геометрія: Вибране

Lana P.

ВЕСНЯНА ПІСНЯ НЕБА

Палали  ночі,  танули  без  сну,
Імлою  вкрили  сновидіння,
Шукали  у  зірок  спасіння,
Співали  пісню  неба  чарівну,
Відкрили  квітку  щастя  запашну.

Вдивлявся  у  здивовану  весну
Сріблястий  місяць-непосида,
По  небу  повз,  як  той  сновида,  
Прокинув  довжелезну  борозну
Між  хмарами  —  дорогу  осяйну.

Заграло  раннє  сонце  молоде
На  ніжно-пристрастних  ударах
Сердець  —  топились  ми  у  чарах…
Весна  бурлить,  цвіте.  Життя  іде.
Прокинувся  травневий  хрущ  —  гуде…      19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829901
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Полісянка

Нащо судити: де хибно, що вірно

Ранок  спустився  на  землю  несміло,
не  обіцяє  погожого  дня.
Тихо,  сороки,  кому  яке  діло,
хто  і  кого  просто  ніжно  обняв.

День  підступає  у  світ  помаленьку,  
сонце  пробило  хмарини  важкі.
Тіштеся,  люди,  що  ваше  серденько
знов  уловило  мотиви  гінкі.

Вечір  насупив  оранжеві  брови,
потай  вистежує  зорі  тремкі.
Виповзли  й  слухи  таємно  на  лови.
Згляньтеся,  нащо  гріхи  вам  такі?  

Нащо  судити:  де  хибно,  що  вірно,
хтось  же  придумав  для  гри  карамболь*.
Все  у  житті  цьому  закономірно:
сльози  і  радість,  розлука  й  любов.

Карамболь*  –  більярд

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829577
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не забуваймо

Коли  впаде  на  скроні  білий  сніг
І  сльози  потечуть  з  очей  солоні.
Згадаймо  дім  і  батьківський  поріг,
Гарячі,  ніжні  мамині  долоні.

Як  нам  тепер  не  вистачає  їх,
Як  хочеться  тепло  їхнє  відчути.
В  житті  вже  стільки  пройдено  доріг,
Та  жодною  батьків  нам  не  вернути.

Хатина  досі,  ще  стоїть  в  саду,
Обдерта,  наче  сирота  сумує.
Курличуть  журавлі  лиш  на  льоту
І  вітер  в  самоті  господарює.

Кропива  жалить,  хоче  нагадать,
Забулися  про  батьківське  обійстя.
Пора  косу  самим  до  рук  узять,
Попрацювати,  щоби  було  чисто.

Хоч  раз  у  рік  приїхати  сюди,
Згадати  батьківську  любов  у  тиші.
Сумуємо  за  ними  дуже  ми,
Вони  у  нашім  серці  наймиліші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Катерина Собова

Травма

Молода    красуня    Маня
Має    клопоти    вже    зрання,
То  ж,    відклавши    всю    роботу,
Йде    у    відділ    страхування.

Розказала    своє    горе:
-В    мене    травма    (я    так    каюсь),
Не    на    гульках,    не    на    морі  –
На    роботі    все    це    сталось!

Співробітниця    поважна
(Жіночка    привітна,    мила)
Все    це    слухала    уважно,  
Тоді    Мані    пояснила:

-Ви    повинні    описати
У    заяві    все    детально:
Виробництво,    травма,    дата,
І    це    все    -    документально.

Чи    є    виписка    з    лікарні?
Де    діагноз?      (У    нас    -    звітність).
-Документи    в    мене    гарні,
Ось    діагноз:    це    -    вагітність.

Травмував    мій    шеф    щоденно
(крім    неділі    і    суботи),
Тож    нехай    агентство    платить,
Бо    було    це    на    роботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Амадей

Любові Івановій в День народження

Букет  із  слів  збираю  знов,
І  шлю  цілунки  знову  й  знову,
У  День,  коли  родилася  Любов,
Любимій  нашій  Любі  Івановій.

Природа  й  та,  проснулась  і  співа,
Святковий  килим  стелить  первоцвітом,
Прийміть  вітання  сонячні  слова,
Від  рідних,  друзів,  сонечка  і  вітру.

Святковий  келих  випийте  до  дна,
Нехай  з  душі  пісні  поллються  й  вірші,
Нехай  в  душі  завжди  цвіте  весна,
І  пишуться  чарівні  акровірші.

Хай  на  обличчі  посмішка  цвіте,
Хай  любий  ніжно  шепче  Вам  "Кохаю",
В  душі  хай  квітне  почуття  святе,
Від  щирого  Вам  серденька  бажаю.

 З  Днем  народження,  Люба!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829362
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Любов Вишневецька

Марево.

Ивовой  веточки  сила
Душу  рвала  по  весне...
-  Господи,  я  же  просила!..
Счастье  привиделось  мне...

Руки  держались  за  небо!..
Стало  вдруг  невмоготу..
-  Больше  не  выдержу!..  Мне  бы...
глупо  не  верить  в  мечту...

Встреча...  как  сон  -  неизбежность...
-  Милый,  о  ком  ты  мечтал?!
Нет...  не  нужна  моя  нежность...
В  чувствах  не  будет  зеркал.  

Просто...  попутчик  в  дороге...
Вместе  быть  не  суждено.
Сердце  осталось  в  залоге...
-  И  возвратить...  не  дано.

Ивовой  веткой  поила
Душу  свою  по  весне...
-  Больно  и  невыносимо!..
Счастье  привиделось  мне.

                                                           16.03.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829234
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


dovgiy

МІЙ ДЕНЬ

Дивлюсь  услід  тобі,  дивлюсь,
Немовби    хочу  увібрати
У  погляд  свій  всю  милу  суть,
Яка  ще  мить  тому  в  кімнаті
Все  осявала  мов  зоря,
До  серця  говорила  тихо
І  знов  листок  календаря
Віщує  нам  розлуки  лихо.
Минає  ще  одна  доба.
Вікно  поволеньки  синіє…  
Самотність  сяде  на  горба
Та  плечі  дружньо  не  зігріє.
Кружлятиме,  мов  чорний  крук
Над  трупом  старого  безсоння.
Замерзлих  яблунь  тихий  стук
Буде  проситись  в  за  віконня,
Аби  в  кімнату  увійти
Та  хоч  би  дрібочку  зігрітись…
Ще  будеш  згадуватись  ти,
Бо  ж  де  мені  від  цього  дітись?!
Так  і  зустріну  новий  день
Для  нових  сподівань  і  віри
Послухаю  чужих  пісень
Під  передзвін  старої  ліри

16.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829230
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Тома

Геній музичного мистецтва епохи бароко Йоганн Себастьян Бах

Геній  музичного  мистецтва  епохи  бароко  Йоганн  Себастьян  Бах  прожив  надзвичайно  плідне  життя.    Творча  спадщина  Баха  включає  в  себе  більше  1000  творів  різних  жанрів.
 За  життя  композитор  не  отримав  заслуженого  визнання  як  автор,  але  був  відомий  як  виконавець  і  імпровізатор.    Інтерес  до  музики  Баха  виник  майже  сто  років  після  його  смерті:  в  1829  році  під  управлінням  німецького  композитора  Фелікса  Мендельсона  було  публічно  виконано  найбільше  твір  Баха  -  «Страсті  за  Матфеєм».    У  1850  році,  до  сторіччя  з  дня  смерті  композитора,  німецькими  композиторами  і  музикознавцями  було  засновано  Баховський  суспільство  з  метою  видання  повного  зібрання  творів  Йоганна  Себастьяна.    І  до  початку  20  століття  ця  мета  була  досягнута.    Музиканти  усього  світу  грають  Баха,  дивуючись  красі,  натхненню  і  майстерності  його  творінь.
         Через  200  років  після  смерті  музиканта  і  композитора  інтерес  до  його  творчості  і  біографії  не  охолов,  а  сучасники  використовують  твори  Баха  в  ХХ  столітті,  знаходячи  в  них  актуальність  і  глибину.    Хоральна  прелюдія  композитора  звучить  в  «Соляріс»  Андрія  Тарковського.    Музика  Йоганна  Баха,  як  найкраще  творіння  людства,  записана  на  Золоту  платівку  Вояджера,  прикріплену  до  космічного  апарату,  запущеного  з  Землі  в  1977  році.    За  версією  «Нью-Йорк  Таймс»  Йоганн  Себастьян  Бах  -  перший  в  десятці  світових  композиторів,  які  створили  шедеври,  які  стоять  над  часом.
 Дитинство  і  юність
               Йоганн  Себастьян  Бах  народився  21(31)  березня  1685  в  тюрінзькому  місті  Айзенах,  що  розташувався  між  взгір’ями    Хайнігского  національного  парку  і  Тюрінгенський  Лісу.    Хлопчик  став  молодшою    і  восьмою  дитиною  в  сімействі  професійного  музиканта  Йоганна  Амброзіуса  Баха.
         В  роду  Бахів  п'ять  поколінь  музикантів.    Дослідники  нарахували  півсотні  родичів  Йоганна  Себастьяна,  що  зв'язали  життя  з  музикою.    Серед  них  прапрадід  композитора  Фейт  Бах,  булочник,  всюди  носив  цитру  -  щипковий  музичний  інструмент  у  вигляді  ящика.
           Голава  сімейства  Амброзіус  Бах  грав  в  церквах  на  скрипці  і  організовував  світські  концерти,  тому  перші  уроки  музики  молодшому  синові  дав  він.    Йоганн  Бах  з  малих  років  співав  у  хорі  і  радував  батька  здібностями  і  жадібністю  до  музичних  знань.
 У  9  років  померла  мама  Йоганна  Себастьяна  -  Елізабет  Леммерхірт,  а  через  рік  хлопчик  став  круглим  сиротою.    Молодшого  брата  взяв  на  піклування  старший  -  Йоганн  Крістоф,  церковний  органіст  і  вчитель  музики  в  сусідньому  містечку  Ордруф.    Крістоф  відправив  Себастьяна  в  гімназію,  де  той  вчив  богослів'я,  латинь,  історію.
 Старший  брат  навчив  молодшого  грати  на  клавірі  і  органі,  але  допитливому  хлопчикові  цих  уроків  виявилося  мало:  потай  від  Крістофа  він  діставав  з  шафи  зошит  з  творами  відомих  композиторів  і  місячними  ночами  переписував  ноти.    Але  брат  виявив  Себастьяна  за  недозволеним  заняттям  і  відібрав  записи.
У  15  років  Йоганн  Бах  став  самостійним:  він  влаштувався  на  роботу  в  Люнебурзі  і  блискуче  закінчив  вокальну  гімназію,  відкривши  собі  шлях  до  університету.    Але  бідність  і  необхідність  заробляти  гроші  на  прожиття  поставили  на  навчанні  точку.
 У  Люнебурзі  допитливість  підштовхнула  Баха  до  подорожей:  він  побував  в  Гамбурзі,  Целле  і  Любек,  де  познайомився  з  творчістю  іменитих  музикантів  Рейнкена  і  Георга  Бема.
           У  1703  році,  закінчивши  гімназію  в  Люнебурзі,  Йоганн  Бах  влаштувався  придворним  музикантом  в  капелу  веймарського  герцога  Йоганна  Ернста.    Бах  грав  на  скрипці  півроку  і  придбав  першу  популярність  як  виконавець.    Але  незабаром  Йоганну    Себастьяну  набридло  догоджати  слух  панів  грою  на  скрипці  -  він  мріяв  розвиватися  і  відкривати  нові  горизонти  в  мистецтві.    Тому  без  роздумів  погодився  зайняти  звільнену  посаду  придворного  органіста  в  церкві  Святого  Боніфація  в  Арнштадте,  що  в  200  кілометрах  від  Веймара.
 Йоганн  Бах  працював  три  дні  на  тиждень  і  отримував  високу  платню.    Церковний  орган,  налаштований  за  новою  системою,  розширював  можливості  молодого  виконавця  і  композитора:  в  Арнштадті    Бах  написав  три  десятка  органних  творів,  капричіо,  кантат  і  сюїт.    Але  напружені  відносини  з  владою  підштовхнули  Йоганна  Баха  покинути  місто  через  три  роки.
       Останньою  краплею,  переважити  чашу  терпіння  церковного  начальства,  стало  тривале  відлучення  музиканта  з  Арнштадта.    Відсталі  церковники,  і  без  того  недолюблюють  музиканта  за  новаторський  підхід  до  виконання  культових  духовних  творів,  влаштували  Баху  принизливий    розгляд  за  поїздку  в  Любек.
         У  місті  жив  і  творив  знаменитий  органіст  Дітріх  Букстехуде,  чиї  імпровізації  на  органі  Бах  мріяв  послухати  з  дитинства.    Не  маючи  грошей  на  карету,  Йоганн  восени  1705  відправився  в  Любек  пішки.    Гра  метра  потрясла  музиканта:  замість  відпущеного  місяця  він  пробув  в  місті  чотири.Після  повернення  в  Арнштадт  і  розгляду  з  начальством  Йоганн  Бах  залишив  «насиджене  місце»  і  відправився  в  Тюрінгське    місто  Мюльхаузен,  де  знайшов  роботу  органіста  в  церкві  Святого  Власія.
   Йоганн  Себастьян  Бах  працював  органістом
 Влада  міста  та  церковне  начальство  виявляли  прихильність  талановитому  музиканту,  його  заробіток  виявився  вищим,  ніж  в  Арнштадте.    Йоганн  Бах  запропонував  економний  план  реставрації  старого  органу,  схвалений  владою,  і  написав  святкову  кантату  «Господь  -  мій  цар»,  присвячену  інавгурації  нового  консула.
 Але  через  рік  вітер  мандрів  «зняв»  Йоганна  Себастьяна  з  місця  і  переніс  в  раніше  покинутий  Веймар.    У  1708  році  Бах  зайняв  місце  придворного  органіста  і  оселився  в  будинку  поруч  з  герцогським  палацом.
 «Веймарський  період»  біографії  Йоганна  Баха  виявився  плідним:  композитор  склав  десятки  клавірних  і  оркестрових  творів,  познайомився  з  творчістю  Вівальді  і  Кореллі,  навчився  використовувати  динамічні  ритми  і  гармонійні  схеми.    Спілкування  з  роботодавцем  -  наслідним  герцогом  Йоганном  Ернстом,  композитором  і  музикантом,  вплинуло  на  творчість  Баха.    У  1713  році  герцог  привіз  з  Італії  ноти  музичних  творів  місцевих  композиторів,  які  відкрили  для  Йоганна  Баха  нові  горизонти  в  мистецтві.
 У  Веймарі  Йоганн  Бах  приступив  до  роботи  над  «органною    книжечкою»  -  збіркою  хоральних  прелюдій  для  органу,  склав  величну  органну  «Токату  і  фугу  ре-мінор»,  «пасакалія  до-мінор»  і  20  духовних  кантат.
 До  кінця  служби  в  Веймарі  Йоганн  Себастьян  Бах  став  широко  відомим  майстром  клавесина  і  органістом.    У  1717  році  в  Дрезден  прибув  знаменитий  французький  клавесиніст  Луї  Маршан.    Концертмейстер  волюмов,  що  начувся  про  талант  Баха,  запросив  музиканта  змагатися  з  Маршаном.    Але  в  день  змагання  Луї  втік  з  міста,  злякавшись  провалу.
 Бажання  змін  покликало  Баха  в  дорогу  восени  1717-го.    Герцог  відпустив  улюбленого  музиканта  «з  висловленням  немилості».    Органіста  найняв  на  посаду  капельмейстера  князь  Ангальт-Кетенський,  який  добре  розбирався  в  музиці.    Але  прихильність  князя  кальвінізму  не  дозволяла  Баху  складати  витончену  музику  для  богослужінь,  тому  Йоганн  Себастьян  писав  переважно  світські  твори.
         У  «Кетенський»  період  Йоганн  Бах  склав  шість  сюїт  для  віолончелі,  Французьку  та  Англійську  клавірні  сюїти,  три  сонати  для  скрипкових  соло.    У  Кетені  з'явилися  знамениті  «Бранденбурзькі  концерти»  і  цикл  творів,  що  включає  48  прелюдій  і  фуг,  названий  «Добре  темперований  клавір».    Тоді  ж  Бах  написав  двухголосние  і  триголосні  інвенції,  які  називав  «симфоніями».
           У  1723  році  Іоганн  Бах  влаштувався  кантором  хору  Святого  Томи  в  церкві  Лейпцига.    У  тому  ж  році  публіка  почула  твір  композитора  «Страсті  за  Іоанном».    Незабаром  Бах  зайняв  посаду  «музичного  директора»  всіх  міських  церков.    За  6  років  «Лейпцігського  періоду»  Йоганн  Бах  написав  5  річних  циклів  кантат,  два  з  яких  загублені.
           Міська  рада  дала  в  розпорядження  композитора  8  хорових  виконавців,  але  цієї  кількості  було  вкрай  мало,  тому  до  20  музикантів  Бах  наймав  сам,  що  служило  причиною  частих  сутичок  з  владою.
           У  1720  роках  Йоганн  Бах  складав  переважно  кантати  для  виконання  в  церквах  Лейпцига.    Бажаючи  розширити  репертуар,  композитор  писав  світські  твори.    Навесні  1729  року  музиканта  призначили  керівником  Музичної  колегії  -  світського  ансамблю,  заснованого  іншому  Баха  Георгом  Пилипом  Телеманії.    Ансамбль  двічі  в  тиждень  протягом  року  влаштовував  двогодинні  концерти  в  кав'ярні  Циммермана  поруч  з  ринковою  площею.
           Більшість  світських  творів,  написаних  композитором  з  1730  по  1750  роки,  Йоганн  Бах  написав  для  виконання  в  кав'ярні.
           У  їх  число  входить  жартівлива  «Кавова  кантата»,  комічна  «Селянська  кантата»,  клавірні  п'єси  і  концерти  для  віолончелі  та  клавесину.    У  ці  роки  написана  знаменита  «Меса  сі  мінор»,  яку  називають  найкращим  хоровим  твором  всіх  часів.Для  духовного  виконання  Бах  створив  «Високу  месу  сі-мінор»  і  «Страсті  за  Матфеєм»,  отримавши  від  двору  в  нагороду  за  творчість  титул  корольовсько-польського  і  саксонського  придворного  композитора.
             У  1747  році  Йоганн  Бах  побував  у  дворі  короля  Пруссії  Фрідріха  II.    Вельможа  запропонував  композитору  музичну  тему  і  попросив  написати  імпровізацію.    Бах  -  майстер  імпровізації  -  щойно  склав  трьохголосну  фугу.    Незабаром  він  доповнив  її  циклом  варіацій  на  цю  тему,  назвав  «Музичним  приношенням»  і  послав  в  подарунок  Фрідріху  II.
       Інший  великий  цикл,  названий  «Мистецтво  фуги»,  Йоганн  Бах  дописав.    Сини  опублікували  цикл  після  смерті  батька.
           В  останнє  десятиліття  слава  композитора  померкла:  розквітав  класицизм,  сучасники  вважали  стиль  Баха  старомодним.    Але  молоді  композитори,  виховані  на  творах  Йоганна  Баха,  шанували  його.    Творчість  великого  органіста  любили  Вольфганг  Амадей  Моцарт  і  Людвіг  ван  Бетховен.
           Сплеск  інтересу  до  музики  Йоганна  Баха  і  відродження  слави  композитора  почалося  в  1829  році.    У  березні  піаніст  і  композитор  Фелікс  Мендельсон  організував  в  Берліні  концерт,  де  прозвучав  твір  «Страсті  за  Матфеєм».    Не  забарився  несподівано  гучний  резонанс,  вистава  зібрала  тисячі  глядачів.    Мендельсон  відправився  з  концертами  в  Дрезден,  Кенігсберг  і  Франкфурт.
               Твір  Йоганна  Баха  «Музична  жарт»  і  сьогодні  одне  з  улюблених  для  тисяч  виконавців  світу.    Завзята,  мелодійна,  ніжна  музика  звучить  в  різних  варіаціях,  адаптованих  під  гру  на  сучасних  інструментах.
             Популяризують  музику  Баха  західні    музиканти.    Вокальний  ансамбль  The  Swingle  Singers  випустив  дебютний  альбом  Jazz  Sebastian  Bach,  що  приніс  колективу  з  восьми  вокалістів  світову  славу  і  премію  «Греммі».
 Обробляли  музику  Йоганна  Баха  і  джазові  музиканти  Жак  Лусье  і  Джоель  Шпигельман.                
У  жовтні  1707  Йоганн  Себастьян  Бах  одружився  на  юній  кузини  з  Арнштадта  Марії  Барбарі.    У  пари  народилося  семеро  дітей,  але  троє  померли  в  дитинстві.    Троє  синів  -  Вільгельм  Фрідеман,  Карл  Філіпп  Емануель  і  Йоганн  Християн  -  пішли  стопами  батька  і  стали  відомими  музикантами  і  композиторами.
   Влітку  1720  року,  коли  Йоганн  Бах  з  князем  Ангальт-Кетенський  перебував  за  кордоном,  Марія  Барбара  померла,  залишивши  чотирьох  малюків.
 Особисте  життя  композитора  налагодилося  через  рік:  при  дворі  герцога  Бах  познайомився  з  молодою  красунею  і  талановитою  співачкою  Анною  Магдаленою  Вільке.    Йоганн  одружився  на  Ганні  в  грудні  1721  року.    У  них  народилося  13  дітей,  але  пережили  батька  9.
     У  похилому  віці  сім'я  для  композитора  виявилася  єдиною  втіхою.    Для  дружини  і  дітей  Йоганн  Бах  складав  вокальні  ансамблі,  влаштовував  камерні  концерти,  насолоджуючись  піснями  дружини  (у  Анни  Бах  було  красиве  сопрано)  і  грою  старших  синів.
 Доля  дружини  і  молодшої  дочки  Йоганна  Баха  склалася  сумно.    Анна  Магдалена  померла  десять  років  по  тому  в  будинку  презирства  для  бідних,  а  молодша  дочка  Регіна  вела  напівжебрацьке  існування.    В  останні  роки  життя  жінці  допоміг  Людвіг  ван  Бетховен.
         В  останні  5  років  зір  Йоганна  Баха  стрімко  погіршувався,  але  композитор  писав  музику,  диктуючи  твори  зятю.
 У  1750  році  в  Лейпциг  приїхав  британський  офтальмолог  Джон  Тейлор.    Репутацію  доктора  складно  назвати  бездоганною,  але  Бах  чіплявся  за  соломинку  і  ризикнув.    Після  операції  зір  не  повернувся  до  музиканта.    Тейлор  вдруге  прооперував  композитора,  але  за  короткочасним  поверненням  зору  настало  погіршення.    18  липня  1750  року  стався  удар,  а  28  липня  65-річний  Йоганн  Бах  помер.
         Поховали  композитора  в  Лейпцигу  на  церковному  кладовищі.    Загублену  могилу  і  останки  знайшли  в  1894  році  і  перепоховали  в  кам'яному  саркофазі  в  церкві  Святого  Іоанна,  де  музикант  прослужив  27  років.    Храм  був  зруйнований  бомбардуванням  під  час  Другої  світової  війни,  але  прах  Йоганна  Баха  знайшли  і  в  1949  році  перенесли,  поховавши  біля  вівтаря  церкви  Святого  Фоми.
 У  1907  році  в  Ейзенаху,  де  народився  композитор,  відкрили  музей,  а  в  1985  році  музей  з'явився  в  Лейпцигу.
Цікаві  факти
 •  Улюбленим  заняттям  Йоганна  Баха  вважалося  відвідування  глухих  церков  в  одязі  бідного  викладача.
 •  Завдяки  композитору  в  церковних  хорах  співають  і  чоловіки,  і  жінки.    Дружина  Йоганна  Баха  стала  першою  церковною    хористкою.
 •  Йоганн  Бах  не  брав  гроші  за  приватні  уроки.
 •  Прізвище  Бах  перекладається  з  німецької,  як  «струмок».
•  Йоганн  Бах  просидів  місяць  у  в'язниці  за  те,  що  постійно  просив  відставку.
 •  Георг  Фрідріх  Гендель  -  сучасник  Баха,  але  композитори  не  зустрілися.    Долі  двох  музикантів  схожі:  обидва  втратили  зір  в  результаті  невдалої  операції,  зробленої  лікарем-шарлатаном  Тейлором.
 •  Повний  каталог  робіт  Йоганна  Баха  опубліковано  через  200  років  після  смерті.
 •  Німецький  вельможа  замовив  композитору  написати  твір,  прослухавши  яке  він  зміг  би  заснути  міцним  сном.    Йоганн  Бах  виконав  прохання:  знамениті  Гольдберг-варіації  -  і  зараз  гарний  «снодійне».
 Афоризми  Баха
 •  «Щоб  добре  виспатися,  слід  лягати  не  в  той  же  день,  коли  потрібно  прокидатися».
 •  «Грати  на  клавішних  просто:  потрібно  тільки  знати,  які  клавіші  натискати».
 •  «Мета  музики  -  чіпати  серця».
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    16.03.19        9.42

Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    16.03.19        9.42


Гений  музыкального  искусства  эпохи  барокко  Иоганн  Себастьян  Бах  прожил  необыкновенно  плодотворную  жизнь.  Творческое  наследие  Баха  включает  в  себя  более  1000  произведений  различных  жанров.
           При  жизни  композитор  не  получил  заслуженного  признания  как  сочинитель,  но  был  известен  как  исполнитель  и  импровизатор.  Интерес  к  музыке  Баха  возник  почти  сто  лет  спустя  после  его  смерти:  в  1829  году  под  управлением  немецкого  композитора  Феликса  Мендельсона  было  публично  исполнено  величайшее  произведение  Баха  —  «Страсти  по  Матфею».  В  1850  году,  к  столетию  со  дня  смерти  композитора,  немецкими  композиторами  и  музыковедами  было  основано  Баховское  общество  с  целью  издания  полного  собрания  сочинений  Иоганна  Себастьяна.  И  к  началу  20  века  эта  цель  была  достигнута.  Музыканты  всего  мира  играют  Баха,  поражаясь  красоте,  вдохновению  и  мастерству  его  творений.
Через  200  лет  после  смерти  музыканта  и  композитора  интерес  к  его  творчеству  и  биографии  не  остыл,  а  современники  используют  произведения  Баха  в  ХХ  столетии,  находя  в  них  актуальность  и  глубину.  Хоральная  прелюдия  композитора  звучит  в  «Солярисе»  Андрея  Тарковского.  Музыка  Иоганна  Баха,  как  лучшее  творение  человечества,  записана  на  Золотую  пластинку  Вояджера,  прикрепленную  к  космическому  аппарату,  запущенному  с  Земли  в  1977  году.  По  версии  «Нью-Йорк  Таймс»  Иоганн  Себастьян  Бах  –  первый  в  десятке  мировых  композиторов,  создавших  шедевры,  стоящие  над  временем.  
Иоганн  Себастьян  Бах  родился  21(31)  марта  1685  года  в  тюрингском  городе  Эйзенах,  расположившемся  между  взгорьями  Хайнигского  национального  парка  и  Тюрингенского  Леса.  Мальчик  стал  младшим  и  восьмым  ребенком  в  семействе  профессионального  музыканта  Иоганна  Амброзиуса  Баха.  
В  роду  Бахов  пять  поколений  музыкантов.  Исследователи  насчитали  полсотни  родственников  Иоганна  Себастьяна,  связавших  жизнь  с  музыкой.  Среди  них  прапрадед  композитора  Фейт  Бах,  булочник,  повсюду  носивший  цитру  –  щипковый  музыкальный  инструмент  в  виде  ящика.  
         Глава  семейства  Амброзиус  Бах  играл  в  церквях  на  скрипке  и  организовывал  светские  концерты,  поэтому  первые  уроки  музыки  младшему  сыну  преподал  он.  Иоганн  Бах  с  малых  лет  пел  в  хоре  и  радовал  отца  способностями  и  жадностью  к  музыкальным  познаниям.  
В  9  лет  умерла  мама  Иоганна  Себастьяна  –  Элизабет  Леммерхирт,  а  через  год  мальчик  стал  круглым  сиротой.  Младшего  брата  взял  на  попечение  старший  –  Иоганн  Кристоф,  церковный  органист  и  учитель  музыки  в  соседнем  городке  Ордруф.  Кристоф  отправил  Себастьяна  в  гимназию,  где  тот  учил  богословие,  латынь,  историю.  
Старший  брат  научил  младшего  играть  на  клавире  и  органе,  но  пытливому  мальчику  этих  уроков  оказалось  мало:  втайне  от  Кристофа  он  доставал  из  шкафа  тетрадь  с  произведениями  известных  композиторов  и  лунными  ночами  переписывал  ноты.  Но  брат  обнаружил  Себастьяна  за  недозволенным  занятием  и  отобрал  записи.  
         В  15  лет  Иоганн  Бах  стал  самостоятельным:  он  устроился  на  работу  в  Люнебурге  и  блестяще  окончил  вокальную  гимназию,  открыв  себе  путь  в  университет.  Но  бедность  и  необходимость  зарабатывать  средства  к  существованию  поставили  на  учебе  точку.  
В  Люнебурге  любознательность  подтолкнула  Баха  к  путешествиям:  он  побывал  в  Гамбурге,  Целле  и  Любеке,  где  познакомился  с  творчеством  именитых  музыкантов  Рейнкена  и  Георга  Бема.  
             В  1703  году,  окончив  гимназию  в  Люнебурге,  Иоганн  Бах  устроился  придворным  музыкантом  в  капеллу  веймарского  герцога  Иоганна  Эрнста.  Бах  играл  на  скрипке  полгода  и  приобрел  первую  популярность  как  исполнитель.  Но  вскоре  Иоганну  Себастьяну  надоело  ублажать  слух  господ  игрой  на  скрипке  –  он  мечтал  развиваться  и  открывать  новые  горизонты  в  искусстве.  Поэтому  без  раздумий  согласился  занять  освободившуюся  должность  придворного  органиста  в  церкви  Святого  Бонифация  в  Арнштадте,  что  в  200  километрах  от  Веймара.  
Иоганн  Бах  работал  три  дня  в  неделю  и  получал  высокое  жалование.  Церковный  орган,  настроенный  по  новой  системе,  расширял  возможности  молодого  исполнителя  и  композитора:  в  Арнштадте  Бах  написал  три  десятка  органных  произведений,  каприччио,  кантат  и  сюит.  Но  напряженные  отношения  с  властями  подтолкнули  Иоганна  Баха  покинуть  город  через  три  года.  
             Последней  каплей,  перевесившей  чашу  терпения  церковного  начальства,  стало  длительное  отлучение  музыканта  из  Арнштадта.  Косные  церковники,  и  без  того  недолюбливавшие  музыканта  за  новаторский  подход  к  исполнению  культовых  духовных  произведений,  устроили  Баху  унизительное  разбирательство  за  поездку  в  Любек.  
В  городе  жил  и  творил  знаменитый  органист  Дитрих  Букстехуде,  чьи  импровизации  на  органе  Бах  мечтал  послушать  с  детства.  Не  имея  денег  на  карету,  Иоганн  осенью  1705  года  отправился  в  Любек  пешком.  Игра  мэтра  потрясла  музыканта:  вместо  отпущенного  месяца  он  пробыл  в  городе  четыре.  
После  возвращения  в  Арнштадт  и  разбирательства  с  начальством  Иоганн  Бах  оставил  «насиженное  место»  и  отправился  в  тюрингский  город  Мюльхаузен,  где  нашел  работу  органиста  в  церкви  Святого  Власия.  
 Иоганн  Себастьян  Бах  работал  органистом
Власти  города  и  церковное  начальство  благоволили  талантливому  музыканту,  его  заработок  оказался  выше,  чем  в  Арнштадте.  Иоганн  Бах  предложил  экономный  план  реставрации  старого  органа,  одобренный  властями,  и  написал  праздничную  кантату  «Господь  –  мой  царь»,  посвященную  инаугурации  нового  консула.  
Но  через  год  ветер  странствий  «снял»  Иоганна  Себастьяна  с  места  и  перенес  в  ранее  покинутый  Веймар.  В  1708  году  Бах  занял  место  придворного  органиста  и  поселился  в  доме  рядом  с  герцогским  дворцом.  
«Веймарский  период»  биографии  Иоганна  Баха  оказался  плодотворным:  композитор  сочинил  десятки  клавирных  и  оркестровых  произведений,  познакомился  с  творчеством  Вивальди  и  Корелли,  научился  использовать  динамичные  ритмы  и  гармонические  схемы.  Общение  с  работодателем  –  наследным  герцогом  Иоганном  Эрнстом,  композитором  и  музыкантом,  повлияло  на  творчество  Баха.  В  1713  году  герцог  привез  из  Италии  ноты  музыкальных  произведений  местных  композиторов,  открывших  для  Иоганна  Баха  новые  горизонты  в  искусстве.  
В  Веймаре  Иоганн  Бах  приступил  к  работе  над  «Органной  книжечкой»  –  сборником  хоральных  прелюдий  для  органа,  сочинил  величественную  органную  «Токкату  и  фугу  ре-минор»,  «Пассакалью  до-минор»  и  20  духовных  кантат.  
К  концу  службы  в  Веймаре  Иоганн  Себастьян  Бах  стал  широко  известным  мастером  клавесина  и  органистом.  В  1717  году  в  Дрезден  прибыл  знаменитый  французский  клавесинист  Луи  Маршан.  Концертмейстер  Волюмье,  наслышанный  о  таланте  Баха,  пригласил  музыканта  состязаться  с  Маршаном.  Но  в  день  соревнования  Луи  удрал  из  города,  испугавшись  провала.  
Желание  перемен  позвало  Баха  в  дорогу  осенью  1717-го.  Герцог  отпустил  любимого  музыканта  «с  изъявлением  немилости».  Органиста  нанял  на  должность  капельмейстера  князь  Ангальт-Кетенский,  хорошо  разбиравшийся  в  музыке.  Но  приверженность  князя  кальвинизму  не  позволяла  Баху  сочинять  утонченную  музыку  для  богослужений,  поэтому  Иоганн  Себастьян  писал  преимущественно  светские  произведения.  
В  «кетенский»  период  Иоганн  Бах  сочинил  шесть  сюит  для  виолончели,  Французскую  и  Английскую  клавирные  сюиты,  три  сонаты  для  скрипичных  соло.  В  Кетене  появились  знаменитые  «Бранденбургские  концерты»  и  цикл  произведений,  включающий  48  прелюдий  и  фуг,  названный  «Хорошо  темперированный  клавир».  Тогда  же  Бах  написал  двухголосные  и  трехголосные  инвенции,  которые  называл  «симфониями».  
В  1723  году  Иоганн  Бах  устроился  кантором  хора  Святого  Фомы  в  церкви  Лейпцига.  В  том  же  году  публика  услышала  произведение  композитора  «Страсти  по  Иоанну».  Вскоре  Бах  занял  должность  «музыкального  директора»  всех  городских  церквей.  За  6  лет  «лейпцигского  периода»  Иоганн  Бах  написал  5  годовых  циклов  кантат,  два  из  которых  утеряны.  
Городской  совет  дал  в  распоряжение  композитора  8  хоровых  исполнителей,  но  этого  количества  было  крайне  мало,  поэтому  до  20  музыкантов  Бах  нанимал  сам,  что  служило  причиной  частых  стычек  с  властью.  
В  1720  годах  Иоганн  Бах  сочинял  преимущественно  кантаты  для  исполнения  в  церквях  Лейпцига.  Желая  расширить  репертуар,  композитор  писал  светские  произведения.  Весной  1729  года  музыканта  назначили  руководителем  Музыкальной  коллегии  –  светского  ансамбля,  основанного  другом  Баха  Георгом  Филиппом  Телеманом.  Ансамбль  дважды  в  неделю  на  протяжении  года  устраивал  двухчасовые  концерты  в  кофейне  Циммермана  рядом  с  рыночной  площадью.  
Большинство  светских  произведений,  сочиненных  композитором  с  1730  по  1750  годы,  Иоганн  Бах  написал  для  исполнения  в  кофейне.  
В  их  число  входит  шутливая  «Кофейная  кантата»,  комическая  «Крестьянская  кантата»,  клавирные  пьесы  и  концерты  для  виолончели  и  клавесина.  В  эти  годы  написана  знаменитая  «Месса  си  минор»,  которую  называют  лучшим  хоровым  произведением  всех  времен.  
Для  духовного  исполнения  Бах  создал  «Высокую  мессу  си-минор»  и  «Страсти  по  Матфею»,  получив  от  двора  в  награду  за  творчество  титул  королевско-польского  и  саксонского  придворного  композитора.  
В  1747  году  Иоганн  Бах  побывал  во  дворе  короля  Пруссии  Фридриха  II.  Вельможа  предложил  композитору  музыкальную  тему  и  попросил  написать  импровизацию.  Бах  –  мастер  импровизации  –  тут  же  сочинил  трехголосную  фугу.  Вскоре  он  дополнил  ее  циклом  вариаций  на  эту  тему,  назвал  «Музыкальным  приношением»  и  послал  в  подарок  Фридриху  II.  
       Другой  большой  цикл,  названный  «Искусство  фуги»,  Иоганн  Бах  не  дописал.  Сыновья  опубликовали  цикл  после  смерти  отца.  
В  последнее  десятилетие  слава  композитора  померкла:  расцветал  классицизм,  современники  считали  стиль  Баха  старомодным.  Но  молодые  композиторы,  воспитанные  на  произведениях  Иоганна  Баха,  почитали  его.  Творчество  великого  органиста  любили  Вольфганг  Амадей  Моцарт  и  Людвиг  ван  Бетховен.  
Всплеск  интереса  к  музыке  Иоганна  Баха  и  возрождение  славы  композитора  началось  в  1829  году.  В  марте  пианист  и  композитор  Феликс  Мендельсон  организовал  в  Берлине  концерт,  где  прозвучало  произведение  «Страсти  по  Матфею».  Последовал  неожиданно  громкий  резонанс,  представление  собрало  тысячи  зрителей.  Мендельсон  отправился  с  концертами  в  Дрезден,  Кенигсберг  и  Франкфурт.  
Произведение  Иоганна  Баха  «Музыкальная  шутка»  и  сегодня  одно  из  любимых  для  тысяч  исполнителей  мира.  Задорная,  мелодичная,  нежная  музыка  звучит  в  разных  вариациях,  адаптированных  под  игру  на  современных  инструментах.  
Популяризируют  музыку  Баха  западные  музыканты.  Вокальный  ансамбль  The  Swingle  Singers  выпустил  дебютный  альбом  Jazz  Sebastian  Bach,  принесший  коллективу  из  восьми  вокалистов  мировую  славу  и  премию  «Грэмми».  
Обрабатывали  музыку  Иоганна  Баха  и  джазовые  музыканты  Жак  Лусье  и  Джоэль  Шпигельман.  
                   В  октябре  1707  года  Иоганн  Себастьян  Бах  женился  на  юной  кузине  из  Арнштадта  Марии  Барбаре.  У  пары  родилось  семеро  детей,  но  трое  умерли  в  младенчестве.  Трое  сыновей  –  Вильгельм  Фридеман,  Карл  Филипп  Эммануил  и  Иоганн  Христиан  –  пошли  стопами  отца  и  стали  известными  музыкантами  и  композиторами.  
       Летом  1720  года,  когда  Иоганн  Бах  с  князем  Ангальт-Кетенским  находился  за  границей,  Мария  Барбара  умерла,  оставив  четырех  малышей.  
Личная  жизнь  композитора  наладилась  через  год:  при  дворе  герцога  Бах  познакомился  с  молодой  красавицей  и  талантливой  певицей  Анной  Магдаленой  Вильке.  Иоганн  женился  на  Анне  в  декабре  1721  года.  У  них  родилось  13  детей,  но  пережили  отца  9.  
         В  преклонные  годы  семья  для  композитора  оказалась  единственной  отрадой.  Для  жены  и  детей  Иоганн  Бах  сочинял  вокальные  ансамбли,  устраивал  камерные  концерты,  наслаждаясь  песнями  жены  (у  Анны  Бах  было  красивое  сопрано)  и  игрой  подросших  сыновей.  
         Судьба  жены  и  младшей  дочери  Иоганна  Баха  сложилась  печально.  Анна  Магдалена  умерла  десять  лет  спустя  в  доме  презрения  для  бедных,  а  младшая  дочь  Регина  влачила  полунищенское  существование.  В  последние  годы  жизни  женщине  помог  Людвиг  ван  Бетховен.  
         В  последние  5  лет  зрение  Иоганна  Баха  стремительно  ухудшалось,  но  композитор  сочинял  музыку,  диктуя  произведения  зятю.  
В  1750  году  в  Лейпциг  приехал  британский  офтальмолог  Джон  Тейлор.  Репутацию  доктора  сложно  назвать  безупречной,  но  Бах  цеплялся  за  соломинку  и  рискнул.  После  операции  зрение  не  вернулось  к  музыканту.  Тейлор  вторично  прооперировал  композитора,  но  за  кратковременным  возвращением  зрения  наступило  ухудшение.  18  июля  1750  года  случился  удар,  а  28  июля  65-летний  Иоганн  Бах  скончался.  
           Похоронили  композитора  в  Лейпциге  на  церковном  кладбище.  Затерянную  могилу  и  останки  нашли  в  1894  году  и  перезахоронили  в  каменном  саркофаге  в  церкви  Святого  Иоанна,  где  музыкант  прослужил  27  лет.  Храм  был  разрушен  бомбежкой  во  время  Второй  мировой  войны,  но  прах  Иоганна  Баха  нашли  и  в  1949  году  перенесли,  похоронив  у  алтаря  церкви  Святого  Фомы.  
В  1907  году  в  Эйзенахе,  где  родился  композитор,  открыли  музей,  а  в  1985  году  музей  появился  в  Лейпциге.
Интересные  факты  
• Любимым  занятием  Иоганна  Баха  считалось  посещение  захолустных  церквей  в  одежде  бедного  преподавателя.
• Благодаря  композитору  в  церковных  хорах  поют  и  мужчины,  и  женщины.  Жена  Иоганна  Баха  стала  первой  церковной  хористкой.
• Иоганн  Бах  не  брал  деньги  за  частные  уроки.
• Фамилия  Бах  переводится  из  немецкого,  как  «ручей».
• Иоганн  Бах  просидел  месяц  в  тюрьме  за  то,  что  постоянно  просил  отставку.
• Георг  Фридрих  Гендель  –  современник  Баха,  но  композиторы  не  встретились.  Судьбы  двух  музыкантов  похожи:  оба  ослепли  в  результате  неудачной  операции,  сделанной  врачом-шарлатаном  Тейлором.
• Полный  каталог  работ  Иоганна  Баха  опубликован  через  200  лет  после  смерти.
• Немецкий  вельможа  заказал  композитору  написать  произведение,  прослушав  которое  он  смог  бы  заснуть  крепким  сном.  Иоганн  Бах  выполнил  просьбу:  знаменитые  Гольдберг-вариации  -  и  сейчас  хорошее  «снотворное».
Афоризмы  Баха  
• «Чтобы  хорошо  выспаться,  следует  ложиться  не  в  тот  же  день,  когда  нужно  просыпаться».
• «Играть  на  клавишных  просто:  нужно  только  знать,  какие  клавиши  нажимать».
• «Цель  музыки  –  трогать  сердца».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829210
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Sukhovilova

І дихали тюльпани

У  порваних  кишенях
Гуляли  вітрюгани,
І  дихали  у  жменях
Тонесенькі  тюльпани.
У  чоботи  подерті
Сочилася  водиця,
В  пліснявому  конверті
Лишилась  таємниця.
Крутилась  парасоля,
Мов  дзиґа  на  дорозі,
Нікого,  тільки  воля
З'являлася  на  розі.
І  мружилися  очі,
На  сонці  відцвітали,
Кудись  тікали  ночі,
І  ранки  пролітали.
У  долю  повплітались
І  щастя  і  кохання,
Із  ними  поєднались
І  сльози  і  страждання.
Роки  чесали  коси,
Гуляли  вітрюгани,
Вмивали  ноги  роси,
І  дихали  тюльпани.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829133
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Тома

Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2

Вірші  і  цитати  Едуарда  Асадова  частина  2
       Ти  говориш,  що  щастя  неможливо,
 Перешкод  безліч    і  все    досить    складно.
 А  я  вважаю:  якщо  б  ми  любили,
 Ті    всі  перешкоди  навіть  би    і  не  спливли.
***
 Слова  ...    Чи  не  поспішаємо  ми  з  ними  десь,
 Як  просто  «ЛЮБЛЮ»,  наприклад  сказати.
 Всього  секунда  потрібна  на  це,
 Але  ціле  життя,  щоб  його  виправдати.
***
 Командує  армією  генерал,
 Але  жінці  цього  мало,
 Лукавий,    що  жінку  створював,
 Їй  більшь    хитрий  шлях  вказав,
 Командувати    генералом.
***
По  першому  подиху  душі
 Ні  злих,  ні  пристрасних  листів
 Не  пиши,
 Щоб  жаліти  жорстоко
   Не  довелося,
 Коли  охолоне    щастя
 Або  злість  ...
***
 Я  захворів,  але  хворобу    подолав.
 І  всі  задоволені,  треба  зізнатися:
 Вороги  задоволені  тим,  що  захворів,
 Друзі  ж  тим,  що  почав  одужувати.
 Ну,  що  ж,  я  щасливий  частиною  своєї,
 Любові    на  світлі  радувати  людей!
***
Кохання  не  суцільний  феєрверк  пристрастей.    Любов-це  вірні  в  житті  руки,
 Вони    не  бояться  ні  чорних  днів,
 Ні  зваб  і  ні  розлуки.
***
 Любити  -  значить  істину  захищати,
 Навіть  повставши  проти  цілого    світу.      Любити  -  це  в  горі  вміти  прощати.
 Все,  крім  підлості  і  зради.
***
 Люди,  будьте  до  ближніх  своїх  м'якше,  ставтеся  з  ніжністю,  добром  ...  і  не  ображайте,  а  інакше  ...  можна  гірко  каятися  потім  ...
***
 Між  розумним  і  дурним  відмінності  в  чому?
 Так  в  тому,  між  іншим,  що  рік  за  роком
 Розумний  живе  лише  своїм  розумом,
 А  дурний  вічно  слідує    моді.
***
 Міні-жарт
 Той,  хто  має  успіх,
 Завжди  дратує  всіх,
 А  багато  друзів  має
Той,  хто  писати  не  вміє.
 Ось  і  візьмиться  вирішувати,
 Як  жити  на  планеті  цій  ?
 Чи  то  вірші  писати,
 Чи  то  мати  друзів?
***
 Можна  знаходити  і  відкривати  все,  буквально  все,  що  нас  зближує.    І  навпаки:  якщо  не  довіряти,  можна,  як  болячки,  колупати  саме  все  те,  що  розділяє.
***
 Чоловіки,  схаменіться!    Ну  хто  ж  не  знає,
 Що  ЖІНКА  з  ніжною  своєю  душею,
 Сто  тисяч  гріхів  нам  простить  часом,
 Простить,  може,  навіть  нічний  розбій!
 Але  ось  неуважність  не  прощає  ...
 Повернемося  ж  до  лицарства  в  добрий  час
 І  до  ласки,  яку  ми  забули,
 Щоб  любі  наші  часом  від  нас
   Не  почали  бігати  до  нечистої  сили!
***
 Почуття  тим  і  гарні,
 що  горять  красиво,  гордо,  сміливо.
 нехай  любов  почнеться.    але  не  з  тіла,
 а  з  душі,  ви  чуєте,  -  з  душі!
***
 Спробуй  в  людській  свідомості
 Визначити  логічну  крапку:
 Сміємося  ми,  як  правило,  в  компанії,
 А  ось  страждаємо  частіше  поодинці.
***
Просто  в  житті  мені  завжди  тепло  від  того,  що  є  КВІТИ  і  ДІТИ.    Просто  робити  ДОБРЕ  на  світлі  у  стократ  ПРИЄМНІШЕ,  ніж  ЗЛО  !!!
***
Нехай  почуття  ті  оспівані  і  прославлені,
 І  все-таки  додамо  ще  раз,
 Що  якщо  любов  і  дружба  не  розбавлені,
 А  добровільно  воєдино  сплавлені,
 Те  цей  сплав  міцніше,  ніж  алмаз.
***
 Риба  псується  з  голови.
 Істина  ця  мудра  і  проста.
 Але  занадто  жартувати  не  поспішай.    На  жаль,
 Хоч  риба  і  псується  з  голови,
 Однак  чистять  її  з  хвоста.
***
Скажіть,  є  у  вас  сьогодні  ніжність?
 -  Так,  з  додаванням  найтепліших  слів
***
Слово  може  зігріти,  окрилити  і  врятувати,  Ощасливити  і  льоди  протаранити.    Слово  може  нам  тисячі  бід  принести,  Образити  і  безжалісно  поранити.    А  тому  скажемо  собі  суворо:  «Щоб  не  було  в  житті  непотрібних  бід  Треба  думати,  хлопці,  над  кожним  словом,  Бо  слів  невагомих  на  світі  немає!
***
 Випадковостей  не  існує:  люди  постають  перед  нами  або  як  приклад  правильного  життя,  або  як  попередження.
***
 Сміюся  над  прикметою,
 Не  вірю  в  пророцтво,
 Але  знаю,  що  вдень  і  в  непроглядній  темряві,
 Самий  пазуристий  звір  на  земле-
 самотність!
***
 Старіє  зовнішність:  яскраві  риси,
 Стирає  час  владно  і  жорстоко,
 Тоді  як  у  духовної  краси
 Немає  ні  зморшок,  ні  віку,  ні  сроку.
***
 Старий,  моливший    золоту  рибку,  здійснив,  мабуть,  головну  помилку:  Йому  б  жадібній    бабці    не  служити  і  не  просити  корито  і  дворянство,  боярський  будинок  і  казкове  царство  ...  А  нову  стару  попросити!
***
 Щастя  і  горе
 Якщо  полюблять  один  одного  двоє
 І  щастя  в  обох  серцях  народжується,
 Ті    світлі  почуття  завжди  складаються
 І  щастя  стає  більше  вдвічі!
 А  якщо  біда  на  дорозі  зустрінеться,
 Те  легше  вдвох  здолати  журбу.
 Адже  горе  в  любові  по-іншому  міряється,
 Воно  на  двох  неодмінно  ділиться,
 А  значить,  і  менше  наполовину
***
 У  серця  і  горя  НІЧИЯ  не  стається  ...  Людина  так  легко  ранима  ...  І  якщо  з  горем  вона    не  розправиться,  ...  то  ГОРЕ  розправиться  з  нею
***.
 Хоч  мати-природа  не  сидить  склавши  руки,  але  ідеали  скупо  дотримується  і  краса  душі  з  красивим  тілом  досить  рідко  в  людях  збігаються.
***
Сміливець
 Перший    обов'язок  людини  -  подолати  страх.    Поки  у  людини  трясуться  жилки,  його  дії  залишаться  рабськими.    Томас  Карлейль.
 Сідаючи  під  вечір  вдома  на  ганок,
 Любив  в  душі  загрожувати  він  всяким  мафіям
 І  сміливо  правду  говорив  в  обличчя
 Газетним  і  журнальним  фотографіям.
***
 Що  щастя  дано  тобі    не  навіки,
 Не  треба  нарікати,  людино.
 Коли  б  нам  щастя  навік  давалося,
 Воно  б  буднями  називалося.
***
 Що  ж  таке  щастя  ...  Одні  кажуть  це  пристрасті  ...  Карти,  вино,  захоплення,  всі    гострі  відчуття.    Інші  вірять  що,  щастя-в  окладі  великому  і  владі,  в  очах  секретарок  пленнених,  і  трепеті  підлеглих.    Треті  вважають,  що  щастя  це  велике  співчуття  ...  турбота,  тепло,  увага,  і  спільні    хвилювання.    На  думку  четвертих,  це  з  милою  сидіти  до  світанку,  одного  разу  в  любові  зізнатися,  і  більше  не  розлучатися.    Ще  є  така  думка,  що  щастя  це  горіння  ...  Пошук,  мрія,  робота,  і    бентежних    крил  злет!    А  щастя  по  моєму  просто,  буває  різного  зросту,  від  купини  і  до  Казбеку,  в  залежності    від  людини!
***
 Я  дрібної  злості  в  житті  не  відчував,
 На  світ  дивився  світло,  а  тому
 Я  нічому  на  світі  не  заздрив:
 Ні  силі,  ні  багатству,  ні  розуму  ...
           Вибрала    з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову            15.03.19          9.48

Стихи  и  цытаты      Эдуарда  Асадова      часть  2
     Ты  говоришь,  что  счастье  невозможно,  
Препятствий  тьма  и  все  ужасно  сложно.  
А  я  считаю:  если  б  мы  любили,  
То  все  преграды  даже  б  и  не  всплыли.  
***
Слова…  Не  спешим  ли  мы  с  ними  где-то,  
Как  просто  «ЛЮБЛЮ»,  например  сказать.  
Всего  секунда  нужна  на  это,  
Но  целая  жизнь,  чтоб  его  оправдать.  
***
Командует  армией  генерал,  
Но  женщине  этого  мало,  
Лукавый  что  женщину  создавал,  
Ей  более  хитрый  путь  указал,  
КОМАНДОВАТЬ  ГЕНЕРАЛОМ.  
***
По  первому  движению  души  
Ни  злых,  ни  страстных  писем  
Не  пиши,  
Чтобы  жалеть  жестоко  
Не  пришлось,  
Когда  остынут  счастье  
Или  злость…  
***
Я  захворал,  но  хворь  преодолел.  
И  все  довольны,  надобно  признаться:  
Враги  довольны  тем,  что  заболел,  
Друзья  же  тем,  что  начал  поправляться.  
Ну,  что  ж,  я  счастлив  долею  своей,  
Люблю  на  свете  радовать  людей!  
***
Кто  честность  и  премудрость  обретает,
Тот,  право  же,  вовек  не  пропадёт.
Ведь  честность  выполняет  обещанье,
А  мудрость…  никогда  их  не  даёт!
***
Любовь-  не  сплошной  фейерверк  страстей.  Любовь-это  верные  в  жизни  руки,
Она  не  страшится  ни  чёрных  дней,
Ни  обольщений  и  ни  разлуки.
***
Любить-  значит  истину  защищать,
Даже  восстав  против  всей  вселенной.  Любить  —  это  в  горе  уметь  прощать.
Всё,  кроме  подлости  и  измены.
***
Люди,  будьте  к  ближним  своим  мягче,  относитесь  с  нежностью,  добром…  и  не  обижайте,  а  иначе…  можно  горько  каяться  потом…
***
Меж  умным  и  глупым  различье  в  чём?
Да  в  том,  между  прочим,  что  год  за  годом
Умный  живёт  лишь  своим  умом,
А  глупый  вечно  следует  модам.
***
Мини-шутка
Тот,  кто  имеет  успех,
Всегда  раздражает  всех,
А  много  друзей  имеет
Тот,  кто  писать  не  умеет.
Вот  и  возьмись  решать,
Как  жить  на  планете  сей?
То  ли  стихи  писать,
То  ли  иметь  друзей?
***
Можно  находить  и  открывать  все,  буквально  все,  что  нас  сближает.  И  напротив:  коль  не  доверять,  можно,  как  болячки,  ковырять  именно  все  то,  что  разделяет.
***
Мужчины,  встревожьтесь!  Ну  кто  ж  не  знает,  
Что  ЖЕНЩИНА  с  нежной  своей  душой,  
Сто  тысяч  грехов  нам  простит  порой,  
Простит,  может,  даже  ночной  разбой!  
Но  вот  НЕВНИМАНИЯ  не  прощает…  
Вернемся  же  к  РЫЦАРСТВУ  в  добрый  час  
И  к  ЛАСКЕ,  которую  мы  забыли,  
Чтоб  милые  наши  порой  от  нас  
Не  начали  бегать  к  нечистой  силе!
***
 Чувства  тем  и  хороши,
что  горят  красиво,  гордо,  смело.
пусть  любовь  начнется.  но  не  с  тела,
а  с  души,  вы  слышите,  —  с  души!
***
Попробуй  в  человеческом  сознании
Определить  логическую  точку:
Смеемся  мы,  как  правило,  в  компании,
А  вот  страдаем  чаще  в  одиночку.
***
Просто  в  жизни  мне  всегда  тепло  оттого,  что  есть  ЦВЕТЫ  и  ДЕТИ.  Просто  делать  ДОБРОЕ  на  свете  во  сто  крат  ПРИЯТНЕЕ,  чем  ЗЛО!!!
***

Пусть  чувства  те  воспеты  и  прославлены,
И  всё-таки  добавим  ещё  раз,
Что  коль  любовь  и  дружба  не  разбавлены,
А  добровольно  воедино  сплавлены,
То  этот  сплав  прочнее,  чем  алмаз.
***
Рыба  портится  с  головы.
Истина  эта  мудра  и  проста.
Но  слишком  шутить  не  спеши.  Увы,
Хоть  рыба  и  портится  с  головы,
Однако  чистят  ее  с  хвоста.
***
Скажите,  есть  у  вас  сегодня  нежность?
— Да,  с  добавленьем  самых  теплых  слов
***
Слово  может  согреть,  окрылить  и  спасти,  Осчастливить  и  льды  протаранить.  Слово  может  нам  тысячи  бед  принести,  Оскорбить  и  безжалостно  ранить.  А  поэтому  скажем  себе  сурово:  «Чтобы  не  было  в  жизни  ненужных  бед  Надо  думать,  ребята,  над  каждым  словом,  Ибо  слов  невесомых  на  свете  нет!
***
Случайностей  не  существует:  люди  даны  нам  или  как  пример  правильной  жизни,  либо  как  предупреждение.
***
Смеюсь  над  приметой,
Не  верю  в  пророчество,
Но  знаю,  что  днём  и  в  кромешной  мгле,
Самый  когтистый  зверь  на  земле-
ОДИНОЧЕСТВО!
***
Стареет  внешность:  яркие  черты,
Стирает  время  властно  и  жестоко,  
Тогда  как  у  духовной  красоты  
Нет  ни  морщин,  ни  возраста,  ни  срока.
***
Старик,  моливший  золотую  рыбку,  свершил,  пожалуй,  главную  ошибку:  Ему  бы  жадной  бабке  не  служить  и  не  просить  корыто  и  дворянство,  боярский  дом  и  сказочное  царство…  А  новую  старуху  попросить!
***
Счастье  и  горе
Если  полюбят  друг  друга  двое  
И  счастье  в  обоих  сердцах  рождается,  
То  светлые  чувства  всегда  слагаются  
И  счастье  становится  больше  вдвое!  
А  если  беда  на  дороге  встретится,  
То  легче  вдвоём  одолеть  кручину.  
Ведь  горе  в  любви  по-иному  мерится,  
Оно  на  двоих  непременно  делится,  
А  значит,  и  меньше  наполовину
***
У  сердца  и  горя  НИЧЬЯ  не  случается…  Человек  так  легко  раним…  И  если  с  горем  ОН  не  расправится,…то  ГОРЕ  расправится  с  ним.
***
Хоть  мать  -природа  не  сидит  без  дела,  но  идеалы  скупо  соблюдает  и  красота  души  с  красивым  телом  довольно  редко  в  людях  совпадают.

Храбрец
Первая  обязанность  человека  -  преодолеть  страх.  Пока  у  человека  трясутся  поджилки,  его  действия  останутся  рабскими.  Томас  Карлейль.  
Садясь  под  вечер  дома  на  крыльцо,
Любил  в  душе  грозить  он  всяким  мафиям
И  смело  правду  говорил  в  лицо
Газетным  и  журнальным  фотографиям.
***
Что  счастье  дано  тебе  не  навек,
Не  надо  сетовать,  человек.
Когда  бы  нам  счастье  навек  давалось,
Оно  бы  буднями  называлось.
***
Что  же  такое  счастье…  Одни  говорят  это  страсти…  Карты,  вино,  увлечения,  все  острые  ощущения.  Другие  верят  что,  счастье-в  окладе  большом  и  власти,  в  глазах  секретарш  пленненых,  и  трепете  подчиненных.  Третьи  считают,  что  счастье  это  большое  участье…  забота,  тепло,  внимание,  и  общность  переживания.  По  мнению  четвертых,  это  с  милой  сидеть  до  рассвета,  однажды  в  любви  признаться,  и  больше  не  расставаться.  Ещё  есть  такое  мнение,  что  счастье  это  горение…  Поиск,  мечта,  работа,  и  дерские  крылья  взлёта!  А  счастье  по  мойму  просто,  бывает  разного  роста,  от  кочки  и  до  Казбека,  в  зависемости  от  человека!
***
Я  мелкой  злости  в  жизни  не  испытывал,
На  мир  смотрел  светло,  а  потому
Я  ничему  на  свете  не  завидовал:
Ни  силе,  ни  богатству,  ни  уму…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829100
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Тома

Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1

Вірші  і  цитати  Едуарда  Асадова  частина  1
 Хто  вміє  в  будні  бути  щасливим,  той,  і  справді,  щаслива  людина  !!!

 А  ви  упокорювали  сувору  гординю,
 Намагаючись  подолати  свої  шляхи?
 А  ви  любили  так,  що  навіть  ім'я
 Вам  боляче  було  вголос  вимовити?

 Аргументи  любові
 Від  слів  про  любов  дзвенить  голова.
 Вони  і  красиві,  і  дуже  тендітні.
 Однак  любов  -  не  тільки  слова,
 Любов  -  це,  перш  за  все,  вчинки.
 І  тут  нікому  не  потрібні  лазівки.
 Доводь  почуття  і  -  весь  секрет.
 А  ось  якщо  справ  за  словами  немає,
 Любові  вашій    вартість  три  копійки!
 ***
 Чи  буває  жінка  в  житті  хоч  раз  неправа?
 Безумству  питання  нам  слід  лише  подивуватися.
 Який  запитав  таке  не  просто  бовдур-голова,
 Але  гірше  набагато:  практично  самогубець!
***
 У  світі  стільки  всілякого  зла,
 Значить,  треба  пам'ятати  постійно:
 Ніколи  не  пізно  і  не  рано
 Здійснювати  добрі  справи.
 І  щоб  серцю  не  було  морозно,
 Скільки  б  ти  бід  не  накоїв  -
 Ніколи  не  рано  і  не  пізно
 Покаятися  чесно  і  серйозно
 В  зло,  що  ти  колись  вчинив.
***
 
***
 Буває  дефіцит  фінансів,
 Заліза  дефіцит  -  в  крові,
 Буває  мало  в  житті  шансів,
 Але  гірше  -  дефіцит  любові.
***
 Закохані,  в  вічних  прагненнях  своїх,
 Мріють  любов  розділити  на  двох.
 Але  так  виходить  тільки  частково.
 Причин  всіх  я  точно,  звичайно,  не  знаю,
 Але  частіше  виходять  нерівні  частини  -
 Побільше  одна  і  поменше  інша.
 І  дивно,  що  більшу  частину  бере
 Той,  хто  мінімум  віддає.
***
 Східна  мудрість  говорить  одвіку
 Про  те,  що  без  принципів  простіше  жити.
 І  все  людство  легше  любити,
 Ніж    поруч  конкретну  людину.
***
 Все  в  світі  зараз  загадково,
 Все  ніби  летить  кудись,
 Заметільно,  красиво,  казково  ...
 А  казкам  я  вірю  свято.
 Казка  ...  мрія-полуночница  ...
 Але  де  її  взяти?    Звідки?
 А  серцю  так  дива  хочеться,
 Нехай  маленького,  але  дива!
***
 Ви  сутність  жінки  спробуйте  зрозумійте:
 Перед  обличчям  чоловіків,  в  суцільному  збентеженні
 Вона  завжди  потребує  захисту,
 Але  потай  мислить  лише  про  напад  ...
***
 Кажуть:  «Немає  диму  без  вогню».
 Дурниця!    в  твоїх  лукавих  фразах
 Стільки  було  диму  для  мене  ...
 А  от  справжнього  вогню,
 Здається,  і  не  було  жодного  разу  ...
***
 Так,  в  світі  є  різні  СЕРЦЯ  ...  Але  щасливий  той,  я  цього  не  приховую  -  кому  дісталося  саме  таке:  в  будь-який  час,  добре  і  зле,  надійно  навіки  і  до  КІНЦЯ!
***
 Добрих  людей  не  просто  знайти,
 Їх  у  світі,  мабуть,  один  до  десяти,
 По-справжньому  добрих,  звичайно.
 Ось  чому,  зустрівши  на  шляху
 І  світле  щось  встигнувши  знайти,
 Ми  їх  вже  пам'ятаємо  вічно.
***
 Є  приказка:  «З  милим  до  душі
 Рай  буде  всюди,  навіть  в  курені  ».
 Але  скільки  цей  жебрак  «рай»  триватиме,
 Ні  слова  в  ній,  на  жаль,  не  йдеться.
***

 «Є  правило,  що  йде  від  століття,
 І  ти  запам'ятай,  право  ж  його:
 Чим  нижче  інтелект  у  людини,
 І,  ніж  бідніша    культура  людини,
 Тим  меркантильніші    помисли  його  »
***
 Знаю,  боляче  тобі,  друже:
 Хвороба,  скосивши,  забрала  подругу.
 І  в  очах  твоїх  ніби  хуртовина
 Гірко  кружляє  над  попелищем.
 Тільки  мені  важче  було.
 Я  страшніші  знав  справи.
 Мені  улюблена  зрадила,
 Це  гірше,  ніж  померла.
***
 І  нехай  хоч  стократно  спрошенний,
 Стократно  скажу  вперто  я:
 Що  жінки  немає  кинутої,
 Є  просто  ще  не  знайдена.
***
 Як  важливо  в  житті,  пам'ятаючи  про  бажання,  можливостей  своїх  не  забувати  ...
***
 Як  легко  образити  людину!
 Взяв  і  кинув  фразу  зліше  перцю  ...
 А  потім  часом  не  вистачить  століття
 Щоб  повернути  ображене  серце  ...
 **
 Як  пізнати    людину?    -
 Сперечаються  люди  століття  за  століттям.Та  який  же  тут  секрет?
 У  важливій  справі,  чи  в  дрібниці  ,
 Рік  знайомий    або  тиждень  -
 Тримає  слово  він  чи  ні?
 Ось  відповідь!
***
 Як  би  в  житті  часом  не  довелося  сердитися-
 Але  розривом  в  любові  ніколи  не  погрожуйте,
 Знайте  твердо:  дразнити  долю  не  годиться
 Раптом  розрив  той  і  справді  у  Вас  трапиться
 І  Ви  самі  загроз  своїх  не  пробачите!
***
 Яка  любов  нас  часом  очікує?
 Свічка  або  сонця  гаряче    світло?
   Не  переймайтеся!    Адже  тут  лише  одна  відповідь:
 Великої  чи  малої  любові  не  буває,
 Любов  або  є,  або  просто  немає!
***
 Які  б  навколо  ні  кипіли  пристрасті,  запам'ятай:  щоб  дурниці  не  здійснити,  щасливий  не  той,  хто  побачив  щастя,  а  той,  хто  зумів  його  оцінити!
***
 Коли  життя  за  горло  візьме,
 У  вчинках  люди  розходяться:
 Сильний  в  нещастям    бореться,
 Слабкий  в  нещасті    п'є.
***
 Коли  на  обличчі  твоєму  холод  і  нудьга,
 Коли  ти  живеш  в  роздратуванні    і  суперечці,
 Ти  навіть  не  знаєш,  яка  ти  мука,
 І  навіть  не  знаєш,  яке  ти  горе.
***
 Коли  ж  ти  добріший  ,  ніж  синь  в  піднебессі,
 А  в  серці  і  світло,  і  любов,  і  порозумінння,
 Ти  навіть  не  знаєш,  яка  ти  пісня,
 І  навіть  не  знаєш,  яке  ти  щастя!
***

Юність  прагне  того  і  сього,
 Юності  потрібен  весь  світ  навік,
 А  зрілості  потрібен  найбільше
 Один-єдиний  чоловік
***
 Поганий  чи,  хороший    народжується  птах,
 Йому    все  одно  судилося  літати  ...
 З  людиною  ж  так  не  станеться  ...
 Людиною  ще  треба  стати  ...
***
 У  будь-яких  справах,  при  максимумі  складнощів,
 Підхід  до  проблеми  все-таки  один:
 Бажання  -  це  безліч  можливостей,
 А  не  бажання  -  це  безліч  причин  ...
***
 Радій    кожному  дню  завжди.
 Будь-якому,  тільки-но  світлом  заграє!
 Бо  не  знаєш  адже  ніколи,
 Який  з  них  буде  останнім  в  житті  ...
***
 Будь  добрим,  не  гнівайся,  володій  терпін’ям.
 Запам'ятай:  від  світлих  посмішок  твоїх
 Залежить  не  тільки  твій    настрій,
 Але  тисячу  разів  настрій  інших.
***
 Вороги  завжди  активніше  друзів.
 Чи  не  тому  нам  здається  одвічно,
 Що  підлих  і  заздрісних  людей
 Набагато  більше  на  планеті  цій,
 Ніж    порядних  ,  чесних  і  сердечних.
***
 І  нехай  будь-які  труднощі  зустрічаються,
 І  б'ють  часом  бурани  знову  і  знову,
 Буквально  всі  проблеми  вирішуються,
 Коли  в  серцях  є  головне:  ЛЮБОВ!
***
 Ні,  друзі  не  там,  де  за  столом
 Один  за  одного  тости  проголошують.
 Дружба  там,  де  закриють  плечем,
 Де  останнім  діляться  рублем
 І  в  будь-яких  негараздах  виручають.
***
 Хто  чесність  і  мудрість  знаходить,
 Той    повік  не  пропаде.
 Адже  чесність  виконує  обіцянки,
 А  мудрість  ...  ніколи  їх  не  дає!
***
 Він  обіцяв  вам  життя  в  раю:
 Хутра,  килими,  квартиру,  дачу!
 А  я  любов  вам  віддаю,
 Любов  і  життя  своє    в    придачу.
 І  хоч  приваблививе  сяйво    каменів
 Для  серця  жіночого,  але  все  ж
 Судіть  самі:  хто  бідний?
 Вирішуйте  самі:  що  дорожче?
***
 Які  б  навколо  ні  кипіли  пристрасті,
 запам'ятай:  щоб  дурниці  не  скоїти,
 щасливий  не  той,  хто  побачив  щастя,
 а  той,  хто  зумів  його  оцінити!
***
 Не  шкодуйте  грошей  на  здоров'я!
 У  житті  це  головна  умова.
 Чому?    Та  просто  тому,
 Що  без  справжнього  здоров'я
 Гроші  нам  вже  і  ні  до  чого!
***
 Як  багато  тих,  з  ким  можна  лягти  в  ліжко
 Як  мало  тих,  з  ким  хочеться  прокинутися  ...
***
 Чим  розумний    від  дурного  відрізняється?
 Різницю    їх  за  версту  видно:
 Розумний  вчитися  все  життя  старається,
 Дурний  же  вічно  всіх  повчати.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала    на  українську  мову            15.03.19        9.45


Стихи  и  цытаты      Эдуарда  Асадова      часть  1
Кто  умеет  в  буднях  быть  счастливым,  тот,  и  впрямь,  счастливый  человек!!!

А  вы  смиряли  строгую  гордыню,
Пытаясь  одолеть  свои  пути?
А  вы  любили  так,  что  даже  имя
Вам  больно  было  вслух  произнести?

Аргументы  любви
От  слов  о  любви  звенит  голова.
Они  и  красивы,  и  очень  хрупки.
Однако  любовь  —  не  только  слова,
Любовь  —  это,  прежде  всего,  поступки.
И  тут  никому  не  нужны  лазейки.
Доказывай  чувства  и  —  весь  секрет.
А  вот  если  дел  за  словами  нет,
Любви  вашей  стоимость  три  копейки!
***
Бывает  ли  женщина  в  жизни  хоть  раз  неправа?
Безумству  вопроса  нам  следует  лишь  подивиться.
Спросивший  такое  не  просто  болван-голова,
Но  хуже  гораздо:  практически  самоубийца!
***
В  мире  столько  всяческого  зла,
Значит,  надо  помнить  постоянно:
Никогда  не  поздно  и  не  рано
Совершать  хорошие  дела.
И  чтоб  сердцу  не  было  морозно,
Сколько  бы  ты  бед  ни  натворил  —
Никогда  не  рано  и  не  поздно
Повиниться  честно  и  серьезно
В  зле,  что  ты  когда-то  совершил.
***
Бывает  дефицит  финансов,
Железа  дефицит  —  в  крови,
Бывает  мало  в  жизни  шансов,
Но  хуже  —  дефицит  любви.
***
Влюбленные,  в  вечных  стремленьях  своих,
Мечтают  любовь  разделить  на  двоих.
Но  так  получается  только  отчасти.
Причин  всех  я  точно,  конечно,  не  знаю,
Но  чаще  выходят  неравные  части  —
Побольше  одна  и  поменьше  другая.
И  странно,  что  большую  часть  берет
Тот,  кто  минимум  отдает.
***
Восточная  мудрость  гласит  от  века
О  том,  что  без  принципов  проще  жить.
И  все  человечество  легче  любить,
Чем  рядом  конкретного  человека.
***
Все  в  мире  сейчас  загадочно,
Все  будто  летит  куда-то,
Метельно,  красиво,  сказочно…
А  сказкам  я  верю  свято.
Сказка…  мечта-полуночница…
Но  где  ее  взять?  Откуда?
А  сердцу  так  чуда  хочется,
Пусть  маленького,  но  чуда!
***
Вы  сущность  женщины  попробуйте  поймите:
Перед  лицом  мужчин,  в  сплошном  смущении
Она  всегда  нуждается  в  защите,  
Но  втайне  мыслит  лишь  о  нападении…
***
Говорят:  «Нет  дыма  без  огня».
Ерунда!  в  твоих  лукавых  фразах
Столько  было  дыма  для  меня…
А  вот  настоящего  огня,
Кажется,  и  не  было  ни  разу…
***
Да,  в  мире  есть  различные  СЕРДЦА…  Но  счастлив  тот,  я  этого  не  скрою--кому  досталось  именно  ТАКОЕ:  в  любое  время,  доброе  и  злое,  НАДЁЖНОЕ  НАВЕК  и  до  КОНЦА!
***
Добрых  людей  не  просто  найти,
Их  в  мире,  пожалуй,  один  к  десяти,
По-настоящему  добрых,  конечно.
Вот  почему,  повстречав  на  пути
И  светлое  что-то  успев  обрести,
Мы  их  уже  помним  вечно.
***
Есть  поговорка:  «С  милым  по  душе
Рай  будет  всюду,  даже  в  шалаше».
Но  сколько  этот  нищий  «рай»  продлится,
Ни  слова  в  ней,  увы,  не  говорится.
***

«Есть  правило,  идущее  от  века,
И  ты  запомни,  право  же  его:
Чем  ниже  интеллект  у  человека,
И,  чем  бедней  культура  человека,
Тем  меркантильней  помыслы  его»
***
Знаю,  больно  тебе,  дружище:
Хворь,  скосив,  унесла  подругу.
И  в  глазах  твоих  будто  вьюга
Горько  кружит  над  пепелищем.
Только  мне  тяжелее  было.
Я  страшнее  знавал  дела.
Мне  любимая  изменила,
Это  хуже,  чем  умерла.
***
И  пусть  хоть  стократно  спрошенный,
Стократно  скажу  упрямо  я:
Что  женщины  нету  брошенной,
Есть  просто  ещё  не  найденная.
****
Как  важно  в  жизни,  помня  о  желаньях,  возможностей  своих  не  забывать…
***
Как  легко  обидеть  человека!
Взял  и  бросил  фразу  злее  перца…
А  потом  порой  не  хватит  века
Чтоб  вернуть  обиженное  сердце…
**
Как  узнаешь  человека?  -
Спорят  люди  век  за  веком.
Да  какой  же  тут  секрет?
В  важном  деле,  в  пустяке  ли,
Год  знаком  или  неделю  —
Держит  слово  он  иль  нет?
Вот  ответ!
***
Как  бы  в  жизни  порой  не  пришлось  сердиться-
Но  разрывом  в  любви  никогда  не  грозите,
Знайте  твёрдо:  дразнить  судьбу  не  годится
Вдруг  разрыв  тот  и  вправду  у  Вас  случится
И  Вы  сами  угроз  своих  не  простите!
***
Какая  любовь  нас  порой  ожидает?  
Свеча  или  солнца  горячий  свет?  
Не  мучьтесь!  Ведь  здесь  лишь  один  ответ:  
Большой  или  малой  любви  не  бывает,  
Любовь  либо  есть,  либо  просто  нет!
***
Какие  б  вокруг  ни  кипели  страсти,  запомни:  чтоб  глупости  не  свершить,  счастлив  не  тот,  кто  увидел  счастье,  а  тот,  кто  сумел  его  оценить!
***
Когда  жизнь  за  горло  возьмет,
В  поступках  люди  расходятся:
Сильный  в  несчастье  борется,
Слабый  в  несчастье  пьет.
***
Когда  на  лице  твоем  холод  и  скука,
Когда  ты  живешь  в  раздраженье  и  споре,
Ты  даже  не  знаешь,  какая  ты  мука,
И  даже  не  знаешь,  какое  ты  горе.
***
Когда  ж  ты  добрее,  чем  синь  в  поднебесье,
А  в  сердце  и  свет,  и  любовь,  и  участье,
Ты  даже  не  знаешь,  какая  ты  песня,
И  даже  не  знаешь,  какое  ты  счастье!

***
Юность  жаждет  того  и  сего,  
Юности  нужен  весь  мир  навек,  
А  зрелости  нужен  больше  всего  
Один-единственный  человек
***
Плохой  ли,  хорошей  рождается  птица,  
Ей  всё  равно  суждено  летать…  
С  человеком  же  так  не  случиться…  
Человеком  еще  надо  стать…  
***
В  любых  дела,  при  максимуме  сложностей,  
Подход  к  проблеме  все-таки  один:  
Желание  -  это  множество  возможностей,  
А  не  желание  —  это  множество  причин…  
***
Радуйся  каждому  дню  всегда.  
Любому,  едва  только  светом  блеснет!  
Ибо  не  знаешь  ведь  никогда,  
Какой  из  них  будет  последним  в  жизни…  
***
Будь  добрым,  не  злись,  обладай  терпеньем.  
Запомни:  от  светлых  улыбок  твоих  
Зависит  не  только  твое  настроенье,  
Но  тысячу  раз  настроенье  других.  
***
Враги  всегда  активнее  друзей.  
Не  потому  ль  нам  кажется  извечно,  
Что  подлых  и  завистливых  людей  
Намного  больше  на  планете  сей,  
Чем  прямодушных,  честных  и  сердечных.  
***
И  пусть  любые  трудности  встречаются,  
И  бьют  порой  бураны  вновь  и  вновь,  
Буквально  все  проблемы  разрешаются,  
Когда  в  сердцах  есть  главное:  ЛЮБОВЬ!
***
Нет,друзья  не  там,  где  за  столом  
Друг  за  друга  тосты  возглашают.  
Дружба  там,  где  заслонят  плечом,  
Где  последним  делятся  рублем  
И  в  любых  невзгодах  выручают.  
***
Кто  честность  и  премудрость  обретает,  
Тот,право  же,  вовек  не  пропадёт.  
Ведь  честность  выполняет  обещанье,  
А  мудрость…  никогда  их  не  даёт!  
***
Он  обещал  вам  жизнь  в  раю:  
Меха,  ковры,  квартиру,  дачу!  
А  я  любовь  вам  отдаю,  
Любовь  и  жизнь  свою  в  придачу.  
И  хоть  заманчив  жар  камней  
Для  сердца  женского,  но  всё  же  
Судите  сами:  кто  бедней?  
Решайте  сами:  что  дороже?  
***
Какие  б  вокруг  ни  кипели  страсти,  
запомни:  чтоб  глупости  не  свершить,  
счастлив  не  тот,  кто  увидел  счастье,  
а  тот,  кто  сумел  его  оценить!  
***
Не  жалейте  денег  на  здоровье!  
В  жизни  это  главное  условье.  
Почему?  Да  просто  потому,  
Что  без  настоящего  здоровья  
Деньги  нам  уже  и  не  к  чему!  
***
Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель
Как  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться...  
***
Чем  умный  от  глупого  отличается?  
Различие  их  за  версту  видать:  
Умный  учиться  всю  жизнь  старается,  
Глупый  же  вечно  всех  поучать.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829099
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Теоретик

Основи поетики. Куртуазна лірика.

XII  століття  відзначилося  інтенсивним  будівництвом  замків,  які  залишалися  фортецями,  але  в  той  самий  час  зберігали  певний  комфорт  і  навіть  блиск.  

У  лицарів  з'являється  вільна  хвилинка,  яку  вони  проводять  в  розвагах  і  забавах.  У  замках  нерідко  проходять  поетичні  змагання.  Саме  в  придворному  середовищі  зароджується  куртуазна  література,  яка  відображає  смаки  та  інтереси  цієї  верстви  населення.  Значення  слова  "куртуазний"  пов'язане  з  новими  рисами  лицарського  побуту.

Виникає  новий  ідеал  людини,  новий  куртуазний  кодекс  поведінки.  До  лицаря  тепер  ставлять  більш  складні  етичні  й  естетичні  вимоги.  Він  повинен  бути  вихованим,  щедрим,  шляхетним,  захищати  слабких  і  пригноблених,  бути  добре  освіченим,  розбиратися  в  музиці,  грати  в  шахи,  вміти  виконувати  і  складати  пісні,  і  взагалі,  бути  здатним  на  тонкі  почуття,  що  проявляються  в  любові  до  прекрасної  дами.  

Одним  з  основних  жанрів  куртуазної  літератури  стає  канцона  –  (італ.  "пісня"),  назва  якого  підкреслювала  його  музикальність.  К.  створювалася  самою  структурою  строфи,  яка  розпадалася  на  дві  або  три  метрично  різні  групи,  що  складалася  у  певний  мелодійний  малюнок  за  рахунок  "висхідної"  і  "низхідної"  інтонації  та  чергування  довгих  і  укорочених  рядків.  Частина  з  "висхідною  інтонацією",  своєю  чергою,  ділилася  на  "два  кроки",  відмічені  подібним  розташуванням  рядків  і  іноді  тотожністю  рим.  Зв'язок  між  "висхідною"  і  "низхідною"  частинами  підтримувався  римою.

В  українській  літературі  до  цієї  форми  звертався  В.  Самійленко.  Так,  у  його  поетичному  циклі  «Весна»  крім  сонетів  зустрічаємо  дві  канцони:

Вона  вже  йде,  
І  серце  жде  
Її,  як  кралю  молоду,  
Іди  ж  скоріш,  
Мене  потіш,  
Тобі  назустріч  я  піду.  
В  ряснім  гаю  
Журбу  свою  
Забуду,  щастя  там  знайду,  
По  муках  всіх  
До  чар  твоїх  
З  сльозами  щастя  припаду.  
Тобі  ясній,  
Тобі  благій  
Я  розповім  свою  біду;  
Твоїм  квіткам,  
Твоїм  пташкам  
Гучні  я  співи  заведу.  
Іди  ж  мерщій!  
В  природі  всій  
Я  чую  вже  твою  ходу.  
Красо  моя!  
Зустріну  я  
Тебе,  як  кралю  молоду.

Іншим  найважливішим  жанром  куртуазної  поезії  була  сирвента,  що  структурно  відповідала  жанру  любовної  канцони,  але  відрізнялася  від  неї  тематикою  громадського  змісту:  політичної  і  нерідко  сатиричної.  У  сирвенті  трубадури  торкалися  питань  війни,  феодальних  усобиць,  взаємних  відносин.  Переваги  і  недоліки  тієї  чи  іншої  персони  або  навіть  цілої  соціальної  групи  обговорювалися  в  сирвенті  з  усім  запалом,  без  усякого  стримування  негативних  емоцій.  

Однак  частіше  сирвенти  були  "персональними"  і  викривали  не  тільки  моральні  пороки  супротивників,  але  і  їх  поетичну  бездарність.  
Подібно  до  того,  як  канцони  прямо  або  ж  через  довірену  особу  переправляли  до  адресата,  сирвенти  посилали  ворогу,  і  вони  нерідко  сприймалися  як  виклик,  на  який  відповідали  дією  або  словом.  Така,  наприклад,  сирвента  "Про  те,  що  нестерпно",  написана  трубадуром  Ченцем  Монтаудонскім:

І,  бог  свідок,  мені  неприємно
Захопленість  молодика,  чий  щит,
Незайманий,  невинно  блищить,
І  те,  що  капелан  неголений,
І  той,  хто,  злобствуя,  гострить.

Зауважимо  однак,  що  при  всій  протилежності  змісту  канцони  і  сирвенти,  бувало,  зближалися  в  тих  випадках,  коли  строфи  з  політичною  і  військовою  тематикою  включали  в  своєму  складі  і  похвалу  коханій.  

Куртуазні  поети  не  тільки  часто  співали  полеміку  між  собою,  а  й  нерідко  культивували  форми  з  внутрішньою  діалоговою  природою.  Так,  своєрідним  діалогом-суперечкою  був  жанр  тенсони.  Трубадури  сперечалися  на  теми  лицарського  етикету.  Наприклад,  вони  могли  обмінюватися  думками,  що  краще:  бути  чоловіком  Дами  чи  її  коханцем,  віддати  перевагу  служінню  Дамі  або  лайливій  славі  і  т.д.  В  області  поетичної  творчості  найбільш  значимою  була  полеміка  про  відмінності  "простого"  та  "темного"  стилю.  

Так,  популярністю  користується  тенсона,  в  якій  два  поета  міркують  про  мотиви  своєї  пристрасті  до  різних  стилів:  перший  відстоює  привілеї  "темного"  стилю,  вишукану,  витончену  манеру,  другий  віддає  перевагу  простій  і  ясній,  більш  доступній  поезії.  

Діалогова  структура  відрізняє  також  жанр  пастурелі.  У  генезі  цього  жанру  злилися  дві  традиції:  антична  і  фольклорна  середньовічна.  На  тлі  ідеального  пейзажу,  найчастіше  весняного  чи  літнього,  розгортається  опис  зустрічі  лицаря  з  пастушкою.  Розмова  між  цими  представниками  різних  станів  розвивається  в  дусі  змістовного  і  стильового  контрасту,  що  створює  комічну  тональність.  Лицар,  який  намагається  спокусити  пастушку,  з'єднує  свої  домагання  з  формулами  витонченої  куртуазії.  Але  селянська  дівчина  виявляється  стійка  проти  грубих  лестощів  і  з  насмішкою  парирує  репліки  нав'язливого  кавалера,  який  залишається  ні  з  чим.  Один  з  ранніх  зразків  пастурелі  знаходимо  в  поезії  трубадура  XII  в.  Маркабрюна:

Вчора  в  вечірню  годину  
Стрів  я  дівча  біля  тину,  
Просту  пастушку  невинну.  
Ще  й  одягла  та  дівиця  
Теплу  квітчасту  хустину,  
Хутряну  шубку  козлину,  
Синю  картату  спідницю.

Любко,  таж  феї  літали,  
Як  у  колисці  ви  спали,  
Вашу  красу  захищали.  
Тільки,  прекрасна  дівице,  
Ви  б  іще  кращою  стали,  
Якби  мені  ви  сказали  
Ближче  до  вас  притулиться.

Пане  мій,  ніби  та  злива,  
Ви  клянетеся  бурхливо,  
Палко,  завзято,  чутливо.  
Лицарю,  -  каже  дівиця,-
Честь  бережу  я  цнотливо,  
Щоб  від  неслави,  можливо,  
Потім  весь  вік  не  журиться.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829013
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Веселенька Дачниця

Не всі ягоди солодкі


Росла  –  цвіла  калинонька
У  лузі  зеленім,
Як  дівчина  молоденька  
У  батька  і  нені.
Квітнуть  сонце  помагало,
Цвіти  –  розвивайся,
Молодий  клен    коло  неї,                                                                                      
Радій  та  кохайся.

Шепталися  дві  подружки,
Що  клен  гоноровий.
Красень  має  гарний  стан
І  листя  чудове…

Швидко  росли,  виростали
Вже  он  осінь  котить…
Дві  подруги  біля  клена
Зігрітись  не  проти.

Опадають  клена  шати
І  нічим  зігріти.
Нема  гонору  й  тепла
Ніде  правди  діти.

Пощіпало  теж  калину
Осіннім  морозом…
Вона  в  ягодах  міцніла
Не  втратила  розум.
А  ягідки  червоніють,
Аж  душа  співає!
Поруч  з  нею  дуб  розлогий
Стоїть.  Він  кохає…  

Чи  та  ягода  солодка,
Морозом  прибита?
Чи  та  жінка  є  щаслива  -    
Туманом  сповита?
Не  всі  ягоди  солодкі  -
Морозом  прибиті…
Жінки  лише  ті  щасливі,
Що  теплом  зігріті.
                                                                           12.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


majra

Вся земля розквітла

Вся  земля  розквітла,  так  багато  світла,
Сонячне  проміння  -  струни  золоті!
І  звучить  в  повітрі,  як  свята  молитва,
Ця  миттєва  радість  -  в  кожному  житті!

Піднімаю  руки  і  вбираю  звуки,
Роси,  наче  ноти  на  мажорний  лад.
Обнімусь  з  весною!  І  після  розлуки,
Завітає  свято  в  мій  вишневий  сад!

Трепетно  і  ніжно,  чисто,  білосніжно,
Стежку  вистеляє  первозданний  цвіт.
Йде  весна  неспішно,  щедро  і  розкішно
Чарами  своїми  звеселяє  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828902
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Іван Демченко

ЖІНКА, ЯКА ПИШЕ ВІРШІ

Яка  ти  гарна  на  портреті,
Красиві  плечі,  голова,
Та  над  усе  люблю  в  сонеті,
Як  дар  Творця,  твої  слова.
Немов  звичайні  -  особливі,
Бо  ти  не  просто  їх  ведеш,
А  ніби  камені  звабливі
У  храм  Поезії  кладеш.
У  храм  душі,  свойого  серця  -
Коханий  мій,  навіки  мій  -
Я  ніби  чую:  б'ється,  б'ється
І  тане  в  мові  дорогій.
Коханих,  вірністю  сповитих
У  грішнім  світі  не  злічить,
Однак  в  рядках  несамовитих
Це  неповторністю  звучить.
Твоя  поезія  -  як  річка
Де  виграє  жива  вода.
І  вірю  я,  що  ти  правічна,
Прекрасна  завжди  й  молода.
Яка  ти  гарна  на  портреті,
Красиві  плечі,  глова...
Та  над  усе  люблю  в  сонеті
Як  дар  Творця    -  твої  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825998
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 10.03.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. "САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ" (нарис)

[color="#ff0000"](З  циклу  радіопрограм[b]  "Стежками  "Живописної  України"  Тараса  Шевченка[/b]  на  радіо  "Воскресіння")[/color]

У  1843  році  разом  зі  своїм  другом  Євгеном  Гребінкою  Тарас  Шевченко  приїхав  із  Петербурга  на  Яготинщину.  З  родиною  Закревських,  якій  на  той  час  належали  навколишні  села,  молодий  поет  познайомився  саме  завдяки  Євгену  Гребінці  на  балу  у  старої  поміщиці  Тетяни  Волховської  у  сусідньому  Драбівському  повіті  (сьогодні  –  Черкаська  область).  Після  знайомства  Тарас  Шевченко  став  частим  гостем  у  маєтках  братів  Платона,  Михайла  та  Віктора  Закревських  у  селах  Березова  Рудка  та  Лемешівка.
Село  Березова  Рудка  засноване  в  1717  році  гетьманом  України  Іваном  Скоропадським,  воно  з  1752  року  стало  родовим  помістям  династії  Закревських.  До  наших  днів  тут  збереглося  рукотворне  диво  –  палацово-парковий  комплекс  садиби  Закревських  та  одна  з  трьох  європейських  пірамід.  Тут  у  1843-1846  роках  5  разів  перебував  Т.Г.  Шевченко.
На  той  час  Закревські  уже  були  знайомі  із  творчістю  молодого  талановитого  поета.  Його  «Кобзаря»  привіз  сюди  ще  один  їхній  спільний  друг  –  граф  Яків  де  Бальмен.  Тож  коли  Тарас  Григорович  прибув  влітку,  а  саме  29  червня  1843  року  до  Березової  Рудки  у  маєток  старшого  брата  Платона  Закревського,  там  його  радісно  і  весело  зустріла  уся  родина.  Гостював  Шевченко  у  Закревських  два  тижні.  За  цей  час  він  дуже  зблизився  із  молодою  вродливою  дружиною  старого  Платона  Закревського  –  Ганною.  Небайдужий  до  неї,  Шевченко  написав  її  портрет  (15-24  грудня  1843  року)  та  уже  згодом,  через  5  років  по  зустрічі,  на  засланні,  присвятив  два  вірші:[b]  «Г.  З.»  [/b][b](«Немає  гірше,  як  в  неволі...»),  «Якби  зустрілися  ми  знову».[/b]  Талановитий  художник  також  намалював  портрети  Платона  Закревського  та  їхніх  дітей,  Гната  та  Ольги.
Про[b]  Ганну  Іванівну  Закревську  (1822-1857)[/b]  знаємо  небагато,  що  походила  вона  зі  старовинного  козацького  роду  (дівоче  прізвище  Заславська).У  сімнадцятирічному  віці  одружилася  з  полковником  у  відставці,  поміщиком,  співвласником  помістя  Березова  Рудка  –  Платоном  Закревським.  Померла  у  віці  35  років.
 Надалі  Тарас  Шевченко  неодноразово  бував  у  Закревських.  З  натяків  у  спогадах  О.Афанасьєва-Чужбинського  видно,  що  поет  покохав  "Ганну  вродливу"  (так  Шевченко  назвав  її  в  листі  до  свого  друга,  брата  Платона  Закревського  -    Віктора).  Під  час  першої  зустрічі  на  балу  у  поміщиці  Тетяни  Волховської  в  її  родовому  маєтку  села  Мойсівка,  він  не  відходив  від  неї  протягом  усього  балу,  а  прощаючись,  відірвав  на  пам'ять  одну  з  блакитних  квіток,  якими  була  прикрашена  її  сукня,  і  довго  зберігав  цю  реліквію.  Теплі  спогади  про  Закревську  проніс  Тарас  Григорович  через  усе  життя.  На  думку  деяких  дослідників  Шевченко  присвятив  Закревській  і  [b]поему  "Сліпий"[/b].  Після  повернення  із  заслання,  під  час  останнього  перебування  на  Полтавщині  в  1859  р.,  поет  глибоко  сумував  через  передчасну  смерть  справді  красивої  жінки  –  Ганни  Закревської.                                                                                                                                
 
[color="#ff0000"][i]Якби  зустрілися  ми  знову,
Чи  ти  злякалася  б,  чи  ні?
Якеє  тихеє  ти  слово
Тоді  б  промовила  мені?
Ніякого.  І  не  пізнала  б.
А  може,  потім  нагадала,
Сказавши:  "Снилося  дурній".
А  я  зрадів  би,  моє  диво!
Моя  ти  доле  чорнобрива!
Якби  побачив,  нагадав
Веселее  та  молодеє
Колишнє  лихонько  лихеє.
Я  заридав  би,  заридав!
І  помоливсь,  що  не  правдивим,
А  сном  лукавим  розійшлось,
 Слізьми  –  водою  розлилось,
Колишнєє  святеє  диво![/i][/color]
[Друга  половина  1848р,  Кос-Арал]

[i]«Славна  молодичка,  і  така  приємна,  що,  здається  ж,  і  забудеш,  а  побачиш,  то  знов  так  тебе  й  тягне…»,[/i]  -  писав  про  Ганну  Іванівну  Закревську  у  листі  до  Віктора  Закревського  Тарас  Шевченко.  А  в  поезії  закохано  згадував  очі  пані  Ганни:

[color="#ff0000"][i]«"...А  ти,  доле!  
А  ти,  мій  покою!  
Моє  свято  чорнобриве,  
І  досі  меж  ними  
Тихо,  пишно  походжаєш?
І  тими  очима,
Аж  чорними-голубими,  
                   І  досі  чаруєш
Людські  душі?»
[/i][/color]  
На  портреті  чоловіка  Ганни  Закревської,  Платона  Олексійович(1801-1882)  виразно  простежується  особливість  творчого  методу  Шевченка-художника:  чітке  моделювання  обличчя,  не  позбавленого  сили  та  енергії,  зосереджений  і  заглиблений  у  себе  погляд,  сіро-темна  колірна  гама  –  все  це  створює  злегка  суворий  і  внутрішньо  напружений  образ  сильної  особистості.  Шевченко  не  зумів  подолати  дещо  прохолодно-стримане  власне  ставлення  до  особи  портретованого.
  Тоді  у  щасливому1843  році  під  час  першого  знайомства  з  Закревськими,  коли  Шевченко  побував  у  їхніх  маєтках  у  селах  Березова  Рудка  та  Лемешівка,  поету  стало  зрозуміло,  що  Платон  Закревський  має  риси  типового  кріпосника.  Крім  чималої  земельної  власності,  у  нього  була  велика  цукроварня;  він  нещадно  визискував  кріпаків  на  бурякових  плантаціях.  За  спогадами  селян,  Закревський  особисто  брав  участь  в  екзекуціях  на  стайні.  
У  доносі,  поданому  1848  р.  на  Тараса  Шевченка  і  його  оточення,  
Петро  Селецький  окремо  виділив  брата  Платона  –  Михайла.  Йому  інкримінувалося  те,  що  він  носить  бороду,  на  кожному  кроці  виявляє  свої  демократичні  думки  й  проголосив  у  маєтку  Вольховської  на  обіді  15  квітня  тост:  «Хай  живе  Французька  республіка!»  .
Найцікавішою  постаттю  серед  трьох  братів  був  Віктор  Закревський  —  наймолодший  у  сім’ї,  ротмістр  у  відставці,  людина  демократичних  поглядів.  У  родині  його  називали  «enfantterrible».  Коли  вийшов  у  світ  «Кобзар»  Шевченка,  Віктор  відразу  захопився  його  полум’яною  поезією  .
Збереглися  перекази  селян-колгоспників  с  Березова  Рудка,  записані  до  війни  М.  Шагінян:[i]  «Віктора  брати  Платон  і  Михайло  не  любили  за  те,  що  він  добре  поводився  й  стояв  за  людей.  Коли  Тарас  Григорович  приїжджав  до  Віктора  на  запросини,  вони  були  в  повній  згоді...  Шевченко  поважав  його  за  дотепні  жарти  та  прогресивні  демократично-революційні  погляди.  Віктор  мав  невеликий  одноповерховий  будинок,  під  липою  стояла  альтанка,  землю  він  віддавав  селянам  на  гурти,  сам  не  господарював,  збіжжя  не  сіяв,  але  вишневий  садок  мав.  Жив  в  економії  цілий  рік».  А  місцева  жителька  Н.  Різва,  яка  п’ятнадцять  років  служила  в  онуки  Ганни  —  Марії  Григорівни  Закревської,  котру  любив  О.  М.  Горький  і  якій  присвятив  «Клима  Самгина»,  —  доповнює  цю  розповідь  цікавою  подробицею:  «Віктор  усе  життя  прожив  у  цивільному  шлюбі  з  простою  селянкою».[/i]
Тож  удруге  по  знайомстві,  в  1844  році,  Шевченко  прийняв  запрошення  і  прибув  у  с.  Лемешівку  до  Віктора  Закревського  на  день  народження.  Будинок  у  Віктора  був  невеликий,  тож  гостей  розмістили  поруч  –  у  вишневому  саду.  Тут  Тарас  Григорович  знову  зустрівся  із  Ганною  Закревською,  прогулювався  з  нею  вишневим  садом,  каштановою  алеєю  понад  ставом,  слухав  із  її  вуст  свої  вірші.
У  Березову  Рудку  Тарас  Шевченко  приїздив  до  арешту  ще  кілька  разів  –  у  1845  та  1846  роках.
 Знаменитий  [b]«Садок  вишневий  коло  хати»[/b]  буде  написаний    Шевченком  набагато  пізніше,  уже  перебуваючи  під  слідством  «в  казематі»1847  року,  як  рефлексія-спогад  за  мальовничими  місцями  маєтку  у  Лемешівці  і  дорогими  серцю  людьми.    
     
[color="#ff0000"][b]  [i]«Садок  вишневий  коло  хати,
Хрущі  над  вишнями  гудуть,
Плугатарі  з  плугами  йдуть,
Співають  ідучи  дівчата,
А  матері  вечерять  ждуть.

Сем’я  вечеря  коло  хати,
Вечірня  зіронька  встає.
Донька  вечерять  подає,
А  мати  хоче  научати,
Так  соловейко  не  дає.

Поклала  мати  коло  хати
Маленьких  діточок  своїх;
Сама  заснула  коло  їх.
Затихло  все,  тільки  дівчата
Та  соловейко  не  затих»[/b].[/i][/color]

[i]  [Між  19  і  30  травня  1847,  Санкт-Петербург]
[/i]
По  знайомстві  з  Закревськими  з  Березової  Рудки  Тарас  Григорович,  очевидно,  поїхав  у  с.  Линовиця  (між  Прилуками  й  Пирятином),  у  маєток  Петра  де  Бальмена,  сини  якого  були  офіцерами  й  під  час  відпустки  приїжджали  до  батька.  Особливо  цікавою  постаттю  був  один  із  синів,  старший  –  Яків  де  Бальмен,  художник-аматор.  Він  дуже  любив  вірші  Шевченка  й  пізніше  разом  із  російським  художником  М.  Башиловим  ілюстрував  рукописну  збірку  поета,  переписану  латинкою  для  видання  за  кордоном  («Wirszy  T.  Szewczenko»).  Молодший  брат  його  Сергій  де  Бальмен  після  арешту  Шевченка  разом  із  Закревськими  проголосив  тост  за  Французьку  республіку.  Всі  вони  1848  р.  були  заарештовані,  доставлені  до  Петербурга,  допитані  в  III  відділі,  відпущені,  але  під  нагляд  поліції.    
Трьома  роками  раніше  –  у  1845  році  –  знову  ж  таки  в  Лемешівці,  у  маєтку  Віктора  Закревського,  Шевченка  застала  трагічна  звістка  про  загибель  на  війні  проти  черкес  Якова  де  Бальмена.  Саме  тоді  він  написав  перші  рядки  поеми  «Кавказ»,  присвятивши  її  своєму  незабутньому  другові:  [i]«Кто  даст  главе  моей  воду,  и  очесем  моим  источник  слез,  и  плачуся  и  день,  и  нощь,  о  побиенных…»  [/i](Иеремии,  глава  9,  стих  –  епіграф  до  поеми  «Кавказ  ).
Нині  маєток  Віктора  Закревського  у  Лемешівці  –  це  напівзруйнована  будівля,  що  потребує  реконструкції.  Проте  допомоги  на  цю  доброчинну  справу  ні  держава,  ні  місцева  влада  не  виділяє.  Отож  доводиться  людям    все  робити  своїми  руками  та  власним  коштом:  вже  полагодили  стіни  та  підлогу  у  кількох  кімнатах  колишнього  маєтку  Віктора  Закревського,  зібрали  у  односельчан  та  сусідів  старовинні  знаряддя  праці  –  планують  облаштувати  та  колись  відкрити  тут  музей  історії  села  Лемешівка.  
А  в  2014  році  до  200-ліття  Тараса  Шевченка  тут,  поруч  із  будинком,  на  пустирищі,  було  закладено  новий  вишневий  сад  –  на  спогад  про  той  давній,  що  колись  надихнув  Шевченка.  Силами  релігійних  громад  було  висаджено  понад  200  дерев!

     [i]Рік  написання  статті  2014  -  до  200-ліття  Тараса  Шевченка.  [/i]                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828385
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Олекса Терен

ШЕВЧЕНКОВІ

Я  дякую,  Батьку,  за  мову,
Яку  Ти  для  Світу  відкрив,
Повчально-буремному  слову,
Що  в  душу  вкраїнську  вложив.
Як  важко  було  кріпакові
"Крізь  терни  іти  до  зірок"
Знайти  зерна  правди  в  полові,
Звернувшись  до  "грішних"  думок.
"Зерном"  Ти  засіяв  Вкраїну,
Ти  Словом  в  серця  увійшов,
Гравюри,  "Кобзар",  "Катерину"
Створив,  -  закипала  щоб  кров
Від  правди,  пророцтва,  науки,
Від  пізнання,  -  хто  МИ  є  ?
Ти  посаг  вложив  нам  у  руки,
Щоб  йшли  пізнавати  своє
На  цьому  нетеплому  світі,
Який  Тебе  рідко  жалів,
За  думи  Твої  болем  вкриті
Під  рев  всемогутніх  вітрів.
Без  пафосу  в  кожній  оселі
Ти  в  очі  вдивляєшся  нам,
В  дні  смутку,  а  також  веселі
Даєш  не  зчерствіти  думкам.

Тож,  поки  живемо,  -  вклонімся
Землі  української  Сину,
За  душу  його  помолімся
Над  все  він  любив  -  УКРАЇНУ  !

09.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828379
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


majra

Вітаю, Тарасе!

Вітаю,  Тарасе!  І  низько  вклоняюсь,
Тобі,  на  твоїй  українській  землі,
Живуть  покоління,  а  долі  немає,
І  щастя  немає,  все  більше  -  жалі...

Бо  людям  простим  так  невесело  жити,  
Хоч  їх  переконують  -  все  на  словах,
Що  нам  стало  краще  і  треба  радіти,
Та  правди  немає  -  розсипалась  в  прах.

Живе  Україна!  Багато  змінилось,
За  двісті  із  лишком  перейдених  літ.
За  волю  боролись,  та  люди  втомились,
І  ще  не  здійснили  ми  твій  Заповіт.

Наш  батьку  Тарасе!  Пробач  нам  ці  миті,
Хвилини  зневіри  і  розпач  в  душі.
Живе  Україна  і  ми  будем  жити,
Нам  сил  додають  твої  вічні  вірші!

В  ці  дні  березневі  тебе  поминаєм,
Вогонь  твого  серця  не  вмер  і  не  згас!
Кобзар,  як  і  Біблію,  щиро  читаєм,  
І  віримо  в  те,  настане  наш  час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828381
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
дарує  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Віталій Назарук

ВАМ ДОРОГЕНЬКІ (ДО ЖІНОЧОГО ДНЯ!)

Щаслива  жінка,  коли  день  -  це  свято,
Яка  у  квітах  –  пахне  і  цвіте.
Яка  душею  ніжна  і  багата,
Життю  радіє,  бо  воно  святе!

В  якої  найдорожче  –  це  родина,
Є  люблячий  і  вірний  чоловік,
Яка  у  парі  дочекалась  сина,  
А  донечкою  сам  Господь  нарік.

Коли  весняний  день,  лиш  поцілунок,
Він  лишнім  не  буває  у  житті.
Як  пролісок  несуть  у  подарунок,
Тоді  здаються  дні  її  -  святі.

Шануйте,  друзі,  поки  ще  не  осінь,
Оту  єдину,  що  завжди  в  душі.
Нехай  життя  у  Господа  попросить,
Щоб  Ви  ніколи  не  були  чужі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828113
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Патара

П'ять років

Минуло  п'ять  років,
А  враження  -  вічність...
Так  важко  без  тебе
Мені  на  Землі.
Усе  за  законом  природи  -
Логічно,
Та  душу  "не  гріють"
Ці  тези  малі.
Так  холодно,  мам,
Без  твоєї  молитви,
Що  іноді  відчай
Підступить  впритул.
Здається  спинила  б
Цю  "дивну  гонитву"
Та...  далі  живу,
Аж  у  вухах  "йде"  гул.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828114
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Крилата

ДУМАЙ

Хтось  любить  сир,  а  хтось  із  курки  м'ясо,  
Хтось  піки  гір,  а    хтось  морську  глибінь,
Хтось  Приймаченко  любить,  хтось  Пікассо,
Хтось  житній  лан,  хтось  неба  голубінь.

На  заході  живе  хтось,  хтось  на  сході.
Хтось  зводить  дім,  хтось  робить  шоколад.
Хтось  в  шахті,  хтось  працює  на  заводі,  
Хтось  сіє  хліб,  хтось  садить  виноград.

Хтось  любить  пісню,  хтось  смакує  словом,  
Хтось  каву  п’є,  а  хтось  зелений  чай.
Хтось  Києвом  чудується,  хтось  Львовом,
Хтось,  наче  ватра,  хтось,  немов  свіча.

Хтось  президент,  а  хтось  один  з  народу,  
Письменник  хтось,  а  хтось  його    читач.
Зі  знаті  хтось,  хтось  із  простого  роду.
Мов  соловей,  хтось,  хтось  немов    пугач.

Ким  ти  б  небув,  що  б    не  любив  у  світі,
З  неправдою,  зі  злом  не  загравай.
Знай,  час  ніхто  ще  не  впіймав  у  сіті.
Мине  –  підеш  із  чим  за  небокрай?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827570
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Наталі Рибальська

Поцілунки під дощем

І  де  ж  той  дощ?  Де  та  весняна  злива,
Яка  змиває  пил  зі  спраглих  душ?
Весна  іде  барвиста  і  грайлива.
Розтанули  пелюстки  білих  руж,

Мальованих  зимовими  майстрами
На  полотні  лютневих  завірюх.
Розвіяні  південними  вітрами,
Які  зірвали  з  мене  капелюх

І  понесли  світ  за  очі  зі  сміхом…
Я  посміхалась,  дивлячись  на  це.
І  думала:  весна  –  то  Божа  втіха…
І  крапля  тихо  впала  на  лице,

І  дощ  рясний,  неначе  мене  слухав,
Все  дужче  й  дужче  воду  лив  з  небес.
А  я  стою,
Закохана  «по  вуха»
В  передчутті  побачень  і  чудес.

І  знаю  –    це  було  і  буде  з  нами.
У  серці  відчуваю  ніжний  спів.
Бажаю  поцілунків  під  дощами,
Обіймів  і  солодких  ніжних  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827155
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Людмила Грицай

КАЗКА ПРО ВІЙНУ

КАЗКА    ПРО    ВІЙНУ

Я  з  п’ятирічним  сином  розмовляла
про  Україну:  в  нас  вона  ж  одна.
Та  враз  мене  дитиночка  спитала:
–  Скажи,  матусю,  що  таке  війна?

Неначебто  холодною  водою,
своїм  питанням  зопалу  облив,
такою  льодяною-льодяною,  
що  довго  не  могла  знайти  я  слів  –  
дать  відповідь,  щоб  якось  пояснити,
як  боляче,  як  гірко,  як  шкода,
щоб  словом  душу-крихітку  не  вбити.
І  я  сказала  сину:  –  Це  –  біда!
Маленький!  Просто  це,  коли  дружили,
мирилися  (це  все  було  колись!),
а  потім  щось  ураз  не  поділили
і  за  рушниці  й  «Гради»  узялись.

–  Мамуню,  нащо  діток  убивають?
Я  бачив,  як  ридали  матері.
Я  бачив,  як  солдатиків  ховають.
Як  можуть  люди  буть  наскільки  злі?

Що  я  могла  на  те  йому  сказати?
–  Хороший!  Жити  важко  між  людьми.
Щоб  ти,  синочку,  міг  спокійно  спати,
солдатик  мав  закрити  нас  грудьми.
Для  кожного,  їй-Богу,  незбагненне,
чому,  за  що  Вкраїнонька  горить?
Який  ти  вже  дорослий,  бач,  у  мене,
що  зміг  з  «Новин»  багато  зрозуміть.

–  Матусю!  А  солдати  оживають?
Бо  дітки  ж  будуть  плакати  й  батьки.

 –  Так!  Так!  Дитя!  Герої  не  вмирають.
Вони  тепер  Небесні  вояки.

Та  в  сотні  раз  мені  зробилось  гірше,
як  фразу  він  промовив  ще  одну:
–  Матусенько!  Давай  не  будем  більше
дивитися  ту  казку  про  війну.

До  серця  пригорнула  дитинчатко,
розчулена  словами  геть  украй.
–  Синочку  мій!  Розумненьке  хлоп’ятко!
Ріднесенький,  найкращий  мій!  Давай!
Ми  виключимо  зовсім  телевізор
і  радіо.  Лиш  будем  тільки  ми,
щоб,  маючи  і  «Смерч»,  і  тепловізор,
не  прославляли  нелюди  війни.
Аби  не  бачив  ти  смертей  та  крові
і  голос  твій  від  страху  не  тремтів,
а  просто  жив  і  в  мирі,  і  в  любові
і  казочці  про  зайчика  радів.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827081
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Ольга Береза

УКВІТЧАЙ МЕНЕ, МАМО!

Уквітчай  мене,  мамо,  щастям  ―
так  одразу  й  на  все  життя.
Уквітчай  барвінковим  листям,
буйним  цвітом,  як  те  вишиття.

Нашепчи  мені,  мамо,  долю  ―
таку  я́сну,  як  Божий  день.
Нашепчи,  щоб  не  було  болю,
наспівай  до  душі  пісень.

Намалюй  мені,  мамо,  втіху…
Та  не  будь-де  ―  в  моє́му  серці.
А  ще  ―  мудрості,  радості,  сміху…
Намалюй  мені  вроди  в  люстерці.

Захусткуй  мене,  мамо,  коханням,
та  барвистим,  як  буйне  літо.
Мудрим  словом  і  мудрим  мовчанням.
Захусткуй  так  на  многії  літа.
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827056
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Марічка :)

Яка ж весна !. .

Які  в  душі  святі  вились  мелодії!..
Яка  весна  буяла  за  вікном!..
То  дощ  шумів  і  вальси,  і  рапсодії,
То  сонце  маковим  цвіло  вінком.

Теплом  святились  вишні,  наче  в  сповіді,
І  ладаном  духмянив  сінокіс,
Лелека-старець,  по  коліна  в  паводі,
Освячував  росою  верболіз.

Садочок  мій  до  неба  віти  схрещував,
Півонії  схиляючи  в  мольбі…
Моя  весна  була  любов'ю  хрещена,
В  мелодіях,  присвячених  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826931
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Оксана Пісня

ВИШИВАНОЧКА

Бува  не  спиться  аж  до  раночку
Я  одягаю  вишиваночку.
Вона  мені  стає  розрадою,
Коли  звертаюсь  за  порадою.
Та  довга  ніченька  безсонна
Палкими  спогадами  повна.

На  полотні  старому  квітиться
Узорами  у  світлі  місяця.  
Мереживо  до  тіла  горнеться,  
Що  вишивала  неня-горлиця:
Вкладала    в  візерунки  душу.  
Це  свято  шанувати  мушу.  

Приспів:
А  червоне  з  чорним  ходять  парою,  
Бо  червоне  з  чорним  -  нерозлийвода.  
Лиш  любов  зове  мене  коханою,  
А  про  смуток,  смуток  -  не  біда.  
А  червоне  з  чорним  в  купі  горнуться,  
Бо  червоне  з  чорним  -  нерозлийвода.  
Від  любові  в  серці  рани  гояться,  
А  про  смуток,  смуток  -  не  біда.  

Бува  не  спиться  не  дрімається
В  минуле  пам'ять  повертається,  
Де  руки  мами  гріють  сонечком
На  полотні  розшиту  долечку.  
Долоні,  що  мене  гойдали
Мою  сорочку  вишивали.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826921
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Капелька

Опять красавица Весна

Опять  красавица  Весна
Согрела  всех  издалека.
Лучами  нежности  своей
Она  вновь  радует  людей.

И  каждый  может  увидать
В  природе  Божью  благодать.
Вдруг  просыпается  земля,
Встречается  с  Весной  Зима.

Творец  даёт  земле  тепло.
Неоценимо  велико
Для  всех  значение  любви
Во  все  века  в  любые  дни.

Ведь  без  тепла  замёрзнет  всё.
Без  света  станет  вдруг  темно,
А  без  любви  и  жизнь  не  жизнь,
Поэтому  добра  держись...

Опять  красавица  Весна
Несёт  нам  благодать  Творца.
Сейчас  Зима  и  тает  снег.
Пусть  будет  радость  и  успех.

                     15-17.02.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Волинянка

Буває так…

Буває  так:  ідеш  собі,  ідеш,
Минаєш  осені,  стрічаєш  весни…
Чогось  шукаєш…  А  чого  знайдеш?
Що  втратиш?  Будь  з  собою  чесний.

Роки  біжать  стежками  в  небеса,
І  не  п’янить  вночі  солодка  м’ята…
Цілує  холодом  вже  вранішня  роса,
В  очах  вже  мудрість  давнього  Сократа.

Як  пересієш  через  пальці  час,
Знайдеш  скарби,  що  в  ньому  заховались:
Стежина  в  поле  замість  швидких  трас
І  місце,  де  тебе  вже  зачекались.

І  вечори,  де  разом  з  молоком
Спокійної  розмови  наллєш  в  склянку.
Де  матіола  лащиться  котом,
Де  вишні  прихилились  у  рум’янку…

Отак  буває:  йдеш  собі,  ідеш…
І  губиш  по  дорозі  свої  весни…
Та  щастя  лиш  тоді  ти  віднайдеш,
Коли  з  собою  будеш  завжди  чесним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826386
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Мирослав Вересюк

НА ПРЕЗИДЕНТСЬКУ БУЛАВУ

На  президентську  булаву
Сорок  чотири  кандидати!
З  них  жоден  на  передову
Не  рветься  щоб  повоювати.

Тож  я  би    влаштував  турнір,
Хоч  місяць  на  війну,  під  кулі!
Усього  місяць  і  повір
Не  було  б  в  списках  Вови,  Юлі…

Від  опоблоку  претенденти,
Теж  не  пішли  би  воювати
І  ті,  хто  пнеться  в  президенти,  
Щоб  зиск  собі  із  цього  мати.

Тож  після  цих  випробувань,
Хай  їх  і  лишиться  п’ятірка,
Вже  вибір  можна  без  вагань,
Зробити  і  не  буде  гірко…

22.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826450
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ольга Береза

БІЖУ, ЛЕЧУ…

Біжу,  лечу…  
Куди,  сама  не  знаю.
За  місто,  в  поле,  де  густа  трава.
Де  квіти  самостійно  виростають,
де  обертом  від  щастя  голова.
Тут  рай  —  
літай  собі,  як  вільна  пташка!
Спішу  надихатись,  
натішитись,  
набутись.
І  на  устах  малюється  усмішка,
аби  до  світу  поцілунком  доторкнутись.
Я  так  бажаю  трохи  того  раю  ―
де  небо,  сонце,  
трави,  Бог  і  я.
Щаслива  я,  бо  я  живу  й  кохаю!
Щаслива,  бо  люблю  своє  життя!
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826393
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Амадей

Інакше я не вмію і не хочу

Хай  мені  кажуть,  я  живу  не  так,
Живу,  щоб  рядом  добре  було  людям,
Хтось  думає,  що  я  якийсь  дивак,
Спішу  допомогти  всім  в  свято  й  будні.

Мені  болить,  коли  комусь  болить,
Болить,  коли  страждає  Украіна,
Інакше  просто  я  не  вмію  жить,
Я  так  живу,  тому  що  я,  людина!

Інакше  вже  не  зможу  жити  я,
Мене  в  житті  вже  не  перекувати,
Така  мабуть,  вже  доленька  моя,
Таким  життя  зробило,  батько  й  мати.

Живу  на  світі  я  своє  життя,
Живу,  грішу  і  каюся  щоночі,
Всьому  радію,  як  мале  дитя,
Люблю  життя  і  пестощі  жіночі.

Я  не  святий,  далеко  не  святий,
Хоча  мені  так  часто  дорікають,
Коли  хочу  полегшить  біль  чужий,
Кажуть  я  Ангелів  роботу  підміняю.

А  як  скажіть,  мені  інакше  жить?
Забуть  про  всіх,  і  думать  лиш  про  себе?
Коли  моя  душа  на  Небо  відлетить,
Як  поясню  я  Господу  на  Небі?

Як  відчитаюсь  я  за  всі  моі  дари?
Чим  Небеса  мене  обдарували,
Як  відчитаюсь  перед  Господом  святим?
Скажу  що  мене  чимось  спокушали?!

В  моім  житті  дорога  лиш  одна,
По  правді  жить,  любить  людей,  Вкраіну,
Не  дивлячись  ні  на  чиі  слова,
Лишатися  в  житті  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоїм коханням я зостанусь

Колише  трави  в  лузі  вітер,
Він  пісню  грає  на  струні.
Складає  у  букети  квіти
І  надсилає  їх  мені.

Бентежить  серце  невідомість,
Давно  не  бачила  тебе.
Втрачаю  від  думок  свідомість
А  в  голові  моїй  сумне.

Та  вірю,  що  з  думками  справлюсь
І  весну  подарю  тобі.
Твоїм  коханням  я  зостанусь,
Вернувши  роки  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Елена Марс

Не злічити живих почуттів

Чи  то  пташка  щебече  у  гаю,  
Ніби  сонцю  шле  теплий  привіт?..  
Чи  то  -  віршем  -  душа  розмовляє
І  закохано  дивиться  в  світ?..  

Так  натхненно  вдивляється  в  вічі  -
І  Землі,  і  Святим  небесам...  
Хтось  у  небі  роки  її  лічить,  
Та  немає  рахунку  словам...  

І  пісням  не  буває  рахунку,  
Як  і  квітам  безкрайніх  полів...  
А  ні  мріям  нема,  ні  цілункам!..
Не  злічити  живих  почуттів!  

Тільки  -  серце  закохане  знає  -
Скільки  в  ньому  буває  томлінь!..  
І  -  пташиною  ніжно  співає...  
І  летить...  і  летить  в  далечінь  -

Заколихане  вітром:  "цвірінь........  "

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826279
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Олекса Удайко

КОЛИСКОВА ДЛЯ КОХАНОЇ (Муз. В. Оха)

www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182

Змучені  рученьки,  стомлені  ніженьки  
Годі  турботи  нести!
Час  і  поспати    -    вже  котиться  ніченька.
Спи,  моя  любонько,  спи!

Тож  закривай  свої  яснії  віченька,
Я  колихатиму  сни,
Буде  колискою  темная  ніченька.
Спи,  моє  серденько,  спи!

Сам  я  всю  ніч  буревійну  не  спатиму,
Щоб  не  проспати  весни,
Крила  надій  твоїх  снами  плекатиму.
Спи,  моя  зоренько,  спи!

Буду  всю  нічку  твій  сон  споглядати  я,
Ти  ж  цю  зухвалість  прости.
Ранню  зорю  з  нетерпінням  я  ждатиму.
Спи,  моя  ладонько,  спи!

Буду  з  лиця  твого  пити  водиченьку,
Та  не  порушу  краси,
Свідком  любові  хай  буде  лиш  ніченька.
Спи,  моя  доленько,  спи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 21.02.2019


Людмила Грицай

МИНУЛОСЯ

МИНУЛОСЯ

Заплакала,  сльозинками  умилась,
спинилась,  призадумалась  на  мить  –  
і  знов  життя  по  рейках  покотилось,
і  часу  знов  нема  перепочить.  

Мої  роки  –  вистукують  вагони!  –  
несуться  вдаль.  Лише  душа  скрип-скрип.
Мелькають  і  вокзали,  і  перони,
і  я  кудись  лечу  –  в  захмарний  глиб.  

В  один  кінець…  хоч  був  ти  й  знаменитим.
Міняються  попутники  й  міста.
Я  так  і  не  навчилась  мудро  жити.
Душа  скрипить,  оплакує  літа.  

Квиток  в  один  кінець  –  відома  доля.
Шукає  світлих  нот  моя  душа.
Спинитися  б  на  мить  посеред  поля.  
Вокзал…  тунель…  за  ним  життя  межа.

Побути  б  знов  мені  на  тім  пероні,
де  мама  у  вінок  впліта  квітки,
і  в  тата  ще  не  посивіли  скроні,
і  пахнуть  чорнобривцями  грядки.

Так  весело,  так  сонячно  довкола.
Що  далі  буде,  ще  ніхто  не  зна.
Ось  я  в  садку,  і  стежечка,  і  школа,
і  мамина  усмішка  чарівна.  

Минулося,  минулося,  минає…
Прощайте  мамо  й  тато  молоді,
бо  час  лише  на  хвильку  повертає
у  спогади  –  у  роки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826236
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Волинянка

Небесній сотні…

Так  добре.  Так  легко.  І  вже  не  болить.
Диво  молитва  створила  …
Тепер  років  сто  я  повинен  прожить…
Та  звідки  взялись  білі  крила?

Так  добре.  З  грудей  уже  кров  не  тече.
І  рани  чогось  затягнулись.
Від  вирослих  крил  тільки  ниє  плече,
 І  всі  ми  у  біле  вдягнулись.

Так  тихо…  навкруг  тільки  білий  туман
І  хмари  м’які  і  пухнасті…
А  де  ж  заховався  стражденний  Майдан?
Чом  постаті  тьмяні  й  неясні?

Я  –ангел?  Чому?  За  що  мені  це?
Чи  цього  просив  я  у  Бога?
Я  навіть  не  бачив  убивці  лице,
Ступив  лиш  на  власну  дорогу…

Як  бути  мені?  Вже  кінець  боротьбі?
Та  янголи  все  прибувають…
Всі  вільні  і  рівні,  відомо  ж,  рабів
До  раю  в  цей  день  непускають.

Невпевнено  крила  розправлю,  в  політ
Уперше  на  крилах  беруся.
Лечу  на  Майдан,  до  бруківки  і  плит,
Із  ворогом  й  мертвий  борюся.

Прикрию  від  кулі  дівча  молоде,
Підкину  товаришу  каску,
І  кожен  убитий  за  мною  прийде,
І  Бог  нам  пошле  свою  ласку.

Матусю,  не  плач,  бачить  Бог,  не  хотів
Лишити  тебе  сиротою.
Я  просто  тебе  й  Україну  любив
Й  по  смерті  лишився  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826226
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Кадет

Рожа /быль/

За  полста  на  свете  прожил,
А  попался  как  лопух  –
Подхватил  на  кожу  рожу,  –
Слёзы  льются,  нос  распух.

Я  в  аптеку,  –  мол,  от  рожи
Нет  чего-нибудь  у  вас?  -
Но,  провизор  настороже:  
Вы,  случай,  не  Фантомас?

То,  что  есть,  Вам  не  поможет,
Запасаться  надо  впрок!
А  с  такой  ужасной  рожей
Вы  ж  –  ходячий  стрептококк!

Врач  развёл  руками  тоже:  -
Кризис  нынче  и  у  нас,
Может,  бабка  отворожит,
Порчу  снимет,  или  сглаз?

Бабка  красною  рогожей
И  толчёным  кирпичом…
Только  это  всё,  похоже,
Моей  роже  нипочём...

Неужель  спасенья  нету?  –
Я,  с  надеждой,  в  Интернет…
Там:  -  Заполните  анкету
И  получите  совет:

Вам  в  таком  гламурном  виде
В  президентский  антураж…  
Или  монстром    в  Голливуде  –
Потрясающий  типаж!

Извините  меня,  люди,
Тут,  в  натуре,  перебор…  
Всё!  С  меня,  пожалуй,  будет,  -
Легче  –  рожей  об  забор...

Напоследок  тупо  рожу
Воздеваю  к  небесам,
А  оттуда  голос  Божий:  
Выкарабкивайся  сам!

Подналёг  на  витамины,  -
Начал  лопать  всё  подряд:
И  свеклу,  и  мандарины,
И  чеснок,  и  виноград…

Оклемался  ближе  к  пасхе,  
Укрепил  и  плоть,  и  дух,
Начал  строить  девкам  глазки,  -
Соблазнить  мог  сразу  двух...

Вместе  с  рожей  сбросил  кожу
Словно  ползающий  гад…
Стал  поистине  пригожим,  -
Мне  теперь  сам  чёрт  не  брат!

апрель  2009  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825872
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Дружня рука

Мої давно загублені ключі

Я,  мабуть,  не  навчився  ще  словами  показати,
Як  світить  сонце  чи  ідуть  дощі.
У  моїх  нотах  уночі  за  жарт  блукати,
Шукаючи  думки  свої  -  чужі.
Вплітаю  у  реальність,  вибачайте,
Чотиримірні,  п’ятимірні  простори,
Ви  двері  в  хаос  цей  швиденько  закривайте,
Порозлітаються  вони  …
І  перетвориться  звичайний  часопростір
На  битву  тих,  хто  швидше  зрозумів,
І  тих,  хто  повернутися  в  минуле  хоче,
Боїться  часу,  відстані  і  слів  …
І  перетвориться  звичайний  часопростір
На  неймовірну  кількість  вчора  і  тепер,
Втрачає  сенс  в  майбутнє  віра,  щирий  докір,
І  виробляє  неймовірне  фантазер.
От  уявіть,  як  можна  охопити
Єдиним  поглядом  усе  своє  життя,
І  цим  без  остраху  крутити  і  вертіти,
Коли  хоч  мить  одна  в  ньому  не  та  …
Я,  мабуть,  не  навчився  ще  словами  показати,
Як  світить  сонце  чи  ідуть  дощі,
То  як  я  можу  вічності  сказати,
Які  й  до  чого  я  забув  ключі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826094
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Без пут

У  безголосім  сні  з*являлись  у  чеканні
Ескізи  декорацій  від  руки.
У  непроглядну  тьму  світилом  з  неба  канув.
Здавалось,  влучно  бив  у  серце  кий.

І  трепіт  губ,  немов  під  вітром  лист  осини,
Лишився  із  минулого  іще.
А  світ  на  мить  якусь  ставав  безбожно  сірим,
І  підпадьомкував  пташиний  щем.

Ескізи  декорацій  вранці  малювались.
Чи  світлосій  спроможні  повернуть?
Чуття  хмаринним  покотились  зразу  ж  валом,
І  промінець...  блідий,  але  без  пут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Олекса Удайко

КОМІКИ І ГНОМИКИ: ІНТРОСПЕКЦІЯ

До  свята  31-го  Березня...        
А  що,  
                   коли  й  
                                       насправді?..

[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]

[i][b][color="#b00bbf"]Недарма  ж  люд  волав:    “бабла  й  видовищ”  –
природа    у  двоногого  така!
Та  й  виростив  він  сам  собі  чудовищ,
що  ріжуть  задля  виду  гопака…

Найперший  з  них  –  [color="#00ddff"]євро[/color]статичний  клоун,
Сусанін  2-гий–  в  "Рай  Фемід"  гребе…
А  той  –  попові    б’є  масткі  поклони,
що  служить  в  храмі  вірно…  ФСБ.

Ридма  ридає  –  в  селфі  –  краля-жінка,
благає  Неньку  –  слізно  –  “відпочить”…
Й  складає  сукні  й  золоті    пожитки  –
не  рвати  ж  владну  Аріадни  нить!

А  той,    що  звідти,  грає    Муравйова,
що  через  Крути  в  Древній  перебіг…
І  йде,  немов  Гомерівська  корова,
тушкуючи  солом’яний  свій  бік.

Всі  можуть  найдорожче    нам  програти…
Вже  дехто  серед  них  загрався  так,
що  ладен  гідність  посадить  за  ґрати,
бо  ж  з  неї  він  сміятися  мастак.  

…А  як  же  люди,  що  Рід-Неньку  люблять  
й  смакують  над  усе  вкраїнський  борщ,
а  сало  –  рафінований  смаколик?
Що  скажуть  ті  –  Миколи  з  Мирогощ*?..

Було  б  ов-ва  як,  щоб  не  та  БУФАДА,
де  надгерой  –  паяц    і  скоморох,
еквілібрист,  канатоходець  з  аду:
нашкодив  в  скін,  а  при  нагоді  –  здох!  

Годують  нас  дешевим  хохмоформом**,
трансформувавши  ЗМІ  у  хохмодром,  
і  гномики  сприймають  вже  за  норму
катарсисом***    не  зцілений  синдром.  

Той  хохмодром,  що  шарить  по  планеті,
ковтає  як  снодійні  ліки  гном,  
бо  муляє  й  неспокій  в  інтернеті,
і  видива  жахливі  за  вікном…

Така  “пожадна”  доля    не-людини  –  
пиляти  сук,  на  котрому  сидиш!  
І  не  біда,  коли  оте  –  в  одни́ні,  
біда  –  коли  на  сук  сідає  більш…  [/color][/b]

                                       [b]  †    †    †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу  любий!  Не  шукай  себе  тут  –
себе  серед  паяців  не  знайдеш!
Та  як  в  гравців    не  збавиш  злі  кебети,
 опинишся  у  лоні  Бангладеш.

Цей  твір  про  тих,  хто  зовсім  не  читають
й  не  чують  глас  “німотних  біомас”.
У  них  замовник  інший  –  з  того  "раю",
де  красота  –  в  заказнику  проказ…  

Слова  ж  мої  метнуться  до  набату…
І  вдарять  з  ту́рні****  як  остороги  дзвін,
щоб  не  забрався  гном  у  нашу  хату,
а  ще  паяц  –    
                                               “бравурник  перемін".[/b][/i]

18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки:  термін  “інтроспекція”  походить  від  латинського  
introspecto,  що  в  перекладі  означає    “дивлюся  всередину”.
*Мирогоща  –  назва  двох  сіл  на  Рівненщині,  славні  своїм  
зворотнім  прочитанням    –    “а  що,  горим?”;**хохмоформ  –  
снодійне  для  гномиків;    ***катарсис  –  випуск  емоційної  
енергії,  що  допомагає  зняти  напругу;  ****турня  –  дзвіниця.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Віталій Назарук

РІКА ЖИТТЯ

Долає  усі  перешкоди  ріка,
Біжить  вдалину,  як  біжить  кров  у  жилах.
І  слухає  пісню  у  небі  дзвінку,
Розправивши    сильні,    обвітрені    крила.


Попереду  захід,  а  далі  обрив…
Душа  вже  втомилась  в  чеканні.
Усяке  було  і  здавалося  жив,
Та  думи  були  не  останні.

Мені  б  ще  краплину,  два  кадри  з  кіно…
Я  прагну  Вкраїні  служити.
Не  все  написав,  не  все  випив  вино,
Мені  б  ще  хоч  трішки  пожити.

Не  будуй  греблю,  Господи,  на  моїй  річці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825774
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ніна Продан

ОСІННЯ ЗЛИВА


Згадала  як  колись  осіння    злива,
Лякала  запізнілих  перехожих,
Стояла  я  сумна  та  нещаслива,
І  бачила  в  юрбі  на  мене  схожих.

Дерева  гнулись,  листя  відлітало,
Неслося  вниз  як  у  прощальнім  танці,
Так  боляче  ніколи  не  бувало,
Й  не  віщувало  мені  рано  вранці.

Осінній  холод  заглядав  у  душу,
Бажав  тепло  моє  собі  забрати,
Та  в  добру  долю  вірити  я  мушу
І  все,  що  радість  принесло,  згадати.  

Усе  в  житті  минає  й  це  минеться,
І  буде  знов  зима,  весна  і  літо,
Я  вірю,  доля  всім  нам  усміхнеться
І  подарує  всі  найкращі  квіти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825771
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Тома

Найцікавіші факти про дітей і батьків

Найцікавіші  факти  про  дітей  і  батьків
             Кожні  сім  секунд  у  світі  народжується  дитина!
Рекордна  кількість  дітей,  народжених  однією  жінкою,  дорівнювала  69.  Згідно  з  повідомленнями,  зробленим  в  1782  р,  в  період  між  1725  і  1765  рр.    дружина  російського  селянина  Федора  Васильєва  народжувала  27  разів,    16  разів  двійні,  7  разів  трійні  і  4  рази  по  4  близнюка.    З  них  тільки  2  дитини  померли  в  дитячому  віці.    
         В  іншій  частині  світу  в  Південній  Америці  найбільш  плідною  матір'ю  вважається  Леонтина  Альбіна  (або  Альвіна)  з  Сан-Антоніо,  Чилі,  яка  в  1943-81  рр.    народила  55  дітей.    В  результаті  перших  5  вагітностей  у  неї  народжувалися  трійні,  причому  винятково  чоловічої  статі.
           Найстарша  породілля  Розанна  Далла  Корта  з  Вітербо,  Італія  18  липня  1994  р  у  віці  63  років    народила  хлопчика;    перед  цим  вона  пройшла  курс  лікування  від  безпліддя.
         Самі  тривалі  інтервали  між  пологами  при  багатоплідній  вагітності.
 Пеггі  Лінн  з  Хантінгтона,  шт.    Пенсільван,  США,  народила  дівчинку  Ханну  11  листопада  1995  року,  а  другого  з  близнюків,  Еріка  -  тільки  через  84  дні  (2  лютого  1996р.).
           Найбільше    немовля  в  світі  народилося  в  Італії  в  1955  році.    Його  вага  склала  10  кілограмів  200  грамів.    Рекордом  XXI  тисячоліття  стала    дівчинка,яка    з'явилася  на  світ  17  вересня  2007  року  в  місті  Алейськ    на  Алтаї.    Її      вага  при  народженні  склала    7  кілограмів  750  грамів  при  зрості    56  сантиметрів.    
           Найменшою  дитиною  в  світі  вважається  хлопчик  з  Німеччини,  який  народився  недоношеним  на  25-му  тижні  вагітності  і  при  народженні  важив  близько  270  грамів,  зріст  його  досягав  27  сантиметрів.  
           Самою    недоношеною    дитиною,  якій  вдалося  вижити,  є  дівчинка  Амалія  Тейлор,  вона  народилася  на  22-му  тижні  вагітності  в  жовтні  2006  року  в  Майамі  з  вагою  284  г  і  зростом  24  см.
           Найнижча  народжуваність  (за  період  2005-2010рр.)  відзначена  в  Німеччині  -  8  дітей  на  1000  жителів  на  рік.    За  даними  статистики  ФРН  кожна  п'ята  німкеня  (аналізувався  вік  до  45  років)  ніколи  не  мала  дітей,  причому  серед  них  28%  мають  вищу  освіту.    Справжній  парадокс:  німецькі  сім'ї  одні  з  найміцніших  в  світі,  але  третина  подружніх  пар  не  хочуть  мати  дітей.    Головними  причинами  є  бажання  пожити  для  себе  і  зайнятість.    Якщо  ж  брати  окреме  місто,  то  виділяється  Хемнітц  (колишній  Карл-Маркс-Штадт),  де  показник  народжуваності  ще  майже  в  півтора  рази  нижче.    Друге,  третє  і  четверте  місце  в  списку  країн  з  найнижчою  народжуваністю  поділили  три  розвинені    азіатські    країни    -  Гонконг,  Японія,  Сінгапур.
           Найвища  народжуваність  зафіксована  в  Нігерії,  де  на  1000  жителів  припадає  51  новонароджених.
           Найбільша  родина  в  світі  живе  в  Індії.    Ціон  Хан  -  глава  сім'ї  оточений  39  дружинами,  94  дітьми,  33  онуками  -  всього  167  чоловік.    За  підрахунками  журналістів  ця  сім'я  в  день  з'їдає  близько  200  кілограмів  рису,  трохи  більше  130  кілограмів  картоплі,  приблизно  30  курей.
       Наймолодшою  мамою  на  планеті  стала  5-річна  Ліна  Медіна  з  Перу.    У  1939  році  вона  народила  хлопчика  за  допомогою  кесаревого  розтину.    Це  найбільш  ранній  зафіксований  випадок  пологів  за  всю  історію  сучасних  медичних  спостережень.
         Наймолодшою    бабусею  в  світі  стала  румунка  Ріфка  Станеско  в  свої  23  роки.    У  11-річному  віці  дівчинка  втекла  з  дому  зі  своїм  обранцем,  а  незабаром  у  них  народилася  дочка.    Ще  через  рік  на  світ  з'явився  син.Дочка  Ріфки,  ставши  дорослою,  повторила  долю  матері  -  вона  вирішила  вийти  заміж,  ще  не  закінчивши  школу  (в  11-річному  віці).    Дівчинка  переїхала  жити  до  свого  обранця,  і  через  півроку  народила  сина.
             Найрозумнішою    дитиною  планети,  визнаний    Книгою  рекордів  Гіннеса    11-річний  Махмуд  Ваіль  Махмуд  (Mahmud  Vail).    Юний  єгиптянин  має  найвищий  серед  своїх  однолітків  показник  IQ,  його  коефіцієнт  інтелекту  складає  155  одиниць.    Махмуд  Ваіль  Махмуд  народився  1  січня  1999  року  в  одному  з  густонаселених  районів  Каїра  в  сім'ї  з  середнім  достатком,    батьки    -  лікарі.    Геніальний  хлопчик  -  третя  дитина  в  сім'ї,  у  нього  є  дві  старші  сестри.    Завдяки  своїм  феноменальним  здібностям  дитина-суперінтеллектуал  може  робити  складні  арифметичні  обчислення  прямо  в  розумі.    Він  в  умі    множить  і  ділить  дев'ятизначні  цифри  з  комп'ютерною    швидкістю,  причому  робить  це  з  задоволенням  і  без  будь-яких  зусиль.
           У  Кореї    9  місяців,  що  дитина  перебуває  в  утробі  матері,  заносять  в  вік.    Тому  корейським  дітям  по  документам  завжди  на  рік  більше,  ніж  їх  ровесникам  з  інших  країн,  хоча  чисто  фізично  ніякої  різниці  у  віці  немає.
         Найбільше  близнюків  в  світі  народжується  в  Нігерії:  один  випадок  на  кожні  11  пологів.    Найрідше  близнюки  з'являються  в  Японії:  один  випадок  на  250  пологів.
           У  більшості  мов  світу  слова  «мама»  і  «тато»  мають  подібне  звучання.    Це  пояснюється  не  єдиним  походженням  всіх  мов,  а  тим,  що  ці  слова  -  перші  схожі  на  слова  звуки,  які  вимовляють    діти.
           Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел    і  переклала  на  українську  мову    8.09.18            18.20
         Цікаві  факти  про  дітей  і  батьків.
                                               Середній  європеєць  стає  батьком  у  29  років,  а  в  Індії  -  в  19  років.  Наймолодшим  батькам  було  вісім  і  дев'ять  років,  і  вони  жили  в  Китаї  в  1910  році.
                               Англійські  лікарі  стежили  за  зростанням  6574  семирічних  дітей,  що  народилися  в  один  тиждень.  Приблизно  в  однієї  дитини  з  кожних  20  батьки  розлучилися.  Виявилося,  що  діти  з  сімей,  що  розпалися  відстають  у  рості.
                                   «Родинне  тепло»  цілком  може  бути  виражено  цифрами.  Сім'я  з  двох  дорослих  і  двох  дітей  виробляє  за  рік  1300  кіловат  /  годин  теплової  енергії.
                             З  усіх  знайдених  археологами  дитячих  іграшок  найстарішій  -  3  000  років.  Вона  знайдена  на  території  Стародавньої  Персії  та  зараз  зберігається  в  Луврі.
                                   За  час  своєї  роботи  (з  1947  року)  фірма  "Лего"  випустила  стільки  пластмасових  дитячих  конструкторів,  що  на  кожного  жителя  Землі  припадає  по  30  детальок.  Конструктори  «Лего»  вважаються  одними  з  найбезпечніших  в  світі.  Навіть  якщо  малюк  випадково  проковтне  дрібну  деталь,  вона  буде  світитися  на  рентгенівському  знімку.  А  все  через  особливої  добавки,  яка  міститься  в  пластмасі.  До  речі,  теж  абсолютно  нешкідливою.
                                     Самими  «долученими»  до  сучасного  світу  виявилися  німецькі  діти:  40%  з  них  у  віці  дев'яти  з  половиною  років  вже  «доношують»  свій  другий  телефон.
                                               Англійський  король  Генріх  VI  був  першою  дитиною,  який    офіційно  дозволяв    себе  шльопати  і  вибрав  для  цієї  мети  няню.  Він  вступив  на  трон  1  вересня  1422  року  у  віці  дев'яти  місяців.  Його  першим  королівським  указом  був  декрет  (завірений  відбитком  великого  пальця)  про  призначення  «пані  Аліси  Батлер  нянею  з  тим,  щоб  вона  доглядала  за  ним  і  розумно  карала  час  від  часу».  
             Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел    і  переклала  на  українську  мову      24.08.18        10.33
           Цікаві  факти  про  дитинство  і  дітей
1.  Якщо  у  всьому  світі  відзначають  День  захисту  дітей,  то  на  Сейшелах  відзначається  цілий  Місяць  захисту  дітей!
2.  Єдиний  у  світі  дитячий  сад  для  дітей  з  охоронцями  знаходиться  в  Румунії.  На  території  саду  є  спеціальна  прибудова  для  охоронців,  які  пильно  стежать  за  чадами  знаменитих  батьків  цілий  день.  Всі  діти  в  цьому  садку  мають  мобільники  і  дзвінки  батькам  протягом  дня  дуже  вітаються.
3.  Пару  років  тому  департамент  освіти  Уельсу  звільнив  одну  з  вчительок  молодших  класів.  Під  час  уроку  вона  сказала  шестирічним  учням  про  те,  що  Санта-Клауса  не  існує.  Розчаровані  діти  прийшли  додому  в  сльозах,  це  послужило  приводом  для  скарг  батьків  на  педагога,  який  так  грубо  обійшовся  з  дітьми.
4.  Найбільше  дітей  у  світі  у  марокканського  султана  Ісмаїла.  Він  як  справжній  батько  виховує  548  синів  і  340  дочок.  У  його  численному  гаремі  в  середньому  кожні  20  днів  народжувалася  дитина.  
5.  Психологи  вважають,  що  єдині  діти  в  родині  більш  уразливі,  більш  егоїстичні,  більш  цілеспрямовані,  і  домагаються  в  житті  більшого.  Але,  як  не  дивно,  жоден  з  президентів  США  не  був  єдиною  дитиною  в  сім'ї,  що  ставить  висновки  вчених  під  сумнів.
6.  Англійські  вчені  стверджують,  що  діти,  які  постійно  мають  справу  з  комп'ютером,  набагато  швидше  навчаються  математиці  і  в  5  разів  швидше  вчаться  читати  і  писати.
7.  Феномен  так  званих  "дітей  індиго"  вже  давно  досліджують  кращі  світові  психологи.  Цих  дітей,  називають  «індиго»  за  кольором  їх  аури,  сьогодні  їх  вважають  поколінням  нового  тисячоліття.  Вони  знайомі  з  ангелами  та  іншими  світами,  іноді  пам'ятають,  ким  були  в  минулому  житті,  і  знають,  чого  вони  сюди  прийшли  в  цей  світ.
8.  "Діти  індиго"  можуть  займатися  одночасно  п'ятьма  справами,  щоб  були  зайняті  ноги,  руки  і  голова.  Наприклад,  хлопчик  Даня  в  5  років  говорить  одночасно  чотирма  мовами.  Його  активність  зводить  з  розуму  бабусю  і  вчителів    з  дошкільної  освіти.  Чотирирічна  дівчинка  Лана  відмовляється  спати,  через  те,  що  вважає,  що  може  пропустити  все  найцікавіше  в  цьому  житті.
9.  Діти  Індиго  були  завжди,  в  усі  часи,  в  усіх  цивілізаціях.  Такі  діти  вважалися  геніями  або  одержимими.  Моцарт,  Леонардо  да  Вінчі,  Ломоносов  -  типові  індиго.
10.  У  арабських  країнах  надзвичайно  популярні  гонки  на  верблюдах.  А  в  якості  жокеїв  там  зазвичай  використовують  трьох  -  чотирирічних  дітей.  Їх  саджають  на  спину  верблюда,  а  він  біжить  сам.  Діти  легше  дорослих,  крім  цього  вони  лякаються,  голосно  кричать,  і  це  підганяє  верблюдів.
11.  Статистика  підрахувала,  що  маленькі  діти  у  віці  3-4  років  щодня  вимовляють  12000  слів  і  задають  близько  900  питань.
12.  Одного  разу  взимку  в  Ізраїлі  несподівано  для  всіх  випало  багато  снігу.  Відразу  після  цього  верховний  равин  заборонив  дітям  по  суботах  ліпити  снігову  бабу,  бо  вважав  це  роботою,  але  водночас  дозволив  грати  в  сніжки,  бо  вважав  це  розвагою.
 13.  У  Швеції  діє  закон,  який  забороняє  рекламу  звертатися  до  дітей  до  12  років.Вважається,  що  в  цьому  віці  діти  легко  піддаються  впливу  і  реклама  може  негативно  вплинути  на  їх  психіку.
14.  Один  відомий  педагог  згоден  з  тим,  що  діти  це  квіти  життя,  але  вважає,  що  їм  не  можна  давати  розпускатися.
15.  Недавні  статистичні  дослідження  в  США  виявили  дивовижну  річ.  Виявляється  в  країні  все  більше  і  більше  батьків  стали  називати  своїх  дітей  іменами  -  брендами.  Особливою  популярністю  користуються  імена  Армані,  Найк,  Лексус,  Шанель  і  багато  інших.
16.  Президент  Німецького  Союзу  захисту  дітей  недавно  звернувся  в  міжнародний  олімпійський  комітет  з  докорами  в  тому,  що  спорт  залишається  головним  способом  експлуатації  дитячої  праці.  Причому  вона  діє  не  тільки  в  далеких  африканських  країнах,  а  й  по  всій  Європі  та  Америці.  І  що  цікаво,  найчастіше  олімпійськими  чемпіонами  стають  саме  діти.
17.  У  Дубаї  (ОАЕ)  три  роки  тому  проходила  найбільша  у    світі  виставка  фотографій  усміхнених  дітей  у  віці  до  п'яти  років.  Виставка,  яка  налічувала  18  тисяч  фотографій,  потрапила  в  Книгу  рекордів  Гіннеса.  Це  було  найбільше  кількість  фотографій,  зібраних  в  одному  місці.
18.  Організатори  закликали  батьків  надсилати  аматорські  фото  своїх  усміхнених  чад.  Відгук  перевищив  всі  очікування.  Одна  американська  пара  навіть  надіслала  рентгенівський  знімок  їх  ще  не  народженої  дитини.  До  речі,  всі  батьки  отримали  диплом,  що  фотографія  їхньої  дитини  занесена  в  книгу  Гіннеса.
19.  Ганеш  ситам-палам  вважається  одним  з  найрозумніших  дітей  у  світі.  Семирічний  хлопчик  став  наймолодшим  студентом  університету  на  планеті.  Ганеш  миттєво  схоплює  покладений  курс  знань,  навіть  якщо  відвідує  лекції  всього  раз  в  тиждень.  Такими  темпами  він  повинен  вже  до  тринадцяти  років  отримати  ступінь  бакалавра.
20.  Нещодавно  в  поліцейських  ділянках  штату  Маямі  з'явилися  так  звані  "ведмежі  патрулі".  Іграшкові  ведмеді  супроводжують  поліцейських  при  патрулюванні  і  досить  часто  вступають  в  дію.  Якщо  діти  плачуть,  їх  заспокоюють  за  допомогою  цих  іграшок.
21.  У  Японії  на  стоянках  для  велосипедів,  що  знаходяться  поряд  зі  школами,  можна  побачити  дві  таблички.  На  одній  зображені  кілька  акуратно  стоять  велосипедів  і  напис:  "Так  ставлять  велосипеди  хороші  діти".  На  іншій  табличці  можна  побачити  пару  недбало  кинутих  велосипедів  і  інший  напис.  "Так  хороші  діти  велосипеди  не  ставлять".
25.  .  Японці  старанно  уникають  в  спілкуванні  з  дітьми  слів  «погано»,  «поганий»,  «нехороший».  Якщо  малюк  нашкодив,  говорять  не  «ти  погана  дитина»,  а  «хороші  діти  так  не  поступають».    
 Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел    і  переклала  на  українську  мову    8.09.18            18.20            24.08.18  10.35
           Цікаві  факти  про  дітей  і  батьків  
         Найбільше  дітей  народжується  в  січні  і  березні:  1/10  і  1/11  частина  від  загальної  кількості.
 Найбільший  малюк  з'явився  у  громадянки  Канади  Анни  Бантес.  Він  важив  трохи  менш  як  11  кілограмів!  Правда,  і  мама  була  мініатюрна:  її  зріст  складав  2  м  24  см.
   Найменша  дитина  важила  всього  224  грами.  Недоношена  дівчинка  народилася  на  22-му  тижні  вагітності  мами.  Вона  не  тільки  вижила,  а  й  за  три  місяці  перебування  в  лікарні  добралась  до  двох  кіло.  Акселерація  -  не  міф,  а  науково  доведене  явище.  
         Найбільша  різниця  у  віці  між  дітьми  зафіксована  у  шведа  Нільса  Паульсена.  Коли  він  помер,  йому  було  160  років.  На  той  момент  його  старшому  синові  виповнилося  103  роки,  а  молодшому  -  9.    
         На  старовинному  надгробку    німкені  Барбари  Шмотцерін  написано,  що  вона  народила  38  хлопчиків  і  15  дівчаток.  
         Один  з  найвідоміших  фразеологізмів,  пов'язаних  з  дітьми,  -  «хлопчик  для  биття».  У  цього  виразу  є  своя  історія.  В  епоху  просвітництва  в  Англії  заборонялося  піднімати  руку  на  принців,  навіть  якщо  вони  того  заслуговували.  Щоб  покарання  все-таки  не  пропадало  дарма,  при  пустотливих  принцах    тримали  спеціальних  хлопчиків,  які  брали  на  себе  всі  прочухани.  Коли  хлопчика  для  биття  карали,  це  було  важким  випробуванням  для  принца,  адже  діти  завжди  грали  разом  і  були  кращими  друзями.
             Кількість  китайських  жінок  на  20  млн  менше,  ніж  китайців-чоловіків.  Тому  що  багато  сімей,  згадуючи  про  державний  ліміт  мати    «максимум  одну  дитину  на  сім'ю»,  переривають  вагітність,  якщо  дізнаються,  що  чекають  дівчинку.  Все-таки  хочеться  обзавестися  спадкоємцем,  а  не  спадкоємицею  ..
 Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    25.07.18  14.00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825749
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Дружня рука

Весна, Любов, Печаль і Радість

[i]Весна,  Любов,  Печаль  і  Радість  -
Оце  супутниці  мої,
Тут  кожна  –  справжня  досконалість.
У  кожного.    Водночас,  нічиї  …[/i]
[b]Весна[/b]  
Мене  ви  мабуть  зачекались.
Та  я  ж  біжу.  Але  трикляті  каблуки  …
В  грязюку  наче  закопались.
Не  сором  вам,  нікчемні  дундуки?
[b]Любов[/b]
Не  лайся,  подруго,  не  варто.
Для  тебе  в  мене  дві  руки.
З  того  болота  вибирайся,
Одне  і  те  ж  трива  віки  …
[b]Печаль[/b]
Як  можна  стільки  жартувати,
Хіба  є  сенс  у  тій  весні?!
Навіть  не  вміючи  літати,
Радіють  посмішкам  її  …
[b]Радість[/b]
Хто  ще  не  вміє,  то  навчиться,
Ще  краще  –  просто  посміхнись.
Комусь  є  крила,  комусь  крильця,
І  щире  гасло:  не  журись  …
[b]Весна[/b]
Ах  ці  жахливі  каблуки,
Візьму  і  взуюсь  в  кирзаки.
[b]Любов[/b]
Для  тебе  ця  ганьба  не  гожа,
Весна  вдягнутись  так  не  може    …
[b]Весна[/b]
Так,  дійсно,  просто  уяви,
Вони  на  грацію  чекають.
Суміш  болота  і  трави?
Такою  зовсім  не  впізнають  …
[b]Любов[/b]
А  може  ти  про  це  дарма,
Бо  усмішка  твоя  –  весна,
І  руки  тепло  обіймають,
І  очі  очі  вже  шукають  …
[b]Весна[/b]
Якщо  з  тобою  поруч  ми,
То  як  би  нас  не  заховали,
Примчали  б  звідкись  диваки,
Навіть  такими  б  упізнали  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825600
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДІВЧИНКА ДАРИНКА

ДІВЧИНКА  ДАРИНКА

За  минулим  липнем  -  медоносна  бджілка,
В  голубім  світанні  липа  у  росі.
На  листках  кульбаби  озерця  в  пуделках,
А  у  тих  пуделках  -  хмарки  у  воді.

Сонна  вишня  мріє  про  високе  небо,
Начепила  зірок,  гілки  як  дуга.
Пробудилась  пташка,  сипле  ніжний  щебет,
Стрепенула  роси  аж  злягла  трава.

В’ється  по  стежині  низком  повитиця,
У  віночок  стали  білі  квіточки.  
Тільки  хвощ  зелений,  як  в  зимі  ялиця
Гордо  край  городу  виставив  гілки.

Розпустила  коси  кукурудза-пава,
В  кожусі  молочні  зуби  проросли.
Достигає  сонях.  Горобцям  забава
З’їсти  кілька  зерен  поки  ходять  сни.

Вийшла  у  садочок  дівчинка  Даринка,
Обросила  капці,  мокрі  ремінці...
Ну,  чому  ж  зі  мною  у  сльозах  стежинка?
Аж  здійняла  в  небо  грайку  горобців.

Розбудила  тишу,  стрепенувся  промінь,
Крізь  густу  хмаринку  сонце  на  виду.
За  далеким  липнем  –  голубиний  спомин
Загубився  в  стежці  й  сліду  не  знайду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825096
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Валентина Ланевич

Ой, піду я до криниці.

Ой,  піду  я  до  криниці,
До  криниці.
Там,  під  явором,  копиці,
Йой,  копиці.

У  криниці  вода  чиста,
Вода  чиста.
А  я  дівка  гонориста,
Гонориста.

Мене  милий  переймає,
Переймає.
Ув  обіймах  притискає,
Притискає.

Мій  миленький,  йой,  ти,  погодь,
Йой,  ти,  погодь.
Мене  із  розуму  не  зводь,
Ох,  ти  не  зводь.

Мокре  сіно,  бач,  іде  дощ,
Бач,  іде  дощ.
Вийде  сонце,  завтра  приходь,
Йой,  бо,  приходь.

13.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825326
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Їх серця поранені любов’ю

Війна  й  кохання  –  несумісні  речі,  –
Сказав  би  той,  хто  ще  не  воював,  –
Не  для  війни  жіночі  ніжні  плечі,
А  для  кохання,  –  й  посмішку  б  сховав.
Але  в  житті  на  все  свої  закони,
А  ще  коли  і  край  свій  у  біді,
Що  в  мирний  час  не  сталося  б  ніколи,
Те  відбулось.  Чия  вина  тоді?
Вона  і  він  не  перший  день  воюють,
Обстріляні  в  бою  також  не  раз,
Солдатські  душі  все  акумулюють,
Від  ворога  боронячи  Донбас.
А  душі  молоді  ще  й  свята  просять,
Хоча  уже  й  припечені  вогнем:
Манили  його  губи  її  коси…
Ба,  долі  не  об’їдеш  і  конем.
Кохання  їх  міцнішало  щоднини,
А  часто  забувало  і  про  страх,
Коли  вони  у  розвідку  ходили,
А  чи  від  мін  ховались  у  ровах.
Пили  вони  короткі  миті  щастя
І  мріяли  про  інший  –  мирний  час:
Чи  то  кохання  стрілося  невчасно,
Адже  мечем  розкраяний  Донбас?
Як  опускала  ніч  свої  долоні
На  землю,  де  біді  немає  меж,
Закохані  боялися  полону
Й  розлуки  теж  боялися  не  менш.
Димить  Донбас,  не  раз  умитий  кров’ю,
Та  їхньої  немає  в  тім  вини,
Що  їх  серця  поранені  любов’ю
Й  волосся  в  перших  пасмах  сивини.
5.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Рідний

Подільський Бучач (сл. Віталій Назарук. муз. Володимир Сірий)

                       [youtube]https://youtu.be/hrKEttolKLg[/youtube]
Подільська  окраса  в  ярах  і  долинах,
Де  липою  пахнуть  ліси.
Солодкі  медунки,  квітує  калина,
Бандури  звучать  голоси.

                               Пр:
Тут  Бучач  розкинувсь  на  пагорбах  древніх,
Де  Стрипа  тече  до  Дністра.
Церкви  і  костели  здіймаються  вгору,
Квітує  Поділля  краса.

Тут  землі  родючі,  народ  працьовитий.
Ростуть  золоті  пшениці.
Узором  подільським  сорочки  розшиті,
Глибокі  стоять  криниці.
                           Пр.

Історія  славна  подільського  краю,
Її  пам’ятає  народ.
І  грає  бандура,  історію  грає,
У  співі  подільських  щедрот.
                     Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825110
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Михайло Чир

Не в травах шовкових…

*  *  *
Не  в  травах  шовкових,
В  зелених  дібровах,
Шукав  я  ці  квіти  для  тебе.
В  високому  житі
Росою  умиті
Такі  лише  кольору  неба.

Їх  сонечко  гріє,
Їх  вітер  леліяв,
Рясні  їх  дощі  поливали.
Дарую  ці  квіти,
Щоб  щастю  радіти,
За  все,  що  так  щиро  кохали.

А  весни  минають,
Літа  не  чекають,
Ще  квіти  розквітнуть  не  раз.
За  тими  літами,
Щоб  ми  пам’ятали,
Як  квіти  всміхались  до  нас.
29.05.13  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825135
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Волинянка

Щастя

Буває  щастя  різним  на  землі,
В  кишені  кожен  щастя  має.
Один  знайде  у  зораній  ріллі,
У    вірних  друзях  інший  відшукає.
До  когось  щастя  разом  з  немовлям
Внесуть  у  вчора  ще  порожню  хату,
А  хтось  усе  життя  петля,
Щоб  власне,  особливе  відшукати.
Комусь  автівку  щастя  принесе,
А  хтось  проснувся  вранці  –  і  щасливий,
Щасливий  хтось,  коли  життя  спасе,
Чи  босоніж  пройде  у  літній  зливі.
Сховалось  щастя  у  простих  речах,
Й  щасливим  може  кожен  стати,
Лиш,  пам’ятай:  усе  в  твоїх  руках,
Знайдеш,  якщо  не  втомишся  шукати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825117
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Sukhovilova

***


Звуки  самоти
Падають  дощем,
Я  цілую  хмари...
Спалені  мости
Заросли  плющем,
Йду  на  звук  гітари...

Іній  на  вустах,
На  руці  тату,
Мов  вогонь  палає...
Через  прірву  шлях,
Через  гіркоту
Сніг  тебе  ховає...

Я  тебе  знайду,
Зупинюсь  в  траві,
І  навік  лишуся.
Тихо  підійду,
Крізь  тонку  вуаль
В  очі  подивлюся...

У  душі  вогонь
Топить  білий  сніг,
Вже  туман  сідає...
Від  тепла  долонь
Струм  в  очах  пробіг,
І  гітара  грає...
♡♡♡

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825014
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Sukhovilova

Я торкалась до неї…

Я  торкалась  до  неї,  як  вміла,
І  любила  такою,  як  є,
Вона  стала  продовженням  тіла,
І  сховалась  у  серце  моє.
Я  торкалась  до  неї  руками,
Ніжно  пестила  струни  душі,
Вона  грілась  моїми  думками,
І  ридала,  коли  йшли  дощі.
У  волошках  сиділи  й  співали,
На  перетині  древніх  епох,
Сходи  сонця  разом  зустрічали,
І  ділили  самотність  на  двох.
Аромат  її  свіжий  вдихала,
Милувалася  нею  вночі,
З  перших  днів  я  її  покохала,
І  дала  їй  від  серця  ключі.
Вона  мліла  у  моїх  долонях,
І  стогнала,  мов  ранений  звір,
Розкривалася,  мов  спілий  сонях,
Її  голос  лунав  аж  до  зір.
Я  торкалась  до  неї,  як  вміла,
Вся  розпечена,  наче  Сахара,
Вона  стала  продовженням  тіла,
Моя  подруга  вірна  -  Гітара!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825012
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 10.02.2019


Лилея

Просто делай что - то радостно!

Не  печалься...
Просто  делай  что  -  то  радостно!
Благие  мысли  посылай  в  эфир!
Ты  получишь  то  прекрасное...
Радость!
Под  названием  Жизнь!
Получай  от  Жизни  только  блага!
Но,  чтоб  их  цельно  получить...-
Соответствуй  этому  вначале!
Думай  позитивно!
Воплощай  их  в  мысль...
Радость  Дари  от  Сердца!
Получай  от  Жизни  позитив!
От  Жизни  только  Радость!
Даря  Любовь!
Наполненную  Светом  своим!
Высоко!
Всё  выше,  выше!
Отправляй  своё  Добро!
Даже  ,  если  вас  не  услышат...
Нет  разницы...
Это  отношение  -  твоё...
То,  что  идёт  от  Сердца...
То,  что  способно  пробудить...
Только  Любовь!
Наполнит!
Светом!
Не  печалься...
Ведь  как  прекрасна  Жизнь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824805
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Східний

Прошу у Бога лиш одне



Прошу  у  Бога  лиш  одне:
- Дай  сил  і  снаги  ще  писати,
Даруй  те  слово  молоде,
Щоб  помогло  з  невіри  встати.

І  щоб  воно,  як  те  зерно
В  душі  у  кожній  проростало,
І  материнським  молоком
Завжди  від  спраги  напувало.

І  крижане  топило  зло,
І  з  зим  творило  весну  й  літо.
З  глибин  сердечних  щоб  було
І  з  Твоїх  вуст  добром  налите.

Пишу  і  дякую  Творцю
За  нескінченну  Його  милість.
Вкраїнську  мову  я  люблю
За  мелодійність  і  за  зрілість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824788
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлана Вітер

Завари, матусю, чаю трав'яного

Завари,  матусю,  чаю  трав'яного
Та  посидь  зі  мною,  спогади  верни.
Серцем  пригорнуся  до  серденька  твого,
Ніжно  доторкнуся  до  його  струни.

Проведи  в  дитинство  і  візьми  на  руки,
В  платтячко  із  бантом  знову  одягни.
З  далечі  долинуть  "баю,  баю"  звуки,
Хоч  на  мить  полину  в  найсолодші  сни.

Легко,  як  метелик,  слідом  босоногим
Пробіжусь  по  стежці  навздогін  вітрам.
У  твої  обійми  упаду  з  дороги
І  любов  до  крихти  всю  тобі  віддам.

Заплети  в  косички,  мов  малу  дитину,
Помандрую  знову  в  тридцять  літ  назад.
Щастя  тихі  кроки  в  цю  блаженну  днину
Заквітують  цвітом,  як  вишневий  сад.

Розіллється  пісня  чистою  рікою,
Радістю  п'янкою  вийде  з  берегів.
Лагідним  наспівом  душу  заспокою,
Найсмачнішим  чаєм  з  запахом  лугів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824736
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Ганка Поліска

ПРАВДОБОРЦІ

                       ПРАВДОБОРЦІ
Правдоборцям    -  голови  зтинають,
Правдоборців  -  гноблять  і  гноять,
Правдоборців  -  снайпери  стріляють,
Правдоборці  -  у  землі  лежать.

Посміхнися  матінко  й  вдовице.
Вище  голову  синочок  і  донька.
Ваша  кров  не  йшла  на  попелище,
Ваша  кров  -  на  віки  вже  свята.

Не  зважай,  хто  обіцяє  й  мріє!  -
Куций  мозок  спритний  до  забав.
Тільки  там  справжня  любов  жевріє,
Де  без  вагань  -  життя  своє  віддав.

За  свій  народ,  за  вільну  Україну!
За  майбутнє  онуків  і  синів.
За  рай  земний,  за  мову  солов"їну
В  окопах  мерз  і  у  вогні  горів.

Правдоборці  -  Вітчизну  захищають!
Правдоборці  -  правду  не  мовчать.
Правдоборці  -  нас  оберігають.
Правдоборці  -  Україну  відновлять.  

05.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824603
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Валентина Рубан

ТВОЄЮ ХОЧУ БУТЬ



Вже  на    волосся  випав  перший  сніг,
Але  ж  думки,  іще  літають  в  вирій.
Як  знайти  ТУ,  із  тисячі  доріг?...
Хоч  дожидай,  хоч  виглядай,  хоч  вимрій.

Так  хочеться  туди,    де  щастя  жде,
Де  погляд    щирий  і  слова  приємні.
Де  мрія  із  бажанням  в  ногу  йде,
Де  почуття  глибокі  і  взаємні.

Туди,  де  очі  світяться  добром.
Щоб    серце  з  серцем  бились    в  унісон.
В  обіймах    ніжних  рук  -  відчуть  тепло,
І  те  пізнать,  що  напророчив  сон.

Вже  на  волосся  випав  перших  сніг,
Твоїх  скронь  теж,  торкнулось  хуртовиною.
Коли  ж  думок  і  мрій  в  нас  буде  збіг?
Твоєю  хочу  бути  я….    єдиною.

06.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Микола Холодов

Якщо ти не поруч

Якщо    ти    не    поруч    --    страждаю    у    муці.
Для    мене    є    довгою    й    мить,
Коли    я    буваю    з    тобою    в    розлуці    --
Нудьгою    сердЕнько    щемить.

Однак,    все    ж    бувають    в    житті    протидії:
Любов    без    розлуки  --  то    зась.
Одна,    із    таких    неприємних,    подія
У    нас    у    житті    відбулась.  

В    той    час    не    подав    я    незгоди    ні    звуку,
Хоч    душу    і    вкрила    імла,
Бо    кликали    нас    у    недовгу    розлуку
Людські    доброчинні    діла.

Невдовзі    ти    знов    була    поруч    зі    мною,
А    поруч    з    тобою    і    я.
Нехай    не    вкриваються    душі    імлою,
Коханая    зоре    моя!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639783
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 06.02.2019


Валентина Рубан

ТВОЄЮ ХОЧУ БУТЬ



Вже  на    волосся  випав  перший  сніг,
Але  ж  думки,  іще  літають  в  вирій.
Як  знайти  ТУ,  із  тисячі  доріг?...
Хоч  дожидай,  хоч  виглядай,  хоч  вимрій.

Так  хочеться  туди,    де  щастя  жде,
Де  погляд    щирий  і  слова  приємні.
Де  мрія  із  бажанням  в  ногу  йде,
Де  почуття  глибокі  і  взаємні.

Туди,  де  очі  світяться  добром.
Щоб    серце  з  серцем  бились    в  унісон.
В  обіймах    ніжних  рук  -  відчуть  тепло,
І  те  пізнать,  що  напророчив  сон.

Вже  на  волосся  випав  перших  сніг,
Твоїх  скронь  теж,  торкнулось  хуртовиною.
Коли  ж  думок  і  мрій  в  нас  буде  збіг?
Твоєю  хочу  бути  я….    єдиною.

06.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 56. Із ран правди…



221*  тризна  по  другові  істини  неба  покаже…
     
Як  нас  в  дні  юності  бажання-сни  водили
В  незвідані  світи  і  одкровень,  і  сили
Любові,  що  серця  вінчала  з  мрій  безмежжям!  –  
А  нині  бачу  я  цей  цвинтар  і  могили…  

222*  долі  вдів  і  сиріт  як  пробачити  небу…

Знай  світе,  ось  ціна  всім  «божим  чудесам»:
Покровом  підлих  тут  –  високі  небеса,
Вони  для  чорних  душ  були  завжди  прихистком,  
А  серцю  чистому  –  зло,  втрати,  біль,  сльоза…

223*  перед  сльозою  вдови:
«бог  не  дає  більше,  ніж  людина  може  стерпіти…»?  -  ?!.

Ти  ж  обіцяв!  –  Ти  зайвого  не  будеш
Тим  посилати,  хто  живе  як  люди,
Хто  славить  небо,  і  Тебе,  і  вірить?!  –  
А  взяв  безцінне!!  –  й  колеш  болем  груди…

224*  за  вдовиним  порогом:
«Ти  зрікся  милосердя,  коли  творив  Адама…»

Світом  править  не  бог  –  зло,  жадоба  і  лжа…
Із  безсилля  Творця  і  постала  межа:
Всі  єгипетські  кари,  дух  злоби,  знак  звіра  –  
І  стікає  час  віри  із  правди  ножа…
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824400
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Касьян Благоєв

Арабески, 55. Засвоєні уроки



217*  «не  зрадь  себе  і  серце  те,  що  носиш»

Так,  я  не  став  під  небом  цим  ні  знаним,  ні  багатим.
Чинів  високих  не  досяг;  але  й  поля  орати
Не  став  я  тих,  що  сіють  зло,  і  підлість,  і  безчестя  –  
Живу  в  гармонії  душі  зі  світом,  як  із  братом.

218*  з  уроків  прозріння:
     не  в  званнях,  чинах  і  статках  радості  всі  наші

Панове,  нудьгою  живемо  у  світі  химернім,  мінливім
Поважно-бундючні,  пихаті,  сановні,  багатством  чванливі,
Забувши  про  час,  що  минає,  про  смерть  невблаганну  –  на  фініш…  
–  Втішаймося  днями  у  дружбі  –  і  будьмо  любов’ю  щасливі!

219*  (Г.)  після-мова  (до  того,  хто  зрікся  дружби  взамін  статків):
     «не  одежа  робить  нас  людиною»

Аби  пізнати  суть  людського  духу,
Спочатку  вбий  в  собі  раба.  Тож  слухай:
Ні  золото  твоє,  ні  шовк  одежі
Нутро  осляче  не  прикриє  й  вуха.

220*  про  «волю»  неба,  і  богів,  і  фатум  долі

Ми  завчене  глупство  повторюємо  ніби  мантру
Про  долю,  що  нам  пише  Будда,  чи  Яхве,  чи  Рама.
Якщо  ж  придивитись  до  наших  житейських  днів-мандрів,
То  доля  –  це  сума  дурниць,  котрі  творимо  самі…  
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824399
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Амадей

СОН

     Сон

                   Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний
                                   Мені  приснивсь.

                             Т.Г.Шевченко.  Сон.


Мені  під  ранок  сон  происнився,
Немов  Прем"єр  на  паперті  стояв,
Жебрачив  копійки,  молився,
Й  несамовито  в  небо  він  кричав.

"За  що  Ти  Господи,  знущаєшся  із  мене?!
Страждань  моіх  немає  меж,
Ти  ж  бачиш  копійки  останні  в  жмені,
Я  ж  істи  хочу!..Я  ж  людина  теж!!"

Мені  немає  душу  де  зігріти,
Немає  заплатить  чим  за  тепло,
Нема  на  світло,  а  у  мене  ж  діти!
За  що  страждати  ім  отак  прийшлось?

І  тут  почув  я  голос  грізний  з  неба
Ти  скиглиш!...Просиш  співчуття  тепер!!
Про  все  це  думать  було  треба,
Тоді,  коли  ти  був  Прем"єр!

Ти  сам  в  народу  забирав  останнє,
Від  тебе  весь  народ  тоді  страждав,
Іди  я  покажу  велику  тайну,
Що  для  правителів  я  вже  приготував.

Горіло  полум"я,  а  в  ньому  все  багатство,
І  Сам  Господь  правителів  карав,
А  самим  ненажерливим,  кровавим,
У  горло  золото  розплавлене  вливав.

Проснувся  з  жахом  від  страхіття  того,
Став  на  коліна,  Богу  помоливсь,
Просив  єдине  в  Господа  Святого,
Щоб  сон  оцей,  Прем"єрові  приснивсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Полісянка

Ти – мій вирок

Чи  то  місяць,  чи  блиск  зірок
не  бувають  гарячі…
Ти  –  мій  вирок  і  мій  –  пророк,
передвісник  удачі.

Ще  м’язисте  міцне  крило
розпорошує  морок.
Ти  зберіг  у  собі  тепло,
хоч  давно  вже  за  сорок.

Ти  прагматик  і  реаліст  –
дій  вражаюча  скромність.
Мудрість  слова  для  тебе  –  зміст,
сила  слова  –  спроможність.

Почуттів  золоті  жнива
осінь  шле  надто  пізня.
Я  тобою  живу…  й  жива
наших  зустрічей  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 50. Моє, у часі й просторі……


197*  врожаї  листопадин;  гіпотонія…

Ти  був  щасливим  теж,    Касьяне,  –  вічний  вітер!
Та  час  осінніх  днів  межу  бажанням  мітить:
Пора  забути  спів  весняних  мрій  юначих,  
І  смак  вина,  і  дів  –  он  старість  шле  «привіти»!

198*  бентежність  листопадин;  ревнощі:
     ти  так  всміхаєшся  до  всіх  –  і  краєш  душу  й  серце!

Скажу:  сто  ворогів  не  зможуть  принести  
В  мій  дім  нещасть  і  бід,  які  приносиш  ти.
Ревную,  мучусь  легковажністю  твоєю  –  
Та  все  одно  таку  не  зможу  я  знайти!

199*  надії  листопадин;  емігрантці:
   ще  не  злічити  літ  твоїх,  а  в  мене  й  дні  полічені…  

Я  не  втомлюся  жити  і  любити,
Якщо  й  за  гори,  хмарами  покриті,
Чи  й  за  моря  тебе  сховає  доля  –  
От  тільки  б  смерть  своє  не  брала  мито!..

200*  бенкети  листопадин;  спрага  щастя:  
     стиглі  вишні  долі  –  твої    очі…

Вишневих  чарів  чиста  глибина
В  твоїх  очах  сховалася!  До  дна
Її  сягнуть  Касьяна  серце  хоче,
Як  молодого  випити  вина!..
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 49. Часи і простір…


193*  «гречкосій  ти,  поет,  а  чи  цар  –  не  помилує  небо…»
     (марсія  до  4  грудня  –  у  885-ту  річницю  поминання
     Абу-ль-Фатх  Омара,  Гіяз  ад-Дина  –  життєлюба  і  поета)

Коли  по  волі  долі  фатальний  час  пробив,  
Одне  з  найбільших  тут  і  найдивніших  див  –  
Твоє  життя,  Хайяме,  підступне  небо  вкрало,  –  
І  що  йому  краса  душі,  що  слово,  котрим  жив?!.

194*  втішайся  тим,  що  маєш,  і  –  живи!
     (на  тризні  можновладця…)
 
Сьогодні  один,  що  кумиром  міг  стати  мені,
Лежить  без  бажань,  і  без  подиху,  й  злата  в  труні.
А  вчора  йому  поклонялися  й  лестили  бевзі  –  
А  я  ще  життю  і  любові  співаю  пісні.

195*  заспіви  з  бенкетів  листопада:  печалі  радостей…

Час  розвіює  дні  в  порох  вічних  пустельних  пісків.
Мрій  всихають  джерела,  як  в  спеку  потоки  струмків  –    
Караван  моїх  днів  привела  ти  до  осені,  доле…  
–  Як  же  швидко  я  спив  чашу  юності  й  зрілих  років!  

196*  заспіви  з  бенкетів  листопада:  фатальності…  

Не  злякається  доля  гріха  –  вб’є  святе  все  і  грішне.
І  зів’яне  краса,  ляжуть  зморшки,  як  часу  насмішка,
Сила  тіла  мого  переллється  у  неміч  старечу  –  
Не  пророк  цього  я!  –  так  цей  світ  сотворив  нам  Всевишній…
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823838
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Дружня рука

Хто придумав червоне вино, знався, мабуть, чудово в любові

Хто  придумав  червоне  вино,  знався,  мабуть,  чудово  в  любові,
Не  тому,  що  червоне  воно,  а  тому,  що  поезія  в  слові,
А  тому  що  бокали  в  руках,  мерехтіння  легке  світла  свічки,
І  зближає,  чарує  воно,  і  стають  двоє  наче  одно,
Обійнялись  неначе  смерічки.
Серед  всіх  благородних  напоїв  лиш  йому  поклоняються  двоє,
В  ньому  ніжність,  тепло,  поцілунок,
Плескіт  хвиль,  пасма  гір  візерунок.
Ти  уважно  вдивись  в  цей  бокал,  як  багато  у  ньому  дзеркал  …
Хто  придумав  червоне  вино,  все  ж  не  був  він  щасливий  в  любові,
Втратив  мабуть  її  і  зробив  з  тої  втрати  вино,
Щоб  напитись  до  смерті  такої.
Пив  вино  і  любов  ту  забув,  захопили  щоденні  турботи,
Раз  до  неї  у  гості  прийшов,  так  занесли  круті  повороти.
Два  бокали  і  двоє  очей,  дві  краплини  мов  очі  троянди
Не  ховали  своїх  вже  ночей,    заспівали  свої  серенади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823719
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Sukhovilova

※※※

Черепицю  шпилястого  даху
Знов  дощами  облизує  ранок,  
Новий  день  воскресає  із  праху,
І  вкриває  серпанком  світанок.
Бачу  Всесвіт,  крізь  ягоди  глоду,
Що  до  вікон  моїх  притулився,
А  всі  люди,  мов  числа  із  коду,
Що  століттями  з  неба  кришився.
Вся  земля  оповита  шляхами,
Наче  венами  тіла  людського,
Ми  топтали  цю  землю  віками,
Мов  новенькі  частинки  старого.
На  готичний  будинок  дивлюся,
Що  потрапив  в  туманні  лабети,
Свіжим  хлібом  з  птахами  ділюся,
Знову  слухаю  ретро-касети...
В  цьому  світі  не  вічний  світанок,
Навіть  день,  що  воскреснув  із  праху,
Як  не  вічний  у  затишку  ранок,
Й  черепиця  шпилястого  даху...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823668
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Інна Рубан-Оленіч

Вир твоїх очей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Er6kAqV7XUI[/youtube]
[i](Художній  переклад  пісні  "Омут  твоих  глаз"  з  репертуару  гурту"Руки  Вверх")[/i]

В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.

Всі  до  тебе  шляхи  зачаровані,  і  між  нас,  як  стіна,  непрохідний  ліс,
Де  шукати  тебе,  моє  сонечко,  біль  мою  в  небеса  сірий  птах  поніс.
Наче  камінь  впаду,  крилонька  зломлю,  на  колінах  з  землі  тихо  прошепчу,
Де  ховаєшся  ти,  моє  сонечко,  відгукнись,  я  знайду  і  не  відпущу.

ПРИСПІВ:
В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.

Я  прощаюсь  з  холодною  осінню,  розумію,  тебе  не  побачу  я,
 Над  старими  лісами  й  долинами,  я  шукатиму  слід  твій,  коханая.
Вітер  всі  почуття    в  шмаття  розірве,  і  холодним  струмком  сльози  потечуть,
Не  знайду  я  тебе,  моє  сонечко,  і  тепло  мені  більш  твоє  не  відчуть.

ПРИСПІВ:
В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.
В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.




ОРИГІНАЛ:

В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.

Все  дороги  к  тебе  заколдованы  между  нами  стеной  темный  лес  стоит,
Где  найти  мне  тебя,  мое  солнышко,  птичьим  криком  к  тебе  боль  моя  летит.
Камнем  вниз  упаду,  крылья  обломав  и  поднявшись,  с  колен  тихо  прошепчу,
Где  же  прячешься  ты,  мое  солнышко,  отзовись,  я  тебя,  так  давно  ищу.

Припев:
В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.

Я  прощаюсь  с  холодною  осенью,  понимая,  что  мы  не  увидимся  
Над  лесами  над  снежною  проседью  я  искать  тебя  буду  любимая.
Ветер  чувства  мои  в  клочья  разорвал  и  холодным  ручьем  слезы  как  вода.
Не  найти  мне  тебя,  мое  солнышко,  и  с  тобою  не  быть  уже  никогда.

Припев:
В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.
В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823660
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Інна Рубан-Оленіч

Пам’ятаймо, про Крути!

Не  калину  то  вітер  зірвав,
І  кров  ягід  розкидав  по  полю,
То  під  Крутами,  юний  боєць,
Не  жаліючись,  бився  за  волю.

То  не  птахи,  то  не  снігурі,
Горобину  збивали  з  гілок,
Так  судилося  мабуть  вгорі,
Кров’ю  писаний  волі  урок.

То  не  маки  посеред    зими,
В  полі  білому  порозквітали,
Юні  хлопці  –  Вкраїни  сини,
Полягли,  аби  ми  пам’ятали.

Як  народ  вишивав  свій  рушник,
Як  узор  слався  з  горя  і  болю,
Щоб,  хоча  б  через  сотню  років,
Дав  нам  Бог  незалежність  і  долю.

30.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823340
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Тома

Просте жіноче щастя…

 Просте  жіноче  щастя  -  прокидатися  в  обіймах  рідних,
 Хмуритися  від  яскравого  сонця,  з  нетерпінням  чекати  вихідних,
 Поспішати  додому  з  роботи,  приготувати  йому  смачну  вечерю,
 Щоб  одного  разу  він  став  опорою  -  улюбленим  твоїм  чоловіком.
 Просте  жіноче  щастя  -  улюбленому  прасувати  сорочки,
 Заварювати  чай  з  трав  і  пити  з  однієї  чашки,
 Навчитися  пекти  торти,  прикрашати  їх  красиво,  майстерно,
 Щоб  він  тебе  цілував,  повторюючи,  що  дуже  смачно.
 Просте  жіноче  щастя  -  розуміти,  що  ти  просто  потрібна,
 Засипати  на  чоловічому  плечі,  забуваючи  проблеми,  справи,
 Притискати  до  себе  ті  квіти,  які  він  подарував,
 Знати,  що  підтримає  завжди,  і  коли  не  залишиться  сил.
 Просте  жіноче  щастя  -  завести  смішного  кошеня,
 Почути  від  улюбленого  фразу:  «хочу  від  тебе  дитину»,
 Купити  собі  нове  плаття,  для  нього  бути  найкрасивішою.
 Просте  жіноче  щастя  -  кохати  і  бути  коханою
 «А  все-таки,  знаєте,  -  треба  любити!
©  Copyright:  Марія  Куткар,  2014
Переклала    на  українську  мову      30.01.19    10.00



Простое  женское  счастье  —  просыпаться  в  объятьях  родных,
Хмуриться  от  яркого  солнца,  с  нетерпением  ждать  выходных,
Торопиться  домой  с  работы,  приготовить  ему  вкусный  ужин,
Чтобы  однажды  он  стал  опорой  —  любимым  твоим  мужем.
Простое  женское  счастье  —  любимому  гладить  рубашки,
Заваривать  чай  из  трав  и  пить  из  одной  чашки,
Научится  печь  торты,  украшать  их  красиво,  искусно,
Чтобы  он  тебя  целовал,  повторяя,  что  очень  вкусно.
Простое  женское  счастье  —  понимать,  что  ты  просто  нужна,
Засыпать  на  мужском  плече,  забывая  проблемы,  дела,
Прижимать  к  себе  те  цветы,  которые  он  подарил,
Знать,  что  поддержит  всегда,  и  когда  не  останется  сил.
Простое  женское  счастье  —  завести  смешного  котенка,
Услышать  от  любимого  фразу:  «хочу  от  тебя  ребенка»,
Купить  себе  новое  платье,  для  него  быть  самой  красивой.
Простое  женское  счастье  —  любить  и  быть  любимой
«А  все-таки,  знаете,  —  надо  любить!
©  Copyright:  Мария  Куткар,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823338
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Катерина Собова

Категорії жiнок

Кум    Петро    і    кум    Гаврило
Вдома    сіли    випивати,
(Жінки    в    церкву    подалися,
Бо    був    Спас  –  велике    свято).

Кум    Петро,      (а    пили    в    нього)
Був    господар,    все    старався,
І    дружина    -    господиня,
Нею    дуже    він    пишався!

-Дослідив    я    вчора,    куме,
(Моя    думка    незалежна):
Кожна    жінка    в    нас    займає
Категорію    належну.

Є    в    нас    відьми    і    чаклунки,
І    потворні    є    на    вроду  –
Отакі-то    скрізь    дарунки
Ще    підносить    нам    природа.

Випили    по    чарці,    другій,
Тут    Петро    почав    розмову:
-Що    таке    -    порядна    жінка?
В    відповідь    Гаврило    мовить:

-Така    -    перша    в    співах,    танцях,
Це,    як    у    Миколи    Нінка:
Має    Колю    і    коханця  –
Оце    й    є    порядна    жінка!

-Що    Ви,    куме,    це    -    повія,
Безтурботна    і    весела,
Як    Кирилова    Марія  -
Обслуговує    всі    села.

Це    вже    лихо,    справжнє    горе,
Нащо    в    хаті    це    ледащо?
Бідний    мучиться    Кирило,
Така    жінка  -    є    пропаща.

І    що    Нінка,    що    Марія,
Я    різниці    тут    не    бачу…
-Зачекайте,    є    нюанси,
Я    Вам    зараз    розтлумачу:

-Як    тоді    таку    назвати,
Як,    приміром,    моя    Віка:
Чесна,    вірна,    тільки    має
Лиш    одного    чоловіка?

Тут    Гаврило    усміхнувся,
Підморгнув    ще    й    правим    оком:
-Таку    жінку    називають
В    нас    -    самотня    й    одинока,

Небагато    в    Віки    щастя:
Кухня,    Ви,    в    хліві    скотина…
В    мене    теж    самотня    Настя,
Бо    я    в    неї,    як    дитина.

А    ще    є    жінки-вампіри,
І    мегери,    й      мазохістки,
Є,    що    брешуть    через    міру,
Є    шахрайки    й    вертихвістки.

В    кожного    -    свої    проблеми,  
Є    над    чим    тут    міркувати…
Жаль,    дружини    ввійшли    в      хату  –
І    закінчились    дебати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823328
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Катерина Собова

Мiстика

Молодий    хлопчина    Ваня
Був    засліплений    коханням:
Знав,    що    тільки    його    Настя
Принесе    у    хату    щастя.

Закохався    -    одружився,
І    побачив    -    помилився.
Стала    Насточка    ревнива,
І    сварлива,    і    лінива.

Все    Івану    дорікала:
-Краще    б    я    тебе    не    знала!
Пригадай    знайомство    наше:
В    парку    я    і    друг    мій    Паша,

Раптом    грім,    страшенна    злива
(Отаке    буває    диво),
Паша    втік    із    переляку,
А    я    мокра,    як    собака

Залишилась    біля    дуба,
Цокотіли    в    мене    зуби,
Навіть    тіло    все    здригалось  –
Дуже    блискавки    боялась.

Десь    раптово    ти    узявся,
Кажеш    -    зразу    закохався…
Така    зустріч    була    наша,
Жаль,    що    не    вернувся    Паша.

-Я    не    вірив,-    Ваня    каже,-
Що    природа    все    підкаже:
Мене    небо    рятувало,
Знаки    ясно    подавало!

Блискавка    стріляла    з    хмари,
Щоб    не    були    ми    у    парі,
Вітром    з    ніг    мене    збивало
І    до    тебе    не    пускало.

Сипав    град,    як    горошини,
В    колесі    -    пробита    шина,
Злива    страху    додавала,
Хіба    цього    було    мало?

Поховалися    всі    звірі…
Тепер    в    містику    я    вірю,
І    яка    в  жінок    порода  –
Все    підкаже    вам    природа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Тома

Письменники…

Письменники-фермери,  городники  і  садівники
               Якщо  ваше  літо  проходить  не  на  Середземному  морі,  а  серед  грядок  моркви  і  гороху,  то  не  впадайте  у  відчай!    Справжні  інтелектуали  -  такі  як    Франц  Кафка,  Джордж  Оруелл  ,Лев  Толстой  -  схвалили  б  такий  відпочинок.    Адже  і  вони  свого  часу  прополювати  ріллю  від  бур'янів  і  боролися  з  жуками-паразитами.
               
             Вільям  Берроуз      вирощував  бавовну  та  овочі      Через  переслідування  влади  Вільям  Берроуз  змушений  був  часто  міняти  місце  проживання.    У  1949  році  він  разом  з  дружиною  і  дворічним  сином  перебрався  в  Мехіко,  де  не  на  жарт  захопився  фермерством.    На  великих  територіях,  прилеглих  до  будинку,  він  почав  вирощувати  бавовну.
           У  листі  до  поета  Аллен  Гінзберг  в  той  рік  він  написав:  «З  бавовною  вийшло  непогано,  проте  витрати  на  збір  врожаю  і  техніку  майже  з'їли  дохід.    Місяця  через  два  приспіють  осінні  овочі.    Мехіко  -  казкове  місто,  ціни  тут  -  третина  від  штатівських.    Жити  б  тут  і  не  тужити  ».
                 Джордж  Оруелл  вирощував  овочі,  фрукти  і  квіти
 Автор  «Скотного  двору»  обожнював  займатися  сільським  господарством.    Він  жив  в  Марокко,  в  передмісті  Лондона  і  на  шотландському  острові  Джура  -  і  всюди  активно  огородничав.    Його  щоденник  рясніє  нотатками  про  збір  овочів,  риболовлі,  вироблення  кролячих  шкур,  приготуванні  яблучного  пюре,  зберіганні  яєць.    Тут  же  -  малюнки  токарних  верстатів,  плугів,  дрилів,  кіс,  рибальських  сіток,  стремен.
 Деякі  записи  виглядають  дуже  коротко:  «11.4.38.    Одне  яйце  »;    «11.5.38.    Одне  яйце  »;    «11.6.38.    Два  яйця".    У  вересні  1946  року  він  зазначив:  «Зробив  ложку  для  гірчиці  з  кістки  оленя».    Пізніше:  «Провів  близько  двох  годин,  намагаючись  витягнути  корову  з  болота».    Його  останній  запис  в  щоденнику,  зроблений    незадовго  до  смерті,  говорить:  «Проліски  всюди.    Кілька  тюльпанів  здалися.    Желтушник  все  ще  намагається  зацвісти  ».
 Оруелл  вирощував  десятки  видів  овочів  і  фруктів,  ловив  раків,  готував  деревне  вугілля,  полював  на  кроликів,  вважаючи,  що  фізична  праця  під  сонцем  облогороджує  людину.    Втім,  догляд  за  капустою  не  завадив  йому  написати  один  з  найбільших  романів  минулого  століття  -  «1984».
               Джек  Керуак      вирощував  бавовну        Під  час  легендарного  подорожі  автостопом  по  Америці  Керуак  познайомився  з  мексиканкою  Беа  Франко,  яка  в  автобіографічному  романі  «В  дорозі»  носить  ім'я  Террі.    Молоді  люди  працювали  разом  на  фермі,  збираючи  бавовну  від  світанку  до  заходу  сонця,  а  ночі  проводили  в  наметі  неподалік  від  плантації.    Їм  платили  3  долари  за  45  кілограмів  бавовни,    в  день  вдавалося  заробити  всього  1,5  долара.
         Близько  10  років  тому  біограф  письменника  зв'язався  з  Беа  Франко.    Вона  дуже  здивувалася,  дізнавшись,  що  молодий  чоловік,  з  яким  вона  колись  познайомилася  на  фермі  в  Алабамі,  став  всесвітньо  відомим  автором  і  розповів  про  роман  з  нею  в  одному  з  головних  бестселерів  минулого  століття.
               Агата  Крісті        вирощувала  евкаліпти,  рододендрони  і  камелії
 Агата  Крісті  у  своїх  романах  часто  писала  про  сади,  оскільки  і  сама  захоплювалася  вирощуванням  квітів.    У  1938  році  вона  разом  з  чоловіком-археологом  придбала  розкішну    ділянку  Грінвей  в  графстві  Девон.    На  його  території  розташовувалися  город,  фонтан,  літня  кухня,  виноробня  і  кілька  садів.
 Найбільше  письменниці  подобалися  рідкісні  дерева  і  чагарники:  в  Грінвей  росли  мімози,  магноліі,  Пуйя,  а  також  50  видів  евкаліптів  і  гігантські  рододендрони.    Але  найулюбленішою    рослиною  Крісті  були  камелії:  в  її  садах  налічувалося  понад  200  видів!    Не  дивно,  що  автор  детективів  часто  отримувала  призи  на  місцевій  виставці  садівників.
                     Франц  Кафка        вирощував    овочі  та  рідкісні  види  фруктів
 На  початку  квітня  1913  Франц  Кафка,  переживаючи  нервове  виснаження,  приїхав  в  городництво  «Дворський»  під  Прагою.    Щоб  хоч  якось  впоратися  з  нескінченним  потоком  похмурих  думок,  безсонням  і  мігренню,  він  вирішив  брати  участь  в  прополюванні  грядок  в  якості  волонтера.    Письменникові  запропонували  квіти  і  овочі,  і  він  вибрав  овочеву  грядку.Спочатку  робота  в  городі  під  дощем,  що  мрячить  подобалася  Кафку  -  він  навіть  задумався  про  придбання  власної    ділянки.    Однак  наприкінці  квітня  дочка  садівника  поділилася    страшним  секретом,  і  він  написав:  «Мені,  мислячому  роботою  вилікуватися  від  неврастенії,  доводиться  слухати,  що  брат  цієї  дівчини  -  звали  його  Ян,  і,  власне,  він  був  садівником  і  передбачуваним  спадкоємцем  старого  Дворського    ,  і  навіть  володів  вже  квіткової  плантацією  -  два  місяці  тому,  у  віці  двадцяти  восьми  років,  отруївся  від  меланхолії  ».
 Після  цієї  розмови  письменник  покинув  город,  проте  незабаром  влаштувався  волонтером  в  агрономічний  інститут,  який  займався  виведенням  нових  видів  фруктів.
               Генрі  Міллер        вирощував    цитруси
 Після  невдалого  досвіду  спільного    життя  з  жінкою,  яка  була  на  15  років  старша  за  нього,  Генрі  Міллер  втік  з  Нью-Йорка  до  Каліфорнії,  де  провів  шість  місяців  на  цитрусових  плантаціях.    Він  виконував  різну  роботу  -  від  знищення  сухих  кущів  до  годування  віслюків.        Працюючи  на  цитрусових  плантаціях  під  палючим  сонцем,  22-річний  Міллер  багато  розмірковував  про  своє  покликання.    Саме  в  Каліфорнії  він  відвідав  лекцію  письменниці  Емми  Гольдман  і  відкрив  для  себе  філософію  Кропоткіна  і  Ніцше.    Незабаром  він  повернувся  в  Нью-Йорк  і  став  все  більше  і  більше  захоплюватися  літературою.
     Лев  Толстой      вирощував    яблуні  та  берези
 У  садибі  Ясна  Поляна  був  великий  фруктовий  сад.    У  перший  рік  після  одруження  Лев  Миколайович  збільшив  його  площу  з  10  до  40  гектарів  і  посадив  кілька  тисяч  яблунь,  кажучи,  що  це  для  новонародженого  сина.        Крім  того,  граф  розводив  овець,  коней  і  японських  свиней,  а  також  займався  бджільництвом.    На  гонорар  від  «Війни  і  миру»  він  купив  саджанці  беріз  та  засадив  ними  100  гектарів.      Також  він  вирощував  у  теплиці  персики,  лимони  та  апельсини.    У  1858  році  Толстой  продав  250  діжок  сливових  дерев,  персиків  і  груш.
               Редьярд  Кіплінг        вирощував    груші  і  троянди
 Після  того,  як  Редьярд  Кіплінг  купив  кам'яний  будинок  з  ділянкою  в  графстві  Східний  Суссекс  на  півдні  Англії,  він  не  на  жарт  захопився  садівництвом.    Годинами  плануючи  розташування  клумб  і  грядок,  він  писав  вірші  про  Суссексі,  його  багатої  історії  і  природі.    Всі  гроші,  отримані  після  присудження  йому  Нобелівської  премії,  автор  «Книги  джунглів»  витратив  на  свій  сад:  він  купив  нові  породи  троянд,  викопав  декоративний  ставок  і  побудував  прекрасний  навіс  для  древньої  груші.
               Вальтер  Скотт        вирощував    сосни,  дуби,  клени
 У  1811  році  Вальтер  Скотт  придбав  ферму  на  березі  річки  Туїд  в  Шотландії,  де  розташовувалися  два  сада    і  город.    Він  прикрасив  ділянку  доріжками  і  клумбами  з  троянд,  виноградною  лозою,  плющем  і  геранню.      Найбільше  письменникові  подобалося  саджати  дерева.    Сосни,  дуби,  клени  та  буки,  посаджені  автором  «Айвенго»,  можна  побачити  в  парку  Абботсфорд  і  сьогодні.      Літератор  любив  пригощати  гостей  екзотичними  фруктами  і  овочами,  які  вирощувалися  на  його  ділянці.    У  різний  час  мальовничу  ферму  відвідали  Вільям  Вордсворт,  Джордж  Гордон  Байрон  і  Вашингтон  Ірвінг.
             Джейн  Остен          вирощувала    картоплю,  полуницю,  абрикоси,  троянди
 Джейн  з  дитинства  обожнювала  роботу  на  свіжому  повітрі,  а  подорослішавши,  перенесла  цю  любов  на  сторінки  листів  і  книг  -  наприклад,  в  «Гордості  і  упередження»  герої  проводять  чимало  часу  на  природі,  серед  квітів  і  дерев.
 Після  смерті  батька  в  1805  році  Остен  з  матір'ю  і  сестрою  перебралися  в  село  Чоутон  в  графстві  Хемпшир.    Вони  придбали  невелику  ділянку  з  городом  і  фруктовим  садом  і  висадили  на  ньому  горох,  помідори,  картоплю,  агрус  і  полуницю.    Особливою  гордістю  сімейства  були  два  дуба,  особисто  посаджені  письменницею.
 У  листах  до  сестри  Джейн  часто  описувала  свої  успіхи:  «Я  чула,  що  абрикос  з'явився  на  одному  з  дерев»;    «Стався  приємний  сюрприз:  я  виявила  кілька  червоних  ягід  полуниці».      Ну,  і  звичайно  ж,  дівчина  любила  квіти.    В  її  саду  росли  бузок,  волошки,  гвоздики,  троянди  і  маргаритки.    Оглядаючи  грядки  і  клумби,  збираючи  з  дерев  фрукти,  Остен  часто  роздумувала  про  сюжети    майбутніх  книг.
Переклала  на  українську  мову  27.09.18            17.45

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823232
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


dovgiy

СОН (або Музей політичного непотребу)

Летіла  ночі  чорна  птаха,
Вже  й  сам  не  знаю:  чи  то  спав,
Чи  тільки    марив,  бідолаха,
Та  ось  що  в  мареннях  пізнав:
Неначе  ранок.  Сонце  ясне
Сміється  в  поверхах  вікон.
З  тією  я,  що  з  мрій  прекрасних,
Ідем  по  місту.  А  кругом
Ідуть    веселі  перехожі.
Вітрини  ваблять,  миготять
Автівки  по  каналах  вулиць
Наче  на  крилечках  летять.
Я  ще  начебто  молоденький,
Тож  і  здоров’я  при  мені.
Але    й    не    лохик  молоденький
Яким  бував  у  юні  дні,
Бо  ніби  маю  оцей  досвід
Яким  наповнені  мізки.
Тож  позираю,  мірю  кроки,
А  в  голові  моїй  думки
Неначе  отой  рій  бджолиний
Від  меду  враження  гудуть:
В  якій    ідемо  ми  країні,
Куди  дороги  нас    ведуть?
Куди  не  глянеш,  навіть  тіні
Нема  від  смутку  чи  журби  
В  моїй  нещасній  Україні
Всі  тягнуть  віз  як  ті  раби
І  виживають  хто  як  може
А  тут…  та  ж  ні,  це  –  маячня!
На  Україну  дуже    схоже,
Бо  ж  мова  начебто  своя
На  молодицях  –  вишиванки.
А  що  вродливі,  то  аж  ну!
Таку  чарівну  подолянку
Мабуть,  кохав  би  не  одну!
(жартую,  вибачте  на  слові!
Та  як  від  тої  же  любові
Козаче  серце  вберегти
Та  з  кимось  в  гречку  не  піти?!)
Ідемо,  дивимось:  споруда
Немов  палац  в  промінні  дня.
Ага!  –  музей!  Тай  знову  чудо:
Та  ж  тут  уся  та  чортівня,
Що  була    у  колишній  владі!
Всі  при  краватках,  всі  в  чинах
Неначе  справді  при  посаді
Лиш  ззаду  видно  по  штанах,
Що  тут  сидять  таки  давненько
Бо  вже  не  лощені  на  вид
Підходить  дама  молоденька
Представилась:  музейний  гід.
Оці  панове  –  експонати,
Що    мали  довгі  язики
Багато  вміли  обіцяти,
Кишені  мали  як  мішки
Куди  бюджет  державний  клали
Та  у  людей  останнє  крали.
- Даруйте!  А  чому  ж  тоді
Якщо  вони  таки  злочинці,
Не  у  в’язниці,  а  ось  тут?!
- А  це  і    є  така  в’язниця.
Тільки  багато  менше  трат
Мусять  ось  так  повік  служити:
За  батька  –  син,  за  брата  –  брат,
Якщо  встановлено,  що  крали
Всім  кланом  жадібних  хапуг
Від  влади  зиск    добрячий  мали,
Коханок  гріли  і  подруг
По  всіх  курортах  закордонних,
То  всім  ось  тут  довічно  буть
Якщо  хто  з  них  цього  не  схоче,
То  просто  їсти  не  дадуть.
- Я  бачу,  щось  вони  тут  роблять
Телефонують,  гомонять
Немов  керують  кимось  знову
Наче  при  владі    тут  сидять.
- Це  їм  державу  віртуальну
Вручили,  щоб  вони  могли
Начебто  зовсім  натурально
Тут    виглядать  як      там  були,
Але  обмежена  мережа
Без  виходу  у  білий  світ
Програма  дії  довжелезна
Їм  вистачить  на  сотню  літ
-  А  як  за  труд  винагорода?
Чи  є  зарплата  та  т.д.?
- Для  чого?  Це  ж    не  є  свобода.
Ніхто  з  них  звідси  не  піде.
- І  що,  вже  й  партій  не  існує?
- Існують.  Тільки  ті  в  яких
Порядність,  правду,  честь  шанують
Та  цінять  виборців  своїх.
- А  ці    панове  експонати
Вони  зо  всіх  усюд,  чи  як?
- Це  всі  місцеві.  Мали  б  знати.
 Для  тих,  хто  панував  в  краях
Ближче  до  Києва,  в  столиці,
Тим  є  столичний  топ  музей.  
Критерії  там  дещо  вищі
Та  і  послужний  гамазей
Наповнений  куди  вагоміш:
Державна  зрада,  шпіонаж,
Придбайте  книжку  собі  в  поміч
В  ній  все  описано  про  нас.
Взяв  товстелезну,  важку    книгу,  
Та  от  придбати  все  ж  не  встиг
Бо  замість  гривень    мав  я  фігу
В  руках  натруджених  своїх.
Даремно    шарив    по  кишенях
Даремно  почекать    просив
Аж  тут    мій  півень    в  пору  темну
Про  новий  день  проголосив
Відкрив  я  очі…  Боже  правий!
Я  в  своїм  ліжку,  зі  стіни
Транзистор  про  мою  державу
Щось  невеселе  гомонить.

28.01.2019    
















 
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823069
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Оксана Батицька

Підприємниця зима

Запустила  всі  артілі
Підприємниця  зима.
Вся  при  ділі,  вся  у  ділі.
Розкрутилася  сама.
Гобелени,  покривала,  
Ковдри,  коци,  хідники,
Скатертини,  пледи,  шалі,
Шуби,  шапки,  кожухи…
Сріблом,  сріблом  вишиває,
Прикраша  і  прикраша.
І  до  себе  промовляє:
"Хай  натішиться  душа!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823114
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Валентина Ланевич

Грає вітер на сопілці, на очеретині.

Грає  вітер  на  сопілці,  на  очеретині,
Сипле  з  хмари  сніг  пухнастий,  стелить  по  долині.
Убирає  в  бісер  клени  й  зелені  ялини,
Намітає  кучугури,  всміхнувся  калині.

Але  посмішка  лукава,  з  холодом,  морозом,
Тонкі  віти  зледеніли,  сонце  ж  котить  возом.
Стиха,  нехотя  по  небі,  пливе  горизонтом,
Гойвороння  розкричалось,  наступає  фронтом.

То  летить  в  одну  лінійку,  то  в  ламанім  строї,
Дятел  дзьобиком  стукоче,  він  при  своїй  зброї.
Добру  справу  учиняє,  як  усі  герої,
Щоб  дерева  були  гожі,  в  стужу,  на  постої.  

І  мала  синичка  скаче  хоробро  подвір’ям,
Аби  то  в  серці  горобці  не  знали  зневір’я.
Щоби  зиму  пережити  геть  на  зло  повір’ям,
Що  залежить  завтра  конче,  яке  надвечір’я.  

28.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823079
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Ганна Верес

Несу тобі любов

О  краю  мій,  усе  в  тобі  сплелося:
З  волошок,  жита  й  маків  диворай,
І  золото  пшеничного  колосся.
Й  річок  гірських  пісенний  водограй.
Твоя  земля  небачено  багата,
Манила  південь,  захід,  північ,  схід,
Вривались  вороги  в  біленькі  хати
І  корчували  український  рід.

О  краю  мій,  ти  та  перлина  світу,
Що  винесла  всі  муки  лихоліть,
Позбувся  ти  немало  свого  цвіту
У  вихорі  розбурханих  століть
І  вистояв,  одягся  у  розмаї,
Купаються  в  льонах  де  небеса,
Де  сонечко  змагається  з  туманом,
А  ворог  знов  лама  свого  списа.

О  краю  мій,  замріяний  і  пишний,
Несу  тобі  на  рушнику  любов,
Де  цвіт  калини  й  маминої  вишні,
Й  душа  моя,  мов  сонце,  без  оков.
16.  01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Валентина Рубан

СНОВА НОЧЬ

Снова  ночь  стучит  в  мое  окно,
Снова  ветер  песни  распевает.
Счастье  рядом  было  так  давно,
Как  его  вернуть  –  никто  не  знает.

Замела  тропинки  все  метель.
И  Твоя  в  сугробах  затерялась.
 Завертелась  жизни  карусель.
Лишь  надежда,  только  и  осталась.

В  небе  ярко  звездочка  горит,
В  нежных  тучах  тихо  засыпает.
А  сердечко  стонет  и  болит.
Счастье,  как  вернуть,  оно  не  знает

23.01.2019  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822497
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Леся Утриско

Силікона ( Гумореска)

Слава  Богу  сі  скінчили  туті,  пишні  свєта,
Так  юш  всі  з  хатів  вилазіт,  як  з  якогось  гєта.
А  в  селі,  як  у  тій  казці  -  всі  всьо  хочут  знати,
Аби  потім  мали  з  чого  моцно  сі  сміяти.  
Стефко  мій  із  нашим  Кумом  -  то  перші  герої,
ПовідАли  по  селі  тай  за  єйці  свої.  
Решта  -  хто  як  струцлю  спік,  тай  дриглі  як  стигли,
Кобаса  як  сі  вдала  -  коляду  як  вили.  
І  но  Гані  чось  мовчала  -  шось  погане  зіла,
Трохи  блідо  виглідала  і  злетіла  з  тіла.  
Мала  цицьки  дуже  моцні...  а  нині  присохли:
-  Шо  сі,  дівко,  з  тобов  стало?  Наче  пси  всі  здохли?
Той  Йордань  і  тута  купель  дуже  наробила,
Так  юш  Гані  сі  купала  -  Гринькова  кобила.  
Тута  лізе  до  полонки  -  не  дивно...  скотина,
А  ти,  Ганю?  Шо  з  тобов?  Ти  шо?  Не  людина?
Як  влетіла  в  ополонку...  цицьки  моцно  сплили,
Ну  а  потім  так  стріляли,  як  би  хто  впхав  вили.
Булькотіло  всьо  довкола,  як  туті  вулкани,
Желатина  сплила  моцно  надовкола  Ганни.
Нині  дівки  зварювали...  всьо  із  силікону:
Цицьки,  дупа,  навіть  писок  -  
Квітуют  до  скону...
Всьо  не  так,  як  було  раньше:
Майтки  із  гумками,  
Завивали  сі  дівки  в  кожухи  від  мами.
Ну  а  нині  -  чи  жара,  чи  моцні  морози,
Шнурок  в  дупі,  голі  ноги...  як  весняні  грози.
Штучні  ябка,  штучна  бульба  -  всьо  із  силікону  -
Ой,  спустіть  сі  люди  з  неба  до  рідного  дому...
Колись  було  всьо  просте-  дуже  вже  реальне,
Ну  а  нині  штучне  всьо  і  дуже  печальне...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822505
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Віталій Назарук

ЖИВУ, ЩОБ ЖИТИ

Живу  ,  щоб  жити,  бо  таке  життя…
Бога  прошу  життя  благословити.
Щоб  піднялись  у  колосі  жита,
Щоб  ми  навчились  жити  і  любити.

Щоб  врожаї  розкішні  по  полях,
Щоб  вітер  в  спину,  тільки  щоб  не  в  груди…
Щоб  навесні  цвіла  моя  земля
І  щоб  у  мирі  усміхались  люди.

Щоб  на  Різдво  багатий  «дідух»  був,
Вертепами    співали  всі  дороги.
Щоб  тільки  тихий  вітер  з  поля  дув,
Ніс  в  душі  спокій  і  не  ніс  тривоги.

І  колосились  кожен  рік  поля,
Летіли  до  гнізда  свого  лелеки.
Щоб  від  війни  спочинула  земля
І  діти  поверталися    здалека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822545
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Ніна-Марія

Холод розлуки…



Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 23.01.2019


Марат Школьник

У Сухому яру, у Сухому яру

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

У  Сухому  яру  тихо  плачуть  дощі,
Йде  скорботно  зима  в  білосніжнім  плащі.
Відлітають  птахи,  пролетіла  остання,
Над  яром  Сухим  в  них  хвилина  мовчання.

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

Знову  віють  вітри  у  Сухому  яру,
Сухе  гілля  на  травах  весною  зберу.
І  на  думку  в  журбі  спаде  мимоволі:
Вони  наче  чиїсь  загублені  долі

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822215
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Східний

Зими шаленства люблю мить



Зима  куражиться,  не  спить,
То  шаленіє,  то  стихає,
Закрутить  танець  в  одну  мить,
Скрипучим  холодом  лякає.
Візьме  в  обійми,  мов  дівча,
Щоки  торкнеться  і  розтане,
І  тут  же  створює  дива:
Парчу  накине  на  каштани,
Підхопить  сніжний  хоровод
І  стразами  сипне  на  клени.
Зайде  у  сад,  на  показ  мод,
Зодягне  вишні-манекени.
Попросить  друга  ліхтаря,
Аби  освітлював  він  сцену.
Як  королева  срібна  вся
На  санях  в’їде  на  арену
І  засніжить,  і  засніжить…
Для  кого  лихо,  кому  свято.
Зими  шаленства  люблю  мить,
Коли  є  снігу  так  багато.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822213
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Я все ближче до осені

Просинаюся  ранками
Із  думками-підранками,
Поглядаю  в  віконечко  –
Забарилося  сонечко.

Я  все  ближче  до  осені,
З  посивілими  косами,
Зі  своїми  болячками,
І  з  людськими  балачками.

Скільки  ж  жита  вже  скошено!
Не  життя  в  мене  –  локшина,
Та  я  все  ще  тримаюся,
До  схід  сонця  вмиваюся,

І  хоч  близько  до  осені,
У  город  бреду,  росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З  сонцем  там  поцілуюся.
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Апокопа.

Апокопа  (грецьк.  Apokope  —  утинання)  —  усічення  наприкінці  слова  одного  чи  кількох  звуків  без  порушення  значення  слова.  

Внаслідок  апокопи  в  українській  мові  виникли  форми  дієслова  теперішнього  часу,  наприклад  є  <  єсть,  2-ї  особи  однини  (ходиш  <  ходиши),  3-ї  особи  однини  пише  <  пишєть;  минулий  час  однини  чоловічого  роду  ніс  <  неслъ,  2-ї  особи  однини  і  множини  наказового  способу  сядь  <  сади,  несіть  <  несЂте;  прислівники  так  <  тако,  вищий  ступінь  ,  гірш  <  горьше;  іменники  четвер  <  четвергъ,  Костя  <  Костянтин  тощо.  Те  ж  саме  можна  сказати  про  ненаголошені  форманти  -ть  <  -ти  (ходить  <  ходити),  -м  <  -мо  (ходим  <  ходимо),  частки  сь  <  ся,  б  <  би,  ж  <  же.  

А.  поширена  у  мовній  (побутовій)  практиці,  що  впливає  і  на  художнє  мовлення:

Що  кидає  тебе  у  відчай?
Котра  частина  твого  “я”?
Ота,  що  плаче?,
Та,  що  квилить?
Ота,  що  наріка?
(Л.Ярмак).

Останнє  дієслово  у  цитованій  строфі  “наріка”  втратило  закінчення  “є”,  тобто  повну  форму  закінчення.  Інший  приклад  з  вірша  П.  Тичини  “Вітер  з  України”:

Він  замахнеться  раз  —
рев!  свист!  кружіння!

У  другому  рядку  лише  слово  “кружіння”  має  повну  форму,  тоді  як  “рев”  вжито  замість  “ревіння”,  “свист”  —  замість  “свистіння”.  Подеколи  А.  має  авторську  специфіку:  “Гей,  розчиняйте  всі  вікна,  хай  увірвесь  у  груди  вогкість”  (М.Семенко).  В  деяких  випадках  А.  сполучається  з  аферезою,  синхронізуючи  її  смислові  поля.  До  цього  прийому  вдавався  П.Тичина:

вітер  вітер  ві
терзає  дуба  кле
на  хмарах  хмуре  сон
це  знов  осінній  ві

Цей  досвід  плідно  використовували  поети  наступних  генерацій,  зокрема  В.Стус.

А.  досить  широко  використовується  не  самостійно,  а  у  так  званих  складноскорочених  словах,  наприклад,  міськрада,  генпрокуратура,  адмінресурс.

В  українському  розмовному  мовленні  скорочені  слова  трапляються  у  молодіжному  та  комп’ютерному  сленгу.

Часто  А.  ускладнюється  додаванням  закінчень,  аби  слово  мало  самостійний  характер,  у  якого  є  рід  і  число  (комп  –  комп’ютер,  клава  —  клавіатура,  універ    —  університет).  

Широко  виявляється  апокопа  і  в  говорах:  мо(може),  гуцульське:  Бра  Ива,  хо!  (Брате  Иване,  ходи).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Крилата

ПОДУМАЙ

Стебло  зламати  легко    цвіту,  
Зчорнити  вимите    лице,
У  душу,  що  відкрита  світу,
Пустити  кулю  зі  свинцем.

Це,  щоб  теплом  когось  зігріти,  
Потрібно  дрова  розпалить,  
Намалювати  серцем    літо,
Під  ноги    килим  простелить.

Перш,  ніж  багнюку  в  руки  брати  ,
Пістоля  ,  гострого    меча,
Постав  собі  на  мозок  ґрати,  
Не  поспішай  рубать    з  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822061
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Сіроманка

ДРУГИЙ СВЯТВЕЧІР або «ГОЛОДНА КУТЯ». ВОДОХРЕСТЯ

Напередодні  Водохрестя  святкує  Господиня-Україна  [color="#ff0000"][b]«Голодну  Кутю»[/b],  [/color]так  як  і  на  [color="#ff0000"][b]Святвечір  [/b][/color]удень  українська  спільнота  нічого  не  їсть  –  постить.
Сяде  за  [color="#ff0000"][b]«другу  Свят-  Вечерю»[/b][/color]  лише  тоді,  коли  засяє  вечірня  зоря.  Подасть  на  стіл  пісні  страви  –  смажену  рибу,  вареники  з  картоплею  чи  капустою,  гречаники  на  олії,  кутю  та  узвар.
По  вечері  діти  проганятимуть  Кутю:  вибігатимуть  з  хати  і  паліччям  битимуть  знадвору  в  причільний  кут  –  
[color="#ff0000"][i]
[b]«Тікай,кутя,із  покуття,  а  узвар  –  іди  на  базар,
Паляниці,  лишайтесь  на  полиці,
А  Дідух  –  на  теплий  дух,  щоб  покинути  кожух»![/b][/i]
[color="#ff0000"][/color][/color]
Уже  геть  увечері,  як  стемніє,  Господарі  виносять  з  хати  дідуха  і  палять,  пускають  «на  теплий  дух».  Горить  дідух,  а  з  ним  втрачає  сили  люта  Зима…
На  Голодну  Куту  біля  церкви    святять  воду.  Глечики  з  водою  квітчають  сухими  васильками,  аби  «Бог  милував  від  злої  напасті».  Вода,  освячена  в  надвечір’ї  Богоявлення  –  «вечірня  вода»  за  народним  повір’ям  «згідлива  на  всяке  лихо».
Після  вечері  сім’я  кладе  свої  ложки  в  одну  миску,  а  зверху  –  хлібину  («най  хліб  ся  родить»).  А  чия  ложка  вночі  «сама  перевернеться»,  той  помре.
Дівчата  на  Голодну  Кутю  ворожать:  збирають  зі  столу  ложки  після  вечері  і  йдуть  на  поріг  тарабанити  ними,  «де  пес  забреше,  туди  заміж  піду»!
Господиня-Україна  в  цей  вечір  щедрує:

[color="#ff0000"][b][i]«-  Пане  господарю,  чи  спите,  чи  чуєте,
Чи  дома  ночуєте?
Чи  скажете  щедрувати,  свій  дім  звеселяти?
*[/i][/b]
[/color]
«Ой  на  леді,  на  Йордані
Святять  воду  три  янголи.
Йордан  воду  розливає.
Ворон  –  коні  напуває.
Там  орися  біль  білила,
Рум’янеє  личко  мила,
До  місяця  говорила:

-  Ой  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  батеньку,  біль  збирати.
Батенько  ся  відмовляє:
«Я  не  піду,  не  поїду,
В  мене  сани  не  складані,
Ворон-коні  не  ковані».

-  Ой,  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  братічку,  біль  збирати.
Братічок  ся  відмовляє:
«Я  не  піду,  не  поїду,
В  мене  сани  не  складані,
Ворон-коні  не  ковані».

-  Ой,  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  миленький,  біль  збирати.
Милий  ся  не  відмовляє:
«А  я  піду,  я  поїду,
В  мене  сани  поскладані,
Ворон-коні  поковані  –  
Буде  Христа  на  Йордані»!

Ще  за  тиждень  перед  Водохрестям  парубоча  громада  прорубувала  на  річці  ополонку,  випилювала  з  льоду  великий  хрест,  ставила  його  над  ополонкою  і  обливала  буряковим  квасом,  аби  був  червоним.  Біля  хреста  будувала  льодяний  престол,  оздоблювала  аркою  ялинкових  та  соснових  гілок  «царські  врата».
«Опівночі  з  18  на  19  січня  вода  в  ріках  хвилюється,  то  за  повір’ям  «нечиста  сила»  проти  «чистої»  бунтує,  а  заправляє  тою  «нечистою»  сам  Водяник,  «бісів  батько»,  що  зимує  під  льодом,  тоді  як  всякій  добрій  людині  відомо,  що  звичайні  собі  чорти,  ось  ті,  що  повсюди  ведуться  у  хрещеного  люду,  морозу  бояться  і  на  зиму  з  рік  вибираються…  А  щоб  вигнати  Водяника  треба  найняти  молебень  і  відслужити  над  ополонкою  водосвятіє».*
Ранком  -  «на  Йордан»  (за  християнським  календарем  «на  Богоявлення  Господнє»)    -  у  церкві    -  богослуження.  По  службі  Божій  весь  народ  іде  на  річку  до  хреста.  Попереду  дерев’яний  церковний  хрест  несуть  і  хоругви,  хор  співає  «Голос  Господній…»,  за  хором  –  священик  прикладає  золотий  хрест  до  чола.
«Після  недовгої  відправи  священик  занурює  в  ополонку  хрест,  а  хор  в  цей  час  гримить  «Во  Йордані  крещающуяся  Тобі,  Господи…».  Хрест  у  воді  –  для  «нечистої  сили»  погибель,  тому  всі  чорти  вистрибують  з  річки,  а  з  ними  і  сам  Водяник,  і  перебувають  на  землі  до  того  часу,  аж  поки  котра  з  жінок  не  прийде  до  ополонки  білизну  прати.  Коли  брудна  білизна  опуститься  у  воду,  то  разом  з  нею  попірнають  і  всі  чорти,  що  на  землі  мерзли.  Тому  бабусі  колись  не  дозволяли  своїм  невісткам  прати  білизну  ще  цілий  тиждень  по  Йордані,  щоб  більше  вигибло  нечистої  сили  від  водосвятських  морозів».*
Коли  вже  воду  освячено,  люди,  що  оточили  річку  барвистим  колом  розступаються,  підходять  до  ополонки  і  черпають  глечиками  воду.  «Водицю-Йорданицю»  бережуть  через  увесь  рік,  бо  то  жива  вода,  а  п’ють  її,  «аби  хвороби  не  боятися  і  міцнішими  бути».
Хлопці-молодці  купаються  в  ополонці,  а  дівчата  щедрують:

[i]«Йордан,  Йордан,  Йорданиця,
Там  Пречиста  воду  брала,
Своє  дитя  напувала».
[/i]
Дівчата  вмиваються  в  «йорданській»  водиці,  «щоб  були  рум’яні  лиця».  Господиня-Україна  веде  українських  дівчат  до  ополонки,  «аби  сі  умили  та  красно  налили».
Після  обряду  водосвяття  та  пов’язаних  з  «йорданською»  водою  ритуалів,  люди  вертають  до  своїх  осель.  Священик  ходить  по  селу  і  кропить  святою  «водицею-йорданицею»  кожну  оселю,  «щоб  до  людей  у  двір  приходило  тільки  щастя,  щоб  обминали  їх  нечисті  сили  зла».**

Вертаючи    до  хати,  ворожать  на  погоду:  якщо  на  Водохрестя  день  ясний,  сонячний,  то  хліба  на  цей  рік  будуть  чисті.  Коли  ж  понурий,  або  небо  плаче  хмарами  –  у  хлібі  буде  багато  «сажки»  («зони»).  Якщо  на  Водохрестя  дерева  покриті  памороззю,  то  навесні  у  відповідний  день  тижня  треба  сіяти  ярину:  «вродить,  як  гай»!
Ладнається  святочний  обід.  Перед  обідом  п’ють  свячену  воду.  Між  людей  ходить  таке  повір’я,  що  в  день  Водохрещ  вода  перетворюється  на  вино:

[i]«Зажурилися  буйнії  гори,
Що  не  зродили  жито,  пшеницю,
Але  зродили  зелене  вино.

Гречная  панна  його  стерегла,
Та,  стережучи,  спати  лягла.
Гей,  десь  узялися  дрібні  пташеньки,
Та  й  обдзьоба́ли  зелене  вино.[/i]

[i]-  Ей,  гиля-гиля  білі  пташеньки,
Не  обдзьобуйте  зелене  вино,
Бо  мені  треба  вина  багато.

[color="#ff0000"]Маю  сестрицю  –  на  відданицю,
Маю  братічка  –  на  оженічку.
Сама  молодая,  зарученая,
Аж  до  Галичі,  за  поповичі».[/color]
[/i]
А  Господиня,  галицька  Україна,  несе  обід  Господарю  і  своїм  діточкам,  і  прощається  з  зимовими  святами  під  величальні  пісні  останніх  щедрувальників:

«Гей,  ти,  пане-господарю,
Щасти,  Боже,  із  Йорданом,
Із  водицев,  із  царицев,
З  усім  домом,  з  усім  добром,
І  з  твоєю  дружиною,
І  з  твоєю  челядою,
І  з  синами-соколами,
Та  й  із  чічками-дочками…
Господарю,  наш  владарю,
Щасти,  Боже,  із  святами  –  
І  з  роями,  і  з  ланами,
І  з  сусідами-панами…
І  з  Господом,  Христом  Богом,
На  здоров’я,  на  літ  много!

Христос  ся  хрещає!
В  ріці  Йордані!

[color="#ff0000"][b]Що  ми  казали,  аби  так  і  сталось  і  вам,  і  нам,  і  сему  щасливому  двору,  і  всему  божому  миру  посполу.  Най  вам  святиться,  веселиться  свята  Йорданська  водиця,  як  нині,  і  в  рік,  і  від  року  в  рік,  і  на  цілий  вік![/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]-Дай,  Боже!»
[/b][/color]
[i]
Тут  і  надалі  *  позначені  цитати  з  «Різдвяних  святок»  Матвія  Номиса.

**Зі  збірки  Д.Павличка  «Ой  радуйся,земле!»  -  К.  :  «Веселка»,1990.

Автентичні  фольклорні  тексти  узяті  з  видання  Михайла  Москаленка  «Золотослов.  Поетичний  космос  Давньої  Русі».  –  К.:  «Дніпро»,1988.




[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772015
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2019


Світла(Світлана Імашева)

Сповідь янголу-хранителю

         
Мій    світлий  Янгол,  ти  зі  мною,
Коли  над  прірвою  ішла,
Розбите  серце  заспокоїв
І  дарував  душі  тепла.

Незріле  в  юності  створіння,
Брела  цим  світом  наобум…
Коли  зійшло  мені  прозріння,
Ти  вже  зі  мною  поряд  був.

Пізнала  слабкість  лЮдську,  втрати,
Господню  Віру  віднайшла,
Навчилась  жити    і  прощати
Без  слів  –  без  докору  і  зла…

Коли  судили,  і  сміялись,
Й  камінням  кидали  слова,
Як  ми  з  тобою  рятувались?
Ти  захищав  –  і  я  жила.

Я  дякую,  о  мій  Хранитель,
Мій  світлий,  добрий  провідник,
В  цю  невеселую  обитель
Ти  сяйвом  Вишнього  проник.

Будь  поряд,  Янголе,  зі  мною
В  тривоги  день  і  уночі,
Даруй  лиш  віри  і  спокою  –  
Тобі  молюся  при  свічі.

Молюся,  Янгол  мій,  молюся:
Храни  усіх  і  захисти,
Налий  надії  в  спраглу  душу
І  за  гріхи  мені  прости…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Катерина Собова

Шпалери

-  Мамо,    заміж    я    виходжу,-
Рано    Лерочка    сказала,-
Навіть    вже    подружнє    ложе
Я    для    нас    облаштувала.

Гіві    -    класний,    просто    мачо,
У    шашличній    він    працює,
Не    п’є    пива,    тільки    чачу,
І    найкраще    брейк    танцює.

В    міру    стриманий,    поважний,
В    нас    кохання    -    до    безтями,
Тихий,    лагідний,    уважний,
І    в    науці    добре    тямить.

Дуже,    мамо,    я    щаслива,
В    цьому    ти    не    сумнівайся,
Ти    побачиш,    Гіві    -    диво,
І    мені    такий    дістався!

Мама    слухала,    зітхала,
І    промовила    до    Лери:
-Запроси    його    на    вечір
І    поклейте    вдвох    шпалери.

І    під    час    роботи    пильно
Придивись,    моя    дитино,    
То    відкриється    для    тебе
Зовсім    інша    вже    картина:

Ти    побачиш    -      зразу    стане
Він    сердитий,    як    собака,
Серед    ночі    Гіві    буде
І    падлюка,    й    скотиняка,

Грубіян,    козел    дебільний,
Хам,    бездара    і    ледащо,
Проклинати    його    будеш
І    життя    своє    пропаще.

Ця    стосується    наука
Всіх    дівок,    не    тільки    Лери:
Щоб    заміжжя    удалося  –
То    поклейте    вдвох    шпалери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха,
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Ольга Калина

Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Катерина Собова

Застуда

Зима    справу    свою    знає,
З    снігом    тут    не    забарилась,
І    як    часто    це    буває  –
Я    добряче    застудилась.

Бачу,    зовсім    кепська    справа.
Йти    в    аптеку    -    а    де    гроші?
Тут    я    зразу    пригадала
Метод    вірний      і    хороший.

Це    -    картопля    у    мундирах:  
Відварити,    розім’яти,  
Тоді    ковдрою    накритись  -
Пару    треба    цю    вдихати.

Розпочала    процедуру,
Бачу,    щось    не    вистачає…
Так    нашкодить    можна    здуру,
Невже    розуму    немає?

То    ж    взяла    під    ковдру    сала,
Хліба,    шинку,    огірочків,
Коньяку    маленьку    пляшку
Й    маринованих    грибочків.

Дві    години    смакувала,
Хочте    вірте,    хочте    -    ні,
Рано    я    здорова    стала,
Враз    розвиднилось    мені.

Тут    народна    медицина
Поборола    усе    лихо,
Бо    моя    реформа    краща,  
Як    в    тієї    Супрунихи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Волинянка

До щастя

До  щастя  відстань  -  дві  печалі,
До  щастя  відстань  -  дві  сльози.
Злетіти  легко  в  світлі  далі,
Достатньо  не  злякатися  грози.

До  милого  іти  лиш  дві  розлуки,
А  з  милим  -  мандрувати  все  життя.
В  морози  подихом  зігріти  руки,
Стоптати  разом  не  одне  взуття.

Бо  найтихіше  завжди  -  в  центрі  бурі,
Бо  тільки  власна  ноша  не  важка...
Якщо  снують  вгорі  думки  похмурі,
Насип  їм  щастя  з  власного  мішка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821622
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


GortenziaYulia

Сповідь для мами


А  вчора  дитинства  поспіла  калина,
Зозуля  тихенько    в  заплаві  кує,
Ой,  мамо  рідненька,  я  й  досі  дитина,
Та  зморшки  в  обличчя    нам  доля  снує.

А  вчора    летіли  додому  лелеки,
Я  думала  Бог  тобі  вічність  послав
До  пізньої  осені  ще  зовсім    далеко,
Та  стежка  у  сад    ріп»яхом  поросла…

Я  думала  руки  твої  не  зчорніють,  
А  я  не  впізнала,  що  ти  є  свята.
Багрянцем  червоним    на  яблунях  спіють
Твої  золотаві  й  минулі  літа.

А  вчора  спліталося  бабине  літо,
Та  в  твоїм  волоссі    блищить  сивина…
Пробач,  дозріває  на  обрії  жито
І  в  тому  є  ,  мамо,    моя  вина….

А  ти  заспівай,  як  колись,  колискову.
«Ой,  люлі  люлі»  в  осіннім  саду.
Мене  поклади  на  подушку  шовкову,
А  я  в  тім  раю  назавжди  пропаду…  

А  вчора  я  айстри  тримала  в  долоні…
Ми  пили  з  тобою  з  меліси  узвар
Ой,  мамо  рідненька,  я  ж  твоя  доня…
Та  в  неба    для  нас  є  свій  календар.

Ю.  Горбунова  (  Сунка)  08.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821355
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Віталій Назарук

ПРИВІТАННЯ

ДО́БРИЙ  ДЕНЬ[ДО́БРОГО  ДНЯрідше]  (привітання  при  зустрічі),  ДОБРИ́ДЕНЬ,  ЗДРА́СТУЙ[ЗДРА́СТУЙТЕ],  ВІТА́Юрозм.,  ДО́БРОГО  ЗДОРО́В’Я[ЗДОРО́В’ЯЧКА]розм.,  ЗДОРО́В[БУВ]розм.,  ЗДОРО́ВІ  БУЛИ́[ЗДОРОВЕ́НЬКІ  БУЛИ́]розм.,  ЗДРА́СТУЙТЕ  ВАМ  розм.,  ПРИВІ́Тфам.,  САЛЮ́Тфам.,  ПОМАГА́ЙБІзаст.;  ДО́БРОГО  РА́НКУ[ДО́БРИЙ  РА́НОКрідше]  (уранці);  ДО́БРИЙ  ВЕ́ЧІР,  ДОБРИ́ВЕЧІР  (увечері).

Просте  привітання,  лише  привітання
І  вмить  заспівала  душа.
Чи  в  день  привітався,  чи  з  самого  рання,
Його  п’єш,  мов  мед  із  ковша.
А  скільки  тепла  заховалось  в  вітанні,
Так  просто  і  світло  стає.
Воно  мов  на  крилах  з’явилось  з  туману,
На  струнах  душі  виграє.
Вітайтеся  просто,    привітно  і  чемно,
Щоб  настрій  співав  цілий  день.
Коли  для  вас  добре,  зробіте  приємно,
У  світлі    сердечних  пісень!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821563
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я  приеду  в  твой  дом,  в  твой  заброшенный  сад,  мне  не  спится,
Поутру  оставляя  домашнюю  клетку  -  я  вольная  птица...
С  Новым  годом,  родной,  всё  глубоким  засыпало  снегом  -
Ни  заехать  сюда  или  даже  пройти...  ох,  давно  ты  здесь  не  был...

Я  побуду  одна,  потому  что  вчера  всё  решила,
Мне  болит  тишина,  закружила  зима,  вот  опять  закружила...
Без  тебя  даже  в  дом  не  влететь,  как  бывало,  с  разбегу...
Телефоном  пишу  дорогие  слова  по  хрустальному  снегу...

Рисовала  не  раз  нашу  встречу,  где  тёплая  осень,
Среди  белых  снегов  ты  об  этом  уже  не  узнаешь,  не  спросишь...
И  давно  не  горит  свет  в  окне  и  молчат  занавески,
И  ни  птиц,  ни  души,  ни  следа,  пустота...  почему  же  мне  тесно...

                                                   -                        -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Ніна Продан

ТАК НІХТО НЕ КОХАВ…


Так  ніхто  не  кохав,  твої  очі  –  озера  бездонні,
 В  них  небесна  блакить,  вічна  та  таїна,
І  тримає  мене,  ніби  бранця,  у  вічнім  полоні
Та  безмежна,  бездонна  очей  глибина.

Так  ніхто  не  кохав,  ці  вуста  мов  троянди  червоні,
Тонкий  стан  і  волосся  твоє  золоте,
Я  тримаю  в  руках  мов  кришталь  твої  ніжні  долоні,
І  кохання  у  серці  буяє  й  цвіте.

Так  ніхто  не  кохав,  кожну  мить  я  тебе  відчуваю,
Ніжний  подих  і  голос,  як  спів  солов`я,
Як  без  цього  раніше  я  жив,  ти  повір,  я  не  знаю,
Воскрешає  мене  ця  усмішка  твоя.

 Так  ніхто  не  кохав,  я  низенько  вклоняюся  Богу,
Ти  прийшла  в  моє  серце  як  вічна  весна,
Ми  у  щасті  з  тобою  пройдем  нашу  спільну  дорогу,
Хай  же  доля  для  нас  буде  завжди  ясна!
15.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821484
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Валентина Рубан

ЩЕДРІВКА. .

Вже  яскрава  зірка    сяє  з  –  за  причілка,
Хлопці  та  дівчата  вийшли  щедрувати.

Прийшли  щедрувати  добром  віншувати.
Здоров»я  бажати  весь  рід  прославляти

І  музика  й    співи  –  ніжні  переливи,
Щедрівки  лунають,  усіх  звеселяють

Гомін  ,  сміх  усюди,  хай  радіють  люди,
Щедрика  співаєм,    від    душі  бажаєм:

Щедрий  вечір,    щедрий,  добрий  та  багатий
Всі  нехай  здорові  будуть  в  вашій  хаті,

Щоб  родило  в  полі,  щоб  щастило  в  долі,
З  вечора  й  до  рання,  щоб    цвіло  кохання.

Щоб  були  здорові  дітки  чорноброві
Щоб  у  рідній  хаті  всі  були  багаті.

Хай  щедрівки  линуть  від  хати  до  хати
З  року  в  рік  хай  ходять  до  вас  щедрувати

Нехай  Вам  щедрують,  нехай  засівають
Нехай  Україну  нашу    прославляють

13.01.2019  р

На  фото  щедрувальники  -  народний  аматорський  вокальний  жіночий  ансамбль  "МРІЯ"  Гнідинцівського  СБК    Керівник  -  І.Рубан  -  Оленіч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821244
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ. (пісня)

СКРИПАЛИК  НАМ  ПІСНЮ  ЛИШИВ  ПО  СОБІ.

ГРАЙ,  СКРИПАЛЮ!  #НОВАПІСНЯ
Музика  –  Олександра  Соколова  
Слова  –  Анфіси  Букреєвої  –  Стефко
Виконує  пісню  Олександр  Соколов

Заплакала  скрипка  у  тиші  хатини.  
І  серце  застигло  немовби  на  мить.
Не  смутком  сповите,  -  душею  дитини.
Скрипалик  маленький  серцями  бринить!

Некошене  жито  застигло  під  снігом
Розбита  хатина,  -  війни  тяжка  мить
Земля  у  розривах,  на  вражу  утіху,  
Та  все  ж  не  скорилась,  -  хатина  стоїть!

І  чується  десь,  між  розкатами  злими.
Між  болем,  прокляттями,  смутком  журби.
Хтось  грає  у  тій,  одинокій  хатині..-
Скрипалик  нам  пісню  лишив  по  собі!

То  грай  же,  мій  брате,  щоб  в  пісні  згадалось
Як  отча  хатина  була  молода,
Калина  як  квітом  весні  сповідалась
Верни  нам,  скрипалю,  ті  щедрі  літа!

Я  знаю,  що  зможеш  той  рай  повернути
Чарівнії  звуки  живуть  у  тобі  
Не  можна  душею  нам  рідне  забути,
 Віддати  країну  війні  і  журбі.

Тож,  грай  ще  скрипалю,
Грай  так,  щоб  збудилось
У  серці  кохання  незраджене  знов.
І  вольна  душа  до  рідного  хилилась
Вернулись  в  хатину:  весна  і  любов!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


majra

Я не знаю

Я  не  знаю,  що  тобі  сказати,  
Розійшлись,  як  в  повінь  береги...
Між  печалей  загубилось  свято,
І  весну  засипали  сніги.

Та  чи  треба  тут  щось  говорити,
Доля  розсудила  нас  сама...
Ми  не  вміли  цінувати  літо,
А  тепер  не  тішить  нас  зима.

Задивляюсь  в  душу,  наче  в  небо,
В  глибину,  яка  не  має  дна...
...Як  зробити  перший  крок  до  тебе,
У  надії,  що  прийде  весна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821114
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Валентина Рубан

ВІТАЛЬНА

В  ярмарковий  світлий  час  Гнідинці  вітають  вас
Хлібом  -  сіллю,  короваєм,  за  українським  звичаєм
Вишитими  рушниками  та  веселими  піснями:

Ой,  заходьте  гості  до  нашої  хати.
Сідайте  до  столу.  будем  вечеряти.
Є  вареник,  огірок    і  шкварка,
Для  хороших  друзів  знайдеться  і  чарка.

Уродила  морква,    гарбуз,  бараболя,
Вже  привезли  збіжжя    додому  із  поля.
Веселися  гнідинська  громадо,
Нашим  славним  гостям  господиня  рада.

11.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820958
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Зоя Журавка

СПАСИБІ

СПАСИБІ
Я  дякую  долі,  коханому,  брату,
сестрі  і  подрузі  і  мамі  і  тату.
Сусіди,  спасибі  і  вам  вороги
за  те,  що  уроки  хороші  дали.
За  діток,  онуків,  за  хліб  і  за  сіль,
цвітіння  любистків,  за  сніг,  заметіль,
за  сонечко  в  небі,  за  дощ  і  тепло
І  хочу,  щоб  всім  тільки  добре  було.
Я  не  соромлюсь  казати  спасибі,
до  рідних  горнутись,  сидіти  на  призьбі
І  слухати  спів  соловейка  на  вишні
Спасибі  за  все,  спасибі  Всевишній.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ніна Продан

Я ВСЕ ЗДОЛАЮ



Так  важко  в  грудях,  як  вогнем  палає,
Оцей  нестерпний  біль  понад  усе,
І  не  один  це  день  і  рік  триває
І  кожну  ніч  мене  у  вир  несе.

А  я  в  тім  вирі  –  зірваний  листочок,
Що  вибивається  з  останніх  сил,
Та  де  ж  знайти  той  рятівний  місточок,
Щоби  мене  від  вітру  захистив?

А  вітер  рве…,  його  шалена  сила
В  пориві  грізному  мене  жене
І  хоче,  щоб  негода  підкосила,
Та  тільки  він  не  знає  ще  мене.

Дала  мені  матуся  сильну  волю,
Жадобу  до  життя  понад  усе,
Буть  непохитною,  в  біді  стійкою
І  знать,  що  Бог  надію  принесе.

Я  все  здолаю,  я  в  це  вірю  свято
І  руки  я  до  сонця  простягну,
Адже  у  світі  так  добра  багато,
Дай  Бог  зустріти  не  одну  весну!
08.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820572
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Не Тарас

Я хочу в літо повернутись

Я  хочу  в  літо  повернутись,
До  стиглих  вишень  доторкнутись,
Щоб    бризкав  сік  прямо  в  долоні,
З  смачних  вареників  червоних.

Пірнати  в  воду  у  ставку,
Ловити  рибку  золоту.
На  сонці  мліти  засмагати,
Онуків  плаванню  навчати.

Наскибить  в  миску  кавуна,
Ото  таврійська  смакота.
Та  диню  згристи  до  шкуринки-
Це  не  банан,  не  апельсинка.

Щоб  в  холодочку  -літнє  диво,
З  таранею  ділити  пиво.
В  шезнонзі  книгу  почитати,
Та  в  нарди  з  друзями  пограти.

Упасти  в    сіна  запах  терпкий,
Лічити  зорі  в  літнім  небі.
Там  рано-вранці  на  зорі,
Першим  почути  ку-ку-рі.

Вдихнути  зрілий  хліба  дух-
У  поля  я  один  із  слуг.
Радіть,́      що  Бог  послав  врожай,
У  моє  поле,  у  мій  край.

Тут  влітку  репалась  земля,
Тоді  я  інше  промовляв.
Та  й  дихалось  як  у  парній,
Тому  хотілось  до  зими.

Тепер  сто  раз  волаю:"Ні".
Так  хочу  літа  у  вікні,
Літа  в  смородині,  в  малині,
Тільки  не  зайцем  в  хуртовині.

Я  хочу  в  літо  полетіти,
Туди  де  квітнуть  мої  квіти,
Росу  збирати  у  долоні,
Лишитись  в  літньому  полоні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820569
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Valentyna_S

Запахли ладаном земля і всесвіт

Запахли  ладаном    земля  і  всесвіт.
Зима,  у  ризах  ген  по  видноколо,
Квітчає  вікна  в    білих  лілій    розцвіт,
Лиш  зірці  залишає  шибку  голу.

Затамували  подих  гучні  дзвони
В  очікуванні    ангелів    появи.
Вшанує  нині  людство  у  поклоні
 Дитя  Господнє  і  Марії-Діви.

Усотує  душа  вселенський  спокій,
Сама  немов  у  тозі  з    благодаті.
І  синій  вечір  йде  повільним  кроком
В  Різдво  Ісуса,    найсвітліше  свято.

--Христос  рождається!  —  віншує  небо.
--Славімо    Його!—  в  такт    Україна.
Увінчана  Марія  сяйвом  німба
У  яслах  в  сповитку    тримає  Сина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Мартинюк Надвірнянський

В час Святого Різдва

Пригадалося  літо
В  час  Святого  Різдва,
Грають  барвами  квіти
Там  на  килимі  трав.

Ще  під  горою  зриться
Й  блакитне  джерело,
І  грає  і  іскриться
У  нім  вода  мов  скло

Над  ним  Марія  Діва
Провісниця  життя,
Тримає  на  колінах
Малесеньке  дитя.

Вода  джерельна  плине
Поміж  сади  тече,
І  дивне  світло  лине
З  Маріїних  очей.

І  з  неба  світло  світить    
Лишає  дивний слід.
 Пють  пелюстками  квіти
Небесний  сонця  мід.

Парище.
2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820550
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Паралелізм.

Паралелізм  (грецьк.  parallelos  —  той,  що  рухається  поряд)  —  аналогія,  уподібнення,  спільність  характерних  рис  або  чину.  Найчастіше  трапляється  у  синтаксичних  ситуаціях,  відомих  із  фольклорної  традиції,  принаймні  за  піснями  легендарної  Марусі  Чурай,  в  яких  витворюється  психологічний  П.:  

Як  ми  кохалися,  як  зерно  в  горісі,
Тепер  розійшлися,  як  туман  по  лісі!
Як  ми  кохалися,  як  голубів  пара,
Тепер  розійшлися,  як  чорная  хмара!

На  відміну  від  порівняння  П.  виконує  композиційну  функцію,  пов'язує  певні  мотиви  чи  елементи  стилю  у  художньому  творі,  особливого  значення  йому  надається  у  ліричному  сюжеті,  зокрема  від  доби  романтизму,  коли  пейзаж  втратив  риси  описовості,  набувши  лірично-емоційної  специфіки.  Досить  поширеним  був  цей  прийом  в  українській  поезії.  

Так,  вірш  І.  Франка  "Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся..."  побудований  на  основі  прямого  тематично-синтаксичного  двочленного  П.,  притаманного  народним  пісням.  Водночас  розрізняють  строфічний  П.,  як  у  ряді  сатиричних  поезій  В.  Самійленка  ("Ельдорадо"),  ритмічний  ("Замість  сонетів  і  октав"  П.  Тичини,  де  враховується  принцип  чергування  строфи  та  антистрофи),  звуковий,  часто  у  вигляді  панторими.  Подеколи  поряд  із  прямим  П.  вживається  і  зворотний  П.,  де,  попри  частку  "не",  підкреслюється  не  відмінність,  а  збіг  основних  рис  зіставлюваних  явищ:

Не  милуй  мене  шовково,
Ясносоколово  (П.  Тичина).

Паралелізм  в  поетиці,  тотожне  або  схоже  розташування  елементів  мови  в  суміжних  частинах  тексту,  які,  співвідносившись,  створюють  єдиний  поетичний  образ.

«Ах,  якби  на  квіти  не  морози,
І  взимку  б  квіти  розцвітали;
Ох,  якби  на  мене  не  журба,
Ні  про  щось  би  я  не  сумувала...»

П.  такого  роду  (образ  з  життя  природи  і  образ  з  життя  людини)  поширений  в  народній  поезії;  інколи  він  ускладнюється  введенням  заперечення  та  іншими  прийомами:

«Не  билиночка  в  чистому  полі  зашаталася  —
Зашаталася  безпритульна  моя  голівонька...».

П.  рано  був  освоєний  письмовою  літературою:  на  нім  багато  в  чому  заснований  поетичний  стиль  Біблії.  Розробкою  його  є  3  прадавніх  фігури  грецької  риторики  (ізоколон  —  подібність  довжини  членів,  антитеза  —  контраст  сенсу  членів,  гомеочельовтон  —  подібність  закінчень  в  членах).  По  аналогії  з  описаним  словесно-образним  П.  інколи  говорять  про  звуковий  П.  (алітерація,  рима),  про  ритмічний  П.  (строфа  і  антистрофа  в  грецькій  ліриці),  про  композиційний  П.  (паралельні  сюжетні  лінії  в  романі)  і  т.п.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Радіємо народженню Ісуса

Цілуються  сніжинки  у  різдвяний  вечір,
Сіяє  перша  зірка  над  вертепом.
Пречистий  сніг  лягає  на  земельні  плечі,
І  на  душі  так  радісно  і  тепло.

Земля  в  чуттях  врочиста,  і  святкове  небо,
І  сріблом  обіймає  місяць  храми.
Хіба  для  щастя  більшого  людині  треба?
Це  ж  світло  Боже  нам  розкрило  брами.

Радіємо  народженню  Ісуса  знову,
Що  воскресає  віру  і  надію.
Спасителя  любов  -  для  нас  життя  основа,
Щоби  не  втратили  добро  Месії.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820456
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Веселенька Дачниця

ЛЮБОВ І ВІРА - ДВА КРИЛА

[b]Л[/b]    ину  в  далекий  край,  де  квітувала
[b]Ю[/b]  ність  наша,  років  розмай.  Сльозою
[b]Б[/b]    рались  очі  у  мами.  Хилила  голову,
[b]О[/b]  бличчя  ховала,  коли  з  журбою
[b]В[/b]  дорогу  далеку  нас  проводжала

[b]І[/b]    на  чужині  шануватись  казала.

[b]В[/b]  же,  як  зорі,  роки  ті  далекі.  Діти
[b]І[/b]    внуки,  наче  лелеки,  до  бабці  летять.
[b]Р  [/b]азом  щоб  зігрітись,  щоби  порадіти,
[b]А[/b]  ж  голоси  їх  веселі  далеко  дзвенять.              

[b]Д[/b]  ружно  живіть  і  світіть!  Лиш  не  тлійте!
[b]В[/b]  іра  і  правда  хай  буде  глава,
[b]А[/b]  коли    важко    -  вистоять  умійте!

[b]К[/b]  ажу  своїм  дітям  мами  слова  
[b]Р[/b]  адійте  життю,  як  раділа  бабуся.
[b]И  [/b]хоч  у  мене,  як  лунь  голова      
[b]Л  [/b]юбити  і  вірити  не  розучуся…
[b]А  [/b]нашій    бабусі  –  пошана  й  хвала.  
                                                                                                             19.12.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. "БЛАГОСЛОВИ, БОЖЕ!…"

[i]Роде  наш,  вслухайся:  то  співає  Мати-Берегиня  колискову  Новонародженому  Сонцю.  А  може,  то  промовляє  словами  одкровення  чи  молитви  до  нас,  земних,  втілена  Оранта-Богородиця,  сповиваючи  сина  Ісуса,  своє  Небесне  Немовля  –  «Світло  від  Світла».
Живе  пісня,  живе  віра,  поїть  коріння  нації  пам’яттю  її  предків.  Сьогодні  вони  при  нас  за  святвечірнім  столом,  добрі  духи  –  хоронителі  роду,  що  наповнюють  оселю    любов’ю  і  злагодою,  прощають  гріхи,  звільняють  від  боргів.  Ми  частуємо  їх  кутею,  запалюємо  ритуальну  свічку,  бо  так  вже  ведеться,  що  на  Святий  вечір  вогонь  горить  від  зорі  до  зорі.  А  потім  збираємо  для  них  у  далеку  дорогу  вираю  їстивну  офіру  «коляду»,  а  вони,  у  гомінливих  масках  ряджених  щедро  посівають  світлицю  зерном,  віншуючи  «сійся-родися…».  А  ще,  дбаючи  про  наш  статок,  ведуть  по  хаті  «Козу»,  бо  за  повір’ям,  ця  козовидна  істота  не  що  інше,  як  Душа  Лану,  котру  переслідують  завзяті  женці,  а  вона  ховається  в  останньому  снопі.  Ось  він,  різдвяний  Дідух,  у  святому  куті,  під  образами…
І  святочна  хата  –  вже  не  просто  хата,  а  храм,  де  нема  місця  поганій  мислі,  поганому  слову,  поганому  вчинку.  Тут  батьки  в  пошанівку  у  дітей,  тут  у  мирі  родина,  а  коли  хто  відсутній,  тому  хай  легенько  згадається,  де  він  здоров  повертається,  бо,  за  вкраїнським  звичаєм,  велике  для  чоловіка  горе  –  не  поспіти  додому  на  Багату  Кутю.
Чуєте,  як  урочо  лине  у  різдвяну  ніч  колядка,  сповіщаючи  хатнім  і  подорожнім  про  уродини  Бога.  Тож  пильнуйте  колядку  та  веселітеся,  українці!  Сьогодні  Він  з  нами  –  Той,  хто  окрилить  наші  душі,  вознесе  їх  до  неба,  очистить  від  скверни,  наділить  святістю  і  благородством;  хто  оберегами  пісні,  легенди,  повір’я  розповість  про  перемогу  світла  над  темрявою,  добра  над  злом.  Він  завітає  в  господу  вертепом  і  Вифлеємською  зіркою,  що  зійде  з  неба,  благословляючи  нас  на  щастя,  здоров’я  і  многая  літа.
[/i]
[color="#ff0000"][i]«Мовит  батечко,  мовит:
-  Най  Вас  Бог  благосло́вит
Вифлеємською  тов  звіздою,
Тов  Різдвяною  Колядою!

Мовит  матінка,  мовит:
-  Най  Вас  Бог  благосло́вит
Місяцем,  зірочками  –  
Краснов  жо́нов  та  діточками!»

-Христос  ся  раждає!
-Славімо  Його!
[/color]
З  авторської  передмови  до  збірника  [b]«Колядки»[/b].  –  Львів:Каменяр,  1990.
[/i](Першого  пісенника  колядок  у  пострадянському  просторі  Галичини,  підготованого  до  друку  у  стінах  Львівського  музею  історії  релігії).

На  фото:  ілюстрація  художниці  [b]"Колядок"[/b]  -  на  жаль,  уже  покійної,  ЗЕНОВІЇ  ЮСЬКІВ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820446
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Сіроманка

ВЕРТЕП З ГАЛИЧИНИ, переспіваний на новий лад…

[color="#ff0000"][i]Наближається  Різдво...  А  яке  ж  Різдво  без  вертепу?..  
Хочу  всю  Громаду  Клубу  Поезії  запросити  у  засніжений  різдвяний  Львів  (не  тільки  сьогочасний,  а  й  на  відстані  20-річчя),  коли  в  Галичині  відроджувались  забуті  давні  обряди  вертепної  Коляди.  Тоді  юна  авторка  цих  рядків  влилася  в  єдиний  україномовний  Театр  "МЕТА"  (Молодіжний  Експериментальний  Театр  Аматорів)  і  бродила  через  різдвяні  дні  і  ночі  святочними  вулицями  рідного  міста,  даруючи  перехожим  радість  чудових  вертепних  текстів,  записаних  на  фольклорних  практиках  під  час  навчання  на  філологічному  факультеті  Львівського  національного  університету  ім.  Івана  Франка.
Як  літератор  признаюся,  що  де-не-де  вносила  маленькі  правки,  аби  рима  складалася...

А  зараз...  на  відстані  Часу...  враховуючи  обставини  Сьогодення,  вертеп  тих  часів  набуває  нового,  особливого  звучання.  Отож,  вітаю  усіх  з  Різдвяною  Великою  Колядою,  що  наближається  -  МИРУ,  ЗЛАГОДИ,  БОЖОЇ  ЛАСКИ  Вам  і  Вашим  оселям...[/i][/color]
               
І  ПАСТУХ:  Слава  Богу,  добрі  люди,
І  мир  цьому  дому,
Щоб  вас  щастя  не  минало  
У  році  Новому.

 ІІ  ПАСТУХ:  Дякуєм  Вам,  Господарі,
Що  в  хату  пустили  –  
Бідних  людей,  як  то  кажуть,
До  себе  приймили.

АНГЕЛ:  Приношу  Вам,  люди  божі,  веселу  новину  –  
Породила  в  Вифлеємі  Діва-Мати  Сина.
Христос  народився  –  
Ірод  засмутився,
І  на  Бога,  на  Ісуса,
Дуже  розгнівився.
А  ми  взяли  Бога-Сина
Під  своє  серденько.
Радій,  радій,  Україно,
Земле  наша,  Ненько!

І  ПАСТУХ:    Захисти  нас,  наша  Матко,
У  лихій  годині,
Бо  велика  нам  пригода
Стала  в  полі  нині.

ІІ  ПАСТУХ:  Збилися  ми  геть  з  дороги
Від  свойого  стада,
Темна  нічка  нас  застала  –  
Тру́дна  на  то  рада…

ІІІ  ПАСТУХ:  Довго  ми  блукали  в  полі  –  
Сіли,  бо  втомились,
І  приклякли  на  коліна  –  
Богу  помолились.

І  ПАСТУХ:  Помолились  Царю-Богу,
Лягли  у  долині,
І  заснули  теплим  сном,
Неначе  в  хатині.
ІІ  ПАСТУХ:  Але  раптом  серед  ночі
Нам  зірвала  ясність  очі,
Ми  злякані  повставали
І  не  знали,  що  ся  діє  –  
Чи  огонь,  а  чи  пожежа,
Небо  аж  жаріє…

ГАЛИЧАНКА:  Усе  небо  червоніє
І  земля  палає,
Як  згадаю  про  свій  нарід  –  
Серце  завмирає.

ГАЛИЧАНИН:  Страх  мене  збирає,  браття,
Як  собі  згадаю,
Як  плило  життя  давніше,
Наче  у  тім  раю.
Усі  віри  ся  тримали,
Старших  поважали,
І  друг  друга,  як  брат  брата
З  біди  виручали.

ГАЛИЧАНКА:   А  тепер,  о  Боже  милий,
Нарід  знову  тратить  сили  –  
Вже  з  десяте  покоління
Двигає  тяжке  каміння,
Ані  вмерти,  ані  жити  -
Тілько  пута  волочити…

ГАЛИЧАНИН:  Подивіться,  в  чистім  полі
Могили  розриті  –  
І  забули  про  них  люди  
В  новім  лихолітті…
Новий  Ірод  на  Вкраїні  
Лихо  й  розбрат  сіє:
Вкрав  нам  волю,
Вкрав  нам  Бога,
Губитель  Месії…

І  ВОЇН:  Тихше  будьте,  що  за  шум,
       Що  вже  Ірод  вас  почув?

ІІ  ВОЇН:  Що  за  збір  ви  тут  зібрали,
Проти  кого  бунт  підняли?

ВОЇНИ  [i](разом)[/i]:  Може  тут  Ісус  між  вами,
То  признайтесь  перед  нами.

ІРОД:  Я  ж  бо  цар  ваш  –  і  над  вами
Буду  панувати.
Хто  посміє  проти  мене
Меча  підіймати.
Замовчіть  мені,  прокляті,
Бо  загинете  в  сій  хаті.
Я  на  смерть  усіх  скараю,
Як  дитя  те  не  впіймаю…

І  КНЯЗЬ:  Ой,  дитино,  Божий  Сину,
Ти  вродивсь  в  лиху  годину.

ІІ  КНЯЗЬ:  Бо  цар  Ірод  розізлився,
Що  Син  Божий  народився,
І  боїться  він  малого,
Щоб  не  зняв  корони  з  нього.

ІІІ  КНЯЗЬ:  Ірод  воїв  посилає,
По  дорогах  виряджає,
Щоб  усіх  в  неволю  брати,
Малих  діток  убивати.

ВСЯ  ГРОМАДА:  А  ми  зброю  підіймемо  –  
Проти  Ірода  підемо,
Захистим  Дитятко  Боже,
Нам  в  біді  воно  поможе!

СІЧОВИЙ  СТРІЛЕЦЬ:  Я  український  Стрілець  Січовий,
Я  невловимий  орел  степовий,
Гуляю,  літаю  –  правдоньку  шукаю,
А  за  неправду  голови  стинаю.

СМЕРТЬ:  Є  на  тебе,  людожере,
В  нас  шабля-розплата,
Оце  тобі,  ненажеро,
Темненькая  хата…

         [i](СМЕРТЬ  вбиває  ІРОДА).[/i]

АНГЕЛ:  Тут  я  сповню  ласку  Божу
       І  всім  скривдженим  поможу!

ДЗВОНАР:  На  Вкраїні  дзвонять  дзвони,
Линуть  степом  срібні  тони.
Дрижать  правди  супостати,
Бо  прийшов  вже  час  розплати.
І  між  пастирів  убогих
Розкуються  руки  й  ноги.
Нарід  кинеться  завзято  –  
Встане  Правда  сторозп’ята.

АНГЕЛ:  Гей,  вставайте  всі  родини  –  
Слава,  слава  для  Вкраїни.
Зглянься,  Христе,  Божий  Сину,
В  день  Різдва  на  Україну.
Зійшли  зіроньку  яскраву,
Щоб  звістила  тую  славу!

І  ПАСТУХ:  Ой  Дитино,  Божий  Сину,
Дай  для  нас  щасливу  днину.

ІІ  і  ІІІ  ПАСТУХ  (разом):  Пошли  віру  і  свободу
Українському  народу.

ГАЛИЧАНИН:  Дай,  Ісусе,  людям  волю!

ГАЛИЧАНКА:  Україні  добру  долю!

ВСЯ  ВЕРТЕПНА  ГРОМАДА:  Ми  тя  будем  величати,
Ім’я  Боже  вихваляти.

КОЛЯДА:  «Вселенная,  веселися
Бог  від  Діви  днесь  родився
Во  вертепі  со  бидляти,
Которому  ся  вкланяти
Царіє,  царіє  приходять…

Пастиріє  прибігають,
Сопілками  вигравають  –  
Пізнавши  Бога  рожденна,
Від  Марії  воплощенна  –  
Чистої,  Чистої  дівиці…

Пастирям  уподобімся,
Рожденному  поклонімся,
Щоби  зволив  мир  нам  дати,
Скорби  в  радість  преміняти  –  
Віруєм,  віруєм  во  Него».


[i]Діючий  вертеп  із  села  Мальчиці  Яворівського  району  Львівської  області.
[/i]
[i]Рік  запису  1989,  для  Великої  Коляди  ТЕАТРУ  "МЕТА"  (Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів)  у  місті  Львові.
[/i]

На  фото:  авторка  в  незабутній  час  розквіту  Великої  Коляди  у  Львові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819920
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Анаколуф.

Анаколу́ф  (дав.-гр.  ανακόλουθον  ‘непослідовний,  неузгоджений’)  —  синтаксична  конструкція,  що  не  відповідає  загальноприйнятим  нормам,  полягає  в  граматичній  неузгодженості  членів  речення.  

Наприклад:  «На  сто  колін,  перед  стома  богами  //  Я  падаю:  прийди  мені,  прийди!»  (І.  Драч)  —  замість:  Прийди  до  мене.

Анаколуф  підкреслює  відтінки  емоцій  того,  хто  говорить,  свідчить  про  його  внутрішній  стан  (найчастіше  —  схвильованості),  слугує  засобом  створення  комічного  враження,  інтонацій  живої  розмовності  тощо.

Як  стилістична  фігура  вживається  для  характеристики  мови  персонажів,  зокрема  —  задля  комічного  ефекту,  як  у  комедії  М.  Куліша  «Мина  Мазайло»,  в  якій  розкривається  однойменний  персонаж:  «Жодна  гімназистка  не  хотіла  гуляти  —  Мазайло!  За  репетитора  не  брали  —  Мазайло!  На  службу  не  приймали  —  Мазайло!  Од  кохання  відмовлялися  —  Мазайло!  А  він  знову:  „Вам  чого?  —  питаю“».  

Анаколуф  почасти  вживається  у  ліриці  задля  посилення  експресії  поетичного  мовлення,  надання  їй  особливого  колориту,  постаючи  різновидом  вільності  поетичної:

На  рожево  сміються  таксі,
На  чорняво  ридають  каштани.
Ще  не  всі,  ще  не  всі,  ще  не  всі
Відпекли  недоспівані  рани.  

Ще  один  приклад:  Опухла  дитина  —  голоднеє  мре…  (Т.  Шевченко)

Аби  надати  своєму  твору  експресивності,  поети  та  письменники  різних  епох  і  течій  застосовують  анаколуф  навіть  в  авторському  мовленні.  
Анаколуф  зустрічається  у  великих  майстрів  літератури  -    О.Пушкіна,  М.  Лермонтова,  Ф.  Тютчева,  С.  Єсеніна,  Б.  Пастернака  та  ін.

Усердно  помолившись  богу,
Лицею  прокричав  ура,
П  р  о  с  т  и  т  е,    б  р  а  т  ц  ы,    м  н  е    в    д  о  р  о  г  у,
И    в  а  м    в    п  о  с  т  е  л  ь    у  ж  е    п  о  р  а.  
(О.Пушкін)

Тут  між  першим  і  другим  двовіршем  пропущені  слова  ("я  кажу"),  другий  двовірш  не  буде  взятий  в  лапки  як  пряма  мова.  І  анаколуф  полягає  в  тому,  що  дієприслівникові  звороти  перших  двох  рядків  з'єднані  з  другим  двовіршем  без  проміжної  ланки  до  мови,  яка  прозвучить  у  другому  двовірші.

Як  явище  синтаксичної  неузгодженості  в  реченні,  Анаколуф  слід  відрізняти  від  Амфіболії  і  Солецизму,  які  є  порушенням  морфологічних  і  граматичних  норм  літературної  мови.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819989
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Волинянка

НІчна фантазія

Ніч,  мов  чорна  кішка,
Забігла  до  кімнати,
Сховалася  під  ліжком,
І  стала  колихати.

Поклала  під  подушку
Солодкі  мрії-сни,
Промуркала  на  вушко:
-  Засни…  Засни…  Засни…

Клубком  в  ногах  вмостилась,
Спокоєм  зігрівала,
Сама  в  вікно  дивилась
І  зорі  рахувала.

Ми  з  нею  двох  в  кімнаті,
 Під  покривалом  сну.
І  мрії  снять  крилаті
Про  юності  весну.

І  світлячками  зорі  
Моргають  за  вікном,
Яскраві  неозорі
Під  темряви  сукном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819933
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Надія Башинська

НОВИЙ РІК ІДЕ ДО ХАТИ!

З  НОВИМ  РОКОМ!  ЛЮБІ  МОЇ  ДРУЗІ!
ЗИЧУ  ЩАСТЯ  ВСІМ  У  НОВОМУ  2019  РОЦІ!
ХАЙ  МИР  ПРИНЕСЕ  ВІН  НА  НАШУ  СВЯТУ  ЗЕМЛЮ!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
У  міста  іде  і  в  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Новий  рік  веселим  буде,  то  ж  радіймо  йому,  люди!
Про  здоров'я  будем  дбати,  і  в  труді  усі  зростати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Щоб  калина  під  віконцем,  наливалось  жито  сонцем.
З  чебрецю  та  рути-м'яти  бігла  стежечка  до  хати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
Поспішає  в  місто  й  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 02.01.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА МИТЬ

Єдина  мить,  коли  із  грудня  в  січень,
Коли  новий  почато  календар.
Так  з  року  в  рік,  без  клятви  і  освідчень,
П’ємо  життя  по  краплі,  як  нектар.  

Роки,  мов  птахи,  мають  дужі  крила,
Несуть  нам  миті  в  сиву  далину.
І  білі  хмари,  мов  життя  вітрила,
Приносять  солод  з  смаком  полину.

І  крізь  роки,  коли  стомились  крила,
Коли  почавсь  останній  календар.
Збираємо  в  кулак  останню  силу,
Життя  свого  тримаючи    удар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Дружня рука

Зазвичай лають Старий рік

[i]Зазвичай  лають  Старий  рік,
Шкодують  добрих  слів,  до  строку  виганяють  з  хати.[/i]
А  рік  цей  ще  не  раз  до  нас  пошле  послів,
І  їх  нам  вже  не  вийде  витурити  з  хати  …

Одні  прийдуть,  щоб  нам  щось  нагадати,
Буває,  що  не  раз  важливе  відберуть,
А  інші  просто  можуть  обійняти,
І  шкодуватимемо  ми,  що  тільки  промайнуть  …

А  рік  Старий,  вже  сивина  на  скронях,
І  борода  звисає  до  землі,
А  Молодий  несеться  на  крилатих  конях,  
Дивись,  вже  підлітає  до  межі  …

Обнялись  міцно,  тихо  постояли,
Про  щось  шепочуть,  що  не  для  людей,
Коли  прощались,  шапки  свої  зняли,
І  руки  притискали  до  грудей  …

Старий  просив  так  дуже  молодого,
Щоб  доробив  усе,  що  той  почав,
А  молодий  у  відповідь  старому
Тільки  сміявся,  тільки  жартував  …

З  очей  старого  впали  гіркі  сльози:
Не  встиг  завершити  все  те,  що  розпочав  ...  
Серйозним  став  юнак,  п'ять  слів  сухої  прози:
Закінчити  усе  почате  обіцяв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819579
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Єгорова Олена Михайлівна

Чай судьбы

Я  приготовлю  лучезарный  чай,
В  котором  запах  тот  весенний  нежный,
Напевы  ввысь  взлетевших  птичьих  стай
С  восторгом  легким  юности  безбрежной

И  угощу  ним  всех  друзей  своих,
Что  наслаждались  так  напитка  вкусом
И  могут  в  нем  черпнуть  волшебный  штрих,
Как  за  плечами  быль  с  огромным  грузом…

Наполню  лепестков  любви  сполна
И  красоты  с  надеждой  доброй,  верой,-
Пусть  жизнь  дается  нам  всего  одна,
Как  все  познания  с  ценой  ее  и  мерой

Чай  с  радужностью  света  в  небесах,
С  цветущим  лета  теплым  ароматом
И  отблеском  мечтательным  в  глазах
Влюбленности  и  бурности  набата…

Еще  могу  наполнить  емкость  чаш
Осенним  ярким  даром  листьев  в  злате,
Чтобы  пополнить  жизни  ералаш
Подарком  славным  к  очень  мудрой  дате…

Весь  пыл  вскруживши  среди  кутерьмы,-
Испить  до  дна  чай  с  тонкого  бокала,
Заваренный  из  снежных  вьюг  зимы,
Хрустального  метельного  вокала…

За  этим  чаем  с  необычных  грез
Хранится  исцеление  судьб  в  титрах,
Сплетение  тернистости  и  роз
В  стремлениях,  решениях,  молитвах…
30.12.2018г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819533
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Валентина Малая

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

[color="#5900ff"][i][b]
Ці  частівочки  простенькі  ,дещо  трішечки  жорсткенькі
Новий  рік  розпочинаймо,  в  унісон  їх  заспіваймо.
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

Ой,пустіть  свиню  до  хати  =  збільшить  пенсії  й  зарплати
Зробить  жирним  гаманець  .А  проблемам  всім-кінець!
Й  кабана  впустіть  до  пари  =  будуть  повними    стожари.
І  розмноження  й  приплоду  буде  більше  у  народу!

В  кого  статки  замалі-ви  звертайтесь  до  свині…
Й  вам  сальця  перепаде  й  м'яса    також  =  де-не-де…
Хто  свинею  був  завжди  ,то  до  них  ти    не  ходи…
-виросте  свиняче  рило…й  ратиці  ==  таке  от  діло…

І  присниться  тим  «ку-ку!»,в  кого  рильце    у  пушку.
Й  Хто  свинячить  й  поросячить,тим  СВИНЯ  також  «віддячить».
Щоб  було  усе  гаразд  у  ґаздинь  та  і  у  ґазд-
СВИНКУ  в  хату  ви  впустіте  ,нагодуйте,обігрійте  .

Хто  глузує  над  народом,той-  свинячої  породи.
Таких  треба  кабанів-на  шашлик  ,а  чи  у  хлів…
Зустрічаймо  РІК  СВИНІ!Хто  засне,та    то  вже-  ні!
ГОЛОСУЄМО  ЗА  МИР,  український    орієнтир!

***
Рік  СВИНІ-цікава  штука....=Благодать,  а  чи  наука??  
Заохочення  чи  пряник,  чи  з  гірчинкою  медяник.  
Правда  ,а  чи  очі  й  п"ятки...Що  несе  нам  ПОРОСЯТКО??  
Чисте  рильце  чи  в  пушку,Гірку  долю,чи  м"яку???  

Чи  худі  чи  жирні  статки?  НЕСІТЬ  МИР  НАМ  ,ПОРОСЯТКИ!  :))
Україну  підніміть  й  на  добро  благословіть!
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!

30.12.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА ЗИМА

(Пісня)
Біля  битих  доріг
Піднялися  у  небо  тополі.
Ще  не  падає  сніг,
Та  покрила  уже  сивина.
Відлітають  пташки,  
Відлітають  у  вирій  до  болю.
Насувається  знову.  
Білим  килимом  суне  зима.

Зупиніться  роки,
Зупиніться  на  хвилю  в  дорозі.
Не  настав  ще  той  час,
Щоб  дивитися  смерті  в  лице.
Бережімо  тепло,  
Бо  тепло  не  замінять  морози,
Лиш  мороз  до  Різдва,
Казку  в  гості  до  нас  принесе.

Біля  битих  доріг
Піднялися  у  небо  тополі.
Ще  не  падає  сніг,
Та  покрила  уже  сивина.
Відлітають  пташки,  
Відлітають  у  вирій  до  болю.
Насувається  знову.  
Білим  килимом  суне  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819398
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Олекса Удайко

ПОЕТУ

                       [i]Всіх    своїх  друзів  і  поетів  
                       Віітаю  з  Новим  роком,  що
                       бреде  до  нас,  продираючись
                       через  лісову  гущавину  і  замети…  
                       Під  ялинку  кладу  свої  «мудрагелики»
                       як  жартівливі,  але  корисні  побажання…  
                       [b]ВСІМ  ПОЕТАМ  [/b]    –
                                                                                     класикам  і…  не  дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети  –  «законники»    слова,
cкажу  вам,  читачу…    Якраз  –
коли  є  ідея,  і  мова…
І  рими,  і  ритм  –  про  запас.
 
Ідея  приходить  зненацька  –
шукай  трібні  образи!  Дій!
Вагань  тут  не  треба  багацько:
фантазія  –  творчості  вій*!
 
Не  треба  віршів  про  погоду  –
вивчаю  щоденно  прогноз!
Й  газетярський  стиль  –  не  в  угоду:
пощо  бредослівний  пронос?..

А  ще:  нецікаві  присвяти,
який  би  не  був  ювілей  –
це  там,  у  компаніях  м’ятих
розхлюпуйте  мід  і  єлей…

Іще  одна  річ  делікатна
хвилює  ло  скону  мене…
Бо  то  вже  є  тема  «відкатна»,
що  кожного  з  нас  не  мине...

Усе,  що  додумано,  зайве:
поетова  річ**  -  як  оргазм!
Ловіть  словотворення    кайфи:
канони  тут  –  
                                       сущий    маразм!

В  ходу  –    поетичні  дуелі:
вони  нам  загострюють  зір…
Вода  мов  джерельна  із  гір  –
премудрі  Хайяма  газелі
(по  праву  гордиться  ним  Схід)  –
цінніші  оракулів  від...

Такі  ось  мої  мудрагелі,
немов  солов’я  "дикі"  трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут  –  як  магічна  сила  майстерності
**Позиція.  поведінка,  діяння.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 29.12.2018


ТАИСИЯ

Музыкальная эпоха

Глинка      и    Пушкин.

Со    студенческих    лет    не  померкнет    вовек
Тот    концерт    композитора    Глинки.
И    представьте    себе  -    это  тот    человек,
Кто    родился    в    Смоленской    глубинке…(1804  –  1857гг.)

Глинка  жил    и    творил    в    удивительный    век.
Современник-поэт    -    всем  известен:
Пушкин    старше    его    был  всего    на    5    лет.
Их    союз    был    весьма    интересен!

И  с  тех    пор  эти    оперы    гордо    звучат.
Героический  дух    в    них    витает.
Ведь    народ    в  них    впервые,    и  каждый    солдат…
Гениальную    роль    исполняют.

В  музыкальной  среде  –  19  век…
Появилась    «Могучая    кучка»
Композитор    Балакирев    создал    квинтет.
А  ведь    каждый    из    них    -    самоучка…

Это  был  небывалый    в    искусстве    прорыв!
Удивили    наследники  Глинки.
Воплотили    они    в    самобытный    мотив  –
Все    идеи    далёкой    глубинки…

И  с  тех  пор    рукоплещет  тем  гениям    мир!
И  вещает  о  них  благодарный    эфир…
============================
В  музыкальном    мире  -  это  была  настолько    знаменательная    эпоха,
Её  невозможно    осветить    одним    стихотворением.
Удивительно  то,  что  Глинка  и  Пушкин  плодотворно  сотрудничали.
Романс  Глинки  «  Не  пой  красавица  при  мне»-  на  стихи  Пушкина.
А  поэма  «Руслан  и  Людмила»    -  побудила    композитора  к  созданию  оперы.
«Я    помню  чудное    мгновение»-  поэт  посвятил  Анне  Керн.
А  Глинка  всем  на  удивление  –  влюблён  был    в  её  дочь-  Екатерину  Керн.
Ей    и  посвятил    -  одноимённый  романс.
Глинка  создаёт  оперы  –  «Иван  Сусанин»  («Жизнь    за  царя»),
«Руслан  и  Людмила»,  «Тарас    Бульба»…
Сотрудничество    великих  гениев  прервала  трагедия,
Умолк  поэт!    Это  известие  пронзило  болью    весь    мир  и    Глинку…
«  Могучая  кучка»    открыла    новых  композиторов.
Это  –  Балакирев,    Кюи,    Римский  –  Корсаков,  Мусоргский,  Бородин.

23.  12.  2018.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818699
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Галя Костенко

До року Свині

Летять  дні  й  тижні  дуже  стрімко,
Ще  нас  Cобачка  стереже,
Та  на  підході  пані  Свинка,
Астрологи  їй  протеже.

Тваринка,  скажем,  незвичайна,
Суперзвичайністю  уже,
В  фольклорі  місця  їй  не  мало,
У  комплімент  ніхто  не  жде...

Тваринка  дуже  українська,
З  давніх  даве́н  так  повело́сь:
Якщо  господар  –  тримай  свинку,
Хвала  їй  потім  за  столом!

Сказати  варто  вже  про  сало,
Національну  нашу  славу!
В  часи  татарської  навали
Предків  життя  урятувало.

Найкраща  їжа    українця  -
На  чорнім  хлібі  сала  скибця,
І  лікарі  зізнались  тут,
Що  необхідний  це  продукт!

До  свинки  є  одне  прохання:
Попросим  дуже  ми  її  -
(Відмовитись  готові  навіть
Від  страв  з  свинини  на  обід):

Глибокі  вирий  ти  канави
На  пів  периметру  держави,
Щоби  нахабний  наш  сусід
Не  ліз,  куди  йому  не  слід!

Вже  рік  прийде́шній  дуже  скоро
Нам  піднесе  якусь  свиню,
Та  у  німецькому  фольклорі
[b]Dieses  Bezeichnis  ist  zum  Glück![/b]

Тож,  як  обізнані  лінгвісти,
І  знаєм,  як  це  розуміть,
Тлумачить  маєм  песимістам,
Що  щастя  всім  чекати  слід!

На  це  ми  саме  й  налаштуймось,
Свиня  хай  буде  в  поміч  нам!
Із  Новим    роком  привітаймось,
Всім  миру,  злагоди  й  добра!!!

[b]Dieses  Bezeichnis  ist  zum  Glück[/b]  (нім.-    Це  поняття  на  щастя)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818837
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Інна Рубан-Оленіч

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

Щось  у  мене  ніс  свербить,
Значить  скоро  будем  пить.
Я  шампанське  відкриваю  -
І  до  липня  не  вживаю.

                                                     Хто  ж  то  там  замети  гріє,
                                                   Синє  око,  синій  нос.
                                                   Я  гарненько  придивилась,
                                                   То  ж  дрімає  Дід  Мороз.

Просинаюсь,  щось  не  так,
У  кімнаті  в  нас  їжак.
Він  зелений  колір  має,
І  чогось  мені  моргає.

                                                 Рік  Новий  уже  в  дорозі,
                                                 Я  ж  гружуся  на  морозі:
                                                 Який  треба  банк  накрить,
                                                 Щоб  по–людськи  відпочить.

Прочитала  в  інтернеті,  
Що  Снігурка  у  декреті.
За  відведену  платню
Я  Снігурку  заміню.

                                                     Без  доріжок  гір  в  рік
                                                     Йшла  зима  на  Новий  рік.
                                                     Ожеледі  наробила,
                                                     Ледве  носа  не  розбила.

Що  за  свято  -  Новий  рік?
Таке  буде  як  торік
Всі  вітають  залюбки
Потім  ставлять  синяки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818696
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Коханій

Я  дякую  тобі  кохана,
За  нерозтрачену  любов.
За  те,  що  ти,  мов  зірка  рання,
Для  мене  засіяла  знов,
За  почуття  що  розбудила,
У  серці,  ніби  яблунь  цвіт,
За  те,  що  серце  полонила,
Коханням  хочеться  п"яніть.
За  ті  п"янкі  зимові  ночі,
За  ту,  безмежну  благодать,
І  за  твоі  щасливі  очі,
Що  не  дають  ночами  спать.
Дивлюсь  на  зорі  я  ночами,
Злітаю  в  небо  ніби  в  сні,
З  цвітом  черемхи,  з  солов"ями,
Чекаю  новоі  весни.
І  хочеться  п"яніть  від  пісні,
І  в  небо  лебедем  злетіть,
Дав  Бог  мені  кохання  пізнє,
Дав  Бог  мені  тебе  зустріть,
Від  почуттів  душа  співає,
Співає  серденько  моє,
Я  славу  Господу  складаю,
За  те,  що  Ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Нірвана (гумореска)

Захотілось  мені  на  дивані,
Погрузитися  тілом  в  нірвану.
Відключив  я  всі  прилади  в  хаті,
Випив  чарку,  став  медитувати.
Вже  і  в  стан  увійшов,  вже  на  небі,
Ніби  більше  нічого  й  не  треба,
Тут  кума  завітала  в  гостини,
Півень  смажений  в  неі  в  торбині,
Ще  й  вареників  ціла  макітра,
І  кума,  мов  троянда  розквітла.
Кума  думала  зразу  що  п"яний,
Бо  ж  не  знала,  що  я  у  нірвані.
Вона  зразу  подумала  може,
Я  лежу,  бо  заслаб,  боронь  Боже.
До  чола  доторкнулась  губами,
Під  сорочку  полізла  руками,
Щоб  почути  як  серце  у  грудях
В  мене  б"ється,  чи  не  занедужав?
Як  відчула  що  б"ється  серденько,
Притулилась  до  мене  гарненько,
В  мене  серце  від  щастя  тріпоче,
Я  відчув  що  вареників  хочу.
Випив  чарку  горілки  з  кумою,
Та  за  лапу  взяв  півня  рукою,
З"ів  вареників  миску  в  сметані,
І  начхать  мені  вже  на  нірвану.
Захотілося  свята  й  для  тіла,
Кума  зіркою  вмить  заясніла,
Ми  щасливі  з  кумою  в  коханні,
І  навіщо  нам  ваша  нірвана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Світла (Імашева Світлана)

На зламі…

На  зламі  криз,  на  зламі  доль,
В  тяжких  конвульсіях,  потроху,
Час,  вічний  Всесвіту  король,
Нову  народжує  епоху  –  
Новітніх  цінностей,  ідей  –  
Чи  ж  Духу  уціліють  храми?  –  
Новітніх  –  розумом!  –  людей,
Котрі  не  мислять  буть  рабами.

Планети  первородний  біль,
Немов  стилет,  їм  серце  крає,
Мистецтва  витончений  стиль
Нащадкам  в  гени  заплітає.
Для  них  –  поезії  Едем,
Краса  земна,  ясна  і  зрима,
Їх    Дух  –  від  Вишнього  тече,
Карбує  правду  в  точні  рими…

Та  в  мить  новітнього  витка,
Коли  важливий  кожний  фактор,
Безумця  хижого  рука
Війни  запалює  реактор…
Йде    небувала  і  глевка
Нова  епоха  –  діла  й  мислі,
А  час  спливає,  мов  ріка,
Й  життя  над  прірвою  зависло…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818654
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте.
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес...
Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти
Узорами  на  сніжному  гіллі...
Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!
Зима  манірна  і  вельможна  пані
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора!..

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Леся Утриско

Як боліло

Несли  хрест  -  за  ним  і  тіло:
Ох  боліло...  як  боліло,
Сніг  лягав  в  холодну  яму  -
Вибач  Мамо!  Люба  Мамо...
Квіти  падали  розмаєм  -
Білим  маєм,  стиглим  раєм,
Там  гостей  було  багато...
Й  сивий  тато,  сивий  тато.
Хоругви  сльозу  пускали,
Коли  тіло  опускали,
Почорніла  з  горя  днина,
Посивіла  враз  дружина.
Стали  діточки  ридати:
-Де  ідеш,  наш  любий  тату?
Не  засвітить  сонце  днині,
Сліз  не  висушить  дитині.
Що  ж  ти  робиш,  клятий  враже?
Всі  питають  -  кожен  скаже:
-Не  вбивай  ти  мого  сина  -
Гірко  плаче  Україна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818374
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Ольга Калина

До Дня Святого Миколая (хорей)

Ой  хурделить  завіруха
 І  мороз  щипає  вуха.
Поморозив  сильно  ніс,  
В  рукавички  вже  заліз.  

Не  злякаюсь  я  ніколи  
І  мерщій  біжу  до  школи,  
Уві  сні  наш  Миколай
Мовив:  «В  школі  зачекай.»

Принесе  мені  в  торбинці
І  смаколики,  й  гостинці.  
Я  до  нього  готувався:
Вранці  встав  і  умивався,  

З’їв  всю  кашу  з  молоком,
Ввічливим  був  за  столом.  
Вивчив  віршик  Миколаю  
І  його  я  пам’ятаю.  

Я  готовий  розказати,
З  Новим  роком  всіх  вітати.
То  ж  ,  дідусю  Миколай,  
Подаруночок    давай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


палома

МИКОЛАЯ ВИГЛЯДАЮТЬ


Землю  ніжно  сніг  встеляє,  порошить  стежки.
Дітки  спати  не  лягають,  зирять  на  зірки:
Миколая  виглядають  на  усі  боки.
В  серці  визрілі  бажання  вклали  на  папір
І  чемненькі  та  слухняні  стали  із  тих  пір.

Місяць  вікна  обдивляє,  мерехтять  зірки,
Дітлахів  геть  сон  долає,  втома  вже  взнаки.
Ніч  у  казку  поринає,  димарі  –  в  думки.
Миколай  мішок  збирає,  аж  риплять  дошки
Час    в  дорогу,  час  у  казку  –  нічку  за  віжки.

Добре  серце  в  Миколая  –  кожному  презент.
Всі  бажання-  мрії  знає,  диво  –    у  момент:
Хтось  –    машину,  а  хтось  –  ляльку,  і  комусь  –  патент.
Просять  іграшки  та  гроші  …  Головний  акцент:  
Мир  і  тата  повернути,  стерти  горе  вщент.

Птахом  казочка  кружляє…    Їде  Миколай
До  тих  хлопців,  що  на  сході  наш  боронять  Край.
Їм  –    малюнки  і  спецодяг  теплий,  кава,  чай.
Є  ще  люди  в  Україні  –    мрійники  про  рай.
Добрий  діду  Миколаю,  зло  повимітай!

Казка  правдою  стає,  коли  неправда  гине.
Мрії  діточок  дідусь  здійснить  неодмінно!


                                                                   16  грудня  2016
                                                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Евгений Познанский

ХЛЕБНЫЕ КАРТОЧКИ (Из чудес Святого Николая)

(Быль  времен  Великой  отечественной).
Хоть  в  такой  ранний  час  спят,  обычно,  все  дети,
Фонари  ведь  еще  не  померкли  в  рассвете,
Но  в  военное  время  не  так  все  идет,
В  это  утро  он  первый  и  был  пешеход,
Мальчик  скромно  одет,  в  старом  ватном  пальтишке.
На  кармане  рука:  твердо  знает  мальчишка,
Там    бумаги,  rjnjhst  денег  дороже,
И  без  них  вся  семья  его  выжить  не  сможет.
Потеряв  их  от  голода  сгинут  бедняги,
Просто  «ХЛЕБНЫЕ  КАРТОЧКИ»  эти  бумаги.
Обогнал,  прогремел  мимо  первый  трамвай.
Быстро  к  булочной!  очередь  там  занимай!
Отоваришься  раньше  –  скорее  домой!
Прибери,  постирай,  присмотри  за  сестрой,
Кто  хозяйство  еще  до  ума  доведет?
Мать  с  отцом  убегают  с  утра  на  завод.
Он  пришел  самый  первый!  Лихой  паренек,
Но  на  двери  дощатой,  конечно,  замок,
Да  никто    под  дверями  еще  и  не  ждет,
Значит,  очередь  он  в  это  утро  начнет!
И  худые  ручонки,  втянув  в  рукава,
Стал  он  песни  военной  мурлыкать  слова,

Хорошо  первым  быть,  но,  увы,  не  всегда,
Вот  такая  она  и  бывает,  беда.
Точно  сила  нечистая  их  принесла!
Сразу  вышло  вдруг  четверо  из-за  угла,
Им  на  фронт  бы  уже!  там  с  фашистами  биться,
Но  амвалы  устроились  видно  в  столице,
Для  чудовищ  таких  и  война  не  война,
Хуже  всяких  бандитов  такая  шпана.
Подступают  без  слов,  это  ладно,  побьют,
Но  ведь  карточки  точно  теперь  отберут!
Что  же  есть  будут  месяц  сестренка  и    мать?
Можно  сразу  ложиться  тогда  помирать.
Звать  на  помощь?  Так  рядом  ведь  нет  ни  души.
Убегать?  Обступили  уже:  «не  спеши».
И  хоть  были  уроки  безбожия  в  школе,
Вспомнил  мальчик,  как  мама  молилась  Николе,

Доставала  из  шкафа  тайком  образок,
И  молилась,    чтоб  ей  Чудотворец  помог.
Подступают  с  ухмылкой  бесстыдной  враги,
Мальчик  вскрикнул:  «Святой  Николай,  помоги!»
И  никто  из  четверки  не  мог  дать  ответ
Ну  откуда  тут  взялся  тот  ласковый  дед.
Рядом  с  мальчик  встал  и  спокойно,  как  внуку,
Мальчугану  сказал:  «Ну-ка,  милый,  дай  руку,
Нам  уж  дома  чаек  вскипятила  хозяйка».
И  спокойно  мальчишку  провел  мимо  шайки.
Нет,  ни  старых,  ни  малых  они  не  щадили,
Но  в  тот  миг  и  злодеи,  как  камни  застыли,

Так  то  весело  снег  под  ногами  поет,
И  навстречу  уже    так  и  валит  народ,
Мальчик  к  доброму  дедушке  жмется  так  робко,
А  Старик  улыбается  только  в  бородку,
Так  и  шли    они  за  руки  взявшись  вдвоем,
Вот  и  двери  в  уютный  родительский  дом.
«Вот,  сынок    и  пришли,    не  печалься  и  знай:
Что  услышал  Святитель  тебя  Николай.  
Ты  еще  поживешь,  мой    хороший,  на  свете».
Так  сказал  старичок  и  растаял  в  рассвете.
Мальчик  молится,  только  теперь  понимая,
Что  за  руку  он  шел  Со  Святым  Николаем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818196
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


НАДЕЖДА М.

Вітаю зі святом Вас, Друзі!

Ледь  надворі  почало  світати,
Заіскрився  білий  -  білий  сніг.
Цілий  рік  чекали  ми  це  свято,
Миколай  Святий  ступив  на  наш  поріг.
Гість  це  -  непростий,  завжди  бажанний.
Можна  всі  бажання  заказать.
І  я  вірю,  є  ще  сподівання,
І  не  треба  довго  їх  чекать.
Всій  рідні  і  Друзям  прошу  щастя,
Хай  добробут  не  пройде  повз  них.
І  нехай  в  житті  у  них  все  вдасться,
Попрошу  про  це  усіх  Святих.
Не  забуду  тут  і  ворогів  своїх.
Помолюся  я  за  їх  здоров"я,
Хай  квітує  доброта  і  щедрість  в  них,
Кривда  хай  освятиться  любов"ю.
Впевнена:  мої  бажання  збудуться,
Бо  писала  щирі  тут  слова.
Доброта  ніколи  не  забудеться,
Хай  розквітне  у  серцях  вона.
Вітаю  зі  св"ятом  вас,  МОЇ  МИЛІ  ДРУЗІ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Тома

Ентузіазм заразливий

"Ентузіазм  заразливий"  Джон  М.  Темплтон
         Маленька  церква  в  бідному  районі  Брукліна,  в  Нью-Йорку,  звернулася  до  бізнесмена  за  дозволом,  щоб  діти  грали  на  належавшій    йому  вільній  ділянці,  поки  він  не  знайшов  для  неї  іншого  застосування.    Бізнесмен  дозволив  використовувати  свою  ділянку  в  якості  майданчика  для  ігор,  висунувши  при  цьому  дві  умови.    По-перше,  церква  повинна  була  платити  страховку.    По-друге,  церква  повинна  була  сама  прибрати  територію.    Парафіяни  церкви  вирішили,  що  зможуть  нашкребти  грошей  на  страховку,  і  всі  домовилися  зібратися  в  одну  з  субот,  щоб  розчистити  майданчик.
 Кілька  сімей  прийшли  з  невеликим  запізненням,  і  серед  них  -  пара  з  десятирічною  дочкою-інвалідом.    Коли  ця  сім'я  пройшла  на  майданчик,  багато  добровольців  дивувалися,  навіщо  вони  захопили  з  собою  дівчинку.    Що  вона  зможе  робити?    Адже  вона  ледь  може  ходити!
 Але  дівчинка  з  завзятістю    взялася  за  роботу.    Спираючись  на  палиці  так,  щоб  руки  залишалися  вільними,  широко  і  радісно  посміхаючись,  вона  тримала  напоготові  пластиковий  мішок,  який  її  батьки  заповнювали  сміттям.    Сім'я  весело  перемовлялися,  обговорюючи,  в  які  ігри  будуть  грати  на  майданчику.    Їх  ентузіазм  виявився  заразливим!    Маленька  дівчинка-інвалід  передала  своє  ставлення  оточуючих.    Тим  не  менш,  деякі  з  них  мимоволі  дивувалися:  чому  вона  так  радіє?    Здавалося  малоймовірним,  щоб  ця  дівчинка  змогла  грати  на  майданчику.    Хіба  це  було  можливо?    Але  коли  її  запитали,  як  вона  розраховує  брати  участь  в  іграх,  коли  майданчик  відкриється,  дівчинка    сказала,  що  буде  стежити  за  грою    і  стане  судити  ігри.    При  цьому  вона  посміхалася  ще  ширше.
 Людина,  яка  відноситься  до  будь-якої  діяльності  як  до  приємного  пригоди,  може  надихнути  оточуючих  на  таке  ж  ставлення  до  справи.    Працівник,  який  шукає  можливості  насолоджуватися  роботою,  любити  її,  допомагає  іншим  слідувати  своєму  прикладу.    Треба  завжди  пам'ятати:  все,  що  робить  людина,  гарне  і  погане,  може  бути  заразливим.    Посмішка  заразлива  -  але  і  похмурість  теж.    Хоча  ніхто  не  може  весь  час  перебувати  в  сонячному  настрої,  якщо  ми  будемо  братися  за  справу  з  ентузіазмом,  то  швидше  за  все  ті,  хто  нас  оточує,  заразиться  цим  настроєм.    До  речі,  слово  «ентузіазм»  тлумачиться  як  «повний  духу».    Ентузіазм  воістину  заразливий!
 «Ентузіазм  лежить  в  основі  всього  прогресу.    Якщо  він  є,  то  є  і  досягнення.    Якщо  його  немає,  то  є  тільки  алібі  ».    /Генрі  Форд/
 «Енергія,  яка  змушує  організації  рухатися,  залежить  від  ентузіазму  окремих  особистостей.    Лідери  з  прекрасними  ідеями  і  здатність  надихати  інших  на  високі  думки  і  вчинки  -  це  головні  генератори  енергії.    Їх  особливий  ентузіазм  поширюється  на  оточуючих  і  спонукає  їх  на  великі  справи  ».    /  Брайан  Адамс  «Як  досягти  успіху»  /
 «Уважно  подивіться  на  знайомих  вам  людей,  що  досягли  успіху,  і  ви  виявите,  що  вони  сповнені  ентузіазму  до  своєї  роботи  -  ентузіазму,  який  заразливий.    Вони  не  тільки  самі  натхненні  тим,  що  роблять,  -  вони  надихають  і  вас  ».    /  Пол  Айві  /
 Джон  Темплтон.    Всесвітні  закони  життя.  
Переклала  на  українську  мову  14.12.18        12.58

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818140
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Lana P.

ТЕПЛО ТВОЇХ ОЧЕЙ

Тепло  твоїх  очей  голубить  ніжне  тіло,
Переливається  у  місячному  сяйві.
Слова  злітають  недоречні,  навіть  зайві,
Їх  темінь  ночі  заколисує  несміло.

Вдивляємось  у  танець  зорепадних  злитків  —
У  сяйві  небо  розтинають  метеори,
І  дивовижні  розлітаються  узори  —
Калейдоскопні  розцяцьковані  лелітки.

Співає  нічка  —  проявляються  мотиви,
Вчувається  мелодія  в  цикадних  нотах,
Вершиться  ореолом  в  зоряних  висотах,
Шукають  тіні  в  мерехтіннях  перспективи.

Пригублюємо  чаші,  обрій  рожевіє,  —
Неконтрольовані  розпещені  жарини
Впиваються  в  уста,  наповнюють  клітини…
В  мелодіях  солодкого  вина  ти  —  мрія!                            17/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817970
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Протоієрей Роман

Солнечные дети

Авторская  песня


Чтоб  этот  мир  холодный  стал  чуточку  добрей,
Всевышний  посылает  нам  Солнечных  детей,
Но  как-то  безотрадно,  потупив  в  землю  взгяд,
Что  это  дети  Дауна,  врачи  нам  говорят.

На  шумном  стадионе  болельщики  глазят,
Как  дети-инвалиды  готовятся  на  старт,
Как  дяди-педагоги  выстраивают  в  ряд
Похожих  друг  на  друга  улыбчивых  ребят.

Под  выстрел  пистолета  со  струйкой  дыма  ввысь
Сорвались  дети  с  места  и  стайкой  понеслись...
Кто  будет  первым?  Кто  же  получит  главный  приз?
Азарт,  как  пот  на  коже,  под  куполом  повис!

Но  вот  к  концу  забега  детей  с  синдромом  Даун
Малыш,  дорожка  слева,  неловко  так  упал,
И  крик  пронзил  сердечный  бездушный  стадион,
И  ахнул  люд  беспечный,  зажав  в  кульках  попкорн!

"Вставай!",  -  кричали  судьи  под  публики  накал,
А  даун  лежал  и  плакал,  не  зная,  что  он  даун.
Лежал  он,  как  галчонок,  что  выпал  из  гнезда,
И,  как  любой  ребёнок,  искал  любви  глаза!

И  тут  случилось  то,  что  никто  не  ожидал.
Даунята  оглянулись  -  и  воздух  задрожал,
И  подбежали  дружно,  подняли  малыша,
Тепло,  единодушно,  так  хрупко,  не  спеша!

За  руки  взявшись,  дети,  все  как  один,  пришли
К  той  злополучной  ленте,  ради  которой  жгли
Свои  сердца  и  стопы  большие  мастера,
А  иногда  и  души,  и  совесть  всю  дотла!

Весь  стадион  бездарный  в  тот  светлый  час  рыдал.
На  детские  улыбки  небесный  луч  взирал.
И  стало  человечным  на  миг  лицо  толпы,
И  улетали  в  вечность  воздушные  шары!..

Чтоб  этот  мир  холодный  стал  чуточку  добрей,
Всевышний  посылает  нам  Солнечных  детей,
Но  как-то  безотрадно,  потупив  в  землю  взгляд,
Что  это  дети  Дауна,  врачи  нам  говорят... 


P.S.  Реальный  случай  на  стадионе  в  городе  Барселоне  во  время  состязаний  детей-инвалидов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817924
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Пісаренчиха

ГОМОГЕННІСТЬ

Все  просто  так,  що  навіть  сумно:
Із  року  в  рік,  із  віку  в  вік
Немає  лідерів  розумних,
Щоб  об’єднати  всіх  нас  зміг.

Суспільство  в  нас  не  гомогенне.
Із  спільних  цінностей  –  обід,
То  ж  куди  влада  не  поверне,
Назавтра  розвертатись  слід.

Хтось  хоче  «мову»,  хтось  «язИка»
«Євросоюз»  хтось,  хтось  «Царя»,
То  ж  влада,  мов  повія  дика,
За  тих,  хто  звів  до  вівтаря.

Коли  ж  в  нас  буде  одна  думка,
Одна  мета,  одна  біда,-
Халявна  влада  зникне  хутко.
То  певно  це  і  неспроста,

Що  не  формується  ідея,
Яка  народ  наш  об’єдна.
А  той  чекає  Прометея
І  потихеньку  йде  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817876
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тома

"Поразка не буде гіркою…

"Поразка  не  буде  гіркою,  якщо  ви  її    не  проковтнете"  Тед  Енгстрем

 В  якийсь  момент  свого  життя  кожному  трапляється  зазнати  поразки.    Більш  того,  чим  частіше  ми  готові  піти  на  ризик,  спробувавши  новий  підхід  або  погляд,  тим  вище  ймовірність  ураження  -  по  крайній  мірі,  на  короткому  проміжку  часу.    Дуже  важко  домогтися  успіху,  коли  вперше  пробуєш  зробити  щось  нове  і  значне,  і  якщо  ми  боїмося  провалу,  то  неохоче  будемо  йти  на  ризик.    І  в  той  же  час,  якщо  ми  не  наважимося  зробити  крок  вперед,  то  опинимося  в  стані  застою.    Зростання  вимагає  готовності  ризикувати  тим,  що  зазнаєш  поразки.    Якби  ми  малюками  боялися  провалу,  то  мало  хто  з  нас  навчився  б  ходити  і  говорити.    Щоб  навчитися  ходити,  ми  повинні  були  бути  готовими  до  того,  що  впадемо,  роздряпаемо    коліна,  отримаємо  удари  і  синці.    Конфуцій  сказав:  «Наш  найбільший  тріумф  -  це  не  те,  що  ми  ніколи  не  падаємо,  а  те,  що  ми  щоразу  знову  встаємо».    Щоб  домогтися  успіху,  щоб  стати  переможцем,  ми  повинні  бути  готові  ризикувати  тим,  що  зазнаємо  поразки.    Але  найважливіший  урок,  який  необхідно  засвоїти,  це  те,  що  невдача  -  це  не  поразка,  якщо  ви  самі  так  не  вважаєте.
 Кожен  може  самовдосконалюватися,  незважаючи  на  своє  становище,  місце  в  житті  або  обставини.    Але  дуже  важливо  довести  собі  самому,  що  за  допомогою  своїх  думок  і  вчинків  ти  можеш  домогтися  того,  що  твердо  вирішив  зробити.    Страх  і  нерішучість  паралізують  роботу  розуму  і  підгодовують  думку    про  поразку.    Вони  можуть  послабити  розум  і  тіло,  запорошити  вам  очі  і  спробувати  заховати  від  вас  могутні  духовні  сили,  які  в  вас  таяться.
 Скільки  разів  вам  траплялося  опинитися  «на  дні»  -  і  ласкаві  слова  схвалення,  сказані  друзями,  піднімали  вас  і  змушували  знову  відчути  себе  людиною?    Можливо,  ви  продовжували  йти  тільки  тому,  що  хтось  в  вас  вірив.    Ну,  так  це  привід  до  руху  нічим  не  гірше  інших!    Схоже,  що  спади  і  поразки  -  це  такі  моменти,  коли  вам  особливо  не  вистачає  мужності  і  коли  найважче  черпати  сили  в  своїй  душі.    Ваше  Богом  дане  право  -  висловлювати  себе,  як  особистість  здорову,  щасливу,  процвітаючу  і  щасливу.    І,  тим  не  менш,  вам  може  бути  важко  висловлювати  свою  глибинне  «я»,  поки  ви  відчуваєте  НЕ  відвагу,  а  страх  і  відчай.    Істинна  мужність  -  це  духовне  поняття,  яке  бере  свій  початок  в  Бога!    Коли  ви  всіма  силами  свого  серця  хочете  мужності,  вірте  в  нього  і  шукайте  його,  поки  воно  не  прокинеться  в  вас,  -  і  тоді  ви  зможете  впоратися  з  будь-якими  труднощами.    У  вас  вистачить  сили  весь  час  йти  вперед.
 Кажуть,  що,  винаходячи  електричну  лампочку,  Томас  Едісон  зробив  понад  тисячу  невдалих  спроб!    І  коли  хтось  запитав  Едісона,  чому  він  не  здався  після  стількох  невдач,  він  відповів:  «Це  були  кроки  до  мети.    При  кожній  спробі  я  успішно  знаходив  відповідь  на  те,  як  не  треба  робити  електричну  лампочку.    Я  завжди  готовий  вчитися,  навіть  на  власних  помилках  ».
 Інакше  кажучи,  хоча  Едісон  не  завжди  домагався  успіху,  він  не  допускав,  щоб  поразки  оселилися  в  його  розумі.    Едісон  неодноразово  зазнавав  смак  поразки,  але  не  признавався  в  цьому.    Проковтнути  поразку  -  це  означає  вирішити,  що  раз  ви  зазнали  в  чомусь  невдачу,  значить,  ви  -  невдаха.    Існує  принципова  різниця  між  словами  «у  мене  невдача»  і  «я  -  невдаха».    Проковтнути  поразку  -  значить  повірити  в  те,  що  ваші  успіхи  або  їх  відсутність  визначає  те,  що  ви  за  особистість.
 Коли  ми  ковтаємо  поразку,  наша  здатність  нормально  функціонувати  зменшується.    Всі  великі  вожді,  спортсмени,  мандрівники,  мислителі,  винахідники  і  бізнесмени  колись  робили  помилки  і  терпіли  невдачі.    Однак  ці  люди  стали  видатними  тому,  що  не  звинувачували  в  своїх  невдачах  ні  себе,  ні  оточуючих:  вони  використовували  свої  помилки  як  уроки,  щоб  покращувати  свої  результати.    Вони  розуміли,  що  невдачі  -  справа  минуща  і  не  обов'язково  несуть  з  собою  поразку.    Вони  відмовлялися  проковтнути  гіркоту  невдачі  і  були  готові  продовжити  боротьбу,  щоб  скуштувати  солодощі  перемоги.
 Поразка  може  стати  для  нас  справжньою  удачею,  якщо  ми  вирішимо  вчитися  на  своїх  помилках.Поразка  може  бути  гіркою,  але,  врешті-решт,  гіркота  -  це  непогано.    Деякі  страви  не  були  б  такими  смачними,  якби  в  них  не  був  присутній  елемент  «гіркоти».    І  гіркий  досвід  може  послужити  для  нас  приправою  до  життя,  якщо  ми  станемо  отримувати  з  нього  уроки,  не  будемо  його  боятися  і  не  дамо  йому  нас  озлобити.
 «Поразка  перетворює  наші  кістки  в  кремінь,  а  слабку  плоть  -  в  м'язи  і  робить  людину  непереможною.        Так  не  бійтеся  ж  поразок.    Ніколи  ви  так  не  близькі  до  перемоги,  коли  терпите  поразку  в  ім'я  благої  справи  ».    /  Генрі  Уорд  Бічер  /
 «Провал  -  не  завжди  помилка;    можливо,  це  просто  краще,  на  що  людина  була  здатна  при  даних  обставинах.    Справжня  помилка  -  це  бездіяльність  ».    /Ф.Б.Скіннер/
 «Наскільки  щасливий  той,  кому  випало  випробувати  і  найкраще,  і  найгірше,  що  може  дати  доля.    Той,  хто  незворушно  виніс  такі  мінливості,  позбавив  нещастя  влади  над  собою  ».    /  Сенека  /
 «Що  є  ураження?    Всього  лише  досвід;    всього  лише  крок  до  чогось  кращого  ».    /  Уендел  Філліп  /
 Джон  Темплтон.    Всесвітні  закони  життя.
Переклала  на  українську  мову    14.12.18      12.39

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817852
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Ніна Продан

І БУДЕ РАДІСТЬ!



Проходять  дні,  летять  роки,
Цей  плин  не  можна  зупинити,
Так  було  й  є  у  всі  віки,
Дай  Бог  себе  не  загубити!

Вже  зрілість  в  очі  зазира,
Найкращі  спогади  дарує,
Все  непотрібне  –  відбира,
За  тим,  що  сплинуло  –  сумує.

Ми  вдячні  Богові  за  все:
Що  ми  живем,  за  те,  що  мрієм,
І  віримо,  що  принесе
Наступний  рік  усім  надію.  

Що  буде  радість  і  тепло,
Здоров`я,  щастя,  вірні  друзі,
Щоб  непотрібне  відійшло
І  щоб  не  жити  у  напрузі.

Дай  Бог,  закінчиться  війна,
Яка  життя  невинні  косить,
І  радість  в  хату  завіта,
Й    лелека  діточок  приносить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817794
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя єдина

Так  хочу  доторкнутися  щоки
І  загорнутися  в  твої  обійми.
Щоб  завжди  поруч  був  зі  мною  ти
І  знати,  що  тобі  любов  потрібна.

Відчути  хочу  ніжність  і  тепло,
Щоб  завжди  щирість  душу  зігрівала.
Щоб  в  серці  завжди  затишно  було
І  щоб  воно  ніколи  не  страждало.

Зігрій  мене  і  більш  не  відпускай,
Хай  почуття  зіллються  воєдино.
Тепло  й  кохання,  то  маленький  рай,
Для  тебе  в  цьому  раї  я  єдина
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Надія Башинська

КАЖУ ВАМ ВСЕ ЦЕ НЕСПРОСТА…

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.

А  тане  сніг  той  неспроста...
Є  в  світі  істина  проста:
Усьому  -  в  міру  завжди  й  скрізь!
Лиш  теплота  розтопить  лід.

Отак  розтане,  зникне  зло.
Забудем,  що  воно  й  було.
Кажу  вам  все  це  неспроста.
Із  злом  не  дружить  Доброта!

Де  Справедливість  й  Честь  живуть,  
не  ходять  ні  обман,  ні  лють.
Де  Світло  -  никне  темнота.  
Все  очищає  Чистота!

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ганна Верес

Не може пам’ять заростати мохом

Торкнутись  серцем  хочу  я  слідів
Людей,  які  загинули  за  волю…
Не  дочекались  багатьох  дідів  –
Московія  зламала  їхні  долі.

В  Донбас  тепер  війною  поповзла,
Забрала  Крим  –  змогла  перехитрити.
Росія  –  джерело  живуче  зла,
Та  нас,  як  націю,  вже  в  землю  не  зарити.

Ми  не  забули  сталінський  режим,
Тривожать  пам’ять  жертви  Сандармоху
І  сльози  матерів,  і  крик  дружин…
Не  може  пам’ять  заростати  мохом.

Важкий  здолала  Україна  шлях:
І  беззаконні  сірі  дев’яності,
Коли  топтали  предків  наших  стяг
Чи  від  невідання,  чи  від  дурної  злості.

Може  тому  громи  струснули  нас:
Майдани  два  вогнями  запалали.
Лежить  напівзруйнований  Донбас,
Де  чубляться  Московські  й  наші  клани.

І  мчить  на  схід  вже  правнук-патріот
Отих,  що  полягли  колись  за  волю.
Шанує  стяг  прозрілий  наш  народ,
І  умира  за  нього  юний  воїн.

О,  ні!  Тепер  нас  не  перемогти,
Бо  дух  свободи  –  особлива  зброя!
Нам  сам  Всевишній  шлях  цей  освятив,
І  душі  нам  ніхто  не  перекроїть!
15.12.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Валентина Малая

ДЖЕРЕЛО ДАСТЬ СИЛИ

[color="#0004ff"][i]/  ремейк  на  твір  [b]Олекси  Удайка[/b]
"Не  оскверни  криницю"  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545    /

[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина  колиска,мамина  криниця...
Серце  крає  пісня  ...  і  твої  слова...
Я  тобі  в  долонях  принесу  водиці...
Хай  у  серці  пам"ять  світла...ожива!

Джерело  дасть  сили  ,спрага  загаситься,
Із  душі  спадає  вже  жага  роси...
І...в  моїх  долонях...Та  вода-живиця...
Оживить  назавжди  всі-усі  ікси...

Віримо  у  краще  і  молімось  Богу,
Хоч  своє  диктують  серцю  віщі  сни...
І  ...веселу  пісню...до  квитка  ...в  дорогу...
Я  ж  ...щиро  промовлю  :"Швидше  повернись!".

15.12.2018р.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Ой, то не вітер поміж гіллям свище (Слова для пісні)

Ой,  то  не  вітер  поміж  гіллям  свище  –
То  посивіла  матері  душа,
Упала  пелюстками  попід  вишні,
Неначе  чайка,  б’ється  і  кигиче,
На  цілий  світ  про  біль  свій  сповіща.

Її  ридання  шириться  довкола,
Схилило  травам  голови  униз,
Бо  ж  не  чекала  горенька  такого,
Й  ця  рана  не  загоїться  ніколи:
Синок  не  повернувся  із  війни…

Матуся,  ніби  пташечка  безкрила,
Що  лет  спинила  й  пада  стрімголов,
Адже  біда  зненацька  землю  вкрила,
Неначе  подих  раптом  перекрила,
Бо  пролилась  її  синочка  кров…

Та  час  настане  і  вітри  притихнуть,
Розвіються  війни  густі  дими,
І  Україна  буде  вільно  дихать,
Уп’ється  кров’ю  всенародне  лихо,
Й  настане  літо  посеред  зими.
10.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817440
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Тома

20 випробувань…

20  випробувань,  які  за  30  днів  змінять  ваше  життя
Вчені  давно  з'ясували,  що  для  того,  щоб  сформувати  нову  звичку,  потрібно  30  днів  часу.  Природно,  коли  людина  чогось  хоче,  вона    обов'язково  цього  доб'ється.  Бажання  -  це  вже  80%.  .  .
Вчені  давно  з'ясували,  що  для  того,  щоб  сформувати  нову  звичку,  потрібно  30  днів  часу.  Природно,  коли  людина  чогось  хоче,  він  обов'язково  цього  доб'ється.  Бажання  -  це  вже  80%  зробленої  справи.  Але  найголовніше  -  це  почати  діяти.  Багатьом  відома  така  приказка:  «Натхнення  приходить  під  час  роботи».  Саме  тому,  коли  ми  починаємо  щось  робити,  це  входить  в  нашу  звичку,  особливо  якщо  дії  повторюються  регулярно.
Нижче  ви  знайдете  20  випробувань,  які  можна  завершити  за  термін  в  30  днів.  Ви  не  зобов'язані  робити  все  відразу.  Виберіть  собі  2-5  випробувань  на  цей  місяць,  але  робіть  від  щирого  серця.  Як  тільки  ви  з  ними  повністю  звикнете,  то  в  наступному  місяці  можете  вибрати  інші  випробування.
Ми  -  те,  що  постійно  робимо.
І  досконалість  -  не  дія,  а  звичка.
1.  Використовуйте  слова,  що  сприяють  щастя.  -  Зазвичай,  коли  я  питаю  кого-то  «Як  ти»,  мені  відповідають  щось  на  кшталт  «Нормально»  або  «В  порядку».  Але  одним  сонним  вранці  понеділка  мій  колега  відповів  на  таке  запитання  «Просто  чудово»!  Це  змусило  мене  посміхнутися,  а  потім  -  задуматися.  Я  запитав  його,  що  ж  з  ним  сталося  такого  чудового,  і  він  відповів:  «Ну  як  же  -  я  здоровий,  моя  сім'я  в  порядку,  і  ми  живемо  у  вільній  країні.  Хіба  це  не  чудово  »?  А  адже  різниця  між  його  життям  і  моєї  була  в  зовсім  трохи  -  ставлення  до  цього  самого  життя.  Його  життя  зовсім  не  обов'язково  була  краще,  ніж  у  інших,  але  він  виглядав  в  двадцять  разів  пощастити  більше.  А  тому  постарайтеся  в  наступні  30  днів  використовувати  більше  слів,  що  викликають  на  обличчях  посмішки.
2.  Намагайтеся  щодня  пробувати  щось  нове.  -  Різноманітність  додає  життя  гостроти.  Ви  можете  бачити  або  робити  щось  мільйон  разів,  але  в  перший  раз  -  лише  одного  разу.  Наші  перші  враження  часто  залишають  слід  у  нашій  свідомості  на  все  життя.  Спробуйте  в  наступні  30  днів  щодня  дізнаватися  або  відчувати  щось  нове.  Це  може  бути  все,  що  завгодно,  -  від  нового  хобі  до  розмови  з  незнайомкою.  І  як  тільки  ви  ввійдете  в  смак  -  повірте,  ці  нові  враження  рано  чи  пізно  відкриють  для  вас  двері  в  цілий  світ  нових  можливостей,  здатних  змінити  ваше  життя.
3.  Намагайтеся  щодня  здійснювати  якийсь  безкорисливий  вчинок.
Недарма  кажуть  -  що  посієш,  те  й  пожнеш.  І  коли  ви  позитивно  впливаєте  на  чиєсь  життя,  одночасно  ви  міняєте  і  свою.  Зробіть  щось  безкорисливе,  щось  таке,  що  зробить  когось  іншого  щасливим,  або  хоча  б  менш  нещасним.  Обіцяю,  це  буде  дуже  приємним  досвідом.  Можливо,  таким,  який  ви  запам'ятаєте  на  все  життя.Звичайно,  ваш  вибір  в  цьому  відношенні  безмежний,  але  якщо  ви  можете  комусь  допомогти,  і  це  вам  нічого  не  варто  -  зробіть  це.
4.  Кожен  день  вивчайте  і  практикуйте  один  новий  навик.  -  Якщо  ви  можете  покладатися  на  себе  в  будь-якій  ситуації,  то  неодмінно  проживете  щасливе  і  продуктивне  життя.  А  щоб  на  себе  покладатися,  потрібно  обзавестися  якомога  більшою  кількістю  корисних  навичок,  ставши  таким  собі  майстром  на  всі  руки.  І,  не  дивлячись  на  всі  ті  історії  про  те,  що  майстри  на  всі  руки,  мовляв,  ні  на  що  не  придатні,  на  ділі  вони  куди  більше  пристосовані  до  життя,  ніж  фахівці  в  якійсь  одній  вузькій  сфері.  Крім  того,  вчити  нові  навички  -  це  весело.
5.  Кожен  день  вчіть  когось  чомусь  новому.
У  нас  всіх  є  свої  природні  сильні  сторони  і  таланти,  які  можуть  істотно  допомогти  людям  навколо  нас.  Те,  що  для  вас  просто,  для  інших  може  виявитися  досить  складним.  Ми  сприймаємо  ці  дарунки  долі,  як  даність,  часто  ледь  розуміючи,  скільки  всього  ми  можемо  запропонувати  іншим  людям,  і  тому  рідко  чимось  з  ними  ділимося.  Але  ж  ці  неоціненні  дари  можуть  нам  допомогти  сіяти  навколо  нас  щастя  і  волю  до  життя.  За  що  люди  найчастіше  дякують  вас?  З  чим  вони  найчастіше  просять  вас  допомогти?  Велика  частина  захоплень  і  внутрішніх  талантів  можуть  чимось  допомогти  тим,  хто  знаходиться  в  їх  колі  спілкування.  Для  вас  це  може  виявитися  малюванням,  навчанням  математики,  умінням  готувати  смачні  обіди  або  і  зовсім  місцем  викладача  якихось  курсів.  Постарайтеся  в  наступні  30  днів  ділитися  з  іншими  своїми  талантами  і  досвідом.
6.  Кожен  день  виділяйте  хоча  б  по  годині  на  те,  чим  ви  дійсно  захоплені.
Не  забувайте  займатися  своїми  захопленнями.  Це  може  бути  що  завгодно.  Деякі  люди  отримують  задоволення  від  участі  в  політичному  житті  свого  міста,  інші  знаходять  розраду  у  вірі,  ще  хтось  бере  участь  в  клубах,  які  об'єднують  людей  зі  схожими  захопленнями,  ну  а  ще  для  когось  їх  хобі  може  виявитися  важливіше  за  все  в  житті.  Але  кожен  з  цих  випадків  насправді  схожий  на  інші.  Всі  ці  люди  займаються  чимось  таким,  чим  вони  дійсно  захоплені.  І  це  захоплення  наповнює  їх  життя  щастям  і  сенсом.
7.  Будьте  ласкаві  до  всіх.  Навіть  до  тих,  хто  грубий  до  вас.
Якщо  ви  по-доброму  розмовляєте  з  тим,  хто  вас  недолюблює,  це  не  означає,  що  ви  приховуєте  свої  почуття.  Скоріше  вже  це  означає,  що  ви  по-справжньому  доросла  людина,  і  здатні  їх  контролювати.  Ставтеся  до  всіх  оточуючих  з  добротою  і  повагою,  навіть  до  тих,  хто  звертається  з  вами  не  кращим  чином  -  не  тому,  що  вони  хороші  люди,  а  тому,  що  ви  саме  така  людина.  Спробуйте  вести  себе  подібним  чином  наступні  30  днів,  і  мало-помалу  ви  побачите,  як  грубість  навколо  вас  повільно  розсіюється.
8.  Постарайтеся  завжди  зберігати  позитивний  настрій.  -  По-справжньому  успішні  люди  намагаються  завжди  бути  оптимістами.  Вони  виростили  в  собі  здатність  самостійно  створювати  власне  щастя  і  бажання  творити.  Неважливо,  в  якій  ви  опинитеся  ситуації,  пам'ятайте:  будь-яка  успішна  співачка  колись  була  звичайною  дівчиною,  завжди  примудряються  знаходити  в  своєму  житті  позитив.  Вона  знає,  що  будь-яка  помилка  -  це  всього  лише  можливість  для  особистісного  зростання,  і  шанс  навчитися  чомусь  новому.  Ті,  хто  мислить  оптимістично,  бачать  світ,  як  місце,  битком  забитий  безмежними  можливостями,  особливо  в  нелегкі  часи.  Спробуйте  в  наступні  30  днів  дивитися  на  світлу  сторону  цього  світу.
9.  Завжди  будьте  вдячні  за  ті  уроки,  які  вам  викладають  життєві  ситуації.  -  Важливо  пам'ятати,  що  все,  з  чим  би  вам  ні  довелося  зіткнутися  -  життєвий  урок.  Все,  з  ким  ви  зустрінетеся,  все,  з  чим  вам  доведеться  зіткнутися,  ну  і  так  далі.  Все  це  -  частина  того  величезного  життєвого  уроку,  який  ми  як  раз  і  називаємо  життям.  Постарайтеся  завжди  бути  вдячні  за  нього,  особливо  коли  все  йде  не  так,  як  вам  того  хочеться.  І  якщо  ви  не  влаштувалися  на  ту  роботу,  про  яку  мріяли,  або  особисті  відносини  так  і  не  привели  ні  до  чого  серйозного,  це  всього  лише  означає,  що  десь  попереду  вас  чекають  куди  кращі  варіанти.І  той  урок,  який  ви  тільки  що  засвоїли  -  лише  перший  крок  на  шляху  до  цього  кращого  варіанта.  Постарайтеся  в  наступні  30  днів  записувати  в  свій  щоденник  все  уроки,  яким  вас  навчило  життя.
10.  Звертайте  увагу  на  своє  життя  -  і  насолоджуйтеся  нею.
Коли  кілька  місяців  тому  я  дивився  церемонію  вручення  «Оскарів»,  я  зрозумів,  що  велика  частина  промов,  виголошених  які  отримали  нагороди  акторами  і  актрисами,  починалися  приблизно  так:  «Це  стільки  для  мене  значить.  Все  моє  життя  як  ніби  вела  до  цього  моменту  ».  Але  знаєте,  в  чому  правда?  Життя  кожного  з  нас  веде  до  цього  моменту.  Так-так,  до  цього  самого  моменту,  в  якому  ми  зараз  знаходимося.  Подумайте  про  це.  Все,  що  ви  зробили  у  своєму  житті  -  погане,  хороше  і  нейтральне  -  привело  вас  до  того  моменту,  в  якому  ви  перебуваєте  зараз.  Запитайте  себе,  наскільки  ви  дійсно  живете  своїм  життям?  І  якщо  ви  схожі  на  більшість  людей,  відповіддю,  швидше  за  все,  буде:  «Недостатньо».  Так  що  постарайтеся  трохи  менше  зосереджуватися  на  тому,  щоб  чогось  досягти,  і  більше  -  на  те,  щоб  просто  жити.  Пам'ятайте  -  ми  живемо  одним  моментом.  Життя  -  вона  тут  і  зараз.  Так  постарайтеся  ж  провести  наступні  30  днів,  живучи  по-справжньому.
11.  Намагайтеся  в  наступні  30  днів  позбавлятися  в  день  хоча  б  від  однієї  речі.
Щомиті  наших  життів  ми  проживаємо,  оточені  величезною  кількістю  сміття  і  непотрібних  речей  -  причому  неважливо,  де  ми  в  цю  мить  знаходимося  (на  роботі,  в  машині,  вдома  або  десь  ще).  Ми  настільки  до  цього  звикли,  що  навіть  не  помічаємо,  як  це  на  нас  впливає.  Але  якщо  ви  розчистите  зовнішній  сміття,  разом  з  ним  піде  і  неабияка  частина  сміття  внутрішнього.  Так  що  постарайтеся  кожен  день  вибирати  по  одному  непотрібного  предмету  і  тим  або  іншим  способом  від  нього  позбавлятися.  Насправді  це  дуже  просто,  хоча  на  перших  порах  вам  може  так  не  здатися.  Але  рано  чи  пізно  ви  позбудетеся  від  вашого  «синдрому  білки»,  і  ваш  очищений  від  мотлоху  розум  скаже  вам  «спасибі».
12.  Постарайтеся  за  ці  30  днів  створити  щось  нове.  -  Створення  чогось  нового  ...  ах,  це  почуття  ні  з  чим  не  зрівняється.  Залучення  на  повну  котушку  власної  креативності  та  створення  чогось  нового  власними  руками  дарує  вам  невимовно  приємне  відчуття  завершеності,  подібного  якому  просто  немає.  Єдине  «але»  -  ви  повинні  творити  щось  таке,  що  вам  дійсно  подобається.  Якщо  ви  цілий  день  складаєте  плани  фінансових  інвестицій  для  своїх  клієнтів,  ненавидячи  кожну  секунду  цього  процесу,  то  це  не  вважається.  Але  якщо  ви  знайдете  для  себе  хобі,  яке  вам  дійсно  подобається,  і  створите  щось  таке,  що  має  до  нього  відношення  -  це  може  змінити  все  ваше  життя.  І  якщо  ви  останнім  часом  не  створювали  нічого  своїми  руками  лише  тому,  що  вам  цього  хочеться,  спробуйте.  Відпустіть  свою  креативність  на  свободу  -  хоча  б  на  наступні  30  днів.
13.  У  наступні  30  днів  не  брешіть  жодним  словом.  -  Так,  це  може  здатися  складним,  а  то  й  неможливим,  адже  «біла»,  «безневинна»  брехня  часто  ллється  з  нас  суцільним  потоком.  Але  ви  зможете.  Досить  обманювати  і  себе,  і  інших,  говорите,  підшукуючи  слова,  що  йдуть  від  самого  серця,  говоріть  правду.
14.  Намагайтеся  щодня  прокидатися  на  30  хвилин  раніше.
Постарайтеся  щодня  прокидатися  на  30  хвилин  раніше,  щоб  не  бігати  вранці,  немов  кролик,  укушений  кенгуру.  Ці  30  хвилин  допоможуть  вам  уникнути  штрафів  за  перевищення  швидкості,  запізнень,  і  іншої  непотрібного  головного  болю.  Спробуйте  -  хоча  б  на  ті  ж  30  днів  -  і  подивіться,  як  це  вплине  на  ваше  життя.
15.  Позбавтеся  за  наступні  30  днів  від  3  шкідливих  звичок.  -  їсте  занадто  багато  шкідливої  їжі?  Занадто  багато  граєте  у  відеоігри?  Сваритеся  зі  своїми  родичами?  Загалом,  ви  і  самі  знаєте  свої  погані  звички.  Виберіть  3  з  них,  і  постарайтеся  позбутися  від  них  в  наступні  30  днів.  Крапка.
16.  Намагайтеся  дивитися  телевізор  не  більше  півгодини  в  день.  -  Краще  розважайте  себе  чимось  з  реального  світу.  Найкращі  спогади  залишаються  у  нас  від  чудових  подій,  що  відбуваються  з  нами  в  реальному  житті,  і  тільки  в  ній.  Так  що  вимкніть  свій  телевізор  (або  комп'ютер,  якщо  ви  дивитеся  телепрограми  на  ньому),  і  вийдіть  на  вулицю.  Погляньте  на  світ,  насолодитеся  природою,  прийміть  ті  прості  радощі,  які  вам  може  запропонувати  життя,  і  просто  дивіться,  як  вона  розгортається  перед  вами
17.  Встановіть  для  себе  якусь  одну  варту  мета,  і  працюйте  над  нею  не  менше  години  в  день.  -  Розбийте  вашу  масштабну,  грандіозну  мету  на  невеликі  шматочки,  і  зосередьтеся  на  виконанні  одного  шматочка  за  раз.  Так,  ось  так,  роблячи  по  одному  кроками  за  раз,  ви  швидше  за  все  доберетеся  до  мети,  але  зробити  перший  крок  зазвичай  буває  найважче.  Намагайтеся  в  наступні  30  днів  витрачати  хоча  б  по  одній  годині  в  день  на  те,  чого  ви  завжди  хотіли  добитися.  Візьміть  свою  мрію,  і  здійсніть  її  в  реальність.
18.  Читайте  по  одному  розділу  хорошої  книги  кожен  день.
Зараз,  коли  інтернет  відкриває  перед  нами  нескінченний  потік  інформації,  статей,  діалогів  і  дискусій,  люди  проводять  все  більше  і  більше  часу  за  читанням  онлайн.  І  тим  не  менше  все  це  не  може  замінити  вивірену  роками  мудрість  деяких  класичних  книг,  які  діляться  (і  будуть  ділитися)  своєю  мудрістю  протягом  багатьох  поколінь.  Книги  відкривають  багато  дверей  -  як  у  вашому  розумі,  так  і  у  вашому  житті.  Знайдіть  в  інтернеті  список  класичних  книг  і  відвідайте  місцеву  бібліотеку.  А  після  проведіть  наступні  30  днів,  читаючи  хоча  б  по  одному  розділу  в  день,  поки  не  дочитаєте  всю  книгу.  А  потім  виберіть  ще  одну.  І  ще.  І  ще.
19.  Намагайтеся  щоранку  дивитися  або  читати  щось  таке,  що  надихне  вас  на  нові  звершення.  -  Часом  для  того,  щоб  наповнити  себе  енергією  на  весь  наступний  день,  вам  потрібна  лише  дещиця.  І  тому  в  наступні  30  днів,  перш  ніж  3  і  вийти  з  дому,  подивіться  мотиваційний  відео,  або  ж  прочитайте  щось  таке  (цитати,  пост  в  блозі,  коротка  розповідь),  що  зможе  вас  надихнути.
20.  Кожен  день  після  обіду  робіть  щось  таке,  що  змусить  вас  посміхнутися.-  Подивіться  забавний  відеокліп  на  YouTube,  почитайте  ваш  улюблений  комікс  або  знайдіть  в  мережі  парочку  свіжих  анекдотів.  Здоровий  сміх  стимулює  ваш  розум  і  поповнює  ваші  запаси  енергії.  І  найкраще  це  зробити  після  обіду,  коли  приплив  енергії  вам  потрібен  найбільше
30.08.18  17.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817350
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Тома

Як знайти гармонію….

Як  знайти  гармонію:  6  японських  ритуалів
Хочете  очистити  розум,  знизити  рівень  стресу  і  знайти  стан  спокою?  Придивіться  до  традиційних  ритуалів  японської  культури,  яка  понад  усе  ставить  внутрішню  гармонію.
Всі  ці  японські  ритуали  допомагають  прислухатися  до  себе,  уповільнити  шалений  ритм  життя  і  насолодитися  красою  життя.  Нюансам  цих  церемоній  в  ідеалі  потрібно  вчитися  довгі  роки.  Однак  ніхто  не  заважає  вам  освоїти  і  застосувати  їх  елементи.  Розповідаємо,  як  це  зробити.
Отонамакі
Цей  метод  релаксації  імітує  сповивання  дорослої  людини,  винайшла  його  акушерка  Нобукі  Ватанабе.  Ритуал  дозволяє  знизити  напругу,  як  фізичне,  так  і  психологічне.
З  боку  весь  процес  виглядає  трохи  дивно:  дорослі  люди  приймають  позу
ембріона,  з  головою  «пелена»  в  простирадло  і  гойдаються  з  боку  в  бік,  щоб  розслабити  м'язи  і  відчути  себе  в  безпеці.
За  словами  фахівців,  в  такому  положенні  людина  повертається  в  стан  немовляти  в  утробі  матері  і  знову  знаходить  відчуття  гармонії.
Вам  знадобиться  помічник.  Ляжте  в  центр  світлого  простирадла,  притисніть  коліна  до  грудей  або  живота  і  обхопіть  їх  руками.  Попросіть  помічника  зав'язати  кінці  тканини  у  вас  над  колінами.  Закрийте  очі,  почніть  акуратно  захитався  з  боку  на  бік.  Не  забувайте  глибоко  дихати.  Продовжуйте  протягом  10-15  хвилин.
Увага:  у  людей,  які  страждають  на  клаустрофобію,  ритуал  може  викликати  дискомфорт.
Японська  ванна
Спочатку  лазні  в  Японії  будувалися  при  храмах.  І  основний  їх  ідеєю  було  очищення  розуму,  а  не  тіла,  як  в  Європі.  Традиційні  японські  ванни  роблять  повністю  з
деревини.  Чан  закривається  широкою  кришкою,  щоб  вода  повільніше  остигала  -  її  нагрівають  до  42  градусів.  Така  температура  дозволяє  краще  розслабити  м'язи  і  вивести  токсини.
Ефект  чуттєвої  насолоди  досягається  за  рахунок  використання  різноманітних  ефірних  масел  і  пелюсток  квітів.  У  такій  ванні  не  прийнято  намилюватися  або  митися,  лягати  в  неї  потрібно  вже  чистим.
Прийміть  душ  з  гелем  або  милом,  потім  наберіть  ванну.  Додайте  кілька  крапель  ароматичних  масел,  за  бажанням  -  сіль  для  ванни,  сухі  або  живі  квіти,  цедру  лимона  або  мандарина.  Розставте  ароматичні  свічки.  Подбайте  про  тьмяне  освітлення.  Пориньте  в  теплу  воду  і  відчуйте  максимальне  розслаблення.
церемонія  Кодо
Кодо  -  це  мистецтво  насолоди  від  пахощів  смол  рідкісних  порід  вічнозелених  дерев.  Навчитися  розпізнавати  численні  відтінки  аромату  ладану  не  так  просто.  Кодо  -  одне  з  трьох  традиційних  видів  мистецтва  в  Японії,  поряд  з  чайною
церемонією  і  ікебаной.
Церемонія  кодо  має  на  увазі  особливий  етикет.  Однак  якщо  не  надто  вникати  в  усі  тонкощі,  можна  відпочити  і  розвинути  нюх.  Вам  знадобиться  фіміам  або  ароматичні  палички  і  чаша  для  їх  куріння.  Виберіть  аромат  собі  до  душі  -  кипарис,  сандалового  дерева  або  кедр.  Розташуєтеся  на  килимі,  вимкніть  світло  і  насолодитеся  ароматом  пахощів.
шиатцу
Шиатцу  -  давня  масажна  техніка,  назва  якої  походить  від  слів  «ши»  (палець)  і  «атцу»  (тиск).  За  рахунок  впливу  на  особливі  точки  ця  практика  допомагає
налагодити  ток  енергії  ци  по  меридіанах.
Масаж  шиацу  практикують  у  багатьох  клініках  і  центрах  краси.  Звичайно,  правильніше  записуватися  в  автентичне  місце.  Краще  -  до  майстра  з  Китаю.  Але  деякі  елементи  можна  спробувати  виконати  вдома  самостійно.
Спочатку  розітріть  потилицю  кінчиками  пальців,  щоб  зняти  накопичилася  за  день.  Потім  натискайте  кулаками  на  верхню  частину  плечей,  щоб  зменшити  відчуття  втоми.  І  нарешті,  натисніть  великим  пальцем  на  брови  -  це  допоможе  розслабити  м'язи  обличчя.
Чайна  церемонія
З  чаєм  японців  познайомили  буддійські  ченці  приблизно  в  IX  столітті.  У  цій  церемонії  використовується  матчу,  тобто  зелений  чай,  розтертий  в  порошок.  Йому  приписують  цілющі  і  тонізуючі  властивості.
Процес  його  приготування  вимагає  спокійного  і  медитативного  підходу.  Ритуал  займає  близько  45  хвилин,  а  проводять  його  в  спеціальних  чайних  будинках.Як  повторити?
Матчу  заварюють  двома  способами  -  міцним  (Койта)  і  слабким  (усутя).  Для  першого  4  грами  порошку  заливають  50  мл  води.  Для  слабкого  на  2  грами  заварки  використовують  80  мл  води.
Чай  засипають  в  суху  і  підігріту  піалу.  Заливають  водою,  а  отриману  суміш  розмішують  бамбуковій  пензликом-віночком  до  повного  зникнення  грудочок.  При  будь-якому  способі  заварювання  чай  випивають  разом  з  заваркою,  що  підсилює  корисну  дію  на  організм.
Ранкова  гімнастика
У  цього  ритуалу,  на  відміну  від  інших,  немає  багатовікової  історії.  Ранкова  гімнастика  -  або  ж  rajio  taiso  -  з'явилася  в  1928  році  і  швидко  стала  популярна  завдяки  зусиллям  японських  ЗМІ.
Сьогодні  їй  займаються  в  парках,  офісах  і  інших  громадських  місцях.  Вправи  дозволяють  підтримувати  форму,  привести  м'язи  в  тонус,  поліпшити  відчуття  рівноваги  і,  знову  ж  таки,  зняти  напругу.
Як  повторити?
За  запитом  rajio  taisô  в  інтернеті  можна  знайти  відео  вправ.  А  виконувати  їх  можна  вдома  або,  в  гарну  погоду,  в  парку.  Краще  в  компанії  однодумців.
16.08.18  14.55

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817349
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Лариса Сорокіна

Байка про заклопотаного ведмедя - 12. 12. 2018

*  писали  з  донькою  в  школу


Жив  собі  один  ведмідь,
Справ  він  мав  чимало.
Хочте  вірте,  хочте  ні,
А  зима  настала.
Літо,  осінь  і  весну
Наш  ведмідь,  як  бджілка!
Підпиляв  стару  сосну,
Де  зламалась  гілка.
Дамбу  намостив  бобрам,
Озеро  розчистив.
Все  встигав  він  тут  і  там,
Все  про  справи  мислив.
Навесні  саджав  город,
Зайцю  в  допомогу.
Літом  камінці  носив
На  сільську  дорогу.
Осінь  золота  пройшла  –
Всі  ведмедю  вдячні.
А  ведмідь  худий-худий,
Аж  дивитись  лячно!
Всім  ведмідь  допомагав,
Забувавши  їсти.
А  тепер  зима  прийшла,
Вже  й  в  барлога  лізти…
Тільки,  ось,  живіт  бурчить,
Наїдку  не  знавши.
Снігом  вкрилася  земля,
Їжу  всю  сховавши.
Сів  ведмідь  під  свій  барліг
І  засумнівався.
Всім  він  радо  допоміг,
Тільки  сам  зостався.
Бо  про  себе  він  забув,
Про  свої  потреби…
Турбувався  він  про  всіх,
А  й  про  себе  ж  треба!
Та  на  щастя  лісові
Друзі  позбігались.
Кожен  щось  йому  приніс.
Друзі  турбувались!
І  подяку  надали,
Грамоту  приклали.
На  останок,  як  могли
Розуму  навчали:
-  Ти  завжди  допомагай
Друзям  у  роботі.
Та  й  себе  не  забувай
У  своїй  турботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817285
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Леся Утриско

Ну а може то зима

Збожеволів  нині  вітер  -
Так  мете,  що  слів  нема,
Насадив  біленьких  квіток...
Ну  а  може  то  зима?

Разом  з  ним  танцює  в  танці,
Розсипає  пелюстки,
Всіх  збере  докупи  вранці,
Та  нанизає  нитки.

Оксамити  із  бурштином  
І  корали  снігові,
Шити  буде  із  сатину
Сорочки  собі  дзвінкі.

Вишивай  красуне  землю,
Тай  по  білому  біли,
Доторкни  намиста  щемно,
Намистини  кинь  згори.

Бісерини  сій  по  полю,
Хай  весною  цвіт  зійде,
Відпусти  себе  на  волю
І  зомлій  хоч  де-  не-  де.

У  лісах,  в  садах  казкових,
У  суцвітті  матіол,
Сни  насни  такі,  чудові,
У  багатті  дивних  зол...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817238
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Зоя Журавка

ЗАПИТАЙКО

ЗАПИТАЙКО
«А  коли,  кому,  чого?»-
З  вечора  й  до  ранку,
Дістає  до  кожного
Малий  запитайко.
А  чому  коровка  мукає?
Де  це  свинка  хрюкає?
Чому  кахкають  качки?
Чому  бІігають  бички?
А  петух,  чом  кукуріка?
Чому  курка  із  засіка
Кричить  голосно:»Ко-ко!»
Може,  кличе  десь  кого?
Чому  бджілка  полосата
Задзижчала  коло  хати?
Чи  шукає  адресата,
Щоб  жало  своє  віддати?
А  гусак:»  Га-га-га-га.»
В  нього  лапа  чи  нога?
А  куди  заходить  сонце?
Ви  погляньте  у  віконце:
«Що  це  там  так  шелестить?»
А  куди  вода  біжить?
Як  попала  у  хмаринку?
Я  спіймав,  одну,  краплинку.
Чому  мокра  і  холодна?
Чом,  бабулю,  ти  не  модна?
Чом  не  взуєш  каблучки
Ті,  що  звуть  усі  «шпильки»?
А  чому  вже  треба  спати?
Я  ще  хочу  запитати,
Розкажіть  мені,  про  все.
Хочу  знати  я,  усе!
Скільки  в  небі  зірочок?
Скільки  в  озері  качок?»
Ви  скажіть  мені:»  Чому?
І  для  кого,  і  кому?»
Запитань  у  голові,
Наче  бджілок  у  рої.
Засинай  наш,  запитайку,
Запитаєш  про  зранку.
Зоя  журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817174
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Валентина Рубан

А ДЕ ЖИВЕ ПАМ’ЯТЬ?


А  де  живе  пам’ять,  у  небі  чи  зорях?
В  морях?  В  Океанах?  У  полі?
В  садочках  вишневих?  В  грайливих  узорах?
В  степах  безкінечних  –  на  волі?

А  де  живе  пам’ять?    У  мріях  чи  снах?
В  дрімучих  лісах  чи  в  долині?
А  може  вона  в  солов’їних  гаях?
А  може  в  червоній  калині?

А  де  живе  пам’ять  Твоя    і  Моя,  
В  селі  чи  в    великому  місті?
У  горах  високих,  де  спів    ручая,
Чи  може  в  осінньому  листі?

А  де  живе  пам’ять?  У  думці  ясній?
В  снігу,  чи  в  замерзлім  озерці?
У  сонці  гарячім?  В  душі  осяйній?
Живе  пам’ять  –  в  люблячім  серці.

10.12.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817024
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


іванесса

ОСЬ ТАК ЖИВЕМ.

Ось  так  живем,  гортаючи  життя,
Долаючи  і  прикрощі,  і  втому
І  відриваємо  листки  календаря...
Так  день  за  днем,  з  роботи  та  додому.

Немає  часу,  сил  не  вистача,
Грошей  не  вистачає  на  розваги
Й  не  відчуваємо,  як  зранена  душа
В  день  дощовий  вже  помира  від  спраги.

Ми  хочемо  багато  і  всього...
І  як,  коли  в  сусіда,  трохи  більше?
Не  помічаємо  ми  ближнього  свого,
Й  коли  проблеми  в  нього,  навіть,  тішить.

Неможна  так!  В  нас  цінності  не  ті!
Ми  більше  просимо,  чи,  просто,  вимагаєм,
А  коли  іноді  й  помолимось  в  пітьмі,
То  дякувати  знову  ж  забуваєм.

Ось  так  живем,  усе  бігом-бігом...
Невистачає  дня  і  тижня  нам  замало.
Зібратись  важко  за  одним  столом...
Та  час  знаходимо,  коли  когось  не  стало.

11.12.  18



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817147
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Михайло Чир

Хтось спить у хатинці….

*  *  *
Хтось  спить  у  хатинці,  а  мишка  в  норі,
Де  ж  спати  сніжинці  в  холодній  порі.
В  саду  де  дерева  похмурі  стоять
Чи  в  темному  лісі  вітри  де  шумлять.

Чи  в  чистому  полі  засне  одинока,
А  поле  велике,  а  поле  широке,
А  вітер  на  крилах  у  полі  гуляє,
Ніде  тій  сніжинці  спокою  немає.

Ще  втомиться  вітер  й  засне  на  хвилинку,
То  я  порятую  маленьку  сніжинку.
Отут  на  ялинці,  що  світлом  засяє,
Маленька  сніжинка  нехай  спочиває.

Собака  у  будку  забрався  на  мить,
А  котик  на  пічці  розлігся  та  спить.
Дитя  біля  мами  своєї  заснуло,
Без  свят  Новорічних,  як  сумно  би  було.

25.12.2013  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817122
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Світлана Петренко

ходить сон

Ходить  сон  по  краю  ліжка,
Тихо-тихо,  наче  кішка,
Спати,  спатоньки,  спатусі.
Сон  схилився  до  Натусі.
Ледь  дівча  закрило  очки
Покотилися  клубочки.
Білий  –  в  казочку  про  зайця,
Що  ділив  на  свіх  окрайця,
Жовтий  –  в  казочку  про  лиса,
Що  збирав  рудасте  листя.
Синій  –  казочку,  про  небо,
Де  живе  пташиний  щебет.
Помаранчевий,  блакитний-–
І  зелений,  теж  привітний.
Ходить  сон    по  краю  ліжка,
Тихо-тихо,  наче  кішка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817126
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Валентина Малая

КАЗКА ПРО ФІГУРИ і не тільки…

/...танцюватимемо  і  співатимемо,що  б  не  було.../

[youtube]https://youtu.be/SJM0e1YcHIg[/youtube]


[i]/  частково  -за  В.Глушанковою
в  перекладі  з  російської  мови  /

[b]КАЗКА-ЛЖА[/b]...та  в  ній-натяк
зрозумій  її,простак
Чи  богатий  ,чи  бідняк,
Доки  ж  будем  жити  так??
***
[b]ФІГУРА  НУЛЬОВА:  АНОНСНА[/b]

…не  треба  мені  кусень  сала,
Не  треба  пшениці...
Дайте  лише  до  милого
Міцно    притулиться…
Розповім  вам  про  фігури
Царські  і  народні
Про  терплячі  їх  натури,
І  про  правду…Згодні???

[b]ФІГУРА  ПЕРША:ЦАРСЬКА[/b]

Цар  з  царицею    на  ґанку
Й  свита  царська  літнім    ранком
Всі  запитують  в  прем'єра:
-  Як  життя  в  пенсіонера?!
Той  на  їх    смурнії    лиця
лиш  почухав  потилицю:
-  Та…морили  й  так  і  сяк
І  не  виморим    ніяк…

Цар  же  дав  указ    дізнатись
Скрізь  гінців  порозсилати
Розпитати  й  звітувати,
Як  на  пенсію  прожити,
Ще  й  співати  й  не  вмирати…

[b]ФІГУРА  ДРУГА:ГОНОЧНА[/b]

Лиш  під  зиму  всі  гінці
Повернули  папірці.
В  них    усе  доповідали...
Раз  таке  завдання  мали…
Хто  у  ліс,а  хто  по  дрова,
Кожен  і  по  черзі  мовлять:

-  Лише  ДЕНЬ  прожити  в  змозі,
А  ось  …місяць  -  навіть,в  прозі…
Дуже  сутужно  і  складно,  
Не  у  всіх  все  досить  ладно.
Та…викручуються  ,пнуться,
Не  дають  собі  …загнуться…

-  Розкажу  я  все,як    є,
Як  же  їхнє  житіє…
Перше-    платять  за  квартиру
І  купляють  солі,жиру,
Круп  і  трохи  цукорку,
Ті,хто  курять,-табаку…
Залишок  поділять  вправно:
В  день  –  по  40  гривень  ,главно…
Хліба  куплять,молока…
Мила,пачку  порошка…
Не  жирують  і  не  сохнуть
Головне,що  все  ж  не  дохнуть…

-Хто  завів  собі  городик,
Хто  по  лісу  влітку  бродить,
А  хтось  рибки  наловив,
Накоптив  і  насолив…
Взимку  хтось  капусту  квасить,
А  хтось  трав  зібрав  запаси…
Насушив  грибів  в  коробці,
«Самжене»  у  пляшці-пробці...

[b]ФІГУРА  ТРЕТЯ  :  БУДЬМО,ГЕЙ![/b]

-  З  ними  влітку  я  прожив,
Вірою  й-  правдою  служив…
А  народ  –  він  же  хороший.
То  нічого,що  в  калошах…
Може  більш  морить  не  будемо?
Хай  живуть  спокійно  люди  …
Скільки  там  їм  залишилось?..
Й  спокійніше  ,ваша  милість…

Цар  гінцю  сплатив    за  труд…
І  сказав  :  «Нехай  живуть!»
Більш  морити  їх  не  будем,
Й  про  все  те  й  про  них  за-бу-дем!

[b]ФІГУРА  ЧЕТВЕРТА  :ВИРІШАЛЬНА[/b]

Правда  це,а  чи  то  казка,
Чорний  гумор,чи  то  сміх
Та  всьому  цьому-  розв»язка-
"Цо  то  бенде"...для    усіх…???

Хто  глумиться    над    народом,
Риє  яму  і  гнобить…
Той  в  гієні  привселюдно
Буде  заживо  горіть…
Хто  не  дума  про  нащадків,
Потонув  в  своїх  гріхах…
Геноцидові  нападки
Шле  по  селах  і  містах-
Той  пожав  собі  прокляття
І  на  себе  й  на  весь  рід.
Ще  є  час-  для  покаяття
Бо  який  залишать  слід???

[b]ФІГУРА  П"ЯТА:ПЕНСІОНЕРСЬ[/b]КА

Не  зломить  пенсіонерів,
Та  і  молодь  нашу  теж!!!
Хоч  і  пенсії  маленькі,
Й  санкції  не  знають  меж!
Хай  попробують  панки
В  злиднях  жить  не  день-роки…
Ой-йо-йо-йо-йо-йо-йой!!
Кожен  старець-то  ГЕРОЙ!!

[b]ФІГУРА  ШОСТА:  НА  МАЙДАНІ[/b]

На  майдані  ,коло  церкви
Вже  зима  і  сніг  іде….
Хтось  поїхав  у  Європу…
Подивитись,краще  де???
Й  облітав  й  наш  журавель
Сто  морів  і  сто  земель.
Й  ми  спитали  в  журавля,
Де  найкраща  є  земля…
Журавель  відповідає:
Краще  рідної  немає!!!!

10.12.2018р.




[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817064
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Микола Карпець))

Ох та нічка, нічка, нічка

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/44009971.gif[/img]
[b]«Ох  та  нічка,  нічка,  нічка»[/b]
[color="#000ad1"][i][b]
Ох  та  нічка,  нічка,  нічка
Що  згоріла  наче  свічка
Пролетіла,  промайнула
Все  відправила  в  минуле

Ще  здається  лиш  зустрілись
Ще  Амур  жбурляє  стріли
У  руках  моїх  ромашки
Поцілунки-обнімашки

Ще  нема  сплетіння  тіл
Ти  накрила  файно  стіл
Ось  сальце-м’ясце-ковбаска
Не  соромся,  їж  будь  ласка

Не  соромся,  будь  як  вдома
Від  кохання  млості  втома
Підхопив  тебе  на  руки
Не  соромлюсь  –  досить  муки

Не  соромлюсь  –  на  диван…
Десь  згубилась  голова
Та  й  навіщо  вона  треба?
–  У  очах  твоїх  синь  неба
У  очах  твоїх  весь  світ…

Під  диваном  притих  кіт
Причаївся,  чмише  носом
Поглядає  на  нас  косо
Поглядає,  заздрить  трішки  –
Ще  не  березень  для  кішки
Не  весна  ще  для  кота
Тож  сиди,  рахуй  до  ста
Чи  до  тисячі,  чи  більше

Так,  коханий,  так,  ніжніше…

Ох  та  нічка,  нічка,  нічка
Що  згоріла  наче  свічка
Пролетіла,  промайнула
Все  відправила  в  минуле))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*11.12.18*  ID:  №  817138[/b][/i][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/okh_ta_nichka_nichka_nichka/13-1-0-154"]©  Сайт  авторської  поезії[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817138
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Крилата

Три брати

                                                                                                 КАЗКА

У  одного  багатого  чоловіка  було  троє  дітей  –  усі  хлопці.  Старшого  звали  Романом,  середульшого  –  Степаном,  а  молодшого  –  Назаром.    Коли  сини  підросли,  батько  зібрав  їх  у  своїй  кімнаті  і  сказав:
-  Дам  кожному  з  вас,  хлопці,    по  мішечку  золота,  які  маю  у  сейфі,    і  ви  завтра  вранці  покинете  наш  дім,  підете  у  світ  широкий.  Але  через  п’ять  років    повернетеся  додому  і  розкажете  мені,  що  чули,  що  бачили,  чого  навчилися,  що  здобули.  Така  моя  воля.  
Не  дуже  хотіли  йти  сини  з  дому,  в  якому  був  затишок  і  достаток.  Але  мусили  виконати  батьків  наказ.  Поснідали  вранці  за  спільним  столом  з  батьками,  помолилися  спільно,  взяли  по  мішку  із  золотом  та  й  пішли.  
Старший  син  вирішив  об’їхати  світ,  відвідати  різні  країни,  подивитися,  як  там  живуть  люди,  побувати  в  горах,  на  морях,  у  великих  містах.  
Середульший  подумав,  що  знайде  собі  гарне  місце,  де  є  ліс  і  річка,  продасть  золото,  що  батько  дав,  і  за  виручені  гроші  побудує  собі  будинок  та    купить  автівку.  
А  молодший    вирішив  поїхати  до  Лондона,  щоби  здобути  там  освіту  і  стати  інженером.
Через  п’ять  років  повернувся  старший    син,    Роман,  додому  без  жодної  копієчки,  зате  мав  велику  валізу  з  модним  одягом  і  багато  вражень.  Він  цілий  тиждень  розповідав  батькам  про  те,  що  чув,  що  бачив  у  світі  –  про  моря,  океани,  про  гори  й  річки,  про  водограї,  великі  будинки,  про  дивовижні  рослини  та  не  бачені  ним  досі  тварини.  
Повернувся  і  середульший  –  Степан.  Той  приїхав  на  своїй  автівці,  показав      на  телефоні  світлину  будинку,  який    він  збудував  для  себе.    
Молодший  не  мав,  чим  похвалитися  –  мало  що  бачив  у  світі,  мало  що  чув,  весь  час  учився.  Не  придбав  ні  будинку,  ні  автівки,  ні  модних  речей,  тільки  формули  математичні  носив  у  голові  та  креслення  й  якісь  розрахунки  у  ноутбуку.    
Влаштував  батько  на  честь  приїзду  синів  бал.  Запросив  родину,  сусідів  друзів.  Їли,  пили,  веселилися  два  дні.  В  цілому  тиждень  сини  прожили  у  батьківському  домі.  Старший    щодня  вихвалявся  своїми  пригодами,  середульший  –  своїми  здобутками,  а  з  молодшого  вони  обидва    сміялися.  На  восьмий  день    батько  посадив  синів  за  столом  у  своїй  кімнаті  і  сказав:
- Бачу,  що  зарано  я  вас  скликав  додому.  Даю  вам  ще  один  рік.  Ідіть  у  світ,  але  вже  з  тим,  що  самі    придбали,  ще  одного  мішка  золота  не  буде.  Подивлюся,  як  ви  собі  дасте  раду.  
Пішли  сини.  Старший  не  мав  грошей.  Місяць  жив  з  того,  що      продавав  речі  зі  свого  гардеробу  за  півціни.  А  коли  у  його  великій  валізі  залишилося  лише  найнеобхідніше,  вирішив  найти  собі  роботу  –  не  вмирати  ж  із  голоду,  не  жити  ж  надворі!    Найнявся  він  до  однієї    з    міжнародних  туристичних  фірм  екскурсоводом,  знав  багато  чого  про  різні  країни.        
Середульший  став  жити  у  власному  домі  і    таксувати,  мав  свою    ж    автівку.    Грошей  було  небагато,  але    вистачало  на  те,  щоби  прохарчуватися,  зодягнутися    та  оплатити    комунальні  послуги.  
А  молодший  уже  за  тиждень  після  того,  як  залишив  дім  батька.    зробив  винахід.  Він  придумав  апарат,  який  міг  виконувати  різні  функції  –  варити  супи,  каші,  каву,  пекти  тістечка,  торти,  булки,  хліб,  смажити  рибу,  м’ясо,  овочі,  робити      салати,  варення,  сік,  кетчуп  та  інше.    Апарат  працював  швидко  та  якісно  і  коштував  відносно  недорого.      Заробив  молодший  брат    за  півроку  мільйон  на  цьому  винаході.  За  півмільйона  побудував  дім,  купив  автівку,  подарунки  батькам,  братам  та  близьким  родичам.  А  других  півмільйона  пожертвував  на  програму  по  винаході  ліків  для  хворих  на  злоякісні  пухлини.  За  три  місяці  ліки  були  знайдені.  Люди,  які  згодилися  прийняти  участь  у  їх  випробуванні,  одужали  через  місяць  після  вживання  цих  ліків.      Молодшого  брата  нагородили  орденом  «Червоний  хрест».    
З’їхалися  брати  до  батьківського  дому  через  рік.  Роман  та  Степан  уже  не  сміялися  зі  свого    молодшого  брата  Назара,  а  тільки  тиснули  йому  руку  щоранку  і  подавали  по  черзі  на  стіл  страви,  які  той  бажав,    тричі  на  день.  Їх  готували  в  апараті,  який  винайшов  їхній  брат.  Назар  дякував  їм  і,  попоївши,  віддалявся,  бо  працював  уже  над  іншим  винаходом  –  індивідуальним  літальним  апаратом.  
А  чим  би  ти  зайнявся,  якби  пішов  із  дому  з  мішечком  золота?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817059
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Тома

25 …

25  чарівних  і  нереально  красивих  фраз,  які  допоможуть  вам.
               Ці  фрази  наповнюють  чарами,  якихось  глибинних  розумінням  світу,  в  кожній  з  них  прихована  перлина  мудрості.  Вони  допоможуть  поглянути  на  світ  по-новому.  Життя  -  то,  що  ми  хочемо  бачити,  наша  реакція  на  ситуацію,  тому  правильно  зберігати  здоровий  глузд,  який  здатний  більш  широко  розуміти  головні  речі  в  цьому  світі.  Ці  цитати  допоможуть  вам  налаштуватися  в  житті!
1.  Мрії  повинні  бути  або  божевільними,  або  нереальними  ...  Інакше  -  це  просто  плани  на  завтра!
2.  Спокій  -  сильніше  емоцій.  Мовчання  -  голосніше  крику.  Байдужість  -  страшніше  за  війну.
3.  Напевно,  я  так  і  не  подорослішаю  ...  До  сих  пір  вірю  в  чудеса,  любов  і  хороших  людей.
4.  Не  за  красу  в  тебе  закохався,  і  не  за  старість  разлюблю.
5.  Навчіться  відпускати.  Рідне  завжди  знайде  дорогу  назад.
6.  Незрозуміла  штука  -  душа.  Ніхто  не  знає,  де  знаходиться,  але  всі  знають,  як  болить.
7.  Живи  так  -  щоб  люди,  зіткнувшись  з  тобою,  посміхнулися,  а,  спілкуючись  з  тобою,  стали  трішки  щасливіше.
8.  Іноді  якимись  дивними  шляхами  в  житті  все  налагоджується  само  собою.
Макс  Фрай
9.  Щастя  -  це  коли  твої  батьки  здорові.
10.  Принижуючи  інших,  вище  не  станеш!
11.  Найбільше  наше  оману  в  тому,  що  у  нас  ще  багато  часу  ...
12.  Ніколи  не  шкодуй  про  те,  що  зробив,  якщо  в  цей  момент  був  щасливий.
13.  Хай  вибачить  нас  Всевишній,  коли  ми  незадоволені  тим,  що  маємо  ...
14.  Не  намагайся  з'ясовувати  стосунки  з  людьми,  які  тебе  розчарували.  Мовчки  залиш  їх  разом  з  усім  барахлом  наодинці.
15.  У  кожного  свої  проблеми  -  у  кого-то  хліб  черствий,  а  у  кого-то  діаманти  дрібні.  Цінуйте  що  маєте.
16.  Іноді  Всевишній  прибирає  людини  з  твого  життя  для  твоєї  захисту.  Чи  не  біжи  за  ним.
17.  Не  журіться  ні  про  що  заздалегідь  і  не  радійте  тому,  чого  ще  немає.
18.  Якщо  душею  не  зачепило,  тілом  довго  не  втримаєш.
19.  У  Бога  все  вчасно,  так  що  вчися  чекати.
20.  Ось  воно  -  справжнє  щастя,  а  не  ваші  «айфони».
21.  Коли  чогось  добиваються  твої  діти,  це  куди  важливіше  власних  досягнень.
22.  Бережіть  батьків,  тому  що  поки  вони  живі  -  ми  діти!
23.  Совість  -  вона  така  Вона  мучить  не  тих,  кого  повинна  мучити,  а  тих,  у  кого  вона  є.
24.  Один  з  найсильніших  страхів  для  людини  -  це  зрозуміти,  що  він  помилявся  протягом  довгого  часу.
25.  Багато  хто  вважає  важливим  в  житті  знайти  людину,  але  тільки  одиниці  знають,  що  важливіше  знайти  себе.  Переклала  на  українську  мову  27.08.18  17.00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817109
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Надія Башинська

КАЖУТЬ…

Кажуть,  що  холодна...  Я  зігрію.
Кажуть,  що  несніжна...  Я  завію.
Все  прикрашу.  Інеєм  сипну.
Я  люблю!

Засріблиться  світ  іще  ясніше.
Від  морозу  стане  бадьоріше.
Всіх  розважу,  в  шуби  одягну.
Я  люблю!

Задзвеню  колядками  по  хаті.
Будете  щасливі  та  багаті.
Ріки  льодом,  щоб  пройшли...  Скую.
Я  люблю!

Розбуджу  від  сну...  Гей  просинайтесь!
Холоду  мого  ви  не  лякайтесь.
Бо  мій  холод  на  добро  всім  є.
Бійтесь  того,  що  в  серцях  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ніна Багата

Слово – мов дитя

Питаєте,  звідкіль  беру  слова?
І  як  вони  знаходять  шлях  у  вірші?
З  яких  волокон  тчеться  та  канва,
Де  хрестиком  думки  вдається  вишить?
Я  так  скажу  на  запитання  ці:
Секрет  –  простий.  Слова  –  усім  знайомі.
Вони,  як  різнобарвні  камінці,
У  мови  української  огромі.
А  мова  наша  –  це  калейдоскоп,
В  якому  серце  камінці  ворушить,
Але  при  цьому  слухає  і  душу,
І  делікатність  з  ними.  Не  галоп.
Нитки  канви  прядуться  із  думок
На  веретенах  пильної  уяви.
Отут  суфлери  –  небо,  поле,  трави…
Звичайно  ж,  люди.  І  життя  само.
І  вже  тоді  засвічується  слово,
Указане  щемливим  почуттям.
Та  не  заграє  свіжістю  полова.
Тим  більше,  не  проклюнеться  сміття.
Я  слово,  мов  дитя,  спочатку  няньчу,
Вимірюю,  вслухаюсь,  як  співа.
І  чи  колисочка  зручна  –  канва,
Й  чи  можна  звідусіль  його  побачить.
А  потім  проби.  Нескінченні  проби!
На  перець,  сіль.  Немов  смачу  куліш.
Й  чи  всі  працюють  нерви  і  суглоби
Тих  слів…  Ось  так  народжується  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817032
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Віктор Ох

ЖІНКА-ОСІНЬ (V)

Ех,  яка  пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика  і  виконання  ─      Віктор  Шмигло
Слова  ─    Ніна  Третяк
------------------------------------
Непомітно  переспіло  стигле  літо.
Сиві  хмари,  як  отари,  побрели,
Небо  щедрими  дощами  перемито,
Хризантеми  пізнім  щемом  зацвіли.
Промайнули  юних  років  ноги  босі,
Загубилися  в  бурштиновій  росі,
І  вже  впевнено  ступає  жінка-осінь,
Зріла  жінка  в  помаранчевій  красі.
                                 Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

Прислухається  земля  до  її  кроків,
Злотосріблом  покриваючи  сліди.
Жінка-  осінь  у  короні  мудрих  років,
Діти-внуки  –  золоті  її  плоди.
Повела  її  дорога  до  світання,
Де  зачаєне  невипите  тепло,
Жінка-осінь  переповнена  коханням,
Як  цілюще  невичерпне  джерело.

                         Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Тріумф

Господи, благослови Україну!



Ти,  Боже,  Великий  Святий!
Господь,  Ти  Цар  і  Владика!
Ти  –  все  і  у  всьому  Такий,
І  милість  Твоя  велика!
 
Боже,  Святий,  Людинолюб,
Ти  –  милосердний    без  краю,
Без  міри,  без  меж,  навіки;
Хвалю  Тебе,  прославляю!

Господь,  прийми  жертву  мою  –
Жертву  хвали  і  подяки.
Прости  Україну  Твою,
І  гріх  нам  прости  усякий.

Господь,  візьми  серце  моє!
Що  можу  Тобі  я  дати?
Любов,  милосердя  Твоє
Я  можу  лише  прийняти.

В  покорі,  в  смиренні,  Господь,
Вклякаю  я  на  коліна:
Прости,  Боже,  весь  мій  народ:
Хай  зацвіте  Україна.

Галина  Яхневич.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817017
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Парономазія.

Парономазія  (грец.  παρονομασία  —  біля  і  ονομάσω  —  називаю)  —  це  стилістична  фігура,  утворена  зіставленням  слів,  різних  за  значенням,  але  подібних  за  звучанням.  

Наприклад:  
Чи  то  не  ви  у  сатанинськім  світі
Раділи  радієм,  плутоново  плодились,
А  ми  світили  вами,  аж  посліпли…
І  в  судний  день  чорнобильський  збудились.  (Марія  Влад)

Найчастіше  парономазію  використовують  у  віршових  творах  з  тої  причини,  що  вони  більшою  мірою,  ніж  проза,  орієнтовані  на  звукову  відчутність  слова,  на  вияв  звукової  значущості  художнього  мовлення.  У  прозі  парономазією  найчастіше  послуговуються  для  створення  каламбурів,  наприклад:  «Як  у  вас  тяглова  сила,  що-небудь  тягає?  —  Тягає!..  Оце  два  дні  у  степ  вивозила  курей»  (О.  Ковінька,  «Розмова  по  телефону»).  

Досить  часто  і  у  віршових  текстах  парономазія  виступає  як  засіб  творення  комічного  враження.  У  зв'язку  із  цим  О.  Пономарів  пише:  «Стилістичні  властивості  парономічного  зближення  слів  часто  використовують  під  час  створення  епіграм,  пародій,  шаржів.  Для  прикладу  можна  навести  одну  з  пародій  Юрія  Івакіна,  навіяну  творами  Івана  Драча:  

• Біля  персів  вона  тримала  зоряного  сина  («Ніж  у  сонці»)
• Чистих  персів  торкатись  не  дасть  («Балада  про  дівочі  перса»)
• Та  персів  проклятих  два  рідні  вулкани  («Божевільна  балада»)
• Торка  її  холодні  полум'яні  перса  («Калина»)
• Вітер  перса  мої  пестить  («Жінка  і  море»)

Іван  Драч  «Персальна  балада»:  

• І  невідь  звідки  падають  ці  сни…
• Лечу  на  крилах  персів  в  країну  персів,  в  державу  персів,  в  князівство  персів,  у  Персію,  сказати  б.
• Шукаю  серед  персів  свій  босий  слід  і  не  знаходжу.
• На  сполох  б'ю  у  дзвони  персів:  «Постаньте,  персів  бранці  —  протуберанці!»
• Із  персів  смутку  спиваю  оскому  пісні.  Співаю  «Баладу  про  острів  Антораж»…  І  гей!  На  абордаж  беру  галери  персів  —  Де  перса  персонал  і  персонаж  (за  борт  цей  екіпаж!).
• Тримаюся  за  стопи  персів,  за  грона  персів,  за  вулкани  персів,  за  бетатрони  персів,  за  їх  ракетодроми,  Як  той  Персей  за  Андромеду,  І  мегатонни  персів  вибухають  —  віршем».

Парономазія    —  це  стилістичний  прийом  умисного  зближення  й  зіставлення  паронімів,  як-от  у  назві  поетичної  збірки  Є.Маланюка  «Стилет  і  стилос»  або  у  вірші  Ліни  Костенко:  

Коли  стану  я  зовсім  сивою
І  життя  моє  піде  мрякою,
Я  для  тебе  буду  красивою,
А  для  когось,  може,  ніякою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817031
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Новоградець

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі.
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня
Летять  за  вожатим,  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче:
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані?
Які  пролітали  заморські  міста?
А  правда,  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть,  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?

Летіли  поважно  створіння  крилаті  -
Якраз  над  садочком  вишневим  були  -
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним  протяжним  "курли":

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля.
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима.
Там,  в  Африці  тепло  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Лиш  рідне  повітря  рубали  з  плеча.
Вони  вже  на  гнізда  дивилися  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 09.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моїм коханням будеш ти

Усе  життя  я  так  люблю  тебе,
Як  прокидаюсь,  як  лягаю  спати.
Як  світить  в  небі  сонце  золоте
І  як  торкає  вітерець  кирпатий.

Люблю  тебе,  коли  на  дво́рі  сніг,
Коли  метуть  за  вікнами  хурделі.
Коли  течуть  струмочки  навесні
Як  літо  нам  дарує  каруселі...

Люблю  тебе,  коли  впаде  листок,
Для  нас  їх  осінь  з  дерева  зриває.
Вдихну  повітря  свіжого  ковток,
Мене  любов  в  цю  пору  зігріває...

Люблю  тоді,  коли  цвітуть  сади,
Коли  роса  на  трави  пада  дзвінко.
Мені  сказати  хочеться  тобі:
"Коханий!  Подивись,  як  світить  зірка!".

Торкнися  пальцем  шибки,  до  зорі
І  усміхнись  мені,  я  так  чекаю.
Блакитні  бачу  оченьки  твої,
Моїм  коханням  завжди  будеш,  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Любов Іванова

СЛУЧАЙНАЯ ВСТРЕЧА

[b][i][color="#0011ff"][color="#f21308"]С[/color]колько  лет,  сколько  зим  пролетели  и  в  прошлое  канули  
[color="#f21308"]Л[/color]ишь  теперь  я  смогла,  стоя  здесь,  у  реки  сосчитать.  
[color="#f21308"]У[/color]скакали  года  и  истлели  в  бушующем  пламени  
[color="#f21308"]Ч[/color]то  же  тянет  меня  поэтапно    в  душе  воссоздать.  
[color="#f21308"]А[/color]  коль  жизнь  привела  нас  с  тобой  снова  к  памятной  пристани,  
[color="#f21308"]Й[/color]значально  понять  -  в  лабиринтах  запутались  мы  
[color="#f21308"]Н[/color]у  а    коль  суждено,  все  былое  забудем    и...    выстоим,
[color="#f21308"]А[/color]  сейчас    мы  стоим,  взяв  у  прошлого  счастье  взаймы.
[color="#f21308"]Я[/color]хта  нашей  любви  столько  лет  дрейфовала  меж  скалами,  

[color="#f21308"]В[/color]етры  гнали  ее,  а  бывало  ложили  на  борт...  
[color="#f21308"]С[/color]  наших  вольных  широт  мы  прибились  к  причалу  усталыми  
[color="#f21308"]Т[/color]ак  бывает  в  пути...  вот  такой-то  у  нас  поворот.  
[color="#f21308"]Р[/color]астеряли  давно  мы  обиды,  которые  гложили  
[color="#f21308"]Е[/color]сть  лишь  чувств  красота,  есть  любовь  и  желание  жить.
[color="#f21308"]Ч[/color]то  жалеть  о  былом....  А  хорошее  мы  подытожили,  
[color="#f21308"]А[/color]  важнее  всего  -  между  нами  не  прервана  нить.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816662
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Чайківчанка

ВІДПУСТИ МЕНЕ КОХАНА ВІДПУСТИ

ВІДПУСТИ  МЕНЕ  КОХАНА  ВІДПУСТИ
О  Відпусти,  мене  кохана  відпусти!
Завтра,  мої    сліди  заметуть  білі  сніги,
Втомлене  тіло  просить  тиші  спокою...
Не  сумуй,  не  плач,  і  не  тужи  за  мною.
Прийми,  закон  життя  і  заметіль  зими,
До  тебе,  з  далеких  країв  прийду  у  сни,
Виглядай,  з  журавлями  мене  навесні...
Зійду  ,до  тебе  сонцем  у  твоїм  вікні.
Із  хмар  впаду  на  щоку  краплею  дощу  
Молись,  за  мою  душу  запали  свічу!
Квіти  троянди  на  могилу  принеси,
І  радій  білим  світом  живи  і  твори!
Знаєш,  що  нічого  вічного  немає
Все  цвіте,  квітне,  буяє  відцвітає.  
Прийшли  гостем,  на  мить  у  земне  життя,
Попросить,  вічність  ідемо  у  небуття-
О  Відпусти  ,мене  кохана  відпусти!  
Вже  янгол,  мене  кличе  в  зоряні  світи.
хай  дають  міць    столітні  дуби  у  житті,
і  бережи,  пам'ять  про  мене  на  землі.  
 М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816596
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Ванка

Моє дитинство

Моє  дитинство  білокрилий  птах.  

Вже  відлітає  в  невідомі  далі

Я  виростаю  в  мами  на  очах

Свої  роки  у  згадках  залишаю.


Я  згадую,  як  мамині  казки

Мене  у  сни  чарівні  забирали.

А  її  руки  ніжні  та  легкі

Щовечора  в  колисці  колихали.


Як  підросла,  я  з  мамою  в  степу

Ромашки  білосніжні  там  збирали

А  потім  у  квітучому  бузку

Ще  щастя  квітку  ввечері  шукали.


Вже  мама  не  розказує  казок.

І  щастя-квітки  більше  не  шукає.

А  її  коси  чорні  та  густі

Тихенько  сивина  вже  покриває.


Моє  дитинство  білокрилий  птах.

Вже  відлітає  в  невідомі  далі.

Та  згадка  про  матусину  любов

В  чарівні  сни,  і  досі  забирає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718419
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 06.12.2018


Амадей

Наснилася мені любов

У  веселковому  вбранні
Наснилася  любов  мені.
З  очима  повними  печалі,
Любов  із  смутком  повінчали.
Запали  в  душу  сумні  очі,
Що  спати  не  дають  щоночі,
Скажи  мені,  чия  вина,
Що  ти,  любов,  така  сумна.
Чому  душа,  що  так  кохає,
В  житті  не  завжди  щастя  має,
Невже  це  доленька  така?
Кохання  болем  просяка.
Страждає  любляче  серденько,
Встає  удосвіта  раненько,
В  молитвах  Господа  благає:
Пречиста  Матінко  Святая,
Проси  у  Господа,  нехай,
Закоханим  наземний  рай,
Для  двох  іх  буде  вічним  раєм,
Нехай  любов  в  душі  співає,
Хай  ллються  з  серденька  вірші,
Бальзамом  буде  для  душі,
Нехай  любов  співа  пісні,
І  буде  радістю  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815953
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені коханий

Подаруй  мені  коханий,  зиму  кольорову,
Щоб  в  блакитному  тумані,  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві,  розцвіли,  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий,  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки,  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  морози  гріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім,  радісно    світило.

Подаруй  мені  коханий,  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч,  любий  мій,  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму,  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Valentyna_S

На цій главі не ставитиму крапки…

На  цій  главі  не  ставитиму    крапки,  
Бо  мариться  продовження    колізій.
В  страждання  не  закохана,  як  Кафка,--
Скажу,  однак,  поменшало  ілюзій.  

І  крила  ще  літають  —  вже  не  юні,--
Бо  так  душа  ще  рветься  до  польоту.
Гортаю  сторінки  я  незабутні,
Щоб  відновити  хоч  частину  соту

Того,  що    ви́крали      літа-злодії,
Лишивши  в  пам’яті  з  омрій  руїни.
Щоб  не  позбавив  нині    ще  надії--
Одного  в  Бога  я  прошу  незмінно.

Щоби    душі́,  живій  і  невсипущій,
Котра  з  іржавої  поверне  да́лі,
Більш  не  пекло  за  тим  давно  минущим
Й  життєпис  мій  не  ве́ршили  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Надія Башинська

ХОЧ ТИ Й НЕ БЕГЕМОТ…

         Якось  у  зоопарку  зчинився  шум  та  гам.  
Кричали  мавпи:
-  Там  ...  великий  Бегемот  відкрив  великий  рот!
-  С-с-с...  -  Удавчик  засичав.  -  Я  бачив  рот  той  сам!
-  Той  рот  такий  великий!  -  ґелґочуть  вже  й  Індики!
-  Гав-гав!  Гав-гав!  Гав-гав!  Півдня  не  закривав!  -  це  
підтвердив  й  Шакал.
         Отак  кричали  тут  усі  вони  три  дні.  Багато  було  чути  
усякої  брехні.
Хто  що  хотів  -  казав.  Лиш  Бегемот  мовчав.  Що  сталось?
Не  збагнув.  Бо  він  лиш  позіхнув!
         Хоч  ти  й  не  Бегемот,  та  контролюй  свій  рот.
Не  встигнеш  щось  сказать,  як  будуть  всі  те  знать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816243
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


наталія калина

ДОДОМУ МАНИТЬ РІДНЕ СЛОВО!

ДОДОМУ  МАНИТЬ  РІДНЕ  СЛОВО!

Додому  манить  рідне  слово,
Гривасті  строфи  на  близькій  межі…
Шпилі  і  бані  Львова  веселково
На  сонці  грають  щирим  золотом  душі.

Додому  кличе  дух  землі  моєї,
Де  в  римах  –  жар  палких-палких  сердець,
Де  квітнуть-пахнуть  орхідеї,
І  благодать  дарує  сам  Творець!

Додому  найкоротша,  кажуть,  стежка,
В  які  б  далекі  не  забрів  світи…
Червоно-чорним  вишита  мережка
До  рідних  стін  аж  просить  увійти!

м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778738
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 04.12.2018


Ніна Незламна

Чотири роки, все погляд до сходу

І  знову  осінь…  Так  час  поспішає…
А  чи  я  хочу?  На    жаль  не  спитає
Жада  підкрастись  і  до  мене    в  душу
Сльозу  сховаю,  як  листочки  струшу.
Ой  золотава,  пані  яснокрила
Чемно  попрошу,  подаруй  же  крила
Щоби  я  птахом  в  небо  синь  злетіла
Щоб  із  коханим,  в  обіймах  раділа.
Чотири  роки,  все  погляд  до  Сходу
Певно  вже  осінь,  геть  забрала  вроду
І  сиві  коси  й  усмішки  немає
Яка  то  шкода,  що  війна  триває….
А  я  бажаю,  в  хатину  весноньку
Щоб  повернувся  і  обійняв  доньку
І  щоб  троянду,  подарував  мені
Щоби  насправді,  а  не  так,  як  у  сні…
Осінь  в  тумані…  Зранку  срібні  роси
А,  я  ж  любила…Ти  розплітав  коси
Твої  долоні,  тепло  дарували
А  ми  ж  любились,  а  ми  ж  так  кохали....
Спадає  листя,    сіре  і  багрове
А  там  на  сході,  небо  пурпурове
Щемить  під  серцем  і  душа  в  тривозі
Як  запобігти,  тій  страшній  загрозі?
Молюсь  за  тебе,  соколе  мій  ясний
Хоча  і  осінь,  прийде    день  прекрасний
Осяє  сонце,  слово  -  Перемога
Почує  кожен,  відійде  тривога.
Вкладала  ненька,  янголятко  спатки
 В  надії  стріне,    ясноокі  ранки…
Троянда  жовта,  під  вікном  розквітла
Тепла  хотіла,  тягнулась  до  світла
Вона  ж  до  доньки,  ніжно  нахилилась
Сльоза  із  вії…  З  тремтінням  скотилась…
                                                                                               05.11.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812780
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 04.12.2018


Наталя Хаммоуда

Літера Ж

                   ЖНИВА  ЖІНОЧОГО  ЖИТТЯ.
Жовті  жоржини  жаріли  жарàми
Жужлом*    жеврійним  жаріло  життя,
Жіночка-жниця  жмутами  жимàла*
Жимолость*,  живчикu*,  жовтозіллЯ*.

Живо-живесенько    жичила*-жала
Жовтого    житечка    жадібний  жмут,
Жировика*,    жовтеця*,  жовтюхана*,
Жлуктами*-жменями,  жиби*  жбиркут*.

Жалісний  жайвір,  жмІлі*-жубовіти*
Жмуться  в  жоржинах.    Жовтенева  журба.
Жінка  жадала  життя.      Жизнецвіту
Жребій  жбурнула  жура-жадобà.
Жолудем  (в)  жолоб...    
Жалùла  жигàвка*
Жевріє  жіночка,    жàлке  життя.  
Жертва,  жалобниця,    жінка-журкавка,
Жджòндана*,  жертвенна  жовтим  житàм.

Жу'жло-жужелиця,  ледь  теплий  жар  від  вугілля,  в  якому  майже  згас  вогонь.
Жимàти*-стискати.
Жимолость,  живчик,  жовтозілля,  жировий,  жовтець,  *  -лікарські  польові  трави.
Жичити*-позичати.
Жлукто*  -  ємкість  без  дна.
Жиби*-наче.
Жбекрут*-злодій.
Жміль*    -джміль.
Жубовіж*  -жужжій.
Жигавка*-кропива
Жджòндана*-  знищена,  втомлена,  змучена.
04.12.2018
 


 


                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816315
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Денисова Елена

Холодно

Помiж  нами  шляхи  запорошенi,  
у  душi  все  мете  заметiль.  
А  ночами  думки  заполошенi  
наповзають,  як  тiнь,  звiдусiль.  

Сум  непрошений  кроками  тихими  
пiдкрадається,  наче  хижак.  
Днi  за  днями  самотностi  вiхами  
роблять  зиму  гiркою  на  смак.  

Може,  й  справдi,  в  снiгах  загубилися?  
Чи  зустрiнемось  знову,  хтозна?..  
А  пiд  ранок  холодний  наснилося,  
що  ти  поруч,  i  знову  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816294
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Волинянка

Вечоріє

Вечоріє…  День  в  минуле  втікає…
У  зими  повно  довгих  ночей…
Хто  тебе,  моя  доле,  чекає?
Хто  із  тебе  не  зводить  очей?..

Задощило…  і  сніг  розтопило…
Зима  теж  вміє  плакать,  як  я.
Коли  сильною  бути  несила,
Коли  душу    зорали…  Рілля…

Низькі  хмари  повисли  над  нами,
У  обійми  взяли…  чи  в  полон?
За  тобою  тужу  з  солов’ями,
Не  замінять  їх  крики  ворон.

А  зима…  це  товаришка  справжня,
Не  спитає,  підставить  плече…
І  нікому  про  сум  мій    не  скаже,
Пожаліє,  та  не  обпече…

І  нехай  ти  далеко  у  літі,
Біля  тебе  твоя  є  весна,
Солов’їне  кохання  і  квіти,
Знай:  з  зимою  я  теж  не  сама.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816279
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Леся Утриско

Ти мене віднайди

Ти  мене  віднайди.  

Не  дивлячись  на  сивину  осіннього  захмареного  неба,  залишитися  хотілося  дощем  у  твоїх  очах,  щоби  крізь  задушливі  тенета  ночей  тобі  не  боліло  щоразу,  коли  читатимеш  мою  прозу,  яка  знає,  що  діється  з  нами  тепер,  але  не  знає,  що  буде  завтра.  Адже  ми  не  хочемо  жити,  як  карта  ляже.  Мимоволі  торкаючись  тебе,  десь  у  глибинах  зболілого  серця  найбільшою  перлиною  вважатиму  тебе,  і  не  шукатиму  щастя  деінде.
Хочу  чути  твоє  дихання,  іноді  важке,  іноді  легке,  як  павутинка  світанку,  відчувати  у  твоєму  волоссі  іще  теплий  легіт  цієї  осені.  Погляд  мій  марить  твоїм  ангельським  ликом,  блуканням  бездоріжжям  твоїх  очікувань.  Мрію  здолати  пустелю  розлуки,  пустку  самотніх  ночей,  віднайти  стежину  до  тебе,  непроторену  і  тернисту.  Ти  маєш  прийняти  мене  серцем  або  залишити  під  осінніми  дощами  моїх  літ  і  приректи  довіку  блукати  бездоріжжями  долі.

Тенета  ночей
Петро  Кухарчук
АГАПЕ

Затягнувся  мій  день  сивиною  зомлілого  неба,
Залишуся  дощем  у  твоїх,  так  чарівних  очах,
Ти  вичитуй  мене...  сумувати  кохана  не  треба,
Тільки  нині  знов  день  відродився  так  дивно  для  нас.  

Нерозгадані  карти  лягають  у  поле  страждання,
Не  чіпай,  хай  для  інших  пророчать    -  лишень  би  не  нам,
Збережу  -  й  не  шукатиму  інде  те,  світле  кохання,
Лиш  піддамся  пророчим  та  віщим  замріяним  снам.

Віднайди  мене  в  них,  моя  вірна  кохана  перлино,
Так,  щоб  дихати  нам  у  стрімкий  та    благий  унісон,
Будь  моєю  жагою,  або  вічно  осінньою  дниною,
Дай  стежину  знайти,  що  веде  у  тернистий  твій  сон.

Ти  прийми  мене  нині  в  пустелю  болючих  розлук,
Усім  серцем  прийми,  непроторену  змучену  волю,
Ну  а  може  залиш  під  осіннім  дощем  вічних  мук,
На  моїм  бездоріжжі  кохання  -  в  приреченій  долі...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Ганна Верес

Хто відповість?

Вже  котрий  рік  народ  живе  в  тривозі,
Здригається  від  вибухів  земля,
Не  сплять  бійці  –  чергують  на  морозі…
Кому  ж  потрібна  ця  війна  була?
Хто  відповість  за  дикість  азіатську,
Що  геном  уросла  в  москальську  кров,
За  цю  війну,  гібридну,  півпіратську,
Котра  не  знає,  що  таке  «ЛЮБОВ»?

Хто  відповість  за  матерів  страждання,
За  вкрадене  дитинство  у  дітей,
За  сльози,  перші  втрати  і  кохання,
За  спалену  красу,  де  біль  цвіте,
За  іній  перший  і  за  сивину  в  волоссі
Ще  зовсім  молодого  вояка,
За  удовиці  передчасну  осінь,
Яку  уже  нічим  не  залякать?

Хто  відповість  за  тих,  кого  не  буде,
Бо  не  буває  ж  бруньки  без  гілля?..
Такого  світ  ніколи  не  забуде,
Як  і  свята  прапрадіда  земля!
13.10.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816172
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Ярослав К.

Не пробуй забути

Не  пробуй  забути  все  те,  що  давало  натхнення,
Емоцій  оголених,  вражень  нестримний   потік,
Де  митей  щасливих  до  краю  наповнена  жменя  -
Яка  там  синиця  -  й  лелека  нікуди  б  не  втік.

Нехай  не  вдалося  намріяне  поки  здійснити,
Та  наша  планета  Земля  не  сповільнює  рух,
Невдовзі  почнеться  нове   приголомшливе  літо,
Й  примхлива  удача  не  вислизне  більше  із  рук.

Ну,  сядеш  ти  в  шатл  і  поглянеш  у  ілюмінатор,
А  перед  очима  земне  все  життя  промайне...
Далекі  яскраві  світи...  звісно,  вражень  багато  -
Та  тільки  у  них  вистачати  не  буде...  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Lana P.

ПАЛАЮТЬ ГОРИ

Палають  гори  в  мерехтінні,
Де  віхоли  танцюють  тіні,
У  білосніжному  убранні,
Зі  сонцесходом  на  світанні.

Грайливе  сяйво  в’ється  плаєм
І  скаче  спритним  горностаєм,
Перекидається  з  вершини
На  срібні  пагорби,  долини.  

Гаї  смугасті  та  діброви
Повиряджалися  в  обнови.
Невтомна  рання  завірюха  
Здіймає  з  ночі  капелюха.              3/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816189
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Ольга Калина

Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  ніжила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,    порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  тягнеться  ця  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Теоретик

Основи поетики. Байка.

Байки  -  це  короткі  оповідання  повчального  змісту,  на  початку,  або  ж  в  кінці  котрих  має  бути  сформульований  висновок  чи  головна  повчальна  думка  –  мораль.  Байка  має  здавна  сформовану  (ще  від  прозових  «притч»  легендарного  давньогрецького  байкаря  Езопа  —  6  ст.  до  н.  е.)  структуру,  традиційне  коло  образів,  мотивів,  сюжетів.  Езопівською  мовою  інколи  називають  підтекст  художнього  твору.  

У  глибині  віків  бере  свій  початок  байка.  Як  і  міф,  вона  була  однією  з  перших  форм  художнього  мислення.  
Кожну  байку  можна  розпізнати  за  кількома  її  яскравими  особливостями.  Окрім  моралі,  котра  є  сигнальним  маячком  будь-якої  байки,  не  менш  важливою  та  впізнаваною  її  особливістю  є  алегорія.  Тобто,    зображення  одних  предметів  та  явищ  через  інші.  Саме  завдяки  цьому  пересічними    персонажами  у  байках  виступають  тварини,  рослини  та  речі,  через  яких  байка,  наче  зі  сторони,  показує  нам  нас  -  людей.  Але  й  самі  люди  зрідка  також  можуть  бути  персонажами  байки  -  однак  лише  тоді,  коли  їхні  образи  виступають  символами  тих  чи  інших  людських  рис.
Окрім  цього,  байку  неможливо  уявити  без  комізму  та  сатири  —  її  невід'ємних  супутників.  

Відомими  авторами  байок  є  Езоп,  Жан  Лафонтен,  Іван  Крилов.  Крім  античних  джерел,  байка  зазнала  впливу  індійської  «Панчататри».
Байковий  жанр  має  давню  й  багату  традицію  у  світовій  і,  зокрема,  українській  літературі.  Байки  бувають  віршовані  та  невіршовані.  Зразки  байок  зустрічаються  в  шкільних  риториках  М.  Довгалевського,  Ф.  Прокоповича,  Г.  Кониського.  Байки  використовували  у  своїх  «казаннях»  І.  Галятовський  та  А.  Радивиловський.  Нову  літературну  байку  в  Україні  започаткував  Григорій  Сковорода  «Баснями  харьковскіми»  (1753—1785).  
У  перші  десятиліття  19  ст.  П.  Гулак-Артемовський,  Л.  Боровиковський  та  Є.  Гребінка  збагатили  жанр  байки  структурно  й  тематично,  наповнили  новими  життєвими  реаліями,  народним  колоритом.  

Розквіт  жанру  в  українській  літературі  пов'язують  з  іменем  Леоніда  Глібова.  До  байки  також  зверталися  Іван  Франко,  Борис  Грінченко.  
У  20  столітті  байки  писали  Василь  Блакитний,  Сергій  Пилипенко,  Микита  Годованець,  Анатолій  Косматенко,  Павло  Глазовий  та  ін.  
Байка  нині  зазнає  певної  еволюції.  Крім  сюжетних  байок,  з'являються  байки-приповідки  («ліліпути»),  а  також  байки-епіграми,  байки-жарти,  байки-пародії  тощо.  

Цікавий,  Мовчуна  зустрівши  раз,  спитав:
"Від  чого  голосний  так  дзвін  той  на  дзвіниці?"
"Від  того,  що  (коли  не  втнеш  сеї  дурниці)
Всередині,  як  ти,  порожній  він",-  сказав.

(байка-приказка  П.Гулака-Артемовського  «Цікавий  і  мовчун»)

Сім  суток  по  воду  ходив  до  ставу  Рак.
На  восьмий  день  так-сяк
Її  він  доволік  до  хати,
Ще  трохи  відпочив,  та  й  ну  перетягати
Через  поріг...  Клешнею  зачепивсь,
А  кухлик  нахиливсь,
І  розлилась  вода,  —  пропали  всі  клопоти!..
«Нема  добра  із  скорої  роботи!  —
Говорить,  сапаючи,  Рак,  —
Було  б  не  поспішаться  так...»

(байка  Б.Грінченка  «Швидка  робота»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816144
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Любов Таборовець

Життя прожить - не поле перейти…

«Життя  прожить  –  не  поле  перейти…
Колись  повчала  мене  мама.
Зумій  же  щастя  ти  своє  знайти,
Бо  іноді  воно  -  суцільна  драма.
Зумій  же,  доню,  все  знести  в  житті:
Високі  злети  і  низькі  падіння.
Будь  завжди  вірна  ти  своїй  меті
Йдучи  до  неї,  обминай  каміння.
А  як  упасти  все  ж  прийшлось  тобі  -
То  із  колін  зумій  піднятись  в  силі.
Не  опусти  лиш  голову  в  журбі.
Назустріч  вітру  рухайся  сміливо.  
Як  зло  і  гнів  окутають  тебе,
Зумій    їх  назавжди  в  душі  зректися.
Хай  справедливість  по  стежках  веде,
Добром  і  правдою  ти  захистися.
Не  бійся  сліз,  дитино,  у  житті.
Вони  змивають  сум,  хоч  і  поволі.  
Загоять  рани  вбитих  почуттів,
Ще  буде  в  житті  радості  доволі.
Як  зрадить  друг  тебе  колись,
Не  поспішай  йому  взамін  віддячить.
Будь  мудра,  доню,  щиро  посміхнись.
Це  той,  хто  не  достойний  тебе  значить.
Будь  сильна  з  ворогами  в  боротьбі
І  знай,  що  найдорожче  в  житті  -воля!
Та  будь  терпляча…  Витримки  тобі!
Нести  усе,  що  випало  на  долю..."

З  тих  пір  пройшло  чимало  довгих  літ…
Стерня  життя    мої  колола  ноги.
Поради  мамині  несу  у  світ,
Щоб  не  були  тяжкі  мої  дороги.
Ідуть  роки….  Минають  швидко  дні…
Вже  посивіли  трохи  мої  скроні.
І  вистачає  мудрості  мені
Навчати  жити  рідну  свою  доню.
Коли,  схилившись  до  мого  плеча,
Попросить  втіхи  й  мудрої  поради…
Я  посміхнуся  щиро  і  скажу:
"Ти  –  моя  радість,  і  моя  відрада.
Готова  будь  до  всього  у  житті.
Будь  сильна,  добра  ,ніжна  і  щаслива…
Життя  прожить  -  не  поле  перейти…
Хоч  доля  щедра,  та  завжди  примхлива…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803404
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 03.12.2018


Анно Доміні

Розділ VІІ. Священик (2)

ІІ

Скільки  життів  ми  проживаємо  в  цьому  світі?  Хтозна…  Існує  відомий  вислів:  «Один  раз  живемо…»  -  і,  зазвичай,  промовляють  його  ті  й  тоді,  коли  хочуть  отримати  якесь  задоволення,  частенько  –  заборонене,  а  від  того  ще  більш  спокусливе.  І,  вдаряючи  лихом  об  землю:  «Один  раз  живемо!»  -  аби  потім  не  шкодувати  про  невикористану  можливість,  не  задумуючись  при  цьому,  що  –  цілком  вірогідно  –  натомість  «потім»  доведеться  гірко  каятися,  що  можливість  ту  було  використано.

Як  часто  у  молодості  ми  з  легким  серцем  робимо  помилки,  керуючись  цим  гаслом,  а  потім,  зазираючи  в  очі  смерті,  потроху  починаємо  розуміти,  що  життя  –  не  зовсім  таке,  як  ми  легковажно  собі  про  нього  думали,  а  може  –  й  зовсім  не  таке;  а  усі  наші  вчинки  обов’язково  мають  свої  наслідки,  часто  –  непередбачувані,  небажані,  тому  й  дивуємося  колишній  власній  нерозважливості.

Втім,  передсмертні  наші  роздуми  все  одно  не  дають  цілком  певної  відповіді  на  запитання  про  те,  скільки  ж  разів  приходимо  ми  у  цей  світ.  Релігія  –  у  кожній  культурі  своя,  тому  й  відповіді  на  Сході  й  Заході  –  цілковито  протилежні.

Християнство  ортодоксальне  твердо  стоїть  на  тому,  що  живемо  ми  справді  лише  один-єдиний  раз,  і  різноманітні  вчення  про  так  зване  перевтілення  сприймаються  неприязно.  Втім,  людина  –  то  є  не  лише  тіло,  і  не  лише  дух,  але  тіло,  душа  й  дух  в  сукупності  й  неподільності;  і  саме  у  цій  сукупності  й  унікальності  ми  не  повторюємося  більше  ніколи  –  ні  до,  ні  після;  якщо  ж  виразником  нашого  «я»  вважати  головно  дух,  то  можна  говорити  і  про  минулі,  і  про  майбутні  життя  –  саме  те,  що  і  називають  реінкарнацією.  Зрештою,  дух  наш,  нашу  [i]монаду[/i]*  –  Отцем  створено  безсмертною,  тому-то,  як  ми  уже  зазначали  вище,  усі  наші  так  звані  життя:  усі  втілення  у  цьому  світі,  і  перебування  у  потойбіччі,  світлому  чи  темному  –  це  все  лише  одне-єдине  безперервне  існування;  єдине  буття,  різні  етапи  якого  ми  можемо  пам’ятати  чи  ні;  це  шлях  –  наш  довгий-довгий  Шлях  до  [i]НЬОГО[/i].  Усі  ми  вийшли  із  глибин  Його  Єства,  і  усі  колись  знову  будемо  в  Ньому.  «Ти  сворив  нас  для  Себе,  -  каже  блаженний  Августин,  -  і  непокоїться  серце  наше,  доки  не  упокоїтся  в  Тобі.»  Будемо  з  Ним  [i]усі[/i]  –  рано  чи  пізно;  це  і  є  апокатастасис.



Як  би  там  не  було,  священик,  якого  зустріла  Ліліт,  був,  попри  свою  глибоку  побожність  і  сильну  любов  до  Бога  (чи  завдяки  їм?),  ще  й  справжнісіньким  правовірним  католиком,  а  отже  –  свято  вірив  у  єдиність  і  неповторність  свого  існування  у  цьому  світі.  Науку  в  семінарії  він  опановував  сумлінно,  Кодекс  же  Католицької  Церкви  стверджує,  що  реінкарнації  не  існує.  Тож  якщо  колись  і  з’являлася  десь  у  куточку  його  мозку  думка  про,  як  то  називають,  переселення  душі,  то  одразу  ж  і  відкидалася  ним  як  єретична  й  лукава.

Нині  ж,  коли  він  усамітнився  нарешті  у  своїй  келійці,  думка  ця  несміливою  тінню  знову  зав’юнилася  десь  на  денці  свідомості.

Із  пітьми  виринуло  обличчя  дивної  дівчини,  що  зустрілася  йому  нині,  і  впертим  маревом  постало  перед  його  втомленими  очима.  Священик  кілька  разів  кліпнув,  намагаючись  відігнати  видиво,  знову  зашепотів  молитву.  Але  обличчя  чорноокої  красуні  усе  не  зникало.  Думка,  що  він  десь  уже  напевне  бачив  її,  ніяк  його  не  полишала.  Чому  йому  здавалося,  що  то  було  [i]не  тут[/i]?



Священика  нашого  звали  Лавуа.  Із  раннього  дитинства  він  був  глибоко  релігійною  людиною  –  в  тому  сенсі,  що  визнавав  і  любив  Бога.  Батьків  його,  католиків  з  діда-прадіда,  ніхто  б  не  посмів  назвати  безбожниками,  але  й  у  них  релігійність  сина  викликала  подив.  Із  юних  літ  хлопчик  знав,  що  вчитиметься  на  священика,  й  не  уявляв  собі  іншого  майбутнього.  Кпини  однолітків  не  зачіпали  його,  загравання  дівчат-спокусниць  залишали  байдужим.  Бог  –  єдине,  що  він  бачив  перед  собою,  і,  одного  разу  твердо  поклавши  присвятити  Йому  життя,  не  відступав  від  наміченого.

Юнак  багато  читав,  у  академії  жадібно  слухав  лекції  професорів,  настанови  духівників;  маючи  гострий  розум,  він,  крім  того,  вирізнявся  дивовижною  для  свого  віку  аскетичністю.  Мирські  речі  цікавили  його  настільки,  наскільки  вони  могли  посприяти  його  духовному  зростанню.  Лавуа  дуже  любив  книги;  читав  він  і  художню  літературу  –  але,  як  правило,  таку,  в  якій  ішлося  про  вічні  речі.  Йому  потрібна  була  глибина  –  зрозуміло,  що  усілякі  детективні  чи  любовні  дурниці  його  не  цікавили.  Однак  більше  за  усе  він  любив  книги  духовні  й  філософські  –  і  більше  навіть  духовні;  адже  філософія  може  бути  різною:  може  вести  до  Бога,  а  може,  навпаки,  відвертати  від  Нього.  Захоплювався  історією  –  і  церковною,  і  світською,  й  історією  релігій,  бо  історія  –  то  для  уважного  ока  і  пильного  розуму  один  зі  способів  постерегти,  як  Творець  проявляє  Себе  у  світі.  Вдумлива  і  духовна  людина  намагається  розгледіти  Бога  у  всьому:  чи  то  у  людській  душі,  чи  в  людських  вчинках  –  з  яких  ізрештою  складаються  події  суспільні  і  сама  історія;  чи  то  у  природі.  «Бо  те,  що  в  Богу  невидиме,  від  створення  світу  стає  видимим  завдяки  розумному  оглядові  діл  Божих.»  Тому  Лавуа  любив  гуляти  –  особливо  там,  де  було  багато  природи  і  мало  людей.  Де  можна  було  сісти  на  лавицю,  слухати,  як  вітер  шумить  у  верховіттях  сосон,  і,  спрямувавши  неуважний  погляд  у  далечінь,  віддатися  роздумам  про  Творця  і  Вічність.  Однак  часами  натовп  теж  приваблював  його  –  він  же  був  рибалкою,  покликаним  Самим  Ісусом.  А  де  ж  іще  можна  зустріти  нещасних  і  знедолених,  як  не  на  вулицях  Міста?  Бо  ж  далеко  не  кожен  із  них  несе  свої  рани  у  храм,  а  не  у  бар.  Отець  Лавуа  ж  –  особливо  із  віком  (певне,  давалися  взнаки  роки  наполегливої  духовної  праці  над  собою)  –  викликав  якусь  безумовну  довіру,  і  досить  було  одного  погляду  у  лагідні  сірі  очі,  що  променіли  добром  і  любов’ю,  щоб  зрозуміти  –  ця  людина  здатна  тебе  вислухати  і  поспівчувати,  бо  часто  цього  буває  досить,  аби  поглянути  на  свої  проблеми  тверезо  і  знову  здобути  внутрішню  рівновагу.  Адже  коли  нам  кепсько,  ми  шукаємо  у  першу  чергу  не  порадника,  а  уважного,  співчутливого  слухача  –  у  суспільстві,  де  кожен  прагне  потеревенити  сам  про  себе,  уважні  вуха  і  доброзичливий  погляд  мають  величезну  цінність.  Траплялося  частенько,  що  із  таких  прогулянок  отець  Лавуа  приводив  до  храму  нових  прихожан,  отих  заблуканих  овець,  які  без  нього  так  би  і  пропали  десь  у  нетрях  Міста  і  людської  байдужості.  За  такий,  сказати  б,  талант,  інші  клірики  жартома  прозвали  його  «апостолом  вулиць»  -  бо  привести  до  Бога  людину  з  вулиці  –  найважче.  Ніякі  роздавання  листівок  із  рекламами  свого  храму,  обдаровування  безкоштовними  дешевими  Бібліями,  нав’язливі  чіпляння  із  закликами  покаятися,  аби  не  потрапити  до  пекла  –  не  здатні  зробити  того,  що  може  зробити  Любов.  Любов,  співчуття  і  милосердя.

...Ведучи  ж  далі  про  вподобання  нашого  священика,  зазначимо,  що  він  цікавився  духовною  спадщиною  різних  народів  і  культур,  і  з  повагою  ставився  до  усіх  релігій,  справедливо  вважаючи  їх  якщо  не  різними  шляхами,  що  ведуть  до  Бога,  то,  принаймні,  одним  довгим  духовним  пошуком  людства  своїх  витоків  і  свого  Творця.  Такі  погляди  не  заважали  йому  залишатися  ортодоксальним  католиком.  Він  був  священиком,  а  не  фанатиком.

І  навіть  одягом  він  підкреслював  своє  священство:  тоді  як  інші  отці  частенько  носили  замість  сутани  костюми,  а  при  нагоді  запросто  вбиралися  і  у  щось  зовсім  мирське  –  джинси  і  футболку,  наприклад,  не  кажучи  вже  про  відсутність  колоратки  –  Лавуа  завжди  ходив  майже  виключно  у  сутані  –  немов  черниця,  що  ніколи  не  знімає  свій  габіт,  -  підкреслюючи  цим,  що  священство  є  для  нього  не  просто  службою,  професією,  працею  для  хліба  щоденного,  -  але  [i]служінням[/i],  внутрішнім  станом  його  душі.  Зрідка  –  надзвичайно  зрідка  –  його  можна  було  побачити  у  чорному  костюмі  (саме  у  таку  мить  його  й  зустріла  уперше  Ліліт  –  він-бо  не  ходив  у  справах,  а  просто  гуляв)  –  але  й  тоді  досить  було  одного  побіжного  погляду,  щоб  зрозуміти:  перед  вами  –  справжній  священик.

Слова  апостола  Петра:  «Пасіть  Боже  стадо,  яке  при  вас  маєте,  не  з  примусу,  але  добровільно,  згідно  з  волею  Божою;  не  заради  негідного  зиску,  але  віддано!  ...Станьте  взірцем  для  пастви»,  -  то  було  сказано  про  нього.

Він  був  священиком,  тому  що  просто  не  міг  ним  не  бути.



Втім,  якби  він  мав  друзів  серед  жінок,  то  не  одна,  мабуть,  пошкодувала  би  про  те,  що  Лавуа  присвятив  себе  служінню  Богу  –  бо  на  вид  він  був  привабливим  чоловіком.  (Цікаві  і  язикаті  вірянки  й  без  того  часом  пліткували  про  нього:  красивий  чоловік  завжди  викликає  зацікавлення  у  жіноцтва  –  особливо  у  тих  поверхових  його  представниць,  які  бачать  лише  оболонку,  а  суті,  можливо,  так  ніколи  і  не  осягають.)  Але  він  уникав  близьких  стосунків  із  жінками.  
Спілкуючись  із  ними  лише  в  міру  необхідності,  він  ніколи  не  допускав  їх  до  того,  що  вперто  ховав  за  завжди  усміхненим  і  добрим,  але  все  ж  таким  непроникним  обличчям.  Серед  його  знайомих  подейкували,  що  він  або  зневажає  жінок,  або  просто  їх  ненавидить.  Втім,  душа  його  залишалася  закритою  книгою  навіть  для  тих  кліриків,  які  спілкувалися  із  ним  щодня.  Єдиною  характеристикою,  яку  будь-хто  міг  дати  йому  з  упевненістю,  були  б  слова:  «Надзвичайно  доброчесний,  цнотливий  до  аскетизму…  Бога  любить  більше  за  життя»,  -  і  хіба  можна  заперечити,  що  саме  таким  має  бути  справжній  священик?

Дивну  неприязнь,  а  можливо,  й  справжню  нелюбов  свою  до  жіноцтва  Лавуа  й  сам  не  зміг  би  собі  пояснити.  Він  ніби  боявся,  що  жінка  може  не  лише  відволікти  його  від  благочестивих  думок  про  Бога,  але  й  призвести  до  духовної  загибелі  –  для  такої  людини,  як  він,  то  було  б  за  смерть  фізичну  страшніше  невимовно.  Слова  Йсуса,  сина  Сирахова:  «Відвертай  око  від  гарної  жінки,  не  вдивляйся  в  чужу  красу.  Тому  що  багатьох  занапастила  жіноча  врода,  любов  до  неї  палить  вогнем»,  -  у  Святому  Письмі  отця  Лавуа  було  підкреслено  червоним  чорнилом.

І  він  намагався  якомога  більше  обмежити  своє  спілкування  з  цими  створіннями.  Як  тільки  по  той  бік  ґратчастого  віконця  сповідальні  він  чув  дзвінкий  жіночий  голос,  то  одразу  ж  опускав  очі,  обличчя  прикривав  рукою,  голос  його  ставав  холодним  і  проскакували  у  ньому  якісь  металеві  нотки.  Коли  йшов  вулицею,  то  частіше  за  все  дивився  собі  під  ноги,  боячись  наштовхнутись  поглядом  на  якесь  гарненьке  личко.

Але  роки  минали,  священик  змінювався;  якщо  раніше,  коли  він  випадково  вихоплював  десь  краєчком  ока  симпатичну  панянку,  бувало,  плоть  його  все  ж  могла  неусвідомлено  схвилюватися  –  то  тепер,  маючи  неповних  уже  п’ятдесят,  він,  здавалося,  зумів  цілковито  підкорити  тіло  своєму  розумові  й  волі.  Він  настільки  впевнився  в  цьому,  що  міг  спілкуватися  із  жінкою,  коли  це  було  необхідно,  міг  навіть  першим  звернутися  до  неї,  і  вже  не  ховав  очей.

І  бувало,  Лавуа  сам  дивувався  собі:  звідки  у  нього  таке  дивне  ставлення  до  жінок?  Саме  тоді  й  виринала  думка  про  минуле  життя,  і  йому  чомусь  бачилося,  що  тоді,  давно-давно,  жінка  якимсь  чином  цілковито  змінила  його  долю,  вірогідніше  за  все,  якось  трагічно  й  непоправно.  Але,  як  ми  вже  казали,  такі  думки  відкидалися  ним  як  єретичні.

До  того  дня,  поки  він  не  зустрів  Ліліт.

Ця  чорноока,  чорнокоса  красуня,  яка  так  дивно  явилася  з  багатоликого  людського  натовпу,  раптом  цілковито  захопила  його  розум,  і  думка  про  жінку  із  минулого  життя  знову  вповзла  у  свідомість,  але  тепер  набула  трохи  інших  обрисів:  священикові  чомусь  здалося,  що  сьогоднішня  чорнявка  й  та,  колишня  –  то  одна  й  та  ж  істота,  яку  дияволом  було  послано  по  його  душу.

Лавуа  впав  навколішки  й  гаряче  почав  молитися,  прохаючи  у  Пана  мудрості  та  стійкості.  А  ще  –  розв’язати,  нарешті,  ці  багаторічні  сумніви,  розвіяти  за  вітром  лукаві  думки.

Маленький  дзиґар  на  столику  біля  його  ліжка  віддзвонив  північ,  а  він  усе  стояв,  молився  і  втирав  сльози,  що  час  від  часу  зволожували  очі;  а  потім  і  заснув  так:  навколішках,  похилившись  чолом  на  холодну  долівку.

І  дивний,  неймовірно  яскравий  сон  наснився  йому:  чорноока  красуня  із  золотими  бляшками  у  чорному  ж,  як  ніч,  розмаяному  волоссі,  всіяне  блискітками  синє  плаття  розвівається  у  дикому,  але  неймовірно  чарівливому  танку;  юрба  навколо  пильнує  її  захопленими  поглядами.  А  над  ними  –  високі  вежі  якогось  древнього  собору…

Священик  прокинувся,  бо  страшенно  затерпли  ноги.  Голова  мов  налилася  свинцем,  і  не  лише  тому,  що  він  спав  у  такій  незручній  позі,  а  головно  від  того,  що  сон  цей  залишив  дивний  слід  у  нього  в  душі.  Чомусь  виникло  стійке  відчуття,  що  то  не  просто  сон  –  він  був  більше  подібний  на  видіння,  ті,  які  бачать  найбільш  просвітлені,  коли  багато  моляться.  І  та  дівчина,  і  вежі  собору  зовсім  нелогічно,  але  стійко  й  назовсім  впевнили  священика,  що  переселення  душ  існує.  Він  знав  тепер,  що  танцівниця  зі  сну  й  була  тією  загадковою  жінкою,  яка  трагічно  змінила  його  минуле  життя.  І  хоча  подробиці  тих  давніх  надривних  подій  ще  не  прояснилися  для  нього,  все  ж  він  здобув  упевненість,  що  сумніви  його  майже  вирішено.

«Дякую,  Пане»,  -  прошепотів  він  палко.

Втім,  упритул  наблизившись  до  вирішення  однієї  своєї  душевної  проблеми,  він  тим  самим  зіткнувся  з  іншою,  мабуть,  набагато  складнішою,  бо  вона  жила  не  лише  всередині  його  єства:  учорашня  дивакувата  незнайомка  була  якось  невловно  подібна  на  танцівницю  з  видіння.

І  священик  зрозумів:  ось  вона,  та  спокуса,  якої  він  уникав  і  від  якої  намагався  уберегтись  протягом  усього  свого  свідомого  життя.

[i]Далі  буде...[/i]

Мона́да  –  первинна,  неподільна,  безсмертна  духовна  одиниця,  богонароджена  чи  богосотворена.  Всесвіт  –  то  незліченна  кількість  монад  і  різного  виду  матеріальності,  що  творяться  ними.
(За  книгою  «Ружа  Світу»  Даниїла  Андреєва)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816132
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


I.Teрен

Серце не винне

Ще  є  у  нас  і  милі,  і  єдині,  
і  так  і  має  бути  до  кінця.  
Немає  золотої  середини,  
але  бувають  золоті  серця.  

Схиляється    до  терену  калина,  
яка  йому  весною  до  лиця.  
За  явором    сумує  яворина,  
а  молода  чекає  молодця.  

Ідилія  такою  видається...  
Але  душі  підказує  сонет,  –
[i]поклич  її  і  серце  обізвееться[/i].

Найкраще  соло  все-таки  дует.
Якщо  поет  не  має  дами  💕,
питається  –    який  же  це  поет?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816140
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Валерій

Знов серце болить



Рік  за  роком  стікає,  струмочком  біжить
Та  за  дні  ті  минулі  знов  серце  болить,
За  людей,  що  Майдан  об’єднав,  окрилив
Та  за  мрію  про  щастя  їх  ворог  убив.

Вони  йшли,  повні  віри  у  краще  життя,
Що  країна  розквітне  –  несли  почуття,
Що  розвіються  хмари  і  сонце  зійде,
Що  на  землю  цю  правда  і  святість  прийде.

Що  нова  Україна  постане  з  колін
І  що  в  радості  житимуть  дочка  і  син,
Що  народяться,  як  перемогу  знайдем.
Імена  ваші  ми  у  серцях  збережем!

Ви  країну  змінили  і  душі  людські!
Ваші  в  квітах  могили.  Нам  –    йти  крізь  віки
І  продовжувать  справу  ,  і  прапор  нести,
Щоб  змогли  врожаї  на  полях  прорости!

Вірте!  Зробимо    все  ми,  що  ви  почали
Лише  звільнимо  край  від  орди,  від  чуми.
І  побачите  ви  із  небесних  висот,
Що  розквітла  земля!  Що  щасливий  народ!

Рік  за  роком  стікає,  струмочком  біжить
Та  за  дні  ті  минулі  знов  серце  болить.

29.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815832
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ольга Калина

Дивися, мамо

Матусю  рідна,  подивися.  
Ось  наший  тато.  Тут    він  є.  
Скоріш  іди  і  посміхнися,
Від  сліз  лице  витри  своє.  

Ти  бачиш,    він  який  красивий
І    молодий,  такий,    як  був.  
Татусь  -    високий,  дуже  сильний,
Як  брав  на  руки  –  не  забув.

До  мене  щиро  посміхався,
Високо    вгору    підкидав.
Тоді  я  зовсім  не  боявся.  
"  Рости  щасливим"  -  так    казав.  

Ми  з  ним  ходили    на  рибалку
І  грали  разом  у  футбол.  
Він    вчив    мене,  щоб  я  ще  змалку,
У  ворота    міг    забити    гол.  

Тепер  ось  тут  висить  на  стенді,  
На  довгій,    довгій    цій  стіні,
Із  чорнобривців  і  трояндів
Так    посміхається  мені.  

Нехай      іде  з  нами    додому,  
Бо    де  ще  я  його  знайду.  
Візьме    мене    за  руку  знову                                                                                                                                                                                                                                                                                                
І  в  перший  клас  я  з  ним  піду.  

Чого  ж  ти  плачеш,  люба  мамо?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Ти  бачиш:    тата  я  знайшов.
-Іди  додому,  татку,  з  нами,
По  тебе  я  сюди    прийшов.                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ганна Верес

Наше сьогодні

Митців  багато  пише  про  природу,
Й  нема  у  цьому  їхньої  вини.
Мені  ж  болить-пече  доля  народу,
Як  і  яким  він  вийде  із  війни.

У  серце  часто    стукає  тривога,
І  щему  маю  повен  глек  душі,
Чом  рвуться  злодії  до  нашого  порогу,
А  ще  ж  були  недавно  не  чужі.

Таке  наше  хвилююче  сьогодні  –
Моменти  істини,  чи  нація  жива,
Чи  дух  її  не  вмер  в  роки  голодні,
Бо  ж  нації  без  духу  не  бува.

Лягає  час  на  плечі  України,
Лишаючи  на  них  своє  тавро…
Не  раз  –  не  два  вставала  із  руїни,
Червоно-чорний  перейшла  терор.

І  втрачено  багато,  і  здобуто,
Але  ж  безболісним  не  може  бути  гарт,
Не  має  права  нація  забути
Отих,  хто  дух  надійно  зберігав.
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815670
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодійні звуки скрипки

Ой  заграй,  скрипалю,  на  скрипочці  ніжно,
Про  далекі  гори  й  зими  білосніжні.
Хай  чарівна  пісня  доторкнеться  серця,
Сколихне  долини,  оживуть  озерця.

Жартувати  буде  Полонина  з  вітром,
Хай  серця  коханих  від  любові  квітнуть.
А  душа,  як  скрипка  на  струнах  все  грає,
Бо  вона  так  любить,  вона  так  кохає.

Як  почують  хмари  музику  чарівну
То  розбудить  дощик,  польову  -  царівну.
Впадуть  краплі  срібні  на  гучні  цимбали,
Заворожать  звуки,  мелодійні  чари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні  –
Він  ділами  наповнить  накреслений  милою  план.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й-морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 28.11.2018


Nino27

Плаче тиша

[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо    самота    в    обіймах    із    чеканням...
Плаче    тиша.
Коли    мій    спокій    вкрав,  то    не    карай    мовчанням,
Бліднуть    вірші.
А    я    ж    до  тебе  звикла    вже  давно...

І    після    заходу    завжди    буде    світанок  
Любов    жива.
Бо    невигойні    залікують    в    душі    рани  
Твої    слова.
Ти    сонечком    засвітиш    у    вікно.

Ніяк    від    себе    утекти    чомусь    не    вмію
Болить    душа.
Та    у    все    добре    збережу    святу    надію
В    своїх    віршах.
Коли    б    не    ти    не    було    б    і    мене.

На    перехресті    всіх    думок    посію    віру
і    доброту,
За    мир    на  світі    і    в    душі    молитву    щиру
Складу,  святу.
Почуй    мене,  хай    смуток    промине.[/color][/i][/b]    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 28.11.2018


Патара

Забудьте про зойки й плачі!

Забудьте  про  зойки  й  плачі,
Згадайте  якого  ми  роду!
Спрямовує  ворог  мечі,
Укотре,  в  бік  мого  народу,
То  ж  плакати  зараз  не  час,
(Чи  вдів  і  сиріт  нам  бракує?..).
Якщо  лізе  нечисть  на  нас,
Надія  на  глузд  її  —  всує.  
Гуртуймося  всі  як  один
Щоб  відсіч  загарбнику  дати!
"Азарту"  додав  їм  НАШ  Крим,
То  ж  "спесь"  зіб'ють  наші  солдати!
Хтось  гречку  уже  закупив,
Щоб  люду  "задарма"  роздати...
Невже  нам  бракує  цих  "див",
Бігбордів,  брехні  із  плакатів?..
Коли  за  парканом  біда,
А  глузд  загубив  дехто  в  хаті,
(Їм  корпоративів  шкода
І  свята  різдвяні  втрачати...),
Таких  "на  гостину"  вести
До  вдів  і  сиріт  по  країні,
Давати  читати  листи
Зі  Сходу,  що  нині  в  руїні...
Комусь  феєрверки  "печуть",
Без  них  бач  йому  не  прожити...
Згадаймо  життя  свого  суть  —
Свій  Край  берегти  і  любити!
Щоб  дітям  і  внукам  його
У  спадок  колись  передати,
Й  надалі  в  народу  мого
Від  старості  мерли  солдати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815507
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У казку нестимуть вітрила

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  до  мене,  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обійми  мене  ти  пригорнеш  до  себе,
Зима  закружляє  у  парі  із  небом.

З  тобою  ми  поруч,  а  з  нами  наш  вечір,
Торкаються  руки,  лягають  на  плечі.
Мов  лебеді  білі  піднімуть  на  крила,
У  казку  з  тобою  нестимуть  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Світлана Моренець

ТИ БЕРЕЖИ ЇХ, БОЖЕ!

Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.

Запалювали  люльки  димарі,
пихтіли  в  чисте  небо  теплим  духом.
Давно  поснули  мухи  й  комарі,
бо  холодно,  тож  не  гули  над  вухом.

Лиш  зрідка  голос  птаха  долинав,
та  й  знову  панувала  райська  тиша.
Яскраві  барви  вечір  поглинав.
Спалахували  зорі.  Місяць  вийшов.

Повільно  вечір  плив,  як  мед  густий.
Нірвана...  Але  враз  прийшла  до  тями:
за  мирні  миті  –  Господи,  прости!  –
на  фронті  платять  кров'ю  і  життями.

Благословенний  спокій  і  оця
краса,  немов  по  Божому  закону  –
все  завдяки  нескореним  бійцям,
що  тілом  закривають  шлях  дракону.

І  хвиля  смутку...  Й  звичний  епілог  –
благання  до  Небес,  слова  молитви,
бо  захистить  захисників  лиш  Бог...
–  Ти  бережи  їх,  Спасе,  в  кожній  битві.

                                             2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ольга Калина

Запалю свічку

Не  пішла  до  церкви,  хоч  запалю  свічку
Я  під  образами  в  себе  на  столі.
На  серці  тривога  ,  бо  не  спала  нічку:
Згадала  полеглих  на  клятій  війні.

Помолюся  Богу  за  душі  невинних  
Всіх,  що  відлетіли  навік  в  небуття,
Всіх,  хто  на  Майдані  й  на  Сході  загинув  -
За  Вкраїну-неньку  віддали  життя.

Гідність  і  Свободу  кров’ю  здобували,
Саме  найцінніше  клали  на  ваги,
А  в  Кремлі  підступні  плани  вже  складали  –
Лізли  в  нашу  землю  кляті  вороги.

Шматували  Неньку,  рвали,  роздирали,  
Народ  грабували,  хтіли  задушить.  
Донбас  зруйнували  і  Крим  відібрали,  
Та  Вкраїна-ненька  буде  вічно  жить.

Здобудемо  Волю,  землі  повернемо
Й  українська  мова  зазвучить  моя.
Ангелів  невинних,  що  пішли  у  небо,
Будем  пам’ятати:  ти,  і  він,  і  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


НАДЕЖДА М.

Квітка на склі


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns

[/youtube]

Мороз  кинув  квітку маленьку  на   скло.
Від  холоду,  ніби  тремтіла.
А  я  тут  подумала:  їй  повезло,
Зігріти  її  я  хотіла

Біленька,  тендітна,  та  як  її  взять?
Торкнулась  рукою  перлинки.
Бажала  тепла  свого  трішечки  дать.
Дивлюсь  -   покотились  сльозинки.

Нащо  це  торкання?  Нащо  це  тепло?
У   квіточці  цій  -  ні  кровинки.
Лиш  руки  мої  від  морозу  пекло,
В  душі  поселились  крижинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Променистий менестрель

Уходят Мамы

             

Ну  что,  мой  друг,  тяжка  утрата  –
Есть  испытание  судьбы…
Что  проще  –  потерять  нам  злато,
Но  Маму?!  …Так  Душа  скорбит.
И  Мир  не  мил,  и  Света  мало,
И  Сердце  тихо  так  стучит  –
Как  будто  ждет,  что  снова  Мама
Сейчас  со  мной  заговорит.

И  глянет  ласково  и  нежно,
И  скажет,  как  никто  другой,
И  голову  рукой  неспешно
Погладит,  как  само  собой…
Как  будто  молча  все  расскажет,
И  станет  легче  на  душе,
Исчезнет  грусть,  утонет  камень  –
Я  новый  Человек  уже.

Все  опустело,  нет  отрады,
Уплыло  облачко  вдали…
Я  знаю,  что  Ты  здесь  и  рядом…
Ни  видеть,  ни  заговорить.
Твой  Дух  витает  в  поднебесье
И  может,  рвется  вновь  к  Земле  –
Расправлю  даже  через  веси
Твои  морщинки  на  челе.

Мы  встретимся,  я  верю  свято,
В  глаза  друг  другу  поглядим…
Всё  минет…  ясным    и  понятным
Уляжется  в  моей  груди…

До  Дня  Мами

Июль  2002г.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815178
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Перифраз.

Перифраз,  Перифраза  (грецьк.periphrasis  —  описовий  вираз)  —  мовний  зворот,  який  вживають  замість  звичайної  назви  певного  об’єкта  і  полягає  в  різних  формах  опису  його  істотних  і  характерних  ознак.  П.  можуть  бути  як  довільні,  так  і  фразеологічні  сполучення  слів:  майстер  сцени  —  артист,  театральний  режисер;  благородні  птахи  —  лебеді;  чорне  золото  —  вугілля;  бити  себе  в  груди  —  каятись;  накивати  п’ятами  —  втекти  та  ін.  

У  науково-популярних  і  публіцистичних  текстах  П.  часто  використовують,  щоб  уникнути  повторень  і  водночас  висловити  авторське  ставлення  до  об’єкта  розповіді:  Геродота  називають  “батьком  історії”,  Ольгу  Кобилянську  —  Гірською  орлицею”,  Лесю  Українку  —  “дочкою  Прометея”.  До  П.  належить  і  заміна  авторського  “Я”  —  “ваш  покірний  слуга”,  “автор  цих  рядків”.  Від  частого  вживання,  зокрема  в  засобах  масової  інформації,  позитивні  якості  П.  нівелюються  і  перетворюються  на  штамп  (королева  полів,  солодкі  корені).

Перифраз  (від  д.-гр.  περίφρασις  —  «описовий  вираз,  іносказання»:  περί  «навколо,  біля»,  φράσις  «вислів»)  —  у  стилістиці  й  поетиці  троп,  що  описово  виражає  одне  поняття  за  допомогою  декількох.  

У  перифразах  назви  предметів  і  людей  замінюються  вказівками  на  їх  ознаки,  наприклад,  «зануритися  в  сон»  замість  «заснути»,  «цар  звірів»  —  «лев»,  «однорукий  бандит»  —  «гральний  автомат»,  «чорне  золото»  —  «вугілля»  чи  «нафта»,  «легені  планети»  —  «ліси».  Розрізняють  логічні  перифрази  («автор  „Мертвих  душ“»)  і  образні  перифрази  («сонце  української  поезії»).  

П.  у  художній  літературі  має  завданням  зробити  текст  виразнішим,  більш  дієвішим  та  цілеспрямованішим  і  своїм  характером  наближається  до  метафори  або  метонімії,  виражаючи  семантику  слова  чи  словосполучення  переносно,  за  принципом  подібності  й  суміжності:  “Розпадеться  луда  на  очах  ваших  [прозрієте]  неситих”  (Т.  Шевченко);  “Лягло  костьми  [загинуло]  людей  муштрованих  [солдатів]  чимало”  (Т.  Шевченко).  

Необхідно  розрізняти  П.  і  перефразування  —  часткову  зміну  відомого  вислову  (приказки,  прислів’я,  афоризми)  на  вимогу  контексту:  “Не  спитавши  броду,  полізли  у  воду”;  “І  кинули  бізнесових  щук  у  каламутну  річку  нестабільної  економіки”.

Перифраз  можна  визначити  як  неоднослівну  вторинну  номінацію  описового,  здебільшого  емоціонально-екпресивного,  оцінного  характеру,  що  являє  собою  семантично  неподільний  вислів,  який  скісно  вказує  на  істотні,  відмітні  або  суб’єктивно  виділені  носієм  мови  ознаки  позначеного  об’єкта  чи  явища  дійсності.  

Окремим  випадком  перифрази  є  евфемізм  —  описовий  вираз  «низьких»  або  «заборонених»  понять  («нечистий»  замість  «чорт»,  «обійтися  допомогою  носової  хустки»  замість  «висякатися»).  

Українська  мова  має  усталені  перифрази:  Кобзар  України  (Т.  Г.  Шевченко),  Великий  Каменяр  (І.  Я.  Франко),  Дочка  Прометея  (Леся  Українка),  столиця  України  (Київ),  місто  Лева  (Львів),  чорне  золото  (кам'яне  вугілля)  тощо.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815319
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018


Надія Башинська

УСІ ПРИЗНАЛИ ЙОГО СВОЇМ ЦАРЕМ!

         Проснувся  якось  Тигр...  Був  сильний,  молодий.
Себе  в  ріці  побачив  й  подумав:  "Он  який!  Мені  б
царем  тут  бути,  щоб  кланялись  усі.  То  не  мочив  би
лапи  у  мокрій  цій  росі."
         Ото  ж  пішов  по  лісу.  "Цар  звірів  я!"  -  казав  
усім,  кого  він  бачив,  кого  там  зустрічав.        
         А  ж  тут  назустріч  Лев...  здалека  чути  рик.
Та  молодий  наш  Тигр  вже  перейшов  на  крик.
"Давай,  -  сказав,  -  змагатись!  Хто  перший  добіжить
на  кручу  ту  найвищу,  де  річка  ця  шумить".
         Він  навіть  не  послухав,  що  Лев  сказать  хотів,  а  
миттю  розвернувся  й  стрілою  полетів.  Ламав  кущі  
й  дерева,  бо  ж  дуже  поспішав.  Він  багатьох  пора-
нив,  багато  затоптав.  Коли  прибіг  до  кручі  -  там  Лев  
уже  стояв!  
         Отак  провчив  нахабу  могутній,  мудрий  Лев.
Не  сам...  усі  признали  його  своїм  царем.
Бо  знав  той  Лев  дорогу,  якою  треба  йти,  щоб  швидко  
і  успішно  добратись  до  мети.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018


БГІ

ВЕРШИНА

Всі    ми    линем    на    вершину,
Вона  ж    в    кожного    своя.
Хто    в    дорозі    не    загинув,    
Той    свою    таки    дістав.

Вісімдесят    -  вершина    віку
І    хто    в    житті    її    здолав
Бога    за    бороду    посмикав
Якщо    й    багатсва    не    надбав.

Здобув    рОки,    честь    і    славу
На    вікИ      чи    пережив,
Любив    життя,    мов    забаву
Та    й    робив    в    нім,    що    хотів.

Маля,    дитя,    пастух,    учень,
Юнак,    студент    та    аспірант    -
Життя    піднесло    досить    круто,
Бо    мав    мету,    плекав    талант.

Дякуй    своїм    тату    й    мамі,
Що    зродили    й    підняли,
Вмолили    долю    невблаганну,
Путівку    у    життя    дали.

Дякуй    Богу,    що    знайшов
На    світі    свою    половинку,
Та    ним    освячену    любов
На    спільність,    щастя    і    на    вчинки.

Сім’ї    подякуй,    що    з    тобою
Росла,    міцніла    і    цвіла,
А    ти    в    ній    був    самим    собою
І    мав    в    польоті    два    крила.

Щира    вдячність    людям,    близьким,
Краю    рідного    просторам,
Найчарівнішій    Вітчизні,
Що    з    тобою    завжди    поряд.

Звівсь    на    вершину    -    оглянись:
Тут    до    багатства    у    роках
Здобутки    й    втрати    додались,
Де    твій    проліг    життєвий    шлях.

Коли    піднявся    на    вершину    -
Вона    підкорена,    твоя,
Раз    шлях    обрав    і    не    покинув  -
Знати    своє    в    житті    дістав!

Від    Києва    й    до    Сіднея
В    СКАЙПІ    чаркували
Щоб    вершинні    ювілеї
Життям    надихали!
           25.  11.  2018  р.,  Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815244
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Янош Бусел

Сон.

                         Донце,-  по  сленгу  рибалок…

Літній  день  поступово  згаса,-
Він  хмариночку  випив  до  донця…
Червоніє  піщана  коса,
Загорілись  маленькі  віконця…

Десь  за  ними  -  солоні  вітри
Гонять  хвилі  в  безкрайні  стихії…
Ти  не  буйствуй,  уяво,  замри,-
Спалять  душу  розбурхані  мрії…

Афродіта  із  моря  іде,-
Промайнув  силует  за  віконцем…
Краще  неї  немає  ніде,
Тло  туніки    пронизане  сонцем…

Називає  мене  на  ім'я
І  веде  на  уквітчане  ложе…
Відкрив  очі,-  це  ж  радість  моя,-
Без  якої  вже  жити  не  зможу…

Не  богиня,-  та  ложе  її
Завше  вкрито  чуттів  пелюстками...
ЇЇ    чари  і  руки  мої,-
Це  місточки  любові  між  нами…

Будувались    -  на  тлі  полонин,-
Де  духмяні  пригнічені  трави…
Не  злічити  гірських  тих  годин
Та    морської  пестливої  кави…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815163
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Ганна Верес

Коли душа наповнена ущерть (Присвячую Гнітьку Олександру Володимировичу)

Коли  душа  наповнена  ущерть

Теплом,  любов’ю,  диво-добротою,

Коли  за  інших  відчуває  щем,

Таку  людину  звуть  іще  святою.


Людей  таких  є  мало  на  землі

Й  мені,  як  матері,  за  них  трохи  тривожно,

Але  Всевишній  жить  їм  так  звелів,

Тому  вони  завжди  непереможні.


Не  балує  їх  доля  у  житті:

Є  успіхи  в  них  і  розчарування,

Та  суть  буття  їх  на  Землі  у  тім,

Щоб  вірили  в  добро  ми  і  кохання!
22.11.2018.                            

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815204
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Волинянка

Лист Миколаю

Ладнає  санчата  Миколай  в  дорогу,
Ангелятка  пошту  збирають  по  світу.
Вже  скоро  зима  підійде  до  порогу,
Принесе  для  діток  в  торбі  радість  світлу.

Сіла  за  столик  маленька  Катруся
Пише  бажання  в  чарівнім  листі:
-  Миколаю  Святенький,  щодня  я  молюся,
У  мене  прохання  звичні  й  прості.

Пошли,  Святий  Отче,  для  діда  здоров’я,
Бабуся  щоб  завжди  була  молода,
Щоб  тато  не  знав,  стріляє  як  зброя,
Щоб  в  мами  була  щаслива  хода.

Щоб  братик  приносив  хороші  оцінки,
Сестричці  в  мішку,  Святий,  принеси,
Вінок,  у  який  вплелися  барвінки,
Які  би  цвіли  цілий  рік  до  весни.

Знайди  для  сиріток  рідні  домівки,
У  цілому  світі  війну  припини.
Щоб  всі,  хто  мандрує,  вернувся  з  мандрівки,
Додому  вернувся  із  чужини.

І  ще  ,  Миколаю,  якщо  не  втомився,
 До  мене  прийди,  поцілуй  у  чоло.
Чобітки  я  сховала  –  один  залишився.
Так  хочеться,  щоб  щось  смачне  в  нім  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815237
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


LubovShemet

ДУША ПОЕТА

Душа  поета  -  наче  поле,
Яскраві  квіти  польові,
Які  ростуть  лише  на  волі,
У  вмитій  росами  траві.
Душа  поета  -  наче  небо,
Думки  летять  у  височинь,
Вона  притягує  до  себе
Молитви  різних  поколінь.
Душа  поета  -  наче  море,
Буває  шторм,  буває  штиль...
Вона,  як  чайка  у  просторі,
Що  пролетіла  сотні  миль.
Душа  поета  -      наче  рана,
Яка  в  віршах  тамує  біль,
Коли  зловмисники  старанно
У  свіжу  рану  сиплять  сіль...
Душа  поета  обирає
Свій  нелегкий  життєвий  шлях,
Вона  ніколи  не  вмирає,
Бо  залишається  в  віршах...
Душа  поета  -  поле    бою,
Правдиві,  чисті  почуття,
Щоб  бути  лиш  самим  собою,
І  гідно  прожите  життя...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815198
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


росава

* * *

А  ким  ми  були  
у  минулому  житті?
Ніяких  слідів...

*  *  *  
Юність  безсонна-
надто  коротка  вона.
І-  незабутня...

*  *  *  
А  мамин  голос-
то  найсолодший  з  усіх!
Слухав    би,  слухав...

*  *  *
Ще  листопада  
дні,  та  крадеться  зима-
порошить  снігом.

*  *  *  
Зіркою,доню,
ти  стала,хоч  так  жити
хотілось!  Доля...

*  *  *
Обнялись  двоє...
Тепло  стало  у  світі.  
Любов  зігріла.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815169
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Любов Таборовець

Життя моє, як осінь…

Порівняю  життя  своє  з  осінню…
Що  пливе,  як  хмаринка    із  просинню.  
Вигравало  духмяними  квітами,
Йшло  стежками  дощами  розмитими…
Вкрилось  дерево  роду  листочками…
І  розквітло  у    сім’ях  рядочками…
А  в  косі  вже  тумани  заплетені…
В  них  турботи  й  тривоги    уплетені.
Багровіє  ще  серце  калиною,
Вірністю  виграє  лебединою.
В  ньому  любов  -  білий  цвіт  хризантеми,
Краща    за  сяйво    перлин    діадеми.
Тривоги  мої  сумні  й  безпідставні,
Як  ночі  холодні  і  безпорадні…
То  обличчя  в  рум’янці  із  свіжістю,
Як  засяє  усмішка  грайливістю…
Погляд  очей,  як    туман  таємничий,
Чарами  манить  у  світ  мальовничий.
Думки  –  то  небо  безкрає  і    чисте…
В  листі  барвистім  дорога  терниста.
Дні,  як  листочки  спадають  осінні…
Як  кадри  з  дитинства,  юності  тіні…  
Віртуозно  в  душі  виграє  саксофон  -
Моя  Осінь  кружляє  в  Вальсі-бостон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814998
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Волинянка

Річка

Було  літо…  Було  кохання…
Наші  душі  в  раю  гуляли…
Розлучаючись,  ми  на  світанні
Цілий  день  знов  на  зустріч  чекали.

Погляд  твій  чарував  і  бентежив,
Я  тонула  у  сині  очей.
До  останку  мені  ти  належав
Під  пісні  солов’їних  ночей.

Було  літо…  І  мучила  спрага
Невгамовне  серце  твоє.
Ти  гадав,  що  це  тільки  розвага,
Убиваючи  літо  моє.

Мов  ріка,  поміж  нашим  коханням
Інша  стала  –  стрімка  глибина.
Ти  купавсь,  надихався  пірнанням,
Я  ж  хотіла  дістатися  дна…

І  тепер  ми  два  береги  різні  –  
Як  ту  ріку  мені  перейти?
Хай  минуть  швидше  осені  слізні,
Взимку  льодом  зумію  пройти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814984
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вітання Андрію Мартиненку

Щиро  вітаю  вас  Андрію  з  Днем  народження!!!
Бажаю  вам  міцного  здоров*я.  Нехай  кожен  день  буде  сповнений  добром  та  щастям.
Нехай  Господь  оберігає  Вас  від  негараздів,  а  Матінка  Божа  буде  Вашою  помічницею  в  усіх  починаннях!!!


Ще  небо  хмарами  не  вкрите

Ще  так  прозоро  сяють  роси

А  вже  по  ліву  руку  -  літо

А  вже  по  праву  руку  -  осінь

Ще  очі  блиску  не  позбулись

Ще  серце  жити  не  стомилось

А  вже  по  ліву  руку  -  юність

А  вже  по  праву  руку  -  зрілість

А  час  летить  нестримно  далі

Й  душа  немов  би  молодіє

По  ліву  руку  всі  печалі

По  праву  руку  всі  надії

Життя  не  зміряти  літами

А  щастя  -  то  важка  наука

Хай  буде  радість  завжди  з  Вами

По  ліву  і  по  праву  руку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814980
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Янош Бусел

Руїна.


                                             Було...Все  знесли...
                                             Йдемо  до  людей...
                                             До  законів  і  правди...

Кигичуть    чайки    над    водою,
Висить    над    пагорбом    туман...
Руїну    він    прикрив    собою,
Страшну,    конаючу    від    ран.

Колись    тут    Хрест    купався    в    хмарах
Чи    першим    Сонце    зустрічав.
Тепер    не    Божий    Дім  -  Примара
Кричить    та    стогне.    Так    кричав

Нещасний    Воїн,    супостатом
Навпіл    розчахнутий      мечем.
Страшні    часи...Йде    Брат    на    Брата,
На    Батька  -  Син...А    Кров    тіче

З    Підвалів    темних    прямо    в    ріки.
Вселенський    жах.    Вселенська    лють.
Біснуються    Вожді  -  шуліки.
А    Люди    мруть.    І    Храми  -  мруть...

Господь    мовчить.    Селянські    руки
Уже    вчинили    перший    гріх  -
Звалили    Хрест.    З    району    Круки
Ікони    тягнуть    за    поріг...

Ридають    чайки    над    водою,
Висить    над    пагорбом    туман...
Руїну    він    прикрив    собою,
Страшну,    конаючу    від    ран.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814974
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Амадей

А серцю хочеться весни

Надворі  осінь,  а  в  душі,
Цвітуть  трояндами  вірші,
І  ллється  музика  Шопена,
Й  не  жовта  осінь,  а  зелена.
Не  осінь  вже,  а  раннє  літо,
І  серцю  хочеться  радіти,
І  серцю  хочеться  співать,
Піднятись  в  небо  і  літать.
Летіть  у  небо,  аж  до  зір,
Душа  ж  у  грудях,  ніби  звір,
Моє  серпденько  вириває,  
І  чую  голос  твій..."Кохаю".
І  ніби  зорі  твоі  очі,
Медовіі  вуста  жіночі,
Ночами  не  дають  спочить,
А  серцю  хочеться  любить.
А  серцю  хочеться  весни,
І  тіло  все  немов  воскресло,
Неначе  осінь  чарівна,
Не  осінь  зовсім,  а  весна,
Співа  п"янкими  солов"ями,
Із  поцілунками  ночами,
Із  теплим  потиском  руки,
Куди  ж  подіну  я  роки?
Куди  подіну  сиві  скроні,
Душі  ж  любить  не  заборониш!
Душі  так  хочеться  тепла.
Мочити  в  росах  ноги  босі,
І  бавитись  твоім  волоссям,
І  пить  із  губ  п"янкі  меди,
Й  забуть  осінні  холоди.
Але  ж  надворі  пізня  осінь,
І  в  серденько  журбу  приносить
Прощальне,  жалібне  "Курли"
Що  посилають  журавлі.
В  повітрі  жовтий  лист  кружляє,
І  землю  золотом  вкриває,
Мені,  ще  хочеться  весни,
Та  часу  біг  не  зупинить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


dovgiy

ДІДОВА СЛУЖБА

Малий  внук  питає  бабцю:
Баб,  а  де  наш  дєдка?
На  городі  он,  -  сапає.
Чом  питаєш,  Петька?
А  чи  не  могла  б  ти  дєдку
Місцем  поміняти:
Ти  підеш  город  сапати,
А  він  хай  йде  гратись.
А  хіба  його  не  зможу
Тобі  замінити?
Ні,  бабуню!  Ти  не  вмієш
Коником  служити!
Дєдка  вміє  поскакати
Галопом  по  хаті,
А  ти,  бабцю,  як  кобилка
Тягнеш  свої  капці!
Сонце  за  вершечок  неба
Диском  зачепилось.
Баба  рачки  над  грядками
Мучить  своє  тіло.
Зо  десяток  змахів  зробить,
На  сапу  зіпреться,
Та  й  шматочком  фартушини
Млосно  обітреться.
А  в  цей  час  лунає  з  хати
Хвацька  бойовиця.
Діду    на  конячій  службі
   Спокій  і  не  сниться!
Бо  козак  на  попереку
Завзято  гарцює
І  лінійкою  по  заду
Старого  лупцює.
Скаче  дід  по  всіх  кімнатах,
Скаче  коло  хати,
Та  ще  велить  козаченько
Бадьоро  іржати,
Бо  не  личить  вороному
Огирем  ставати.
Ох,  не  легко  дідусеві
Роль  конячу  грати!
Та  чого  вже  не  потерпиш
Ради  втіхи  внука,
Бо  любов  до  цих  –  найменших,  -
Дивовижна  штука!

21.11.2018        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814718
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


горлиця

MAMA

Схилені    плечі,  голівка  посріблена,
Руки-  мережки  життя,
Вишита    хрестиком    доля    відспівана,
Веснам  нема  вороття!

Мамо,  голубонько,  в  хамарах  захована,
Знаю,  тебе  не  верну!
Серцем  торкаюся  спогадів  зрошених,
В  них  я  тебе  віднайду!

Кажуть-найбільше  кохання  до  милого.
Мамо,  такого  нема!
Є  лиш  любов  твоя  в  серці  зігрітая,
Й  не  захолоне  вона.

Всі  оті  ніченькі  в  казках  проведені,
Щастям  для  мене  були,
Всі  ті  роки,  що  для  мене  відмолені,
В  ласці  твоїй  процвіли!

 Ось  і  тепер  коли  сум  підкрадається,
Гне      мої  плечі  тягар,
Очі  заплющую  й  знову  ввижається,
Казка,  що  нищить  печаль.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814571
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Георгий Данко

13. О любви, женитьбе, семье -1

ЭЮ  ЭНЦИКЛОПЕДИЯ  ЮМОРА  

Когда-то,  в  начале  2000-х  г.г.  захотелось  мне  создать  "Энциклопедию  юмора".  
Это  -  выжимки  из  прочитанных  книг,  интернетовских  сайтов  (Перлы),  личные  наблюдения  и  разработки,  -  разбитые  по  темам  и  алфавиту.  
Выложенное  собрание  -  образец  такого  "творчества"  
Прошу  не  путать  с  чужими  высказываниями,  мои  личные  -  обозначены  значком  (*).

                                                           13.  О  любви,  женитьбе,  семье


АИСТ  -  символ,  придуманный  для  объяснения  детям,  откуда  они  берутся.
- Куда  девается  аист  после  того,  как  принесет  ребенка?  -  Обратно  в  штаны.
Ангелом  бывает  только  жена  вдовца.  
А  по  ночам  Мальвина  любила  одним  глазом  смотреть  на  звёздное  небо  и  вспоминать  о  том  незабываемом  поцелуе,  который  ей  подарил  Буратино...  
Баба  Яга,  можно  я  тебя  поцелую?  -  спросил  Змей  Горыныч.  -  Только  не  все  сразу!  
Без  родительской  помощи  трудно  стать  тунеядцем.  
Белый  ужин.  Дамы  кормят  мужчин!
Библия  учит  любить  ближнего  своего,  а  Кама-Сутра  объясняет,  как  именно...              
Близость  с  женщиной  восхитительна,  но  ее  присутствие  невыносимо.  
Больно  много  вас,  женатых,  развелось!
Большое  мужское  горе  складывается  из  маленьких  женских  радостей.
Борьба  за  мир  -  это  как  секс  за  девственность.  
Браки  совершаются  на  небесах.  Видно  и  там  не  без  брака.
Браки  совершаются  на  небесах,  но  регистрируются  на  Земле!
Буду  поздно.  Суп  на  полу.  Выпей.
“Была  не  была?”  –  и  шарит  по  тахте  руками.
Вам  смешно,  а  мне  жениться.
Ввести  могу,  но  только  в  заблужденье…
В  гостях  хорошо,  а  дома…  лучше  и  не  вспоминать.
В  гостях  хорошо,  а  кушать  хочется...
Вдова  уже  не  находит  в  своём  муже  ни  единого  недостатка.
Великих  мужей  рождают  только  великие  жёны.
Вернулся  муж  из  командировки,  и  жена  ему  устроила  сцену  верности.
Вернулся  муж  с  рыбалки,  а  жена  ему  и  говорит:  "Пойди,  проверь,  не  поймал  ли  чего!"
Весна,  мужчинка  торжествует!
Весна  -  период  парообразования.
Виагра  +  димедрол  =  любовь,  похожая  на  сон.
В  кино,  на  мелодраме:  Она  –  Они  поженятся?  
               Он  –  Наверно.  Такие  фильмы  часто  заканчиваются  трагически.
В  любви  теряют  рассудок,  в  браке  же  замечают  эту  потерю.
Влюбленные  всегда  начинают  с  того,  что  обманывают  самих  себя,  а  кончают  тем,  что  обманывают  других.  Люди  называют  это  романом.
В  метро:  -Молодой  человек,  а  теперь  оденьте  меня,  а  то  мне  выходить  на  следующей.
B  молодости  нас  волнуют  вопросы  секса,  в  старости  -  ответы  
В  наши  дни  глава  семьи  тот,  кто  решает,  какую  телепрограмму  смотреть.
В  начале  было  слово.  Потом  слова,  слова,  слова...  
В  не  порочащих  его  связях  не  замечен…  
В  ожидании  любви  можно  так  и  остаться  незамужней  женщиной.
Вопрос:  есть  ли  у  вас  дети?  Три  варианта  ответа:  да,  нет,  не  знаю.
Воспитание  -  процесс  устранения  личных  недостатков  у  своих  детей.  
 -Вот  бы  научиться,  как  лосю,  сбрасывать  рога!
Вот  так  мы  с  тобой  и  оказались  по  разные  стороны  одного  презерватива.  
В  поезде:  -Только  попытайся  поцеловать  меня,  и  я  закричу!  –Я  –  тоже!
В  постели  можно  делать  всё,  что  доставляет  удовольствие  обоим.  Даже  читать.
Время  детское,  а  спать  уже  хочется  по-взрослому  ...
В  рогах  правды  нет.
В  семье  главное  не  деньги,  а  чувства,  которые  они  приносят.
Все  шубы  могут  поместиться  в  одну  моль.
Всё,  что  я  умею,  портит  майонезом  “Кальве”  моя  мама.
Всё!  Я  подаю  на  развод!    -  Я  -  за!  Обоими  рогами!
В  сущности,  тюрьма  и  брак  -  одно  и  то  же,  с  той  лишь  разницей,  что  в  тюрьме  за  примерное  поведение  срок  сокращают.
-Вот  бы  научиться,  как  лосю,  сбрасывать  рога!
Вчера  встретил  в  шкафу  такого  интересного  человека…
В  чужой  жене  обычно  нравится  именно  это.
Выполненная  супружеская  обязанность  -  нравственное  половое  удовлетворение.
Выбирать  невесту  глупо!  Главное  -  выбрать  тёщу!                                                                
Вышла  замуж.  Вернусь  через  полчаса.
Главное  различие  между  любовью  за  деньги  и  бескорыстной  любовью  заключается  в  том,  что  любовь  за  деньги  дешевле.  
Глупый  муж  ругает  жену,  а  умный  –  себя.  За  то,  что  женился.
Господа,  любовь  -  это  не  чувство,  а  промежуток  времени.
Готов  был  отдать  за  любовь  жизнь,  но  она  брала  только  наличные.
Граждане  родители!  Помните  -  оставленные  без  присмотра  маленькие  дети
             очень  быстро  становятся  маленькими  родителями.  Ж.  "Вокруг  смеха"
Да  не  ревнуй  -  один  я  у  тебя.
Да  нет,  до  свадьбы  он  не  заикался...
Да,  я  женат,  но  лишь  официально!
Двоежёнство  карается  двумя  тёщами...  
Девиз  несчастливой  жены:  "Я  хотела  видеть..."
Дело  мастера  боится,  а  потому  в  руки  не  дается.  
День  рождения  жены  лучше  помнить,  год  рождения  –  лучше  забыть.
Держи  интимную  дистанцию  (пространство  от  20  до  50  см    считается  интимным).
Дети  охотно  делятся  лишь  двумя  вещами:  заразными  болезнями  и  возрастом  своих  матерей.
Дети  рождаются  по  социальному  заказу,  но  благодаря  частной  инициативе.
Детство  называют  счастливым  потому,  что  жена  появляется  значительно  позже.
ДЖЕНТЛЬМЕН  -  это  "такой  человек,  общаясь  с  которым,    каждый    невольно  становится  тоже  
               джентльменом."
     Некоторые  из  многочисленных  перлов  Константина  Мелихана:
     "Должен  ли  джентльмен  ждать  ребенка,  если  дама  его  тоже  ждет?"
     "Должен  ли  джентльмен  платить  за  даму  в  автобусе,  если  она    заплатила
                       за  него  в  ресторане?"
     "Должен  ли  джентльмен  брать  деньги,  если  ему  их  не  дают?"
     "Должен  ли  джентльмен  дарить  жене  колготки,  если  она  нашла  их  у    него
                       в  кармане?"
     "Должен  ли  джентльмен  пожелать  даме  спокойной    ночи,    если    спокойной
                       ночи  дама  не  желает?"
       Настоящий  джентльмен  -  тот,  кто  кошку  всегда    называет    кошкой,    
                       Даже  если  он  об  нее  споткнулся.
--  Дорогая,  понизь  свой  голос  до  крика…
Дорогая!  Я  принёс  тебе  дефицит!  -  Какой?  -  Иммунный!                                                                    
До  свадьбы  мужчины  носят  женщин  на  руках,  а  после  –  на  шее.
Доступность  товара  зависит  не  от  цены,  а  от  жены.
Дубровский  имел  связь  с  Машей  через  дупло.  
Дураки  от  несчастной    любви  стреляются.  Умные  пишут  стихи.  Самые    умные  не  влюбляются.
Дурак  -  состояние,  в  котором  может  пребывать  мужчина,  не  догадываясь  об  этом,  если  у  него  нет  жены.  
Его  жена  была  ревнива  до  ужаса.  И  даже  немного  после.
Если  автобусу  изменит  жена,  он  станет  троллейбусом  (рогатым).
Если  бы  Бог  не  создал  женщину,  все  мужики  были  бы  гомосексуалистами.  
Если  вам  очень  не  хочется  мыть  грязную  посуду,  помойте  чистую.
Если  вас  не  устраивает  ваша  зарплата  –  отдайте  её  жене.
Если  ваш  муж  начал  следить  за  модой,  начинайте  следить  за  ним.
Если  вы  проснулись  утром,  а  жена  с  вами  не  разговаривает  -  значит,  пьянка  удалась.  
Если  вы  хотите  жениться  на  умной,  красивой  и  богатой  -  вам  придётся  жениться  три  раза.  Если  двое  сошлись  во  взглядах,  значит,  они  решили  разойтись.
Если  жена  поутру  опохмеляет  мужа,  то  она  не  просто  умница,  а  красавица!
Если  жена  молчит,  лучше  её  не  перебивать…
Если  жена  пилит  мужа,  значит,  хочет  сделать  из  него  прекрасную  половину.  
Если  женщина  говорит  Вам,  что  она  Вас  любит,  то  это  еще  совсем  не  значит,  что  она  любит  только  Вас.  
Если  любовь  –  слепа,  чего  же  удивляться,  что  она  бывает  с  первого  взгляда.
Если  не  можешь  сделать  девушке  пpедложение  -  сделай  ей  словосочетание.
Если  от  тебя  ушла  жена,  запомни,  как  ты  этого  достиг.
Если  памперсы  жмут  спереди,  значит  кончилось  детство.
Если  супруги  молчат,  значит,  им  есть  что  сказать  друг  другу.  
Если  уж  любить,  то  такую  женщину,  чтобы  с  ней  не  стыдно  было  попасться  на  глаза  жене.
Если  человек  говорит,  что  он  вас  любит,  это  ещё  не  значит,  что  он  любит  только  вас.  
Если  человек  -  жена,  то  это  надолго.  
Если  чрезмерная  увлечённость  вашего  ребёнка  компьютерными  играми  вызывает  у  вас  беспокойство,  постарайтесь  приобщить  его  к  более  серьёзным  и  здоровым  занятиям:  картам,  вину,  девочкам.  
Есть  ли  жизнь  после  брака?!
Есть  ли  личная  жизнь  на  Марсе?
Жена  всегда  готова  потуже  затянуть  ремень.  Мужа.  на  его  шее.
Жена  –  друг  человека.(*)
Жена  нечаянно  нагрянет…
Жена  -  существо,  способное  согреть  вместо  жизни  -  суп.
Жене  надо  говорить  правду  и  только  с  три  короба.
Женился  сам  -  останови  другого!
-Женись  на  мне,  я  буду  дурой!
Жениться  -  значит  наполовину  уменьшить  свои  права  и  вдвое  увеличить  свои  обязанности  (Шибко  умный  Шопенгауэр).
Жениться  можно  и  по  любви.  Да,  да,  я  говорю  о  деньгах.
Жених  всегда  говорит  о  сердце,  муж  –  о  печени.
Жених,  как  и  сапёр  -  ошибается  один  раз.
Жену  свою  люблю,  поэтому  изменяю  редко.  
Женщина  знает  смысл  любви,  а  мужчина  -  ее  цену.
Женщина  любит  мужчину,  потому  что  он  любит  ее,  а  мужчина  любит  женщину,  потому  что  он  вообще  их  любит.  
Женщину  надо  любить  так,  чтобы  ей  в  голову  не  пришло,  что  кто-то  другой  может  любить    ее  сильнее.  
Женщины  лучше  понимают  детей,  поэтому  мужчины  к  ней  так  и  тянутся.
Женятся  дураки.  Умные  выходят  замуж.  
Жизнь  -  болезнь  со  смертельным  исходом,  передающаяся  половым  путём.  
Жизнь  человеку  даётся  один  раз,  и  в  основном  случайно...
Жизнь  шире,  чем  кровать.
ЗАГС  -  это  единственное  заведение,  где  за  брак  платят  деньги.  
Злые  жены  ставят  мужьям  шишки,  а  добрые  -  рога.
И  без  себя  я  вас  не  представляю.
И  всем  ты  хороша…(и  мне,  конечно,  тоже…)
Идеальный  муж  -  это  мужчина,  который  не  изменяет,  не  курит,  не  пьёт  и...  не  существует  
И  запретный  плод  следует  мыть  перед  употреблением.
Извините,  вы  верите  в  любовь  с  первого  взгляда,  или  мне  зайти  попозже?
Из-за  любимой  можно  пойти  на  край  света  с  кем  угодно.
Из  письма:  “Милый!  Мне  не  нужен  умный,  мне  не  нужен  красивый  -  мне  нужен  только  ты…”
Иногда  счастье  человека  в  том  и  состоит,  что  его  не  так  поняли.
Иногда  так  хочется  пожить  одними  чувствами,  но  чувство  юмора  не  позволяет.
"Интересно,  берут  ли  с  Нобелевской  премии  алименты?"    В.  Владин
Искусственный  спутник  жизни.
...и  так  ненавязчиво  пригласи  её  на  рюмочку  водки...                                                              
Итак,  она  звалась  Татьяной,  сама  не  зная  почему…  (*)
И  теперь  у  меня  и  в  личной,  и  в  семейной  жизни  всё  пришло  в  норму.    
Каждая  мать  надеется,  что  её  дочь  будет  счастливее  в  браке,  чем  она  сама,  но  ни  одна  мать  не  надеется,  что  её  сын  женится  удачнее  своего  отца.  
Каждый  муж  мечтает  зарабатывать  столько,  сколько  тратит...  его  жена.
Как  аукнется,  так  и  агакнется.
Как  бы  там  ни  было,  грязная  посуда,  в  конце  концов,  найдёт  своего  героя!
Как  природа  допустила  рождение  Гитлера,  Чикатило  и  моей  тёщи  Антонины  Ивановны?                  
Как  робок  он...  сопротивляться  сложно...  
Как  только  я  сообщаю  маме,  что  женюсь,  она  спрашивает,  на  каком  она  месяце.
Как  хочется,  но  чтобы  без    последствий…
Когда  любимый  человек  далеко  –  болит  сердце,  а  когда  он  рядом,  болит  голова.
Когда  люди  не  сходятся  в  главном,  они  расходятся  из-за  пустяков.
Когда  мало  времени,  тут  уже  не  до  дружбы,  -  только  любовь./
Когда  ты  рядом  со  мной,  мой  смысл  наполняется  жизнью.  
-Коммутатор?  Соедините  меня  с  женой!-Какой  номер?  –Что  я  турок,  чтобы  их  номеровать?!
Комплимент  жене,  вернувшейся  из  парикмахерской:"Настоящую  красоту  ничем  не  испортишь!"
Когда  дело  доходит  до  раздела  имущества,  оказывается,  что  между  мужем  и  женой  очень  много  общего!
Когда  она  умерла,  все  увидели,  как  муж  любит  её.
Крайними  чаще  оказываются  ближние.
Красивые  женщины  либо  снятся  по  ночам,  либо  просто  мешают  спать.
Красивый  мужчина  –  это  для  души,  а  богатый  –  для  женитьбы.
Красивыми  не  рождаются…  Красивыми  пользуются.
Кто  виноват?  Это  вопрос  мальчика,  но  не  мужа!
Кто  последний  тот  и  папа.  
Кто  я  такой?  Всё-всё,  я  одеваюсь.
Либо  се  ля  ви,  либо  се  ля  вас.
Лучше  жён  могут  быть  только  жёны,  на  которых  ещё  не  бывал.  
Лучше  иметь  тёщу-скандалистку,  чем  тестя-каратиста.
Лучший  способ  запомнить  день  рождения  своей  жены  -  это  один  раз  забыть  его.  
Любимая,  не  слышу  отговорок...
Любимая!  Таких,  как  ты,  не  было,  нет  и  не  надо!
Любим  одних,  женимся  на  других.  Если  Вы  полюбили  жену,  значит,  это  не  Ваша  жена.  
Любите  внуков  -  они  отомстят  детям...    
Люблю,  скучаю,  шучу...
Любить,  так  любить,  чтобы  сердце  стучало.  Пить,  так  пить,  чтобы  лежа  качало.  
Любовная  драма:  любит,  но  не  за  то,  за  что  хотелось  бы.
Любовь  бывает  вечной.  Только  партнеры  меняются.  
Любовь  в  жизни  бывает  только  одна,  но  её  объект  постоянно  меняется...  
Любовь  греет,  но  водка  быстрее!
Любовь  -  зла,  а  за  козла  -  ответишь!
Любовь  зла,  но  не  так,  как  на  это  надеется  козёл.
Любовь  зла.  Одна  Надежда,  что  Вера  добрее.  
Любовь  зла,  полюбит  и  козёл.
Любовь  зла  –  превращает  в  козла.
Любовь  зла:  уснул  –  и  уползла.
Любовь  и  похмелье  каскадно  усиливают  чувства.
Любовь,  конечно,  пьянит,  но  водка  -  дешевле!
Любовь,  которая  никогда  не  бывает  взаимной.  Любовь  к  Родине.
Любовь  к  себе  -  чувство,  редко  остающееся  безответным.
Любовь  к  тёще  измеряется  километрами.  
Любовь  ломает  и  крушит  все  преграды,  оставляя  за  собой  кучу  обломков...
Любовь  не  ненависть,  бывает  не  взаимной…
Любовь  помогает  убить  время;  время  помогает  убить  любовь.
Любовь  придумали  мужики,  чтобы  не  платить  за  удовольствие.
Любовь  придумали  мужчины,  чтобы  не  платить  женщинам.
Любовь  приходит  и  уходит,  а  семья  остаётся.
Любовь  -  природное  самоистязание  (*)
Любовь  –  совокупность  определённых  чувств  и  неопределённых  мыслей.
Любовь  -  это  ваза  с  ядом,  покрытая  горьким  шоколадом!  
Любовь  –  это  всё.  И  это  всё,  что  мы  знаем  о  ней.
Любовь  -  это  заблуждение,  будто  одна  женщина  отличается  от  другой.
Любовь  -  это  когда  разум  смотрит,  смотрит  на  все  это,  пару  раз  пытается  что-то  сказать,  вздыхает,  пожимает  плечами  и  удаляется.  
Любовь    -    это    когда    ты  прерываешь    почтовую  сессию,  чтобы    позвонить  девушке.  
Любовь  -  это  когда  хорошим  людям  плохо.
Любовь  -  это  не  просто  так:  ею  надо  заниматься!
Любовь  –  это  светлое  чувство,  не  омрачённое  семейной  жизнью.
Любовь  -  это  такое  волшебное  чувство,  когда  тебе  кажется,  что  ты  взлетаешь  все  выше  и  выше,  к  облакам.  А  потом  наступает  просветление,  и  понимаешь,  что  ты  находишься  в  облаках,  а  парашют  забыл  на  земле.  
Любовь  -  это  такое  состояние,  когда  готов  даже  жениться.
Любовь  -  это  торжество  воображения  над  интеллектом  
Любой  женатый  мужчина  должен  забыть  о  своих  ошибках:  двум  людям  нет  необходимости  помнить  одно  и  то  же.  
Любящая  женщина  -  это  та,  которая,  спустив  вас  с  лестницы,  обязательно
                         поинтересуется:  “Ты  не  ушибся,  милый?”
Люди  ошибаются  один  раз:  Мужчины  думая,  что  все  женщины  разные,  а  женщины  думая,  что  все  мужчины  одинаковые.
Маленькие  дети  не  дают  спать,  а  большие  -  жить.  
“Маленькие  дети?  -  Ни  за  что  на  свете…”
Матери  нужно  двадцать  лет,  чтобы  сделать  из  сына  мужчину;  другая  же  женщина  за  двадцать  минут  сделает  из  него  идиота.  
Меняю  книгу  о  контрацепции  на  детскую  коляску.  
Мечта  идиота  обычно  выглядит,  как  жена  соседа.
Милая,  у  нас  с  тобой  мобильная  связь…
Милые  бранятся  -  только  тащатся.  
Милый,  мне  так  хорошо  с  тобой!  Хоть  где,  хоть  как,  хоть  с  кем…
Милый!  Не  выводи  себя  из  меня!
Минздрав  предупреждает:  любить  и  кататься  одновременно  –  опасно  для  здоровья!
"Мне  товарищ  Бирюкова  дала  два  раза  в  письменном  виде".  Анатолий  Лукьянов
Многие  мужчины  имеют  характер.  До  женитьбы.
Многие  холостяки  мечтают  об  умной,  красивой,  заботливой  жене.  А  ещё  больше  о  ней  мечтают  женатые...  
Многим  Адамам  Ева  вышла  боком.
Может,  тебе  и  ключ  от  квартиры,  где  девки  визжат?
Можно  не  любить  женщин,  но  знать  это  должна  только  жена.  
Молодой  хозяйке  на  заметку:  “Помните,  что  скромная  бутылка  водки  не  только  украсит  стол,  но  и  скроет  ваши  кулинарные  промахи”.
Молодой  человек,  а  уже  одной  ногой  в...  браке.
Молодые  девчонки  –  лучшее  средство  от  виагры.
Моя  жена  всегда  разделяет  моё  мнение:  на  своё  и  ошибочное.
Муж  был  совсем  молоденький  -  рожки  только  пробивались.
Муж  не  вовремя  хуже  татарина.
Мужское  и  женское  начало  по-русски:  Мань  и  Вань.
Муж  -  то,  что  остаётся  от  мужчины  после  брака.
Мужчина  гоняется  за  женщиной,  пока  она  его  не  поймает…
Мужчины  лысеют  для  того,  чтобы  продемонстрировать  отсутствие  рогов.
Муж  –  это  полбеды.  Вторая  половина  –  жена.
Мы  всегда  в  ответе  за  тех,  кого  мы  экзюпери.
Мы  не  настолько  богаты,  чтобы  покупать  дешёвых  женщин.

Продолжение  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794791

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794555
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 19.11.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Моє життя

Життя  гортає  списані  сторінки  -
події,  дати,  пройдені  дороги,
звучать  слова  то  голосно,  то  дзвінко,
то  раптом  замовкають  від  тривоги…

Міняються  пейзажі  дивовижні,
світлини  сильних  вражень  незабутніх,
минають  дні,  складаються  у  тижні,
а  між  рядками  -  мрії  про  майбутнє…

Приємні  спогади  дарують  радість,
блокує  пам`ять  горе  і  страждання,
коли  прийде  в  мій  дім  самотня  старість,
мене  зігріють  вірші  про  кохання…

У  них  реальність,  почуття  шалені  -
немає  приводу  себе  жаліти,
я  спогади  візьму  в  обидві  жмені,
і  пригорну  до  серця,  ніби  квіти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814476
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Lana P.

ЗОРЯНІ ВЕЧОРНИЦІ

Сузір’я  нахилилось  до  лагуни,
Сплітаються  в  танку  рибальські  шхуни  —
Цілуються  носами,  без  пручання,  —
Музичними  акордами  звучання.

Таємний  світ  маскується  в  палітрі,
Шовковий  бриз  гойдається  в  повітрі,
В  кущах  цвіркун,  прихований  від  зору,
Засюркотав  мелодію  бадьору.

Пітьма  забрала  сумніви  й  тривогу,
Тропічний  місяць  освітив  дорогу  
У  блискітках,  що  глипають  з  водиці,  —
На  зоряні  зібрались  вечорниці.                              15/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814500
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ниро Вульф

Мамини руки

Посвящаю  коллеге  в  день  
рождения  17/11/18



[i]Мама  колисала   донечку-манюню,

Та  й  зросла  тендітна  дівчина-красуня.

В  її  щирім  серці  -  море  із  любові,

Має  добру  вроду,  очі  наче  зорі.



Та  років  у  неї  ще  не  так  багато,

Але   все  одно  –  у  родині  свято!

Нехай  буде  все,  що  в  житті  потрібно  –

Щастя  та  любов,  стіл  завжди  не  бідний.



Та  усі  роки,  що  складають  долю,

Мудрість   додають  з  часом  та  поволі.

Нехай  мами  руки  донечку  плекають,

Ніжність  їй  несуть,міцно  обіймають.



Мамина  любов  це  як  нагорода,

Береже  завжди  від  лихої  негоди.

Свято  в  мами  теж  –   народилась  доня,

Хоч  зросла  вона,  все  одно  –  манюня.



Хай  насниться  їй,  наче  у  дитинстві,

Колисковий  дзвін,  квіточки  барвисті.

А  якщо  життя  закружить  штормами,

Наче  оберегом  стануть  руки  мами.



Бережіть  любов  ,  щастя  у  родині,

Років  сто  бажаю  вам  завше  та  віднині.!

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814482
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Крилата

НА МОГИЛІ ВАСИЛЯ СЛІПАКА

Чому  ти  тут  лежиш,  Васильку?
Плита  надгробна  у  воді.
Портрет  намок.  Зажди,    ось  хвильку,
Зберу  краплини.  І  тоді

Погомоню  з  тобою,  брате.
Ти  кревним  став  мені  тепер,  
Коли,  лишив  життя  крилате
І  за  мою  свободу  вмер.    

Лежиш  тут,  наче  стятий  колос,  
А  міг  би  брати  всі  кутки,  
Де    рідкісний  в  пошані    голос,
У  душах  сіяти  квітки.

Болить  мені  твоє  мовчання.
Пече  завчасний  твій  відліт.
Коли  ж  уже  прийде  світання,
Осяє  ніс  на  сотіні  літ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814138
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 19.11.2018


Nino27

Та боюсь…це вже буду не я

[b][i][color="#8448b5"]Так    ніхто    не    любив...
Я    боюся    такого    кохання.
Якось    Бог    допустив,
Чи    послав    мені    випробування  -
Ти  ж    любове    єдина    моя!

Все    не    просто,    повір  -
Я    водночас    щаслива    й    не    дуже.
Душа  -    загнаний    звір
І    зі    мною    нітрішки    не    дружить,
Вже    не    знаю  -  це    я    чи    не    я.

І    ридає    душа,
Бо    не    вміє    тебе    не    любити.
Заховаю    в    віршах
Всі    тривоги    і    все    пережите
В    Бога    щастя    для    тебе    прошу.

Будь    щасливим!  Пробач,
Що  в    думках    і    у    снах    залишаю.
Час    неначе    палач,
Дні    летять    чи    так    просто  -  минають...
Можна,  в    серці    тебе    залишу?

Якщо    зникну  -  прости,
Буду    вчитись    тебе    не    любити.
Не    руйную    мости,
Хоч    хиткі,  ними    можна    ходити...
Про    одне    лиш    прошу  -  без    образ.

Найсвятішу    любов
Я    навіки    в    душі    заховаю.
І    молюсь,  знов  і    знов
Берегти    тебе,    Бога    благаю...
Ще    зустрінемось...може...не    раз.
           -          -          -          -        -        -
Та    боюсь...це    вже    буду    не    я.

[/color]




[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 19.11.2018


Redivivus et ultor

… бо діти пахнуть молоком

…  бо  діти  пахнуть  молоком,
Сорочка  прана  пахне  вітром,
Бо  сонце  котиться  клубком
За  обрій  десь,  в  подІл  крайсвіту,
Бо  губи  теплі  та  п’янкі,
Немов  глінтвейн,  та  ледь  вологі,
Бо  у  замерзлої  ріки
Завчасно  почались  пологи,
Немов  весна,  хоч  за  вікном  –
Плечиста  та  дебела  осінь
Вкриває  світ  брудним  рядном,
Плете,  похмура,  сиві  коси.
А  десь  –мигдаль,  а  десь  –  печаль
І  плачуть  гірко  пізні  квіти,
Закуті  в  крижаний  кришталь…
Чомусь  так  смачно  пахнуть  діти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Епаналепсис.

Епаналепсис  (грецьк.  epanalepsis  —  повторення)  —  інтонаційно-звукова  та  лексико-композиційна  фігура  поетичної  мови,  що  утворюється  повторенням  у  наступному  віршовому  рядку,  переважно  на  його  початку,  слів,  фраз  або  їх  частин,  якими  закінчувався  попередній  рядок.  Різновид  градації.  У  такий  спосіб  наступний  рядок  вірша  ніби  підхоплює  зміст  і  звучання  попереднього,  інтонаційно  стикується  з  ним,  що  й  формує  відповідно  ритмо-мелодійну  експресію  вірша,  строфи.  Е.  може  бути  евфонічним:

Червневий  день  в  іржі  червленій
і  луки  черленню  взялись…
і  дзвонить  день  червневий  лунко,
і  червень  серце  черленить.  (Б  Кравців);

а  також  лексичним:

Я  —  випадок.  
Я  із  закону  випав
І  впав  у  винятковість,  як  у  сон  (І.Світличний).

Різні  види  Е.  є  важливими  чинниками  ритмо-мелодійної  і  лексико-композиційної  злитості  строфи.

Епаналепсис  (епаналепса)  –  iнтонацiйно-звуковий,  лексико-композицiйний  прийом  поетичного  мовлення,  на  думку  В.  Домбровського,  є  основною,  а  водночас  і  первісною  формою  повтору.  Такий  повтор  постає  рiзновидом  градацiї.  Наступний  вiршовий  рядок,  пiдхоплюючи  змiст  i  звучання  попереднього,  iнтонацiйно  стикується  з  ним,  зумовлює  формування  вiдповiдної  ритмо-iнтонацiйної  експресiї,  як,  наприклад,  у  поезії  Валентини  Коваленко  «Предтечо  ліс  втужавів…»:

Й  лечу  лечу  лечу  собі  лечу  
й  тим  летом  літавичим  
розпалахкую  совниці
воскостанної  
свічу  й  шипшину,  
що  мережиться  жар-птахою…

Повторення  певного  слова  або  фрази  з  кінця  одного  рядка  на  початку  наступного  у  поетичному  тексті  називається  епанастрофою  (підхопленням).  Такі  повтори  служать  об‘єднувальними  віршовими  елементами,  що,  ніби  ланки  ланцюга,  в‘яжуть  в  одну  цілість  окремі  думки  ліричного  твору:

Себто  у  другій  половині  двадцятого  століття  
коли  вирубали  праліси  
А  коли  вирубали  праліси  
тоді  зафарбували  велике  серце
Спасителя  на  іконах  Пресвятого  Серця  

(Василь  Герасим‘юк  «Поет  у  повітрі»).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814430
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. Вихід збірки "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ" (Львів: в-во Сполом, 2018)

[i]Нарешті  побачила  світ  моя  ювілейна  збірка  [color="#ff0000"]"ТУГА  ЗА  ЄДИНОРОМ"[/color],  яка  була  задумана  як  ілюстрована  збірка-альбом.  До  неї  увійшли  поезії  останніх  років,  макет  та  підібрані  ілюстрації  з  майстерні  Жозефіни  Уолл  були  втіленням  моїх  творчих  ідей  і  бачення  поезії  через  світ  живопису.
Видало  збірку,  як  і  останні  мої  книжки  періоду  2013-2018  років,  видавництво  "СПОЛОМ"  у  Львові.
Готуюся  до  творчого  вечора,  який  пройде  5  грудня  о  16.00  у  виставковій  залі  (історичній  Трапезній)  Львівського  музею  історії  релігії.
Аби  створити  відповідну  атмосферу,  готую  декламацію  віршів  під  звуки  органу  старенького  органіста  Віталія  Півнова,  а  також  кличу  до  себе  на  вечір  артистів  Львівських  театрів,  естрадних  виконавців  та  хор  "Осанна",  -    з  усіма  ними  пов'язана  давньою  міцною  творчою  дружбою.  Виконавці  будуть  співати  пісні  на  мої  тексти.  Завершиться  вечір  фрагментом  вистави  про  Шептицьких  [b]"У  прихистку  Божої  ласки:  Мати  і  Син"[/b],  де  я  є  одночасно  автором  сценарію  і  виконавицею  ролі  Графині  Софії  з  Фредрів-Шептицької.  Ця  вистава  створена  мною  у  2015  році  і  за  ці  чотири  роки  набула  великої  географії  і  широкого  розголосу,  ми  відіграли  її  з  чоловіком  Романом  Гриньком,  виконавцем  ролі  Сина  Романа-Андрея,  та  хором  "Осанною"  під  орудою  Володимира  Беня,  понад  80  разів.[/i]

До  збірки  "ТУГА  ЗА  ЄДИНОРОГОМ"  писалися  і  передмови,  і  післямови  -  серед  них  ось  такі...

                     [color="#ff0000"]  [b]Творення  свята  Блакитного  Сонця
                                                                     і  Пісні    Життя[/b][/color]

Поезія  Ірини  Вовк  –  це  своєрідний  романтичний  світ,  у  якому  живуть:  міфічний  образ  Єдинорога;  бог  тварин  і  лісів,  покровитель  мандрівників    Велес;  міфи  давніх  слов’ян;  повір’я  наших  пращурів;  народні  традиції,  що  збереглися  й  понині.
Прочитавши  ці  поезії,  ніби  занурюєшся  в  магію  незвичайного,  казкового,  міфічного,  це  ніби  напій  із  цілющих  вод,  що  веде  нас  за  ниткою  часу  з  тисячоліття  в  майбутнє.
Разом  з  поетесою  ми  потрапляємо  в  свято  на  колісниці  часу,  де  «Дух  Різдва  малює  дарчі  скрині»,  де  звучать  староукраїнські  щедрівки  і  громовержець  Ілля  і  собі    на  весняній  летить  колісниці.  Нас  кличуть  «хмарин  білі  пущі  несходжені»,  бо  прокидаються  Блакитні  сонця,  бо  спить  приручений  дракончик  у  мохах  волохатих…    Звичайно,  ці  образи  нас  ведуть  у  казку,    де  панує  Дух  світла  і  свободи,    де  в  ній  є  теж  пульс  сучасності,  бо  авторка  скорбить  над  Небесною  Сотнею,  бо:

[color="#ff0000"][i]«Спасенна  та  земля,  де  впала  кров  невинна.
На  сум  родинних  хат  зійде  Душа  Жива.
«Батьки…  Сини…  Брати…»  -  і  мовкне  Україна…
І  молиться  з  небес  Пречиста  Покрова».[/color]
[/i]
І  коли  «небо  на  землю  паде»  у  вірші  «…бо  війна  –  війною»,    по-материнськи  хочеться  за  авторкою  повторити,  коли  морок  регоче,  оскаливши  зуби:  повертайтесь  живими!

[color="#ff0000"][i]«…тільки  що  це?..  Роздираючи  Смерті  кістляві  груди,
множиться  земля  вояками  –  батьками,  синами,  братами  –  
за  невинно  убитих  –  два  на  помсту  постане…

…  пісня  має  бути  доспівана…
«…гайта-вйо,  вісьта-вйо…».[/i]
[/color]
Споконвічні  пісенні  мотиви  ,  колискові,  роздуми  про  жіноче  щастя,  туга  за  нейздійсненним,    прекрасним  властиві  цій  поезії.  Скільки  ніжності  і  любові  у  магічних  словах:

[color="#ff0000"][i]«люлі-люлі,  дівчаточко,  люлі  –
                                                                           повітруля  лоскоче…
                   Олениці  й  косулі  поснулі…
Дика  ружа  у  шлюбній  кошулі,
                                                               у  косицях  зірки́  потонулі…
                                       …доня  спати  не  хоче…».[/i]
[/color]
Про  кохання  поетеса  пише  трепетно,  чуло  і  відсторонено,  питаючи  у  нас:  «Чи  вірите  ви  у  Любов,  у  золоті    дощі  чулого  серця.  Що  приходять  укупі  з  гримавою  силою  весняного  пробудження?»  І  сама  ж  відповідає,  перелічуючи  перечитані  міфи  любовних  історій.  Роздумуючи  над  ними,  поетеса  пише:
                       [color="#ff0000"]    [i]  «У  житті,  повнім  підступів  грізних,  нещадних,
                             несподіваних  втрат  і  розлук,    і  воро́ння,  і  втечі…
                           Чи  знайдеться  хоч  іскорка  тліюча  палу  у  серці,
         Що  в  смутних  закамарках  душевних  жар  дива  розбудить…»[/i]
[/color]
Вона  зауважує,  що  в  Любові  «люди,  як  і  бо́ги,  безсмертні»,  тому  в  її  поезії  є  стільки  радості  і  оспівування  жаги  кохання,  а  ще  туги  за  досконалістю  і  красою  почуттів.
                                         
Поетесі  Ірині  Вовк  затишно  і  тепло  у  створеному  нею  світі.  Тут  вона  щаслива,  бо  у  себе  вдома.  Їй  милі  серцю  усі  створені  образи:    Вужа-Домовика  і  Вужихи-Домахи,  Змії-Цариці,  Духових  Криниць,  Долини  Єдинорогів,  Червоного  Півня…    І  все  це  для  того,
[color="#ff0000"][i]«аби  словом  торкнутися  лагідним
тих  порогів  обжитих,
освячених…

…і  вустами  –  квітучими  мальвами  –  
миром  світ  цей  пестити
і  славити…».
[/i][/color]
Розділ  «Мої  каріатиди»  -  інтимний,  болючий,  бо  тут  авторка  розкрила  себе,  свої  пориви  і  тривоги,  і  зуміла  в  читача  викликати  співпереживання,  бо  оголила  своє  поетичне  «я»,  яке  кленовим  листочком  просить  його  зігріти.  Освідчуючись  у  любові  беззахисному  опалому  листю,  «порі  опадань»,  поетеса  зізнається:

[color="#ff0000"][i]«У  мені  ностальгія  свій  жар  рознесе,  аж  до  серця.
У  мені  щось  заплаче  –  наді́рветься,  схлипне  струна…
Ох  шаленеє,  втишся!..  Та  серце,  мов  птаха,  заб’ється,
Мов  заблукане  Сонце  у  пізніх  гірких  полинах».
[/i][/color]
Не  залишить  нікого  байдужим  вірш  «Майдан:  на  4-і  роковини  з  присвятою  Ромчику  Гурику,  герою  Небесної  Сотні»,  а  також  «Пісня  Життя»,  присвячена  матері.
І.  як  пише  поетеса,  «ми  усі  на  землі  –  в  нетрях  часу  лишень  подорожні»,  та  звучить  і  не  минає  Пісня  Життя.  Надіюсь,  що  залишається  з  людським  серцем  і  Поезія,  бо  вона  вміє  розказати  світові  про  таємниці  буття,  про  любов  і  тугу,  про  щастя  і  розкіш  –  жити  на  цій  землі…

                                                                                 [b]        Марія  Людкевич,
                                                                                             15.06.  2018,
                                                                                                       Львів                [/b]                      


                                           [color="#ff0000"][b]    Жага  прадавніх  джерел[/b][/color]
Ми  живемо  у  суспільстві,  яке  з  прадавніх  часів  змушене  було  віками  лише  мріяти  про  власну  Державу  –  проте  якимось  незбагненним  дивом  жило    державницьким  життям!
Я  над  цим  роздумую,  перечитуючи  книгу  своєрідноїпоетеси  Ірини  Вовк.  Так  от:    саме  у  її  творах  я  постійно  знаходжу  ту  пильну  увагу  до  нашої  одвічної  звичаєвості,  до  традицій,  забобонів  і  заклять,  молитов  і  зичень,  та  й  багато  чого  іншого.  І  це  непросто  посилання  на  відомі  чи  майже  невідомі  прадавні  тексти  –  вони  в  Ірини  набирають  ваги  свідчень  своєрідних  божеських  правил,  канонів,  законів  нерушимих,  за  якими  жили  наші  предки.  І  тим  викликали  подив  навіть  у  нас  самих:  як  же  це  ми,  бездержавні,  живемо  за  тими  конституційними  приписами,  чому  вони  непорушні  на  всьому  етнічному  обширові,  чим  дорогі,  наче  правдиві  заповіді  Божі?
                   У  поезії  Ірини  Вовк  глашатаями  цих  прадавніх  звичаєвих  істин  стають  казково  достовірні  герої  –  від  Мавок  і  Лад,  Лелів  і  Перунів,  до  безіменних  носіїв  таїни…
                                                                                                           
                                                                                                                                                         [b]Микола  Петренко

                   (з  передмови  до  ювілейного  видання    Львівських  ПЕГАСІВ
                                                                         «Вовчі  іменини».  –  Львів:  Ліга-Прес,  2013)[/b]


[color="#ff0000"]Хочеться  вірити,  що  ця  збірка-альбом  матиме  щасливе  і  довге  читацьке  життя  -  думаю,  що  це  мрія  кожного  автора,  що  вкладає  у  кожну  зі  своїх  книжок  потужну  енергію  власного  серця.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814294
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Леся Утриско

Любов та гріх

Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові,
Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв.

Заректися  стражданням,  боліти  розп’яттям  Христовим,
Напиватися  з  чаші  мільйонних  небесних  зірок,
І  відчути  тепло,  і  священний,  
той  доторк  любові,
І  згубитись  між  рим,  та  словесних  загадок  книжок.  

Віднайти  в  собі  гріх,  бо  безгрішшя  розп’яте  віками,
Серед  тисячі  слів  погасити  ненависть  людську,
Притупити  б  весь  біль,  схоронити  святими  руками,
Із  наперстків  любові  хрестити  жагу  нелюдську.

Дивуватиму  світ  неземним  божевіллям  молитв
І  вмиратиму  в  них  -  у  предвічнім  написанім  слові,
Лиш  би  душу  хрестити  на  крилах  псалмів  -  вічних  битв:
Я  шукатиму  в  закутках  Божі  наперстки  любові...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814315
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Амадей

А я все живу весною

А  я  все  живу  весною,
Хоча  вже  на  скронях  осінь,
Не  хочу  я  жить  журбою,
Моє  серце  пісню  просить,

У  серці  троянди  квітнуть,
Й  черемуха  з  солов"ями,
І  зорі  на  небі  літнім,
Не  відпускають  ночами.

Спиваю  з  троянди  роси,
І  струни  у  серці  грають,
Ще  запах  п"янить  волосся,
Ще  серцем  люблю,  кохаю.

Мені  посміхаються  квіти,
Лічу  я  зірки  щоночі,
Я  хочу  життю  радіти,
І  пестити  тіло  жіноче.

На  скронях  уже  сивини,
Роки  час  поніс  за  водою,
Пісні  вже  стають  сумними,
А  я  все  живу  весною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814019
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Михайло Гончар

НЕ ПИШЕТЬСЯ?

Не  п'ється,кажеш,і  не  пишеться,
Надії,мрії  кришуться...
Та  плюнь  на  це  -  сідай,пиши!
Що  маєш  на  душі  -  скажи.

Почни  з  початку
по  порядку  -
Хай  кострубато,хай  не  гладко,
але  всю  правду  без  прикрас.
А  хтось  оцінить  -  буде  час.

Змалюй  канву  свого  життя:
Не  тільки  зоряні  моменти,
А  й  помилки  усі  до  цента,
Печаль  і  радість,каяття.
Облиш  сентенції,моралі,
Забудь  про  алібі,медалі...
Завжди  цікавить  голий  факт,
Як  музиканта  темп,чи  такт.

Пиши  як  вмієш  -  головне
Щоб  чисту  правду.
                                               Все  мине.
Ти  вище  себе  не  стрибнеш,
Та  буде  жаль,коли  помреш,
Що  на  прожите  житіє
Не  залишив  своє  досьє.

Мені,наприклад  сумно  нині,
Що  від  моїх  дідів,бабів
Ні  на  горищі,ні  у  скрині
Не  залишилося  й  двох  слів,
Не  кажучи  вже  про  світлини.

Неначе  їх  і  не  було,
Немов  на  світі  і  не  жили,
Та  їхніх  босих  ніг  тепло
І  досі  бережуть  стежини.

І  ми  стежки  ті  самі  топчем  -
Слідами  предків  слід  у  слід.
Це  їх  любов,мій  добрий  хлопче,
Подарувала  нам  цей  світ.

Отож,пиши  і  не  жалійся,
Впрягайся  в  справу  без  вагань,
Поплач  над  словом,чи  посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише  нікого  не  порань...

Будь,наче  Нестор  -
                                               літописцем
свого  часу,життя-буття...
О,це  далеко  не  дурниці,
це,щоб  майбутні  борзописці
в  зерно  не  сипали  сміття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 16.11.2018


СЕЛЮК

НІЧНИЙ ЕТЮД

Заходить  сонце,  захід  весь  червоний,
Далекий  край  збирається  до  сну.
Темінь  біжить,  ідуть  до  сну  ворони,
В  повітрі  чути  запах  полину.

Прийшла  дітвора  і  помила  ноги,
У  хаті  горить    світло,  є  тепло.
Люди    до  сну  збираються,  а  Боги,
Від  поту    витирають  знов  чоло.

На  небі  засвітились  ясні  зорі,
Зарився  Місяць  в  хмари  -  ліг  до  сну.
Хрести  блищали  в  древньому  соборі,
Чумацький  шлях  ховався  в  борозну.

Як  все  поснуло  -  наступила  тиша,
Роси  густі  лягли  у  спориші.
Вітер  мовчить,  а  листя  ледве  дише,
Заснуло  все,  на  дворі  ні  душі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814057
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Master-capt

Не дай мені, Боже…

Не  дай  мені,  Боже…

Кривої  дороги
З  тяжкою  сумою…
Скалічені  ноги
Побитих  війною!

Не  дай  мені,  Боже,
Гординю  носити:
Не  бачити  схожих,
Людей  не  любити;
Позичити…  лихо,
Пізнати…  провину,
На  цвинтарі  тихо
Ховати    дитину.

Не  дай  мені,  Боже,
Невірну  дружину,
Бо  ревність,  ворожа    –  
Зживе  в  домовину;
Щоб  людям…    позаздрив!
Щоб  руки…  украли,
Злодійства  ховали,
Ще  гірш…    убивали.

Не  дай  мені,  Боже,
Коханку  від  друга,
Бо  серцю  не  скажеш,
Щой  мила    -    подруга!
Щоб  серце  не  знало  –  
Кохати    повію…
Бо  знищу,    вразливо,
І  Віру,  й  Надію!

Не  дай  мені,  Боже,
Продать  Батьківщину,  
Щоб  військо  вороже
Топтало  країну.
Нехай    Україні,
Прошу  тебе  мило,
Мов  гарній  дівчині:
Довіку    щастило.

Я  жив…як  хотілось,
І  бачив  –    півсвіту,
Роками  вертілось  
Безхмарнеє  літо.
Не  дай  мені,  Боже,
Невірному  сину,
На  смертному  ложе  -  
Печальну  годину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Надія Башинська

МОВА МОЯ…

Душу  зігріє.
                 Розважить.
Ой,  як  багато
                               важить!  

Сили  додасть.  
                 Допоможе.
Ой,  як  багато  
                             може!

Всіх  приголубить.
                 Зігріє.
Ой,  як  багато  
                             вміє!

Все  помічає.
                 Все  бачить.
Ой,  як  багато
                             значить!

Щиро  до  Бога
                 злітає.
Ой,  як  багато  
                             знає!

Вміє  сплисти  
                 за  водою.
І  повести
                               за  собою.

Кожне  в  ній  слово  -
                   перлина.
Божої  ласки  -
                             краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Світла (Імашева Світлана)

"Сучасна" мова

 Наші  діти  підросли:
 Вільні,  серцю  милі,
 Різні  мови  вчать  вони,  
 Тож  заговорили:
     
 Мовить  внук  меткий  бабусі:
-О  гросс-мутер,  сюсі-пусі
Не  прикольно  вже  мені,
Стрьомно  з  вашої  фігні.

З  чуваками  йдем  на  паті,
Гьорли-тьолки  будуть  в  хаті,
Я  від  них  конкретно  прусь,
Не  грузи  мене,  бабусь!

Буде  класна  веселуха,
Та  спокуха:  не  порнуха,
Будем  дрінкати  бухло,
Ваші  причіпки  -  фуфло.

Був  сьогодні  кльовий  шопінг:
Відірвав  неслабий  смокінг,
Шузи  класні  -  це  прикид,
Етикет  ваш  геть  обрид.

Ти  ж  на  стіл  метай  скоріше
Пудинг,  сендвіч  -  все  смачніше,
Кекс,  біфштекс  -  давай  жратви,
Все  прикольне  для  братви.

-  О,  май  лав  балбес  онук,
 Ти  відбився  геть  від  рук,-
 Мудра  мовила  бабуся.-
 Що  ти  кажеш?  Я  боюся,
 Що  з  тобою  щось  не  так.
 Що  за  мова?  Хто  чувак?

Я  тебе  не  андестенд,
Тож  лови  такий  момент:
Мовить  рідною  не  вмієш,
Я  тебе  не  розумію,
Тож  говорю  напрямки:
-  Вчіться  мови,  хлопаки.

 І  на  паті  не  шмигляйте,
 А  на  сендвіч  заробляйте,
 Ну,  а  в  мене  -  форс-мажор,
 Оголошую  терор.
         **********

Живемо  в  часи  новітні,
В  третьому  тисячолітті,
А  проблеми  все  такі,  вічні:
Діти  і  батьки.
І  чудову  нашу  мову,
Солов'їну,  калинову,
Рятувати  мусим  знову
Від  чужинської  полови.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ганна Верес

Ми навіть мертві не здаємо волі


Зі  сходу  знов  тривожна  новина

Й  рясніє  небо  душами  убитих…

Кипить  Донбас…  Йде  5-ий  рік  війна

І  забирає  тих,  що  мають  жити.


Кричить  земля  і  мліють  матері:

Одна  –  стрічає,  інші  –  проводжають…

Впилось  печаллю  сонце  угорі  –

Навіть  його  статистика  вражає.


Допоки  ж  буде  Каїна  рука

Творить  свою  підступну  чорну  справу?

Чи  доля  українців  є  така:

За  волю  умирать  в  обіймах  слави?


Омита  кровію  не  одного  з  століть

Вона  таки  край  покладе  сваволі!

Запам’ятати  мають  москалі:

Ми  навіть  мертві  не  здаємо  волі!
11.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Олекса Удайко

ЦИКЛОПУ

             Отакі  то  справи,
             Ц
             И
             К
             Л
             О
             П
             Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося  б,  тварина  безобідна:
живе  в  багнюці,  живиться  Ԓайном...
Така  собі  –  сірятина  невидна…
І  ростом  не  вдалась…  Ну,  істий  гном!

Та  інколи  й  ту  жертву  "колупає",
що  в  кілька  раз  його  –  клопа  –  крупніш,
бо  дружить  не  з  людьми,  скоріш    –  з  клопами,
що  смокчуть  кров  оганніш,  блохи  ніж!

І  ссуть  довкілля  бридливі  комахи,
кидаючи  в  окіл    зловонний  слиз…
І  ними  гребують  і  вільні  птахи,
і  родичі-рачки!  
                                                             Тікають  вниз,

на  дно,  де  темно...    
Жити  ж  спокійніше  –
туди  не  досягає    кровосос!..    

У  нього,    бач,    комфортна  [color="#cf0b0b"]інша[/color]  ніша  
і  [color="#c90a0a"]інший[/color]  для  чолобиття  Христос…

…Тут  алегорій  в  борг  шукать  не  треба:
Погляньте  вкруг  –  чи  не  сумі́ж  той  хлоп?..
Веде  себе  як  повелитель  Неба,  
але    ж    смердить  –  
                                                             як  "благовірний"  клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп  [/i]([i]Cyclops[/i])  —  поширений  рід  дрібних  
прісноводних  щелепоногих,  що  охоплює  близько  100  
видів  тварин.      Назва  Cyclops  походить  від  циклопів,  
що,  як  і  інші  представники  роду,  мали  одне  велике  
око,  червоне  або  чорне,  що  дуже  символічно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Sukhovilova

Осіння ніч…

Осіння  ніч  з  вітрами  в'ється
У  змерзлих,  скошених  полях,
А  світло  зір  із  неба  ллється,
Красується  Чумацький  шлях.

Так  хочется  в  рукав  сховати
Усіх  близьких  мені  людей,
Разом  під  сонцем  засинати,
У  царстві  білих  орхідей.

До  тіла  свого  прикріпити
Гербарій  з  днів  свого  життя,
В  кросівках  дірку  заліпити,
І  крокувати  в  майбуття.

Душевний  виворіт  розшити
Перлинами  щасливих  днів,
Кептар  новий  собі  пошити,
Із  самих  найщиріших  слів.

В  старий  мішечок  позбирати
Годинники  й  людські  жалі,
Щоб  душі  стрілками  не  рвати,
Й  ходити  вічно  по  землі.

Осіння  ніч  з  вітрами  в'ється,
За  хмарами  Чумацький  шлях,
А  сірий  дощ  струмками  ллється
У  змерзлих,  скошених  полях...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813860
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Любов Іванова

ВРЯТУЙ ВІД ДУМ ГІРКО ОСІННІХ

[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color]  душі  за  присмаком    полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки  біль  від  розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color]  би  спинила  часу  плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а  замість  цього  лиш  зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color]  даль  не  пройдених  доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо  далі  та  не  разом.

[color="#a1082c"]В[/color]  тім  біль,  що  НАС  ти  не  зберіг
[color="#a1082c"]І[/color]  прохолодою  образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь  серед  лютих  холодів,

[color="#a1082c"]Д[/color]есь  поміж  перших  заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно  не  знайти  слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх  болючих  перевтілень.

[color="#a1082c"]Г[/color]учніше  грому  тиша  знов
[color="#a1082c"]І[/color]  лист  з  дощем  злітає  долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата  смутком  за  любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли  все  тьмяне  мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе,  можеш  ти  спасти,

[color="#a1082c"]О[/color]дин  лиш  ти...отой  ...  тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив  між  нами  ти  мости
[color="#a1082c"]І[/color]  зникло  все,  як  сніг  торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а  серці  мряка  і....  дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже  нічого  з  цим  не  вдію?
[color="#a1082c"]І[/color]  лише  віра  у  душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває  сум  мій  за  надію.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Светлана Борщ

Ой, у небі місяць

Ой,  у  небі  місяць,
а  ще  три  зорі,
світили  яскраво
ліхтарі  вночі,
а  ще  і  віконцям
яскраво  світить,
а  у  тих  віконцях
щасливо  всім  жить.

А  у  тих  віконцях  -
світла  джерело,
бережи,  Пречиста,
і  прожени  зло,
а  у  тих  віконцях  -
діток  голоси,
щоб  гарні,  здорові
і  розумні  всі.

Легко  добувалось
з  джерела  води
справжньої  чистої,
а  ще  знань  краси,
засвітяться  вікна,
нічні  ліхтарі,
ясно  сяє  місяць,
а  ще  три  зорі.

12.11.2018.
Світлина  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813744
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Микола Карпець))

Найрідніша, кохана моя…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/340430945.jpg[/img]

[b]«Ти  така  в  цьому  світі  одна»[/b]
або
[b]«Найрідніша,  кохана  моя…»[/b]

[color="#0b16db"][i][b]
Ти  така  в  цьому  світі  одна
Не  коханка  мені,  а  весна
Джерело  із  тепла  й  доброти
І  на  серці  лиш  ти,  тільки  ти
Диво  дивне  із  казки,  чи  мрії
В  сірих  буднях  промінчик  надії

Вдень  ти  сонце,  надвечір  –  зоря
Ніжна  хвиля  у  теплих  морях
Дуже  різна,  та  все  ж  ти  одна
Синь  очей,  де  не  має  і  дна  
Синь  очей,  де  не  має  і  краю
В  них  тону  я,  попавши  до  Раю
В  них  тону,  піднімаючись  ввись
В  поцілунку  вуста  вже  злились
В  поцілунку  злилися  вуста
Обнімаю  гнучкий,  рідний  стан
 
Обнімаю  і  розум  втрачаю…
Що  там  Рай?  –  Не  потрібно  і  Раю
Почуттями  наповнений  я
Найрідніша,  кохана  моя…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*12.11.18*  ID:  №  813719
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813719
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ольга Калина

Насіннячко росте

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Мені  казали:  "Бог    є  в  світі
І    він  розсудить      всіх  в  житті."
Тож    кожен  перед    ним  в    одвіті,
Бо    пише  доленьки  статті.  

І,  зціпив  зуби,  я  терпіла  -
Завжди  усміхнена  була,
Подушка  уночі    мокріла                                                                                                                                                                                                                            
Й  очей    до  ранку  не  звела.                                                                                                                                    
                                                                                                                                                 
На  ранок  знову  піднімалась
Й  Сізіфів  камінь  я  тягла,
Вкладала  сили,    не  здавалась  
І    все  робила  ,  як  могла.

Багато  літ    з  тих  пір  минуло,
Дощі    пронеслись      не  одні,  
Та  моє  серце  не  забуло  
Слова  пекучі,    вогняні.                                  
                                               
Усім    судилось  по  заслузі:
Колись,    як    сіяв,  так  і  жне..  
Душа  радіє  білій  смузі  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
Насіннячко  моє    росте.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


dovgiy

ПОРА

Досить,  пане,  балакати
Про  хабарну  владу!
Чи  не  час  нам  об’єднатись
У  свою    громаду?
Та  не  партію  створити,
А  стати  тим    рухом,
Який  зможе  змести    гниду
Українським  духом.
Чи  не  пора  починати
Всі  зміни  із  себе:
Не  молитися  безсило
До  глухого  неба,
А  кожному  з  нас,  панове,
Трохи  коштів  дати
Для  створення  свого  фонду,
Та  ще  кандидата
На  посаду  Президента
Конгресом  обрати.
Українців  всього  світу
Треба  опитати.
Хай  не  буде  олігархом,
Але  й  не  із  бідних.
Є  у  нас  достойні  люди,
Є  немало  гідних!
Край  пора,  пора  зламати
Всю  оцю  систему
Україну  рятувати
Від  вогню  геєни
В  який  заведуть  країну
Пострадянські  кадри.
Не  вірте  цим  популістам!
Носіям  неправди.
Скільки  їх  було  при  владі,
Скільки  обирались!
Чи  нам  стало  краще  жити?
А  вони  старались
Збагатитись  максимально
За  народні  гроші.
Це  –  не  слуги  для  народу:
Паразити,  воші!
Гуртуймося,  добрі  люди,
В  кулак,    а  не  в  жменьку.
Пора,  пора  рятувати
Свою  рідну  неньку!

11.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813393
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Леся Утриско

Запахло в хаті

Запахло  в  хаті,  наче  в  раю,  
Де  на  покутті  рушники,
Де,  в  них  пташки  дзвінкі  у  гаю,
Де,  в  них  і  ябка,  і  грушки.
Усе  в  однім  -  краса  небесна
І  руки  мами  -  хрестик,  гладь...
Чудна  Мадонна,  стежка  хресна,
Господь  і  слуги  -  світла  рать.
Молитва  тиха,  так  ранкова
Освітить  день  новий  життя,
А  в  нім  знов  мама  загадкова:
У  ній  -  і  суть,  і  каяття.
Клопоче  сива  коло  кухні,
У  хустку  вплетені  роки,
Червоні  вишні  вип’ють  будні,
А  в  них  всі  мамині  смаки.
Румяне  тісто  на  припічку
І  смак  ріднесеньких  долонь,  
Я  б  цілувала  їх  всю  нічку,
Щоб  лиш  не  згас  її  вогонь.
Знов  смакувала  б  стиглі  вишні
І  хліб  святий  із  її  рук,  
Лише  б  на  мить  в  роки  колишні  -  
І  серце  мліє...  стук  та  стук...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813699
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


majra

Іди вперед

Іди  вперед,  шукай  дорогу,
Вона  десь  є!  вона    -  твоя!
Не  сподівайся  ні  на  кого,
Лише  на  особисте  -  Я.

Я  -  хочу,  можу,  вмію,  мушу!
Доб"юсь,  зумію  і  зроблю!
Оберігай  від  злоби  душу,
І  слово  пам"ятай  -  люблю!

Люблю  цей  світ  -  дерева,  квіти,
Себе  в  цім  світі  і  людей,
Які  народжені  радіти,
У  світлі  днів,  і  в  тьмі  ночей.

Як  складно  все,  і  все  -  так  просто!
В  життя  зануритись  сповна!
...  Коли  в  твій  дім  загляне  осінь,
Хай  буде  щедрою  вона!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813702
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ніна Незламна

У пошуках мати

             
Босоніж  по  полю….  Стерня  коле  ноги
Йшла,  все  попереду…..Розбиті  дороги
Зглянеться  до  неба,  між  хмар  видно  просинь  
Поправить  хустину  і  Боженьку  просить
Підкажи,  нарешті,  де  ж    мені  шукати?
Не  вернувсь  синочок…  У  пошуках  мати…
Й  на  фронті  немає,  може  ж  він  в  полоні?
Журба  серце  крає  і  сльози  солоні
 Гіркі,  полинові,  стікають  додолу
Скільки  ж  ,  ще  ходити,    то  наче  по  колу.
Оббила  пороги,  майже  на  колінах
Спита    в  генералів,  в  чім  сина  провина
Розводять  руками,    дайте  листа  в  пресу
То  марні  надії,    шукать  нема  сенсу….
Він  безвісти  зниклий  -  пролунав,  як  вирок
Знесилена  горем,  ішла  без  зупинок
З  осінню  у  смутку  дубіло  все  тіло
Із  дерев  багрових,    листячко  злетіло.
Вітер  ніс  по  полю….  Проклинала  долю
Де  ж  рідний  синочок?  Боровся  ж  за  волю!  
Війна,  горять  трави,    дитя  загубилось
Чомусь  і  не  знати  весілля  наснилось…
Мов  та  навіжена…  З  вітром  розмовляла
А  я  ж  тебе  синку  та  й  благословляла
Та  скільки  ж,  ще  й  треба,    матерям  страждати?
Щоби  повернулись,  синочки  до  хати…

                                                                                     10.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813649
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Любов Вакуленко

Про роботу з гумором - 2

Шеф  до  мене  зранку:  -  Чому  ти  спізнилась?
Та,  в  церкву  забігла,  за  вас  помолилась...

***

Краще  за  всіх  на  селі  працювала  кобила,
Та  ні  медалей,  ні  ордену  не  заробила.

***

Шефу  здалось,  що  я  не  хочу  працювати,
То  ж  відтепер  боюсь  його  розчарувати.

***

Якщо  горіти  на  роботі  не  охочі,
Тоді  достатньо  диму,  пущеного  в  очі.

***

У  роботи  є  три  плюси,  на  які  багата  -
Це  п"ятниця  і  відпустка,  й  заробітна  плата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813608
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Мирослав Вересюк

МИ ТІ, ЩО БЕЗВІСТИ ПРОПАЛИ

Я  щез!  Пропав!  Мене  нема!
Ніхто  вже  навіть  не  шукає!
Коротка  пам'ять  і  німа,
Про  нас  рідня  лиш  пам’ятає.

Небесна  сотня  у  землі,  
Відспівана,  у  домовинах.
Ми  ж  розчинилися  в  імлі,
Чиїсь  батьки,  чиясь  дитина…

А  нас  не  сотня  –  батальйон!
Нас  не  згадають  поіменно,
Не  впишуть  прізвищ  в  пантеон,
Не  схилять  до  землі  знамено.

Нас  значно  більше,  в  кілька  раз,
В  нелюдських  муках  помирали.
Тих  хто  вбивав,  віддав  наказ  –  
Нікого  навіть  не  шукали.

Втопили    трупи  у  Дніпрі,
Спалили  наче    біомасу,
Команду  дали  нагорі  –  
Ми  щезли  з  простору  і  часу.

Нас  вже  ніколи  не  знайти,
Ми  ті,  що  безвісти  пропали…
Щоб  ворог  не  досяг  мети,
Потрібно  щоб  нас  пам’ятали.

12.11.2918  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813593
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТІ ІВАНА НИЗОВОГО


З  «низів»  піднявся  Низовий.
Піднявся  сам  без  мами  й  тата.
Когось  штовхала  волохата,
Комусь  він  був  тоді  –  нічий.  
Його  не  бачили  й  не  чули,
Сирітський  смуток  -  що  комусь?
Та  був  в  пошані  він  у  Муз,
Гуділи  вірші,  наче  вулик.
І  не  в  угоду  різним  кланам  -
На  рідній  мовили  вони,
Твої,  Вкраїнонько,  сини
Тебе  тримали  із  Іваном.
Їх  на  руках  несла  епоха,
З  низів  ішли  аж  до  вершин.
Попавши  в  леміш  до  машин  –
Були  найпершими  у  Бога.
Я  чую  шелест  їх  думок,
Без  них  збідніла  б  Україна,
Тримала  міцно  пуповина
Й  той  глас  могутній  не  замовк!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813262
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Шостацька Людмила

СИЛА РІДНОЇ МОВИ

         
Рвали  тебе  на  шматки,
           Вислали  на  Соловки.
           Кулі,  мечі,  каземати,
                         Стерпіла  все,  наша  Мати.
   Вся  у  крові  вишиванка,
                             Серце  болить,  лихоманка.
                     Словом  замовила  рану,
                         Витерла  сльози  вітрами.
Далі  стоїш  непохитно
                         З  поглядом  жовто-блакитним.
             Ти  –  така  вільна,  як  воля,
                     І  ані  крок  –  справжня  доля!
                 Скроплене  кров’ю  коріння,
           Ти  –  на  порі  воскресіння.
               Вже  язики  не  у  моді,
                       Місце  твоє  –  у  господі!
       Світу  скажи  своє  слово,
       Матінко,  сонячна  Мово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813243
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Олена Бокійчук

Крізь сито пропустити тонну слів

Крізь  сито  пропустити  тонну  слів,
Прибрати  швидше  той  гнійник,  що  визрів.
Чи  буде  сенс  –  ніхто  ще  не  довів.
Чи  холодильник  переможе  телевізор?

Прадавня  істина    дає  дурить  народ.
Ну  якже,  як  –  лиш  хліба  і  видовищ.
А  неугодним  всім  заткнути  рот,
І  правду  до  броньованих  до  сховищ.

Нікому  правду  не  дано  сховать.
Бо  вирине,  зросте,  надме  вітрила.
Лиш  треба  над  собою  працювать.
В  неправди  –  гирі,  лиш  у  правди  –  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813413
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Sukhovilova

Закохані душі птахів

★З★аховався  сизий  голуб,  під  сходинку  від  негоди,
★А★безжалісний  листопад  розливав  холодні  води.
★К★рук  у  небі  дзвінко  кряче,  душі  криком  роздирає...
★О★блітає  двір  голубка,  свого  голуба  шукає...
★Х★ронос  стрілки  підганяє...  дощ  шумить,  мов  Ніагара,
★А  ★вона  летить  у  небі,  наче  вільна,  сіра,  хмара...
★Н★іч  на  землю  опускалась,  і  гукали  поїзди,
★І★  гукала  разом  з  ними,  в  темний  простір...в  нікуди...

★Д★есь  крило  своє  пошкодив,  біль  пройняв  аж  до  кісток,
★У★  листочок  загорнувся  і  забився  у  куток...
★Ш★аленіла  непогода,  а  голубка  все  літала,
★І★  у  кожну  темну  шпарку  цілу  нічку  зазирала.

★П★олетіла  на  дорогу...  Фари...  скло...  і  гальмів  свист!
★Т★ак  скінчилась  їхня  доля...впав  останній  жовтий  лист...
★А★рка  висохла  на  сонці,  голуб  знову  полетів,
★Х★ворий,  мокрий  і  голодний,  повний  щирих  почуттів.
★І★  побачив  він  голубку...  впав  на  землю  -  і  заснув...
★В★ін  її  у  свої  крила,  наче  в  ковдру  загорнув...

P.S.♡
Падав  сніг  в  пусте  гніздечко,  на  сходинку  у  дворі...
А  десь  там,  високо  в  небі,  світять  нові  дві  зорі!★★
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813409
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Lana P.

МІСЯЧНИЙ РАНОК

Місячний  ранок.  Сонце  над  гаєм
Сонно  вмивається  між  верховіть,
Жвавий  струмочок  пісню  співає.  
Соло  пташине  ледь  чутно  “віть-фіть”.

Вмите  повітря  пахне  росою.
Їжакувато-забута  стерня
В  небо  встромилась,  вкрита  імлою.
Місяць  вибілюють  промені  дня.

Зникнула  цятка  проти  Ярила,
Вкривсь  хмаровиннячком  місячний  шлях.
Нічка  стулила  стомлені  крила,
Стало  розвиднюватись  на  полях.

Сутінки  впали  в  невидиме  ложе,
Наче  звалилася  з  неба  гора.
Кажуть,  що  світло  тьму  переможе,
І  запанує  новітня  пора.      10/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813387
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Терновий

Тебе ніхто любити так не буде…

Тебе  ніхто  любити  так  не  буде,
Таке  стається  у  житті  лиш  раз.
Моя  любов  з  тобою  буде  всюди  –
Вночі,  щоденно,  повсякчас.
І  не  сховаєшся  –  не  буде  порятунку,
Не  скочиш  з  поїзда  в  нічний  туман.
Моя  любов  –  то  повний  келих  трунку,
Солодкого  й  гіркого  як  обман.
І  я  не  знаю,  що  несу  для  тебе  –
Біду  чи  щастя,  радість  чи  печаль.
Моя  любов,  то  біла  зірка  в  небі,
Гаряча  і  холодна,  як  кришталь.
Я  ревнуватиму  тебе,  приречено,  до  болю,
Вночі  і  вдень,  зимою  й  навесні
За  кожен  день,  прожитий  не  зі  мною,
За  кожен  поцілунок  –  не  мені.
Бо  так  нам  випало  –  віднині  і  довіку,
Ти  не  моя  і  я  не  твій.
У  тебе  ще  весняних  днів  без  ліку,
А  в  мене  осінь  –  жовтень  надворі.
І  білими  ромашками  в  долині
Ми  будем  порізно  цвісти.
За  все,  що  з  нами  трапилось  донині,
За  все,  що  станеться  в  майбутньому  –  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 09.11.2018


Richter

Миколаївська осінь

Пора  сумлива  щедро  сипле  чари
із  золота  і  бронзи  навкруги.
Над  містом  вітер  гонить  хмар  отари,
а  нижче  –  хвилі  в  бузькі  в  береги.

Багряне  стелить  осінь  покривало
і  листям  роки  падають  до  ніг.
Хоча  попереду  часу  іще  немало,
та  скроні  все  густіш  вкриває  сніг.

По  вулицях  ступає  гордо  осінь,
фарбує  парки  в  теплі  кольори.
Ще  зелені  немало  в  кронах  й  досі,
та  ближче  все  зимовий  колорит.

09.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813214
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Наталка Долинська

У слові щастя тисячі бажань


У  слові  щастя  тисячі  бажань,
В  однім  такім  короткім  наче  слові.
Крилатих  мрій  і  скромних  сподівань,
Тепло  душі,  і  промінці  любові.
У  чому  ж  справді  того  щастя  суть
Людина  до  кінця  не  зрозуміла.
Нас  ріки  долі  по  шляхам  несуть,
Вітри  зневір  надій  ламають  крила.
Із  дня  у  день  свої  несем  хрести,
У  кожного  із  нас  своя  Голгофа.
До  труднощів  звикають  душ  хребти,
Стає  буденністю  вчорашня  катастрофа.
Плетем  стежки  -  мереживо  років,
І  намагаємось  знайти  себе  в  собі.
Щасливий  той,  хто  попри  все  зумів,
Не  здатися  в  щоденній  боротьбі.
Щасливий  той,  хто  мрій  не  розгубив,
Життя  не  витрача  на  помсту,  зло.
Хто  вірить  й  досі  у  найбільше  з  див  –
Цілюще,  світле  доброти  зерно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813250
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Олекса Удайко

БЕЗ ПРЕАМБУЛИ

         [i]"[color="#f04d0c"]Я  бачу  близьку  загибель  тієї  держави,  де  закон  
             не  має  сили  і  перебуває  під  чиєюсь  владою....        
           Там  же,  де  закон    –    владика  над  правителями,  
             а  вони  –  його  раби,  я  вбачаю  порятунок  держави  
             і  всіх  благ,  які  можуть  дарувати  нам  тільки  боги[/color]".
                                                                                                               [b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В  стагнаціях  кровить  вся  Україна,
І  мається  печалями  народ…
Чи  ждав  хоч  хтось  такої  ось  руїни?
Чи  вартий  він  таких  ось  “нагород”?!

Та  все  ж  не  скаже  жоден  з  президентів,
Що  був  він  нікудишній  президент…
На  ску́зу*  ж,    мов,  –  «не  мали  прецедентів»
Лиш  має  право...  двієчник-студент.

Один  –  продав  за  безцінь  наше  «Бласко»
Й  створив  такий,  як  «маємо  ми»,  Крим,
Між  крапельок,  як  по  дорозі  ласка,
Шмигнув  в  кущі  безславно,  невреди́м…    

А  той  –  раз-президентський  строк  учився    
І  ва́йкав**  ще:  «що  строїть  –  підкажіть!»,
А  люд  чекав    рішучості  і  чину…
Натомість  –  торг:  з  сусідами  як  жить...

Бідак-бджоляр  –  мав  гендерні  проблеми    –
У  боротьбі  із  «леді  Ю»    застряг…  
Хоч  не  було  там  жодної  дилеми:
ЄеС-НАТО́  –  не  тонучий  «Варяг»!

Йому  Майдан  вручив  гетьма́н-клейноди
Й  важку  гетьма́нську  кормчу  булаву….
Та  вийшов,  певно,  скоро  в  нього  з  моди
Козацький  дух!  –    Ослабив  тятиву.  

Й  рецидивісту-зеку  на  поталу,  
Що  коїв  як  хозарський  резидент,
Віддав  казну,  і  військо…  Промотали...
Кому  такий  потрібен  президент?!

А  цей,  що  фе́йково  стрибнув  в  бульдозер,
Що  Україну  нищить  квапно  вщент?..
Брехні  й  прожектів  лиш  підносить  дози...
Десь  
                       забаривсь  
                                                               народний  
                                                                                                     президент!  
   
Та  чи  знайдеться  «свій»    в  країні  хлопець?!
Де  Голя,  Піночетенка  найнять?..

А  то  прийде  до  нас  заморський  OPEZ***,
А  з  ним  на  танку  (в  гості)  й    «…-она  мать»![/color]  
[/color][/b]
07.11.2018
_________
 *Оправдання.
   **Нарікав.
   ***Образ,  що  втілює  інтервента:  автор  ще
   пам’ятає  з  війни  німецького  коменданта  селища
   Дігтярів,  що  на  Чернігівщині,  під  цим  іменем.
   Загинув  від    партизанської  кулі  і  похоронений  
   ма  місцевому  ринку  під  вербою.  Пам’ятник,  звісно,
   відсутній…Печально,  та  повчально...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Людмила Григорівна

ЖАЛЬ!



Летять  рокИ,  несуть  хвороби  -  як  пережитого  печать.
І  вже  нічого  не  поробиш:  хвороби  треба  лікувать.

Аптеки  скрізь,  на  кожнім  кроці,
 на  ліки  ж  ціни  -  аж  страшні!
Не  можу  втримати  я  гроші,  летять,  як  листя  восени!

За  тиждень  «бравій  медицині»    віддати  стільки  довелось!
Увесь  мій  «капітал»  пенсійний  «всмоктав»  «аптечний  пилосос».

І  стала  я  себе  картати:  чому  в  перебудовчий  час
Не  подалась  я  в  депутати?  (тоді  ще  вибирали  з  нас!).

Сиділа  б  у  Верховній  Раді  -  я,  і  сини,  і  невістки',
Все  мали  б:  пільги  і  зарплати,  і  бізнес,  не  аби  який:

Чи  будівництво,  чи  аптеки,  чи  магазин,  чи  стадіон.
Онуків  в  університети  відправила  б,  аж  за  кордон.

В  сесійній  залі  напівпусто,  
зарплата  ж  вправно  йде,  в  свій  час,
Ще  й  допомога  на  відпустку  -  десятки  тисяч  гривень  враз!

Була  б  і  пенсія  багата:  у  місяць  -  тисяч  сорок  п’ять,
Ще  й  безкоштовно  лікуватись,
і  по  курортах  роз’їжджать!

Тепер  без  грошей  -  зась,  у  Раду!
Геть!  -  відпрацьовані  роки,
Я  зараз  -  НУЛЬ  З  ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю  пенсійні  копійки:

Оце  -  на  ліки,  це  -  квартплата.
А  їжа!?  Жити  як  тепер?!
Жаль,  не  пішла  я  в  депутати,  
На  пільгах  як  в  CРСР,  була  б  уже  я  –  МІЛЬЙОНЕР!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813189
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Зі святом, колеги!!!

Вітаю  тих  –для  кого,  свято  –праця,
А  будні  –це  складний,  натхненний  труд  ,
Не  ростите  ви  хліб,  не  зводите  палаци,
Не  куєте  у  кузні    стальний  прут.
Ви  людські  душі,  відкриваєте  для  дива,
Шукать  натхнення,  надихать  серця,
Навкруг  політика,  духовна  порожнеча,
У  вас  ключі  від  дивного  ларця.
Плекати    й  берегти  здобутки  предків,
Нове  і  дивне  повсякчас  творить,
Манити  до  культурних    осередків,
 З  собою  в  мирі  і  сучаснім  тренді  жить.
Нехай  говорять,  що  культура  гине,
Сміються  з  шараварів  і  вінків,
Ви  оживляєте  справжнє  єство  людини,
Що  житиме  крізь  круговерть  віків.
Нехай,  ще  вас  не  радують  зарплати,
Ми  знаємо  ж:  що  щастя  -  не  в  грошах,
Людській  байдужості  і  ліні  ставим  мати,
Й  сміливо  негараздам  робим  шах.
Ми  бережемо  пісню  і  мотиви,
Традиції,  у  вихорі  років,
І  в  часу  плин    вставляєм  корективи,
Сіємо  мудрість  взяту  від  батьків.
Ми  ті  -  для  кого,  мить  на  сцені  –  слава,
А  за  кулісами  –  лиш  заздрість,  й  забуття,
Культурі  ми  –дизайнерська  оправа,
Хоч  творчість  для  нас,  суть  всього  життя.
Незламно  будем  мчати  до  вершини,
Бо  ми  не  маєм  заборон  і  меж,
Як  механізм  глобальної  машини,
Людей  піднімем  до  культурних  веж.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813156
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Любов Вакуленко

ПРО ТЕБЕ

Про  тебе  тільки  пам'ять  залишилась
В  куточках  моїх  стомлених  повік...
Але  цей  день,  коли  ти  народилась,
Я  буду  відзначати  кожен  рік.

Про  тебе  тихо  так  шепочуть  стіни,
А  квіти  пам'ятають  доторк  твій.
Твій  затишок  тут  і  твої  картини,
І  лише  один  смуток  тут  -  це  мій.

Твій  день  -  це  схід  і  захід,  сонце  ясне  -
Це  ти.  Як  той  промінчик  у  росі
Світитиме...  Світитиме,  й  не  згасне,
Тоді  і  зараз...  Віримо  ми  всі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812941
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


dovgiy

ВВАЖАЄШ…

Вважаєш,  не  варто  дражнити
Даремними  ласками  душу,
Якщо  неспроможні  змінити
Що  доля  приймати  примусить
Вважаєш,  не  варто  вдивлятись
У  вічі,  шукаючи  згоди
Якщо  для  життєвого  свята
Не  діждешся  з  моря  погоди.
Вважаєш,  літа  промайнули
І  годі  минуле  будити
Хай  навіть  не  все    ще  заснуло
Не  варто  примарно  любити.
Бо  все  це  є  тільки  химери
Бо  це  тільки  витвір    уяви
Приймеш  валер’янку  від  нервів
Хвоста  не  розпустиш  мов  павич…
Прийняв…  серед  стін  порожнечі
Самотність  пудова    напала
Сказати,  що  давить  на  плечі,
Розчавила!  –  буде  замало!
Бо  дихав  тобою  чверть  віку,
Бо  жив  ніби  вірою  в  Бога!
Аж  раптом  –  пустеля  нізвідки
Аж  раптом  поблизу  –  нікого!
І  очі        якось  очманіло
За  щось  зачепитись  шукають
Та  хвіст…  цебто,  віник  із  віршів,
Не  знати  кому,  розпускаю!  

07.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812923
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Людмила Григорівна

ПОКИ МОЛОДА



Дівчинонько  —  красунечко,
Чом  сидиш  одна?
Чому  личко  насуплене,
Чому  ти  сумна?

Розриває  серце  туга,
На  душі  імла,
Бо  розлучниця-подруга
З  миленьким  пішла.

Не  подруги  в  тому  воля,
Що  милий  пішов,
Отже,  не  твоя  він  доля,
Не  твоя  любов.

Забудь  його,  невірного,
Подивись  навкруг,
Знайди  хлопця  надійного,
Щоб  був  вірний  друг.

Не  будь  сумна,  як  тополя,
Швидко  мчать  літа,
Шукай  щастя,  шукай  долю,
Поки  молода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812919
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Сіроманка

ЛЬВІВСЬКІ ПЕГАСИ: Миколі Петренку до 90-ліття і далі…

Миколі  Петренку  вчора  виповнилося  93!!!
Микола  Євгенович  знав  мене  ще  нескладним  дівчатком  у  косичках,  «гидким  каченям»,  що  полюбляло  писати  вірші  –  і  топтало  стежечки  до  знаменитої  у  творчих  колах  Львова  школи  №28,  де  вчилися  діти  Петренків,  Лучуків,  Ступків,  Стригунів...  Те,  що  «гидке  каченя»  (читайте:  «вовченя»!)  перетворилося  чи  то  у  «лебедівну»,  чи  швидше  всього  у  «зубасту  літературну  вовчицю»  великою  мірою  спричинилася  його  надзвичайно  тепла,  батьківська  опіка.  Це  Микола  Євгенович  завжди  був  поруч  у  цікавих  подорожах  дорогами  Львівщини  із  творчими  бригадами  Клубу  Творчої  Молоді,  а  також  на  поетичних  фестивалях,  таких  як  незабутня  «Львівська  поетична  весна»,  що  у  часі  переросла  у  «Галицьку  літературну  осінь».  Це  ж  той  самий  Микола  Петренко,  поруч  із  Оксаною  Сенатович  (укупі  із  Володимиром  Лучуком)  і  Миколою  Ільницьким  благословили  мій  прихід  у  Спілку  письменників,  не  кажучи  вже  про  творчу  співдружність  із  моїми  театральними  побратимами  із  Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів  «МЕТА»,  що  продовж  80-90-их  років  відроджував  традицію  різдвяних  вертепних  ходів  вулицями  Львова,  Купальських  забав  у  мальовничих  куточках  природи  (львівсько-карпатської  і  не  тільки),  а  також  національно  окреслених  вистав  «опальних»  класиків  української  літератури  і  обов’язкового  вечора  поезії  на  «останній  сторінці»  театрального  року.  Пам’ятаю  презентацію  першого  видання  «Молитви  отця  Зенона»  Миколи  Петренка  у  виконанні  акторів  «МЕТи»  (і  себе  серед  них)  у  холодних  зимових  стінах  Домініканського  костелу…  
Микола  Євгенович,  жартуючи,  каже,  що  ми  з  ним  розминулися  у  часі  і  просторі,  на  що  я  з  радістю  заперечую,  що,  Богу  дякувати,  таки  не  розминулися  –  у  тому  і  щастя,  адже  відбувся  спадкоємний  ланцюг  поколінь.

[color="#ff0000"][b]МИКОЛА  ПЕТРЕНКО[/b]
[/color]
[color="#ff0000"]До  вибору  кращий  крам,
і  хрестик,  і  усміх  мами...
Ішли  ми  до  світлих  брам,
прийшли  ми  під  чорні  брами!

Невже  та  мета  не  та,
і  вів  нас  на  Бог,  а  Ірод...
Не  гудьмо  свого  Христа  -  
нам  просто  бракує  віри!
[/color]
[color="#ff0000"][b]МИКОЛІ  ПЕТРЕНКУ
[/b][/color]
[i][color="#ff0000"]«От  жив.  Нічого.  Скупо  та  убого,
І  все  ж  -  нічого.  Рай  там,  чи  не  рай.
Аж  тут  душа  стає  з  києм  на  Бога  -  
Давай  мені  завіщене.  Давай!

Давай  мені  в  цім  пеклі  Україну,
а  чи  мене  до  неї  відпусти.
Лицем  у  сніг.  А  снігу  -  по  коліна,
А  снігу  вище  над  усі  світи.

Годуєш  снігом  долю  нетерплячу.
А  що  ж  іще...  А  що?  -  не  знаю  сам.
Вхоплю  сокиру.  І  пущу  в  Авачу.

Давай  мені  Вкраїноньку.
-  Не  дам».

Микола  Петренко.
(Зі  збірки  [b]«Молитва  отця  Зенона»[/b])[/color][/i]

Давай  мені  Вкраїноньку,  Миколо!
Як  не  сьогодні,  то  уже  й  ніколи.
А  як  не  даш  –  візьму  кия,  та  й  годі  –  
Давай  мені  Вкраїноньку  у  згоді!
А  як  не  даш  –  вхоплю  мерщій  сокиру  –  
Давай  мені  Вкраїноньку  із  миром!

Вирує,  повноводиться  Авача  –  
Химерна,  бачу,  у  Миколи  вдача.
Ріка  бурхлива  як  Душа  Поета  –  
З  перепустками  в  рай  не  спішно,  де  там…

Микола  посміхається  у  вуса:
-  Таку,  як  є,  бери  її,  Ірусю!



[i]За  ювілейною  книжкою  "Микола  Петренко.  Життя  і  творчість".  -  Львів:Сполом,2015.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812916
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Валентина Малая

ХТО ПРИБОРКА СИЛЬНУ ЖІНКУ

[color="#8000ff"][i][b]
Хто  приборка  сильну  жінку,
А  чи  принц  чи  генерал?
Голосисту  українку-
Де  ж  ти  мій    Універсал???

Я  чекаю  свого  принца,
Біля  хати    під  вікном.
І  не  спиться  й  не  сидиться,
Стала  доля  полином.

Й  треті  півні  проспівали,
Й  річка  висохла  давно…
Й  ювілей  відсвяткували,
Й  усе  випите  вино…

Усі  подруги  побрались...
Запізнилась,певно,я…
Й  Усіх  принців  розібрали,
Де  ж-бо  доленька  моя???

Принц  мій  знову  не  приїхав  -
В  цьому  є  якийсь  підвох!
Мабуть  сильно  захворів  він,
А  Чи  коник  його    здох…

Люди  кажуть:  «Нещаслива…»-
Щастям  повниться  ж  весь  дім.
Я  весела  й  не  журлива.
Всім  про  щастя  розповім.

Зупиню  коня  сама  я,
І  вогонь  ще  потушу,
Полюбити  не  благаю-
Лише  в  гості  запрошу…

То  нічого,що  вже  осінь,
Хай  весниться  й  вам  в  душі!
То  ж  чекаймо  всі  відносин
І  молодші,і  старші!

Не  чекаймо  з  моря  вітру,
Й  човен  сам  не  попливе...
Хоч  роки  вже  й  переквітли-
Та...в  віках  ЛЮБОВ  живе!

06.11.2018р.




[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812867
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


СЕЛЮК

КОЛЯДКА

Вертепи,  ангели  крилаті,
Ходять  від  роду  і  до  роду…
Колядки  линуть  в  кожній  хаті,
З  Різдвом  Христовим,  мій  народе!

Господарю!  Пускайте  в  хату,
Гостинців  накладайте  більше,
Бо  ми  прийшли  колядувати,
Щоб  було  свято  веселіше!

Христа  ми  нині  прославляєм,
З  ім’ям  Його  приходим  в  хату.
Хоч  сніг  на  вулицях  кружляє:
—  З  Різдвом  Христовим,    мамо  й  тату!

Ти,  Україно,  будь  щаслива,
Хай  сяють  в  небі  мирні  зорі.
Щоб  мала  долю  незрадливу:
—  З  Різдвом  Христовим,  люди  добрі!

З  Різдвом  Христовим,  Україно!
Став  дідуха,  кутю  і  сіно,
Всі  колядуйте  солов’їно!
З  Різдвом  Христовим,  Україно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812782
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Анатолій Розумний

ОСІНЬ ВСЕ МАЛЮЄ…

Ходить  осінь  чарівниця  по  моїй  землі,
Все  малює  своїм  пензлем  в  барви  золоті...
Одягла  у  жовту  сукню  молоду  вербу:
Хай  побачить  свою  вроду  й  прожене  журбу...

Далі  осінь  малювати  пішла  у  саду,
Вже  на  вишні  червоніє  листя  до  ладу...
Трохи  пензлем  покропила  -  засіяли  враз
Айстри  пишні...  Хризантеми  заспівали  джаз...

В  гай  швиденько  вже  майнула,  бо  ж  пора  й  туди,
Зачекались  там  на  неї  клени  та  дуби…
Малювала  їх  старанно,  щоб  не  пропустить,
Щоб  усе  було  у  барвах…  Все  хай  багрянить…

Вправно  осінь  малювала...  Час  перепочить...
Зажурилась  вона  трохи...  Дощик  моросить...
Шкода  стало  їй  усе  це...  Всю  оцю  красу,
Скоро  вітер  позриває...  Трохи  б  ще  часу...

Треба  встигнути  їй  трохи...  Зовсім  мало  ще,
На  узліссі  залишилось  одне  деревце...
Мить  одна  -  і  все  готове...  Ой,  яка  ж  краса!
Та  й  собі  вдягла  коралі...  Їй  бо  ж  до  лиця...

Ті  коралі  на  калині,  мов  вогонь,  горять,
Лине  пісня  журавлина...  Журавлі  летять....
Осінь  глянула  угору  та  маха  їм  вслід:
Буде  хай  безхмарним  небо  та  легким  політ…

Анатолій  Розумний
05.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


dovgiy

У ЛИСТОПАДОВОМУ ДНІ

У  листопадовому  дні
Коли  над  світом  небо  сіре,
Ти  побажай  в  цю  мить  мені,
 Щоб  тут  було  створіння  щире
У  цю  хвилину,  у  цей  час,
Навпроти    мене:  очі  в  очі,
Щоб  надивитись  «про  запас»
На  весь  період  злої  ночі.
Бо  то  є  правда:  нас  тепер
Ніч  не  єднає,    а  розводить.
Світ  сновидіння,  світ  химер
Немов  важке  похмілля  входить
У  потаємний  склеп  ночей,
Де  хижо  владарює  лихо,
Де  сни  тікають  від  очей
І  плоть  від  болю  плаче  тихо.
Так  «живемо»…  гіркий  обман
Пігулок  вічних,  від  ін’єкцій
Обгорне  тіло  млість-туман,
Провалимось  до  ранку  в  безвість,  
А      там    настане  день  новий
Із  новоявленням  проблеми
Як  виживати?  Труд  важкий
Як  без  здоров’я…
Нові  теми
Підкине  вир  нових  подій,
А  може,  зустрічі  неждані
Нам  принесуть  вінок  надій
Хоча  б  на  день  цей,  не  останній.
А  зараз  просто  побажай
У  сірий  день,  під  плач  негоди
Щоб  я  побачив  справжній  рай
Втопившись  поглядом  у  погляд.

05.11.2018      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812635
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Волинянка

Подаруй мені сад

Подаруй  мені  сад,
Що  в  вікно  зазирає,
Легкий  запах  свічад,
Що  пітьму  проганяє.

Щоби  в  шибку  мені
Вранці  стукала  гілка,
Щоб  цвіли  яблунІ,
А  над  ними  щоб  бджілка…

На  терасі  завжди
Щоб  горнятко  із  чаєм,
А  як  схочеш  піти,  
Знай  –  на  тебе  чекаєм…

Подаруй  мені  сон
На  перині  з  надії,
Щоб  серця  в  унісон,
Щоб  завжди  молодії.

Подаруй  мені  сад,
Тобі  Євою  стану,
Найсмачніше  зі  знад
Тобі  з  гілки  дістану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812677
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 05.11.2018


Денисова Елена

Гном

У  лісі  під  пеньочком  
жив-був  веселий  гном.  
На  зріст,  як  той  грибочок.  
З  ним  кожен  був  знайом.  

Пташок  будив  із  ранку:  
—  Співайте  вже!  Пора!  
А  опісля́  сніданку  
складав  у  вірш  слова.  

У  день  ходив  у  гори  –  
там  загадки  збирав.  
А  потім  у  коморі  
у  діжки  їх  складав.  

В  садку,  як  незабудки,  
висаджував  зірки.  
А  з  озера  на  вудку  
виловлював  казки.  

В  своїй  малій  оселі  
гостей-звірят  приймав,  
читав  вірші  веселі  
й  казки  розповідав.  

Розносили  звірята  
казки  в  усі  краї.  
Їх  знають  всі  малята,  
а,  може,  чули  й  ви?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812674
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Валентина Рубан

ЗУСТРІЧ


До  Тебе  на  зустріч  на  крилах  летіла.
Побачить,  почути  Тебе  я  хотіла.
Я  ніжності  вволю  хотіла  напитись.  
В  обіймах  Твоїх  я  хотіла  втопитись.

Хотіла  дивитись  в  Твої  сині  очі,
Цієї  красивої  літньої  ночі.
Хотіла  я  ніжний  Твій  дотик  почути,
Хотіла  з  Тобою  про  зайве  забути.

Хотіла  цілунки  Твої  я  відчути,
Хотіла  Твоєю,  єдиною  бути.
Хотіла  до  Тебе  всім  тілом  торкнуться
З  Тобою  заснуть  і  з  Тобою  проснуться.

Та  швидко  ця  нічка  чудова  минула,
Між  нами  прощання  болюче  сійнула.
Пішла…  полетіла…  кудись  заховалась…
Та  в  пам’яті  нашій,  назавжди  зосталась.

12.09.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806346
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 02.11.2018


Анатолій Розумний

ПРИСВЯТА БАТЬКОВІ

Моєму  батькові,  Розумному  Григорію  Павловичу,  присвячую...

Без  Тебе  сиротою  стала  рідна  хата,
І  час,  і  простір  -  наче  зупинивсь...
Нема  мені  тепер  кому  сказати:  “Тату!
Стрічай!  Я  знов  до  дому  повернувсь!”...

Тепер  мені,  здається,  ніби  тільки  вчора,
Коли  я  зовсім  був  іще  малим,
За  руку  Ти  мене  водив  з  собою  в  поле,
Любити  землю  вчив,  як  Ти  любив....

Щоб  знав  я  завжди:  звідки  й  як  той  хліб  береться,
Такий  духмяний  й  свіжий  на  столі...
І  як  казав  Ти,  що  сторицею  вернеться
Добро,  що  зроблю  у  своїм  житті...

Завжди  Ти  вірив  в  мене,  і  пишався  мною,
У  мить  невдач  -  підтримати  умів...
Твою  Любов  батьківську  я  лишу  з  собою,
У  серці...  Як  і  Твій  чудовий  спів...

Раптово  так  скінчилася  Твоя  дорога...
Мов  сивий  птах,  Ти  зник  в  височині...
Та  хочу  вірити:  десь  там,  в  саду  у  Бога,
Тобі  співати  будуть  солов`ї...

Вже  не  піду  з  Тобою  я  широким  лугом,
Не  гляне  сонце  у  Твоє  вікно...
Ніколи  не  зійде,  посіяне  за  плугом,
З  Твоїх  долонь  укинуте  зерно...

Не  зможу  більш  ніколи  я  Тобі  сказати
Ще  безліч,  безліч  добрих  й  теплих  слів...
Прости  мені...  Прости  мені,  мій  любий  Тату!
Якщо  я  щось,  колись  не  так  зробив...  

Як  жаль,  що  я  не  можу  час  назад  вернути...
Й  без  Тебе  вже  минають  нові  дні...
І  можу  знову  Тебе  бачити  і  чути
Тепер  я  лише  тільки  уві  сні…

Анатолій  Розумний
07.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812320
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Людмила Григорівна

ТЕЧЕ ВОДА



Тече  вода.
 В  відерці  вже  по  вінця
Прозорих  крапель  чистої  краси.
Вода  шепоче,  шелестить  про  вічне,
Дзвенить,  співа  на  різні  голоси

Така  проста,  така  з  дитинства  звична
Слухняна  і  пластична  течія,
І  дивовижна!  
Все  живе,  практично
  збудоване  з  води,
І  ти,  і  я!

Вода  -  граніт,  коли  морозом  скута,
І  що?  То  смерть  для  крапельки  води?
Немає  смерті.
          Не  було  й  не  буде,
Душа  води  воскресне,  як  завжди,

Знов  потечуть  струмки  живі  до  річки,
Легенький  пар  злетить  у  небеса,
Впаде  краплинка  Божої  водички
Росою  з  ока  квітки,  як  сльоза.

Вода  це  кров  Землі.
В  земних  глибинах
Пульсує  животворна  рідина.
Події,  закарбовані  в  хвилинах,
Несе  у  хвилях  пам’яті  вона.

Колись  душа,  відчувши  смерті  подих,
Полине  в  інші  виміри,  світи,
Моє  життя  постане  перед  Богом
Збережене  у  пам  ’яті  води.

Тече  вода...
Така  проста.
Вода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812315
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Теоретик

Основи поетики. Анімізм.

Анімізм  (лат.  апіта,  animus  —  душа,  дух)  —  світосприйняття,  базоване  на  переконанні  в  існуванні  духів  як  першооснови  всього  сущого,  на  уявленні  про  природу  як  живу  істоту.  Воно  заклало  основи  первісного  міфологічного  світогляду,  збережені  донині  у  глибинах  етногенетичної  пам’яті,  у  колективному  несвідомому  (архетипах).

А.  притаманний  також  і  монотеїстичним  віросповідуванням  (християнству,  ісламу,  іудаїзму).  Часто  елементи  А.  спостерігаємо  у  фразеологічних  сполуках  антропологічного  характеру  (“іде  дощ”,  “біжить  дорога”  тощо).  Вони  правлять  за  основу  сюжетотворення  багатьох  фольклорних  жанрів  (казки,  легенди,  балади,  замовляння).  

У  художній  літературі  А.  набуває  форм  персоніфікації.  Такими,  зокрема,  постають  образи  вітру,  Дніпра  та  сонця,  до  яких  звертається  Ярославна  у  “Слові  про  Ігорів  похід”,  а  також  природні  явища,  як  наприклад,  у  ліриці  П.Тичини:

Ой,  не  крийся,  природо,  не  крийся.
Що  ти  в  тузі  за  літом,  у  тузі.
У  туманах  ти  сниш…  А  чого  так  сичі
Розридалися  в  лузі.

А.  спостерігаємо  у  пейзажних  замальовках  прозових  творів  М.Коцюбинського,  а  також  у  творах  О.Довженка,  М.Стельмаха,  Лесі  Українки  та  ін.

Ліс  ще  дрімає...  а  з  синім  небом  вже  щось  діється:  воно  то  зблідне,  наче  від  жаху,  то  спахне  сяйвом,  немов  од  радощів.  Небо  міниться,  небо  грає  усякими  барвами,  блідим  сяйвом  торкає  вершечки  чорного  лісу...  Стрепенувся  врешті  ліс  і  собі  заграв...  Зашепотіли  збуджені  листочки,  оповідаючи  сни  свої,  заметушилась  у  травиці  комашня,  розітнулося  в  гущині  голосне  щебетання  й  полинуло  високо  —  туди,  де  небо  міниться,  де  небо  грає  всякими  барвами...  («Хо  (Ранок  у  лісі)»  М.Коцюбинського).  

Старезний,  густий,  предковічний  ліс  на  Волині.  Посеред  лісу  простора  галява  з  плакучою  березою  і  з  великим  прастарим  дубом…  Містина  вся  дика,  таємнича,  але  не  понура,  —  повна  ніжної,  задумливої  поліської  краси…  (“Лісова  пісня”  Лесі  Українки).

У  драмі  О.Олеся  «Над  Дніпром»,  у  якій  художньо  репрезентовано  грані  самобутності  духовної  культури  предків,  висловлена  авторська  позиція  стосовно  героя  та  характеру  його  зв’язків  із  минулим  і  сучасним.
Таїна  народних  звичаїв,  традицій,  обрядів,  система  народних  цінностей  і  моралі  стали  визначальними  для  композиційного  та  ідейно-змістового  аспектів  твору.  

Як  свідчить  епіграф  до  твору,  в  основу  драми  покладено  давні  вірування  в  існування  альтернативного  виміру  життя:

Може,  це  сльози  далеких,
Може,  це  сльози  коханих...
Роси  упали  на  очі,
Роси  з  сльозами  злилися...

А  ось  вірш,  де  О.Олесь  одухотворює  Дніпро:

Дніпро,  Дніпро!  Ти  покохав,
Як  матір,  Україну,
Ти  рідним  братом  її  став
І  другом  до  загину.

Вітри  розчісують  тебе,
Річки  вином  частують,
Русалки  пояс  тобі  тчуть
І  золотом  гаптують.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812147
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Олеся Лісова

Стежка до мами

До  тебе  мамо,  стежка    йде  найдовша
Та  з  кожним  роком  нас  вона  зближає.
Шовкова  нитка  міцна,  хоч  найтонша
Завжди  усіх  дітей  твоїх  єднає.

Дощем  навшпиньки  увійдеш  в  віконце
І  нищечком  поплачеш  в  занавіску,
Ти  постоїш,  допоки  зійде  сонце
І  як  в  дитинстві,  заплетеш  дві  кіски.

Я  це  відчую  через  темінь  ночі
І  пошепки  покличу  ніжно:-  Мамо?
Я  забуваю  погляд  твій  і  очі,
Хоч  в  них  зірки  палахкотять  так  само.

Твоє  волосся  трішки  кучеряве
Скраєчку  неба  вітер  розвіває,
Воно  таке  ж,  посріблено-русяве
І  німб  його  усіх  нас  покриває.

Мене  почула…Голос  твій  лунає,
Із-за  хмарин  промінням  долітає…
Ох,  як  тебе  давно  уже  немає.
Ти  за  нами  мамо,    теж  скучаєш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795475
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 01.11.2018


V.Gapcic

ПОВЕРНЕННЯ… (про травень 2014 року)

[i]В  аеропорту  люди  перетворювалися  на  кіборгів,  у  них  зникали  всі  фізіологічні  потреби,  їм  не  потрібен  був  сон,  адже  вони  весь  час  були  на  війні  і  насолоджувалися  кожною  секундою,  адже  на  якомусь  дуже  ранньому  етапі  усвідомили,  що  вже  мертві.
Сергій  Лойко[/i]

Небо  знову  сумне,  і  наповнилось  сірими  птахами.
Крізь  шпарину  розбитої  шиби  я  бачу  стіну.
У  снах,  які  ніч  обіймає  забутими  жахами,  -
Вкотре  відчую  холодну  й  пронизану  біллю  війну.

Кожна  мить  у  тих  снах  розлилася  багряними  ріками.
Кожне  слово,  що  чую,  нагадує  стогону  звук.
У  безодні  самотності,  засмерділо  гнилими  бараками,
Скам’янілого  серця  став  глухим  та  повільнішим  стук.

У  тих  снах,  мимоволі,  забуду  про  біль  поміж  втратами,
Й  хоч  на  мить  повернусь  й  переступлю  батьківський  поріг.
Поки  буду  в  полоні  тих  снів,  мої  ангели  в  білих  халатах
Повертають  мене  із  кінця  перехресть  нескінченних  доріг.

А  у  снах  тих….

Десь,  де  сонце  заходить  за  обрієм,  -  соняхи…
Похилились  від  втоми  спекотного,  спраглого  дня.
Небо  вмить  спалахне  кольоровими  ясними  зорями.
Я  піду  по  вечірній  сріблястій  росі  напувати  коня.

Постелю  серед  поля  собі  запашними  покосами,
І  згадаю  п’янкий  та  дзвінкий  переспів  солов’я.
Ледь  помітним  зітханням  повіяло  ранньою  осінню,
Й  кожну  рану  на  тілі  загоює  рідна  земля.

Прилечу  й  поклонюся  у  снах  моїй  мамі  старенькій
І  до  донечок-сонечок  вмить  неодмінно  зайду
Без  вагань  подарую  усе  без  остатку  серденько
Тим,  кого  щиро  й  назавжди  безмежно  люблю.
….

Чую  хрест  на  руках,  що  завжди  був  на  шиї  з  народження
Він  занадто  тяжкий,  і  чомусь  на  плечах,  -  не  збагну…
А  попереду  бачу  дорогу  уверх,  немов  сходження,
І  той  хрест,  як  тягар,  на  раменах  угору  тягну.

Ні,  вже  немає  страждань,  біль  минув,  залишилися  спогади,  -
Немов  осад  із  кривди,  безглуздя  у  вчинках,  слів  гіркота.
Усе,  що  не  встиг,  я  провів  в  небуття  прикрим  поглядом,
А  між  тим,  що  хотів  і  залишив,  -  гріхів  пустота.

Час  настав,  і  на  кожне  питання  шукатиму  відповідь,
І  усе,  що  віддав  і  забрав,  -  вже  лежить  в  площині  терезів.
Це  не  сповідь,  та  до  болю  жалкую  за  втрачену  заповідь
Й  перед  Богом,  стоячи́  із  хрестом,  -  бракуватиме  слів.
….

А  як  хочеться  знов  у  ті  сни  з  ароматами  ранньої  осені,
Де  в  похмурому  небі  із  сумом  зникають  ключі  журавлів.    
І  пробігтися  враз  між  ще  теплими  ранніми  росами,
Та,  на  жаль,  не  спинити  вітрила  часу  кораблів.


31.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812132
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Микола Серпень

Яблука і політика

Як  яблуні  цвіли  тут  навесні!
Сади  біліли,  мов  поля  зимою,
І  ніби-то  літали  ми  з  тобою
У  світлім  ароматнім  білім  сні.

А  потім,  літом,  все  змінилось,
Рясні  дощі  і  сонячна  спекота,
І  бур’яни,  і    без  кінця  робота,
І  мало  що  від  того  сна  лишилось.

Та  серед  літа,  яблуками  вкриті,
Сади  потріскувати  стали,
Підпорки  ніде  було  ставить,
Такі  часи  прийшли  несамовиті!

Чого  чекати  в  вибирання  рік?
Чи  нам  багатство  душі  зцілить?
Росія  завжди  в  серце  цілить,
А  яблуні  рясні  котрий  вже  вік!

08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812122
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтень  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 01.11.2018


Анатолій Розумний

ТЕЧЕ РІКА…

Тече  ріка…  У  даль  тече…
І  хвиля  плескає,  хлюпоче.
На  берег  вибіжить…  Стече...
Мов  щось  сказати  мені  хоче…

Тече  ріка…  Несе  потік
З  собою  все,  що  нині  було...
Журбу  і  радість,  щастя  й  гріх  -
Змішала  все…  Мов  і  не  було…

Тече  ріка…  Немов  жива…
Біжить…  Кудись  все  поспішає…
Дивлюсь  на  неї…  Мрію  я...
Вона  ж  -  мої  думки  читає...

Тече  ріка…  Тече  стрімка…
Бурлять,  шумлять  її  потоки...
Спинить  -  не  спиниш…  Лиш  в  думках
Долаю  з  нею  всі  пороги…


Анатолій  Розумний
31.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812050
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Олекса Удайко

КАЖІТЬ СЛОВА ХОРОШІ ЗА ЖИТТЯ

[color="#0a68b0"]                        [i]В  о  з  '  є  д  н  а  н  н  ю
[/color]          [color="#b00a94"]правослаавних  церков  в  Україні[/color]
         [color="#e0930d"]          п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я[/color][/i]

[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть  слова  хороші  за  життя,  
бо  на  тім  світі  в  них  нема  потреби:
там  інші  алгоритми  в  небуття,
закони  різні  –  на  землі  й  на  небі…

По-іншому  розводяться  мости,
по-іншому  янтаряться  коралі…
Щоб  до  краси  тієї  нам  дійти,
на  цьому  світі  не  творіть  печалі…

Любімося  ж…  То  Богом  нам  дано.
Кохаймось  тут,  бо  там  все  інше  буде…  
Ділімо  хліб...  й  на  всіх  –  п’янке  вино,
і  Бог  за  це,  повірте,  не  осудить…

Та  слів  дарма    не  кидаймо  пустих:
Від  щирості…    хай  серце  не  зів’яне!
Не  забуваймо    віншувати  тих,
хто  в  милосерді    і  турботах  –  п’яний…

Шануймо  і  славімо  щиро  тих,
хто  хрест  свій  тяг,  хоч  тяжко,  на  Голгофу,
тримався  клятви  на  крові́  святих  –
й  братів  по  кро́ві  їхніх  філософій…

…Найдіть  слова  потрібні  –  за  життя,
щоб  славити  пожертви…  і  коралі…
щоб  слізьми  не  вмивалося  дитя,
коли  батьки  його  у  прі  вмирали.

Все,  що́  щастить  –  у  наших  же  руках:
гнівити  Бога  в  нас  нема  потреби…
Єдиний  Він  –  у  серці  і  в  думках,  
його  веління  –  
                                                   на  Землі  й  
                                                                                                 на  Небі!  [/b][color="#5c0c99"][/color]

30.10.2018[/i]

На  світлині  –  Володимирський  собор  
                                       у  Києві  (фото  автора).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Теоретик

Основи поетики. Димінутив.

Димінутив  (грецьк.  di  —  двічі,  лат.  minutio  —  зменшення)  —  здрібнілі,  зменшені  форми  певних  слів.  

Зменшувальні  утворення  -  це  похідні  іменники,  що  виражають  значення  зменшеності,  яке  зазвичай  супроводжується  ще  й  значенням  суб'єктивної  оцінки:  позитивної  (пестливої)  або  рідше  негативної  (зневажливої).  

Розрізняють  демінутиви  першого,  другого  та  третього  ступенів,  що  утворюються  від  іменників,  позбавлених  значення  зменшеності:  дівча  >  дівчина  >  дівчинка  >  дівчинонька.  Зменшувальні  утворення  вживають  передовсім  у  розмовній  мові.

Серед  назв  зі  значенням  зменшеності  переважно  з  позитивною  оцінкою  можна  виділити  лексеми  з  таким  частковим  значенням:  1)  зменшені  імена;  2)  зменшено-оцінні  (зменшено-пестливі  або  зменшено-згрубілі);  3)  оцінні  (пестливі).  До  групи  зменшувально-пестливих,  тобто  тих,  що  надають  словам  позитивного  емоційного  забарвлення,  належать  такі  суфікси  іменників:  -к-  о  (татко),  -ок  (дружок),  -ик  (Тарасик),  -ець  (братець),  -иц'-  (а)  (сестриця),  -ичка  (молодичка),  -инка  (дівчинка),  -очк-  а,  -ечк-  а,  -очок,  -ечок  (невісточка,  донечка,  синочок),  -оньк-  а,  -еньк-  а  (  дівчинонька,  бабусенька),  -ун'-  (а)  (матуня),  -ус'-  (а)  (матуся);  похідні  -усеньк-  а,  -унечк-  а,  -уньчик,  -усечк-  а  (бабусенька,  матунечка,  татуньчик,  бабусечка)  та  деякі  інші.

Вони  досить  поширені  у  фольклорі,  відбивають  ліричні  риси  української  ментальності:  

“Іди,  іди,  дощику,
Зварим  тобі  борщику…”

“Копав-копав  криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив  дівчиноньку
Людям  —  не  собі”

Д.  має  у  своїй  основі,  як  і  аугментатив,  не  лише  граматичний  чинник  (здебільшого  суфіксальний:  -еньк-,  -ок-,  -есеньк-  тощо),  а  й  психологічний,  що  віддзеркалено  й  у  художній  літературі:  

“Я  ж  тебе,  милая,  аж  до  хатиноньки
Сам  на  руках  донесу”  (М.Старицький);

“Місяць  яснесенький  
 промінь  тихесенький  
 кинув  до  нас”  (Леся  Українка)

Однак  надмірна  пестливість  такої  поезії,  як  наприклад,  у  творчості  П.Грабовського,  засвідчувала  брак  волі  до  життя  і  тому  заперечувалася  тією  ж  Лесею  Українкою,  представниками  “розстріляного  відродження”  та  “празької  школи”:

Рученьки  терпнуть,  злипаються  віченьки...
Боже,  чи  довго  тягти?
З  раннього  ранку  до  пізньої  ніченьки
Голкою  денно  верти.

У  творах  художньої  літератури  використання  зменшено-пестливих  іменників  сприяє  створенню  ліричного,  емоційного  тону  мовлення,  додаючи  до  основного  значення  зменшеності  відтінки  ніжності,  симпатії.  Уміле  їх  використання  робить  мову  багатою,  різнобарвною,  емоційно  насиченою.  Оцінні  лексеми  служать  засобом  вираження  авторського  ставлення  до  зображуваного.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811785
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Любов Таборовець

Рідній донечці

Щедро  осінь  сипле  золотавим  листям,
Ще  земля  не  має  лютих  холодів.
З  ним  у  павутинні  бабиного  літа
Я  несу  вітання  донечці  своїй.

У  строкате  листя  всі  згорну  бажання
Їх  в  думках  помножу  я  у  сотні  раз…
І  з  промінням  сонця  це  моє  вітання
Донесе  з  любов’ю  тобі  Ангел  враз.

Хай  тепло  дарує  кожне  моє  слово,
Оберегом  буде  поцілунок  мій.
Я  для  тебе,  доню,  у  молитві  мовлю
Щоб  щедроти  долі  сипались  до  ніг.

Щоб  буяли  квіти  по  життєвім  полю  
Щастя,  наша  доню,  будь  ти  ковалем!
Добре,  щире  серце,  щоб  не  знало  болю
Завжди  сяє  чистим,  ніжним  кришталем.

Люблять  нехай  рідні,  поважають  люди
Лиш  приємних  вражень,  гарних  перемін.
А  душі  натхнення  створить  хай  етюди,
Від  яких  лунає  лише  гарний  дзвін.

Різнобарвна  осінь  порум’янить  личко
Зачаровуй  світ  цей  поглядм  очей…
Хай  він  навіть  буде  зовсім  невеличким
Та    усіх  так  вабить  сяєвом  ночей.  

Втіху    хай  дарує  твій  синок  рідненький,
А  сім’я  міцніє  з  кожним  спільним  днем.
І  життя  дорога  стелеться  рівненько
В  кольоровій  гамі  ніжних  хризантем.
 
Кажуть:  «мамі  доня-  то  цілунок  Бога,
Щоби  повторитись  ще  раз  у    житті…»
Я  щаслива,  доню,    маю  таку  змогу
Тішусь,  що  не    буду  в  тихім  забутті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811772
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Тарас Комаринський

Про мишей і про котів

[i]Це  не  пародія  і  навіть  не  наслідування.  Просто  прочитав  віршик
Світлани  Борщ  [b]Собрались  на  рыбалку  два  кота[/b]  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811711
і  чомусь  провів  паралель  з  детективом  "Десять  негренят"  Агати  Крісті.[/i]

Одинадцять  мишеняток
Щось  зібрались  почитати
Десь  під  лавкою  в  котів.
Смачно  хтось  замуркотів
(Чула  тітка  Леся)  —
Мишок  стало  десять.

Десять  милих  мишеняток
Всмак  наїлися  зерняток.
Бігти  заважав  животик,
Наздогнав  їх  сірий  котик.
Плакали  дерева  —
Мишок  стало  дев’ять.

Дев’ять  сірих  мишеняток
Разом  гралися  в  театр.
Ролі  котикам  віддали,
У  масовці  танцювали.
Хруснуло  щось  в  лісі  —
Їх  лишилось  вісім...

Не  люблю  великих  віршів,
Хай  дописують  вже  інші.
Переходжу  до  моралі:
Мишам  треба  якнайдалі
Від  котів  триматись
І  не  заграватись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811717
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Валерій

Не забувайте


В  кімнаті  тепло  і  пісні  лунають.
З  екрану  –  шоу  і  веселий  сміх.
Мов  в  світі  іншому  перебувають.
Мов  і  нема  подій  жорстоких  цих.

Мов  ні  війни,  ні  вибухів,  ні  крові.
Не  ллють  матусі  за  синами  сліз.
І  у  новинах  вже  байдужість  в  слові,  –  
Мов  транспорт  з  фронту  вбитого  привіз…

А  він  –  чийсь  син  –  єдиний  в  цілім  світі!
Коханий  чийсь,  татусь,  а  може  –  брат.
А  може  ще  й  не  встиг  він  полюбити,  –  
Цей  України  рядовий  солдат!

Збіжать  роки.  І  сонце  знов  засяє.
Ти  будеш  жити,  мріяти,  кохать.
А  наш  Герой  ніколи  більш  не  взнає,
Як  можуть  солов’ї  в  саду  співать,

Як  можна  обійнять  матусю  рідну,
Як  можна  ніжно  донечку  обнять.
Але  він  вірив  –  жити  будуть  гідно!
За  їхнє  щастя  він  пішов  вмирать…

Не  забувайте  цього,  милі  друзі!
З  Любов’ю  ставтесь  до  захисників.
Схиліться  в  шані,  як    берізка  в  лузі.
Хай  буде  пам'ять  на  віки  віків!  

28.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811752
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


СЕЛЮК

ЗА ЩО ТЕБЕ ВИНИТИ

За  що  тебе  винити,  люде?
За  що  тобі  нести  прокльони?
Ти  добрим  був,  єси  і  будеш,
Молися  Богу  й  бий  поклони…

Тебе  винили  й  розпинали,
Доводили  тебе  до  скрути…
В  Сибір,  немов  скотину,  гнали,
Ти  знав  царя  і  горді  Крути.

Пишаюсь  я  тобою,  люде,
Ти  не  за  те,  народе,  бився…
Повір,  такого  більш  не  буде,
Бо  не  для  того  народився.

Ні,  ти  не  винен,  мій  народе,
Що  з  двох  –  три  гетьмани  бувало.
Та  українського  ми  роду,
В  чоло  нас  доля  цілувала.

Що  ми  розкидані  по  світу,
Що  горя  в  нас  по  самі  вінця.
Проте  ми  знаємо  молитву
І  носим  ім’я  українця.

Пишаюсь  я  тобою,  люде,
Що  маєш  сад  і  білу  хату.
Повір,  ще  в  тебе  щастя  буде,
Коли  не  стане  в  тебе  «брата»

За  що  тебе  винити,  люде?
За  що  тобі  нести  прокльони?
Ти  добрим  був,  єси  і  будеш,
Молися  Богу  й  бий  поклони…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811394
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Ніна Незламна

В травах серед поля… /слова до пісні/

                                                       /  слова  до  пісні  /
Гей  гуляє  вітер,      минає  долини
Листячко  зриває  з  красуні  калини
А  вона  одненька,    в  травах  серед  поля
 Ой  чому  любенька,  в  тебе  така  доля.

Навесні  розцвіла,  до  дуба  хилилась
Та  війна  ця  клята….  Сама  залишилась…
Скрізь,  одні  снаряди,    урвища  глибокі
Та  й  чому  ж  ви  люди,  отакі  жорстокі.

Дуб  крислатий  поряд,  почорнів  від  болю
Коріння,  доверху,  а  він  хотів  волі
Хтів  всміхатись  сонцю,  зберегти  калину
Щоб  вона  почула  пісню  солов`їну.

В  неї  досить  сили,  щоб  захистить  грона
 Хоч  роса  стікала,  срібляста  солона
Не  піддасться  вітру,  вистоїть  негоду
І  принесе  радість  своєму  народу…

Каравай  весільний  ….  З  гронами    гарненько
Злагодить  матуся,  синові  раденько
Як  прийде  з  війноньки,    скінчиться  свавілля
 Відіграють  люди,  у  щасті  весілля.

Гей  гуляє  вітер,      минає  долини
Листячко  зриває  з  красуні  калини
У  мирі  і  в  дружбі,  хай  дітки  зростають  
А  вітри  холодні,  нехай  позникають….

                                                   2  останні  строчки  по  2  рази  
                                                     в  кожному  куплеті
                 
                                                                           03.10  2018р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808669
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Олекса Удайко

ВИШИВАНЦІ

[i]Вишита  сорочка  –  це  щось  святе,    духовне,    сокровенне.  
У  вишиванках  наші  древні  пращури  різними  кольорами  та  
візерунками  волею  мудрого  Грааля  зашифровували  добру  
долю  -  щастя,  радість,  любов,  багатство.  Матері  вишивали  
сорочки  дітям,  аби  їх  майбутнє  було  світлим  та  радісним.  
А  кожна  з  дівчат  мала  вишити  сорочку  своєму  нареченому,  
щоб  подружнє  життя  видалось  щасливим  та  безтурботним...  
Але...  Про  все  інше  -  нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину  здавна  вабили  прикраси…
І  одягались  чепко  –  як  годиться,  
Та  не  гнівили  й  спраглого  Пегаса:
Давали  з  рук  джерельної  водиці….

І  так  було  від  ро́див  і  до  згину  –
Буття  своє  барвисто  гаптували…
Бо  вишивка  –  це  роду    берегиня
Й  рунічна  мова  мудрого  Грааля.

А  зараз  що?..    Державні  кар’єристи  
Квітчають  барвами  сумління  й  лиця…  
Поети  ж  куплені  й  семі-лінгвісти  
За  гріш  розписують  діла  їх  ниці!                          

І  множаться  в  країні  «вишиванці»,
А  ще  хутчіш    –  «артисти-гопаківці»…
Й  кують    свавільно  душ  залізні  ланці,
Каляючи*  свобідних  бандерівців…  

І  наряджають  розум  "в  шаровари",
А  тіло  –  "у  гаптовані  жупани",
Маскуючи  нечувані  кошмари,
Що  творять  "при  дворі"  пани  і  пані.

То  ж  схороніть  як  символ  одежину.
Примі́ряйте  в  свята  і  натщесерце…  
І  слів  святих  не  кидайте  у  спину  –
Нехай  блукар  знайде  своє  озерце!  

Бо  десь  у  надрах    копиться  фасола…**  
Чи  нам  не  схоронити  «вишиванців»
Нащадкам  нашим…    у  консервній  банці,
Як  оселедців  
                                                   пряного  
                                                                                         посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018      
_________
*Каляти  -  ганити.
**Фасола  -  журба.

[b]Примітка.  [/b]В  цьому  вірші  автор  ризикнув  
подати  слово  "вишиванці"  у  називному    відмінку    
множини,    а    не    в  давальному  однини,  що  надало  
йому  нового  значення.  Такий  неологізм,  на    думку  
автора,  цілком  слушний,  з  огляду  на  злободенність  
теми  "вишиватності"  та  "шароварщини"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 26.10.2018


dovgiy

ЗІРКА - АЙСТРА (легенда)

Любі  читачі!  Пропоную  Вашій  увазі  свій  виклад    легенди,  яку  нещодавно  опублікували  на  сайті    поетичного    клубу  автори:  Олег  Требухівський  та  Неоніла  Гуменюк.  Я  висловлюю  їм  сердечну  вдячність  за  їх  роботу!
Ось  їхня  публікація:

Зірка-айстра
Тоді,  коли  літо  вітається  з  осінню,  розквітають  айстри.Стою,милуюся  цими  барвистими  квітами  і  пригадую,як  колись  бабуся  розповідала  одну  дуже  цікаву  легенду.  ...Десь  високо-високо  в  небі  панувало  зоряне  царство.Головною  тут  була  Зірка-Мати.Мала  вона  багато  дочок-Зірочок.Гуляли  вони  небесними  просторами,  поки  Сонце  спало.А  коли  Небесне  Світило  посилало  своїх  гінців-промінців  на  Землю,тоді  у  зірковому  царстві  всі  відпочивали.  Під  час  чергової  прогулянки  одна  з  дочок-Зірочок  відділилася  від  гурту  своїх  сестер  і  полетіла  майже  до  самої  Землі.Побачила  там  красеня-хлопця,який  сидів  біля  річки  і  грав  на  флейті.Гра  так  сподобалася  Зіронці,що  їй  захотілося  ближче  познайомитися  з  музикантом.  Коли  вона  сказала  про  це  матері,та  спочатку  не  погодилася  відпустити.Але  донька  так  вмовляла  неньку,що  та  врешті  здалася,  дозволила  відвідати  Землю,тільки  з  однією  умовою:повернутись  повинна  у  визначений  час,поки  прокинеться  Сонце.  Донька  пообіцяла  вчасно  повернутися  і  стрілою  помчала  на  Землю  до  річки,де  юнак  знову  грав  на  флейті.Музика  так  зачарувала  Зірку,  що  вона  геть  забула  про  свою  обіцянку.А  коли  згадала,було  уже  пізно.Сонячні  промінці  вже  стрибали  по  траві,по  деревах,віддзеркалювали  у  чистому  річковому  плесі.Ось  тоді  й  перетворилася  вона  на  квітку,яку  люди  й  досі  називають  айстрою.  Вночі,коли  зірки  мандрують  небесними  шляхами,їхня  сестра  дивиться  на  них  здалеку.Але  не  шкодує  про  те,що  не  зможе  біьше  зустрітися  ні  з  матір"ю-Зікою,ні  з  сестрами-Зірочками.Мелодія  кохання  настільки  полонила  ніжне  серденько  зірки-айстри,що  вона  ладна  слухати  її  цілу  вічність.
ID:  686029
Рубрика:  Проза
дата  надходження:  27.08.2016  09:21:22
©  дата  внесення  змiн:  27.08.2016  09:24:03
автор:  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський
Мені  подобається  8  голоса(ів)  


 Попередній  твір        Наступний  твір  

   Перейти  на  сторінку  автора
   Додати  в  обране          Роздрукувати  






ЗІРКА-АЙСТРА
 (легенда)

Сонце  спало,  а  тим  часом
По  небесному  просторі
Вийшли  дітки  погуляти
Пуст  унки  –  сестрички-Зорі.
Мати  Зірка  наглядала
Аби  хтось  не    вліз  у  шкоду
Й  потихеньку  вимітала
Хмари  пилу  із  господи.
Хоч  була  вона  цариця,
Та  трудитися  любила.
Тож  у  неї,  як  годиться,
Було  завжди  все  до  діла.
Нагуляються  дівчатка,
Тай  тікають  у  палати
Бо  руде  кошлате  Сонце
Встане  світ  обігрівати.
Так  бувало  цілу  вічність
Та  одного  разу  сталось
Те,  на  що  Матуся-Зірка
Аж  ніяк  не  сподівалась:
Одна  Зіронька-сестричка
Віід  своїх  сестер  відбилась
І  біля  Землі  весною
Випадково  опинилась.
І  почула:  ніжна  флейта
Про  кохання    пісню  грає
І  дівоче  серце  Зірки
Невідомим  щемом  крає
А  то  красень-парубійко
Вийшов  з  дому  в  гай  зелений
І  на  флейті  вправно  й  дзвінко
Витинає  дивні  трелі.
І  до  того  вподобала
Зірка  пісню  цю  чудову
Що  послухати  музику
Захотіла  вона  знову.
Просить  маму:  мамцю  мила
Дозволь  до  Землі  злітати
Щоб  над  парубком  красивим
В  гіллі  дуба  постояти
Щоб  почути  дивну  пісню
Яку  файний  красень  грає
І  яка  дівоче  серце
Незбагненим  щемом  крає.
Ні,  дитино,  не  дозволю!
Ми  –  Зірки!  А  то  лиш  люди    
Як  залишишся  із  ними
Нещаслива  завжди  будеш.
Не  залишусь!  Обіцяю
Повернутися  завчасно
Ну,  дозволь,  матусю,  люба!
Та  мелодія  –  прекрасна!  
Хочу  ще  її  послухать
Хоч  хвилинку,  хоч  разочок!
Ну,  дозволь!    -    і  відпустила
Мати-Зірка  одну  з  дочок.
Та  стрілою  полетіла  
До  землі,  де  над  рікою
Грав  юнак  чарівну  пісню
Про  бентегу  неспокою
Про  глибокі  карі  очі
Про    дівочі  чорні  брови
Про  діброву,    яка  тоне
В  морі  першої  любові!
Полонила  пісня  Зірку
Та  настільки,  аж  небога
Геть  забула  все  на  світі
А  вернутись  вже  незмога
Бо  вже  промінці  по  травах,
По  деревах  застрибали
Віддзеркалились  у  плесі,
Тай  чимдуж  злетіли  далі!..
А  що  ж  зірка?  Ковдра  ночі
Від  проміння  не  закрила
Тож  вона  на  гарну  квітку
В  мить  одну  перетворилась.
Її  Айстрою  назвали.
А  безхмарними  ночами
Вона  дивиться,  як  сестри
Ходять  в  гурті  коло    мами
Та  від  того,  що  із  ними
Вже  не  буде    -  не  жалкує.
Бо  Мелодію  Кохання
Цілу  вічність  серцем  чує!

26.10.2018



       



















 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811365
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Валерій

Вже п’ятий рік над рідним краєм хмари



Вже  п’ятий  рік  над  рідним  краєм  хмари.
Вже  п’ятий  рік  горить  –  пала  земля.
Стоять  хати  розбиті,  мов  примари.
Обвуглені  від  вибухів  поля.

Вже  п’ятий  рік  з  війни  жде  мати  сина,
Кровиночку  чекає  день  і  ніч.
Коли  його  позвала  Україна  –  
На  захист  став  з  братами  пліч-о-пліч.

Ніколи  не  забудемо  Героїв,
Що  зупинили  нечисті  орду,
Що  не  жаліли  ні  життя,  ні  крові,
Що  не  впустили  в  отчий  дім  біду.

Нас  не  поставить  ворог  на  коліна!
Лиш  перед  Богом  схилимося  ми.
Й  здобуде  волю  ненька  Україна!
І  знов  заквітнуть  навкруги  лани!

25.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811363
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Марія Скочиліс

Колись давно я мріяла про сина…


Дорослий  вже,  давно  вже  не  дитина
Мій  рідний,  найдорожчий  на  землі,
Колись  давно  я  мріяла  про  сина,
Почуло  небо,  я  дала  життя  тобі,

Не  віриться,  дивлюсь  дитячі  фото
На  них  такий  маленький  і  смішний,
Ось  тут  ступаєш  свої  перші  кроки,
А  тут  такий  серйозний,  рідний  мій,

Я  пам’ятаю,  як  тоді  молилась,
Коли  хворів  і  сили  не  було
Тебе  малого  на  руках  носила
І  досі  дякую,  що  небо  вберегло,

І  колискові,  що  тоді  співала,
З  тобою  синку  лишаться  навік
Роки  пройшли,  вже  сивою  я  стала,
Ти  виріс  і  відкрив  для  себе  світ,

За  руку  вже  ведеш  свою  дитину
І  це  є    твій  найбільший  в  світі  скарб?
А  я  пишаюся  тобою  сину,
Тримаючи  онука  на  руках!

©Марія  Скочиліс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811337
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Zoja

Постукала у двері осінь.

Постукала  у  двері  осінь.
Я  відчинила  їй,  вона  стояла  на  порозі.
Уже  не  молода,  але    ще  гарна  досі..
Руде  волосся  довге...  і  вже  просідь.
У  неї  гарні  очі  карі,  такі  собі    ще  лукаві...
І  чорні  брівоньки  тонкі,  і  вії  довгі,  он  які!
Махрові,  наче  айстри  пелюстки.
Вуста  червоні,  як  калини  ягідки.
Висока  і  струнка,  як  та  тополя.
І  сукня  на  ній  золотава,  
Як  пшениця  стигла  в  полі.
Легким  шарфом  пов'язана  голівка
З  принтом-  малюнком,  де  зелена  гілка.
Вона  стояла  з  парасолькою  в  руках  
В  високих  червоненьких  чобітках.
Гарненька  і  приваблива    таки!
Та  недарма  ж  в  усі  віки
Картини  з  неї  малювали  всі  художники!
І  прославляли  її  всі  поети!
І  композитори  писали  музику
Під  її  піруети.
Мінлива  і  грайлива  вона  дуже.
То  сизим  і  холодним  дощем  плаче,
А  то  промінням  сонячним  сміється,
А  то  і  літом  бабиним  озветься.
Чи  вітерцем  колючим  доторкнеться...
Така  вона,  моя  подружка  осінь!
З  давніх  давен  так  повелось  -  
За  красним  літечком  приходить  осінь...
За  ним  сумую  я,  про  нього  бачу  кольорові  сни...
Та  зараз  знов  панує  осінь...
...Сто  вісімдесят  днів  всього  лиш  до  весни!

Вересень  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811293
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби мене

Люби  мене  щоліта,  мов  веселку,
Яка  містком  з  усмішкою  стрічає.
Єдиному  тобі  віддам  я  серце,
Наповню  радістю  і  щастям  чашу.

Люби  мене,  мов  осінь  кольорову,  
Я  подарую  почуттів  палітру,
Лише  тебе  зігрію  теплим  словом,
Божественна  звучатиме  нам  ліра.

Люби  мене,  мов  перший  сніг  узимку,
Що  очищає  душі  від  печалі.
Неначе  у  нічному  небі  зірка,
Сплітатиму  із  ніжності  вуалі.

Люби  мене,  мов  первоцвіт  весною,
Кохай  в  промінні  сонця  до  нестями,
Бо  тільки  в  парі,  як  в  ковчезі  Ноя,
Любові  збережемо  вічність  храму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 25.10.2018


I.Teрен

Осінні вітражі

Замайоріло  рясно,  урочисто
і,  неймовірне  барвами  до  сліз,  
у  сепїї  осіннього  намиста
виблискує  оздобою  пречисте
сусальне  листя  кленів  і  беріз.

Яріє  падуб  охрою  і  хною
у  стилі  ретро-модної  краси.  
У  видиві  надії  чарівної
вчуваються  далекою  луною
навіяні  вітрами  голоси.  

Сади  покірно  оголяють    крони
і  тільки  вишні  ще  горять  щодня
у  маєві  багряної  корони.
Не  вистачає  білої  ворони
у  чорній  хмарі  ґав  і  вороння.

І  як  усе  це  кинути  навіки
і  не  дійти  до  крайньої  межі,  
де  і  не  «любо,  братці»,  і  не  гірко,  
але  не  жаль  останньої  копійки
за  ці  неоціненні  вітражі.  

А  перелітне,  юне  і  пернате
несе  свої  печалі  і  жалі
до  ирію  і  до  кінця  землі
та  іноді  північні  емігранти
вертають  осінь  до  моєї  хати
у  первісному  болями  селі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811291
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.10.2018


Валентина Малая

Я СЬОРБАТИ ЩАСТЯ ГОТОВА

[color="#7700ff"][i][b]***
Я  сьорбати  щастя  готова,
І  наврочу  всім  рідним  його,
Я  викину  з  долі  полову!
Не  шукаю  я  лише  свого…

І  крилами  вкрию  дитину
Й  онуку  любиму  свою.
Й  до  рідних  всіх  серденьком  лину,
Шаную  й  люблю  всю  сім'ю!

Всім  зичу  щасливої  долі,
Дороги  без  ран  і  спіткань!
Душевного  миру  і  волі!
Й  тепла  ще  і  без  нарікань!

Укрию  від  вітру  і  спеки,
Від  зла  усіх  вас  вбережу,
Щоб  жили  в  добрі  і  безпеці,
Щодня  вам  Любов  покажу.
***
Щебетуха  щебетала  ,
щастя  щедро  роздавала
Щиросердна  й  щебетлива  
щось  щоразу  щебетіла.

Щонайбільше  щонайменша
всіх  щастить  готова  перша.
Щастям  повниться  весь  дім,
нащастивила  усім.

24.10.2018р.



[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811121
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Світлана Моренець

Малюнок бабиного літа

Вже  павутинки  бабиного  літа
в  полон  піймали  радість  і  печаль.
Органзою  легкою  оповита
на  сході  сонця  туманіє  даль,
мов  сни  переглядає  легкотілі,
сховавшись  в  нерозвіяних  димах...
Жар-птиця-Осінь  в  двір  мій  прилетіла,
розмалювала  пурпуром  сума́х*.
Веселкою  всміхнулося  подвір'я,
засяяв  кущ  -  очей  не  відвести,
немов  птахи,  порозпускавши  пір'я,
на  сонці  гріють  крила  і  хвости.
Чарує  Осінь,  мов  казкова  фея,
художниця  декору,  майстер  див.
Витягує  із  скринь  такі  трофеї,
щоб  кожен    вразив,  душу  розбудив.
Та,  збуривши  емоції,  навшпиньки,
тихцем  піде  красуня...
Жаль...  Як  жаль!
І  тиснуть  горло  срібні  павутинки,
в  клубок  з'єднавши  радість  і  печаль.

*сума́х    -  декоративна  рослина.

Світлина  автора.  Сумах.

23.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ніна Незламна

Я прийду до тебе

     
Я  прийду  до  тебе    чуєш,  тільки  зачекай
Шурхіт  листя  під  ногами,  осінь  зустрічай
Сонце  золотом  покриє,  прикрасить  поля
У  бурштиновій  вуалі  красуня  земля…
А  в  думках  у  нас  з  тобою  іще  літні  дні
Як  збирав  червоні  маки,  дарував  мені
І  нам  сонце  усміхалось,  в  долонях  тепло
Птахи  в  коло  всі  збирались,  якби  ж  так  було..
Я  прийду  до  тебе,  любий,  хай  неба  блакить
Вітер  згонить  сірі  хмари,  подарить  нам  мить
Ясний    промінь  гойдається  на  вітах  кущів
Нехай  осінь  та  не  хочу,  холодних  дощів.
Тож  стрічай  мене  і  осінь,  листочків  букет
І  поглянь  в  жадані  очі,  знаю  твій  секрет
Принесеш  мені  троянди,  які  так  люблю
Твій  цілунок  я    медовий,  ні  не  загублю….


                                                                             вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810910
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Радомір

Я прокинувся, я живий

я  прокинувся,  я  живий
мої  груди  дихають  вільно
б'є  по  ранах  колючий  біль
забувай  мене  повільно

струсить  вітер  зелений  дощ
жовте  листя  збереш  у  гербарій
і  не  буде  варитися  борщ
та  й  не  буде  співати  гітара

понад  хмарами  світло  рікою
пригорнути  б  до  серця  тебе
відлітає  усе,  та  з  весною
наша  квітка  в  саду  проросте

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809262
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 22.10.2018


tatapoli

ДЕСЯТЬ ЛІТ


Десять  літ,  це  ще  не  -  вік,
а  лише  початок,
майбуття  твоїх  років  
-  наступних  десяток.
І  сьогодні,  Діма  цей
є  твій  перший  ювілей!
З  чим  тебе  й  вітаєм,
і  тобі  бажаєм,
щоб  десяток  море  мав,
їх  у  школі  заробляв.
Мав  десятку  з  мови
та  і  з  фізкультури.
Менше  "лопав"  з  тіста,
"тіпа  хачапурі".
Вранці  на  "десятку"
щоб  робив  зарядку.  Ну,
а  влітку,  їдь  на  дачу
до  баби  на  грядку.
Будем  на  "десятку"
город  обробляти,
і  табличку  множення
разом  повторяти.
Буде  з  цього  певний  зиск
явно  не  для  сміху,
буде  усім  користь,
а  для  мене  -  втіха.
Хай  десятків  буде  лік
в  тебе  нескінченним!
Щоб  здоровим  був  повік!
Добрим  став  ученим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810653
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Олекса Удайко

ІСПИТ З УКРАЇНСЬКОЇ

       
         [i]Скажи  мені  одне  лукаве  слово  –
         І  я  тоді  скажу  тобі,    
         хто  –    ти!  
                                                       [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]

[i]  [b][color="#55067a"]Напевне,    слово  у  житті  щось  значить...
(Слова  відверті  –  дзеркало  душі.)
Його  не  можеш    вкрай  переоначить...
Як  душі,  
                       що  ховаються  в  кущі.

Вам  скажуть:    мир,  і  мир  за  всяку  ціну…
(Так,  нам  чужа    повія  та  –  війна!)
Не  вірте  їм!..  Поставте  краще  сті́ну  
Від  них:
                         крові́...  байдужа  їм  ціна!  

Вам  скажуть:  ні́чого  мирян  ділити,
Єдиним  для  усіх  є  Господь  Бог…
Остерігайтесь  –  інший  «повелитель»
Лунає    з  уст  
                           отців,  мирян-небог.
 
Вам  скажуть:  не  на  часі  рідна  мова,
Важливіший  за  неї  –  свій  живіт…
Одвіт  ви  дайте  українським  словом  –
Як  сина  
                             неньки  нашої  одвіт!

На  жаль,  у  вжитку  зайд  оте  лукавство  –
То  зброя  їхня,  й  діє  як  іржа…
Бо  роз’їдає  душі  "п’ята  каста",
Як  зуби  
                           «льодовитого»  моржа…

Стратегія  Московії  пожадна:
«Єдині  ми  були  споконвіків,
І  мова  в  нас  одна.  Й  одна  держава…»
Слова  –  
                           не  для  затятих  козаків!

Не  кожному  в  країні  той  екзамен
Вдається  скласти  враз,  за  один  мах!
Прийміть  його  для  себе  як  державний...  
Простий  –  
                             лиш  тим,  
                                                             хто  порохом  
                                                                                                         пропах.                    [/color][/b]

18.10.2018
_________
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Крилата

ЯКБИНЕЗЛАМАНАНОГА

                                                               КАЗКА
П’ять  років  кінь  Сиве  Яблуко  жив  у  свого  господаря  Михайла.  Робив  все  те,  що  наказував  йому  чоловік.  А  той  за  те  давав  йому  житло  та  їжу,  виводив  на  пасовисько  у  теплу  пору  року,  щоби  він  попасся  там.        Якось  кінь  віз  господаря    в  ліс  та  й  зашпортався  за  корінь  дерева.  Упав  сердега,  та  так  невдало,  що    зламав  собі  передню  праву  ногу.    Мусив  тепер  пан  Михайло  коня  везти  додому.  Для  того  найняв  вантажну  машину.  Коли  ветеринар,  якого  привів  господар  увечері,    оглянув  коня,  то  сказав,  що  перелом    у  тварини  серйозний,  зі  зміщенням,    і  що,    можливо,  кінь  не  зможе  уже  працювати  так,  як  працював  раніше,  навіть,  як  кість  і  зростеться.  Він  порадив  Панові  Михайлу  продати  його  на  м'ясо.
Кінь  підслухав  розмову  ветеринара  й  господаря  і  вирішив  рятуватися.  Став  на  три  ноги,  пристрибав  до  пса,  що  під  хлівом  лежав  біля  буди:
- Чуєш,  Рексе!  Допоможи  мені.
- Як?  Я  ж  не  лікар.
- Чув,  мене,  хочуть  зарізати.  А  я  ще  жити  хочу.  Знайди  мені  кусок  шмати  й  перев’яжи  ногу,  тоді  я  зможу    втекти    вночі.  
- Та  куди  ти    з  тією  поламаною  ногою  втечеш?  Не  зможеш.
- Попробую.
- Гаразд,  -  сказав  пес.
Він  побігав  довкруж  хати  і  знайшов  якусь    стару  сорочку,  що  висіла  на  плоті    біля  городу.  Приніс.  Але  спершу  промив  коневі  рану  своєю  сечею  (чув,  вона,  свіжа,    антисептична),  а  тоді  міцно  обмотав  ногу  сорочкою.  Так  стиснув,  аж  кість  на  місце  стала.  
- Це  все,  що  я  можу  для  тебе  зробити,  -  сказав.  
- Дякую,  Рексе.  Ніколи  не  забуду  того,  що  ти  для  мене  зробив.
Як  погасло  світло  у  всіх  вікнах    хати  господаря,  кінь  почекав  ще  півгодини,  а  тоді  тихо  вийшов.  Пес  провів  його  до  брами.  Відчинив  йому  її  і  зачинив  за  ним  потім.
- Бувай,  Сиве  Яблуко!  Хай  щастить  тобі!
- Бувай,  Рексе!  І  тобі  хай  буде  добре!
Кінь  потихеньку  вулицею.  Нога  боліла,  але  вже  не  так,  як  до  перев’язки.  Сиве  Яблуко  йшов  і  плакав.  Він  мовчки  прощався  і  з  господарем,  і  зі  селом.  Що  його  далі  чекає?  Де  знайде  свій  притулок?  Коли  пройшов  отак  через  три  села,  стомився,  ліг  у  траві.  Глянув  у  небо,  аж  тут  зірка  впала.  «Може,  на  щастя?»  –  подумав.    А  тоді  встав.  Часу  на  лежання  немає,  треба  йти,  бо  вдосвіта,  як  господар  помітить  його  відсутність  у  хліві,  то  почне  шукати,  пуститься  за  ним  в  дорогу.  При  цій  думці  повернув  кінь  направо,  стежку  серед  трави  помітив.  Ішов  нею  з  годину,  а  тоді    побачив  якусь  прибудову.  Це  були  стара  покинута  колгоспна  стайня.  Хоч  і  без  вікон,  та  зі  всіма  стінами  та  дахом.    Зайшов  кінь,  упав  на  долівку,  як  мертвий  і  заснув.  А  коли  збудився,  то  побачив  біля  себе  кота.  
- Що  ти  тут  робиш?  -    спитав  його  кінь.
- Живу.  Миші  лапаю  у  полі.  Господар  мене  прогнав,  бо  я  кільце    ковбаси  весільної  зі  столу  вкрав.  Пахла  мені  дуже!
- Тепер,  мабуть,  і  я  тут  буду  жити.
- А  в  тебе  яка  історія?
- Ногу  зламав,  то  господар  хотів  з  мене  ковбасу  зробити.
- А-а-а!    А  я  к  ти  з  поламаною  ногою  добрів  сюди?
- Та    пес  мені  ногу  перев’язав,  то  я  якось  помаленьку  дошкутильгав.    
- Покажи  ногу.  
Кінь  показав.  Крізь  сорочку,  якою  була  обв’язана  нога,    виступала  кров.
- Треба  промити    рану  і  чимось  чистим  перев’язати  ногу.
- А  де  взяти  щось  чисте?  
- Зараз  пошукаю.
Побіг  пес  до  села,  приніс  звідти  рушник  –  старий,  але  таки  чистий.  
Промив  рану  своєю  сечею,  перев’язав  ногу.  А  сорочку  поправ  у  рівчаку  з  водою  та  й  кинув  на  підвіконня,  аби  висохла.
Зажили  з  того  часу    удвох.  Три    дні  кінь  лежав,  кіт  носив  йому  траву  в  сорочці.  А  на  четвертий  почув  Сіре  Яблучко  силу  в  тілі,  встав.  Нога  майже  вже  не  боліла.  Сиве  Яблуко  аж  заспівав  з  радості.
- Ти  файно  співаєш,  -  мовив  кіт.  –    А  я  вмію  грати  на  сопілці.  
- Не  вірю.
- Зараз  докажу.  
Вибіг  кіт  надвір,  через    хвилину  вернувся  з  інструментом.  Заграв  українську  народну  пісню  «Ой  чий  то  кінь  стоїть».
- Ти  і  справді  вмієш  грати.    А  може  ми  вдвох  трохи  потренуємось,  тай  підемо  як  артисти    гроші  заробляти?
- А      де  ми  зможемо  грати?
- Як  де?  На  весіллях,  на  день  народженнях,  на  днях  села.
- Непогана  ідея.  Давай  тренуватися.
Кіт  вчений  був,  умів  читати,  знайшов  старого  співаника  на  смітнику  в  районному  містечку,  що  містилося  від  них  на  відстані  трьох  кілометрів,  притягнув  книжку  до  стайні.    Місяць  стратили  обоє  на  вивчення  пісень.  А  тоді  кіт  і  каже:
- Пора  спробувати  свої  сили.  Поїдемо  у  суботу    до  міста.  Там  буде  ярмарок.  Заграємо.  Може,  хтось  нам  яку  копійку  кине  або  на  роботу  найме.
Так  і  зробили.    Сіли  недалеко  від  входу  на  ринок  та  й  почали  виступати.  Кіт  грав  на  сопілці,  а  кінь  співав.  Люди  кидали  їм  гроші  на  стару  сорочку.  До  обіду  виступали.  А  тоді  помучились,  купили  торбину,  всілякої  їжі,  яку  запхали  в  ту  торбину,  а  ще  придбали  собі  мило,  аби  митися  та  дві  зубні  щітки  й  пасту,  щоби    чистити  зуби,  та  й  пішли  додому.  
На  другий  тиждень  знову  пішли  до  міста.  Один  чоловік,  почувши,  як  вони  файно  вдвох  виступають,  запропонував  їм  роботу.
- Чи  не  хотіли  б  ви  виступити  на  дні  народження  у  мого  внука?
- А  платитимете?
- Звісно.  Двісті  гривень  за  дві  години.  Вас  це  влаштує?
- Так.
З  тих  пір  кіт  з  конем  не  тільки  біля  ринку  виступали,  а  й  на  днях  народження,  весіллях  та  інших  урочистостях.  Якось  пан  Михайло,  у  якого  колись  жив  кінь,    прибув  на  ринок  в  той  час,  як  його  колишній  підопічний  співав  при  вході.  Господар  упізнав  свого  коня
- Це  ти,  Сиве  Яблуко?  –  спитав.
- Я.
- Я  тебе  заберу.  Бо  ти    по  праву  належиш  мені.
- Не  піду  я  до  тебе.  Ти  хотів  мене  зарізати.  А  я  вижив  і  тепер  співаю.
- Якби  я  тебе  продав,  то  мав  би  гроші.  
- Скільки  б  ти  грошей  за  мене  взяв?
- Тисячу  гривень.
- Я  тобі  їх  дам.
- Даси?  –  здивувався  колишній  господар.  
- Так.  
Кінь  витягнув  зі  сумки  гроші  і  дав  їх  панові  Михайлу.
- Тепер  ти  на  мене  не  матимеш  права?
- Тепер  ні,  -  відповів  пан  Михайло.
Вдома  чоловік  розповів  усім  про  те,  що  бачив  свого  коня  у  місті,  і  що  той  навчився  співати  і  тепер  цим  заробляє  гроші.  «Ось  і  мені  дав  тисячу    гривень,  як  компенсацію  за  втечу»  -  мовив  дід.  Почув  пес  цю  новину,  вирішив  податися  до  міста  в  наступну  суботу,  щоби  зустріти  там  свого  колишнього  друга.  Як  задумав,  так  і  зробив.  Заскочив  він  уранці  в  суботу,  що  прийшла,    в  рейсовий  автобус,  сховався  під  незайнятим  сидінням  і  так  приїхав  до  міста.  Пішов  на  ринок  і  там  справді  зустрів  коня  Сиве  Яблуко.
Обійнялися  друзі.  Поцілувалися.  Кінь  запросив  пса  до  їхнього  з  котом  житла.  По  обіді,  як  заробили  трохи  грошенят,  накупили  собі  всякої  їжі  та  й  пішли  додому.  Коли  усі  добре  наїлися,  то  полягали.
- А  гарно  ви  влаштувалися  тут,  -  мовив  пес.
- Непогано.  А  залишайся  з  нами  жити,  -  запропонував  Рексові  кінь.
- А  що  я  буду  робити?
- Охороняти  наш  дім.  
- Я  б  не  проти.
- А  хочеш,  -    сказав  кіт,  -  я  тебе  на  ящику  навчу  барабанити?  І  тоді  ти  зможеш  з  нами  виступати.
- Хочу.
- Кіт  навчив  пса  відстукувати  ритм  мелодії.  За  тиждень  до  міста  подалися  вже  втрьох.
Через  якийсь  час  до  них  підійшов  один  поважний  лисий  чоловік.  Він  кинув  їм  десять  гривень  і  спитав:
- А  скільки  пісень  ви  знаєте?
- Дванадцять,  -  відповів  кінь.  
- Багато.  А  хочете  в  цирку  виступати,  по  різних  містах  їздити?
- Треба  подумати,  -  мовив  кіт.
- Та  що  там  думати,  -  сказав  кінь,  -    наближається  зима.  А  у  нашому  житлі  немає  вікон.
- То  як,  згідні  до  цирку  йти?  –  спитав  чоловік.
- А  ви  нас  там  не  будете  зобиджати?
- Ні.  Ми  укладемо  угоду  на  рік  співпраці,  наприклад.  Якщо  вам  сподобається,  то  угоду  можна  буде  знову  підписати  на  який  схочете  термін.  
- Ну,  якщо  так,  то  ми  згідні.
Сподобалось  коневі,  котові  та  псові  виступати  в  цирку.  Господар    їх  добре  годував,  теплий    домик  їм    дав.  А  як  тішили    їх  оплески  глядачів  після  виступів,  особливо  діток!    А  ще  їм  подобалося  те,  що  з  їх  трійцею  всі  хотіли  сфотографуватися.  Коня,  пса  і  кота  навіть  за  кордон  почали  запрошувати  на  гастролі,  так  їх  музична  трійця    прославились.  А  на  афішах  писали:  «Виступає    ансамбль  «Якбинезламананога».  
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810827
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Цілунком осінь плетиво плете

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю  люба  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

До  тебе,  моя  трепетна  любов,
Сьогодні  ллються  з  серця  мого  вірші,
Сьогодні  від  кохання  п"яний  знов,
І  з  кожним  днем  п"янію  більше  й  більше.

А  винувата  може  осінь  ця,
А  може  усмішка  твоя,  така  чарівна,
Ця  осінь  нам  запалює  серця,
Ти  сонця  промінь,  ти  моя  царівна.

Твоі  вірші  я  п"ю  немов  нектар,
І  солов"ями  серденько  співає,
І  в  серці  полум"я  палає  ніби  жар,
І  все  єство  кричить  :"Люблю!  Кохаю!"

З  тобою  я  у  весни  повернувсь,
І  розцвітають  в  серці  квіти  ранні,
До  тебе  я  кохана  пригорнусь,
І  пролуна  моє  палке  зізнання.

І  стелить  осінь  килим  золотий,
Для  нас  з  тобою  долі  рушниками,
І  знову  я  щасливий,  молодий,
Від  поцілунку  спраглими  вустами.

Буяє  осінь,  золотом  горить,
Робить  щасливим  ніжне  твоє  личко,
Неначе  в  юності  кохання  нас  п"янить,
Ти  й  пострункішала,  моя  смерічко.

Цю  осінь  нам  з  тобою  не  забуть,
Серденько  б"ється,  в  грудях  йому  тісно,
Троянди  ніжності  у  грудях  в  нас  цвітуть,
І  ллється  з  серця  лебедина  пісня.

Нехай  ця  пісня  лине  до  зірок,
І  з  космосу  закоханим  лунає,
До  щастя  нам  зробить  лишилось  крок,
І  в  парі  ми  ввійдем  в  ворота  Раю.

Де  круглий  рік  співають  солов"і,
Де  музика  звучить  і  ллються  вірші,
Ми  поєднаєм  доленьки  своі,
В  житті  щоб  нам  не  розлучатись  більше.

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю,  люба,  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810783
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе не покину

Плаче  зажурене  небо,                                    
Осінь  у  нас  за  вікном.
Суму  у  серці  не  треба,
Пташка  махнула  крилом.

Десь  полетіла  у  вирій,
Разом  із  нею  любов.
Колір  змінила  на  сірий,
Весною  вернеться  знов.

Осінь  всміхнулася  радо,
Личко  умила  дощем.
Тихо  сумують  левади,
Серцю  доноситься  щем.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю.

Навіть  якщо  хуртовина,
Буде  мести  і  мести.
Знай,  що  кохана,  єдина,
Пише  для  тебе  листи.

А  поштарем  буде  вітер,
Швидкий  такий  і  меткий.
Теплі  і  щирі  привіти
І  серед  них  буде  мій...

Може  зустріну  весною,
Схилиться  верби  гілля.
Будемо  поруч  з  тобою,
Буду  щасливою  я...

Зустріч  я  буду  чекати,
Весну  стрічати  з  теплом.
Буду  тебе  лиш  кохати,
Лине  мій  спів  над  Дніпром.

Тільки  тебе  не  покину,
Вірність  тобі  збережу.
Хочу  щоб  знав  щохвилинно,
Як  я  коханий  люблю...

Нам  не  страшні  будуть  грози,
Літо  подарить  тепло.
Роси  впадуть,  наче  сльози,
Пташка  розпрямить  крило...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810479
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018


СЕЛЮК

РОЗМОВА З МАМОЮ

Не  плач,  дорогенька,  я  землю  бороню
І  знай,  що  до  тебе,  матусю,  вернусь…
Чи  вранці  туманом,  можливо  росою,
Чи  вітром  легенько  до  ніг  притолюсь.

Прощатись  не  буду,  бо  права  не  маю
І  прошу,  не  плач,  бо  так  склалось  життя.
Я  буду  приходити  з  Божого  Раю
До  тебе  у  сни,  ти  ж  матуся  моя.

Господь,  хто  боронить,  до  Раю  приймає
Тут  є  побратими  з  якими  служив.
Тут  сонце  сміється,  пташина  співає,
Я  так  на  землі  ще  ніколи  не  жив.

Скажи,  мамо,  друзям  нехай  не  бояться,
А  йшов  захищати  країну  свою.
Достатньо  їх  в  Раї,  вони  наче  браття,
Хто  землю  відстояв  свою  у  бою.

Матусю,  безмежно  люблю  Україну
І  знай,  ти  ніколи  не  будеш  сама.
У  тебе  є  я,  є  татусь,  є  родина
То  більшого  щастя  на  світі  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810779
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Донець Олександр Віталійович

Щокою котиться сльоза.

[url="https://s.poembook.ru/theme/7d/a5/53/f71e963b437f9c5feb6386f23b9fd1ff1c72460a.mp3"target="_blank"]Посилання  на  аудіо  файл.  Читае  Автор  відкриеться  у  новому  вікні.[/url]

Щокою  котиться  сльоза,
Велика,  наче  горошина.
И  з  губ  злітає  як  журба,
Ти  ще  не  вмерла  Україна.

Куди  не  глянеш  видно  скрізь,
Затиснуті  ганьбою  зуби.
Батьки  нам  будували  Рай,
Його  нема  лиш  горе  всюди.

Кохана  ненька  Україна,
Чому  ж  ти  стала  як  чужа.
Нема  ні  де,  мого  шматочка,
Навкруг  лиш  панівська  межа.

Мої  нащадки  б’ють  кремлівців,
Навік  вмирає  рідна  кров.
А  депутатська  гільйотина,
Співає  гучно  про  любов.

Так  ось  як  ми  запанували.
Ніхто  вже  не  живе  добром,
Нащадки  з  милої  України.
Біжать  в  Європу  табуном.

Про  щастя  нам  співає  муза.
За  гроші  продають  усе.
Стоїть  країна  гола  й  боса.
А  депутат  добро  гребе.

Ты  ж  депутат  скотина  люта.
Коли  ж  ти  падло  нажерешся.
Коли  твоє  брехливе  горло.
Народним  гнівом  захлинеться.

Про  щастя  бреше  телевізор.
Брехня  вкриває  все  кругом.
Поки  не  вмерла  Україна.
Рятуймо  всі  її  гуртом.

Щокою  котиться  сльоза,
Велика,  наче  горошина.
И  з  губ  молитвою  зліта,
Живи  щасливо  Україна.


©  Copyright:  Олександр  Донець.
Картинка  из  открытых  источников.
Аудио:  Читае  Автор.
[url="https://s.poembook.ru/theme/7d/a5/53/f71e963b437f9c5feb6386f23b9fd1ff1c72460a.mp3"target="_blank"]Посилання  на  аудіо  файл.  Читае  Автор  відкриеться  у  новому  вікні.[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809678
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Всього поцілунок один

Всього  поцілунок  один,
І  серце  від  щастя  співає,
Всього  поцілунок  один,
І  ніжно  і  вірно  кохаю.
Всього  поцілунок  один,
І  з  серця  полИлися  вірші,
Всього  поцілунок  один,
Не  треба  в  житті  мені  більше.
Всього  поцілунок  один,
І  квітнуть  у  серці  троянди,
Всього  поцілунок  один,
І  серце  співа  серенади.
Всього  поцілунок  один,
Й  душа  вже  літає  десь  в  небі,
Всього  поцілунок  один,
І  серцем  я  лину  до  тебе.
Всього  поцілунок  один,
І  зникнуть  зимові  морози,
Всього  поцілунок  один,
І  висохнуть  в  мить  твоі  сльози.
Всього  поцілунок  один,
І  знову  долоня  в  долоні,
Всього  поцілунок  один,
І  чорні  зробилися  скроні.
Всього  поцілунок  один,
І  в  серці  весна  знов  буяє,
Всього  поцілунок  один,
Й  кохання,  мов  сад,  розцвітає.
Всього  поцілунок  один,
Й  веселка  заграла  у  небі,
Найбільше  в  житті  мені  треба,
Отой  поцілунок  один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810726
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Мій сад любові

Мій  сад  любові  в  золотій  імлі,
А  ще  в  нім  і  смарагдове,  й  багряне.
Вражає  різнобарв*ям  стільки  літ,
Гілля  думок  душевно  досі  манить.

Осінній  день  несе  щедрот  плоди.
І  стиглих  яблук  асорті  із  раю,
І  шепіт  пахощів  айви:  прийди...
Вони  втамують  біль,  загоять  рани...

Мій  сад  осінній  в  золотій  імлі,
Його  плекали  руки  мами  й  тата.
І  найдорожчої  нема  землі,
Де  сад  любові,  й  серцю  рідна  хата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Говори українською мовою!

Говори  українською  мовою!
Не  кажи,  що  до  іншої  звик,
Нам  віками  чужинське  підсовують,
Врешті  решт    приліпили  «  язик».

Українцю,  не  спи,  не  обманюйся,
То  не  друзі,  а  справжні  круки,
Що  кричать:  «Да  какая  там  разніца?
Ми  двє  вєткі  єдіной  рєкі!»

А  раз  так,  той  державу  ми  втратимо,
Що  в  історії  нашій  було!
Є  різниця:  сидіти  за  гратами
Чи  своє  будувати  житло?

Є  різниця:  пограть  в  толерантність  і  
Залишитись  «хохлами»  навік?
А  чи  зняти  тавро  другорядності,
Відсахнувшись  від  зайд  і  базік?

Говори  українською  мовою!
Не  соромся  своїх  помилок,
Слухай  вірші,  пісні!  Над  вимовою
Допрацюєш!  Зроби  лише  крок!

Ти  відчуєш,  як  «  інша»  пручається,
Треба  бій  цей  прийняти  й  пройти,
Не  зважай  на  «какая  там  разніца»!
Так  вертаються  в  рідні  світи!

Знай  хоч  тисячу  мов,  та  основою
Буде  та,  що  єднає  народ!
Говори  українською  мовою!
Говори,  якщо  ти  патріот!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810544
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


СЕЛЮК

ВИСТАВА ЖИТТЯ

Невже  ти  не  бачиш  і  серцем  не  чуєш,
Що  бабине  літо  лишень  на  дворі.
У  пору  таку  голуби  ще  воркують,
А  ми  ж  бо  з  тобою  іще  не  старі.

Ми  можемо  в  парі  виставу  створити,
Ти  Мавкою  будеш,  а  я  Лукашем
І  будемо  разом  онуків  ростити,
Нас  осінь  накриє  охристим  плащем.

Калина  у  лузі  іще  червоніє,
Вона  із  туману  вдягнула  фату.
Ще  серденько  б’ється  і  кров  тіло  гріє,
Ловімо  ці  миті,  ловім  на  льоту.

На  дворі  вже  осінь,  та  в  серці  кохання,
Я  мрії  про  нього,  як  долю,  ношу.
Хоч  листя  спадає,  залиш  всі  вагання,
Горнися  до  мене…  Горнися!  Прошу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810442
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Світлана Моренець

Візитна картка України

         [i](віршоване  оповідання)[/i]

Я  не  носила  вишиванок,
їх  в  мене  просто  не  було,
бо  збереглось  тих  одяганок
десяток  на  усе  село.
І  в  домі  –  жодної  ікони,
то  не  було  і  рушників,
не  мали  скринь  ми  чи  схоронів
із  давнім  спадком  прабатьків.

Квартира  вчителя.  Чистенько.
Макети  звірів  та  птахів.
В  дубовій  рамі  сам  Шевченко
дивився  з  глибини  віків.
Матуся,  вроджена  шляхтянка,
не  вишивала  полики:
хазяйство,  школа  й  до  світанку
перевіряла  помилки
у  стосах  зошитів...
                                                         Ой,  нене,
тяжким  було  твоє  життя.
З  усіх  захоплень  –  щодо  мене  –
найменше  вабило  шиття.
Від  примітивних  візерунків,
що  бачила  я  по  хатах,
не  мліло  серце  вередунки,
не  видихали  груди:  "Ах!"

Аж  поки  я  не  побувала
в  гостинах  дальніх,  у  рідні.
Там  в  кожній  хаті  дивували
творіння  рук  на  полотні.
Живії  маки  між  колоссям,
орнаменти  на  рушниках
такі,  що  стримать  не  вдалося
моє  гучне  і  щире:  "Ах!!!"

Везла  узори  від  майстрині
давнішній  подрузі  сім'ї,
золоторукій  Василині,
щоби  порадувать  її.

...  Минає  час.  Ми  на  терасі,
а  Вася  –  ластівкою  в  дім
влітає  мовчки  до  Тараса,
мить  –  вишитий  рушник  на  нім.

...  Запала  тиша.  Посвітліло?
Чи  душ  торкнулася  яса?
В  Шевченка  очі  потепліли  –
зачарувала  всіх  краса.
Її  магічна  диво-сила
людину  змінює  і  світ.
Яку  ж  полуду  я  носила
усе  життя?!  Сімнадцять  літ!

Роки  студентські.  Як  гурманка
дивлюсь,  здивована  без  меж:
на  кожен  смак  є  вишиванка,
й  для  мене,  капризулі,  теж.
На  вибір  –  силонька-силенна,
для  всіх  випадків  й  поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра,  й  неба  голубінь,
і  вишукано  білосніжні,
й  осінні  барви  золоті,
яскраві,  однотонно-ніжні
батистові  й  на  полотні.

Яка  безмежна  фантазійність,
майстринь  таланту  глибина!
В  них  –  пісні  тиха  мелодійність
і  оберегів  таїна.

Ну  що  там  Ґуччі  та  Версаче?!
У  вишиванці  є  наш  знак:
лиш  одягни  її,  юначе,
і  ти  –  орел.  Ти  –  свій!  Козак!
Серед  такого  ось  розмаю
твоє  дитинство  протекло,
у  ній  –  краса  твойого  краю,
душі  народної  тепло.

Тож  нині  пані  і  панянки,
та  й  карапузи-малюки
вдягають  радо  вишиванки,
шанують  й  носять  залюбки,
як  цінні  нації  перлини,
її  таланту  щедрий  цвіт.
Вони  –  візитки  України,
що  славлять  край  наш  на  весь  світ.

                             17.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - Фея в стилі ретро…

Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  І  сердита  і  смішна,
То  буває  вередлива,  то  від  яблук  запашна.
То  біжить  у  луг,  де  вітер,  грає  в  піжмурки  з  дощем,
То  зриває  в  букет  квіти,  то  приносить  в  серце  щем.

Зрозуміти  її  складно,  бо  ж  вона  у  нас  така,
Свиту    із  листків  одягне  й  витинає  гопака.  
То  вона  неначе  пані,  повелителька  дощів,
Щічки  в  неї,  то  рум'яні,  а  то  просто  нема  слів...

Ось  така  вона  буває,  то  танцює  ніжний  вальс,
В  листопаді  закружляє  і  здивує  усіх  нас.
То  сміється,  а  то  плаче,  то  співає,  то  мовчить,
А  буває  ще  й  терпляча,  а  то  хоче  відпочить...

В  ясний  день,  в  погожу  днину,  пензля  узяла  до  рук,
Ось  шедевр,  її  картина  і  не  буде  більш  розлук.
Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  Дивиться  згори  на  нас,
Як  зима  одіне  светра,  заспіває  свій  романс...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Сіроманка

Світлана Луцкова:"Плач за рожевою птахою"

Досліджуючи  історичну  постать  Гальшки  Острозької,  я  мала  велику  насолоду  прочитати  [b]поему  Світлани  Луцкової  "Плач  за  рожевою  птахою"[/b]  -  це  безсумнівно  дуже  талановито  і  по-жіночому  емоційно.  Хочеться,  аби  читачі  Клубу  Поезії  відчули  в  цій  поезії  серцебиття  Гальшки,  бо  справжня  поезія  має  таку  властивість...  

[color="#ff0000"](поема)
                               [/color]
[color="#ff0000"]"[b]Острозький  замок  [/b]  -  родове  гніздо  найбільшого  українського  магнатського  роду  князів  Острозьких.  Праворуч  -  перебудовані  залишки  Мурованої  вежі,  з  якої,  власне,  у  1300-ті  роки  й  почався  замок,  котрий  дістався  Беаті  і  Гальшці  від  Іллі  Острозького.  Посередині  -  Богоявленський  собор  (1400-ті),  ліворуч  -  Кругла  або  Нова  вежа.  Її  ренесансна  верхівка  якраз  і  споруджена    за  часів  Василя-Костянтина  Острозького.

Гальшка  Іллівна  Острозька…  Вона  була  такою  багатою!  Проте  ніколи  так  гостро  не  відчувала  своєї  бідності,  бо  не  було  поряд  ні  дитини,  ні  по-справжньому  близької  людини,  ні  сил,  щоб  жити  далі.  Та  Господь  дав  Гальшці  зрозуміти,  що  є  у  світі  інші  цінності  –  важкі  недзвінкі  монети,  що  звуться  пізнанням.    У  своєму  заповіті  княжна  надала  щедру  фундацію  Острозькій  Академії  –  [i]"шість  тисяч  коп  грошей  лічби  литовської"[/i].  У  тому  ж  заповіті  усе  своє  рухоме  майно  Гальшка  дарувала  слугам,  простим  людям,  що  її  оточували  і  просила,  щоб  її[i]  "тіло  грішне...,  як  християнський  закон  велить,  в  Острозі  в  церкві  Замковій  або  в  костелі  римському  поховати"[/i].  Проте,  як  переповідається  у  давній  острозькій  легенді,  Гальшка  не  померла,  а  перетворилась  у  птаху…

                   Якось  на  моє  підвіконня  упало  дивне  перо  –  рожеве,  як  ілюзія  воскреслого.  Так  я  спізнала  політ...
                 Спроба  ескізу  життя  княжни  Гальшки  Острозької  –  першої  у  Східній  Європі  жінки-меценатки  вищої  освіти.  Виконано  не  маляром[/color]».

                     [i](З  передмови  Світлани  Луцкової  до  поеми  «Плач  за  рожевою  птахою»,  1999)[/i]

                                                 
[color="#ff0000"][b]Шкіц  І.  КРИЛА
[/b][/color]
Яке  обличчя!..  Писано  по  нім
Життям  і  вітром  –  сонячно  і  хмарно.
Розкрилля  брів  (тоненькі,  аж  сумні)
Такі  нестримні  –  аж  насправді  гарно.
Штрихами  уст  покладено  печать.
Вдивляйтесь,  очі  зір,  у  вимір  інший:
Рожеві  птахи  з  виміру  летять.
Чи  з  вирію?  Чи  з  вимрію?  Чи  з  віршів?
Авжеж,  летять  –    близенько  до  трави,
Рожевий  пух  обтрушують  на  п'яльці.
Наздожени!  Одненького  злови  –    
Вберуться  в  пір'я  збайдужілі  пальці.
...Блудила  голка  вишитим  у  снах,  –  
Іще  боліла  сколена  долоня,  –    
Коли  з'явився  той  самотній  птах,
Коли  він  тихо  сів  на  підвіконня,
Коли  умить  забув  свої  пісні
Й  рожеві  крила  скинув  необачно...
Розкрилля  рук  (  гарячі,  аж  земні)
Такі  відверті  –  аж  насправді  лячно.
Яке  обличчя!..  Зоране  усе.
Сльоза  найглибша,  наче  плугом,  крає  –  
Печаль  журбі  полуднати  несе.
Не  вберегла.  Він  більше  не  літає.
Стріла  спинилась.  Курява  вляглась.
Прощальний  легіт  -  хвилями  на  воду.
Червона  кров  по  небу    розлилась
І  потекла.  До  заходу.  Чи  сходу...
[b]
[color="#ff0000"]Шкіц  ІІ  (незримо  присутній).  ОСТРОГ.  ДЗВОНИ[/b]
[/color]
...Тоді  я  був  ще  дуже  молодим  –  
Впивався  сонцем  і  сміявся  дзвінко,  –  
Коли  її  у  мій  просторий  дім
Нежданно  привела  одна  чужинка.
Була  тяжба  в  її  скупих  речах.
Ввійшла  -  й  одразу  впала  на  коліна
(Тавро,  як  чорна  хустка,  на  плечах):
"Прийми  її.  Вона  -  твоя  дитина".
Я  зашарівся.  "Доня?  Доню...  Дон!"  –  
Мов  задзвонили  дзвоники  сріблясті.
Моя  дитина  –  це  таки  не  сон.
Моє  маленьке  –  і  найбільше  –  щастя.
О,  мій  великий  –  і  найменший  –  гріх,
Освячений  небесними  отцями!
Якщо  життя  –  розлущений  горіх,
Нехай  зачепить  землю  корінцями.
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон!
Росте  трава  з  порепаного  тіла.
Ув  інший  світ  пройшла  без  перепон
Моя  дитина.  Кажуть,  відлетіла.
Чи  бачиш  звідти?  Тато  вже  старий.
Заклякли  руки  і  робить  не  годні.
Вже  й  трохи  змерз.  Течуть  йому  з-під  вій
Дві  сиві  річки  –  дві  сльози  холодні.
Коли  на  серці  чорно  від  ворон,
А  небом  кружеляють  хмари  білі,
Я  часом  кличу  знову:  "Доню!  Дон!..
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі"...

[color="#ff0000"][b]Шкіц  ІІІ.  РОЗП'ЯТТЯ  НАД  СТОЛОМ[/b]
[/color]
Цей  довгий  дощ  болючий,  наче  сповідь
В  чиїхось  ще  не  скоєних  гріхах,
Іде  в  душі,  затоплює,  мов  повінь,
Заплутується,  б'ється  у  думках.
Очей  віконця  -  в  сірім  павутинні.
В  куточку  серця  ще  жевріє  Бог.
...  На  березі  прадавньої  Горині
Свої  вогні  запалює  Острог
В  холоднім  замку  і  халупах  чорних,
І  мовчки  зирить  з-під  кошлатих  брів,
Як  труться  долі  у  життєвих  жорнах,
Як  день  згорає  чи  й  уже  згорів.
У  цім  полоні,  начебто  на  волі,
Мовчать  святі  –    зі  стінами  злились.
Летять  за  хмари  змучені  тополі
І  розбивають  скам'янілу  вись.
Яка  брудна,  яка  холодна  хата  -
Розсипані  уламочки  душі.
Під  церквою  безкрилі  янголята
Вмирають  на  промоклім  спориші.
А  ти  у  жмені  маєш  трохи  неба,
У  другій  –  мить,  лише  єдину  мить.
Устань  з  колін.  Молитися  не  треба.
А  Бог...  Він  є.  Він  просто  зараз  спить.
Не  плач:  сльозами  моря  не  напоїш,
Не  захистиш  таврованих  птахів.
Цей  довгий  дощ...  І  перед  ним  не  встоїш.
Бо  стільки  ще  нескоєних  гріхів.

[color="#ff0000"][b]Шкіц  ІV.  ТІНЬ[/b]
[/color]
"...Я  так  втомилась!  Ллються  коси  з  пліч,
А  я  не  в  силі  їх  спинить  руками.
Сей  камінь  сірий,  стіни  –    віч-на-віч,
Хвилини,  що  отут  стають  роками.
О,  Боже  мій,  яка  вже  я  стара...
Годочків  тих  –  немов  піску  в  Горині.
До  Тебе,  Боже,  йти  мені  пора.
Збиралась  вчора  я.  Збираюсь  нині.
От  тільки  коси...  Мамо,  заплетіть.
Допоможіть,  матусенько  Беато.
Як  важко  жити!..  Чом  так  важко  жить?  
Добраніч,  мамо.  Я  лягаю  спати.
Я  так  втомилась.  Серце,  ніби  хрест,
Невпинно  у  терпінні  кам'яніє.
Недобра  доле,  твій  безжальний  перст
Мене  позбавив  крихітки  надії.
Як  річка,  що  виходить  з  берегів,
Русло  єдине  я  собі  шукала.
Старенький  клен  востаннє  облетів,
І  я,  безсила,  клену  в  ноги  впала.
О,  Боже  мій,  яка  я  молода...
Чого  ж  весна  завчасно  пожовтіла?
Сльоза  застигла,  мов  гірська  слюда.
Невже  колись  я  плакати  уміла?
А  ця  пожежа...  Як  мені  болить!..
Хіба  людині  може  так  боліти?..
Палає  час.  Не  встигну  загасить.
Я  ще  жива.  Я  ще  хотіла  жити"...

[color="#ff0000"][b]Шкіц  V.  РАМА.
[/b][/color]
І  буде  так:  закриються  уста,
Останні  фарби  одкровення  зблиснуть,  –    
За  знаком  королівського  перста
Мою  картину  в  гарну  раму  втиснуть.
...  А  що  король?  Король  собі  –    і  все.
Усенький  шлях  –  від  столу  і  до  трону  –  
Король  високо  голову  несе,
Щоб  не  згубить,  бува,  свою  корону.
У  нього  під  короною  –  думки,
Затягнуті  у  вузол,  щоб  їм  трясця!
Король  розумний,  добрий!  Він  такий!  –  
Роти  щербаті  плямкають  від  щастя.
Предовгі  руки  ловлять  кожен  знак.
Маленькі  очі  бігають,  як  миші.
Не  чути  навіть  гавкання  собак
У  цій  нестерпній,  цій  проклятій  тиші!
А  що?  Вклонюся!  Зуби  цокотять
Од  радості...  Чи  холоду?  Чи  страму?
Напевно,  кинусь  руки  цілувать:
Король  мені  пожалували  раму!
Сплетіння  прямокутників,  кругів,
Щоб  це  життя  перетворить  у  нежить.
Я  вийду  з  рамок,  наче  з  берегів,
І  буду  говорити,  як  належить!
Вже  досить  є  з  народження  німих,
Чиїм  рукам  завжди  потрібні  пута.
А  королі?  У  нас  шукають  їх.
Щоб  не  боліла  спина  розігнута.

[color="#ff0000"][b]  Шкіц  VІ.  ЗАПОВІТ
[/b][/color]
"  Я  не  слабка,  не  зломлена,  о  ні!
Ще  б'ється  сила  у  моєму  слові.
Я  ще  горю  в  шаленому  вогні
Життя,  надії,  віри  і  любові.
Я  знаю  те,  що  зло  –    порожній  плід,
Що  воля  –  не  повинність,  а  потреба.
Я  залишаю  людям  заповіт,
В  якому  стільки  сонячного  неба.
Я  залишаю  людям  заповіт.
Ви  чуєте:  земля  весною  дише.
Колись,  напевно,  цей  упертий  світ
Ще  стане  справедливим  і  мудрішим,
Небесне  возз'єднає  і  земне,
І  зійде  справжнє  сонце  в  краї  отчім.
Дарма,  що  все  коли-небудь  мине:
Я  залишусь  твоїм,  Остроже,  зодчим.
І  буде  в  Академії  світать.
І  зродять  серце  й  розум  дивні  вірші.
А  я  хотіла  вам  лише  сказать:
Ви  чуєте?..  Земля  весною  дише,
Весною  усміхається  до  вас,  –  
Голубоока,  барвами  розквітла.
Ідіть  разом  крізь  простір,  вічність,  час
Дорогою,  котра  веде  до  світла.


[color="#ff0000"][b]Шкіц  VІІ.  ВІКНО  НАВПРОТИ[/b]
[/color]
Тобі  кімната  стала  замала.
Ти  виросла  із  неї,  як  з  одежі.
До  себе  кличуть  піднебесні  вежі,
Повітряна  дзвіниця,  мов  зі  скла,
Виблискує...  Тут  янголи  ночують,
Рожеві  хмари  і  рожевий  сніг.
Заходь  сюди,  -  вони  тебе  не  чують
За  співом  сурм  архангельських  своїх.

...Все  відчинилось  –    ні  ключів,  ні  шпар,
Ні  шпор  для  коней  ані  їх,  крилатих.
Вікно  навпроти  –  без  гардин  і  штор.
На  те  воно  й  вікно,  щоб  спокушати.
За  ним  давно  нема  чужих  облич.
Не  в  хрест  –  у  хрестовину  вбито  цвяхом
Короткий  сон:  торкнися,  –    і  облиш.
Тобі  так  личить  знову  бути  птахом!
Тобі  кімната  стала  замала.
Твого  мовчання  більш  ніхто  не  слуха.
Була  сльоза  –  гаряча,  як  смола.
Була  в  садку  рожева  завірюха.
Прибігли  діти:  гай,  рожевий  сніг!
Такого  снігу  ще  ніхто  не  бачив!..
А  ув  очах  засніжених  твоїх
Вікно  навпроти  світиться  і  плаче.
Черкни  крилом  –  одразу  відчиню.
Рожеве  пір'я  упаде  за  ґрати...
В  тісній  кімнаті  (Боже,  що  чиню?)
Своє  пташа  також  учу  літати...
                                                                                         [color="#ff0000"][i]Луцьк,1999
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810377
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Валентина Малая

Українці люблять сало !

[b]ЧОМУ  УКРАЇНЦІ  ЛЮБЛЯТЬ  САЛО?[/b]

Для  українців  сало  є  не  лише  цінним  продуктом  харчування,  а  й  символом  національної  культури.  Витоки  такого  шанобливого  ставлення  до  сала  слід  шукати  в  історії  нашого  народу.

Здавна  на  території  України  вирощували  свиней  та  полювали  на  вепрів  і  диких  свиней.  У  Середньовіччі  тваринні  продукти  харчування  постачало  скотарство,  хоча  роль  мисливства  (особливо  ловів)  залишалась  на  той  час  ще  значною.  Яловичина,  баранина,  свинина,  м’ясо  курей,  качок  і  гусей  було  пересічною  їжею  давньоруського  населення.  «Руська  правда»  й  уставні  грамоти  часів  Київської  Русі  дають  нам  цінні  свідчення  про  широке  використання  м’яса  й  сала  свиней  з-поміж  інших  продуктів.  Як  свідчать  давньоруські  документи  і  археологічні  знахідки,  у  Середньовіччі  м’яса  їли  багато,  значно  більше,  ніж  у  пізніші  часи.
При  виборі  релігії  на  Русі  одним  з  аргументів  на  користь  християнства  було  те,  що  мусульманам  «передписується  “свинины  не  ясти,  вина  не  пити”.  Князеві  Володимиру  “…  се  ему  было  не  любо:  …  о  неядении  мясъ  свиныхъ  а  питьи  отинудь”»  («Повість  минулих  літ»,  986  р.).

Свинина,  сало  були  і  є  чудовим  харчовим  запасом  –  «готовизною»,  котрі  довго  зберігаються  в  сиросолоному  вигляді,  незалежно  від  навколишньої  температури.  Ще  в  Середньовіччі  розрізняли  сало  підшкірне  і  сало  нутряне  («утробне»),  а  також  лій  («лои»,  «лой»)  овечий,  баранячий  чи  козячий,  який,  імовірно,  топили  з  кропом  (або  насінням  кропу)  для  зменшення  специфічного  запаху.
У  Карпатах  вже  на  початку  ХVI  ст.  податкові  списки  подають  відомості  про  значну  кількість  свиней,  яких  тримали  селяни  галицької  частини  Гуцульщини.  Їх  приганяли  на  відгодівлю  горіхами  у  букові  ліси.  В  Україні  ХVІІІ-ХІХ  ст.  свиней  вирощували  сальних  і  м’яса  стали  споживати  менше.

На  відміну  від  західної  традиції  приготування  сала  (поляків,  зокрема)  українці  не  білували,  а  смалили  свиню  після  забою,  щоб  сало  лишилося  на  шкірці.
І  сьогодні  сало  переважно  не  коптять,  а  солять  та  найчастіше  зберігають  сирим.  Поряд  із  традиційними  способами  зберігання  солоного  сала  у  повоєнні  роки  з’явилися  й  нові  –  почали  закладати  засолене  сало  в  скляні  трьохлітрові  банки  і  закривати  герметично,  адже  сало  без  доступу  кисню  довше  зберігає  свою  свіжість.

Сало  й  сьогодні  використовується  не  лише  як  цінний  висококалорійний  продукт,  але  й  як  незамінний  харчовий  дорожній  запас,  що  не  псується  навіть  за  високої  температури  повітря.  Сало,  товчене  в  салотовці,  з  часником,  є  однією  з  найпопулярніших  приправ  до  борщу.  Споживають  його  й  сирим,  і  смаженим,  і  вареним,  і  печеним,  з  різноманітними  прянощами,  найчастіше  з  перцем,  часником  і  кмином.  Сире  солоне  сало  з  пряними  приправами  дуже  характерне  для  Волинського  Полісся.  Свіже  сало,  часник  (цибуля  чи  огірок)  і  хліб  завжди  були  найкращим  підвечірком  і  дорожнім  запасом.
Сучасні  дослідження  дієтологів,  біологів  і  медиків  спростували  усталену  думку  про  шкідливість  сала  і  показали,  що  помірне  його  вживання  корисне  навіть  для  хворих  на  шлунково-печінкові  розлади.  У  несмаженому  салі  міститься  арахідонова  кислота  (поліненасичені  жири),  яка  бере  участь  у  холестериновому  обміні,  знижуючи  рівень  холестерину  в  крові.  Встановлено  також,  що  цей  цінний  харчовий  продукт  зв’язує  і  виводить  з  організму  токсини,  тому  медиками  рекомендується  вживання  сала  (від  50  до  70  г.  на  день)  для  профілактики  виведення  радіонуклідів  у  екологічно  несприятливих  зонах.  У  народній  медицині  сало  використовують  при  зубних  болях,  роблять  обгортання  несолоним  уздором  (нутряне  сало)  від  кашлю,  при  захворюваннях  кінцівок  тощо.

Як  символ  української  кухні,  як  продукт  і  страва,  сало  й  сьогодні  посідає  досить  значне  місце  у  системі  кулінарних  цінностей  і  виступає  виразником  українського  характеру.  Про  це  свідчать  і  численні  фольклорні  приклади.

 Словесні  формули,  що  закріпилися  в  обрядовій  сфері,  повсякденні  (не  ритуальні)  пісні  зберегли  стереотип  уявлення  про  цей  продукт.  У  відомій  коломийці  співають  досі:
Намастила  губи  салом
Та  забула  втерти  –
Будуть  хлопці  цілувати
До  самої  смерті…

У  фондах  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім.  М.  Т.  Рильського  НАН  України  зібрано  безліч  приказок  і  прислів’їв  про  сало,  які  відображають  ставлення  до  нього  предмету  пересічного  українця:
Якби  мені  паном  бути,  то  я  б  сало  із  салом  їв;
Живу  добре  –  сало  їм,  на  салі  сплю,  салом  укриваюсь;
Коли  б  сало  крила  мало,  під  небесами  б  літало;
Кому  що,  а  цигану  сало;
Ні  сіло,  ні  впало,  дай,  бабо,  сала;
Так  го  полестив,  як  би  салом  помастив;
Якщо  вже  їсти  сало,  то  так,  щоб  і  по  бороді  текло.

Анекдоти  про  українця  і  сало  виразно  свідчать  про  знаковість  цього  продукту:
«Розмовляють  два  куми:
—  Куме  Петре,  чи  чули  ви,  що  сало  спричиняє  склероз?
—  Ні,  куме  Миколо,  не  чув.  Але  ж  я  по  собі  знаю,  що  як  тільки  я  вранці  поснідаю  салом,  то  на  цілий  день  забуваю  про  їжу!»;

В  українській  народній  харчовій  системі  життєзабезпечення  сало  здавна  виступає  ознакою  добробуту.  Безумовно,  в  минулому  й  позаминулому  століттях  значення  сала  як  продукту  висококалорійного  та  поживного  було  значно  вищим.  Дефіцит  тваринних  білкових  продуктів  постійно  компенсувався  споживанням  сала  і  страв  із  нього.  Пізніше,  навіть  коли  споживчий  харчовий  баланс  білків,  жирів  і  вуглеводів  у  народному  харчуванні  значно  оптимізувався,  сало  залишилося  символом  ситості.  Слід  зауважити,  що  нині,  коли  значна  частина  населення  України  живе  на  межі  бідності,  сало  знову  отримало  свій  давній  статус.  
Не  можна  сказати,  що  споживання  свинячого  сала  є  характерним  лише  для  українців.  Його  охоче  вживають  поляки,  угорці,  німці,  білоруси  та  інші  народи,  але  в  різних  етнографічних  середовищах  ті  самі  речі  отримують  різний  знаковий  статус.  Для  українців  сало  стало  символом  не  лише  української  кухні,  а  й  українського  способу  життя.

/Лідія  Артюх  кандидат  історичних  наук.  Український  етнографічний  центр./

***
[b]S.Nemo[/b],  27.01.2016  -  13:11
 Як  історик  дозволю  собі  внести  свою  лепту.
 Сало  -  стратегічний  продукт  для  українського  народу.  Саме  воно  давало  можливість  вижити  в  суворих  природніх  умовах.  Але  найцікавіше,  що  свинина  -  єдиний  продукт  тваринного  походження,  який  залишався  в  українців  після  татарських  набігів.  Татари  і  турки,  як  мусульмани  не  вживають  свинину,  тому  свині  не  мали  для  них  жодної  цінності.  А  українців  рятували  від  голодної  зими...
***
[b]yaguarondi[/b],  27.01.2016  -  16:15
   
 Не  можу  промовчати(як  шанувальниця  сала):  ходять  в  інтернеті  такі  чутки,  що  в  жирових  тканинах  жири  зберігаються  у  вигляді  тригліцеридів  -  гліцерину,  з'єднаного  з  трьома  залишками  жирних  кислот.  Сало  переважно  складається  із  молекул  такої  форми:/  подивіться  в  коментах  картинку  /  Тобто  молекули,  що  складають  сало,  переважно  схожі  на  герб  України    
 Ну  і  на  додаток:/  картинки  в  коментах  подивіться  обов'язково!/
***
В  І  К  І  П  Е  Д  І  Я
Сало  вживають  як  самостійну  їжу,  головним  чином,  в  сирому,  запеченому  вигляді,  у  вигляді  шкварок  або  у  вигляді  різної  приправи  і  жирової  основи  різних  страв.  Така  увага  до  свинини  поріднює  українську  кухню  з  кухнями  західних  слов'ян  і  угорців  та  білорусів.  Сало  їдять  не  тільки  сире,  солоне,  варене,  копчене  і  смажене,  на  ньому  не  тільки  готують,  але  ним  шпигують  інше  м'ясо,  де  сало  відсутнє.  Сало  також  використовують  для  засмажування  чи  затовкування  рідких  страв:  борщів,  капусняків,  юшок.  
Його  використовують  навіть  у  солодких  стравах,  поєднуючи  з  цукром  або  патокою.

Сало  було  одним  з  найважливіших  продуктів  тривалого  зберігання,  а  також  таким,  який  вживався  у  подорожах  та  під  час  обіду  у  робочий  день  як  джерело  енергії  -  хліба,  сала  та  цибулини  було  досить  для  цілого  дня  важкої  праці.
*********************************
*********************************

В.М.

[b]Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало
Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!
Популярне  воно,факт!    І    смачне  й    поживне,так!!!
Це  приправа  до  борщу!!  Їж  ,смакуй,аж  досхочу!!

Споживай  сирим,вареним  і  смаженим,і  печеним!
З  перцем,кмином,часником,із  яйцем  і  огірком!
Та    корисне  для  людини,бо  виводить  всі  токсини.
Прибирає  зубний  біль,навіть  зменшує  кашіль.

Робить  теплими  кінцівки  і  у  хлопа,і  у  дівки!
Дуже  довго  не  псується,від  свиней    воно  береться!
Це  смачна  готовизна,й  за  кордоном  його  «зна»
Історична  то  є  страва  і  скоринка  золотава.

Їжте  сало  і  шануйте    ,і  любіть  його  й  смакуйте!!
Бо    Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!!
Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало!
Натуральний  це  продукт!Продаю!Розставте  руки![/b]
27.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 17.10.2018


НАДЕЖДА М.

На перепутті двох доріг

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KuJpiVb0HVY[/youtube]

На  перепутті  двох  доріг,
Зустрілись  літо  й  осінь.
В  цей  час  далеко  падав  сніг.
Невже  хотів    наврочить?

Одна  пора,  що  відцвіла,
Вже  вмилася  росою,
Друга  -  ,  що  тільки-но  прийшла,
Пролилася  сльозою.

Ну  що  сказать  одній  другій,
Що  часом  буде  важко?
Зроби  тихіше  буревій,
Створи  осінню  казку.

Не  нищ  красу  усю  з  плеча.
Постій  і  озирнися.
На  все  хай  хисту  вистача,
Душею  ніжною  торкнися.

Ти  часто  плачеш,  бачу  я.
Невже  буває  жалко?
То  ж  не  проста  твоя  душа...
Тепер  ти  тут  хазяйка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810223
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!

Під  сонцем  яскравим  час  плине,  спливає.
Моя  Україна  цвіте,  розцвітає.
Тут  пісня  весела  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  стрічки  червоні  калина  вплітає.
І  хвиля  Дніпрова  із  берегом  грає.
Тут  посмішка  щира  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  слава  козацька  живе-процвітає.
І  старших  шанують,про  це  кожен  знає.
То  ж  слово  ласкаве  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Денисова Елена

Лисичка на базарі

На  базар  прийшла  Лисичка,  
Щоб  купити  черевички.  
Довго  ходить  по  рядах.  
Там  товарів:  ох  і  ах!..  
Ось,  Ведмідь  купляє  мед,  
А  Вовчиця  —  теплий  плед,  
Заєць  —  донечці  буквар,  
Муха  —  срібний  самовар,  
Барсучиха  —  нитки  й  спиці,  
Щоб  зв'язати  рукавиці...  
Всі  радіють,  наче  свято!  
А  товарів  так  багато:  
Посуд,  одяг,  килими,  
Он  —  санчата  для  зими,  
Ось  —  тканини  для  шиття...  
"Де  ж,  нарешті,  те  взуття?  
Де  мені  знайти  дрібничку:  
Невеличкі  черевички?"  

Раптом,  десь  у  закутку,  
Чує  пісеньку  дзвінку:  
"Чобітки  та  черевички,  
Ви  підходьте  до  крамнички,  
Всіх  узуємо  звірят:  
І  великих,  і  малят!"  
А  хазяїн  —  Півень-швець  —  
Молодецький  продавець!  
Наша  Лисонька  зраділа:  
"О,  нарешті  буде  діло!"  
Півню  грошики  дала,  
Черевички  узяла  
І  собі,  й  маленькій  доні:  
Будуть  модні  в  цім  сезоні!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810063
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ніна Незламна

ЗІ СВЯТОМ ПОКРОВИ!

Ой  прийшла  Покрова,  вся  травичка  кволо
Голівку  схилила,  на  деревах  голо…
Застелила  землю  листячком  багровим
Покривалом  теплим  й  різнокольоровим
Готуйтесь  дівчата,  до  гулянь    весільних
 Приєднуйтесь  люди  до  святкувань  спільних.
Засіки  всі  повні,    вродила  пшениця
На  Свято  Покрови  хай  чиста  водиця
Покропить  довкола,  іще  й  військо  наше
Щоб  жилося  вільно  й  набагато  краще.
 Стоять  на  сторожі,  козаки  вкраїнські
Відчайдушні  й  горді,  мужні  й  непохитні
Хай  всміхнеться  доля,  війна  закінчиться
Хай  у  чистім  полі  жито  золотиться.
Поможи    в  покрову  катів  відігнати
Щоби  ясне  сонце,  не  плакала  мати
З    вдячністю  вклонімось,  ми  перед  тобою...
Укрий  від  ворогів!  Захисти  собою!
О  Богородице!  Хай  дзвенять  дзвіниці
Тебе  прославляймо  у  щирій  молитві
Хай  станеться  чудо    у  божій  благодаті
І  заживе  людство  в  радості  і  щасті!

Шановні  друзі  вітаю  всіх  зі  святом  Покрови!

Та  Днем  захисника  України!

МИРУ,  ДОБРА,  РАДОСТІ,  ДОСТАТКУ  І  ЩАСТЯ  ВАМ!

                                                                                                         13.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809848
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Ганна Верес

Боронять землю від орди (Слова для пісні) .

Де  вітри  гудуть  в  Донецькім  полі,
Верби  гнуться  низько  до  води,
Там  боронить  Україна  волю
Від  чужої  чорної  орди.

То  не  біла  чаєчка  кигиче
І  крилом  водицю  дістає,
То  матуся  сина  долю  кличе:
«Урятуй  в  бою  дитя  моє!»

То  не  срібло  –  вранішня  росиця
Заіскрилась  в  сонній  осоці  –
То  сльоза  солона  удовиці
Покотилась  по  її  щоці.

Не  вітри  в  далекім  полі  свищуть,
Нагинають  верби  до  води…
Матері,  сини  і  удовиці
Вже  боронять  землю  від  орди.
17.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809813
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


dovgiy

Я ПІДУ…

Я  піду…  та  залишу  вікно  після  себе,
Щоб  заглядало  сонце  крізь  нього  для  тебе
І  з  ласкавим  теплом  усміхалось  привітно
Як  і  я  посміхався  до  тебе,  тендітна.

Я  піду…  та  залишу  дощі  на  подвір’ї,
Щоб  в  калюжах  купались  яскраві  сузір’я
І  від  того  щоб  були  просвітлені  ночі
Бо  так  сяяли  в  них  зачаровані  очі.

Я  піду…  та  залишу  з  хмаринками  вітер,
Щоб  росинки  сльозинок  зі  щік  твоїх  витер
Якщо  ти,  незрівняна,  мене  пригадаєш
В  мить  весняну  нову,  де  мене  вже  немає.

Я  піду…  та  залишу  відчинені  двері,
На  столі  –  грубий  стос  із  книжок  і  паперів
У  яких  кожним  словом  я  славив  кохання
Лиш  до  тебе,  єдина,  зоря  моя  рання!

Я  піду…  та  залишу  по  собі  відлуння
У  якому  ти  будеш  кохана  і  юна,
Щоб  могла  усім  єством  щоденно  відчути:
Що  то  є  моїм  подихом,  спрагою  бути.

Я  піду…  та  залишу  по  собі  на  згадку,
В  наші  спільні  літа  перекинуту  кладку.
По  якій  ти  пройдеш  через  хлані  й  безодні
Із  безсонних  ночей  де  лиш  стіни  холодні.

Я  піду…  та