, австралієць каже, що він знаходиться в раю, який ні на що не проміняє
Джерело: https://roza2012.net.ua/neveroyatnaya-istoriya-millionera-kotoryj-uzhe-20-let-zhivet-na-neobitaemom-ostrove.html
Переклала на українську мову 2.01.20 7.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860010
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Романтическая история старейшей голливудской пары – ему 102, ей 100 лет
Поклонники с большим интересом и волнением всегда следят за романтическими отношениями знаменитостей. В жизни присутствует множество проблем, возникающих в отношениях мужчины и женщины, поэтому, люди нуждаются в хороших примерах. Конечно, бывают всякие примеры, которые тоже интересны людям, но никто не хочет повторять их. Звезды регулярно сходятся, расходятся, меняют мужей, жен, всякий раз веря в настоящее чувство.
Но существуют личности, действительно показывающие своей жизнью, что можно долго быть вместе, наслаждаться друг другом, отметить золотую свадьбу, даже бриллиантовую. Голливудская супружеская пара живет вместе на протяжении 65-ти лет, о Кирке Дугласе и Энн Байденс. Чете 100 и 102 года, до сегодняшнего момента они чувствуют себя абсолютно счастливыми, и это совсем не наигранность. У актера этот брак не первый, зато долгий, что мотивирует верить в судьбу. Ведь так приятно наблюдать за парочкой радостных бабушек и дедушек, прогуливающихся по парку за ручку, обнимающихся, постоянно улыбающихся. С таких людей хочется взять пример, услышать истории из повседневной жизни, внутри зарождается желание иметь подобные отношения.
Лишь благодаря таким семьям начинаешь искренне верить в любовь. Удивляет и восхищает то, что они все еще влюблены, хотя случаются ссоры, непонимания, конфликты. Несмотря на это, паре удается сохранить отношения, значит, это реально для других, надо только захотеть. Пройденный опыт награждает житейской мудростью, проходит усиленная работа над собой и взаимоотношениями в целом. Истинные чувства безграничны, наверное, пара с подобным сроком совместной жизни не представляет другого существования. Находится рядом больше полувека является настоящим подвигом! Скорее всего, супруги имеют свои секреты, благодаря которым существует прекрасный союз, и очень хочется их узнать.
Источник: https://ekola2015.net.ua/2019/11/romanticheskaya-istoriya-stareyshey-gollivudskoy-pary-emu-102-ey-100-let/
Перевела на украинский язык 2.01.20 6.45
Романтична історія найстарішої голлівудської пари - йому 102, їй 100 років
Шанувальники з великим інтересом і хвилюванням завжди стежать за романтичними стосунками знаменитостей. У житті є багато проблем, що виникають у стосунках чоловіка і жінки, тому, люди потребують хороших прикладів. Звичайно, бувають всякі приклади, які теж цікаві людям, але ніхто не хоче повторювати їх. Зірки регулярно сходяться, розходяться, змінюють чоловіків, дружин, всякий раз вірячи в справжнє почуття.
Але існують особистості, дійсно показують своїм життям, що можна довго бути разом, насолоджуватися один одним, відзначити золоте весілля, навіть діамантове. Голлівудська подружня пара живе разом протягом 65-ти років, про Кирке Дугласі і Енн Байденс. Подружжю 100 і 102 року, до сьогоднішнього моменту вони відчувають себе абсолютно щасливими, і це зовсім не награність. У актора цей шлюб не перший, зате довгий, що мотивує вірити в долю. Адже так приємно спостерігати за парочкою радісних бабусь і дідусів, які прогулюються по парку за ручку, обнімаються, постійно усміхнених. З таких людей хочеться взяти приклад, почути історії з повсякденного життя, всередині зароджується бажання мати подібні відносини.
Лише завдяки таким сім'ям починаєш щиро вірити в любов. Дивує і захоплює те, що вони все ще закохані, хоча трапляються сварки, нерозуміння, конфлікти. Незважаючи на це, парі вдається зберегти відносини, значить, це реально для інших, треба тільки захотіти. Пройдений досвід нагороджує життєвою мудрістю, проходить посилена робота над собою і взаємовідносинами в цілому. Справжні почуття безмежні, напевно, пара з подібним терміном спільного життя не уявляє іншого існування. Знаходиться поруч більше півстоліття є справжнім подвигом! Швидше за все, чоловік і жінка мають свої секрети, завдяки яким існує прекрасний союз, і дуже хочеться їх впізнати.
Джерело: https://ekola2015.net.ua/2019/11/romanticheskaya-istoriya-stareyshey-gollivudskoy-pary-emu-102-ey-100-let/
Переклала на українську мову 2.01.20 6.45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860009
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020
[b]Саме стільки воїнів загинуло в Донбасі за 2019рік![/b]
Дивлюсь на портрети,
І серце тріпоче…
Їх 111. У розквіті сил.
Тож кропить сльоза мої стомлені очі –
Живим не вернувся додому чийсь син.
Їх 111.
Умілих і гордих.
Синів України. Важкий це був рік.
Замовкли життя їх навіки акорди,
Лиш степ і Донець їхній стогін зберіг.
Їх 111.
Всі різного віку.
Усіх об’єднала велика любов.
Хтось тут і мужнів, і ставав чоловіком,
Не давши на себе обути оков.
Їх 111.
Всі різної статі,
Та це українських земель вояки:
Безвусі, й мужі бородаті, вусаті,
Й красуні-дівчата, і зрілі жінки.
Їх 111.
Цей чорний ужинок
У землю поклав 19-ий рік,
Тож серцю і важко, і терпко, й ожинно.
Чому ж наших воїнів він не вберіг?
Дивлюсь на портрети,
Й душа завмирає:
Скількох перемелють ще жорна війни,
Котра Україну безжально карає
І сіє щоденно нові полини.
1.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859964
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
…Що ж ми, оті що будні в свято
Перетворили (і не раз!) –
Ми, ті що віруєм в присвяти,
Ми, що звільняєм від образ…
Ликуймо! – зараз як ніколи
Тепло своїх сердець несім
Усім, хто спраглий слова, мови,
В святочну хату, в щедрий дім,
Де наші корені врослися
У пам’ять роду вікову –
Нехай буянить ще міцніше,
Нехай тримає на плаву –
І нас, і Божу іскру кличе
До сніговиснучих небес.
Щоб і в наступному сторіччі
Наш дар могучий, наче Крез,
Сповитий вірою й завзяттям
Вершив дива, творив добро –
Дарую Вам, панове браття,
Лиш чистий аркуш і перо!
Пишіть, творіть, нехай це буде
В майбутність наш посильний крок…
А там – я вірую! – прибуде
І від небес, і від зірок!
[color="#ff0000"]З наступаючим Новим Роком і Різдяними святами!
Всіх благ – миру і злагоди в країні, в родинах – здоров’я і благополуччя.[/color]
31 грудня 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859858
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
[b][i][color="#6a0596"]Что сбылось, не сбылось- так быть может и надо,
Оставляем, как есть,в уходящем году.
Новый год впереди, полон разных загадок.
Ведь часы не стоят, по секундам идут.
Пусть для всех на земле будет год урожайным
На здоровье, на мир, на веселье, успех.
Даже пусть будут в нем неизвестность и тайны,
Но в разгадках всегда только радость и смех.
Пусть поют соловьи и рождаются дети,
Расцветают цветы, людям радуя глаз.
А тепло и любовь ярче солнышка светит.
И Всевышний с небес счастье щедро раздаст.
С Новым годом, друзья! Я желаю Вам счастья!
Благоденствия в дом, мира и доброты!
Пусть захватят сполна Вас чарующей властью
Море новых идей, волны чувств и мечты...
31.12.2019[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859854
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2019
Вогник далеко в степу.
Стеляться яром тумани.
Брьохаю степом всліпу
крізь кучугури до мами.
Сиза груднева хандра.
В чорній пітьмі — білі мухи.
З Петриком — Галя й Кіндрат, —
з білого борошна му́ки.
Щедрику, стане щедрот,
щоб зупинить завірюху,
щоб вайлуватий народ
знов пробудився до руху?
Вогник-маяк. Заметіль.
Жерло куріє курганом.
Маю тебе на меті.
Лину до тебе, кохана.
Пнуся навпомацки в ніч,
потемки, потайки, в темінь,
мов у німому кіні,
крізь глухоту сьогодення.
Затишний, теплий замет.
Марю в тобі, лихоманю.
Біг до Вкраїни завмер.
Сняться кохана і мама.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859634
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Засніжило й загуло!
Красота, гайда, в село!
Спокій там і тиша.Ша!
Розуму віддушина.
Крикне півень уві сні,
Порося: "Кувік", - в хліві.
Пилка гейкає в ліску,
Лід застигнув на ставку.
Вітер дмухає в обличчя,
Простір пхає в передпліччя.
Кучерявиться димок
І торкається думок.
Що важливим є у світі?
Що заховане в суцвітті,
В середині нас самих?
Що штовхає нас на гріх?
Ненависть у грудях б’ється
Та змією заздрість в’ється.
Ллється кров, іде війна,
Ще здригається земля.
Нам би миру та любові,
Хоч до бою ми й готові.
І тепла, обіймів щирих,
Днів нових, просто, - щасливих!
З Новим Роком, любі друзі
І всі ті, хто є в окрузі!
Хто несе злагоду й мир,
Хто, по праву, - тим кумир!
28.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859558
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 28.12.2019
Скажи нам Петре на алаверди,
Свої вітання з Новим Роком.
Прозріння всіх разом не жди,
Але це буде – крок за кроком.
Ти віриш! Дай надію нам,
Щоб ми знайшли у собі сили
Разом здолати той бедлам,
Який самі і утворили.
Збагнули істину просту
Лишень тоді, як «лоханулись».
Ти був найкращим на посту,
Та ми від тебе відвернулись.
Потоки бруду і брехні
Накрили всіх геть з головою.
Тепер ми всі в однім човні,
Що управляється «слугою».
Які там карти і компа́с?
Команда неуків, без лоцій.
Веде на рифи блазень нас
В туман обкурених емоцій.
Не дай розбити човен наш,
Ми теж наляжемо на весла,
Покласти ша́башу шаба́ш,
Щоб пелена облуди скресла.
28. 12. 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859520
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 28.12.2019
Після останніх виборів Президента США Дональда Трампа в країні і досі не вщухає скандал щодо ймовірного втручання Московії у виборчий процес.
Пишу про ймовірне втручання, бо триває слідство і слухання в Конгресі. Та на мою думку воно буде безрезультативним. Не зможуть штати визнати, що обрали президента за "сприяння" Московії*, адже це визнати слабкість демократичних інститутів, бездіяльність державних органів та повний провал в роботі спецслужб.
Та цілком очевидно, що хакерські атаки на виборчий штаб демократів, розкриття листування та інших документів, інформаційні вкидання компромату через соцмережі, призвели до зниження рейтингів їхнього кандидата і перемоги Трампа. Тож недарма в Кремлі після його перемоги пили шампанське.
Та сподівання московитів не виправдались. Бо в США вибудувана така модель влади, яка не дозволить президенту діяти на шкоду інтересів країни щоб віддячити якимось чином за сприяння в його обранні. Та і визнати це теж є недопустимо.
Але я хотів би висвітлити це питання під іншим кутом зору. Адже якщо Московія зуміла вплинути на результати виборів в країні з якою не має сухопутних кордонів, з якою не воює, де усталена демократія, іншомовний інформаційний простір, то…. Так! Саме так! В українські вибори Московія не просто втручалася, вона їх фактично провела за своїм сценарієм. Та про втручання Кремля в українські вибори мовчать всі, як всередині України так і за її межами.
На перший погляд вибори в Україні в умовах війни пройшли цілком демократично. Але чомусь ніхто під час виборів, та і після, не захотів вголос говорити про війну в інформаційному просторі України, яку вела і продовжує вести Московія.
Ще напередодні майбутніх виборів в Кремлі говорили, що їх влаштує будь який президент України, окрім Порошенка. Вже з цих заяв було зрозуміло, що їх не влаштовує проукраїнська позиція президента та курс України на європейську інтеграцію та вступ в НАТО. І що б там сьогодні не говорили, саме з його участю були зірвані плани Московії по створенню Новоросії, відроджено збройні сили, забезпечено міжнародну підтримку України з боку європейських держав та Америки і введено економічні санкції проти Московії.
Саме при Порошенкові було започатковано реформування поліції, армії, медицини, освіти, банківської та судової системи… Зрозуміло, що ці реформи не могли миттєво призвести до відчутних змін, покращення економіки і інвестиційного клімату, зменшення рівня злочинності та корупції, підвищення якості життя. Тому і не дивно, що лунало багато критики. Адже нас не влаштовував сам темп і нерішучість в проведенні реформ, помилки в кадровій політиці, корупція. Та всю складність цих реформ і шалений опір їх проведенню стало зрозумів дещо пізніше, на прикладі надання Вселенським патріархом Томосу про автокефалію Православної церкви України. І цей спротив, навіть після підписання Томосу не зменшився, а демарш Почесного патріарха зайвий раз показав наскільки це складний процес. Такий же спротив реформам, якщо не більший, діє і в суспільстві.
Тож ніхто не хотів задуматись, що усі ці зміни і реформування проводяться під час кривавої війни з Московією і таку ж агресію вона проявляє на економічному, політичному, культурному та інформаційному фронтах і за умови в рази більших ресурсів та можливостей на повну використовуючи потенціал своїх спецслужб. А на війні як на війні, використовуються всі методи, включаючи шпіонаж, дезінформацію, вбивства та диверсії. Зрозуміло, що Московія по максимуму використала свої ресурси, щоб вплинути на результати президентських виборів в Україні.
Як це не дивно виглядає, але в умовах війни в Україні відкрито діють політичні партії, видаються газети, працюють інформаційні агентства та телеканали, які ведуть свою роботу в інтересах Московії. Саме тому, на шостому році війни з Московією в якій загинуло понад 13 тис. наших громадян, а десятки тисяч було поранено і стали каліками, лише 68% опитаних українців вважають Московію агресором. Про це свідчать результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у період з 21 по 25 вересня 2019 р. Ставлення до цього питання має виразні регіональні і електоральні відмінності: якщо на Заході і в Центрі не менше70% вважають Московію агресором, то на Півдні таких – половина, а на Сході – 40% ( тут 47% протилежної думки). Серед симпатиків партії «Опозиційна платформа – За життя», дві третини не вважають Московію агресором! Ви можете уявити щось подібне в Радянському Союзі чи в суспільстві країн антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни?
Особливо активно та ворожо велася пропаганда через соціальні мережі в інтернеті де були створені спецслужбами ворога десятки груп і тисячі акаунтів ботів, так звані ботоферми. Прикриваючись українською атрибутикою та патріотичними гаслами вони поширювали фейки і брудну брехню в інформаційному просторі. Керованість цієї інформаційної атаки була виразно помітна. Наведу лише два приклади. Так в інтернеті була поширена інформація про те, що Порошенко нібито єврей у що майже всі повірили. Та коли в президентську боротьбу включився Зеленський, у якого справді є єврейське походження, ця інформація в інтернеті про Порошенка, раптом щезла. Чому? Та тому, що видаючи першого за єврея, не можна було замовчувати це про другого.
Другий яскравий приклад, це коли кандидат Зеленський запропонував здати кров на аналіз. В інтернеті так довго поширювали фейк про Порошенка-алкоголіка, що навіть у виборчому штабі Зеленського у це повірили. І коли Порошенко здав коров на аналіз, а претендент спасував, щоб не виявити можливі сліди наркотиків, в інтернеті ця тема враз теж щезла. Адже говорити про фейкову пристрасть до алкоголю одного, це давати одразу опонентам можливість говорити про вживання наркотиків іншим. Тож, щоб не давати народу привід для роздумів, ці фейки з інтернету прибрали і на сьогодні в стрічці новин їх вже давно немає.
Всі спроби звести до мінімуму вплив цих структур та інформаційних ресурсів сусідньої держави, викликали спротив і різку критику як всередині України, так і на міжнародному рівні. Одразу розганялися хвилі про утиски національних меншин, дискримінацію за мовною та релігійними ознаками, наступ на свободу слова і т.п. Західні партнери, захищаючи принципи демократії, не хотіли розуміти, що в Україні іде війна і держава повинна дбати про свою безпеку, в тому числі і інформаційну.
Не хочеться говорити про якусь узгоджену діяльність між Московієї і ( не піднімається рука написати українським, адже у нього три! громадянства) олігархом Коломойським на минулих президентських виборах, але їх інтереси повністю співпали. І як тут не згадати відомий вираз Ліни Костенко: «Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів».
У всіх на пам’яті перипетії цієї виборчої боротьби, яка була побудована не на конкуренції передвиборчих програм кандидатів, а на боротьбі усіх проти Порошенка. Політтехнологами були визначені больові точки суспільства в умовах війни – малі пенсії і високі тарифи, корупція і зловживання владою. На голови електорату з екранів телевізорів, шпальт газет, соціальних мереж вилилось стільки негативу, тенденційно викривленої інформації і брехні, що в неї повірили і як результат обрали настільки непрофесійного президента і владу, що аж тепер починаємо прозрівати та дивуватися своєму вибору. Та ще більше хвилює те, що до найближчого оточення президента попали люди з темним минулим, промосквитською орієнтацією і які працюють не на Україну. Їхні намагання змінити політичний та економічний курс країни, наступ на свободу слова і принципи демократії, прийняти умови миру, які вигідні Московії, викликають небезпідставну тривогу.
Тому й не дивно, що навіть після програшу на виборах, Порошенко для Московії та нової влади залишається ворогом номер один. Адже започатковані реформи в економіці та державному управлінні, відбудова армії, створення автокефальної Православної церкви України, зміни в свідомості суспільства і закріплення в Конституції курсу країни на Європейський союз і НАТО є визначальними і створюють передумови для подальшого поступу і розвитку країни. І сьогодні тільки громадянське суспільство може примусити владу дотриматись визначеного курсу розвитку країни та не перейти за так звані червоні лінії.
Неможливо виграти війну на полі бою, програвши інформаційну війну за мізки людей. І останні переговори в нормандському форматі це знову показали. У влади немає чітко визначеного плану дій і відсутня комунікація з суспільством. Натомість ворог нав’язує нам та і світовій спільноті інформацію про те, що у нас громадянська війна, а Московія не агресор, а миротворець і захисник «рускоязичного насєленія». І якщо в Україні майже третина населення в це вірить то, що тоді вже говорити про світову спільноту.
На жаль в України не вистарчило сміливості та рішучості піти шляхом країн Балтії та якщо не звести до мінімуму, то принаймні значно послабити політичний і інформаційний тиск з боку Московії, точніше агресію. Та скористатися їх досвідом якщо не повністю, то хоча б певними елементами, ніколи не пізно. А він полягає в тому, що Естонія, Литва та Латвія прийняли пакет законів про те, що вони були окуповані Радянським Союзом, правонаступником якого є Московія. А Україна була теж окупована ще на двадцять років раніше і наслідки цієї окупації були набагато трагічніші.
Це дало їм підстави не надавати громадянство тим особам, які не народилися на території цих країн і не володіли національними мовами. Їм видавався паспорт не громадянина. До цієї категорії належали перш за все військові та члени їх сімей, працівники спецслужб, а також військові пенсіонери, які масово обирали після закінчення служби своїм місцем проживання Прибалтику. До речі і Україну теж! Вони становили майже половину населення цих країн. Тож на підставу закону про окупацію вони були позбавлені права обирати і бути обраним до органів влади. Це дало змогу цим країнам проводити національну, державницьку політику та не стати сателітами Московії.
В гуманітарній сфері було запроваджено обов’язкове вивчення національних мов на всіх рівнях та використання у всіх сферах життя. І проти істерики Московії про закриття російських шкіл, контроль інформаційних ресурсів, утиски москворотих в плані обмеження громадянських прав у них є залізобетонний аргумент – ми були окуповані і проводимо політику деокупації. І з боку міжнародної спільноти до них не виникає ніяких питань ні в плані утисків національних меншин, ні в плані порушення громадянських прав.
Зрозуміло, що відсутність мовного бар’єру та незахищеність інформаційного простору робить Україну більш вразливою в інформаційній війні. Тож Московія, досягши поставленої мети на президентських виборах, вже на виборах до Верховної Ради змогла закріпити свій успіх та провести промосковськи налаштовані сили, як у складі опозиційної партії, так і у складі парламентської більшості. Тепер з їх допомогою робляться спроби змінити вектор розвитку України.
Результат від інформаційної війни і втручання у виборчі процеси в рази ефективніший і менш затратний та помітний ніж відкрита збройна агресія. Виявилось, що електорат готовий проковтнути і повірити будь якій брехні, не здатний думати, критично мислити та аналізувати. В людей відсутня історична пам'ять та відповідальність за збереження держави. Ми навіть приблизно не можемо собі уявити, які ресурси задіяні проти нас в цій боротьбі, численної агентури у всіх сферах діяльності нашої держави. І сьогоднішні судові процеси проти безпосередніх учасників війни, бойових генералів та і п’ятого Президента є проявом діяльності цієї агентури, продовженням неоголошеної війни і помстою Московії за зрив планів по знищенню України.
Україна, яка вистояла у відкритому збройному протистоянні, отримала міжнародну підтримку і створила антикремлівську коаліцію, сьогодні терпить репутаційні втрати та програє на інформаційному фронті як через бездіяльність влади, так і через її непрофесійність і недолугість.
І цей програш може мати трагічні наслідки в боротьбі за свідомість людей і за незалежність.
* Московію на Росію перейменував Петро 1 в 1721 році, вкравши таким чином спочатку назву, а потім і історію. Та по своїй суті вона залишилася Московією. Тому цю історичну назву і слід було б вживати.
11. 12. 2019 р. м. Вінниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857658
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 28.12.2019
Скажи нам Петре на алаверди,
Свої вітання з Новим Роком.
Прозріння всіх разом не жди,
Але це буде – крок за кроком.
Ти віриш! Дай надію нам,
Щоб ми знайшли у собі сили
Разом здолати той бедлам,
Який самі і утворили.
Збагнули істину просту
Лишень тоді, як «лоханулись».
Ти був найкращим на посту,
Та ми від тебе відвернулись.
Потоки бруду і брехні
Накрили всіх геть з головою.
Тепер ми всі в однім човні,
Що управляється «слугою».
Які там карти і компа́с?
Команда неуків, без лоцій.
Веде на рифи блазень нас
В туман обкурених емоцій.
Не дай розбити човен наш,
Ми теж наляжемо на весла,
Покласти ша́башу шаба́ш,
Щоб пелена облуди скресла.
28. 12. 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859520
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 28.12.2019
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019
За мотивами східнослов'янської міфології.
– Розкажу вам, діти, казку,
Залишивши гарну згадку.
Помандруємо ми з вами
Дивовижними світами.
– Улаштовуйтесь зручніше,
Розпочнемо найскоріше.
Гості дуже ви поважні,
– Тож і стухайте уважно.
В чарівному диво-царстві,
Між квіткового багатства,
Оселилася Жар-Птиця -
Справжня фея-чарівниця.
Мов жаринки, в неї пір'я.
Блиском сяють в надвечір'ї.
Багрянисто-золотаві,
Ніби сонячні заграви.
І достатньо лиш пір'їнки,
Щоб засяяв сад барвінком.
Зацвіли магічні квіти,
Оповиті оксамитом.
Там, де випурхне Жар-Птиця,
Зійде жито і пшениця!
А прозориста водиця
Наводнить усі криниці.
Хто перо добуде птиці,
Щастям доля заіскриться!
Житиме завжди в любові,
Не тужитиме ніколи.
Якось вирішив украсти
Чародій Жар-Птицю красну.
Забажав її убити,
Та прийшлося відступити.
Бо устигла птиця вчасно
Золоте яйце відкласти.
А воно було мінливим,
Стало сонечком грайливим.
Вийшло в небо величаво,
Засвітившись полум'яно,
Розкидаючи заграви,
Зло і темряву прогнало.
Стала вільною Жар-Птиця!
Знов співає, знов іскриться!
А із дзьоба без зупинки
Розлітаються перлинки.
Ну, а злий чаклун знітився,
Невідомо де подівся.
– Отже, діти, знов добро
Люте зло перемогло.
А Жар-Птиця-чарівниця,
Мов вогонь, мов блискавиця!
Всюди по світах літає,
Сяє золотим розмаєм.
– Ну, а казочка, малята,
Разом з вами хоче спати.
– Тож лягайте спочивати
І змикайте оченята.
Хай присниться вам Жар-Птиця -
Чародійка-витівниця!
Ваші виповнить бажання
На ранковому світанні.
26. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859345
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
У далекому селі
Так сумує хата!..
Запах хліба вже в імлі...
що пекли завзято...
Позабули свій поріг
рідні мама з татом!..
Віднайшли нових доріг
у зірках строкатих...
Не покличуть в рідний сад...
Не зігріють душу...
- Лиш пташки тут цвірінчать...
Розривають тишу...
У колодязі вода,
як сльоза, чистенька...
- Обняла мене біда!
А не рідна ненька...
Під фундаментом старим
бачу... щось синіє!
То сережка... мами тінь...
- Серце оніміло!..
Ще знайшла старий альбом...
Наче звіт від долі...
- Довго плачу під вікном...
від смішних історій.
Пам`ять тче долини снів...
Світлих... найніжніших...
Ланцюжок щасливих днів...
- Все там... як раніше!..
Дійсність каменем лягла
на слабенькі плечі...
Відібрала два крила...
тягне в порожнечу...
Груші... яблука рядком...
То дерев - намисто...
- В даль плетусь.. з своїм садком...
Смак мого дитинства...
26.12.2019 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859344
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Немає смутку, є одне натхнення.
Немає болю, є одна жага.
Нема брехні, є тільки откровення.
Як в синім небі не буває дна.
Немає зла, коли його не носиш.
Немає смерті, бо душа жива.
Не зрадять люди, коли знищать гроші.
Паде печаль, як згине боротьба.
Прокинешся, та вже не схочеш спати,
Не буде втоми в тебе на душі.
Тобі, як всім захочеться співати,
На новій і освяченій Землі.
Навколо тебе затанцюють зорі,
Промінням срібним забуяє цвіт.
Сплете невидима господня нитка
Небесний килим з вогняних орбіт.
І цей танок проміньчиками щастя
Наповнить суттю океан буття.
Безкрайня, чиста, білосніжна ковдра
Покриє чорну хмару небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859330
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Того добра на кожному стовпі,
Портретами кричало та ще гаслами.
Достойну медицину.сільські лікарі,
А пройшли вибори і заклики ті згасли.
Учора фельдшерку засмучену зустрів,
Тільки приїхала з району із наради.
Привезла селянам від райради негатив.
Закрити ФАПи,ще не наказ.але порада.
Радійте вісімсот селянських душ,
Нарешті зрушила омріяна реформа,
На цвинтар мовчки кроком руш.
Оце закон, оце-то норма.
Он гроші вже ганяються за пацієнтом,
Хоч у районі недостатньо лікарів,
Це мілкота і згладяться моменти
А так в країні і в селі все в позитив.
Першим на черзі був апендицит.
В районі плаче славна хірургія,
Тисячу гривень у Херсон самовізит,
Сто п*ятдесят кілометрів таксотрясіння.
Потім крутіше велике ноу-хау.
Туберкульоз,ангіну.рак і псоріаз.
Сімейний лікар державно без обману.
По телефону вилікує враз.
Скоріше лікарю сімейному звоніть,
Розповідайте про симптоми і недуги.
І він научений казковий Айболіт,
Випише ліки від державної наруги.
Це ж скільки треба Кашпіровських.Чумаків,
Щоб охопити хворих українців,
Нова реформа владний ексклюзив,
Де тільки учать тих паршивців.
Село в глибинці як одинокий корабель,
Тоне в туманах, у баюрах. в бездоріжжі.
Тут швидку поміч не побачиш кожний день
Тому й безвихідь без ножа нас ріже.
Спробуйте поміч викликать швидку.
Щоби життя людині врятувати,
Скоріш доправлять у село труну,
І буде церква душу відпівати.
Тим сміхотворцям.їм же не болить
Вони з посмішкою цілують ранок,
А як там села без медицини будуть жить,
Не переймайтеся усе іде по плану.
А може в селах проживають меншоварті.
Чи влада здійснює величний план,
Землю продати і нема села на карті,
Був селянини і раптом десь пропав.
Давно забулися цяцянки-обіцянки.
А ми ковтаємо пігулочки брехливі.
Децентралізація знову ж шапка-обманка.
Оптимізуєм клуби.ФАПи,душі зубожілі.
В турборежимі котимся в безодню.
Що не реформа то удар під дих.
Ідем в минуле,хоч уже сьогодні,
То що нам краще крик.чи сміх?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859218
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Ой, було, було, було!
Снігом білим так мело!
В кучугурах потопало
Кожне місто і село.
А тепер того нема,
Збилась з графіку зима,
Бідолашка, заблукала
Що й не рада вже сама.
Погукаймо з краю в край,
- Зимо! снігу насипай!
Принеси прикраси срібні
І морозом пощипай!
Чи розгнівалась вона?
Може, наша в тім вина?
Що була миліша й краща
Серцю нашому весна.
Перший сніг з"явився й втік,
Час відмірює свій лік,
Але ж настрій в нас святковий -
Скоро, скоро Новий рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858942
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
На самім дні старенької шкатулки
Лежать під дощиком із фо́льги кульки
І гу́мовий, потертий часом, дід:
В правиці він тримає збіжжя сніп
(Останні жмутки жита із обжинків),
У лівій — ладна плетена сніжинка —
Він той, котрий пильнує славно рід,
Щоб за́вжди в хаті були лад і хліб.
Звичайна річ, хоч раритетна наче,
Однак торкає за живе найпаче.
З часів дитячих дідух-оберіг
Сьогодні натякнув, що рік вже збіг,
Нове святе Різдво прийде до хати--
Його б зі справжнім ді́духом вітати,
З своєї ниви зібраних колось,
Що влітку щирим сонцем налилось,
Що увібрало в себе пам’ять роду,
А не було даниною лиш моді,
Що пам’ятає прадідівський дух
І працю предків, й міцність потерух…
Якраз до свят при вході в супермаркет
Розставить ді́духів з села квіткарка,
І зіб’ється довкола неї гурт,
Мене, я знаю, не підхопить нурт…
Бо дідух особливий з поля роду:
Зернини в ньому-- з генетичним кодом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858934
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
Павутина висить, мов вуаль, над замріяним містом;
Відлітають за обрій строкатим ключем журавлі...
Осінь пахне любов‘ю, глінтвейном і листям барвистим,
Що лежить розмаїттям на сонній подільській землі.
Я безмежно люблю ці пейзажі, знайомі з дитинства;
І задумливих верб споконвічну осінню журу...
Цей замріяний вальс у стрімкому танку падолиста
І, під пилом віків, цю фортецю... турецьку... стару...
Сторінки юних літ я у пам’яті перегортаю
Й, під вагою років, миті спогадів давніх ловлю.
Я і досі той погляд, що в душу дививсь, пам‘ятаю
І когось із дитинства далекого щемно люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858818
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Життя єдине тільки, іншого нема.
Не транспорт це, хоча і швидкохідне.
Весна квітуча, літо, осінь і зима, -
Пройти б усі його етапи гідно.
І сонячно буває й прохолодно нам.
То п*ємо сум із чаші, то - самотність.
Але ж важливо не скоритися вітрам,
Добром наповнити, мов медом соти.
Складаєм щастя пазли рідним і близьким.
На жаль, є втрат, розлук болючі точки.
І кригою вкривається душа від зим,
Або проймає її сила току.
І дружби кришталеву вазу зберегти,
Не зрадити любові світ почварно.
Життя - така щедротна неповторна мить,
То ж не втрачайте Богом дане - марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858801
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Стоять в зажурі ясени...
Тихенько з вітром розмовляють.
А поруч, в камені, - сини,
Із болем в постаті вдивляюсь.
Тут молодість, жага і вірність.
Їх семеро - на обеліску Слави,
Що віддали життя за гідність,
За волю нашої держави.
Небесна сотня і Майдан...
Героям пам'ять - біль не легший.
Що коїться у душах мам ?
Синочки не прийдуть, як завше.
Не прийдуть: тато, брат і чоловік,
Бо їх "життя" - на постаменті.
Ту мужність, героїзм - навік !
Тій славі не дамо умерти !
Стоять в молитві ясени...
Смиренно віти підняли угору.
Бо там - Небесні десь сини,
Які не вернуться ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858717
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Вогні горять, запалені ялинки,
Все метушиться, ніч Різдвяна йде,
Небо блистить,розсипались перлинки,
Найяскравіша в Вефлиєм веде.
Ось –ось і ми відчуємо це чудо,
Народиться спасіння-немовля,
Господній Син, і заспівають люди-
Бог воплотився! Радіє вся земля!
Така свята, і радісна хвилина,
ЗійдЕться разом вся наша рідня,
В любові Божій станемо єдині,
І понесеться в небо коляда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858706
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Нічка темінь зодягала
В сяйво зоряниць,
Річка зорі колихала,
Що упали ниць.
Місяць опустивсь на воду
І збирав зірки.
На усе Господня воля –
І на рай такий.
Гомонять із осокою
Хвилечки дрібні:
«Ми краси іще такої
Не стрічали. Ні!»
Верби спокій загубили –
Кутались в росу,
Вони річечку любили,
Тож пили красу.
Коли ж ранок із заграви
Ноги опустив,
Нічка зорі позбирала –
Впав туман густий.
Він жупаном дивно-сивим
Верби обійняв,
Поки день набрався сили
І жупан підняв.
26.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858623
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Свиня, мовляв, тварина українська,
З надією впустили ми її,
Та повелась вона до нас по-свинські,
До всіх проблем нарила ще й нові.
В задачах наших невідомих досить,
В різноголоссі згоди не дійшли,
Та рішення народ давно вже просить,
Щоб не отримати лише нулі.
А їх вирішувати доведеться,
Нікуди нам не дітися від них,
Як лебідь, рак та щука, кожен пнеться,
Країна ж як той віз, пеньком стоїть.
Уже п"ять ро́ків поспіль миру просим,
Бракує тут астрологічних сил,
Ворожі кулі ще гуляють й досі,
Ми все ще мріємо лише про мир.
Ми різні всі, але ми українці,
Країна наша – це наш спільний дім,
Страждань зазнала вже вона по вінця,
Хай стихнуть вибухи, набридли всім.
Буває так, а краще хай не буде,
Що всяк по своєму любить її,
Для когось вона ніби серце в грудях,
А хтось торгує нею за гроші́.
Тож в новім році на тварин міфічних
Не будемо надію покладать,
Ці свині та щури астрологічні
Не в силі нам краіну відстоять.
Лише любов до нашої Вітчизни,
Навколо рідного єднання нас
Спроможні захистити Украіну
Без зайвих слів, зухвальства і образ.
Прийдешній рік легким тако́ж не буде:
Нові́ завдання, виклики несе,
Та ми міцні, ми українські люди,
І ворога від того хай трясе.
Шампанського бокали піднесемо,
І побажаєм миру і добра,
Хай сил дає не щур, а вся Вселенна,
Благословить Божественна рука.
У кожен дім дарує своє щастя,
Терпіння, розуму і позитив,
Нехай проходять боком всі ненастя,
Дай Боже Украіну зберегти!
01.12.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858594
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.12.2019
Куди йдемо? Розхристані, півголі,
Обдурені, обкрадені сто раз…
Заполонили схід чужі загони.
Захоплені і Крим наш, і Донбас.
У море шлях Москвою перекритий.
Над нами – душ загиблих тисячі.
Одні і ті ж роками – при кориті,
Й тривогу сіють кожен раз сичі.
Куди йдемо? Чіпляючись ногою,
Кульгаєм, спотикаємось щораз.
Несем своє невимовлене горе.
І стогне в домовині наш Тарас!
Плекали добровольці нам надію.
Підставив плечі фронту волонтер.
Йому бійці, як батькові раділи,
Та ворогом він названий тепер.
А скільки материнської любові
Везли їм волонтерки у серцях!
Здавалося, це посланці від Бога,
Мов ангели були вони бійцям.
І що тепер? Знов ворогів шукаєм?
Взялись, як і колись, четвертувать,
Щоб викинути душі їх шакалам?
Ні, Україну треба рятувать!
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858073
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
80-річчю Андрушівської гімназії присвячую
***********************
Коли свої джерела осягаю,
У пам’яті, мов в дзеркалі, сплива
У юності зеленому розмаї
Ця школа Андрушівська – номер два.
Роки летіли легкими птахами,
А весни в Андрушівці так цвіли…
Завод цукровий кликав всіх гудками:
Батьків – до праці, ми ж до школи йшли.
• У стінах цих минали ніжні роки –
Навчання й дружби незабутні дні…
Це ж тут знання і мудрості уроки
Давали наші славні вчителі…
• Спливають кадри в пам’яті і нині:
Учителька найперша, перший клас,
Ім’я величне й звучне – Антоніна,
І справедлива, й строга водночас.
Ті палички й каракулі найперші
З любов’ю нас писати вчили Ви,
Аби ми потім – сотворили вірші,
Аби зросли хорошими людьми.
• Був вересень, навчальний рік на часі,
І повінь айстр веселкою цвіла…
Шкільний дзвінок – і з книгою до класу
Вродлива Математика ввійшла.
Утілення наук, ЇЇ величність, -
Так, Ріта це Андріївна була.
Вимогливість, знання і артистичність,
І ясність думки, й людяність сама.
Складні задачі стали зрозумілі
І теореми логіка струнка.
Отак навчати – саме Ви уміли ,
Не на короткий термін, на життя..
• Переплелися долі наші – з вами,
Наставники і друзі – вчителі,
Ці імена яскравими зірками
Осяяли дитинства того дні.
• Там був Мовчан, високий і вродливий,
Історик і директор бойовий,
Був Сабадаш, інтелігентний, милий,
Він зоряних законів нас учив.
• Й Михайлович Григорій – Животовський
Теж фізику чудово викладав,
Він знав усе, не гонорився зовсім
І жартувати мудро полюбляв.
• На фізкультурі важко, та не плачем,
Вилузуємось із останніх сил…
Цей фізкультурник нас ганяв добряче –
Кумечко - Олександрович Василь.
• Людина честі й слова, гордість міста –
В житті моїм лишили добрий слід,
Я дякую вам, совісте, Раїсо
Федорівно, за чесний Ваш підхід.
• У світ пішли, озброєні знаннями,
На перевали нелегкі життя.
Ми їх долали гідно-разом з вами,
Бо вчили нас на совість, до пуття.
Цікаво з вами, весело і стрімко
Зелена юність наша відпливла,
І школа наша рідна Андрушівська
Нам краща європейської була.
• Ми росли і мужніли, коли замерзала відлига,
Та закони всесвітні саме тут відкривалися нам…
І улюблена вчителька з ім’ям королівським – Ядвіга –
Вчила рідної мови й мене провела у життя…
ЇЇ людяна праця стала образом долі моєї,
І забилося птахом рідне слово в дитячій душі.
І сплелися слова-у вінок…Світлий спомин про неї-
В нашій пам’яті завжди… Уклін вам, мої вчителі.
• Нерозкішним і скромним було наше давнє дитинство,
Без реформ галасливих, та повага у людях жила,
І тримала високо наша школа - своє материнство,
Чесна вчительська совість дорогою долі вела.
• То ж пишайтеся нині, мої вчителі незабутні,
Першачки ваші зараз магістралями світу ідуть,
Відкривають закони науки вами зрощені учні,
Орють землю і хліб той насущний печуть.
Захищають вітчизну свою патріоти –герої,
Вчать нові покоління і творять поему життя,
А усе починалося з вас, з тої рідної школи,
Що гімназія нині, альма матер –твоя і моя.
• Хай же Бог вам дарує здоров’я і многії літа,
Щоб любов і повага людська завжди з вами були,
Дарували щоб радість сердечну онуки і діти,
Щоби сонечко гріло і квіти у душах цвіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857942
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
Мужчина ежедневно сажал по 1 дереву в пустыне. Спустя 40 лет он стал легендой.
Остров Маджули — крупнейший речной остров на реке Брахмапутра. Каждый год Маджули сокращается в размерах, пишет Bored Panda. Из-за постоянных наводнений происходит эрозия почвы, и вода захватывает новые территории.
К настоящему времени его площадь уменьшилась в три раза — с прежних 1100 кв.км до нынешних 352 кв.км.
После очередного наводнения в 1979 году один из местных жителей Джадав Пайенг решил взять спасение острова в свои руки.
16-летний юноша обнаружил на берегу рептилий, погибших из-за отсутствия деревьев. Тогда ему в голову пришла идея засадить остров деревьями.
Работая без устали каждый день, он посадил 560 гектаров леса.
Для сравнения: знаменитый Центральный парк в Нью-Йорке — 341 га.
Высаженный лес назвали в честь создателя − «Лес Молая».
Сам Джадав — человек простой и скромный, он живет в хижине в лесу с женой и тремя детьми.
Выживает семья за счет продажи молока от коров и буйволов, которых мужчина содержит на своем участке.
Правительство Индии наградило Джадава одной из самых высоких наград в стране и присвоило титул «Человек леса».
В лесу обитают олени, бенгальские тигры, обезьяны, буйволы, дикие кабаны, множество видов птиц, рептилий, земноводных и насекомых.
Сюда из другой части острова наведывается стадо слонов.
По словам Джадава, главное его призвание – посадить лес, следущая цель мужчины — еще 500 га леса.
«Это может занять еще 30 лет, но я отношусь к этому с оптимизмом. Мне грустно, когда я вижу, как люди вырубают деревья…
… Мы должны сохранить природу, иначе мы все погибнем».
Он настаивает, что каждый человек должен вырастить, как минимум, два дерева. Создан небольшой фильм о его жизни и деятельности:
William D McMaster/youtube
Перевела на украинский язык 13.12.19 10.25
Чоловік щодня садив по 1 дереву в пустині. Через 40 років він став легендою.
Острів Маджулі - найбільший річковий острів на річці Брахмапутра. Щороку Маджулі скорочується в розмірах, пише Bored Panda. Через постійні повені відбувається ерозія ґрунту, і вода захоплює нові території.
До теперішнього часу його площа зменшилася в три рази - з колишніх 1100 кв.км до нинішніх 352 кв.км.
Після чергової повені в 1979 році один з місцевих жителів Джадана Пайенг вирішив взяти порятунок острова в свої руки.
16-річний юнак виявив на березі рептилій, які загинули через відсутність дерев. Тоді йому в голову прийшла ідея засадити острів деревами.
Працюючи невтомно кожен день, він посадив 560 гектарів лісу.
Для порівняння: знаменитий Центральний парк в Нью-Йорку - 341 га.
Висаджений ліс назвали на честь творця - «Ліс Молая».
Сам Джадана - людина проста і скромна, він живе в хатині в лісі з дружиною і трьома дітьми.
Виживає сім'я за рахунок продажу молока від корів і буйволів, яких чоловік містить на своїй ділянці.
Уряд Індії нагородило Джадава однією з найвищих нагород в країні і присвоїли титул «Людина лісу».
У лісі живуть олені, бенгальські тигри, мавпи, буйволи, дикі кабани, безліч видів птахів, рептилій, земноводних і комах.
Сюди з іншої частини острова навідується стадо слонів.
За словами Джадава, головне його покликання - посадити ліс, наступна мета чоловіки - ще 500 га лісу.
«Це може зайняти ще 30 років, але я ставлюся до цього з оптимізмом. Мені сумно, коли я бачу, як люди вирубують дерева ...
... Ми повинні зберегти природу, інакше ми всі загинемо ».
Він наполягає, що кожна людина повинна виростити, як мінімум, два дерева. Створено невеличкий фільм про його життя і діяльність.
William D McMaster / youtube
Переклала на українську мову 13.12.19 10.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857804
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
Я считаю жизнь необычайным даром, драгоценным камнем, полученным нами из рук матери-природы для того, чтобы мы сами шлифовали и полировали его до тех пор, пока его блеск не вознаградит нас за наши труды. Альфред Нобель
Полностью согласна с этим мудрым высказыванием! На своем жизненном опыте убедилась, что все мы люди появились на этой прекрасной планете , благодаря законам мироздания, природным явлениям созданным Всевышним и все земные сокровища предоставлены нам в дар для нашего блага и пользования. Любить жизнь, людей и природу, что нас окружает, жить в гармонии с собой и окружающим миром, старательно с увлечением трудиться, беречь и преумножать эти бесценные сокровища, благодарить Всевышнего – главное предназначение каждого человека !!!
13.12.19 9.50
На фото - мой рисунок.
Я вважаю життя надзвичайним даром, дорогоцінним каменем, отриманим нами з рук матері-природи для того, щоб ми самі шліфували і полірували його до тих пір, поки його блиск не нагородить нас за наші труди. Альфред Нобель
Повністю згодна з цим мудрим висловом! На своєму життєвому досвіді переконалася, що всі ми люди з'явилися на цій прекрасній планеті, завдяки законам світобудови, природних явищ створеним Всевишнім і всі земні бесцінні скарби надані нам в дар для нашого блага і користування. Любити життя, людей і природу, що нас оточує, жити в гармонії з собою і навколишнім світом, старанно з натхненням працювати, берегти і примножувати ці безцінні скарби , дякувати Всевишнього - головне призначення кожної людини !!!
13.12.19 9.50
На фото - мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857803
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
Картина житія за всі віки –
історія живої ойкумени.
Лишаються у пам'яті, таки,
не цезарі, а мудрі діогени.
І хай усе заткали павуки,
поточені клейноди і знамена –
а не перевелися козаки,
що захищають світову арену.
І може це славетний Сулима,
катований вогнем у мідній бочці,
Богун, що ліг у бойовій толоці...
Без героїзму нації нема,
а є – то залишається німа
усі віки із діркою у боці.
[i]Фрагмент картини з виставки у музеї Т. Шевченка[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857796
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
Зима нарядней с белым снегом,
Чем осень хмурая с туманом.
Заняться можно лыжным бегом –
Гулять по солнечным полянам.
Залечь кого-то тянет в спячку.,
Как косолапого медведя.
Тут надо не пороть горячку:
Сначала логово разведать.
Найду уютную берлогу,
Причём, подальше от медведей.
Мне банька подойдёт! Ей Богу!
Без любопытнейших соседей.
Пожарче истоплю в ней печку,
Сварю застывшие пельмени.
Найду укромное местечко,
Чтоб предаваться праздной лени…
А может лучше на диване?
В тиши домашнего уюта?
Искрится водочка в стакане…
Нет! На рыбалке всё же - круто!
Сидишь над лункой – смотришь тупо…
И поплавок не потревожил.
Из термоса наелся супа…
Вдруг клёв начался! «Улей» ожил!
Хоть окуньки не вышли ростом,
Но в складчину - улов достойный.
Мой нос краснеет с каждым тостом.
С друзьями радует застолье.
12. 12. 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857738
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 12.12.2019
В городі, де росте часник,
Буряк, картопля і квасолька,
З'явилась, мабуть, ще з весни,
Мала зелена парасолька.
Це був, від лопуха, листок
На зонт крислатий дещо схожий.
На грядці він зайняв куток,
Неподалік від огорожі...
Так от...
Одного дня, в обід
Раптово розпочалась злива.
В цей самий час, руденький кіт
Дрімав у затіночку сливи.
Дощу, він звісно, не зрадів,
Заметушився хутко-хутко,
Бо ж намочити не хотів
Свою м'яку, пухнату шубку.
Та як уникнути біди?
Куди сховатися від граду?
-Біжи сюди, сюди, сюди...
Листок зонта розправив радо.
І кіт, рятуючи кожух,
До лопуха чимдуж тулився.
Сидів, допоки дощ не вщух.
Сухим, на щастя, залишився.
Так, парасолька, хоч мала -
Кота від дощику сховала.
Ба! Навіть трохи підросла:
Ще довша, і, ще ширша стала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857729
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Звертаюся до Тебе, Боже,
В святому храмі сам-на-сам.
Можливо Ти мені поможеш?
Я через це прийшов у храм.
Прошу за землю і родину,
Прошу за внуків і дітей.
Прошу за неньку Україну,
Прошу за щастя всіх людей.
Щоб вісті ті, які із фронту,
Не несли ран в серця людей.
Щоб не палали горизонти,
Не рахували ми смертей.
Щоб не сивіли батько й мати,
Ці мрії я в собі ношу.
Не можу в Тебе вимагати,
Цього уклінно я прошу!
Ми прийдемо усі в наші храми,
Лише б в нас зупинилась війна.
Бо не можна дивитись на маму,
Коли в неї за мить сивина.
Я молюся за хліб і за воду,
І за сині, без хмар, небеса.
За здобутки, за нашу свободу,
Як народ із ярма воскреса.
І прошу, прости наші провини,
Щоб родина в нас стала одна.
Збережи й захисти Україну,
Нехай згине рашист-сатана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857700
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Такі слова казали і не раз,
І я вам хочу розповісти нині.
Саме сьогодні наступив той час,
Коли з’явились крила лебедині.
Люблю…Хіба ніхто не говорив,
Чи може хтось не називав – кохана,
А чи чудес в пориві не творив,
Не повертався із побачень зрана?
Чи може хтось не кликав до вінця,
А чи не клявся все життя любити?
Такі слова любому до лиця,
Із ними можна все життя прожити.
Є в кожному житті такі слова,
Які не варто вимовляти вголос.
Від них сивіє зразу голова,
А в голові утворюється хаос.
Ніколи не кажіть комусь – прощай!
Краще сказати - я ще повернуся…
Знайди слова і ними повтішай,
Щоби кохана до грудей горнулась.
Різні слова казали і не раз,
А я прошу таке запам’ятати!
Несіть тепло, щоб не було образ,
В любові щастя – ви повинні знати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857699
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Сидить Грицько на дивані,
Котика голубить,
Й розказує він дружині,
Як він іі любить.
Ти у мене,- каже Грицько,
Сама люба й мила,
Я готовий все зробить,
Щоб була щаслива.
Та я тобі, усі зорі,
І місяця з неба,
Познімаю, якщо скажеш,
Що й він тобі треба.
Не повірю каже жінка,
Ніколи й нізащо,
Піди в погріб, принеси,
Картоплі, ... ледащо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857525
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
Лучшие высказывания гениального Чарли Чаплина.
Речь великого комика на своё 70-летие.
Когда я начал любить себя, я понял, что тоска и страдания — это только предупредительные сигналы о том, что я живу против своей собственной истинности. Сегодня я знаю, что это называется «Подлинность».
Когда я начал любить себя, я понял, как сильно можно обидеть кого-то, если навязывать ему исполнение его же собственных желаний, когда время еще не подошло, и человек еще не готов, и этот человек — я сам. Сегодня я называю это «Признание».
Когда я начал любить себя, я перестал стремиться к другой жизни, и вдруг увидел, что всё, что окружает меня, приглашает меня расти. Сегодня я называю это «Зрелость».
Когда я начал любить себя, я понял, что при любых обстоятельствах я нахожусь в правильном месте в правильное время, и все происходит исключительно в нужный момент, поэтому я могу быть спокоен. Теперь я называю это «Уверенность в себе».
Когда я начал любить себя, я перестал красть свое собственное время и проектировать грандиозные проекты на будущее. Сегодня я делаю только то, что приносит мне радость и счастье, то, что я люблю делать и что приводит мое сердце в радостное настроение. Я делаю это своим собственным способом и в своем собственном ритме. Сегодня я называю это «Простота».
Когда я начал любить себя, я освободился от всего, что приносит вред моему здоровью — пищи, людей, вещей, ситуаций. Всего, что тянуло меня вниз и уводило прочь от себя. Сначала я назвал это позицией здорового эгоизма. Сегодня я называю это «Любовь к самому себе».
Когда я начал любить себя, я прекратил пытаться всегда быть правым, и с тех пор я ошибаюсь меньше. Теперь я узнал, что это «Скромность».
Когда я начал любить себя, я прекратил жить прошлым и беспокоиться о будущем. Сегодня я живу только настоящим моментом, в котором все происходит. Теперь я живу каждый день, день за днем, и называю это«Осуществление».
Когда я начал любить себя, я осознал, что ум мой может расстраивать меня, и что от этого можно заболеть. Но когда я объединил его с моим сердцем, мой разум стал моим ценным союзником. Сегодня я зову эту взаимосвязь «Мудрость сердца».
Нам больше не нужно бояться споров, конфронтаций или разного рода проблем с собой или с другими. Даже звезды сталкиваются, и из их столкновений рождаются новые миры. Сегодня я знаю: «Это — Жизнь».
Кращі висловлювання геніального Чарлі Чапліна.
Промова великого коміка на своє 70-річчя.
Коли я почав любити себе, я зрозумів, що туга і страждання - це тільки попереджувальні сигнали про те, що я живу проти своєї власної істинності.
Сьогодні я знаю, що це називається «Справжність».
Коли я почав любити себе, я зрозумів, як сильно можна образити когось, якщо нав'язувати йому виконання його ж власних бажань, коли час ще не настав, і людина ще не готова, і ця людина - я сам. Сьогодні я називаю це «Визнання».
Коли я почав любити себе, я перестав прагнути до іншого життя, і раптом побачив, що все, що оточує мене, хто взяв би мене рости. Сьогодні я називаю це «Зрілість».
Коли я почав любити себе, я зрозумів, що за будь-яких обставин я перебуваю в правильному місці в правильний час, і все відбувається виключно в потрібний момент, тому я можу бути спокійний. Тепер я називаю це «Впевненість в собі».
Коли я почав любити себе, я перестав красти свій власний час і проектувати грандіозні проекти на майбутнє. Сьогодні я роблю тільки те, що приносить мені радість і щастя, те, що я люблю робити і що призводить моє серце в радісний настрій. Я роблю це своїм власним способом і в своєму власному ритмі. Сьогодні я називаю це «Простота».
Коли я почав любити себе, я звільнився від всього, що приносить шкоду моєму здоров'ю - їжі, людей, речей, ситуацій. Всього, що тягло мене вниз і виводило геть від себе. Спочатку я назвав це позицією здорового егоїзму. Сьогодні я називаю це «Любов до самого себе».
Коли я почав любити себе, я припинив намагатися завжди бути правим, і з тих пір я помиляюся менше. Тепер я дізнався, що це «Скромність».
Коли я почав любити себе, я припинив жити минулим і турбуватися про майбутнє. Сьогодні я живу тільки справжнім моментом, в якому все відбувається. Тепер я живу кожен день, день за днем, і називаю це «Здійснення».
Коли я почав любити себе, я усвідомив, що розум мій може засмучувати мене, і що від цього можна захворіти. Але коли я об'єднав його з моїм серцем, мій розум став моїм цінним союзником. Сьогодні я кличу цей взаємозв'язок «Мудрість серця».
Нам більше не потрібно боятися суперечок, конфронтацій або різного роду проблем з собою або з іншими. Навіть зірки стикаються, і з їх зіткнень народжуються нові світи. Сьогодні я знаю: «Це - Життя».
Переклала на українську мову 16.08.18 14.32
На фото мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857522
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
20 мудрых цитат Маргарет Тэтчер
Маргарет Тэтчер — первая женщина, ставшая премьер-министром Великобритании. Занимая эту должность в течение 11 лет, за свою далеко не женственную политику она получила прозвище «железная леди». Тэтчер точно было, что сказать — это была сильная личность, которая сделала много для своей страны и сумела оставить значительный след в мировой политике.
Когда характер проявляет женщина, про нее говорят «стерва». Когда характер проявляет мужчина, про него говорят «отличный парень».
Поражение? Я не понимаю значения этого слова.
Туда, где раздор, позвольте принести гармонию. Туда, где заблуждение, позвольте принести истину. Туда, где сомнение, позвольте принести веру. И туда, где отчаяние, позвольте принести надежду.
Каждая женщина, знакомая с проблемами ведения домашнего хозяйства, близка к тому, чтобы понимать проблемы управления страной.
Петух, может быть, хорошо кукарекает, но яйца все-таки несет курица.
Никогда не сдавайся и ты увидишь как сдаются другие.
Никто бы и не помнил о «добром самаритянине», если бы у него были только благие намерения. У него также были и деньги.
Если вы хотите что-то обговорить — идите к мужчине, если хотите реально сделать — идите к женщине.
Если ты настроена только на то, чтобы кому-то нравиться, ты должна быть готова идти на компромисс по любому поводу в любое время — и ты никогда ничего не достигнешь.
Персональным нападкам на меня только радуюсь. Значит, других политических аргументов у противника уже не осталось.
Нужно хорошо изучить своего врага, тогда однажды можно превратить его в друга.
Делать все с открытым сердцем не самая хорошая идея. Сердце должно оставаться закрытым, так оно лучше функционирует.
Обратите внимание на каждый из дней, вечером которого вас наполняет радость и удовлетворение. И вы увидите, что это — не тот день, когда вы предавались праздному безделью, а день, когда вам многое предстояло сделать, и вы великолепно справились с этим.
Невозможно понять всех, если не прислушаться к каждому.
90% наших забот касается того, что никогда не случится.
Богатство страны не обязательно строится на собственных природных ресурсах, оно достижимо даже при их полном отсутствии. Самым главным ресурсом является человек. Государству лишь нужно создать основу для расцвета таланта людей.
Женщины гораздо лучше мужчин умеют говорить «нет».
Сегодня у женщины есть море возможностей проявить себя: некоторые из нас даже управляют странами. Но, говоря по чести, нам больше идет ридикюль, чем штык.
Как правило, мне достаточно 10 секунд, чтобы составить мнение о человеке, и потом оно редко меняется.
Вежливость сегодня ценится очень дорого, а вот нахальство вообще не имеет цены.
Если те, кто меня критикует, увидели бы, как я шагаю по волнам Темзы, они сказали бы: это только потому, что она не умеет плавать.
Вовсе не обязательно соглашаться с собеседником, чтобы найти с ним общий язык.
Быть могущественной — это как быть настоящей леди. Если вам приходится напоминать людям, что вы ею являетесь, вы ею не являетесь точно.
20 мудрых цитат Маргарет Тэтчер
Маргарет Тэтчер — первая женщина, ставшая премьер-министром Великобритании. Занимая эту должность в течение 11 лет, за свою далеко не женственную политику она получила прозвище «железная леди». Тэтчер точно было, что сказать — это была сильная личность, которая сделала много для своей страны и сумела оставить значительный след в мировой политике.
Когда характер проявляет женщина, про нее говорят «стерва». Когда характер проявляет мужчина, про него говорят «отличный парень».
Поражение? Я не понимаю значения этого слова.
Туда, где раздор, позвольте принести гармонию. Туда, где заблуждение, позвольте принести истину. Туда, где сомнение, позвольте принести веру. И туда, где отчаяние, позвольте принести надежду.
Каждая женщина, знакомая с проблемами ведения домашнего хозяйства, близка к тому, чтобы понимать проблемы управления страной.
Петух, может быть, хорошо кукарекает, но яйца все-таки несет курица.
Никогда не сдавайся и ты увидишь как сдаются другие.
Никто бы и не помнил о «добром самаритянине», если бы у него были только благие намерения. У него также были и деньги.
Если вы хотите что-то обговорить — идите к мужчине, если хотите реально сделать — идите к женщине.
Если ты настроена только на то, чтобы кому-то нравиться, ты должна быть готова идти на компромисс по любому поводу в любое время — и ты никогда ничего не достигнешь.
Персональным нападкам на меня только радуюсь. Значит, других политических аргументов у противника уже не осталось.
Нужно хорошо изучить своего врага, тогда однажды можно превратить его в друга.
Делать все с открытым сердцем не самая хорошая идея. Сердце должно оставаться закрытым, так оно лучше функционирует.
Обратите внимание на каждый из дней, вечером которого вас наполняет радость и удовлетворение. И вы увидите, что это — не тот день, когда вы предавались праздному безделью, а день, когда вам многое предстояло сделать, и вы великолепно справились с этим.
Невозможно понять всех, если не прислушаться к каждому.
90% наших забот касается того, что никогда не случится.
Богатство страны не обязательно строится на собственных природных ресурсах, оно достижимо даже при их полном отсутствии. Самым главным ресурсом является человек. Государству лишь нужно создать основу для расцвета таланта людей.
Женщины гораздо лучше мужчин умеют говорить «нет».
Сегодня у женщины есть море возможностей проявить себя: некоторые из нас даже управляют странами. Но, говоря по чести, нам больше идет ридикюль, чем штык.
Как правило, мне достаточно 10 секунд, чтобы составить мнение о человеке, и потом оно редко меняется.
Вежливость сегодня ценится очень дорого, а вот нахальство вообще не имеет цены.
Если те, кто меня критикует, увидели бы, как я шагаю по волнам Темзы, они сказали бы: это только потому, что она не умеет плавать.
Вовсе не обязательно соглашаться с собеседником, чтобы найти с ним общий язык.
Быть могущественной — это как быть настоящей леди. Если вам приходится напоминать людям, что вы ею являетесь, вы ею не являетесь точно.
Перевела на украинский язык 9.12.19 9.34
На фото – мой рисунок.
20 мудрих цитат Маргарет Тетчер
Маргарет Тетчер - перша жінка, що стала прем'єр-міністром Великобританії. Займаючи цю посаду протягом 11 років, за свою далеко не жіночну політику вона отримала прізвисько «залізна леді». Тетчер точно було, що сказати - це була сильна особистість, яка зробила багато для своєї країни і зуміла залишити значний слід у світовій політиці.
Коли характер проявляє жінка, про неї говорять «стерва». Коли характер проявляє чоловік, про нього говорять «відмінний хлопець».
Поразка? Я не розумію значення цього слова.
Туди, де розбрат, дозвольте принести гармонію. Туди, де омана , дозвольте принести істину. Туди, де сумнів, дозвольте принести віру. І туди, де відчай, дозвольте принести надію.
Кожна жінка, знайома з проблемами ведення домашнього господарства, близька до того, щоб розуміти проблеми управління країною.
Півень, може бути, добре кукурікає, але яйця все-таки несе курка.
Ніколи не здавайся і ти побачиш як здаються інші.
Ніхто б і не пам'ятав про «доброго самаритянина», якби у нього були тільки благі наміри. У нього також були і гроші.
Якщо ви хочете щось обговорити - йдіть до чоловіка, якщо хочете реально зробити - йдіть до жінки.
Якщо ти налаштована тільки на те, щоб комусь подобатися, ти повинна бути готова йти на компроміс з будь-якого приводу в будь-який час - і ти ніколи нічого не досягнеш.
Персональним нападкам на мене тільки радію. Значить, інших політичних аргументів у супротивника вже не залишилося.
Потрібно добре вивчити свого ворога, тоді одного разу можна перетворити його в друга.
Робити все з відкритим серцем не найкраща ідея. Серце має залишатися закритим, так воно краще функціонує.
Зверніть увагу на кожен із днів, увечері якого вас наповнює радість і задоволення. І ви побачите, що це - не той день, коли ви віддавалися дозвільному неробству , а день, коли вам багато що належало зробити, і ви чудово впоралися з цим.
Неможливо зрозуміти всіх, якщо не прислухатися до кожного.
90% наших турбот стосується того, що ніколи не трапиться.
Багатство країни не обов'язково будується на власних природних ресурсах, воно досяжно навіть при їх повній відсутності. Найголовнішим ресурсом є людина. Державі лише потрібно створити основу для розквіту таланту людей.
Жінки набагато краще за чоловіків уміють говорити «ні».
Сьогодні у жінки є море можливостей проявити себе: деякі з нас навіть керують країнами. Але, кажучи по честі, нам більше йде ридикюль, ніж багнет.
Як правило, мені достатньо 10 секунд, щоб скласти думку про людину, і потім вона рідко змінюється.
Ввічливість сьогодні цінується дуже дорого, а ось нахабство взагалі не має ціни.
Якщо ті, хто мене критикує, побачили б, як я крокую по хвилях Темзи, вони сказали б: це тільки тому, що вона не вміє плавати.
Зовсім не обов'язково погоджуватися зі співрозмовником, щоб знайти з ним спільну мову.
Бути могутньою - це як бути справжньою леді. Якщо вам доводиться нагадувати людям, що ви нею є, ви нею не є точно.
Переклала на українську мову 9.12.19 9.34
На фото - мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857409
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SYolD57aGLI[/youtube]
Вже одягла зима корону,
Поважно сіла на престол.
Ну хто надасть їй заборону,
Зірками вкрасить ореол?
Хазяйським оком подивилась:
Ну з чого ж тут тепер почать?
І солоденько усміхнулась:
Про себе треба дать всім взнать.
Для проби кинула сніжинки -
Затанцювали всі у лад,
І сріблом вкрилися стежинки.
Від кого їй чекать порад?
Ні! Треба тут щось трохи краще-
Змахнула швидко рукавом.
Оце вже буде підходяще,
Це не опишеш так пером.
Враз розбудила завірюху,
Крутила з злісю тут і там.
І надала переполоху,
Що так сподобалось вітрам.
Сікла так боляче в обличчя,
І вила страшно у дротах.
Ця поведінка так їй личить.
Чомусь притихли всі в хатах.
Та втихомирилось все згодом,
Всесильна все - таки зима!
Водив сніжок знов хороводи,
Зима ж щось дума крадькома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857407
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
І
Я б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.
Чужі «узять»* або» бува»*
уже осміяні, ніякі...
Але, рубаючи слова,
піїт очікує на лайки.
І йде по сайту «на – ура!»
русифікація пера,
а за інверсію, – [i]чудово[/i]!
Хоч іноді така мура,
буває, «удобряє»* мову.
А графомани, як один,
[i]удобрюють[/i] свої сюжети,
тому що так писав акин
і класики-авторитети.
На апеляцію таку
даю нові неологізми:
[i]не мають нео-архаїзми
ані резону, ні смаку,
хоч і у кожному рядку
тули каліки-атавізми. [/i]
ІІ
Одне вживає анашу,
а інше випиває чаю...
....................................
...усяка манія буває.
А я і прошу, і прошу,
і не навіяне пишу,
а те, що думаю і знаю.
ІІІ
Поезія – це Божий дар:
або з пекучою сльозою,
або як громовий удар
історією роковою.
У неї вишуканий стиль,
коли прозоре кожне слово.
Але якщо воно – костиль,
калікою стає і мова.
Ночами спати не дає,
якщо не радує, а мучить.
Усіх, у кого серце є,
вона виховує і учить.
Якщо сатира – то різка,
якщо іронія – м’яка,
якщо поема, то не ода...
Вона – стило і оберіг.
На того, хто її беріг,
ніколи не минає мода.
[i]* – фальшиві перли, а-ля Раша, побутової мови в поезії. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857317
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Снігом із морозами грудень починається,
Вже скувало кригою ріки і ставки,
Час коли із казкою білий світ стрічається,
Ближче наближаються радісні святки.
Коли Катерини й Введення промчалося,
Жіночки молилися за сім’ю й любов,
В парубків з дівчатами все лиш починалося,
Вечорниці кликали на гуляння знов.
По хатах юрбилися юнки з ворожіннями,
В доленьки дізнатися, коли прийде мить,
Справдиться, й не буде вже більше сновидіннями,
Схоче гарний парубок щиро полюбить.
Юнаки збиралися дружними ватагами,
У віконця стукали, і вели музик,
Сміло залицялися, до дівчат всміхалися,
Парубки у кого є з перчиком язик.
Голосами сильними гуртової вшкварили,
Аж шибки здригалися, йшла кутком луна,
Каблуками весело об долівку вдарили,
А у скрипки втомлено хлипала струна.
Калиту кусали всі, самогон з наливкою,
Пишнії вареники зварені в печі,
І понаїдалися, і натанцювалися,
З вечорниць розходились пізно уночі.
07.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857241
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 08.12.2019
З іменинами тебе, матусю. Світла вам пам`ять.
Замісила мама хліба, запашного - пахне ранок,
І корову подоїла - націдила повен збанок.
Підвязала сиву косу, в хустку, з квітами барвінку,
Зима вікна цілувала і співала собі дзвінко.
Сніг білів - у мами коси... цілував змарнілі руки,
В пєцу дрова лоскотались - видавали дивні звуки.
У січкарні, кукурудзу, різав тато для худоби,
Сікачем нарізав яблук, як цукерки, для оздоби.
Їх життя так пахло млосно в бочці з дуба, де капуста,
У снопах, що жили в клуні, у сметані, що загусла.
У святім обличчі Бога, що прикритий рушниками...
Як же збіг той час, щасливий - світла вічність по між нами.
Сяду нині знов до столу, де хлібина - жменька раю,
Знов зима, сніги пекучі - іхній світ собі згадаю.
Маму сиву - коси в хустці, руки тата з мозолями,
Враз тепло, неначе літо... що покоси з косарями.
Світлі очі - ясні зорі... знову усмішка привітна:
- Так далеко ви від мене... і зима собі розквітла.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857192
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Хусточка барвиста – оберіг на згадку,
Китиці і поле, кольорів розмай,
Вмить чоло прикрасять вузлики і складки,
І зігріють душу, як замерзнеш вкрай…
Різнобарвні квіти – мов окраса поля
Кручених узорів безкінечне тло,
Наче на хустині – вся жіноча доля,
Мрії й сподівання кришталеве скло.
Подарунок в спадок, придане в хустині,
Пиріжки у вузлик в час зимових свят,
Веселковий стовпчик хусточок у скрині
Цінний скарб назавжди для жінок й дівчат.
06.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857104
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Знов калина запахла журбою:
Смак гірчить - дивовижний мигдаль,
Чую мами слова за стіною,
Батька усмішка лине у даль.
І калина так холодом хилить -
Стелю грона на рідний поріг,
А душа... так душа ніжно
молить -
Час з батьками так швидко пробіг.
Зацілую від холоду грона,
Терпко, терпко втамую печаль.
Ой, калинонько, моя, червона -
В ній журба, мов розбитий кришталь...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857072
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Дивись: долоні спорожніли.
Я ніс до тебе всю красу!
Та поки ми в житті зустрілись,
Розлука випила росу,
Яка була на юних квітах.
І ось – лиш доторки долонь…
А квіти – лихом перевиті,
Пожер безжалісний вогонь.
Сприймай хоч те, що залишила
Для нас обох недоля зла.
Я не питаю: чим ти жила
І не питаю з ким була,
Мене ти також не розпитуй!
Все що минуло – відгуло…
У тебе з днів минулих діти,
У мене й зовсім не було,
Коли за діток не вважати
Щемливі витвори душі.
Оці, - що в книжках люблять спати.
Мої замріяні вірші.
Вони ідуть з самого серця!
Буває, рвуть нутро грудей…
Коли не можуть в цьому герці
Прорватись в світ простих людей.
Бо ж скільки в світі перешкоди,
Та не скасованих табу!
Від смерті рвуся всім на подив,
Проблеми тягну на горбу!
Бо треба ще! Комусь ще треба
Душевне слово з моїх вуст,
Яке здіймається до неба
В молитвений сорокоуст!
Тож дряпаюсь по слизькім схилі
Глинистих урвищ уві сні,
Щоб наяву: прекрасні й милі -
Вуста всміхалися мені!
05.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856987
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
90-летняя художница превратила целую деревню в произведение искусства.
При желании, любое обычное и неприметное место можно превратить в нечто невероятное и захватывающие дух. Особенно здорово заняться этим после долгой зимы, чтобы встретить тепло со всеми почестями!
Тому пример, крошечная деревушка Лука в Чехии. С каждым днем, она буквально, расцветает и все благодаря одной талантливой жительнице. Ей захотелось преобразить это место, придав ему национальный колорит.
Народная художница Анежка Кашпаркова, отпраздновала 90 лет! Вот уже 40 из них, каждую весну и лето, вырисовывая узоры на домах, придает красоту своей деревне.
Все свое свободное время она посвящает любимому делу. В прошлом Анеж была сельскохозяйственным работником, до этого необычного хобби.
Создавать такие шедевры, ей помогает тонкая кисточка и яркий ультрамарин. Любимое ее место — деревенская часовня.
Она стала настоящей знаменитостью! Ее рисунками восхищается каждый житель деревушки. Самое удивительное, что Анеж не продумывает заранее рисунки. Результат работы становится сюрпризом и для нее самой!
Это доказывает, что творчеству все возрасты покорны! Любимое дело, вот то, что заставляет нас жить и идти дальше.
Работы Анеж отлично это доказывают.
Нужно делать это от чистого сердца и в первую очередь для себя, как Анеж. Тогда вас оценят по заслугам!
Думаем, все согласятся, что работы несказанно красивые. Если будете проездом в Чехии, загляните обязательно в это сказочное место!
Перевела на украинский язык 5.12.19 16.15
90-річна художниця перетворила ціле село на витвір мистецтва.
При бажанні, будь-яке звичайне і непримітне місце можна перетворити на щось неймовірне і захоплююче дух. Особливо здорово зайнятися цим після довгої зими, щоб зустріти тепло з усіма почестями!
Приклад цього, крихітне село Лука в Чехії. З кожним днем, воно буквально, розквітає і все завдяки одній талановитій мешканці. Їй захотілося перетворити це місце, надавши йому національний колорит.
Народна художниця Анежка Кашпаркова, відсвяткувала 90 років! Ось уже 40 з них, кожну весну і літо, вимальовуючи візерунки на будинках, надає красу своєму селу.
Весь свій вільний час вона присвячує улюбленій справі. У минулому Анеж була сільськогосподарським працівником, до цього незвичайного хобі.
Створювати такі шедеври, їй допомагає тонкий пензлик і яскравий ультрамарин. Улюблене її місце - сільська каплиця.
Вона стала справжньою знаменитістю! Її малюнками захоплюється кожен житель села. Найдивовижніше, що Анеж не в змозі запропонувати заздалегідь малюнки. Результат роботи стає сюрпризом і для неї самої!
Це доводить, що творчості кожен вік підвладний! Улюблена справа, ось те, що змушує нас жити і йти далі.
Роботи Анеж відмінно це доводять.
Потрібно робити це від чистого серця і в першу чергу для себе, як Анеж. Тоді вас оцінять по заслугам!
Думаємо, всі погодяться, що роботи несказанно гарні. Якщо будете проїздом в Чехії, загляньте обов'язково в це казкове місце!
Переклала на українську мову 5.12.19 16.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856985
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
Приснилося, хатинка з краю саду,
Старенька вишня тулиться до стін,
Дарує плід, нам дітям, на розраду,
В горячу пору наш притулок-тінь.
Під Лисою Горою, он ставочок,
Хлюпочимось з подружкою в воді,
Ось чуємо матусі голосочок
-Ану малі, обідати ходіть.
Наввипередки бігли босоногі,
Вже парувала каша на столі,
Як загадую, тоді були убогі,
Та ми малі, не знали ще біди.
Нам все було і миле і цікаве,
Кусочок хліба та іще халва,
Матуся люба, та слова ласкаві,
Доповнювали всі багатства дня!
Чому ж тепер коли є хліб й до хліба,
У серці оселилася тоска,
І ця чужа, прикрашена садиба,
Все холоднішає і боляче стиска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856980
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2019
Вже вечоріє. День лягає спати.
Зима взялась розтрушувать сніги,
гасає вітер білий і патлатий -
під ліхтарем накручує стоги.
А в небі зорі, начебто намисто,
розсипались між хмарами кругом,
їх місяць з улюлюканням і свистом
зганя в яскраве стадо батогом.
Я біля грубки лускаю квасолю,
вогонь дровину обійма суху.
І вилітає дим, як чорт, на волю,
із комина, що влігся на даху.
Все слухаю, примруживши повіки,
як сніговій шкребеться у шибкИ,
і думаю про того чоловіка,
що душу перемотує в клубки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856743
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Ступає Грудень на поріг,
Так весело всміхається.
Приніс за спиною він сніг,
Щоб в сніжки діти гралися.
У білизну вдяглись поля,
Дерева в шубки білії.
Під покривалом вже земля,
Мороз малює лілії.
Спішать птахи до годівниць,
Там вже зерно насипане.
Летять сніжинки згори ниць,
Мереживо з них зіткане.
Згорнувся котик у клубок,
В печі вогонь потріскує.
На небі тисячу зірок,
Яскраво так виблискує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856733
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Я жить хочу, дышать - любой ценою,
и пусть твердят, что есть он, мир иной,
мне дороги живущие со мною,
пусть не всегда в согласии со мной.
Я так люблю читать и слушать эти,
чудные глупо-мудрые стихи,
и обожаю бренный Мир Поэтов,
хотя одним считаюсь из плохих.
Года плывут усталой вереницей,
прекрасный Рай виднеется вдали...
Зачем журавль? Оставьте мне синицу -
мне дорог бесподобный мир Земли!
Прости, Господь, кощунственные речи,
где свой прошу продлить немного век,
хотя по храмам редко ставлю свечи -
ведь я земной обычный человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856120
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 02.12.2019
Я летіла,
наче зовсім не мала тіла.
Я воліла,
серцем прагнула та прозріла.
То від Єви ―
сила-вміння долати лева.
То від Шеви ―
влада-воля, як в королеви.
То від моря ―
змию біль та приглушу горе.
То від неба ―
громом вивільню крила з себе.
Від землі то ―
єдність з Богом та з цілим світом.
То від роду ―
сила духу, з коріння – врода.
То від віри ―
нездоланність у повній мірі.
Від любові ―
поклик серця та сила волі.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856686
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
Заведу себе кота...
И еще собаку...
Пусть исчезнет пустота!
- Перестану плакать...
Не коснется грусть меня...
В мыслях посветлеет...
- Навсегда придет весна!..
Будет веселее...
Будет в доме свой цветник!..
Милые дворняжки...
- Назову собаку Дик,
а кота... Ромашкой...)
Я заботится о них
буду, как о детях!..
Самых лучших чувств людских
в них побольше встречу...
2.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856643
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
/ Одна сторінка з особистого життя/
За вікном зима… Та сніжна, сувора зима запам`яталася мені на все життя.
Це було напередодні нового року. Зо два дні, сипав білий пухнастий сніг, а вчора під вечір, ох і хурделило. «Світу білого не видно»,- так мама казали. Ми вже й так кілька днів надвір не висовували носи, був такий сильний мороз, аж вікна понамерзали льодом, а так хотілося покататися на санях.
Наша вулиця довга, тягнулася вздовж великого поля, відмежовувалась від нього широкою дорогою.
На цьому полі, під час війни, німці зробили склад зброї, так всі розповідали. Я теж, як ще меншою була, пам`ятаю вибух на полі. Це було влітку, аж хату трусонув, всі хто був в ній злякалися, повискакували на вулицю. З інших осель теж всі повибігали, дивилися на поле, майже посередині, стіною стояв пил. Як він розвіявся, виднілася купа землі разом з конюшиною. Люди шепотіли між собою, що добре, що не пшениця росла, так би весь урожай згорів.
Туди, де стався вибух, дітей не пускали, казали глибоку яму вирило,що там підірвалася циганка з двома дітьми. Всі журилися, що така біда сталася.
На другий день сюди приїхало багато військових, все поле перевірили, ящиками вивозили патрони, снаряди і бомби. Мені здавалося бомби були схожі на довгі груші, але дуже завеликі. Тільки після перевірки, батьки нам дозволили бігати по полю. Ну правда коли, ще нічого не сіяли, або зібрали врожай. На полі сіяли пшеницю, кукурудзу, а охороняли все об`їждчики з батогами, це такі чоловіки в військовій формі на конях. Садили там і картоплю, старша сестра Ліда її збирала, коли вже сніг падав. Пам`ятаю, ми теж з Олею(сестра старша на три роки за мене), допомагали їй, хоч і холодно було. Пальці рук так замерзали, аж зашпори в них заходили, біліли, як з поля прибігали в хату, швидко руки пхали у теплу воду, відігрівалися.
Моє рідне поле мало невеликий схил до дороги, тому коли гуляла хурделиця, з нього несло й несло снігу, аж засипало паркани. А одного разу так насипало, що тато не міг надвір відчинити двері. Він зразу, як тунель пробив руками, а потім вже відкидав від дверей. Добре хоч сніг був пухким, а так би прийшлося з іншої сторони вікно витягувати, так мама клопоталася. У нас сім`я велика. Старша сестра жила окремо, вже вийшла заміж, друга сестра в цей день була на роботі, вона працювала на швейній фабриці в Харкові, а третя сестра по направленню поїхала працювати в Москву, вона закінчила медичне училище. Четверта сестра вчилася в Харкові на штукатура. А брат, старший за мене на сім років, пішов до сусіда однокласника, пограти в карти. Він часто там пропадав, казав нам,
- Мені нема, що з дівчатами водитися.
Тож ми з Олею, цього дня, в обідню пору, залишилися вдома з мамою. Я не знала, що мама робила, але вона, то заходила в хату, то знову поспішала в літню кухню. Ми дуже просили маму, щоб відпустила нас погуляти, покататися на санях.
А кататися було де, старші діти прямо на полі накидали гору снігу й всі по черзі з криниці носили воду й поливали її. Вона за ніч замерзла, аж дзеркалилась. Гора мала схил на дві сторони, одна сторона довша, з невеликим схилом до вулиці, а друга сторона з крутим схилом, тягнулася в глиб поля, вона навіть мала два трампліна. Старші діти й навіть дорослі, каталися на крутому схилі гори, а молодші діти спокійніше з`їжджали з довшої сторони. Це спеціально так зробили, бо старші діти не хотіли водитися з меншими.
Нарешті мама дозволила нам піти погуляти, наказала Олі, щоб дивилася за мною. А, як я замерзну, щоб відразу йшли додому. Оля одяглася швидко, вона ж до школи ходила, було в що одягтися і взутися.
А мені мама шукала одяг, перебирала старі лахи. Нарешті знайшла братові штанці, вони, правда, були завеликі, але мама їх підв`язала резинкою. Взула мене в старі черевики Олі, а щоб не спадали, нап`ялила на мене чиїсь великі панчохи, склавши їх вдвоє, шепотіла, що так буде тепліше. Одягла в осіннє пальто, навіть не знаю чиє, його напевно всі переносили. А на голову пов`язала велику ворсисту хустку. Вона така була велика, що ховала мені плечі. Мама наче нею загорнула мене, пов`язала навхрест попід руки, посміхнувшись сказала,
-Ну, от ти тепер в мене «мужичок с ноготок».*
Я відразу запитала,
А, як це мамо, з мене сміятися не будуть?
-Та, тож Миколка тобі розповідь читав, що не пам `ятаєш? Там хлопчик був на картинці…
Я, аж зраділа, коли пригадала?
-А, це той, що з лісу на возі дрова віз?
Вона кивнула головою. Коли ми виходили з хати, сказала,
- Йдіть, тільки ж нікому не кажіть, що я самогонку жену. Міліція прийде, біди не оминути. А ти ж Олю, дивися, як Ніна замерзне, зразу приведи додому. Я хвіртку на клямку закрию, ти ж дістаєш її відкрити.
Ми задоволені, кожна з санями, вийшли до юрби дітей. Для мене звичайно сані з товстими дошками заважкі, але ж так хотілося покататися. Оля відразу побігла на крутішу гору, а я каталася з меншими дітьми.
Весело, галасно навкруги. Всі діти задоволені, вже й в сніжки награлися й накаталися на санях. Менших дітей, на горі ставало все менше й менше. І я позирала до Олі, гукала, махала руками, щоб йти додому. Бо вже пальці на ногах, здавалося не мої та й під носом було мокро.
Сутеніло, я підійшла до Олі, тупцювала ногами,
-В мене ноги вже змерзли, пішли додому…
Вона вся розчервоніла, здивовано кліпала очима,
- Тю, подивися, ще всі діти катаються, завтра ж неділя, в школу не йти, чого й куди мені спішити. Ти порухайся більше, тоді й зігрієшся.
І посміхаючись, пішла до своїх дівчат.
Я, ще два рази з`їхала з гори та холод пробирав все тіло. Не могла терпіти, знову гукала Олю й махала їй руками. Але вона не звертала на мене уваги, підіймалася на гору. Я з розсердя лягла животом на сані, вирішила, з`їхати з гори так, як старші діти катаються. Та раптово сані перевернулися і я полетіла стрімголов. Очутилася неподалік гори в пухкому снігу. Хтось мене взяв на руки, струшував з хустки й з обличчя сніг,
- Ану, хто це? Ти чия?
Мені всміхався дядько Василь. Його всі називали дільничний, а чому, я не знала. Він жив в кінці нашої вулиці.
Я шморгаючи носом, назвала, як звати маму й тата.
-О, то це ж зовсім поруч, пішли я тебе заведу додому, бачу ти вже вся, як бурулька, мабуть замерзла.
- Угу, – кивнула я головою.
Я знала, що дядько добрий, він інколи всіх дітей на вулиці пригощав смоктальними цукерками. Раділа, що ніс мене на руках, ще й притулив до себе і в той же час віз сані.
Дядько Василь товкнув хвіртку рукою, але вона не відчинилася. І тут я пригадала,
-О! Мама хвіртку на клямку закрила, щоб ніхто не заходив, бо вона самогонку жене.
*- рос мовою.
27.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856331
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Полум"ям яскравим догорає обрій,
Промінці останні сонечко кида.
І приходить вечір у накидці чорній,
Вітерець легенько його розвіва.
Походжає чемно він поміж дерева,
Ще - на лавку сяде, ту, що у саду,
Встигнути зробити ще багато треба
Поки не настане темрява навкруг.
Зготувать вечерю, каченят загнати,
Постелити постіль дітонькам м"яку,
Колискову тихо-тихо заспівати
Й зустрічати нічку в зорянім вінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856172
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
[i]...ішов по ріллі -
голодній і холодній...
і впали сльози. [/i]
[youtube]https://youtu.be/9Iy3t8tPqFY [/youtube]
[i][b][color="#094f99"]Подув Москаль*– провісник холодів –
на ґрунті, в полі шерхнуть вже калюжі…
Який байстрюк тебе на спис одів,
аби Зюйд-Весту подих нам спаплюжить?
Подув Москаль… Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Для чого нам нещадні холоди –
нехай все зло у них навік пощезне!
Подув Москаль – і вщент спалив нам Січ.
Подув Москаль – і вирізав Батурин.
Подув Москаль – і відібрав в нас Річ.
Подув Москаль – Свободі край, тортури.
Нехай би віяв краще із Балкан!
Чи з лук альпійських! Може, й з Піренеїв…
Москаль же нас як візьме у капкан –
не спевнити вже замисел Енеїв…
Подув Москаль – і в нас голодомор.
Подув Москаль – й залив вщент кров’ю Крути.
Подув Москаль – брехня, грабіж, терор…
Подув Москаль – трьохсоті в нас і трупи.
Подув Москаль! Зацепенів весь люд,
заціпило хавчури можновладців,
лиш дифірамби й марнослів’я ллють
юлавому царю прищаві агнці!
…Та розу у вітрів* не відберуть –
її пелюстя хилиться на Захід…
Сварог окреслив нам і землю, й путь,
"недодержавність" – сатанінський закид!
Карпати наші й Кристалічний щит**
навічно застовпили нам Європу…
Закмітьте це, халдеї! К бісу йдіть!
Не смійте жертви укладати в копи***!
Подув москаль – й зк’яла наша роза
Вітрв, що з Захду нам переважно дмуть…
Яка чцчпіль! Яка банальна проза =
Природа й людство мають схожу суть!
Та прийде час – й подмуть Середмор
Gfcfnb я пасати теплі – кращі із вітрів,
Й не стане в нас ні смутку, ані горя,
Ні вітру мо москалі, ні суто москалів.
Гряде у світі ясне розуміння,
Звідкіль береться Всесвіту біда –
Й заграє сонце колірним промінням –
І зникне тьма з планети, як вода!
[/color][/b]
23.11.2019
_________
*Тут йдеться про північно-східний вітер в нашій
Розі вітрів*(діаграма, що показує повторюваність
вітрів різних напрямків в даній місцевості); відомо,
що в Україні Зюйд-Вест превалює над іншими вітрами.
**йдеться про Український щит - підняту південно
західну частину Східноєвропейської платфрми
земної кори. ***“хавати”, вкладати за дві щоки.
© Олекса Удайко (текст), ілюстрації - з інтернету.[/i]
[youtube]https://youtu.be/qT3JejPTHns[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855664
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Життя – дарунок неба найцінніший,
А ми живем, як пишем чорновик.
Невтямки всім і серце не болить
Знайти свій шлях, отой найправильніший,
Щоб кожен день вписати в чистовик,
Згадавши, що життя – то лише мить.
Забувши, що воно не безкінечне
У ватру клали, навіть без жалю
Як дрова, рік за роком. Де ж ті ліки,
Щоб гнів, і злість, і фрази недоречні
Упали з серця прямо у золу
Й вогонь образ погаснув вже навіки?
Життя проходить свідком головним
(Нема куди і пізно вже тікати).
Дійшовши ось, до істини, з пітьми
Благанням щирим та іще німим
У неба просим слово все ж сказати,
Як в’язень, що йде скоро до тюрми.
Слізьми роки назад не повернуть,
Та можем в всіх прощення попросити.
І щирим серцем каятись за блуд.
Любов – це все, в ній істина і суть.
Гріхи тяжкі ділами відмолити,
Бо наша совість – то найвищий суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855997
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Бавиться дід у пісочку з онукою,
Пасочки ліпить .щаслива пора.
Тішиться.тішиться перед розлукою.
Скоро покине онука двора.
Місяць пройшов непомітно і швидко.
Щебет дівчаток котився садком,
Збираються речі.готові лебідки.
Летіти у Крим розлучитись з селом.
Бабця тихенько сльозу витирає.
Радості море,та більше проблем,
Тільки хороше так швидко минає.
Цілюсінький місяць.а розтанув мов день.
"Діду чому кошенятко вмивається,
А їжачок утікає від мене,
Діду де сонечко на ніч ховається.
Чому воно жовте.а листя зелене."
"Я хочу купатися.дощика хочу".
І діду басейн помпувати пора.
В онуки малої радісні очі.
А дід знову піт витирає з чола.
І гойдалка враз на груші старенькій.
За гілку вчепилась.наче там і була.
Дід робить і годить внучці маленькій,
Щоб тільки раділа.здорова була.
Бабцю я хочу з тобою на вулицю,
З дітками гратися біля двора.
Бігає.грається до бабулі притулиться,
Старенька в хустинку вологу збира.
Смачні пиріжечки.свіженькі супи,
А тістечка.кексчи яка смакота.
І ягоди з саду солодкі.п*янкі.
Бабуся для внуків несе до стола.
А на ніч маленькій казку читає,
А щось там придумує навіть сама.
Так гарно маленька тоді засинає.
Бабунька скраєчку торкається сна.
У старшої внучки не ті забаганки,
Щоб велосипед був завжди на ходу,
Вона вже далеко від гойдалкий ляльки.
От тільки подружок нема на кутку.
Приїхала дочка,спаковані речі,
У діда задача везти на кордон.
Заплакані очі в старих і в малечі,
Прощання,обійми,посадка в салон.
Ми тут залишаємось,їм чужина,
А як я так раніше до Криму хотів.
Перейшли дві межі,́звонок звідтіля.
Де над Армянськом кислотний дим.
Раз на рік доторкнутися щастя.
Знов чекати сотні днів,
Може завтра поверне на краще,
І ми будем в одному гнізді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855985
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
В Одесі їдеш – як «помажеш»,
і це мене хвилює теж.
Себе самого не похвалиш,
то як опльований ідеш.
І ось мої аж п’ять копійок
не у єдину із дірок.
На видання зірок і «зірок»
немає зайвих копійок.
Мої лукаві любі друзі
ідуть за мене у вогонь,
але у їхньому союзі
не опинився я либонь.
Нові вожді беруть на себе
чужі заслуги у бою
за волю нашу і мою.
Героїв ще приймає небо,
а самозваних і не треба,
коли живі ще у строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855978
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Доверь прошлое Божьей милости, настоящее Божьей любви и будущее Божьей забота !!!
Прочитала эти мудрые слова, которые невозможно подвергнуть сомнению, в которых сама не раз убеждалась. С прошлого следует делать для себя правильные выводы, ни о чем не жалеть и никого не судить - это прошлое в котором мы появились на этой Земле, чтобы выполнить свою особую для каждого роль, поэтому наши поступки и жизнь в этот период были именно такие, какие должны были быть.
Жить настоящим, ценить бесценные минуты, любить себя и людей, природу, окружающий мир и благодарить Всевышнего за каждый прожитый день !!!
Будущее это наши добрые дела сегодня, любовь, забота о детях и внуках-их счастье и благополучие, мечтать, ставить цели и работать для их достижения, надеяться, что Вселенная нас поддержит !!! 6.06.19 10.57
На фото - мой рисунок.
Довірь минуле Божій милості, сьогодення Божій любові і майбутнє Божій заботі!!!
Прочитала ці мудрі слова, які неможливо піддати сумніву, в яких сама не одноразово переконувалась. З минулого слід робити для себе правильні висновки, ні про що не шкодувати і нікого не судити – це минуле в якому ми з’явились на цій Землі, щоб виконати свою особливу для кожного роль, тому наші вчинки і життя в цей період було саме таке, яке повинне було бути.
Жити сьогоденням, цінувати бесцінні хвилини , любити себе і оточуючих людей, природу, навколишній світ і дякувати Всевишньому за кожний прожитий день!!!
Майбутнє це наші добрі вчинки сьогодні, любов, турбота і піклування за дітей і онуків-їх щастя і добробут,мріяти, ставити цілі і працювати для їх досягнення, сподіватись що Всесвіт нас підтримає !!! 6.06.19 10.57
На фото – мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855967
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
( Із історія мого села)
.
Всі чули в нас про Мітькову долину,
Що під його горо́дом в бе́резі там є.
Дістався від колгоспу для родини
І той вже наділ-поле мав він за своє.
Ні виорать цей наділ, ні засіять –
Що хоч із ним роби і як ти не крути,
А в полі цім росло лиш за́вжди зілля
Й весною набиралось повно тут води.
Одна лиш вигода – піти попрати
Доріжки з хати, чи якісь там рапчуни.*
Вода як починала тут спадати,
То заростали споришем стежки сюди.
І тут з’являлося розкішне різнобарв’я:
Цвітіння буйних трав і квітів лугових,
Ще чувся спів пташок у надвечір'ї
Й сюрчання коників-комахів польових.
Давно немає з нами діда Мітьки,
Не всі і діти залиши́лися живі,
А тут ще досі зацвітають кві́тки
Весною й літом у зеленій цій траві.
Рапчуни* - домоткацькі рядна з народних промислів, які були замість покривал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855863
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Чи бувала ти в горах кума?
Обіймала смереку високу,плечисту.
Із гірського пила джерела
Воду наче сльозиночка чисту.
Може в Луврі була в галереї
І картинам дивилася в очі?
Чи молилась у Лаврі Печерській.
Споглядала святі і нетлінучі мощі?
Може сняться тобі Ємірати
І Сейшельські п*янкі острови,
І ти рада в Японії суші жувати,
Так ти рада кума,а чи ні?
Чому в бар не протопчеш стежину,
Не затягнеш там пісню гучну?
Я би слухав ковтаючи слину
Свою любу співучу куму.
Що ти бачила люба кума?
Скільки років живеш наче в пеклі,
Цілий день із рання до пізна
Вся в роботі-лиш спогади теплі.
Рада з півнями сонце стрічати.
Зранку дихати рідним селом.
Кізяки від підошв відшкрібати.
Гладить відра з парним молоком.
Дати раду качкам ненажерам,
До свиней особливий підхід.
А там кури вже стукають в двері
Це твій щастя оманливий світ.
Вже каструля гукає до діла.
За сніданком готуєш обід,
Ой кума ти уже посивіла,
Ти вже бабця,Валера так дід.
Вода з шлангу лоскоче руки,
Вмий лице відпочинь від сапи,
Устигаєш подумать про внуків
Та гукають салат,буряки.
День пірнув головою у спеку,
Ще й город як розпечений пляж,́
А до вечора дуже далеко.
Все покинь.на хвилинку приляж.
Сон загорне у спокій і тишу,
Та й спина розігнеться на мить.
Лише тривога тебе не залишить
І турбота струною бринить.
Всю себе віддала для сім*ї.
Може щастя в продовженні роду?
Скільки збігло років і води
Не змінити селянську ппороду.
Не до того.та й ти не така,
Кожний день все новіші гризоти,
Не відняти у тебе сапи і відра,
Не міняєш ти пляж і кафе на роботу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855555
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Все колись обов’язково зміниться…
Хай не зразу, не ламай крилА.
Теорему впертості відмінниця
Вже не раз на долі довела.
Все колись обов’язково збудеться…
Тільки віру в світ не відпусти.
В натовпі загублена відлюдниця
Пише надокучливі пости.
Все колись обов’язково склеїться:
І розбиті чашки, і серця.
Оповита мрією бешкетниця
Правду випиває до кінця.
Все погане, наче сон, забудеться -
Мріяти про світле не забудь…
Книгами обманута розумниця
У словах згубила власну суть.
Все колись обов’язково… Віриться?
А роки зубами цокотять…
Вже давно розгублена відмінниця
Іспити складає не «на п’ять»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855294
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Хто хоч би змалку не зазнав села,
Той долею обділений добряче.
(О. Печора)
Давно покинув я своє село.
Виріс у місті, вчив чужинську мову
Ворожі цінності собі мав за основу
Та щось в душі і в пам’яті жило.
Моє село… О! – як же я хотів
Акації гілок твоїх торкнути!
Із хлопцями аж до ставка гайнути…
Та від нових, просталінських катів
Мав іншу долю: стіни сиротинця,
Відсутність мами, сестер і братів,
«Взвєйтєсь кастрамі» - піонерський спів,
Режим напівв’язниць, напівзвіринця.
Тікав додому, до свого села!
Де над ставком чекали верби сиві…
Мене спіймали, привезли, побили,
Бо ж милосердна доленька була!
То й слава Богу! Навіть і за це!
Я дякую не тільки лиш за муку,
А й за людську, - премудрую науку:
Попри сльозу – не хмурити лице!
І вже пізніше, коли чорна ніч
Лягла надовго над моїм майбутнім,
Село моє! Було в душі присутнє
І Україна з серцем віч на віч.
Лежиш, бувало, тіло хоч живе,
Та непідвладне моїй власній волі,
а в пам’яті – жита у щедрім полі
І дівчина у тих хлібах пливе.
Заквітчана ромашковим вінком,
Схожа на ту, кого душа кохала,
Вона вела та за собою звала
Де Сонце ждало он, за тим вікном!
Можливо, це і втримало мене
Не вилетіти за земну орбіту,
А втриматись за осереддя світу –
Село моє! – пристанище земне!
20.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855288
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Я помахаю осені рукою
І проведу її на відпочинок.
Холодний вітер понад осокою,
Затіяв із дощем свій поєдинок.
Періщать краплі вітрові в обличчя,
А він здуває їх щоб впали в річку.
Ніколи не принизиться величчя,
Запалить гордо, ще яскраву свічку.
Достатньо вам вже сперечатись друзі
І годі витрачати свої сили.
Ви краще потанцюйте двоє в лузі,
Омийте й причешіть крутії схили.
Такі слова промовила їм осінь
І усмішку лишила на обличчі.
Відбилося відлунням безголосим,
Упав листок із гілки на узбіччя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855284
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Цытаты о детях из моих записей.
Ребенок может научить взрослого трём вещам: радоваться без всякой причины, всегда находить себе занятие и настаивать на своём. Пауло Коэльо. Пятая гора
Дети должны быть очень снисходительными к взрослым. Антуан де Сент-Экзюпери. Маленький принц
Дети сразу и непринужденно осваиваются со счастьем, ибо они сами по природе своей — радость и счастье. Виктор Гюго
Жизнь для ребенка — один огромный эксперимент. Альфред Адлер
Каждый ребенок отчасти гений, а каждый гений отчасти ребенок. Артур Шопенгауэр
Каждый человек всегда чей-нибудь ребенок. Пьер Огюстен Бомарше
В отличие от таланта глупость не отдыхает на детях. Валентин Домиль
Взаимная любовь скрепляется детьми. Менандр
Вы посмотрите на моих детей. Моя былая свежесть в них жива. В них оправданье старости моей. Уильям Шекспир
Дети забавляют себя тем или иным занятием даже тогда, когда ничего не делают.
Цицерон
Дети, которых не любят, становятся взрослыми, которые не могут любить. Перл Бак
Если бы дети росли в соответствии с нашими ожиданиями, у нас вырастали бы только гении. Иоганн Вольфганг Гёте
Если ребенок не будет чувствовать, что ваш дом принадлежит и ему тоже, он сделает своим домом улицу. Надин де Ротшильд
Жизнь коротка, но человек вновь проживает ее в своих детях. Анатоль Франс
Женщина лучше мужчины понимает детей, но мужчина больше ребенок, чем женщина. Фридрих Ницше
Если у вас есть дети, больше у вас уже ничего нет. Кэтлин Норрис
Не отнимайте у человека время, рассказывая о том, какие у вас умные дети, ведь ему хочется рассказать вам о том, какие умные дети у него самого. Эдгар Уотсон Хови
Одни только дети знают, чего ищут, – промолвил Маленький Принц. – Они отдают всю душу тряпичной кукле, и она становится им очень-очень дорога, а если ее у них отнять, дети плачут. Антуан де Сент-Экзюпери. Маленький принц
Тот, кто видел рождение своего ребенка, как видел я, уже никогда в ней не усомнится в женской силе. Они сильнее нас. Для них не существует глупостей ― только главное. Жизнь, дети, свобода. Они не видят смысла в вечной жизни ― они продолжаются в детях, и этого достаточно. Они не завоеватели ― им и так принадлежит мир, потому что они способны создать новую жизнь. Джонни Депп
Я снимаюсь во множестве фильмов для детей, потому что хочу дарить им позитив. По телевизору показывают оторванные руки и ноги из-за терактов и войн, а детям нужны любовь и счастье. Когда вырастаешь, мир обламывает тебя. Чудо, что мы ещё можем улыбаться. Джонни Депп
Мать – Бог в глазах ребёнка. Сайлент Хил (Silent Hill)
Никто никогда мне не говорил о том, что я красивая, когда я была маленькой девочкой. Всем маленьким девочкам следует говорить о том, что они красивы, даже если они таковыми не являются. Мэрилин Монро
Ребенок меняет твою жизнь во всех аспектах – к лучшему, конечно. Жертвы, безусловно, велики, но взамен ты получаешь гораздо больше. В каком-то смысле я чувствую, что готов умереть, так как моя жизнь уже продолжается в дочери. Heath Ledger
Перевела на украинский язык 20.11.19 11.08
Цитати про дітей з моїх записів.
Дитина може навчити дорослого трьом речам: радіти без всякої причини, завжди знаходити собі заняття і наполягати на своєму. Пауло Коельо. п'ята гора
Діти повинні бути дуже поблажливими до дорослих. Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц
Діти відразу й невимушено освоюються зі щастям, бо вони самі по природі своїй - радість і щастя. Віктор Гюго
Життя для дитини - один великий досвід. Альфред Адлер
Кожна дитина частково геній, а кожен геній трохи дитина. Артур Шопенгауер
Кожна людина завжди чія -небудь дитина. П'єр Огюстен Бомарше
На відміну від таланту дурість не відпочиває на дітях. Валентин Домиль
Взаємна любов скріплюється дітьми. Менандр
Ви подивіться на моїх дітей. Моя колишня свіжість в них жива. У них виправдання старості моєї. Вільям Шекспір
Діти бавлять себе тим чи іншим заняттям навіть тоді, коли нічого не роблять.Цицерон
Діти, яких не люблять, стають дорослими, які не можуть любити. Перл Бак
Якби діти росли у відповідності з нашими очікуваннями, у нас виростали б тільки генії. Йоганн Вольфганг Гете
Якщо дитина не буде відчувати, що ваш будинок належить і їй теж, вона зробить своїм будинком вулицю. Надін де Ротшильд
Життя коротке, але людина знову проживає його в своїх дітях. Анатоль Франс
Жінка краще за чоловіка розуміє дітей, але чоловік більше дитина, ніж жінка. Фрідріх Ніцше
Якщо у вас є діти, більше у вас вже нічого немає. Кетлін Норріс
Не забирайте у людини час, розповідаючи про те, які у вас розумні діти, адже йому хочеться розповісти вам про те, які розумні діти у нього самого. Едгар Уотсон Хови
Лише діти знають, чого шукають, - сказав маленький принц. - Вони віддають всю душу тряпичній ляльці, і вона стає їм дуже-дуже дорога, а якщо її у них відняти, діти плачуть. Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц
Той, хто бачив народження своєї дитини, як бачив я, вже ніколи в ній не засумнівається в жіночій силі. Вони сильніше нас. Для них не існує дурниць - тільки головне. Життя, діти, свобода. Вони не бачать сенсу у вічному житті - вони продовжуються в дітях, і цього достатньо. Вони не завойовники - їм і так належить світ, тому що вони здатні створити нове життя. Джонні Депп
Я знімаюся в безлічі фільмів для дітей, тому що хочу дарувати їм позитив. По телевізору показують відірвані руки і ноги через теракти і війни, а дітям потрібні любов і щастя. Коли виростаєш, світ обламує тебе. Чудо, що ми ще можемо посміхатися. Джонні Депп
Мати - Бог в очах дитини. Сайлент Хіл (Silent Hill)
Ніхто ніколи мені не казав про те, що я красива, коли я була маленькою дівчинкою. Всім маленьким дівчаткам слід говорити про те, що вони красиві, навіть якщо вони такими не є. Мерлін Монро
Дитина змінює твоє життя у всіх аспектах - на краще, звичайно. Жертви, безумовно, великі, але натомість ти отримуєш набагато більше. В якомусь сенсі я відчуваю, що готовий померти, так як моє життя вже триває в дочці. Heath Ledger
Переклала українську мову 20.11.19 11.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855281
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Просил повеса у примерной мамы,
Чтоб разрешила с дочкой погулять,
Всего-то лишь невинное свиданье!
(Умел шельмец тот женщин убеждать).
- Ах, мамочка прелестной юной феи!
Доверьте мне сокровище своё,
В кино, потом на танцы сходим с нею,
А в десять вечера я приведу её!
Уж десять, и двенадцать,
и час ночи,
Мамаша вся на нервах и в слезах,
Звонок!
Бежит взволнованная, очень!
А ухажёр так пьян, что ох! И ах!
- Вот, принимайте дочь. Сдержал я слово,
С рук в руки в целости вам отдаю,
Мы завтра погуляем с нею снова,
А нынче, мамочка, гуд бай, адью!
- Вы — гнусный алкоголик и обманщик!
И вам грозит тюремная скамья!
Поскольку обманули меня дважды:
Час ночи — раз!
Два — эта дочка вовсе не моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855179
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Була Київська Русь, стольний град на Дніпрі,
З гострим розумом Ольга княгиня..
Яка Русь берегла, ще при сході зорі,
Що носила ім’я – БЕРЕГИНЯ.
Пр: Берегиня – це жінка, що тепло береже,
Берегиня – це матір для роду.
Берегиня – свята, бо вона може все,
Вона в домі тримає погоду.
У родині завжди мудра жінка – це скарб,
Всі за нею, немов за стіною.
З її вуст не почуєте ви жодних скарг,
Сама справиться завжди з бідою.
Як приймає гостей, то уміє цвісти,
Хоч у праці неначе рабиня.
Мудрість жінки такої - це рід берегти,
Бо вона і на те – БЕРЕГИНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855170
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z-TzERWOxpQ[/youtube]
Вдивляюсь уважно й шукаю тебе:
Можливо, десь постать знайома пройде.
Ну десь же ти є – на цьому екрані..
Пилюка стовпом, усе в тумані.
Твоя батарея й Весела Гора..
Здається, у кадрі серпнева пора.
Солдати жартують, снаряди несуть,
Щей вуха закрили, щоб вибух не чуть.
Ось постріл з гармати понісся у ціль.
А я відчуваю пронизливий біль..
-Ну де ж ти, синочку, між ними тут є?
Почути б хоч слово єдине твоє.
Ти десь загубився в цій клятій війні,
У кадрі з'явись, покажися мені.
Вдивляюсь уважно: не ти, ні не ти,
Тебе би зуміла між сотні знайти.
Кінчається відео. Боже ж мій, милий!
А де ж ти, синочку, рідненький, єдиний?
Відзнято тут все навкруги батареї,
Лише я не бачу постави твоєї.
Вигукує хлопець до того, що зняв…
Так. Так, не почулось, він « Вася» - сказав..
І я розумію, що ти все знімав -
З цієї війни ти нам звістку прислав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855122
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Мітла гоняє жухлі листя,
А вони знову вниз летять,
Останній місяць у повітрі висне,
Перед зимою завжди листопад.
З тепла в дощі пірнула осінь,
І у тумани на пів-дня,
Он і дерева голі й босі,
Лиш хатки білим веселять.
Усе по-плану у природи.
За розкладом в календарі.
Ми всі заручники погоди.
Кожного дня в любій порі.
Тепло все далі,ближче холод,
Готові всі до перемін,
Скоро зима свій білий порох,
З небесних вистрелить овчин.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855006
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Ще синє небо сипле щедрі роси,
Та в сірих хвилях не побачиш дна...
Вже павутинки засріблили коси,
Верба стоїть над річкою сумна.
І, як би осінь світ не прикрашала,
Даруючи усім свої плоди.
В короткий день душа засумувала,
І холодом повіяло з води.
Така пора, коли ніхто не знає,
Чого бажає в довгу ніч вона?..
Довкола все поволі засинає,
В надії, що розбудить світ весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855005
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Ти живеш у мені, моя рідна,
Ти зі мною ідеш в майбуття,
Мов повітря, мені необхідна,
Не на день, а на ціле життя.
На світанку росою лягаєш
На ще сонні безкраї шляхи,
Ти народ у єдине сплітаєш,
Вільнокрила, як в небі птахи.
Ти зі мною, моя незрадлива,
Лиш до тебе думками горнусь,
Моя щира, яскрава, вродлива,
Лиш з тобою до Бога молюсь.
Наче квітка, в мені проростаєш
І звучиш голосами людей,
Ти собою цей світ прикрашаєш,
О, світило, о, радість очей!
Не злякають ніякі чужини,
Не подіє ніякий дурман,
Якщо поруч душа України,
Рідна мова, святий талісман!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854995
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Щось не спиться мені, Чи то вчора дощ пролив,
Мов кусають блохи А чи було сухо?
Жінка солодко хропе – В кума мокрі лиш штани
Піду до Явдохи. Ще й зів’яло вухо!
* * * * * *
Як у нашої Матрони Ох які ви, жіночки!
У мішку аж два мільйони! Гарні, мов жарптиці!
Два мільйони зерен проса - Груди, наче гарбузи,
Буде каша з них хороша. Бе Те еР – сідниці!
* * * * * *
Чудять наші депутати Була в нашого Вавила
Їм не треба вже зарплати, Сильна зброя – круті вила!
Добре б вони учудили, Ворушив ними солому -
Якби пільги відмінили. Скінчилося все на тому…
* * * * * *
Я не вірила йому - Як же весело у нас
Тільки інтуїції, В нашому потічку!
Бо він служить не мені, Раки щуку наказали -
Лиш своїй поліції. Кинули у річку…
* * * * * *
Співав півень кабану, Ой, біолог наш Кузьма,
Як з корита смачно їв Сіріший від зайця,
- Розширяй бізнес коритний, За хвоста впіймав бика
Співатиму на весь хлів! І рахував яйця!
* * * * * *
Із досвідом он крутій - Зосталося в нас лавкове
Знає своє діло - Радіо безплатне,
Він у вухах дірки б’є Дуже любить смакувати
Може... по всьому тілу. Про життя приватне!
В. Ф. -27.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853743
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 17.11.2019
[img][/img]
Злітають дні осіннім листям,
Несе їх вітер в сиву даль.
У горобиновім намисті
Сховалася німа печаль.
За літом сонячно-ласкавим,
Що відшуміло, відійшло.
І лише спомином яскравим,
Нам нагадає про тепло.
А осінь впевнено крокує
По ледь зволоженій землі.
То десь листочок підфарбує
На зеленавому гіллі.
А то впаде туманом сірим,
В напівоголені сади.
Й під морозцем ледь посивілим
Схова золочені сліди.
І закружляє рудокоса
В обіймах вітру ніжний вальс,
Гайне за обрій зовсім боса,
Лишившись всіх своїх прикрас.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854985
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Веселий місяць знов зійшов над нашим гаєм.
З тобою вдвох ми тут щодня разом гуляєм.
Мені ти ніжні прошептав слова й красиві.
Взяла ріка твої слова на хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Вже місяць в хмару заховавсь, лиш поглядає.
Що скажеш знову ті слова, він певно знає.
Стихла калинонька рясна біля вербички.
А ми удвох, а ми удвох тут біля річки.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Й рясна калина, знаю я,
хоче почуть твої слова.
І місяченько той рясний, і зорі ясні.
Почути хочуть ті слова твої прекрасні.
Будь ласка, знову повтори слова ті милі.
Бо ж не повернуть більше нам їх хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854858
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Де хліб дозріває, ліси килимами,
Хлюпоче старого Дніпра течія.
Звертаюсь до тебе, неначе до мами:
Люблю я тебе, Україно моя.
Пишаюсь тобою, для мене ти мати,
Тут кожному з нас є святою земля.
Як ворог біснується й суне до хати,
Гони ворогів, Україно моя!
Завжди пам’ятай, що сини твої й доні,
Готові усе розпочати з нуля.
До тебе завжди ми простягнем долоні,
Бо ти для нас мати, ти наша земля.
Молюсь і молитимусь, земле, до скону,
Ми ніби живемо в своєму раю.
Тебе возвеличимо наче ікону…
Хай Бог береже Україну мою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854841
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Від болю, нам зросив чоло холодний піт
І небо в тузі вмилося сльозами...
Згадуємо ми , і з нами цілий світ
Замучених голодними роками.
Як пухли ручки й ніженьки малі,
Уста шептали мамі "хочу їсти",
Великий гріх вчинила на землі
тодішня влада - вражі сталіністи.
Мов цвинтар стало не одне село,
Старих й малих косив смертельний голод.
Велике лихо в нас тоді було,
Скрізь трупи , розпач , холод...
Ридала мати з дітьми уночі,
У Боженька їм хлібчика просила,
І скрізь кричали сумно пугачі...
А смерть косила ... Всіх кругом косила.
Запалімо , друзі, свічі нині,
Спом"янімо братів своїх й сестер,
Згадаймо страшний голод в Україні
Й усіх людей , хто в ті роки помер.
Хай наші свічі світять перед небом,
Молитва щира душі зігріває.
Молитися за них нам завше треба,
Замучених народ мій пам"ятає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854798
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Казка
У погожу літню днину,
Небом сунула хмарина.
А як трішки притомилась,
Відпочити зупинилась.
Притулилася хмаринка
До верхівочки ялинки.
Тут з'явилася сорока,
Розкричалась в різні боки:
Скре-ке-ке! Скреке-ке-ке!
Що це коїться таке?
Хмара впаде на ялину
Та й зламає деревину!
Щоб нещасну врятувати
Треба хмару геть прогнати!
Тут зібралась на ялині
Вся сорокина родина:
Чим могли - допомагали,
Вправно крилами махали,
І кричали, й скрекотали...
Але хмарку - не прогнали!
А, на вчинену тривогу,
Прийшов ведмідь клишоногий:
-Гей, сороки, що за гамір?
- То ми маєм добрий намір! -
Видала йому сорока,
Склавши грізно крила в боки.
- Хмара впаде на ялину
Та й зламає деревину.
Щоби бідну врятувати
Треба хмару геть прогнати!
Ведмідь - рятівник славний
Виліз на верхівку вправно.
Потрусив її добряче,
Аж посипалось гілляча.
Стовбур крепко розхитав,
Мало з дерева не впав,
Та от хмарку - не прогнав!
Тут і вітер нагодився,
І на поміч напросився.
Він почав щосили дути,
Гілочки додолу гнути.
Дмухав і не спочивав,
Мало стовбур не зламав,
А от хмарку - не прогнав!
Тільки вітер полетів, -
Рясно дощ закрапотів...
Звірі швидко поховались,
А пізніше знов зібрались.
Дивляться, нема хмаринки,
Лиш стоїть сама ялинка.
- Он як! - звірі дивувались,
-Хмара дощику злякалась!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854792
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
У тиші дрімали вулиці,
Світилися лиш ліхтарі.
Десь місяць до нічки тулиться,
Димлять на дахах димарі.
Ховається хтось за вікнами,
Будинків старих, кам'яних.
Ось двері химерно скрипнули,
Хотіли злякати усіх.
Почулися кроки на сходах,
Чичітку відбив каблучок.
Неначе забило подих
І ось уже знову мовчок...
Дерева стоять мов примари
У тиші холодній, німій.
А нічка кида свої чари
Попробуй її зрозумій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854769
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Біля актової зали
Подругу зустріла Майя
І захоплено сказала,
Що коханця Макса має.
-Небезпечна ця затія,
Як дійде до чоловіка,-
Каже подруга Надія,-
Не простить тобі довіку.
Ти закохана, це видно,
Тут нема вже що казати,
І ім’я коханця можеш
Ненароком в сні назвати.
-Я над цим попрацювала:
Песика купила - таксу,
Щоб не вскочити в халепу,
То назвала його Максом.
Раптом Надя стрепенулась
Щодо свого чоловіка:
-Купив вчора черепаху,
Каже, зветься – Анжеліка.
Місяць тому приніс кішку
(Чорна, наче та примара)
І, ховаючи усмішку,
Називав її Тамара.
Надя швидко ішла пішки
З чоловіком розбирати,
Бо крім черепахи й кішки
Є ще Моська біля хати.
Обіцяв, собачка буде
Мати кличку Маргарита…
Ловелас не здогадався –
Таємниця вже розкрита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854766
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Море хвилями гралось
вранці...
Ой красиве ж воно
в танці!
Біля берега враз
хвилі
розсипалися в бриз...
Синій.
Є веселим танок
в морі.
Тут купались вночі
зорі.
І були хвилі ці,
вільні,
в сяйві місяця теж
срібні.
А тепер сяє в них
сонце.
Золотить їм краї
й донце.
То ж ажурні вони,
світлі.
В них мережки легкі...
Ніжні.
Берег тішиться:"Знов
нова!"
Зрозуміла мені їх
мова.
Ой, які всі легкі,
вільні.
Хоч дрібненькі такі...
Сильні!
Гарні хвилі малі
в танці.
В сонця променях всі
вранці.
Я люблю цей легкий
танок,
як над світом цвіте...
Ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854653
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Коли тобі ще тридцять п'ять, і тіло повне сили,
А мрії у душі горять, то виростають крила.
Попереду, ще стільки справ, вони тебе чекають
І щоб років ніхто не вкрав, то до мети йти мають.
Ти ранки бачиш в кольорах, співає птах в садочку,
Всміхнулось сонечко зверха, вдягнулося сорочку.
Іди вперед, ні крок назад, добийсь своєї цілі,
Не страшний дощ, ні снігопад, роки ці дуже милі.
Коли тобі вже шістдесят і сил таких немає,
Ти йдеш вперед а не назад, поезія тримає.
Душа лишилась молода і у віршах є сила,
Течуть вони немов вода, несуть їх вдаль вітрила.
Співає тихо вітерець, пісні, шо серцю милі,
Доносить радість до сердець, щоб всі були щасливі.
Нехай роки собі летять, ми їх не помічаєм.
І хоч кружляє листопад в дорогу вирушаєм...́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854646
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Якби ти знала, як ридає,
Душі надірвана струна,
У тебе пароньки немає,
І я один і ти одна,
Лиш спогади приходять в душу,
Я згадую чарівну мить,
Коли табу своє порушив,
Нікого більше не любить.
Не дарувать любові більше,
Й нікого в серце не пускать,
Та лід весь розтопили вірші,
Схотілось серденьку кохать.
Не дивлячись на сиві скроні,
В душі вогонь пала, горить,
Так хочеться твоі долоні,
Гарячим серденьком зігріть.
Подарувать тобі любове,
Весь світ,усе тепло душі,
П"яніть від щастя знову й знову,
Писать пісні, писать вірші.
І дарувать тобі кохана,
Ці найсвятіші почуття,
Моя єдина і жадана
Надія й зміст мого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854668
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Почему-то мне осень сказала:
Я с тобой на века, на века.
Мое сердце голубкой летало
В никуда, в никуда, в никуда.
Эта осень, печальная осень,
Всё поёт о безоблачном дне,
Где жемчужные светлые росы
Догорают в последнем огне.
Не торопится лист и кружится
В этом вальсе покинутых дней,
Только осенью мне не приснится
Пара белых моих голубей.
Вот и осень, холодная осень,
Заигралась у наших ворот,
Она вновь разрешенья не спросит
И снегами мой дом заметет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854565
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Ой краса, краса жіноча,
Хто про тебе не писав?
Чорні брівки, карі очі,
Біле личко, і коса!
Наші бабці від природи
Те що мали — тим жили,
А сьогодні примхи моди
Зайвий клопіт додали:
Лиш дівча на ніжки сп’ялось -
Моди, фітнес, макіяж,
«Пластику» робити стали,
Підганяють під «типаж».
На дієтах та пілюлях,
Аж кістками торохтять,
Ходять, мовби на ходулях,
Всі «зірками» хочуть стать.
Де змогли і скільки «влізе»
Закачали силікон,
Чи то Іра, чи Таїса?
Маспроект — один фасон:
Губи — мовби дві сосиски,
Аж не може розмовлять !
Як же ними пити, Їсти,
Чоловіка цілувать?
Ну а бюст? Як дві подушки,
Кожна кілограм на п’ять.
Декольте вже ледь не лусне,
Щоб оту «красу» тримать!
Може й треба в вік прогресу
Щось міняти, підправлять,
Та при цьому треба спершу
Розум мать і міру знать.
Не збагну, хоч дуже хочу:
То потворство, чи краса?
Де ж ви, брівки, карі очі,
Біле личко і коса?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854535
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Поранені ми всі тепер війною,
І іншого пояснення нема.
Щось дивне відбувається зі мною:
Кричить душа й народжує слова:
Чому лукавства стільки світ наш має?
Багатий ще багатшим хоче стать.
Чому війни народ наш не минає,
Хоч і в молитві кожного уста?
Чому полки ворожі звідусюди
Готові нас покраять на шматки?
Чому й тепер такі ж жорстокі люди,
Як ті, які жили до нас віки?
Ми всі тепер поранені війною,
І всіх бентежить новина сумна.
О Боже! Не дозволь душі буть злою,
Бо проростає з душ таких війна.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854477
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Гей заграйте, музиченьки,
Тільки веселеньке,
Щось стомилися рученьки,
Щось болить серденько.
Гарно грайте,вигравайте
Це ж бо вам не смішки,
Та такого жару дайте
Щоб ожили ніжки.
Щоб душа розвеселилась,
Виросли щоб крила,
Щоби в тілі появилась
Знову свіжа сила.
Надоїло сумувати,
хочу веселитись,
Грайте,буду танцювати
Щоб бажалось жити.
Гарний танець, запальний,
Душу звеселяє.
Він всесильний,заводний.
Настрій підіймає.
Тож заграйте музиченьки
Щоби зняти втому.
Дайте сили ,дорогенькі,
Серцю молодому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854469
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Школа, ластівка, яблунька, хата,
небо, квітка і друг, й Батьківщина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
Море, річка і зірка, й озерце,
клен, тополя, черешня й калина.
Пам'ятайте: своє - найдорожче!
Де б не був, до тебе озоветься.
Слово рідне - це музика серця,
мов мелодія лагідна ллється.
То ж цінуймо ці світлі перлини.
До прозорої краплі - краплина.
Сонце, поле, матуся і тато,
мир і райдуга, дружна родина.
Бо непросто воно нам дається.
Вміє слово нам душу зігріти.
Розцвітай, наша лагідна мово,
і світи всім... Ти вмієш світити.
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твій вечір простягає теплі руки,
І сутінки прядуть свій знаний кужіль,
Мов скреготом, в житті моїм, по бруку.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
У тебе ще світанків ціле поле.
Я виполю з душі той білий кукіль,
Що тягне живо соки, п*є із волі.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твоє кохання полум*я вже лиже.
І припікає гАряче облуда,
Я по вогню не побіжу на лижвах.
Звичайно, не свята, гріхів доволі.
Важка чуттєво-розумова брама.
Довіку вже у просторі юдолі,
Не клич мене, не клич, прийду...думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Рідна щира мова в вишитій сорочці.
А ота, лукава, ходить в негліже.
В гарних українок, волелюбних хлопців
зрізує всі квіти у душі ножем.
П'яна, знахабніла лізе всім у вічі,
цитькає примхливо, корону хапа.
Рідна ж мова тихо дивиться у вічність.
Скривдить і образить зможемо хіба?
Та невже дозволим продати безчесно
кожне диво-слово, зіроньку ясну?
Рідну мою мову, роду перевесло,
у гніздо родинне треба повернуть.
Мово, дихай вільно і бувай здорова,
не зважай на ту, що лізе, мов мара.
Квітни і шануйся, дивна моя мово,
і надінь корону. Вже давно пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854236
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
А вітер на вулиці листя змітає,
Мов двірник звільняє асфальтове тло.
Це ж так в нашій долі повільно зникає
Усе що так гріло, що в серці було!
Я дивлюсь із сумом на світ завіконня:
Там осінь бреде в дощовому плащі.
Чи є ще кохання троянди червоні,
Чи змили їх слід вересневі дощі?
Здавалось мені, що трояндове щастя
До скону життя нам дано назавжди
І наші цілунки як перше причастя
Введуть Божу милість в квітучі сади!
Не так усе сталось, як мріє людина,
Бо інша дорога під ноги лягла
І та, що була цьому серцю єдина,
Забула про все і за іншим пішла…
У простір небес як журавка злетіла,
Без слова «прощай!», без тужливих курли.
За нею тягнув я поламані крила
Та тільки зусилля даремні були!
Чи тільки наснились ті ночі вогняні,
Озера очей без намулу, без дна,
В бузкових букетах обличчя кохане
І усмішка мила, така чарівна?!
Стоїть під вікном незастелене ліжко,
А світ в тім вікні - різнобарвний обшир…
І то не пече, що біда моя близько,
Бентежать думки: де мій ніжний кумир?
По інших озерах напевно, літає,
Чи нове гніздечко для іншого в’є…
Останні з горіха листки облітають
І сльози як дощ, миють серце моє!
О символ кохання, троянди червоні!
Для чого, скажіть, в моїм серці зросли?
Хоч крають обличчя перлини солоні,
Та дякую вам, що у долі були!
08.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854023
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
А ти не мій.
Темніє лик у сонця.
І залишає кров
Любові сіль.
Свого позбулось
Щастя охоронця.
Шпильки буденність
Пхає звідусіль.
А ти не мій.
Птахи затихли в лузі.
Трава зів’яла,
Згорбилась верба.
Налив у душу
Вітер смутку музі.
І вірі хтось
Зірвав з чола герба.
А ти не мій.
Цю яву не зігнути.
Всі аргументи
хижо кажуть:
«Ні!»
І я спитала в долі:
«Як же бути?»
І я почула:
«Витопчи вогні!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854004
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Ірій – те саме, що вирій (Варай, Ирій, Рай)
– за стародавніми легендами, сонмище
Богів та померлих душ, острів у всесвіті.
У Вирії росте Першодерево світу Прадуб
з молодильними яблуками на ньому.
Сюди ж, за легендами, злітаються птахи на зиму.
Luka
У Вирії, десь, дім Весни,
Можливо й Осені.
Звідтіль вертають журавлі
Й туди відносить їх.
Де синє небо і земля
В єдине сходяться,
Журлива пісня журавля
В повітрі носиться,
Така печальна і сумна...
В далекій скинії
Ховають Осінь і Весна
Журавок тіні.
Там десь, у Ирії, де дім,
Весни і Осені,
Пливе, в промінні золотім,
Пташиний сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853776
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
А білі акації цвітом покрились,
Коли проводжала його на війну.
І верби над ставом донизу схилились.
Вони зажурились зустрівши весну.
Миналися дні у журбі та тривозі
І довго-предовго тягнулася ніч.
А в матінки очі – змарнілі, вологі,
І хустка постійно спадала із пліч.
Ходила частенько вона на дорогу
І довго стояла, вдивляючись вдаль.
Чекала повернення сина додому
Й що буде з ним далі, не знала, на жаль.
Вже літо пролинуло й осінь холодна,
Зносилась хустина і втратила цвіт.
Та змучена мати не йде на дорогу
І снігом засипаний слід до воріт.
Завіяна снігом синочка могила,
А в мами під хусткою сива коса.
Згорьована постать її похилилась,
Тече по обличчю солона сльоза.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853376
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Серед могил панує спокій,
Тут зробиш крок – вже інший світ,
А в ньому зовсім не та осінь,
Бо в ній лиш спогади і біль…
З холодних плит, застиглі очі
І погляд наскрізь в душу йде,
Безмовні риси вуст жіночих
Гранітне сковують лице.
Неначе з докором цей погляд,
Ви ще живі, а нас нема…
Згорівша зі свічками доля
І замість дому лиш плита.
Старі, дорослі…Зовсім діти,
Батьки, знайомі та чужі,
Обличчя різні…Схожі квіти,
І очі в траурі сумні…
Позаздрить польовий безсмертник,
Між сухостоєм у полях,
Барвистим клумбам на могилах
В рожево-білих кольорах.
Сяйливі бліки серед квітів,
Життя свічок-коротка мить,
Чим яскравіше в рядах світить,
Тим більше серце в нас щемить.
Життя і смерть…Між ними доля
І швидкоплинна суєта…
Є гірше смерті лиш неволя
Й байдужа, заздрісна душа.
Тож поки палимо мИ свічку,
Й не нам несуть букет жоржин,
Ми зберігаймо пам`ять вічну,
Про тих, хто відійшов з родин.
Хто поглядом колись торкнувся,
Сердець, душі чи хоч очей…
Я теж тихенько помолюся
Біля могили у цей день….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853368
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Повернуться! Лиш тільки не усі
Обняти зможуть матір чи дружину.
Не всі сліди залишать по росі,
Не всі розкажуть казку на ніч сину…
По небу хтось повернеться в свій дім,
Та рідних обійняти вже не зможе…
Хай вічна пам'ять буде їм усім,
Дай сили горе пережити Боже!
Війна їх душі обпекла вогнем,
Тепер вони назавжди вже солдати.
І біль від втрат не щезне з новим днем,
Їх довго будуть ще з війни чекати.
А діти в небі поглядом своїм
Шукати на хмарині будуть тата…
Незрозуміло зовсім буде їм, –
Чому ніколи він не зайде в хату?
Чому портрет із стрічкою навскіс?
Свічки, лампадка, мамина молитва…
Чому так часто очі повні сліз,
А сиротинка – слово наче бритва?
Таких дітей в країні тисячі!
Лишень любов їм може дати крила.
Хай з ними Янгол буде на плечі,
Батьків полеглих передасться сила.
За їх страждання, сльози матерів
Горіти в пеклі клятим московитам!
Кривавих там, рашистів-упирів,
Давно чекає сатана і свита.
29.10.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853035
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Новий день- нове життя
Нова Ти), та новий Я)
Нові звершення, пригоди
Кращої нема нагоди
Щоб створити щось нове,
Відпустити все, що зле,
Бути Чайкою у небі,
Сильним стати при потребі.
Саме час почати йти,
В новостворені світи,
Будувати свої мрії,
Жити в повній ейфорії.
Спробуй день почати з того,
Щоб любити світ навколо.
Тільки довго не вагайся
ДІЙ, ЖИВИ і УСМІХАЙСЯ)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853032
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Всім загиблим воїнам присвячую !!
Татку дивися , дивися , як я вже підріс..
Кажуть що схожий на тебе .. Веселої вдачі ...
Мама всміхнулась нарешті , й не стримала сліз...
Глянувши на твоє фото , вона завжди плаче ...
Вірю я їй , в те що ти полетів до зірок..
В небо відправлю листа , як навчуся писати ...
Снилось мені , ми з тобою йдемо в дитсадок...
Душу мов щось зігрівало , бо поруч був тато ....
А пам'ятаєш торік у бабусі в селі...
Сад яблуневий в цвіту білим килимом вкритий ...
Ти ще казав мені , синку , ось Рай на землі .
Я запитав , чому Рай на землі в білім цвіті ?
Татку вертайся скоріше , бо жду не діждусь ...
Прийдеш назавжди , розкажеш що там за зірками ...
Я ж обіцяю що скоро читати навчусь .
Зараз листа напиши щоб не плакала мама .......
Олександр Квітень
м . Мукачево....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852940
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
У сивину вдяглись мої літа
Ген табуном пташиним піднялися,
Хоч притомились крила, щоб літать,
Та з хмарами вони вгорі злилися.
До вирію летять тепер вони,
І крайні швидше інших поспішають,
Й немає нічиєї в тім вини,
Бо ж на землі я слід свій залишаю.
А він – у дітях, внуках і… віршах,
Насіяних густенько на папері,
У них – усе, а головне, душа –
Та, українська, не з далеких прерій.
Вітри колишуть хмарки в висоті,
Змагаються із ними мої крила,
Слова малюють ніжно-золоті:
«Ти теж частинку світу підкорила!»
3.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852937
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Вже ніч розкинула руно,
Впритул завісила фіранки,
Її мелодія давно
В полон затримала до ранку.
Для зірки місяць присягавсь.
Сузір’я сон благословили.
Ліхтар на розі посміхавсь,
А десь машини засурмили.
В осіннім блюзі скрипалів
Кохання ритм свій задавало,
Лавину ніжних диво-слів
Серця навзаєм прошептали.
На дні мовчання – глибина.
Відверте й чесне одкровення.
Як вже сповідана вина
В любові – радість і спасення.
Здіймались в небо повсякчас,
Жага в сплетінні рук звучала.
Ця ніч з фіранками для нас
Кохання в щастя заплітала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852927
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Цього року як ніколи
Огорнув туман всіх нас
Й атмосфера вся довко́ла
Пригальмо́вана якась…
Кажуть, всякая погода
До вподоби має буть...
Воно так, але в народі
Символи вбачають тут:
Ніби матінка природа
Цим туманом натяка -
Перспективи горизонту
Ви ж не бачили ніяк!
Кожен далі свого носа
Ви́дить і не намагавсь,
Тож, виходить, що у Бога
Заслужили цей туман.
Може саме в цім тумані
Думка правильна прийде –
Як нам вийти із омани
І шукать пораду де…
Лиш в собі і спільних силах,
В нашій єдності одній
Стане видно перспективу
І туману згине слід.
Важко згода ця дається,
Ну а поки що туман...
Й доки серце в грудях б’ється,
Вірить в правду, не в обман!
26.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852695
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Новий заміс і ліпиться команда,
Все нашвидкоруч ,все з нуля.
Багато фігурантів зі старої банди,
Від Сороса і Коломойського броня.
Слугу народа почули люди
І привели до влади ,дали право
Та тільки президента голос наш не будить,
Йому все чується,що молодець і браво.
Вікно можливостей відкрите ненадовго,
Медовий місяць дуже швидко пролетів,
Тепер вже каменюки на дорозі
І нові лави українських страйкарів.
Васали президента слабенькі розумово,
Не те нашіптують і пропозиції химерні,
То ,що ж нам всім дала обнова?
В красивих фантиках начинку ефемерну.
Чия задумка землю продавати?
Ще й міністерство спеціально скоротили,
Держпідприємства за безцінь приватизувати,
То може й справді у Кабміні є дебіли?
Без булави вичудює на всі лади.
Пан у жилетці від нациків кайфує,
Законник в кріслі законів натворив
То хто ж країною правує чи керує?
Приватний владний зовсім осмілів,
Своїх людей в атаку і в засаду.
Вже втікачі вертають із московських віл
Хто патріот з них,а хто зрадник?
Суди мовчать ,Генпрокурор в простої,
Сміється нечисть-корупційна шваль.
Тарифи рвуться на свобоу .волю,
Він не причому, він не обіцяв.
Хто Вам навіює дурні ідеї
Де позитив і в економіці прорив?
Чому нас Сорос з МВФ клеють?
А ми чекали українських див.
Програму уряду читай хоч сто разів,
Та солодко не стане в роті,
Бюджет зелений також для лохів
Тільки неясно влада. а чи люди ідіоти?
Де гроші з митниці і від бурштину?
Мільярди доларів складованих в офшорах?
Може детектор вкаже нам причину
Чому не повниться стадницька комора?
Нові обличчя.чи влада по приколу?
Обіцянки і наміри,а де ж робота?
Життя у гаджеті тобто в смартфоні.
Що ж з нами буде скажи голота?
Сотні питань ,а відповідь мутна,
Сумнівні мантри від президента,
Та все розпливчато одна вода,
Оце і всі для влади компліменти.
І мрії кришаться як льодоколом лід
Надія крила опускає нижче.
Нова команда наш із Вами плід,
А вітер вже в кишенях свище.
Попливла влада розчиняється в багні,
Уже і не пухнасті і не білі,
Чомусь сіріші і безнадійні дні
Т о може знов ладнать сокиру?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852613
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Наче в озеро входжу в ранок.
Як сметану, густий туман
У ярочок збира світанок.
—Буде масло, шановний пан?
М’ягкий килим вкриває ноги,
Під стопами тріскоче хмиз.
Їжачок перебіг дорогу
І клубочком скотився вниз.
Між дерев десь блукає осінь
У медовій палітрі свіч.
В сірий колір малює просинь
(Жовтень вкрадки тікає пріч).
В танці з вітром вона кружляє,
Чую шелест її спідниць.
Листя віялом розкидає
Вниз спускається долілиць.
З тих листочків вінок сплітаю.
Тиха радість несеться вдаль.
Осінь сукню нову вдягає
І бурштинову пектораль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852520
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Розійдіться тумани, дайте сонцю світить,
Аби висушить роси – сльозини.
Нехай смуток важкий на душі не лежить,
Хай просохнуть до щастя стежини.
У осіннім саду листя хай шелестить,
У танку, легко й ніжно кружляє.
Хай травиця подекуди ще побринить,
«Літо бабине» хай не минає.
Розійдіться тумани, ідіть у яри,
Свого суму сюди не пускайте.
Нехай сонце привітно ще світить згори,
І надіям розквітнути дайте.
21.10.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852287
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
ФАТІМА - місце об"явлення Пречистої Діви.
Не на заваді вітер, дощ,
Коли вбираєш Світло прощ,
Любов Пречистої безмежну,
Що душу зігріва бентежну.
Не на заваді, навпаки -
Прояснюються тут думки.
Душа звільняється від болю,
Блаженство обіймає долю
В молитві спільній за Країну,
Знайомих, друзів і родину-
На різних мовах до Марії.
Смиренність...Каяття...Надії..
Радій, Маріє! Ave Maria!
19-20 жовтня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852208
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Нема у світі ще такої сили,
Щоб знищила народ мій до кінця!
Які його лиш коси не косили –
Не викосили ген у нім борця!
На палі козаків його саджали
І тричі голодом давили – не сконав.
В ГУЛАГи кращих з кращих споряджали,
Та голос волі й звідти долинав
То піснею про долю українську,
Яку тайга і досі пам’ята,
І Закарпаття говір, і поліський
Норильськ запам’ятав і Воркута.
Сьогодні чую я думки окремих:
Війну спинити чином будь-яким –
Кричати хочеться: забули про гареми*,
Про Біломор-канал і Соловки?
Нема у світі ще такої сили,
Щоб знищила народ мій до кінця!
Жита нові уже заколосились,
Боротись будуть до останнього бійця!
21.10.2019.
* – було таке явище, коли молодих жінок у засланні заставляли проти їх волі вступати у статеві зв’язки з їх наглядачами, начальством НКВД і вони змушені були народжувати там дітей.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852186
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Горда красуня, пишна панянка,
Чорні очиська… Ти ж не циганка?
Чи ворожбитка-- листям гадаєш,
Кинеш додолу — скажеш, не втаїш?
Пустиш туман зухвало ув очі,
Скажеш про те лиш, що сама хочеш.
Я ж тебе знаю без наворожок:
Осені часто між себе схожі.
Ручкою візьмеш зборки спідниці,
Підеш запально у крутаниці.
Одіж барвиста, ярі моністи…
--Де ви, вітри, музики-троїсти?
--Це не останній, осене, вихід,--
Вітер озветься з-за дуба стиха. —
Шквалу даремно ти у нас молиш:
Як загуляєш, лишишся гола.
Тінь твоя стане врешті тобою,
Край чарівний озветься чужбою.
Привиди листь манитимуть в зиму,
Будеш приземна, наче ожина.
Зараз красуня: диво-панянка,
Не ворожбитка і не циганка.
Ти сяйна осінь, вправна майстриня.
Дбай лиш про посаг та повні скрині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851664
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
– Скажи, матусенько, чому усе частіше
Біжу в дитинство уві сні, мов наяву?
Колись так мріяла лиш вирости скоріше,
А ось назад туди стежинку не знайду.
– Я знаю, донечко! Так, так! Ти вже доросла!
Частенько радила тобі: – "Не поспішай!"
Адже дитинство - це пора, де все так просто!
Де просто літній дощ, веселки диво-грай.
– Чому ж не вірила словам твоїм, матусю?
А зараз так підступно котиться сльоза.
Дозволь до тебе, як раніше, пригорнуся,
А ти, будь ласка, нагадай про ті літа.
В дитячу пору запроси, хоч ненадовго!
Дарма, що виросла, давно вже не дитя.
Візьми за руку та зігрій, бо прохолодно
І поведи стежками нашого життя.
– Звичайно, донечко! Подай мені лиш руку!
Ми помандруємо в минуле крізь роки.
Де не було між нами туги і розлуки,
А ти зійшла до мене з Божої тропи.
Ми йшли пліч-о-пліч по призначеній дорозі.
Тебе в путі оберігала від негод.
Благословляла кожен крок твій, та не в змозі
Час зупинити. Він немає перешкод.
Лиш не сумуй. Гони жалі, що я́трять серце.
В своє дитинство ще повернешся не раз.
В очах дітей його побачиш, як в озерці
І з ними пройдеш ще його солодкий шлях.
А я тут поряд! Зовсім близько! Кілька кроків!
Мене усюди знайдеш, тільки лиш затям,
Що неважливо, скільки матимеш ти років,
Для мене завжди будеш крихітним дитям.
Іди скоріш! Твої сльозинки швидко витру.
І хай назад давно заметена стезя.
Нехай печаль твою розвіє теплий вітер,
Адже попереду ще ціле майбуття.
16. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851641
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
***
Так швидко листя падає додолу,
я не встигаю мовити "прощай".
Кружляє осінь по тремкому колу,
вже половина, трохи ще - і край.
Вже недалеко та межа прозора,
коли згори, з розвітрених небес
не листя буде сипатись, а зорі,
в дорогу дальню кличучи тебе.
І на струні дзвінкій заграє вітер
щось невідоме й знане водночас.
Ми - наче діти, мов наївні діти,
допоки осінь не підхопить нас.
Допоки лист останній на долоні
ще кольорами грає без межі,
багряна осінь обпікає скроні
і зашкарублі кінчики душі.
15.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851475
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
За твором Леоніда Глібова
------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsBO7zayfRo
[/youtube]
Повільно тече річечка,
Міленька, як струмок.
Звивається, як стрічечка,
І повна вся думок.
Про що думки, малесенька?
Що день коротшим став,
Чи жаль тої вербиченьки,
Що листя вітер вкрав?
Невже ти зажурилася,
Що прийдуть холоди?
Хіба журбі скорилася?
Ти не сумуй... зажди...
Допоки гріє сонечко,
Хай зникне десь журба.
Співають іще пташечки,
Притихла і верба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851224
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.10.2019
За твором Леоніда Глібова
------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsBO7zayfRo
[/youtube]
Повільно тече річечка,
Міленька, як струмок.
Звивається, як стрічечка,
І повна вся думок.
Про що думки, малесенька?
Що день коротшим став,
Чи жаль тої вербиченьки,
Що листя вітер вкрав?
Невже ти зажурилася,
Що прийдуть холоди?
Хіба журбі скорилася?
Ти не сумуй... зажди...
Допоки гріє сонечко,
Хай зникне десь журба.
Співають іще пташечки,
Притихла і верба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851224
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.10.2019
Матінко Божа! О Покрово Свята !
В молитві зводжу до тебе руки,
Зупини цю війну , яка йде вже літа,
Сіє горе , розруху і муки.
Надмогильні хрести , наче свічі стоять...
Їх море ... Їх вже не злічити,
Сини журавлями у небо летять ,
А їм так хотілося жити...
За них молюся... Й серце плаче знов...
З небес нам світять їхні душі -зорі,
Це світло шле нам злагоду й любов
І сили , щоби вистояти в горі.
Покрий омофором , від біди захисти
Мою землю стражденну віками,
Сили подай нам до Волі дійти
І гордитись своїми синами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851116
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Художнику, намалюй мені Слово - олія, гуаш, акварель...
Не лик мій буденний, що в ньому такого,
А Слово, що буде від серця іти, із грудей.
Хай сяють у ньому земні і небесні основи,
Хай в ньому зоріє любов і всесвітня печаль,
Щоб бу́ло у ньому і вранішньо, і вечорово,
І поле, і річка, діброва й заобрійна даль.
Сія́ли, щоб там, Господнього неба зірниці,
І мамина мудрість, й тепло її струдженних рук.
Все те, що любила в цім світі й ще буде любиться,
Що ві́зьму з собою, колись, за останній мій пруг...
А я споглядатиму вранці на це полотно неймовірне,
Радітиму дню і словам, що колись напишу.
Бо то не портрет мій - портрет моїх віршів,
Він буде єдине, що я по собі залишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851114
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Мабуть, поете, все що пишем –
То є відрада для душі.
І повз уваги що не лишим,
Все занотуємо в вірші.
Слова лягають у рядочок,
В катрени стеляться рядки.
Дивись, заповнений листочок.
За ними вслід ідуть книжки.
І ось вже вийшла нова збірка –
Яка ж це радість для душі!
Весела Муза і говірка,
Адже заслуга це її.
Нехай надалі Муза ходить,
Не залишає в самоті,
У світ прекрасного хай водить
Й приносить нам нові вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850715
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Я маю значну перевагу,
Бо можу писати про все:
Про мужність людську і відвагу,
Про те, що в житті дороге.
Я часто пишу про Героїв,
Про воїнів-захисників,
Які нас щоденно на Сході
Боронять від всіх ворогів.
А ще я пишу про Вкраїну,
Про рідную неньку, й село,
Й окремо конкретну людину,
Що є у житті і було.
Я можу усе розказати,
Повідати що на душі,
Й на осуд людей не зважати,
То ж викладу все у вірші.
Не хочу тихенько мовчати,
Стояти десь осторонь там.
Я хочу і можу сказати,
Хоч прикрість комусь і завдам.
.
А в мене значна перевага
І слово правдиве моє.
Поставлю я слово на ваги –
Воно переважить чуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850714
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В ендшпіль року м’яко
впала з неба осінь
і позолотила спомини в душі –
в ній тепер коралі
й неймовірна просинь,
хоч ріллю цяцькують бісером дощі…
На краєчку долі –
сонце в видноколі,
і безхмарне небо – в долі на межі.
Стелиться низенько
рястом шлях у полі,
й жайвором вже впала пісня в комиші.
А з-за горизонту
чути голос зову –
до великих звершень, до нових висот,
світлі дні осінні,
їхня тиха мова
ваблять нас до чину і мирських чеснот.
...Бути на цім світі –
щонайвище щастя,
креатура Божа й рукотворний рай!
Сонми барв одвічних
кличуть до причастя,
в край любові й братства,
в благоденства край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2019
[b][i][color="#963d06"][color="#027035"]И[/color]диллия...в природе и в душе
[color="#027035"]В[/color]ключает счет сентябрь листопаду
[color="#027035"]К[/color]лён сбросил свой наряд почти уже
[color="#027035"]Р[/color]ассветы дарят легкую прохладу.
[color="#027035"]А[/color] клумб палитра радует глаза,
[color="#027035"]С[/color]езон цветенья роз и астр в разгаре.
[color="#027035"]О[/color]ткрыл Всевышний с красками казан
[color="#027035"]Т[/color]ам все, чему не нужен комментарий.
[color="#027035"]Е[/color]сть в том составе охровый окрас,
[color="#027035"]О[/color]ранж и цвет пурпурного заката,
[color="#027035"]С[/color]езон как будто вышел на показ...
[color="#027035"]Е[/color]лей души - бордо и колер злата.
[color="#027035"]Н[/color]ебес приятна глазу синева
[color="#027035"]Н[/color]о чаще все ж плывут по небу тучи,
[color="#027035"]И[/color] как шуршит опавшая листва,
[color="#027035"]Х[/color]одить в лесу для всех особый случай.
[color="#027035"]Д[/color]ожди бывают даже чересчур
[color="#027035"]Н[/color]о ожидаем в гости бабье лето.
[color="#027035"]Е[/color]ще тепло подарит свой гламур
[color="#027035"]Й[/color] паутин плетенье среди веток.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850597
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Зійшлись українці на віче –
Із болем незгоєних ран:
Загроза свободі нас кличе…
Почуйте: говорить Майдан!
Поранені, січені шквалом,
Осколками рвані гранат –
Своєї землі на поталу
Не лишим! Ні кроку назад!
Загарбницька путінська зграя
Терзає зотлілий Донбас…
Диктують зеленський- штайнмаєр
Нам капітуляції час,
Що армії слід відступати
Й покинути землю свою, -
Та зранені й й вбиті солдати
Постануть на самім краю.
Ні – путіну! Ні – терористам!
Ні – їхньому статусу тут!
Ні – каїна вбивцям-рашистам!
Вкраїни сини не здадуть!
Не здаймо, вкраїнці, не здаймо!
Донбас – українська земля!
І зброю свою – не впускаймо !
Триває за волю борня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850585
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Рыжий мальчики в доме рос,
Нелегко ему пришлось.
Не дразнил его,
Ленивый,
Карапуз
И трус сопливый.
Рыжий!
Рыжий!
"Хи" да "ха"
Повторяла детвора.
Но он виду не давал,
Что обиду принимал.
Потому, что был
Счастливый,
Вежливый,
Весёлый,
Милый,
Не встречал его нигде,
Без улыбки на лице.
Только в чём его загадка?
Всё ему легко да гладко.
Шустрый,
Резвый
Мальчуган.
Если это,
Не обман.
Если это,
Не притворство.
Может,
Дурачок он, просто?
Нет!
Смышлёный.
Я слыхал,
Что нахалам он сказал:
"Не пойму,
В чём юмор ваш?
Разве рыжий,
Карандаш?
Разве жуткий,
Апельсин?
Или я такой,
Один?
Где-то, вы, хоть раз,
Слыхали?
Солнце рыжим,
Называли?
Почему он вам плохой,
Цвет оранжевый?
Смешной?
Я,
Как спелый абрикос,
У меня
В веснушках нос!
Дедам, бабушкам - родным,
Есть я внуком -
Золотым!
А родителям
С пелёнок
Я их
Солнечный
Ребёнок!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850464
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Чепурна осінь, то ж потішимось люди,
Роси бурштинові, сяють, іскрять всюди,
Проснулось сонечко, промені ласкаві,
Ніжні цілунки, а погляди лукаві.
Хоч тепла й менше, але ж вони жадані,
Дозрів горішок у зеленім жупані,
Зраділа білочка, жолудю на дубі
Зло кряче ворон, аж на верхівці, в чубі.
Чепурна осінь - є золотисті крила,
Завзято з вітром, вже земельку накрила,
Десь менше кинула сяючих краплинок,
До лісу більше, тих, яскравих зоринок.
Виграють роси, так ніжно ваблять очі,
По златім листі, то ж я пройдусь охоче,
Чепурна осінь, така вміла майстриня,
Багата панночка. Дивовижна скриня.
Є в її шатах, давно золото й срібло,
Гарна господарка, розсипає сміло,
Ще й фарб підмішує, із глечика свого,
Все з добротою, це до погляду мого,
Чепурна осінь, враз всміхнулась до сонця,
І нею я, захоплююсь край віконця.
05.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850435
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
До тебе прилину я літом
У краплях рясного дощу
Із білим ромашковим цвітом
Тепла принесу досхочу.
П’янкою весною вернуся
В прозорій ранковій росі.
Цвітом вишні я обернуся,
Засяю в щасливій сльозі.
В зимовий, засніжений вечір
Сніжинкою я повернусь
Обійму тихенько за плечі…
І Ангелом вірним наснюсь.
З’явлюсь загадковим туманом
Ним в душу снагу принесу
Та ранком осіннім над ставом
Барвисту залишу красу.
Вернуся кохання рабою,
У вимірах часу згублюсь…
Навіки лишитись з тобою,-
Для того ось я повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850367
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Замріяні роки спочити присіли
Снопи посивіли... Зима ж бо , зима...
А ми бо лишень дорослИ, звеселіли,
Дарма, що летіли, збирались... Дарма...
Замріяні роки птахами - у зграю,
Осипалось жито, у пригошнях - рай
верітку - у хрестик ,
Летіть - позбираю
Минулого спогади - ген поза край!
А справжнє хай зріє між серцем і часом,
Між сонцем- весною, де мудрості лик
У яблуках меду, у маківках Спасу,І
У тім, як з душі виривається крик
Роки за роками, ідуть, не вгавають,
Дарма, що в прийдешнім - колишній заквас,,
Покинула чорне, у біле вдягаюсь,
Тасує колоди відвертості час
Н.Карплюк-Залєсова
30.09.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849988
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
А світ дивує Осінь в позолоті…
Підморгує хмаринка з висоти
Сіяє сонце в піднебесній цноті
Купчасті гори в сяйві чистоти.
Крокує панна тихими садами
З валізою ошатного вбрання.
Калину вкрила рясними плодами,
Нектаром фрукти налила зрання.
Ось на алеї клен аж зашарівся…
Сорочку в дар від Осені прийняв.
І поглядом з красунею зустрівшись,
Строкатий килим в вальсі закружляв.
В повітрі срібло бабиного літа
Снують повсюди привиди-нитки…
Із них кущам нова сорочка зшита,
Як наречені, зранку квітники.
Мов в хорі диригент, чаклунка Осінь
«В дорогу час!» - дає птахам наказ.
Чарівно стеле світлу неба просинь
Щоб забринів у ній «Прощальний джаз».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849784
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2019
Крапельки - краплинки
Дощик розчесав
Цілу нічку стукав, спати
Не давав
Крапельки - краплинки
Вмили дочистА
І блищать на сонці квіти і трава
Крапельки - краплинки струмінь поза край
Срібні горошинки
Спробуй позбирай
Позгортаю радість в жменьку на весь день
Хай співає дощик радісних пісень
ПРИСПІВ
Кап-кап-кап, тук- тук -тук,
Заховався в нірку жук
І метелик, і Настуся...
Я ж водички не боюся!
Тук-тук- тук, кап--кап, -кап,
Скільки дощик має зваб:
Ґумачки і парасольки,
Краплі- клавіш домісольки
Вже гравець цимбали
Кинув на плече
Цівочка остання із даху тече,
Затиха поволі горошинок шквал,
Мабуть хтось з дорослих
Дірку залатав...
Просвітліла хмарка,
Піднялась увись
І бджола за медом з відерцем летить
Позгортю радість в жменьку на весь день,
Заспіваю днині сонячних пісень
Н. Карплюк- Залєсова
11.07.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849587
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Шурхоче листя, сонце рум'яніє
І плутає проміння в вітряках,
Летять роки, земля щодня сивіє,
Розтягуючи коси по віках.
А час краде, мов миша зголодніла
Обличчя, теплі спогади, життя,
Літайте, люди, не опускайте крила,
Літайте до знемог, до забуття.
Любіть цей світ і кожну Божу днину,
Любіть осінній вітер і дощі,
Любіть весь рік, кожнісіньку хвилину,
Любіть, коли не любиться душі.
Літайте, люди, поки сіра миша
Не згризла ваші крила і серця,
Хай буде все: і крик, і сміх, і тиша,
А ви літайте...літайте до кінця...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849354
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
[color="#2b00ff"][b]Осінь впевнено йде по землі,
Я тихенько ступаю за нею.
Ловлю миті чудові в гіллі,
Що вбирається в нову ліврею.
Одяг царський не личить для слуг -
То ж недовго носити ці шати...
Але там, серед віхол і в'юг,
Буде, буде гіллі чим пишатись.
Клени якось незвично стоять
Ще у черзі за фарбами. Звідки
Знати їм, коли новий наряд
Впаде золотом чудо-накидки.
Світло в осінь несуть ясени -
Така честь їм віддавна дається.
Бал осінній...й дорога у сни...
За зимою життя знов почнеться.
Знов ти, осене, наші серця
Лише досвідом-віком наповниш...
Чому дні жовтим листям летять,
І лиш в мріях до юності човник?
Так було і так буде завжди -
Прости, осене, ці забаганки...
Тільки золота краплю лиши
В моїм серці...
Хай зріють серпанки...[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849233
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019
[b][i] Ганна Демиденко [/i][/b]
[b] «Життя – не сон»[/b]
[i][b]Поезія[/b][/i]
[u]Вінниця– 2014[/u]
[u][b]ТОВ «ТВОРИ»[/b][/u]
(об'єм - 268 сторінок)
З автором Ганною Демиденко були знайомі певний час віртуально через сайт «Клуб Поезії». І ось прийшов час розвіртуалитись. Обох нас запросили на гостинну Волинь на п’яте щорічне зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай». По мобілці домовились зустрітись в Києві в МакДональдзі на вокзальній площі. До відправлення нашого поїзда до Луцька був ще час. Наближаюсь до літнього майданчика знаменитого «ресторану швидкого харчування» і сам собі думаю – як же я знайду пані Ганну, яку ніколи в очі не бачив, та ще й серед такого юрмиська людей? Адже даний київський заклад увійшов до трійки найбільш відвідуваних у світі серед 34 тисяч фастфудів цієї мережі - за рік тут обслуговують 2,5 мільйонів клієнтів. Підходжу ближче. На відкритій терасі під червоними парасолями з характерною розкаряченою жовтою літерою «М» бачу масу людей. Хтось їсть, хтось п’є, хтось з кимось розмовляє, хтось говорить по телефону, хтось сміється. І лише одна жінка сидить за столиком і щось пише в блокноті. Я сміливо наблизився до неї, і моє припущення справдилось. Це дійсно, виявилася Ганна Демиденко. Вона записувала черговий вірш!! Так і зафіксувалася в моїй пам’яті ця картинка-символ [b]«людина, яка пише»[/b].
Отоді-то Ганна Петрівна й презентувала мені найсвіжішу (вже шосту) свою поетичну збірку «Життя – не сон».
-------------------
Книга чудово виглядає – тверда палітурка (!), офсетний папір, гарний цифровий друк, доладний шрифт, симпатичне художнє оформлення.
Зміст збірки окреслює чотири розділи. В першому підібрано вірші про Жінку, про Материнство. Тут вміщено і вірші-роздуми, і вірші-розповіді, і балади*. В другому – пейзажна лірика. Третій містить твори про війну на Донбасі. Четвертий – любовна лірика.
------------------
Автор добре володіє поетичною технікою – рими різноманітні, ритм метрика чітка і розмаїта. В віршах пані Ганни часто зустрічав речення, які являли собою цілу строфу. А це потребує неабиякого вміння:
Наприклад, в вірші «За сільськими городами»(с.95)*
[i]Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Що наспівана музою,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
[/i]
Чи ось ще речення-строфа:
[i] Бавилось літечко
Вітром і тишею,
Колосом житечка,
Квітами пишними,
Грушами стиглими
З медом-принадами,
Росами сивими
І зорепадами.[/i]
«Стежка до осені»(с.97)
Авторка в одному з віршів зізнається, що все що бачить намагається записати в своїх віршах:
[i] За небокрай ховалися лелеки,
В повітрі ще висіли голоси…
У теплий край, незвіданий, далекий,
Птахи летіли і журбу несли.[/i]
…………..
[i]Бентежною стежиною стелились
Ті голоси на саме дно душі.
Я ж хочу, щоб їх крила не стомились
І втрапили в мої нові вірші.[/i]
«За небокрай ховалися лелеки»(с.103)
[b]
Людина, яка пише[/b] знаходить вихід емоцій і думок в любові або навіть пристрасті до письменництва. Як в перегрітому чайнику, вода відшукує вихід в вигляді пари, так і людина, яка пише в своїй творчості самореалізується або розряджається від переповненості почуттів, як позитивних, так і негативних, звільняється від напруження, знаходить розраду, полегшення страждань. В Ганни Демиденко болить душа через війну, і вона на цю тему багато пише:
[i] Димить земля… Горить пшениця…
Взяв пів Донбасу окупант…
Ніяк не хоче він спиниться…
Європа ж і глуха, й сліпа…[/i]
«Сьогодні дві в нас України»(с.188)
Чи ще:
[i]Тікають дні, біжить життя удаль,
Та біль матусі й трохи не вщухає,
Душа її і молиться, й рида…
Криниця горя в ній не висихає.[/i]
«Чоло її у ранній сивині»(с.203)
Чи ось іще (тут також велика строфа - одне речення):
[i]Коли тебе шматує біль-стріла
Подіями, що небо рвуть на сході,
І зморшка не одна в душі лягла,
І ти краплинкою себе відчув народу,
Накритого знов хвилею біди,
Який ще жде синівської підмоги,
Аби позбутися московської орди,
Шукай тоді туди свою дорогу![/i]
«Мусиш боронити волю»(с.239)
Ганна Демиденко –[b] людина, яка пише[/b] – молитовно звертається до Бога:
[i]І знову смерть. І знову кров…
Допоки, Всемогутній Боже?
Ти вчиш усіх, що є любов.
Чому ж спинити зло не можеш?[/i]
«Час настане для звитяг»(с.242)
[b]Людина, яка пише [/b]вірить і сподівається:
[i] Україна з горя посивіла:
Топче ворог землю її знов,
Та жива, жива душа і віра,
І надія, і свята любов.[/i]
«Кличе сурма»(с.204)
[b]Людина, яка пише[/b] згадує що було колись:
[i] Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.[/i]
«Спить забуте село»(с.134)
На папері ми висловлюємо свої почуття, емоції і переживання, іноді заводимо щоденники, з якими ділимося наболілим, в віршах висловлюємо захоплення або скорботу, ненависть або любов.
[i]Я хочу стати піснею твоєю,
Від буднів щоб не черствіла душа,
Щоб називав коханою своєю,
І місця сумнівам не залишав.[/i]
«Я хочу стати сонечком для тебе»(с.254)
Чи ось ще про любов:
[i]Кохання – це дарунок долі й неба –
Велику владу має над людьми,
Коли народжується у душі потреба
Сказати світу: Я це Ми![/i]
«Таємницю я відкрила»(с.260)
Однак в більшості людей до листка паперу справа не доходить, у людини знаходяться рідні, друзі, товариші по службі чи по чарці, інші співрозмовники, з якими і вдається поділитись радісним чи наболілим.
Та лише людина, яка пише любується, наприклад, чарівним пейзажем і за допомогою слів на папері чи на екрані монітора занотовує враження:
[i] На струни осінь золото низала,
Коли почався перший падолист.
Щоранку сіре марево сповзало,
І журавлі у вирій подались.[/i]
«Перший падолист»(с.135)
Або ще:
[i] Темніють лапи бузини густі,
І шкіряться червонощокі груші,
Лоскоче ніжно серце мені й душу
Калинове намисто на кущі.[/i]
«Це час передосінньої пори» (с.69)
Або ще:
[i] В вікно моє вже сіробровий ранок
Крізь шибочку несміло заглядав,
І перший соловей своїм сопрано
На сонне листя звуки розкидав.[/i]
«В вікно моє вже сіробровий ранок» (с.68)
Людина, яка пише може сформулювати власну думку, і нехай ця думка не є оригінальною і вже до нас була не один раз вимовлена, але це переконання на основі власного життєвого досвіду і тому воно, трохи по-іншому висловлене, по-своєму унікальне:
[i] Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.[/i]
«Життя – не сон» (с.4)
Чи таке переконання:
[i] Хіба сховатись можна від війни,
Коли підступний ворог землю топче,
Коли дітей вбивають без вини,
Коли сльоза турбує серце й очі?[/i]
«Хіба сховатись можна від війни?»(с.184)
Людина, яка пише закріпляє в віршованих рядках пережите, і тоді вірші ніби воскрешають зниклі миті життя. Творча діяльність направлена проти ентропії*.
Пам’ятаєте, як у Пушкіна:
«Без неприметного следа.
Мне было б грустно мир оставить.»
Чи як в поета Юрія Малого:
"…Хтось прагне зали́шить сліди у етері,
А хтось залишає сліди на папері…»
Чи от в Ганни Демиденко:
[i] Падав сивий мороз
На життєвий покос,
Від поезій і проз
Не відвикла.
Стука тихо не раз
Не одна – кілька фраз,
Запишу їх щораз,
Щоб не зникли.[/i]
«Скільки зим, скільки літ»(с.28)
Пишімо, браття! І будьмо!
----------------------------
* - в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
*Бала́да — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.
*Ентропія (фізика) — величина, яка в спостережуваних явищах і процесах характеризує знецінювання (розсіювання) енергії.
------------------
Євмен Бардаков
13.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848963
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019
1. Два листочки з дуба впали.
Два під ним уже лежали.
Скільки, може хтось сказати,
Стало всіх листків лежати?
2. В Олі було п’ять горішків.
Закотилось 2 під ліжко.
Скільки залишилось
І не закотилось?
3. Мама яблучок нарвала.
У корзину поскладала.
П’ять зелених, жовтих три.
Скільки всіх разом, скажи?
4. Сіяв моркву зайчик Зай.
Восени зібрав врожай:
Шість великих, три малі.
Скільки всіх, скажи мені?
5. Оля плигала в дворі.
Прилетіли снігурі.
П’ять усілось на вербі.
Троє грало на трубі.
А один на лаву сів.
Скільки разом снігурів?
6. Галя вимила тарілки.
Дві для кішки, дві для білки.
А одну для поросяти.
Скільки всіх, скажіть малята?
7. Три цукерки мала Ганя.
Віддала одну Оксані.
Однією поживилась.
Скільки в неї ще лишилось?
8. Оля, Галя, Лесь і Ліна
Дуже люблять Україну.
Як працюють? Ревно, плідно.
І поводять себе гідно.
Скільки діток всіх , скажи
Люблять край свій? А як ти?
9. Їжачок у сад ходив.
Десять груш зірвав – і в ліс.
Як ішов, одну згубив.
Скільки груш у дім доніс?
10. Три лисички, три вовчки.
Три малих бурундучки
Яблука збирали в міх.
Скільки разом їх усіх?
11. Айстр чотири, три жоржини
Розпустили пелюстини
І один малий мачок.
Скільки разом квіточок
Розпустилось під віконцем,
Розігрівши тіло сонцем.
12. Марта п’ять грибків зліпила.
Настя чай на кухні пила.
Марта ще зліпила три.
Настя їла пироги.
Скільки Марта всіх зліпила,
Поки Настя їла й пила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848625
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Ще осінь одежину літню має.
Лиш де-не-де в саду жовтіє лист.
Ще вітер не січе, а обіймає.
Ще сонце свій не загубило хист.
Ще у ставку хлюпочуться качата,
Гриби стоять у шляпах, як пани,
Велосипедять хлопці та дівчата,
Концертять в надвечір'я цвіркуни.
Ще чорнобривець розпускає гриву,
Ведмідь не суне тіло у барліг.
Ще вересень моргає так грайливо,
Та серце жовтня чує вже забіг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848420
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
[img]https://mykola.at.ua/_ph/8/2/550694489.gif[/img]
[b]«Уже скоро»[/b]
или
[b]«Жаль, издал его не я»[/b]
[color="#0942e0"][i][b]
В солнца золотой купели
Дождик плещется слегка
Голубые колыбели
Приготовила река
Понесутся в океаны
Капли, словно корабли
Уже скоро вслед за ними
Улетят и журавли…
Уже скоро, но пока что
Солнце нежится в воде
Разодев её богато –
В каждой капле по звезде
А всех вместе их так много –
Переливами вода
Солнца луч им в путь-дорогу
И полярная звезда
Чтобы видели и знали
Путь в красивые края
Там как в глянцевом журнале…
Жаль, издал его не я
© Микола Карпець (М.К.)
*16.09.19* ID: 848405[/b][/i][/color]
[url="https://mykola.at.ua/_ph/8/2/550694489.gif"]© Сайт авторської поезії[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848405
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
[b][color="#060fba"]Мой миленок генерал,
Бриллианты, кольца, нал...
Это вроде и не плохо,
Но в трусах - стручок гороха!!
Йог в село приехал к нам,
Сразу всем понятно - ХАМ.
Но мужчин в деревне нету,
Йог и держит эстафету!
Поддержала нынче Машку,
Срочно делаю подтяжку!
До пупка мой подбородок
В остальном я - самородок!
Бабка деду угодила
Мини юбочку купила!!
Люди хлопают в ладошки.
На кривые глядя ножки!
По ночам к окно стучится
Думала , шальная птица...
Вышла в пушкой на порог
Это ж кум мой,видит Бог!!
Птица счастья пролетела
И меня крылом задела...
Я и так ей очень рада,
Больше счастья ждать не надо.
Женихи из-за границы
Юморные, как сам Вицин...
Выпьют грамм на посошок
И давай искать горшок.
В роще травка зеленеет
Там весною, как в раю.
Мой Петро, как козлик блеет
Рвется в рощу, мать твою.
Кабы я была царица
Да имела с златом ларь...
А так - баба,мне не спится,
Где, блин, шляется мой "царь"?
Мой миленок износился,
Словно старенький башмак.
А потом на мне женился
Я же баба самый смак..
Лифт неделю на ремонте
Напрягло жильцов слегка.
Со второго дед Леонтий
Едет с жалобой в ЦК.
У соседей долбят стену
Вот такой у нас экстрим.
Взял монтажную я пену
Пол квартиры залил им.
Целый день орет соседка!
Что я *** и нахал..
Заходил к ней... очень редко
Замуж брать - не обещал!
После праздника дедуля
У соседки ночевал
А к утру умчался пулей
И зарылся в сеновал.
Гармонист свою гармошку
За пузырь с плеча толкнул.
Но побыл без ней немножко.
За сто тыщ назад вернул..
Тёща шубу попросила,
Я куплю, каки дела...
Ее барыня носила,
Сорок лет, как умерлА.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848207
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
[i] Земне й космічне...
приватне й
вічне... [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо Сонце! Хай воно нам світить!
І в атмосфері не робімо дір,
світило наше – тепле і привітне…
Яка ще з зір?
Найближча з них то Альфа, що – Центавра…
Та скільки ж світлових до неї літ!..
Не ті у нас ні засоби, ні аура,
не той політ!
То ж бережімо ми – одне одно́го,
не міряючи відстань до сердець…
Коли ми втратимо чуття малого,
великому – кінець!
Щадімо сонце в душах! То – здобуток
віків старих, родинних вірних клятв…
Хто зборе темінь, розбрат, крах і смуток,
той стане...
СВЯТ![/color][/b]
05.09.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Листочки, як сльози,
Спадають додолу...
Прощається вишня
З життям до весни
Не вміє, сердешна,
Жалітись на долю,
Порине самотньо
У райдужні сни.
Ох, як же далеко
Той подих весняний,
Той промінь світанку
І місячний щем...
Спадають тихенько
Листочки додолу -
Заплакала вишня
Осіннім дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847871
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Назвав Поет Поезію мою
Від Бога ангелом. У долі охоронцем.
Тому, що я лиш нею і живу
На цьому світі, як той кущ під сонцем.
Можливо, й так… ті щирі почуття
Які ще й досі серденько тривожать,
Я намагаюсь у своїх віршах
Донести людям котрі також зможуть
Свій власний досвід, відчуття свої
З віршованим устроєм порівняти
Та іще раз про наспів солов’їв
У розпал квітня щемко пригадати.
Весна життя приходить тільки раз.
Квітує сад, де почуттів бутони
Хвилюють душі та серця у нас
І пахощами все довкола повнять.
І хай там кажуть мудреці круті,
Що вік кохання не буває вічно,
Та я кохаю лиш одну в житті!
Пізнаю з тисяч лиш одне обличчя!
Глибокий погляд, на щоках ямки,
Русяве пасмо над чолом високим…
Де ще зустрінеш саме ось таких,
Серед вродливиць ніжних, карооких?!
Минає вік невпинно день за днем,
Та почуття від цього не щезає.
Лише згадаю про весну з вогнем,
То спогад старе серце зігріває.
І в мить таку подяку Небу шлю
За те, що стрілась моя радість в Долі,
За те, Вірю! Бачу і люблю!
Хіба для щастя цього не доволі?!
В моєму стані інший би вважав,
Що він нещасний, бо не поряд з Нею,
Можливо, що і день ясний прокляв
Коли зустрівся з мрією своєю.
Я – не прокляв. О! – ні, - боготворю
За світлу радість і за біль невдачі,
За те, що серцем весь свій вік горю
І вже не знаю, ким би жив інакше!
10.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847762
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Цвіте полин
в ромашкових обіймах,
цілований вітрами і дощем.
Ще є любов -
висока і незрима,
що зрадою
душі не обпече,
бо не шукає
тлінної утіхи,
не вимагає золотих дарів...
Наповнить серце
радістю і сміхом,
аби не тлів печально,
а горів.
Для тебе
небеса вона прочинить
і поведе в омріяні сади...
Така любов, насправді, -
без причини...
Її зустрінеш -
без вагань іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847635
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Так терпко на порозі в осінь:
Від цих смарагдових садів
У пишному дзвінкоголосі –
До перших мряк і холодів…
Від цих медово-теплих сепій
Стареньких затишних дворів –
І до строкатості вертепів
З тополь, беріз і яворів…
Від цих вітрів, таких солоних,
Зі шлейфом спецій вогняних, –
До змерзлих айстр безборонних,
Дощем прибитих до стіни.
Від органзи, що грає морем
Між теракотових ключиць –
До стриманості і покори,
І до смиренності черниць.
Бо ця пора тобі – як сповідь,
Що ви́сотає кожен гріх,
Щоби початися з любові
Змогла ти вкотре між своїх...
Бо все вагоме пізнається
На тлі глобальних катастроф:
Співзвуччя розуму і серця,
І вічні цінності, і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
ЗАЧЕМ БОЯТЬСЯ СТАРОСТИ?
ВЕДЬ ТАМ СВОИ ЕСТЬ РАДОСТИ,
ДОСТАТОЧНО УМЕНИЯ,
ТАМ ЕСТЬ СВОИ ВОЛНЕНИЯ,
ТАМ ОБНИМАШКИ С ВНУКАМИ.
ТАМ ДРУЖИТ ЖИЗНЬ С НАУКОЮ.
КОНЕЧНО ЕСТЬ И ГОРЕЧИ
ЗАБОТЫ С УТРА ДО НОЧИ,
БОЛЯЧКИ И УСТАЛОСТЬ,
И ЧУВСТВУЕТСЯ ВЯЛОСТЬ.
МОРЩИНКИ ГДЕ-ТО ВЗЯЛИСЬ
И НЕРВЫ РАСШАТАЛИСЬ,
И ДОСТАЁТ БЕССОННИЦА,
И ТЕЛО К ЗЕМЛЕ КЛОНИТСЯ.
НО ВСЁ ЖЕ СТАРОСТЬ ЗОЛОТО
ГОДОВ ТО СКОЛЬКО ПРОЖИТО.
ЖИВЁМ И НЕ ЖАЛЕЕМ
О ТАМ ЧТО МЫ СТАРЕЕМ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847467
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
В думки зайшов далекий літній вечір,
Коли уся родина за столом.
І пироги з бабусиної печі
Повільно й гордо дихають теплом.
Духмяний запах спеченого тіста
Гуляє по подвір’ю паничем.
Пиріг вже третій, ще б з одного з’їсти
І почуватись справжнім силачем.
Дідусь сміється, вуса потирає:
«А ну до лоба доторкнись, мала́,
Ну що, наїлась, лоб твердий?» - питає, -
Отож, рукам бабусиним хвала…
Тепер і ми в духовці при нагоді,
Як беремося пироги пекти,
Бажаємо, а не вдається й годі,
Той присмак неповторний зберегти.
А час із печі злизує шершавість,
В ній господиня не пече давно.
Вернути юність, зупинити старість
Нікому в цьому світі не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847463
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Ось і – інь, а ось і – янь.
Ось і – осінь осіянь.
Перший дзвін і перший холод.
Гасне літепла осколок.
Хоч баштан підсолодив
серпня струхлого сліди, –
ось летять у лету оси.
Лось. Осіла листям осінь.
Залатала вічка ям.
Вороняччя. Ґвалт. Алярм.
Ніч накручує онучі.
Німі ночі – неминучі.
Ось і палиця. Двірник.
Осипається квітник.
Нотний клин. Калини брость.
Неба мідний купорос.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847114
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Был он красив, как Аполлон.
Он образован, он умен.
Особою харизмой обладал.
Девичьи души часто воровал.
Играл в любовь, сердца им разбивал.
Он не печалился, что кто то там страдал.
По жизни шел легко, жизнь для него игра.
По крайней мере было так вчера...
А Боги наблюдали свысока.
Над ним карающая поднялась рука.
Решило небо парня наказать -
Свои ошибки надо бы признать!
В другую сторону крутнулось колесо.
Он встретил девушку из русою косой.
Умна зеленоглазая и хороша собой.
,,Трофей - подумал он- ты будешь мой!
Тебя подкинула сама мне жизнь.
Но что ж, красавица, теперь держись!
Попалась рыбка в сети рыбака -
Твое я сердце разобью наверняка!"
Победу страстную себе он рисовал,
Но свыше уготован был другой финал.
А гордая красавица мудра не по годам
И по его глазам прочла коварный план.
И полетели дни, как будто дивный сон.
Красавец не заметил, что по уши влюблен.
... Однажды не простившись, она закрыла дверцы,
А стрелы Купидона вонзились прямо в сердце...
Не ел, не пил. Он потерял покой и сон.
И сам себе не верил, что влюблен...
И чувство не медово-сладкое на сердце,
А жгучее, как будто с горьким перцем.
Разбито сердце... и душа - на части...
,,О Боги!Но скажите, где же счастье?"
Как вытерьпеть теперь мне боль разлуки?
Вы мне скажите, но зачем такие муки?"
Молился он и к небу все взывал.
Всю боль, обиду, горечь он познал...
Покаялся... свои ошибки осознал...
Творец ему прощенье даровал!
Не заставляйте никого страдать.
Тогда любовь и к вам найдет дорогу.
Тепло души умейте отдавать.
И вам открыты будут все дороги!
***
В истории счастливый был конец -
Влюбленных пара стала под венец!
О6.07.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847100
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
Вересневий купаж-аромат на порозі.
І життя набирає звичний осені темп,
Інкрустація дивна чекає за рогом.
У реєстрі осіннім - чорнобривців парад
І жоржинне жабо, хризантем криноліни.
І кизилу підсвітка прикрашає наш сад,
Ще й ожинне намисто схилилось уклінно.
Перезрілість плодів з кракелюровим шармом,
Груш бурштинність і яблук рубіни.
А на небі розкішні шифонові барви,
Серед них журавлині польоти у клині.
І ще теплим крилом пригортає нас осінь.
Час для роздумів, час для натхнення приходить.
У небесну уважно вдивляємось просинь,
Підбираєм ключі до осіннього коду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 04.09.2019
Я не належу до «верхів» чи знаті –
Іду повільно стежкою життя,
Але навчилась вчасно розпізнати
Фальшиве слово, дії, каяття.
І коли чую неправдиві речі,
В мені щось озивається: «Не вір!»
А коли бреше в очі, й не малеча,
То у мені проснеться хижий звір.
Погано це, чи добре – вам судити,
Як і про те, який сьогодні світ.
Брехня не зможе правди народити,
Як і плода, коли відсутній квіт.
Півсвіту у нас плаче, пів – танцює,
На жаль, така є істина життя.
Не можу бути схожа на вівцю я,
Як і закрити очі на сміття.
Не зможу жить й метеликом крилатим,
Милуючись красою і теплом,
За все в житті своя існує плата,
Під Божим всі не житимуть крилом.
Життя ж таке швидке й багатогранне,
Де не чотири – кількасот кутів,
Де часто і дитя своє кохане
Стає на бік недолюдків-катів.
Та жити слід! На зло усім! Без панік!
Борись! Молись! Вступай, де треба, в бій!
Сприймай святе і грішне слово «пані»,
Адже кому дерзать, як не тобі!?
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847051
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Не забувай ні радість, ні печаль,
І не ховайся за безглуздими словами,
Я, може, дощ твій, може, просто жаль,
А може, спогад, що украдений ночами …
Не забувай, що осінь за поріг
Прогнала те, що сховане між нами,
Ти думав, час забувся, що він біг,
А він засмучений нещирими речами …
Не зачиняй відкритого в собі,
Йому там тісно, хочеться на волю,
Дозволь комусь, хто малював на склі,
Скувати з вірша не роман, а долю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847042
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Ще кілька літ тому гадав про тебе,
Що ти мені зустрілась на біду,
Тому що ти, як оте синє небо,
Далеко завжди, хоч весь час іду
Тобі назустріч, час і обрис далей
Долаю сам без впевненості дій
І поринаю то у глиб печалей,
То піднімаюсь на розкриллі мрій
В яких ти завжди ангел та Богиня,
Хоч ти така ж, як тисячі з людей.
На щирий жаль, не та ти половина,
Що пригортає другу до грудей.
Немає нам ні буднів, ані свята,
Немає спільних, вогняних ночей,
Хвилин побачення – і то вже забагато!
І тільки й радості, що зустрічі очей.
Коли трапляється втопитись у твій погляд,
В ту мить я вірую у те, що любиш ти
І відступає перед вечором безодня,
Яка кидала серце в жахи висоти.
Не варто плакати про щастя недосяжне!
Чого нема, - не купиш, не знайдеш!
Воно як марево в пустелі так прекрасне,
Кудись дівається, як ближче підійдеш…
Ще кілька літ тому гадав про тебе,
Що стрілась ти у долі на біду.
Та час минув і дякую я Небо
За те, що й досі я до тебе йду.
Бо як би жив у повній порожнечі,
Про кого мріяв би, кого би так бажав
В травневій повені наблизити за плечі,
За ким би серденьком щоднини упадав?
1 вересня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846863
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Тебе пам’ятаю, коли стрів уперше,
Була ти, як квітка в маю.
Роки несуть срібло, вони долі вершать,
Себе ледь тепер впізнаю.
А зорі летіли на Світязем в простір,
Я руки твої цілував.
І крик пугача видавався, як постріл,
Тоді були марні слова.
Коли осінь світить, тоді в’януть квіти,
Чи в полі, чи в нашім саду.
Вони довгу осінь нам будуть горіти,
Я все ще надіюсь і жду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846611
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Напуває росами серпень літні ночі,
Теплі і омріяні, ніби із казок.
З неба видивляються, ніби Твої очі,
Зорі, мов намистечка синього разок.
Тиша обіймає все легкою наміткою,
Цвіркуна, десь випурхне, пісенька проста.
Я прилину в сни Твої білою лебідкою,
Поцілую лагідно в стомлені вуста.
З тиші вечорової колискову витчу я,
Щоб Тобі тихесенько, любий, заспівать.
Поцілунком пристрасним, спілою малиною,
Хочу на губах Твоїх солодко розтать.
Я прийду тоді навіть, коли міцно спатимеш,
І рукою ніжною до Тебе торкнусь.
Чи мене чекатимеш, а чи виглядатимеш,
Як колись, до Тебе я в обійми вернусь.
26.08.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846346
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019
[b]25.08.2019. під час ворожих обстрілів у Донбасі загинув 20-річний морпіх із Тернопілля Віталій Олегович Собко. Йому присвячую.[b][/b][/b]
Умилось кров’ю свято в Україні:
Один – убитий, рани свіжі – в трьох –
То ворог зупинив їх лет орлиний.
В зажурі матері і сивий Бог!
Святкує Україна іменини
Під гуркіт смертоносних канонад,
А в Тернопілля звістка чорна лине:
Загинув син-морпіх – землі солдат.
Від нього вісточку чекали вдома,
Та він прибуде в домовині сам.
Розщедрилась лише на двадцять доля
І шлях прослала рано в небеса.
Міцною гілкою мав стати він для роду –
Високий, темноокий був юнак.
Синочком вірним був свому народу
Й життя віддав за волю, мов козак .
Не раз матуся вмиється сльозою,
Затче їй груди з полину печаль,
Й боротиметься з мислю навісною:
«Як жить без сина, без його плеча?»
Усюди лине «Слава Україні»,
«Героям слава!» – в відповідь луна,
А в небеса душа героя плине…
Хіба не москалів у цім вина?!
Хіба? О Боже! Змилуйсь над народом
І шлях до перемоги освіти.
Хай згинуть у Донбасі всі заброди,
А Україну миром освяти!
25.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846220
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Гово́рять: «Муза до всіх ходить»
І лиш до мене йде « Музун».
Прийде́ і часто за ніс водить,
Як по брудній воді Нептун.
А я ж то хочу кудись в поле,
Ромашки ніжно де цвітуть.
І вже, десь там, собі на волі
Дивитись як вони ростуть.
І як пливуть по небу хмарки,
В долині вітер гомонить,
Як зустрічає жайвір ранки..
Але «Музун» мені велить:
Пройти тернистії дороги,
Що в ліс, у хащі, заведуть,
Зібрати в серці всі тривоги,
Що не дають мені заснуть.
Сиджу тихесенько в покорі
І пишу все, що він велить,
А ніч іде - я бачу зорі
І помале́ньку час летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845576
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Нічний дощ
Жебонить за віконями дощ,
На даху вибиває танцюльки,
У калюжах всміхається з площ,
Розсипаючи хвацько буль -бульки.
Ніч притихла, промокрена геть,
Загубився у хмарищах місяць.
А у часі по третій вже чверть...
Краплі з неба потоками висять.
Я відлічую хлюпанням ніч,
Дожидаю у споминах рання.
І сльозинка спливає із віч -
У молитві все ті ж запитання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845570
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Он знал исход и был готов,
Что будет смерть и Воскресенье.
И пригласил учеников,
Чтобы явить Преображенье.
Их путь — высокая гора
С утра покрытая туманом.
Он пригласил с собой Петра,
И шли Иаков с Иоанном.
Взойдя на гору, показал Он
На царство Божие надежду:
Лицо, как солнце, просияло,
И стали светлыми одежды.
Поговорить еще успели
Иисус, Илья и Моисей.
Ученики оторопели,
Как написал потом Матфей.
А обсуждалось между ними
Его исход в Иерусалиме.
Когда их облаком накрыло
И Голос молвил: ”Он мой сын!”,
Их Восприятье закрепило,
Что Сын, Отец и Дух един.
Потом поступок подлеца,
Голгофа, смерть и Воскресенье,
И дальше Царствие Отца.
И в этом знак Преображенья.
Преображаясь в Божество,
Имея облик человека,
Явил он веры торжество
И славу Господа от века.
Когда судьбу свою не знаешь
Что будет: Слава, униженье,
В единстве с Богом Ты познаешь
Духовное Преображенье.
P.S. И день сей праздничный для нас
Еще зовется Второй Спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845566
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSw6s5nhK1ZMD9hZ4vXkk5kc9j0-yubaozxJ8rorT0jgSqS31Xtdw[/img]
Давай удвох загубимось у літі.
Теплом ще ніжить сонце золоте,
Волошками синіє в стиглім житі,
В дворі рожево мальвами цвіте.
Серпневі дні потрошечку маліють,
Осіння зморшка ляже на чоло.
Гарячі почуття твої зігріють,
І все, що літо нам приберегло.
Ще в літі нам би тішитись з тобою,
До млості спити всю його красу.
Хоч восени повінчані з тобою,
Я крізь життя любов святу несу!
[img][/img]
З ЯБЛУЧНИМ СПАСОМ ВАС, ДРУЗІ! БОЖОЇ БЛАГОДАТІ ВСІМ!
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845530
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.
Щоб на старенькому човені
Легко на світлій воді.
Щоб у липневій у повені
Було сутужно біді…
Всьому лихому – незатишно,
Підлому, заздрому – теж…
Далі від злої ненависті
В плавнях людських безбереж…
Хочеться світла – а на тобі! –
Грузни у вогкість земну…
Лиш не здригнися при катові,
Пісню завівши сумну.
Слово зронивши зневажливе,
Думку згубивши ясну –
Так, наче болістю вражений
Місяць у ніч потонув.
Бачиш, зелена дібровонька,
З урвища пнесь до узвиш…
Чи ж то про вовка промовонька –
Цей мій розбурханий вірш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845403
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Барановський Василь Володимирович
(30 січня 1967р – 29 січня 2015р)
Устинівка Малинського району Житомирської області.
Старший лейтенант , командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади,
зник безвісти 29 січня 2015 р. у боях з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область). Ідентифікований серед загиблих. Похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Жили, як кажуть, душа в душу,
Ділили радість і журбу.
А ще я вам признатись мушу:
Взаємність не знайдеш таку.
Для неї Вася був - підтримка,
Що так кохав її, жалів.
Якщо десь вільна є хвилинка,
То ніжних скаже кілька слів.
Якщо затримавсь десь, немає,
Без нього сумно стане їй,
Швиденько дзвонить і питає:
-Ти де, Василик?
-На війні.
Отак любив він жартувати,
Але не знав іще тоді,
Що справді піде воювати,
На сході буде, на війні.
Йшов боронить свою країну,
Свою дружину і дітей,
Дзвонив частенько до родини –
Хороших ждали ті вістей.
Але недобрі ті новини
Зі зведень чути було всім.
З біди і горя сліз корзину,
Війна несла у рідний дім.
Його дружина ще не знала:
Під Вуглегірськом у бою
Біда на Васю чатувала
І на Миколу Качкалду.
Їх танк підбили вже сепари
І він у балці догоряв.
Це лиш початок був кошмару -
Поранень Вася ще зазнав.
Тож подзвонили командиру
І розказали: де вони.
А далі все туманом вкрило
Незрозумілої війни.
Так довго друзі їх шукали:
Ні мертвих, ні живих нема,
Бо зникли безвісти, пропали..
Шукала жінка вже й сама..
Вона пороги оббивала
І в двері стукала усі.
А ті чиновники не знали
В її що коїлось душі.
Привезли Васю хоронити
Через пів року у труні.
Не хоче жінка з тим змиритись -
Про смерть не віриться її.
Хоч і аналізи робили,
Звіряли всіх по ДНК,
Не впевнена, що хоронити
В труні приве́зли Василя.
Їй кажуть, що то був Василик,
Миколу й досі не знайшли.
О, Боже милий, дай їй сили!
Хотілось, щоб живі були..
Хоч ходить часто до могили,
Не вірить серце, що то він.
Вона діждеться. Хватить сили,
Бо він ще й досі на війні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
На твоєму березі вже осінь...
Надзвичайна -
ніжно-золота.
Її сонце у моім волоссі -
як цілунок перший на устах.
На моєму березі -
тумани,
світ просяклий холодом зіниць...
Тільки вітер -
втомлений прочанин,
знає цІну наших таємниць...
Скільки злив
між цими берегами:
тЕчіі стрімкі,
немов життя...
В осені твоїй
вщухає гамір
і звучить моє серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845247
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Спалені сонцем крила
Серпень жбурляє до ніг,
Втома його накрила —
Все, що зібрав — не зберіг.
Засумувала днина,
Скиглять дощами жалі,
Стане на те причина —
Залопотять журавлі.
Перегойдалось поле,
Відпочиває земля,
Думка стернею коле…
Там, де розмай був — рілля.
Богом дано насіння —
Вмій поділити врожай.
Скільки не множ коріння,
Скаже життя нам «прощай».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844872
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Забрали все тепло…Не янголи, не звірі,
Звичайні ближні люди висушили плоть,
І краплі сліз з під вій стікаючи, мов хвилі,
Крізь губи скусані просочувались в рот.
Забрали всю любов, надію, щастя, мрії,
Перетворивши душу в сіяний пісок,
Який насипали у конусний годинник,
На ще не визначений, для страждання, строк.
Забрали все на світі…Молитви лишили.
Було спасіння тільки в істинних словах,
Та у маленькому клубочку з ниток віри,
Що разом з болем закипали на вустах.
Усе в минулому…Із попелу воскресла!
Вже загартована, двожильна та міцна!
Душа очищена і сила в ній небесна,
Та неухильна віра в господа, свята!
Забрали все тепло, казали, що загинеш.
Слабка, з колін не встанеш і згориш до тла!
Що вже ніколи ти не кинеш в небо синє,
Жіночий погляд ніжний, сповнений добра.
Казали люди ті, хто мав допомагати,
Руки чиєї ти хотіла понад все…
Вони ж залишили, розп`ятою вмирати,
В своїй байдужості підсмикнувши плечем.
Усе в минулому, ти всіх пробачиш звісно,
Нехай живуть собі…Бог з ними… Не до них.
Твоя затиснута вже доля в кулак міцно,
Ти загартована й чекаєш днів нових!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844706
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
То ще не осінь, ще не осінь,
То тільки серпня тепла мідь,
То павутинка у волоссі
З далеких зоряних століть.
То тільки подих вересневий
З-за хвіртки літньої пори.
І липи ці, що наче леви,
Ховають золото між грив…
То ще вирують свіжі соки
У пору щедрих врожаїв!
Ще обрій твій такий високий,
І перша зморщечка між брів –
Це тільки розчерк ледь помітний,
Який залишили роки.
Нехай позаду буйний квітень,
Та є ще серпень палахкий.
То ще не іній, чуєш, жінко!
То зацвітає деревій.
Ще спомин юності барвінком
Так свіжо дихає з-під вій.
Іще дитинство там, за рогом,
Ти тільки руку простягни.
Хай не нащупаєш нічого,
Та вчуєш дихання весни.
То кілька аркушів століття,
В якому твориш і живеш.
Ти ще повторишся у дітях
І у нащадках їхніх теж.
Де ж ті літа вітроволосі?
Гукнеш – і серце стисне щем…
Хіба ж то осінь? Ні, не осінь,
То тільки серпень із дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Нам любити життя треба
В різній іпостасі,
Адже просто живучИ,
Ми вже на Парнасі.
Ми ТВОРЦІ свого життя,
Нам Бог помагає,
Тільки нити непотрібно,
Час швидко спливає.
Нас з'їдає суєта,
Клопоти буденні,
Кругом така красота
Далі незбагненні.
Скільки ще пізнати треба,
Побути, почути.
Доторкнутись до істини,
Суть життя збагнути...
Полюбім життя, панове,
Бо воно вартує,
Поки в нашім грішнім тілі
Кров жива пульсує !
10.08.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844628
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019
ВИ НА СВІТІ НЕ ОДНА
НАС У ВАС БАГАТО,
ІНТЕРНЕТ НАС ОБ'ЄДНАВ
ЩОБ НЕ СУМУВАТИ.
ГАРНІ ПИШЕТЕ ВІРШІ,
КОЖЕН ВІРШ-ТО СВЯТО.
ВАМ БАЖАЮ ВІД ДУШІ
БІЛЬШЕ ЇХ ПИСАТИ.
З ЗАДОВОЛЕННЯМ МИ ЇХ
ЗАВЖДИ ПРОЧИТАЄМО,
І ПРИ ХЛОПОТАХ СВОЇХ
ЗАВЖДИ ВАС ЗГАДАЄМО.
ВИ ДЛЯ НАС ЯК ЕТАЛОН
Є ЧОМУ ПОВЧИТИСЬ.
ЯК НЕ ПАДАТИ НА ДНО
ЯК ТРЕБА ТРУДИТИСЬ.
ДАЙ ЖЕ БОГ ВАМ МНОГО ЛІТ
ЩАСТЯ ТА ЗДОРОВ'Я
ЩОБИ ВСЕ БУЛО ЯК СЛІД.
ВАШ ЮНАК,З ЛЮБОВ'Ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844483
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019
1
Листок, що влітку зеленів,
Зробився восени - багряний.
І ось, в один з погожих днів,
До білки у дупло заглянув:
-Гей, білочко, руда, привіт! -
затріпотів листок на вітрі.
-Поглянь, який прекрасний світ!
Давай кружляти у повітрі...
-Я, друже, так скажу тобі,
Що бавитись не маю часу,
Бо ще горіхів та грибів
Нема серед моїх запасів!́
Промовивши отак, в лісок,
Подалась працьовита білка.
І в цей же час, сухий листок,
Метеликом, спурхнув із гілки.
2
Спускаючись аж до землі,
Він, наче у танку, крутився...
Але чомусь не на ріллі, -
На павутинні опинився.
-А, я, гадав, ти мій обід! -
сердито буркнув павучисько.
-Та ні! Я - осені привіт!..
Вже, сонце опустилось низько...
- Так це що осінь!?
Я й не знав!
Гляди, й зима не за горами...
А я іще не змайстрував
Для павучків - аероплани.
Павук сказав це й дременув,
Аж затремтіла павутина.
Ну а листочок лиш зітхнув,
Та й опустився на стежину
3
А там, в цей час трудився кріт,
Від глини чистив свою хижку.
-Тобі, від осені привіт!
залопотів, багряний, нишком.
Кріт стрепенувся:
- Та невже!
Від подиву, відкривши рота.
-Літо завершилося вже?
А в мене, повно ще роботи!
Потрібно до зими, мені
Тунелі глибше прокопати.
І кріт заходився в ріллі
Лопатою чимдуж махати.
4
Тим часом, вітерець дмухнув,
І знову закружляв листочок.
Куди не глянь, він всюди був
Аж бачить, жебонить струмочок.
А в нім, між сірих камінців,
Вусатий рак щось копирсався...
Листок на воду плавно сів,.
Та рак побачивши, злякався,
Позадкував і весь поблід:
-Ти хто і звідки? Що за лихо!?
-Я, осені палкий привіт! -
Прошелестів листочок тихо.
-То це вже осінь?
Караул!
Мені ж пора на дно пірнати,
І зариватися у мул,
Щоб зручно перезимувати.
І рак поплив.
Йому услід
Листочок тільки попрощався.
Він слав від осені привіт,
Усім, хто на шляху траплявся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844436
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Входить вересень в двері мої
І тихенько плете павутину.
Підросли у гнізді журавлі,
Ти до шлюбу ведеш ось дитину.
І у мене дорослі сини,
А на скронях біліють тумани.
Ти приходиш, мов літо, у сни,
І на серці поглиблюєш рани.
Відчиняю вікно, а там осінь
Листям клена маскує роки.
Старший син одружитися просить
Не твоєї нажаль лиш дочки.
Сипе дощ, дріботить по карнизу
І стікає, як час, в нікуди’.
Піддались ми сліпому капризу,
Ти другому дала рушники.
А мене’ занесли’ буревії
У далекі від болю краї.
І розбили об камінь надії,
Вже коханих цілують сини.
Запорожцем стою на весіллі,
Бачу очі твої у дочки.
І в якомусь, немов би похміллі,
Знов чекаю, як з’явишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844357
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
я вас люблю,
чи це лише здається?
ми з вами не стрічались у житті...
а, може, ви
є згадкою у серці,
якому знов бракує почуттів?
а, може, ви
незрима світу пташка,
лоскочете крильми мою любов?
а, може, ви
в густій траві ромашка,
яку, на жаль, я так і не знайшов?
а, може, ні
і ми, таки, знайомі
і голос ваш прокинувся в мені,
немов вулкан
він зрушив нерухомі
зі спогадів споруди кам'яні...
і я згадав,
як стрілися у барі,
ви з квітами на сцені, я - в тіні
дивився в очі
глибокі, темно-карі,
а потім образ зник удалині.
відчув на серці
смак джину гіркуватий,
який у барі пив на самоті,
лишився голос
тепленький і кудлатий,
що вплів нитки у серденько густі.
його я чую,
мене він зігріває
і вовною лоскоче почуття,
в душі щоночі
ваш образ вишиває
коханням із минулого життя...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844354
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Подався в мандри чоловік,
Довгенько не було.
Дружина коротала вік
Одна на все село.
Повиїжджали молоді
До ліпшого життя,
Лишались довго тільки ті,
Хто пив до забуття.
Закрили школу, магазин,
Автобус відмінили,
Без видимих на то причин
І дуб упав стожилий.
Не раз і Мотрю звав сусід,
Мовляв, у місті – краще,
Та то – у кізочки приплід,
То – дім напризволяще
Лишати все якось ніяк
Хазяйка не хотіла,
А потім Бог послав їй знак,
Сама взялась до діла.
Моторній жінці довелось
Чимало бід зазнати,
Та тут приїхали в село
Якісь дивакуваті,
Яким хотілося чомусь
Поближче до землі,
І діти – далі від спокус,
Й самі – мов королі:
Ні ти́сняви міських квартир,
Ні стопору доріг,
Природа добавляла сил,
Господь від бід беріг.
На лад пішло все, до пуття:
Худоба і бджільництво,
Заможним хутір тихий став,
Довкола – гарно й чисто.
Вернувся з мандрів чоловік
Провідати господу,
Надивуватися не міг:
- А хто тут верховодить?
Знайшов я в місті покупця.
Дай господарству звіти!
Та жінка глипнула в серцях:
- Ти все пустив на вітер!
*Підвельне - майже безлюдний хутір у Чернігівській області
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844229
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Мій пане, сьогодні - злива.
Вона як і я - холодна.
Жіноча душа - дражлива.
Жіноча душа - безодня.
Хтось тоне у ній навіки.
Хтось просто її минає.
Немає від цього ліку,
його на землі немає…
Жіноча душа - як небо,
та долетить не кожен…
Не кожному бо і треба.
Не кожному бо і можна.
Жіноча душа - як пісня,
у неї своя тональність.
Комусь у ній дуже тісно,
комусь вона сонця замість.
А Ви мовчите… і добре.
Вже сказано так багато.
А зливи спішать у гори -
В обійми смерек і м'яти.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844025
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Мені з тобою затишно і просто,
Хоча від віку вже минула чверть...
Не віриться, що наша спільна проза
Колись могла летіти шкереберть...
Мені з тобою затишно і просто.
Ми вижили в абсурдності штормів,
Де ти зривав... де я зривала голос
І ми вже не чекали теплих слів...
Мені з тобою затишно і просто,
Так легко, що й не віриться самій,
Що ми таки знайшли чудовий спосіб
Не втратити: ні віри, ні надій.
Мені з тобою затишно і просто.
Я впевнена в тобі. Душа твоя
Одне лише в собі жадання носить:
Довіку щоб була з тобою я.
Мені з тобою затишно і просто.
Напевне, справжнє щастя й є таким -
Коли слізьми цей світ вмиває осінь,
Та сліз немає в серденьку моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843976
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 04.08.2019
Туман сховав і небо й ліхтарі…
Закутались побілені хатини…
Останній промінь в небі догорів,
Завершив шарм вечірньої картини.
Ніч наступила і побіг туман,
Неначе хтось гойдав його в колисці.
Лиш Місяць в небі, як старий шаман,
Ховався в хмарах і стояв на місці.
І полетіли зорі в темну ніч,
Сліди лишали для думок на згадку.
Кричав далеко полохливий сич,
Чумацький шлях проклав у небі кладку.
Нагрянув серпень теплий уночі,
Між хмар у небі мерехтіли зорі.
А блискавки, неначе два мечі,
Тримали темні хмари у покорі.
Захід кричав громами з далини,
Посипалося небо зорепадом.
Від грому замовкали цвіркуни,
Дивився Місяць за зірковим стадом.
Казкова ніч свій місяць почала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843781
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Вже наступна зупинка - серпень:
Мед пахучий - в нім Маковей,
Запах злаку - тепло упевнень,
В небі збір гомінких гусей.
Замаїлась земля до Спасу:
Впала грушка у м’яти квіт,
Величаєм Пречисту нашу -
У молитві щасливий світ.
Виглядає дощу ожина,
Сонця промінь торкає глід,
На стерні у лелек гостина -
У гнізді їх приспався слід.
Їх чекає екстримна далеч:
Ранні роси, стрімкі дощі,
Сонне небо із ними... вдалеч,
Споряджає пташок ключі.
Запах злаку - пісні з обжинок,
У віночках жоржини час,
Догорає тепло з піщинок -
Тихо літо іде від нас...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843642
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
[i](Із книги для дітей "Криничний журавель")[/i]
Гаряче сонце виснажило землю,
рік був жарким, аж висохли ставки.
Від зелені сухі лишились стебла
та мочарів деінде острівки.
По осені в таку суху погоду
летів на південь журавлиний клин.
Птахи давно вже мріяли про воду,
та ні краплинки – лиш сухий полин.
Аж ось раптово виблиснуло скельце,
як на гірській вершині білий сніг –
то прохолоди крихітне джерельце
сховалось вглиб від променів палких.
Мерщій упав на землю клин пташиний,
але не дотягнутись до води –
високий зруб із грубої цямри́ни,
а поряд кущ і лисячі сліди.
Як на біду, цеберка на криниці
в той час не мала ланцюга чомусь,
і кришталеву досягти водицю
було несила, – далі вів дідусь.
Хоч піввідра б на всіх, хоча б осьмушку!..
Та виручив веселик молодий –
він довгим дзьобом взяв цебро за дужку,
нагнувся низько й зачерпнув води.
Як журавлина зграя напилася
і клин поволі знявся й полетів,
де тільки нова черга й узялася,
а він усе поїв, поїв, поїв…
Отак журавлик і відстав від зграї,
спустившись, щоб напитися води, –
біля криниці в нашім ріднім краї
з тих давніх пір лишився назавжди́!
31.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843639
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Дивлюся на мобілку у долоні
І в мене є бажаннячко просте:
Скоріш набрати номер в телефоні,
І знов почути, як раніш, тебе.
Цей номер нас пов’язував з тобою –
Ми довго спілкуватися могли.
Та доля роз’єднала нас війною..
Пробач, синок, тебе не вберегли.
Наважитися, взяти й подзвонити,
Почути голос рідний вдалині
І довго із тобою говорити –
Це все, що зараз хочеться мені.
Але боюся в тишині вечірній
Тих слів від оператора мені:
«Ваш абонент, на даний час, відсутній»..
Автоматично тисну, як у сні..
Мовчить твій номер - не відповідає,
Лише гудки з мобілки у руці.
Пекучий біль серденько огортає -
Сльоза непрохана скотилась по лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Зове сад вишневий додому, до мами,
Могили під лісом омиті дощами.
І біль не зникає у серці з роками,
Ріднить мене стежка з моїми батьками.
Тепло у батьківських очах щохвилини,
Що завжди збирало у хаті родину.
Усмішка ласкава , матусині руки,
Татусева щедрість, доглянуті внуки.
І все закінчилось – батьки відлетіли,
Ні тата, ні мами… Лишилися діти…
Не можу всього передати словами…
Лише моя стежка ріднить із батьками.
Приходжу до них, розмовляю і плачу,
І чую, як тато, щось каже неначе…
Та вітер мішає слова ці почути,
Сиджу в самоті у хвилини спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843493
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
О, світе мій, як же не просто
Прожити правильно в тобі…
Найбільше ті дрібненькі ростом
Творять свої діла в злобі.
Погляньте лиш на Бонапарта
І Македонський не гігант…
Медвєдєва згадати варто,
І карлика, що прищ - гарант.
Вони з війною побратались,
Їм меморандум не указ.
Самі ж у золоті скупались,
Хоч хворі всі були на сказ.
То ж бійтесь їх - маленьких ростом.
Їх Бог образив, а вони…
Несуть в душі мікроб корости,
Бо дикуни є дикуни.
Хіба людьми їх можна звати?
Хіба для них цвіте земля?
Вони себе несуть – гіганти…
Маленькі карлики з кремля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843492
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Там у літі лишилось дитинство
І турботливе слово батьків.
І калини червоне намисто
І казки, ще столітніх дубів.
Знов приходить у сни колискова,
Що співала матуся до сну.
Ясна зірка в вікні вечорова,
Закликала у гості весну.
Бігли ми в прохолоду до ставу,
Нас манила до себе вода.
Пестив вітер вербу́ кучеряву
І раділа від цього вона.
Паслись в березі згніздані коні,
Соковита й смачна їм трава.
Примостився жучок на осонні,
Посміхалась йому кропива́.
Ґелґотання лилося луною,
Вели гуси малих дитинчат.
Піднімався туман пеленою,
Не вернеться дитинство назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Я знову в Лесинім саду,
Іду знайомими стежками,
Збираю рими на ходу,
Їх губить Муза тут роками.
Місцинка рідна і свята,
Садиба всіх стрічає мило.
Панує тиша й доброта,
І слова невмируща сила!
Вдихаю запахи троянд,
Липневим дощиком умитих.
Душа окрилилась моя…
Якби ж то мить цю зупинити!
Гойдає яблука вітрець,
Налиті і червонобокі.
Створив невидимий Митець
Красу, котра милує око!
Я тут натхненням причащусь,
Нап’юсь блаженної любові.
Не раз думками повернусь,
Хай проростуть зерном у слові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843328
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Скресла сутінь – рине світло!
Лебедіє плин-вода…
Роз’яскрилася палітра
Зелен-літа молода.
Задощила рясно просинь
З сонцем – ген! – навперемін.
Достигає липень-росень
У коралях із калин.
Тче барвисту вишиванку
З чорнобривців ясен день,
А теплінь тече ізранку
Соком стиглості із жмень.
Чисту воду спрагло пити –
Українську всю красу,
Я дари святого літа
Тихо в осінь понесу.
Світлана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843324
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
[color="#002fff"][i]літо...літечко...краса і благодать
всім хоч трішки щастя....дать...
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
Ремейк на твір [b]ОЛЕКСИ УДАЙКА
ОЙ,ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
[b]Ромашки теж люблю,це ж треба...
І сакс= найкращий із музик...
І знають зорі й знає небо=
Хто у людини ...рятівник...
як романтично лист спадає,
кружляє в танці листопад...
І пісня ніжно серце крає,
То й що,що скоро й снігопад...
Хай смуток заберуть лелеки,
А чи осінні журавлі,
І понесуть його далеко,
Вітри розвіють всі жалі...
Дивлюсь на поле із ромашок,
І руки підіймаю ввись,
Люблю...в душі феєр бульбашок.
Й ти своїм щастям поділись!
28.07.2019р.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843321
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Літо... Чи не
найкраща
пора
року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]
[i][b][color="#086b68"]Ой, як не хочеться у осінь…
Побудь ще літечко, побудь!
Орфея клавесин голосить,
у шмаття рвучи черні грудь.
Ой, як не хочеться у зиму,
у царство суму і завій –
я назбираю ще корзину
фантазій літа й теплих мрій.
…Ой, як не хочеться у смуток,
що принесе примарний мир, –
душі влелеченій спокуту
на тлі зачохлених мортир…
Фантомний біль – сумління ниє.
І… темінь, морок, німота:
в буття буденного на шиї –
свобода…
Тиша… Та не та…[/color][/b]
26.07.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Врятувала грішну душу
І зігріла як змогла…
Кожним словом перевершу
Тайну віщого тепла;
Ограню твою корону,
Райські висаджу кущі
І в туман, з-за хмар… дістану
Ярку зірочку - вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
ЕСЛИ Я НАПИСАЛ СТИШОК
О КАКОМ ТО ПЕЧАЛЬНОМ СОБЫТИИ,
ЗНАЙТЕ, ВСЁ У МЕНЯ ХОРОШО,
ВСЁ ПРЕКРАСНО И УДИВИТЕЛЬНО.
А ПИШУ Я НЕ О СЕБЕ,
А О ВАС ,ДОРОГИЕ ЧИТАТЕЛИ,
О ЛЮДСКОЙ ПОРОЙ СЛОЖНОЙ СУДЬБЕ.
ИЛИ СЛАВНОЙ СУДЬБЕ ,ЗАМЕЧАТЕЛЬНОЙ.
ЕСЛИ Я О ХОРОШЕМ ПИШУ
ТО ХОЧУ ЧТО БЫ ТАК ОНО БЫЛО.
ЕСЛИ ВДРУГ О ПЛОХОМ,ТО ПРОШУ
ЧТОБ СУДЬБА БЫСТРО ВСЁ ИЗМЕНИЛА.
Я ХОЧУ ПОЯСНИТЬ ВАМ СЕЙЧАС
(ВЫ ВОЗЬМИТЕ СЕБЕ НА ЗАМЕТКУ)
Я ПИШУ ДОРОГИЕ О ВАС,
О СЕБЕ Я ПИШУ ОЧЕНЬ РЕДКО.
ЕСЛИ ГДЕ-ТО СТОИТ БУКВА "Я"
СВОЮ ТАЙНУ ТЕПЕРЬ Я ОТКРОЮ,
МОЖЕТ БЫТЬ ЭТО БУКВА ТВОЯ.
ПРОСТО СТАЛ Я ЗДЕСЬ ЧЕЙ ТО СУДЬБОЮ.
Я ЖЕЛАЮ ВСЕМ СЧАСТЬЯ И БЛАГ,
И СЧАСТЛИВОЙ ,И ДОЛГОЙ ВСЕМ ЖИЗНИ.
А СВОЕЙ СУДЬБЫ ПОДНЯТЫЙ СТЯГ
ПРОНЕСУ РАДИ ВАС Я ДО ПРИЗНЫ.
ЕСЛИ Я НАПИСАЛ СТИШОК.
В НЁМ ПЕЧАЛЬ ОПИСАЛ ОБСТОЯТЕЛЬНО
ЗНАЙТЕ-ВСЁ У МЕНЯ ХОРОШО,
ЗНАЙТЕ-ВСЁ У МЕНЯ ЗАМЕЧАТЕЛЬНО.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843219
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Стоїш, немов жебрачка, у лахмітті.
Нащадки на чужинця спини гнуть.
Кричиш про допомогу, та на світі
Твої нікому рани не печуть.
Стоїш на роздоріжжі… Йди вже, мамо.
Рятуй дітей, що в рабство віддала.
Хіба не тяготить на серці камінь?
Хіба не ти козачкою була?
Чи оніміла!? Чи украли серце?
Мовчать про біль спустошені хати.
І бур’яном підмурок їх береться.
І дух – не твій. І ти – чомусь не ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842967
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
На городі бузина,
У садочку вишня.
На околицю села
Дівчинонька вийшла.
— Ой, дівчино, чия ти?
З центру, а чи з краю?
Чи ти вийдеш гуляти?
Я тебе кохаю!
— Ой не питай чия я,
Не кажи дурниці.
Йди-но звідси, бо візьму
Батькову рушницю.
Хоч я донька мамчина,
Але зброю маю.
Я стріляти навчена,
Стій, уже стріляю!
Піф-паф, ой-ой-ой,
Тільки дзвін у вухах.
Впав додолу герой
І лежить без руху.
— Лихо, лихо, лишенько,
Що ж я наробила?
Я ж стріляла холостими!
А хлопця убила!
Муштрували козака
В Конотопі всяко.
Не станцює гопака.
Впав від переляку!
— Ти, дівчино, не журись,
Я ж такий зараза...
Як мене ти поцілуєш,
Оживу одразу!
— Оживеш по стійці струнко?
Чули пустомелю?
Я ж тебе своїм цілунком
Точно вже застрелю!
Отакі у нас в країні
Файні молодиці!
Наповал застрелять хлопця
Навіть без рушниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842959
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Долає сон і біль, і втому,
Дарує спокій відчуттів...
Я повертаюся додому
У рідний дім своїх батьків...
Сон відчиняє дивну браму
У світ минулого життя -
Я зустрічаю свою маму,
Яка приходить з небуття...
Я не втомилася в дорозі,
Я лиш поринула у сни -
Я бачу тата на порозі
Серед квітучої весни...
Яке це щастя - відчувати
Цю вічну і святу любов...
Лиш сни спроможні дарувати
І повертати в юність знов...
Щоб там коханого зустріти
І пригорнутись до грудей...
Бо як, насправді, тяжко жити
Без рідних, дорогих людей...
А сни приходять, наче казка,
Ведуть в містичний, дивний світ,
Де огортає Божа ласка
І шле з минулого привіт...
Сни розгадати неможливо,
І що пророчать нам вони...
Коли я в снах така щаслива,
Навіщо вірити у сни?...
Любов Шемет
24/07 -2019 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842956
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Зрадів Мурко: "Оце удача!
Ми зранку їдемо на дачу!"
Була котова радість щира,
бо дача – це вам не квартира:
там зовсім не буває тиші,
там горобці, жуки та миші,
травичка ніжна та м'якенька
й... сусідська кішечка руденька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842830
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
[b][color="#1862c4"]Стара кімната в сірому одінні,
Смартфон яскравий, кава на столі,
Недавніх СМСок мерехтіння,
І список справ, призначених собі.
Про те, що варто Богу помолитись,
Не пити воду із чужих долонь,
Дорогою додому помилитись
І стерти біль із посивілих скронь.
Не кидати у ближнього каміння,
Самому не лишатись на землі,
На зиму запасатися терпінням
І зорі рахувати угорі.
Навчитись помилки не виправляти,
Сни забувать, не плакати всю ніч.
І пам'ять запроторити за грати,
З якою залишався віч на віч.
З якою міг світ за очі і далі
В неспокої тривожному іти.
З якою дні, як кораблі яскраві
Заходили в лагуни і порти.
Цю безліч справ у просторі кімнати
Дається час іще переробить.
Допоки не пожовкли літа шати,
Смартфон в руці твоїй палахкотить.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842825
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Подалі відкладаю ті моменти,
котрі рішити, певно, не під силу,
бо музиканти ми — не диригенти
на цій землі, а отже, не всесильні.
Я намагаюсь жити, просто жити,
й, прокинувшись із першою зорею,
цей неймовірний світ наш полюбити
в гармонії з божественним Орфеєм.
Люблю ледь-ледь пробуджені світанки
і мерехтіння зірок серед ночі,
сріблясті соло іволги й вільшанки,
й як ключ лелечий восени клекоче.
Люблю сади у сукнях наречених
і краплі волошкові в спілім житі,
окрай ставка вербиченьки смиренні,
густі отави, стразами овиті…
Так мимохіть приходить розуміння,
що цінувати кожну мить готова,--
тож , хвилювання сповнена й натхнення,
щодня зі світом прагну я розмови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842824
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
І хліб насущний вже не хліб,
Свята молитва - не молитва...
Знов вишиваєм чорний стіб,
Немов гроза, остання битва.
Тужило небо в тисяч сліз,
Громи у помсті зомлівали,
Все ті ж раби та рабський віз,
Ті ж чорні скиби заорали.
Чорніші чорної землі,
Омиті кров’ю, сіють душі...
Заснули в згореній імлі,
Сміються в очі їм... байдужі.
Немов гроза - минула битва,
Все ті ж раби та рабський віз,
Свята молитва - не молитва,
В ній хліб насущний - вже не хліб...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842816
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Роду мого – предтеча,
Мово – душі ріка.
Доля твоя гірка –
Знає гора Чернеча,
Ти, мов журба лелеча -
Хвиля Дніпра така.
Роду мого – предтеча,
Мово – душі ріка.
Сумно тобі від зречень,
Пише не те рука
Крівцею козака
Горе тобі, сердешна,
Роду мого – предтеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842742
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Коли слухали в суді
Справу про розлуку,
Намагався нарсуддя
Розігнати скуку.
Попросив він пояснить
Розлуки причину
І підсудний відповів:
- Погана дружина.
Нарсуддя звернувся в зал:
- Любі громадяни!
Підійміться в кого й ще
Дружина погана?
ЧОловіки піднялись,
Що аж зал здригнувся,
А на милицях один
І не ворухнувся.
- Хоч одна, - каже суддя, -
Гарна появилась?
Та присутній заявив:
- Тут ви помилились.
Я б найперший підхопивсь,
Не брешу, їй Богу!
Та жона мені кілком
Перебила ногу.
27.09.1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842738
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019
50-річна бабуся стала найстарішою мамою четверняшек в історії Великобританії
50-річна мешканка Лондона Трейсі Бріттен стала найстаршою мамою четверняшек в історії Великобританії. Діти, зачаті за допомогою ЕКЗ в клініці на Кіпрі, благополучно з'явилися на світ шляхом кесаревого розтину на 31-му тижні вагітності. Хоча лікарі заявляли Трейсі, що вона занадто стара, щоб все четверо вижили.
Новонароджені - хлопчик і три дівчинки, дві з яких - ідентичні близнюки. Найменша з малюків важила менше 900 грамів. Хлопчик, найважчий, потягнув на 1600 грамів.
Операцію здійснювала команда з 35 медиків Клініки Університетського коледжу Лондона. Як повідомляє газета The Sun, діти з'явилися на світ 26 жовтня, але публічно про це повідомили лише зараз, коли вони трохи зміцніли. Поки що сестрички і братик залишаються під наглядом лікарів в лікарні. Їх збиралися виписати додому лише на початку січня. Однак, в стані діточок намічається такий прогрес, що Бріттен сподівається забрати їх вже до Різдва.
У Трейсі також є троє дорослих дітей (22, 31 і 33 років) від першого шлюбу і вісім онуків. «Я хотіла ще одну дитину. А благословили чотирма. Це диво. Я навіть не усвідомлювала, що ми входимо в історію », - розповіла щаслива мама. Імена дітям вони з другим чоловіком ще не придумали.
Трейсі не вважає себе занадто старої для материнства. «Ніхто не критикував Міка Джаггера і Елтона Джона, коли вони стали батьками у віці 60-70 років. Так чому нападають на мене, коли мені тільки 50 ... Люди можуть бути жорстокі. Але мене цікавлять тільки мої безцінні четверняшкі, мої неймовірні дари любові і радості, а не те, що думають інші », - говорить вона. 11.11.18 9.57
Австралійська бабуся у 102 роки стрибнула з парашутом
Стрибком з парашуту вона саме відсвяткувала свій День народження
Найстарішою скайдайверкою у світі стала австралійка Ірен О’Ші.
Бабусі – 102 роки і вона справжня екстремалка, – повідомляє 1NEWS.
Стрибком з парашуту вона саме відсвяткувала свій День народження.
Таке заняття в уродини для неї не новинка – відколи Ірен виповнилося 100, вона щороку святкує свій день у небі.
Разом зі своїм інструктором Джедом жінка стрибнула з висоти понад 4 кілометри.
Всі свої польоти жінка присвячує своїй покійній дочці.
Жінка померла 10 років тому від хвороби рухових нейронів. Це захворювання має сильний вплив на нейрони у спинному та головному мозку, воно атрофує м’язи, але при цьому зберігає їхню чутливість.
З тих пір Ірен О’Ші інформаційно та фінансово допомагає Асоціації, яка підтримує таких хворих.
Після ідеального приземлення до жінки одразу підбігли обійняти друзі, онуки та правнуки – і вітали її і з приземленням, і з Днем народження.
Джерело: Українська правда 13.12.18 15.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842725
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019
* * *
Скільки різних бар’єрів зборов я!
Скільки втрат незворотних зазнав!
Розгубив, роздарив я здоров’я,
та мій голос ще не відлунав.
Бо коріння моє – міцно вдома.
І літаю я ще по світах.
Хоч політ пригальмовує втома –
до гнізда повертається птах.
Хоч близенько підкралася старість,
хоч болить – підіймаюсь і йду.
І злітаю, і падаю. Й знаю,
що на шлях заповітний впаду.
Посумую, а чи порадію,
та натхненно труджуся щодень.
І не плачуся, праведно дію –
гарні справи роблю для людей.
І минувшину гідно шаную,
і в майбутнє будую місток.
І служу, і привітно паную.
Наживусь, наборюсь на всі сто!
Чітко чую вже поклик лелеки.
Вже мені – рік за три чи й за п’ять.
Чи близенько впаду, чи далеко?..
Із гнізда пташенята злетять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838802
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 22.07.2019
Мальви, глянувши на себе,
мовили:
-Ми, справжні леді!
А, можливо, й королеви,-
в капелюшках, у рожевих.
А ще в білих та кремових...
Правда ж.
Ми таки чудові!
Мак також не розгубився,
довкруж себе подивився
І сказав:
-А я, мов пан!
Маю плюшевий жупан.
Ще й червоний, наче вишня.
А вже гарний!
А вже пишний...
-І ми, вишукані кралі! -
задзеленькав хор конвалій.
-Ми прикрашені намистом -
кришталевим і краплистим.
А в нім кожна намистина, -
білосніжна, мов перлина!
-Ну, а ти, старий лопуше!
Чим хвалитимешся, друже!?
-А я кравець, усім знаний!
Маю гудзики, з гачками.
Стою собі на стежині,
І кожному, хто бажає
Гудзики до одежини
чіпкі-липкі пришиваю.
Ось так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842651
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
[i](Із книги "Дивні речі для малечі")[/i]
Навесні у комиші
щука завелася
і відразу за йоржів
хижа узялася.
Поховались карасі
поміж осокою,
засмутилися язі
з білою лускою.
Стали думати-гадать,
як позбутись лиха.
Збудувати треба гать! –
каже себелиха, –
Греблею огородити
варто наше плесо
і старанно замастити
всі шпарини лесом.
Підхопили ту ідею,
всі взялись до справи –
відділилася межею
риба у заплаві.
Добре зажило у плесі
дружне товариство,
але щука не забула
про те рибне місце.
Завела знайомство з раком,
за мізерні гроші
вирив той клешнею-гаком
дірку в огорожі…
І відтоді кожен вечір
злодійка зелена
витворяла такі речі –
кров холоне в венах!
Вирезуба тут задрала,
там лина заїла
і з відкритим вже забралом –
полює за їдлом.
Зникла риба у заплаві,
а з недобрим знаком
хижа злодійка лукаво –
закусила й раком.
Обміліло любе плесо…
Через місяць-другий
вже на нього з інтересом
поглядають круки.
Та картина серце крає,
пам’ятай науку –
завтра участь та ж чекає
й ненажеру-щуку.
20.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842648
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
21 липня — 113 років від Дня народження Оле́ни Іва́нівни Телі́ги – української поетеси, публіцистки, літературного критика, діячки ОУН.
Олена Теліга народилась 21 липня в 1906 році в Ільїнському під Москвою (точне місце народження невідоме, бо в Московській області є три населені пункти з такою назвою) в інтелігентній, українській родині.
Батько Іван Опанасович Шовгенів — відомий учений (викладав у Московському інженерному училищі), інженер-гідротехнік, походив зі Слобожанщини, народився 1874 р. у сім'ї селянина Івана Шовгені в с. Кам'янка, Куп'янський пов., тепер Дворічанський р-н, Харківська обл., закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в С.- Петербурзі.
Мати — Шовгенова Юліянія (Уляна) (з дому Нальянч-Качковська), вчителька, походила з Поділля, з давньої української православної священицької родини, що мала білоруське коріння, народилася в м. Старокостянтинів, тепер Хмельницька обл., закінчила Бестужевські курси в С.-Петербурзі.
Коли Оленці було п'ять років, Шовгенови переїхали до Петербурга.
У 1918 разом з родиною переїхала до Києва.
Тут вона навчалася в Жіночій гімназії Олександри Дучинської.
Зі згортанням приватної освіти та вказівкою, що всі діти повинні навчатися в єдиних трудових звичайних школах, Олена потрапила до саме такої.
Лише тут, у Києві, вступивши до жіночої гімназії О.Дучинської, Лєночка, як називали дівчинку в родині, почала вивчати українську мову.
14 листопада 1920 її батько, професор Київського політехнічного інституту та директор Департаменту водних, шосейних і грунтових доріг Міністерства шляхів уряду УНР, разом з урядом був евакуйований на територію Польщі до міста Тарнів.
Олена залишилася в Києві без засобів до існування і змушена була полоти городи в селах під Києвом, допомагати матері продавати або міняти речі, щоб придбати харчі, яких завжди не вистачало.
З липня 1922 родина оселилася в Подєбрадах у Чехословаччині.
Батько на той час був ректором Української господарської академії.
Тут Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії УНР.
У 1922 — 23 роках навчалася на Українських матуральних курсах у Подєбрадах, після закінчення яких отримала «матуру», документ, що давав право вступу до вищої школи.
У 1923—1929 навчалася на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі.
Тут дівчина познайомилася зі студентом академії Михайлом Телігою — військовим фельдшером армії УНР, своїм майбутнім чоловком.
Саме він, автор студентської роботи «Як я став свідомим українцем», та його товариші-офіцери українського війська, навчали Олену рідної мови, відкривали перед нею захоплюючі обшири героїчної й трагічної української історії.
Відомому письменникові Уласові Самчуку пізніше Олена розповість, як стала спілкуватися лише українською мовою.
Одного разу молоді російські емігранти запросили її на вечірку.
Їй було досить цікаво серед дотепниих кавалерів, аж поки дотепники не перейшли до звичного у шовіністичному середовищі монархістів глузування з української мови.
Один називав щось російською, інші «перекладали»:«На плечо!» — «Залізяку на пузяку!»; «Портрет!» — «Мордопис!». Нарешті весело погодилися, що мова «хохлів» — «собача».
Раптом Олена підвелася і, грюкнувши кулаком об стіл, голосно сказала: «Ви — хами, панове!
Ця «собача мова» — моя мова. Мова моїх батька і матері. Я більше вас не хочу знати!».
І відтоді вже говорила винятково українською.
З Михайлом Телігою Олена Шовгенова вінчалася 1 серпня 1926 р. у церкві св.Миколая в Подєбрадах.
Щоб не розлучатися навіть у смерті.
Згодом про них скажуть:«Вона загинула за національну ідею, він – за неї»…
Коли точно Олена Теліга почала писати вірші, достеменно не відомо.
Розповідають, що 1928 р. її вірші та листа нібито за її підписом один зі знайомих надіслав Дмитрові Донцову — редакторові журналу «Літератeрно-науковий вісник» та одному з ідеологів українського націоналізму.
Донцов відповів на листа, надрукував у журналі кілька віршів початківки.
Так почалася їхня тривала приязнь, якій Олена великою мірою завдячує формуванням свого твердого українського світогляду, та, певне, і становленням як поетеси й критика.
У 1929 -1939 рр. Теліги мешкали у Варшаві.
Дошкуляли нестатки.
Олені доводилося працювати і манекенницею в крамницях, і танцівницею в кабаре, нарешті знайшлася робота вчительки початкових класів в українській школі.
Водночас вона не полишала активної літературної діяльності, співпрацюючи з «Вісником» Донцова, беручи участь у літературних дискусіях та творчих вечорах.
Протягом 1939—1941 рр. Теліга мешкала у Кракові.
У грудні 1939-го познайомилась з Олегом Ольжичем, відомим вченим-архітектором, поетом і керівником Культурної референтури ОУН.
Вступила до Організації Українських Націоналістів, у Культурній референтурі писала тексти відозв та листівок, які потім таємно доправлялись в Україну для поширення.
Після розколу організації ввійшла до ОУН(м).
Від початку радянсько-німецької війни організація зайнялася формуванням похідних груп на Наддніпрянську Україну.
Рух на Велику Україну очолив Олег Ольжич.
До Києва перші похідні групи ОУН нелегально прибули у двадцятих числах вересня 1941 р., коли тут іще перебувала Червона армія.
Згодом надійшло іще понад сотню членів ОУН.
В одній із похідних груп Олена Теліга, разом із Уласом Самчуком, перейшла польський кордон, опинилась у Львові, й на початку жовтня 1941 р. прибула до Києва.
Займалась гуртуванням літераторів, очолила створену 8 жовтня Спілку українських письменників, брала участь у діяльності Української Національної Ради, співпрацювала зі щоденною газетою «Українське слово».
У листопаді 1941 р. почав виходити літературний додаток до «Українського слова», насправді ж цілком окреме видання «Літаври».
Теліга стала його головним редактором.
Прискіпливо переглядала кожен матеріал, категорично відмовляючись публікувати славослів’я на адресу окупантів.
Співробітник часопису Михайло Ситник згадував, що якось редакторка йому сказала про один із таких матеріалів: «Прошу цей мотлох кинути до коша. Це фольксдойчівська графоманія. Це, мабуть, ті ж самі писаки, що й Сталінові так щедрували».
7 грудня вийшло останнє число «Літаврів» — німецька влада заборонила видавати журнал надалі.
У середині грудня 1941 р. була заарештована редакція «Українського Слова»: Іван Рогач, Петро Олійник, Ярослав Оршан-Чемиринський, Іван Кошик, Яків Шумедла.
За наказом окупаційної влади почало виходити «Нове українське слово», новий редактор якого надав газеті чіткого пронімецького спрямування.
Над Оленою Телігою нависли щільні хмари, однак до репресій іще не дійшло.
На цей час вона вже мешкала разом із чоловіком – Михайло приїхав до Києва наприкінці листопада.
На початку 1942 р. почалася нова хвиля арештів: до німців уже остаточно дійшло, що українські націоналісти провадять власну політику.
Ольжич наполягав на негайному переїзді Теліги подалі від Києва, проте вона заявила, пригадавши, як уперше емігрувала зі столиці 20 років тому: «Я добровільно вдруге з Києва не виїду!»
8 лютого до Теліги додому прийшли з ґестапо.
Вона не відчинила дверей, німці, на диво, ламати двері не стали.
Ольжич через посланця спробував переконати Олену, аби не йшла наступного дня на роботу до Спілки, бо там очікується засідка.
Однак Теліга не могла залишити колег у небезпеці.
9 лютого 1942 р., в понеділок, Олена Теліга прийшла до Спілки, на роботу.
Там уже перебували ґестапівці.
Близько 15.00 вони наказали всім, хто не належав до керівництва чи працівників, забиратися додому.
Всіх решту відвезли до будівлі ґестапо на Короленка (нині Володимирська),33.
За годину потому з власної волі туди прийшов Михайло Теліга: збагнувши, що заарештували тільки членів Спілки, він, аби до останку бути поряд із дружиною, назвався письменником.
У камері №34 ґестапівської катівні вона видряпала тризуб і напис: «Тут сидiла i звiдси йде на розстрiл Олена Телiга».
Разом зі своїм чоловіком Михайлом Телігою, Іваном Рогачем, Володимиром Багазієм та іншими українськими націоналістами Олена Теліга була розстріляна 21 лютого 1942 р. в Бабиному Яру.
В урочищі знайшли свою смерть від куль окупанта професори Лазорко і Махиня, науковець Форостівський з дружиною, інженер Романов, архимандрит Вишняков, священики, черниці, близько 500 членів «Буковинського куреня» — загалом 621 учасник ОУН та багато прихильників.
Усі збірки віршів Олени Теліги — «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977) — вийшли друком після її загибелі.
В незалежній Україні були видані «Вибрані твори», а також твори, документи та біографічний нарис «О краю мій», листи поетеси та спогади про неї.
21 лютого 1992 на символічному місці поховання Олени Теліги та її побратимів у Бабиному Яру членами ОУН та представниками патріотичної громадськості України вперше було поставлено Пам'ятний Хрест.
22 травня 2006 року президент України Віктор Ющенко видав Указ про відзначення 100-ліття від дня народження Олени Теліги, згідно з яким:
21 липня 2006 року був випущений присвячений їй конверт із спец погашенням.
24 серпня 2006 року урочисто відкрито на її честь меморіальну дошку в Заліщиках на будинку колишньої вілли «Вікторія», де вона відпочивала в серпні 1936 року.
2007 року Національний банк України випустив монету номіналом 2 гривні із зображенням Олени Теліги.
13 грудня 2008 року в чеському містечку Подєбради на будинку, де містилися матуральні курси, на яких навчалася Олена Теліга, урочисто відкрита меморіальна дошка на її честь.
28 лютого 2009 року в Києві урочисто відкрито меморіальну дошку на будинку № 25/18 по вулиці Л. Толстого, в якому проживала Олена Теліга перед розстрілом у лютому 1942 року.
31 серпня 2009 року відбулося урочисте відкриття пам'ятника Олені Телізі у місті Києві на території скверу «Поляна» по вулиці Політехнічній навпроти 12 корпусу КПІ.
Пам'ятник створено скульптором Володимиром Івановичем Щуром в 2008 році за кошти викладачів та випускника КПІ 1992 року Д.Андрієвського.
28 вересня 2009 року знову було відкрито та освячено дерев'яний пам'ятний знак-хрест загиблим членам ОУН замість зруйнованого у ніч на 15 липня 2009 року.
2016 року, з нагоди 110 річниці від дня народження Олени Теліги, в Бабиному Яру було встановлено і освячено кам'яний хрест замість дерев'яного.
25 лютого 2017 на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у Києві відбулося відкриття пам'ятника Олені Телізі.
Участь у заході взяли представники громадськості, молодь, чиновники та духовенство. Освятив пам'ятник патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
Чудовий пам’ятник поетесі встановлено і в парку КПІ.
Меморіальні дошки на честь Олени Теліги встановлені також:
у Львові — на проспекті Тараса Шевченка (колишня вул. Академічна), де в 1941 р. у будинку № 11 збиралися похідні групи ОУН.
у Рівному, на будинку, де була редакція газети «Волинь».
Ім’ям Олени Теліги названі вулиці у Києві, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі, Львові, Рівному, Сумах, Ужгороді та багатьох інших містах України.
Запроваджена міжнародна літературно-мистецька премія імені О.Теліги.
«Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог»
Олена Теліга.
…Якось, у далекі празькі часи, Олена Теліга написала:
«Душа горить — життя таке іскристе. Забрати все! Себе віддати всьому!..»
Вона радісно і пристрасно любила життя, й без вагань віддала його заради України, яку любила більше, ніж саме життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842616
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Запитай у осені, запитай у осені,
Чи вона любов'ю, ще зігріє нас.
Ми підем покосами, ми підемо росами,
Хай то буде ранок, чи вечірній час.
Запитай у серденька, запитай у серденька,
Що воно розкаже про любов тобі.
Як зерно до зернятка, як зерно до зернятка,
Так і в нас з тобою роки молоді.
Запитай у осені, запитай у осені,
Чи вона стежками в казку поведе.
Ми туди запрошені, ми туди запрошені,
Будемо з тобою вдячні їй за те.
Журавлів курликання, журавлів курликання,
Понесе луною у осінній час.
Осінь нас покликала, осінь нас покликала,
Зустріч дарувала, наче в перший раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842546
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
І що б ми не робили - час тікає,
І як би не хотіли - час летить,
Ми бачимо, як день за днем минає,
І як пливе в минуле кожна мить.
Де час іде - там вічного немає,
Як тимчасового у вічності нема,
І знов приходить осінь...холодає...
Посипле сніг...розтане...знов весна.
Коли я бачу старості лахміття -
То хочеться на мить спинити час,
Та навіть не на мить, а на століття,
Поповнити щасливих днів запас.
Так хочеться, щоб скроні не сивіли,
Рум'янець прикрашав обличчя знов,
Щоб очі тьмяні полум'ям горіли,
Щоб почуттями закипала кров.
Коли я бачу, як вмирають люди,
Лишають світ живих без вороття -
То хочеться, щоб сталось в світі чудо,
Яке б змогло вернути до життя.
Я так не хочу смерті на планеті,
Я так не хочу старості й розлук...
Я хочу бути років сто на злеті,
І вічну теплоту коханих рук.
Та знову чую, як іде годинник,
І хочеться, щоб час з землі пішов,
Відправити б його в старий будинок
В галактиці, з якої б не прийшов.
Та що б ми не робили - час минає,
Та що б ми не робили - час летить,
І як би не тримали - день тікає,
Затягуючи у минуле кожну мить.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842454
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Немов перлів два разочки
Гарні зубки в роті сяють!
Тільки чом слова мов оси
Моє серце гнівно жалять?
Я це серце ніс до тебе
На долоні як дарунок.
Мріяв меду скуштувати
З губ зірвавши поцілунок.
Чорнокоса, кароока,
Статна постаттю, вродлива!
Ти гадаєш, якщо вкусиш
То будеш з того щаслива?
Чи показуєш свій розум?
Мовляв, класно так кепкуєш…
Хотів пісню заспівати,
Та ти пісню не почуєш…
А та пісня про світанки
Де ступаємо ми в роси,
Де з тобою впавши в трави
Розплітаю твої коси,
Де нас сонце осяває
На дорозі серед поля…
Та невже я помилився
І ти зовсім не та доля,
Про яку так палко мріяв
У тривожних снах юначих?
Ти закохана у себе
І ті мрії не побачиш.
Але знай: якщо змогла ти
Увійти у простір ночі,
Де не можу забувати
Твою вроду, твої очі,
Прикладу я всі зусилля,
Відіб’ю від ухажерів
Доки ти не усвідомиш,
Що моя ти ніжна пері,
Доки ти не заворкуєш
Та кусати перестанеш,
Доки серце не почуєш,
На рушник весільний станеш…
Все це буде неодмінно,
Бо не звик я відступати!
За мою любов з тобою
Я готовий воювати!
19 липня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842447
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Спитай мене при зустрічі, спитай
Про що мої мелодії і грози,
Чи янголи у мій принишклий рай
Приходять ще визбирувати роси.
І принагідно в очі зазирни,
У них іще синіють океани.
Комусь-таки тієї глибини
На кількасот життів щасливих стане.
Комусь-таки захочеться з долонь
Моїх надпити вранішньої втоми
І в час липневих зоряних безсонь
Писати казку ситцеву на спомин.
А ти спитай чи мрії всі збулись,
Чи тішить серце спалах матіоли.
Сьогодні по душі дощем пройдись,
Бо часто "завтра" вже стає "ніколи".
Спитай мене при зустрічі...а втім...
Мовчанням стрінь. У ньому, кажуть, сила.
*********************
Скрізь бачу крил твоїх далеку тінь...
Пробач, що отак просто відпустила...
3.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
***
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.
***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...
Ой, Україно, ти таки повія:
квартал... семіти... урки і – ...Сіон?
***
Ще покається гола і боса
смердоносна держава совка.
Як не є, а на тлі малороса
Україна моя не така.
***
Кацапія, не слухайте базік
і, знайте, – по великому рахунку
моя дитяча мова – це язик,
але багато вищого ґатунку.
***
А на коні уже команда Зе.
Усі пегаси видохли на сайті,
а дохла кляча у імлу везе.
Чого хотіли, те собі і майте.
***
І я туди, і ви у той же блуд –
у вушко голки, що веде до раю.
Електорат – це той таки верблюд,
який плює на те, що обирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842436
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Ти люби, люби мене, люби,
Як блакитне небо й теплий вітер.
Ми з тобою наче голуби,
Провіщаємо кохання світу.
Ти люби, люби мене, люби,
Будемо, мов пара лебедина.
Хай не буде у душі журби,
Від любові зацвіте калина.
Ти люби, люби мене одну,
Ніжно так, по справжньому коханий.
Повернемось з щастям у весну,
Нас удвох зустріне теплий ранок.
Нехай в літі сонце зігріва,
Хай пісень співає бистра річка.
Нас чекає втомлено верба,
Ти прийди коханий до потічка.
Доторкнеться осінь до плеча,
Закружляє вальсом до світання.
Запалає у душі свіча,
Вогником гарячого кохання.
І нехай за вікнами мете,
Замітає сніжна хуртовина.
Я прошу люби, люби мене,
Нехай в серці буду я єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842435
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Жовтії голівки тягнуться до сонця,
В зеленавім листі соняшнику цвіт.
Вітер пустотливий розпустив долоньці,
З неба поглядає промінців софіт.
Золото пелюсток - українська щедрість
Тепла і привітна - отаку приймай.
Додає співучість їй пташиний щебет,
Працьовиті люди і природа-маг.
Хоч дощі буяють, благодатне сонце.
Символ Батьківщини із міцним стеблом.
Під покровом неба дозріває сонях.
Геліант-Кліпія з українським тлом.
(Соняшник - грецькою мовою геліант, за грецькою легендою водяна німфа Кліпія перетворилась на соняшник.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842349
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
У справах день за днем минає звично,
і час іде від нас за кроком крок.
А наші рідні, знаєте, не вічні.
Життя людини — нетривалий строк.
Знайдіть для них хоча б одну хвилину,
порозмовляйте, міцно обійміть.
Немає більших цінностей в людини,
ніж дарувати рідним щастя мить.
Тепло душі несіть їм, це ж не важко,
воно — цінніше над усіх скарбів.
І сереце затріпоче, наче пташка,
позбавившись від суму ланцюгів.
Обійми, посмішки, довірливі розмови —
дорожчі вашим рідним над усе.
Не відмовляйте їм у добрім слові,
бо доброта, як кажуть, світ спасе.
Піщинка за піщинкою струмує
в пісочному годиннику життя.
Нехай батьки ніколи не сумують —
ви майте до стареньких співчуття.
Вони залишать вас колись зненацька.
Життя людини — нетривалий строк.
Ні матері не буде і нi батька...
Не гайте час. Ще сиплеться пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842341
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Где же ты - родной мой человек?
Я же чувствую,что где-то, бродишь,рядом...
Жду тебя, узрЕть мечтаю взглядом,
Сердце ж наполняется теплом...
Даже ночью мне приснился сон...
Как с Амуром, в небе ,словно птицей
Я летала под его крылом...
Там, во сне, была - его Царицей!
Сон был странным, вот таким был он:
В ночном сне - ПсихЕею была...
СлЫла я - не виданной красою!
На свиданье, тёмной ночью шла,
Чтоб там встретиться с Амуром и любовью..
Торопилась я, чтобы успеть,
Как внезапно - ветер вдруг вскружился...
Слишком быстро пОднял он меня,
Растрепав..., затем остановился...
Неожиданно, шкатулку в руки дал,
И просил, чтоб я не открывала.
Любопытство подвело, манЯ,
Всё ж, шкатулку ту - тихонько я взломала...
Сон мгновенно охватил меня
И Морфей свалил гипнозом сильным
Дальше что?..совсем не помню я...
Знаю лишь, будил, целуя - милый...
Ну, а позже - мне Амур принёс - чАшу,
В ней - напиток был бессмертный...
Напоив - меня, взял нАруки, унёс..
Чтоб подняться в небо - к жизни светлой!..
Улетели вместе - в РАЙСКИЙ САД...
Что бы больше нам не разлучаться!
Вот такой был ночью сон - роман,
Ну,а утром - я очнулась в счастье!
Где же ты - любимый человек?
Знаю, нас с тобой - БОГ не оставит,
ОН соединит с тобой - на век...
Ну, а дальше, будем жить мы - в РАЕ!..
Я ещё немножко подожду...
Знаю, ведь, всё так и будет,- знаю...
Чувство нежности - мне наполняет грудь,
Предвкушенье счастья - возрастает!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842135
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
Ох ти, літо, літо, літо,
Тепле літечко моє!
Я ще зовсім не зігріта..
А біжиш-то ти куди?
Облітають абрикоси,
Обвисає з яблунь плід,
З ночі вранішнії роси
Так холодні, наче лід.
Ластівки у чистім небі
Вже гуртуються, спішать:
Пташенят навчити треба,
Скоро в вирій полетять.
Ну а вітер на роздоллі
Тихо з кленом гомонить
І гуляє він у полі,
Все чекає жнивну мить.
Бо достигла вже пшениця,
Обвисають колоски.
Скоро все тут завертиться,
Додасть хліба і муки..
Ну а я благаю літо,
Щоби зменшило свій хід,
Бо я б зовсім не хотіла
Десь його шукати слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
Біографія Перл Бак
(1892 - 1973)
Американська письменниця Перл Комфорт Бак народилася в США в г.Хілсборо (штат Західна Вірджинія). червня 1892 року в родині пресвітеріанських місіонерів в Китаї. Її батько, Абсалом Сайденстрікер був суворою людиною, багато років він присвятив перекладу Біблії з грецької на китайську мову. Мати, Кароліна Сталтінг, була освітченою жінкою, яка багато подорожувала і захоплювалася літературою.
Перл Бак опанувала китайською мовою раніше, ніж вивчила англійську. її освітою спочатку займалася мати, а в 15 років її відправили в пансіон в Шанхай.
1910 р Перл повертається в США і вступає до Рандолф-Масонський жіночий коледж у Вірджинії, де вивчає психологію і отримує дві літературних премії. 1914 року вона повертається в Китай і працює викладачем в пресвітеріанської місії, а через три роки одружується з Джоном Лоссінгом Баком - місіонером в Китаї.
1921 р Перл Бак народжує дочку, а через кілька місяців помирає її мати. Сім'я переїжджає в Нанкін, де чоловік викладає в університеті сільськогосподарські науки, а Перл - англійську й американську літературу. Свою письменницьку діяльність Перл Бак починає з бібліографічної оповіді про свою матір, а потім береться за роман і пише статтю про Китай.
Повернувшись на рік в Америку, Баки стають аспірантами Корнельського університету, де Перл Бак отримує ступінь магістра гуманітарних наук в галузі літератури.
В 1927році вони повертаються до Китаю, де тоді йшла громадянська війна. їм довелося евакуюватися спочатку в Шанхай, а потім до Японії. На той час вони дізнаються про розумову відсталість дочки і удочеряють іншу дівчинку.
1930 р Перл Бак опубліковує свій перший роман «Східний вітер, західний вітер», де загострює проблеми батьків і дітей, а 1931 року з'являється її новий роман «Земля», за який Бак отримує Пулітцерівську премію. Продовженням цього роману стали ще два - «Сини» і «Розділений будинок».
Перл Бак стала першою американською письменницею, зазначеною 1938 році Нобелівською премією з літератури «за епічний опис життя китайських селян і біографічні шедеври».
1935 р Перл Бак розриває шлюб і бере другий шлюб зі своїм видавцем Р.Уолш, з яким вони взяли на виховання чужих дітей.
1951 р Перл Бак обрано членом Американської академії мистецтв і словесності.
Померла Перл Бак 6 березня 1973 р вісімдесят років в Денбі (штат Вермонт)
Переклала на українську мову 4.05.19 20.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840655
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 16.07.2019
Його могила
Його могила зацвіте -
Так зацвіте, як сотні інших.
Ой, душе - душенько, ти де?-
У раю світлім і не грішнім.
У тім раю, де не болить
І рани згоєні цілунком,
Руками Господа... намить
Єлеєм мазані, мов трунком.
У тих садах, де солов’ї
Співають світлу колискову,
Відлунням чути на землі
Божественно - чудну розмову.
А тіло чом в сирій землі? -
То був не час... ворожий вирок.
Земля сумує у імлі,
Де спочиває воїн з миром.
Де квіти сипляться до ніг,
Де тихо чується молитва,
Де сон смертельний переміг,
Де завмирає вічність й битва...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842098
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
У скрипки також є душа,
Вона, то плаче, то сміється.
А то в повітрі мов пташа,
Мелодія від щастя ллється.
Вона розкаже про любов,
Щасливу, ніжну, то нещасну.
Думками вирве із оков,
А то насипе звуків рясно.
У казку тихо поведе,
Де Мавки травами блукають.
Про найдорожче, про святе,
Для тебе її струни грають.
У скрипки також є душа
Її відчути тільки треба.
Вона у всесвіт вируша,
Як лине музика у небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842026
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Я однозначності у людях не люблю,
Коли у судженнях вони категоричні
І у висловлюваннях ставлять знак окличний,
Й не чують думку іншу, наприклад мою.
Проте я однозначність поважаю,
Яка незмінна у переконаннях
І виражається завжди в людських діяннях,
Коли за вчинки всі свої відповідають.
Я не люблю також, коли людина
У спілкуванні з іншими нещира
І в вічі каже те, що хоче миру,
Але зневажливо висловлюється в спину.
Проте я поважаю прямоту,
Коли людина чесна і відверта
І за переконання гідна вмерти,
Відстоюючи істину святу.
А ще я не люблю, коли хтось заздрить
Комусь за те, чого в себе нема,
Коли людина дорікає всім сама
Й своїми заздрощами, як в дурмані, марить.
Проте я сам бував – чесно зізнаюсь –
Нечесний інколи з собою і хитрив,
Але я намагався кращим бути, бо любив
Все те, чого завжди сам від людей чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841882
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Нема війні не кінця, а ні краю,
Земля від вибухів гуде.
Хтось йде у пекло, хтось до раю,
А дома син на татка жде.
В садах вже й вишні перезріли,
І жито осипається важке.
Солдатам, Боженько, дай сили,
За батька син пшеницю жне.
Вже шостий рік живем з війною.
Хтось звик до неї, а хтось ні.
Десь трави вкрилися росою,
А десь червоні – у крові.
14.07.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841875
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Держава, мова, віра – було колись, було…
Свободи тріпотіло народне знаменО.
І давня Русь, й гетьмАни, і битви січові…
Гули колись майдани – й втікали навіснІ.
Сучасність – зрада, чвари, облудних слів потік,
При владі – яничари. Зневага, лють і гріх…
Глумляться і регочуть, що здурені «хахли»
Здали й державу, й мову, й права свої здали.
Більш триста літ – рабами: колись іще Богдан
Братався з москалями і здав Вкраїну, здав…
Як гірко насміялась Історія із нас:
Була в минулім – драма, а нині – злісний фарс.
І вигораєм болем – від «градів» москалів;
Донецьке стогне поле могилами синів…
Щури вертають з раші, щоб мстити і карать,
Та ще знамена наші народні – тріпотять…
Країна, що воює, хай зброю не впуска
І рідний клич почує: - Пора, брати, пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841657
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Дні були ніби сон, наче зорі вночі,
Не лишилося споминів навіть.
Смак цілунку зостався, що був при свічі,
Він і нині душею ще править.
Ти із свого вікна рахувала зірки,
А вони все летіли й моргали.
Поцілунки солодкі, розлуки гіркі,
Ми обоє про це пам’ятали.
Взяв я руку твою і притис до грудей,
Ти мені подивилася в очі.
Голова пішла кругом, ще й досі гуде,
Як згадаю проведені ночі.
Нині відстань між нами… Прожиті літа…
Та думки ніби танці по колу.
Ти дивилась в вікно, я ж по світу літав,
А тепер не потрібен нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841626
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Пари кружляють в мелодії вальсу:
Погляд бажанням горить!
Мабуть не з’явиться кращого шансу,
Хочу спинити цю мить!
Пари кружляють, а я у чеканні:
Може запросиш мене?
Вічність в хвилинах завмерла, в мовчанні,
Хибні думки віджене.
Пари кружляють – впадаю у відчай!
В пошуку очі блищать.
Посмішка щира до постаті личить:
В ній почуттів водопад!
Пари кружляють – нарешті у танець
Якось потрапила я!
Ти - вже реальність! Ти - звільнений бранець!
Доля жадана моя!
Пари кружляють – без втоми, в натхненні!
Блиском осяйний паркет.
Ми в ореолі БЛАГОСЛОВЕННЯ!
Зрілої осені злет!
10.07.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119071004104
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841470
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019
Біографія Марка Твена
(Mark Twain) (1835 - 1910)
Марк Твен (справжнє ім'я - Самуель Клеменс) - американський ідол, чиїм гострим як бритва розумом і неповторним генієм були захоплені його численні читачі протягом століть. Твори Марка Твена включають в себе "Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна" на ряду з безліччю інших робіт починаючи від статей в журналах до анти-імперіалістської сатири.
Народився Марк Твен у Флориді, штат Міссурі 30 листопада 1835 року. Сім'я Клеменсів складалася з двох братів, сестри і сімейного раба Дженні, чиє яскраве оповідання справило величезний вплив на молодого Марка Твена в його біографії. Коли Твен був ще підлітком, його батьки пояснили свою точку зору на природу речей на Півдні, про рабовласницькі традиції, про "суворе правосуддя".
Роздуми Марка Твена про це довоєнне Південне виховання можна знайти в багатьох творах Твена.
Самуель Клеменс вперше відкрив свій літературний талант під час навчання в місцевій друкарні. Твен став дуже багато і старанно читати. Для нього кар'єра журналіста була більш ніж природною. Після весілля своєї сестри Марк був натхненний і почав діяти. Не гаючи ні хвилини Марк Твен попрямував в Нью Йорк. Незабаром після цього він опинився в Філадельфії, працюючи в сфері публікації та журналістики.
Зрештою Твен переїхав в Цинцинатті з наміром заробити грошей для дослідження Амазонки шляхом з Нового Орлеана. Він подорожував на пароплаві і, копаючись в своїх думках, виявив глибокий зв'язок з річкою Міссісіпі. Раптово, йому довелося навчитися керувати пароплавом і його прагнення виявилося сильнішим ніж будь-що інше що він знав раніше. Навіть сильніше, ніж ідея дослідження Південної Америки.
Кілька років по тому, після того як Марк Твен покинув річку для продовження кар'єри журналіста, він зрозумів що йому потрібен літературний псевдонім для більш комедійних і фантастичних колонок, які він вів у журналах. Це стало вкрай необхідно, тому що він був спрямований в Карсон-Сіті уявити діяльність законодавства Невади. Клеменс довго копався в пам'яті для пошуку асоціації для свого псевдоніма і згадав своє перебування на річці. Як псевдоніма, він вибрав жаргон, що відноситься до вимірювання відстані між дном пароплава і руслом річки. Коли Лотовій виявляє глибину в 2 фути, він піднімає тривогу і вигукує: "By the maaa-ark, twain!".
Працюючи в Карсон-Сіті, Марк Твен зустрівся зі своїм наставником, відомим гумористом, Артеміусом Уордом, який визнав талант Твена і наполягав на тому щоб Твен писав все більше і більше, як він і зробив.
Твен одружився, його заточені здатності принесли йому міжнародну популярність як письменника, мандрівника і лектора. У цей час він написав одні з найвідоміших і улюблених творів американської літератури 19-го століття.
Решта 3 роки Марк Твен провів, працюючи над своєю офіційною автобіографією, завершивши її смертю коханої дружини. Чотири місяці по тому, увечері 21 квітня 1910 року, він погортав книгу і оповіді доктору "До побачення" і занурився в вічний сон
З того часу Марк Твен живе в наших серцях і нашій свідомості у всьому світі. Розповіді Марка Твена і зараз вважаються одними з кращих.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841462
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019
До дня сім’ї…
Ми вечір починали з каганця,
А мама і при свічці вишивали.
Бо мали копійки для гаманця,
Які батьки не легко заробляли.
Шість-сім буханок хліба за «рубля»,
Мали за нього тиждень всі прожити.
Як мало тато грошей заробляв,
Приходилось усе на всіх ділити.
Та головне голодні не були…
Пісні співали, слухали билиці.
Весело люди на селі жили,
Хліб в хаті був і кварточка водиці.
Була постійна злагода в сім’ї,
Батьки ніколи вдома не сварились.
Здавалось не змовкали солов’ї,
А перед сном завжди усі молились.
Тепло сім’ї і нині у душі,
Хоч Кобзаря вже вдома не читають.
Сім’я була, є й буде той рушій,
Що мудрі люди завжди захищають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841319
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019
Вийшов я на гору ,запах пречудовий,
Пахуть ніжно трави з полонин.
Пахне тут хвоєю ,хатою ,ріднею,
Свіжий вітер віє із вершин.
Глянув я довкола бачу всі простори
Рідної Вкраїнської землі:
Бачу любі друзі в прибережній смузі
Чорноморські наші кораблі.
Бачу степ широкий ,чорнозем глибокий.
Чути з гаю трелі солов*я
Погляд піднімаю: вугілля добувають,
Південмаш ракети випуска
Дивлюсь на Полісся люди роблять в лісі:
Добувають торф, а чи янтар.
На Поділлі також, працьовитьсть бачу:
Пахне молоком - цукровий цар.
Глянув у долину бачу Буковину:
Зеленіють букові ліси.
Нафтові запаси мабудь також наші
Здавна в Бориславі віднайшли.
Завершать простори мої рідні гори
Справжній туристичний рай.
Карпатсткі вершини, ліси й полонини,
Водоспадів зоряний розмай.
Все я обдивився й дуже засмутився
Україна ненька це моя.
Багата, чудова, різнопромислова,
То чому бідує ця земля?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841309
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019
у кольорі життя купає літо,
зеленими листками шарудить,
душа, неначе яблуко налите,
яке в саду у променях висить.
і так навколо тепло і духмяно,
радіють очі, дивлячись на світ,
обличчя гладить сонечко рум'яне,
лоскоче рій метеликів живіт.
і хочеться побігти і злетіти,
неначе тонкокрилий дельтаплан,
віддерти кусень від палкого літа,
на землю опуститись, мов туман.
ходити з літом восени і взимку,
хай пахнуть свіжі трави у душі,
плекати сонях в полі і росинку,
коли навколо хуга чи дощі...
в серпанок загорнулися алеї,
з "польоту" повернулася у двір,
проте, вже не одна, в руці трофеї -
це жменька рим, що впали на папір.
на гойдалках сміються щиро діти,
зайшла у хату, скинула взуття,
душа, неначе яблуко помите
в Божественному кольорі життя.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841143
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Засвітилось небо зорями так мило,
Засинала в тиші річка й береги.
А для нас кохання стежку освітило,
Ми його з тобою в серці берегли.
Ти зі мною поруч, чого ще бажати,
Зазираю мила в оченьки твої.
Будемо довіку день той пам'ятати,
Як в садах співали дзвінко солов'ї.
Будемо кохана берегти з тобою,
Найдорожчі в світі, ніжні почуття.
Ти для мене стала, люба, дорогою,
А кохання наше - вишите життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841140
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
На Івана Купала,
дівка косу заплітала, стрічки в неї вклала.
Літечко давало їй своє зіллячко.
віночок з нього мала,
всі квітоньки добирала -
волошки синьоокі, ромашки, мальви пурпурові,
маки червонії, травицю зеленицю.
В ніч на Купала,
зіронька з неба впала,
бажання загадала,
щиру пісеньку заспівала,
папороті цвіт знайти забажала.
Бігла до річечки,
об стерню ніжки сколола,
посмішка в устах цвіла,
з Вірою до Бога.
Ніч починалась сяйвом з Небес,
папороті квітку дівчина шукає,
дуже бажає чудес,
швидко віночок у воду кидає, й приказку свою має.
Хай пливє мій віночок
Дніпром-річечкою,
та й до тебе єдиного прямісенько.
Дівка долю шукала шарілась,
пливи мій віночок, пливи,
молилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841127
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Поздоровлень сьогодні багато
Вітають зі святом усі
Дозвольте й мені привітати,
Вас тезки й тезкині мої.
Бажаю всім мирного неба,
Веселих і радісних днів
І всього для щастя що треба,
Ніхто щоб із вас не хворів.
Хай сонце ласкаве голубить
Пшеничні безкраї лани,
До бою хай сурма не трубить
Не треба нам тої війни.
Хай зглянеться Бог на Вкраїну:
На села її, на міста
Припинить на сході руїну,
Скінчилась скоріш щоб війна
В окопах Йванів всіх вітаю
Вам зичу я щастя й добра,
До дому вернутись бажаю,
Удача щоб з вами була.
Хрестителль Іван хай із неба
Від зла і біди береже,
Молитву до Бога від себе
Нехай за Вкраїну пошле.
Від Криму і аж до Волині
З Донбасу й до схилів Карпат,
Всім щастя бажаю я нині,
Веселих і радісних свят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841122
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Пам’яті Володимира Констянтиновича Сироти
вчителя Райгородоцької загальноосвітньої школи
присвячую
Духмяно липи зацвіли
Десь в холодочку,
А бджоли знову загули
В його садочку.
Нектар липневий не беруть,
Хоча літають.
Деінде мед вони несуть
Й сюди вертають.
Його вже зіронька ясна
Для нас не сяє.
Життя обірвана струна
Іще співає.
Струна тихесенько бринить
По всіх октавах
І промінь сонця жебонить
В зелених травах.
А болем змучена душа
В світи рушає
Так потихеньку, неспіша -
Її чекають.
Тепер звільнилась від недуг -
Все залишає..
Із жалем дивиться навкруг
Понад розмаєм
У ту далеку неба синь,
Та й відлітає.
А вслід мелодія бринить
І затихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Найкраща дорога - дорога до рідної хати,
Стежина й садочок - там мальва торкає небес,
Так мило душі, і є що у мить цю згадати,
На ріднім порозі знов спогад далекий воскрес.
Присяду із ним, обніму мов маленьку дитину,
Як добре, мій Боже, як добре, що Ти його дав,
У світлих думках воскресає блаженна родина:
- Люби їх, дитино, люби! Так мені Ти казав.
Як мож не любити рідненьку матусю, мій Боже?
І батька забути - це все, що було у житті?
Мій світ журавлиний у світлому диві поможе,
Стежину розлуки із ними пройти в доброті.
Я б вічність сиділа на ріднім старенькім порозі,
Вдихала б любов матіол під відкритим вікном,
І ранок зустріла б у мальвах, на рідній дорозі,
У спогадах вічних, любов’ю обвіяних, й сном...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840929
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Палали-курились багаття козацькі степами,
Котилися орди, і бранці у безвість брели;
І війни Богдана – століття кривавої драми,
Й Батурин розп’ятий, і Січі забуті хрести…
Нас дикі сусіди навчали в кривавому полі,
То Каїна внуки, Петрові сліпі байстрюки.
Без крові – нікому й ніде не давалася воля,
Тож шлях наш кривавий, а жертви волають до мсти.
Історія вчила, кого називати братами,
Та пам’ять коротка, чи розуму Бог нам не дав…
У полі донецькім забовкали «гради» над нами,
Шматують Вкраїну у вирі смертельних заграв.
А Сотня Небесна зоріє з висот недосяжних,
Дивуються браття: - За що у борні полягли?
Пішли в небеса за Вкраїну колони відважних,
А пам’ять Майдану вже топчуть оті, що втекли.
Нас кличуть до бою Майдану знамена суворі,
І совість терзають на свіжих могилах хрести…
Свобода нікому й ніде не давалась без крові,
Отож не дрімаймо - в борні досягнемо мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840922
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Я вірш пишу, а Муза заграє,
Так, ніби я, для неі кошенятко,
Бере і провіряє, для порядку,
Чи в мене ерогенні зони є.
Чи відчуваю ніжний погляд я,
Чи ще хвилюють мене карі очі,
Чи ще розпалять пестощі жіночі,
Як відчува любов душа моя?
Сиджу, пишу, а Муза на коліна,
Ні, не сама сіда, кладе мені вірші,
Не дам я - каже, спать тобі вночі,
Я хочу чуть, як пісня з серця лине.
Із серця пісня ніжна полилась,
Я цілу ніч ій про любов співаю,
Вона вже на колінах спочиває,
Від почуттів, мов ватра зайнялась.
Так і пишу я вірші і пісні,
Удвох із Музою, і днями і ночами,
Це ж так приємно (тільки це між нами),
Горнутися до Музоньки мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840747
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Люблю рідний Моршин. Тут я в падолист народилась.
Між вулиць і двориків в холод і спеку крутилась.
Тут чула напуття матусині ввечері, зрання.
Тут дружба коріння пустила і перше кохання.
Люблю рідний Моршин. Тут тиша така колоритна.
Тут білки у парку, театр під верхів'ям блакитним,
В бюветі із брилем – вода з лікувальним ефектом.
Грибочки та ягоди в лісі – окремим об’єктом.
Люблю рідний Моршин. Тут річка тече – Бережниця.
На руку голубка сідає, співає синиця,
Озера гойдають блакить, на них крячки пернаті.
Дівчата, як писанки красні, лелеки крилаті.
Люблю рідний Моршин. Веселощам брат він і музі.
Тут дощ в парі з вітром вальсує на вулиці, в лузі.
Дивують людей своїм співом музики захожі.
На клумбах цвітуть чорнобривці, петунії, рожі.
Люблю рідний Моршин. Курорт це всесвітньо відомий.
Приймає своїх візитерів з теплом, без утоми.
Це місто сама Богородиця благословила.
Де слід свій лишила, вода там джерельна забила.
Люблю рідний Моршин. Бажаю йому процвітанку,
З несхитною вірою сонце стрічати щоранку
І жити так довго, допоки є люд на планеті!
І дихати вільно! І крила тримати на злеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840737
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Я з роду й дотепер завжди був сам собою,
За брата тато був, мама була – сестрою.
Один, неначе перст, хоча була опора,
Тепер вже сирота – щасливим був учора.
Дитинство золоте, неначе зірка ясна,
Нелегке й непросте, проте було прекрасне.
Босоніж по росі гнав корівчину з лісу,
Через густий туман, який робив завісу.
Ходив по колоски, ніс сіно на горище,
Ліщинові тички приносив як найвищі.
Розбіглися роки, срібло покрило скроні,
І всі мої літа, неначе на долоні.
Таке моє життя, слабіють сильні крила,
У серці бережу твій образ завжди - мила.
З дитинства й дотепер живу я сам собою,
Хоч мрію все життя прокинутись з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840730
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
10 кращих цитат Эльчина Сафарлі
Эльчин Сафарлі - сучасний письменник, журналіст. Пише російською мовою, розповідаючи про східну культуру, побут і традиції, піднімає проблеми традиційної і нетрадиційної любові.
Сафарли ще називають душевним письменником Сходу. Його рядки ніжно лягають на душу і ти просто віриш кожному слову.
Будь-який вибір ми робимо самі. Так, він залежить від обставин, знання, можливостей. Але на що б ми не спиралися, здійснюючи цей вибір, - жити з результатами потім нам.
Щастя - ця властивість характеру. У одних в характері його увесь час чекати, у інших безперервно шукати, у третіх - всюди знаходити.
Є люди затишні, як будинок. Обіймаєш їх і розумієш: я удома.
Коли здається, що все безнадійно і краще ніколи не буде, потрібно лягати спати - уранці завжди легшає.
Я все одно ні про що не шкодую - хоч би тому, що це безглуздо.
Спогади... Вони як улюблений м'який шарф на шиї, на якому рано чи пізно зміркуєш повіситися.
Є божевільна пристрасть, але немає божевільного кохання. Любов розумна.
Щастя - це коли тобі нічого не потрібно в даний момент, крім того, що вже є.
- Що будеш робити завтра? - Не знаю. Буду жити...
Зараз я прислухаюся тільки до почуттів, які переживаю в сьогоденні, ніяких оглядок назад і кидків в майбутнє. Завтра буде завтра.
Переклала на українську мову 31.05.19 8.39
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840721
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Голубі волошки і яскраві маки,
Пелюстки віоли, жита колоски —
На сукенці доні життєдайні знаки —
Кодувала мама з легкої руки.
Бісером оздоба в переливах сяє —
Гладдю квітне долі колосистий лан —
Вишиття, як згадка, — мами вже немає,
Сукня оберегом облягає стан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840704
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Перли роси ... Яка краса!
Згубились у пишних травах...
Й до сонця іскорки блищать,
А луг увесь в отавах!
До сонця гріється земля,
Втомилась вже від спеки.
Он ліс видніється здаля,
Біля ріки- лелеки!
Ось тиха й ніжна течія
Ріки мого дитинства...
Криничка тут душі моя
І пісня материнська!
А незабудки в берегах ,
Немов шматочок неба!
Моя земля ! Моя краса!
Нічого більш не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840574
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Літа шаную. Кожен день, як спомин…
У пам’яті і нині весни всі.
Крик третіх півнів і ранковий промінь,
І захід сонця в неземній красі.
Шаную день, як сонце сходить зрана,
Шаную ніч, як зорі мерехтять.
Люблю, як каву подає кохана,
Як цвіркуни в росистих травах сплять.
Люблю тумани, з діамантів роси,
Коли в’юни пищать в очеретах.
Люблю дівчат, що носять довгі коси,
Як спочивати йде в пилюці шлях.
Тоді сумую, як приходить осінь,
Як клином відлітають журавлі.
Коли сади і парки безголосі,
Коли зима навіює жалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840572
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Дорогі одноклубники!
Пропоную Вам прослухати мій твір у чудовому виконанні Ігоря Корнійчука (Ігоря Стожара)
НАОДИНЦІ З КОХАНОЮ
І знов насичую тобою
Свій погляд жадібний і спраглий.
Немов осколки під час бою
Всі дні розлук в душі застрягли.
Якби ти знала, як боліли
Без тебе рани самотини!
А миті наче не летіли,
А зміями повзли, томили.
На твоїх віях ще і досі
Є залишки вітрів з дороги,
Де тебе рвучко обіймали
Надії, спогади, тривоги.
Зніму їх шерхлими губами,
Немов росинки з чашок квітів,
Аби ти знову до безтями
Могла в обіймах моїх мліти.
Бо що боліло – відболіло!
Що непокоїло – вляглося!
І ось твоє бажане тіло,
Твоє фарбоване волосся,
Твої вуста і зубки білі
Разочком перлів в твоїм роті.
І це – з Небес винагорода
За пережиті дні скорботи.
Ні, не скорботи, просто туги,
Яка все єство обіймає,
Коли на світі крім подруги
Нікого кращого немає!
02.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840570
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Три рівня душі - три рівня мови. Який у вас?
Марина 14 березня 15:11 27 4000
Ще Сократу належить фраза «Заговори, щоб я тебе побачив». Тому що саме в мові виявляється сутність людини. У побудові пропозицій, підборі слів, інтонаціях, грамотності мови та ще безлічі дрібних на перший погляд несуттєвих елементів. У народі цю мудрість частіше називають «Зустрічають по одягу, проводжають по розуму». Адже розум тільки по мові і можна визначити:
Людина може бути красивою і прекрасно одягненою. А може носити скромну сукню і не відрізнятися красою. А може, як академік Лосєв, ходити в табірному бушлаті або носити тілогрійку закопчену, як академік Ліхачов в блокадному Ленінграді.
Та тільки-но заговорить людина, стане ясно, яка у неї душа. Рівень розвитку душі проявляється в мові.
На найвищій стадії розвитку душі мова людини зазвичай неголосна і спокійна. Виразна і ясна. Вона каже «дбайливими» словами. У його промові багато метафор і порівнянь, вона цікава. Нікого не образить і не зачепить така людина. Вона уникає грубощів і різкостей, хоча говорить правдиво. Їй притаманний гумор, але найчастіше вона сміється над собою, з гумором щось розповідаючи. Після розмови з такою людиною залишається піднесене почуття, як після гарної музики або хорошого фільму. Ви дізнаєтеся щось нове, на душі стає спокійніше. Вона немов додає сил своїми словами. Але ці люди дуже чутливі.
Якщо при них хтось обмовляє або брудно лається, їм фізично погано. Просто погано - і все. Вони навіть захворіти можуть.
На другій стадії розвитку душі мова людини активна і енергійна. Іноді навіть занадто. На різні теми вона може говорити, але частіше за все вона говорить про гроші, про політику, про особисті стосунки, про здоров'я. Вона розповідає про свої судження, схильна сперечатися і спростовувати. Така людина любить жарти, але особливо - жарти над іншими. Вони йому здаються особливо смішними. Схильна така людина і до критики, а ось критику на свою адресу вона не допускає, відразу сердиться і може почати лаятися. Вона легко говорить про секс, схильна розповідати про свої особисті справи публічно.
Після розмови з такою людиною відчуваєш втому, хоча спочатку може бути цікаво, - аж надто багато вона говорить ...
Нижча стадія розвитку душі - груба мова і лихослів'я. Людина з трудом підбирає слова, якщо хоче щось розповісти - словниковий запас у неї убогий. А ось лається вона віртуозно, багато слів знає. Гумор пов'язаний з темами смерті і насильства, з зрадами і сексом, - цих історій така людина знає чимало. Вона постійно когось обговорює і передає плітки і чутки, обмовляє. Мова її просякнута заздрістю і злістю, ниттям і скаргами. Тільки-но вона відкриє рот, - і немов поганий запах поширився по кімнаті. Нестерпно перебувати поруч, як з помийним баком.
Ось три стадії розвитку душі - їх можна розпізнати по мові людини. І ми самі можемо перейти від однієї стадії до іншої, навіть протягом дня. Але чим частіше опускається на третю, нижчу стадію, тим важче повернутися назад. Саме тому академік Ліхачов не лаявся навіть у в'язниці, хоча його і били за це. Він розумів, що опуститися дуже легко. І втратити свій розум, виховання, навіть душу.
Люди з високою стадією розвитку душі лікують своєю мовою. А люди з нижчою - вбивають і заражають інших своїми міазмами. Люди з високою стадією розвитку душі довше живуть і рідко хворіють, це відомий факт. Мова не тільки зцілює інших, відбувається і самозцілення.
Так що краще розвиватися і підніматися вгору по сходах; по сходах з правильних слів. До здоров'ю та довголіттю ...
© Анна Кірьянова
Переклала на українську мову 30.06.19 9.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840451
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
[i][b]/ ремейк на твір Олекси Удайка
"ВМИРАЛА ПТАШКА"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
Дивись на світ яскраво,там стільки кольор1в,
Ось сонце золотаве і море почуттів
А ранок нам сміється ,вітаються вітри
І ніжність доторкнеться,дивись на те й ЖИ-ВИ!
чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!
чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!
А в горах там трембіти=почуй й туди лети!
А он маленькі діти =будуй для них й плети!
Он хмари полетіли ,ти спробуй їх -злови!
Ось- коника зустріли,радій йому й ЖИ-ВИ!
чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!
чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!
29.06.2019р.
/світлина з кінофільму "Любов і голуби" /[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840375
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Я, наче трава зелена,
що тільки-но проросла.
Ще соки нуртують з мене,
і піняться у слова.
Ще небо вспіває зранку
мені зазирнути вглиб,
де віра обходить ланку
від заздрості й ворожби.
Де ще так багато світла,
аж плюскає нагору
до ока жаскому світу,
що втягує душі в гру.
Таку неприродно чорну,
таку невідкупно злу,
аж схлипують отчі жорна,
пірнаючи у золу.
Змагаючи не вчепити
надію тупим серпом,
аби не лишилось бите
в розбитому темним тлом.
Та, благо, є сонця промінь -
за мить обтинає грім.
І сиплеться на долоні
лиш світло, нічого крім,
що може врости у мене
й розхлюпатись на слова -
трава, лиш трава зелена,
зелена моя трава.
26.06.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840366
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
[i]Хоч вірш створено в День
Конституції, він не про Неї.
Хоча... як пильно глянути..
в розряд встраченого
попадає і Основний
Закон держави.
Ескіз з натури...
Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала пташка… трепетно і гордо:
жагучий погляд – в сонячну блакить…
Стихія ж там: і хмар, і райдуг орди,
а тут – остання, хоч і світла мить…
Не пожилось… На те вже в неї йшлося:
Вертка малявка випала з гнізда,
внизу ж життя – голодне, спрагле, плоске –
обитель для… рептилій і нездар.
Вмирала пташка, а за нею – й мрії
піднятись в небо, в царство висоти…
А як хотілось, як цвіли надії,
красот лазурних серцем досягти!
Вмирала пташка – символ лету й щастя
для нас, простих, приземлених украй…
О, як сверблять, буває, в тих зап’ястя,
махнув би хто за нею в дійсний рай!
Де гордо мріти можуть
тільки птахи,
де їхній голий, але рідний дім,
де все – на чину й правди плаху,
щоб недарма –
і блискавка,
і грім. [/color][/b]
28.06.2019
На світлині автора: прототип ЛГ - "винуватиця" ідеї твору,
вже бездиханна, але з піднятою догори головою. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
У інеї літа мої і коси.
Не втомлена лишилася душа.
Зустрілась на шляху моєму осінь –
Годинник то життєвий поспіша.
Секунди виростають у хвилини
(Ніхто не зміг ще часу зупинить).
Коли ж клини стрічаю журавлині,
Та, справді, незабутньою є мить.
Летять літа за журавлиним клином,
Але не повертаються назад.
Душа моя поміж птахами лине
І шлях той зрошує непрохана сльоза.
27.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840303
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Горлиці на горІхові...
Вже багато років назад до нас на подвір’я завітали горлиці, поселились на горіхові. Які це розумні птахи, як вони реагують на настрій господарів,відношення в сім’ї, а наша вівчарка їх навідь не чіпає, мабуть розуміє, що це наші друзі.Не один раз вони будували на горіхові гніздо і виводили пташенят.
Мені дуже подобається за ними спостерігати, фотографувати, вони як барометр наших думок...якщо з’явилась на душі тривога, роздратування і не в змозі сам себе заспокоїти – одразу вони вилітають з подвір’я. Коли їх немає, я розумію,що у нас щось негаразд і терміново слід змінювати настрій , відношення в сім’ї.
Як радію, коли вони знову повертаються, ходять по подвір’ю, воркують– значить наступила гармонія в наших душах і навколо нас ...
В один рік до нас на горіх біля будинку прилетіла білосніжна горлиця, якої я раніше в наших місцях не зустрічала, мені вдалося її теж сфотаграфувати, треба лише відшукати це фото.
Вирішили поповнити свої знання про горлиць.
28.06.19 6.40
Божа птиця
Домашніх голубів любили і масово розводили ще в Стародавньому Єгипті. Звідти вони потрапили в Грецію, далі - в Рим і пішли розселятися по всьому світу. Разом з ними подорожували і різні повір'я та легенди. З найдавніших часів цим птахам дозволяли гніздитися в храмах. Причому самих різних релігій. Голуби вільно себе почували в Єрусалимському храмі, християнські церкви, мусульманських мечетях. У ставленні до них закоренілі противники виявлялися разюче одностайними. Втім, почалося це ще у язичників. У дуже багатьох народів голуби були присвячені вищим божествам, що визначало і ставлення до них людей. Голуб був священною твариною богині Іштар.
У Сирії не можна було ловити голубів, особливо білих. За це очікувала сувора кара. Голуб служив символом царства в Ассирії і Вавилоні. Якщо римські легіони несли на знаках орлів, то в Вавилоні на прапорах були зображені голуби. Супроводжували ці птахи і всіляких віщунів і оракулів.
У Вавилоні слова «голуб» і «народжуватися» звучали схоже, цих птахів пов'язували з народженням. На Близькому Сході взагалі вважалося, що голуби - це душі людей. Звідси бере початок християнська символіка.
Голубів нерідко зображають на кладовищах, з античних часів вважалося, що душа виходить з людини у вигляді голуба. У католицькій церкві голуб - символ душі. У багатьох легендах у вигляді голубів відлітали душі праведників.
Голуб, також як ластівка, жайворонок, соловей, клест і дрізд, у слов'ян відносяться до чистих птахам. Голуб зветься також святий і божим птахом. Християнство визнає Бога-Духа у вигляді голубки. У вигляді голуба Святий Дух зійшов з небес під час хрещення Ісуса.
Тому голуб – улюблений Богом птах. У католиків голуб - символ чистоти, невинності, покірності, ласки, любові, зосередженості і розважливості. Християни вважають, що голуб втілює собою плач, зітхання, і потім, після відродження Христа, радість Марії Магдалини.
У християнстві голуб взагалі уособлює світ, любов, невинність. Його два крила означають любов до Бога і до людей, шия і біле оперіння - чистоту і невинність. Два голуба символізують подружню любов і вірність. Голуб - символ Святого Духа.
Це було офіційно прийнято батьками церкви на соборі в Константинополі в 536 р За однією з легенд, до кардинала, обраного Папою, прилетіли до церкви два голуба і сіли на його плечі. З тих пір Пап нерідко зображають з двома голубами на плечах.
Голуб часто зображується на християнських пам'ятках як уособлення Святого Духа, тому в Італії, Німеччині, Голландії та Росії вважалося, що вживати голуба - гріх (Гусєв, 1996).
Часто фігурують ці птахи і в переказах про християнських святих. У багатьох місцях можна почути легенди, що голуби вказували місця для будівництва церков (Gattiker, Gattiker, 1989).
В Азербайджані і Туреччині святим птахом вважають горлицю, тому що вона допомогла Магомету врятуватися від погоні. Поклоняються горлиці на Яві, Суматрі, в Малайзії. Шанують горлицю і голуба також в Туркменії.
Згідно з легендою, голуб отримав від Аллаха дар людської мови і, дізнавшись про майбутній голод, полетів попередити про це людей, за що Аллах забрав у нього язик. Мусульмани вважають його святим птахом, тому що він носив Магомету в дзьобі воду для миття.
У болгарській пісні голубиний образ мають ангели. Про смерть голуба кажуть, що він «втратив життя». Голуби приносять щастя дому, в якому водяться; в такий будинок не вдарить блискавка, він не згорить і не спорожніє.
Зовнішність голуба не може приймати нечиста сила - чорт або відьма. Відомий християнський звичай випускати голуба під час водосвяття на річці.
До недоброї людині і голуб не летить, - кажуть на Русі. І ще: голуб - єдина істота, вид якого не наважується приймати рис.
У слов'ян голуб є символом любові. Українці кажуть про закоханих, що вони «кохаються як пара голубiв». Родинна прихильність також відбивається епітетом «голубина».
Любов голуба до голубці і їх загальна ніжність до дітей визнані багатьма народами. Українці вважають, що у голуба і людини «один дух». Якщо лебідь- естетичний ідеал, то голуб - ідеал етичний.
Сизий колір голубів - образ приємності. Воркування голубів - смуток. Будучи символом любові, голуб пророкує дівчатам любов і залишає ту, яка вже познайомилася з любов'ю.
Вважають, що якщо голуби і ластівки літають біля будинку, де відбувається весілля, то це віщує щастя в шлюбі. Голуб часто виступає як втілення душі.
За деякими міфами голуби брали участь у створенні світу. В українських колядках розповідається про те, як на світове дерево серед безмежного океану сіли два або три голуби, потім спустилися на дно моря, набрали піску і камінчиків, з яких і створили світ (Коробка, 1909-1910).
Крик дикого голуба пов'язують з початком сівби (Гура, 1997). У зирян голуби, які оселилися на будинку, - до добра. У кого плодяться домашні голуби, вважають українці, у того не буде пожежі. У Тульській губернії, щоб добре плодилась худоба, її підбирали по масті голубів, які водяться у дворі. Алтайці вважають злочином вбивати ластівок або голубів. Голубів грішно бити тому, що вони п'ють воду як коні.
Легендарній Семирамиді (дочці вавилонської богині) ще в її дитячі роки їжу в пустелю приносили священні голуби. Семіраміда стала царицею, в її правління були споруджені знамениті «висячі сади» - одне з семи чудес світу. Після смерті вона перетворилася на голубку (Федосеенко, 1998).
В «Одіссеї» голуби приносять Зевсу амброзію. За однією буддійської легендою, цар віддав себе в жертву яструбу, щоб врятувати свого улюбленого голуба (Гусєв, 1996). Вважається, що голуб є птахом богині любові і богині врожаїв і вказував шлях аргонавтам.
Ще в Давньому Єгипті голубів стали використовувати як поштових птахів. Не дивно, що голуб став вісником, символом пошти. Нерідко голуби виручали людей, швидко доставивши важливі повідомлення. Зберігся переказ, що в голландські міста Гарлем і Лейден, обложених іспанцями, голуби принесли звістку про наближення армії принца Оранського.
Вдячні жителі Лейдена годували потім цих голубів до самої смерті, а згодом забальзамовані птиці були поміщені в ратуші. У XIX столітті в ряді країн Європи були створені навіть спеціальні служби поштових голубів в армії. Голубина пошта відігравала певну роль аж до I світової війни, коли її поступово витіснив радіозв'язок. Цікаво, що у Франції один з поштових голубів був навіть нагороджений орденом. Під час битви у Вердена він хоробро доставляв повідомлення, незважаючи на жорстокий обстріл. Птаху одягли орден у вигляді кільця на лапку і прожив він «на пенсії» до 1924 р (Gattiker, Gattiker, 1989).
Шанували цих птахів і моряки, оскільки голуб допоміг Ною дізнатися, сходить вода під час всесвітнього потопу. За давньогрецькою легендою, голуби врятували від потопу Девкаліона з його дружиною.
Голуб став символом миру. Це незважаючи на те, що, згідно з переказами, київської княгині Ольги голуби допомогли підпалити столицю її ворогів Іскоростень, Олександру Македонському - дерев'яний палац на високій скелі. Варяг Гаральд за допомогою голубів підкорив місто в Сицилії, міфічні датські королі Гаудінг і Фрідлейф - скандинавські міста. У чеських хроніках XV-XVI століть розповідається, що за допомогою голубів татари взяли Київ (Зборівський, 1992).
Голуби приносять щастя, радість, удачу. У Неаполі за допомогою дресированих голубів навіть намагаються вгадувати щасливі номери лотерейних квитків. У Сілезії є повір'я, що якщо на вікно до жінки прилетить білий голуб, значить вона отримає подарунок (Gattiker, Gattiker, 1989).
За естонською легендою, голуб був раніше благочестивою дівчиною. Одного разу вона заблукала в лісі, і ангел дав їй пір'я, щоб вона могла повернутися додому. У Румунії є легенда, що горлиця раніше була дівчиною, яка дуже залицялась з усіма хлопцями. Бог за це перетворив її на птаха. Тепер вона зберігає вірність своєму чоловікові до самої смерті.
Інша румунська легенда розповідає, що в голубів Бог перетворив близнюків, яких хотіла вбити зла мачуха (Gattiker, Gattiker, 1989).
У багатьох європейських народів вісником щастя і удачі вважається горлиця. У Богемії вважалося, що вбити горлицю - назавжди втратити удачу. У Швабії вірили, що в місце, де вона гніздиться, ніколи не вдарить блискавка. На Корсиці горлиця взагалі є символом великої любові. Ніжний ласкавий поцілунок французи називають «поцілунком горлиці» (Gattiker, Gattiker, 1989).
Переклала на українську мову 28.06.19 11.26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840276
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Чорнобривці...
Клумбу перед будинком я із року в рік засівала різнокольоровими чорнобривцями.
Ці квіти вкривають клумбу майже суцільним килимом, що зупиняє нашу вівчарку по ній ходити, мають привабливий вигляд і аромат, а в кінці літа збирала багато насіння,яке сіяла в інших місцях подвір’я, ділилась зі знайомими.
Вирішили поповнити свої знання про ці квіти. 28.06.19 6.57
Чорнобривці (Tagetes) - Латинська назва походить від імені Тадіс, онука Юпітера, який навчив етрусків пророкувати долю і знаходити приховані в землі скарби.
Родина чорнобривців - Південна і Центральна Америка. У XVI столітті разом з багатьма іншими рослинами (картоплею, кукурудзою, жоржинами та ін.) Вони були привезені іспанськими конкістадорами в Європу і Північну Африку, звідки дуже швидко поширилися по всій Європі, де і отримали свою латинську назву.
Серед різноманіття їх сортів виділяються дві групи. Чорнобривці прямостоячі (високі малогіллясті рослини) потрапили до Франції після 1535, з військами імператора Карла V, які боролися в Тунісі і стали називатися африканськими.
Французькі біженці-гугеноти, що рятувалися в Англії від релігійних переслідувань в 1573, принесли з собою туди чорнобривці відхилені (кущисті, багатоквіткові рослини), які з тих пір називають французькими.
В нашу країну вони потрапили приблизно в XVIII столітті, більш точного датування немає. Вони були одними з перших заморських рослин і називалися тоді "африканськими квітами". Однак, назва ця протрималася недовго.
Назвали ці квіти чорнобривцями через бархатистости їх пелюсток. Українська назва - чорнобривці - сталася через їх забарвлення: у багатьох сортів по краю квітки є темна облямівка, схожа на чорні брови парубка.
Назву чорнобривців ще пов'язують зі старовинною українською легендою про майстрів-чоботарів, які шили дуже ошатні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви і чорні головки, називали їх «Чорнобривці». Схожість забарвлення пелюсток на такі чобітки і дало назву цим квітам. Є ще одна, менш відома, легенда про походження цієї назви.
Жила собі одна сім'я і прийшла в їхній дім радість - народилася у них трійня, три сини - сокола. Такі гожі вони були, очі карі, брови над ними чорні, як два крила. І хоч дали кожному ім'я, але звали їх всіх чорнобривцями.
Виросли сини, і виявилося, що у кожного є талант: один став ювеліром, інший - гончарем, третій - різьбярем. Чудові речі вони робили, і слава про них по всій Україні летіла. Добре жила сім'я, а там ще донечка народилася.
Але напали на те село вороги, порушили все, пограбували. Прийшли вони і в будинок Чорнобривців, здивувалися їх майстерності, взяли в полон і відвезли в чужі краї. Гірко тужили батьки, але від синів ні звісточки, ні слуху не було. Пройшли роки, підростала їх сестричка. Бачила смуток батька, матері, питала причину, але їй нічого не говорили, а потім бабуся розповіла. І вирішила дівчина відшукати братів.
Довго вона бродила по світу. І ось одного разу один дід сказав, що бачив її братів. Троє їх було, один від одного не відрізнити, красиві, чорнобриві і майстри знатні. Хан їх і голодом морив, і мучив тяжко, змушуючи працювати, але вони одне твердили - Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Тільки вдома, на батьківщині ми можемо робити такі гарні речі. Хан наказав їх бити, поки не погодяться. Забили братів до смерті і навіть не поховали, по ханського наказу кинули їх тіла в степу. Показали дівчині те місце, зібрала вона кісточки їхні білі і повернулася додому.
Поплакали батьки над долею синів і поховали їх останки в саду. Через якийсь час зацвіли на могилі небачені раніше квіти. Покликала дочка батька з матір'ю і ті в один голос сказали - чорнобривці! Полюбили ті квіти на Україні, рідко в кого вдома їх немає. Так повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
Чорнобривці - один з квіток традиційного українського вінка, символ вірності. «Буду пам'ятати про тебе» - скаже квітка чорнобривця.
Їх вплітали в дівочий вінок, щоб причарувати парубка: щоб він не забув дороги до милої, щоб завжди був їй вірним. Вважають, що вони запалюють любовний інтерес, пристрасть. Яскравість, стійкість цих квітів пов'язують з образом «гарного хлопця», чорнобривого, міцного, пустотливого.
З давніх-давен на Україні вірили, що вони відганяють від будинку нечисту силу, зберігають від чужого ока, захищають від зла. Тому біля кожної хати обов'язково росли чернобрівцi, в народі їх вважають символом рідного дому, батьківщини - України.
Як на тi чорнобрівцi погляну ,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мама,
Твою ласку я чую, рiдненька.
У ранньому християнстві була традиція оточувати зображення Діви Марії квітами чорнобривців, символізуючи золоті монети. За легендою під час втечі Йосипа і Марії в Єгипет, Святу родину почала переслідувати зграя злодіїв. Коли вони наздогнали втікачів і відібрали у них гаманець, то звідти замість грошей посипалися квіти чорнобривців.
Але ж ми знаємо, що чорнобривці рослини заносні, і потрапили з Америки до Старого cвіту багато пізніше, ніж говориться в легенді. Так полюбилися ці квіти за свою невибагливість, красу, за тривалість цвітіння, від весни до заморозків, що в народній свідомості вони сприймалися як споконвічно «свої», завжди росли біля рідної хати.
І в наші дні вони є одними з найбільш улюблених квітів, поряд з «місцевими» братками, різноманітними ромашками і дзвіночками, без яких не обходяться наші клумби.
Переклала на українську мову 28.06.19 12.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840278
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
давай з тобою сядем візаві
і хай між нами тисячі доріг,
лиш ти і я у зрошеній траві
і хай вона торкнеться наших ніг.
між нами теплі колії блищать,
навколо привокзальний антураж,
тут тіні метушаться і спішать,
та це усе розпливчастий міраж.
така вона, акрібія життя,
розставила між нами сотні шпал,
торкнися їх, відчуй серцебиття,
почуй мене, мов потягу сигнал.
ми сидимо разом з тобою візаві,
хоча між нами тисячі ночей,
ми дві частинки яшми у траві,
що сховані від світу і людей.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840181
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019
Блукали по світах чужих роками,
Шукали рідну душу між людей,
То квіти, то каміння під ногами,
То посмішка, то сльози із очей.
То вітер, то сніги сріблясто-білі,
То сонце, то дощі в обличчя ллють,
Змордовані, зі шрамами на тілі
Пустелями життя щодня бредуть.
Тікала з душ за обрій тихо віра,
І сумнів знов гудів, неначе жук,
Ішли в пісках, мов два голодних звіра,
Кришилися надії з теплих рук.
Господь побачив дві душі самотні,
Відправив свого Ангела з небес,
А він з'єднав і їх і схожих сотні,
І світ, неначе заново воскрес...
Серця в єдине злилися навіки,
Загублені знайшлися на землі,
І як стають єдиним морем ріки,
Так сонцем стали дві ясні зорі.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840088
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Мені сумно, мій Боже, як сумно -
Докотився весь світ до межі,
Насміхається ворог так, глумно,
А народ все шука міражі.
Їх нема - тільки дика реальність,
Злий оазис і підлість віків,
Просувається в мізки банальність,
На вогнищі сліпих єретиків.
Палять душі невинні й убогі,
Спопеляють й розвіюють міф -
Вічний відчай, плакучі дороги,
Слід і пам`ять, і злети у скіф.
Насміхається ворог безстидно,
Люд тенетами оповив,
Так все стало, в тім світі, огидно,
І здається, що світ цей віджив...
————————————————
Є початок й кінець,
Є народження й смерть болюча,
Є банальний вінець,
В нім є помста людська -
неминуча...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840074
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Уже весна, біжать струмки,
Зі мною – наперегонки.
Калюжі в кожному дворі
На море схожі дітворі.
В них паперові кораблі,
Пливуть, до іншої землі.
В потік зливаються струмки,
І ми, залишивши сумки,
Забувши про уроки, втому,
Уже не спішимо додому.
Промоклі геть, але щасливі,
Схвильовані і галасливі,
Будуєм дамби, греблі,гатки,
Але дивуємся з загадки.
Спішать байдужі перехожі,
Невже на них будемо схожі.
Красу не будем помічати,
Через струмки переступати?
Дорослі станем і байдужі,
Що не захочеться в калюжі,
Помріяти і постояти,
Хоч і сварити буде мати.
2.03.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352212
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 26.06.2019
В школі N-ного району
Падала успішність
І стояла в звітах школа
На останнім місці.
Вчителів критикували
(!) на нарадах били,
А тоді керівника
Взяли й замінили.
І уже в наступній чверті
Піднялась успішність –
Зайняла нещасна школа
Вперше перше місце.
Всі директора в районі
Гаряче вітають,
Вчителів на всяких зборах
На перед саджають,
Гості в школу валом сунуть,
Вже ні встать, ні сісти
І директора про досвід
Просять розповісти.
Став директор за трибуну,
Надів окуляри,
Розкрив папку і по тексту
Доповідь ушкварив:
- Вся успішність в нашій школі,
Шановні колеги,
Скажу прямо і відверто –
Вдалася не легко.
Ми довго мізкували
У школі і вдома,
Усіх класиків вивчали
І зійшлись на тому:
Якщо учень знає дещо
Або ще сумлінний,
То такому учню ставим
Оцінку «відмінно».
Якщо він не зна нічого
Має ум телячий
То йому ми ставим «добре»,
Ну а як інакше?
[i]31.12.1991[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839960
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
(За мотивами телефiльму "Чорнобиль")
Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.
Заплутані, незрозумілі
Причини страшної біди.
Був вибух – ось так почалося.
Хто бачив, той довго не жив.
Від жаху здіймалось волосся,
Смертельний у атома вплив.
Бо атом – невидимий ворог,
Носій небезпечного зла.
Посіявши сумніви, сполох,
Отруєні люди й земля.
Сміливці, що в перші хвилини,
Назустріч примчались біді,
Їх дії рішучі та вмілі,
Дали вони вихід воді.
Потрібно відкрити всі крани,
Зробити найшвидше, мерщій!
Ціна неймовірної драми
Вже йшла на мільйони життів.
Робилося все, як і треба:
На поміч прийшли шахтарі.
Та тільки Чорнобильське небо
Сховалось в хмарини й згори
Не може збагнути причини
Трагедії, що на брехні
Усе обростала щоднини,
Нарешті, сказали їй: ні!
Так правда розкрилась нарешті:
Радянського устрою міф.
Про те, що у всьому ми перші,
Правителів скоєний гріх.
Відкрита Чорнобиля правда
Про вибух: відбувся чому?
Та думати треба про завтра:
Тривожно на серці тому.
Чекаємо, знову в надії.
В шаленому темпі подій.
Здійснились, щоб бажані мрії.
Сльоза не торкалась до вій.
23.06.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119062304557
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839765
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Через терни до зірок.
Рок. Важкий рок.
Вивчаємо життя урок.
З нами Бог.
Бог і Україна.
Людина.
Велике у малому.
Шукаємо зміст у цьому.
Збережені почуття.
Пам"ять жива.
Завжди присутній
Дух любові.
Із грішним світом
У постійному двобої.
А ти живи, твори.
Зараз і тепер.
Очі свої протер,
І зникла образа,
Ненависть, зло
Геть пішло!
І... споглядаєш світ душею.
Господи, ти будь завжди із нею.
І знайдем своє щастя. Авжеж!
Нас щастя шукає теж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839764
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Століття: бунт, війна, голодомор,
ГУЛАГи під кривавими зірками…
Монстр більшовизму – прОклятий мордор –
Більш сім десятків літ тяжів над нами.
Прокинулись – і гідність віднайшли,
Слова почули пристрасні, палкії:
- Борітеся – поборете! І ми –
Держава волі , не служка Росії.
Московії… Бо вкрадено й ім’я.
Там кров’ю пахне. Духом трупним віє,
Бо думка вільна там не вижива:
Тюрма народів – п’яна пустовія.
Невже ж нас справді тільки двадцять п’ять –
Відсотків, душ, хто розуміє, знає,
Що знов мордор лютиться поховать
Усе, що гірко й болісно надбали?
Державу власну, волю і життя,
І мову-пісню, зрощену віками...
Вертає й кряче злісне вороння
Над рідними спустілими полями.
Майдану вбивці - втікачі, «братва»
Знов Україну наводнили нашу,
За ними вслід – Московія, орда…
Спинімо їх, бо все поглине раша…
Вони ідуть, ведуть за строєм стрій…
Щось куплені лепечуть дипломати…
Не вірмо їм, готуймося хутчій
І з рук не випускаймо автомати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839761
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Легенда. Перша посмішка весни. Пролісок.
Про незайману квітку -
Весняних мрій предтеча! (И.Северянин)
Ще лежать снігові замети, а на проталинах вже бачиш блакитні, як небо, квіти - маленькі, тихі, ніжно пахнуть. І починає здаватися, що саме їх, крихітних, але сміливих, злякалася зима і здалася.
Холонуть проліски на жорстокому вітрі, самотньо їм, незатишно і невтямки, напевно, що це від них ось-ось пуститься бігти навтьоки останній сніг ...
Давним-давно, коли на землі тільки починалося життя і все навколо було вкрите снігом, одна сніжинка, кажуть, нібито ризикнула перетворитися в квітка, щоб своїм теплом зігріти землю. Більше нікому було це зробити.І стала вона квіткою - проліском, і зігрів ніжна квітка землю, і на ній з'явилося життя.
У казці це йдеться ще про блакитному дзвонику. Сніг був щільний, важко було пробитися нагору, і дзвіночок побудував собі під ним крижаної будиночок. Він і нагрів його так, що в будиночку стало тепло - можна було навіть цвісти і запилюватися. І тоді дзвіночок запропонував проліски: «давай жити разом. Нехай у нас тут завжди буде весна ». Але пролісок відповів йому: «якщо кожна квітка буде цвісти в своєму будиночку, то весна ніколи на настане».
Дивовижний характер у проліска. Зацвіте ще в холоди, а в благодатний пору літа ховається в землю. Якщо обережно викопати рослина з землі, побачиш крихітну коричневу цибулину. Це його підземна комора. Він поповнює її за весну і літо, набирається сил, щоб стійко перезимувати і раніше прокинутися.
Цікаві факти
Розмножуватися квіткам допомагають мурашки, вони розтягують їх насіння.
2. За латиною пролісок називається «галантус» і означає «молочна квітка».
3. Щоб не замерзнути в морозну ніч, галантус вміє згинати свій стеблинка і ховати головку під пухнастий сніжок.
4. 19 квітня відзначається всесвітній день проліска.
5. Англійці називають його «snowdrop», що в перекладі означає «сніжна крапля».
6. Пролісок отруйний, тому в народній медицині не застосовується. З нього роблять сильнодіючі медичні препарати.
19 квітня багато країн світу традиційно святкують чудове весняне свято День проліска. У 1984 році англійці заснували це свято, адже в Великобританії цвітіння пролісків припадає саме на середину квітня.
Про пролісок зібрано безліч історій, цікавих фактів і легенд, адже саме усвідомлення того, що під снігом криється щось живе викликає захват.
Цікаві факти
У всьому світі налічують близько сотні видів проліска, серед яких є і грецький, і візантійський, і кавказький, квітучий так високо в горах, що дійти до нього так само важко, як до едельвейса.
Проліски бувають самих різних кольорів і форм. Існує навіть кулястий пролісок, що носить назву проліска Ельвіс. Він виростає іноді до 20-25 сантиметрів. Дуже гарні підсніжники махрових сортів, а деякі з них ще й божественно пахнуть.
Пролісками можна лікувати хворобу Альцгеймера. Дослідження показують, що ця квітка може допомогти в лікуванні хвороби Альцгеймера і деменції, в зв'язку з активним інгредієнтом, який в ньому міститься. Йдеться про Галантамін, речовина, яке вчені ще вивчають, щоб відкрити його лікувальний потенціал.
Представники сімейства амарилісових багатим речовиною, яка стимулює блювотний центр в мозку. Отруєння виникає, коли цибулину рослини приймають за ріпчасту цибулю. У великих дозах (для дитини достатньо кількох цибулинок) викликає нудоту, блювоту, важкий пронос, випадання волосся, порушення згортання крові і ураження нирок.
Щоб знайти цю квітку, не потрібно йти в ліс - більшість видів занесено до Червоної Книги і збирати ці квіти не можна. Але проліски зараз вирощують в теплицях, на клумбах і у власних городах. І навіть на підвіконні, у квітковому горщику.
У деяких країнах, пролісок не привід для радості, по крайней мере, для тих, хто вірить в забобони. Ці люди пов'язують пролісок зі смертю в зв'язку з легендою, яка говорить про те, що молода дівчина знайшла свого нареченого мертвим, а поруч з ним знаходився пролісок.
Пролісок - це не тільки перша весняна квітка, але перша квітка в світі.
Є одна гарна легенда про проліски. Йшли вигнані з Раю Адам і Єва по холодній і безлюдній Землі, їх босі ноги обпікав колючий сніг, була зима, стояли морози. Бідна Єва розплакалася, не стільки від холоду і болю, скільки від жалю про загублений Рай, де завжди світило сонце і цвіли квіти. Зглянувшись, Господь перетворив кілька її сльозинок в квіти проліска, щоб ці маленькі квіти втішили її і дали зрозуміти, що Бог не залишив своїх дітей.
Весна роздавала квітам наряди до першого сонячного дня, проліски дістався білий, але сніг теж побажав взяти участь у святі, і сміливий квітка розділив з ним своє плаття. Разом святкуючи, вони так здружилися, що до сих пір не розлучаються.
Згідно з повір'ям жителів туманного Альбіону, пролісок є не тільки символом надії і весни, що наближається, але і прекрасним оберегом від нечистої сили, тому всі власники котеджів висаджують його навколо будинку, а жителі міст розводять прямо на вікнах
Пролісок користувався популярністю з давніх часів. Ще Гомер, описуючи пригоди Одіссея, згадував траву Моли. Цю траву бог Гермес дає Одіссею для того, щоб протистояти чарам відьми Цирцеи. Трава Моли - це один з видів проліска.
Молочна квітка »: 10 фактів про проліски
Ольга Звонова
1. Латинська назва проліска «галянтус» (Galаnthus) походить від грецького коріння «гала» - молоко і «антус» - квітка, що на російську мову можна перевести як «молочна квітка». Білосніжні бутони пролісків і справді схожі на застиглі краплі молока. У народі пролісок має безліч назв - підсніжний тюльпан, СОНЧІК, разлапушнік, бобрик, одномесячнік, великодній дзвіночок.
2. Пролісок - родич нарциса. Вони належать до одного і того ж сімейства амарилісових. Зацвітає пролісок негайно після сходження снігу, починаючи з січня, і цвіте до квітня.
3. Найбільше видове різноманіття пролісків існує на Кавказі. Там було виявлено 16 видів пролісків.
4. У пролісках міститься органічна сполука галантамин, яке вперше було виділено з цибулин підсніжника Воронова і входить в список «Життєво необхідних і найважливіших лікарських препаратів». Галантамін використовують для лікування залишкових явищ поліомієліту (дитячого спинномозкового паралічу), рухових порушень, пов'язаних з порушенням ЦНС і інших захворювань.
5. Незважаючи на те, що підсніжник з'являється по весні, він здатний витримати десятиградусний мороз. У цьому йому допомагає своєрідний «чохол» з тонких волосків біля основи стебла.
7. Термін «галантофілія» означає колекціонування пролісків. Одна з найбільших колекцій пролісків виростає на заході англійського графства Глочестершир, в містечку Колсбурн-парк. Почав збирати ці ніжні рослини натураліст Генрі Джон Елвіс більше 130 років тому, в честь нього навіть був названий один зі знайдених їм в Туреччині видів пролісків - «пролісок Елвіса».
8. Проліски нерідко стають героями різних художніх творів. Варто згадати хоча б казку Ганса Християна Андерсена «Пролісок» (1862), в якій розповідається про маленького відважного квітці і про непостійній кохання дівчини,
або казку Самуїла Маршака «Дванадцять місяців» (1942), де зла мачуха відправила пасербицю збирати проліски посеред зими.
9. У Червону книгу занесено 6 видів пролісків - кавказький, Лагодехський, вузьколистий, широколистий, підсніжник Борткевича і пролісок Воронова.
10. За незаконний збір та торгівлю пролісками громадяни можуть бути оштрафовані .
Переклала на українську мову 23.06.19 10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839737
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Легенда. Квітка сну і мрій.
Легенда розповідає, що богиня Флора створила мак, щоб хоч якось порадувати самотню і сумну ніч.
Квітам, якими Флора прикрашала землю, були раді всі. І тільки одна ніч не раділа - бродила вона, огорнувши чорною вуаллю голову. Намагалася було зірками та жучками-світлячками розсіяти морок, і все-таки люди не любили її. І Ніч попросила Флору: «Подаруй мені такі квіти, щоб люди, побачивши їх, почали б любити мене ...».
І тоді Флора подарувала їй маки. А стерегти їх змусила Морфея - бога сну. Коли Морфей хотів кого-небудь приспати, йому варто було тільки доторкнутися до нього голівкою маку, і той засинав, заколисаний солодкими мріями.
Навколо житла Морфея простягалися густі зарості квітів маку, і в кожному з них спочивали легкі сни, які він посилав людям. Сни були найрізноманітніші, адже лише в одній тільки коробочці маку майже тридцять тисяч дрібних насіння. Саме тому мак не залишився тільки квіткою мрій - він став ще й символом родючості.
Коли зацвітають маки, здається ніби в поле пурхають легкі метелики, і ось-ось вся ця червона зграя підніметься в блакитну височінь.
А доводилося вам хоч раз бачити, як по весні розпускається ця квітка? На світанку серед сірих вирізних листя на волохатому стеблі гойдається під вітром великий зелений бутон, теж весь волохатий в крапельках роси. І раптом бутон лопається. Зелені шторки розсуваються все ширше і ширше, а крізь них видно рожева смужка. Клац! Шторки впали на землю, і вітер похитує вже не зелену коробочку, а ніби зім'ятий грудочку рожевої цигаркового паперу. Наберіться терпіння - зараз він теж почне оживати, розправляти складки.
Червоніють пелюстки під сонцем, і ти мимоволі стаєш причетним до дивному чуду: на стеблі розкрилася огнем чаша, а в глибині її спалахує чорне вугіллячко.
Отполихне жар-квітка і почне кидати свої пелюстки. Охолонуть вони, згаснуть ... Життя у квітки менше двох діб.
Цікаві факти про мак
Мак (Papaver) - рід трав'янистих рослин сімейства Макові.
Існують дві версії походження латинської назви. Згідно однієї, родова назва походить від латинського «papaver» або грецького «pavos» - молоко (за змістом молочного соку білого кольору); інша версія стверджує, що латинська назва рослини походить від слова «papa» (батько) і пов'язане з традицією древніх римлян давати дітям насіння маку для заспокоєння.
Молочний сік маків називається «опіум», що в перекладі з грецького означає «маковий сік».
• Мак використовували в Давньому Єгипті як болезаспокійливі засіб, називаючи його сонним зіллям. Мак спеціально вирощували на плантаціях. Однак єгиптяни помітили, що використовується в великих кількостях, зілля приносить не тільки користь, але і шкоду. Мак став в Єгипті символом сну і смерті.
Мак присвячувався в Стародавній Греції богам сновидінь Морфея і сну Гіпнос. Букети або вінки з макових головок можна побачити на всіх зображеннях цих богів. Вважалося, якщо Морфей доторкнеться до людини квіткою маку, той відразу засинає. Близько житла цих грецьких богів росли маки, в яких, за уявленнями давніх греків, були сни, що посилаються людям.
Протягом тисячоліть в багатьох країнах культивують Мак снодійний, або опійний. З його незрілих коробочок отримують опіум - загуснувший молочний сік. Опіум можна отримати тільки вручну, чим і пояснюється його висока вартість. З опіуму виділяють кодеїн і морфін, служить для виготовлення болезаспокійливих і снодійних медичних препаратів (папаверин та ін.) І наркотиків.
До сих пір маки широко використовуються у фармакології для виробництва опіуму і його похідних.
З яскраво забарвлених пелюсток маку роблять натуральний харчовий барвник.
• Мак використовують в харчовій промисловості (насіння додаються в випічку).
• З часу закінчення Першої Світової Війни в Європі, США і Канаді мак символізує пам'ять загиблих у війнах.
На початку листопада в Великобританії червоні маки з'являються на лацканах пальто і костюмів буквально всюди. 11 листопада тут відзначають День пам'яті загиблих у війнах (в річницю закінчення Першої Світової війни).
• У Німеччині існує традиція, яку називають "Весільної". В туфельки нареченої висипають макові зерна, для того щоб в сім'ї було багато дітей.
• На гербі Туреччини виділявся квітка маку.
На півночі Росії цвітуть жовті полярні маки, які виживають під льодом.
• Існує блакитний мак, який росте в Гімалайських горах. Цей мак має віночки яскраво-блакитного забарвлення, а тичинки і маточки жовтого забарвлення, він цвіте три тижні.
Якщо насіння маку посіяти під зиму, то навесні виходять сильніші рослини, які зацвітають набагато раніше тих, що були посіяні навесні.
Якщо посів маків під зиму поєднати з декількома посівами наступної весни з перервою в пару тижнів, то можна протягом всього сезону домогтися безперервного цвітіння.
Зелень маків після цвітіння жовтіє, висихає і зникає. При плануванні посадок це слід враховувати в квітнику, розташовуючи маки по сусідству з осінньоквітучими рослинами (хризантеми, кущові айстри, седум і ін.), Які розростуться до середини літа і закриють собою некрасиві порожнечі.
Однорічні маки в луговий зоні саду (на мавританському газоні) відмінно піддаються натуралізації.
Маки сусідять відмінно з багатьма літньоквітучими рослинами, чагарниками, багатолітниками , а також з декоративними злаками.
Переклала на українську мову 23.06.19 8.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839736
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
І
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.
Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю
і у клітинку небо голубе.
Які миряни, то такі й пророки.
Ті самі гасла вигаслих ідей...
Все як було і буде у людей
і не клює ворона круку око.
На ладан економіка ірже,
корупції неміряної – море,
а їм усе ще, – [i]хто кого поборе... [/i]
Гуляють королі у негліже...
Питається, – навіщо це чуже
у перспективі як і апріорі?
ІІ
Електорату все іще «ВеЗе»,
але війна не зачиняє двері.
Її реінкарнація повзе,
а шухеру немає у етері.
У Раді – тихо... В Думі – суєта!
Линяє Зе і Пу його не «мочить».
Уже немає у мішку кота,
але Європа протирає очі.
ІІІ
Розхитуємо маятник біди.
Уже на часі скасувати мову
і незагойні болячки орди
нап’ялити на голову здорову.
І цього мало! На кону піар –
живуча топоніміка Росії.
А далі буде – за один удар
перерубати вузлики Гордія.
Во славу визволителів-катів
оздобити іржаві п’єдестали
щурами тилу, рилами штабів,
які Союз тілами трамбували.
І п’ятою колоною іде
парафія конаючої ери,
очорнюючи місію ідей
у нації Шухевича-Бендери.
І фарисеї знову ожили,
і моїсеї збіглися до кучі –
очолити невидимі тили
і дочекатись видимої бучі.
О! Нащо нам такий печальний гімн?
І у команді точаться дебати, –
усе, що є, на інше поміняти
і захопити Український Дім.
О, дорогі і прези, і прем’єри,
як докучає ваша суєта:
і це не те, і місія не та...
Але зайняти кулуари мера,
осміяного вами у партері –
оце уже фатальна сміхота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839693
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019
На плесі лебедина пара
Вона з поламаним крилом,
І його доля потріпала,
Крила, неначе й не було.
Та були душі у них світлі,
Й обом хотілось ввись злетіть
І більш всього у цілім світі,
Обом хотілося любить.
Вона до нього промовляла
Про біль свій і свою любов
І в нього серденько заграло,
І розцвіла палка любов.
Вони жили отим коханням,
Він обіймав іі крилом,
Вона пісні йому співала,
Й було ім радісно обом.
Ім навіть ночі було мало,
Вони до самоі зорі,
Все гелготали, гелготали,
Світив ім місяць угорі.
Так час летів, а час лікує,
Вона, готова вже злетіть,
Радіє лебідь, і ...сумує,
Бо як без неі буде жить?!
. . .
Й вони удвох увись злетіли,
Злетів він, навіть без крила,
Жила в них вірність лебедина,
Любов іх в небо підняла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Боюсь грози, хоч всі гадають - сильна,
Боюся болю, хоч здаюсь стальна.
Сховай мене в своїх міцних обіймах,
Вони - мов крила, оберіг, стіна.
Візьми в полон, солодкий і надійний,
Лиш в клітці не замкни на сто замків.
Боюсь оков, бо я насправді вільна,
Боюсь зневіри між замрійних днів.
В твоїх обіймах вільна ... божевільна ...
Від твоїх уст поблизу моїх губ.
З тобою я така слабка ...і сильна,
Свята і грішна між життєвих згуб!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839566
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Цікаві факти про Клеопатру
Ім'я Клеопатри носило кілька цариць Древнього Єгипту, але одна з них є настільки знаменитою, що це ім'я асоціюється у більшості людей тільки з нею. Життя цієї дивовижної жінки була складною і непростою, але завдяки тому, наскільки помітною і важливою фігурою для свого часу вона була, про біографії Клеопатри нам відомо досить багато. Правда, не всі факти є надбанням широкої громадськості, але ми це виправимо.
Факти про Клеопатрі
• Всього історикам відомо цілих шістнадцять цариць, що носили це ім'я. Але Клеопатра Сьома, як її називають історики, є саме тією, про яку всі думають, коли чують це ім'я.
• У Стародавньому Єгипті жінка могла бути дружиною фараона, але при цьому не могла офіційно очолювати країну. Клеопатра використовувала свого молодшого брата, як маріонетку - коли йому було 9 років, а їй вже 18, вона вийшла за нього заміж, і правила від його імені. В цьому не було нічого дивного, в староєгипетських династіях шлюби між братами і сестрами були звичайною справою (цікаві факти про Стародавньому Єгипті).
• Однак, через брат Клеопатри, він же її чоловік, незадоволений ситуацією, що склалася, підняв проти його повстання. Воно мало всі шанси увінчатися успіхом, але на допомогу цариці наспів Гай Юлій Цезар зі своїми легіонами, і заколот був придушений.
• В історичних документах часто згадується неймовірна краса Клеопатри, але немає ніяких натяків на її зовнішність. Так що була вона насправді така красива - ніхто не знає.
• По материнській лінії у неї були африканські коріння. Згадок про це в літописах немає, але так стверджує аналіз ДНК, проведений над останками рідної сестри цариці.
• Строго кажучи, Клеопатра була єгиптянкою, якщо говорити про походження, а гречанкой з Македонії. Сьогодні землі стародавньої Македонії частково належать Греції, а частково, власне, країні Македонія.
• На честь цієї давньоєгипетської цариці були названі астероїд і кратер на планеті Венера (цікаві факти про Венеру).
• Перші три роки царювання Клеопатри були важкими, так як весь цей час річка Ніл розливався дуже слабо, і люди шепотілися, що в усьому винна цариця, розгнівався Ти богів.
• Коли молода цариця Клеопатра зустрілася з Цезарем, тому було 52 роки. Він закохався в неї, і в підсумку всіляко підтримував її правління, а для її захисту навіть залишив в Єгипті три римські легіони. Правда, після загибелі прославленого римського полководця вони відбилися від рук і влаштовували погроми до тих пір, поки їх не вислали назад в Рим.
• У тому віці Цезар вже почав лисіти, чого дуже соромився. Щоб приховати лисину, він почав носити вінок на голові. Клеопатра, добре розбирається в косметології, намагалася повернути йому волосся, але не досягла успіху.
• Від Цезаря Клеопатра народила сина, який отримав ім'я Цезаріона.
• Любов'ю всього її життя був римський полководець Марк Антоній. На зустріч з ним Клеопатра прибула на кораблі з пурпуровими вітрилами, посрібленими веслами і позолоченої кормою. Антоній, який розглядав Клеопатру, як політичного противника, закохався в неї і змінив свою позицію. Тривав цей роман 10 років, і він став одним з найзнаменитіших у світовій історії. При цьому полководець до того моменту був уже давно одружений на поважній римської дамі.
• У Клеопатри і Марка Антонія було троє дітей.
• Цариця Клеопатра добре розбиралася в різних отрути. У неї була своя лабораторія, де вона з ними експериментувала, а отримані суміші потім тестувала на засуджених на смерть злочинців.
• Цариця і її коханий уклали договір про життя і смерті, пообіцявши один одному померти, якщо хтось із них загине. Обидва вони стримали слово. Марк Антоній наклав на себе руки, коли йому доставили неправдиве повідомлення про те, що Клеопатра нібито померла. Коли стало відомо, що це неправда, він уже вмирав від рани, яку сам собі завдав мечем. Помер він на руках у люблячої його цариці, яка і сама пережила його лише ненадовго.
• Римський імператор Октавіан, який оголосив війну Єгипту, жадав володіти Клеопатрою.Однак, коли римляни зломили опір єгиптян і полонили її, цариця наклала на себе руки.
• Пр життя Клеопатра була так багата, що багато хто вірив, що вона має здібності перетворювати інші метали в золото (цікаві факти про золото).
• Після смерті цариці Клеопатри Єгипет був остаточно підкорений Римом.
• Вважається, що саме вона першою придумала епіліровать волосся на тілі. Правда, для епіляції вона користуватися не воском, як сучасні дами, а особливою сумішшю ароматних смол, але суть залишається тією ж.
• Син Клеопатри, народжений їй від Цезаря, був страчений за наказом імператора Октавіана, а її діти від Марка Антонія виховувалися в Римській Імперії. Її дочка згодом стала дружиною мавританського царя.
• Ніхто не знає, де знаходиться могила Клеопатри, і, напевно, ніколи не дізнається.
• Історія цариці екранізувалася вже кілька десятків разів.
Переклала на українську мову 17.06.19 7.56
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839535
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Хочу слово своє донести до сердець
Багатьох-багатьох, з ким не бачусь в ці дні.
Річка часу пливе у один лиш кінець
І все менше лишається бути мені.
Не сумую за тим, що за обрій пішло,
Не жалкую за тим що у днях не зберіг
Ще і досі в душі зберігаю тепло
Від колишніх близьких, яких бачити міг.
Вдячний долі за те, що ви поруч були,
Що давали надію на дружбу й любов
Хай ви тихо від мене назавжди пішли
Зло не буде чорнити прокляттями кров.
Я не вмію клясти. Не навчився в житті.
Відпускаю від себе, наче птахів в політ
Хай щастить вам на вашім життєвім путі
І хай небо дарує вам многая літ!
Хай без мене це буде… ну, що ж, хай і так!
Не збираюсь просити у когось жалю
Досить того, що я, наче зранений птах
Іще прагну до неба, де мрію люблю.
Своє слово розправлю потужним крилом
Піднімусь над оцим примітивним буттям
І до зір полечу над байдужості злом
Щоб здолати його голубим почуттям.
Попри всю гіркоту пережитих невдач,
Або помилок прикрих, ще тліє в душі
Ніжна іскра любові, що часом як плач,
Виливається зовні у щирім вірші.
Коли плаче душа, коли серце щемить
Неможливо щось штучно складати в рядки
І яка ж то бажана омріяна мить
Коли править натхнення рухом руки.
Моя мрія… нехай у цей час як міраж
Виринає в свідомості ніби мана
Я цю жінку бажаю щодня і щораз
Бо вона ніби сонце на небі – одна
Стільки літ я шукав поміж тисяч зірок
Стільки літ її кликав до свого гнізда
Та ніяк не приходив для зустрічі строк
Не давала можливості люта біда
А коли вже зустрілись, то тільки і зміг
Запитати її: де ж раніше була?
Наче промінь осінній зайшла на поріг,
Осліпила надією й далі пішла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Цілувало яблуньку, обнімало грушечку,
наливає вишеньку, рясну щебетушечку.
Хазяйнує в полечку, золотить там житечко.
У гайочку нашому розсипає квіточки.
Працювало з раночку, трішки натомилося.
На місточку нашому відпочить спинилося.
Рибеняток пестило, хвильками плескалося,
з нами тепле літечко в річечці купалося.
Поряд з теплим літечком на місточку всілися,
із веселим літечком всі ми веселилися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839113
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Кульбабки в саду і цікаві факти про них.
Ранньою весною, як тільки зійде сніг, в саду першими з’являються жовтенькі, сонячні кульбаби. А через декілька днів вкривають землю жовтим килимом.
Мені дуже подобаються ці чудові, зігріваючі погляд ,корисні для сада і людини рослини.
Вчора в захваті прочитавши цікаві факти і легенди про ці квіти. Ще більше переконалась в іх цілющих властивостях і позитивно впливаючих якостях в весняний період, коли навкруги ще все сіре, ішші рослини ще не прокинулись від зимової спячки, а ці маленькі, яскраві сонечка ранком розкриваються, зігрівають погляд і піднімають настрій.
В травні прочитавши цікаву статтю про цілющі властивості коренів одуванчика, які мають сильніші властивості ніж любий антибіотик, попросила чоловіка викопати корінців. Корінці добре промила, просушила, а потім заварювала і пила приємний на смак напій.
Щодня звертаюсь до Всевишнього з подякою за все, що маємо і користуємось, що дає оточуюча природа, яка змінюється кожного дня, чарує погляд, заряжає позитивом, а крім всього ще багато рослин і плодів корисні і поживні!!!
18.06.19 15.48
На фото одуванчики в нашому саду.
Цікаві факти про кульбаби
Повсюдно ростучі кульбаби добре відомі людству з давніх часів, тому що ці звичайні, здавалося б, квіти мають ряд дуже корисних властивостей. Але, звичайно, більшості з нас вони знайомі по дитинству, коли так весело здувати їх пухнасті насіння і дивитися, як вони летять за вітром. А ось античні вчені швидко розпізнали цілющі властивості цієї рослини, і навчилися застосовувати його в медицині. Втім, ці квітки можуть похвалитися дійсно великим спектром свого застосування
Факти про кульбаби
• Звичні нам кульбаби цілком офіційно називаються «лікарськими», так як саме вони використовуються в народній медицині вже багато століть.
• Коріння деяких видів кульбаб містять каучук, тому ці види колись розлучалися з метою виробництва гуми. Потім з витіснили каучукові дерева, але зараз ведуться розробки по виробництву гуми з соку кульбаб.
• При укусі бджоли молочний сік кульбаби позбавляє від болю і пухлини (цікаві факти про бджіл).
• На одній голівці кульбаби близько 200 пухнастих насіння, а загальна їх кількість з куща може досягати 7000.
• З пелюсток кульбаб роблять варення і вино.
По кульбаби можна стежити за часом. На світанку, близько шостої ранку (в середній смузі Росії) ці квіти розкриваються, а о третій годині дня закриваються, з точністю до декількох хвилин.
• У Китаї кульбаба називають овочем, оскільки тут він часто вживається для приготування різних страв.
• З підсмажених коренів звичайного кульбаби роблять напій, який може служити сурогатом кави.
• Кульбаба - дуже популярна їжа в Італії. У багатьох ресторанах можна знайти в меню страви з кульбаб, які навіть подають на урочистостях. Для місцевих ця квітка вважається делікатесом (цікаві факти про Італію).
Позбутися від кульбаб непросто - ця рослина має вражаючими здібностями до регенерації, і може відновити популяцію навіть з частини сильно пошкодженою кореневої системи.
• У передгір'ях Кавказьких гір зустрічається незвичайний вид кульбаб, з пелюстками пурпурного кольору.
• Кульбаба відвіку використовувався в їжу різними народами, його вживали ще як індіанці, так і перші колоністи в Північній Америці (цікаві факти про Північну Америку).
У США, штат Огайо, кожну першу суботу травня святкується День кульбаби. У цей день люди прикрашають одяг кульбабами і готують з цих квіток різні страви.
• У бельгійському місті Оі з кульбаб варять пиво. Тут же ці квіти додають навіть в паштет.
• На території Кольського півострова в Росії росте Кульбаба белоязичковий, що має білі пелюсточки з жовтою серединою. Це рідкісна рослина занесено в Росії в Червону книгу. Більше ніде цей унікальний квітка не зустрічається (цікаві факти про квіти).
Кульбаба користується широкою популярністю і в народній косметиці: маска з його свіжого листя живить, зволожує і омолоджує шкіру, а настій квіток відбілює ластовиння і пігментні плями.
• Кульбаби, яких існує понад тисячу «дрібних» видів і близько сімдесяти так званих «великих», поширені повсюдно, за винятком високогірних районів і арктичних широт.
Переклала на українську мову 18.06.19 15.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839208
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Засвіт прокинулось літо,
Гляне: в покосах село;
Пахне суницею й цвітом ,
Сонцем медовим тепло.
Голос відра - від криниці,
Дзумкіт ранковий бджоли…
В роси - квітучі косиці
Трави червневі вплели.
В березі дзвінко-врочисто
Клепле дідусь мій косу;
З гаю суничне намисто -
Літа дарунок несу.
Пахне далеке дитинство
Теплим, парнИм молоком,
Хлібом бабусиним чистим,
М’яти сумним холодком.
Сниться між соняхів хата,
Дідова казка стара…
Кличе бабуся завзята:
- Йди-бо, дитино, пора!
Йду, поспішаю, минаю
Миті, і дні, і роки…
Спогади рідні вплітаю
В пам’яті тихі рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Живемо
Ну скільки ще ридати Україні?
Скільки століть вмирати за ніщо?
Скільки ще жити в болю та руїні?
За що їй кара ця? Скажіть? За що?
Голодомор, Чорнобиль - були Крути,
Були Яри і ростріл без причин,
Були мечі, були й ординські кнути,
Могил мільйони, Боже, без провин...
І нині знов вмирають без провини,
Нема причини, щоб лилася кров,
Лиш сльози, Боже - в них болючі днини,
Війна та смерть панують знов і знов.
Так правді важко бути нині вільній,
Де воля у кайданах... без розмов,
За душу продану втрачається і гідність:
О боле мій! Розятрений ти знов...
Одна лишень вина - бо УКРАЇНЕЦЬ,
Ненавидить весь світ чомусь слов’ян,
Усім на світі цім готовий вІнець -
У світі, де живемо, мов бур’ян.
Керують світом, в крові, брудні гроші -
До млості розмальований папір,
В них сатана й безбожники - вельможі,
І дикий рик, і смерть, мов дикий звір...
Живемо, люди, дико, мов бур’ян...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838556
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Приходжу я до дерева бажань,
Загадую для України миру.
Достатньо людям вже отих страждань,
Нехай Господь дасть найміцнішу силу.
Достатньо вже війни на цій землі,
Достатньо сліз, що проливають діти.
Нехай пісень співають солов'ї,
Дзвінкоголосі голосять трембіти.
Приходжу я до дерева бажань,
Там тихо так, не чути навіть вітру.
У кожнім серці стільки ще чекань
І душ отих розкиданих по світу.
Хай сплять вночі спокійно матері,
Хай зорі в небі світять беззупинно.
Як хочу я, щоб мир був на Землі
І сміх дитячий линув щохвилинно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019
[i]/ ремейк на твір [b]Олекси Удайка
"ОДНОКЛУБНИКАМ "[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
[b]Скрізь,де б не був,- не схибити зумій,
Все,що не робиш,-досконалості тримайся
Не будь у справах пусто-веремій*,
Все,що Святе,- у тому порпайся й купайся!
Що сієш,брате,те і пожинай.
Тому,що слідує,- колись була причина...
Випробування долі всі здолай.
У духа буде хай лиш біла одежина.
Учись у всього і також у всіх,
Будь спостережливим ,простим у спілкуванні.
І розберись,де істина,де гріх...,
Щоб кроки були чисті ,світлі й бездоганні...
І не гнушайся метровських повчань,
Лови щасливі миті крок за кроком...
Все ж починається із цілей і бажань
Помилки власні будуть хай тобі уроком...
10.06.2019р.[/i][/b]
[b]*ВЕРЕМІЯ[/b], ї, жін., розм.
[i]1. Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом.
2. Вир, вихор, коловорот.
♦ Завдати веремії — викликати замішання, зчинити колотнечу. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838361
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2019
Як же хочеться дневі до кави подати андрути,
Щоб споживши їх, він усміхнувся й пустився у біг.
На всю шир кисень в груди вбирати і впевненим бути,
Що по спині свободи стрибати не буде батіг.
Як же хочеться травам зеленим вклонитися в лузі,
Милуватися цвітом пахучим і небом над ним,
Не ревіння гармат, чути співи пташині в окрузі,
Бути вільним у світі і бути зі світом одним.
Як же хочеться пити на вірі замішаний спокій,
Це таке щось старе і магічне, як чути вініл.
Пісню щастя співати і брати в ній ноти високі –
Чисто-щиро і так, щоби все танцювало довкіл.
Як же хочеться знати, що й завтра блистітимуть зорі,
Сонце грітиме землю промінням, шумітиме ліс,
Що на захисті миру стоятиме совість в дозорі,
Що не пхатиме світові палиць ніхто до коліс.
Вініл – вінілові платівки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838344
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Затягнули небо хмари, Тай не видно сонця.
Сидимо ми по хатах - дивимось в віконця!
Між собою щось тихенько там собі бурмочем,
Позаклеювали вуха дуже міцним скотчем!
Лазимо в пітьмі в Фейсбуці,
Щось там все читаєм,
І новини України запиваєм чаєм!
Все чекаємо, хто ж прийде, зробить нас щасливим?
Але поки діждемося, то пес стане сивим!
Бо нікому не потрібне наше з вами щастя,
Поки самі не здобудем собі самовластя!
Поки будемо казати " моя хата з краю",
Доти ми не зберемося в одну сильну "зграю"!
В ту що зможе об'єднати синьо- жовтий стяг!
Ту, що Небо призиває до нових звитяг!
Ту, що ненька Україна вже давно так жде,
Ту, що зможе в руки взяте то життя нове!
Тільки гуртом, тільки разом зможемо пройти,
Шлях тернистий, шлях почесний, шлях до чистоти!
Чистоти в думках, у діях, чистоти в серцях!
Тож давайте вже єднатись почнем на місцях!
Не потрібні тимошенки, всякі там ляшки,
Ні тарути, ні насіри, ні медведчуки!
Їх багато так "вродило" щоб нас роз'єднати!
Щоб не могли за майбутнє всі разом ми стати!
Щоб не змогли в Україні щось ми поміняти!
Але нас людей багато - нас не подолати!
Україна ще розквітне! Сонце нас зігріє!
Головне в життя втілити оту НАШУ мрію!
Вересень. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838317
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Батько милий, батько любий,
Гляньте у віконце,
Посміхнеться ніжно-ніжно,
Навіть в холод сонце.
Ви для нас також Світило,
Що веде в любові,
Ваше серце завжди щире,
Затишно в розмові.
Мало слів ми Вам сказали,
Мало уклонились,
Ви завжди весь світ тримали,
Богові молились,
Ми прийдемо в рідну хату,
Ви нас обіймете,
А тепла від Вас багато,
Ви нас бережете.
Ми із Вами завжди діти,
Тридцять нам чи сорок,
Добре разом всім сидіти,
В середу й вівторок,
Скажем ще раз: «Ви – чудові»
«Ви – прекрасний батько!»
Хай життя іде в любові,
І для нас це щастя!
І другому батькові)))))
Таточко, ріднесенький,
Ви для нас опора,
Встанете ранесенько,
Хоч втомились вчора,
Сердечко застелите,
Прямо нам під ніжки,
Віру ще й поселите,
З щастя всі доріжки.
Ми до Вас приходимо,
В батьківську оселю,
Тут любов примножимо,
Сядем за вечерю,
У біді розрадите,
Разом порадієм,
Вічно щось порадите,
І тепло лелієм.
Ми для Вас всі діточки,
Хоч вже є онуки,
Наче в верби гілочки,
Ми тримаєм руки,
Ви могутнім стовбуром,
Стали для сім’ї,
Доки є Ви з мамою,
І щасливі ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838342
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Коли осінню казку доля тче,
А спрагле серце літепла ще просить,
Як добре, коли є оте плече,
Якому можна виплакати сльози!
Коли ж його в твоїм житті нема,
І серце льодом-кригою укрилось,
Тоді в душі поселиться зима,
І горе, коли з цим душа змирилась.
Хай доля тче осіннє полотно,
А ти навчись і в нім знаходить радість:
У тій красі, що бачиш за вікном.
Запам’ятай: життя – це не паради.
4.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837872
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Якби вийшов батечко - його б не впізнала.
Давно дома не була... Гірко б заридала.
Якби вийшов братець мій, для нього б співала.
Та журлива пісня та... Не знаю, що б мала.
Якби вийшла сестронька, я б заворкувала.
Погладила б крилечка та й зерняток дала.
А матуся б, рідная, серденьком відчула.
Запитала б:"Донечко, де так довго була?"
Я б сказала матінці, що гірка чужина.
Дома добре, бо тут є вся моя родина.
Скільки ж будем, людоньки, по світах ходити?
Чи ж Вкраїна нам не мати? Чи ми їй не діти?
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837713
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Щокою котиться сльоза,
Велика, наче горошина.
И з губ злітає як журба,
Ти ще не вмерла Україна.
Куди не глянеш видно скрізь,
Затиснуті ганьбою зуби.
Батьки нам будували Рай,
Його нема лиш горе всюди.
Кохана ненька Україна,
Чому ж ти стала як чужа.
Нема ні де, мого шматочка,
Навкруг лиш панівська межа.
Мої нащадки б’ють кремлівців,
Навік вмирає рідна кров.
А депутатська гільйотина,
Співає гучно про любов.
Так ось як ми запанували.
Ніхто вже не живе добром,
Нащадки з милої України.
Біжать в Європу табуном.
Про щастя нам співає муза.
За гроші продають усе.
Стоїть країна гола й боса.
А депутат добро гребе.
Ты ж депутат скотина люта.
Коли ж ти падло нажерешся.
Коли твоє брехливе горло.
Народним гнівом захлинеться.
Про щастя бреше телевізор.
Брехня вкриває все кругом.
Поки не вмерла Україна.
Рятуймо всі її гуртом.
Щокою котиться сльоза,
Велика, наче горошина.
И з губ молитвою зліта,
Живи щасливо Україна.
[youtube]https://youtu.be/rIGqU_nQfLI[/youtube]
© Александр Донец 2017 г. Видео 2019 г.
Св. №117062910146
© Мирослав Скорик – Мелодія. Духовний гімн України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837814
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Квітує літо на долоні у теплім промені сади,
Поспіли ягоди червоні, візьми у руки їх збери.
І лине пісня понад краєм, співають дзвінко солов'ї,
Чарівний ранок зустрічає в обійми нас бере свої.
Приспів:
Там де солов'ї щебечуть дзвінко,
Де квітує сонячний розмай.
Пісню вам співає українка,
Зашумить, підхопить водограй
Малює літо натюрморти, дарує запашний букет,
Нектар збирають бджоли в соти, скуштуємо солодкий мед.
Міцні кохання перевесла, лягли у серце теплим днем,
Так швидко пролетіли весни, ми їх тепер не доженем.
Приспів:
Попереду, ще буде осінь і впаде листя нам до ніг,
Холодними хоч стануть роси, та серце гріє оберіг.
В коханні є велика сила, звучить мелодія сердець,
Вона розправить в небі крила і поведе нас під вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
ми різні люди,
в нас різні долі
у когось нічка, а в когось день,
в нас різні згуби,
в нас різні болі
і різні форми земних натхнень.
в нас різний одяг
і танці різні,
у когось румба, а в когось вальс,
в нас різний потяг
дороги сніжні
і різні друзі, що люблять нас.
ми різні зовні,
в нас різні очі
і кожен бачить по своєму світ,
чужі і кровні,
сліпі й пророчі,
у комусь вогник, у комусь лід.
в нас різна віра
і різні мрії
у когось кава, а в когось джин,
в нас різна міра
і різні вії
і різна кількість на них сльозин.
в нас різні руки
і різні ноги
і різне серце пульсує в нас,
в нас різні муки
і різні боги,
в нас різні дії і різний шанс.
в нас різні тіні
і різні душі,
у когось сонце, у когось сніг,
в нас різні стіни,
моря і суші,
у комусь святість, а в комусь гріх.
думками різні
і різні в слові,
у когось шепіт, а в когось крик,
є ранні й піздні,
старі і нові,
хтось проти течій, а хтось вже звик.
але, ми схожі,
бо всі ми люди,
одна планета і часу плин,
ми діти Божі
живем повсюди,
лиш ролі різні, сюжет один...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837717
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
люблю дивитись, як ти спиш,
як вії чорні ледь тремтять,
як ти розніжено лежиш -
а за вікном дощі біжать...
я тут, з тобою, ти - десь там
в світах незвіданих летиш,
бредеш наперекір вітрам
і на окрайку прірви спиш...
десь там, де час в ріці завмер,
де заросла в душі діра,
біжиш землею з ефемер,
а в небі пара жовтих Ра...
десь там, де траси всі мовчать,
сансара крутиться в полях,
де арфи вдалині звучать,
нектар печеться на вустах...
десь там, де серце не болить,
цвіте сторіччями жасмин,
де вічністю здається мить,
де тіло, наче із краплин...
де Марс кружляє поміж хмар,
в пустелях - зоряний пісок,
де злазить зі спини тягар,
і ти летиш, зробивши крок...
я тут, з тобою, ти - десь там,
де зникли сльози, горе, страх,
де ніздрі пестить фіміам,
де сонця два у небесах...
люблю дивитись, як ти спиш,
як вії чорні ледь тремтять,
як ти розніжено лежиш -
а за вікном дощі біжать...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837596
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Життя, як сонце, йде за горизонт,
В рутині сірій час спливає.
Подій вервечкою старий альбом
Зрине у пам’яті й зникає.
Скупа усмішка втомлене чоло
Освітить поспіхом в бажанні.
Щось відбулось, щось щезло, як на зло,
У Лету кануло в чеканні.
Ще зійде місяць німотою в ніч,
В холоднім видиві яскравім.
Та годі скинути свій хрест із пліч,
Він з волі Господа в опалі.
Душа оголена, мов сухостій,
Що вп’явсь корінням у землицю.
Любові вірна - істині простій,
Шукає силу там - живицю.
02.06.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019
Летіло щастя світом на вітрах,
В полях ромашками-волошками сміялось,
Гуляло по дібровах і горбках,
Когось минало,а до когось поверталось…
Палало щастя в вранішній зорі,
На серці мріями натхненними співало,
В старенької бабусі у дворі
Дитячим голосом раділо, щебетало…
Котилось втомою по зораній землі,
В садку у затінку дерев відпочивало,
Ховалось в мудрій зморшці на чолі,
З війни свого синочка зустрічало…
Давало клятву вірності удвох,
Землі святої грудку цілувало,
У перемозі після сотні спроб,
Себе частинку щастя дарувало…
А всі чекають щастя неземне,
У королівських шатах, ідеальне.
Проходить щастя, як і все, мине…
Воно таке – буває і прощальне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837294
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019
[i]Так тихо надворі.. Вже ранок. Світає.
І те́мінь тихе́нько собі́ утіка́.
Дивлюся за обрій – край неба палає,
Вогнем запалилися хмарки злегка.
То промені сонця до неба торкнулись
І золотом сяють – вставати пора.
Та, навіть, пташина іще не проснулась –
Все спить навкруги, як мала дітвора.
Не чути ніде ані звуку, ні писку,
І тиша така, що і вітер ще спить.
Він звечора вклавсь у гілки́, як в колиску -
Собі позіха́є й тихе́нько мовчи́ть.
[i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Гратися дзеркальцем маю я звичку.
Прокинувся зранку... не збудить би сестричку.
Дзеркальце знову в руках я вертів. З нього на
яблуньку зайчик злетів.
- Доброго ранку! - привітавсь він до всіх і став
розсипать по листочках свій сміх.
Сміх той розсипавсь по всьому садочку.
Розвеселив він курчаток і квочку.
Ой, як стрибав він, де наше подвір'я! Позолотив
каченяточкам пір'я. Довго за зайчиком бігав
Барбосик, бо той лоскотав йому хвостика й носик.
Ще розбудив він маленьке ягнятко. Гладив по
спинці корову й телятко. Верхи катавсь на гнідому
коні... та й заяснів у мене на вікні.
По занавісках стрибав... і гойдався. На килимку
трішки він потоптався. В кріслі посидів маленький
мій гість... й чомусь тихенько на стелю поліз.
Там пострибав. Полежав на дивані... та й сів на щі-
чку малесенькій Тані.
Таню, звичайно, він розбудив. Видно, що цього
дуже хотів.
Таня проснулася, очки відкрила. Сама, мов промін-
чик, вона заясніла.
Сонячний зайчик в волоссі, мов стрічка.
Яка красива у мене сестричка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
[b][i][color="#590707"]За рекою возле пня
С меня милый платье снял,
Говорит - размер жены,
А наряды ей нужны!
Зря зашла я к бабке в дом,
Настоящий там дурдом.
Бабка зелье варит в чане
Приворот готовит Ване!
Не ходил бы ты милок,
В свои тридцать на горшок.
Ну не зрелище, а жесть,
Туалет же в доме есть!
Все испортил соловей
В жизни Вани и моей.
Нафиг нам те птичьи трели,
Ми ж не в роще, а в постели!
Меня сватать приезжали,
Но случилася беда.
Завернул жених мой к Гале
Видно вовсе он Балда...
Нам деревню сглазил кто-то
И не в шутку,, а всерьез.
У парней теперь икота,
А у девушек - понос!!
Мимо тещиного дома
Специально я ходил.
Ну не вышло без погрома
Вновь забор ей развалил.
Спит Анфиса и не чует
Снится сладкий сон вдове!
А сосед зерно ворует
Перенес уж тонны две!
Научилась медицина
Деток в колбах размножать
У меня уже три сына...
Будем дальше продолжать!!
Назову козу Эдита
И озвучу не тая,
Что не чёсана, не мыта,
Как соседушка моя.
У барана моего.
Удаль боевая.
Острием своих рогов
Всех вокруг бодает!
А в курятнике - война.
Там два вора бьются.
В тучи спряталась луна,
А куры смеются!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837249
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 01.06.2019
Я не боюсь сльози, хоч і гірчить в мені.
Ту гіркоту не випити... всяк знає.
Я не боюсь грози, яку несуть громи.
Боюся ту, що душу навпіл крає.
Люблю я теплоту, вона зігріє всіх,
й теплом своїм я можу поділиться.
Побільше б доброти, вона є для усіх.
Не буду з тим, кому вона лиш сниться.
Радію я зорі, що світло нам несе.
Усім воно дорогу осяває.
Боюся темноти, що густо так цвіте
у душах тих, хто совісті не має.
Я не боюсь труда, бо він звеличить всіх.
Де треба, у труді і я схилюся.
І за любов, що є найбільшою для нас,
в молитві щирій Богові вклонюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836902
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Дорога в кожного своя... біжить у світ широкий.
В тебе - твоя, в мене - моя... на ній є наші кроки.
Вона біжить, немов потік, її нам не спинити.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Біжить вона і через гай, там де в танку берізки.
Над ними грозами шумлять і ллють хмарини слізки.
О, скільки тут усього є... йому можем радіти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Дорога в кожного своя, тут радощі й печалі.
Отримаєш, що заслужив... не завжди, що чекали.
Життя всіх мудрості навчить... бо ми ж його є діти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Дивлюсь у захваті, не вимовлю і слова:
Відкрилися ворота райські на землі!
І полилась мелодія чудова
Понад житами ранньої зорі!
Духмяним різнотрав’ям диха вітер,
Співають серенади цвіркуни,
Полощуть в річці верби коси-віти,
Чаклують ранок в небі чаклуни.
Потягуються на лататті малі жабки,
Ще бусел спить – весь світ іще для них,
Стрибають в лози, грають ляпки-лапки,
Сміється в вуса добрий водяник.
Дзвенить роса, упавши на дзвіночки,
Дзвенять дзвіночки: -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься, світе, вмий заспані очки,
Землею йде новий щасливий день!
І обрій вже горить, палає небо,
Розлилось полум’я, в промінні гасне ніч,
І я стою щаслива, бо так треба –
Щоб темні тіні розбігались навсібіч.
Бо вже відкрилися ворота раю,
Геть ніч! Геть морок із чола!
Святий черговий день розпочинаю
Так, наче вчора зовсім не жила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Пишу, люблю, лишаюсь в веснах,
Співають в серці солов"і,
І знов любов моя воскресла,
І полились пісні моі.
Моі роки, неначе хвилі,
Враз накотились й відійшли,
Кохання в серці залишили,
І знову ви мене знайшли.
Цвіте бузок духм"яним цвітом,
Чарує душечку мою,
І знов весна буя над світом,
Знайшов я доленьку свою.
Вона одна така на світі,
Неначе пісня в солов"я,
В душі трояндою розквітла,
Всим серцем відчуваю я.
Оте невипите кохання,
І нерозтрачену любов,
В душі пала мов зірка рання,
І я живу коханням знов.
Кругом весна цвіте, буяє,
Співає серденько моє,
Я шану Господу складаю,
За те, що ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836553
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Закон тепер маєм, а мови не чути,
Бо їм наша мова, у горлі стоїть.
Послухайте рідне, прокиньтеся, люди,
Без мови своєї не зможемо жить.
Коли у коханні є слово ласкаве,
Коли в поцілунку німіють вуста.
На вушко хтось шепче слова золотаві,
То знай, українська ще мова жива.
Коли чуєш мову, що з прадіда-діда
Впивали малята з грудним молоком.
Коли «Отче наш…» промовляв до обіду,
Лице домотканим втирав рушником.
То ти народився в святій Україні,
Тут мова пісенна, тут рай неземний,
Хліба золотисті, червона калина,
Край Богом цілований, значить – святий.
Завжди українці пишалися хлібом,
Кували мечі, коли ворог ішов.
У дім не пускали ні злиднів, ні біди,
Завжди позбавлялись ворожих оков.
А мова для нас, ніби кров, що у жилах,
Яка немов щит захищає в бою.
Тоді у польоті, як виросли крила
І носимо в серці ми мову свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836673
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Природа – це світ, вищим розумом створений.
Блискучий мистецтва космічного вигад…
Завжди перед нами. І завжди розгорнена
Ця вічна, жива, закодована книга.
Шедеври тут зібрані Божою працею –
Прадавні і мов нестаріючі, юні.
Які в ній заставки! Які ілюстрації!
А літер немає. Самі тільки руни.
І то не чіткі. Змиті водами, звітрені –
Угнулись, потерлись під кроками часу.
Помітно, що деякі аркуші вирвано
Безжально і грубо, як кажуть – «із м’ясом».
І є сторінки, що вже стали червоними –
Задавнено температурять від болю,
Неначе взивають тривожними дзвонами
До всього живого. – Про бережність молять…
В цю книгу щодня, як у совість, вдивляємось,
Шукаємо правила, слушні цитати.
Вчимось на помилках і знов намагаємось
Хоча б по складах її мудрість читати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836004
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Із чого почалося людство?
Із акта створення Адама
І Єви, що стала його серця дама,
А потім - їхніх дітей мама?
Чи, може, з одухотворення,
Що надихнуло на натхнення
Творить продовження своє?
А, може, й справді (не дай бог!)
Усе від мавпи почалось?
Коли ж в історії буття
Людське з’явилося життя?
Хто нам сказати точно може? -
Наука наша? Слово Боже?
Чи, може, інопланетяни,
Що мандрували десь світами
І нас лишили на планеті -
Від Сонця по порядку третій?
Питання це - одвічний камінь,
Граніт науки й спотикань, -
Не може вирішить ніхто,
Хоч виникло воно давно.
Так само, як не знають люди,
Що у майбутньому в них буде.
Та нам, здається, важливіше
Замислитись, що головніше,
Адже - тут ніде правди діти -
Ми всі Землі своєї діти.
Для існування у природі
Усих-усіх земних народів
Важливо кожному для себе
Створить самому те, що треба,
І визначитись всім, що - брать,
А що - природі віддавать,
Да так, щоб менше було шкоди
І для суспільства, й для природи.
Всім людям треба усвідомить,
Що шлях в майбутнє кожен творить,
Тому сьогодні вкрай важливо
Нам всім надіяться на диво,
Що шляхом тим, яким ішли,
Ми не дійдемо до біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835378
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Спасибі, матусю, за все, що я маю,
За щирі твої почуття,
За перший найкращий у світі дарунок -
це світле і щедре життя.
За другий у нім найдорожчий дарунок -
твою незрадливу любов,
За ніжний з дитинства ранковий цілунок,
За радість від теплих розмов.
За пройдені з успіхом гарні дороги,
Освітлене сонцем ім'я,
За кожну молитву, сльозу і тривогу
В цю мить тобі дякую я.
Хай літ не торкаються грози з вітрами
І линуть від нас віддалік.
Ніхто і ніколи не стане між нами,
Ти в серці моєму навік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835337
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2019
Ти-вогник моєї душі!
Матусенько,люба,єдина
Як добре,що ти є жива.
Ти-краща у світі людина!
З тобою і день ожива.
З тобою і сонечко ясне,
Удвічі зігріє теплом.
І руки твої пахнуть щастям,
А серце дарує добро!
З тобою і квітне калина,
Тюльпани,бузок й спориші
Для мене,ти наче зорина,
Ти-вогник моєї душі!
12 05 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
15 Божих підказок людині
15 правил, основою для яких є Божі заповіді.
правило перше
Бог створив людину не для страждань - створення Боже має радіти життю, любити і творити.
Менше скаржіться на життя, завжди пам'ятайте, що є люди, яким живеться набагато гірше, ніж вам.
правило друге
Кожна людина послана на цю Землю не просто так - він повинен проявити свою божественність і в чомусь поліпшити навколишній світ. Бог дає людині таланти, силу і здібності. Дар Божий потрібно використовувати для вдосконалення навколишнього світу, а також для допомоги тим, кому реально потрібно ваша допомога.
правило третє
Постарайтеся наповнити любов'ю своє життя і життя ваших близьких - цим ви притягатимете сприятливі обставини, фінансове благополуччя. І навпаки, агресія буде проявлятися в незмінному погіршенні якості життя.
правило четверте
У житті немає абсолютно нічого випадкового - своїми думками, словами, діями і вчинками ми формуємо свою сьогоднішню реальність і своє майбутнє. Так що будете ви насолоджуватися, або навпаки, тільки мучитися, цілком і повністю залежить від вас.
правило п'яте
З четвертим правилом прямо пов'язане п'яте: думки формують події. Навчіться думати позитивно, і ви створите тішучу вас дійсність. І навпаки, дратівливість, гнів, заздрість, гординя притягують одні невдачі і невезіння.
правило шосте
Які б не були обставини навколо, завжди залишайтеся спокійними, зберігайте позитивний настрій, вірте в свої сили і в Божу допомогу. І по вірі дасться!
правило сьоме
Намагайтеся слухати голос Бога - просто задайте питання, на який хочете отримати відповідь, і прислухайтеся до голосу своєї підсвідомості.
правило восьме
Кожна людина може врятуватися з Божою поміччю. Бог знаходиться в кожному з нас. Знайдіть Його в собі, а потім проявите Його через себе в своєму оточенні.
правило дев'яте
Незалежно від того, наскільки важкі проступки, Господь все одно любить кожного з нас. У Біблії написано: «шукайте і знайдете, стукайте і відчинено вам буде». Однак запам'ятайте: Господь завжди дає те, що вам потрібно саме в даний момент.
правило десяте
Одним з основних божественних законів є «закон подібності»: якщо ви не любите самого себе, то і навколишні вас теж не будуть любити. «Якою мірою ви відміряє, такою і вам відміряно буде». Як ви ставитеся до оточуючих, так і оточуючі будуть ставитися до вас.
правило одинадцяте
Причина неприємностей людини полягає не в інших людях, а в ній самій. Інформація руйнівного характеру отруює нам життя і не дає бути щасливими.
правило дванадцяте
Абсолютно все вже є всередині людини: і влада, і слава, і шана, і гроші. Завдання полягає в тому, щоб вивільнити всі блага в навколишню вас дійсність. А це можливо через неухильне дотримання Божих заповідей.
правило тринадцяте
Не діліть оточуючих вас людей на «поганих» і «хороших». Ми такі, які є, і якщо ваш колега, товариш по службі поганий особисто для вас, то іншого він цілком влаштовує. «Не судіть, і не судимі будете».
правило чотирнадцяте
«Пізнай себе» - це езотеричне правило цілком можливо застосовувати і в навколишньої дійсності. Тільки ніякого самокопання і буквоїдства! Самопізнання - це процес відкриття в собі здібностей і талантів і практичне їх застосування в зовнішньому світі.
правило п'ятнадцяте
Для Бога немає таких понять, як «вина», «покарання» і подібні до них. Важливо питати: "Нема за що?", А "Для чого?" Господь допускає право кожного на помилку, і зрозуміло, на її виправлення, на проходження того уроку, який нам необхідно пройти. І всі труднощі даються під силу. Найкращий спосіб виправлення помилок - це проявляти любов до самого себе і до оточуючих людей.
Бог робить все, щоб Ви були щасливим.
Переклала на українську мову 8.05.19 4.44
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835298
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Щоб очі мамині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах,
До неї приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях.
Бо найдорожча це, звичайно, мама,
Яка подарувала вам життя
І теплих почуттів і ласки гаму,
Відкрила вам дорогу в майбуття.
І не шкодуйте слів подяки неньці,
Вклоніться, діти, низько до землі,
Бо завжди виглядає вас рідненька,
Любов її, мов промінець в імлі.
До мами приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях,
Щоб очі неньчині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах.
(Від щирого серця вітаю всіх одноклубників з Днем Матері! Любові, поваги Вам від дітей. Будьте здорові і щасливі!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
— …Добраніч, Алісо!
— Мамо, але ти обіцяла розказати мені казочку! Ну будь ласка.
— Звісно, я пам’ятаю. Тоді зручно лягай, заплющуй очі й уважно слухай. Сьогодні я розповім незвичайну історію…
— Про чарівну фею і Попелюшку?..
— Ні, не зовсім. Слухай!..
«Казка про принца в масці»
Багато років тому у великому королівстві… Ну…
Багато років тому жив принц. І було в принца велике і гарне королівство, засіяне квітами й високими деревами на березі моря. Це королівство він цінував, як своє життя.
Але було в нього дещо більше за королівство й палац. Точніше дехто. Це була його принцеса. Вона…
— А яка вона була?
— Дай згадати! Ну… вона була неземної вроди, мала шовкове волосся…
— Мамо, а я теж принцеса?..
— Поки що ні, але коли виростеш, то обов’язково нею станеш!
Вона дуже любила принца і королівство…
Принц закохався в неї, тільки-но побачив, і довгий час домагався її руки. Завоювавши її серце, він одружився з нею, і жили вони довго і…
— І що, це все?..
— Ще ні, Алісо, слухай далі…
Але принц мав одну таємницю: це була його маска, яку він постійно носив і ніколи не знімав. Якось у минулому він прокинувся, поглянув у дзеркало і побачив її у віддзеркаленні. З вигляду він нічим не відрізнявся від інших людей. Принц не знав, звідки маска з’явилась і чому, але боявся її зняти — не тому, що побачить сам, а тому, що побачать оточуючі. Він здогадувався, що ховається за нею, а може, і знав напевно…
— І хто ж під нею ховався?
— Слухай далі…
Принц дуже любив свою принцесу і хотів, щоб вона побачила його справжнього, того, хто був за маскою. Він не один день наважувався, щоб їй відкритися, і от одного разу запросив її в трояндовий сад на краю скелі біля моря і… зірвав із себе маску.
Вона вжахнулася, побачивши в його обличчі невимовну печаль, смуток і… смерть. Її очі наповнились сльозами, вона почала відходити подалі від нього із жалем на обличчі, що поступово змінювався на жах… Навкруги всі троянди із червоних вмить обернулись на чорні й одразу ж зів’яли…
Усвідомивши, що накоїв, принц, не озираючись, утік, покинув королівство під покровом ночі, картаючи себе за свій вчинок.
Довгі блукання виснажили принца. Одного дня він вирішив подивитись на себе в дзеркало, щоби збожеволіти і все забути…
— І? І що він там побачив?.. Що?..
Тільки-но він глянув у дзеркало, як воно тріснуло і розсипалось на тисячі уламків, не витримавши віддзеркалення.
— А потім? Що було потім?..
Потім… він дістав свою маску, надягнув її і знову став красивим принцом.
Він зустрів іншу принцесу, і жили вони довго й щасливо. Але більше зняти маску він не наважився…
— А що було з першою принцесою?
Гм… Хтозна… Дехто каже, що від побаченого вона перетворилась на кам’яну статую і навічно залишилась у тім саду. Інші ж стверджують, що вона все забула, зустріла іншого принца, і жили вони довго й щасливо.
Кінець.
— Усе закінчилось добре.
— Усе завжди закінчується добре, Алісо.
Хоча я сама не певна, як усе закінчилось…
— Ну все, час спати, заплющуй очі! А завтра я розповім тобі казочку про Алісу у Дивокраї.
Двері дитячої зачинились. З кухні доходив тихий сердитий голос…
— Знову ти їй цю маячню розповідала?
— Яку маячню?
— Про великі замки, дерева і квіти… Ми туди не повернемось, і не варто їй давати пусті надії. Ще не вистачало, щоб вона, як і її божевільна мати, зірвалась зі скелі в море.
— Ти ж її кохав. Навіщо ти так кажеш?..
— Кохав? Хтозна. Це було багато років тому. Я нічого не відчуваю і не… пам’ятаю.
— Я їй про тебе розпові…
— Я чув. Ти ж знаєш, що все було не так, зовсім не так…
«Казка про принца в масці»
© Володимир Верста
З книги «Наношок».
Дата написання: 02.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835234
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Цвіте орхідея - заморська цариця,
Розкішне вбрання, струнка, білолиця.
Впевнено, гордо стоїть на вікні,
Зверхньо, якось, посміхнулась мені.
Цю розкіш квітучу потрібно придбати,
Росте у палацах, у замках багатих,
В оранжереях, в добрі і красі,
Її полюбляють, звичайно, усі.
Поруч квітують - барвисті герані,
Вони є прикрасою в кожному домі.
Ніжні красуні ростуть на вікні,
Лагідно, щиро всміхнулись мені.
Білі, червоні, відтінків багато,
Вони - берегині кожної хати.
Їх полюбляють у місті, селі.
Скромне вбрання - дуже звичне мені.
Наші дівчата, як ті орхідеї,
Їм до душі іноземні ідеї.
Тільки туди, вони їдуть по волі.
Шкода, - вкраїнські загублені долі.
Герані-жінки залишаються вдома.
Вони господині і мами чудові,
Виховують діток в любові, теплі,
Їм хороше й добре на рідній землі.
Герань й орхідея - квіти чудові,
Такі вони різні й різні в них долі,
Одні - в Україні, другі - за кордоном.
Будьте царицями кожного дому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835257
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Чудовий лист бабусі своїй новонародженій онучці
Чудовий лист бабусі своїй новонародженій онучці - просто і мудро про все на світі. - Дорога моя, я могла б написати цей лист ще для твоєї мами чверть століття назад ... Але мені тоді було 25, і я думала тільки про побутові питання: чим нагодувати рідних, як встигнути відвести доньку в яслі і не пропустити лекції. Твій дід працював в нічну зміну і не міг мені допомогти, коли твоя мама плакала ночами через часті хвороб. Зараз мені 50, і я накопичила трохи досвіду, яким хочу поділитися з тобою. Я не стверджую, що знаю про життя все, але, врешті-решт, я твоя бабуся і хочу, щоб ти була щаслива. Мої поради тобі не завадять!
1. Не бійся падати
Катайся на велосипеді, гойдалках, ковзанах, роликах і не бійся падати. Буде боляче, але ти навчишся завдяки цьому бути швидкою і підніматися тоді, коли хочеться плакати.
2. Не бійся висловлювати свою точку зору
Ти не зобов'язана мовчати, якщо тобі щось не подобається або коли ти не згодна. Не приховуй свою думку ні заради дружби, ні заради любові. Якщо тебе не чують або вимагають бути лояльною, то до біса таку дружбу і любов.
3. Не соромся вибачатися
Тільки дуже сильні дівчинки вміють вибачатися і усвідомлювати свої помилки, а я дуже хочу, щоб ти виросла саме такий. Складно сказати «Прости, я була не права. Як можна виправити ситуацію? »Але цього потрібно вчитися, і тоді ніхто не зможе тебе перемогти.
4. Не бійся отримати погану оцінку
Двійка - це не так вже й погано. Це вкаже тобі на слабкі місця. Ти дізнаєшся, над чим тобі потрібно буде попрацювати. Низька оцінка не означає, що ти дурна. Це всього лише мотивація до дії.
5. Не бійся же не бути популярною
Поки всі популярні тусовщики будуть ходити на вечірки, просиджувати час в забігайлівках і стирчати цілодобово в інтернеті, викладаючи свої фотографії, ти навчишся відмінно стріляти, їздити верхи на коні, співати і так далі. У 18 років популярні все ще будуть просиджувати штани перед комп'ютером, а ти на той час вже будеш підкорювати світ і, можливо, вирушиш в подорож по світу.
6. Не бійся бути дивною
Твоя ж бабуся не боїться!
7. Не бійся закохатися
Закоханість все одно до тебе прийде. Радуйся тому, що ти нарешті подорослішала.
8. Не бійся першого поцілунку
Повір бабусі, що це чудово! Не бійся, все жінки відмінно цілуються, так як це у нас в крові.
9. Не бійся вийти заміж або, навпаки, не вийти
Коли ти виростеш, нікому не буде діла до того, чи є у тебе на пальці обручку чи ні. Але, якщо ти вирішила, що заміжжя і сімейне життя - для тебе, постарайся зустріти «свою» людину, і тоді все вийде. Навіть всюди розкидані шкарпетки не будуть дратувати. Зате буде кому зробити масаж вечорами або з ким вигуляти собаку.
10. Не бійся народжувати
Брехати не буду, це боляче. Але це найпрекрасніше, що може бути в житті у кожної жінки.
11. Не бійся розлучення
У житті всяке трапляється. Головне - не впадай у відчай і не закривайся в собі. Розлучення - це не кінець життя. Це початок чогось нового і, швидше за все, більш цікавого.
12. Не бійся самотності
Іноді побути на самоті - це корисно. Їм навіть можна насолоджуватися. Але довго цього не буде - я нашу сімейку знаю.
13. Не бійся плакати
Сльози - це вибір сильного. Я сильна і роблю те, що хочу. Хочу плачу, хочу сміюся, хочу шкарпетки розкидаю по всій квартирі.
14. Не бійся пробувати нове
Не думай про вік і про те, що скажуть люди. Бери від життя найкраще, і неважливо, наскільки шалено твоє бажання.
15. Не бійся старіти
З віком ти почнеш більше цінувати життя і любити близьких. А потім, може, і ти напишеш лист своїм онукам.
16. Не бійся втрачати близьких
Я довго сумнівалася, чи варто це тобі писати. Але втрати неминучі. Близько йдуть - але любов не зникає ...
Я тебе люблю, твоя бабуся.
Переклала на українську мову 4.05.19 18.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835117
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Ще тихо спали береги, туман упав на трави,
В садах співали солов'ї і в хмарах кучерявих,
Блакить виднілась, вітерець гойдав зелені віти,
А десь летів уже свинець і голосили діти.
Торкнулася людей біда, ввійшла у кожне серце,
В біді країна молода, ліси, поля, озерця.
Страшенна сунула чума із чорними хрестами,
На довгий час в полон взяла, лишивши в серці рани.
Піднявсь старий і молодий на захист Батьківщини,
Летіли кулі наче рій, валилися хатини.
Із гучномовця Левітан промовив грізне слово,
Війна! Розпочалась війна! Кричало в душах знову.
Ішли бої, що несли смерть, там гинули солдати,
Довкола стільки було жертв, від вибухів гармати.
Лише вперед, ні крок назад в думках були єдині,
Була сміливість у солдат служити Батьківщині.
І кожен хто віддав життя за щастя Перемоги,
Пішли у вічність в небуття, пішли служити Богу.
Ми будем пам'ятати їх і згадувать щорічно,
День Перемоги є для всіх історією вічно!
За сьогодення і життя ми скажем їм спасибі!
Безсмертна пам'ять у серцях у домі і садибі.
Хай не торкаються землі, більш бойові заграви,
Хай пам'ятають всі живі меморіали Слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Ще в парку не горіли ліхтарі
І літній день над містом не погас,
Коли із крон ялинових вгорі
Злетіли совенята в перший раз.
Безшумно крильця з гілки донесли
На землю двох сіреньких пташенят.
І злякані пухнастики були,
Що вгору не піднімуться назад.
Не видно було матері навкруг -
Добути корм належало сові.
Лиш дівчинка ішла і її друг,
Побачили малечу на траві.
Малі були, без сумніву, із тих,
Хто совами ширятимуть колись.
А зараз голос дівчинки притих -
Чекала, чи піднімуться увись...
А двійко круглооких пташенят
Прибігли під ялинові стволи,
Підскочили з кумедністю малят,
Злетіли - і на гілочці були!
І з гордістю сприймали звисока,
Як приз людський за подвиги свої,
Підтримуючий погляд юнака
І окрик тріумфуючий її.
Ніхто крім них не бачив совенят -
У парку не гуляло більше пар.
Лише пройшов алеєю наряд
І поряд загорівся ще ліхтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Самбірщина сьогодні плаче…
6 травня, у шпиталі Дніпра помер старший сержант 137-го окремого батальйону морської піхоти ВМС ЗСУ 24-річний Іван Сакаль...
Хлопець родом із Турківського району (с. Завадівка), навчався у Самбірському технікумі економіки та інформатики(Львівщина).
Україна ніколи не забуде тих, хто ціною власного життя зупинив озвірілого ворога, захистив своїх рідних і близьких, свій рідний край.
Миру всім і нехай ім’я Івана Володимировича Сакаля залишиться в людській пам’яті як ім’я ГЕРОЯ !…
Герої не вмирають!
Слава Україні !
Вічна пам'ять земляче…
Їх ніколи уже не вернути на рідний поріг,
Не цвістиме їх сад, як колись зацвітав у дитинстві,
Ніби мить, їхній сон - сон життя так сльозовано збіг
І зостався у вічнім - у вічнім небеснім блаженстві.
Їх весна зацвіла у свічках і у світлій мольбі,
Їх душа затремтіла й притихла в обіймах матусі,
Там сльозини небесні падуть голубі, голубі
І вінець на хресті, і обручка на білім обрусі.
Заквітчає могилу холодна, холодна весна,
Що, до болю омита росою смертельного трунку,
І родина сумна й материнська сльоза - не одна,
І холодні вуста у останнім дівочім цілунку.
Поцілуй, притули! Як колись цілував під вербою,
Коли місяць тремтів, загоралися диво - зірки,
Залишися! Не йди! - Завмирає кохання з журбою,
Небо плаче в мольбі, застигають у болю свічки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834887
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Надихнув вірш Вікторії Скуратовська-Кравченко : " Я прожила чуже життя".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795852
Я прожила чуже життя,
Чужі гріхи, чужі бажання.
Чужий цей біль, до забуття,
Вихоплював з душі ридання.
Кричала й плакала душа,
Просила в Бога допомоги,
Та доля, знов не поспіша,
Несла мені нові тривоги.
О, як же маялась завжди!
Все поспішала, щось рішала,
Щоб відвернути від біди,
Та тільки як, того не знала.
І в цьому місиві із сліз
Десь на шляху я загубилась.
Тож вітер все кудись поніс
Й сама з собою залишилась.
Злетіти б зараз до небес,
Розправити, як птиця крила,
Дістатись неземних чудес -
Це все, чого б душа хотіла.
Та тільки й крила не мої -
Летіти в них немає сили.
Думок хвилюючих рої
Мені у душу натрусили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796172
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 07.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
я не знаю куди...я не знаю,
я не знаю куди я бреду...
то стою, то від чогось тікаю,
то в пустелі, то знов у саду...
я не знаю навіщо, не знаю
біла птаха торкається скронь...
кожну днину плащем накриваю,
бережу теплотою долонь...
я не знаю чому, я не знаю
часто бачу розлуку і біль,
мабуть більше, ніж слід, відчуваю,
краще б гризла хутро, як та міль...
я не знаю від чого, не знаю
гроші й влада міняють людей,
та чому ж їх війна не міняє?..
мабуть випало серце з грудей...
я не знаю коли, я не знаю
щезнуть війни і мир буде знов,
я мовчу...я кричу...я благаю
хай панує у світі любов...
я не знаю для чого, не знаю
хтось кидає на вітер слова,
я так мрію, так хочу й чекаю,
щоби зникла кровава сльоза...
не завжди все вдається сказати,
я не зовсім на "ти" із пером...
просто хочеться всім побажати,
щоб частіше ділились добром.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834323
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Біографія Рея Бредбері
Біографія Рея Бредбері не відрізняється особливою неординарністю. Відомий письменник народився 22 серпня 1920 року в штаті Іллінойс, місті Вокіган. Його мати була шведкою за походженням, звали її Марі Естер Моберг. Леонард Сполдінг Бредбері - батько, який був нащадком англійців, які прибули в 1630 році в Америку. Повне ім'я Рея - Реймонд Дуглас, друга частина якого була дана на честь відомого актора Дугласа Фербенкса.
У тридцятих роках, в самий розпал Великої депресії Рей Бредбері разом з родиною перебрався в Лос-Анджелес. Сім'я жила бідно, і коли він закінчив навчання в школі, йому не могли купити навіть костюм для випускного вечора. Тому він відправився на свято в піджаку свого покійного дядька, який в ньому загинув від руки грабіжника, а дірки від пострілів були акуратно зашиті.
Після школи Бредбері не надійшов у коледж, але це не завадило йому регулярно займатися самоосвітою в бібліотеках. Ще з дитинства у хлопчика спостерігалася незвичайна тяга до літератури, а свої перші вірші він написав на дитячому друкарській машинці в дванадцять років. Коли Рею виповнилося двадцять, він вже точно знав, що хоче стати письменником.
Перші оповідання Бредбері були опубліковані в журналах в 1940 році. У цей період, для того, щоб заробити на життя, хлопець займався продажем газет на вулиці, і тільки через кілька років його творчість стала приносити незначний, але регулярний заробіток. У 1947 році Рей випустив збірку оповідань «Похмурий карнавал», а в подальшому його твори потрапляли в антології кращих оповідань Америки. Також розповіді Бредбері були видані в збірках, які в 1947 і 1948 роках удостоїлися премії О. Генрі.
Але найзначніший момент у творчості і біографії Рея Бредбері відбувся в 1950 році, коли вийшла збірка новел «Марсіанські хроніки», який і приніс йому популярність. Письменник присвятив його дружині, руками якої і був набраний перший екземпляр книги.
З єдиною дружиною Маргарет Рей прожив все життя. З дня весілля, яка відбулася 27 вересня 1947, протягом кількох років вона цілими днями працювала для того, щоб чоловік міг займатися вдома своїми розповідями. За весь час у пари народилося чотири дочки.
Рей Бредбері отримав безліч літературних нагород, був визнаний гідним титулу «Гранд-майстер» і звання почесного доктора літератури коледжу Уіттьер. Сьогодні його численні твори, до яких відносяться фантастичні поеми, повісті, романи, новели, вірші продовжують читати в усьому світі. 63 оповідання письменника не видавалися в збірках, а були надруковані в журналах і газетах. Серед його найвідоміших творів і збірок можна виділити «Вино з кульбаб». «Золоті яблука Сонця», «Механізми радості», «Смерть - доля самотніх», «Ліки від меланхолії» і багато інших.
Біографія Рея Бредбері також включає цікавий факт про те, що його пра-прабабця була відьмою, спаленою в 1962 році на Салемскому процесі. Правда, підтверджень цьому немає, і цілком можливо, що ім'я Мері Бредбері було простим збігом. Проте, письменник вважає себе нащадком чаклунки, а в його оповіданнях потойбічна сила зазвичай виявляється більш людяною, ніж її людська
Рей Бредбері Credo
Звідки я прийшов, не знаю
Не знаю я, куди піду,
Коли переможно отблистаю
У моєму блискучому саду.
Коли виповнилося красою,
Коли набриднути ласкою троянд,
Коли запроситься до спокою
Душа, втомлена від мрій.
Але я живу, як танець тіней
У передсмертний час хворого дня,
Я сповнений тайною миттєвостей
І червоною чарою вогню.
Мені все відкрито в цьому світі -
І ночі тінь, і сонця світло,
І в тріумфуючий ефірі
Мерехтіння ніжних планет.
Я не шукаю хворого знанья,
Навіщо, звідки я йду;
Я знаю, було там сверканье
Зірки, цілувалися зірку.
Я знаю, там дзвеніло спів
Перед престолом краси,
Коли спліталися, як бачення,
Святі білі квіти.
І жарким серцем вірячи чуду,
Зрозумівши повітряний небосхил,
В яких межах я ні буду,
На все накину я свій сон.
Завжди живий, завжди могутній,
Закоханий в чари краси.
І спалахне веселка співзвуч
Над царством одвічної пустоти.Осінь 1905
30 цитат великого мрійника Рея Бредбері
22 серпня 1920 року народився видатний американський письменник, відомий по антиутопії «451 градус за Фаренгейтом», циклу оповідань «Марсіанські хроніки» і частково автобіографічній повісті «Вино з кульбаб» Рей Бредбері. У День народження головного мрійника ХХ століття ми згадуємо його кращі вислови
1. Коли людині 17, вона знає все. Якщо йому 27 і він як і раніше знає все - значить, йому все ще 17.
2. Є злочини гірші, ніж спалювати книги. Наприклад - не читати їх.
3. Перше, що дізнаєшся в житті, - це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, - це що ти все той же дурень.
4. Доброта і розум - властивості старості. У 20 років жінці куди цікавіше бути безсердечною і легковажною.
5. Щоб вижити, треба перестати допитуватися, в чому сенс життя. Життя саме по собі і є відповідь.
6. У війні взагалі не виграють. Всі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім, просить світу.
7. У зла є тільки одна сила - та, якої наділяємо його ми самі.
8. Коли життя хороше , сперечатися про ньому нема чого.
9. Любов - це коли хтось може повернути людині самого себе.
10. Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніше будь- якої мрії, створеної на фабриці і оплаченої грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою - такого звіра немає на світі.
11. Коли живеш весь час поруч з людьми, вони не змінюються ні на йоту. Ви дивували тим, що сталися в них зміни, тільки якщо розлучаєтеся надовго, на роки.
12. Шукати кроликів в капелюхах - марна справа, все одно як шукати хоч краплю здорового глузду в голові у деяких людей.
13. Посміхайся, що не будеш приносити біді задоволення.
14. Людська пам'ять схожа на фотоплівку, і ми все життя тільки й робимо, що намагаємося стерти зафіксоване на ній.
15. Смерть - це мій постійний бій. Я вступаю з нею в сутичку в кожному новому оповіданні, повісті, п'єсі ... Смерть! Я буду боротися з нею моїми творами, моїми книгами, моїми дітьми, які залишаться після мене.
16. У електронних книг немає майбутнього. Вони пахнуть підпаленим бензином.
17. Ми всі - машини часу. Ось чому все своє життя я перебуваю під чарівністю старих. Тому що я знаю: ось зараз натисну його потаємну кнопку і опинюся в 1900 році. Або на Громадянській війні ... А в дитинстві я зустрічав ветеранів Громадянської війни!
18. Якби людина день і ніч думала про смерть, вона стала б Вуді Алленом.
19. Я не намагаюся передбачити майбутнє - я намагаюся його запобігти.
20. Так, вільного часу у нас достатньо. Але чи є у нас час подумати?
21. У нас один обов'язок - бути щасливими.
22. Хто перестав дивуватися, той перестав любити, а перестав любити - вважай, у тебе і життя немає, а у кого життя немає - той, вважай, зійшов в могилу.
23. І, якщо жити повним життям - значить померти швидше, нехай так: Краще вже померти швидко, але спершу скуштувати ще від життя.
24. Неважливо, що саме ти робиш! важливо, щоб все, до чого ти доторкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб в ньому залишалася частка тебе самого. У цьому різниця між людиною, просто тим, хто стриже траву на галявині, і справжнім садівником.
25. Самі створюйте то, що може врятувати світ, - і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега.
26. Книги тільки одне з вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути.
27. Головний секрет творчості в тому, щоб ставитися до своїх ідей як до кішок - просто змусьте їх слідувати за вами.
28. Любов - це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під посипану квітами бузок, а влітку збирати ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку - допомагати пережити нежить і довгі вечори ...
29. Я відчував просте і найбільше на світі щастя - я був живий.
30. Ніколи не піддавати сумніву чудеса, коли вони відбуваються.
Зібрала з різноманітних джерел та переклала на українську мову 3.05.10 8.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834321
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Дорога криється в імлі
І ні кінця їй, ні початку,
Життя на ній лишає згадку
Про тих, хто жив на цій землі.
А дні сплітаються у роки,
Помножені на власний труд, -
Їх жорна часу перетруть
І згодом стихнуть наші кроки.
Залишиться лиш битий шлях,
Яким життя пройшло юрбою,
Забравши поспіль із собою
Усе, перетворивши в прах.
Тим шляхом інші знов підуть
І прокладуть свою дорогу.
Можливо, й наший слід знайдуть
І скажуть: «Були люди, слава Богу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834049
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Змілів ручай. Слабке джерельце стало.
Чомусь тепер води в нім дуже мало.
Їжак і кріт, і миша всіх просили:
Приходьте, звірі, чистіть що є сили.
Бо згине ліс, як зникне враз водиця.
Ручай в біді! Лишати не годиться!
Зайчисько втік, бо інша є робота.
Храпів кабан, вставати неохота.
Ведмідь зітхав, а лис лише сміявся:
- Ну нащо вам ручай дрібний той здався?
Ворони дві ото лиш вчули тільки:
- Чого це ми, а інші що, каліки?
І лось, і вовк не стали й слухать дуже.
Чи є ручай, чи ні, - обом байдуже.
Пропав ручай. Прибігли всі. Та пізно.
І як воно так справді сталось, дійсно?
В житті між нами й ними часто схожість:
Когось вбиває лінь, кого байдужість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834102
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Отримав волю раб у дар,
Покласти в торбу як сухар
Її хотів і так, і сяк,
Вона ж не влазила ніяк.
Тягнув на себе мов кожух,
Велів щоб відганяла мух.
Щоб зігрівала у ночі,
Пекла смачненькі калачі.
Орала, сіяла, гребла,
Як наймичка йому була.
А воля ну ні те, ні се.
Води йому не принесе,
В долоню не кладе мідяк.
Сказав: Був раб, тепер жебрак!
Навіщо ти така здалась,
Як курка ти хоча б неслась.
Тебе не вип‘єш, не з’їси.
Та під відсотки не здаси.
Сварився: Викину, віддам!
Знов рабським заживу життям.
Так ліжко, локшина і дах,
Я ж не якийсь без мізків птах...
Отримав волю раб у дар,
Але йому миліш сухар.
А воля в неба все питає:
Рабів колишніх не буває? ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833926
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Не з тобою стою у вечірній порі,
Не з тобою шепчу до пів ночі.
Вже не ти, вже не ти, дві холодні зорі,
Заглядають тепер в мої очі.
Із моєї душі не тече вже тепло,
Вже не гріє воно твої руки.
Остиває душа як на холоді скло,
Розривається серце з розпуки.
Вже себе не виню що так вийшло в житті,
Хоч самотності біль тисне груди.
І думки вже не ті і слова вже не ті,
Дзвін розбитий дзвонити не буде.
Не співає душа тільки жалі одні,
Загубилось у жалях кохання.
Вже не ти, вже не ти, шепче вітер мені,
Свої радощі й свої страждання.
Не жаліюсь собі, і не скажу комусь,
Біль душевна якось затихає.
Тільки більше душа не радіє чомусь,
Й так солодко уже не зітхає.
Надвірна 2000 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833855
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019
Христос воскрес! - і світ ясніє,
Господнє сяєво - з небес.
Це душ очищення, надія...
Воскрес! Воістину воскрес!
Я вірю, Господи, я вірю
В любов Твою і правоту,
В Твою величну творчу силу,
У милість, щиру і святу.
Ти нас прости, бо ми єсьм - люди,
Земні, і грішні, і лихі...
В чаду зневір'я і огуди
Себе винищуєм, сліпі.
Христова кров свята пролита -
Спокута за людські гріхи.
Навчав нас світло, чесно жити...
Прости, Ісусе, нас, прости
У душах грішних хай зоріє
Твоїх завітів мудрих стрій,
І ми почули у надії:
- Люби, прощай і не убий...
Христос воскрес! - і світ радіє:
Благословення їз небес.
Це душ очищення й надія...
Воскрес! Воістину воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833797
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2019
Перша ніч після втрати, яка ж ти нестерпно-пекельна...
І чому так тривожить минуле, зриває пласти,
Перетворює в сіре оте, що любила, пастельне,
Де була не сама, ще живі всі і ще жива ти...
І лишень дика пам'ять все рвала і все ворушила,
Плач і розпач тулила в гарячий до болю печворк,
Все складала, складала, але і до ранку не зшила
У єдиний малюнок, малюнок єдиний... на двох...
Щось і ранок сьогодні... це ж треба... і той забарився,
Хоч боялася вперше побачити сонце... сама...
І за ніч прохолодну... мені геть ніхто не приснився,
Було темно і страшно, немає... немає... нема...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 22.04.2019
Наш клен цвіте. Розквітли поряд абрикоси.
Скрізь зеленіє та пахтить весняний цвіт,
В дворі людей, тварин, птахів багатоголосся
І сонце з неба шле їм всім палкий привіт.
Веселі стовбури, ошатні віти, гарні квіти
І бджоли вже снують, свої нектари п’ють,
Після зими весною веселяться діти
Старі радіють, бо світ бачать - ще живуть.
Весна в розпалі з сонцем та вітрами,
Буває холодно чи раптом задощить,
Крокує по землі і селами й містами
Та переможно так, що гай шумить.
З небес пастві зійшло католицьке Різдво,
В костьолі ксьондз Христа їй прославляє,
У православну церкву людство теж прийшло -
Вербну неділю перед Паскою справляє.
А світська влада вибори проводить,
Хоч, якщо чесно, то нам нікого обрати,
То ж виборець, щоб сам собі не шкодить,
За менше зло свій голос мусить дати.
Весна іде, а з нею блискавки та грОми,
Нагліє у шахрайстві богообраний народ
І може стати, що повернуться погроми,
Як в Коліївщину, без милосердія і квот.
А клен цвіте і абрикоси з ним та вишні,
Природа у житті та радості єдина,
Благословить всі свята і події нам Всевишній:
Нехай в віках живе і квітне Україна!
21.04. 2019 р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833520
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
[b][/b]Не я б’ю, верба б’є
і Здоров’я додає!
Бо освячена в водиці
біля Церкви, у Криниці.
В Церкві маймо побувати
і гріхи спокутувати,
Предків своїх – вшанувати
і за здравіє подбати!
[i]Про дільницю не забути,
після церкви в ній побути!
За Вкраїну - голос дати,
щоби Неньці процвітати![/i]
Душу й тіло козака –
очища верба така!
Це – катарсис для Людини,
для Хлопчини і Дівчини,
для Дорослого й Малого,
для Старої і Старого,
Чоловіка і Жанчини,
і – всієї України!
Після цього – на віконце,
хай зігріє її сонце.
Щоби потім посадити
і велику ізростити!
А Свята Верба одвічно
є цілюща і магічна!
[b]Отака Вербна Неділя:
і Здоров’я, й Піст-Застілля!
Нехай буде так ЩОРІЧНО,
щоб жилося нам ДОВІЧНО!!! [/b]
21 квітня 2019 р. м.Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833517
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Торкнутись неба... Розігнати хмари,
На землю впасти радісним дощем,
Щоб змити власні страхи і примари,
Щоб змити біль, що у душі пече.
Набрати в пригорщі ясного сонця,
Розквітнути, як вишні-яблунІ,
Пірнути в щастя до самого донця,
Розтанути у голосній луні.
І полетіти жайворонком в поле,
Й напитися нектару, як бджола,
Щоб розпрощатися з прадавнім болем,
Щоб зморшку суму стерти із чола.
І полюбити… Щиро, як ЛЮДИНА,
І полюбити… Щедро, як ЗЕМЛЯ,
І вірно, як кохає лебедина,
Й невимушено, як уміє немовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833202
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Ще тиша небо огортає,
Роса омила трави зранку.
Ще на хмарках Весна дрімає,
Цілунку хоче від світанку.
А він із сонечком у парі,
Струну натягують, щоб грала.
Полинуть в небо звуків чари,
Мелодія на них чекала
Бруньки мов лампи засвітились,
Блукає в берегах лелека.
Чомусь дві верби зажурились,
Образились на дуба - свекра.
А ось метелик чепурненький,
Кудись вже зранку поспішає.
У полі - зору він маленький,
Був тут, та вже його немає...
Зіткав павук гамак для себе,
Йому у нім просторо й тихо.
Тривожити його не треба,
Хто потривожить буде лихо.
Десь гавкіт обізвавсь собачий,
Він із котом так розмовляє.
Кіт злиться, а буває плаче,
Тільки про це, ніхто не знає.
У кожного свої турботи,
І кожен має свої справи.
День додає усім роботи,
Додасть наснаги ковток кави...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832961
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019
Не забуду. Але й не заплачу.
Не захоплює уже і не п’янить.
Навіть якщо більше не побачу,
навіть коли зовсім, ні на мить.
Не забуду. Але й не покличу.
Що було — туманом відійшло.
Вдруге на душі не закурличе.
Зникло і зів’яло, відцвіло.
І нехай вже потім ані слова,
мов не знались, наче й не були.
Повз пройду, як пані гонорова —
ніби в серці з льодом холоди.
Не жалітиму. Хіба я можу?
Все було лиш тільки на словах.
Лише жарти, погляди і, може,
було трохи запалу в очах.
Перебігло. Перейшло. Перешуміло.
Спалахнуло і згасилось вмить.
Наче й не жило… Та відболіло…
Не забуду, бо в душі щемить…
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832940
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019
Дзюркоче навесні струмок –
то мамин голосок.
В саду сміються солов’ї –
то мамині пісні.
Гойдаються в полях жита –
то мамине життя.
А в житі волошковий рай –
то мамин диво-край.
Сміється сонце знов і знов –
то мамина любов.
А сльози з неба – то хіба
що мамина журба.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832935
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]
Заходить вечір непомітно в хату,
А за вікном туману полотно.
Ледь-ледь відчутно терпкий запах м"яти.
Я вечір виглядаю вже давно.
Його я запросила на розмову:
Гостинність і повага, теплий чай.
Все це в розмові буде допомога.
І більш нічого..Прошу, вибачай.
Як завжди подивились очі в очі.
Він ненароком нібито зітхнув.
Здається, що далеко так до ночі,
А вечір так солодко позіхнув...
Ну що сказать? Не так усе й погано,
От тільки ночі довгі весняні.
А інше все - за сімома замками,
Настояні на м"яті, духмяні.
Так хочеться сказати йому більше,
Та я минаю те, що головне.
А за вікном стає усе темніше...
Та бачу, вже не слухає мене.
Заснув сердега.....Щось йому вже сниться,
Під монотонну розповідь мою..
Чому ж мені до ранку все не спиться?
Шукаю в тім причину й не збагну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
На пробуждение природы
Смотрю с 7-го этажа.
Вмиг забываю свои годы –
Я вновь на лезвии ножа.
Я возвращаюсь на те скалы,
Где кровь играла и кипела.
Хотя я жизнью рисковала -
Моя любовь романсы пела.
Ведь рядом опытный попутчик.
Ему я смело доверяю.
Он для меня, как солнца лучик.
Легко с ним путь одолеваю.
Как горные козлы, скакали
По скалам мы, рискуя сильно.
И приключения искали.
В горах их было изобильно.
Бывает, риск оправдан в споре,
Или забавная интрижка…
Для нас - короткий выход к морю –
Это решающая фишка!
Мы страстно любим горы, море.
Романтики нас понимают.
А с остальными мы не спорим.
Их лезвие ножа пугает.
Кто испытал шальные чувства
В единоборстве со стихией,
Тот понимает роль искусства,
Чтоб написать стихи лихие.
14 04 2019. Рисунок автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832730
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Заглядає у душу-віконце
У квітчастім віночку весна.
В ніжній радості світиться сонце,
Абрикос розпустився зрання.
Рушничок пелюсточків рожевих
Всіх побачити кличе вже шпак.
У перлинках води кришталевих
Зміг умитися птах-весельчак.
Нареченою вбралася вишня
Під вуаллю чека видання.
Вітер листя деінде колишнє
Несе з саду у даль навмання.
На зелену травичку груша
Поглядає з гори років.
Погустішала. Квітень у душу
Промінцями любов впустив.
І усюди весна верховодить
Несе радість, веселенький спів.
Віра в щастя у серце заходить
В королівстві квітучих садів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Не сплю. А вже вгорі ледь-ледь світає.
Думки ніч сновигають, як вужі.
Я знаю, ти мене без сну читаєш,
І тишу, і мій крик душі – вірші.
Упевнена, ночами теж сумуєш,
Твій настрій дістається і мені.
Буває й сам у відповідь римуєш,
Уявою малюєш спільні дні.
Моя душа пташам таємно рветься
Життя вдихнути в роздуми твої.
Дзвони частіше. Як тобі живеться,
Чи повернулись з півдня солов’ї?
Вже первоцвіт в лісах прослав мережки,
І ряст барвисто виткав гобелен.
Берізка знов приміряла сережки,
А в золото вдягнувся білий клен.
В дворі зарожевіли абрикоси,
Гудуть над цвітом весело джмелі.
Верба в воді полоще жовті коси,
Й відчутній з кожним днем тепло землі.
Дзвони. Де думка відтепер ночує,
Скажи, що бачиш у короткім сні?
Повір. Моя душа твою почує,
Відправ у Космос наші позивні.
Ніч розмотала темноту до краю.
Похолодало. Квітень змерз, мабуть.
Лови моїх думок весняних зграю,
Вони твої неспокої зведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832622
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
У полі розкинулось море,
Гойдаються в хвилях льони.
Блакиттю покрились простори,
Всміхались до сонця вони.
Їх вітер беріг і леліяв
І рясно мочили дощі.
І кожен із нас тихо мріяв,
Щоб швидше достигли вони.
Чарівна окраса Полісся,
Зливається з небом вона.
Доносяться звуки із висі,
Щасливого птаха здаля.
Як гляну у поле безкрає,
Радіє просторам душа.
То казка льонами блукає,
У гості вона поспіша.
Ще й запахи поля чарують,
Не можна повз нього пройти.
Блакитні голівки дарують,
Красу що побачиш лиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832597
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Прийшла ти в мій світ як в ранок зоря,
Як пісня від янголів з неба!
Тому все життя небу дякую я
За милу Царівну, – за Тебе!
За погляд глибокий, за голосу звук;
За серце твоє незрадливе;
За ніжні обійми розкрилених рук;
За миті кохання щасливі!
Я дякую, люба щоденно тобі
За все, що від долі я маю
І навіть за те, що при спільній журбі
Ти душу свою відкриваєш.
Я дякую, пташко, за те, що ввійшла
В мої неприборкані мрії
В яких в позахмарні світи повела
До світлого храму надії!
Я дякую, серце, за те, що ти є;
Що просто на світі існуєш;
Що те, як виспівує єство моє
З дороги розлуки почуєш!
13.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832577
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
**********
Там, де вмирав Нігоян,
Болем куриться Майдан,
Сотня зорить із небес:
- Знову Голгофа і хрест?
Знов Україну здали?
Не українці - хохли!
Прадіди встануть з могил,
Горем розвіється пил...
Звісно, як блазень Іван,
В нього такий отаман.
Реготу злого обвал -
Пастка для дурнів - "Квартал".
З кого сміялися ви?
З себе, сіренькі хохли.
В залпах куриться Донбас -
Саме для реготу час?
Рвуть Україну, жеруть,
Божа потьмарилась путь...
Брате, на захист ставай,
Не здай Україну, не здай!
Сину, це наша земля,
Зась їм, іудам з кремля!
Рідну свою захищай,
Не здай Україну, не здай!
Шанс залишився один -
Знов не повториться він.
Долю свою обирай:
Не здай Україну, не здай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832300
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Яснів край неба, у кольорових гаммах,
Далеко відбивавсь, по віконних рамах,
У ніч падав вечір, смужки хмар палали,
А сяючі зорі, крадькома ховали.
У хаті так тихо, лиш чути дровець хруст,
І линула пісня, із материнських вуст,
Вже й місяць, світлий загляда у віконце,
Думки, все за сина, де ж ти моє сонце.
Сорочка у руках, думки - оси й голка,
Вмить чути в кватирку, закричала сойка,
Немов пробудилась, покотивсь наперстик,
Надія у душі, вишивала в хрестик.
До шлюбу біленьку, розшивала сину,
Життя, щоб вдалося, мав долю щасливу,
Втеляла ниточки, щоби був привітним,
Удосталь хліба,солі й був обід ситним.
Вже й пісню згадала, ніжну, колискову,
Мережиллла стежкою, мову барвінкову,
Любов до Держави - нитки жовті й сині,
Щоб тепло і радість, у його світлині.
Під рухами неньки, розпускались квіти,
Так тепло на душі, відчувала літо,
У барвах квітчатих, волошки і ружі,
То Бога дарунки, щоб всі жили в дружбі.
Ніч тиха зоріла, сяйне зорепадом,
Уявлення мала, що син іде садом,
Усміхнене обличчя, ласкавий погляд,
Синочку, повертайся, присядеш поряд.
Побачу у очах, утіхи іскринки,
Подариш,ти любий, щасливі хвилинки,
Мій сонячний промінь, ти зігрієш душу,
Дитятко обійму, хай сльозинку струшу.
Ой вже й притомилась, ще довго чекати,
Війна, хай скінчиться,- шепотіла мати,
Хай вітер весняний, печалі розсіє,
Наш стяг, український, над краєм розвіє.
Край неба мерехтить, виграє світанок,
Проміння золоте, прилягло на ґанок,
І вкотре у голку, засовує нитку,
Хай буде, все добре, повертайся синку.
28.02.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Розписує сонце в багрянець картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Ти трудишся, зводиш міста, Україно,
І соняшник тягнеш до неба з землі.
Славутича хвилі і вітер здалека
Шевченкову пісню співають тобі.
Твій прапор - пшениця і небо над степом,
Звитяга і мужність в твоєму гербі.
Ще свіжа легенда у землях козацьких,
Як грізний полковник свій одяг роздер.
І крик твоїх коней під шабельний брязкіт
Відлунням далеким ми чуєм тепер.
В степах придніпровських, у центрі Європи,
Ти перша стрічала, спиняла орду.
І знову на сході вогонь і окопи,
І внуки козацькі відводять біду.
Там тане у битвах надія забродів,
Що шлях твій накреслить російський багнет.
На карті планети, між вільних народів,
Вже час вимальовує твій силует.
Ти юна, і тільки нарощуєш сили,
Сусідка стареньких, заможних країн.
Я вірю - чужинців в столиці осілих
Замінить відважний Тарасовий син.
Підніметься в травні на полі колосся,
Де грудень холодний розсіював сніг.
І жито комбайн покладе у покоси,
Де танк крізь окопи прорватись не зміг.
Від заходу хмарки пройдуть, Україно,
До самого краю твоєї землі.
І сонце допише багрянцем картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Блукаю іноді до раю
дитячих літ. Немає див,
як і стежок уже немає,
якими в юності ходив.
Згадаю верби, осокори,
іще не зрізані дуби,
що підпирали «наші гори»
в літа казкової доби...
А нині – пуща над водою
із лісового джерела,
що жебонить під осокою
широким яром до села.
На косогорі – хащі глоду,
кущі ожини, бузини,
На місці пасіки – болото,
на місці хати – терени.
Сади затінює омела,
а очерети – мураву.
Нові пейзажі невеселі...
Та уві сні, як наяву,
почую тихий голос мами
із голубої далини
і оживають за літами
усе ті самі ясени,
тини і – стріха біля стріхи,
весною білені хати
і голоси луни і сміху
із неземної висоти.
Ще пам’ятаю перелази,
дубову кладку до гори
і до найвищої оази
моєї юної пори.
Веде з минулого стежина
у володіння нічиї,
де із криничної цямрини
текли цілющі ручаї.
Але за синьою рікою
не випити води ковток.
Час огортає пеленою
мій умираючий куток.
І плачу, і плачу як мито
за ту колиску із лози,
за віз і сіно для кози,
за пам’ять, що уміє гріти,
за образи-дереворити
і миро чистої сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832087
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
« Я що, не з цього копита?» - маленьким
мовив мій рідній брат Василь. Ці слова
стали крилатими для всього роду мого діда Василя.
Це фото з старого альбому..
Йому вже так багато літ..
Мій батько з братом є на ньому
І його сестри, баба, й дід.
Стара хатина у загаті,
Віконця сірі і малі…
Жили бідненько, не багаті -
Та хліб із сіллю на столі.
Важкі післявоєнні роки
І в хаті п’ятеро дітей:
Найменша робить перші кроки,
А старших вже нема тепер.
Немає Лєни, Колі, Наді –
В голодний вмерли рік вони.
За ними слідом Анатолій
Не повернувся із війни.
Зоставсь Володя, ще Марія,
І Ганна, Стася, та Іван.
На фото діти тут не всі є:
Приходять Федір і Степан.
Дід працював тоді в колгоспі,
Сапала й баба буряки,
А її мати на канапі
Читала діточкам казки.
То як могли, так виживали
І їли, що їм Бог послав.
На трудодні, що заробляли,
В кінці колгосп зерно давав.
То ж по закінченні лиш року
Пекла їм баба пиріжки,
А ціле літо – аж допоки,
За «свято» були галушки.
Сім’я жила і бідувала,
По черзі діти в школу йшли,
Зарадить як біді, не знали:
На двох одні лиш чобітки.
Але на злидні не зважали,
Родина дружньою була.
Завжди всі разом працювали,
То ж вижити сім’я змогла.
І розійшлись діти по світу,
Своїх онуків нажили,
Та й правнуків до їх «копита»
Лелеки в хату принесли.
Дивлюсь на фото це з альбому -
Такий великий в мене рід.
Коріння родоводу всьому
Ось тут на фото із тих літ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Неначе матуся в біленькій хустині,
під нашими вікнами вишня.
Мене зустрічати маленька красуня
так рано-ранесенько вийшла.
До чого ж красива! Вже сонце сміється
в розквітлих білесеньких квітах.
Тріпочуть так ніжно вони пелюстками,
гойдає їх вітер на вітах.
Між білого цвіту й твоя заясніла,
матусю, біленька хустина.
Відчуло серденько... ще й вишня шепнула:
"Пора зустрічать, ненько, сина!"
Хай завжди додому сини повертають,
чекають між вишень в хатині.
Тут душу зігріє завжди цвіт весняний
й матуся в біленькій хустині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Мені співала мама колискову
В годину пізню, у безсонну ніч.
Колисочка гойдалася вербова,
І гріла всіх стара велика піч.
Гніздечком теплим причаїлась хата,
Поміж акацій білих на горбку.
Там пахли верби над ставком і м"ята,
І зорі з неба падали в ріку.
Мов оберіг - за образком вербичка,
Під сволоком пучки духм"яних трав.
Я - безтурботна - ляля невеличка,
Яку в обійми білий світ прийняв...
Ніхто не зна, яка ж та доля вдасться,
Що подарує - радість чи печаль?
Хоч діти всі народжені для щастя,
Та не завжди буває так, на жаль...
...Дивлюсь на світ наївними очима,
Вони, як небо, ніжно голубі.
Довірлива цікавість невтолима -
Коли ж поспіють груші на вербі?
Чи слухала в годину вечорову,
Які пісні співали косарі!
Ловила місяць, схожий на підкову,
А може - рак вже свисне на горі?
Питала маму і питала тата,
Фантазія моя не мала меж!
Бабусю вчила буковки писати,
Вона мене життю навчала теж.
...Пригадую і у рядки складаю,
Таке все рідне і таке святе!
Зернятка мрій своїх перебираю.
А може ще якесь і проросте!
Червневий ранок розсипає роси,
Сміється перша вишенька в саду.
А по дворах дядьки клепають коси,
І я по кладці в літечко іду...
...Мої стежки, доріжечки, дороги,
Навколо світу обійшли не раз.
Ведуть нас всіх до першого порогу,
У рідний край, який чекає нас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831921
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Вінок сонетів
Глава І
Загублений лист
Холодний поцілунок і прощання...
Танцює місяць одинокий вальс,
На вістрі леза, тихого світання
Я починаю зоряний романс.
Вітрилами казкового звучання
Пливтиме корабель мій у Парнас,
Де хвилями магічного снування
Лунатиме феєрія для нас...
Мереживо із нот та акварелі
Біжить до океану, мов струмок.
Кружляють в стрімголовій каруселі
Емоції, заходячи в танок.
Та все ж мене чекає ця пустеля –
Темниця слів, кайдани із думок...
Глава ІІ
Донжон
Темниця слів, кайдани із думок...
І до основи випалене місто,
В якому я блукаю між пасток.
Загублених тобою дивних іскор
Я не знайду! Лише один пісок
Крізь пальці осипається огнисто,
Та знову загоряється листок,
Для тебе я збираю це намисто.
Проміння днів давно забутих меж
Виблискує руїнами печалі.
Будуємо тепер ми сотні веж,
Аби душа не мучилась ночами.
Мені вони лишаються, та все ж
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Глава ІІІ
Примарна площа
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Самотнє танго з тінню. Я один
Кружляю лабіринтами. Скитання…
Мої давно у пошуках твердинь
Розвалених ілюзій... І збирання
Розбитих та понищених вітрин
Не повернути, тільки чергування
Давно уже неправильних стежин,
Якими не пройти та не вернутись.
Горять мости та котиться клубок,
Де Аріадна йде не озирнувшись...
Сплелись шляхи незвіданих ниток,
Тримаючи ключі та все забувши.
Я знову закриваю на замок.
Глава IV
Фінальний танець
Я знову закриваю на замок,
Колодками міцними замикаю,
Шукаю між потертих сторінок,
Закляття з гримуару закликаю.
Вогнями спопелю сліди стежок,
У димі розчинившись я зникаю,
Та важко розірвати цей зв'язок,
Пергамент у руках усе стискаю.
Вона все тягне, кличе, хоч і сил
Немає, залишаються благання.
Та не відпустить, тільки небосхил
Розділить біль зі мною, ці страждання...
Осяють темні промені світил
Фортецю почуттів, душі блукання...
Глава V
Діалог з ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶ нею
Фортецю почуттів, душі блукання...
Я проклинаю! Темрява одна
У факелах згоряє без вагання...
Ну а світанок? Тут його нема!
І не було! Пусте лише спливання
Хвилин забутих. Тільки письмена
Лишилися на стінах лікуванням,
Але їх також вразила пітьма.
Не розібрати! Справді так потрібно
Знайти новий, довершений виток?
Дороги тут сплелися непокірно,
Вузлами зав'язались в ланцюжок.
Я знову опиняюся ймовірно
У лабіринтах вічних помилок.
Глава VІ
Галерея «Лицемір’я»
У лабіринтах вічних помилок
Блукаю галереями розлуки,
Ось там вітрини, я ступаю крок,
Вдивляючись в картини та у звуки…
Вслухаюся. Я бачу там садок,
Тоді ще не було вогнів розрухи,
І зацвітали тисячі квіток...
Змінилось все і замінили муки.
Картинами для них вже стали ми...
Наповнені пустого фальшування,
Всі їх слова, хоч і стоять грудьми.
Несуть в серця жорстоке руйнування...
В обійми відправляюся пітьми.
Вже не знайти надії та кохання.
Глава VІІ
Останній політ
Вже не знайти надії та кохання...
Космічний пил зі спалених планет
Осяде на старі мої писання,
А поряд з ними твій висить портрет...
Супутники очікують завдання
У проблисках заплутаних тенет,
Хоча б ще раз злетіти у востаннє,
Та не змінити темряви сюжет…
Вона розбила сяючі скрижалі –
Цей біль – відчутний зламаних кісток,
Свідомість утікає в задзеркалля,
Та шлях не відшукати до казок.
І я злітаю, тут лише провалля...
Кометою літати між зірок...
Глава VIII
Марево субстанцій
Кометою літати між зірок,
Вдивляючись в незвідані палаци,
Що тягнуться до сонячних річок,
Сплітаючи небесних тіл вібрацій.
Торкнутися згасаючих свічок,
Які застигли в мареві субстанцій,
І чорних дір закручених стрічок
Нікому невідомих ілюстрацій.
Я зупинився, мить краси оця
Наповнила яскрава ейфорія.
Раніше невідоме, інше «я»
Пізнало таємниці фантазійні.
Хоча не розгадати до кінця
Фінали драм, написаних сузір’ям.
Глава IX
Пов'ялі квіти
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Горять в камінах, гаснучи в очах.
Слова, що я беріг і так леліяв,
Згубилися в далеких вже світах.
Знайти? Не варто! Вітер їх розвіяв,
Пилюкою літають в небесах.
І те, що у фортеці я насіяв,
Засохло, розсипаючись у прах...
І тліють недописані сувої,
Полиці з ними вічність стереже.
Чекають ролі згублені герої
На те, що автор їх ще збереже.
Історії цієї неземної
Написане не викреслити вже.
Глава X
Обійми темрями
Написане не викреслити вже,
І Мойри перекроїти не зможуть.
Виблискують на стелях вітражем,
Малюнки траєкторії укажуть.
Магічність застелила, хоча день –
Не видно! Загадковістю проляжуть
Дороги, простягнулися в едем....
І таїни ніколи не розкажуть
Зірки на небі, як її кохав,
Та я шукав шляхи у безнадії…
Фрагменти ночі, довго їх вивчав,
Аби знайти її, де сніг завіяв...
Я темряві себе подарував!
Віддавши долю сяючим стихіям...
Глава XI
Знайдений лист
Віддавши долю сяючим стихіям...
Я кинув погляд на далекий диск,
Хоча він серце більше не зігріє,
Я зустрічаю радо його блиск,
Як і фортеця, що тепер пустіє...
Лише вона, читаючи мій лист,
Бажає помсти, ненависть жаріє,
Я відчуваю в грудях її спис…
Примарно... Все! Бажає відібрати,
Свій дар із мертвих, чорних хризантем,
Які прийняв я вічно зігрівати
І захищати з піднятим мечем.
Немає сенсу вже кудись тікати.
Сховатися під зоряним плащем.
Глава XII
Подарований талісман
Сховатися під зоряним плащем,
А хризантеми вічно зберігати
І поміж тисяч сонячних систем
Нести їх і на узбіч не звертати.
Шляхами невідомих теорем
Координати краю відшукати,
Де перестануть бути тягарем
І відродитись й зможуть зацвітати...
Тримаю у руках я талісман,
У ньому легке сяйво струменіє,
Що вкаже путь крізь сірості туман,
Вбере вуаль. Грайливо там синіє
Величний, неосяжний океан.
В космічних далях, де є тільки мрії.
Глава XIII
Елізіум – загублений рай
В космічних далях, де є тільки мрії,
Потрапив я до неземних красот,
Від див тропічних тіло цепеніє,
І я п'янію від отих широт.
Портал замкнувся, небо пломеніє...
Це найдорожче всіх земних висот...
І хризантеми пахнучи біліють...
Завершений останній епізод...
Та не фінал! Історія триває,
Закручено кидає між поем,
Весна їх під імлою заховає,
Пізніше опадуть вони дощем...
Знамена піднімаю, обираю
Де-факто залишитись міражем.
Глава ХIV
Останній лист
Де-факто залишитись міражем,
Сторінку, що у часі прогортають,
Де-юре на папері ліхтарем,
Яку не раз іще перечитають.
Та завжди йтиму зі своїм вогнем.
Ці квіти у садах лиш розцвітають.
Життя мистецтву на вівтар кладем,
І вірші-журавлі до нас вертають...
Синиці? Журавлі? Не в тому суть!
Весною поміж снігом все розтане...
Сонети кораблями відпливуть
У небо метушливе і безкрайнє.
Синиці нам три слова принесуть:
Холодний поцілунок і прощання...
Магістрал
Фортеця падаючих зір
Холодний поцілунок і прощання...
Темниця слів, кайдани із думок...
Хвилини смутку, трепету мовчання…
Я знову закриваю на замок
Фортецю почуттів, душі блукання
У лабіринтах вічних помилок,
Вже не знайти надії та кохання.
Кометою літати між зірок...
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Написане не викреслити вже.
Віддавши долю сяючим стихіям...
Сховатися під зоряним плащем,
В космічних далях, де є тільки мрії,
Де-факто залишитись міражем.
Елі́сій, Елі́зій, Елі́зіум, Єлисе́йські поля́ — в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир.
© Володимир Верста
Дата написання: січень - березень 2018
Зі збірки «Кінцугі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Бабця життям просувається пішки.
Та і куди їй, скажіть, поспішати?
Б’є молоточком волоські горішки
внукам щовечора посеред хати.
Помисли бабці старенької щирі:
щоб не забулися рідні причали,
щоб у міській не смітили квартирі,
час на абищиці не витрачали.
До вихідних наготує гостинців –
передає їх шофером маршрутки.
Є чим зайнятися їй наодинці,
марно ридати в оточенні смутку.
Он, назбирали одежі торбину –
не відповідної модним вимогам.
Тра*, перебрати ту щедру купину
та килимків нав’язати під ноги.
Краще – й сама залюбки ще поносить,
перекладе в переповнену скриню.
Дітям спасибі – не гола й не боса,
зять із руками й дочка господиня.
Вперто бурмоче в кутку телевізор,
проігнорований вкотре думками.
Щось із минулого в голову лізе –
те, що під пресом лежало роками.
В доньки на першому плані робота,
не відпускає міська аритмія.
Хочуть, напевне, й поспати в суботу –
бабця дітей, як ніхто, розуміє…
* (треба)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831583
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019
І ця весна придумана для неї,
І це проміння – це її привіти,
І вітер зашукався, загукався фею,
Не вміє задирака тихо порадіти …
І пісня ця написана для неї,
І радість в ній, і трішечки печаль,
Бо ж не буває пісні нічиєї,
Чарує очі промениста шаль …
Упасти можна в урвища глибокі,
Злетіти можна до самих вершин,
Цілують очі, слів німих потоки
Вже видихають чари із грудей …
У неї лиш тепла безмежна повінь,
Її обійм манить весняна мить,
Чому ж пливеш кудись далеко човен?!
Твоя любов замріялась і снить …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831557
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019
Пробачте нас, старіючі батьки.
Ми, ваші діти, долі пішаки,
Мандруємо осточортілим світом.
Це є життя, і правди ніде діти...
...а вам завжди чекається на нас.
І плине час...
Судомить світ у катаклізмі часу.
Та ваш вогонь, надійний і незгасний-
Дороговказ...
...нараз
Намиста долі випаде перлина
І щось у світі зміниться незмінне...
...у вирій лине
Лелечий клин. У ньому вільне місце
Поповнене, хоч лемент у колисці
Нагадує незмінності життя...
...і каяття,
Що ми перед батьками завинили,
І не завжди увагу приділили
До побажань побачити ще раз...
...та вийшов час.
І отчі стіни холодом зустріли.
І ми самі однині постаріли.
Пробачте нас...
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119040110057
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831369
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019
НЕ З'ЯСОВАНЕ ПИТАННЯ:
У селі, в сім'ї багатій,
ріс синочок-одинак,
Як вродився дурнуватий,
то і в тридцять був дурак.
Одному жить не годиться,
Тож, з сусіднього села
Привезли батьки дівицю,
щоб дружиною була.
Справили гучне весілля!
Та минає день за днем,
Молода сльозами сіє:
- Ох, не любить він мене!
Не цілує, не голубить, з вечора до ранку спить,
не чіпає.
Тож, не любить!
Треба, треба щось робить!
Вговоряла, розмовляла,
Гена ж, знай собі сопе,
Тож, до лікаря послала,
І сама із ним іде.
Лікар Гену наставляє:
про обов'язок, про секс,
Гена в носі колупає.
Зрозумів?
- Та ні, не все!
Каже: - Я вас, лікар-дядю,
так, словесно, не пойняв,
От, якби той секс наглядно
хтось узяв, та й показав.
Лікар до дружини: - Згодна?
(Вже від Гени всіх трясе!)
Жінка плаче:
- Хоч не можна,
та погоджуюсь на все!
Вдвох сеанс той показали,
сором душі оповив,
Разом в Гени запитали:
- Ну?! Тепер ти зрозумів?
- Зрозумів, - промовив Гена.
Та, ось дядю, роз'ясніть,
Хочу знати достеменно:
що надалі нам робить?
Як моя дружина знову
схоче процедури ті?
Прийдете до нас додому?
Чи до вас її вести???
14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831238
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ти справжня українка, люба доцю,
У тій святковій вишитій сорочці.
Придбаємо ще стрічку чи віночок —
Флешмоби ти прикрасиш чи таночки.
На жаль, віночок із шовкових квітів,
Ще не наткало килимів нам літо.
У зіллі -- захист, так вважали предки
Й передавали мудрість цю нащадкам.
Для дівчинки, що мала лиш три рочки,
З рум’янку і барвінку був віночок.
Ще уплітали чорнобривців пару,
І незабутків синяву безхмарну.
Чотирирічній-- вишень й яблунь віття,
Знак найніжнішої любові в світі.
Нема вірнішого, як серце мами--
Вона із дітьми днями і ночами.
В шість рочків – додавали мак й волошки,
У сім-- уже віночок більшав трошки.
Дванадцять квіток у вінку дівчини:
Любисток й ружі, мальви і калина,
І скромна, мужня врода деревію,
Й пучечок гілочок гінкого хмелю…
Цвіте в нас оберегом кожна квітка.
Їх, доню моя, назбираєм влітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830960
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
А одна весела Щука - за п'ятьох!
Заховались в очереті... Ах! Ах! Ах!
Жабеняточка зелені. Їх аж п'ять!
А велика Жаба-мати: - Ква! Ква! К-в-а-а!
Дуже хочу танцювати з вами я!
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
Щука й Жаба, й жабенята - аж в сімох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
** плоди віку: і в слові – світ. і за мовчанням…
І день, і розум свідчить мій, вік в цьому зізнається:
найгірший злочин – то не з вуст, а думка й порух серця…
** гідність
Великодушне забуття – це теж ознака мудреця:
він спокій збереже й тоді, як буде бруд змивать з лиця.
** і понині – за Хайямом…
Хто пізнав себе в цім світі – твердиш – істині той рівний?
Так, та щоб себе пізнати, треба сім життів, сім рівнів…
** немає в Творця неважливого, ані малого
А величі гір, їх висот не постало б, якби не було піщинки.
І море велике тому що воно й найменші прийме краплинки.
----
** коротке життя, аби віддаватися смутку
У домі, де плачуть – там радість гостює не часто.
Де вміють сміятись – приходить і селиться щастя.
** у праці рук твоїх – щасливі долі дні
Щоб серцем щасливим і вольним дивитися в очі неба,
роби те що вмієш з натхненням. І мрій забувати не треба.
** формули успіху
Все спочатку зваж-подумай в кожній справі днів,
а обдумавши – берися їх робить без сумнівів.
** нема перепон для сердець, що неспокоєм повні
Якщо по велінню душі за мрією вийшов в дорогу –
то що тобі тисяча верст, пустелі, вітри, днів тривоги?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826040
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 27.03.2019
Згадай про мене, любий сину,
Коли у грудях защемить.
І в ту, непрошену годину,
Коли душа твоя болить.
Тоді, як опустились руки
І важко подолати страх,
А у пітьмі замовкли звуки,
Погасла іскорка в очах.
Я блискавицею із неба
Крізь межі часу прилечу
І пригорну тебе до себе,
Запалю в темряві свічу.
Теплом своїм зігрію світ,
Там, де душа твоя вітає.
Любов прикличу до воріт,
Нехай глядить і наставляє.
Згадай про мене, любий сину,
Як в благодаті сяєш ти.
І в ті просвітлені хвилини,
Години щастя, доброти.
Я, наче за спиною крила,
Щоб ти літав, неначе птах!
Твій охоронець, твоя сила
В думках , речах і у ділах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828870
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Злетів ти в небо разом з журавлями
За те, що Украіну ти любив,
За те, що прославляв іі піснями,
За ту любов святу, життям ти заплатив.
Чому лишив так рано Неньку, сину,
Злетів у небо, випередив час,
Співає Украіна "Черемшину",
Й "Червона рута" квітне поміж нас.
І знов весною квітне черемшина,
Земля вся цвітом вкриється рясним,
Про тебе пам"ятає Украіна,
Без тебе устає вона з колін.
Чому лишив так рано Неньку, сину,
Злетів у небо, випередив час,
Співає Украіна "Черемшину" ,
Й "Червона рута" квітне поміж нас.
Вертайся сину, разом з журавлями,
Хай з неба пісня сонячна звучить,
Пісні твоі у бій ідуть з синами,
На Сході Украіну боронить.
Чому лишив так рано Неньку, сину,
Злетів у небо, випередив час,
Співає Украіна "Черемшину"
Й "Червона рута" квітне поміж нас.
Злетів ти в небо разом з журавлями,
За те, що Украіну ти любив,
За те, що ти будив іі піснями,
За ту любов святу, життям ти заплатив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Усміхнувсь під балконом барвінок,
Запалились каштана свічки.
Буйні верби сховали затінок
У глибокії води ріки.
І несеться кохання весняне
Вдалину, де лебідка живе.
Неповторне моє і жадане,
Яке сонця до ранечку жде.
Любить слухати плескіт річковий,
В ньому чути жадану ходу.
Стежку промінь освітить ранковий,
По якій до коханої йду.
Будуть довго горіти каштани,
Заспокоїться бистра ріка.
І засяють весняні екрани,
Коли виловить люба вінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830545
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Сплітаються роки́ в узори,
Ми віком своїм їх зовем,
Цей скарб не сховати в офшори,
Щороку багатші стаєм…
Чи буде узор цей веселий,
Квітучий із блиском роси,
А може осінні дерева,
З яких опада жовтий лист…
Цвітуть квіточки́ і на схилі,
Де в ду́шах весна назавжди́,
Виблискують очі щасливі,
І старості кажуть: «Зажди!»
Бувають узори похмурі,
Осінні, туманні дощі,
Неначе іще зовсім юні,
А старість гостює в душі…
Так хочеться їм розказати:
Причини нема для нудьги,
Умійте життя цінувати,
Щасливими буть до снаги!
В життєвих узорах хай будуть
Цвісти квіти щастя й добра,
Ми ж Божі створіння, ми – люди,
Життя нам для ЩАСТЯ Бог дав!!!
23.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830432
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Пригорну я тебе лебединим крилом,
Зацілую вуста малинові.
Миготітимуть зорі вночі за вікном
І сіятимуть роси ранкові.
Лебедина постава, павина хода,
Ніч нам випала вкрита зірками.
Пригадались роки, ти була молода,
Обіймала кохання руками.
Видавалось, завжди будем ми молоді,
Все життя, хоч і будуть внучата.
Будуть ночі у зорях, а дні золоті,
Буде вічно звучати соната.
Карооке кохання, єдине моє,
Чарівнице з осіннього неба.
Ще веселка сьогодні нам двом виграє,
А нам більшого щастя не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830427
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2019
Палали ночі, танули без сну,
Імлою вкрили сновидіння,
Шукали у зірок спасіння,
Співали пісню неба чарівну,
Відкрили квітку щастя запашну.
Вдивлявся у здивовану весну
Сріблястий місяць-непосида,
По небу повз, як той сновида,
Прокинув довжелезну борозну
Між хмарами — дорогу осяйну.
Заграло раннє сонце молоде
На ніжно-пристрасних ударах
Сердець — топились ми у чарах…
Весна бурлить, цвіте. Життя іде.
Прокинувся травневий хрущ — гуде…
19/03/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829901
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Сьогодні мене обіймала весна,
Так ніжно теплом пригортала.
Блакиттю світилась у небі вона,
У казку свою повертала.
На гілках розсілись пернаті птахи,
Вони акапельно співали.
Внизу веселились гуртом дітлахи,
І весело м'яч підкидали.
На вулиці гамірно після зими,
Роботи у полі хватає.
Впряглися у неї стальні трактори,
Весна за роботу спитає.
І падає в землю промоклу, зерно,
Воно набереться в ній сили.
Всю зиму лежало в коморі воно,
Тепер його в поле просили.
Зігріється сонця промінням земля,
І з'являться перші вже сходи.
І буде виднітися килим здаля,
А літечко плідно зародить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Ранок спустився на землю несміло,
не обіцяє погожого дня.
Тихо, сороки, кому яке діло,
хто і кого просто ніжно обняв.
День підступає у світ помаленьку,
сонце пробило хмарини важкі.
Тіштеся, люди, що ваше серденько
знов уловило мотиви гінкі.
Вечір насупив оранжеві брови,
потай вистежує зорі тремкі.
Виповзли й слухи таємно на лови.
Згляньтеся, нащо гріхи вам такі?
Нащо судити: де хибно, що вірно,
хтось же придумав для гри карамболь*.
Все у житті цьому закономірно:
сльози і радість, розлука й любов.
Карамболь* – більярд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829577
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли впаде на скроні білий сніг
І сльози потечуть з очей солоні.
Згадаймо дім і батьківський поріг,
Гарячі, ніжні мамині долоні.
Як нам тепер не вистачає їх,
Як хочеться тепло їхнє відчути.
В житті вже стільки пройдено доріг,
Та жодною батьків нам не вернути.
Хатина досі, ще стоїть в саду,
Обдерта, наче сирота сумує.
Курличуть журавлі лиш на льоту
І вітер в самоті господарює.
Кропива жалить, хоче нагадать,
Забулися про батьківське обійстя.
Пора косу самим до рук узять,
Попрацювати, щоби було чисто.
Хоч раз у рік приїхати сюди,
Згадати батьківську любов у тиші.
Сумуємо за ними дуже ми,
Вони у нашім серці наймиліші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Молода красуня Маня
Має клопоти вже зрання,
То ж, відклавши всю роботу,
Йде у відділ страхування.
Розказала своє горе:
-В мене травма (я так каюсь),
Не на гульках, не на морі –
На роботі все це сталось!
Співробітниця поважна
(Жіночка привітна, мила)
Все це слухала уважно,
Тоді Мані пояснила:
-Ви повинні описати
У заяві все детально:
Виробництво, травма, дата,
І це все - документально.
Чи є виписка з лікарні?
Де діагноз? (У нас - звітність).
-Документи в мене гарні,
Ось діагноз: це - вагітність.
Травмував мій шеф щоденно
(крім неділі і суботи),
Тож нехай агентство платить,
Бо було це на роботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Букет із слів збираю знов,
І шлю цілунки знову й знову,
У День, коли родилася Любов,
Любимій нашій Любі Івановій.
Природа й та, проснулась і співа,
Святковий килим стелить первоцвітом,
Прийміть вітання сонячні слова,
Від рідних, друзів, сонечка і вітру.
Святковий келих випийте до дна,
Нехай з душі пісні поллються й вірші,
Нехай в душі завжди цвіте весна,
І пишуться чарівні акровірші.
Хай на обличчі посмішка цвіте,
Хай любий ніжно шепче Вам "Кохаю",
В душі хай квітне почуття святе,
Від щирого Вам серденька бажаю.
З Днем народження, Люба!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829362
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Ивовой веточки сила
Душу рвала по весне...
- Господи, я же просила!..
Счастье привиделось мне...
Руки держались за небо!..
Стало вдруг невмоготу..
- Больше не выдержу!.. Мне бы...
глупо не верить в мечту...
Встреча... как сон - неизбежность...
- Милый, о ком ты мечтал?!
Нет... не нужна моя нежность...
В чувствах не будет зеркал.
Просто... попутчик в дороге...
Вместе быть не суждено.
Сердце осталось в залоге...
- И возвратить... не дано.
Ивовой веткой поила
Душу свою по весне...
- Больно и невыносимо!..
Счастье привиделось мне.
16.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829234
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Дивлюсь услід тобі, дивлюсь,
Немовби хочу увібрати
У погляд свій всю милу суть,
Яка ще мить тому в кімнаті
Все осявала мов зоря,
До серця говорила тихо
І знов листок календаря
Віщує нам розлуки лихо.
Минає ще одна доба.
Вікно поволеньки синіє…
Самотність сяде на горба
Та плечі дружньо не зігріє.
Кружлятиме, мов чорний крук
Над трупом старого безсоння.
Замерзлих яблунь тихий стук
Буде проситись в за віконня,
Аби в кімнату увійти
Та хоч би дрібочку зігрітись…
Ще будеш згадуватись ти,
Бо ж де мені від цього дітись?!
Так і зустріну новий день
Для нових сподівань і віри
Послухаю чужих пісень
Під передзвін старої ліри
16.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829230
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Геній музичного мистецтва епохи бароко Йоганн Себастьян Бах прожив надзвичайно плідне життя. Творча спадщина Баха включає в себе більше 1000 творів різних жанрів.
За життя композитор не отримав заслуженого визнання як автор, але був відомий як виконавець і імпровізатор. Інтерес до музики Баха виник майже сто років після його смерті: в 1829 році під управлінням німецького композитора Фелікса Мендельсона було публічно виконано найбільше твір Баха - «Страсті за Матфеєм». У 1850 році, до сторіччя з дня смерті композитора, німецькими композиторами і музикознавцями було засновано Баховський суспільство з метою видання повного зібрання творів Йоганна Себастьяна. І до початку 20 століття ця мета була досягнута. Музиканти усього світу грають Баха, дивуючись красі, натхненню і майстерності його творінь.
Через 200 років після смерті музиканта і композитора інтерес до його творчості і біографії не охолов, а сучасники використовують твори Баха в ХХ столітті, знаходячи в них актуальність і глибину. Хоральна прелюдія композитора звучить в «Соляріс» Андрія Тарковського. Музика Йоганна Баха, як найкраще творіння людства, записана на Золоту платівку Вояджера, прикріплену до космічного апарату, запущеного з Землі в 1977 році. За версією «Нью-Йорк Таймс» Йоганн Себастьян Бах - перший в десятці світових композиторів, які створили шедеври, які стоять над часом.
Дитинство і юність
Йоганн Себастьян Бах народився 21(31) березня 1685 в тюрінзькому місті Айзенах, що розташувався між взгір’ями Хайнігского національного парку і Тюрінгенський Лісу. Хлопчик став молодшою і восьмою дитиною в сімействі професійного музиканта Йоганна Амброзіуса Баха.
В роду Бахів п'ять поколінь музикантів. Дослідники нарахували півсотні родичів Йоганна Себастьяна, що зв'язали життя з музикою. Серед них прапрадід композитора Фейт Бах, булочник, всюди носив цитру - щипковий музичний інструмент у вигляді ящика.
Голава сімейства Амброзіус Бах грав в церквах на скрипці і організовував світські концерти, тому перші уроки музики молодшому синові дав він. Йоганн Бах з малих років співав у хорі і радував батька здібностями і жадібністю до музичних знань.
У 9 років померла мама Йоганна Себастьяна - Елізабет Леммерхірт, а через рік хлопчик став круглим сиротою. Молодшого брата взяв на піклування старший - Йоганн Крістоф, церковний органіст і вчитель музики в сусідньому містечку Ордруф. Крістоф відправив Себастьяна в гімназію, де той вчив богослів'я, латинь, історію.
Старший брат навчив молодшого грати на клавірі і органі, але допитливому хлопчикові цих уроків виявилося мало: потай від Крістофа він діставав з шафи зошит з творами відомих композиторів і місячними ночами переписував ноти. Але брат виявив Себастьяна за недозволеним заняттям і відібрав записи.
У 15 років Йоганн Бах став самостійним: він влаштувався на роботу в Люнебурзі і блискуче закінчив вокальну гімназію, відкривши собі шлях до університету. Але бідність і необхідність заробляти гроші на прожиття поставили на навчанні точку.
У Люнебурзі допитливість підштовхнула Баха до подорожей: він побував в Гамбурзі, Целле і Любек, де познайомився з творчістю іменитих музикантів Рейнкена і Георга Бема.
У 1703 році, закінчивши гімназію в Люнебурзі, Йоганн Бах влаштувався придворним музикантом в капелу веймарського герцога Йоганна Ернста. Бах грав на скрипці півроку і придбав першу популярність як виконавець. Але незабаром Йоганну Себастьяну набридло догоджати слух панів грою на скрипці - він мріяв розвиватися і відкривати нові горизонти в мистецтві. Тому без роздумів погодився зайняти звільнену посаду придворного органіста в церкві Святого Боніфація в Арнштадте, що в 200 кілометрах від Веймара.
Йоганн Бах працював три дні на тиждень і отримував високу платню. Церковний орган, налаштований за новою системою, розширював можливості молодого виконавця і композитора: в Арнштадті Бах написав три десятка органних творів, капричіо, кантат і сюїт. Але напружені відносини з владою підштовхнули Йоганна Баха покинути місто через три роки.
Останньою краплею, переважити чашу терпіння церковного начальства, стало тривале відлучення музиканта з Арнштадта. Відсталі церковники, і без того недолюблюють музиканта за новаторський підхід до виконання культових духовних творів, влаштували Баху принизливий розгляд за поїздку в Любек.
У місті жив і творив знаменитий органіст Дітріх Букстехуде, чиї імпровізації на органі Бах мріяв послухати з дитинства. Не маючи грошей на карету, Йоганн восени 1705 відправився в Любек пішки. Гра метра потрясла музиканта: замість відпущеного місяця він пробув в місті чотири.Після повернення в Арнштадт і розгляду з начальством Йоганн Бах залишив «насиджене місце» і відправився в Тюрінгське місто Мюльхаузен, де знайшов роботу органіста в церкві Святого Власія.
Йоганн Себастьян Бах працював органістом
Влада міста та церковне начальство виявляли прихильність талановитому музиканту, його заробіток виявився вищим, ніж в Арнштадте. Йоганн Бах запропонував економний план реставрації старого органу, схвалений владою, і написав святкову кантату «Господь - мій цар», присвячену інавгурації нового консула.
Але через рік вітер мандрів «зняв» Йоганна Себастьяна з місця і переніс в раніше покинутий Веймар. У 1708 році Бах зайняв місце придворного органіста і оселився в будинку поруч з герцогським палацом.
«Веймарський період» біографії Йоганна Баха виявився плідним: композитор склав десятки клавірних і оркестрових творів, познайомився з творчістю Вівальді і Кореллі, навчився використовувати динамічні ритми і гармонійні схеми. Спілкування з роботодавцем - наслідним герцогом Йоганном Ернстом, композитором і музикантом, вплинуло на творчість Баха. У 1713 році герцог привіз з Італії ноти музичних творів місцевих композиторів, які відкрили для Йоганна Баха нові горизонти в мистецтві.
У Веймарі Йоганн Бах приступив до роботи над «органною книжечкою» - збіркою хоральних прелюдій для органу, склав величну органну «Токату і фугу ре-мінор», «пасакалія до-мінор» і 20 духовних кантат.
До кінця служби в Веймарі Йоганн Себастьян Бах став широко відомим майстром клавесина і органістом. У 1717 році в Дрезден прибув знаменитий французький клавесиніст Луї Маршан. Концертмейстер волюмов, що начувся про талант Баха, запросив музиканта змагатися з Маршаном. Але в день змагання Луї втік з міста, злякавшись провалу.
Бажання змін покликало Баха в дорогу восени 1717-го. Герцог відпустив улюбленого музиканта «з висловленням немилості». Органіста найняв на посаду капельмейстера князь Ангальт-Кетенський, який добре розбирався в музиці. Але прихильність князя кальвінізму не дозволяла Баху складати витончену музику для богослужінь, тому Йоганн Себастьян писав переважно світські твори.
У «Кетенський» період Йоганн Бах склав шість сюїт для віолончелі, Французьку та Англійську клавірні сюїти, три сонати для скрипкових соло. У Кетені з'явилися знамениті «Бранденбурзькі концерти» і цикл творів, що включає 48 прелюдій і фуг, названий «Добре темперований клавір». Тоді ж Бах написав двухголосние і триголосні інвенції, які називав «симфоніями».
У 1723 році Іоганн Бах влаштувався кантором хору Святого Томи в церкві Лейпцига. У тому ж році публіка почула твір композитора «Страсті за Іоанном». Незабаром Бах зайняв посаду «музичного директора» всіх міських церков. За 6 років «Лейпцігського періоду» Йоганн Бах написав 5 річних циклів кантат, два з яких загублені.
Міська рада дала в розпорядження композитора 8 хорових виконавців, але цієї кількості було вкрай мало, тому до 20 музикантів Бах наймав сам, що служило причиною частих сутичок з владою.
У 1720 роках Йоганн Бах складав переважно кантати для виконання в церквах Лейпцига. Бажаючи розширити репертуар, композитор писав світські твори. Навесні 1729 року музиканта призначили керівником Музичної колегії - світського ансамблю, заснованого іншому Баха Георгом Пилипом Телеманії. Ансамбль двічі в тиждень протягом року влаштовував двогодинні концерти в кав'ярні Циммермана поруч з ринковою площею.
Більшість світських творів, написаних композитором з 1730 по 1750 роки, Йоганн Бах написав для виконання в кав'ярні.
У їх число входить жартівлива «Кавова кантата», комічна «Селянська кантата», клавірні п'єси і концерти для віолончелі та клавесину. У ці роки написана знаменита «Меса сі мінор», яку називають найкращим хоровим твором всіх часів.Для духовного виконання Бах створив «Високу месу сі-мінор» і «Страсті за Матфеєм», отримавши від двору в нагороду за творчість титул корольовсько-польського і саксонського придворного композитора.
У 1747 році Йоганн Бах побував у дворі короля Пруссії Фрідріха II. Вельможа запропонував композитору музичну тему і попросив написати імпровізацію. Бах - майстер імпровізації - щойно склав трьохголосну фугу. Незабаром він доповнив її циклом варіацій на цю тему, назвав «Музичним приношенням» і послав в подарунок Фрідріху II.
Інший великий цикл, названий «Мистецтво фуги», Йоганн Бах дописав. Сини опублікували цикл після смерті батька.
В останнє десятиліття слава композитора померкла: розквітав класицизм, сучасники вважали стиль Баха старомодним. Але молоді композитори, виховані на творах Йоганна Баха, шанували його. Творчість великого органіста любили Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен.
Сплеск інтересу до музики Йоганна Баха і відродження слави композитора почалося в 1829 році. У березні піаніст і композитор Фелікс Мендельсон організував в Берліні концерт, де прозвучав твір «Страсті за Матфеєм». Не забарився несподівано гучний резонанс, вистава зібрала тисячі глядачів. Мендельсон відправився з концертами в Дрезден, Кенігсберг і Франкфурт.
Твір Йоганна Баха «Музична жарт» і сьогодні одне з улюблених для тисяч виконавців світу. Завзята, мелодійна, ніжна музика звучить в різних варіаціях, адаптованих під гру на сучасних інструментах.
Популяризують музику Баха західні музиканти. Вокальний ансамбль The Swingle Singers випустив дебютний альбом Jazz Sebastian Bach, що приніс колективу з восьми вокалістів світову славу і премію «Греммі».
Обробляли музику Йоганна Баха і джазові музиканти Жак Лусье і Джоель Шпигельман.
У жовтні 1707 Йоганн Себастьян Бах одружився на юній кузини з Арнштадта Марії Барбарі. У пари народилося семеро дітей, але троє померли в дитинстві. Троє синів - Вільгельм Фрідеман, Карл Філіпп Емануель і Йоганн Християн - пішли стопами батька і стали відомими музикантами і композиторами.
Влітку 1720 року, коли Йоганн Бах з князем Ангальт-Кетенський перебував за кордоном, Марія Барбара померла, залишивши чотирьох малюків.
Особисте життя композитора налагодилося через рік: при дворі герцога Бах познайомився з молодою красунею і талановитою співачкою Анною Магдаленою Вільке. Йоганн одружився на Ганні в грудні 1721 року. У них народилося 13 дітей, але пережили батька 9.
У похилому віці сім'я для композитора виявилася єдиною втіхою. Для дружини і дітей Йоганн Бах складав вокальні ансамблі, влаштовував камерні концерти, насолоджуючись піснями дружини (у Анни Бах було красиве сопрано) і грою старших синів.
Доля дружини і молодшої дочки Йоганна Баха склалася сумно. Анна Магдалена померла десять років по тому в будинку презирства для бідних, а молодша дочка Регіна вела напівжебрацьке існування. В останні роки життя жінці допоміг Людвіг ван Бетховен.
В останні 5 років зір Йоганна Баха стрімко погіршувався, але композитор писав музику, диктуючи твори зятю.
У 1750 році в Лейпциг приїхав британський офтальмолог Джон Тейлор. Репутацію доктора складно назвати бездоганною, але Бах чіплявся за соломинку і ризикнув. Після операції зір не повернувся до музиканта. Тейлор вдруге прооперував композитора, але за короткочасним поверненням зору настало погіршення. 18 липня 1750 року стався удар, а 28 липня 65-річний Йоганн Бах помер.
Поховали композитора в Лейпцигу на церковному кладовищі. Загублену могилу і останки знайшли в 1894 році і перепоховали в кам'яному саркофазі в церкві Святого Іоанна, де музикант прослужив 27 років. Храм був зруйнований бомбардуванням під час Другої світової війни, але прах Йоганна Баха знайшли і в 1949 році перенесли, поховавши біля вівтаря церкви Святого Фоми.
У 1907 році в Ейзенаху, де народився композитор, відкрили музей, а в 1985 році музей з'явився в Лейпцигу.
Цікаві факти
• Улюбленим заняттям Йоганна Баха вважалося відвідування глухих церков в одязі бідного викладача.
• Завдяки композитору в церковних хорах співають і чоловіки, і жінки. Дружина Йоганна Баха стала першою церковною хористкою.
• Йоганн Бах не брав гроші за приватні уроки.
• Прізвище Бах перекладається з німецької, як «струмок».
• Йоганн Бах просидів місяць у в'язниці за те, що постійно просив відставку.
• Георг Фрідріх Гендель - сучасник Баха, але композитори не зустрілися. Долі двох музикантів схожі: обидва втратили зір в результаті невдалої операції, зробленої лікарем-шарлатаном Тейлором.
• Повний каталог робіт Йоганна Баха опубліковано через 200 років після смерті.
• Німецький вельможа замовив композитору написати твір, прослухавши яке він зміг би заснути міцним сном. Йоганн Бах виконав прохання: знамениті Гольдберг-варіації - і зараз гарний «снодійне».
Афоризми Баха
• «Щоб добре виспатися, слід лягати не в той же день, коли потрібно прокидатися».
• «Грати на клавішних просто: потрібно тільки знати, які клавіші натискати».
• «Мета музики - чіпати серця».
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 16.03.19 9.42
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 16.03.19 9.42
Гений музыкального искусства эпохи барокко Иоганн Себастьян Бах прожил необыкновенно плодотворную жизнь. Творческое наследие Баха включает в себя более 1000 произведений различных жанров.
При жизни композитор не получил заслуженного признания как сочинитель, но был известен как исполнитель и импровизатор. Интерес к музыке Баха возник почти сто лет спустя после его смерти: в 1829 году под управлением немецкого композитора Феликса Мендельсона было публично исполнено величайшее произведение Баха — «Страсти по Матфею». В 1850 году, к столетию со дня смерти композитора, немецкими композиторами и музыковедами было основано Баховское общество с целью издания полного собрания сочинений Иоганна Себастьяна. И к началу 20 века эта цель была достигнута. Музыканты всего мира играют Баха, поражаясь красоте, вдохновению и мастерству его творений.
Через 200 лет после смерти музыканта и композитора интерес к его творчеству и биографии не остыл, а современники используют произведения Баха в ХХ столетии, находя в них актуальность и глубину. Хоральная прелюдия композитора звучит в «Солярисе» Андрея Тарковского. Музыка Иоганна Баха, как лучшее творение человечества, записана на Золотую пластинку Вояджера, прикрепленную к космическому аппарату, запущенному с Земли в 1977 году. По версии «Нью-Йорк Таймс» Иоганн Себастьян Бах – первый в десятке мировых композиторов, создавших шедевры, стоящие над временем.
Иоганн Себастьян Бах родился 21(31) марта 1685 года в тюрингском городе Эйзенах, расположившемся между взгорьями Хайнигского национального парка и Тюрингенского Леса. Мальчик стал младшим и восьмым ребенком в семействе профессионального музыканта Иоганна Амброзиуса Баха.
В роду Бахов пять поколений музыкантов. Исследователи насчитали полсотни родственников Иоганна Себастьяна, связавших жизнь с музыкой. Среди них прапрадед композитора Фейт Бах, булочник, повсюду носивший цитру – щипковый музыкальный инструмент в виде ящика.
Глава семейства Амброзиус Бах играл в церквях на скрипке и организовывал светские концерты, поэтому первые уроки музыки младшему сыну преподал он. Иоганн Бах с малых лет пел в хоре и радовал отца способностями и жадностью к музыкальным познаниям.
В 9 лет умерла мама Иоганна Себастьяна – Элизабет Леммерхирт, а через год мальчик стал круглым сиротой. Младшего брата взял на попечение старший – Иоганн Кристоф, церковный органист и учитель музыки в соседнем городке Ордруф. Кристоф отправил Себастьяна в гимназию, где тот учил богословие, латынь, историю.
Старший брат научил младшего играть на клавире и органе, но пытливому мальчику этих уроков оказалось мало: втайне от Кристофа он доставал из шкафа тетрадь с произведениями известных композиторов и лунными ночами переписывал ноты. Но брат обнаружил Себастьяна за недозволенным занятием и отобрал записи.
В 15 лет Иоганн Бах стал самостоятельным: он устроился на работу в Люнебурге и блестяще окончил вокальную гимназию, открыв себе путь в университет. Но бедность и необходимость зарабатывать средства к существованию поставили на учебе точку.
В Люнебурге любознательность подтолкнула Баха к путешествиям: он побывал в Гамбурге, Целле и Любеке, где познакомился с творчеством именитых музыкантов Рейнкена и Георга Бема.
В 1703 году, окончив гимназию в Люнебурге, Иоганн Бах устроился придворным музыкантом в капеллу веймарского герцога Иоганна Эрнста. Бах играл на скрипке полгода и приобрел первую популярность как исполнитель. Но вскоре Иоганну Себастьяну надоело ублажать слух господ игрой на скрипке – он мечтал развиваться и открывать новые горизонты в искусстве. Поэтому без раздумий согласился занять освободившуюся должность придворного органиста в церкви Святого Бонифация в Арнштадте, что в 200 километрах от Веймара.
Иоганн Бах работал три дня в неделю и получал высокое жалование. Церковный орган, настроенный по новой системе, расширял возможности молодого исполнителя и композитора: в Арнштадте Бах написал три десятка органных произведений, каприччио, кантат и сюит. Но напряженные отношения с властями подтолкнули Иоганна Баха покинуть город через три года.
Последней каплей, перевесившей чашу терпения церковного начальства, стало длительное отлучение музыканта из Арнштадта. Косные церковники, и без того недолюбливавшие музыканта за новаторский подход к исполнению культовых духовных произведений, устроили Баху унизительное разбирательство за поездку в Любек.
В городе жил и творил знаменитый органист Дитрих Букстехуде, чьи импровизации на органе Бах мечтал послушать с детства. Не имея денег на карету, Иоганн осенью 1705 года отправился в Любек пешком. Игра мэтра потрясла музыканта: вместо отпущенного месяца он пробыл в городе четыре.
После возвращения в Арнштадт и разбирательства с начальством Иоганн Бах оставил «насиженное место» и отправился в тюрингский город Мюльхаузен, где нашел работу органиста в церкви Святого Власия.
Иоганн Себастьян Бах работал органистом
Власти города и церковное начальство благоволили талантливому музыканту, его заработок оказался выше, чем в Арнштадте. Иоганн Бах предложил экономный план реставрации старого органа, одобренный властями, и написал праздничную кантату «Господь – мой царь», посвященную инаугурации нового консула.
Но через год ветер странствий «снял» Иоганна Себастьяна с места и перенес в ранее покинутый Веймар. В 1708 году Бах занял место придворного органиста и поселился в доме рядом с герцогским дворцом.
«Веймарский период» биографии Иоганна Баха оказался плодотворным: композитор сочинил десятки клавирных и оркестровых произведений, познакомился с творчеством Вивальди и Корелли, научился использовать динамичные ритмы и гармонические схемы. Общение с работодателем – наследным герцогом Иоганном Эрнстом, композитором и музыкантом, повлияло на творчество Баха. В 1713 году герцог привез из Италии ноты музыкальных произведений местных композиторов, открывших для Иоганна Баха новые горизонты в искусстве.
В Веймаре Иоганн Бах приступил к работе над «Органной книжечкой» – сборником хоральных прелюдий для органа, сочинил величественную органную «Токкату и фугу ре-минор», «Пассакалью до-минор» и 20 духовных кантат.
К концу службы в Веймаре Иоганн Себастьян Бах стал широко известным мастером клавесина и органистом. В 1717 году в Дрезден прибыл знаменитый французский клавесинист Луи Маршан. Концертмейстер Волюмье, наслышанный о таланте Баха, пригласил музыканта состязаться с Маршаном. Но в день соревнования Луи удрал из города, испугавшись провала.
Желание перемен позвало Баха в дорогу осенью 1717-го. Герцог отпустил любимого музыканта «с изъявлением немилости». Органиста нанял на должность капельмейстера князь Ангальт-Кетенский, хорошо разбиравшийся в музыке. Но приверженность князя кальвинизму не позволяла Баху сочинять утонченную музыку для богослужений, поэтому Иоганн Себастьян писал преимущественно светские произведения.
В «кетенский» период Иоганн Бах сочинил шесть сюит для виолончели, Французскую и Английскую клавирные сюиты, три сонаты для скрипичных соло. В Кетене появились знаменитые «Бранденбургские концерты» и цикл произведений, включающий 48 прелюдий и фуг, названный «Хорошо темперированный клавир». Тогда же Бах написал двухголосные и трехголосные инвенции, которые называл «симфониями».
В 1723 году Иоганн Бах устроился кантором хора Святого Фомы в церкви Лейпцига. В том же году публика услышала произведение композитора «Страсти по Иоанну». Вскоре Бах занял должность «музыкального директора» всех городских церквей. За 6 лет «лейпцигского периода» Иоганн Бах написал 5 годовых циклов кантат, два из которых утеряны.
Городской совет дал в распоряжение композитора 8 хоровых исполнителей, но этого количества было крайне мало, поэтому до 20 музыкантов Бах нанимал сам, что служило причиной частых стычек с властью.
В 1720 годах Иоганн Бах сочинял преимущественно кантаты для исполнения в церквях Лейпцига. Желая расширить репертуар, композитор писал светские произведения. Весной 1729 года музыканта назначили руководителем Музыкальной коллегии – светского ансамбля, основанного другом Баха Георгом Филиппом Телеманом. Ансамбль дважды в неделю на протяжении года устраивал двухчасовые концерты в кофейне Циммермана рядом с рыночной площадью.
Большинство светских произведений, сочиненных композитором с 1730 по 1750 годы, Иоганн Бах написал для исполнения в кофейне.
В их число входит шутливая «Кофейная кантата», комическая «Крестьянская кантата», клавирные пьесы и концерты для виолончели и клавесина. В эти годы написана знаменитая «Месса си минор», которую называют лучшим хоровым произведением всех времен.
Для духовного исполнения Бах создал «Высокую мессу си-минор» и «Страсти по Матфею», получив от двора в награду за творчество титул королевско-польского и саксонского придворного композитора.
В 1747 году Иоганн Бах побывал во дворе короля Пруссии Фридриха II. Вельможа предложил композитору музыкальную тему и попросил написать импровизацию. Бах – мастер импровизации – тут же сочинил трехголосную фугу. Вскоре он дополнил ее циклом вариаций на эту тему, назвал «Музыкальным приношением» и послал в подарок Фридриху II.
Другой большой цикл, названный «Искусство фуги», Иоганн Бах не дописал. Сыновья опубликовали цикл после смерти отца.
В последнее десятилетие слава композитора померкла: расцветал классицизм, современники считали стиль Баха старомодным. Но молодые композиторы, воспитанные на произведениях Иоганна Баха, почитали его. Творчество великого органиста любили Вольфганг Амадей Моцарт и Людвиг ван Бетховен.
Всплеск интереса к музыке Иоганна Баха и возрождение славы композитора началось в 1829 году. В марте пианист и композитор Феликс Мендельсон организовал в Берлине концерт, где прозвучало произведение «Страсти по Матфею». Последовал неожиданно громкий резонанс, представление собрало тысячи зрителей. Мендельсон отправился с концертами в Дрезден, Кенигсберг и Франкфурт.
Произведение Иоганна Баха «Музыкальная шутка» и сегодня одно из любимых для тысяч исполнителей мира. Задорная, мелодичная, нежная музыка звучит в разных вариациях, адаптированных под игру на современных инструментах.
Популяризируют музыку Баха западные музыканты. Вокальный ансамбль The Swingle Singers выпустил дебютный альбом Jazz Sebastian Bach, принесший коллективу из восьми вокалистов мировую славу и премию «Грэмми».
Обрабатывали музыку Иоганна Баха и джазовые музыканты Жак Лусье и Джоэль Шпигельман.
В октябре 1707 года Иоганн Себастьян Бах женился на юной кузине из Арнштадта Марии Барбаре. У пары родилось семеро детей, но трое умерли в младенчестве. Трое сыновей – Вильгельм Фридеман, Карл Филипп Эммануил и Иоганн Христиан – пошли стопами отца и стали известными музыкантами и композиторами.
Летом 1720 года, когда Иоганн Бах с князем Ангальт-Кетенским находился за границей, Мария Барбара умерла, оставив четырех малышей.
Личная жизнь композитора наладилась через год: при дворе герцога Бах познакомился с молодой красавицей и талантливой певицей Анной Магдаленой Вильке. Иоганн женился на Анне в декабре 1721 года. У них родилось 13 детей, но пережили отца 9.
В преклонные годы семья для композитора оказалась единственной отрадой. Для жены и детей Иоганн Бах сочинял вокальные ансамбли, устраивал камерные концерты, наслаждаясь песнями жены (у Анны Бах было красивое сопрано) и игрой подросших сыновей.
Судьба жены и младшей дочери Иоганна Баха сложилась печально. Анна Магдалена умерла десять лет спустя в доме презрения для бедных, а младшая дочь Регина влачила полунищенское существование. В последние годы жизни женщине помог Людвиг ван Бетховен.
В последние 5 лет зрение Иоганна Баха стремительно ухудшалось, но композитор сочинял музыку, диктуя произведения зятю.
В 1750 году в Лейпциг приехал британский офтальмолог Джон Тейлор. Репутацию доктора сложно назвать безупречной, но Бах цеплялся за соломинку и рискнул. После операции зрение не вернулось к музыканту. Тейлор вторично прооперировал композитора, но за кратковременным возвращением зрения наступило ухудшение. 18 июля 1750 года случился удар, а 28 июля 65-летний Иоганн Бах скончался.
Похоронили композитора в Лейпциге на церковном кладбище. Затерянную могилу и останки нашли в 1894 году и перезахоронили в каменном саркофаге в церкви Святого Иоанна, где музыкант прослужил 27 лет. Храм был разрушен бомбежкой во время Второй мировой войны, но прах Иоганна Баха нашли и в 1949 году перенесли, похоронив у алтаря церкви Святого Фомы.
В 1907 году в Эйзенахе, где родился композитор, открыли музей, а в 1985 году музей появился в Лейпциге.
Интересные факты
• Любимым занятием Иоганна Баха считалось посещение захолустных церквей в одежде бедного преподавателя.
• Благодаря композитору в церковных хорах поют и мужчины, и женщины. Жена Иоганна Баха стала первой церковной хористкой.
• Иоганн Бах не брал деньги за частные уроки.
• Фамилия Бах переводится из немецкого, как «ручей».
• Иоганн Бах просидел месяц в тюрьме за то, что постоянно просил отставку.
• Георг Фридрих Гендель – современник Баха, но композиторы не встретились. Судьбы двух музыкантов похожи: оба ослепли в результате неудачной операции, сделанной врачом-шарлатаном Тейлором.
• Полный каталог работ Иоганна Баха опубликован через 200 лет после смерти.
• Немецкий вельможа заказал композитору написать произведение, прослушав которое он смог бы заснуть крепким сном. Иоганн Бах выполнил просьбу: знаменитые Гольдберг-вариации - и сейчас хорошее «снотворное».
Афоризмы Баха
• «Чтобы хорошо выспаться, следует ложиться не в тот же день, когда нужно просыпаться».
• «Играть на клавишных просто: нужно только знать, какие клавиши нажимать».
• «Цель музыки – трогать сердца».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829210
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
У порваних кишенях
Гуляли вітрюгани,
І дихали у жменях
Тонесенькі тюльпани.
У чоботи подерті
Сочилася водиця,
В пліснявому конверті
Лишилась таємниця.
Крутилась парасоля,
Мов дзиґа на дорозі,
Нікого, тільки воля
З'являлася на розі.
І мружилися очі,
На сонці відцвітали,
Кудись тікали ночі,
І ранки пролітали.
У долю повплітались
І щастя і кохання,
Із ними поєднались
І сльози і страждання.
Роки чесали коси,
Гуляли вітрюгани,
Вмивали ноги роси,
І дихали тюльпани.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829133
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2
Ти говориш, що щастя неможливо,
Перешкод безліч і все досить складно.
А я вважаю: якщо б ми любили,
Ті всі перешкоди навіть би і не спливли.
***
Слова ... Чи не поспішаємо ми з ними десь,
Як просто «ЛЮБЛЮ», наприклад сказати.
Всього секунда потрібна на це,
Але ціле життя, щоб його виправдати.
***
Командує армією генерал,
Але жінці цього мало,
Лукавий, що жінку створював,
Їй більшь хитрий шлях вказав,
Командувати генералом.
***
По першому подиху душі
Ні злих, ні пристрасних листів
Не пиши,
Щоб жаліти жорстоко
Не довелося,
Коли охолоне щастя
Або злість ...
***
Я захворів, але хворобу подолав.
І всі задоволені, треба зізнатися:
Вороги задоволені тим, що захворів,
Друзі ж тим, що почав одужувати.
Ну, що ж, я щасливий частиною своєї,
Любові на світлі радувати людей!
***
Кохання не суцільний феєрверк пристрастей. Любов-це вірні в житті руки,
Вони не бояться ні чорних днів,
Ні зваб і ні розлуки.
***
Любити - значить істину захищати,
Навіть повставши проти цілого світу. Любити - це в горі вміти прощати.
Все, крім підлості і зради.
***
Люди, будьте до ближніх своїх м'якше, ставтеся з ніжністю, добром ... і не ображайте, а інакше ... можна гірко каятися потім ...
***
Між розумним і дурним відмінності в чому?
Так в тому, між іншим, що рік за роком
Розумний живе лише своїм розумом,
А дурний вічно слідує моді.
***
Міні-жарт
Той, хто має успіх,
Завжди дратує всіх,
А багато друзів має
Той, хто писати не вміє.
Ось і візьмиться вирішувати,
Як жити на планеті цій ?
Чи то вірші писати,
Чи то мати друзів?
***
Можна знаходити і відкривати все, буквально все, що нас зближує. І навпаки: якщо не довіряти, можна, як болячки, колупати саме все те, що розділяє.
***
Чоловіки, схаменіться! Ну хто ж не знає,
Що ЖІНКА з ніжною своєю душею,
Сто тисяч гріхів нам простить часом,
Простить, може, навіть нічний розбій!
Але ось неуважність не прощає ...
Повернемося ж до лицарства в добрий час
І до ласки, яку ми забули,
Щоб любі наші часом від нас
Не почали бігати до нечистої сили!
***
Почуття тим і гарні,
що горять красиво, гордо, сміливо.
нехай любов почнеться. але не з тіла,
а з душі, ви чуєте, - з душі!
***
Спробуй в людській свідомості
Визначити логічну крапку:
Сміємося ми, як правило, в компанії,
А ось страждаємо частіше поодинці.
***
Просто в житті мені завжди тепло від того, що є КВІТИ і ДІТИ. Просто робити ДОБРЕ на світлі у стократ ПРИЄМНІШЕ, ніж ЗЛО !!!
***
Нехай почуття ті оспівані і прославлені,
І все-таки додамо ще раз,
Що якщо любов і дружба не розбавлені,
А добровільно воєдино сплавлені,
Те цей сплав міцніше, ніж алмаз.
***
Риба псується з голови.
Істина ця мудра і проста.
Але занадто жартувати не поспішай. На жаль,
Хоч риба і псується з голови,
Однак чистять її з хвоста.
***
Скажіть, є у вас сьогодні ніжність?
- Так, з додаванням найтепліших слів
***
Слово може зігріти, окрилити і врятувати, Ощасливити і льоди протаранити. Слово може нам тисячі бід принести, Образити і безжалісно поранити. А тому скажемо собі суворо: «Щоб не було в житті непотрібних бід Треба думати, хлопці, над кожним словом, Бо слів невагомих на світі немає!
***
Випадковостей не існує: люди постають перед нами або як приклад правильного життя, або як попередження.
***
Сміюся над прикметою,
Не вірю в пророцтво,
Але знаю, що вдень і в непроглядній темряві,
Самий пазуристий звір на земле-
самотність!
***
Старіє зовнішність: яскраві риси,
Стирає час владно і жорстоко,
Тоді як у духовної краси
Немає ні зморшок, ні віку, ні сроку.
***
Старий, моливший золоту рибку, здійснив, мабуть, головну помилку: Йому б жадібній бабці не служити і не просити корито і дворянство, боярський будинок і казкове царство ... А нову стару попросити!
***
Щастя і горе
Якщо полюблять один одного двоє
І щастя в обох серцях народжується,
Ті світлі почуття завжди складаються
І щастя стає більше вдвічі!
А якщо біда на дорозі зустрінеться,
Те легше вдвох здолати журбу.
Адже горе в любові по-іншому міряється,
Воно на двох неодмінно ділиться,
А значить, і менше наполовину
***
У серця і горя НІЧИЯ не стається ... Людина так легко ранима ... І якщо з горем вона не розправиться, ... то ГОРЕ розправиться з нею
***.
Хоч мати-природа не сидить склавши руки, але ідеали скупо дотримується і краса душі з красивим тілом досить рідко в людях збігаються.
***
Сміливець
Перший обов'язок людини - подолати страх. Поки у людини трясуться жилки, його дії залишаться рабськими. Томас Карлейль.
Сідаючи під вечір вдома на ганок,
Любив в душі загрожувати він всяким мафіям
І сміливо правду говорив в обличчя
Газетним і журнальним фотографіям.
***
Що щастя дано тобі не навіки,
Не треба нарікати, людино.
Коли б нам щастя навік давалося,
Воно б буднями називалося.
***
Що ж таке щастя ... Одні кажуть це пристрасті ... Карти, вино, захоплення, всі гострі відчуття. Інші вірять що, щастя-в окладі великому і владі, в очах секретарок пленнених, і трепеті підлеглих. Треті вважають, що щастя це велике співчуття ... турбота, тепло, увага, і спільні хвилювання. На думку четвертих, це з милою сидіти до світанку, одного разу в любові зізнатися, і більше не розлучатися. Ще є така думка, що щастя це горіння ... Пошук, мрія, робота, і бентежних крил злет! А щастя по моєму просто, буває різного зросту, від купини і до Казбеку, в залежності від людини!
***
Я дрібної злості в житті не відчував,
На світ дивився світло, а тому
Я нічому на світі не заздрив:
Ні силі, ні багатству, ні розуму ...
Вибрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 15.03.19 9.48
Стихи и цытаты Эдуарда Асадова часть 2
Ты говоришь, что счастье невозможно,
Препятствий тьма и все ужасно сложно.
А я считаю: если б мы любили,
То все преграды даже б и не всплыли.
***
Слова… Не спешим ли мы с ними где-то,
Как просто «ЛЮБЛЮ», например сказать.
Всего секунда нужна на это,
Но целая жизнь, чтоб его оправдать.
***
Командует армией генерал,
Но женщине этого мало,
Лукавый что женщину создавал,
Ей более хитрый путь указал,
КОМАНДОВАТЬ ГЕНЕРАЛОМ.
***
По первому движению души
Ни злых, ни страстных писем
Не пиши,
Чтобы жалеть жестоко
Не пришлось,
Когда остынут счастье
Или злость…
***
Я захворал, но хворь преодолел.
И все довольны, надобно признаться:
Враги довольны тем, что заболел,
Друзья же тем, что начал поправляться.
Ну, что ж, я счастлив долею своей,
Люблю на свете радовать людей!
***
Кто честность и премудрость обретает,
Тот, право же, вовек не пропадёт.
Ведь честность выполняет обещанье,
А мудрость… никогда их не даёт!
***
Любовь- не сплошной фейерверк страстей. Любовь-это верные в жизни руки,
Она не страшится ни чёрных дней,
Ни обольщений и ни разлуки.
***
Любить- значит истину защищать,
Даже восстав против всей вселенной. Любить — это в горе уметь прощать.
Всё, кроме подлости и измены.
***
Люди, будьте к ближним своим мягче, относитесь с нежностью, добром… и не обижайте, а иначе… можно горько каяться потом…
***
Меж умным и глупым различье в чём?
Да в том, между прочим, что год за годом
Умный живёт лишь своим умом,
А глупый вечно следует модам.
***
Мини-шутка
Тот, кто имеет успех,
Всегда раздражает всех,
А много друзей имеет
Тот, кто писать не умеет.
Вот и возьмись решать,
Как жить на планете сей?
То ли стихи писать,
То ли иметь друзей?
***
Можно находить и открывать все, буквально все, что нас сближает. И напротив: коль не доверять, можно, как болячки, ковырять именно все то, что разделяет.
***
Мужчины, встревожьтесь! Ну кто ж не знает,
Что ЖЕНЩИНА с нежной своей душой,
Сто тысяч грехов нам простит порой,
Простит, может, даже ночной разбой!
Но вот НЕВНИМАНИЯ не прощает…
Вернемся же к РЫЦАРСТВУ в добрый час
И к ЛАСКЕ, которую мы забыли,
Чтоб милые наши порой от нас
Не начали бегать к нечистой силе!
***
Чувства тем и хороши,
что горят красиво, гордо, смело.
пусть любовь начнется. но не с тела,
а с души, вы слышите, — с души!
***
Попробуй в человеческом сознании
Определить логическую точку:
Смеемся мы, как правило, в компании,
А вот страдаем чаще в одиночку.
***
Просто в жизни мне всегда тепло оттого, что есть ЦВЕТЫ и ДЕТИ. Просто делать ДОБРОЕ на свете во сто крат ПРИЯТНЕЕ, чем ЗЛО!!!
***
Пусть чувства те воспеты и прославлены,
И всё-таки добавим ещё раз,
Что коль любовь и дружба не разбавлены,
А добровольно воедино сплавлены,
То этот сплав прочнее, чем алмаз.
***
Рыба портится с головы.
Истина эта мудра и проста.
Но слишком шутить не спеши. Увы,
Хоть рыба и портится с головы,
Однако чистят ее с хвоста.
***
Скажите, есть у вас сегодня нежность?
— Да, с добавленьем самых теплых слов
***
Слово может согреть, окрылить и спасти, Осчастливить и льды протаранить. Слово может нам тысячи бед принести, Оскорбить и безжалостно ранить. А поэтому скажем себе сурово: «Чтобы не было в жизни ненужных бед Надо думать, ребята, над каждым словом, Ибо слов невесомых на свете нет!
***
Случайностей не существует: люди даны нам или как пример правильной жизни, либо как предупреждение.
***
Смеюсь над приметой,
Не верю в пророчество,
Но знаю, что днём и в кромешной мгле,
Самый когтистый зверь на земле-
ОДИНОЧЕСТВО!
***
Стареет внешность: яркие черты,
Стирает время властно и жестоко,
Тогда как у духовной красоты
Нет ни морщин, ни возраста, ни срока.
***
Старик, моливший золотую рыбку, свершил, пожалуй, главную ошибку: Ему бы жадной бабке не служить и не просить корыто и дворянство, боярский дом и сказочное царство… А новую старуху попросить!
***
Счастье и горе
Если полюбят друг друга двое
И счастье в обоих сердцах рождается,
То светлые чувства всегда слагаются
И счастье становится больше вдвое!
А если беда на дороге встретится,
То легче вдвоём одолеть кручину.
Ведь горе в любви по-иному мерится,
Оно на двоих непременно делится,
А значит, и меньше наполовину
***
У сердца и горя НИЧЬЯ не случается… Человек так легко раним… И если с горем ОН не расправится,…то ГОРЕ расправится с ним.
***
Хоть мать -природа не сидит без дела, но идеалы скупо соблюдает и красота души с красивым телом довольно редко в людях совпадают.
Храбрец
Первая обязанность человека - преодолеть страх. Пока у человека трясутся поджилки, его действия останутся рабскими. Томас Карлейль.
Садясь под вечер дома на крыльцо,
Любил в душе грозить он всяким мафиям
И смело правду говорил в лицо
Газетным и журнальным фотографиям.
***
Что счастье дано тебе не навек,
Не надо сетовать, человек.
Когда бы нам счастье навек давалось,
Оно бы буднями называлось.
***
Что же такое счастье… Одни говорят это страсти… Карты, вино, увлечения, все острые ощущения. Другие верят что, счастье-в окладе большом и власти, в глазах секретарш пленненых, и трепете подчиненных. Третьи считают, что счастье это большое участье… забота, тепло, внимание, и общность переживания. По мнению четвертых, это с милой сидеть до рассвета, однажды в любви признаться, и больше не расставаться. Ещё есть такое мнение, что счастье это горение… Поиск, мечта, работа, и дерские крылья взлёта! А счастье по мойму просто, бывает разного роста, от кочки и до Казбека, в зависемости от человека!
***
Я мелкой злости в жизни не испытывал,
На мир смотрел светло, а потому
Я ничему на свете не завидовал:
Ни силе, ни богатству, ни уму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829100
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1
Хто вміє в будні бути щасливим, той, і справді, щаслива людина !!!
А ви упокорювали сувору гординю,
Намагаючись подолати свої шляхи?
А ви любили так, що навіть ім'я
Вам боляче було вголос вимовити?
Аргументи любові
Від слів про любов дзвенить голова.
Вони і красиві, і дуже тендітні.
Однак любов - не тільки слова,
Любов - це, перш за все, вчинки.
І тут нікому не потрібні лазівки.
Доводь почуття і - весь секрет.
А ось якщо справ за словами немає,
Любові вашій вартість три копійки!
***
Чи буває жінка в житті хоч раз неправа?
Безумству питання нам слід лише подивуватися.
Який запитав таке не просто бовдур-голова,
Але гірше набагато: практично самогубець!
***
У світі стільки всілякого зла,
Значить, треба пам'ятати постійно:
Ніколи не пізно і не рано
Здійснювати добрі справи.
І щоб серцю не було морозно,
Скільки б ти бід не накоїв -
Ніколи не рано і не пізно
Покаятися чесно і серйозно
В зло, що ти колись вчинив.
***
***
Буває дефіцит фінансів,
Заліза дефіцит - в крові,
Буває мало в житті шансів,
Але гірше - дефіцит любові.
***
Закохані, в вічних прагненнях своїх,
Мріють любов розділити на двох.
Але так виходить тільки частково.
Причин всіх я точно, звичайно, не знаю,
Але частіше виходять нерівні частини -
Побільше одна і поменше інша.
І дивно, що більшу частину бере
Той, хто мінімум віддає.
***
Східна мудрість говорить одвіку
Про те, що без принципів простіше жити.
І все людство легше любити,
Ніж поруч конкретну людину.
***
Все в світі зараз загадково,
Все ніби летить кудись,
Заметільно, красиво, казково ...
А казкам я вірю свято.
Казка ... мрія-полуночница ...
Але де її взяти? Звідки?
А серцю так дива хочеться,
Нехай маленького, але дива!
***
Ви сутність жінки спробуйте зрозумійте:
Перед обличчям чоловіків, в суцільному збентеженні
Вона завжди потребує захисту,
Але потай мислить лише про напад ...
***
Кажуть: «Немає диму без вогню».
Дурниця! в твоїх лукавих фразах
Стільки було диму для мене ...
А от справжнього вогню,
Здається, і не було жодного разу ...
***
Так, в світі є різні СЕРЦЯ ... Але щасливий той, я цього не приховую - кому дісталося саме таке: в будь-який час, добре і зле, надійно навіки і до КІНЦЯ!
***
Добрих людей не просто знайти,
Їх у світі, мабуть, один до десяти,
По-справжньому добрих, звичайно.
Ось чому, зустрівши на шляху
І світле щось встигнувши знайти,
Ми їх вже пам'ятаємо вічно.
***
Є приказка: «З милим до душі
Рай буде всюди, навіть в курені ».
Але скільки цей жебрак «рай» триватиме,
Ні слова в ній, на жаль, не йдеться.
***
«Є правило, що йде від століття,
І ти запам'ятай, право ж його:
Чим нижче інтелект у людини,
І, ніж бідніша культура людини,
Тим меркантильніші помисли його »
***
Знаю, боляче тобі, друже:
Хвороба, скосивши, забрала подругу.
І в очах твоїх ніби хуртовина
Гірко кружляє над попелищем.
Тільки мені важче було.
Я страшніші знав справи.
Мені улюблена зрадила,
Це гірше, ніж померла.
***
І нехай хоч стократно спрошенний,
Стократно скажу вперто я:
Що жінки немає кинутої,
Є просто ще не знайдена.
***
Як важливо в житті, пам'ятаючи про бажання, можливостей своїх не забувати ...
***
Як легко образити людину!
Взяв і кинув фразу зліше перцю ...
А потім часом не вистачить століття
Щоб повернути ображене серце ...
**
Як пізнати людину? -
Сперечаються люди століття за століттям.Та який же тут секрет?
У важливій справі, чи в дрібниці ,
Рік знайомий або тиждень -
Тримає слово він чи ні?
Ось відповідь!
***
Як би в житті часом не довелося сердитися-
Але розривом в любові ніколи не погрожуйте,
Знайте твердо: дразнити долю не годиться
Раптом розрив той і справді у Вас трапиться
І Ви самі загроз своїх не пробачите!
***
Яка любов нас часом очікує?
Свічка або сонця гаряче світло?
Не переймайтеся! Адже тут лише одна відповідь:
Великої чи малої любові не буває,
Любов або є, або просто немає!
***
Які б навколо ні кипіли пристрасті, запам'ятай: щоб дурниці не здійснити, щасливий не той, хто побачив щастя, а той, хто зумів його оцінити!
***
Коли життя за горло візьме,
У вчинках люди розходяться:
Сильний в нещастям бореться,
Слабкий в нещасті п'є.
***
Коли на обличчі твоєму холод і нудьга,
Коли ти живеш в роздратуванні і суперечці,
Ти навіть не знаєш, яка ти мука,
І навіть не знаєш, яке ти горе.
***
Коли ж ти добріший , ніж синь в піднебессі,
А в серці і світло, і любов, і порозумінння,
Ти навіть не знаєш, яка ти пісня,
І навіть не знаєш, яке ти щастя!
***
Юність прагне того і сього,
Юності потрібен весь світ навік,
А зрілості потрібен найбільше
Один-єдиний чоловік
***
Поганий чи, хороший народжується птах,
Йому все одно судилося літати ...
З людиною ж так не станеться ...
Людиною ще треба стати ...
***
У будь-яких справах, при максимумі складнощів,
Підхід до проблеми все-таки один:
Бажання - це безліч можливостей,
А не бажання - це безліч причин ...
***
Радій кожному дню завжди.
Будь-якому, тільки-но світлом заграє!
Бо не знаєш адже ніколи,
Який з них буде останнім в житті ...
***
Будь добрим, не гнівайся, володій терпін’ям.
Запам'ятай: від світлих посмішок твоїх
Залежить не тільки твій настрій,
Але тисячу разів настрій інших.
***
Вороги завжди активніше друзів.
Чи не тому нам здається одвічно,
Що підлих і заздрісних людей
Набагато більше на планеті цій,
Ніж порядних , чесних і сердечних.
***
І нехай будь-які труднощі зустрічаються,
І б'ють часом бурани знову і знову,
Буквально всі проблеми вирішуються,
Коли в серцях є головне: ЛЮБОВ!
***
Ні, друзі не там, де за столом
Один за одного тости проголошують.
Дружба там, де закриють плечем,
Де останнім діляться рублем
І в будь-яких негараздах виручають.
***
Хто чесність і мудрість знаходить,
Той повік не пропаде.
Адже чесність виконує обіцянки,
А мудрість ... ніколи їх не дає!
***
Він обіцяв вам життя в раю:
Хутра, килими, квартиру, дачу!
А я любов вам віддаю,
Любов і життя своє в придачу.
І хоч приваблививе сяйво каменів
Для серця жіночого, але все ж
Судіть самі: хто бідний?
Вирішуйте самі: що дорожче?
***
Які б навколо ні кипіли пристрасті,
запам'ятай: щоб дурниці не скоїти,
щасливий не той, хто побачив щастя,
а той, хто зумів його оцінити!
***
Не шкодуйте грошей на здоров'я!
У житті це головна умова.
Чому? Та просто тому,
Що без справжнього здоров'я
Гроші нам вже і ні до чого!
***
Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко
Як мало тих, з ким хочеться прокинутися ...
***
Чим розумний від дурного відрізняється?
Різницю їх за версту видно:
Розумний вчитися все життя старається,
Дурний же вічно всіх повчати.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 15.03.19 9.45
Стихи и цытаты Эдуарда Асадова часть 1
Кто умеет в буднях быть счастливым, тот, и впрямь, счастливый человек!!!
А вы смиряли строгую гордыню,
Пытаясь одолеть свои пути?
А вы любили так, что даже имя
Вам больно было вслух произнести?
Аргументы любви
От слов о любви звенит голова.
Они и красивы, и очень хрупки.
Однако любовь — не только слова,
Любовь — это, прежде всего, поступки.
И тут никому не нужны лазейки.
Доказывай чувства и — весь секрет.
А вот если дел за словами нет,
Любви вашей стоимость три копейки!
***
Бывает ли женщина в жизни хоть раз неправа?
Безумству вопроса нам следует лишь подивиться.
Спросивший такое не просто болван-голова,
Но хуже гораздо: практически самоубийца!
***
В мире столько всяческого зла,
Значит, надо помнить постоянно:
Никогда не поздно и не рано
Совершать хорошие дела.
И чтоб сердцу не было морозно,
Сколько бы ты бед ни натворил —
Никогда не рано и не поздно
Повиниться честно и серьезно
В зле, что ты когда-то совершил.
***
Бывает дефицит финансов,
Железа дефицит — в крови,
Бывает мало в жизни шансов,
Но хуже — дефицит любви.
***
Влюбленные, в вечных стремленьях своих,
Мечтают любовь разделить на двоих.
Но так получается только отчасти.
Причин всех я точно, конечно, не знаю,
Но чаще выходят неравные части —
Побольше одна и поменьше другая.
И странно, что большую часть берет
Тот, кто минимум отдает.
***
Восточная мудрость гласит от века
О том, что без принципов проще жить.
И все человечество легче любить,
Чем рядом конкретного человека.
***
Все в мире сейчас загадочно,
Все будто летит куда-то,
Метельно, красиво, сказочно…
А сказкам я верю свято.
Сказка… мечта-полуночница…
Но где ее взять? Откуда?
А сердцу так чуда хочется,
Пусть маленького, но чуда!
***
Вы сущность женщины попробуйте поймите:
Перед лицом мужчин, в сплошном смущении
Она всегда нуждается в защите,
Но втайне мыслит лишь о нападении…
***
Говорят: «Нет дыма без огня».
Ерунда! в твоих лукавых фразах
Столько было дыма для меня…
А вот настоящего огня,
Кажется, и не было ни разу…
***
Да, в мире есть различные СЕРДЦА… Но счастлив тот, я этого не скрою--кому досталось именно ТАКОЕ: в любое время, доброе и злое, НАДЁЖНОЕ НАВЕК и до КОНЦА!
***
Добрых людей не просто найти,
Их в мире, пожалуй, один к десяти,
По-настоящему добрых, конечно.
Вот почему, повстречав на пути
И светлое что-то успев обрести,
Мы их уже помним вечно.
***
Есть поговорка: «С милым по душе
Рай будет всюду, даже в шалаше».
Но сколько этот нищий «рай» продлится,
Ни слова в ней, увы, не говорится.
***
«Есть правило, идущее от века,
И ты запомни, право же его:
Чем ниже интеллект у человека,
И, чем бедней культура человека,
Тем меркантильней помыслы его»
***
Знаю, больно тебе, дружище:
Хворь, скосив, унесла подругу.
И в глазах твоих будто вьюга
Горько кружит над пепелищем.
Только мне тяжелее было.
Я страшнее знавал дела.
Мне любимая изменила,
Это хуже, чем умерла.
***
И пусть хоть стократно спрошенный,
Стократно скажу упрямо я:
Что женщины нету брошенной,
Есть просто ещё не найденная.
****
Как важно в жизни, помня о желаньях, возможностей своих не забывать…
***
Как легко обидеть человека!
Взял и бросил фразу злее перца…
А потом порой не хватит века
Чтоб вернуть обиженное сердце…
**
Как узнаешь человека? -
Спорят люди век за веком.
Да какой же тут секрет?
В важном деле, в пустяке ли,
Год знаком или неделю —
Держит слово он иль нет?
Вот ответ!
***
Как бы в жизни порой не пришлось сердиться-
Но разрывом в любви никогда не грозите,
Знайте твёрдо: дразнить судьбу не годится
Вдруг разрыв тот и вправду у Вас случится
И Вы сами угроз своих не простите!
***
Какая любовь нас порой ожидает?
Свеча или солнца горячий свет?
Не мучьтесь! Ведь здесь лишь один ответ:
Большой или малой любви не бывает,
Любовь либо есть, либо просто нет!
***
Какие б вокруг ни кипели страсти, запомни: чтоб глупости не свершить, счастлив не тот, кто увидел счастье, а тот, кто сумел его оценить!
***
Когда жизнь за горло возьмет,
В поступках люди расходятся:
Сильный в несчастье борется,
Слабый в несчастье пьет.
***
Когда на лице твоем холод и скука,
Когда ты живешь в раздраженье и споре,
Ты даже не знаешь, какая ты мука,
И даже не знаешь, какое ты горе.
***
Когда ж ты добрее, чем синь в поднебесье,
А в сердце и свет, и любовь, и участье,
Ты даже не знаешь, какая ты песня,
И даже не знаешь, какое ты счастье!
***
Юность жаждет того и сего,
Юности нужен весь мир навек,
А зрелости нужен больше всего
Один-единственный человек
***
Плохой ли, хорошей рождается птица,
Ей всё равно суждено летать…
С человеком же так не случиться…
Человеком еще надо стать…
***
В любых дела, при максимуме сложностей,
Подход к проблеме все-таки один:
Желание - это множество возможностей,
А не желание — это множество причин…
***
Радуйся каждому дню всегда.
Любому, едва только светом блеснет!
Ибо не знаешь ведь никогда,
Какой из них будет последним в жизни…
***
Будь добрым, не злись, обладай терпеньем.
Запомни: от светлых улыбок твоих
Зависит не только твое настроенье,
Но тысячу раз настроенье других.
***
Враги всегда активнее друзей.
Не потому ль нам кажется извечно,
Что подлых и завистливых людей
Намного больше на планете сей,
Чем прямодушных, честных и сердечных.
***
И пусть любые трудности встречаются,
И бьют порой бураны вновь и вновь,
Буквально все проблемы разрешаются,
Когда в сердцах есть главное: ЛЮБОВЬ!
***
Нет,друзья не там, где за столом
Друг за друга тосты возглашают.
Дружба там, где заслонят плечом,
Где последним делятся рублем
И в любых невзгодах выручают.
***
Кто честность и премудрость обретает,
Тот,право же, вовек не пропадёт.
Ведь честность выполняет обещанье,
А мудрость… никогда их не даёт!
***
Он обещал вам жизнь в раю:
Меха, ковры, квартиру, дачу!
А я любовь вам отдаю,
Любовь и жизнь свою в придачу.
И хоть заманчив жар камней
Для сердца женского, но всё же
Судите сами: кто бедней?
Решайте сами: что дороже?
***
Какие б вокруг ни кипели страсти,
запомни: чтоб глупости не свершить,
счастлив не тот, кто увидел счастье,
а тот, кто сумел его оценить!
***
Не жалейте денег на здоровье!
В жизни это главное условье.
Почему? Да просто потому,
Что без настоящего здоровья
Деньги нам уже и не к чему!
***
Как много тех, с кем можно лечь в постель
Как мало тех, с кем хочется проснуться...
***
Чем умный от глупого отличается?
Различие их за версту видать:
Умный учиться всю жизнь старается,
Глупый же вечно всех поучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829099
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
XII століття відзначилося інтенсивним будівництвом замків, які залишалися фортецями, але в той самий час зберігали певний комфорт і навіть блиск.
У лицарів з'являється вільна хвилинка, яку вони проводять в розвагах і забавах. У замках нерідко проходять поетичні змагання. Саме в придворному середовищі зароджується куртуазна література, яка відображає смаки та інтереси цієї верстви населення. Значення слова "куртуазний" пов'язане з новими рисами лицарського побуту.
Виникає новий ідеал людини, новий куртуазний кодекс поведінки. До лицаря тепер ставлять більш складні етичні й естетичні вимоги. Він повинен бути вихованим, щедрим, шляхетним, захищати слабких і пригноблених, бути добре освіченим, розбиратися в музиці, грати в шахи, вміти виконувати і складати пісні, і взагалі, бути здатним на тонкі почуття, що проявляються в любові до прекрасної дами.
Одним з основних жанрів куртуазної літератури стає канцона – (італ. "пісня"), назва якого підкреслювала його музикальність. К. створювалася самою структурою строфи, яка розпадалася на дві або три метрично різні групи, що складалася у певний мелодійний малюнок за рахунок "висхідної" і "низхідної" інтонації та чергування довгих і укорочених рядків. Частина з "висхідною інтонацією", своєю чергою, ділилася на "два кроки", відмічені подібним розташуванням рядків і іноді тотожністю рим. Зв'язок між "висхідною" і "низхідною" частинами підтримувався римою.
В українській літературі до цієї форми звертався В. Самійленко. Так, у його поетичному циклі «Весна» крім сонетів зустрічаємо дві канцони:
Вона вже йде,
І серце жде
Її, як кралю молоду,
Іди ж скоріш,
Мене потіш,
Тобі назустріч я піду.
В ряснім гаю
Журбу свою
Забуду, щастя там знайду,
По муках всіх
До чар твоїх
З сльозами щастя припаду.
Тобі ясній,
Тобі благій
Я розповім свою біду;
Твоїм квіткам,
Твоїм пташкам
Гучні я співи заведу.
Іди ж мерщій!
В природі всій
Я чую вже твою ходу.
Красо моя!
Зустріну я
Тебе, як кралю молоду.
Іншим найважливішим жанром куртуазної поезії була сирвента, що структурно відповідала жанру любовної канцони, але відрізнялася від неї тематикою громадського змісту: політичної і нерідко сатиричної. У сирвенті трубадури торкалися питань війни, феодальних усобиць, взаємних відносин. Переваги і недоліки тієї чи іншої персони або навіть цілої соціальної групи обговорювалися в сирвенті з усім запалом, без усякого стримування негативних емоцій.
Однак частіше сирвенти були "персональними" і викривали не тільки моральні пороки супротивників, але і їх поетичну бездарність.
Подібно до того, як канцони прямо або ж через довірену особу переправляли до адресата, сирвенти посилали ворогу, і вони нерідко сприймалися як виклик, на який відповідали дією або словом. Така, наприклад, сирвента "Про те, що нестерпно", написана трубадуром Ченцем Монтаудонскім:
І, бог свідок, мені неприємно
Захопленість молодика, чий щит,
Незайманий, невинно блищить,
І те, що капелан неголений,
І той, хто, злобствуя, гострить.
Зауважимо однак, що при всій протилежності змісту канцони і сирвенти, бувало, зближалися в тих випадках, коли строфи з політичною і військовою тематикою включали в своєму складі і похвалу коханій.
Куртуазні поети не тільки часто співали полеміку між собою, а й нерідко культивували форми з внутрішньою діалоговою природою. Так, своєрідним діалогом-суперечкою був жанр тенсони. Трубадури сперечалися на теми лицарського етикету. Наприклад, вони могли обмінюватися думками, що краще: бути чоловіком Дами чи її коханцем, віддати перевагу служінню Дамі або лайливій славі і т.д. В області поетичної творчості найбільш значимою була полеміка про відмінності "простого" та "темного" стилю.
Так, популярністю користується тенсона, в якій два поета міркують про мотиви своєї пристрасті до різних стилів: перший відстоює привілеї "темного" стилю, вишукану, витончену манеру, другий віддає перевагу простій і ясній, більш доступній поезії.
Діалогова структура відрізняє також жанр пастурелі. У генезі цього жанру злилися дві традиції: антична і фольклорна середньовічна. На тлі ідеального пейзажу, найчастіше весняного чи літнього, розгортається опис зустрічі лицаря з пастушкою. Розмова між цими представниками різних станів розвивається в дусі змістовного і стильового контрасту, що створює комічну тональність. Лицар, який намагається спокусити пастушку, з'єднує свої домагання з формулами витонченої куртуазії. Але селянська дівчина виявляється стійка проти грубих лестощів і з насмішкою парирує репліки нав'язливого кавалера, який залишається ні з чим. Один з ранніх зразків пастурелі знаходимо в поезії трубадура XII в. Маркабрюна:
Вчора в вечірню годину
Стрів я дівча біля тину,
Просту пастушку невинну.
Ще й одягла та дівиця
Теплу квітчасту хустину,
Хутряну шубку козлину,
Синю картату спідницю.
Любко, таж феї літали,
Як у колисці ви спали,
Вашу красу захищали.
Тільки, прекрасна дівице,
Ви б іще кращою стали,
Якби мені ви сказали
Ближче до вас притулиться.
Пане мій, ніби та злива,
Ви клянетеся бурхливо,
Палко, завзято, чутливо.
Лицарю, - каже дівиця,-
Честь бережу я цнотливо,
Щоб від неслави, можливо,
Потім весь вік не журиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829013
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Росла – цвіла калинонька
У лузі зеленім,
Як дівчина молоденька
У батька і нені.
Квітнуть сонце помагало,
Цвіти – розвивайся,
Молодий клен коло неї,
Радій та кохайся.
Шепталися дві подружки,
Що клен гоноровий.
Красень має гарний стан
І листя чудове…
Швидко росли, виростали
Вже он осінь котить…
Дві подруги біля клена
Зігрітись не проти.
Опадають клена шати
І нічим зігріти.
Нема гонору й тепла
Ніде правди діти.
Пощіпало теж калину
Осіннім морозом…
Вона в ягодах міцніла
Не втратила розум.
А ягідки червоніють,
Аж душа співає!
Поруч з нею дуб розлогий
Стоїть. Він кохає…
Чи та ягода солодка,
Морозом прибита?
Чи та жінка є щаслива -
Туманом сповита?
Не всі ягоди солодкі -
Морозом прибиті…
Жінки лише ті щасливі,
Що теплом зігріті.
12.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Вся земля розквітла, так багато світла,
Сонячне проміння - струни золоті!
І звучить в повітрі, як свята молитва,
Ця миттєва радість - в кожному житті!
Піднімаю руки і вбираю звуки,
Роси, наче ноти на мажорний лад.
Обнімусь з весною! І після розлуки,
Завітає свято в мій вишневий сад!
Трепетно і ніжно, чисто, білосніжно,
Стежку вистеляє первозданний цвіт.
Йде весна неспішно, щедро і розкішно
Чарами своїми звеселяє світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828902
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Яка ти гарна на портреті,
Красиві плечі, голова,
Та над усе люблю в сонеті,
Як дар Творця, твої слова.
Немов звичайні - особливі,
Бо ти не просто їх ведеш,
А ніби камені звабливі
У храм Поезії кладеш.
У храм душі, свойого серця -
Коханий мій, навіки мій -
Я ніби чую: б'ється, б'ється
І тане в мові дорогій.
Коханих, вірністю сповитих
У грішнім світі не злічить,
Однак в рядках несамовитих
Це неповторністю звучить.
Твоя поезія - як річка
Де виграє жива вода.
І вірю я, що ти правічна,
Прекрасна завжди й молода.
Яка ти гарна на портреті,
Красиві плечі, глова...
Та над усе люблю в сонеті
Як дар Творця - твої слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825998
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 10.03.2019
[color="#ff0000"](З циклу радіопрограм[b] "Стежками "Живописної України" Тараса Шевченка[/b] на радіо "Воскресіння")[/color]
У 1843 році разом зі своїм другом Євгеном Гребінкою Тарас Шевченко приїхав із Петербурга на Яготинщину. З родиною Закревських, якій на той час належали навколишні села, молодий поет познайомився саме завдяки Євгену Гребінці на балу у старої поміщиці Тетяни Волховської у сусідньому Драбівському повіті (сьогодні – Черкаська область). Після знайомства Тарас Шевченко став частим гостем у маєтках братів Платона, Михайла та Віктора Закревських у селах Березова Рудка та Лемешівка.
Село Березова Рудка засноване в 1717 році гетьманом України Іваном Скоропадським, воно з 1752 року стало родовим помістям династії Закревських. До наших днів тут збереглося рукотворне диво – палацово-парковий комплекс садиби Закревських та одна з трьох європейських пірамід. Тут у 1843-1846 роках 5 разів перебував Т.Г. Шевченко.
На той час Закревські уже були знайомі із творчістю молодого талановитого поета. Його «Кобзаря» привіз сюди ще один їхній спільний друг – граф Яків де Бальмен. Тож коли Тарас Григорович прибув влітку, а саме 29 червня 1843 року до Березової Рудки у маєток старшого брата Платона Закревського, там його радісно і весело зустріла уся родина. Гостював Шевченко у Закревських два тижні. За цей час він дуже зблизився із молодою вродливою дружиною старого Платона Закревського – Ганною. Небайдужий до неї, Шевченко написав її портрет (15-24 грудня 1843 року) та уже згодом, через 5 років по зустрічі, на засланні, присвятив два вірші:[b] «Г. З.» [/b][b](«Немає гірше, як в неволі...»), «Якби зустрілися ми знову».[/b] Талановитий художник також намалював портрети Платона Закревського та їхніх дітей, Гната та Ольги.
Про[b] Ганну Іванівну Закревську (1822-1857)[/b] знаємо небагато, що походила вона зі старовинного козацького роду (дівоче прізвище Заславська).У сімнадцятирічному віці одружилася з полковником у відставці, поміщиком, співвласником помістя Березова Рудка – Платоном Закревським. Померла у віці 35 років.
Надалі Тарас Шевченко неодноразово бував у Закревських. З натяків у спогадах О.Афанасьєва-Чужбинського видно, що поет покохав "Ганну вродливу" (так Шевченко назвав її в листі до свого друга, брата Платона Закревського - Віктора). Під час першої зустрічі на балу у поміщиці Тетяни Волховської в її родовому маєтку села Мойсівка, він не відходив від неї протягом усього балу, а прощаючись, відірвав на пам'ять одну з блакитних квіток, якими була прикрашена її сукня, і довго зберігав цю реліквію. Теплі спогади про Закревську проніс Тарас Григорович через усе життя. На думку деяких дослідників Шевченко присвятив Закревській і [b]поему "Сліпий"[/b]. Після повернення із заслання, під час останнього перебування на Полтавщині в 1859 р., поет глибоко сумував через передчасну смерть справді красивої жінки – Ганни Закревської.
[color="#ff0000"][i]Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може, потім нагадала,
Сказавши: "Снилося дурній".
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселее та молодеє
Колишнє лихонько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми – водою розлилось,
Колишнєє святеє диво![/i][/color]
[Друга половина 1848р, Кос-Арал]
[i]«Славна молодичка, і така приємна, що, здається ж, і забудеш, а побачиш, то знов так тебе й тягне…»,[/i] - писав про Ганну Іванівну Закревську у листі до Віктора Закревського Тарас Шевченко. А в поезії закохано згадував очі пані Ганни:
[color="#ff0000"][i]«"...А ти, доле!
А ти, мій покою!
Моє свято чорнобриве,
І досі меж ними
Тихо, пишно походжаєш?
І тими очима,
Аж чорними-голубими,
І досі чаруєш
Людські душі?»
[/i][/color]
На портреті чоловіка Ганни Закревської, Платона Олексійович(1801-1882) виразно простежується особливість творчого методу Шевченка-художника: чітке моделювання обличчя, не позбавленого сили та енергії, зосереджений і заглиблений у себе погляд, сіро-темна колірна гама – все це створює злегка суворий і внутрішньо напружений образ сильної особистості. Шевченко не зумів подолати дещо прохолодно-стримане власне ставлення до особи портретованого.
Тоді у щасливому1843 році під час першого знайомства з Закревськими, коли Шевченко побував у їхніх маєтках у селах Березова Рудка та Лемешівка, поету стало зрозуміло, що Платон Закревський має риси типового кріпосника. Крім чималої земельної власності, у нього була велика цукроварня; він нещадно визискував кріпаків на бурякових плантаціях. За спогадами селян, Закревський особисто брав участь в екзекуціях на стайні.
У доносі, поданому 1848 р. на Тараса Шевченка і його оточення,
Петро Селецький окремо виділив брата Платона – Михайла. Йому інкримінувалося те, що він носить бороду, на кожному кроці виявляє свої демократичні думки й проголосив у маєтку Вольховської на обіді 15 квітня тост: «Хай живе Французька республіка!» .
Найцікавішою постаттю серед трьох братів був Віктор Закревський — наймолодший у сім’ї, ротмістр у відставці, людина демократичних поглядів. У родині його називали «enfantterrible». Коли вийшов у світ «Кобзар» Шевченка, Віктор відразу захопився його полум’яною поезією .
Збереглися перекази селян-колгоспників с Березова Рудка, записані до війни М. Шагінян:[i] «Віктора брати Платон і Михайло не любили за те, що він добре поводився й стояв за людей. Коли Тарас Григорович приїжджав до Віктора на запросини, вони були в повній згоді... Шевченко поважав його за дотепні жарти та прогресивні демократично-революційні погляди. Віктор мав невеликий одноповерховий будинок, під липою стояла альтанка, землю він віддавав селянам на гурти, сам не господарював, збіжжя не сіяв, але вишневий садок мав. Жив в економії цілий рік». А місцева жителька Н. Різва, яка п’ятнадцять років служила в онуки Ганни — Марії Григорівни Закревської, котру любив О. М. Горький і якій присвятив «Клима Самгина», — доповнює цю розповідь цікавою подробицею: «Віктор усе життя прожив у цивільному шлюбі з простою селянкою».[/i]
Тож удруге по знайомстві, в 1844 році, Шевченко прийняв запрошення і прибув у с. Лемешівку до Віктора Закревського на день народження. Будинок у Віктора був невеликий, тож гостей розмістили поруч – у вишневому саду. Тут Тарас Григорович знову зустрівся із Ганною Закревською, прогулювався з нею вишневим садом, каштановою алеєю понад ставом, слухав із її вуст свої вірші.
У Березову Рудку Тарас Шевченко приїздив до арешту ще кілька разів – у 1845 та 1846 роках.
Знаменитий [b]«Садок вишневий коло хати»[/b] буде написаний Шевченком набагато пізніше, уже перебуваючи під слідством «в казематі»1847 року, як рефлексія-спогад за мальовничими місцями маєтку у Лемешівці і дорогими серцю людьми.
[color="#ff0000"][b] [i]«Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Донька вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих»[/b].[/i][/color]
[i] [Між 19 і 30 травня 1847, Санкт-Петербург]
[/i]
По знайомстві з Закревськими з Березової Рудки Тарас Григорович, очевидно, поїхав у с. Линовиця (між Прилуками й Пирятином), у маєток Петра де Бальмена, сини якого були офіцерами й під час відпустки приїжджали до батька. Особливо цікавою постаттю був один із синів, старший – Яків де Бальмен, художник-аматор. Він дуже любив вірші Шевченка й пізніше разом із російським художником М. Башиловим ілюстрував рукописну збірку поета, переписану латинкою для видання за кордоном («Wirszy T. Szewczenko»). Молодший брат його Сергій де Бальмен після арешту Шевченка разом із Закревськими проголосив тост за Французьку республіку. Всі вони 1848 р. були заарештовані, доставлені до Петербурга, допитані в III відділі, відпущені, але під нагляд поліції.
Трьома роками раніше – у 1845 році – знову ж таки в Лемешівці, у маєтку Віктора Закревського, Шевченка застала трагічна звістка про загибель на війні проти черкес Якова де Бальмена. Саме тоді він написав перші рядки поеми «Кавказ», присвятивши її своєму незабутньому другові: [i]«Кто даст главе моей воду, и очесем моим источник слез, и плачуся и день, и нощь, о побиенных…» [/i](Иеремии, глава 9, стих – епіграф до поеми «Кавказ ).
Нині маєток Віктора Закревського у Лемешівці – це напівзруйнована будівля, що потребує реконструкції. Проте допомоги на цю доброчинну справу ні держава, ні місцева влада не виділяє. Отож доводиться людям все робити своїми руками та власним коштом: вже полагодили стіни та підлогу у кількох кімнатах колишнього маєтку Віктора Закревського, зібрали у односельчан та сусідів старовинні знаряддя праці – планують облаштувати та колись відкрити тут музей історії села Лемешівка.
А в 2014 році до 200-ліття Тараса Шевченка тут, поруч із будинком, на пустирищі, було закладено новий вишневий сад – на спогад про той давній, що колись надихнув Шевченка. Силами релігійних громад було висаджено понад 200 дерев!
[i]Рік написання статті 2014 - до 200-ліття Тараса Шевченка. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828385
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Я дякую, Батьку, за мову,
Яку Ти для Світу відкрив,
Повчально-буремному слову,
Що в душу вкраїнську вложив.
Як важко було кріпакові
"Крізь терни іти до зірок"
Знайти зерна правди в полові,
Звернувшись до "грішних" думок.
"Зерном" Ти засіяв Вкраїну,
Ти Словом в серця увійшов,
Гравюри, "Кобзар", "Катерину"
Створив - закипала щоб кров
Від правди, пророцтва, науки,
Від пізнання хто ми є ?
Ти посаг вложив нам у руки,
Щоб йшли пізнавати своє́
На цьому нетеплому світі,
Який Тебе рідко жалів,
За думи Твої болем вкриті
Під рев всемогутніх вітрів.
Без пафосу в кожній оселі
Ти в очі вдивляєшся нам,
В дні смутку, а також веселі,
Даєш не зчерствіти думкам.
Тож, поки живемо, вклонімся
Землі української Сину,
За душу його помолімся
Над все він любив - УКРАЇНУ !
09.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828379
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Вітаю, Тарасе! І низько вклоняюсь,
Тобі, на твоїй українській землі,
Живуть покоління, а долі немає,
І щастя немає, все більше - жалі...
Бо людям простим так невесело жити,
Хоч їх переконують - все на словах,
Що нам стало краще і треба радіти,
Та правди немає - розсипалась в прах.
Живе Україна! Багато змінилось,
За двісті із лишком перейдених літ.
За волю боролись, та люди втомились,
І ще не здійснили ми твій Заповіт.
Наш батьку Тарасе! Пробач нам ці миті,
Хвилини зневіри і розпач в душі.
Живе Україна і ми будем жити,
Нам сил додають твої вічні вірші!
В ці дні березневі тебе поминаєм,
Вогонь твого серця не вмер і не згас!
Кобзар, як і Біблію, щиро читаєм,
І віримо в те, настане наш час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828381
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Сьогодні я складаю оду жінці,
Отій, що у житті нас надихає,
Вона, неначе сонячний промінчик,
Теплом душі своєі зігріває.
Немає і не може буть на світі,
Без жінки щастя, як весни без квітів,
Без жінки не було б на світі діток,
Без них, ми не змогли б на світі жити.
Без жінки не було б кохання в світі,
А як, скажіть, нам без кохання жити?
Нам без жінок і сонце не світило б,
Без них ми не змогли б життю радіти.
Сьогодні оду жінці я складаю,
І берегині роду, й добрій Музі,
Не лише тій, одній, яку кохаю,
А кожній жінці, матері й подрузі.
Отій, яка за нас в вогонь і в воду,
Отій, святе ім"я якоі ...МАТИ
Яка заради нас в любу погоду,
Готова і життя своє віддати.
Цілую руки спраглими устами,
Святішоі у світі більш немає,
І перед Нею, в день оцей Святковий,
Я низько-низько голову схиляю.
Зі Святом Вас ДОРОГІ ЖІНКИ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Щаслива жінка, коли день - це свято,
Яка у квітах – пахне і цвіте.
Яка душею ніжна і багата,
Життю радіє, бо воно святе!
В якої найдорожче – це родина,
Є люблячий і вірний чоловік,
Яка у парі дочекалась сина,
А донечкою сам Господь нарік.
Коли весняний день, лиш поцілунок,
Він лишнім не буває у житті.
Як пролісок несуть у подарунок,
Тоді здаються дні її - святі.
Шануйте, друзі, поки ще не осінь,
Оту єдину, що завжди в душі.
Нехай життя у Господа попросить,
Щоб Ви ніколи не були чужі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828113
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Минуло п'ять років,
А враження - вічність...
Так важко без тебе
Мені на Землі.
Усе за законом природи -
Логічно,
Та душу "не гріють"
Ці тези малі.
Так холодно, мам,
Без твоєї молитви,
Що іноді відчай
Підступить впритул.
Здається спинила б
Цю "дивну гонитву"
Та... далі живу,
Аж у вухах "йде" гул.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828114
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Хтось любить сир, а хтось із курки м'ясо,
Хтось піки гір, а хтось морську глибінь,
Хтось Приймаченко любить, хтось Пікассо,
Хтось житній лан, хтось неба голубінь.
На заході живе хтось, хтось на сході.
Хтось зводить дім, хтось робить шоколад.
Хтось в шахті, хтось працює на заводі,
Хтось сіє хліб, хтось садить виноград.
Хтось любить пісню, хтось смакує словом,
Хтось каву п’є, а хтось зелений чай.
Хтось Києвом чудується, хтось Львовом,
Хтось, наче ватра, хтось, немов свіча.
Хтось президент, а хтось один з народу,
Письменник хтось, а хтось його читач.
Зі знаті хтось, хтось із простого роду.
Мов соловей, хтось, хтось немов пугач.
Ким ти б небув, що б не любив у світі,
З неправдою, зі злом не загравай.
Знай, час ніхто ще не впіймав у сіті.
Мине – підеш із чим за небокрай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827570
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
І де ж той дощ? Де та весняна злива,
Яка змиває пил зі спраглих душ?
Весна іде барвиста і грайлива.
Розтанули пелюстки білих руж,
Мальованих зимовими майстрами
На полотні лютневих завірюх.
Розвіяні південними вітрами,
Які зірвали з мене капелюх
І понесли світ за очі зі сміхом…
Я посміхалась, дивлячись на це.
І думала: весна – то Божа втіха…
І крапля тихо впала на лице,
І дощ рясний, неначе мене слухав,
Все дужче й дужче воду лив з небес.
А я стою,
Закохана «по вуха»
В передчутті побачень і чудес.
І знаю – це було і буде з нами.
У серці відчуваю ніжний спів.
Бажаю поцілунків під дощами,
Обіймів і солодких ніжних слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827155
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
КАЗКА ПРО ВІЙНУ
Я з п’ятирічним сином розмовляла
про Україну: в нас вона ж одна.
Та враз мене дитиночка спитала:
– Скажи, матусю, що таке війна?
Неначебто холодною водою,
своїм питанням зопалу облив,
такою льодяною-льодяною,
що довго не могла знайти я слів –
дать відповідь, щоб якось пояснити,
як боляче, як гірко, як шкода,
щоб словом душу-крихітку не вбити.
І я сказала сину: – Це – біда!
Маленький! Просто це, коли дружили,
мирилися (це все було колись!),
а потім щось ураз не поділили
і за рушниці й «Гради» узялись.
– Мамуню, нащо діток убивають?
Я бачив, як ридали матері.
Я бачив, як солдатиків ховають.
Як можуть люди буть наскільки злі?
Що я могла на те йому сказати?
– Хороший! Жити важко між людьми.
Щоб ти, синочку, міг спокійно спати,
солдатик мав закрити нас грудьми.
Для кожного, їй-Богу, незбагненне,
чому, за що Вкраїнонька горить?
Який ти вже дорослий, бач, у мене,
що зміг з «Новин» багато зрозуміть.
– Матусю! А солдати оживають?
Бо дітки ж будуть плакати й батьки.
– Так! Так! Дитя! Герої не вмирають.
Вони тепер Небесні вояки.
Та в сотні раз мені зробилось гірше,
як фразу він промовив ще одну:
– Матусенько! Давай не будем більше
дивитися ту казку про війну.
До серця пригорнула дитинчатко,
розчулена словами геть украй.
– Синочку мій! Розумненьке хлоп’ятко!
Ріднесенький, найкращий мій! Давай!
Ми виключимо зовсім телевізор
і радіо. Лиш будем тільки ми,
щоб, маючи і «Смерч», і тепловізор,
не прославляли нелюди війни.
Аби не бачив ти смертей та крові
і голос твій від страху не тремтів,
а просто жив і в мирі, і в любові
і казочці про зайчика радів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827081
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Уквітчай мене, мамо, щастям ―
так одразу й на все життя.
Уквітчай барвінковим листям,
пишним цвітом, як те вишиття.
Нашепчи мені, мамо, долю ―
таку я́сну, як Божий день.
Нашепчи, щоб не було болю,
наспівай до душі пісень.
Намалюй мені, мамо, втіху…
Та не будь-де ― в моє́му серці.
А ще ― мудрості, радості, сміху…
Намалюй мені вроди в люстерці.
Захусткуй мене, мамо, коханням,
та барвистим, як буйне літо.
Мудрим словом і мудрим мовчанням.
Захусткуй так на многії літа.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827056
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Які в душі святі вились мелодії!..
Яка весна буяла за вікном!..
То дощ шумів і вальси, і рапсодії,
То сонце маковим цвіло вінком.
Теплом святились вишні, наче в сповіді,
І ладаном духмянив сінокіс,
Лелека-старець, по коліна в паводі,
Освячував росою верболіз.
Садочок мій до неба віти схрещував,
Півонії схиляючи в мольбі…
Моя весна була любов'ю хрещена,
В мелодіях, присвячених тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826931
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Бува не спиться аж до раночку
Я одягаю вишиваночку.
Вона мені стає розрадою,
Коли звертаюсь за порадою.
Та довга ніченька безсонна
Палкими спогадами повна.
На полотні старому квітиться
Узорами у світлі місяця.
Мереживо до тіла горнеться,
Що вишивала неня-горлиця:
Вкладала в візерунки душу.
Це свято шанувати мушу.
Приспів:
А червоне з чорним ходять парою,
Бо червоне з чорним - нерозлийвода.
Лиш любов зове мене коханою,
А про смуток, смуток - не біда.
А червоне з чорним в купі горнуться,
Бо червоне з чорним - нерозлийвода.
Від любові в серці рани гояться,
А про смуток, смуток - не біда.
Бува не спиться не дрімається
В минуле пам'ять повертається,
Де руки мами гріють сонечком
На полотні розшиту долечку.
Долоні, що мене гойдали
Мою сорочку вишивали.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826921
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Муза.
Владика дум, володар ночі…
Співець веселля і журби,
В красивій постаті жіночій –
Великий Майстер ворожби.
Приходить темними ночами...
В віконце гляне... і мовчить!
Від чар, незнаними словами,
В мені поєзія звучить.
Припасти би до уст горячих,
Відчути полум'я її –
Зорі, що з Місяцем... щебечуть!
Немов весняні солов’ї.
Жага, примара і натхнення –
Вона: і холод, і тепло...
Веснянкою, мов птаха рання
Прибилась вранці, через скло.
То, так здивовано присяде,
То знову, хвостиком вільне….
Цей вільний птах…політ свободи –
Манок, приваблює мене.
Нехай, вже суджений пробачить –
Таку жадану і близьку,
Зорю, що з Місяцем судачить,
Що в серці б’ється і в мозку.
Чарівна зіронька… далека,
В холоднім космосі блистить…
В моїй душі,.. печаль глибока –
Яскравим полум’ям горить!
Проходить все – і все минає…
І найпрекрасніша та… мить,
Коли душа цвіте, страждає –
Тоді любов не відгорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Опять красавица Весна
Согрела всех издалека.
Лучами нежности своей
Она вновь радует людей.
И каждый может увидать
В природе Божью благодать.
Вдруг просыпается земля,
Встречается с Весной Зима.
Творец даёт земле тепло.
Неоценимо велико
Для всех значение любви
Во все века в любые дни.
Ведь без тепла замёрзнет всё.
Без света станет вдруг темно,
А без любви и жизнь не жизнь,
Поэтому добра держись...
Опять красавица Весна
Несёт нам благодать Творца.
Сейчас Зима и тает снег.
Пусть будет радость и успех.
15-17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Буває так: ідеш собі, ідеш,
Минаєш осені, стрічаєш весни…
Чогось шукаєш… А чого знайдеш?
Що втратиш? Будь з собою чесний.
Роки біжать стежками в небеса,
І не п’янить вночі солодка м’ята…
Цілує холодом вже вранішня роса,
В очах вже мудрість давнього Сократа.
Як пересієш через пальці час,
Знайдеш скарби, що в ньому заховались:
Стежина в поле замість швидких трас
І місце, де тебе вже зачекались.
І вечори, де разом з молоком
Спокійної розмови наллєш в склянку.
Де матіола лащиться котом,
Де вишні прихилились у рум’янку…
Отак буває: йдеш собі, ідеш…
І губиш по дорозі свої весни…
Та щастя лиш тоді ти віднайдеш,
Коли з собою будеш завжди чесним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826386
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
На президентську булаву
Сорок чотири кандидати!
З них жоден на передову
Не рветься щоб повоювати.
Тож я би влаштував турнір,
Хоч місяць на війну, під кулі!
Усього місяць і повір
Не було б в списках Вови, Юлі…
Від опоблоку претенденти,
Теж не пішли би воювати
І ті, хто пнеться в президенти,
Щоб зиск собі із цього мати.
Тож після цих випробувань,
Хай їх і лишиться п’ятірка,
Вже вибір можна без вагань,
Зробити і не буде гірко…
22.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826450
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Біжу, лечу…
Куди, сама не знаю.
За місто, в поле, де густа трава.
Де квіти самостійно виростають,
де обертом від щастя голова.
Тут рай —
літай, як вільна пташка!
Спішу надихатись,
натішитись,
набутись.
І на устах малюється усмішка,
аби до світу поцілунком доторкнутись.
Я так бажаю трохи того раю ―
де небо, сонце, трави,
Бог і я.
Щаслива я, бо я живу й кохаю!
Щаслива, бо люблю своє життя!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826393
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Хай мені кажуть, я живу не так,
Живу, щоб рядом добре було людям,
Хтось думає, що я якийсь дивак,
Спішу допомогти всім в свято й будні.
Мені болить, коли комусь болить,
Болить, коли страждає Украіна,
Інакше просто я не вмію жить,
Я так живу, тому що я, людина!
Інакше вже не зможу жити я,
Мене в житті вже не перекувати,
Така мабуть, вже доленька моя,
Таким життя зробило, батько й мати.
Живу на світі я своє життя,
Живу, грішу і каюся щоночі,
Всьому радію, як мале дитя,
Люблю життя і пестощі жіночі.
Я не святий, далеко не святий,
Хоча мені так часто дорікають,
Коли хочу полегшить біль чужий,
Кажуть я Ангелів роботу підміняю.
А як скажіть, мені інакше жить?
Забуть про всіх, і думать лиш про себе?
Коли моя душа на Небо відлетить,
Як поясню я Господу на Небі?
Як відчитаюсь я за всі моі дари?
Чим Небеса мене обдарували,
Як відчитаюсь перед Господом святим?
Скажу що мене чимось спокушали?!
В моім житті дорога лиш одна,
По правді жить, любить людей, Вкраіну,
Не дивлячись ні на чиі слова,
Лишатися в житті людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Колише трави в лузі вітер,
Він пісню грає на струні.
Складає у букети квіти
І надсилає їх мені.
Бентежить серце невідомість,
Давно не бачила тебе.
Втрачаю від думок свідомість
А в голові моїй сумне.
Та вірю, що з думками справлюсь
І весну подарю тобі.
Твоїм коханням я зостанусь,
Вернувши роки молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Чи то пташка щебече у гаю,
Ніби сонцю шле теплий привіт?..
Чи то - віршем - душа розмовляє
І закохано дивиться в світ?..
Так натхненно вдивляється в вічі -
І Землі, і Святим небесам...
Хтось у небі роки її лічить,
Та немає рахунку словам...
І пісням не буває рахунку,
Як і квітам безкрайніх полів...
А ні мріям нема, ні цілункам!..
Не злічити живих почуттів!
Тільки - серце закохане знає -
Скільки в ньому буває томлінь!..
І - пташиною ніжно співає...
І летить... і летить в далечінь -
Заколихане вітром: "цвірінь........ "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826279
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 21.02.2019
МИНУЛОСЯ
Заплакала, сльозинками умилась,
спинилась, призадумалась на мить –
і знов життя по рейках покотилось,
і часу знов нема перепочить.
Мої роки – вистукують вагони! –
несуться вдаль. Лише душа скрип-скрип.
Мелькають і вокзали, і перони,
і я кудись лечу – в захмарний глиб.
В один кінець… хоч був ти й знаменитим.
Міняються попутники й міста.
Я так і не навчилась мудро жити.
Душа скрипить, оплакує літа.
Квиток в один кінець – відома доля.
Шукає світлих нот моя душа.
Спинитися б на мить посеред поля.
Вокзал… тунель… за ним життя межа.
Побути б знов мені на тім пероні,
де мама у вінок впліта квітки,
і в тата ще не посивіли скроні,
і пахнуть чорнобривцями грядки.
Так весело, так сонячно довкола.
Що далі буде, ще ніхто не зна.
Ось я в садку, і стежечка, і школа,
і мамина усмішка чарівна.
Минулося, минулося, минає…
Прощайте мамо й тато молоді,
бо час лише на хвильку повертає
у спогади – у роки золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826236
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Так добре. Так легко. І вже не болить.
Диво молитва створила …
Тепер років сто я повинен прожить…
Та звідки взялись білі крила?
Так добре. З грудей уже кров не тече.
І рани чогось затягнулись.
Від вирослих крил тільки ниє плече,
І всі ми у біле вдягнулись.
Так тихо… навкруг тільки білий туман
І хмари м’які і пухнасті…
А де ж заховався стражденний Майдан?
Чом постаті тьмяні й неясні?
Я –ангел? Чому? За що мені це?
Чи цього просив я у Бога?
Я навіть не бачив убивці лице,
Ступив лиш на власну дорогу…
Як бути мені? Вже кінець боротьбі?
Та янголи все прибувають…
Всі вільні і рівні, відомо ж, рабів
До раю в цей день непускають.
Невпевнено крила розправлю, в політ
Уперше на крилах беруся.
Лечу на Майдан, до бруківки і плит,
Із ворогом й мертвий борюся.
Прикрию від кулі дівча молоде,
Підкину товаришу каску,
І кожен убитий за мною прийде,
І Бог нам пошле свою ласку.
Матусю, не плач, бачить Бог, не хотів
Лишити тебе сиротою.
Я просто тебе й Україну любив
Й по смерті лишився собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826226
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
За полста на свете прожил,
А попался как лопух –
Подхватил на кожу рожу, –
Слёзы льются, нос распух.
Я в аптеку, – мол, от рожи
Нет чего-нибудь у вас? -
Но, провизор настороже:
Вы, случай, не Фантомас?
То, что есть, Вам не поможет,
Запасаться надо впрок!
А с такой ужасной рожей
Вы ж – ходячий стрептококк!
Врач развёл руками тоже: -
Кризис нынче и у нас,
Может, бабка отворожит,
Порчу снимет, или сглаз?
Бабка красною рогожей
И толчёным кирпичом…
Только это всё, похоже,
Моей роже нипочём...
Неужель спасенья нету? –
Я, с надеждой, в Интернет…
Там: - Заполните анкету
И получите совет:
Вам в таком гламурном виде
В президентский антураж…
Или монстром в Голливуде –
Потрясающий типаж!
Извините меня, люди,
Тут, в натуре, перебор…
Всё! С меня, пожалуй, будет, -
Легче – рожей об забор...
Напоследок тупо рожу
Воздеваю к небесам,
А оттуда голос Божий:
Выкарабкивайся сам!
Подналёг на витамины, -
Начал лопать всё подряд:
И свеклу, и мандарины,
И чеснок, и виноград…
Оклемался ближе к пасхе,
Укрепил и плоть, и дух,
Начал строить девкам глазки, -
Соблазнить мог сразу двух...
Вместе с рожей сбросил кожу
Словно ползающий гад…
Стал поистине пригожим, -
Мне теперь сам чёрт не брат!
апрель 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825872
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Я, мабуть, не навчився ще словами показати,
Як світить сонце чи ідуть дощі.
У моїх нотах уночі за жарт блукати,
Шукаючи думки свої - чужі.
Вплітаю у реальність, вибачайте,
Чотиримірні, п’ятимірні простори,
Ви двері в хаос цей швиденько закривайте,
Порозлітаються вони …
І перетвориться звичайний часопростір
На битву тих, хто швидше зрозумів,
І тих, хто повернутися в минуле хоче,
Боїться часу, відстані і слів …
І перетвориться звичайний часопростір
На неймовірну кількість вчора і тепер,
Втрачає сенс в майбутнє віра, щирий докір,
І виробляє неймовірне фантазер.
От уявіть, як можна охопити
Єдиним поглядом усе своє життя,
І цим без остраху крутити і вертіти,
Коли хоч мить одна в ньому не та …
Я, мабуть, не навчився ще словами показати,
Як світить сонце чи ідуть дощі,
То як я можу вічності сказати,
Які й до чого я забув ключі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826094
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
У безголосім сні з*являлись у чеканні
Ескізи декорацій від руки.
У непроглядну тьму світилом з неба канув.
Здавалось, влучно бив у серце кий.
І трепіт губ, немов під вітром лист осини,
Лишився із минулого іще.
А світ на мить якусь ставав безбожно сірим,
І підпадьомкував пташиний щем.
Ескізи декорацій вранці малювались.
Чи світлосій спроможні повернуть?
Чуття хмаринним покотились зразу ж валом,
І промінець... блідий, але без пут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
До свята 31-го Березня...
А що,
коли й
насправді?..
[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]
[i][b][color="#b00bbf"]Недарма ж люд волав: “бабла й видовищ” –
природа у двоногого така!
Та й виростив він сам собі чудовищ,
що ріжуть задля виду гопака…
Найперший з них – [color="#00ddff"]євро[/color]статичний клоун,
Сусанін 2-гий– в "Рай Фемід" гребе…
А той – попові б’є масткі поклони,
що служить в храмі вірно… ФСБ.
Ридма ридає – в селфі – краля-жінка,
благає Неньку – слізно – “відпочить”…
Й складає сукні й золоті пожитки –
не рвати ж владну Аріадни нить!
А той, що звідти, грає Муравйова,
що через Крути в Древній перебіг…
І йде, немов Гомерівська корова,
тушкуючи солом’яний свій бік.
Всі можуть найдорожче нам програти…
Вже дехто серед них загрався так,
що ладен гідність посадить за ґрати,
бо ж з неї він сміятися мастак.
…А як же люди, що Рід-Неньку люблять
й смакують над усе вкраїнський борщ,
а сало – рафінований смаколик?
Що скажуть ті – Миколи з Мирогощ*?..
Було б ов-ва як, щоб не та БУФАДА,
де надгерой – паяц і скоморох,
еквілібрист, канатоходець з аду:
нашкодив в скін, а при нагоді – здох!
Годують нас дешевим хохмоформом**,
трансформувавши ЗМІ у хохмодром,
і гномики сприймають вже за норму
катарсисом*** не зцілений синдром.
Той хохмодром, що шарить по планеті,
ковтає як снодійні ліки гном,
бо муляє й неспокій в інтернеті,
і видива жахливі за вікном…
Така “пожадна” доля не-людини –
пиляти сук, на котрому сидиш!
І не біда, коли оте – в одни́ні,
біда – коли на сук сідає більш… [/color][/b]
[b] † † †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу любий! Не шукай себе тут –
себе серед паяців не знайдеш!
Та як в гравців не збавиш злі кебети,
опинишся у лоні Бангладеш.
Цей твір про тих, хто зовсім не читають
й не чують глас “німотних біомас”.
У них замовник інший – з того "раю",
де красота – в заказнику проказ…
Слова ж мої метнуться до набату…
І вдарять з ту́рні**** як остороги дзвін,
щоб не забрався гном у нашу хату,
а ще паяц –
“бравурник перемін".[/b][/i]
18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки: термін “інтроспекція” походить від латинського
introspecto, що в перекладі означає “дивлюся всередину”.
*Мирогоща – назва двох сіл на Рівненщині, славні своїм
зворотнім прочитанням – “а що, горим?”;**хохмоформ –
снодійне для гномиків; ***катарсис – випуск емоційної
енергії, що допомагає зняти напругу; ****турня – дзвіниця.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]
Безсонна довга ніч римує гами,
Думки рояться, гублячись в імлі.
Зима ще сипле мокрими снігами,
Немов притрушує мої жалі.
А я в далеких спогадах блукаю.
У них лиш ти на весь безмежний світ.
Та не знайти мені ключі від раю,
Де нашої любові квітнув цвіт!
Де кожна мить бурхливо-неповторна…
Холодний дощ, мов щедрий зорепад.
І я з тобою поруч завжди гордо,
Несла у серці тисячі свічад.
Вони теплом нам душі зігрівали,
До нових весен наближали шлях.
А ми, як вперше, палко так кохали,
Блукаючи по зоряних стежках…
А тиша ночі злегка пестить душу,
З безсоння час немов спиняє плин.
Я знаю, любий, відпустити мушу…
Дощем стікає смуток із краплин…
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Так вітер розгулявся в полі,
Що аж навкруг усе гуде.
Нікуди звідси не піде,
Бо любо так йому на волі.
Куди не глянь,на видноколі,
Ані душі нема ніде.
Так вітер розгулявся в полі,
Що аж навкруг усе гуде.
Маленькі пагінці – ще кволі,
Стебельця, листячко бліде.
Проте воно не пропаде,
Хоча у вітру у полоні..
Так вітер розгулявся в полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Долає усі перешкоди ріка,
Біжить вдалину, як біжить кров у жилах.
І слухає пісню у небі дзвінку,
Розправивши сильні, обвітрені крила.
Попереду захід, а далі обрив…
Душа вже втомилась в чеканні.
Усяке було і здавалося жив,
Та думи були не останні.
Мені б ще краплину, два кадри з кіно…
Я прагну Вкраїні служити.
Не все написав, не все випив вино,
Мені б ще хоч трішки пожити.
Не будуй греблю, Господи, на моїй річці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825774
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Згадала як колись осіння злива,
Лякала запізнілих перехожих,
Стояла я сумна та нещаслива,
І бачила в юрбі на мене схожих.
Дерева гнулись, листя відлітало,
Неслося вниз як у прощальнім танці,
Так боляче ніколи не бувало,
Й не віщувало мені рано вранці.
Осінній холод заглядав у душу,
Бажав тепло моє собі забрати,
Та в добру долю вірити я мушу
І все, що радість принесло, згадати.
Усе в житті минає й це минеться,
І буде знов зима, весна і літо,
Я вірю, доля всім нам усміхнеться
І подарує всі найкращі квіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825771
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Найцікавіші факти про дітей і батьків
Кожні сім секунд у світі народжується дитина!
Рекордна кількість дітей, народжених однією жінкою, дорівнювала 69. Згідно з повідомленнями, зробленим в 1782 р, в період між 1725 і 1765 рр. дружина російського селянина Федора Васильєва народжувала 27 разів, 16 разів двійні, 7 разів трійні і 4 рази по 4 близнюка. З них тільки 2 дитини померли в дитячому віці.
В іншій частині світу в Південній Америці найбільш плідною матір'ю вважається Леонтина Альбіна (або Альвіна) з Сан-Антоніо, Чилі, яка в 1943-81 рр. народила 55 дітей. В результаті перших 5 вагітностей у неї народжувалися трійні, причому винятково чоловічої статі.
Найстарша породілля Розанна Далла Корта з Вітербо, Італія 18 липня 1994 р у віці 63 років народила хлопчика; перед цим вона пройшла курс лікування від безпліддя.
Самі тривалі інтервали між пологами при багатоплідній вагітності.
Пеггі Лінн з Хантінгтона, шт. Пенсільван, США, народила дівчинку Ханну 11 листопада 1995 року, а другого з близнюків, Еріка - тільки через 84 дні (2 лютого 1996р.).
Найбільше немовля в світі народилося в Італії в 1955 році. Його вага склала 10 кілограмів 200 грамів. Рекордом XXI тисячоліття стала дівчинка,яка з'явилася на світ 17 вересня 2007 року в місті Алейськ на Алтаї. Її вага при народженні склала 7 кілограмів 750 грамів при зрості 56 сантиметрів.
Найменшою дитиною в світі вважається хлопчик з Німеччини, який народився недоношеним на 25-му тижні вагітності і при народженні важив близько 270 грамів, зріст його досягав 27 сантиметрів.
Самою недоношеною дитиною, якій вдалося вижити, є дівчинка Амалія Тейлор, вона народилася на 22-му тижні вагітності в жовтні 2006 року в Майамі з вагою 284 г і зростом 24 см.
Найнижча народжуваність (за період 2005-2010рр.) відзначена в Німеччині - 8 дітей на 1000 жителів на рік. За даними статистики ФРН кожна п'ята німкеня (аналізувався вік до 45 років) ніколи не мала дітей, причому серед них 28% мають вищу освіту. Справжній парадокс: німецькі сім'ї одні з найміцніших в світі, але третина подружніх пар не хочуть мати дітей. Головними причинами є бажання пожити для себе і зайнятість. Якщо ж брати окреме місто, то виділяється Хемнітц (колишній Карл-Маркс-Штадт), де показник народжуваності ще майже в півтора рази нижче. Друге, третє і четверте місце в списку країн з найнижчою народжуваністю поділили три розвинені азіатські країни - Гонконг, Японія, Сінгапур.
Найвища народжуваність зафіксована в Нігерії, де на 1000 жителів припадає 51 новонароджених.
Найбільша родина в світі живе в Індії. Ціон Хан - глава сім'ї оточений 39 дружинами, 94 дітьми, 33 онуками - всього 167 чоловік. За підрахунками журналістів ця сім'я в день з'їдає близько 200 кілограмів рису, трохи більше 130 кілограмів картоплі, приблизно 30 курей.
Наймолодшою мамою на планеті стала 5-річна Ліна Медіна з Перу. У 1939 році вона народила хлопчика за допомогою кесаревого розтину. Це найбільш ранній зафіксований випадок пологів за всю історію сучасних медичних спостережень.
Наймолодшою бабусею в світі стала румунка Ріфка Станеско в свої 23 роки. У 11-річному віці дівчинка втекла з дому зі своїм обранцем, а незабаром у них народилася дочка. Ще через рік на світ з'явився син.Дочка Ріфки, ставши дорослою, повторила долю матері - вона вирішила вийти заміж, ще не закінчивши школу (в 11-річному віці). Дівчинка переїхала жити до свого обранця, і через півроку народила сина.
Найрозумнішою дитиною планети, визнаний Книгою рекордів Гіннеса 11-річний Махмуд Ваіль Махмуд (Mahmud Vail). Юний єгиптянин має найвищий серед своїх однолітків показник IQ, його коефіцієнт інтелекту складає 155 одиниць. Махмуд Ваіль Махмуд народився 1 січня 1999 року в одному з густонаселених районів Каїра в сім'ї з середнім достатком, батьки - лікарі. Геніальний хлопчик - третя дитина в сім'ї, у нього є дві старші сестри. Завдяки своїм феноменальним здібностям дитина-суперінтеллектуал може робити складні арифметичні обчислення прямо в розумі. Він в умі множить і ділить дев'ятизначні цифри з комп'ютерною швидкістю, причому робить це з задоволенням і без будь-яких зусиль.
У Кореї 9 місяців, що дитина перебуває в утробі матері, заносять в вік. Тому корейським дітям по документам завжди на рік більше, ніж їх ровесникам з інших країн, хоча чисто фізично ніякої різниці у віці немає.
Найбільше близнюків в світі народжується в Нігерії: один випадок на кожні 11 пологів. Найрідше близнюки з'являються в Японії: один випадок на 250 пологів.
У більшості мов світу слова «мама» і «тато» мають подібне звучання. Це пояснюється не єдиним походженням всіх мов, а тим, що ці слова - перші схожі на слова звуки, які вимовляють діти.
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 8.09.18 18.20
Цікаві факти про дітей і батьків.
Середній європеєць стає батьком у 29 років, а в Індії - в 19 років. Наймолодшим батькам було вісім і дев'ять років, і вони жили в Китаї в 1910 році.
Англійські лікарі стежили за зростанням 6574 семирічних дітей, що народилися в один тиждень. Приблизно в однієї дитини з кожних 20 батьки розлучилися. Виявилося, що діти з сімей, що розпалися відстають у рості.
«Родинне тепло» цілком може бути виражено цифрами. Сім'я з двох дорослих і двох дітей виробляє за рік 1300 кіловат / годин теплової енергії.
З усіх знайдених археологами дитячих іграшок найстарішій - 3 000 років. Вона знайдена на території Стародавньої Персії та зараз зберігається в Луврі.
За час своєї роботи (з 1947 року) фірма "Лего" випустила стільки пластмасових дитячих конструкторів, що на кожного жителя Землі припадає по 30 детальок. Конструктори «Лего» вважаються одними з найбезпечніших в світі. Навіть якщо малюк випадково проковтне дрібну деталь, вона буде світитися на рентгенівському знімку. А все через особливої добавки, яка міститься в пластмасі. До речі, теж абсолютно нешкідливою.
Самими «долученими» до сучасного світу виявилися німецькі діти: 40% з них у віці дев'яти з половиною років вже «доношують» свій другий телефон.
Англійський король Генріх VI був першою дитиною, який офіційно дозволяв себе шльопати і вибрав для цієї мети няню. Він вступив на трон 1 вересня 1422 року у віці дев'яти місяців. Його першим королівським указом був декрет (завірений відбитком великого пальця) про призначення «пані Аліси Батлер нянею з тим, щоб вона доглядала за ним і розумно карала час від часу».
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.08.18 10.33
Цікаві факти про дитинство і дітей
1. Якщо у всьому світі відзначають День захисту дітей, то на Сейшелах відзначається цілий Місяць захисту дітей!
2. Єдиний у світі дитячий сад для дітей з охоронцями знаходиться в Румунії. На території саду є спеціальна прибудова для охоронців, які пильно стежать за чадами знаменитих батьків цілий день. Всі діти в цьому садку мають мобільники і дзвінки батькам протягом дня дуже вітаються.
3. Пару років тому департамент освіти Уельсу звільнив одну з вчительок молодших класів. Під час уроку вона сказала шестирічним учням про те, що Санта-Клауса не існує. Розчаровані діти прийшли додому в сльозах, це послужило приводом для скарг батьків на педагога, який так грубо обійшовся з дітьми.
4. Найбільше дітей у світі у марокканського султана Ісмаїла. Він як справжній батько виховує 548 синів і 340 дочок. У його численному гаремі в середньому кожні 20 днів народжувалася дитина.
5. Психологи вважають, що єдині діти в родині більш уразливі, більш егоїстичні, більш цілеспрямовані, і домагаються в житті більшого. Але, як не дивно, жоден з президентів США не був єдиною дитиною в сім'ї, що ставить висновки вчених під сумнів.
6. Англійські вчені стверджують, що діти, які постійно мають справу з комп'ютером, набагато швидше навчаються математиці і в 5 разів швидше вчаться читати і писати.
7. Феномен так званих "дітей індиго" вже давно досліджують кращі світові психологи. Цих дітей, називають «індиго» за кольором їх аури, сьогодні їх вважають поколінням нового тисячоліття. Вони знайомі з ангелами та іншими світами, іноді пам'ятають, ким були в минулому житті, і знають, чого вони сюди прийшли в цей світ.
8. "Діти індиго" можуть займатися одночасно п'ятьма справами, щоб були зайняті ноги, руки і голова. Наприклад, хлопчик Даня в 5 років говорить одночасно чотирма мовами. Його активність зводить з розуму бабусю і вчителів з дошкільної освіти. Чотирирічна дівчинка Лана відмовляється спати, через те, що вважає, що може пропустити все найцікавіше в цьому житті.
9. Діти Індиго були завжди, в усі часи, в усіх цивілізаціях. Такі діти вважалися геніями або одержимими. Моцарт, Леонардо да Вінчі, Ломоносов - типові індиго.
10. У арабських країнах надзвичайно популярні гонки на верблюдах. А в якості жокеїв там зазвичай використовують трьох - чотирирічних дітей. Їх саджають на спину верблюда, а він біжить сам. Діти легше дорослих, крім цього вони лякаються, голосно кричать, і це підганяє верблюдів.
11. Статистика підрахувала, що маленькі діти у віці 3-4 років щодня вимовляють 12000 слів і задають близько 900 питань.
12. Одного разу взимку в Ізраїлі несподівано для всіх випало багато снігу. Відразу після цього верховний равин заборонив дітям по суботах ліпити снігову бабу, бо вважав це роботою, але водночас дозволив грати в сніжки, бо вважав це розвагою.
13. У Швеції діє закон, який забороняє рекламу звертатися до дітей до 12 років.Вважається, що в цьому віці діти легко піддаються впливу і реклама може негативно вплинути на їх психіку.
14. Один відомий педагог згоден з тим, що діти це квіти життя, але вважає, що їм не можна давати розпускатися.
15. Недавні статистичні дослідження в США виявили дивовижну річ. Виявляється в країні все більше і більше батьків стали називати своїх дітей іменами - брендами. Особливою популярністю користуються імена Армані, Найк, Лексус, Шанель і багато інших.
16. Президент Німецького Союзу захисту дітей недавно звернувся в міжнародний олімпійський комітет з докорами в тому, що спорт залишається головним способом експлуатації дитячої праці. Причому вона діє не тільки в далеких африканських країнах, а й по всій Європі та Америці. І що цікаво, найчастіше олімпійськими чемпіонами стають саме діти.
17. У Дубаї (ОАЕ) три роки тому проходила найбільша у світі виставка фотографій усміхнених дітей у віці до п'яти років. Виставка, яка налічувала 18 тисяч фотографій, потрапила в Книгу рекордів Гіннеса. Це було найбільше кількість фотографій, зібраних в одному місці.
18. Організатори закликали батьків надсилати аматорські фото своїх усміхнених чад. Відгук перевищив всі очікування. Одна американська пара навіть надіслала рентгенівський знімок їх ще не народженої дитини. До речі, всі батьки отримали диплом, що фотографія їхньої дитини занесена в книгу Гіннеса.
19. Ганеш ситам-палам вважається одним з найрозумніших дітей у світі. Семирічний хлопчик став наймолодшим студентом університету на планеті. Ганеш миттєво схоплює покладений курс знань, навіть якщо відвідує лекції всього раз в тиждень. Такими темпами він повинен вже до тринадцяти років отримати ступінь бакалавра.
20. Нещодавно в поліцейських ділянках штату Маямі з'явилися так звані "ведмежі патрулі". Іграшкові ведмеді супроводжують поліцейських при патрулюванні і досить часто вступають в дію. Якщо діти плачуть, їх заспокоюють за допомогою цих іграшок.
21. У Японії на стоянках для велосипедів, що знаходяться поряд зі школами, можна побачити дві таблички. На одній зображені кілька акуратно стоять велосипедів і напис: "Так ставлять велосипеди хороші діти". На іншій табличці можна побачити пару недбало кинутих велосипедів і інший напис. "Так хороші діти велосипеди не ставлять".
25. . Японці старанно уникають в спілкуванні з дітьми слів «погано», «поганий», «нехороший». Якщо малюк нашкодив, говорять не «ти погана дитина», а «хороші діти так не поступають».
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 8.09.18 18.20 24.08.18 10.35
Цікаві факти про дітей і батьків
Найбільше дітей народжується в січні і березні: 1/10 і 1/11 частина від загальної кількості.
Найбільший малюк з'явився у громадянки Канади Анни Бантес. Він важив трохи менш як 11 кілограмів! Правда, і мама була мініатюрна: її зріст складав 2 м 24 см.
Найменша дитина важила всього 224 грами. Недоношена дівчинка народилася на 22-му тижні вагітності мами. Вона не тільки вижила, а й за три місяці перебування в лікарні добралась до двох кіло. Акселерація - не міф, а науково доведене явище.
Найбільша різниця у віці між дітьми зафіксована у шведа Нільса Паульсена. Коли він помер, йому було 160 років. На той момент його старшому синові виповнилося 103 роки, а молодшому - 9.
На старовинному надгробку німкені Барбари Шмотцерін написано, що вона народила 38 хлопчиків і 15 дівчаток.
Один з найвідоміших фразеологізмів, пов'язаних з дітьми, - «хлопчик для биття». У цього виразу є своя історія. В епоху просвітництва в Англії заборонялося піднімати руку на принців, навіть якщо вони того заслуговували. Щоб покарання все-таки не пропадало дарма, при пустотливих принцах тримали спеціальних хлопчиків, які брали на себе всі прочухани. Коли хлопчика для биття карали, це було важким випробуванням для принца, адже діти завжди грали разом і були кращими друзями.
Кількість китайських жінок на 20 млн менше, ніж китайців-чоловіків. Тому що багато сімей, згадуючи про державний ліміт мати «максимум одну дитину на сім'ю», переривають вагітність, якщо дізнаються, що чекають дівчинку. Все-таки хочеться обзавестися спадкоємцем, а не спадкоємицею ..
Зібрала інформацію з різноманітних джерел і переклала на українську мову 25.07.18 14.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825749
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
[i]Весна, Любов, Печаль і Радість -
Оце супутниці мої,
Тут кожна – справжня досконалість.
У кожного. Водночас, нічиї …[/i]
[b]Весна[/b]
Мене ви мабуть зачекались.
Та я ж біжу. Але трикляті каблуки …
В грязюку наче закопались.
Не сором вам, нікчемні дундуки?
[b]Любов[/b]
Не лайся, подруго, не варто.
Для тебе в мене дві руки.
З того болота вибирайся,
Одне і те ж трива віки …
[b]Печаль[/b]
Як можна стільки жартувати,
Хіба є сенс у тій весні?!
Навіть не вміючи літати,
Радіють посмішкам її …
[b]Радість[/b]
Хто ще не вміє, то навчиться,
Ще краще – просто посміхнись.
Комусь є крила, комусь крильця,
І щире гасло: не журись …
[b]Весна[/b]
Ах ці жахливі каблуки,
Візьму і взуюсь в кирзаки.
[b]Любов[/b]
Для тебе ця ганьба не гожа,
Весна вдягнутись так не може …
[b]Весна[/b]
Так, дійсно, просто уяви,
Вони на грацію чекають.
Суміш болота і трави?
Такою зовсім не впізнають …
[b]Любов[/b]
А може ти про це дарма,
Бо усмішка твоя – весна,
І руки тепло обіймають,
І очі очі вже шукають …
[b]Весна[/b]
Якщо з тобою поруч ми,
То як би нас не заховали,
Примчали б звідкись диваки,
Навіть такими б упізнали …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825600
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]
В руках тримаєш ніжну квітку,
Тільки з"явилася на світ.
Ні, це не та, що цвіте влітку,
Весни це - перший дивоцвіт.
Дивилась сонними очима,
Сяйнула посмішка, здалось.
Сама блакитна, не від гриму,
Подібна небу, так вдалась.
Блакитна, ніжна, синьоока,
Спокійно дихає в руці.
Чогось хвилююсь, зник десь спокій,
Якесь сум"яття на лиці.
Мені даруєш ніжну квітку,
Приємо брати з рук твоїх.
Як до лиця тобі усмішка,
Немов прийшла із мрій моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
За минулим липнем — медоносна бджілка,
В голубім світанні липа у росі.
На листках кульбаби озерця в пуделках,
А у тих пуделках — хмарки у красі.
Мріє сонна вишня про високе небо,
Начепила зірок, гілки, як дуга.
Пробудилась пташка, сипле ранній щебет,
Стрепенула роси, аж трава зляга.
В’ється по стежині низком повитиця,
У віночок стали білі квіточки.
Тільки хвощ зелений, як в зимі ялиця
Край городу пишно виставив гілки.
Розпустила коси кукурудза-пава,
В кожусі молочні зуби проросли.
Достигає сонях, горобцям забава
З’їсти кілька зерен справно узялись.
Вийшла у садочок дівчинка Даринка,
Обросила капці, мокрі ремінці...
Ну, чому ж зі мною у сльозах стежинка?
Аж здійняла в небо грайку горобців.
Розбудилась тиша, стрепенувся промінь,
Крізь густу хмаринку сонце на виду.
За далеким липнем — голубиний спомин
Загубився в стежці й сліду не знайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825096
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Ой, піду я до криниці,
До криниці.
Там, під явором, копиці,
Йой, копиці.
У криниці вода чиста,
Вода чиста.
А я дівка гонориста,
Гонориста.
Мене милий переймає,
Переймає.
Ув обіймах притискає,
Притискає.
Мій миленький, йой, ти, погодь,
Йой, ти, погодь.
Мене із розуму не зводь,
Ох, ти не зводь.
Мокре сіно, бач, іде дощ,
Бач, іде дощ.
Вийде сонце, завтра приходь,
Йой, бо, приходь.
13.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825326
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Війна й кохання – несумісні речі, –
Сказав би той, хто ще не воював, –
Не для війни жіночі ніжні плечі,
А для кохання, – й посмішку б сховав.
Але в житті на все свої закони,
А ще коли і край свій у біді,
Що в мирний час не сталося б ніколи,
Те відбулось. Чия вина тоді?
Вона і він не перший день воюють,
Обстріляні в бою також не раз,
Солдатські душі все акумулюють,
Від ворога боронячи Донбас.
А душі молоді ще й свята просять,
Хоча уже й припечені вогнем:
Манили його губи її коси…
Ба, долі не об’їдеш і конем.
Кохання їх міцнішало щоднини,
А часто забувало і про страх,
Коли вони у розвідку ходили,
А чи від мін ховались у ровах.
Пили вони короткі миті щастя
І мріяли про інший – мирний час:
Чи то кохання стрілося невчасно,
Адже мечем розкраяний Донбас?
Як опускала ніч свої долоні
На землю, де біді немає меж,
Закохані боялися полону
Й розлуки теж боялися не менш.
Димить Донбас, не раз умитий кров’ю,
Та їхньої немає в тім вини,
Що їх серця поранені любов’ю
Й волосся в перших пасмах сивини.
5.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
[youtube]https://youtu.be/hrKEttolKLg[/youtube]
Подільська окраса в ярах і долинах,
Де липою пахнуть ліси.
Солодкі медунки, квітує калина,
Бандури звучать голоси.
Пр:
Тут Бучач розкинувсь на пагорбах древніх,
Де Стрипа тече до Дністра.
Церкви і костели здіймаються вгору,
Квітує Поділля краса.
Тут землі родючі, народ працьовитий.
Ростуть золоті пшениці.
Узором подільським сорочки розшиті,
Глибокі стоять криниці.
Пр.
Історія славна подільського краю,
Її пам’ятає народ.
І грає бандура, історію грає,
У співі подільських щедрот.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825110
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
* * *
Не в травах шовкових,
В зелених дібровах,
Шукав я ці квіти для тебе.
В високому житі
Росою умиті
Такі лише кольору неба.
Їх сонечко гріє,
Їх вітер леліяв,
Рясні їх дощі поливали.
Дарую ці квіти,
Щоб щастю радіти,
За все, що так щиро кохали.
А весни минають,
Літа не чекають,
Ще квіти розквітнуть не раз.
За тими літами,
Щоб ми пам’ятали,
Як квіти всміхались до нас.
29.05.13 (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825135
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Іду стежиною у поле,
Де пшениці неначе море.
Волошки сині заплітаю,
Ромашки у букет збираю.
Там чебреці переплелися,
Медунки медом налилися.
Пташиний спів і щебетання,
Розбудить поле на світанні.
У вальсі з вітром потанцюю,
Картину віршем намалюю.
Заслухаюсь пташиним співом,
Прошепочу:"Така щаслива."
Іду у поле вірш писати,
У ньому хочу розказати.
Про краєвиди неозорі
І про високі, дивні гори.
Про те, як трави миють роси,
Як вербам вітер чеше коси.
Як берег річка розмиває,
Туман крадеться понад краєм.
Всміхаюся віршем до сонця,
Воно у мене на долоньці.
Як я люблю красу природи,
Я ж українка, дочка роду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Буває щастя різним на землі,
В кишені кожен щастя має.
Один знайде у зораній ріллі,
У вірних друзях інший відшукає.
До когось щастя разом з немовлям
Внесуть у вчора ще порожню хату,
А хтось усе життя петля,
Щоб власне, особливе відшукати.
Комусь автівку щастя принесе,
А хтось проснувся вранці – і щасливий,
Щасливий хтось, коли життя спасе,
Чи босоніж пройде у літній зливі.
Сховалось щастя у простих речах,
Й щасливим може кожен стати,
Лиш, пам’ятай: усе в твоїх руках,
Знайдеш, якщо не втомишся шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825117
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Звуки самоти
Падають дощем,
Я цілую хмари...
Спалені мости
Заросли плющем,
Йду на звук гітари...
Іній на вустах,
На руці тату,
Мов вогонь палає...
Через прірву шлях,
Через гіркоту
Сніг тебе ховає...
Я тебе знайду,
Зупинюсь в траві,
І навік лишуся.
Тихо підійду,
Крізь тонку вуаль
В очі подивлюся...
У душі вогонь
Топить білий сніг,
Вже туман сідає...
Від тепла долонь
Струм в очах пробіг,
І гітара грає...
♡♡♡
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825014
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Я торкалась до неї, як вміла,
І любила такою, як є,
Вона стала продовженням тіла,
І сховалась у серце моє.
Я торкалась до неї руками,
Ніжно пестила струни душі,
Вона грілась моїми думками,
І ридала, коли йшли дощі.
У волошках сиділи й співали,
На перетині древніх епох,
Сходи сонця разом зустрічали,
І ділили самотність на двох.
Аромат її свіжий вдихала,
Милувалася нею вночі,
З перших днів я її покохала,
І дала їй від серця ключі.
Вона мліла у моїх долонях,
І стогнала, мов ранений звір,
Розкривалася, мов спілий сонях,
Її голос лунав аж до зір.
Я торкалась до неї, як вміла,
Вся розпечена, наче Сахара,
Вона стала продовженням тіла,
Моя подруга вірна - Гітара!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825012
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Білила хату я під очеретом,
Старенька стріха німбом освітилась.
Відбиток долі справжній раритетний.
І на душі так стало тихо-тихо...
І все навкруг з весною прокидалось,
На Божий світ дивились очі вікон.
І комин поглядав із верху даху,
Напрочуд світлий віяв з саду вітер.
Білила хату я під очеретом,
І незабутнє дійство залишилось
У пам*яті, сільське не просто ретро,
А рідний щем стікав сльозою з шибки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 10.02.2019
[i] Все едины, всё едино,
Мы ль, они ли... смерть - одна.
И работает машина,
И жует, жует война...
[b]Зина Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги, cтугни, гради…
Людський молох з-під копит…
Лиш одна – з косою – рада,
Велилюд війною сит.
І кому те все потрібне?..
Лиш дияволу вовік:
Золоте гайне і срібне –
Щезне жінка й чоловік…
І не родяться в нас діти,
Згасне в корені рідня…
Нам же ніде правди діти:
Без смертей, утрат – ні дня!
Нуртуватиме природа,
І шумітиме трава…
Віншуватиме ся врода,
Але мертва – не жива.
Філософія безплідна:
Чим уславлена вона –
Поразко́ва, безпобідна?..
Божевілля! Мор! Війна![/color][/b][/i]
17.01.2018
Kӧln, BRD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 10.02.2019
Не печалься...
Просто делай что - то радостно!
Благие мысли посылай в эфир!
Ты получишь то прекрасное...
Радость!
Под названием Жизнь!
Получай от Жизни только блага!
Но, чтоб их цельно получить...-
Соответствуй этому вначале!
Думай позитивно!
Воплощай их в мысль...
Радость Дари от Сердца!
Получай от Жизни позитив!
От Жизни только Радость!
Даря Любовь!
Наполненную Светом своим!
Высоко!
Всё выше, выше!
Отправляй своё Добро!
Даже , если вас не услышат...
Нет разницы...
Это отношение - твоё...
То, что идёт от Сердца...
То, что способно пробудить...
Только Любовь!
Наполнит!
Светом!
Не печалься...
Ведь как прекрасна Жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824805
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Прошу у Бога лиш одне:
- Дай сил і снаги ще писати,
Даруй те слово молоде,
Щоб помогло з невіри встати.
І щоб воно, як те зерно
В душі у кожній проростало,
І материнським молоком
Завжди від спраги напувало.
І крижане топило зло,
І з зим творило весну й літо.
З глибин сердечних щоб було
І з Твоїх вуст добром налите.
Пишу і дякую Творцю
За нескінченну Його милість.
Вкраїнську мову я люблю
За мелодійність і за зрілість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824788
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Завари, матусю, чаю трав'яного
Та посидь зі мною, спогади верни.
Серцем пригорнуся до серденька твого,
Ніжно доторкнуся до його струни.
Проведи в дитинство і візьми на руки,
В платтячко із бантом знову одягни.
З далечі долинуть "баю, баю" звуки,
Хоч на мить полину в найсолодші сни.
Легко, як метелик, слідом босоногим
Пробіжусь по стежці навздогін вітрам.
У твої обійми упаду з дороги
І любов до крихти всю тобі віддам.
Заплети в косички, мов малу дитину,
Помандрую знову в тридцять літ назад.
Щастя тихі кроки в цю блаженну днину
Заквітують цвітом, як вишневий сад.
Розіллється пісня чистою рікою,
Радістю п'янкою вийде з берегів.
Лагідним наспівом душу заспокою,
Найсмачнішим чаєм з запахом лугів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824736
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019
ПРАВДОБОРЦІ
Правдоборцям - голови зтинають,
Правдоборців - гноблять і гноять,
Правдоборців - снайпери стріляють,
Правдоборці - у землі лежать.
Посміхнися матінко й вдовице.
Вище голову синочок і донька.
Ваша кров не йшла на попелище,
Ваша кров - на віки вже свята.
Не зважай, хто обіцяє й мріє! -
Куций мозок спритний до забав.
Тільки там справжня любов жевріє,
Де без вагань - життя своє віддав.
За свій народ, за вільну Україну!
За майбутнє онуків і синів.
За рай земний, за мову солов"їну
В окопах мерз і у вогні горів.
Правдоборці - Вітчизну захищають!
Правдоборці - правду не мовчать.
Правдоборці - нас оберігають.
Правдоборці - Україну відновлять.
05.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824603
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Вже на волосся випав перший сніг,
Але ж думки, іще літають в вирій.
Як знайти ТУ, із тисячі доріг?...
Хоч дожидай, хоч виглядай, хоч вимрій.
Так хочеться туди, де щастя жде,
Де погляд щирий і слова приємні.
Де мрія із бажанням в ногу йде,
Де почуття глибокі і взаємні.
Туди, де очі світяться добром.
Щоб серце з серцем бились в унісон.
В обіймах ніжних рук - відчуть тепло,
І те пізнать, що напророчив сон.
Вже на волосся випав перших сніг,
Твоїх скронь теж, торкнулось хуртовиною.
Коли ж думок і мрій в нас буде збіг?
Твоєю хочу бути я…. єдиною.
06.02.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Якщо ти не поруч -- страждаю у муці.
Для мене є довгою й мить,
Коли я буваю з тобою в розлуці --
Нудьгою сердЕнько щемить.
Однак, все ж бувають в житті протидії:
Любов без розлуки -- то зась.
Одна, із таких неприємних, подія
У нас у житті відбулась.
В той час не подав я незгоди ні звуку,
Хоч душу і вкрила імла,
Бо кликали нас у недовгу розлуку
Людські доброчинні діла.
Невдовзі ти знов була поруч зі мною,
А поруч з тобою і я.
Нехай не вкриваються душі імлою,
Коханая зоре моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639783
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 06.02.2019
Вже на волосся випав перший сніг,
Але ж думки, іще літають в вирій.
Як знайти ТУ, із тисячі доріг?...
Хоч дожидай, хоч виглядай, хоч вимрій.
Так хочеться туди, де щастя жде,
Де погляд щирий і слова приємні.
Де мрія із бажанням в ногу йде,
Де почуття глибокі і взаємні.
Туди, де очі світяться добром.
Щоб серце з серцем бились в унісон.
В обіймах ніжних рук - відчуть тепло,
І те пізнать, що напророчив сон.
Вже на волосся випав перших сніг,
Твоїх скронь теж, торкнулось хуртовиною.
Коли ж думок і мрій в нас буде збіг?
Твоєю хочу бути я…. єдиною.
06.02.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
221* тризна по другові істини неба покаже…
Як нас в дні юності бажання-сни водили
В незвідані світи і одкровень, і сили
Любові, що серця вінчала з мрій безмежжям! –
А нині бачу я цей цвинтар і могили…
222* долі вдів і сиріт як пробачити небу…
Знай світе, ось ціна всім «божим чудесам»:
Покровом підлих тут – високі небеса,
Вони для чорних душ були завжди прихистком,
А серцю чистому – зло, втрати, біль, сльоза…
223* перед сльозою вдови:
«бог не дає більше, ніж людина може стерпіти…»? - ?!.
Ти ж обіцяв! – Ти зайвого не будеш
Тим посилати, хто живе як люди,
Хто славить небо, і Тебе, і вірить?! –
А взяв безцінне!! – й колеш болем груди…
224* за вдовиним порогом:
«Ти зрікся милосердя, коли творив Адама…»
Світом править не бог – зло, жадоба і лжа…
Із безсилля Творця і постала межа:
Всі єгипетські кари, дух злоби, знак звіра –
І стікає час віри із правди ножа…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824400
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
217* «не зрадь себе і серце те, що носиш»
Так, я не став під небом цим ні знаним, ні багатим.
Чинів високих не досяг; але й поля орати
Не став я тих, що сіють зло, і підлість, і безчестя –
Живу в гармонії душі зі світом, як із братом.
218* з уроків прозріння:
не в званнях, чинах і статках радості всі наші
Панове, нудьгою живемо у світі химернім, мінливім
Поважно-бундючні, пихаті, сановні, багатством чванливі,
Забувши про час, що минає, про смерть невблаганну – на фініш…
– Втішаймося днями у дружбі – і будьмо любов’ю щасливі!
219* (Г.) після-мова (до того, хто зрікся дружби взамін статків):
«не одежа робить нас людиною»
Аби пізнати суть людського духу,
Спочатку вбий в собі раба. Тож слухай:
Ні золото твоє, ні шовк одежі
Нутро осляче не прикриє й вуха.
220* про «волю» неба, і богів, і фатум долі
Ми завчене глупство повторюємо ніби мантру
Про долю, що нам пише Будда, чи Яхве, чи Рама.
Якщо ж придивитись до наших житейських днів-мандрів,
То доля – це сума дурниць, котрі творимо самі…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824399
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Сон
Та й сон же, сон, напричуд дивний
Мені приснивсь.
Т.Г.Шевченко. Сон.
Мені під ранок сон происнився,
Немов Прем"єр на паперті стояв,
Жебрачив копійки, молився,
Й несамовито в небо він кричав.
"За що Ти Господи, знущаєшся із мене?!
Страждань моіх немає меж,
Ти ж бачиш копійки останні в жмені,
Я ж істи хочу!..Я ж людина теж!!"
Мені немає душу де зігріти,
Немає заплатить чим за тепло,
Нема на світло, а у мене ж діти!
За що страждати ім отак прийшлось?
І тут почув я голос грізний з неба
Ти скиглиш!...Просиш співчуття тепер!!
Про все це думать було треба,
Тоді, коли ти був Прем"єр!
Ти сам в народу забирав останнє,
Від тебе весь народ тоді страждав,
Іди я покажу велику тайну,
Що для правителів я вже приготував.
Горіло полум"я, а в ньому все багатство,
І Сам Господь правителів карав,
А самим ненажерливим, кровавим,
У горло золото розплавлене вливав.
Проснувся з жахом від страхіття того,
Став на коліна, Богу помоливсь,
Просив єдине в Господа Святого,
Щоб сон оцей, Прем"єрові приснивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Чи то місяць, чи блиск зірок
не бувають гарячі…
Ти – мій вирок і мій – пророк,
передвісник удачі.
Ще м’язисте міцне крило
розпорошує морок.
Ти зберіг у собі тепло,
хоч давно вже за сорок.
Ти прагматик і реаліст –
дій вражаюча скромність.
Мудрість слова для тебе – зміст,
сила слова – спроможність.
Почуттів золоті жнива
осінь шле надто пізня.
Я тобою живу… й жива
наших зустрічей пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Він був в війну артилеристом,
А вона снайпером була.
Як сонце сходило над містом,
Чи падала на землю мла.
В одну і ту ж хвилину разом,
Летіли з серденька слова.
Шалений вітер, кулі градом,
Чи ти живий... Чи ти жива...
Зустрітися б з тобою люба,
І тебе ніжно так обнять.
Присісти поруч біля дуба
І пісню нашу заспівать...
Була війна... Вони солдати
І Батьківщина лиш одна.
І був наказ: "На смерть стояти,"
Бо чорна сунула орда.
Ніхто не знав у ту хвилину,
І не були такі думки.
Що ворог знищив вже родину,
Не зацвітуть більше садки.
Згоріла хата над горою,
Лише самотній журавель
Хитає в небі головою,
Не дочекається гостей.
Війна нікого не щадила,
Вона жорстокою була.
Та переможе мужність й сила,
І буде вільною земля.
Й у день святковий, Перемоги,
Як цвітом вкриються сади.
Їх поєднають знов дороги,
Не на хвилину - назавжди...
Зустріне їх широке поле,
Чекати буде старий дуб.
Ти бережи їх завжди доле,
Торкнися медом їхніх губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
197* врожаї листопадин; гіпотонія…
Ти був щасливим теж, Касьяне, – вічний вітер!
Та час осінніх днів межу бажанням мітить:
Пора забути спів весняних мрій юначих,
І смак вина, і дів – он старість шле «привіти»!
198* бентежність листопадин; ревнощі:
ти так всміхаєшся до всіх – і краєш душу й серце!
Скажу: сто ворогів не зможуть принести
В мій дім нещасть і бід, які приносиш ти.
Ревную, мучусь легковажністю твоєю –
Та все одно таку не зможу я знайти!
199* надії листопадин; емігрантці:
ще не злічити літ твоїх, а в мене й дні полічені…
Я не втомлюся жити і любити,
Якщо й за гори, хмарами покриті,
Чи й за моря тебе сховає доля –
От тільки б смерть своє не брала мито!..
200* бенкети листопадин; спрага щастя:
стиглі вишні долі – твої очі…
Вишневих чарів чиста глибина
В твоїх очах сховалася! До дна
Її сягнуть Касьяна серце хоче,
Як молодого випити вина!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
193* «гречкосій ти, поет, а чи цар – не помилує небо…»
(марсія до 4 грудня – у 885-ту річницю поминання
Абу-ль-Фатх Омара, Гіяз ад-Дина – життєлюба і поета)
Коли по волі долі фатальний час пробив,
Одне з найбільших тут і найдивніших див –
Твоє життя, Хайяме, підступне небо вкрало, –
І що йому краса душі, що слово, котрим жив?!.
194* втішайся тим, що маєш, і – живи!
(на тризні можновладця…)
Сьогодні один, що кумиром міг стати мені,
Лежить без бажань, і без подиху, й злата в труні.
А вчора йому поклонялися й лестили бевзі –
А я ще життю і любові співаю пісні.
195* заспіви з бенкетів листопада: печалі радостей…
Час розвіює дні в порох вічних пустельних пісків.
Мрій всихають джерела, як в спеку потоки струмків –
Караван моїх днів привела ти до осені, доле…
– Як же швидко я спив чашу юності й зрілих років!
196* заспіви з бенкетів листопада: фатальності…
Не злякається доля гріха – вб’є святе все і грішне.
І зів’яне краса, ляжуть зморшки, як часу насмішка,
Сила тіла мого переллється у неміч старечу –
Не пророк цього я! – так цей світ сотворив нам Всевишній…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823838
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Хто придумав червоне вино, знався, мабуть, чудово в любові,
Не тому, що червоне воно, а тому, що поезія в слові,
А тому що бокали в руках, мерехтіння легке світла свічки,
І зближає, чарує воно, і стають двоє наче одно,
Обійнялись неначе смерічки.
Серед всіх благородних напоїв лиш йому поклоняються двоє,
В ньому ніжність, тепло, поцілунок,
Плескіт хвиль, пасма гір візерунок.
Ти уважно вдивись в цей бокал, як багато у ньому дзеркал …
Хто придумав червоне вино, все ж не був він щасливий в любові,
Втратив мабуть її і зробив з тої втрати вино,
Щоб напитись до смерті такої.
Пив вино і любов ту забув, захопили щоденні турботи,
Раз до неї у гості прийшов, так занесли круті повороти.
Два бокали і двоє очей, дві краплини мов очі троянди
Не ховали своїх вже ночей, заспівали свої серенади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823719
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Черепицю шпилястого даху
Знов дощами облизує ранок,
Новий день воскресає із праху,
І вкриває серпанком світанок.
Бачу Всесвіт, крізь ягоди глоду,
Що до вікон моїх притулився,
А всі люди, мов числа із коду,
Що століттями з неба кришився.
Вся земля оповита шляхами,
Наче венами тіла людського,
Ми топтали цю землю віками,
Мов новенькі частинки старого.
На готичний будинок дивлюся,
Що потрапив в туманні лабети,
Свіжим хлібом з птахами ділюся,
Знову слухаю ретро-касети...
В цьому світі не вічний світанок,
Навіть день, що воскреснув із праху,
Як не вічний у затишку ранок,
Й черепиця шпилястого даху...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823668
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Er6kAqV7XUI[/youtube]
[i](Художній переклад пісні "Омут твоих глаз" з репертуару гурту"Руки Вверх")[/i]
В вир твоїх очей знову упаду, покохав тебе на свою біду,
Від любові, знай, більше не втекти, все чим я живу – ти і тільки ти.
Всі до тебе шляхи зачаровані, і між нас, як стіна, непрохідний ліс,
Де шукати тебе, моє сонечко, біль мою в небеса сірий птах поніс.
Наче камінь впаду, крилонька зломлю, на колінах з землі тихо прошепчу,
Де ховаєшся ти, моє сонечко, відгукнись, я знайду і не відпущу.
ПРИСПІВ:
В вир твоїх очей знову упаду, покохав тебе на свою біду,
Від любові, знай, більше не втекти, все чим я живу – ти і тільки ти.
Я прощаюсь з холодною осінню, розумію, тебе не побачу я,
Над старими лісами й долинами, я шукатиму слід твій, коханая.
Вітер всі почуття в шмаття розірве, і холодним струмком сльози потечуть,
Не знайду я тебе, моє сонечко, і тепло мені більш твоє не відчуть.
ПРИСПІВ:
В вир твоїх очей знову упаду, покохав тебе на свою біду,
Від любові, знай, більше не втекти, все чим я живу – ти і тільки ти.
В вир твоїх очей знову упаду, покохав тебе на свою біду,
Від любові, знай, більше не втекти, все чим я живу – ти і тільки ти.
ОРИГІНАЛ:
В омут твоих глаз снова упаду полюбил тебя на свою беду.
И не убежать от моей любви все чем я живу – это только ты.
Все дороги к тебе заколдованы между нами стеной темный лес стоит,
Где найти мне тебя, мое солнышко, птичьим криком к тебе боль моя летит.
Камнем вниз упаду, крылья обломав и поднявшись, с колен тихо прошепчу,
Где же прячешься ты, мое солнышко, отзовись, я тебя, так давно ищу.
Припев:
В омут твоих глаз снова упаду полюбил тебя на свою беду.
И не убежать от моей любви все чем я живу – это только ты.
Я прощаюсь с холодною осенью, понимая, что мы не увидимся
Над лесами над снежною проседью я искать тебя буду любимая.
Ветер чувства мои в клочья разорвал и холодным ручьем слезы как вода.
Не найти мне тебя, мое солнышко, и с тобою не быть уже никогда.
Припев:
В омут твоих глаз снова упаду полюбил тебя на свою беду.
И не убежать от моей любви все чем я живу – это только ты.
В омут твоих глаз снова упаду полюбил тебя на свою беду.
И не убежать от моей любви все чем я живу – это только ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823660
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Зимовий день з весняним переплівся,
То сніг летить, а то біжать струмки.
Мороз посеред лісу загубився,
Лягають на папір мої думки.
Защебетали птахи зовсім близько,
Вони радіють більш мабуть весні.
Всміхається стурбований вітрисько,
Йому приємно слухати пісні.
Потріскує на річці, злиться крига,
День довший став, на зустріч йде весні.
В свої обійми все візьме відлига,
Співатимуть струмочки голосні.
Десь загуркочуть гучно канонади,
І вдарить грім, прокинеться усе.
І я з весною також буду рада,
Коли усе довкола зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Не калину то вітер зірвав,
І кров ягід розкидав по полю,
То під Крутами, юний боєць,
Не жаліючись, бився за волю.
То не птахи, то не снігурі,
Горобину збивали з гілок,
Так судилося мабуть вгорі,
Кров’ю писаний волі урок.
То не маки посеред зими,
В полі білому порозквітали,
Юні хлопці – Вкраїни сини,
Полягли, аби ми пам’ятали.
Як народ вишивав свій рушник,
Як узор слався з горя і болю,
Щоб, хоча б через сотню років,
Дав нам Бог незалежність і долю.
30.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823340
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Просте жіноче щастя - прокидатися в обіймах рідних,
Хмуритися від яскравого сонця, з нетерпінням чекати вихідних,
Поспішати додому з роботи, приготувати йому смачну вечерю,
Щоб одного разу він став опорою - улюбленим твоїм чоловіком.
Просте жіноче щастя - улюбленому прасувати сорочки,
Заварювати чай з трав і пити з однієї чашки,
Навчитися пекти торти, прикрашати їх красиво, майстерно,
Щоб він тебе цілував, повторюючи, що дуже смачно.
Просте жіноче щастя - розуміти, що ти просто потрібна,
Засипати на чоловічому плечі, забуваючи проблеми, справи,
Притискати до себе ті квіти, які він подарував,
Знати, що підтримає завжди, і коли не залишиться сил.
Просте жіноче щастя - завести смішного кошеня,
Почути від улюбленого фразу: «хочу від тебе дитину»,
Купити собі нове плаття, для нього бути найкрасивішою.
Просте жіноче щастя - кохати і бути коханою
«А все-таки, знаєте, - треба любити!
© Copyright: Марія Куткар, 2014
Переклала на українську мову 30.01.19 10.00
Простое женское счастье — просыпаться в объятьях родных,
Хмуриться от яркого солнца, с нетерпением ждать выходных,
Торопиться домой с работы, приготовить ему вкусный ужин,
Чтобы однажды он стал опорой — любимым твоим мужем.
Простое женское счастье — любимому гладить рубашки,
Заваривать чай из трав и пить из одной чашки,
Научится печь торты, украшать их красиво, искусно,
Чтобы он тебя целовал, повторяя, что очень вкусно.
Простое женское счастье — понимать, что ты просто нужна,
Засыпать на мужском плече, забывая проблемы, дела,
Прижимать к себе те цветы, которые он подарил,
Знать, что поддержит всегда, и когда не останется сил.
Простое женское счастье — завести смешного котенка,
Услышать от любимого фразу: «хочу от тебя ребенка»,
Купить себе новое платье, для него быть самой красивой.
Простое женское счастье — любить и быть любимой
«А все-таки, знаете, — надо любить!
© Copyright: Мария Куткар, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823338
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Кум Петро і кум Гаврило
Вдома сіли випивати,
(Жінки в церкву подалися,
Бо був Спас – велике свято).
Кум Петро, (а пили в нього)
Був господар, все старався,
І дружина - господиня,
Нею дуже він пишався!
-Дослідив я вчора, куме,
(Моя думка незалежна):
Кожна жінка в нас займає
Категорію належну.
Є в нас відьми і чаклунки,
І потворні є на вроду –
Отакі-то скрізь дарунки
Ще підносить нам природа.
Випили по чарці, другій,
Тут Петро почав розмову:
-Що таке - порядна жінка?
В відповідь Гаврило мовить:
-Така - перша в співах, танцях,
Це, як у Миколи Нінка:
Має Колю і коханця –
Оце й є порядна жінка!
-Що Ви, куме, це - повія,
Безтурботна і весела,
Як Кирилова Марія -
Обслуговує всі села.
Це вже лихо, справжнє горе,
Нащо в хаті це ледащо?
Бідний мучиться Кирило,
Така жінка - є пропаща.
І що Нінка, що Марія,
Я різниці тут не бачу…
-Зачекайте, є нюанси,
Я Вам зараз розтлумачу:
-Як тоді таку назвати,
Як, приміром, моя Віка:
Чесна, вірна, тільки має
Лиш одного чоловіка?
Тут Гаврило усміхнувся,
Підморгнув ще й правим оком:
-Таку жінку називають
В нас - самотня й одинока,
Небагато в Віки щастя:
Кухня, Ви, в хліві скотина…
В мене теж самотня Настя,
Бо я в неї, як дитина.
А ще є жінки-вампіри,
І мегери, й мазохістки,
Є, що брешуть через міру,
Є шахрайки й вертихвістки.
В кожного - свої проблеми,
Є над чим тут міркувати…
Жаль, дружини ввійшли в хату –
І закінчились дебати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823328
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Молодий хлопчина Ваня
Був засліплений коханням:
Знав, що тільки його Настя
Принесе у хату щастя.
Закохався - одружився,
І побачив - помилився.
Стала Насточка ревнива,
І сварлива, і лінива.
Все Івану дорікала:
-Краще б я тебе не знала!
Пригадай знайомство наше:
В парку я і друг мій Паша,
Раптом грім, страшенна злива
(Отаке буває диво),
Паша втік із переляку,
А я мокра, як собака
Залишилась біля дуба,
Цокотіли в мене зуби,
Навіть тіло все здригалось –
Дуже блискавки боялась.
Десь раптово ти узявся,
Кажеш - зразу закохався…
Така зустріч була наша,
Жаль, що не вернувся Паша.
-Я не вірив,- Ваня каже,-
Що природа все підкаже:
Мене небо рятувало,
Знаки ясно подавало!
Блискавка стріляла з хмари,
Щоб не були ми у парі,
Вітром з ніг мене збивало
І до тебе не пускало.
Сипав град, як горошини,
В колесі - пробита шина,
Злива страху додавала,
Хіба цього було мало?
Поховалися всі звірі…
Тепер в містику я вірю,
І яка в жінок порода –
Все підкаже вам природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Письменники-фермери, городники і садівники
Якщо ваше літо проходить не на Середземному морі, а серед грядок моркви і гороху, то не впадайте у відчай! Справжні інтелектуали - такі як Франц Кафка, Джордж Оруелл ,Лев Толстой - схвалили б такий відпочинок. Адже і вони свого часу прополювати ріллю від бур'янів і боролися з жуками-паразитами.
Вільям Берроуз вирощував бавовну та овочі Через переслідування влади Вільям Берроуз змушений був часто міняти місце проживання. У 1949 році він разом з дружиною і дворічним сином перебрався в Мехіко, де не на жарт захопився фермерством. На великих територіях, прилеглих до будинку, він почав вирощувати бавовну.
У листі до поета Аллен Гінзберг в той рік він написав: «З бавовною вийшло непогано, проте витрати на збір врожаю і техніку майже з'їли дохід. Місяця через два приспіють осінні овочі. Мехіко - казкове місто, ціни тут - третина від штатівських. Жити б тут і не тужити ».
Джордж Оруелл вирощував овочі, фрукти і квіти
Автор «Скотного двору» обожнював займатися сільським господарством. Він жив в Марокко, в передмісті Лондона і на шотландському острові Джура - і всюди активно огородничав. Його щоденник рясніє нотатками про збір овочів, риболовлі, вироблення кролячих шкур, приготуванні яблучного пюре, зберіганні яєць. Тут же - малюнки токарних верстатів, плугів, дрилів, кіс, рибальських сіток, стремен.
Деякі записи виглядають дуже коротко: «11.4.38. Одне яйце »; «11.5.38. Одне яйце »; «11.6.38. Два яйця". У вересні 1946 року він зазначив: «Зробив ложку для гірчиці з кістки оленя». Пізніше: «Провів близько двох годин, намагаючись витягнути корову з болота». Його останній запис в щоденнику, зроблений незадовго до смерті, говорить: «Проліски всюди. Кілька тюльпанів здалися. Желтушник все ще намагається зацвісти ».
Оруелл вирощував десятки видів овочів і фруктів, ловив раків, готував деревне вугілля, полював на кроликів, вважаючи, що фізична праця під сонцем облогороджує людину. Втім, догляд за капустою не завадив йому написати один з найбільших романів минулого століття - «1984».
Джек Керуак вирощував бавовну Під час легендарного подорожі автостопом по Америці Керуак познайомився з мексиканкою Беа Франко, яка в автобіографічному романі «В дорозі» носить ім'я Террі. Молоді люди працювали разом на фермі, збираючи бавовну від світанку до заходу сонця, а ночі проводили в наметі неподалік від плантації. Їм платили 3 долари за 45 кілограмів бавовни, в день вдавалося заробити всього 1,5 долара.
Близько 10 років тому біограф письменника зв'язався з Беа Франко. Вона дуже здивувалася, дізнавшись, що молодий чоловік, з яким вона колись познайомилася на фермі в Алабамі, став всесвітньо відомим автором і розповів про роман з нею в одному з головних бестселерів минулого століття.
Агата Крісті вирощувала евкаліпти, рододендрони і камелії
Агата Крісті у своїх романах часто писала про сади, оскільки і сама захоплювалася вирощуванням квітів. У 1938 році вона разом з чоловіком-археологом придбала розкішну ділянку Грінвей в графстві Девон. На його території розташовувалися город, фонтан, літня кухня, виноробня і кілька садів.
Найбільше письменниці подобалися рідкісні дерева і чагарники: в Грінвей росли мімози, магноліі, Пуйя, а також 50 видів евкаліптів і гігантські рододендрони. Але найулюбленішою рослиною Крісті були камелії: в її садах налічувалося понад 200 видів! Не дивно, що автор детективів часто отримувала призи на місцевій виставці садівників.
Франц Кафка вирощував овочі та рідкісні види фруктів
На початку квітня 1913 Франц Кафка, переживаючи нервове виснаження, приїхав в городництво «Дворський» під Прагою. Щоб хоч якось впоратися з нескінченним потоком похмурих думок, безсонням і мігренню, він вирішив брати участь в прополюванні грядок в якості волонтера. Письменникові запропонували квіти і овочі, і він вибрав овочеву грядку.Спочатку робота в городі під дощем, що мрячить подобалася Кафку - він навіть задумався про придбання власної ділянки. Однак наприкінці квітня дочка садівника поділилася страшним секретом, і він написав: «Мені, мислячому роботою вилікуватися від неврастенії, доводиться слухати, що брат цієї дівчини - звали його Ян, і, власне, він був садівником і передбачуваним спадкоємцем старого Дворського , і навіть володів вже квіткової плантацією - два місяці тому, у віці двадцяти восьми років, отруївся від меланхолії ».
Після цієї розмови письменник покинув город, проте незабаром влаштувався волонтером в агрономічний інститут, який займався виведенням нових видів фруктів.
Генрі Міллер вирощував цитруси
Після невдалого досвіду спільного життя з жінкою, яка була на 15 років старша за нього, Генрі Міллер втік з Нью-Йорка до Каліфорнії, де провів шість місяців на цитрусових плантаціях. Він виконував різну роботу - від знищення сухих кущів до годування віслюків. Працюючи на цитрусових плантаціях під палючим сонцем, 22-річний Міллер багато розмірковував про своє покликання. Саме в Каліфорнії він відвідав лекцію письменниці Емми Гольдман і відкрив для себе філософію Кропоткіна і Ніцше. Незабаром він повернувся в Нью-Йорк і став все більше і більше захоплюватися літературою.
Лев Толстой вирощував яблуні та берези
У садибі Ясна Поляна був великий фруктовий сад. У перший рік після одруження Лев Миколайович збільшив його площу з 10 до 40 гектарів і посадив кілька тисяч яблунь, кажучи, що це для новонародженого сина. Крім того, граф розводив овець, коней і японських свиней, а також займався бджільництвом. На гонорар від «Війни і миру» він купив саджанці беріз та засадив ними 100 гектарів. Також він вирощував у теплиці персики, лимони та апельсини. У 1858 році Толстой продав 250 діжок сливових дерев, персиків і груш.
Редьярд Кіплінг вирощував груші і троянди
Після того, як Редьярд Кіплінг купив кам'яний будинок з ділянкою в графстві Східний Суссекс на півдні Англії, він не на жарт захопився садівництвом. Годинами плануючи розташування клумб і грядок, він писав вірші про Суссексі, його багатої історії і природі. Всі гроші, отримані після присудження йому Нобелівської премії, автор «Книги джунглів» витратив на свій сад: він купив нові породи троянд, викопав декоративний ставок і побудував прекрасний навіс для древньої груші.
Вальтер Скотт вирощував сосни, дуби, клени
У 1811 році Вальтер Скотт придбав ферму на березі річки Туїд в Шотландії, де розташовувалися два сада і город. Він прикрасив ділянку доріжками і клумбами з троянд, виноградною лозою, плющем і геранню. Найбільше письменникові подобалося саджати дерева. Сосни, дуби, клени та буки, посаджені автором «Айвенго», можна побачити в парку Абботсфорд і сьогодні. Літератор любив пригощати гостей екзотичними фруктами і овочами, які вирощувалися на його ділянці. У різний час мальовничу ферму відвідали Вільям Вордсворт, Джордж Гордон Байрон і Вашингтон Ірвінг.
Джейн Остен вирощувала картоплю, полуницю, абрикоси, троянди
Джейн з дитинства обожнювала роботу на свіжому повітрі, а подорослішавши, перенесла цю любов на сторінки листів і книг - наприклад, в «Гордості і упередження» герої проводять чимало часу на природі, серед квітів і дерев.
Після смерті батька в 1805 році Остен з матір'ю і сестрою перебралися в село Чоутон в графстві Хемпшир. Вони придбали невелику ділянку з городом і фруктовим садом і висадили на ньому горох, помідори, картоплю, агрус і полуницю. Особливою гордістю сімейства були два дуба, особисто посаджені письменницею.
У листах до сестри Джейн часто описувала свої успіхи: «Я чула, що абрикос з'явився на одному з дерев»; «Стався приємний сюрприз: я виявила кілька червоних ягід полуниці». Ну, і звичайно ж, дівчина любила квіти. В її саду росли бузок, волошки, гвоздики, троянди і маргаритки. Оглядаючи грядки і клумби, збираючи з дерев фрукти, Остен часто роздумувала про сюжети майбутніх книг.
Переклала на українську мову 27.09.18 17.45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823232
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Летіла ночі чорна птаха,
Вже й сам не знаю: чи то спав,
Чи тільки марив, бідолаха,
Та ось що в мареннях пізнав:
Неначе ранок. Сонце ясне
Сміється в поверхах вікон.
З тією я, що з мрій прекрасних,
Ідем по місту. А кругом
Ідуть веселі перехожі.
Вітрини ваблять, миготять
Автівки по каналах вулиць
Наче на крилечках летять.
Я ще начебто молоденький,
Тож і здоров’я при мені.
Але й не лохик молоденький
Яким бував у юні дні,
Бо ніби маю оцей досвід
Яким наповнені мізки.
Тож позираю, мірю кроки,
А в голові моїй думки
Неначе отой рій бджолиний
Від меду враження гудуть:
В якій ідемо ми країні,
Куди дороги нас ведуть?
Куди не глянеш, навіть тіні
Нема від смутку чи журби
В моїй нещасній Україні
Всі тягнуть віз як ті раби
І виживають хто як може
А тут… та ж ні, це – маячня!
На Україну дуже схоже,
Бо ж мова начебто своя
На молодицях – вишиванки.
А що вродливі, то аж ну!
Таку чарівну подолянку
Мабуть, кохав би не одну!
(жартую, вибачте на слові!
Та як від тої же любові
Козаче серце вберегти
Та з кимось в гречку не піти?!)
Ідемо, дивимось: споруда
Немов палац в промінні дня.
Ага! – музей! Тай знову чудо:
Та ж тут уся та чортівня,
Що була у колишній владі!
Всі при краватках, всі в чинах
Неначе справді при посаді
Лиш ззаду видно по штанах,
Що тут сидять таки давненько
Бо вже не лощені на вид
Підходить дама молоденька
Представилась: музейний гід.
Оці панове – експонати,
Що мали довгі язики
Багато вміли обіцяти,
Кишені мали як мішки
Куди бюджет державний клали
Та у людей останнє крали.
- Даруйте! А чому ж тоді
Якщо вони таки злочинці,
Не у в’язниці, а ось тут?!
- А це і є така в’язниця.
Тільки багато менше трат
Мусять ось так повік служити:
За батька – син, за брата – брат,
Якщо встановлено, що крали
Всім кланом жадібних хапуг
Від влади зиск добрячий мали,
Коханок гріли і подруг
По всіх курортах закордонних,
То всім ось тут довічно буть
Якщо хто з них цього не схоче,
То просто їсти не дадуть.
- Я бачу, щось вони тут роблять
Телефонують, гомонять
Немов керують кимось знову
Наче при владі тут сидять.
- Це їм державу віртуальну
Вручили, щоб вони могли
Начебто зовсім натурально
Тут виглядать як там були,
Але обмежена мережа
Без виходу у білий світ
Програма дії довжелезна
Їм вистачить на сотню літ
- А як за труд винагорода?
Чи є зарплата та т.д.?
- Для чого? Це ж не є свобода.
Ніхто з них звідси не піде.
- І що, вже й партій не існує?
- Існують. Тільки ті в яких
Порядність, правду, честь шанують
Та цінять виборців своїх.
- А ці панове експонати
Вони зо всіх усюд, чи як?
- Це всі місцеві. Мали б знати.
Для тих, хто панував в краях
Ближче до Києва, в столиці,
Тим є столичний топ музей.
Критерії там дещо вищі
Та і послужний гамазей
Наповнений куди вагоміш:
Державна зрада, шпіонаж,
Придбайте книжку собі в поміч
В ній все описано про нас.
Взяв товстелезну, важку книгу,
Та от придбати все ж не встиг
Бо замість гривень мав я фігу
В руках натруджених своїх.
Даремно шарив по кишенях
Даремно почекать просив
Аж тут мій півень в пору темну
Про новий день проголосив
Відкрив я очі… Боже правий!
Я в своїм ліжку, зі стіни
Транзистор про мою державу
Щось невеселе гомонить.
28.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823069
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019
Грає вітер на сопілці, на очеретині,
Сипле з хмари сніг пухнастий, стелить по долині.
Убирає в бісер клени й зелені ялини,
Намітає кучугури, всміхнувся калині.
Але посмішка лукава, з холодом, морозом,
Тонкі віти зледеніли, сонце ж котить возом.
Стиха, нехотя по небі, пливе горизонтом,
Гойвороння розкричалось, наступає фронтом.
То летить в одну лінійку, то в ламанім строї,
Дятел дзьобиком стукоче, він при своїй зброї.
Добру справу учиняє, як усі герої,
Щоб дерева були гожі, в стужу, на постої.
І мала синичка скаче хоробро подвір’ям,
Аби у серці горобці не знали зневір’я.
Щоби зиму пережити, геть, на зло повір’ям,
Що залежить завтра конче, яке надвечір’я.
28.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823079
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Якщо хочеш, спитай... чом земля родить рясно?
Якщо хочеш, спитай... чом зоря сяє ясно?
Має зірка ясна досить чистого срібла.
Ти ясніша від неї, знай, моя рідна!
У зими поцікавсь, чому стелиться сніжно?
У весни ти дізнайсь, чому квітне так ніжно?
Солов'ями дзвенить тут година досвітня.
Ти ніжніша від неї, знай, моя рідна!
Якщо хочеш, спитай... чом шумить явір в полі?
Якщо хочеш, спитай... чом зустрілися долі?
Гріє душу мою твоє кожне словечко.
"Ти найкраща у світі!" - скаже сердечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Снова ночь стучит в мое окно,
Снова ветер песни распевает.
Счастье рядом было так давно,
Как его вернуть – никто не знает.
Замела тропинки все метель.
И Твоя в сугробах затерялась.
Завертелась жизни карусель.
Лишь надежда, только и осталась.
В небе ярко звездочка горит,
В нежных тучах тихо засыпает.
А сердечко стонет и болит.
Счастье, как вернуть, оно не знает
23.01.2019 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822497
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Люблю свій край... він даний мені Богом,
в блакиті ніжній сонце золоте.
За хмари жайвір високо злітає,
де зріє в полі жито золоте.
А в мого краю гір дзвінкі потоки.
І пахне тут черемхою весна.
Зігріти може серце кожне слово.
У нас всіх Україна тут одна!
Глянь, тягнуться до зір стрункі тополі.
Є оберегом явір й ясени.
І вишитий рушник є в кожній долі,
Бо люблять їх всі доньки і сини.
А в мого краю гір дзвінкі потоки.
І пахне тут черемхою весна.
Зігріти може серце кожне слово.
У нас всіх Україна тут одна!
Ми віримо - настане час щасливий,
і замість гроз засяє день ясний.
І усмішками світ весь заясніє,
бо кожному є край свій дорогий!
А в мого краю гір дзвінкі потоки.
І пахне тут черемхою весна.
Зігріти може серце кожне слово.
У нас всіх Україна тут одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Слава Богу сі скінчили туті, пишні свєта,
Так юш всі з хатів вилазіт, як з якогось гєта.
А в селі, як у тій казці - всі всьо хочут знати,
Аби потім мали з чого моцно сі сміяти.
Стефко мій із нашим Кумом - то перші герої,
ПовідАли по селі тай за єйці свої.
Решта - хто як струцлю спік, тай дриглі як стигли,
Кобаса як сі вдала - коляду як вили.
І но Гані чось мовчала - шось погане зіла,
Трохи блідо виглідала і злетіла з тіла.
Мала цицьки дуже моцні... а нині присохли:
- Шо сі, дівко, з тобов стало? Наче пси всі здохли?
Той Йордань і тута купель дуже наробила,
Так юш Гані сі купала - Гринькова кобила.
Тута лізе до полонки - не дивно... скотина,
А ти, Ганю? Шо з тобов? Ти шо? Не людина?
Як влетіла в ополонку... цицьки моцно сплили,
Ну а потім так стріляли, як би хто впхав вили.
Булькотіло всьо довкола, як туті вулкани,
Желатина сплила моцно надовкола Ганни.
Нині дівки зварювали... всьо із силікону:
Цицьки, дупа, навіть писок -
Квітуют до скону...
Всьо не так, як було раньше:
Майтки із гумками,
Завивали сі дівки в кожухи від мами.
Ну а нині - чи жара, чи моцні морози,
Шнурок в дупі, голі ноги... як весняні грози.
Штучні ябка, штучна бульба - всьо із силікону -
Ой, спустіть сі люди з неба до рідного дому...
Колись було всьо просте- дуже вже реальне,
Ну а нині штучне всьо і дуже печальне...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822505
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Живу , щоб жити, бо таке життя…
Бога прошу життя благословити.
Щоб піднялись у колосі жита,
Щоб ми навчились жити і любити.
Щоб врожаї розкішні по полях,
Щоб вітер в спину, тільки щоб не в груди…
Щоб навесні цвіла моя земля
І щоб у мирі усміхались люди.
Щоб на Різдво багатий «дідух» був,
Вертепами співали всі дороги.
Щоб тільки тихий вітер з поля дув,
Ніс в душі спокій і не ніс тривоги.
І колосились кожен рік поля,
Летіли до гнізда свого лелеки.
Щоб від війни спочинула земля
І діти поверталися здалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822545
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
[i] У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала![color="#0091ff"][/color][/b]
22.01.2019
Kӧln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Чомусь так лунко впав на землю сніг.
Він, ніби постріл, наглий серед ночі.
Ступаю я на крижаний поріг,
Де холодно розлука зирить в очі.
Кохання чую запах ще п"янкий,
Від нього тінь густа лягла розлого.
Спиваю трунок спогадів терпкий,
В моїм житті не буде вже такого...
Хурделить люто за вікном зима.
Я хоч у мріях пригорнусь до тебе.
Нічого в світі вічного нема,
Лиш ти і я - й між нами синє небо...
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 23.01.2019
У Сухому яру, у Сухому яру
Наче хтось промовля: "Я не вмру, я не вмру..."
У Сухому яру тихо плачуть дощі,
Йде скорботно зима в білосніжнім плащі.
Відлітають птахи, пролетіла остання,
Над яром Сухим в них хвилина мовчання.
У Сухому яру, у Сухому яру
Наче хтось промовля: "Я не вмру, я не вмру..."
Знову віють вітри у Сухому яру,
Сухе гілля на травах весною зберу.
І на думку в журбі спаде мимоволі:
Вони наче чиїсь загублені долі
У Сухому яру, у Сухому яру
Наче хтось промовля: "Я не вмру, я не вмру..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822215
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Зима куражиться, не спить,
То шаленіє, то стихає,
Закрутить танець в одну мить,
Скрипучим холодом лякає.
Візьме в обійми, мов дівча,
Щоки торкнеться і розтане,
І тут же створює дива:
Парчу накине на каштани,
Підхопить сніжний хоровод
І стразами сипне на клени.
Зайде у сад, на показ мод,
Зодягне вишні-манекени.
Попросить друга ліхтаря,
Аби освітлював він сцену.
Як королева срібна вся
На санях в’їде на арену
І засніжить, і засніжить…
Для кого лихо, кому свято.
Зими шаленства люблю мить,
Коли є снігу так багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822213
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Просинаюся ранками
Із думками-підранками,
Поглядаю в віконечко –
Забарилося сонечко.
Я все ближче до осені,
З посивілими косами,
Зі своїми болячками,
І з людськими балачками.
Скільки ж жита вже скошено!
Не життя в мене – локшина,
Та я все ще тримаюся,
До схід сонця вмиваюся,
І хоч близько до осені,
У город бреду, росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З сонцем там поцілуюся.
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Апокопа (грецьк. Apokope — утинання) — усічення наприкінці слова одного чи кількох звуків без порушення значення слова.
Внаслідок апокопи в українській мові виникли форми дієслова теперішнього часу, наприклад є < єсть, 2-ї особи однини (ходиш < ходиши), 3-ї особи однини пише < пишєть; минулий час однини чоловічого роду ніс < неслъ, 2-ї особи однини і множини наказового способу сядь < сади, несіть < несЂте; прислівники так < тако, вищий ступінь , гірш < горьше; іменники четвер < четвергъ, Костя < Костянтин тощо. Те ж саме можна сказати про ненаголошені форманти -ть < -ти (ходить < ходити), -м < -мо (ходим < ходимо), частки сь < ся, б < би, ж < же.
А. поширена у мовній (побутовій) практиці, що впливає і на художнє мовлення:
Що кидає тебе у відчай?
Котра частина твого “я”?
Ота, що плаче?,
Та, що квилить?
Ота, що наріка?
(Л.Ярмак).
Останнє дієслово у цитованій строфі “наріка” втратило закінчення “є”, тобто повну форму закінчення. Інший приклад з вірша П. Тичини “Вітер з України”:
Він замахнеться раз —
рев! свист! кружіння!
У другому рядку лише слово “кружіння” має повну форму, тоді як “рев” вжито замість “ревіння”, “свист” — замість “свистіння”. Подеколи А. має авторську специфіку: “Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь у груди вогкість” (М.Семенко). В деяких випадках А. сполучається з аферезою, синхронізуючи її смислові поля. До цього прийому вдавався П.Тичина:
вітер вітер ві
терзає дуба кле
на хмарах хмуре сон
це знов осінній ві
Цей досвід плідно використовували поети наступних генерацій, зокрема В.Стус.
А. досить широко використовується не самостійно, а у так званих складноскорочених словах, наприклад, міськрада, генпрокуратура, адмінресурс.
В українському розмовному мовленні скорочені слова трапляються у молодіжному та комп’ютерному сленгу.
Часто А. ускладнюється додаванням закінчень, аби слово мало самостійний характер, у якого є рід і число (комп – комп’ютер, клава — клавіатура, універ — університет).
Широко виявляється апокопа і в говорах: мо(може), гуцульське: Бра Ива, хо! (Брате Иване, ходи).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Стебло зламати легко цвіту,
Зчорнити вимите лице,
У душу, що відкрита світу,
Пустити кулю зі свинцем.
Це, щоб теплом когось зігріти,
Потрібно дрова розпалить,
Намалювати серцем літо,
Під ноги килим простелить.
Перше, ніж твань у руки брати,
Пістоля, гострого меча,
Постав собі на мозок ґрати,
Рубати не спіши з плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822061
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Напередодні Водохрестя святкує Господиня-Україна [color="#ff0000"][b]«Голодну Кутю»[/b], [/color]так як і на [color="#ff0000"][b]Святвечір [/b][/color]удень українська спільнота нічого не їсть – постить.
Сяде за [color="#ff0000"][b]«другу Свят- Вечерю»[/b][/color] лише тоді, коли засяє вечірня зоря. Подасть на стіл пісні страви – смажену рибу, вареники з картоплею чи капустою, гречаники на олії, кутю та узвар.
По вечері діти проганятимуть Кутю: вибігатимуть з хати і паліччям битимуть знадвору в причільний кут –
[color="#ff0000"][i]
[b]«Тікай,кутя,із покуття, а узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтесь на полиці,
А Дідух – на теплий дух, щоб покинути кожух»![/b][/i]
[color="#ff0000"][/color][/color]
Уже геть увечері, як стемніє, Господарі виносять з хати дідуха і палять, пускають «на теплий дух». Горить дідух, а з ним втрачає сили люта Зима…
На Голодну Куту біля церкви святять воду. Глечики з водою квітчають сухими васильками, аби «Бог милував від злої напасті». Вода, освячена в надвечір’ї Богоявлення – «вечірня вода» за народним повір’ям «згідлива на всяке лихо».
Після вечері сім’я кладе свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину («най хліб ся родить»). А чия ложка вночі «сама перевернеться», той помре.
Дівчата на Голодну Кутю ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ними, «де пес забреше, туди заміж піду»!
Господиня-Україна в цей вечір щедрує:
[color="#ff0000"][b][i]«- Пане господарю, чи спите, чи чуєте,
Чи дома ночуєте?
Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?
*[/i][/b]
[/color]
«Ой на леді, на Йордані
Святять воду три янголи.
Йордан воду розливає.
Ворон – коні напуває.
Там орися біль білила,
Рум’янеє личко мила,
До місяця говорила:
- Ой місяцю, місяченьку,
Освіти ми криниченьку,
Ой нема ким дати знати
Їдь, батеньку, біль збирати.
Батенько ся відмовляє:
«Я не піду, не поїду,
В мене сани не складані,
Ворон-коні не ковані».
- Ой, місяцю, місяченьку,
Освіти ми криниченьку,
Ой нема ким дати знати
Їдь, братічку, біль збирати.
Братічок ся відмовляє:
«Я не піду, не поїду,
В мене сани не складані,
Ворон-коні не ковані».
- Ой, місяцю, місяченьку,
Освіти ми криниченьку,
Ой нема ким дати знати
Їдь, миленький, біль збирати.
Милий ся не відмовляє:
«А я піду, я поїду,
В мене сани поскладані,
Ворон-коні поковані –
Буде Христа на Йордані»!
Ще за тиждень перед Водохрестям парубоча громада прорубувала на річці ополонку, випилювала з льоду великий хрест, ставила його над ополонкою і обливала буряковим квасом, аби був червоним. Біля хреста будувала льодяний престол, оздоблювала аркою ялинкових та соснових гілок «царські врата».
«Опівночі з 18 на 19 січня вода в ріках хвилюється, то за повір’ям «нечиста сила» проти «чистої» бунтує, а заправляє тою «нечистою» сам Водяник, «бісів батько», що зимує під льодом, тоді як всякій добрій людині відомо, що звичайні собі чорти, ось ті, що повсюди ведуться у хрещеного люду, морозу бояться і на зиму з рік вибираються… А щоб вигнати Водяника треба найняти молебень і відслужити над ополонкою водосвятіє».*
Ранком - «на Йордан» (за християнським календарем «на Богоявлення Господнє») - у церкві - богослуження. По службі Божій весь народ іде на річку до хреста. Попереду дерев’яний церковний хрест несуть і хоругви, хор співає «Голос Господній…», за хором – священик прикладає золотий хрест до чола.
«Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а хор в цей час гримить «Во Йордані крещающуяся Тобі, Господи…». Хрест у воді – для «нечистої сили» погибель, тому всі чорти вистрибують з річки, а з ними і сам Водяник, і перебувають на землі до того часу, аж поки котра з жінок не прийде до ополонки білизну прати. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею попірнають і всі чорти, що на землі мерзли. Тому бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну ще цілий тиждень по Йордані, щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».*
Коли вже воду освячено, люди, що оточили річку барвистим колом розступаються, підходять до ополонки і черпають глечиками воду. «Водицю-Йорданицю» бережуть через увесь рік, бо то жива вода, а п’ють її, «аби хвороби не боятися і міцнішими бути».
Хлопці-молодці купаються в ополонці, а дівчата щедрують:
[i]«Йордан, Йордан, Йорданиця,
Там Пречиста воду брала,
Своє дитя напувала».
[/i]
Дівчата вмиваються в «йорданській» водиці, «щоб були рум’яні лиця». Господиня-Україна веде українських дівчат до ополонки, «аби сі умили та красно налили».
Після обряду водосвяття та пов’язаних з «йорданською» водою ритуалів, люди вертають до своїх осель. Священик ходить по селу і кропить святою «водицею-йорданицею» кожну оселю, «щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла».**
Вертаючи до хати, ворожать на погоду: якщо на Водохрестя день ясний, сонячний, то хліба на цей рік будуть чисті. Коли ж понурий, або небо плаче хмарами – у хлібі буде багато «сажки» («зони»). Якщо на Водохрестя дерева покриті памороззю, то навесні у відповідний день тижня треба сіяти ярину: «вродить, як гай»!
Ладнається святочний обід. Перед обідом п’ють свячену воду. Між людей ходить таке повір’я, що в день Водохрещ вода перетворюється на вино:
[i]«Зажурилися буйнії гори,
Що не зродили жито, пшеницю,
Але зродили зелене вино.
Гречная панна його стерегла,
Та, стережучи, спати лягла.
Гей, десь узялися дрібні пташеньки,
Та й обдзьоба́ли зелене вино.[/i]
[i]- Ей, гиля-гиля білі пташеньки,
Не обдзьобуйте зелене вино,
Бо мені треба вина багато.
[color="#ff0000"]Маю сестрицю – на відданицю,
Маю братічка – на оженічку.
Сама молодая, зарученая,
Аж до Галичі, за поповичі».[/color]
[/i]
А Господиня, галицька Україна, несе обід Господарю і своїм діточкам, і прощається з зимовими святами під величальні пісні останніх щедрувальників:
«Гей, ти, пане-господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
Із водицев, із царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядою,
І з синами-соколами,
Та й із чічками-дочками…
Господарю, наш владарю,
Щасти, Боже, із святами –
І з роями, і з ланами,
І з сусідами-панами…
І з Господом, Христом Богом,
На здоров’я, на літ много!
Христос ся хрещає!
В ріці Йордані!
[color="#ff0000"][b]Що ми казали, аби так і сталось і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему божому миру посполу. Най вам святиться, веселиться свята Йорданська водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік![/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]-Дай, Боже!»
[/b][/color]
[i]
Тут і надалі * позначені цитати з «Різдвяних святок» Матвія Номиса.
**Зі збірки Д.Павличка «Ой радуйся,земле!» - К. : «Веселка»,1990.
Автентичні фольклорні тексти узяті з видання Михайла Москаленка «Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі». – К.: «Дніпро»,1988.
[i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772015
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2019
Мій світлий Янгол, ти зі мною,
Коли над прірвою ішла,
Розбите серце заспокоїв
І дарував душі тепла.
Незріле в юності створіння,
Брела цим світом наобум…
Коли зійшло мені прозріння,
Ти вже зі мною поряд був.
Пізнала слабкість лЮдську, втрати,
Господню Віру віднайшла,
Навчилась жити і прощати
Без слів – без докору і зла…
Коли судили, і сміялись,
Й камінням кидали слова,
Як ми з тобою рятувались?
Ти захищав – і я жила.
Я дякую, о мій Хранитель,
Мій світлий, добрий провідник,
В цю невеселую обитель
Ти сяйвом Вишнього проник.
Будь поряд, Янголе, зі мною
В тривоги день і уночі,
Даруй лиш віри і спокою –
Тобі молюся при свічі.
Молюся, Янгол мій, молюся:
Храни усіх і захисти,
Налий надії в спраглу душу
І за гріхи мені прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
- Мамо, заміж я виходжу,-
Рано Лерочка сказала,-
Навіть вже подружнє ложе
Я для нас облаштувала.
Гіві - класний, просто мачо,
У шашличній він працює,
Не п’є пива, тільки чачу,
І найкраще брейк танцює.
В міру стриманий, поважний,
В нас кохання - до безтями,
Тихий, лагідний, уважний,
І в науці добре тямить.
Дуже, мамо, я щаслива,
В цьому ти не сумнівайся,
Ти побачиш, Гіві - диво,
І мені такий дістався!
Мама слухала, зітхала,
І промовила до Лери:
-Запроси його на вечір
І поклейте вдвох шпалери.
І під час роботи пильно
Придивись, моя дитино,
То відкриється для тебе
Зовсім інша вже картина:
Ти побачиш - зразу стане
Він сердитий, як собака,
Серед ночі Гіві буде
І падлюка, й скотиняка,
Грубіян, козел дебільний,
Хам, бездара і ледащо,
Проклинати його будеш
І життя своє пропаще.
Ця стосується наука
Всіх дівок, не тільки Лери:
Щоб заміжжя удалося –
То поклейте вдвох шпалери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
[i]Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль.[/i]
[youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]
[i][b][color="#05457d"]Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять![/color][/b]
14.01.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Христос ся Хрещає!
І всіх призиває
Очистити тіло
І душу з гріхів,
Позбутися звичок
Поганих своїх.
З Йордану рікою
Святою водою
Рознеслась по світу
Ця Бла́гая вість:
Христос ся Хрещає!
І всім сповіщає,
Що Бог перед світом
Навіки один.
Бог Отець і Бог Син,
І Дух ще Святий –
Він тричі в одному.
Помолимось Богу
За нашу родину,
За Неньку–Вкраїну,
За кожного свого
На сході бійця.
Хай їх захищає
І Мир посилає.
Звертаємось нині
До Бога Творця:
- Врятуй Україну!
Щоб завжди - єдина,
Нескорена й вільна
У мирному світі
Надалі була.
І кожна родина:
Від батька до сина,
У злагоді, радості
Й достатку жила.
Христос ся Хрещає!
Славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Зима справу свою знає,
З снігом тут не забарилась,
І як часто це буває –
Я добряче застудилась.
Бачу, зовсім кепська справа.
Йти в аптеку - а де гроші?
Тут я зразу пригадала
Метод вірний і хороший.
Це - картопля у мундирах:
Відварити, розім’яти,
Тоді ковдрою накритись -
Пару треба цю вдихати.
Розпочала процедуру,
Бачу, щось не вистачає…
Так нашкодить можна здуру,
Невже розуму немає?
То ж взяла під ковдру сала,
Хліба, шинку, огірочків,
Коньяку маленьку пляшку
Й маринованих грибочків.
Дві години смакувала,
Хочте вірте, хочте - ні,
Рано я здорова стала,
Враз розвиднилось мені.
Тут народна медицина
Поборола усе лихо,
Бо моя реформа краща,
Як в тієї Супрунихи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 17.01.2019
До щастя відстань - дві печалі,
До щастя відстань - дві сльози.
Злетіти легко в світлі далі,
Достатньо не злякатися грози.
До милого іти лиш дві розлуки,
А з милим - мандрувати все життя.
В морози подихом зігріти руки,
Стоптати разом не одне взуття.
Бо найтихіше завжди - в центрі бурі,
Бо тільки власна ноша не важка...
Якщо снують вгорі думки похмурі,
Насип їм щастя з власного мішка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821622
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
А вчора дитинства поспіла калина,
Зозуля тихенько в заплаві кує,
Ой, мамо рідненька, я й досі дитина,
Та зморшки в обличчя нам доля снує.
А вчора летіли додому лелеки,
Я думала Бог тобі вічність послав
До пізньої осені ще зовсім далеко,
Та стежка у сад ріп»яхом поросла…
Я думала руки твої не зчорніють,
А я не впізнала, що ти є свята.
Багрянцем червоним на яблунях спіють
Твої золотаві й минулі літа.
А вчора спліталося бабине літо,
Та в твоїм волоссі блищить сивина…
Пробач, дозріває на обрії жито
І в тому є , мамо, моя вина….
А ти заспівай, як колись, колискову.
«Ой, люлі люлі» в осіннім саду.
Мене поклади на подушку шовкову,
А я в тім раю назавжди пропаду…
А вчора я айстри тримала в долоні…
Ми пили з тобою з меліси узвар
Ой, мамо рідненька, я ж твоя доня…
Та в неба для нас є свій календар.
Ю. Горбунова ( Сунка) 08.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821355
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019
ДО́БРИЙ ДЕНЬ[ДО́БРОГО ДНЯрідше] (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ[ЗДРА́СТУЙТЕ], ВІТА́Юрозм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В’Я[ЗДОРО́В’ЯЧКА]розм., ЗДОРО́В[БУВ]розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́[ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́]розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Тфам., САЛЮ́Тфам., ПОМАГА́ЙБІзаст.; ДО́БРОГО РА́НКУ[ДО́БРИЙ РА́НОКрідше] (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері).
Просте привітання, лише привітання
І вмить заспівала душа.
Чи в день привітався, чи з самого рання,
Його п’єш, мов мед із ковша.
А скільки тепла заховалось в вітанні,
Так просто і світло стає.
Воно мов на крилах з’явилось з туману,
На струнах душі виграє.
Вітайтеся просто, привітно і чемно,
Щоб настрій співав цілий день.
Коли для вас добре, зробіте приємно,
У світлі сердечних пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821563
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Я приеду в твой дом, в твой заброшенный сад, мне не спится,
Поутру оставляя домашнюю клетку - я вольная птица...
С Новым годом, родной, всё глубоким засыпало снегом -
Ни заехать сюда или даже пройти... ох, давно ты здесь не был...
Я побуду одна, потому что вчера всё решила,
Мне болит тишина, закружила зима, вот опять закружила...
Без тебя даже в дом не влететь, как бывало, с разбегу...
Телефоном пишу дорогие слова по хрустальному снегу...
Рисовала не раз нашу встречу, где тёплая осень,
Среди белых снегов ты об этом уже не узнаешь, не спросишь...
И давно не горит свет в окне и молчат занавески,
И ни птиц, ни души, ни следа, пустота... почему же мне тесно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Так ніхто не кохав, твої очі – озера бездонні,
В них небесна блакить, вічна та таїна,
І тримає мене, ніби бранця, у вічнім полоні
Та безмежна, бездонна очей глибина.
Так ніхто не кохав, ці вуста мов троянди червоні,
Тонкий стан і волосся твоє золоте,
Я тримаю в руках мов кришталь твої ніжні долоні,
І кохання у серці буяє й цвіте.
Так ніхто не кохав, кожну мить я тебе відчуваю,
Ніжний подих і голос, як спів солов`я,
Як без цього раніше я жив, ти повір, я не знаю,
Воскрешає мене ця усмішка твоя.
Так ніхто не кохав, я низенько вклоняюся Богу,
Ти прийшла в моє серце як вічна весна,
Ми у щасті з тобою пройдем нашу спільну дорогу,
Хай же доля для нас буде завжди ясна!
15.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821484
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Вже яскрава зірка сяє з – за причілка,
Хлопці та дівчата вийшли щедрувати.
Прийшли щедрувати добром віншувати.
Здоров»я бажати весь рід прославляти
І музика й співи – ніжні переливи,
Щедрівки лунають, усіх звеселяють
Гомін , сміх усюди, хай радіють люди,
Щедрика співаєм, від душі бажаєм:
Щедрий вечір, щедрий, добрий та багатий
Всі нехай здорові будуть в вашій хаті,
Щоб родило в полі, щоб щастило в долі,
З вечора й до рання, щоб цвіло кохання.
Щоб були здорові дітки чорноброві
Щоб у рідній хаті всі були багаті.
Хай щедрівки линуть від хати до хати
З року в рік хай ходять до вас щедрувати
Нехай Вам щедрують, нехай засівають
Нехай Україну нашу прославляють
13.01.2019 р
На фото щедрувальники - народний аматорський вокальний жіночий ансамбль "МРІЯ" Гнідинцівського СБК Керівник - І.Рубан - Оленіч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821244
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019
СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ.
ГРАЙ, СКРИПАЛЮ! #НОВАПІСНЯ
Музика – Олександра Соколова
Слова – Анфіси Букреєвої – Стефко
Виконує пісню Олександр Соколов
Заплакала скрипка у тиші хатини.
І серце застигло немовби на мить.
Не смутком сповите, - душею дитини.
Скрипалик маленький серцями бринить!
Некошене жито застигло під снігом
Розбита хатина, - війни тяжка мить
Земля у розривах, на вражу утіху,
Та все ж не скорилась, - хатина стоїть!
І чується десь, між розкатами злими.
Між болем, прокляттями, смутком журби.
Хтось грає у тій, одинокій хатині..-
Скрипалик нам пісню лишив по собі!
То грай же, мій брате, щоб в пісні згадалось
Як отча хатина була молода,
Калина як квітом весні сповідалась
Верни нам, скрипалю, ті щедрі літа!
Я знаю, що зможеш той рай повернути
Чарівнії звуки живуть у тобі
Не можна душею нам рідне забути,
Віддати країну війні і журбі.
Тож, грай ще скрипалю,
Грай так, щоб збудилось
У серці кохання незраджене знов.
І вольна душа до рідного хилилась
Вернулись в хатину: весна і любов!
Анфіса Букреєва-Стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Я не знаю, що тобі сказати,
Розійшлись, як в повінь береги...
Між печалей загубилось свято,
І весну засипали сніги.
Та чи треба тут щось говорити,
Доля розсудила нас сама...
Ми не вміли цінувати літо,
А тепер не тішить нас зима.
Задивляюсь в душу, наче в небо,
В глибину, яка не має дна...
...Як зробити перший крок до тебе,
У надії, що прийде весна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821114
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
В ярмарковий світлий час Гнідинці вітають вас
Хлібом - сіллю, короваєм, за українським звичаєм
Вишитими рушниками та веселими піснями:
Ой, заходьте гості до нашої хати.
Сідайте до столу. будем вечеряти.
Є вареник, огірок і шкварка,
Для хороших друзів знайдеться і чарка.
Уродила морква, гарбуз, бараболя,
Вже привезли збіжжя додому із поля.
Веселися гнідинська громадо,
Нашим славним гостям господиня рада.
11.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820958
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Я дякую долі, коханому, брату,
Сестрі, і подрузі, і мамі, і тату.
Сусіди, спасибі і вам, вороги
За те, що уроки хороші дали,
За діток, онуків, за хліб, і за сіль,
Цвітіння любистків, за сніг, заметіль,
За сонечко в небі, за дощ, і тепло.
І хочу, щоб всім тільки добре було.
Я не соромлюсь казати спасибі,
До рідних горнутись, сидіти на призьбі
І слухати спів соловейка на вишні.
Спасибі за все, спасибі Всевишній.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Так важко в грудях, як вогнем палає,
Оцей нестерпний біль понад усе,
І не один це день і рік триває
І кожну ніч мене у вир несе.
А я в тім вирі – зірваний листочок,
Що вибивається з останніх сил,
Та де ж знайти той рятівний місточок,
Щоби мене від вітру захистив?
А вітер рве…, його шалена сила
В пориві грізному мене жене
І хоче, щоб негода підкосила,
Та тільки він не знає ще мене.
Дала мені матуся сильну волю,
Жадобу до життя понад усе,
Буть непохитною, в біді стійкою
І знать, що Бог надію принесе.
Я все здолаю, я в це вірю свято
І руки я до сонця простягну,
Адже у світі так добра багато,
Дай Бог зустріти не одну весну!
08.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820572
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Я хочу в літо повернутись,
До стиглих вишень доторкнутись,
Щоб бризкав сік прямо в долоні,
З смачних вареників червоних.
Пірнати в воду у ставку,
Ловити рибку золоту.
На сонці мліти засмагати,
Онуків плаванню навчати.
Наскибить в миску кавуна,
Ото таврійська смакота.
Та диню згристи до шкуринки-
Це не банан, не апельсинка.
Щоб в холодочку -літнє диво,
З таранею ділити пиво.
В шезнонзі книгу почитати,
Та в нарди з друзями пограти.
Упасти в сіна запах терпкий,
Лічити зорі в літнім небі.
Там рано-вранці на зорі,
Першим почути ку-ку-рі.
Вдихнути зрілий хліба дух-
У поля я один із слуг.
Радіть,́ що Бог послав врожай,
У моє поле, у мій край.
Тут влітку репалась земля,
Тоді я інше промовляв.
Та й дихалось як у парній,
Тому хотілось до зими.
Тепер сто раз волаю:"Ні".
Так хочу літа у вікні,
Літа в смородині, в малині,
Тільки не зайцем в хуртовині.
Я хочу в літо полетіти,
Туди де квітнуть мої квіти,
Росу збирати у долоні,
Лишитись в літньому полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820569
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Запахли ладаном земля і всесвіт.
Зима, у ризах ген по видноколо,
Квітчає вікна в білих лілій розцвіт,
Лиш зірці залишає шибку голу.
Затамували подих гучні дзвони
В очікуванні ангелів появи.
Вшанує нині людство у поклоні
Дитя Господнє і Марії-Діви.
Усотує душа вселенський спокій,
Сама немов у тозі з благодаті.
І синій вечір йде повільним кроком
В Різдво Ісуса, найсвітліше свято.
--Христос рождається! — віншує небо.
--Славімо Його!— в такт Україна.
Увінчана Марія сяйвом німба
У яслах в сповитку тримає Сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Пригадалося літо
В час Святого Різдва,
Грають барвами квіти
Там на килимі трав.
Ще під горою зриться
Й блакитне джерело,
І грає і іскриться
У нім вода мов скло
Над ним Марія Діва
Провісниця життя,
Тримає на колінах
Малесеньке дитя.
Вода джерельна плине
Поміж сади тече,
І дивне світло лине
З Маріїних очей.
І з неба світло світить
Лишає дивний слід.
Пють пелюстками квіти
Небесний сонця мід.
Парище.
2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820550
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Паралелізм (грецьк. parallelos — той, що рухається поряд) — аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.:
Як ми кохалися, як зерно в горісі,
Тепер розійшлися, як туман по лісі!
Як ми кохалися, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара!
На відміну від порівняння П. виконує композиційну функцію, пов'язує певні мотиви чи елементи стилю у художньому творі, особливого значення йому надається у ліричному сюжеті, зокрема від доби романтизму, коли пейзаж втратив риси описовості, набувши лірично-емоційної специфіки. Досить поширеним був цей прийом в українській поезії.
Так, вірш І. Франка "Червона калино, чого в лузі гнешся..." побудований на основі прямого тематично-синтаксичного двочленного П., притаманного народним пісням. Водночас розрізняють строфічний П., як у ряді сатиричних поезій В. Самійленка ("Ельдорадо"), ритмічний ("Замість сонетів і октав" П. Тичини, де враховується принцип чергування строфи та антистрофи), звуковий, часто у вигляді панторими. Подеколи поряд із прямим П. вживається і зворотний П., де, попри частку "не", підкреслюється не відмінність, а збіг основних рис зіставлюваних явищ:
Не милуй мене шовково,
Ясносоколово (П. Тичина).
Паралелізм в поетиці, тотожне або схоже розташування елементів мови в суміжних частинах тексту, які, співвідносившись, створюють єдиний поетичний образ.
«Ах, якби на квіти не морози,
І взимку б квіти розцвітали;
Ох, якби на мене не журба,
Ні про щось би я не сумувала...»
П. такого роду (образ з життя природи і образ з життя людини) поширений в народній поезії; інколи він ускладнюється введенням заперечення та іншими прийомами:
«Не билиночка в чистому полі зашаталася —
Зашаталася безпритульна моя голівонька...».
П. рано був освоєний письмовою літературою: на нім багато в чому заснований поетичний стиль Біблії. Розробкою його є 3 прадавніх фігури грецької риторики (ізоколон — подібність довжини членів, антитеза — контраст сенсу членів, гомеочельовтон — подібність закінчень в членах). По аналогії з описаним словесно-образним П. інколи говорять про звуковий П. (алітерація, рима), про ритмічний П. (строфа і антистрофа в грецькій ліриці), про композиційний П. (паралельні сюжетні лінії в романі) і т.п.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Колише вечір тишу за вікном,
Зима під ноги білим застелила.
У шибку Ангел стукає крилом:
Марія-Діва Сина народила.
І радістю проймаються серця.
Ця мить уроча всіх заполонила.
І срібні дзвони будуть сповіщать
Про Свято і величне й світу миле!
І лине гучно щедра Коляда,
Щоби усім цю звістку передати!
Народження Спасителя Христа
Маленького Ісусика-дитяти.
Хай в кожну хату зайде новина!
Всі Господу помолимося щиро.
Добра хай не міліє глибина,
Любові всім вам, злагоди і миру!
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Цілуються сніжинки у різдвяний вечір,
Сіяє перша зірка над вертепом.
Пречистий сніг лягає на земельні плечі,
І на душі так радісно і тепло.
Земля в чуттях врочиста, і святкове небо,
І сріблом обіймає місяць храми.
Хіба для щастя більшого людині треба?
Це ж світло Боже нам розкрило брами.
Радіємо народженню Ісуса знову,
Що воскресає віру і надію.
Спасителя любов - для нас життя основа,
Щоби не втратили добро Месії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820456
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
[b]Л[/b] ину в далекий край, де квітувала
[b]Ю[/b] ність наша, років розмай. Сльозою
[b]Б[/b] рались очі у мами. Хилила голову,
[b]О[/b] бличчя ховала, коли з журбою
[b]В[/b] дорогу далеку нас проводжала
[b]І[/b] на чужині шануватись казала.
[b]В[/b] же, як зорі, роки ті далекі. Діти
[b]І[/b] внуки, наче лелеки, до бабці летять.
[b]Р [/b]азом щоб зігрітись, щоби порадіти,
[b]А[/b] ж голоси їх веселі далеко дзвенять.
[b]Д[/b] ружно живіть і світіть! Лиш не тлійте!
[b]В[/b] іра і правда хай буде глава,
[b]А[/b] коли важко - вистоять умійте!
[b]К[/b] ажу своїм дітям мами слова
[b]Р[/b] адійте життю, як раділа бабуся.
[b]И [/b]хоч у мене, як лунь голова
[b]Л [/b]юбити і вірити не розучуся…
[b]А [/b]нашій бабусі – пошана й хвала.
19.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
[i]Роде наш, вслухайся: то співає Мати-Берегиня колискову Новонародженому Сонцю. А може, то промовляє словами одкровення чи молитви до нас, земних, втілена Оранта-Богородиця, сповиваючи сина Ісуса, своє Небесне Немовля – «Світло від Світла».
Живе пісня, живе віра, поїть коріння нації пам’яттю її предків. Сьогодні вони при нас за святвечірнім столом, добрі духи – хоронителі роду, що наповнюють оселю любов’ю і злагодою, прощають гріхи, звільняють від боргів. Ми частуємо їх кутею, запалюємо ритуальну свічку, бо так вже ведеться, що на Святий вечір вогонь горить від зорі до зорі. А потім збираємо для них у далеку дорогу вираю їстивну офіру «коляду», а вони, у гомінливих масках ряджених щедро посівають світлицю зерном, віншуючи «сійся-родися…». А ще, дбаючи про наш статок, ведуть по хаті «Козу», бо за повір’ям, ця козовидна істота не що інше, як Душа Лану, котру переслідують завзяті женці, а вона ховається в останньому снопі. Ось він, різдвяний Дідух, у святому куті, під образами…
І святочна хата – вже не просто хата, а храм, де нема місця поганій мислі, поганому слову, поганому вчинку. Тут батьки в пошанівку у дітей, тут у мирі родина, а коли хто відсутній, тому хай легенько згадається, де він здоров повертається, бо, за вкраїнським звичаєм, велике для чоловіка горе – не поспіти додому на Багату Кутю.
Чуєте, як урочо лине у різдвяну ніч колядка, сповіщаючи хатнім і подорожнім про уродини Бога. Тож пильнуйте колядку та веселітеся, українці! Сьогодні Він з нами – Той, хто окрилить наші душі, вознесе їх до неба, очистить від скверни, наділить святістю і благородством; хто оберегами пісні, легенди, повір’я розповість про перемогу світла над темрявою, добра над злом. Він завітає в господу вертепом і Вифлеємською зіркою, що зійде з неба, благословляючи нас на щастя, здоров’я і многая літа.
[/i]
[color="#ff0000"][i]«Мовит батечко, мовит:
- Най Вас Бог благосло́вит
Вифлеємською тов звіздою,
Тов Різдвяною Колядою!
Мовит матінка, мовит:
- Най Вас Бог благосло́вит
Місяцем, зірочками –
Краснов жо́нов та діточками!»
-Христос ся раждає!
-Славімо Його!
[/color]
З авторської передмови до збірника [b]«Колядки»[/b]. – Львів:Каменяр, 1990.
[/i](Першого пісенника колядок у пострадянському просторі Галичини, підготованого до друку у стінах Львівського музею історії релігії).
На фото: ілюстрація художниці [b]"Колядок"[/b] - на жаль, уже покійної, ЗЕНОВІЇ ЮСЬКІВ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820446
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
[color="#ff0000"][i]Наближається Різдво... А яке ж Різдво без вертепу?..
Хочу всю Громаду Клубу Поезії запросити у засніжений різдвяний Львів (не тільки сьогочасний, а й на відстані 20-річчя), коли в Галичині відроджувались забуті давні обряди вертепної Коляди. Тоді юна авторка цих рядків влилася в єдиний україномовний Театр "МЕТА" (Молодіжний Експериментальний Театр Аматорів) і бродила через різдвяні дні і ночі святочними вулицями рідного міста, даруючи перехожим радість чудових вертепних текстів, записаних на фольклорних практиках під час навчання на філологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Як літератор признаюся, що де-не-де вносила маленькі правки, аби рима складалася...
А зараз... на відстані Часу... враховуючи обставини Сьогодення, вертеп тих часів набуває нового, особливого звучання. Отож, вітаю усіх з Різдвяною Великою Колядою, що наближається - МИРУ, ЗЛАГОДИ, БОЖОЇ ЛАСКИ Вам і Вашим оселям...[/i][/color]
І ПАСТУХ: Слава Богу, добрі люди,
І мир цьому дому,
Щоб вас щастя не минало
У році Новому.
ІІ ПАСТУХ: Дякуєм Вам, Господарі,
Що в хату пустили –
Бідних людей, як то кажуть,
До себе приймили.
АНГЕЛ: Приношу Вам, люди божі, веселу новину –
Породила в Вифлеємі Діва-Мати Сина.
Христос народився –
Ірод засмутився,
І на Бога, на Ісуса,
Дуже розгнівився.
А ми взяли Бога-Сина
Під своє серденько.
Радій, радій, Україно,
Земле наша, Ненько!
І ПАСТУХ: Захисти нас, наша Матко,
У лихій годині,
Бо велика нам пригода
Стала в полі нині.
ІІ ПАСТУХ: Збилися ми геть з дороги
Від свойого стада,
Темна нічка нас застала –
Тру́дна на то рада…
ІІІ ПАСТУХ: Довго ми блукали в полі –
Сіли, бо втомились,
І приклякли на коліна –
Богу помолились.
І ПАСТУХ: Помолились Царю-Богу,
Лягли у долині,
І заснули теплим сном,
Неначе в хатині.
ІІ ПАСТУХ: Але раптом серед ночі
Нам зірвала ясність очі,
Ми злякані повставали
І не знали, що ся діє –
Чи огонь, а чи пожежа,
Небо аж жаріє…
ГАЛИЧАНКА: Усе небо червоніє
І земля палає,
Як згадаю про свій нарід –
Серце завмирає.
ГАЛИЧАНИН: Страх мене збирає, браття,
Як собі згадаю,
Як плило життя давніше,
Наче у тім раю.
Усі віри ся тримали,
Старших поважали,
І друг друга, як брат брата
З біди виручали.
ГАЛИЧАНКА: А тепер, о Боже милий,
Нарід знову тратить сили –
Вже з десяте покоління
Двигає тяжке каміння,
Ані вмерти, ані жити -
Тілько пута волочити…
ГАЛИЧАНИН: Подивіться, в чистім полі
Могили розриті –
І забули про них люди
В новім лихолітті…
Новий Ірод на Вкраїні
Лихо й розбрат сіє:
Вкрав нам волю,
Вкрав нам Бога,
Губитель Месії…
І ВОЇН: Тихше будьте, що за шум,
Що вже Ірод вас почув?
ІІ ВОЇН: Що за збір ви тут зібрали,
Проти кого бунт підняли?
ВОЇНИ [i](разом)[/i]: Може тут Ісус між вами,
То признайтесь перед нами.
ІРОД: Я ж бо цар ваш – і над вами
Буду панувати.
Хто посміє проти мене
Меча підіймати.
Замовчіть мені, прокляті,
Бо загинете в сій хаті.
Я на смерть усіх скараю,
Як дитя те не впіймаю…
І КНЯЗЬ: Ой, дитино, Божий Сину,
Ти вродивсь в лиху годину.
ІІ КНЯЗЬ: Бо цар Ірод розізлився,
Що Син Божий народився,
І боїться він малого,
Щоб не зняв корони з нього.
ІІІ КНЯЗЬ: Ірод воїв посилає,
По дорогах виряджає,
Щоб усіх в неволю брати,
Малих діток убивати.
ВСЯ ГРОМАДА: А ми зброю підіймемо –
Проти Ірода підемо,
Захистим Дитятко Боже,
Нам в біді воно поможе!
СІЧОВИЙ СТРІЛЕЦЬ: Я український Стрілець Січовий,
Я невловимий орел степовий,
Гуляю, літаю – правдоньку шукаю,
А за неправду голови стинаю.
СМЕРТЬ: Є на тебе, людожере,
В нас шабля-розплата,
Оце тобі, ненажеро,
Темненькая хата…
[i](СМЕРТЬ вбиває ІРОДА).[/i]
АНГЕЛ: Тут я сповню ласку Божу
І всім скривдженим поможу!
ДЗВОНАР: На Вкраїні дзвонять дзвони,
Линуть степом срібні тони.
Дрижать правди супостати,
Бо прийшов вже час розплати.
І між пастирів убогих
Розкуються руки й ноги.
Нарід кинеться завзято –
Встане Правда сторозп’ята.
АНГЕЛ: Гей, вставайте всі родини –
Слава, слава для Вкраїни.
Зглянься, Христе, Божий Сину,
В день Різдва на Україну.
Зійшли зіроньку яскраву,
Щоб звістила тую славу!
І ПАСТУХ: Ой Дитино, Божий Сину,
Дай для нас щасливу днину.
ІІ і ІІІ ПАСТУХ (разом): Пошли віру і свободу
Українському народу.
ГАЛИЧАНИН: Дай, Ісусе, людям волю!
ГАЛИЧАНКА: Україні добру долю!
ВСЯ ВЕРТЕПНА ГРОМАДА: Ми тя будем величати,
Ім’я Боже вихваляти.
КОЛЯДА: «Вселенная, веселися
Бог від Діви днесь родився
Во вертепі со бидляти,
Которому ся вкланяти
Царіє, царіє приходять…
Пастиріє прибігають,
Сопілками вигравають –
Пізнавши Бога рожденна,
Від Марії воплощенна –
Чистої, Чистої дівиці…
Пастирям уподобімся,
Рожденному поклонімся,
Щоби зволив мир нам дати,
Скорби в радість преміняти –
Віруєм, віруєм во Него».
[i]Діючий вертеп із села Мальчиці Яворівського району Львівської області.
[/i]
[i]Рік запису 1989, для Великої Коляди ТЕАТРУ "МЕТА" (Молодіжного Експериментального Театру Аматорів) у місті Львові.
[/i]
На фото: авторка в незабутній час розквіту Великої Коляди у Львові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819920
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Анаколу́ф (дав.-гр. ανακόλουθον ‘непослідовний, неузгоджений’) — синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в граматичній неузгодженості членів речення.
Наприклад: «На сто колін, перед стома богами // Я падаю: прийди мені, прийди!» (І. Драч) — замість: Прийди до мене.
Анаколуф підкреслює відтінки емоцій того, хто говорить, свідчить про його внутрішній стан (найчастіше — схвильованості), слугує засобом створення комічного враження, інтонацій живої розмовності тощо.
Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажів, зокрема — задля комічного ефекту, як у комедії М. Куліша «Мина Мазайло», в якій розкривається однойменний персонаж: «Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло! А він знову: „Вам чого? — питаю“».
Анаколуф почасти вживається у ліриці задля посилення експресії поетичного мовлення, надання їй особливого колориту, постаючи різновидом вільності поетичної:
На рожево сміються таксі,
На чорняво ридають каштани.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Відпекли недоспівані рани.
Ще один приклад: Опухла дитина — голоднеє мре… (Т. Шевченко)
Аби надати своєму твору експресивності, поети та письменники різних епох і течій застосовують анаколуф навіть в авторському мовленні.
Анаколуф зустрічається у великих майстрів літератури - О.Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева, С. Єсеніна, Б. Пастернака та ін.
Усердно помолившись богу,
Лицею прокричав ура,
П р о с т и т е, б р а т ц ы, м н е в д о р о г у,
И в а м в п о с т е л ь у ж е п о р а.
(О.Пушкін)
Тут між першим і другим двовіршем пропущені слова ("я кажу"), другий двовірш не буде взятий в лапки як пряма мова. І анаколуф полягає в тому, що дієприслівникові звороти перших двох рядків з'єднані з другим двовіршем без проміжної ланки до мови, яка прозвучить у другому двовірші.
Як явище синтаксичної неузгодженості в реченні, Анаколуф слід відрізняти від Амфіболії і Солецизму, які є порушенням морфологічних і граматичних норм літературної мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819989
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Ніч, мов чорна кішка,
Забігла до кімнати,
Сховалася під ліжком,
І стала колихати.
Поклала під подушку
Солодкі мрії-сни,
Промуркала на вушко:
- Засни… Засни… Засни…
Клубком в ногах вмостилась,
Спокоєм зігрівала,
Сама в вікно дивилась
І зорі рахувала.
Ми з нею двох в кімнаті,
Під покривалом сну.
І мрії снять крилаті
Про юності весну.
І світлячками зорі
Моргають за вікном,
Яскраві неозорі
Під темряви сукном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819933
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
З НОВИМ РОКОМ! ЛЮБІ МОЇ ДРУЗІ!
ЗИЧУ ЩАСТЯ ВСІМ У НОВОМУ 2019 РОЦІ!
ХАЙ МИР ПРИНЕСЕ ВІН НА НАШУ СВЯТУ ЗЕМЛЮ!
Сніг летить, летить... лапатий. Новий рік іде до хати.
У міста іде і в села, а з ним доленька весела.
Світлий мир, всі вірим нині,
подарує Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Новий рік веселим буде, то ж радіймо йому, люди!
Про здоров'я будем дбати, і в труді усі зростати.
Світлий мир, всі вірим нині,
запанує в Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Щоб калина під віконцем, наливалось жито сонцем.
З чебрецю та рути-м'яти бігла стежечка до хати.
Світлий мир, всі вірим нині,
запанує в Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Сніг летить, летить... лапатий. Новий рік іде до хати.
Поспішає в місто й села, а з ним доленька весела.
Світлий мир, всі вірим нині,
подарує Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 02.01.2019
Єдина мить, коли із грудня в січень,
Коли новий почато календар.
Так з року в рік, без клятви і освідчень,
П’ємо життя по краплі, як нектар.
Роки, мов птахи, мають дужі крила,
Несуть нам миті в сиву далину.
І білі хмари, мов життя вітрила,
Приносять солод з смаком полину.
І крізь роки, коли стомились крила,
Коли почавсь останній календар.
Збираємо в кулак останню силу,
Життя свого тримаючи удар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019
[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі, як в дитинстві чекають наближення свята,
І мають доволі надій, і великих бажань,
Хто ж знає, що нам, подарують оті поросята?
Хай був би це приріст найкращих людських сподівань.
Нехай принесуть людям спокій і мирні світанки ,
У кожну родину - повагу, підтримку й любов.
А ще, щоб здійснялись бажання любі й забаганки...
І справи від влади позамість солодких розмов.
Прийдешня Свиня має Жовтою бути, як сонце,
А ще - Земляною, цей факт зрозумілий для нас.
Нехай Новий рік в кожен дім і у кожне віконце
Несе те безцінне, що має вагу повсякчас.
А доля нехай всіх купає в здоров"ї і щасті,
Врожайні поля одягає ясна сонцезлоть.
І днини прийдуть у життя веселково-квітчасті,
Нехай береже нас усіх й Україну Господь!!
Від щирого серця вітаю усіх з Новим роком!
Хай буде Вам легко на різних життєвих стежках.
Долайте шляхи заповзятим, упевненим кроком
Тримайте удачу надійно і міцно в руках!![/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
[i]Зазвичай лають Старий рік,
Шкодують добрих слів, до строку виганяють з хати.[/i]
А рік цей ще не раз до нас пошле послів,
І їх нам вже не вийде витурити з хати …
Одні прийдуть, щоб нам щось нагадати,
Буває, що не раз важливе відберуть,
А інші просто можуть обійняти,
І шкодуватимемо ми, що тільки промайнуть …
А рік Старий, вже сивина на скронях,
І борода звисає до землі,
А Молодий несеться на крилатих конях,
Дивись, вже підлітає до межі …
Обнялись міцно, тихо постояли,
Про щось шепочуть, що не для людей,
Коли прощались, шапки свої зняли,
І руки притискали до грудей …
Старий просив так дуже молодого,
Щоб доробив усе, що той почав,
А молодий у відповідь старому
Тільки сміявся, тільки жартував …
З очей старого впали гіркі сльози:
Не встиг завершити все те, що розпочав ...
Серйозним став юнак, п'ять слів сухої прози:
Закінчити усе почате обіцяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819579
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Я приготовлю лучезарный чай,
В котором запах тот весенний нежный,
Напевы ввысь взлетевших птичьих стай
С восторгом легким юности безбрежной
И угощу ним всех друзей своих,
Что наслаждались так напитка вкусом
И могут в нем черпнуть волшебный штрих,
Как за плечами быль с огромным грузом…
Наполню лепестков любви сполна
И красоты с надеждой доброй, верой,-
Пусть жизнь дается нам всего одна,
Как все познания с ценой ее и мерой
Чай с радужностью света в небесах,
С цветущим лета теплым ароматом
И отблеском мечтательным в глазах
Влюбленности и бурности набата…
Еще могу наполнить емкость чаш
Осенним ярким даром листьев в злате,
Чтобы пополнить жизни ералаш
Подарком славным к очень мудрой дате…
Весь пыл вскруживши среди кутерьмы,-
Испить до дна чай с тонкого бокала,
Заваренный из снежных вьюг зимы,
Хрустального метельного вокала…
За этим чаем с необычных грез
Хранится исцеление судьб в титрах,
Сплетение тернистости и роз
В стремлениях, решениях, молитвах…
30.12.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819533
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
[color="#5900ff"][i][b]
Ці частівочки простенькі ,дещо трішечки жорсткенькі
Новий рік розпочинаймо, в унісон їх заспіваймо.
Новий рік уже на носі,а свиня вже на порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить і брИкає…
Ой,пустіть свиню до хати = збільшить пенсії й зарплати
Зробить жирним гаманець .А проблемам всім-кінець!
Й кабана впустіть до пари = будуть повними стожари.
І розмноження й приплоду буде більше у народу!
В кого статки замалі-ви звертайтесь до свині…
Й вам сальця перепаде й м'яса також = де-не-де…
Хто свинею був завжди ,то до них ти не ходи…
-виросте свиняче рило…й ратиці == таке от діло…
І присниться тим «ку-ку!»,в кого рильце у пушку.
Й Хто свинячить й поросячить,тим СВИНЯ також «віддячить».
Щоб було усе гаразд у ґаздинь та і у ґазд-
СВИНКУ в хату ви впустіте ,нагодуйте,обігрійте .
Хто глузує над народом,той- свинячої породи.
Таких треба кабанів-на шашлик ,а чи у хлів…
Зустрічаймо РІК СВИНІ!Хто засне,та то вже- ні!
ГОЛОСУЄМО ЗА МИР, український орієнтир!
***
Рік СВИНІ-цікава штука....=Благодать, а чи наука??
Заохочення чи пряник, чи з гірчинкою медяник.
Правда ,а чи очі й п"ятки...Що несе нам ПОРОСЯТКО??
Чисте рильце чи в пушку,Гірку долю,чи м"яку???
Чи худі чи жирні статки? НЕСІТЬ МИР НАМ ,ПОРОСЯТКИ! :))
Україну підніміть й на добро благословіть!
Новий рік уже на носі,а свиня вже на порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить і брИкає…
ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА НА ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА НА ДОБРО!
30.12.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
(Пісня)
Біля битих доріг
Піднялися у небо тополі.
Ще не падає сніг,
Та покрила уже сивина.
Відлітають пташки,
Відлітають у вирій до болю.
Насувається знову.
Білим килимом суне зима.
Зупиніться роки,
Зупиніться на хвилю в дорозі.
Не настав ще той час,
Щоб дивитися смерті в лице.
Бережімо тепло,
Бо тепло не замінять морози,
Лиш мороз до Різдва,
Казку в гості до нас принесе.
Біля битих доріг
Піднялися у небо тополі.
Ще не падає сніг,
Та покрила уже сивина.
Відлітають пташки,
Відлітають у вирій до болю.
Насувається знову.
Білим килимом суне зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819398
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018
[i]Всіх своїх друзів і поетів
Віітаю з Новим роком, що
бреде до нас, продираючись
через лісову гущавину і замети…
Під ялинку кладу свої «мудрагелики»
як жартівливі, але корисні побажання…
[b]ВСІМ ПОЕТАМ [/b] –
класикам і… не дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети – «законники» слова,
cкажу вам, читачу… Якраз –
коли є ідея, і мова…
І рими, і ритм – про запас.
Ідея приходить зненацька –
шукай трібні образи! Дій!
Вагань тут не треба багацько:
фантазія – творчості вій*!
Не треба віршів про погоду –
вивчаю щоденно прогноз!
Й газетярський стиль – не в угоду:
пощо бредослівний пронос?..
А ще: нецікаві присвяти,
який би не був ювілей –
це там, у компаніях м’ятих
розхлюпуйте мід і єлей…
Іще одна річ делікатна
хвилює ло скону мене…
Бо то вже є тема «відкатна»,
що кожного з нас не мине...
Усе, що додумано, зайве:
поетова річ** - як оргазм!
Ловіть словотворення кайфи:
канони тут –
сущий маразм!
В ходу – поетичні дуелі:
вони нам загострюють зір…
Вода мов джерельна із гір –
премудрі Хайяма газелі
(по праву гордиться ним Схід) –
цінніші оракулів від...
Такі ось мої мудрагелі,
немов солов’я "дикі" трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут – як магічна сила майстерності
**Позиція. поведінка, діяння.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Глинка и Пушкин.
Со студенческих лет не померкнет вовек
Тот концерт композитора Глинки.
И представьте себе - это тот человек,
Кто родился в Смоленской глубинке…(1804 – 1857гг.)
Глинка жил и творил в удивительный век.
Современник-поэт - всем известен:
Пушкин старше его был всего на 5 лет.
Их союз был весьма интересен!
И с тех пор эти оперы гордо звучат.
Героический дух в них витает.
Ведь народ в них впервые, и каждый солдат…
Гениальную роль исполняют.
В музыкальной среде – 19 век…
Появилась «Могучая кучка»
Композитор Балакирев создал квинтет.
А ведь каждый из них - самоучка…
Это был небывалый в искусстве прорыв!
Удивили наследники Глинки.
Воплотили они в самобытный мотив –
Все идеи далёкой глубинки…
И с тех пор рукоплещет тем гениям мир!
И вещает о них благодарный эфир…
============================
В музыкальном мире - это была настолько знаменательная эпоха,
Её невозможно осветить одним стихотворением.
Удивительно то, что Глинка и Пушкин плодотворно сотрудничали.
Романс Глинки « Не пой красавица при мне»- на стихи Пушкина.
А поэма «Руслан и Людмила» - побудила композитора к созданию оперы.
«Я помню чудное мгновение»- поэт посвятил Анне Керн.
А Глинка всем на удивление – влюблён был в её дочь- Екатерину Керн.
Ей и посвятил - одноимённый романс.
Глинка создаёт оперы – «Иван Сусанин» («Жизнь за царя»),
«Руслан и Людмила», «Тарас Бульба»…
Сотрудничество великих гениев прервала трагедия,
Умолк поэт! Это известие пронзило болью весь мир и Глинку…
« Могучая кучка» открыла новых композиторов.
Это – Балакирев, Кюи, Римский – Корсаков, Мусоргский, Бородин.
23. 12. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818699
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Летять дні й тижні дуже стрімко,
Ще нас Cобачка стереже,
Та на підході пані Свинка,
Астрологи їй протеже.
Тваринка, скажем, незвичайна,
Суперзвичайністю уже,
В фольклорі місця їй не мало,
У комплімент ніхто не жде...
Тваринка дуже українська,
З давніх даве́н так повело́сь:
Якщо господар – тримай свинку,
Хвала їй потім за столом!
Сказати варто вже про сало,
Національну нашу славу!
В часи татарської навали
Предків життя урятувало.
Найкраща їжа українця -
На чорнім хлібі сала скибця,
І лікарі зізнались тут,
Що необхідний це продукт!
До свинки є одне прохання:
Попросим дуже ми її -
(Відмовитись готові навіть
Від страв з свинини на обід):
Глибокі вирий ти канави
На пів периметру держави,
Щоби нахабний наш сусід
Не ліз, куди йому не слід!
Вже рік прийде́шній дуже скоро
Нам піднесе якусь свиню,
Та у німецькому фольклорі
[b]Dieses Bezeichnis ist zum Glück![/b]
Тож, як обізнані лінгвісти,
І знаєм, як це розуміть,
Тлумачить маєм песимістам,
Що щастя всім чекати слід!
На це ми саме й налаштуймось,
Свиня хай буде в поміч нам!
Із Новим роком привітаймось,
Всім миру, злагоди й добра!!!
[b]Dieses Bezeichnis ist zum Glück[/b] (нім.- Це поняття на щастя)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818837
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Щось у мене ніс свербить,
Значить скоро будем пить.
Я шампанське відкриваю -
І до липня не вживаю.
Хто ж то там замети гріє,
Синє око, синій нос.
Я гарненько придивилась,
То ж дрімає Дід Мороз.
Просинаюсь, щось не так,
У кімнаті в нас їжак.
Він зелений колір має,
І чогось мені моргає.
Рік Новий уже в дорозі,
Я ж гружуся на морозі:
Який треба банк накрить,
Щоб по–людськи відпочить.
Прочитала в інтернеті,
Що Снігурка у декреті.
За відведену платню
Я Снігурку заміню.
Без доріжок гір в рік
Йшла зима на Новий рік.
Ожеледі наробила,
Ледве носа не розбила.
Що за свято - Новий рік?
Таке буде як торік
Всі вітають залюбки
Потім ставлять синяки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818696
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Я дякую тобі кохана,
За нерозтрачену любов.
За те, що ти, мов зірка рання,
Для мене засіяла знов,
За почуття що розбудила,
У серці, ніби яблунь цвіт,
За те, що серце полонила,
Коханням хочеться п"яніть.
За ті п"янкі зимові ночі,
За ту, безмежну благодать,
І за твоі щасливі очі,
Що не дають ночами спать.
Дивлюсь на зорі я ночами,
Злітаю в небо ніби в сні,
З цвітом черемхи, з солов"ями,
Чекаю новоі весни.
І хочеться п"яніть від пісні,
І в небо лебедем злетіть,
Дав Бог мені кохання пізнє,
Дав Бог мені тебе зустріть,
Від почуттів душа співає,
Співає серденько моє,
Я славу Господу складаю,
За те, що Ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Захотілось мені на дивані,
Погрузитися тілом в нірвану.
Відключив я всі прилади в хаті,
Випив чарку, став медитувати.
Вже і в стан увійшов, вже на небі,
Ніби більше нічого й не треба,
Тут кума завітала в гостини,
Півень смажений в неі в торбині,
Ще й вареників ціла макітра,
І кума, мов троянда розквітла.
Кума думала зразу що п"яний,
Бо ж не знала, що я у нірвані.
Вона зразу подумала може,
Я лежу, бо заслаб, боронь Боже.
До чола доторкнулась губами,
Під сорочку полізла руками,
Щоб почути як серце у грудях
В мене б"ється, чи не занедужав?
Як відчула що б"ється серденько,
Притулилась до мене гарненько,
В мене серце від щастя тріпоче,
Я відчув що вареників хочу.
Випив чарку горілки з кумою,
Та за лапу взяв півня рукою,
З"ів вареників миску в сметані,
І начхать мені вже на нірвану.
Захотілося свята й для тіла,
Кума зіркою вмить заясніла,
Ми щасливі з кумою в коханні,
І навіщо нам ваша нірвана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018
На зламі криз, на зламі доль,
В тяжких конвульсіях, потроху,
Час, вічний Всесвіту король,
Нову народжує епоху –
Новітніх цінностей, ідей –
Чи ж Духу уціліють храми? –
Новітніх – розумом! – людей,
Котрі не мислять буть рабами.
Планети первородний біль,
Немов стилет, їм серце крає,
Мистецтва витончений стиль
Нащадкам в гени заплітає.
Для них – поезії Едем,
Краса земна, ясна і зрима,
Їх Дух – від Вишнього тече,
Карбує правду в точні рими…
Та в мить новітнього витка,
Коли важливий кожний фактор,
Безумця хижого рука
Війни запалює реактор…
Йде небувала і глевка
Нова епоха – діла й мислі,
А час спливає, мов ріка,
Й життя над прірвою зависло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818654
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Надворі ранок вибілено чистий.
Пухнасте пір'я сиплеться з небес.
У срібних свитках дерево безлисте.
З вікна милуюсь казкою чудес...
Наспівує мінорні гами вітер,
Немов чиїсь виплакує жалі.
Мороз на склі малює мертві квіти
Узорами на сніжному гіллі...
Не вишити ніякими нитками
Краси тієї дивне полотно,
Лише Його - Всевишнього руками
Мережити ці витвори дано!
Зима манірна і вельможна пані
Наводить лад у скверах і дворах.
Калини кущ хизується в жупані,
Радіє снігу мила дітвора!..
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Несли хрест - за ним і тіло:
Ох боліло... як боліло,
Сніг лягав в холодну яму -
Вибач Мамо! Люба Мамо...
Квіти падали розмаєм -
Білим маєм, стиглим раєм,
Там гостей було багато...
Й сивий тато, сивий тато.
Хоругви сльозу пускали,
Коли тіло опускали,
Почорніла з горя днина,
Посивіла враз дружина.
Стали діточки ридати:
-Де ідеш, наш любий тату?
Не засвітить сонце днині,
Сліз не висушить дитині.
Що ж ти робиш, клятий враже?
Всі питають - кожен скаже:
-Не вбивай ти мого сина -
Гірко плаче Україна...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818374
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
До нас завітала зима,
Насипала снігу багато.
Трудилась вона не дарма
Її не прийшлось доганяти.
Феєрія снігу вгорі,
То вправо летить, а то вліво.
На гілках сумні снігурі,
Для них снігопад ціле диво.
Шапки́ одягнули хати,
Викурюють комини люльку.
І дують холодні вітри,
А хмари накинули куртку.
Співає вночі заметіль
І хриплі доносяться звуки.
Мабуть не солодко і їй,
Шепоче мороз про розлуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
В нас хурделить завіруха
І мороз щипає вуха.
Поморозив сильно ніс,
В рукавички вже заліз.
Не злякаюсь я ніколи
І мерщій біжу до школи,
Уві сні наш Миколай
Мовив:«В школі зачекай.»
Принесе мені в торбинці
І смаколики, й гостинці.
Я до нього готувався:
Вранці встав і умивався,
З’їв всю кашу з молоком,
Ввічливим був за столом,
Вивчив вірш для Миколая
І його я пам’ятаю.
Зараз хочу розказати,
З Новим роком всіх вітати.
Тож, дідусю Миколай,
Подаруночок давай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Землю ніжно сніг встеляє, порошить стежки.
Дітки спати не лягають, зирять на зірки:
Миколая виглядають на усі боки.
В серці визрілі бажання вклали на папір
І чемненькі та слухняні стали із тих пір.
Місяць вікна обдивляє, мерехтять зірки,
Дітлахів геть сон долає, втома вже взнаки.
Ніч у казку поринає, димарі – в думки.
Миколай мішок збирає, аж риплять дошки
Час в дорогу, час у казку – нічку за віжки.
Добре серце в Миколая – кожному презент.
Всі бажання, мрії знає, диво – у момент:
Телефон, машину, ляльку, а комусь – патент
Просять дітки у Святого... Головний акцент -
Мир і татка повернути, стерти горе вщент.
Птахом казочка кружляє… Їде Миколай
До тих хлопців, що на Сході наш боронять Край-
Тепловізори, малюнки, одяг, кава, чай.
Є ще люди в Україні – мрійники про рай.
Добрий діду Миколаю, зло повимітай!
Казка дійсністю стає, як неправда згине,
Мрії діточок дідусь здійснить неодмінно!
16 грудня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
(Быль времен Великой отечественной).
Хоть в такой ранний час спят, обычно, все дети,
Фонари ведь еще не померкли в рассвете,
Но в военное время не так все идет,
В это утро он первый и был пешеход,
Мальчик скромно одет, в старом ватном пальтишке.
На кармане рука: твердо знает мальчишка,
Там бумаги, rjnjhst денег дороже,
И без них вся семья его выжить не сможет.
Потеряв их от голода сгинут бедняги,
Просто «ХЛЕБНЫЕ КАРТОЧКИ» эти бумаги.
Обогнал, прогремел мимо первый трамвай.
Быстро к булочной! очередь там занимай!
Отоваришься раньше – скорее домой!
Прибери, постирай, присмотри за сестрой,
Кто хозяйство еще до ума доведет?
Мать с отцом убегают с утра на завод.
Он пришел самый первый! Лихой паренек,
Но на двери дощатой, конечно, замок,
Да никто под дверями еще и не ждет,
Значит, очередь он в это утро начнет!
И худые ручонки, втянув в рукава,
Стал он песни военной мурлыкать слова,
Хорошо первым быть, но, увы, не всегда,
Вот такая она и бывает, беда.
Точно сила нечистая их принесла!
Сразу вышло вдруг четверо из-за угла,
Им на фронт бы уже! там с фашистами биться,
Но амвалы устроились видно в столице,
Для чудовищ таких и война не война,
Хуже всяких бандитов такая шпана.
Подступают без слов, это ладно, побьют,
Но ведь карточки точно теперь отберут!
Что же есть будут месяц сестренка и мать?
Можно сразу ложиться тогда помирать.
Звать на помощь? Так рядом ведь нет ни души.
Убегать? Обступили уже: «не спеши».
И хоть были уроки безбожия в школе,
Вспомнил мальчик, как мама молилась Николе,
Доставала из шкафа тайком образок,
И молилась, чтоб ей Чудотворец помог.
Подступают с ухмылкой бесстыдной враги,
Мальчик вскрикнул: «Святой Николай, помоги!»
И никто из четверки не мог дать ответ
Ну откуда тут взялся тот ласковый дед.
Рядом с мальчик встал и спокойно, как внуку,
Мальчугану сказал: «Ну-ка, милый, дай руку,
Нам уж дома чаек вскипятила хозяйка».
И спокойно мальчишку провел мимо шайки.
Нет, ни старых, ни малых они не щадили,
Но в тот миг и злодеи, как камни застыли,
Так то весело снег под ногами поет,
И навстречу уже так и валит народ,
Мальчик к доброму дедушке жмется так робко,
А Старик улыбается только в бородку,
Так и шли они за руки взявшись вдвоем,
Вот и двери в уютный родительский дом.
«Вот, сынок и пришли, не печалься и знай:
Что услышал Святитель тебя Николай.
Ты еще поживешь, мой хороший, на свете».
Так сказал старичок и растаял в рассвете.
Мальчик молится, только теперь понимая,
Что за руку он шел Со Святым Николаем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818196
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Ледь надворі почало світати,
Заіскрився білий - білий сніг.
Цілий рік чекали ми це свято,
Миколай Святий ступив на наш поріг.
Гість це - непростий, завжди бажанний.
Можна всі бажання заказать.
І я вірю, є ще сподівання,
І не треба довго їх чекать.
Всій рідні і Друзям прошу щастя,
Хай добробут не пройде повз них.
І нехай в житті у них все вдасться,
Попрошу про це усіх Святих.
Не забуду тут і ворогів своїх.
Помолюся я за їх здоров"я,
Хай квітує доброта і щедрість в них,
Кривда хай освятиться любов"ю.
Впевнена: мої бажання збудуться,
Бо писала щирі тут слова.
Доброта ніколи не забудеться,
Хай розквітне у серцях вона.
Вітаю зі св"ятом вас, МОЇ МИЛІ ДРУЗІ!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
"Ентузіазм заразливий" Джон М. Темплтон
Маленька церква в бідному районі Брукліна, в Нью-Йорку, звернулася до бізнесмена за дозволом, щоб діти грали на належавшій йому вільній ділянці, поки він не знайшов для неї іншого застосування. Бізнесмен дозволив використовувати свою ділянку в якості майданчика для ігор, висунувши при цьому дві умови. По-перше, церква повинна була платити страховку. По-друге, церква повинна була сама прибрати територію. Парафіяни церкви вирішили, що зможуть нашкребти грошей на страховку, і всі домовилися зібратися в одну з субот, щоб розчистити майданчик.
Кілька сімей прийшли з невеликим запізненням, і серед них - пара з десятирічною дочкою-інвалідом. Коли ця сім'я пройшла на майданчик, багато добровольців дивувалися, навіщо вони захопили з собою дівчинку. Що вона зможе робити? Адже вона ледь може ходити!
Але дівчинка з завзятістю взялася за роботу. Спираючись на палиці так, щоб руки залишалися вільними, широко і радісно посміхаючись, вона тримала напоготові пластиковий мішок, який її батьки заповнювали сміттям. Сім'я весело перемовлялися, обговорюючи, в які ігри будуть грати на майданчику. Їх ентузіазм виявився заразливим! Маленька дівчинка-інвалід передала своє ставлення оточуючих. Тим не менш, деякі з них мимоволі дивувалися: чому вона так радіє? Здавалося малоймовірним, щоб ця дівчинка змогла грати на майданчику. Хіба це було можливо? Але коли її запитали, як вона розраховує брати участь в іграх, коли майданчик відкриється, дівчинка сказала, що буде стежити за грою і стане судити ігри. При цьому вона посміхалася ще ширше.
Людина, яка відноситься до будь-якої діяльності як до приємного пригоди, може надихнути оточуючих на таке ж ставлення до справи. Працівник, який шукає можливості насолоджуватися роботою, любити її, допомагає іншим слідувати своєму прикладу. Треба завжди пам'ятати: все, що робить людина, гарне і погане, може бути заразливим. Посмішка заразлива - але і похмурість теж. Хоча ніхто не може весь час перебувати в сонячному настрої, якщо ми будемо братися за справу з ентузіазмом, то швидше за все ті, хто нас оточує, заразиться цим настроєм. До речі, слово «ентузіазм» тлумачиться як «повний духу». Ентузіазм воістину заразливий!
«Ентузіазм лежить в основі всього прогресу. Якщо він є, то є і досягнення. Якщо його немає, то є тільки алібі ». /Генрі Форд/
«Енергія, яка змушує організації рухатися, залежить від ентузіазму окремих особистостей. Лідери з прекрасними ідеями і здатність надихати інших на високі думки і вчинки - це головні генератори енергії. Їх особливий ентузіазм поширюється на оточуючих і спонукає їх на великі справи ». / Брайан Адамс «Як досягти успіху» /
«Уважно подивіться на знайомих вам людей, що досягли успіху, і ви виявите, що вони сповнені ентузіазму до своєї роботи - ентузіазму, який заразливий. Вони не тільки самі натхненні тим, що роблять, - вони надихають і вас ». / Пол Айві /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 12.58
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818140
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Тепло твоїх очей голубить ніжне тіло,
Переливається у місячному сяйві.
Слова злітають недоречні, навіть зайві,
Їх темінь ночі заколисує несміло.
Вдивляємось у танець зорепадних злитків —
У сяйві небо розтинають метеори,
І дивовижні розлітаються узори —
Калейдоскопні розцяцьковані лелітки.
Співає нічка — проявляються мотиви,
Вчувається мелодія в цикадних нотах,
Вершиться ореолом в зоряних висотах,
Шукають тіні в мерехтіннях перспективи.
Пригублюємо чаші, обрій рожевіє —
Неконтрольовані розпещені жарини
Впиваються в уста, наповнюють клітини…
В мелодіях солодкого вина ти — мрія!
17/12/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817970
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Авторская песня
Чтоб этот мир холодный стал чуточку добрей,
Всевышний посылает нам Солнечных детей,
Но как-то безотрадно, потупив в землю взгяд,
Что это дети Дауна, врачи нам говорят.
На шумном стадионе болельщики глазят,
Как дети-инвалиды готовятся на старт,
Как дяди-педагоги выстраивают в ряд
Похожих друг на друга улыбчивых ребят.
Под выстрел пистолета со струйкой дыма ввысь
Сорвались дети с места и стайкой понеслись...
Кто будет первым? Кто же получит главный приз?
Азарт, как пот на коже, под куполом повис!
Но вот к концу забега детей с синдромом Даун
Малыш, дорожка слева, неловко так упал,
И крик пронзил сердечный бездушный стадион,
И ахнул люд беспечный, зажав в кульках попкорн!
"Вставай!", - кричали судьи под публики накал,
А даун лежал и плакал, не зная, что он даун.
Лежал он, как галчонок, что выпал из гнезда,
И, как любой ребёнок, искал любви глаза!
И тут случилось то, что никто не ожидал.
Даунята оглянулись - и воздух задрожал,
И подбежали дружно, подняли малыша,
Тепло, единодушно, так хрупко, не спеша!
За руки взявшись, дети, все как один, пришли
К той злополучной ленте, ради которой жгли
Свои сердца и стопы большие мастера,
А иногда и души, и совесть всю дотла!
Весь стадион бездарный в тот светлый час рыдал.
На детские улыбки небесный луч взирал.
И стало человечным на миг лицо толпы,
И улетали в вечность воздушные шары!..
Чтоб этот мир холодный стал чуточку добрей,
Всевышний посылает нам Солнечных детей,
Но как-то безотрадно, потупив в землю взгляд,
Что это дети Дауна, врачи нам говорят...
P.S. Реальный случай на стадионе в городе Барселоне во время состязаний детей-инвалидов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817924
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Все просто так, що навіть сумно:
Із року в рік, із віку в вік
Немає лідерів розумних,
Щоб об’єднати всіх нас зміг.
Суспільство в нас не гомогенне.
Із спільних цінностей – обід,
То ж куди влада не поверне,
Назавтра розвертатись слід.
Хтось хоче «мову», хтось «язИка»
«Євросоюз» хтось, хтось «Царя»,
То ж влада, мов повія дика,
За тих, хто звів до вівтаря.
Коли ж в нас буде одна думка,
Одна мета, одна біда,-
Халявна влада зникне хутко.
То певно це і неспроста,
Що не формується ідея,
Яка народ наш об’єдна.
А той чекає Прометея
І потихеньку йде до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817876
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
"Поразка не буде гіркою, якщо ви її не проковтнете" Тед Енгстрем
В якийсь момент свого життя кожному трапляється зазнати поразки. Більш того, чим частіше ми готові піти на ризик, спробувавши новий підхід або погляд, тим вище ймовірність ураження - по крайній мірі, на короткому проміжку часу. Дуже важко домогтися успіху, коли вперше пробуєш зробити щось нове і значне, і якщо ми боїмося провалу, то неохоче будемо йти на ризик. І в той же час, якщо ми не наважимося зробити крок вперед, то опинимося в стані застою. Зростання вимагає готовності ризикувати тим, що зазнаєш поразки. Якби ми малюками боялися провалу, то мало хто з нас навчився б ходити і говорити. Щоб навчитися ходити, ми повинні були бути готовими до того, що впадемо, роздряпаемо коліна, отримаємо удари і синці. Конфуцій сказав: «Наш найбільший тріумф - це не те, що ми ніколи не падаємо, а те, що ми щоразу знову встаємо». Щоб домогтися успіху, щоб стати переможцем, ми повинні бути готові ризикувати тим, що зазнаємо поразки. Але найважливіший урок, який необхідно засвоїти, це те, що невдача - це не поразка, якщо ви самі так не вважаєте.
Кожен може самовдосконалюватися, незважаючи на своє становище, місце в житті або обставини. Але дуже важливо довести собі самому, що за допомогою своїх думок і вчинків ти можеш домогтися того, що твердо вирішив зробити. Страх і нерішучість паралізують роботу розуму і підгодовують думку про поразку. Вони можуть послабити розум і тіло, запорошити вам очі і спробувати заховати від вас могутні духовні сили, які в вас таяться.
Скільки разів вам траплялося опинитися «на дні» - і ласкаві слова схвалення, сказані друзями, піднімали вас і змушували знову відчути себе людиною? Можливо, ви продовжували йти тільки тому, що хтось в вас вірив. Ну, так це привід до руху нічим не гірше інших! Схоже, що спади і поразки - це такі моменти, коли вам особливо не вистачає мужності і коли найважче черпати сили в своїй душі. Ваше Богом дане право - висловлювати себе, як особистість здорову, щасливу, процвітаючу і щасливу. І, тим не менш, вам може бути важко висловлювати свою глибинне «я», поки ви відчуваєте НЕ відвагу, а страх і відчай. Істинна мужність - це духовне поняття, яке бере свій початок в Бога! Коли ви всіма силами свого серця хочете мужності, вірте в нього і шукайте його, поки воно не прокинеться в вас, - і тоді ви зможете впоратися з будь-якими труднощами. У вас вистачить сили весь час йти вперед.
Кажуть, що, винаходячи електричну лампочку, Томас Едісон зробив понад тисячу невдалих спроб! І коли хтось запитав Едісона, чому він не здався після стількох невдач, він відповів: «Це були кроки до мети. При кожній спробі я успішно знаходив відповідь на те, як не треба робити електричну лампочку. Я завжди готовий вчитися, навіть на власних помилках ».
Інакше кажучи, хоча Едісон не завжди домагався успіху, він не допускав, щоб поразки оселилися в його розумі. Едісон неодноразово зазнавав смак поразки, але не признавався в цьому. Проковтнути поразку - це означає вирішити, що раз ви зазнали в чомусь невдачу, значить, ви - невдаха. Існує принципова різниця між словами «у мене невдача» і «я - невдаха». Проковтнути поразку - значить повірити в те, що ваші успіхи або їх відсутність визначає те, що ви за особистість.
Коли ми ковтаємо поразку, наша здатність нормально функціонувати зменшується. Всі великі вожді, спортсмени, мандрівники, мислителі, винахідники і бізнесмени колись робили помилки і терпіли невдачі. Однак ці люди стали видатними тому, що не звинувачували в своїх невдачах ні себе, ні оточуючих: вони використовували свої помилки як уроки, щоб покращувати свої результати. Вони розуміли, що невдачі - справа минуща і не обов'язково несуть з собою поразку. Вони відмовлялися проковтнути гіркоту невдачі і були готові продовжити боротьбу, щоб скуштувати солодощі перемоги.
Поразка може стати для нас справжньою удачею, якщо ми вирішимо вчитися на своїх помилках.Поразка може бути гіркою, але, врешті-решт, гіркота - це непогано. Деякі страви не були б такими смачними, якби в них не був присутній елемент «гіркоти». І гіркий досвід може послужити для нас приправою до життя, якщо ми станемо отримувати з нього уроки, не будемо його боятися і не дамо йому нас озлобити.
«Поразка перетворює наші кістки в кремінь, а слабку плоть - в м'язи і робить людину непереможною. Так не бійтеся ж поразок. Ніколи ви так не близькі до перемоги, коли терпите поразку в ім'я благої справи ». / Генрі Уорд Бічер /
«Провал - не завжди помилка; можливо, це просто краще, на що людина була здатна при даних обставинах. Справжня помилка - це бездіяльність ». /Ф.Б.Скіннер/
«Наскільки щасливий той, кому випало випробувати і найкраще, і найгірше, що може дати доля. Той, хто незворушно виніс такі мінливості, позбавив нещастя влади над собою ». / Сенека /
«Що є ураження? Всього лише досвід; всього лише крок до чогось кращого ». / Уендел Філліп /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 12.39
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817852
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Проходять дні, летять роки,
Цей плин не можна зупинити,
Так було й є у всі віки,
Дай Бог себе не загубити!
Вже зрілість в очі зазира,
Найкращі спогади дарує,
Все непотрібне – відбира,
За тим, що сплинуло – сумує.
Ми вдячні Богові за все:
Що ми живем, за те, що мрієм,
І віримо, що принесе
Наступний рік усім надію.
Що буде радість і тепло,
Здоров`я, щастя, вірні друзі,
Щоб непотрібне відійшло
І щоб не жити у напрузі.
Дай Бог, закінчиться війна,
Яка життя невинні косить,
І радість в хату завіта,
Й лелека діточок приносить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817794
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Так хочу доторкнутися щоки
І загорнутися в твої обійми.
Щоб завжди поруч був зі мною ти
І знати, що тобі любов потрібна.
Відчути хочу ніжність і тепло,
Щоб завжди щирість душу зігрівала.
Щоб в серці завжди затишно було
І щоб воно ніколи не страждало.
Зігрій мене і більш не відпускай,
Хай почуття зіллються воєдино.
Тепло й кохання, то маленький рай,
Для тебе в цьому раї я єдина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
А тане сніг той неспроста...
Є в світі істина проста:
Усьому - в міру завжди й скрізь!
Лиш теплота розтопить лід.
Отак розтане, зникне зло.
Забудем, що воно й було.
Кажу вам все це неспроста.
Із злом не дружить Доброта!
Де Справедливість й Честь живуть,
не ходять ні обман, ні лють.
Де Світло - никне темнота.
Все очищає Чистота!
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Торкнутись серцем хочу я слідів
Людей, які загинули за волю…
Не дочекались багатьох дідів –
Московія зламала їхні долі.
В Донбас тепер війною поповзла,
Забрала Крим – змогла перехитрити.
Росія – джерело живуче зла,
Та нас, як націю, вже в землю не зарити.
Ми не забули сталінський режим,
Тривожать пам’ять жертви Сандармоху
І сльози матерів, і крик дружин…
Не може пам’ять заростати мохом.
Важкий здолала Україна шлях:
І беззаконні сірі дев’яності,
Коли топтали предків наших стяг
Чи від невідання, чи від дурної злості.
Може тому громи струснули нас:
Майдани два вогнями запалали.
Лежить напівзруйнований Донбас,
Де чубляться Московські й наші клани.
І мчить на схід вже правнук-патріот
Отих, що полягли колись за волю.
Шанує стяг прозрілий наш народ,
І умира за нього юний воїн.
О, ні! Тепер нас не перемогти,
Бо дух свободи – особлива зброя!
Нам сам Всевишній шлях цей освятив,
І душі нам ніхто не перекроїть!
15.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
[color="#0004ff"][i]/ ремейк на твір [b]Олекси Удайка[/b]
"Не оскверни криницю"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545 /
[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина колиска,мамина криниця...
Серце крає пісня ... і твої слова...
Я тобі в долонях принесу водиці...
Хай у серці пам"ять світла...ожива!
Джерело дасть сили ,спрага загаситься,
Із душі спадає вже жага роси...
І...в моїх долонях...Та вода-живиця...
Оживить назавжди всі-усі ікси...
Віримо у краще і молімось Богу,
Хоч своє диктують серцю віщі сни...
І ...веселу пісню...до квитка ...в дорогу...
Я ж ...щиро промовлю :"Швидше повернись!".
15.12.2018р.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Ой, то не вітер поміж гіллям свище –
То посивіла матері душа,
Упала пелюстками попід вишні,
Неначе чайка, б’ється і кигиче,
На цілий світ про біль свій сповіща.
Її ридання шириться довкола,
Схилило травам голови униз,
Бо ж не чекала горенька такого,
Й ця рана не загоїться ніколи:
Синок не повернувся із війни…
Матуся, ніби пташечка безкрила,
Що лет спинила й пада стрімголов,
Адже біда зненацька землю вкрила,
Неначе подих раптом перекрила,
Бо пролилась її синочка кров…
Та час настане і вітри притихнуть,
Розвіються війни густі дими,
І Україна буде вільно дихать,
Уп’ється кров’ю всенародне лихо,
Й настане літо посеред зими.
10.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817440
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
20 випробувань, які за 30 днів змінять ваше життя
Вчені давно з'ясували, що для того, щоб сформувати нову звичку, потрібно 30 днів часу. Природно, коли людина чогось хоче, вона обов'язково цього доб'ється. Бажання - це вже 80%. . .
Вчені давно з'ясували, що для того, щоб сформувати нову звичку, потрібно 30 днів часу. Природно, коли людина чогось хоче, він обов'язково цього доб'ється. Бажання - це вже 80% зробленої справи. Але найголовніше - це почати діяти. Багатьом відома така приказка: «Натхнення приходить під час роботи». Саме тому, коли ми починаємо щось робити, це входить в нашу звичку, особливо якщо дії повторюються регулярно.
Нижче ви знайдете 20 випробувань, які можна завершити за термін в 30 днів. Ви не зобов'язані робити все відразу. Виберіть собі 2-5 випробувань на цей місяць, але робіть від щирого серця. Як тільки ви з ними повністю звикнете, то в наступному місяці можете вибрати інші випробування.
Ми - те, що постійно робимо.
І досконалість - не дія, а звичка.
1. Використовуйте слова, що сприяють щастя. - Зазвичай, коли я питаю кого-то «Як ти», мені відповідають щось на кшталт «Нормально» або «В порядку». Але одним сонним вранці понеділка мій колега відповів на таке запитання «Просто чудово»! Це змусило мене посміхнутися, а потім - задуматися. Я запитав його, що ж з ним сталося такого чудового, і він відповів: «Ну як же - я здоровий, моя сім'я в порядку, і ми живемо у вільній країні. Хіба це не чудово »? А адже різниця між його життям і моєї була в зовсім трохи - ставлення до цього самого життя. Його життя зовсім не обов'язково була краще, ніж у інших, але він виглядав в двадцять разів пощастити більше. А тому постарайтеся в наступні 30 днів використовувати більше слів, що викликають на обличчях посмішки.
2. Намагайтеся щодня пробувати щось нове. - Різноманітність додає життя гостроти. Ви можете бачити або робити щось мільйон разів, але в перший раз - лише одного разу. Наші перші враження часто залишають слід у нашій свідомості на все життя. Спробуйте в наступні 30 днів щодня дізнаватися або відчувати щось нове. Це може бути все, що завгодно, - від нового хобі до розмови з незнайомкою. І як тільки ви ввійдете в смак - повірте, ці нові враження рано чи пізно відкриють для вас двері в цілий світ нових можливостей, здатних змінити ваше життя.
3. Намагайтеся щодня здійснювати якийсь безкорисливий вчинок.
Недарма кажуть - що посієш, те й пожнеш. І коли ви позитивно впливаєте на чиєсь життя, одночасно ви міняєте і свою. Зробіть щось безкорисливе, щось таке, що зробить когось іншого щасливим, або хоча б менш нещасним. Обіцяю, це буде дуже приємним досвідом. Можливо, таким, який ви запам'ятаєте на все життя.Звичайно, ваш вибір в цьому відношенні безмежний, але якщо ви можете комусь допомогти, і це вам нічого не варто - зробіть це.
4. Кожен день вивчайте і практикуйте один новий навик. - Якщо ви можете покладатися на себе в будь-якій ситуації, то неодмінно проживете щасливе і продуктивне життя. А щоб на себе покладатися, потрібно обзавестися якомога більшою кількістю корисних навичок, ставши таким собі майстром на всі руки. І, не дивлячись на всі ті історії про те, що майстри на всі руки, мовляв, ні на що не придатні, на ділі вони куди більше пристосовані до життя, ніж фахівці в якійсь одній вузькій сфері. Крім того, вчити нові навички - це весело.
5. Кожен день вчіть когось чомусь новому.
У нас всіх є свої природні сильні сторони і таланти, які можуть істотно допомогти людям навколо нас. Те, що для вас просто, для інших може виявитися досить складним. Ми сприймаємо ці дарунки долі, як даність, часто ледь розуміючи, скільки всього ми можемо запропонувати іншим людям, і тому рідко чимось з ними ділимося. Але ж ці неоціненні дари можуть нам допомогти сіяти навколо нас щастя і волю до життя. За що люди найчастіше дякують вас? З чим вони найчастіше просять вас допомогти? Велика частина захоплень і внутрішніх талантів можуть чимось допомогти тим, хто знаходиться в їх колі спілкування. Для вас це може виявитися малюванням, навчанням математики, умінням готувати смачні обіди або і зовсім місцем викладача якихось курсів. Постарайтеся в наступні 30 днів ділитися з іншими своїми талантами і досвідом.
6. Кожен день виділяйте хоча б по годині на те, чим ви дійсно захоплені.
Не забувайте займатися своїми захопленнями. Це може бути що завгодно. Деякі люди отримують задоволення від участі в політичному житті свого міста, інші знаходять розраду у вірі, ще хтось бере участь в клубах, які об'єднують людей зі схожими захопленнями, ну а ще для когось їх хобі може виявитися важливіше за все в житті. Але кожен з цих випадків насправді схожий на інші. Всі ці люди займаються чимось таким, чим вони дійсно захоплені. І це захоплення наповнює їх життя щастям і сенсом.
7. Будьте ласкаві до всіх. Навіть до тих, хто грубий до вас.
Якщо ви по-доброму розмовляєте з тим, хто вас недолюблює, це не означає, що ви приховуєте свої почуття. Скоріше вже це означає, що ви по-справжньому доросла людина, і здатні їх контролювати. Ставтеся до всіх оточуючих з добротою і повагою, навіть до тих, хто звертається з вами не кращим чином - не тому, що вони хороші люди, а тому, що ви саме така людина. Спробуйте вести себе подібним чином наступні 30 днів, і мало-помалу ви побачите, як грубість навколо вас повільно розсіюється.
8. Постарайтеся завжди зберігати позитивний настрій. - По-справжньому успішні люди намагаються завжди бути оптимістами. Вони виростили в собі здатність самостійно створювати власне щастя і бажання творити. Неважливо, в якій ви опинитеся ситуації, пам'ятайте: будь-яка успішна співачка колись була звичайною дівчиною, завжди примудряються знаходити в своєму житті позитив. Вона знає, що будь-яка помилка - це всього лише можливість для особистісного зростання, і шанс навчитися чомусь новому. Ті, хто мислить оптимістично, бачать світ, як місце, битком забитий безмежними можливостями, особливо в нелегкі часи. Спробуйте в наступні 30 днів дивитися на світлу сторону цього світу.
9. Завжди будьте вдячні за ті уроки, які вам викладають життєві ситуації. - Важливо пам'ятати, що все, з чим би вам ні довелося зіткнутися - життєвий урок. Все, з ким ви зустрінетеся, все, з чим вам доведеться зіткнутися, ну і так далі. Все це - частина того величезного життєвого уроку, який ми як раз і називаємо життям. Постарайтеся завжди бути вдячні за нього, особливо коли все йде не так, як вам того хочеться. І якщо ви не влаштувалися на ту роботу, про яку мріяли, або особисті відносини так і не привели ні до чого серйозного, це всього лише означає, що десь попереду вас чекають куди кращі варіанти.І той урок, який ви тільки що засвоїли - лише перший крок на шляху до цього кращого варіанта. Постарайтеся в наступні 30 днів записувати в свій щоденник все уроки, яким вас навчило життя.
10. Звертайте увагу на своє життя - і насолоджуйтеся нею.
Коли кілька місяців тому я дивився церемонію вручення «Оскарів», я зрозумів, що велика частина промов, виголошених які отримали нагороди акторами і актрисами, починалися приблизно так: «Це стільки для мене значить. Все моє життя як ніби вела до цього моменту ». Але знаєте, в чому правда? Життя кожного з нас веде до цього моменту. Так-так, до цього самого моменту, в якому ми зараз знаходимося. Подумайте про це. Все, що ви зробили у своєму житті - погане, хороше і нейтральне - привело вас до того моменту, в якому ви перебуваєте зараз. Запитайте себе, наскільки ви дійсно живете своїм життям? І якщо ви схожі на більшість людей, відповіддю, швидше за все, буде: «Недостатньо». Так що постарайтеся трохи менше зосереджуватися на тому, щоб чогось досягти, і більше - на те, щоб просто жити. Пам'ятайте - ми живемо одним моментом. Життя - вона тут і зараз. Так постарайтеся ж провести наступні 30 днів, живучи по-справжньому.
11. Намагайтеся в наступні 30 днів позбавлятися в день хоча б від однієї речі.
Щомиті наших життів ми проживаємо, оточені величезною кількістю сміття і непотрібних речей - причому неважливо, де ми в цю мить знаходимося (на роботі, в машині, вдома або десь ще). Ми настільки до цього звикли, що навіть не помічаємо, як це на нас впливає. Але якщо ви розчистите зовнішній сміття, разом з ним піде і неабияка частина сміття внутрішнього. Так що постарайтеся кожен день вибирати по одному непотрібного предмету і тим або іншим способом від нього позбавлятися. Насправді це дуже просто, хоча на перших порах вам може так не здатися. Але рано чи пізно ви позбудетеся від вашого «синдрому білки», і ваш очищений від мотлоху розум скаже вам «спасибі».
12. Постарайтеся за ці 30 днів створити щось нове. - Створення чогось нового ... ах, це почуття ні з чим не зрівняється. Залучення на повну котушку власної креативності та створення чогось нового власними руками дарує вам невимовно приємне відчуття завершеності, подібного якому просто немає. Єдине «але» - ви повинні творити щось таке, що вам дійсно подобається. Якщо ви цілий день складаєте плани фінансових інвестицій для своїх клієнтів, ненавидячи кожну секунду цього процесу, то це не вважається. Але якщо ви знайдете для себе хобі, яке вам дійсно подобається, і створите щось таке, що має до нього відношення - це може змінити все ваше життя. І якщо ви останнім часом не створювали нічого своїми руками лише тому, що вам цього хочеться, спробуйте. Відпустіть свою креативність на свободу - хоча б на наступні 30 днів.
13. У наступні 30 днів не брешіть жодним словом. - Так, це може здатися складним, а то й неможливим, адже «біла», «безневинна» брехня часто ллється з нас суцільним потоком. Але ви зможете. Досить обманювати і себе, і інших, говорите, підшукуючи слова, що йдуть від самого серця, говоріть правду.
14. Намагайтеся щодня прокидатися на 30 хвилин раніше.
Постарайтеся щодня прокидатися на 30 хвилин раніше, щоб не бігати вранці, немов кролик, укушений кенгуру. Ці 30 хвилин допоможуть вам уникнути штрафів за перевищення швидкості, запізнень, і іншої непотрібного головного болю. Спробуйте - хоча б на ті ж 30 днів - і подивіться, як це вплине на ваше життя.
15. Позбавтеся за наступні 30 днів від 3 шкідливих звичок. - їсте занадто багато шкідливої їжі? Занадто багато граєте у відеоігри? Сваритеся зі своїми родичами? Загалом, ви і самі знаєте свої погані звички. Виберіть 3 з них, і постарайтеся позбутися від них в наступні 30 днів. Крапка.
16. Намагайтеся дивитися телевізор не більше півгодини в день. - Краще розважайте себе чимось з реального світу. Найкращі спогади залишаються у нас від чудових подій, що відбуваються з нами в реальному житті, і тільки в ній. Так що вимкніть свій телевізор (або комп'ютер, якщо ви дивитеся телепрограми на ньому), і вийдіть на вулицю. Погляньте на світ, насолодитеся природою, прийміть ті прості радощі, які вам може запропонувати життя, і просто дивіться, як вона розгортається перед вами
17. Встановіть для себе якусь одну варту мета, і працюйте над нею не менше години в день. - Розбийте вашу масштабну, грандіозну мету на невеликі шматочки, і зосередьтеся на виконанні одного шматочка за раз. Так, ось так, роблячи по одному кроками за раз, ви швидше за все доберетеся до мети, але зробити перший крок зазвичай буває найважче. Намагайтеся в наступні 30 днів витрачати хоча б по одній годині в день на те, чого ви завжди хотіли добитися. Візьміть свою мрію, і здійсніть її в реальність.
18. Читайте по одному розділу хорошої книги кожен день.
Зараз, коли інтернет відкриває перед нами нескінченний потік інформації, статей, діалогів і дискусій, люди проводять все більше і більше часу за читанням онлайн. І тим не менше все це не може замінити вивірену роками мудрість деяких класичних книг, які діляться (і будуть ділитися) своєю мудрістю протягом багатьох поколінь. Книги відкривають багато дверей - як у вашому розумі, так і у вашому житті. Знайдіть в інтернеті список класичних книг і відвідайте місцеву бібліотеку. А після проведіть наступні 30 днів, читаючи хоча б по одному розділу в день, поки не дочитаєте всю книгу. А потім виберіть ще одну. І ще. І ще.
19. Намагайтеся щоранку дивитися або читати щось таке, що надихне вас на нові звершення. - Часом для того, щоб наповнити себе енергією на весь наступний день, вам потрібна лише дещиця. І тому в наступні 30 днів, перш ніж 3 і вийти з дому, подивіться мотиваційний відео, або ж прочитайте щось таке (цитати, пост в блозі, коротка розповідь), що зможе вас надихнути.
20. Кожен день після обіду робіть щось таке, що змусить вас посміхнутися.- Подивіться забавний відеокліп на YouTube, почитайте ваш улюблений комікс або знайдіть в мережі парочку свіжих анекдотів. Здоровий сміх стимулює ваш розум і поповнює ваші запаси енергії. І найкраще це зробити після обіду, коли приплив енергії вам потрібен найбільше
30.08.18 17.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817350
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
Як знайти гармонію: 6 японських ритуалів
Хочете очистити розум, знизити рівень стресу і знайти стан спокою? Придивіться до традиційних ритуалів японської культури, яка понад усе ставить внутрішню гармонію.
Всі ці японські ритуали допомагають прислухатися до себе, уповільнити шалений ритм життя і насолодитися красою життя. Нюансам цих церемоній в ідеалі потрібно вчитися довгі роки. Однак ніхто не заважає вам освоїти і застосувати їх елементи. Розповідаємо, як це зробити.
Отонамакі
Цей метод релаксації імітує сповивання дорослої людини, винайшла його акушерка Нобукі Ватанабе. Ритуал дозволяє знизити напругу, як фізичне, так і психологічне.
З боку весь процес виглядає трохи дивно: дорослі люди приймають позу
ембріона, з головою «пелена» в простирадло і гойдаються з боку в бік, щоб розслабити м'язи і відчути себе в безпеці.
За словами фахівців, в такому положенні людина повертається в стан немовляти в утробі матері і знову знаходить відчуття гармонії.
Вам знадобиться помічник. Ляжте в центр світлого простирадла, притисніть коліна до грудей або живота і обхопіть їх руками. Попросіть помічника зав'язати кінці тканини у вас над колінами. Закрийте очі, почніть акуратно захитався з боку на бік. Не забувайте глибоко дихати. Продовжуйте протягом 10-15 хвилин.
Увага: у людей, які страждають на клаустрофобію, ритуал може викликати дискомфорт.
Японська ванна
Спочатку лазні в Японії будувалися при храмах. І основний їх ідеєю було очищення розуму, а не тіла, як в Європі. Традиційні японські ванни роблять повністю з
деревини. Чан закривається широкою кришкою, щоб вода повільніше остигала - її нагрівають до 42 градусів. Така температура дозволяє краще розслабити м'язи і вивести токсини.
Ефект чуттєвої насолоди досягається за рахунок використання різноманітних ефірних масел і пелюсток квітів. У такій ванні не прийнято намилюватися або митися, лягати в неї потрібно вже чистим.
Прийміть душ з гелем або милом, потім наберіть ванну. Додайте кілька крапель ароматичних масел, за бажанням - сіль для ванни, сухі або живі квіти, цедру лимона або мандарина. Розставте ароматичні свічки. Подбайте про тьмяне освітлення. Пориньте в теплу воду і відчуйте максимальне розслаблення.
церемонія Кодо
Кодо - це мистецтво насолоди від пахощів смол рідкісних порід вічнозелених дерев. Навчитися розпізнавати численні відтінки аромату ладану не так просто. Кодо - одне з трьох традиційних видів мистецтва в Японії, поряд з чайною
церемонією і ікебаной.
Церемонія кодо має на увазі особливий етикет. Однак якщо не надто вникати в усі тонкощі, можна відпочити і розвинути нюх. Вам знадобиться фіміам або ароматичні палички і чаша для їх куріння. Виберіть аромат собі до душі - кипарис, сандалового дерева або кедр. Розташуєтеся на килимі, вимкніть світло і насолодитеся ароматом пахощів.
шиатцу
Шиатцу - давня масажна техніка, назва якої походить від слів «ши» (палець) і «атцу» (тиск). За рахунок впливу на особливі точки ця практика допомагає
налагодити ток енергії ци по меридіанах.
Масаж шиацу практикують у багатьох клініках і центрах краси. Звичайно, правильніше записуватися в автентичне місце. Краще - до майстра з Китаю. Але деякі елементи можна спробувати виконати вдома самостійно.
Спочатку розітріть потилицю кінчиками пальців, щоб зняти накопичилася за день. Потім натискайте кулаками на верхню частину плечей, щоб зменшити відчуття втоми. І нарешті, натисніть великим пальцем на брови - це допоможе розслабити м'язи обличчя.
Чайна церемонія
З чаєм японців познайомили буддійські ченці приблизно в IX столітті. У цій церемонії використовується матчу, тобто зелений чай, розтертий в порошок. Йому приписують цілющі і тонізуючі властивості.
Процес його приготування вимагає спокійного і медитативного підходу. Ритуал займає близько 45 хвилин, а проводять його в спеціальних чайних будинках.Як повторити?
Матчу заварюють двома способами - міцним (Койта) і слабким (усутя). Для першого 4 грами порошку заливають 50 мл води. Для слабкого на 2 грами заварки використовують 80 мл води.
Чай засипають в суху і підігріту піалу. Заливають водою, а отриману суміш розмішують бамбуковій пензликом-віночком до повного зникнення грудочок. При будь-якому способі заварювання чай випивають разом з заваркою, що підсилює корисну дію на організм.
Ранкова гімнастика
У цього ритуалу, на відміну від інших, немає багатовікової історії. Ранкова гімнастика - або ж rajio taiso - з'явилася в 1928 році і швидко стала популярна завдяки зусиллям японських ЗМІ.
Сьогодні їй займаються в парках, офісах і інших громадських місцях. Вправи дозволяють підтримувати форму, привести м'язи в тонус, поліпшити відчуття рівноваги і, знову ж таки, зняти напругу.
Як повторити?
За запитом rajio taisô в інтернеті можна знайти відео вправ. А виконувати їх можна вдома або, в гарну погоду, в парку. Краще в компанії однодумців.
16.08.18 14.55
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817349
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
* писали з донькою в школу
Жив собі один ведмідь,
Справ він мав чимало.
Хочте вірте, хочте ні,
А зима настала.
Літо, осінь і весну
Наш ведмідь, як бджілка!
Підпиляв стару сосну,
Де зламалась гілка.
Дамбу намостив бобрам,
Озеро розчистив.
Все встигав він тут і там,
Все про справи мислив.
Навесні саджав город,
Зайцю в допомогу.
Літом камінці носив
На сільську дорогу.
Осінь золота пройшла –
Всі ведмедю вдячні.
А ведмідь худий-худий,
Аж дивитись лячно!
Всім ведмідь допомагав,
Забувавши їсти.
А тепер зима прийшла,
Вже й в барлога лізти…
Тільки, ось, живіт бурчить,
Наїдку не знавши.
Снігом вкрилася земля,
Їжу всю сховавши.
Сів ведмідь під свій барліг
І засумнівався.
Всім він радо допоміг,
Тільки сам зостався.
Бо про себе він забув,
Про свої потреби…
Турбувався він про всіх,
А й про себе ж треба!
Та на щастя лісові
Друзі позбігались.
Кожен щось йому приніс.
Друзі турбувались!
І подяку надали,
Грамоту приклали.
На останок, як могли
Розуму навчали:
- Ти завжди допомагай
Друзям у роботі.
Та й себе не забувай
У своїй турботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817285
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
Збожеволів нині вітер -
Так мете, що слів нема,
Насадив біленьких квіток...
Ну а може то зима?
Разом з ним танцює в танці,
Розсипає пелюстки,
Всіх збере докупи вранці,
Та нанизає нитки.
Оксамити із бурштином
І корали снігові,
Шити буде із сатину
Сорочки собі дзвінкі.
Вишивай красуне землю,
Тай по білому біли,
Доторкни намиста щемно,
Намистини кинь згори.
Бісерини сій по полю,
Хай весною цвіт зійде,
Відпусти себе на волю
І зомлій хоч де- не- де.
У лісах, в садах казкових,
У суцвітті матіол,
Сни насни такі, чудові,
У багатті дивних зол...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817238
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
«А коли, кому, чого?»-
З вечора й до ранку,
Дістає до кожного
Малий запитайко.
А чому коровка мукає?
Де це свинка хрюкає?
Чому кахкають качки?
Чому бігають бички?
А петух чом кукуріка?
Чому курка із засіка
Кричить голосно:»Ко-ко!»
Може, кличе десь кого?
Чому бджілка полосата
Задзижчала коло хати?
Чи шукає адресата,
Щоб жало своє віддати?
А гусак:» Га-га-га-га.»
В нього лапа чи нога?
А куди заходить сонце?
Ви погляньте у віконце:
«Що це там так шелестить?»
А куди вода біжить?
Як попала у хмаринку?
Я спіймав, одну краплинку.
Чому мокра і холодна?
Чом, бабулю, ти не модна?
Чом не взуєш каблучки,
Ті, що звуть усі «шпильки»?
А чому вже треба спати?
Я ще хочу запитати,
Розкажіть мені, про все.
Хочу знати я усе!
Скільки в небі зірочок?
Скільки в озері качок?»
Ви скажіть мені:« Чому?
І для кого, і кому?»
Запитань у голові,
Наче бджілок у рої.
Засинай наш, запитайку,
Запитаєш про все зранку.
Зоя журавка(Іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817174
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
А де живе пам’ять, у небі чи зорях?
В морях? В Океанах? У полі?
В садочках вишневих? В грайливих узорах?
В степах безкінечних – на волі?
А де живе пам’ять? У мріях чи снах?
В дрімучих лісах чи в долині?
А може вона в солов’їних гаях?
А може в червоній калині?
А де живе пам’ять Твоя і Моя,
В селі чи в великому місті?
У горах високих, де спів ручая,
Чи може в осінньому листі?
А де живе пам’ять? У думці ясній?
В снігу, чи в замерзлім озерці?
У сонці гарячім? В душі осяйній?
Живе пам’ять – в люблячім серці.
10.12.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817024
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Ось так живем, гортаючи життя,
Долаючи і прикрощі, і втому
І відриваємо листки календаря...
Так день за днем, з роботи та додому.
Немає часу, сил не вистача,
Грошей не вистачає на розваги
Й не відчуваємо, як зранена душа
В день дощовий вже помира від спраги.
Ми хочемо багато і всього...
І як, коли в сусіда, трохи більше?
Не помічаємо ми ближнього свого,
Й коли проблеми в нього, навіть, тішить.
Неможна так! В нас цінності не ті!
Ми більше просимо, чи, просто, вимагаєм,
А коли іноді й помолимось в пітьмі,
То дякувати знову ж забуваєм.
Ось так живем, усе бігом-бігом...
Невистачає дня і тижня нам замало.
Зібратись важко за одним столом...
Та час знаходимо, коли когось не стало.
11.12. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817147
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
* * *
Хтось спить у хатинці, а мишка в норі,
Де ж спати сніжинці в холодній порі.
В саду де дерева похмурі стоять
Чи в темному лісі вітри де шумлять.
Чи в чистому полі засне одинока,
А поле велике, а поле широке,
А вітер на крилах у полі гуляє,
Ніде тій сніжинці спокою немає.
Ще втомиться вітер й засне на хвилинку,
То я порятую маленьку сніжинку.
Отут на ялинці, що світлом засяє,
Маленька сніжинка нехай спочиває.
Собака у будку забрався на мить,
А котик на пічці розлігся та спить.
Дитя біля мами своєї заснуло,
Без свят Новорічних, як сумно би було.
25.12.2013 (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817122
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Ходить сон по краю ліжка,
Тихо-тихо, наче кішка,
Спати, спатоньки, спатусі.
Сон схилився до Натусі.
Ледь дівча закрило очки
Покотилися клубочки.
Білий – в казочку про зайця,
Що ділив на свіх окрайця,
Жовтий – в казочку про лиса,
Що збирав рудасте листя.
Синій – казочку, про небо,
Де живе пташиний щебет.
Помаранчевий, блакитний-–
І зелений, теж привітний.
Ходить сон по краю ліжка,
Тихо-тихо, наче кішка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817126
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
/...танцюватимемо і співатимемо,що б не було.../
[youtube]https://youtu.be/SJM0e1YcHIg[/youtube]
[i]/ частково -за В.Глушанковою
в перекладі з російської мови /
[b]КАЗКА-ЛЖА[/b]...та в ній-натяк
зрозумій її,простак
Чи богатий ,чи бідняк,
Доки ж будем жити так??
***
[b]ФІГУРА НУЛЬОВА: АНОНСНА[/b]
…не треба мені кусень сала,
Не треба пшениці...
Дайте лише до милого
Міцно притулиться…
Розповім вам про фігури
Царські і народні
Про терплячі їх натури,
І про правду…Згодні???
[b]ФІГУРА ПЕРША:ЦАРСЬКА[/b]
Цар з царицею на ґанку
Й свита царська літнім ранком
Всі запитують в прем'єра:
- Як життя в пенсіонера?!
Той на їх смурнії лиця
лиш почухав потилицю:
- Та…морили й так і сяк
І не виморим ніяк…
Цар же дав указ дізнатись
Скрізь гінців порозсилати
Розпитати й звітувати,
Як на пенсію прожити,
Ще й співати й не вмирати…
[b]ФІГУРА ДРУГА:ГОНОЧНА[/b]
Лиш під зиму всі гінці
Повернули папірці.
В них усе доповідали...
Раз таке завдання мали…
Хто у ліс,а хто по дрова,
Кожен і по черзі мовлять:
- Лише ДЕНЬ прожити в змозі,
А ось …місяць - навіть,в прозі…
Дуже сутужно і складно,
Не у всіх все досить ладно.
Та…викручуються ,пнуться,
Не дають собі …загнуться…
- Розкажу я все,як є,
Як же їхнє житіє…
Перше- платять за квартиру
І купляють солі,жиру,
Круп і трохи цукорку,
Ті,хто курять,-табаку…
Залишок поділять вправно:
В день – по 40 гривень ,главно…
Хліба куплять,молока…
Мила,пачку порошка…
Не жирують і не сохнуть
Головне,що все ж не дохнуть…
-Хто завів собі городик,
Хто по лісу влітку бродить,
А хтось рибки наловив,
Накоптив і насолив…
Взимку хтось капусту квасить,
А хтось трав зібрав запаси…
Насушив грибів в коробці,
«Самжене» у пляшці-пробці...
[b]ФІГУРА ТРЕТЯ : БУДЬМО,ГЕЙ![/b]
- З ними влітку я прожив,
Вірою й- правдою служив…
А народ – він же хороший.
То нічого,що в калошах…
Може більш морить не будемо?
Хай живуть спокійно люди …
Скільки там їм залишилось?..
Й спокійніше ,ваша милість…
Цар гінцю сплатив за труд…
І сказав : «Нехай живуть!»
Більш морити їх не будем,
Й про все те й про них за-бу-дем!
[b]ФІГУРА ЧЕТВЕРТА :ВИРІШАЛЬНА[/b]
Правда це,а чи то казка,
Чорний гумор,чи то сміх
Та всьому цьому- розв»язка-
"Цо то бенде"...для усіх…???
Хто глумиться над народом,
Риє яму і гнобить…
Той в гієні привселюдно
Буде заживо горіть…
Хто не дума про нащадків,
Потонув в своїх гріхах…
Геноцидові нападки
Шле по селах і містах-
Той пожав собі прокляття
І на себе й на весь рід.
Ще є час- для покаяття
Бо який залишать слід???
[b]ФІГУРА П"ЯТА:ПЕНСІОНЕРСЬ[/b]КА
Не зломить пенсіонерів,
Та і молодь нашу теж!!!
Хоч і пенсії маленькі,
Й санкції не знають меж!
Хай попробують панки
В злиднях жить не день-роки…
Ой-йо-йо-йо-йо-йо-йой!!
Кожен старець-то ГЕРОЙ!!
[b]ФІГУРА ШОСТА: НА МАЙДАНІ[/b]
На майдані ,коло церкви
Вже зима і сніг іде….
Хтось поїхав у Європу…
Подивитись,краще де???
Й облітав й наш журавель
Сто морів і сто земель.
Й ми спитали в журавля,
Де найкраща є земля…
Журавель відповідає:
Краще рідної немає!!!!
10.12.2018р.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817064
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/44009971.gif[/img]
[b]«Ох та нічка, нічка, нічка»[/b]
[color="#000ad1"][i][b]
Ох та нічка, нічка, нічка
Що згоріла наче свічка
Пролетіла, промайнула
Все відправила в минуле
Ще здається лиш зустрілись
Ще Амур жбурляє стріли
У руках моїх ромашки
Поцілунки-обнімашки
Ще нема сплетіння тіл
Ти накрила файно стіл
Ось сальце-м’ясце-ковбаска
Не соромся, їж будь ласка
Не соромся, будь як вдома
Від кохання млості втома
Підхопив тебе на руки
Не соромлюсь – досить муки
Не соромлюсь – на диван…
Десь згубилась голова
Та й навіщо вона треба?
– У очах твоїх синь неба
У очах твоїх весь світ…
Під диваном притих кіт
Причаївся, чмише носом
Поглядає на нас косо
Поглядає, заздрить трішки –
Ще не березень для кішки
Не весна ще для кота
Тож сиди, рахуй до ста
Чи до тисячі, чи більше
Так, коханий, так, ніжніше…
Ох та нічка, нічка, нічка
Що згоріла наче свічка
Пролетіла, промайнула
Все відправила в минуле))
© Микола Карпець (М.К.)
*11.12.18* ID: № 817138[/b][/i][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/okh_ta_nichka_nichka_nichka/13-1-0-154"]© Сайт авторської поезії[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817138
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
В одного багатого чоловіка було троє синів. Старшого звали Романом, середульшого – Степаном, а молодшого – Назаром. Коли Романові виповнилося дев’ятнадцять, Степанові вісімнадцять, а Назарові – сімнадцять, батько зібрав їх у своїй кімнаті й мовив:
- Дам я кожному з вас, хлопці, по мішечку золота, і ви покинете дім, підете світ пізнавати, мудрості набирати. Та через п’ять років маєте повернутися й розповісти мені, що бачили, що чули, чого навчилися, що здобули. Така моя воля.
Не дуже хотіли йти сини з дому, в якому мали затишок і достаток. Але мусили виконати батьків наказ. Наступного дня спожили за одним столом із батьками сніданок, помолилися спільно, взяли по мішечку золота й й по торбинці харчів і пішли.
Старший син захотів об’їхати різні країни, подивитися, як там живуть люди, побувати в горах, біля морів, у великих і маликих привабливих містах.
Середульший подумав, що продасть золото, яке йому батько дав, і за виручені гроші побудує в місці поблизу лісу та річки дім, а ще купить собі круту автівку.
Молодший вирішив їхати до Лондона, щоб здобути там добру освіту, стати інженером, його дуже цікавила техніка.
Як задумали брати, так і зробили.
Минуло п’ять років з того часу, як вони попрощалися з батьками і пішли у світ широкий. Старший син, Роман, повернувся додому без копієчки, зате привіз велику валізу, в якій містився модний одяг, і багато вражень. Увесь тиждень розповідав він батьку й матері про те, що чув, що бачив у світі: про сині моря з дельфінами, човнами й рибаками, про глибокі океани з акулами та кораблями, про високі гори з вівцями на полонинах і пастухами, про бистрі ріки з окунями й линами, про висотні будинки й зелені парки, про дивовижні рослини і про не бачені ним досі тварини.
Повернувся додому і середульший син – Степан. Той приїхав на крутій автівці, показав на телефоні світлину, на якій був зображений його двоповерховий будинок, позаду якого ріс ліс, а збоку – протікала річка-стрічка. Чудово!
Молодший не мав, чим похвалитися – мало що бачив у світі, весь час був зайнятий наукою. Не придбав ні будинку, ні автомобіля, ні модних речей, тільки формули математичні носив у голові та креслення й розрахунки на електронному носії.
Влаштував батько на честь приїзду синів бенкет. Запросив членів родини, сусідів, друзів. Прийшли. Їли, пили, веселилися. Старший син вихвалявся побаченим та почутим під час своїх подорожей світом, середульший пхав перед очі всім світлину свого будинку, молодший, здебільшого мовчав. Не мав чим поки що похвалитися. Насміхались старші брати з нього, при першій ліпшій нагоді шпички пхали йому в душу. Не відповідав їм грубістю,розумів,що кожному – своє. Сім днів брати святкували, розважилися в домі, де виросли. А на восьмий зібрав їх батько за столом у залі й мовив:
- Бачу, зарано я вас покликав додому. Замало здобули ви. Даю вам ще рік, ідіть у світ, але вже з тим, що самі надбали за п’ять років. Подивлюся, як далі все у вас складеться.
Пішли сини. Старший перші три місяці жив з того, що продавав власні речі, які тримав у двох своїх валізах. А коли в нього залишилося лише найнеобхідніше, вирішив знайти собі роботу. Не вмирати ж з голоду, не жити ж надворі, як безхатько! Вдалася йому ця затія. Найнявся гідом до однієї туристичної фірми, яка організовувала подорожі за кордон. Сподобалась керівництву його кандидатура, знав багато чого про різні кутки світу і мови трохи – англійську, німецьку, французьку.
Середульший оселився у власному домі і почав таксувати, мав свій автомобіль. Грошей заробляв небагато, але вистачало на те, щоб не вмерти з голоду, зодягнутися по сезону й оплатити комунальні послуги.
А молодший уже за тиждень після того, як залишив дім батька, зробив винахід. Він придумав такий кухонний апарат, який міг виконувати різні функції – варити супи, каші, запарювати каву, пекти тістечка, торти, булки, хліб, смажити рибу, тушкувати м’ясо, овочі, робити салати, варення, сік, підливки, словом, усе, що тільки шлунок бажає і від чого душа радіє. Апарат працював швидко, якісно і коштував стільки, що кожен середньостатичний мешканець світу міг собі його придбати. За пів року заробив Назар на своєму винаході мільйон гривень. За пів мільйона збудував дім, за решту купив меблі, автомобіль, подарунки батькам, братам і відіслав їх їм. За наступних пів року заробив ще один мільйон. Йому вдалося вдосконалити свій винахід. Його кухонний прилад міг тепер ще й закрутки робити: салати, варення, м’ясні, грибові паштети готував і закривав їх герметично кришками. Пів заробленого мільйона поклав Назар на свій рахунок, решту пожертвував на програму з винайдення ліків для хворих на злоякісні пухлини. За п’ять місяців ліки були знайдені. Більшість з тих людей, які згодилися прийняти участь в їхному випробуванні, через місяць одужали. За внесок коштів у розвиток медицини молодшого брата нагородили орденом «Червоного хреста».
Рік для всіх трьох братів минув швидо. З’їхалися вони до батьківського дому. Цього разу Роман та Степан не сміялися зі свого молодшого брата, а старалися всіляко догодити йому, довідалися про його досягнення – не від нього, а зі ЗМІ. Вони підносили Назарові за обідом страви, які він бажав. А готували їх у тому апараті, який їній молодший брат винайшов. Назар усміхався приязно братам, дякував їм за увагу й, попоївши, віддалявся, бо працював уже над іншим винаходом – індивідуальним літальним апаратом.
А чим би ти зайнявся, друже, якби пішов із дому з мішечком золота?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817059
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018
25 чарівних і нереально красивих фраз, які допоможуть вам.
Ці фрази наповнюють чарами, якихось глибинних розумінням світу, в кожній з них прихована перлина мудрості. Вони допоможуть поглянути на світ по-новому. Життя - то, що ми хочемо бачити, наша реакція на ситуацію, тому правильно зберігати здоровий глузд, який здатний більш широко розуміти головні речі в цьому світі. Ці цитати допоможуть вам налаштуватися в житті!
1. Мрії повинні бути або божевільними, або нереальними ... Інакше - це просто плани на завтра!
2. Спокій - сильніше емоцій. Мовчання - голосніше крику. Байдужість - страшніше за війну.
3. Напевно, я так і не подорослішаю ... До сих пір вірю в чудеса, любов і хороших людей.
4. Не за красу в тебе закохався, і не за старість разлюблю.
5. Навчіться відпускати. Рідне завжди знайде дорогу назад.
6. Незрозуміла штука - душа. Ніхто не знає, де знаходиться, але всі знають, як болить.
7. Живи так - щоб люди, зіткнувшись з тобою, посміхнулися, а, спілкуючись з тобою, стали трішки щасливіше.
8. Іноді якимись дивними шляхами в житті все налагоджується само собою.
Макс Фрай
9. Щастя - це коли твої батьки здорові.
10. Принижуючи інших, вище не станеш!
11. Найбільше наше оману в тому, що у нас ще багато часу ...
12. Ніколи не шкодуй про те, що зробив, якщо в цей момент був щасливий.
13. Хай вибачить нас Всевишній, коли ми незадоволені тим, що маємо ...
14. Не намагайся з'ясовувати стосунки з людьми, які тебе розчарували. Мовчки залиш їх разом з усім барахлом наодинці.
15. У кожного свої проблеми - у кого-то хліб черствий, а у кого-то діаманти дрібні. Цінуйте що маєте.
16. Іноді Всевишній прибирає людини з твого життя для твоєї захисту. Чи не біжи за ним.
17. Не журіться ні про що заздалегідь і не радійте тому, чого ще немає.
18. Якщо душею не зачепило, тілом довго не втримаєш.
19. У Бога все вчасно, так що вчися чекати.
20. Ось воно - справжнє щастя, а не ваші «айфони».
21. Коли чогось добиваються твої діти, це куди важливіше власних досягнень.
22. Бережіть батьків, тому що поки вони живі - ми діти!
23. Совість - вона така Вона мучить не тих, кого повинна мучити, а тих, у кого вона є.
24. Один з найсильніших страхів для людини - це зрозуміти, що він помилявся протягом довгого часу.
25. Багато хто вважає важливим в житті знайти людину, але тільки одиниці знають, що важливіше знайти себе. Переклала на українську мову 27.08.18 17.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817109
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Кажуть, що холодна... Я зігрію.
Кажуть, що несніжна... Я завію.
Все прикрашу. Інеєм сипну.
Я люблю!
Засріблиться світ іще ясніше.
Від морозу стане бадьоріше.
Всіх розважу, в шуби одягну.
Я люблю!
Задзвеню колядками по хаті.
Будете щасливі та багаті.
Ріки льодом, щоб пройшли... Скую.
Я люблю!
Розбуджу від сну... Гей просинайтесь!
Холоду мого ви не лякайтесь.
Бо мій холод на добро всім є.
Бійтесь того, що в серцях живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Питаєте, звідкіль беру слова?
І як вони знаходять шлях у вірші?
З яких волокон тчеться та канва,
Де хрестиком думки вдається вишить?
Я так скажу на запитання ці:
Секрет – простий. Слова – усім знайомі.
Вони, як різнобарвні камінці,
У мови української огромі.
А мова наша – це калейдоскоп,
В якому серце камінці ворушить,
Але при цьому слухає і душу,
І делікатність з ними. Не галоп.
Нитки канви прядуться із думок
На веретенах пильної уяви.
Отут суфлери – небо, поле, трави…
Звичайно ж, люди. І життя само.
І вже тоді засвічується слово,
Указане щемливим почуттям.
Та не заграє свіжістю полова.
Тим більше, не проклюнеться сміття.
Я слово, мов дитя, спочатку няньчу,
Вимірюю, вслухаюсь, як співа.
І чи колисочка зручна – канва,
Й чи можна звідусіль його побачить.
А потім проби. Нескінченні проби!
На перець, сіль. Немов смачу куліш.
Й чи всі працюють нерви і суглоби
Тих слів… Ось так народжується вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817032
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Ех, яка пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика і виконання ─ Віктор Шмигло
Слова ─ Ніна Третяк
------------------------------------
Непомітно переспіло стигле літо.
Сиві хмари, як отари, побрели,
Небо щедрими дощами перемито,
Хризантеми пізнім щемом зацвіли.
Промайнули юних років ноги босі,
Загубилися в бурштиновій росі,
І вже впевнено ступає жінка-осінь,
Зріла жінка в помаранчевій красі.
Приспів:
Жінка-осінь, жінка-осінь – це про тебе,
Бо вже осінь надійшла в твоїм житті.
У очах твоїх висока світлість неба,
А в волоссі павутинки золоті.
Прислухається земля до її кроків,
Злотосріблом покриваючи сліди.
Жінка- осінь у короні мудрих років,
Діти-внуки – золоті її плоди.
Повела її дорога до світання,
Де зачаєне невипите тепло,
Жінка-осінь переповнена коханням,
Як цілюще невичерпне джерело.
Приспів:
Жінка-осінь, жінка-осінь – це про тебе,
Бо вже осінь надійшла в твоїм житті.
У очах твоїх висока світлість неба,
А в волоссі павутинки золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Ти, Боже, Великий Святий!
Господь, Ти Цар і Владика!
Ти – все і у всьому Такий,
І милість Твоя велика!
Боже, Святий, Людинолюб,
Ти – милосердний без краю,
Без міри, без меж, навіки;
Хвалю Тебе, прославляю!
Господь, прийми жертву мою –
Жертву хвали і подяки.
Прости Україну Твою,
І гріх нам прости усякий.
Господь, візьми серце моє!
Що можу Тобі я дати?
Любов, милосердя Твоє
Я можу лише прийняти.
В покорі, в смиренні, Господь,
Вклякаю я на коліна:
Прости, Боже, весь мій народ:
Хай зацвіте Україна.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817017
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Парономазія (грец. παρονομασία — біля і ονομάσω — називаю) — це стилістична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням.
Наприклад:
Чи то не ви у сатанинськім світі
Раділи радієм, плутоново плодились,
А ми світили вами, аж посліпли…
І в судний день чорнобильський збудились. (Марія Влад)
Найчастіше парономазію використовують у віршових творах з тої причини, що вони більшою мірою, ніж проза, орієнтовані на звукову відчутність слова, на вияв звукової значущості художнього мовлення. У прозі парономазією найчастіше послуговуються для створення каламбурів, наприклад: «Як у вас тяглова сила, що-небудь тягає? — Тягає!.. Оце два дні у степ вивозила курей» (О. Ковінька, «Розмова по телефону»).
Досить часто і у віршових текстах парономазія виступає як засіб творення комічного враження. У зв'язку із цим О. Пономарів пише: «Стилістичні властивості парономічного зближення слів часто використовують під час створення епіграм, пародій, шаржів. Для прикладу можна навести одну з пародій Юрія Івакіна, навіяну творами Івана Драча:
• Біля персів вона тримала зоряного сина («Ніж у сонці»)
• Чистих персів торкатись не дасть («Балада про дівочі перса»)
• Та персів проклятих два рідні вулкани («Божевільна балада»)
• Торка її холодні полум'яні перса («Калина»)
• Вітер перса мої пестить («Жінка і море»)
Іван Драч «Персальна балада»:
• І невідь звідки падають ці сни…
• Лечу на крилах персів в країну персів, в державу персів, в князівство персів, у Персію, сказати б.
• Шукаю серед персів свій босий слід і не знаходжу.
• На сполох б'ю у дзвони персів: «Постаньте, персів бранці — протуберанці!»
• Із персів смутку спиваю оскому пісні. Співаю «Баладу про острів Антораж»… І гей! На абордаж беру галери персів — Де перса персонал і персонаж (за борт цей екіпаж!).
• Тримаюся за стопи персів, за грона персів, за вулкани персів, за бетатрони персів, за їх ракетодроми, Як той Персей за Андромеду, І мегатонни персів вибухають — віршем».
Парономазія — це стилістичний прийом умисного зближення й зіставлення паронімів, як-от у назві поетичної збірки Є.Маланюка «Стилет і стилос» або у вірші Ліни Костенко:
Коли стану я зовсім сивою
І життя моє піде мрякою,
Я для тебе буду красивою,
А для когось, може, ніякою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817031
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Високо-високо, що ледве їх видно,
Повільно по небу пливуть журавлі.
До рідних домівок, з далекого півдня,
Летять за вожатим від краю землі.
Під крилами хата, знайомий садочок,
Уже побілілий під цвітом вишень,
А поряд дівчатко спитати в них хоче;
Про землі далекі дізнатись лишень.
- Скажіть, дикі птахи, куди ви літали?
Вас з осені в наших краях не було,
Вам пальми тропічні на вітрі співали
І море вам довго під крила пливло.
Що бачили ви у квітучій савані?
Які пролітали заморські міста?
А правда, що з сіллю вода в океані?..
Бо в нас у струмочку лиш тільки проста. -
Притихло дівчатко, напружило сили
І знову до птахів гукає здаля:
- Журавлики милі, скажіть, білокрилі,
А де найгарніша у світі земля? -
Летіли поважно створіння крилаті -
Якраз над садочком вишневим були -
І відповідь мудро промовив маляті
Вожак журавлиним протяжним "курли":
- На південь, маленька, ми в жовтні летіли,
Коли відхилялась від сонця земля.
На тепле проміння, за ходом світила,
Спрямовано в небі політ журавля.
Жили ми в затоці, за містом портовим,
Над морем солоним закінчивши путь,
І чули як пальми шумлять у дібровах,
І бачили як там савани цвітуть.
Там в диких пустелях біжать антилопи
І трави під сніг не ховає зима.
Там, в Африці, тепло і гарно в Європі,
А краще від твого садочка нема. -
Промовили птахи і вдаль потяглися,
Рубаючи рідне повітря з плеча.
Вони вже дивились на озеро в лісі,
А вслід їм дивилось притихле дівча.
Під пальми тропічні, з вишневого цвіту,
Так в землі далекі хотіла мала,
А зграя пташина, шляхом у півсвіту,
Повільно по небу додому пливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 09.12.2018
Усе життя я так люблю тебе,
Як прокидаюсь, як лягаю спати.
Як світить в небі сонце золоте
І як торкає вітерець кирпатий.
Люблю тебе, коли на дво́рі сніг,
Коли метуть за вікнами хурделі.
Коли течуть струмочки навесні
Як літо нам дарує каруселі...
Люблю тебе, коли впаде листок,
Для нас їх осінь з дерева зриває.
Вдихну повітря свіжого ковток,
Мене любов в цю пору зігріває...
Люблю тоді, коли цвітуть сади,
Коли роса на трави пада дзвінко.
Мені сказати хочеться тобі:
"Коханий! Подивись, як світить зірка!".
Торкнися пальцем шибки, до зорі
І усміхнись мені, я так чекаю.
Блакитні бачу оченьки твої,
Моїм коханням завжди будеш, знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 08.12.2018
[b][i][color="#0011ff"][color="#f21308"]С[/color]колько лет, сколько зим пролетели и в прошлое канули
[color="#f21308"]Л[/color]ишь теперь я смогла, стоя здесь, у реки сосчитать.
[color="#f21308"]У[/color]скакали года и истлели в бушующем пламени
[color="#f21308"]Ч[/color]то же тянет меня поэтапно в душе воссоздать.
[color="#f21308"]А[/color] коль жизнь привела нас с тобой снова к памятной пристани,
[color="#f21308"]Й[/color]значально понять - в лабиринтах запутались мы
[color="#f21308"]Н[/color]у а коль суждено, все былое забудем и... выстоим,
[color="#f21308"]А[/color] сейчас мы стоим, взяв у прошлого счастье взаймы.
[color="#f21308"]Я[/color]хта нашей любви столько лет дрейфовала меж скалами,
[color="#f21308"]В[/color]етры гнали ее, а бывало ложили на борт...
[color="#f21308"]С[/color] наших вольных широт мы прибились к причалу усталыми
[color="#f21308"]Т[/color]ак бывает в пути... вот такой-то у нас поворот.
[color="#f21308"]Р[/color]астеряли давно мы обиды, которые гложили
[color="#f21308"]Е[/color]сть лишь чувств красота, есть любовь и желание жить.
[color="#f21308"]Ч[/color]то жалеть о былом.... А хорошее мы подытожили,
[color="#f21308"]А[/color] важнее всего - между нами не прервана нить.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816662
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
ВІДПУСТИ МЕНЕ КОХАНА ВІДПУСТИ
О Відпусти, мене кохана відпусти!
Завтра, мої сліди заметуть білі сніги,
Втомлене тіло просить тиші спокою...
Не сумуй, не плач, і не тужи за мною.
Прийми, закон життя і заметіль зими,
До тебе, з далеких країв прийду у сни,
Виглядай, з журавлями мене навесні...
Зійду ,до тебе сонцем у твоїм вікні.
Із хмар впаду на щоку краплею дощу
Молись, за мою душу запали свічу!
Квіти троянди на могилу принеси,
І радій білим світом живи і твори!
Знаєш, що нічого вічного немає
Все цвіте, квітне, буяє відцвітає.
Прийшли гостем, на мить у земне життя,
Попросить, вічність ідемо у небуття-
О Відпусти ,мене кохана відпусти!
Вже янгол, мене кличе в зоряні світи.
хай дають міць столітні дуби у житті,
і бережи, пам'ять про мене на землі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816596
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Моє дитинство білокрилий птах.
Вже відлітає в невідомі далі
Я виростаю в мами на очах
Свої роки у згадках залишаю.
Я згадую, як мамині казки
Мене у сни чарівні забирали.
А її руки ніжні та легкі
Щовечора в колисці колихали.
Як підросла, я з мамою в степу
Ромашки білосніжні там збирали
А потім у квітучому бузку
Ще щастя квітку ввечері шукали.
Вже мама не розказує казок.
І щастя-квітки більше не шукає.
А її коси чорні та густі
Тихенько сивина вже покриває.
Моє дитинство білокрилий птах.
Вже відлітає в невідомі далі.
Та згадка про матусину любов
В чарівні сни, і досі забирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718419
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 06.12.2018
У веселковому вбранні
Наснилася любов мені.
З очима повними печалі,
Любов із смутком повінчали.
Запали в душу сумні очі,
Що спати не дають щоночі,
Скажи мені, чия вина,
Що ти, любов, така сумна.
Чому душа, що так кохає,
В житті не завжди щастя має,
Невже це доленька така?
Кохання болем просяка.
Страждає любляче серденько,
Встає удосвіта раненько,
В молитвах Господа благає:
Пречиста Матінко Святая,
Проси у Господа, нехай,
Закоханим наземний рай,
Для двох іх буде вічним раєм,
Нехай любов в душі співає,
Хай ллються з серденька вірші,
Бальзамом буде для душі,
Нехай любов співа пісні,
І буде радістю мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815953
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Подаруй мені коханий, зиму кольорову,
Щоб в блакитному тумані, ніч була казкова.
Щоби зорі золотаві, розцвіли, як квіти,
Свої фарби різнобарвні дарувало літо.
Подаруй мені коханий, голубі світанки
І гарячі поцілунки, і щасливі ранки.
Щоб тепло твоє душевне у морози гріло,
Щоби сонце в небі темнім, радісно світило.
Подаруй мені коханий, заповітну мрію,
Серцем я тебе кохаю і в душі лелію.
Я з тобою буду поруч, любий мій, у свято
І розквітне літо в зиму, і чудес багато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
На цій главі не ставитиму крапки,
Бо мариться продовження колізій.
В страждання не закохана, як Кафка,--
Скажу, однак, поменшало ілюзій.
І крила ще літають — вже не юні,--
Бо так душа ще рветься до польоту.
Гортаю сторінки я незабутні,
Щоб відновити хоч частину соту
Того, що ви́крали літа-злодії,
Лишивши в пам’яті з омрій руїни.
Щоб не позбавив нині ще надії--
Одного в Бога я прошу незмінно.
Щоби душі́, живій і невсипущій,
Котра з іржавої поверне да́лі,
Більш не пекло за тим давно минущим
Й життєпис мій не ве́ршили печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Якось у зоопарку зчинився шум та гам.
Кричали мавпи:
- Там ... великий Бегемот відкрив великий рот!
- С-с-с... - Удавчик засичав. - Я бачив рот той сам!
- Той рот такий великий! - ґелґочуть вже й Індики!
- Гав-гав! Гав-гав! Гав-гав! Півдня не закривав! - це
підтвердив й Шакал.
Отак кричали тут усі вони три дні. Багато було чути
усякої брехні.
Хто що хотів - казав. Лиш Бегемот мовчав. Що сталось?
Не збагнув. Бо він лиш позіхнув!
Хоч ти й не Бегемот, та контролюй свій рот.
Не встигнеш щось сказать, як будуть всі те знать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816243
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
ДОДОМУ МАНИТЬ РІДНЕ СЛОВО!
Додому манить рідне слово,
Гривасті строфи на близькій межі…
Шпилі і бані Львова веселково
На сонці грають щирим золотом душі.
Додому кличе дух землі моєї,
Де в римах – жар палких-палких сердець,
Де квітнуть-пахнуть орхідеї,
І благодать дарує сам Творець!
Додому найкоротша, кажуть, стежка,
В які б далекі не забрів світи…
Червоно-чорним вишита мережка
До рідних стін аж просить увійти!
м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778738
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 04.12.2018
І знову осінь… так час поспішає,
А чи я хочу? На жаль не спитає,
Жада підкрастись і до мене в душу,
Сльозу сховаю, як листочки струшу.
Ой золотава, пані яснокрила,
Чемно попрошу, подаруй же крила,
Щоби я птахом в небо синь злетіла,
Щоби з коханим, в обіймах тремтіла.
Чотири роки, погляди до Сходу,
Напевно осінь, відібрала вроду,
Та й сиві коси, й усмішки немає,
Як же шкода й досі війна триває.
А я ж бажаю, в хатину весноньку,
Щоб повернувся і обійняв доньку,
Й білу троянду, подарував мені,
Щоби насправді, а не так, як у сні.
Осінь туманна, зранку срібні роси,
А, я ж любила, ти розплітав коси,
Твої долоні, тепло дарували,
А ми ж любились, а ми ж так кохали.
Спадає листя, сіре і багрове,
А там на сході, небо пурпурове,
Щемить під серцем і душа в тривозі,
Як запобігти, тій страшній загрозі.
Молюсь за тебе, соколе мій ясний,
Хоча і осінь, прийде день прекрасний,
Осяє сонце, слово – Перемога,
Почує кожен, відійде тривога.
Вкладала ненька, янголятко спатки,
В надії стріне, ясноокі ранки,
Жовта троянда, під вікном розквітла,
Тепла хотіла, тягнулась до світла,
Вона ж до доньки, ніжно нахилилась,
Сльоза із вії… з тремтінням скотилась.
05.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812780
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 04.12.2018
ЖНИВА ЖІНОЧОГО ЖИТТЯ.
Жовті жоржини жаріли жарàми
Жужлом* жеврійним жаріло життя,
Жіночка-жниця жмутами жимàла*
Жимолость*, живчикu*, жовтозіллЯ*.
Живо-живесенько жичила*-жала
Жовтого житечка жадібний жмут,
Жировика*, жовтеця*, жовтюхана*,
Жлуктами*-жменями, жиби* жбиркут*.
Жалісний жайвір, жмІлі*-жубовіти*
Жмуться в жоржинах. Жовтенева журба.
Жінка жадала життя. Жизнецвіту
Жребій жбурнула жура-жадобà.
Жолудем (в) жолоб...
Жалùла жигàвка*
Жевріє жіночка, жàлке життя.
Жертва, жалобниця, жінка-журкавка,
Жджòндана*, жертвенна жовтим житàм.
Жу'жло-жужелиця, ледь теплий жар від вугілля, в якому майже згас вогонь.
Жимàти*-стискати.
Жимолость, живчик, жовтозілля, жировий, жовтець, * -лікарські польові трави.
Жичити*-позичати.
Жлукто* - ємкість без дна.
Жиби*-наче.
Жбекрут*-злодій.
Жміль* -джміль.
Жубовіж* -жужжій.
Жигавка*-кропива
Жджòндана*- знищена, втомлена, змучена.
04.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816315
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Помiж нами шляхи запорошенi,
у душi все мете заметiль.
А ночами думки заполошенi
наповзають, як тiнь, звiдусiль.
Сум непрошений кроками тихими
пiдкрадається, наче хижак.
Днi за днями самотностi вiхами
роблять зиму гiркою на смак.
Може, й справдi, в снiгах загубилися?
Чи зустрiнемось знову, хтозна?..
А пiд ранок холодний наснилося,
що ти поруч, i знову весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816294
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Вечоріє… День в минуле втікає…
У зими повно довгих ночей…
Хто тебе, моя доле, чекає?
Хто із тебе не зводить очей?..
Задощило… і сніг розтопило…
Зима теж вміє плакать, як я.
Коли сильною бути несила,
Коли душу зорали… Рілля…
Низькі хмари повисли над нами,
У обійми взяли… чи в полон?
За тобою тужу з солов’ями,
Не замінять їх крики ворон.
А зима… це товаришка справжня,
Не спитає, підставить плече…
І нікому про сум мій не скаже,
Пожаліє, та не обпече…
І нехай ти далеко у літі,
Біля тебе твоя є весна,
Солов’їне кохання і квіти,
Знай: з зимою я теж не сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816279
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Ти мене віднайди.
Не дивлячись на сивину осіннього захмареного неба, залишитися хотілося дощем у твоїх очах, щоби крізь задушливі тенета ночей тобі не боліло щоразу, коли читатимеш мою прозу, яка знає, що діється з нами тепер, але не знає, що буде завтра. Адже ми не хочемо жити, як карта ляже. Мимоволі торкаючись тебе, десь у глибинах зболілого серця найбільшою перлиною вважатиму тебе, і не шукатиму щастя деінде.
Хочу чути твоє дихання, іноді важке, іноді легке, як павутинка світанку, відчувати у твоєму волоссі іще теплий легіт цієї осені. Погляд мій марить твоїм ангельським ликом, блуканням бездоріжжям твоїх очікувань. Мрію здолати пустелю розлуки, пустку самотніх ночей, віднайти стежину до тебе, непроторену і тернисту. Ти маєш прийняти мене серцем або залишити під осінніми дощами моїх літ і приректи довіку блукати бездоріжжями долі.
Тенета ночей
Петро Кухарчук
АГАПЕ
Затягнувся мій день сивиною зомлілого неба,
Залишуся дощем у твоїх, так чарівних очах,
Ти вичитуй мене... сумувати кохана не треба,
Тільки нині знов день відродився так дивно для нас.
Нерозгадані карти лягають у поле страждання,
Не чіпай, хай для інших пророчать - лишень би не нам,
Збережу - й не шукатиму інде те, світле кохання,
Лиш піддамся пророчим та віщим замріяним снам.
Віднайди мене в них, моя вірна кохана перлино,
Так, щоб дихати нам у стрімкий та благий унісон,
Будь моєю жагою, або вічно осінньою дниною,
Дай стежину знайти, що веде у тернистий твій сон.
Ти прийми мене нині в пустелю болючих розлук,
Усім серцем прийми, непроторену змучену волю,
Ну а може залиш під осіннім дощем вічних мук,
На моїм бездоріжжі кохання - в приреченій долі...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Вже котрий рік народ живе в тривозі,
Здригається від вибухів земля,
Не сплять бійці – чергують на морозі…
Кому ж потрібна ця війна була?
Хто відповість за дикість азіатську,
Що геном уросла в москальську кров,
За цю війну, гібридну, півпіратську,
Котра не знає, що таке «ЛЮБОВ»?
Хто відповість за матерів страждання,
За вкрадене дитинство у дітей,
За сльози, перші втрати і кохання,
За спалену красу, де біль цвіте,
За іній перший і за сивину в волоссі
Ще зовсім молодого вояка,
За удовиці передчасну осінь,
Яку уже нічим не залякать?
Хто відповість за тих, кого не буде,
Бо не буває ж бруньки без гілля?..
Такого світ ніколи не забуде,
Як і свята прапрадіда земля!
13.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816172
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Не пробуй забути все те, що давало натхнення,
Емоцій оголених, вражень нестримний потік,
Де митей щасливих до краю наповнена жменя -
Яка там синиця - й лелека нікуди б не втік.
Нехай не вдалося намріяне поки здійснити,
Та наша планета Земля не сповільнює рух,
Невдовзі почнеться нове приголомшливе літо,
Й примхлива удача не вислизне більше із рук.
Ну, сядеш ти в шатл і поглянеш у ілюмінатор,
А перед очима земне все життя промайне...
Далекі яскраві світи... звісно, вражень багато -
Та тільки у них вистачати не буде... мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Палають гори в мерехтінні,
Де віхоли танцюють тіні,
У білосніжному убранні,
Зі сонцесходом на світанні.
Грайливе сяйво в’ється плаєм
І скаче спритним горностаєм,
Перекидається з вершини
На срібні пагорби, долини.
Гаї смугасті та діброви
Повиряджалися в обнови.
Невтомна рання завірюха
Здіймає з ночі капелюха.
3/12/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816189
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Грудневий вечір тягнеться так довго -
Надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного:
Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила,
Все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила,
І сама найрідніша їм була.
Роки летіли - діти підростали
Й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало -
З тих пір уже пройшло дванадцять літ.
Не їдуть діти: ні сини, ні дочки,
Не хочуть внуки бабу навістить.
По хаті дим засновує куточки
Від свічки, що забула загасить.
Напередодні помолилась Богу:
Щоб в її діток склалось все гаразд,
В житті щоб вірну вибрали дорогу,
Щоб успіх супроводжував щораз.
Аби лиш їм жилося в місті добре –
Вона вже якось проживе сама.
Сьогодні встала, порубала дрова,
На когось сподіватися - дарма.
Зайшла у хату, грубу запалила,
І борщик тихо мліє у печі,
Та відчуває, що не ті вже сили
Й чомусь уже не спиться уночі.
Чомусь так довго затягнулась нічка,
І вітер страшно виє за вікном,
Потухла, догорівши зовсім, свічка -
Сидить матуся в хаті за столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль. Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа — 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору.
У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення.
Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто, зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.
Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників.
Відомими авторами байок є Езоп, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Крім античних джерел, байка зазнала впливу індійської «Панчататри».
Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Байки бувають віршовані та невіршовані. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках М. Довгалевського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» І. Галятовський та А. Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753—1785).
У перші десятиліття 19 ст. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський та Є. Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.
Розквіт жанру в українській літературі пов'язують з іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.
У 20 столітті байки писали Василь Блакитний, Сергій Пилипенко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко, Павло Глазовий та ін.
Байка нині зазнає певної еволюції. Крім сюжетних байок, з'являються байки-приповідки («ліліпути»), а також байки-епіграми, байки-жарти, байки-пародії тощо.
Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
"Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?"
"Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній він",- сказав.
(байка-приказка П.Гулака-Артемовського «Цікавий і мовчун»)
Сім суток по воду ходив до ставу Рак.
На восьмий день так-сяк
Її він доволік до хати,
Ще трохи відпочив, та й ну перетягати
Через поріг... Клешнею зачепивсь,
А кухлик нахиливсь,
І розлилась вода, — пропали всі клопоти!..
«Нема добра із скорої роботи! —
Говорить, сапаючи, Рак, —
Було б не поспішаться так...»
(байка Б.Грінченка «Швидка робота»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816144
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
«Життя прожить – не поле перейти…
Колись повчала мене мама.
Зумій же щастя ти своє знайти,
Бо іноді воно - суцільна драма.
Зумій же, доню, все знести в житті:
Високі злети і низькі падіння.
Будь завжди вірна ти своїй меті
Йдучи до неї, обминай каміння.
А як упасти все ж прийшлось тобі -
То із колін зумій піднятись в силі.
Не опусти лиш голову в журбі.
Назустріч вітру рухайся сміливо.
Як зло і гнів окутають тебе,
Зумій їх назавжди в душі зректися.
Хай справедливість по стежках веде,
Добром і правдою ти захистися.
Не бійся сліз, дитино, у житті.
Вони змивають сум, хоч і поволі.
Загоять рани вбитих почуттів,
Ще буде в житті радості доволі.
Як зрадить друг тебе колись,
Не поспішай йому взамін віддячить.
Будь мудра, доню, щиро посміхнись.
Це той, хто не достойний тебе значить.
Будь сильна з ворогами в боротьбі
І знай, що найдорожче в житті -воля!
Та будь терпляча… Витримки тобі!
Нести усе, що випало на долю..."
З тих пір пройшло чимало довгих літ…
Стерня життя мої колола ноги.
Поради мамині несу у світ,
Щоб не були тяжкі мої дороги.
Ідуть роки…. Минають швидко дні…
Вже посивіли трохи мої скроні.
І вистачає мудрості мені
Навчати жити рідну свою доню.
Коли, схилившись до мого плеча,
Попросить втіхи й мудрої поради…
Я посміхнуся щиро і скажу:
"Ти – моя радість, і моя відрада.
Готова будь до всього у житті.
Будь сильна, добра ,ніжна і щаслива…
Життя прожить - не поле перейти…
Хоч доля щедра, та завжди примхлива…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803404
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 03.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2018
Ще є у нас і милі, і єдині,
і так і має бути до кінця.
Немає золотої середини,
але бувають золоті серця.
Схиляється до терену калина,
яка йому весною до лиця.
За явором сумує яворина,
а молода чекає молодця.
Ідилія такою видається...
Але душі підказує сонет, –
[i]поклич її і серце обізвееться[/i].
Найкраще соло все-таки дует.
Якщо поет не має дами 💕,
питається – який же це поет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816140
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Рік за роком стікає, струмочком біжить
Та за дні ті минулі знов серце болить,
За людей, що Майдан об’єднав, окрилив
Та за мрію про щастя їх ворог убив.
Вони йшли, повні віри у краще життя,
Що країна розквітне – несли почуття,
Що розвіються хмари і сонце зійде,
Що на землю цю правда і святість прийде.
Що нова Україна постане з колін
І що в радості житимуть дочка і син,
Що народяться, як перемогу знайдем.
Імена ваші ми у серцях збережем!
Ви країну змінили і душі людські!
Ваші в квітах могили. Нам – йти крізь віки
І продовжувать справу , і прапор нести,
Щоб змогли врожаї на полях прорости!
Вірте! Зробимо все ми, що ви почали
Лише звільнимо край від орди, від чуми.
І побачите ви із небесних висот,
Що розквітла земля! Що щасливий народ!
Рік за роком стікає, струмочком біжить
Та за дні ті минулі знов серце болить.
29.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815832
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Матусю рідна, подивися.
Ось татко наш.. Портрет тут є.
Скоріш іди і посміхнися,
Протри від сліз лице своє.
Ти бачиш, він який красивий
І молодий, такий як був.
Татусь - високий, дуже сильний,
На руки брав - я не забув.
До мене щиро посміхався,
Високо вгору підкидав.
Тоді я зовсім не боявся.
" Рости щасливим" - так казав.
Ми з ним ходили на рибалку
І грали разом у футбол.
Він вчив мене, щоб я ще змалку,
В ворота міг забити гол.
Портрет ось тут висить на стенді,
На довжилезній цій стіні.
Поставлю я йому троянди,
Тож посміхнеться він мені.
Попросимо, щоб йшов додому.
Боюсь, що потім не знайду.
Нехай візьме мене за руку
І в перший клас я з ним піду.
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Пішли додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Митців багато пише про природу,
Й нема у цьому їхньої вини.
Мені ж болить-пече доля народу,
Як і яким він вийде із війни.
У серце часто стукає тривога,
І щему маю повен глек душі,
Чом рвуться злодії до нашого порогу,
А ще ж були недавно не чужі.
Таке наше хвилююче сьогодні –
Моменти істини, чи нація жива,
Чи дух її не вмер в роки голодні,
Бо ж нації без духу не бува.
Лягає час на плечі України,
Лишаючи на них своє тавро…
Не раз – не два вставала із руїни,
Червоно-чорний перейшла терор.
І втрачено багато, і здобуто,
Але ж безболісним не може бути гарт,
Не має права нація забути
Отих, хто дух надійно зберігав.
28.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815670
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Ой заграй, скрипалю, на скрипочці ніжно,
Про далекі гори й зими білосніжні.
Хай чарівна пісня доторкнеться серця,
Сколихне долини, оживуть озерця.
Жартувати буде Полонина з вітром,
Хай серця коханих від любові квітнуть.
А душа, як скрипка на струнах все грає,
Бо вона так любить, вона так кохає.
Як почують хмари музику чарівну
То розбудить дощик, польову - царівну.
Впадуть краплі срібні на гучні цимбали,
Заворожать звуки, мелодійні чари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 28.11.2018
[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо самота в обіймах із чеканням...
Плаче тиша.
Коли мій спокій вкрав, то не карай мовчанням,
Бліднуть вірші.
А я ж до тебе звикла вже давно...
І після заходу завжди буде світанок
Любов жива.
Бо невигойні залікують в душі рани
Твої слова.
Ти сонечком засвітиш у вікно.
Ніяк від себе утекти чомусь не вмію
Болить душа.
Та у все добре збережу святу надію
В своїх віршах.
Коли б не ти не було б і мене.
На перехресті всіх думок посію віру
і доброту,
За мир на світі і в душі молитву щиру
Складу, святу.
Почуй мене, хай смуток промине.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 28.11.2018
Забудьте про зойки й плачі,
Згадайте якого ми роду!
Спрямовує ворог мечі,
Укотре, в бік мого народу,
То ж плакати зараз не час,
(Чи вдів і сиріт нам бракує?..).
Якщо лізе нечисть на нас,
Надія на глузд її — всує.
Гуртуймося всі як один
Щоб відсіч загарбнику дати!
"Азарту" додав їм НАШ Крим,
То ж "спесь" зіб'ють наші солдати!
Хтось гречку уже закупив,
Щоб люду "задарма" роздати...
Невже нам бракує цих "див",
Бігбордів, брехні із плакатів?..
Коли за парканом біда,
А глузд загубив дехто в хаті,
(Їм корпоративів шкода
І свята різдвяні втрачати...),
Таких "на гостину" вести
До вдів і сиріт по країні,
Давати читати листи
Зі Сходу, що нині в руїні...
Комусь феєрверки "печуть",
Без них бач йому не прожити...
Згадаймо життя свого суть —
Свій Край берегти і любити!
Щоб дітям і внукам його
У спадок колись передати,
Й надалі в народу мого
Від старості мерли солдати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815507
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Сніжинки неначе метелики білі,
Тихенько на віти ялиноньки сіли.
Всміхнулись до мене, так весело й ніжно
І нас запросили у зиму цю сніжну.
До тебе спішу мій коханий із вітром,
А місяць в дорозі для нас буде світлом.
В обійми мене ти пригорнеш до себе,
Зима закружляє у парі із небом.
З тобою ми поруч, а з нами наш вечір,
Торкаються руки, лягають на плечі.
Мов лебеді білі піднімуть на крила,
У казку з тобою нестимуть вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Не пішла до церкви, хоч запалю свічку
Я під образами в себе на столі.
На серці тривога, бо не спала нічку:
Згадала полеглих на клятій війні.
Помолюся Богу за душі невинних
Всіх, що відлетіли навік в небуття,
Всіх, хто на Майдані й на Сході загинув -
За Вкраїну-неньку віддали життя.
Гідність і Свободу кров’ю здобували,
Саме найцінніше клали на ваги,
А в Кремлі підступні плани вже складали –
Лізли в нашу землю кляті вороги.
Шматували Неньку, рвали, роздирали,
Народ грабували, прагли задушить.
Донбас зруйнували і Крим відібрали,
Та Вкраїна-Ненька буде вічно жить.
Здобудемо Волю, землі повернемо
Й українська мова зазвучить моя.
Ангелів невинних, що пішли у небо,
Будем пам’ятати: ти, і він, і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Мороз кинув квітку маленьку на скло.
Від холоду, ніби тремтіла.
А я тут подумала: їй повезло,
Зігріти її я хотіла
Біленька, тендітна, та як її взять?
Торкнулась рукою перлинки.
Бажала тепла свого трішечки дать.
Дивлюсь - покотились сльозинки.
Нащо це торкання? Нащо це тепло?
У квіточці цій - ні кровинки.
Лиш руки мої від морозу пекло,
В душі поселились крижинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Ну что, мой друг, тяжка утрата –
Есть испытание судьбы…
Что проще – потерять нам злато,
Но Маму?! …Так Душа скорбит.
И Мир не мил, и Света мало,
И Сердце тихо так стучит –
Как будто ждет, что снова Мама
Сейчас со мной заговорит.
И глянет ласково и нежно,
И скажет, как никто другой,
И голову рукой неспешно
Погладит, как само собой…
Как будто молча все расскажет,
И станет легче на душе,
Исчезнет грусть, утонет камень –
Я новый Человек уже.
Все опустело, нет отрады,
Уплыло облачко вдали…
Я знаю, что Ты здесь и рядом…
Ни видеть, ни заговорить.
Твой Дух витает в поднебесье
И может, рвется вновь к Земле –
Расправлю даже через веси
Твои морщинки на челе.
Мы встретимся, я верю свято,
В глаза друг другу поглядим…
Всё минет… ясным и понятным
Уляжется в моей груди…
До Дня Мами
Июль 2002г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815178
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Перифраз, Перифраза (грецьк.periphrasis — описовий вираз) — мовний зворот, який вживають замість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак. П. можуть бути як довільні, так і фразеологічні сполучення слів: майстер сцени — артист, театральний режисер; благородні птахи — лебеді; чорне золото — вугілля; бити себе в груди — каятись; накивати п’ятами — втекти та ін.
У науково-популярних і публіцистичних текстах П. часто використовують, щоб уникнути повторень і водночас висловити авторське ставлення до об’єкта розповіді: Геродота називають “батьком історії”, Ольгу Кобилянську — Гірською орлицею”, Лесю Українку — “дочкою Прометея”. До П. належить і заміна авторського “Я” — “ваш покірний слуга”, “автор цих рядків”. Від частого вживання, зокрема в засобах масової інформації, позитивні якості П. нівелюються і перетворюються на штамп (королева полів, солодкі корені).
Перифраз (від д.-гр. περίφρασις — «описовий вираз, іносказання»: περί «навколо, біля», φράσις «вислів») — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох.
У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев», «однорукий бандит» — «гральний автомат», «чорне золото» — «вугілля» чи «нафта», «легені планети» — «ліси». Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце української поезії»).
П. у художній літературі має завданням зробити текст виразнішим, більш дієвішим та цілеспрямованішим і своїм характером наближається до метафори або метонімії, виражаючи семантику слова чи словосполучення переносно, за принципом подібності й суміжності: “Розпадеться луда на очах ваших [прозрієте] неситих” (Т. Шевченко); “Лягло костьми [загинуло] людей муштрованих [солдатів] чимало” (Т. Шевченко).
Необхідно розрізняти П. і перефразування — часткову зміну відомого вислову (приказки, прислів’я, афоризми) на вимогу контексту: “Не спитавши броду, полізли у воду”; “І кинули бізнесових щук у каламутну річку нестабільної економіки”.
Перифраз можна визначити як неоднослівну вторинну номінацію описового, здебільшого емоціонально-екпресивного, оцінного характеру, що являє собою семантично неподільний вислів, який скісно вказує на істотні, відмітні або суб’єктивно виділені носієм мови ознаки позначеного об’єкта чи явища дійсності.
Окремим випадком перифрази є евфемізм — описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять («нечистий» замість «чорт», «обійтися допомогою носової хустки» замість «висякатися»).
Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т. Г. Шевченко), Великий Каменяр (І. Я. Франко), Дочка Прометея (Леся Українка), столиця України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам'яне вугілля) тощо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815319
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Проснувся якось Тигр... Був сильний, молодий.
Себе в ріці побачив й подумав: "Он який! Мені б
царем тут бути, щоб кланялись усі. То не мочив би
лапи у мокрій цій росі."
Ото ж пішов по лісу. "Цар звірів я!" - казав
усім, кого він бачив, кого там зустрічав.
А ж тут назустріч Лев... здалека чути рик.
Та молодий наш Тигр вже перейшов на крик.
"Давай, - сказав, - змагатись! Хто перший добіжить
на кручу ту найвищу, де річка ця шумить".
Він навіть не послухав, що Лев сказать хотів, а
миттю розвернувся й стрілою полетів. Ламав кущі
й дерева, бо ж дуже поспішав. Він багатьох пора-
нив, багато затоптав. Коли прибіг до кручі - там Лев
уже стояв!
Отак провчив нахабу могутній, мудрий Лев.
Не сам... усі признали його своїм царем.
Бо знав той Лев дорогу, якою треба йти, щоб швидко
і успішно добратись до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Всі ми линем на вершину,
Вона ж в кожного своя.
Хто в дорозі не загинув,
Той свою таки дістав.
Вісімдесят - вершина віку
І хто в житті її здолав
Бога за бороду посмикав
Якщо й багатсва не надбав.
Здобув рОки, честь і славу
На вікИ чи пережив,
Любив життя, мов забаву
Та й робив в нім, що хотів.
Маля, дитя, пастух, учень,
Юнак, студент та аспірант -
Життя піднесло досить круто,
Бо мав мету, плекав талант.
Дякуй своїм тату й мамі,
Що зродили й підняли,
Вмолили долю невблаганну,
Путівку у життя дали.
Дякуй Богу, що знайшов
На світі свою половинку,
Та ним освячену любов
На спільність, щастя і на вчинки.
Сім’ї подякуй, що з тобою
Росла, міцніла і цвіла,
А ти в ній був самим собою
І мав в польоті два крила.
Щира вдячність людям, близьким,
Краю рідного просторам,
Найчарівнішій Вітчизні,
Що з тобою завжди поряд.
Звівсь на вершину - оглянись:
Тут до багатства у роках
Здобутки й втрати додались,
Де твій проліг життєвий шлях.
Коли піднявся на вершину -
Вона підкорена, твоя,
Раз шлях обрав і не покинув -
Знати своє в житті дістав!
Від Києва й до Сіднея
В СКАЙПІ чаркували
Щоб вершинні ювілеї
Життям надихали!
25. 11. 2018 р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815244
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Донце,- по сленгу рибалок…
Літній день поступово згаса,-
Він хмариночку випив до донця…
Червоніє піщана коса,
Загорілись маленькі віконця…
Десь за ними - солоні вітри
Гонять хвилі в безкрайні стихії…
Ти не буйствуй, уяво, замри,-
Спалять душу розбурхані мрії…
Афродіта із моря іде,-
Промайнув силует за віконцем…
Краще неї немає ніде,
Тло туніки пронизане сонцем…
Називає мене на ім'я
І веде на уквітчане ложе…
Відкрив очі,- це ж радість моя,-
Без якої вже жити не зможу…
Не богиня,- та ложе її
Завше вкрито чуттів пелюстками...
ЇЇ чари і руки мої,-
Це місточки любові між нами…
Будувались - на тлі полонин,-
Де духмяні пригнічені трави…
Не злічити гірських тих годин
Та морської пестливої кави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815163
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Коли душа наповнена ущерть
Теплом, любов’ю, диво-добротою,
Коли за інших відчуває щем,
Таку людину звуть іще святою.
Людей таких є мало на землі
Й мені, як матері, за них трохи тривожно,
Але Всевишній жить їм так звелів,
Тому вони завжди непереможні.
Не балує їх доля у житті:
Є успіхи в них і розчарування,
Та суть буття їх на Землі у тім,
Щоб вірили в добро ми і кохання!
22.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815204
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Ладнає санчата Миколай в дорогу,
Ангелятка пошту збирають по світу.
Вже скоро зима підійде до порогу,
Принесе для діток в торбі радість світлу.
Сіла за столик маленька Катруся
Пише бажання в чарівнім листі:
- Миколаю Святенький, щодня я молюся,
У мене прохання звичні й прості.
Пошли, Святий Отче, для діда здоров’я,
Бабуся щоб завжди була молода,
Щоб тато не знав, стріляє як зброя,
Щоб в мами була щаслива хода.
Щоб братик приносив хороші оцінки,
Сестричці в мішку, Святий, принеси,
Вінок, у який вплелися барвінки,
Які би цвіли цілий рік до весни.
Знайди для сиріток рідні домівки,
У цілому світі війну припини.
Щоб всі, хто мандрує, вернувся з мандрівки,
Додому вернувся із чужини.
І ще , Миколаю, якщо не втомився,
До мене прийди, поцілуй у чоло.
Чобітки я сховала – один залишився.
Так хочеться, щоб щось смачне в нім було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815237
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Душа поета - наче поле,
Яскраві квіти польові,
Які ростуть лише на волі,
У вмитій росами траві.
Душа поета - наче небо,
Думки летять у височінь,
Вона притягує до себе
Молитви різних поколінь.
Душа поета - наче море,
Буває шторм, буває штиль...
Вона, як чайка у просторі,
Що пролетіла сотні миль.
Душа поета - наче рана,
Яка в віршах тамує біль,
Коли зловмисники старанно
У свіжу рану сиплять сіль...
Душа поета обирає
Свій нелегкий життєвий шлях,
Вона ніколи не вмирає,
Бо залишається в віршах...
Душа поета - поле бою,
Правдиві, чисті почуття,
Щоб бути лиш самим собою,
І гідно прожите життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815198
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
А ким ми були
у минулому житті?
Ніяких слідів...
* * *
Юність безсонна-
надто коротка вона.
І- незабутня...
* * *
А мамин голос-
то найсолодший з усіх!
Слухав би, слухав...
* * *
Ще листопада
дні, та крадеться зима-
порошить снігом.
* * *
Зіркою,доню,
ти стала,хоч так жити
хотілось! Доля...
* * *
Обнялись двоє...
Тепло стало у світі.
Любов зігріла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815169
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Порівняю життя своє з осінню…
Що пливе, як хмаринка із просинню.
Вигравало духмяними квітами,
Йшло стежками дощами розмитими…
Вкрилось дерево роду листочками…
І розквітло у сім’ях рядочками…
А в косі вже тумани заплетені…
В них турботи й тривоги уплетені.
Багровіє ще серце калиною,
Вірністю виграє лебединою.
В ньому любов - білий цвіт хризантеми,
Краща за сяйво перлин діадеми.
Тривоги мої сумні й безпідставні,
Як ночі холодні і безпорадні…
То обличчя в рум’янці із свіжістю,
Як засяє усмішка грайливістю…
Погляд очей, як туман таємничий,
Чарами манить у світ мальовничий.
Думки – то небо безкрає і чисте…
В листі барвистім дорога терниста.
Дні, як листочки спадають осінні…
Як кадри з дитинства, юності тіні…
Віртуозно в душі виграє саксофон -
Моя Осінь кружляє в Вальсі-бостон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814998
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Було літо… Було кохання…
Наші душі в раю гуляли…
Розлучаючись, ми на світанні
Цілий день знов на зустріч чекали.
Погляд твій чарував і бентежив,
Я тонула у сині очей.
До останку мені ти належав
Під пісні солов’їних ночей.
Було літо… І мучила спрага
Невгамовне серце твоє.
Ти гадав, що це тільки розвага,
Убиваючи літо моє.
Мов ріка, поміж нашим коханням
Інша стала – стрімка глибина.
Ти купавсь, надихався пірнанням,
Я ж хотіла дістатися дна…
І тепер ми два береги різні –
Як ту ріку мені перейти?
Хай минуть швидше осені слізні,
Взимку льодом зумію пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814984
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Щиро вітаю вас Андрію з Днем народження!!!
Бажаю вам міцного здоров*я. Нехай кожен день буде сповнений добром та щастям.
Нехай Господь оберігає Вас від негараздів, а Матінка Божа буде Вашою помічницею в усіх починаннях!!!
Ще небо хмарами не вкрите
Ще так прозоро сяють роси
А вже по ліву руку - літо
А вже по праву руку - осінь
Ще очі блиску не позбулись
Ще серце жити не стомилось
А вже по ліву руку - юність
А вже по праву руку - зрілість
А час летить нестримно далі
Й душа немов би молодіє
По ліву руку всі печалі
По праву руку всі надії
Життя не зміряти літами
А щастя - то важка наука
Хай буде радість завжди з Вами
По ліву і по праву руку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814980
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Було...Все знесли...
Йдемо до людей...
До законів і правди...
Кигичуть чайки над водою,
Висить над пагорбом туман...
Руїну він прикрив собою,
Страшну, конаючу від ран.
Колись тут Хрест купався в хмарах
Чи першим Сонце зустрічав.
Тепер не Божий Дім - Примара
Кричить та стогне. Так кричав
Нещасний Воїн, супостатом
Навпіл розчахнутий мечем.
Страшні часи...Йде Брат на Брата,
На Батька - Син...А Кров тіче
З Підвалів темних прямо в ріки.
Вселенський жах. Вселенська лють.
Біснуються Вожді - шуліки.
А Люди мруть. І Храми - мруть...
Господь мовчить. Селянські руки
Уже вчинили перший гріх -
Звалили Хрест. З району Круки
Ікони тягнуть за поріг...
Ридають чайки над водою,
Висить над пагорбом туман...
Руїну він прикрив собою,
Страшну, конаючу від ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814974
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Надворі осінь, а в душі,
Цвітуть трояндами вірші,
І ллється музика Шопена,
Й не жовта осінь, а зелена.
Не осінь вже, а раннє літо,
І серцю хочеться радіти,
І серцю хочеться співать,
Піднятись в небо і літать.
Летіть у небо, аж до зір,
Душа ж у грудях, ніби звір,
Моє серпденько вириває,
І чую голос твій..."Кохаю".
І ніби зорі твоі очі,
Медовіі вуста жіночі,
Ночами не дають спочить,
А серцю хочеться любить.
А серцю хочеться весни,
І тіло все немов воскресло,
Неначе осінь чарівна,
Не осінь зовсім, а весна,
Співа п"янкими солов"ями,
Із поцілунками ночами,
Із теплим потиском руки,
Куди ж подіну я роки?
Куди подіну сиві скроні,
Душі ж любить не заборониш!
Душі так хочеться тепла.
Мочити в росах ноги босі,
І бавитись твоім волоссям,
І пить із губ п"янкі меди,
Й забуть осінні холоди.
Але ж надворі пізня осінь,
І в серденько журбу приносить
Прощальне, жалібне "Курли"
Що посилають журавлі.
В повітрі жовтий лист кружляє,
І землю золотом вкриває,
Мені, ще хочеться весни,
Та часу біг не зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Малий внук питає бабцю:
Баб, а де наш дєдка?
На городі он, - сапає.
Чом питаєш, Петька?
А чи не могла б ти дєдку
Місцем поміняти:
Ти підеш город сапати,
А він хай йде гратись.
А хіба його не зможу
Тобі замінити?
Ні, бабуню! Ти не вмієш
Коником служити!
Дєдка вміє поскакати
Галопом по хаті,
А ти, бабцю, як кобилка
Тягнеш свої капці!
Сонце за вершечок неба
Диском зачепилось.
Баба рачки над грядками
Мучить своє тіло.
Зо десяток змахів зробить,
На сапу зіпреться,
Та й шматочком фартушини
Млосно обітреться.
А в цей час лунає з хати
Хвацька бойовиця.
Діду на конячій службі
Спокій і не сниться!
Бо козак на попереку
Завзято гарцює
І лінійкою по заду
Старого лупцює.
Скаче дід по всіх кімнатах,
Скаче коло хати,
Та ще велить козаченько
Бадьоро іржати,
Бо не личить вороному
Огирем ставати.
Ох, не легко дідусеві
Роль конячу грати!
Та чого вже не потерпиш
Ради втіхи внука,
Бо любов до цих – найменших, -
Дивовижна штука!
21.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814718
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Схилені плечі, голівка посріблена,
Руки- мережки життя,
Вишита хрестиком доля відспівана,
Веснам нема вороття!
Мамо, голубонько, в хамарах захована,
Знаю, тебе не верну!
Серцем торкаюся спогадів зрошених,
В них я тебе віднайду!
Кажуть-найбільше кохання до милого.
Мамо, такого нема!
Є лиш любов твоя в серці зігрітая,
Й не захолоне вона.
Всі оті ніченькі в казках проведені,
Щастям для мене були,
Всі ті роки, що для мене відмолені,
В ласці твоїй процвіли!
Ось і тепер коли сум підкрадається,
Гне мої плечі тягар,
Очі заплющую й знову ввижається,
Казка, що нищить печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814571
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества"
Прошу не путать с чужими высказываниями, мои личные - обозначены значком (*).
13. О любви, женитьбе, семье
АИСТ - символ, придуманный для объяснения детям, откуда они берутся.
- Куда девается аист после того, как принесет ребенка? - Обратно в штаны.
Ангелом бывает только жена вдовца.
А по ночам Мальвина любила одним глазом смотреть на звёздное небо и вспоминать о том незабываемом поцелуе, который ей подарил Буратино...
Баба Яга, можно я тебя поцелую? - спросил Змей Горыныч. - Только не все сразу!
Без родительской помощи трудно стать тунеядцем.
Белый ужин. Дамы кормят мужчин!
Библия учит любить ближнего своего, а Кама-Сутра объясняет, как именно...
Близость с женщиной восхитительна, но ее присутствие невыносимо.
Больно много вас, женатых, развелось!
Большое мужское горе складывается из маленьких женских радостей.
Борьба за мир - это как секс за девственность.
Браки совершаются на небесах. Видно и там не без брака.
Браки совершаются на небесах, но регистрируются на Земле!
Буду поздно. Суп на полу. Выпей.
“Была не была?” – и шарит по тахте руками.
Вам смешно, а мне жениться.
Ввести могу, но только в заблужденье…
В гостях хорошо, а дома… лучше и не вспоминать.
В гостях хорошо, а кушать хочется...
Вдова уже не находит в своём муже ни единого недостатка.
Великих мужей рождают только великие жёны.
Вернулся муж из командировки, и жена ему устроила сцену верности.
Вернулся муж с рыбалки, а жена ему и говорит: "Пойди, проверь, не поймал ли чего!"
Весна, мужчинка торжествует!
Весна - период парообразования.
Виагра + димедрол = любовь, похожая на сон.
В кино, на мелодраме: Она – Они поженятся?
Он – Наверно. Такие фильмы часто заканчиваются трагически.
В любви теряют рассудок, в браке же замечают эту потерю.
Влюбленные всегда начинают с того, что обманывают самих себя, а кончают тем, что обманывают других. Люди называют это романом.
В метро: -Молодой человек, а теперь оденьте меня, а то мне выходить на следующей.
B молодости нас волнуют вопросы секса, в старости - ответы
В наши дни глава семьи тот, кто решает, какую телепрограмму смотреть.
В начале было слово. Потом слова, слова, слова...
В не порочащих его связях не замечен…
В ожидании любви можно так и остаться незамужней женщиной.
Вопрос: есть ли у вас дети? Три варианта ответа: да, нет, не знаю.
Воспитание - процесс устранения личных недостатков у своих детей.
-Вот бы научиться, как лосю, сбрасывать рога!
Вот так мы с тобой и оказались по разные стороны одного презерватива.
В поезде: -Только попытайся поцеловать меня, и я закричу! –Я – тоже!
В постели можно делать всё, что доставляет удовольствие обоим. Даже читать.
Время детское, а спать уже хочется по-взрослому ...
В рогах правды нет.
В семье главное не деньги, а чувства, которые они приносят.
Все шубы могут поместиться в одну моль.
Всё, что я умею, портит майонезом “Кальве” моя мама.
Всё! Я подаю на развод! - Я - за! Обоими рогами!
В сущности, тюрьма и брак - одно и то же, с той лишь разницей, что в тюрьме за примерное поведение срок сокращают.
-Вот бы научиться, как лосю, сбрасывать рога!
Вчера встретил в шкафу такого интересного человека…
В чужой жене обычно нравится именно это.
Выполненная супружеская обязанность - нравственное половое удовлетворение.
Выбирать невесту глупо! Главное - выбрать тёщу!
Вышла замуж. Вернусь через полчаса.
Главное различие между любовью за деньги и бескорыстной любовью заключается в том, что любовь за деньги дешевле.
Глупый муж ругает жену, а умный – себя. За то, что женился.
Господа, любовь - это не чувство, а промежуток времени.
Готов был отдать за любовь жизнь, но она брала только наличные.
Граждане родители! Помните - оставленные без присмотра маленькие дети
очень быстро становятся маленькими родителями. Ж. "Вокруг смеха"
Да не ревнуй - один я у тебя.
Да нет, до свадьбы он не заикался...
Да, я женат, но лишь официально!
Двоежёнство карается двумя тёщами...
Девиз несчастливой жены: "Я хотела видеть..."
Дело мастера боится, а потому в руки не дается.
День рождения жены лучше помнить, год рождения – лучше забыть.
Держи интимную дистанцию (пространство от 20 до 50 см считается интимным).
Дети охотно делятся лишь двумя вещами: заразными болезнями и возрастом своих матерей.
Дети рождаются по социальному заказу, но благодаря частной инициативе.
Детство называют счастливым потому, что жена появляется значительно позже.
ДЖЕНТЛЬМЕН - это "такой человек, общаясь с которым, каждый невольно становится тоже
джентльменом."
Некоторые из многочисленных перлов Константина Мелихана:
"Должен ли джентльмен ждать ребенка, если дама его тоже ждет?"
"Должен ли джентльмен платить за даму в автобусе, если она заплатила
за него в ресторане?"
"Должен ли джентльмен брать деньги, если ему их не дают?"
"Должен ли джентльмен дарить жене колготки, если она нашла их у него
в кармане?"
"Должен ли джентльмен пожелать даме спокойной ночи, если спокойной
ночи дама не желает?"
Настоящий джентльмен - тот, кто кошку всегда называет кошкой,
Даже если он об нее споткнулся.
-- Дорогая, понизь свой голос до крика…
Дорогая! Я принёс тебе дефицит! - Какой? - Иммунный!
До свадьбы мужчины носят женщин на руках, а после – на шее.
Доступность товара зависит не от цены, а от жены.
Дубровский имел связь с Машей через дупло.
Дураки от несчастной любви стреляются. Умные пишут стихи. Самые умные не влюбляются.
Дурак - состояние, в котором может пребывать мужчина, не догадываясь об этом, если у него нет жены.
Его жена была ревнива до ужаса. И даже немного после.
Если автобусу изменит жена, он станет троллейбусом (рогатым).
Если бы Бог не создал женщину, все мужики были бы гомосексуалистами.
Если вам очень не хочется мыть грязную посуду, помойте чистую.
Если вас не устраивает ваша зарплата – отдайте её жене.
Если ваш муж начал следить за модой, начинайте следить за ним.
Если вы проснулись утром, а жена с вами не разговаривает - значит, пьянка удалась.
Если вы хотите жениться на умной, красивой и богатой - вам придётся жениться три раза. Если двое сошлись во взглядах, значит, они решили разойтись.
Если жена поутру опохмеляет мужа, то она не просто умница, а красавица!
Если жена молчит, лучше её не перебивать…
Если жена пилит мужа, значит, хочет сделать из него прекрасную половину.
Если женщина говорит Вам, что она Вас любит, то это еще совсем не значит, что она любит только Вас.
Если любовь – слепа, чего же удивляться, что она бывает с первого взгляда.
Если не можешь сделать девушке пpедложение - сделай ей словосочетание.
Если от тебя ушла жена, запомни, как ты этого достиг.
Если памперсы жмут спереди, значит кончилось детство.
Если супруги молчат, значит, им есть что сказать друг другу.
Если уж любить, то такую женщину, чтобы с ней не стыдно было попасться на глаза жене.
Если человек говорит, что он вас любит, это ещё не значит, что он любит только вас.
Если человек - жена, то это надолго.
Если чрезмерная увлечённость вашего ребёнка компьютерными играми вызывает у вас беспокойство, постарайтесь приобщить его к более серьёзным и здоровым занятиям: картам, вину, девочкам.
Есть ли жизнь после брака?!
Есть ли личная жизнь на Марсе?
Жена всегда готова потуже затянуть ремень. Мужа. на его шее.
Жена – друг человека.(*)
Жена нечаянно нагрянет…
Жена - существо, способное согреть вместо жизни - суп.
Жене надо говорить правду и только с три короба.
Женился сам - останови другого!
-Женись на мне, я буду дурой!
Жениться - значит наполовину уменьшить свои права и вдвое увеличить свои обязанности (Шибко умный Шопенгауэр).
Жениться можно и по любви. Да, да, я говорю о деньгах.
Жених всегда говорит о сердце, муж – о печени.
Жених, как и сапёр - ошибается один раз.
Жену свою люблю, поэтому изменяю редко.
Женщина знает смысл любви, а мужчина - ее цену.
Женщина любит мужчину, потому что он любит ее, а мужчина любит женщину, потому что он вообще их любит.
Женщину надо любить так, чтобы ей в голову не пришло, что кто-то другой может любить ее сильнее.
Женщины лучше понимают детей, поэтому мужчины к ней так и тянутся.
Женятся дураки. Умные выходят замуж.
Жизнь - болезнь со смертельным исходом, передающаяся половым путём.
Жизнь человеку даётся один раз, и в основном случайно...
Жизнь шире, чем кровать.
ЗАГС - это единственное заведение, где за брак платят деньги.
Злые жены ставят мужьям шишки, а добрые - рога.
И без себя я вас не представляю.
И всем ты хороша…(и мне, конечно, тоже…)
Идеальный муж - это мужчина, который не изменяет, не курит, не пьёт и... не существует
И запретный плод следует мыть перед употреблением.
Извините, вы верите в любовь с первого взгляда, или мне зайти попозже?
Из-за любимой можно пойти на край света с кем угодно.
Из письма: “Милый! Мне не нужен умный, мне не нужен красивый - мне нужен только ты…”
Иногда счастье человека в том и состоит, что его не так поняли.
Иногда так хочется пожить одними чувствами, но чувство юмора не позволяет.
"Интересно, берут ли с Нобелевской премии алименты?" В. Владин
Искусственный спутник жизни.
...и так ненавязчиво пригласи её на рюмочку водки...
Итак, она звалась Татьяной, сама не зная почему… (*)
И теперь у меня и в личной, и в семейной жизни всё пришло в норму.
Каждая мать надеется, что её дочь будет счастливее в браке, чем она сама, но ни одна мать не надеется, что её сын женится удачнее своего отца.
Каждый муж мечтает зарабатывать столько, сколько тратит... его жена.
Как аукнется, так и агакнется.
Как бы там ни было, грязная посуда, в конце концов, найдёт своего героя!
Как природа допустила рождение Гитлера, Чикатило и моей тёщи Антонины Ивановны?
Как робок он... сопротивляться сложно...
Как только я сообщаю маме, что женюсь, она спрашивает, на каком она месяце.
Как хочется, но чтобы без последствий…
Когда любимый человек далеко – болит сердце, а когда он рядом, болит голова.
Когда люди не сходятся в главном, они расходятся из-за пустяков.
Когда мало времени, тут уже не до дружбы, - только любовь./
Когда ты рядом со мной, мой смысл наполняется жизнью.
-Коммутатор? Соедините меня с женой!-Какой номер? –Что я турок, чтобы их номеровать?!
Комплимент жене, вернувшейся из парикмахерской:"Настоящую красоту ничем не испортишь!"
Когда дело доходит до раздела имущества, оказывается, что между мужем и женой очень много общего!
Когда она умерла, все увидели, как муж любит её.
Крайними чаще оказываются ближние.
Красивые женщины либо снятся по ночам, либо просто мешают спать.
Красивый мужчина – это для души, а богатый – для женитьбы.
Красивыми не рождаются… Красивыми пользуются.
Кто виноват? Это вопрос мальчика, но не мужа!
Кто последний тот и папа.
Кто я такой? Всё-всё, я одеваюсь.
Либо се ля ви, либо се ля вас.
Лучше жён могут быть только жёны, на которых ещё не бывал.
Лучше иметь тёщу-скандалистку, чем тестя-каратиста.
Лучший способ запомнить день рождения своей жены - это один раз забыть его.
Любимая, не слышу отговорок...
Любимая! Таких, как ты, не было, нет и не надо!
Любим одних, женимся на других. Если Вы полюбили жену, значит, это не Ваша жена.
Любите внуков - они отомстят детям...
Люблю, скучаю, шучу...
Любить, так любить, чтобы сердце стучало. Пить, так пить, чтобы лежа качало.
Любовная драма: любит, но не за то, за что хотелось бы.
Любовь бывает вечной. Только партнеры меняются.
Любовь в жизни бывает только одна, но её объект постоянно меняется...
Любовь греет, но водка быстрее!
Любовь - зла, а за козла - ответишь!
Любовь зла, но не так, как на это надеется козёл.
Любовь зла. Одна Надежда, что Вера добрее.
Любовь зла, полюбит и козёл.
Любовь зла – превращает в козла.
Любовь зла: уснул – и уползла.
Любовь и похмелье каскадно усиливают чувства.
Любовь, конечно, пьянит, но водка - дешевле!
Любовь, которая никогда не бывает взаимной. Любовь к Родине.
Любовь к себе - чувство, редко остающееся безответным.
Любовь к тёще измеряется километрами.
Любовь ломает и крушит все преграды, оставляя за собой кучу обломков...
Любовь не ненависть, бывает не взаимной…
Любовь помогает убить время; время помогает убить любовь.
Любовь придумали мужики, чтобы не платить за удовольствие.
Любовь придумали мужчины, чтобы не платить женщинам.
Любовь приходит и уходит, а семья остаётся.
Любовь - природное самоистязание (*)
Любовь – совокупность определённых чувств и неопределённых мыслей.
Любовь - это ваза с ядом, покрытая горьким шоколадом!
Любовь – это всё. И это всё, что мы знаем о ней.
Любовь - это заблуждение, будто одна женщина отличается от другой.
Любовь - это когда разум смотрит, смотрит на все это, пару раз пытается что-то сказать, вздыхает, пожимает плечами и удаляется.
Любовь - это когда ты прерываешь почтовую сессию, чтобы позвонить девушке.
Любовь - это когда хорошим людям плохо.
Любовь - это не просто так: ею надо заниматься!
Любовь – это светлое чувство, не омрачённое семейной жизнью.
Любовь - это такое волшебное чувство, когда тебе кажется, что ты взлетаешь все выше и выше, к облакам. А потом наступает просветление, и понимаешь, что ты находишься в облаках, а парашют забыл на земле.
Любовь - это такое состояние, когда готов даже жениться.
Любовь - это торжество воображения над интеллектом
Любой женатый мужчина должен забыть о своих ошибках: двум людям нет необходимости помнить одно и то же.
Любящая женщина - это та, которая, спустив вас с лестницы, обязательно
поинтересуется: “Ты не ушибся, милый?”
Люди ошибаются один раз: Мужчины думая, что все женщины разные, а женщины думая, что все мужчины одинаковые.
Маленькие дети не дают спать, а большие - жить.
“Маленькие дети? - Ни за что на свете…”
Матери нужно двадцать лет, чтобы сделать из сына мужчину; другая же женщина за двадцать минут сделает из него идиота.
Меняю книгу о контрацепции на детскую коляску.
Мечта идиота обычно выглядит, как жена соседа.
Милая, у нас с тобой мобильная связь…
Милые бранятся - только тащатся.
Милый, мне так хорошо с тобой! Хоть где, хоть как, хоть с кем…
Милый! Не выводи себя из меня!
Минздрав предупреждает: любить и кататься одновременно – опасно для здоровья!
"Мне товарищ Бирюкова дала два раза в письменном виде". Анатолий Лукьянов
Многие мужчины имеют характер. До женитьбы.
Многие холостяки мечтают об умной, красивой, заботливой жене. А ещё больше о ней мечтают женатые...
Многим Адамам Ева вышла боком.
Может, тебе и ключ от квартиры, где девки визжат?
Можно не любить женщин, но знать это должна только жена.
Молодой хозяйке на заметку: “Помните, что скромная бутылка водки не только украсит стол, но и скроет ваши кулинарные промахи”.
Молодой человек, а уже одной ногой в... браке.
Молодые девчонки – лучшее средство от виагры.
Моя жена всегда разделяет моё мнение: на своё и ошибочное.
Муж был совсем молоденький - рожки только пробивались.
Муж не вовремя хуже татарина.
Мужское и женское начало по-русски: Мань и Вань.
Муж - то, что остаётся от мужчины после брака.
Мужчина гоняется за женщиной, пока она его не поймает…
Мужчины лысеют для того, чтобы продемонстрировать отсутствие рогов.
Муж – это полбеды. Вторая половина – жена.
Мы всегда в ответе за тех, кого мы экзюпери.
Мы не настолько богаты, чтобы покупать дешёвых женщин.
Продолжение
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794791
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794555
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 19.11.2018
Життя гортає списані сторінки -
події, дати, пройдені дороги,
звучать слова то голосно, то дзвінко,
то раптом замовкають від тривоги…
Міняються пейзажі дивовижні,
світлини сильних вражень незабутніх,
минають дні, складаються у тижні,
а між рядками - мрії про майбутнє…
Приємні спогади дарують радість,
блокує пам`ять горе і страждання,
коли прийде в мій дім самотня старість,
мене зігріють вірші про кохання…
У них реальність, почуття шалені -
немає приводу себе жаліти,
я спогади візьму в обидві жмені,
і пригорну до серця, ніби квіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814476
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Сузір’я нахилилось до лагуни,
Сплітаються в танку рибальські шхуни —
Цілуються носами без пручання,
В мелодіях скрипучого звучання.
Таємний світ маскується в палітрі,
Шовковий бриз гойдається в повітрі,
В кущах цвіркун, прихований від зору,
Засюркотів мелодію бадьору.
Пітьма забрала сумніви й тривогу,
Тропічний місяць освітив дорогу
У блискітках, що глипають з водиці,
На зоряні зібрались вечорниці.
15/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814500
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Посвящаю коллеге в день
рождения 17/11/18
[i]Мама колисала донечку-манюню,
Та й зросла тендітна дівчина-красуня.
В її щирім серці - море із любові,
Має добру вроду, очі наче зорі.
Та років у неї ще не так багато,
Але все одно – у родині свято!
Нехай буде все, що в житті потрібно –
Щастя та любов, стіл завжди не бідний.
Та усі роки, що складають долю,
Мудрість додають з часом та поволі.
Нехай мами руки донечку плекають,
Ніжність їй несуть,міцно обіймають.
Мамина любов це як нагорода,
Береже завжди від лихої негоди.
Свято в мами теж – народилась доня,
Хоч зросла вона, все одно – манюня.
Хай насниться їй, наче у дитинстві,
Колисковий дзвін, квіточки барвисті.
А якщо життя закружить штормами,
Наче оберегом стануть руки мами.
Бережіть любов , щастя у родині,
Років сто бажаю вам завше та віднині.!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814482
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Чому ти тут лежиш, Васильку?
Плита надгробна у воді.
Портрет намок. Зажди ось хвильку,
Зберу краплини і тоді
Погомоню з тобою, брате.
Ти кревним став мені тепер,
Коли лишив життя крилате
І за мою свободу вмер.
Лежиш тут, наче стятий колос,
А міг би брати всі кутки,
Де в шані шарм і сильний голос,
У душах сіяти квітки.
Лишив назавжди нас. Не сон це.
Рве душу навпіл твій відліт.
Коли ж зійде над нами сонце,
Освітить край на сотні літ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814138
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 19.11.2018
[b][i][color="#8448b5"]Так ніхто не любив...
Я боюся такого кохання.
Якось Бог допустив,
Чи послав мені випробування -
Ти ж любове єдина моя!
Все не просто, повір -
Я водночас щаслива й не дуже.
Душа - загнаний звір
І зі мною нітрішки не дружить,
Вже не знаю - це я чи не я.
І ридає душа,
Бо не вміє тебе не любити.
Заховаю в віршах
Всі тривоги і все пережите
В Бога щастя для тебе прошу.
Будь щасливим! Пробач,
Що в думках і у снах залишаю.
Час неначе палач,
Дні летять чи так просто - минають...
Можна, в серці тебе залишу?
Якщо зникну - прости,
Буду вчитись тебе не любити.
Не руйную мости,
Хоч хиткі, ними можна ходити...
Про одне лиш прошу - без образ.
Найсвятішу любов
Я навіки в душі заховаю.
І молюсь, знов і знов
Берегти тебе, Бога благаю...
Ще зустрінемось...може...не раз.
- - - - - -
Та боюсь...це вже буду не я.
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 19.11.2018
… бо діти пахнуть молоком,
Сорочка прана пахне вітром,
Бо сонце котиться клубком
За обрій десь, в подІл крайсвіту,
Бо губи теплі та п’янкі,
Немов глінтвейн, та ледь вологі,
Бо у замерзлої ріки
Завчасно почались пологи,
Немов весна, хоч за вікном –
Плечиста та дебела осінь
Вкриває світ брудним рядном,
Плете, похмура, сиві коси.
А десь –мигдаль, а десь – печаль
І плачуть гірко пізні квіти,
Закуті в крижаний кришталь…
Чомусь так смачно пахнуть діти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Епаналепсис (грецьк. epanalepsis — повторення) — інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну експресію вірша, строфи. Е. може бути евфонічним:
Червневий день в іржі червленій
і луки черленню взялись…
і дзвонить день червневий лунко,
і червень серце черленить. (Б Кравців);
а також лексичним:
Я — випадок.
Я із закону випав
І впав у винятковість, як у сон (І.Світличний).
Різні види Е. є важливими чинниками ритмо-мелодійної і лексико-композиційної злитості строфи.
Епаналепсис (епаналепса) – iнтонацiйно-звуковий, лексико-композицiйний прийом поетичного мовлення, на думку В. Домбровського, є основною, а водночас і первісною формою повтору. Такий повтор постає рiзновидом градацiї. Наступний вiршовий рядок, пiдхоплюючи змiст i звучання попереднього, iнтонацiйно стикується з ним, зумовлює формування вiдповiдної ритмо-iнтонацiйної експресiї, як, наприклад, у поезії Валентини Коваленко «Предтечо ліс втужавів…»:
Й лечу лечу лечу собі лечу
й тим летом літавичим
розпалахкую совниці
воскостанної
свічу й шипшину,
що мережиться жар-птахою…
Повторення певного слова або фрази з кінця одного рядка на початку наступного у поетичному тексті називається епанастрофою (підхопленням). Такі повтори служать об‘єднувальними віршовими елементами, що, ніби ланки ланцюга, в‘яжуть в одну цілість окремі думки ліричного твору:
Себто у другій половині двадцятого століття
коли вирубали праліси
А коли вирубали праліси
тоді зафарбували велике серце
Спасителя на іконах Пресвятого Серця
(Василь Герасим‘юк «Поет у повітрі»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814430
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[i]Нарешті побачила світ моя ювілейна збірка [color="#ff0000"]"ТУГА ЗА ЄДИНОРОМ"[/color], яка була задумана як ілюстрована збірка-альбом. До неї увійшли поезії останніх років, макет та підібрані ілюстрації з майстерні Жозефіни Уолл були втіленням моїх творчих ідей і бачення поезії через світ живопису.
Видало збірку, як і останні мої книжки періоду 2013-2018 років, видавництво "СПОЛОМ" у Львові.
Готуюся до творчого вечора, який пройде 5 грудня о 16.00 у виставковій залі (історичній Трапезній) Львівського музею історії релігії.
Аби створити відповідну атмосферу, готую декламацію віршів під звуки органу старенького органіста Віталія Півнова, а також кличу до себе на вечір артистів Львівських театрів, естрадних виконавців та хор "Осанна", - з усіма ними пов'язана давньою міцною творчою дружбою. Виконавці будуть співати пісні на мої тексти. Завершиться вечір фрагментом вистави про Шептицьких [b]"У прихистку Божої ласки: Мати і Син"[/b], де я є одночасно автором сценарію і виконавицею ролі Графині Софії з Фредрів-Шептицької. Ця вистава створена мною у 2015 році і за ці чотири роки набула великої географії і широкого розголосу, ми відіграли її з чоловіком Романом Гриньком, виконавцем ролі Сина Романа-Андрея, та хором "Осанною" під орудою Володимира Беня, понад 80 разів.[/i]
До збірки "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ" писалися і передмови, і післямови - серед них ось такі...
[color="#ff0000"] [b]Творення свята Блакитного Сонця
і Пісні Життя[/b][/color]
Поезія Ірини Вовк – це своєрідний романтичний світ, у якому живуть: міфічний образ Єдинорога; бог тварин і лісів, покровитель мандрівників Велес; міфи давніх слов’ян; повір’я наших пращурів; народні традиції, що збереглися й понині.
Прочитавши ці поезії, ніби занурюєшся в магію незвичайного, казкового, міфічного, це ніби напій із цілющих вод, що веде нас за ниткою часу з тисячоліття в майбутнє.
Разом з поетесою ми потрапляємо в свято на колісниці часу, де «Дух Різдва малює дарчі скрині», де звучать староукраїнські щедрівки і громовержець Ілля і собі на весняній летить колісниці. Нас кличуть «хмарин білі пущі несходжені», бо прокидаються Блакитні сонця, бо спить приручений дракончик у мохах волохатих… Звичайно, ці образи нас ведуть у казку, де панує Дух світла і свободи, де в ній є теж пульс сучасності, бо авторка скорбить над Небесною Сотнею, бо:
[color="#ff0000"][i]«Спасенна та земля, де впала кров невинна.
На сум родинних хат зійде Душа Жива.
«Батьки… Сини… Брати…» - і мовкне Україна…
І молиться з небес Пречиста Покрова».[/color]
[/i]
І коли «небо на землю паде» у вірші «…бо війна – війною», по-материнськи хочеться за авторкою повторити, коли морок регоче, оскаливши зуби: повертайтесь живими!
[color="#ff0000"][i]«…тільки що це?.. Роздираючи Смерті кістляві груди,
множиться земля вояками – батьками, синами, братами –
за невинно убитих – два на помсту постане…
… пісня має бути доспівана…
«…гайта-вйо, вісьта-вйо…».[/i]
[/color]
Споконвічні пісенні мотиви , колискові, роздуми про жіноче щастя, туга за нейздійсненним, прекрасним властиві цій поезії. Скільки ніжності і любові у магічних словах:
[color="#ff0000"][i]«люлі-люлі, дівчаточко, люлі –
повітруля лоскоче…
Олениці й косулі поснулі…
Дика ружа у шлюбній кошулі,
у косицях зірки́ потонулі…
…доня спати не хоче…».[/i]
[/color]
Про кохання поетеса пише трепетно, чуло і відсторонено, питаючи у нас: «Чи вірите ви у Любов, у золоті дощі чулого серця. Що приходять укупі з гримавою силою весняного пробудження?» І сама ж відповідає, перелічуючи перечитані міфи любовних історій. Роздумуючи над ними, поетеса пише:
[color="#ff0000"] [i] «У житті, повнім підступів грізних, нещадних,
несподіваних втрат і розлук, і воро́ння, і втечі…
Чи знайдеться хоч іскорка тліюча палу у серці,
Що в смутних закамарках душевних жар дива розбудить…»[/i]
[/color]
Вона зауважує, що в Любові «люди, як і бо́ги, безсмертні», тому в її поезії є стільки радості і оспівування жаги кохання, а ще туги за досконалістю і красою почуттів.
Поетесі Ірині Вовк затишно і тепло у створеному нею світі. Тут вона щаслива, бо у себе вдома. Їй милі серцю усі створені образи: Вужа-Домовика і Вужихи-Домахи, Змії-Цариці, Духових Криниць, Долини Єдинорогів, Червоного Півня… І все це для того,
[color="#ff0000"][i]«аби словом торкнутися лагідним
тих порогів обжитих,
освячених…
…і вустами – квітучими мальвами –
миром світ цей пестити
і славити…».
[/i][/color]
Розділ «Мої каріатиди» - інтимний, болючий, бо тут авторка розкрила себе, свої пориви і тривоги, і зуміла в читача викликати співпереживання, бо оголила своє поетичне «я», яке кленовим листочком просить його зігріти. Освідчуючись у любові беззахисному опалому листю, «порі опадань», поетеса зізнається:
[color="#ff0000"][i]«У мені ностальгія свій жар рознесе, аж до серця.
У мені щось заплаче – наді́рветься, схлипне струна…
Ох шаленеє, втишся!.. Та серце, мов птаха, заб’ється,
Мов заблукане Сонце у пізніх гірких полинах».
[/i][/color]
Не залишить нікого байдужим вірш «Майдан: на 4-і роковини з присвятою Ромчику Гурику, герою Небесної Сотні», а також «Пісня Життя», присвячена матері.
І. як пише поетеса, «ми усі на землі – в нетрях часу лишень подорожні», та звучить і не минає Пісня Життя. Надіюсь, що залишається з людським серцем і Поезія, бо вона вміє розказати світові про таємниці буття, про любов і тугу, про щастя і розкіш – жити на цій землі…
[b] Марія Людкевич,
15.06. 2018,
Львів [/b]
[color="#ff0000"][b] Жага прадавніх джерел[/b][/color]
Ми живемо у суспільстві, яке з прадавніх часів змушене було віками лише мріяти про власну Державу – проте якимось незбагненним дивом жило державницьким життям!
Я над цим роздумую, перечитуючи книгу своєрідноїпоетеси Ірини Вовк. Так от: саме у її творах я постійно знаходжу ту пильну увагу до нашої одвічної звичаєвості, до традицій, забобонів і заклять, молитов і зичень, та й багато чого іншого. І це непросто посилання на відомі чи майже невідомі прадавні тексти – вони в Ірини набирають ваги свідчень своєрідних божеських правил, канонів, законів нерушимих, за якими жили наші предки. І тим викликали подив навіть у нас самих: як же це ми, бездержавні, живемо за тими конституційними приписами, чому вони непорушні на всьому етнічному обширові, чим дорогі, наче правдиві заповіді Божі?
У поезії Ірини Вовк глашатаями цих прадавніх звичаєвих істин стають казково достовірні герої – від Мавок і Лад, Лелів і Перунів, до безіменних носіїв таїни…
[b]Микола Петренко
(з передмови до ювілейного видання Львівських ПЕГАСІВ
«Вовчі іменини». – Львів: Ліга-Прес, 2013)[/b]
[color="#ff0000"]Хочеться вірити, що ця збірка-альбом матиме щасливе і довге читацьке життя - думаю, що це мрія кожного автора, що вкладає у кожну зі своїх книжок потужну енергію власного серця.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814294
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018
Я шукатиму в закутках Божі наперстки любові,
Дивуватиму світ неземним божевіллям молитв
І вмиратиму в них - у предвічнім написанім слові,
Лиш би душу хрестити на крилах псалмів - вічних битв.
Заректися стражданням, боліти розп’яттям Христовим,
Напиватися з чаші мільйонних небесних зірок,
І відчути тепло, і священний,
той доторк любові,
І згубитись між рим, та словесних загадок книжок.
Віднайти в собі гріх, бо безгрішшя розп’яте віками,
Серед тисячі слів погасити ненависть людську,
Притупити б весь біль, схоронити святими руками,
Із наперстків любові хрестити жагу нелюдську.
Дивуватиму світ неземним божевіллям молитв
І вмиратиму в них - у предвічнім написанім слові,
Лиш би душу хрестити на крилах псалмів - вічних битв:
Я шукатиму в закутках Божі наперстки любові...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814315
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018
А я все живу весною,
Хоча вже на скронях осінь,
Не хочу я жить журбою,
Моє серце пісню просить,
У серці троянди квітнуть,
Й черемуха з солов"ями,
І зорі на небі літнім,
Не відпускають ночами.
Спиваю з троянди роси,
І струни у серці грають,
Ще запах п"янить волосся,
Ще серцем люблю, кохаю.
Мені посміхаються квіти,
Лічу я зірки щоночі,
Я хочу життю радіти,
І пестити тіло жіноче.
На скронях уже сивини,
Роки час поніс за водою,
Пісні вже стають сумними,
А я все живу весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814019
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Не п'ється,кажеш,і не пишеться,
Надії,мрії кришуться...
Та плюнь на це - сідай,пиши!
Що маєш на душі - скажи.
Почни з початку
по порядку -
Хай кострубато,хай не гладко,
але всю правду без прикрас.
А хтось оцінить - буде час.
Змалюй канву свого життя:
Не тільки зоряні моменти,
А й помилки усі до цента,
Печаль і радість,каяття.
Облиш сентенції,моралі,
Забудь про алібі,медалі...
Завжди цікавить голий факт,
Як музиканта темп,чи такт.
Пиши як вмієш - головне
Щоб чисту правду.
Все мине.
Ти вище себе не стрибнеш,
Та буде жаль,коли помреш,
Що на прожите житіє
Не залишив своє досьє.
Мені,наприклад сумно нині,
Що від моїх дідів,бабів
Ні на горищі,ні у скрині
Не залишилося й двох слів,
Не кажучи вже про світлини.
Неначе їх і не було,
Немов на світі і не жили,
Та їхніх босих ніг тепло
І досі бережуть стежини.
І ми стежки ті самі топчем -
Слідами предків слід у слід.
Це їх любов,мій добрий хлопче,
Подарувала нам цей світ.
Отож,пиши і не жалійся,
Впрягайся в справу без вагань,
Поплач над словом,чи посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише нікого не порань...
Будь,наче Нестор -
літописцем
свого часу,життя-буття...
О,це далеко не дурниці,
це,щоб майбутні борзописці
в зерно не сипали сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 16.11.2018
Заходить сонце, захід весь червоний,
Далекий край збирається до сну.
Темінь біжить, ідуть до сну ворони,
В повітрі чути запах полину.
Прийшла дітвора і помила ноги,
У хаті горить світло, є тепло.
Люди до сну збираються, а Боги,
Від поту витирають знов чоло.
На небі засвітились ясні зорі,
Зарився Місяць в хмари - ліг до сну.
Хрести блищали в древньому соборі,
Чумацький шлях ховався в борозну.
Як все поснуло - наступила тиша,
Роси густі лягли у спориші.
Вітер мовчить, а листя ледве дише,
Заснуло все, на дворі ні душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814057
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Бог рано-раненько збудив сонце світле:
- Пора прокидатись... Вставай, моє рідне!
Земля вже чекає тебе в ряснім цвіті.
Даруй свою ласку усім, хто є в світі.
І пташку збудив Він (година ж досвітня),
Щоб пісня летіла над світом привітна.
- Вставай... Прокидайся! Співаєш гарненько.
Ти кожному вмієш зігріти серденько!
Бог вітра збудив. Той ніч спав десь у просі.
- Пора тобі, Вітре, пострушувать роси.
Вже промені ясні горять у краплинках.
Земля хай умиється зранку в росинках!
До хмар Бог звернувся: - Ви часу не гайте!
Як стане спекотно, всю Землю скупайте.
Рослини й тварини вам будуть радіти.
Під теплим дощем хай побігають діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 16.11.2018
Бог рано-раненько збудив сонце світле:
- Пора прокидатись... Вставай, моє рідне!
Земля вже чекає тебе в ряснім цвіті.
Даруй свою ласку усім, хто є в світі.
І пташку збудив Він (година ж досвітня),
Щоб пісня летіла над світом привітна.
- Вставай... Прокидайся! Співаєш гарненько.
Ти кожному вмієш зігріти серденько!
Бог вітра збудив. Той ніч спав десь у просі.
- Пора тобі, Вітре, пострушувать роси.
Вже промені ясні горять у краплинках.
Земля хай умиється зранку в росинках!
До хмар Бог звернувся: - Ви часу не гайте!
Як стане спекотно, всю Землю скупайте.
Рослини й тварини вам будуть радіти.
Під теплим дощем хай побігають діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Душу зігріє.
Розважить.
Ой, як багато
важить!
Сили додасть.
Допоможе.
Ой, як багато
може!
Всіх приголубить.
Зігріє.
Ой, як багато
вміє!
Все помічає.
Все бачить.
Ой, як багато
значить!
Щиро до Бога
злітає.
Ой, як багато
знає!
Вміє сплисти
за водою.
І повести
за собою.
Кожне в ній слово -
перлина.
Божої ласки -
краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Наші діти підросли:
Вільні, серцю милі,
Різні мови вчать вони,
Тож заговорили:
Мовить внук меткий бабусі:
-О гросс-мутер, сюсі-пусі
Не прикольно вже мені,
Стрьомно з вашої фігні.
З чуваками йдем на паті,
Гьорли-тьолки будуть в хаті,
Я від них конкретно прусь,
Не грузи мене, бабусь!
Буде класна веселуха,
Та спокуха: не порнуха,
Будем дрінкати бухло,
Ваші причіпки - фуфло.
Був сьогодні кльовий шопінг:
Відірвав неслабий смокінг,
Шузи класні - це прикид,
Етикет ваш геть обрид.
Ти ж на стіл метай скоріше
Пудинг, сендвіч - все смачніше,
Кекс, біфштекс - давай жратви,
Все прикольне для братви.
- О, май лав балбес онук,
Ти відбився геть від рук,-
Мудра мовила бабуся.-
Що ти кажеш? Я боюся,
Що з тобою щось не так.
Що за мова? Хто чувак?
Я тебе не андестенд,
Тож лови такий момент:
Мовить рідною не вмієш,
Я тебе не розумію,
Тож говорю напрямки:
- Вчіться мови, хлопаки.
І на паті не шмигляйте,
А на сендвіч заробляйте,
Ну, а в мене - форс-мажор,
Оголошую терор.
**********
Живемо в часи новітні,
В третьому тисячолітті,
А проблеми все такі, вічні:
Діти і батьки.
І чудову нашу мову,
Солов'їну, калинову,
Рятувати мусим знову
Від чужинської полови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Зі сходу знов тривожна новина
Й рясніє небо душами убитих…
Кипить Донбас… Йде 5-ий рік війна
І забирає тих, що мають жити.
Кричить земля і мліють матері:
Одна – стрічає, інші – проводжають…
Впилось печаллю сонце угорі –
Навіть його статистика вражає.
Допоки ж буде Каїна рука
Творить свою підступну чорну справу?
Чи доля українців є така:
За волю умирать в обіймах слави?
Омита кровію не одного з століть
Вона таки край покладе сваволі!
Запам’ятати мають москалі:
Ми навіть мертві не здаємо волі!
11.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Осіння ніч з вітрами в'ється
У змерзлих, скошених полях,
А світло зір із неба ллється,
Красується Чумацький шлях.
Так хочется в рукав сховати
Усіх близьких мені людей,
Разом під сонцем засинати,
У царстві білих орхідей.
До тіла свого прикріпити
Гербарій з днів свого життя,
В кросівках дірку заліпити,
І крокувати в майбуття.
Душевний виворіт розшити
Перлинами щасливих днів,
Кептар новий собі пошити,
Із самих найщиріших слів.
В старий мішечок позбирати
Годинники й людські жалі,
Щоб душі стрілками не рвати,
Й ходити вічно по землі.
Осіння ніч з вітрами в'ється,
За хмарами Чумацький шлях,
А сірий дощ струмками ллється
У змерзлих, скошених полях...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813860
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color] душі за присмаком полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки біль від розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color] би спинила часу плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а замість цього лиш зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color] даль не пройдених доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо далі та не разом.
[color="#a1082c"]В[/color] тім біль, що НАС ти не зберіг
[color="#a1082c"]І[/color] прохолодою образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь серед лютих холодів,
[color="#a1082c"]Д[/color]есь поміж перших заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно не знайти слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх болючих перевтілень.
[color="#a1082c"]Г[/color]учніше грому тиша знов
[color="#a1082c"]І[/color] лист з дощем злітає долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата смутком за любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли все тьмяне мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе, можеш ти спасти,
[color="#a1082c"]О[/color]дин лиш ти...отой ... тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив між нами ти мости
[color="#a1082c"]І[/color] зникло все, як сніг торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а серці мряка і.... дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже нічого з цим не вдію?
[color="#a1082c"]І[/color] лише віра у душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває сум мій за надію.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Ой, у небі місяць,
а ще три зорі,
світили яскраво
ліхтарі вночі,
а ще і віконцям
яскраво світить,
а у тих віконцях
щасливо всім жить.
А у тих віконцях -
світла джерело,
бережи, Пречиста,
і прожени зло,
а у тих віконцях -
діток голоси,
щоб гарні, здорові
і розумні всі.
Легко добувалось
з джерела води
справжньої чистої,
а ще знань краси,
засвітяться вікна,
нічні ліхтарі,
ясно сяє місяць,
а ще три зорі.
12.11.2018.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813744
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/340430945.jpg[/img]
[b]«Ти така в цьому світі одна»[/b]
або
[b]«Найрідніша, кохана моя…»[/b]
[color="#0b16db"][i][b]
Ти така в цьому світі одна
Не коханка мені, а весна
Джерело із тепла й доброти
І на серці лиш ти, тільки ти
Диво дивне із казки, чи мрії
В сірих буднях промінчик надії
Вдень ти сонце, надвечір – зоря
Ніжна хвиля у теплих морях
Дуже різна, та все ж ти одна
Синь очей, де не має і дна
Синь очей, де не має і краю
В них тону я, попавши до Раю
В них тону, піднімаючись ввись
В поцілунку вуста вже злились
В поцілунку злилися вуста
Обнімаю гнучкий, рідний стан
Обнімаю і розум втрачаю…
Що там Рай? – Не потрібно і Раю
Почуттями наповнений я
Найрідніша, кохана моя…
© Микола Карпець (М.К.)
*12.11.18* ID: № 813719
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813719
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Мені сказали: "Бог є в світі
І він розсудить у житті."
Тож кожен перед ним в одвіті.
Бог пише доленьки статті.
Я, зуби зціпивши, терпіла,
Завжди усміхнена була.
Вночі подушка хоч й мокріла,
Й очей до ранку не звела.
На ранок знову піднімалась
Й Сізіфів камінь я тягла,
Вкладавши сили, не здавалась
І все робила, як могла.
Багато літ з тих пір минуло,
Дощі пронеслись не одні,
Та моє серце не забуло
Слова пекучі, вогняні.
Усім судилось по заслузі:
Хто як посіяв - то так й жне..
Душа радіє білій смузі
Й насіннячко моє росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Досить, пане, балакати
Про хабарну владу!
Чи не час нам об’єднатись
У свою громаду?
Та не партію створити,
А стати тим рухом,
Який зможе змести гниду
Українським духом.
Чи не пора починати
Всі зміни із себе:
Не молитися безсило
До глухого неба,
А кожному з нас, панове,
Трохи коштів дати
Для створення свого фонду,
Та ще кандидата
На посаду Президента
Конгресом обрати.
Українців всього світу
Треба опитати.
Хай не буде олігархом,
Але й не із бідних.
Є у нас достойні люди,
Є немало гідних!
Край пора, пора зламати
Всю оцю систему
Україну рятувати
Від вогню геєни
В який заведуть країну
Пострадянські кадри.
Не вірте цим популістам!
Носіям неправди.
Скільки їх було при владі,
Скільки обирались!
Чи нам стало краще жити?
А вони старались
Збагатитись максимально
За народні гроші.
Це – не слуги для народу:
Паразити, воші!
Гуртуймося, добрі люди,
В кулак, а не в жменьку.
Пора, пора рятувати
Свою рідну неньку!
11.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813393
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Запахло в хаті, наче в раю,
Де на покутті рушники,
Де, в них пташки дзвінкі у гаю,
Де, в них і ябка, і грушки.
Усе в однім - краса небесна
І руки мами - хрестик, гладь...
Чудна Мадонна, стежка хресна,
Господь і слуги - світла рать.
Молитва тиха, так ранкова
Освітить день новий життя,
А в нім знов мама загадкова:
У ній - і суть, і каяття.
Клопоче сива коло кухні,
У хустку вплетені роки,
Червоні вишні вип’ють будні,
А в них всі мамині смаки.
Румяне тісто на припічку
І смак ріднесеньких долонь,
Я б цілувала їх всю нічку,
Щоб лиш не згас її вогонь.
Знов смакувала б стиглі вишні
І хліб святий із її рук,
Лише б на мить в роки колишні -
І серце мліє... стук та стук...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813699
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Іди вперед, шукай дорогу,
Вона десь є! вона - твоя!
Не сподівайся ні на кого,
Лише на особисте - Я.
Я - хочу, можу, вмію, мушу!
Доб"юсь, зумію і зроблю!
Оберігай від злоби душу,
І слово пам"ятай - люблю!
Люблю цей світ - дерева, квіти,
Себе в цім світі і людей,
Які народжені радіти,
У світлі днів, і в тьмі ночей.
Як складно все, і все - так просто!
В життя зануритись сповна!
... Коли в твій дім загляне осінь,
Хай буде щедрою вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813702
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
По полю босоніж, стерня коле ноги,
Ішла, попереду розбиті дороги,
До неба, зглянеться, між хмар видно просинь,
Поправить хустину і Боженьку просить.
Мені, підкажи, де нарешті шукати?
Синочок, не вернувсь, у пошуках мати,
На фронті… немає, може ж він в полоні?
Журба… серце крає і сльози солоні.
Й гіркі, полинові, стікають додолу,
О скільки ж, ходити, то наче по колу,
Оббила пороги, майже на коліна,
Спита в генералів, в чім сина провина.
Розводять руками, дайте листа в пресу,
То марні надії, шукать нема сенсу,
Він зниклий безвісти - пролунав, як вирок,
Знесилена горем, ішла без зупинок.
У смутку із осінню, дубіло тіло,
З дерев багрових, вже листячко злетіло,
По полю ніс вітер. Проклинала долю,
Де ж рідний синочок? Боровся ж за волю!
Війна, горять трави, дитя загубилось,
Чомусь і не знати весілля наснилось,
Та мов навіжена… З вітром розмовляла,
А я ж,тебе синку та й благословляла.
Та скільки ж, ще треба, матерям страждати?
Щоб доньки й сини повернулись до хати.
10.10.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813649
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Шеф до мене зранку: - Чому ти спізнилась?
Та, в церкву забігла, за вас помолилась...
***
Краще за всіх на селі працювала кобила,
Та ні медалей, ні ордену не заробила.
***
Шефу здалось, що я не хочу працювати,
То ж відтепер боюсь його розчарувати.
***
Якщо горіти на роботі не охочі,
Тоді достатньо диму, пущеного в очі.
***
У роботи є три плюси, на які багата -
Це п"ятниця і відпустка, й заробітна плата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813608
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Я щез! Пропав! Мене нема!
Ніхто вже навіть не шукає!
Коротка пам'ять і німа,
Про нас рідня лиш пам’ятає.
Небесна сотня у землі,
Відспівана, у домовинах.
Ми ж розчинилися в імлі,
Чиїсь батьки, чиясь дитина…
А нас не сотня – батальйон!
Нас не згадають поіменно,
Не впишуть прізвищ в пантеон,
Не схилять до землі знамено.
Нас значно більше, в кілька раз,
В нелюдських муках помирали.
Тих хто вбивав, віддав наказ –
Нікого навіть не шукали.
Втопили трупи у Дніпрі,
Спалили наче біомасу,
Команду дали нагорі –
Ми щезли з простору і часу.
Нас вже ніколи не знайти,
Ми ті, що безвісти пропали…
Щоб ворог не досяг мети,
Потрібно щоб нас пам’ятали.
12.11.2918 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813593
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
З «низів» піднявся Низовий.
Піднявся сам без мами й тата.
Когось штовхала волохата,
Комусь він був тоді – нічий.
Його не бачили й не чули,
Сирітський смуток - що комусь?
Та був в пошані він у Муз,
Гуділи вірші, наче вулик.
І не в угоду різним кланам -
На рідній мовили вони,
Твої, Вкраїнонько, сини
Тебе тримали із Іваном.
Їх на руках несла епоха,
З низів ішли аж до вершин.
Попавши в леміш до машин –
Були найпершими у Бога.
Я чую шелест їх думок,
Без них збідніла б Україна,
Тримала міцно пуповина
Й той глас могутній не замовк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813262
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Рвали тебе на шматки,
Вислали на Соловки.
Кулі, мечі, каземати,
Стерпіла все, наша Мати.
Вся у крові вишиванка,
Серце болить, лихоманка.
Словом замовила рану,
Витерла сльози вітрами.
Далі стоїш непохитно
З поглядом жовто-блакитним.
Ти – така вільна, як воля,
І ані крок – справжня доля!
Скроплене кров’ю коріння,
Ти – на порі воскресіння.
Вже язики не у моді,
Місце твоє – у господі!
Світу скажи своє слово,
Матінко, сонячна Мово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813243
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Крізь сито пропустити тонну слів,
Прибрати швидше той гнійник, що визрів.
Чи буде сенс – ніхто ще не довів.
Чи холодильник переможе телевізор?
Прадавня істина дає дурить народ.
Ну якже, як – лиш хліба і видовищ.
А неугодним всім заткнути рот,
І правду до броньованих до сховищ.
Нікому правду не дано сховать.
Бо вирине, зросте, надме вітрила.
Лиш треба над собою працювать.
В неправди – гирі, лиш у правди – крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813413
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
★З★аховався сизий голуб, під сходинку від негоди,
★А★безжалісний листопад розливав холодні води.
★К★рук у небі дзвінко кряче, душі криком роздирає...
★О★блітає двір голубка, свого голуба шукає...
★Х★ронос стрілки підганяє... дощ шумить, мов Ніагара,
★А ★вона летить у небі, наче вільна, сіра, хмара...
★Н★іч на землю опускалась, і гукали поїзди,
★І★ гукала разом з ними, в темний простір...в нікуди...
★Д★есь крило своє пошкодив, біль пройняв аж до кісток,
★У★ листочок загорнувся і забився у куток...
★Ш★аленіла непогода, а голубка все літала,
★І★ у кожну темну шпарку цілу нічку зазирала.
★П★олетіла на дорогу... Фари... скло... і гальмів свист!
★Т★ак скінчилась їхня доля...впав останній жовтий лист...
★А★рка висохла на сонці, голуб знову полетів,
★Х★ворий, мокрий і голодний, повний щирих почуттів.
★І★ побачив він голубку... впав на землю - і заснув...
★В★ін її у свої крила, наче в ковдру загорнув...
P.S.♡
Падав сніг в пусте гніздечко, на сходинку у дворі...
А десь там, високо в небі, світять нові дві зорі!★★
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813409
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Місячний ранок. Сонце над гаєм
Сонно вмивається між верховіть,
Жвавий струмочок пісню співає.
Соло пташине ледь чутно — «віть-фіть».
Вмите повітря пахне росою.
Їжакувато-забута стерня
В небо встромилась, вкрита імлою.
Місяць вибілюють промені дня.
Зникнула цятка проти Ярила,
Вкривсь хмаровиннячком місячний шлях.
Нічка стулила стомлені крила,
Стало розвиднюватись на полях.
Сутінки впали в невидиме ложе,
Наче звалилася з неба гора.
Кажуть, що світло пітьму переможе,
І запанує новітня пора.
10/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813387
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Тебе ніхто любити так не буде,
Таке стається у житті лиш раз.
Моя любов з тобою буде всюди –
Вночі, щоденно, повсякчас.
І не сховаєшся – не буде порятунку,
Не скочиш з поїзда в нічний туман.
Моя любов – то повний келих трунку,
Солодкого й гіркого як обман.
І я не знаю, що несу для тебе –
Біду чи щастя, радість чи печаль.
Моя любов, то біла зірка в небі,
Гаряча і холодна, як кришталь.
Я ревнуватиму тебе, приречено, до болю,
Вночі і вдень, зимою й навесні
За кожен день, прожитий не зі мною,
За кожен поцілунок – не мені.
Бо так нам випало – віднині і довіку,
Ти не моя і я не твій.
У тебе ще весняних днів без ліку,
А в мене осінь – жовтень надворі.
І білими ромашками в долині
Ми будем порізно цвісти.
За все, що з нами трапилось донині,
За все, що станеться в майбутньому – прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 09.11.2018
Пора сумлива щедро сипле чари
із золота і бронзи навкруги.
Над містом вітер гонить хмар отари,
а низом – хвилі в бузькі в береги.
Багряне стелить осінь покривало
і листям роки падають до ніг.
Хоча попереду часу іще немало,
та скроні все густіш вкриває сніг.
По вулицях ступає гордо осінь,
фарбує парки в теплі кольори.
Ще зелені немало в кронах досі,
та ближче все зимовий колорит.
09.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813214
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
У слові щастя тисячі бажань,
В однім такім короткім наче слові.
Крилатих мрій і скромних сподівань,
Тепло душі, і промінці любові.
У чому ж справді того щастя суть
Людина до кінця не зрозуміла.
Нас ріки долі по шляхам несуть,
Вітри зневір надій ламають крила.
Із дня у день свої несем хрести,
У кожного із нас своя Голгофа.
До труднощів звикають душ хребти,
Стає буденністю вчорашня катастрофа.
Плетем стежки - мереживо років,
І намагаємось знайти себе в собі.
Щасливий той, хто попри все зумів,
Не здатися в щоденній боротьбі.
Щасливий той, хто мрій не розгубив,
Життя не витрача на помсту, зло.
Хто вірить й досі у найбільше з див –
Цілюще, світле доброти зерно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813250
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
[i]"[color="#f04d0c"]Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон
не має сили і перебуває під чиєюсь владою....
Там же, де закон – владика над правителями,
а вони – його раби, я вбачаю порятунок держави
і всіх благ, які можуть дарувати нам тільки боги[/color]".
[b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В стагнаціях кровить вся Україна,
І мається печалями народ…
Чи ждав хоч хтось такої ось руїни?
Чи вартий він таких ось “нагород”?!
Та все ж не скаже жоден з президентів,
Що був він нікудишній президент…
На ску́зу* ж, мов, – «не мали прецедентів»
Лиш має право... двієчник-студент.
Один – продав за безцінь наше «Бласко»
Й створив такий, як «маємо ми», Крим,
Між крапельок, як по дорозі ласка,
Шмигнув в кущі безславно, невреди́м…
А той – раз-президентський строк учився
І ва́йкав** ще: «що строїть – підкажіть!»,
А люд чекав рішучості і чину…
Натомість – торг: з сусідами як жить...
Бідак-бджоляр – мав гендерні проблеми –
У боротьбі із «леді Ю» застряг…
Хоч не було там жодної дилеми:
ЄеС-НАТО́ – не тонучий «Варяг»!
Йому Майдан вручив гетьма́н-клейноди
Й важку гетьма́нську кормчу булаву….
Та вийшов, певно, скоро в нього з моди
Козацький дух! – Ослабив тятиву.
Й рецидивісту-зеку на поталу,
Що коїв як хозарський резидент,
Віддав казну, і військо… Промотали...
Кому такий потрібен президент?!
А цей, що фе́йково стрибнув в бульдозер,
Що Україну нищить квапно вщент?..
Брехні й прожектів лиш підносить дози...
Десь
забаривсь
народний
президент!
Та чи знайдеться «свій» в країні хлопець?!
Де Голя, Піночетенка найнять?
А то "ввійде" якийсь заморський OPEZ***,
А з ним на та́нку (в гості) й «…-она мать»![/color]
[/color][/b]
07.11.2018
_________
*Оправдання.
**Нарікав.
***Образ, що втілює інтервента: автор ще
пам’ятає з війни німецького коменданта селища
Дігтярі, що на Чернігівщині, під цим іменем.
Загинув від партизанської кулі і похоронений
ма місцевому ринку під вербою. Пам’ятник, звісно,
відсутній…Печально, та повчально...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Летять рокИ, несуть хвороби - як пережитого печать.
І вже нічого не поробиш: хвороби треба лікувать.
Аптеки скрізь, на кожнім кроці,
на ліки ж ціни - аж страшні!
Не можу втримати я гроші, летять, як листя восени!
За тиждень «бравій медицині» віддати стільки довелось!
Увесь мій «капітал» пенсійний «всмоктав» «аптечний пилосос».
І стала я себе картати: чому в перебудовчий час
Не подалась я в депутати? (тоді ще вибирали з нас!).
Сиділа б у Верховній Раді - я, і сини, і невістки',
Все мали б: пільги і зарплати, і бізнес, не аби який:
Чи будівництво, чи аптеки, чи магазин, чи стадіон.
Онуків в університети відправила б, аж за кордон.
В сесійній залі напівпусто,
зарплата ж вправно йде, в свій час,
Ще й допомога на відпустку - десятки тисяч гривень враз!
Була б і пенсія багата: у місяць - тисяч сорок п’ять,
Ще й безкоштовно лікуватись,
і по курортах роз’їжджать!
Тепер без грошей - зась, у Раду!
Геть! - відпрацьовані роки,
Я зараз - НУЛЬ З ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю пенсійні копійки:
Оце - на ліки, це - квартплата.
А їжа!? Жити як тепер?!
Жаль, не пішла я в депутати,
На пільгах як в CРСР, була б уже я – МІЛЬЙОНЕР!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813189
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Вітаю тих –для кого, свято –праця,
А будні –це складний, натхненний труд ,
Не ростите ви хліб, не зводите палаци,
Не куєте у кузні стальний прут.
Ви людські душі, відкриваєте для дива,
Шукать натхнення, надихать серця,
Навкруг політика, духовна порожнеча,
У вас ключі від дивного ларця.
Плекати й берегти здобутки предків,
Нове і дивне повсякчас творить,
Манити до культурних осередків,
З собою в мирі і сучаснім тренді жить.
Нехай говорять, що культура гине,
Сміються з шараварів і вінків,
Ви оживляєте справжнє єство людини,
Що житиме крізь круговерть віків.
Нехай, ще вас не радують зарплати,
Ми знаємо ж: що щастя - не в грошах,
Людській байдужості і ліні ставим мати,
Й сміливо негараздам робим шах.
Ми бережемо пісню і мотиви,
Традиції, у вихорі років,
І в часу плин вставляєм корективи,
Сіємо мудрість взяту від батьків.
Ми ті - для кого, мить на сцені – слава,
А за кулісами – лиш заздрість, й забуття,
Культурі ми –дизайнерська оправа,
Хоч творчість для нас, суть всього життя.
Незламно будем мчати до вершини,
Бо ми не маєм заборон і меж,
Як механізм глобальної машини,
Людей піднімем до культурних веж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813156
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Про тебе тільки пам'ять залишилась
В куточках моїх стомлених повік...
Але цей день, коли ти народилась,
Я буду відзначати кожен рік.
Про тебе тихо так шепочуть стіни,
А квіти пам'ятають доторк твій.
Твій затишок тут і твої картини,
І лише один смуток тут - це мій.
Твій день - це схід і захід, сонце ясне -
Це ти. Як той промінчик у росі
Світитиме... Світитиме, й не згасне,
Тоді і зараз... Віримо ми всі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812941
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
Вважаєш, не варто дражнити
Даремними ласками душу,
Якщо неспроможні змінити
Що доля приймати примусить
Вважаєш, не варто вдивлятись
У вічі, шукаючи згоди
Якщо для життєвого свята
Не діждешся з моря погоди.
Вважаєш, літа промайнули
І годі минуле будити
Хай навіть не все ще заснуло
Не варто примарно любити.
Бо все це є тільки химери
Бо це тільки витвір уяви
Приймеш валер’янку від нервів
Хвоста не розпустиш мов павич…
Прийняв… серед стін порожнечі
Самотність пудова напала
Сказати, що давить на плечі,
Розчавила! – буде замало!
Бо дихав тобою чверть віку,
Бо жив ніби вірою в Бога!
Аж раптом – пустеля нізвідки
Аж раптом поблизу – нікого!
І очі якось очманіло
За щось зачепитись шукають
Та хвіст… цебто, віник із віршів,
Не знати кому, розпускаю!
07.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812923
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
Дівчинонько — красунечко,
Чом сидиш одна?
Чому личко насуплене,
Чому ти сумна?
Розриває серце туга,
На душі імла,
Бо розлучниця-подруга
З миленьким пішла.
Не подруги в тому воля,
Що милий пішов,
Отже, не твоя він доля,
Не твоя любов.
Забудь його, невірного,
Подивись навкруг,
Знайди хлопця надійного,
Щоб був вірний друг.
Не будь сумна, як тополя,
Швидко мчать літа,
Шукай щастя, шукай долю,
Поки молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812919
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
Миколі Петренку вчора виповнилося 93!!!
Микола Євгенович знав мене ще нескладним дівчатком у косичках, «гидким каченям», що полюбляло писати вірші – і топтало стежечки до знаменитої у творчих колах Львова школи №28, де вчилися діти Петренків, Лучуків, Ступків, Стригунів... Те, що «гидке каченя» (читайте: «вовченя»!) перетворилося чи то у «лебедівну», чи швидше всього у «зубасту літературну вовчицю» великою мірою спричинилася його надзвичайно тепла, батьківська опіка. Це Микола Євгенович завжди був поруч у цікавих подорожах дорогами Львівщини із творчими бригадами Клубу Творчої Молоді, а також на поетичних фестивалях, таких як незабутня «Львівська поетична весна», що у часі переросла у «Галицьку літературну осінь». Це ж той самий Микола Петренко, поруч із Оксаною Сенатович (укупі із Володимиром Лучуком) і Миколою Ільницьким благословили мій прихід у Спілку письменників, не кажучи вже про творчу співдружність із моїми театральними побратимами із Молодіжного Експериментального Театру Аматорів «МЕТА», що продовж 80-90-их років відроджував традицію різдвяних вертепних ходів вулицями Львова, Купальських забав у мальовничих куточках природи (львівсько-карпатської і не тільки), а також національно окреслених вистав «опальних» класиків української літератури і обов’язкового вечора поезії на «останній сторінці» театрального року. Пам’ятаю презентацію першого видання «Молитви отця Зенона» Миколи Петренка у виконанні акторів «МЕТи» (і себе серед них) у холодних зимових стінах Домініканського костелу…
Микола Євгенович, жартуючи, каже, що ми з ним розминулися у часі і просторі, на що я з радістю заперечую, що, Богу дякувати, таки не розминулися – у тому і щастя, адже відбувся спадкоємний ланцюг поколінь.
[color="#ff0000"][b]МИКОЛА ПЕТРЕНКО[/b]
[/color]
[color="#ff0000"]До вибору кращий крам,
і хрестик, і усміх мами...
Ішли ми до світлих брам,
прийшли ми під чорні брами!
Невже та мета не та,
і вів нас на Бог, а Ірод...
Не гудьмо свого Христа -
нам просто бракує віри!
[/color]
[color="#ff0000"][b]МИКОЛІ ПЕТРЕНКУ
[/b][/color]
[i][color="#ff0000"]«От жив. Нічого. Скупо та убого,
І все ж - нічого. Рай там, чи не рай.
Аж тут душа стає з києм на Бога -
Давай мені завіщене. Давай!
Давай мені в цім пеклі Україну,
а чи мене до неї відпусти.
Лицем у сніг. А снігу - по коліна,
А снігу вище над усі світи.
Годуєш снігом долю нетерплячу.
А що ж іще... А що? - не знаю сам.
Вхоплю сокиру. І пущу в Авачу.
Давай мені Вкраїноньку.
- Не дам».
Микола Петренко.
(Зі збірки [b]«Молитва отця Зенона»[/b])[/color][/i]
Давай мені Вкраїноньку, Миколо!
Як не сьогодні, то уже й ніколи.
А як не даш – візьму кия, та й годі –
Давай мені Вкраїноньку у згоді!
А як не даш – вхоплю мерщій сокиру –
Давай мені Вкраїноньку із миром!
Вирує, повноводиться Авача –
Химерна, бачу, у Миколи вдача.
Ріка бурхлива як Душа Поета –
З перепустками в рай не спішно, де там…
Микола посміхається у вуса:
- Таку, як є, бери її, Ірусю!
[i]За ювілейною книжкою "Микола Петренко. Життя і творчість". - Львів:Сполом,2015.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812916
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Хто приборка сильну жінку,
А чи принц чи генерал?
Голосисту українку-
Де ж ти мій Універсал???
Я чекаю свого принца,
Біля хати під вікном.
І не спиться й не сидиться,
Стала доля полином.
Й треті півні проспівали,
Й річка висохла давно…
Й ювілей відсвяткували,
Й усе випите вино…
Усі подруги побрались...
Запізнилась,певно,я…
Й Усіх принців розібрали,
Де ж-бо доленька моя???
Принц мій знову не приїхав -
В цьому є якийсь підвох!
Мабуть сильно захворів він,
А Чи коник його здох…
Люди кажуть: «Нещаслива…»-
Щастям повниться ж весь дім.
Я весела й не журлива.
Всім про щастя розповім.
Зупиню коня сама я,
І вогонь ще потушу,
Полюбити не благаю-
Лише в гості запрошу…
То нічого,що вже осінь,
Хай весниться й вам в душі!
То ж чекаймо всі відносин
І молодші,і старші!
Не чекаймо з моря вітру,
Й човен сам не попливе...
Хоч роки вже й переквітли-
Та...в віках ЛЮБОВ живе!
06.11.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812867
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Вертепи, ангели крилаті,
Ходять від роду і до роду…
Колядки линуть в кожній хаті,
З Різдвом Христовим, мій народе!
Господарю! Пускайте в хату,
Гостинців накладайте більше,
Бо ми прийшли колядувати,
Щоб було свято веселіше!
Христа ми нині прославляєм,
З ім’ям Його приходим в хату.
Хоч сніг на вулицях кружляє:
— З Різдвом Христовим, мамо й тату!
Ти, Україно, будь щаслива,
Хай сяють в небі мирні зорі.
Щоб мала долю незрадливу:
— З Різдвом Христовим, люди добрі!
З Різдвом Христовим, Україно!
Став дідуха, кутю і сіно,
Всі колядуйте солов’їно!
З Різдвом Христовим, Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812782
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Ходить осінь чарівниця по моїй землі,
Все малює своїм пензлем в барви золоті...
Одягла у жовту сукню молоду вербу:
Хай побачить свою вроду й прожене журбу...
Далі осінь малювати пішла у саду,
Вже на вишні червоніє листя до ладу...
Трохи пензлем покропила - засіяли враз
Айстри пишні... Хризантеми заспівали джаз...
В гай швиденько вже майнула, бо ж пора й туди,
Зачекались там на неї клени та дуби…
Малювала їх старанно, щоб не пропустить,
Щоб усе було у барвах… Все хай багрянить…
Вправно осінь малювала... Час перепочить...
Зажурилась вона трохи... Дощик моросить...
Шкода стало їй усе це... Всю оцю красу,
Скоро вітер позриває... Трохи б ще часу...
Треба встигнути їй трохи... Зовсім мало ще,
На узліссі залишилось одне деревце...
Мить одна - і все готове... Ой, яка ж краса!
Та й собі вдягла коралі... Їй бо ж до лиця...
Ті коралі на калині, мов вогонь, горять,
Лине пісня журавлина... Журавлі летять....
Осінь глянула угору та маха їм вслід:
Буде хай безхмарним небо та легким політ…
Анатолій Розумний
05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
У листопадовому дні
Коли над світом небо сіре,
Ти побажай в цю мить мені,
Щоб тут було створіння щире
У цю хвилину, у цей час,
Навпроти мене: очі в очі,
Щоб надивитись «про запас»
На весь період злої ночі.
Бо то є правда: нас тепер
Ніч не єднає, а розводить.
Світ сновидіння, світ химер
Немов важке похмілля входить
У потаємний склеп ночей,
Де хижо владарює лихо,
Де сни тікають від очей
І плоть від болю плаче тихо.
Так «живемо»… гіркий обман
Пігулок вічних, від ін’єкцій
Обгорне тіло млість-туман,
Провалимось до ранку в безвість,
А там настане день новий
Із новоявленням проблеми
Як виживати? Труд важкий
Як без здоров’я…
Нові теми
Підкине вир нових подій,
А може, зустрічі неждані
Нам принесуть вінок надій
Хоча б на день цей, не останній.
А зараз просто побажай
У сірий день, під плач негоди
Щоб я побачив справжній рай
Втопившись поглядом у погляд.
05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812635
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Подаруй мені сад,
Що в вікно зазирає,
Легкий запах свічад,
Що пітьму проганяє.
Щоби в шибку мені
Вранці стукала гілка,
Щоб цвіли яблунІ,
А над ними щоб бджілка…
На терасі завжди
Щоб горнятко із чаєм,
А як схочеш піти,
Знай – на тебе чекаєм…
Подаруй мені сон
На перині з надії,
Щоб серця в унісон,
Щоб завжди молодії.
Подаруй мені сад,
Тобі Євою стану,
Найсмачніше зі знад
Тобі з гілки дістану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812677
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]
Карпатський краю, Квітко Полонини,
Хмелію від твоєї я краси!
Доносить вітер десь із верховини,
Трембіти неймовірні голоси.
Зависли пеленою у долинах
Й клубочаться тумани поміж гір.
Яскраві миті в серці й на світлинах
Вчаровуюсь,неначе ювелір.
В підніжжі гір стрімкі потоки-ріки
В своїх обіймах ніжать валуни.
Завмерли в диві цім стрункі смереки,
Щоб слухать вічну музику весни.
Ось Шипіт, водоспад, летить в екстримі.
Нікому не спинити його шал.
Немов пірнаю в казку цю незримо,
Й летить за нею і моя душа.
Настояне цілюще різнотрав'я
Вбираю й причащаюсь досхочу.
Милуюся меланжем різнобарв"я...
До тебе, Квітко, я ще прилечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 05.11.2018
У лісі під пеньочком
жив-був веселий гном.
На зріст, як той грибочок.
З ним кожен був знайом.
Пташок будив із ранку:
— Співайте вже! Пора!
А опісля́ сніданку
складав у вірш слова.
У день ходив у гори –
там загадки збирав.
А потім у коморі
у діжки їх складав.
В садку, як незабудки,
висаджував зірки.
А з озера на вудку
виловлював казки.
В своїй малій оселі
гостей-звірят приймав,
читав вірші веселі
й казки розповідав.
Розносили звірята
казки в усі краї.
Їх знають всі малята,
а, може, чули й ви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812674
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
До Тебе на зустріч на крилах летіла.
Побачить, почути Тебе я хотіла.
Я ніжності вволю хотіла напитись.
В обіймах Твоїх я хотіла втопитись.
Хотіла дивитись в Твої сині очі,
Цієї красивої літньої ночі.
Хотіла я ніжний Твій дотик почути,
Хотіла з Тобою про зайве забути.
Хотіла цілунки Твої я відчути,
Хотіла Твоєю, єдиною бути.
Хотіла до Тебе всім тілом торкнуться
З Тобою заснуть і з Тобою проснуться.
Та швидко ця нічка чудова минула,
Між нами прощання болюче сійнула.
Пішла… полетіла… кудись заховалась…
Та в пам’яті нашій, назавжди зосталась.
12.09.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806346
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 02.11.2018
Моєму батькові, Розумному Григорію Павловичу, присвячую...
Без Тебе сиротою стала рідна хата,
І час, і простір - наче зупинивсь...
Нема мені тепер кому сказати: “Тату!
Стрічай! Я знов до дому повернувсь!”...
Тепер мені, здається, ніби тільки вчора,
Коли я зовсім був іще малим,
За руку Ти мене водив з собою в поле,
Любити землю вчив, як Ти любив....
Щоб знав я завжди: звідки й як той хліб береться,
Такий духмяний й свіжий на столі...
І як казав Ти, що сторицею вернеться
Добро, що зроблю у своїм житті...
Завжди Ти вірив в мене, і пишався мною,
У мить невдач - підтримати умів...
Твою Любов батьківську я лишу з собою,
У серці... Як і Твій чудовий спів...
Раптово так скінчилася Твоя дорога...
Мов сивий птах, Ти зник в височині...
Та хочу вірити: десь там, в саду у Бога,
Тобі співати будуть солов`ї...
Вже не піду з Тобою я широким лугом,
Не гляне сонце у Твоє вікно...
Ніколи не зійде, посіяне за плугом,
З Твоїх долонь укинуте зерно...
Не зможу більш ніколи я Тобі сказати
Ще безліч, безліч добрих й теплих слів...
Прости мені... Прости мені, мій любий Тату!
Якщо я щось, колись не так зробив...
Як жаль, що я не можу час назад вернути...
Й без Тебе вже минають нові дні...
І можу знову Тебе бачити і чути
Тепер я лише тільки уві сні…
Анатолій Розумний
07.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812320
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Тече вода.
В відерці вже по вінця
Прозорих крапель чистої краси.
Вода шепоче, шелестить про вічне,
Дзвенить, співа на різні голоси
Така проста, така з дитинства звична
Слухняна і пластична течія,
І дивовижна!
Все живе, практично
збудоване з води,
І ти, і я!
Вода - граніт, коли морозом скута,
І що? То смерть для крапельки води?
Немає смерті.
Не було й не буде,
Душа води воскресне, як завжди,
Знов потечуть струмки живі до річки,
Легенький пар злетить у небеса,
Впаде краплинка Божої водички
Росою з ока квітки, як сльоза.
Вода це кров Землі.
В земних глибинах
Пульсує животворна рідина.
Події, закарбовані в хвилинах,
Несе у хвилях пам’яті вона.
Колись душа, відчувши смерті подих,
Полине в інші виміри, світи,
Моє життя постане перед Богом
Збережене у пам ’яті води.
Тече вода...
Така проста.
Вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812315
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Анімізм (лат. апіта, animus — душа, дух) — світосприйняття, базоване на переконанні в існуванні духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту. Воно заклало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах).
А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму). Часто елементи А. спостерігаємо у фразеологічних сполуках антропологічного характеру (“іде дощ”, “біжить дорога” тощо). Вони правлять за основу сюжетотворення багатьох фольклорних жанрів (казки, легенди, балади, замовляння).
У художній літературі А. набуває форм персоніфікації. Такими, зокрема, постають образи вітру, Дніпра та сонця, до яких звертається Ярославна у “Слові про Ігорів похід”, а також природні явища, як наприклад, у ліриці П.Тичини:
Ой, не крийся, природо, не крийся.
Що ти в тузі за літом, у тузі.
У туманах ти сниш… А чого так сичі
Розридалися в лузі.
А. спостерігаємо у пейзажних замальовках прозових творів М.Коцюбинського, а також у творах О.Довженка, М.Стельмаха, Лесі Українки та ін.
Ліс ще дрімає... а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо — туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами... («Хо (Ранок у лісі)» М.Коцюбинського).
Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом… Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси… (“Лісова пісня” Лесі Українки).
У драмі О.Олеся «Над Дніпром», у якій художньо репрезентовано грані самобутності духовної культури предків, висловлена авторська позиція стосовно героя та характеру його зв’язків із минулим і сучасним.
Таїна народних звичаїв, традицій, обрядів, система народних цінностей і моралі стали визначальними для композиційного та ідейно-змістового аспектів твору.
Як свідчить епіграф до твору, в основу драми покладено давні вірування в існування альтернативного виміру життя:
Може, це сльози далеких,
Може, це сльози коханих...
Роси упали на очі,
Роси з сльозами злилися...
А ось вірш, де О.Олесь одухотворює Дніпро:
Дніпро, Дніпро! Ти покохав,
Як матір, Україну,
Ти рідним братом її став
І другом до загину.
Вітри розчісують тебе,
Річки вином частують,
Русалки пояс тобі тчуть
І золотом гаптують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812147
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
До тебе мамо, стежка йде найдовша
Та з кожним роком нас вона зближає.
Шовкова нитка міцна, хоч найтонша
Завжди усіх дітей твоїх єднає.
Дощем навшпиньки увійдеш в віконце
І нищечком поплачеш в занавіску,
Ти постоїш, допоки зійде сонце
І як в дитинстві, заплетеш дві кіски.
Я це відчую через темінь ночі
І пошепки покличу ніжно:- Мамо?
Я забуваю погляд твій і очі,
Хоч в них зірки палахкотять так само.
Твоє волосся трішки кучеряве
Скраєчку неба вітер розвіває,
Воно таке ж, посріблено-русяве
І німб його усіх нас покриває.
Мене почула…Голос твій лунає,
Із-за хмарин промінням долітає…
Ох, як тебе давно уже немає.
Ти за нами мамо, теж скучаєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795475
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 01.11.2018
[i]В аеропорту люди перетворювалися на кіборгів, у них зникали всі фізіологічні потреби, їм не потрібен був сон, адже вони весь час були на війні і насолоджувалися кожною секундою, адже на якомусь дуже ранньому етапі усвідомили, що вже мертві.
Сергій Лойко[/i]
Небо знову сумне, і наповнилось сірими птахами.
Крізь шпарину розбитої шиби я бачу стіну.
У снах, які ніч обіймає забутими жахами, -
Вкотре відчую холодну й пронизану біллю війну.
Кожна мить у тих снах розлилася багряними ріками.
Кожне слово, що чую, нагадує стогону звук.
У безодні самотності, засмерділо гнилими бараками,
Скам’янілого серця став глухим та повільнішим стук.
У тих снах, мимоволі, забуду про біль поміж втратами,
Й хоч на мить повернусь й переступлю батьківський поріг.
Поки буду в полоні тих снів, мої ангели в білих халатах
Повертають мене із кінця перехресть нескінченних доріг.
А у снах тих….
Десь, де сонце заходить за обрієм, - соняхи…
Похилились від втоми спекотного, спраглого дня.
Небо вмить спалахне кольоровими ясними зорями.
Я піду по вечірній сріблястій росі напувати коня.
Постелю серед поля собі запашними покосами,
І згадаю п’янкий та дзвінкий переспів солов’я.
Ледь помітним зітханням повіяло ранньою осінню,
Й кожну рану на тілі загоює рідна земля.
Прилечу й поклонюся у снах моїй мамі старенькій
І до донечок-сонечок вмить неодмінно зайду
Без вагань подарую усе без остатку серденько
Тим, кого щиро й назавжди безмежно люблю.
….
Чую хрест на руках, що завжди був на шиї з народження
Він занадто тяжкий, і чомусь на плечах, - не збагну…
А попереду бачу дорогу уверх, немов сходження,
І той хрест, як тягар, на раменах угору тягну.
Ні, вже немає страждань, біль минув, залишилися спогади, -
Немов осад із кривди, безглуздя у вчинках, слів гіркота.
Усе, що не встиг, я провів в небуття прикрим поглядом,
А між тим, що хотів і залишив, - гріхів пустота.
Час настав, і на кожне питання шукатиму відповідь,
І усе, що віддав і забрав, - вже лежить в площині терезів.
Це не сповідь, та до болю жалкую за втрачену заповідь
Й перед Богом, стоячи́ із хрестом, - бракуватиме слів.
….
А як хочеться знов у ті сни з ароматами ранньої осені,
Де в похмурому небі із сумом зникають ключі журавлів.
І пробігтися враз між ще теплими ранніми росами,
Та, на жаль, не спинити вітрила часу кораблів.
31.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812132
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Як яблуні цвіли тут навесні!
Сади біліли, мов поля зимою,
І ніби-то літали ми з тобою
У світлім ароматнім білім сні.
А потім, літом, все змінилось,
Рясні дощі і сонячна спекота,
І бур’яни, і без кінця робота,
І мало що від того сна лишилось.
Та серед літа, яблуками вкриті,
Сади потріскувати стали,
Підпорки ніде було ставить,
Такі часи прийшли несамовиті!
Чого чекати в вибирання рік?
Чи нам багатство душі зцілить?
Росія завжди в серце цілить,
А яблуні рясні котрий вже вік!
08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812122
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють барви, злото менше сяє.
Пташина мокне. Холодно кущу.
Це Осінь гасне. Осінь вже згасає
у зливі падолисту і дощу.
А Жовтень-красень від кохання сохне,
вітрів благає, щоб тримали "плюс".
Від їх поривів Осінь тихо охне,
зронивши листя в ностальгійний блюз.
Невже старіє? Царський шарм зникає.
Пік пройдено - повернення не жди.
Зі смутком Осінь Жовтня відпускає,
під шепіт листя: "Відлюбила... Йди..."[/color][/i][/b]
30.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 01.11.2018
Тече ріка… У даль тече…
І хвиля плескає, хлюпоче.
На берег вибіжить… Стече...
Мов щось сказати мені хоче…
Тече ріка… Несе потік
З собою все, що нині було...
Журбу і радість, щастя й гріх -
Змішала все… Мов і не було…
Тече ріка… Немов жива…
Біжить… Кудись все поспішає…
Дивлюсь на неї… Мрію я...
Вона ж - мої думки читає...
Тече ріка… Тече стрімка…
Бурлять, шумлять її потоки...
Спинить - не спиниш… Лиш в думках
Долаю з нею всі пороги…
Анатолій Розумний
31.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812050
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Димінутив (грецьк. di — двічі, лат. minutio — зменшення) — здрібнілі, зменшені форми певних слів.
Зменшувальні утворення - це похідні іменники, що виражають значення зменшеності, яке зазвичай супроводжується ще й значенням суб'єктивної оцінки: позитивної (пестливої) або рідше негативної (зневажливої).
Розрізняють демінутиви першого, другого та третього ступенів, що утворюються від іменників, позбавлених значення зменшеності: дівча > дівчина > дівчинка > дівчинонька. Зменшувальні утворення вживають передовсім у розмовній мові.
Серед назв зі значенням зменшеності переважно з позитивною оцінкою можна виділити лексеми з таким частковим значенням: 1) зменшені імена; 2) зменшено-оцінні (зменшено-пестливі або зменшено-згрубілі); 3) оцінні (пестливі). До групи зменшувально-пестливих, тобто тих, що надають словам позитивного емоційного забарвлення, належать такі суфікси іменників: -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а ( дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка) та деякі інші.
Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності:
“Іди, іди, дощику,
Зварим тобі борщику…”
“Копав-копав криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив дівчиноньку
Людям — не собі”
Д. має у своїй основі, як і аугментатив, не лише граматичний чинник (здебільшого суфіксальний: -еньк-, -ок-, -есеньк- тощо), а й психологічний, що віддзеркалено й у художній літературі:
“Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках донесу” (М.Старицький);
“Місяць яснесенький
промінь тихесенький
кинув до нас” (Леся Українка)
Однак надмірна пестливість такої поезії, як наприклад, у творчості П.Грабовського, засвідчувала брак волі до життя і тому заперечувалася тією ж Лесею Українкою, представниками “розстріляного відродження” та “празької школи”:
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
У творах художньої літератури використання зменшено-пестливих іменників сприяє створенню ліричного, емоційного тону мовлення, додаючи до основного значення зменшеності відтінки ніжності, симпатії. Уміле їх використання робить мову багатою, різнобарвною, емоційно насиченою. Оцінні лексеми служать засобом вираження авторського ставлення до зображуваного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811785
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Щедро осінь сипле золотавим листям,
Ще земля не має лютих холодів.
З ним у павутинні бабиного літа
Я несу вітання донечці своїй.
У строкате листя всі згорну бажання
Їх в думках помножу я у сотні раз…
І з промінням сонця це моє вітання
Донесе з любов’ю тобі Ангел враз.
Хай тепло дарує кожне моє слово,
Оберегом буде поцілунок мій.
Я для тебе, доню, у молитві мовлю
Щоб щедроти долі сипались до ніг.
Щоб буяли квіти по життєвім полю
Щастя, наша доню, будь ти ковалем!
Добре, щире серце, щоб не знало болю
Завжди сяє чистим, ніжним кришталем.
Люблять нехай рідні, поважають люди
Лиш приємних вражень, гарних перемін.
А душі натхнення створить хай етюди,
Від яких лунає лише гарний дзвін.
Різнобарвна осінь порум’янить личко
Зачаровуй світ цей поглядм очей…
Хай він навіть буде зовсім невеличким
Та усіх так вабить сяєвом ночей.
Втіху хай дарує твій синок рідненький,
А сім’я міцніє з кожним спільним днем.
І життя дорога стелеться рівненько
В кольоровій гамі ніжних хризантем.
Кажуть: «мамі доня- то цілунок Бога,
Щоби повторитись ще раз у житті…»
Я щаслива, доню, маю таку змогу
Тішусь, що не буду в тихім забутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811772
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2018
В кімнаті тепло і пісні лунають.
З екрану – шоу і веселий сміх.
Мов в світі іншому перебувають.
Мов і нема подій жорстоких цих.
Мов ні війни, ні вибухів, ні крові.
Не ллють матусі за синами сліз.
І у новинах вже байдужість в слові, –
Мов транспорт з фронту вбитого привіз…
А він – чийсь син – єдиний в цілім світі!
Коханий чийсь, татусь, а може – брат.
А може ще й не встиг він полюбити, –
Цей України рядовий солдат!
Збіжать роки. І сонце знов засяє.
Ти будеш жити, мріяти, кохать.
А наш Герой ніколи більш не взнає,
Як можуть солов’ї в саду співать,
Як можна обійнять матусю рідну,
Як можна ніжно донечку обнять.
Але він вірив – жити будуть гідно!
За їхнє щастя він пішов вмирать…
Не забувайте цього, милі друзі!
З Любов’ю ставтесь до захисників.
Схиліться в шані, як берізка в лузі.
Хай буде пам'ять на віки віків!
28.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811752
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
За що тебе винити, люде?
За що тобі нести прокльони?
Ти добрим був, єси і будеш,
Молися Богу й бий поклони…
Тебе винили й розпинали,
Доводили тебе до скрути…
В Сибір, немов скотину, гнали,
Ти знав царя і горді Крути.
Пишаюсь я тобою, люде,
Ти не за те, народе, бився…
Повір, такого більш не буде,
Бо не для того народився.
Ні, ти не винен, мій народе,
Що з двох – три гетьмани бувало.
Та українського ми роду,
В чоло нас доля цілувала.
Що ми розкидані по світу,
Що горя в нас по самі вінця.
Проте ми знаємо молитву
І носим ім’я українця.
Пишаюсь я тобою, люде,
Що маєш сад і білу хату.
Повір, ще в тебе щастя буде,
Коли не стане в тебе «брата»
За що тебе винити, люде?
За що тобі нести прокльони?
Ти добрим був, єси і будеш,
Молися Богу й бий поклони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811394
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Гей гуляє вітер, минає долини
Листячко зриває з красуні калини
А вона одненька, в травах серед поля
Ой чому любенька, в тебе така доля.
Навесні розцвіла, до дуба хилилась
Та війна ця клята…. Сама залишилась…
Скрізь, одні снаряди, урвища глибокі
Та й чому ж ви люди, отакі жорстокі.
Дуб крислатий поряд, почорнів від болю
Коріння, доверху, а він хотів волі
Хтів всміхатись сонцю, зберегти калину
Щоб вона почула пісню солов`їну.
В неї досить сили, щоб захистить грона
Хоч роса стікала, срібляста солона
Не піддасться вітру, вистоїть негоду
І принесе радість своєму народу…
Каравай весільний …. З гронами гарненько
Злагодить матуся, синові раденько
Як прийде з війноньки, скінчиться свавілля
Відіграють люди, у щасті весілля.
Гей гуляє вітер, минає долини
Листячко зриває з красуні калини
У мирі і в дружбі, хай дітки зростають
А вітри холодні, нехай позникають….
2 останні рядки по 2 рази
в кожному куплеті
03.10 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808669
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 26.10.2018
[i]Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне.
У вишиванках наші древні пращури різними кольорами та
візерунками волею мудрого Грааля зашифровували добру
долю - щастя, радість, любов, багатство. Матері вишивали
сорочки дітям, аби їх майбутнє було світлим та радісним.
А кожна з дівчат мала вишити сорочку своєму нареченому,
щоб подружнє життя видалось щасливим та безтурботним...
Але... Про все інше - нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину здавна вабили прикраси…
І одягались чепко – як годиться,
Та не гнівили й спраглого Пегаса:
Давали з рук джерельної водиці….
І так було від ро́див і до згину –
Буття своє барвисто гаптували…
Бо вишивка – це роду берегиня
Й рунічна мова мудрого Грааля.
А зараз що?.. Державні кар’єристи
Квітчають барвами сумління й лиця…
Поети ж куплені й семі-лінгвісти
За гріш розписують діла їх ниці!
І множаться в країні «вишиванці»,
А ще хутчіш – «артисти-гопаківці»…
Й кують свавільно душ залізні ланці,
Каляючи* свобідних бандерівців…
І наряджають розум "в шаровари",
А тіло – "у гаптовані жупани",
Маскуючи нечувані кошмари,
Що творять "при дворі" пани і пані.
То ж схороніть як символ одежину.
Примі́ряйте в свята і натщесерце…
І слів святих не кидайте у спину –
Нехай блукар знайде своє озерце!
Бо десь у надрах копиться фасола…**
Чи нам не схоронити «вишиванців»
Нащадкам нашим… у консервній банці,
Як оселедців
пряного
посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018
_________
*Каляти - ганити.
**Фасола - журба.
[b]Примітка. [/b]В цьому вірші автор ризикнув
подати слово "вишиванці" у називному відмінку
множини, а не в давальному однини, що надало
йому нового значення. Такий неологізм, на думку
автора, цілком слушний, з огляду на злободенність
теми "вишиватності" та "шароварщини"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Любі читачі! Пропоную Вашій увазі свій виклад легенди, яку нещодавно опублікували на сайті поетичного клубу автори: Олег Требухівський та Неоніла Гуменюк. Я висловлюю їм сердечну вдячність за їх роботу!
Ось їхня публікація:
Зірка-айстра
Тоді, коли літо вітається з осінню, розквітають айстри.Стою,милуюся цими барвистими квітами і пригадую,як колись бабуся розповідала одну дуже цікаву легенду. ...Десь високо-високо в небі панувало зоряне царство.Головною тут була Зірка-Мати.Мала вона багато дочок-Зірочок.Гуляли вони небесними просторами, поки Сонце спало.А коли Небесне Світило посилало своїх гінців-промінців на Землю,тоді у зірковому царстві всі відпочивали. Під час чергової прогулянки одна з дочок-Зірочок відділилася від гурту своїх сестер і полетіла майже до самої Землі.Побачила там красеня-хлопця,який сидів біля річки і грав на флейті.Гра так сподобалася Зіронці,що їй захотілося ближче познайомитися з музикантом. Коли вона сказала про це матері,та спочатку не погодилася відпустити.Але донька так вмовляла неньку,що та врешті здалася, дозволила відвідати Землю,тільки з однією умовою:повернутись повинна у визначений час,поки прокинеться Сонце. Донька пообіцяла вчасно повернутися і стрілою помчала на Землю до річки,де юнак знову грав на флейті.Музика так зачарувала Зірку, що вона геть забула про свою обіцянку.А коли згадала,було уже пізно.Сонячні промінці вже стрибали по траві,по деревах,віддзеркалювали у чистому річковому плесі.Ось тоді й перетворилася вона на квітку,яку люди й досі називають айстрою. Вночі,коли зірки мандрують небесними шляхами,їхня сестра дивиться на них здалеку.Але не шкодує про те,що не зможе біьше зустрітися ні з матір"ю-Зікою,ні з сестрами-Зірочками.Мелодія кохання настільки полонила ніжне серденько зірки-айстри,що вона ладна слухати її цілу вічність.
ID: 686029
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.08.2016 09:21:22
© дата внесення змiн: 27.08.2016 09:24:03
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський
Мені подобається 8 голоса(ів)
Попередній твір Наступний твір
Перейти на сторінку автора
Додати в обране Роздрукувати
ЗІРКА-АЙСТРА
(легенда)
Сонце спало, а тим часом
По небесному просторі
Вийшли дітки погуляти
Пуст унки – сестрички-Зорі.
Мати Зірка наглядала
Аби хтось не вліз у шкоду
Й потихеньку вимітала
Хмари пилу із господи.
Хоч була вона цариця,
Та трудитися любила.
Тож у неї, як годиться,
Було завжди все до діла.
Нагуляються дівчатка,
Тай тікають у палати
Бо руде кошлате Сонце
Встане світ обігрівати.
Так бувало цілу вічність
Та одного разу сталось
Те, на що Матуся-Зірка
Аж ніяк не сподівалась:
Одна Зіронька-сестричка
Віід своїх сестер відбилась
І біля Землі весною
Випадково опинилась.
І почула: ніжна флейта
Про кохання пісню грає
І дівоче серце Зірки
Невідомим щемом крає
А то красень-парубійко
Вийшов з дому в гай зелений
І на флейті вправно й дзвінко
Витинає дивні трелі.
І до того вподобала
Зірка пісню цю чудову
Що послухати музику
Захотіла вона знову.
Просить маму: мамцю мила
Дозволь до Землі злітати
Щоб над парубком красивим
В гіллі дуба постояти
Щоб почути дивну пісню
Яку файний красень грає
І яка дівоче серце
Незбагненим щемом крає.
Ні, дитино, не дозволю!
Ми – Зірки! А то лиш люди
Як залишишся із ними
Нещаслива завжди будеш.
Не залишусь! Обіцяю
Повернутися завчасно
Ну, дозволь, матусю, люба!
Та мелодія – прекрасна!
Хочу ще її послухать
Хоч хвилинку, хоч разочок!
Ну, дозволь! - і відпустила
Мати-Зірка одну з дочок.
Та стрілою полетіла
До землі, де над рікою
Грав юнак чарівну пісню
Про бентегу неспокою
Про глибокі карі очі
Про дівочі чорні брови
Про діброву, яка тоне
В морі першої любові!
Полонила пісня Зірку
Та настільки, аж небога
Геть забула все на світі
А вернутись вже незмога
Бо вже промінці по травах,
По деревах застрибали
Віддзеркалились у плесі,
Тай чимдуж злетіли далі!..
А що ж зірка? Ковдра ночі
Від проміння не закрила
Тож вона на гарну квітку
В мить одну перетворилась.
Її Айстрою назвали.
А безхмарними ночами
Вона дивиться, як сестри
Ходять в гурті коло мами
Та від того, що із ними
Вже не буде - не жалкує.
Бо Мелодію Кохання
Цілу вічність серцем чує!
26.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811365
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Вже п’ятий рік над рідним краєм хмари.
Вже п’ятий рік горить – пала земля.
Стоять хати розбиті, мов примари.
Обвуглені від вибухів поля.
Вже п’ятий рік з війни жде мати сина,
Кровиночку чекає день і ніч.
Коли його позвала Україна –
На захист став з братами пліч-о-пліч.
Ніколи не забудемо Героїв,
Що зупинили нечисті орду,
Що не жаліли ні життя, ні крові,
Що не впустили в отчий дім біду.
Нас не поставить ворог на коліна!
Лиш перед Богом схилимося ми.
Й здобуде волю ненька Україна!
І знов заквітнуть навкруги лани!
25.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811363
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Дорослий вже, давно вже не дитина
Мій рідний, найдорожчий на землі,
Колись давно я мріяла про сина,
Почуло небо, я дала життя тобі,
Не віриться, дивлюсь дитячі фото
На них такий маленький і смішний,
Ось тут ступаєш свої перші кроки,
А тут такий серйозний, рідний мій,
Я пам’ятаю, як тоді молилась,
Коли хворів і сили не було
Тебе малого на руках носила
І досі дякую, що небо вберегло,
І колискові, що тоді співала,
З тобою синку лишаться навік
Роки пройшли, вже сивою я стала,
Ти виріс і відкрив для себе світ,
За руку вже ведеш свою дитину
І це є твій найбільший в світі скарб?
А я пишаюся тобою сину,
Тримаючи онука на руках!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811337
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Постукала у двері осінь.
Я відчинила їй, вона стояла на порозі.
Уже не молода, але ще гарна досі..
Руде волосся довге... і вже просідь.
У неї гарні очі карі, такі собі ще лукаві...
І чорні брівоньки тонкі, і вії довгі, он які!
Махрові, наче айстри пелюстки.
Вуста червоні, як калини ягідки.
Висока і струнка, як та тополя.
І сукня на ній золотава,
Як пшениця стигла в полі.
Легким шарфом пов'язана голівка
З принтом- малюнком, де зелена гілка.
Вона стояла з парасолькою в руках
В високих червоненьких чобітках.
Гарненька і приваблива таки!
Та недарма ж в усі віки
Картини з неї малювали всі художники!
І прославляли її всі поети!
І композитори писали музику
Під її піруети.
Мінлива і грайлива вона дуже.
То сизим і холодним дощем плаче,
А то промінням сонячним сміється,
А то і літом бабиним озветься.
Чи вітерцем колючим доторкнеться...
Така вона, моя подружка осінь!
З давніх давен так повелось -
За красним літечком приходить осінь...
За ним сумую я, про нього бачу кольорові сни...
Та зараз знов панує осінь...
...Сто вісімдесят днів всього лиш до весни!
Вересень 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811293
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018
Люби мене щоліта, мов веселку,
Яка містком з усмішкою стрічає.
Єдиному тобі віддам я серце,
Наповню радістю і щастям чашу.
Люби мене, мов осінь кольорову,
Я подарую почуттів палітру,
Лише тебе зігрію теплим словом,
Божественна звучатиме нам ліра.
Люби мене, мов перший сніг узимку,
Що очищає душі від печалі.
Неначе у нічному небі зірка,
Сплітатиму із ніжності вуалі.
Люби мене, мов первоцвіт весною,
Кохай в промінні сонця до нестями,
Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
Любові збережемо вічність храму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 25.10.2018
Замайоріло рясно, урочисто
і, неймовірне барвами до сліз,
у сепїї осіннього намиста
виблискує оздобою пречисте
сусальне листя кленів і беріз.
Яріє падуб охрою і хною
у стилі ретро-модної краси.
У видиві надії чарівної
вчуваються далекою луною
навіяні вітрами голоси.
Сади покірно оголяють крони
і тільки вишні ще горять щодня
у маєві багряної корони.
Не вистачає білої ворони
у чорній хмарі ґав і вороння.
І як усе це кинути навіки
і не дійти до крайньої межі,
де і не «любо, братці», і не гірко,
але не жаль останньої копійки
за ці неоціненні вітражі.
А перелітне, юне і пернате
несе свої печалі і жалі
до ирію і до кінця землі
та іноді північні емігранти
вертають осінь до моєї хати
у первісному болями селі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811291
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018
[color="#7700ff"][i][b]***
Я сьорбати щастя готова,
І наврочу всім рідним його,
Я викину з долі полову!
Не шукаю я лише свого…
І крилами вкрию дитину
Й онуку любиму свою.
Й до рідних всіх серденьком лину,
Шаную й люблю всю сім'ю!
Всім зичу щасливої долі,
Дороги без ран і спіткань!
Душевного миру і волі!
Й тепла ще і без нарікань!
Укрию від вітру і спеки,
Від зла усіх вас вбережу,
Щоб жили в добрі і безпеці,
Щодня вам Любов покажу.
***
Щебетуха щебетала ,
щастя щедро роздавала
Щиросердна й щебетлива
щось щоразу щебетіла.
Щонайбільше щонайменша
всіх щастить готова перша.
Щастям повниться весь дім,
нащастивила усім.
24.10.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811121
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Вже павутинки бабиного літа
в полон піймали радість і печаль.
Органзою легкою оповита
на сході сонця туманіє даль,
мов сни переглядає легкотілі,
сховавшись в нерозвіяних димах...
Жар-птиця-Осінь в двір мій прилетіла,
розмалювала пурпуром сума́х*.
Веселкою всміхнулося подвір'я,
засяяв кущ - очей не відвести,
немов птахи, порозпускавши пір'я,
на сонці гріють крила і хвости.
Чарує Осінь, мов казкова фея,
художниця декору, майстер див.
Витягує із скринь такі трофеї,
щоб кожен вразив, душу розбудив.
Та, збуривши емоції, навшпиньки,
тихцем піде красуня...
Жаль... Як жаль!
І тиснуть горло срібні павутинки,
в клубок з'єднавши радість і печаль.
*сума́х - декоративна рослина.
Світлина автора. Сумах.
23.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Я прийду, чуєш, до тебе, тільки зачекай,
Шурхіт листя під ногами, осінь зустрічай,
Сонце золотом покриє, прикрасить поля,
У бурштиновій вуалі красуня земля.
У думках,у нас з тобою іще літні дні,
Квіти- маки збирали, ти дарував мені,
І нам сонце всміхалось, у долонях тепло,
Всі птахи в коло збирались, якби ж так було.
Як прийду, любий до тебе, хай неба блакить,
Вітер згонить сірі хмари, подарує мить,
Ясний промінь гойдається на вітах кущів,
Нехай осінь та не хочу, холодних дощів.
Тож стрічай мене і осінь, листочків букет,
І поглянь в жадані очі, знаю твій секрет,
Принесеш мені троянди, які так люблю,
Я цілунок твій медовий, ні, не загублю.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810910
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
я прокинувся, я живий
мої груди дихають вільно
б'є по ранах колючий біль
забувай мене повільно
струсить вітер зелений дощ
жовте листя збереш у гербарій
і не буде варитися борщ
та й не буде співати гітара
понад хмарами світло рікою
пригорнути б до серця тебе
відлітає усе, та з весною
наша квітка в саду проросте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809262
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Десять літ, це ще не - вік,
а лише початок,
майбуття твоїх років
- наступних десяток.
І сьогодні, Діма цей
є твій перший ювілей!
З чим тебе й вітаєм,
і тобі бажаєм,
щоб десяток море мав,
їх у школі заробляв.
Мав десятку з мови
та і з фізкультури.
Менше "лопав" з тіста,
"тіпа хачапурі".
Вранці на "десятку"
щоб робив зарядку. Ну,
а влітку, їдь на дачу
до баби на грядку.
Будем на "десятку"
город обробляти,
і табличку множення
разом повторяти.
Буде з цього певний зиск
явно не для сміху,
буде усім користь,
а для мене - втіха.
Хай десятків буде лік
в тебе нескінченним!
Щоб здоровим був повік!
Добрим став ученим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810653
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018
[i]Скажи мені одне лукаве слово –
І я тоді скажу тобі,
хто – ти!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]
[i] [b][color="#55067a"]Напевне, слово у житті щось значить...
(Слова відверті – дзеркало душі.)
Його не можеш вкрай переоначить...
Як душі,
що ховаються в кущі.
Вам скажуть: мир, і мир за всяку ціну…
(Так, нам чужа повія та – війна!)
Не вірте їм!.. Поставте краще сті́ну
Від них:
крові́... байдужа їм ціна!
Вам скажуть: ні́чого мирян ділити,
Єдиним для усіх є Господь Бог…
Остерігайтесь – інший «повелитель»
Лунає з уст
отців, мирян-небог.
Вам скажуть: не на часі рідна мова,
Важливіший за неї – свій живіт…
Одвіт ви дайте українським словом –
Як сина
неньки нашої одвіт!
На жаль, у вжитку зайд оте лукавство –
То зброя їхня, й діє як іржа…
Бо роз’їдає душі "п’ята каста",
Як зуби
«льодовитого» моржа…
Стратегія Московії пожадна:
«Єдині ми були споконвіків,
І мова в нас одна. Й одна держава…»
Слова –
не для затятих козаків!
Не кожному в країні той екзамен
Вдається скласти враз, за один мах!
Прийміть його для себе як державний...
Простий –
лиш тим,
хто порохом
пропах. [/color][/b]
18.10.2018
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
П’ять років кінь Сиве Яблуко жив у свого господаря Михайла. Робив усе, що наказував йому чоловік. Той за те давав йому житло та їжу в холодну пору року, а в теплу – виводив на луг, щоб він міг там пастися. Якось кінь віз господаря до лісу, їхав швидко, незчув, як зачепив правим копитом корінь дерева, що виліз на поверхню, впав і зламав ногу в коліні. Стати на неї не зміг. Тож мусив пан Михайло думати про те, як йому коня додому доправити. Добре, що телефон мав зі собою. Вийшов на узгірок, де був зв'язок, задзвонив сусідові Павлу, син якого, Ростислав, їздив вантажівкою, попросив у нього допомоги. Ростик, дяка Небу, був удома, тож погодивс допомогти, приїхав за пів години. Коли ветеринар, якого привів господар під вечір додому, оглянув коня, то сказав, що перелом у тварини серйозний, зі зміщенням, і що, можливо, кінь уже не зможе працювати так, як працював раніше, навіть, якщо кістка й зростеться. Він порадив панові Михайлу здати тварину на м’ясо.
Кінь підслухав розмову ветеринара й господаря й вирішив рятуватися. Коли люди вийшли з хліва, він покликав пса, що під хлівом лежав біля буди. Той прибіг, відхилив мордою двері.
- Що таке? – спитав.
- Рексе! Допоможи мені.
- А хіба лікар тобі не допоміг?
- Ні. Сказав, щоб господар мене зарізав, бо я інвалідом буду. А я… жити хочу. Знайди мені кусок шмати, перев’яжи нею ногу, і я втечу від господаря.
- Не зможеж із поламаною ногою піти.
- Спробую.
- Гаразд, - сказав пес.
Рекс побігав довкруж хати, знайшов якусь стару сорочку, що висіла на плоті біля городу, приніс її коневі. Спершу своїм мокрим язиком вилизав рану на його нозі, а тоді обмотав коліно сорочкою. Та та так міцно стиснув кістку наприкінці, що вона на місце стала.
- Це все, що я можу для тебе зробити, - мовив.
- Дякую, Рексе. Ніколи не забуду твоєї доброти.
Коли у всіх вікнах хати господаря згасло світло, кінь почекав ще пів години, а тоді тихо вийшов зі стайні. Пес провів його до брами. Відчинив йому її й зачинив за ним.
- Бувай, Сиве Яблуко! Хай щастить тобі!
- Бувай, Рексе! І в тебе хай буде все добре!
Кінь пошкандибав вулицею. Нога боліла, але вже не так гостро, як до вправлення кістки. Сиве Яблуко йшов і плакав. Він мовчки прощався зі своїм господарем і з селом. Що його далі чекає? Де знайде свій притулок? Минув, отак плачучи й роздумуючи, три села, відчув утому. Зійшов зі шосе, ліг у траві на лузі. Глянув у небо, аж тут зірка впала. «Може, на щастя?» – подумав і підхопився. Часу на лежання немає, треба йти вперед, бо вдосвіта, як господар помітить його відсутність у хліві, то почне шукати, пуститься гостинцем навздогін. При цій думці повернув кінь направо, стежку серед трави помітив. Ішов нею зо пів години, а тоді побачив якусь будову. Це була стара покинута колгоспна стайня – без вікон, та зі стінами й дахом. Зайшов кінь до середини, впав на долівку, мов мертвий і заснув. А коли збудився, то побачив біля себе кота.
- Що ти тут робиш? - спитав його кінь.
- Живу. Миші лапаю в полі. Господар мене прогнав, бо я кільце весільної ковбаси зі столу потягнув, украв, тобто. Запашна була!
- Тепер, мабуть, і я тут буду жити.
- А в тебе яка історія?
- Ногу зламав, то господар вирішив із мене ковбасу зробити.
- А-а-а! А як ти з поламаною ногою добрів сюди?
- Та пес мені кість вправив, коліно перев’язав, то я якось помаленьку дошкутильгав.
- Покажи, де перелом.
Кінь показав. Крізь сорочку, якою була обв’язана нога, виступала кров.
- Треба промити рану і чимось чистим перев’язати коліно.
- Де ж узяти щось чисте?
- Зараз я пошукаю.
Побіг котисько до села, побачив на шнурку в саду лляний рушник. Він був старий, але чистий. Стягнув його кіт лапою, приніс до стайні. Вилизав рану на коліні коня язиком, як це робив пес, обмотав ногу рушником. А ту сорочку, що була з кров’ю, поправ у рівчаку з водою й кинув на підвіконня, щоб висохла.
З того часу кіт з конем стали жити на фермі разом. Три дні кіт носив Сірому Яблучку траву в сорочці. А на четвертий почув кінь силу в тілі, встав. Нога в ного майже не боліла. Сиве Яблучко аж заспівав з радості.
- Огогого! Отого-огого-огого-огого! Огогого!
- О, та ти файно співаєш, - мовив кіт. – А я вмію грати на сопілці.
- Не вірю.
- Зараз доведу.
Вибіг кіт надвір, за хвилину вернувся з інструментом. Заграв українську народну пісню «Ой чий то кінь стоїть».
- Ти і справді вмієш грати. І пречудово. А може ми трохи потренуємось, тай підемо вдвох як мандрівні артисти гроші заробляти?
- А де ми змогли б грати?
- Як де? На весіллях, на день народженнях, на святкуваннях Дня села, фестах різних.
- Гм… Непогана ідея. Що ж. Будемо тренуватися.
Кіт, як згодом виявилось, не тільки грав на сопілці, він умів ще й читати, син господаря його цьому навчив.
Знайшов він, як жив уже на покинутій фермі, старого співаника з нотами та текстами до пісень на смітнику під містом, і притягнув його до помешкання. Місяць стратили друзі на те, щоб вивчити пісні. А коли, як їм здавалося, були готові до того, щоби презентувати себе іншим, кіт і каже:
- Пора їхати до міста. Через три дні там буде ярмарок. Можемо виступити перед пулікою. Може, хтось нам яку копійку кине або творчу роботу запропонує.
Так і зробили. Прибули вранці до міста, сіли при вході на ринок та й розпочали свій виступ. Кіт грав на сопілці, а кінь співав. Люди кидали їм гроші на стару сорочку, яку кинув кіт біля своїх ніг. До обіду виступали. А по обіді встали, гроші порахували й пішли на закупи. Набрали всілякої їжі в торбу, гігієнічні засоби купили – мило, зубні щітки, пасту, й подалися додому.
Наступної суботи знову пішли до міста. Один чоловік, почувши, як файно кінь із котом виступають, сказав їм:
- Чи не хотіли б ви виступити у четвер на дні народження у мого внука?
- А заплатите?
- Звісно. Двісті гривень за дві години вас влаштує?
- Так.
З того часу кіт з конем не тільки біля ринку виступали, а й на днях народження, весіллях та інших урочистостях. Якось пан Михайло прибув на ринок у той час, як його колишній підопічний стояв при вході й співав. Господар спитав:
- Це ти, Сиве Яблуко?
- Так.
- Я тебе заберу додому.
- Не піду я до тебе. Ти хотів мене зарізати. А я вижив і став артистом.
- Але ти – моя власність. Якби я тебе продав, то мав би гроші.
- Скільки б ти за мене взяв?
- Тисячу гривень.
- Я тобі їх дам.
- Даси? – здивувався колишній господар.
- Так.
Кінь витягнув зі сумки гроші і дав їх панові Михайлу.
- Тепер у тебе до мене нема претензій?
- Тепер ні, - відповів пан Михайло.
Вдома чоловік розповів своїй родині про те, що бачив свого коня в місті, і що той навчився співати і тепер цим заробляє гроші. «Дав мені тисячу гривень, як компенсацію за втечу», - мовив дід. Вчув пес цю новину (кіт хатній йому її приніс) і вирішив податися до міста, щоб на власні очі побачити колишнього друга. Як задумав, так і зробив. Заскочив першого суботнього ранку до рейсового автобуса, поки водій смалив цигарку надворі біля кабіни, сховався під незайнятим сидінням і так прибув до міста. Біля ринку і справді зустрів коня Сиве Яблуко.
Обійнялися друзі. Поцілувалися навіть. Кінь познайомив пса із котом і запросив його до себе в гості. По обіді артисти накупили всякої їжі за гроші, які їм накидали перехожі, і разом із псом пішли на ферму. Коли добре наїлися, полягали спати.
- Гарно ви тут влаштувалися, - мовив пес.
- Якщо тобі подобається, то залишайся в нас жити, - запропонував Рексові кінь.
- А що я буду у вас робити?
- Охоронятимеш дім.
- Я не проти.
- А хочеш, - сказав кіт, - я тебе навчу відбивати ритм пісень на ящику? Навчишся, зможеш з нами виступати.
- Хочу.
- Кіт навчив пса цьому. За тиждень до міста подались уже втрьох.
Через годину підійшов до них якийсь поважний чоловік, кинув десять гривень у шапку котову й спитав:
- Скільки пісень маєте в репертуарі?
- Дванадцять, - відповів кінь.
- Похвально. А хочете в цирку виступати, по різних містах їздити?
- Треба подумати, - мовив кіт.
- Та що там думати, - запалився кінь, - підходить зима, а в нашому житлі вікон нема.
- То як, згідні до цирку піти? – спитав чоловік.
- А ви нас там не будете зобиджати?
- Ні. Ми укладемо угоду, в якій запишемо ваші і наші обов’язки на рік співпраці, наприклад. Якщо вам не сподобається, підете через рік, а як сподобається, укладемо нову угоду.
- Ну, якщо так, то ми згідні.
Коневі, котові та псові сподобалось виступати в цирку. Директор пілувався про них, добре годував, в холодну пору року в теплі тримав. А як коня, кота та пса тішили оплески глядачів, особливо діток, усмішки яких сяяли, як зорі в небесах! А ще всім членам тваринноного музичного гурту подобалося те, що всяк хотів після висупу з ними сфотографуватися. Коня, пса і кота навіть за кордон почали запрошувати на гастролі. На стовпах перед їх виступами розклеювали афіші, на яких містилася світлина з артистами і такі слова: «Зустрічайте гурт «Якбинезламананога».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810827
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Цілунком осінь плетиво плете,
І знову землю золотом вкриває,
Я вірю люба день отой прийде,
Зустрінемось, бо я тебе кохаю.
До тебе, моя трепетна любов,
Сьогодні ллються з серця мого вірші,
Сьогодні від кохання п"яний знов,
І з кожним днем п"янію більше й більше.
А винувата може осінь ця,
А може усмішка твоя, така чарівна,
Ця осінь нам запалює серця,
Ти сонця промінь, ти моя царівна.
Твоі вірші я п"ю немов нектар,
І солов"ями серденько співає,
І в серці полум"я палає ніби жар,
І все єство кричить :"Люблю! Кохаю!"
З тобою я у весни повернувсь,
І розцвітають в серці квіти ранні,
До тебе я кохана пригорнусь,
І пролуна моє палке зізнання.
І стелить осінь килим золотий,
Для нас з тобою долі рушниками,
І знову я щасливий, молодий,
Від поцілунку спраглими вустами.
Буяє осінь, золотом горить,
Робить щасливим ніжне твоє личко,
Неначе в юності кохання нас п"янить,
Ти й пострункішала, моя смерічко.
Цю осінь нам з тобою не забуть,
Серденько б"ється, в грудях йому тісно,
Троянди ніжності у грудях в нас цвітуть,
І ллється з серця лебедина пісня.
Нехай ця пісня лине до зірок,
І з космосу закоханим лунає,
До щастя нам зробить лишилось крок,
І в парі ми ввійдем в ворота Раю.
Де круглий рік співають солов"і,
Де музика звучить і ллються вірші,
Ми поєднаєм доленьки своі,
В житті щоб нам не розлучатись більше.
Цілунком осінь плетиво плете,
І знову землю золотом вкриває,
Я вірю, люба, день отой прийде,
Зустрінемось, бо я тебе кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810783
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Плаче зажурене небо,
Осінь у нас за вікном.
Суму у серці не треба,
Пташка махнула крилом.
Десь полетіла у вирій,
Разом із нею любов.
Колір змінила на сірий,
Весною вернеться знов.
Осінь всміхнулася радо,
Личко умила дощем.
Тихо сумують левади,
Серцю доноситься щем.
Тільки тебе не покину,
Вірність тобі збережу.
Хочу щоб знав щохвилинно,
Як я коханий люблю.
Навіть якщо хуртовина,
Буде мести і мести.
Знай, що кохана, єдина,
Пише для тебе листи.
А поштарем буде вітер,
Швидкий такий і меткий.
Теплі і щирі привіти
І серед них буде мій...
Може зустріну весною,
Схилиться верби гілля.
Будемо поруч з тобою,
Буду щасливою я...
Зустріч я буду чекати,
Весну стрічати з теплом.
Буду тебе лиш кохати,
Лине мій спів над Дніпром.
Тільки тебе не покину,
Вірність тобі збережу.
Хочу щоб знав щохвилинно,
Як я коханий люблю...
Нам не страшні будуть грози,
Літо подарить тепло.
Роси впадуть, наче сльози,
Пташка розпрямить крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Не плач, дорогенька, я землю бороню
І знай, що до тебе, матусю, вернусь…
Чи вранці туманом, можливо росою,
Чи вітром легенько до ніг притолюсь.
Прощатись не буду, бо права не маю
І прошу, не плач, бо так склалось життя.
Я буду приходити з Божого Раю
До тебе у сни, ти ж матуся моя.
Господь, хто боронить, до Раю приймає
Тут є побратими з якими служив.
Тут сонце сміється, пташина співає,
Я так на землі ще ніколи не жив.
Скажи, мамо, друзям нехай не бояться,
А йшов захищати країну свою.
Достатньо їх в Раї, вони наче браття,
Хто землю відстояв свою у бою.
Матусю, безмежно люблю Україну
І знай, ти ніколи не будеш сама.
У тебе є я, є татусь, є родина
То більшого щастя на світі нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810779
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2018
Всього поцілунок один,
І серце від щастя співає,
Всього поцілунок один,
І ніжно і вірно кохаю.
Всього поцілунок один,
І з серця полИлися вірші,
Всього поцілунок один,
Не треба в житті мені більше.
Всього поцілунок один,
І квітнуть у серці троянди,
Всього поцілунок один,
І серце співа серенади.
Всього поцілунок один,
Й душа вже літає десь в небі,
Всього поцілунок один,
І серцем я лину до тебе.
Всього поцілунок один,
І зникнуть зимові морози,
Всього поцілунок один,
І висохнуть в мить твоі сльози.
Всього поцілунок один,
І знову долоня в долоні,
Всього поцілунок один,
І чорні зробилися скроні.
Всього поцілунок один,
І в серці весна знов буяє,
Всього поцілунок один,
Й кохання, мов сад, розцвітає.
Всього поцілунок один,
Й веселка заграла у небі,
Найбільше в житті мені треба,
Отой поцілунок один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810726
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Мій сад любові в золотій імлі,
А ще в нім і смарагдове, й багряне.
Вражає різнобарв*ям стільки літ,
Гілля думок душевно досі манить.
Осінній день несе щедрот плоди.
І стиглих яблук асорті із раю,
І шепіт пахощів айви: прийди...
Вони втамують біль, загоять рани...
Мій сад осінній в золотій імлі,
Його плекали руки мами й тата.
І найдорожчої нема землі,
Де сад любові, й серцю рідна хата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Говори українською мовою!
Не кажи, що до іншої звик,
Нам віками чужинське підсовують,
Врешті решт приліпили « язик».
Українцю, не спи, не обманюйся,
То не друзі, а справжні круки,
Що кричать: «Да какая там разніца?
Ми двє вєткі єдіной рєкі!»
А раз так, той державу ми втратимо,
Що в історії нашій було!
Є різниця: сидіти за гратами
Чи своє будувати житло?
Є різниця: пограть в толерантність і
Залишитись «хохлами» навік?
А чи зняти тавро другорядності,
Відсахнувшись від зайд і базік?
Говори українською мовою!
Не соромся своїх помилок,
Слухай вірші, пісні! Над вимовою
Допрацюєш! Зроби лише крок!
Ти відчуєш, як « інша» пручається,
Треба бій цей прийняти й пройти,
Не зважай на «какая там разніца»!
Так вертаються в рідні світи!
Знай хоч тисячу мов, та основою
Буде та, що єднає народ!
Говори українською мовою!
Говори, якщо ти патріот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810544
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Невже ти не бачиш і серцем не чуєш,
Що бабине літо лишень на дворі.
У пору таку голуби ще воркують,
А ми ж бо з тобою іще не старі.
Ми можемо в парі виставу створити,
Ти Мавкою будеш, а я Лукашем
І будемо разом онуків ростити,
Нас осінь накриє охристим плащем.
Калина у лузі іще червоніє,
Вона із туману вдягнула фату.
Ще серденько б’ється і кров тіло гріє,
Ловімо ці миті, ловім на льоту.
На дворі вже осінь, та в серці кохання,
Я мрії про нього, як долю, ношу.
Хоч листя спадає, залиш всі вагання,
Горнися до мене… Горнися! Прошу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810442
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
[i](віршоване оповідання)[/i]
Я не носила вишиванок,
їх в мене просто не було,
бо збереглось тих одяганок
десяток на усе село.
І в домі – жодної ікони,
то не було і рушників,
не мали скринь ми чи схоронів
із давнім спадком прабатьків.
Квартира вчителя. Чистенько.
Макети звірів та птахів.
В дубовій рамі сам Шевченко
дивився з глибини віків.
Матуся, вроджена шляхтянка,
не вишивала полики:
хазяйство, школа й до світанку
перевіряла помилки
у стосах зошитів...
Ой, нене,
тяжким було твоє життя.
З усіх захоплень – щодо мене –
найменше вабило шиття.
Від примітивних візерунків,
що бачила я по хатах,
не мліло серце вередунки,
не видихали груди: "Ах!"
Аж поки я не побувала
в гостинах дальніх, у рідні.
Там в кожній хаті дивували
творіння рук на полотні.
Живії маки між колоссям,
орнаменти на рушниках
такі, що стримать не вдалося
моє гучне і щире: "Ах!!!"
Везла узори від майстрині
давнішній подрузі сім'ї,
золоторукій Василині,
щоби порадувать її.
... Минає час. Ми на терасі,
а Вася – ластівкою в дім
влітає мовчки до Тараса,
мить – вишитий рушник на нім.
... Запала тиша. Посвітліло?
Чи душ торкнулася яса?
В Шевченка очі потепліли –
зачарувала всіх краса.
Її магічна диво-сила
людину змінює і світ.
Яку ж полуду я носила
усе життя?! Сімнадцять літ!
Роки студентські. Як гурманка
дивлюсь, здивована без меж:
на кожен смак є вишиванка,
й для мене, капризулі, теж.
На вибір – силонька-силенна,
для всіх випадків й поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра, й неба голубінь,
і вишукано білосніжні,
й осінні барви золоті,
яскраві, однотонно-ніжні
батистові й на полотні.
Яка безмежна фантазійність,
майстринь таланту глибина!
В них – пісні тиха мелодійність
і оберегів таїна.
Ну що там Ґуччі та Версаче?!
У вишиванці є наш знак:
лиш одягни її, юначе,
і ти – орел. Ти – свій! Козак!
Серед такого ось розмаю
твоє дитинство протекло,
у ній – краса твойого краю,
душі народної тепло.
Тож нині пані і панянки,
та й карапузи-малюки
вдягають радо вишиванки,
шанують й носять залюбки,
як цінні нації перлини,
її таланту щедрий цвіт.
Вони – візитки України,
що славлять край наш на весь світ.
17.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Осінь - Фея в стилі ретро... І сердита і смішна,
То буває вередлива, то від яблук запашна.
То біжить у луг, де вітер, грає в піжмурки з дощем,
То зриває в букет квіти, то приносить в серце щем.
Зрозуміти її складно, бо ж вона у нас така,
Свиту із листків одягне й витинає гопака.
То вона неначе пані, повелителька дощів,
Щічки в неї, то рум'яні, а то просто нема слів...
Ось така вона буває, то танцює ніжний вальс,
В листопаді закружляє і здивує усіх нас.
То сміється, а то плаче, то співає, то мовчить,
А буває ще й терпляча, а то хоче відпочить...
В ясний день, в погожу днину, пензля узяла до рук,
Ось шедевр, її картина і не буде більш розлук.
Осінь - Фея в стилі ретро... Дивиться згори на нас,
Як зима одіне светра, заспіває свій романс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Досліджуючи історичну постать Гальшки Острозької, я мала велику насолоду прочитати [b]поему Світлани Луцкової "Плач за рожевою птахою"[/b] - це безсумнівно дуже талановито і по-жіночому емоційно. Хочеться, аби читачі Клубу Поезії відчули в цій поезії серцебиття Гальшки, бо справжня поезія має таку властивість...
[color="#ff0000"](поема)
[/color]
[color="#ff0000"]"[b]Острозький замок [/b] - родове гніздо найбільшого українського магнатського роду князів Острозьких. Праворуч - перебудовані залишки Мурованої вежі, з якої, власне, у 1300-ті роки й почався замок, котрий дістався Беаті і Гальшці від Іллі Острозького. Посередині - Богоявленський собор (1400-ті), ліворуч - Кругла або Нова вежа. Її ренесансна верхівка якраз і споруджена за часів Василя-Костянтина Острозького.
Гальшка Іллівна Острозька… Вона була такою багатою! Проте ніколи так гостро не відчувала своєї бідності, бо не було поряд ні дитини, ні по-справжньому близької людини, ні сил, щоб жити далі. Та Господь дав Гальшці зрозуміти, що є у світі інші цінності – важкі недзвінкі монети, що звуться пізнанням. У своєму заповіті княжна надала щедру фундацію Острозькій Академії – [i]"шість тисяч коп грошей лічби литовської"[/i]. У тому ж заповіті усе своє рухоме майно Гальшка дарувала слугам, простим людям, що її оточували і просила, щоб її[i] "тіло грішне..., як християнський закон велить, в Острозі в церкві Замковій або в костелі римському поховати"[/i]. Проте, як переповідається у давній острозькій легенді, Гальшка не померла, а перетворилась у птаху…
Якось на моє підвіконня упало дивне перо – рожеве, як ілюзія воскреслого. Так я спізнала політ...
Спроба ескізу життя княжни Гальшки Острозької – першої у Східній Європі жінки-меценатки вищої освіти. Виконано не маляром[/color]».
[i](З передмови Світлани Луцкової до поеми «Плач за рожевою птахою», 1999)[/i]
[color="#ff0000"][b]Шкіц І. КРИЛА
[/b][/color]
Яке обличчя!.. Писано по нім
Життям і вітром – сонячно і хмарно.
Розкрилля брів (тоненькі, аж сумні)
Такі нестримні – аж насправді гарно.
Штрихами уст покладено печать.
Вдивляйтесь, очі зір, у вимір інший:
Рожеві птахи з виміру летять.
Чи з вирію? Чи з вимрію? Чи з віршів?
Авжеж, летять – близенько до трави,
Рожевий пух обтрушують на п'яльці.
Наздожени! Одненького злови –
Вберуться в пір'я збайдужілі пальці.
...Блудила голка вишитим у снах, –
Іще боліла сколена долоня, –
Коли з'явився той самотній птах,
Коли він тихо сів на підвіконня,
Коли умить забув свої пісні
Й рожеві крила скинув необачно...
Розкрилля рук ( гарячі, аж земні)
Такі відверті – аж насправді лячно.
Яке обличчя!.. Зоране усе.
Сльоза найглибша, наче плугом, крає –
Печаль журбі полуднати несе.
Не вберегла. Він більше не літає.
Стріла спинилась. Курява вляглась.
Прощальний легіт - хвилями на воду.
Червона кров по небу розлилась
І потекла. До заходу. Чи сходу...
[b]
[color="#ff0000"]Шкіц ІІ (незримо присутній). ОСТРОГ. ДЗВОНИ[/b]
[/color]
...Тоді я був ще дуже молодим –
Впивався сонцем і сміявся дзвінко, –
Коли її у мій просторий дім
Нежданно привела одна чужинка.
Була тяжба в її скупих речах.
Ввійшла - й одразу впала на коліна
(Тавро, як чорна хустка, на плечах):
"Прийми її. Вона - твоя дитина".
Я зашарівся. "Доня? Доню... Дон!" –
Мов задзвонили дзвоники сріблясті.
Моя дитина – це таки не сон.
Моє маленьке – і найбільше – щастя.
О, мій великий – і найменший – гріх,
Освячений небесними отцями!
Якщо життя – розлущений горіх,
Нехай зачепить землю корінцями.
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон!
Росте трава з порепаного тіла.
Ув інший світ пройшла без перепон
Моя дитина. Кажуть, відлетіла.
Чи бачиш звідти? Тато вже старий.
Заклякли руки і робить не годні.
Вже й трохи змерз. Течуть йому з-під вій
Дві сиві річки – дві сльози холодні.
Коли на серці чорно від ворон,
А небом кружеляють хмари білі,
Я часом кличу знову: "Доню! Дон!..
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі"...
[color="#ff0000"][b]Шкіц ІІІ. РОЗП'ЯТТЯ НАД СТОЛОМ[/b]
[/color]
Цей довгий дощ болючий, наче сповідь
В чиїхось ще не скоєних гріхах,
Іде в душі, затоплює, мов повінь,
Заплутується, б'ється у думках.
Очей віконця - в сірім павутинні.
В куточку серця ще жевріє Бог.
... На березі прадавньої Горині
Свої вогні запалює Острог
В холоднім замку і халупах чорних,
І мовчки зирить з-під кошлатих брів,
Як труться долі у життєвих жорнах,
Як день згорає чи й уже згорів.
У цім полоні, начебто на волі,
Мовчать святі – зі стінами злились.
Летять за хмари змучені тополі
І розбивають скам'янілу вись.
Яка брудна, яка холодна хата -
Розсипані уламочки душі.
Під церквою безкрилі янголята
Вмирають на промоклім спориші.
А ти у жмені маєш трохи неба,
У другій – мить, лише єдину мить.
Устань з колін. Молитися не треба.
А Бог... Він є. Він просто зараз спить.
Не плач: сльозами моря не напоїш,
Не захистиш таврованих птахів.
Цей довгий дощ... І перед ним не встоїш.
Бо стільки ще нескоєних гріхів.
[color="#ff0000"][b]Шкіц ІV. ТІНЬ[/b]
[/color]
"...Я так втомилась! Ллються коси з пліч,
А я не в силі їх спинить руками.
Сей камінь сірий, стіни – віч-на-віч,
Хвилини, що отут стають роками.
О, Боже мій, яка вже я стара...
Годочків тих – немов піску в Горині.
До Тебе, Боже, йти мені пора.
Збиралась вчора я. Збираюсь нині.
От тільки коси... Мамо, заплетіть.
Допоможіть, матусенько Беато.
Як важко жити!.. Чом так важко жить?
Добраніч, мамо. Я лягаю спати.
Я так втомилась. Серце, ніби хрест,
Невпинно у терпінні кам'яніє.
Недобра доле, твій безжальний перст
Мене позбавив крихітки надії.
Як річка, що виходить з берегів,
Русло єдине я собі шукала.
Старенький клен востаннє облетів,
І я, безсила, клену в ноги впала.
О, Боже мій, яка я молода...
Чого ж весна завчасно пожовтіла?
Сльоза застигла, мов гірська слюда.
Невже колись я плакати уміла?
А ця пожежа... Як мені болить!..
Хіба людині може так боліти?..
Палає час. Не встигну загасить.
Я ще жива. Я ще хотіла жити"...
[color="#ff0000"][b]Шкіц V. РАМА.
[/b][/color]
І буде так: закриються уста,
Останні фарби одкровення зблиснуть, –
За знаком королівського перста
Мою картину в гарну раму втиснуть.
... А що король? Король собі – і все.
Усенький шлях – від столу і до трону –
Король високо голову несе,
Щоб не згубить, бува, свою корону.
У нього під короною – думки,
Затягнуті у вузол, щоб їм трясця!
Король розумний, добрий! Він такий! –
Роти щербаті плямкають від щастя.
Предовгі руки ловлять кожен знак.
Маленькі очі бігають, як миші.
Не чути навіть гавкання собак
У цій нестерпній, цій проклятій тиші!
А що? Вклонюся! Зуби цокотять
Од радості... Чи холоду? Чи страму?
Напевно, кинусь руки цілувать:
Король мені пожалували раму!
Сплетіння прямокутників, кругів,
Щоб це життя перетворить у нежить.
Я вийду з рамок, наче з берегів,
І буду говорити, як належить!
Вже досить є з народження німих,
Чиїм рукам завжди потрібні пута.
А королі? У нас шукають їх.
Щоб не боліла спина розігнута.
[color="#ff0000"][b] Шкіц VІ. ЗАПОВІТ
[/b][/color]
" Я не слабка, не зломлена, о ні!
Ще б'ється сила у моєму слові.
Я ще горю в шаленому вогні
Життя, надії, віри і любові.
Я знаю те, що зло – порожній плід,
Що воля – не повинність, а потреба.
Я залишаю людям заповіт,
В якому стільки сонячного неба.
Я залишаю людям заповіт.
Ви чуєте: земля весною дише.
Колись, напевно, цей упертий світ
Ще стане справедливим і мудрішим,
Небесне возз'єднає і земне,
І зійде справжнє сонце в краї отчім.
Дарма, що все коли-небудь мине:
Я залишусь твоїм, Остроже, зодчим.
І буде в Академії світать.
І зродять серце й розум дивні вірші.
А я хотіла вам лише сказать:
Ви чуєте?.. Земля весною дише,
Весною усміхається до вас, –
Голубоока, барвами розквітла.
Ідіть разом крізь простір, вічність, час
Дорогою, котра веде до світла.
[color="#ff0000"][b]Шкіц VІІ. ВІКНО НАВПРОТИ[/b]
[/color]
Тобі кімната стала замала.
Ти виросла із неї, як з одежі.
До себе кличуть піднебесні вежі,
Повітряна дзвіниця, мов зі скла,
Виблискує... Тут янголи ночують,
Рожеві хмари і рожевий сніг.
Заходь сюди, - вони тебе не чують
За співом сурм архангельських своїх.
...Все відчинилось – ні ключів, ні шпар,
Ні шпор для коней ані їх, крилатих.
Вікно навпроти – без гардин і штор.
На те воно й вікно, щоб спокушати.
За ним давно нема чужих облич.
Не в хрест – у хрестовину вбито цвяхом
Короткий сон: торкнися, – і облиш.
Тобі так личить знову бути птахом!
Тобі кімната стала замала.
Твого мовчання більш ніхто не слуха.
Була сльоза – гаряча, як смола.
Була в садку рожева завірюха.
Прибігли діти: гай, рожевий сніг!
Такого снігу ще ніхто не бачив!..
А ув очах засніжених твоїх
Вікно навпроти світиться і плаче.
Черкни крилом – одразу відчиню.
Рожеве пір'я упаде за ґрати...
В тісній кімнаті (Боже, що чиню?)
Своє пташа також учу літати...
[color="#ff0000"][i]Луцьк,1999
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810377
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
[b]ЧОМУ УКРАЇНЦІ ЛЮБЛЯТЬ САЛО?[/b]
Для українців сало є не лише цінним продуктом харчування, а й символом національної культури. Витоки такого шанобливого ставлення до сала слід шукати в історії нашого народу.
Здавна на території України вирощували свиней та полювали на вепрів і диких свиней. У Середньовіччі тваринні продукти харчування постачало скотарство, хоча роль мисливства (особливо ловів) залишалась на той час ще значною. Яловичина, баранина, свинина, м’ясо курей, качок і гусей було пересічною їжею давньоруського населення. «Руська правда» й уставні грамоти часів Київської Русі дають нам цінні свідчення про широке використання м’яса й сала свиней з-поміж інших продуктів. Як свідчать давньоруські документи і археологічні знахідки, у Середньовіччі м’яса їли багато, значно більше, ніж у пізніші часи.
При виборі релігії на Русі одним з аргументів на користь християнства було те, що мусульманам «передписується “свинины не ясти, вина не пити”. Князеві Володимиру “… се ему было не любо: … о неядении мясъ свиныхъ а питьи отинудь”» («Повість минулих літ», 986 р.).
Свинина, сало були і є чудовим харчовим запасом – «готовизною», котрі довго зберігаються в сиросолоному вигляді, незалежно від навколишньої температури. Ще в Середньовіччі розрізняли сало підшкірне і сало нутряне («утробне»), а також лій («лои», «лой») овечий, баранячий чи козячий, який, імовірно, топили з кропом (або насінням кропу) для зменшення специфічного запаху.
У Карпатах вже на початку ХVI ст. податкові списки подають відомості про значну кількість свиней, яких тримали селяни галицької частини Гуцульщини. Їх приганяли на відгодівлю горіхами у букові ліси. В Україні ХVІІІ-ХІХ ст. свиней вирощували сальних і м’яса стали споживати менше.
На відміну від західної традиції приготування сала (поляків, зокрема) українці не білували, а смалили свиню після забою, щоб сало лишилося на шкірці.
І сьогодні сало переважно не коптять, а солять та найчастіше зберігають сирим. Поряд із традиційними способами зберігання солоного сала у повоєнні роки з’явилися й нові – почали закладати засолене сало в скляні трьохлітрові банки і закривати герметично, адже сало без доступу кисню довше зберігає свою свіжість.
Сало й сьогодні використовується не лише як цінний висококалорійний продукт, але й як незамінний харчовий дорожній запас, що не псується навіть за високої температури повітря. Сало, товчене в салотовці, з часником, є однією з найпопулярніших приправ до борщу. Споживають його й сирим, і смаженим, і вареним, і печеним, з різноманітними прянощами, найчастіше з перцем, часником і кмином. Сире солоне сало з пряними приправами дуже характерне для Волинського Полісся. Свіже сало, часник (цибуля чи огірок) і хліб завжди були найкращим підвечірком і дорожнім запасом.
Сучасні дослідження дієтологів, біологів і медиків спростували усталену думку про шкідливість сала і показали, що помірне його вживання корисне навіть для хворих на шлунково-печінкові розлади. У несмаженому салі міститься арахідонова кислота (поліненасичені жири), яка бере участь у холестериновому обміні, знижуючи рівень холестерину в крові. Встановлено також, що цей цінний харчовий продукт зв’язує і виводить з організму токсини, тому медиками рекомендується вживання сала (від 50 до 70 г. на день) для профілактики виведення радіонуклідів у екологічно несприятливих зонах. У народній медицині сало використовують при зубних болях, роблять обгортання несолоним уздором (нутряне сало) від кашлю, при захворюваннях кінцівок тощо.
Як символ української кухні, як продукт і страва, сало й сьогодні посідає досить значне місце у системі кулінарних цінностей і виступає виразником українського характеру. Про це свідчать і численні фольклорні приклади.
Словесні формули, що закріпилися в обрядовій сфері, повсякденні (не ритуальні) пісні зберегли стереотип уявлення про цей продукт. У відомій коломийці співають досі:
Намастила губи салом
Та забула втерти –
Будуть хлопці цілувати
До самої смерті…
У фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України зібрано безліч приказок і прислів’їв про сало, які відображають ставлення до нього предмету пересічного українця:
Якби мені паном бути, то я б сало із салом їв;
Живу добре – сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь;
Коли б сало крила мало, під небесами б літало;
Кому що, а цигану сало;
Ні сіло, ні впало, дай, бабо, сала;
Так го полестив, як би салом помастив;
Якщо вже їсти сало, то так, щоб і по бороді текло.
Анекдоти про українця і сало виразно свідчать про знаковість цього продукту:
«Розмовляють два куми:
— Куме Петре, чи чули ви, що сало спричиняє склероз?
— Ні, куме Миколо, не чув. Але ж я по собі знаю, що як тільки я вранці поснідаю салом, то на цілий день забуваю про їжу!»;
В українській народній харчовій системі життєзабезпечення сало здавна виступає ознакою добробуту. Безумовно, в минулому й позаминулому століттях значення сала як продукту висококалорійного та поживного було значно вищим. Дефіцит тваринних білкових продуктів постійно компенсувався споживанням сала і страв із нього. Пізніше, навіть коли споживчий харчовий баланс білків, жирів і вуглеводів у народному харчуванні значно оптимізувався, сало залишилося символом ситості. Слід зауважити, що нині, коли значна частина населення України живе на межі бідності, сало знову отримало свій давній статус.
Не можна сказати, що споживання свинячого сала є характерним лише для українців. Його охоче вживають поляки, угорці, німці, білоруси та інші народи, але в різних етнографічних середовищах ті самі речі отримують різний знаковий статус. Для українців сало стало символом не лише української кухні, а й українського способу життя.
/Лідія Артюх кандидат історичних наук. Український етнографічний центр./
***
[b]S.Nemo[/b], 27.01.2016 - 13:11
Як історик дозволю собі внести свою лепту.
Сало - стратегічний продукт для українського народу. Саме воно давало можливість вижити в суворих природніх умовах. Але найцікавіше, що свинина - єдиний продукт тваринного походження, який залишався в українців після татарських набігів. Татари і турки, як мусульмани не вживають свинину, тому свині не мали для них жодної цінності. А українців рятували від голодної зими...
***
[b]yaguarondi[/b], 27.01.2016 - 16:15
Не можу промовчати(як шанувальниця сала): ходять в інтернеті такі чутки, що в жирових тканинах жири зберігаються у вигляді тригліцеридів - гліцерину, з'єднаного з трьома залишками жирних кислот. Сало переважно складається із молекул такої форми:/ подивіться в коментах картинку / Тобто молекули, що складають сало, переважно схожі на герб України
Ну і на додаток:/ картинки в коментах подивіться обов'язково!/
***
В І К І П Е Д І Я
Сало вживають як самостійну їжу, головним чином, в сирому, запеченому вигляді, у вигляді шкварок або у вигляді різної приправи і жирової основи різних страв. Така увага до свинини поріднює українську кухню з кухнями західних слов'ян і угорців та білорусів. Сало їдять не тільки сире, солоне, варене, копчене і смажене, на ньому не тільки готують, але ним шпигують інше м'ясо, де сало відсутнє. Сало також використовують для засмажування чи затовкування рідких страв: борщів, капусняків, юшок.
Його використовують навіть у солодких стравах, поєднуючи з цукром або патокою.
Сало було одним з найважливіших продуктів тривалого зберігання, а також таким, який вживався у подорожах та під час обіду у робочий день як джерело енергії - хліба, сала та цибулини було досить для цілого дня важкої праці.
*********************************
*********************************
В.М.
[b]Українці люблять сало ,багатенько і не мало
Крім тополі і калини, Це теж символ України!
Популярне воно,факт! І смачне й поживне,так!!!
Це приправа до борщу!! Їж ,смакуй,аж досхочу!!
Споживай сирим,вареним і смаженим,і печеним!
З перцем,кмином,часником,із яйцем і огірком!
Та корисне для людини,бо виводить всі токсини.
Прибирає зубний біль,навіть зменшує кашіль.
Робить теплими кінцівки і у хлопа,і у дівки!
Дуже довго не псується,від свиней воно береться!
Це смачна готовизна,й за кордоном його «зна»
Історична то є страва і скоринка золотава.
Їжте сало і шануйте ,і любіть його й смакуйте!!
Бо Крім тополі і калини, Це теж символ України!!
Українці люблять сало ,багатенько і не мало!
Натуральний це продукт!Продаю!Розставте руки![/b]
27.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 17.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KuJpiVb0HVY[/youtube]
На перепутті двох доріг,
Зустрілись літо й осінь.
В цей час далеко падав сніг.
Невже хотів наврочить?
Одна пора, що відцвіла,
Вже вмилася росою,
Друга - , що тільки-но прийшла,
Пролилася сльозою.
Ну що сказать одній другій,
Що часом буде важко?
Зроби тихіше буревій,
Створи осінню казку.
Не нищ красу усю з плеча.
Постій і озирнися.
На все хай хисту вистача,
Душею ніжною торкнися.
Ти часто плачеш, бачу я.
Невже буває жалко?
То ж не проста твоя душа...
Тепер ти тут хазяйка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810223
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Під сонцем яскравим час плине, спливає.
Моя Україна цвіте, розцвітає.
Тут пісня весела всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
Тут стрічки червоні калина вплітає.
І хвиля Дніпрова із берегом грає.
Тут посмішка щира всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
Тут слава козацька живе-процвітає.
І старших шанують,про це кожен знає.
То ж слово ласкаве всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
На базар прийшла Лисичка,
Щоб купити черевички.
Довго ходить по рядах.
Там товарів: ох і ах!..
Ось, Ведмідь купляє мед,
А Вовчиця — теплий плед,
Заєць — донечці буквар,
Муха — срібний самовар,
Барсучиха — нитки й спиці,
Щоб зв'язати рукавиці...
Всі радіють, наче свято!
А товарів так багато:
Посуд, одяг, килими,
Он — санчата для зими,
Ось — тканини для шиття...
"Де ж, нарешті, те взуття?
Де мені знайти дрібничку:
Невеличкі черевички?"
Раптом, десь у закутку,
Чує пісеньку дзвінку:
"Чобітки та черевички,
Ви підходьте до крамнички,
Всіх узуємо звірят:
І великих, і малят!"
А хазяїн — Півень-швець —
Молодецький продавець!
Наша Лисонька зраділа:
"О, нарешті буде діло!"
Півню грошики дала,
Черевички узяла
І собі, й маленькій доні:
Будуть модні в цім сезоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810063
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Ой прийшла Покрова, вся травичка кволо,
Та й голівку схилила, де не глянь, голо,
Застелила землю листячком багровим,
Покривалом теплим й різнокольоровим,
Тож спішіть дівчата, до гулянь весільних,
Та й єднайтесь, люди до святкувань спільних.
Всі засіки повні, вродила пшениця,
На Покрову, свято, хай чиста водиця,
І довкола покропить, ще й військо наше,
Щоб жилося вільно й набагато краще.
На сторОжі, стоять козаки вкраїнські,
Відчайдушні, горді, мужні й непохитні,
Хай всміхнеться доля, війна закінчиться,
Хай у полі чистім, жито золотиться.
Поможи в Покрову , катів відігнати,
Щоби ясне сонце й не плакала мати,
Ми вклонімось з вдячністю, перед тобою,
Захисти, укрий від ворогів собою!
Богородице! Нехай дзвенять дзвіниці,
Прославляймо, тебе у щирій молитві,
Нині чудо станеться в божій благодаті,
Заживе все людство в радості і щасті!
***
Шановні друзі ! Вітаю всіх зі святом Покрови!
Та Днем захисника України!
МИРУ, ДОБРА, РАДОСТІ, ДОСТАТКУ І ЩАСТЯ ВАМ!
13.10.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809848
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Де вітри гудуть в Донецькім полі,
Верби гнуться низько до води,
Там боронить Україна волю
Від чужої чорної орди.
То не біла чаєчка кигиче
І крилом водицю дістає,
То матуся сина долю кличе:
«Урятуй в бою дитя моє!»
То не срібло – вранішня росиця
Заіскрилась в сонній осоці –
То сльоза солона удовиці
Покотилась по її щоці.
Не вітри в далекім полі свищуть,
Нагинають верби до води…
Матері, сини і удовиці
Вже боронять землю від орди.
17.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809813
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Я піду… та залишу вікно після себе,
Щоб заглядало сонце крізь нього для тебе
І з ласкавим теплом усміхалось привітно
Як і я посміхався до тебе, тендітна.
Я піду… та залишу дощі на подвір’ї,
Щоб в калюжах купались яскраві сузір’я
І від того щоб були просвітлені ночі
Бо так сяяли в них зачаровані очі.
Я піду… та залишу з хмаринками вітер,
Щоб росинки сльозинок зі щік твоїх витер
Якщо ти, незрівняна, мене пригадаєш
В мить весняну нову, де мене вже немає.
Я піду… та залишу відчинені двері,
На столі – грубий стос із книжок і паперів
У яких кожним словом я славив кохання
Лиш до тебе, єдина, зоря моя рання!
Я піду… та залишу по собі відлуння
У якому ти будеш кохана і юна,
Щоб могла усім єством щоденно відчути:
Що то є моїм подихом, спрагою бути.
Я піду… та залишу по собі на згадку,
В наші спільні літа перекинуту кладку.
По якій ти пройдеш через хлані й безодні
Із безсонних ночей де лиш стіни холодні.
Я піду… та назавжди іще не прощаюсь.
Я із тих журавлів, що назад повертають.
Я із тих диваків, хто народиться жити
Аби в тому житті лиш єдину любити!
І любити не так як усі пересічні,
А з напруженням серця де ревнощі вічні;
Де стрічаєш кохану як видиво Боже;
Де без дотику рук дня прожити не можеш!
12.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809777
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 12.10.2018
Я прокидася з вдячністю,
Вмиваюсь надією,
Вклоняюся вірності,
Снідаю мрією.
Вбираюся в щастя,
Макіяж - з любові.
Одягну на зап'ястя
Браслети любові.
Винесу сміття,
Яке заважає,
Горя лахміття,
Що не минає.
Викину заздрість,
Брехню, лицемірство,
Нахабство і тупість,
Злобу, насильство.
Вдягну рукавички
Із допомоги.
Мої черевички.
Топчуть рідні дороги.
У мову свою
Вплету милосердя.
Хвилину святу
Не згублю спересердя.
Бо кожна людина,
Яку я зустріну,
Частина родини,
Що зветься Вкраїна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809670
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 11.10.2018
У озері місяць купався,
тихцем з-за кущів виглядав,
під берегом потайки крався –
кохану у лозах шукав.
Зоря ж молода заблукала
в холодній осінній імлі,
а потім між трави упала
й розтанула у ковилі.
Не стало їй сил споглядати,
як з іншими легінь кружляв,
сумуючи тихо зітхати,
Чумацький торуючи шлях.
Коханих любіть і шануйте,
всміхатися зайве другим,
стосунків крихких не руйнуйте,
бо щастя розтане як дим…
У озері місяць купався,
тихцем в очерет зазирав,
під берегом в розпачі крався,
та пізно – себе покарав!
10.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809523
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Я пройдусь по селу спозаранку
І вдихну цей п'янкий аромат.
Мені радо так йти на світанку -
Тут прокладено новий асфальт.
А із Панського ставу водиця
Поспішає, біжить в Котлован,
І дає всім можливість напиться,
Застеля її плесо туман.
У цих двох пречудових ставочках
Гусям так, як у Бога в Раю.
Вони ніжаться скраю в пісочку
І гелгочуть все пісню свою.
Перший промінь торкнувся верхівок
І на небі вже сонце зійшло.
Показалось багато домівок -
Тут розкинулось Старе село.
В нас цей пагорб – життєва колиска.
З давнини струменить джерело.
Тут Андрій і брат Яшка колись ще
Заснували нам рідне село.
І дорогою йду я по колу,
Оминувши Караків куток,
Заведе мене стежка у Вила,
Коли спущуся я на місток.
Там у Вилах - велика безодня,
Старі люди про це гомонять,
З неї здавна іще до сьогодні
Витікає струмок в Гнилоп'ять.
Він у Вільхах тече безупинно,
Із Загреблі хлюпоче вода,
Ще ставочок створився в долині,
Який зветься - Широка руда.
Поверну краще я в Молодіжну,
В ній будинки нові височать.
Сподівались, що скоро так ніжно,
Голосочки дітей зазвучать.
Я пройдусь і зверну на Садову,
Яка носить ім’я Ящука.
Ми про нього згадаємо знову -
Його вбила гібридна війна.
Все життя він любив Україну,
Один з перших пішов на Майдан
І загинув за неньку Вітчизну,
Щоб позбутись московських кайдан.
В нас ця вулиця сама найдовша
І виводить вона за село.
На Колгосп я поверну - тут ближче -
Вирувало у ньому й гуло:
Були коні, корови і свині -
Найбагатший в районі радгосп.
Тільки все те поділось, бо нині
Забуваємо слово «колгосп».
Хмільників в нас було так багато,
Працювали тут люди села,
Та занедбано стало, віджито,
Вже й шпалери в помині нема.
Лиш снується розбита дорога
Й одиноко стоять ясени,
А на серці щемить в нас тривога,
Бо сумуєм за хмелем і ми.
Вкрились смутком розбиті будівлі,
Які продані за копійки.
Лише вітер руйнує покрівлі,
Відновити - потрібно роки.
Коцюбинського вулиця пишна
І впирається прямо у Клин,
А які тут посаджено вишні
Серед цвіту квіток і малин.
Я дійду ось сюди до розвилки,
Де збігаються кілька доріг,
А край копанки сині фіалки
Простелилися прямо до ніг.
Тут дві вулиці разом виходять –
Ім’я носять Героїв синів,
Що загинули влітку на Сході
В цій гібридній проклятій війні.
На одній жив Василь Малянівський,
В час непростий пішов він служить,
Залишивши поріг свій батьківський,
Мав від ворога нас захистить.
А на другій Сергій народився –
Коренівського вулиця ця.
Він назавжди тут жить залишився,
Поряд мама, бабуся, рідня.
Всяк в селі в нас шанує героїв.
Пам'ятатимем їх крізь роки.
Не жаліли життя, йшли до бою,
Не забудуть про них земляки.
Ще здалеку у центрі ми бачим
Майорить жовто-синій наш стяг,
Бо це символ здобутків козачих
І він кличе до нових звитяг.
Тут у центрі стоїть Сільська рада,
Що вирішує справи села.
В нас згуртована, дружна громада
І завжди одним цілим була.
Є в нас школа, дитячий садочок,
Де навчаються дітки й ростуть,
А коли всі вони підростають,
То по книги й до клубу ідуть.
Тут у центрі в нас є магазини,
Разом з ними стоїть кафе-бар,
Де справляють хрестини й родини,
В вихідні ходим ми на базар.
«Щедра нива» тут офіс відкрила,
В нас і ФАП тут працює щодня.
Андріяшівка всім нам так мила -
Між собою ми – дружна рідня.
Ми пробіглися з вами сьогодні
Навкруги і по центру села.
Я, надіюсь, зі мною ви згодні -
Ненудною дорога була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809500
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
[i]Кажется, шли наугад,
Лишь бы куда-то идти…
Но осенил листопад –
Сверху, с боков, впереди…
И не понять мне никак,
Что привело нас сюда,
В этот покинутый парк…
В танец сухого листа… [/i]
…
Ветра негромкое: "бис-сс"…
И зачаровано длясь,
Падая, кружится лист,
Снова взлетает, кружась.
Льётся прощальный мотив.
Раз-два-три, раз-два-три, раз…
Ритм, отбивая в груди,
Слышится осени вальс...
Кружится вечный миньон.
Светят в аллеях огни.
Мы в этом парке вдвоём.
Мы в целом мире одни.
Рядом, как гроздь и лоза.
Вместе, как свет и огонь.
Близко – глазами в глаза.
Нежно – ладонью в ладонь.
Раз-два-три, раз-два-три… ах!
Нас закружил и несёт
Ветра осеннего взмах,
Чувства последнего взлёт.
Явно и словно во сне.
Тихо, но будто в распев.
Чудится что-то во мне...
Слышится нечто в тебе…
Кружится чувств наших вальс.
Легкий и светлый, как пух.
Неразличимый на глаз.
Неощутимый на слух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809403
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Дивляться на мене диво-оченята,
А у них, як завжди, тисячі питань!
А які ж маленькі в тебе рученята!..
Для яких, звичайно, тисячі завдань!
Знову будувати, знову руйнувати
З кубиків будинки для твоїх зайців.
"Рано ще, мамусю, нам відпочивати!" -
Ти б сказав напевно, якби тільки вмів.
Все тобі потрібно, все тобі цікаво,
Мов Колумб маленький робиш відкриття,
І життя не було ще таким яскравим,
Ти мого сердечка диво-відбиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762406
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 08.10.2018
Я лише вчусь писати вірші,
товариші.
Тому вони – не майстра витвір,
а стан душі,
що звідала в житейськім морі
любов і біль,
тремтливе щастя й чорне горе,
й на ранах сіль.
Горнила бід її кували,
неначе сталь,
різьбили грані, шліфували,
немов кришталь...
То ж стала, як струна од вітру
чи камертон,
зі смутком й радощами світу
звучати в тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть...
І серце рветься болем на частини.
Гуляє розпач по соцмережі,
Торує горем встелені стежини.
А сум з очей у небо як стріла.
Та у душі - обпалена руїна.
Невже так насміялась доля зла?
У злиднях потопає Україна.
Мов гострий меч, що все життя підтяв -
Цей материнський відчай і благання.
Щоб повернуть дитину до життя.
Та вже надію втрачено останню...
А в час оцей, коли важка біда
Лягла тавром на лицях посірілих,
Жирує ненажерлива орда
І ніжиться на Кіпрі та Мальдівах.
Скажіть, чи в зла людського є межа?
Чи то не люди, а подоба схожа?
Гуляє розпач по соцмережах
З надією лише на волю Божу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809299
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Вже відлітають журавлі...
Ясніє осінь на дворі.
Засумувала, глянь, берізонька
зелена.
Знов осінь золотим крилом
змахнула над моїм вікном
листком із клена.
Згадала, як ти вперший раз,
немов школяр у перший клас,
з букетом пишних троянд
прийшов до мене.
А осінь золотим крилом
змахнула над моїм вікном
листком із клена.
Вже стільки літ, вже стільки зим
я є твоя, а ти - моїм.
Щоб ми були з тобою вдвох,
так, видно, треба.
Нам осінь золотим крилом
змахнула знову над вікном
листком із клена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809250
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
* * Т*
Темна ніч.Все спить
навколо.Та в цьому сні
життя чути.
* * *
Цвітуть троянди
( неописати!) біля
пустої хати.
* * *
..і чорним вусом
тягнуться вгору дими.
Підморозило...
* * *
Повернулися
знову домашні завдання.
Внучка приносить.
* * *
Лагідне море.
Пісок .Та прмайнуло:
"Як там ,вдома?"
* * *
І стерся напис
на асфальті.Але життя
продовжується...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809154
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Хто любить, як небо вдягає блакить,
Як сонце планету лоскоче,
Як хмарка пливе, як веселка висить,
Як дощик у шибку стукоче,
Як марево сіре окутує ліс,
Як сад угинається плодом,
Як ніч накидає у зоряний віз
Сни-мрії й везе небозводом,
Як пташка співа за вікном на зорі,
Як вітер вигойдує вітку,
Танцює сніжок у зимовій порі,
Народжує пуп’янок квітку.
Хто любить науки і знань дивовиж,
Дитячий запал і знемогу,
Той вчителем може назватися лиш,
Наставником, посланцем Бога.
Дивовиж – дивовижа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808863
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Гріє душу Твоя доброта,
Хоч із холодом грається осінь.
Моя вчителько, зоре свята,
Не вплітай літо бабине в коси.
Я таких більше днів золотих
Не зустріну вже, мабуть, ніколи,
Як отих, що малесенькі ми
Проживали з Тобою у школі.
Ти нам матір'ю всюди була́.
І залишилась нею наза́вжди!
Бо лиш школою й нами жила́.
Хто ж Тебе нині в тузі розрадить?
Знаю я: Ти сидиш при вікні
І чекаєш жаданої звістки...
Чую голос я Твій, бачу в сні:
На подвір'ї стоїш біля хвіртки.
Я щаслива, що віра жила́
В моїм серці в години лукаві.
Це тому, що Ти поряд була́
І голубила словом ласкавим.
Гріє душу твоя доброта,
Їй ніколи вже не обміліти.
І не скаже ніхто, що душа-сирота,
Бо в ній теплиться слово "Учитель".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808996
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
На зеленому фоні золоті диво-коні,
Для Прекрасної Дами виторовують путь.
Осінь брами відкрила, і рожеві вітрила
На черешнях розкішних в даль блакитну пливуть!
Холодком віють ночі і каштанові очі
Так заплакано сяють у сріблястій росі.
Щось магічне й пророче вітер в кронах шепоче,
І весь світ завмирає в первозданній красі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808987
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Осінь не плаче... А хмари збирає.
Землю дощами вона поливає.
Щоб проростали всі зерна политі.
Варті ж бо плоду усі працьовиті.
І про дерева вона теж подбає.
Плаття й сорочки для них вишиває.
Всіх обійде осінь, всіх обдарує.
Золотом щедро мережки гаптує.
Візьме на себе журбу всю й тривоги.
Благословить у далекі дороги.
Зронить сльозу гірку, і не помітять.
Думають, дощ... бо ж дні сонячно світять.
Ой, як майстерно все розфарбувала!
Жодна пора ще такого не мала.
Айстри барвисті цвітуть і жоржини.
І пломеніє рясний кущ калини.
В серці залишу я барв цих цвітіння.
Ясного сонця живе в них проміння.
Їх кольори хай нас в стужу зігріють.
Як за вікном срібні віхоли віють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808994
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Оксиморон (грецьк. oxymoron — дотепна нісенітниця, від oxys — гострий, moras — безглуздий) — різновид тропи, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо).
О. поєднує протилежні за змістом, контрастні поняття, які спільно дають нове уявлення. З погляду мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект («холодне полум’я», «сухий дощ», «крижана посмішка», «депресивна веселість» тощо).
Принцип семантичної несумісності між іменником та прикметником широко використано у художній літературі. Наприклад, В. Стус назвав свою збірку “Веселий цвинтар”.
Водночас О. спостерігається між однорідними присудками:
Люди часто живуть після смерті:
Вріже дуба, а ходить і їсть,
Перепродує мислі підтерті
У завулках тісних передмість. (В. Симоненко)
та між означеннями одного й того ж слова: Т. Шевченко:
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
У деяких поетів оксиморонне формулювання розвивається у ліричний сюжет, перетворюється на стилетворчий чинник:
Котилася, як кавун, голова з гори,
як кавун, кривава людська голова.
Котилася голова.
Ще у очах тріпотіли
листя папірці зелені
і стежка намотувалася стрічкою під ноги.
Ще у вухах шурхотіло колосся,
рипів біля колодязя журавель,
гуділи оси,
сміялася дитина...
(В. Голобородько).
Вживається О. й у розмовно-побутовому (ходячий труп, страшенно веселий), у публіцистичному (запеклі друзі; вперед, до світлого минулого і т.п.), навіть у науковому мовленні.
Оксюморон і парадокс мають ряд спільних ознак. Оксюморон може лежати в основі парадоксу. Різниця полягає в тому, що парадокс часто використовують у літературі, щоб дати несподівані висновки, висловити певну ідею. У той час як оксюморон не обов'язково повинен висловити ідейне переконання чи наштовхнути на висновок. Парадокси, зазвичай, висловлюють суперечливі концепції, натякаючи на більш глибоку істину. Оксюморон не натякає на істину, а описує прямо предмет, особу чи ситуацію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808962
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
[i][b][color="#000dff"]"Покликання наше — навчати.
(Це хобі — писати вірші).
На крила дітей піднімати,
Бо вчитель — це скульптор душі.
Він ласкою мусить зігріти,
Добром напоїти серця,
І вірно, безмежно любити.
Ось вчительська мудрість уся."[/color][/i][/b]
[color="#6200ff"][i][b]/ першій вчительці своєї онуки Оніщенко В.В. присвячую /
Першу букву,крючечок,гачечок
Склад і слово і речень віз…
І загадки природи навколо,
На уроці нам хто приніс?
Мотивує нас до навчання,
І розкаже нам все,як є
Перша вчителька-друга мама
Най святиться ім'я твоє!
Ведете нас у край науки,
Ви-наш перший Дороговказ!
Підіймаємо дружно руки-
Наша вчителька-вищий клас!
Шлем подяку за щире серце,
За любов до дітей ,їх справ!
Від учительського натхнення
Зміна учнів хай підроста!
В них Ви точно вкладаєте душу,
І недоспані ночі…Авже ж!
Поклонитися низько я мушу
І подякам немає меж!!!
В. Ма́ла 05.10.2018р.
***
[/b][/i][/color]
[i][b][color="#ff0000"]ВСІХ ОСВІТЯН ВІТАЮ З ДНЕМ ВЧИТЕЛЯ!!!
ТВОРЧОГО НЕВИЧЕРПНОГО НАТХНЕННЯ!
ЗДОРОВ"Я!НОВИХ ВІДКРИТТІВ!ЛЮБОВІ![/color]
[color="#0022ff"]"Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
А перший учитель, як сонячна казка.
Як чисте, живе джерело.
До діток приходить з ним радість і ласка
І мудрість та ніжне тепло.
Він вперше для них дивосвіт відкриває,
За руку веде в майбуття.
І вперше у дружбі й любові єднає
Та робить цікавим життя."/автор невідомий /[/b]
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808906
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Люлі, люлі, малюки.
Сплять зайчата, їжачки,
Сплять ведмеді і лисиці,
А в травичці ще куниці.
Люлі,люлі, сини й доньки,
Під щоку кладіть долоньки,
Оченята закривайте,
Сон-дрімоту зустрічайте.
Буде вона колихати..
Люлі, люлі в теплій хаті.
Засинайте аж до ранку -
Сонце прийде на світанку.
Прийде в хату і розбудить,
Ще промінням приголубить.
Люлі, люлі, малюки,
Засинайте залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808922
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
І кожен лист, мов поцілунок жовтня,
А сонце розпустило золотистий чал,
І час все перемелює, мов жорна.
Життя іде, не відцвітає восени,
Збагачує його прекрасне поруч.
І зв*язує нас вдвох незрима оку нить,
Тепло дарує рідний серцю погляд.
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
Несказані слова на волю рвуться.
І разом ми в полоні неповторних чар,
Хоч осінь, а квітує щастя рута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 05.10.2018
Вона єдина й неповторна
Найкраща вчителька моя…
Чарівна, мудра і проворна
Вона – це друг, вона своя.
Неначе сонце – світить, гріє,
Віддасть усе, що є в душі.
Завжди красива – не старіє,
Любов її - її рушій.
Наша красуне темноока,
Твоя любов для нас свята.
Шляхи дитячі, як потоки
Пішли удаль із джерела.
Яка була у класі тиша,
Як говорила ти про те,
Що у душі лежить найглибше,
Для всіх в житті воно святе.
Спасибі люба, що навчила.
За твоє серце золоте.
Нехай здоров’я, щастя, сила
В тобі любов’ю проросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808835
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Сходила по світу немало,
Стоптала багато стежок
Аж поки свою відшукала,
Де вишні цвітуть і бузок.
Завжди до схід сонця вставала,
Йшла в поле де стигнуть жита.
Дітей я до праці привчала
Й була та наука проста:
Людей навкруги поважати
І край солов’їний любить,
Родину свою шанувати
Та в світі лиш правдою жить.
Промчались літа золотії
І сріблом покрилось чоло
Та серце моє так радіє -
Життя не даремно пройшло.
Була хоч терниста дорога
Та зможу пишатися я,
Бо в мене вже є допомога:
Це діти і внуки - сім'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808797
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Не казка то – осіння заметіль
Рівненько простелилася під ноги,
Листочки і багряні, й золоті
Ганяє вітер і серед дороги.
Не казка то – осінній краєвид,
Де золото й бурштин в одне злилися,
В віночки з верб прибралися стави,
Милуються чарівним падолистом.
Не казка то – осіння суєта:
Останні айстри забрели в букети,
Подекуди й бджола іще літа
Побіля мальв, що голі, мов скелети.
Не казка то – осінній хоровод,
Влаштований сирим північним вітром,
Й звучить сумна мелодія з тривог,
Та слухати її потрібно вміти.
А коли казку вип’ють цю до дна
Тумани сиві й перша прохолода,
Тоді вона дощами зарида
Й грибочків припасе у нагороду.
25.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808747
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
До теплого краю птахи відлітають.
Не в'ють там гніздечок вони й не співають.
Бо дома гніздечко рідненьке чекає.
Тут прутик до прутика... пташка звиває.
Своїх пташеняток у ньому виводить
з тих пір, як по небу тут сонечко ходить.
А хто ж без землі ти своєї у світі?
І служать, людино, кому твої діти?
І нашого роду по всьому вже світу.
А вчить же нас пташка маленька любити.
І терном цвітуть вже дороги до хати...
Та ж тут чорнобривцям дано розцвітати!
За тих моє серденько щиро радіє,
хто сонячні квіти під вікнами сіє.
Візьму й у садочку сипну ще їх жменьку
за себе й за тих, хто забув свою неньку.
Я знаю, розправлять вони свої брівці,
і світ заясніє... Цвітуть чорнобривці!
І знов усміхнеться згорьована ненька.
Ми любим тебе, Україно, рідненька!
З тобою ми завжди... і з вечора, й зрання.
Для тих, хто руйнує - нема виправдання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808504
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018
[i](До 435-ліття з часу смерті, присвячуєтьс[/i]я)
[color="#ff0000"][b]Гальшка Острозька[/b][/color], ота сама славнозвісна (і сумнозвісна, водночас!) княгиня, що стала в майбутньому засновницею Острозької Академії, народилася в день святої Єлизавети, тобто 19 листопада 1539 року. В офіційних документах, зокрема, в книгах Литовської метрики вона записана під ім'ям [color="#ff0000"][b]«Ельжбьєти» («Альжбьєти», можливо, звідси пішло простонародне «Гальшка»)[/b][/color]. Під цим ім'ям вона увійшла в україно-польську історію.
Батько Гальшки Острозької – [b]Ілля Острозький[/b], старший брат Василя-Костянтина Острозького, мав прихильне ставлення спадкоємця пре-столу Сигізмунда ІІ Августа і перебував при королівському дворі. При дворі Іллі Острозькому підібрали дружину – красуню Беату Косьцєлєцку (Костелецьку). Беата належала до одного з найзаможніших і найвпливовіших родів королівства, проте деякі історики вважають, що її дійсне походження було ще вищим. На думку багатьох сучасників, Сігізмунд віддав володарю Волині свою власну позашлюбну доньку від довголітнього зв'язку з Катаржиною Тельничанкою. З Катаржиною Сигізмунд I Старий одружитись не міг, тому видав Катаржину за коронного підскарбія Анджея Косцелецького і Беата була його невизнаною дитиною.
[color="#ff0000"][b][i]Беата Костелецька[/i][/b][/color] й справді була донькою Катаржини Тельничанки, у якої був з королем Сигізмундом довголітній зв'язок і троє визнаних дітей: Ян, Регіна та Катаржина. Беата до числа цих визнаних дітей не входила, оскільки народилася далеко пізніше, коли її мати давно вже була одружена з Анджеєм Косьцєлєцкім (Костелецьким), а король - з Барбарою Запойяї, попередницею королеви Бони. Отож, можемо бути більш ніж упевнені півкоролівського походження Беати.
Доволі дивно, як це дівчина з таким родоводом стала ще й улюбленицею королеви Бони. Либонь, королева, і сама - не зразок доброчесності, поблажливо дивилася на слабості короля, а взагалі-то була "особою отруйною в прямому значенні слова" (герцогиню міланську підозрювали в причетності до смерті її невістки - другої дружини Сігізмунда ІІ Августа Барбари Радзивілл, але історики не знайшли жодних доказів цих підозр).
Чутки про нестрогість звичаїв королеви базувалися на тій обставині, що старша дочка Бони і Сигізмунда, королівна Ізабелла-Беата, народилася через 8 місяців після шлюбу. (Цю давню плітку не завагався повторити Павло Загребельний, скоротивши той критичний термін до 6 місяців).
Шлюб Ілля Острозький та Беата узяли 3 вересня 1538 року, майже відразу ж після ще більш урочистого одруження королевича Сигізмунда і його першої дружини - Єлизавети Габсбургівни.На честь подвійної урочистості при дворі відбулися бучні святкування і турніри, в одному з них князь Ілля виступив як супротивник молодого короля. Зрештою, після свята подружжя Острозьких від'їхало у свої волинські володіння - красуня Беата виглядала щасливою та закоханою, з'явилася вже й надія на продовження роду.
Але спільне життя закінчилося несподівано швидко: в 1539 році, через півроку після одруження, здоровий і сильний князь Ілля раптово помер. Ходили глухі чутки, що смерть Іллі Острозького зовсім не була природною, а спричинена повільною отрутою. Але як там було насправді - сказати важко.
У заповіті князь подбав про майновий стан своєї родини й визнав законність появи на світ дитини, яку чекала його дружина Беата. Крім того, заповітом визначались опікуни для дружини і для ненародженої ще дитини, ними князь просив стати польського короля Сигізмунда ІІ Августа, його дружину — Бону Сфорцу і свого брата Василя-Костянтина Острозького.
В тому ж 1539 році, 19 червня, народилася у князя Іллі Острозького єдина донька, хресне ім'я якої - Єлизавета (можливо, вибране на честь молодої королеви, а також бабусі, Катаржини Костелецької, друге ім'я якої теж Єлизавета, а можливо й тому (і це теж вірогідна версія!), що дівчинка народилася за католицьким календарем саме в день святої Єлизавети. Повністю в офіційних документах, себто в книгах Литовської метрики, вона записана під ім'ям Ельжбьєта Катаржина. По звуковому ланцюжку змін - Ельжбьєта -Альжбьєта -Альшбьєта перетворилося на «Гальшку», з цим іменем вона ввійшла в україно-польську історію.
По народженню[color="#ff0000"][b] Гальшка Іллівна[/b][/color] стала власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтностей у родинних волинських володіннях, а після смерті матері за заповітом Іллі Острозького повинна була отримати ще частину спадку. Ця обставина стала пізніше причиною трагічних маніпуляцій матері Беати долею доньки-Гальшки та постійних позивань з князем Василем-Костянтином Острозьким за спадщину.
Пройшло 13 років. Багато чого змінилося: помер старий король і воцарився його син Сигізмунд ІІ-ий Август, який навіть столицю переніс із Кракова у Варшаву. Новий король устиг овдовіти (його перша дружина страждала від епілептичних припадків), удруге романтично одружитися з коханою Барбарою Радзивілл і знову трагічно овдовіти.
Беата, княгиня Острозька, звикла до самостійного життя багатої вдови і закінчила мировою давню сімейну сварку з родичами-Заславськими, розпочату ще її покійним чоловіком-Іллею.
Василь Острозький досяг повноліття і почав проявляти властолюбні ознаки глави сімейства, через що вони з Беатою смертельно посварилися. Головне ж - підросла Гальшка, найбагатша спадкоємиця Речі Посполитої, і в дім Острозьких почали юрбами з'їжджатися юнаки із найзнатніших магнатських родів, щоб добитися її прихильності.
Про дитячі та юнацькі роки Гальшки залишилось небагато відомостей. Відомо, що вона уміла читати, писати, вивчала Святе Письмо й, очевидно, крім «русинської» говорила вільно польською мовою. Гальшка була вродливою дівчиною. Сучасники називали її найгарнішою жінкою XVI століття. Доводиться повірити їм на слово, оскільки жодного прижиттєвого портрета Гальшки Іллівни Острозької не збереглося. Зображення князівни на полотні Яна Матейка «Сказання Скарги» і незліченні портрети Гальшки, виставлені в Острозькій Академії, імовірно написані під враженням портрета її матері Беати – Гальшку зображують темноокою брюнеткою, часто одягненою в костюм чужої епохи.
Вигідною «партією» для представників багатьох магнатських родів робили юну Гальшку (Ельжбьєту Іллівну) її багатства і бажання породичатися з династією князів Острозьких. Шлюбні питання доньки вирішувала мати Беата, дядько Костянтин-Василь Острозький і король Сигізмунд II Август, кожен із яких ( і, як не дивно, мати Гальшки у першу чергу), перш за все, намагався подбати у цьому «зміїному» клубку інтриг, змов і тяжких кривавих злочинів, про свій власний інтерес і вигоду.
Так, у 1551 році Сигізмунд II Август, бажаючи видати Гальшку за вигідну йому людину, на Віленському сеймі добився ухвали спеціального положення, за яким питання про заміжжя дівчат-сиріт повинно було вирішуватися їх найближчими родичами, отож, такими особами стосовно Ельжбьєти Острозької були – родинне гніздо Острозьких та польський королівський дім. Мати Беата в цей час займається сватанням доньки за Марціна Зборовського, сина каліського воєводи. В той час до дівчини сватались також подільський воєвода Миколай Мелецький, Дмитро Санґушко, лютеранин Анджей Ґурка і князь Ян Зембицький. Існує напівісторична-напівлітературна легенда, використана пізніше Пантелеймоном Кулішем (також твердження польського історика Юзефа Вольфа), що серед претендентів на руку і серце Гальшки був і князь Дмитро Вишневецький, відомий як «Байда». У легенді йшла мова про глибоке почуття до Гальшки, яке зрештою змусило Дмитра Вишневецького не одружуватись зовсім.
Сімейним станом своєї племінниці зацікавився князь Костянтин-Василь Острозький, який пропонував Гальшці одружитись із Дмитром Санґушком, старостою канівським й черкаським (фактично це звання означало, що він отримав в оренду від короля територію довкола Канева і Черкас), першим красенем і перший лицарем Русі – героєм оборони Житомира від нападу татар, який був по-європейському вихований та освічений, з витонченими манерами, до того ж - син найкращого друга покійного князя Іллі.
Дмитро отримав письмову згоду дядька-опікуна ( по-народному, «стрийка») Василя Острозького та матері Беати, котра пізніше відмовилась від дотримання власного слова. Коли дійшло до сватання, Беата почала явно затягувати справу: зволікала, тягнула, посилалася на необхідність королівського дозволу. Існували різні пояснення її поведінки. Якщо нам видається непереконливим те, що Беата просто не хотіла розлучатися з юною донькою – Гальшці на той час не було й 14-ти – то залишається ще версія про те, що вона не бажала втрачати право на управління маєтками дочки. Існує також підтримувана багатьма сучасниками думка: Сангушка зустрів би куди тепліший прийом, якби він свій закоханий погляд звернув не на дочку, а на матір. Зрештою, Сангушко зовсім втратив терпець і звернувся по допомогу до дядька Гальшки - князя Василя-Костянтина. Схоже, Дмитро зробив дуже щедрі обіцянки майнового характеру, оскільки Острозький урочисто пообіцяв йому руку Гальшки Іллівни, підтвердивши заодно, що саме такий шлюб планував покійний брат, а також зумівши переконати Сангушка в тому, що підступна Беата і не думала віддавати за нього доньку.
Князь Дмитро поклявся відомстити. Нічим не виявляючи своїх намірів, він приїхав у Острог, а при цьому частина його почту начебто випадково залишилася біля брами. Ледве гість привітався з господарями, як слуги повідомили про те, що збройний загін з 50 чоловік та з князем Василем Острозьким на чолі наближається до замку. Княгиня Беата розпорядилася зачинити браму, але люди Сангушка вже встигли роззброїти охорону. Тріумфуючий Василь-Костянтин Острозький вступив у власний родовий замок, яким давно так пристрасно жадав оволодіти. Це сталося на початку вересня 1553 року.
За легендою, Дмитро Санґушко був вражений красою дівчини і закохався в неї до безтями. Хоч як княгиня Беата перечила цьому шлюбу, вінчання відбулось попри її волю: Беату, щоб не заважала і не верещала, закрили у її ж кімнаті під вартою. Гальшку Іллівну відвели у замкову каплицю, де привезений дядьком священик обвінчав її з князем Дмитром. Перелякана дівчинка не в силах була ні відповісти згодою, ні запротестувати, тож замість неї слова згоди промовляв князь Василь.
Народний переказ змальовує це вінчання так:
[i]«Настав час мінятись шлюбними обручками. І тут скоїлось страшне. В храм увірвався величезної сили вітер. Який розкрив навстіж масивні церковні врата. Від одного його подиху згасли свічки і огні в лампадах, розхитались хоругви, все тряслось і тріщало, а на банях дзвонили і завивали, розколисані вітром, дзвони. Стало моторошно і страшно.
– Княже, сам Бог і природа проти цього вінчання, – прошепотів священик. – Отче, гроші плачу тобі я, а не природа, продовжуй! – тихо наказав князь Василь Костянтин Острозький».[/i]
Відразу ж після вінчання молодий князь Дмитро Сангушко відвіз юну княгиню в Канів. Василь Острозький залишився господарем Острога і лише суворий наказ короля змусив його випустити Беату.
Попри обставини цього "дивного шлюбу", юна княгиня Гальшка-Ельжбьєта Іллівна Острозька-Сангушко не відчувала неприязні до вродливця-мужа і звиклася би з цілком завидним положенням коханої дружини першого лицаря Русі. Але такої можливості їй не дали…
Мати Беата, обурена що вийшло не на її користь, звернулась зі скаргою до короля Сигізмунда ІІ Августа. У королівських палатах, при наймело-драматичніших ефектах – з криком, риданням, розтріпаним волоссям, вона впала в ноги королю і королеві-матері, благаючи про повернення викраденої доньки і найсуворішої кари для самозваного зятя й ненависного шурина.
Королю Сигизмунду ІІ Августу не хотілося встрявати у ці усобиці. Молодий Дмитро Сангушко йому був досить симпатичний, а Беату, капризну й свавільну істеричку, він не особливо жалував. Але вимоги Беати, на превеликий жаль, підтримали майже всі магнатські роди Речі Посполитої. Вислизання з їх рук Гальшки Острозької (та її величезного посагу) ці королята сприйняли як смертельну образу свого ґонору.
Король під тиском змушений був призначити суд відразу по зимових святах 1554 року, а відбутися він повинен був у Книшині - містечку біля Вільна. На суд Дмитро Сангушко і князь Острозький, зачувши неладне не з'явилися, лишень довірили захист шляхтичу Одаховському. Даремно захист намагався довести, що шлюб їхнього підзахисного цілком законний і згідний з волею покійного батька Гальшки, князя Іллі Острозького.
Звинувачувач Станіслав Чарнковський, референдарій (ця впливова посада при дворі забезпечувала надходження скарг на ім'я короля) коронний, гримів на всю залу:
– Нікчемна наша свобода в Польщі, якщо стільки в ній свавілля! Вчинок Дмитрія ганебний і нечуваний, повний зухвальства, зради, розпусти, жадібності, жорстокості. Це зневага для Вашої Королівської Мосці: у княгині доньку відібрано, а у Вашої Королівської Мосці піддану зневолено, якій за правом опіки Ваша Королівська Мосць батька заміняла!
І з неприхованою погрозою:
– Дивувався б я, коли б хтось смів його захищати, ворога цноти, вольності, свободи, Бога і людей.
Король проголосив вирок. Дмитро Сангушко (заочно) засуджений на страту і безчестя. Збереже життя гарантоване лише при умові, коли згодиться на розірвання шлюбу і повернення Гальшки-Ельжбьєти Іллівни Острозької матері Беаті. Тоді покарання замінять йому ув'язненням у вежі. А якщо зважиться на втечу, то стане вигнанцем, «банітою-інфамісом».
Такому вироку «посприяли»: зацікавлений в Гальшці воєвода Марцін Зборовський-старший, який хотів видати її за когось з синів – Пйотра чи Марціна; а також віленський воєвода Микола Христофор Радзивілл «Чорний», через намагання збільшити власні впливи у Великому Князівстві Литовському, чому заважав тесть князя Острозького – Ян Амор Тарновський.
Що характерно, про дійсного натхненника наїзду на Острозький замок, князя Василя-Костянтина, у присуді не згадано й півсловом. Князь із його грошима і військом справді був некоронованим королем.
Універсали було надіслано по всіх містах, замках і монастирях для того, щоб швидше піймати князя. Звістка про вирок суду блискавично дійшла і до Канева. Дмитро Сангушко навіть не думав ані розлучатися з дружиною, ані чекати кари…У найбільшому поспіху він зібрав найцінніше майно, найдорожчому ж своєму клейнодові – Гальшці Іллівні – наказав переодягнутися в чоловічий одяг, і в морозний січневий ранок вони разом з найвірнішими слугами спершу вирушили у родовий маєток Сангушків, власність сестри князя Дмитра, Федори – Влодаву над Бугом, а звідти, змінивши коней і оминаючи більші поселення, – до чеської границі. Там, y Чехії, князь Сангушко сподівався знайти притулок у Рудницях, замку тестя Василя Острозького, гетьмана Яна Амора Тарновського (шлюб Василя Острозького і Софії Тарновської відбувся у 1553 році).
Дмитро Санґушко перетнув кордон Речі Посполитої. Проте задуму не суджено було здійснитися…
У Великопольщі за втікачами збиралася погоня. Княгиня Беата не жаліла грошей. Згуртувалася ціла армія на чолі з каліським воєводою Мартином Зборовським-старшим із синами, до нього приєдналися інші вельможі зі своїми збройними загонами – брати Ґурки та родичі Беати. Дуже швидко їм стає відомо, що втікачі перетнули карпатські перевали і повернули в бік Чехії.
В Чехії на той час уже більше сторіччя як закінчилися буремні події гуситських війн, в які вв'язувався один із засновників роду Острозьких – Федір. Фактично Богемія належала імператорам Священної Римської імперії.
Над гігантськими – від Мексики до Угорщини – просторами цієї імперії Габсбургів, за висловом Карла V-го Габсбурга, "ніколи не заходило сонце", і Дмитро Сангушко міг сподіватися, що тут він буде в безпеці. Але на початку лютого 1554 року відбулися жахливі події, які надовго запам'яталися жителям тихої чеської провінції.
Впевнившись, що втікачі заночували в заїзді чеського селища Лиса (інакше «Лиска» чи «Лиски»), переслідувачі спершу поїхали в найближче місто Німбурк, запевнили тамтешнього «гейтмана» (представника імператорської влади) Матеса Вахтеля в тому, що на ввіреній йому території переховується «страшний злочинець і ворог роду людського», а потім, прихопивши з собою ріхтаря (війта) Адама Кухту і бирича (ката) Матея Зоуфалого, вирушили ловити обложеного з усіх боків «звіра». До того часу вже майже весь мотлох з округи, наслухавшись про величезні багатства князя-втікача, приєднався до погоні.
У сільський заїзд озброєний натовп увірвався зранку, коли Сангушко, накинувши на себе кунтуш, спустився в кухню замовити сніданок. Навіть меню того останнього сніданку знаємо: князь був веселий і просив приготувати каплунів, щоб порівняти, де вони кращі – в Чехії чи на Русі.
Нападаючі стріляли з мушкетів, але не влучили в Дмитра. Князь був беззбройним, так що кинувся вгору по сходах до кімнат, де Гальшка і слуги, ледве прокинувшись, не могли зрозуміти, що відбувається. Переслідувачі схопили його, зірвали одіж з дорогими самоцвітними ґудзиками, побили і тяжко поранили.
Даремно Сангушко звертався до їх християнських почуттів і нагадував, що тут вони на чужій землі зі своїми законами. Даремно Гальшка, ридаючи, впала перед катами на землю і обіймала ноги Мартина Зборовського, благаючи про милосердя. Не для того вони приїхали так здалека, щоб тепер відпустити здобич!
Майже непритомну від страху й потрясіння Гальшку посадили у ридван. Можливо, вона ще встигла помітити, як її мужа, закованого в кайдани, скривавленого, напівоголеного, на возі відвозять у Яромеж (Яромир), оголошуючи по дорозі, якого страшного злочинця піймали.
У Яромежі його закрили у хліві, тяжко пораненого, не дозволивши дати йому навіть ковтка води. Там він і помер від гарячки в ніч з 3 на 4 лютого 1554 року.
За іншою версією, його жорстоко убили з настанням ночі. Навіть і така помста видалася Мартину Зборовському недостатньою - він ще наказав викинути тіло нещасного у купу гною.
Лише через 4 дні, 7 лютого, коли місцевий нарід опам’ятався від брехливої полуди, князя вдалося поховати. Співчутливі городяни поховали Дмитра у місцевому костьолі, а на плиті із знаком литовської Погоні (родового герба Сангушків) спадкоємець Дмитра, його брат Роман, наказує вибити напис:
[i]- Hoc loco conditur corpus clari lithuuaniae ducis Dimithr Sanduskowic ex magnifica Olgerdorum familia nati, capitanei Cyrkoviensis et Kanowiensis, quem perfide insidiose Martinus Zborovski trucidavit.
(«Тут спочиває прах славного литовського князя із знаменитого дому Ольгерда, старости черкаського і канівського, по-зрадницьки і віроломно убитого Мартином Зборовським»).[/i]
У міській книзі Яромежу (Яромира) написали також, що [i]«заупокійну по князеви на чотири голоси по-чеськи співали».[/i]
Після всього жителі Яромежу та округи зрозуміли, що стали свідками, а то й співучасниками, злочину і жорстокої розправи над невинним. Почалося довготривале слідство, під час якого власник сільського заїзду у Лисках Мартин Ліва і замковий урядник Вацлав Коханек померли «від гризоти», головним же винуватцем був оголошений ріхтар-війт Адам Кухта, якого в 1557 році в Празі побили різками, затаврували і вигнали з міста.
Що ж стосується головних винуватців, підданих польської корони, то їх після втручання короля відпустили, змусивши попередньо поклястися, що вони вже ніколи не тривожитимуть спокій мешканців Яромежу.
Однак імператор Фердинанд, обурений таким самоуправством на його території, ще довго закидав великопольського короля Сигізмунда ІІ Августа письмовими протестами.
Тим часом Гальшка опинилася у Познані під опікою матері і тут засвідчила познанським міським властям своє викрадення і пізніше "визволення".
…А при королівському дворі вже повним ходом йшли торги і змагання за руку князівни Острозької та її придане. Численні претенденти доводили свої права і пропонували плату.
Мартин Зборовський, "забійця злочинний і віроломний", вже вважав свою перемогу безперечною. Він сватав Гальшку за сина, теж Мартина і теж злочинного учасника достопам'ятної розправи. Але не на його вийшло. Король Зборовського-старшого терпіти не міг, в листах до шуряків-Радзивіллів називаючи його «змією, яку і взагалі не слід впускати в королівство». Ні, король мав інші плани щодо Гальшки – він збирався з її допомогою зміцнити свій союз із найвпливовішим магнатським родом Великопольщі, могутніми Ґурками. Мати й дочка дістали наказ прибути у Варшаву до королівського двору, де їм і проголосили королівську волю.
Вирок приголомшив княгиню Беату. Замість того, щоб вберегти дочку від небажаного з її точки зору шлюбу, вона сама прирекла єдину дитину на стократ гіршу долю. Мало того, що пропонований муж, Лука Ґурка, на 35 років старший від Гальшки, він ще й владний і непоступливий тиран. Так що про надію на подальше управління острозькими маєтками можна було забути. Попри протести обох жінок, король настоював на негайному вінчанні.
У розпачі Беата зважилася на трагіфарсовий крок – під якимось приводом вийшла з кімнати і щезла, у наївній надії, що без неї обряд не відбудеться. Даремно, слуги обнишпорили весь замок і зрештою знайшли княгиню – як писав хроніст Лука Гурницький – "у місці не надто пристойному", тобто у палацовій вбиральні. Силою зняли їй з пальця родинний перстень, який потім король показав Гальшці як знак материнської волі. Княжна, зрештою, згодилася, прийнявши перстень як підтвердження згоди матері.
Познанський єпископ Станіслав Чарнковський, отой самий, що на суді у Книшині так яро виступав супроти шлюбу з князем Сангушком, у крайньому поспіху в присутності короля провів вінчання. Тут з'явилася Беата, як завжди, з криком і протестами. Побачивши матір, Гальшка вирвалася з рук давно немолодого нареченого Лукаша Ґурки, що йому на той час виповнився 54 рік(інші джерела пишуть – 64!). Обидві жінки – мати і донька – замкнулися в своїх кімнатах королівського палацу у Варшаві..
Хто тільки не підходив під двері, щоб вмовити їх заспокоїтися і змиритися з королівською волею – сам король, єпископ, Гурка, канцлер – все даремно. Зрештою, король вирішив, що й так забагато часу витратив на розлючене бабство, і від'їхав у Пйотриків (місце засідання сейму). Разом з ним виїхав Лукаш Ґурка і більшість сенаторів.
Беата, скориставшись нагодою, втекла з королівської столиці-Варшави. На цей раз – у Львів. Не могла ж драма Гальшки Іллівни Острозької у своїх звивистих мандрах оминути наше містичне місто!
Опинившись у Львові, Беата під'їхала до монастиря отців-домініканців і попросила в них притулку. Достойні отці опинилися перед складним вибором. Оскільки вони вже знали про королівське сватання, то щиро жаліли Гальшку, та й гостювання казково багатих власниць Острозького замку давало надію на значні пожертвування. Але стягнути на свою голову королівський гнів і ворожнечу потужних Ґурків... До того ж Беата Острозька з її жахливою репутацією – про жорстоке і віроломне вбивство князя Дмитра Сангушка вже співали всі діди-лірники на всіх ярмарках.
Зрештою, домініканці зважилися впустити Беату й Гальшку, сподіваючись якось помирити їх з королем. Княжна Гальшка-Ельжбьєта Іллівна, у прихистку отців-домініканців, подала заяву до Королівської ради з оскарженням насильницького шлюбу, а у листі до осоружного Лукаша Ґурки написала, що скоріше помре, ніж буде йому належати. Вона відмовилась вважати свого чоловіка законним, бо на цей час була уже зацікавлена князем Симеоном Слуцьким і проявила вольовий характер.
Напочатку все складалося добре. Королю Сигизмунду ІІ Августу було не до полювання за Гальшкою Острозькою та її шлюбним «віном», були нагальніші клопоти: королева-мати, ображена на сина, Польщу і весь світ, надумала покинути країну. Від'їжджаючи, Бона Сфорца ухитрилася до дна спорожнити королівську скарбницю та ще й продати прибуткові посади на кілька років вперед. А потім почалася Лівонська війна з Іваном Грозним за контроль над прибалтійськими землями – перша війна, в якій офіційно згадується про участь українського козацтва.
Так що наші втікачки провели у Львові кілька тихих років, особливо не привертаючи до себе уваги. Але на прощання вони воістину гучно гримнули дверима!
У 1559 році руки короля нарешті дійшли до вирішення "проблеми Гальшки". Змусили до цього Його Королівську Мосць безперервні нарікання Лукаша Ґурки, який так і не зміг заполучити ні молодої вродливої дружини, ані приналежних їй острозьких маєтків. Король надіслав грамоту, у якій наказав львівському старості Пйотру Бажому відібрати Гальшку в матері та віддати Лукашу Ґурці – її законному чоловікові.
Спершу староста міста намагався діяти мирно, але почув від Беати, що вона швидше вб'є і дочку, і себе, ніж підкориться насильству. Отож, почалася справжня війна. Разом із сильним збройним загоном до Львова прибули брати Ґурки, до них приєдналися магістратські слуги, монастир був узятий в облогу, до того ж на нього були наведені зняті з Порохової вежі гармати (довго ще показували отці-домініканці сліди від їх ядер на монастирських стінах).
…І тут княгиня Беата Острозька викинула нечуваний фортель! Попри строгості облоги, неможливо було не впускати до монастиря сліпих і жебраків, яких на Русі споконвіку дуже шанували. Один такий старець-жебрак, намацуючи костуром дорогу, ввійшов у монастирську хвіртку, а тоді відкинув палицю разом із жебрацьким лахміттям, під якими були одягнені багаті княжі кармазини, і вступив у кімнати Беати. Вона ж радісно його привітала і тут же представила Гальшці її нового мужа – князя Симеона Юрійовича Слуцького – сина Юрія Семеновича Слуцького-Олельковича і Гелени Радзивилівни, отже – внука княгині Анастасії Слуцької і двоюрідного брата Василя-Костянтина Острозького. За переказами, князя Симеона Слуцького обвінчали з княжною Гальшкою Іллівною у тому ж таки 1559 році, коли їй було 19 (таємно від короля це вінчання спланував уже згадуваний віленський воєвода Микола Христофор Радзивілл «Чорний»).
Рід князів Слуцьких – освічений, багатий і впливовий, крім того, це одруження давало Гальшці змогу повернутися в лоно сім'ї, помирившись з могутнім дядьком, Василем-Костянтином. Та й за віком наречені пасували одне одному, Семену Юрійовичу - трохи більше тридцяти, Гальшці - двадцять.
Шлюб Гальшки й Слуцького в обложеному монастирі видавався дещо театралізованим, але попри все історично правдоподібним.
Вінчання провів монах, канонічні сумніви якого втихомирила величезна грошова винагорода. Тим часом облога монастиря тривала і гармати били. Монастир опирався вечір та ніч, а на ранок виявилося, що у захисників немає води. Міський староста наказав перекрити водогін. Монастирська брама розкрилася і Пйотр Бажий знову представ перед Беатою, читаючи їй наказ короля. Вона ж розреготалася йому в обличчя, повідомивши, що дочка її знову вийшла заміж, шлюб здійснено і довершено. На це львівський староста відповів, що такий шлюб без згоди королівської милості недійсний – і перед людьми і перед Богом – і тут же, разом зі слугами, зайшов в кімнати Гальшки Іллівни та вивіз її. Дівчину силоміць віддали деспотичному і чванливому Лукашу Ґурці, що був присутній під стінами монастиря зі своїми озброєними людьми.
Отож, Ґурка якнайшвидше перевіз Гальшку через Познаньщину в родовий замок у Шамотулах. Тут, у своєму родовому гнізді, він намагався добитися її прихильності, спершу по-доброму, ласкою і вмовляннями. Але все даремно… В молодої княгині нарешті прокинулася родова гордість, вона так і не згодилася визнати Лукаша Ґурку своїм чоловіком.
Таке положення справ насправді було дуже вигідним для короля – доки те, та доки се, а маєтності Гальшки Іллівни Острозької залишалися під Його Мосці королівським наглядом.
Матері Беаті залишалася тільки помста, яку вона почала здійснювати негайно: вона переписала всі свої та Гальшчині острозькі володіння на любого її серцю князя Симеона Слуцького, бо вважала і надалі його своїм законним зятем. Перш, ніж підписатися, княгиня-мати трохи подумала і витребувала від Слуцького довіреність на управління ними. Що він, не задумуючись, зробив… Його Королівська Мосць, король Сигизмунд ІІ Август, не особливо звертав увагу на ті скарги, якими княгиня Беата Острозька засипала його самого, єпископа-«примаса» Станіслава Чарнковського, першого серед католицького єпископату Польщі, та інших державних мужів. Зрештою, король доручив «примасу» розібрати справу з юридичної точки зору. Бідолашний церковний ієрарх опинився в незавидному положенні: і тут сильні, і там можні, і у Варшаві шлюб, і у Львові шлюб, як не Лукаш Ґурка накаже його убити, то княгиня Беата отруїть. Написав, бідолаха, що сидить «як мертвий і в постійній гризоті».
Не дивно, що підстаркуватий Лукаш Ґурка тяжко ревнував Гальшку Іллівну до коханого їй князя Симеона, то ж згодом князя було змовницьки вбито, і на доказ його смерті Гальшка отримала відрубану руку свого вінчаного чоловіка з обручкою. Гальшку ув’язнили у Шамотульській вежі.
За іншою офіційною версією, що дійшла до єпископа Чарнковського,
князь Слуцький помер від нещасного випадку – втопився начебто. Полегшено зітхнувши, королівський «примас» пояснив княгині-матері Беаті, що тепер, коли її дочка овдовіла, не годиться робити її ще й розлученою. Беата у відчаї запропонувала Ґурці 50 000 золотих за звільнення доньки. «Примас» оголосив, що за таке обидві сторони повинні стати перед судом у Пйотрикові. Замість цього, розлючений граф Лукаш Ґурка остаточно замкнув непокірну дружину в Шамотульській вежі…
Мати, Беата Острозька, ще довго не могла змиритися із вчиненим над донькою насильством і розпочала ряд процесів проти Гурки, останній з них датувався 1565 роком. Тоді княгиня-вдова здійснила ще один несподіваний відчайдушний крок: хоча їй було вже близько 50-и, вона повторно вийшла заміж.
Обранець Беати, Альбрехт Ласький, воєвода серадзький, на 21 рік молодший від неї, був рідкісним навіть для свого бурхливого часу негідником. Попри молодий вік, за ним уже тягнувся шлейф численних звинувачень у розбої та грабунку.
Дуже швидко новий чоловік відібрав «у віно» всі маєтності Беати, а її саму зіслав у замок Кєжмарк, що у Спіжиній долині в Угорщині. Звідти вона посилала розпачливі листи, благаючи про заступництво імператора.
Отак, волею долі, і мати, і донька опинилися в однаковому становищі, а їх могутній родич князь Василь-Костянтин Острозький і пальцем не ворухнув, щоб врятувати коли не братову, то хоч єдине дитя покійного брата Іллі. Ну, і Його Королівська Мосць, якому, нагадаю, таке положення було дуже вигідним, теж… Нарешті, втручання імператора визволило Беату, але була вона така виснажена духом, квола і хвора, що не спромоглася навіть повернутися додому – померла в Кошіце.
Молода княгиня Гальшка-Ельжбьєта Іллівна Острозька залишилась без захисників і прожила в Шамотульській вежі близько чотирнадцяти років.
Гурка наказав одягти на обличчя дружини маску, щоб ніхто не бачив її красу. Із вежі вона могла робити лише одну прогулянку – підземним коридором у костьол, де за ґратами могла прослухати месу. Люди називали її «Чорною Княгинею» через жалобний одяг, який постійно носила вона ще з часів втрати молодого князя Дмитра Сангушка. свого першого шлюбного чоловіка. За час, проведений у вежі, прочитала молода княгиня багато книг.
Після смерті матері Гальшка Іллівна начебто стала ледь терпиміше відноситися до свого квазі-мужа, навіть показалася з ним кілька разів публічно на великопісних прийомах при королівському дворі. Але своїм чоловіком його так і не визнала, їх шлюб так і залишався таким хіба що на папері. Свободу Гальшка здобула лише напочатку 1573 року, після смерті Лукаша Гурки. Спадкоємці Гурки навіть не намагалися розпочати судовий процес за володіння Гальшки, зате батькова рідня (в особі князя Василя-Костянтина Острозького) нарешті згадала про неї.
Отримавши довгождану волю, княгиня Єльжбьєта-Гальшка повернулась до стрийка, князя Острозького, передала йому управління своїми родинними маєтками. Мала намір вийти заміж за Яна Остроруга, та стрийко не допустив того, не бажаючи віддавати Остроругу за неї шлюбний «викуп». По тих подіях переїхала княгиня проживати до Дубного.
У польських хроніках епохи Середньовіччя, а також у працях істориків XVIII–XIX століть зустрічаються згадки про психічну хворобу Гальшки, що нібито вона втратила розум і доживала свої роки у Дубно на утриманні дядька (стрийка) – Василя-Костянтина та двоюрідного брата Януша Острозького. Та після 1573 року були знайдені документальні свідчення того, що Гальшка Іллівна вела на той час численні господарські справи, виступала перед свідками в суді. Про ясність її розуму свідчить і складання княгинею в місті Турові заповіту-«тестаменту», що датується 16 березня 1579 року. У своєму заповіті Гальшка Острозька заповіла 6 тисяч кіп литовських грошей на розвиток шпиталю й православної академії, що планував відкрити в Острозі її дядько:
[i]«…на шпитал і академію Острозскую, на монастир святого Спаса неподалік Луцка над рікою Стиром і на селі Дорогиню шест тисячей личби литовської».[/i]
Таким чином, Острозька академія з'явилася з волі та за кошти княгині Гальшки-Ельжбьєти Іллівни Острозької. Це свідчить про те, що Гальшка була меценаткою доби пізнього Середньовіччя. Завдяки Гальшці та її дядькові, князю Василю-Костянтину Острозькому постали «Волинські Афіни» – центр культури та освіти в Острозі.
Наприкінці життя Гальшка прийняла православ'я, про це свідчать дарунки православним храмам і монастирям. Останні роки життя Гальшка провела в Закриниччі на Поділлі, у так званому замку на водах, де й померла в 1582 році у 43-річному віці. Старі українські повір’я та легенди розповідають, що коли молодий місяць виходить з-за хмар і місячне світло м'яко падає на страшні стіни Шамотульського замку, біля однієї з веж з'являється жіноча фігура в Чорному і досі оплакує своє нещасне кохання…
Деякі джерела твердять, що загинула Гальшка (Єлизавета) Іллівна Острозька під час татарського нападу. Вкрай сумнівно: сподіваючись одержати за Гальшку величезний викуп, татари в жодному разі не вбили б її, коли б вона потрапила в полон, і постаралися б, щоб вона не стала випадковою жертвою.
Так що нам залишається лише здогадуватися - чи то смерть наступила через хворобу, чи то доля або й сама Гальшка не захотіли, щоб нещасна князівна ще раз стала предметом торгу. Історик того часу написав: [i]"Доля вилила на цю жінку повну чашу скорботи. Не було в неї ні хвилини щастя".[/i]
За рівнем популярності в читаючої і пишучої публіки Гальшка впевнено випереджає більшість своїх сучасників та земляків, включаючи Дмитра Вишневецького та Івана Федорова, поступаючись хіба що своїй історичній ровесниці – Роксолані-Хуррем.
А ще існує чи то міф, чи переказ, що мовляв не померла молода нещасна княгиня, а перетворилася на Птаху, а було це так:
[i]«…Одного дня, коли сиділа Чорна Княгиня й дивилась в безодню, яка відкривалась з вікон балкону, все пережите знову промайнуло перед очима, неначе це було сьогодні. Пригадалась церква, і вітер, і свічки. А далі. А далі вона побоялась ще раз побачити те страшне і, немічна, викинулась у вікно балкону. Та вниз не впала, її підхопив і поніс на своїх крилах вітер. В тихі місячні ночі часто бачили, як вона з розпущеною косою гарна-прегарна, такою якою була в п'ятнадцять років, в білому серпанку витає над Замковою горою і жалібно чайкою кигиче, щоб добрим людям повідати про свій вічний сум і жаль за марно втраченим життям, яке у неї відібрали злі пожадливі людці – король і його свита, і Зборовські… і ненависний тиран Лукаш Гурка… і, зрештою, її віроломна мати-змовниця Беата».[/i]
Чи ж мала Гальшка Іллівна Острозька спадкоємців, чи так і зійшов це незбагненний цвіт молодої дивовижної вроди на безвість?
Краєзнавцем-дослідником Миколою Пашковцем, який досліджував постать Северина Наливайка, припущено на основі історичних джерел, що княжна Гальшка Острозька у 1554 році народила сина від князя Дмитра Санґушка. Але князя було вбито, Беата Костелецька, щоб дитина не заважала в її подальших інтригах стосовно майбутньої долі Гальшки, віддала його на всиновлення у вірну Острозьким родину Наливайків до Гусятина. Цим хлопчиком міг бути Северин Наливайко, тому що рік народження дитини Гальшкою та приблизний рік народження Северина сходяться. Така гіпотеза може пояснити довірливі стосунки між князем Василем-Костянтином Острозьким і сином селянина Северином Наливайком. Спочатку Дем'ян Наливайко, а пізніше Северин перебували при дворі і були не простими слугами: Дем'ян виконував роль особистого духівника князя, Северин був командувачем особистої охорони князя. Це свідчило про велику довіру князя.
Про те, що у Гальшки був син, мова йде у волинських легендах:
[i]«Син її не загинув. Він пережив свою матір. Його вигодувала своїм мужицьким молоком бідна селянка. Коли підріс, йому розповіли всю правду, і він схимником поселився в кам'яній печері, що біля Межирича, з якої щодня бачив княжий замок. Люди його любили й поважали за добре серце, за гарні поради і готовність кожному прийти на допомогу. Вечорами, коли темрява покривала всю землю, цікаве око могло побачити, як він довго простоював на колінах з заломленими вгору руками. Мабуть, сердешний молився за свою нещасну матір».[/i]
Неоднозначно оцінює постать Северина Наливайка у своїх історичних студіях Михайло Грушевський:
[i]«Скоро по смерти – а, може, ще й за життя, Наливайко виріс до розм[/i]ірів бунтівника – претендента на корону, кандидата на українського короля».
***
Доля вродливої, мудрої та нещасливої української княгині з роду Островських дала плідний матеріал історикам, релігієзнавцям, митцям та мистецтвознавцям, а також літераторам багатьох поколінь – української, польської та чеської сторін – для створення численних творчих інтерпретацій її життя та образу. Така вже парадоксальна залежність між трагічними подіями та постатями – і майстрами пензля і пера, що чим буремніші сторінки життєписів, тим палкіше бажання торкнутися їх творчою уявою і розгадати нерозгадане, приховане за лаштунками Часу. Так і з Гальшкою… Портрети її вроди писані вже пізніше, інтерпретовані з образу її матері Беати. А щодо української літературної спадщини, то кілька прізвищ є безпосередньо пов’язані з іменем Гальшки Іллівни:
1) Отець Іван Гушалевич – галицько-руський поет, письменник, драматург, священник УГКЦ, написав повість «Гальшка. Острозька княжна. Історична повість XVI ст.»;
2) Петро Угляренко – написав роман «І був ранок, і була ніч…»;
3) Сценічний постановник театру «Бенюк і Хостікоєв. Театральна компанія» Андрій Батьковський разом з київським режисером Мирославом Гринишиним поставили виставу «Гальшка Острозька». Андрій Батьковський адаптував для вистави однойменний рукопис відомого українського філолога та історика Омеляна Огоновського, написаний ще в кінці XIX століття;
4) Образ Гальшки змальовано і у творах молодих українських поетес.
Так, поеткою Іванною Голуб'юк у 2008 році написано вірш
«Привид Гальшки Острозької»:
[i]«…Панно з вустами спілої вишні,
панно з очима карими,
дайте вгадаю, що з того вийшло, — вас бо покарано.
Вас бо посаджено в вежу муровану,
грізна сторожа,
для світу сього вас немає.
Заховано панночку гожу…».[/i]
5) Світланою Луцковою написано поему «Плач за рожевою птахою» .
[i]«…Я залишаю людям заповіт.
Ви чуєте: земля весною дише.
Колись, напевно, цей упертий світ
Ще стане справедливим і мудрішим,
Небесне возз'єднає і земне,
І зійде справжнє сонце в краї отчім.
Дарма, що все коли-небудь мине:
Я залишусь твоїм, Остроже, зодчим...";[/i]
6)Доля та діяльність Гальшки привабила і українського художника Юрія Нікітіна. Ним у 1998 році було створено портрет княгині.
2017 рік.
[i]Література:
1.Антонович В. Б. Изследование о городах юго-западногокрая. – Т. І. – С. 71-72.
2. Гординська А. Гальшка Острозька – Чорна Княгиня. Нещасливі шлюби найбагатшої нареченої. // «Історична правда» від 12/05/2011.
3.Гулашевич І. Гальшка. Острозька княжна. Історична повість XVI ст. Поема. – Львів, 1883 р.
4.Дем'янчук О. Непризнаний син Гальшки Острозької? чи Пошанівок відважного ватажка // Вісті Рівненщини. – 2010. – № 7 (18 лют.). – С. 11.
5.Дем'янчук О. Пані фундаторка // Україна молода. – 2009. – № 68 (14 квіт.). – С. 14.
6. Żelewski R. Górkowa Elżbieta (Halszka z Ostroga 1539 –1582). – Warszawa,1911. – S. 424.
7.Жертва інтриг магнатських: [Княжна Гальшка] // Волинь в легендах і переказах. Упоряд. П.Андрухов. – Остріг, 1995. – С. 13-15.
8.Заповіт княжни Гальшки Острозької 1579 р.,березня 16. // Острозька давнина: Дослідження. і матеріали. – Острог, 1995. – Вип.1. – С. 110-111.
9.KempaTomasz. Dzieje rodu Ostrogskich. – Toruń, 2002.
10.Ковальський М. Гальшка, княжна Острозька. Джерела і література про Гальшкукн. Острозьку // Етюди з історії Острога: Нариси. – Острог, 1998. – С. 29-81.
11.Kuchowicz Zbigniew. Wizerunki Niepospolitych niewiast staropolskich XVI—XVIII wieku. – Łódź, 1972
12.Луговий О. Княжна Гальшка Острозька // Вісті Рівненщини. – 1997. – 3 жовтня.
13.Над Іквою-рікою. Літературно-мистецько-краєзнавчий альманах / Упоряд. Л. Пшенична. – Дубно, 2007. – 240 с.
14. Niesiecki Kasper. Korona Polskaprzy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierweyCnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … – T. 3. – Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. – 938 s. – S. 433.
15. Пашковець М. Історія, цікавіша за роман. Загадка походження Северина Наливайка // День. . – №42-43 (3443-3444), 11-12 березня. . – 2011.
16.Пашковець М. Северин Наливайко, князі Острозькі та історична велич України - Русі / М. Пашковець, Я. Пляс. – К., 2011. . – 544 с.
17. Poczet Królów i Książąt Polskich Jana Matejki. – Warszawa, 1896.
18. Сергійчук В. Дм. Вишневецький // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. – К.: Варта, 1994. – 560 с. – С. 11.
Видрукувано у часописі "Дзвін" №7 за 2018 р.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808707
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Хтось сховав ключі від Неба,
Від сердець людських.
Осінь, осінь – ми до тебе...
Ліс в красі притих...
Що ти скажеш, мудра осінь
Про гріхи людські?,
Що й прощення ще не просять
Вже в які віки...
Вже й Земля терпіть не може,
Всю її трясе –
Небеса вже на сторожі,
Нафту ж людство ссе.
Нафта – кров Планети, люди,
Не годиться так,
Грішимо, як є, повсюди –
Правдонька свята.
Радіація, пластмаса –
Смерть екосистем.
Де воді питній запаси?
Стільки грішних тем.
Не промовчала і осінь:
"Всіх вас до Краси
Я веду – діток й дорослих,
Як і Бог, і Син.
Чи дослухаєтесь всі Нас,
Чи почуєте?
Як ні – сила чорнокнижна
Вас з Землі змете!"
02.10.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808579
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=utCmvd8ZYfE
[/youtube]
Смуток іноді буває єдиним щастям.
Еріх Марія Ремарк
Сум осінній покотивсь клубками,
І поплив туманом по ставку,
І пішов неспішно байраками.
Має він ходу таку легку.
Ще пройшовся по зеленім листі,
І приліг неначе відпочить.
Зручно було там, як у колисці..
Вітре! Спробуй сум цей зупинить.
Хай заграє крапельками радість.
Поверни надію, хто втрача.
Осінь! Ти приносиш часом слабкість.
І чиясь у розпачі душа.
І ти сам собі вже не належиш..
Але раптом хтось всміхнувсь тобі.
І твій сум уже в другій одежі:
І немає місця тут журбі.
Тільки ось не знаю, чому плачу.
Сльози покотились, як горох.
Посмішка змогла переіначить.
І душа не б"є уже в сполОх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808251
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Довго йшло Добро полями... ріками пливло, морями.
По лісах воно ходило. Натомилося. Присіло.
А тут з лісу вийшов Вовк голодний і зрадів: обід же
буде добрий!
- Біля тебе, каже, - мені б сісти. - Хочу я тебе, Добро, все
з'їсти.
А Добро весь день допомагало. Натомилось. Сили
було мало. Де ж тепер узять тієї сили? Не врятує й те,
аби просили.
- Ну що ж... Їж! - Вовкові Добро сказало. -Та обіду з мене
буде мало.
А тут з лісу Зло лихеє вийшло. Було воно гарне, таке
пишне.
- От знайшов обід! - сміялось. Вовкові воно й дісталось...
Є у світі Свята, добра сила, що Добро від лиха захи-
стила. Хочу я, щоб так воно і сталось. Щоб зникло Зло,
Добро - зосталось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Здає сьогодні тест свій на буття
Земля моя з іменням Україна,
Заради нас, заради майбуття
В війні-АТО найкращий цвіт наш гине.
Йде Україна стежкою звитяг:
Донецьк, Луганськ – у згарищах-руїнах,
Іде з молитвою святою на устах,
З пошаною до власного коріння.
Важкий цей шлях, та іншого – нема,
Щоби здобути волю Україні.
Наш дух ніяка сила не злама,
І буде край багатий наш і вільний!
6.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807821
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
(Їдучи в тролейбусі, побачила скаліченого атовця)
Йому несила заховать шрами,
Що вкрили і потилицю, і руки,
Й в буденному житті його штормить,
Тривожить з побратимами розлука.
У госпіталі вдруге народивсь,
Коли нарешті знов прийшов у себе…
Очима він по стелі поводив
І зрозумів: не час душі на небо.
Ще мозок закривавлений слабів,
Та змалював картину того бою…
Ніколи б не пробачив він собі.
Коли би друга не прикрив собою.
І хоч ціна висока за життя:
Каліцтво там собі тоді отримав –
В душі не мав ніколи каяття,
Адже живі обидва, незборимі.
А це для всіх сьогодні головне,
І я за вояків обох радію:
Хай лихо у житті їх обмине!
Хіба не подвиг це, лише подія?
15.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744615
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 25.09.2018
Надворі осінь рання-рання,
А серцю хочеться весни,
А серцю хочеться кохання,
І веселкові сняться сни.
І відлітають ніби думи
Й летять до вирію птахи,
Й душа наповнюється сумом,
Збирають листя дітлахи.
Палають полум"ям багряним
Листочки зібрані в руці,
І твоя посмішка кохана
Сонечком світить на лиці.
Піду осінніми стежками,
Почую жалібне :"Курли",
І серце сповнене кохання
Осіннім щемом заболить.
Летіть журавлики у вирій,
Летіть журавлики, летіть,
Ви з вирію мені на крилах
З весною радість принесіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807549
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Не встигла мати вишити сорочку,
Щоб сину дарувати навесні.
Цвіт білий вишень обсипавсь в садочку -
Синочок рідний був вже на війні.
Ще сонце вранці не торкалось броду,
А вітер з громом стукав у вікно.
Жахлива звістка прилетіла з Сходу -
В руках у неньки почорніло полотно.
Сорочку мати слізьми окропила
І чорними всі стали кольори.
- О, Боже милий!- в небо голосила,
- Мене ти замість нього забери!
Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну.
В очах з’являлись сльози, наче роси
Й вона кляла, кляла оту війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807007
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Кружляє листячко, танцює,
На землю падає - цілує!
З Землі росло і в Землю ляже,
Про шлях життєвий свій розкаже:
"Із пуп"янка - листочком стало.
Росло, повітря очищало.
Давало затишок людині,
Тварині кожній і пташині.
Та тільки осінь наступає,
Все листячко з дерев знімає.
Дерева взимку відпочинуть,
Весною знов вбрання надінуть!"
Природа вся - Землі дитина!
Рослина кожна і тварина,
І ти, і я, кожна людина -
То Матінки Землі частина.
Все із Землі росте-буяє!
Приходе час - в Неї лягає...
ЗАПАМ"ЯТАЙМО! ЗЕМЛЯ - ТО МАТИ!
ДАВАЙТЕ ЗЕМЛЮ ШАНУВАТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807010
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Між нами Осінь жовто-стиглих доль...
Збираємо дощі у цебра-днини,
годинник відраховує хвилини,-
вплітаючи проміння зверху скронь...
Гарячо-жовта, чуйна, золота...
Та наша Осінь - яблук повен кошик!
Дозрілість душ так щедро медоточить...
Вона, як звіт... Завіт! Життя - не гра!
Вогонь осінній не перегорить!...
Мости кленові мостячи між нами,
сплітаючи над Шляхом нас думками...
Дозрілість душ так чисто зазвучить!
17.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806896
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[b]Подми, подми, вітерець
[/b]
Подми, подми, вітерець,
На полечко, на хлібець.
Хай від нас ця спека
Іде десь далеко.
А як буде хліб у полі,
То всім вистачить доволі.
У коморі й на столі
Покладемо калачі,
Що спеклися у печі.
Покладемо на полиці
Наші пишні паляниці.
Хай радіє дітвора -
Прийшла Спасівки пора.
[b]Іди, іди, дощику[/b]
Іди, іди, дощику, -
Будуть гриби в кошику
Нам опеньки й маслюки -
Позбираєм залюбки.
А ще білі й сироїжки,
Бо до лісу ми йшли пішки.
[b]Світи, світи, сонечко[/b]
Світи, світи, сонечко,
У наше віконечко.
Зігрій все подвір'ячко -
До нас прийшло літечко.
Нехай дітки граються,
До гурту збираються.
Будуть дітки підростати,
Тепле літечко вітати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806734
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.
Ліна Костенко.
Приходить час, коли пече у грудях,
Та так пече, що спокою нема.
Пече кругом, у хаті і на людях,
Вчорашній день нахлинув не дарма...
Не зупинити болю, що у серці,
Його вже підхопила круговерть.
Думки спішать, немов спішать до герцю,
Й не відають, що їх чекає – смерть.
Втамуйте біль, бо може бути гірше,
Хай біль, що є, переросте в любов
І ця любов із кожним диво вершить,
Щоб кожен з вас минуле поборов.
Нічого, що минуле вас гойднуло.
А ви любіть, радійте і живіть.
Життя назад вам двері відімкнуло,
Лише на мить, а як воно болить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806699
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
[color="#ff0000"][i][b]В народі кажуть, що до Бога,
ідуть тоді, коли тривога.
та серце моє каже: Йди,
в подяці голову схили.
Та я біди й не буду ждати.
Навіщо серденьку страждати?
До Бога в радості звернусь,
доземно, щиро поклонюсь.
Навіщо бід людських чекати?
Добра у мудрості шукати.
Багатства в Господа благаю,
воно в Любові, певно знаю.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806688
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
У морі матінки-Природи кольоровому
Кораблики назустріч один одному
Тихесенько поволі наближались,
На хвилях помаранчевих гойдались.
В одному з них спекотливий був Серпень,
Збирався відпливати він далеко,
У другому ж у ранзі капітана
Брат-Вересень багряний за штурвалом.
Зустрілися, обнялися привітно,
Їхню розмову чув лиш теплий Вітер.
І Серпень зник десь там за небокраєм,
Узявся Вересень за господарювання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806666
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos — слово з наголосом на передостанньому складі) — суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І.Качуровський на противагу поняттю “жіноча рима”, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду належали до категорії “жіночих рим”: півень — дивень тощо).
В українській силабо-тонічній версифікації П.р. чергується переважно з окситонною римою. Однак трапляються випадки наскрізного парокситонного римування:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки.
(Б.-І.Антонич)
П.р. збігається не лише з парокситонною клаузулою, а й із внутрішнім римуванням:
Довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!
(М. Вороний)
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на простір…
(Г. Чупринка)
П.р. була притаманною силабічному віршуванню ренесансно-барокової доби в Україні, що засвідчує одна з гербових епіграм Т. Земки “На старожитний клейнод їх милостей панів Балабанів”:
Дому цних Балабанів цниї теж клейноти,
Знаками суть чулої і ділної цноти…
Ця традиція позначилась і на подальшій еволюції української версифікації. Принаймні, в одичній строфі І. Котляревського (“Енеїда”) П.р. пропорційно у співвідношеннях 6-ти до 4-х переважає окситонну риму.
Це простежується у творчості Т. Шевченка, П. Куліша та ін.
Жіноча рима надає закінченню рядків м’якого звучання. Вірші з жіночими римами, не маючи наголосів на кінцях рядків, можуть завдяки цьому набувати певної співучості.
Наприклад:
Тихий сон на горах ходить,
За рученьку щастя водить.
І шумлять ліси вже тuхше,
Сон мені квітки колuше.
Спіть, мої дзвіночки сuні,
Дикі рожі в полонuні!
(О. Маковей. «Сон»)
Чорніє повітря, шляхи засиніли,
Гойднулися квіти пахучими снами,
Натомлені села вечеряти сіли
Під грушами, вишнями і небесами.
І, тихий туман пригорнувши до себе,
Вечеряє поле піснями з долин,
Над селами й полем вечеряє небо,
Вмокаючи в ріки хлібини хмарин.
(М.Вінграновський «Вечірнє»)
Ніч. На стоках небозводу
Мерехтять сріблисті зорі,
Чорні пасма скиб на морі
Крає вістря пароходу.
(П. Карманський)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806270
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Одна стара жінка дуже любила копирсатися в чужій брудній білизні. Коли вона йшла вулицею, то завжди пильно приглядалася до людей, які проходили повз неї, при цьому казала подумки: «Добре, Боже, що я не така, як ось цей брудний, обірваний посинілий волоцюга чи пияцюга, що у мене гарний одяг, а не такий старомодний, як у жінки, що щойно пройшла, що я гарна на вроду, а не така носата, живота, як ота чи ота, що повз мене пройшли, що я розумна, інтелігентна, а не така, як оті двоє молодиків, один з яких длубається в носі, а другий икає за кожним словом. А ще я молюся вранці і ввечері, ходжу до церкви в неділю та свято. А деякі тільки по кафешках, дискотеках, концертах та театрах шастають або сидять на лавці денно й нічого не роблять». Коли ця жінка теж виходила в двір, щоби поспілкуватися з іншими старшими жіночками, то завжди буркотіла, виявляла незадоволення з приводу того, що хтось кидає з вікон недопалки, що бездомні коти і пси бігають подвір’ям, крутяться під ногами, розносять всіляку заразу. «Куди дивиться міська рада? – говорила вона. «А оці наркомани?… Як вони прийшли до життя такого? Нічого їх не цікавить, крім ширки. Як тільки Бог носить їх по цій святій землі? Або дівчата… Вбралися так, немов жінки легкої поведінки. Де це видано, щоб так дівчата отак виходили між люди? Ми колись носили тільки довгі сукні, волосся заплітали в коси. А оці? Повбирають вузькі джинси, короткі футболки. Куди дивляться їх батьки?
Коли ця жінка проходила до церкви, то службу Божу слухала п’яте через десяте. Бо завжди була зайнята тим, що розглядала людей, котрі прийшли на Богослужіння. Вона все помічала. Ніхто не міг сховатися від її пильного орлиного ока. «Он той чоловік у синьому светрі не перехрестився на «Отче наш», - помітила. - А дитина , що вже до школи пішла, крутиться на всі боки, бігає – то надвір, то до церкви. Батьки позволяють. Що з неї виросте?. У наші часи з дітьми так не панькалися, виховували строго. А тепер їм все позволяють, навіть по церкві бігати. Або он взяти ту жінку, що стоїть біля дверей. Не така вже й молода, а без хустки, прийшла показати свою зачіску. Хіба їй Бог у голові? Або он ще ті дві старшокласниці, що за дверима – одна губи яскраво намалювала, а у друга спідницю натягла, далеко вище колін. Безсоромниці! Вони що на танцюльки прийшли? Це ж церква! Святе місце! Жінка кидала на всіх тих, хто на її думку поводився не так, як треба, криві погляди. Інколи підходила і робила зауваження під час Служби або після неї. Вона вважала, що таким чином виконує свій християнський обов’язок.
Якось ця жінка важко захворіла. Їй треба було робити операцію. Зажурилася вона, вирішила піти до сповіді. Всяке ж може бути. Операція – це не жарт. Прийшла до священика та й каже:
- Висповідайте мене, панотче.
- Гаразд. Розказуйте, що злого вчинили.
- Та ніби нічого злого не вчинила. Не вбила нікого, не обікрала. Не обдурила, не заздрю нікому. Все в мене є для життя, маю пенсію та й чоловік покійний залишив мені трохи грошенят на рахунку в банку.
А тому священику деякі люди жалілися на ту жінку, що вона прискіпується до них, відбиває охоту йти до церкви. Тож він і питає її:
- Скажіть, а ви любите когось?
- Кого мені любити? Чоловік помер. Люблю Бога одного і вас, отче, за те що йому служите.
- Це добре. А сусідів, прихожан нашої церкви любите?
- Так. Я повчаю їх, як треба чинити, аби подобатися Богові.
- А чи ви підтримали когось добрим словом, поспівчували комусь у горі?
- Ну, я не можу кожному в душу лізти.
- А чи коли-небудь ви дали бідному на кусень хліба, чи позичили родичеві чи сусідові грошей, коли той просив, чи обдарували яку людину просто так?
- Я до церкви щотижня і в свято даю гроші. У мене, отче, не такі вже й великі статки, аби іншим роздавати. То собі можуть позволити багатії, які накрали грошей. А ми з чоловіком на все заробили своїми руками.
- Чи каєтесь ви, добродійко, за свої гріхи?
- Та ніби нема за що каятись, отче.
- То чого ви прийшли до мене?
- Бо завтра лягаю до лікарні, мені будуть робити операцію. Хочу, щоби ви мене поблагословили.
- Навіть не знаю, що вам сказати. Будьте добріші до ближніх. Хай Бог просвітить і благословить вас. Ідіть у мирі!
Перехрестив панотець жінку хрестом, та й пішла. Не вельми радісно було їй на душі після відбутої сповіді. Але подумала собі, сказав їй «іди в мирі», значить поблагословив, значить має бути все добре.
Через два дні повезли жінку в операційну. Дали наркоз, вона закрила очі і пірнула в сон. Приснилося їй, буцімто вона летить якоюсь чорною трубою, довго летить, а потім вгорі бачить світло. Труба обривається і її виносить на твердь. Дивиться жінка поперед себе, а там – краса неписана – дерева, квіти, річки чисті, пташки співають, білочки плигають. І сад… Великий сад! Тільки жінка підійшла до дерева, щоби зірвати собі соковитий персик, як почула Голос згори:
- Не чіпай, то не для тебе.
- А який плід можна?
- Обернись позад себе.
Жінка оглянулась. А там – спалена земля, засохлі дерева, чорний дим, люди теж такі, як той дим, сумні, мовчазливі, ходять, щось носять у руках.
- Що це? Я вмерла? Мене чекає пекло?
- Ти майже померла. І можеш опинитися там, де ці чорні понурі люди.
- Але ж я до церкви ходила. Молилася. Нікого не…
- Ну, ну, я знаю. Саме тому у тебе є ще шанс повернутися на землю. Але спершу поглянь на свою душу. Якщо ти її не відбілиш, то те місце, що ти бачила позад себе, стане твоєю вічною домівкою.
Жінка завмерла. Перед її зором постав великий екран, такий екран, як є в телевізора чи в комп’ютера. На ньому вона побачила себе, спочатку такою, як вона виглядає зовні, а потім такою, як виглядає зі середини. Під своїм серцем, яке билося, жінка дупло, в якому була чорна земля, по якій лазили гадюки, скакали жаби, повзали жуки. Жінка жахнулася.
- Невже так виглядає моя душа? – спитала.
- Саме так, - сказав їй голос згори.
- Ніколи б не подумала. Що ж мені робити?
- Щиро покаятись, вигребти чорноту і дати любові місце у своєму серці. Любити ближнього, любити світ – це найголовніше призначення зі всіх, які людина тільки може мати. Пам’ятай про це!
- Здається, до мене починає доходити.
- Гаразд. Тоді вертайся на землю, - мовив Голос.
Жіночка відкрила очі.
- Серце забилося! Здається, ця жінка буде жити! – мовив лікар, що схилився над нею.
Жінка кинула оком довкола. Вона в операційній. «Слава тобі, Господи, жива!». Одужувала прооперована напрочуд швидко. Думала весь час над тим, як буде відтепер жити. А буде жити інакше, як досі жила. І справді, коли вона повернулася з лікарні додому, її ніби хтось перевернув з голови на ноги. Стала до усіх уважною, зичливою, щирою в розмові, легкою на добру пораду. Обдаровувала тих хто був долею обділений, чим могла. І навіть підгодовувала котів, псів та голубів, що прилітали на її підвіконня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806189
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Не можу сказати Тобі я «прощай»…
Нам вечір осінній несе прохолоду.
П’ю чорний фруктовий з ожиною чай
І лину до Тебе в думках крізь негоду.
До Тебе так близько, але ще далеко,
І ми не у парі, а тільки в надії.
Вже скоро у вирій полинуть лелеки,
Залишивши нам лиш пір’їнки і мрії.
Чи зустріч готує нам бабине літо?
Якщо на те буде Всевишнього воля,
Ти зможеш мене випадково зустріти.
А випадок, кажуть, то усмішка долі.
Побачити зможем красу наших душ
І радість у карих (зелених) очах.
Ти тільки порив почуттів не поруш,
Як ніжний кохання мотив зазвучав.
Свій страх подолай і гординю забудь,
Як дотик відчуєш моєї руки.
Секунди єднання, як мить промайнуть,
Серця в унісон зазвучать навіки.
Ще будуть розлуки, спокуси, тривоги,
Хвилини зневіри, години печалі.
Майбутнє своє ми довіримо Богу –
Не можу сказати Тобі я «прощай»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806217
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
В позолоті дерев пані Осінь
Завітала до нас цього дня,
Розплела золоті свої коси,
Одягнула барвисте вбрання.
Принесла щедрий кошик дарунків,
Стиглих яблук і груш аромат,
І яскраві осінні малюнки
Прикрашає в саду листопад.
Пані Осінь дарує жоржини
І букети троянд, хризантем,
Вкриті килимом з листя стежини,
Свіжий ранок, умитий дощем.
Золоте осипається листя,
Пані Осінь іде по землі,
Павутинки в росі, як намисто,
А у небі летять журавлі.
Ясне сонечко лагідно гріє,
Хоч вже літо дійшло до кінця...
Не сумуйте, нехай ностальгія
Не приходить у наші серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806139
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Нехай забуде хтось про мене,
Про те, що мав я почуття,
Мовляв життя важке, буденне,
А я – немов мале дитя,
В кохання позахмарне граюсь
Та всіма фібрами душі
Задля загалу витворяю
Про заборонене вірші.
Нехай! Розкислою сльозою
В ці страшні дні не попливу.
Не вперше доля грає мною
І цю біду переживу!
Ось, - як і зараз, - перша ночі
І в котрий раз немає сну.
Поклав комп’ютер перед очі,
А сам про неї, - про одну,
В пітьмі нічній гортаю спогад:
Її слова… її лице…
Її такий глибокий погляд…
І Богу дякую за це!
Тому що попри серця жертви,
Попри розлуки гіркоту,
Я ще кохаю, я не мертвий,
А отже, чисту висоту
Лихим прокльоном не покрию
Чиєсь чергове забуття.
Прощу за все! Бо що тут вдієш?!
Таке життя… таке життя…
03.09.2018 1:14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Так чудово сьогодні, так ясно,
В горобині заплутався промінь,
Розливається днина прекрасна,
Тисячами казкових симфоній.
І так хочеться серцю співати,
Приголубити промінь рукою,
Разом з листям у танці кружляти,
Гомоніти стрімкою рікою.
Мов роса, прилягти на травинку,
Наче хмарка, за обрій втекти...
І покласти цей день у торбинку,
Разом з ним у майбутнє піти...
Споглядаю прощально зозульку,
Що пірнула в рясну голубінь,
Відпускаю повітряну кульку,
У розп'яту, неторкану синь.
Так чудово сьогодні, так ясно,
І звільнився заплутаний промінь.
Засвітилася зірка прекрасна,
Пише ноти для нових симфоній.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805829
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) — найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Д. існує і як окремий твір:
Що доля нелегка, — в цім користь і своя є.
Блаженний сон душі мистецтву не сприяє
(Ліна Костенко).
Д. може складати певний цикл, навіть збірку (“Тавторими” Б.Кравціва), правити за строфічну основу поеми (“Данило Галицький” М,Бажана). Д. знаходимо у складніших за власну строфічних структурах (чотиривірш, шестивірш і т.п.), як-от у десятивірші Ю.Андруховича “Залізниця Станіслав — Рахів. 1894”:
Тут не зійде вода і не зросте суниця,
ми тут поляжемо,
по нас проляже залізниця.
Тут навсібіч посіяно прокльони і хулу,
який люцифер зажадав лупати сю скалу?
За нами падають ліси і мріють найтонші стебла,
залізна пані вкрала нас і очі наші стерла.
Неримований Д. базується на ритмо-інтонаційній основі, але відмінний від елегійного дистиха, відомого з античних часів:
не випустить вершників брама запеклого серця
дарма що більше вужів аніж кинутих палиць
наші руки заклякли над річками й потоками
розмиваються береги але нашою кров’ю
кожна душа що розламана мушля
відлуння гулу колишнього вихід у небо
смішний жертовник облущена позолота
єгипетський степ і ліс і юність і старість
дзеркальні тіла обступили останніх пророків
відображення гулу колишнього вихід у небо
(І. Римарук).
Форма Д. дуже давня, вона відома не лише античній версифікації, а й східній, приміром, бейти. У ренесансно-барокову добу Д. практикувався в українській поезії як обов’язкова віршова норма силабічної системи (Касіян Сакович, Софроній Почаський, Іван Величковський, Григорій Сковорода та ін.).
Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
(Л. Костенко)
Зазвичай дистих має таку схему римування:
Згадала плечі і вуста, і щем, і дим… (а)
Облиш уже цього хреста, і менше з тим. (а)
А розум не перепиня навалу снів. (б)
Чи хочу я цього щодня? Напевно, ні. (б)
Якби й хотіла, все одно не вірю снам. (в)
Світає. Люди, за вікном весна, Весна! (в)
(Л. Романчук)
Але дистихом не можна називати будь-які два рядки, виділені з вірша, хоч би й об’єднані парним римуванням. Дистихи часто бувають самостійними творами (епіграми, епітафії тощо). Зустрічаються чотиривірші з такими римуваннями, але в них найчастіше чергуються пари рядків з чоловічими та жіночими римами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805813
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Просинається Україна –
Відшукала свій давній код.
Мову з піснею солов’їні
В світ широкий несе народ.
Торжествує душа від того,
Що Вкраїна таки жива!
І нема в житті більш святого,
Аніж рідні довкруж слова!
І пісень теж нема дорожчих,
Ніж народу мого пісні:
В них молитва і слава, й проща,
І кордони їм затісні!
Просинається Україна –
Українства в ній дух воскрес!
Будуть-будуть в нас переміни!
Донесем нелегкий свій хрест!
17.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805645
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Лежав їжак на дні нори.
Два дні нічого не варив,
Хворів, не те щось, видно, з’їв,
Живіт в голчастого болів.
На третій день подався в ліс,
Там дикий глід під небом ріс.
Набрав у торбу він ягід,
Через ріку подавсь у брід.
На другім березі ріки
Росли малинові гілки.
Зламав сухих собі зо три.
Із гілок чай цих – хоч куди!
Ішов додому, торбу ніс,
В траві побачив змійки хвіст.
Вхопив її.
- Не їж, пусти.
Не дай сиріткою рости
Синку.
- І я сам проживав.
Нікого мамою не звав.
Біду цю розумію я,
Не з’їм.
Вклонилася змія
І відповзла. Їжак побіг
Хутенько в темний свій нічліг.
Шипшини з’їв, запарив чай,
Поспав з годинку і у гай
Пішов. Бо там зело густе.
І дика яблунька росте.
Прибув туди, здолавши рів,
Та яблук в гаю не уздрів –
Корови випасли з села.
В руках пастушка щось несла.
Підбіг, понюхав – молоко.
Так радо випив би його.
Дівча побачило колька,
- Що хочеш? – каже.
- Молока.
Корови яблука спожили.
Мені й одного не лишили.
Три рази лило в кулачка
Дівча напій для їжачка.
Хлебтав, як дворові коти.
Тоді вклонивсь, узявся йти.
- Ще грушка є, - дівча сказало
Й на голки плід кольку поклало.
- Спасибі, - мовив той, - дитино,
Завтра нарву тобі шипшини.
Чекай мене отут в обід.
БАГАТИМ Є НА МИЛІСТЬ СВІТ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805612
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Богом дана земля, щоб у мирі та злагоді жити,
В цю красу закохатись, що від подиву серце щемить.
Я люблю ці поля, де хвилюється в стиглості жито,
В золотому промінні купається неба блакить.
Зачаруюсь звучанням і барвистістю рідного слова,
Мелодійністю пісні замилуюся аж до сльози…
То говорить мій рід крізь віки українською мовою,
І рушник на покутті обрамляє святі образи.
Рвуться в небо ясне куполами собори високі.
Де такі ще знайдеш, щоби Богу сказати про все:
Про жалі і надії, і до болю стражденний неспокій
За Вітчизну свою і за долю, що вічність несе.
В тій молитві живе спрагла віра на мир і відраду,
І на весни нові, що квітчатимуть рідні краї…
Кожна думка і справа, що з любові та правди,
Рідна земле моя, хай примножують сили твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Ой школо моя, школо рідна!
Ти двері свої відчиняй!
Прийшла вже пора та осіння,
Дітей галасливих стрічай!
Нехай завирує життя
У класах твоїх й на подвір'ї,
І перший дзвінок пролуна,
Звіщаючи всім і любов , і довір'я.
Коли покидають тебе
І школи престижні шукають,
Так сумно на серці стає,
Бо ще манівцями блукають.
Та як би в житті не було,
Ти є і була Альма- матер,
Спустіло б без тебе село,
Тебе буде не вистачати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805355
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Твори, мій Боже, чудеса:
В природі, в світі- у душі,
Несу молитву в небеса,
У вірі сію спориші,
Твори, мій Боже, новий день:
Без гніву, зради... між пісень,
Твори і ніч - без сліз, печалі,
Хай біль мине - летить у далі,
Твори життя - земне, квітуче,
Твори людей, добром живучих,
Дай сили нести кожен хрест,
Щоб й блудний син у нім воскрес,
Дай розум тим, що скаженіють,
Поради дай тим, що не вміють...
Не хочуть славити Тебе,
Фальшиву правду всім голосять
І кожен раз прощення просять,
Опам'ятай і зависть й гнів,
І захисти своїх синів,
Утри сльозу гірку, вдовину,
Теплом зігрій Ти сиротину,
Хай сива мати смерть не бачить
Свойого сина... світ пробачить
Усі земні гріхи, провини,
Святе народження дитини
Продовжить рід...
Залишить слід
У пам'яті на всі віки,
Де не загубляться роки,
Не стреться пам'ять, віра, честь,
Ні смерть не винна... убієнна
І та молитва, нескінченна,
Над всім святим, таким убогим,
Нехай воскреснуть перемоги,
Прости нас, грішних та прийми
В свої обійми... сотвори
І новий день, і сад з пісень,
І світлу нічку, бистру річку,
І світ ясний в добрі любові,
До тебе лину в кожнім слові:
- " Прости нас, грішних й захисти"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805472
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Я вдячна літу за його дарунки,
За найтепліше сонце на плечах,
Дощу рясного свіжі поцілунки
І за веселку радісну в очах.
За те, що мандрувало по дорогах,
У спеку поспішало до води.
І знов вело до рідного порогу,
Сховавши в травах вигріті сліди.
За повні жмені аґрусу й малини,
І за сережки-вишні наливні,
На кущиках чорниці-намистини,
І під листком суниці запашні.
Налиті сонцем сливи й абрикоси,
І солод на вустах від кавунів,
І на житах вусатих легкі роси,
І захід сонця з хором цвіркунів.
Біля вікна грайливі ластів’ята,
І дятел розпашілий у садку,
На чай - чебрець, меліса, дика м’ята,
У хмарах небо, наче у вінку.
Скажу спасибі літу на прощання,
Воно застигне в усмішці моїй.
Підходить осінь тихо, без вагання,
Вже завтра вийду я назустріч їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805123
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Порівнюють час з течією води.
Щось є в цьому спільне. Та день – не краплина
І навіть не горщик тієї ж води,
А простір життя де існує людина.
Він розміри має, він має свій смак,
Він має принади багатства і плоті,
Буває він чорним як траурний знак,
Коли все навкруг потопає в скорботі.
А ще його знаю, коли наче грім
Впаде в чиюсь долю із ясного неба
Та доля секунди, де стрінеться в нім
Комусь Янгол з неба, єдина потреба
Для ніжного серця, зоря для очей,
Ким буде душа у піднесенні жити,
Хто буде в симфоніях спраглих ночей
Кохання мелодії спільно творити!
Але і буває, що зустріч для двох
Комусь обертається тільки на лихо…
Бо то не взаємно, бо раптом на трьох
І це не розділиш на частки для втіхи
Усіх, хто задіяний в плині подій
Цієї трагедії власної долі,
Не всякий збере свої рештки надій,
Не всякий знайде сили духу і волі.
І знову про час. Є чимало людей,
Які на непотріб свій термін марнують.
Пиятика, сірість без плідних ідей,
Погублять чиєсь і своє не цінують.
Чи річкою час, а чи птахом летить
Та все ж не стоїть нерухомо на місці
Ловлю свою думку хоча би на мить
Аби закріпити миттєвість у вірші.
Вже потім хтось зможе їй скласти ціну,
Та скаже відверто: чи час не марную.
А що залишилось, - не піде «ко дну»,
Бо вже не на час – на секунди ціную!
30.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804950
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Сайт. Пароль. І перші вірші.
Профіль. Фото. Чат вгорі.
Відгуки і кращі, й гірші.
Обране. Коментарі.
Свіжі вірші є щоднини
Актуальні і класичні
Про народ і про природу
І душевні й еротичні.
Білий список. Нові люди
В чорний список йдуть пихаті.
В соц. мережу переходи
Перший діалог в приваті.
В спілкуванні нові грані
Розуміння і турбота
В поетичнім океані
Слово – милозвучна нота.
Щось невидиме єднає…
Вже готові на край світу
Один з одного черпати
Цю коштовну аква віту.
Позичать в Пегаса крила
У муз арфи відбирати
Часу обігнать мірила
І кохати, і кохати…
От така в поетів доля:
Фантазуєш - потім віриш
Але скільки тут земного?
Ти віршем життя не зміриш.
Бо реальність – не на сайті
Бо реальність – сьогодення
І поети усі «люблять»
Виключно – ради натхнення.
P.S. Ну скажіть, себе впізнали?
Мова ця про Вас ведеться…
Бо на нашім ріднім сайті
Мабуть, всім ось так живеться…
24.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804325
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Атланти-- Карпати, Говерли вершина
і луки картаті, й нарцисів долина.
Озера сяйнисті, пісні солов’їні,
калини намисто—
моя Україна.
Ключі журавлині, надземність барвінку,
стрункі тополини, зоря на зарінку.
Хрести у блакиті — церковець данина,
волошки у житі —
моя Україна.
Купайло й гаївки, букетик на Спаса.
Колядки й щедрівки — фольклору окраса.
Козацтва звитяга і туга чаїна,
на вірність присяга —
моя Україна.
Провладні "пророки" — калитки й тартюфи,
незняті «навроки», високі тарифи.
Плачі Ярославен, що спалюють душі,
і лицарства слава, і битви за куші .
Народ, що не стане перед злом на коліна,--
це рідна країна —
моя Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Вишивало літо долю мого краю,
На волинських плесах — дальні береги,
Голубінь озерну, зіллячко розмаю,
Світанкові роси, сонячні луги.
У квітках стежину, в споришах пахучих,
Райдужне проміння, сотнями заграв,
Солов’їні крила у гаях співучих,
В жовтому лататті лебединий став.
Голуба й голубку, і зозулю сиву,
Півники чубаті — з льону полотно.
Ген, на горизонті, хмароньку мрійливу,
Що причепурила західне вікно.
Вишивало літо радісно, барвисто —
В нього стільки шарму, кольорів, ниток!
Сонячні лелітки кинуло іскристо,
Заплелося в осінь, як упав листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Розгулявся в полі спраглім тай юнець-буран.
Запримітив дуба при дорозі й заховався там.
— Ой ти, дубе, дубе, – не скучнó тобі самому тут стоятися?
Давай з тобою, дубе, тай силою змагатися.
— Тихше, тихше, вітре, — не тривож ти листяву мою —
Я не сам, ой не сам у полі цім стою:
Пі-і-і-і-до мною, пі-і-і-і-до мною витязя он мрев тай тріпоче мить....
А у ві-і-і-і-тті, а у ві-і-і-і-тті — чуєш?... сон його зі мною гомонить.
— Відкіля-я-я же, відкіля-я-я же витязь русий твій прийшов сюди спочити???
І не стра-а-а-шно?... Чи не стра-а-а-шно йому буде, як мій татко небесами тай почне громити???
Йшов мій витязь у похід прадідівську ниву боронити
Взяв мене у лісі він, щоб на щастя шелестів я там де в нього тин
Та ворожая стріла вразила його
І упав він із коня тай вороного
А як з рідною землицею тай прощалися його вуста
Із шанічки навпомаць він мене дістав
Посадив ось тут, своєю кровію полив
І вустами шерхлими мені ледь шепотів:
— Забери ти забери силу мóю, що була мов у орла
Забери ти забери й ту молодість, яка не доцвіла,
Як мій син прийде цю свят-землю боронити
Ой не дай Ти, ти не дай стрілі ворожій його долю- доленьку пробити.
Тай при цих словах впала руса голова тай в серпневі трави —
Заснув русич вічним сном тай під жайвора хорали.
Ой на чатах Я сім сотень літ ось тут стою
І вартоньку несу мов дань священную:
Крушилися об мене половецькі стріли і шаблі яничар
І пулі, як вітри свистіли на моїх очах
Та заслоняв його синів і внуків я своєю силою
І подорожніх я від спеки тамував думонькою сивою.
— ой, вітре, вітре, буревію —
не змагайся з міцністю моєю ти,
Бо крила поламаєш об мої ти віти.
Ген за полем – он праправнуків моїх тай рать,
Ой Зривайся тай лети до них туди гулять.
— Ой тихше, тихше, вітру, – не тривож ти сон,
Хай русич мій спокійно спить — не бери ти тишу тай в полон…
— Ой тихше, тихше, вітру…
— Ой тихше, тихше, вітру…
— Ой тихше, тихше, вітру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804286
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Цікаві факти про навчання..
-
Давньогрецьке слово «школа» ( «schole») означає «дозвілля». І не випадково. На перші заняття, які вели філософи, ходили не діти, а цілком дорослі люди. І тільки у вільний від справ час. Коли стали з'являтися особливі заклади, де навчалась дітвора, це слово стало позначати їх - щоб не вмирала стара традиція. У багатьох знаменитих особистостей справи зі школою не клеїлися. Девід Бекхем кинув навчання, щоб приділяти час футболу, актор Джон Траволта - щоб займатися сценічним мистецтвом, а майбутній король хеві-металу Оззі Осборн - просто тому, що йому потрібні були гроші. Екс-прем'єра Британії Джона Мейджора недорахувалися в старших класах школи. Причому кинув він її з незадоаільними оцінками з рідної мови та літератури. Томас Едісон взагалі провчився в школі три місяці. Ображена мама забрала звідти майбутнього винахідника фонографа, тому що вчитель назвали хлопчика «тупим». Так і не вдалося закінчити початкової школи двом видатним письменникам - Чарльзу Діккенсу і Марку Твену Для інших відомих людей школа дійсно стала «путівкою в життя». Легендарний засновник «Apple» Стів Джобс все життя був вдячний своїй вчительці Аймоджен Хілл, яка стримала його хуліганські пориви, а таланти направила на навчання. Стів взявся за розум, і настільки успішно, що вже до кінця 4-го класу міг бути переведений в старші ланки. Але його батьки вирішили не робити з дитини вундеркінда. Ще один комп'ютерний геній - Білл Гейтс - взагалі починав як хакер. Його першим і останнім успішним проектом в цій області став злом шкільного комп'ютера. Знову ж таки спасибі педагогам: вони повідомили про видатні здібності хлопця в комп'ютерний центр міста Сіетл. І вже незабаром Гейтса запросили туди на роботу. Дуже сприятливий вплив школа зробила і на актора Джека Ніколсона. Саме там почали розкриватися його акторські здібності. З 4-го класу однокласники і вчителі називали його «клоуном» В Штатах часів 19-го століття: школярам давали тільки тиждень відпочинку після трьох місяців наполегливого навчання. Виняток робився лише для сільських дітей .
21.08.18 19.30
Не всі діти люблять ходити в школу. В деяких країнах світу діти борються за своє право на навчання . Щоб отримувати освіту в Афганістані, дівчата в прямому сенсі ризикують життям. У цій країні до 2001 року жінки не мали права ні вчитися, ні працювати. Після повалення режиму талібів це обмеження скасували, але це не заважає радикалам жорстоко карати тих учениць, які відвідують школу. В ПакистанІ за своє бажання здобути освіту пакистанська дівчинка Малала Юсафзай ледь не поплатилася життям. У 11-річному віці вона вела власний блог про своє життя в Пакистані. За це Малали розстріляли в упор по дорозі зі школи. Одна з куль потрапила в лоб і вийшла через щоку. Маленька дівчинка ледь не загинула через те, що доводила своє право на освіту. Вона впала в кому, не було надій на її одужання, але попри все дівчинка вижила і повернулася до активного способу життя. Після одужання Малала продовжує боротися за право мусульманських жінок на освіту. У 17 років вона отримала Нобелівську премію миру і стала наймолодшою жінкою, яку удостоїли цієї нагороди. "Я мрію про те, що в нашій країні буде панувати освіта", - це слова Малали. У той час, коли в розвинених країнах світу її ровесниці бігають на вечірки і планують своє навчання в коледжі, Малала продовжує боротися за права жінок на освіту в своїй країні. В ФіліппінАХ маленький хлопчик Даніель Кабрера після знімка студентки Джойс Гілос, сам того не знаючи, став світовою знаменитістю. Батько Даніеля помер, їх сімейний будинок згорів, і вони з матір'ю змушені жити на вулиці і просити милостиню. Але, незважаючи на це, він робить все для того, щоб відвідувати школу. Даніель робить уроки під вікнами місцевого ресторану Макдональдс, з яких падає світло. Фото Даніеля розійшлося в мережі інтернет з надихає підписом: "Якщо це дійсно важливо для тебе, ти завжди знайдеш спосіб, якщо немає - відмовку". Індія, як і раніше залишається країною вражаючих контрастів. Разом зі зростаючою економікою, розвитком космічної та установ охорони сфер, сотні тисяч людей продовжують жити за межею бідності і позбавлені найосновніших прав. Наприклад, права на освіту. У Нью-Делі багато сімей з-за убогості не можуть відправити своїх дітей в школу. Але діти настільки хочуть вчитися, що їм не важливо, де отримувати знання - в зручних класах або ... під мостом. Імпровізовану школу під мостом організував колишній викладач коледжу Раджеш Кума Шарма. Його учні сидять прямо на землі, дошкою у них служить бетонна стіна. Але діти ніколи не скаржаться. Вони старанно виконують домашні завдання, слухають вчителя, і навіть не думають списувати. Адже знаходячи знання, у них з'являється можливість в подальшому знайти роботу і вибратися з убогості. В багатьох країнах Африки освіту для дітей освіта залишається розкішшю. Сьогодні Китай розвивається з вражаючою швидкістю. Його економіка - одна з найбільших в світі. Але незважаючи на це, у багатьох віддалених і бідних провінціях діти просто борються за своє право на освіту. Вони готові добиратися до шкіл через гори, за десятки кілометрів, вчитися в старих приміщеннях і навіть у печері. У провінції Гуйчжоу до 2011 року діяла школа, яка перебувала в печері. Гуйчжоу - дуже бідний регіон зі складними погодними умовами. Місцеві діти не мали можливості вчитися. У 1984 році в природній печері організували школу. Там викладало близько десятка вчителів і навчалося більше сотні дітей. В печері навіть звели кілька будівель і організували невелику площадку для спортивних ігор. В Колумбії для деяких дітей дорога в школу стає справжнім випробуванням, адже добиратися треба не по суші, а летячи вісімсот метрів над глибокою прірвою. Діти тримаються за металеві троси і таким чином потрапляють на інший бік річки Ріо-Негро. Освіта дає шанс на нове життя, і головне - робить людину кращою.. Головне - вчитися .
21.08.18 19.00
* Хороша освіта вимагає значних фінансових витрат від держави. Найбільше на початкову і середню освіту виділяє уряд Аляски. Найменше грошей витрачає Сомалі. Не дивно, що саме в цій країні зафіксовано найбільший відсоток неписьменності. У 1990 році він становив 76%.
* Найстаршими з працюючих в наш час ВНЗ прийнято вважати Оксфорд, Кембридж та Сорбонну. Але ця думка помилкова. Найдавнішим є марокканський університет Карауїн. Перших студентів він прийняв в 859 р. Н.е. е.
*Вчитися ніколи не пізно. Це довела американка Елізабет Ейчелбаум. Незабаром після святкування свого 90-річчя вона отримала ступінь доктора наук.
* Справжнім «вічним студентом» став британець Роберт Кронін. У 1948 році він вступив в Прінстон на факультет біології. Диплом про його закінчення Кронін отримав тільки в 2000 році у віці 72 років. В результаті, витративши на навчання в університеті 52 роки, Роберт Кронін став його найстарішим випускником.
* В індійському місті Лукань є школа, яка працює за системою Монтессорі. Вона користується великою популярністю. Майже 28 тис. Заяв на навчання в ній було прийнято в 2003 році.
* Приголомшливу вірність і дружбу продемонстрували випускники однієї зі шкіл графства Черокі, які закінчили її в 1929 року. Незважаючи ні на що вони щорічно збиралися разом. Через 74 роки на зустріч випускників змогло прийти лише 9 осіб з 30.
* У Німеччині привітати школу зі столітнім ювілеєм прийшло понад 2,5 тис. Колишніх учнів. Це була наймасовіша зустріч випускників.
* За те, щоб їхні діти стали справжніми леді і джентльменами, батькам учнів Міжнародної школи Айвлоа Спенсера (Лондон) потрібно заплатити не менше 77,5 тис. Фунтів стерлінгів. Навчання триває всього місяць. Весь цей час учні живуть в найпрестижніших готелях, вивчають етикет, ходять в театри.
* У 2003 році в австралійській школі Лейдло пройшла лекція з біології професора Марі Барроуза, що тривала 54 години. Послухати її прийшло 26 осіб.
* Американський вчений-гипнотерапевт Роланд Дант в 1986 році прочитав дводенний курс лекцій. За це він отримав рекордний гонорар - понад 3 млн доларів.
* 1.Слово «школа» має грецьке походження і означає «дозвілля»
. * .Мальчікі із Стародавньої Спарти не тільки вчилися в школі, але і на протязі декількох місяців проживали в ній. Там вони брали участь в турнірах і займалися спортом.
* .Древнейшей школою в світі є мусульманський університет Карауїн, розташований в Палестині. 4. Петро Перший створив першу школу в Росії, де навчалися лише хлопчики.
* .У Німеччині виникли «зустрічі випускників».
* .Не в кожній країні світу навчання починається з 1-го вересня.
* Сама довгим уроком вважається той, який тривав 54 години.
* Американські учні, які в перший раз потрапили в школу, віддають клятву вірності своїй країні.
* У Чехії найкращою оцінкою вважається 1, а найгіршою - 5.
* .Під Франції є 20-ти бальна система оцінювання.
* .У Норвегії учням до 8-го класу оцінки не ставляться.
* .У школах Чехії немає вчителів, які ведуть лише 1 предмет. Вони повинні викладати відразу кілька дисциплін.
* .Благодаря школі, що існувала в 18-му столітті, сталися пазли.
* .Індія славиться школою, в якій навчається найбільша кількість школярів: 28 тисяч осіб.
*.Найдорожчою школою світу є англійська «Міжнародна школа Леді і джентльменів». Оплата за місяць навчання становить 80000 доларів.
* Марк Твен і Чарльз Діккенс так і не закінчили початкову школу.
* .У Фінляндської школі на уроці присутні не тільки викладач, але і його помічник.
* Перед уроками в школах Китаю обов'язковою є зарядка, яку школярі роблять все разом.
* .У Китаї школярам дозволено їсти за партами бульйон і рис.
* В Японії в школах працюють тільки чоловіки.
* Японські школи не мають їдалень.
* Щоб приділяти час футболу, Девід Бекхем покинув навчання.
* .У 1565 році виник перший буквар для навчання дітей у школах. Його створив Іван Федоров.
* .Томас Еддісон навчався в школі тільки 3 місяці, а його викладач назвала його «йолопом».
* Перша школа англійської мови для папуг була відкрита в Сіднеї.
* .В 19-му столітті у школярів не було канікул. Дітям давали відгул тільки для збору врожаю.
* Пару уроків в китайській школі триває всього 40 хвилин.
* Після закінчення кожного уроку в Фінляндії школярі в обов'язковому порядку виходять на вулицю, навіть не дивлячись на погодні умови. 31.Стандартним кількістю учнів в школах Японії вважається від 30 до 40 осіб. 32.В Сомалі найдрібніші витрати на навчання.
* Найбільшими зарплатами вважаються зарплати педагогів у Швейцарії.
* У школах В'єтнаму займаються йогою.
* .В стародавні часи школярів часто пороли.
* Найдовшою лекцією в університеті вважається та, яка тривала протягом 50 годин.
* .Школьнік в Америці витрачає приблизно 12000 годин на навчання.
* .В Японії під час вступу до школи складається іспит.
* .У Індонезії велика частина педагогів в школах молодше 30 річного віку.
* У Фінляндії в школі заборонено викликати школяра до дошки, якщо він того не хоче.
* .На Кубі школярів залучають до сільськогосподарської праці.
* .В школі Швеції директору дано право на переклад обдарованих дітей на клас вище.
* У світі існують і підземні школи, і кочові школи.
* .Размещеніе зірочок на американському прапорі було придумано школярем.
* З самого початку школи призначалися для дискусій, а не для навчання.
* .Страна, де вперше виникла шкільна форма - Великобританія.
* .раз в році школярам дається право відчути себе в ролі викладача. Це день самоврядування, який практикується в кожній школі світу.
* У Німеччині школярі не носять з собою змінне взуття.
* .По закінченню уроків школярі Японії йдуть на заняття в гуртки.
* Джон Траволта в 16 років кинув школу по вирішенню власних батьків.
* У Норвегії дозволяється отримувати безкоштовну вищу освіту.
* У школах Японії ручками не пишуть, а використовують при цьому тільки олівці.
* .Кожен учень школи в Японії має свій номер.
* Сама кращу освіту в Японії.
* .У Кореї лише натуральний відтінок волосся прийнятний для учнів шкіл.
* .В Японії навчальний рік починається з цвітіння сакури.
* Існує школа, куди діти ходять із задоволенням. Вона знаходиться в Стокгольмі. Там немає класів і відповідно стін.
* Китай славиться «печерної» школою.
* У Бангладеші є школа в човні.
* .В Іспанії є школа з трави.
* У США є школа під землею. Її побудували в процесі Холодної війни, в зв'язку з можливими обстрілами.
. * У Франції є так звані «материнські школи», де дітей 2-3 річного віку готують до шкільного навчання. * Таблицю множення, використовувану в школах світу, винайшли в Китаї.
* .У 1984 році вперше почали святкувати шкільне свято - День знань.
* Школа - це перша сходинка дітей на шляху до дорослого життя.
* .У Індії діти відвідують школу з 4 років.
* В Японії шкільна форма для дітей є обов'язковим атрибутом тільки в приватних школах.
* .У альтернативної канадській школі є свято непослуху.
* .Двоечніков в японських школах не буває.
* Навчання в школах Індії може нагадувати університетську освіту, тому що там не обов'язково відвідувати уроки. * .У США особливо популярно домашнє навчання.
* Абрахам Лінкольн і Джордж Вашингтон навчалися вдома.
*.Якщо вірити статистиці, то школярі, що навчалися на домашньому навчанні, рідше порушують закон і стають прекрасними професіоналами.
* .У США є школа пригод, де вчаться не за підручниками, а за тим, що школярі бачать перед собою.
* У Японських школах відсутні прибиральниці.
* У японській школі вчаться по суботах.
* Діти з малозабезпечених сімей Індії навчаються під мостом метро в Нью-Делі.
* У південних країнах школи не мають стекол.
* В Америці створили шкільний автобус з реактивним двигуном.
* .. В індійських школах практично немає меблів.
* У школах Індії навчають 3 мов: хінді, англійської та мови власного штату.
У Пакистані школяр зобов'язується читати Коран протягом 8-ми годин.
* Якщо дитина зі школи Німеччини не відвідує школу, то батьків можуть оштрафувати.
* За партою в школі Америки сидить тільки 1 учень.
* У Норвегії існувала школа, де вчилася тільки 1 школярка.
* .Першим золотим медалістом вважається Євген Щукін.
* .Перші школи були при церквах.
* До 20-го століття дівчатка і хлопчики навчалися окремо.
* .Каждая школа Японії має дієтолога.
* Навчальний день в школах Бразилії починається о 7 ранку.
* .У школах Польщі немає шкільного випускного балу.
* На Кубі випускні відзначаються на пляжі.
* .Все швецького учні отримують комп'ютер на 3 роки, який числиться за школою.
* В Уругваї школярів зустрічають вчителі поцілунком.
* Головна особливість канадської системи середньої освіти - в прагненні не вкласти в учня якомога більше інформації, а навчити його працювати з нею, тому у школярів інтерес до навчання не пропадає і в старших класах. Канадське освіта націлена на те, щоб навчити школяра працювати з інформацією: шукати, знаходити головне, систематизувати, робити висновки, публічно представляти і захищати свої проекти - як індивідуальні, так і групові.
23.08.18 10.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804156
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Частенько приїжджаю у село,
Стає порожнім кожен раз воно,
Широка вулиця травою заросла,
А колись гамірною ж бо вона була.
Дитячий безтурботний такий сміх
Дзвенів усюди й радував усіх,
Сусіди були дружні, мов рідня,
Підтримували один одного щодня.
І білопінно так цвіли сади,
Стояли яблуні і груші у ряди,
Біла шовковиця теж кликала здаля,
Старіє сад, сохне дерев гілля.
А школа хоч маленькою була,
Вміщала нас усіх-усіх вона,
Ще - мудрості навчала і добра,
Вчителювала й матінка моя.
І досі однокласники мої,
Неначе рідні сестри та брати,
Коли зустрінемось, то згадуєм оте
Дитинство безтурботне золоте.
Село моє!Прошу тебе, живи,
Щоби було приїхати куди,
Я повернусь до тебе, не журись,
Лише на карті України залишись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804241
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Співають гойдалки осінні трелі,
Колише вітер крони... присипляє...
А вересень готує акварелі,
Серпневе сонце млосно позіхає.
Вдивляюся крізь пальці рук у небо,
Дзижчить в траві вологій сонна муха...
Нажаль, прощатися із літом треба,
Лоскотить наостанок промінь вуха.
За обрієм щезає паперовий змій,
Лише очима тоскно проводжаю...
Пронісся серпень, мов бджолиний рій,
Осінній подих вітру відчуваю...
Летить над полем срібна павутинка,
У слід їй дивиться мала комашка,
Тримаю серпень, наче соломинку,
А літо виривається, мов пташка...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804154
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Мудрі вислови про навчання.
Єдине, чого навчила мене моя довге життя: що вся наша наука перед обличчям реальності виглядає примітивно і по-дитячому наївно - і все ж це найцінніше, що у нас є. Альберт Ейнштейн
Той, хто хизується ерудицією або вченістю, не має ні того, ні іншого. Ернест М. Хемінгуей
Як з'їдають дуже багато не буває більш здорові, ніж ті, хто вживає в їжу найнеобхідніше, так і істинно вчені бувають не ті, які читають багато, але ті, які читають корисне. Аристипп
Вчений за своїм призначенням є вчитель людського роду. Йоганн Г. Фіхте
Як для одних наука здається небесною богинею, так для інших - коровою жирною, що масло їм дає. Фрідріх Шиллер
Вчитися ніколи не пізно. Марк Ф. Квінтіліан
Тим, хто хоче вчитися, часто шкодить авторитет тих, хто вчить. Марк Туллій Цицерон
Наука - це те, що Ви знаєте, філософія - те, чого не знаєте. Бертран Рассел
Тільки зі смертю догми починається наука. Галілео Галілей
Наука є не що інше, як відображення дійсності. Френсіс Бекон
Релігія є пізнання Бога. Наука є пізнання всесвіту. Але з ще більшою підставою можна стверджувати, що релігія навчає пізнавати Бога в його сутності, а наука - в його діяннях; таким чином, обидві приводять до Бога. ПётрЯ.Чаадаев
Все з дитинства знають, що те-то і те-то неможливо. Але завжди знаходиться неук, який цього не знає. Він-то і делаетоткритіе.АльбертЕйнштейн
Справжні вчені подібні колосьям в поле. Поки колос порожній, він весело зростає і гордо підіймає догори голову; але коли він розбухає, наповнюється зерном і дозріває, він переймається смиренням і опускає голову.
МішельдеМонтень
Велика поезія ХХ століття - це наука з дивним розквітом своїх відкриттів, своїм завоюванням матерії, окриляє людину, щоб подесятерити його діяльність. Еміль Золя
Коли досконала людина володіє великими знаннями та до того ж щодня перевіряє себе і аналізує свою поведінку, тоді він мудрий і не робить помилок. Сюнь-цзи
Вчіться так, немов ви постійно відчуваєте брак своїх знань, і так, немов ви постійно боїтеся розгубити свої знання. Конфуцій
• Аз та буки позбавлять нас від нудьги.
• Азбука - до мудрості сходинка.
• Абетки не знає, а читати сідає.
• Без букв і граматики не вчаться і математики.
• Без муки немає і науки.
• Без наук - як без рук.
• Без терпіння немає навчання.
• Більше знати, так менше спати.
• Букви криві, і значення прямої.
•Вік живи вік учись.
• Не велике перо, а великі книги пише.
• Бурчанням набриднути, прикладом навчити.
• Всім добре, не всякому на користь.
• Всьому вчений, тільки не приловчився.
• Будь-яке напівзнання гірше всякого незнанья.
• Грамота - не хвороба, роки не забирає.
• Грамоті вчитися - завжди знадобиться.
• Для навчання немає старості.
• Дерево і вчитель пізнаються по плоду.
• За вченого трьох невчених дають, та й то не беруть.
• Знайка по доріжці біжить, а незнайка на печі лежить.
• Знання краще багатства.
•Знання сила.
• І ведмедя танцювати вчать.
• Інша книга збагачує, а інша - з шляху спокушає.
• Споконвіку книга ростить людину.
• Книга - книгою, а своїм розумом думай.
• Книги не говорять, а правду кажуть.
• Коли грамота дається, так на ній далеко заїдеш.
• Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий.
• Красний птах пером, а людина вчен’ям.
• Хто грамоті здатний, тому не пропасти.
• Хто багато знає, з того багато і питається.
• Краще не вчений, та розумний, ніж вчений, та дурний.
• Світ висвітлюється сонцем, а людина - знанням.
• Думається - писання легка справа: пишуть три перста, а болить все тіло.
• Багато вчених, мало тямущих.
• На всі руки, крім науки.
•На помилках вчаться.
• Намучився - навчиться.
• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
• Наука - вірніше золотої поруки.
• Наука вчить тільки розумного.
• Наука хліба не просить, а хліб дає.
• Наукою люди годуються.
• Наукою світ стоїть, навчанням люди живуть.
• Не говори, чому вчився, а говори, що дізнався.
• Не кічись, а учись.
• Не червона книга листом, красна розумом.
• Не потрібен вчений, а потрібен тямущий.
• Не пером пишуть - розумом.
• Не соромно не знати, соромно не вчитися.
• Не вчися до старості, а учись до смерті.
• Неписьменний - що сліпий.
• Нерозумного вчити - що в бездонну діжку воду лити.
• Потрібно вчити не розповіддю, а роботою і показом.
• Від розумного навчишся, від дурного розучишся.
• Від вчителя наука.
• Перо пише, а розум водить.
• Перо сміливіше, ніж мова, вимовить.
• Писати - не язиком чесати.
• Повторення - мати навчання.
• Шануй вчителя як батька.
• По учню і про вчителя судять.
• З грамотою галопом, без грамоти хоч плач.
• З книгою поведешся - розуму наберешся.
• Щастя той здобуває, хто вченням розуму набирає.
• Сите черево до навчання глухо.
• Зошит - дзеркало учня і вчителя.
• Уміння всюди знайде застосування.
• Вчення - шлях до вміння.
• Вчення в дитинстві, як різьблення на камені.
• Вченому всюди дорога.
• Вчений без діла, як хмара без дощу.
• Вчений водить, невчений слідом ходить.
• Вчений йде, а невчений спотикається.
• Навчання без уміння не користь, а біда.
• Навчання в щастя прикрашає, а при нещасті - втішає.
• Навчання і труд - усе перетруть.
• Навчання краще ніж велике багатство.
• Навчання - шлях до вміння.
• Навчання - світло; ан світло-то різний буває: сонечко світить, і недогарок світло дає.
• Учи інших - і сам зрозумієш.
• Учи показом, а не розповіддю.
• Навчався читати та писати, а вивчився співати та танцювати.
• Вчися добру, так худе на розум не піде.
• Вчися змолоду, під старість не знатимеш голоду.
• Вчися змолоду, стати в нагоді на старість.
• Вчити - розум точити.
•Вчитися ніколи не пізно.
• Хороша книга - найкращий друг.
• Чого не знаєш, того і не розгадав.
• Людина невчена, що сокира неточена: можна і таким дерево зрубати, та праць багато.
• Чому вчився, тому і знадобився.
• Читання - краще науки.
• Що вимучив, то і вивчить.
• Щоб вивчитися плавати, треба лізти в воду.
23.08.18 10.27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804157
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Для того чтобы обрести радость жизни, избавиться от проблем и добиться успеха, не нужно прикладывать титанических усилий. Главное — поверить в свои силы и дать себе положительную установку. Сделать это можно при помощи силы слова.
⠀
Еще в древние времена люди поняли, что слова, произносимые с убежденностью и повторяемые неоднократно, способны оказывать сильное влияние на жизнь и судьбу человека. Было замечено, что частое употребление слов с резко отрицательным значением приводит к усугублению проблем, и, напротив, преобладание в речи «положительных» слов дает человеку такую силу, что тот выпутывается из самых сложных жизненных ситуаций и добивается удачи. Наши мудрые предки использовали это наблюдение для того, чтобы сделать заговоры по-настоящему эффективными. А современные психологи подтвердили связь того, что мы говорим, с нашим самоощущением и удачливостью.
Все дело в том, что слова, часто произносимые нами, откладываются на подсознании и вызывают особую реакцию организма, влияя на наше поведение и жизнь в целом. Поэтому если проблемы не дают вам покоя, пора задуматься над тем, какие слова вы говорите чаще всего.
Вот список из 10 слов, которые помогут избавиться от проблем и привлечь удачу.
⠀
Удача. Да, удача любит, когда ее зовут по имени. Но употреблять это слово нужно уверенно и только с позитивным настроем. Никаких «Ах, если бы мне улыбнулась удача...». Вместо этого нужно говорить «Я верю, что удача улыбнется мне сегодня».
⠀
Счастье. Счастье — то, к чему вы стремитесь. Напоминайте себе об этой цели каждый день и с уверенностью заглядывайте в будущее: «Я обязательно добьюсь своего счастья». Повторяя это слово, вы приблизите свою цель к себе, и через некоторое время действительно почувствуете себя счастливым человеком.
⠀
Любовь. Способность любить себя и окружающий мир — залог удачи, которая не любит зачерствевших людей. Напоминайте говорите близким о своих чувствах, и не бойтесь признаться в своей любви к миру. Скажите: «Я люблю этот мир за его красоту и возможности, которые он открывает передо мной». И мир поспешит ответить вам взаимностью.
Благополучие. Слово состоит из двух частей, и если переставить их местами, мы увидим сочетание «получать благо». Если вы будете часто употреблять это слово, и особенно если будете желать благополучия другим людям, вы действительно начнете получать благо от жизни и развернете к себе удачу.
⠀
Благодарность. Если разобрать это слово по составляющим, то получится сочетание «дарить благо». Фортуна поворачивается спиной к тем, кто способен только получать, не отдавая ничего взамен. Поэтому за свои успехи благодарите — произнося именно слово «благодарю» — близких людей, удачно сложившиеся обстоятельства, тех, кто оказал вам пусть и несущественную, но помощь, и в следующий раз удача вновь не откажет вам в своей благосклонности.
⠀
Успех. Чтобы все ваш начинания увенчались успехом, почаще произносите это слово. Таким образом вы запрограммируете себя на удачу и добьетесь желаемого.
⠀
Уверенность. Уверенность — одно из основополагающих чувств удачливых людей. Если вы поверите в себя, то Фортуна подарит вам благосклонность. Частое повторение этого слова поможет вам ощутить уверенность в своих силах, убедить себя в собственной вере, даже если поначалу вы испытывали сомнения.
⠀
Доверие. Для того, чтобы обстоятельства складывались удачно, нужно доверять жизни. Перед важным для вас делом почаще говорите о доверии: «Я испытываю доверие по отношению к жизни. Я знаю, что жизненные обстоятельства сложатся в мою пользу».
⠀
Здоровье. Залог удачи — физическое и моральное здоровье. Негативные слова, обсуждения болезней и постоянные жалобы на самочувствие не только притягивают проблемы, но и ухудшают состояние организма. А вот слово «здоровье» в положительных сочетаниях поспособствует тому, что вы будете всегда будете чувствовать себя хорошо.
⠀
Надежда. Надежда заставляет человека собрать силы в кулак и двигаться дальше даже в самых тяжелых ситуациях. Говорите «Я надеюсь на лучшее», и удача обязательно вас услышит и оправдает надежду.
⠀
Меняйте свою жизнь к лучшему, используя правильные слова. Ваше счастье — в ваших руках. Пусть Фортуна всегда одаривает вас своей благосклонностью!
[b]Статья с Интернета, автор неизвестен.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804136
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Зросли…У вирій!!.
Іще літо… Та в пернатих
Є свої прикмети…
Відлітають молодята
…На іншу планету!..
Летять мама, тітка, тато,
Братики, сестрички…
Зібралося їх багато
В плавнях біля річки…
Лет тяжкий… Путі незнані…
Крильця ще незрілі…
Та здолають ластів’ята
Ці щорічні милі…
Вітерець плече підставить,
Тато усміхнеться…
Мама пір’ячко поправить,-
Так уже ведеться!..
Це ж не ми, і голі й босі,
Зривались в незнане…
Тому й живі іще й досі,-
Злікували рани!..
Жити вчили нас і мами,
Й червоні учили…
Були радощі… І драми,-
Та окріплі крила!!.
Іще літо… Та в пернатих
Є свої прикмети…
Відлітають молодята,-
Грубі милі лету!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804129
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Крізь асфальт пробилась квітка,
Тонке стебельце.
Де взяло цю силу, звідки,
Це слабке тільце?
Підняло пелЮстки - вії,
Глянуло на світ.
Це збулись, мабуть, ті мрії
Про її розквіт.
Озирнулась, усміхнулась.
Певна, що не сон.
Вона тільки що проснулась,
Навкруги осонь*...
Це посипалось проміння
З сонячних долонь.
Квітці так прийшло везіння.
Завжди так, либонь?
Впала крапелька із стріхи,
Додала ще сил.
Зажадала вона втіхи:
От би пару крил!
Хтось ішов необережний,
Черевиком став,
Щастя кінчилось безмежне:
Квітку розтоптав...
-----------------------------------------
Ось такий життя урок:
Коли йдеш, притиш свій крок.
Не злітай у вись,
Упадеш й розіб"єш ніс...
осоння( осонь) - Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803936
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Мово моя, срібнодзвонна,
Зіткана з сонця і рос,
Жити не можеш без волі,
Мово поезій і проз.
Мово моя, українська,
Все помістилось в тобі:
Слава козацького війська
Й осуд і зраді, й журбі!
Мово моя, калинова,
Все в тобі: міць і мороз,
Дзвони вітрів полинові
Й ніжність весняних мімоз!
Вечір і рань сіроброва,
Біль в тобі неньки й вдови,
Шепіт осінній діброви
Й тиха мелодія хвиль!
Мово моя, материнська,
Ти, мов молитва свята,
Мій поводир від колиски
У посивілі літа,
Брязкання в полі підкови
Із глибини поколінь,
Пісня коси світанкова,
Й справжня окраса землі!
Мово моя, солов’їна,
Звук в тобі сивих трембіт,
Ти для душі України
Пишний нев’янучий квіт!
17.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803930
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Щастя – це чути гармонії звуки,
Неба спивати ясну голубінь,
Зустрічі клеїти після розлуки,
Злети мережити після падінь.
Щастя – це дихати (вміти!) любов’ю,
День загортати у фантик чуттів,
Двері щодня відчиняти здоров’ю,
З вітром у парі іти по путі.
Щастя – це пійманий тишею вечір,
Праця, що хлібом лежить на столі.
Ніч, що рікою лягає на плечі,
Мозок запрошує в сни-кораблі.
Щастя – це брати частинку від світу
І водночас нею повнити св́іт.
Миром мостити планеті орбіту,
Правду і честь зодягати в граніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803756
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Затихла школа, наче у вінку,
Тихенько спить в раю шкільного саду,
Ніхто тут зараз зовсім не шумить,
І не пита у вчителя пораду.
Тут серпень мовчки ходить під вікном,
І у порожні класи заглядає
Ще кілька днів і зміниться усе -
Ніхто про спокій в школі не згадає.
Стежина від порогу вдаль біжить
Між стиглих яблунь в казку поринає,
І хочеться хвилиночку мовчать
Послухать, як моя душа співає.
П’янить чарує дивний аромат,
Що посилає грушечка-гниличка,
Краса яскрава – чорнобривців ряд
Які до сонця повернули личка.
Дрімає все, а школа дожидає -
Коли прикрасить сад шкільний у золото,
А школа знову вчителя чекає,
Який в півсотні- виглядає молодо.
Чекає вона в школу всіх малят,
З допитливими синіми очима,
І загорілі усмішки в юрбі,
І книжечки в портфелі за плечима.
Ще мить і перший дзвоник продзвенить,
Покличе в знань далекі дивні далі.
І кожного за руку поведе
Здобувать грамоти і золоті медалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803618
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Этим летом в гости к Пашке приехал дед. Он жил в другом городе, в семье младшей дочери, и виделись они с Пашкой нечасто. А тут прибыл на все лето , объяснив причину визита просто: «Хочу в конце жизни по родному краю погулять, оставленное счастье найти и другим помочь свое отыскать». Подивились все, но промолчали, решили: чудит дед на старости лет.
Как-то позвал Федор Ильич внука с собой на прогулку в лес. Пашка в тот момент возился со сломанным самокатом и гулять не собирался: «Да что там интересного, дедушка? Хожено-перехожено! Ягоды отошли. Грибов еще нет…»
- А пойдем-ка с тобой, голубчик, счастье искать!
- Да где ж его в лесу найти? Сколько с ребятами по лесу бегали, ни разу не встречалось.
- А я местечко верное помню. Пойдем. Только давай захватим с собой штыковую лопатку.
- А что, счастье откапывать нужно?
- Пойдем, - хохотнул старик, - сам увидишь.
Обогнули огороды у крайних домов, миновали железнодорожную насыпь с блестящими рельсами, вышли на опушку. Дед часто останавливался, приглядывался, к чему-то принюхивался. И улыбался. В глазах сверкали искорки. А может, слезы? И лицо у Федора Ильича словно помолодело, даже морщинки разгладились. Проходя мимо старых деревьев он поглаживал их грубую кору ладонью, к стволам некоторых припадал, словно обнимался. Наклонившись, вдруг отыскивал в траве прошлогодний прелый лист, вдыхал его забытый запах, поднимал недавно опавший, торопящийся встретить осень пожелтелый, но еще плотный березовый листок или крепенький желудь, и снова принюхивался.
- Ну что ты, дедушка! Пошли поскорей счастье искать! Что здесь, на краю леса, интересного?
Опушку покинул дед неохотно.
Вдруг, с каким-то лихим молодецким задором, старик ускорил шаг и бодро ринулся в гущу леса, однако широкой просеки с протоптанной людьми тропой из виду не терял. Через каких-то полчаса дед замедлил шаг. Остановился.
- Где-то здесь… Слева, на полянке… Ищи место, где трава влажная.
- А как ты знал, что здесь сыро будет? И правда, зелень здесь молодая, свежая, побегов новых на кустах много, будто и не касалось их палящее солнце. И земляника вон – только зреть начинает, и цветы у пня, и даже осока растет!..
- Ну, вот пора и лопатке потрудиться.
Федор Ильич достал из мешковины лопату и принялся осторожно раздвигать траву и листья, густо переплетенные упругой порослью в самом тенистом участке поляны. Время от времени он аккуратно подрубал тонкие корешки, ковырял дерн, погружая штык в рыхлую влажную землю. Добрался до песчаного слоя почвы.
- Вот он, родимый, - прошептал с волнением дед, - не ушел! Только уснул в забвении.
Пашка с интересом наблюдал за чародейными манипуляциями деда.
- А ну-ка, внучек, подсоби! Руками, руками разгребай аккуратно песок, расчисти путь Счастью!
Пашка с готовностью присел на корточки. Не обращая внимания на подмокающие в траве штаны, ловко разгребал песок в лунке, предугадывая, понимая дедов замысел. И вот, из неглубокой ямки, пробивая слой песка, поднялся толщиной в палец бурунчик чистой воды! Он набирал силу, упрямо, лобасто сдвигал падавшие на него хвоинки, сухие травяные клочья, и скоро вырос с небольшую округлую – и поющую! – кочку!
-Ура! Источник! Мы нашли родник! Дед, послушай, как журчит! – запрыгал от восторга Пашка.- А пить эту воду можно?
- Сложи ладошки ковшиком и пей в удовольствие! Недаром в народе родник криницей зовут. Ничего нет здоровее ключевой воды. Она здоровье дарит, молодость бережет. Многие открытые людьми источники ежегодно освящаются и посвящены святому Пантелеймону-целителю!
- Я понял, дедушка, я понял, - захлебывался от студеной воды и внезапной радости Пашка, - почему ты родничок Счастьем назвал! Я сегодня же ребятам о нем расскажу.
- Приводи друзей на поляну, да не для баловства. Принесите чистых камушков,песка; расчистите чашу родника, чтобы образовалось озерцо, огородите его вокруг, чтобы листва да трава его не засоряла. Соорудите лавочку неподалеку, чтобы прохожий человек отдохнуть да насладиться волшебным питьем мог. Вот тогда и получится, что ты счастье свое нашел и щедро им с людьми поделился. Вода – величайший дар природы. Хоть известно, что Земля наша занимает шестую часть планеты, но пригодной питьевой воды на земном шаре немного. Есть места, где чистая вода недоступна, - там людям и животным угрожают страшные болезни, жизнь их тяжела и коротка. Очень важно относиться к воде бережно, благодарно, ведь она – ИСТОЧНИК ЖИЗНИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803322
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества"
Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
[color="#ff0000"][b] 5. МЕДИЦИНА[/b]
[/color]
Белые тапки - эмблема печали…
Берегите сердце - его могут пересадить другим.
Больной был обследован. Был прооперирован. Был хорошим товарищем...
Больной вел себя плохо, за что и был прооперирован во второй раз.
Больной от вскрытия отказался...
Больной, просыпайтесь! Пора принимать снотворное.
Боюсь огорчить, но результаты Вашего вскрытия...
В графе “Причина смерти” врач указал свою фамилию.
Везёт же вам - Вы хоть своею смертью...
Весьма отрезвляет мысль, что Моцарт в моём возрасте уже год как умер.
Вижу выражение твоего лица. Чую приближение своего конца...
В каждом лекарстве столько пользы, сколько спирта.
Возраст - это всё, что можно сказать о себе с полной уверенностью.
18 ЛЕТ БЫВАЕТ ЛИШЬ РАЗ В ЖИЗНИ! А 81 и того реже…
Вот вам моя рука – вы её выкрутили!
Врач сантехнику - не товарищ!
"Все там будем" - надпись на машине скорой помощи.
ВСЁ - это когда под портретом появляется вторая дата.
Вскрытие покажет, кто был прав.
Вскрытие показало: в ногах правды нет.
В споре рождается Истина. В споре с идиотом - язва желудка.
Вставные зубы - лучшая защита от кариеса!
В столовой: “Не бросайте остатки пищи на пол! Две кошки уже отравились!”
В телескоп на Солнце можно посмотреть всего два раза в жизни. Правым и
левым глазом.
Гонорар – это болезнь. Иногда от неё умирают с голоду.
Давайте отложим белые тапочки на чёрный день!
Даже воду пить неприятно, если её прописал врач.
Дайте мне снотворное и расскажите о ваших неприятностях.
Делаю пластические операции без наркоза.
Диван, телевизор - и нет человека.
Диета язвенника: если это вкусно, значит надо выплюнуть.
Долго жить не выгодно.
Дома и стоны помогают.
Дороже здоровья только лечение.
Друг твёрдо решил стать гинекологом. Он говорит, что открыто смотреть честнее, чем подглядывать.
Дырка от бублика – лучшая мучная диета.
Если бросил курить – садись на бочку с бензином – для подстраховки.
Если будешь долго жить, то скоро состаришься.
Если камертоном бить по голове – гудеть будет голова.
Если лечиться по справочнику, то рискуешь умереть от опечатки.
Если слепые носят темные очки, то почему глухие не носят наушники?
Если у Вас всё время отличное настроение, великолепные друзья, сногсшибательная подруга, огромная зарплата, не бывает похмелья и Вы никогда не были у дантиста... у вас один выход: скажите «нет» наркотикам.
Если у человека ничего не болит, значит, он еще не родился, или уже умер.
Если хочешь выглядеть молодой и стройной, держись поближе к старым и толстым.
Есть мнение, что феминизм – болезнь эндокринной системы.
Желаю вам здоровья в личной жизни.
Жизнь - болезнь со смертельным исходом, передающаяся половым путём.
Здоровье уже можно купить, но ещё не на что.
Здоровый человек - это плохо обследованный больной.
Из плохих хирургов получаются хорошие патологоанатомы.
Интеллигенты умирают сидя.
Иногда сердце начинает блуждать в поисках кратчайшего пути в пятки.
Как здоровье? Не дождетесь!
Капля никотина убивает лошадь. А капля “Фейри” – жирную лошадь.
Конечно, люди умирали и раньше, но не от такой жизни…
Кто тут последний к патологоанатому?
Кто не курит и не пьёт, тот здоровым и помрёт!.
Курение вредит нашему поголовью.
Курить вредно, пить противно, а умирать здоровым жалко.
Лень в молодости – здоровье к старости!
Лишь тот, кто витамины пьёт, до самой смерти доживнёт! /“Живчик”
Лучше быть богатым и здоровым, чем бедным и больным.
Лучше всех следят за своими фигурами шахматистки.
Место клизмы изменить нельзя!
Микстура от кашля доктора Тайсона.
Минздрав предупреждает: здесь могла быть ваша реклама.
Минздрав предупреждает: любить и кататься одновременно – опасно для здоровья!
Минздрав предупреждает: так жить нельзя.
Молодой организм справился не только с болезнью, но и со всеми лекарствами.
MOMENTO MORI! – Не забудьте умереть!
Надоели критические дни? Смени пол!!!
Надпись на воротах кладбища: "Минздрав предупреждал!"
Неврастеник - человек, который спокоен, только когда нервничает.
Не курите в постели. Пепел на полу может оказаться вашим.
Не курить - бюджету вредить.
Несколько десятков Новых годов делают человека старым.
Нигде не ведут себя так вежливо, как в очереди к стоматологу.
Никто не желает старости, но все хотят долго жить.
Ничто так не радует глаз, как крепкий и здоровый сон.
Ничто так не старит, как третья фотография в паспорте.
Ничто так не укорачивает жизнь, как курение на складе боеприпасов.
-Ну, и где теперь Чёрное море?! Сколько раз говорил – идёшь купаться –
Снимай сыну “Памперс”, а себе – “Тампакс”!!!
Ну что?.. Лечить будем - или пусть живет?
Он жил долго, счастливо и умер в один день.
Операция прошла успешно. Жаль, больной об этом не узнает.
“ORBIT – белоснежный” - побелеют даже золотые коронки!
От воздержания никто пока не умер. Но и не родился…
От смеха ещё никто не умирал, кроме тех, кто шутил.
Охрана окружающей среды – дело окружающих…
Поздно, доктор, больной реанимирован.
Помни! Участвуя в простудах, ты помогаешь “Биттнеру”!
При ходьбе в гололёд удобней всего идти за пенсионерами.
Производители сигарет в последний раз предупреждают Минздрав...
Психиатрия – это когда платишь за то, чтобы жаловаться на себя.
Ручки общественных туалетов - меньшие вирусоносители, чем тележки cупермаркетов (по данным американских медиков).
Рыбалка – самый трудоёмкий способ расслабиться.
Рядом с хорошей операционной всегда должен быть морг.
С возрастом понимаешь, что годы не только берут своё, но и пытаются отобрать наше.
Семейный патологоанатом...
Сила есть. Воля есть. А силы воли нет!
Склероз вылечить нельзя, о нём можно забыть.
Склероз – не женщина, к другому не уйдёт!
Склероз – это направленное движение забывчивых частиц.
Сколько себя помню, всегда всё забываю.
Скорей бы старость, да в детство впасть.
Словесный понос соответствует умственному запору.
Состояние у меня дай Бог каждому, а вот со здоровьем проблемы.
Смерть даётся человеку один раз, а хотелось бы - поменьше.
Сочувствующие, расступитесь, позвольте помочь человеку!
С помощью наркотиков вы можете пережить всё, но ничего не поймёте.
Спорт больным вреден, а здоровым не нужен.
Спорт вреден: занятия спортом продлевают жизнь на 10 лет, потратите вы на них 15…
Старость - наказание за то, что вы жили.
Старость - это когда широкий ум и тонкая талия меняются местами.
Стоматологам коней не дарят.
Таблетки от головной боли, шампунь от перхоти, галстук от Версаче…
Такой я человек - зла не помню. Приходится записывать.
Так тщательно берёг здоровье, что умер, ни разу им не воспользовавшись
Телевизор - фактор стресса. У 51% мужчин после долгого просмотра телепередач болит голова.
Тот, кто не чувствует боли, редко верит в то, что она существует. (Сэмюэл Джексон).
То, что он умер, еще не доказывает, что он жил.
Три основных правила сохранения ваших зубов в хорошем виде:
1)Чистите их два раза в день.
2)Посещайте своего дантиста не реже 2-х раз в год.
3)Не суйте свой нос не в свои дела.
Трудное дело – чихать с чувством собственного достоинства.
Ты сегодня выглядишь, как я себя чувствую.
Убить в себе былбыяпомоложе!
У везучего человека и в почках – бриллианты.
Успокойтесь, больной. Врач сказал в морг - значит, в морг!
Хорошо зафиксированный больной в анестезии не нуждается.
Цианистый Calve.
Что с человеком не делай, а он упорно ползет на кладбище.
Что ты свои органы слуха развесил?
- Эти белые тапки вам к лицу…
Я - биохимическая реакция, средней продолжительностью 68 лет.
Я не разделяю ваших галлюцинаций.
Продолжение см. Оглавление ЭЮ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789025
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 16.08.2018
[color="#7700ff"][i][b]
Та так,і знов чомусь не спиться=
"відповідність предмета його назві"
сниться...
Чому "подушка",а не "підвушка"*???
Замислилась вночі...Валюшка...
Якась у всьому амальгама,
Анальфабетова реклама...
СЛОВА,слова...вібрують слух,
Підносять,а чи садять дух...
Летять за думкою услід,
Нам до вподоби ...й шлють привіт,
Де той кордон зі звуком їх?,
Що вирвався,а чи притих...
Схопився,вилетів і= пурх...
Неначе красень-горобець,
І зна господар,де кінець.
Шановний,друже,читачу,
Читай і думай...досхочу!
і говори красиво й чисто,
І думку одягни в намисто...
дзвінке й іскристе,мов вода.
Най буде й мова зо-ло-та!
*[u]Подушка[/u]- від праслав"янської мови / дихати,духати,подута,надута/
Походження слова пов"язане з ідеєю надування,надихання.Простонародне "підвушка"- не є правильним.
16.08.2018р.[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803274
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Новий кліп
Слова ̶ Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/3RK5X3ba5fk[/youtube]
------------------------------
Зірву я трояндовий цвіт,
Встелю пелюстками стежину.
В любові безмежної світ
Тебе запрошу на гостину.
Ти легко цей шлях віднайдеш.
Ніхто ж бо його не стоптав.
Якщо заблукаєш — гукнеш,
Назустріч злечу, немов птах.
В обійми затиснеш міцні
І серце моє затріпоче.
А може це сниться мені?
Щось вітер на вухо шепоче.
На травах настояна ніч
П'янитиме ніжністю нас.
З коханням своїм віч-на-віч
Не буде підвладний нам час.
Гойдатиме небо зірки,
Їм місяць співа колискову.
А я пригорнусь й залюбки
Купатимусь в морі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803129
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
А може це раніше закінчиться,-
Народе мій,- на зиму не тягни!..
Хай влітку ще світліють наші лиця-
І в рідний дім повернуться сини...
...Я радий знати, що політ триває,
Отой, що ти задумав ще тоді...
Гляди - не збочуйся з дороги - буть біді,
А так - нічого кращого немає.
Дерзай, мій сину! Задуми Господні
Твоїми стануть. Слід лиш пам'ятати
Розмову нашу, бо Москва - не мати...
У нас тут осінь. Ранки - прохолодні...
Птахи замовкли... Встоялось варення...
Лягла картопля не в один засік...
Для мене вже закінчується рік
Турбот селянських. Сите сьогодення
Й зима грядуща - ніби давні друзі.
На Сході ж - лихо. З тими й ці, - червоні,
Під стягом жовто - синім мов ті коні
Гарцюють. Хочуть жити у Союзі.
А наш Союз - це Лиска круторога,
Надійний кінь та в закутку кабан...
У нас же не продавлений диван,-
Бо круговерть сільська - мабуть, від Бога.
Чи є надія?.. Є, мій любий сину,-
Бо вперше світ весь здибився за нас,-
За те, що ми стояли до загину
У Києві...На черзі,- наш Донбас!..
Ми вистоїм... Надія є велика,-
Кремлівський мрійник межі перейшов...
Умом попли́ла кагебістська кліка,-
Історію точили,- тепер кров...
Історія ж Русі ,- на дві кульгає,-
Залісся - лиш простий асимілят...
Могил слав*янських в тих краях немає,-
І не було ніколи...Це - не брат!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802868
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Серед тисяч доріг і стежок
Лиш одну, лиш одну обираю
До свого сокровенного раю,
Де нікого ніхто не карає,
Де мільйони гарячих думок.
Серед хвиль призабутих морів,
Серед гір, що димлять в високості,
Я стою, ніби тінь, на помості,
І навколо немає вже злості,
А є віра – то мій оберіг.
Серед тисяч розвихрених фраз
Оберу ту просту, без прикрас,
Дух у ній щоб звучав новизни,
Щоб чужої цуралась казни
І в серцях у людських збереглась.
9.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802857
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[b][/b]Над нами Доля гордувала,
стежки розводила в обхід,
невдало часом жартувала,
мов по воді лишала слід…
А ми не знали, що кохання,
завжди народжується так,
міцніє в полум’ї страждання,
і має свій достиглий смак…
Дається кожній Долі іспит,
на вірність в радості й біді.
Хто подолає хитку відстань,
пізнає щастя у житті…
В обіймах справжнього кохання,
стає беззахисна біда,
зростає благосне надбання,
у ріках св’ятиться вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802839
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]
Дрімає літо у дозрілім житі,
В соняшниковім полі за селом.
Колише вітер колоски налиті,
Махає серпень вересню крилом.
А трави в лузі пахнуть чебрецями,
Напоєні дощами досхочу.
Крадеться осінь поміж берегами,
Та я її до серця не впущу.
Душа ще хоче в літечку зігрітись.
Ви не спішіть до вирію, літа.
І весну не одну б ще вам зустріти,
Хай осінь зачекає золота.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Навіть вітер подих затаїв,
Заховалась зірка в плюші неба.
Час спинився в лоні ручаїв.
І жура вмостилася на стеблах.
Я іду у той далекий край,
Де стоять у сумі терикони.
Де благають часто : «Не вмирай!»
І не діють писані закони.
Що казало небо уночі?
Як минула нічка, соколята?
За одне із ворогом сичі
Звідусіль – на бідного солдата.
Сон – не сон і харч йому – не харч.
То – мороз, а то – над міру спека.
Ще й попросить: «Матінко, не плач,
Сліз не лий за мною, мов із глека».
З автоматом спав всю ніч в обнімку.
Снились доня і малий синочок.
За село вітри провели жінку,
У руці тримала образочок.
Заспівала пташечка «мі-соль»
Раптом постріл десь розрізав тишу
І на нотці тій скінчився сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802835
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[img][/img]
[b][color="#4d2066"]Нехай за вікном уляжеться ніч,
А місяць розсипле зорі по небу.
З коханням своїм тепер віч-на-віч,
А більшого, любий, нам і не треба.
Хурделить нехай надворі зима,
І смачно хрумкоче сніг під ногами.
Та кращого раю в світі нема.
За той неземний, який поміж нами.
Вдивляюсь в очей твоїх голубінь.
Від погляду наче в небо злітаю.
Мене не лякає та височінь.
О, Боже, ти чуєш, як я кохаю.
Напитись любові нам дай досхочу.
Встели чебрецем ту стежку над плаєм.
Назустріч весною тобі полечу
І в серці твоїм розквітну розмаєм[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 11.08.2018
Забрезжит свет - взойдет заря.
Вновь принимаю "жизнь", открыв глаза.
Мой новый день! С тобой встречаюсь я.
Прими мою улыбку - в ней сердца теплота...
Скажу: "привет" всем, кто дорог мне.
На небо посмотрю, склонюсь к земле.
За чудный мир Творца благодарю.
Я счастлива, поэтому пою.
Не беги река, как беспечная.
Река - это жизнь скоротечная.
Но я каждый день приходящий ценю.
За каждый его миг благодарю.
Мы - странники на большом пути.
Не знаем почему, но зачем-то спешим.
Что новый день приготовит нам.
А как его прожить - решаешь сам.
Пусть бежит река, как беспечная.
Только жаль, что жизнь - скоротечная.
Все равно ты день приходящий цени.
За каждый жизни миг - благодари.
Не торопи минуты и часы.
Путь выбирай, прокладывай мосты...
Христос - есть жизнь. Его как дар прими.
Тебе дан шанс - его не упусти.
Жизнь как и река - скоротечная.
Только со Христом - будет вечная.
Ты подарок "жизнь" без сомнений прими.
И за этот дар благодари.
21.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802753
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018
[b][i][color="#1105ad"][color="#ad051c"]П[/color]олустанок мой родной, Родины частица
[color="#ad051c"]О[/color]стаешься в сердце ты, продолжаешь сниться.
[color="#ad051c"]Е[/color]диничные стоят там теперь избушки
[color="#ad051c"]З[/color]а калитками сидят деды и старушки.
[color="#ad051c"]Д[/color]аже в праздник, в выходной - улицы немые,
[color="#ad051c"]С[/color]ловно кто закрыл на ключ радости земные.
[color="#ad051c"]П[/color]риезжают к старикам дети очень редко,
[color="#ad051c"]Е[/color]сли время разрешит попроведать предков.
[color="#ad051c"]Ш[/color]епоток идет селом, Анне - вон потеха
[color="#ad051c"]И[/color]хний мдадшенький сынок на денек приехал.
[color="#ad051c"]Т[/color]ам и радость бьет ключом, слёзы и расспросы,
[color="#ad051c"]К[/color]ак же, маме шаль привез, папе папиросы...
[color="#ad051c"]Т[/color]олько времени опять у него не много,
[color="#ad051c"]Е[/color]ле солнышко взойдет, в город путь-дорога.
[color="#ad051c"]Б[/color]оже правый, помоги, гнать печаль-тревогу.
[color="#ad051c"]Е[/color]сли ночку ночевал.... и то - слава Богу...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802253
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Чоловік бурчав на кухні
До дружини Маргарити:
-Хоч сьогодні постарайся
Уже путнє щось зварити.
Від капусти з буряками
Світу білого не бачу,
Я без м'яса і сметани
Чоловічу силу втрачу!
Жінка слухала зітхання,
Мовчки посуд перемила,
Далі, в плані харчування
Чоловіку пояснила:
-В телевізорі - он бачиш,
Іде гарна передача:
Дядько там кролів розводить,
Бо живе на своїй дачі.
А з кролицею той кролик
Подивись, що виробляє!
Цей вухатий їсть травичку -
Зовсім м'яса не вживає.
Бачиш, сила чоловіча
Тут від м'яса не залежить.
В тебе в ліжку - всі хвороби:
Геморой, ангіна, нежить...
Ради чого тебе м'ясом
Я повинна годувати?
До котлет ти дуже ласий,
Що я з цього буду мати?
Так що скоса, чоловіче,
Ти на мене не дивися,
Бути схожим на мужчину
Он у кроликів повчися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802200
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Літо гойдається,
Ніжно всміхається,
Мріє і всхлипує теплим дощем...
Спекою грається,
Мов забавляється,
Із бородатим, зеленим плющем...
Ти повернувся,
Волосся торкнувся,
Що посивіло за стільки ночей...
Дубок стрепенувся,
До сонця всміхнувся,
І сльози котились з щасливих очей.
Я довго чекала,
І тихо страждала,
Дивилась у вічність і мертва - жила...
В думках обіймала,
Всього цілувала
Синочка свого дочекалася я!
А літо стрікоче,
Промінням лоскоче,
У зорі вдягнулася нічка ясна...
А серце тріпоче,
До Бога шепоче,
Блаженні і світлі подяки слова!!!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801590
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Притча про чоловіків і жінок
Давним-давно на планеті Марс жили чоловіки. Вони були працелюбні, чесні, справедливі і створили на Марсі високорозвинену цивілізацію. Цілий день вони працювали, а вечорами усамітнювалися в своїх печерах. Іноді одному з чоловіків ставало погано, і він надовго залишався в своїй печері. І нікому і в голову не могло прийти увійти туди і потурбувати його, тому що всі знали - пройде час, і все налагодиться саме собою. Тоді він вийде з печери і знову візьметься за повсякденні справи. Так жили чоловіки на планеті Марсі, і їм подобалося таке життя.
У мільйонах кілометрів від Марса була планета Венера, і населяли цю планету жінки. Вони жили дружно і спокійно. Вечорами збиралися разом і співали протяжні пісні на венеріанському мовою. Іноді комусь із жінок ставало погано. І тоді інші жінки приходили до неї додому - вони сиділи разом, розмовляли, співали, і через деякий час їй ставало легше. Так жили жінки на планеті Венера, і їм подобалося таке життя.
Одного разу цивілізація Марса досягла такого рівня, що чоловіки змогли побудувати зореліт, і кілька десятків жителів Марса вирушили на ньому в космос. Вони летіли дуже довго, і через якийсь час одна з зірок перетворилася спочатку в пляму, потім кульку, і, нарешті, в планету. Це була Венера. Коли чоловіки приземлилися, вірніше прівенерились - вони побачили, що планета заселена розумними істотами, і спробували встановити контакт. Жінки одразу сподобалися чоловікам, дуже сподобалися. Жінки ж, навпаки, поставилися до непроханих гостей насторожено, і деякий час тримали дистанцію. Але пройшов якийсь час і все налагодилося.
Виявилося, що двом цивілізаціям є чим поділитися один з одним. Частина чоловіків залишилося на Венері, а частина жінок полетіла на Марс. Чоловіки вирили на Венері свої печери і стали жити там, а коли комусь із них ставало погано, він усамітнювався в своїй печері. Це здалося жінкам дуже дивним, але вони розуміли, що чоловіки прилетіли з іншої планети, а на кожній планеті свої звичаї і закони, які треба приймати і поважати. Чоловікам теж були незрозумілі багато вчинків жінок, а їхня поведінка здавалося дивною, неправильною і нелогічною. Але чоловіки знали, що у жителів різних планет свої закони і якщо ти не можеш їх зрозуміти, то треба їх просто приймати. Керуючись цим знанням, вони жили мирно і щасливо.
І ось одного разу, чоловіки і жінки вирішили побудувати великий зореліт і відправитися в космос. До експедиції довго готувалися, і коли зореліт нарешті стартував, на борту було дуже багато чоловіків і жінок. Але як тільки вони опинилися космосі, вони загубилися. Проблукавши деякий час, вони натрапили на невідому планету блакитного кольору. З космосу вона виглядала настільки красивою, що чоловіки і жінки вирішили її досліджувати.
Ця планета виявилася справжнім раєм - ніякого порівняння з холодним Марсом чи спекотною Венерою. Тут була яскраво-зелена рослинність, блакитне небо і дивовижний океан. Річки були сповнені риби, ліс - птахів і тварин. Вони ніколи б і не подумали, що у Всесвіті існує таке диво. Планета настільки їм сподобалася, що вони вирішили залишитися. А через деякий час всі чоловіки з Марса і всі жінки з Венери переселилися на цю планету, яку вони вирішили назвати Земля.
Довгий час чоловіки і жінки жили щасливо і мирно, як і раніше. Але минали роки, змінювалися покоління, і поступово люди стали забувати, що їхніх предків бути жителями різних планет. Чоловіки не розуміли жінок, а жінки не розуміли чоловіків. Вони намагалися переробити один одного, створювали безліч законів і правил, вважаючи їх єдино вірними. Гармонія і світ покинули землю, почалися війни, горіли міста, у вогні яких гинули чоловіки і жінки. Настала епоха хаосу.
Так і триває досі. Але якщо люди згадають, що ми жителі різних планет, які живуть за своїми законами. І якщо ми не можемо зрозуміти закони іншої планети, то їх можна приймати і поважати, то світ стане зовсім іншим.
Переклала на українську мову 29.07.18 19.57
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801736
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Притча про чарівну воду
В одному королівстві жив могутній чаклун. Одного разу він зробив чарівне зілля і вилив його в джерело, з якого пили всі жителі королівства. Варто було кому-небудь випити цієї води, і він відразу ж божеволів.
На ранок всі жителі королівства, покуштувавши води з цього джерела, зійшли з розуму. Королівська родина брала воду з окремого колодязя, до якого чаклун не зміг дістатися, тому король і його родина продовжували пити нормальну воду і не були божевільними, як інші.
Побачивши, що в країні править хаос, король спробував відновити порядок і видав ряд указів, але коли піддані короля дізналися про королівські укази, вони вирішили, що король зійшов з розуму і тому віддає такі ж божевільні накази. З криками вони попрямували до замку і стали вимагати, щоб король відрікся від престолу.
Король визнав своє безсилля і вже хотів скласти корону. Але королева підійшла до нього і сказала: «Давай теж вип'ємо воду з цього джерела. Тоді ми станемо такими ж, як вони ».
Так вони і зробили. Король і королева випили води з джерела божевілля і тут же понесли нісенітницю. У той же час їх піддані відмовилися від своїх вимог: якщо король виявляє таку мудрість, то чому б не дозволити йому і далі правити країною?
У країні запанував спокій, не дивлячись на те, що її жителі вели себе зовсім не так, як їхні сусіди. І король зміг правити до кінця своїх днів.
Через багато-багато років правнук чаклуна зумів створити чарівне зілля, здатне отруїти всю воду на землі. Одного разу, він вилив це зілля в один з струмків і, через деякий час, вся вода на землі виявилася отруєна. Люди не можуть жити без води, і незабаром на землі не залишилося ні однієї нормальної людини. Весь світ зійшов з Ума. Але ніхто про це не знає. Але іноді на землі народжуються люди, на яких це зілля чомусь не діє. Ці люди народжуються і ростуть абсолютно нормальними, і навіть намагаються пояснити іншим, що вчинки людей божевільних. Але зазвичай їх не розуміють, приймаючи за божевільних.
Переклала на українську мову 29.07.18 20.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801741
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Облиш мене, моя буденна втомо,
І не приспи, благаю, не приспи!..
Я ще десь там – на березі онтому –
Вслухаюся, як шурхотять снопи.
Я мало не до пояса деревам
І зовсім трішки вища од вівса.
Я – крапелька маленька кришталева,
В якій відбилась обрію краса.
Я – стрілочка, що тупцяє по колу,
А думаю, що облетіла світ.
Я від грози ховаюсь у стодолу
І вірю: духи трав іще живі.
Вони мене у сіні заговорять,
Щоб вберегти від лютих громовиць.
Я шлях до мрій вимірюю по зорях
І по слідах небесних колісниць.
Там все іще попереду. О, часе,
Який же ти тягучий, як меди…
Хмарки кумедні скорчили гримаси
І ковзають поверхнею води.
А я камінчик ки́даю плескатий
І пильно вираховую стрибки,
І бачу, як ковчег моєї хати
Пливе собі у травах гомінких.
І, ніби віддаляється від мене,
Аж зирк – а то вже цяточка мала!..
Між нами поле довге і зелене,
А я гребу руками, без весла.
І все ніяк не можу наздогнати,
І я вже інша – ніби й не дитя.
Камінчик знову ки́даю плескатий,
А він летить – летить без вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801409
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018
Ніхто любов не випив ще до дна
Якими не були б зізнання
Лиш час,той вип"є все сповна
Залишивши лише зітхання
Сьогодні пий мою любов
Впивайся нею завтра
Допоки чаша повниться сама
Гортай сторінки щастя
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771732
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 01.08.2018
Притча про колодязь
Одного разу осел впав в колодязь і став голосно кричати, закликаючи на допомогу. На його крики прибіг господар ослика і розвів руками - адже витягнути ослика з колодязя було неможливо.
Тоді господар розсудив так: «Осел мій вже старий, і йому недовго залишилося, а я все одно хотів купити нового молодого осла. Цей колодязь вже зовсім висох, і я вже давно хотів його засипати і викопати новий. Так чому б відразу не вбити двох зайців - засиплю ка я старий колодязь, та й ослика заодно закопаю ».
Недовго думаючи, він запросив своїх сусідів - всі дружно взялися за лопати і стали кидати землю в колодязь. Осел відразу ж зрозумів, що до чого і почав голосно кричати, але люди не звертали увагу на його крики і мовчки продовжували кидати землю в колодязь.
Однак, дуже скоро ослик замовк. Коли господар заглянув в колодязь, він побачив наступну картину - кожен шматок землі, який падав на спину ослика, він струшував і приминав ногами. Через деякий час, на загальний подив, ослик виявився нагорі і вистрибнув з колодязя! Так ось…
... Можливо, у вашому житті було багато всяких неприємностей, і в майбутньому життя буде посилати вам все нові і нові. І всякий раз, коли на вас впаде черговий ком, пам'ятайте, що ви можете струсити його і саме завдяки цьому кому, піднятися трохи вище. Таким чином, ви поступово зможете вибратися з найглибшого колодязя.
Кожна проблема - це камінь, який життя кидає в вас, але ступаючи по цих каменях, ви можете перейти бурхливий потік.
Запам'ятайте п'ять простих правил:
1. Звільніть своє серце від ненависті - вибачте всіх, на кого ви були ображені
2. Звільніть своє серце від хвилювань -більшість з них марні.
3. Ведіть просте життя і цінуйте те, що маєте.
4. Віддавайте більше.
5. Чекайте менше.
Переклала на українську мову 29.07.18 19.29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801568
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
ЭЮ-17 О психологии
[color="#ff0000"] [b] 17 О ПСИХОЛОГИИ
[/b][color="#ff0000"][/color][/color]
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора". Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту. Выложенное собрание - образец такого "творчества" Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
А человеку свойственно вдобавок исходить, скорее всего, подсознательно, из наиболее
желательного, а не более вероятного развития событий...
Верный способ замалчивания – забалтывание.
Все люди такие разные, только я один такой одинаковый!
97% людей, которым предложат новую ручку, первым делом напишут своё имя.
Добрым словом и револьвером вы можете добиться гораздо большего, чем одним
только добрым словом. Аль Капоне
Если в начале пьесы на сцене висит труп, значит, в конце выяснится – почему.
Если меня долго уговаривать, меня и уговорить недолго…
Если надо потянуться: - мужчины раскидывают или поднимают руки;
женщины сгибают руки в локтях, прижимая к бокам.
Если честолюбивая мечта не заставляет вас страдать, значит, ее у вас нет. К. Норрис
Заводи друзей, пока они тебе не нужны.
Интеллигентам свойственна повышенная истеричность…
Как отвратительно неискренни люди – им соврёшь, а они делают вид, что поверили.
Категоричность есть признак недалёкого мышления.
Когда люди вольны поступать как угодно, они обычно подражают друг другу. Э. Хоффер
Коли все думают одинаково, значит, никто особенно и не думает. У. Липпман
Меня терзают смутные самомнения…
Мой способ шутить- это говорить правду. На свете нет ничего смешнее.Джордж Бернард Шоу
Мы всё отлично понимаем, но это нам нисколечко не мешает! Нашедшего выход затаптывают первым.
Не видно выхода? А вы в нём стоите!
Не всем нравится моё великолепное отсутствие чувства юмора.
Неестественное поведение – вот главное отличие человека от животного.
Не нужно расстраиваться! Нужно раздваиваться!
Ощущение - это чувство, которое мы ощущаем, когда чувствуем.
Половина моих желаний сбылась, теперь их – в два раза больше.
По поводу моего оптимизма я настроен пессимистически.
Привычка – не жена, ей не изменишь.
При желании можно хлопнуть дверью даже в чистом поле…
Различия по образу мышления:
Военный: говорит “да” – значит да, “нет” – значит нет, “может быть” –
значит он не военный.
Дипломат: “да” – значит да, “может быть” - значит нет, “нет” – не
дипломат.
Девушка: “нет” – нет, “может быть” – да, “да” – она не девушка.
Синоптик: “да” – нет, “нет” – да, “может быть” – значит, он не синоптик.
Раз мы ненавидим что-то, значит, принимаем близко к сердцу.
Сила рекламы – в знании человеческих слабостей.
Слепой к любой цели идёт прямо.
"С нами такого случиться не может" - это фраза номер один в списке знаменитых
последних слов. Дэвид Кросби
Тонут в первую очередь те, кто мелко плавает.
Трудно ползти с гордо поднятой головой.
У строителей воздушных замков всегда хватает материала.
Ушел в себя и не вернулся.
Уголовников тоже влечёт к добру, но, к сожалению, к чужому!
Хочешь, чтобы с тобой все соглашались, - всегда себя ругай!
Чаще всего выход там, где был вход.
Чаще всего мы не согласны с тем, о чём нас спрашивают.
Человек, который говорит неправду, чаще зевает, пожимает плечами, приглаживает
волосы и почёсывает затылок.
Чем меньше о тебе знают, тем крепче ты спишь.
Червяк предполагает, а человек откусывает.
Четвёртый сон Веры Павловны – это не для Фрейда…
Это ничего, что у тебя слуха нет – зато голос противный!
Эту мысль надо выжить из ума.
Я не обидчивый, я просто чертовски злопамятный!
Продолжение см. Оглавление ЭЮ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801371
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 31.07.2018
До знахаря прийшла жінка, допомоги просить:
- В мене дуже зла свекруха. Натерпілась. Досить.
Я ще хочу з чоловіком спокійно пожити,
А її, зміюку кляту, чимось отруїти.
Допоможіть мені її, відьми, скоріше позбутись.
Я благаю вас – продайте якоїсь отрути.
Мудрий знахар, старий лікар, сумно так поглянув:
- Дам тобі отруту, доню, й досить непогану.
Виніс з хати, й простягнув їй маленьке відерце:
- Оце зілля, що впливає на роботу серця.
Тільки цей процес, щоб знала, доволі тривалий.
Довгий час буде потрібний, та результат вдалий.
Відвернути щоб підозру від себе самої
Ти повинна притриматись лінії такої:
Щоб ніхто не зміг сказати, що це ти вчинила -
Ти повинна для свекрухи стати чемна й мила.
Ти повинна поступатись думкою своєю,
Стати їй ніби дочкою, поріднитись з нею.
- Все зроблю, сказала жінка, щоб свого добитись,
Намагатимусь весь час цей свекрусі годити.
Так і сталось… Жінка поїть трунком тим свекруху,
А тим часом ближче й ближче Їй стає по духу.
Суперечки обминає, годить і плекає…
Через місяць вже свекруха всім розповідає:
- Яка ж була зла невістка, а якою стала!
Наче янгол зійшов з неба, зараз таких мало:
І ласкава, і терпляча, уважна, й кмітлива.
Що таку невістку маю – я така щаслива!
А невістка як почула ці її розмови –
Серце наче зупинилось і забракло мови…
І до знахаря швиденько вона прибігає:
- Дайте щось проти отрути, та скоріш, благаю!
Я й сама уже не рада, що таке вчинила,
І, здається, я свекруху майже полюбила.
Старий каже: - Не журися, я знаю, як бути.
Не помре твоя свекруха – не було отрути.
Прості спеції продав я тоді у відерці.
А отрута, моя доню, була в твоїм серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468209
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 30.07.2018
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
Молодій невістці незатишно було жити зі свекрухою. Її повчання, докори викликали злість, роздратування. Вона відчувала, що і чоловік до неї по-іншому почав ставитися. Справа дійшла то того, що в серці з'явилася ненависть до цієї жінки, яка постійно знала як краще жити і що правильно робити. Зневірившись, дівчина вирушила до знахарки і поділилася своїм горем.
"Знаю, що гріх беру на душу, але жити більше не можу. Дай мені отруту, щоб отруїти ненависну "
Уважно подивилася знахарка на молоду заплакану дівчину.
"На щастя, можна допомогти тобі, але з однією умовою"
- Я на все згодна! Зроблю все, що в моїх силах і навіть понад. Люблю чоловіка і моя любов мені буде допомагати. "
Дам тобі травичок різних. Але дія їх буде не швидка, пам'ятай про це. І ось цей час ти повинна вести себе бездоганно. Щоранку ти будеш заварювати запашний чай, прокидаючись раніше свекрухи, готувати сніданок і подавати зі словами вітання та обов'язково з лагідною посмішкою. Протягом дня ти будеш упереджувати кожне бажання свекрухи, стежити за своєю мовою і навіть думками. Ти її повинна оточити такою турботою і увагою, щоб ніхто нічого не запідозрив, а особливо чоловік. І, повторюю, думки нехороші про свекрухи на корені зарубай, адже в очах вони все одно будуть читатися.
"Згодна, згодна я. Адже це ж недовго триватиме! Потерплю! "
Щаслива, побігла додому і з цієї хвилини її ніхто не міг впізнати. Ласкава, привітна, вранці на світанку встає, сніданок готує, по дому прибирає, піч топить ...
Свекруха не натішиться, нахвалює невістку, пишається перед сусідами. Чоловік щасливий. Мама і дружина як рідні.
Через деякий час біжить невістка до знахарки, ридає і благає дати протиотруту. Трава так подіяла, що свекруха просто перетворилася. Як мати стала для неї - турботливою, люблячою, радою допомогти, покаже як правильно зробити і все те вона знає і вміє, і мудра така. Полюбила невістка її і навіть страшно уявити, що свекруха може померти.
Усміхнулася знахарка. "Нема в моїх травах отрути, отрута була в твоєму серці. Але любов розтопила її. Любов - найсильніші ліки і протиотрута. "
Переклала на українську мову 29.07.18 18.19
Добрі, щирі стосунки, повага між людьми роблять їх щасливими, на що , на мій погляд і вказує ця притча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801261
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Притча про маніпуляції і гідність
Одного разу до лева прийшла собака і викликала його на бій. Але лев навіть уваги на неї не звернув. Тоді собака заявила: - Якщо ти не будеш зі мною битися, я піду і розповім усім своїм друзям, собакам, що лев мене боїться! На що лев відповів: - Нехай краще мене засудять за боягузтво собаки, ніж будуть зневажати леви за те, що я борюся з собаками!
Переклала на українську мову 30.07.18 9.30
Фізична сила, як людей, так і тварин не повинні застосовуватися для пригнічення слабкіших, тим більш для зведення стосунків, на що, на мій погляд і вказує ця притча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801260
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Однажды полководец в битву вел
Своих солдат, и был неравным бой.
Противник много в силах превзошел,
Задор солдаты потеряли свой.
А полководец верил - победим!
И воинам решил он дух поднять:
Судьбу не обмануть - сказал он им -
Сейчас монетку будем мы бросать.
И если "решка" - нам не повезёт,
"Орёл" - мы одолеем всех врагов.
И вверх летит монетка, как расчёт...
Ура, "орёл"! Судьбы вердикт таков.
И с лёгким сердцем в бой солдаты шли.
И победили. Все предрешено.
И радовались, что они смогли.
Так изначально было суждено.
И окружили полководца все,
- Ты прав, кричали, то была судьба!
- Все так и есть, но только не совсем,
Бывает и она порой слаба.
Что в битве победим я твёрдо знал,
И в вере свою силу я нашёл.
Он воинам монетку показал -
Со всех сторон на них смотрел "орёл".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801259
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
У мене тільки дві руки,
Роботи ж вистачить на роту.
Минають дні, ідуть роки
Але не меншає роботи.
Це парадокс, бо навпаки-
Її стає щоразу більше.
А в мене тільки дві руки -
Де взяти час робити вірші?
Ну я попав! Хто жив в селі
Той зрозуміє з напівслова -
Із сонцем встав, із сонцем ліг,
В півока дивлячись футбола...
На щастя не Обломов я,
Щоб у замріяному стані
Дивитись в стелю і щодня
З'їзджати з глузду на дивані.
Для чого створений цей світ? -
Для праці все живе на світі :
Бджола, мурашка, пес і кіт,
Ліси, моря, поля і квіти.
Не сплять клітини ДНК,
Працюють душі та інстинкти,
Собачий брехіт не змовка
І хтось горлає напідпитку.
У кожного свій профіль, стиль...
Йде боротьба за виживання.
Хтось верхи мчить на гривах хвиль,
Хтось рибку ловить в калабанях.
Левиця зебрі молодій
Замкнула щелепи на горлі...
Роботі не позаздриш цій,
Зате весь прайд напився крові.
Багатотонного кита
Малесенький планктон годує -
І кит працює все життя -
Невтомно океан фільтрує.
А Сонце! Сонце хто прирік,
Підвісив, мов ліхтар в безодні? -
Пекельний труд за віком вік.
Трудяга Сонце - дар Господній!
Багато можна говорити,
Сонети плести у вінки,
Та треба й далі щось робити,
Хоч в мене тільки дві руки.
PS :
Ідуть дощі, щодня дощі -
З'явився час папір псувати...
Як щось комусь не до душі -
Заяву можна написати...
😂
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800412
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Виший мені, Мавочко, сорочку,
Бо моя матуся вже старенька.
Хай її під дубом у лісочку,
Виглядає ясний місяченько.
Виший так, щоб там було кохання,
Щоб пташки поліські в ній співали,
Щоб був захід і було світання,
Щоб твої вуста «Люблю!» шептали.
Використай ниточки волинські,
Поєднай льони, озера й небо…
Заклади в ній душу українську,
Ясне сонце - більшого не треба…
А ще, люба, викинь чорну нитку,
Досить горя на землі поліській.
В нас можливо біди тоді зникнуть
І ти вгодиш матінці старенькій.
Виший мені, Мавочко, сорочку,
Бо моя матуся вже старенька.
Хай її під дубом у лісочку,
Виглядає ясний місяченько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800915
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Вже розсердив маму зрання
Другокласник - синок Ваня,
Тож відклала всю роботу
І взялась за виховання.
-Попід вікнами чужими
Бігаєте, лобуряки,
М'яч гамселите без міри -
Гавкають на вас собаки.
Скаржилась уже на тебе
Он сусідова Ірина:
Вона з песиком гуляла -
М'яч поцілив її в спину!
А кому прийшла ідея
Дві яблуні обчухрати,
І ті яблука зелені
Один в одного жбурляти?
І не треба всій малечі
Дурний приклад подавати!
Хто навчив сусідську Раю
Точно у мішень плювати?
Хто з вас дідову ломаку
Намагався перебити?
А “Діролом” усю лавку
Умудрився обліпити?
Щоб мені перед сусідом
Червоніть не довелося -
Будеш в хаті до обіду!
В кого ти таке вдалося?
Пам'ятай і знай надалі:
В мою косу, любий сину,
Кожен твій поганий вчинок
Додасть сиву волосину.
-А ти, мамо, що творила?
Навіть страшно уявити!
Ти була - ще та бандитка,
Мабуть, всіх хотіла вбити!
Скільки вчинків непристойних
Учинить тобі вдалося,
Бо у нашої бабусі
Посивіло все волосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800771
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Якби не ти, чи знала би земля
Це неповторне і казкове диво:
Коли тримаєш на руках маля,
І посміхаєшся йому щасливо.
Якби не ти, і рук твоіх тепло,
Чи стало б так нам затишно на світі?
Посіяне в любові чи зросло б,
І чи розквітло сонцем серед квітів?
Якби не ти, чи задихнувся б він
Від почуття і захвату, й любові?
І це тобі птахи співають гімн,
Й поля квітують ніжно-волошкові.
Бо твоє серце знає щось таке,
Що надихає, пестить і лікує.
А твоє тіло ніжне і п'янке
Жагу любові, й шал її втамує.
Нехай твоя божественна краса
Несе у світ і мир, і порятунок.
Твою молитву чують небеса,
Й кохання щедро шлють тобі в дарунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800362
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 26.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2seQN5N0seM
[/youtube]
Ти - плюс, я - мінус, може, й навпаки.
Одне відомо: ми з тобою різні.
Чому ж з тобою поряд ми роки,
Стосунки, як на диво, дуже ніжні?
Буває, задивлюся я на хмари,
Так хочеться злетіти в висоту.
А ти, як завжди, маєш розум здравий.
І цю мою пробачиш глупоту.
Якщо у мріях я зіб"юся з курсу,
Захочу неможливе щось дістать,
То ти не покараєш за спокусу.
Ти знаєш: це недовго, будеш ждать.
В сезон дощів, коли буває сумно,
Тебе завжди я зможу зрозуміть.
ВІдкину я думки всі нерозумні,
Бо знаю, що у тебе теж болить.
Я дякую тобі, що мене терпиш,
Ще в школі зародилося кохання.
Не кинеш у життєвій круговерті.
Для тебе буду перша і остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800699
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018
Природа дивна, чарівна:
Діброви та байраки.
Трава висока, запашна,
А в ній розбиті танки...
Ще поряд квітне звіробій,
Чебрець із деревієм.
Встиг зарости уже пирій,
Та згадка сумом віє.
Це хлопці тут держали бій,
Важкий бій з ворогами.
Цей клаптичок землі вже свій -
Відбитий нашими синами.
Нові тут риють бліндажі
І шанці, і щілини.
Лоскоче щемно на душі -
Їм хочеться в родини.
Найгірше, мабуть, на війні,
Коли ти щось чекаєш.
Ту канонаду вдалині
Уперто не сприймаєш.
Тут страху смерті вже нема -
Настала ейфорія.
Усіх поглинула війна -
Держись тепер, Росіє.
Не віддамо тобі землі,
І навіть не надійся.
Ти, вражий іроде, в Кремлі
Сиди, тремти і бійся.
Ми до кінця на цій війні.
За нами Перемога!
Бо наша воля у ціні,
І воля ця від Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800177
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 25.07.2018
[color="#6a00ff"][i][b]
Я люблю свої сап'янці*,шкіряні мої,багрянці.
Одягну їх,покрасуюсь,і пройдусь ,і потопцююсь.
Стріну красеня в оксфордах, «розгадаємо кросворди».
Чобітки-чоботики-Ох, елемент еротики…
Потанцюю,покручуся,до Івана пригорнуся…
Влітку –спека,дуже жарко,ти взувай взуття не пАрке.
Неформальне чи відкрите,легко щоб його носити.
Босоніжки , Пантолети, Трескур, а чи Сандалети,
Котурни , Сандалі , Шльопки , ЕтикИ й ПантОфля-топки.
Одягай взуття класичне,стильне,модне,симпатичне.
Еспадрільї , Черевики ,Каньги , Кломпи та Ічиги
Чув'яки чи Постоли, Червониці й Личаки ,
Броги, Дербі, Лофери чи Оксфорди й Сліпери
Чи сліпони,а чи сабо .Ой,взуття таке і нам би!
Не ходіте часто босі-бо …покусають ноги оси…
Знайди пару - чобіток,буде в тебе захисток.
Від пліток,жари і смутку,від негоди й перекрутку.
Топай,бігай і тупцюй,молодій і не старцюй!
І у колі,залі,в танці...полюби свої сап"янці!
[/i]
[/color]
[color="#002fff"]*[b]Сап'янці́ [/b]— в Україні — святкові жіночі чобітки з особливої шкіри сап'яну червоного, жовтого, зеленого кольорів.
Носи чобітків трохи задерті, халявки невисокі, підбори — високі такі чобітки носили зазвичай колись жінки.
Були оформлені орнаментом.
*[b]Еспадрільї[/b] (фр. espadrille «сандалі») — літнє екологічне взуття з натуральних матеріалів.
*[b]Ічиги[/b] — вид легкого взуття, має форму чоботів, с м"яким носком і внутрішнім жорстким задником. Розповсюджені у татар,елемент їх націон.костюму.
*[b]Кломпи[/b] (нідерл. Klompen) — традиційні голланські дерев"яні ,сувенірні.
*[b]Личаки[/b]—лапті;
*Сабо (фр. sabot) — дерев"яні туфлі у Франції і модні жіночі,стильні,сучасні теж.
*[b]Чувяки[/b] (черк. цуакъэ) — м"яке кожане взуття без каблуків у народів Кавказу та Середньої Азії.
*Сліпони (англ. Slip-on) — легке взуття без шнуровки.
*Триконі, Тріконі — сталеві зубчасті набійки на підошви гірничих черевиків (черевик для альпінізму та гірського туризму), що мали поширення в XX ...
ЦІКАВЕ ПРО ВЗУТТЯ
[/b]
[b]Чоловіче класичне[/b] Черевики • Черевики «чукка» • Броги • Дербі • Лофери • Монки • Оксфорди • Сліпери
[b]Неформальне[/b] Черевики «Челсі» • Дезерти • Мокасини • Топсайдери
[b]Жіноче [/b]Лофери • Взуття на платформі • Туфлі (Балетки • Діленки • Човники • Голлівудські)
[b]Чоботи і напівчоботи[/b] Апрески • Бахіли • Ботфорти • Боти • Бурки • Валянки • Ковбойські • Котурни • з овчини • Уггі • Унти
[b]Відкрите[/b] Босоніжки • В'єтнамки • Трескур • Котурни • Пантолети • Пантофля • Сандалети • Сандалі • Шльопанці (сланці) • Шльопки • Етик
[b]Спортивне[/b] Борцівки • Бутси • Гірськолижні черевики • Кеди • Кросівки • Снікери • Ковзани (Ролики • Фігурні • Хокейні) • Скейтерське взуття • Сліпони • Трекінгові черевики (вібрами) • Триконі • Хіліси • Шиповки
[b]Артистичне[/b] Черевики чечітки • Джазовки • Джиллі • Котурни • Пуанти • Туфлі фламенко • Ходулі • Чешки
[b]Національне[/b] Еспадрільї • Ічиги • Каньги • Кломпи • Личаки • Постоли • Сап'янці • Сабо • Трескур • Червониці • Черевики • Чув'яки
[b]Домашнє[/b] Пантолети • Капці • Чув'яки
[b]Військове[/b] Берці • Ботфорти • Кеньги • Кирзові чоботи • Кокаге • Сабатони
[b]Дитяче[/b] Гусарики • Пінетки
[b]Робоче[/b] Захисні бахіли • Черевики з металевим носком • Калоші • Ковбойські чоботи • Гумові чоботи
[b]Застаріле [/b]Бабуші • Боти • Гета • Джиллі • Дзори • Іподимати • Каламані • Каліги • Кальце • Кальцеї • Котурни • Кальцеї муллеї • Пампути • Поршні • Чопіни
[b]Деталі [/b]Гамаші • Гетри • Застібка • Підошва (Підбор • Підметки • Шпилька) • Супінатор • Шнурки (Пістончик) • Союзка • Берці
24.07.2018р.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800524
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Хорей, або Трохей (грецьк. choreios, від choros — хор) — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі — двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, зазвичай, непарний.
Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, крім константи, що уможливлює варіювання пірихія. На початкових стадіях розвитку силабо-тонічної версифікації в європейській ліриці X. вживали переважно в жанрі оди, звідки він був витіснений ямбом. У сучасній українській поезії X., виникнувши на руїнах силабічного тринадцятискладника, — найпоширеніший віршовий розмір від кінця XIX ст., коли відбулася модернізація Шевченкового вірша, живленого фольклорною традицією (коломийки, шумки тощо).
Найменш вживаний X. – одностопний:
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч
(П. Тичина).
Двостопний X. спостерігаємо не часто, однак у творчості Г.Чупринки набув активного поширення:
З жалем, з болем
Понад полем
Крик розноситься чаїний.
Наче в давні
Дні безславні
Плач рабині
На чужині.
Зрідка звертаються автори і до тристопного X.:
Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер розбудив.
І війнув на книги,
Розметав листи…
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
(М. Рильський).
Чотиристопний X. — найпоширеніший розмір у сучасній українській ліриці:
Тихо. Зорі потопають
В океані хмар і ночі,
Понад хвилі грім гуркоче,
По каютах скрізь дрімають…
(П. Карманський).
На відміну від чотиристопного X., п’ятистопний простежується не так часто:
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!
(Олена Теліга).
Цікавий приклад шестистопного X.:
Та замало буде тихої дороги.
Усміхнеться неня: “Ну і басурман!”
Налигаю місяць на срібляні роги,
Шкереберть на ньому полечу в туман
(О. Близько).
Семистопний X. вживають впереміж з іншими стопами, частіше перехідного ґатунку:
Гей, віків та віків,
прокопитило карі навали,
їхні печі впилися —
алкогольний вогонь затуха…
Вони ж десь позавчора
юних мамонтів сном годували
З свого сивого рубчикового фартуха
(І. Драч).
Восьмистопний X., постаючи зі сполуки двох віршів чотиристопного X. в одну ритмічну одиницю, вряди-годи трапляється у віршовій практиці:
Скільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.
Шовковинками проміння перев’яже, обів’є.
Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.
Всю жагу — зоревий трунок, п’яний трунок — ізоп’є.
(В. Чумак).
X. може мати форму вільного вірша — вільний X. За умови різної кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування:
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих
(М. Вороний).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800490
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Скільки переказів стало легендами.
Скільки легенд оповідують істинно.
Ми в паралельній існуємо дійсності,
Наші уявлення ЗМІшними рейдами
Стиснено.
Славимо Бога, а молимось ідолам
Фейкових фото фотонових фінішів,
"Фе"- номінально тасуємо лінії
В хрестики-нолики й прагнемо зцілення.
Грінвічу,
Наші діагнози писані прописом
Під гребінець – розчесати б не чесане,
І обнулити обмани протестами
Гідності й совісті з байки – до повісті.
Дешево
Світ продаємо і душу з ним в комплексі.
Скільки переказів глянцем замулено,
Доки неправді поклони бездумності
Будемо бити та сіяти оплески?!
Ґулями
Вистигне з часом сліпе "всьомувірую".
Вектор без напряму – прочерки відпису
До запитань про свідомості пристані.
Кожен своєю вимірює мірою
Істину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800330
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Я тот вечер всю жизнь позабыть не могу.
Ту любовь с юных лет до сих пор берегу.
Вальс цветов и луна, вместе – он и она.
У истоков любви пишут их имена.
Тот огонь с юных лет до сих пор не погас.
Он в тот вечер во мне запылал первый раз.
И с тех пор с ним по жизни я гордо иду.
С этим светом иду я у всех на виду.
Он со мною всегда, до конца моих дней.
Тайно нас обвенчал мудрый Бог Гименей.
Я стремлюсь сохранить тот душевный настрой…
Хоть из жизни ушёл мой любимый герой…
Я заботу его ощущаю с тех пор.
Он меня защищал, как орлицу орёл.
Он меня укрывал от ветров, холодов.
И любовью своей отвечал на любовь.
Разве можно забыть ту счастливую жизнь?
Оборвалась внезапно коварная нить…
Но огонь из души невозможно унять.
Кто любовь испытал - это может понять.
В ритме вальса сложилась семейная жизнь.
Беззаветно храню ту счастливую нить.
Этот темп я, конечно, утратить боюсь.
За него постоянно я Богу молюсь…
Держит радость меня всё равно на плаву,
Несмотря на крутую морскую волну.
Жизнь готовит потоки больших перемен…
Поднимаюсь я снова и снова с колен.
Но с годами трудней победить негатив.
Заглушают недуги волшебный мотив.
Нам на помощь приходит всегда наш Господь.
Удаётся болезни опять превозмочь.
Вновь со мной вальс цветов – он звучит всё равно.
В мир цветов я опять распахнула окно…
22. 07. 2018. Рисунок «Гименей»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800158
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Тактовик — міжсистемна форма віршування, основою сумірності в якій є ізохронізм віршорядків і таке розташування слів у них, яке уможливлює їх членування на такти. Прихильники музичного погляду на Т. (або ж тактометр) виводять його від поняття “такт” (від лат. tactus — дотик рукою, в музиці — дотик диригента до пульта, чим визначають швидкість темпу) — одиниця музичного ритму, невелика частина музичного руху, яка включає в себе один ударний момент (акцент) і один або кілька не ударних. Один і той самий музичний такт інколи містить різну кількість складів словесного тексту в вокальній музиці, не порушуючи метра, за простим математичним принципом: 4=2+2=3+1=1+ 1 + 1 + 1 = 1,5 + 0,5 + 2 і т.д
Античне віршування передбачало таке виконання твору, в якому співи речитативом чи музичний супровід відігравали, вочевидь, значну роль. Антична віршова стопа нагадує музичний такт, бо при однаковій кількості мор вона може включати різну кількість складів, заміняти одну стопу іншою тієї самої довжини (наприклад, дактиль — спондеем: — ∪ ∪= — —), або обидві ці стопи мають по чотири мори і т.п.
Аналогічне явище спостерігаємо в сучасній метричній східній поезії. До тактово-музичної організації метра близьке і народне віршування. Українську коломийку розглядають в багатьох випадках як рядки з чотирьох тактів, кожен з яких містить в собі чотири склади; але кількість складів іноді скорочується до трьох, двох і навіть одного, тільки більш протяжних, від чого рівномірність тактів не порушується.
Музичність тактовика повинна відчуватися на слух. Візьмемо для прикладу нерівноскладову старовинну весільну пісню:
Ой глянь, дівчино крізь калач
карими очима та й заплач,
бо іде твій розмай - коса,
загуби - краса…
чи фольклорну стилізацію І.Драча:
Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада,
Аж на мене біл лебедик з небесонька пада
(“Балада про двох лебедів”).
Яскравим прикладом використання тактовика буде творчість П.Тичини. У вірші “Арфами, арфами…” віддзеркалюється увесь сонячно-музичний тичининський «кларнетизм»:
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800012
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Умовчання, або Апосіопеза (грецьк. aposioptsis — мовчання) — стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує делікатності, неординарного розв’язання. У. вживають у всіх літературних жанрах, найчастіше — в поезії, де витворюється інтимна атмосфера спілкування:
Будь мені, як тая біла дама,
Що по замку в тиху північ йде,
Будь мені, неначе скарб Сезама, —
Ключ пропав… Ніхто не віднайде.
(Б. Лепкий).
У. застосовують і в тому разі, коли небезпечно називати конкретне явище, і тому письменники змушені вдаватися до метонімічних прийомів, близьких до антономазії, еліпсів, “езопівської мови”, як, приміром, В.Симоненко у казці “Цар Плаксій і Лоскотон”, “Казці про Дурила” чи вірші “Курдському братові”.
Фігура умовчання полягає в несподіваній свідомій незавершеності фрази, висловлювана думка обривається з розрахунком на здогад читача (чи слухача) про недоговорене.
Апосіопезу графічно позначають трьома крапками.
Недоговорення автор вживає:
• щоб передати емоційний стан персонажа-мовця (схвильованість, подив, нерішучість тощо), наприклад, схвильованість:
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі... — та й оніміла, Сльози полилися...
(Т. Шевченко)
• щоб передати небажання або неспроможність мовця з різних причин про щось говорити;
• як натяк на що-небудь, що автор лишає на здогад самого читача або слухача:
„Я не Ганна, не наймичка,
Я..." — Та й оніміла.
(Т. Шевченко)
зокрема із займенником той:
— Одним словом, пораджуся зі своїм напарником та й той... завтра ні, а післязавтра прийдемо.
(Ю. Збанацький)
Апосіопеза може підкреслювати неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співрозмовник зрозуміє й без слів.
Також умовчання може позначати розрив речення після натяку на розвиток подальших подій:
Там, під горою, в посмутнілій хаті,
стоїть труна… а там, на тій горі…
І пізнє літо… снопики на нивці…
гукає мати… бігає хлоп'я…
А там, у гробі…
(Ліна Костенко)
Міг замолоду плечем підважити мажару з сіллю, а тепер...
(О. Гончар)
Ми йшли туди… Та яке там йшли… Летіли, рвалися… Тож ми вірили, що там… Зрештою, ти сам знаєш…
(У. Самчук)
Тато, бувало, й за цілий день так багато не вибалакували слів. А тут…
(Р. Федорів)
Пекучий день… лісів солодка млява…
смага стежок… сонливиці левад…
(Ліна Костенко)
І беруть у свій полон.
До молодости зносять,
Аби жбурнути – в прірву…
(Василь Стус)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800001
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Симплока (грецьк. symphloke — сплетіння) — це стилістична фігура, яка полягає в повторі початкових і заключних слів одного текстового уривка в наступному уривку; вид лексичного повтору.
С. сходить до традицій античної риторики використання повторів для художньої виразності мовлення.
У давньоримському творі невідомого автора «Риторика для Гереннія» С. позначає повтор початкового слова із частим зверненням до кінцевого слова. Великий римський оратор Квінтіліан відзначав, що в прийомі одночасно повторюються початкові й кінцеві слова. В античності фігура називалася охопленням.
Залежно від розташування повторюваних слів у мовних уривках розрізняють два зворотних види симплоки. Перший вид — це повтор початкових і заключних слів суміжних мовних уривків, під час якого середина варіюється.
У віршуванні прийом являє собою поєднання анафори та епіфори (анаепіфора, епанафора). Така форма С. широко представлена у фольклорі (билини, ліричні народні пісні):
Чи не ті ж мене саблі турецькі порубали, що і вас?
Чи не ті ж мене стрілки яничарки постріляли, що і вас?
В авторській поезії зустрічається рідше. Зразки композиційного прийому присутні у творчості М. І. Цвєтаєвої («Очі").
Одним із видів С. є Мезодіплосіс — словесний повтор в середині суміжних частин тексту, коли початок і кінець довільні. Лексичні повтори такого роду вживали російські поети ХХ ст., зокрема В. В. Маяковський («Про це»):
В этой теме,
и личной
и мелкой,
перепетой не раз
и не пять,
я кружил поэтической белкой
и хочу кружиться опять.
Стилістичний прийом С. застосовують для художньої виразності, емоційного забарвлення, виділення основних елементів мови.
У художній літературі симплока часто поєднується із паралелізмом, внаслідок чого лексичний повтор ускладнюється: тотожні слова розташовані в сусідніх частинах тексту, створюють цілісний поетичний образ.
Другий вид С., характерний для авторської поезії, може поєднуватися із хіазмом: при ідентичній середині словесних рядів смислова послідовність початкових і заключних слів змінюється хрестоподібним способом.
Симплока — складна синтаксична конструкція, в якій гармонійно звучать анафора з епіфорою.
В українській літературі С. знаходимо в поезії М.Вінграновського:
Я сьогодні не прийду додому —
Де я?
Я сьогодні в Київ не приїду —
Де я?
Я сьогодні не дивлюсь на тебе —
Де я?
Я сьогодні — вчора й позавчора —
Де я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799925
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Жінок у світі білому багато –
Застигла їх краса й на полотні,
Та найсвятіша поміж ними – мати,
Що йде частіше боса по стерні.
Вона і є та світу рятівниця,
В якої діти – справжній дивоцвіт.
Душа – любові світлої криниця,
Приречена урятувати світ.
Матуся – й роду вірна берегиня,
Хоч створена, говорять, із ребра,
Не побоюсь назвать її БОГИНЯ
Любові, щастя, миру і добра!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799316
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Забрали все… ні випити ні з’їсти,
Цинізм жадоби вичистив до дна.
Ні прилягти у «обраних» ні сісти,
Поїла все що зверху… сарана.
Ішли би к чорту в.родки у Рашу,
Туди із відки вилізли з кубла.
Налити б вам ядюки повну чашу,
Щоб вас неч.ста в пекло з.гребла.
Ще скільки крові будете з нас пити,
Як павуки точити із душі.
Ви скільки зїсти можете банд.ти?
Коли ви вже подав.тесь з маржі.
Немає в нас ні Ради ні Гар.нта,
Всі, як один із зграї ш.храїв.
Раби не можуть жити без мут.нта,
Не може раб без пана і ж.дів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798889
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
[color="#ff0000"][i]Читачі сайту Клубу Поезії, цей сценарій Купальських забав взятий з ігрової практики Молодіжного Експериментального Театру Аматорів "МЕТА", який був заснований у 1979 році творчою молоддю мистецьких кіл Львова. Майже 40 років святкують Купала "метяни" з родичами і друзями з усіх неформальних товариств у Нижньому Синьовидному в Карпатах. Бували роки особливі, коли "метянські" Купала бачили в Гідропарку на Дніпрі (1989), в Ченстохово на зустрічі з Папою Іваном-Павлом ІІ (1991), на Львівському Знесінні (1991). Бувало, що на лісовій галявині біля річки (обов'язкова умова!) збиралося біля 2000 люду, а то й більше. Виконавці головних ролей: Лада та Іван, пройшовши крізь купальський вогонь в майбутньому ставали подружжями, бо це давня магія... Пропоную відчути цю незвичну атмосферу, бо Купальська ніч не за горами...[/i][/color]
[color="#ff0000"] [b]СВЯТО ІВАНА КУПАЛА[/b]
[/color]
Громада обирає [b]Війта.[/b]
[b]Війт. [/b]А кого візьмемо в Писарі?
Вибирають [b]Писаря.[/b] Війт вручає йому перо і папір.
[b]Писар:[/b] Дякую громаді за довіру! Постараюсь літопис гарно писати, щоб нащадки могли прочитати. Тільки дайте назву хати, щоби було що писати. Мушу вас порахувати і усіх переписати, ні про кого не забути, а про всіх вас пам’ятати, бо як вхопить чорт дівчину, буду нести я провину. Наскільки мені відомо, серед присутніх тут нечистої сили нема. Тому хочу дівчат попередити, що коли парубки будуть вам говорити, що бачили перелесника, чи відьму, що з димаря вилетіла і шастала по селу, то не вірте тим пліткам, бо хлопці навмисне залякуватимуть вас ними, щоб провести додому, чи поцілувати, чи… повечеряти. Ну, а так як у нас мова зайшла про нечисту силу, то не лякайтесь, якщо буде погана погода. Коли дощ буде іти крізь сонце – то це чорт дочку заміж віддає; коли грім та блискавка – то сам чорт вирішив побратися з відьмою. Недаремно в народі кажуть на погану погоду «чортове весілля». На тому буду кінчати, але мушу нагадати, щоб не забули дати назву своїй хаті.
[b]Війт: [/b]Писар свої обов’язки знає, тільки ще щоб дав назви вулицям і пронумерував хати, а то ще хтось вночі заблудиться і до сусіди зайде. Будівничі ж нехай гарно наше село побудують, щоб того не сталось, бо не оберемось клопотів. Ціпакам буде завдання берегти нас відлукавих духів та людей. Корчмар і кухар щоб зважали, щоб наші шлунки наповняли. Тепер громаді вказівки: не сумувати, спиртного не вживати, годинники заховати, бо відтепер у нас один годинник – сонце, а хто не заховає, то того будемо топити й витягнемо тоді, коли годинник зупиниться. Стежити за порядком, не нищити природи. [i](Вказується «знак» для сходу, а також різні побутові речі і всі розходяться).
[/i]
[i]Перед обідом [b]дівчата[/b] плетуть з квітів гірлянду. Беруть дві палиці (одна рівна, а друга розгалужена внизу) і зв’язують їх так, щоб вгадувалась людина з розведеними руками. Прикрашають гірляндою. Це [b]«Коструб» (або по-іншому«Іван»)[/b]. Ще готують пучки кропиви.
[/i]
[color="#ff0000"] [b]ОСВЯЧЕННЯ КРИНИЦІ[/b]
[/color]
[i][b]Дівчата[/b] з Кострубом ідуть по селу і, співаючи, збирають людей до криниці. У руках у дівчат кропива.
Пісня: «Ходіть, дівки, на вулицю, викопали вже криницю.
В нас водиця чудова – чиста, свіжа, здорова…».
Коструба застромлюють у криницю.[/i]
- [i]Наша водиця студена – сонцем, місяцем і зорями свячена!
- Куди водиця тече, там травиця росте.
- Водиця – наша матінка, все сполоще, крім лихого слова.
- Чиста вода, як сльоза; глянь у воду та на свою вроду.
- Всього не переймеш, що водою пливе.
- Прийшло з води, пішло з водою.
[i][/i][/i]
[b]І дівчина:[/b] «Гей, око Лада,
Леле Ладове,
Гей, око Ладове,
Ніч пропадає,
Бо око Лада
З води виходить,
Ладове свято
Нам приносить.
Гей, Ладо!
А ти, Перуне,
Отче над Ладом.
Гей, Перуне,
Отче над Ладом.
Гей, Перуне,
Дай дочекати
Ладо Купала.
Гей, Купала!
[b] Всі: [/b]Гей, Купала!
[b]І дівчина: [/b]У нашу хату.
Гей, Купала!
[b] Всі: [/b]Гей, Купала!
[b]І дівчина:[/b] Солод ситити.
Гей, Купала!
Всі:[b][/b] Гей, Купала!
[b]І дівчина:[b][/b][/b] Щоби і внукам
Те пам’ятати.
Гей, Купала!
[b] Всі[/b]: Гей, Купала!
[i]Одна або більше [b]дівчат [/b]читають, а друга повторює для громади ті рядки, які говорять всі.[/i]
[b]Дівчата:[/b] Добрий день, водичко, найстарша сестричко!
[b]Всі: [/b]Добрий день, водичко, найстарша сестричко!
[b]Дівчата:[/b] Обливаєш гори, коріння, каміння, облий і мене!
[b]Всі:[/b] Облий і мене!
[b]Дівчата: [/b]Від всякої мерзи, від пагуби.
[b]Всі:[/b] Від всякої мерзи, від пагуби.
[b]Дівчата:[/b] Абим була така велична, як весна.
[b]Всі:[/b] Як весна!
[b]Дівчата:[/b] Абим була така красна, як зоря ясна.
[b]Всі:[/b] Як зоря ясна!
[b]Дівчата: [/b]Як радіють теплу, так аби мені раділи.
[b]Всі:[/b] Так аби мені раділи!
[b]Дівчата: [/b]Щоб була така сильна, як вода.
[b]Всі: [/b]Як вода!
[i][b]Хлопці[/b] виймають Коструба з криниці, замочують його зелену голову-гірлянду у воді і окроплюють присутніх.
- Що з неба каплею, то на землю сторицею!
- Води боятися, то не купатися!
[b]Дівчата[/b] беруть кропиву, жалять хлопців і всі пересуваються від криниці на галявину.
[/i]
[color="#ff0000"][b] ПРОЩАННЯ З ПЕТРІВКОЮ
[/b][/color]
[i][b]Всі [/b]виходять на галявину. [b]Хлопці[/b] збоку застромлюють в землю коструба, а [b]дівчата[/b] складають посеред галявини кропиву в одну купу. Потім співають і скачуть через неї, а хлопці грають «Гиля-гиля» (футбол), або ж роблять якусь роботу.
Звучать купальські пісні:
«Ой за нашим садом три місяці рядом…»
«Та ходила Уляночка по межі…»
«Через наше село везено дерево…»
«Ой у полі криниченька, упалася зозуленька…»[/i]
[b]І дівчина:[/b] Дівчата, а чи знаєте ви, як виникла кропива?
[b]Всі:[/b] Ні, не знаємо!
[b]І дівчина:[/b] Ходіть же сюди. Я розповім вам дуже цікаву легенду про кропиву, волошку та пташку зозульку. (Усі сідають). Було це дуже давно. Тоді ще ліси не насаджувалися людськими руками і все йшло за велінням матері-природи. Жив собі один чоловік. І була у нього донечка Марійка: вродлива та добра дівчина. Любила вона сидіти на березі річки, вишивати та співати. І від співу її розцвітали квіти, зеленіли дерева, соком наливались плоди, а водиця підхоплювала її дзвінкий голос і несла аж до синього озера, в якому жив Вуж. І посіяв він в його самотньому серці неспокій, і привів на берег річки. Відтоді, обернувшись у красеня-парубка, Вуж щодня з’являвся на протилежному березі ріки і слухав пісні Марічки. Поява незнайомого парубка спочатку злякала дівчину, але згодом вона звикла та співала лишень для нього. Минав час і одного разу у хаті Марічки з’явилися старости. Не хотів батько віддавати доньку незнайомому парубку, та довідавшись, що Марічка давно знає і кохає його, погодився і благословив їх на злуку. Покинула Марічка батьківську оселю. Зостались позаду ліс, річка, а попереду синіло озеро! В’їхали вони в озеро і опинилися на дні. Там стояв палац Вужа. У злагоді та любові жили Вуж та Марічка. І знайшлося в них двійко діточок: Василько і Горпинка. Якось захотіла Марічка відвідати батька. Довго відмовляв її Вуж та нічого не міг вдіяти проти бажання коханої дружини. Зібрав він її та дітей у дорогу й суворо наказав, щоб не говорили вони батькові, що він вуж. Доїхали вони до річки, перекинувся Вуж мостом і залишився чекати на їх повернення. Зрадів старий батько приїзду доньки й онуків, та все допитувався: чому не приїхав з ними зять, хто він є, де вони живуть? Марічка пам’ятала наказ чоловіка і нічого не відповіла на ці запитання. Втомлена дорогою, вона лягла спати. А дідусь, частуючи внуків яблуками, все допитувався і допитувався. Маленька Горпинка про все розповіла дідусеві. Взяв він сокиру, подався на берег річки, порубав Вужа-моста і повернувся додому. Під вечір зібралася Марічка з дітьми додому. Приїхала до річки – мосту нема, а на березі море крові. Дізнавшись, що Горпинка усе розповіла дідусеві, вона сказала: «За те, що ти, Горпинко, зробила усіх нас нещасними, бути тобі кропивою! Нехай твою серцевину так же точать черви, як тепер моє серце точить зле горе! І будеш ти приносити людям жагучий біль, який тепер ти принесла мені!.. А ти, мій милий Васильку, будеш волошкою. Люди будуть насолоджуватися тобою, дивуватимуться твоїй красі і завжди триматимуть тебе у своїх хатах!» Ще сильніше заплакала Марічка і полетіла в ліс зозулею, а діти зосталися на березі річки: Василько – запашною Волошкою, а Горпинка – жалючою кропивою.
[i] [b]Дівчата[/b] розходяться або відразу ж ідуть збирати квіти.[/i]
[b] [color="#ff0000"]ВІНКОПЛЕТЕННЯ[/color][/b]
[i]Назбиравши квітів, [b]дівчата[/b] сідають в коло, плетуть вінки, співають, розповідають легенди.
[/i]
[b]ІІ дівчина:[/b] Дівчата,нарвіть і вплетіть у свої вінки терлич та тою.
[b]Всі:[/b] А навіщо?
[b]ІІ дівчина:[/b] А тому, що терлич і тою боїться нечиста сила, яка може завітати до нас на свято. Розповідали мені, що в одну дівчину закохався чорт. Довго ходив він до неї у вигляді парубка. Нарешті вирішив взяти її до себе. Мати, готуючи доньку до від’їзду, вбрала голову її квітками терлича та тої. Коли прийшов чорт, то ніяк не міг підступити до дівчини і став її просити зняти з голови квіти. Дівчина, не зрозумівши, чого він від неї хоче, стала скидати з себе все, що було на ній і тим самим дотягла доти, доки не заспівали півні. Тоді чорт сказав: «Якби не терлич та не тоя, була б дівчина моя» і в ту ж мить зник.
[b]ІІІ дівчина[/b]: А я знаю іншу оповідь. Дівчина прибрала свою голову квітками тої і пішла в ліс. Там зустріла вона чорта в подобі молодого та вродливого парубка, який почав до неї залицятися. При тому він постійно просив її: «Скинь, дівко, тою і підеш за мною». В пориві хвилюючих її сердечних відчуттів, дівчина виконала прохання – і чорт зразу ж заволодів нею.
[b]ІІ дівчина: [/b] А ще соком терлича відьми змазують себе під пахвами, коли збираються летіти на шабаш.
[b]І дівчина[/b]. Відваром його вмиваються дівчата, щоб швидше вийти заміж. Скільки дівчина весною знайде кущів терлича, стільки матиме вона коханців.
[b]ІІІ дівчина[/b]. Терлич і тою освячують у церкві і кладуть до колиски маленьких дітей.
Сплівши вінки, дівчата розходяться.
[color="#ff0000"]
ВБИРАННЯ КУПАЙЛИЦІ[/color]
[i]Після вечері [b]дівчата[/b] збираються на галяві.[/i]
Дівчата (співають):
«А наші хлопці недбайливці,
Не вирубали Купайлиці».
[i]Співають доти, доки[b] хлопці [/b]не принесуть їм «Купайлиці» (невелике деревце верби). Тоді дівчата її гарно вбирають. А хлопці збирають сміття по хатах.
[/i]
[b]Хлопці: [/b]Здорові будьте! З Купайлом!
[b]Господарі:[/b] Будьте й ви здорові.
[b]Хлопці:[/b] А чи нема у вас сякого-такого, давно застарілого, геть спорошнілого?
[b]Господарі:[b][/b][/b] У душі не тримаємо, а на дворі може щось і маємо.
Хлопці:[b][/b] Тоді вимітайте! Щоб воно прахом пішло у вогні Купала.
Коли зібрали сміття до однієї купи, скликають громаду.
[b]І хлопець: [/b]Виходьте, старі баби, вже заквохтали в болоті жаби!
[b]І дівчина: [/b]Виходьте, старі мужі, вже засвистали в болоті вужі!
[b]Молодиця:[/b] Виходьте, молодиці, вже дівчата на вулиці.
Громада збирається на галявині, запалюється сміття.
[b]І хлопець: [/b]Хай усе погане й зле пропадає, а добре – зостається й розростається!
[i]Усі сидять біля вогнища, співають. Коли ж вогнище починає згасати, а пісні замовкати, то наближається час казкового дійства.[/i]
[color="#ff0000"] [b]КАЗКОВЕ ДІЙСТВО[/b][/color]
[i] З лісу, несподівано для присутніх, виходить[b] Волхв[/b].[/i]
[b]Волхв: [/b]Добрий вечір, добрим людям!
[b]Всі:[/b][i] (озираючись) [/i]Добрий вечір!...
[b]Волхв:[/b] Цілий день спостерігаю за вашими ділами і тішуся вашими піснями. Чи справді ви приїхали сюди святкувати Купала?
[b]І хлопець: [/b]Так, та не з чужої волі, а з своєї. Бо живуть у нас ті сили небесні, що світом керують, і хоч багато чого не знаємо, та віру носимо в серці щиру.
[b]Волхв: [/b]Я знаю, бо це очі і душі ваші говорять. Хай завжди дарує вам своє світло Сонце, зігріває вогонь і радує Купало. Хай будуть благословенні сини великого Руса, онуки Яр-бога!
[b]Всі:[/b] Дякуємо.
[b]І дівчина[/b]. А ви хто, діду?
[b]Волхв:[/b] Я Волхов. А ви звідкіля прийшли у володіння ці лісові?
[b]І хлопець:[/b] Ми не тутешні, ми – з міста Лева.
[b]І дівчина:[/b] Дуже любимо ці вічнозелені гори, де й зібралися зустріти Купала.
[b]Волхв:[/b] А чи знаєте ви, як виникли ці чудові гори?
[b]Всі: [/b]Не знаємо!
[b]І дівчина: [/b]А розкажіть нам, діду!
[b]Волхв.[/b] То ж слухайте! Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами і тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на дрібну та велику рибу. Володарем долини був велетень на ймення Силун. Він жив у великому палаці й на нього працювало все населення долини. Люди не сміли покидати маєток Силуна й змушені були працювати на нього безкоштовно аж до смерті. Служив у нього хлопець Карпо Дніпровський, що прийшов від берегів Дніпра. Він подався в мандри ще десятирічним хлопчиком шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і Карпо мусів їй чимось допомогти. Працьовитий хлопець був, ніякої роботи не боявся. Через деякий час Карпо вирішив повернутися додому. Але, як попросити у Силуна гроші за службу, не знав. Одного разу, коли Силун вийшов уночі поглянути, як ночує худоба, Карпо попросив у нього плату. Розгнівався велетень, почувши такі слова, схопив Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив ним об землю так, що аж яма зробилася. Але з Карпом нічого не сталося. Звівся він і відчув у собі непереможну силу. Це, мабуть, землиця подарувала йому за те, що працював на ній. Схопив Карпо Силуна, вдарив ним об землю, та розкололася, іСилун опинився під землею. Став він головою пробивати землю і від того поробив високі гори. Чим дужче кидав собою Силун-велетень, тим вищі гори піднімалися навколо. А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там гори вигналися найвищі. Уранці наймити, прокинувшись, дивувалися. Навколо гори, а там, де був палац велетня – прірва. Раптом з-під землі вдарила вода і заповнила ту прірву. Чудувалися люди, зібралися на раду: як далі бути, як жити. Вирішили в цьому краї залишитися. Озеро назвали Синевирським , бо було синє-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали ймення Карпати.
[b]І хлопець:[/b] Кажуть, що Силун ще й тепер не стих під землею.
[b]Волхв:[/b] Так-так, пробує вирватись, але вже не викидає гори, бо постарів і моці такої вже не має. Та не вирватись йому на поверхню вже ніколи.
[b]І дівчина:[/b] Дякуємо вам, діду, за цю оповідь.
[b]І хлопець:[/b] А скажіть-но, діду, чи багато в Карпатах папороті?
[b]Волхов. [/b]Еге ж, багато! І здогадуюсь, чому ви про неї питаєте. Тому, що саме сьогодні вночі папороть цвістиме маленькими квіточками, які горять, як вогонь. Хто роздобуде квіточку папороті, для того нема нічого неможливого. Він (кепкуючи) буде знати, де знаходяться скарби в землі і буде їх добувати без зайвого труду; йому будуть відмикатися всі замки при одному лишень дотику руки; він зможе закохати до себе будь-яку дівчину… Але роздобути квітку папороті дуже важко, тому що вона цвіте тільки одну мить і пильно охороняється від людей чортами, які роблять різні спроби налякати сміливця: повзуть на нього вужами, накидаються звірями, оглушують свистом, ревом, кидають камінням і деревами, стріляють… Жахи добування квітки можуть бути настільки великі, що їх найчастіше ніхто не витримує. Господарем чудового талісману можна зробитися тільки випадково, при чому чорти все-таки відберуть його собі.
[b]І хлопець:[/b] Невже неможливо роздобути цвіт папороті?
[b]Волхв: [/b]Бачу, що серед вас є парубки, охочі отримати цей талісман. То ж нехай вони вийдуть і стануть поруч мене.
[i] Виходять [b]парубки[/b][/i].
[b]Волхв: [/b]У цій небезпечній справі я не стану вам у пригоді, але ви можете заручитися благословенням Лісовика, лісового духа, який є сином чорта й відьми. Вставайте і повторюйте за мною:
О Велетню, лісовий царю!
[b]Хлопці:[/b] О Велетню, лісовий царю!
[b]Волхв:[/b] Прийшли ми до тебе з поклоном…
[b]Хлопці:[/b] Прийшли ми до тебе з поклоном…(вклоняються)
[b]Волхв:[/b] Пусти нас у свої володіння…
[b]Хлопці: [/b]Пусти нас у свої володіння.
[i]Виходить [b]Лісовик.[/b]
[/i]
[b]Волхв: [/b]О Велетню, лісовий царю, прийшли вони до тебе з поклоном.[i] (Хлопці вклоняються)[/i]. Пусти їх у свої володіння.
[b]Лісовик:[/b] А що шукають вони у моєму лісі?..
[b]Волхв:[/b] Хочуть роздобути квітку папороті.
[b]Лісовик: [/b]А для чого їм вона?
[b]Волхв:[/b] А про це відомо лишень їм самим.
[b]Лісовик: [/b]Я дозволяю вам увійти в мої володіння.
[b]Хлопці:[/b] Благослови нас, лісовий царю.
[b]Лісовик: [/b]Благословляю вас на щасливе повернення.
Парубки йдуть в ліс.
[b]Волхв[/b][i] (до громади).[/i] А ви сидіть тихо, щоб не сполошити нечисту силу.
[i]У лісі чується перший свист і крик. Вибігають перші шукачі. Шум в лісі все зростає і на галявину один за одним вибігають і інші «сміливці», яких женуть Чорти. Залишається лише один. Через деякий час він вбігає на галявину.[/i]
[b]Останній шукач:[/b] Знайшов! [i](показує на закриті долоні).
[b]Всі: [/b]Де? Невже! Покажи![/i]
[i]Останній шукач розкриває долоні і, побачивши, що нічого нема, стоїть деякий час мовчки.
[/i]
[b]І хлопець:[/b] Оце так нечиста сила!
[b]Волхв: [/b]Я ж казав вам, що знайти і втримати квітку папороті неможливо!
[b]Лісовик: [/b]І це не дивно. Колись люди вільно володіли чудодійними квітами, аж доки з їх допомогою стали творити погані вчинки. І тоді боги звеліли нечистій силі берегти цвіт папороті і не допускати до неї людей. Але ви не сумуйте. Сьогодні ніч чудес: збуваються бажання, звірі говорять, дерева ходять.
[b]Волхв[/b]: Цієї ночі все дозволено. Саме купальської ночі Велес – бог скотарства украв Райдугу-веселку, жону бога грому – Перуна. Тож, хлопці, пильнуйте своїх дівчат, щоб часом хто не вкрав.
[b]Лісовик: [/b]Якщо ви хочете, то я вкажу вам дорогу у цю країну казки, країну чудес, де живуть добрі і злі боги. Сьогодні вони разом з вами святкують перемогу сонця, могутнього бога Ярила, над темрявою. І саме цієї ночі донька Ярила, прекрасна богиня любові, плідності та парування Лада має передати владу Купайлові, богові жнив. Чи хочете ви у цю країну див?
[b]Всі: [/b]Хочемо!
[b]І хлопець[/b]. Покажи нам дорогу туди.
[b]Лісовик:[/b] Тоді треба тут залишити смуток і образи. Треба бути сміливим, веселим. Не боятися вогню, води. Сили природи не бувають добрими чи злими самі по собі; вони тільки у відношенні до людини бувають різними, тож треба заслужити їхню прихильність. Ну, то як? Зможете? Не боїтесь?
[b]Всі: [/b]Не боїмося!
[b]Лісовик:[/b] Якщо ви пройдете крізь вогняну браму, то опинитесь у цій країні. А я повинен залишити вас і оглянути свої володіння. Прощайте!
[b]Всі:[/b] Прощайте! До зустрічі!
Лісовик зникає в лісі.
[b]Війт[/b]: Дівчата! Беріть «Коструба» та «Купайлицю», а хлопці смолоскипи.
В путь!
[i][b]Всі [/b]проходять крізь вогняну браму. Співають пісню. Дорогою їх лякають[b] Чорти[/b]. Тільки-но починають виходити на галявину, як нечиста сила краде Коструба, який потрапляє в руки до [b]відьми Хвеськи[/b]. Всі в розпачі.[/i]
[b]І дівчина: [/b]Коструба нашого украли!
[b]І хлопець:[/b] Волхве, допоможи нам відібрати Кострубонька!
[b]Всі: [/b]Допоможи!
[b]Волхв[/b]: Поганий то знак. Але я вам допоможу.
[i](Говорить заклинання до ідола Світовида).[/i]
-Чорна смерте-сноровице,
Вража язво-язвовице,
Мертва крівце-кровавице,
Йдіть на води, на три броди,
Йдіть до лісу, до пралісу,
Цур вам, пек, цур вам пек!
Розійдіться, розкотіться
По льодових морях, по пустелях,
Де ні дерева, ні трави,
А тільки скелі на скелях.
Там вам селитися й будитися,
Проживати й пробувати,
Мене у вічі не видати,
Одсилаю вас –
Нічних, північних, сходових
На пусті місця,
Рвіть лози, смичте сухі ліси,
Тремтіть купинами, очеретами і болотами.
Ідіть на Кремінну гору,
Глитайте каміння.
Каміння вам на язик.
Каміння вам на зуби і вуста,
Кам’янійте й ви самі!
О Ідоле-Світовиде, допоможи мені і моєму народові побороти злих духів і повернути коструба!
[i] (Ідол мовчить).[/i]
-Погані справи. Напевне у спілку з чортами вступила стара відьма Хвеська.
[b]І хлопець: [/b]Що ж робити?
[b]І дівчина:[/b] Де шукати допомоги?
[b]Волхв:[/b] Треба знову гукнути Лісовика.(Кличе). О Велетню, лісовий царю, вернись і допоможи!
[b]І хлопець і І дівчина: [/b]Вернись і допоможи!
[b]Всі:[/b] Вернись і допоможи!
[b] Виходить Лісовик.[/b]
[b]Лісовик[/b]: Ви знову турбуєте мене?
[b]Волхв[/b]: О лісовий царю! Нечисті сили вкрали в нас Коструба, який потрапив до рук старої відьми Хвеськи. Допоможи повернути.
[b]Всі[/b]: Допоможи!
[i][b]Лісовик [/b]повертається до ідола Світовида, робить магічні рухи руками, від яких з’являється вогонь. Знімає з плеча лук, бере стрілу, запалює її, повертається і стріляє в бік нечистої сили. З лісу виходять [b]Чорти [/b]і падають до ніг [b]Лісовика[/b]. За ними йде [b]відьма Хвеська, [/b]яка несе Коструба. Чорти просять пробачення, а [b]відьма [/b]віддає Коструба і відразу ж зникає в лісі.[/i]
[b]Лісовик [/b][i](до Чортів)[/i]: На цей раз я вибачаю вам, але на майбутнє не смійте заважати добрим людям! Ідіть! [i](Чорти схоплюються і втікають. Лісовик передає Коструба Волхву).[/i]
[b]Волхв[/b]: Дякую тобі від усього народу за допомогу. Будь же у нас на святі жаданим гостем.
[b]Лісовик: [/b]Ваше запрошення приймаю і зостаюся.
[b]І хлопець[/b]: Час нашого кострубонька привітати, час йому шану віддати! Ну ставайте в коло, а ви там і вогнище запаліть!
[b]І дівчина. [/b][i](До Волхва)[/i]. Благословіть, Волхве, Івана Купала зачинати!
[b]Волхв: [/b]Благословляю! [i](Віддає Коструба).
[/i]
[i][b]Хлопці [/b]розпалюють вогнище, а всі решта стають в коло і починають ходити навколо Коструба з піснею «Через наше село, та летіло помело,
Стовпом дим, стовпом дим.
Сіло спочивати на Кирила хаті,
Стовпом дим, стовпом дим.
А Уляна з радощами
носить воду пригорщами,
Та й гасить, та й гасить.
Що погасить, то займеться,
а Уляна засміється, -
Та й гасить, та й гасить».[/i]
[b]І дівчина:[/b] А тепер звеселим нашого парубочка з кленочка, щоб цілий рік реготався та в тугу не вдавався! Ануте, хлопці, чи готовий у вас вогонь?
[b]Хлопці:[/b] Готові! А чи у всіх є головні?
[b]Всі:[/b] Є!
[i]Всі беруть по прутику в руки і запалюють їх від вогнища. Потім з ними танцюють навколо вогнища та Коструба. Співають:
«Ой гоп на Купала
Танцювала та й упала;
А Іван, як той пан, підіслав ще й жупан!
Ой гоп, лежи тихо,
Щоб минуло тебе лихо!
Не боюся я біди
Та й утечу до води»![/i]
[b]І дівчина: [/b]Годі! Час топити Коструба: нажився і натішився!
[b]ІІ дівчина:[/b] Нехай ще постоїть хоч трохи.
[b]ІІІ дівчина:[/b] Хоче ще пожити, щастя зазнати.
[b]І дівчина[/b]: Смерть йому і його милій буде смерть.
[b]ІІ дівчина: [/b]Як топить, то й топить! Ану, дівчата, «гірлянду» рвати!
[i][b]Дівчата[/b] розривають зелену «гірлянду». А [b]хлопцям[/b] віддають лишень палиці. Квіти з Коструба розкладають біля вогнища.[/i]
[b]І дівчина:[/b] Кидайте, хлопці, Коструба у річку.
[i][b]Хлопці[/b] ідуть до ріки. Якщо до неї далеко, то громада залишається на галявині, танцює навколо вогню і співає. А якщо є доступ і близько, то всі йдуть до ріки і там співають «Купався Йван, та й у воду впав…».[/i]
[b]І дівчина [/b][i](До Молодиці)[/i]: Ой молодая молодице,
Вийди до нас на вулицю,
Винеси нам Купайлицю!
[i]Виходить [b]Молодиця[/b] і виносить дівкам Купайлицю. Всі роблять коло. І дівчина стає в центрі з Купайлицею, а всі навколо неї ведуть хоровод і співають
Пісні: «Ой молодая молодице, розведи дівкам Купайлицю», «Ой посаджу рожу…», «Ой на Івана, на Купала, вийшла Марічка, як та пава…»
Раптом з’являється [b]відьма Хвеська, [/b]яка трубить в кулак диким і хриплим тоном. Всі зупиняються.
[/i]
[b]І дівчина: [/b]Ох, ненько, се Хвеська-відьма!
[b]ІІ і ІІІ дівчина:[/b] Точно вона!
[b]І хлопець: [/b]Навіщо вона прийшла ?
[b]І дівчина: [/b]Та тікаймо відсіль! Се нам халепа!
[i]Всі кинулися втікати, та в цей час з лісу вискакують [b]Чорти[/b] і починають переслідувати втікачів, з яких дехто опиняється у воді. Хвеська ще раз і Чорти збираються біля вогнища.[/i]
[b]І хлопець: [/b]Волхве, допоможи нам прогнати нечисту силу!
[b]Всі: [/b]Волхве, допоможи!
[b]І дівчина:[/b] Лісовику, прожени їх!
[b]Всі: [/b]Лісовику, прожени їх!
[b]Хвеська:[/b] Ха-ха-ха! Кричіть, кричіть! Ніхто вам не допоможе. Сам бог Ярило та його донька Лада розгнівались на вас за те, що ви забули про них. Ха-ха-ха!
[b]І хлопець:[/b] [i](До Волхва)[/i]. Так що ж робити?
[b]Всі:[/b] Що?
[b]І дівчина: [/b]Треба прогнати нечисту силу і попросити прощення в богів.
[b]Лісовик: [/b]Я допоможу прогнати нечисту силу.
[b]Волхв:[/b] А потім я випрошу прощення в богів.
[b]Лісовик: [/b]Принесіть мені водиці із свяченої криниці. [i](Хтось з натовпу приносить воду)[/i]. Відьми й чорти бояться води.
[i][b]Лісовик [/b]бере воду і кропить нечисть, яка швидко втікає.[/i]
[b]Волхв:[/b] А тепер, слухайте мене, робіть, що я накажу і говоріть те, що я говоритиму. Встаньте на коліна. [i](Всі встають)[/i]. О всемогутній Ярило, слава тобі!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Слава тобі!
[b]Всі: [/b]Слава тобі!
[b]Волхв:[/b] Ти даєш усьому сущому на землі світло і тепло, переборюєш морок ночі і зимовий холод, ти даєш життя людям і деревам, і звірям, і птахам, і рибам, і плазунам! Ти все можеш!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Ти все можеш!
Всі: [b][/b]Ти все можеш!
[b]Волхв: [/b]Будь же милостивий і захисти нас від усякої напасті. Ми приносимо тобі жертву і молимо тебе, щоб ти прийняв її в знак нашої любові і пошани до тебе, боже сонця і життя. [i](Кидає у жертовний вогонь ложку меду)[/i]. Молимо тебе!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Молимо тебе!
[b]Всі: [/b]Молимо тебе!
[b]Волхв:[/b] Молимо тебе, захисти нас від злих духів і нечистих сил. Яви нам свою ласку. Прийми, Ярило-боже, жертву! [i](Кидає у вогонь кусок м’яса, хліба і крапає вино).[/i]
[b]І дівчина і І хлопець: [/b]Прийми, Ярило-боже, жертву!
[b]Всі:[/b] Прийми, Ярило-боже, жертву!
[i]Із жертовника, в супроводі [b]Слуг[/b], які несуть смолоскипи, виходять [b]Ярило та Лада.[/i][/b]
[b]Волхв [/b][i](встає на коліна)[/i]: О великий Хоросе! Преславний Ярило! Ти показав нам свій золотий лик, ти вселив у наші серця надію і радість. Будь славен, Ярило!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Будь славен, Ярило!
[b]Всі:[/b] Будь славен, Ярило!
[b]Волхв:[/b] Сонечко ясне, Ярило!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Сонечко ясне, Ярило!
[b]Всі:[/b] Сонечко ясне, Ярило!
[b]Волхв: [/b]Пошли нам літечко красне, Ярило!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Ярило!
[b]Всі:[/b] Ярило!
[b]Волхв:[/b] Щоб усе росло і родилось, просимо тебе!
І дівчина і І хлопець: Просимо тебе!
[b]Всі:[/b] Просимо тебе!
[b]Волхв:[/b] Щоб квіти розцвітали і людям усміхались. Пошли врожай на славу, воздамо тобі ми хвалу!
[b]І дівчина і І хлопець: [/b]Слава тобі!
[b]Всі: [/b]Слава тобі!
[b]Ярило: [/b]Я на вас сердитий і не просіть пощади!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] О всемогутній Ярило! Пробач нам сліпим, глухим і нерозумним! Твоє прощення запалить в наших серцях добро. Будем завжди тебе пам’ятати і тобі служити!
[b]Всі:[/b] Тобі служити!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Будем Ладі поклонятися!
[b]Всі:[/b] Будем Ладі поклонятися!
[b]І дівчина і І хлопець: [/b]А людям добро творити!
[b]Всі:[/b] Добро творити!
[i][b]Ярило[/b] мовчить.[/i]
[b]І дівчина і І хлопець: [/b]О Ладо, наша покровителько, богине весни, злагоди, любові і щастя! Заступись за нас!
[b]Всі: [/b]Заступись за нас!
[b]Лада: [/b]Мій батьку, пробач їм, вони помилились, бо люди.
[b]Ярило:[/b] Добре! Встаньте! Я пробачаю!
[b]І дівчина і І хлопець:[/b] Слава тобі! Слава довіки!
[b]Всі:[/b] Слава тобі! Слава довіки!
[i]Пісня: «Ой на Івана, на Купала,
Вийшла Лада, як та пава.
На неї хлопці зглядаються,
Її займати встидаються.
Наше Купайло з верби, з верби,
А ти, Іване, прийди, прийди.
Наше Купайло не ламати,
А собі дівку вибирати».[/i]
[b]Волхв: [/b]Сьогодні небо вступає в шлюбну злуку з землею і кличе до такої ж свяченої спілки й людину. Сьогодні боги єднаються з людьми і в знак того єднання поведемо купальський хоровод.
[i]Всі стають у коло і разом з [b]Ярилом[/b] та [b]Ладою [/b]ведуть купальський хоровод і співають.
Пісні: «Посію я рожу…»,«Не стій, вербо, над водою рано, рано…»
[/i]
[b]Ярило[/b]: Сьогодні закінчується весна і настає літо. Вся земля уквітчана, дозрівають плоди. А щоб настало літо, треба Ладі передати свою владу чоловікові – працьовитій і добрій людині, який після одруження стане Купайлом – богом жнив і достатку.
[b]Лада:[/b] Брат Перун вас всіх вітає
Блиском, дощем, громом.
Жене вітри-вітровії
Горами і долом.
А вітри несуть на крилах радісну новину,
що вже літо, що вже красне увінчає днину.
Я ж бо землю устеляю квітами й зелами,
Судженого виглядаю з щедрими дарами.
Подарую очі й руки, і ніжну розмову,
Ніч вдарую теплу й гожу, й радість світанкову.
[b]Ярило[/b]: Хто з парубків відгадає сім загадок і проявить свою сміливість, той і дістане руку Лади.
З громади виходять [b]парубки.[/b]
[b]І Слуга[/b]: Одгадає хто – його Лада.
Не одгадає – батькова буде.
А що росте без коріння?
А що сходить без насіння?
А що плаче – сліз не має?
А що грає – голос має?
А що горить без полум’я?
А що шумить без буйного вітру?
А що біжить безперестанку?
[i][b]Парубки [/b]мовчать.[/i]
[b]Чорт[/b] [i](перебраний Парубком)[/i]: Я знаю. Живе без коріння – каміння, біжить безперестанку - вода, росте і не цвіте – папороть…
[b]Ярило[/b][i] (гнівно закричав)[/i]: Не так! Папороть цвіте.
[b]І дівчина: [/b]Та я ж того парубка знаю. Та це ж чорт! Бий його!
[b]Всі: [/b]Бий його! Геть!
[b] Чорт[/b] втікає.
[b]Ярило:[/b] Бачу, що ніхто не може розгадати моїх загадок.
[b]І дівчина: [/b]А ми ж забули про Івана! Він розгадає! Треба покликати його:
- Іване!
[b]Всі: [/b]Іване! Іване!
З купальської громади виходить [b]Іван[/b].
[b]І хлопець[/b]: Славний бог Ярило загадав сім загадок, хто відгадає їх, той пошлюбить доньку Ладу і стане богом Купалом.
[b]Іван[/b] [i](до Лади)[/i]: О богине! Я давно мріяв побачити тебе і завоювати твоє серце і руку. Я відгадаю загадки твого батька. Загадуйте.
[i] [b]ІІ Слуга[/b] повторює загадки.[/i]
[b]Іван:[/b][color="#ff0000"] [i]Камінь росте без коріння.
Сонце сходить без насіння.
Серце плаче – сліз немає.
Скрипка грає – голос має.
Любов горить без полум’я.
Річка шумить без буйного вітру.
Час біжить безперестанку.[/i][/color]
[b]Всі:[/b] Слава! Слава! Слава!
[b]Ярило: [/b]Ти відгадав мої загадки. Але чи сміливий ти, молодче, ми ще не переконалися.
[b]Іван:[/b] Заради щастя людей і за руку Лади я все зможу і будь-що переможу!
[b]Ярило:[/b] Все?! Не кажи так, зухвальцю! Бо все не можуть навіть Боги. А ти, смертний, осмілився з ними змагатись!Докажи свою сміливість на ділі. Ну, чи боїшся ти Смерті? А ходи-но сюди, Морено! (Входить Морена. Всі лякаються і відступають). Не боїшся, парубче?
[b]Іван: [/b]Не боюся. Я готовий.
[b]Ярило:[/b] Зав’яжіть йому очі й нехай вибирає свою долю.
[b]Слуги[/b] зав’язують [b]Іванові [/b]очі. [b]Морена[/b] та Лада стають поруч. Іван простягає руки до Лади, але хитра Морена встає перед нею і потрапляє до Іванових рук. Той знімає пов’язку. Морена сміється, робить помах рукою й Іван падає мертвий, а сама зникає.
[b]Лада [/b][i](до батька-Ярила)[/i]: Батьку мій! Ти своїм жорстоким вчинком потьмарив радість у очах землян. Воскреси його! Гнів не гідний твого величного наймення.
[b]Ярило:[/b] Я покарав Івана за його зухвалість.
[b]Лада:[/b] Зміни свій гнів на ласку, а вона гори рушить. Богів, як і людину красить їх душевна доброта. Воскреси його, батьку!
[b]Ярило: [/b]Я сказав «ні», і це моє останнє слово!
[b]Лада:[/b] Але ж я люблю його, батьку! [i](Ярило мовчить, Лада підходить до лежачого Івана, стає на коліна)[/i].
Ой чого ж ти, Іваночку, на личку поблід.
Чого ж в тебе, мій соколеньку, невеселий вид.
Та чого ж ти, мій лебедику, лежиш, не встаєш.
Та чого ж свою Ладоньку до шлюбоньку не ведеш.
Та для кого ж мене друженьки будуть наряджати?
Та із ким же, моє Ладонько, на рушничок маю стати?
Та краще мені, молоденькій, в сирій землі згнити,
Ніж без тебе, мій миленький, на сім світі жити.
[b](Встає і підходить до батька).[/b]
О всемогутній боже,
Таточку мій ріднесенький.
Ти посилаєш на землю тепло,
Зігріваєш своїм подихом і рослинку, і тваринку.
Чом же ти не розтопиш в серці моєму чорної розлуки?
Ти зігріваєш землю, небо, даруєш людям щедрий урожай.
Нащо спопелив ти моє щастя,
Нащо допустив смерть мого судженого?
О всемогутній боже!
Зглянься над єдиною донечкою своєю,
Не дай згинути у довічній журбі,
Поверни мені мого судженого. Молю тебе!
[b]Ярило: [/b]Любов земна сильніша за вічність зоряного світла!
Я вибачаю йому і воскрешаю.
Слуги беруть і кидають Івана у воду. Іван оживає. Лада бере до рук сорочку.
[b]Лада:[/b] [i]Шила сорочку та й вишивала,
Коло комірця – місяця вклала,
Коло пазушки – золоті ланцюжки,
Коло рукавців різні пташечки.
Ой шила, шила, позолотила
Своєму милому на подарунок.
Пташечки різні будуть співати,
Золоті ланцюжки будуть бряжчати,
Місяць та зоря будуть світити,-
Буде Іванко сорочку носити!
[/i]
[i][b]Лада[/b] подає сорочку [b]Іванові[/b]. Той її вдягає. Потім разом устають перед [b]Ярилом[/b] на коліна.
[/i]
[b]Лада та Іван[/b] [b](разом)[/b]: Благословіть нас, батьку!
[b]Ярило:[/b] Хай здійсниться ваша воля. Побороти смерть можуть лише люблячі серця. А Іван своєю сміливістю довів, що гідний звання бога Купала. Благословляю вас, діти. А на знак вашої злуки обміняйтеся вінками. [i]([b]Слуги [/b]приносять вінки: [b]Іван [/b]одягає [b]Ладі[/b], а [b]Лада[/b] – [b]Іванові[/b]). [/i]Поцілуйтеся ж, бо в поцілунку єднаються ваші душі. (Цілуються).
[b]Волхв:[/b] А чи є серед вас молоді люди, які б хотіли заручитися благословенням самого бога Ярила!
[b](І варіант, якщо нема).[/b]
[b]Волхв: [/b]На жаль, немає нікого!
[b](ІІ варіант, якщо є, то молоді люди мають вийти і встати перед Ярилом на коліна).[/b]
[b]Пари: [/b]Благословіть нас!
[b]Ярило: [/b]Благословляю! І на знак вашої злуки обміняйтеся віночками і поцілуйтеся!
[i](Ритуал повторюється. Лине пісня: «На Івана Купала, на калину роса впала…» Потім молоді пари встають біля Лади та Івана).[/i]
[b]І дівчина:[/b] О великий боже, Ярило, на щастя, на долю благослови ж і весь народ. [i](Встає на коліна, а за нею і весь народ).
[/i]
Раптом з’являється [b]відьма Хвеська.[/b] В руках у неї посох.
[b]Волхв: [/b]Ми тебе не кликали, чого прийшла?
[b]Хвеська: [/b]Світ поділений на день і ніч, на біле і чорне. Я володарка чорного світу і приходжу непрошена.
[b]Ярило:[/b] Хай здійсниться воля моя і помчать лихії буревії в гори далекії льодянії і заснуть. Хай здійсниться воля моя і страшний вогонь, що спопеляв міста і села ваші, пригасне і перетвориться у життєдайний вогонь достатку, щоб урожай був багатий.
[b]Хвеська:[/b] Ха-ха-ха! Запам’ятайте, у цьому світі одні сіють, другі збирають, одним колос, другим стерня!
[b]Волхв: [/b]Будьте праведними! Жодне слово, яке має зійти з ваших уст, не вдягайте в одежу брехні.
[b]Хвеська:[/b] Бути праведним однаково, що голим. Вас і люди засміють, і змерзнете, і пропадете…
[b]Лісовик: [/b]Батьки дали вам життя, пробудили ваші серця. Любіть і шануйте своїх батьків і тоді, коли вони біля вас, і тоді, коли підуть у світ вічний!
[b]Хвеська: [/b]Ніколи вовченя не тягло з кошари ягнят для старих вовків. Ніколи пташеня не ловило комах для своїх крилатих родичів! Хо-хо-хо! У житті йдете – не озирайтесь, знайшли – не діліться! Живіть для себе, наче поруч немає нікого!
[b]Волхов: [/b]Будьте щедрими до роботи, добрими до людей, тоді вас любитимуть та пам’ять про вас берегтимуть.
[b]Хвеська:[/b] Будьте сильними, щоб владарювати над іншими. Хто стане на вашій дорозі, не обходьте його. Убийте і переступіть, хо-хо-хо! Хто робить добро – того швидко забувають, хто вбиває – того довше пам’ятають… Так було й так буде!
[b]Ярило:[/b] Хай щезнуть сили нечисті й духи недобрі в лісах густезних, де не ходила нога людська, і згинуть там у безсилій своїй люті.
[b]Іван:[/b] Любіть сонце, любіть землю, любіть все, що на землі. Воно живе! Воно ваше! Воно для вас!
[b]Відьма[/b] хотіла щось сказати, але [b]Волхв [/b]вихопив у неї посох, розломив його й кинув у вогонь. Хвеська зникає.
[b]Волхв:[/b] Як оцей посох, хай згорять і димом розсіються слова відьми… Хай назавжди у вашій пам’яті залишаться добрі слова!
[b]Лада:[/b] Сила життя й сила щастя народжуються в доброті вашій, у доброті кожної людини. Насильство, брехня, всіляке зло буйно ростуть. І їх може побороти тільки сила доброти та ваша духовна краса. Хай ясне сонце гріє ваші душі, джерела поять чистою водою, а соловейко в дорогу виряджає.
[b]Іван:[/b] Ви діти матінки-землі української, на якій ви живете і хліб з неї їсте. Предки ваші – то ваше коріння. Як відцураєтесь ви від них, загинуть вони у вашій пам’яті, загине й ваше життя. Бережіть коріння, шануйте!
[b]Ярило: [/b]Будьте благословенні!
[b]Лада:[/b] Будьте благословенні!
[b]Іван:[/b] Будьте благословенні!
[b]Волхв:[/b] Будьте благословенні!
[b]Лісовик:[/b] Будьте благословенні!
[b]Ярило [/b][i](бере смолоскип)[/i]: Вогнем з цього смолоскипу запаліть свої купальські леліти! [i](Дає смолоскип Війтові)[/i]. Лісовику, забери своє Чортяче військо! (Лісовик робить якийсь знак і біля нього збираються Чорти, з якими він потім зникає в лісі). Я переконався, що серед вас немає поганих людей і дарую вам доступ до квітки папороті в честь весілля Лади та Івана!
[b]Війт:[/b] Чи всі друзі сьогодні веселі?
[b]Всі: [/b]На добрий час!
[b]Війт:[/b] Чи всі свої?
[b]Всі: [/b]Свої, чужих нема.
[b]Війт:[/b] Чи всі брати?
[b]Всі:[/b] Брати, всі до одного,
на все життя до праці і меча!
І зрадників немає серед нас.
[b]Війт: [/b]Хай буде так. На честь весілля Івана, що з Ладою сьогодні обручивсь, весільні ми запалимо свічки. Тепер нехай через вогонь святий пройдуть за звичаєм прадавнім молоді.
Дівчата запалюють у віночках свічки і стають у два ряди одна проти одної.
І дівчина та І хлопець з Купайлицею проходять першими, а за ними ідуть Іван та Лада, а потім і молоді пари. Всі співають.
Пісня:[i] «Ой пройшлася Ладочка крізь вогонь,
Наче щире золото через горн.
Ти світи їм вогнику все життя,
Щоб не було в темряву вороття,
У хатині весело їм палай –
Ясне щастя й доленьку їм надай!»
[/i]
Потім і іншим молодим парам теж співають цю ж пісню, тільки замінюють імена дівчат. Усі йдуть до річки, дорогою співають. Зупиняються на березі.
[b]Війт [/b][i](до Івана)[/i]: Купайло! Віднині ти став володарем природи. Дозволь на твою честь втопити Купайлицю.
[b]І дівчина[/b] [i](кидає Купайлицю в річку)[/i]:
У перепелички
Ніжки невеличкі,
На гору не зійде,
Купала.
І в долині не стане
На Йвана.
[b]Війт[/b] [i](до Лади)[/i]: А на твою честь, богине кохання, дозволь дівчатам поворожити і на воду віночки спустити.
Дівчата по черзі, не поспішаючи, кидають свої віночки на воду. Хлопці трохи нижче за течією виловлюють вінки.
[b]Війт: [/b]А тепер, громадо, питаю у вас поради: чи підемо шукати цвіт папороті, чи може краще йдемо спати?
[b]Всі: [/b]Ідемо шукати цвіт папороті! Ідемо!
[b]Війт:[/b] Тоді беріть, хлопці, смолоскипи і в путь!
Усі йдуть шукати квітку папороті й переходять на іншу галявину. Там знаходять квітку папороті, розпалюють вогнище, перескакують його по одному і парами, гойдаються на гойдалці. Співи й забави навколо вогнища тривають до рана.
Львів: театр «МЕТА», 1990 р.
Автор сценарію - Купальська Лада 1989-1991 рр. - Ірина Вовк.
[i]Сценарій побудовано на текстах класичної української літератури, поетичних текстах "Золотослова. Поетичного Космосу Древньої Русі" та етнографічних записах М.Воропая.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798326
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Кільце — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо, коли немовби змикаються анафора та епіфора. Надзвичайно багата на цей прийом лірика П.Тичини, в якій спостерігається
звукове К. — “Здаля сміялась струнка тополя”:
Сліпучі тони — і дика воля!
Ой, хтось заплакав посеред поля.
Зловісна доля, жорстока доля.
Здаля сміялась струнка тополя.
Сліпучі тони — й смутні волошки…
лексичне К. — “Ой не крийся, природо, не крийся”:
Ой, не крийся, природо, не крийся.
Що ти в тузі за літом, у тузі.
У туманах ти сниш… А чого так сичі
Розридалися в лузі.
Твої коси від смутку, від суму
Вкрила прозолоть, ой ще й кривава.
Певно й серце твоє взолотила печаль,
Що така ти ласкава.
А була ж ти — як буря із громом!
А була ж ти — як ніч на Купала…
Безгоміння і сум. Безгоміння і сон. —
Тільки зірка упала…
строфічне К. “Закучерявилися хмари”:
Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить…
О милий друже, — знов недуже —
О милий брате, — розіп’яте —
Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.
Закучерявилися хмари…
Подеколи стилістичну фігуру, в якій наявне повторення початку і кінця вірша, називають епістрофою (грецьк. epistrophe — крутіння), що надає композиційної стрункості не лише класичній строфі, а й астрофічній віршовій формі:
Останні троянди,
Білі троянди.
Вересневі троянди.
Вони одяглися
В ризи невинності,
В шати дівочої чистоти,
Вони крізь осінній туман
Ледве пригадують літо,
Сонце і грози,
Краплисті дощі і веселі веселки,
Ночі душні і поранки рожеві,
Вони, як вві сні,
Бачать весни колихання зелене,
Чують безсмертні слова солов’їні,
Дотики вітру щасливого ловлять…
А все це живе у них:
Весна запахуща
І пристрасне літо,
Вітер, веселки і грози —
Все це живе в них
І житиме доти,
Доки бичем смертоносним
їх мороз не ударить,
Доки на землю не зронять
Останніх своїх пелюстків
Білі троянди,
Вересневі троянди,
Останні троянди
(М.Рильський).
К. називається ще обрамленням (часто у прозових творах).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798325
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Пахнуть роси літечком,
Весняним дощем,
Кожна перша квіточка
Будить ніжний щем.
Пелюстковим озером
В тиші мліє сад,
Роси пахнуть грозами –
Краплями висять.
Пахнуть роси м’ятою
З парків і садів,
Чебрецями й маками,
Де нема слідів.
Пахнуть роси квітами,
Де співа бджола,
Сяють самоцвітами
В лузі край села.
Пахнуть роси свіжістю
При ясній зорі,
Маминою ніжністю
В полі і дворі.
Пахнуть роси травами,
Де кохання слід,
Стиглими отавами
Напоїли світ.
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797991
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Зазирнемо у село:
Кругле печиво росло
В діда, баби на віконці,
Боки смажило на сонці.
Їх улюблений синок,
Називався - Колобок.
Все не так було катюзі.
Не те масло у джакузі,
Мала жирність у сметани,
Приндився мов круасани!
Мова не зручна для рота,
Пошкварчать йому охота.
Гримав гучно, без прикрас:
Я ж годую усіх вас!
Так куйовдився, кричав,
Що аж з підвіконня впав.
Покотився без зупинки,
Не шкодуючи скоринки...
По дорозі стрівся кролик:
Звідкіля такий смаколик?
З батьківської втік я хати,
Колобком Величним звати!
Там знущань було чимало,
Боки вимастили в сало!
Кріль сказав: Онде табличка,
Ресторан "Руда лисичка"!
Залишайся друже з нами,
Будеш паном над панами!
Вовк там, лис, ведмідь - брати
Будеш рідним нам і ти!
І пихата наша здоба,
На заклання, мов худоба
Котиться до ресторану.
Там йому немов султану
Настелили пампушок,
Ще й з родзинками мішок.
З цукром мак, солодкі вишні.
Ну й гостини в мене пишні!
Тут залишусь проживати,
Пестить стануть, цілувати!
Став фатальним поцілунок -
Колобок потрапив в шлунок...
Не шанує хто домівоньку
Лихо кличе на голівоньку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797755
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Притча: Хто чим багатий, тим і ділиться.
Купив собі чоловік новий будинок – великий гарний – і сад з плодовими деревами біля будинку. А поряд в старенькому будинку жив зависливий сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій : то мусор під ворота підкине, то ще щось непристойне зробе.
Одного разу прокинувся чоловік в гарному настрої, вийшов на віранду, а там відро з помиями стоїть. Чоловік взяв відро, помиї вилив, відро вичистив до блиску, назбирав в нього самих крупних і смачних яблук і пішов до сусіда. Сусід, почув стук в двері, злорадно подумав: «Нарешті то я достав його!» Відчиняє двері в надії на суперечку, а чоловік протянув йому відро з яблуками і говорить : Хто чим багатий , тим і ділиться!
Переклала на українську мову 1.07.18 9.58
Добрі вчинки людини завжди будуть достойно оцінені...3.07.18 18.55
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797692
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Останні дні. Чи теплі, чи не теплі...
Не гріє сонце і не тане.
І я, мандруючи крізь часопросторові петлі
дивлюся в душі, в очі...
І так триватиме напевне доти,
аж поки вже й мене нестане.
Останнім дням згодовую останнє
і зерня, і тепло, і божевілля.
Проміння сонячне не тепле, гостре, раннє.
Останні дні, останнії зусилля.
Останні. Господи! Коли писав Ти долю,
гострив перо, щоб серце виривати?
Щоб аж отак мене судомило від болю?
Чи Ти на те мене створив, щоб потім убивати?
Останніми. Останніми ночами
небес полотна зоряно-квітчасті
я мов шпалери рватиму руками,
Щоб потім знову не отямитись у пастці.
28.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797687
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
8 уроків Будди
Вчення від великого духовного наставника, який не потребує особливого представлення. У перекладі «Будда» - означає «пробуджений» або «освічений». У його вченні немає нічого, що суперечило б основам внутрішньої гармонії будь-якого іншого перебігу, релігійного або філософського. Ці уроки універсальні і вічні, а познайомитися з ними цікаво для розуму і корисно для душі:
1. Починати з малого - це нормально. Глечик наповнюється поступово, крапля за краплею. Кожен майстер колись був любителем. Якщо ви послідовні і терплячі, ви досягнете успіху. Ніхто не може досягти успіху всього за одну ніч: успіх приходить до тих, хто готовий почати з малого і старанно працювати, поки не заповниться глечик.
2. Думки матеріальні. Наша свідомість - це все. Якщо людина говорить або діє з поганими думками, його переслідує біль. Якщо ж людина говорить або діє з чистими намірами, за ним слідує щастя. Щоб правильно жити, потрібно заповнити мозок «правильними» думками. Правильне мислення дасть все, що побажаєте; неправильне мислення - зло, яке в кінці-кінців зруйнує вас.
3. Пробачити. Стримувати гнів у собі - все одно, що схопити гаряче вугілля з наміром кинути його в кого-небудь ще, але згорите саме ви. Коли ви звільняєте тих, хто укладений у в'язниці непрощення, ви звільняєте з цієї в'язниці самі себе. Ви нікого не зможете придушувати, не пригнічуючи і себе теж. Вчіться прощати. Вчіться прощати швидше.
4. Ваші вчинки мають значення. Щоб розвиватися, ви повинні діяти; щоб швидко розвиватися, діяти потрібно кожен день. Прислів'я говорить: «Бог дає кожному птахові черв'яка, але не кидає його в гніздо». Будда сказав: «Я не вірю в долю, яка звалюється на людей, коли вони діють, але я вірю в долю, яка звалюється на них, якщо вони не діють». 5. Намагайтеся зрозуміти. Ми перестали боротися за правду, ми почали боротися тільки за себе. Спершу спробуйте зрозуміти, і лише потім постарайтеся, щоб зрозуміли вас. Ви повинні докласти всі свої сили, щоб зрозуміти точку зору іншої людини. Вислухайте інших, зрозумійте їх точку зору, і ви знайдете спокій. Більше зосередьтеся на тому, щоб бути щасливим, ніж бути правим.
6. Переможете себе. Краще перемогти себе, ніж виграти тисячі боїв. Таку перемогу не зможуть відняти ні ангели, ні демони, ні рай, ні пекло. Щоб перемогти себе, потрібно контролювати свої думки. Вони не повинні бушувати, як морські хвилі. Ви можете подумати: «Я не можу контролювати свої думки. Думка приходить, коли їй заманеться. На що я відповідаю: ви не можете заборонити птиці пролітати над вами, але безсумнівно, ви можете перешкодити їй звити гніздо у вас на голові ».
7. Живіть в гармонії. Гармонія приходить зсередини. Не шукайте зовні те, що може бути тільки у вашому серці. Правда в тому, що гармонію можна знайти лише всередині себе. Гармонія - це не нова робота, не нова машина або новий шлюб; гармонія - це світ в душі, і він починається з вас.
8. Будьте вдячні. Давайте встанемо і подякуємо за те, що якщо ми не вчилися багато, то не витратили багато часу, а якщо і втратили час, то принаймні не захворіли, якщо ж захворіли, то хоча не померли. Завжди знайдеться щось, за що варто подякувати. Не будьте настільки песимістичні, що на хвилину, навіть у момент сварки, ви не в змозі усвідомити хоча б десять речей, за які варто бути вдячним. Не всі змогли прокинутися сьогодні вранці; вчора деякі заснули в останній раз. Завжди є щось, за що варто подякувати.
12 постулатів-нагадувань від Будди для щасливого життя:
• Найбільший ворог у житті людини - це він сам.
• Найбільша дурість в житті людини - це брехня.
• Найбільша печаль в житті людини - це заздрість.
• Найбільша помилка в житті людини - втратити самого себе.
• Найбільша вина в житті людини - невдячність.
• Найбільша втрата в житті людини - втрата надії.
• Найбільше надбання в житті людини - здоров'я і розум.
• Найбільший дар в житті людини - великодушність.
• Найбільший недолік в житті людини - нерозуміння.
• Найбільше розрада в житті людини - добрі справи.
• Саме гідне жалю в житті людини - применшення своєї гідності.
• Саме гідне захоплення в житті людини - піднятися після падіння.
Коротка і мудра порада від Будди:
Одна з найбільш корисних життєвих навичок - це вміння швидко забувати все погане: не зациклюватися на неприємностях, не жити образами,не упиватися роздратуванням, не таїти злобу. Не варто тягти різний мотлох в свою душу.
Переклала на українську мову 24.06.18 10.48
Уроки і поради від Будди – мудрий постулат,який як памятку потрібно тримати перед собою і час від часу переглядати і самокритично оцінювати свої слова і вчинки... 3.07.18 18.45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797686
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
За те, що родила мене, повивала,
Ночей недоспала, грудьми годувала.
За те, що мені дарувала світанки,
Варила вареники, дула на ранки.
За те, що людське із душі витягала,
Кривими стежками іти не давала,
За те, що навчила молитися Богу,
До книги мені показала дорогу,
За те, що мій вибір прийняти уміла,
Зорею мені серед ночі горіла,
За те, що була мені вчителем, другом
І дивом – таким, як веселка над лугом,
За очі ясні і за тепле серденько
Я дякую щиро тобі, люба Ненько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796583
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Радість в серці та в окрузі –
Дощик вимив трави в лузі,
Цвіт парфумить, птах співає,
Озеро хвильками грає.
Ліс поважно люльку курить.
Небо сірі очі жмурить –
Думу думає крилату.
Морду виставив кудлату
Пес-безхатько, нюшить квітку.
Корм несе йому сусідка.
Качки вийшли з очерету –
Свіжа тема для сюжету.
Дівчинка біжить з будинку,
У руках несе скоринку,
Блиском сяють оченята.
Підпливають каченята,
Корм хапають, ним ласують.
А любов із днем вальсують.
Риба б’є у хвилю-бубон.
Надуває вітер губи,
Грає на трубі до ладу.
День усі стрічають радо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796629
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Повернусь я колись в коло близьких.
Ще не час їх кидати, не час.
Не застигну німим обеліском
Доки пломінь в очах не погас.
Це – відпустка. За власний рахунок.
На догоду катюзі – біді.
Готував в подарунки цілунок
Замість нього сновиддя руді.
З-поміж жахів в ночах виринають
Вирви глинища, вічно слизькі…
Вибиратись із круч намагаюсь,
Та не чую своєї руки.
Голова ніби плід із баштану,
Зачепилась за звисле гілля!
А вже скоро сонечко встане,
Засміється як те немовля,
Коли мамине личко побачить.
А я – тут: де царюють жахи…
Тож молю ясні зорі, тож плачу,
Щоб залишив мене дух лихий.
Прокидаюсь – і справді: не чую
Пальці рук… ллється світло згори,
Бачу проти кімнату чужую
Де не вимкнена лампа горить.
На годиннику – майже четверта.
Слава Богу! Наснилось таке…
Нерухомий… але ж і не мертвий!
Тож вітаю буття нелегке.
Прийде час і знесилений кволий,
Неслухняними пальцями, знов,
Намагатимусь витворить словом
Про свої почуття, про любов,
Про нездійснені марні надії,
Низки зрад, про байдужість глуху,
Про далекої юності мрії,
Про загублене щастя в гріху.
А іще розповім я про друзів:
Яких доля в життя привела.
Які душу тримають в напрузі,
Щоб слабою в житті не була.
Коли треба, то руку підримки
Без прохання мені надають,
А ще словом сердечним та щирим
Освящають цю страдницьку путь.
Справжні люди, душі побратими,
Майстри слова, весни солов’ї!
Ніби іскри викрешують рими
Про краї неозорі свої,
Про кохання цнотливе і чисте,
Про звичайне селянське життя.
Як вино у них слово іскристе
І хмільне від парів почуття.
Зізнаюсь, полюбились ви, люди!
Наче маю велику рідню.
А тому, навіть в мить многотрудну,
Серцем радий наступному дню.
Повернусь я колись в коло близьких.
Слава Богу, що є інтернет,
Є душа яка любить і пише,
Бо який я без цього поет?
22.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796294
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Життя іще не випито до дна,
В садку не всі посаджено дерева.
Серце, як дзвін, душа, немов струна,
Дружина ще здається королева.
Осіння стежка вся у споришах,
Дорослі діти, підростають внуки.
У вирій не збирається душа,
Ще чарку й олівця тримають руки.
Так і живу, крокую у літа,
Перебираю пройдене з роками.
Мого життя дозріли вже жита,
Лише птахи летять понад полями.
А поки ще не випито життя,
Свій слід у ньому маю залишити.
Нехай буяють навесні жита,
Бо я ще прагну трішечки пожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795431
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Троє друзів розмовляли
(Всі недавно оженились,
Від весіль, і як гуляли -
Гарні спогади лишились).
-Моя Зоя, - Олег каже,-
Не дружина - просто мрія:
І на кухні, і у ліжку
До пуття зробить все вміє.
Усіх хлопців пригортала
(Не важливо, де навчалась),
Зате все опанувала
І тепер мені дісталась!
Тут Петро вступив в розмову:
-А я мріяв, щоб дружина
Розуміла мою мову
Й народила мені сина.
Мені з Олечкою, хлопці,
Пощастило, як нікому:
Розродилася нормально,
Вчора вже забрав додому.
Хоч знайомі ми півроку
(Люди кажуть, що це мало)
Достроково мені двійню
Олечка подарувала!
Прийшла черга до Миколи,
Який хоче похвалитись,
(Хоч казав, що він ніколи
Не наважиться женитись):
-Щодо вибору дружини
В мене була своя мірка:
Серед інших виділялась
Молода штангістка Вірка.
Еталон краси у мене –
Це моя нова машина,
Вибирав, щоб була схожа
З «Нивою» моя дружина.
Мало жерла, була скромна,
З виду щоб була красива,
Обережна, економна,
І щоб мала кінські сили!
Щоб усе тут розказати -
Не вкладешся у хвилинку,
То ж продовжили розмову
Наші хлопці вже у шинку.
За своїх дружин хороших
(Щоб не влізла тут коханка),
Пропили у шинку гроші
Й розійшлися перед ранком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795200
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Я Вас зустріну на Волині
І поведу у райський світ.
Побачите в нас небо синє,
Яке льоновий має цвіт.
Це рай земний, де Мавки в лісі,
Де в полі сіють Лукаші.
Де соколи літають в висі,
А по дорогах спориші.
Біленькі хати дерев’яні,
Що потопають у садках.
На «Ви» говорять тут до мами
І ходять люди по церквах.
Це край пісенний, синьоокий -
Озерний край - моя земля.
Ліси – неначе лан широкий,
В них чути пісню солов’я.
Та головне багатство – люди,
Які шанують отчий край.
Тепло відчуєте усюди,
Волинський край – це справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Розкажу вам, діти, небилиці.
В мандри йти зібралися синиці.
Це було під Новий рік, малята.
В час, як світ готується до свята.
Коли лад наводять у будинках,
Прикрашають кульками ялинки,
Як вогні запалюють у місті.
Запікають ковбасу у тісті,
А в синиць – ні зернятка у сховку,
Ні сорочок, ні спідниць із шовку.
Тож шукати щастя подалися
В край, де ходять слоники і рисі –
В Африку, ви мабуть, зрозуміли.
Крила від дороги їм зомліли.
Сіли, де снігів нема, спочити,
Карту розіклали, стали вчити
Свій маршрут, щоби не збитись з курсу,
Не згубити зайвого ресурсу.
Щось знайшли собі малі на стежці –
(Черви!) – підкріпились нарешті.
Трішечки на гіллі подрімали
І у небо знов тільця підняли.
Прибули до Африки надвечір.
Вмили лапи, голови і плечі,
Впхавши їх у річки теплу діжу.
А тоді пішли шукати їжу.
Нишпорити довго не прийшлося.
Вдосталь їжі їм усім знайшлося.
Гусінь попадалась їм щокроку.
Животи наситили нівроку.
Цілий тиждень пташки раювали –
Їли, пили, милися, гуляли.
Крокодил катав їх в океані,
Погойдали мавпи на ліані.
Слон віддав їм для спочинку спину.
Тигри запросили на гостину.
Миші їм тканин із трав наткали,
Одяг зшили і подарували.
Заспівали птиці Богу псальми.
Мавпи скриню їм сплели із пальми,
А удав дав меду та пшенички.
Друзям уклонилися синички.
Скриню із дарунками взяли,
І додому пташки відбули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795022
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018
Ще тільки ніч узяла курс на ранок,
Ще тільки ледь народжувався день,
Старенька мати вийшла вже на ґанок,
З далечини виглядує дітей ...
А в них життя в щоденнім круговерті:
Робота, дім і повен міх проблем,
Лиш зрідка вістку шлють їй у конверті
І знов летять у вирій журавлем ...
А мати жде від ранку до смеркання,
Щоб притулити міцно до грудей.
У неї лиш одне палке бажання ...
Хоч день провести між своїх дітей.
Вона для них городець посадила,
Дарма, що кажуть: "Купим все самі",
Добра, любові в Господа молила,
Легких доріг у їхньому житті.
Уже і день бере свій курс на вечір,
Вже починає прокидатись ніч,
Пішла додому, опустивши плечі,
Сама з собою знову віч-на-віч ...
Приїдьте ж, діти, вас чекає мати!
Ще пригорніться до її плеча!
Бо час не жде й ніколи вам не взнати,
Коли згорить життя її свіча...
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794575
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 06.06.2018
В моїх руках бокал вина,
Що грає перлами на сонці,
А ще іскриться, як роса…
Вже вісімнадцять моїй доньці.
За долю я роблю ковток,
За ті не прожиті, за роки.
І за нездійснений той крок…
Щоб кожен крок – любов і спокій.
Щоб щастя виткалось тобі
Нитками з срібла, а чи злата.
І щоб співали солов’ї,
Й не забувала маму й тата.
На полотні твого життя,
Аби світило завжди сонце
Й добром засіялись поля
З твоєї донечко долоньки.
І ще ковток – то за кохання
Невинне, чисте, як роса,
І щоб здійснилися бажання,
І зорі б дарували небеса.
Щоб був Господь в твоєму серці,
Й Цариця Неба берегла.
За вісімнадцять – п’ю до дна.
02.06.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794346
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Погляд на мудрість.
Рабіндранат Тагор (07.05.1861 - 07.08.1941) - індійський письменник, поет, композитор, художник, громадський діяч. Його творчість сформувало літературу і музику Бенгалії. Він став першим серед неєвропейців, хто був удостоєний Нобелівської премії з літератури. Переклади його поезії розглядалися як духовна література і разом з його харизматичністю, створили образ Тагора-пророка на Заході.
Тагор почав писати вірші у віці восьми років. У шістнадцять років він написав перші новели і драми, опублікував свої поетичні спроби під псевдонімом Сонячний Лев. Отримавши виховання, просочене гуманізмом і любов'ю до батьківщини, Тагор виступав за незалежність Індії. Їм були організовані Університет Вішва Бхараті і Інститут реконструкції сільського господарства. Вірші Тагора сьогодні є гімнами Індії і Бангладеш.
Творчість Рабіндраната Тагора включає в себе ліричні твори, есе і романи на політичні та соціальні теми. Найбільш відомі його твори - «Гітанджалі», «Гора» і «Будинок і мир» - є прикладами ліризму, розмовного стилю, натуралізму і споглядальності в літературі.
*Щастя дається тільки стриманому. Хочеш, щоб твої бажання збулися, навчися стримувати їх.
*Страждання - це плата за все, що є цінного в цьому житті: за силу, за мудрість, за любов.
*Істинну красу любові може пізнати тільки віддана дружина, але не блудниця.
*Щастя в тому, щоб своє серце віддати іншому.
*Навіть зграя розбійників повинна дотримуватися якись вимог моралі, щоб залишитися зграєю; вони можуть грабувати весь світ, але не одне одного.
* «Ти - мій», - сказала світу влада.
Світ перетворив в темницю влади трон.
Любов сказала світу: «Я - твоя».
Світ став їй вільним будинком.
*Яка величезна різниця між прекрасним, вільним, нічим не затьмарений світом природи, таким спокійним, тихим і незбагненним, і нашою повсякденною суєтою, з її нікчемними скорботними тривогами і спорами.
*Кожна народжена дитина - це звістка про те, що Бог ще не розчарувався в людях.
* Не удари молота, а танець води доводить гальку до досконалості.
*Твоє сонячне світло посміхається зимовим дням мого серця, ні на мить не сумніваючись у повернення його весняних квітів.
*Брехня ніколи не зможе вирости в істину, виростаючи в силі.
*Ми йдемо в гущу галасливої юрби, щоб заглушити крик власної совісті.
*Бути відвертим легко, коли не збираєшся говорити всієї правди.
*Гідний йде з негідним пліч-о-пліч,
а середній бреде стороною, заляканий і боязкий.
*Ніколи не бійся миттєвостей - так співає голос вічності.
*Пил мертвих слів пристав до тебе: обмий свою душу мовчанням.
*Річка істини протікає через канали помилок.
* «Вчені кажуть, що справжній день почнеться, коли ви згаснете», - сказав світляк зіркам. Зірки нічого не відповіли.
*Смерть є згасання світла лампи в променях світанку, а не згасання сонця.
*Трава шукає на землі натовпу собі подібних; дерево шукає на небі свою самотність.
*Головне, чого вчить людину життя, - це не тому, що в світі існує страждання, а тому, що від нього самого залежить, чи зверне він страждання собі на благо, чи перетворить він його в радість.
*Повірте,
Про щастя і горе, народження і смерть
Завжди я тлумачу правдиво, зрозуміло,
Але ви розумієте суть їх перекручено ».
*Дитя-квітка розкриває чашечку свою і вигукує: «О, милий світ, не в'янь, будь ласка!»
*Я попросив дерево: «Скажи мені про Бога».
І воно зацвіло.
*Колись, весільним збентежена нарядом,
Тут, в світі суєти, зі мною ти стала поруч,
І було трепетно стискання рук.
Чи за примхою долі звершилось раптом?
То було не свавілля, що не побіжне мить,
Але таємний промисел і понад веління.
І прожив я свій вік з любимою мрією,
Що будемо, ти і я, єдністю і подружжям.
Як з душі моєї ти черпала багато!
Як багато свіжих струменів влила в неї колись!
Що створювали ми в хвилюванні, в соромі,
У працях і обрядах, в перемогах і біді,
Між злетів і втрат, - то, назавжди живе,
Хто в силах довершити? Лише ми з тобою, двоє
*Вода в посудині прозора. Вода в морі - темна. У маленьких істин є ясні слова; у великої Істини - велике безмовність.
*Звичайно, я міг би обійтися і без квітів, але вони допомагають мені зберегти повагу до самого себе, бо доводять, що я не скутий по руках і ногах буденними турботами. Вони - свідчення моєї волі.
*Загрузнувши в насолодах, ми перестаємо відчувати будь-яке задоволення.
*Ми живемо в цьому світі тільки тоді, коли ми його любимо.
*Подружжя - це мистецтво, і його треба кожен день оновлювати.
*Доторкнувшись, ми можемо вбити; віддаляючись, ми можемо володіти.
*Дозволь тому бачити шипи, у кого є очі, щоб бачити Розу.
*Ми пізнаємо людину не по тому, що вона знає, а по тому, чому він радіє.
*Безліч людей можуть говорити хороші речі, але далеко не всі вміють слухати, тому що це вимагає сили розуму.
*Лук шепоче стрілі, відпускаючи її: «У твоїй волі - моя».
*Життя отримує своє багатство від світу; ціну дає їй любов.
*Війну, де повстає на брата брат,
Всевишній прокляне стократ.
*Безмежна надія і ентузіазм - головне багатство молоді.
*Темні хмари перетворюються в небесні квіти, коли їх поцілує світло
*У променях Місяця ти шлешь мені свої любовні листи, - сказала Ніч Сонця.
- Я залишу свої відповіді - сльозами на траві.
*Ти посміхнулася і заговорила зі мною, - так, ні про що; і я зрозумів, що цієї хвилини і чекав я так довго.
*Песимізм - форма душевного алкоголізму.
*Людина йде в шум натовпу, щоб втопити в ньому свій власний крик про мовчання.
*Закрийте двері перед усіма помилками, - і істина не зможе увійти.
(Перед помилками зачиняє двері, в сум'ятті істина: «Як я ввійду тепер?»)
*Ти - велика крапля роси під листом лотоса, а я - маленька крапелька на його верхній стороні, - сказала Росинка Озера.
*«Я втратила мою росинку», - скаржиться квітка ранковому небу, який втратив всі свої зірки ...
*Якщо ти не бачиш сонце, не плач - через сліз ти не побачиш зірок.
(Плачу вночі по сонцю, не помічаєш зірок.)
*Людина гірше звіра, коли вона звір.
*Всіма заходами намагаються утримати мене в своїх руках ті, що люблять мене в цьому світі.
Але не така твоя любов - вона сильніша їх любові, але залишає мені свободу.
*Зірки не бояться, що їх приймуть за світляків.
*Ви не зможете перетнути море, просто стоячи і вдивляючись у воду. Не витрачайте час на марні бажання.
*Чоловік - таємниця для жінки, а жінка - для чоловіка. Якби цього не було, то це означало б, що природа марно витратила сили, відокремивши їх один від одного.
*Обриваючи пелюстки квітки, ти не отримуєш його краси.
*У мене є зірки на небі ... але я так сумую за маленькою лампою, запаленою у мене в будинку.
*Коли у якої-небудь однієї релігії виникає претензія змусити все людство прийняти її доктрину, вона стає тиранією.
*Коли серця сповнені любові і б'ються лише від зустрічі до розлуки досить і легкого натяку, щоб зрозуміти один одного.
Переклала на українську мову 1.06.18 6.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793971
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018
Цикл «Бриз»
Суцвіття квітів тануть... На долоні
Буяють ноти пізньої весни,
Що розтягнулись, мов густі колони,
До пантеону літа, і сліди
Лишає травень. Червень вже на троні
Вінчає ці прикрашені сади...
Ну а свідомість знову у полоні
Грайливої, безмежної краси...
Під пеленою виграє на флейті
Самотній місяць для палких троянд,
Пускає в море зоряні сонети.
І літній бриз доноситься... «Хто я?..» –
Запитую себе... І ці куплети
По хвилях линуть співом солов'я...
© Володимир Верста
Дата написання: 31.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793892
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
[i](Казка на сучасний лад для літнього оздоровчого табору.
На місцевому суржику. у співавторстві з І. Борзіло)[/i]
Жили собі старенькі дід та баба,
У лісі, у пентхаусі крутому.
На літаку - у сауну літали,
На BMW - верталися додому.
Баба фітнесом займалась,
Дід сидів у Інтернеті,
І в «вконтакті» він знаходив,
Друзів на усій планеті.
Також жив у них синок -
Безголовий Колобок.
Він хоча і був тінейджер,
Але мав свій власний пейджер.
В барах з ночі й до обіда,
Танцював він ай-да-ріда.
Стильний, модний наш юнак.
Обезбашенний чувак.
Слухав диски на CD
Мав він грюндери руді,
Раз із друзями на хаті
Влаштував наш Колоб паті.
Замість треків всіх зірок,-
Ті співали в стилі –рок.
Щоб рок – гурт свій розпіарить,
Треба бабок кучу впарить.
На приколі вийшов з хати,
Він продюсера шукати.
Так хотів до хіт - параду,
Що покинув діда й бабу.
Щоб знайти собі чувиху,
Божевільну Колобчиху...
Скрізь він їздив по лісам,
Побував і тут і там.
Довго мчався, аж упрів,
Доки Зайця не зустрів:
« - Косоглазий із Бішкека,
Де знаходиться аптека?
Бо ти знаєш, після п’янки,
Я так хочу валер’янки...»
«- Емендемс, ну ти й даєш,
Ти що. „Ейвон” продаєш?
«Міг, що друге грузонуть?
Де продюсери живуть???
Я його весь день шукаю,
І тебе, козла, питаю.»
« - Не козел я, - бачиш, - Кролик,
І відзняти можу ролик.
Ультрарадикалний кліп,
Бо я –Йоу – реальний тіп.»
Вмить майданчик обладнали
І масовки назганяли...
«Дали по 10 гривень.
Щоб стрибали, як дурні.
Хотіли стати модні –
Через 2 знімальні дні»*
Коли усе обмили,
В дискоклуб він потинявся,
До ранку , під Сердючку,
Із лохами відривався.
Зустрів там Вовка, та й питає:
«Чи про продюсерів не знає???»
А вовк мав погляди продвинуті й сучасні.
Пообіцяв йому пошити шмотки класні.
І той повів його до бару,
Не всі ж пошиють так, - на шару...
А далі все пішло, мов з казки:
Барменші він построїв глазки,
Гуділи з вечора до ранку,
Набив синяк дурному панку,
В курільці, біля туалета,
Штріха стрів з радіо „Планета”
Дурним базаром напрягав,
А потім взяв й таке прогнав:
«-Я протягну тебе на сайти,
Займеш ти метри й гігібайти,
Тебе пізнають у журналах,
І заговорять в колуарах.
І за полезнії труди,
Мене в „Мак Донадьс” поведи»
Колобок рішив не гнати,
Бо здоров’я барахлить.
Став в спортзал копита рвати,
Де зустрів його Ведмідь.
А Ведмідь - чувак прикольний,
Занімається Кун – фу.
він Мадонну продвигає,
А на лажу каже -- «Фу»
« -Слухай, ти, м”ячеголовий,
Мабуть хватить тормозить.
Придлагаю тобі здєлку,
Якщо хочеш круто жить.
Забрели вони в кабак,
Й підписали там контракт.
Розкрутився наш пацан
В хіт – параді Намба Ван.
Нові треки, туса, тачки,
У Швейцарському – заначки.
Якось їде – глядь, дівиця,
Зупиняє: «ач яка!»
Тож підступная Лисиця
Хоче звабить Колобка.
Зразу в барі напоїла,
В стриптиз – клітку затягла.
Пару фоточок зробила
І в журнал їх продала.
Колоб довго не вагався,
І з Лисою поквитався,
Він згадав про свого кума ...
Той усе ріша без шума...
Колобок в турне поїхав,
Так співав, що ледве дихав.
Й познайомився він там
З Колобчихою – мадам!
Ті відразу закохались,
Й незабаром повінчались...
Разом їздять на гастролі,
Він бере дружину в долю.
Ось і казочці кінець -
Колобочок молодець.
* - цитата з пісні гурту «Поющие трусы»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789209
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 25.05.2018
Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.
Сипле холодом ніч
На хатинки німі, одинокі,
У ставок босоніж
Забрели верболози гуртом.
І сади теж сумні,
Бо давно вже утратили спокій:
Їх лякає у сні
Незвичайний сича баритон.
Сподівалась весна
На струні березневій заграти,
Щоби радість пізнав
Цей загублений, змучений край.
Зорі ніч колиса –
Риба стала в ставочку пірнати,
А весняна краса
Заблукала у втрачений рай.
Сіра неба імла
Розсівалася м’яко у тиші,
І на воду лягла
Сіроокого ранку дуга.
Чути десь, як весна,
Свою сонячну арію пише
Й на село і ставок
Золотаве манто одяга.
4.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792908
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 23.05.2018
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества"
Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
10. О ДУРАКАХ
А дураков, каких мало, оказывается много…
Акселерация показала, что дураки бывают не только круглые, но и длинные.
Ахиллесовой пятой чаще бывает голова.
Баранов не нужно клонировать, они и так хорошо размножаются…
Благодаря телевидению дурак дурака видит издалека.
Братки по разуму.
Братья по маразуму.
Будь мудрее других, если можешь, но не говори им об этом.
Будь ты в самом деле умнее меня, я бы этого не заметил!
Вам говорят, что вы дурак? Не надо спорить, людей не переубедишь.
В Америке одна беда – дураки.
Вести себя следует так, как будто Вы культурный человек!
Ветер в голове никогда не бывает попутным.
Взаимоисключение: Нужно набраться ума, чтобы признать себя дураком.
Все дети – из капусты, а олухи – из лопухов.
Все люди – братья, но не все по разуму.
В споре рождается Истина. В споре с идиотом - язва желудка.
В споре рождается истинный дурак.
Вы не думайте, что вы – самый умный. Здесь - все евреи!
Глупо ломиться в открытую дверь, когда рядом полно закрытых.
Глупость допустима только в разумных пределах.
Господь любит идиотов. Он столько их создал!
Да пребудет с тобой крыша!
Должен ли умный знать то, что знает каждый дурак?
Дураками быть нельзя - это всё-таки некрасиво!
[b]Дурак дурака видит из далека...
Дурак дурака дураком погоняет[/b]
Дураки – не мамонты, они не вымрут.
Дурак опасен не столько глупостью, сколько остатками ума.
Дурная голова кривым рукам покоя не даёт.
Если вокруг вас все дураки, значит, вы – центральный.
Если вокруг одни дураки, то обязательно найдётся один умник!
Если всплывают факты, то кто-то тонет.
Если ты умнее всех - кто это поймет?
Если у тебя появилась умная мысль, будь умным – держи эту мысль при себе.
Жемчужина не перестаёт быть жемчужиной оттого, что ею владеет дурак.
Живём мы здесь хорошо, так нам, дуракам и надо!
Жизненный опыт приходит или по глупости, или по неопытности!
Жизнь - очередь за смертью; дурак тот, кто лезет без очереди.
Жил дураком и умер в пятницу.
За неимением ума живём по понятиям.
Заставь дурака Богу молиться, а сам не плошай.
Идиот - член большого и могучего племени, чьё влияние на историю было определяющим.
Иногда надо прикинуться дурачком, чтобы не выглядеть идиотом.
Искусственный интеллект – ничто по сравнению с естественной глупостью.
Какая бы глупость не пришла человеку в голову, у него всегда найдется
единомышленник.
Картина Репина «Приплыли»: всю ночь гребли, а лодку отвязать забыли...
Когда горе от ума, счастье в его отсутствии.
Когда мне хочется услышать что-нибудь умное, я начинаю говорить.
Краткость – не только сестра таланта, но и близкая знакомая дурака.
«Крыша» есть - ума не надо.
Люди делятся на умных и тех, кто много говорит.
Мало иметь голову на плечах, надо ещё уметь ею пользоваться.
Мечта идиота обычно выглядит, как жена соседа.
Можно обеспечить защиту от дурака, но не от изобретательного.
Мозг – это такой орган, с помощью которого мы думаем, что мы думаем.
Надев носки, не перепутай ноги.
На дурака вся надежда. Лишь бы он не поумнел!
На заседаниии было больше дураков, чем присутствующих…
Не купайся слишком долго, а то опилки в голове намокнут!
Нет ничего глупее желания быть умнее всех...
Нет ума - считай, коллега!
Никогда не отождествляйте свой интеллект с интеллектом собеседника.
Никогда не спорьте с идиотом. Окружающие могут догадаться, кто из вас кто.
Ограниченный мозг вмещает неограниченное количество чуши.
Одного умного бывает мало, одного дурака всегда много.
Он вообще не думает, и это лишает его возможности думать неверно.
Опыт есть – ума не надо!
Отсутствие мыслей не мешает быть единомышленниками.
Плохо, если вы в дураках. Хуже, если вам там нравится.
Попугаи повторяют чужие ошибки.
Посредственность- добродетель в глазах посредственных людей. Ж. Жобер
Признать себя дураком - это полдела. Надо ещё и быть дураком!
Прогресс сделал розетки недоступными большинству детей. Погибают самые одарённые...
Разум дан человеку, чтобы он понял: одним разумом жить нельзя!
Разум существовал всегда, только не всегда в разумной форме.
С годами необходимость прикидываться дураком отпадает.
Сейчас "дурак" не говорят, а говорят: "Человек с гуманитарным складом ума".
Скажите, здесь крыша не проезжала?
Сколько лоха не кидай, он всё в рот смотрит..
[b]Скупой платит дважды, дурак – трижды, а л*ох – постоянно.[/b]
Cреднестатический человек, проживший на свете 75 лет:
33 года проводит на ногах,
17 лет - в сидячем положении,
6-7 лет - за едой,
25 лет - во сне,
4 года - в туалете,
5 лет - водит автомобиль (Европа), 3-4 года (Россия)
1 год - на поиск вещей, которые “вот только что сюда положил”.
Чаще всего это: ключи, кошелёк, очки, счета, квитанции, документы.
35% жизни человек проводит во сне, остальные 65% мечтает выспаться.
Старики поучают молодых: так глупость становится дуростью.
Схватиться руками за голову – ещё не значит взяться за ум.
С шизофренией ты никогда не будешь один.
Тихо шифером шурша, едет крыша не спеша.
Только глупая птица долетит до середины Днепра. Умная вовремя вспомнит - а как
обратно?
Третья и самая страшная беда России - дураки, выбирающие дорогу.
Трудно считать дураком человека, который восхищается нами. (Мария Эбнер-Эшенбах).
Ума палата № 6.
У иной глупой головы только губа не дура.
У короткого ума длинный язык.
Улыбайтесь, шеф любит идиотов.
Умная мысль может прийти и к дураку. Но с её стороны это будет глупостью.
Умного человека приятно послушать, с глупым можно и поговорить...
Умные учатся на чужих ошибках, а дураки – учат на своих.
Умные - это те, кто зарабатывает своим умом, а мудрые - те, на кого эти
умные работают.
Умный в гору не пойдёт. Поэтому очень часто на вершине оказываются дураки.
Умный два раза в “напёрстки” не играет!
Умудрённые дурью…
Уму непостижимо, до чего глупость разнообразна!
У одних главные полушария защищены черепом, у других – штанами.
-Уступи! Кто умнее, тот уступает! – Не такой я дурак, чтобы быть умнее!
Уши - показатель интеллекта. Если они расположены на уровне бровей – это
свидетельствует о высоком интеллекте, на уровне глаз - интеллект выше среднего и так далее…
Чем больше извилин в голове, тем труднее ими пошевелить.
Чем меньше извилин, тем прямее ноги.
Чем многограннее личность, тем ближе она к круглому идиоту...
Чем хуже дорога, тем к большему дураку она ведёт.
Чтобы попасть в глупое положение, иногда достаточно сказать что-то умное.
Эту мысль надо выжить из ума.
Я ж вам говорю: «Приходите завтра!», а вы всё время приходите сегодня!
Я не верю в коллективную мудрость невежественных индивидуумов. Т. Карлейль
Я позвонил в дверь, но было занято.
Я никогда не мог взять в толк, почему из-за того только, что я выражюсь
невразумительно, никто меня не понимает. Милтон Мейер
Я спросил у ясеня. Репортаж из психушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792806
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 23.05.2018
[color="#ff0000"][b](традиції українських весняних обрядів
і СЬОГОДЕННЯ)[/b]
[/color]
З авторського циклу [color="#ff0000"]"ЗА НАШИМ ЗВИЧАЄМ БОГА ВЕЛИЧАЄМ: ВЕСНА"[/color] (у рукописі)
[i]«Хороводи одкриваються з весною, коли небо вступа в шлюбну злуку з землею – і кличе до такої ж свяченої спілки й людину.»/7, 27/
«Хоровод взагалі має зв’язок з представленням сонця як божества, що запліднює землю – під образом колеса. Ще в давній час хороводи мали значіння супроводити зародження любови межи обома полами, любови, що знаходила своє здійснення у шлюбі. Власне, ця ідея любови й наступного за нею шлюбу є головний мотив, розвинений у хороводах…» /7,50/ [/i]
Щойно торкнеться легка весняна хода Землі, розкутої «рибою-щукою», щойно перший промінь Ярила обійме Її-Кохану, як серце людини переповниться радісним щемом і виникне бажання приєднатися до шлюбного розвою Природи. Піднесений настрій пронизає наскрізь численні весняні обряди – і втілиться у цілому ряді народних грищ:
[i]
«Ой не ходи, качуро́ньку, в горохо́вім вінку.
Вибирай си, качуроньку, щонайкращу дівку»!
«Вербовая дощечка, дощечка, дощечка -
по ній ходить Насточка, Насточка,Насточка.
Де ти, Насте, бувала,бувала,бувала,
як діброва палала,палала,палала»…
- Горю-горю пень!
- Чого гориш?
- Красної дівки хочу!
- Якої?
- Тебе молодої![/i]
Так зазивали у сиву давнину своїх обраниць наші далекі предки, коли збиралися на веселі гаївки у заповітних гаях Красних Гір, довкола священних дерев бога Перуна. [b]Свято Красної Гірки[/b], або [b]Красної Лелі,[/b]дзвеніло над урочими гаями 22 квітня у день «Юної,чи то Ранньої Весни», коли за спостережливим оком старожитніх природолюбів починав цвісти ясен. А ще такі дерева, в яких цвіт і листя з’являються одночасно. Щодо Красних Гір – то на Україні ще й досі зберігаються старі урочища, здебільшого високі горби з однойменною назвою. Лісисті гори – колиска людського житла. Виходить, що люди і рослини мають спільні долі.
З літопомної «Влес-книги» дізнаємося, що первісно [b]Красну Гірку[/b] [i]«діяли на спомин гори Карпатської. У той час іменувалися роди наші карпени, яке придбали ми, бувши в лісах, тим іменем звалося дерево…»/1, 39 /. Дерево,що особливо полюбляв громовержець- Перун і пускав у нього[/i] блискавки-стріли. Про таке дерево казали: «красне», або «перуневе». До «Перуневого дерева» приходили усім родом,на чолі зі старійшинами – співати хвалу богові першого весняного грому, воєводі війська небесного, свідка перемог і самозреченої доблесті наших пращурів. Тут силу двожилу показували юнаки, а тих юнаків проводжав Перун до січі кривавої. Колір крові теж був [b]«красним»[/b], уподібненим до яскравих язичків незгасимого Вогню. До слова,старожитній бог Підземного Вогню – Сварог- Зодіак, господар Небесних Лук, де спочивали у вічній радості та цвітінні душі померлих, кілька разів на рік давав можливість цим душам покинути країну Ірію (Вирію) і відвідати Землю. Перший раз – [b]на свято Красної Гірки, потім на Радуницю – Проводницю, далі на Навин День[/b].
Навесні, коли Красна Леля бенкетує, покійні виходять «у світ Яви»(на «цей світ») та в часи весняного похмілля розважаються разом з живими.
[color="#ff0000"][i]«[b]Красна Гірка [/b]– погуляння,
[b]Проводниця [/b]– проводжання.
[b]Радуниця[/b] – сади садить,
Сади садить – поливає,
Столи з хлібом-сіллю ставить,
Старих людей поминає.
[b]На Радуницю весінню[/b]
Мертві і живі радіють!»/4,136/
[/i][/color]
Чи не тому дівчата-відданиці виводили гаївки саме на могильних горбах Красних Гір, можливо,звідси походить і назва «гробки», а парубки тут же вели свої грища, щоб не обділити родичів чоловічої статі.
[i]«Рисою поганської обрядності являється двоїстість святошних уособлень та двоїстість у вдачі обрядів – з одного боку веселих, гульливих, з другого – сумних, і оплакування потоплених чи схоронених колишніх поганських богів. Це ніби єднання представлень про весняного могутнього бога Світла і про неминуче його осінньо-зимове обмирання».[/i]/2,286/
Обряд поховання Зими-Смерті у вигляді «Морени», що морила Землю стужею, а людину хворобою і голодом , сповнений глибокого драматичного змісту. Солом’яне опудало Зими клалося у труну, яку з плачем несли до річки, кидали у воду і топили:
[i]«Прийшли до Морени чотири дівоньки,
Принесли Морені чотири кубоньки,
Спи, Морено, спи!»/4,131/[/i]
За слов’янським міфом, несли води Морену до русла сонячної Ра-ріки, туди, де Земля межувала з Небом. Там зустрічала Морена душі померлих, що теж перепливали Ра-ріку і вертали на небесні луки Сварога-Зодіаку, захопивши з собою у Вирій грудочку живої рідної землі. Мовляв, блаженний той, хто є повен землі своєї , бо неможливо його відділити від неї!
На честь померлих родичів святкували праукраїнці урочисту тризну з жертвоприношеннями.
[i]«Обряд тризни супроводився в старовину грищами… З людською істотою по смерті відбувається ніби обертання, заміна однієї форми іншою – і народ одзначив свідомість про це обертання в широкім вжитку перебирання в похоронних обрядах. Супроводили похоронний обхід грища мирної вдачі, хоч і вразливі широкою гульнею. Так на Україні заховався звичай… веселитися над умерлими, співати та грати на жоломійці – як повелось у давнину на тризні».[/i]/2,296/
[i]«- Уже несемо Смерть із села!
- А нове Літо в село!
- Здорове будь, Літо ласкаве!
- Здорове будь, багатство зелене!»/4,130/
[color="#ff0000"][b]«Святий Юрій, божий ключник,
бери ключі золотії, веди коня вороного,
одімкни сиру землицю, випусти живу травицю,
а на трави, на новії, пусти роси медянії!»/4,136/[/i][/b][/color]
Так сповнивши обряди смутку та пам’яті за померлими, проводивши «на той бік» стужу та Смерть, давня спільнота починала виводити ритуальний живопліт [b][i]«Шума»[/i] [/b]- що був не чим іншим, як заворожуванням шуму зеленої весни: листя на деревах, соковитої трави на луках, вруну на полях…
[i]« - Ой нумо, нумо!
В зеленого Шума.
Шума заплетімо,
гуляти ходімо…»
[/i]
І не тільки про [b][i]«виплітання шуму»[/i][/b] йшлося у весняних магічних ритуалах, згадаймо з дитинства знайомі нам ігри-хороводи: [b][i]«а ми просо сіяли…», «край долини – мак…», «ой посадим грушечку», «ой питала мати в дочки, чи посієм огірочки…», «розлилися води на чотири броди…», «соловеєчку,сватку-сватку…», «ти,бджілонько яра, вилети з-за моря…» [/i][/b]і багато-багато інших.
Ото розбудили усі стихії,усі надземні і підземні сили Природи, подбали про літо рослинами буйне, про злаки і городину, що Мати-Земля трудовому люду у дар принесе. про плоди соковиті,що з дерев упадуть долу, про меди духмяні, що ріками у світ потечуть – і нумо дбати про втіхи подружні, аби наш прадавній рід не перевівся, аби було кому на цьому дивному,прекрасному світі ряст топтати:
[i]«Волочився Ярило та й по всьому світу -
Полю жито родив, людям діток плодив!»/4,133/
[/i]
Ой же, Ярило – Сонечко Весняне -- у білу льолю та золоту кирею вбране, вінком з польових квітів уквітчане, з царським посохом у руках. Вдарить об землю – зерно проізростає, торкнеться людини – запалає Любов’ю невситимою…
[i]« - Ой воротар – воротарчику,
утвори нам воротонька!
А що там, а що там за пан іде?
А що там, а що там за дар несе?»/4,124/
«- Їде Весна,їде,
їде Красна Пані -
на золотім коні,
в золотім жупані!»/4,116/[/i]
Коли ж уже Весна «приїхала» – люди святкують «маївки» (у маю, себто у травні), замаюють житло і свій побут, їздять на весняні ярмарки, дбають про дітей та старших у роді, аби їм було ситно і весело...
[color="#ff0000"]Тоді, [b]18 травня[/b], коли у церковному календарі [b]День святої Ірини[/b] – себто у День мого Ангела, у музейної спільноти (автор цих рядків теж себе до неї причисляє, бо з 1987 року незмінно топче стежечку до Львівського музею історії релігії!) – професійне свято – не тільки в Україні, а й по всьому світу. Об’єдналися духовно – та й закарбували у календарі дату: [b]МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗЕЮ![/b]
У цей особливий для музейників день року Божого 200(…) у вічноюному Львові на площі Музейній перед Божим храмом «топтали ряст» дрібонькі діточки з зразкового фольклорного ансамблю «Джерельце»,а навчила їх стародавніх гаївок – Світлана Костянтинівна Стефан. Вчила вона водити гаївочки і мою донечку Устоньку, коли вона у 3 рочки переступила поріг «Джерельця», навчена бабциних пісень – «ку-ку, ку-ку, чути в ліску», «вишла жабка спацероваць», «вже дзвіночок кличе нас, до забави час-час-час»…
Прислухаймося до дитячих дзвінких голосочків, придивімося, що за давню магію для нас – людей мистецтва і культури – вони сповняють:
[i]«Заспіваєм коломийки та й при файній днині —
Міжнародний день музею святкуємо нині.
Заспіваєм коломийки , піде луна гаєм --
всіх музейників у Львові красно привітаєм.
Ой пролягла доріженька по старій бруківці –
а ми весну прикликаєм у старій гаївці.
Нумо шума заплетімо,мости розведімо,
та й на площу, на Музейну,гуляти ходімо!
Ой чи файна коломийка, я ся не питаю –
а я площу перед храмом ніжками топтаю:
--Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть.
І ще буду топтати,
щоб на той рік діждати…
Дзвени наша гаївочко, при щасній годині –
Міжнародний день музею святкуємо нині»!*
[/color] [/i]
*Гаївчані хороводи виводила, площу перед храмом топтала та новітні тексти творила – [color="#ff0000"]Ірина Вовк[/color]
З книжки дружніх присвят "ВОВЧІ ІМЕНИНИ" з серії "ПЕГАСИ": Львів, Ліга-Прес,2013.
***
[i][b]Список літератури до традиційної весняної обрядовості:
[/b]
1.Велес-книга. Легенди. Міти. Думи.— Київ: Індоєвропа,7503(1995).
2.О.Веселовський. Старинньій театр в Европе.— Варшава,1895.
3.О.Воропай. Звичаї нашого народу.—Мюнхен,1958 у 2 т.
4.Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі.—Київ,1988.
5.Стешенко І. Історія української драми // Україна.—Київ,1907,т.1.
6.Сумцовь. Религіозно-мифическоє значеніе малорусской свадьбьі //Кіевская Старина,1885.
7.Х.Ящуржинський. Лирическіє малороссийскіє пьсни.— Варшава,1880.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792240
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Чого вартують материні руки,
Що так служили віддано мені?
Ще тільки вчора - ніжні і тендітні,
Доглянуті такі і молоді
Життям пропахли і журбою, й хлібом -
Все поміж щастя тріщинок вляглось...
В знов гукає мама до обіду -
Благословенна небом іпостась!
А серце... серце мамине ви чули,
Про що воно говорить і мовчить?
В нім цілий океан любові,
А від образ рубцюється, кровить...
Прости , рідненька, всі мої провини,
Всіх докорів незважені слова.
Чутливе серце краяла я ними,
Тепер вже стала матір'ю сама
Прости, матусю, сльози в самотні,
За найніжніші змовчані слова...
Я наскладала їх багато в "скрині" ,-
Твоя любов воістину свята
Несу подяку із обійм, як крила,
Цілую зморшки на руках її.
Допоки ти живеш - у мене сила,
Щоб підіймати внуків - правнуків твоїх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791954
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Десять законов Своею рукой
Бог написал, чтоб мы их соблюдали,
Чтобы войти могли в Божий покой,
Чтобы, как грешники, в ад не попали..
Ну, неужель, мы настолько глупы,
Чтоб "был не писан" для нас Закон Божий,
Чтоб под влиянием мнений толпы
Души губили сознательно ложью?
Ну, неужель, большинством голосов
Божьи законы святые отменим?
Ведь у Него суть святая — любовь,
И Свою суть Он вовек не изменит!
Коль не хотим обрести Его суть,
Коль беззаконие — сердцу отрада,
Бог не заставит нас выбрать тот путь,
Что ведёт в сторону райского сада!
Десять законов, чтоб жить, как в раю,
Нам написал Бог Святой и Бессмертный,
Чтобы освоить глагол «я люблю»,
Что неподвластен старенью и смерти!
Десять законов исполнить даст сил,
Кто искупил нас из грешного рабства,
Кто на Кресте грех и смерть победил,
Может вернуть нас в безгрешное Царство!
Сын Божий, с любящей сутью Отца,
Силою в рай не затащит сердца»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791925
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
Будеш сіять жито і ниву орати.
Головні в житті для нас мама й тато.
Збудуй свій будинок, народи дитину.
Посади в садочку червону калину.
Нехай шумить листом,
пишним гроном гнеться.
То зрадіє щире, добре твоє серце.
А ще буде в тебе радості багато.
Коли навчиш діток своїх працювати.
Як підростуть діти, й вони будуть знати,
Що батька і неньку треба шанувати.
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791376
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
За море сонечко сідає:
Захід, Північ, Південь, Схід,
Цикл звичайний завершає
Радувати й дивувати світ.
Вода, Земля, Вогонь, Повітря -
Життєво визнані стихії,
Хто з них знаходиться на вістрі,
Тому й підкорюй свої дії.
Ранок чи день, вечір чи ніч
Тебе в життя тут споряджає,
З ними виходиш віч – на – віч,
Нехай вас Бог благословляє.
Зима, Весна, Літо та Осінь
До нас ідуть, як божий дар,
Готують, сіють, ростять, косять,
Бо кожен з них у свій час цар.
Вивчай, трудись в мирі і згоді,
Щедро отримуй, сам давай,
Хоч є всесильною природа
Та ти в ній прихисток шукай.
Твоя четвірка скрізь в нагоді:
Зір і Слух та Нюх і Смак
Щоб не потрапити в пригоду
Сам обирай природний такт.
За море сонечко зайшло,
У серце - радість, в душу - спокій,
Щоби щасливо всім жилось
Хай скрізь панують Правда й Совість.
_____________________________________
*Закат на море. Холст, Масло. Картина
Маши Борисенко, 10 лет. Фото автора.
05.04. 2018 г., Киев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791373
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Завітали рідні люди
До старої Василини:
Вийшла донька, двоє внуків
Із новенької машини.
Бабця рада, метушиться,
Діточкам налила квасу…
-Зараз, мамо, Ви збирайтесь,
Бо в нас дуже обмаль часу.
Донька зразу пояснила
Про мету візиту свого,
Дуже прямо і відверто
Перейшла до головного:
-В нас сім’я, великий бізнес,
(Всі ми хочем добре жити)
Вам не можу я уваги
Скільки треба приділити.
Мені важко - за роботу
І за Вас переживати,
Вік будете доживати
У столиці в інтернаті,
Буде в Вас своя палата,
Персонал у них хороший,
За це місце у притулку
Я вгатила стільки грошей!
Дуже добре Вам там буде,
Є сусідки по палаті,
І ми за Вас не забудем –
Будем часто приїжджати…
Внуки з радості стрибають,
(Бо ж права їхня матуся),
До старої промовляють:
-Та не плачте Ви, бабусю!
Вам самотньо там не буде,
Ось, як тільки підростемо -
Зразу ми до Вас в палату
Нашу маму привеземо.
Вам удвох там буде добре:
Гарні й чисті там палати,
Будете всі дні і ночі
В Інтернеті зависати.
То ж збирайтесь, бабо, швидше,
Ви вже тут не зволікайте,
І для нашої матусі
Зразу місце там займайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790658
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2018
[color="#ff0000"][b]З рукопису авторського антології "ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!"[/b][/color]
[color="#ff0000"][i](Відома та невідома Марійська поезія України та українського закордоння)[/i][/color]
Працюючи понад 30 років у Львівському музеї історії релігії, зокрема в Інституті релігієзнавства, маю змогу вкладати авторську антологію поезії, присвяченій Богородиці, яка дістала назву [color="#ff0000"][b]"Марійська поезія" [/b][/color]- на основі заборонених радянською владою релігійних видань та календарів 20-70-их років минулого століття, що знаходяться у Фондах нашого музею.
Робота вже майже завершена, готуються відомості про авторів перед макетуванням книжки. Ця робота триває уже третій рік - і дала не тільки творчу насолоду від високопрофесійної Богородичної поезії, а й великий імпульс для пошуків і джерело для власних письменницьких проектів.
Антологія має 6 розділів, перший із них [color="#ff0000"]"ЄДИНОЧИСТА І БЛАГОСЛОВЕННА..."[/color] друкувати не буду, бо це розділ хрестоматійних, себто відомих українських авторів.
Отож, почну з розділу ІІ[color="#ff0000"] "РАДІЙ, НЕВІНЧАНА ЦАРИЦЕ..."[/color], де вміщені невідомі українські автори.
[color="#ff0000"][b]Олег Стюарт*
Ликуй, Княгине![/b][/color]
Ликуй, Княгине світлих зір,
Земель і вод, життя і мріє!
До Тебе свій підносим зір
І кличем: Радуйся, Маріє!
Поглянь, Пречиста, із висот
На український свій народ!
На наших землях кров і мста,
Ірод засів в Твоїй столиці,
І знов Пилат розп’яв Христа,
І сповнив учнями в’язниці.
І з тюрем кличуть голоси:
Спаси, Маріє, нас спаси!
Почуй слова тривожних уст,
Що шлють сини Тобі і доні,
Щоб сяли Київ, Львів і Хуст,
Як перли на твоїй короні.
Поглянь, Маріє, на наш край
І Україні волю дай!
[i]*Олег Стюарт – одне з творчих псевдо Теодора Курпіти
«Калєндар української Родини»1950, ст. 59.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Теодор Курпіта
Ave![/b][/color]
У розцвіті рожевім трави
І синя флейта – небеса.
Немов чернець стою я сам
Із піснею на серці: Ave!
За мною полум’ям заграви
Вечірні блимають вогні
І в фіолетній тишині
Несеться дзвона срібне: Ave!
Прийми із серцем нелукавим
Мене, Маріє, під покров.
Тобі жертвую душу, кров
І серця свого тихе: Ave!
Дозволь в Твої ступити лави
Відважних, смілих, чесних слуг
І в час незгоди і наруг
Тобі співати вічно: Ave!
[i]«Дзвони», Львів 1937, ч.5. с.171 [/i]
[color="#ff0000"][b]Ольга Сиротинська
В день Успення Пречистої Діви Марії[/b][/color]
На золотих крилах ангелів ясних
Між срібні зорі, в край неба красний
З цього провалля смутку, сліз і болів,
Та, що була нам всім провід-зорею,
Взнеслась на віки тілом і душею
В край вічний щастя, радости і волі.
Засумували води Йордану,
Імлою смутку вкрився ліс Ливану;
Прибравсь в жалоби паполоми чорні.
Ллють сльози горя вірнії синове,
Бо хто ж то нині під крилом любови
Так, як Пречиста їх усіх пригорне?
А часи люті; ворог так шаліє;
В серцях згасає віра і надія…
І холод тиснеться повільним ходом…
Не опускай нас, о Мати Пречиста!
Крізь життя темні дороги імлисті
Будь нашим сонцем і нашим проводом!
Бо нам так важко, бо нам так сумно;
Життя на світі наче чорна трумна,
Гробова студінь, здається, кругом віє…
Як на нас вдарять лютії морози,
Як спадуть тучі й горя-болю сльози,
Не опускай нас, о Мати Маріє!
Не бійтесь, діти, хоч я між зорями
Царюю нині, то завжди я з вами
І помагати буду вам невпинно,
Чи в щастю-долі, чи в смуткуі горю,
Для вас повік я – та Провідна Зоря,
Лиш дайте серце ви мені невинне!
[i]«Наш Приятель», Львів 1924, число 8, ст..106.[/i]
[color="#ff0000"][b]М.-ч.
Чистая Діво! [/b][/color]
Чистая Діво, Царице Мая,
Роже цвітуча, перло святая,
Тобі на честь ми пісню співаєм,
З всіми святими враз величаєм.
Діво Пречиста,Мати Ласкава,
Що володієш в блиску і славі,
До Тебе просьби наші підносим,
Для Підкарпаття доленьки просим.
Ми – руські діти, Ти – наша Мати,
Не дай нам духом підупадати,
Захорони нас від злої долі.
Не дай попасти в ярмо неволі.
Діво Маріє, Тобі з поклоном
Пісню співаєм сердечним тоном;
Благослови нас, встався за нами
В Того, що править всіма віками.
[i]«Благовістник», Ужгород 1937, число 5, ст.17.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Марія Я.Мятка
Маївка[/b][/color]
Пречиста Діво,
радій, радій:
ввесь світ хвалу шле
красі Твоїй!
Ось в кожен теплий
травневий день
гуде молебень
з-поміж вишень!
Гудуть, співають
в яснім теплі
хрущі, - і діти, -
й бджілки малі.
І гомонить скрізь
пташиний спів
з гаїв зелених,
з шумких степів.
А в кожен вечір
лунає дзвін –
і в храм твій люди
йдуть на поклін.
І зорі сяють
красі Твоїй…
Пречиста Діво,
радій, радій!
[i]«Християнський голос» 1952, число 21, ст.3.[/i]
[color="#ff0000"][b]Ю. Паломник
Гимн Марії
[/b][/color] Освяти, о Пречиста, мій дім
і всіх тих, що живуть у цім домі:
тих, що пориви в них молоді,
тих, що в старості чають на поміч.
І кімнату мою освяти:
і ці вікна, і стіни, і двері,
і той стіл, на якому застиг
недокінчений гімн на папері…
І мене освяти за столом
у найбільшім, найтяжчім зусиллі:
серце грає Тобі, о Маріє, псалом,
я ж у вірш його вкласти не в силі…
[i]«Поступ»1969, число 22, ст.7.
[/i]
[color="#ff0000"][b]
Олена Печеніг
Мати Божая…[/b][/color]
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
«Земле, земленько многогрішная!
Сестро, сестронько неутішная!
Я печалі твої рукавом ізітру, -
Квіт-пахуч, зілля-сад ізсаджу між журу.
В табуни, у бистрі, ой зберіться, вітри,
Покотіться сюди із крутої гори!
Рознесіть., розсадіть молоді паростки –
Хай зів’яне печаль, де зростуть ці квітки.
Хай росою сльоза зсохне з променем дня;
Хай же плаче Душа лиш одна, лиш Моя…».
Мати Божа йшла та долинами
Широчезними та з тернинами.
Мати Божая – Радість соняшна,
Охороннице наша горішня!
[i]«Дзвони» 1932, число 2, ст.81.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Ірка Трусь
Марія[/b][/color]
В смарагдовій, довгій сукні,
Густо тканій звіздочками –
Йшла Марія полем, лісом,
Йшла дібровами, гаями.
Ліс шумить ніжну молитву,
Шепчуть тихо щось діброви:
- Пригорни нас всіх. Маріє,
Хорони нас під покрови.
Пісню матінці співають
Пташенята всі і квіти –
Так солодко, милозвучно,
Ось послухайте лиш, діти!, -
Треба серденька вам мати,
Як лелії сніжні, чисті,
А тоді і ваша пісня
Мила буде теж Пречистій.
[i]«Наш Приятель» 1934, число 11-12, ст.12.
[/i]
[color="#ff0000"][b]П.Штокалко
Діти Марії
[i](з уст народа)[/i][/b][/color]
По райських стежечках іде
Марія Божа Мати,
Гурток дітей малих веде
В садочку забавляти.
У них одежа мов би сніг, -
Її Марія шила, -
Несесь дівочий тупіт ніг,
Мигтять ангельські крила.
Розкішний довкруги садок,
У стіп пахучі цвіти,
Ягідки клоняться з гілок,
Їх рвати хочуть діти.
Пречиста Діва все спішить,
Гіллячки пригинає,
Ягідки рве і в тую ж мить
Ягідки кожен має.
Лящить дітвори срібний сміх
Йде гомін від забави,
Глядить на діточок усіх
Марії зір ласкавий.
[i]«Наш Приятель» 1924, ч.5, с.73.[/i]
[color="#ff0000"][b]
Євгенія К-івна
Поклін[/b][/color]
Склонило Сонце русу головку
В поклін найнижчий аж до землі
Та в перлоцвіти, срібні намиста
Прибрало землю в привіт Її.
Склонилось Сонце в поклін найнижчий
Молиться тихо природа вся:
- Радуйся Діво благословенна,
О Непорочно За-ча-та-я!..
[i]«Місіонар», Жовква 1935, ч.12, с.273.
[/i]
[color="#ff0000"][b]І. Сендецький
[/b][b]Розбитий човен[/b][/color]
На синім морі човен розбитий…
Сном оповитий
пливу в човні…
Хвилі вдаряють і заливають,
в шалі-розпалі човном хитають.
Горе мені!
Але ось руку хтось простягає,
мене спасає.
Дивлюся я:
Пречиста Мати, Скарб благодати
подала руку, щоб рятувати
своє дитя.
І сльози кануть. Сила любови
здійма окови
з серця в огні.
А Божа Мати зайшла в палати,
щоб своїм словом в Сина благати
щастя мені!
[i]«Календар Доброго Пастиря» 1950, ст.53.
[/i]
[color="#ff0000"][b]М.Щ.[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]Мати Милосердя[/b][/color]
Вона полями йшла
В рожевій ранку млі,
Вкраїнських рук діла
Оглянуть на землі.
Схилив головку цвіт,
Колосся пало ниць
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Роздався голос птиць.
Схилив головку цвіт,
Дорогу Їй стелив.
Дивіть, дивіть, дивіть! –
Привіт ланами плив.
Вона так тихо йшла,
Так плиламоветер…
Аж щось ось там найшла,
Де видний лан тепер…
Схилилась як лоза,
Що з вітромйде у бій;
І канула сльоза
Її гаряча з вій.
І тихий плач без слів
Озвався… ріс і ріс;
В нім жаль і біль рабів
До неба вітер ніс.
Замовкли голоси,
Замовк ланів привіт:
Між каплями роси
Багрів кровавий піт…
Вона зібрала кров
Як дорогий алмаз,
А сльози лились знов
З очей Їй раз-у-раз.
І скоро вже ішла
Полями в ранку млі.
Бо скарб вона знайшла
Великий на землі.
[i]«Наш приятель» 1922, ч. 2., ст.27.[/i]
[color="#ff0000"][b]
Автор невідомий
[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]А як прийде той місяць май[/b][/color]
А як прийде розкішний май,
Цвітучий май чудовий,
Вбереться в цвіт діброва, гай,
В килими луг шовковий;
Як соловій струмом пісень
Затьохкає й принишкне,
І як теплом на сад вишень
Легенький вітер дихне;
Як в тихім сні листки беріз
До долу схилять віти,
Як серед рос, дрібоньких сліз,
Заснуть пахучі цвіти;
І як обгорне душу жаль
За ясним днем, красою,
Навіє сум важку печаль
І грози неспокою;
То я тоді у хвилю ту,
Забувши земське горе,
З мольбами тихими піду
До Тебе, ясна Зоре!
[i]«Місіонар», Жовква 1908, с.141.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Автор невідомий[/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]Не дай, Маріє…[/b][/color]
…А як звалить мене, знеможе
Тягар житейських мук, терпінь,
Скує мене в ярмо вороже
Нетями сонна, чорна тінь:
Не дай в безсилля впасти плінь…
Не дай знеможеному в бою
Соромно впасти на шляху,
Бо я, Маріє, все з Тобою
Надії віри повен йду,
В побіди силу йду до бою.
[i]«Калєндар Місіонаря», Жовква 1926, с.128.
[/i]
[color="#ff0000"][b]Дмитро Николишин[/b][/color]
[color="#ff0000"] [b] Божий мир.[/b][/color]
Ти добру частку вибрала, Маріє:
вогнем буття захоплення німе;
воно в жарі кохання не зотліє,
ні буревій холодний не розвіє,
ні хитрий друг його не відніме.
Воно в душі зростить і скріпить віру
в могутній світ краси живих ідей;
із серця струн дзвінку збудує ліру
й сотати буде з неї пісню щиру
про сон життя, невгадну для людей.
Воно самотній шлях устелить квіттям,
освітить сяйвом кременисту часть,
жар соняшний відхилить верховіттям
рясних алей і снам – химерним дітям
уяви – творчий зміст і тривок дасть.
Воно тобі у дні борні поможе
переплисти зрадливий світа вир;
сичання заздре заглушить вороже,
пахучий щастя цвіт у серце вложить, -
воно віллє у душу Божий мир!
16. ІV. 36
[i]«Калєндар родини», Львів 1936., с.3.
[/i]
з рукопису антології Марійської поезії "ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!",2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789128
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Мамо моя мамо, зіронько небесна,
Чого мамцю сива у в очах журба?
Пролетіли роки, відшуміли весни,
Думи сумні з долі підняла судьба.
Наче малі діти з пам’яті воскресли,
Покотилась й впала по щоці сльоза.
Журавлі небесні звістку вже принесли,
Зачекались в ирій Божі небеса.
Ангели небесні подають вже весло,
Очі колись сині виїла роса.
З’їли роки сину з лемеша чересло,
Вже до Бога просить далеч голуба.
Вам же залишаю, всю любов сердечно,
Знов в гаю щебечуть птахи… дітвора.
Ось тому синочку на душі бентежно,
Що Господь мій каже… скоро йти пора.
Прожила в цім світі, як велів належно,
Як в гаю черешня буйно відцвіла.
Ще просити в Бога, якось недоречно,
Застилає очі віхола – імла.
Приспів:
Вам в цім світі сину пам'ять залишаю,
Квіти в вишиванках, долю в рушниках.
Залишусь, як крапля в іскрах водограю,
Ароматом ніжним в ваших стільниках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788439
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
**********
Вона сіяла квіти
навесні, навесні,
Їй ввижалися діти
в напівсні, в напівсні...
Вона сіяла квіти
і жіночі літа,
Чиста врода тендітна
в самоті одцвіта.
Вона сіяла квіти:
пишні айстри ясні,
Чорнобривці із літа
усміхалися їй
І цвіли коло хати,
доки випаде сніг.
Виглядатиме мати
діток з дальніх доріг.
Вона сіяла щастя,
і любов, і красу,
Їй зневіри причастя
посріблило косу.
Зацвіли дивоцвіти,
та дарма, та дарма.
Шепотіли їй віти:
-Чом сама ти, сама?
Рідні діти далеко,
одцвітають літа,
Лиш самотній лелека
Навесні приліта..
Вона сіяла квіти
і надію свою
І молилась за діток
у далекім краю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788416
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
О, Боже, Творче неба і землі,
Мій Батьку, Охоронцю, мій Живителю,
Ти той, хто шлях висвічує у млі –
Світильнику, Пораднику, Учителю.
Ділю з тобою радість і журбу,
Розваги, працю і всілякі вістини.
Приймаю твої докори, хвальбу,
Хліби насущні і духовні істини.
Подяку шлю за кожен свій політ.
Любов штрихами креслю безперервними.
Прошу за рід, а, головно, за світ –
Тримай його плечима милосердними.
Спаси мій край – калини й журавля,
Нехай твоє тепло відчує жилою.
Тули його, мов немічне маля,
Рости, наповнюй добрістю і силою.
Вістини – вісті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788280
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Молода невістка Варка
З свекрухою не мирилась,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха - як сказилась!
Кожен день не знає нащо
Хоче сина рятувати,
І невістку - це ледащо,
Треба вижити із хати.
-Ти - пройдисвітка й повія,-
Починає день свекруха,-
Сину зовсім ти не рівня,
Та хіба мене він слуха?
Та тебе ж бомжі й п’яниці
По всіх селах волочили,
А щоб від них відчепитись
Певне, вже не було сили?
Та на тебе глянуть гидко,
Подивись, на що ти схожа,
Он мордяка - вся червона,
Як у тому саду рожа!
Та невістка не журилась,
Звикла вже до цього Варка,
І в ранкову оперету
Перетворювалась сварка.
-Правду люди в селі кажуть:
Кривобока ви і коса,
Як ішли весною заміж –
Пузо було вище носа!
Тут ще треба розібратись:
Ваш синок - чия дитина?
Не з одним ви чоловіком
Гралися під кожним тином.
Знають вас у кожній хаті
І на кожнім повороті,
Щодня бігли до ворожок
І робили привороти.
І лише один знайшовся,
Бо він тоді добре впився:
Ви чар-зіллям напоїли,
То він здуру й оженився!
Ви забули, як Галина
Вам всі патли обірвала,
Як в хліві з її Максимом
На гарячому застала?
Тут невістка розійшлася
(Вже свекрухи було мало)
До свекора підскочила,
На весь голос верещала:
-Вас яка вкусила муха,
Що не скажете ні слова?
Розсудіть, хто з нас брехуха:
Я, чи жирна ця корова?
-За що мене й мого сина
Отак доля наказала?
Кожна з вас сказала правду
І нічого не збрехала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787784
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
[b][i][color="#0c1594"][color="#e31814"]Т[/color]-рамвай подъехал к новой остановке
[color="#e31814"]А[/color]- за окном весенний теплый штрих.
[color="#e31814"]В[/color]- салон вскочил по юношески ловко
[color="#e31814"]С[/color]-едой мужчина где-то лет моих...
[color="#e31814"]Т[/color]-олько с чего бы сердце бьется чаще?
[color="#db1714"]Р[/color]-одное что-то... Время - не спеши!
[color="#db1714"]Е[/color]-й Богу... он!!! И память в одночасье
[color="#e31814"]Ч[/color]-ерпнула чувства из глубин души...
[color="#e31814"]А[/color]- за окном все тоже время года,
[color="#e31814"]В[/color]-есна.. и вишен нежно-буйный цвет,
[color="#e31814"]О[/color]-пять земля коснулась небосвода
[color="#e31814"]В[/color]- глазах моих... О Боже, сколько лет!!
[color="#e31814"]С[/color]-тучит сердечко и трепещет птицей,
[color="#e31814"]Е[/color]-го удары, словно в небе гром.
[color="#e31814"]Н[/color]-а нас спустились годы вереницей,
[color="#db1714"]Е[/color]-му, родному, быть бы лучше сном.
[color="#db1714"]С[/color]-леза скатилась по щеке с морщинкой,
[color="#db1714"]Л[/color]-юбимый - рядом, может подойти?
[color="#db1714"]У[/color]-йти вдвоем неведомой тропинкой,
[color="#db1714"]Ч[/color]-то бы могло нас ждать в таком пути?
[color="#db1714"]А[/color]- тут ... опять назвали остановку
[color="#db1714"]Й[/color]- он сошел... за миг свернул за рог...
[color="#db1714"]Н[/color]-о пусть я плачу... плачу втихомолку,
[color="#db1714"]А[/color]- случай этот все ж послал мне Бог![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787210
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Не вітри сердиті віють,
Все руйнують на путі –
То війна… Й сини сивіють,
Хоч такі ще молоді.
І не ворон в лісі кряче –
Доля плаче козака:
Кров із серденька гаряча
Кропить тіло і стіка.
Чула мати лихо з сином
І за кілька сотень миль,
І молитвою просила
Бути й ворогів людьми.
І Всевишнього благала,
Щоби війни зупинив,
Щоб не плакали кохані
І не падали сини.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
А із нею рання осінь,
Бо пройшлась по ній війна.
Не дощі зросили очі,
Донедавна голубі, –
То сльоза, що дні і ночі
У чеканні і журбі.
28.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785910
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018
Два неба, і два таких різних світи,
І хто там не був, не зможе цього збагнути.
Ми тут, а в чужому пеклі вони,
І з дороги тієї уже не звернути.
Ми радіємо сонячним дням,
А над ними з свинцю тумани.
Там земля під ногами горить,
І здригається серце в мами.
Пробач мене солдате, я благаю,
Пробач, за те, що ночі ти не спав!!!
Пробач за тих, що в домовині спочивають,
Ти їх колись братами називав.
Пробач, за те, що сплю у теплім ліжку,
А ти у бліндажі, в сирій землі.
Пробач мене солдате, я благаю,
За те, що ти у "пеклі" на війні.
Я сплю спокійно, свої ночі до світанку,
А ти здригаєшся на кожен звук боїв.
І знову втрати, побратим прикрив собою,
А хтось його прикрити не зумів.
Пробач за сльози, й сивину твоєї мами,
За всіх дітей, що більше батька не обіймуть.
За всіх жінок, що так зарано овдовіли,
Печать війни, яку із серця вже не вийму.
Пробач солдате, за всі рани, що отримав,
Я знаю, як душа твоя болить!
І плаче гірко,наша мати-Україна!!!!
Бо знову має сина хоронить.
Пробач солдате, я прошу за всіх, й за себе,
Бо ця війна, в моїй душі також ятрить.
Пробач мене солдате, прошу в неба,
Хай Матір Божа, береже, й захоронить...
Пробач.......!!!!!!!!!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784014
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Родиться на небесах
І летить на шлях, на дах,
На садок, на ліс, на луг.
А на вид, як сіль чи пух.
(Сніг)
Мама – хмарка. Тато – небо.
Сухо – в ньому є потреба.
Кличуть люди – він прилине,
Напоїть усі рослини.
(Дощ)
Він невидимий, без пахів,
Та як пустить ноги шляхом,
Вгору куряву здіймає,
Гілля дереву згинає.
(Вітер)
Вона буває чорна, біла,
Червона, жовта також є.
Несеться, наче угоріла.
В обличчя чи у плечі б’є.
Жовта – пісок несе, червона –
Пісок і пил, а біла – сіль.
Чорна – ґрунти степами гоне,
Чумна, хоч і не пила хміль.
(Буря)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782939
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Під знаком Риб народжуються Музи.
Під знаком Риб приходять в світ Пророки.
Талант стрімким потоком Лаперуза
У океан виходить ненароком.
Пливе світами, він не має стриму.
Йому ще довго жити на планеті.
Буває він із градусом Гольфстріму.
Яка величність в кожнім силуеті!
Бувають рифи, тішать світ корали...
Дельфіни мирні і страшні акули...
Не всіх чекають нині п’єдестали,
А скільки вже – в пучину упірнули.
Пророки будуть, вічно будуть люди,
Під знаком Риб народжуються чесні!
Під знаком Риб "Титаніків" не буде!
Під знаком Риб, народжені – безсмертні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783008
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Багато розчарувань і невдоволень було у авторів Клубу Поезії (особливо у тих, хто працює з пісенним жанром) з приводу того, що сайт обмежив можливість заливати звукові файли. Є два варіанти як виходити з такого скрутного становища. 1. Зжати файл до мінімума якимось медіакодером. Але тоді якість
звучання буде дуже низька. 2.Заливати фонограми на інші сайти чи хостинги (наприклад YouTube, або soundcloud).
-----------------------
Пропоную вашій увазі свій варіант мелодії до вірша Тамари Шкіндер.
Посилання на фонограму -
https://soundcloud.com/j4kx55edzkzf/pamyat-mater
[youtube]https://youtu.be/f4x82WuakUM[/youtube]
[b] Пам'яті матер[/b]і
На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу,
Залишили у серці ні з чим не порівняний біль.
Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто,
Крають спогади душу в самотнім чеканні зими.
Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте,
В час гіркої розпуки обійме незримо крильми.
А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи.
Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива.
Перед рідним порогом спинюся закована болем,
І ніхто для розради не знайде у світі слова.
Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко,
Як на прощу священну тихенько до хати зайду…
Вишня в смутку мені прихилила, мов рученьку гілку,
Наче рідна матуся на хвильку з"явилась в саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782586
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Стара дорога пролягла до лісу,
засумувала від пилюки і дощу.
А біля неї чути плач криниці,
не хочеться співати солов'ю.
Криниця плаче від посухи,
розвалене каміння, проросла трава.
Закриті очі в бідолахи,
вода не б'є із цього джерела.
Тут все колись було інакше,
росла калина, цвів розмай.
Зустрів юнак одну дівчину,
проте війна прийшла у їхній край.
Вона його по-справжньому кохала,
а хлопець на війну пішов.
Вже третій його чекала,
а він там смерть свою знайшов.
Почула звістку, опустились руки,
припала юнка до холодної землі.
А потім дочикавшись ночі,
блукала одиноко по селі.
Пішла дорогою до лісу,
тремтіло серце, плакала душа.
і сльози лились на розлуку,
у ту криницю що одна була.
З'єдналася навік із нею,
стрибнувши у холодне джерело.
В той день померло троє,
пройшли роки, засохло дно.
Стоїть криниця, вмерла при дорозі,
і тільки чути серця крик,
Було давно це, всі забули,
та ліс з роками не привик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782582
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
[b]СКОРОМОВКА (ШВИДКОМОВКА, ЧИСТОМОВКА)[/b]
1. Кашу миші влила Саша.
Миша кашу з’їла ласо.
2. Зебра в кобри бра забрала.
Зебра кобрі швабру дала.
3. Лев на птаха влітку сів,
Прилетів у місто Львів.
[b]ПРИСЛІВ’Я[/b]
1. Сто разів думку в’яжи, а один раз скажи.
2. Хочеш мати дім, авто, не вилежуся котом.
[b]ЗАГАДКА[/b]
Її не вип’єш, у руках не потримаєш,
І не побачиш, як метелика чи цвіт.
Але коли її у собі, друже, маєш,
То очі світяться твої і цілий світ.
[b]ПРИКАЗКА[/b]
1. Шукай вчорашнього снігу.
2. Не дай йому працювати, лиш дай рота розкривати.
[b]КОЛИСКОВА[/b]
Спи, малятко, жабеня спить у траві.
Лисенятко, бобренятко – у норі.
Спить зелений крокодилище в ріці.
Жук на листі, черв’ячок на корінці.
Спи, малятко, зорі сиплять блиск зі жмень.
Темна нічка заховала білий день.
Притомилась рута, м’ята, спориші.
В сон поринули дерева і кущі.
Кіт муркоче у кутку, накривсь хвостом.
Сам собі отак співає перед сном.
Стихла курочка, корова і коза.
В сні припала до води стара лоза.
Спи, малятко, відпочинь собі у сні.
Хай присняться тобі ягоди лісні,
Мама, тато, синє небо, жовтий лан.
Списпокійно, в Бога є для тебе план.
[b]ФІГУРНИЙ ВІРШ[/b]
Люблю я сонце,
Цвіт люблю весняний.
Люблю птахів,
Що з вирію летять.
Люблю поля.
І хліб люблю духмяний,
Люблю людей,
Що зорями мигтять.
[b]ЕЛЕГІЯ[/b]
Сіріє небо і душа сіріє.
У світі стільки болю і страждань.
Один живе у розкошах, дуріє
Від надміру утілення бажань.
А інший ледь кінці з кінцями зводить.
Які Мальдіви, Древній Рим, Париж?
Запал життєвий без кінця холодить
Лукавий привид безталанних хиж.
Хиж - хижин, хатин.
[b]ІДИЛІЯ[/b]
Село і нині – це куточок раю.
Тут в’ється річка поміж береги.
Тут соловей співає в літнім гаю,
Набравши в груди із небес саги.
Тут сад, де спіють вишні та черешні.
Поля, де колос пнеться догори.
Тут цвіркуни беруть твій слух у клешні.
Тут стежка в ліс, де спокій і гриби.
Тут гостить небо квітами барвінку.
Корова свіже молоко дає.
Співає півень на світанку дзвінко.
Млинці гарячі сонце роздає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780986
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSWt8fjH5guPlzZo8LG_wmytnMeutY2TaXGZBG4B8MtP4IIHRuk6g[/img]
Розколошкаю спогадів рій,
Які пам'яті скриня тримає.
І полину у казку тих мрій,
Куди час вже, на жаль, не вертає.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Там все рідне, привітне, святе.
Там любисток духм'яний і м'ята.
Це дитинство моє золоте,
Де, як сонце, стріча мене мати.
А у хаті, завжди чепурній,
Із печі- теплий хліб запахущий.
Його смак не забути мені,
Як й води, із криниці, цілющий.
Я туди поринаю в думках.
Там давно вже живуть чужі люди.
І летіла б на крилах, мов птах,
Щоб хоч поглядом в двір зазирнути.
[img][/img]
ВСІХ ЖІНОК ЩИРО ВІТАЮ З СВЯТОМ ВЕСНИ.
БУДЬТЕ ЩАСЛИВИМИ, КОХАНИМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781004
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
[b]ГІМН[/b]
Цей твір колись співали в честь богів,
Людей великих, видатних героїв,
Славетних і не славних королів,
В честь успіху в ділах, у битві воїв.
Сьогодні твір цей символізм несе.
Ним кожен люд свою країну славить.
Співання урочисте, голосне
Розбудить слухача і зацікавить.
Під час торжеств святкових твір звучить,
На мітингах, парадах і лінійках.
Він поважати Батьківщину вчить.
Його почуєш, стань у «Струнко!» стійку.
[b]МЕДИТАЦІЯ[/b]
Цей твір рве душу на шмаття.
Він заклик містить і розраду.
Тут і про смерть і про життя, [b][/b]
Любов-ненависть, вірність-зраду.
Тут автор роздуми веде
Над тим, що вічно люд цікавить.
Міст у духовній світ кладе,
Штамп слухачеві в серці ставить.
[b]ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА[/b]
Ліричні вірші філософські
З медитаційними не змішуй.
Є узбережжя чорноморські,
Є аланійські – більш крутіші.
У філософських автор, знаєм,
Шукає істину не в собі.
Він Всесвіт в лупу розглядає,
Як жить, нараджує особі.
[b]АКРОВІРШ[/b]
Твір цей з хитрощами, знай.
Ґречно ти його читай,
Мстить він загадку.
Перші букви відділи
Від рядків, у стовп склади,
Матимеш відгадку.
[b]ІНТИМНА ЛІРИКА[/b]
До творів кожен цих тяжіє.
Радіє в них герой, страждає,
Сміється, плаче, байдужіє,
Осібне щось переживає.
Не про громадське, маєстатне -
У віршах йдеться – про приватне.
[b]ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА[/b]
Це вірші, у яких природу[b][/b]
У різну пору, час, погоду
Змальовують – моря і гори,
Річки і степові простори,
Двори, сади, ліси і парки,
Елітні сквери й закамарки.
Епітети тут місце мають.
І вільно образи гуляють.
[b]ГРОМАДЯНСЬКА ЛІРИКА[/b]
Громадянська – походить від громадянин.
Хата-вірш ця росте з совістинок-цеглин.
Не байдужа герою є доля народу,
Серце він не ховає від нього до льоду.
[b]ПАТРІОТИЧНА ЛІРИКА[/b]
Патріотична лірика – така,
В ній серце завжди скаче гопака.
Герой у ній – людина-патріот,
В якої море праці і турбот.
Він про країну думає вседібно.
За неї вмерти може, як потрібно.
[b]ЕЛЕГІЯ[/b]
Як сум у вірші чорним птахом в’ється,
Елегією вірш такий зоветься.
[b]ІДИЛІЯ[/b]
Твір невеликий цей, у нім село
Описується – хати і зело,
Ріка і луг, де кози і корови.
Життя просте, та різнокольорове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780138
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
[b]ЛІРИКА
[/b]
Лірика – це твір, де рима є,
Ритм і думка перлом виграє.
В ній чуття, емоції та настрій
Розцвітають, мов на грядці айстри.
А довкілля і життя людське
В образах всіляких постає.
Тут читач – один з героїв твору,
Йде шляхом мажору і мінору.
Автор його впевнено веде.
Лірика – це вірша па-де-де.
[b]ВИДИ ЛІРИКИ[/b]
Пейзажна є, і є патріотична.
Є громадянська, є філософічна.
Медитаційна є, і є сонетна.
Романсова, пісенна – вся славетна.
Інтимна також лірика буває.
Ще ода, гімн – у них душа злітає.
Що значить термін лірика? Це слово,
Котре співалося під звуки ліри.
Мечем разило, грало веселково,
За душу брало, додавало віри.
А ліра – це музичний інструмент,
Торкнися струн – задзумлять у момент.
[b]ПІСНЯ[/b]
Що то є пісня? Це в одне злиття
І музики, і слова, знай, дитя.
Виразний ритм, куплети в ній, приспіви.
Цей, звісно, твір призначений для співу.
[b]ОДА[/b]
Врочистий твір, присвячений особі,
Що її образ в славній є оздобі –
Ученому, герою, командиру,
Тому, хто впав в бою заради миру.
Тому, хто вів народ із тьми до світла,
Щоб розум і душа його розквітли.
Це може бути і хвала події,
Що славою покриті її дії.
[b]РОМАНС[/b]
Це невеличкий вірш, який співають,
В якому свою душу виливають.
Тут біль від нероздільного кохання,
Нерозуміння, не пошанування.
Співають твір під акомпанемент.
У нім душа – важливий елемент.
[b]СОНЕТ[/b]
Sonetto слово є, і треба знати,
По-італійськи значить це – звучати.
Отож це твір – не просто поетичний.
У нім рядки вкладаються не звично.
Усіх є чотирнадцять у строфі.
Катрени два (куплети, якщо хочеш)
І дві терцини – двічі три рядки.
Шекспір за твір цей брався, і охоче,
Неначе добрий ґазда за грядки.
Та в нього перехресне римування
У трьох катренах, а в кінці – двовірш
Із парним римуванням. Та не згірш
Є схема, попередньо яку дано.
Використовують її поети, знано:
Абаб, абаб, або абба, абба –
Така із рим в катренах, словом, гра.
В терцинах – ввг і ддг.
Слід пам’ятать це правило туге.
Є теза в творі, потім антитеза
(Любов як мед, а вслід – як гостре лезо).
Конфлікт за тим іде, іронія.
В кінці ж розв’язка теми є, гармонія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780062
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Прокатите меня по городу...
Примощусь на заднем сидении
И, засунув в окошко бороду,
Позабуду совсем о времени...
Покатайте меня по Харькову,
По Днепру, Запорожью, Ривному
В пору летнюю, но не жаркую,
Чтоб тепло было по-Мальдивному...
Повозите по узким улицам,
Что не знают асфальта нового,
Где домишки друг к другу тулятся,
Как опята у пня соснового...
Прокатите меня проспектами
С горизонтами бесконечными,
Где гирляндами разноцветными
Разгоняют потёмки вечером...
Провезите мостом над речкою,
Что в окно швырнёт брызги свежие...
Там вода кругами-колечками
Обнимает кувшинки нежные...
Покатайте меня по городу...
Или вы приезжайте первыми,
Уверяю вас - это здорово -
Примириться немного с нервами,
Отдохнуть с другими пейзажами,
Позабыв свою песню грустную...
Эта мелочь доступна каждому,
Хоть на день, на два - на экскурсию!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779873
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Упаду зерням в стражденну землю
І скроплю сльозою ту ріллю.
Як мені на серці зараз темно,
Щастя їй ніяк не намолю.
Я в собі шукаю добре слово,
Хочеться моїй землі тепла,
Хочеться щоб їй було медово,
Дочекатись з зернятка стебла.
По стерні блукала цілу вічність,
А спитай – скажу: «Ще не жила».
На землі стою, мов той підсвічник,
А в руці – свіча супроти зла.
Ще тримаю слово у долоні,
Полетить воно колись у світ.
Мчать моїх років гривасті коні,
Задивився в очі перецвіт.
Упаду зерням в стражденну землю.
Я ще дочекаюсь колоска!
Крутить час невпинно каруселлю
І віршам життя дає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Цінуйте кожну мить свою, дерзайте,
Хто зрозумів по суті не спішить,
Усе, що дано, у труді плекайте,
Вчорашнє не можливо воскресить.
Смакуйте те що є, спостерігайте,
Шукайте в звичаєві красоту.
Зопалу словом діла не рубайте,
Та не впадайте надто й в дрімоту.
Не відпускайте, коли трапилось синицю,
То не жар-птиця але Божий птах.
Тримайте душу чистою й криницю,
І щире слово завше на вустах.
В багатстві своє щастя не шукайте,
Не гріє те, що золотом блищить.
Душевний спокій в тілі зберігайте,
Хоча в спокусу стрибнути й кортить.
Обходьте блаж, то гріх, минайте,
Не знайдете блаженства у грошах.
Гарячий розум в холоді тримайте,
Щоб не розсипались надії ваші в прах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779535
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Я неба поглядом торкнулась -
Це синій клаптик у воді,
І сонце ніжно посміхнулось,
І коси розплело руді.
Я неба поглядом торкнулась,
Очима з'їла всю красу,
Ріка легенько сколихнулась,
Лишила на очах росу.
Тепер у серці синій клаптик,
Як мікрокосмос у душі,
Це наче вир нових галактик,
Що закрутився у вірші.
Я встигла з'їсти неба клаптик,
Ріка вдягнула з льоду фрак,
Неперевершений романтик,
І має вишуканий смак.
У погляді злітають зграї,
Вже сонце спить удалині.
Сховався день за небокраєм,
А клаптик - в льодяній броні...
***
Гадаю, на світі існує доторк очей, доторк поглядом до чогось ніжного, світлого, дивного, неймовірного,можливо холодного, чи навпаки гарячого, загадкового, темного, сумного до болю чи яскраво іронічного. А ще, доторком очей можна відчути доторк серця, душі, який до мурах на тілі зворушує, хвилює, затягує у інший незвіданий простір...
Сніг - це проста біла холодна ковдра, але варта було торкнутися до неї поглядом, як вона почала затягувати з неймовірною силою, з шаленою швидкістю у безкраї простори минулого....Теплого, світлого, дитячого...
І враз у душі наче розпалили багаття, потріскують дрова, запахло печеною бульбою, чути радісний галас дітвори,
рідний голос мами, яка гука на вечерю.
Сніг рипить... так, сніг рипить, під ногами, водночас дитячими і вже дорослими, які бредуть по світу, і несуть купу думок ... а як колись було легко цим ніжкам... дитинство...
Мабуть, і в холодної ковдри є гаряча глибока душа, яка когось затягує, як мене, і несе у шалений вирій тендітних метеликів дитинства, що лоскочуть спогадами душу, до мурах на тілі, чи душі...
Торкатись поглядом - неймовірне щастя; - це подорож у світи минулого, майбутнього, чи теперішнього;
- це все є Всесвіт нашої душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779097
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Божий янгол над світом кружля,
З неба ласка на землю спустилась,
Із народженням Бога Христа
Зірка в небі пророкам явилась.
Коляда разом з снігом зайшла
В кожну хату, у кожну родину,
Ясна зірка на небі зійшла
Засвітила всю нашу Вкраїну!
Божа Мати Дитя породила,
Для людей, що тонули в гріхах.
Зірка в небі для всіх засвітилась,
І вказала до Господа шлях!
Хай горить наша свічка добра,
Світлом Божим серця зігріває.
Хай у домі звучить коляда
До Різдвяного неба злітає!
Разом з нами земля колядує,
На столі - пампушки і кутя,
Ясне небо нам радість дарує,
Бо прийшло до нас Боже Дитя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767997
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 27.02.2018
***
Майдану дух живе в серцях, в умі,
хоч віддаляємося з кожним днем на крок.
Ще раз він дав усім гіркий урок:
що маємо – обрали ми самі.
***
Вже вкотре шарлатанська влада –
народний відчай, бо дурман,
грабіж, хаос, брехня і зрада
злили́сь в хижацький "деребан".
***
Хтось ліс ростить – хтось краде до безтями.
Тут кожен дбає, але... хто про що.
Немає, браття, єдності між нами –
то й в Україні буде казна-що.
***
Чому ж отак щораз не без ганьби
закінчуються всі благі пориви?
Чи то дурні, чи безхребетні ми,
щоб вичавити не́чисті нариви?
***
Не буде крони без коріння.
Не вродить поле без насіння.
Слабкий вожак зведе* породу.
Без єдності нема народу.
*зведе – в розумінні зведе нанівець, до могили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779133
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Троп (грец. tropos — поворот) — слово або вираз, ужитий у переносному значенні. Тропи розкривають суть зображуваного предмета, явища, вони є засобом індивідуалізації персонажа, виявляють ставлення автора до зображуваного. Тропи надають мові образної виразності, емоційності. Аристотель вважав, що вміння створювати тропи є ознакою таланту письменника.
До тропів належать епітет, порівняння, метафора, метонімія, іронія, сарказм, алегорія, символ, гіпербола, літота, перифраз. Найпростішими видами тропів є епітети і порівняння.
Епітет (грец. epitheton — прикладка) — це художнє означення, яке виділяє в зображуваному характерну ознаку чи рису і викликає певне ставлення до нього. Епітети виражаються прикметниками (ніжний, квітчастий), прислівниками (весело, привітно), дієприкметниками (задиханий, знесилений, пожований, написаний), дієприслівниками (витріщивши, підскакуючи), іменниками (чарівниця-зима, Дніпро-Славутич, зайчик-побігайчик), числівниками: "Це той первий, що розпинав І Нашу Україну" (Т. Шевченко "Сон").
П. Волинський і М. Коцюбинська вважають, що епітет треба відрізняти від логічного означення. "Не можна вважати художнім епітетом означення, яке вказує на якусь невід'ємну органічну ознаку: матеріал, з якого зроблений предмет, родинну приналежність людини (дерев'яний стіл, залізне ліжко, срібний портсигар, батькова сестра тощо). Але ті ж самі означення в сполученні з іншими поняттями, в іншому контексті можуть набувати художнього, образного значення, ставати метафоричними епітетами (дерев'яне обличчя, залізний характер, срібне сяйво). Отже, зміст епітета можна зрозуміти лише з контексту, лише в сполученні з тим словом, яке визначається епітетом".
Є різні класифікації епітетів. Виділяють епітети прості, складні, зорові, слухові, нюхові, живописні, психологічні. За змістом епітети ділять на зображувальні або описові і ліричні. В ліричних є оцінний елемент (чарівна ніч, сяючі очі).
О. Галич ділить епітети на характерологічні або пояснювальні і посилювальні, постійні, контекстуально-авторські, прикрашальні Перший підкреслює найхарактернішу ознаку предмета, а другий "не просто виділяє характерну рису предмета, а ще й посилює її"2. Наприклад: "Прокинеться кривава зрада, II і стисне віроломний ніж" (Є. Маланюк). Постійними є ті епітети, які часто стоять при одних і тих же словах: "шлях" - - битий, "козак" — молоденький, "кінь" — вороненький, "море" — сине. "Контекстуально-авторським називається епітет, який виділяє не постійну — супровідну, канонізовану в межах літературного або індивідуального стилю ознаку предмета, а таку рису, яка видається характерною в предметі за певних обставин у тому конкретному контексті, в якому про цей предмет згадується. Контекстуально-авторський - це епітет, що є переважною прикметою реалістичного стилю, який вимагає точності, а не виключно поетичності висловлювання, відповідності, реалістичності означуваного в предметі самому означеному предметові, тим конкретним обставинам, у зв'язку з якими даний предмет згадується". Наприклад: "Проса покошено. Спустіло тихе поле. // Холодні дні з високою блакиттю // Не повернуть минулого ніколи: // Воно пройшло і вже здається миттю!" (М. Рильський).
Що ж до прикрашальних епітетів, то вони, як зауважує Б. Томашевський, були у широкому вжитку в романтичному і класицистичному стилях.
П. Волинський, крім постійних епітетів, називає метафоричні, залізна воля, чорна нудьга, мертва тиша, метонімічні: "Той неситим оком І за край світа зазирає..." (Т. Шевченко), гіперболічні: "Безмежнеє поле"', іронічні: колегіальний ум, мудрий осел, вовк-пастух.
О. Веселовський виділяє синкретичні епітети, їх виникнення пояснює синкретизмом (злитістю) наших сприймань (зорових, слухових, дотикових). Таке явище називають художньою синестезією. У поемі "Похорон друга" П. Тичина використовує образи синього плачу і синього снігу:
Вже сумно вечір колір свій міняв
З багряного на сизо-фіалковий,
Я синій сніг од хати відкидав і зупинився...
Синій, оркестровий долинув плач до мене.
Порівняння (лат. comparatio) — це троп, у якому один предмет, подія зіставляються з іншими, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво. Порівняння виконують зображальну і емоційно-оціночну роль.
У літературознавстві виділяють порівняння прості, поширені, заперечувальні, порівняння-запитання.
Простим порівнянням є таке, в якому порівнювані предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками. Прості порівняння утворюються за допомогою сполучників як, мов, немов, ніби, наче, нібито, начебто, гейби, буцім. Безсполучниково:
1) за допомогою предиката: подібний, нагадує, схожий, скидається;
2) формою орудного відмінка: блискавкою промайнула думка;
3) опусканням сполучника: "Книга — морська глибина" (Іван Франко). А. Ткаченко ділить прості порівняння на загальновживані: "Гарна як намальована", поле як море та індивідуально-авторські: "У нього очі — наче волошки в життя" (Андрій Головко); "Моя душа, немов черешня, // Понад снігами зацвіла " (Д. Павличко).
Розгорнені (поширені) порівняння — це такі, у яких порівнювані предмети зіставляються за кількома ознаками. Розкриваючи ряд ознак одного або групи предметів, вони створюють картину, всебічно змальовують предмет: "По обидва боки Руського потоку стояли два високі, але не круті гребені гір, неначе дві велетенські зелені хвилі на морі піднялися рядком, а далі збіглись докупи краями, злилися і тут підскочили вгору білою піною" (І. Нечуй-Левицький).
Особливість приєднального порівняння, за словами Б. Томашевського, у тому, що "... спочатку подається предмет, а потім вичерпна тема, яка стосується предмета, після сполучникового слова "так" подається образ"1. Наприклад: "Як прихопився чоловік до борщу, як узяв тевкати, як коли добрий кінь із вагою під гору вдирає. Що як він Із вагою тягне помапо рівненькою дорогою, а під гору як упреться з усієї сили та задрібоче ногами, так іще його й стримувати приходиться... Але зате на самій горі стає віддихатися. Так і Іван: виїв борщ та й віддихусться-віддихустнся аж ізгоді говорить" (Лесь Мартович).
Виділяють порівняння прямі (позитивні) й заперечувальні (заперечні, зворотні). Прямі: очі як зорі. Заперечу вальні порівняння побудовані не на зіставленні, а на протиставленні предметів або явищ:
Ой тож не зоря,
Ой тож не ясна,
Ой тож моя молода дівчина
По водицю ішла.
Порівняння-запитання — це такий вид порівняння, коли порівнюючий образ ставиться у формі запитання:
Глянь, у скелях височенних...
... чи там гнізда ластівок?
Ні, се нори для аскетів.
(І. Франко)
Метафора (грец. metaphora — перенесення) — це образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю. Метафора є прихованим порівнянням, тому метафору завжди можна розгорнути у порівняння.
У "Словнику лінгвістичних термінів" за ред. Д. Ганича та І. Олійника розрізняються метафори "прості, побудовані на зближенні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і явищами. Наприклад: "Навшпиньки підійшов вечір. Засвітив зорі, послав на травах тумани, і, на вуста поклавши палець, — ліг" (П. Тичина). Гіперболічна метафора побудована на перебільшенні ознак чи якостей.
Метафора лексична — слово, або одне із значень слова, яке виникло шляхом метафоричного перенесення (за подібністю форми предметів, їх розміру, зовнішніх чи внутрішніх властивостей тощо). Наприклад: стріла — як назва рухомої частини підйомного крана, парк — місце стоянки, ремонту і обслуговування транспортних засобів. Ці слова чи значення слів є основними назвами відповідних предметів (Д. Ганич, І. Олійник).
Поетичною метафорою Д. Ганич і І. Олійник вважають таку, що виступає як складна різнопланова семантична структура. Наприклад: О тиха пристане робочого стола, // Де ще на якорях дрімають вірні ріши, // Де мислі щоглами підносяться стрункими, // струмують образи, як понадводна мла! (М. Рильський).
Видом метафори є персоніфікація (лат. persona — особа і facere — робити) — це надання предметам, явищам природи почуття властивостей людини, олюднення. Іноді персоніфікацію називають уособленням.
У словниках літературознавчих термінів ці поняття розрізняють. Уособлення чи прозопея (грец. prosopopeia) — це перенесення властивостей живих істот на предмети, явища природи, абстрактні поняття, оживлення їх.
Персоніфікація може бути простою і поширеною (розгорненою). Прості - лаконічні: "Підійшов вечір. Засвітив зорі" (П. Тичина). Вони переносять одну — дві риси живої істоти на предмет або явище. Розгорнені створюють цілий образ, картину, вони використовуються у тих творах, де с казкові мотиви, у народних баладах.
А. Ткаченко відзначає, що найчастіше зустрічається антропо-, зоо-, ботаноморфна метафоризація.
1. Переживання людей змальовуються як живі, здатні діяти істоти: туга точила серце, ревнощі штовхали на злочин.
2. Оречевлення (опредмечення) душевних якостей людини: глибокий сум, темна особа.
3. Уподібнення людських переживань, дій, якостей до явищ природи:
Не дивися так привітно, яблуневоцвітно.
(П. Тичина)
4. Ототожнення явищ природи за принципом подібності з частинами людського, тваринного, рослинного організму: вухо відра, підошва гори.
5. З розвитком абстрактного мислення з'явився такий вид оречевлення (опредмечення), в якому абстрактні явища і процеси ототожнюються за принципом подібності з явищами і процесами матеріального життя: крик моди, корінь зла, яблуко розбрату, джерело насолоди, гострота проблем, глибина узагальнень.
Алегорія (грец. аllegоrіа — іносказання) — образний вислів, у якому все має переносне значення.
П. Волинський вважає алегорію видом метафори, Г. Абрамович — окремим видом тропа. Алегоричні образи використовуються в байках, прислів'ях, приказках, у ліричних творах. У казках і байках вовк — пожадливий, жорстокий, лисиця — хитра, осел — упертий. Алегоричні образи використовуються для називання творів ("Досвітні огні" Лесі Українки, "Каменярі" І. Франка, "Кобзар" Т. Шевченка).
На алегоріях побудовані загадки і прислів'я: пастух рогатий; доки сонце зійде, роса очі виїсть; прийде коза до воза.
Алегоричну мову називають езопівською (від імені давньогрецького байкаря Езопа).
Символ (грец. symbolon) — умовний розпізнавальний знак, який полягає в заміні назви життєвого явища, предмета, поняття умовною назвою, знаком, який має щось спільне з ними. Наприклад: весна — символ народ-ження, гроза — символ небезпеки. Дехто ототожнює символ з алегорією. Символом називають заміну абстрактного або узагальнюючого поняття конкретним образом. В алегорії є порівняння, символічний образ абстрактний, умовний, має узагальнююче значення. Символом може бути художня деталь, порівняння, метафора. Символічний, наприклад, образ камінного хреста з однойменної новели В. Стефаника. Маючи узагальнююче значення, символічні образи використовуються у назвах творів ("Вершники" Ю. Яновського, "Сонячні кларнети" П. Тичини).
Символічні образи зустрічаються у фольклорі: (зозуля — символ суму, червона калина — дівчина, білий голуб — символ миру, чайка — образ самотньої жінки-матері, чаєнята — діти-сироти). В усній народній творчості символи з'явилися на основі паралелізму.
У художній літературі використовується релігійна символіка: терновий вінок, хрест — символи страждань. Символи часто зустрічаються у Святому Письмі. Особливе місце займають символічні образи у символістів (стильова течія модернізму).
Близьким до символу є образ-емблема (грец. embleuma — вставка, рельєфна оздоба). Образи-емблеми грунтуються на асоціаціях, алегорія і символ — на подібності. Образи-емблеми — статичні. Вони використовуються в графіці, геральдиці, скульптурі. Образами-емблемами є ліра, пронизане стрілою серце тощо.
Емблематичні вірші набули популярності в епоху бароко. Д. Чижевський писав, що емблематичні вірші це "невеликі епіграматичні вірші до малюнків, "емблем", тобто зображень речей, що мають якесь символічне значення"1. Емблематичні вірші писав Ф. Прокопович. Д. Чижевський цитує уривок одного з таких віршів, присвячених пам'яті митрополита Варлаама Ясинського:
Всі ріки ізначала малиє бивають,
но, текуще путь довгий, води умножають.
Подобні і Варлаам ученія ради
прейде страни многіє і многіє гради.
І тако, од отчества далече странствуя,
зіло себе умножи премудрости струя.
Популярними в Україні були геральдичні (гербові) вірші. У таких віршах містилися пояснення до малюнка на гербі особи, котру треба було прославити. Подаємо уривок з вірша на герб Могили:
Два мечі в справах рицерських смілість показують;
лилія з хрестом віру християнськую знаменують.
В тім дому щирая побожність обитаєть, а слава несмертельная навіки обиваеть.
Традиції емблематичної поезії продовжували поети-авангардисти, зокрема М. Семенко. До нашого часу дожила фігурна поезія. Автори фігурних віршів спершу малювали контур предмета або емблеми, а потім заповнювали його текстом. Майстром фігурного вірша був Величковсь-кий. У багатьох з них вміщував своє прізвище:
И О смерти пАмятай,
и На судъ будь чуткий.
ВЕЛьмИ Час біжить сКОро,
В бігу Своимъ прудКИЙ.
Метонімія (грец. metonimia — перейменування) — образний вислів, у якому назва одного предмета чи явища замінюється іншою на основі реального зв'язку між ними. Тому метонімію ніколи не можна розгорнути у порівняння. Аристотель помилково ототожнював метонімію з метафорою.
Зв'язки між предметами і явищами — різноманітні, тому є багато різновидностей метонімії:
1. Метонімія місця. Заміна найменування людей назвою місця, де вони перебувають, країни, у якій живуть: Африка відстоює свої права. Аплодувала гальорка. Київ вітав переможців олімпіади. Пароплав вибухнув реготом. Борислав сміється.
2. Метонімія часу. Заміна назви події назвою часу, коли вона відбувалася: це був найщасливіший день у моєму житті. Минув важкий рік.
3. Метонімія засобів (органів, знарядь), за допомогою яких щось здійснюється: у нього гостре перо. Притримай язик.
4. Метонімія належності. Заміна назви предмета іменем його творця, власника: переклав Шекспіра. Знає напам'ять Шевченка. Купив Маланюка.
5. Метонімія матеріалу. Заміна назви речі матеріалом, з якого вона зроблена: ходить у шовках. Любить кришталь. Платить золотом.
6. Заміна назви дійової особи назвою дії, яку вона виконує, або предмета, що її характеризує: "Чорні зароплені кахтани, лейбики, сіраки та гуні, такі ж сорочки, переперезані то ременями, то шнурами, то ликом, бліді, пожовклі та позеленілі лиця, пошарпані та зароплені шапки, капелюхи, жовнярські "гольмици ", бойківські повстяні крисані та підгірські соломинки, — все те густою, брудною, сірою хмарою вкривало толоку" (І. Франко). "Туди пішла, поїхала любая розмова" (Народна пісня);
7. Заміна назви дії одним моментом: стала на рушничок щастя.
8. Заміна назви вмісту вмістищем: з'їв миску, горить лампа, кипить чайник.
Синекдоха — це кількісна метонімія (грец. Synekdoche — переймання, співвіднесення), вид тропа, в основі якого кількісні відношення між предметами; образний вислів, заснований на кількісному зіставленні предметів, явищ, на заміні цілого частиною, множини одниною. Види синекдохи:
1. Заміна множини одниною: студент пішов допитливий. "І на оновленій землі // Врага не буде, супостата // А буде син і буде мати " (Т. Шевченко).
2. Заміна однини множиною: "як ми себе почуваємо? " (лікар до хворого).
3. Заміна цілого частиною: "Настали своє серце і руку... //Наступи на горло вороже"(М. Рильський).
4. Заміна частини цілим: "Стояла я і слухала весну" (Леся Українка).
5. Заміна родового поняття видовим: "Ой піду я, піду понад Дунаями " (Дунай у значенні ріки). Берегти копійку.
6. Заміна видового поняття родовим: двоногий ссавець (людина).
7. Заміна неозначеного числівника означеним: сім раз відміряй, а раз відріж.
8. Антономазія (грец. antonomadzo — перейменування) - - вживання власних імен у значенні загальних: у нас драматургів багато, а Шекспірів мало. Колумб — першовідкривач, Іуда — зрадник. "Воздвигне Вкраїна свого Мойсея " (І. Франко). Марс — війна, Ескулап — лікар. Нарцис — самозакоханий, Сократ — мислитель.
9. Вживання загальних імен у значенні власних: Кобзар, Каменяр.
Перифраз (грец. periphrasis від грец. peri — навколо, phrazo — пояснюю, говорю) — це образний вислів, у якому назва предмета чи явища замінюється описом його ознак. Перифраз використовується у розмовній мові, публіцистиці, художній літературі. Наприклад: автор "Кобзаря", автор роману "Собор ", батько історії, чорне золото. "Лягло костьми людей муштрованих чимало " (Т. Шевченко)
Евфемізм (грец. euphemismos віл єн — добре та phemi — кажу) — заміна грубих, брутальних або неприємних слів м'якшими, ввічливими: замість брехати — говорити неправду, ухилятися від істини, замість дурень — нерозумний.
Крім евфемізмів, існують ще слова — табу (полінезійське "tabu " — заборона). Це слова, вимовляння яких вважається непристойним і небезпечним: нечиста сила, "Той, що греблі рве", "Той, що в скалі сидить".
Іронія (грец. eironeia — прихована насмішка) — це приховане, замасковане глузування. Т. Шевченко, щоб яскраво передати безправне становище у царській Росії, писав: "Од молдованина до фінна II На всіх язиках все мовчить, II Бо благоденствує"
Іронія вживається в епіграмах, байках, комедіях, сатиричних романах, оповіданнях, фейлетонах. У фейлетоні "Чухраїнці" Остап Вишня писав про чухраїнських лордів: "Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів, — хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть... Як запитають було їх:
— Якої ви, лорди, нації?
Вони, почухавшись, відповідають: — Та хто й зна... Живемо в Шенгеріївці.
— Православні".
Поширеним видом іронії є антифриз або антифразис (грец. antiphrasis — затемнення). Це вживання слів у протилежному значенні. Наприклад: швидкий, як черепаха.
Різновидом іронії є ас теїзм (грец. asteismos — жарт, дотеп). Це похвала у формі осуду, або навпаки.
Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям.
І нашим батюшкам-царям
Слава!
(Т. Шевченко)
Астеїзм використовує О. Довженко у "Повісті полум'яних літ": "... і сержант у мене попереду хоробрий душогуб, Орлюк, чума б його забрала''.
Сарказм (грец. sarkasmos — терзання) — зла іронія. Сарказмом називають дошкульну насмішку. Для сарказму властиве поєднання сміху із злістю. Наприклад:
Ненавиджу вас всіх і бриджусь вами,
Ви перфумовані плебеї в фраку!
Ви паразити з водянистим мізком,
Ви неробучі, загребущі руки,
Ви, у котрих з усіх прикмет звірячих
Лишились тільки хитрощі гадюки!
(І. Франко)
Інвектива (лат. invehi — нападати, invectiva (oratio) — лайлива промова) — гостре засудження певної вади.
А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби,
Німії, подлії раби.
(Т. Шевченко)
Окейморон (оксюморон) — (грец. oxymoron — дотепно-безглузде від oxys — гострий, moros — безглуздий) — це образний вислів, у якому поєднуються ніби несумісні, протилежні за змістом, контрастні поняття.
Наприклад: бідний багач, солодка мука, дзвінка тиша, живий труп, сміх крізь сльози, щасливе горе, веселий цвинтар. З оксимороном споріднена катахреза (грец. katachrêsis - зловживання). Катахреза - поєднання понять і виразів всупереч їх буквальному змісту. Це сполучення слів логічно не узгоджених між собою: кольорова білизна, червоне чорнило. У художній літературі використовується як експресивний засіб: "Білим жалем вечір кинув тіні //Білим жалем шум пороші " (В. Чумак). Катахреза зустрічається в назвах творів: "Веселий похорон " В. Симоненка, "Ніж у сонці "І. Драча.
Гіпербола (грец. hyperbole — перебільшення) — це образний вислів, який становить художнє перебільшення. О. Потебня писав, що гіпербола "є наслідок якогось сп'яніння в почуттях, що перешкоджає бачити речі в їхніх звичайних розмірах".
А сльоз, а крові!? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх...
(Т. Шевченко)
Протилежний до гіперболи троп має назву мейозис (грец. meiôsis — зменшення). Це образний вислів, який полягає у навмисному зменшенні міри або властивості чого-небудь: нічого собі — замість добре.
Літота (грец. litotes — простота) — надмірне поетичне применшення. У народних казках: хлопчик-мізинчик. Бабуся "малесенька, ледве од землі видно " (Марко Вовчок). Хата на курячих ніжках.
Джерело: http://pidruchniki.com/11510513/literatura/tropi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742390
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 25.02.2018
Есть сотни людей,
Что называют тебя по имени...
Но,есть человек,
Что делает это особенно...
В его голосе слышу
Любовь - переливами...
Слышу Души - нотку...
Как знакома эта мелодия!
Её интонация...Эта гармония...
Как удаётся тебе назвать меня
Именно в этой тональности...
Там, где я нахожусь в Полёте!
С этой нотой Душа поднимается!
Ликует вместе со звёздами!
Любовь приглашает!
Ты настроился?
Знаком с тайнами...
Чувствуешь мои нотки!
Давай споём - дуэтом!
Этой Любви - мелодию!
Поэзия! Наша стихия!
Звучит особенней!
Будет нашей Любви
Тон в тон...
Камертоном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778278
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
- Що буде... як мене не стане?..
Невже так само піде дощ?..
А зранку знову Сонце встане...
Заллє промінням безліч площ.
Трава, вмиваючись росою,
До неба буде ще рости...
- А я вже не ступлю босоніж...
Бо календар мій став пустий.
- Коханий милий, серце ніжне...
Ти вибач, що покину світ!
Десь там душа літає вічно...
Це на Землі життя... лиш мить.
- Поглянь, в саду листок торішній!
То свідок почуттів без меж...
- Коли згадаєш нас колишніх,
Не плач!.. Бо я заплачу теж...
- Років багато ти був поряд...
Кохав одну мене... - Весь час!
- Щаслива я... Найкраща доля...
Та все ж вона... розлучить нас.
Бескрайній Всесвіт... - Чи повіриш?..
В безодні кращі є світи!..
Я почекаю десь в сузір`ї...
- Мені потрібний... тільки ти.
11.02.2018 г.
Фото з інету.
Когда меня не будет...
Жалеть нас времечко не станет...
- Когда-то, знаю... я уйду.
А утром Солнце снова встанет...
Мою не чувствуя... беду.
Трава, залитая росою,
Не прекращает к небу рост.
- А я уж не ступлю босою...
В календаре последний лист.
- Мой ненаглядный, серцем нежный...
Прости, что я покину мир!..
Итог у жизни... неизбежный.
Мы на Земле лишь только миг.
- Смотри, листочек прошлогодний!..
Свидетель наших сильных чувств.
- Не плачь... когда воспоминаний
волна пошлет в сердечко грусть.
- Ты много лет со мной был рядом...
Всегда любил меня одну.
- Мое ты счастье и отрада!..
Но как разлуку я приму?!!
- Я не смогу одна над бездной...
Хоть в звездах лучшие миры.
- Я подожду!.. Во всей Вселенной
мне нужен, милый... только ты.
11.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776498
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Скажи мені правду, якою б вона не була…
Про місяць упо́вні… Про два лебединих крила…
Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
Про ту найдорожчу, про найсокровеннішу мить…
Про всесвіт у зорях, утоплений в глибах криниць…
Про мову безмовну промінних широких зіниць…
Про сонце, що сходить в обіймах і чезне в імлі…
Про стежку до саду, де бродимо ми ще малі…
Про мамину ніжність, про батькову гордість німу…
Про сльози печалі на вижовклих трав килиму…
Про муки відталі, душевний утрачений рай…
Скажи мені правду – нічого в собі не ховай…
Я знаю, що тяжко – правдивий, оголений біль…
Я знаю ж бо – тяжко, бо цілі не видно відсіль…
Не видно ж бо цілі – далеко далекі світи…
Скажи мені правду – бо з правдою легше іти!
Крізь бурі і товщі, де квітне неторканий Сад,
Крізь товщі і бурі, пургу і рясний снігопад…
Скажи мені правду – і я тоді ска́жу сама…
Про те, що у серці не все ще панує Зима…
Хоч журно над чо́лами пам’ять пече і тяжить…
Про шлях, нами сходжений – що у багрянцях лежить…
Про місяць уповні… Про два лебединих крила…
Скажу тобі правду, якою б вона не була…
7.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775717
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
ЕЛІКСИР ЖИТТЯ
О, не розтратити б до дна
Себе у буднях – ось проблема!
І еліксир життя сповна
Хай п’є й цвіте, як хризантема,
Моя душа неголосна.
Не захворіти б на сльоту
Сиру, осінню, невблаганну…
У серці цноту й чистоту
Оберігати первозданну,
Неначе арфу золоту.
Не знати б недруга в житті,
Ні круків хижих чорну хмару…
Натомість друзів на путі
Зустріти вірних хоч би пару,
Що на однім серцебитті!
Хай би мене минала лінь,
Байдужість теж мені не личить…
Не личить спокій, чорна тінь…
Лиш праця творча всіх звеличить
В ім’я прийдешніх поколінь.
Тоді і сонце яскравіш…
І зорі ладні ворожити
На долю не за мідний гріш…
І мить найменшу слід прожити
Так пристрасно, мов твориш вірш!
м. Львів автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775436
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
В людей не схоже
Життя на казку…
Живем, як можем –
П’єм Божу ласку.
Життя – це завжди
Випробування:
То п’єм, як завше,
Нектар кохання,
То біль розлуки
П’єм полиновий.
І щастя, й муки
На черзі знову.
Життя прожито,
Хочеться й більше,
Життєве жито
Я сію в вірші.
Слова лягають
Рядком рівненько,
Роки збігають…
Давно вже й ненька.
В синочків вуса
Повиростали,
На них дивлюся –
Ледве дістану.
Хоча і в віці,
Зі злом борюся,
В життєвій річці
Не загублюся.
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775418
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Чую знов щебетання малечі,
Наче знов поміж неї й сама…
Шаллю теплою кутає плечі
На шкільному подвір’ї зима.
І торкається невипадково
Серця лагідність теплих думок,
Коли йду поміж кленами знову
Там, де кличе знайомий дзвінок,
Де помешкання спогадів давнє,
Де уроків моїх голоси
І те щось несподівано-справжнє,
Що підносить на хвилю сльози…
Не впізнати алею кленову,
Сиві сосни торкаються хмар…
Нескінченність життя в обновах
Все нотує старенький ліхтар.
Часу плин не здивує нікого,
Та чому ж тоді серце щемить,
Як іду до шкільного порогу
Проживати вже пройдену мить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Весна ще – календарно – не почата,
та Березень стоїть уже на чатах.
Бешкетник! Його вчинки не забути –
весь час краде зимо́ві атрибути:
поцупить білосніжні одежини,
підмочить репутацію крижини,
дихне на сніг злежалий, полоскоче –
той весело струмочком задзюркоче.
Жагуче гляне на танок сніжинок –
розтануть вмить і в статусі росинок
кокетливо веселкою засяють,
мов Березню цілунки посилають.
Із вітерцем ласкавим в діалозі
муркочуть котики пухкі на верболозі...
Від сну стріпнулось птаство, метушиться,
купається в калюжах, чепуриться.
... Розгнівається Лютий, вітром свисне,
бурульками колючими нависне,
повернеться колючими снігами
і склитиме калюжі під ногами,
ще й навесні нам буде докучати...
Та Березень
стоїть уже
на чатах.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Понад Крутами чорні ворони,
Смерть розгуляна, людські стогони,
Біль із холодом- заморочені,
Плата юністю непророчена.
Вітри стогоном, земля зорана,
Божа віронька замордована,
Білі кучері, вуста- вишеньки,
Злом закохані, в землІ лишені.
Ой ви, літечка молодесенькі,
В неба теренах так ранесенько,
Ви ж не бачили ні коханнячка,
Де зітхає день спозараннячка.
Відлетів ваш час душе- птАхами,
Небо вкрилося зоре- знаками,
Днесь зустрілися з побратимами,
Що лягли в степах, вкритих нивами.
Знов ступило зло смертним чоботом,
Українонька, бита ворогом,
Знов розділена, пошматована,
Тай могилами замурована.
Сльози ріками, біль тисиною,
Боже! Змилуйся над родиною,
Над сирОтами, над вдовИцями,
Не ховай синів до землиці... ні.
Хай життя цвіте пишно рутами...
Чорні ворони знов над Крутами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774187
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Білим по білому.
Білим по білому
тихо–претихо паде ...
У вишитті хресто –
білім по білому
чисто Пречиста іде.
Білим по білому,
білим по білому
стелиться, стелиться сніг.
Серцю зболілому,
герцю здимілому
дав би водиці Даждь-Біг.
Може, освячена
днесь нерозтрачена
втолить нас Ясна Вода –
білим по білому
любому, милому
зблисне Весна Молода!
Молодо – зелено
килим розстелено,
ніби у Райськім Саду ...
Скільки пшениць
у млинах перемелено –
крига скреса на льоду!
Води освячені,
душі облачені –
Хрестя Любові ... Йордан!
Риньмо в світи
у казкові, небачені
в Зоряний Шлях–Білодан ...
Ні, не відлюбиться,
в зорях не згубиться
щастя, відпите на двох.
Десь, у Галактиці,
дзвінко пригубиться
Чара, що виповнить Бог ...
[i](Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ".- Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773849
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[i] [b] [color="#a62323"] Крути…1918 рік...
Совість України…
Слава України…
Україно, мамо рідна,- сніг, мороз, - зима…
Пре орава Муравйова,- захисту нема…
Попереду древній Київ,- вірилось верхам,
Що червоні,- то є сили дуже дружні нам…
Сплять чубаті в теплих селах, сплять і по містах
І не відають,- що хижий той надумав птах…
А надумав він немало,- повернути знов
Переяславський дарунок в лоно їх основ…
Молодята зголосились,- їм це до снаги,-
Лягли лавою оружно в ці жорсткі сніги…
Та велика вража сила,- ленінські дуби,-
Полягли герої в славі…В славі – без ганьби!..
Україно, мамо рідна,- то ж чому, чому,-
Ти розхристано зустріла путінську чуму…
Знову армія - в загоні в київських верхах,-
Вас сто років не навчили,- певно,- не той фах!...
В ідеологів партійних, у директорів,
У банкирів та у ДОНІВ ,- диво це із див,-
В них про захист від навали не свербів і ніс,-
Вік минулий не навчив їх,- тями не приніс…
Україно, мамо рідна,- знову в нас зима -
І на пагорбах Аскольда місця вже нема…
Цвинтар Байковий, панове, - певно не для вас...
Йдуть бої... Жорстокі... Злії... Доленосний час...[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773831
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Не збити із путі мене нікому,
У мене завжди думка є своя.
Постійно я вертаюся додому,
Така напевно вдача вже моя.
Горю в житті, не звик помалу тліти,
Таке у мене кредо у житті.
Бо краще мудрим в сорок літ згоріти,
Ніж бути розіп’ятим на хресті.
Одним царівна з квітів - пишна ружа,
А іншим незабудки до душі…
Чогось в житті своєму не подужав,
Проте не перетнув чужим межі.
Іду по стежці, що веде до краю,
І не стидаюсь біло-сивих скронь.
Легких шляхів собі не вибираю,
З собою я завжди несу вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772843
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
[color="#0022ff"][i]На відеролику-Антоніо Вівальді. Пори року.
Зима (3 частини) Написано в стилі барокко.
венеціанським композитором в 1723 році.
Концерт №4 фа- мінор «Зима»[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/qPA5YBm6PeI[/youtube]
[color="#8000ff"][i][b]Кожен рік-це місяців скік,
Один за одним йдуть,
Людей слідом ведуть…
СІЧЕНЬ-січе й скатертиночку тче.
Річки скувало морозне «зухвало»
ЛЮТИЙ-лютує,кучугури лаштує,
Дочекалися ми кінця у зими.
БЕРЕЗЕНЬ-плаче,пливе та і скаче.
Птахи повернулись додому неначе.
КВІТЕНЬ-квітує,вкривається цвітом,
Дружить із сонечком,дощиком,вітром.
ТРАВЕНЬ-травневий буяє і пахне,
Тюльпани у цвіті і соловей тьохне.
ЧЕРВЕНЬ-черешні,соком налиті,
Суниці і вишні росою политі.
ЛИПЕНЬ- у липах,ягоди-в кошик.
Плаваєм в морі,якщо маєм грошик.
СЕРПЕНЬ –в жнивах,країна із хлібом
Ще місяць канікул із іграми й бігом.
ВЕРЕСЕНЬ- верес мені приберіг,
Школа пустила мене на поріг.
ЖОВТЕНЬ-жовтіє,осінь малює,
Золота осінь усіх приваблює.
ЛИСТОПАД-в листі,калина-в намисті,
Танцює лист Вальсом у падолисті.
ГРУДЕНЬ-то студень.В вихідний і в будень.
Рік новий на носі,Всі люди в сполосі.
Зимові свята-для усіх красота!
23.01.2018р.
[/b][/i][/color]
[color="#ff009d"][i][b]
продовження тут :
[/b][/i][/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772839
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
1.Стоїш і нині у очах,
Моя кохана і єдина,
Я ж занімів, ні - я зачах,
Мов купина неопалима.
Приспів
А сльози градом на листок,
Де я пишу вірша про тебе,
Життя мені дало урок,
Що так поводитись не треба.
2.Щасливі ми були удвох,
Навіщо ця була розлука?..
Надій позбувся багатьох…
Чому тебе я не послухав?
3.Шукаю в сні твої вуста,
Не можу я тебе забути…
Життя – це справа не проста,
Собі лиш можу дорікнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772558
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Роз'єднало життя наші долі,
Понесла їх у даль течія.
А кохання лишилось на волі,
В щебетанні дзвінкім солов'я...
Як весна прокидається рано,
Як в цвіту потопають сади.
У душі від кохання так п'яно,
Бо у ній ще залишився ти.
Серце ритми свої відбиває,
У думках потопає щодня.
І на тебе щоденно чекає,
Та чекаю найбільш тебе я.
За весною гаряче йде літо,
Наші зустрічі в ньому цвіли.
Ми в коханні з тобою зігріті
І щасливі з тобою були.
Нас осінні дощі поливали,
В танці ніжно кружляв листопад.
А кохання серця зігрівало,
Не страшний їм зими снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772557
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[color="#ff0000"][b]Штрихи до портрета Марії Людкевич у гурті літстудії "Гроно". Риси, що не зітруться…[/b][/color]
[color="#ff0000"][i]7 січня у Львівській Національній спілці письменників України Різдво подвійне - свою ювілейну дату в житті і творчості зустріла поетеса Марія Йосипівна Людкевич. Цей матеріал готувався їй у подарунок для книги:"МАРІЯ ЛЮДКЕВИЧ.ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ", що вийшла до ювілейних Різдвяних свят у видавництві "Сполом".
[/i][/color]
[color="#ff0000"][b]Марію Йосипівну Людкевич[/b] [/color]пам’ятаю з кінця 80-их років минулого століття. Нас, творчих підлітків, об’єднала з нею створена у ті часи при газеті «Молода Галичина» обласна літературна студія «Гроно». До неї ввійшло понад 200 обдарованих молодих людей Львівщини, серед них опинилися поруч мене, восьмикласниці, і вже трохи старші студенти львівських вузів - Марія Шунь, Володимир Олейко, Віктор Неборак, Василь Терещук, Олекса Вільчинський, Олесь Дяк, Надія Мориквас,Василь Куйбіда, і покійний уже нині прозаїк Василь Левицький, та багато інших творчих особистостей мого покоління. Марія Людкевич перейняла естафету керівництва літстудією «Гроно» після Василя Іванишина та Романа Качурівського (обидвох уже немає поміж нас!). Засідання «Грона» відбувалися кожен останній четвер місяця на 11 поверсі Будинку Преси у Львові. Обговорювали прилюдно творчі дописи за місяць, читали нове і тут же слухали враження про написане. Це був дуже потужній стимул до самовдосконалення, коли хтось поруч звучав сильніше за тебе! До того ж були перші публікації в газеті «Молода Галичина» і звіти Марії Йосипівни про роботу «Грона» під відповідно ілюстрованою рубрикою, де були прописані наші імена, згодом були презентації і наших перших збірок… Хіба забудеш тодішні щорічні Львівські «Поетичні Весни», творчі подорожі районами Львівської області, а також творчу мандрівку на Схід України від поетичної секції Клубу Творчої Молоді у період його найвищого розквіту, а також поїздку в Польщу 1989 року, що зібрала в одне мистецьке ціле і львівську юну поезію, і молодіжну естраду… Пригадую, як ми виступали великою українською делегацією в місті Кракові:на відкритті Художньої Галереї у Центральній міській бібліотеці, де зібрався польський бомонд, серед них відомі на той час артисти, письменники, співаки. Потім було урочисте прийняття, мені поталанило сидіти навпроти молодого ще тоді і знаменитого після «Потопу» та «Прокаженої» кіноактора Лєшека Телєшинского. Це був підйом наших творчих потужностей – зараз згадується про це неодмінно з теплим щемом ностальгії. Марія Йосипівна була хорошим керівником – не диктатором, а порадником. Вона була зацікавлена у нашому зростанні. Проте до статусу членів Національної спілки письменників України доросло з учасників «Грона», мабуть, трохи більше десятка (природній відбір!). Завдяки практиці літстудії «Грона» ми пройшли творчий вишкіл у відповідний, дуже зручний для початківців період фахового навчання, до того ж, як правило, середовище гронівців було сформоване з молоді гуманітарного спрямування, хоча час-від-часу траплялися серед нас-«ліриків» і «фізики» теж. Відрадно одне: з когорти літстудії «Грона» ніхто не став графоманом.
Щодо Марії Йосипівни, то набуті нею в час керівництва «Гроном» педагогічні та організаційні навики знадобилися їй згодом, а саме упродовж великого і плідного творчого періоду керування літстудією «Джерельце» при газеті «Галицьке юнацтво». Не одне покоління літературно обдарованої молоді завдяки Марії Людкевич прийшло у новітню українську літературу – і всі вони мають свій особливий голос, своє індивідуальне творче обличчя.
Пам’ятаю свої враження відпрочитаної першої поетичної збірки Марії Людкевич «Червнева повінь». Один з віршів «Ніжність» мені тоді поклався на музику – співаю його і досі, коли приходить хвиля спогадів:
[b][i]«…Як тремкі дерева осінні
Ми тримались на злих вітрах.
Тільки ніжністю, мов корінням –
Той листок, відлетілий птах.
Гнізда, наче, самотні душі,
Тихо вищали над усім.
Ми любити безмірно мусили,
Щоби вірилось краще їм»…[/i]
[/b]
Моє творче покоління пам’ятає Марію Людкевич молодою, енергійною творчою ентузіасткою. Вона навчила нас вірити, що наша праця комусь потрібна, що бути ПОЕТОМ – це Доля щасливих!
Я відчуваю вдячність за творчий неспокій, бо належу до тої когорти учениць, які пов’язані з Марією Людкевич спілчанськими клопотами пожиттєво. Отож,
[i]«топчем, топчем ряст-ряст,
Бог здоров’я дасть-дасть,
Дай Біг діждати
і на той рік топтати»…[/i]
…І на той рік, і на другий… і на ще багато років вперед!..
МАРІЇ ЙОСИПІВНІ ЛЮДКЕВИЧ
[b][i]"Ми стояли на нитці променя
Під шаленим крилом грози,
Де сховатися не було мені
Від печалі і від сльози.
Не боялися тиші сніжності,
Що вихлюпувала з очей.
Це не повінь, а пізня ніжність,
Що до нас і між нас тече".[/i][/b]
[i]М. Людкевич.Зі збірки [b]«Червнева повінь»[/b][/i]
Ми стояли на нитці променя під шаленим крилом грози,
Літ п’ятнадцять тоді було мені – золоті молоді часи…
Вам, Маріє, в різдвяну чашу сипле Божа Родина вік –
На просвітлену творчість Вашу рідне слово Пан-Біг прирік.
На довіру життя побільшало – ми чужі, а рідніш нема!
Запечалені очі віршами – наші душі єдна зима…
В Грона зібрані лиця і постаті, проміж нами ріка тече –
Теплі гнізда чекають в розквіті, слово глодом терпким пече…
Повінь тиха червнева повниться, сніжна ніжність хлюпоче в нас –
Лист осінній багряно рониться, рік-за-роком спливає Час…
Як тремкі дерева осінні стоїмо на семи вітрах -
Божевільні й любов’ю зцілені, з словом зболеним на устах…
Стежко дивна, навіки обрана – Божа страта і Божий дар,
Не спішімо сідати в човен, ще під нами Жива Вода!
Поки весни лелечо сіються, риба-щука збиває лід,
Хай і повниться й світло мріється й білоусо зростає Рід…
Легко так і просторо, і вільно – ці слова як відлуння душ…
Творчу стежку топтати спільно – з Божим проводом – кроком руш!
Увійшло до книжки "Марія Людкевич.Життя і творчість".-Львів:"Сполом",2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770955
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Паломників вечір в пустелі збирає
Гора Мойсея- велична, свята.
Ближче до Бога душа сягає
Піднятись доверху спільна мета.
Вітер нестерпно усіх шмагає,
По всьому тілу б ‘є за гріхи
І наче грудня уже немає
Каміння пустелі, в руках світлячки.
Один за одним ідем на гору
Немає націй ( хто я, хто ти )
Зірки здалося б взяли в долоню,
Так близько небо, інші світи.
Східці доверху. Лишилося мало.
Сімсот п’ятдесят найтяжчих їх,
Гупає серце, та страху немає
Полегшала груда гріхів своїх.
Чекаємо сонця. Молитва єднає.
Смуток і біль вітер в гори несе,
Величність хвилин на вершині Синая
Тільки Бог у душі понад усе.
Хмари сонце закрили і не пускають
Наче люди ,заплутані в злі і пітьмі
Та тривоги тихенько-тихенько минають,
Відчуваєм себе тут малими дітьми.
Ось вона…Мить і вічність злилися.
Блаженство промінням торкнулось плечей
Наче досі й не жив і твій шлях не стелився
Лише Ти і Душа…І немає людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770953
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
[color="#ff0000"][b][i]«Пречиста Діва, де Сина діла?
Славен єси, славен Господь Бог
на небеси».[/b]
(Староукраїнська щедрівка)[/color]
[/i]
Предивна ніч – займається Зоря,
Пречиста Мати, вбрана у намисто,
тримає Богом послане Маля –
і любо так… по-ангельськи врочисто…
І все б нічого!.. Повниться обрус
дванадцятьма ознаками Вечері,
віднині в хаті житиме Ісус –
прочинені до Світла вікна й двері,
устелені долівка і поріг –
вже й люд вертепний ломиться знадвору…
Чогось Пречистій тінню сум наліг
І «Stábat Máter» дисонує хору.
– Не плач, Рахиле! – і кладе Рахиль
у дар новорожде́нному Дитяті
пастирський посох і єпітрахіль
з благаннями Любові й Благодаті,
бо ось нависла Ірода печать
і на святочні, божії оселі
іде війною іродова Рать
з Косою Смерті на чужім веселлі.
Пресвітла ніч – народження Христа,
(махає Смерть Коси сталевим лезом) –
І у вертепнім хорі нароста
мелодія звитяжна «Марсельєзи»…
(Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770922
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Гранітний камінь на верхівці пальми…
Що за жорстокий звичай? – запитай-но.
В Аравії так прийнято робити,
Щоб ріст верхів’я дещо сповільнити,
Щоб стовбур в товщину лиш розростався,
І плід рясніший соком наливався…
І Бог на нас тягар свій накладає –
Скорботи і страждання посилає.
Щоб ми, знайшовши сили проти бід,
В душі зростили свій духовний плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770681
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Не шкодуй, кохана, що далекі весни,
Лиш приходять в пам’ять тай то, не щодня.
Місяць ясночолий опускає весла
В море швидкоплинне де немає дна.
Ой у водах часу так срібляться зорі!
Відблиски минулого ринуть вдалину.
Я завжди з тобою в радості і горі,
Оживляю серденько від важкого сну.
У текучі струмені двічі не ступити.
Та дана нам пам’ять, аби ми могли
Із вершин прожитого мудро оцінити,
Чи путями вірними ми удвох пройшли.
Були прикрі помилки, втрати та невдачі,
Коли дні здавались стрічками з пітьми…
Як це страшно бачити: що кохана – плаче,
А майбутня втіха ще за ворітьми.
Та минало горенько, та долались труднощі,
Знов світились погляди зорями надій.
Постаріли яблуні під дитячі пустощі,
Щебетом школяриків двір відгомонів.
Наче все по старому: живемо за звичками.
Чи колишні ніжності збереглись в душі?
Чи приємні спогади як північні привиди
Штучно поселяю я у свої вірші?
Ні! – вони, - не привиди! Може, дещо стомлені.
Притупилась з часом гострота чуття.
Тільки зірка ніжності життєдайним променем
Зігріває в осені непросте життя.
Хай бажання щастя вже здаються мріями
Та повір, кохана, з настанням весни,
Знов до нас повернуться новими надіями
Нами колись бачені веселкові сни.
09.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770570
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
[b][i]"У просторі і часі питання екзистенції
Випливають часто на поверхню,
Й потребують особливих знань…
та...завжди знаходиш виправдання
своєї ліні чи небажання (можливо,-невміння...)
приліпитися до її величності Мудрості..".=Валентина Мала[/i][/b]
*************************************
[color="#4400ff"][i][b]
Не може народжений повзати-в небо злетіти!
Зірок досягти, прямувать по орбіті
Високих думок…
Не може бездара оформити звіти,
Чи щось дослідити,нове щось відкрити-
-Буде «лити пісок»…
Не може слабкий заґнуздать незалежність
І вправно виходити з різних проблем
-за браком уміння...
Не можна змінити дорослу людину,
ЇЇ вподобання й смаки та характер…
-Без трати терпіння!
Не можна поставити в небо драбину,
Себе перестрибнуть,народитися знову
-Цю думку сховай!
Не можна життя повторити,зовсІм не грішити,
Час повернути,про совість забути..
Знай про це,знай!
А знання про усе,що навколо людей і про них...=
тобі допоможуть ,скажи їм:"Привіт!"
А Віра,Надія, Любов,Доброта,Красота
Нас спасають і рухають світ...
10.01.2018р
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770527
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
[color="#6a00ff"][i][b]Різні мотиви там і тут звучать ,
Чуються,
проявляються,
не мовчать…
Авантюрні і -розважальні,
Побутові ,процесуальні,
Драматичні,символічні,
Життєві та апокрифічні,
Міраклічні,типологічні,
Місцеричні,середньовічні,
Іронічні,а чи цинічні,
Милозвучні,а чи міфічні…
Функціональні,а чи банальні,
Вогнепальні і кардинальні,
Сакральні й завоювальні,
Брутальні,також тривіальні,
Геніальні й сентиментальні,
Сповідальні та ідеальні,
Актуальні,а також повчальні,
Карнавальні та театральні...
Ми назустріч вібрам ідемо,
Хвилі слова ло-ви-мо,ловимо
В той потік всі входимо,входимо
Бавимось,
говоримо,
Пишемо,!!!
Різні мотиви там і тут звучать ,
чуються,проявляються,не мовчать…
Звучіте,вібруйте,розповсюджуйтесь!
Зачаровуйте,зачакловуйте і наповнюйте!
Світ Миром,Любов'ю і Добротою,
Світлом,і
Сонцем,
Со-бо-ю!!!!!
08.01.2018р. [/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770165
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 10.01.2018
(Присвячую тим митцям, кого знищила Сталінська система у 30-х. (Микола Куліш, Лесь Курбас, М.Хвильовий, І. Дніпровський, М.Йогансен, Мих. Драй-Хмара, М. Зеров та ін.). Ми вільна Україна
В однім із виступів Володимир Путін назвав Україну окраїною "большого государства". Це йому наша відповідь.
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
Хоча і з ранами – слідами боротьби,
І наш народ ніколи не загине!
Не знищили і зашморги Коби*.
Він частував нас голодом, свавіллям
І навіть звів репресій ешафот,
Та дух народу залишився вільним,
Його за зброю вибрав патріот.
Нас гартували долі повороти:
Це Сандармох, Сибір і Колима,
Тому вже нас нікому не збороти,
Хоч ворог України не дріма.
Одна у нас мета: земля і воля –
Вона солодша меду й калача,
І хоча ми іще занадто кволі,
Не випустимо з рук уже меча.
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
І волі не здамо без боротьби,
Воскреснемо поміж золи з руїни
І не дамо нас більше роздробить!
22.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770541
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Злітають птахи наших душ...
То вниз...то вгору...
То – щиросердно у пітьму!
І в щастя й горе.
Ти не прив'язуй, не кричи
Політ не стримуй!
І думи, й музику, й вірші
Несуть іх крила.
А то крізь терни до зірок
Чимдуж заносить.
Від прірви спиняться за крок-
Й злетять... не спросять!
Під ранок – стомлені й німі
Впадуть на небо...
Та тільки крила їх живі...
Не руш...не треба!
По білосніжжю сипле кров
Новий світанок
Несе надію знову й знов
Упертий ранок.
Куди злітають наших душ
Нестримні птахи?
Колись тобі я розкажу...
Щоб знов літати!
©Тетяна Прозорова
https://www.youtube.com/watch?v=FIznvlqBwSc&list=RDFIznvlqBwSc
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769885
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/96540627.gif[/img]
[b]«Про кохання пишу на снігу»[/b]
Про кохання пишу на снігу
Кожне слово – смарагд на вагу
Кожна фраза – то чистий алмаз
І душа щось співає під джаз
І кружляють сніжинки й вона
А на серці кохання й весна)
Про кохання пишу на снігу
Не утримати в серці жагу
Хоч палаю, але не згорю
Бо зустрів із тобою зорю
Проводжав я тебе від ріки
Рахували ми разом зірки
І коли вже зібрався піти
Залишайся – промовила ти…
А вже вранці пишу на снігу
Що у щастя я знову в боргу
Із свого ти читаєш вікна
Це десерт, до нічного вина…
Як десерт до того, що було…
Подаруєш цілунок крізь скло
© Микола Карпець (М.К.)
*28.12.2017* ID: №769169
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/pro_kokhannja_pishu_na_snigu/2-1-0-138"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769169
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Три доби лютувала хурделя,
Три доби не вщухав снігопад.
Потонуло село у заметах
І не вибратись звідси ніяк.
Я сиджу у старенькій хатині,
Ні електрики тут, ні зв’язку.
На стіні старовинний годинник
Відраховує долю людську.
В пічці полум’я стогне і рветься,
Наче рветься моя це душа.
Я один в глухомані далекій,
А ти в місті далекім одна.
Вже до Нового року хвилина,
Ось ступив він уже на поріг,
П’ю за тебе, моя ти дівчино,
Щоб щасливою була весь рік.
Відблиск полум’я грає в бокалі
І хатину стару осява.
Я тебе крізь засніжені далі
Уявляю, кохана моя.
Довге плаття блакитне на то́бі,
Світлий локон на плечі спада,
Ти вслухаєшся в кроки на сходах,
З нетерпінням чекаєш дзвінка.
Ось дванадцять на вежі пробило,
Феєрверком півнеба пала́.
Веселиться народ гомінливий,
А мене все нема і нема.
Через зал серпантинки повились,
Вітка хвої до столу звиса,
І у келих криштальний скотилась
Із очей твоїх вірних сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768933
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Яка підступність днів оцих, зимових!
Слабуємо обоє, що аж ну!
Щораз нова болячка, шпильки нові
Ні щось робити, ні вночі заснуть!
Розмови наші все про нездоров’я,
Про цін обвал, про жадібність аптек,
Свята на носі, а в кишенях – голо,
А дітям дай дарунків і чудес.
І як малечі подивитись в очі,
Якщо цукерок у руках нема?
Тож б’єш горіхи в хаті серед ночі,
Аби продати… ох! – зима… зима…
Від Миколая аж до Водохреща
Свят заметіль країною пройде.
Та на цей раз нам важче, а не легше,
Бо ж не на сорок вік наш лік веде.
Але нічого: якось обійдеться.
Живучі ми! Сильніші за котів.
Щось для онуків, для дітей знайдеться,
А там, дивись – і місяць пролетів!..
Та найстрашніше, що немає миру.
Іде війна. На сході ллється кров.
Хтось на війні заробить тонни жиру
Під пісеньку акули про любов
До тих людей які в ці дні святкові
Життя своє, здоров’я віддають
За українське материнське слово,
За нашу землю окупантів б’ють!
Мабуть би й вибили давно набрід проклятий,
Та Іловайська привид не дає.
Закопуються в бліндажі солдати,
А керівництву вигідно як є.
Прийде Різдво з Колядою до хати,
І якщо щиро, то не знаю я.
Чого тобі, Кохана, побажати,
Щоб не були брехливими слова.
Здоров’я? Знаю, що його не буде.
Достатку? Звідки? Сил робить нема…
Хай поруч будуть дорогі нам люди,
Хай знаєш ти, що ти вже не сама,
Що б’ється десь гаряче, ніжне серце,
В якому ти назавжди головна
І дай нам Бог! Іти до кращих звершень,
Хліб на столі і келишок вина.
Минулий рік я дякую за тебе.
Ти в нім була. Тобою дихав, жив.
Писав вірші під тихий шепіт з неба,
Згорав від ревнощів, казився і любив!
Це почуття візьму з собою знову
У рік новий як найціннішу річ,
Щоб дарувало пісню веселкову
Хай і в безсонну українську ніч.
понеділок, 25 грудня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 30.12.2017
- Ой, лікарю, робити що, не знаю,
Нога моя болить, як присідаю.
- А якщо ні, болить? - Ні не болить...
- То ж заплатіть сто гривень та і йдіть.
- Але ж пораду яку- небудь дайте!
- Ось вам порада - більш не присідайте!
***
- Якась ейфорія у мене: і сонце сміється,
І люди навколо привітні, і хочеться жити,
Зайти в супермаркет і безліч всього накупити...
Ой, лікарю, це не хвороба? Вам так не здається?
- Зарплата у вас, дорогий, за три дні все минеться.
***
- Медична в тебе є освіта, доню? -
Старий дідусь у медсестри питає.
Дівча так впевнено йому відповідає:
Так, "Доктор Хаус", діду! П'ять сезонів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768342
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Ой, дикая горлиця
До голуба горнеться,
Захисту шукає ,
Бо довіру має.
Ой, ти голубочку,
Посиджу рядочком
Чого сам сумуєш,
Чого сам воркуешь
Сонця вже заграва,
Бачиш, в небі пара
То голубка з милим
То ж в небо полиним
У небо високе ,
Привільне широке
Землю споглядати,
Там місце шукати
Щоб гніздечко звити ,
Кохатись любити
Будуть в нас дитята ,
Славні голуб’ята
Будемо їх вчити ,
Як у світі жити
Як в небо злітати ,
Життя прославляти
Голуби миру
Співки на вечорницях
24.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767789
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 27.12.2017
[img]http://poems.pp.ua/wp-content/uploads/novorichna-vesna.gif[/img]
[b]«Новорічна весна»[/b]
Весна! Весна! Весна! Весна!
Під Рік Новий прийшла вона)
Під сонцем тане всюди сніг
Потік із даху і з під ніг
Дзюрчить – веселий і стрімкий
Вже весняні його думки
Пригріло – десь до десяти…
Муркочуть кішки і коти
І навіть дуже древній пес
Відчув весну і знов воскрес
Лежить – помахує хвостом
А горобці усі гуртом
Усівшись в ряд на виноград
Розцвірінчались на свій лад
Я вранці з ними не засну
Я, як й вони – відчув весну!)
© Микола Карпець (М.К.)
*26.12.2017* ID: №768212
[url="http://poems.pp.ua/gumor/novorichna-vesna/"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768212
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Казка
1
Як тільки випав перший сніг,
То, вмить зайчиха-мама
Зібрала діточок своїх
На лісовій поляні.
І так промовила вона:
-Мої зайчата любі!
До нас, у ліс, прийшла зима,
Сніг розсипає всюди.
2
Уважно гляньте ось сюди –
Тут візерунки дивні.
Це, на снігу, свої сліди
Залишили тварини.
Багато з них, вдень і вночі
Полюють на зайчаток.
Отож, вам слід навчитися
Їх добре розрізняти.
3
Ось, це - сліди руденької
І хитрої лисиці.
Ось, це – хоч і маленької
Та хижої куниці.
Тут, вовк стежину протоптав -
Страшний та ще й зубастий.
Із радістю б посмакував
Він зайчиком пухнастим.
4
Так вчила мама малюків…
Але один Вуханчик,
Учитись зовсім не хотів.
Це був - нечемний зайчик.
Вертівся, бігав і стрибав,
Всю витоптав поляну.
Нічого не запам*ятав
З того, що вчила мама.
5
Тому, і трапилась біда
Із зайчиком нечемним.
У лісі якось заблукав.
Злякався. Й не даремно.
Бо він не знав куди іти,
Таке все не знайоме.
Навколо різні є сліди –
Які ж ведуть додому!?.
6
А поки думав, крадькома,
Вже вечір наближався.
Отож, Вуханчик, навмання,
Швидесенько подався
В якусь нору. Туди вела
Протоптана стежинка.
То, виявляється, була'
Лисиччина хатинка.
7
На щастя, лиски не було',
Вона іще раненько
Подалася в якесь село –
По курочку рябеньку!
Тим часом, сина свого скрізь
Шукали мама й татко.
Обнишпорили цілий ліс,
Й таки знайшли дитятко.
8
От, у яку біду попав
Той зайчик неслухняний!
Він, з того часу, чемним став,
І слухається маму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768186
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Вже не писати я не можу,
Хоч я селюк, а не вельможа.
Вірші веселі і сумні,
Вони ідуть самі мені.
Буває так, що серед ночі,
Приходять сни мені пророчі.
І виникає в серці щем,
Бо сни тлумаченні віршем.
Я піднімаюся з постелі,
У голові неначе трелі…
Сиджу й пишу посеред ночі,
Вірші свої, чи сни пророчі.
Вже не писати я не можу,
Бо маю зверху ласку Божу.
Як хліб в печі на черені,
Мої вірші сидять в мені.
Все, що почую – запишу,
Я лише Господа прошу…
Коли вірші приходять в сни,
Щоб до душі були вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767747
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить (1 Пет. 5;8).
Затолкали солнышко за тучи,
Увели, как будто, на допрос...
Трое суток - минимум, получит,
Так твердит синоптиков прогноз.
Обвиняют в том, что ярко светит,
Что видны все тёмные дела,
Что тепло и сухо на планете,
Что ему, мол, стужа не мила...
"Я же солнце, я не виновато!"
Но уже составлен протокол.
Не пускают даже адвоката -
Прокурор сегодня очень зол...
Нитью чёрной солнышку шьют дело,
И хотят повесить всех собак...
А без света небо потемнело,
Погрузив вселенную во мрак...
Трое суток люди ждут восхода
По теплу соскучился народ...
Без него - сплошная непогода,
Без него и сердце не поёт...
Но промчался слух среди народа,
Что за солнце кто-то внёс залог.
Вот она, желанная свобода,
Отмотало солнышко свой срок.
Отворились двери поднебесья,
И светило вышло из-за туч,
Веселись, народ, и лейся песня -
Снова землю греет солнца луч!
А пока на небе суд да дело,
Рыщут тучи где-то за углом,
Опасайтесь, люди, беспредела,
Дорожите солнышка теплом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767501
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2017
[i]З переспівів світової музичної класики для дітей
Польська народна пісенька
Обробка Тамари Попатенко
[/i]
[color="#ff0000"][b]Новий рік, Новий рік[/b][/color] –
Добрий він чоловік:
- Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
Я ваш друг! Я ваш друг!
Гості йдуть, щось несуть,
Їм пиріг подадуть!
Вилочки́ – на бочки́!
А пиріг – у ручки...
А по тім, а по тім
Танцювати ходім.
Стук-каблук! Стук-каблук!
От так рух! От так рух!
P.S. [color="#ff0000"][i]У кінці 80-их років минулого століття до мене звернулися викладачі молодшої школи Львівської капели хлопчиків "ДУДАРИК" з проханням перекласти українською мовою збірку пісень для розспівок найменшеньких, бо україномовних музичних видань на той час не було. Так з'явилася на світ музична книжечка для дітей "В лапку джміль бере смичок" з переспівами світової музичної класики (Львів: Ліга-Прес,2008). Вона премійована в числі інших авторських видань 2008 року літературною премією ім. Маркіяна Шашкевича (2009, Львів).
[/color][/i]
[i]З дитячої музичної книжечки [color="#ff0000"][b]„В лапку джміль бере смичок”.[/b][/color] – Львів:Ліга-Прес,2008.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767439
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Прощай, Сімнадцятий, назавжди.
Нелегким був, як не крути.
І не забути й не згадати,
Хотілось часом утекти…
Іди собі, як кажуть: з Богом.
Наллю тобі бокал вина.
І не затримуйся за рогом
Так, як затрималась війна.
Ти обіцяв, коли зустрілись.
Чекала цілий рік щодня,
Що перестане ворог цілить,
А те, пробач, було: брехня.
Візьми з собою всі печалі,
Спакуй в рюкзак усі жалі.
Вже жме Новий на всі педалі,
Чекаєм з миром на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017
Бути жінкою –
Стати зіркою,
А ще ненькою
Для маленького
І коханою
Для коханого,
Серцю звабою
Полум’яною,
Господинею,
Не гординею,
Честі й вірності
Берегинею.
Бути жінкою –
Стати квіткою,
Що, коли цвіте,
Більш нема ніде,
І царицею-
Чарівницею,
А у чорний день –
Рятівницею.
Світлим сонечком
За віконечком,
Теплим променем
В тихих споминах,
Бути жінкою –
Стать лебідкою,
Що з лебедиком
Та із дітками
По життю пливуть
В небі й по воді.
– Справжня жінка ти, –
Я скажу тоді.
2.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766468
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Літа прибрались в білу павутину,
На скронях доля вивела печать,
Я є Землі і Вічності дитина,
І вдруге вже життя не розпочать.
Та разом з тим, я істину ту знаю:
Життя моє – для Вічності лиш мить,
Тому красу природи я пізнаю,
Прислухаюся, як вода шумить.
У шумі тім звучить людський неспокій,
Гармонія між вчора й новим днем.
Я жити хочу на Землі допоки,
Допоки доля щедра напряде.
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766102
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Вишивала Зима вишиванку,
Білим коліром срібних ниток.
Незмикалися очі до ранку,
Падав легкий на землю сніжок.
Вона ніжно вкладала узори
І лягали стібок за стібком.
Їй світили мережані зорі,
Колір ночі змінився бузком...
Скоро... скоро проснеться світанок,
То для нього сорочка ота.
Ось зроблю ще стібок наостанок
І зіллються в коханні уста.
Зігріватиме довго сорочка,
Яку вишила Діва - Зима.
Доторкнеться сніжинка листочка
Ти трудилась над цим недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766140
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
* * *
Над хатою голубка в леті –
у тій далекій стороні...
Життя, мій краю, на портреті
у цвіті білім по весні.
Ти заглядаєш знову в серце
волошкою, у полі снів...
Знов підіймається із денця
священний сплеск, що у мені.
Він в'ється і нитками шиє
прозорість, що була, була...
Дивлюсь в долину із вершини –
там сивина, тут ковила...
Чому навідалась, голубко –
так притягальними крильми?
На зустріч із пітьми розлуки?
– Бо ж разом там колись були...
14.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765966
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Промокле місто дивиться у очі,
нашіптує інтимне щось, своє.
А дощ іще почався проти ночі,
не слухає нікого, тільки ллє.
Йому б свої наповнити канони,
і віднайти в усьому свій ліміт.
Стоять старі будівлі, як матрони,
задумано вдивляючись у світ.
Їм добре знана марність умовляння,
їх не хотіли вчути теж колись.
На мокре листя скапує світання,
проз хмари темні щупаючи вись.
По сонних вікнах котяться краплини,
а в кожній - наче тисяча надій,
що хтось колись зігріє серце зимне
на перехресті доль, життя, стихій.
13.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765785
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Їхав трактор по селі
Та й застряг він у багні,
Із кабіни хтось вилазить,
Транспорт буде витягати.
Він узяв сталевий трос,
Витяг пачку цигарок,
На капоті так сидів,
Наче паровоз димів.
Поки він отак димів,
Трактор у багні сидів.
Їхала якась машина,
Трос сталевий зачепила.
Вибравсь трактор із багна,
А селом йде новина:
За кермом була Вона,
І красива й молода.
Як прийде ота неділя,
Святкуватимуть весілля,
Манька трактор підчепила,
Разом з ним і тракториста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765715
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Зимове небо. Місячна краса.
Легенький сніг на плечі осідає,
Тисячі свіч палають в небесах,
Як душі тих, кого уже немає.
Моя матусю! Ви давно не з нами
Та я сумую й мучуся ночами
На самоті журюся із зірками,
Що так і не подякувала мамі.
Народжувати – ні, довго вагались
Бо двоє діток у сім’ї було,
Спокуса й совість за життя змагались
Та все - таки добро перемогло.
Згадую, як сніжною зимою
Після купання в ліжечко несли
І сповивали в ковдру з головою,
А Ваші руки ніжністю цвіли.
Хвору поїли молоком із медом,
Компрес робили- був песцевий жир,
Вночі приходили і накривали пледом
Щоб сон казковий обгортав і мир.
Ще пам ’ять, наче сонячна пелюстка
Веде в шкільні, морознії роки
В’язана Вами, пухова, сіра хустка
І досі гріє спомини й думки.
--Поглянь на небо , тихо ніч сказала.
Й однісінька із тисячі зірок
Ясніше засвітила , заморгала,
Наче матуся стала ближче ще на крок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765753
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Було колись у селах ферми скрізь біліли
наші люди своє, українське, сало їли:
розовеньке, куцохвосте, бігало тут сало.
Нині ферми розвалені, їх майже не стало.
Росте тепер держкоритне хамовите сало.
Дорвалося до корита - всього йому мало.
Подивишся на таке – не живіт, а бочка,
тіло жиром заросло, аж тріщить сорочка.
А було струнке, привітне без цього корита.
Зараз – лиса голова, ще й морда не брита.
А ми, славні українці, ціну салу знаємо,
що ростили, доглядали – те тепер і маємо.
01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765732
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
[color="#ff0000"] [b][i]„Für mich, Rio Rita,
Bist du Granadas schönste Señorita,
Für dich, Rio Rita,
Klingt meine Serenada in der Nacht.
Und ich will dir singen,
Um dein Herz zu erringen.
Für mich, Rio Rita,
Kommt gar kein anderes Mädel in Betracht!”[/b]
(„Rio Rita” O. H. Adam, J. Brest,
фрагмент оригіналу німецької пісні 1932 року)[/color]
[/i]
https://www.youtube.com/watch?v=TP7VlJx-L-8
[color="#ff0000"][i] „РИО-РИТА”, „РИО-РИТА вертится фокстрот –
на площадке танцевальной 41-вый год...”
(З воєнної фільмографії)[/i]
[/color]
Віє вітер, віє вітер – зимня заметіль...
Книга Пам’яті відкрита – музика звідтіль...
Стогне вітер, сипле „градом” – музика Гранад...
Дай в землянці поруч сяду, друже-снігопад...
„Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – не дрімає ґрот.
Снить земля, снігами вкрита – крутиться фокстрот:
[i]„РІО-РІТА”, „РІО-РІТА, ніби хтось наврік! –
на площадці танцювальній 41-ий рік...”.[/i]
„Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – сніг мете Зима...
Із воєнного із Літа – музика сумна.
„Ріо-Ріта”, „Ріо-Ріта” – диво-дивина:
Книга Пам’яті відкрита...Знову йде війна....
[color="#ff0000"][b][i]„Моя Ріо Ріта,
ти є Ґранади пишна сеньйоріта,
Тобі, Ріо Ріта,
Ця серенада лине в світлу ніч.
Я тобі, моя кралю,
Про любов заспіваю,
Мені, Ріо Ріта,
Лиш ти одна – промінчик ясних віч!” *[/i]
[/b]
[/color]
[i]*Переклад авторський - І.В.
[/i]
Зі збірки, що вкладається "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". - Львів,2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765136
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Останні години злітають
І рік ще один промине.
Веселі в новий всі вступають,
В старому лишають сумне.
Бажаю ,щоб в новому році
Здійснилися мрії усі,
Щоб щастя на кожному кроці
Бажали і рідні й чужі.
Щоб радість гірським водоспадом
Вривалася в ваші серця,
Іскрилася там зорепадом,
Якому не має кінця.
Щоб радості сльози струмками
Збігали із ваших очей,
А смуток ходив щоб кругами,
Шукаючи ваших дверей.
Здоров*я пливло щоб рікою,
В якої нема берегів,
Щоб завжди пишались собою
Й ніколи ніхто не хворів.
Щоб війни пішли всі з димами,
Минув ,щоб і голод і страх.
І голуба миру віками
Тримали всі міцно в руках.
Любов щоб в серцях розквітала,
Як квітнуть весною сади.
Щоб завжди людина кохала
Й коханою була завжди.
Щоб кожен звернувся до Бога,
Щоб гордість свою надломив,
Щоб сумнів минув і тривога
І Богові душу відкрив.
Щоб доля до нас посміхалась ,
Щоб посмішка була завжди,
Біда ,щоб від нас відцуралась
Щоб друзям ми радість несли.
В бокалах вино вже іскриться
Ялинка вогнями сія
Рідня вже до столу спішиться
Сідаю до нього і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764376
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
[color="#ff0000"]Четвертого грудня відзначаємо свято [b]Введення в храм Пресвятої Богородиці – “Введення”, або “Третю Пречисту”.[/b]
[/color]
[i]У Святому Євангелії нічого не згадується про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято[b] Різдва (“Друга Пречиста”) й Успіння Божої Матері (“Перша Пречиста”),[/b] засноване на традиціях Церкви та на апокрифах. Церковні джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Назвали її Марією. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі.
Первосвященик Захарія разом з іншими священиками у найкращому облаченні вже чекав Діву Марію на паперті, оскільки від Святого Духа йому було дано знати, хто саме прийде у храм.
У деяких церковних творах це оповідання доповнене суттєвою деталлю: натхненний від Духа Святого, первосвященик увів майбутню Богоматір у Святая Святих храму — місце, що заховане від людських очей завісою, тому що саме там перебувала незрима Слава Господня. Тільки первосвященик Захарія мав право заходити туди з очисними Жертовними Дарами і то лиш раз на рік.Тому всі очевидці тієї події дивувалися й вбачали у ній чудесне Господнє знамення.
Як розповідається далі у «Євангелії Якова», Марія «виховувалася, як голубиця у храмі Господньому, і одержувала вона їжу з рук ангелів». Тут вона дістала високу освіту й побожне виховання, крім того, навчилася виконувати всілякі ручні жіночі роботи. За християнським тлумаченням, свято Введення розповідає про те, як перша з роду людського — Богородиця вступила до незбагненних глибин спілкування з Богом.[/i]
У календарному циклі українського народу свято Введення завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.
Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці “на Введення” прийде до хати, той буде першим “полазником” – тим, хто приносить добро чи якесь лихо – на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка – “то вже добра не жди”. Недобре також, якщо хтось із сторонніх приходить в цей день щось позичати.
Початок нового господарського року у введенських повір’ях виступає дуже виразно: [i]“до Введення можна копати лопатою землю, а від Введення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирає”[/i]; жінки запасаються глиною до Введення. Від Введення до Дев’ятого четверга (після Різдва Христового) не годилося бити білизну на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві та може влітку навести бурю на поля. ...А ще через страх зневаги від людей, треба було й коноплі потерти до Введення.
Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум’я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. По півночі жінки сідали голі на порозі і пряли самосівні коноплі, щоб “прядиво пішло на руку”. Обсипали того дня корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Як із іншими великими річними святами, і це свято пов’язувалося з культом померлих родичів:
[i]“На цей день Бог одпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому воно називається “Видінням” (народна етимологія Введіння — “видіння”), що душа бачить своє тіло”.[/i]
В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть:
[color="#ff0000"][i]“Третя Пречиста снігом покриває”.
[/i][/color]
[b]Народні прикмети на ІІІ Пречисту :[/b]
[b]• “Як горобець нап’ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія трави”.
• “Як є на Введення вода, то буде в літі молоко”.
• “Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде”.
• “Введенські морози ще зими не роблять”.
• “Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома”.[/b]
За виданням [i]"Ірина Вовк. За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь". [b][/b][/i]- Львів:Сполом,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763874
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Грубі жорна давно помололи життя до зернини,
Притрусили мукою і скроні твої, і чуби…
Та роки не змогли відібрати від тебе людини,
Не прийшов ще той час, ми у долі іще не раби.
По шляху ідемо, а млини перемелюють зерна,
Вже внучата, як хліб, пахнуть в хаті зерном і теплом.
Розумієш тепер, час злетів - твоя доля мізерна
І що мудрість приходить, коли виростає чоло.
Не спішіть до млина, свої роки не варто молоти,
Ваші діти і внуки зароблять у полі на хліб.
Не цурайтесь ніколи, на скронях своїх позолоти,
Лиш зерно бережіть, бо з зернини складається рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763298
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
Цвіте Поділля вишиванкою із квітів,
медовий край понад Дністер проліг –
від вапнякових Товтр до вінницьких гранітів
Господь таку красу створити зміг!
Тут кожний камінь дихає минулим,
в монастирях печерних ще свічки горять,
трипільські глечики на глибині заснули,
а у дібровах полохливі мавки сплять.
Тут праліси ховають давні таємниці,
джерела повні найчистішої води,
між селами коло́сяться лани пшениці,
лелеки навесні вертаються сюди.
Подільські ріки линуть тихоплинно,
ведуть із вербами розмову про своє.
Вночі русалки в них купаються невинно,
а місяць мовчки воду з річки п’є.
Красу Поділля вишито барвисто,
готує сонце фарби із роси,
тут кожна квітка зацвітає урочисто,
і в небо линуть вдячні голоси.
9-11.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762932
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Зустрілись на узбіччі дві панянки:
Одна в намисті білому з фіранки,
А інша... загадково- кольорова,
Трусила листя, кидала до рова.
Співали щось у гурті з горобцями,
Врізали день, штукуючи ночами,
Туманом пили каву з філіжанки-
Дві чарівні, розбещені панянки.
Та, перша зодягалась в оксамити,
Дощем сміялась, далі хтіла жити,
А друга- морозила очерети,
І падала в сніжні, свої замети.
Обидві награвали щось із вітром,
Співали з ним, у танці вели гідно.
Такі чудні, душевні дві панянки-
Зима та осінь- вірні коліжанки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762744
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Казка
1
Щойно осінь жовтоброва
У ліси ступила крок,
Як листочки кольорові
Облетіли з гілочок.
Хоч шурхочучи, та тихо
Вкрили мохові коври.
На цей шурхіт борсучиха
Виткнулася із нори.
2
-Гей, борсуче, подивися
Скільки листячка кругом!
Тож хутенько, не барися,
Йди до лісу, та з мішком.
Назбирай листочків трішки
І стеблиночок з трави.
Буду я стелить доріжки,
Набивати подушки.́
Незабаром, хуртовини
Принесе у ліс зима,
А в нас жодної перини
Ще тепленької нема!
3
-Знову йти у ліс, ще й пішки! -
Злий борсук пробурмотів.
Він ледаченький був трішки,
Йти далеко не хотів.
Біля їхньої хатинки
Виросли (борсук це знав) -
Три красунечки-ялинки.
Він з них голок й назбирав.
А як приволік до хати
Та й в нору уже заніс -
Борсучиха ж верещати
Почала на цілий ліс!
4
-Що за витівки, борсуче?
Ти чого набрав в мішки́?
Де ти бачив, щоб колючі
Були ковдри й подушки!?
От ледащо, начувайся!
Геть колючки забирай!
Знов до лісу повертайся
І листочків назбирай!
Та, щоби були махрові,
Оксамитові, сухі.
Хоч кленові, хоч дубові,
Тільки, щоб були м’які.
Не принось лишень до хати
Ялинові голочки́,
Бо поколять борсучата
Свої лапки і бочки.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761534
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Знов пам’ять людям осінь напина,
Що ж відбулось насправді на Майдані,
Й чому нав’язана Росією війна,
Й якими ми були ще донедавна?
Вчетверте ліг на землю листопад,
Водиці із Дніпра втекло немало,
Донецьке небо рве не зорепад –
Російські «Гради» нам життя ламають.
І болем обзиваються серця,
Чи не даремно Сотня* піднялася?
Чом революція не мала ця кінця
Й чом кровію народною впилася?
По душах вона скрепером пройшлась,
Шматуючи країну і родини…
Системі чом не дано відкоша?
Чи краще стало жить простій людині?
Коли ж на історичних терезах
Ми зважимо усі і «за» і «проти»,
То зрозумієм: то була гроза,
Що розбудила душі патріотам.
Відтак, назад не буде вороття,
Бо не спинити України лету.
Такі закони нашого буття,
Не буде вже майданів і наметів,
Народна хвиля буде, всіх змете,
Навіть старі у попелі руїни,
Й земля, вдихнувши волі, розцвіте,
Земля, ім’я якої – Україна!
18.11.2017.
* Небесна сотня.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
Говорила про відмінки, розділові знаки
і наводила, як приклад, термін „посіпа́ки“.
Хтось сказав, що у контексті слово недоречне
і поволі між народом сталась суперечка:
означає що те слово, як його вжива́ти
та підста́вно чи про нього свою думку мати…
Посилалась виклада́чка на мультфільм і пресу,
зокрема шкільний посібник, помічник прогресу.
У житті всього буває, нічого стида́тись,
але спробуєм, панове, разом розібратись.
Надає хтось перевагу каві, інший чаю,
та відношення до всього – су́тність визначає.
Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
віддає запрілим друге, з присмаком поганим.
Що ж той термін означає – попи́хач, лаку́за;
ще лаке́й, холу́й, прислу́жник і холо́п для „пуза“;
поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердя́чий,
ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…
Запитати панство хочу, що закрило бі́льма,
чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?!
Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
чи прислужників ганебних, ни́цих посіпа́ків?!
18.11.2017
ДОСЛІВНО З АНОТАЦІЇ ДО МУЛЬТИКА НА ОДНОМУ ІЗ САЙТІВ:
«Короткий опис: Посіпаки – милі жовті істоти, які відрізняються своєю тупістю. Для них дуже важливо знайти злого господаря і служити йому, правда обраний посіпаками господар може про це навіть і не знати. Як свідчить історія, посіпаки живуть на планеті Земля набагато довше за людей і найбільш злісні королі, диктатори були знайомі з посіпаками. Причина розставання була лише одна – ніхто не міг витримати цих маленьких, тупих, жовтих створінь.
У підсумку головні герої впадають в повну депресію. Але одного разу наймужніший з них – Кевін – бере з собою двох друзів Стюарта і Боба, щоб все-таки знайти лиходія. І такого вони зустрічають! Точніше – таку. Скарлет Оверкілл з міста Нью-Йорк, модна і амбітна злочинниця хоче стати першою дівчиною супер-лиходієм на планеті. Але їй допомагає тільки її чоловік, Герб, у той час як всі посіпаки готові служити їй. За своєю старою традицією жовті створіння навколо себе створюють лише хаос, так що у Скарлетт, мабуть, мало що вийде. Запрошуємо подивитися мультик Посіпаки онлайн українською та скачать торрент на нашому інтернет-кінотеатрі.»
На мою думку мультфільму більше відповідає назва «Супер-лиходій Скарлет Оверкілл і її посіпаки». А ще б я сказав фільм про тупих і для тупих (чи для отупіння наших дітей).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760998
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Смуток в серце болем впився
Біль у серці залишився.
Як стебельце б’ється серце
Туга повнить світ.
А кохання вже химерне
І ніхто його не верне.
Квіти – мрії і надії
Осипають цвіт
І душа немов холоне.
Лиш думки летять як дзвони
Понад полем – очеретом
Летом, летом.
Та душа даремно марить,
Небесами чорні хмари,
І чужа холодна сила
В’яже крила.
Чи ще тугу свою лишу?
Чи ще болі заколишу?
Чи напишу свої жалі
На скрижалі?
Парище
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760993
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Мамо моя, весно,
Зіронька небесна,
Ненько моя мила,
Рано... посивіла...
Чого в тебе мамо у очах журба?
Бо на серці рана,
Й синява багряна.
Дощ холодний косить,
Просинь в далеч просить...
На постій зібралась осінь золота.
Роки синку в мами,
Збігли табунами.
Вже пора наспіла.
Листям облетіла...
Пасмами синочку в косах вже зима.
Не спішіть матусю,
Я ще вам всміхнуся.
Відійдуть тумани.
Лиш не йдіте ж мамо...
У любові ніжно забринить струна.
Обніму, зігрію,
Сум в душі розвію.
Наче теплі весни,
В памяті воскресли...
Хай впаде... додолу, слізонька скупа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760240
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
/ [i]темою оздоровчої ходьби авторка зацікавилась після спілкувань з тренером-міжнародником та після приватних сімейних подій[/i] /
***
Навколо тебе такий цікавий світ!
Перед собою матимеш одміт.
Всі тренування треба полюбити!
Щоб довго жити-примусь себе ХОДИТИ!
Тренуй м'язи тіла і своїх кінцівок!!
Ходи весело,налаштуйся до мандрівок!
Навколо тебе такий цікавий світ!
Перед собою матимеш одміт.
Тренуймо тіло,щоби був здоровий дух!
Долай перешкоди на шляху різних смуг!
Всі тренування треба полюбити!
[b]Щоб довго жити- примусь себе ходити![/b]
*[b]одміт[/b]- синонім до слова "відповідь"
***
***
[b]Ходьба –це[/b] Синергії, що охоплюють всю мускулатуру
і весь руховий апарат зверху до низу»;Покращуй фігуру!
[b]Ходьба — це[/b] автоматизований руховий акт-
Здійснюй координацію рухів,рухайся в такт!
[b]Ходьба-це[/b] вид локомоції тварин і людей
[b]Це[/b] фізична процедура для всього тіла дорослих і дітей!
*[b]локомоція[/b]-Локомо́ція (від лат. locus — місце и motio — рух) — сукупність рухів, за допомогою яких тварини і люди переміщуються у просторі (у повітрі, воді, ґрунті, по твердій поверхні).
*[b]синергія[/b] -Синергія (синергічний ефект) (гр. synergos — той, що діє разом) — поява нової продуктивної сили або якісно нових джерел розвитку, зростання ефективності діяльності в результаті поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему за рахунок т.зв. системного ефекту
***
[b]Цікаві факти[/b]
*[b]При ходьбі[/b] стійкість тіла збільшується в кілька разів порівняно зі стійкістю при стоянні. Цей біомеханічний феномен дотепер не вивчений. Існує гіпотеза, що пояснює стійкість тіла при ходьбі коливальними рухами центру гомілковостопного суглоба. Тіло людини представляється з позиції перевернутого маятника з центром в області гомілковостопних суглобів, який набуває стійкість у вертикальному положенні, якщо його центр здійснює коливання вгору-вниз з досить високою частотою (маятник Капіци).
*[b] За 70 років життя[/b] людина робить в середньому 500 мільйонів кроків і долає шлях, приблизно дорівнює відстані від Землі до Місяця (384 тис. км).
*[b]Переможець Кубка світу[/b] в спортивній ходьбі в 1983 р. пройшов 20 км з середньою швидкістю 15,9 км/год.
*[b]Локомоції дітей[/b] віком до 6 років нестійкі, що пов'язано з несформованим руховим стереотипом. За словами Миколи Бернштейна це і не ходьба і не біг, а щось ще не визначене.
*Спортивний лікар Кеннет Купер вважав, що [b]для досягнення задовільної тренованості потрібно[/b] проходити відстань не менше 6,5 км у прискореному темпі.
*Рецепт здоров'я від Миколи Михайловича Амосова (1913–2002): «[b]Ходити потрібно[/b] тільки швидко, завжди швидко, щоб пульс частішав хоча б до 100, покриваючи відстань 4-5 км.».
* Ризик розвитку постменопаузального остеопорозу істотно нижче, якщо жінка проходить більше 12 кілометрів на тиждень.
* [b] Швидка ходьба[/b] (6 км/год.) тривалістю більше 3,5 годин на тиждень вдвічі знижує ризик першого інфаркту міокарда і продовжує життя на 9,5 років./вікіпедія/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759995
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Якось плющем плелася по карнизу
До неба синьоокого, як льон.
Мені кричали щось напутнє знизу,
Дивак-сусід заводив грамофон.
Карниз пручався: «Я тобі не сходи»
Волали хором за любов коти,
Я захмеліла від смаку свободи,
Ясніло небо покликом: «Ходи».
І я повзла, чіплялася безвуссям,
Погруддям гріла грубуватий схил.
Заклався дід, що скоро я стомлюся,
Метелик –зайда влив неждано сил.
Сягнула даху і заквітувала,
Та небо не на той чекало цвіт:
«Довкола стільки різнобарвних кралей,
Чого було втрачати стільки літ?»
Я, безперечно, трохи засмутилась,
Вспокоїло: «Від мене - гарна тінь,
Я можу прихистити від світила,
Та скрасити самотність білих стін».
Сусід якось пригледівся: «Чудово,
Віночок Вакха, справжня дивина!»
Дід взяв на пробу трохи соку-крові,
І вирвалось: «Нарешті! Ось вона!
Усе гадав, чим подолати кашель,
Єство цілюче у твого листа,
Та це від хімій набагато краще,
А головне – надійна простота.»
Я ожила. А тут іще пернатим
Посмакував мій ягідний десерт.
Зітхнув карниз: «Диви, яке лапате.
Художнику, ну де вже твій мольберт?»
* Плющ - декоративна, лікарська рослина. Екстрат листя плюща використовують при кашлі. У греків плющ слугував емблемою веселощів і кохання, вважався рослиною Вакха, на урочистостях і бенкетах поети прикрашали свої голови вінком із плюща.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758811
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
***
Опаде біль на біле полотнище,
зів'яне цвіль на темнім рукаві.
На вухо вітер істину просвище,
котру знайшов недавно у рові.
І бура хмара викашляє сльози,
і хворе небо врешті-решт засне.
А в серці знову й знову передози
і щось до зойку прикро гальмівне.
Хтось править ревно вже заупокійну
за першим пір'ям, куриться з вікна.
Душа кляне триклято-кляті війни,
кляне навзаєм все довкруж війна.
Кляне відрадно вени всі недуга
і зазирає поглядом пітьми.
Ні, не знайдеш на попелищі друга,
де бродить осінь з голими грудьми.
На простирадла білі впаде відчай,
а зверху бризне болем чорноти.
Але ніщо, ніщо отут не вічне
під вічно хворим небом самоти...
28.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757714
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Верба біла, золотава,
вгорі ніжилась.
Клена хлопця спокушала,
над ним звісилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…задивилася.
Запав легінь та й на паву,
вона знітилась.
Зорі падали в заплаву,
вода пінилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…полюбилися.
Скалки з плеса вибирала,
закосичилась.
Полонив її багряний,
любка тішилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…одружилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757302
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Я сумний сьогодні, моя мила.
Вже пробач жовтневу цю хандру.
Зв’язує щось у Пегаса крила,
А от що – ніяк не розберу!
Так хотів полинути за обрій
В ті гаї, де кояться дива;
Де зростають гронами солодкими
Ніжності травневої слова.
Та чомусь гривастий мій бастує:
Не ірже, не змахує крильми.
Може він якусь халепу чує,
Яка бродить, часом, між людьми?
А ще може, я такий незграба,
Що незручно навіть і коню,
Коли спину осідлає слабий,
Щоб летіти з ним назустріч дню.
Що тут вдієш?.. хай вже відпочине,
Набереться сили на лугах,
А вже потім ми удвох полинем
У краї, де зріють на полях
Для поетів пречудові злаки
Із яких творити нам дано
Ласощі душевної подяки
За життя, за Жінку, за вино!
Прилечу на ньому, щоб набрати
Цих дарів хоч трішечки собі,
Аби потім щедро дарувати
Витвори поезії тобі.
У яких, зі щирістю простою,
Оспіваю небо голубе,
Птахів пару в ніжнім ареолі
І як квітку неземну – тебе!
п'ятниця, 6 жовтня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754925
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 17.10.2017
мені болить й пече у серце й груди.
що більшість з нас вже на самісінькому дні.
що терплять гніт й свавілля наші люди
серед лукавства, підлості, брехні.
ой не байдуже й боляче мені!
***
В неподільній Україні
Від Тавриди й до Волині
Ти мій брат і я твій брат
Та дорвалися до влади
Брехуни та казнокради
Від Донбасу й до Карпат.
Східняки і галичани
І селяни і містяни
дружно, без усяких схем
Цих продажних депутатів
Казнокрадів, супостатів,
На смітник усіх зметем.
Час прийшов нам згуртуватись
Та негайно позбуватись
Всіх невігласів владик
Драною мітлою гнати,
Щоб не бачити й не знати
Цих мерзенних, підлих пик.
Бо вже більш ніж четверть віку
Горе та біда без ліку
Хазяйнують поміж нас
Падаємо нижче й нижче
Видно вже ганебне днище.
А між тим минає час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755688
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Казка
1
Коли осінь-господиня
справи всі свої зробила,
То подалась до кравчині,
аби та її пошила -
Капелюшок. Та найкращий.
Та, щоби бува такого
Не булоʹ ніде й нізащо.
І ніколи. І ні в кого!
2
Вислухала все кравчиня,
й щоб осені догодити
Вирішила та майстриня –
Різних капелюхів зшити.
Хоч про себе міркувала
-Що за дивна забаганка?
Все ж часу не марнувала –
шила з вечора до ранку.
3
Та й нашила капелюхів
різнобарвних і яскравих:
Помаранчевих, червоних,
білих, бурих, золотавих.
І широких і вузеньких,
круглобоких та плескатих,
І великих і маленьких,
і плямистих, і крислатих…
4
Довго Осінь приміряла
капелюшки кольорові.
Самий кращий вибирала,
але всі були чудові.
Потім вимовила: -Годі!
Вже не буду обирати,
Щоби бути завжди в моді,
треба різне одягати.
5
В свою чарівну торбину
Осінь капелюшки склала.
Поклонилася кравчині,
Та й додому почвалала.
Йшла дібровами густими,
але як воно не гірко -
Виявилось, що в торбині
була невеличка дірка.
6
Через неї, по одному,
капелюхи випадали.
Осінь ж квапилась додому,
Та й того не помічала.
В хаті торбу вже відкрила,
Глянула, а там – нічого…
Лиш одного не згубила
Капелюшка… золотого.
7
Тож його красуня Осінь
Завжди, в будь-яку погоду,
Одягає й радо носить.
І завжди вона у моді.
Капелюшки, що згубились
по стежині до лісочку,
Так в траві і залишились,
Перевтілились в грибочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755815
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
[color="#ff0000"]В дитинстві я часто чула мамин дзвінкоголосий спів - мама знала багато пісень і народних, і солоспівів знаменитих світових опер та оперет. Отож, при гарному настрої - співала. Серед цього музичного моря був ще й репертуар особливих трагічних пісень - Стрілецьких. Мені ще тоді мало розказували - хто вони були, за що воювали - то був Час Великого Мовчання, проте пісні говорили самі за себе... Це вже в підлітковому віці я дізналася про родинні стежки-дороги: бабцин рідний брат Михайло Стасів (кінець 1890-их - 1918, з селища Велика Горожанка, що на Львівщині) загинув безвісти у Січових Стрільцях у 1918 році.
В нашій сім'ї особливо співана була пісня [b]"Гей там у Вільхівці...".[/b] Намагаюся зараз дослідити її історичну легенду і ось що виходить...
Авторами пісні зазначають імена двох відомих людей - [b]Романа Купчинського[/b] та [b]Левка Лепкого[/b], а музика їх побратима - [b]Антіна Баландюка [/b]написана під гітарне виконання.
Історія пісні нам окреслює образ хорунжого [b]Федора Черника (1894-1918)[/b], який у свої 24 роки встиг зробити багато для Української Справи.
Отож, спочатку текст пісні, а потім уже історичні джерела.[/color]
[b]"ГЕЙ ТАМ У ВІЛЬХІВЦІ"
[/b]
Автори слів: Роман Купчинський, Левко Лепкий.
Автор музики: Антін Баландюк.
[i]Гей там у Вільхівці дівчинонька жиє,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б’є.
Сміються карі очі, як зорі серед ночі,
Від неї, мов від сонця, проміння ясне б’є.
До тої дівчиноньки хорунжий заходив
І в карих оченятах він біль душі втопив.
Чи в хаті, чи на полі він кляв нещасні долі
І в злості дві ворожих дивізії розбив.
Аж раз у темну нічку, як світ безжурно спав,
Таємними стежками неждано ворог напав.
Як лев хорунжий бився, та й він вкінці зморився
І разом з товариством в неволеньку попав.
Тепер він машерує в далекую Сибір
І очі все здіймає до ясних, ясних зір.
А скільки разів гляне, то Вільховець спом’яне
І дивиться так сумно в синіючий простір.[/i]
(Пісня написана приблизно у серпень-жовтень 1916 р., у с. Потутори, тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.). Текст подано за публікацією у пісеннику "Сурма", 1922, с. 96-101.
Тепер питання перше - [b]хто такий хорунжий Федір Черник[/b], про якого йдеться у пісні.
ФЕДІР ЧЕРНИК (1894-1918) - Федір Черник народився в 1894р. у с. Якимчиці Рудківського повіту, на Галичині. Член Пласту – вихованець гуртка у Перемишлі, а згодом гуртка Івана Чмоли. Закінчив Перемиську гімназію у 1913 році, студент права Львівського університету. Як і більшість пластунів, став учасником парамілітарної організації «Сокільські стрільці».
З 1914 року в лавах Українських Січових Стрільців. У 1915 році у селі Свистільники в рамках австрійського вишколу для новобранців організував українські курси для кулеметників УСС, якими й керував. З червня 1916 року командир сотні скорострілів Легіону УСС, хорунжий. Учасник багатьох боїв Першої світової війни. Відзначився у боях на горі Лисоні. Влітку 1916 року нагороджений Австро-Угорською Срібною медаллю "За хоробрість" (нім. Tapferkeitsmedaille). Потрапив у російський полон під час битви під Потуторами у серпні 1916 року. Як полонений переправлений у концентраційний табір до міста Симбірськ, за іншими данними утимувався у концентраційному таборі біля міста Дубівка неподалік Царицина. Після втечі з полону прибув до Києва.
У листопаді 1917 року став одним з організаторів Галицько-Буковинського куреня Українських січових стрільців, що згодом став «Київським» корпусом Січових стрільців. Федір Черник став чільним ідеологом стрілецької соборницької ідеї. Командир Першої сотні Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, згодом кулеметної сотні Першого куреня Січових Стрільців, пізніше кулеметного відділу Першого полку Січових Стрільців, кулеметної сотні Окремого загону Січових Стрільців. У армії УНР отримав звання сотника. Член і секретар Стрілецької Ради у Києві. Активний учасник придушення більшовицького заколоту у січні 1918 року у Києві.
Загинув у протигетьманському повстанні Директорії у відомому бою під Мотовилівкою. Сотник Федір Черник, сотник Микола Загаєвич та ще 17 загиблих січових стрільців були поховані 19 січня 1919 року, на свято Хрещення Господнього на цвинтарі на Аскольдовій могилі у Києві. Його іменем був названий бойовий панцерник УСС.
Епізод бою під Мотовилівокою, а також геройську смерть сотника Федора Черника описано в оповіданні пластуна і підпільника Зиновія Тершаковця. Оповідання вперше опубліковано в 1946 році у підпільному журналі для молоді "На чатах", що відразу став бестселером для галицької молоді.
Йому належить вислів [i]«Шлях на Львів лежить через Київ»[/i], який згодом приписали Євгену Коновальцеві. Ці слова він проголосив перед січовими стрільцями на підступах до Києва напередодні бою під Мотовилівкою.
Тепер про[b] село Вільховець (Вільхівку) [/b]- з нею є трохи мороки, бо таких сіл по Україні є кілька у Львівській та Івано-Франківській області.
Пропоную два найбільш імовірних:
1. [b][i]Вільхі́вці [/i][/b]— село Городенківського району Івано-Франківської області.
Село Вільхівці (давня назва Вільховець) розташоване на берегах правої притоки Дністра — річки Потоку. Населення Вільховця - 628 мешканців, проте ще на початку 80-х ця цифра сягала 1000. З 245 дворів — 32 стали порожніми. Історію села досліджував уродженець Вільхівців, нині доцент кафедри фольклористики Львівського національного університету ім. Івана Франка Михайло Чорнопиский.
Перша письмова згадка про Вільхівці належить до 1447 року, у так званих «гродських актах», зараз акти зберігаються у Львівському державному архіві.
У селі є Церква святого Микити (кам'яна), споруджена в 1887 р. Належить до УПЦ КП. Настоятель протоієрей Іван Бурак.
2.[b][i]Вільхі́вці [/i][/b]— село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 442 осіб. Стара польська назва села — Cucułowce.
Дідич села Юрій-Станіслав Дідушицький, "конюший великий коронний", який вподобав собі село більше, ніж маєтки Косів та Соколів, мав намір збудувати тут містечко-«цяцьку». Зокрема, збудували палац, офіцини, тераси, парк, ермітаж, водоспади та інші «дива». Міщанам він надавав різні «свободи», а селян не вважав за людей.Маріанна Тереза із Замойських — дружина Юрія-Станіслава Дідушинського, померла і похована в селі.
Серед історичних пам'яток села є: дерев'яна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, збудована у 1861 (1854?) році, а також Пам’ятний хрест на честь скасування панщини.
...І третє питання, щодо створення пісні - [b]хто була кохана хорунжого Федора Черника?.[/b]. Історична пам'ять не зберегла ні імені, ні прізвища дівчини, тільки її карі оченята до світлого образу любої серцю хорунжого. Та і того достатньо, щоб знати, що така дівчина БУЛА...
Ліричну фабулу тексту Роман Купчинський побудував на певних життєвих обставинах славного стрільця. Як згадував автор тексту, за художньою хронологією й послідовністю останній куплет про російський полон – [i]"етап на Сибір"[/i], склав про свого товариша Левко Лепкий вже після битви на горі Лисоня 2-4 вересня 1916 року [i][b](Купчинський Р. Стрілецька пісня // Кал.-альманах ЧК, 1933, с. 13)[/b][/i]. З допомогою січового стрільця, композитора-аматора Антіна Баландюка, пісню остаточно оформили для співу під гітару.
[i]На жаль, звучання пісні в інтернет-ресурсах знайти не змогла. А може колись згодом десь вирине!!!
[/i]
[color="#ff0000"]Нехай ця пісня буде Світлою Пам'яттю відважним нашим попередникам, які несли у серці разом із ніжною любов'ю до своїх коханих, самозречену полум'яну любов до України.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755474
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Ще не зовсім облетіло листя,
Ще синиць не видно у дворі,
Не завершив вітер падолисту,
Ще зелені в димці явори.
Золотяться у листві дороги,
Котяться туманові клубки.
Хмари заховали в пір’я ноги,
Кидають краплинки дощові.
Листя набирає колір охри,
Гонить його вітер по полях.
Осінь вся давно дощем промокла,
До зими готується земля…
Так і ми із осені у зиму,
Через перешкоди і жалі,
По житті пускаємо сльозину,
Як «курли» пускають журавлі.
Ми «курли» своє не відкричали,
Попереду невідомий шлях…
Врожаї останні замовчали,
Вже відбігла осінь по полях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755506
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Листок паперу. Почерк твій
Рядочками розлігся косо...
Було в якомусь це житті -
Відлуння стоголосе
Чекання млоїть... ось він - лист,
Як скарб несу до хати...
До соцмережі маю хист,
Та це не лист читати
Тобою дихав той папір,
Я цілував рівненькі букви...
Роман родинний із листів-
Взірцем для наших внуків
Що згорток- віра і любов,
Що лист - то сподівання-
Скарби страждань і молитов-
Історія кохання
Твоє перо - душа твоя -
Те, чим живу донині.
Хоч людство щиро пожина
Прогрес - для благ людини
Епістолярний стиль- комусь,
Для мене ж - сокровенне,-
Єднання в часі рідних душ-
Мобільно-незбагненне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755486
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Друзям — із щирою подякою
Найбагатша людина, у якої родина
головніше за все у житті.
Як гуртом — то і радість подвійна,
туга й лишенько звернуть з путі.
Якщо друзі є вірні — то талани безцінні,
це як цукор і сіль на столі.
Поєднаєш зусилля у молитві й терпінні —
переможеш в святій боротьбі:
чи недуги страшні, чи недоля накрила,
не складається пазл в полотні;
або вітер, якому довірив вітрила,
згас, злякався, знайшов кращі дні.
Та щаслива людина, яка серденьку мила
і для когось як хліб на столі.
09.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754824
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
[color="#ff0000"]Чи боліло Вам серце за загубленими речами, які у Вашому житті не просто речі, а речі-символи?...
Згадайте в дитинстві улюблені ляльки, ведмедики, кульки, машинки (і таке подібне), без яких діти не могли спати...
У мене сталася теж утрата - старенького коралового намиста - яке прослужило мені двадцять вісім років, пришивалося до кептаря українського строю в роки дівочих хороводів-гаївок, яке носилося в будні як оберіг, пришите до сукні, в роки мого молодого материнства, яке пережило ремонти хати і смерті рідних, - а тепер з вини обставин (випадкових і не зовсім!) раптово дивом втратилося...
...Ну от шукалося, надіялося, відплакалося і писалося [b][i]кораловими[/i] [/b]символами...
[/color]
Коралові сльози намистом – крап-крап…
Мій біль, наче бурий ведмідь-косолап -
По душеньці лапою вкотре пройшовсь –
А ось тобі, маєш, святеннице…ось…
Я плачу, коралово, плачу і все…
Оце мені, Доленько, дяка за все:
За по́туги вкотре крізь тучі і млу
налагодить серця співочу струну…
Блаженна поетка – довкола лиш тьма –
Немає в поезії щастя… нема…
Блаженні романтики, хто вам є друг,
Коли між людей ходить злоби недуг?..
Завиють довкола думки, як вовки -
Коралових сліз упадуть завитки…
Я думала – світло зберу у корал…
Я вірила – Слово міцніше забрал…
І вірую й далі, хоч серце пече...
Пектиме коралово сіль із очей…
Коралики, рідні, поплачем і край…
[b]…Палай, моє серце, співай і палай![/b]...
[i]8 жовтня 2017р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754646
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Упали роси на життя покоси
Тай оживили півсухе зело,
Хоч у душі моїй розквітла осінь,
Згадалося усе, що відбулось:
Дитинства незаплетені косички,
Кохання першого невипите вино,
Й оті далекі, недитячі звички,
І батькова криниця з темним дном.
Те джерело краси і прохолоди,
Хлібів стіна в задимлених полях,
І вулиця з корінням мого роду* –
Прапращурів моїх свята земля.
Не полинами спогади лягають –
Солодкощемним трунком у душі,
Й краплинками минулого збігають,
Наповнюючи тим теплом вірші.
9.10.2017.
*У нашому селі Верескуни була центральна вулиця Ходаки, де за моєї пам'яті, крім сім'ї мого дідуся, жили сім'ї його двох братів та близьких родичів з прізвищами Ходак.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754645
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[color="#ff0000"]Цю авторську пісню створено ще наприкінці 70-их у період останніх років школи. Ми її виконували дуетом з мамою, у якої був чудовий дзвінкий голос (оперне сопрано),який дзвенів силою любові до світу у період її тяжкої юності.
Десь на початку 80-их її почув Львівський бард Олесь Дяк і аранжував її, наспівав і включив у два своїх ранніх пісенних диски. Останній називався[i][b] "Хвиля щастя"[/b][/i][i](Олесь Дяк - Хвиля щастя (2004) https://toloka.to/t23401),[/i]на жаль в інтернет-ресурсі є тільки перелік пісень цього диску, а самої пісні нема (хоча може її вдасться завантажити разом з усім диском!).
Тепер про присвяту. Сьогодні день пам'яті мого вуйка - [b]Вовка Зеновія Михайловича[/b], заступника начальника Львівенерго у ті далекі часи - який трагічно загинув у 1978 році у 40-літньому віці якраз 9 жовтня о 10.07. Це був, по трагічному збігу обставин, день народження його [b]дружини Лариси, яку в нашій сім'ї звали тета Леся.[/b] Вона пережила його на 37 років, виховала йому 2 дітей - Романа та Любу, і померла у 2015 році (о диво-дивне!) в день народження вуйка 24 березня.
Цей текст - про безсмертя Любові...Нехай він звучить як епітафія.
[/color]
[b]ЛЮБОВ СВЯТА[/b]
[i](Слова і музика - Ірина Вовк, аранжування - Олесь Дяк)[/i]
Хто звик любити світ земний,
той в хмари погляд не зверта,
йому дана в житті хвилина та,
яку не спинять сотні мрій...
Яку засіє у літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
В хвилині цій усе моє -
у неї істина проста:
що новий день зі мною настає
і крапля нас на світі є...
Живе, не минає крізь літа ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
Хвилину лиш в моїх руках
із хмар далекий Синій Птах.
Несе у білий світ мою зорю -
в ній свою Долю пізнаю...
Палає крізь всі мої літа - ЛЮБОВ СВЯТА.
На хвилину лиш тобі
в руки птахи голубі
дарують відгадку світлих мрій
в ЛЮБОВІ ЗЕМНІЙ...
[i](З неопублікованого, пісня написана у 1978 році).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754470
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
За віщо, Боже кинув нам страждань
І безнадії величезний жмут?
Дивлюсь на небо... годі вже ридань,
Не кидай стріли, не сама я тут.
Гріхам моїм відпущення даруй.
За віщо словом мучиш, як тавром,
Печеш і розриваєш на шматки?
Про що я? Про діряве те цебро,
Що звуть душею тисячі віків.
В те решето всього і не зберу.
За віщо сивим інеєм печаль
На коси кинеш серед щастя жнив?
Коханням нащо золоту скрижаль
Руйнуєш, відібравши мої сни?
Навіщо дихати, як завтра стріне смерть?
За віщо палить до нестями кров?
За віщо...Господи?!.. "Я чую, не гніви...
Дощу краплина, - зернятку - відро,
Опівніч сяйво - посмішка вдови.
А там і сонця вічна круговерть.
Де ненависть - любов шукать дарма,
А без розлук і зустрічей нема.
Якщо кохання лити, - тільки вщерть,
Тоді й Голгофа - Рай і лихо - геть.
Мій промисел - прозрінь твоїх покров, -
Не знаєш зла, впізнати як добро?"
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754375
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Такі змерзлі, холодні очі…
Що ти в них приховала? – муку
Незагоєну, незализану, не залиту хмільними чарами…
Сухо час відбиває годинник.
Зайшлий кіт жал[i]і́[/i]бно муркоче.
О подай мені швидше руку,
Бо помру я під цими ударами…
Очі, руки, хребти-нахрапами –
все жере і сопе, і схлипує…
Кіт нічийний кігтявими лапами
в мою душу чогось поглипує…
Що, жебраче, на жебри дивишся –
холод з холодом враз зустрінеться –
не наївся, то й не налижешся,
поки вітер не переміниться…
Не мене ти шукай, жебротонько,
улещай, де є стіл і багаття…
Я ж тебе заведу у болотонько,
На моро́ве своє розп’яття…
[i](Зі збірки [b]"...І все ж - неопалима".[/b] - Львів:Логос,2001)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753944
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
До кінця добігає вересень
Незабаром знову зима
Літо бабине гріє леготом
А в душі спокою нема
І ось ось із журливим клекотом
В теплий край відлетять журавлі
Ну а серце стискається щемотом
Що лишив я на грішній Землі
У житті, як на довгій ниві
Все було і радість, і печаль
Неймовірні пригоди, та де ви там
Та мені за минулим не жаль
Виростали в нас діти - всіх тішили
За недоспані ночі не жаль
Непогані з них люди виросли
Можна сміло дивитися в даль
Та й онуки у нас найкращі
Кожний має свої фінти
Незалежні, чуйні й роботящі
З ними можна й у битву іти
Та на старість хотілося б спокою
Трішки щастя й тепла
А взамін лиш рікою широкою
Безнадія між нами лягла
Я попробував трохи розвіятись
Знову в жилах заграла кров
Та холодним душем на голову
Розчарувала нова любов
І невже так я маю загинути
Не лишивши, як зірка слід
Ти скажи, моє щастя, де ти
Чи чекати тебе вже не слід ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752600
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 06.10.2017
Я на літо таки озираюсь...
У промінні б побавитись ще.
Ніжно квітів останніх торкаюсь,
Заховавши в жоржинах лице.
А пелюстки уже золотавий
Приміряють осінній “прикид”.
Й витанцьовує вітер лукавий...
Затуманився геть краєвид.
Озираюсь...шукаю ще літа.
У долоню проміння ловлю.
Та чомусь вона вже не зігріта.
І тепло я крізь пальці гублю...
Мила осінь, чекай, не женися!
Барвам дай догоріти в красі.
Не гостри сивим холодом списа,
Не стинай, не губи на росі!
Зачепилися клаптики блиску
У зеленому вітті беріз.
Осінь тче із пожовклого листу
Килимки із дощами навскіс.
Помандрую у Бабине літо
Обгорнутись теплом хоч на мить.
Озираюсь до літа… Над світом
Зафарбовує осінь блакить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751851
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 05.10.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"[i]Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите.[/i]"
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу [i]про любов,[/i]
на [i]відстані[/i] вдивляюсь в [i]пережите[/i],
де крізь [i]роки[/i] сльозами [i]знов і знов
гірчить[/i] твоє [i]кохання недопите[/i].
Яке велике й ніжне [i]почуття,
умите в росах у колисці ранку,[/i]
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
[i]Здебільшого[/i] іде все [i]по стерні
босоніж,[/i] як русалонька [i]прадавня...[/i]
Вже [i]ступні з болю зіткано[/i] й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
[i]Коли бувають вчасними слова?[/i]
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
[i]Чому ж так серце, осене, щемить,[/i]
коли [i]грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене,[/i] сумний Тетяни щем,
коли [i]твої золо́тяться принади.[/i]
Зі сліз її [i]букет дощу[/i] зберем,
[i]а ти розсип в осінні зорепади.[/i]
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш [i]вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі[/i] –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
[i]Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння[/i] –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753813
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Фламінго - це гарний
Птах не дуже високий.
Він живе в тропіках
Та субтропіках
Біля водойм не глибоких.
Він рожеве
Пір'я має.
І солона вода
Його зовсім не лякає.
І також солона вода
Їм зовсім не шкодить.
Бо в них є
Спеціальні залози,
Які ці солі
З організму виводять.
Будова тіла
На гусака схожа.
Довга шия,
Як у лебедя.
Високі ноги,
А також фламінго
Гарно плавати може.
Водорості, жаб
Та малих молюсків
Птахи фламінго
У харчування включають.
Також плавають чудово.
Але далеко не запливають.
Самка відкладає
Одне чи два яйця.
І до висиджування яєць
Також залучає самця-молодця.
З черепашняку і мулу,
А також з глини та піску
Фламінго свої
Гнізда будують.
А після того,
Як з'вляться діти
Самець і самка
Їх разом годують.
Кожен рік самка
Нового самця
Собі обирає.
Із ним разом
Вигодовує дітей.
А потім коли
Діти підростуть.
Самець знову
Вільне життя розпочинає.
Короткі та гострі
Крила має.
Тому на далекі відстані
Рідко літає.
Не всі фламінго
Вміють літати.
Але не всі
Літаючі фламінго
Великі відстані
Можуть подолати.
Фламінго особливо вдень
У великі зграї збираються.
І тоді усі разом
Харчуються та купаються.
В Україні цей птах
Рідко зустрічається.
Він лише іноді в Бердянську
На косі з'являється.
Фламінго занесені
До Червоної книги.
І знаходяться під захистом
Добрих людей.
Бо браконьєри
Цих птахів вбивають
Заради м'яса та грошей..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753312
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Жінка в літах йде тихою ходою,
Неначе кроком міряє літа…
Волосся відбілила білизною,
Та видно жінка серцем – золота.
Її роки тепер її багатство,
Бо за душею спомини одні.
Робота, діти, вдома – господарство
І вишиті картини на стіні.
Роки злетіли, наче клин осінній,
Та ще не чути трепетне - «курли».
Її подружки, йдуть неначе тіні,
Які давно онуками зросли.
Вона іде і не рахує кроків…
Красива жінка, серцем молода.
І плинуть вдаль її багатства роки,
Час швидкоплинний, як в ріці вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752652
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
[b](Тетяні Прозоровій (Танюші Одинцовій) присвячується)[/b]
В широкій мальовничій долині біля підніжжя високих гір притулилося невелике село. Це було дуже гарне село. Воно потопало в кучерявих яблуневих садках. Навколо села простяглися охайно оброблені ниви. Ось і зараз селяни ходили по полю і розсівали зерно, і відразу коні, що тягли декілька борін, заволочували його. Та раптом в центрі села почулися тривожні гулкі удари палкою об мідний лист. Громаду ззивали на сходку. Це відбувалося тільки у виняткових випадках. Тому селяни, кинувши всю роботу, поспішили на майдан. Там вже сидів на лавці голова громади дід Назар з довгою білою бородою і позаду нього хвилювався і гомонів натовп. Хоча рішення в громаді приймали голосуванням, але люди завжди вибирали голову громади, людину найстаршу, наймудрішу, з великим життєвим досвідом, і його слово в спірних випадках було остаточним. В селі голову громади не називали дідом Назаром, а звали просто Назаром. Підходили вже останні селяни. Назар встав, підняв руку і натовп притих.
- До нас прибув гонець з міста з дуже недоброю новиною. Послухаємо його.
Голова показав на чоловіка, що стояв поруч. Хоча його одежа в деяких місцях була порвана, видно було, що він з князівської дружини. Чоловік був виснажений. Він сказав:
- На наш край напали татаро-монголи. Їх тьма тьмуща. Вони захопили місто. Князівська дружина розбита.
При цих словах натовп охнув. Деякі жінки заголосили.
- Тихше, - крикнув голова. – слізьми горю не поможеш.
Гонець продовжував:
- Якщо хтось борониться, то села нелюди спалюють, і всіх вбивають. Якщо села їм покоряються, то однаково вони з села забирають здорових чоловіків і гарних жінок. На високих пагорбах виставляйте сторожові пости. При наближенні татар запалюйте вогнища, щоб дим попереджав людей. Тоді потрібно ховатися, тікати в гори, в ліс. Через два дні татари вже будуть тут.
Гонець сів на коня і поїхав далі в інші села. Селяни обступили голову і запитально дивилися на нього. Чутки про татар доходили в село ще раніше, ще два роки назад, та всі думали, що до них ця навала не дійде. Один тільки Назар на сході громади говорив:
- Я щось схоже на своєму віку вже бачив, коли мандрував в тих краях. Це дуже серйозно. Від них спасу немає. Ми навіть не встигнемо сховатися. А якщо навіть і сховаємося, то вони нас будуть виловлювати по одному. Тому потрібно діяти завчасно.
Він запропонував всьому селу, поки є ще час, перебратися жити на нове місце, в Межигір’я, яке являло собою впадину, невелику долину, оточену стрімкими горами і проваллями. Посередині долини було невеличке озерце. Туди не було дороги і про нього ніхто не знав. Від гір, що підступали до Межигір’я з долини, його відділяло стометрове стрімке провалля, яке називали Чортовим. Воно справді було страшним. Коли глянеш вниз, відразу паморочилася голова. Внизу клекотіла гірська річка, що вливалася в річку на долині. Лише в одному місці провалля звужувалося. Від нього на тій стороні обабіч стрімкої кам’янистої стіни велася ледь помітна стежинка і зникала за горою. В місці звуження провалля Назар запропонував побудувати місток для переходу людей і тварин. Але людям було дико кидати обжиті рідні місця, небезпека була далеко, і, можливо, не прийде в їх краї, і громада відмовилася переселятися. Назару ледве вдалося вговорити людей, щоб хоча б відправити в Межигір’я групу майстрів для побудови будинків і сараїв, щоб вони стояли там вже на всяк випадок, як запасний варіант. Сам особисто Назар багато часу проводив в Межигір’ї, перевозив туди потрібні речі: підводи, колеса, пилки, сокири, цвяхи, всякі інструменти, та інше, саджав фруктові дерева, робив розмітку для нових нив. Умовив навіть деякі сім’ї переселитися і жити там.
Тепер, дивлячись в стривожені очі односельчан, голова не став їм докоряти, та це вже і не потрібно було. Він чітко віддавав накази:
- Ми не повинні втрачати ні хвилини. Всі зараз швидко збираємося, забираємо з собою тільки необхідні речі, корів, речі грузимо на коней і вирушаємо через Чортове провалля в Межигір’я. Там нас ніхто не знайде. Жінки знову заголосили, а чоловіки глухо питали:
- А як же засіяні поля? Наші хати? Наші сади? Невже ми це все покинемо?
- Так, покинемо і тільки завдяки цьому врятуємося, - сказав твердо голова громади.
- А ти, Іване, ходи на Сіру кручу, - звернувся він до чорнявого високого парубка. - Нарубаєш купу гілок на вершині і будеш чатувати дорогу в наше село. Тут вона єдина, ніхто непомітно не зможе нею проїхати. Тільки замітиш чужих, відразу запалюй. Чоловіки, які будуть ще забирати з села останні речі, замітивши дим, матимуть змогу своєчасно втекти на конях. А сам пробирайся через ліс до Чортового провалля.
- Я з ним піду, - вихопилась Олеся, білява гарна дівчина з голубими очима. Назар кивнув головою в знак згоди, бо знав, що вони мають незабаром побратися.
Іван взяв дома в невеличку дорожню бисагу хліба, сала, сушеного м’яса, шкіряну торбу для води, заткнув сокирку за пояс, Олеся набрала в кошик тліючих вуглинок. Вони наділи міцні жуброві постоли і пішли до Сірої кручі. Вона круто піднімалася вгору над річкою за селом. Її гола вершина була покрита сірими каменюками і була видна навіть з Чортового провалля. Між сірими брилами каменів росли кущі, а трохи нижче густі дерева.
На вершині кручі Іван з Олесею назбирали велику купу сушняку. Потім Іван почав рубати гілки смереки і бука з листям, щоб при запалюванні вони давали густий дим, а Олеся таскала їх і клала зверху на сушняк. Коли вони впевнились, що купа хмизу достатньо велика, вони вилізли на велику камінну брилу, що була поряд, і сіли відпочити.
- Тут, напевно, будемо спостерігати. Дорога видна звідси дуже добре. Спостерігати будемо і разом, і по черзі, як вже вийде, - говорив Іван Олесі.
Під брилою у виїмці вони підтримували маленьке багаття, там повільно палахкотіли головешки, щоб в будь-який момент часу можна було їх взяти і підпалити купу хмизу.
Та пройшов день, пройшов другий і нічого на дорозі не було видно. Іван засумнівався, що татари пройдуть цією дорогою. Стояв кінець травня. Буяла яскрава свіжа зелень, цвіли квіти, гули джмелі. Олеся вплітала собі у волосся квітки, і сама була як квітка. Іван не міг нею намилуватися. Здавалося, у цьому раю ніщо не могло навіть передвіщати лихого, а тим більше трапитися. На третій день зранку Олеся спустилася з кручі до річки, щоб набрати води. Іван, напівлежачи на брилі, гриз травинку, і ліниво поглядав на дорогу. Здалеку вона повелася легким туманом і майже нічого вдалині не було видно. Та ось сонце розвіяло туман і Іван виразно на півдорозі до кручі побачив групу вершників. Вони повільно їхали, від основної групи раз по раз відокремлювалися по два, по три вершника, прочісували місцевість і знову приєднувалися до основної групи.
«Це чужі, це вони», - гарячково подумав Іван і скотився з брили. Він схопив кілька палаючих головешок і ткнув їх під край заготовленої купи гілок. Полум’я повилося по сухому листю і моху. Затріщав сушняк, і через хвилину на місці купи гуготіло і билося червоне полум’я, яке пожирало сирі гілки. Вгору піднявся великий стовп чорного диму. Іван подивився на дорогу, там теж замітили сигнальний дим і кілька груп вершників риссю направилися до кручі. «Де запропастилася Олеся?» – подумав Іван, і кинувся вниз до річки.
- Олесю! Олесю! – закричав він.
- Ау, Іване, я тута, - почув він голос Олесі зовсім близько. Вона вже підбігала до нього серед дерев.
- Татари! - крикнув Іван стривожено. - Направляються сюди. Потрібно втікати.
Олеся широко розкритими зляканими очима дивилася на нього і Іван дуже пожалкував, що взяв її на Сіру кручу. Вони побігли в одну сторону, потім в другу, але куди вони не потикалися, всюди бачили вершників і чули їх гортанні голоси. Круча була оточена. Тоді Іван прийняв рішення пробиратися скелями вздовж річки в сторону, протилежну від села. Але кругом на вершинах пагорбів вже стояли вершники. На скелях їх замітили і почали за ними гнатися. Іван з Олесею добігли до Білої скелі. Але татари на конях були куди швидшими. Вони оточили Білу скелю, спішилися, бо далі починалися гострі скелі, і почали поступово наближатися до хлопця з дівчиною. Хлопець з дівчиною вилізли на саму вершину Білої скелі. Вона являла собою плоский майданчик і потім круто, майже вертикально обривалася з великої висоти вниз, а там вирувала вода. Татари підходили до них все ближче і ближче. Вже були видні в них на головах гостроверхі шапки, причеплені до пояса криві шаблі, деякі тримали в руках луки, а деякі помахували арканами. Іноді вони стріляли з луків по них, але стріли або встромлювалися біля ніг, або пролітали мимо. Це зовсім не свідчило, що вони не могли влучно стріляти. Татаро-монголи були майстерними стрілками. Очевидно, їм був даний наказ взяти їх живими, очевидно, їм потрібен був провідник в цій місцевості, в цих незнайомих горах і лісах. Це в якісь мірі до сих пір спасало їм життя. Іван з Олесею відступили до самого краю обриву. Відступати далі було нікуди. На обличчях татар появилися посмішки і вони гортанно задеркотали: «Хар, хар», що означало: «Ходи сюди, ходи сюди».
- Слухай мене уважно, - прошепотів Іван Олесі. - Ти зараз набереш повні груди повітря, і ми стрибнемо вниз у вир. Ми не розіб’ємося, там глибоко. У воді ти не дихай, а відкрий очі, і будеш під водою лізти за мною по каменям, там під водою є вхід до печери, яка ведеться всередині скелі вгору вище поверхні води.
- Добре, - ледве губами ворухнула Олеся.
- Повертаємося лицем до води і стрибаємо, - проговорив Іван, і вони стрибнули у вир.
Татари оторопіли. Вони цього не чекали. Чимдуж підбігли до краю обриву і заглянули вниз. Глибоко внизу клекотів вир. Тільки двоє гордих білих лебедів злетіли з води в синє небо. Татари стріляли в них, але стріли до них не долітали. Татари довго дивилися у вир, але ніхто не виплив. Вони оббігли скелю, і слідкували за течією річки. Але виловили лише Олесин шарфик і Іванову безрукавку. Тоді вони посідали на коней і поїхали в напрямі до села.
Тим часом Іван з Олесею, тяжко віддихуючись, сиділи наполовину в воді, тримаючись за камені, в темній як ніч, тісній, слизькій печері. Очевидно, тут текла колись підземна річка і, напевно, крізь щілини в скелі сюди трішки поступало повітря, інакше вони задихнулись би. Іван шепотів Олесі на вухо, що цю печеру він виявив випадково, коли привчав себе переборювати страх. Для цього він ходив до Білої скелі і стрибав з неї у вир, привчав себе затамовувати дихання і довго бути під водою. Хто тоді знав, що так йому тепер все пригодиться. Просидівши в печері більше двох годин і добряче змерзнувши, вони тим же самим шляхом вибралися з печери, обережно оглянулися. Нікого не було. Татари вже давно забралися звідси. Забившись в щілину між скелями, вони відігрілися і обсушилися на сонці. Потім пробралися, весь час ховаючись за дерева, до дороги, перебігли її і заглибились в гори, в рятівний реліктовий ліс.
В лісі темно-зелені корони смерек нависали над землею, створюючи начебто вечірні сумерки. Густа папороть сягала до грудей. Ліани дикого пахучого хмелю обвивали колючу ожину і величезні коріння повалених бурею, відживших свій вік, старих дерев. Повітря було заповнене густим запахом хвої, прілого листя і перехоплювало дух. Йти було важко, але безпечно. Татари сюди навіть і не потикалися. Вони не любили ліс і гори. Татари - це степові люди.
Стовп чорного диму побачили навіть біля Чортового провалля. Селяни стояли біля містка, дивилися на дим і розуміли, татари вже біля Сірої кручі. Через годину прибули на конях останні чоловіки, що забирали в селі рештки речей. Обережно перевели містком коней, і сказали, що з вершин пагорбів вони бачили, що деякі їх хати з краю села вже горять. Очевидно, татари розлютившись, що в селі вже нікого не застали, запалили село. Назар востаннє запитав, чи всі прибули. Хтось сказав, що Івана з Олесею немає. Назар зітхнув, проказавши, що надія вмирає останньою, наказав кільком хлопцям взяти міцні канати, мотузяну драбину і замаскуватися в гущавині, щоб їх не виявили, коли раптом навідаються татари, і щоб чекали Івана з Олесею біля провалля кілька діб. Потім Назар наказав рубати місток. Він з гуркотом звалився в провалля. Дороги назад вже не було.
Три дні добиралися Іван з Олесею до Чортового провалля. Їсти не було що. Іноді Іван натрапляв на білчине дупло, тоді він вилазив на дерево і набирав з дупла в пазуху ліщинових горішків. Іноді з гнізд вибирав пташині яйця. Це було мало, але якось тримало. Навіть жували по дорозі білі гриби. Нарешті добралися вони до провалля. Олеся глянула, і в неї похололо на серці. Містка через провалля не було. Як вони переберуться? Тоді Іван крикнув на всякий випадок:
- Агов, хлопці! Є хто тут?
З протилежної сторони провалля з гущавини озвалися голоси:
- Ми тут, Іване!
Зі схованки вийшло четверо хлопців. В руках у них були мотки канатів і мотузяна драбина з дощатими перекладинками. Вони перекинули через провалля драбину та канати. Іван закріпив кінець драбини за дерево, канатом обв’язав за пояс Олесю і сказав їй:
- Коли будеш повзти драбиною, вниз не дивися.
Олеся чіпляючись ногами і руками за перекладинки драбини, повзла, хлопці тягнули її ще за канат, і вона щасливо перебралася на той бік. Іван, так як Олеся, перебратися не міг, тому що драбину потрібно було відчепити, щоб її ніхто не бачив. Іван відчепив драбину, і хлопці перетягнули її до себе. Тоді він обв’язав себе міцно канатом, взяв гнучку жердину. Хлопці надійно закріпили другий кінець каната на своїй стороні, і Іван стрибнув у провалля. Олеся охнула. Долітаючи до протилежної стіни, Іван вперся в неї жердиною, жердина зігнулася пополам, не витримала, зламалася, але все таки основний удар прийняла на себе. Потім Іван ще додатково спружинив ногами об стіну і загойдався над безоднею. Хлопці швидко витягнули його нагору. Олеся обняла Івана, а хлопці плескали його по плечах.
Хлопці розповідали, що п’ятеро татар таки навідалися до Чортового провалля. Очевидно, це були розвідники. Їх привели сюди сліди. Один навіть зліз з коня, щоб уважно все роздивитися. Але раптом зі скелі. що нависла гострим виступом над проваллям, зірвалася масивна камінна брила. Пролітаючи, вона по дорозі зачепила скелю, і відбила ще декілька каменів. Вся ця маса зі страшним гуркотом пронеслася мимо переляканих татар, ледве їх не зачепивши, і понеслася далі в провалля, крушачи все на своєму шляху. Татари з криками: «Шайтан! Шайтан!» помчалися від провалля і більше їх тут ніхто не бачив.
Звістка, що Іван і Олеся вернулися живими і неушкодженими, миттєво облетіла село. Всі селяни висипали на вулицю. Мами, плачучи, обнімали і цілували Івана та Олесю, чоловіки радісно посміхалися, а Назар, сидячи на лавці, задоволено погладжував свою розкішну білу бороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752641
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Як садила гарбузи,
Чаклувала трішки,
Все казала: «Ви ростіть,
От як я завбільшки!
Добрий селекціонер
З мене получився.
Як гарбуз - то за центнер
В полі уродився!
Ой ти ж лишенько моє!!
Горе сподіванки!
Як просила, так і є,
Гарбузи, як танки!!!
Я ж то думала – продам
У селі дівчатам!
Аби мали сватачам
Що вони давати...
Та кому нав»яжеш ти
Отаке нещастя?!
- Глянь, мені звалили тин!!
Плаче тітка Настя.
Підійша уже й пора
Збору урожаю.
Всі стягнули по дворах,
Та горя не знають…
Та і я, і мій мужик
Тоже не зівали!
Щоб стягнути гарбузи
Трактора найняли!
Той до ночі волочив
Прийшлось вмикнуть фари.
А Петро мій торочив:
- Оце твої чари!!.
А тепер у нас в дворі
Страшенні завали!!!
Гарбузи-богатирі
Увесь двір зайняли!
Мене й справді зло бере
Що з цим всім робити?
Може хто їх забере
Згодні й заплатити!!
Щоб на той рік гарбузи
Були в межах норми.
Чоловік віддав призив
Поміняти форми!
Оце ж худну.. третій день
Щоби йому трясця!
Та не впевнена, лишень,
Чи до квітня вдасться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752394
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Не знаю, скільки залишилось часу,
Я ж так багато ще не написав.
Усе життя віддав я школі, класу.
І тільки крила розправлять почав.
Та сил вже мало, щоб піднятись в небо
І полетіть за хмари, в далечінь.
Допоможи, мій Боже! Мені треба
Відчути ще хоч раз цю дивну синь.
І у рядках з любов’ю передати
Всю величінь, безмежність, всю красу.
І про зірки, про сонце написати,
Про вітер, тишу, ранішню росу.
І про туман густий понад водою,
Про очерет, що в річку задививсь.
І як пастух біжить за чередою,
Про хлопця, що від зради зажуривсь.
І як самотньо у степу берізці,
Чому у вирій пташка відлітає,
Чому життя все хтось живе у місті,
А хтось з селом зв’язать себе бажає.
Про миті щастя і про миті горя,
Про все на світі, що хвилює нас,
Хотілось вкласти у рядки – до болю,
Бо невблаганно так летить наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750919
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Не журись, ще не час, ще не вечір.
Ще наш вік посередині дати.
Тільки цвіт опадає на плечі,
Тільки весен нам вже не догнати!
Ще не вечір, лише надвечір’я.
Ще не осінь, та близько до меж
Твого світу яскраве сузір’я
Запалило стихію пожеж!
Спалахнув, наче листя на клені,
Пізня зустріч струснула до дна!
Ну невже ти не знала до мене,
Що ти в світі, така-ось, - одна?!
Нерозгадана та неповторна…
Незвичайна та чарівна…
Дай, до серденька міцно пригорну,
Щоб надалі розлуки не знать.
Не соромся, що вік наш не юний,
Що на скроні лягла сивина,
Ще в душі одзиваються струни,
Хоч мелодія, часом, сумна.
Не сумуй, моя мила, хороша,
Тобі посмішка так до лиця!
Пані Осінь чеканить нам гроші,
Щоб достатку не було кінця.
Цього золота всюди по вінця,
Не ввібрати очима красу!
Я збираю в букети червінці
І до тебе, лебідко, несу!
З цим багатством зайду до господи,
Дай-то, Бог! – щоб тебе там зустрів!
Може бути: відчуєш ти подив,
А чи здасться, що раптом здурів.
Не здурів, тільки зранку побачив:
У очах плеще хвиля жалю.
Бо душа по осінньому плаче,
Хоч ще літо твоє на краю.
Не сумуй, подивись мені в очі,
Почерпни з них хоч трішки тепла.
Я люблю від світання до ночі,
Аби ти, якнайдовше, - цвіла!
п'ятниця, 15 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750761
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
[b][i]„Я до тебе прийду і змовкну,
і нічого тобі не скажу ... „[/b]
(Василь Стус)
[/i]
... ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
я нічого тобі не скажу –
травень вижухне, жовтень пожовкне –
я до тебе прийду ... і змовкну ...
Недомовлене,
недосказане –
ми, немов би, сонця
над оазами.
Над квітучими –
світло сіється,
(а над кручами вихри віються!).
Як закрутить вже –
не розкрутиться,
що судилося –
те і збудеться!
Не відбудешся, не відмолишся –
лиш пожухлим стерням
поколешся ...
А поколешся – крівця чорная!
(Бурлакам земним воля вольная)!
Воля вольная –
світ незайманий,
(доки світу край –
не займай мене) ...
Ми іще чужі –
ми не знаємось,
на земній межі
повінчаємось ...
(Бурлакам земним Доля зблу́диться:
що судилося – те і збудеться !..
І не край мене ... не розважуй –
я нічого тобі не скажу ...) ...
На межу твою,
на пожовклу –
я до тебе прийду ...
і змовкну ...
[i](Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750258
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 14.09.2017
[b][i]«Ладі й Море́ні –
Терновий огонь мій»[/b]
В.Пачовський.*[/i]
Таки на осінь меркне Світовид…
(Осінній смутку мій, осінній жалю!)
Немов оса, себе у серце жалю,
Коли марніє сонця я́сний вид…
Небесний Царю, Да́ре світлих слів –
В вінчальному вінку – вінок терновий…
Корону Смерті, рівно ж як Любови,
Море́ні й Ладі міряти звелів.
Весільний вальс похмурої пори –
Химерний час Морениної вроди…
Але й на те існує Цар Природи,
Щоб рівно поділять свої дари.
Немає ради…Ладонько, змирись!
Невлад зі світом мліють чорні віти.
Десь тліє Руєвит в руїнах літа…
За дар руїни Ладу помолись.
Змарнілі ви́ди… Самоцвіти шат…
Обнови світла… Темряви окови…
Життя і Смерть – гармонія Любови –
В тім роді кревнім Ладу ревний лад.
А що нестерпний колір тих оков
Як осені й весні –зимі і літу,
Вінець терновий – доля самоцвіту –
На Смерть – Морені, Ладі – на Любов!
[color="#ff0000"][i][b]«Ладі й Морені – терновий огонь мій»[/b], так називалася чудово ілюстрована збірочка інтимної лірики поета з когорти «Молодої Музи», Василя Пачовського, видана у 1912 році. Мені поталанило тримати її в руках. Образи богинь язичницької міфології: [b]Лади – богині Любові, Злагоди та Гармонії, а також Морени (Марени, Мари) – богині Смерті[/b], надихнули поета на чудові творчі поетичні пошуки, в яких і смисл людського буття, і духовні надбання етносу, і любов, і еротика, і роздуми над проблемою вічного і короткочасного у світі Природи і Людини.
Йдучи за образною символікою цієї збірки, моя рання збірка інтимної лірики дістала назву [b]«Самоцвіти сокровення»[/b].[/i]
[/color]
(Зі збірки[b] «Самоцвіти сокровення»[/b]. – Львів:Логос,1997).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749992
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Муркоче радісно душа,
Як біля боку жінка-кішка.
І смуток в серце вируша,
Як спати йдеш один у ліжко.
Сум – це не смуток, це – біда,
Сум – це коли ятряться рани.
Сум хробаком людей з’їда
І зберігається роками.
Різниця в них завжди одна:
Сум залишає завжди рани…
А смуток – це життя струна,
Що часто грає кольорами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750250
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
В пустелі переметено шляхи...
Ідуть навпомацки верблюди, коні, люди.
Над ними, в нічнім небі, мов цвяхи
Розсипано зіркові карти всюди…
На мапах тих позначено скарби,
Тернистий путь, пастки по всій .
Нема часу у більшості з юрби,
Підняти очі - й те вони не в змозі.
Пустеля - смерті гра з життям ,
Оманлива пустелі нерухомість -
Комусь кінець блуканням і буття,
Кому початок випробовувань на совість.
Ще не розвінчані кумири паперові,
Які ховають істину... натомість
Не всі знайшли брехню у тому Слові,
Яке веде народи в несвідомість.
Щоб далі йти – потрібен був один,
Його страждання справжні і відверті.
Крізь міражі принадливих картин
Він мав усе перемогти... і гідно вмерти!
Живий герой - страшенна небезпека,
Ні прибрехати, не сховати кінці в воду.
Його вбивав не хрест, не спис, не спека -
Продажність рабського народу...
Не кожен з нас відкриє джерело -
Блукає привид розуму в пустелі...
А на зірки і на небесне скло
Ряднини паперові й досі стелять…
*********************************
В свої не повні тридцять три
Я бачив надто вже багато:
Пустелю, холод та вітри -
Хто скаже мало - носа втри!
То був не я — велів так Тато.
Мій Батько — вождь Гіпербореї,
Сам у свій час звідтіль прийшов…
А я, дитина Галілеї,
Іду сюди сказать євреям:
Яхве - це зло! Козел Єгов!
Яхве учення — трутнів справа -
Брехня і зрада - то ганьба!
У нього тільки підле право,
По всьому світу брудна слава,
А совість і душа раба!
Отож послав мене мій Тато:
Життя — не з гамузом гарба,
Щоб не сліпило очі злато,
Життя людське не тим багате -
Не тим, чим схиблена юрба.
З Китаю довга йшла дорога,
До того - Індія, Іран...
Учення від самого Бога
З усіх зусиль і до знезмоги -
Для всього божий зріє план.
Спалило сонце руки, плечі -
Із жару в холод, наче меч...
Навіщо збіжжя, дрібні речі?
Так до дорослого з малечі
Кидало в бурі, вир та смерч
Я був твердим неначе криця
Знав: моя доля — то мій хрест
Та сам чи марив, чи то сниться -
У місто їхав на ослиці
Безсилий, кволий та не перст...
Що дивака мене вітали
Всі городяни, як один -
Під ноги зелень накидали,
Скорину хліба подавали
Вітали: - Їде Божий син!
Небритий, ледве тягнув ноги,
Коліна спечені пекли,
Хто б ліку мав тої дороги,
Нечистий й той зламав би роги
Тому «ІзУсом» нарекли
************************
Мені тринадцятий минало
Я пас ягнята за селом...
У хаті мати завжди ткала,
Братів, сестер доля не дала -
З науки лиш одне було:
Царя Давида перемоги,
Розгнівити Яхве — то гріх,
Ходи лише до Синагоги,
Об гоя завжди витри ноги,
Розумний той, хто дурить всіх!
------------------------------------
А зараз, двадцять літ потому -
Згадав як був іще малим,
Ішов за матір'ю без втоми,
Летів на крилах аж від дому -
У перший раз в Єрусалим!
А що побачив: срач і бруд,
У храмі Божому повії,
Торгівці крам свій продають,
Священники худобу б'ють,
Скрізь окупанти-лиходії ...
Який я був іще дурний,
Та ще дурнішим міг би стати …
В своїй наївності святій,
Як той, що лізе в свіжий гній,
Так я заліз тоді в дебати.
Питань тоді було багато:
Торгівля в Храмі — одна тема,
Різник потрібен на посвяту?
А жертви Богу — ще з Едема?
Чому жінки ідуть окремо?
Чи треба Богу жертви - от...
На що цей "обраний" народ?
………………………….
Оті питання наче хащі
Заліз, буцімто в ліс удод…
Як тільки вийшов із дверей
Суворо виказала мати:
Ти ж і на йоту не єврей!
Бо Йосип — то не є твій тато!
Як Божий син — те маєш знати:
Галілеянка — не єврейка,
А Дух святий — який єврей?
Куца, засмоктана цегейка,
Нам допомога хоч маленька,
Між нами: Йосип - просто гей...
Надалі мовчки йшли дорогу -
Виходить я такий же гой?
Мені не рідна Синагога,
Мій рід зовсім не того Бога!
Я, хоч обрізаний, - не той…
*************************
Це двадцять літ було тому -
Води сплило, ой як багато
Нема давно дрібних «чому...»
Жаліюся - лише Йому,
І жертви не роблю на свята...
*************************
Уже пізніше, як «воскрес»,
У Божому Єрусалимі
Дивлюсь всесвітній політес -
Церковний фарс, суди, прогрес...
Писання учнів в «Новім Римі»:
Ви їх "Є-в-англії" читали,
Що ті "апостоли" плели?
Із них, як хто, себе вітали…
Хоча усі мене продали
І на той хрест - вони звели.
Гадали роблять добру справу:
З людини ідола ліпить,
А Магдалину — у шалаву,
На власну зраду — собі славу…
Лиш на Іуду все звалить.
І той, що в вірності до тями,
І іншим... що я ноги мив,
Продали разом із півнями,
Суціги підлі, навіть з ями,
Наказ забули, як Адами,
Роти ганчірками прикрив…
*********************
Та то пізніше…
У день другий,
Коли зайшов до Храму знов,
Брудні священники, як “друзі”,
Чи підлі гади у калюжі -
Чимало з ними мав розмов.
Питав їх: ви є слуги Божі,
Чи посередники між ним?
Чом, як діптянки, що на розі,
Торгуєте у Синагозі
"Величним образом" святим?
І допатякався, їй Богу,
Чорти тягнули за язик -
До правди знаєш ти дорогу?
Як Божий син ти миєш ноги?
Та ми — система!
Це - наш зиск!
***************
Напрочуд хмарним був день третій -
Народу перло - просто сила
Смерділо, наче з туалетів,
З душі вернуло від портретів -
На Храм у свято всі потіли.
Такий здійняли ґвалт та крик
Торгівці, шахраї, міняли…
Я взяв за шкварки двох базік
І між рядами поволік,
А ті пручались і волали.
Урешті мій терпець ввірвався -
Так сталося, хоч і не хтів...
Оті пейсаті гольтіпаки
Один з них мазкою вмивався -
Бешихою в міняйлів стіл,
А другий з дригу опирався
Та вчубився у голубів...
Такий ярміз одраз зчинився,
Така почалась веремія,
Як у корчмі, народ тусився,
Священик-ланець зразу змився
І киями пішла стихія…
Кого копнули межи очі,
Кому дісталося іззаду…
Так цілувалися до ночі,
Збиралося ще більш охочих,
А ми задком, задком до саду...
З Петром, Іаковим, Іваном
Пішов молитися на гору.
Душею чистий, наче з бані,
Ті полягли, себто п'яні –
Бо Бог наслав убогим мору.
Мене ж Він лаяв і журив:
- Оцей народ - він дуже хворий!
І далі Батько говорив:
- Ну хто не знає теє море -
Людських страждань,
І сліз їх злив -
Лунають в Храмах різнохори
З брехні священників-попів...
Вони — служителі у Юди,
Мамони жадібного слуги!
Тебе не зрозуміють люди -
Чекай лише за те наруги…
З рабів народу ніц не буде -
Як в мізки їх вбивали Тору -
Багнюку тую лили в міх,
Тебе всі зрадять дуже скоро…
Простіше закопати гору,
Чи щоб в пустелі випав сніг…
- Але, я мушу їм сказати
Твоєї правди кожне слово…
- Тоді тебе чекають кати…
Не варто прощення благати,
Бо їм нестерпна моя мова!
- Невже вони…
- Без тіні смутку…
- Мо, хоч один…
- Ні, зрадять всі…
- Вони ж божилися і в кутні…
- Що варті їх слова усі?
- Я ж омивав їм їхні ноги...
- Роби що хочеш — все дарма!
- А совість є в них?
- Ні, є роги!
- У серці зараз лиш журба,
а думи — ще темніш ніж ночі…
- Ти далі що робити хочеш?
- Я хочу… бачити їх очі!…
- Що ж, раз тобі я радник:
Скажи їм: знаєш хто з них зрадник...
- Що далі?
- Далі — сам побачиш,
Оте лайно - шабат собачий!
- І що тоді із цими робити?
- Вирішуй сам — чи Божі діти?
- Я їх прощу…
- Та не вони…
- За що? Нема в мені вини…
- Чи винувате в чомусь жовте листя?
Ягня в закланні? Вовки хочуть їсти...
- І що?
- Вони тебе розпнуть!
А потім, потім, після страти
Ще на шматочки роздеруть,
Себе в апостоли зведуть,
Почнуть "Євангелія" писати…
- Які Євангелії?
- Від мух:
«Як ми орали…- мухи й віл»
Такі напишуть мадригали,
Як із тобою всі страждали…
Щоб крокодили — й ті ридали
Страсна вечеря - пісний стіл!
- Нічого я не розумію!
- Що розуміти, — ти месія!
Ну, а месія, значить цар…
Царів не може бути двоє -
Одного треба розіп'ять…
Як два і два... а треба - п'ять!
- Але за що?
- За-що... — Потреба...
Чіплявся до торгівців нащо?
Їм гроші заробляти треба!
У їх очах - це ти ледащо!
В очах попів — ти сієш смуту,
В очах Пілата — ідіот,
В очах народу — страта-свято…
Хотів ти бачить очі — от!
- Тож я програв?
- То була гра?
- Чим розбудити розум в них?
- Твоя наука — для них гріх!
- Гадаєш, все було даремно?
- Не сіють там де лід і темно…
- Що, плюнути на все й розтерти?
- Попи і влада прагнуть жертви…
Раз ти святий — ти маєш вмерти!
**************************
На день четвертий сонце встало
Іван з Іаковим хропли…
Мої вомпити всі пропали…
Часу залишилося мало -
Троянцям вже коня вели.
Іуда, вирву десь рахує,
Всі Каїни, як брата, ждуть,
В кишенях підло крутять дулі,
Всі змовились, а я й не чую...
Із оцтом фіги принесуть.
Рабини, судді-брехопопи
Водили в мізках каверзу:
Як здихатись моєї дупи?
Іде хай краще до Європи…
Наш пан пасе свою козу!
Життя — театр!
Пізніше скажуть.
Вистава кожна має суть -
Ті, хто мав зрадити — ті зрадять,
Кому сидіти — тих посадять,
Кого розпнути — розіпнуть…
Фігляри грають свої ролі,
Двуликі Януси на брамі...
Онагр не прагне знати волі,
Фіндюрки гедзяють у полі,
Раби не можуть буть панами...
У Храм із ранку, в самий Песах,
Ішов казати правди слово:
Ідіте, людоньки, до ляса,
Гиряві, славите ви Біса...
Життя — кукіль, а ви — полова!
Гевали, люди, амалики -
Всі рівні! Ви для них не вищі!
Брехун, хто каже - ви великі,
З євреїв не малюйте лики -
Єрусалим потрібно знищить!
Яригську віру Асмодея,
Яка лиш підлості вас учить:
Над всіми панувать — ідея?
Раби ви зверхності своєї!
Оця ідея — вона суча!
Добро і правда в цілім світі!
Дух вічний, Честь, Душа і Совість -
Оце у Божому Завіті,
Оце цінуйте і живіте!
А що у Торі вам натомість:
Непослух дурника Адама…
Брехня і зрада між дітей...
Не совість, а суцільна пляма,
Не мрії, а грошова яма,
Зневага в світі від людей!
Не вчення це, а це - багнище!
Навіщо ріжете вівцю?
Від вчення того тхне і свище!
Єрусалим потрібно знищить!
Потрібно знищить віру цю!
Щоб серцем говорити з Богом
Вам драгомани не потрібні -
Душа і совість є для того!
Женіть від себе Змія злого,
Із Богом-батьком ви подібні!
На тім підвівся і пішов…
Почули всі. Та зрозуміли?
Рабам погано без оков...
Час розуміння не прийшов…
Правий був Батько. Дай ми сили!
Надвечір мовив йти до столу
Усім поплічникам моїм -
Вино і глевтик… Я — як голуб
Сів на долівку в пояс голий,
Ягня не різали за тим.
Великий Песах — підле свято:
Яхве всіх первістків убив,
То що ми маєм святкувати?
Єврейський бог — підліший ката
Те й на вечері говорив:
- Ой вей! Брати мої євреї!
Я дарував свою любов
Схотіли крові ви моєї?
Не учні ви, а фарисеї -
Ось моє тіло, моя кров!
Скоштуйте, це надасть вам сили
Оцей ось хліб, і це вино -
Ви жертви від мене просили -
Тетері та вина налили?
І їли… Їли! Пили… Пили!
Як справді це було воно…
Чотири кварти випив кожен
Коли наїлись, напились,
Клялись: не зрадить мене жоден!
Мечем уборонити годен!
Іди спокійно і молись...
Як і казав мені мій Тато -
Сказав, що знаю, хто з них зрадник…
Та їм було усім начхати -
Ягня молило не вбивати?
Є жертва — значить буде свято!
П'ють кров мою — великий празник!
Одне питання хвилювало:
Хто більший буде серед них?
Від їх базікання воняло…
Дивився в очі — виривало.
У їх серцях - зопрілий жмих.
Пішов молитися на гору.
Сп'янілий Симон все мичав:
Він найвірніший — це без спору!
Йому сказав: ти зрадиш скоро
Допоки півень не кричав.
Молився я, а вони пили…
Настав і час з усім прощатись...
Дай Боже-батько, мені сили!
Вже в темряві ближчали вили -
Усі полізли цілуватись...
І першим був між них скарбничий,
Який з рабами ліз на гору.
І півень не співав ще тричі,
Бо дали добру усі хльору -
А по кущах давали дьору...
Симон тікав, перечіплявся,
Його зловили: це не той?
А він божився, відмовлявся,
Що і не бачив, і не знався,
Що то язичник, якийсь гой…
Священники свій суд чинили
Їх суд і досі — влада тьми
Лжесвідків, як і зараз сила,
Не довели, а засудили -
Які суди — такі і ми ...
По їх суду — мене на страту
Що ж, від суми і від тюрми…
До ранку бачив лише грати,
На ранок - зразу до Пілата.
Кричали всі: Розпни! Розпни!
****************************
Твір в школі, мабуть, всі складали:
Дешевий в мишоловці сир...
Так і Єванглія писали -
Що треба — добре заховали
Бо той і той у того дир…
І вийшла авторська робота -
Щось там від Марка, від Луки.
Яке вино пили вони там,
Коли свята була субота -
Все приховали за рядки!
*******************************
Попи з Пілатом проставлялись
Пілат: я руки свої вмив…
Попи і папи цілувались,
Відповідальності боялись -
Щоб де Іуди скарб не сплив.
Яке там срібло, які драхми?
Хто ту брехню тоді зліпив?
Іуда був між них бухгалтер...
Старий Завіт — усе про Яхве.
Іуда скриню прихопив?
Але знайшли його без скрині...
Куди поділася казна?
Кому висіти на осині?
Його ім'ям зовуться свині!
Євангеліє оте — відро лайна.
********************
Є слуги різних хазяїв
Бог знає, що в серцях і скронях
Чи хто із Богом в серці жив,
За що живіт свій положив
Чи все життя служив Мамоні.
Хто в пекло йде або у Рай -
Не вдасться бігати між ними…
Поки живий — сам обирай
Бо у життя завжди є край,
Кому у Рим, чи лиш до Криму.
Один єврей — то справжній друг,
А два — звиняйте, забагато.
Один — потягне важкий плуг,
З тобою піде навіть в круг.
Як їх дванадцять — вірна страта
ІзТорія чому навчить:
Нема для них ні батька, брата.
Із глибини усіх століть,
Ісус до нас весь час кричить:
Те вчення треба зруйнувати!
******************************
Як було йти на ту Голгофу — не буду вам розповідати,
Дажбога, сила Саваофа дух буде завжди захищати…
З нас кожен має свою гору — у Бога тільки божий план -
Йдіть по воді в людському морі, зруйнуйте в собі підлу Тору -
Тоді розвіється туман…
Отам, прибитий на Хресті, звертався до народів нових.
Я волю ніс і волі хтів і повторити можу знову:
Царі, апостоли і церква — вони слабкі — їм влада треба,
Щоб бути вільними людьми - нам досить тільки влади неба...
Ми - не раби, а діти Божі. Ми вільні, як нема ярма.
Ярма і зради ніц не треба! Ні за багатство, ні дарма!
Як хочеш з Богом говорити — спитай у власної душі -
Будь-що: робити-не робити, як далі бути чи як жити -
Усі питання — геть усі…
Одразу відповідь почуєш — душа спілкується із Богом…
Нажаль, це пізно розумієш, частіше вже отам... за рогом.
Ще треба мати честь і совість — дарунок кожному від Нього.
В святому місці живе совість. Безсовісні - не чують Бога.
Коли жадоба цвілить душу, думки і цілі — страшний сон,
Душі хвороби, хворі душі — до Змія підлого в полон.
Полон, неволя — не людина.
Невільний — значить просто раб.
Невільний — майже що скотина,
І те життя, є пекла Ад.
Зрівняйте вчення церкви й влади — оті учення для рабів…
Від них все горе, війни, зради...
Усе сказав я, що хотів.
Почуйте, люди, моїх слів!
Не згодні — киньте в мене камінь…
Я завжди буду з Вами!
Амінь!
12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750244
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Летять роки у вирій, мов листочки
у листопадний час. І календар
фіксує дат яскраві й чорні точки,
нам послані на кару ачи в дар.
Буденні дні, так схожі між собою,
зливаючись в одноманітне тло,
розвіються туманом над водою,
зітерши слід свій, згадку чи тепло.
Буває ж – зрідка – доля шле дарунки,
як усмішку неждану із Небес,
осяявши у душах візерунки
із плетива любові та чудес.
Моменти щастя, радості та втіхи,
коли вирують світлі почуття, –
то наші власні вікопомні віхи,
посвідчення не марноти життя.
... І чорні дні... О ці болючі дати
пекельних мук! О незагойний біль
і відчай незворотності утрати,
коли нема рятунку нізвідкіль!..
А потім – нескінченно довга смуга
затерплості. Для нас вмовкає світ.
Лиш серце квилить. І безмежна туга,
як нурт...
Та враз – спасіння пліт
чи рятівна соломка – тепле слово,
пробивши врешті мури наших бід,
пробудить душу і відродить знову
бажання жити, розтопивши лід.
Дороги долі – їх не розгадати,
але вкарбуємо в душевний календар
всі вікопомні світлі й чорні дати,
що напророчив кожному Звіздар.
І знову всі щасливі й чорні дати
душа вкарбує у календарі, –
дорогу долі прагне розгадати,
неначе карту неба – звіздарі.
5.09.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[b]МАРУСЯ БОГУСЛАВКА - "ЖОВТА ТРОЯНДА РОЗЛУКИ"[/b]
Овіяна легендою і друга жіноча постать, участь якої для української історії не менш приваблива, ніж доля Роксолани. Правда, вона й по сьогодні залишається для нас "дівчиною з легенди", оскільки немає конкретних дат її життя та короткої біографічної розвідки. І все ж, маючи історичну думу як неспростовний доказ її існування, враховуючи увагу до неї вчених-сходознавців та українських істориків, називаємо її у цьому переліку. Так, це Маруся Богуславка - та, котру увіковічнила поезія к. XVI ст. українських кобзарів у вимовній думі про "дівку-бранку, Марусю попівну Богуславку". Ось що пише про неї Михайло Литвин у "Мемуарах", що стосуються історії "Южной Руси": "Діставшися до гарему значного достойника, українська бранка, через свою українську вдачу, через тую силу волі і характеру, яку взагалі має українське жіноцтво, легко могла не тільки прихилити до себе душу свого пана-чоловіка, ба й взяти над ним певну силу. Могла вона здобути таким чином, і політичний вплив, а надто, коли вона відкинулася од християнської віри та й, кажучи словами козацької думи, "потурчилася, побусурменилася для розкоші турецької, для лакомства нещасного".Тип такої українки, що добилася в Туреччині високого становища і є Маруся Богуславка; се вона на Великдень визволила своїх земляків-козаків із турецької неволі".
[i]" … Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці
Марусі, попівні-Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна-Богуславка
Добре дбає,-
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків, бідних невольників, на волю випускає.
І словами промовляє:
"Ой козаки, ви біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте!
Тільки прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Мойому батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Гуртів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збірає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни-Богуславки,
з неволі не викупає.
Бо вже я потурчилась, побусурменилась,
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!.."*1[/i]
Містечко Богуслав, звідки була родом епічна Маруся Богуславка - в середній Київщині, розкинулося на р.Росі, притоці Дніпра. У 14 ст. воно загарбане феодальною Литвою, з 1569 р. віддане у володіння шляхетської Польщі. Це місто знавало багатьох селянських та козацьких ватажків, серед них Северина Наливайка та Семена Палія, знавало і гетьмана Юрія Хмельницького, що зруйнував місто у 1678 р. як союзник Кримського ханства. До речі, останнє доволі настирно докучало місту Богуславу, і богуславці раз-по-раз змушені були оборонятися від набігів кримських татар та турків. У 1685 р. під час визвольної боротьби населення Правобережної України проти польсько-шляхетського панування під керівництвом С.Палія, Богуслав визволено, і він став полковим містом Богуславського полку. Козаки Богуславського полку брали участь у походах правобережних полків, очолюваних С.Палієм, на Кримське ханство, Білгородську орду, на Казі-кермен, Тягиню та інші турецькі фортеці. Вірогідно, що Марусю з Богуслава взяли у ясир для "багатого достойника саме у Кримське ханство", а що з думи читається про обшири його володіння, про темниці і численних невольників (по традиції епосу в 700 душ), то і висновки випливають про "достойника" значного політичного впливу, можливо, і одного з ("каймакамів" - перших вельмож) кримських ханів або когось з його найближчих вірнопідданих. На доказ цієї гіпотези враховуємо перелік Михайла Литвина, а за ним і Агатангела Кримського в "Історії Туреччини" імен українок, що здобули в Османській імперії неабиякої ваги - ім'я Марусі Богуславки стоїть поруч з іменем Роксолани (йдеться про один історичний період), а після згадки про Марусю додається: "Та й перекопський хан Сахиб-Гірей народивсь од християнки і сам тепер жонатий із нею". Отже, шлюби мусульманських володарів з іновірками з України не були винятком ані в "материковій" Туреччині, ані в Кримському ханстві, що входило у склад Османської імперії. Тільки ж навряд щасливицям-іновіркам, що ставали дружинами мусульманських можновладців, вдавалося в умовах тотального релігійного суспільства зберегти віру своїх батьків. На прикладі Роксолани бачимо, що навернення до ісламу було необхідною сходинкою її поступу, запорукою її політичного впливу і, що не маловажно, поширення на неї норм побутового звичаєвого права.Інша річ,що в 16 ст. навернення до ісламу не було строго регламентованим. Тому і Роксолана, і Маруся Богуславка самі виявляли до того свою добру волю. У записках відомого ученого-подорожнього Турнефора, якими скористався М.Литвин, а за ним і А.Кримський, зазначалося: "Пізніш, так у XVII ст. перехід гаремного жіноцтва на мусульманство - це була вже річ неминуча: їх до того силували". Оскільки ця примітка стосується історичної "легенди" Марусі Богуславки, то її беремо за основу, визначаючи час реального життя Марусі- XVI ст.
ПРИМІТКИ
[i]*1 У П.Куліша: "Записки о Южной Руси". т.І, Спб.1856, с.212-213.
[/i]
ДАЛІ БУДЕ
[i](За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (історична драма). - Львів:Сполом,2014)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749300
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[b][i](історичні штрихи до портретів легендарних українок із драми-феєрії[color="#ff0000"] "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД"[/color])[/i][/b]
[i]Хто читав драму-феєрію "Епоха В'янучих Троянд" часто запитував мене, скільки часу потратила я на написання драми. Отож, відповідаю...
Перед тим, як осилити написання драми, довелось добре проштудіювати "Історію Туреччини" Агатангела Кримського та (доступні) джерела, на які він посилався. На це пішло немало-небагато - а чотири роки.
А опісля цих студій саме написання драми тривало 3 літніх місяці на першому році декретної відпустки біля колиски малого Устинятка.
Це були зоряні миті творчого натхнення...
Закінчення якраз припало на початки довгих осінніх дощів та прощання з буйноцвіттям літа.
Щоб вам став доступним увесь історичний пласт цього дивовижно цікавого матеріалу, хочу видрукувати по частинах - [b]портретах[/b] - свою передмову до драми. Там знайдете всі мої мотивації та сумніви, що супроводжували мій творчий пошук. [/i]
[color="#ff0000"][b]КВІТУЧІ МИТІ В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД[/b][/color]
Тему історичної драми-феєрії [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b]мені підказала помилкова думка нашої української громадськості про Роксолану як єдину українську султану Османської імперії. Засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення - раз-по-раз підігрівали цю думку свіжими публікаціями і виступами, акцентуючи факт винятковості її долі. Диктори проголошували на всю Україну, що день святої Трійці є, одночасно, імовірним днем народження видатної Насті Лісовської, єдиної, хто у мусульманському світі з висоти царського трону представляв і втілював національно-самобутню жіночу українську породу.
Утвердження української державності, пошуки історичного підгрунтя міжнародного авторитету України, вигідно пожвавили інтерес до теми Роксолани - написане лібретто до опери, знято телевізійний багатосерійний фільм …
Начитана з дитинства про Настю Повчанську, наречену гетьмана Петра Сагайдачного, з відомого роману З.Тулуб "Людолови",знаючи про її одруження з султаном (отже, хоч і коротке, але султанування), я з недовірою сприймала повідомлення з уживанням прикметників "єдина" і "виняткова". Зрештою недовіра переросла у зацікавлення …
Зовсім не маючи бажання применшити увагу до історичної особистості Роксолани, лишень подати її в ряду з іншими малознайомими (на перший погляд!) або затіненими нею ж постатями українських жінок, що виконали в мусульманському світі кожна – свою … виняткову історичну місію, призвело до розширення кордонів моїх пошуків під умовною проблемою "Українська жінка і мусульманський світ".
…[b] "Квітучі миті В'янучих Троянд" [/b]… Тож - почнемо з неї, з [b]Роксолани[/b] …
[b]РОКСОЛАНА - "ПУРПУРОВА ТРОЯНДА ВТІХИ"[/b]
Агатангел Кримський у праці "Історія Туреччини" (Київ, 1924) присвячує їй окремий розділ. "В історії Сулеймана І Пишного величнього пана могутньої османської держави XVI в., не може не притягати до себе уваги факт, важливий своїми політичними наслідками, дуже цікавий і з психологічного боку, а саме - що над тим недосяжно-високим, мудрим володарем мала нечувано величенну силу його не так вродлива, як розумна й інтриганська жінка, яку європейці XVI в. звали Роксолана, або Росса, а турки титулували "Хуррем-султан" (="Радісна султанша").
Була вона родом українська попівна, з галицького горішньо-дністрянського Поділля, а саме з невеличкого міста Рогатина, що розіклалося вліворуч ріки, на південний схід од Ільвова, і звалася по хрещеному чи не Олександра (!). Та як захопили її татари в полон і привезли до Туреччини, вона побусурменилася та й забула і свою віру, і своє христіянське ім'я; нове її ймення "Хуррем" уже геть нічим не нагадувало про її православний український рід. Тодішні європейці звали її Роксолана, держачись класичної географічної номенклатури, бо "роксоланами" прозивали вони геть усеньку людність української території; "Русь" (="Україна") у тодішній латині звалася Roxolania, кожен русин-українець - "Roxolanus", кожна русинка-українка - "Roxolana".
В гарем до Сулеймана І Пишного дісталася Роксолана ще перед тим, як він запанував на султанському престолі (1520), у 1521 р. вона вже мала від Сулеймана сина Селіма, а померла 1558 р. (=965 мус.ери), - коли султанові було понад шість десятків літ. Зовнішнім своїм виглядом не належала Роксолана до звичайного типу тих азіяцьких красунь, у яких повинні бути жагучі очі наче чорні маслини, пожадливі уста, палючі високі груди, розкішна огрядненька постать: такі жінки часто вважаються в Туреччині за ідеал жіночої гаремної краси, хоч швиденько одцвітають та й стають для чоловіків нецікавими. Про Роксолану, навпаки, казано було венеціанському послові ще 1526 р., за молодих іще її літ, що вона й не гарна: "giovanne, ma non bella"; тільки-ж, - додавали, - у неї граціозна, елеґантно-невеличка постать, "aggraziata e menuetta", - і ота її делікатна, вкраїнська, не азіяцька, врода була з таких, що в'януть не так швидко, як азіяцькі.
А що найважливіше - це була дуже розумна жінка, яка тямила і весело розважити "Пишного" султана, і дати путню пораду, і, коли їй того було треба - підшептати панові світа болючі підозріння проти тих, хто обертавсь коло неї. "Як бачиться, в ній досить розвита була характеристична прикмета її нації - інтриґанство" (з зауваги історика турецької поезії Ґібба XVI в.).
Минали літа, а Хуррем-султан не переставала держати падішаха під своєю чарівливою силою, навіть що далі - то сильніш. Вже їй минуло над 50 літ - вік для жінки дуже поважний, - коли тодішній посол венецької республіки, в 1554 році, писав про неї з Царгороду: "Для його величности-султана це така кохана дружина, що, - переказують, - відколи він її пізнав, відтоді вже не захтів знати якоїсь иншої жінки: ну, а чогось такого не робив ще ніхто з його попередників, бо в турків є звичай - міняти жінок". Про те саме свідчив і австрійський імператорський посол Бузбек того самого 1554 р. А рік перед тим попередній венецький баіло Наваджеро теж писав про Роксолану: "Його величність-султан такечки сильно кохає Роксолану, що в османській династії іще не бувало жінки, яка була б тішилася більшою повагою. Кажуть, що в неї милий, скромний вигляд, і вона дуже добре знає натуру Великого володаря". І таки справді, Хуррем-Роксолана "натуру Великого володаря" добре знала і вміла тонко ним орудувати, а що давав її словам більше віри й ваги, ніж словам досвідчених державних мужів, то тямила використовувати його для цілої низки надуманих нею гаремних та двірських злочинів.
Яничари та простий люд уважали султаншу-Хуррем за правдиву відьму-чарівницю, що заволоділа султаном через усякі любовні чари та дання. Про це згадують тодішні європейці, як от Бассано у всезбірці "Сансовіно" кінця XVI в.; австрійському дуже спостережливому послові Бузбекові 1554 р. називали двох бабів, що мали постачати для султанші передню кісточку з гієнячої морди, бо, мовляв, така кісточка - дуже добрий любовний талісман; називали навіть на ймення тую жидівку ("Trongilla venefica Judaca"), що вкупі з нею Роксолана причаровувала Сулеймана. Піддаючись її впливу (чи, як казали, чарам), Сулейман Пишний здатний бував посилати на смерть навіть таких вельмож, котрі добре прислужилися турецькій державі і мали за собою не аби-який державний досвід. Мабуть чи не на Роксоланиній душі повинна цілим тягарем лежати й смерть везіра-мецената Ібрагіма (1536).
З того Ібрагіма була дуже видатна людина й тямущий політичний діяч. Нехай собі зроду був він не більше, як простий грек (чи там албанець) матроської сім'ї, що жила в венеціанських володіннях, але виявив той матроський син натуру якнайблагороднішу й інтеліґентну - "Він людина вчена, читає філософські книжки і знає добре свій закон" - характеризував його венецький посол Пієтро Браґадіно (1526 р.). Між иншим під час свого довгого везірування (1523-1536) везір Ібрагім багацько зробив для того, щоб ізблизити Туреччину та Францію. Султан Сулейман любив був Ібрагіма як щирого приятеля, лагідно ставивсь до того, що Ібрагім удягається і їздить пишніш од самого султана, оддав за Ібрагіма заміж свою сестру (1524), мав Ібрагіма за свій "дух і серце", - а проте Ібрагім через Роксолану загинув кінець-кінцем ганебною смертю (1536): йому поставлено за провину надто приязнії зносини з франками, і його задушено чорним шовковим шнуром, так як наказав Сулейман. Треба, зрештою, зазначити, що інтриґанська закулісна роля Роксолани в цій справі не для всіх була в XVI в. фактом ясним, та й досі вся історія Ібрагімового скарання залишається справою ще доволі темною. Та будь-що-будь, а Роксоланині інтриґи маємо за найпершу причину Ібрагімової смерти.
Та хоч яка-там сила над Сулеймановою душею була в Роксолани, а дуже довго, понад 20 літ, мав Сулейман Пишний ще й иншу дружину, що формально сміла заявляти на султанову душу більше прав, ніж мала їх Роксолана. Тая дружина була гордовитая гірнячка-черкешенка, а переважала вона українку-Роксолану тим, що була не попросту гаремна жінка, а султанша, і вже породила султанові Сулейманові сина-первака, майбутнього наступника на султанському троні; звавсь він Мустафа. Батько сильно любив Мустафу, простий народ і яничари покладали на нього великі надії: і справді - був з царевича-Мустафи молодик талановитий і відважний, хоч, правда, з деякими жорстокими й своєвільними норовами. Ніколи, мабуть, не довелося Роксолані так міцно напружувати всенький свій інтриґанський хист, як тоді, коли вона нарешті наважилася зіпхнути із свого шляху оту султаншу- черкешенку, отую найпершу падішахову дружину, та й прочистити доріженьку до османського престолу своєму синові Селімові, зовсім не талановитій людині.
Черкешенка, як мати майбутнього султанового наступника, була свідома своєї законної сили. Та звичайно, що серцем вона страждала, чому падішах ніколи вже не заходить до неї, чому падішахове кохання перехилилося до нікчемної "купованої невільниці". І ото одного разу, через свою бурхливу азіяцьку заздрість, вона мало не скрутилася. - "Зраднице! Ти, якесь продане мнясо, бажаєш рівнятися зо мною!!" - накинулася вона на Роксолану та й вчепилася руками і нігтями: подряпала Роксолані вид, розкуйовдила й поскубала їй волосся, ладна була й за горло задушити. І от, коли отака пригода скоїлася, прийшов по Роксолану найстарший євнух "кизлар-ага-си", і сказав їй, що султан кличе свою дорогу Роксоланоньку до себе. Роксолана одмовила євнухові, нехай він перекаже падішахові- Сулейманові, що вона, "продане мнясо", має тепер аж надто непоказний вигляд: коли б вона зараз, така як є, з'явилася була на султанові очі, то це вийшла б недостойна образа для його величности.
Тільки ж Сулейман загадав, щоб вона негайно прийшла, а тоді, геть угніваний, він викликав до себе черкешенку на розправу. Тая, покладаючися на те, що вона ж цесаревича мати, дозволила собі балакати з володарем світу гнівливо та й через лад розпустила язика. Тоді Сулейман звелів одіслати її в Малу Азію, до її сина Мустафи, що намісникував у Магнесії. Царевич-Мустафа жив не вкупі з батьком, а на одшибі, бо в турецькому султанському побуті вже встановилася така звичка, щоб кожен дорослий султаненко жив не в столиці - Царгороді, а на провінції. До Магнесії з Царгорода треба було їхати п'ять-шість день.
Єдиною панією для дум і настроїв Сулеймана Пишного залишилася в султанових палатах Роксолана, Хуррем-султан отая. Сулейман зробив її законною султаншею, а що ніяких инших жінок, навіть підложниць, султан до свого гарему вже більше не брав (бо мав він натуру помірковану, не розпущену), то й не доводилося їй уже боятися, що може якась инша жінка, нова супротивниця, схоче одбивати султана од неї. І от честолюбива Хуррем-султан поклала дійти краю, довершити справу: добитися, щоб не Мустафі, а її рідному синові Селімові припав на спадщину османський престіл. Вкупі з нею вів задуману справу до бажаного кінця великий везір Рустем-паша (1544-1561), гордовита людина, але слухняна Хурремина креатура (за Рустем-пашею була Мигр-у-Маг, дочка Сулеймана Пишного та Роксолани), словянин-сербохорват зроду. Це був суворий, понурий людець, що й не осміхавсь ніколи. Пізніш уславилася дотепна епіграма поета Ях'ї-бея Дукаґіна (пом.1575), в якій автор прихильно догадувався, що Рустемові-паші, дасть Бог, призначать на тому світі такий куточок, де осміхатися й міняти свою звичку йому не доведеться. Сулейман Пишний щиро ввіряв на нього, на отого свого зятя, й охоче все чинив за везірськими порадами. Рустем-паша дуже допомагав Хурремі-Роксолані навівати Сулейманові недовіру проти майбутнього престолонаступника, цесаревича-Мустафи. Це була річ тим лекша, що Мустафа й справді не ховав од людей свого незадоволення, і серед народу давно вже кружляла навіть чутка, що Мустафа, коли б був міг, давно б скинув батька з трону. Навпаки, венеціанський баіло Наваджеро, ставлячись до Мустафи як до несправедливо покривдженого, запевняє в своїй доповіді (лютий 1553 р., себто перед катастрофою), що Мустафа ніколи не давав приводів батькові підозрівати його вірність. В Європі кінець-кінцем прищепилася думка, що всі обвинувачення проти царевича-Мустафи - то була тільки "falsa suspicio". Правдиві чи неправдиві були всі отакі поголоски, тільки ж Роксолані й Рустемові пощастило геть до краю напоїти Сулеймана Пишного тяжкою недовірою до сина: Мустафу переведено намісникувати з більше-менше недалекої Магнесії в значно дальшу Амасію, що туди їхати із столиці треба було тижнів 3 1/2, тим часом як до Магнесії їхалося якихсь днів п'ять-шість.
Восени 1553 р. султан Сулейман Пишний стояв табором у Малій Азії, бо з перським шахом-Тагмаспом вийшли в османів іще з минулого року всякі непорозуміння. Рустем-паша з Роксоланою вже встигли переконати Сулеймана, що царевич-Мустафа, покладаючись на яничарське прихилля та перебуваючи в потайних зносинах із шахом-Тагмаспом, готує повстання проти батька, - то тепер султан викликав царевича до себе в табір.
І тут одбулася одна з найстрашніших родинних драм. Про те, що сталося царевичеві-Мустафі, дуже докладно й драматично оповідають османські історики під 960=1553 р., як от прим. Алій-челебій XVI в., Печевій і Солакзаде XVII в. Оповідають вони доволі незалежно, вільно. Тільки ж іще незалежніші, ба навіть драматичніші - листи європейських послів з Царгороду. На першому місці треба поставити доповідь нового венеціанського баіла Доменіко Тревізано, що замінив собою Наваджера. Дуже не позбавлені інтересу й ті звістки, що написав французький тодішній посол у Венеції де-Сельв.
Царевич-Мустафа слухняно приїхав; мабуть сподівавсь полагодити свої відносини з батьком.
Він увійшов до султанського шатра, закритого для сторонніх людей, і хтів був поцілувати батька в руку. Та Сулейман гнівно не допустив Мустафу до своєї руки; натомість він подав знак - і на Мустафу накинулося скількись "німих", щоб його задушити шнурком.
"Німими", або точніш "без'язикими" (по тур. "дільсіз") звалися пажі, котрі стояли на варті коло дверей султанового покоя. Вони й поміж собою порозумівалися і од султана здобували накази не словами, а жестами, на мигах: той, хто хтів щось сказати, мовчки доторкавсь до певних частин тіла свого співрозмовника -- звідти такі пажі й звалися "без'язикими".
Царевич не дававсь їм, пручався в їхніх руках, та звичайно, що кінець-кінцем його цупко схопили, накинули таки петлю на шию та й задушили. Все це продіялося на очах у султана-батька, що грізно сам додивлявсь до тієї страшної сцени, нікуди не одходячи із шатра, чи, може, - як кажуть инші джерела (Бузбек) - одступивши за завішену перегорожу в шатрі.
Згубивши свого первака-Мустафу, Сулейман Пишний проголосив престолонаслідником собі Селіма, сина од українки Роксолани. Народові дуже жалько було Мустафи, тільки ж воскресити його було вже не можна, і за тринадцять літ після того, по батьковій смерті, турецьким султаном зробився не хто, як Селім ІІ Мест, себто "п'яний" (1566-1574), виродок алкоголік і лютий деспот.
Султанування його пішло, безперечно, на шкоду для Туреччини, головним чином на шкоду в відносинах внутрішніх, та й почасти у відносинах зовнішніх. Правда, зовнішні відносини за Селімового панування подекуди були аж блискучі: вже ж бо за Селіма ІІ Туреччина зробила собі дуже важливе територіальне надбання, одвоювавши од венеціянців острів Кіпр (1571). Тільки ж того самого року сполучений еспано-італійський флот (Пилипа ІІ Еспанського, папи та Венецької республіки) під проводом дон-Хуана Австрійського якнайтяжче розбив і розгромив турецького флота під Лепантом. Лепантський бій стався почином для політичного занепаду Туреччини, - і занепад таким побутом вперше звязується з іменням не чиїм, як Роксоланиного сина. Можна сказати, що Роксоланине злочинство супроти Мустафи лягло якнайтяжчим немезидиним прокльоном на османську державу".
До характеристики Селіма ІІ додамо дещо з дослідження Осипа Назарука та його "Роксоляни" (Львів: "Нова Зоря", 1930): "Син Сулеймана і Роксоляни, Селім ІІ царствував несповна 9 літ і помер з надмірного пиянства й уживання життя, оставивши 10 синів. По нім царствував 22 роки внук Роксоляни Мурад ІІІ (1574-1595), чоловік людський, але слабої волі, яку одідичив по батьку-алкоголіку. Бачучи се й побоюючись замішань у державі, рада улємів (учених в державних і церковних науках) постановила для забезпечення єдиновластя перевести безоглядно стару але жорстоку засаду Турків: вимордувати всіх братів султана. 18 годин опирався їй у диспуті султан Мурад ІІІ, вкінці уляг зі слезами в очах і начальникові німої сторожі подав своєю рукою 9 хусток, щоб удусила його 9 братів, що й сталося. По нім царствували дальші потомки: Магомет ІІІ (1595-1603), Ахмед І (1603-1617) і т.д. Ні оден не осягнув уже могутности Сулеймана, але сприт їх прабабки проявився ще нераз у її потомстві".
Взагалі, стосовно дітей Роксолани, перечислених поіменно відомим українським письменником Павлом Загребельним у його історичному романі про неї (Київ, "Дніпро", 1979) - маємо певний сумнів. Павло Загребельний стверджує, що їх було п'ятеро: четверо синів (Мехмед, Селім, Баязед, Джигангір) і доня Мигр-у-Маг. Маємо сумнів щодо особи Мехмеда, за версією письменника, первістка Роксолани і Сулеймана. Чом же тоді про нього мовчить "Історія Туреччини" і жодним словом не згадує Осип Назарук, адже тоді за звичаєм султанського роду саме Мехмед мав би оспорювати турецький престол з Мустафою?.. до чого ж тоді потуги Роксолани над сином Селімом і його майбутнім?.. яка нікчемна ціна тоді усій трагедії убивства Мустафи?! У "Роксолані" П.Загребельного доля Селіма ІІ нічим не прогнозується, навпаки, знаходимо репліку, що кожен з Роксоланиних синів міг вважатися ймовірним спадкоємцем трону. Далебі, історія усієї династії Османів свідчить про зворотнє. У романі вказується вікова різниця між синами Роксолани: коли Мехмедові було 9 років, Селімові було 5. Але за свідченням А.Кримського, Роксолана народила Селіма у 1521 р., Сулейман І Пишний запанував на султанському престолі у 1520 р., а в його гарем майбутня султана потрапила за кілька місяців перед тим (ймовірно, у 15-и літньому віці). Вона й до гарему не могла перебувати на землі Турків більше двох років (1518-1520), в такий час потрапила вона в "школу невольниць" у Каффі. Принаймні, так пише О.Назарук. Отож, 4 роки до народження Селіма - для Роксолани надто довгий термін! Імовірний 1517 р. - рік перших пологів (?!) … Іще Сулейман - не султан, і Роксолана - ще не бранка, вона ще зовсім юна і знаходиться тут - у Ріднім Краю, в Україні …
До речі,викрали Роксолану і привезли в Туреччину у 1518р.ще за часів султана Селіма І. Селім І "Грізний" або "Жорстокий" (батько Сулеймана Великого) панував на престолі Османської імперії з 1512 по 1520 р. Помер наглою смертю в подорожі 1520 року. Знаний в турецькій історії як блискучий завойовник і безжалісний поневолювач багатьох країн і народів. Уже його батько - Баязед (1481-1512) - пустошив українські землі аж поза Самбір і Перемишль. А Селім переміг Персію та загорнув Сірію і Єгипет, де за його наказом утопили турки у Нілі 20000 полонених. Кровожадність Селіма І Грізного виявлялася не тільки до чужовірців, але й до своїх підданців і навіть до найближчих родичів. "Ріясет -- сіясет" - "Панувати -- то суворо карати" - казав Селім І Грізний. А про нього в народі казали: "Султан-і Селіме везір ола-син" - "А бодай тобі везірувати в султана-Селіма!" Агатангел Кримський так описує норов Сулейманового батька: "Як посадовили Селіма яничари на престіл, скинувши його батька, султана Баєзіда ІІ Святого, то Селім, щоб далі вже не завдавати собі зайвих турбот, здається, попросту наказав отруїти скинутого батька. І племінників, і рідних братів теж не пожалував Селім: їх скарано на смерть. Європа знала од тодішнього історика-гуманіста Паоло Джовіо, що на думку султана Селіма Грізного, нема нічого солодшого, як панувати, не боючись і не підозрюючи своїх родаків, - і він пильно-таки дбав про такую насолоду. Щоб мати собі наступника, Селім живого залишив тільки свого молодого сина Сулеймана; а наплодити ще инших синів - такої небезпеки Селімові вже не було, бо він одкинувсь тоді од жіноцтва та й оддався самісінькій педерастії; ба й одинчик-Сулейман часто мусів тремтіти за своє життя".
Смутне припущення про те, що юна бранка з Королівської землі Россів могла ввійти в око султану-педерасту на схилі його літ, або комусь з його оточення, що повсякчас тремтіло від його люті - особливо до невірних "ґяурів"-християн - а більше того, щоби вона могла породити сина і зберегти його при собі (!) - категорично неможливе.
"Тільки ж цікаво, - зауважує далі А.Кримський, - що тодішня Європа XVI в. не надто осуджувала Селімову люту грізність,і вищезгаданий гуманіст-політик Паоло Джовіо дав у своїй турецькій історії загальну характеристику для султана Селіма І Грізного дуже й дуже підхвальну, зазначаючи, що Селімові смертні засуди здебільша ґрунтувалися на глибокій справедливости, і що,урядуючи над своїм народом,султан найпильніш дбав про те, щоб скрізь і скрізь панувала в його державі сама справедливість".Тому то велику надію покладала Роксолана-Хуррем на свого сина-первака, називаючи його іменем діда-султана. Імення "Селім ІІ" само по собі претендувало на престол,віддавало данину шани і пам'яті до померлого родака,і що очевидне,ішло у згоді з традицією спадкоємності імен Османського султанату.Згадаймо фрагмент пророцтва дервіша (монаха) з роману О.Назарука: "Коли одна з жінок Падишаха породить сина в річницю здобуття Стамбулу, в день, що вертає щороку (29 травня),то син той матиме інакше значіння,ніж усі инші діти султанської крови, відколи править Царський Рід Османів".Смертю престолонаслідника Мустафи заплатила Роксолана за здійснення цього пророцтва,поклавши до ніг Аллахові криваву жертву. А проте... "вже ж бо й та сама Роксолана-українка спорудила просторий будинок задля бідних мусульман ("імарет") і не аби-який мечет. В Європі поширена була чутка, що Роксолана збудувала того імарета й мечета навмисне на те, щоб наперед забезпечити собі цими будовами царство небесне і спокійно підбити Сулеймана на синовбивство".
Сулейман І Пишний пережив свою кохану дружину аж на 8 років, у 72-ох літньому віці він помер тихою (як для його гучного прізвиська) смертю біля угорської фортеці Сигот, не дочекавшись жаданої перемоги. За багатолітню невтолену пристрасть до непересічної жінки, ґяурки із "племені" Россів, віддячився султан Сулейман І найкоштовнішим і найрозкішнішим дарунком - мечеттю на її честь,що височить і досі на Жіночому базарі у Стамбулі-Царгороді,і розповідає з покоління в покоління історичну легенду про дивну химерію Долі,яка поєднала в подружжі найсильнішого Мужа Османської імперії із напрочуд витривалою в боротьбі за життя невольницею з Галичини.
ДАЛІ БУДЕ
[i](За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (історична драма). - Львів:Сполом,2014)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749298
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[color="#ff0000"][i]Учора Україна відсвяткувала останнього [b]Третього Спаса - Горіхового, Хлібного або інакше Спаса на Полотні. [/b]
Пропоную читачам Клубу Поезії свою програму на сайті радіо "Воскресіння", записану в 2014 році: [b]"Спаси в українському народному календарі"[/b], де йтиметься про всіх трьох Спасів, звичаї, повір'я, обряди українців, пов'язані з ними.[/i][/color]
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
[b]
29 серпня – Третій Спас – Горіховий або Полотняний
(29 серпня - «Перенесення Нерукотворного образу Господнього»)
[/b]
Свято пов’язане із вшануванням полотняної[b] ікони Ісуса Христа «Спаса на полотні»[/b]. За давнім переказом, заснованому на документі, знайденому в IV ст. Євсевієм Кесарійським в Едессінскому архіві, володар месопотамського міста Едесси Авгар страждав проказою; бажаючи позбутися від невиліковної хвороби і знаючи про цілющі здібності Ісуса Христа, він послав до Спасителя живописця Ананію з листом, в якому просив Господа прийти і зцілити його. Господь обіцяв послати до князя одного зі своїх учнів, а всі спроби Ананії написати образ Ісуса Христа залишилися безуспішними. Тоді Господь попросив подати йому рушник (убрус) і витер своє обличчя. На рушнику відбився його лик. За воскресіння Христа, апостолом Фомою до Авгара був посланий один з 70 учнів Христа Фаддей, і цар від одного дотику до рушника дістав полегшу, а згодом повністю вилікувався від хвороби. Так Фаддей з допомогою цього випадку розповсюдив в Едессі християнство. Рушник (убрус) з образом Ісуса Христа, прикріплений царем Авгарем над головними воротами («Воротною Вежею») міста Едесси як прапор і оберіг, був викрадений мусульманами, і лише дев'ять століть потому був викуплений візантійським імператором Михайлом III.
У 944 році 29 серпня, за царювання Костянтина Багрянородного, Едессінський образ Нерукотворного Христа був перенесений до Константинополя, тоді ж і було встановлено свято ікон – єдине на честь образу Ісуса Христа.
1204 року нерукотворний образ Спасителя був викрадений уже з Константинополя під час одного з хрестових походів. За легендою, його перевозили на кораблі, який затонув. Відтоді старовинна реліквія вважається загубленою.
Вважається, що перші візантійські й давньоруські ікони , які носили назви "Спас на полотні", "Спас Нерукотворний». писалися саме з Нерукотворного образу Спасителя – «Спаса»...
[b]Третій Спас [/b]— традиційне свято в народному календарі, яке відзначають в Україні [b]29 серпня.[/b] Має прадавні дохристиянські корені. Слідує за Першим і Другим Спасом: «Медовим» та «Яблучним». В народі[b] Третій Спас[/b] називають ще [b]«Горіховим або Хлібним»[/b], бо закінчилися жнива і починається сівба озимих:
[b] «Третій Спас – хліба припас».[/b]
До цього дня в деяких місцевостях України приурочувалися [i]«дожинки»[/i] та обряди, пов'язані з останнім іменинним [i]снопом-Дідухом[/i]. У день Третього або Хлібного Спаса селяни проводили і "досівки", тобто сіяли озиме жито. Після спільної молитви домашньої господині проводжали чоловіків на поля з хлібом і сіллю; при цьому на віз клали три снопа, а зверху містилася призначене для посіву жито в мішках. На полі засівальників зустрічали хлопці з гречаною кашею. Після посіву озимого хліба пиріг і каша з'їдалися всією родиною.
[b] На Третього Спаса [/b]наші бабусі пекли [b][i]пироги[/i][/b] з муки нового врожаю, а також [b][i]святковий хліб або коровай[/i][/b]. Тому і називають цей [b]Спас Хлібним.[/b]
А інша назва [b]Третього Спаса — Горіховий [/b]— пов'язана з початком масового збору лісових горіхів, які на цей час саме достигають. У призначений день в лісі розстилали килими, від яких всі жінки розходилися для збору горіхів, останні складалися в фартухи, а пізніше висипалися на розстелені килими. Робота зі збору горіхів могла тривати й кілька днів. За народними уявленнями, урожай горіхів передвіщав на майбутній рік урожай жита. У містах з цього дня починалися "великоденьські" гуляння. [b]На Горіховий Спас [/b]закінчується строгий Успенський піст, а значить, на святковому столі є місце для улюблених м'ясних і рибних страв. Але головна прикраса столу [b]на Горіховий Спас[/b] - звичайно, яблука, мед і горіхи.
У давнину говорили:
[b][i] «Перший Спас — на воді стоять;
другий Спас — яблука їдять;
третій Спас — на зелених горах полотна продають».[/i][/b]
Раніше в цей день в Україні влаштовували ярмарки, на яких переважно продавали полотно. Вважалося, в цей день [b]«Спас на полотні»[/b] стає покровителем торгівлі.
Як і на «Маковий Спас», цього дня треба було чистити криниці та освячувати воду, а вода з підземних джерел вважалася цілющою.
[b]29 серпня за релігійним календарем - післясвято Успіння Пресвятої Богородиці – «Першої Пречистої».[/b]
У народі кажуть: [b][i]«По Першій Пречистій прийшов Третій Спас»![/i][/b]
В цей період завершується останній місяць літа – найблагодатніша пора року. З літом - періодом збору врожаю - селяни пов’язували свій добробут. Від того чи вчасно зібрано збіжжя, значною мірою залежав добробут родини.
[b][i]«Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали».[/i][/b]
Як і Перша Пречиста, так і Третій Спас, вважається періодом заготівлі яблук. Дівчата співали пісні:
[b][i] «Пречиста мішок загубила, а Спас ішов – мішок знайшов».[/i][/b]
Такими символічними «мішками» були погреби, пивниці й горища, де зберігалися свіжі продукти. Вважалося, що зібрані в цей період яблука повинні бути поживними й найпридатнішими для зберігання. Яблука тримали до осінніх та зимових свят, щоб почастувати на Різдво або на Новий рік дітей та гостей.
За народним звичаєм, вважалося за ознаку шляхетності та працьовитості, якщо дівчина, до якої приходили колядники, дарувала хлопцям яблука. Кожен з них виголошував промову:
[b] [i]«Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити,
спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила,
і тобі, Спас, що беріг нас!»[/i][/b]
Цієї пори вже збираються до відльоту перші пташині гурти. Старші навчали молодняк до нелегкої і довгої перелітної дороги. Поруч з лелеками неодмінно сусідилися солов’ї. Старші люди з цього приводу кажуть, що, мовби дрібні сіроптахи, тримають буслів, тобто бусли вказують їм дорогу до Вирію. Але, якщо в дорозі солов’ї стомлюються, то вони сідають на спини лелек…
За старих часів говорили –
[b][i] "Ластівки відлітають у три рази, у три Спаси".[/i] [/b]
На [b]Третій Спас [/b]- востаннє відлітали ластівки. Також існувала прикмета:
[b] [i]"Якщо журавель відлетить до Третього Спаса, то на Покрову буде морозно".
[/i][/b]
Про [b]Третього Спаса[/b] існують прислів’я, зокрема:
[i][b]«Післяуспіння прийшло – сонце на осінь пішло».
[/b][/i]
Зрештою, так воно і є. Хоча ще вдень і тепло, а деякі дні й спекотні, проте вранці і ввечері вже прохолодно: поступово приходить осінь…
Як і багато інших українських народних свят, Спаси теж отримали свої
календарні прикмети:
[b]Перший Спас:[/b]
З [b]Першого Спаса[/b] і роса хороша.
На [b]Маковія[/b] відцвітають троянди.
На[b] Першого Спаса[/b] коней та всю домашню худібку в росі купають.
На [b]Маковія [/b]українці святять мед, заламують стільники та збирають мак.
На [b]Перший Спас[/b] святи колодязі, святи і вінки хлібні.
Готуй току і стодоли. Готуй святу земельку під озимину.
[b]Другий Спас: [/b]
Прийшов [b]Яблучний Спас[/b] - усьому час: плоди зріють.
До [b]Другого Спаса[/b] не їдять ніяких плодів, крім огірків.
На [b]Другий Спас[/b] знімають плоди з дерев та кущів.
З [b]Другого Спаса[/b] їдять яблука.
На [b]Яблучного Спаса[/b] українці справляють «обжинки»:
святять обжинкові вінці та плетуть Спасові «бороду».
З [b]Другого Спаса[/b] проводжають захід сонця в полі з піснями.
[b][i] Яка погода на Другого Спаса — такою буде і Покрова.
[/i][/b]
[b]Третій Спас: [/b]
На [b]Хлібного Спаса[/b] українці справляють «дожинки» («обжинкове весілля»):
несуть з поля Обжинкового Дідуха та печуть коровай з нового врожаю.
На [b]Хлібного Спаса[/b] засівають озимину.
Ластівки відлітають в три рази, в три Спаси.
Після [b]Третього Спаса[/b] часто настає різке похолодання, тому приказують: «Прийшов Третій Спас – бери рукавички про запас».
[b]Усіх Спасів стосується:[/b]
Прийшов [b]Перший Спас[/b] — пішло літо від нас.
Після [b]Другого Спаса[/b] — дощ хлібогній.
Якщо антонівка вродила — наступного року хліб уродить.
Із [b]Спаса-Преображення[/b] погода преображається.
Прийшов [b]Третій Спас [/b]— бери рукавиці про запас.
Минув [b]Третій Спас [/b]— держи кожух про запас.
Як прийде [b]Спас[/b], комарам урветься бас,
а як прийде[b] Пречиста [/b]— забере їх нечиста.
(За виданням: Ірина Вовк [b]"За нашим звичаєм Бога величаєм:Осінь"[/b]. - Львів:Сполом,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748369
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 02.09.2017
[i](Втомлені, наче після спекотливого жнивного дня, [b]Гаремні Троянди [/b]опускаються на пагорби[b] Гаремного Саду[/b] – відпочивають.
Погідним надвечір'ям котиться переливами [b]пісня "Обжинкового Вінця".[/b] З рук в руки котиться [b]над головами Троянд[/b] і [b]сам Вінець[/b], звитий зі стиглої пшениці, прикрашений калиновим гіллям, перев'язаний [b]вишиваною "Долею".[/b] Котиться... до [b]Обжинкової Княгині,[/b] що наче молода на посаді, чекає тріумфу своєї вроди. Ось вона – притаїлась у глибині Саду – [b]Постать у Білій Льолі,[/b] коса її розплетена).[/i]
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](співає):[/i]
[i]– "Вже сонце заходить...
Вже сонце заходить – а місяченько сходить.
Котився вінок додому...
Котився вінок додому – просився женців до столу.
Відкрий, панотче, ворота...
Відкрий, панотче, ворота – а наш віночок з золо́та.
Відкрий, панотче, нам брами...
Відкрий, панотче, нам брами – а наш віночок з перла́ми.
Відкрий, панотче, кватирку...
Відкрий, панотче, кватирку – а наш віночок, як зірка.
Відкрий, панотче, віконце...
Відкрий, панотче, віконце – а наш віночок, як сонце".[/i]
[i](доспівавши пісню [b]"Обжинкового Вінця"[/b], [b]Гаремні Троянди[/b] вдягають його на голову [b]Жінки в Білому[/b]").[/i]
[b]Голос Жінки в Білому[/b]
[i](в минулому Білої Троянди Щастя):
[/i]
– ...Мені Кисмет як нитка повелась...
Я зріла плодом – значить я збулась.
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
– Щаслива Настя...
– О... щаслива Настя!..
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– Не дармо ж ти була Троянда Щастя!
[b]Багатоголосся:[/b]
– ...А раптом, Насте... лихо навернулось...
– ...А, мо', когось те щастя й не торкнулось...
[b]Голос Жінки в Білому:[/b]
– О... щастя мить – торкне й летить – але
нікому щастя не було мале!
Так мислив Бог: од віка і до віка
суть щастя жінки – ласка чоловіка...
В найвищу темінь... в найскрутніший час –
як ми любили!.. як любили нас!..
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– Прийміте ж нас!.. Ми близькі і далекі...
Ми Гюль-хасекі і Хуррем-хасекі...
У плавнях Часу молимо з пітьми
за вас – людей – бо теж були людьми...
Тримаймося, як лелі*127, на плаві –
ми – Ц в і т в О с е л і Б о ж і й, ми – живі...
[i]([b]Гаремним Садом[/b] під мелодійні передзвони похідних дзвіночків лине дівоча [b]щедрівка)[/b][/i]
[i]"В панськім городі росла лелія.
Хто ї' посадив – панна Марія.
Як садила говорила...
Як садила говорила –
рости, лелія!.. рости, лелія!
Прийшла до неї матінка її:
– Урви, Маріє, тої лелії...
– Не урву я ні листочка,
бо то моя лелійочка –
рости, леліє!.. рости, леліє!
Прийшов до неї миленький її:
– Урви, Маріє, тої лелії...
– Урву, урву, лелійочку –
бо то мому коханочку –
урву лелію... урву лелію!"
[/i]
[b]Голос Жінки в Темному Пурпурі:[/b]
– ...Ми відбулись...
[b]Голос Жінки в Жовто-Гарячому:[/b]
– ...Ми відійшли в минуле...
[b]Голос Жінки в Білому:[/b]
– ...У нашім лоні - пуп'янки малі...
[b]Голос Рожевої Троянди Замрії:
[/b]
– ...Ми наливались...
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– ...Ми цвіли...
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– ...Заснули –
З і в' я л и м и Т р о я н д а м и З е м л і.
[i]([b]Гаремним Садом[/b] раз-по-раз проноситься холодний осінній вітер. Від його доторку [b]Троянди[/b] засинають тривалим [b]сном Перемлілої Природи[/b], повільно похиляючись до землі.
...[b]Кольорові пелюстки,[/b] наче райдужний [b]казковий снігопад[/b] облягають [b]Гаремний Сад[/b]... рожеві... кремові, пурпурні і білі... з шурхотом опадають долу...
...Блаженна мить падінь... [b]Блаженний Сон[/b]...)
[/i]
***
[i](...Коли сутінки надвечір'я поглибшають, [b]Гаремний Сад[/b] знову навідають його невпізнані вартові... На цей раз [b]Жінка в Чорному[/b] і [b]Жінка з Лелечими Крилами[/b] триматимуть [b]сіті кольору Темної Ночі[/b], усіяні кольоровими зорями. До них вони збиратимуть [b]пелюстки Зів'ялих Троянд[/b]).[/i]
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
– Пресвята Покрово-Богородице,
прославлятиму Ім'я Твоє в усякому роді і роді.
Всяк народжений на землі нехай радіє,
просвічений Духом...
...Нехай святкує Природа Безтілесних Духів, що поважає Тебе...
...Твою священну радість Богоматері,
і нехай співає...
...Радуйся, благодатна Богородице, пречиста Вседіво...
...Чашу спасіння прийму й Ім'я Господнє призову. Алилуя!..
[i]([b]Жінка з Лелечими Крилами[/b] виводить співом богонатхненне "Алилуя!")
[/i]
[i](По якімсь часі зір губить [b]таємничі Постаті Жінок[/b], а над [b]Гаремним Садом [/b]зависають лишень оті [b]бездонні Сіті... кольору Темної Ночі[/b], густо засіяні зорями, а поміж ними – [b]...опалі пелюстки Зів'ялих Троянд[/b]).[/i]
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
[i](співає з-над хмар, незримо тримаючи Сіті):[/i]
[b][i]– "А-а, а-а... котки два,
шарі-бурі обидва...
Один пішов на миші,
другий люлю колише...
А ти, коте, бурий,
пряди срібні шнури...
А ти, коте чорний,
сідай в срібний човен...
Сідай в срібний човен,
лови рибки повен..."[/i][/b]
[color="#ff0000"]З а в і с а[/color]
ПРИМіТКИ
[i]127 Лелі – похідне від богині слов'янського пантеону Місячної Води-Лелі, що була дочкою Лади – Гармонії Всесвіту, Матері Роду.[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів: Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748368
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 02.09.2017
[i]([b]Троянди[/b] бавляться в [b]"Женчика"[/b]).
[/i]
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](співаючи, імітує):[/i]
[i]– "Женчичок-бренчичок вилітає,
високо ніженьку підіймає...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Ой до схід сонечка женчик схопивсь,
росою чистою женчик умивсь...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Зелене житечко в полі він жав,
зранку до вечора не спочивав...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!"[/i]
[i](Над [b]Гаремним Садом[/b] панує настрій[b] "обжинок"[/b]. Одна забава замінює іншу...)[/i]
[i]"Попід хазяйські лози
скакали дикі кози:
то в гору, то в долину,
то в рожу, то в калину...
А за ними козенята
поламали ноженята..."
[/i]
[i](Дівчата скачуть змійкою, імітуючи "диких кіз". Окрема пара пропускає їх крізь "ворота" своїх рук. На останніх словах руки опускаються і в "сильце" потрапляє чергова "кізонька".
...[b]Обжинковою "Кізонькою" [/b]в умовному "сильці" трояндових стебел-рук опиняється [b]Троянда з Фонтану Сліз,[/b] її [b]Льолю[/b] окрасила осінь двома фарбами – [b]жовтою і багряною![/b])
[/i]
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Прийміть мене у гурт... Я – не тутешня.
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
– Ти, наче, осінь... краса...
– ...Ох, сердешня!..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Мене сюди, мов тать, вітрець приніс...
Низький уклін вам від Фонтану Сліз*121.
[i](Кланяється навзаєм)[/i]
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](довкола Троянди у Красій Льолі):
[/i]
– А де ж твій грунт?..
– і де... земний твій рай?..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– ...Аж ген в Криму стоїть Бахчисарай...
Ген там і Сад, і Замок, і Альтанка...
[b]Голос Гаремної Троянди:[/b]
– А хто твій рід?..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Я – галицька шляхтанка...
Ми в льолях поруч бігали малі
стежками Королівської Землі,
і сяла нам з небес Ясна Лелія...
[i](на правах [b]обжинкової "Кізоньки"[/b])[/i]
...Дай, Біг, овес!..
[i](Осипає [b]Гаремних Троянд[/b] зерном [b]з обжинків)[/b]
[/i]
...Потоцька я... Марія...
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](під зливою з обжинкового зерна):[/i]
– ...Дай, Біг, овес! – на стежки наших втеч...
[b]Голос Гаремної Троянди:[/b]
– А як ти звалась тут?..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– ...Діляр'-Бікеч...
Мене привів до царственних алей
татарський хан... мій пан – Керім-Гірей*122 –
і я при нім розвилась і розцвила...
Аллах Акбар!.. бо я його любила!
[b]Голос Гаремної Троянди:
[/b]
– Блаженна... обійшла тебе наруга!..
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:[/b]
– Блаженна?.. Ні... Мене убила друга...*123
А що в кохання серце не слабе –
Керім-Гірей звелів звести дюрбе*124
у тишині квітучій свого раю –
... і стала я Сльозою Хан-Сараю...*125
Моя вода проймає, наче біль...
Прийди... Відпий... Я – келих Сенсебіль*126.
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– Прийди... Відпий... і стань як перволіс –
корінням із Душі Фонтану Сліз...
[b]Голос Троянди з Фонтану Сліз:
[/b]
– ...Відпий свій біль – і спрагу упразни –
я Сенсебіль... з Червіні й Жовтизни.
ПРИМІТКИ
[i]121 Фонтан Сліз збудовано в Бахчисараї (1764), поруч мавзолею улюбленої жінки кримського хана Діляри-Бікеч, якою була шляхтанка з магнатської родини Потоцьких. Ми прихильні до версії, що йдеться про родину Потоцьких, яка оселилась в Галичині, а не про маєтних володарів Умані. Саме з Галичини могли викрасти татари-людолови Марію – майбутню "Діляри-Бікеч", бо в сер. XVIII ст. (історично зафіксовано) відбулося і кілька їх нападів на Королівську Землю (себто на землю Західної України).
122 Керім-Гірей – володар Бахчисараю на час описуваних подій. Столиця Кримського Ханства Гіреїв – Бахчисарай – прославилася за Керім-Гірея, завдяки трагічній історії його кохання до Марії Потоцької.
123 Марія Потоцька – Діляри-Бікеч – загинула від руки суперниці. 1764 р.
124 Дюрбе – з татарського, мавзолей. "Дюрбе" Діляри-Бікеч збудовано на кладовищі в південній частині ханського гарему "Хан-Сараю" – у вигляді восьмигранника з куполом, покритим листами свинцю. Купол увінчав кований золотом напівмісяць на шарах.
125 Так Керім-Гірей увіковічнив своє кохання до Діляри-Бікеч, оплакуючи її сльозами Фонтану Сліз.
126 Нижній надпис "Фонтану Сліз" (витяг з Корану): "Там праведні будуть пити воду з джерела, що називається Сенсебіль, Фонтан Сліз". "Сенсебіль" – одне з райських джерел, з котрого п'ють воду душі праведних мусульман, що впали за віру Аллаха.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748222
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 02.09.2017
[i][b](Падишах Сулейман Пишний [/b]прощається з коханою дружиною[b] Россою-Місафір,[/b] низько похилившись до колін її. Вона ж цілує [b]Падишаха [/b]в його мудре високе чоло).
[/i]
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
"Не в мені вина – не спали мене.
Знай, життя сумне – не спали мене.
Проклену тебе – нас не обмине
чорних шат пітьма – не спали мене.
Плачу, мов свіча– б'є розлуки птах,
темна ніч в очах – не спали мене.
Несть числа сльозам, зорям-несть числа,
сонця світлина – не спали мене.
У твоїм вікні сліз моїх свіча
ранок поміча – не спали мене.
Я без тебе – прах! Ти мій цвіт... і плід...
Мій життя просвіт – не спали мене!"
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– ...Ядріє тіло... і цвіте душа!..
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– О... так колись ридав Ахмед-паша!
Супроти нього дехто... "Мухиббі"*116 –
простий муслєм...*117 і смертний, далебі...
Однак нетлінна поміж вишніх зір
його дружина – Росса-Місафір...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Допоки небо в зорях – я твоя!
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](розхвилено):[/i]
– Твоя...
– ...твоя...
– ...і я...
– і я...
– і я...
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– Пливе ріка, як Часу течія...
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](розхвилено)[/i]
– ...і я пливу...
– ...і я...
– ...і я...
– ...і я...
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– Химерна жінко, як твоє ім'я?!
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](розхвилено):[/i]
– Тепер лиш квітка я...
– ...і я...
– ...і я...
[i](розхвилена повінь з [b]пелюсток Гаремних Троянд [/b]з головою покриває постать [b]султана Сулеймана Пишного.[/b]
[b]Гаремні Троянди [/b]– тепер вже [b]ряди повноводних хвиль, [/b]їх стебла – руки потужньо розгойдують повітря, імітуючи припливи і відпливи.
...Кожна хвиля припливу вдаряється фрескою пам'яті[b] об берег Рідного Краю.[/b]
...Кожна хвиля відпливу – руйнує цю фреску, болюче вражає осколками іншого... докінця непізнаного... але й невідворотного, як Кисмет, буття).
[/i]
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](у хвилі припливу, співаючи в унісон):
[/i]
[i]– "А-а, люлі-люлі,
налетіли гулі,
та й сіли на люлі
в сивенькій кошулі,
в красих поясочках
сіла на тиночках,
в червоних чоботях
сіли на воротях.
Воротонька рип-рип...
Колисонька скрип-скрип...
В колисонці донця,
як ружа на сонці..."
А-а... а-а... а-а... а...
[/i]
[i][b](мотив колискової[/b] перехоплює [b]мотив гаївки. [/b][b]Гаремні Троянди [/b]забавляються в [b]"потічок")[/b].[/i]
[i]– "Вербовая дощечка, дощечка, дощечка –
по ній ходить Насточка, Насточка, Насточка...
А де Настя ступала, ступала, ступала.
Там діброва палала, палала, палала...
Цебром воду носила, носила, носила.
Дібровоньку гасила, гасила, гасила...
Кілько в цебрі водиці, водиці, водиці,
стільки в дівки правдиці, правдиці..."[/i]
[i](на останніх словах гаївки з воріт "поточка" випливає [b]Жінка в Темному Пурпурі,[/b] босоніж, коса її розпущена ...без жодних ознак соціальної приналежності).
[/i]
[b]Голос Жінки в Темному Пурпурі[/b]
[i](в минулому Пурпурової Троянди Втіхи):
[/i]
– Роса упала...
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
– А чого ж ти... боса?..
[i](луною "боса... боса...")[/i]
[b]Голос Жінки в Темному Пурпурі:[/b]
– Бо я була колись..."Троянда Ро́сса!.."
[i](луною "Росса!.. Росса!..")[/i]
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
– ...Ходила певне, боса по росі,
між квітами, в розпущеній косі...
– ...Чого ж тепер стоїш серед руїни,
Трояндо Россо... Насте... з України...
– ...Чи ж ти тепер в здоров'ї, чи в веселлі,
чи хтось тобі наспівує газелі...
[b]Голос Жінки в Темному Пурпурі:
[/b]
– ...О... Ночі Тьма нікого не мине!..
Хтось тут мене волає... хтось – клене...
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](грізно, імітуючи інтонацію "прокляття"):
[/i]
– Улюбленка газельної строфи,
Троянда Росса – вбивця Мустафи!
[b]Голос Жінки в Темному Пурпурі:
[/b]
– ...Я чую там... у просвітку тропи – ...
[b]Голос незримого Сулеймана Пишного[/b]
[i](з далекого просвітку Піднебесся):
[/i]
– ...Не опали мене!.. не потопи!..
[b]Голос Жінки в Темному Пурпурі[/b]
[i](витаючи поглядом в піднебесному просторі):
[/i]
– "...Не опали мене!.. не потопи!.."
...Біжить струмок... і б'ється з-під стопи...
[i](хоровод [b]Гаремних Троянд[/b] замикає в коло [b]Жінку в Темному Пурпурі[/b]. Нова хвиля припливу несе з собою [b]мотив "Подоляночки")[/b].
[/i]
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](у хвилі припливу, співаючи в унісон):[/i]
[i]– "Десь тут була Подоляночка,
десь тут була молодесенька...
Тут вона впала,
до землі припала -
личка не вмивала,
бо води не мала.
Ой устань, устань Подоляночко,
умий личко, як ту скляночку.
Візьмися за бочки,
покажи нам скочки,
підскочи до раю,
бери дівча скраю".[/i]
[i]([b]"Подоляночка" – Жінка в Темному Пурпурі[/b] обирає собі заміну – [b]Жінку в Жовто-Гарячій Льолі.[/b] В колі з нею [b]Гаремні Троянди [/b]забавляються в [b]"Царівну"[/b]).
[/i]
[i]– "Десь тут була Царівна, Царівна, Царівна,
д е с ь т у т б у л а ц а р і в н а, царівна м о л о д а.
Царівно, бійся відьми злої, відьми злої, відьми злої",
Царівно, бійся відьми злої, відьми злої.
Аж тут прийшла та відьма зла, відьма зла,
Вона Царівну приспала, приспала.
"Засни, Царівно, на сто літ, на сто літ, на сто літ,
засни, Царівно, на сто літ, на сто літ".
І все заснуло вічним сном, вічним сном, вічним сном,
і все заснуло вічним сном, вічним сном.
Та ось прийшов царевич, царевич, царевич,
та ось прийшов царевич, царевич молодий.
І поцілунком розбудив, розбудив, розбудив,
і поцілунком розбудив Царівну молоду
І всі кричали: "Слава, слава, слава..."
І всі кричали "слава!" цій парі молодій".[/i]
[b]Голос Жінки в Жовто-Гарячому[/b]
[i](в минулому Жовтої Троянди Розлуки):[/i]
– ...За вас молюся... Богу слава!.. слава!
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
– То, певне, ти... Маруся...
– З Богуслава...
[b]Голос Жінки в Жовто-Гарячому:
[/b]
– О, Квіти Раю, простягніте руки...
До вас взиває Жовта Тінь Розлуки,
котру чужі приспали вітровії –
я вам несу... Свічу Ая-Софії!
...Чи бачите гарячий сей вогонь? –
Прийміть його к собі... з моїх долонь.
[i](Жінка в [b]Жовто-Гарячій Льолі [/b]простягає перед себе запалену храмову свічку.[b] Гаремні Троянди [/b]звертають до неї свої стебла-руки, аби перейняти к собі [b]Священний Вогонь[/b]. Незабаром нова хвиля припливу підійме ці руки з палаючими свічечками і знову сплете їх в [b]"купальському" хороводі[/b]).[/i]
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](у хвилі припливу, співаючи в унісон):
[/i]
[i]– "Коло Мариноньки ходили дівоньки,
стороною дощик іде...
Стороною – та й на мою руженьку
червоную...
Ой на морі хвиля, при долині – роса,
стороною дощик іде...
Стороною – та й на мій барвіночок
зелененький...
Сьогодні Івана, а завтра Купала...
Рано-вранці сонце зійде...
Стороною – та й на мою руженьку
червоную..."[/i]
[i](З купальського хороводу вирізняється [b]Троянда в Рожевому[/b] – одна з численних [b]посестер–квіток Гаремного Саду[/b])[/i].
[b]Голос Рожевої Троянди Мрії:
[/b]
– Ой, рано-рано сонечко зійде –
і на мою голівку упаде
роса небесна...
[b]Голос Гаремної Троянди:[/b]
– Хто це там зоріє?
[b]Голос Рожевої Троянди Мрії:[/b]
– Сестра... Троянда Кольору Замрії.
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
– Це, Мріє, ти – як невигойна рана –
дала османам Третього Османа?!*118
[b]Голос Рожевої Троянди Мрії:[/b]
– Так, сестри, я... Така кисмет моя...
І мужа Мустафу*119 – любила я!
І він мене плекав, як Божий Цвіт –
чекав на мене сім невольних літ...*120
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
– О, так... о, так... В гаремі так ведеться...
– ...Сім літ – і край... і Доля обернеться.
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
– Сім літ і край... і Доля обернеться –
як ти заслужиш – так і поведеться...
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
– О, Мріє, воля!..
– ...Там зоріє воля!!!
[b]Голос Рожевої Троянди Замрії:[/b]
– ...Мене з корінням вирвали із поля...
Сім літ і край...
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
– І що дали сім літ?
[b]Голос Рожевої Троянди Замрії:
[/b]
– ...Незнаний брід... І хміль... і мід...
...І цвіт... і плід...
[i](Постать [b]Рожевої Троянди Замрії[/b] губиться в гурті [b]Гаремних Троянд[/b]... ).[/i]
ПРИМІТКИ
[i]116 Під псевдонімом "Мухиббі" писав ліричні поезії і сам султан Сулейман Пишний, в яких тужив про марність слави, могутності і багатства.
117 Архаїчне: "мусульманин".
118 По дії "Рожева Троянда Мрії" – історична особа, українка, була дружиною султана Мустафи ІІ (1695-1703), народила йому наслідника престолу – Османа ІІІ.
119 Мустафа ІІ (1664-1704) – роки султанування 1695-1703, син Мухаммеда IV і наслідник дядька Ахмеда ІІ, вів війни з венеціанами та Росією, потім змушений був прийняти Карловецький мир (1699).
120 Автентичне. У султанському гаремі невольниць-наложниць тримали 7 років, потім їм дарували волю. У випадку з "Рожевою Трояндою Мрії" одруження було єдиним засобом, аби залишити її в гаремі, поруч султана Мустафи, який палко кохав свою наложницю з України.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748214
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 02.09.2017
За роком випуску – я давня.
А от в душі – цвіте розмай.
І на умі – вірші, книгарня,
Весна, а осінь – прощавай!
Візьму весни дві і два літа,
Мені навіщо листопад,
Чи та зима несамовита?
Я ж так люблю квітучий сад!
Як бджілка квітці щось шепоче,
Дає уроки соловей
І сонце вусом залоскоче,
А в квітів є ознаки фей.
Нехай та осінь не рахує,
Що вже було і не було,
Мені весна ще начаклує
Років безхмарних джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Ти в золоті прийшла до мене осінь,
Вдягнула кольори від Ботічеллі.
Але моя душа ще літа просить,
В зеленій призеленій акварелі…
Ти будеш кожен день міняти фарби
І розкидати кольорове листя.
Горітимуть вони, неначе скарби,
Прикрасять все довколишнє обійстя.
Ти не спіши, дай зелені спочити,
Схолонути в осінній прохолоді.
Вітри ще встигнуть листя погонити,
Таке нерідко при твоїй погоді.
Прибережи нам осінь золотаву,
Хай теплі ночі нам подарять казку.
Хай сині роси ляжуть на отаву,
Не лий дощі, дай нам тепла – будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748677
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748598
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Ось вже дикі гуси
Відлетіли в вирій,
Плакать осінь мусить
В Україні милій.
Плаче, ллє дощами -
Відлетіли гуси,
Осінь разом з нами
Залишитись мусить.
У цій зграї сірій
Нам би відлетіти
Теж у теплий вирій,
Де зимують квіти.
Жить було б там краще,
Холоду б не знали,
Та наш край на завше
Не злетить із нами.
Ми не гуси дикі,
Щоб літать у вирій,
Нас труди великі
Ждуть в країні милій.
Ми Вкраїну милу
Працею звеличим,
Додамо їй силу,
Жити тут нам личить.
18.08. 99
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748563
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Немов би жар-птиця вже змахує крилами літо,
Останнє лиш коло завершує в небі моїм,
А тут, біля мене, у сукню картату одіта
Стоїть Нова Осінь, щоб владно ввійти у мій дім.
Заходьте, Шановна, та будьте мені господинею!
Прикрасьте оселю яскравим, багатим столом,
Щоб знов я відчув себе, хоч би чиєюсь людиною;
Щоб міг хоч би з Вами підняти свій келих з вином.
Я знаю! Не треба! Не треба на те сподіватись,
Що Ви тут надовго, що вік Ваш назавжди в цвіту…
Я знаю, що будуть журбою дощі виливатись,
Що плакати будуть, відчувши мою самоту.
До цього далеко! Не будемо зараз журитись!
Пройдемо крізь все: не вперше на світі живемо.
Ви нам подаруєте сонячне Бабине літо,
В божественнім вальсі обоє у нім попливемо…
І буде нам грати мелодію вальсу барвисту
На скрипці тремтливій веселий скрипаль-вітерець.
Калина прикрасить подвір’я червоним намистом,
А килим постелить на землю Жовтень-митець.
Прощай, миле літо! До зустрічі, аж за пів року!
Лети у минуле, візьми наші біди й жалі,
Дивись: Пані Осінь зробила рішучих два кроки,
Щоб бути Царицею на українській землі!
середа, 30 серпня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748421
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
[b]Зойк Гаремних Троянд:[/b]
– О К е р в а н Й о л і... Ч о р н а я Д у ш а...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](ствердно, про своє):[/i]
– ...Ахмед-паша... та Ібрагім-паша*108...
Впіймає вас Феджер у свій капкан...
(...і я таки вступлю в кривавий тан!)
...Усі царі жорстокі і практичні,
бо точать їх інтриги політичні...
[b]Голос Гаремної Троянди в подобі Русалки[/b]
[i](що ховалась невпізнаною в гурті Бранок-Троянд):
[/i]
– ...Та дужче точать серце ріки кровні –
то ласкощі... інтриги полюбовні...
[b]Зойк Гаремних Троянд[/b]
(у розхвиленому стинанні за втраченими коханими):
– [b][i]...Джігад іде!.. Іде по Керван-Йолі...
Веде Кисмет Дорогою Недолі...[/i]
[/b]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](різко уриваючи інтонацій голосіння – до Троянди в подобі Русалки):
[/i]
– Ти хто така?.. Що робиш у гаремі...
[b]Голос Троянди в подобі Русалки[/b]
[i](у мертвій тиші):
[/i]
– Я – твоя зміна в полюбовній дремі*109.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](полишаючи мужа, ідучи на ви):
[/i]
– Як смієш ти! Я... я – Зоря Світання...
[b]Голос Троянди в подобі Русалки:
[/b]
– Між вишніх зір не перша, й не остання...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Не перша, що ж... Я друга – і остання...
В моїх руках є чара від кохання!
[i](Показує чару з якої надпив Сулейман).
[/i]
У ній і запорука мого злету...
[b]Голос Троянди в подобі Русалки[/b]
[i](з викликом)
[/i]
– ...В отруйній чарі сонного щербету?!
Приймай двобій!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Ти ж – чару переймай!..
[b]Голос Троянди в подобі Русалки:
[/b]
– У мене є своя... Піймай! Піймай!
[i]([b]Рус-Хуррем, Пурпурова Троянда Втіхи[/b] нараз опиняється у замкненому колі рук Гаремних Троянд з легкими накидами на обличчях. [b]Троянда в подобі Русалки, [/b]змагаючись словами з Рус-Хуррем, – то вибігає, то вбігає в коло через підняті "ворота" рук. Роксолана намагається впіймати її[/i], [i]та даремно. Невпізнана постать [b]Троянди-Русалки [/b]постійно вислизає з кола).[/i]
[b]Голос Троянди в подобі Русалки[/b]
[i](імітуючи голос Пурпурової Троянди Втіхи):[/i]
– "...І скільки важить золото ото..."
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Зухвалице, ти хто?..
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](луною):[/i]
– ...ти хто?..
– ...ти хто?..
[b]Голос Троянди в подобі Русалки:
[/b]
– В тобі живе причина моїх ран...
Я – Месниця... я – Тінь Махідерван*110.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](на мить зупиняючись у погоні):
[/i]
– Ба! Той дурман?! Чи ж тут тобі цвісти?..
Черкешенко, це ти?..*111
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](луною)[/i]:
– ...це ти...
– ...це ти...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Ти – матір Мустафи... Відкинь платок!
[i](кидається навсебіч у колі Гаремних Троянд, зриває накидки з обличь).
[/i]
[b]Голоси Гаремних Троянд[/b]
[i](перелякано)[/i]
– Не я...
– Ні-ні...
– ..Царице Квітів...
– Йок!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](у шаленому приступі ревнощів):
[/i]
– А-а-а-а... Серця окривавлений сувій!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Я п'ю... Я п'ю... Я твій... навіки твій...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Упийся мною... Впийся... Як уп'єш –
вбий Мустафу... і тим Її уб'єш!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](на крилах сновидіння):
[/i]
– ...Тебе до краплі, Втіхо, відіп'ю!..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](наполегливо про своє):[/i]
– ...Вбий сина Мустафу... Уб'єш?
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Уб'ю*112.
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](застерігаюче трагічно):
[/i]
– Трояндо Втіхи... Пурпурова кров!..
Не змити кров із власних підошов!..
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](у муках сновидіння):[/i]
– ...Моя дитино... Мустафо-пашо...
[b]Голос незримого Мустафи[/b]
[i](привидом сновидіння):
[/i]
– Пощо мене убили ви, пощо?..
Я порох ваших ніг... Подайте руку...*113
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон, простягаючи руку на голос)[/i]
– О, як мені перенести сю муку...
[b]Голос незримого Мустафи:
[/b]
– ...Чи ви оглухли на мої волання!!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](терзаючись докорами сумління, сахаючись привида)
[/i]
– ...Ти сіяв зраду... мислив злодіяння...
...А з персами... коли прихильний час був,*114
ти ладив мир... ти помагав Тагмаспу...
[b]Голос незримого Мустафи[/b]
[i](супроти Рус-Хуррем):
[/i]
– ...Неправда!.. Лож!.. Як уст бліда непевність...
Причиною – жіноча ваша ревність
за долю одинокого престолу...
Що ж, тіштеся... Гукніть гостей до столу,
нехай піднімуть чари за Селіма...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Кисмет... Кисмет... Яка ж ти невмолима!..
[i](до Рус-Хуррем):[/i]
– ...Се правда, Місафір?.. У тім причина?..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](закриваючи обличчя руками)[/i]:
– Невинна я!..
[b]Хор Гаремних Троянд [/b]
[i](луною)[/i]
– ...Невинна-а-а... бо причинна-а-а...
[b]Голос незримого Мустафи:[/b]
– Я вірним був... Я, батьку, вас любив...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в муках сновидіння):[/i]
– Ти вірним був... а я тебе... убив!!!
[b]Голос незримого Мустафи:[/b]
– Не Ви... вона... жіноча ревність біла...
[i](супроти Рус-Хуррем)
[/i]
-Чого мовчиш!.. Чи з люті заніміла...
[b]
Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](луною)
[/i]
– Мовчить... Чи вмліла, а чи заніміла!..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](безсило):[/i]
– У б и л а... так!.. Убила, як уміла...
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](глибоко, значимо):
[/i]
– Зійде Феджер... Засяє як Джігад...
Зайде криваво – згубить шаріат!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Я вам на присуд тільки й відповім –
не я погублю! згубить син... Селім*115.
[i](до Сулеймана з попередньою інтонацією ласки)[/i]
...Прокинься, ладо... Вже зійшла Джігад.
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
[i](полишаючи тягар сновидінь):
[/i]
– Трояндо Втіхи... спокій мій... і лад...
Пора... Джігад зове... священний бій!..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Іди й вертай... і дужий, і легкий!
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
[i](луною)[/i]
– Іди й вертай... і дужий, і легкий!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіх[/b]и:
– Я дякую Кисмет, що ти – такий!
ПРИМІТКИ
[i]108 Великі везири при Сулеймані Пишному Ахмед-паша – "Перший дружба" на весіллі Роксолани; Ібрагім-паша – (в.в. 1523-36) "дух і серце" Сулеймана, був одружений за його сестрою, меценат-інтеліґент, тямущий політичний діяч, грек за походженням. Сприяв зміцненню зв'язків між Туреччиною і Францією. За обмовою Роксолани, був звинувачений у політичній зраді і загинув ганебною стратою через удушення. Ахмед-паша загинув також "руками" Роксолани, замішаний у родинній інтризі.
109 Тут ідеться про документальний факт спроби "заміщення" Роксолани. Коли Султана почала в'янути, ворожа їй партія вишукала найкращу молоду дівчину і привела її до палати Сулеймана. Роксолана дізналася про це і положилася на порозі палати, щоб не допустити суперниці. ...Сулейман не прийняв "заміни".
110 Тут по дії Русалка щоразу змінює інтонації голосу і обличчя її покриває щоразу інша накидка. Кому ж, як не їй, Відьомській Примарі, відомо мистецтво перевтілення.
111 Черкешенку Махідевран, матір престонаслідника Мустафи, чекала доля вигнанки. Спочатку її одіслали до сина у Магнесію (Мала Азія), де Мустафа за султанським побутом намісникував. До Магнесії з Царгорода треба було їхати 5-6 днів. Потім, за намовою Роксолани, Сулейман перевів сина намісникувати у значно дальшу Амасію, куди їхати зі столиці треба було тижнів 3 з половиною. З сином від'їхала і матір.
112 Ця сімейна трагедія сталася восени 1553 р., коли Сулейман Пишний стояв табором у Малій Азії, готуючись до бою з перським шахом Тагмаспом. Батько викликав сина до себе в табір.
113 В останній зустрічі, що призвела до удушення Мустафи, батько не дозволив синові поцілувати собі руку, як велів побутовий мусульманський церемоніал. Натомість, дав знак "німий" ("без'язикій") сторожі (т.зв."діль-сізам"), аби вона накинула на сина фатальний чорний шнурок. Сильний і верткий Мустафа довго пручався, перш ніж "діль-сізи" здійснили вирок. Сулейман сам додивлявся кінця цієї страшної сцени, чи, може, відступивши за завісу в шатрі.
114 Офіційна версія вироку Мустафі, до якої у повній мірі спричинилася Роксолана, грунтувалася на політичній зраді і невдоволенні султаненка "родинно-клановою" політикою батька.
115 Селім ІІ Мест ("П'яний) занедбав Османську імперію. 1571 р. він програв бій під Лепантом супроти іспано-італійського флоту на чолі з Дон-Хуаном Австрійським – Лепантинський бій став почином для політичного занепаду Туреччини. За висловом А.Кримського "Роксоланине злочинство супроти Мустафи лягло якнайтяжчим немезидиним прокльоном на османську державу".
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748098
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[i](Знеможений чи то ласкою коханої дружини, чи то "приворот"-зіллям зачарованого щербету, а чи безсонною ніччю над державними справами, [b]Сулейман Пишний [/b]прихиляється на відпочинок на оксамитові простирадла [b]Гаремного Саду,[/b] в прохолодній тіні [b]Троянди Темного Пурпуру[/b]. [b]Росса-Місафір[/b] ревно оберігає спокій свого мужа. Її руки-стебла нечутно обивають його голову.
За німим знаком[b] Рус-Хуррем[/b] до того завмерлі [b]Троянди Гаремного Саду [/b]починають повільний танок у супроводі задумливої східної мелодії).[/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](пестячи слух, навіваючи сон):
[/i]
– Царю мій, Повелителю... "Султанул беррайн
ве хаканул-баграйн, хадімул гаремайн еш шеріфайн,
шам джемет мешам, міср надіретул іср,
Галєбеш-шегба, Дарул-Джігад, Дарул-селам!*98
[b]Багатоголосся Гаремних Троянд:[/b]
[i](луною на голос Рус-Хуррем):[/i]
– Царю двох частин світа і Володарю двох морів....
– Стороже двох святих міст – і Мекки, і Медини...
– Пане трьох престольних городів – Константинополя,
Андріянополя і Брусси...
– ...і Каіра могутнього...
– ...і Дамаску, як рай, прекрасного...
– ...і Білгороду-дому святої війни....
– ...і Багдаду – дому спасення й побіди...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](луною на квіткове багатоголосся):
[/i]
– ...Благословенне хай буде ім'я Твоє,
"Твердий" і "Великий"!..
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](мислячи про майбутнє):
[/i]
– Коли Кисмет над нами зазоріє
поставлю я мечеть "Сулейманіє"...*99
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Аллах тебе схвалить у щедрім дарі...
Постав мечеть сю... на Авретбазарі!..
...На честь Роси ,*100 що сяла серед муру...
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](луною на голос Рус-Хуррем):[/i]
– На честь Троянди Кольору Пурпуру!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](поринаючи в сон):[/i]
– ...Зоря Кисмет... Зійде зоря Кисмет...
[b]Голоси Гаремних Троянд[/b]
[i](в танку перед сонним Сулейманом):
[/i]
– О чари... чари... Цар відпив щербет...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](співуче над сонним Сулейманом):[/i]
– Мій Владарю... чи смакував щербет?..
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Іще ніхто не поборов кисмет!
[i](Після тривалого мовчання в поклоні шани знову набирає звучання голос [b]Мудрого Улема.[/b] [b]Троянди-Бранки[/b] Гаремного Саду завмирають у вигадливих фігурах рослинного танцю).[/i]
[b]Голос Мудрого Улема:
[/b]
–"Предсказано, що з початком кожного століття родиться великий муж, який обхопить те століття як бика за роги... і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри. Отож, він десятий із черги султанів. А число 10 – се найбільш досконале число! Бо воно кінчить і завершує перший круг чисел... То й маємо десять частин святої книги Корану і десять способів читання її, маємо десять учнів Пророка і десять заповідей, і десять частей неба, і десять геніїв над ними, і з десятків складається все військо Падишаха.
Десятий султан тяжко поб'є ворогів ісламу, бо Султан – любимець Аллаха і свята різка в руці його..."
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](побожно на голос Мудрого Улема):
[/i]
– Хвала будь, Аллаху Єдиному!
Крім Нього нема Бога. Він живучий
і вічно живий. І нема нічого
йому рівного, ні на землі, ні на небі.
Він створив небо та землю...
упорядкував світло й темряву...
Хвала і слава йому, що своїх вірних
провадить до святої святині!
[b]Голос Мудрого Улема:[/b]
"...Як кожна людина, так і кожне плем'я має свій кисмет – твердий і невмолимий, котрого не об'їде ні конем на землі, ні судном на морі... Коли доповниться круг віків на повіках вічних очей Аллаха, тоді нарід Османів поверне відки прийшов, сповнивши по наказу Божім своє призначення на безбожних нессараг."*101
[i]([b]Мудрий Улем,[/b] оповістивши предсказання, з поклоном прощання відходить).[/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](над сонним Сулейманом, розкидаючи сіті пестощів):
[/i]
– О спи, мій Пане... ще дрімає враг...
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](півголосом):[/i]
– Про кого Ти...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](уриваючи):[/i]
– Про тих же... нессараг...
[i](до Сулеймана):[/i]
– ... А станеш в силі... будеш вельми рад –
покличе в путь тебе з о р я "Д ж і г а д"*102
Зоря війни... кривавого походу...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Як я люблю, Трояндо, твою вроду...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](шепотом до Сулеймана):[/i]
– ...Мечем Твердим прочиниш "Браму Фетви"...*103
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](півголосом):[/i]
– Кисмет Османів потребує жертви!..
"Феджер-молитва" розкидає сіті?..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](умовно розкидаючи над Сулейманом "сіті інтриг")
[/i]
– ...Щоб вівці цілі, щоб і вовки ситі...
...Значить Аллах і рук моїх умільство –
тверда п о с т а в а – то таке й п о с п і л ь с т в о...
Не дармо вбрала я черлені шати...
[i](до Сулеймана):[/i]
...Мені звістити... а тобі – карати!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь видиво сновидіння):[/i]
– "Коли Джігад займається на землі,
тоді по небі ходить заграва пожарна...
Тоді гуде плач жінок і дітей християнських,
як шум у градовій хмарі.
Бо жах великий несе з собою Джігад!"
[i](Наче слуховою ілюстрацією до [b]сновидіння султана Сулеймана[/b] звучить приглушений зойк – то протяжно голосять [b]Троянди[/b], спогадавши про Чорні Шляхи...[b] "Керван-Йолі своєї Неволі"[/b])*104.
[/i]
[b]Голос Гаремних Троянд:[/b]
[i](у стинанні оточивши сонного Сулеймана):
[/i]
– О Керван-Йолі, знай, Джігад іде...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](твердою волею Цариці)[/i]
– За уграми і Мухач упаде*105,
де Керван-Йолі оре перелоги...
Хіба що Відень вийде з-під облоги...*106
...Чорніє шлях... Цвіте гірка полинь...
Марніє Лях, Підляшшя і Волинь...
Повзе Джігад, пожадний як мана...
(мимоволі здригається)
А там... а там... м о я Г а л и ч и н а!*107
ПРИМІТКИ
[i]98 Один з титулів султана Сулеймана Пишного. Переклад тут же в тексті.
99 В Царгороді Сулейман Пишний поставив семеро мечетей, переважно над могилами членів своєї сім'ї. На Аврет-базарі – мечеть Роксолани, найкоштовніша з-поміж інших. Цю святиню Роксолани – "Сулейманіє" – будував Сулейман 7 років і видав на неї 1.036.000 золотих дукатів. "Сулейманіє" – одна з найбільших мечетей у Царгороді, поступається хіба що храму св.Софії.
100 Гра слів: омографи – ім'я "Росса" і "роса" – слова, що подібно пишуться, але відмінні за наголосом.
101 Нессараг – не вірний Аллаху, християнин.
102 Джігад – військовий похід, благословенний рукою Аллаха.
103 "Брама Фетви" – образне словосполучення, дослівно "брама священного дозволу", тут "брама Війни", визначена вищою духовною особою – Муфті для священної боротьби з невірними (християнами).
104 "Чорний Шлях", "Злий Крок", по-турецьки "Керван Йолі" – караванний шлях, яким людолови гнали в неволю ясир. В Україні "Чорний Шлях" розбігався на-троє: Волощиною, Поділлям та Волинню, а збігався в Галичині (у Львові!). "Чорним Шляхом" ходила Обида – Нещасна Доля і "Чорна Смерть" – Чума. Ішов ним століттями Чорний Люд, і земля під копитом теж була чорна.
105 Бій під Мухачем (Угорщина), 1526, приніс пам'ятну перемогу війську Сулеймана Пишного. Людовик ІІ Угорський утопився в болоті. "Піраміда перемоги" коло шатра Падишаха була збудована з 2000 людських голів, 8 голів належали єпископам.
106 Облога Відня (осінь, 1529) закінчилася для Фердинанда Австрійського викупом. Тодішні європейські політики розцінили відступ Сулеймана як його перемогу.
107 Під час походу на Угорщину 1526 р., не бажаючи пустити поляків на допомогу угорцям, Сулейман Пишний наказав татарам наскочити на Україну, вони тоді люто спустошили Волинь, Підляшшя і суміжну Галичину. [/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748090
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[i](На голос своєї коханої жінки [b]"Росси-Міссафір"[/b] в тій же миті озивається голос [b]Падишаха Сулеймана Пишного[/b].)
[/i][b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](луною):[/i]
– «...С р і б н о л и ц я моя,
с л а д о у с т а моя,
о ж а с м и н о в а,
ти промов, не мовчи,
чи в здоров'ї, Хурем, а чи в радості...» *92
[i]Його грізно-велична постать зависає над Гаремним Садом. [b]Бранки-Троянди[/b] в покорі припадають до землі. Прихиляє голову в глибокій пошані і [b]старець Мудрий Улем)[/b].[/i]
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Моє ім'я із уст твоїх злетіло...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Бентежать душу і шматують тіло
чужі думки... мов гострі ятагани –
ті нашепи, підозри і догани...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](лагідно):
[/i]
– ...А я в тобі не бачу ні пилинки...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]:
– Не зрозумілі, бачте, мої вчинки...
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– ...Все, що Цариця зволить, що звелить...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
([i]обриваючи, про своє):[/i]
– ...Як терпне тіло!.. Як душа болить!..
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Вгамуй свій біль... і викинь страх із лона,
бо поруч – муж... опора й оборона!
Моя якші, Трояндо Пурпурова,
скажи мені мерщій, об чім розмова?
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Мій Владарю, розмова – про пурпур,
що раз зацвивши, вийшов понад мур,
понад світи, віки, понад будучність...
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– Яка ж тобі у тому є незручність?
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](несміливо вичікуючи):[/i]
– ...Що цілий світ пізнав моє лице...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](з полегшенням):[/i]
– Хуррем-хасекі, люба, ти про це...
О, на пурпур у нашім краї зарі!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](солодко співуче):[/i]
– Його доволі на Авретбазарі!
Преситна манна з неба...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](граючи словами):
[/i]
– ...Чи мана...
Проте у цих Порогах ти – одна!!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](лукаво)
[/i]
– ...Ще не співали, Царю, півні треті...
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
[i](граючи словами, в настрої)[/i]:
– ...А заспівають – станеш на портреті!
В п а р ч і і в з л о т і, т к а н і м д і а м а н т о м,
прошита сонцем, мов своїм талантом...
[b]Голос Гаремної Троянди[/b]
[i](шепотом до Бранок-Троянд):[/i]
– Цариця Квітів опустила вії...
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Засяєш... як смарагд з Александрії...*93
...У чарі злота – зору ніжний лотос.
Ціна йому – здобутий острів Родос*94.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](вдоволено сміючись):[/i]
– ...І скільки важить золото ото?..
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– В дукатах Слави... мабуть, тисяч сто...*95
В "грошах заслони", себто "пашмакліка",
ціна в обмін: дукат за чоловіка*96.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](гордо):[/i]
– Важка ціна... Яка ж у тім причина?
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](м'яко):[/i]
– Мені Хасекі народила сина...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](з потаємним змістом)[/i]
– Чи ж варто так пишатися у злоті,
наш син Селім не перший в твоїм роді...*97
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– ...Не перший, та щасливий буде в зорях...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](з потаємним змістом)
[/i]
– ...Не вольні зорі у чертах і долях...
Аллах могутній світло з них пряде.
Іде Кисмет!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в пориві любові):[/i]
– ...Моя Кисмет іде!
Хуррем-хасекі... Перша поміж зір!..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](відповідаючи на порив):[/i]
– ...Твоя Кисмет... чужинка-Місафір...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в обіймах пристрасті):
[/i]
– То ж будь, якші Хуррем, легка і дужа -
прийняти тілом ношу свого мужа,
бо царська ноша – то могуча сила...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](мліючи в обіймах):[/i]
– Чи ж я тобі казала, що безсила?..
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– ...Щодо портрета – в нім якраз і влучність:
твоє лице – то голос у будучність.
Царям пристало думати про вічність –
в твоїй поставі є й моя величність.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](втишена ласкою):[/i]
– Ти розтопив образ колючий лед...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](розкутий ласкою):
[/i]
– Трояндо Втіхи, принеси щербет...
[i]([b]Роксолана-Хуррем [/b]подає [b]Сулейману [/b]золоту чару з щербетом.
[b]Сулейман[/b] ненаситним поглядом пристрасті проймає свою дружину).
[/i]
-"...Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості...
О печаль солов'я - чи в здоров'ї ти, а чи в радості...
Поцілуй мене... дай пригубити лиш губи-сладості,
дай поглянути в очі твої -
чи в здоров'ї ти,
а чи в радості"...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](заворожуючи на любов):[/i]
– Мій Сулеймане... Пий, султане, пий...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](заворожено):[/i]
– Я п'ю... Я п'ю... Я твій... Навіки твій...
ПРИМІТКИ
[i]92 Тут і надалі наводимо власний переспів газелей Ахмеда-паші (поета XV ст.)
93 Сукня з золотої парчі, в якій Роксолана постане на портреті, буде багато оздоблена коштовностями – діамантами, рубінами тощо. Горловину увінчає величезний смарагд, привезений з Александрії.
94 Сукня коштуватиме Сулейману сто тисяч дукатів.
95 Саме стільки воїнів Падишаха поклало свої голови під стінами Родосу (1522).
96 Отже, кривава ціна сукні Роксолани, що явила світові велич Цариці – життя стотисячного війська Володаря двох частин світу: один до одного....
97 До Роксолани Сулейман був одружений з черкешенкою Махідевран, яка вродила йому престолонаслідника Мустафу, здібного продовжувача починань свого батька. Дбаючи про царський трон для свого сина Селіма, Роксолана найважливішою справою свого життя вважала боротьбу з Мустафою та його матір'ю, аж до кривавої розправи над престолонаслідником.
[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748036
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[i](Пауза. Музична тема [b]"Пливе човен".
[/b]
...Поволі з суцільної темряви виступає постать [b]Гюль-Хуррем, Білої Троянди Щастя. [/b]Дух феєрії панує над нею: вона ступає назустріч Невідомому в чорному козацькому жупані... Це смертельно хворий [b]гетьман Петро Сагайдачний.[/b] Він іде до Гюль-Хуррем... Троянди... Цариці Квітів, аби вирвати її з пітьми[b] Гаремного Саду[/b] і з'єднати з нею [b]свою Долю[/b]*65. Їх постаті зближаються, вражаються одна на одну – і вступають в трагічне магічне коло).[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
– Трагічне коло звужує пітьма...
[b]Голос Петра Сагайдачного:[/b]
– Небесна нить між нами обома...
Небесне Око дивиться глибоко
і Долями веде – Небесне Око...
Я відмолив свій гріх розлуки в Бога –
тобі назустріч йде моя Дорога...
Блажен, хто вірить... Сльози котять з віч –
моя Дорога... та тобі навстріч!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
– Навіщо, Петре, рухати минуле?..
Воно вже мертве... в темряві заснуле...
І я – не та... твоя колишня Настя...
У мене вже збулось жіноче щастя,
лагідне Щастя всіх жінок...
[b]Голос гетьмана Петра:
[/b]
–...Але
воно, либонь, для тебе замале!..
Тебе зломили, змусили, скорили,
тебе, як квітку... з келиха відпили...
Чи ти сама під ноги пролилася,
чи ти з кохання, може, віддалася...
То хто ж ти – суть?.. Чи ж ти козачка Настя?!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
– Я – Гюль-Хуррем... Цариця свого Щастя!..
Цариця Квітів – не раба остання! –
мені Осман під ноги лив кохання,
беріг мене, як найціннішу квітку,
а ти... приготував мені намітку...
Мені й у фередже було не зле...
...Я – не в образі, що воно – мале!
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
– ...Коштовна перла у чужій оправі
зазнала щастя Жінки... у неславі!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
– ...Твоє намисто – теж чужа оправа...*66
Що слава жінці – козаку неслава.
Мене гнітить твоє серцебиття –
ні, Петре, ти... ні рід мій – не суддя,
чи Бога я дитина, чи Аллаха! –
"хасекі" я... дружина падишаха...
До Квітки Щастя не пристане мул...
Мені до ніг схилявся весь Стамбул...
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
– ...Я не про це... Пробач... Тепер ми квити!
У мене теж в палаці знались квіти...
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
– ...Я бачу, Петре, тіла твого трем...
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
– ...В палаці в мене, Настю, був... гарем:
туркині темні... і свої холопки...
Голос Білої Троянди Щастя
– ...Скарби непевні... лживої обробки...
Чи ж хоч одна із квіток прийнялась?
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
– ...До ложа – так... до мого серця – зась!
Мені ж твоє намарилось лице!..
Яку мені даш відповідь на це...
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
– Чи чуєш, Петре: дзвони б'ють клечальні...
Над нами дар Небес – вінки вінчальні...
Та де мені знайти знахарське зілля,
аби забути те моє весілля...
Похід галер... салюти величальні...
...і замок з цукру...*67 і весільні пальми...*68
Ці диво-пальми – символ материнства –
в мені змінили участь до чужинства.
Те, що було ворожим і огидним,
поволі стало стерпним... навіть рідним...
...У сій хвилині... як знаття отсе:
утрачу мужа й сина – втрачу все!!!
[i](Розірвавши магічне коло феєричного спілкування, постать [b]Білої Троянди Щастя [/b]віддаляється від постаті [b]гетьмана Петра[/b] в чорному жупані. Гетьман Петро проводить свою кохану довгим прощальним поглядом. Ця зустріч була останньою. Попереду гетьмана – Чорна Дорога Смерті. Вона вже кличе його.
Натомість Дорога [b]Гюль-Хуррем[/b] обнадіює ранковим просвітком...
Тьмяні химерії [b]Гаремних Троянд [/b]посилають навздогін [b]Білої Троянди Щастя [/b]свої рослинні поцілунки).[/i]
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
– Цілунки-вильця шле тобі гарем...
– ...квітучій Жінці... кревній Гюль-Хуррем...
– ...Ось духів-зілля*69 прикладай до ран...
– ...до тебе йтиме з ночі твій Осман...
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
[i](в дорозі до ранкового просвітку):
[/i]
– Омана це... найважча із оман...
Небесним даром був мені Осман!
Я так за ним в розлуці затужила...
[b]Поодинокий голос Квітки:
[/b]
– ...А може, ти його приворожила?..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
– Троянда Щастя в чарах безталанна.
Про зілля чар вам скаже... Роксолана.
[i](Постать [b]Білої Троянди Щастя[/b] зникає у всеогортаючому тумані Ранку).
[/i]
ПРИМІТКИ
[i]65 Ідеться про легенду-шлюб гетьмана Петра Сагайдачного з Настею Повчанською, що став реальністю по битві 1621 р. під Хотином, у якій козаки здобули перемогу над військом Османа ІІ, і як найдорожчий трофей представили гетьману дружину султана. Невдовзі по шлюбі з Настею гетьман помирає від бойового поранення.
66 Натяк на турецьке намисто, подароване Насті гетьманом Петром ще до нападу "людоловів".
67 Один з весільних подарунків Гюль-Хуррем – цукровий замок. Його дістала "Троянда Щастя" з рук великого візіра Алі-баші.
68 Весільні пальми – рештки староримського весільного ритуалу, що залишився в звичаях мусульман. Пальма – знак родючості, отже, весільна пальма – символ материнства, основного призначення жінки в шлюбі.
69 В Україні існує повір'я, що зілля зібране на Тройцю, в "Духів-день" володіє магічною силою – лікує хвороби, гоїть рани, заворожує на довічне кохання.[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом.2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747864
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 29.08.2017
([b]Майдан Сліз [/b]- невольничий ринок [b]у Каффі[/b]. Наче ключі перелітних лелек, пійманих за горло мисливською рукою, посуваються майданом довгою низкою [b]раби-невольники.[/b] Ідуть понуро-мовчазно ходою безнадії - оголені по пояс, тавровані по чолах і щоках, прикуті за шию як остання безвольна худобина.
А довкола - снується вулик: джмелино гудуть можновладці, прицінюючись на товар; осино жалять невольниче тіло захланні пальці купців-чужинців; барвистий рій цікавих зівак в тюрбанах, халатах і простих завивалах напосідливо мерехтить перед очима, морочачи голову. Час від часу по всіх закутках Майдану розноситься гук торговця-оцінщика: [b]"Нові раби!!! Ще не зіпсовані… не хитрі… допіро привезені з землі Королівської, а не тої брехливої – Московської*[/b]45.
… Так і ведуть їх з ринку низками, проданих на "каторги"-кораблі, аби зазнали козацькії руки каторжних весел, а дужії плечі сирої сириці та "червоної таволги", червоної -- з людської крови.
Ведуть вольну кров християнську у невірну неволю!!!
… Чуєте: як тужно лелеки виводять "курли"… "к-у-р-л-и-и-и!"… - то серце козацьке взиває до Неба і просить підмоги…)
[b]Хор козаків-невольників[/b]
[i](взиваючи Думою):[/i]
[i]"Ой то далася бідним невольникам
цяя тяжкая неволя добре знати:
кайдани ноги поз'їдали,
сира сириця білоє тіло, козацьке молодецьке,
коло жовтої кості об'їдала.
Ой як бідні невольники на руках
кров христіянську увидали,
то про віру христіянську ізгадали,
ой то землю турецьку,
віру бусурменську проклинали.
- Ти, земле турецька, віро бусурменська,
ти єсть наповнена:
сріблом-златом,
дорогими напитками,
тільки в тобі бідні невольники
на світі невольно пробувають,
що празника Різдва, а чи того Великодня і не знають,
а все у каторзі турецькій на Чорному морю пребувають,
землю турецьку, віру бусурменську проклинають.
- Ти, земле турецька, віро бусурменська,
ти, розлуко христіянська,
бо ти вже не одного розлучила
за сім год войною,
мужа з жоною,
брата з сестрою,
малих діток з отцем, із матінкою".[/i]
[i](На тлі важкого пісенного супроводу постає [b]Майдан Сліз[/b] у всій своїй ницій дорогоцінності: раз по раз піднімаються над людські голови ноші, несучи олійні тіла найкращих українських бранок, убраних у прозорі серпанки, аби ласі очі праведних мусульман упились їхньою звабою, наче стиглою хурмою з садів Аллаха. О… ці плоди надто коштовні!.. Надто!..
І дзвенить золото46, спадаючи водограєм на розлогі таці, виповнюючи блаженним вмістом найглибші колодязі та найвищі скрині… Міняється тіло - на золото… золото - в тіло. Продається чужа врода ґяурська, кохання і цнота. Купується вірність, плодючість і рабська покора. Каффа [b]Насті Лісовської, Насті Повчанської та… Марусі Богуславки…[/b]
Ось вона - [b]Жовта Троянда Розлуки[/b] між закутих сімсот козаків і ключами від волі. Та не рабська покора веде її в льохи і дремні темниці! Спогадала [b]Маруся [/b]про землю свою, про дідизну, що мовляв, на землі християнській сьогодні Великдень, і про батька-священика… місто своє ізгадала… А містечко те - слава Христу, себто [b]Богові слава[/b]…*47)
[/i]
[b]Голос Марусі Богуславки - Жовтої Троянди Розлуки[/b]
[i](озиваючись думою на Думу):
[/i]
[i]"- Ой козаки, ви біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте!
Тільки прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Мойому батьку й матері знати давайте,
Та нехай мій батько добре дбає,
Гуртів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурманилась
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!"*48
[/i]
[b]Хор козаків-невольників[/b]
[i](завершаючи Думу)[/i]:
[i]"- То ж, визволь, Боже, усіх бідних невольників,
із тяжкої неволі турецької,
із каторги бусурменської
на яснії зорі,
на тихії води,
на святоруський берег,
у край веселий,
між народ хрещений,
у городи христіянські!
- Гей, та даруй, Господи, войську запорожському -
на многії літа і до кінця віку…
Гей!.."*49[/i]
[i](Наче маревом Великодня відгукуються на [b]Думу[/b] [b]козаків-невольників [/b]церковні дзвони і хор теж відгукує "Многая літа-а-а…"
[b]Козаки-невольники,[/b] прислухаючись до нестямного поклику серця, творять молитву до Божого Сина…)
[/i]
[b]Невольниче багатоголосся:[/b]
[i]- Ми грішнії Тебе, Бога, просим -
услиши нас, Господи...
- Ми грішнії Тебе, Бога, молим -
прости нам, Господи...
- Ми грішнії Тебе, Бога, благаєм -
помилуй нас, Господи...
[/i]
[b]Хор козаків-невольників:[/b]
[i](під супровід уявних дзвонів і співу)
- Умилосердися над нами, Господи!
Да будет милосердіє Твоє,
якоже ми уповаєм на тя.
На тя, Господи, уповаєм,
да не постидимся во віки.
Амінь.[/i]
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
- Молитва каже "да не постидімся!",
в неволі лютій Господу молімося…
І я Маруся, Богу теж молюся,
зозулею в Украйні озовуся
в оселі Божій… Богу слава, слава! -
славить Тебе попівна з Богуслава -
за нас єси розп'ят, Ісусе Христе,
за нас пече чоло Твоє тернисте…
… І я тебе розп'яла… ненавмисне…
[b]Хор козаків-невольників[/b]
[i](брязкаючи кайданами, поволі вивільняючись від них):
[/i]
- Марусю-любко, ти зреклася віри?!
Тебе таки купили бузувіри?!
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
- … Ціною тіла… власної офіри
уклала в той вінець свою тернину -
в мечеть - не в храм - я привела дитину…
Моє маля!..
[b]Хор козаків-невольників[/b]
[i](по-чоловічому - різко):[/i]
- … Молитва тут нездужа -
зміняти віру - на цілунки мужа…
Чи ж так тебе навчала рідна мати?..
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:[/b]
- … У цих краях жінкам велять мовчати…
Та ще вкраїнка з роду не вродилась,
щоб просто так взяла і покорилась…
Моя покора і моя неволя -
не так собі… хабаз з живого поля
жіночих доль країни гінекеїв
між лож… і ґрат… і євнухів-лакеїв*50 -
моя "кисмет" - не тяжість каяття,
моя "кисмет" - це воля до життя!
[b]Хор козаків-невольників:[/b]
- І вмерти – воля… і не вмерти – воля…
Життя - ціна, коли життя - неволя!
Уклін тобі, що відчинила браму…
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
- … Коли ж душа не має свого Храму,
чи ж їй не душно в злоті, чи не нудно -
умерти - раз, та й вже, а жити – трудно…
і потихеньку будувати Храм…
[b]Голоси козаків-невольників[/b]
[i](нервово прислухаючись):
[/i]
- … Гуде мечеть, неначе на байрам…*51
- … чи то "золоторогий"*52 вітер віє…
- … це біль гуде…
- … чи гнів Ая́-Софії…*53
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:[/b]
- Софіє-Мати, де твої посвяти…
О, дай мені Надію – переждати…
О, дай мені Надію – перебути…
Вернути Віру і Любов вернути!
[b]Хор козаків-невольників:[/b]
- … Надію - край свій рідний не забути,
сьорбаючи гріха отруйний мед…
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
- Софію теж осквернив Мехеммед!*54
… То був отверглий хмарами вівторок*55 -
на Царгород упав великий Морок
і наказав Войовнику: "Веди…
супроти Сонця посланців орди!"
Того вівторка, того травня-дня
султан увів у храм свого коня
і в тиші смерті, страху й супокою,
де тепла кров струмилася рікою,
де лиця божі заніміли з жаху,
звістив султан свою любов… Аллаху…
[b]Хор козаків-невольників[/b]
[i](у гніві):[/i]
- О, громе бий! О, сонце, меркни з жаху!*56
Святу Софію віддали… Аллаху!
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
- Не вдарив грім… не зупинив бенкет -
молився на престолі Мехеммед,
в ріці метвенній умочив правицю*57,
в нужді і скверні потопив Царицю…*58
"Тепер лаштунки у палатах царських
пряде павук… А почесті музичні
приймає пугач"…*59
[b]Хор козаків-невольників[/b]
[i](здивовано):[/i]
- Пугач?..
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки[/b]
[i](імітуючи птаха):[/i]
- "Пу́гу! Пу́гу!"
[b]Хор козаків-невольників:
[/b]
- Так воздай же, Боже, туркам
за тяжку наругу…
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
– Три дні й три ночі трупів не збирали...
Мочили стіни, храми обдирали,
жінок хрещених на святих престолах
безчестили... Хлоп'яток босих-голих
ганьбили теж...*60 О, сонце, меркни з жаху!
[b]Хор козаків-невольників:
[/b]
– Чи ж хіть і глум є сладосні Аллаху?!
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:[/b]
– Дозволені і сладосні... Мій Боже!..
Ні крик... ні жах у тім не допоможе –
Аллах глухий до жаху і до крику –
звелів ганьбить Софію сонцелику...
Отерпла з болю... Стямилась – мов криця –
стоїть мечеть... і стогне блідолиця...
...А правовірні у вині розпусти
спивають мід красунь сахароустих,
мов на причасті та святі дари –
"котру захоче тіло, ту й бери!"
...І тягне в ложе першу дівку-бранку
і юнаків на хтиву забаганку –
і все це бачить ізгори Аллах –
і кожен турок в домі – падишах!
[b]Хор козаків-невольників:
[/b]
– Османське диво! Так стоїть Іслам –
і плоть, і кров – усе наперелам.
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:[/b]
– Між тої крові... з муки і розпуки
зродилась квітка Кольору Розлуки...
До Жовтизни і я собі горнуся,
бо теж в розлуці з рідними Маруся...
Погляньте-но в саду на квіти кволі –
потурчилась не з власної я волі,
а те, що віру вражу перейняла,
то тим Христа нехотячи розп'яла,
а тим, що розділила враже ложе,
навіки засмутила Матір Божу...
Моліть за мене прощення у Неба...
[b]Хор козаків-невольників:[/b]
– Свята Софія молиться за тебе!
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:[/b]
– Та може статись: час мине не дремля,
верне тоді в Стамбул і "русе плем'я"*61
верне тоді войовникам їх стріли –
і тіло Жовте знову стане Біле...
Тоді безсилий буде і Аллах
змінити те, що зволить патріарх,
собі здобувши світлу патерицю*62 –
окропить він Софію блідолицю...
[b]Хор козаків-невольників:
[/b]
– Рушаймо в путь... Лишаймо тут сестрицю...
У мир хрещений – наш дороговказ...
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
– Ая́-Софія молиться за вас!
[b]Багатоголосся козаків-невольників[/b]
[i](оберненних до сонця в молитві):
[/i]
– Пом'янем ім'я Твоє в усякому роді
і роді!
Прибігаємо до Тебе, Царице наша,
і ревно Тя просимо –
заступи нас Своїм омофором,
як заступила ти наших гетьманів,
що їхняя слава ввесь світ наповни́ла...
– ...як берегла Ти козацькії чайки
на Чорному морі, що плили визволяти
братів своїх кревних із злої неволі...
– ...влий і в наші серця
Ти надію великої радости...
– ...І причини сили нашим змаганням,
і покрий нас від всякого зла...
– ...да устоїм перед ворогом
отчої віри і всего народу...
– ...і двигни наш на́рід з неволі
до колишньої слави...
[b]Хор козаків-невольників:[/b]
– Ти, о Царице наша,
що на Січі могутньо пануєш
і запалюєш лицарським духом
славних синів України.
наверни і нас в сторону Твойого Сина,
посели у серцях наших єдність і віру,
щоб і ми зажили хороброї слави героїв,
як і в цьому житті, так і в вічності...*63
[i](Вечірні сутінки огортають[b] Жовту Троянду Розлуки[/b], себто дівку-бранку [b]Марусю Богуславку[/b], що стоїть одна-однісінька біля відчиненої брами темниці... А[b] козаки-невольники...[/b] перетворилися нараз у бігучі тіні: у шурхіт, шелест та шепіт буйного зеленотрав'я та хлюпіт гомінливої хвилі).
[/i]
[b]Голос Жовтої Троянди Розлуки:
[/b]
– Храни вас, Боже... Знову я сама...
Оскалом хижим дихає тюрма.
Мовчить гарем, неначе невидющий,
а він же всюдисущий... всюдисущий...
...Та тільки слово тут не в пошанівку –
мовчи та слухай... стіни та долівку...
Кипить гарем в таємній переміні –
тут плачуть – тіні і радіють-тіні –
тут ні для кого радника нема...
Стоїть гарем – стоїть моя... тюрма.
...І я безсила також, бо сама...
[i](у шурхоті, шелесті та шепоті вечірнього Гаремного Саду вчуваються голоси інших Бранок -Троянд). [/i]
[b]Голоси Гаремних Троянд:
[/b]
– ...і я – сама...
– ...і я – сама...
– ...і я... я...са...*64
– са...ма-ма-мо-о-о!..
– не...ма...
– сама-а-а...
– піть-ма-а-а...
– ...і тьма-а – тюр-ма-а-а...
– ...там...о!.. ма-мо-о-о!
– нема-а-а...
– тюрма-а-а...
– ...і тьма-а-а...
– ...ма-а-а...
– ...а-а-а... а-а-а...
[i](Вечірня феєрія вихоплює раз-по-раз на світло різнобарвні [b]постаті Бранок -Троянд[/b]. Потім [b]Гаремний Сад [/b]огортає суцільна темінь).
[/i]
ПРИМІТКИ
[i]45 Турецький дієпис Са'деддін (XVI ст.), оповідаючи про турецький наскік в Галичину, висловлював думку, що з українського люду "виходять, як відомо, найкращі невольники". Маємо таку ж звістку і в Михайла Литвина. Взагалі, така слава про українських невольників, як про рабів старанних, певних, незрадливих, держалася аж до найновіших часів, аж доки невольництво не було скасовано. На І-ому місці турки ставили невольників з Кавказу (черкесів, абхазців, мінґрелів, грузинів), далі – русинів і поляків, ще далі – угорців і німців, потім негрів, а за найгірших – мали рабів "романської раси".
46 "Золотий товар" – вислів образний. Дорожче, ніж українки, продавалися черкешенки, авжеж, за добру ціну для черкешенки вважалося 6000 піастрів – тобто менше, ніж півтисячі золотих карбованців. Винятковою вважалася ціна "на вагу золота", як сталося у випадку "Гюль-Хуррем", та для інших дівчат нашої крові.
47 Ідеться про містечко Богуслав, що в середній Київщині, звідки була родом епічна Маруся Богуславка (-17 ст.).
48 "Дума про Марусю Богуславку" у кн.Антоновича і Драгоманова "Историческія пъсни малорусскаго народа", т.І (К., 1878), с.232-233. (Або у Куліша "Записки о Южной Руси", т.І, Спб.1856, ст.212-213).
49 "Невольницька дума" у кн. "Українські народні пісні, наспівані Д.Яворницьким" – (К. "Музична Україна", 1990), с.219.
50 Євнухи – звалашені сторожі при гаремах. Кастрування ж (за описом Кримського) відбувалося найрадикальнішим, безпощадним способом: намагалися, щоб у кастрованих гарненьких рабів була знищена безслідно, до останку, геть усяка, навіть найменша ознака в їхньому тілі, яка могла б собою нагадувати, що це були колись хлопці, такі покалічені люди, коли їм треба було помочитися, могли це робити лиш за допомогою срібної трубочки, що вони її мусіли повсякчас носити із собою в своїх тюрбанах на голові.
51 Ураза-байрам – мусульманське свято розговіння, закінчення посту.
52 Тут ідеться про Царгородську затоку "Золотий Ріг".
53 Мечеть Ая-Соф'я – ісламська святиня Царгорода – Істамбула, яку турки залили кров'ю християн, взявши приступом візантійську столицю Костантина ХІ у вівторок 29 травня року 1453. Це колишній візантійський храм святої Софії.
54 Правильно має бути Мухаммед. Турки вживали скороченої форми "Мехмед", при чому вимовляли як "г".
Мехеммед ІІ – Завойовник (1451-1481), який завоював Царгород і проголосив храм св.Софії мусульманською мечеттю.
55 Візантійці дниною царгородської загибелі вважали вівторок, тобто тяжкий день на тижні. У нас за тяжкий день мають понеділок, а на сході – вівторок, мабуть, ще з вавілоно-асірійських часів (Марсів день). Щодо понеділка, то мусульмани мають цей день за сугубо-щасливий для всіляких починань.
56 "Сонце! померкни з жаху!" – слова вжиті турецьким істориком Са' деддіном для опису захоплення Царгороду і храму св.Софії, зокрема.
57 Перекази стверджують, що у храм св.Софії Мехеммед ІІ в'їхав конем, і кров стояла на такому високому рівні, що він не злазячи з коня, зміг умочити в неї руку і відбити свою долоню на стіні.
58 Храм св.Софії чекала "найдостойніша" участь завойовників – його використали в релігійній потребі. По інших церквах здобутого Царгорода св. престоли використовувались, як ліжка для гвалту, чи як місця для нужденних потреб.
59 "Коло запони в царській палаті чатує тепер павук, музичними почестями в царевих Ефрас' ябових покоях завідує сова" – перське двустишшя, яке проказав Мехеммед ІІ, увійшовши до погромлених Влахернських палат Костянтина ХІ Палеолога.
60 У турецькому війську, починаючи від султана і закінчуючи простими вояками-яничарами була дуже поширена гомосексуальна жага до підлітків.
61 Жах наруги турків над візантійською столицею навіяв пророкування про те, що "русе плем'я" знову завоює Царгород.
62 Завоювавши Царгород, Мехеммед ІІ подбав про сфери політичного (в тому числі і релігійного) впливу Османської держави. Щоби грецька людність не прихилялася до католицького заходу, він наказав їй обрати патріарха. "Бог нас покарав і оддав нашу столицю туркам за те, що ми вступили в унію з римським папою", – чув од православних греків католицький єпископ Леонард Хіоський, як тікав з Царгороду. Патріаршу патерицю з рук "імператора" (функцію якого виконав Мехеммед ІІ) отримав православний кандидат Георгій Схоларій (Геннадій), що змушений був стати вассалом османського Царгорода.
63 Тут використані фрагменти "Молебня до Пресвятої Богородиці Цариці України" з кн. "Поклін Марії". – Мюнхен: в-во релігійної літератури, 1947.[/i]
64 «Я..са» – звукопис утворює слово "яса", що по-турецьки означає "салют".
(За виданням [i]"Епоха В'янучих Троянд" [/i](драма). - Львів: Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747761
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[i](Над омертвілою гладдю води, ламаючи крила в надривному леті, кружляє стеряна[b] Птаха[/b])*40.[/i]
[b]Голос Гюль-Хуррем, Білої Троянди Щастя:[/b]
- … Благословенний пта́хи вольний лет…
[b]Голос Назлі-ханум, родички падишаха[/b]
[i](вповзаючи гадиною):[/i]
- Чи Гюль-Хуррем зітхає на кисмет?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Ні, Гюль-Хуррем блукає серед дум…
А ви таки прийшли, Назлі-ханум.
Кисмет… Кисмет… Мій боже, хто я, де я!..
[b]Голос Назлі-ханум:[/b]
- Бездомний цвіт у стінах гінекея,
блідий і кволий, як і інші квіти…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Чому ж мені не можна відлетіти?
[b]Голос Назлі-ханум:[/b]
- Бо ти ланцюг, припнятий до Османа.
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Кисмет до мене, й справді, невблаганна!
Тримаєте мене як птаху в клітці…
[b]Голос Назлі-ханум:
[/b]
- Так, як годиться гінекейській квітці…
Чи ти б хотіла тліти десь за рогом?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Однаково, що тут, що за Порогом*41.
Дарма про мене, що поріг Блискучий*41,
а все ж під сонцем квітці жити лучче!
Воно б і тут нітрохи не маліло,
якби довкіл зміїно не шипіло,
якби чиясь не корчилась утроба,
бо ж ви на мене дивитесь з-під лоба!
[b]Голос Назлі-ханум[/b]
[i](виказуючи жало):
[/i]
- Не зажадай з чужої хати раю…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Я найпишніший цвіт Біюк-Сараю*42,
Османів меч хранить мечеть Еюба…*43
[b]Голос Назлі-ханум:
[/b]
- Ах, інш алла…*44 Ми в Божій ласці, люба.
[i](отруйно):[/i]
Яка зухвала мова у ґяурки!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Мене шанують всі татари й турки,
усі малі й великі володіння,
а тут,за мною,ходять шамотіння…
Чи то не ви ота змія прелюта?..
Я чую,як стікає з вас отрута,
що цвітне тіло струпом увивала…
А я,мов ібіс,вам жало урвала!
[b]Голос Назлі-ханум:
[/b]
- То це ти ібісом себе назвала нині?
Достойне шани ймення… для рабині!
[i](атакуючи)[/i]
Якщо ти ібіс - знай своє болото!!!
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](незворушно):[/i]
- Зате я знаю, що то важить злото!
ПРИМІТКИ
[i]40 В сюжетній ремарці задіяна Жінка з Лелечими Крилами.
41 Блискучий Поріг – архаїчна назва султанського палацу. За кочової доби султан не мав будуваного палацу, а його намет відрізнявся лишень оздобами і, що важливо, високим блискучим порогом. З будовою жител намет відійшов у минуле, але назва залишилась, утративши первісний зміст.
42 Біюк – сарай – великий палац, резиденція падишаха.
43 Ідеться про обряд узаконення вищим духівництвом ісламської держави права на султанування. Кожен намісник престолу, вступаючи в чин, "оперізувався мечем предків у мечеті Еюба", і тим самим прилучав власний меч під опіку всесильного Аллаха.
44 Інш алла – хай буде воля Аллахова (дослівно "якщо захоче Бог").[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747756
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[i](Які незбагненно-мінливі інтонації стихії!..
Від глупої темряви гнівних туч - до сліпучих блискавиць знервованого неба,від всепожираючого рику повсталої води - до знесиленого шумхотіння розтраченої хвилі,від п'яного реготу морської безодні - до жалібного квиління розпластаної поверхні моря, що, наче живе дзеркало, відбиває самотню постать птаха, в якого буря украла найдорожче - його товариство.
Над усім тим збором інтонацій стихії, страшної у своїй власті над людським тілом і безсилої, водночас, над її пісенною Душею, розтікається мислію [b]Дума[/b], така ж далековидна, як [b]серце сліпого Кобзаря[/b]).
[/i]
[b]Голос Кобзаря:[/b]
[i](співає)[/i]
[i]"Гей, на Чорному морю на камені біленькім,
Там сидить сокіл ясненький,
Жалібненько квилить-проквиляє
І на Чорне море спильна поглядає,
Що на Чорному морю щось недобре починає.
Злосопротивна хвилечка - хвиля вставає,
Судна козацькі-молодецькі на три части розбиває:
Перву часть ухопило - у білоарапську землю забило,
Другу часть ухопило - у Дунай у гирло забило,
А третя часть тут ся має -
Посеред Чорного моря у бистрій хвилі,
На лихій хуртовині потопає".[/i]
[b]Голос козака[/b]
[i](з морського дна):[/i]
- Гей, ти, дівко-чорнобривко,
подай білу руку!..
[b]Голоси Русалок:[/b]
- Лови, мене на наживку -
"ку́-ку", милий, "ку́-ку"!
- Як не зловиш мою руку,
пущу рибу-щуку…
А я тобі, козаченьку,
віщую розлуку!
- Утопив єсь головоньку
та й на чужиноньку,
пращай своїх отця-неньку,
пращай дівчиноньку!
[b]Голос козака[/b]
[i](з морського дна):
[/i]
- Ще не піяв красий півень
третє "кукуріку",
щоб я дівці заподіяв
та й журбу довіку…
Ще при боці щабля гарна,
чим вона не панна?
Гей, ти, шабелько-серденько,
поцілуй любенько…
[b]Голос Русалки:[/b]
- З бусурманом зустрівалась,
тричі цілувалась,
із коханим козаченьком
спатоньки вкладалась.
[b]Голос козака[/b]
[i](з морського дна):
[/i]
- Гей, ти, шабле-шабелино,
тонкая стеблино,
прощавайте, отець-мати,
прощавай, дівчино!
[b]Голос Русалки:[/b]
- Десь у тебе, козаченьку,
заблудила мила,
а що тобі, мій миленький,
фортуна зблудила.
[b]Голос козака[/b]
[i](з морського дна):[/i]
- Ой чи мила, чи не мила,
не втечеш від долі…
Визволь мене, Божа сило,
із сії неволі…
[b]Голос Русалки:[/b]
- Ловись, ловись, козаченьку,
неводом шовковим,
а я тебе залоскочу
пилом пелюстковим.
[b]Хор козаків[/b]
[i](з морського дна):[/i]
- Прийми, Боже, наші душі
у свої палати…
Краще - в морі, ніж на суші
волі не видати!..
[i](… Ще деякий час над морем стоїть [b]холодна біла Мряка[/b]. Наче у сувій цупкого простирадла загортає вона від людських очей [b]чайку гетьмана Петра Сагайдачного.)[/b]
[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747611
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 28.08.2017
(Чи то від гнівного тону козацьких розмов, чи то під жаркими стрілами південного полудневого сонця - море займається черленими барвами, а окреслений берег видається здаля яскравою, жовто-гарячою смугою.
Спекотливе сонце і ритмічне веслування накликають на козаків легку дрімоту. Мліють груди і в [b]гетьмана Петра[/b]… Кольори небесні і жовто-багряні розтікаються перед очима спочатку в безладді, а потім формуючи дивовижні живописні картини.
Між тих барв і звуків, і незвичних картин постає перед [b]гетьманом Петром[/b] образ його [b]нареченої Насті[/b]…)
[b]Голос Насті Повчанської[/b]
[b](по дії Білої Троянди Щастя):[/b]
- Це ти… Я знаю, ти прийшов по мене…
Не все вино ще випито черлене…
Не вся ще кров пролита в білий світ -
паліє пеклом, Петре, білий цвіт!
… Он хмари-тучі марять променисто -
такі ж пекучі, як твоє намисто…
[b]Голос гетьмана Петра:
[/b]
- Вогню… Вогню… Настуню, не щезай!..
[b]Голос Насті Повчанської:
[/b]
- Не дорізай мене… не дорізай…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Хіба ж то я невіра-бусурман!
Вже й Чорне море корчиться від ран…
[b]Голос Насті Повчанської:[/b]
-… Пече мене сльоза з Майдану Сліз…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- А я тобі твоє шиття привіз…
А я б тебе на той бік перевіз…
[b]Голос Насті Повчанської[/b]
[i] (широко):[/i]
- В мені кричить сльоза з Майдану Сліз...
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Ще крикне Каффа, крякне і Хотин…
Іще Осман залишиться один --
ще меч його впаде во лжі і злі…*37
[b]Голос Насті Повчанської:[/b]
- Зникай, бо йде стара ханум*38-Назлі́…*39
Шипить змія. Назлі-ханум іде…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- … А що коли нас доля не зведе?..
Спалю тоді я рай цей у злобі!!!
[b]Голос Насті Повчанської:
[/b]
- Цей гнів як смерч… Не личить він тобі!
Вертайся, Петре… Я тебе молю…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Та ж я тебе…Та ж я тебе люблю…
В обіймах смерті ти мені далась!
[b]Голос Насті Повчанської:
[/b]
- Завчасно, Петре… Я ще не збулась!
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Ти не збулась… Бо ти ще молода,
мої ж літа несе у вир вода.
Допоки сонця, Настонько, горім!!!
[b]Голос Насті Повчанської[/b]
[i](віддихом видива):
[/i]
- Надходить буря, Петре. Буде грім.
[i](Важке небесне склепіння погрозливо зависає над морем. Море скипає в розпуці, багряні барви його темніють, наче рани, що запеклися. Велетенські хвилі невимовного страждання здіймаються дибом, могутніми валами котяться одна супроти другої, терзаються чорно, стають одчайдушно на прю, - і вергнуть навзаєм себе з диким риком.
Регоче п'яно [b]Русалка.[/b] Справляє кривавий бенкет. Чує близьку поживу. Козацький дух лоскоче їй ніздрі. Наче хтива одаліска, вона збурунює хвилі відьомським хвостом і вкупі з посестрами чатує на чоловічу плоть, аби в ненаситних ласкощах залоскотати.
… Між гримавим небом і здибленим морем гуляє [b]розбуджений Демон)[/b].[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](зазираючи в душу стихії):
[/i]
- Гей, Чорне море, чом ти розгнівилось?
Чи ти ще рік кров'яних не напилось,
чи демон помсти дух твій поборов,
чи то в тобі гуляє чорна кров.
Чи гнів тебе взиває, а чи докір,
що поціляє мітко ясен сокіл,
що споглядає косу та намітку -
сподобав сокіл білую лебідку!
[i](Лунає феєричне багатоголосся. [b]Неприкаяні Душі Русалок з голосами Гаремних Троянд [/b]ронять на дно моря коштовні сльози-перли).[/i]
[b]Хор Русалок з голосами Гаремних Троянд:
[/b]
- Ой крикнула лебедонька
над морем летючи…
[b]Голос Русалки в подобі Білої Троянди Щастя:[/b]
- Чого квилиш, хвиле?
Чого виснеш, туче?
[b]Хор Русалок з голосами Гаремних Троянд:
[/b]
[i]- Ой крикнула лебедонька
та й море узрівши…
Заплакали козаченьки,
весла погубивши…
Ой крикнула лебедонька
на синьому морі…
Заплакали козаченьки
та й об своїм горі…[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](захлинаючись в обіймах стихії):[/i]
- Летить сокіл понад морем,
та й пісні співає -
озирнувся…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Де ви, браття?..
[b]Хор Русалок[/b]
[i](з мінливими інтонаціями голосу):[/i]
- … А братів немає!
ПРИМІТКИ
[i]37 Султан Осман ІІ, чоловік Насті Повчанської, загине у 1622 р. під час заколоту яничар, що були невдоволені поразкою у Хотинській битві (1621).
38 Ханум – ознака пошани у звертанні до жінки. Щось на зразок нашого: "пані".
39 Ханум – Назлі – тітка султана Османа ІІ (за Зінаїдою Тулуб).[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747604
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 28.08.2017
(Чи то від гнівного тону козацьких розмов, чи то під жаркими стрілами південного полудневого сонця - море займається черленими барвами, а окреслений берег видається здаля яскравою, жовто-гарячою смугою.
Спекотливе сонце і ритмічне веслування накликають на козаків легку дрімоту. Мліють груди і в [b]гетьмана Петра[/b]… Кольори небесні і жовто-багряні розтікаються перед очима спочатку в безладді, а потім формуючи дивовижні живописні картини.
Між тих барв і звуків, і незвичних картин постає перед [b]гетьманом Петром[/b] образ його [b]нареченої Насті[/b]…)
[b]Голос Насті Повчанської[/b]
[b](по дії Білої Троянди Щастя):[/b]
- Це ти… Я знаю, ти прийшов по мене…
Не все вино ще випито черлене…
Не вся ще кров пролита в білий світ -
паліє пеклом, Петре, білий цвіт!
… Он хмари-тучі марять променисто -
такі ж пекучі, як твоє намисто…
[b]Голос гетьмана Петра:
[/b]
- Вогню… Вогню… Настуню, не щезай!..
[b]Голос Насті Повчанської:
[/b]
- Не дорізай мене… не дорізай…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Хіба ж то я невіра-бусурман!
Вже й Чорне море корчиться від ран…
[b]Голос Насті Повчанської:[/b]
-… Пече мене сльоза з Майдану Сліз…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- А я тобі твоє шиття привіз…
А я б тебе на той бік перевіз…
[b]Голос Насті Повчанської[/b]
[i] (широко):[/i]
- В мені кричить сльоза з Майдану Сліз...
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Ще крикне Каффа, крякне і Хотин…
Іще Осман залишиться один --
ще меч його впаде во лжі і злі…*37
[b]Голос Насті Повчанської:[/b]
- Зникай, бо йде стара ханум*38-Назлі́…*39
Шипить змія. Назлі-ханум іде…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- … А що коли нас доля не зведе?..
Спалю тоді я рай цей у злобі!!!
[b]Голос Насті Повчанської:
[/b]
- Цей гнів як смерч… Не личить він тобі!
Вертайся, Петре… Я тебе молю…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Та ж я тебе…Та ж я тебе люблю…
В обіймах смерті ти мені далась!
[b]Голос Насті Повчанської:
[/b]
- Завчасно, Петре… Я ще не збулась!
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Ти не збулась… Бо ти ще молода,
мої ж літа несе у вир вода.
Допоки сонця, Настонько, горім!!!
[b]Голос Насті Повчанської[/b]
[i](віддихом видива):
[/i]
- Надходить буря, Петре. Буде грім.
[i](Важке небесне склепіння погрозливо зависає над морем. Море скипає в розпуці, багряні барви його темніють, наче рани, що запеклися. Велетенські хвилі невимовного страждання здіймаються дибом, могутніми валами котяться одна супроти другої, терзаються чорно, стають одчайдушно на прю, - і вергнуть навзаєм себе з диким риком.
Регоче п'яно [b]Русалка.[/b] Справляє кривавий бенкет. Чує близьку поживу. Козацький дух лоскоче їй ніздрі. Наче хтива одаліска, вона збурунює хвилі відьомським хвостом і вкупі з посестрами чатує на чоловічу плоть, аби в ненаситних ласкощах залоскотати.
… Між гримавим небом і здибленим морем гуляє [b]розбуджений Демон)[/b].[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](зазираючи в душу стихії):
[/i]
- Гей, Чорне море, чом ти розгнівилось?
Чи ти ще рік кров'яних не напилось,
чи демон помсти дух твій поборов,
чи то в тобі гуляє чорна кров.
Чи гнів тебе взиває, а чи докір,
що поціляє мітко ясен сокіл,
що споглядає косу та намітку -
сподобав сокіл білую лебідку!
[i](Лунає феєричне багатоголосся. [b]Неприкаяні Душі Русалок з голосами Гаремних Троянд [/b]ронять на дно моря коштовні сльози-перли).[/i]
[b]Хор Русалок з голосами Гаремних Троянд:
[/b]
- Ой крикнула лебедонька
над морем летючи…
[b]Голос Русалки в подобі Білої Троянди Щастя:[/b]
- Чого квилиш, хвиле?
Чого виснеш, туче?
[b]Хор Русалок з голосами Гаремних Троянд:
[/b]
[i]- Ой крикнула лебедонька
та й море узрівши…
Заплакали козаченьки,
весла погубивши…
Ой крикнула лебедонька
на синьому морі…
Заплакали козаченьки
та й об своїм горі…[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](захлинаючись в обіймах стихії):[/i]
- Летить сокіл понад морем,
та й пісні співає -
озирнувся…
[b]Голос гетьмана Петра:[/b]
- Де ви, браття?..
[b]Хор Русалок[/b]
[i](з мінливими інтонаціями голосу):[/i]
- … А братів немає!
ПРИМІТКИ
[i]37 Султан Осман ІІ, чоловік Насті Повчанської, загине у 1622 р. під час заколоту яничар, що були невдоволені поразкою у Хотинській битві (1621).
38 Ханум – ознака пошани у звертанні до жінки. Щось на зразок нашого: "пані".
39 Ханум – Назлі – тітка султана Османа ІІ (за Зінаїдою Тулуб).[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747604
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[b]Феєричне відголосся[/b]
[i](як втор до [b]нічних Русалій[/b]):[/i]
[i]"Пливе човен, води повен,
та накритий лубом.
Не хвалися, козаченько,
кучерявим чубом.
Бо прийдеться-доведеться
чуба підбривати,
Молодого козаченька
у Січ віддавати."
[/i]
[i](Розчісує коси[b] Русалка, [/b]ритмічно здіймаючи гребінь…
Хвилюється море широкими рівними хвилями…
Десь далеко - ген-ген - піднімається сиза завіса і випускає з обіймів низку [b]козацьких човнів, [/b]що пливуть граціозно, мов чайки. Попереду[b] чайка гетьмана Петра[/b]…)
[/i]
[b]Хор козаків у човнах:[/b]
- Ой повійте, вітри да й низо́вії!
Гей, на паруси да й шовковії!
[b]Голоси козаків:
[/b]
- Ой сидить козак да й на демені…
- Гей, він деменом повертає…
- Гей, він демоном поглядає…
[b]Хор козаків:[/b]
- Ой пливе судно да й одним одно…
Сидить турчин сам із туркинею,
сидить турчин сам із лебідкою,
а вона трима голку з ниткою…
[b]Голоси козаків:[/b]
- Вишиває собі вишиваночку…
- … да й миленькому…
- … да й коханочку…
[b]Хор козаків:[/b]
- Ой кому, кому се шиття буде?
[b]Голоси козаків:[/b]
- Ой чи турчину?..
- чи татарину?..
[b]Хор козаків[/b]:
- Чи коза́ченьку…
ще й ота́ману!..
[i](співає):
"Ой літа над морем сивий соколонько
да й по своїх висях-високостях…
- Чого сь похилила, сива головонько,
да й по своїх мислях-молодостях?.."[/i]
[b]Гетьман Петро[/b][i](відспівує)[/i]:
[i]"Що ті молодості
повні палу й млості
за косою, за красою,
що не має дому…
На серденьку - туга,
що не має друга…
Чи вам, браття,
на то зна́ття,
чи мені одному?..[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](відповідає співом):
[/i]
[i]"Сагайдо-соколе!..
Гей, життя - не поле!
Не журися… Озовися,
хто там люльку курить!
Жура серце коле…
Козацькая доле -
та, що коник не об'їде
й дівка не обдурить!"[/i]
[b]Гетьман Петро:[/b]
- Не годиться нам водиться
з красними дівками…
Краще з лиха похмелиться
межи козаками…
Гей, ви, хлопці молодії,
маєм коні воронії,
маєм сідла дорогії,
узди золотії!..
[b]Голос козака-нетяги:[/b]
-…Раз нетяга похвалився
золотим жупаном…
Поголився, похмелився -
і став… отаманом!..
[i](натяк на гетьмана Петра. Сміх).[/i]
[b]Гетьман Петро:[/b]
- Я не був з дитинства паном -
і тепер не стану…
Коник сивий, ум кмітливий
личать отаману…
Мо' і справді,пане-брате,
був я необачним,
що проміняв жінку… хату… -
звуся Сагайдачним…
[i](наспівує):
"Мені з жінкою не возиться..."[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](підхоплює):[/i]
[i]"Мені з жінкою возиться..."[/i]
[b]Гетьман Петро[/b]
[i](на повен голос):[/i]
[i]"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](широко, на всі груди, так, що співає небо… і море…):
[/i]
[i]"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"
[/i]
[i](Якийсь час простір дзвенить розлогим козацьким багатоголоссям…
Пауза).[/i]
[b]Гетьман Петро[/b]
[i](бадьоро):[/i]
- А по сьому, други-брати,
нумо веслувати.
Будем турка воювати,
землі здобувати.
Здобудемо степи й луги
помежи лиманом…
[b]Хор козаків[/b]
[i](беручись за весла)[/i]:
- Пошли, Боже, нам потуги
гетьмана з Османом…
[b]Гетьман Петро[/b]
[i](з поглядом перед себе)[/i]:
- Гей, вбереться синьо-злато
козацька голота,
як двигнуться від гармати
Стамбульські ворота.
[b]Хор козаків[/b]
[i](веслуючи):
[/i]
- Гей Османе, вражий пане…
Нумо, хлопці, гея-я-я!
Оце тобі приношане
від Сагайдак-бея!
[b]Гетьман Петро:[/b]
[i](гнівно)[/i]
- Оце тобі приношана
тятива печена…
Оце тобі, татю*36, шана -
моя наречена!
ПРИМІТКИ
[i]*36 Тать – архаїчне: ворог.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747429
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[i](Осуд [b]Далеких Голосів[/b] спадає на[b] Білу Троянду [/b]болючим градом. Її тендітна постать никне все нижче і нижче, голова похиляється в німому стражданні… Наче на крилах лелеки злітає над горизонтом і пірнає у світанкове небо пісня її дівоцтва…)[/i]
[b]Голоси українських дівчат:[/b]
[i](співають)
"З вечора тривожного аж до ранку
вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина… вишивала –
у сорочку білую душу вклала.
Та чорная ниточка - розставання,
а червона ниточка - то кохання.
Та чорная ниточка часто рвалась,
а червона ниточка легко слалась.
Піду я в неділеньку на гулянку,
подарую милому вишиванку…
Сердься, мій соколику, чи не сердься -
будеш ти носить її коло серця!"[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](притомніючи):[/i]
- Болить мені і досі та співанка…
[b]Хор далеких голосів:[/b]
- Бо то судьба твоя - не вишиванка!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Межи своїх була я рукоділля…
… Аж на Петра, коли прийшла неділя,
приїхав гетьман, щойно із походу, -
мені намисто дарував на вроду -
а я… молилась Богу на світанку
і на дорогу слала вишиванку:
[i]"Ой дорого-доріженько,
на пороги-воріженьки
ти стелись, сорочко біла,
та все милому до тіла,
аби шабля не рубала,
аби куля не займала,
аби стужа і пожежа
кості не ламала.
Ой стелися,вишиванко,
стелися,не гайся!
Доки стане… та й до ґанку,
додому вертайся!"[/i]
[b]Далекий голос:[/b]
- То й що, Настуню, легко нитка слалась?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Поїхав гетьман… Ну, а я… зосталась…
[b]Далекі голоси:[/b]
- Бо ти, Настуню, тяжко согрішила…
- В святу неділю, на Петрівку – шила…
- Ще й на дорогу слала вишиванку…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- … На крилах ібіс виніс бусурманку…
[b]Хор далеких голосів:[/b]
- Лелеча доле, де твоя співанка?..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- На Чорне море впала вишиванка!
[b]Хор Далеких голосів:
[/b]
- Як Чорне море стала вишиванка!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Бо й справді, вишивала бусурманка…
[b]Хор далеких голосів:[/b]
- Ой море, море - як недоля, чорне…
Душа лелеча, хто тебе пригорне?
Ой море, море - як кривава рана…
Душа лелеча - вічна роксолана!
Ой море, море - сиве, як той ранок…
Лелеча доля - доля бусурманок!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Лелеча доля - то тяжка розплата…
Лелеко-ібіс, де твій край? Де хата?
[b]Хор далеких голосів[/b]
[i](танучи в небі):
[/i]
- … На згарище йому не вороття…
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](навздогін):[/i]
- … Осман і син - тепер моє життя!..
[b]Хор далеких голосів[/b]
[i](напівчутно, з висоти піднебесся):
[/i]
- … Ти ради них покинеш Україну!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](силуючись злетіти навздогін):
[/i]
-… А що для жінки вище за дитину!!!
[i] (про себе наспівуючи):
- А-а, а-а… котки два,
шарі-бурі обидва…
Один пішов на миші,
другий люлю колише…
А ти, коте бурий,
пряди срібні шнури…
А ти, коте чорний,
сідай в срібний човен…
Сідай в срібний човен,
лови рибки повен…
[/i]
[i]([b]Біла Троянда Щастя[/b] поринає в глибоку задуму. Камертоном до напотаємніших дум [b]Гюль-Хуррем[/b] озивається пісня з нічної феєрії. Це та ж [b]Неприкаяна Русалка,[/b] що вернувши на дно, розгойдує гребенем хвилі…
Хвилюється море… гойдається берег… нуртує[b] Гаремний Сад…[/b])[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747420
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[i]"Пливе човен, води повен,
та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп…
Іде козак до дівчини,
та все туп, туп, туп, туп…
Пливе човен, води повен,
та накритий листом.
Не хвалися, дівчинонько,
червоним намистом.
Бо прийдеться-доведеться
намисто збувати,
Молодому козакові
тютюн купувати…"
[/i]
[i](Місячне світло вирізняє з-поміж танцюючих[b] Русалок-Троянд[/b] постать у [b]Білій льолі,[/b] з коштовним турецьким намистом кольору гарячої крові. Це - [b]Душа Насті Повчанської,[/b] нареченої гетьмана Сагайдачного. Вона веде танок, ніжно тулячи до грудей білі квіти латаття).[/i]
[b]Голос Гюль-Хуррем
(Білої Троянди Щастя)*12
[/b]
Я теж … я теж хвалилася намистом …
У нас вже й ліс прощається із листом …
А тут - зелені хвилі кипарису,
а тут тобі ні поля, ані лісу -
гаремний сад … сераль …*13 та мінарет …*14
Жіноча доля … Доленька … Кисмет!..*15
[i](на голос [b]Гюль-Хуррем, Білої Троянди, [/b]озивається тужно сопілка -- "кавал", а за нею семиструнний саз *16, дербук та кімане *17, гуде в кілька дуд тулуб-зурна *18. У ніч лине легка, як серпанок фередже *19, і задумлива, як настрій Білої Троянди, східна мелодія…
Вона змушує [b]Русалок-Троянд [/b]змінити свою подобу. Тепер вони, наче [b]Гурії [/b]*20, виконують деякі фігури з танцю одалісок*21, при цьому зітхаючи на свою підневільну жіночу долю).[/i]
[b]Зітхання Гурій-Троянд:[/b]
- Жіноча доля… Доленька… Кисмет…
Не вирватися нам з її тенет…
[i]([b]Гурії-Троянди[/b] простягають [b]Гюль-Хуррем [/b]плоди дерева гільйюн*22, що нагадують Білій Троянді покинутий сад коло рідної хати на Україні…)[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
… Один лиш сум стернею серце коле,
як намалює пам'ять Дике Поле,
наш сад уповні… хатку… батька й неньку,-
озерце… човник… і мене маленьку…
В руках весельце… і латаття біле…
Ті дні,як сивий дим,відлебеділи…
[i](співає)
"Візьму коновоньки, та й піду по воду,
а там хлопці-риболовці,
козацького роду.
Хлопці-риболовці, козацького роду,
візьміть мене на той човен,
перевезіть через воду"…
[/i]
… Зажура впала поміж берегами,
вже й Дике Поле вимело снігами,
жалі-дощі… та ревний смуток-вітер
на згарищі прощальні сльози витер.
Немає більше двору… ані хати…
Не виглядають доню батько й мати,
не наповняють мед-вином барильця,
і не бажають щастя повні вінця…
Та й на пречисте свято Покрови
мені вже не покриють голови…
[i](уява[b] Гюль-Хуррем[/b] малює християнський храм на свято Покрови. Українські дівчата-відданиці вклякають у молитві, похиливши голови перед образом Матері Божої):
[/i]
[i]- Покровонько, Покровонько,
покрий мені головоньку!
Щоб була я молодицев -
чорнобровов, білолицев,
з чоловіком молоденьким
і з дитяточком маленьким…
(Божий храм відлунює дівочим співом):
- Пресвятая Богородице,
спаси нас![/i]
[b]Голос Насті Повчанської
(по дії Білої Троянди Щастя)[/b]
[i]у супроводі хору "Ой хто з вас терпить!"*23[/i]:
[i]- Радости моє серце ісполни, Діво,
світа Твоєго зорями просвіти,
всіх скорбящих радосте,
і обидимих заступнице,
і странствующих утішеніє…
О пресвітлий облаче, Мати Божія!
Нас побіждающия - побіди,
обидимих заступи,
странствующих посіти,
і гріхи розгріши,
єлика бо хочеши,
можеши…
(відлунює спів):
- Пресвятая Богородице,
спаси нас![/i]
[b]Хор українських дівчат:[/b]
[i]- Богородице-Діво, радуйся!
Радуйся, вірних спасеніє!
Радуйся, сліз утішеніє,
вселенная похвало…
Гріховну печаль потребляющи,
воістину Тя ісповідуєм,
в надії на Тя не погибнем, но
да ізбавимся, грішні, от бід…
Заступнице рода христ'янського,
не презри молєнія нашего,
милосердія двери отверзи нам,
і прибіжище же,
і покров…
(відлунює спів):
- Пресвятая Богородице,
спаси нас![/i]
[i](Слова молитви і церковний спів напливають на [b]Гурій-Троянд[/b] холодною хвилею. Вони наче прокидаються з глибокого сну, що гнітив їхню пам'ять і волю…
Сильний порив вітру зриває з них серпанкову машкару і [b]оголені Душі Троянд [/b]опиняються сам-на-сам зі своїми думками, повними розпачу і жалю).[/i]
[b]Квіткове багатоголосся:
[/b]
- Покровонька, Покровонька…
Болить моя головонька…
Гей, байраче,
за мнов плаче
рідна сторононька!
- Гей, у полі
три тополі
морозом прибиті…
Мої коси,
як покоси
столочені в житі…
- Покотися, мій віночку,
по зеленім дуб'ю…
Віддай мене, Покровочко,
за кого я люблю…
- …За ким нічки не доспала
з вечора до ранку…
Задля кого вишивала
шлюбну вишиванку…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- В кого очки, як терночки,
личка чорноброві…
Віддай мене, Покровочко…
гетьману Петрові…*24
- Покотися, мій віночку,
бочком по дубочку…
Пошли мені, Покровочко,
за рік колисочку!
- Ой повішу на дубочку
тую колисочку…
Пошли мені, Покровочко,
синочка, ще й дочку…
- Ой котися, мій віночку,
та не падай в воду…
Не питайся, моя дочко,
якого ти роду…
- Ой котився мій віночок,
та й пірнув в озерце…
Мій синочок, як дубочок, -
Але… плаче серце…
ПРИМІТКИ
[i]12 Гюль-Хуррем – "Троянда Щастя", так називав Стамбул султану, дружину Османа ІІ (1618-1622), українську бранку, степову козачку з хутора Дике Поле, що на схід від Південного Бугу.
13 Сераль – жіноча частина султанського палацу, де під улесливо-ревним наглядом звалашених євнухів, в оточенні німих блазнів, урядовців-інтриганів та хлопчиків "аджем-огланів" (майбутніх яничар) минало життя жінок султана, повне підступних змов та пасток.
14 Мінарет – купольна, або прямокутна вежа при мечеті, звідки "муедзин" (духовна особа в мусульман) проспівує "азан" (заклик до молитви).
15 Кисмет – доля; ту що в українців "на дорозі не обминеш і конем не об'їдеш!"
16 Саз, дербук – різновиди мандоліни.
17 Кімане – скрипка.
18 Тулуб-зурна – інструмент з міха-бурдюка і дудок.
19 Фередже – білий серпанок з прорізом для очей, яким татарки покривали обличчя, ховаючись від погляду чужих чоловіків.
20Гурії – безсмертні прекрасні жінки з райського саду, які, за уявленням Сходу, призначені для втіх праведних мусульман.
21 Одаліска – наложниця падишаха;
22 Гільйюн – райське дерево, плоди якого, за мусульманською вірою, приносять щастя і забуття.
23 Церковний хор співає:
"Ой, хто з вас терпить,
хто журу має,
най в Страдче спішить,
ласки благає
ту Страдецьку Матір Божу,
ту Пречисту Квітку гожу,
вона всім там є,
полегшу дає..."
(Автор невідомий. Аранж. Т.Купчинського. У кн. "Поклін Марії". Мюнхен, 1947).
24 Йдеться про гетьмана Петра Сагайдачного (р.г.1608-1622), що походив із с.Кульчиці, з-під Самбора на Львівщині. Навчався в Острозькій школі.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747199
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Нечастим зустрічам з людьми,
Яких в житті пізнав давненько
Радію, бо із світу ми
Відходимо всі потихенько.
Отак і зараз: в літнім дні,
На ринку спека, люду мало,
А біля входу, на рядні,
Тамара груші розіклала.
Десятка зо два їх лежить
Зелені боки сонце смалить
Для мене ще вони тверді
Та шкода тітоньки Тамари
Стоїть даремно… Це буття
Нас обкрадає, як злодійка,
А жінці для цього життя
Потрібна хоч якась копійка.
Тож і стоїть, і продає
А на ногах стояти годі:
Біль у суглобах не дає
Тай поперек на перешкоді.
Подумав: нехай сам не з’їм,
То дам тому, хто ще зубатий,
Бо цій знайомій на жарі
З цими болячками стояти…
Тай кілька слів про се, про те
Не гріх сказати при нагоді.
А дружнє слово – золоте!
Завжди в пошані у народі.
Під’їхав, груші відібрав,
Даю двадцятку – відпихає
Добавив десять, а вона
Не хоче брати – пригощає!
Бери за так! Кажу їй: ні!
Я їх купую, щоб віддати
Тому, хто наказав мені
На оці гроші груш набрати.
(Кажу неправду, щоб вона
Взяла та дарма не страждала.)
Поспілкувались… я їх знав
Років зо тридцять. Розказала,
Що вже здоров’я на межі
І відчуває подих смерті.
Бо тіло крають злі ножі,
А всередині - як роздерта.
Жахливо втратила вагу:
На п’ятдесят кіло із лишком
Стирала зі щоки сльозу,
Яка скотилась з ока нишком.
І правда: вигляд в неї був
Просто жахливий – шкіра й кості.
А я минуле не забув
Колись приходив до них в гості.
Тоді Тамарочка цвіла:
Весела, жвава, пишна тілом,
Співала, з чарочки пила
І кращу долю не просила.
Дочка ще підлітком була
На піаніно гостю грала
І товариство за столом
Із Окуджави щось співало.
Були ще зустрічі у нас
На цьому ринку, випадкові
Та був до нас жорстоким час
Ми вже стрічались нездорові.
Та все одно, попри недуг
Охоче відкривали душі
Отак як зараз: щирий друг
Купує у Тамари груші.
неділя, 27 серпня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748087
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
– Я про казку власну мрію!, –
Вимовив моточок.
І сміливо покотився
В ліс через місточок.
– Будь уважний, не згубися! –
Говорила білка,
– Ще малий, – і притаїлась
На тоненькій гілці.
Та кругленькому не йметься,
Нитку розправляє,
І про те, що в лісі страшно
Він іще не знає.
Затихає спів пташиний,
Не шелесне листя.
І ось тут, все й почалося:
Стрівсь малюк наш з лисом.
– Ням-ням-ням! Невже смаколик?
Лис роззявив пащу.
Колобок, котись до мене
По стежині в хащу.
– Перепрошую, шановний,
Я не колобочок.
І мене не можна їсти.
Я, з ниток моточок.
– Що ти кажеш? Слів не чую.
Мото-коло-точок.
Ха-ха-ха! Ти упіймався,
Ласий мій шматочок!
Не відчувши насолоди
Тіло задрижало.
– Не смаколика ковтнув я,
А осине жало.
Хто тепер мене врятує?
Хто? Я помираю.
– Я! ,– малий гукнув щосили,–
Нитку бачиш з краю.
Ти за неї смикнуть спробуй
Хоч разок, як-небуть.
Враз полегшення відчуєш,
Я ж – побачу небо.
Так і сталось. Лис скорився –-
Покотиться моточок.
У долині завиднілись
Хатка та місточок.
Тож збулась жадана мрія.
Є новенька казка.
Рожкажіть їі малятам
В дитсадках будь ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747754
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 27.08.2017
(Даний твір ,-як результат досліджень авторкою етимології слова «жінка» та питання ролі жінки у нашому суспільстві, . У своєму творі вона не хоче принизити роль жінок, які в цьому житті досягли неабияких висот . Цей твір - це її об'єктивно- суб'єктивна думка про жіноцтво у нашому суспільстві.Також даний твір є мотивацією для жінок,щоби жінка була жінкою, а не чоловіком у юбці,який тягне на собі і жіночий,і чоловічий тягар.Нажаль,життя констатує те,що більшість чоловіків планети Земля на сьогоднішній день "обабились", а жінки навпаки "омужичились". То треба з цим щось робити! :) )
***
У гречан ти «гінека», що здатна родити,
У слов'ян ти «жона», «жінка», «мати», «дружина»,
Свою сутність природну захоти відновити,
І постійно досліджуй себе, ти ж бо ЛЮДИНА!
Різні[b] гендерні ролі [/b]у жінки в суспільстві.
Маскулінні,фемінні ачи андрогінні
[i]Emancipation[/i] її потерпа від блюзнірства
Чи то все так,як треба у цьому створінні?
Чому вию ви тягнете вище від мужа?
Чом стрибаєте високо ,наче до неба?
Чоловіка ви хочете ніби подужать,
Дорогенькі,слабкі від природи ви,
Тому, просто : НЕ Т Р Е Б А!!!!
У гречан ти «гінека», що здатна родити,
У слов*ян ти «жона», «жінка», «мати», «дружина»,
Свою сутність природну захоти відновити,
І постійно досліджуй себе, ти ж бо ЛЮДИНА!
* [b]вию[/b]- шию;
*[b]Гендерна роль[/b] - це сукупність суспільних норм і стереотипів поведінки, що визначає приналежність людини тій чи іншій статі.
*[b] Маскулінність [/b]— набір характерних рис, ознак, способів поведінки та ролей, що широко визнаються [u]притаманними чоловічому гендеру[/u] у межах певного суспільства у визначений історичний період. Модель маскулінності формується на підставі характеру соціальних відносин, особистих самодентинтифікації та орієнтацій, а також біологічних характеристик. Кожному суспільству притаманна своя модель маскулінності, яка набуває нормативну функцію й стає орієнтиром у процесі соціалізації індивідів, що ідентифікують себе чоловіками. Як інший гендер маскулінності зазвичай протиставляють фемінність, однак, дослідники сходяться на думці, що існує більше, ніж два гендери, а також на тому, що можливі різні моделі маскулінності, через що цей термін не варто універсалізовувати.
*[b]Фемінність[/b] - це властивість особистості, що передбачає відповідність жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових норм, типової для жінки поведінки, цінностей, установок. Фемінність пов'язується з емоційністю, м'якістю, чуйністю, нормативністю, комунікативними навичками, сензитивністю, здатністю до эмпатії. Фемінна жінка вважається більш реалістичною, практичною, уразливою, безпосередньою і пасивною, ніж жінка з не такою однозначно домінуючою жіночністю. Виражена фемінність передбачає переважання несвідомого рівня саморегуляції, схильність до інтуїтивного осягнення дійсності, чітку материнську орієнтацію
*[b]Андрогінність[/b] - це поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі і не пов'язана з порушеннями статевого розвитку або статево-рольової орієнтації). Розвинута андрогінія в людини передбачає багатий арсенал і гнучкість її гендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші важливі якості.
*[b]Блюзнірство [/b], святотатство (дещо споріднене слово — цинізм) — зневажливо-знущальне, образливе, глузливе ставлення до чого-небудь шанованого і шанобливого; знущання над видатними науковими відкриттями, витворами мистецтва, благородними вчинками, подвигами, моральними нормами, пам'яттю великих людей, героїв тощо. Також, блюзнірство — уїдливі глузування, знущання, неповага до правил життя і/або обрядів християнства.
*[b] Гендерні дослідження[/b] (ґендерні студії) — комплекс міждисциплінарних досліджень (соціології, психології, економіки, політології, педагогіки та ін.), присвячених феномену статі в її соціальних вимірах. Центральними категоріями є гендер та опозиція маскулінність і фемінність, через призму якої досліджуються різні аспекти соціальних відносин — класові, расові, національні, політичні, рольові та ін.
На підставі цієї ідеї було визначено [b]чотири статеворольових типи:[/b]
• маскулінний – високі показники маскулінності і низькі – фемінності;
• фемінний – високі показники фемінності і низькі – маскулінності;
• андроґінний – високі показники як маскулінності, так і фемінінності;
• недиференційований (незрілий) – низькі показники і маскулінності, і фемінності.
/Вікіпедія/ ( інформація стосується як жінок,так і чоловіків)
23.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747459
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
[i](Пісні-плачі [b]Гаремних Троянд [/b]викликають з пам'яті [b]Насті Повчанської[/b] - Гуль-Хуррем щемливі образи краєвидів рідного хутора: байрак… предковічний ліс… ось і дуб, побитий громом, і три тополі, де зійшлися чумацькі шляхи… а ось і озерце, де застигли на поверхні білі квіти латаття…
Білі квіти латаття - символи Діви Марії… Непорочності та Чистоти…)[/i]
[b]Голос Гюль-Хуррем (Білої Троянди Щастя)[/b]:
… Оце й усе, що виплило з озерця…
Латаття біле… смуток біля серця…
На дні - мій човен, а душа - Русалка,
що в невід заманив чужий рибалка -
султан Осман… Він молодий і дужий…
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
- А твій Петро в походах занедужав…*25
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Все в Божій власті…
Все в руках Аллаха…
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
- … То хто ж ти, Насте?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Жінка падишаха…
Володарка морів і суходолів…
… Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
[i](стинання)[/i]
- Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
- Неволенько!.. Неволенько!.. Неволе!..
- Мій боленьку!.. Мій боленьку!.. Мій болю!..
- Не нарікай на волі... на неволю!..
- Поволі йде... втіка життя поволі!..
- По волі Бога в'янем у неволі!..
- Немає волі, то й немає долі!..
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
- Ой, доленько!.. Володарка - в неволі!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Намарний крик - стинання ці далекі.
Мене Стамбул нарік "султан-хасекі"…*26
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
- Не обійшло тебе жало́ осине…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- У нас з Османом син… Ликуй, о сіне!
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](ликуючи у своїй рідній, православній вірі, возносить гімн до Богородиці)*27[/i]:
[i]- Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам леліє,
Пренепорочная Маріє,
хвала Тобі, хвала!
[/i]
(в найвищу мить осанни Богородиці з мінарета озивається [b]муедзин[/b]*28. Він проспівує слова азану*29: «лла ілла іль алла, Магомет регуль алла…»*30.
[b]Душі Гаремних Троянд[/b] у сум'ятті…)
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
- Азан співають… Час настав молитись…
- Аллаху себто треба поклонитись…
- Ще мить - і зійде сонця ясен лик…
- Стеліть мерщій під ноги намаз лик…*31
- Бо то не жарт! Муфті*32 готує плаху
усім, хто не поклониться Аллаху…
- Ось Гюль-Хуррем - і та невольна птаха,
хоч і султана… жінка падишаха!*33
[i]([b]Гаремні Троянди,[/b] серед них і [b]Гюль-Хуррем[/b], припадають до землі обличчям до схід сонця, і завмирають в глибокому поклоні, простеливши під ноги ритуальні килимки).
[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](знічений після скоєного святотатства):
[/i]
- Душа, мов ібіс*34, блудить спозаранку…
Лелечий світ осудить бусурманку…
[i](За плечима [b]Гюль-Хуррем[/b] виникає постать [b]Жінки з Лелечими Крилами.[/b] Наче Ангел-Хоронитель над Прірвою оберігає вона [b]Білу Троянду Щастя [/b]у нападних хвилинах душевної тривоги. Дивиться крізь неї довго… проникливо…
Розтривожений голос[b] Гюль-Хуррем [/b]викликає супроти себе докірливе багатоголосся).
[/i]
[b]Голоси[/b]
[i](далекі, наче з вирію):
[/i]
- Ти бусурманка?..
- Молишся Аллаху?..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Я християнка… вірна падишаху!
[b]Далекий голос:[/b]
- Султан-хасекі?.. А у нас ти -- Настя!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Я Гюль-Хуррем… Троянда… Біла… Щастя…
[b]Далекі голоси:
[/b]
- Троянда Щастя… у садах Османа!
- То ти дружина того бусурмана…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- В султана мого - личка чорноброві!
[b]Хор далеких голосів[/b][i](широко):[/i]
- … А присягала гетьману Петрові!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Султан-хасекі - українська бранка!
[b]Далекі голоси:[/b]
- … На тобі що: ізар*35 чи вишиванка?..
- … Яка ти біла… як сама сметанка…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Султан-хасекі - не раба-коханка!..
[b]Хор далеких голосів:
[/b]
- Султан-хасекі - не раба-коханка?!
Хасекі - значить!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](усвідомлюючи свою поразку):
[/i]
- … Значить… бу-сур-ман-ка!!!
ПРИМІТКИ
[i]25 До того, як Настя Повчанська була захоплена в полон "людоловами", вона заручилася з гетьманом Петром Сагайдачним. Трагічну історію цього нездійсненого кохання покладено в основу сюжетної інтриги роману "Людолови" Зінаїди Тулуб.
26Хасекі – титул султани, що народила сина від падишаха. Цей титул першою серед султан-українок носила Роксолана.
27 "Гімн до Богородиці" (слова Остапа Грицая, музика Є.Оленського. У кн. "Поклін Марії". Мюнхен, 1947).
28 Муедзин – духовна особа мусульман, що на вежі мінарета проспівує слова заспіву до молитви - "азан".
29 Щодня муедзин проспівує "азан" 5 разів.
30 "Немає бога, крім Аллаха,
Магомет – пророк його" –
символ мусульманської віри, що становить "фатиху" (першу сторінку) та першу "суру" (вірш) "корану" (священної книги мусульман).
31 Намазлик – килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви, щоб згадуючи ім'я Аллаха, не торкатися оскверненої землі.
32 Муфті – духовна особа найвищого рангу. Головний муфті – Шейх-уль-Іслам.
33 На відміну від трактування образу Насті Повчанської у "Людоловах" Зінаїди Тулуб як відкритої сповідувачки християнства в умовах тотального мусульманства, виводимо Гюль-Хуррем як офіційну мусульманку з прихованим рефлексом християнської віри. Підстави – матеріали про жіноцтво в ісламі, зібрані А.Кримським у кн. "Історія Туреччини". – К., 1924 р.
34 Ібіс – болотяний птах, що нагадує лелеку.
35 Ізар – сукня з прямокутного шматка тканини з двома перетинками на плечах
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747202
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Виколисує вітер дерева.
Скрізь пташині лунають пісні.
Мить звичайна, здається, життєва.
Та для мене, мов в казці, чи в сні.
Мов їх велетень дивний гойдає,
Заспокоїть все хоче навкруг.
Та цей спів лиш мене присипляє,
Нескінченний природи цей рух.
Серед трав я високих спочину,
На галявині світлій, лісній.
На хвилинку у казку полину,
Всі проблеми й печалі покину –
Знов в душі залунають пісні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746965
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
[i](У мелодійні передзвони погідної ночі по Великодню тривожно вривається тупіт кінських копит. Спочатку приглушений, тупіт все наростає і ближчає. Тривога підповзає, мов гадина... Погідну темінь ночі враз освітлює полум'я заграви. Незабаром шалений тупіт поглине мелодію сміховиння, і в блисках заграви вирвуться з пітьми [b]зловіщі тіні Чорних Вершників[/b] з диким оскалом і монотонним свистом. Їх криві шаблі та отруйні стріли змітатимуть все на своєму шляху).[/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
- … Я бачу сон … Страшний, тривожний сон -
летить, летить ворон з чужих сторон.
Лискучим змієм злизує блакить,
а під землею туром тупотить …
[i](лунає феєричне багатоголосся в дусі [b]великодньої перебранки[/b]).[/i]
[b]Феєричне багатоголосся:[/b]
[i]- Гуп-гуп, гуп-гуп,
чи я тобі люб… люб…?
- Поза тини, за городи -
ой чи старий, чи молодий…?
- Гуп-гуп …
- люб … люб …
- гу-у-па-а́ …- лю-ба́ …
- лю-ю-ю-ба-а-а …
- згу-у-у-ба-а-а …[/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
- Гуде земля … і сліпнуть небеса…
Лискучий змій за тини заповза…
А позад нього – пустка… ні трави…
Дзвіниці-вдови… Спалені церкви…
В лелечих гніздах - зграя гайворон…
Наїхав Чорний люд з чужих сторон!
Подався тур до роксолан - у брід!
Кровавий слід з-під турових копит…
А роги в тура - шабля в татарви…
Лежить козацький труп… без голови…
А онде в землю врите немовля,
до неба слово "мати" промовля…
Вона ж дзьобатим кинута, як сир, -
на втіху, на розплату, у ясир… *11
[b]Голос української молодиці
(по дії Безіменної Троянди):[/b]
- Косо ж моя пещеная,
на кого ти поручена?
При сонечку - хрещеная,
при місяці – потурчена…
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
- На наші стріхи - чорне вороння.
Крячить - і сонця схід наздоганя …
Нагнало край гостинця, та й обсіло,
та в колисонці сонце погасило …
[i] (співає):
"А-а, люлі-люлі,
налетіли гулі,
та й сіли на люлі
в сивенькій кошулі,
в красих поясочках
сіли на тиночках,
в червоних чоботях
сіли на воротях.
Воротонька - рип-рип …
Колисонька - скрип-скрип …
В колисонці донця,
як ружа на сонці …
А-а, люлі-люлі
налетіли гулі,
гулі - срібнопери
гублять дрібні перли …
А-а … а-а … а-а … а …"
[/i]
… Прокинулася - згарище – пітьма …
І я сама - о, боже мій! – сама …
[i]([b]Голос Пурпурової Троянди[/b] раптово уривається. [b]"Рус-Хуррем" -- Троянда Втіхи [/b]стоїть заклякла від жаху. Місячне світло довкола неї гасне. Натомість на її голос озиваються інші [b]Троянди Гаремного Саду[/b]. Тремтячі голоси квітів нагадують пориви вітру, що грається морською хвилею). [/i]
[b]Голоси Гаремних Троянд[/b]
- … і я – сама …
- … і я – сама …
- … і я … я-са …
- са … ма … ма-мо-о-о …
- не … ма …
- сама-а-а …
- … ма-а-а …
- … … а-а-а … а-а-а …
[i](наче зірвані пелюстки троянд, спадають обривки слів. Вони то перегукуються між собою, то накладаються один на одного. Згодом окремі звуки зливаються в один протяжний звук, з якого поступово виростає мелодія пісні.
Мелодія виринає з хвилі і повертається в неї як [b]Душа Русалки[/b], що затужила за своїм минулим життям і вийшла на берег, аби при Місяці нагадати забутий танок кохання. Неприкаяні [b]Душі Гаремних Троянд[/b] справляють Русалії).[/i]
ПРИМІТКИ
*11 Ясир – з арабського "йесір" ("бранець"). Поширене між турків і татар, та перейняте українцями слово, що означало полонену людність. Бранці, добуті "людоловами" на продаж.
(За виданням[b] "Епоха В'янучих троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747035
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
* * *
[i](Місяць уповні оглядає Сад своїм холодним блискучим Оком. Його луч облюбовує голівку [b]Троянди кольору Темного Пурпуру)[/b].
[/i]
[b]Голос Рус-Хуррем, Роксолани
(Пурпурової Троянди Втіхи)[/b]
- … Втіка ріка. Біжить, тече вода …
Ох, я була весела молода!
Бувало, тільки сонечко - на тин,
а я вже сміхом буджу Рогатин:
[i](співає)
"Розлилися води на чотири броди.
Ой дівчата, весно-красна,
зілля зелененьке!
А в одному броду зозуля кувала,
зозуля кувала - літечко казала …
А в другому броду щука-риба грає,
щука-риба грає - кригу розбиває …
А в третьому броду соловей щебече,
соловей щебече - злоті трави кличе.
А в четвертім броду дівчинонька плаче,
дівчинонька плаче - за нелюбом йдучи …
Дала мати доньку в чужу сторононьку …
Гей,гей, мати - лихо знати,
за нелюбом жити!"[/i]
… Скресає лід на Липі … Ані лиха!
Весна уже в дорозі - юна, тиха …
Її чекають з миром на гостинці -
паски у церкві святять рогатинці …
На День Великий дзвони в небі грають.
Господарі свячену "долю" крають.
На рік погідний, днину ясну, гожу,
мій батько рідний править службу Божу …
[i](голосу набирає церковний спів
"Христос воскрес!", на тлі якого
виразно проступає Голос Батька,
що зупинився для благословення
в утворі "царських" воріт.)[/i]
[b]Голос Батька Роксолани - Насті Лісовської:[/b]
[i]- Дай, Боже, громаді
на той рік діждати,
та теє свячене
на Світле Воскресеннє
у щасті, здоров'ї
та при своїй хаті
споживати …
Христос воскрес![/i]
[b]Великоднє багатоголосся:[/b]
[i]- Воістину воскрес![/i]
[b]Голос Насті Лісовської - Роксолани
(по дії Пурпурової Троянди Втіхи):[/b]
- Мужі статечні, жіночки-лебідки …
Вінки … квітки … хустини та намітки …
Хрещаються брат з братом, батько з сином …
[b]Великоднє багатоголосся:[/b]
- Христос воскрес!
- Воскресне Україна!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
- А кругом церкви, тут же, на леваді
дівчата з парубками - в парі, в ладі -
"шуму́ють", "вороба́ють", "просо сіють" -
якої знають і якої вміють -
"ламають вражі мо́сти", "гатять пру́ди",
та налітають в жарт, як "тури-люди".
[i](Дівчата та парубки стають супроти у два ряди. Співаючи, ряди то наближаються, то віддаляються один від одного. Врешті парубочий ряд згинається в коло, "полонячи" руками дівочий гурт. Дівчата "лякаються", кидаються врозтіч. Парубки -"тури" поволі випускають їх з кола, "замикаючи" в середині облюбовану дівчину."Бранка" намагається втекти, вирватися "на волю" - та даремно…)[/i]
[b]Багатоголосся великодньої перебранки:[/b]
[i]- Наїхали тури-люди, матко наша!
Наїхали тури-люди, чи ти наша!
- Чого ж вони наїхали, - я ще ваша …
- Чи підеш ти за турина, матко наша!
- Ой чи старий, чи молодий? Я ще ваша …
- Старесенький, сивесенький, матко наша!
- Я сторожу, та й не можу. Я ще ваша …
- Молоденький, гарнесенький, матко наша!
- Я - по рожу, тепер можу. Я - не ваша …[/i]
[i](Дівчина - "бранка" обирає собі "турина" з кола, дарує йому квітку "на викуп". "Ланцюг" рук відкривається - і пара покидає коло).[/i]
- А нумо, гуртом до Гнилої Липи!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
- Смішки та співи … Мелодійні скрипи -
до серця – серце … руки - до руки -
то хлопці влаштували "гойданки" …
Бо кажуть люди: в гойданці – спасення …
Отож, на свято світле - Воскресення -
від злого духа, хворості, біди
ми гойдалку сплели біля води.
[b]Парубоче багатоголосся:[/b]
- Гой-да, гой-да -
висить Юда!
[b]Дівоче багатоголосся[/b]:
- Гой-да-да, гой-да-да -
а нам горе - не біда!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
- На дуду дме музика - гей, гуляночка!
В таночку личко миє "подоляночка",
а поруч неї плава "білодан" -
Остап, Івась, Микитка, чи Богдан …
І мліють груди - хто?.. по кім зітхає?..
Там видно буде - хто кого кохає -
чия голівка змаяна в барвінку,
і чий качурик в гороховім вінку …
[i](дівчата "плетуть" коло хороводу, підіймаючи руки вгору, а "качурик" в "гороховім" вінку проходить між руками, наче крізь ворота)
[/i]
[b]Дівоче багатоголосся хороводу[/b] [i](у співі)[/i]:
[i]- Ой не ходи, качуроньку, в горохо́вім ві́нку,
вибирай си, качуроньку, щонайкращу дівку.
- Не казала мені мати кралі вибирати,
а казала мені мати сиротоньку взяти …
- Теши, сину, ясенину - буде добре клиння,
бери, сину, сиротину - буде господиня …
- І та файна, і та файна, і та непогана,
межи ними Марусенька - як намальова́на![/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
- … Заходить сонце за рогатим тином,
прощається надвечір з Рогатином,
а місяць з високості - на поріг,
заходить в гості, наставляє ріг …
Курні хати втомились, не димлять.
Щось димарі про зорі гомонять.
Пихтить від жару піч, байки скрегоче,
допіру розговілась - вже й не хоче!
Вляглися зручно спати на печі
миски та глеки, "вуса"-рогачі …
На ганку двері хрипло не риплять -
всебожа згода … мир … і благодать …
Ані шелесь тобі, ні "кукуріку" -
не чути ані лайки, ані крику …
Гульвіса-вітер зважує на тин …
… Ба, навіть в сні сміється Рогатин.
[i](В повітрі до пізньої ночі у супроводі дівочого та парубочого сміховиння дзвенить великодня гагілка... [b]голосом Жінки з Лелечими Крилами[/b]):
"Кроковеє колесо,
кроковеє колесо
на гостинці стояло,
много дива казало…"[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747034
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Шановні читачі Клубу Поезії, хочу познайомити Вас з історичними посестрами Роксолани - Насті Лісовської, які стали в Османській імперії султаншами. Отож, найважливіше знати, що Роксолана була не одна... А далі читайте драму - вона багата на образи та символи чужини.
[b]КРАЇНА ГІНЕКЕЇВ
[/b]
[b][i](Квіткове сновидіння з часів Османської імперії)
[/i][/b]
[b]ДРАМАТИЧНА ФЕЄРІЯ У ІІ ВІДМІНАХ[/b]
[b]З'ЯВИ СНОВИДІНЬ І ГОЛОСИ З ГАРЕМНОГО САДУ:[/b]
[b]Пурпурова Троянда Втіхи, Роксолана-Місафір, Рус-Хуррем, дружина Сулеймана Пишного - у хрещеному мирі Настя Лісовська
Біла Троянда Щастя, Гюль-Хуррем-хасекі, дружина Османа ІІ - у хрещеному мирі Настя Повчанська, наречена гетьмана Петра Сагайдачного
Жовта Троянда Розлуки - у хрещеному мирі Маруся Богуславка, героїня ліричного епосу 17 ст.
Жінка в Чорному,Невольнича Душа України - супроводжує з'яви квіткових сновидінь, дає голос сюжетним ремаркам
Жінка з Лелечими Крилами, Волелюбна Душа України - діє мовою знаків у сюжетних ремарках, а голос подає на противагу Жінки в Чорному, інколи їх голоси зливаються
Русалка - з'ява сновидіння, діє мовою знаків у сюжетних ремарках, інколи одягає чужі види і набуває чужих голосів
Ханум-назлі - стара родичка Османа ІІ, що подає голос на противагу Гюль-Хуррем, Білої Троянди Щастя
Гетьман Петро Сагайдачний - статечний чоловік у погідному віці, спочатку у квіті життя, а потім в тенетах смерті
Сулейман Пишний, десятий і знаменний султан Османів, знаменний обширом і могуттю своїх володінь і любов'ю до дружини Роксолани-Місафір
Голос незримого Мустафи, первородного сина Сулеймана Пишного, престолонаслідника
Голос Мудрого Улєма
Голос Кобзаря
Голос Батька Роксолани
Голос Троянди з Фонтану Сліз
Голос Рожевої Троянди Мрії, дружини султана Мустафи ІІ
Багатоголосся і хори Троянд Гаремного Саду, козаків-невольників, що діють у з'явах сновидінь то вольними в Ріднім Краю, то бранцями Чорного Люду
Чорний Люд[/b]
***
[i][b]" - Косо ж моя дівочая,
за кого ти заручена?
- За козаком - засватана,
за турчином - потурчена..." [/b]
(З пісні)[/i]
[b]ВІДМІНА І[/b]
[b][i](У царському городі Стамбулі заходить сонце. В мечеті Ая-Софія давно відмовили правовірні останній п'ятий азан. Затихло все довкола … притаїлося … спить ?.. Люди, рослини … навіть каміння - приготувалися до дивовижної таємниці Ночі та її солодких Сновидінь. У солодких Сновидіннях Ночі спочиває і Царський Палац Султана, і Гаремний Сад поруч нього.
… Від старого високого муру, що сторожить Гаремний Сад, мало-помалу відокремлюються дві загадкові постаті. Це - Жінка в Чорному і Жінка з Лелечими Крилами. Наче невпізнані вартові, вони обходять Гаремний Сад, пильно вдивляючись у сонні обличчя Троянд-Бранок Султана. Котру покроплять водою з кришталевого дзбану, котрій заспівають колискову її рідною мовою, котру приголублять м'яким пташиним крилом …)[/i]
[/b]
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- У затінку гаремної стіни ростуть собі …
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами[/b]
[i](підхоплює голос попередньої):[/i]
- … цвітуть собі вони …
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- Ростуть у валунах і по алеях …
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]
- Цвітуть по кулуарах, в гінекеях - …
[b]Двохголосся Жінки в Чорному та Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]- … невольні квіти хтивого султана …
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- Котра, як мід солодка…
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- … друга – пряна …
[b]Голос Жінки в Чорному:
[/b]
- … котра - з шипами …
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]
- … а котра – відкрита …
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- … котра пожадна і несамовита
жадає… ні, не ласки, тільки крові - …
[b]Двохголосся Жінки в Чорному та Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]
- … троянди білі, темно-пурпурові,
троянди жовті, кольору розлуки - …
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- … стоять смутні, заламуючи руки…
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- … і моляться до сонця, як до Бога…
[b]Двохголосся Жінки в Чорному та Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- … і кожна з них по-своєму убога!
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- Бо кожна з них - сама в коштовній клітці,
дарма, що та в чадрі, а та - в намітці,
та їм удвох здригатися від трему
при таємничих шорохах гарему…
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- … бо кожна з них, як невигойна рана
на тілі Мустафи, чи Сулеймана…
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- … бо кожна з них до пестощів охоча…
[b]Двохголосся Жінки в Чорному та Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]
- … така вже, бачте, доленька жіноча!
[b]Голос Жінки в Чорному:
[/b]
- Та не на те їм Доля вроду дала,
щоб кожна до схід сонця опадала…
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- Та не на те земля їх породила,
щоб ласка Божа ними погордила…
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- Та не на те їх виплекала мати,
щоби по них і рясту не топтати…
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]
- Топчу, топчу ряст… ряст…
Бог здоров'я дасть… дасть…
Дай, Біг, діждати -
і на той рік топтати!
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- … Заходить сонце в городі Стамбулі.
Заснув гарем. Троянди теж - поснулі.
Із моря місяць стишено виходить -
одна троянда голову підводить …
[b]Голос Троянди Пурпурової[/b]
[i](яка згодом назоветься більш окреслено)
[/i]
[i]- В Рогатині на зарінку
там татари вкрали дівку.
Вкрали дівку молоденьку -
карооку, чорнявеньку *1.
Повезли ї' в Туреччину,
султанові до гарему.
У Стамбулі люди злії,
а в Настусі серце мліє.
Там Настуся руки зносить,
у султана смерті просить.
Не плач, дівча, - це негоже! -
султан тобі допоможе …
"Ой султане, султаноньку,
пожалій мя молоденьку …"
У султана буде жінка
з Рогатина - українка!" [/i]*2
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- Цвіт України в затінку осман.
Султанша Росса, перша з роксолан.
На ложі царськім випестить гарем
"Троянду Втіхи", пишну "Рус-Хуррем". *3
"Хуррем-султан" - від Пешту аж до Нілу …
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- А що з собою забереш в могилу?
(Життя біжить … Піастри *4 з бодні - теж)…
[b]Голос Жінки в Чорному:
[/b]
- Пуста казна у "Замку на Сім веж" *5.
Розбрат і смута в череві осман.
Помре у стін Сиготу Сулейман *6.
Чужої віри вітроногий птах -
твоя єдина доня Мигр-у-Маг *7,
що в клітку упіймав Рустем-паша *8,
(слов'янське сім'я … продана душа …)
[b]Голос Жінки з Лелечими Крилами:[/b]
- Розплати меч зависне, наче грім,
в палатах сяде п'яний син Селім *9 -
і світ чужий зиркне на тебе скоса …
[b]Голос Жінки в Чорному:
[/b]
- мовляв, була в султана жінка-росса …
[b]Двохголосся Жінки в Чорному та Жінки з Лелечими Крилами:
[/b]
- лукава жінка з племенів гяурів!.. *10
[b]Голос Жінки в Чорному:[/b]
- Троянди в'януть, сохнуть серед мурів.
Лиш хвиля тіло каменю лоскоче,
і може щось сказати - і не хоче.
[i](Постаті Жінок несподівано тануть у місячному рельєфі Гаремного Саду).
[/i]
ПРИМІТКИ
1 Маєм приклад фольклорної інтерпретації портрету "Роксолани" – Насті Лісовської. У літературних джерелах і художніх творах, зокрема, О.Назарука і П.Загребельного, Настя вимальовується світловолосою з голубими очима.
2 « Думу про Роксолану» записала Любов Клопотовська, солістка Івано-Франківської філармонії.
3 Росса, Роксолана, Рус-Хуррем, Хуррем-султан – українська бранка, попівна з горішньо-дністрянського Поділля, а саме з Рогатина, турецька цариця, дружина султана Сулеймана Пишного (р.с. 1520-1566), + 1558. "Рус-Хуррем" – турецьке сполучення двох імен "русинка – Хуррем". "Хуррем", себто "радісна", "Радісна султанша".
4 Піастри – назва грошей у тогочасній турецькій державі.
5 Замок "Йеді-куле" в околицях Царгорода, де містилася султанська скарбниця.
"Замок на Сім веж" перебудований у 1457 р. Мехеммедом ІІ . Завойовником з давньовізантійського Пентапірґія. А.Кримський пише: "І великі-ж чуда оповідалися за той славетний замок! Коли з семерох веж виключати дві, де містився арсенал та державний архів, то кожна инша вежа містила в собі спеціяльний сорт скарбів: у І-ій – золоті монети, в ІІ-ій монети срібні, в ІІІ-ій ювелірні речі, в IV-ій цінне старе добро, в V-ій старовинні монети й антикварні речі... Всі ті монети й самоцвіти стояли в великих бочках, чи боднях".
6 5 вересня 1566 р. під Сиготом у віці 72-ох років помер Сулейман Пишний.
7 Мигр-у-Маг – "Місячне Світло", данина зороастризму, дуже поширеному на Сході.
8 Великий візир Сулеймана, Рустем-паша, найвищий урядовець турецької держави, носій турецької печатки (1544-1561), слов'янин, сербо-хорват зроду, зять Роксолани, лукавець та інтриган.
9 Селім ІІ Мест, себто "п'яний" (р.с. 1566-1574), лютий деспот, виродок-алкоголік. Помер з надмірного пияцтва і уживання життя, залишивши 10-еро синів.
10 Ґяур – іновірець, неправовірний, (так принизливо називали мусульмани християн).
(За виданням: Ірина Вовк.[b]"Епоха В'янучих троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746906
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Вітання усім добрим людям зі Святом Преображення Господнього - Яблучним Спасом. Дай, Боже, многії і щасливії літа.
****************
А роки полягли у достиглих пшеничних покосах,
Хоч душа не відчула літ поспішних легкої ваги,
Та заплуталась осінь у грайливо розпущених косах,
Ще тепла вистачає і бентежному серцю - снаги.
Лине пам'ять легка на осяяний берег дитинства,
Де ромашки цвітуть, де мій тато живе молодий,
Де зоріє калина у разках дорогого намиста,
Де написаний віршик найперший простий.
Проростаю в життя - у турботах,в думках проростаю:
І живу, і люблю, і спішу цілоденно кудись,
І дітей-пташеняток на хвилях казок колисаю,
Тільки в парі з тобою не піду, як колись.
Разом з літечком стиглим у серпня долину простую:
Духом пряно-медовим заколисує Яблучний Спас...
І налиті плоди літо долі дарує:
І снаги, і натхнення, і надії запас.
Знов світанок умитий цілує натомлену землю,
Серпень вересню-брату правицю ясну подає...
Всю палітру життя, як Всевишнього правду, приємлю,
Б'ється ритмами Світу збентежене серце моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746764
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
[b]ПЕТРА І ПАВЛА (12 липня за н. ст.)
[/b]
"Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує".
До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до початку жнив, звідси і пішло народне повір'я, що справа святих «побратимів» - жито зажинати. Білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я.
Ранком, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками.
Вертаючи з церкви, люди розговлялися мандриками. Мандрики - це плесканки, печені з пшеничного тіста, яєць і сиру, або всілякою начинкою. Сама назва походить ніби від того, що мандруючи світом, Петро з Павлом живилися «мандриками», наповняючи їх «чим Бог послав».
У цей день зозуля перестає кувати. Селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла у святого Петра одну мандрику та й за це її Бог скарав.
Мандруючи, Бог з Петром людей парують:
«... ідуть вони в жнива - сонце пече їх, а жито стоїть, як стіна. Те жито дівка жне так, що й голови не піднімить.
-Боже, поможи тобі, дівко!
Підняла голову, подякувала - та й далі жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивилися на неї - та й далі... На стежці стоїть одпряжений, а під возом спить парубок - нап'яв собі холодок з ковдри та й спить.
Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже:
-Не займай, Петре, ходім!
... Зайшли в пшеницю - як ліс пшениця стоїть: парубок жне її, пече його сонце, а він, знай, жне.
-Боже, поможи тобі, хлопче!
Підняв голову, подякував — та й далі жне. Петро й каже до Бога:
-Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівчину, що жито жне. І тих ледацюг спаруй...
А Бог на теє:
-Старий ти, Петре. Не тямиш, що кажеш. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть.
Так воно буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло».
(За Олексою Воропаєм «Звичаї нашого народу»)
[b]МОКРИНИ (1 серпня за н. ст.)[/b]
«Свята Мокрина осінь приносить!»
Останній день літа: яка погода на Мокрини, така й буде осінь.
«Як на Мокрини дощ - то оріхи вимокають,
а як сухо - то бджоли повилітають».
[b]ПРОРОКА ІЛЛІ (2 серпня за н. ст.)[/b]
За народною міфологією Ілля є наступником громовержця Перуна:
«Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці йде»
«До Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі - проти вітру».
Народна легенда роз'яснює: коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисть. З того часу ганяється Ілля за бісами і пускає в них огненні стріли-громи і блискавки.
А між тим пророк Ілля засіває озимину:
- Сій, Ілля, озимий засів!
«Ходить Ілля на Василя,
Носить нугу житяную,
Куди махне - житом пахне...»
... І збирає ярину, аби випекли з неї хліб насущний:
«На Іллі новий хліб на столі!»
[b]ПАЛІЯ - «ПАЛИКОПИ» (9 серпня за н. ст.)[/b]
«...Вже наш Палій за копою сів!»
У цей день селяни моляться святому Пантелеймону і перед його образом свічку ставлять. Існує повір'я, що хто не шанує Палія, тому він «копи палить».
Так і пристало до святого прізвисько «Паликопи».
[b]МАКОВЕЯ – І «СПАСА НА ВОДІ» (14 серпня за н. ст.)
[/b]
У старі часи сходилися в цей день хрещені до річки - святити воду. Хворі на пропасницю купалися в річці, бо на Маковея - вода цілюща.
Пізніше, святити воду несли до церкви, а при воді квіти ще й мак. Весною мак розсівали на городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали у коси, щоб «волосся з голови не випадало».
На Маковея ласували «шуліками»: пекли коржі, ламали на дрібні шматочки в макітру і заливали медовою ситою та розтертим маком.
«Маковея» за те, що зцілює водою називають «Мокрим Спасом». У народі знають, що «Маковей» - знахар, зцілює не тільки водою, а й маком-відюком»: дівки-чарівниці освятять «відюк», обсиплють ним хату, - і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.
«Мокрий Спас - маку й меду припас.
Маковій від злих духів спас!»
[b]ІІ СПАСА - «ЯБЛУНЕВОГО» (19 серпня за н. ст.)
[/b]
У день Преображення Господнього, або Спаса, до церкви несуть яблука, груші, мед і обжинкові вінки, а ще жмут колосся, що імітує «Цапову бороду». Хрещений люд позичив її у міфічної тварини, що живе на ниві і ховається в Дідуху, а натомість наділив нею достойного Спаса.
Тому на запитання:
- Ой чия ж то борода
чорним шовком увита,
сріблом-золотом улита? -
правовірні відповідали:
-Дідухова... обжинкова,
а окраса —
то від Спаса!
У давнину до Спаса не ласували садовиною, бо то - гріх, чекали на свято, два тижні постили...
Вернувши з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: споживали яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином - «щоб садовина родила».
На Спаса родина, зібрана за святковим столом, згадувала померлих: так ось чому у Спаса окраса із «чорного шовку» бо це «страсний» Спас! За народною міфологією - це останній перед Різдвом вихід померлих на світ - на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.
«Страсного» Спаса за його піклування про садовину називали «яблучним». З часу, коли обтрусять яблука з садів, чекали перших приморозків:
«Страсний Спас - яблука освятив».
Від Спаса починали копати бараболю: розкладали вогнище, пекли картоплю і гріли руки - «щоб не мерзли зимою».
Кажуть у нас: «Прийшов другий Спас,
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблука й грушки ласуй вволю!»
[b]І «ПЕРША ПРЕЧИСТА» (28 серпня за н. ст.)
[/b]
«Перша Пречиста» - свято Успіння Пресвятої Богородиці. На «Першу Пречисту» дівчата визбирають «за Спасом» садовину:
«Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас йшов -мішок знайшов».
- Спасику, батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок.
Лище досівають «за Іллею» озимину, а після свята звільняються від роботи на полі. Господарі, що мають відданиць і парубків, готуються до весілля:
- Прийшла Перша Пречиста - стає дівка речиста!
…«Перша Пречиста жито посіває...».
[b]ІІІ «КОНОПЛЯНИЙ або ПОЛОТНЯНИЙ або ГОРІХОВИЙ» СПАС
(29 серпня за н.ст.)[/b]
«Третього Спаса» в українській народній традиції святкують на честь ікони «Нерукотворного образу Христа-Спаса», або як в народі кажуть «Спаса на полотні».
На «Третього Спаса» справляли обряд «Обжинкового весілля» - завершували обжинки, несли додому обжинкового Дідуха, пекли короваї з нового врожаю, сіяли озимину та збирали горіхи.
«Конопляний» Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив,
То свято Богородиці і всіх див.
[b]«ГОЛОВОСІКА» (11 вересня за н. ст.)
[/b]
Свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, кажуть у народі, Головосіка.
У цей день не варять борщу і це єдиний раз протягом цілого року, - коли гріх їсти борщ. Віруючі люди на «Головосіку» не беруть у руки ніж, навіть хліб ламають руками. Ані рубають сокирою, ані пиляють пилою...
[b]«СЕМЕНА» - (14 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи - в народі «Семена».
Від «Семена» стара Україна прилаштовувала у хатах свої верстати і починала ткати полотно. Бралися до роботи усі майстри: столярі, стельмахи, бондарі...
В ніч проти «Семена» засвічував древній Київ свічки і святкував «Весілля Свічки». В таку ніч збирали останній цвіт зі святоянівського зілля.
[b]«ДРУГА ПРЕЧИСТА» (21 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Різдва Пресвятої Богородиці. З ним пов'язані усі жіночі надії - день Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, справляють обід і годують бідних «щоб молилися Богородиці за її діти».
В цей час на Україні, звичайно, йдуть дощі, а тому й кажуть:
«Друга Пречиста дощем поливає!»
[b]«ЗДВИЖЕННЯ» (27 вересня за н. ст.)[/b]
Свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього...
... Наступають холодні дні і птахи відлітають до вирію. Вирій, за народною уявою, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці і гади: птиці в долинах, гади - на горбах.
Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею: «У неї золотий ключ від тієї країни».
«На Здвиження земля движеться ближче до зими».
[b]«СВЯТА ПОКРОВА» (14 жовтня за н. ст.)
[/b]
Покровителька Запорізької Січі - Покрова Пресвятої Богородиці.
Існує переказ, що після зруйнування Січі, козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою і образ Запорозької Покрови:
«... а срібло-золото на три части паювали:
... на святую Січовую Покрову давали -
щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали».
У народі Покрова - покровителька відданиць, а тому дівки до неї молилися:
«Свята Мати-Покровонько,
покрий мені головоньку,
щоб я була жіночкою,
щоб жилось мені з лихвою
та із муженьком любеньким
і з дитятком малесеньким...».
Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі - на холодну зиму і великі сніги, а як з півдня - на теплу й сльотливу.
[b]«ДМИТРА» (8 листопада за н. ст.)
[/b]
«У святого Дмитра труба із срібла...
А як затрубив ще й святий Дмитро,
Тай покрив зимков усі гори біло»...
З уваги на недалекі пилипівчані запусти сезон сватання завершується: незасватані дівки вважають рік втраченим і з цього приводу у народі жартують: «До Дмитра - дівка хитра, а по Дмитрі, хоч комин витри». На що кмітливі лукавиці відповідають:
«До Дмитра була м хитра, а по Дмитрищі - я ще хитріша!»
«А Дмитро зиму у гості просить»!.
[b]«ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА» - ВВЕДЕННЯ (4 грудня за н.ст.)
[/b]
«Третя Пречиста йде – зиму за руку веде».
Третя Пречиста розпочинає народний календар Зими, отож про неї восени згадувати ще рано, проте пам’ятати треба, адже без неї перелік Спасів і Пречистих українського народного календаря був би неповним.
***
Святий [b]ПЕТРО [/b]за плугом ходить
Святий[b] ПАВЛО[/b] волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий [b]ІЛЛЯ [/b]заволочує...
Сій, Ілля, озимий засів!
(Бо вже [b]ПАЛІЙ[/b] за копою засів).
[b]МОКРИЙ[/b] Спас - маку й меду припас,
[b]МАКОВІЙ [/b]- від злих духів спас.
[b]СТРАСНИЙ[/b] Спас - яблука освятив.
Прийшов [b]ДРУГИЙ[/b] Спас –
держи вже й рукавиці про запас,
починай копати бараболю,
а яблучка й грушки ласуй вволю.
А за [b]ДРУГИМ[/b] Спасом —
та й[b] ПЕРША[/b] Пречиста...
Перша Пречиста - дівка речиста!
[b]ПРЕЧИСТА[/b] по груші ходила,
мішок загубила,
а [b]СПАС[/b] ішов –
мішок знайшов):
-Спасику, батьку,
віддай мій мішочок,
не буду ходити у твій садочок.
[b]КОНОПЛЯНИЙ[/b] Спас - хліба припас.
Ткати полотно благословив.
Гриби, ягоди, зіллячко освятив –
То свято Богородиці і всіх див:
[b]ПЕРША Пречиста[/b] жито досіває,
[b]ДРУГА Пречиста[/b] дощем поливає,
[b]ТРЕТЯ Пречиста [/b]снігом покриває...
* * *
А наш [b]ВОЛОХ [/b]сіно косить...
... а [b]МОКРИНА[/b] осінь приносить...
... а [b]ДМИТРО [/b]зиму у гості просить...
[b]Старожитній обряд Обжинкового «весілля» відродила і рядила -
Спасів та Пречистих згадала, їм молитви складала -
Ірина Вовк
[/b]
[i]За виданням: Ірина Вовк.[b]"За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь"[/b]. - Львів: Сполом, 2015.
[i]*Обрядовий календар осінніх свят складений за Олексою Воропаєм
[b]«Звичаї нашого народу»[/b].У 2 томах. - Мюнхен,1949.
[/i]
[b]"Пречисті в українському народному календарі"[/b] - радіо "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/prechysti-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
[b]"Спаси в українському народному календарі"[/b] - радіо "Воскресіння"
http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746763
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
[b][i](для звільнення від злих духів)
[/i][/b]
… І днесь заб’є цілюще джерело –
очистися, утвердися, о муже!
Подужай час і простір цей подужай.
На тебе схожих досі не було.
Могутній рух вселяється у м’яз
не руйнівною – злучною жагою,
нутро землі наснажиться тобою
над [b]відстань[/b] цю,
над [b]простір[/b] цей,
над [b]час[/b].
Живи! Люби! Будь вірним сином Волі,
Дитям Природи, речником Добра…
Так після смерчу плісняви й сваволі
здоровий плід дається на-гора.
[i](В такт звучання калаталки темрява відступає.
Розвиднюється).
[/i]
[color="#ff0000"][b]УВАГА!Сьогодні, на Яблучного Спаса, у Патріаршому Соборі в Києві о 20.00 граємо виставу про Шептицьких "У прихистку Божої Ласки: Мати і Син". Вистава благодійна. Запрошуються всі бажаючі (кияни).[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746761
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Туман клубочиться у травах,
Ґелґочуть гуси на забавах —
Збираються в політ.
Враз вітер зачепивсь за гілку,
Для себе змайстрував сопілку,
Сховався в живопліт.
Тихенький звук його мелодій,
Ще недописаних рапсодій
Злітав, як моноліт.
Упав листок пером з вербиці
І приземлився на водиці,
Неначе вертоліт.
Отак в шалених темпах плину
Листком і я до тебе лину
По роздоріжжю літ. 10/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746739
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Що бачиш ти у цьому світі?
Себе самого, як ти є!
Твоя душа цієї миті
Перед очима постає.
З чого складаєшся, те й бачиш.
Якщо ти добрий, то добро.
Якщо поганий – не завдячиш,
Навкруги буде тільки зло.
Шпиняй собі, якщо невдаха.
Шукать не треба ворогів.
Все, що навколо, сіромаха,
То віддзеркалення мізків.
Серпень 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746694
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
* * *
Це святиня моя - синьоока Волинь,
Тут поля пахнуть хлібом і медом.
Тут ліси в синяві, тут горить неба синь,
Це моєї землі вічне кредо.
Навіть взимку почуєте тут солов’я,
Бо вони в ній розносять колядки.
Озеркова моя, моя диво-земля,
Збережи все святе для нащадків.
* * *
Це не тільки зима. Це не тільки сніги.
Це не тільки густа хуртовина.
Це очищення наше, що всім до снаги,
Це народження Божого сина.
Тут де дим з коминів, де волинська земля,
Де стоять заметілі у стрісі…
Прославляють в колядках святе немовля,
На Волинській землі – на Поліссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746645
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Чорною квіткою ніч розпускається
Сипле пелюстками сон,
Втомлений день за горою ховається
Радо віддав ночі трон.
Чуєш? За ставом, за скошеним полем
В землю пірнають дощі,
Денна отрута відходить з болем
Серце землі б’є ключі.
Десь там пташина нічку лякає,
Хмари приборкують дзвін,
Плине по небу місяць окраєць
Зорі цілуються з ним.
Вітер колише зелену діброву
Довгим і пристрасним »ш-ш-ш-ш»:
-Ти подрімай, не збирайся в дорогу,
Літо в собі залиши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746222
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]Сьогодні[b] І Спас - Маковій.[/b] З Першим Спасом в Україну приходили жнива і народні обряди, пов'язані з ними.На Маковея в Україні святили букети-маковійки і мед, бо це і Медовий Спас, і Спас на Воді, бо ще сьогодні освячують криниці та водойми.Пропоную читачам Клубу Поезії етнографічні замальовки староукраїнського Обжинкового весілля і ті легенди та міфи, що його супроводжували.[/i]
[b]З АРХІВУ ЛЬВІВСЬКОГО РАДІО
[/b]
запис у студії Львівського радіо, автор сценарію і ведуча Ірина Вовк,
редакція музичних програм, ред. М. Кінасевич*
[b][i]Сидить Ведмідь на копі, дивується "бороді":
-Ой диво мені
Об тій бороді!
Ой чия ж то борода красним шовком увита,
Сріблом-злотом улита?
-Іванова борода...[/i]
[/b]
Як тільки поверне Велика Ведмедиця старого Воза у свій «зоряний барліг» -
у центральне сузір'я Пасіки, де смокче у сні медову лапу її Мала донечка, прокряче над Землею небесний Ворон і накаже людям [b]«завивати бороду» Цапу...[/b]
Як тільки промине у старожитньому календарі найдовший день року, - літне сонцестояння - знай: Купайло Іван вже пильнує перший покіс, клепає косу і навчає її мелодії косовиці:
[i]«Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі...
Приспів:
Гей, нуте косарі,
Бо не рано почали,
Хоч не рано почали,
Так багато утяли.
До обіда покосили,
Гострі коси потупили...
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали...
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком...
Приспів.
А в стоги як поскладаєм,
То добряче погуляєм!
Приспів».[/i]
Так приглядаючись до ранкового і вечірнього Неба, взиваючи до мерехтливих богів Зодіаку [b](Ведмедиці, Ворона, Цапа чи Кози)[/b] справляв слов'янський люд магічний[b] жнивний обряд - свято Овсяни Великої:
[/b]
[i]«На Овсяни-овсяниці
вийшли жаги в поле жниці».[/i]
Жали жниці зернисте поле і низько кланялися[b] Годувальниці Світу, Землі – Берегині та богині Ладі,[/b] а косарі косили соковиту траву і вдячно схиляли голову перед єдиним «трудовим богом» слов'янського пантеону, богу землеробів та скотарів – Велесом.
[b][i]«Се тобі, о Волосе, боже наш, офіруєм і кланяємось, що беріг нас через літо у здоров'ї та достатку, та рятував від вогню, води, мору та усіх ворогів».
[/i][/b]
Пам'ятка епохи Велеса - [b]«Велес книга» [/b]розповідає:
[b][i]«Влесо научив землю орати прадідів... і зерно сіяти... і збирати. Так, бо шукали тії прадіди огнищанами стати і бути землетрудичами».
[/i][/b]
[b]Велес, або Волос,[/b] жив на Світлому Ранковому Небі. На Україні небо називали «Жаром». А Небо бога Вола – [b]«Волосожаром».[/b] Бога Жаркого, Промінного Неба народна уява малювала у вигляді вола, чи бика-тура, тому Волоса, по-простому, називали Туром.
У космоміфології древніх слов'ян Волосожар-Тур був богом Ранкового Неба і, водночас, богом Сонця. В період, коли слов'янський світ пізнав сузір'я Тельця, себто Тура, у цьому сузір'ї підіймалося Сонце Весняного Рівнодення. Сонце сузір'я Тельця-Волоса-Тура на той час (IV—III тис. до Р. X.) вважалося наймогутнішим з усіх Зодіакальних Сонць, а саме сузір'я Волосожару -владикою Зодіаку.
Найпочеснішим іменем старожитнього Сонця було ім'я «Яр-Тур» -«Сонце-Бик»:
[b][i]«то бо сонце наше, що світить на доми наші, - вимальовує «Велескнига» свого улюбленого бога, - і перед його лицем блідне лице огнищ домашніх...
І речемо йому ім'я огнебоже і йдемо трудитися, як Влесо велів усякому мужу, що чинен є, трудитися на хліб свій».
[/i][/b]
На честь Сонячного Бика в однойменному сузір'ї Зодіаку справляли наші пращурі свято Овсяни Малої:
[i]Як на Яра-бокогрія
Тур овес у землю риє...[/i]
Неважко здогадатися, що [b]на Ярів день[/b], день Яр-Тура, приймала Земля разом із ласкою весняного Сонця і перше зерно - посів майбутнього врожаю.
Отак чекали русичі - орачі - землетрудичі на свята двох Овсян: перше -весною, а друге - восени. Одне при Плузі та Бороні, друге - при Косі та Серпі. І обидва під знаком Неба бога Вола.
Проте давні землетрудичі помічали, що «Сонячний Бик» закликає їх на поле, а «Місяцеріг» та «зоряна «Ключниця» завертають назад додому. Ранкове Небо знаменує початок роботи, а Вечірнє - кінець...
[i]«А вже сонце заходить,
А місяченько сходить.
Женці вже дожинають,
Стигле жито кінчають.
Котився вінок з лану
Попід самую браму».
[/i]
У народі кажуть: [b][i]«кінець - ділу вінець».[/i] [/b]Отож ішли женці та косарі додому не з порожніми руками, а з обжинковими вінками - символами Сонця, а у співах зверталися вже до бога Вечірнього Неба - владики Місяця: «засвіти, місяченьку із рога, щоби нам була видна дорога...».
[i]«Ой Місяцю, місяченьку!
Освіти нам доріженьку,
жеби ми сьмо не зблудили,
вінойка не згубили.
Бо наш вінойко красний,
мов теє сонце ясне,
іще вищий від плота,
іще дорожчий від злота,
іще вищий від горі,
ще ясніший від зорі».[/i]
Владика Місяць мав на небі побратима, бога Перуна, що керував Блискавками та Громом, усіма вогнями Темряви.
У війні за корону Неба - Зодіака, сузір'я Перуна-Стрільця озброїлось проти Велеса-Тельця...
[i]«А хто ції ключі знайде
той собі на престол зійде.
А Перунько ключі знайшов –
та й собі на престол зійшов».[/i]
Під покровительством Місяця метнув Перун-Стрілець у Волоса вогненну стрілу.
[i]«Зачорніла Чорная гора
Що не зродила жито, пшеницю,
Але зродила жемчужну траву,
Жемчужну траву, золоту росу...».
** *
«А ви, косарі, косіте,
Коня у траві знайдіте, -
Чи то коня вороного,
Чи молодця молодого...»[/i].
***
[i]"Коню ж мій сивий,
будь ми щасливий.
Поїдемо ж ми у чистеє поле,
В чистеє поле, під темний лісочок
За Чорним Туром, за грубим звіром...
Та як надибав Чорного Тура,
Чорного Тура, грубого звіра:
У сніпок Стріла не долітає,
І тугий Лучок не достріляє,
Ясна шабелька не дорубає,
Та й сивий коник із ніг спадає.
Гордий молодець зі страху вмліває,
А Чорний Турець до него промовляє:
Гордий молодче, не бійся мене!
Не бійся мене, заб'єш ти мене,
Поїдеш ж ти в неділю раненько,
Тогди ж ти мене та постріляєш,
Яснов шабельков та й порубаєш,
А за славоньку Панну дістанеш»!
[/i]
Поцілить Стріла Перуна у Чорного Тура - і поєдинок завершиться Зливою на щастя, на статок та плодючість Землі:
[i]«Ой, дощику-поливайчику, поливай, поливай,
та нашої сторононьки не минай, не минай.
Скриплять наші воріточка на мороз, на мороз.
Горять наші білі личка:буде дощ, буде дощ.
- Чи не вийшла темна хмара з-за темного лісу?
- Ой не вийшла темна хмара з-за темного лісу,
тільки вислала дрібен дощику та й буйного вітру.
Повійте вітри, по чистому полю Рано, рано!
Несіте вісті пану-господарю,
що його жниці жито пожали,
жито пожали, у копи склали.
Ой часті, часті на небі зорі,
а ще частіші на полі копи.
Широкий, високий на небі місяць,
ой ширші, вищі на тону скирти».[/i]
Щойно зійде Перун на небесний престол у володіннях Місяця-князя, як Велес загубить корону «бога Сонця» і тікатиме з Неба на Землю, гнаний Блискавкою та Громом.
«У нас нині війна була:
усі поля звоювали
і все жито у полі зжали
в полі зжали та в копи зібрали...».
У народі подейкують, що, втікаючи, хитрий та спритний Велес поцупив з Неба для жителів Землі зелену траву, зерно та худібку, а ще вогонь для їхніх осель. Тому то вдячний слов'янський світ щоранку благав доброго бога:
[b][i]«Молимо Влеса - отця нашого,
хай потягне в небі ко многості
суражів» - себто зелених трав та їстивних зел.
[/i][/b]
Благав - хоч і знав, що прирікає Велеса на трагічну кончину. За свою прихильність до людей поплатиться Велес власним добробутом та безпекою. Блискавка Перуна зажене його під Землю, а день Овсяни Великої стане [b]прощальним «Велес-днем»[/b].
[i]«Як ішов бог дорогою,
а за ним господар іде,
в руках шапочку смиче,
до себе бога кличе:
- Та ж до мене, боже, до мене,
та з густими снопами,
та з частими копами.
У мене точки великі,
переплетини високі,
є де снопи ставити,
є де скирти класти...».[/i]
Магічним закляттям перетворить Перун Велеса [b]на Змія[/b]. Зате верткий Змій заховає під Землею від всюдисущого ока Перуна безцінний скарб - живородну Писанку. Писанка дісталася богові в обмін на жону Громовержця - Веселку, яку Велес завбачливо теж потягнув за собою...
«Що то в полі шумить-гримить?
Веселий посол іде,
веселі вісті несе
для славного для господаря…».
…Що в тій [b]Писанці[/b] зелена трава, наче парость нового життя, і приплід худібки, і зерно майбутнього врожаю:
[i]є де богові сидіти,
своє добро глядіти:
перше - житнє,
друге - яре,
а третє - пшеничне![/i]
Тут, у підземному Сході терпеливо чекатиме [b]Велес-Змій[/b] на весну, а тоді покине він царство Темряви, вийде на білий Світ - і винесе людям коштовну Писанку. А то ще по добрій волі перетвориться собі на Вола і покірно волочитиме Плуга і ритиме Рогом весняну Землю. Тоді люди навздогін йому скажуть:
[b]«не зламай ріг
об весняний пиріг»...
[/b]
А поки що, погляньмо на поле:
[b][i]«А наш Волох сіно косить,
а Волошка їсти носить:
ой дай, Боже, докосити,
щоб їсти не носити».[/i][/b]
* * *
[b][i]«Ой не коси, бузьку, сіна,
бо росиця по коліна...
нехай тая чайка косить,
що великий дзьобик носить».[/i][/b]
[b]Жнивує Волох,[/b] витирає піт з чола і дослухає, як то «Ворон скрекоче, коли їсти захоче», полуднує з ним у серпневу спеку, дорікає небесному «Жарові» і прикликає до себе перунові «горобині ночі з дощами громавими та буревіями жвавими» - такими, що і птахам спати не дають:
-...а наша журавка малейка
піймала того горобейка, вечерю варила
у бога просила:
-Пошли, боже, Веселку
од полудня до вечерку
на веселу на справоньку,
тобі, боже, на славоньку.
* * *
Запрягаймо воли,
їдьмо до діброви
сосну витинати,
копу підпирати.
Там зозулька кує,
копойки рахує -не злічить!
Гей, милий боже,
хто їй допоможе? Не злічить!
А в лісі ожиночки,
а у нас обжиночки,
обжали-сьмо зараня —
заріжте нам барана!
А баран рогатий –
а наш пан багатий...
Дожинаючи ниву, женці, надоумлені Волохом, залишали на полі охапку стебел з колосками -[b]«Цапові на бороду!»[/b]
Бо за повір'ям, той [b]Цап (чи то Баран, а чи Коза)[/b] - не що інше, як душа ниви, котру переслідують завзяті женці, а вона втікає від них, шукаючи останнього притулку.
«Ой чиє ж то Козеня,
що задрало хвостеня,
по полю біжить,
аж земля дрижить».
Отож, первісно, в епоху старожитності [b]«завивали бороду» Цапові[/b], щоб і на той рік вродила нива, щоб не перевівся на ній польовий дух: виплітали з колосся китицю, прикрашали її квітами, та пригинали низько до землі. Траву навколо «бороди» пололи. А саму «бороду» виминали і зерном з неї трусили по ниві.
«Бороду пололи, ручки покололи –
потрясіте мучки на колені ручки».
До Цапиної «бороди» промовляли:
- Роди, Боже, на всякого долю,
лише не роди у житі куколю!
Парубки пролазили через ту [b]«бороду»,[/b] аби бути багатими, а молодиці ворожили «при бороді» на врожай, кидаючи назад себе серпа: як серп падаючи, вдариться гострим кінцем - поведеться зерно у господі, а як тупим, або держаком, то тоді прощайся з Цапом.
Любили древні слов'яни цю божу тварину, оточували її священними ритуалами, а [b]Цапові роги [/b]вважали символом святості. Себе ж наші предки називали «пастушим» народом, позаяк кожен огнищанин тримав у своєму дворі цапа, барана чи козу. А в кожній господі «у божому» куті через зиму спочивав останній вижатий сніп жита, де покоївся [b]Дух польового Діда - Дідух.
[/b]
«А в снопі у Дідуху
спить Коза у кожуху» -
передавали з уст в уста, з покоління в покоління, від старого до малого таємничу легенду про те, що священна Коза вигодувала грізного бога [b]Вечірнього Неба - Перуна[/b], від якого нібито походять скіфи.
Перун - Вогонь Темряви неодмінно супроводжував [b]Місяця[/b] - верховного Світила, Предка Духа українського народу. Отож, [b]житній Дідух[/b] став постійним атрибутом Місяця.
Народна уява поєднала Місяця з Дідухом за ознакою «козиного рога»... Погляньте: на покуті - «Дідух», а Дідуха випинається Козиний Ріг, а з Рога Кози піднімається Місяцеріг.
До речі, пригляньмося до серпа, без якого і жнець - не жнець (а хай йому грець!), то ж справжнісінький Місяць-Молодик, що зійшов з Неба, аби і Дідові Онуки «пізнали тої науки»:
«А ми жито ізжали,
щоб на той рік діждали:
скільки на небі зірочок,
стільки на полі копичок».
Онуки [b]«Духа Діда»[/b] пам'ятали з якого вони племені-роду. Українці з давніх давен світили свічу [b]проти Місяця[/b]: «Це - предок Дідух, а зірки - то рідня його»,«Онде Цап на полі басує з цапенятами».
Онде... он... ген - там, на окраїні поля збиралася купно вся [b]Дідухова родина[/b], парувалися [b]Цап з Козою[/b]. Женці ставили біля «бороди» [b]сніп[/b] - осталець і поминали предків окрайцем хліба, дрібкою солі і ковтком води:
«Оце тобі «борода» -
хліб, сіль і вода!»
* * *
- Ой чия ж то борода
мочулами увита,
а смолою улита?..
Василева борода!
Україна поминала свого [b]Божого Пращура[/b] на ім'я [b]Василь.[/b] Україна вимовляла звучні імена священного пантеону: [b]Купайло... Іван, а Місяць... Василь, [/b]значить «Той, що найвище!»,«Той, що в силі!».
Україна величала свого Бога [b]«Ясен Княжичем»[/b] і вінчала жнивним вінцем його з[b] Княгинею - Ясною Зорею[/b]. Україна, осяяна шлюбною злукою небесних світил, справляла [b]обжинкове весілля.
[/b]
[i]«Завийся, наш вінче, завийся,
а ти, Молод-Дівче, відкрийся...
Було тобі жита хутенько не жати,
було тобі з літа ще рік дівувати,
а ти не пождала -все жито пожала,
мов зіронька ясна -
[b]Княгинею стала![/b]»[/i]
* * *
[b]С Ц Е Н А Р І Й
"О Б Ж И Н К О В О Г О В Е С І Л Л Я"
[/b]
[i]([b]Обжинкова громада[/b] вибирала з-поміж косарів і жниць найкращих, найвродливіших, молодих, ще й закоханих!Так народжувалась [b]Княжа Пара[/b]):
[/i]
«- Вибираймо Дозорця,
що косив ще за сонця,
а тепер не косити,
тільки Діда носити.
-Наш Дозорець складненький,
наче місяць ясненький»!
[i]([b]Обжинкова громада[/b] з [b]Княжою Парою[/b], що тримає [b]обжинковий вінок[/b], перед ворітьми [b]Господарів [/b]співають обжинкової):[/i]
[i]«-Відкрий, панотче, ворота,
а наш віночок з золота.
Відкрий, панотче, нам брами,
а мані віночка з перлами.
Відкрий, панотче, кватирку,
А наш віночок,як зірка!
Відкрий, панотче, віконце,
а наш віночок як сонце!»
[/i]
-Ой одчини, наш паночку, новий двір
несем тобі віночка на розвід
Не з золота вінок витий,
а з густого жита
ще із колосистого,
ще із ядренистого...
- Принеси ми полон
ізо всіх сторон:
і з гір, і з підгір'я
на господарське подвір'я».
-Дав Пан Біг пожати, нового врожаю надбати...
-Дай, Боже, повозити
з поля до обори,
з обори до стодоли,
з стодоли до комори,
з комори на ниву
у щасливу годину!
[i]([b]Князь[/b] з [b]Дідухом[/b] у руках):[/i]
-Як ти мене, Господарю, збережеш,
то на той рік ізбереш,
із кожного мого колосочка,
виросте житечка повна бочка.
[i]([b]Княжа Пара[/b] віншує [b]Господарів [/b]іменем [b]Купала [/b]- бога жнив і достатку):
[/i]
-Ходив Бог по полю, загубив корону.
А женички-жали, корону підібрали.
Судив Бог пожати –
суди поживати,
в користі і в радості
в доброму здоров'ї!
-Дай же вам, Боже,
на току стогами,
а в діжі - підходом,
а у печі - ростом,
а за столом ситтю!
-Суди, Боже, осені діждати,
дочок віддавати,
синів оженити,
пива наварити -
і нам погуляти!
-Нате ж вам вінець
А нам дайте на танець...
[i]([b]Господарі [/b]супроти [b]Княжої Пари)[/b]:[/i]
-Ой ясно, де ясне сонце сходить,
а ще ясніше, де наша пані ходить,
а ще там ясніш, де наш господар ходить,
в правій рученці золотий кубок носить,
своїх женчиків на медівойку просить:
Наливай-но, господине, золотую чару,
Повінчай-но, господине, молодую пару!
[i](Дар [b]Господині [/b]- «ясної пані»):[/i]
-Я вас віншую зерном яблочним –
чистим коханням, ще й пожиточним,
щоб з того зерня древа зростали,
щоб ваші яблуні яблука мали.
[i](Дар[b] Господаря [/b]- «ясного пана»:)
[/i]
-Я вас віншую зерном пшениці,
щоб ви діждали з нього сториці,
пшеничне зерня - окраса поля,
най з нього зійде статок і воля.
[i](Дар за дар! [b]Голос Княжої Пари)[/b]:[/i]
-Майся, мов злото, добра господо,
Хліба і солі вашому роду!
[b][i](Голос Господарів):[/i][/b]
-На доброму слові гуляйте здорові,
аби у достатку зростали і до шлюбного віна дістали.
[i]
([b]Княжа Пара з Господарями[/b], тримаючи обжинковий вінок заводить
«вінчальний» танок): [/i]
[i]«Зеленеє жито, зелене -
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть.
хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
тут зібрався рід наш увесь»![/i]
[i][b](Господарі[/b] з [b]Княжою Парою [/b]супроти челяді):
[/i]
-А чи повна наша горіхова чаша,
хмільним питвом наливана?
-А так повна, не проллється, не сколишеться!
-А чи повно д'долу,
зерна - у стодолу
воловозом понавезено?
-А так повно, не пройдеться,
не об'їдеться!
[i]([b]Господиня[/b] до челяді):[/i]
- То прошу громаду із Дідом у хату!
В мене - двори метені,
а столи - застелені,
а кубки - наповнені,
пирогів напечено,
і медів насичено,
і каші наварено...
[i]([b]Господар[/b] до челяді):[/i]
-Садіть Діда на покуті - на покуті та й на злоті,
лишіть Діда при барильці - при солодкій, при медівці
будем Діда частувати та медівку попивати...
[i][b](Господиня[/b] до челяді):[/i]
-Пийте, женчики, пийте, лиш мені чарочок не побийте!
Частуватиме господиня Діда, а разом з ним і всю обжинкову челядоньку ліпленими пирогами - обрядовою стравою наших предків. Пиріг в українців -символ [b]Божого Пращура Місяця-Дідуха, [/b]а йому наш народ зобов'язаний своїм хлібом насущним. Начинкою до пирогів служитиме картопля і сир, квасоля й горох, капуста й морква, м'ясо і риба, вишні й слива, яблука й груші... А чи вгадає хто, який найдавніший пиріг виліпила Господиня-Україна на свято Овсяни Великої?.. Мабуть, що вівсяний, адже овес дав назву обжинковому святу: «ой, овсень!» - і цей дикорослий хлібний злак із солом'яним стеблом та бронею замість колосся слугував старожитнім землеробам-орачам ще задовго до пшениці. За народним повір'ям, з вівса виродився овсець, який живив українців від роду до роду, тому і назвали овсець - житом. А пшениця - «ця, що дає пшоно», «колосяна цариця» до наших днів символізує Місяць умовні, і разом з тим - небесну Праматір, що дарує людям вогонь і воду. Паляниця з часником (зубчики частину - то фази Місяця) - жертовна подяка веселого люду щедрій Матері Неба.
[i]«З жита та пшениці - гарні паляниці,
Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.
Їжте молодці з медом паляниці,
Хлопцям та дівчатам – пиріжечки з маком.
А старій Тетяні ще й млинці в сметані,
-Весело гуляйте, нас не забувайте»![/i]
Та і як забути веселу вдачу українського народу, який споживав млинці та вареники, пампушки та галушки, а в цей час піднімав очі до Неба і молився:
[b][i]«Місяцю, наш Боже, а хто ж нам допоможе, хто нам буде богувати, коли Тебе не видати».[/i][/b]
Звісно хто... Від Овсяни Великої до Різдва Світу, від обжинок до коляди стоятиме на покуті [b]Житній Дідо,[/b] споживатиме з усім родом кашу - древню, як і він сам, і зоряними вечорами шепотітиме онукам про побореного могутнім Перуном свого божественного Родича, доброго Вчителя рільників - [b]Велеса[/b]:
[b][i]«... зайняли ми землю нашу і орали...»[/i]
[/b]
[i]«Бачиш, золото-огонь,
скаче в небі злат-комонь...
На комоні тім Велесо
переплив небесне плесо
і приніс до нас з небес
жито, просо та овес.
І сказав Велесо внуку:
- Щоби мати дужу руку,
вчися труду бо дано
люду сіяти зерно.
Сій зерно, і будеш з татком
мати хатку у достатку.
Той достаток - дар небес:
жито, просо та овес".[/i]
Прислухаються онуки до голосу Житнього Діда, а там, незчуються, як навесні випускатимуть Польового Духа на Ниву:
[b][i]«А ми просо сіяли, сіяли,
ой Дід, Ладо, сіяли, сіяли...»[/i][/b]
А потім ласуватимуть з Дідом як у старі добрі часи - просянкою, вівсянкою, гречанкою - що кому до вподоби, і звична усім каша стане свідком епохи «Велес книги» та русинів-орачів:
[b][i]«... зела бо знали і творили сосуди печені в огнищах, а були гончарі добрі... І з гончарних горшків споживані просини з бараниною... А торгували, міняючи скот, шкури і товщі на срібні кола і питва поживні в шкурах...
І життя наше в тій порі було багате і мирне».
[/i][/b]
... Заходить сонце над «втраченим раєм», над старожитньою і новою Україною, заходить зморене Осіннє Сонце - Світовид - беззбройний старець, що став мудрим мудрістю сонцеликих «братів» своїх і привласнив собі обличчя Велеса, Перуна, Лади, а ще жіночого божества плодючості на імення Мокош з рогом достатку у руці.
А на Зоряне Небо виходить, як на велетенське пасовище сузір'я Волопаса. Паси, о Воле, своє мерехтливе «стадо», пильнуй заповітних Козу і Барана, оберігай душі предків наших, що світять нам зорями з вирію.
Ми влаштуємо тобі учту, найпишнішу з усіх жертовних учт - у хаті Господарів, поруч з Князем і Княгинею на святому посаді сядуть укупі Волопас з Боговицею*, яка «зібгає своєму небесному повелителю офірний коровай на ознаку свого пристрасного, самозреченого кохання. І буде коровай уподібнений до сонця, і пишатиметься, як молода на весіллі, і буде хліб коровайний барвитись черленим вином, як тіло і кров найближчої спільноти, родини, що злилася воєдине.
[b]О Б Р Я Д В Ш А Н У В А Н Н Я К О Р О В А Ю ТА
Д І Ж І [/b]
[i]([b]Господиня[/b] перед [b]Короваєм[/b]):
[/i]
- Ой,Раю ж ти мій, Раю –
Пшеничний короваю:
З семи криниць водиця,
З семи снопів пшениця.
[i]([b]Господар[/b] з [b]Короваєм[/b] у руках):[/i]
-Несемо тебе, короваю,
як сонце високе над гаєм.
Щоб вився по небокраю,
як душа по небеснім раю!
Щоб плив, як те сонце по водиці,
Щоб ніс нам радість до світлиці!
[i][b](«Коровай на Посаді»[/b] -на віці від діжі -
[b]Господарі [/b]та [b]Княжа Пара[/b], тримаючись за рушник, ходять довкола діжі):
[/i]
-Рости, короваю,
Ще вище від гаю,
як душа до раю,
Як рибонька по Дунаю.
([i][b]«Коровай на Престолі»[/b] - [b]Господарі [/b]підносять віко з Короваєм над головами,а [b]Княжа Пара [/b]проходить через «коровайні» «Престольні Ворота»):[/i]
-Щоб наш коровай ясен бив,
Щоби рід наш весь весел жив.
[i]([b]Княгиня[/b] до [b]Князя [/b]в «Воротах»): [/i]
-Був єси наречений,
а став тепер сужений!
[i](Обжинкова челядь, прощаючись з хатою Господарів
частується короваєм):
[/i]
-Пий, наш Споришу, вино черлене,
Боже, сій споро на той рік і в мене.
Дай, Боже, споро росту діждати,
Росту діждати - жито пожати,
Совоньку нагнати...
А нам совоньки не треба,
А нам треба дитятко,
Щоб частенько плакало,
Матір накликало,
А ми його колисали —
Свій вік вікували...
[b]ВІДРОДИТИ СТАРОЖИТНІ ОБЖИНКИ ДОПОМОГЛИ:
[/b]
[b]Стешенко І. [/b]Історія української драми - У віснику «Україна». - К., 1907.
[b]Воропай Олекса. [/b]Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - Мюнхен: Українське видавництво, 1966, т. II.
[b]Знойко О.П.[/b] Міфи Київської землі та події стародавні. - Київ: «Молодь»,
1989.
[b]«Велес книга». [/b]Літопис язичницьких жерців IX ст. у ж. «Дніпро», 1990, № 4.
[b]Золотослов. [/b]Поетичний космос Давньої Русі. - Київ: «Дніпро», 1988.
[b]Українські народні пісні.[/b] Календарно-обрядова лірика. Упорядник Олексій Дей. - Київ: «Художня література», 1963.
[b]Календарно-обрядові пісні. [/b]Упорядник Олена Чебанюк. - К.: «Дніпро», 1987.
[b]Жниварські пісні. [/b]Упорядник Олена Чебанюк. - К.: «Музична Україна», 1990.
[i][b]*Боговиця - Телиця, Корова:[/b] божественна дружина бога Вола, символ жертвеності у слов'ян. Життєлюбні слов'яни не визнавали кривавих жертв, тому, на відміну від арійців, приносили в офіру Сонцю не саму корову, а її подобу – коровай
** Сценарні матеріали [b]«Обжинкового весілля» [/b]обжиті у театральному дійстві спільно з акторами театру ім. М. Заньковецької: н.а.України Григорієм Шумейком та з.а.України Іриною Швайківською і Молодіжним Експериментальним Театром Аматорів «МЕТА» у 1991році з нагоди приїзду до Львова делегації канадських українок.
[/i]
[b]*У програмі Львівського радіо «Музичне коло»,1991.Архів Львівського Радіо.
[/b]
За виданням" Ірина Вовк.[b]"За нашим звичаєм Бога величаєм: Осінь"[/b]. - Львів:Сполом,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746034
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
ЛЮБОВ ПІШЛА
Любов пішла… Ні слова не сказала…
Порожнє тло обіцянок, клятв…
Тим, що було, відверто гордувала,
Хоч раз би озирнулася назад…
Пішла-пішла… Не глянула у вічі…
Ні жалю, ані розпачу в очах…
Слова жагучі, поцілунки, стрічі…
Усе вмить обернулося на прах…
Куди пропали почуття взаємні,
Розсіялися совість, гідність, честь…
Достоїнства любові всім приємні,
А помилок ряди… Числа їм несть!
Пішла любов… Рукою помахала…
Гірчили сльози від осіннього дощу,
Я під дощем стояла і зітхала…
Періщив кулями важкими по плащу…
05. 08. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745618
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Серце кличе мене і веде
Пити літо малими ковтками,
Цілуватись із сонцем щодень,
Проливними вмиватись дощами.
Щоб лизала пальці вода
Крап. Крап, крап…Наче я маленька
-Не змогла, зберегти не змогла
Те чим марила ти роками.
І стежина така ж тверда
Між кущами бігла вузенька.
Пам’ять лісом мене повела
Розвела винувато руками:
У мовчанні дерева стоять
Прірва років лежить між нами
Лиш листочки осики бринять,
Бо дуби давно стали пеньками.
Постаріло літо стократ
І калачиком думи згорнулись,
Я не йду…я плетусь назад,
Зацілована сонцем-минулим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745669
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
**************
Понад Россю ясною височать дві гори,
Плине Пам'ять рікою із правіччя пори.
Що зелена і пишна - то Дівоча гора,
Буйноквітная вишня щовесни тут цвіла.
Поряд з нею буяє друга круча-гора,
Це - Пастушка... І сяє понад ними зоря...
З-попід чорної тучі задвигтіли громи,
З-понад синьої кручі били вітри крильми...
У часи ті прадавні городище було:
Мужні ратаї славні - дружне плем'я жило.
Тут дівчина зростала чорноброва ота,
Що Пастушкою звали, - сирота-біднота.
Лиш на вроду багата і на вірну любов:
Коваля покохала - в'яло серденько знов...
Але слава по світу швидше вітру літа:
Мріє хан, щоб кохала його сирота.
Присила злото-срібло весняної пори,
Та огидні дівчині ті коштовні дари.
І тоді городище облягли вороги:
Все спалити і знищить, всіх рубать - до ноги.
Враз на гору зелену та Пастушка ступа,
Засіяла зорею: - Я до хана прийшла...
Буду хану рабиня, тільки спокій нам дай:
Не паліть, не плюндруйте рідну землю - наш край.
Хан ступив до дівчини - відсахнулась вона,
З кручі в урвище лине - й розкололась гора.
Вдарив грім - і на місці, де те військо було,
І не сто, і не двісті ворогів полягло.
А над чистою Россю від тієї пори
Вмиті срібними росами височать дві гори.
Що зелена і пишна - то Дівоча гора,
Друга круча - Пастушка, а над нею - зоря.
І у ночі серпневі можна чути усім,
Як лунає сталевий молотків передзвін,
То коваль клепа зброю - рідний край боронить,
А зоря над горою все палає-горить.
То спалахує яро - й з кручі котиться знов...
Так легендою стала вічна чиста любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743987
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
[b][i]Дощечка 11А
Се бо тайна велика єсть, бо ж С в а р о г –
П е р у н єсть і С в і т о в и д.
Тії два єсть удержувані у Сварозі
і обидва б і л о б о г і ч о р н о б о г борються,
їх С в а р о г держить, аби цьому світу
не бути поверженому.
Се бо, молячись, перше Т р и г л а в у
поклонятися маємо і тому велику славу співаємо.
[/i][/b]
[b]Словничок – потайничок[/b]
[b]Білобог[/b] – бог світла, дня.
[b]Чорнобог[/b]—бог темряви, ночі.
[b]Сторінка – берестинка[/b]
Ми богам співаєм славу,
поклоняємось [b][b]Триглаву,[/b][/b]
а [i]Триглав [/i]є наш [i]Сварог[/i],
[i]Чорнобог і Білобог.[/i]
В день ясний і білий з виду
поклонімось [i]Світовиду.[/i]
В нічку темну, чорноруну,
поклонімося [i]Перуну[/i].
[i]Білобог [/i]і [i]Чорнобог[/i]
поділили світ на двох.
Та обурився [i]Сварог[/i]:
я ж бо є верховний бог!
І щоб поділити славу,
поклонились ми [i]Триглаву.[/i]
(З [b]"Дощечкової читанки"[/b] для дітей за сторінками
"Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744037
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017
[b][i]Дощечка 3А
…Отак маємо боронитися від ворогів,
як ідуть з трьох кінців світу, звідки
свята ідуть до нас.
І ті свята – перше К о л я д ь, і друге Я р,
і К р а с н а Г о р а, і О в с я н а Велика
і Мала.
Дощечка 7А
Ми ж маємо польові жертви давати
і од трудів наших – просо, молоко…
тут ці тобо покропимо о К о л я д і
ягнячім і о Р у с а л і я х, в день Я р і в,
також і К р а с н а Г о р а.
[/i][/b]
[b]Словничок – потайничок[/b]
[b]Колядь,Коляда[/b] – свято народження новорічного сонця,
місяця і зорі; свято зустрічі пращурів з родиною в день
зимового сонцестояння – 25 грудня.
[b]Яр, Ярів день[/b] – свято весняного сонця Ярила; свято кохання і шлюбу; свято зустрічі весни першою борозною.
[b]Ярило [/b]– весняне сонце.
[b]Ярина[/b] – зерно весняного посіву.
Овсяна Мала – урожай з ярини.
[b]Красна Гора [/b]– весняне свято першого грому, свято
ратної доблесті наших пращурів.
[b]Русалії[/b] – свято літа: водяних, лісових та польових духів; свято зелені, квітів, співучих пташок,всілякої звірини, криниць та джерел з «живою» водою.
[b]Овсяна Велика[/b] -- свято осені; завершення обжинок.
[b]Сторінка – берестинка[/b]
[b]Коляда[/b]
[i]З неба,суші і води
свята йдуть до нас сюди.[/i]
Народила немовля
взимку матінка – Земля,
і зимою у віконце
[i]новорічне світить Сонце[/i],
[i]Місяць світить і Звізда[/i] –
Йде до хати [b][i]К о л я д а.[/i][/b]
[i]Зірко, зіронько[/i] – [i]Колядко[/i],
засвітися Немовлятку.
[i]Місяченьку,[/i] ясний братку,
засвітися Немовлятку.
Ти, [i]Земелько[/i], грій зернятко,
усміхнися Немовлятку.
А в зернятку житній дух,
а в куті спить сніп – [i]Дідух[/i],
а в снопі [i]у Дідуху[/i]
спить[i] Коза[/i] у кожуху,
[i]а в Козиній бороді
буде тепло Коляді.[/i]
[b]Ярів день[/b]
Ой над лісом, ой над лугом
Місяць оре [i]Землю Плугом[/i]:
губить [i]Яр [/i]зимові сни,
[i]Яр [/i]вертає до весни.
І пташиними ключами
відчиня зелені брами,
і щебече сто пісень
для малечі [b][i]Ярів день[/i][/b].
Яре сонечко – [i]Ярило[/i]
Землю з зерням відігріло,
і окрилене весною
Землю вкрило [i]борозною[/i].
Буде з тої [i]борозни[/i]
повна повня[i] ярини[/i].
[b]Русалії[/b]
Ховає у річці ізмалку
[i]Водя́ник[/i] онуку [i]Русалку[/i],
[i]Водяник Русалку [/i]жаліє,
як білу лелію леліє.
У літні [b][i]Русалчині ночі[/i][/b]
у річці [i]Русалка[/i] хлюпоче:
шукай тую [i]воду[/i] –
пізнай того броду,
а броду не знаєш –
минай тую [i]воду[/i]…
[i]Русалко – сестричко[/i],
пильнуй нам [i]водичку,[/i]
даруй в нагороду
здоров’я і вроду.
(З [b]"Дощечкової читанки" [/b]для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання- 1990).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743662
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Комар котам хвалився, та й охоче,
Що може укусити, кого схоче –
Мале дитя, бабусю чи студента,
Козу, корову, навіть президента.
Почув це голуб, крилами мотнув,
Вхопив комаху дзьобом, проковтнув,
Та як побачив хитрі очі кішки,
Рванув у небо під дитячі смішки.
***
- Чом, ти Олю, не малюєш
Коника чи лева –
Скоками шляхи торуєш,
Лазиш по деревах,
Як та мавпа на Багамах?
Зміниш колись плани?
Буду завжди така, мамо,
Бо я їм банани…
***
Сів шпачок на крайчик сцени,
Чорний на нім светрик,
Та й давай співать катрени
(Надворі концертик
Мав відбутись). Тут динамік
Принесли великий
Хлопці в майках та панамах,
Модних черевиках.
- Голос сильний мій від тата! -
Крикнув норовисто
Шпак. З динаміка кантата
Баха променисто
Вилетіла. Птах зігнувся,
Мов карась в тарілці.
Ворон хижо усміхнувся,
Що сидів на гілці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742588
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Нападає хандра від безсилля
І не хочеться суму, але,
Ця душа як під вітром бадилля
Коливається рвучко і зле.
Душа прагне у небо злетіти,
Поза хмари, де сонце сія!
Та не крила, а зламані віти,
Піднімаю знесилено я.
Ти десь там, моя мила і ніжна,
Ти десь там, куди я не прийду.
Серед літа нам важко і сніжно
Бо долаємо разом біду.
Ця біда намагається стерти
Радість руху, життя повноту.
Нам ще рано скорятися смерті,
Коли гілка твоя у цвіту.
Нам ще рано весну забувати!
Знаєш ти, як я вірно люблю.
А тому і не смій піддаватись
І як можеш – борися! Молю!
Не дай, Бог! – якщо сили не стане
І засохне чарівне гілля,
То і я, - у ту ж мить, - теж зів’яну,
Бо відторгне коріння земля.
Я тримаюсь одною тобою.
А тому, у липневі ці дні,
Поруч серцем у цьому двобої,
Коли тілом не дано мені.
Знаю, - боляче! Чую, - нестерпно!
Шукай вихід, допоки ще є,
Хоч маленька можливість зіпертися
На той шанс, який доля дає.
І повір, нас недуг не подужає,
Хай не в сотню відсотків, та все ж,
Хризантемою в осінь квітучою,
Ти до мене, кохана, прийдеш!
18.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742539
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Шепоче ніч слова молитви:
--Прийди до мене...Уже час,
Бо прийде ранок,чари зникнуть
Пройде кохання та повз нас.
Не пропусти,не бійся долі
Злови прийдешню нитку-мить,
Збери у жменю літні зорі
Й розсип,якщо тобі болить.
Впади в траву мою високу,
Спочинь на віях золотих,
Липовим цвітом,медосоком
Я припаду до вуст твоїх.
Зіп’ю усю печаль – отруту
І серце ніжністю заллю,
А купіль з м’яти й диво-рути,
Я зачарую,бо люблю.
Шепоче ніч:
--Прийди до мене,
Бо скоро ранок згубить час,
Кохання вигляне й полине
Але повз нас,повз нас…Повз нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740410
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 03.07.2017
[i]Іде війна...По всій Україні люди втрачають рідних, близьких, коханих...Рани болять, не гояться! З давніх-давен в Україні повівся звичай, коли біль втрати нічим не уйняти - наші предки молилися [b]іконі "УСІХ СКОРБЯЩИХ РАДОСТІ"[/b].Вона має давнє коріння - енергетика Любові, звернена до неї, дуже потужня...[/i]
Я тобою скорбила,
і стигми усі на мені.
На мені і в мені
кровоточать і дихають рани.
Я радію,що в Ско́рбі
були ми з тобою одні,
я радію,що в Скорбі
єднало нас світло осанни.
Я радію,що в Скорбі
не знала утіх і прикрас,
я тобою скорбила
скорботою власної крові...
Називай це як хочеш:
сповняла обіт чи наказ,
тільки, знаєш,
обіт чи наказ роду тої ж
Л ю б о в і .
[i]На фото: Ікона "Усіх скорбящих Радості"
[/i]
(Зі першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740059
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Спроба продовжити твір A.Kar-Te
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6461
----------------------------------------------
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EY_6Hf7ZoL8[/youtube]
А коли зійде на землю вечір,
І зірки на небі зацвітуть,
Не кажи мені, прошу, про втечу,
Ти зумій на відстані відчуть,
Що для мене ти найкраща зірка
Та, що не погасне у імлі,
Що без тебе серцю дуже гірко.
Ти одна така на всій землі.
Не сумуй, з тобою не прощаюсь.
Прийде час, зустрінемось колись.
Я тобі на відстані всміхаюсь.
Ти мені, кохана, посміхнись.
А коли дощі стіною з неба,
Знай: це за тобою сльози ллю.
Що не разом, це так було треба..
Знай, кохана, я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738973
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 29.06.2017
ВІЧНО ВДЯЧНИЙ
Не гудки паровозні лякали,
А ті дні, що за ними пливли.
Там гули стоголосо вокзали,
Визирали плачі із імли.
Заглядав я не раз у минуле,
Звав у снах найрідніших людей.
Та дарма! Їх вже поряд не було
І в майбутнє ніхто не прийде.
Не вітрами приноситься доля.
Самі ліпимо наче гніздо.
Хоч і кажуть: на все – Божа воля,
Та про неї не знає ніхто.
Так і тут: випадково, буденно
Стрілись ми – дві душі, два тепла.
Її мова здалася пісенною
І сама наче скрипка була.
Я повірив. Ні в чім не вагався!
Як Ромео в Джульєтту свою,
По самісінький дах закохався
У єдину. Чарівну. Мою!
Пізня осінь життя все хмурніша,
Вже дощить в мій щодень листопад.
Тільки поряд ще є найрідніша
І літа повертає назад.
Не дає передчасно старіти,
Будить душу від чорного сну,
Аби міг я ще довго горіти
І стрічати в коханні весну.
Разом з нею тримаюсь, як можу
Геть жену із думок біль і страх.
Трохи вірую в милості Божі,
Їй щодня зізнаюсь у віршах
Як її, - по-юначи, - кохаю,
Хоч не вмію співати пісень
Вічно вдячний – бажаю, стрічаю!
Кожен день, кожен день, кожен день!
29.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Я Вас обязан известить, Вы тем горды и мне бы Вас
Что я встревожился когда-то, Как будто бы поздравить можно.
Когда узнал -- Ваш сын носить Вот только лишь один нюанс
Стал форму русского солдата. Зажег во мне сигнал тревожный.
Все дело в том то, что война
Нависла над моим народом.
Горит в огне моя страна,
С которой Вы ведь тоже родом.
Пришел в мою страну солдат А дальше -- больше: спору нет,
Без визы и без разрешенья. Что сердце от тревоги стынет --
Глава его страны мандат Солдат-агрессор тот одет
Вручил ему для разрушенья. В одежду, как на Вашем сыне.
А это значит, горький час
Наступит рано или поздно,
И сын Ваш выполнит приказ
Войти в мой дом с оружьем грозным.
И Вы спокойно в этот путь Нельзя поверить, чтобы мать
Благословите разве сына? Благословить могла когда-то
А я не верю в эту жуть, С оружьем руку поднимать
И вряд ли верит Украина. Своего сына против брата.
"При чем здесь брат?" -- такой вопрос
Возможно Вы задать хотите.
Ведь сына аист Вам принес
Лишь одного. Но погодите.
Напомнить Вам имею честь: Ведь сын ее вот-вот готов
В многострадальной Украине Войти в ту возрастную норму,
Сестра родная у Вас есть. Чтоб для защиты от врагов
Она волнуется о сыне. Примерить воинскую форму.
Финал не сложно представлять.
Жесток финал, не буду врать я.
Друг в друга целиться, стрелять
Пойдут двоюродные братья.
Один из них -- Ваш сын родной, И кто-то с этих сыновей
Солдат страны самовлюбленной. Нажмет курок -- и быть печали:
Другой -- племянник Ваш, а мой Кому-то с ихних матерей
Вашей сестрой мне внук рожденный. Идти по жизни в черной шали.
Я всем желаю светлых дней,
Своей снохе и Вам. Из жизни
Долой печаль! Для сыновей
Справляйте свадьбы, а не тризны.
Так пусть же в том поможет Бог, Вы потрудитесь осознать
Чтоб моему желанью сбыться. Свою на выборах промашку,
Но, чтобы в этом Бог помог, Когда Вы шли голосовать,
Нужна от Вас труда частица. Поставить в нужном месте "пташку".
И Вы поставили ее.
Не знали Вы, что превратится
Она в жестокое зверье,
Под стать двуглавой хищной птице.
Тот зверь талантлив, признаЮ. Мне трудно переубеждать
В самоуверенном апломбе Того, кто мыслит зомбиально.
Он правду подчинил вранью От Вас же, верю, можно ждать
И превратил народ свой в зомби. Оценки жизненно-реальной.
Что ж, оценяйте побыстрей
И меры принимайте смело!
Своих навязывать идей
Я Вам не буду -- Ваше дело.
На этом все, конец письма,
Его исписаны страницы.
Вас уважающий весьма
Свекрови муж Вашей сестрицы.
P.S. Я верю, Вы понять смогли
Суть моего к Вам обращенья.
Мои слова Вас напрягли.
За это я прошу прощенья.
Но я хочу, чтобы и мать Пред ними буду я в долгу,
Буквально каждая в России Коль не скажу и им об этом.
Так, как и Вы, смогла понять Но так, как Вы, я не смогу
Абсурд войны, убийств, насилий. Сказать. Здесь мало быть поэтом.
Нужна здесь матери душа
И сердце в материнском теле.
Лишь мать понятьем хороша
В таком весьма серьезном деле.
Я с просьбой обращаюсь к Вам: Они поймут Вас, Вы ведь мать,
Не умолчите этой темы, Язык Ваш с ними материнский.
А объясните матерям По силам Вам с ними создать
Суть мною поднятой проблемы. Антивоенный блок российский.
Спешите требовать от тех,
Кто прочно сел во власти "тузом",
Пресечь жестокий, тяжкий грех --
Войну, с ее "Двухсотым грузом".
Спешите, чтоб предотвратить В моем письме о том и речь,
С войны печальны ее вести. Чтобы сберечь детей от смерти.
Война ведь может превратить Игра, как видно, стоит свеч!
Вам сына в груз под шифром "200" Хотите верьте, иль не верьте.
ПРИМЕЧАНИЕ. " ГРУЗ 200" -- Под этим шифром с АТО вывозятся тела погибших воинов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738171
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Кажуть: закоханий - сліпий.
Кажуть: глухий, - порад не чує,
А я тебе очима пив,
І мовчки слухав, як святую.
Тебе все поглядом ловлю,
Душі щоб втамувати спрагу
І небо про одне молю,
Щоб дало молоду відвагу
Сказати про все це – тобі:
Тобі одній на цілім світі!
Тебе нема – мій день в журбі,
А як ти є – і радість світить!
Стороннім рота не заткнеш,
Не переслухаєш поради.
А я дивлюсь: ось ти пройдеш,
Ось робиш щось, комусь щось кажеш…
Хай не до мене, хай комусь
(Хоч ревнощі терзають душу!)
Отак тобою я живу!
Отак терпіти часто мушу
Те, що для інших маячня,
А може, запізніла дурість.
Сідає сонце за край дня,
За хмари дощові, похмурі.
Ти вже ідеш… робочий час
Для тебе промайнув, мов птиця.
Прощаємось… отак щораз…
Вже й парасолі круг розкрився.
Спортивна одіж стан стрункий,
Немов мій погляд, обгорнула.
Ось помах ніжної руки,
Обличчя дружньо посміхнулось -
І все! – тебе вже тут нема!
Лиш цокотить відлуння кроків.
Я поруч йшов би, зонт тримав,
Охороняв би в цей неспокій,
Та не дано. Ти – не моя.
Ти з іншого прибула світу…
Так відпускаю тебе я
В моїх обіймах не зігріту.
14.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737865
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Дорослі дуже завинили
Перед майбутнім всіх дітей.
За їх розірвані вітрила,
І за невпевненість ролей.
За мир, загублений у чварах,
За мову, зраджену колись,
За дні, проведені в підвалах
І, що взяли “зелені “ вись.
За брак любові й сонця в душах,
За всю байдужість у серцях,
За щастя те, що не у грошах,
У цих нещасних папірцях.
За їх сирітство і печалі,
Що не казали ми “пробач”,
За те, що дітки помирали
Й не сумував тоді багач.
За їх украдене дитинство
І покалічені життя,
За всі безглуздя, і безчинства,
За все, що плакало дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735944
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
[i][b]«Де я возьму воячка́, де я возьму воячка́,
Кед я не мам синочка́, кед я не мам синочка́…»[/b].
(З лемківської пісні)[/i]
Люлі-люлі, дівча́точко, люлі – заколисує втома…
Сарни сплять, олениці й косулі
у косицях Весни-повітрулі,
що зірчаста на ній паполо́ма*.
Гаю-гаю… зелений розмаю – стели свої ло́жа! –
Бо як ранок напнеться,
в диво-цвіт убереться,
в оксамити м’які – дика рожа.
Раз на вік… раз на вік –
так Пан-Бо́жич прирік –
злоті ба́вниці в косах…
Чей, не в наві, а в яві
торкне чоловік
ружі-устонька, скупані в росах.
Ярів-день, Ярів-день –для весільних пісень–
свашечо́к зі свічками…
Хай насниться дівчаточку
красний олень,
що весняно біжить потічками…
…Люлі-люлі, дівчаточко, люлі – повітруля лоскоче…
Олениці й косулі поснулі…
Дика ружа – у шлюбній кошу́лі**,
у косицях – зірки потонулі…
… доня спати не хоче…
[i]*Паполома - архаїчне:покривало.
**Кошуля - діалект: сорочка.[/i]
(Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735954
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Іще не пізно - зупинися.
Дивись: нестримно біжить час.
Іще ти встигнеш - озирнися...
Колись не буде уже нас.
Навколо буде все, як зАвжди,
Та час зітре наші сліди.
Не будем вже шукати правди,
Один до одного іти.
То інші будуть іще жити,
( Хіба не страшно уявить?)
Не будем вже кудись спішити,
Не зможем все вже відновить.
Проміння сонце буде лити.
Любити будуть, та без нас.
І зможуть вогник запалити
Той, що колись у них погас.
Поки не пізно все сказати,
Поки цвіте життя, як сад,
Поки нема життя ще втрати,
З душі зітри увесь безлад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735779
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
Нікому не йму я віри,
З тих пір, як побачив зраду.
Раніше добром все міряв,
Ці погляди вже позаду.
Біблійські були закони
Тоді у душі для мене.
Це дозволи й заборони,
Я вірив у сокровенне…
А потім раптово – зрада…
Зелений харпак у душу.
Тоді мій життєвий радар
Біблійський закон порушив.
Я став у житті, як месник,
Борюся за честь до скону.
Я знаю – тепер я грішник,
Хоч маю в душі ікону.
Порушу любі закони
За зраду і перед Богом.
Зміню прописні канони,
Якщо в них нема святого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735523
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
[i][b]Неперевершеною ніч є
На берегах ріки Дніпра…
То про травневий місяць річь йде,
Пору весни та солов*я…
Не затихає гамір птаства…
Зірками небо струменить…
І відчуваєш серцем щастя,
Лиш освідомивши ту мить…
Ось чеберяє очеретом
Травневий ранок на лугах,
Здіймає хвилі піруетом,
Світає прямо на очах…
В отому сутінку світання,
Ще місяць по воді рябить,
Зозуля вже кує віщання,
Що день несе свою блакить.
Лиш на Дніпрі в природи лоні,
На сході сонечко зійде,
Підстав скоріш свої долоні…
Хай в Україні мир буде…[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735482
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
І наче світ увесь на полотні
вмістився тут дрібненькими стібками:
он мама виглядає у вікні
за доцями своїми і синами.
Он яблуня розлила молоко -
аж на межу упали білі бризки,
он плесо повесняне розтеклось
і сонечку дарує гойні зблиски.
Дитяко он побігло у поля
збирати для матусі диво-квіти,
а он синіють радісно моря,
чекаючи у гості знову літа.
А он калина кетяги рясні
убрала, мов зібралась до вінчання,
а он рядочком вилились пісні
про батькіщину, юність і кохання...
І все це візерунками лягло
на дивовижній рідній вишиванці,
я під її налюблене крило
вмощуся завтра затишно уранці.
17.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733973
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Земна куля лиш на градус обернулась.
Вечоріє, сум в душі – ну, що ж, - нехай!
Поміж іншим, сум не так уже й від суму,
Просто прозою хлюпнуло через край.
Просто темінь лізе знову у віконце,
Знову тиша, схожі дні мов п’ятаки…
Без причин чомусь не гріє навіть сонце
Хоч і день стояв погожий і жаркий.
І оце чуття незміряно глибоке,
Аж основу зачіпає, аж до дна!
То бринить струною ніжне і високе,
То розіллється, що й берега не знать.
І вагоміше воно за саму радість,
Хоч тихіше за ту радість що пройшла…
Сиджу… думаю… Ні! Сум – іще не старість!
Просто мить для цього ввечері прийшла.
16.05.2017 16:11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733725
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017
(дитячий)
Що для тебе, хлопче, Україна?
Руки мами, батьківські коліна.
Це земля прародичів чудова,
Де тепло сердець і рідна мова.
Дзвони храму у неділі й свята,
Босі ноги у траві, де м’ята,
Сад, улітку плодом густо вкритий,
Ліс-чаклун, хмарками оповитий.
Це карпатські буки і смереки,
Рій бджолиний і гніздо лелеки.
Золотом налитий в полі колос,
Соловейка в надвечір’я голос,
Що облюбував собі калину,
Біла хата, мальви біля тину.
Це сорочка, вишита нитками
В кольорах веселкової гами.
Літописець-дуб і плющ повзучий,
Чорне море і Дніпро ревучий,
Що, неначе сич, в негоду виє,
Місто Лева і столиця Київ.
Одноземці, що швидкі до праці,
Дух упівців і холодноярців,
Посівів любові сходи пишні,
Край, мені дарований Всевишнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733734
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
«Ти народилась в ніч, у горобину, –
Бабуся якось журно прорекла, –
Боюсь за тебе: щастя б не згубилось,
І доля щоб від тебе не втекла.
Адже зоря твоя тоді страждала,
Коли здригалось небо грозове,
Й матуся твого крику не діждала,
Подарувавши нам життя нове, –
Й рукою так нечітко ледь махнула,
Здалося просто, просто в нікуди.
І фартушину в очі умокнула, –
Іди уже, дитино. Ну, вже, йди…»
Дівча стежину кроками долало,
А в голові – бабусині слова:
«Чому вона мені отак сказала?»
Вітрець волосся ніжно завивав.
Так полетіла в світ, чужий, жорстокий…
Малярувати вчилася. Жила…
Та в місті тім якось на неї оком
Накинув чоловік. З ним… сина зачала.
Маля невдовзі світ оповістило,
Що тут воно й, наперекір, жиє.
А вона бавила його, ростила,
Дівоцтво покалічивши своє.
І злиднів якось вигнати не вміла –
Лиш ледве-ледве зводила кінці.
Хваталася за всяке-всяке діло.
Ой, чи окупляться старання їй оці?
Признатись не могла вона й бабусі,
Хоч зрідка їздила, аби допомогти –
І спіх не той у неї був у русі.
Хлоп’ятко поспішало теж рости.
Сама його поставила на ноги.
Він прабабусю не застав живу.
Вона ж боялася сказати їй про нього.
Квартиру згодом вже отримала нову.
Частенько приїжджала до могили,
Щоби спокутувати давній власний гріх,
Та якось син її, дорослий вже,… загинув –
Навіки залишив її поріг.
І що важливо: в ніч, у горобину,
Коли вертався в місто із села.
Його грозою на стежині вбило –
Вона ж бо… іменинниця була…
Давно було це, та не гоїть рану
Ні час, ні люди. Не вщухає біль…
Все пам’ятає, як вона збиралась
Теж їхати, і дорікне собі.
Ось і тепер… могилки обробила
Бабусі й сина. Обвела хрести
Їх рушниками. Поряд – горобина,
Ще не велика… Їй рости й рости…
16.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732790
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
І знову сльози на очах,
Така історія, мов рана,
Схилилась пам’ять при свічах,
Така болюча Вітчизняна.
Солдат пекельної війни
Був до кінця на полі бою,
Вона приходила у сни,
На серце падала журбою.
Вона у венах запеклась,
І біля скронь осколком билась,
Через роки болить всіх нас,
І жах наводять чорні крила.
Не оминула жодний дім,
Писала “безвісти” й “навіки”,
Мигала в дзеркалі кривім,
Їй ніпочім були каліки.
Пройшли паради поколінь
І знову Вітчизняна, друга.
“Троянський” висадився кінь -
Зі сходу ворог, чорна смуга.
Він наробив без міри бід,
Пройшовся чоботом по світу
І що ж то за такий нарід?
Зірвав безжально стільки цвіту.
По колу знов – руїни й біль
І стільки доль вже - у граніті,
Йому б побільше тих “весіль”,
Не має поки спину в світі.
В День Перемоги гинуть хлопці
За рідну землю, без вини,
То пісня - в нинішній обробці:
“ Хотят ли русские войны?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732553
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Квітнуть маки червоно в травах,
У могили лягають сини,
Тінню болю хрести в загравах,
В лебединім польоті всі сни.
В журавлинім:" Курли"-печаллю
Небо падає тихо до ніг,
Чорно- білою вишите гладдю
Все життя, наче стиглий сніг.
Перебілене з білого в чорне,
Переповнене ріками зла,
Перемелене жорнами горе,
Пересіяна ситом біда.
Тінню болю хрести в загравах,
У могили лягають сини,
Квітнуть маки червоно в травах,
Тихо вітер гойдає їх сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732574
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
-1-
Перемога ціною в мільйони:
українців,болгарів,татар,
що поклали за миті свободи
життя своє, війні на вівтар.
Хоч не славимо нині тиранів,
демократія - понад усе!
Залишилась одна лише пам'ять
про минуле болюче й страшне.
Як болить обгоріла сторінка,
що обпалена на війні
Це страшна,наче відьма,жінка
їй не чути жалі людські.
Та війна закінчитися має
хоч коли би це не було
Зійде сонце за небокраєм
і забарвить небесне тло.
Пройде дощик - то сльози Господні
за загиблими в цій війні
Пам'ятаю й схиляю сьогодні
свою голову перед людьми.
Що боролись за небо синє,
за Вкраїну мою дорогу,
За народ,за дочку, за сина
в Україні,що я в ній живу!
Що боролись за всю Європу:
за Варшаву,Оттаву,Париж
залишилось відомо лиш Богу
лік життя отих молодих.
Що стражденно заплющили очі,
наче страчені на хресті
Виринають за хмар серед ночі
тепер спогадів зорі ясні.
В нас лишилися тільки маки,
як розстріляна рана ота
Вірний символ усім пам'ятати
війні - ні,а для миру - так!!!
-2-
Попри все ми стаємо до бою
за Вкраїну,свої права
Ми змирились самі із собою
в боротьбі Батьківщина жива!
Народ мирний,чужого не треба
ми відстоємо тільки своє
Стоїмо,патріоте,за тебе
хай майбутнє у мирі живе!
Щиро просимо,Боже,у тебе
хай закінчиться ця війна
Вітер дме і синіє небо
в Україні квітуча весна.
А весна - новий час,щоб жити
розтопити ворожі льоди
Сонця променем землю зігріти
хай співають у лузі пташки.
Така доля,а що поробиш
лиш боротися вихід наш
Українське досьє у Бога
вірю я буде мир у нас!!!
9.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732606
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Гірко плакав янгол над широким полем,
Мав у серці дірку, зроблену пістолем.
Сльози впавши в землю проросли полином.
Вчора був ще батьком, чоловіком, сином...
Вже в небеснім війську служить охоронцем.
Та нащадкам світить перемоги сонцем.
Пам'ятник на грудях з бронзи чи граніту
І щороку маком квітне він для світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732595
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/634157881.jpg[/img]
[b]«Малюю тебе відтінками літа»[/b]
Малюю тебе відтінками літа
Заквітчані трави, заквітчані віти
І бронзи в малюнок добавити трішки
Засмагле обличчя, засмаглі і ніжки
І сині добавимо – рідного неба
Під колір очей, таких як у тебе
Під колір заквітлого поля волошок
І плаття легеньке, в зелений горошок
І стрічка жовтенька – то сонця промінчик
І бровки чорненькі – від темної нічки
В косу переплетено пишне волосся
Тугу, як достигле у полі колосся
Малюю тебе – фарби рідного краю
Сюжет для малюнку найкращий я маю
Сюжет для малюнку, а ти для життя
І вторить прискорено серцебиття...
© Микола Карпець (М.К.)
*07.05.17* ID: №732293
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/maljuju_tebe_vidtinkami_lita/13-1-0-109"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732293
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Світлій пам'яті дружини Віри Павлівни
Вісім десятків на порозі
Вже не підкорено стоїть…
Хоч старість й немічність в дорозі
Та любий кожному цей світ.
Ми разом майже шістьдесят,
Онуки, правнуки та діти,
Змогли із буднів та зі свят
Родинний затишок створити.
Рука в руці стискає руку
І тут прийшла остання мить-
Навічна відбулась розлука,
Рветься душа, серце болить.
Стоїть у золоті ріпак,
Сади у цвіті яблуневім,
Буяє колір, запах, смак
І ти в цей час ідеш від мене.
Над всім синіють небеса,
Проміння гріє полуденне -
Така невимовна краса!
А ти в цей час ідеш від мене.
Радість земна - усім живим,
Нащо вона мені без тебе?
Боже, який нестерпний біль!
Бо ти в цей час ідеш від мене.
З небес сказали: «Відпусти,
Вона так тяжко настраждалась!»
Лишивсь в житті на самоті
А ти вже там, де забажала.
Хай пухом буде їй земля
І прийме Царствіє Небесне!
Душа при Господі, здаля
Вітає нас, хоч й безсловесно.
В житті ще діє половинка,
А інша вже в сирій землі,
Як визначить Господь зупинку -
Хай в парі линуть журавлі.
На фото я твоє дивлюся
Де посмішку жадану бачу
Та щиро Господу молюся
Й щоденно безутішно плачу.
Народжуються щоб померти,
Собі подібних відтворивши,
Та очі не сприймають смерті -
Живі живим щоб вічно жити!
5.05. 2017р., с. Лозовий Яр -
Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732169
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
В путі вони, як кораблі.
Як хмарки у блакиті,
Життя свойого ковалі,
Надійні, працьовиті.
Як кремінь міцні на крилі,
Суворі і закриті.
Як ті пороги у Дніпрі,
Коли вони сердиті.
Напій хмільний у кришталі,
Волошки сині в житі.
Як дощик ранній для землі,
Як обрус в оксамиті.
Ото ж такі вони Тельці,
Спокійні, гордовиті.
Красиві, гарні на лиці,
Дощем травневим вмиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732141
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Услышь мой вопль, сестра Европа,
Из сердца рвущийся к тебе,
Ведь наше прозвище - «Укропы»,
В лубянских стенах ФСБ.
Я никогда не обращалась
Ещё за помощью к тебе -
Всегда с бедой сама справлялась,
Назло изменнице-судьбе.
И нынче крик мой – не корыстный,
Не ради денег и чинов:
Пойми, российские фашисты
И ваших жаждут кровь сынов.
Твоя к убийцам толерантность
Самоубийственна сейчас:
Оставь пока свою галантность –
Попридержи на другой раз.
А нынче лучше встань сурово
И зацеди мерзавцу в нос,
Чтоб смылся по добру-здорову
В свой загнивающий колхоз.
Да чтоб не лез в чужие страны
Подобно Гитлеру с войной.
Неужто ты забыла раны
От той - кровавой мировой?
Ведь также всё происходило
В те непростые времена:
Мразь Украину захватила -
Потом к тебе пришла война!
И так же ты тогда тупила
В эгоистичном "бодуне"*,
Пока сама не завопила
В кровавом пламенном огне.
Заткни своим шпионам глотки,
Что там в парламентах вопят -
Пусть собирают свои шмотки
И в Рашу чередой летят
На ПМЖ и безвозвратно
Новейший строить коммунизм!..
А то вернётся троекратно
Послевоенный оккупизм.
Познаешь ведь сполна всю прелесть
Российских пьяных кабаков
И неземную озверелость
Чеченских банд и казаков.
Проснись, сестрица! Хватит дрыхнуть!
Грабитель твой давно не спит.
Не дай войны пожару вспыхнуть,
Пока рог мира не испит.**
12.03.2016
"бодуне"* - похмелье, пьяное состояние, эйфория.
...** - здесь имеется ввиду, пока не разрушены основания мирной жизни. Проще говоря - пока не не началась война.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731551
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
(для розвитку уяви і мовлення)
I
- Розказать тобі про море
Казочку, Елеоноро?
- Так.
- То слухай, не крутись,
Не стрибай, як дика рись.
Будь усидлива, поважна,
Слухай казочку уважно.
Там, де хвилилося море
Синє-синє неозоре,
Залишилось тільки дно.
Взимку білим є воно.
Влітку й навесні – зелене.
Гарна казочка у мене?
- Ні. Де казки серединка?
- Виїла голодна свинка.
Зачин і кінець не схрумай.
Те, чого нема, придумай.
II
- Розказати про горилу?
- Спробуй. Вуха нагострила.
- Ще ж, немов жаб’я, не плигай
І не вийся, наче дзиґа.
- Я незрушна, мов стіна.
- Слухаюуважно я.
- В Африці одна горила.
Із листків пошила крила.
З ними вдень собі літала.
А вночі, як в ліжку спала,
Їх папуга сторожив.
Гарна казочка, скажи?
- Що ж із крилами робила?
- Зна про це лише горила.
- Де ж знайти мавп’я оце?
- В Африці, ну, де ж іще?
Можеш ти поміркувати,
Що там далі, розказати.
III
- Розказати про вогні?
- Довга казочка чи ні?
- Довго спав єнот в окопі,
А вогні пішли у попіл
Швидко, були – й зникли в дні.
Гарна казка про вогні?
- Що ж горіло – дім, копиця,
Дрова в печі чи крамниця?
Літечко було? Зима?
- Це домисли вже сама.
IV
- Хочеш казку про ведмедів?
Раз за ними я підгледів,
Їли дині й кавуни
На галяві восени
Під кантату солов’я.
Гарна казочка моя?
- Де взяли ті кавуни?
Смакували їм вони?
- Ти напруж своє чоло
І сама, як це було,
Розкажи мені, будь ласка.
На свій лад додумай казку.
V
- Хочеш казочку про кицю?
- Так. Лише доїм суницю,
Руки вимию і сяду.
Слухатиму казку радо.
- Добре. Вже готова?
- Так.
- Сіла киця на літак.
Полетіла до Парижу.
Мала там новеньку хижу.
Квартирантів в ній тримала.
Цим копійку заробляла.
Жили в хижі пацюки
І єноти, й борсуки,
Білки, котики, собаки,
Зебри у смугастих фраках.
Навіть якось восени
Поселились два слони.
Гарна казочка оця?
- А чому нема кінця?
Як жили тварини в хижі?
Що робили у Парижі?
Зебри їли торт з трави?
В хижі слоники жили?
Як вони у ній вмістились?
У дворі чи в ванній мились?
- Розкажи сама, серденько.
Я послухаю раденько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729483
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Український гопак – це не просто танок,
Це – культура і гордість народу!
Це – широка душа і мистецький вінок,
Цьому Роду– нема переводу!
Це – нестримний вогонь, ніжний подих вітрів,
Дивна грація, легкість і сила,
Емоційний порив, феєрверк почуттів,
Це – політ над віками, це – крила!
Це є нації код, і глибинне коріння,
Це – незламність, і гідність, і воля,
Це – велична й могутня моя Україна!
ЇЇ слава, окраса, і доля!
17.04.2017
[i](Під враженнями від документального фільму про Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім.П.Вірського під керівництвом Героя України, народного артиста України, народного артиста Росії, Лауреата Національної премії України ім.Т.Шевченка, професора, академіка Мирослава Вантуха)[/i]
фото з мережі Internet
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729178
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017
Христос воскрес! - співають дзвони великодні.
Христос воскрес!Ми всі зібралися сьогодні.
І оживає в нас надія,
Що світ спасе Ісус - Месія.
Христос воскрес! Христос воскрес!
Усі говорять і співають.
Христос воскрес! Христос воскрес!
Ісуса Христа прославляють.
Христос воскрес! -протягну руки до Ісуса.
Христос воскрес!- до нього щиро помолюся.
І поблагаю в нього миру:
"Обережи нашу Вкраїну!"
Христос воскрес! Христос воскрес!
Усі говорять і співають.
Христос воскрес! Христос воскрес!
Ісуса Христа прославляють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729105
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017
Ріденьке волосся накрила хустинка тернова,
Її бережу, як реліквію я дотепер.
У пору зимову, як зірка зійшла вечорова,
Зітхнула легенько і в гості пішла до сестер.
- Не треба, бабусю! - Кричали в проханні онуки,
А син у риданні губами припав до чола…
І вже у останнє на грудях матусі склав руки,
Неначе лебідка зложила навік два крила.
Не вірили внуки, сльозилися очі у сина,
Бо, як же без бабці і мами надалі життя?
І зняв, щоб змінити, матусину теплу хустину
Горнув до грудей, щоб прискорилось серцебиття.
Закрилися очі, які не побачать більш світу,
Залишився біль, який в грудях пече дотепер.
Стежину свою залишила в житті світлу-світлу,
Сама ж бо назавжди пішла в небеса до сестер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728645
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Я твій Поет. У тебе ще не було
Таких палких зізнань у почуттях!
Здавалося, що все давно відбулось,
Перетворилось в мотлох для сміття.
Аж раптом спалах! Раптом громовиця!
Знов в очі погляд, в глибину душі
І вже незмога серцю зупинитися,
І як та повінь полонять вірші
В яких високим поетичним штилем
Звучать слова про вічне джерело
Мого натхнення від очей цих милих,
Від слів твоїх, від подиху твого.
Якби ти знала, моя ніжна пташко,
Як дні розлуки в серденьку болять
І як без тебе в синім небі важко,
Коли я сам, без дружнього крила.
Як розказати, дорога голубко,
Про мої думи о нічній порі.
Коли в безсонні мну свою подушку,
А у вікні від неба дві зорі
Наче два ока дивляться в оселю
В якій даремно мрія ожива
І рояться в буянні невеселім
Докорів, безпорадності слова.
Що докоряти! Чим це допоможе,
Коли це присуд? Бути разом – гріх?
Для нас – табу! А я уже не можу
Без цих шовкових пасемців твоїх,
Без губ твоїх, солоних від сльозинки,
Без кроків, що лунають наче дріб,
Без всього того, що складає жінку,
Чим вічно життєдайна наче хліб.
Така ти є! стрічаю красномовно
Стискаючи у серці біль розлук
Цілую пальчики ласкаві, безвідмовні,
Натруджених, до щему рідних рук.
Я – твій Поет. Оспівуючи вроду,
Звеличуючи в тім твоє ім’я,
Славлю життя! Цю життєносну воду.
Чим і живу, голубонько моя!
13 квітня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728586
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Великодньої суботи
Всю пороблено роботу,
В хаті прибрано ї чисто,
Мов дівчинонька в намисті.
Паска спечена рум"яна,
Крашанки, шматочок сала,
Ковбаса домашня й шинка,
Масло та шматочок сиру.
Господиня зготувала
Та у кошик поскладала,
Бо збирається до храму
На всенощну з молитвами
До Всевишнього звертатись,
Миру й злагоди прохати,
Освятить оті дари
Світанкової пори.
Як прийде вона додому,
Кличе рідних всіх до столу
Трапезу та й розділити,
І Спасителя хвалити.
Великодньої співати,
Благодать святу пізнати,
Що нам послана з Небес.
Христос Воскрес!
Воїстину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728585
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Кружляє птах в блакитній глибині,
Одним –один без пари і без зграї.
Йому сирітськи в небі, як мені,
Бо на землі нікого він не має.
Голубка була, мов одне крило,
Літали вдвох пірнаючи в блакиті.
Недовго щастя зорями цвіло,
Час воркування - лиш короткі миті.
Кружляє птах, шукає інший світ,
Де є щось схоже на прожитий в щасті…
Чи знайде він на поклик свій, привіт,
Чи доведеться свої крила скласти?
Над цим життям злітаю у думках,
Немов на крилах молодих і дужих.
Який важкий цей голубиний шлях!
Та ще триматись треба… хоч для Музи.
Вона приходить, зрідка, у мій день.
Мов ясне сонце в очі заглядає.
Хай не співає молодих пісень,
Та добрим словом серце зігріває.
Про це життя воркуємо удвох,
Про спільне небо мріяти не в змозі.
Здоров’я пір’я сиплеться в обох
І тінь розлуки вічно на порозі.
Кружляє птах, виблискує крилом
В промінні сонця білу мрію носить…
Оце і все, що бачу за вікном,
А кволі крила ще блакиті просять.
11 квітня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728327
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Щоб вшанувати пам’ять побратима,
Зібрався весь славетний другий взвод.
Для тих солдатська дружба нерушима,
Хто воював не задля нагород.
Пішов з Майдану Неньку захищати.
Пройшов крізь пекло голоду і зрад.
Кого в котлах кидали під гармати,
Щоб влаштувати в Києві парад!?
Вони прийшли, обпалені війною,
З застиглим, вічним, болем у очах
У котрий раз вклонитися Герою,
Тому, хто втримав Небо на плечах…
Години пролетіли непомітно –
В минулому лишилася чота.
Навколо цвинтар, дійсність непривітна
І спогадами, зранена душа…
А ще: згорьована сільська родина,
Яка своєю стала назавжди,
Син сирота й вдова-дружина сива
І матінка, зігнута від біди…
Прощання мить і батьківські обійми:
Мов рідних, всіх до серця пригорнув.
І крик душі:”Прокляті, підлі війни!” –
Беззвучний крик… А кожен його чув…
Слава Україні! Героям слава! Кіндрат & Корінь. 07.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728061
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
«Баю- бай!» - сказало сонце
Та й сховалося за ліс,
Темна ніч ввійшла в віконце,
Місяць в небесах повис.
Швидко навкруги темніє,
Знизу тягне холодком,
Все стихає і німіє,
Ніч іде з солодким сном.
Дітки в ліжечку накрились,
Татко казку прочитав,
Щиро Богу помолились,
Кожний тихо задрімав.
Мама пісеньку співає -
Треба спати і рости,
Завтра сонце всіх чекає
Щоб до школи радо йти.
Лише сон дає всім сили,
Міць гартує для життя,
Сон солодкий, добрий, милий
Огорни наше дитя.
9.04. 2017р.,Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728036
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Наворожи мені, веснонько
Духмяного та й первоцвіту,
Помислів чистих і світлих
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Росяних ранків погожих
І щастя безмежного море
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Та й солов"їного співу,
І трав соковитих засіву
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Мирного неба блакиті
І радості сонця в зеніті
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Барвінку очей бірюзових,
І хоч би ще трішки здоров"я
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Міцності ще творчим крилам,
Горіння, неспокою й сили
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Віри, надії, любові,
Вони ж бо усього основа,
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727304
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Присвячується анонімникам, які пишуть на цьому сайті анонімки адміністрації, замість того, щоб писати вірші…мабуть тому, що для написання віршів потрібен хоч якийсь хист, а він у них повністю відсутній! І в підтримку Занга, який мабуть ЄДИНИЙ на цьому сайті вказував на РЕАЛЬНІ помилки в нашому віршуванні (в тому числі – і в МОЄМУ), дотримуючись толерантності і такту, а не писав похвальні відгуки, при цьому єхидно посміюючись, як це багато хто робить на сайті…а для тих, кому він все ж таки заважав своїми рецензіями, є кнопка ЧОРНИЙ СПИСОК! Натиснув - і ніяких проблем і рецензій! Писати ж скарги, ХОВАЮЧИСЬ за ЛІВІ, ПУСТІ (без віршів) профілі – це вже мабуть їх навчили їх дідусі-стукачі, які проживали за часів Берії…з чортополоху і виросте тільки ЧОРТОПОЛОХ!((
[b]Від заздрощів їм «зносить дах»[/b]
Писати вірш – то Божий Дар
Його немає у БЕЗДАР!
Його немає у НЕВДАХ
Від заздрощів їм «зносить дах»
Не знають рими, слів відмінки
А пишуть тільки анонімки
То їх ВЕРШИНА, їхній ПІК
«Нагадив» і в кущі утік((…
Не гордий вовк – гидкий ШАКАЛ!
Мізків немає – лиш оскал!((
Смішний, нікчемний боягуз
У віршуванні карапуз
В житті на кшталт він туалету
Нашкодить кожному поету
Готовий, і в кущі втекти
Та най БЕРУТЬ ТЕБЕ ЧОРТИ!))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726457
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Коли мама виходила заміж,
То була ще густою коса.
І була ще у нашої мами
Невід'ємна дівоча краса.
Батько мав сильні руки і плечі,
І ясне, мов у сонця, чоло,
Як з роботи приходив надвечір,
В хату ніс у долонях тепло.
...І давненько вже батька немає,
Хоч не вірю, що зовсім нема...
Все частіше приходим до мами,
Що змінилась, як доля сама...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622751
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 26.03.2017
[i] [b] [color="#bf1f1f"]1918 рік... Нам не страшні
Московські воші...Нам
страшні Українські гниди...
(Симон Петлюра)...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#131f1f"]Шось змінилося за 100 літ?..[/color][/b][/i]
[i][b][color="#131c99"]Життя прожите...Все коротші кроки,
Все довші ночі, у очах - туман.
Усе від Бога, та старечі роки
Страшні, бо знову гамір у слав'ян.
Знов надломилась їх ерзац - держава
Після десятків років боротьби
З царизмом, тифом, НЕПом, смаком кави,
З нуждою, джазом, ворогом... в собі.
Ох, цей надлом! Вкраїна, може, встоїть,
А може й ні, бо хвора вже й сім'я,-
Найменша крихітка юрби людської,-
Та певно знаю, що не встою я.
Усе тяжке, брудне, нежиттєдайне
Судини стисне, здавить серця м'яз...
На громадян з заводу, поля, стайні
,,Князі" все це вантажили не раз.
Бо так і не навчились князювати
Від древніх і до нинішніх часів.
Варягів древні мусили шукати,
Щоб ті престол тримали на Русі…
Петро з трибуни: горе селянину,
З другої: горе, горе шахтарю,-
Все про народ… Все про майбутню днину…
Собі ж ...зліпив добробуту зорю...
Та розібрались,- кинули на смітник,
Електоральне поле підмели...
Внучок Аврори,- мов би рак - самітник,-
Наживши мушлю стихнув... До пори?..
Знайшлися інші... Школярі - трибуни...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725616
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
(Великий світ маленького дитинства )
По неділі - понеділок
За собою весь тиждень зове,-
Почни дещо нове з понеділка,
Добре справа для тебе піде...
Другий день серед тижня - вівторок-
День активний і зібраний день,-
Найщедріший із тижня цілого
Для наповнення наших кишень...
Середа - золота середина
Між початком й логічним кінцем,-
Серед тижня - така половина
Праці доброї - славний вінець !
Ось приходить четвер... він четвертим
За порядком у тижні іде,
У четвер - терез шалька додолу
Переважує... майже, паде...
Вона впевнено в п"ятницю хилить,
Що є п"ятою з - посеред днів,
Почерговість не згубить, не змилить,
Хоч би як ти цього захотів.
Так добралися ми до суботи -
Відпочинку - на кожного смак...
Треба всьому давати зупинку,
Бо ж розгубиш себе позаяк
Ось добрався наш потяг в неділю,-
День такий, що подбати пора
Про серденько і душу в офіру,
Бо для цього - неділя свята
___________________________________
Понеділок- вівторок - тижня початок,
Середа і четвер - середини - додаток,
П"ятниця - п"ята, за нею - субота,-
Це означає "СТОП!" у роботі,
Турбуйся в ці дні про здоров"я і тіло,-
П"ять днів воно цього чекало й хотіло !
Неділенька наша - не наша, а Божа,-
Турбуйся про душу, щоб була хороша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725346
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Вже й мої в житті стомились крила,
А літав у небі, мов орел.
Все робив, на все хватало сили,
Нині вже не той, не той тепер.
Під очима синяки взялися,
Зник рум’янець в діда на лиці.
Чуба вже немає, що так вився,
Зате в мене внуки - молодці.
Інколи докори: - Вже втомився?
Ти на вид ще наче молодик…
Щоб не впасти враз за щось схопився…
Бо життя виносить свій вердикт.
Інколи збираюсь щось зробити
І коли зроблю все до пуття,
Я радію. Тоді хочу жити…
Рада моїм успіхам сім’я.
Я мовчу, хоч часом плачу стиха,
Виглядаю внуків – малюків.
І боюсь не наробити лиха…
Хочу вмерти на землі батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Стояла, долоні схрестивши на грудях,
Мов в серці тримала руками жалі.
Шукала чийсь погляд: блукала по людях,
А світ розчинявся в довколишній млі.
Складала із мрій на майбутнє картину,
А пазли найкращі із рук хтось забрав,
Із серця мов вирвав велику частину,
Понизивши стукіт на кілька октав.
В очах, де надії ранкова заграва,
Вже сонце сідало, хоч був же ще день.
Така-от у долі примхлива забава:
Щось дати - й забрати раптово зі жмень.
Така-от у долі для неї дорога:
Дає й забирає, голубить і б'є.
Пектимуть утрати й не зникне тривога,
Допоки в долоні збере лиш своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 14.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2017
Сіла птаха на тополі сива, сива,
Там, де мати сина свого схоронила,
Заплітала у думках сумні тривоги,
Де, до Бога йшли юнацькії дороги.
Птаха сива голосила, голосила...
Ще одна сумна, розритая могила.
Мати руки тихо сину цілувала,
Божевіллям всі молитви промовляла.
Чом ти, птахо, на моїй тополі сіла?
Чом війна синів вбиває, гірше звіра?
Ще життя, моє не бачило, дитятко,
Та вже в небі із братами- Янголятко.
Чого, Боже, не вступився за ту долю,
Де лиш квіти червоніють у тім полю?
Під тополею весною зійдуть маки:
Не кричіть так сумно, сумно, тії птахи.
Сіла птаха на тополі- сива, сива,
Там, де мати сина свого схоронила,
Заплітала у думках сумні тривоги,
Де, до Бога йшли юнацькії дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721515
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/475831738.jpg[/img]
[b]«Запахло весною»[/b]
[color="#1103d9"][b][i]
Запахло весною – коти на заборі
Виводять дуетом пісні в ля-мінорі
Вона – все про зорі, а він все про землю
Але, почуттів уже прорвано греблю
І ллються потоком кохання флюїди
І всі Аполлони, і всі Афродіти
І сходяться котики в люблячі пари
І лине вокал – непотрібно й гітари
І всі розуміють – запахло весною
Хоча і лежить ще десь сніг під сосною
Хоча лиш набухли бруньки на деревах
І дуже далеко до квітів травневих
І всі розуміють – початок весни
Коли лиш звучить – обніми, пригорни
Коли лиш звучить – поцілуй, приласкай
Коли з милим згодна і за небокрай…
© Микола Карпець (М.К.)
*03.03.17* ID: № 721431
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721431
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
У Ведмедя іменини... Прийдуть гості на гостини.
Вже запрошених багато. Гарний день, і гарне свято.
То ж Ведмідь приготувався. Наварив він і напік, і
тепер чекає всіх.
Посидів отак він трішки та й подумав:
— Нема ж Кішки! Вміє хвостиком вертіти і на вушко
муркотіти. Бо ж Ведмедиці великі, і незграбні, і нетихі.
Запрошу її на свято, хоч гостей і так багато.
Запрошу... Нехай приходить, хоч і любить верховодить.
Запросив. Прийшла... У Кішки біла шубка, стрункі
ніжки і зелені ясні очі. Ой, як світять серед ночі!
Кішка ніжно муркотіла, граціозно так ходила. Ніжно
спинку вигинала, на ведмедя позирала. А коли почавсь
обід, сіла там, де Білий Кіт!
Ото ж всім нам знати треба! Є Ведмедиця в Ведмедя.
У Барана є Вівця, Гуска є у Гусака.
У Індика є Індичка, в Півня — Курка невеличка.
То ж і ти запам'ятай! Хто ти — того й вибирай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721120
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Бруківка мокра... Хлюпа тихо дощ...
І цокання перебива це соло.
Таку мелодію напише тільки Бог,
Довершено, без жодного бемоля.
Під парасолями ховаються думки...
І суєта, промокнувши, змовкає...
Ще й пензель десь, наносячи мазки,
Малює музику. Вона ж не затихає.
Снують, літають, виються думки,
Поміж краплин ховаються обличчя.
Зажди! Зажди! Це небо знову злиться...
Та ні! Це все ж малює Бог.
Бруківка мокра... Цок і знову цок...
Десь камертон задав таку тональність.
Таку мелодію напише тільки БОГ...
Його творіння завжди бездоганність.
© Тетяна Гриндула 31 березня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720522
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Воно росте, але не як трава –
Не те коріння і не ті закони.
Для нього і зима – не перепона,
І косовиці влітку не бува.
Воно так страшно, лежачи, росте.
То тут, то там густішають куточки.
Забуті клаптики бугряться теж.
І ось вже не витримує сорочка.
Порвалася. І вихлюпнувся ріст,
Звалив сосняк, шукаючи притулку…
В сумних рядах таїться щось від міст.
Тут є свої вулиці, й провулки.
Хрести й граніт спинили круговерть
Чиїхсь бажань, що відійшли безслідно.
Метал огранок, за якими видно
Достаток показний і тихі злидні,
Й любов, яку не стерла навіть смерть.
Вінками горбики сирі цвітуть.
Мов перепустки в небуття, таблички.
Між датами – короткі перемички.
І моторошно вгледіти обличчя,
Що, ніби вчора, бачила. Не тут.
Я відчуваю, що між цих могил
За мною ходить особливий спокій,
Нашіптує слова якісь високі,
Очищені від бруду і лузги.
Вони у душу падають самі.
О, Боже, поможи їх зрозуміть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720025
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Без мови немає народу,
Немає без кореня саду.
Чому запускаємо в моду
Чужу й віддаємо їй владу?
Вона в нас стріляє і гнобить,
І каже, що ми низькосортні,
Хіба ж ми настільки убогі,
Щоб це їй терпіти сьогодні?
А наша - квітуча і щира,
Це – мова Карпат і Дніпра,
Це – мова любові і миру,
І віри святої й добра.
Хто квітку плекає цю зроду
І живить коріння її,
Той матиме й волю, й свободу
На рідній прадавній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Конфєткі куша терорист,
І шоколядик куша.
Не президент контрабандист,
АТО йому, як Груша.
В Кабміні Гєнка Крак.діл,
Як санітар в палаті.
У дурня грає б.зувір,
Всьо на похваті в дяді.
Все глибше падаєм в багно,
Торгівля вся на крові.
Відкати гріють їх давно,
Брехня в їх кожнім слові.
В казну мільярди за Рошен,
Як у бездонну чашу.
Нам на погибель «Суверен»,
Податки платить в РАШУ.
У владі злодій й лиходій,
Усе вирішують бандити.
В Верховній зРаді лицедій,
Пора їх зупинити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718598
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Не топчи нашу долю,
Не кради нашу волю,
Бо ми діти Вкраїни-
Її дочки й сини
І війною чужою,
І душою черствою,
Не руйнуй наші мрії-
Наші сонячні сни.
Ми народжені жити-
В мирі, вірі, любові,
Жити так, як всі інші живуть,
Бо наш дім- Україна,
Мова в нас солов'їна,
І всіх, нас величаво-
Українцями звуть.
Ще у нашому краю
Соловей заспіває
І калина в віночку
Нас обніме теплом-
Слава нації нашій!
Слава нашій Вкраїні!-
Пронесеться велично
Кожним містом й селом.
Запануємо браття
В нашій сильній державі,
Згинуть всі вороженьки-
Згине лихо та зло,
А всім нашим Героям
Тричі скажемо- Слава!
І поклонимось низько
За їх силу й добро.
Слава нині тобі, ти моя
Україно!
Слава твому народу!
Слава мертвим й живим!
Ми- майбутнє твоє
І возродим з руїни,
Бо усе це є наше-
І твоє і моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
В дзеркалах відображений час:
Кучерявий, кирпатий і в зморшках.
Мовчазний, але скаже за нас -
І в намистах він бачив, і в брошках.
Бачив сльози рясні, мов дощі,
Бачив щастям вдоволені миті,
Замасковану правду в плащі
І розкішні думки в оксамиті.
Так епохи вдивлялися в очі
І відбувся парад поколінь,
Дні всміхались і хмурились ночі
Та збирались архіви видінь.
В задзеркаллі багато тривог
І ще більше фантомів абсурду,
У старих дзеркалах – каталог:
Поряд - вічність шукає секунду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717949
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Жив у подружжя дуже вірний пес,
Його любили, як свою дитину.
Та не буває в світі без чудес -
Двоє бездітних народили сина.
Пес відійшов якось на другий план,
І вже про нього так не піклувались.
В очах собачих гіркоти туман -
Любов вся немовляті діставалась.
Побачили якось таке батьки:
Собака із дитячоі кімнати
Виходить... Закривавлені клики...
Та радісно стрибає друг хвостатий.
І виникло уявлення страшне,
Подумали батьки, що сталось горе...
І чоловік з рушниці як пальне,
І вбив собаку, від здогадки хворий...
Агукав у кімнаті їхній син,
А поряд пошматована лежала
Страшна змія, і з декількох частин
На килим і підлогу кров стікала.
О, як я міг?!! Я свого друга вбив...
А він від смерті врятував малого -
Над псом хазяїн щиро голосив,
Та вже не міг подіяти нічого...
***
Коли судити будете когось,
Згадайте цю повчальну притчу, люди.
Хай омине вас те фатальне щось,
Що часто відбувається повсюди.
Пробачте, що відверто так кажу,
Напевно є в душі щось нездорове,
Коли ми переходимо межу
В своїй зарозумілості, панове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716617
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Я була сьогодні на війні,
Я солдатам лікувала рани.
Знаю, то було лише у сні,
Але все здавалось так реально.
Я пережила увесь пїх біль ,
Пропустивши стогін через себе,
Бачила, як вилетівши з тіл,
Душі відправлялися у небо.
Я була в окопах льодяних,
Мерзла і горіла з ними разом,
Плакала й молилася за них,
Рани їх бинтуючи тим часом.
А коли проснулась я -сльоза
Залишилась тепла на подушці.
Прошу, змилосердьтесь, небеса,
Зупиніть ці руки загребущі.
Хай не гинуть хлопці наяву,
Хай не ллється кров і в снах тривожних.
Щоб не чути більше про війну,
І живим щоб повернувся кожний.
02/02/2017
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715850
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Світлий ангеле мій! Найдорожча за всіх,
моя мила і лагідна Нене!
З невідомих світів рідний голос і сміх
крізь роки долинають до мене.
О відхід незворотний! Чом так назавжди
йдуть матусі в незвідані далі,
залишивши нам в серці скорботні сліди –
шрами болю, сирітства, печалі?!
День народження твій... Сніг скрипучий, мороз.
Сиротливо біліють могили...
– Здрастуй, рідна!.. –
Лягають букети мімоз,
і вклоняємось матінці милій.
... А яким веселковим був день цей колись!
Що морози й лихі хуртовини?!
Всі злітались додому – ми так поклялись –
на матусеньчині іменини.
Море радості й сміху, обіймів тепла,
бо збиратись родиною – звичка.
Шум застілля... До ранку розмова текла...
Всіх любов'ю грів дім-рукавичка...
Сльози серця течуть, давня туга ятрить,
і слова тиснуть горло в судомі.
Недомовлена вдячність, мов опік, горить... –
запізнились зізна́ння вагомі...
– Мамо, знаю, ти й звідти, з далеких світів
нас борониш від лиха й недолі.
Мабуть Там молитви твої чують святі,
бо поменшало горя і болю.
Ми за все тобі вдячні!.. –
. І світла печаль...
Став терпким аромат від букета...
Плаче свічка... і ми... Смуток втрати і жаль
біля твого, Матусю, портрета...
31.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715494
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
[u]Присвячую пам’яті Олександра Олеся, перепохованого в Україні 29.01.2017.
[/u]
Він повернувся. Через стільки літ!..
Додому повернувся, в Україну.
Поезія на весь звучала світ.
Душа ж за рідною землею все боліла.
Він повернувся, врешті, назавжди
На землю, котра серце зчарувала.
Вона ж сьогодні в пазурах біди –
Московія політ знов перервала.
Він відчував, що має бути тут,
В землі, якою в чужині так марив,
У вільній, без тісних російських пут,
Та знов її шматують східні маври.
Він повернувся, щоби стати в стрій
Борців за неї. Це – його стихія.
Не довіряв ніколи цій «сестрі».
Живі і мертві – всі проти Росії!
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715159
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
***
Чи то така вже доля України?
З новою владою – нові руїни...
***
Хто б не зайняв наш державницький трон,
друзям – усе, а всім іншим – закон!
***
Знай! Ворог легко націю долає,
в якої духу єдності немає.
***
Де свари й чвари – там країна вбога,
де злагода – то там і перемога.
***
Як сам поліз в неволю,
не звинувачуй долю.
***
Чи владою (віками!) курс наш збочений?
Чи силою проклятою зурочений?
***
Втративши гальма і страх, в хижій хватці звіриній,
топчуть вже те, що лишилося в нас від людини...
27.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Ти - неймовірно гарна! Ти - вродлива!
Милуюся тобою, моя квітко.
Хоч як хотів би жити я щасливим
З тобою, моя сонячна лебідко,
Та долі наші не звелись докупи
І не зведуться, хоч серцями разом...
А час спливає, давні мрії губить
У вічності бездонних водоспадах.
І гіркотою наповняє душі
Від нездійсненних прагнень до єднання.
Та дякувати Богові ми мусимо
І за таке, обкрадене кохання!
Вже не збагну: як міг без тебе бути
Аж стільки літ, порожніх зим і весен?
Душа була у панцирі закута,
Зациклена на міражеві звершень
Яких без тебе не дано здійснити,
Як соняху не розцвісти без світла!
Тебе зустрів, став дихати і жити,
Поезії зоря в душі розквітла,
Осяяла добу яскравим ранком,
Тривогами поналивала ночі,
Щоб крізь розлук потьмарені серпанки
Сузір’ями я бачив твої очі.
Моя бажана! Зустрічі нечасті
У нас бувають в цьому повсякденні.
Та як приходять оті миті щастя,
До чого ж вони світлі, небуденні!
То наше свято! Поглядом відкритим
Вдивляємося жадібно у погляд,
Щоб потім, в час розлуки - далі жити,
Коли немає змоги бути поряд.
Земний мій янгол! Нам обом нелегко
У плині днів при скруті виживати.
Болить від перевтоми твоє серце,
Здоров’я не стачає заробляти
Оту копійку, без якої в світі
Поміж людей прожити неможливо...
А злидні розставляють свої сіті
І годі сподіватися на диво!
Та попри все плекаю я надію
На нашу зустріч у прийдешній днині,
Щоб в котрий раз як можу і як вмію
Зігріти душу дорогій людині!
21 січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[u](Багато загиблих у Донбасі були єдиними синами у сім'ях, часто залишаючи матір одну. Не можу обминути цю тему.)[/u]
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі зоряну накинувши свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль, нестримний, фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712474
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
[color="#ff0000"]Сію-вію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю!
Повну жменю засіваю, засіваючи бажаю:
Хай буде благословенна кожна Ваша справа -
Хто будує Україну - велику державу!
Рясно нива добром вродить, любов'ю полита,
Кожне сім'я дасть насіння - щастя в наших дітях!
Правда сміло хай зростає на ниві відваги!
Гідність, людяність, порядність - на полях поваги!
Майте Господа у серці, Ангела при боці!
Пожинайте Божу ласку у Новому році![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712108
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
А з неба – срібло, а з неба – зорі,
Лишень знесімо свої долоні,
Так щедро сипле небесна ласка
Біліє поле, село, колиска…
І хтось гойдає, співає стиха,
А вітер влігся до неба близько,
і сіє арфа різдвяні ноти
Таїну щастя святої цноти…
Все причаїлось в тремкім чеканні,
Бо з неба сходить передвісник-ангел.
Торкають кроки студене мливо
І раптом крила заговорили…
Зірвали маски, студені лиця:
– Та дайте Богу в вас народиться!
Танцює ангел в земному рою,
Де кожен марить свого покрою,
Де ненаситно жадають власти*,
І свого бога, своєї пастви…
Де злидень лізе убогим очи,
де рвуться міни і чиїсь долі,
де мама плаче, чекає сина
і сиротіє дитя невинне…
… танцює ангел, а крила плачуть,
Ховає очі – хай люд не бачить.
Бо він не вартий, він – гордий, впертий,
а заздрість лізе в червиве серце …
…
Та раптом сяйво скричало з неба:
– Бог народився!
Він всім нам треба!
І дивна ясність – пробила груди:
Родись, Ісусе, родись у людях!
А з неба – срібло, а з неба – зорі,
Лишень знесімо свої долоні,
Так щедро сипле небесна ласка
Біліє поле , село, колиска…
І хтось колише, співає стиха.
То, може, ангел, чи ти, людино?!
Танцює ангел в земній долоні -
Родися, Боже!
Родись в народі!
29.12.2016
*власти (розмовне) - панування
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711873
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Пришёл однажды парень молодой
И мудрецу задал вопрос такой:
- Как ты живёшь без ссор и без обид,
Всегда приветливый имеешь вид?
Прошу тебя, учитель, не молчи,
Как жить со всеми в мире научи.
- Возьми с собой картофель и пакет,
И я раскрою мой тебе секрет:
Обидчика коль встретишь на пути -
В пакет картофель сразу опусти.
Иль ты кого обидишь невзначай
Один картофель каждый раз бросай.
Пакет все время ты носи с собой.
Ты так секрет постигнуть должен мой.
И вот прошёл примерно где-то год,
И парень к мудрецу пакет несёт:
- Как можно все это носить с собой,
Ведь тут картофель свежий и гнилой,
И запах жуткий, очень тяжело...
И смысла не пойму я, как на зло!
И улыбнулся хитро так мудрец:
- Страданьям можно положить конец.
Смотри в пакет - вот так в душе твоей:
Что ни обида - камень тяжелей.
А ты все копишь их, хранишь в себе,
И портят они жизнь всегда тебе,
Гниют и поедают изнутри.
Ты на себя со стороны смотри:
Хочешь обиду в сердце завести,
Подумай, тяжело будет нести.
И чтоб на сердце тяжестей не брать,
Старайся никого не обижать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711513
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
— Ой, подруженька моя,
как же веселилась!
В лужу я средь бела дня
с треском провалилась!
— Ой, я со смеху помру!
Надо ж быть такому!
Ели б видел твой супруг,
то б ругал, кулёму!
— Думала, что прочен лёд,
да не тут-то было:
Я же, словно бегемот,
лёд весь раздробила.
Тут соседи, брат с сестрой,
быстро подбежали
и меня из лужи той
Сразу же достали.
Мне б спасибо им сказать,
только я от смеха
Не могла двух слов связать —
людям на потеху!
— Ну, подруженька моя.
Ты всегда такая.
И смеюсь с тобою я,
и тебя спасаю:
Сядем ближе мы к огню,
вещи все просушим,
я тебе чайку налью
с горкой сладких плюшек.
И наливочки попьём,
чтоб не простудиться.
Кучу поводов найдём
вновь повеселиться!
Хи-хи-хи да ха-ха-ха!
Обе хохотушки!
Неприятность? Чепуха!
Славные старушки!
Иллюстрация: Инге Лук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711450
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Хай пошиє осінь сукню! (вільний переклад)
Хай пошиє осінь сукню
З листя жовтого мені!
Танцювати у ній буду
Аж до нової весни!
Хай намисто подарує,
Калинові ніжні сни!
Теплим сонцем поцілує,
Заспіває для душі!
В жовтій сукні, мов із глянцю,
Із осіннього багрянцю…
Я із бабиного літа
Перескочу знов у літо!
Крізь сніги, вітри, морози
Я відчую літні грози!
Зупинюся у весні,
Бо ж вона співа пісні!
У росі я вмию личко!
Хоч сама і невеличка,
Але так люблю життя,
Пісню ніжну солов'я!
Ллється дощик за вікном...
Рими хміль тішить вином...
27. 11. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710841
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Радіє світ! Святе Різдво Христове
Несе нам щастя. Сипле білий сніг.
Шановні друзі, пані та панове,
Із світлим святом вас вітаю всіх!
Бажаю вам лиш радості і сміху,
Ріка достатку щоб довік текла.
Онуки й діти хай ростуть на втіху,
Любові сім'ям, щирості й тепла!
Нехай здійсняться заповітні мрії!
Хай небо буде мирним і ясним!
Вітаю вас я, друзі дорогії,
Всіх із Різдвом!!! Родився Божий син!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
У вечір казковий, обрамлений в сніг,
Засяє зоря в небесах,
Весела колядка і радісний сміх,
Лунає по селах й містах.
Хай щастя казкове, мов промінь з небес,
У душу зорею впаде,
Хай радість затмить лихий смуток увесь,
І квіткою в серці зросте!
І навіть в холодну, безмісячну ніч,
Нехай буде поруч надія,
Не буде незгод, гіркоти й протиріч,
А серце любов хай зігріє!
Зі святом вас, любі митці! Нехай це Різдво подарує вам справжню казку!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710754
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Думки під серцем всі складаю,
Колись зберуся й погортаю.
Всі розділю за кольорами,
Переберу їх вечорами.
Якусь – в смітник, якусь – в архів,
Якусь вплету в вінок до слів,
Цю відпущу десь політати,
В скарбничку можна цю сховати.
Ще розділю усіх за віком
Оці – маленькі, ці - великі.
Цій ще потрібно підрости,
А ця вже може йти в світи.
Ще поділю за ароматом
Оцих красунь усіх крилатих.
Оця – із запахом весни,
Із співом дуже голосним,
У цій - всі аромати літа:
Духмяні трави, сонце, квіти...
А ця – строката (осінь наче),
Дощем сумним невпинно плаче.
А ця – кусюча, з морозцем,
З якимсь ображеним лицем...
Думки складаю у букет,
Черпаю з них новий сюжет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710713
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Обпалена любов незримим світлом
Злетіла в просинь поміж чорних хмар –
Свіча задута ошалілим вітром…
Роздерті груди… блискавки удар…
Хрестом вже запечатана палітра…
…А люд новий гортає календар,
Де інший буде правити півсвітом…
Нікому ще незнаний його «дар» –
Добром засіє землю, миро- квітом,
Чи знищить… новоявлений сподар…
Любов, зігріта тим небесним літом,
Не вражена облудою злих чвар,
Із сумом озирається на кліті,
В яких роздмухують смертельний жар…
Стара ворона тлумиться на вітті
І небо роздирає теє « карр»,
Коли злітає вічності суцвіттям
Любов- душа, облишивши тягар, –
Шукає у висотах довголіття…
Підступне зло міняє аватар,
Транслюється на вік віків жахіття…
Лиш Світло може стримати удар
І розвернути вектори століття.
Господь Всевишній – світла душ владар.
1січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710290
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Стою у роздумах тяжких :
За що Господь Вкраїні
Дозволив згарищам біди,
Смертям дав згоду і руїні...
Чому розкидав всіх дітей
По теренах Планети ,-
Провалля зсувів надтяжких
ЇЇ накрили злети...
Ми відвернулись від Христа,
Хоч церкви відімкнули...
Ми надто любимо свята,
Та святість в них забули..
Нема у нас святих імен
У площах, вулицях, майданах,
Хоч чверть століття живемо
Не в плутах, не в кайданах...
Дітей йменуємо своїх
Іменнями чужими,-
А діточки прийшли на світ
У переддень з святими...
Забрали Ангелів в діток,
Врубавши їхні крила,
Чому дивуємось відтак,
Що не несуть вітрила?..
Ми п"єм вино, як той бальзам,
Відвідавши причастя,
І свято віримо по тім,-
"Приречені" на щастя...
Перехрестивши храм святий,
Ідем грішити в люди
З переконанням у серцях,
Що ми -- безгрішні люди...
А гріх скував, як спрут, мене
І землю мою, люди !
Нам волю Бог послав з Небес,
Щоб вмились від отрути...
Вкраїнцю мій, зітри сльозу,
Прокиньмось, сестро, брате !
Господь втомився із Небес
Найкращих забирати...
Питаємо : За що ? Чому ?,-
Витає в Небесах...
Пречиста Сина просить Там...
За Україну... у сльозах
Прокинься, чуєш, українцю,
І свого брата возлюби,
Доріжку в серце до Ісуса
Любов"ю тою проклади !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709903
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017
Де б мені у світі
Оту пісню взяти?
Що любовю зветься
Як її назвати?
Хто мені підкаже
Може зрозуміє
Що від тої пісні
Моє серце мліє....
Приспів:
Простір розтривожить
І у небо лине
Пісня про кохання
Пісня соловїна
В мене слів немає
Лиш душа лишилась
І кричу в знемозі:
Ще не все скінчилось....
Все пройшло й минуло
А життя лишилось
Зіркою ясною
В небі засвітилась
Дякую я Богу
Й не згортаю крила
Бо в житті моєму
Ти зявилась мила.....
Приспів
Впали на покоси
В надвечірї роси
А любов казкова
Щиро щастя просить
Піснею кохання
Та любов палає
Ангелами долі
Їх благословляє....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708966
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Знов за хмари, в небо синє –
журавлиний клин...
Вкотре – "... кача по Тисині"...
Вкотре – болю плин...
Світлодарською дугою
смерть пройшла (по дань!),
залишивши за собою
океан страждань.
Крові! Крові! Море крові –
вампірякам пир...
І кричать сліди багрові
від убитих тіл.
Бог візьме їх всіх до Себе,
прийме і земля...
Світлі душі линуть в Небо
через гріх кремля.
Шиють в лазаретах рани,
в муках – вояки...
Щось не те твориться з нами,
любі земляки:
ситі виродки пропащі
в розкоші живуть –
найсвітліші і найкращі
в Небо йдуть... і йдуть...
20.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Чи є народ, щоби такі страждання
Зміг пронести крізь темряву століть:
Пожежі, війни, голод і повстання?
Він… вижив! Не судилось околіть!
Чи є пісні такі ще на планеті,
Щоб з болю народилися й журби?
Це з ними йшов народ наш на багнети,
Таких пісень не відають раби.
А чи земля, багатша, є у світі
Із долею, тяжкою, орача,
З мереживом зими, весни і літа
Й духмяним запахом хлібини-калача?
Це ми її своїми мозолями
Леліяли завжди, немов живу,
То кров’ю поливали, то сльозами,
Втрачали й здобували булаву.
Ми карту, чорну, вивчили Росії:
Печора в ній, Норильськ* і Воркута.*
Дух волі й там народ наш рясно сіяв,
Але земля під ним була не та.
Зна наші муки і тайга, сибірська,
Пив нашу кров «Горлаг*», Екібастуз,*
Енкавеесу непростимі звірства –
Скрутити ж нас не вистачило уз.
Вкидали нас у війни, у криваві,
Стогнали де В’єтнам і Гондурас,
І правду про Афган не відкривали
Так само, як сьогодні про Донбас.
Здавалося, що випив чашу горя
І відновився-відродивсь народ,
Росія ж, мов чума, у Чорнім морі,
Й катує тих в Криму, хто патріот.
Це наш народ пройшов крізь ці страждання
На протязі кількох важких століть:
Пожежі, війни, зради, постмайданні…
Він… вижив! Незборимий він! Не зліть!..
15.12.2016.
* Міста і табори в Росії, де відбувалися повстання політв’язнів, засуджених за ст..58 на 10-15років, основна кількість яких були українці. Саме вони були організаторами тих повстань, борцями проти стукачів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
( Присвята до 60 - річчя Любомирі Нарозі )
Жінка -загадка,
Жінка - краса,
Молодість...згадка...
Диво-коса...
Усмішка щира,
Пломінь в очах,
Мовою мила,
Статність в речах...
Жінка, як диво,
Ношу несе,
Каже - " Щаслива
понад усе !"
Каже, що любить
Люд і життя,
Бо не буває
Назад вороття...
Богопослушна і
Берегиня,
Десь відчайдушна -
Вміла газдиня.
Мама, бабуся.
Жінка кохана.
Завжди потрібна,
Завжди бажана.
Ім"я загадки
Вплітали в Любов,
Щасливий є той,
Хто її віднайшов.
З миром у серці
Іде по землі,
І ми побажаємо
Щастя її ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706603
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Летить життя, немов вітри, осінні,
Рвучкі, холодні, часом із дощем;
Землі моєї доля під прицілом
Й від того в серці осідає щем…
Чому ж така ти, доле, безталанна?
А мо’, Всевишній відвернувсь від нас,
Бо ж Україну розривають клани:
Не поділили Крим, тепер Донбас.
Їм не болять людські щоденні втрати
І навіть доля матінки землі,
Плодять безвольну і беззубу «вату»,
І за одно з тими, що у Кремлі.
Проснись, народе, зупини грабунок –
По всьому світу вже твоє добро,
Не раз ти пригубляв свободи трунок
І боронив від недругів Дніпро.
Ще маєш порох у порохівницях,
І з кланами тобі не по путі;
Історія – це вічна шахівниця,
Де перемога сильного в житті.
Хіба тебе не кличе вже до бою
Загиблих кров, що рятувала нас?
Ти маєш стати знов самим собою,
Не маєш права втратити цей час!
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706095
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Спіймала рибку золоту,
Таку гарненьку, та не ту.
Не знає ця ні баби, діда
І не пливе до дармоїда.
Подай цій пісню, чи сонет.
Як чує із морських тенет
Враз випливає на приманку,
Таку лиш має забаганку.
Мене прохає рибка дивна:
Проси щось, ініціативна.
Що хочеш ти ? Наряд новий,
А, може, перстень золотий?
А як тобі хороми царські?
Візьми годинники швейцарські,
А, може, хочеш на Гаваї?
Чи побувати у Китаї?
- Скажу тобі таке до слова:
Не переймайсь, моя казкова,
Я маю всі багатства світу
У слові з перлів, самоцвіту,
Де тільки хочу там буваю,
По всьому світу друзів маю.
Ще плюс такий – із моїх статків
Не треба сплачувать податків.
А за число усіх овацій
Не вимагають декларацій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706172
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Повіяв сильний вітер – і "капе́ць"!
Ми на три дні одрізані від світу,
мов пращури в добу палеоліту,
запалюємо чахлий каганець.
З нудьги сусіди на той вогник йдуть.
Потріскують тихенько в пічці дрова,
невимушено точиться розмова
про все на світі, без вникання в суть.
Хоч піст, та час вечері вже настав.
Картопелька готова для застілля,
із льоху дістаємо "різносілля" –
що Бог послав,.. а Він таки послав:
капусту, помідори, огірочки,
салати різні, перці та грибочки,
і скибочками в банці кавуни
(здалися найсмачнішими вони).
Ласкає слух графинів ніжний дзвін –
з'явилася малинова наливка,
духм'янить на всю хату аличівка –
у всіх вже слинки, ледь не до колін!
Тож аличівка перша потекла,
бо всім ликерам може дати фору...
І спокій ліг, немов під омофором,
розлившись в домі хвилею тепла.
Коли б поси́діли так щиро, без ТВ,
а отже, без убивств, страшних аварій,
без гніву на верховний серпентарій,
їх декларації, без казнокрадства,
безкарності судійського трюкацтва
і без огиди, що якась сволота
нас тягне до рашистського болота,
без жертв терору, вивержень, цунамі...
О, як "верхи" збиткуються над нами!
Масоване тотальне зомбування
вбиває насолоду спілкування,
забивши мізки страхом бід сповна...
Селяни – мої милі добрі гості,
без пафосу говорять щирі тости,
всі розуміють: лихо в нас – війна.
Тож перший тост – за воїнів – до дна,
і в повній тиші, з болем і в сльозах –
загиблим дяка, що на Небесах.
Ми маємо цей мирний, гарний вечір,
бо жах війни вони взяли на плечі...
Ще всякі в нас точилися дебати,
та думка в глибині душі – одна:
закінчилась би клята ця війна,
солдати всі вернулися до хати,
відкрито радість ми могли б сприймати,
а не крізь ґрати болю через втрати...
Достойних вшанувавши поіменно,
ми відродили б край благословенний.
5.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704858
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
Хай буяє весна і цвітуть різнобарв'ям сади...
Хай вирує життя й не стають наші діти каліками,
Та іде в небуття ця жахлива біда назавжди.
Хай не вбивцею буде сусід-росіянин, а братом...
Та нехай захлинеться від гніву в Кремлі супостат.
Хай здригається небо лиш від громового розкату;
І хай землю батьків більш не топчуть: чечен і бурят...
І нехай уночі наші сни не розстрілюють "Гради";
Не спалахують міни в донецьких й луганських степах.
Хай навіки замовкнуть й не рвуться над нами снаряди;
І хай висохнуть сльози страждань на стражденних очах.
Наші ниви нехай золотим наливаються колосом;
Та лунає усюди бадьорий і радісний спів.
І сміється кохана щасливим закоханим голосом...
Хай ні сиріт не буде у нас, ні заплаканих вдів...
Хай виблискує сонце промінням, немов самоцвітами...
Хай курличуть у мирному небі ключем журавлі...
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
І радіє усе на моїй, Богом даній, землі...
21-23 травня 2016 року м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698523
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.12.2016
* сміливий, стань мудрим
Сповідуй правило
у днях своїх безжурних:
Дорогу завжди дай безумному і дурню.
* зарозумілому віку
Древню цю істину, юносте, краще на камені виріж:
«Жінка як схоче – крізь скелю
зможе пройти! І не спиниш».
* оселі друга
Хай поселить в твій дім
небо мудрість, гостинність, любов:
Не затримуй, хто йде; не гони і того, хто прийшов.
* «спіши повільно!»
В справах і стосунках зберігаймо нерви:
Швидко – це повільно, тільки без перерви.
----
----
* і бачити, і обирати
Вмій серцем бачити правду, словом розраджуй напругу;
Будь краще ворогом доброму, аніж поганому другом.
* велике в малому
У марнославстві не вознось себе до янусів дволиких, –
Знай: без людей земних, простих не буде й геніїв великих.
* і найдовша дорога з маленького кроку почнеться
А для тих, хто бажає піднятись до неба й зірок
Мрія є, та ще праця й удача. – І ризику крок.
* від зрілої мудрості
І нехай лише раз у житті знадобиться твій меч –
Ти носи його завжди і долі своїй не переч.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704504
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Заховати б серце в льодянім покрові
Та воно невпинно шле тепло по крові.
Та воно пульсує, б’ється, як шалене,
А на горизонті світло все червлене.
А на горизонті, де сонечко сходить,
Летять, виють міни, автомат їм годить.
Автомат тримають міцно дужі руки,
А душа ридає, стогне від розпуки.
А душа згоряє від бажань кохати
Та війна жорстока, прагне лиш карати.
Розлучає сина з матір’ю, сестрою,
Кидає клич у вічність: ставай же бою!
Позабудь, що маєш ти рідного тата,
Що без чоловіка сиротіє хата.
Що дітей, дружину лишив у господі,
А згадаєш любку лишень при нагоді.
Як настане тиша у чаднім світанні,
Коли забинтуєш рани вже останні.
Щоб злягла утома із обличчя твого,
Обійме шмат неба тебе голубого.
02.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704297
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Каченя мале картате
Вийшло вранці погуляти.
Понад берегом ходило,
Шлях додому загубило.
- Кря-кря-кря! Матусю, тату!
Йдіть мерщій мене шукати.
Сонце зникло, небо темне.
Вийшло я саме даремно!
А як ще ударять грози,
Дощ поллє між верболози,
Що тоді? Тремчу від страху.
Визнаю, що дало маху.
Тут метелик сів на квітку.
Бо було це саме влітку.
Каченя до нього:
- Кряхи!
Скрізь літаєш ти, комахо.
Чи не бачила крізь лет,
Де високий очерет?
Тут метелик крильця звів,
Так качаті відповів:
- Місце це мені відоме.
Рятувався там від втоми.
На пухкій очеретині
Спав три рази по годині.
Треба йти (крилом повів),
Повз хатинку сліпаків.
Але ті – не шиті ликом,
Вимагають дати викуп
В кожного, хто йде повз них!
- А що хочуть?
- Жменю крихт
Хлібця чи хрумких зерняток.
- Де ж мені цього узяти?
- У щура є магазин –
На горі, де сірий млин.
- Чим платить, скажи мені?
- Маєш пір’я на спині!
Тут лимонник знісся вгору,
Небо барвлячи узором.
А кача з картатих латок –
В магазин, купить зерняток.
Дало пір’я й без базару
Взяло двісті грам товару.
Ткнуло під крильце торбинку,
Вийшло на вузьку стежинку –
(Самостійності етап!)
І пішло – чалап-чалап.
Тут сліпак, що ґрунт нарив,
Шлях качаті перекрив.
- Хто іде?
- Це я, качатко.
- А куди?
- До мами й татка.
- Викуп мусиш дать, дитино.
- Маю зерняток торбину.
- Сип сюди, в пустий берет.
- ОК! А де ж мій очерет? –
Запитало тихо в чин.
- Йти куди, покаже син.
Гризуну кача вклонилось,
По стежині покотилось.
Бігло вслід Сліпцю малому -
Так добралося додому.
- Ось він, очерет високий!
Там знайду нарешті спокій, -
Радісно кача сказало.
Рідний кутик упізнало.
- Дякую, Сліпцю маленький,
Що привів мене до неньки.
Йди назад, свій нюхай слід.
Многих жити зичу літ.
- І тобі бажаю ласки.
Більше не губись, будь ласка!
Каченя у гущу влилось,
Біля двору опинилось.
Стан його й не описати
В час, коли угледів хату!
Погляд звів свій з-під вербиці.
Бачить, сум пряде сестриця,
Мама слізоньки пускає,
А татусь обох втішає.
Каже: «Зараз політаю
Довкруж, сина пошукаю.
- Тут я!- плачем син зайшовся.
Мама скрикнула:
- Знайшовся!
До Крякуся підлетіла,
Крильцями залопотіла.
Потягла маля до хати,
Щоб його нагодувати.
Три листочки, три зернини,
Три засохлі комашини
На тарілку положила,
Сина в крісло всадовила.
Ще й налила в чашку соку.
- Їж та пий, рости нівроку!
З’їло все мале з тарельця
Та й заснуло на крісельці.
Тато дзьоба сингу вмив,
В тепле ліжечко вложив.
Понесло малого в сни,
Де з лимонником вони
Порхають у теплім літі
Поміж кущиків і квітів.
А сліпак і щурик Грім
Лапками махають їм.
Потім весь качачий рід
На святковий зве обід
І щура, і сліпака,
І метелика Крилка.
В очереті над ставком
П’ють, їдять вони гуртом.
Тут урвався сон качаті.
Чує, каже мама: «Паті
Треба влаштувати сину.
Хай до нього на гостину
Сліп, Крилько прийде і Грім.
Звесилить пора наш дім!
Сліпак - гризун, схожий на крота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703949
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 02.12.2016
Ішла війна… Верталася зі сходу…
Вогненні кроки міряла назад.
Найважче їй було долати води…
Під Києвом збиралася гроза…
І став Дніпро холодним полем брані,
Схрестилися де шпаги у війні,
Отримавши напівсмертельну рану,
Він вистояв… Сказав фашисту: «Ні!»
Кипів Дніпро рожевою водою,
Під залпами, немов живий стогнав,
З коричневою бився як ордою,
І не одну молитву тут спізнав,
Як обіймав тіла солдат, ще теплі,
І плакав, опускаючи на дно,
І не одна душа людська отерпла,
Коли дивилась на страшний Содом.
Давно минув гарячий, сорок третій,
Та рана та і досі ще жива,
Історикам наказує й поетам
Знайти правдиві про війну слова.
13.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я тобою заземлена. Я - не земна,
Я - не літо, не осінь... Яка там весна -
Я - зима... Я - зима... Заметіллю душі
Я пишу і пишу ті зимові вірші...
Перехоплює подих, немов крижана,
Льодяна ополонка... Яка там весна -
Білосніжна зима, що чаклує вночі,
Хоч танцює вогонь у долонях свічі...
Ти - не вічність, не час. Ти - мій Всесвіт і мить,
Ти - вода, що ніколи й ніде не горить...
Ти не знав і не знаєш моєї зими -
Ти й сьогодні не бачиш, що то були МИ...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702621
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Переведи мене через майдан,
через скрутні часи і лихоліття,
крізь війни громадянські і всесвітні.
Звільни, врятуй з полону злих оман.
Переведи мене через майдан,
голодоморів лютих чорні хвилі,
де в тридцять років старці посивілі.
Переведи нас всіх через туман.
Переведи мене через майдан,
через всілякі бурі, злидні, грози,
крізь люту спеку і страшні морози.
Прошу, розвій байдужості дурман.
Переведи мене через майдан,
де сива мати жде одного сина,
та в полі вічно спить її дитина.
Всіх матерів переведи через майдан.
Переведи мене через майдан,
де честь і славу топлять в крові гоїв,
життя кладуть з-за гідності людської,
та знов негідників у владі новий клан.
Переведи мене через майдан,
не доведи, щоб вбили ті країну,
хто люд простий вважає за скотину.
Не дай нам, Боже, ще один майдан!
Переведи нас всіх через майдан,
усіх, хто Україну щиро любить,
а тим, хто нашу землю підло губить,
нехай могилою обернеться майдан!
Переведи нас всіх через обман.
26.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112608269
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703165
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Текст та муз. - автор.
[color="#ff0000"][i]"Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу як пилину?
Чом вас лихо не приспало
Як свою дитину?..
Т.Г. Шевченко "[/i][/color]
- - - - - - - - - -
[b][color="#0022ff"]
1. Ми з тобою, сину,
Родом з України...
Поле й небо синє –
Прапор Батьківщини!
Хай завжди для тебе,
Мій коханий сину,
Сонце сяє в небі
Неньки – України![/color][/b]
- - - - - - - - - -
[b][color="#0022ff"]
2. Най, пом’янем, сину,
Кобзареве слово
Про сім’ю єдину,
Сім’ю вольну, нову:
Хай повік не буде
Горя сліз та крові,
Хай радіють люди
Українській мові![/color][/b]
- - - - - - - - - -
[b][color="#0022ff"]
3. Вороги крука́ми
Серце наше рвали,
Наш народ віками
У ярмі тримали...
Врешті й Україні
Посміхнулась доля:
Є тепер в нас, сину,
І земля, і воля![/b]
- - - - - - - - - -
[b] [color="#0022ff"]
4. Стала і бентежна –
Ми – одна родина.
Жиє незалежна
Наша Батьківщина!
Тож, шануй, як матір,
У житті єдину,
Крим, Донбас, Карпати, -
Неньку-Україну![/color][/b]
Опанас Півень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243779
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 30.11.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Де ваша гідність, депутати, можновладці?
Е-декларації читала. Там – нема..
Її плекати взагалі то мали в гадці?
Від зміни влади (в курсі?) третя йде зима…
Де ваша гідність? Вона в шлунках чи у банках?
І доки гинутимуть воїни в АТО?
Ви перевищили терпцю народу планку.
Яка в вас тактика відносно ОРДЛО?
Де ваша гідність? Вам не сняться ті герої,
Котрі омили кров’ю схід наш і Майдан?
Біль України тільки Істина загоїть.
Лиш воля й доля – ліки, помічні до ран.
ОРДЛО - окремі райони Донецької та луганської областей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702004
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Час, здається, мов людина... має свою долю.
Є звеличений, поважний, славу має й волю.
Є пригноблений, голодний, дощовитий, сірий.
Є веселий і радісний... такий час щасливий.
Він є сонячним, безхмарним, росами умитий.
А буває час жорстокий, сльозами политий.
А насправді час є світлим, гіркоти не знає.
Просто кожен свій час творить й долю вибирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702016
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
А життя навкруги
Вирує,
Гордим помахом крил
Чарує
Білих лебедів,
Що над хатою,
Понад грушею,
Над крислатою,
В теплих променях
Дива-сонечка,
Понад луками,
Понад полечком,
Де димить-цвіте
Жовте жито.
Скільки скоєно!
Пережито…
Скільки різних людей
Побачено
На шляху своїм
І… пробачено!!!
Бо життя – то від слова
«Жито»,
Тож по правді нам
Треба жити.
І життя в нас одне -
Єдине,
Будь же гідним звання
Людини!
4.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701716
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
[i] [b] [color="#bd1818"] Кожен раз після відвідин
сином рідного дому чомусь
стискається болем серце...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#70138f"]Червоний вогник згас удалині,
А ми зостались,- сиві батько й мати,-
В пустій хатині вік свій доживати,-
Пів-серця обірвалося в мені...
Ростили... Обійшли ро́ги шкільні...
Стягнулися на відчайдух - освіту,-
Одержали ж лиш серце у вогні
Та душу щемну, раною сповиту…
І рана ця, - вона не заросте,-
Перекупила мачуха - Росія
Кровинку рідну - молодого сина.
Тут щось не так. Щось діється не те...
Вкраїно – ненько, чом своїх дітей
Бездумно розкидаєш ти по світу
Немов зозуля. Ласки та привіту
Лишаєш їх. Дитя і там зросте,
Бо там в віках не сплять ловці ідей,
На мудрі голови надійні ставлять лови,-
Несуть свій мед у їхні розбудови
Козак, негроїд, німець, іудей.
А з ким тобі іти в державну путь,-
Зостанешся, мов сиві батько й мати,-
Водиці буде нікому подати,
Бо ті, хто обібрав - не подадуть.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701514
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Не напишеш і не писнеш,
Вкраїна в полоні…
Враз закриють лише блиснеш,
Вороги в Законі.
Як воли тупі ми в клуні,
Терпимо все Грунів.
Одягли нещасним чуні…
Й тримають за дурнів.
Куди оком не окинеш,
Злодії… злочинці.
Куди каменем не кинеш
Наверх.. все чужинці.
Ситі свині до корита,
Усе лізуть… лізуть.
Угодована сновида,
І чого не ріжуть…?
Юти Лєщенки… Наєми,
З зеркала кривого.
Там у зграї біля тєми,
Й хліба дармового.
Там можливості бо другі,
Дешеве корито.
І Закони недолугі,
Ще не все пропито.
Душать матір храповиті,
У лиху годину.
Розпинають хамовиті,
Ставлять на коліна.
Та колоду все тусують,
На пики ж однакі.
Наче змовились… слугують,
Лихварі прокляті.
Наче щось вони там роблять…
В об’єктиві ж б’ються.
Між собою с.ча вобла,
Як карасі труться.
Як донести правду людям?
Із палат дракона.
Залякала влада люта…
У сітях тритона.
Розтягли мою Ойчизну,
Душу обікрали.
По живих святкують тризну,
З Африки шакали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700883
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Вже не кує зозуленька,
сич на вербі плаче,
а хто ж тебе поховає
молодий юначе?
Війна життя вкоротила-
бідна сиротина,
лиш зосталась, гірко плаче
молода дівчина.
Заплач, заплач дівчинонько,
вже сватів не буде,
поховають тіло моє
та й всі, добрі люди.
Ой закуй ми зозуленько,
закуй на калині,
витри сльози Україні,
й молодій дівчині.
Не плач сичу, ти на вербі,
не сій сльози людям,
сиротину куля взяла
вчора, до полудня.
Застелився му барвінок
до рідної хати-
хто ж тя буде виглядати:
ні батько, ні мати.
Виглядають в Божім полі,
де маки сходили,
чом тя, сину, на ті муки
колись породили?
Плаче небо, плачуть зорі-
ой чом така доля?
квітом сходять душі хлопців
у райському полі.
Там зібрав Господь родину
до райської хати,-
ой не хочу мої любі
сумної співати.
Хоч не хочу, але мушу-
така нині днина-
там ридає за синами
вкраїнська родина.
Будь проклята ти, війнонько,
та фальшивий світе,
за що гинуть, милий Боже,
українські діти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699795
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Пройшлось життя, проїхалось, промчалось,
Неначе потяг без зупинки, навпростець...
В вагонах - радощі, печалі, долі,
В вагонах сльози, дурощі і болі,
І лиш над ними - добрий їх Отець...
Здається, ось, що потяг притомився,
Скрегоче сталь, виблискує, скрипить...
Ні, пасажире, просто ти змилився,
У ритмі цьому , власне, розчинився,-
Між вами люди, що втомились жить...
Летить той потяг стрімко, мов комета,
Не зглянулись, - батьків уже нема,
Туманом срібним посіклось волосся,
Як те незібране, покинуте колосся...
І вже наступна станція - зима...
Живіть, мої батьки, я - разом з вами
У тім вагоні хочу до кінця
Співати пісню любу " Гей, соколи !"...
Хто правнуків водитиме до школи?
Хай пломеніють ваші два серця !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699579
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Падав, падав дощ осінній,
На дерев холодні тіні.
На дахи – широкі шпальти,
На газони, на асфальти.
На галявини остиглі,
На смерек високі шпилі.
У гніздо порожнє чаплі,
Дощ дрібні кидає краплі.
Довго небо сльозоточить,
Вже й струмки дороги мочать.
І пливуть, пливуть без черги,
По воді листки – ковчеги.
В калабані наче в плюхи,
І в широкі капелюхи.
І в долонь тонкі фужери,
Воду ллють небесні жерли.
Непогода геть приперла,
Протікають краплі – перла.
На пальто широкі плечі,
В черевики й інші речі.
На хати, стайні і клуні,
Проливає осінь нюні.
Зяблу душу аж до щему,
Пробирає дощ - нікчема.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699348
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Це - про дівчинку з Броварів,
учасницю
“ГОЛОС ДІТИ”
На білій хмарці в янгольськім убранні
( Матусі завжди буде двадцять п’ять)
Любимі очі в слізному чеканні,
Їй недоспівані пісні в раю звучать.
Любові пісня – для матусі з неба
Лилась рікою із дівочих уст,
Присвята це не просто яка небудь -
Привіт у Всесвіт від усіх, хто тут.
Зросли в кровинці материнські нотки,
Єднає пісня маму і дитя
І молить мама щастячка для дочки
Щоб в ній своє продовжити життя.
Співала доня для своєї МАМИ,
Співала так, що чули небеса,
На хмарці МАМА вмилася сльозами,
Всі на Землі подумали: роса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697488
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 02.11.2016
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Землю свою, свою родину,
Люблю й любитиму до сліз.
Тут запах рідного Полісся,
Тут рідні Мавки й Лукаші.
Тут дух землі до зір вознісся,
Тут все співає для душі.
Тут навіть рідна хуртовина,
Тут враз зникає вража тінь.
Тут пахне хлібом Батьківщина -
Земля свята для поколінь.
Хрести стоять на роздоріжжі,
Смакує Різдвяна кутя,
Хоч бродять ще ідеї вражі,
Та все в нас буде до пуття.
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Мою святу, мою єдину,
Я захищу у повний зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651691
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 31.10.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Соковита, русокоса –
Серед лісу, серед поля,
Стала гола, стала боса,
Незбагненна з вітром доля.
Ось така вона, ця осінь,
Западає міцно в душу,
Ще й гостинно гарно просить
В своє ложе, в свою мушлю.
І відмовитись не в змозі,
Зачарована в нестямі,
Наша пам'ять на узвозі
Мальовничими місцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697398
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
[b]«Запечене яблуко – осінь»[/b]
Запечене яблуко – осінь
Останній нектар п’ють ще оси
Все золотом вкрито – так гарно
На літо чекати нам марно
Кришталь – виноградні це грона
Наповнені соком – прозорі
І сяють яскраво – мов зорі
Кольє із рубінів – червоне
Буяють в саду хризантеми
Яскраво – веселка в садочку
Нові вони створюють теми
І пишуть поети – поеми
Сплітають слова у віночки
Горіхи довбає сорока
На дереві прямо, й стрекоче
Хазяйці від того – морока
Але, проганяти не хоче))
Рясніють плодами ще груші
І яблука пізніх сортів
Останні деньки тепла й суші
Так Бог повелів й захотів
Ранкові холодні вже роси
Хоч сонечко гріє ще вдень
Та що ж ви хотіли – вже осінь
Птахам відлітать до морозів
Бо змерзнуть в них ніженьки босі
Лиш щебет прощальних пісень
Це осінь – природа на зламі
Зима тут зустрінеться з літом
І будуть трагедії й драми
Свя́та́ урочисті і храми
Застеле зима килимами
Замерзнуть дерева і квіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697397
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Розлітався вітер, в полі розгулявся.
Тут, де козаченько з милою прощався.
Ой не треба, вітре, віти нагинати.
Бачиш, забирають милого в солдати?
Буде козаченько край свій захищати.
Молода дівчина - милого чекати.
Буде козаченько край свій боронити.
Буде дівчинонька милого любити.
А ти лети, вітре, верби колихати.
Щоби мир і радість прийшли в наші хати!
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Тепер біля річки верби нагинає.
Буде Перемога - про це кожен знає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696739
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Немного магии и тайны
(Но безобидные совсем!)
В таком приятном сочетаньи –
Семь – десять – семь, семь – десять - семь.
Давно известно: магов нету,
Нет тёмных сил, но между тем
Есть в этом нечто, губы шепчут –
Семь – десять – семь, семь – десять – семь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696496
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Коли у білий сніг вберуться коси
І мудрість зацвіте в твоїх очах,
Хвороба, біль, чи зло чиєсь підкосять,
Тримайся, і старайся пробачать,
Бо зло не може довго панувати –
Воно для рівноваги є в житті.
Час прийде не терпіть – перемагати,
Тоді настануть дні вже золоті.
Життя не може бути диво-раєм,
Смаку його не знатимеш без мук,
А найстрашніш, як за життя… вмираєш.
Собі ж за ідеал слова візьму:
Прожити так, щоб совість не згубити,
Творити так, щоб розумів мене народ,
Терпіти стільки, щоби честі не зганьбити,
Мені це найцінніша з нагород!
8.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Чорне сонце за край заходить,
Не пірнай, як не знаєш броду.
Я дивлюся в прозору воду,
Де є зорі – немає дна.
Біла ніч вибухає воєм,
Не торкайся її рукою.
У безодні, що наді мною, –
Нерозгадана глибина.
Чорна стежка лежить в тумані,
Не ступай по тривкій омані.
Витанцьовують гострі грані
На поверхні тонкого скла.
Білий верес вкриває поле,
Не вколи собі пальця болем.
Я простую. Вперед і вгору,
А довкола тремтить імла.
Чорний камінь стрічає грози,
Не показуй гарячі сльози.
Заплітається тінь у коси,
Між заточених ікл вінця.
Білі вежі тримають небо,
Не втрачай своїх днів даремно.
На важких мармурових стеблах
Виростають палкі серця.
Чорні крила черкають хмари,
Не шукай несусвітні чари.
Попри долі стрімки удари,
Дике сонце обходить край.
Білі мрії лишають віхи,
Не носи за плечима лихо.
Шелестить нетутешній вихор:
Я чекаю. Часу не гай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674375
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 22.10.2016
Село на Україні – як усі –
Садки вишневі і біленькі хати,
Погожі ранки, скупані в росі,
І горнеться до ганку рута-м’ята.
Чому ж сюди, з далеких і близьких,
З усіх усюд збираються прочани,
І аура тепла єднає їх,
Хоч бачаться уперше чи востаннє?
Тут, між полів родючих і долин
Лежить пісенна українська Мекка,
Сюди нам найкоштовнішу з перлин
Приніс колись у сповитку лелека.
Цьому дитяті сам Господь велів
Прибрати хист славетного Орфея,
Всотати болі й радощі землі
І стати краю рідного душею.
З її благословенної руки
І талану привабливість нетлінну
Світ пізнає сьогодні Землянки,
Корещину, Полтаву, Україну.
Збивала доля ноги на стерні.
Світ копошивсь у вічній круговерті,
Та янгол стрімко і завзято вів
Із маминої вишні – у безсмертя.
До Чураївни завше будем йти,
Щоб разом і творити, і боротись.
Якщо народ зрікається святинь,
То він не вартий імені народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696091
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Храни тебя Христос
От всякого ненастья,
От злого языка,
Внезапного несчастья.
Храни тебя от боли,
Предательства, недуга,
От умного врага,
От мелочного друга,
И дай тебе Господь,
Коль это в Его власти,
Здоровья, долгих лет,
Любви и много счастья !
С сайтаhttp://www.inpearls.ru/
( Текст з інтернету)
______________________
У світі скільки бід людських і горя,
Жорстокий світ обплутала брехня.
А сліз пролито людьми ціле море.
І за життя йде кожен день борня.
О Господи! Спаси нас й сохрани!
Ми часто забуваєм, що ми люди,
І гнів свій виливаєм без причин
На тих, кого найбільше любим,
Хоч ти не завинив тут їм нічим.
Дай сили нам, Господь, оце знести!
Дай розум пробачати, що не можна.
І посели в серцях добро і благодать.
Хай правда на цім світі переможе!
Про це мені так хочеться кричать!
О Боже, я прошу отут не промовчать!
Прости за скоєні гріхи, що ненароком
Ми скоїли колись в житті своїм.
Вони для нас залишаться уроком.
Пробач за ці гріхи ТИ нам усім.
О Господи! Спаси і сохрани!
Не обділи увагою заблудших,
Допоможи знайти їм вірний шлях.
І дай здоров"я, прОшу, всім болящим.
Хай віра зацвіте у їх очах...
Мене й мою сім"ю прошу Тебе, спаси і сохрани!
_______________________________________
Писала, як могла, як підказувало серце.. Якщо є які зауваження до написаного, то
прошу вказати мені...
Дякую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695783
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
[b]«Змирись, про осінь не бурчи»[/b]
[color="#000fe0"][i][b]
Змирись, про осінь не бурчи.
Краще скажи собі, а чи
принадність ти відчула б літа,
де квіти/ягоди на вітах,
проміння сонця водограй,
увесь весняно-літній рай,
якби не осінь і зима?
А чи змогла би ти сама
зробити висновок такий
якби не досвід цей гіркий,
що краще літа і весни,
і може з місяць восени –
немає ліпшої пори?
Природи щедрі там дари.
Ну а яскраві кольори
заполонили все навколо.
Не сіро, холодно і голо.
І сміх десь з річки дітвори,
а не дощі/сніги/вітри.
І як хороший педагог –
Дає нам осінь/зиму Бог.
Для порівняння – зрозуміти,
що, чим негода – краще квіти)
© Микола Карпець (М.К.)
*19.10.15* ID: №695476
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695476
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Я люблю Україну – це край
Моїх предків – дідів і батьків.
Тут я вперше побачила гай,
Сонця блиск, синь небес і ставків.
Перші кроки мої тут, слова,
Перший усміх і перший мій плач,
Перша піднята вгору брова,
Перше «дякую» щире й «пробач»,
Перший успіх і перший мій змаг,
Перші дощик і вітер, і град,
Перша осінь і перша зима,
Перше літо і з яблуком сад,
Перша школа і перший мій клас,
Перша вчителька, перший урок,
Перша книга і розбірка фраз,
Перший зліт до планет і зірок.
За все це край люблю і за те,
Що не терпить на волі він ґрат.
А хто пам'ять про все це затре,
Той не син, не донька – ренегат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695264
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Сто сорок шість ночей і днів
Жаху, плачу і болю.
Сто сорок шість ночей і днів,
Які змінили вашу долю.
Аеропорт, як привид-корабель,
Тривожить сон, дурманить спокій.
Стріля неспинно кулемет -
Із диму стовп стоїть високий.
Руїни, звалище, пітьма
І дим, їдкий неначе в пеклі.
Нестерпний біль і зморена душа,
І лиш надія ще тріпоче в серці.
Усе в диму і кряче вороння,
Все закривають чорні крила,
І жаром дихає земля,
Війна своїм плащем накрила.
Ще віра теплиться в душі
І мамина молитва щира.
Я вимолю тебе, бо на землі
Найбільше щастя матері - жива дитина.
Матусю, рідна, не сумуй
Нас небо й зорі захищають.
А хто загинув тут від куль,
До раю двері відчиняють.
Ми захищаєм рідний край,
Тебе матусю, нашу землю.
Непрохано скотилася сльоза...печаль
Бо так жахливо жити поряд з смертю.
Колись скінчиться ця війна,
На Україну прийде мир і спокій.
Загоїть рани зболена земля,
І закружляє в небі гордо сокіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694004
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Ой засію я свою нивоньку добром-ласкою.
А ті зернятка проростуть для всіх дивом-казкою.
Ой засію я своє полечко ще й пшеницею.
Зарум'яниться на моїм столі паляницею!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Сію щедро я, сію густо я... Розсіваю!
Засівать добром ниву щедрую. Закликаю!
Сію щедро я добром-радістю в днину світлую.
Бо люблю свою... Бо люблю свою землю рідную!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Ой засію я свою нивоньку ще й словами.
Щоби правдонька, щоб веселая поміж нами.
Щоб раділи ми небу синьому, сонцю ясному.
Щоби весело, усім радісно в дню прекрасному!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694085
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Кущем калиновим ти рясно розцвіла.
Високою тополею є в полі.
І кучерявою вербою край ставка...
О, скільки всього є у твоїй долі!
Наша Вкраїнонько...Калинонько моя.
Яка ж у білім цвіті ти красива!
Та калинові ягідки гірчать,
Хоч б'ється серденько в них добре й щире.
Гнучка верба... й гнучка верба в журбі
Схилилась над ставком... і біля річки.
Бо сліз немало пролито гірких,
й розбіглися по світу всі доріжки.
Й тополею у полечку стоїш.
Є радощі в тебе, і є тривоги.
О, як же часто виглядала ти
Синочків-соколів з далекої дороги!
Додому повертаються й тепер
Твої сини-герої, соколята.
Їх мужності дивується весь світ...
Яка ж щаслива ти, Вкраїно, наша мати!
Люблю тебе, ріднесенька моя.
Єдина ти... в нас кращої немає!
Вербиченько, тополенько, калинонько рясна,
У твоїх барвах ясне сонце сяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693750
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Люблю́, коли надворі осінь пізня,
Коли вже дощ холодний моросить,
І за горо́дами на полі сірім
Скирта крізь мряку ледве маячить.
На склі вікна стікають вниз краплинки,
А в пічці вже потріскують дрова.
Як тепло й затишно в малій хатинці,
Як пахне у кутку чебрець-трава.
Бабуся млинчики пече для внучки.
Дідусь духмяний чай із чашки п’є.
Дівча тримає котика на ручках,
А він муркоче ніжно щось своє.
Із за́хватом дівча розповідає
Казки́, які придумала сама.
В очах у неї синій пломінь грає,
А локон чистим золотом сія.
Оця ідилія, сільська картина,
Завжди у серці мо́їм буде жить,
Ця осінь пізня, мила ця хатина,
Цей дощик, що надворі моросить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693165
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
[quote][color="#ff0000"]Отбирая чужую жизнь, будь готов отдать свою! Сергей Лукьяненко[/color][/quote]
Хто ти?
Убивця!
Схаменися!
Не ти йому життя давав!
Бо взавтра висохне криниця,
З якої ти води набрав.
Бо взавтра материнська туга
Тебе розтрощить нанівець.
І твій улюблений папуга
Тобі накаркає: "Кінець!"
А Богові нема різниці,-
Який бік правди ти прийняв,
I чом в душі своїй-в'язниці
Ненависть й хиже зло тримав.
А ненародженії діти?!
Син хлопця, що ти щойно вбив,
Не дасть тобі спокійно жити,-
Свій Рід ти сам і загубив!
Ні каяття, ні пізні сльози,
Прокльонів не зупинять рій -
Зметуть вони твої погрози
Христовим словом: "НЕ УБИЙ!"[/b]
07.10.16
Епілог
[quote]
[color="#002bff"]Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? їм байдуже,
Панам жито сіють.
ГАЙДАМАКИ (Треті півні ) Т.Г. Шевченко[/color]
[/quote]
[quote]
[color="#002bff"]Зло во имя добра! Кто придумал нелепость такую!
Даже в страшные дни! Даже в самой кровавой борьбе! —
Если зло поощрять, то оно на земле торжествует —
Не во имя чего-то, а просто само по себе.
Наум Коржавин[/color]
[/quote]
[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693032
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Навіяно ЧУДОВИМ твором Наді Башинської – "ТОЙ ДОЩ ОСІННІЙ…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691702
[b]«Вони зустрілись в листопаді»[/b]
Ох, дощ осінній, дощ осінній
Ні він, ні паморозі іній
Коханим він не на заваді
Вони зустрілись в листопаді*
І полюбили пору цю
Не змалювати і митцю
Палітру барв, красу відтінків
Тих скверів, парків, тих будинків
На що коханих падав погляд
Усе навколо, і все поряд
Все вибухало буйством фарб
Немов коштовностей то скарб
………………………………………..
в листопаді* - це слово тут вживається більше в значенні процесу падіння листя і стану природи, пори року, аніж як один з місяців календаря...хоча, зрозуміло, що одне з іншим тісно повязано)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692091
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Заспівайте, матусю мені,
Як, було, коли спати ложили,
Це найкращі для мене пісні,
Від них тепло і нині у жилах.
Заспівайте, матусю мені,
Я прошу, Вас, мені заспівайте.
Часто снитесь, матусю, мені,
Що приходите з піснею в хату,
Линуть знову найкращі пісні,
Як же важко їх, мамцю чекати.
Заспівайте, матусю мені,
Я прошу, Вас, мені заспівайте.
Заспівайте, матусю мені,
Мені хочеться швидше заснути.
Я щасливий буваю у сні,
Хоч літа вже назад не вернути.
Заспівайте, матусю мені,
Я прошу, Вас, мені заспівайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691959
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Край села калина
Вбралася в намисто.
Шелестить грайливо
Золотаве листя.
Своїм ніжним цвітом
Зір вона чарує,
Хилиться від вітру,
Все одна сумує.
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Ніби жар горять.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Дівчино-калино,
Рано ти змарніла.
Твоє біле личко
Не таке вже біле.
Чом стоїш у полі,
Горда,незрадлива,
Чому твоя доля
Така нещаслива?
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Виграють,мов жар.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Зашумить весною листячком калина
І розквітне доля у дівчини,як розмай.
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339587
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 01.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Почекай мене, дочекайсь мене,
Навіть коли дощ, чи вітри.
Бо мене вогонь, поспіхом жене,
Ти кохання лиш не зітри…
Приспів:
Збережімо любов, кохана,
Бо без неї нема життя.
Як на серці пора весняна,
То гострішають почуття.
Хоч не близький шлях, але крила є,
Ти лебідкою линь сюди,
Крім твого крила, тут є ще й моє,
Нашу кригу ти розтопи…
Приспів.
Коли вітер нам знову дощ пошле,
Зберегти любов поможи.
Бережи любов, бо без неї зле,
Більше ніж життя, бережи.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691759
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Чи мав Мазепа право на любов,
Коли у щедрій сивині вже скроні,
Коли забув про Україну Бог,
А її доля у руках у нього?
Чи міг Мазепа жити, як усі,
Коли гетьманська булава у нього,
А поряд – Мотря в молодій красі?
Відмовитись від щастя як земного?
Чи мав Мазепа право забувать
Про те, що у ярмі його держава,
Що в москалів оманливі слова,
Що у Петра* душа була іржава?
Чи міг Мазепа вірити в добро
Тоді, коли навколо ворог клятий:
Один** – із заходу намітив по Дніпро,
Другий*** – зі сходу міг забрать без плати.
Він трьох любив однаково в житті:
Святого Бога, Мотрю й Україну –
Без них не мислив іншого в путі,
За них судилось гетьману загинуть!
26.09.2016.
*Петро Перший.
**Польський король Сигізмунд.
***Російський цар Петро Перший.
Ганна Верес Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691291
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
[u]Учора розмістила свій вірш "Сьогодні усі живі".
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 25.09.2016 - 13:40
[b]так хочеться,щоб це було правдою... frown вчора хлопець помер в госпіталі прямо на руках у дружини, який з лютого за життя тримався...жіночка все казала: " аби живий був"...Андрюша... Анічко,напиши про них...[/u][/b]
Він умирав… у неї на руках…
Із лютого змагалися обоє,
Щоб не спинилася життя його ріка,
Щоб смерть здолати ту, що із обойми.
Він умирав, такий ще молодий,
І говорили з нею… тільки очі
Про діток, що устигли народить,
Про неповторні перші їхні ночі.
Він умирав, щоби жили вони
У самостійній правовій країні,
Не знали у житті своїм війни,
Щоб не страждала більше Україна.
Він умирав… Здригнулися уста,
Німі й холодні… Так, його, Андрія…
І білий світ в очах його розтав,
Але жива, жива лишилась мрія,
Про те, що його землю – не скорить
Й народ його – нікому не зламати…
Дивилася на пару цю згори
І плакала сльозами Божа мати.
26.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690904
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Пишу вірші, для себе, у шухляду.
Про те, що бачу, чим дихаю, живу,
Про розкіш, бідність, героїзм і зраду,
Про те, що сховане і те, що наяву.
Пишу не ради, всупереч скоріше,
Бо це мене чіпає і болить.
Це ніби сповідь, сповідь через вірші,
І словом душу пробую зцілить.
Вона болить, бо зранена війною,
Плачем сиріт, сльозами матерів.
І ніби теж це все було зі мною,
Я теж вмирав, був ранений, горів…
Війна одних калічить і вбиває,
Її для інших ніби і нема.
Реальність дику розум не сприймає,
Пояснень цьому, виправдань катма.
Болить душа, що судді, прокурори
Не відчувають власної вини.
Ще більші стали хабарі, побори,
Знов осміліли слуги сатани.
Болить душа за бездіяльність влади,
За злидні, що виглядують з кутків.
ВІд депутатів обраних до Ради,
Яких у пеклі бачить би хотів.
Болить душа, що ми у власнім домі
Порядок досі ще не навели,
Що досі ще у бездуховній комі
І в повний ріст піднятись не змогли…
24.09.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690563
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Біль і смуток –
твої дарунки.
Сіль і рана –
також твої.
Намалюю
я візерунки,
Щоб думки
заглушить свої .
Сива зрада –
роки ж прожито…
Може, й радий,
бо так хотів.
Витягаю
одяг сушити,
Ніби інших
немає діл.
Ось сорочка –
то мій дарунок
На річницю…
То свято з свят.
Ось синочка
тобі малюнок.
Ще дещиця…
Майки висять…
Пригортаю…
Вдихаю в груди…
Все зі мною –
тебе нема.
Не ридаю
і жити буду,
Хоч у серці –
така зима!..
Біль і смуток ,
і сіль, і рана –
Ці дарунки
мені тяжкі.
Сонце збудить
узавтра рано –
Й знову – спогади,
й знов такі…
18.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690408
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
В які часи
живемо, браття, тут –
В ось цій країні,
десь колись так славній...
Куди завів нас
цей слизький маршрут,
Мов сидимо
тут на підсудній лаві.
Яка вже осінь
сіє падолист
І котрий рік
нам обіцяють щастя...
В яких краях
літає тьмяний приз
Й чому на нас
усі оці напасті?
А журавлі
так вільно йдуть в політ
І діточок
в середину, в трикутник...
Щось щемко, я
дивлюся їм у слід,
Бо сам до рідної
землі прикутий.
Тут виріс я
і серцем прикипів
До цих полів,
до річечки і степу...
Так чому ж став
щасливий лиш в вісні?
І скільки ще
душа і серце стерплять?
21.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690166
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
В хустині, чорній, зверху позолоти
Крокує осінь третій рік підряд:
Війна ж то косить цвіт мого народу –
Дітей, яким так рано умирать.
Уже всі сльози виплакала осінь,
Мабуть, тому немає і дощів,
І дивно плачуть кров’ю ранні роси,
І криком біль зривається з душі.
Тавром спадає зморшка на обличчя,
А в ній – глибока і тяжка печаль:
Й матуся та живе тепер незвично,
В якої згасла синова свіча.
І стогін її ранить Боже небо,
Що народивсь на болісній струні…
Чому у людства є така потреба,
Щоби згорали кращі у війні?!
18.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Ти мене зустрічай, на вокзалі надій
Принеси ніжні квіти червоні
Чуєш, як вдалині, поїзди нам кричать
Озиваються спомином болі....
Приспів:
Усміхнись, як колись
Світ-- зорею займись
Не розсип на пероні ті квіти
На вокзалі надій
Моє серце зігрій
Бо воно буде довго боліти....
На вокзалі надій
Ти моя, а я твій
Без розлук не буває чекання
Бо зоріють в душі
Твої очі ясні
Якщо зустріч
То буде й прощання....
Приспів:
На вокзалах життя
Хтось стріча майбуття
Ну, а хтось проводжає розлуку
Світлим спомином мрій
Моє серце зігрій
Й памятай:я вернуся, вернуся, вернуся....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689485
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Леді Осінь ходить садом,
Демонструє свою вроду,
Захопилась маскарадом,
Випробовує природу.
Всі коштовності зібрала:
І рубіни, і смарагди,
З бурштину і із корала,
Мов в казках Шахерезади.
Поведе вона бровою -
Золотіє враз діброва,
Як пройдеться десь травою -
Стане різнокольорова.
Має Осінь свій сценарій,
Знов мережить павутину,
Золотий - в руках гербарій.
Леді Осінь – на світлину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689316
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ccl8-3QnRa0 [/youtube]
Мовчання у житті буває різне.
Ми мовчимо, як хочеться кричать.
Коли здаються нерви тут залізні,
Але душа наказує мовчать.
Ми мовчимо. Страждає душа й тіло,
В думках зруйновані давно мости.
Та знаєш, як сказати тут хотілось:
Прощаю я і ти мене прости...
Ми мовчимо, а час повільно рушить.
Від радості залишаться шматки.
Та гордість та проклята душу душить.
Слова застрягли в горлі,як кістки.
Мовчання...але ти не можеш плакать.
А сльози давлять душу з усіх сил.
Чому ж ви, сльози, розучились капать?
Поплачте, як сказати нема слів...
Ми мовчимо, як тиша обіймає.
Коли рука торкається руки.
Слова в цей час тут зайвими бувають.
Але почути їх, надіються думки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688887
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Вони побратимами
Раптом тут стали,
В важкій братовбивчій російській війні.
Над ними і кулі,
Й снаряди свистали,
Крім них, тут нікого немає рідніш.
Ділили і долю,
Цигарку і горе,
Й останній, присохлий, та бажаний хліб,
І спогад про тих,
Хто лишився удома:
В одного – у місті, а в того – в селі.
І бачило небо,
Як хлопці воюють,
Обох, так уміло, воно берегло:
Їм жити ще треба,
Щоб не сиротіли
Притомлене місто й далеке село.
А дні все тікали,
І доля їм ткала
Такі непрості, але їхні стежки.
Їх радо стрічали
Без крихти печалі
Село і містечко, й матусь пиріжки.
19.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688472
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Чуєш, брате,
Вітри як стогнуть?
То не стогін
Самих вітрів –
Українська
Земля багата
Зараз стогоном
Матерів.
Чуєш, брате,
Як діти твої
Не готові
Нас воювать?
Чом не хочеш
Назад забрати?
Проти влади
Пора вставать.
Чуєш, брате,
Як кров ридає:
Теж не хоче
Вона війни.
Чом невинних
Жбурнув за грати?
Не злякались
Тебе вони.
Чуєш, брате,
Як світ клекоче:
«Проти себе
Самого йдеш…»
Якщо жити
У мирі хочеш,
Шлях
спинити
війну
знайдеш.
25.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688271
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Спинити мить, щоб нею вволю дихать,
Щоб так тремтливо чути серця спів,
За ручку крихітну дитя узяти тихо
І повести його поміж світів...
У дотику малесенького серця,
У погляді довірливім очей
Таку відчути радість, що здається,
Розвіється і темрява ночей...
І мріяти про те, щоб у любові
Зігрілися і мати, і дитя,
І ніжність нести у простому слові,
Що до нового звернене життя,
Й молитися за мир щодня і знову,
За всіх дітей, як за своїх немов,
І вірити: все почалось з любові,
І сподіватись: змінить світ любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682573
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 03.09.2016
Співала земля під плугом,
Чорніла вузька попруга,
Мрячів прохолодний дощ;
Господар ішов по полю,
Зерно засівав, як долю,
Неначе вертавсь із прощ;
Молився перед посівом,
А поле коли засіяв,
Заплакали небеса;
Почув Бог молитву з неба,
Дав дощ, бо його так треба,
Врожай на землі спасав.
Збіг тиждень - зелене поле,
Недавно пустинне, голе,
Чекало пори снігів…
Бо змерзнуть поля без снігу,
Вітри не зупинять бігу,
А хліб не побачить снів.
На білім коні Михайло
Приїхав і засніжило,
Красуня прийшла зима…
Біленька лягла перина,
Певно у ній причина,
Бо вкриті хліба сповна.
А в часі, як прийде літо,
Зародить багате жито
Трудилися ж не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687204
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Ще не знали маленькі діти
Серед інших дитячих втіх:
Чи дерева зчиняють вітер,
Чи то вітер колише їх...
Чому небо - понад висотки,
Звідки ті громовиці й лід,
Чому мед заховали в соти,
А літак залишає слід...
Чом без світла ніщо "не робить",
Мама рано чому встає,
Чому кажуть, що скрізь мікроби -
Їх не видно, а вони є!
Чому гори завжди високі,
Чому падає з неба сніг...
Після школи - учити вроки,
А ведмідь, чому, спати ліг...
І коли наступає нічка,
Де ховається сонця жар...
Так повільно згоряє свічка...
Чом не можна малим ножа...
Та, багато чого не знали
Про життя на оцій землі -
Залюбки кораблі пускали
Паперові... такі малі...
І чому, коли так цікаво,
Все - не можна! Скажіть, чому?!
Бо... Щоб мати доросле право,
Треба жить не одну весну...
І синців поносити рясно,
Сто разів - на оті граблі...
Це, коли ще маленькі - класно!
Хай радіють, поки малі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687400
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Синій льон, синій льон, синій льон
розцвів у полі.
Тут зустрів, тут зустрів, тут зустрів
я свою долю.
А в неї очі, а в неї очі - сині.
Ніби льон,ніби льон, ніби льон
Розцвів у долині!
Синій льон, синій льон , синій льон
розцвів зранку.
Були вдвох,були вдвох, були вдвох
ми тут до світанку.
А в неї очі, а в неї очі - сині.
Ніби льон, ніби льон, ніби льон
Розцвів у долині!
Синій льон, синій льон, синій льон.
Синій-синій!
З нею вдвох, з нею вдвох, з нею вдвох
я щасливий.
А в неї очі, а в неї очі - сині,
Ніби льон, ніби льон, ніби льон
Розцвів у долині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686652
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
****************
Відчиняй нові двері, життя:
У минулому - "щастя" химерне -
Без пробачень і без вороття...
Я жива - відчиняються двері.
Так, минуще й примарне усе:
І багатство нажите, і слава...
Забирає миттєво оце
Вулканічна палаюча лава -
Б'є життя негасимий вулкан:
Рівно тліє, то вибухне знову...
Все солодке не випити нам,
Не минути скорботи гіркого...
Досить того, що хліб на столі
Та живлюща вода у криниці,
Й усміхаються світло мені
Найдорожчі кохані обличчя,
Що світанок прозорий гряде,
Землю цю обціловує пишну,
І стрічають удома мене
Літом скупані батьківські вишні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686767
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Ти подорослішав, мій сину…
Лягла на скроні сивина,
Волоссям, кольору полину,
Відмітила тебе війна.
Ти бачиш жах і очі смерті.
Оскал, скажений, ворогів.
Межі життя, тротилом стерті
І біль, поранених братів.
Ти знаєш спрагу, спеку й холод.
Відважні рейди по ночах.
Жорсткі бої й пекучий голод.
Ненависть й відчай у містах.
В твоїх очах, мабуть, назавжди
Відбиток цих страшних подій.
Герої і щурі продажні,
І присмак, втрачених надій.
Ти іншим став. Ти став солдатом.
У цей важкий для Неньки час
Пішов Вітчизну захищати,
Щоб звір москаль не ліз до нас…
Хай Матінка Господня, синку,
Тебе укриє від біди!
Дасть Перемоги в поєдинку
Над окупантами з орди!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 28.08.2016р.
Подвигу усіх синів України, що захищають рідну землю від агресора – московської орди, присвячую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686295
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Міцніє Віра, Нація, Держава.
Крокують по Хрещатику полки.
Скандують люди їм, - «Героям Слава!!!»,
України славетні козаки.
Три роки йде війна, терор братерський
Примушує нас припинити бій,
І здатися під усмішки донецьких,
На передодні третій світовій.
Та ми ж і боротьби не припиняли,
Ми мріяли, творили і росли,
Нас переслідували, гнали, катували,
А ми на зло всім ворогам ЖИЛИ!!!
І мову нашу, наче душу в книжках
І нашу силу, мудрість, лють, любов,
Ми зберігали, як вино у діжках,
Таке ж хмільне, червоне, наче кров.
Пишаюся, що народився вільним.
Однолітки ми, як пара янголят.
Любов до тебе зробила мене сильним,
Ти Чарівна Красуня, я Солдат.
Але чому, людей навколо бачу;
Сумних, незадоволених і злих,
І усмішок не бачу я дитячих,
В розділеній тобі на мертвих і живих!?
Одні готують вічні всім кайдани,
А інші роздягають і плюють,
І лізуть всі кому не лінь в гетьмани.
Безбожники за безцінь продають.
Тебе моя земля, красуню жінку,
Знов зрадили і кинули у вир...
Хотів вже ж вкоротити тобі віку,
Цей людожер, московській клятий звір.
Але не сталось, як йому бажалось.
Не розділив він навпіл твій пиріг…
Що встиг украсти, те і загойдалось,
На шиї зашморгом, як самий тяжкий гріх.
Весь твій народ прийшов на допомогу,
І воїни повстали визволять,
Щоби тобі розчистити дорогу,
У доленосний вік твій, двадцять п’ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686529
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Піти не важко, падати - ще легше,
А от піднятись і не забруднитись,
Без крил злітати знову й не розбитись,́́
Допоки доля твої коси чеше,
Ох...та мотузці як не витись, -
На кінчику - обрив.
Глумливий сміх приниженням обійме -
Короткий спалах гніву і... байдужість,
Віночки знов собі плете із ружі,
Додолу очі, навіть не підійме;
Чужу біду, однак, не прийме -
Нехай собі горить.
Не важко жити, важко животіти,
Листочком шепотіти бур"янині,
Що все гаразд було і є понині.
Себе обманювати і тремтіти,
З дощем по осені жовтіти,
Міняти кольори.
Якщо зірвало вітром, по спіралі
Витки угору-вниз, карають грізно,
Не радощі пророчать, а печалі;
Бо сам-на-сам, із гілкою нарізно.
Кінець... боятися запізно,
Ти - долі пілігрим.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Вартуєш, Матусю, найкращого слова,
А надто – в твої ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ !
За щастя твоє я нап’юся любові
Щоб ти позбулася розп’ять.
Немає таких ні на Заході й Сході,
Одна ти така – на весь світ,
Дивуються зорі твоїй красній вроді:
Накращий з усіх, самоцвіт.
На світ народилась уже в вишиванці,
Заквітчана в диво-вінку,
Світліша-ясніша ти сонечка вранці,
То ж як не любити таку?..
Нап’юся любові за щастя Вкраїни,
У Бога їй вимолю долю,
Довіку їй буть НЕЗАЛЕЖНІЙ, ЄДИНІЙ
І жить їй у МИРІ І ВОЛІ !
Вітаю усіх з Днем Незалежності нашої Батьківщини !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685470
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
Я не писатиму про осінь,
Бо ще стабільні літні дні.
Та забувать про неї зовсім,
Для мене справи надскладні.
Ще літо гріє тепло, ніжно.
А, може, погляд милий твій?
Ввійшов у серце обережно
І поселитись там зумів.
Життєві фарби зміг змінити,
І смуток в радість перелив.
Нові чуття зміг розпалити.
В душі надію поселив.
Ущерть наповнив ти весною,
Осінньо-літній цей сезон.
Своєю легкою рукою
В реальність ввів колишній сон.
Хоч пізнє літо в нас з тобою,
Та справа все ж тепер не в тім.
Ми йдемо впевнено ходою
Під літнім небом голубим..
Люблю я очі - колір неба,
Що так пасують до лиця...
І розуміти просто треба,
Коли в них настрою нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685304
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Я українка, зроду і довіку,
Від гречкосіїв рід безсмертний мій,
Душа моя глибока і велика,
Але топтати ти її не смій.
Не смій, не руш землі моєї квіти,
Що косить неприкаяна гроза,
Бо мої квіти – України діти,
Бо моє серце пропекла сльоза.
Я терпелива до пори, до часу,
Та до лихих чужинців я лиха,
Праправнуку Великого Тараса
Не доведи правірну до гріха.
Я українка мовою і ликом,
Хоча навідліг сьогодення б’є,
Мене не просто збити з пантелику,
Бо маю я призначення своє.
Я українка. Чуєш? Не ховаюсь,
Що в чорнозем полтавський проросла,
Що духом предків праведним пишаюсь,
Що їхнім зерням на землі зійшла.
Мене не потоптати і не стерти,
Хоч надсилай нацьковану орду,
Я не посмію відійти і вмерти,
Допоки новим зерням не зійду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685403
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Ви знаєте, як пишуться вірші?
Бува достатньо пару слів чи й слова.
А далі – виключно політ душі…
Поглянеш і поема вже готова!
Бува проснешся раптом серед ночі,
бо в голові щось мишкою шкребеться.
То думка б‘ється в двері снів пророчих,
немовби птах назовні з клітки рветься.
А іноді нахлине ярко спомин,
сумний чи радісний – це вже як пощастить.
Ті згадки линуть, мов весільні дзвони,
бува підносять, а коли й занапастить.
Ця музика, мов світла пісня рання,
буває в серці зіркою бринить.
Немов кохання, перше чи останнє,
що душу пестить в кожну її мить.
Трапляється душа моя болить,
або сердешна безутішно ниє.
Коли все людство третім сном вже спить,
горить вогнем вона, протяжно вовком виє.
Усе в поезії залежить від душі,
по-іншому не пишуться вірші…
19.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081909948
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685093
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo [/youtube]
Ми вже не побачимось ніколи..
Спростувати хочу ці думки..
Бо далеко там, на видноколі.
Може, це на відстані руки...
Боввавніє образ твій знайомий,
Треба просто вміть тебе чекать...
Кожен крок розмірений, невтомний.
Важко шлях осінній цей здолать..
Знов звучить забута та мелодія,
Іскорка в душі ще ледь жива...
Може, розгулялась це ілюзія?
Чую запізнілі так слова...
І стою в словесній заметілі.
Хуртовина з ніг ледь не збива.
Ні! Це не сніжинки білі-білі.
Вітер з вуст твоїх слова зрива..
Та вже осінь вкотре на порозі,
Жаль, втрачають зміст оті слова...
І все важче йти по тій дорозі..
Серце утомилось... забува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685216
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Летять літа, неначе сиві птахи,
Й назвали шлях той коротко: життя –
Твоє воно, чи звіра, чи комахи,
Та кожне потрапляє в небуття.
Ти теж береш початок з лона мами,
Пройдеш, поки останній зробиш крок,
Засієш Землю дочками й синами,
Добавиш небу декілька зірок.
І стежку після себе ту залишиш,
Дзвенітиме де пам’ятна струна,
А в душах внуків-правнуків запишеш
Слова, серед яких нема – «війна».
І хай пливуть літа, мов за водою,
Де кожен рік – то помах є весла,
Не раз іще зустрінешся з бідою,
Молись, щоб доля вчасно пронесла.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684029
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Солдате мій, мені не все одно
Не байдуже, повір, ти мусиш знати,
Що ми отут спокійно так спимо,
А там у тебе все гримлять гармати.
Стріляють "Гради",куля вража бє.
Окопи, ніч і ти - під голим небом...
А там, на небі, знаєш: там Той є,
Хто із любов'ю дивиться на тебе.
А чим тобі я можу помогти?
В молитві можу на коліна стати
Й благатиму Того, хто там вгорі,
Щоб Він тебе оберігав, солдате.
Солдате мій, мені не все одно,
Не байдуже, повір, ти маєш знати,
Що в мене в хаті затишок, тепло,
А в тебе холод і гримлять гармати.
Я посилаю це тепло тобі -
Тепло любові, серця і молитви,
Нехай вони тебе зігріють в дні,
Коли ти станеш з ворогом до битви.
Я вірю свято:все лихе мине,
Настане вреші довгождана днина,
Скінчиться лихо пекла вогняне
Й настане мир. Настане неодмінно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683811
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Сорока живе в перелісках і в полі,
Відвідує парки частенько доволі,
А ще полюбляє бувати в садах
І участь приймає у різних дивах.
Кругом має вставить свої “п’ять копійок,“
Знаток вона сварок усіх, навіть, бійок,
Мистецтвом польоту вона володіє,
Знайти щось поїсти – це завжди уміє.
На вроду насправді вона – екзотична,
А ось поведінка якась - хаотична:
Буває нестерпна вона і зухвала,
Хоча інтелекту в сороки немало.
Руйнує ще гнізда співочих пташок,
В самої – не дуже такий голосок.
Ще любить до жаху всілякі блистюльки -
Від різних дзеркал – аж до срібної кульки.
Буває, що людям із нею морока,
Така хуліганка оця білобока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683674
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
[u]Тролю Марсіанину, Бешеному Їжаку, він же Маня Папироскина і він же Олександр Акентьєв.[/u]
В темний ліс темний Марс
скинув нам Їжака-бідолаху,
Той не бачив давно
українських багатих полів,
Коли виповз, тоді
з несподіванки голосно ахнув,
Україна ж не та,
Україна устала з колін.
Руськомовним зростав,
мову «укрів» для віршів засватав,
Та частенько не міг
розпізнати «політ» і «пілот»,
Таким місця нема
в українській білесенькій хаті:
Україна ж не та,
і не той, уже виріс народ.
Не терпітиме тих,
хто нам війни на землю приводить,
Сіє чорні думки
безнадій, гіркоту полину,
Ворогів вихваля. Мій народ –
трохи інша порода
Люди вже прокляли
цю російсько-фашистську війну.
Для таких, як Їжак, –
темний ліс, Марс далекий, Росія –
Карта вибору є
й для від’їзду відведений час.
І на сайті уже
лжеполітику нічого сіять,
Бо завжди був і є
українським і Крим, і Донбас.
І не Африка ми –
ми держава, соборна, велика,
Європейська, з минулим
і великим майбутнім своїм,
А на вас зачекавсь
суд людський і Гааги, і лихо,
Бо такою була
і є доля усіх холуїв.
Скоро кінчиться ніч,
тінь війни відповзе у минуле,
І не «русская» вже –
наша мирна настане весна,
І радітиме світ,
що Москва нас таки не нагнула,
Засміється і Збруч,
і могутній Дніпро, і Десна.
Відшумує весна,
в теплих променях виспиться літо,
У осінню печаль
приберуться і небо, й земля,
Й довгождана зима
прибере у сніги землю й віти,
І різдвяні пісні
в українськім краю зазвучать.
Вже нового життя
смак пізнає нова Україна,
Тільки пам’ять людська
не дозволить ніколи забуть
Тих, хто впав у борні,
хто країну підняв із руїни,
І у інше життя
освятив нам омріяну путь.
Прийде зоряний час.
Зцілить рани свої Україна,
У сім’ї у одній
заживуть і Карпати, й Донбас,
На землі і в собі
відбудує народ наш руїни,
Та потрібен ще час,
тільки час,
тільки час…
19.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683400
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Попід тином лавчина, поруч стигла калина,
А на лавці у смутку сидить жінка стара.
Вже до заходу сонце, лиш біленька хустина,
Звеселяє їй душу, яка ще молода.
Скоро прийдуть сусідки,теж самі, одинокі
І розмова полине про святе – молоде…
І не раз у розмові витиратимуть сльози,
І тоді хтось тихенько про любов заведе.
Знов роки молодії, прилетять під калину
І замовкне жіноцтво, в думах різне, своє…
Тут усіх їх єднає – близьке їхнє - родина,
І веселка надії в душах їх виграє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683032
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Вийшла з хати стара мати
Зустрічати сина,
Вкотре Бога попрохати
Зберегти їй сили,
Стріти щоби, як годиться,
Бо ж живий... приїде –
Не потрапив до темниці
Чорного Аїда*.
Не прийшов він, а приїхав,
Хоч і з костурами,
Син її, її утіха:
«Здрастуй, моя мамо!»
Губи в мами затремтіли,
Плечі затряслися,
Очі раптом запотіли,
Руки – обнялися.
Всі сусідоньки – навколо,
Друзі, як родина.
На селі ж свої закони:
Швидше скатертину.
Стіл багатий накривали
Салом, пирогами,
І раділи, і співали.
Біля сина – мама…
Ще усміхнено-красиві
Щоки її, губи,
Тільки коси стали... сиві –
Їх синок голубить.
Люди розійшлися з хати,
Костури ж – при сині,
Помагає йому мати.
Ноги – в ранах, сині…
Та радіє ненька-мати:
Біди всі минуться,
Можна усе подолати,
Тільки б не зігнуться,
Бо не має вона права
Зараз околіти,
Ліки відшукає, трави,
Виходить до літа…
Аїд* – цар підземного царства
26.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683019
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Десь далеко-далеко, наче в іншому світі,
Залишилося море і гарячий пісок,
Заціловані сонцем польові ніжні квіти,
Які я заплітала у розкішний вінок...
Смужка дикого пляжу, небо синє, високе,
Ми на хвилях кохання в своїх мріях пливли,
У доросле життя на піску наші кроки,
Аж за обрій далекий ланцюжком пролягли...
На піску будували гарний замок-фортецю,
Яка б нас зберігала від негоди і зла...
І співала душа пісню радісну серцю,
Бо я долю тоді, своє щастя знайшла.
Десь далеко - далеко, наче в іншому світі,
Залишилася юність у тім райськім кутку,
Там хтось інший збирає польові ніжні квіти,
І будує фортецю на гарячім піску...
Пролетіло життя, як та чайка над морем,
Тільки спогади вічні зберігають ті дні...
Я давно вже звикаю жити з сумом і болем,
І з усім тим, що доля залишила мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682699
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Немає у історії кінця,
А є причини, наслідки, поразки,
І не бува держави без лиця…
Історія – це факти, а не казка.
Сьогодні хочуть нас переназвать,
Щоб зникла з мапи наша Україна.
Тобі ж, Росіє, хочеться сказать:
Народ мій не поставиш на коліна.
За всі роки він так їх позбивав,
Що кровоточать ще і досі рани.
Кордони він свої позакрива
І не потерпить жодного тирана.
Важкий наш путь, та ми, таки, народ,
І досить вже знущань і горя, й збочень,
Й маленький українець – патріот,
Поплатишся, Росіє, за свій злочин.
17.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682310
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
У бездонне небо дивляться волошки,
Вмилась бірюзою ранішня роса...
Задивився в поле, сьогодні, я трошки.
Ох, яка чудесна там сія краса...
Соняхи розкрили всі свої долоні
І збирають з неба сонячне тепло...
Я, сьогодні, в щасті, у його полоні -
Такого зі мною вчора не було́...
Вітер тихо шепче про гаряче літо,
Жайворон у небі пісню заспівав...
Відлітають роки - є за чим жаліти,
А я суті пісні про життя не взнав...
Де ти, наша правдо, де ти забарилась -
Роки відлітають, а тебе нема...
Ненько Україно, ти ніби наснилась, -
Куди не поглянеш, ти кругом чужа...
Всюди чужі люди, звідки тільки взялись,
Де ногу поставиш, лиш одна стерня...
Всі твої закони імпортом пройнялись,
А правда засохла і цвіте брехня...
Наші депутати народу все служать, -
В "замках" заховались, їх і не знайде́ш...
З ранку і до ночі, живуть і не тужать -
Гарно обіцяють, коли не прийде́ш...
Народ і не знає де Майдан шукати,
Де знайти Мойсея серед "віщунів"...
Серед тих "священих" можна заблукати,
Знайти тільки можна нових брехунів...
P. S.
Ох, не спи народе - Ненька ще не вмерла,
Що би там не сталось, а вона жива...
Визрівають в надрах золотії перла -
Будуть в наших душах ще рясні жнива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673633
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 06.08.2016
Вдячна за натхнення авторові чудової поезії "Українська
вишиванка" Віктору Оху
***************
Солов'ями щебечуть світанки
У поліській моїй стороні...
Із любов'ю ясну вишиванку
Дарувала матуся мені.
Гріє серце моя вишиванка,
Пломеніють узори палкі...
Україночка я, полісянка,
Донька милої серцю землі.
Чорна ниточка сумом озвалась,
І червона бринить - то любов...
Щоб надія моя вишивалась,
Одягну вишиванку ізнов.
Сивокосу матусю згадаю,
Той святий оберіг у руці...
Нині доленьку я вишиваю -
Вимережую квіти ясні.
Гріє серце моя вишиванка,
Пломеніють узори палкі...
Україночка я, полісянка,
Донька милої серцю землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682093
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Я знову вдома, я нарешті вдома -
Учора лиш у виріях витала...
Пливе городів середлітня втома,
І вишня дороге намисто вбрала...
Рум'яні мальви у саду за тином
Мовчазно-радо кликали до хати,
Рубіном блиска у росі малина,
Не вийшла тільки мама зустрічати.
Я знову вдома - від землі чужої
Втомилася, хоч не трудила руки...
Я нині тут одна - сама з собою:
Там залишились діти та онуки...
Іду до саду: яблуні вітають,
Старі й сумні, покручено-крислаті,
Ще де-не-де і яблучка спадають,
Аби мене з мандрівки пригощати.
В городі зілля виполю нахабне
І розбуджу занедбану криницю...
Панує понад світом літо звабне,
І сонце у відрі моїм іскриться...
Я знову вдома - прибула здалека:
Жовтіє поле, спіє неба просинь...
Піду до річки - привітать лелеку,
Стрічатиму небавом в гості Осінь...
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677146
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 04.08.2016
Вже більше двох років нам брешуть з екранів
Про вбивчу, підступну, криваву війну:
Народ агітують прогнати тиранів…
І платять податки… В Кремлівську казну…
Два роки Расєя вбива українців,
В Криму й на Донбасі – рашистська чума!
Та лиш на словах “окупанти” ординці,
А стану війни із Мордором – НЕМА!?
Кордони – відкриті! Сполучення – вільне!?
На Рашку й звідтіль ешелони ідуть!
Рашизм з всіх калібрів нас лупить невпинно!
Гібридна війна… То ж у чім її суть?
У тім, що громада рятує країну,
А влада торгівлю з Москвою веде
Й на вимогу США і Парижу з Берліном
На себе взяла перемир’я бруде!
На крові народній пани заробляють
У них із руснею немає війни!?
Не їхніх синів пси тамбовські вбивають,
Вони в погрібах не сидять із дітьми!!!
Злиденний народ по копійці збирає,
Купує усе для солдатів своїх.
Безсовісне ж панство мільйони складає
Й жирує на горі і смертях чужих!!!
Нема політичної волі в гаранта,
А може, й бажання у нього нема
По-справжньому встати на бій з окупантом,
Щоб врешті скінчилась ця підла війна???
Продажна війна олігархів з народом!
І кодла їх – ницих мєнтів і судів!
Та поки ми миримось з хижим цим збродом –
Будемо ховати Героїв-синів…
Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 03.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681661
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Жили собі у космосі планети,
Метеорити, астероїди, комети.
І був більш менш в хазяйстві лад,
Аж тут намітився парад.
Ой лихо! Що із ними сталось,
Як на параді шикувались.
Венера, звісно краля знатна,
На різні хитрощі ж бо здатна.
До Сонця ближчою щоб бути,
Йому хотіла підморгнути.
Сатурн угледів вражу дочку,
Почав котить на неї бочку,
Крив компроматами їдкими
І брязкав кільцями своїми.
Картина всього цього фарсу
Розхитувала нерви Марсу.
Розгнівався і був шалений,
Червоним став, як рак варений.
Уран умить тим скористався
І біля Сонця ошивався,
Немов набридливая мушка
Дзижчав у Сонця біля вушка.
І лиш тихесенько здаля,
Дивилась на те все Земля.
Хотіла дуже їм сказати,
Що досить вже інтригувати,
Що схаменутись може треба
Еліті зоряного неба.
Бо Всесвіт бачить все і знає,
Візьме й пихатих покарає.
Усю цю метушню придворну,
Засмокче враз у діру чорну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681606
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
(коллаборационистам и провокаторам,
стонущим и каркающим, сеющим вражду и раздоры)
Я Украины гражданин. Не олигарх.
Трудом и потом каждый «кусень» хлеба
Я заработал. Знайте: манны с неба
Ни разу не послал мне Машиах*.
Я не хохол. И слезы лить не стану
О том, «що все так тяжко, все погано»,
Все дорого, что «уряд» плох и власть –
Стерплю я все. Мне лишь бы не упасть
В борьбе за долю Украины-мамы,
А значит, за судьбу своих детей,
Мне главное – чтобы издох злодей
В Кремле сидящий! Мне противны «драмы»,
Которые вы здесь
Вдруг кинулись писать!
– И мне, и детям, и друзьям, соседям
Бог ниспослал одни и те же беды:
Безденежье, войну, увечья...
Бесов рать
На части «РІДНУ рве МОЮ ВКРАЇНУ!»,
И я готов в бою сейчас «загинуть»,
Сражаться с бесами, терпеть, «ось тільки б скинуть»
В кромешный ад «братів», что бьют нам в спину!
– Я буду спати на бруківці чи під плотом,
Я буду камінь гризти, лід – і не заплачу,
Не дам Кремлю радіти привід, а дам здачу:
«Здобудь все боротьбою, кров’ю, потом!»
Не буду сліз я лить та шмарклі мазать.
І хай заткнеться скигляча зараза!
***
* Машіах - з габрейської, справжня вимова імені «Христос».
----
Українці, громадяни і патріоти України борються за її землю, за волю і долю,
волонтерами в тилу і на фронті, воїнами на передовій, добровольцями,
не жаліючи життя свого, а провокатори-хохли, зрадники і всяка нечисть розпустили соплі
і паніку та злобу серед народу сіють, натравлюють в години лихоліття
один на одного, допомагаючи сучому Путлєру: тільки згуртований народ
може одержати перемогу над будь-яким ворогом!
«Ех, Народе мій малий!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681488
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Єдиний лист…
Пожовклий…
Спить в шухляді
Вже не один десяток довгих літ.
Він найдорожчий
серед інших кладів –
Це – лист від батька –
із війни привіт…
Він батьковою
писаний рукою,
І почерк його схожий так на мій…
Плило життя
бурхливою рікою…
Папір потерся.
Трохи потемнів.
Торкаюся,
й мов подих чую тата,
Адже згубився образ від часу:
В два рочки
не змогла запам’ятати…
І ранить серце знову
біль і сум.
Від давності
геть букви розповзлися,
Адже писав хімічний олівець,
Та деякі слова
все ж збереглися:
«Чекайте.
Скоро вже війні кінець».
І думка, сива,
повза мимоволі,
Перебирає наші з ним літа:
Чому ж із ним
так повелася доля?
Якби хоч раз
не в сні він завітав!
2.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681616
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Зібралися у вирій вже літа…
Той шлях – далекий.
Уже до внуків наших приліта
Тепер лелека,
Подарувати щоби правнучат
Мені й родині,
І заясніють в серці, зазвучать
Щасливі днини.
Знов повертаюсь я у ті літа,
Далекі, милі,
Коли синок у мене підростав
Й дочка Людмила,
Уже і в них пробилась сивина –
Цвіте на скронях,
І доля їхня, й доленька моя –
В моїх долонях.
Я не лічу давно уже літа –
Не хочу збитись.
Звучить в мені мелодія ота –
Боюся впитись…
Ще не достигли сіяні жита
В моєму полі,
Бо ще не випита, не випита до дна
Загадка долі.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Випалює місяць думки потаємні
Червневої ночі, в суничний сезон,
І спогади тануть, до щему приємні,
Вливають в легені свіженький озон.
Звивається хвиля, прикута причалом,
І ковзають зорі сяйливо-хмільні.
Півнеба встелили блискучим овалом,
Вколисують мрії на сонному дні.
Вмочили тумани край озера ніжки,
У тяжі вмостились на кінчиках трав.
Притих вітерець, попустив свої віжки,
А жаб’ячий хор очерет розхитав.
Вмлівають долини у росяній мжичці,
Так манить нас запах п’янких полуниць…
Запряжені хмари у місячній бричці
Везуть врожаї найсолодших суниць.
Втішаємось двоє, у парі, з тобою…
Хлюпочеться плесо і човен скрипить.
Смакуємо літо в обіймах прибою —
Так любо і тепло в цю зоряну мить. 19/07/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681326
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Вдяглося тепле літо у шовки,
Де кольори усі переплелися:
Там – голубінь упала у ставки
Й завмерло на воді зелене листя.
Чарує мак вогнем весь білий світ,
У житнім полі виріс він, духмянім,
Ромашечок розлився диво-цвіт,
А далі – сад, де яблука рум’яні.
Садив його колись іще мій дід
(Рука легка була, казали в нього),
Напевне, знав дідусь уже тоді,
Що бігтимуть сюди маленькі ноги
Моїх, зеленооких онучат,
А я тим тішуся і рідного згадаю –
І струни-спогади легенько зазвучать –
У пам’яті архів я їх складаю.
Бур’ян від спеки трішечки прив’яв,
Та не здаються трави у долині,
Й колише вечір пісня солов’я,
Що заховався в кучерях калини.
6.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681267
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Зеленіють волинські ліси,
А поля пахнуть житом і льоном,
І ніде не зустрінеш такої краси,
Де б калина ховалася в гронах.
Чисте небо вгорі, озеркова блакить,
Синьоокі поліські дівчата,
Споглядаєш красу і так хочеться жить,
Сонце вранці щодня зустрічати.
Бачив різну красу і чужі береги,
Та вертався завжди до Волині,
Це пісенний мій край, рідне все навкруги,
Де дубові гаї солов’їні.
Це поліська земля, моя люба Волинь,
Козаки – Лукаші, ніжні Мавки – дівчата,
І замкова краса, диво-Світязя синь,
Тут живу і для мене це свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374130
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 25.07.2016
Він про війну дізнався не з книжок –
Її відчув і долею, і тілом.
Сьогодні ось додому вже прийшов,
Куди вернутися всі місяці кортіло,
Й відчув себе наразі… зайвим тут,
Здалось на мить, що всі чомусь без діла:
Хтось веселиться, інші курять, п’ють –
І розтавала з кожним днем надія.
Він зрозумів, що місце його – там,
Бо робить справу там свою, велику,
А тут – нічого в нього, крім стида:
Не до розваг, коли в державі лихо.
І дружби там відчув він дивний смак –
Заради неї, на усе готовий –
Навіть щасливий разом з усіма,
Як з бою вийдуть всі живі, здорові.
Тоді вони нагадують дітей:
Рукостискання, обійми, цілунки,
Обличчя кожного, хоч стомлене, цвіте,
Здається, раді навіть обладунки.
Ось так буває іноді в житті,
Коли одні сміються, багатіють,
Є і такі, як він: і горді, і прості,
Вони у душах інші риси сіють:
Любов до неньки, матері-землі –
І це у їх житті найголовніше,
На них тримаються держави, королі,
Їх роль в історії країни є найбільша.
Ні нагороди, ані похвали
Такі за службу також не чекають,
Вони солдати, ні, Боги війни,
Й на долю теж такі не нарікають. 20.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679702
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Алеї Слави розрослись
По всій великій Україні.
Там ті, хто в вірності клялись
І воювали до загину.
Там ті, хто честі не продав,
Життя поклавши за свободу,
І все що міг, своє віддав,
Щоб волю зберегти народу.
Там ті, кого послав сам Бог
Сім’ю і землю боронити,
Кого вела свята любов,
Ким має весь народ гордитись.
Над ними схилиться верба,
Росою вмиє, мов сльозою,
З каміння виступить журба.
Їх стерегтимуть з неба зорі…
І соловейки голосні
Співатимуть їм теж до рану
Свої заливчасті пісні,
Та матерям не зцілять рани.
11.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Маючи мову дзвінку і привабливо-сонячну,
Житом сколисані, небом сповиті пісні ,
Як же не гірко не важко і як же не боляче
осторонь бути коли Батьківщина в вогні.
*******************************
В спадщину дух Український діставши і звичаї ,
Славу козацьку , Шевченка святий заповіт ,
Як же змогли ми служити москальській оприччині ,
Жити без сорому в хаті що з краю стоїть !?
********************************
Бачивши з теплих курортів , як щиро і відданно ,
Край солов'їний , в боях захищають сини ,
Як же наважились хижі Іуди-політики ,
Людям брехать що немає в державі війни !?
********************************
Живши з дитинства натхненням і творчими мріями,
Як же так трапилось , що корифеї колись ,
Бувши зірками естради, лишились повіями ,
Ханам кремлівським зі сцени співати на біс !?
*********************************
БОЖЕ чому , по чиїй невблаганній немилості,
Нас лихоманить останні похмурі роки ?
Де ж той кінець неповаги , неправди , нещирості ,
Край бездуховності , межа зневірі людській ???
*********************************
В себе питаю , за що нас так тяжко покарано,
Землю чому забирає зухвалий сусід ,
Чим завинили суворою долею-кармою,
Що ми зробили , з того що робити не слід !???
*********************************
Зніяковівши , а що відповісти не знаючи ,
Вірю я лише в одне , якби кожен із нас,
Мав би любов до Вітчизни і серце палаюче ,
Криму б не втратили , не воював би Донбас
Олександр Квітень
м. Мукачево 25 травня 2016 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678387
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Яку то дивну силу має СЛОВО......
Так любо й мило стало на душі!!!!
Сьогодні сонце сяє так святково,
І я , дівча, ловлю в траві вірші!..
Вони, немов метелики літають,
Барвисті і яскраві, як квітки!
А потім тихо на папір сідають,
Складаються у рими і рядки!
Яку то дивну силу має СЛОВО!
Ним можна все на світі передать!
Надворі - ЛІТО! на душі - ЧУДОВО!
На землю сходить Божа благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679114
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Присіла Муза ранком на подушку
І приторкнулась трепетним крилом,
Шептати стала в сонне моє вушко,
Яким життя колись у нас було.
І попливли сумні, як біль, картини
Життя моїх далеких прадідів,
Як Русь в Дніпрі-ріці колись святили,
Як вірні й горді гинули тоді,
Як землю нашу рвали й шматували.
Згорілі хати… Стоптані поля…
Усе терпіла й ворогів навали
Й стогнала важко з попелу земля,
Бо долю мала, сіру, удовину.
І Борисфен від того посивів,
Як мучили дітей її безвинних,
Він теж тоді від розпачу ревів:
«О земле рідна, скільки мук і болю
Тобі приносив південь, захід, схід!
Готова не завжди була до бою,
Та вийшла незалежною у світ.
І хай будує ворог дикі плани,
Вже українців – не перемогти!
Не хочеш жити під російським паном,
На захист України стань і ти!»
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678370
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
НА ІВАНА НА КУПАЛА ДОЩИК НАКРАПАВ.
ІЗ-ЗА ХМАРИ, В СИНІМ НЕБІ,МІСЯЦЬ ВИПЛИВАВ.
ПРИ БЕРЕЗІ,В ОЧЕРЕТІ,КРЯКАЛИ КАЧКИ,
ПО СЛУЧІ,БІЛЯ ФОРТЕЦІ,ПЛАВАЛИ ВІНКИ.
НА ВІНКАХ СВІЧКИ ГОРІЛИ,МЕРЕХТІВ ВОГОНЬ ,
ПРОМАЙНУВ ГРАЙЛИВИЙ ВІТЕР,БІЛЯ МОЇХ СКРОНЬ.
ПРИГАДАЛАСЬ МЕНІ ЮНІСТЬ,МОЛОДІ РОКИ,
ЯК САМА ВІНКИ СПУСКАЛА З БЕРЕГА РІКИ.
А ВІНКИ Я ТІ СКЛАДАЛА ІЗ ДУХМ"ЯНИХ ТРАВ,
ВІТЕР ЖИТНІМ ПЕРЕВЕСЛОМ,САМ КВІТИ В"ЯЗАВ.
ВСЕ ТОДІ БУЛО КАЗКОВЕ РІЧКА,БЕРЕГ,ЛІС,
ХОВАВ МАВКИ В СВОЇМ ЛИСТІ,РІЧКИ ВЕРБОЛІЗ.
В НІЧ ЧАРІВНУ НА КУПАЛА,Я ЛЮБОВ ЗНАЙШЛА.
РІЧКА В ДАЛЬ,КУДИСЬ ДАЛЕКО,РОКИ ВІДНЕСЛА.
БЕРЕГ ДОСІ ПАМ"ЯТАЄ,ЩО БУЛО ТОДІ?
ЧОМ ГОЙДАВСЯ, ТИХО ,ЧОВЕН НА СИНІ ВОДІ?
РІЧКА ЦЯ НЕ ПОСТАРІЛА,ВСЕ КУДИСЬ БІЖИТЬ,
БЕРЕГ ТАКОЖ ЧЕПУРИТЬСЯ,ХОЧЕ ДОВГО ЖИТЬ.
ДЕСЬ ТУТ ХОДЯТЬ В ОЧЕРЕТІ,МОЛОДІ РОКИ,
ЯКІ ТУТ Я ЗАГУБИЛА,ЗНАЮ,НА ЗАВЖДИ.
КУПАЄТЬСЯ ЖОВТИЙ МІСЯЦЬ В КУПАЛЬСЬКІЙ ВОДІ,
ЗНАЄ ТІЛЬКИ НІЧ КУПАЛЬСЬКА,ЩО БУЛО ТОДІ?
ЯК ЛЮБИЛА Я ШАЛЕННО,ЯК ПЕКЛИ ВУСТА,
ТОЙ ХТО МАВ ТАКЕ КОХАННЯ,БУДЕ ЖИТИ ДО ЛІТ СТА.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677622
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 11.07.2016
– Я не хочу війни, –
Простогнала земля стоголосо…
– Я не хочу війни, –
В унісон прогули небеса…
– Я не хочу війни, –
Вторять зимонька, літечко й осінь,
І весни, смарагдової, з росами, свіжа краса.
– Я не хочу війни, –
Голоси дітвори продзвеніли…
– Я не хочу війни, –
Просльозився старий ветеран…
– Я не хочу війни, –
На лиці, материнськім, змарнілім,
Напис цей і на тім, хто в бою у Донбасі вмирав.
– Я не хочу війни, –
У молитві уся Україна.
– Я не хочу війни
І синів передчасно ховать.
Я не хочу війни –
Хочу небо щоб миром зоріло –
Це народжені болем й святою любов’ю слова.
9.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677410
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Занесли мене лелеки,
Де ніколи не була.
Як далеко, ой, далеко,
До Пречистівки-села.
Про таке, гляди, й не чули
В закіптюжених містах.
Вітрюгани – й ті забули,
Що гуляють по світах.
Ой, гуляють вітровії
На далеких островах,
А село собі сивіє
Та старіє на очах.
Юнь практично утікає
За кордони, у міста,
Бо в селі одне чекає –
Безгрошів’я, пустота.
У чужих краях, одначе,
Теж не мед і не кутя.
Тож село забуте плаче,
Загорнувшись у дрантя.
Причепилась зла морока,
Все село немов у сні.
Лиш сорока-білобока
Торохтить у бузині.
…Як несли мене лелеки,
В голові злегка гуло.
Ой, Пречистівко далека,
На семи вітрах село!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677374
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.07.2016
Здравствуй, родная. Погиб на закате Мишаня…
Глупо – растяжка. Сапер ошибается раз.
Полз к нему долго - треклятые мины мешали…
Три километра тащил. Дотянул, но не спас…
Как тете Вере сказать? …Мы дружили со школы.
Там нас учили, что трусы позорят свой род.
В роте соседней земляк - Черемисов Мыкола,
С ним поминаем, но трезв я - и спирт не берет...
..Милая, знаешь, остались на карточке деньги,
В нашем шкафу, там на полке запрятал, найди.
Мишка Наталке своей все мечтал купить серьги,
Ты их купи…от него. ..Черт! Гремит впереди.
Ладно, Любаша, похоже подъем по тревоге,
Вот же! Не «ГРАД» - громыхает над степью гроза.
Знаешь, что понял я, щупом истыкав дороги?
Тут, как тогда - умирай, но ни шагу назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676935
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Плине в небесах
журавлиний клин,
А душа моя
п’є гіркий полин:
Журавлине «кру»
прокотилося,
Я і річечка
зажурилися:
– Ой вербиченько,
закосичена,
Що твоя краса
не позичена…
Що твоя коса –
густе листячко
Ще й жива роса,
мов намистечко.
Ой вербиченько,
тонкорукая,
Чом же ти живеш
із розлукою?
Підійди-заглянь
у водиченьку,
Помилуйся на
зелен-личенько.
Вітер гіллячко
стиха колиса,
Сіре пір’ячко
ловлять небеса…
Журавлі летять
понад річкою,
Я уже в літах
під вербичкою.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Літо... літо... літо... Пропололо жито...
Яке ж наше літечко та й хазяйновите!
Волошок сипнуло, щоби красивіше.
Та ще жменьку маків, щоби веселіше.
Вже зігріло хвилю у річечці чистій.
Хвостик фарбувало рибці золотистій.
Перейшло місточок, сіло на галяві.
Тут зраділи літу верби кучеряві.
Ой, яке гарненьке літечко русяве!
Ще нижче схилились вербочки ласкаві.
Знали, що трудилось літечко доволі.
Дощем поливало все, що пропололи.
Підросли, погляньте, клени зеленаві.
Ялини, смерічки, дуби величаві.
Потрудилось літо і в садочку славно.
Яблука та груші наливало гарно.
Тепер вмило личко, ще й скупало ніжки.
Літечко тепленьке відпочине трішки.
Будуть косовиці і жнива багаті.
Коровай духмяний буде в кожній хаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676850
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
На Івана на Купала квіточки я рвала,
Своїм серцем і душею у віночок склала.
В той віночок для Іванка, що люблю я дуже,
Віддай чари, віддай силу Іванку мій луже.
Приспів:
Покладу туди барвінку
і рути і м’яти,
Як я можу моя долю його не кохати.
За невістку йой нехоче мене його мати…
Тихо спущу на водицю, як будем гуляти,
Знаю вірю мій Іванко
зможе перейняти.
*
Мій віночок має силу, - цілющую силу,
Його брала я край лісу і в яру по схилу.
В ньому свічечка яскрава в папороть убрана,
Ой, я вірю свому Йванку - я його кохана.
Приспів:
Покладу туди барвінку
і рути і м’яти,
Як я можу моя долю його не кохати.
За невістку може схоче мене його мати…
Тихо спущу на водицю, як будем гуляти,
Знаю вірю мій Іванко
зможе перейняти.
*
Поможіть мені Русалки - поможіте Мавки,
У віночок для Іванка, я вплела фіалки.
В чужі руки мій віночок не впаде - не згине,
Упіймає мій коханий…
на човні зустріне.
Приспів:
Покладу туди барвінку
і рути і м’яти,
Як я можу моя долю його не кохати.
За невістку вірю
схоче мене його мати…
Тихо спущу на водицю, як будем гуляти,
Знаю вірю мій Іванко
зможе перейняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676853
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Де стрічаються сонячні ранки
І стежина біжить край села,
Верби стали у ряд, наче Мавки,
Віти п’ють кришталі джерела.
У бездонному небі волошок
Сонце золота промені ллє,
Краю рідний, чарівний, хороший,
Ти – дорога в дитинство моє.
Ти – вінок моїх спогадів чистих,
Ти – коріння моє у землі,
Ти – сонет моїх дум урочистих,
Ти – маяк у буденній імлі.
Ти – початок мене в цьому світі,
Ти – частинка мене, я – тебе,
Ти – веселка думок в первоцвіті,
У тобі завжди бачу себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675653
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Між берегами, поміж трав,
Біжить ріка, ріка дитинства,
Колись Бужок хтось назву дав,
Біжить шляхами материнства.
До болю тут знайоме все:
Стежина кожна, кущик кожен,
Вода життя моє несе,
Воно на справжню річку схоже.
Пливуть роки і вже нема
Надії з ним колись зустрітись,
Змінила зиму вже весна,
Так серцю хочеться зігрітись.
В дитинство в гості зазирну
Поміж квітучих берегів
( У царство спогадів пірну),
Його послухаю....Без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Між берегами, поміж трав,
Біжить ріка, ріка дитинства,
Колись Бужок хтось назву дав,
Біжить шляхами материнства.
До болю тут знайоме все:
Стежина кожна, кущик кожен,
Вода життя моє несе,
Воно на справжню річку схоже.
Пливуть роки і вже нема
Надії з ним колись зустрітись,
Змінила зиму вже весна,
Так серцю хочеться зігрітись.
В дитинство в гості зазирну
Поміж квітучих берегів
( У царство спогадів пірну),
Його послухаю....Без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
...Пригадую - була мала,
Жили ми у новенькій хаті,
Ляхи тримали пів-села,
Пани поважні і пихаті.
Ходив до нас міський один,
Бо ми тоді не бідували.
То ніби був "просвітник" він,
І ніби, кажуть, розстріляли.
Було, що дід купив свиней,
Дванадцять гусок і бичочка,
Та навалило москалей
І комісарів ціла бочка.
Шукали борошно й хрести,
Сусіди їм допомагали,
А дід сховався за хати,
Та йом знайшли і розстріляли...
У сорок першому пішли
Брати і батько воювати,
Ми з мамой жили як могли,
А потім німець вдерся в хату.
Ми поховали хліб і мед,
Бодай хоч щось не відібрали.
Зігнали всіх під кулемет -
І пів-громади розстріляли...
Як йшли бандеровці селом,
То всі ховалися по хатам.
А ми з малими під столом,
Молились, як казала мати.
Жив у селі один москаль,
Альоша, і його всі знали.
Так відвели його до паль
І розстріляли, розстріляли...
Коли прийшли з НКВД,
То ми втекли були до лісу.
Питали всіх Альоша де?
А нам так лячно, ну до бісу!
Був дядько Стус тоді живий,
Його як голову вітали,
То й відповів, як головний.
Судили втрьох, та розстріляли...
По тій війні - пусті хати,
Нема коней, нема худоби,
Нема куди бабам піти,
Усі змарніли від жалоби,
Вночі пішли в колгоспний лан
І колосків собі збирали.
Побачив їх "товаріщ Ян" -
У табір всіх, і розстріляли...
Потім я стала на рушник
Із Василем, той, що Цюкало.
Так він із призова утік,
Багато їх тоді тікало.
Як йшла до нього на пустир,
То нас помітили, спіймали.
Сказали - Вася дезертир,
І розстріляли, розстріляли...
Село померло без людей,
То я поїхала до міста,
Бетон місила, мила глей,
Важкенько, та було що їсти.
Зустріла в місті я Петра,
Ми і кімнатку з ним придбали,
Але Петро все крав і крав -
Ну, розкрадач. То й розстріляли.
Я у гуртожиток пішла
З двома маленькими від Пєті,
Без батька важко, ледь тягла,
Та ще й була у комітеті.
Коли радянське віджило,
Синочки бізнес заснували...
А в дев’яності як було?
Усіх бандити постріляли.
Онуки в мене підросли,
Вже покінчали інститути,
Ото як люди зажили,
Без шику, але не банкрути.
Потім погнали Янука,
Бо крав і жер, і всі там крали,
Онук поїхав на Майдан -
На Інститутській розстріляли.
А другий у АТО гайнув,
Бо на Донбасі зріла зрада.
Під Іловайськом десь загув,
Москаль тоді стріляв із «града».
Як наші йшли через поля,
Бо від кацапів відступали,
Горіло небо і земля,
Багато хлопців постріляли…
Тепер стара, зубів нема,
Та ось що хочу я сказати:
Скажу як бабця, як вдова,
Як жінка вам скажу, як мати:
Щоб пан, бандит або сатрап
Твого життя не поламали,
Щоб мент, чекіст і той кацап,
І комуняки місце знали,
Не будь ти бидлом у хліву,
А бий паскуд, як пруть до хати.
Тримай гвинтівку бойову.
Автоматичну. І гранати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675493
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Прощально червень помахав рукою
І капелюха у поклоні зняв,
Із братом-липнем привітався знову,
Який охочий до розваг й забав.
Та пригощає всіх медами з липи,
Запалює купальськії вогні,
Бере до рук батіг Петрів блакитний
І мчить кудись на буйному коні.
Бо обійти поля безкраї треба,
Де ваговитий колос дозріва,
Погожу днину попросити в Неба
Та хліборобів кликать на жнива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675460
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
[u](Присвячую колезі по перу Валентині Бугрій (Геометрії). Сьогодні Ви в мене ЛГ. Пишу від Вашого імені на основі прочитаного. Може, й не всі факти відповідають дійсності, вибачайте.).[/u]
У світ я цей прийшла не для війни…
Чому ж тоді так доля повелася:
У Вітчизняну батька позбулася,
Бо мир не купиш, бач, за півціни.
Тепер, на схилі посивілих літ,
Коли дорослі діти і онуки,
Заснути не дають душевні муки:
Чому такий жорстокий, дикий світ?
Невже війна – це вихід із біди
Й життя людське нічого вже не варте?
Чи думав той, хто розпалив цю ватру,
Яку ненависть в душах наплодив?
Стрічає правнуків моїх сьогодні світ
Знайомою до болю новиною:
Донбас охоплено гібридною війною,
Тож батько їх прямує вже на Схід.
Щоби життю і діточкам радіти,
У світ я цей прийшла – не для війни,
Чому ж повинні гинути сини
І хліб сирітський їсти їхні діти?
Невже життя – то рокова спіраль,
Коли за мир платити треба кров’ю
Тому, хто сповнений надією й любов’ю?
Замислитись над цим чи не пора?..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675094
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Розсердилась хмара та й на нас сварилась.
Розсердилась хмара... Сльозами пролилась.
А я придивлялась, як плакало небо.
Краплі... краплі... краплі... О, скільки ж їх треба?
Краплі... краплі... краплі... Їх є так багато!
Це зовсім не сльози. Більш схоже на свято.
Бо ті краплі, гляньте, падають рясненько.
Ох, розтанцювались... весело... гарненько!
Танцюють, танцюють... Хмара поглядає.
Хмара- господиня землю поливає!
Напуває сквери, поле і лісочок.
Щедро сипле краплі вона в наш садочок.
А чому, спитаєш, грізно так гриміло?
Щоб бачили й чули, й брались ми за діло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674972
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Невже у нас забракло духу?
Погас майданівський порив…
Немає поступу та руху
І гноєм повниться нарив!
Провладне втишилось болото
Повиповзали плазуни,
Здіймає голову сволота –
Перевертні і брехуни.
Одні і ті ж вожді з екрану,
Ведуть по колу до мети,
І фальш словесного туману
Нам шлях мішає віднайти.
Зневіра знову в наших душах
Розчаруванням залягла.
І вкотре вже сказати мушу, –
Байдужість нас перемогла!
Ми після другого Майдану
Всі повторили помилки.
Небесну ждем від влади манну,
В чергові віримо байки.
Тож знову руки опустили,
Гадали щиро, що за нас
У слуг народу рватись жили
Від праці будуть на цей раз.
Та тільки рвуться не від праці –
Від не підйомних хабарів.
Вони давно нас мали в (думці)
Нащадки з роду лихварів.
Усе за що Майдан боровся –
За ці роки хоча би раз
Мільйон Хрещатиком пройшовся,
Щоб влада відчувала нас?
Супроти злиднів і тарифів,
Офшорів, суддів і злодюг,
АТОшних повсякдених міфів,
Жируючих на цім хапуг.
Нам Конституцію міняють,
А нас це зовсім не пече.
Щоденні смерті не лякають
І кров, що річкою тече…
***
Ми за свої права, свободи
Не звикли битися щоденно.
Базар, робота і городи…
Байдужі! Тож живем злиденно.
14.06.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672232
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Горить Донбас війни страшним багаттям,
Горить гарячим вогнищем щодня…
А ще ж недавно називались «браття»,
Вважали, й батьківщина в нас одна.
Горить Донбас… Москва то запалила…
Вогонь не гасне той уже роки…
Коли ж заллє його Вкраїнська злива
І мир на землю спуститься таки?
Горить Донбас. Він плавить землю й душі,
Й вогню того водою не залить,
А тільки кров’ю чесних, небайдужих,
Героями що встануть із золи.
Горить Донбас… Дим виїдає очі
Бійцям зі Львова, Луцька – звідусіль.
Вони стоять, щоб зупинити злочин,
На них полює… снайперський приціл.
Горить Донбас… Те полум’я до неба
Дістало вже і сколихнуло світ…
О Боже, я звертаюся до Тебе:
– Врятуй дітей – наш український цвіт!
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674411
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Не вбивайте мого сина,
Не ламайте цвіт ясний!
Він для матері – дитина,
А у батька золотий.
Я йому у світ широкий
Дала щирі почуття.
Не кажіть, що він жорстокий -
Це жорстока є війна!
Я його навчила правди,
Я йому дала любов.
Що б мені ви не казали,
Він у світ з добром пішов.
В нього серце материнське,
Й мудрі батькові слова:
Щоб прожити в світі чесно,
Має бути доброта.
Він не знає убивати
Син з любові народивсь!
Інше слово - захищати,
Протилежне - для убивць!
Не ламайте цвіт, не треба!
Він такий ще молодий.
Він у старості - потреба,
А без нього світ сумний.
Не вбивайте мого сина!
Він є нація, народ!
В серці в нього Батьківщина,
А у грудях - живий Бог!
01.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670528
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Ну як це можна чути,
що хтось загинув знов?
Ти ж можеш відвернути ...
і зупинити кров.
Мій Боже, мій єдиний,
ще скільки буде кач
Плисти по Україні
й дурітиме палач?
Тримає під прицілом
і наш, і свій народ,
Кружля над світом цілим,
цей автор всіх скорбот.
О, Боже, милий праведний!
Дай відсіч сатані,
Роззброй його урядників,
кінець склади війні.
Вже досить з нас цих бід,
не треба нам війни!
Хай квітне сад і родить хліб
й живі будуть сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673797
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
А кажуть, що душа людська - криниця...
У когось - море, в когось - океан,
Чиясь порожня, десь - як повний дзбан...
Та чи зуміє спраглий з них напиться?..
А кажуть, наче серце не старіє...
Воно, гадаю, - дзеркало життя:
Які нитки - таке ж і вишиття,
Яке зерно - такий врожай дозріє.
А кажуть: час лікує усі рани...
Щасливці, хто зумів себе зцілить!
Моя ж душа повік не відболить -
Ті рани вже - почесні ветерани...
А кажуть: ковалі свого ми щастя...
Та куємо щось начебто... Хтозна,
Чому вінчає фініш кривизна?..
Та що кується, те колись воздасться!
А кажуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Заглядало сонечко
В чебреці.
Не ростуть високими
Трави ці.
Квітами стелилися –
Розлились,
Озером світилися,
Як колись.
[b]Приспів: [/b]
Чебреці, чебреці, чебреці,
Незвичайними квіти є ці.
Чебреці – чарівна то трава,
Що любов’ю серця зігріва.
Встану я із сонечком
Тай піду,
В чебрецеве озеро
Забреду.
Рвати буду зіллячко
У росі,
Покладу під гіллячко
Чебреці.
[b]Приспів.[/b] (Той же)
Прийде як неділенька
Трьох святих,
Настелю під ніженьки
Квітів тих.
Гіллям уквітчаю я
Хату й двір,
Стануть незвичайними
В це повір.
[b]Приспів.[/b] (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673231
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Розійшлися гості, відшуміло свято,
Та лишилось в серці почуттів багато:
Щирі привітання, добрі побажання,
Всміхнені обличчя, тости «за кохання»!
Дякую вам рідні, друзі і знайомі,
Що не відчуваю разом з вами втому,
Що років не чую – молодію з вами,
І ділюсь таємним, різними думками.
Це чудово,друзі, що зі мною поруч,
В будь-якійсь проблемі прийдете на поміч,
Я собі залишу спогади приємні -
Хай же мир і щастя дасть вам Бог взаємно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672610
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Я назбираю зілля запашного
іще до сходу сонця золотого,
між травами шукатиму його,
цілюще чарівне це джерело.
Від запаху бентежно так мені,бо це є запах нашої Землі.
Як добре,що ще пахне споришем,
любистком, м'ятою і чебрецем,
калиною, вербою, звіробоєм
І чистотілом, й собачою кропивою,
шипшиною і хвощем польовим,
рум'янком, полином гірким.
Я все це зіллячко собі зберу
й до храму освятити принесу.
Воно ж бо має силу чарівну,
зате його я довго збережу.
Від всіх болячок буде ізціляти,
не тільки тіло- душу лікувати.
О зіллячко, цілюще джерело,
ти принеси нам у життя добро,
нечисту силу від нас прожени!
О, Боже, ти на це благослови!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672550
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Колисала нічка річку,
Захід – ледь ясний,
Потім і його закрила,
Колисала сни.
Нічка річку чарувала
Зорями й зелом,
Трави в роси пеленала
В лузі за селом.
У сльозах вербиці гілка,
Шепче осока,
Комарів нудна сопілка
До води склика
Колисала нічка річку,
Місяць задрімав…
Світ казковий, світ цей вічний –
Кращого нема.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672450
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Дванадцяте червня – це біль України:
Дванадцять… Злетіли до Раю солдат!!!
За Волю вони полягли Батьківщини –
Їх з танків розстрілював псих-азіат…
Стояли брати і просили підтримки,
Щоб відповідь ворогу арта дала:
Потрібен негайно був залп без затримки…
Та знову верхівка бійців продала…
А вдень “вшанувала” полеглих Вітчизна,
Героям останній свій борг віддала –
У Києві збоченців купка капризна
Свій радісний шабаш всім нам провела…
Придурки при владі, ви зовсім здуріли?
В країні два роки палає війна!!!
У Бутівці хлопців останки жевріли,
А ви не спинили це свято лайна???
Які ж ниці душі вам всім треба мати,
Щоб траур в державі в цей день не ввести?
Щоб замість Героїв-синів проводжати –
Содомську заразу в громаду нести???
Отямтеся, ЛЮДИ! Хіба це суспільство?
Усі ми без серця, чи честі катма?
Це – НАША БАЙДУЖІСТЬ прощає безчинства!
Це – ГІДНІСТЬ НАРОДНА СЛІПА І НІМА…
Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 13.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672061
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 10.06.2016
Журналіста годують ноги,
Гостре вухо і чуйний ніс.
Не одні обіб’є пороги,
Не один перейде укіс,
Щоби світла налити в простір,
Від полови зерно звільнить,
Щоби правду зростить у брості –
Ту, що тішить і що болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670640
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
Не царя ми захищаєм –
Боронимо волю,
А ця битва значно важча,
Бо на кону – доля.
І не просто воріженьки
Нашу землю давлять –
Ті, що братом ми рідненьким
Мали донедавна.
Матері заголосили,
Заплакали діти:
Убивають батька, сина…
Ніде правди діти,
Що не просто це Росія –
Кочові народи:
Ні копать вони, ні сіять –
Такі від природи.
Але волі не здамо ми
І землі, й аршина,
Заявляєм отим гномам,
Кремлівським, паршивим.
28.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670602
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Я хочу знов своє життя
Все по зернинці перебрати
І зрозуміти до пуття,
Чому потрапила «за грати».
Чому не вибрала політ,
Щоб сіру залишить буденність?
А може, винен в цьому світ,
В якім жила, чи зайва чемність?
А може, батько не навчив
Чини високі шанувати,
І поміж ними живучи,
Схотіла правду цінувати?
Давно вже давить тіснота –
Не ті роки, вже мліють крила,
З народу я, тож біднота,
Тому ж і горло перекрили?
І все ж, не зможу я мовчать,
Навіть із клітки обізвуся:
Чому усі терплять, мовчать,
Солідні, сиві і безвусі?.
Допоки житимемо так:
Глухі й німі? Ми ж – не ікони…
Чи запанує в нас свята
Народна правда і закони?
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670337
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Це після
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
Так ніжно,
Так щиро,
Так мудро,
Так легко
Ніхто не зуміє, як мама
Голубити,
Вірити,
Вчити,
Прощати –
Закладена в серці програма
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
У вмінні пишатись,
У кожній догані,
У кожнім-кожнісінькім слові,
В цілунках у скроню,
В полічених зорях,
В турботі,
В тремтінні душею:
Молитва матусі з найглибшого моря
Врятує любов’ю своєю.
Опікою нені веселим ягнятком
Стрибає у грудях наснага,
Бо поки голубка крильми обіймає –
Подвійна над злом перевага.
На рівні інстинкту, без слів, без вагання
В свій затишок біль забирає,
Бо серце під серцем крізь роки й дороги
Рідненька в собі відчуває.
Любов найчистіша, любов підсвідома,
Любов – у продовження світу:
Так ніжно,
Так щиро,
Так мудро,
Так легко,
Так...може лиш мама любити.
Зателефонуйте мамі, доки…туди ще рушають пароплави
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670367
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
У сиву давнину за праведної віри,
Була душа з природою в ладу,
А розум, глузд, чуття і тіло,
Не бідували у біблійському чаду.
Ми знали мову звірів і птахів,
Земля пишалася садами і ланами,
У сім'ях було повно дітлахів,
І вороги не керували нами.
______________________________
Чи забули ми своє коріння
Допустивши жадібних, лихих -
Б'ємось досі лобом об каміння,
І годуєм ворогів своїх.
Дякова брехня - від Люцифера,
Робить лиш невільників, рабів,
Навертає вірити в химери,
Кидає у пащі до китів.
То який падлюка б не учив,
Щоки ворогам дві підставляти,
Віра наших прадідів-дідів
Нас не заставляє плазувати!
Навпаки! І Бог не мазохіст!
Він не дозволяє себе бити!
Ми тому й співаєм акафІст,
Щоб не дупи підставляти, а любити.
Скільки крові й бруду у цій вірі!
На руках, на рясах, на чоботях,
Сморід інквізиції на шкірі,
Ольжин труп в Козячому болоті!
А попи святою обрядили!
З Сталіна кривавого - ікони!
Та якого чорта намолили!
І падлючу віру — у канони!
Бо ворожа віра дозволяє:
Красти і брехати “не своїх”
Ворогів, пройдисвітів - вітає,
Голови схиляти вчить до них!
Тож допоки ми у неї вірим,
Поки молимось і гроші ще даєм -
Будемо отим лиш брудом сірим -
З жовто-голубим чи з кумачем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670451
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Пробач мені, малесенька, пробач.
Розквітло все... Розквітло все без мене.
У небі лине журавлиний плач,
А в грудях серце б'ється так шалено.
Чекала ти, а повернувся біль.
Чекав не я, а все моє кохання.
Спізнився - жаль, а ти, як заметіль,
В снігороках розвіяла чекання.
Пробач мені, малесенька, пробач!
Змарнів весь світ...Зів'яв мій світ без тебе.
Душа моя - то журавлиний плач,
Що високо й самотньо лине в небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661312
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 04.06.2016
Дерево життя віти розпустило.
Дерево життя пишно розцвіло.
І моєї долі в'ється тут стежина.
В ній усе, що є , і що давно було.
Ой шуми, шуми, і міцній в корінні.
Віти до небес нові розпускай.
Ой цвіти, цвіти, щедрим будь в насінні.
Сили дасть тобі земля, де рідний край!
Дерево життя... В нім є мама й тато.
Дідусів, бабусь ласка розцвіта.
Тут братів моїх є і сестер багато.
І моя ясна дорога в майбуття.
Ой шуми, шуми, і міцній в корінні.
Віти до небес нові розпускай.
Ой цвіти, цвіти, щедрим будь в насінні.
Сили дасть тобі земля, де рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670056
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jpUdHCe8CSc[/youtube]
Чи вишИ́ванки, чи вишивА́нки –
буде правильно, як не скажи.
Носять їх і селянки й панянки.
Ритуал цей і ти бережи.
Візерунки – то символи й коди,
предковічні магічні скарби
спілкування зі світом Природи,
знаки вірності чи боротьби.
«Коло», «Хрест», «Повна Рожа», «Шеврони»,
«Ромб», «Квадрат», «Безконечник», «Спіраль»,
«Стебла», «Квіти», «Листки» і «Бутони» –
має значення кожна деталь.
Вишивалась сорочка руками,
тому справжній це був оберіг.
Десь ховалися там між нитками
і любов, і зажура, і сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669527
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах, матусю, лишилася.
В твоїх косах ясних залишилася.
Чому, рідна моя, засмутилася?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Ще недавно плела в коси стрічечку,
а тепер сивина світить в нічечку.
Ой, як щедро вона в косах сіється...
Про що, мамко моя, тобі мріється?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах ясних засвітилася.
Назавжди вона в них залишається.
Тихим сріблом ясним розсипається!
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667766
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Ще б заглянуть у стигле літо,
Короваї внести б у хату,
Та, осмисливши пережите,
Знову мрію зловить крилату...
Бо ще сонце так рано сходить,
Ти ще топчеш мої пороги,
Та повищали в погріб сходи
І пустує хата за рогом...
Осідлати б вітри небесні
Й полетіти гарячим світом,
Повернувшись у буйні весни,
Знов повірити, ще пожити...
Але роси не пахнуть зовсім,
Лише холодно й мокро в ноги;
І не золотом сипле осінь
На твої і мої пороги...
Промайнули літа, мов ночі,
Прошуміли крилом лелечим.
Не хотів ти цього чи хочеш -
Опустились широкі плечі...
Та душа, як завжди, молодша
І думки, як завжди, - на добре.
Що настоялось - те солодше,
Що хотіла - вже має пробу...
Ще б заглянуть у стигле літо...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666385
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Волошки вигулькнули з жита,
Червоний мак в траві цвіте.
Краса божественна не спита,
Узори навсібіч кладе.
Ще роси падали у ноги,
З «Зозульки» щойно, я зійшов.
Затишшям віяло з дороги,
У душу капала любов.
Біліє поле, наче вовна,
Павук мереживо послав.
Я почуваюсь наче в човні,
Як в морі білім пароплав.
Берізки ніжно щось шептали,
Схилилась в річці осока.
Волинь бурлаку зустрічала,
Ушпарив жайвір звисока.
Дзигар в безмар’ї заходився,
Махала ластівка крильми.
Невже я знову народився,
Незогледівсь… - під ворітьми!
Ворота ж ви мої кленові,
До ставу стежки – доріжки.
Гаї калино – малинові,
На хаті мамині бузьки.
Тобі вклонюсь моя світлице,
Дарма прожитих років жаль.
Село моє – моя столиця,
Тут серцю радість і печаль.
Прим. Зозулька - єдина вузькоколійка на Україні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665876
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Ось і знов відцвіли вже мімози
І бузок , і жасмин вже відцвів...
Повік - віка цвістимуть лиш сльози,-
Ти так густо їх нам насадив...
Вбралась пишно у шати лілея,
Зашарілась троянда з стиду...
Відпровадила в небо тебе я ...
Мабуть, сон все... Це просто я сплю.
Ось і ще одну весну відкину
Із рахунку свого, із життя...
І у спогади наші порину,-
Так боюся свого майбуття.
Цвіт акацій танцює у вальсі...
Яка дивно - чудова пора !
Маєм жить на землі цій і дальше,
Який жаль... що тебе тут нема ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665528
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Мій Гоголь такий,
Яким бачу лиш я,
Й дорога до нього
У мене своя.
В «Шинель» одяглася
«У ніч під Різдво»,
І мрія збулася:
З Солохою вдвох
Стрічали ми Голову
І Пацюка,
І Чуба старого,
Й смішного Дяка.
У «Ніч, у травневу»
В русалок танку
Я все ж, хоч як-небудь,
Знайшла не таку.
У місті, де чиниться
Суд непрозорий,
Була разом з Чичиковим –
Ревізором
В комічній виставі.
Зустріла ще й Вія,
Героя Остапа
І брата Андрія.
З Тарасом горіла
На дубі в вогні,
Як відьма, летіла
І я на мітлі.
Шукала учора,
Де місяць, зірки,
З Вакулою й Чортом
Плила залюбки
В небесному морі
У Пітер-столицю,
А там Катерину
Зустріла – царицю.
Заглянула в дзеркало
І до Оксани,
А потім із Гоголем
Всілася в сани.
І мчала нас Тройка
По сніжній Русі…
Читай, хоч потрошку,
І ти твори всі.
Й побачиш зсередини
Матінку Русь,
Та краще письменника
Я не берусь
Сказать про суворе
Міщанство й бридке,
Кріпацтво-неволю,
Життя нетривке.
Все Гоголь побачив:
Поміщицький рай,
Митарства собачі,
Картини Дніпра.
Сміятися будеш
Ти і сумувать…
Заставив він душі
Людські оживать.
Такий він, мій Гоголь, –
Полтавщини син.
З ним поряд – нікого!
Такий він один!!!
8.04.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665409
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Зашуміли в полі верби,
в долині тополі.
Пішов козак на війноньку,
дівчина ж на полі.
Пішов козак воювати,
мила працювати.
Не знає ж бідна-сердешна,
коли ж його ждати.
Не спить вона, все думає,
не сідає їсти.
Все марніє та чорніє,
нема її місця.
Сидить собі, все журиться
та думку гадає.
Про рідного, миленького,
сердце вириває.
Про любого, хорошого,
сердце кров'ю л'ється.
Заплакала дівчинонька,
а серденько б'ється.
"Ой, козаче, орле сизий,
де ти, рідний краю ?
Повертайсь скоріше любий,
молю я, благаю !
Чи тебе та й небораку
у полон забрали ?
Не дай Боже, а коли ж, хай би й мене брали.
А чи може ти та й в бою
серденько загинув ?
Та й у землю милий світе
ти полинув ?
Нема щастя на цім світі, нема мені місця!".
Похилилася калина та й до роздоріжжя.
Закувала зозуленька у їхньому гаю.
Тихий вечір, все заснуло,
усі спочивають.
Зашуміли в полі верби,
в долині тополі.
Ось приїхав козаченько,
дівчину хоронять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654664
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 04.05.2016
Ніякі скарби не замінять родину,
Цінніше немає за рідну людину,
Не варті нічого ні срібло, ні злато,
Коли ти забудеш сестру свою й брата.
Ти, ніби, себе позбавляєш коріння,
Великого древа ти – Боже творіння.
Не можна цуратись ні мами, ні тата,
Ні роду, з якого родина почата,
Не можна безпомічну кинуть дитину,
Позбавити роду...Якщо ти – людина.
Не можна сирітку на світі згубити,
Бо як же самому тоді можна жити?
Поваги чекають в стареньких сивини,
А ти – поважай! Якщо,справді, людина.
Частинкою будь величезного роду,
Не буде тоді і тобі переводу!
Не можна продати свою Батьківщину -
Не будеш бо схожим тоді на людину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663774
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Душа твоя так близько коло мене,
ЇЇ я відчуваю кожен раз...
Чому так рано ти пішов від мене ?
Чому так рано твій спинився час ?
Чому не допоміг дітей підняти,
У люди вивести і внука дочекать ?
Ми так садок хотіли коло хати...
Та хто тепер це має доглядать ?
Ми так хотіли двоє - бути разом
На святі - випуску у нашої доньки...
Вже скільки часу... В вічності літають
Всі мрії, всі твої думки...
Тобі дарую я молитву й квіти,
І добру вічну пам"ять у серцях...
Тебе продовження - це наші діти
І слід цей вартий ласки у світах...
Не покидай мене, мій добрий друже,
Ти при душі моїй, як Ангел будь...
Тебе мені не вистачає дуже...
Ніякі виміри любові не зітруть !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663652
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Світанок скупався у росах
І сонце наповну царює,
Здивований день стоголосо
Красоти невтомно малює.
Ставок відзеркалює вроду
І лебедів плавний танок,
Лелеки пішли по городах,
Поважно рахуючи крок.
Обнявшись із юністю квітень,
Вдягає в смарагди весну,
Мережить сади й оксамитом,
Вкриває красуню ясну.
І небо – безкрайної сині,
Хмелію з красот без вина...
Та горе моїй Батьківщині:
На сході – убивча війна...
Там також могли бути весни
І радість цвіла б пишним садом,
Якби мирним людям не несли
Ці “русские весны” із “Градом».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663633
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Змалюю Великодних писанок,
В святково- світлім українськім стилі,
Складу в кольорах,мов стрічки в вінок,
В солом'янім старенькім брилі.
І понесу стежками в рідний храм,
Де благодать, де Божий Син Воскресне,
Мов ясні зорі світові роздам-
Молитви свої, сяйво все небесне.
У них мій Край, у них мій рідний дім,
У них земля, що і мене зродила,
І ласка Божа, і любов усім,
І Божа воля, що усіх зросила.
Вишневий сад, заквітчаний розмай,
Стежки життя, які ведуть до Бога,
Небесне світло, що відкриє Рай,
Яким освітиться й моя дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663622
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Ох, і важкі дороги ці!
Та хто те знає…
І не одна вже на лиці
тім борозна є…
Але живе ж той чоловік
і ні, не скаржиться,
Та його долю повторить
ніхто не зважиться...
Згадати днів отих далеких прозу
Мені нелегко… Сядьмо на порозі,
Бо правди у ногах у нас нема,
Та й я старий, – кисета сам вийма.
Тремтячі руки і тютюн дістали,
Ледь справились з газетними листами,
І відриваючи пожовклий тертий лист,
Скрутив цигарку. Руки аж тряслись…
Він закурив: Затягся димом сивим:
«Можна й почать про те, що ви просили.»
Цікавить вас, як стільки я прожив?
Ніколи у житті я не тужив…
На фронт мене забрали з військкомату.
Перед війною збудували хату.
Тієї ж таки ранньої весни
І сина-первістка до хати унесли.
О, як любили ми його, раділи,
Але війна знайшла нам інше діло:
Створити перед Києвом заслон,
Там я, поранений, потрапив у полон.
Не хочу зайвий раз про те згадати,
Радів, коли прийшли наші солдати,
Та не родини вдома ждали нас –
Назвав нас дезертирами той час.
Серйозні допити були і трибунали…
І люди, і простінки теж стогнали
Від болю і образ, несправедливих слів:
«Ти зрадник. У полон посмів?! ..»
А потім і статтю мені прилаштували
Й відправили аж на лісоповали,
А там… – і про тютюн забув наш неборак,
– Свої ж, а гірш фашистських посіпак.
На сьомий рік ноги я там позбувся.
В село в п’ятдесят другому вернувся.
Усе змінилось. Люди й хати вже не ті,
Й випробування теж нові в житті.
Моя дружина, воювала в партизанах,
На ворога вчинила вона замах…
Життям сплатила. Сина ж – в інтернат…
Не стало й хати… Кажуть, від гранат…
Таку війна поставила печатку.
Й почав я знов своє життя спочатку:
Шив сідла коням, хату збудував,
Але про сина – ні, не забував.
Писав, шукав усюди й тільки згодом
Узнав: є підліток, і ніби родом
З Чернігівських і неблизьких країв.
Як я тій вісточці, синочку як радів!!!
Щоб повернути підлітка додому,
Шукав слова і забував про втому.
І сина виростив! Він згодом одруживсь.
А я радів, що, все-таки, дожив…
На пенсії вже син мій і невістка,
Онуків четверо. А це отримав звістку,
Що народилося у мене правнуча
Та ще й не хто-небудь – малесеньке дівча.
Й так хочеться радіти дітям, небу.
Для цього пережити стільки треба!
Для щастя ж маю я рецепт один:
Ніколи не тужіть, не розгубіть родин!»
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663609
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Тихо прийду я, щоб знову і знову
Серцем своїм прихилитись до вас,
Хочу, щоб вірили кожному слову
Й кожному подиху, що без прикрас.
Бачити хочу, як ріки скресають,
Як потопають у цвіті сади,
Щоб у любові, яка не згасає,
Там заворожено знов походить.
Пісню почути, закутану в ноти
І заколисану пам"ять збудить
Вашу й свою. І, коли ви не проти,
Без перестанку про це говорить.
Вірити хочу я в росяні ранки,
В сонце, що сходить, у вітер, що спить.
Болем душі непокірної бранки -
Прямо до вашого серця... На мить...
Я повернуся... У щирій любові,
Переспіваю забуті пісні,
Хай на папері застигне у слові
Все, що колись переснилось мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663266
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
Яблуні цвіт снігом грає,
В трави летять пелюстки.
Вітер легенько гойдає,
Ледь започаті листки.
Яблуні, мов наречені,
Усмішку шлють небесам,
В травах зелених-зелених,
Біла лягає краса.
Яблуні знову у мріях,
Перших чекають дощів,
Родиться в цвіті надія,
В гулі травневих хрущів.
Вітер колише травневий
Яблуні ніжні в цвіту,
Цвіт рідний біло-рожевий,
Падає вниз на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662836
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Життя – дорога, йдеш чи їдеш ти,
а то летиш чи плинеш за водою.
Воно – картина зла і доброти,
страждань і радощів, приємностей і болю.
Життя прожить – не поле перейти,
народна мудрість так про нього бає.
Тут можна втратить все і все знайти,
й сховатись можна – моя хата скраю.
Свій кожен обирає шлях в житті,
який долає вперто крок за кроком.
Як кольори у доленосному шитті
і кожна помилка стає гірким уроком.
Життя людське, воно не на віки,
бо міра кожному дається тільки Богом.
Як виплисти з життєвої ріки,
щоб щастя не залишить за порогом?
Питання всіх людей і всіх часів,
та не усім воно стражденне по зубам.
Тут не важлива кількість голосів,
бо кожний родиться і помирає сам.
Напружуватися не варто дуже,
лише дай відповідь, осмислюючи дійсність –
що ти залишиш після себе, друже,
опісля того, як ступнеш
у Вічність…
28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662838
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Чорнобиль...Биль чорна...
Реальність потворна...
Лягла на серцях і на скронях,
Пройшлася ураном по долях,
Закралась отрутою в душі.
Чорнобиль...Верхівки байдужі...
Життя розірвали на атоми
Убивчі смертельні реактори.
Борці із ворожим атомом...
Їм жити б, не помирати їм,
Їм жити б, творити,кохати...
Не було часу обирати...
За мене, за тебе, усіх!
На себе, на себе...чийсь гріх.
...Минуло невтішних вже тридцять:
Чорнобилем пам’ять ятриться.
В жахливому місті - привиді
Біль чорний живе на Прип’яті,
Безлюддя і пустки - в зоні
І сльози Чорнобильських дзвонів.
...Пішла ланцюгова реакція -
Земель українських руйнація...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662482
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Легенди криворізької землі...
Веселі і сумні, великі і малі...
***
Не знаю, скільки часу відтоді спливло
Але колись тут племя вольнеє жило
Красиві люди, ще й сміливі, й дужі
І до чужого лиха не байдужі.
Про це розкаже посивіла давнина –
Жила тут дівчина колись одна.
Грайливі очі, й золота коса –
Прекрасна і незаймана краса!
Вона була їй від природи дана.
Імям чудовим і дзвінким – РУДАНА.
Дарма ішли за нею парубки
У серці лиш один лишився навіки
Мисливець він і просто молодець,
Сміливий і відважний ІНГУЛЕЦЬ...
Їм не було серед людей рівні,
Кохання їх розквітло навесні.
Якою незрівняною була весна!
Разом з коханням розцвіла вона.
І кожна квіточка, і кожне стебелятко
Раділи сонцю, мов мале дитятко.
І пари щасливішої на світі не було...
Та лихо, як завжди, зненацька надійшло...
Хто винен в тому - племя а чи вороги
Та покарали землю страшно цю боги,
Вже третій місяць не ідуть дощі, –
Все гине, і дерева і кущі.
І сонце не світило вже, пекло –
І нищило все, що живе було.
І ріки висохли, й маленькі ручаї, –
Страшна біда торкнулась нашої землі.
Летіла птахом чорним, мов стокрила:
Ах скільки горя людям наробила!
Сухою стала вже смарагдова трава,
Тут лихо потихеньку ожива.
І квіти почорніли й плоду не дали,
І мешканці змарнілі до богів пішли.
Взмолилися: о Боже, ми не знаєм, що зробили,
Перед тобою чим ми завинили.
Скажи лише, що маємо зробити,
Щоб лихо це хоч якось зупинити?!
***
Три дні й три ночі небо холодно мовчало
Лишень потому мову важку відказало:
Здригнулись люди,
бо страшну ціну воно назвало.
Віддать веліло, щоби всі не бідували,
Найщасливішу молоду й красиву пару.
Сміялось небо: просто як буває –
Убити на землі кохання !
І всі палкі закохані зрання
Розбіглися... Та Бог їм всім суддя...
Свою легенду далі мовлю я.
В скорботній тузі плакали жінки
Дівчата сумували і мовчали парубки.
Та ось... За руки взявшись гордо і сміливо
Два серця молодих на землю враз ступили.
Ми – найщасливіші! Любов не забувайте!
Живіть щасливо, люди і прощайте!
Із скелі вниз ураз їх голос полетів,
Але ніхто не чув падіння тіл.
Лиш гримнув грім та почалася злива,
І кожна квіточка була щаслива.
Усіх вода блаженна напувала...
Отак два серця рідний край порятували.
Там, де землі торкнулася водичка,
Хлюпочуть відтепер дві пречудові річки.
Червоні, наче кров, – Саксагань та Інгулець
Побігли через поле навпростець.
З тих пір руду в цім краї люди добували
Це, кажуть, кров прекрасної Рудани.
Дві річки так замріяно дзюркочуть
Мов крізь віки вони сказати хочуть:
О, люди! Бережіть любов своїх сердець!
Заповідали нам Рудана й Інгулець.
(Старесенький,дууже старесенький мій вірш,вчора на екскурсії згадала цю,одну з найромантичніших легенд Криворіжжя..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661772
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Замордовані
І замучені,
Ваші болі не всі
Ще озвучені,
Ваші муки не всі
Ще побачені,
Та кати чомусь
Вже пробачені.
Всю історію
Перекроєно,
І не тих, що слід,
Короновано.
Та життя велить:
Все владнається;
Совість вчить: болить –
Час покаяться.
Замордовані
І розстріляні,
Та ні з мовою,
Ані з мрією
Не прощалися.
Вони з вірою
Повінчалися
Й з Україною. *Реквієм (реліг.) – відправа по
Закатовані померлому у католиків.
І замучені,
Хай не всі імена
Ще озвучені,
Хай могили не всі
Ще відшукані –
Справедливість у двері
Вже стукає!..
18.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661642
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Били байдики ми з кумом,
Аж потерпли язики,
Нам жінки сказали з сумом:
- Ви ледачі пияки.
Купи всякої роботи
Вас чекали цілий день,
Ви ж напились до бридоти,
З вас не вирвеш ні телень.
Ну, яка у вас причина
Бити байдики тепер?
Де взялася ця чарчина
Особливо у четвер?
Не неділя ж, не субота,
Що за свято це у вас?
Чарку ви тягли до рота
У важкий весняний час.
Ми із кумом не мовчали,
Били байдики тепер,
Бо відставку святкували,
Яценюк вже не прем’єр.
18.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661262
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Весняний вітерець здіймає
В саду вишневу заметіль,
Та на душі весни немає,
А тільки смуток, тільки біль...
На сході рідної країни
В кривавих вибухах весна,
В тривозі слухаєм новини -
Там наші діти, там війна...
А ворог підлий і жорстокий
Не може жити без війни,
Оберігають мир і спокій
Країни нашоі сини.
Коли бійці живі-здорові,
Здолавши клятих ворогів,
Додому завітають знову,
Дітей обіймуть і батьків,
Ми дочекаємося поки
Настане мир, а не війна...
Тоді в душі настане спокій,
Й засяє барвами весна !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661281
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Ангел із Небес злетів,
Тебе вітати захотів,
І я приєднуюсь до нього,
Зичу здоров"ячка міцного,
Сонячних ранків і бадьорих,
Щоб завтра краще, ніж учора.
Погожих, теплих, світлих днів,
Зоряних тихих вечорів,
Ночей спокійних, гарних, мирних
І літ багато ще щасливих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661261
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Килим літніх квітів.
Вітер в чистім Полі.
Небеса блакитні -
Голоси Любові
Серцю промовляють -
Ти одна єдина
У цілому світі,
рідна Україна!
Всесвітом безмежним шириться лунає
пісня солов'їна і до зір зринає.
Виплекана в Мову споконвічна врода:
людяність,братерство і свята свобода.
НарІд наш мужніє і щосил долає
Долі заборони,
світу злі насмішки,
кайдани кордонів,
сльози безовтішні.
Й не зломать вовіки воріженькам лютим
Слави гордий відблиск і Віри в майбутнє.
Барви синьо-жовті майорять велично
Всіх синів і доньок під знамена кличуть.
За нащадків щастя!За долю, За мрію!
Порятуєм Неньку, здужаєм Росію!
Не дамося, браття, кріпаками стати!
У своїй сторонці маєм панувати
САмі, без варягів, нехай європейців.
Хай в цілому світі луною озветься
Українська пісня, Українська мова,
Держава потужна, нова і здорова.
Вільна серед вільних,
Серед рівних рівна.
Єдина країна сильна й неподільна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659610
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Цвіте черемха у гаю. Розквітла.
Над нею небо угорі. Привітне.
І манить, манить до себе тим цвітом.
І пахне літом.
Цвіте черемха у гаю так сніжно.
А я люблю тебе, люблю, так ніжно.
І пелюстками обсипає нас.
Кохання час!
Цвіте черемха у гаю, мов вишня.
Радію я, що ти до мене вийшла.
Цвіте черемха у гаю для всіх.
Де твій лунає сміх!
Цвіте черемха у гаю. Розкішно.
Зустрілись ми з тобою тут. Так вийшло.
І лине пісня солов'я над світом.
І пахне літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659600
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку, любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд – чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659104
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Плаче Україна гіркими сльозами
В стогоні здригнеться від болючих ран
Знов стоять рядами труни із синами
В небі ворон кряче...
Став він Україні, наче рідний брат...
"Що ж ти моя доню, так гірко ридаєш?"
Господь запитає в матінки- землі
А вона до нього, руки простягає...
"Як же не ридати, Батечку, мені!
Хіба ти не бачиш, що зі мною роблять?
Хіба ти не бачиш чого досягли?
Б'ють,катують,ріжуть,на кусочки рублять!
На моїх теренах блудні шайтани...
Чужі ноги стежки батьківські стоптали
Танками розриті пшеничні поля
Чорною марою мене осідлали
І тепер волають, що це їх земля.
Від гармат та " градів" я тепер здригаюсь.
Глухну від снарядів й вибухів гранат
Хмарою з вогнями по ночах лякають.
Без перерви кулі в голові свестять.
Зруйнували села, міста розбомбили
Мене у руїну звели нанівець.
Все що я кохала, все що так леліла
Більше не вернути, цьому вже кінець...
"Штучним" краєм вони мене називають.
І що я не справжня, голосять у світ.
А в моєму серці рани не зникають
І болять невпинно вже багато літ...
Ця війна проклята, залишає шрами
Котрі не згояться, котрим не зійти...
Лоно моє повне мертвими синами
Що не з свої волі змушені піти...
А ще скільки тілець, моїх діток бідних
Прогнили з травою у чорній ріллі
Що тепер пшениця під небом погідним
Принесе народу, в крові врожаї...
Втоплена я Боже, у крові до краю...
Вмилася сльозами матерів й вдовиць...
Діточки- сирітки, татусів ховають
Що рядами в трунах лежать горілиць...
Дай же Рідний сили, щоб ті страти знести
Подаруй надію й віру в майбуття...
Щоб могли ми гідно все це перенести
Злагоди і миру дай нам для життя...
Я до тебе Тату, рученьки складаю
І в молитві прошу, поможи мені!
Хай же дітки мої, більше не вмирають!
Хай же спокій буде, на моїй землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576413
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 12.04.2016
Україно моя, ти квітуча земля,
Де повітря - роса на світанку.
Легеневі ліси і врожайні поля,
Де найкращі з усіх вишиванки.
Тут музики мої і мої солов’ї,
Тут дівчата найкращі у світі,
Тут ми сили черпаємо з диво-землі,
Тут дощами хліба перемиті.
Працьовитий народ, геніальні думки,
Україна багата дарами,
Шлях до волі один, а не різні шляхи
І мости між двома берегами.
Маки в хлібних полях – це краплини крові,
Що й донині біжать потічками,
Це тернисті шляхи, це роса на траві,
Це хрущі і пісні вечорами.
Україно моя, я твій син назавжди,
Тут родився і тут похоронять,
Як я прагну в тобі залишити сліди,
Хай про мир нам собори задзвонять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658735
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
На першій сторінці у книзі весни
Малюнки усі чорно-білі.
Клубками із дроту здаються терни
Край лісу.
Дуби товстотілі
Спідлоба ще дивляться,
Віри не ймуть,
Що скоро прикриють голизну
І юні берізки тоді їм дадуть
Хоч років із сорок
Приблизно.
На сонній ріллі, на дорозі кривій
Сліди від недавньої стужі.
Поник головою сухий деревій
І дивиться в шибку калюжі.
А там, над ярком, ніби дужий атлет,
Присів і готується бігти
Кудись
Посірілого снігу намет…
Нема ще ні листу, ні цвіту.
Але ненадовго.
Ледь сонце вгорі
Прохукає в хмарах щілинку,
Вам безліч покаже весна кольорів,
Та це уже друга сторінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658648
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
То не лелечий клин –
Літа мої летять,
Розправивши, неначе птахи, крила,
То часу тихий плин,
А в нім – моє життя
Мені нові можливості відкрило.
То не лелечий клин –
Літа мої летять
На крилах втаємниченої долі,
Літа, що зберегли
Сліди біди й звитяг.
Шляхи мої лише мені відомі.
То не лелечий клин –
Літа мої летять…
І хто те знає, де остання миля…
Тулюся до щогли,
Тримаюсь за життя,
Тільки б душа моя не притомилась.
8.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658568
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Я люблю, коли сонце встає,
Дзвінкий спів солов'я тихо ллється.
Я люблю, як трава роси п'є,
І верба до води тихо гнеться.
Я люблю, коли річка шумить,
А над хвилями ластівка в'ється.
Ту хвилюючу зустрічі мить,
Коли серце від радості б'ється.
Я люблю, коли дощ моросить,
Кожній крапельці можу радіти.
Я люблю, коли пісня дзвенить,
І сміються весело діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658444
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Все крутять зайди тут і там…
ряди «нові» формують.
Злодюги... внучкам і синам
долярИ колядують…
В клубочок звилися вужем
схопили… «бога» за борідку.
Воно ж не їх кругом, чуже,
шматують наче ріпку...
Пора їм дати по руках
пігмеям з винокурні.
Як остогид вже цей бедлам
тримають нас за дурнів.
Метають... вішають «ікру»?
Печери оточили…
Орда!
Ішли б ви суки по добру,
вас в гості ж не просили.
Ви імпотенти по життю...
не родите «ребьонка».
Ворюги ви по сприйняттю
Бо Мойши ви мошонка!
Ідеї плодяться роєм,
як в Раші газ струмують.
Де пахне доляр... без проблєм
маланці зреформують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653897
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Запряжу я коники воронії,
Роки доганятиму молодії,
Через ліс і полечко ними мчала,
Але свою молодість не догнала.
Лише птахом-спомином озоветься
Ця пора веселая в моїм серці.
Уже засріблилася руса коса,
Ой, не поскупилася щедра осінь.
Виросла онученька гарна й гожа,
На бабусю дівчина дуже схожа.
Пов"яжу з любов"ю їй стрічку синю,
Хай же Господь доленьку дасть щасливу.
Запряжу я коники воронії...
Роки доганятиму молодії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652755
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
І так щодень- щодень одне і теж,
І так роки, століття в часі плину:
Содом людський- інакше неназвеш
В Гоморі всесвіту шукає свого згину.
Закон Господній- це для них пусте
У них написані свої брудні закони:
Нема ціни життю- старе чи молоде,
Нема в них Бога- лиш одні ікони.
І тих не бачать, бо в думках своє:
Війна, розруха, голод, біль та злидні,
Де праведник життя своє дає,
Щоб грішник не творив діла огидні.
Така вже істина содомського життя-
Слабкіший в зашморгу у власній пуповині,
Нема "сьогодні" та й немає майбуття,
Де волю й правду захоронять в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651763
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Сірість і холод.
Дощ без кінця.
Ночі зітхання,
дні без лиця.
Сонце без кольору.
Пісня без слів.
Сни переповнені
сумом богів.
Броня на серці.
Мрія сумна...
.......................
Ось яка, милий,
без тебе весна.
Тепла палітра.
Вогонь у душі.
Платтям на вітрі
тріпочуть вірші.
Днів невагомість
смаку надій.
Напівпритомність
сп"янілих мрій.
В серці веселка,
радість рясна...
...........................
Ось що, коханий,
з тобою весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651811
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.
Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.
Я — не найкраща в світі мама,
Дружина теж — така собі
І господиня (це між нами) —
Бажалось краще б далебі...
Та намагаюся я щиро
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.
Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...
Простіть мені і я прощаю,
Усім же нам хай Бог простить...
Хай запанує мир у Краю,
Давно чекаємо цю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651233
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Летять, летять у небі журавлі,
І журно так клекочуть наді мною.
Я залишаюсь знов на чужині,
Хоч кличуть журавлі мене з собою.
Журавлики, журавки, журавлі.
Журавлики, журавки, журавлята!
Несіть любов і радощі мої
Туди, де залишились мама й тато!
Сховали знову хмари їх ясні,
Лиш клекіт в моїй пам'яті лишився.
Про рідний край нагадують мені,
Щоб у житті з дороги я не збився.
Журавлики, журавки, журавлі.
Журавлики, журавки, журавлята!
Несіть любов і радощі мої
Туди, де залишились мама й тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651273
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Борітеся - поборете!
Т. Шевченко
Споконвіку в Україні
волю шанували,
Сотні раз вона горіла…
Землю шматували…
Тепер знов стікає кров’ю
і вогнем палає –
То Росія її кроїть,
діток убиває.
Дзвони стогнуть по Вкраїні –
то синів ховають,
Лежить Донбас у руїнах –
небеса лякає.
Дніпро сивий зажурився –
болять людські рани:
– Україно, не скорися
східному тирану…
Україно, моя ненько,
у біді ти знову,
Болем крається серденько
за батьківську мову.
Не плач, матінко, не зможеш
залить слізьми горе,
Волю втратити негоже –
борись, поки збореш!..
7.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650793
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Тарас давно ціну склав москалям,
Просив і нас про землю рідну дбати,
Здогадувавсь, що карлики з Кремля
Захочуть Україну знов забрати.
Вже відкусили з моря добрий шмат –
Це їх, мовляв, і Крим, і Севастополь,
Донбас – неперевершений кошмар –
Ось-ось загине в кров’янім потопі.
Учив Кобзар, та учні ми слабкі
Й історію забули. Ба, не знали…
А може, правили в нас неуки такі,
Що про державу й трішечки не дбали?
І з домовини голос подає
Старий Тарас: "Не можна землю втратить –
Борітеся за право ви своє,
Коли не хочете утрапити за грати
Чи на поселення. Бараки ж збереглись
На Півночі, в Сибіру і на Сході,
Це вже проходила імперія колись:
Росія – не дарма тюрма народів.
В кайдани знов «по-братськи» вдягне «брат»,
Змішає кров, щоби позичить вроди,
Щоб українець називавсь «бурят»,
Щоб, як манкурт, забув, чийого роду.
Кричать з Кремля, що ми один народ,
Тому що поряд, а не за морями?
Не ждіть добра, ніяких нагород –
Ніхто ще не домовивсь з москалями.
Отож сьогодні мій вам заповіт:
Єднайтеся і ворога зборіте,
На Україну ще чекає світ,
Щоб вільними зростали ваші діти!"
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650100
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Слова поета, - проліски з під снігу,
Єнергія - з під товщі мерзлоти.
Струмки живильні, що лягають в книгу,
Щоби звільнити люд від сліпоти.
Поетів справжніх не терпіла влада
На волі їх бо ж зносить не могла.
Їх розпинала церква біснувата,
Їх проклинали іроди від зла…
Нелегка доля істинну воскрести,
Нещасним людям правду донести.
Не всім дано… та їм воно до чести!
Не кожен може встати й повести.
Поети вічні в пам’яті народу,
Титани світла, промінь чистоти.
Несуть тепло, надію і свободу,
Як ті свічки… в закутках темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648412
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 04.03.2016
ПАМЯТЬ
У каждого из нас есть в жизни друг,
А как иначе, жить нельзя без друга,
Семья, работа, дом, привычный круг,
И есть, не в меру, верная подруга.
Ей все равно, жара или метель,
Такая беспардонная девица,
Вдруг среди ночи заберется
к вам в постель,
Спать не дает, лишь потому,
что ей не спится.
Приляжет на подушку, тут как тут,
И шепчет что-то на ухо часами,
Мол ей дела покоя не дают,
Что впрочем, вы все знаете и сами.
Что где-то вы свернули не туда,
И что вас занесло на повороте,
И если оглянуться сквозь года,
То вы вообще неправильно живете.
Что все уже давно пора менять,
Ошибок, мол, наделано немало,
Что некогда так без толку лежать,
Что эта жизнь ее уже достала.
И так шуршит, бормочет до утра,
Лишая сна и отдыха, покоя,
Бессонницы коварная сестра,
Вас тормошит безжалостной рукою.
Она вас может от беды спасти,
Как в жизни много раз уже бывало,
Но может, подлая, и подвести,
И этих случаев вы знаете немало.
Так и живем мы с этою бедой,
И тяжело нести и жалко бросить,
Как будто бы кувшин несем с водой,
Боимся расплескать, как небо в осень.
Пролить все то, что удалось забыть,
Не расплескать всю боль воспоминаний,
Припомнив всех, кого пришлось любить,
Припомнив радость встреч и боль прощаний.
Нам суждено с воспоминаниями жить,
И все же, долгими, бессонными ночами,
Я не пойму, как спать, мне уложить,
Сестру Бессонницы, мою подругу Память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648840
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Не чекайте свят чи влучної години,
Щоб сказати мамі: "Дякую за все:
За безсонні ночі і тепло родини,
За твоє терпіння й серце золоте.
За любов безмежну, усмішку і ніжність,
За твої молитви, сльози і печаль,
Простоту й буденність, і твою величність,
Й душу твою, мамо, чисту, мов кришталь".
Мамі важливіші подарунків й квітів
Щирі і звичайні, від душі, слова.
Навіть посивілі ми для мами - діти,
Кваптеся, щоб встигла їх почуть вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648654
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
I сум й тривоги й біль мого народу,
Мов тінь лягли на змореній землі,
Ще й чвари скрізь підпалюють незгоду,
І сіють гнів на батьківській ріллі.
Гримить кругом і множиться нещастя,
Забули якось, хто ж ті вороги,
У пошуках причинників напастя,
Товчемо в ступі ті ж самі гріхи!
То Бог не той, то прапор вверх ногами,
То назва вулиць коле і пече,
То пам`ятники злими іменами
Засмічують нам місце золоте.
І мов сліпці ті ,човгаєм ногами,
В душі усе ненавистю бурлить,
Забули доблесть, честь, і хто ж є з нами,
Взялися ,як завждИ, свій свОго бить.
Всі птаріоти й носим вишивАнки,
І “боремось” за людськії права,
А справді, чи достойні забаганки,
Щоб Україна в попелі жила?
І хто ж тут винний за народний хаос,
Хто креше ту набажану іскру?
Підступний клич “самі умієм жити”!
Європа, НАТО, геть! На них “табу”!
За що ,скажіть, вмирають наші діти,
Чи не за те ,що всі тут мудреці?
-Якщо не “Я”, другим не володіти!
“Обранники” ведуть на манівці.
Знов балаган тут твориться при владі,
Вдягнули гирі й не підняти ніг,
Чвертьліття йде, дурниці на заваді,
А “віз” стоїть, так зрушити й не зміг!
Та час гряде! І молодь прозріває,
І розум Божий сповнює серця,
І край наш рідний, гирі поскидає,
І струсить попіл з поміччю Творця!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648419
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
[i]« Скажи-ка, дядя, ведь не даром…»[/i]
М. Лермонтов
Даруйте, лицарі відваги,
і не омиті бідолахи,
що ви лежали горілиць,
коли одні не впали ниць
перед атаками убивць
і розбишаками ватаги.
Даруйте, роти і полки,
і українці-командири,
що не ганьбили честь мундира,
коли пішли бойовики,
а от у Раді – навпаки,
позасідали дезертири.
Що ви зі смертю візаві
утримали Савур-могилу,
у камені окопи рили,
робили рейди бойові,
і поверталися живі,
коли «орлу» карнали крила.
Коли кубанські «кізяки»
(і аж ніяк не козаки)
явили Каїна уміння
і відтяли своє коріння,
рубаючи у дві руки
живої нації насіння.
Коли виходили з «котла»,
а вас «перемагали наші» –
херої-найманці із Раші
із автоматами [i]ор*ла[/i],
і убивали з-за вугла
«шахтёры»-урки із параші.
Чекайте кари, парвеню,
кубло московської зарази,
що облапошило Чечню.
Ніхто у тебе й за платню
уже не вилікує сказу.
Кирдик – опудалу Кавказу,
що заведе і цього разу
«велике Пу» у западню.
* – відомо кого. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648156
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Кудись летять роки невпинно.
Життя мотається в клубок.
Отак, не встигнеш озирнутись,
Як вже нанизаний разок.
І днів маленькі намистинки
Так різнЯться між собою:
Одні яскраві і барвисті,
Інші - сповнені журбою.
Скласти мозаїку життєву
Наперед же не вдається
Мов те полотно на верстаку,
Воно човником снується.
В кожного виходить свій узор,
Витканий життя нитками.
Підбирає доля кольори,
Ми лиш гаптуємо їх з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648151
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Весняний дотик гомінливий,
Білявий сад тріпоче вітер…
Про очі Лесині журливі
Згадали яблуневі квіти.
Тендітна жіночка - поет,
Підвладна лише слову й книзі!
Писати б твій палкий портрет
Вогнем на льодовитій кризі!
Світанку вранішнім промінням
Писати б ніжний образ твій,
Додавши весняної мрії
І сповнених життя надій!
Незгаслий вогничок іскристий,
Душі моєї Прометей,
Мов Мавка з «Лісової пісні»,
Ти назавжди в серцях людей.
Моїй нескореній країні
Потрібні так твої пісні!…
Дві чисті Лесині краплини
У душу дивляться мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646670
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Кажуть, колись Бог щастя роздавав.
Він щедро наділив усіх і посміхнувся.
А тут до нього Україна підійшла.
- Моя ти рідна! Де ж це ти була?- забідкавсь Бог.
Моя маленька... А щастя залишилася лиш жменька.
Ну що ж тепер мені робить з тобою? А знаєш?
Наділю тебе красою!
Той дар із вдячністю Україна прийняла, і низько - низько
поклонилась.
І мов дівчина розцвіла, і на землі, мов зірка засвітилась.
І заспівали дзвінко солов' ї, в пошані хилиться калина.
Над хлібним полем журавлі й лелеченько у небо лине синє!
Тут люди - трударі живуть, що усмішками зустрічають ранки.
Молитва щира, весела пісня тут й так гарно - гарно
квітнуть вишиванки!
Та жменці щастя заздрять вороги. І нашої землі краса
їм гнітить душу.
О, не забрати, не стоптати... Ні! То Божий дар!
Про це усім я нагадати мушу.
А там, де стопчуть, - пишніше розцвіте, бо сили дасть земля.
Про це знає весь світ.
О, не забрати, не стоптати... Ні! Бо вічно квітне Божий цвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645405
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Ім’я Грушевського і через сотню літ
Змогло країну нашу об’єднати,
Щоби достойний владі дать одвіт,
На захист прав – тут поряд син і мати.
Живе Майдан – удари серця чути…
Навколо – ситі туші «беркутні».
Для мене відсьогодні то – не люди –
То згустки м’яса, підлості й брехні.
Війна страшна в середині країни.
І парадокс – проти своїх людей –
Розтрощені вже голови й коліна,
Бруківка й одяг кров’ю там цвіте.
Та дух Майдану від брехні сильніший,
У нім – любов до правди, до землі –
Такої влади не допустить більше.
(Без зброї тут дорослі і малі).
Клекоче кров. Стук серця не спинити,
А значить, Україна ще жива –
Сьогодні й завтра, й вічно буде жити,
Й народу не порушаться права.
21.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645387
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
1
Заздрісників усі лають,
Де як можуть, зневажають,
Та щоб заздрості не мав -
Таких світ іще не знав.
Серед тих, хто очі має
Бачить добре й співставляє -
Сам Ісус Христос пророчить,
Що всі вади в нашім оці:
Про колоду і пилинку,
Про сусіда й його жінку,
До того, що хто там має -
Жовч печінка накопляє.
2
Лишень око осягнуло,
Щось у серденько кольнуло,
Затьмарило зразу радість -
Ось вона триклята заздрість!
Її виду не показуй,
І що хочеш, всім розказуй,
Що святий і усім добрий,
Сам розумний і хоробрий,
Маєш совість, гордість, честь,
А черв'як вже точить, їсть:
Силу й вправність накопляєш,
Якщо зможеш - обганяєш.
3
Добре коли мізки маєш
Й вони оком управляють,
За оцінкою живеш,
Навіть проти факту преш.
Якщо ж розуму нема -
Тут від заздрості хана…
Не верни в ненависть й злість,
Бо без солі тебе з’їсть.
Бачиш й можеш співставляти,
Знать, навчишся й досягати!
Своїй заздрості подякуй,
Що щасливим став й багатим.
4
Завдяки ти їй учився,
Мучивсь, дбав, творив, трудився,
Щоб у тебе було ліпше,
Охайніше й престижніше,
Щоб ніхто того не мав,
Те, що щойно ти придбав!
Не забудь лиш про світ милий
І того, що у могилу,
Все, що маєш, не візьмеш
Й те, що лише раз живеш!
Заздрість – це рушійна сила,
Яку спинить лиш могила!
16.02. 2016р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644916
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
[i][color="#bf00ff"][b]Для тебе сонечка на кожен день
попрошу в неба.
Чарівних , тихих , зоряних ночей -
також для тебе.
Нехай розкажуть зорі про любов,
що не згасає,
Благословенний біль душі і серця,
що кохає![/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643876
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Ви бачили, як квітка розцвітає,
До сонця простягає пелюстки?
Як ранок прокидається...світає,
То щастя значить мали у житті.
Ти можеш відчувати запах м"яти,
Хвилює ніжна пісня солов"я,
То можу я упевнено сказати:
Не може в такім серці бути зла.
Ти бачиш світ навколо кольоровим,
І здатен дарувать своє тепло,
То ти живеш тоді життям здоровим.
Вважай, що у житті тобі везло.
Коли хвилюють маки серед степу,
То значить не черства твоя душа.
А спраглому даси води у спеку,
Не з"їсть ніколи душу цю іржа.
З такими легко йти, тримать за руку.
Чужу біду приймають, як свою.
Такі ми вчинки приймем за науку.
Подякуєм за Людяність твою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643824
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
(“Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать“ (Мт. 5, 8)
Щасливий той, хто прагне миру,
Коли війна спустошує серця.
Не сотвори собі кумира –
Люби і шануй свого Творця.
Щасливий той, хто не боїться
Протистояти силам темноти.
Своєму страху посміхніться –
Адже від себе не втекти…
Щасливий той, хто по життю іде
Тим праведним шляхом тернистим.
Лиш він до Господа веде,
Від нього віє духом чистим.
Щасливий той, хто знає міру,
Його не легко спокушати.
Щоб не біситися від жиру ,
Молитись треба, піст тримати…
Щасливий той, хто не шукає
Скарбів земних, земного раю.
Багатий, наче той верблюд,
Що в голки вушко пролізає…
Щасливий той, хто не втрачає
Надію й віру на життя дорозі.
В душі спасіння зірка сяє
І серце не болить в тривозі.
Щасливий той, хто знає таємницю
Життя найбільшу – Божої любові.
Ти їй відкрий душі світлицю –
Прийми причастя тіла й крові…
Щасливий той, хто не забуде
Завіт Новий Небесного Отця.
Живіть в любові Божій люди,
Любов – найбільший дар Творця!
© S.Nemo
27.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639106
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 13.02.2016
Одне життя, дароване Всевишнім -
І я, на диво, досі ще жива...
Це чоловік бува у нас колишнім...
Тоді у долі - ламана крива...
Я просто маю право - не тримати
І маю право - відпустити все...
Я маю право уникати страти,
Коли життя на плаху понесе...
Хто вам дав право вносить корективи
В моє життя, яке моє, одне,
До мною не дотоптаної ниви,
До часу, який швидко промайне?
Закони всі під себе прописали...
У вас зарплати, кажете, малі?..
Зійдіть з арени, бо усіх дістали!
Як Бог тримає вас на цій Землі?..
Моє сьогодні - не бува колишнім,
Мій день, моя година і доба...
Одне життя, дароване Всевишнім...
Це право заборонене хіба???
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642438
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Одне життя, дароване Всевишнім -
І я, на диво, досі ще жива...
Це чоловік бува у нас колишнім...
Тоді у долі - ламана крива...
Я просто маю право - не тримати
І маю право - відпустити все...
Я маю право уникати страти,
Коли життя на плаху понесе...
Хто вам дав право вносить корективи
В моє життя, яке моє, одне,
До мною не дотоптаної ниви,
До часу, який швидко промайне?
Закони всі під себе прописали...
У вас зарплати, кажете, малі?..
Зійдіть з арени, бо усіх дістали!
Як Бог тримає вас на цій Землі?..
Моє сьогодні - не бува колишнім,
Мій день, моя година і доба...
Одне життя, дароване Всевишнім...
Це право заборонене хіба???
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642438
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
"Life, believe, is not a dream
So dark as sages say;
Often a little morning rain
Foretells a pleasant day"
Шарлотта Бронте
"Життя"
(за мотивами вірша Шарлотти Бронте)
Повір, життя – не казка, і не сон,
як темний морок, а чи кольоровий,
І навіть дощ із ранком в унісон
Віщує день, ясний і пречудовий...
Похмуре небо гнівно хмурить брови,
Та згодом зникне смуток сірих хмар,
Троянди злива у саду відновить,
І будуть бджілки пити з них нектар…
Так швидко й жваво сонце-дні біжать,
І миготять години і хвилини -
Сприймай життя, як Божу благодать,
Цінуй і насолоджуйся щоднини!
Життя крихке, і смерті скрізь сліди -
Найкращих завжди небо обирає,
Немає більшої в житті біди,
Коли надія на життя зникає...
Лише надія, труднощам на зло,
Нас міцно на плаву в житті тримає,
Вона для нас - живильне джерело,
Надія й віра душу окриляють…
Безстрашно й мужньо йтиму до кінця,
Здолаю труднощі та перешкоди,
Служити людям - карма для митця,
І не потрібно слави й нагороди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641873
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Це - швидкоплинне, наче помах вій.
Було зі мною і, можливо, з вами.
Це те, що розкрутилось, як сувій,
І поманило щирими словами.
Я прочитала весь її трактат,
Здавалось піднялась і в небо лину...
Я намагалась попадати в такт,
Та ніби хтось підштовхував у спину.
І вже мої будуються світи,
Та вперто хтось порушує кордони.
Я не здаюсь, та ось з"явився ти,
Всі рубежі здолавши оборони.
Рука в руці - там має силу й зміст,
Бо хтось в горі, хтось пада з п"єдесталу.
Там кожен свого щастя програміст,
Де в грі було ще довго до фіналу.
Життя нам посміхалося завжди,
Ми сенсу наполегливо шукали.
Це те, що швидше вітру і води,
Це - молодість. Невже ви не впізнали?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641202
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Заглянув хитро. І воскрес
У нашій хаті той прогрес:
Лишили діти ноутбук
І я відбилася від рук.
Уже ні статус мій, ні вік,
Дорослі діти, чоловік
Не можуть стримати мене:
Тільки пильнують: ось гайне,
Закриє двері у свій світ -
І не тривожте до-обід!
Бо вже зварила і спекла,
І на роботі побула!
Отож, піду собі, включу -
У серці вогник засвічу.
Там і наплачусь, насміюсь
І геть нічого не боюсь!
Бо крила є - душа співа,
Немов косарка у жнива,
Коли обтрушено вже цвіт
І достигає щедрий плід...
...Я там обламую бузки!
І з неба струшую зірки!
Та ви мені хоч що пишіть
Усе прощаю. Й ви простіть.
Позавертаю всі вітри -
(Хай хто б там що не говорив!) -
Перебреду моря убрід,
А в серці вашім лишу слід!
Хлюпну ось дощику. І вам
Його по крапельці роздам
Отій, що з сонячним теплом,
Якого мало так було!!!
Нехай сторицею зросте
Для вас те слово золоте,
Бо простір цей - і вам, і нам -
Не ділиться напополам...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Пора й вечерю готувать,
Нехай уже лягають спать...
А я тут ще втопчу стежки,
Щоб мліли всі чоловіки!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640334
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Нуртує-б’є в гарячих жилах кров,
І зупинить її вже неможливо;
Гранати, кулі і нічний покров
Зберуть достойне історичне жниво.
І водомети ту не спинять кров,
Морози, острах мозок не остудять,
Бо нами рухає лише свята любов –
Ми, українці, вільні, чесні люди!
Щаслива я і горда саме тим,
Що я - дочка великого народу:
Не залякати й не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
За всю історію вже стільки натерпівсь,
Що розгубив останні краплі страху,
Тож на Водохреща наш Київ закипів
І цим урятував народ від плахи.
В цю ніч і світ, і мій народ не спав –
Своє він право боронив уміло,
Державу від свавілля рятував
Молитвою, коктейлем і камінням.
Безмежно горда я й щаслива саме тим,
Що я дочка великого народу:
Не залякать його і не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
20.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636779
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Прощай, печальний для країни,
рік втрат і болю, рік війни,
підривів, обстрілів, руїни –
бліц-планів кодла сатани!
Ти проявив, хто служить чорту,
а хто – держави захисник:
ми "кіборгів" з аеропорту
запам'ятаємо навік
і всіх, хто зміг стіною стати
на захист наших рубежів
від озвірілих супостатів –
козацький дух не зубожів!
Фантоми міст, як з фільму жахів,
полита кровію земля
Дебальцева і Волновахи –
слід "дружньої" руки кремля,
Піски, Авдіївка і Щастя,
де онімів щасливий сміх,
біль Маріуполя... Чи вдасться
перелічити болі всіх?!
Рік мужності та героїзму
всіх воїнів й простих людей
й, водно́час, – наглого цинізму
і хватки хижої властей,
розбою й підлості змагання,
продажності суді́в, інтриг,
убивць і зрад непокарання,
хабарництва тяжких вериг,
афер заправських казнокрадів,
що здивували б цілий світ... –
грабіж небачених масштабів
зам'яли... і затерли слід...
Рік зубожіння міліонів
задля збагачення "крутих",
рік обкрадання батальйонів
в тилу і на передових,
тих, що під кулями, хто смерті
щомиті дивиться в лице...
У війн печальній круговерті
до стінки ставили за це!
Але нема в нас трибуналів –
занадто вигідний дохід
верховних сірих кардиналів,
тож "контрабандить" з ними схід...
Кульбіти цін, комізм дотацій
і крах довіри у людей,
карикатурність і-люстрацій...
Це – рік розтоптаних ідей
Майдану і Героїв Сотні...
а замісць вбивць – лиш "подання"...
Розчарування незворотні
і біль наш, що росте щодня!
Така невтішна вийшла "штука":
не зрушимо із місця ми
допоки лебідь, рак та щука
"руля́ть" розбитими саньми.
І буде безлад й суперечка,
й сидітимем – ні в сих, ні в тих,
доки не розум наш, а гречка
нам вибирає рульових.
Так, для одних ти був кривавим,
але... комусь приніс життя,
любов чи щастя, був яскравим,
надію дав на майбуття.
Дасть Бог, назвешся найлихішим
серед наступників твоїх,
а як візьмеш всі болі й гріх,
то станеш в спогадах світлішим...
Що було добре – не забудьмо!
Хай згинуть лихо, горе, гнів!
Тримаймось купи, браття! Будьмо!
Діждемося щасливих днів...
14.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
(за мотивами пісні Lauren Christy - "The Colour Of The Night")
Блукаємо у темряві з тобою, в душі - єдині, а живем - окремо. Ховаємо усмішки і таємниці за екраном… Я хочу знати, що ти відчуваєш, та розумію - марні сподівання…
Тобі я віддаю все, чим багата, все до останку, пий душевний напій! Дарую тобі спокій і хороший настрій – та ти ще й досі не відвертий…
Невже ніколи не загляну тобі в очі? Побачити тебе при світлі дня ще й досі хочу… Але щодня від мене ти втікаєш у таємничий колір ночі!
Минулим жити більш не можу - життя зірвало маску ту чарівну, все вкрили хмари й струмені дощу… Себе у всьому звинувачую, кричу: « Врятуй мене, благаю, Боже! Таку як є, якою бути хочу!» Невже ніколи не загляну йому в очі? Побачити при світлі дня його я хочу… Але щодня від мене він втікає у загадковий колір ночі!
У променях світла на нього чекаю, але він знову і знову зникає в солодкі обійми власної ночі… Вийди із темряви, чуєш, благаю! У відповідь тиша – і ніч його тінь обіймає, а згодом, як привид, з екрану його аватарка зникає… Закінчилась ніч і надворі світає...
Життя і смерть, любов, кохання - вічні теми. Якщо кохає серце, зникають всі проблеми. Ми одягаємо рожеві окуляри, виймаємо емоції з футлярів, звучить мелодія в повітрі двох сердець, і не важливо, який чекає на закоханих їх почуттів фінал, вони - на сцені, і глядачів, як завжди, повний зал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633014
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
Не потрібно тут ніяких вчень,вираховувать якісь проценти,є простий рецепт на кожний день,всім відомі ці інгредієнти! Заздрість,ненависть,упертість,егоїзм,разом з скупістю,байдужістю,стражданням,-залишаємо,беремо оптимізм,віру,чемність,все це змішуєм з коханням! Не завадить нам терпіння,доброти,посмішок,уваги всім бракує,не шкодуйте слів душевних теплоти,запишіть рецепт,від всіх хвороб лікує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631009
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Ліс волого чорніє в низині.
Плаче неба сумна акварель.
Десь зима забарилася нині –
Не побачиш надворі саней.
Біля церкви, ховаючи очі,
Сивий грудень стоїть жебраком.
Він благає не хліба, не грошей –
А небесної манни - сніжком.
Похилився у сірих одежах.
Груди грудня клекочуть теплом.
Хворий він (ці калюжі як нежить…).
Марить мінусів ртутним стрибком.
Гей ти, зимо, зрадлива панянко!
Пожалій ти його, пожалій!
Подивися морозяно-п'янко,
Заметіллю ув очі повій!
Пропаде ж бо інакше, зачахне
Сивий грудень, невдалий жебрак…
У повітрі, туманом набряклім,
Голос пробує стомлений грак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630628
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Засріблились скроні,
Хмари, ніби коні,
Серце у польоті,
Наче журавлі.
Між вишень квітучих,
Солов’їв співучих…
Дихають на повну,
У піснях гаї.
Прилечу додому,
Сяду на подвір’ї,
Татова черешня
Ще не відцвіла.
Білизною хата,
Наче птаха в пір’ї,
Мені нагадає
Про мої літа…
За роками роки,
Піднялись високо.
Юність і дитинство,
На крило лягли…
Вже батьків не стало,
Та й часу замало,
Щоб нове намисто
Долі одягти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628021
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Ти, відпускаючи, тримав міцніше
На відстані, без всякого контролю.
І в моє серце не заходив інший,
Бо і без тебе я була з тобою...
І в спеку, і тоді, коли сніжило,
Жовтіло листя, а чи розпускалось
Я, мов раба, що віддано служила
І ні на мить тебе не відпускала...
Спини мене гарячою рукою
У себе до ранкового безладдя,
Бо всеодно не матимем спокою
І порізно собі не знайдем ради.
Я дихати не можу не з тобою -
Води і світла, і повітря мало!
Знов спомином торкаюся до болю
І лиш тому я жить не перестала...
Була рабою і помру рабою,
А іншого не хочу і не треба.
Я подумки і досі ще з тобою,
А, може, так ховаюся від себе?..
Долаю нескінченні перепони
І ріжу на кусочки кілометри,
Ковтаю той, гіркий до болю, спомин
Про тебе у коричневому светрі,
Де знала візерунки і сплетіння,
Ховалася в тепло м'якої нитки,
Нічого в світі більше не хотіла,
Аби від мене ти не йшов так швидко...
Я жертвую свободою і літом,
Все віддаю без жалю на поталу,
Бо й досі ти керуєш моїм світом,
Та, бачу, і цього мені замало!
Уважно я дивлюся, та даремно!
Я слухаю усіх, але не чую!
Сміюся, а, насправді мені щемно -
Боюся, що і болю не відчую...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Нехай земля згорить, а я лишуся!
Нехай гроза розірве чорне небо -
З тобою я нічого не боюся,
Це страшно залишитися без тебе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624469
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Важкий ми шлях торуємо в Європу:
Майдан пройшли і Крим, тепер Донбас.
Народом стали іншої ми проби,
І вже не змінить нас ніякий час,
Бо маєм код від праотців і Бога:
Свободу й мову вічно берегти,
Тож пройдем гідно ми і цю дорогу,
Не спинять і колючі нас дроти.
Ми європейці, а не азіати,
Святі для нас є МИР, ЗЕМЛЯ І ПЛУГ,
ДИТЯ ВЕСЕЛЕ І ЩАСЛИВА МАТИ,
І наше ЗАВТРА без брудних наруг!
18.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622272
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Їм клали янголи на плечі крила сині.
Продери мряку, сонце промінь посилало.
Вітрисько фугу грав в саду на клавесині.
А листя танго аргентинське танцювало.
Вела дорогою їх осінь осениста.
Дощем кропила, мов водицею святою.
І кожна крапелька бальзамно-промениста
Змивала сіль з очей, приправлену журбою.
Вони ішли, за руки взявшись в зимну зиму.
Та не страшили їх ні хуги, ні морози.
Писали хмари вірші їм у білу риму,
А зорі срібло щедро лили їм прозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622049
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Спливає півтора. Вже й два не за горами
Як вирував Майдан, лилась рікою кров
Пролита дочками, найкращими, й синами
За честь, за гідність та за звільнення з оков;
Брехні, приниження,грабунку та знущання
Олігархату, криміналу та злодюг
І люди вийшли на майдани, на повстання
Щоб скинуть владу паханату та бандюг
Відклекотав Майдан і пристрасті ущухли.
Пахан зі свитою дременув за кордон.
А обіцяльники до влади, та й поглухли.
Бо вже, напевне, перейшли свій рубікон.
І той що з трактора й розмахував руками,
І той що не боявся навіть кулі в лоб.
Романтики ж під гімн, святий, та з прапорами,
Героїв пакували, першу сотню, в гроб.
Це мудрість, підлість, нерішучість чи бездарність?
Без бою Крим, в крові, палаючий, Донбас?
А може це олігархічна солідарність?
Їм на умі своє, і що вже їм до нас?
Вони щосили галасують про реформи
Натомість третю шкіру вже із нас деруть
Здолать корупцію грозяться для проформи
Народ все хиріє, а ціни все ростуть.
Вагітною не буде Україна вічно!
Це аксіома і невідворотна суть!
І вже тоді насправді, а не символічно
Сатрапів хижих всіх на порох перетруть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620539
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
[b][i]Заплющу очі і покличу мрії ,
Вони будуть поділені на двох.
Я хочу бути сильною ,але не вмію,
А ще ,я хочу жити без тривог...
Знов вечір вчасно починає варту,
Холодний дощик додає жалю...
Я плачу...Хоча знаю, що не варто,
А ще я знаю , що тебе люблю.
Ти моя радісь, ти мій ніжний страх.
Все розкажи , я зможу зрозуміти.
Тож не побачиш докору в очах,
Бо тільки я умію так любити.
І не важливо , скільки ще там днів,
Назначено - ми мусимо прожити...
Важливо , щоб мене ти розумів,
А я буду завжди тебе любити.[/i] [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620374
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
..Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620098
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wqL3RAPswoY[/youtube]
Висить на гілці павутинка.
Хитає вітер раз у раз.
Яка чудова ця картинка!
Чи страшно бідній у цей час?
Бешкетник вітер не стихає,
Сильніш розгойдує гілки,
А то повільно враз стихає,
А в павутинки все ж думки...
Куди полину, як зірвуся?
Чи зможе хтось урятувать?
І де тоді я опинюся?
А, може, волю скуштувать?
До кого зможу прихилитись,
Самотність з ким я розділю?
Найкраще, мабуть, тут лишитись.
Можливо, вітер й полюблю...
Це він мене весь час ласкає,
І колихає в пізній час.
Мене трима, не відпускає.
Невже так буде повсякчас?
Солодкі мріі та наївні.
Життя все змінює ураз...
А он співають уже півні...
І вогник мрії вже погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618767
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
У хвилях збуджених морів,
І на шляхах важких неволі
Народ не зник – себе зберіг,
Та знову стрілася недоля.
І знову цвіт його в війні,
І матері знов ридма плачуть,
Бійців пустіють курені,
А влада знов людей кріпачить.
Народ, як і раніш, кричить
І про нові майдани мріє,
Для цього досить є причин,
Та роздирають Україну
Корупція, страшна війна,
Свою невдячну роблять справу,
Де не в пошані сивина,
Розчавлене людини право.
Крадіжки, обшуки, суди –
Таке сьогодні України…
Чи спуститься закон сюди?
Чи не утратимо країни?
І гострить шаблю власну час,
Щоб розібратися у всьому,
Крим повернути і Донбас
Аж до самісінького Дону.
Тоді лиш заживе народ,
Як розрубає власні пута,
Як кожен буде патріот,
Коли Росію згубить Путін!..
5.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618677
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Слухаю, та не чую.
Дивлюся, та не бачу.
Ночі та дні рахую,
Думаю й тихо плачу.
Де ти сховалась, правдо?
Ти ще жива, чи вмерла?
Тут ненаситне стадо
Стільки життів пожерло.
Ті, що тебе шукали
Сплять вічним сном у полі,
Смерчі чужі зламали
Їх непрожиті долі.
І розкидали поряд
Їх нездійсненні мрії.
Господи, скільки горя...
Сонце уже не гріє.
В кого спитати дітям
Чом вони сиротини?
На кладовищах квіти
Й сльози по сірій глині.
Де ж є та справедливість?
В неї осліпли очі...
Світу сумна мінливість
Знов нам дарує ночі.
І ні кінця, ні краю
Всьому цьому не видно.
Той, що життями грає
Губи скривля єхидно.
Гублять сумління люди
Тай поміж мідяками.
Господи, що ж то буде?
Господи, будь із нами
В час сподівання й болі,
В миті відваги й страху...
Люди ідуть до волі
І не звертають з шляху.
02.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617893
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Якщо ти пташка - не лякайся неба.
Якщо людина - не цурайся діл,
Не піддавайся лесному "не треба",
Не підкоряйся хибному "навпіл".
Цілком віддай себе хорошій справі,
Служи людині іншій кожну мить,
І оминуть тебе думки лукаві,
І совість ані разу не зболить.
Якщо ти віл, цілуй щодня землицю.
Якщо людина - й поготів трудись,
Оберігай від заздрості зіницю,
Від тучі хорони погожу вись.
А, як зійде тобі ласкава парость,
Вклонися їй, вона - твоє дитя,
Бо, як прийде в твою оселю старість,
Не згасне сонце ясне над життям.
Якщо ти квітка - милуй око Богу,
Якщо людина - то не забувай,
Що маєш з ласки вишої дорогу
Життя земного - свій насушний рай.
То ж не зганьби байдужим неумінням
Призначення, що лине з висоти -
У небеса з маленького насіння
Погідним буйноцвіттям прорости...
(19.10.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615130
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Ой, піду я до струмочка - на кладочці стану,
Покохала, милувала - не введи в оману.
Цілувала карі очі, пила солод згуби,
Упивалась, не питала, чи нема отрути.
Чи ж то любить її щиро, чи тільки сміється,
Припадає до личенька, а серденько б’ється.
Тепло ллється з грудей в груди, щем обдає душу:
"На війну йду, не тривожся, я, там, бути мушу."
Біжить струмок між камінням, журчить щось листочку,
Відпустила, не прохала дати їй відстрочку.
Без милого зустрічає вечір під вербою,
Летять мрії в край далекий, стоїть самотою.
30.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617168
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Болить мені… О, як мені болить!..
Росія ж наші душі четвертує…
А ще ж недавно друзями були!..
Чи це Нечистий з душами жартує?!
Болить мені палаюча земля
Глибоким і невиплаканим болем,
Бо зрадники й поплічники Кремля
Наслали Україні стільки горя!
Болить мені той відчайдушний крик,
Коли «двохсотий" матінка стрічає,
І вух не можу я тоді закрить,
І серце кров частіш тоді качає.
Болить мені гіркий дитячий плач,
Що рветься із душі сиріт назовні,
Росіє, ти не просто кат – палач –
Переконалась неодноразово.
Болить мені, як плачуть матері,
Тоді й земля здригається в риданні:
Чому синочка, Боже, не вберіг,
Й слова його ніхто не чув останні?
Болить мені усіх людей біда,
Котрі в цей світ прийшли задля любові,
Тоді й моя душа кричить, рида.
До тебе шлю, Всевишній, своє слово!
29.10.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616964
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
А я й забула, що тебе кохала...
А ти кохав її. Сміялось небо,
Кричали хвилі:"Зупинись,не треба",
Навколішки на березі стояла,
Мереживо у пригоршні збирала.
Та піна не нитки,котилась далі,
Лишаючи розлуки і печалі...
Забула вже, кого я зустрічала?
Марія Аве ...Чи то я співала?
Розірвана струна - душа на плаху.
Забула я, не відчуваю страху
Згубила все,що мала, чи не мала?
Чи тільки осінь коси розплітала,
А ти кохав її...Я бачу тіні,
Чи спалахом світилось мерехтіння?
Молюсь: "Забула, що тебе кохала:
Тому сто літ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616941
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
ПІЗНЯ ОСІНЬ (пісня)
Кущ калини червоніє дивогронами,
На шипшині засвітилися свічки,
Кожен вечір зустрічає мене грозами,
Замість дотику коханої руки.
Пізня осінь. Плаче небо над полями,
Так недовго залишилось до зими.
Розвела нас доля різними шляхами.
Чи з тобою ще зустрінемося ми?
Я в тумани задивляюся з надією,
Все відшукую любимий силует,
Тільки осінь з жовтолистою завією,
Дотанцьовують останній пірует.
Пізня осінь. Плаче небо над полями,
Так недовго залишилось до зими.
Розвела нас доля різними шляхами.
Чи з тобою ще зустрінемося ми?
Будуть весни оповиті зорепадами,
Буде літо і пташиний переспІв,
Все життя лише одну тебе чекатиму,
В тому місці, де уперше я зустрів.
Пізня осінь. Плаче небо над полями,
Так недовго залишилось до зими.
Розвела нас доля різними шляхами.
Чи з тобою ще зустрінемося ми?
Н.Хаммоуда.
29/10/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616883
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Пада паморозь тихо на квіти,
Ще тихіше підкралась до кіс,
Просить серце неквапом зігріти,
Той куточок душі щоб розкис.
Поцілунком, гарячим і щирим,
Доторкнись до матусі щоки,
Щоби губи сльозу осушили,
Голова ще не біла поки.
І матуся засяє думками:
«О, який в мене відданий син!»
А своїм поцілунком ти мамі
Знову шанс молодіти даси.
Мати й син – нерозгадана пов’язь –
Тісно й порізно йдуть по життю:
Він – господар, в ній – відданість повна.
Що ж тоді заважає злиттю?
Тиха паморозь пада і… плаче –
Незбагненна людей цих любов,
А матусине серце гаряче
Розтопило ту паморозь знов…
18.11.2012.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616499
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Росте низенька вишня біля двору,
І хто проходить ягідку щипне.
А тим рукам,які плекають флору,
Слова подяки дехто з них сипне.
І я радію,свідком є Всевишній.
В моїй душі співають соловʼї.
Бо то ж мої зростили руки вишню,
На радість людям я садив її.
Зривайте,люди,вишні сміливіше.
Вам на добро усе,що я роблю.
Хай буде згадка вам про мене найдобріша.
Хай буде так,бо я людей люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588411
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 27.10.2015
І досі ти приходиш в мою осінь,
Мов протяг у прочинене вікно,
Приносиш і приносиш мені досі
Сухий дурман в настояне вино.
Боїшся дуже, щоб не загубитись
У спогадах моїх і моїх снах,
Даремно, бо вино я буду пити -
Хмільне й солодке - до самого дна...
Не випадково ходиш в мою осінь,
Шепочеш тихо, але не збагну:
Чи то мене про щось ти слізно просиш,
Чи то шукаєш зраджену весну.
Нагадуєш про себе і тікаєш,
То снишся, то зникаєш назавжди
І чую кличеш, кличеш, ніби знаєш,
Що прибіжу до грішної води.
Коли буває часто непогода
Й з пустого неба котиться гроза...
Я знаю, що це ти до мене ходиш,
Щоб слово ще не сказане сказать...
Ти думав, що ніколи не зникає
Надійний тил, міцний солодкий сон
І думка, що вибагливо шукає,
Кого б іще забрати у полон...
Та більше не бентеж спокійну осінь,
Не заглядай у тихі мої сни.
Забула я і цвіт, і неба просинь,
І все з тієї ранньої весни...
Душа тріпоче, мов невільна пташка
І стомлено сідає на краю,
Бо їй щодня злітати вже так важко
І жити важко у своїм гаю,
Де квіти ще розсипані повсюди,
Ще яблука валяються - бери!
Але не йди! Я хочу вже забути,
Як серце недолюблене горить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616127
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Осідає пилюка під вечір,
Полини потомились за день,
Клекотання притихло лелече,
Солов’їних не чути пісень…
Споришева до лісу стежина,
Від села пролягла крізь поля,
Біла хмарка вгорі лебедина,
Усміхається людям здаля.
Біля стежки росте яворина,
Що на варті багатих хлібів,
Біля неї біленька хатина,
Між зелених стоїть пагорбів…
По зелених хлібах біжить вруна,
Наче хвилі по морю біжать,
Перші зорі натягують струни,
Бо під музику хочуть злітать.
Моє рідне село під горою,
Куди вітер пилюку жене,
Не дає мені стежка спокою,
Вона кличе до себе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615615
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015