геометрія: Вибране

Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
Й  це  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей  й  не  розвиткові  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  старанно  і  стало
ряди  шикує  животворчий  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  щастя  мешканцям  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Ольга Калина

Музун

Гово́рять:  «Муза  до  всіх  ходить»
І  лиш  до  мене  йде  «  Музун».
Прийде́  і  часто  за  ніс  водить,
Як  по  брудній  воді  Нептун.

А  я  ж  то  хочу  кудись  в  поле,  
Ромашки  ніжно  де  цвітуть.
І  вже,  десь  там,  собі  на  волі  
Дивитись  як  вони  ростуть.

І  як  пливуть  по  небу  хмарки,
В  долині  вітер  гомонить,
Як  зустрічає  жайвір  ранки..
Але  «Музун»  мені  велить:

Пройти  тернистії  дороги,  
Що  в  ліс,  у  хащі,  заведуть,
Зібрати  в  серці  всі  тривоги,
Що  не  дають  мені  заснуть.  

Сиджу  тихесенько  в  покорі
І  пишу  все,  що  він  велить,
А  ніч  іде  -    я  бачу  зорі
І  помале́ньку  час  летить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845576
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Тетяна Луківська

Нічний дощ

Нічний  дощ

Жебонить  за  віконями  дощ,
На  даху  вибиває  танцюльки,
У  калюжах  всміхається  з  площ,
Розсипаючи  хвацько  буль  -бульки.
Ніч  притихла,  промокрена  геть,
Загубився  у  хмарищах  місяць.
А  у  часі  по  третій  вже  чверть...
Краплі  з  неба  потоками  висять
Я  відлічую  хлюпанням  ніч,
Дожидаю  у  споминах  рання.
І  сльозинка  спливає  із  віч...
А  в  молитві  все  ті  ж  запитання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845570
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Виктор Ситниченко

Преображение Господне


Он  знал  исход  и  был  готов,
Что  будет  смерть  и  Воскресенье.
И  пригласил  учеников,
Чтобы  явить  Преображенье.
Их  путь  —  высокая  гора
С  утра  покрытая  туманом.
Он  пригласил  с  собой  Петра,
И  шли  Иаков  с  Иоанном.
Взойдя  на  гору,  показал  Он
На  царство  Божие  надежду:
Лицо,  как  солнце,  просияло,
И  стали  светлыми  одежды.
Поговорить  еще  успели
Иисус,  Илья  и  Моисей.
Ученики  оторопели,  
Как  написал  потом  Матфей.
А  обсуждалось  между  ними
Его  исход  в  Иерусалиме.
Когда  их  облаком  накрыло
И  Голос  молвил:  ”Он  мой  сын!”,
Их  Восприятье  закрепило,  
Что  Сын,  Отец  и  Дух  един.
Потом  поступок  подлеца,
Голгофа,  смерть  и  Воскресенье,
И  дальше  Царствие  Отца.
И  в  этом  знак  Преображенья.
Преображаясь  в  Божество,
Имея  облик  человека,
Явил  он  веры  торжество
И  славу  Господа  от  века.
Когда  судьбу  свою  не  знаешь
Что  будет:  Слава,  униженье,
В  единстве  с  Богом  Ты  познаешь
Духовное  Преображенье.

P.S.  И  день  сей  праздничный  для  нас
               Еще  зовется  Второй  Спас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845566
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Ніна-Марія

МИНАЄ ЛІТО

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSw6s5nhK1ZMD9hZ4vXkk5kc9j0-yubaozxJ8rorT0jgSqS31Xtdw[/img]

Давай  удвох  загубимось  у  літі.
Теплом  ще  ніжить  сонце  золоте,
Волошками  синіє  в  стиглім  житі,
В  дворі  рожево  мальвами  цвіте.

Серпневі  дні  потрошечку  маліють,
Осіння  зморшка  ляже  на  чоло.
Гарячі  почуття  твої  зігріють,
І  все,  що  літо  нам  приберегло.

Ще  в  літі  нам  би  тішитись  з  тобою,
До  млості  спити  всю  його  красу.
Хоч  восени  повінчані  з  тобою,
Я  крізь  життя  любов  святу  несу!

[img][/img]
 З  ЯБЛУЧНИМ  СПАСОМ  ВАС,  ДРУЗІ!  БОЖОЇ  БЛАГОДАТІ  ВСІМ!
[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845530
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. ХОЧЕТЬСЯ СВІТЛА І ЛІТА…

Хочеться  світла  і  літа,
І  смаку  ожинного  ще…
Хочеться  з  неба  злетіти
Теплим  дбайливим  дощем…
Щоб  ані  схлипом,  ні  стогоном…
Ані  розхвиленим  сном…
Щоб  лише  шелестом-гомоном
Липових  віт  за  вікном.
Щоб  на  старенькому  човені
Легко  на  світлій  воді.
Щоб  у  липневій  у  повені
Було  сутужно  біді…
Всьому  лихому  –  незатишно,
Підлому,  заздрому  –  теж…
Далі  від  злої  ненависті
В  плавнях  людських  безбереж…
Хочеться  світла  –  а  на  тобі!  –  
Грузни  у  вогкість  земну…
Лиш  не  здригнися  при  катові,
Пісню  завівши  сумну.
Слово  зронивши  зневажливе,
Думку  згубивши  ясну  –  
Так,  наче  болістю  вражений
Місяць  у  ніч  потонув.
Бачиш,  зелена  дібровонька,
З  урвища  пнесь  до  узвиш…

Чи  ж  то  про  вовка  промовонька  –  
Цей  мій  розбурханий  вірш?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845403
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Ольга Калина

На війні ( Барановський Василь Володимирович)

Барановський  Василь  Володимирович

(30  січня  1967р  –  29  січня  2015р)
Устинівка  Малинського  району  Житомирської  області.  
Старший  лейтенант  ,  командир  взводу    44-ї  окремої  артилерійської  бригади,
зник  безвісти  29  січня  2015  р.  у  боях  з  російськими  збройними  формуваннями  у  м.  Вуглегірськ  (Донецька  область).  Ідентифікований  серед  загиблих.  Похований  20  червня  2015  року    в  селі    Фортунатівка  Малинського  району.
Нагороджений  орденом  Богдана  Хмельницького  III  ступеня  (посмертно).



Жили,  як  кажуть,  душа  в  душу,  
Ділили  радість  і  журбу.
А  ще  я  вам  признатись  мушу:
Взаємність  де  знайдеш  таку?!  

Для  неї  Вася  був  підтримка,  
Що  так  кохав  її,  жалів.
Якщо  десь  вільна  є  хвилинка,  
То  ніжних  скаже  кілька  слів.

Якщо    затримавсь  десь,  немає,  
Без  нього  сумно  вже  її,  
 Швиденько  дзвонить  і  питає:
- Ти  де,  Василик?
- На  війні.  

Отак  любив  він  жартувати,  
Але  не  знав  іще  тоді,
Що  справді  піде  воювати,  
На  сході  буде,  на  війні.  

Йшов  боронить  свою  країну,  
Свою  дружину  і  дітей,  
Дзвонив  частенько  до  родини  –
 Хороших  ждали  ті  вістей.  

Але  недобрі  ті  новини  
Зі  зведень  чути  було  всім.
З  біди  і  горя  сліз  корзину,  
Війна  несла  у  рідний  дім.  

Його  дружина  ще  не  знала:
Під  Вуглегірськом  у  бою
Біда  на  Васю  чатувала
І  на  Миколу  Качкалду.  

Їх  танк  підбили  вже  сепари  
І  він  у  балці  догоряв.  
Це  лиш  початок  був  кошмару..
Поранень  Вася  ще  зазнав.

То  ж  подзвонили  командиру
І  розказали:  де  вони.  
А  далі  все  туманом  вкрило
Цієї  страшної  війни.

А  потім  друзі  їх  шукали:
Ні  мертвих,  ні  живих  нема.  
То  ж  -  зникли  безвісти,  пропали..
Шукала  жінка  вже  й  сама..  

Вона  пороги  оббивала  
І  в  двері  стукала  усі.
Про  те  чиновники  не  знали,  
Що  в  неї  коїлось  в  душі.  

Привезли  Васю  хоронити
Через  півроку  у  труні.
Не  хоче  жінка  з  тим  змиритись  -
Про  смерть  не  віриться  її.  

Хоч  і  аналізи  робили,
Звіряли  всіх  по  ДНК,  
Не  впевнена,  що  хоронити
В  труні  приве́зли  Василя.

Їй  кажуть,  що  то  був  Василик..
Миколу  й  досі  не  знайшли.
О,  Боже  милий,  дай  їй  сили!  
А  їм  -  щоби  живі  були.  

Хоч  ходить  часто  до  могили,  
Не  вірить  серце,  що  це  він.
Вона  діждеться.  Хватить  сили,
Бо  він  ще  досі  на  війні..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Сонячна Принцеса

На твоєму березі…

На  твоєму  березі  вже  осінь...
Надзвичайна  -
ніжно-золота.
Іі  сонце  у  моім  волоссі  -
як  цілунок  перший  на  устах.

На  моєму  березі  -  
тумани,
світ  просяклий  холодом  зіниць...
Тільки  вітер  -
втомлений  прочанин,
знає  цІну  наших  таємниць...

Скільки  злив  
між  цими  берегами:
тЕчіі  стрімкі,
немов  життя...

В  осені  твоій
вщухає  гамір
і  звучить  моє  серцебиття...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845247
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Lana P.

СПАЛЕНІ КРИЛА

Спалені  сонцем  крила
Серпень  жбурляє  до  ніг,
Втома  його  накрила  —
Все  що  зібрав  —  не  зберіг.

Засумувала  днина,
Скиглять  дощами  жалі,
Стане  на  те  причина  —
Залопотять  журавлі.

Перегойдалось  поле,
Відпочиває  земля,
Думка  стернею  коле…
Там,  де  розмай  був  —  рілля.

Богом  дано  насіння  —
Вмій  поділити  врожай.
Скільки  не  множ  коріння,
Скаже  життя  нам  “прощай”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844872
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Ярослав Ланьо

ЗАГАРТОВАНА


Забрали  все  тепло…Не  янголи,  не  звірі,
Звичайні  ближні  люди  висушили  плоть,
І  краплі  сліз  з  під  вій  стікаючи,  мов  хвилі,
Крізь  губи  скусані  просочувались  в  рот…

Забрали  всю  любов,  надію,  щастя,  мрії,
Перетворивши  душу  в  сіяний  пісок,
Який  насипали  у  конусний  годинник,
На  ще  не  визначений,  для  страждання,  строк.

Забрали  все  на  світі…МолитвИ  лишили…
Було  спасіння  тільки  в  істинних  словах,
Та  у  маленькому  клубочку  з  ниток  віри,
Що  разом  з  болем  закипали  на  вустах…

Усе  в  минулому…Із  попелу  воскресла!
Вже  загартована,  двожильна  та  міцна!
Душа  очищена  і  сила  в  ній  небесна,
І  неухильна  віра  в  Господа,  свята!

Забрали  все  тепло…Казали,  що  загинеш...
Слабка…  З  колін  не  встанеш!  Вигориш  до  тла!
Що  вже  ніколи  ти  не  кинеш  в  небо  синє,
Жіночий  погляд  ніжний,  сповнений  добра.

Казали  люди  ті,  хто  мав  допомагати,
Руки  чиєї  ти  хотіла  понад  все…
Вони  ж  залишили,  розп`ятою  вмирати,
В  своїй  байдужості  підсмикнувши  плечем…

Усе  в  минулому…Ти  всіх  пробачиш  звісно,
Нехай  живуть  собі…Бог  з  ними…  Не  до  них…
Твоя  затиснута  вже  доля  в  кулак  міцно,
Ти  загартована  й  чекаєш  днів  нових!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844706
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Наталя Данилюк

Ще не осінь…

То  ще  не  осінь,  ще  не  осінь,
То  тільки  серпня  тепла  мідь,
То  павутинка  у  волоссі
З  далеких  зоряних  століть.

То  тільки  подих  вересневий
З-за  хвіртки  літньої  пори.
І  липи  ці,  що  наче  леви,
Ховають  золото  між  грив…

То  ще  вирують  свіжі  соки
У  пору  щедрих  врожаїв!
Ще  обрій  твій  такий  високий,
І  перша  зморщечка  між  брів  –

Це  тільки  розчерк  ледь  помітний,
Який  залишили  роки.
Нехай  позаду  буйний  квітень,
Та  є  ще  серпень  палахкий.

То  ще  не  іній,  чуєш,  жінко!
То  зацвітає  деревій.
Ще  спомин  юності  барвінком
Так  свіжо  дихає  з-під  вій.

Іще  дитинство  там,  за  рогом,
Ти  тільки  руку  простягни.
Хай  не  нащупаєш  нічого,
Та  вчуєш  дихання  весни.

То  кілька  аркушів  століття,
В  якому  твориш  і  живеш.
Ти  ще  повторишся  у  дітях
І  у  нащадках  їхніх  теж.

Де  ж  ті  літа  вітроволосі?
Гукнеш  –  і  серце  стисне  щем…
Хіба  ж  то  осінь?  Ні,  не  осінь,
То  тільки  серпень  із  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Олекса Терен

ПОЛЮБИТИ ЖИТТЯ

Нам  любити  життя  треба
В  різній  іпостасі,
Адже  просто  живучИ,
Ми  вже  на  Парнасі.
Ми  ТВОРЦІ  свого  життя,
Нам  Бог  помагає,
Тільки  нити  непотрібно,
Час  швидко  спливає.

Нас  з'їдає  суєта,
Клопоти  буденні,
Кругом  така  красота
Далі  незбагненні.
Скільки  ще  пізнати  треба,
Побути,  почути.
Доторкнутись  до  істини,
Суть  життя  збагнути...

Полюбім  життя,  панове,
Бо  воно  вартує,
Поки  в  нашім  грішнім  тілі
Кров  жива  пульсує  !

10.08.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844628
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Малиновый Рай

ГЕО МЕТРІЇ

ВИ  НА  СВІТІ  НЕ  ОДНА
НАС  У  ВАС  БАГАТО,
ІНТЕРНЕТ  НАС  ОБ'ЄДНАВ
ЩОБ  НЕ  СУМУВАТИ.
ГАРНІ  ПИШЕТЕ  ВІРШІ,
КОЖЕН  ВІРШ-ТО  СВЯТО.
ВАМ  БАЖАЮ  ВІД  ДУШІ
БІЛЬШЕ  ЇХ  ПИСАТИ.
З  ЗАДОВОЛЕННЯМ  МИ  ЇХ
ЗАВЖДИ  ПРОЧИТАЄМО,
І  ПРИ  ХЛОПОТАХ  СВОЇХ
ЗАВЖДИ  ВАС  ЗГАДАЄМО.
ВИ  ДЛЯ  НАС  ЯК  ЕТАЛОН
Є  ЧОМУ  ПОВЧИТИСЬ.
ЯК  НЕ  ПАДАТИ  НА  ДНО
ЯК  ТРЕБА  ТРУДИТИСЬ.
ДАЙ  ЖЕ  БОГ  ВАМ  МНОГО  ЛІТ
ЩАСТЯ  ТА  ЗДОРОВ'Я
ЩОБИ  ВСЕ  БУЛО  ЯК  СЛІД.
ВАШ  ЮНАК,З  ЛЮБОВ'Ю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844483
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Світлана Семенюк

Осінній привіт

1
Листок,  що  влітку  зеленів,
Зробився  восени  -  багряний.
І  ось,  в  один  з  погожих  днів,
До  білки  у  дупло  заглянув:
-Гей,  білочко,  руда,  привіт!  -
затріпотів  листок  на  вітрі.
-Поглянь,  який    прекрасний  світ!
Давай  кружляти  у  повітрі...
-Я,  друже,  так  скажу  тобі,
Що  бавитись  не  маю  часу,
Бо  ще  горіхів  та  грибів
Нема  серед  моїх  запасів!́
Промовивши  отак,  в  лісок,
Подалась  працьовита  білка.
І  в  цей  же  час,  сухий  листок,
Метеликом,  спурхнув  із  гілки.

2
Спускаючись  аж  до  землі,
Він,  наче  у  танку,  крутився...
Але  чомусь    не  на  ріллі,  -
На  павутинні  опинився.
-А,  я,  гадав,  ти  мій  обід!  -
сердито  буркнув  павучисько.
-Та  ні!  Я  -  осені  привіт!..
Вже,  сонце  опустилось  низько...
-  Так  це  що  осінь!?
Я  й  не  знав!
Гляди,  й  зима  не  за  горами...
А  я  іще  не  змайстрував
Для  павучків  -  аероплани.
Павук  сказав  це  й  дременув,
Аж  затремтіла  павутина.
Ну  а  листочок  лиш  зітхнув,
Та  й  опустився  на  стежину  

3
А  там,  в  цей  час  трудився  кріт,
Від  глини  чистив  свою  хижку.
-Тобі,  від  осені  привіт!
залопотів,  багряний,  нишком.
Кріт  стрепенувся:
-  Та  невже!
Від  подиву,  відкривши  рота.
-Літо  завершилося  вже?
А  в  мене,  повно  ще  роботи!
Потрібно  до  зими,  мені
Тунелі  глибше  прокопати.
І  кріт  заходився  в  ріллі
Лопатою  чимдуж  махати.

4
Тим  часом,  вітерець  дмухнув,
І  знову  закружляв  листочок.
Куди  не  глянь,  він  всюди  був
Аж  бачить,  жебонить  струмочок.
А  в  нім,  між  сірих  камінців,
Вусатий  рак  щось  копирсався...
Листок  на  воду  плавно  сів,.
Та  рак  побачивши,  злякався,
Позадкував  і  весь  поблід:
-Ти  хто  і  звідки?  Що  за  лихо!?
-Я,  осені  палкий  привіт!  -
Прошелестів  листочок  тихо.
-То  це  вже  осінь?  
Караул!
Мені  ж  пора  на  дно  пірнати,
І  зариватися  у  мул,
Щоб  зручно  перезимувати.
І  рак  поплив.
Йому  услід
Листочок  тільки  попрощався.
Він  слав  від  осені  привіт,
Усім,  хто  на  шляху  траплявся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844436
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Олекса Удайко

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             в  житті  не  кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Східний

Входить вересень в двері мої

Входить  вересень  в  двері  мої
І  тихенько  плете  павутину.
Підросли  у  гнізді  журавлі,
Ти  до  шлюбу  ведеш  ось  дитину.

І  у  мене  дорослі  сини,
А  на  скронях  біліють  тумани.
Ти  приходиш,  мов  літо,  у  сни,
І  на  серці  поглиблюєш  рани.

Відчиняю  вікно,  а  там  осінь
Листям  клена  маскує  роки.
Старший  син  одружитися  просить
Не  твоєї  нажаль  лиш  дочки.

Сипе  дощ,  дріботить  по  карнизу
І  стікає,  як  час,  в  нікуди’.
Піддались  ми  сліпому  капризу,
Ти  другому  дала  рушники.

А  мене’  занесли’  буревії
У  далекі  від  болю  краї.
І  розбили  об  камінь  надії,
Вже  коханих  цілують  сини.

Запорожцем  стою  на  весіллі,
Бачу  очі  твої  у  дочки.
І  в  якомусь,  немов  би  похміллі,
Знов  чекаю,  як  з’явишся  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844357
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Sukhovilova

Я вас люблю…

я  вас  люблю,  
чи  це  лише  здається?
ми  з  вами  не  стрічались  у  житті...
а,  може,  ви
є  згадкою  у  серці,
якому  знов  бракує  почуттів?
а,  може,  ви
незрима  світу  пташка,
лоскочете  крильми  мою  любов?
а,  може,  ви
в  густій  траві  ромашка,
яку,  на  жаль,  я  так  і  не  знайшов?
а,  може,  ні
і  ми,  таки,  знайомі
і  голос  ваш  прокинувся  в  мені,
немов  вулкан
він  зрушив  нерухомі
зі  спогадів  споруди  кам'яні...
і  я  згадав,
як  стрілися  у  барі,
ви  з  квітами  на  сцені,  я  -  в  тіні
дивився  в  очі
глибокі,  темно-карі,
а  потім  образ  зник  удалині.
відчув  на  серці
смак  джину  гіркуватий,
який  у  барі  пив  на  самоті,
лишився  голос
тепленький  і  кудлатий,
що  вплів  нитки  у  серденько  густі.
його  я  чую,
мене  він  зігріває
і  вовною  лоскоче  почуття,
в  душі  щоночі
ваш  образ  вишиває
коханням  із  минулого  життя...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844354
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Оксана Дністран

Підвельнська* пастораль

Подався  в  мандри  чоловік,
Довгенько  не  було.
Дружина  коротала  вік
Одна  на  все  село.

Повиїжджали  молоді
До  ліпшого  життя,
Лишались  довго  тільки  ті,
Хто  пив  до  забуття.

Закрили  школу,  магазин,
Автобус  відмінили,
Без  видимих  на  то  причин
І  дуб  упав  стожилий.

Не  раз  і  Мотрю  звав  сусід,
Мовляв,  у  місті  –  краще,
Та  то  –  у  кізочки  приплід,
То  –  дім  напризволяще

Лишати  все  якось  ніяк
Хазяйка  не  хотіла,
А  потім  Бог  послав  їй  знак,
Сама  взялась  до  діла.

Моторній  жінці  довелось
Чимало  бід  зазнати,  
Та  тут  приїхали  в  село
Якісь  дивакуваті,

Яким  хотілося  чомусь
Поближче  до  землі,
І  діти  –  далі  від  спокус,
Й  самі  –  мов  королі:

Ні  ти́сняви  міських  квартир,
Ні  стопору  доріг,
Природа  добавляла  сил,
Господь  від  бід  беріг.

На  лад  пішло  все,  до  пуття:
Худоба  і  бджільництво,
Заможним  хутір  тихий  став,
Довкола  –  гарно  й  чисто.

Вернувся  з  мандрів  чоловік
Провідати  господу,
Надивуватися  не  міг:
-  А  хто  тут  верховодить?

Знайшов  я  в  місті  покупця.
Дай  господарству  звіти!
Та  жінка  глипнула  в  серцях:
-  Ти  все  пустив  на  вітер!  

*Підвельне  -  майже  безлюдний  хутір  у  Чернігівській  області

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844229
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Сонячна Принцеса

ЗЛИВА

Мій  пане,  сьогодні  -  злива.
Вона  як  і  я  -  холодна.
Жіноча  душа  -  дражлива.
Жіноча  душа  -  безодня.
Хтось  тоне  у  ній  навіки.
Хтось  просто  її  минає.
Немає  від  цього  ліку,
його  на  землі  немає…
Жіноча  душа  -  як  небо,
та  долетить  не  кожен…
Не  кожному  бо  і  треба.
Не  кожному  бо  і  можна.
Жіноча  душа  -  як  пісня,
у  неї  своя  тональність.
Комусь  у  ній  дуже  тісно,
комусь  вона  сонця  замість.
А  Ви  мовчите…  і  добре.
Вже  сказано  так  багато.

А  зливи  спішать  у  гори  -
В  обійми  смерек  і  м'яти.
́




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844025
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Елена Марс

Мені з тобою затишно і просто

Мені  з  тобою  затишно  і  просто,  
Хоча  від  віку  вже  минула  чверть...  
Не  віриться,  що  наша  спільна  проза
Колись  могла  летіти  шкереберть...  

Мені  з  тобою  затишно  і  просто.  
Ми  вижили  в  абсурдності  штормів,  
Де  ти  зривав...  де  я  зривала  голос
І  ми  вже  не  чекали  теплих  слів...  

Мені  з  тобою  затишно  і  просто,  
Так  легко,  що  й  не  віриться  самій,  
Що  ми  таки  знайшли  чудовий  спосіб  
Не  втратити:  ні  віри,  ні  надій.  

Мені  з  тобою  затишно  і  просто.  
Я  впевнена  в  тобі.  Душа  твоя
Одне  лише  в  собі  жадання  носить:
Довіку  щоб  була  з  тобою  я.  

Мені  з  тобою  затишно  і  просто.  
Напевне,  справжнє  щастя  й  є  таким  -
Коли  слізьми  цей  світ  вмиває  осінь,  
Та  сліз  немає  в  серденьку  моїм.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843976
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Олекса Удайко

ФОРМУЛА ЩАСТЯ

             [i]  Думи  мої,  думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]

[i][b][color="#5b0478"]Коли  душа  твоя,  хай  без  причин,  в  комфорті,
й  коли  здоров’я    ще  –  нівроку,  хоч  куди,
коли  твоя  кохана  –  ягідка  на  торті,
і  дома  
               вже  давно  ніякої  біди;

коли  роботу  маєш  по  душі    (і  гроші),
коли  вночі  не  маєшся,    й  здоровий  сон,
коли  у  тебе  ще  й  сусідоньки  хороші,
коли  
               й  з  природою  живеш  ти  в  унісон;

коли  збираєшся  до  праці,  як  на  свято,
додому  мчиш,  немов    фрегат  на  парусах,
коли  найтяжчу  справу  владнуєш  завзято,
коли  тебе  
                 бентежить  вранішня  яса;

коли  тобі  ще  Бог  послав  палке  кохання,
й  дружина  не  в  журбі    почерез  твій  запа́л,  
коли  із  друзями  приємне  спілкування  –
щасливцю,  
               осуши  наповнений  бокал!

Коли  тобі  всміхається  привітно  сонце  –
твоє  кохане,    яснооке  цвіт-дитя…
О  світе  Божий!  Чи,  бува,  не  сон  це  –
оте  до  
                 щему  бажане  життя?
                                         
                                                       [color="#ff1a00"]  ♥    ♥    ♥[/color]
...Та  міра  щастя  в  кожного  із  нас  є  різна,
бо  в  кожного  в  житті  є  свій  пріоритет:
один  в  ясну  погоду  рюмсає  і  кисне,
а  той,
               в  понеб'ї  хмаровинному,  –ПОЕТ.  [/color][/b]      

24.11.2017                                [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 04.08.2019


Віталій Назарук

КАЗКОВА НІЧ

Туман  сховав  і  небо  й  ліхтарі…
Закутались  побілені  хатини…
Останній  промінь  в  небі  догорів,
Завершив  шарм    вечірньої  картини.

Ніч  наступила  і  побіг  туман,
Неначе  хтось  гойдав  його  в  колисці.
Лиш  Місяць  в  небі,  як  старий  шаман,
Ховався  в  хмарах  і  стояв  на  місці.

І  полетіли  зорі  в  темну  ніч,
Сліди  лишали  для  думок  на  згадку.
Кричав  далеко  полохливий  сич,
Чумацький  шлях  проклав  у  небі  кладку.

Нагрянув  серпень  теплий  уночі,
Між  хмар  у  небі  мерехтіли  зорі.
А  блискавки,  неначе  два  мечі,
Тримали  темні  хмари  у  покорі.

Захід  кричав  громами  з  далини,
Посипалося  небо  зорепадом.
Від  грому  замовкали  цвіркуни,
Дивився  Місяць  за  зірковим  стадом.

Казкова  ніч  свій  місяць  почала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843781
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Леся Утриско

Тихо літо іде від нас

Вже  наступна  зупинка  -  серпень:
Мед  пахучий  -  в  нім  Маковей,
Запах  злаку  -  тепло  упевнень,
В  небі  збір  гомінких  гусей.

Замаїлась  земля  до  Спасу:
Впала  грушка  у  м’яти  квіт,  
Величаєм  Пречисту  нашу  -
У  молитві  щасливий  світ.

Виглядає  дощу  ожина,
Сонця  промінь  торкає  глід,
На  стерні  у  лелек  гостина  -
У  гнізді  їх  приспався  слід.

Їх  чекає  екстримна  далеч:
Ранні  роси,  стрімкі  дощі,
Сонне  небо  із  ними...  вдалеч,
Споряджає  пташок  ключі.

Запах  злаку  -  пісні  з  обжинок,
У  віночках  жоржини  час,
Догорає  тепло  з  піщинок  -
Тихо  літо  іде  від  нас...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843642
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Richter

Друга легенда про криничний журавель

[i](Із  книги  для  дітей  "Криничний  журавель")[/i]

Гаряче  сонце  виснажило  землю,
рік  був  жарким,  аж  висохли  ставки.
Від  зелені  сухі  лишились  стебла
та  мочарів  деінде  острівки.

По  осені  в  таку  суху  погоду
летів  на  південь  журавлиний  клин.
Птахи  давно  вже  мріяли  про  воду,
та  ні  краплинки  –  лиш  сухий  полин.

Аж  ось  раптово  виблиснуло  скельце,
як  на  гірській  вершині  білий  сніг  –
то  прохолоди  крихітне  джерельце
сховалось  вглиб  від  променів  палких.

Мерщій  упав  на  землю  клин  пташиний,
але  не  дотягнутись  до  води  –
високий  зруб  із  грубої  цямри́ни,
а  поряд  кущ  і  лисячі  сліди.

Як  на  біду,  цеберка  на  криниці
в  той  час  не  мала  ланцюга  чомусь,
і  кришталеву  досягти  водицю
було  несила,  –  далі  вів  дідусь.

Хоч  піввідра  б  на  всіх,  хоча  б  осьмушку!..
Та  виручив  веселик  молодий  –
він  довгим  дзьобом  взяв  цебро  за  дужку,
нагнувся  низько  й  зачерпнув  води.

Як  журавлина  зграя  напилася
і  клин  поволі  знявся  й  полетів,
де  тільки  нова  черга  й  узялася,
а  він  усе  поїв,  поїв,  поїв…

Отак  журавлик  і  відстав  від  зграї,
спустившись,  щоб  напитися  води,  –
біля  криниці  в  нашім  ріднім  краї
з  тих  давніх  пір  лишився  назавжди́!

31.07.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843639
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Ольга Калина

Номер в телефоні

Дивлюся  на  екран  в  своїй  долоні
І  в  мене  є  бажаннячко  просте:  
Скоріш  набрати  номер  в  телефоні,  
Бо  це  частиночка  тебе.  

Цей  номер  нас  пов’язував  з  тобою  –
Ми  довго  спілкуватися    могли.  
Та  доля  роз’єднала  нас  війною..  
Пробач,  синок,  тебе  не  вберегли.

Наважитися,  взяти  й  подзвонити,
Почути  голос  рідний  вдалині  
І  тихо  щоб  з  тобою  говорити  –
Це  все,  що  зараз  хочеться  мені.  

Але  боюся  в  тишині  вечірній  
Тих  слів  від  оператора  мені:
«Ваш  абонент,  на  даний  час,  відсутній»..
Проте  на  номер  тисну  як  вві  сні..  
 
Мовчить  твій  номер  -  не  відповідає,  
Лише  гудки  в  екрані  на  руці.
Та  відчай  й  сум  серденько  огортають  -
Ізнов  сльоза  скотилась  по  лиці.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Віталій Назарук

ХВИЛИНИ СПОКУТИ

Зове  сад  вишневий  додому,  до  мами,
Могили  під  лісом  омиті  дощами.
І  біль  не  зникає  у  серці    з  роками,
Ріднить    мене  стежка  з  моїми    батьками.

Тепло  у  батьківських  очах  щохвилини,
Що  завжди  збирало  у  хаті  родину.
Усмішка  ласкава  ,  матусині  руки,
Татусева  щедрість,  доглянуті  внуки.

І  все  закінчилось  –  батьки  відлетіли,
Ні  тата,  ні  мами…  Лишилися  діти…
Не  можу  всього  передати  словами…
Лише  моя  стежка  ріднить  із  батьками.

Приходжу  до  них,  розмовляю  і  плачу,
І  чую,  як  тато,  щось  каже  неначе…
Та  вітер  мішає  слова  ці  почути,
Сиджу  в  самоті  у  хвилини  спокути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843493
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Віталій Назарук

КАРЛИКИ

О,  світе  мій,  як  же  не  просто
Прожити  правильно  в  тобі…
Найбільше  ті  дрібненькі  ростом
Творять  свої  діла  в  злобі.

Погляньте  лиш  на  Бонапарта
І  Македонський  не  гігант…
Медвєдєва  згадати  варто,
І  карлика,  що  прищ  -  гарант.

Вони  з  війною  побратались,
Їм  меморандум  не  указ.
Самі  ж  у  золоті  скупались,
Хоч  хворі  всі  були  на  сказ.

То  ж  бійтесь  їх  -  маленьких  ростом.
 Їх  Бог  образив,  а  вони…
Несуть  в  душі  мікроб  корости,
Бо  дикуни  є  дикуни.

Хіба  людьми  їх  можна  звати?
Хіба  для  них  цвіте  земля?
Вони  себе  несуть  –  гіганти…
Маленькі  карлики  з  кремля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843492
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У літі лишилось дитинство

Там  у  літі  лишилось  дитинство
І  турботливе  слово  батьків.
І  калини  червоне  намисто
І  казки,  ще  столітніх  дубів.

Знов  приходить  у  сни  колискова,
Що  співала  матуся  до  сну.
Ясна  зірка  в  вікні  вечорова,
Закликала  у  гості  весну.

Бігли  ми  в  прохолоду  до  ставу,
Нас  манила  до  себе  вода.
Пестив  вітер  вербу́  кучеряву
І  раділа  від  цього  вона.

Паслись  в  березі  згніздані  коні,
Соковита  й  смачна  їм  трава.
Примостився  жучок  на  осонні,
Посміхалась  йому  кропива́.

Ґелґотання  лилося  луною,
Вели  гуси  малих  дитинчат.
Піднімався  туман  пеленою,
Не  вернеться  дитинство  назад...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Ніна-Марія

У ЛЕСИНІМ САДУ


Я  знову  в  Лесинім  саду,
Іду  знайомими  стежками,
Збираю  рими  на  ходу,
Їх  губить  Муза  тут  роками.

Місцинка  рідна  і  свята,
Садиба  всіх  стрічає  мило.
Панує  тиша  й  доброта,
І  слова  невмируща  сила!

Вдихаю  запахи  троянд,
Липневим  дощиком  умитих.
Душа  окрилилась  моя…
Якби  ж  то  мить  цю  зупинити!

Гойдає  яблука  вітрець,
Налиті  і  червонобокі.
Створив  невидимий  Митець
Красу,  котра  милує  око!

Я  тут  натхненням  причащусь,
Нап’юсь  блаженної  любові.
Не  раз  думками  повернусь,
Хай  проростуть  зерном  у  слові!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843328
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Світла(Світлана Імашева)

Липень-росень

Скресла  сутінь  –  рине  світло!
Лебедіє    плин-вода…
Роз’яскрилася  палітра
Зелен-літа  молода.
Задощила  рясно  просинь
З  сонцем  –  ген!  –  навперемін.
Достигає  липень-росень
У  коралях  із  калин.
Тче  барвисту  вишиванку
З  чорнобривців  ясен  день,
А  теплінь  тече  ізранку
Соком  стиглості    із  жмень.
Чисту  воду  спрагло  пити  –  
Українську  всю  красу,
Я  дари  святого  літа
Тихо  в  осінь  понесу.
Світлана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843324
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Валентина Малая

І знають зорі й знає небо

[color="#002fff"][i]літо...літечко...краса  і  благодать
всім  хоч  трішки  щастя....дать...
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]

Ремейк  на  твір  [b]ОЛЕКСИ  УДАЙКА
ОЙ,ЯК  НЕ  ХОЧЕТЬСЯ  [/b]
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272

[b]Ромашки  теж  люблю,це  ж  треба...
І  сакс=  найкращий  із  музик...
І  знають  зорі  й  знає  небо=
Хто  у  людини  ...рятівник...

як  романтично  лист  спадає,
кружляє  в  танці  листопад...
І  пісня  ніжно  серце  крає,
То  й  що,що  скоро  й  снігопад...

Хай  смуток  заберуть  лелеки,
А  чи  осінні  журавлі,
І  понесуть  його  далеко,
Вітри  розвіють  всі  жалі...

Дивлюсь  на  поле  із  ромашок,
І  руки  підіймаю  ввись,
Люблю...в  душі  феєр  бульбашок.
Й  ти  своїм  щастям  поділись!

28.07.2019р.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843321
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ

       Літо...  Чи  не  
       найкраща
       пора  
       року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]

[i][b][color="#086b68"]Ой,  як  не  хочеться  у  осінь…
Побудь  ще  літечко,  побудь!
Орфея  клавесин  голосить,
у  шмаття  рвучи  черні  грудь.

Ой,  як  не  хочеться  у  зиму,
у  царство  суму  і  завій  –
я  назбираю  ще  корзину
фантазій  літа  й  теплих  мрій.

…Ой,  як  не  хочеться  у  смуток,
що  принесе  примарний  мир,  –
душі  влелеченій  спокуту
на  тлі  зачохлених  мортир…

Фантомний  біль  –  сумління  ниє.  
І…  темінь,  морок,  німота:
в  буття  буденного  на  шиї  –
свобода…  
                                       Тиша…  Та  не    та…[/color][/b]

26.07.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


КВолынский

Врятувала…

Врятувала  грішну  душу
І  зігріла  як  змогла…
Кожним  словом  перевершу  
Тайну  віщого  тепла;

Ограню  твою  корону,
Райські  висаджу  кущі
І  в  туман,  з-за  хмар…  дістану  
Ярку  зірочку  -    вночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Малиновый Рай

ПРИЗНАНИЕ ПОЄТА


ЕСЛИ  Я  НАПИСАЛ  СТИШОК
О  КАКОМ  ТО  ПЕЧАЛЬНОМ  СОБЫТИИ,
ЗНАЙТЕ,  ВСЁ  У  МЕНЯ  ХОРОШО,
ВСЁ  ПРЕКРАСНО  И  УДИВИТЕЛЬНО.

А  ПИШУ  Я  НЕ  О  СЕБЕ,
А  О  ВАС  ,ДОРОГИЕ  ЧИТАТЕЛИ,
О  ЛЮДСКОЙ  ПОРОЙ  СЛОЖНОЙ  СУДЬБЕ.
ИЛИ  СЛАВНОЙ  СУДЬБЕ  ,ЗАМЕЧАТЕЛЬНОЙ.

ЕСЛИ  Я  О  ХОРОШЕМ  ПИШУ
ТО  ХОЧУ  ЧТО  БЫ  ТАК  ОНО  БЫЛО.
ЕСЛИ  ВДРУГ  О  ПЛОХОМ,ТО  ПРОШУ
ЧТОБ  СУДЬБА  БЫСТРО  ВСЁ  ИЗМЕНИЛА.

Я  ХОЧУ  ПОЯСНИТЬ  ВАМ  СЕЙЧАС
(ВЫ  ВОЗЬМИТЕ  СЕБЕ  НА  ЗАМЕТКУ)
Я  ПИШУ  ДОРОГИЕ  О  ВАС,
О  СЕБЕ  Я  ПИШУ  ОЧЕНЬ  РЕДКО.

ЕСЛИ  ГДЕ-ТО  СТОИТ  БУКВА  "Я"
СВОЮ  ТАЙНУ  ТЕПЕРЬ  Я  ОТКРОЮ,
МОЖЕТ  БЫТЬ  ЭТО  БУКВА  ТВОЯ.
ПРОСТО  СТАЛ  Я  ЗДЕСЬ  ЧЕЙ  ТО  СУДЬБОЮ.

Я  ЖЕЛАЮ  ВСЕМ  СЧАСТЬЯ  И  БЛАГ,
И  СЧАСТЛИВОЙ  ,И  ДОЛГОЙ  ВСЕМ  ЖИЗНИ.
А  СВОЕЙ  СУДЬБЫ  ПОДНЯТЫЙ  СТЯГ
ПРОНЕСУ  РАДИ  ВАС  Я  ДО  ПРИЗНЫ.

ЕСЛИ  Я  НАПИСАЛ  СТИШОК.
В  НЁМ  ПЕЧАЛЬ  ОПИСАЛ  ОБСТОЯТЕЛЬНО
ЗНАЙТЕ-ВСЁ  У  МЕНЯ  ХОРОШО,
ЗНАЙТЕ-ВСЁ  У  МЕНЯ  ЗАМЕЧАТЕЛЬНО.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843219
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Тетяна Волошина

РОЗПУТТЯ

Стоїш,  немов  жебрачка,  у  лахмітті.
Нащадки  на  чужинця  спини  гнуть.
Кричиш  про  допомогу,  та  на  світі
Твої  нікому  рани  не  печуть.

Стоїш  на  роздоріжжі…  Йди  вже,  мамо.
Рятуй  дітей,  що  в  рабство  віддала.
Хіба  не  тяготить  на  серці  камінь?
Хіба  не  ти  козачкою  була?

Чи  оніміла!?  Чи  украли  серце?
Мовчать  про  біль  спустошені  хати.
І  бур’яном  підмурок  їх  береться.
І  дух  –  не  твій.  І  ти  –  чомусь  не  ти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842967
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Гнат Меренков

Фольклорні мотиви

На  городі  бузина,
У  садочку  вишня.
На  околицю  села
Дівчинонька  вийшла.

—  Ой,  дівчино,  чия  ти?
З  центру,  а  чи  з  краю?
Чи  ти  вийдеш  гуляти?
Я  тебе  кохаю!

—  Ой  не  питай  чия  я,
Не  кажи  дурниці.
Йди-но  звідси,  бо  візьму  
Батькову  рушницю.  

Хоч  я  донька  мамчина,
Але  зброю  маю.
Я  стріляти  навчена,
Стій,  уже  стріляю!

Піф-паф,  ой-ой-ой,  
Тільки  дзвін  у  вухах.
Впав  додолу  герой  
І  лежить  без  руху.

—  Лихо,  лихо,  лишенько,
Що  ж  я  наробила?
Я  ж  стріляла  холостими!  
А  хлопця  убила!

Муштрували  козака
В  Конотопі  всяко.
Не  станцює  гопака.
Впав  від  переляку!

—  Ти,  дівчино,  не  журись,
Я  ж  такий  зараза...
Як  мене  ти  поцілуєш,
Оживу  одразу!

—  Оживеш  по  стійці  струнко?
Чули  пустомелю?
Я  ж  тебе  своїм  цілунком
Точно  вже  застрелю!

Отакі  у  нас  в  країні
Файні  молодиці!
Наповал  застрелять  хлопця
Навіть  без  рушниці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842959
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


LubovShemet

СНИ

Долає  сон  і  біль,  і  втому,
Дарує  спокій  відчуттів...
Я  повертаюся  додому
У  рідний  дім  своїх  батьків...
Сон  відчиняє  дивну  браму
У  світ  минулого  життя  -
Я  зустрічаю  свою  маму,
Яка  приходить  з  небуття...
Я  не  втомилася  в  дорозі,
Я  лиш  поринула  у  сни  -
Я  бачу  тата  на  порозі
Серед  квітучої  весни...
Яке  це  щастя  -  відчувати
Цю  вічну  і  святу  любов...
Лиш  сни  спроможні  дарувати
І  повертати  в  юність  знов...
Щоб  там  коханого  зустріти
І  пригорнутись  до  грудей...
Бо  як,  насправді,  тяжко  жити
Без  рідних,  дорогих  людей...
А  сни  приходять,  наче  казка,
Ведуть  в  містичний,  дивний  світ,
Де  огортає  Божа  ласка
І  шле  з  минулого  привіт...
Сни  розгадати  неможливо,
І  що  пророчать  нам  вони...
Коли  я  в  снах  така  щаслива,
Навіщо  вірити  у  сни?...

Любов  Шемет
24/07  -2019  рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842956
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Денисова Елена

На дачу!

Зрадів  Мурко:  "Оце  удача!
Ми  зранку  їдемо  на  дачу!"
Була  котова  радість  щира,
бо  дача  –  це  вам  не  квартира:
там  зовсім  не  буває  тиші,
там  горобці,  жуки  та  миші,
травичка  ніжна  та  м'якенька
й...  сусідська  кішечка  руденька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842830
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Стах Розсоха

Стара кiмната в сiрому одiннi

[b][color="#1862c4"]Стара  кімната  в  сірому  одінні,
Смартфон  яскравий,  кава  на  столі,
Недавніх  СМСок  мерехтіння,
І  список  справ,  призначених  собі.

Про  те,  що  варто  Богу  помолитись,  
Не  пити  воду  із  чужих  долонь,
Дорогою  додому  помилитись
І  стерти  біль  із  посивілих  скронь.

Не  кидати  у  ближнього  каміння,
Самому  не  лишатись  на  землі,
На  зиму  запасатися  терпінням
І  зорі  рахувати  угорі.

Навчитись  помилки  не  виправляти,
Сни  забувать,  не  плакати  всю  ніч.
І  пам'ять  запроторити  за  грати,
З  якою  залишався  віч  на  віч.

З  якою  міг  світ  за  очі  і  далі
В  неспокої  тривожному  іти.
З  якою  дні,  як  кораблі  яскраві
Заходили  в  лагуни  і  порти.

Цю  безліч  справ  у  просторі  кімнати
Дається  час  іще  переробить.
Допоки  не  пожовкли  літа  шати,
Смартфон  в  руці  твоїй  палахкотить.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842825
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Valentyna_S

Просто жити

Подалі  відкладаю  ті  моменти,
котрі    рішити,  певно,  не  під  силу,
бо  музиканти  ми  —  не  диригенти
на  цій  землі,  а  отже,  не  всесильні.

Я  намагаюсь  жити,  просто  жити,
й,  прокинувшись  із  першою  зорею,
цей  неймовірний  світ  наш    полюбити
в  гармонії  з  божественним  Орфеєм.

Люблю  ледь-ледь  пробуджені  світанки
і  мерехтіння  зірок  серед  ночі,
сріблясті    соло  іволги  й    вільшанки,
й  як  ключ  лелечий  восени  клекоче.

Люблю  сади  у  сукнях  наречених
і  краплі  волошкові  в  спілім  житі,
окрай  ставка  вербиченьки  смиренні,
густі  отави,  стразами  овиті…

Так    мимохіть  приходить    розуміння,
що  цінувати  кожну  мить  готова,--
тож  ,  хвилювання  сповнена  й    натхнення,
щодня  зі  світом  прагну  я  розмови.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842824
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Леся Утриско

Минула битва

І  хліб  насущний  вже  не  хліб,
Свята  молитва  -  не  молитва...
Знов  вишиваєм  чорний  стіб,
Немов  гроза,  остання  битва.

Тужило  небо  в  тисяч  сліз,
Громи  у  помсті  зомлівали,
Все  ті  ж  раби  та  рабський  віз,
Ті  ж  чорні  скиби  заорали.

Чорніші  чорної  землі,
Омиті  кров’ю,  сіють  душі...
Заснули  в  згореній  імлі,
Сміються  в  очі  їм...  байдужі.

Немов  гроза  -    минула  битва,
Все  ті  ж  раби  та  рабський  віз,
Свята  молитва  -  не  молитва,
В  ній  хліб  насущний  -    вже  не  хліб...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842816
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Шостацька Людмила

ПРЕДТЕЧА


Роду  мого  –  предтеча,
Мово  –  душі  ріка.
Доля  твоя  гірка  –
Знає  гора  Чернеча,
Ти,  мов  журба  лелеча  -
 Хвиля  Дніпра  така.
 Роду  мого  –  предтеча,
 Мово  –  душі  ріка.
 Сумно  тобі  від  зречень,
 Пише  не  те  рука
 Крівцею  козака
 Горе  тобі,  сердешна,
 Роду  мого  –  предтеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842742
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


САВИЧ

Хоч одна гарна!

Коли  слухали  в  суді
Справу  про  розлуку,
Намагався  нарсуддя
Розігнати  скуку.
Попросив  він  пояснить
Розлуки  причину
І  підсудний  відповів:
- Погана  дружина.
Нарсуддя  звернувся  в  зал:
- Любі  громадяни!
Підійміться  в  кого  й  ще
Дружина  погана?
ЧОловіки  піднялись,
Що  аж  зал  здригнувся,
А  на  милицях  один
І  не  ворухнувся.
- Хоч  одна,  -  каже  суддя,  -
Гарна  появилась?
Та  присутній  заявив:
- Тут  ви  помилились.
Я  б  найперший  підхопивсь,
Не  брешу,  їй  Богу!
Та  жона  мені  кілком
Перебила  ногу.
27.09.1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842738
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Тома

Про бабусь…

50-річна  бабуся  стала  найстарішою  мамою  четверняшек  в  історії  Великобританії
   50-річна  мешканка  Лондона  Трейсі  Бріттен  стала  найстаршою  мамою  четверняшек  в  історії  Великобританії.    Діти,  зачаті  за  допомогою  ЕКЗ  в  клініці  на  Кіпрі,  благополучно  з'явилися  на  світ  шляхом  кесаревого  розтину  на  31-му  тижні  вагітності.    Хоча  лікарі  заявляли  Трейсі,  що  вона  занадто  стара,  щоб  все  четверо  вижили.
   Новонароджені  -  хлопчик  і  три  дівчинки,  дві  з  яких  -  ідентичні  близнюки.    Найменша  з  малюків  важила  менше  900  грамів.    Хлопчик,  найважчий,  потягнув  на  1600  грамів.
   Операцію  здійснювала  команда  з  35  медиків  Клініки  Університетського  коледжу  Лондона.    Як  повідомляє  газета  The  Sun,  діти  з'явилися  на  світ  26  жовтня,  але  публічно  про  це  повідомили  лише  зараз,  коли  вони  трохи  зміцніли.    Поки  що  сестрички  і  братик  залишаються  під  наглядом  лікарів  в  лікарні.    Їх  збиралися  виписати  додому  лише  на  початку  січня.    Однак,  в  стані  діточок  намічається  такий  прогрес,  що  Бріттен  сподівається  забрати  їх  вже  до  Різдва.
   У  Трейсі  також  є  троє  дорослих  дітей  (22,  31  і  33  років)  від  першого  шлюбу  і  вісім  онуків.    «Я  хотіла  ще  одну  дитину.    А  благословили  чотирма.    Це  диво.    Я  навіть  не  усвідомлювала,  що  ми  входимо  в  історію  »,  -  розповіла  щаслива  мама.    Імена  дітям  вони  з  другим  чоловіком  ще  не  придумали.
   Трейсі  не  вважає  себе  занадто  старої  для  материнства.    «Ніхто  не  критикував  Міка  Джаггера  і  Елтона  Джона,  коли  вони  стали  батьками  у  віці  60-70  років.    Так  чому  нападають  на  мене,  коли  мені  тільки  50  ...  Люди  можуть  бути  жорстокі.    Але  мене  цікавлять  тільки  мої  безцінні  четверняшкі,  мої  неймовірні  дари  любові  і  радості,  а  не  те,  що  думають  інші  »,  -  говорить  вона.      11.11.18      9.57
Австралійська  бабуся  у  102  роки  стрибнула  з  парашутом
Стрибком  з  парашуту  вона  саме  відсвяткувала  свій  День  народження
Найстарішою  скайдайверкою  у  світі  стала  австралійка  Ірен  О’Ші.
Бабусі  –  102  роки  і  вона  справжня  екстремалка,  –  повідомляє  1NEWS.
Стрибком  з  парашуту  вона  саме  відсвяткувала  свій  День  народження.
Таке  заняття  в  уродини  для  неї  не  новинка  –  відколи  Ірен  виповнилося  100,  вона  щороку  святкує  свій  день  у  небі.
Разом  зі  своїм  інструктором  Джедом  жінка  стрибнула  з  висоти  понад  4  кілометри.
Всі  свої  польоти  жінка  присвячує  своїй  покійній  дочці.
Жінка  померла  10  років  тому  від  хвороби  рухових  нейронів.  Це  захворювання  має  сильний  вплив  на  нейрони  у  спинному  та  головному  мозку,    воно  атрофує  м’язи,  але  при  цьому  зберігає  їхню  чутливість.
З  тих  пір  Ірен  О’Ші  інформаційно  та  фінансово  допомагає  Асоціації,  яка  підтримує  таких  хворих.
Після  ідеального  приземлення  до  жінки  одразу  підбігли  обійняти  друзі,  онуки  та  правнуки  –  і  вітали  її  і  з  приземленням,  і  з  Днем  народження.
Джерело:  Українська  правда      13.12.18        15.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842725
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Олександр ПЕЧОРА

Із гнізда пташенята злетять!

*      *      *

Скільки  різних  бар’єрів  зборов  я!
Скільки  втрат  незворотних  зазнав!
Розгубив,  роздарив  я  здоров’я,
та  мій  голос  ще  не  відлунав.

Бо  коріння  моє  –  міцно  вдома.
І  літаю  я  ще  по  світах.
Хоч  політ  пригальмовує  втома  –
до  гнізда  повертається  птах.

Хоч  близенько  підкралася  старість,
хоч  болить  –  підіймаюсь  і  йду.
І  злітаю,  і  падаю.  Й  знаю,
що  на  шлях  заповітний  впаду.

Посумую,  а  чи  порадію,  
та  натхненно  труджуся  щодень.  
І  не  плачуся,  праведно  дію  –
гарні  справи  роблю  для  людей.

І  минувшину  гідно  шаную,  
і  в  майбутнє  будую  місток.
І  служу,  і  привітно  паную.
Наживусь,  наборюсь  на  всі  сто!

Чітко  чую  вже  поклик  лелеки.
Вже  мені  –  рік  за  три  чи  й  за  п’ять.
Чи  близенько  впаду,  чи  далеко?..
Із  гнізда  пташенята  злетять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838802
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 22.07.2019


Світлана Семенюк

Хвастуни

Мальви,  глянувши  на  себе,
мовили:
-Ми,  справжні  леді!
А,  можливо,  й  королеви,-
в  капелюшках,  у  рожевих.
А  ще  в  білих  та  кремових...
Правда  ж.  
Ми  таки  чудові!

Мак  також  не  розгубився,
довкруж  себе  подивився
І  сказав:
-А  я,  мов  пан!
Маю  плюшевий  жупан.
Ще  й  червоний,  наче  вишня.
А  вже  гарний!
А  вже  пишний...

-І  ми,  вишукані  кралі!  -
задзеленькав  хор  конвалій.
-Ми  прикрашені  намистом  -
кришталевим  і  краплистим.
А  в  нім  кожна  намистина,  -
білосніжна,  мов  перлина!

-Ну,  а  ти,  старий  лопуше!
Чим  хвалитимешся,  друже!?

-А  я  кравець,  усім  знаний!
Маю  гудзики,  з  гачками.
Стою  собі  на  стежині,
І  кожному,  хто  бажає
Гудзики  до  одежини
чіпкі-липкі  пришиваю.
Ось  так!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842651
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Richter

Зелена злодійка

[i](Із  книги  "Дивні  речі  для  малечі")[/i]

Навесні  у  комиші
щука  завелася
і  відразу  за  йоржів
хижа  узялася.

Поховались  карасі
поміж  осокою,
засмутилися  язі
з  білою  лускою.

Стали  думати-гадать,
як  позбутись  лиха.
Збудувати  треба  гать!  –
каже  себелиха,  –

Греблею  огородити
варто  наше  плесо
і  старанно  замастити
всі  шпарини  лесом.

Підхопили  ту  ідею,
всі  взялись  до  справи  –
відділилася  межею
риба  у  заплаві.

Добре  зажило  у  плесі
дружне  товариство,
але  щука  не  забула
про  те  рибне  місце.

Завела  знайомство  з  раком,
за  мізерні  гроші
вирив  той  клешнею-гаком
дірку  в  огорожі…

І  відтоді  кожен  вечір
злодійка  зелена
витворяла  такі  речі  –
кров  холоне  в  венах!

Вирезуба  тут  задрала,
там  лина  заїла
і  з  відкритим  вже  забралом  –
полює  за  їдлом.

Зникла  риба  у  заплаві,
а  з  недобрим  знаком
хижа  злодійка  лукаво  –
закусила  й  раком.

Обміліло  любе  плесо…
Через  місяць-другий
вже  на  нього  з  інтересом
поглядають  круки.

Та  картина  серце  крає,
пам’ятай  науку  –
завтра  участь  та  ж  чекає
й  ненажеру-щуку.

20.07.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842648
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Bella America

Олена Теліга

21  липня  —  113  років  від  Дня  народження  Оле́ни    Іва́нівни  Телі́ги  –  української    поетеси,  публіцистки,  літературного  критика,  діячки  ОУН.

Олена  Теліга  народилась  21  липня  в  1906  році  в  Ільїнському  під  Москвою  (точне  місце  народження  невідоме,  бо  в  Московській  області  є  три  населені  пункти  з  такою  назвою)  в  інтелігентній,  українській  родині.

Батько  Іван  Опанасович  Шовгенів  —  відомий  учений  (викладав  у  Московському  інженерному  училищі),  інженер-гідротехнік,  походив  зі  Слобожанщини,  народився  1874  р.  у  сім'ї  селянина  Івана  Шовгені  в  с.  Кам'янка,  Куп'янський  пов.,  тепер  Дворічанський  р-н,  Харківська  обл.,  закінчив  Інститут  інженерів  шляхів  сполучення  в  С.-  Петербурзі.

Мати  —  Шовгенова  Юліянія  (Уляна)  (з  дому  Нальянч-Качковська),  вчителька,  походила  з  Поділля,  з  давньої  української  православної  священицької  родини,  що  мала  білоруське  коріння,  народилася  в  м.  Старокостянтинів,  тепер  Хмельницька  обл.,  закінчила  Бестужевські  курси  в  С.-Петербурзі.  

Коли  Оленці  було  п'ять  років,  Шовгенови  переїхали  до  Петербурга.

У  1918  разом  з  родиною  переїхала  до  Києва.  

Тут  вона  навчалася  в  Жіночій  гімназії  Олександри  Дучинської.  

Зі  згортанням  приватної  освіти  та  вказівкою,  що  всі  діти  повинні  навчатися  в  єдиних  трудових  звичайних  школах,  Олена  потрапила  до  саме  такої.

Лише  тут,  у  Києві,  вступивши  до  жіночої  гімназії  О.Дучинської,  Лєночка,  як  називали  дівчинку  в  родині,  почала  вивчати  українську  мову.

14  листопада  1920  її  батько,  професор  Київського  політехнічного  інституту  та  директор  Департаменту  водних,  шосейних  і  грунтових  доріг  Міністерства  шляхів  уряду  УНР,  разом  з  урядом  був  евакуйований  на  територію  Польщі  до  міста  Тарнів.

Олена  залишилася  в  Києві  без  засобів  до  існування  і  змушена  була  полоти  городи  в  селах  під  Києвом,  допомагати  матері  продавати  або  міняти  речі,  щоб  придбати  харчі,  яких  завжди  не  вистачало.  

З  липня  1922  родина  оселилася  в  Подєбрадах  у  Чехословаччині.  

Батько  на  той  час  був  ректором  Української  господарської  академії.  

Тут  Олена  ввійшла  до  середовища  молодих  українських  поетів  та  інтелектуалів,  колишніх  вояків  Армії  УНР.  

У  1922  —  23  роках  навчалася  на  Українських  матуральних  курсах  у  Подєбрадах,  після  закінчення  яких  отримала  «матуру»,  документ,  що  давав  право  вступу  до  вищої  школи.

У  1923—1929  навчалася  на  історико-філологічному  факультеті  Українського  високого  педагогічного  інституту  імені  М.  Драгоманова  в  Празі.

Тут  дівчина  познайомилася  зі  студентом  академії  Михайлом  Телігою  —  військовим  фельдшером  армії  УНР,  своїм  майбутнім  чоловком.  

Саме  він,  автор  студентської  роботи  «Як  я  став  свідомим  українцем»,  та  його  товариші-офіцери  українського  війська,  навчали  Олену  рідної  мови,  відкривали  перед  нею  захоплюючі  обшири  героїчної  й  трагічної  української  історії.

Відомому  письменникові  Уласові  Самчуку  пізніше  Олена  розповість,  як  стала  спілкуватися  лише  українською  мовою.  

Одного  разу  молоді  російські  емігранти  запросили  її  на  вечірку.  

Їй  було  досить  цікаво  серед  дотепниих  кавалерів,  аж  поки  дотепники  не  перейшли  до  звичного  у  шовіністичному  середовищі  монархістів  глузування  з  української  мови.  

Один  називав  щось  російською,  інші  «перекладали»:«На  плечо!»  —  «Залізяку  на  пузяку!»;  «Портрет!»  —  «Мордопис!».  Нарешті  весело  погодилися,  що  мова  «хохлів»  —  «собача».  

Раптом  Олена  підвелася  і,  грюкнувши  кулаком  об  стіл,  голосно  сказала:  «Ви  —  хами,  панове!  

Ця  «собача  мова»  —  моя  мова.  Мова  моїх  батька  і  матері.  Я  більше  вас  не  хочу  знати!».

І  відтоді  вже  говорила  винятково  українською.

З  Михайлом  Телігою  Олена  Шовгенова  вінчалася  1  серпня  1926  р.  у  церкві  св.Миколая  в  Подєбрадах.  

Щоб  не  розлучатися  навіть  у  смерті.  

Згодом  про  них  скажуть:«Вона  загинула  за  національну  ідею,  він  –  за  неї»…

Коли  точно  Олена  Теліга  почала  писати  вірші,  достеменно  не  відомо.  

Розповідають,  що  1928  р.  її  вірші  та  листа  нібито  за  її  підписом  один  зі  знайомих  надіслав  Дмитрові  Донцову  —  редакторові  журналу  «Літератeрно-науковий  вісник»  та  одному  з  ідеологів  українського  націоналізму.  

Донцов  відповів  на  листа,  надрукував  у  журналі  кілька  віршів  початківки.  

Так  почалася  їхня  тривала  приязнь,  якій  Олена  великою  мірою  завдячує  формуванням  свого  твердого  українського  світогляду,  та,  певне,  і  становленням  як  поетеси  й  критика.

У  1929  -1939  рр.  Теліги  мешкали  у  Варшаві.  

Дошкуляли  нестатки.  

Олені  доводилося  працювати  і  манекенницею  в  крамницях,  і  танцівницею  в  кабаре,  нарешті  знайшлася  робота  вчительки  початкових  класів  в  українській  школі.  

Водночас  вона  не  полишала  активної  літературної  діяльності,  співпрацюючи  з  «Вісником»  Донцова,  беручи  участь  у  літературних  дискусіях  та  творчих  вечорах.

Протягом  1939—1941  рр.  Теліга  мешкала  у  Кракові.  

У  грудні  1939-го  познайомилась    з  Олегом  Ольжичем,  відомим  вченим-архітектором,  поетом  і  керівником  Культурної  референтури  ОУН.  

Вступила  до  Організації  Українських  Націоналістів,  у  Культурній  референтурі  писала  тексти  відозв  та  листівок,  які  потім  таємно  доправлялись  в  Україну  для  поширення.  

Після  розколу  організації  ввійшла  до  ОУН(м).

Від  початку  радянсько-німецької  війни  організація  зайнялася  формуванням  похідних  груп  на  Наддніпрянську  Україну.  

Рух  на  Велику  Україну  очолив  Олег  Ольжич.

До  Києва  перші  похідні  групи  ОУН  нелегально  прибули  у  двадцятих  числах  вересня  1941  р.,  коли  тут  іще  перебувала  Червона  армія.  

Згодом  надійшло  іще  понад  сотню  членів  ОУН.  

В  одній  із  похідних  груп  Олена  Теліга,  разом  із  Уласом  Самчуком,  перейшла  польський  кордон,  опинилась  у  Львові,  й  на  початку  жовтня  1941  р.  прибула  до  Києва.  

Займалась  гуртуванням  літераторів,  очолила  створену  8  жовтня  Спілку  українських  письменників,  брала  участь  у  діяльності  Української  Національної  Ради,  співпрацювала  зі  щоденною  газетою  «Українське  слово».

У  листопаді  1941  р.  почав  виходити  літературний  додаток  до  «Українського  слова»,  насправді  ж  цілком  окреме  видання  «Літаври».  

Теліга  стала  його  головним  редактором.  

Прискіпливо  переглядала  кожен  матеріал,  категорично  відмовляючись  публікувати  славослів’я  на  адресу  окупантів.  

Співробітник  часопису  Михайло  Ситник  згадував,  що  якось  редакторка  йому  сказала  про  один  із  таких  матеріалів:  «Прошу  цей  мотлох  кинути  до  коша.  Це  фольксдойчівська  графоманія.  Це,  мабуть,  ті  ж  самі  писаки,  що  й  Сталінові  так  щедрували».

7  грудня  вийшло  останнє  число  «Літаврів»  —  німецька  влада  заборонила  видавати  журнал  надалі.

У  середині  грудня  1941  р.  була  заарештована  редакція  «Українського  Слова»:  Іван  Рогач,  Петро  Олійник,  Ярослав  Оршан-Чемиринський,  Іван  Кошик,  Яків  Шумедла.

За  наказом  окупаційної  влади  почало  виходити  «Нове  українське  слово»,  новий  редактор  якого  надав  газеті  чіткого  пронімецького  спрямування.

Над  Оленою  Телігою  нависли  щільні  хмари,  однак  до  репресій  іще  не  дійшло.  

На  цей  час  вона  вже  мешкала  разом  із  чоловіком  –  Михайло  приїхав  до  Києва  наприкінці  листопада.

На  початку  1942  р.  почалася  нова  хвиля  арештів:  до  німців  уже  остаточно  дійшло,  що  українські  націоналісти  провадять  власну  політику.  

Ольжич  наполягав  на  негайному  переїзді  Теліги  подалі  від  Києва,  проте  вона  заявила,  пригадавши,  як  уперше  емігрувала  зі  столиці  20  років  тому:  «Я  добровільно  вдруге  з  Києва  не  виїду!»

8  лютого  до  Теліги  додому  прийшли  з  ґестапо.  

Вона  не  відчинила  дверей,  німці,  на  диво,  ламати  двері  не  стали.  

Ольжич  через  посланця  спробував  переконати  Олену,  аби  не  йшла  наступного  дня  на  роботу  до  Спілки,  бо  там  очікується  засідка.  

Однак  Теліга  не  могла  залишити  колег  у  небезпеці.

9  лютого  1942  р.,  в  понеділок,  Олена  Теліга  прийшла  до  Спілки,  на  роботу.  

Там  уже  перебували  ґестапівці.  

Близько  15.00  вони  наказали  всім,  хто  не  належав  до  керівництва  чи  працівників,  забиратися  додому.  

Всіх  решту  відвезли  до  будівлі  ґестапо  на  Короленка  (нині  Володимирська),33.  

За  годину  потому  з  власної  волі  туди  прийшов  Михайло  Теліга:  збагнувши,  що  заарештували  тільки  членів  Спілки,  він,  аби  до  останку  бути  поряд  із  дружиною,  назвався  письменником.

У  камері  №34  ґестапівської  катівні  вона  видряпала  тризуб  і  напис:  «Тут  сидiла  i  звiдси  йде  на  розстрiл  Олена  Телiга».

Разом  зі  своїм  чоловіком  Михайлом  Телігою,  Іваном  Рогачем,  Володимиром  Багазієм  та  іншими  українськими  націоналістами  Олена  Теліга  була  розстріляна  21  лютого  1942  р.  в  Бабиному  Яру.  

В  урочищі  знайшли  свою  смерть  від  куль  окупанта  професори  Лазорко  і  Махиня,  науковець  Форостівський  з  дружиною,  інженер  Романов,  архимандрит  Вишняков,  священики,  черниці,  близько  500  членів  «Буковинського  куреня»  —  загалом  621  учасник  ОУН  та  багато  прихильників.

Усі  збірки  віршів  Олени  Теліги  —  «Душа  на  сторожі»  (1946);  «Прапори  духа»  (1947);  «О.Теліга.  Збірник»  (1977);  «Полум'яні  вежі»  (1977)  —  вийшли  друком  після  її  загибелі.  

В  незалежній  Україні  були  видані  «Вибрані  твори»,  а  також  твори,  документи  та  біографічний  нарис  «О  краю  мій»,  листи  поетеси  та  спогади  про  неї.

21  лютого  1992  на  символічному  місці  поховання  Олени  Теліги  та  її  побратимів  у  Бабиному  Яру  членами  ОУН  та  представниками  патріотичної  громадськості  України  вперше  було  поставлено  Пам'ятний  Хрест.

22  травня  2006  року  президент  України  Віктор  Ющенко  видав  Указ  про  відзначення  100-ліття  від  дня  народження  Олени  Теліги,  згідно  з  яким:

21  липня  2006  року  був  випущений  присвячений  їй  конверт  із  спец  погашенням.

24  серпня  2006  року  урочисто  відкрито  на  її  честь  меморіальну  дошку  в  Заліщиках  на  будинку  колишньої  вілли    «Вікторія»,  де  вона  відпочивала  в  серпні  1936  року.

2007  року  Національний  банк  України  випустив  монету  номіналом  2  гривні  із  зображенням  Олени  Теліги.

13  грудня  2008  року  в  чеському  містечку  Подєбради  на  будинку,  де  містилися  матуральні  курси,  на  яких  навчалася  Олена  Теліга,  урочисто  відкрита  меморіальна  дошка  на  її  честь.

28  лютого  2009  року  в  Києві  урочисто  відкрито  меморіальну  дошку  на  будинку  №  25/18    по  вулиці    Л.  Толстого,  в  якому  проживала  Олена  Теліга  перед  розстрілом  у  лютому  1942  року.

31  серпня  2009  року  відбулося  урочисте  відкриття  пам'ятника  Олені  Телізі  у  місті  Києві  на  території  скверу  «Поляна»  по  вулиці  Політехнічній  навпроти  12  корпусу  КПІ.  

Пам'ятник  створено  скульптором  Володимиром  Івановичем  Щуром  в  2008  році  за  кошти  викладачів  та  випускника  КПІ  1992  року  Д.Андрієвського.

28  вересня  2009  року  знову  було  відкрито  та  освячено  дерев'яний  пам'ятний  знак-хрест  загиблим  членам  ОУН  замість  зруйнованого  у  ніч  на  15  липня  2009  року.

2016  року,  з  нагоди  110  річниці  від  дня  народження  Олени  Теліги,  в  Бабиному  Яру  було  встановлено  і  освячено  кам'яний  хрест  замість  дерев'яного.

25  лютого  2017  на  території  Національного  історико-меморіального  заповідника  «Бабин  Яр»  у  Києві  відбулося  відкриття  пам'ятника  Олені  Телізі.

Участь  у  заході  взяли  представники  громадськості,  молодь,  чиновники  та  духовенство.  Освятив  пам'ятник  патріарх  Київський  і  всієї  Руси-України  Філарет.

Чудовий  пам’ятник  поетесі  встановлено  і  в  парку  КПІ.

Меморіальні  дошки  на  честь  Олени  Теліги  встановлені  також:

у  Львові  —  на  проспекті  Тараса  Шевченка  (колишня  вул.  Академічна),  де  в  1941  р.  у  будинку  №  11  збиралися  похідні  групи  ОУН.
у  Рівному,  на  будинку,  де  була  редакція  газети  «Волинь».

Ім’ям  Олени  Теліги  названі  вулиці  у  Києві,  Дніпрі,  Житомирі,  Запоріжжі,  Львові,  Рівному,  Сумах,  Ужгороді  та  багатьох  інших  містах  України.  

Запроваджена  міжнародна  літературно-мистецька  премія  імені  О.Теліги.

«Вітрами  й  сонцем  Бог  мій  шлях  намітив,
Та  там,  де  треба,  я  тверда  й  сувора:
О  краю  мій,  моїх  ясних  привітів
Не  діставав  від  мене  жодний  ворог»

Олена  Теліга.

…Якось,  у  далекі  празькі  часи,  Олена  Теліга  написала:  
«Душа  горить  —  життя  таке  іскристе.  Забрати  все!  Себе  віддати  всьому!..»

Вона  радісно  і  пристрасно  любила  життя,  й  без  вагань  віддала  його  заради  України,  яку  любила  більше,  ніж  саме  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842616
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запитай у осені ( слова для пісні)

Запитай  у  осені,  запитай  у  осені,
Чи  вона  любов'ю,  ще  зігріє  нас.
Ми  підем  покосами,  ми  підемо  росами,
Хай  то  буде  ранок,  чи  вечірній  час.

Запитай  у  серденька,  запитай  у  серденька,
Що  воно  розкаже  про  любов  тобі.
Як  зерно  до  зернятка,  як  зерно  до  зернятка,
Так  і  в  нас  з  тобою  роки  молоді.

Запитай  у  осені,  запитай  у  осені,
Чи  вона  стежками  в  казку  поведе.
Ми  туди  запрошені,  ми  туди  запрошені,
Будемо  з  тобою  вдячні  їй  за  те.

Журавлів  курликання,  журавлів  курликання,
Понесе  луною  у  осінній  час.
Осінь  нас  покликала,  осінь  нас  покликала,
Зустріч  дарувала,  наче  в  перший  раз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842546
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Sukhovilova

Час летить…

І  що  б  ми  не  робили  -  час  тікає,
І  як  би  не  хотіли  -  час  летить,
Ми  бачимо,  як  день  за  днем  минає,
І  як  пливе  в  минуле  кожна  мить.
Де  час  іде  -  там  вічного  немає,
Як  тимчасового  у  вічності  нема,
І  знов  приходить  осінь...холодає...
Посипле  сніг...розтане...знов  весна.
Коли  я  бачу  старості  лахміття  -
То  хочеться  на  мить  спинити  час,
Та  навіть  не  на  мить,  а  на  століття,
Поповнити  щасливих  днів  запас.
Так  хочеться,  щоб  скроні  не  сивіли,
Рум'янець  прикрашав  обличчя  знов,
Щоб  очі  тьмяні  полум'ям  горіли,
Щоб  почуттями  закипала  кров.
Коли  я  бачу,  як  вмирають  люди,
Лишають  світ  живих  без  вороття  -
То  хочеться,  щоб  сталось  в  світі  чудо,
Яке  б  змогло  вернути  до  життя.
Я  так  не  хочу  смерті  на  планеті,
Я  так  не  хочу  старості  й  розлук...
Я  хочу  бути  років  сто  на  злеті,
І  вічну  теплоту  коханих  рук.
Та  знову  чую,  як  іде  годинник,
І  хочеться,  щоб  час  з  землі  пішов,
Відправити  б  його  в  старий  будинок
В  галактиці,  з  якої  б  не  прийшов.
Та  що  б  ми  не  робили  -  час  минає,
Та  що  б  ми  не  робили  -  час  летить,
І  як  би  не  тримали  -  день  тікає,
Затягуючи  у  минуле  кожну  мить.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842454
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


dovgiy

ДО НЕПОКІРНОЇ

Немов  перлів  два  разочки
Гарні  зубки  в  роті  сяють!
Тільки  чом  слова  мов  оси
Моє  серце  гнівно  жалять?
Я  це  серце  ніс  до  тебе  
На  долоні  як  дарунок.
Мріяв  меду  скуштувати
З  губ  зірвавши  поцілунок.
Чорнокоса,  кароока,
Статна  постаттю,  вродлива!
Ти  гадаєш,  якщо  вкусиш
То  будеш  з  того  щаслива?
Чи  показуєш  свій  розум?
Мовляв,  класно  так  кепкуєш…  
Хотів  пісню  заспівати,
Та  ти  пісню  не  почуєш…
А  та  пісня  про  світанки
Де  ступаємо  ми  в  роси,
Де  з  тобою  впавши  в  трави
Розплітаю  твої  коси,
Де  нас  сонце  осяває
На  дорозі  серед  поля…
Та  невже  я  помилився
І  ти  зовсім  не  та  доля,
 Про  яку  так  палко  мріяв
У  тривожних  снах  юначих?
Ти  закохана  у  себе
І  ті  мрії  не  побачиш.
Але  знай:  якщо  змогла  ти
Увійти  у  простір  ночі,
Де  не  можу  забувати
Твою  вроду,  твої  очі,
Прикладу  я  всі  зусилля,
Відіб’ю  від    ухажерів
Доки  ти  не  усвідомиш,
Що  моя  ти  ніжна  пері,
Доки  ти  не  заворкуєш
Та  кусати  перестанеш,
Доки  серце  не  почуєш,
На  рушник  весільний  станеш…
Все  це  буде  неодмінно,
Бо  не  звик  я  відступати!
За  мою  любов  з  тобою  
Я  готовий  воювати!

19  липня  2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842447
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Ірина Кохан

Спитай мене при зустрічі

Спитай  мене  при  зустрічі,  спитай
Про  що  мої  мелодії  і  грози,
Чи  янголи  у  мій  принишклий  рай
Приходять  ще  визбирувати  роси.

І  принагідно  в  очі  зазирни,
У  них  іще  синіють  океани.
Комусь-таки  тієї  глибини
На  кількасот  життів  щасливих  стане.

Комусь-таки  захочеться  з  долонь
Моїх  надпити  вранішньої  втоми
І  в  час  липневих  зоряних  безсонь
Писати  казку  ситцеву  на  спомин.

А  ти  спитай  чи  мрії  всі  збулись,
Чи  тішить  серце  спалах  матіоли.
Сьогодні  по  душі  дощем  пройдись,
Бо  часто  "завтра"  вже  стає  "ніколи".

Спитай  мене  при  зустрічі...а  втім...
Мовчанням  стрінь.  У  ньому,  кажуть,  сила.
             *********************
Скрізь  бачу  крил  твоїх  далеку  тінь...
Пробач,  що  отак  просто  відпустила...
                     3.07.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


I.Teрен

По спіралі совковості

***
Ще  ідемо  Союзом  у  нікуди.  
І  вибір  є,  а  доля  не  така.  
Сосо  подох,  але  його  талмуди
і  досі  на  озброєнні  совка.  

***
Усі  –  за  Вову!  Маємо  надію,
що  завоює  Чудь  Наполеон...  
Ой,  Україно,  ти  таки  повія:
квартал...  семіти...  урки  і  –  ...Сіон?  

***
Ще  покається  гола  і  боса
смердоносна  держава  совка.
Як  не  є,  а  на  тлі  малороса
Україна  моя  не  така.

***
Кацапія,  не  слухайте  базік  
і,  знайте,  –  по  великому  рахунку
моя  дитяча  мова  –  це  язик,  
але  багато  вищого  ґатунку.  

***
А  на  коні  уже  команда  Зе.  
Усі  пегаси  видохли  на  сайті,
а  дохла  кляча  у  імлу  везе.  
Чого  хотіли,  те  собі  і  майте.

***
І  я  туди,  і  ви  у  той  же  блуд  –
у  вушко  голки,  що  веде  до  раю.  
Електорат  –  це  той  таки  верблюд,  
який  плює  на  те,  що  обирає.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842436
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люби мене ( слова до пісні)

Ти  люби,  люби  мене,  люби,
Як  блакитне  небо  й  теплий  вітер.
Ми  з  тобою  наче  голуби,
Провіщаємо  кохання  світу.

Ти  люби,  люби  мене,  люби,
Будемо,  мов  пара  лебедина.
Хай  не  буде  у  душі  журби,
Від  любові  зацвіте  калина.

Ти  люби,  люби  мене  одну,
Ніжно  так,  по  справжньому  коханий.
Повернемось  з  щастям  у  весну,
Нас  удвох  зустріне  теплий  ранок.

Нехай  в  літі  сонце  зігріва,
Хай  пісень  співає  бистра  річка.
Нас  чекає  втомлено  верба,
Ти  прийди  коханий  до  потічка.

Доторкнеться  осінь  до  плеча,
Закружляє  вальсом  до  світання.
Запалає  у  душі  свіча,
Вогником  гарячого  кохання.

І  нехай  за  вікнами  мете,
Замітає  сніжна  хуртовина.
Я  прошу  люби,  люби  мене,
Нехай  в  серці  буду  я  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842435
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Українська щедрість

Жовтії  голівки  тягнуться  до  сонця,
В  зеленавім  листі  соняшнику  цвіт.
Вітер  пустотливий  розпустив  долоньці,
З  неба  поглядає  промінців  софіт.

Золото  пелюсток  -  українська  щедрість
Тепла  і  привітна  -  отаку  приймай.
Додає  співучість  їй  пташиний  щебет,
Працьовиті  люди  і  природа-маг.

Хоч  дощі  буяють,  благодатне  сонце.
Символ  Батьківщини  із  міцним  стеблом.
Під  покровом  неба  дозріває  сонях.
Геліант-Кліпія  з  українським  тлом.

(Соняшник  -  грецькою  мовою  геліант,  за  грецькою  легендою  водяна  німфа  Кліпія  перетворилась  на  соняшник.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842349
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019


Денисова Елена

Не забувайте про батьків

У  справах  день  за  днем  минає  звично,
і  час  іде  від  нас  за  кроком  крок.
А  наші  рідні,  знаєте,  не  вічні.
Життя  людини  —  нетривалий  строк.

Знайдіть  для  них  хоча  б  одну  хвилину,
порозмовляйте,  міцно  обійміть.
Немає  більших  цінностей  в  людини,
ніж  дарувати  рідним  щастя  мить.

Тепло  душі  несіть  їм,  це  ж  не  важко,
воно  —  цінніше  над  усіх  скарбів.
І  сереце  затріпоче,  наче  пташка,
позбавившись  від  суму  ланцюгів.

Обійми,  посмішки,  довірливі  розмови  —
дорожчі  вашим  рідним  над  усе.
Не  відмовляйте  їм  у  добрім  слові,
бо  доброта,  як  кажуть,  світ  спасе.

Піщинка  за  піщинкою  струмує
в  пісочному  годиннику  життя.
Нехай  батьки  ніколи  не  сумують  —
ви  майте  до  стареньких  співчуття.

Вони  залишать  вас  колись  зненацька.
Життя  людини  —  нетривалий  строк.
Ні  матері  не  буде  і  нi  батька...
Не  гайте  час.  Ще  сиплеться  пісок.                                                                                                                                                                                                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842341
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ПРЕДЧУВСТВИЕ ПЕРЕМЕН…

 
Где  же  ты  -  родной  мой  человек?
Я  же  чувствую,что  где-то,  бродишь,рядом...
Жду  тебя,  узрЕть  мечтаю  взглядом,
Сердце  ж  наполняется  теплом...

Даже  ночью  мне  приснился  сон...

Как  с  Амуром,  в  небе  ,словно  птицей
Я  летала  под  его  крылом...
Там,  во  сне,  была  -  его  Царицей!
Сон  был  странным,  вот  таким  был  он:

В  ночном    сне  -  ПсихЕею  была...
СлЫла    я  -  не    виданной    красою!
На  свиданье,  тёмной  ночью    шла,
Чтоб  там    встретиться  с  Амуром  и  любовью..

Торопилась    я,  чтобы    успеть,
Как  внезапно  -  ветер  вдруг    вскружился...
Слишком  быстро  пОднял  он  меня,
Растрепав...,  затем  остановился...

Неожиданно,  шкатулку  в  руки  дал,
И  просил,  чтоб  я  не  открывала.
Любопытство  подвело,  манЯ,
Всё  ж,  шкатулку  ту  -  тихонько  я    взломала...

Сон  мгновенно  охватил  меня
И  Морфей  свалил  гипнозом  сильным
Дальше  что?..совсем  не  помню  я...
Знаю  лишь,  будил,  целуя  -  милый...

Ну,  а  позже  -  мне  Амур  принёс  -  чАшу,
В  ней  -  напиток  был  бессмертный...
Напоив    -  меня,  взял  нАруки,  унёс..
Чтоб    подняться    в  небо  -  к  жизни  светлой!..

Улетели  вместе  -  в  РАЙСКИЙ  САД...
Что  бы  больше    нам    не  разлучаться!
Вот  такой    был  ночью    сон  -  роман,
Ну,а  утром  -  я  очнулась  в    счастье!

Где  же  ты  -  любимый  человек?
Знаю,  нас  с  тобой  -  БОГ  не  оставит,
ОН  соединит  с  тобой  -  на  век...
Ну,  а  дальше,  будем  жить  мы  -  в  РАЕ!..

Я  ещё  немножко  подожду...
Знаю,  ведь,  всё  так  и  будет,-  знаю...
Чувство  нежности  -  мне  наполняет  грудь,
Предвкушенье    счастья  -    возрастает!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842135
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Ольга Калина

Літо, літечко

Ох  ти,  літо,  літо,  літо,
Тепле  літечко  моє!
Я  ще  зовсім  не  зігріта..
А  біжиш-то  ти  куди?

Облітають  абрикоси,
Обвисає  з  яблунь  плід,
З  ночі  вранішнії  роси
Так  холодні,  наче  лід.  

Ластівки  у  чистім  небі
Вже  гуртуються,  спішать:
Пташенят  навчити  треба,
Скоро  в  вирій  полетять.  

Ну  а  вітер  на  роздоллі
Тихо  з  кленом  гомонить
І  гуляє  він  у  полі,
Все  чекає  жнивну  мить.  

Бо  достигла  вже  пшениця,
Обвисають  колоски.  
Скоро  все  тут  завертиться,
Додасть  хліба  і  муки..  

Ну  а  я  благаю  літо,  
Щоби  зменшило  свій  хід,
Бо  я  б  зовсім  не  хотіла  
Десь  його  шукати  слід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Тома

Біографія Перл Бак

Біографія  Перл  Бак
 
 (1892  -  1973)
 Американська  письменниця  Перл  Комфорт  Бак  народилася  в  США  в  г.Хілсборо  (штат  Західна  Вірджинія).    червня  1892  року  в  родині  пресвітеріанських  місіонерів  в  Китаї.    Її  батько,  Абсалом  Сайденстрікер  був  суворою  людиною,  багато  років  він  присвятив  перекладу  Біблії  з  грецької  на  китайську  мову.    Мати,  Кароліна  Сталтінг,  була  освітченою    жінкою,  яка  багато  подорожувала  і  захоплювалася  літературою.
 Перл  Бак  опанувала  китайською  мовою  раніше,  ніж  вивчила  англійську.    її  освітою  спочатку  займалася  мати,  а  в  15  років  її  відправили  в  пансіон  в  Шанхай.
 1910  р  Перл  повертається  в  США  і  вступає  до  Рандолф-Масонський  жіночий  коледж  у  Вірджинії,  де  вивчає  психологію  і  отримує  дві  літературних  премії.    1914  року  вона  повертається  в  Китай  і  працює  викладачем  в  пресвітеріанської  місії,  а  через  три  роки  одружується  з  Джоном  Лоссінгом  Баком  -  місіонером  в  Китаї.
 1921  р  Перл  Бак  народжує  дочку,  а  через  кілька  місяців  помирає  її  мати.    Сім'я  переїжджає  в  Нанкін,  де  чоловік  викладає  в  університеті  сільськогосподарські  науки,  а  Перл  -  англійську  й  американську  літературу.    Свою  письменницьку  діяльність  Перл  Бак  починає  з  бібліографічної    оповіді  про  свою  матір,  а  потім  береться  за  роман  і  пише  статтю  про  Китай.
 Повернувшись  на  рік  в  Америку,  Баки  стають  аспірантами  Корнельського  університету,  де  Перл  Бак  отримує  ступінь  магістра  гуманітарних  наук  в  галузі  літератури.
 В  1927році    вони  повертаються  до  Китаю,  де  тоді  йшла  громадянська  війна.    їм  довелося  евакуюватися  спочатку  в  Шанхай,  а  потім  до  Японії.    На  той  час  вони  дізнаються  про  розумову  відсталість  дочки  і  удочеряють  іншу  дівчинку.
 1930  р  Перл  Бак  опубліковує  свій  перший  роман  «Східний  вітер,  західний  вітер»,  де  загострює  проблеми  батьків  і  дітей,  а  1931  року  з'являється  її  новий  роман  «Земля»,  за  який  Бак  отримує  Пулітцерівську  премію.    Продовженням  цього  роману  стали  ще  два  -  «Сини»  і  «Розділений  будинок».
 Перл  Бак  стала  першою  американською  письменницею,  зазначеною  1938  році  Нобелівською  премією  з  літератури  «за  епічний    опис  життя  китайських  селян  і  біографічні  шедеври».
 1935  р  Перл  Бак  розриває  шлюб  і  бере  другий  шлюб  зі  своїм  видавцем  Р.Уолш,  з  яким  вони  взяли  на  виховання  чужих  дітей.
 1951  р  Перл  Бак  обрано  членом  Американської  академії  мистецтв  і  словесності.
 Померла  Перл  Бак  6  березня  1973  р  вісімдесят  років  в  Денбі  (штат  Вермонт)
Переклала  на  українську  мову          4.05.19                20.23

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840655
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Леся Утриско

Його могила

Його  могила

Його  могила  зацвіте  -  
Так  зацвіте,  як  сотні  інших.
Ой,  душе  -  душенько,  ти  де?-
У  раю  світлім  і  не  грішнім.

У  тім  раю,  де  не  болить
І  рани  згоєні  цілунком,
Руками  Господа...  намить
Єлеєм  мазані,  мов  трунком.

У  тих  садах,  де  солов’ї
Співають  світлу  колискову,
Відлунням  чути  на  землі  
Божественно  -  чудну  розмову.

А  тіло  чом  в  сирій  землі?  -
То  був  не  час...  ворожий  вирок.
Земля  сумує  у  імлі,
Де  спочиває  воїн  з  миром.

Де  квіти  сипляться  до  ніг,
Де  тихо  чується  молитва,
Де  сон  смертельний  переміг,
Де  завмирає  вічність  й  битва...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842098
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У скрипки також є душа

У  скрипки  також  є  душа,
Вона,  то  плаче,  то  сміється.
А  то  в  повітрі  мов  пташа,
Мелодія  від  щастя  ллється.

Вона  розкаже  про  любов,
Щасливу,  ніжну,  то  нещасну.
Думками  вирве  із  оков,
А  то  насипе  звуків  рясно.

У  казку  тихо  поведе,
Де  Мавки  травами  блукають.
Про  найдорожче,  про  святе,
Для  тебе  її  струни  грають.

У  скрипки  також  є  душа
Її  відчути  тільки  треба.
Вона  у  всесвіт  вируша,
Як  лине  музика  у  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842026
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Павло Коваленко

Я однозначності у людях не люблю

Я  однозначності  у  людях  не  люблю,
Коли  у  судженнях  вони  категоричні
І  у  висловлюваннях  ставлять  знак  окличний,
Й  не  чують  думку  іншу,  наприклад  мою.
Проте  я  однозначність  поважаю,
Яка  незмінна  у  переконаннях
І  виражається  завжди  в  людських  діяннях,
Коли  за  вчинки  всі  свої  відповідають.

Я  не  люблю  також,  коли  людина
У  спілкуванні  з  іншими  нещира
І  в  вічі  каже  те,  що  хоче  миру,
Але  зневажливо  висловлюється  в  спину.
Проте  я  поважаю  прямоту,
Коли  людина  чесна  і  відверта
І  за  переконання  гідна  вмерти,
Відстоюючи  істину  святу.

А  ще  я  не  люблю,  коли  хтось  заздрить
Комусь  за  те,  чого  в  себе  нема,
Коли  людина  дорікає  всім  сама
Й  своїми  заздрощами,  як  в  дурмані,  марить.
Проте  я  сам  бував  –  чесно  зізнаюсь  –
Нечесний  інколи  з  собою  і  хитрив,
Але  я  намагався  кращим  бути,  бо  любив
Все  те,  чого  завжди  сам  від  людей  чекаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841882
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Східний

Вже шостий рік живем з війною


Нема  війні  не  кінця,  а  ні  краю,
Земля  від  вибухів  гуде.
Хтось  йде  у  пекло,  хтось  до  раю,
А  дома  син  на  татка  жде.

В  садах  вже  й  вишні  перезріли,
І  жито  осипається  важке.
Солдатам,  Боженько,  дай  сили,
За  батька  син  пшеницю  жне.

Вже  шостий  рік  живем  з  війною.
Хтось  звик  до  неї,  а  хтось  ні.
Десь  трави  вкрилися  росою,
А  десь  червоні  –  у  крові.

                     14.07.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841875
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Світла(Світлана Імашева)

ПОРА

Держава,  мова,  віра  –  було  колись,  було…

Свободи  тріпотіло  народне  знаменО.

І  давня  Русь,  й  гетьмАни,  і  битви  січові…

Гули  колись  майдани  –  й  втікали  навіснІ.

Сучасність  –  зрада,  чвари,  облудних  слів  потік,

При  владі  –  яничари.  Зневага,  лють  і  гріх…

Глумляться  і  регочуть,  що  здурені  «хахли»

Здали  й  державу,  й  мову,  й  права  свої  здали.

Більш  триста  літ  –  рабами:  колись  іще  Богдан

Братався  з  москалями  і  здав  Вкраїну,  здав…

Як  гірко  насміялась  Історія  із  нас:

Була  в  минулім  –  драма,  а  нині  –  злісний  фарс.

І  вигораєм  болем  –  від  «градів»  москалів;

Донецьке  стогне  поле  могилами  синів…

Щури  вертають  з  раші,  щоб  мстити  і  карать,

Та  ще  знамена  наші  народні  –  тріпотять…

Країна,  що  воює,  хай  зброю  не  впуска

І  рідний  клич  почує:  -  Пора,  брати,  пора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841657
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Віталій Назарук

КОХАННЯ І ВІДСТАНЬ

Дні  були  ніби  сон,  наче  зорі  вночі,
Не  лишилося  споминів  навіть.
Смак  цілунку  зостався,  що  був  при  свічі,
Він  і  нині  душею  ще  править.

Ти  із  свого  вікна  рахувала  зірки,
А  вони  все  летіли  й    моргали.
Поцілунки  солодкі,  розлуки  гіркі,
Ми  обоє  про  це  пам’ятали.

Взяв  я  руку  твою  і  притис  до  грудей,
Ти  мені  подивилася  в  очі.
Голова  пішла  кругом,  ще  й  досі  гуде,
Як  згадаю  проведені  ночі.

Нині  відстань  між  нами…  Прожиті  літа…
Та  думки  ніби  танці  по  колу.
Ти  дивилась  в  вікно,  я  ж  по  світу  літав,
А  тепер  не  потрібен  нікому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841626
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Таня Яковенко

Жаданий вальс

Пари  кружляють  в  мелодії  вальсу:
Погляд  бажанням  горить!
Мабуть  не  з’явиться  кращого  шансу,
Хочу  спинити  цю  мить!

Пари  кружляють,  а  я  у  чеканні:
Може  запросиш    мене?
Вічність  в  хвилинах  завмерла,  в  мовчанні,
Хибні  думки  віджене.  

Пари    кружляють  –  впадаю  у  відчай!
В  пошуку  очі  блищать.
Посмішка  щира  до  постаті  личить:
В  ній  почуттів  водопад!

Пари  кружляють  –  нарешті  у  танець
Якось  потрапила  я!
Ти  -  вже  реальність!  Ти  -    звільнений  бранець!
Доля  жадана  моя!

Пари  кружляють  –  без  втоми,    в  натхненні!
Блиском  осяйний  паркет.
Ми  в  ореолі  БЛАГОСЛОВЕННЯ!
Зрілої  осені  злет!

10.07.2019    
©  Copyright:  Виктория  75,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119071004104

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841470
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Тома

Біографія Марка Твена

Біографія  Марка  Твена
 (Mark  Twain)    (1835  -  1910)
 Марк  Твен  (справжнє  ім'я  -  Самуель  Клеменс)  -  американський  ідол,  чиїм  гострим  як  бритва  розумом  і  неповторним  генієм  були  захоплені  його  численні  читачі  протягом  століть.    Твори  Марка  Твена  включають  в  себе  "Пригоди  Тома  Сойєра  і  Гекльберрі  Фінна"  на  ряду  з  безліччю  інших  робіт  починаючи  від  статей  в  журналах  до  анти-імперіалістської  сатири.
 Народився  Марк  Твен  у  Флориді,  штат  Міссурі  30  листопада  1835  року.    Сім'я  Клеменсів  складалася  з  двох  братів,  сестри  і  сімейного  раба  Дженні,  чиє  яскраве  оповідання  справило    величезний  вплив  на  молодого  Марка  Твена  в  його  біографії.    Коли  Твен  був  ще  підлітком,  його  батьки  пояснили  свою  точку  зору  на  природу  речей  на  Півдні,  про  рабовласницькі    традиції,  про  "суворе    правосуддя".
 Роздуми  Марка  Твена  про  це  довоєнне    Південне  виховання  можна  знайти  в  багатьох  творах  Твена.
 Самуель  Клеменс  вперше  відкрив  свій  літературний  талант  під  час  навчання  в  місцевій  друкарні.    Твен  став  дуже  багато  і  старанно  читати.    Для  нього  кар'єра  журналіста  була  більш  ніж  природною.    Після  весілля  своєї  сестри  Марк  був  натхненний  і  почав  діяти.    Не  гаючи  ні  хвилини  Марк  Твен  попрямував  в  Нью  Йорк.      Незабаром  після  цього  він  опинився  в  Філадельфії,  працюючи  в  сфері  публікації  та  журналістики.
   Зрештою  Твен  переїхав  в  Цинцинатті  з  наміром  заробити  грошей  для  дослідження  Амазонки  шляхом  з  Нового  Орлеана.    Він  подорожував  на  пароплаві  і,  копаючись  в  своїх  думках,  виявив  глибокий  зв'язок  з  річкою  Міссісіпі.    Раптово,  йому  довелося  навчитися  керувати  пароплавом  і  його  прагнення  виявилося  сильнішим  ніж  будь-що  інше  що  він  знав  раніше.    Навіть  сильніше,  ніж  ідея  дослідження  Південної  Америки.
 Кілька  років  по  тому,  після  того  як  Марк  Твен  покинув  річку  для  продовження  кар'єри  журналіста,  він  зрозумів  що  йому  потрібен  літературний  псевдонім  для  більш  комедійних  і  фантастичних  колонок,  які  він  вів  у  журналах.    Це  стало  вкрай  необхідно,  тому  що  він  був  спрямований  в  Карсон-Сіті  уявити  діяльність  законодавства  Невади.    Клеменс  довго  копався  в  пам'яті  для  пошуку  асоціації  для  свого  псевдоніма  і  згадав  своє  перебування  на  річці.    Як  псевдоніма,  він  вибрав  жаргон,  що  відноситься  до  вимірювання  відстані  між  дном  пароплава  і  руслом  річки.    Коли  Лотовій  виявляє  глибину  в  2  фути,  він  піднімає  тривогу  і  вигукує:  "By  the  maaa-ark,  twain!".
 Працюючи  в  Карсон-Сіті,  Марк  Твен  зустрівся  зі  своїм  наставником,  відомим  гумористом,  Артеміусом  Уордом,  який  визнав  талант  Твена  і  наполягав  на  тому  щоб  Твен  писав  все  більше  і  більше,  як  він  і  зробив.
 Твен  одружився,  його  заточені  здатності  принесли  йому  міжнародну  популярність  як  письменника,  мандрівника  і  лектора.    У  цей  час  він  написав  одні  з  найвідоміших  і  улюблених  творів  американської  літератури  19-го  століття.
 Решта  3  роки  Марк  Твен  провів,  працюючи  над  своєю  офіційною  автобіографією,  завершивши  її  смертю  коханої  дружини.    Чотири  місяці  по  тому,  увечері  21  квітня  1910  року,  він  погортав  книгу  і  оповіді  доктору  "До  побачення"  і  занурився  в  вічний  сон
 З  того  часу  Марк  Твен  живе  в  наших  серцях  і  нашій  свідомості  у  всьому  світі.    Розповіді  Марка  Твена  і  зараз  вважаються  одними  з  кращих.
Переклала  на  українську  мову          4.05.19          20.22

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841462
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Віталій Назарук

СІМЕЙНЕ ЩАСТЯ

                                   До  дня  сім’ї…

Ми  вечір  починали  з  каганця,
А  мама  і  при  свічці  вишивали.
Бо  мали  копійки  для  гаманця,
Які  батьки  не  легко  заробляли.

Шість-сім  буханок  хліба  за  «рубля»,
Мали  за  нього  тиждень  всі  прожити.
Як  мало  тато  грошей  заробляв,
Приходилось  усе  на  всіх  ділити.

Та  головне  голодні  не  були…
Пісні  співали,  слухали  билиці.
Весело  люди  на  селі  жили,
Хліб  в  хаті  був  і  кварточка  водиці.

Була  постійна  злагода  в  сім’ї,
Батьки  ніколи  вдома  не  сварились.
Здавалось  не  змовкали  солов’ї,
А  перед  сном  завжди  усі  молились.

Тепло  сім’ї  і  нині  у  душі,
Хоч  Кобзаря  вже  вдома  не  читають.
Сім’я  була,  є  й  буде  той  рушій,
Що  мудрі  люди  завжди  захищають.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841319
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Іван Мотрюк

УКРАЇНСЬКІ ПРОСТОРИ.

Вийшов  я  на  гору  ,запах  пречудовий,
Пахуть  ніжно  трави  з  полонин.
Пахне  тут  хвоєю  ,хатою    ,ріднею,
Свіжий  вітер  віє  із  вершин.

Глянув  я  довкола  бачу  всі  простори
Рідної  Вкраїнської  землі:
Бачу  любі  друзі  в  прибережній  смузі
Чорноморські  наші  кораблі.

Бачу  степ  широкий  ,чорнозем  глибокий.  
Чути  з  гаю  трелі  солов*я
Погляд  піднімаю:  вугілля  добувають,
Південмаш  ракети  випуска

Дивлюсь  на  Полісся  люди  роблять  в  лісі:
Добувають  торф,  а  чи  янтар.
На  Поділлі  також,  працьовитьсть  бачу:
Пахне  молоком  -  цукровий  цар.

Глянув  у  долину  бачу  Буковину:
Зеленіють  букові  ліси.
Нафтові  запаси  мабудь  також  наші
Здавна  в  Бориславі  віднайшли.

Завершать  простори  мої  рідні  гори
Справжній  туристичний  рай.
Карпатсткі  вершини,  ліси  й  полонини,
Водоспадів  зоряний  розмай.

Все  я  обдивився  й  дуже  засмутився
Україна  ненька  це  моя.
Багата,  чудова,  різнопромислова,
То  чому  бідує  ця  земля?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841309
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Sukhovilova

У кольорі життя…

у  кольорі  життя  купає  літо,
зеленими  листками  шарудить,
душа,  неначе  яблуко  налите,
яке  в  саду  у  променях  висить.
і  так  навколо  тепло  і  духмяно,
радіють  очі,  дивлячись  на  світ,
обличчя  гладить  сонечко  рум'яне,
лоскоче  рій  метеликів  живіт.
і  хочеться  побігти  і  злетіти,
неначе  тонкокрилий  дельтаплан,
віддерти  кусень  від  палкого  літа,
на  землю  опуститись,  мов  туман.
ходити  з  літом  восени  і  взимку,
хай  пахнуть  свіжі  трави  у  душі,
плекати  сонях  в  полі  і  росинку,
коли  навколо  хуга  чи  дощі...
в  серпанок  загорнулися  алеї,
з  "польоту"  повернулася  у  двір,
проте,  вже  не  одна,  в  руці  трофеї  -
це  жменька  рим,  що  впали  на  папір.
на  гойдалках  сміються  щиро  діти,
зайшла  у  хату,  скинула  взуття,
душа,  неначе  яблуко  помите
в  Божественному  кольорі  життя.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841143
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання - вишите життям

Засвітилось  небо  зорями  так  мило,
Засинала  в  тиші  річка  й  береги.
А  для  нас  кохання  стежку  освітило,
Ми  його  з  тобою  в  серці  берегли.  

Ти  зі  мною  поруч,  чого  ще  бажати,
Зазираю  мила  в  оченьки  твої.
Будемо  довіку  день  той  пам'ятати,  
Як  в  садах  співали  дзвінко  солов'ї.

Будемо  кохана  берегти  з  тобою,
Найдорожчі  в  світі,  ніжні  почуття.
Ти  для  мене  стала,  люба,  дорогою,  
А  кохання  наше  -  вишите  життя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841140
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Svitlana_Belyakova

На Івана Купала

 На  Івана  Купала,
дівка  косу  заплітала,  стрічки  в  неї  вклала.
Літечко  давало  їй  своє  зіллячко.
віночок  з  нього  мала,
всі  квітоньки  добирала  -
волошки  синьоокі,  ромашки,  мальви  пурпурові,
маки  червонії,  травицю  зеленицю.
В  ніч  на  Купала,
зіронька  з  неба  впала,
бажання  загадала,
щиру  пісеньку  заспівала,
папороті  цвіт  знайти  забажала.
Бігла  до  річечки,
об  стерню  ніжки  сколола,
посмішка  в  устах  цвіла,
з  Вірою  до  Бога.
Ніч  починалась  сяйвом  з  Небес,
папороті  квітку  дівчина  шукає,
дуже  бажає  чудес,
швидко  віночок  у  воду  кидає,  й  приказку  свою  має.
Хай  пливє  мій    віночок
Дніпром-річечкою,
та  й  до  тебе  єдиного  прямісенько.
Дівка  долю  шукала  шарілась,
пливи  мій  віночок,  пливи,
молилась.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841127
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Іван Мотрюк

ПРИВІТАННЯ.

Поздоровлень  сьогодні  багато
Вітають  зі  святом  усі
Дозвольте  й  мені  привітати,  
Вас  тезки  й  тезкині  мої.

Бажаю  всім  мирного  неба,
Веселих  і  радісних  днів
І  всього  для  щастя  що  треба,
Ніхто  щоб  із  вас  не  хворів.

Хай  сонце  ласкаве  голубить  
Пшеничні  безкраї  лани,
До  бою  хай  сурма  не  трубить
Не  треба  нам  тої  війни.

Хай  зглянеться  Бог  на  Вкраїну:
На  села  її,  на  міста
Припинить  на  сході  руїну,
Скінчилась  скоріш  щоб  війна

В  окопах  Йванів  всіх  вітаю
Вам  зичу  я    щастя  й  добра,
До  дому  вернутись  бажаю,
Удача  щоб  з  вами  була.

Хрестителль  Іван  хай  із  неба
Від  зла  і  біди  береже,
Молитву  до  Бога  від  себе
Нехай  за  Вкраїну  пошле.  

Від  Криму  і  аж  до  Волині
З  Донбасу  й  до  схилів    Карпат,  
Всім  щастя  бажаю  я  нині,
Веселих  і  радісних  свят.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841122
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Ольга Калина

Душа вирушає ( Володимиру Сироті)

Пам’яті    Володимира  Констянтиновича  Сироти  
вчителя  Райгородоцької  загальноосвітньої    школи
присвячую



Духмяно  липи  зацвіли  
Десь  в  холодочку,
А  бджоли  знову  загули
В  його  садочку.
Нектар  липневий  не  беруть,
Хоча  літають.
Деінде  мед  вони  несуть
Й  сюди  вертають.
Його  вже  зіронька  ясна
Для  нас  не  сяє.
Життя  обірвана  струна
Іще  співає.
Струна  тихесенько  бринить  
По  всіх  октавах
І  промінь  сонця  жебонить  
В  зелених  травах.  
А  болем  змучена  душа
В  світи  рушає
Так  потихеньку,  неспіша  -
Її  чекають.  
Тепер  звільнилась  від  недуг    -
Все  залишає..
Із  жалем  дивиться  навкруг
Понад  розмаєм
У  ту  далеку  неба  синь,  
Та  й  відлітає.  
А  вслід  мелодія  бринить          
І  затихає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Леся Утриско

Дорога до хати


Найкраща  дорога  -  дорога  до  рідної  хати,
Стежина  й  садочок  -  там  мальва  торкає  небес,
Так  мило  душі,  і  є  що  у  мить  цю  згадати,
На  ріднім  порозі  знов  спогад  далекий  воскрес.    
Присяду  із  ним,  обніму  мов  маленьку  дитину,
Як  добре,  мій  Боже,  як  добре,  що  Ти  його  дав,
У  світлих  думках  воскресає  блаженна  родина:
 -  Люби  їх,  дитино,  люби!  Так  мені  Ти  казав.
Як  мож  не  любити  рідненьку  матусю,  мій  Боже?  
І  батька  забути  -  це  все,  що  було  у  житті?
Мій  світ  журавлиний  у  світлому  диві  поможе,
Стежину  розлуки  із  ними  пройти  в  доброті.
Я  б  вічність  сиділа  на  ріднім  старенькім  порозі,
Вдихала  б  любов  матіол  під  відкритим  вікном,
І  ранок  зустріла  б  у  мальвах,  на  рідній  дорозі,
У  спогадах  вічних,  любов’ю  обвіяних,  й  сном...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840929
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Світла(Світлана Імашева)

Свобода нікому й ніде не давалась без крові

Палали-курились  багаття  козацькі  степами,
Котилися  орди,    і  бранці  у  безвість  брели;
І  війни  Богдана  –  століття  кривавої  драми,  
Й  Батурин  розп’ятий,  і  Січі  забуті  хрести…

Нас  дикі  сусіди  навчали  в  кривавому  полі,
То  Каїна  внуки,  Петрові  сліпі  байстрюки.
Без  крові  –  нікому  й  ніде  не  давалася  воля,
Тож  шлях  наш  кривавий,  а  жертви  волають  до  мсти.

Історія  вчила,  кого  називати  братами,
Та  пам’ять  коротка,  чи  розуму  Бог  нам  не  дав…
У  полі  донецькім  забовкали    «гради»  над  нами,
Шматують  Вкраїну  у  вирі  смертельних  заграв.

А  Сотня  Небесна  зоріє  з    висот  недосяжних,
Дивуються  браття:  -    За  що  у  борні  полягли?
Пішли    в  небеса  за  Вкраїну  колони  відважних,
А  пам’ять  Майдану  вже  топчуть  оті,  що  втекли.
Нас  кличуть  до  бою  Майдану  знамена  суворі,
І  совість    терзають  на  свіжих  могилах  хрести…
Свобода  нікому  й  ніде  не  давалась  без  крові,
Отож  не  дрімаймо  -  в  борні  досягнемо  мети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840922
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Амадей

УДВОХ ІЗ МУЗОЮ

Я  вірш  пишу,  а  Муза  заграє,
Так,  ніби  я,  для  неі  кошенятко,
Бере  і  провіряє,  для  порядку,
Чи  в  мене  ерогенні  зони  є.

Чи  відчуваю  ніжний  погляд  я,
Чи  ще  хвилюють  мене  карі  очі,
Чи  ще  розпалять  пестощі  жіночі,
Як  відчува  любов  душа  моя?

Сиджу,  пишу,  а  Муза  на  коліна,
Ні,  не  сама  сіда,  кладе  мені  вірші,
Не  дам  я  -  каже,  спать  тобі  вночі,
Я  хочу  чуть,  як  пісня  з  серця  лине.

Із  серця  пісня  ніжна  полилась,
Я  цілу  ніч  ій  про  любов  співаю,
Вона  вже  на  колінах  спочиває,
Від  почуттів,  мов  ватра  зайнялась.

Так  і  пишу  я  вірші  і  пісні,
Удвох  із  Музою,  і  днями  і  ночами,
Це  ж  так  приємно  (тільки  це  між  нами),
Горнутися  до  Музоньки  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840747
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Крилата

ЛЮБЛЮ РІДНИЙ МОРШИН

Люблю  рідний  Моршин.  Тут  я  в  падолист  народилась.
Між  вулиць  і  двориків  в  холод  і  спеку  крутилась.
Тут  мати  світила  мені,  наче  сонечко  раннє.
Тут  дружба  коріння  пустила  і  перше  кохання.

Люблю  рідний  Моршин.  Тут  тиша  така  колоритна.
Тут  білки  у  парку,  театр  під  небом  блакитним,
В  бюветі,  із  брилем  на  тім’ї,  водиця  цілюща.
У  лісі,  що  довкруж,  і  гриб  і  ожиновий  кущик.

Люблю  рідний  Моршин.  Тут  річка  тече  –  Бережниця.
Тут  голуб  ручний,  горобець  обшир  точить,  синиця.
Озера  синіють.  Одне  з  них  багате  на  крячок.
Жінки  тут  красуні,  і  кожен  мужчина  тут  -  мачо.

Люблю  рідний  Моршин.  Веселощам  брат  він  і  музі.
Вальсує  тут  дощ  в  парі  з  буслом  на  вулиці,  в  лузі.
Дивують  людей  своїм  співом  музики  захожі.
На  клумбах  цвітуть  чорнобривці,  фіалки  і  рожі.

Люблю  рідний  Моршин.  Курорт  це  всесвітньо-відомий.
Приймає  своїх  візитерів  гостинно,  без  втоми.
Це  місто  сама  Богородиця  благословила.
Де  слід  свій  лишила,  вода  там  джерельна  забила.

Люблю  рідний  Моршин.  Бажаю  йому  процвітану,
Стрічати  з  несхитною  вірою  сонце  щоранку
І  жити  так  довго,  допоки  є  люд  на  планеті.
І  дихати  вільно,  і  крила  тримати  на  злеті.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840737
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Віталій Назарук

МОЄ ОДИНОКЕ ЖИТТЯ

Я  з  роду  й  дотепер  завжди  був  сам  собою,
За  брата  тато  був,  мама  була  –  сестрою.
Один,  неначе  перст,  хоча  була  опора,
Тепер  вже  сирота  –  щасливим  був  учора.

Дитинство  золоте,  неначе  зірка  ясна,
Нелегке  й  непросте,  проте  було  прекрасне.
Босоніж  по  росі  гнав  корівчину  з  лісу,
Через  густий  туман,  який  робив  завісу.

Ходив  по  колоски,  ніс  сіно  на  горище,
Ліщинові  тички  приносив  як  найвищі.
Розбіглися  роки,  срібло  покрило  скроні,
І  всі  мої  літа,  неначе  на  долоні.

Таке  моє  життя,  слабіють  сильні  крила,
У  серці  бережу  твій  образ  завжди  -  мила.
З  дитинства  й  дотепер  живу  я  сам  собою,
Хоч  мрію  все  життя  прокинутись  з  тобою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840730
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Тома

10 кращих цитат Эльчина Сафарлі

10  кращих  цитат  Эльчина  Сафарлі

Эльчин  Сафарлі  -  сучасний  письменник,  журналіст.  Пише  російською  мовою,  розповідаючи  про  східну  культуру,  побут  і  традиції,  піднімає    проблеми  традиційної  і  нетрадиційної  любові.
Сафарли  ще  називають  душевним  письменником  Сходу.  Його  рядки  ніжно  лягають  на  душу  і  ти  просто  віриш  кожному  слову.
Будь-який  вибір  ми  робимо  самі.  Так,  він  залежить  від  обставин,  знання,  можливостей.  Але  на  що  б  ми  не  спиралися,  здійснюючи  цей  вибір,  -  жити  з  результатами  потім  нам.

Щастя  -  ця  властивість  характеру.  У  одних  в  характері  його  увесь  час  чекати,  у  інших  безперервно  шукати,  у  третіх  -  всюди  знаходити.

Є  люди  затишні,  як  будинок.  Обіймаєш  їх  і  розумієш:  я  удома.

Коли  здається,  що  все  безнадійно  і  краще  ніколи  не  буде,  потрібно  лягати  спати  -  уранці  завжди  легшає.

Я  все  одно  ні  про  що  не  шкодую  -  хоч  би  тому,  що  це  безглуздо.

Спогади...  Вони  як  улюблений  м'який  шарф  на  шиї,  на  якому  рано  чи  пізно  зміркуєш  повіситися.

Є  божевільна  пристрасть,  але  немає  божевільного  кохання.  Любов  розумна.
 
Щастя  -  це  коли  тобі  нічого  не  потрібно  в  даний  момент,  крім  того,  що  вже  є.
 
-  Що  будеш  робити  завтра?  -  Не  знаю.  Буду  жити...
 
Зараз  я  прислухаюся  тільки  до  почуттів,  які  переживаю  в  сьогоденні,  ніяких  оглядок  назад  і  кидків  в  майбутнє.  Завтра  буде  завтра.
 Переклала  на  українську  мову      31.05.19      8.39

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840721
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Lana P.

Cукня-оберіг

Голубі  волошки  і  яскраві  маки,
Пелюстки  віоли,  жита  колоски  —
На  сукненці  доні  життєдайні  знаки  —  
Кодувала  мама  з  легкої  руки.
Бісером  оздоба  в  переливах  сяє  —
Гладдю  квітне  долі  колосистий  лан  —
Вишиття,  як  згадка,  —  мами  вже  немає,
Сукня  оберегом  облягає  стан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840704
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Калинонька

Нічого більш не треба!


   Перли  роси  ...  Яка  краса!
   Згубились  у  пишних  травах...
   Й  до  сонця  іскорки  блищать,
   А  луг  увесь  в  отавах!

   До  сонця  гріється  земля,
   Втомилась  вже  від  спеки.
   Он  ліс  видніється  здаля,
   Біля  ріки-  лелеки!

 Ось  тиха  й  ніжна  течія
 Ріки  мого  дитинства...
 Криничка  тут  душі  моя
 І  пісня  материнська!

 А  незабудки  в  берегах  ,
 Немов  шматочок  неба!
 Моя  земля  !  Моя  краса!
 Нічого  більш  не  треба!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840574
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Віталій Назарук

ШАНУЮ…

Літа  шаную.  Кожен  день,  як  спомин…
У  пам’яті    і  нині  весни  всі.
Крик  третіх  півнів  і  ранковий  промінь,
І  захід  сонця  в  неземній  красі.

Шаную  день,  як  сонце  сходить  зрана,
Шаную  ніч,  як  зорі  мерехтять.
Люблю,  як  каву  подає  кохана,
Як  цвіркуни  в  росистих  травах  сплять.

Люблю  тумани,  з  діамантів  роси,
Коли  в’юни  пищать  в  очеретах.
Люблю  дівчат,  що  носять  довгі  коси,
Як  спочивати  йде  в  пилюці  шлях.

Тоді  сумую,  як  приходить  осінь,
Як  клином  відлітають  журавлі.
Коли  сади  і  парки  безголосі,
Коли  зима  навіює  жалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840572
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


dovgiy

НАОДИНЦІ З КОХАНОЮ

Дорогі  одноклубники!
Пропоную  Вам  прослухати  мій  твір  у  чудовому  виконанні  Ігоря  Корнійчука    (Ігоря  Стожара)



НАОДИНЦІ  З    КОХАНОЮ

І  знов  насичую  тобою
Свій  погляд  жадібний  і  спраглий.
Немов  осколки  під  час  бою
Всі  дні  розлук  в  душі  застрягли.
Якби  ти  знала,  як  боліли
Без  тебе  рани  самотини!
А  миті  наче  не  летіли,
А  зміями  повзли,  томили.
На  твоїх  віях  ще  і  досі
Є  залишки  вітрів    з  дороги,
Де  тебе  рвучко  обіймали
Надії,  спогади,  тривоги.
Зніму  їх  шерхлими  губами,
Немов  росинки  з  чашок  квітів,
Аби  ти  знову  до  безтями  
Могла  в  обіймах  моїх  мліти.
Бо  що  боліло  –  відболіло!
Що  непокоїло  –  вляглося!
І  ось  твоє  бажане  тіло,
Твоє  фарбоване  волосся,
Твої  вуста  і  зубки  білі
Разочком  перлів  в  твоїм  роті.
І  це  –  з  Небес  винагорода
За  пережиті    дні  скорботи.
Ні,  не  скорботи,  просто  туги,
Яка  все  єство  обіймає,
Коли  на  світі  крім  подруги
Нікого  кращого  немає!

02.12.2017  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840570
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Тома

Три рівня душі - три рівня мови.

Три  рівня  душі  -  три  рівня  мови.  Який  у  вас?
 Марина  14  березня  15:11  27  4000
 
Ще  Сократу  належить  фраза  «Заговори,  щоб  я  тебе  побачив».  Тому  що  саме  в  мові  виявляється  сутність  людини.  У  побудові  пропозицій,  підборі  слів,  інтонаціях,  грамотності  мови  та  ще  безлічі  дрібних  на  перший  погляд  несуттєвих  елементів.  У  народі  цю  мудрість  частіше  називають  «Зустрічають  по  одягу,  проводжають  по  розуму».  Адже  розум  тільки  по  мові  і  можна  визначити:
Людина  може  бути  красивою    і  прекрасно  одягненою.  А  може  носити  скромну  сукню  і  не  відрізнятися  красою.  А  може,  як  академік  Лосєв,  ходити  в  табірному  бушлаті  або  носити  тілогрійку  закопчену,  як  академік  Ліхачов  в  блокадному  Ленінграді.
Та  тільки-но  заговорить  людина,  стане  ясно,  яка  у  неї    душа.  Рівень  розвитку  душі  проявляється  в  мові.
На  найвищій  стадії  розвитку  душі  мова  людини  зазвичай  неголосна  і  спокійна.  Виразна  і  ясна.  Вона    каже  «дбайливими»  словами.  У  його  промові  багато  метафор  і  порівнянь,  вона  цікава.  Нікого  не  образить  і  не  зачепить  така  людина.  Вона    уникає  грубощів  і  різкостей,  хоча  говорить  правдиво.  Їй    притаманний  гумор,  але  найчастіше  вона    сміється  над  собою,  з  гумором  щось  розповідаючи.  Після  розмови  з  такою  людиною  залишається  піднесене  почуття,  як  після  гарної  музики  або  хорошого  фільму.  Ви  дізнаєтеся  щось  нове,  на  душі  стає  спокійніше.  Вона    немов  додає  сил  своїми  словами.  Але  ці  люди  дуже  чутливі.
Якщо  при  них  хтось  обмовляє  або  брудно  лається,  їм  фізично  погано.  Просто  погано  -  і  все.  Вони  навіть  захворіти  можуть.
На  другій  стадії  розвитку  душі  мова  людини  активна  і  енергійна.  Іноді  навіть  занадто.  На  різні  теми  вона    може  говорити,  але  частіше  за  все  вона    говорить  про  гроші,  про  політику,  про  особисті  стосунки,  про  здоров'я.  Вона    розповідає  про  свої  судження,  схильна    сперечатися  і  спростовувати.  Така  людина  любить  жарти,  але  особливо  -  жарти  над  іншими.  Вони  йому  здаються  особливо  смішними.  Схильна    така  людина  і  до  критики,  а  ось  критику  на  свою  адресу  вона    не  допускає,  відразу  сердиться  і  може  почати  лаятися.  Вона    легко  говорить  про  секс,  схильна    розповідати  про  свої  особисті  справи  публічно.
Після  розмови  з  такою  людиною  відчуваєш  втому,  хоча  спочатку  може  бути  цікаво,  -  аж  надто  багато  вона    говорить  ...
Нижча  стадія  розвитку  душі  -  груба  мова  і  лихослів'я.  Людина  з  трудом    підбирає  слова,  якщо  хоче  щось  розповісти  -  словниковий  запас  у  неї    убогий.  А  ось  лається  вона    віртуозно,  багато  слів  знає.  Гумор  пов'язаний  з  темами  смерті  і  насильства,  з  зрадами  і  сексом,  -  цих  історій  така  людина  знає  чимало.  Вона    постійно  когось  обговорює  і  передає  плітки  і  чутки,  обмовляє.  Мова  її    просякнута  заздрістю  і  злістю,  ниттям  і  скаргами.  Тільки-но  вона    відкриє  рот,  -  і  немов  поганий  запах  поширився  по  кімнаті.  Нестерпно  перебувати  поруч,  як  з  помийним  баком.
Ось  три  стадії  розвитку  душі  -  їх  можна  розпізнати  по  мові  людини.  І  ми  самі  можемо  перейти  від  однієї  стадії  до  іншої,  навіть  протягом  дня.  Але  чим  частіше  опускається  на  третю,  нижчу  стадію,  тим  важче  повернутися  назад.  Саме  тому  академік  Ліхачов  не  лаявся  навіть  у  в'язниці,  хоча  його  і  били  за  це.  Він  розумів,  що  опуститися  дуже  легко.  І  втратити  свій  розум,  виховання,  навіть  душу.
Люди  з  високою  стадією  розвитку  душі  лікують  своєю  мовою.  А  люди  з  нижчою  -  вбивають  і  заражають  інших  своїми  міазмами.  Люди  з  високою  стадією  розвитку  душі  довше  живуть  і  рідко  хворіють,  це  відомий  факт.  Мова  не  тільки  зцілює  інших,  відбувається  і  самозцілення.
Так  що  краще  розвиватися  і  підніматися  вгору  по  сходах;  по  сходах  з  правильних  слів.  До  здоров'ю  та  довголіттю  ...
©  Анна  Кірьянова
Переклала  на  українську  мову        30.06.19        9.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840451
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Валентина Малая

ЖИВИ

[i][b]/  ремейк  на  твір  Олекси  Удайка
"ВМИРАЛА  ПТАШКА"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364

Дивись  на  світ  яскраво,там  стільки  кольор1в,
Ось  сонце  золотаве  і  море  почуттів
А  ранок  нам  сміється  ,вітаються  вітри
І  ніжність  доторкнеться,дивись  на  те  й  ЖИ-ВИ!

чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!
чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!

А  в  горах  там  трембіти=почуй  й  туди  лети!
А  он  маленькі  діти  =будуй  для  них  й  плети!
Он  хмари  полетіли  ,ти  спробуй  їх  -злови!
Ось-  коника  зустріли,радій  йому  й  ЖИ-ВИ!

чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!
чуєш,птахо,ЖИ-ВИ!!!

29.06.2019р.
/світлина  з  кінофільму  "Любов  і  голуби"  /[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840375
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Леся Геник

Трава

Я,  наче  трава  зелена,  
що  тільки-но  проросла.
Ще  соки  нуртують  з  мене,
і  піняться  у  слова.
Ще  небо  вспіває  зранку
мені  зазирнути  вглиб,
де  віра  обходить  ланку
від  заздрості  й  ворожби.
Де  ще  так  багато  світла,
аж  плюскає  нагору
до  ока  жаскому  світу,
що  втягує  душі  в  гру.
Таку  неприродно  чорну,
таку  невідкупно  злу,
аж  схлипують  отчі  жорна,
пірнаючи  у  золу.
Змагаючи  не  вчепити
надію  тупим  серпом,
аби  не  лишилось  бите
в  розбитому  темним  тлом.
Та,  благо,  є  сонця  промінь  -
за  мить  обтинає  грім.
І  сиплеться  на  долоні
лиш  світло,  нічого  крім,
що  може  врости  у  мене
й  розхлюпатись  на  слова  -
трава,  лиш  трава  зелена,
зелена  моя  трава.

26.06.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840366
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЛА ПТАШКА

         [i]Хоч  вірш  створено  в  День
         Конституції,  він  не  про  Неї.
         Хоча...  як  пильно  глянути..
         в  розряд  встраченого
         попадає  і  Основний  
         Закон  держави.
         Ескіз  з  натури...
         Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала  пташка…  трепетно  і  гордо:
жагучий  погляд  –  в  сонячну  блакить…
Стихія    ж  там:  і    хмар,    і  райдуг  орди,  
а  тут  –  остання,  хоч  і  світла  мить…

Не  пожилось…  На  те  вже  в  неї  йшлося:
Вертка    малявка    випала  з  гнізда,
внизу  ж  життя  –  голодне,    спрагле,  плоске  –
обитель  для…  рептилій  і  нездар.

Вмирала  пташка,  а  за  нею  –  й  мрії
піднятись  в  небо,  в  царство  висоти…
А  як  хотілось,  як  цвіли  надії,
красот  лазурних  серцем  досягти!

Вмирала  пташка  –  символ  лету  й  щастя
для  нас,    простих,  приземлених  украй…
О,  як  сверблять,  буває,  в  тих  зап’ястя,
махнув  би  хто  за  нею  в  дійсний  рай!

Де  гордо  мріти  можуть  
                                                                             тільки  птахи,
де  їхній  голий,  але    рідний  дім,
де    все  –  на  чину  й  правди  плаху,
щоб  недарма  –  
                                                     і  блискавка,  
                                                                                                       і  грім.  [/color][/b]

28.06.2019

На  світлині  автора:  прототип  ЛГ  -  "винуватиця"  ідеї  твору,  
вже  бездиханна,  але    з  піднятою  догори  головою.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ганна Верес

Зустрілась осінь

У  інеї  літа  мої  і  коси.
Не  втомлена  лишилася  душа.
Зустрілась  на  шляху  моєму  осінь  –
Годинник  то  життєвий  поспіша.

Секунди  виростають  у  хвилини
(Ніхто  не  зміг  ще  часу  зупинить).
Коли  ж  клини  стрічаю  журавлині,
Та,  справді,  незабутньою  є  мить.

Летять  літа  за  журавлиним  клином,
Але  не  повертаються  назад.
Душа  моя  поміж  птахами  лине
І  шлях  той  зрошує  непрохана  сльоза.
27.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840303
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Тома

Горлиці на горІхові…

Горлиці  на  горІхові...
     Вже  багато  років  назад  до  нас  на  подвір’я  завітали  горлиці,  поселились  на  горіхові.  Які  це  розумні  птахи,  як  вони  реагують  на  настрій  господарів,відношення  в  сім’ї,    а  наша  вівчарка  їх  навідь  не  чіпає,    мабуть  розуміє,  що  це  наші  друзі.Не  один  раз  вони  будували  на  горіхові  гніздо  і  виводили  пташенят.
     Мені  дуже  подобається  за  ними  спостерігати,  фотографувати,  вони  як  барометр  наших  думок...якщо  з’явилась  на  душі  тривога,  роздратування  і  не  в  змозі  сам  себе  заспокоїти  –  одразу  вони  вилітають  з  подвір’я.  Коли  їх  немає,  я  розумію,що  у  нас  щось  негаразд  і  терміново  слід  змінювати  настрій  ,  відношення  в  сім’ї.
   Як  радію,  коли  вони  знову  повертаються,  ходять  по    подвір’ю,  воркують–  значить  наступила  гармонія  в  наших  душах  і  навколо  нас  ...
В  один  рік  до  нас  на  горіх  біля  будинку  прилетіла    білосніжна    горлиця,  якої    я  раніше  в  наших  місцях  не  зустрічала,  мені  вдалося  її  теж  сфотаграфувати,  треба  лише  відшукати  це  фото.
Вирішили  поповнити  свої  знання  про  горлиць.
28.06.19 6.40

Божа  птиця
Домашніх  голубів  любили  і  масово  розводили  ще  в  Стародавньому  Єгипті.  Звідти  вони  потрапили  в  Грецію,  далі  -  в  Рим  і  пішли  розселятися  по  всьому  світу.  Разом  з  ними  подорожували  і  різні  повір'я  та  легенди.  З  найдавніших  часів  цим  птахам  дозволяли  гніздитися  в  храмах.  Причому  самих  різних  релігій.  Голуби  вільно  себе  почували  в  Єрусалимському  храмі,  християнські  церкви,  мусульманських  мечетях.  У  ставленні  до  них  закоренілі  противники  виявлялися  разюче  одностайними.  Втім,  почалося  це  ще  у  язичників.  У  дуже  багатьох  народів  голуби  були  присвячені  вищим  божествам,  що  визначало  і  ставлення  до  них  людей.  Голуб  був  священною  твариною  богині  Іштар.
У  Сирії  не  можна  було  ловити    голубів,  особливо  білих.  За  це  очікувала  сувора  кара.  Голуб  служив  символом  царства  в  Ассирії  і  Вавилоні.  Якщо  римські  легіони  несли  на  знаках  орлів,  то  в  Вавилоні  на  прапорах  були  зображені  голуби.  Супроводжували  ці  птахи  і  всіляких  віщунів  і  оракулів.
У  Вавилоні  слова  «голуб»  і  «народжуватися»  звучали  схоже,  цих  птахів  пов'язували  з  народженням.  На  Близькому  Сході  взагалі  вважалося,  що  голуби  -  це  душі  людей.  Звідси  бере  початок  християнська  символіка.
Голубів  нерідко  зображають  на  кладовищах,  з  античних  часів  вважалося,  що  душа  виходить  з  людини  у  вигляді  голуба.  У  католицькій  церкві  голуб  -  символ  душі.  У  багатьох  легендах  у  вигляді  голубів  відлітали  душі  праведників.
Голуб,  також  як  ластівка,  жайворонок,  соловей,  клест  і  дрізд,  у  слов'ян  відносяться  до  чистих  птахам.  Голуб  зветься  також  святий  і  божим    птахом.  Християнство  визнає  Бога-Духа  у  вигляді  голубки.  У  вигляді  голуба  Святий  Дух  зійшов  з  небес  під  час  хрещення  Ісуса.
Тому  голуб  –  улюблений    Богом  птах.  У  католиків  голуб  -  символ  чистоти,  невинності,  покірності,  ласки,  любові,  зосередженості  і  розважливості.  Християни  вважають,  що  голуб  втілює  собою  плач,  зітхання,  і  потім,  після  відродження  Христа,  радість  Марії  Магдалини.
У  християнстві  голуб  взагалі  уособлює  світ,  любов,  невинність.  Його  два  крила  означають  любов  до  Бога  і  до  людей,  шия  і  біле  оперіння  -  чистоту  і  невинність.  Два  голуба  символізують  подружню  любов  і  вірність.  Голуб  -  символ  Святого  Духа.
Це  було  офіційно  прийнято  батьками  церкви  на  соборі  в  Константинополі  в  536  р                            За  однією  з  легенд,  до  кардинала,  обраного    Папою,  прилетіли  до  церкви  два  голуба  і  сіли  на  його  плечі.  З  тих  пір  Пап  нерідко  зображають  з  двома  голубами  на  плечах.
Голуб  часто  зображується  на  християнських  пам'ятках  як  уособлення  Святого  Духа,  тому  в  Італії,  Німеччині,  Голландії  та  Росії  вважалося,  що  вживати    голуба  -  гріх  (Гусєв,  1996).
Часто  фігурують  ці  птахи  і  в  переказах  про  християнських  святих.  У  багатьох  місцях  можна  почути  легенди,  що  голуби  вказували  місця  для  будівництва  церков  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
В  Азербайджані  і  Туреччині  святим    птахом  вважають  горлицю,  тому  що  вона  допомогла  Магомету  врятуватися  від  погоні.  Поклоняються  горлиці  на  Яві,  Суматрі,  в  Малайзії.  Шанують  горлицю  і  голуба  також  в  Туркменії.
Згідно  з  легендою,  голуб  отримав  від  Аллаха  дар  людської  мови  і,  дізнавшись  про  майбутній  голод,  полетів  попередити  про  це  людей,  за  що  Аллах  забрав  у  нього  язик.  Мусульмани  вважають  його  святим    птахом,  тому  що  він  носив  Магомету    в  дзьобі  воду  для  миття.
У  болгарській  пісні  голубиний  образ  мають  ангели.  Про  смерть  голуба  кажуть,  що  він  «втратив  життя».  Голуби  приносять  щастя  дому,  в  якому  водяться;  в  такий  будинок  не  вдарить  блискавка,  він  не  згорить  і  не  спорожніє.
Зовнішність  голуба  не  може  приймати  нечиста  сила  -  чорт  або  відьма.  Відомий  християнський  звичай  випускати  голуба  під  час  водосвяття  на  річці.
До  недоброї    людині  і  голуб  не  летить,  -  кажуть  на  Русі.  І  ще:  голуб  -  єдина  істота,  вид  якого  не  наважується  приймати  рис.
У  слов'ян  голуб  є  символом  любові.  Українці  кажуть  про  закоханих,  що  вони  «кохаються  як  пара  голубiв».  Родинна  прихильність  також  відбивається  епітетом  «голубина».
Любов  голуба  до  голубці  і  їх  загальна  ніжність  до  дітей  визнані  багатьма  народами.  Українці  вважають,  що  у  голуба  і  людини  «один  дух».  Якщо  лебідь-  естетичний  ідеал,  то  голуб  -  ідеал  етичний.  
Сизий  колір  голубів  -  образ  приємності.  Воркування  голубів  -  смуток.  Будучи  символом  любові,  голуб  пророкує  дівчатам  любов  і  залишає  ту,  яка  вже  познайомилася  з  любов'ю.
Вважають,  що  якщо  голуби  і  ластівки  літають  біля  будинку,  де  відбувається  весілля,  то  це  віщує  щастя  в  шлюбі.  Голуб  часто  виступає  як  втілення  душі.  
За  деякими  міфами  голуби  брали  участь  у  створенні  світу.  В  українських  колядках  розповідається  про  те,  як  на  світове  дерево  серед  безмежного  океану  сіли  два  або  три  голуби,  потім  спустилися  на  дно  моря,  набрали  піску  і  камінчиків,  з  яких  і  створили  світ  (Коробка,  1909-1910).
Крик  дикого  голуба  пов'язують  з  початком  сівби  (Гура,  1997).  У  зирян  голуби,  які  оселилися  на  будинку,  -  до  добра.  У  кого  плодяться  домашні  голуби,  вважають  українці,  у  того  не  буде  пожежі.  У  Тульській  губернії,  щоб  добре  плодилась    худоба,  її  підбирали  по  масті  голубів,  які  водяться  у  дворі.  Алтайці  вважають  злочином  вбивати  ластівок  або  голубів.  Голубів  грішно  бити  тому,  що  вони  п'ють  воду  як  коні.
Легендарній    Семирамиді  (дочці    вавилонської  богині)  ще  в  її  дитячі  роки  їжу  в  пустелю  приносили  священні  голуби.  Семіраміда  стала  царицею,  в  її  правління  були  споруджені  знамениті  «висячі  сади»  -  одне  з  семи  чудес  світу.  Після  смерті  вона  перетворилася  на  голубку  (Федосеенко,  1998).
В  «Одіссеї»  голуби  приносять  Зевсу  амброзію.  За  однією  буддійської  легендою,  цар  віддав  себе  в  жертву  яструбу,  щоб  врятувати  свого  улюбленого  голуба  (Гусєв,  1996).  Вважається,  що  голуб  є  птахом  богині  любові  і  богині  врожаїв  і  вказував  шлях  аргонавтам.
Ще  в  Давньому  Єгипті  голубів  стали  використовувати  як  поштових  птахів.  Не  дивно,  що  голуб  став  вісником,  символом  пошти.  Нерідко  голуби  виручали  людей,  швидко  доставивши  важливі  повідомлення.  Зберігся  переказ,  що  в  голландські  міста  Гарлем  і  Лейден,  обложених  іспанцями,  голуби  принесли  звістку  про  наближення  армії  принца  Оранського.
Вдячні  жителі  Лейдена  годували  потім  цих  голубів  до  самої  смерті,  а  згодом  забальзамовані  птиці  були  поміщені  в  ратуші.  У  XIX  столітті  в  ряді  країн  Європи  були  створені  навіть  спеціальні  служби  поштових  голубів  в  армії.  Голубина  пошта  відігравала  певну  роль  аж  до  I  світової  війни,  коли  її  поступово  витіснив    радіозв'язок.  Цікаво,  що  у  Франції  один  з  поштових  голубів  був  навіть  нагороджений  орденом.  Під  час  битви  у  Вердена  він  хоробро  доставляв  повідомлення,  незважаючи  на  жорстокий  обстріл.  Птаху  одягли  орден  у  вигляді  кільця  на  лапку  і  прожив  він    «на  пенсії»  до  1924  р  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
Шанували  цих  птахів  і  моряки,  оскільки  голуб  допоміг  Ною  дізнатися,  сходить  вода  під  час  всесвітнього  потопу.  За  давньогрецькою  легендою,  голуби  врятували  від  потопу  Девкаліона  з  його  дружиною.
Голуб  став  символом  миру.  Це  незважаючи  на  те,  що,  згідно  з  переказами,  київської  княгині  Ольги    голуби  допомогли  підпалити  столицю  її  ворогів  Іскоростень,  Олександру  Македонському  -  дерев'яний  палац  на  високій  скелі.  Варяг  Гаральд  за  допомогою  голубів  підкорив  місто  в  Сицилії,  міфічні  датські  королі  Гаудінг  і  Фрідлейф  -  скандинавські  міста.  У  чеських  хроніках  XV-XVI  століть  розповідається,  що  за  допомогою  голубів  татари  взяли  Київ  (Зборівський,  1992).
Голуби  приносять  щастя,  радість,  удачу.  У  Неаполі  за  допомогою  дресированих  голубів  навіть  намагаються  вгадувати  щасливі  номери  лотерейних  квитків.  У  Сілезії  є  повір'я,  що  якщо  на  вікно  до  жінки  прилетить  білий  голуб,  значить  вона  отримає  подарунок  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
За  естонською    легендою,  голуб  був  раніше  благочестивою    дівчиною.  Одного  разу  вона  заблукала  в  лісі,  і  ангел  дав  їй  пір'я,  щоб  вона  могла  повернутися  додому.  У  Румунії  є  легенда,  що  горлиця  раніше  була  дівчиною,  яка  дуже  залицялась  з  усіма  хлопцями.  Бог  за  це  перетворив  її  на  птаха.  Тепер  вона  зберігає  вірність  своєму  чоловікові  до  самої  смерті.
Інша  румунська  легенда  розповідає,  що  в  голубів  Бог  перетворив  близнюків,  яких  хотіла  вбити  зла  мачуха  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
У  багатьох  європейських  народів  вісником  щастя  і  удачі  вважається  горлиця.  У  Богемії  вважалося,  що  вбити  горлицю  -  назавжди  втратити  удачу.  У  Швабії  вірили,  що  в  місце,  де  вона  гніздиться,  ніколи  не  вдарить  блискавка.  На  Корсиці  горлиця  взагалі  є  символом  великої  любові.  Ніжний  ласкавий  поцілунок  французи  називають  «поцілунком  горлиці»  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
Переклала  на  українську  мову          28.06.19          11.26

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840276
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Тома

Чорнобривці…

Чорнобривці...
Клумбу  перед    будинком  я  із  року  в  рік  засівала  різнокольоровими  чорнобривцями.
Ці  квіти  вкривають  клумбу  майже  суцільним  килимом,  що  зупиняє  нашу  вівчарку  по  ній  ходити,  мають  привабливий  вигляд  і  аромат,  а  в  кінці  літа  збирала  багато  насіння,яке  сіяла  в  інших  місцях  подвір’я,  ділилась  зі  знайомими.
Вирішили  поповнити  свої  знання  про  ці  квіти.  28.06.19 6.57

Чорнобривці  (Tagetes)  -  Латинська  назва  походить  від  імені  Тадіс,  онука  Юпітера,  який  навчив  етрусків  пророкувати  долю  і  знаходити  приховані  в  землі  скарби.
                 Родина  чорнобривців  -  Південна  і  Центральна  Америка.  У  XVI  столітті  разом  з  багатьма  іншими  рослинами  (картоплею,  кукурудзою,  жоржинами    та  ін.)  Вони  були  привезені  іспанськими  конкістадорами  в  Європу  і  Північну  Африку,  звідки  дуже  швидко  поширилися  по  всій  Європі,  де  і  отримали  свою    латинську    назву.
                 Серед  різноманіття  їх  сортів  виділяються  дві  групи.  Чорнобривці  прямостоячі  (високі  малогіллясті  рослини)  потрапили  до  Франції  після  1535,  з  військами  імператора  Карла  V,  які  боролися  в  Тунісі  і  стали  називатися  африканськими.
Французькі  біженці-гугеноти,  що  рятувалися  в  Англії  від  релігійних  переслідувань  в  1573,  принесли  з  собою  туди  чорнобривці  відхилені  (кущисті,  багатоквіткові  рослини),  які  з  тих  пір  називають  французькими.
                 В  нашу  країну  вони  потрапили  приблизно  в  XVIII  столітті,  більш  точного  датування  немає.  Вони  були  одними  з  перших  заморських  рослин  і  називалися  тоді  "африканськими  квітами".  Однак,  назва  ця    протрималася  недовго.
                   Назвали  ці  квіти  чорнобривцями  через  бархатистости  їх  пелюсток.  Українська  назва  -  чорнобривці  -  сталася  через  їх  забарвлення:  у  багатьох  сортів  по  краю  квітки  є  темна  облямівка,  схожа  на  чорні  брови  парубка.
     Назву    чорнобривців  ще  пов'язують  зі  старовинною    українською    легендою  про  майстрів-чоботарів,  які  шили  дуже  ошатні,  святкові  жіночі  чобітки,  що  мали  яскраво-червоні  халяви  і  чорні  головки,  називали  їх  «Чорнобривці».  Схожість  забарвлення  пелюсток  на  такі  чобітки  і  дало  назву  цим  квітам.  Є  ще  одна,  менш  відома,  легенда  про  походження  цієї  назви.
                   Жила  собі  одна  сім'я  і  прийшла  в  їхній  дім  радість  -  народилася  у  них  трійня,  три  сини  -  сокола.  Такі  гожі  вони  були,  очі  карі,  брови  над  ними  чорні,  як  два  крила.  І  хоч  дали  кожному  ім'я,  але  звали  їх  всіх    чорнобривцями.
           Виросли  сини,  і  виявилося,  що  у  кожного  є  талант:  один  став  ювеліром,  інший  -  гончарем,  третій  -  різьбярем.  Чудові  речі  вони  робили,  і  слава  про  них  по  всій  Україні  летіла.  Добре  жила  сім'я,  а  там  ще  донечка  народилася.
                     Але  напали  на  те  село  вороги,  порушили  все,  пограбували.  Прийшли  вони  і  в  будинок  Чорнобривців,  здивувалися  їх  майстерності,  взяли  в  полон  і  відвезли  в  чужі  краї.  Гірко  тужили  батьки,  але  від  синів  ні  звісточки,  ні  слуху  не  було.  Пройшли  роки,  підростала  їх  сестричка.  Бачила  смуток  батька,  матері,  питала  причину,  але  їй  нічого  не  говорили,  а  потім  бабуся  розповіла.  І  вирішила  дівчина  відшукати  братів.
         Довго  вона  бродила  по  світу.  І  ось  одного  разу  один  дід  сказав,  що  бачив  її  братів.  Троє  їх  було,  один  від  одного  не  відрізнити,  красиві,  чорнобриві  і  майстри  знатні.  Хан  їх  і  голодом  морив,  і  мучив  тяжко,  змушуючи  працювати,  але  вони  одне  твердили  -  Відвезіть  нас  додому.  Ми  будемо  працювати,  і  все  зроблене  забирайте.  Тільки  вдома,  на  батьківщині  ми  можемо  робити  такі  гарні  речі.  Хан  наказав  їх  бити,  поки  не  погодяться.  Забили  братів  до  смерті  і  навіть  не  поховали,  по  ханського  наказу  кинули  їх  тіла  в  степу.  Показали  дівчині  те  місце,  зібрала  вона  кісточки  їхні  білі  і  повернулася  додому.
             Поплакали  батьки  над  долею  синів  і  поховали  їх  останки  в  саду.  Через  якийсь  час  зацвіли  на  могилі  небачені  раніше  квіти.  Покликала  дочка  батька  з  матір'ю  і  ті  в  один  голос  сказали  -  чорнобривці!  Полюбили  ті  квіти  на  Україні,  рідко  в  кого  вдома  їх  немає.  Так  повернулися  нетлінною  красою  додому  хлопці-чорнобривці.
       Чорнобривці  -  один  з  квіток  традиційного  українського  вінка,  символ  вірності.  «Буду  пам'ятати  про  тебе»  -  скаже  квітка  чорнобривця.
Їх  вплітали  в  дівочий  вінок,  щоб  причарувати    парубка:  щоб  він  не  забув  дороги  до  милої,  щоб  завжди  був  їй  вірним.  Вважають,  що  вони  запалюють  любовний  інтерес,  пристрасть.  Яскравість,  стійкість  цих  квітів  пов'язують  з  образом  «гарного  хлопця»,  чорнобривого,  міцного,  пустотливого.
З  давніх-давен  на  Україні  вірили,  що  вони  відганяють  від  будинку  нечисту  силу,  зберігають  від  чужого  ока,  захищають  від  зла.  Тому  біля  кожної  хати  обов'язково  росли  чернобрівцi,  в  народі  їх  вважають  символом  рідного  дому,  батьківщини  -  України.
Як  на  тi  чорнобрівцi  погляну  ,
Бачу  матір    стареньку.
Бачу  руки  твої,  моя  мама,
Твою  ласку  я  чую,  рiдненька.
У  ранньому  християнстві  була  традиція  оточувати  зображення  Діви  Марії  квітами  чорнобривців,  символізуючи  золоті  монети.  За  легендою  під  час  втечі  Йосипа  і  Марії  в  Єгипет,  Святу  родину  почала  переслідувати  зграя  злодіїв.  Коли  вони  наздогнали  втікачів  і  відібрали  у  них  гаманець,  то  звідти  замість  грошей  посипалися  квіти  чорнобривців.
             Але  ж  ми  знаємо,  що  чорнобривці  рослини  заносні,  і  потрапили  з  Америки  до  Старого  cвіту    багато  пізніше,  ніж  говориться  в  легенді.  Так  полюбилися  ці  квіти  за  свою  невибагливість,  красу,  за  тривалість  цвітіння,  від  весни  до  заморозків,  що  в  народній  свідомості  вони  сприймалися  як  споконвічно  «свої»,  завжди  росли  біля  рідної  хати.
І  в  наші  дні  вони  є  одними  з  найбільш  улюблених  квітів,  поряд  з  «місцевими»  братками,  різноманітними  ромашками  і  дзвіночками,  без  яких  не  обходяться  наші  клумби.
Переклала  на  українську  мову      28.06.19        12.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840278
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Sukhovilova

візаві

давай  з  тобою  сядем  візаві
і  хай  між  нами  тисячі  доріг,
лиш  ти  і  я  у  зрошеній  траві
і  хай  вона  торкнеться  наших  ніг.
між  нами  теплі  колії  блищать,
навколо  привокзальний  антураж,
тут  тіні  метушаться  і  спішать,
та  це  усе  розпливчастий  міраж.
така  вона,  акрібія  життя,
розставила  між  нами  сотні  шпал,
торкнися  їх,  відчуй  серцебиття,
почуй  мене,  мов  потягу  сигнал.
ми  сидимо  разом  з  тобою  візаві,
хоча  між  нами  тисячі  ночей,
ми  дві  частинки  яшми  у  траві,
що  сховані  від  світу  і  людей.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840181
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Sukhovilova

Дві зорі…

Блукали  по  світах  чужих  роками,
Шукали  рідну  душу  між  людей,
То  квіти,  то  каміння  під  ногами,
То  посмішка,  то  сльози  із  очей.
То  вітер,  то  сніги  сріблясто-білі,
То  сонце,  то  дощі  в  обличчя  ллють,
Змордовані,  зі  шрамами  на  тілі
Пустелями  життя  щодня  бредуть.
Тікала  з  душ  за  обрій  тихо  віра,
І  сумнів  знов  гудів,  неначе  жук,
Ішли  в  пісках,  мов  два  голодних  звіра,
Кришилися  надії  з  теплих  рук.
Господь  побачив  дві  душі  самотні,
Відправив  свого  Ангела  з  небес,
А  він  з'єднав  і  їх  і  схожих  сотні,  
І  світ,  неначе  заново  воскрес...
Серця  в  єдине  злилися  навіки,
Загублені  знайшлися  на  землі,
І  як  стають  єдиним  морем  ріки,
Так  сонцем  стали  дві  ясні  зорі.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840088
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Леся Утриско

Сумно

Мені  сумно,  мій  Боже,  як  сумно  -
Докотився  весь  світ  до  межі,
Насміхається  ворог  так,  глумно,
А  народ  все  шука  міражі.

Їх  нема  -  тільки  дика  реальність,
Злий  оазис  і  підлість  віків,
Просувається  в  мізки  банальність,
На  вогнищі  сліпих  єретиків.

Палять  душі  невинні  й  убогі,
Спопеляють  й  розвіюють  міф  -
Вічний  відчай,  плакучі  дороги,
Слід  і  пам`ять,  і  злети  у  скіф.

Насміхається  ворог  безстидно,
Люд  тенетами  оповив,
Так  все  стало,  в  тім  світі,  огидно,
І  здається,  що  світ  цей  віджив...

————————————————
Є  початок  й  кінець,  
Є  народження  й  смерть  болюча,
Є  банальний  вінець,
В  нім  є  помста  людська  -
неминуча...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840074
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Мирослав Вересюк

СПІШАТЬ БАЙДУЖІ ПЕРЕХОЖІ

Уже  весна,  біжать  струмки,  
Зі  мною  –  наперегонки.
Калюжі  в  кожному  дворі
На  море  схожі  дітворі.
В  них  паперові  кораблі,
Пливуть,  до  іншої  землі.
В  потік  зливаються  струмки,
І    ми,  залишивши  сумки,
Забувши  про  уроки,  втому,
Уже  не  спішимо  додому.
Промоклі  геть,  але  щасливі,
Схвильовані  і  галасливі,
Будуєм  дамби,  греблі,гатки,
Але  дивуємся  з  загадки.
Спішать  байдужі  перехожі,
Невже  на  них  будемо  схожі.
Красу  не  будем  помічати,
Через  струмки  переступати?
Дорослі  станем  і  байдужі,
Що  не  захочеться  в  калюжі,
Помріяти  і  постояти,
Хоч  і  сварити  буде  мати.

2.03.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352212
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 26.06.2019


САВИЧ

Передовий досвід

В  школі  N-ного  району
Падала    успішність
І  стояла  в  звітах  школа
На  останнім  місці.
Вчителів  критикували
(!)  на  нарадах  били,
А  тоді  керівника
Взяли  й  замінили.
І  уже  в  наступній  чверті
Піднялась  успішність  –  
Зайняла  нещасна  школа
Вперше  перше  місце.
Всі  директора  в  районі
Гаряче  вітають,
Вчителів  на  всяких  зборах
На  перед  саджають,
Гості  в  школу  валом  сунуть,
Вже  ні  встать,  ні  сісти
І  директора  про  досвід
Просять  розповісти.
Став  директор  за  трибуну,
Надів  окуляри,
Розкрив  папку  і  по  тексту
Доповідь  ушкварив:
- Вся  успішність  в  нашій  школі,
Шановні  колеги,
Скажу  прямо  і  відверто  –  
Вдалася  не  легко.
Ми  довго  мізкували
У  школі  і  вдома,
Усіх  класиків  вивчали
І  зійшлись  на  тому:
Якщо  учень  знає  дещо  
Або  ще  сумлінний,
То  такому  учню  ставим
Оцінку  «відмінно».
Якщо  він  не  зна  нічого
Має  ум  телячий
То  йому  ми  ставим  «добре»,
Ну  а  як  інакше?
[i]31.12.1991[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839960
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Таня Яковенко

Відголосся Чорнобилю

(За  мотивами  телефiльму  "Чорнобиль")

Чорнобиль  пошкоджує  долі:
З  нежданих  заходить    боків.
По  вінця  наповнені  болем,
Уже  понад  тридцять  років
Минуло  в  чутках,  недовірі.
Все  людство  здригнулось  тоді.
Заплутані,  незрозумілі
Причини  страшної  біди.

Був  вибух  –  ось  так  почалося.
Хто  бачив,  той  довго  не  жив.
Від  жаху  здіймалось  волосся,
Смертельний  у  атома  вплив.
Бо  атом  –  невидимий  ворог,
Носій  небезпечного  зла.
Посіявши  сумніви,  сполох,
Отруєні    люди  й    земля.
 
Сміливці,  що  в  перші  хвилини,
Назустріч  примчались  біді,
Їх  дії  рішучі  та  вмілі,
Дали  вони  вихід  воді.
Потрібно  відкрити  всі  крани,
Зробити  найшвидше,  мерщій!
Ціна  неймовірної  драми
Вже  йшла  на  мільйони  життів.

Робилося  все,  як  і  треба:
На  поміч  прийшли  шахтарі.
Та  тільки  Чорнобильське  небо
Сховалось  в  хмарини  й    згори
Не  може  збагнути  причини
Трагедії,  що  на  брехні
Усе  обростала  щоднини,
Нарешті,  сказали  їй:  ні!

Так  правда  розкрилась  нарешті:
Радянського  устрою  міф.
Про  те,  що  у  всьому  ми  перші,
Правителів  скоєний  гріх.
Відкрита  Чорнобиля  правда
Про  вибух:  відбувся  чому?
Та  думати  треба  про  завтра:
Тривожно  на  серці  тому.

Чекаємо,  знову  в  надії.
В  шаленому  темпі  подій.
Здійснились,  щоб  бажані  мрії.
Сльоза  не  торкалась  до  вій.

23.06.2019
©  Copyright:  Виктория  75,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119062304557

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839765
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


яся

Наша дорога.



                                           Через  терни  до  зірок.
                                           Рок.  Важкий  рок.
                                           Вивчаємо  життя  урок.
                                           З  нами  Бог.
                                           Бог  і  Україна.
                                           Людина.
                                           Велике  у  малому.
                                           Шукаємо  зміст  у  цьому.
                                           Збережені  почуття.
                                           Пам"ять  жива.
                                           Завжди  присутній
                                           Дух  любові.
                                           Із  грішним  світом
                                           У  постійному  двобої.
                                           А  ти  живи,  твори.
                                           Зараз  і  тепер.
                                           Очі  свої  протер,
                                           І  зникла  образа,
                                           Ненависть,  зло
                                           Геть  пішло!
                                           І...  споглядаєш  світ  душею.
                                           Господи,  ти  будь  завжди  із  нею.
                                           І  знайдем  своє  щастя.  Авжеж!
                                           Нас  щастя  шукає  теж!
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839764
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

Із рук не випускаймо автомати

Століття:  бунт,  війна,  голодомор,
ГУЛАГи  під  кривавими  зірками…
Монстр  більшовизму  –  прОклятий  мордор  –  
Більш  сім  десятків  літ  тяжів  над  нами.

Прокинулись  –  і  гідність  віднайшли,
Слова  почули  пристрасні,  палкії:
- Борітеся  –  поборете!    І  ми  –  
Держава  волі  ,  не  служка  Росії.

Московії…  Бо  вкрадено  й  ім’я.
Там  кров’ю  пахне.  Духом  трупним  віє,
Бо  думка  вільна  там    не  вижива:
Тюрма  народів  –  п’яна  пустовія.

Невже  ж  нас  справді  тільки  двадцять  п’ять  –  
Відсотків,  душ,    хто  розуміє,    знає,
Що  знов  мордор  лютиться  поховать
Усе,  що  гірко  й  болісно  надбали?

Державу  власну,  волю  і  життя,
І  мову-пісню,    зрощену  віками...
Вертає  й  кряче  злісне  вороння
Над  рідними  спустілими  полями.

Майдану  вбивці  -  втікачі,  «братва»
Знов  Україну  наводнили  нашу,
За  ними  вслід  –  Московія,  орда…
Спинімо  їх,  бо  все  поглине  раша…

Вони  ідуть,  ведуть  за  строєм    стрій…
Щось  куплені  лепечуть  дипломати…
Не  вірмо  їм,    готуймося  хутчій
І  з  рук  не  випускаймо  автомати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839761
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Тома

Легенда. Перша посмішка весни. Пролісок.

Легенда.  Перша  посмішка  весни.  Пролісок.
Про  незайману    квітку  -
Весняних  мрій  предтеча!  (И.Северянин)
 
Ще  лежать  снігові  замети,  а  на  проталинах  вже  бачиш  блакитні,  як  небо,  квіти  -  маленькі,  тихі,  ніжно  пахнуть.  І  починає  здаватися,  що  саме  їх,  крихітних,  але  сміливих,  злякалася  зима  і  здалася.
Холонуть  проліски  на  жорстокому  вітрі,  самотньо  їм,  незатишно  і  невтямки,  напевно,  що  це  від  них  ось-ось  пуститься  бігти  навтьоки  останній  сніг  ...
Давним-давно,  коли  на  землі  тільки  починалося  життя  і  все  навколо  було  вкрите  снігом,  одна  сніжинка,  кажуть,  нібито  ризикнула  перетворитися  в  квітка,  щоб  своїм  теплом  зігріти  землю.  Більше  нікому  було  це  зробити.І  стала  вона  квіткою  -  проліском,  і  зігрів  ніжна  квітка  землю,  і  на  ній  з'явилося  життя.
У  казці  це  йдеться  ще  про  блакитному  дзвонику.  Сніг  був  щільний,  важко  було  пробитися  нагору,  і  дзвіночок  побудував  собі  під  ним  крижаної  будиночок.  Він  і  нагрів  його  так,  що  в  будиночку  стало  тепло  -  можна  було  навіть  цвісти  і  запилюватися.  І  тоді  дзвіночок  запропонував  проліски:  «давай  жити  разом.  Нехай  у  нас  тут  завжди  буде  весна  ».  Але  пролісок  відповів  йому:  «якщо  кожна  квітка  буде  цвісти  в  своєму  будиночку,  то  весна  ніколи  на  настане».
Дивовижний  характер  у  проліска.  Зацвіте  ще  в  холоди,  а  в  благодатний  пору  літа  ховається  в  землю.  Якщо  обережно  викопати  рослина  з  землі,  побачиш  крихітну  коричневу  цибулину.  Це  його  підземна  комора.  Він  поповнює  її  за  весну  і  літо,  набирається  сил,  щоб  стійко  перезимувати  і  раніше  прокинутися.
Цікаві  факти
Розмножуватися  квіткам  допомагають  мурашки,  вони  розтягують  їх  насіння.
2.  За  латиною  пролісок  називається  «галантус»  і  означає  «молочна  квітка».
3.  Щоб  не  замерзнути  в  морозну  ніч,  галантус  вміє  згинати  свій  стеблинка  і  ховати  головку  під  пухнастий  сніжок.
4.  19  квітня  відзначається  всесвітній  день  проліска.
5.  Англійці  називають  його  «snowdrop»,  що  в  перекладі  означає  «сніжна  крапля».
6.  Пролісок  отруйний,  тому  в  народній  медицині  не  застосовується.  З  нього  роблять  сильнодіючі  медичні  препарати.
19  квітня  багато  країн  світу  традиційно  святкують  чудове  весняне  свято  День  проліска.  У  1984  році  англійці  заснували  це  свято,  адже  в  Великобританії  цвітіння  пролісків  припадає  саме  на  середину  квітня.
Про  пролісок  зібрано  безліч  історій,  цікавих  фактів  і  легенд,  адже  саме  усвідомлення  того,  що  під  снігом  криється  щось  живе  викликає  захват.  
Цікаві  факти
У  всьому  світі  налічують  близько  сотні  видів  проліска,  серед  яких  є  і  грецький,  і  візантійський,  і  кавказький,  квітучий  так  високо  в  горах,  що  дійти  до  нього  так  само  важко,  як  до  едельвейса.
Проліски  бувають  самих  різних  кольорів  і  форм.  Існує  навіть  кулястий  пролісок,  що  носить  назву  проліска  Ельвіс.  Він  виростає  іноді  до  20-25  сантиметрів.  Дуже  гарні  підсніжники  махрових  сортів,  а  деякі  з  них  ще  й  божественно  пахнуть.
Пролісками  можна  лікувати  хворобу  Альцгеймера.  Дослідження  показують,  що  ця  квітка  може  допомогти  в  лікуванні  хвороби  Альцгеймера  і  деменції,  в  зв'язку  з  активним  інгредієнтом,  який  в  ньому  міститься.  Йдеться  про  Галантамін,  речовина,  яке  вчені  ще  вивчають,  щоб  відкрити  його  лікувальний  потенціал.
Представники  сімейства  амарилісових  багатим  речовиною,  яка  стимулює  блювотний  центр  в  мозку.  Отруєння  виникає,  коли  цибулину  рослини  приймають  за  ріпчасту  цибулю.  У  великих  дозах  (для  дитини  достатньо  кількох  цибулинок)  викликає  нудоту,  блювоту,  важкий  пронос,  випадання  волосся,  порушення  згортання  крові  і  ураження  нирок.
Щоб  знайти  цю  квітку,  не  потрібно  йти  в  ліс  -  більшість  видів  занесено  до  Червоної  Книги  і  збирати  ці  квіти  не  можна.  Але  проліски  зараз  вирощують  в  теплицях,  на  клумбах  і  у  власних  городах.  І  навіть  на  підвіконні,  у  квітковому  горщику.
У  деяких  країнах,  пролісок  не  привід  для  радості,  по  крайней  мере,  для  тих,  хто  вірить  в  забобони.  Ці  люди  пов'язують  пролісок  зі  смертю  в  зв'язку  з  легендою,  яка  говорить  про  те,  що  молода  дівчина  знайшла  свого  нареченого  мертвим,  а  поруч  з  ним  знаходився  пролісок.
Пролісок  -  це  не  тільки  перша  весняна  квітка,  але  перша  квітка  в  світі.
Є  одна  гарна  легенда  про  проліски.  Йшли  вигнані  з  Раю  Адам  і  Єва  по  холодній  і  безлюдній  Землі,  їх  босі  ноги  обпікав  колючий  сніг,  була  зима,  стояли  морози.  Бідна  Єва  розплакалася,  не  стільки  від  холоду  і  болю,  скільки  від  жалю  про  загублений  Рай,  де  завжди  світило  сонце  і  цвіли  квіти.  Зглянувшись,  Господь  перетворив  кілька  її  сльозинок  в  квіти  проліска,  щоб  ці  маленькі  квіти  втішили  її  і  дали  зрозуміти,  що  Бог  не  залишив  своїх  дітей.
Весна  роздавала  квітам  наряди  до  першого  сонячного  дня,  проліски  дістався  білий,  але  сніг  теж  побажав  взяти  участь  у  святі,  і  сміливий  квітка  розділив  з  ним  своє  плаття.  Разом  святкуючи,  вони  так  здружилися,  що  до  сих  пір  не  розлучаються.
Згідно  з  повір'ям  жителів  туманного  Альбіону,  пролісок  є  не  тільки  символом  надії  і  весни,  що  наближається,  але  і  прекрасним  оберегом  від  нечистої  сили,  тому  всі  власники  котеджів  висаджують  його  навколо  будинку,  а  жителі  міст  розводять  прямо  на  вікнах
Пролісок  користувався  популярністю  з  давніх  часів.  Ще  Гомер,  описуючи  пригоди  Одіссея,  згадував  траву  Моли.  Цю  траву  бог  Гермес  дає  Одіссею  для  того,  щоб  протистояти  чарам  відьми  Цирцеи.  Трава  Моли  -  це  один  з  видів  проліска.
Молочна    квітка  »:  10  фактів  про  проліски
Ольга  Звонова
 1.  Латинська  назва  проліска  «галянтус»  (Galаnthus)  походить  від  грецького  коріння  «гала»  -  молоко  і  «антус»  -  квітка,  що  на  російську  мову  можна  перевести  як  «молочна  квітка».  Білосніжні  бутони  пролісків  і  справді  схожі  на  застиглі  краплі  молока.  У  народі  пролісок  має  безліч  назв  -  підсніжний  тюльпан,  СОНЧІК,  разлапушнік,  бобрик,  одномесячнік,  великодній  дзвіночок.
2.  Пролісок  -  родич  нарциса.  Вони  належать  до  одного  і  того  ж  сімейства  амарилісових.  Зацвітає  пролісок  негайно  після  сходження  снігу,  починаючи  з  січня,  і  цвіте  до  квітня.

3.  Найбільше  видове  різноманіття  пролісків  існує  на  Кавказі.  Там  було  виявлено  16  видів  пролісків.
4.  У  пролісках  міститься  органічна  сполука  галантамин,  яке  вперше  було  виділено  з  цибулин  підсніжника  Воронова  і  входить  в  список  «Життєво  необхідних  і  найважливіших  лікарських  препаратів».  Галантамін  використовують  для  лікування  залишкових  явищ  поліомієліту  (дитячого  спинномозкового  паралічу),  рухових  порушень,  пов'язаних  з  порушенням  ЦНС  і  інших  захворювань.
5.  Незважаючи  на  те,  що  підсніжник  з'являється  по  весні,  він  здатний  витримати  десятиградусний  мороз.  У  цьому  йому  допомагає  своєрідний  «чохол»  з  тонких  волосків  біля  основи  стебла.
7.  Термін  «галантофілія»  означає  колекціонування  пролісків.  Одна  з  найбільших  колекцій  пролісків  виростає  на  заході  англійського  графства  Глочестершир,  в  містечку  Колсбурн-парк.  Почав  збирати  ці  ніжні  рослини  натураліст  Генрі  Джон  Елвіс  більше  130  років  тому,  в  честь  нього  навіть  був  названий  один  зі  знайдених  їм  в  Туреччині  видів  пролісків  -  «пролісок  Елвіса».
8.  Проліски  нерідко  стають  героями  різних  художніх  творів.  Варто  згадати  хоча  б  казку  Ганса  Християна  Андерсена  «Пролісок»  (1862),  в  якій  розповідається  про  маленького  відважного  квітці  і  про  непостійній  кохання  дівчини,
або  казку  Самуїла  Маршака  «Дванадцять  місяців»  (1942),  де  зла  мачуха  відправила  пасербицю  збирати  проліски  посеред  зими.
9.  У  Червону  книгу    занесено  6  видів  пролісків  -  кавказький,  Лагодехський,  вузьколистий,  широколистий,  підсніжник  Борткевича  і  пролісок  Воронова.
10.  За  незаконний  збір  та  торгівлю  пролісками  громадяни  можуть  бути  оштрафовані  .
Переклала  на  українську  мову  23.06.19          10.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839737
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Тома

Легенда. Квітка сну і мрій.

Легенда.  Квітка  сну  і  мрій.
Легенда  розповідає,  що  богиня  Флора  створила  мак,  щоб  хоч  якось  порадувати  самотню  і  сумну  ніч.
Квітам,  якими  Флора  прикрашала  землю,  були  раді  всі.  І  тільки  одна  ніч  не  раділа  -  бродила  вона,  огорнувши  чорною  вуаллю  голову.  Намагалася  було  зірками  та  жучками-світлячками  розсіяти  морок,  і  все-таки  люди  не  любили  її.  І  Ніч  попросила  Флору:  «Подаруй  мені  такі  квіти,  щоб  люди,  побачивши  їх,  почали  б  любити  мене  ...».
І  тоді  Флора  подарувала  їй  маки.  А  стерегти  їх  змусила  Морфея  -  бога  сну.  Коли  Морфей  хотів  кого-небудь  приспати,  йому  варто  було  тільки  доторкнутися  до  нього  голівкою  маку,  і  той  засинав,  заколисаний  солодкими  мріями.
Навколо  житла  Морфея  простягалися  густі  зарості  квітів  маку,  і  в  кожному  з  них  спочивали  легкі  сни,  які  він  посилав  людям.  Сни  були  найрізноманітніші,  адже  лише  в  одній  тільки  коробочці  маку  майже  тридцять  тисяч  дрібних  насіння.  Саме  тому  мак  не  залишився  тільки  квіткою  мрій  -  він  став  ще  й  символом  родючості.
Коли  зацвітають  маки,  здається  ніби  в  поле  пурхають  легкі  метелики,  і  ось-ось  вся  ця  червона  зграя  підніметься  в  блакитну  височінь.
А  доводилося  вам  хоч  раз  бачити,  як  по  весні  розпускається  ця    квітка?  На  світанку  серед  сірих  вирізних  листя  на  волохатому  стеблі  гойдається  під  вітром  великий  зелений  бутон,  теж  весь  волохатий  в  крапельках  роси.  І  раптом  бутон  лопається.  Зелені  шторки  розсуваються  все  ширше  і  ширше,  а  крізь  них  видно  рожева  смужка.  Клац!  Шторки  впали  на  землю,  і  вітер  похитує  вже  не  зелену  коробочку,  а  ніби  зім'ятий  грудочку  рожевої  цигаркового  паперу.  Наберіться  терпіння  -  зараз  він  теж  почне  оживати,  розправляти  складки.
Червоніють  пелюстки  під  сонцем,  і  ти  мимоволі  стаєш  причетним  до  дивному  чуду:  на  стеблі  розкрилася  огнем  чаша,  а  в  глибині  її  спалахує  чорне    вугіллячко.
Отполихне  жар-квітка    і  почне  кидати  свої  пелюстки.  Охолонуть  вони,  згаснуть  ...  Життя  у  квітки  менше  двох  діб.
Цікаві  факти  про  мак
Мак  (Papaver)  -  рід  трав'янистих  рослин  сімейства  Макові.
Існують  дві  версії  походження  латинської  назви.  Згідно  однієї,  родова  назва  походить  від  латинського  «papaver»  або  грецького  «pavos»  -  молоко  (за  змістом  молочного  соку  білого  кольору);  інша  версія  стверджує,  що  латинська  назва  рослини  походить  від  слова  «papa»  (батько)  і  пов'язане  з  традицією  древніх  римлян  давати  дітям  насіння  маку  для  заспокоєння.
Молочний  сік  маків  називається  «опіум»,  що  в  перекладі  з  грецького  означає  «маковий  сік».
 •  Мак  використовували  в  Давньому  Єгипті  як  болезаспокійливі  засіб,  називаючи  його  сонним  зіллям.  Мак  спеціально  вирощували  на  плантаціях.  Однак  єгиптяни  помітили,  що  використовується  в  великих  кількостях,  зілля  приносить  не  тільки  користь,  але  і  шкоду.  Мак  став  в  Єгипті  символом  сну  і  смерті.
Мак  присвячувався  в  Стародавній  Греції  богам  сновидінь  Морфея  і  сну  Гіпнос.  Букети  або  вінки  з  макових  головок  можна  побачити  на  всіх  зображеннях  цих  богів.  Вважалося,  якщо  Морфей  доторкнеться  до  людини  квіткою  маку,  той  відразу  засинає.  Близько  житла  цих  грецьких  богів  росли  маки,  в  яких,  за  уявленнями  давніх  греків,  були  сни,  що  посилаються  людям.
Протягом  тисячоліть  в  багатьох  країнах  культивують  Мак  снодійний,  або  опійний.  З  його  незрілих  коробочок  отримують  опіум  -  загуснувший  молочний  сік.  Опіум  можна  отримати  тільки  вручну,  чим  і  пояснюється  його  висока  вартість.  З  опіуму  виділяють  кодеїн  і  морфін,  служить    для  виготовлення  болезаспокійливих  і  снодійних  медичних  препаратів  (папаверин  та  ін.)  І  наркотиків.
 До  сих  пір  маки  широко  використовуються  у  фармакології  для  виробництва  опіуму  і  його  похідних.
З  яскраво  забарвлених  пелюсток  маку  роблять  натуральний  харчовий  барвник.
•  Мак  використовують  в  харчовій  промисловості  (насіння  додаються  в  випічку).
 
•  З  часу  закінчення  Першої  Світової  Війни  в  Європі,  США  і  Канаді  мак  символізує  пам'ять  загиблих  у  війнах.
На  початку  листопада  в  Великобританії  червоні  маки  з'являються  на  лацканах  пальто  і  костюмів  буквально  всюди.  11  листопада  тут  відзначають  День  пам'яті  загиблих  у  війнах  (в  річницю  закінчення  Першої  Світової  війни).
 
•  У  Німеччині  існує  традиція,  яку  називають  "Весільної".  В  туфельки  нареченої  висипають  макові  зерна,  для  того  щоб  в  сім'ї  було  багато  дітей.
 
•  На  гербі  Туреччини  виділявся  квітка  маку.
 
На  півночі  Росії  цвітуть  жовті  полярні  маки,  які  виживають  під  льодом.
 
•  Існує  блакитний  мак,  який  росте  в  Гімалайських  горах.  Цей  мак  має  віночки  яскраво-блакитного  забарвлення,  а  тичинки  і  маточки  жовтого  забарвлення,  він  цвіте  три  тижні.
Якщо  насіння  маку  посіяти  під  зиму,  то  навесні  виходять  сильніші  рослини,  які  зацвітають  набагато  раніше  тих,  що  були  посіяні  навесні.
 
Якщо  посів  маків  під  зиму  поєднати  з  декількома  посівами  наступної  весни  з  перервою  в  пару  тижнів,  то  можна  протягом  всього  сезону  домогтися  безперервного  цвітіння.
 
Зелень  маків  після  цвітіння  жовтіє,  висихає  і  зникає.  При  плануванні  посадок  це  слід  враховувати  в  квітнику,  розташовуючи  маки  по  сусідству  з  осінньоквітучими  рослинами  (хризантеми,  кущові  айстри,  седум  і  ін.),  Які  розростуться  до  середини  літа  і  закриють  собою    некрасиві  порожнечі.
Однорічні  маки  в  луговий  зоні  саду  (на  мавританському  газоні)  відмінно  піддаються  натуралізації.
Маки  сусідять  відмінно  з  багатьма  літньоквітучими  рослинами,  чагарниками,  багатолітниками  ,  а  також  з  декоративними  злаками.
Переклала  на  українську  мову      23.06.19          8.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839736
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


I.Teрен

Повзуча реінкарнація

                                                     І
Уже  готова  мафія  нових  
облич  і  лиць  нуворишів  у  Раді  
із  пиками  хирляво-молодих.
І  вови  ситі,  і  овечки  раді.  

Є  лісапета  і  одне  цабе,  
педалі  є  і  очмана  рулює,  
а  ми  уже  очікуємо  дулю  
і    у  клітинку  небо  голубе.  

Які  миряни,  то  такі  й  пророки.  
Ті  самі  гасла  вигаслих  ідей...  
Все  як  було  і  буде  у  людей  
і  не  клює  ворона  круку  око.  

На  ладан  економіка  ірже,    
корупції  неміряної  –  море,  
а  їм  усе  ще,  –  [i]хто  кого  поборе...  [/i]

Гуляють  королі  у  негліже...  
Питається,  –  навіщо  це  чуже
у  перспективі  як  і  апріорі?

                                                     ІІ
Електорату  все  іще  «ВеЗе»,  
але  війна  не  зачиняє  двері.  
Її  реінкарнація  повзе,  
а  шухеру  немає  у  етері.  

У  Раді  –  тихо...  В  Думі  –  суєта!  
Линяє  Зе  і  Пу  його  не  «мочить».  
Уже  немає  у  мішку  кота,  
але  Європа  протирає  очі.  

                                                   ІІІ
Розхитуємо  маятник  біди.  
Уже  на  часі  скасувати  мову
і  незагойні  болячки  орди
нап’ялити  на  голову  здорову.  

І  цього  мало!  На  кону  піар  –
живуча  топоніміка  Росії.  
А  далі  буде  –  за  один  удар
перерубати  вузлики  Гордія.  

Во  славу  визволителів-катів
оздобити  іржаві  п’єдестали  
щурами  тилу,  рилами  штабів,  
які  Союз  тілами  трамбували.  

І  п’ятою  колоною  іде
парафія  конаючої  ери,  
очорнюючи  місію  ідей
у  нації  Шухевича-Бендери.  

І  фарисеї  знову  ожили,
і  моїсеї  збіглися  до  кучі  –
очолити  невидимі  тили
і  дочекатись  видимої  бучі.  

О!  Нащо  нам  такий  печальний  гімн?  
І  у  команді  точаться  дебати,  –
усе,  що  є,  на  інше  поміняти  
і  захопити  Український  Дім.  

О,  дорогі  і  прези,  і  прем’єри,  
як  докучає  ваша  суєта:
і  це  не  те,  і  місія  не  та...  

Але  зайняти  кулуари  мера,  
осміяного  вами  у  партері  –
оце  уже  фатальна  сміхота.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839693
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Зоряна Кіндратишин

ТВОЇ ОБІЙМИ

Боюсь  грози,  хоч  всі  гадають  -  сильна,
Боюся  болю,  хоч  здаюсь  стальна.
Сховай  мене  в  своїх  міцних  обіймах,
Вони  -  мов  крила,  оберіг,  стіна.

Візьми  в  полон,  солодкий  і  надійний,
Лиш  в  клітці  не  замкни  на  сто  замків.
Боюсь  оков,  бо  я  насправді  вільна,
Боюсь  зневіри  між  замрійних  днів.

В  твоїх  обіймах  вільна  ...  божевільна  ...
Від  твоїх  уст  поблизу  моїх  губ.
З  тобою  я  така  слабка  ...і  сильна,
Свята  і  грішна  між  життєвих  згуб!

©  Зоряна  Кіндратишин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839566
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Тома

Цікаві факти про Клеопатру

Цікаві  факти  про  Клеопатру
 
 Ім'я  Клеопатри  носило  кілька  цариць  Древнього  Єгипту,  але  одна  з  них  є  настільки  знаменитою,  що  це  ім'я  асоціюється  у  більшості  людей  тільки  з  нею.    Життя  цієї  дивовижної  жінки  була  складною  і  непростою,  але  завдяки  тому,  наскільки  помітною  і  важливою  фігурою  для  свого  часу  вона  була,  про  біографії  Клеопатри  нам  відомо  досить  багато.    Правда,  не  всі  факти  є  надбанням  широкої  громадськості,  але  ми  це  виправимо.
 Факти  про  Клеопатрі
 •  Всього  історикам  відомо  цілих  шістнадцять  цариць,  що  носили  це  ім'я.    Але  Клеопатра  Сьома,  як  її  називають  історики,  є  саме  тією,  про  яку  всі  думають,  коли  чують  це  ім'я.
 •  У  Стародавньому  Єгипті  жінка  могла  бути  дружиною  фараона,  але  при  цьому  не  могла  офіційно  очолювати  країну.    Клеопатра  використовувала  свого  молодшого  брата,  як  маріонетку  -  коли  йому  було  9  років,  а  їй  вже  18,  вона  вийшла  за  нього  заміж,  і  правила  від  його  імені.    В  цьому  не  було  нічого  дивного,  в  староєгипетських  династіях  шлюби  між  братами  і  сестрами  були  звичайною  справою  (цікаві  факти  про  Стародавньому  Єгипті).
 •  Однак,  через  брат  Клеопатри,  він  же  її  чоловік,  незадоволений  ситуацією,  що  склалася,  підняв  проти  його  повстання.    Воно  мало  всі  шанси  увінчатися  успіхом,  але  на  допомогу  цариці  наспів  Гай  Юлій  Цезар  зі  своїми  легіонами,  і  заколот  був  придушений.
 •  В  історичних  документах  часто  згадується  неймовірна  краса  Клеопатри,  але  немає  ніяких  натяків  на  її  зовнішність.    Так  що  була  вона  насправді  така  красива  -  ніхто  не  знає.
 •  По  материнській  лінії  у  неї  були  африканські  коріння.    Згадок  про  це  в  літописах  немає,  але  так  стверджує  аналіз  ДНК,  проведений  над  останками  рідної  сестри  цариці.
 •  Строго  кажучи,  Клеопатра  була  єгиптянкою,  якщо  говорити  про  походження,  а  гречанкой  з  Македонії.    Сьогодні  землі  стародавньої  Македонії  частково  належать  Греції,  а  частково,  власне,  країні  Македонія.
 •  На  честь  цієї  давньоєгипетської  цариці  були  названі  астероїд  і  кратер  на  планеті  Венера  (цікаві  факти  про  Венеру).
 •  Перші  три  роки  царювання  Клеопатри  були  важкими,  так  як  весь  цей  час  річка  Ніл  розливався  дуже  слабо,  і  люди  шепотілися,  що  в  усьому  винна  цариця,  розгнівався  Ти  богів.
 •  Коли  молода  цариця  Клеопатра  зустрілася  з  Цезарем,  тому  було  52  роки.    Він  закохався  в  неї,  і  в  підсумку  всіляко  підтримував  її  правління,  а  для  її  захисту  навіть  залишив  в  Єгипті  три  римські  легіони.    Правда,  після  загибелі  прославленого  римського  полководця  вони  відбилися  від  рук  і  влаштовували  погроми  до  тих  пір,  поки  їх  не  вислали  назад  в  Рим.
 •  У  тому  віці  Цезар  вже  почав  лисіти,  чого  дуже  соромився.    Щоб  приховати  лисину,  він  почав  носити  вінок  на  голові.    Клеопатра,  добре  розбирається  в  косметології,  намагалася  повернути  йому  волосся,  але  не  досягла  успіху.
 •  Від  Цезаря  Клеопатра  народила  сина,  який  отримав  ім'я  Цезаріона.
 •  Любов'ю  всього  її  життя  був  римський  полководець  Марк  Антоній.    На  зустріч  з  ним  Клеопатра  прибула  на  кораблі  з  пурпуровими  вітрилами,  посрібленими  веслами  і  позолоченої  кормою.    Антоній,  який  розглядав  Клеопатру,  як  політичного  противника,  закохався  в  неї  і  змінив  свою  позицію.    Тривав  цей  роман  10  років,  і  він  став  одним  з  найзнаменитіших  у  світовій  історії.    При  цьому  полководець  до  того  моменту  був  уже  давно  одружений  на  поважній  римської  дамі.
 •  У  Клеопатри  і  Марка  Антонія  було  троє  дітей.
 •  Цариця  Клеопатра  добре  розбиралася  в  різних  отрути.    У  неї  була  своя  лабораторія,  де  вона  з  ними  експериментувала,  а  отримані  суміші  потім  тестувала  на  засуджених  на  смерть  злочинців.
 •  Цариця  і  її  коханий  уклали  договір  про  життя  і  смерті,  пообіцявши  один  одному  померти,  якщо  хтось  із  них  загине.    Обидва  вони  стримали  слово.    Марк  Антоній  наклав  на  себе  руки,  коли  йому  доставили  неправдиве  повідомлення  про  те,  що  Клеопатра  нібито  померла.    Коли  стало  відомо,  що  це  неправда,  він  уже  вмирав  від  рани,  яку  сам  собі  завдав  мечем.    Помер  він  на  руках  у  люблячої  його  цариці,  яка  і  сама  пережила  його  лише  ненадовго.
 •  Римський  імператор  Октавіан,  який  оголосив  війну  Єгипту,  жадав  володіти  Клеопатрою.Однак,  коли  римляни  зломили  опір  єгиптян  і  полонили  її,  цариця  наклала  на  себе  руки.
 •  Пр  життя  Клеопатра  була  так  багата,  що  багато  хто  вірив,  що  вона  має  здібності  перетворювати  інші  метали  в  золото  (цікаві  факти  про  золото).
 •  Після  смерті  цариці  Клеопатри  Єгипет  був  остаточно  підкорений  Римом.
 •  Вважається,  що  саме  вона  першою  придумала  епіліровать  волосся  на  тілі.    Правда,  для  епіляції  вона  користуватися  не  воском,  як  сучасні  дами,  а  особливою  сумішшю  ароматних  смол,  але  суть  залишається  тією  ж.
 •  Син  Клеопатри,  народжений  їй  від  Цезаря,  був  страчений  за  наказом  імператора  Октавіана,  а  її  діти  від  Марка  Антонія  виховувалися  в  Римській  Імперії.    Її  дочка  згодом  стала  дружиною  мавританського  царя.
 •  Ніхто  не  знає,  де  знаходиться  могила  Клеопатри,  і,  напевно,  ніколи  не  дізнається.
 •  Історія  цариці  екранізувалася  вже  кілька  десятків  разів.

Переклала  на  українську  мову        17.06.19              7.56

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839535
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


dovgiy

***

Хочу  слово  своє  донести  до  сердець
Багатьох-багатьох,  з  ким  не  бачусь  в  ці  дні.
Річка  часу  пливе  у  один  лиш  кінець
І  все  менше  лишається  бути  мені.
Не  сумую  за  тим,  що  за  обрій  пішло,
Не  жалкую  за  тим  що  у  днях  не  зберіг
Ще  і  досі  в  душі  зберігаю  тепло
Від  колишніх  близьких,  яких  бачити  міг.
Вдячний  долі  за  те,  що  ви  поруч  були,
Що  давали  надію  на  дружбу  й  любов
Хай  ви  тихо  від  мене  назавжди  пішли
Зло  не  буде  чорнити  прокляттями  кров.
Я  не  вмію  клясти.  Не  навчився  в  житті.
Відпускаю  від  себе,  наче  птахів  в  політ
Хай  щастить  вам  на  вашім  життєвім  путі
І  хай  небо  дарує  вам  многая  літ!
Хай  без  мене  це  буде…  ну,  що  ж,  хай  і  так!
Не  збираюсь  просити  у  когось  жалю
Досить  того,  що  я,  наче  зранений  птах
Іще  прагну  до  неба,  де  мрію  люблю.
Своє  слово  розправлю  потужним  крилом
Піднімусь  над  оцим  примітивним  буттям
І  до  зір  полечу  над  байдужості  злом
Щоб  здолати  його  голубим  почуттям.
Попри  всю  гіркоту  пережитих  невдач,
Або  помилок  прикрих,  ще  тліє  в  душі
Ніжна  іскра  любові,  що  часом  як  плач,
Виливається  зовні    у  щирім  вірші.
Коли  плаче  душа,  коли  серце  щемить
Неможливо  щось  штучно  складати  в  рядки
І  яка  ж  то  бажана  омріяна  мить
Коли  править  натхнення  рухом  руки.
Моя  мрія…  нехай  у  цей  час  як  міраж
Виринає  в  свідомості  ніби  мана
Я  цю  жінку  бажаю  щодня  і  щораз
Бо  вона  ніби  сонце  на  небі  –  одна
Стільки  літ  я  шукав  поміж  тисяч  зірок
Стільки  літ  її  кликав  до  свого  гнізда
Та  ніяк  не  приходив  для  зустрічі  строк
Не  давала  можливості  люта  біда
А  коли  вже  зустрілись,  то  тільки  і  зміг
Запитати  її:  де  ж    раніше    була?
Наче  промінь  осінній  зайшла  на  поріг,
Осліпила  надією  й  далі  пішла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Надія Башинська

ЛІТЕЧКО

Цілувало  яблуньку,  обнімало  грушечку,
наливає  вишеньку,  рясну  щебетушечку.

Хазяйнує  в  полечку,  золотить  там  житечко.
У  гайочку  нашому  розсипає  квіточки.

Працювало  з  раночку,  трішки  натомилося.
На  місточку  нашому  відпочить  спинилося.

Рибеняток  пестило,  хвильками  плескалося,  
з  нами  тепле  літечко  в  річечці  купалося.

Поряд  з  теплим  літечком  на  місточку  всілися,
із  веселим  літечком  всі  ми  веселилися!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839113
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тома

Кульбабки в саду і цікаві факти про них.

Кульбабки    в  саду  і  цікаві  факти  про  них.
     Ранньою  весною,  як  тільки  зійде  сніг,  в  саду  першими    з’являються    жовтенькі,  сонячні  кульбаби.  А    через  декілька  днів  вкривають  землю  жовтим  килимом.  
       Мені  дуже  подобаються  ці  чудові,  зігріваючі  погляд  ,корисні  для  сада  і  людини  рослини.
Вчора    в  захваті  прочитавши  цікаві  факти  і  легенди  про  ці  квіти.    Ще  більше  переконалась  в  іх  цілющих  властивостях  і  позитивно  впливаючих    якостях    в  весняний  період,  коли  навкруги  ще  все  сіре,  ішші  рослини  ще  не  прокинулись  від  зимової  спячки,  а  ці  маленькі,  яскраві  сонечка  ранком  розкриваються,  зігрівають  погляд  і  піднімають  настрій.
     В  травні  прочитавши  цікаву  статтю  про  цілющі  властивості  коренів  одуванчика,  які  мають  сильніші  властивості  ніж  любий  антибіотик,  попросила  чоловіка  викопати  корінців.  Корінці  добре  промила,  просушила,  а  потім  заварювала  і  пила  приємний  на  смак  напій.
     Щодня  звертаюсь  до  Всевишнього  з  подякою  за  все,  що  маємо  і  користуємось,  що    дає  оточуюча    природа,  яка  змінюється  кожного  дня,  чарує  погляд,  заряжає  позитивом,  а  крім  всього  ще  багато  рослин  і  плодів  корисні  і  поживні!!!
18.06.19 15.48  
На  фото  одуванчики  в  нашому  саду.

Цікаві  факти  про  кульбаби
 
Повсюдно    ростучі  кульбаби  добре  відомі  людству  з  давніх  часів,  тому  що  ці  звичайні,  здавалося  б,  квіти  мають  ряд  дуже  корисних  властивостей.  Але,  звичайно,  більшості  з  нас  вони  знайомі  по  дитинству,  коли  так  весело  здувати  їх  пухнасті  насіння  і  дивитися,  як  вони  летять  за  вітром.  А  ось  античні  вчені  швидко  розпізнали  цілющі  властивості  цієї  рослини,  і  навчилися  застосовувати  його  в  медицині.  Втім,  ці  квітки  можуть  похвалитися  дійсно  великим  спектром  свого  застосування
Факти  про  кульбаби
•  Звичні  нам  кульбаби  цілком  офіційно  називаються  «лікарськими»,  так  як  саме  вони  використовуються  в  народній  медицині  вже  багато  століть.
•  Коріння  деяких  видів  кульбаб  містять  каучук,  тому  ці  види  колись  розлучалися  з  метою  виробництва  гуми.  Потім  з  витіснили  каучукові  дерева,  але  зараз  ведуться  розробки  по  виробництву  гуми  з  соку  кульбаб.
•  При  укусі  бджоли  молочний  сік  кульбаби  позбавляє  від  болю  і  пухлини  (цікаві  факти  про  бджіл).
•  На  одній  голівці  кульбаби  близько  200  пухнастих  насіння,  а  загальна  їх  кількість  з  куща  може  досягати  7000.
•  З  пелюсток  кульбаб  роблять  варення  і  вино.
По  кульбаби  можна  стежити  за  часом.  На  світанку,  близько  шостої  ранку  (в  середній  смузі  Росії)  ці  квіти  розкриваються,  а  о  третій  годині  дня  закриваються,  з  точністю  до  декількох  хвилин.
•  У  Китаї  кульбаба  називають  овочем,  оскільки  тут  він  часто  вживається  для  приготування  різних  страв.
•  З  підсмажених  коренів  звичайного  кульбаби  роблять  напій,  який  може  служити  сурогатом  кави.
•  Кульбаба  -  дуже  популярна  їжа  в  Італії.  У  багатьох  ресторанах  можна  знайти  в  меню  страви  з  кульбаб,  які  навіть  подають  на  урочистостях.  Для  місцевих  ця  квітка  вважається  делікатесом  (цікаві  факти  про  Італію).
Позбутися  від  кульбаб  непросто  -  ця  рослина  має  вражаючими  здібностями  до  регенерації,  і  може  відновити  популяцію  навіть  з  частини  сильно  пошкодженою  кореневої  системи.
•  У  передгір'ях  Кавказьких  гір  зустрічається  незвичайний  вид  кульбаб,  з  пелюстками  пурпурного  кольору.
•  Кульбаба  відвіку  використовувався  в  їжу  різними  народами,  його  вживали  ще  як  індіанці,  так  і  перші  колоністи  в  Північній  Америці  (цікаві  факти  про  Північну  Америку).
У  США,  штат  Огайо,  кожну  першу  суботу  травня  святкується  День  кульбаби.  У  цей  день  люди  прикрашають  одяг  кульбабами  і  готують  з  цих  квіток  різні  страви.
•  У  бельгійському  місті  Оі  з  кульбаб  варять  пиво.  Тут  же  ці  квіти  додають  навіть  в  паштет.
•  На  території  Кольського  півострова  в  Росії  росте  Кульбаба  белоязичковий,  що  має  білі  пелюсточки  з  жовтою  серединою.  Це  рідкісна  рослина  занесено  в  Росії  в  Червону  книгу.  Більше  ніде  цей  унікальний  квітка  не  зустрічається  (цікаві  факти  про  квіти).
Кульбаба  користується  широкою  популярністю  і  в  народній  косметиці:  маска  з  його  свіжого  листя  живить,  зволожує  і  омолоджує  шкіру,  а  настій  квіток  відбілює  ластовиння  і  пігментні  плями.
•  Кульбаби,  яких  існує  понад  тисячу  «дрібних»  видів  і  близько  сімдесяти  так  званих  «великих»,  поширені  повсюдно,  за  винятком  високогірних  районів  і  арктичних  широт.
Переклала  на  українську    мову        18.06.19            15.23


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839208
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Олекса Удайко

ОСТАННІЙ АТЕСТАТ

[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]

[i][b][color="#065e6e"]Земне  життя  –  збирання  атестатів,
Що  раз-по-раз  виписує  життя  –  
І,  попри  вік,  положення  та  статі,
Підкреслює  його  –  життя  –  знаття.

Народження,  навчання  чи  женіння  –
Всі  акти  –  дії  –  стверджує  папір.
Які  б  в  путі  не  правили  тяжіння,
Нотаріус  –  найперший  поводир.

Не  всі,  одначе,  гербові  печаті
Свідоцтва  мають…  Є  іще  й  такі,
Як  зошити,  як  книги  непочаті  –
Слова-похвали,  помисли  леткі.      

Та  найкрутіші  з  них  підводять  риску  –
Яке  життя  ти  апріорі  мав:
Чи  не  було  від  нього  пусто-тріску,  
Чи  не  робив  ти  недоладних  справ.

Той  атестат  не  писаний,  а  усний  –
В  громади…  і  сім’ї  у  голові…
І  дай  то  Боже,  щоб  було  не  пусто  –
Як  бланки  незаповнені…  Нові.[/color][/b]

14.06.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Світла(Світлана Імашева)

Літо дитинства

Засвіт  прокинулось  літо,
Гляне:  в  покосах  село;
Пахне  суницею  й  цвітом  ,
Сонцем  медовим  тепло.

Голос  відра  -  від  криниці,
Дзумкіт  ранковий  бджоли…
В  роси  -  квітучі  косиці
Трави  червневі  вплели.

В  березі    дзвінко-врочисто
Клепле  дідусь  мій  косу;
З  гаю  суничне  намисто  -  
Літа  дарунок  несу.

Пахне  далеке  дитинство
Теплим,  парнИм  молоком,
Хлібом  бабусиним  чистим,
М’яти  сумним  холодком.

Сниться  між  соняхів  хата,
Дідова  казка  стара…
Кличе  бабуся  завзята:
-  Йди-бо,  дитино,  пора!

Йду,  поспішаю,  минаю
Миті,  і  дні,  і  роки…
Спогади  рідні  вплітаю
В  пам’яті  тихі  рядки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Леся Утриско

Живемо

Живемо  

Ну  скільки  ще  ридати  Україні?
Скільки  століть  вмирати  за  ніщо?
Скільки  ще  жити  в  болю  та  руїні?
За  що  їй  кара  ця?  Скажіть?  За  що?

Голодомор,  Чорнобиль  -  були  Крути,
Були  Яри  і  ростріл  без  причин,
Були  мечі,  були  й  ординські  кнути,
Могил  мільйони,  Боже,  без  провин...

І  нині  знов  вмирають  без  провини,
Нема  причини,  щоб  лилася  кров,
Лиш  сльози,  Боже  -  в  них  болючі  днини,
Війна  та  смерть  панують  знов  і  знов.

Так  правді  важко  бути  нині  вільній,
Де  воля  у  кайданах...  без  розмов,
За  душу  продану  втрачається  і  гідність:
О  боле  мій!  Розятрений  ти  знов...

Одна  лишень  вина  -  бо  УКРАЇНЕЦЬ,  
Ненавидить  весь  світ  чомусь  слов’ян,
Усім  на  світі  цім  готовий  вІнець  -  
У  світі,  де  живемо,  мов  бур’ян.

Керують  світом,  в  крові,  брудні  гроші  -  
До  млості  розмальований  папір,
В  них  сатана  й  безбожники  -  вельможі,
І  дикий  рик,  і  смерть,  мов  дикий  звір...

Живемо,  люди,  дико,  мов  бур’ян...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838556
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дерево бажань

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Загадую  для  України  миру.
Достатньо  людям  вже  отих  страждань,
Нехай  Господь  дасть  найміцнішу  силу.

Достатньо  вже  війни  на  цій  землі,
Достатньо  сліз,  що  проливають  діти.
Нехай  пісень  співають  солов'ї,
Дзвінкоголосі  голосять  трембіти.

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Там  тихо  так,  не  чути  навіть  вітру.
У  кожнім  серці  стільки  ще  чекань
І  душ  отих  розкиданих  по  світу.

Хай  сплять  вночі  спокійно  матері,
Хай  зорі  в  небі  світять  беззупинно.
Як  хочу  я,  щоб  мир  був  на  Землі
І  сміх  дитячий  линув  щохвилинно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Валентина Малая

Скрізь, де б не був, - не схибити зумій

[i]/  ремейк  на  твір  [b]Олекси  Удайка  
"ОДНОКЛУБНИКАМ  "[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918

[b]Скрізь,де  б  не  був,-  не  схибити  зумій,
Все,що  не  робиш,-досконалості  тримайся
Не  будь  у  справах  пусто-веремій*,
Все,що  Святе,-  у  тому  порпайся  й  купайся!

Що  сієш,брате,те  і  пожинай.
Тому,що  слідує,-  колись  була  причина...
Випробування  долі  всі  здолай.
У  духа  буде  хай  лиш  біла  одежина.

Учись  у  всього  і  також  у  всіх,
Будь  спостережливим  ,простим  у  спілкуванні.
І  розберись,де  істина,де  гріх...,
Щоб  кроки  були  чисті  ,світлі  й  бездоганні...

І  не  гнушайся  метровських  повчань,
Лови  щасливі  миті  крок  за  кроком...
Все  ж  починається  із  цілей  і  бажань
Помилки  власні  будуть  хай  тобі  уроком...
10.06.2019р.[/i][/b]

[b]*ВЕРЕМІЯ[/b],  ї,  жін.,  розм.

[i]1.  Сильний  крик,  галас  з  метушнею,  безладним  рухом.  
2.  Вир,  вихор,  коловорот.
♦  Завдати  веремії  —  викликати  замішання,  зчинити  колотнечу.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838361
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2019


Крилата

ЯК ЖЕ ХОЧЕТЬСЯ

Як  же  хочеться  дневі  до  кави  подати  андрути,
Щоб  споживши  їх,  він  усміхнувся  й  пустився  у  крос.
Як  же  хочеться  жити  на  повну  і  впевненим  бути,
Що  ні  нині,  ні  завтра  ніхто  не  загине  в  ООС,

Як  же  хочеться  пахощі  цвіту  вбирати  у  груди,
Милуватися  лугом  квітучим    і  небом  над  ним,
Не  ревіння  гармат,  чути  співи  пташині  повсюди.
Бути  вільним  у  світі  і  бути  зі  світом  одним.

Як  же  хочеться  пити  на  вірі  замішаний  спокій,
Від  якого  плететься  на  серці  віночок  із  руж,
Пісню  щастя  співати  і  брати  в  ній  ноти  високі  –  
Чисто-щиро  і  так,  щоби    все  танцювало  довкруж.

Як  же  хочеться  знати,  що  й  завтра    блистітимуть  зорі,
Сонце  грітиме  землю  промінням,  шумітиме  ліс,
Що  на    захисті  волі  стоятиме    совість  в  дозорі,
Що  не  пхатиме  світові  палиць  ніхто  до  коліс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838344
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Яремчук Олександр

"Мрії Мрійників"

Затягнули  небо  хмари,  Тай  не  видно  сонця.
Сидимо  ми  по  хатах  -  дивимось  в  віконця!
Між  собою  щось  тихенько  там  собі  бурмочем,
Позаклеювали  вуха  дуже  міцним  скотчем!
Лазимо  в  пітьмі  в  Фейсбуці,
Щось  там  все  читаєм,
І  новини  України  запиваєм  чаєм!
Все  чекаємо,  хто  ж  прийде,  зробить  нас  щасливим?
Але  поки  діждемося,  то  пес  стане  сивим!
Бо  нікому  не  потрібне  наше  з  вами  щастя,
Поки  самі  не  здобудем  собі  самовластя!
Поки  будемо  казати  "  моя  хата  з  краю",
Доти  ми  не  зберемося  в  одну  сильну  "зграю"!
В  ту  що  зможе  об'єднати  синьо-  жовтий  стяг!
Ту,  що  Небо  призиває  до  нових  звитяг!
Ту,  що  ненька  Україна  вже  давно  так  жде,
Ту,  що  зможе  в  руки  взяте  то  життя  нове!
Тільки  гуртом,  тільки  разом  зможемо  пройти,  
Шлях  тернистий,  шлях  почесний,  шлях  до  чистоти!
Чистоти  в  думках,  у  діях,  чистоти  в  серцях!
Тож  давайте  вже  єднатись  почнем  на  місцях!
Не  потрібні  тимошенки,  всякі  там  ляшки,
Ні  тарути,  ні  насіри,  ні  медведчуки!
Їх  багато  так  "вродило"  щоб  нас  роз'єднати!
Щоб  не  могли  за  майбутнє  всі  разом  ми  стати!
Щоб  не  змогли  в  Україні  щось  ми  поміняти!
Але  нас  людей  багато  -  нас  не  подолати!
Україна  ще  розквітне!  Сонце  нас  зігріє!
Головне  в  життя  втілити  оту  НАШУ  мрію!

Вересень.  2018.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838317
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Galkka2

До дня Батька (16. 06. 2019)

Батько  милий,  батько  любий,
Гляньте  у  віконце,
Посміхнеться  ніжно-ніжно,
Навіть  в  холод  сонце.
Ви  для  нас  також  Світило,
Що  веде  в  любові,
Ваше  серце  завжди  щире,
Затишно  в  розмові.
Мало  слів  ми  Вам  сказали,
Мало  уклонились,
Ви  завжди  весь  світ  тримали,
Богові  молились,
Ми  прийдемо  в  рідну  хату,
Ви  нас  обіймете,
А  тепла  від  Вас  багато,
Ви  нас  бережете.
Ми  із  Вами  завжди  діти,
Тридцять  нам  чи  сорок,
Добре  разом  всім  сидіти,
В  середу  й  вівторок,
Скажем  ще  раз:  «Ви  –  чудові»
«Ви  –  прекрасний  батько!»
Хай  життя  іде  в  любові,
І  для  нас  це  щастя!

І  другому  батькові)))))

Таточко,  ріднесенький,
Ви  для  нас  опора,
Встанете  ранесенько,  
Хоч  втомились  вчора,
Сердечко  застелите,
Прямо  нам  під  ніжки,
Віру  ще  й  поселите,
З  щастя  всі  доріжки.
Ми  до  Вас  приходимо,
В  батьківську  оселю,
Тут  любов  примножимо,
Сядем  за  вечерю,
У  біді  розрадите,
Разом  порадієм,
Вічно  щось  порадите,
І  тепло  лелієм.
Ми  для  Вас  всі  діточки,
Хоч  вже  є  онуки,
Наче  в  верби  гілочки,
Ми  тримаєм  руки,
Ви  могутнім  стовбуром,
Стали  для  сім’ї,
Доки  є  Ви  з  мамою,
І  щасливі  ми.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838342
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Олекса Удайко

В ОДНІЙ РОДИНІ

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
В  повазі  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –    як  чаяння  свої,    
Й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Ганна Верес

Коли осінню казку доля тче

Коли  осінню  казку  доля  тче,
А  спрагле  серце  літепла  ще  просить,
Як  добре,  коли  є  оте  плече,
Якому  можна  виплакати  сльози!

Коли  ж  його  в  твоїм  житті  нема,
І  серце  льодом-кригою  укрилось,
Тоді  в  душі  поселиться  зима,
І  горе,  коли  з  цим  душа  змирилась.

Хай  доля  тче  осіннє  полотно,
А  ти  навчись  і  в  нім  знаходить  радість:
У  тій  красі,  що  бачиш  за  вікном.
Запам’ятай:  життя  –  це  не  паради.
4.02.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837872
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Надія Башинська

ЯКБИ ПТАШКОЮ БУЛА…

Якби  пташкою  була,  якби  мала  крила...
Полетіла  б  я  додому,  на  тиночку  б  сіла.

Якби  вийшов  батечко  -  його  б  не  впізнала.
Давно  дома  не  була...  Гірко  б  заридала.

Якби  вийшов  братець  мій,  для  нього  б  співала.
Та  журлива  пісня  та...  Не  знаю,  що  б  мала.  

Якби  вийшла  сестронька,  я  б  заворкувала.
Погладила  б  крилечка  та  й  зерняток  дала.

А  матуся  б,  рідная,  серденьком  відчула.
Запитала  б:"Донечко,  де  так  довго  була?"  

Я  б  сказала  матінці,  що  гірка  чужина.
Дома  добре,  бо  тут  є  вся  моя  родина.

Скільки  ж  будем,  людоньки,  по  світах  ходити?
Чи  ж  Вкраїна  нам  не  мати?  Чи  ми  їй  не  діти?

Якби  пташкою  була,  якби  мала  крила...
Полетіла  б  я  додому,  на  тиночку  б  сіла.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837713
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Донець Олександр Віталійович

Щокою котиться сльоза

Щокою  котиться  сльоза,
Велика,  наче  горошина.
И  з  губ  злітає  як  журба,
Ти  ще  не  вмерла  Україна.

Куди  не  глянеш  видно  скрізь,
Затиснуті  ганьбою  зуби.
Батьки  нам  будували  Рай,
Його  нема  лиш  горе  всюди.

Кохана  ненька  Україна,
Чому  ж  ти  стала  як  чужа.
Нема  ні  де,  мого  шматочка,
Навкруг  лиш  панівська  межа.

Мої  нащадки  б’ють  кремлівців,
Навік  вмирає  рідна  кров.
А  депутатська  гільйотина,
Співає  гучно  про  любов.

Так  ось  як  ми  запанували.
Ніхто  вже  не  живе  добром,
Нащадки  з  милої  України.
Біжать  в  Європу  табуном.

Про  щастя  нам  співає  муза.
За  гроші  продають  усе.
Стоїть  країна  гола  й  боса.
А  депутат  добро  гребе.

Ты  ж  депутат  скотина  люта.
Коли  ж  ти  падло  нажерешся.
Коли  твоє  брехливе  горло.
Народним  гнівом  захлинеться.

Про  щастя  бреше  телевізор.
Брехня  вкриває  все  кругом.
Поки  не  вмерла  Україна.
Рятуймо  всі  її  гуртом.

Щокою  котиться  сльоза,
Велика,  наче  горошина.
И  з  губ  молитвою  зліта,
Живи  щасливо  Україна.

[youtube]https://youtu.be/rIGqU_nQfLI[/youtube]

©  Александр  Донец  2017  г.  Видео  2019  г.
Св.  №117062910146  
©  Мирослав  Скорик  –  Мелодія.  Духовний  гімн  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837814
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пісню вам співає українка ( слова до пісні)

Квітує  літо  на  долоні  у  теплім  промені  сади,
Поспіли  ягоди  червоні,  візьми  у  руки  їх  збери.
І  лине  пісня  понад  краєм,  співають  дзвінко  солов'ї,
Чарівний  ранок  зустрічає  в  обійми  нас  бере  свої.

Приспів:

Там  де  солов'ї  щебечуть  дзвінко,
Де  квітує  сонячний  розмай.
Пісню  вам  співає  українка,
Зашумить,  підхопить  водограй

Малює  літо  натюрморти,  дарує  запашний  букет,
Нектар  збирають  бджоли  в  соти,  скуштуємо  солодкий  мед.
Міцні  кохання  перевесла,  лягли  у  серце  теплим  днем,
Так  швидко  пролетіли  весни,  ми  їх  тепер  не  доженем.

Приспів:

Попереду,  ще  буде  осінь  і  впаде  листя  нам  до  ніг,
Холодними  хоч  стануть  роси,  та  серце  гріє  оберіг.
В  коханні  є  велика  сила,  звучить  мелодія  сердець,
Вона  розправить  в  небі  крила  і  поведе  нас  під  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Sukhovilova

різні…

ми  різні  люди,
в  нас  різні  долі
у  когось  нічка,  а  в  когось  день,
в  нас  різні  згуби,
в  нас  різні  болі
і  різні  форми  земних  натхнень.

в  нас  різний  одяг
і  танці  різні,
у  когось  румба,  а  в  когось  вальс,
в  нас  різний  потяг
дороги  сніжні
і  різні  друзі,  що  люблять  нас.

ми  різні  зовні,
в  нас  різні  очі
і  кожен  бачить  по  своєму  світ,
чужі  і  кровні,
сліпі  й  пророчі,
у  комусь  вогник,  у  комусь  лід.

в  нас  різна  віра
і  різні  мрії
у  когось  кава,  а  в  когось  джин,
в  нас  різна  міра
і  різні  вії
і  різна  кількість  на  них  сльозин.

в  нас  різні  руки
і  різні  ноги
і  різне  серце  пульсує  в  нас,
в  нас  різні  муки
і  різні  боги,
в  нас  різні  дії  і  різний  шанс.

в  нас  різні  тіні
і  різні  душі,
у  когось  сонце,  у  когось  сніг,
в  нас  різні  стіни,
моря  і  суші,
у  комусь  святість,  а  в  комусь  гріх.

думками  різні
і  різні  в  слові,
у  когось  шепіт,  а  в  когось  крик,
є  ранні  й  піздні,
старі  і  нові,
хтось  проти  течій,  а  хтось  вже  звик.

але,  ми  схожі,
бо  всі  ми  люди,
одна  планета  і  часу  плин,
ми  діти  Божі
живем  повсюди,
лиш  ролі  різні,  сюжет  один...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837717
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Sukhovilova

люблю дивитись…

люблю  дивитись,  як  ти  спиш,
як  вії  чорні  ледь  тремтять,
як  ти  розніжено  лежиш  -
а  за  вікном  дощі  біжать...
я  тут,  з  тобою,  ти  -  десь  там
в  світах  незвіданих  летиш,
бредеш  наперекір  вітрам
і  на  окрайку  прірви  спиш...
десь  там,  де  час  в  ріці  завмер,
де  заросла  в  душі  діра,
біжиш  землею  з  ефемер,  
а  в  небі  пара  жовтих  Ра...
десь  там,  де  траси  всі  мовчать,
сансара  крутиться  в  полях,
де  арфи  вдалині  звучать,
нектар  печеться  на  вустах...
десь  там,  де  серце  не  болить,
цвіте  сторіччями  жасмин,
де  вічністю  здається  мить,
де  тіло,  наче  із  краплин...
де  Марс  кружляє  поміж  хмар,
в  пустелях  -  зоряний  пісок,
де  злазить  зі  спини  тягар,
і  ти  летиш,  зробивши  крок...
я  тут,  з  тобою,  ти  -  десь  там,
де  зникли  сльози,  горе,  страх,
де  ніздрі  пестить  фіміам,
де  сонця  два  у  небесах...
люблю  дивитись,  як  ти  спиш,
як  вії  чорні  ледь  тремтять,
як  ти  розніжено  лежиш  -
а  за  вікном  дощі  біжать...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837596
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Валентина Ланевич

Життя, що сонце, йде за горизонт.

Життя,  що  сонце,  йде  за  горизонт,
В  рутині  сірій  час  спливає.
Подій  вервечкою  старий  альбом
Зрине  у  пам’яті  й  зникає.

Скупа  усмішка  втомлене  чоло
Освітить  поспіхом  в  бажанні.
Щось  відбулось,  щось  щезло,  як  на  зло,
У  Лету  кануло  в  чеканні.

Ще  зійде  місяць  німотою  в  ніч,
В  холоднім  видиві  яскравім.
Та  годі  скинути  хреста  із  пліч,
Він  з  волі  Господа  в  опалі.

Душа  оголена,  мов  сухостій,
Що  вп’явсь  корінням  у  землицю.
Любові  вірна  -  істині  простій,
Шукає  силу  там    -  живицю.

02.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Волинянка

Летіло щастя

Летіло  щастя  світом  на  вітрах,
В  полях  ромашками-волошками  сміялось,
Гуляло  по  дібровах  і  горбках,
Когось  минало,а  до  когось  поверталось…

Палало  щастя  в  вранішній  зорі,
На  серці  мріями  натхненними  співало,
В  старенької  бабусі  у  дворі
Дитячим  голосом  раділо,  щебетало…

Котилось  втомою  по  зораній  землі,
В  садку  у  затінку  дерев  відпочивало,
Ховалось  в  мудрій  зморшці  на  чолі,
З  війни  свого  синочка  зустрічало…

Давало  клятву  вірності  удвох,
Землі  святої  грудку  цілувало,
У  перемозі  після  сотні  спроб,
Себе  частинку  щастя  дарувало…

А  всі  чекають  щастя  неземне,
У  королівських  шатах,  ідеальне.
Проходить  щастя,  як  і  все,  мине…
Воно  таке  –  буває  і  прощальне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837294
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Надія Башинська

ЯКА КРАСИВА У МЕНЕ СЕСТРИЧКА!

         Гратися  дзеркальцем  маю  я  звичку.
Прокинувся  зранку...  не  збудить  би  сестричку.
Дзеркальце  знову  в  руках  я  вертів.  З  нього  на  
яблуньку  зайчик  злетів.
-  Доброго  ранку!  -  привітавсь  він  до  всіх  і  став  
розсипать  по  листочках  свій  сміх.
         Сміх  той  розсипавсь  по  всьому  садочку.
Розвеселив  він  курчаток  і  квочку.  
Ой,  як  стрибав  він,  де  наше  подвір'я!  Позолотив
каченяточкам    пір'я.  Довго  за  зайчиком  бігав
Барбосик,  бо  той  лоскотав  йому  хвостика  й  носик.
         Ще  розбудив  він  маленьке  ягнятко.  Гладив  по  
спинці  корову  й  телятко.  Верхи  катавсь  на  гнідому  
коні...  та  й  заяснів  у  мене  на  вікні.
         По  занавісках  стрибав...    і  гойдався.  На  килимку  
трішки  він  потоптався.  В  кріслі  посидів  маленький  
мій  гість...  й  чомусь  тихенько  на  стелю  поліз.
Там  пострибав.  Полежав  на  дивані...    та  й  сів  на  щі-
чку  малесенькій  Тані.
         Таню,  звичайно,  він  розбудив.  Видно,  що  цього  
дуже  хотів.
Таня  проснулася,  очки  відкрила.  Сама,  мов  промін-
чик,  вона  заясніла.  
         Сонячний  зайчик  в  волоссі,  мов  стрічка.  
Яка  красива  у  мене  сестричка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 112

[b][i][color="#590707"]За  рекою  возле  пня
С  меня  милый  платье  снял,
Говорит    -  размер  жены,
А  наряды  ей  нужны!

Зря  зашла  я  к  бабке  в  дом,
Настоящий  там  дурдом.
Бабка  зелье  варит  в  чане
Приворот  готовит  Ване!

Не  ходил  бы  ты  милок,
В  свои  тридцать  на  горшок.
Ну  не  зрелище,  а  жесть,
Туалет  же  в  доме  есть!

Все  испортил  соловей
В  жизни  Вани  и  моей.
Нафиг  нам  те  птичьи  трели,
Ми  ж  не  в  роще,  а  в  постели!

Меня  сватать  приезжали,
Но  случилася  беда.
Завернул  жених  мой  к  Гале
Видно  вовсе  он  Балда...

Нам  деревню  сглазил    кто-то
И  не  в  шутку,,  а  всерьез.
У  парней  теперь  икота,
А  у  девушек  -  понос!!

Мимо  тещиного  дома
Специально  я  ходил.
Ну  не  вышло  без  погрома
Вновь  забор  ей    развалил.

Спит  Анфиса  и  не  чует
Снится  сладкий  сон  вдове!
А  сосед  зерно  ворует
Перенес  уж  тонны  две!

Научилась  медицина
Деток  в  колбах  размножать
У  меня  уже  три  сына...
Будем  дальше  продолжать!!

Назову  козу  Эдита
И  озвучу  не  тая,
Что  не  чёсана,  не  мыта,
Как  соседушка  моя.

У  барана  моего.
Удаль  боевая.
Острием  своих  рогов
Всех  вокруг  бодает!

А  в  курятнике  -  война.
Там  два  вора  бьются.
В  тучи  спряталась  луна,
А  куры  смеются!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837249
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хай    незбагненною,  –
Я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  дошку"!  
                                                                 Без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 01.06.2019


Надія Башинська

Я НЕ БОЮСЬ СЛЬОЗИ, ХОЧ І ГІРЧИТЬ В МЕНІ…

Я  не  боюсь  сльози,  хоч  і  гірчить  в  мені.
Ту  гіркоту  не  випити...  всяк  знає.
Я  не  боюсь  грози,  яку  несуть  громи.
Боюся  ту,  що  душу  навпіл  крає.

Люблю  я  теплоту,  вона  зігріє  всіх,
й  теплом  своїм  я  можу  поділиться.
Побільше  б  доброти,  вона  є  для  усіх.
Не  буду  з  тим,  кому  вона  лиш  сниться.

Радію  я  зорі,  що  світло  нам  несе.
Усім  воно  дорогу  осяває.
Боюся  темноти,  що  густо  так  цвіте
у  душах  тих,  хто  совісті  не  має.

Я  не  боюсь  труда,  бо  він  звеличить  всіх.
Де  треба,  у  труді  і  я  схилюся.
І  за  любов,  що  є  найбільшою  для  нас,
в  молитві  щирій  Богові  вклонюся.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836902
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Надія Башинська

ДОРОГА В КОЖНОГО СВОЯ!

Дорога  в  кожного  своя...  біжить  у  світ  широкий.
В  тебе  -  твоя,  в  мене  -  моя...  на  ній  є  наші  кроки.
Вона  біжить,  немов  потік,  її  нам  не  спинити.
Як  хороше  у  світі  жить,  якщо  вмієш  любити!

Дорога  в  кожного  своя,  засіяна  хлібами.
Тут  чути  пісню  солов'я  і  ніжний  голос  мами.
Тут  чути  пісню  солов'я  і  ніжний  голос  мами...


Біжить  вона  і  через  гай,  там  де  в  танку  берізки.
Над  ними  грозами  шумлять  і  ллють  хмарини  слізки.
О,  скільки  тут  усього  є...    йому  можем  радіти.
Як  хороше  у  світі  жить,  якщо  вмієш  любити!

Дорога  в  кожного  своя,  засіяна  хлібами.
Тут  чути  пісню  солов'я  і  ніжний  голос  мами.
Тут  чути  пісню  солов'я  і  ніжний  голос  мами...

Дорога  в  кожного  своя,  тут  радощі  й  печалі.
Отримаєш,  що  заслужив...  не  завжди,  що  чекали.
Життя  всіх  мудрості  навчить...  бо  ми  ж  його  є  діти.
Як  хороше  у  світі  жить,  якщо  вмієш  любити!

Дорога  в  кожного  своя,  засіяна  хлібами.
Тут  чути  пісню  солов'я  і  ніжний  голос  мами.
Тут  чути  пісню  солов'я  і  ніжний  голос  мами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Волинянка

Ранок

Дивлюсь  у  захваті,  не  вимовлю  і  слова:
Відкрилися  ворота  райські  на  землі!
І  полилась  мелодія  чудова
Понад  житами  ранньої  зорі!

Духмяним  різнотрав’ям  диха  вітер,
Співають  серенади  цвіркуни,
Полощуть  в  річці  верби  коси-віти,
Чаклують  ранок    в  небі  чаклуни.

Потягуються  на    лататті  малі  жабки,
Ще  бусел  спить  –  весь  світ  іще  для  них,
Стрибають  в  лози,  грають  ляпки-лапки,
Сміється  в  вуса    добрий  водяник.

Дзвенить  роса,  упавши  на  дзвіночки,
Дзвенять  дзвіночки:  -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься,  світе,  вмий  заспані  очки,
Землею  йде  новий  щасливий  день!

І  обрій  вже  горить,  палає  небо,
Розлилось  полум’я,  в  промінні  гасне    ніч,
І  я  стою  щаслива,  бо  так  треба  –
Щоб  темні  тіні  розбігались  навсібіч.

Бо  вже  відкрилися  ворота  раю,
Геть  ніч!  Геть  морок  із  чола!
Святий  черговий  день  розпочинаю
Так,  наче  вчора  зовсім  не  жила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Амадей

ВОСКРЕСЛЕ КОХАННЯ

Пишу,  люблю,  лишаюсь  в  веснах,
Співають  в  серці  солов"і,
І  знов  любов  моя  воскресла,
І  полились  пісні  моі.

Моі  роки,  неначе  хвилі,
Враз  накотились  й  відійшли,
Кохання  в  серці  залишили,
І  знову  ви  мене  знайшли.

Цвіте  бузок  духм"яним  цвітом,
Чарує  душечку  мою,
І  знов  весна  буя  над  світом,
Знайшов  я  доленьку  свою.

Вона  одна  така  на  світі,
Неначе  пісня  в  солов"я,
В  душі  трояндою  розквітла,
Всим  серцем  відчуваю  я.

Оте  невипите  кохання,
І  нерозтрачену  любов,
В  душі  пала  мов  зірка  рання,
І  я  живу  коханням  знов.

Кругом  весна  цвіте,  буяє,
Співає  серденько  моє,
Я  шану  Господу  складаю,
За  те,  що  ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836553
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Віталій Назарук

МОВА НАША - НАША КРОВ

Закон  тепер  маєм,  а  мови  не  чути,
Бо  їм  наша  мова,  у  горлі  стоїть.
Послухайте  рідне,  прокиньтеся,  люди,
Без  мови  своєї  не  зможемо  жить.

Коли  у  коханні  є  слово  ласкаве,
Коли  в  поцілунку  німіють  вуста.
На  вушко  хтось  шепче  слова  золотаві,
То  знай,  українська  ще    мова  жива.

Коли  чуєш  мову,  що  з  прадіда-діда
Впивали  малята  з  грудним  молоком.
Коли  «Отче  наш…»  промовляв  до  обіду,
Лице  домотканим  втирав  рушником.

То  ти  народився  в  святій  Україні,
Тут  мова  пісенна,  тут  рай  неземний,
Хліба  золотисті,  червона  калина,
Край  Богом  цілований,  значить  –  святий.

Завжди    українці  пишалися  хлібом,
Кували  мечі,  коли  ворог  ішов.
У  дім  не  пускали  ні  злиднів,  ні  біди,
Завжди  позбавлялись  ворожих  оков.

А  мова  для  нас,  ніби  кров,  що  у  жилах,
Яка  немов  щит  захищає  в  бою.
Тоді  у  польоті,  як  виросли  крила
І  носимо    в  серці  ми  мову  свою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836673
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Ніна Багата

Закодована книга

Природа  –  це  світ,  вищим  розумом  створений.
Блискучий  мистецтва  космічного  вигад…
Завжди  перед  нами.  І  завжди  розгорнена
Ця  вічна,  жива,  закодована  книга.
Шедеври  тут  зібрані  Божою  працею  –  
Прадавні  і  мов  нестаріючі,  юні.
Які  в  ній  заставки!  Які  ілюстрації!
А  літер  немає.  Самі  тільки  руни.
І  то  не  чіткі.  Змиті  водами,  звітрені  –  
Угнулись,  потерлись  під  кроками  часу.
Помітно,  що  деякі  аркуші  вирвано
Безжально  і  грубо,  як  кажуть  –  «із  м’ясом».
І  є  сторінки,  що  вже  стали  червоними  –  
Задавнено  температурять  від  болю,
Неначе  взивають  тривожними  дзвонами
До  всього  живого.  –  Про  бережність  молять…
В  цю  книгу  щодня,  як  у  совість,  вдивляємось,
Шукаємо  правила,  слушні  цитати.
Вчимось  на  помилках  і  знов  намагаємось
Хоча  б  по  складах  її  мудрість  читати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836004
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Павло Коваленко

Із чого почалося людство?

Із  чого  почалося  людство?  
Із  акта  створення  Адама
І  Єви,  що  стала  його  серця  дама,  
А  потім  -  їхніх  дітей  мама?
Чи,  може,  з  одухотворення,  
Що  надихнуло  на  натхнення
Творить  продовження  своє?
А,  може,  й  справді  (не  дай  бог!)
Усе  від  мавпи  почалось?
Коли  ж  в  історії  буття
Людське  з’явилося  життя?
Хто  нам    сказати  точно  може?  -
Наука  наша?  Слово  Боже?
Чи,  може,  інопланетяни,
Що  мандрували  десь  світами  
І  нас  лишили  на  планеті  -
Від  Сонця  по  порядку  третій?
Питання  це  -  одвічний  камінь,  
Граніт  науки  й  спотикань,  -  
Не  може  вирішить  ніхто,
Хоч  виникло  воно  давно.
Так  само,  як  не  знають  люди,
Що  у  майбутньому  в  них  буде.
Та  нам,  здається,  важливіше
Замислитись,  що  головніше,
Адже  -  тут  ніде  правди  діти  -
Ми  всі  Землі  своєї  діти.
Для  існування  у  природі
Усих-усіх  земних  народів
Важливо  кожному  для  себе
Створить  самому  те,  що  треба,
І  визначитись  всім,  що  -  брать,
А  що  -  природі  віддавать,
Да  так,  щоб  менше  було  шкоди
І  для  суспільства,  й  для  природи.
Всім  людям  треба  усвідомить,
Що  шлях  в  майбутнє  кожен  творить,
Тому  сьогодні  вкрай  важливо
Нам  всім  надіяться  на  диво,  
Що  шляхом  тим,  яким  ішли,  
Ми  не  дійдемо  до  біди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835378
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Світлана Вітер

Матусі

Спасибі,  матусю,  за  все,  що  я  маю,
За  щирі  твої  почуття,
За  перший  найкращий  у  світі  дарунок  -  
це  світле  і  щедре  життя.
За  другий  у  нім  найдорожчий  дарунок  -  
твою  незрадливу  любов,
За  ніжний  з  дитинства  ранковий  цілунок,
За  радість  від  теплих  розмов.
За  пройдені  з  успіхом  гарні  дороги,
Освітлене  сонцем  ім'я,
За  кожну  молитву,  сльозу  і  тривогу
В  цю  мить  тобі  дякую  я.
Хай  літ  не  торкаються  грози  з  вітрами
І  линуть  від  нас  віддалік.
Ніхто  і  ніколи  не  стане  між  нами,
Ти  в  серці  моєму  навік!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835337
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Ведомая любовью

НА ЖАЛЬ

Про  гроші,  про  політику  розмови,
Про  сум  свій  від  нездійсненних  бажань,
На  жаль,  про  сєнс  життя  не  йдеться  мова,
Про  душу  не  піклуємось,  на  жаль.

На  жаль,  ті  почуття  святі  та  вічні,
Що  дарував  Бог  душам  зберігати,
Змінили  на  диявольскі  -  цинічні-
На  зрадницькі,  на  заздрісні,  пихаті.

На  жаль,  любити  ТАК,  як  Бог  нас  любить,
В  душі  нема  гарячого  бажання,
НАПЕВНО,  це  невміння  несе  людям
І  війни,  і  розлучення,  й  страждання.

На  жаль,  та  дорогА  ЦІНА  СПАСІННЯ,
Що  Божий  Син  за  душі  заплатив,
Не  викликає  ЩИРОГО  ХОТІННЯ
МОЛИТИ  Бога,  щоб  гріхи  ПРОСТИВ...

Напевно  -  точно,  безперечно,  безсумнівно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835310
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Виктория - Р

Ти-вогник моєї душі!

Ти-вогник  моєї  душі!

Матусенько,люба,єдина
Як  добре,що  ти  є  жива.
Ти-краща  у  світі  людина!
З  тобою  і  день  ожива.

З  тобою  і  сонечко  ясне,
Удвічі  зігріє  теплом.
І  руки  твої  пахнуть  щастям,
А  серце  дарує  добро!

З  тобою  і  квітне  калина,
Тюльпани,бузок  й  спориші
Для  мене,ти  наче  зорина,
Ти-вогник  моєї  душі!
12  05  2019  р  
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Тома

15 Божих підказок людині

15  Божих  підказок  людині

 15  правил,  основою  для  яких  є  Божі  заповіді.
 правило  перше
 Бог  створив  людину  не  для  страждань  -  створення  Боже  має  радіти  життю,  любити  і  творити.
 Менше  скаржіться  на  життя,  завжди  пам'ятайте,  що  є  люди,  яким  живеться  набагато  гірше,  ніж  вам.
 правило  друге
 Кожна  людина  послана  на  цю  Землю  не  просто  так  -  він  повинен  проявити  свою  божественність  і  в  чомусь  поліпшити  навколишній  світ.    Бог  дає  людині  таланти,  силу  і  здібності.    Дар  Божий  потрібно  використовувати  для  вдосконалення  навколишнього  світу,  а  також  для  допомоги  тим,  кому  реально  потрібно  ваша  допомога.
 правило  третє
 Постарайтеся  наповнити  любов'ю  своє  життя  і  життя  ваших  близьких  -  цим  ви  притягатимете  сприятливі  обставини,  фінансове  благополуччя.    І  навпаки,  агресія  буде  проявлятися  в  незмінному  погіршенні  якості  життя.
 правило  четверте
 У  житті  немає  абсолютно  нічого  випадкового  -  своїми  думками,  словами,  діями  і  вчинками  ми  формуємо  свою  сьогоднішню  реальність  і  своє  майбутнє.    Так  що  будете  ви  насолоджуватися,  або  навпаки,  тільки  мучитися,  цілком  і  повністю  залежить  від  вас.
 правило  п'яте
 З  четвертим  правилом  прямо  пов'язане  п'яте:  думки  формують  події.    Навчіться  думати  позитивно,  і  ви  створите  тішучу    вас  дійсність.    І  навпаки,  дратівливість,  гнів,  заздрість,  гординя  притягують  одні  невдачі  і  невезіння.
   правило  шосте
 Які  б  не  були  обставини  навколо,  завжди  залишайтеся  спокійними,  зберігайте  позитивний  настрій,  вірте  в  свої  сили  і  в  Божу  допомогу.    І  по  вірі  дасться!
 правило  сьоме
 Намагайтеся  слухати  голос  Бога  -  просто  задайте  питання,  на  який  хочете  отримати  відповідь,  і  прислухайтеся  до  голосу  своєї    підсвідомості.
 правило  восьме
 Кожна  людина  може  врятуватися  з  Божою  поміччю.    Бог  знаходиться  в  кожному  з  нас.    Знайдіть  Його  в  собі,  а  потім  проявите  Його  через  себе  в  своєму  оточенні.
 правило  дев'яте
 Незалежно  від  того,  наскільки  важкі  проступки,  Господь  все  одно  любить  кожного  з  нас.    У  Біблії  написано:  «шукайте  і  знайдете,  стукайте  і  відчинено  вам  буде».    Однак  запам'ятайте:  Господь  завжди  дає  те,  що  вам  потрібно  саме  в  даний  момент.
 правило  десяте
 Одним  з  основних  божественних  законів  є  «закон  подібності»:  якщо  ви  не  любите  самого  себе,  то  і  навколишні  вас  теж  не  будуть  любити.    «Якою  мірою  ви  відміряє,  такою  і  вам  відміряно  буде».    Як  ви  ставитеся  до  оточуючих,  так  і  оточуючі  будуть  ставитися  до  вас.
 правило  одинадцяте
 Причина  неприємностей  людини  полягає  не  в  інших  людях,  а  в  ній    самій.    Інформація  руйнівного  характеру  отруює  нам  життя  і  не  дає  бути  щасливими.
 правило  дванадцяте
 Абсолютно  все  вже  є  всередині  людини:  і  влада,  і  слава,  і  шана,  і  гроші.    Завдання  полягає  в  тому,  щоб  вивільнити  всі  блага  в  навколишню  вас  дійсність.    А  це  можливо  через  неухильне  дотримання  Божих  заповідей.
 правило  тринадцяте
   Не  діліть  оточуючих  вас  людей  на  «поганих»  і  «хороших».    Ми  такі,  які  є,  і  якщо  ваш  колега,  товариш  по  службі  поганий  особисто  для  вас,  то  іншого  він  цілком  влаштовує.    «Не  судіть,  і  не  судимі  будете».
   правило  чотирнадцяте
 «Пізнай  себе»  -  це  езотеричне  правило  цілком  можливо  застосовувати  і  в  навколишньої  дійсності.    Тільки  ніякого  самокопання  і  буквоїдства!    Самопізнання  -  це  процес  відкриття  в  собі  здібностей  і  талантів  і  практичне  їх  застосування  в  зовнішньому  світі.
 правило  п'ятнадцяте
 Для  Бога  немає  таких  понять,  як  «вина»,  «покарання»  і  подібні  до  них.    Важливо  питати:  "Нема  за  що?",  А  "Для  чого?"  Господь  допускає  право  кожного  на  помилку,  і  зрозуміло,  на  її  виправлення,  на  проходження  того  уроку,  який  нам  необхідно  пройти.    І  всі  труднощі  даються  під  силу.    Найкращий  спосіб  виправлення  помилок  -  це  проявляти  любов  до  самого  себе  і  до  оточуючих  людей.
 Бог  робить  все,  щоб  Ви  були  щасливим.
Переклала  на  українську  мову      8.05.19            4.44

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835298
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До мами приїжджайте, діти, вчасно

Щоб  очі  мамині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах,
До  неї  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях.

Бо  найдорожча  це,  звичайно,  мама,
Яка  подарувала  вам  життя
І  теплих  почуттів  і  ласки  гаму,
Відкрила  вам  дорогу  в  майбуття.

І  не  шкодуйте  слів  подяки  неньці,
Вклоніться,  діти,  низько  до  землі,
Бо  завжди  виглядає  вас  рідненька,
Любов  її,  мов  промінець  в  імлі.

До  мами  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях,
Щоб  очі  неньчині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах.


(Від  щирого  серця  вітаю  всіх  одноклубників  з  Днем  Матері!  Любові,  поваги  Вам  від  дітей.  Будьте  здорові  і  щасливі!)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Володимир Верста

Казка про принца в масці

—  …Добраніч,  Алісо!
—  Мамо,  але  ти  обіцяла  розказати  мені  казочку!  Ну  будь  ласка.
—  Звісно,  я  пам’ятаю.  Тоді  зручно  лягай,  заплющуй  очі  й  уважно  слухай.  Сьогодні  я  розповім  незвичайну  історію…
—  Про  чарівну  фею  і  Попелюшку?..
—  Ні,  не  зовсім.  Слухай!..

«Казка  про  принца  в  масці»

Багато  років  тому  у  великому  королівстві…  Ну…



Багато  років  тому  жив  принц.  І  було  в  принца  велике  і  гарне  королівство,  засіяне  квітами  й  високими  деревами  на  березі  моря.  Це  королівство  він  цінував,  як  своє  життя.
Але  було  в  нього  дещо  більше  за  королівство  й  палац.  Точніше  дехто.  Це  була  його  принцеса.  Вона…
—  А  яка  вона  була?
—  Дай  згадати!  Ну…  вона  була  неземної  вроди,  мала  шовкове  волосся…
—  Мамо,  а  я  теж  принцеса?..
—  Поки  що  ні,  але  коли  виростеш,  то  обов’язково  нею  станеш!
Вона  дуже  любила  принца  і  королівство…
Принц  закохався  в  неї,  тільки-но  побачив,  і  довгий  час  домагався  її  руки.  Завоювавши  її  серце,  він  одружився  з  нею,  і  жили  вони  довго  і…
—  І  що,  це  все?..
—  Ще  ні,  Алісо,  слухай  далі…
Але  принц  мав  одну  таємницю:  це  була  його  маска,  яку  він  постійно  носив  і  ніколи  не  знімав.  Якось  у  минулому  він  прокинувся,  поглянув  у  дзеркало  і  побачив  її  у  віддзеркаленні.  З  вигляду  він  нічим  не  відрізнявся  від  інших  людей.  Принц  не  знав,  звідки  маска  з’явилась  і  чому,  але  боявся  її  зняти  —  не  тому,  що  побачить  сам,  а  тому,  що  побачать  оточуючі.  Він  здогадувався,  що  ховається  за  нею,  а  може,  і  знав  напевно…
—  І  хто  ж  під  нею  ховався?
—  Слухай  далі…
Принц  дуже  любив  свою  принцесу  і  хотів,  щоб  вона  побачила  його  справжнього,  того,  хто  був  за  маскою.  Він  не  один  день  наважувався,  щоб  їй  відкритися,  і  от  одного  разу  запросив  її  в  трояндовий  сад  на  краю  скелі  біля  моря  і…  зірвав  із  себе  маску.
Вона  вжахнулася,  побачивши  в  його  обличчі  невимовну  печаль,  смуток  і…  смерть.  Її  очі  наповнились  сльозами,  вона  почала  відходити  подалі  від  нього  із  жалем  на  обличчі,  що  поступово  змінювався  на  жах…  Навкруги  всі  троянди  із  червоних  вмить  обернулись  на  чорні  й  одразу  ж  зів’яли…
Усвідомивши,  що  накоїв,  принц,  не  озираючись,  утік,  покинув  королівство  під  покровом  ночі,  картаючи  себе  за  свій  вчинок.
Довгі  блукання  виснажили  принца.  Одного  дня  він  вирішив  подивитись  на  себе  в  дзеркало,  щоби  збожеволіти  і  все  забути…
—  І?  І  що  він  там  побачив?..  Що?..
Тільки-но  він  глянув  у  дзеркало,  як  воно  тріснуло  і  розсипалось  на  тисячі  уламків,  не  витримавши  віддзеркалення.
—  А  потім?  Що  було  потім?..
Потім…  він  дістав  свою  маску,  надягнув  її  і  знову  став  красивим  принцом.
Він  зустрів  іншу  принцесу,  і  жили  вони  довго  й  щасливо.  Але  більше  зняти  маску  він  не  наважився…
—  А  що  було  з  першою  принцесою?
Гм…  Хтозна…  Дехто  каже,  що  від  побаченого  вона  перетворилась  на  кам’яну  статую  і  навічно  залишилась  у  тім  саду.  Інші  ж  стверджують,  що  вона  все  забула,  зустріла  іншого  принца,  і  жили  вони  довго  й  щасливо.
Кінець.
—  Усе  закінчилось  добре.
—  Усе  завжди  закінчується  добре,  Алісо.
Хоча  я  сама  не  певна,  як  усе  закінчилось…
—  Ну  все,  час  спати,  заплющуй  очі!  А  завтра  я  розповім  тобі  казочку  про  Алісу  у  Дивокраї.



Двері  дитячої  зачинились.  З  кухні  доходив  тихий  сердитий  голос…
—  Знову  ти  їй  цю  маячню  розповідала?
—  Яку  маячню?
—  Про  великі  замки,  дерева  і  квіти…  Ми  туди  не  повернемось,  і  не  варто  їй  давати  пусті  надії.  Ще  не  вистачало,  щоб  вона,  як  і  її  божевільна  мати,  зірвалась  зі  скелі  в  море.
—  Ти  ж  її  кохав.  Навіщо  ти  так  кажеш?..
—  Кохав?  Хтозна.  Це  було  багато  років  тому.  Я  нічого  не  відчуваю  і  не…  пам’ятаю.
—  Я  їй  про  тебе  розпові…
—  Я  чув.  Ти  ж  знаєш,  що  все  було  не  так,  зовсім  не  так…

«Казка  про  принца  в  масці»
©  Володимир  Верста
Дата  написання:  02.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835234
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Галина Лябук

Цариці.

Цвіте  орхідея  -  заморська  цариця,
Розкішне  вбрання,  струнка,  білолиця.
Впевнено,  гордо  стоїть  на  вікні,
Зверхньо,  якось,  посміхнулась  мені.

Цю  розкіш  квітучу  потрібно  придбати,
Росте  у  палацах,  у  замках  багатих,
В  оранжереях,  в  добрі  і  красі,
Її  полюбляють,  звичайно,  усі.

Поруч  квітують  -  барвисті  герані,
Вони  є  прикрасою  в  кожному  домі.
Ніжні  красуні  ростуть  на  вікні,
Лагідно,  щиро  всміхнулись  мені.

Білі,  червоні,  відтінків  багато,
Вони  -  берегині  кожної  хати.
Їх  полюбляють  у  місті,  селі.
Скромне  вбрання  -  дуже  звичне  мені.

Наші  дівчата,  як  ті  орхідеї,
Їм  до  душі  іноземні  ідеї.
Тільки  туди,  вони  їдуть  по  волі.
Шкода,  -  вкраїнські  загублені  долі.

Герані-жінки  залишаються  вдома.
Вони  господині  і  мами  чудові,
Виховують  діток  в  любові,  теплі,
Їм  хороше  й  добре  на  рідній  землі.

Герань  й  орхідея  -  квіти  чудові,
Такі  вони  різні  й    різні  в  них  долі,
Одні  -  в  Україні,    другі  -  за  кордоном.
Будьте  царицями  кожного  дому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835257
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Тома

Чудовий лист бабусі своїй новонародженій онучці

Чудовий    лист    бабусі  своїй    новонародженій    онучці
 
 Чудовий    лист    бабусі  своїй    новонародженій    онучці  -  просто  і  мудро  про  все  на  світі.    -            Дорога  моя,  я  могла  б  написати  цей  лист  ще  для  твоєї  мами  чверть  століття  назад  ...  Але  мені  тоді  було  25,  і  я  думала  тільки  про  побутові  питання:  чим  нагодувати  рідних,  як  встигнути  відвести  доньку  в  яслі    і  не  пропустити  лекції.    Твій  дід  працював  в  нічну  зміну  і  не  міг  мені  допомогти,  коли  твоя  мама  плакала  ночами  через  часті  хвороб.    Зараз  мені  50,  і  я  накопичила  трохи  досвіду,  яким  хочу  поділитися  з  тобою.    Я  не  стверджую,  що  знаю  про  життя  все,  але,  врешті-решт,  я  твоя  бабуся  і  хочу,  щоб  ти  була  щаслива.    Мої  поради  тобі  не  завадять!
 1.  Не  бійся  падати
 Катайся  на  велосипеді,  гойдалках,  ковзанах,  роликах  і  не  бійся  падати.    Буде  боляче,  але  ти  навчишся  завдяки  цьому  бути  швидкою  і  підніматися  тоді,  коли  хочеться  плакати.
 2.  Не  бійся  висловлювати  свою  точку  зору
 Ти  не  зобов'язана  мовчати,  якщо  тобі  щось  не  подобається  або  коли  ти  не  згодна.    Не  приховуй  свою  думку  ні  заради  дружби,  ні  заради  любові.    Якщо  тебе  не  чують  або  вимагають  бути  лояльною,  то  до  біса  таку  дружбу  і  любов.
 3.  Не  соромся  вибачатися
 Тільки  дуже  сильні  дівчинки  вміють  вибачатися  і  усвідомлювати  свої  помилки,  а  я  дуже  хочу,  щоб  ти  виросла  саме  такий.    Складно  сказати  «Прости,  я  була  не  права.    Як  можна  виправити  ситуацію?  »Але  цього  потрібно  вчитися,  і  тоді  ніхто  не  зможе  тебе  перемогти.
 4.  Не  бійся  отримати  погану  оцінку
 Двійка  -  це  не  так  вже  й  погано.    Це  вкаже  тобі  на  слабкі  місця.    Ти  дізнаєшся,  над  чим  тобі  потрібно  буде  попрацювати.    Низька  оцінка  не  означає,  що  ти  дурна.    Це  всього  лише  мотивація  до  дії.
 5.  Не  бійся  же  не  бути  популярною
 Поки  всі  популярні  тусовщики  будуть  ходити  на  вечірки,  просиджувати  час  в  забігайлівках  і  стирчати  цілодобово  в  інтернеті,  викладаючи  свої  фотографії,  ти  навчишся  відмінно  стріляти,  їздити  верхи  на  коні,  співати  і  так  далі.    У  18  років  популярні  все  ще  будуть  просиджувати  штани  перед  комп'ютером,  а  ти  на  той  час  вже  будеш  підкорювати  світ  і,  можливо,  вирушиш  в  подорож  по  світу.
 6.  Не  бійся  бути  дивною
 Твоя  ж  бабуся  не  боїться!
 7.  Не  бійся  закохатися
 Закоханість  все  одно  до  тебе  прийде.    Радуйся  тому,  що  ти  нарешті  подорослішала.
 8.  Не  бійся  першого  поцілунку
 Повір  бабусі,  що  це  чудово!    Не  бійся,  все  жінки  відмінно  цілуються,  так  як  це  у  нас  в  крові.
 9.  Не  бійся  вийти  заміж  або,  навпаки,  не  вийти
 Коли  ти  виростеш,  нікому  не  буде  діла  до  того,  чи  є  у  тебе  на  пальці  обручку  чи  ні.    Але,  якщо  ти  вирішила,  що  заміжжя  і  сімейне  життя  -  для  тебе,  постарайся  зустріти  «свою»  людину,  і  тоді  все  вийде.    Навіть  всюди  розкидані  шкарпетки  не  будуть  дратувати.    Зате  буде  кому  зробити  масаж  вечорами  або  з  ким  вигуляти  собаку.
 10.  Не  бійся  народжувати
 Брехати  не  буду,  це  боляче.    Але  це  найпрекрасніше,  що  може  бути  в  житті  у  кожної  жінки.
 11.  Не  бійся  розлучення
 У  житті  всяке  трапляється.    Головне  -  не  впадай  у  відчай  і  не  закривайся  в  собі.    Розлучення  -  це  не  кінець  життя.    Це  початок  чогось  нового  і,  швидше  за  все,  більш  цікавого.
 12.  Не  бійся  самотності
 Іноді  побути  на  самоті  -  це  корисно.    Їм  навіть  можна  насолоджуватися.    Але  довго  цього  не  буде  -  я  нашу  сімейку  знаю.
 13.  Не  бійся  плакати
 Сльози  -  це  вибір  сильного.    Я  сильна  і  роблю  те,  що  хочу.    Хочу  плачу,  хочу  сміюся,  хочу  шкарпетки  розкидаю  по  всій  квартирі.
 14.  Не  бійся  пробувати  нове
 Не  думай  про  вік  і  про  те,  що  скажуть  люди.    Бери  від  життя  найкраще,  і  неважливо,  наскільки  шалено  твоє  бажання.
 15.  Не  бійся  старіти
 З  віком  ти  почнеш  більше  цінувати  життя  і  любити  близьких.    А  потім,  може,  і  ти  напишеш  лист  своїм  онукам.
 16.  Не  бійся  втрачати  близьких
 Я  довго  сумнівалася,  чи  варто  це  тобі  писати.    Але  втрати  неминучі.    Близько  йдуть  -  але  любов  не  зникає  ...
 Я  тебе  люблю,  твоя  бабуся.
Переклала  на  українську  мову      4.05.19        18.05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835117
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бойові заграви

Ще  тихо  спали  береги,  туман  упав  на  трави,
В  садах  співали  солов'ї    і  в  хмарах  кучерявих,
Блакить  виднілась,  вітерець  гойдав  зелені  віти,
А  десь  летів  уже  свинець  і  голосили  діти.

Торкнулася  людей  біда,  ввійшла  у  кожне  серце,
В  біді  країна  молода,  ліси,  поля,  озерця.
Страшенна  сунула  чума  із  чорними  хрестами,
На  довгий  час  в  полон  взяла,  лишивши  в  серці  рани.

Піднявсь  старий  і  молодий  на  захист  Батьківщини,  
Летіли  кулі  наче  рій,  валилися  хатини.
Із  гучномовця  Левітан  промовив  грізне  слово,
Війна!  Розпочалась  війна!  Кричало  в  душах  знову.

Ішли  бої,  що  несли  смерть,  там  гинули  солдати,
Довкола  стільки  було  жертв,  від  вибухів  гармати.
Лише  вперед,  ні  крок  назад  в  думках  були  єдині,
Була  сміливість  у  солдат  служити  Батьківщині.

І  кожен  хто  віддав  життя  за  щастя  Перемоги,
Пішли  у  вічність  в  небуття,  пішли  служити  Богу.
Ми  будем  пам'ятати  їх  і  згадувать  щорічно,
День  Перемоги  є  для  всіх  історією  вічно!

За  сьогодення  і  життя  ми  скажем  їм  спасибі!
Безсмертна  пам'ять  у  серцях  у  домі  і  садибі.
Хай  не  торкаються  землі,  більш  бойові  заграви,
Хай  пам'ятають  всі  живі  меморіали  Слави.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Новоградець

Совенята

Ще  в  парку  не  горіли  ліхтарі  
І  літній  день  над  містом  не  погас,
Коли  із  крон  ялинових  вгорі
Злетіли  совенята  в  перший  раз.

Безшумно  крильця  з  гілки  донесли
На  землю  двох  сіреньких  пташенят.
І  злякані  пухнастики  були,
Що  вгору  не  піднімуться  назад.

Не  видно  було  матері  навкруг  -
Добути  корм  належало  сові.
Лиш  дівчинка  ішла  і  її  друг,
Побачили  малечу  на  траві.

Малі  були,  без  сумніву,  із  тих,
Хто  совами  ширятимуть  колись.
А  зараз  голос  дівчинки  притих  -
Чекала,  чи  піднімуться  увись...

А  двійко  круглооких  пташенят
Прибігли  під  ялинові  стволи,
Підскочили  з  кумедністю  малят,
Злетіли  -  і  на  гілочці  були!

І  з  гордістю  сприймали  звисока,
Як  приз  людський  за  подвиги  свої,
Підтримуючий  погляд  юнака
І  окрик  тріумфуючий  її.

Ніхто  крім  них  не  бачив  совенят  -
У  парку  не  гуляло  більше  пар.
Лише  пройшов  алеєю  наряд
І  поряд  загорівся  ще  ліхтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Леся Утриско

Не йди

Самбірщина  сьогодні  плаче…  
 6  травня,  у  шпиталі  Дніпра  помер  старший  сержант  137-го  окремого  батальйону  морської  піхоти  ВМС  ЗСУ  24-річний  Іван  Сакаль...
 Хлопець  родом  із  Турківського  району  (с.  Завадівка),  навчався  у  Самбірському  технікумі  економіки  та  інформатики(Львівщина).
Україна  ніколи  не  забуде  тих,  хто  ціною  власного  життя  зупинив  озвірілого  ворога,  захистив  своїх  рідних  і  близьких,  свій  рідний  край.
Миру  всім  і  нехай  ім’я  Івана    Володимировича  Сакаля  залишиться  в  людській  пам’яті  як  ім’я  ГЕРОЯ  !…  
Герої  не  вмирають!
Слава  Україні  !
Вічна  пам'ять  земляче…

Їх  ніколи  уже  не  вернути  на  рідний  поріг,
Не  цвістиме  їх  сад,  як  колись  зацвітав  у  дитинстві,
Ніби  мить,  їхній  сон  -  сон  життя  так  сльозовано  збіг
І  зостався  у  вічнім  -  у  вічнім  небеснім  блаженстві.

Їх  весна  зацвіла  у  свічках  і  у  світлій  мольбі,
Їх  душа  затремтіла  й  притихла  в  обіймах  матусі,
Там  сльозини  небесні  падуть  голубі,  голубі
І  вінець  на  хресті,  і  обручка  на  білім  обрусі.

Заквітчає  могилу  холодна,  холодна  весна,
Що,  до  болю  омита  росою  смертельного  трунку,
І  родина  сумна  й  материнська  сльоза  -  не  одна,
І  холодні  вуста  у  останнім  дівочім  цілунку.

Поцілуй,  притули!  Як  колись  цілував  під  вербою,
Коли  місяць  тремтів,  загоралися  диво  -  зірки,
Залишися!  Не  йди!  -  Завмирає  кохання  з  журбою,
Небо  плаче  в  мольбі,  застигають  у  болю  свічки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834887
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Ольга Калина

Я прожила чуже життя

Надихнув    вірш  Вікторії    Скуратовська-Кравченко  :    "  Я  прожила  чуже  життя".  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795852



Я  прожила  чуже  життя,  
Чужі  гріхи,  чужі  бажання.
Чужий  цей  біль,  до  забуття,  
Вихоплював  з  душі  ридання.

Кричала  й  плакала  душа,  
Просила  в  Бога  допомоги,
Та    доля  знов  не  поспіша
Несла  мені  нові  тривоги.  

О,  як  же  маялась  завжди!
Все  поспішала,  щось  рішала,  
Щоб  відвернути  від  біди,
Та  тільки  як,  того  не  знала.  

І  в  цьому  місиві  із  сліз
Десь  на  шляху  я  загубилась.
То  ж  вітер    все  кудись  поніс  -  
Сама  з  собою  залишилась.  

Злетіти  б  зараз  до  небес,  
Розправити,  як  птиця  крила,  
Дістатись  неземних  чудес  -
Це    все,  чого  б  душа  хотіла.  

Та  тільки  й  крила  не  мої  -
Летіти  в  них  немає  сили.
Думок  хвилюючих  рої
Мені  у  душу  натрусили.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796172
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 07.05.2019


Ірина Кохан

Живі мерці

Скажи,  куди  іти,  куди  втікати?
Хаос  життя  затягує,  мов  смерч.
Ми  просто  душ  чиїхось  дублікати
Тих,  що  раніше  зважились  до  втеч.

Ми  просто  бранці  власної  зневіри,
Такі  собі  мерці,  нехай  живі...
І  поки  весни  стелять  саван  білий,
Осінній  сплін  дзвенить  на  тятиві.

Ми  добровільно  йдем  на  ешафоти,
Нема  страху,  здались  за  мідяки,
Забули,  що  гріх  Каїна  навпроти
І,  що  живем  не  ДЛЯ,  а  ЗАВДЯКИ.

І  часто  так,  рятуючи  тілесне,
В  рідкий  азот  занурюєм  думки.
Та  крига  з  душ  все  рівно  колись  скресне,
Хай  не  сьогодні,  хай  минуть  віки.

В  один  кінець  квиток,  і  все  по  тому,
Що  буде  далі  -  неважлива  суть.
Живі  мерці  по  колу  золотому
В  хаос  життя  вростаючи,  ідуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Sukhovilova

Я не знаю…

я  не  знаю  куди...я  не  знаю,
я  не  знаю  куди  я  бреду...
то  стою,  то  від  чогось  тікаю,
то  в  пустелі,  то  знов  у  саду...
я  не  знаю  навіщо,  не  знаю
біла  птаха  торкається  скронь...
кожну  днину  плащем  накриваю,
бережу  теплотою  долонь...
я  не  знаю  чому,  я  не  знаю
часто  бачу  розлуку  і  біль,
мабуть  більше,  ніж  слід,  відчуваю,
краще  б  гризла  хутро,  як  та  міль...
я  не  знаю  від  чого,  не  знаю
гроші  й  влада  міняють  людей,
та  чому  ж  їх  війна  не  міняє?..
мабуть  випало  серце  з  грудей...
я  не  знаю  коли,  я  не  знаю
щезнуть  війни  і  мир  буде  знов,
я  мовчу...я  кричу...я  благаю  
хай  панує  у  світі  любов...
я  не  знаю  для  чого,  не  знаю
хтось  кидає  на  вітер  слова,
я  так  мрію,  так  хочу  й  чекаю,
щоби  зникла  кровава  сльоза...
не  завжди  все  вдається  сказати,
я  не  зовсім  на  "ти"  із  пером...
просто  хочеться  всім  побажати,
щоб  частіше  ділились  добром.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834323
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Тома

Біографія та цитати Рея Бредбері

Біографія  Рея  Бредбері
 Біографія  Рея  Бредбері  не  відрізняється  особливою  неординарністю.    Відомий  письменник  народився  22  серпня  1920  року  в  штаті  Іллінойс,  місті  Вокіган.    Його  мати  була  шведкою  за  походженням,  звали  її  Марі  Естер  Моберг.    Леонард  Сполдінг  Бредбері  -  батько,  який  був  нащадком  англійців,  які  прибули  в  1630  році  в  Америку.    Повне  ім'я  Рея  -  Реймонд  Дуглас,  друга  частина  якого  була  дана  на  честь  відомого  актора  Дугласа  Фербенкса.
 У  тридцятих  роках,  в  самий  розпал  Великої  депресії  Рей  Бредбері  разом  з  родиною  перебрався  в  Лос-Анджелес.    Сім'я  жила  бідно,  і  коли  він  закінчив  навчання  в  школі,  йому  не  могли  купити  навіть  костюм  для  випускного  вечора.    Тому  він  відправився  на  свято  в  піджаку  свого  покійного  дядька,  який  в  ньому  загинув  від  руки  грабіжника,  а  дірки  від  пострілів  були  акуратно  зашиті.
 Після  школи  Бредбері  не  надійшов  у  коледж,  але  це  не  завадило  йому  регулярно  займатися  самоосвітою  в  бібліотеках.    Ще  з  дитинства  у  хлопчика  спостерігалася  незвичайна  тяга  до  літератури,  а  свої  перші  вірші  він  написав  на  дитячому  друкарській  машинці  в  дванадцять  років.    Коли  Рею  виповнилося  двадцять,  він  вже  точно  знав,  що  хоче  стати  письменником.
 Перші  оповідання  Бредбері  були  опубліковані  в  журналах  в  1940  році.    У  цей  період,  для  того,  щоб  заробити  на  життя,  хлопець  займався  продажем  газет  на  вулиці,  і  тільки  через  кілька  років  його  творчість  стала  приносити  незначний,  але  регулярний  заробіток.    У  1947  році  Рей  випустив  збірку  оповідань  «Похмурий  карнавал»,  а  в  подальшому  його  твори  потрапляли  в  антології  кращих  оповідань  Америки.    Також  розповіді  Бредбері  були  видані  в  збірках,  які  в  1947  і  1948  роках  удостоїлися  премії  О.  Генрі.
 Але  найзначніший  момент  у  творчості  і  біографії  Рея  Бредбері  відбувся  в  1950  році,  коли  вийшла  збірка  новел  «Марсіанські  хроніки»,  який  і  приніс  йому  популярність.    Письменник  присвятив  його  дружині,  руками  якої  і  був  набраний  перший  екземпляр  книги.
 З  єдиною  дружиною  Маргарет  Рей  прожив  все  життя.    З  дня  весілля,  яка  відбулася  27  вересня  1947,  протягом  кількох  років  вона  цілими  днями  працювала  для  того,  щоб  чоловік  міг  займатися  вдома  своїми  розповідями.    За  весь  час  у  пари  народилося  чотири  дочки.
 Рей  Бредбері  отримав  безліч  літературних  нагород,  був  визнаний  гідним  титулу  «Гранд-майстер»  і  звання  почесного  доктора  літератури  коледжу  Уіттьер.    Сьогодні  його  численні  твори,  до  яких  відносяться  фантастичні  поеми,  повісті,  романи,  новели,  вірші  продовжують  читати  в  усьому  світі.    63  оповідання  письменника  не  видавалися  в  збірках,  а  були  надруковані  в  журналах  і  газетах.    Серед  його  найвідоміших  творів  і  збірок  можна  виділити  «Вино  з  кульбаб».    «Золоті  яблука  Сонця»,  «Механізми  радості»,  «Смерть  -  доля  самотніх»,  «Ліки  від  меланхолії»  і  багато  інших.
 Біографія  Рея  Бредбері  також  включає  цікавий  факт  про  те,  що  його  пра-прабабця  була  відьмою,  спаленою  в  1962  році  на  Салемскому  процесі.    Правда,  підтверджень  цьому  немає,  і  цілком  можливо,  що  ім'я  Мері  Бредбері  було  простим  збігом.    Проте,  письменник  вважає  себе  нащадком  чаклунки,  а  в  його  оповіданнях  потойбічна  сила  зазвичай  виявляється  більш  людяною,  ніж  її  людська
Рей  Бредбері        Credo
Звідки    я  прийшов,  не  знаю
 Не  знаю  я,  куди  піду,
 Коли  переможно  отблистаю
 У  моєму  блискучому  саду.
 Коли  виповнилося  красою,
 Коли  набриднути  ласкою  троянд,
 Коли  запроситься  до  спокою
 Душа,  втомлена  від  мрій.
 Але  я  живу,  як  танець  тіней
 У  передсмертний  час  хворого  дня,
 Я  сповнений  тайною  миттєвостей
 І  червоною  чарою  вогню.
 Мені  все  відкрито  в  цьому  світі  -
 І  ночі  тінь,  і  сонця  світло,
 І  в  тріумфуючий  ефірі
 Мерехтіння  ніжних  планет.
 Я  не  шукаю  хворого  знанья,
 Навіщо,  звідки  я  йду;
 Я  знаю,  було  там  сверканье
 Зірки,  цілувалися  зірку.
 Я  знаю,  там  дзвеніло  спів
 Перед  престолом  краси,
 Коли  спліталися,  як  бачення,
 Святі  білі  квіти.
 І  жарким  серцем  вірячи  чуду,
 Зрозумівши  повітряний  небосхил,
 В  яких  межах  я  ні  буду,
 На  все  накину  я  свій  сон.
 Завжди  живий,  завжди  могутній,
 Закоханий  в  чари  краси.
 І  спалахне  веселка  співзвуч
 Над  царством  одвічної  пустоти.Осінь  1905
30  цитат  великого  мрійника  Рея  Бредбері
 22  серпня  1920  року  народився  видатний  американський  письменник,  відомий  по  антиутопії  «451  градус  за  Фаренгейтом»,  циклу  оповідань  «Марсіанські  хроніки»  і  частково  автобіографічній  повісті  «Вино  з  кульбаб»  Рей  Бредбері.    У  День  народження  головного  мрійника  ХХ  століття  ми  згадуємо  його  кращі  вислови
1.  Коли  людині  17,  вона    знає  все.    Якщо  йому  27  і  він  як  і  раніше  знає  все  -  значить,  йому  все  ще  17.
 2.  Є  злочини  гірші,  ніж  спалювати  книги.    Наприклад  -  не  читати  їх.
 3.  Перше,  що  дізнаєшся  в  житті,  -  це  те,  що  ти  дурень.    Останнє,  що  дізнаєшся,  -  це  що  ти  все  той  же  дурень.
 4.  Доброта  і  розум  -  властивості  старості.    У  20  років  жінці  куди  цікавіше  бути  безсердечною    і  легковажною.
 5.  Щоб  вижити,  треба  перестати  допитуватися,  в  чому  сенс  життя.    Життя  саме  по  собі  і  є  відповідь.
 6.  У  війні  взагалі  не  виграють.    Всі  тільки  й  роблять,  що  програють,  і  хто  програє  останнім,  просить  світу.
 7.  У  зла  є  тільки  одна  сила  -  та,  якої  наділяємо  його  ми  самі.
 8.  Коли  життя  хороше  ,  сперечатися  про  ньому    нема  чого.
 9.  Любов  -  це  коли  хтось  може  повернути  людині  самого  себе.
 10.  Ширше  відкрий  очі,  живи  так  жадібно,  ніби  через  десять  секунд  помреш.    Намагайся  побачити  світ.    Він  прекрасніше  будь-  якої  мрії,  створеної  на  фабриці  і  оплаченої  грошима.    Не  проси  гарантій,  не  шукай  спокою  -  такого  звіра  немає  на  світі.
   11.  Коли  живеш  весь  час  поруч  з  людьми,  вони  не  змінюються  ні  на  йоту.    Ви  дивували  тим,  що  сталися  в  них  зміни,  тільки  якщо  розлучаєтеся  надовго,  на  роки.
 12.  Шукати  кроликів  в  капелюхах  -  марна  справа,  все  одно  як  шукати  хоч  краплю  здорового  глузду  в  голові  у  деяких  людей.
 13.  Посміхайся,  що  не  будеш  приносити  біді  задоволення.
 14.  Людська  пам'ять  схожа  на  фотоплівку,  і  ми  все  життя  тільки  й  робимо,  що  намагаємося  стерти  зафіксоване    на  ній.
 15.  Смерть  -  це  мій  постійний  бій.    Я  вступаю  з  нею  в  сутичку  в  кожному  новому  оповіданні,  повісті,  п'єсі  ...  Смерть!    Я  буду  боротися  з  нею  моїми  творами,  моїми  книгами,  моїми  дітьми,  які  залишаться  після  мене.
 16.  У  електронних  книг  немає  майбутнього.    Вони  пахнуть  підпаленим  бензином.
 17.  Ми  всі  -  машини  часу.    Ось  чому  все  своє  життя  я  перебуваю  під  чарівністю  старих.    Тому  що  я  знаю:  ось  зараз  натисну  його  потаємну  кнопку  і  опинюся  в  1900  році.    Або  на  Громадянській  війні  ...  А  в  дитинстві  я  зустрічав  ветеранів  Громадянської  війни!
 18.  Якби  людина  день  і  ніч  думала    про  смерть,  вона    стала    б    Вуді  Алленом.
 19.  Я  не  намагаюся  передбачити  майбутнє  -  я  намагаюся  його  запобігти.
 20.  Так,  вільного  часу  у  нас  достатньо.    Але  чи  є  у  нас  час  подумати?
 21.  У  нас  один  обов'язок  -  бути  щасливими.
 22.  Хто  перестав  дивуватися,  той  перестав  любити,  а  перестав  любити  -  вважай,  у  тебе  і  життя  немає,  а  у  кого  життя  немає  -  той,  вважай,  зійшов  в  могилу.
 23.  І,  якщо  жити  повним  життям  -  значить  померти  швидше,  нехай  так:  Краще  вже  померти  швидко,  але  спершу  скуштувати  ще  від  життя.
 24.  Неважливо,  що  саме  ти  робиш!    важливо,  щоб  все,  до  чого  ти  доторкаєшся,  змінювало  форму,  ставало  не  таким,  як  раніше,  щоб  в  ньому  залишалася  частка  тебе  самого.    У  цьому  різниця  між  людиною,  просто  тим,  хто  стриже  траву  на  галявині,  і  справжнім  садівником.
 25.  Самі  створюйте  то,  що  може  врятувати  світ,  -  і  якщо  потонете  по  дорозі,  так  хоч  будете  знати,  що  пливли  до  берега.
 26.  Книги  тільки  одне  з  вмістилищ,  де  ми  зберігаємо  те,  що  боїмося  забути.
 27.  Головний  секрет  творчості  в  тому,  щоб  ставитися  до  своїх  ідей  як  до  кішок  -  просто  змусьте  їх  слідувати  за  вами.
 28.  Любов  -  це  коли  хочеш  переживати  з  кимось  всі  чотири  пори  року.    Коли  хочеш  бігти  з  кимось  від  весняної  грози  під  посипану  квітами  бузок,  а  влітку  збирати  ягоди  і  купатися  в  річці.    Восени  разом  варити  варення  і  заклеювати  вікна  від  холоду.    Взимку  -  допомагати  пережити  нежить  і  довгі  вечори  ...
 29.  Я  відчував  просте  і  найбільше  на  світі  щастя  -  я  був  живий.
 30.  Ніколи  не  піддавати  сумніву  чудеса,  коли  вони  відбуваються.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  та  переклала  на  українську  мову  3.05.10      8.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834321
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Павло Коваленко

Дорога криється в імлі

Дорога  криється  в  імлі  
І  ні  кінця  їй,  ні  початку,  
Життя  на  ній  лишає  згадку  
Про  тих,  хто  жив  на  цій  землі.

А  дні  сплітаються  у  роки,  
Помножені  на  власний  труд,  -
Їх  жорна  часу  перетруть
І  згодом  стихнуть  наші  кроки.

Залишиться  лиш  битий  шлях,  
Яким  життя  пройшло  юрбою,
Забравши  поспіль  із  собою
Усе,  перетворивши  в  прах.

Тим  шляхом  інші  знов  підуть
І  прокладуть  свою  дорогу.
Можливо,  й  наший  слід  знайдуть  
І  скажуть:  «Були  люди,  слава  Богу».
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834049
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

РУЧАЙ байка


Змілів  ручай.  Слабке  джерельце  стало.
Чомусь  тепер  води  в  нім  дуже  мало.
Їжак  і  кріт,  і  миша  всіх  просили:
Приходьте,    звірі,  чистіть  що  є  сили.
Бо  згине  ліс,  як  зникне  враз  водиця.
Ручай  в  біді!  Лишати  не  годиться!
Зайчисько  втік,  бо  інша  є  робота.
Храпів  кабан,  вставати  неохота.
Ведмідь  зітхав,  а  лис  лише  сміявся:
-  Ну  нащо  вам  ручай  дрібний  той  здався?
Ворони  дві  ото  лиш  вчули  тільки:
-  Чого  це  ми,  а  інші  що,  каліки?
І    лось,  і  вовк  не  стали  й  слухать  дуже.
Чи  є  ручай,  чи  ні,  -  обом  байдуже.
Пропав  ручай.  Прибігли  всі.  Та  пізно.
І  як  воно  так  справді  сталось,  дійсно?
В  житті  між  нами  й  ними  часто  схожість:
Когось  вбиває  лінь,  кого  байдужість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834102
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Ірин Ка

Дар

Отримав  волю  раб  у  дар,
Покласти  в  торбу  як  сухар
Її  хотів  і  так,  і  сяк,
Вона  ж  не  влазила  ніяк.
Тягнув  на  себе  мов  кожух,
Велів  щоб  відганяла  мух.
Щоб  зігрівала  у  ночі,
Пекла  смачненькі  калачі.
Орала,  сіяла,  гребла,
Як  наймичка  йому  була.
А  воля  ну  ні  те,  ні  се.
Води  йому  не  принесе,
В  долоню  не  кладе  мідяк.
Сказав:  Був  раб,  тепер  жебрак!
Навіщо  ти  така  здалась,
Як  курка  ти  хоча  б  неслась.
Тебе  не  вип‘єш,  не  з’їси.
Та  під  відсотки  не  здаси.
Сварився:  Викину,  віддам!
Знов  рабським  заживу  життям.
Так  ліжко,  локшина  і  дах,
Я  ж  не  якийсь  без  мізків  птах...
Отримав  волю  раб  у  дар,
Але  йому  миліш  сухар.

А  воля  в  неба  все  питає:
Рабів  колишніх  не  буває?  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833926
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Мартинюк Надвірнянський

Не з тобою стою

Не  з  тобою  стою  у  вечірній  порі,
Не  з  тобою  шепчу  до  пів  ночі.
Вже  не  ти,  вже  не  ти,  дві  холодні  зорі,
Заглядають  тепер  в  мої  очі.

Із  моєї  душі  не  тече  вже  тепло,
Вже  не  гріє  воно  твої  руки.
Остиває  душа  як  на  холоді  скло,
Розривається  серце  з  розпуки.

Вже  себе  не  виню  що  так  вийшло  в  житті,
Хоч  самотності  біль  тисне  груди.
І  думки  вже  не  ті  і  слова  вже  не  ті,
Дзвін  розбитий  дзвонити  не  буде.

Не  співає  душа    тільки  жалі  одні,
Загубилось  у  жалях  кохання.
Вже  не  ти,  вже  не  ти,  шепче  вітер  мені,
Свої  радощі  й  свої  страждання.

Не  жаліюсь  собі,  і  не  скажу  комусь,
Біль  душевна  якось  затихає.
Тільки  більше  душа  не  радіє  чомусь,
Й  так  солодко  уже  не  зітхає.

Надвірна  2000  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833855
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Світла(Світлана Імашева)

Христос воскрес! - і світ радіє

Христос  воскрес!  -  і  світ  ясніє,
Господнє  сяєво  -  з  небес.
Це  душ  очищення,  надія...
Воскрес!  Воістину  воскрес!
Я  вірю,  Господи,  я  вірю
В  любов  Твою  і  правоту,
В  Твою  величну  творчу  силу,
У  милість,  щиру  і  святу.
Ти  нас  прости,  бо  ми  єсьм  -  люди,
Земні,  і  грішні,  і  лихі...
В  чаду  зневір'я  і  огуди
Себе  винищуєм,  сліпі.
Христова  кров  свята  пролита  -  
Спокута  за  людські  гріхи.
Навчав  нас  світло,  чесно  жити...
Прости,  Ісусе,  нас,  прости
У  душах  грішних  хай  зоріє
Твоїх  завітів  мудрих  стрій,
І  ми  почули  у  надії:
-  Люби,  прощай  і  не  убий...
Христос  воскрес!  -  і  світ  радіє:
Благословення  їз  небес.
Це  душ  очищення  й  надія...
Воскрес!  Воістину  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833797
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Новоградець

Мої рядки

Злітає  з  клена  жовтий  лист
І  вслід  за  ним  кружляє  сніг.
На  мінне  поле  танк  поліз
І  спалахнув,  пройти  не  зміг.

Петляє  містом  Случ  ріка,
Шумить  вода  і  пахне  бір  -
Про  все  побачене  рука
У  римах  пише  на  папір.

Долають  шлях  у  пів-землі,
Летять  думки  не  просто  так...
А  паралельно  журавлі
Пливуть  по  небу  у  рядках.

Там  рідний  дім  і  там  біда,
Там  з  димом  змішаний  туман.
А  тут  об  берег  б'є  вода,
Шумить  безкрайній  океан.

Але  не  пишеться  балад
Про  край  із  символом  орлом.
Пишу  про  Київ,  Новоград
І  про  дівча  мале  з  котом.

Я  в  час  лихий  пишу  вірші
Про  їхній  знищений  фрегат.
Я,  Україно,  у  душі
Твій  залишаюся  солдат.

І  скажуть  точно  лиш  бійці,
Яка  ціна  моїм  рядкам,
Ті,  в  кого  сажа  по  лиці
Спливає  з  потом  зараз  там.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833634
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 26.04.2019


Наташа Марос

НЕМА…

Перша  ніч  після  втрати,  яка  ж  ти  нестерпно-пекельна...
І  чому  так  тривожить  минуле,  зриває  пласти,
Перетворює  в  сіре  оте,  що  любила,  пастельне,
Де  була  не  сама,  ще  живі  всі  і  ще  жива  ти...

І  лишень  дика  пам'ять  все  рвала  і  все  ворушила,
Плач  і  розпач  тулила  в  гарячий  до  болю  печворк,
Все  складала,  складала,  але  і  до  ранку  не  зшила
У  єдиний  малюнок,  малюнок  єдиний...  на  двох...

Щось  і  ранок  сьогодні...  це  ж  треба...  і  той  забарився,
Хоч  боялася  вперше  побачити  сонце...  сама...
І  за  ніч  прохолодну...  мені  геть  ніхто  не  приснився,
Було  темно  і  страшно,  немає...  немає...  нема...

                           -                          -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 22.04.2019


БГІ

КЛЕН ЦВІТЕ

Наш  клен  цвіте.  Розквітли  поряд  абрикоси.
Скрізь  зеленіє  та  пахтить  весняний  цвіт,
В  дворі  людей,  тварин,  птахів  багатоголосся
І  сонце  з  неба  шле  їм  всім  палкий  привіт.

Веселі  стовбури,  ошатні  віти,  гарні  квіти
І  бджоли  вже  снують,  свої  нектари  п’ють,
Після  зими  весною  веселяться  діти
Старі  радіють,  бо  світ  бачать  -  ще  живуть.

Весна  в  розпалі  з  сонцем  та  вітрами,
Буває  холодно  чи  раптом  задощить,
Крокує  по  землі  і  селами  й  містами
Та  переможно  так,  що  гай  шумить.

З  небес  пастві  зійшло  католицьке  Різдво,
В  костьолі  ксьондз  Христа  їй  прославляє,
У  православну  церкву  людство  теж  прийшло  -
Вербну  неділю  перед  Паскою  справляє.

А  світська  влада  вибори  проводить,
Хоч,  якщо  чесно,  то  нам  нікого  обрати,
То  ж  виборець,  щоб  сам  собі  не  шкодить,
За  менше  зло  свій  голос  мусить  дати.

Весна  іде,  а  з  нею  блискавки  та  грОми,
Нагліє  у  шахрайстві  богообраний  народ
І  може  стати,  що  повернуться  погроми,
Як  в  Коліївщину,  без  милосердія  і  квот.

А  клен  цвіте  і  абрикоси  з  ним  та  вишні,
Природа  у  житті  та  радості  єдина,
Благословить  всі  свята  і  події  нам  Всевишній:
Нехай  в  віках  живе  і  квітне  Україна!
21.04.  2019  р.,  Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833520
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Зореслав Благомирів

На Вербну неділю і Вибори 2019 року!?…

[b][/b]Не  я  б’ю,  верба  б’є
і  Здоров’я  додає!
Бо  освячена  в  водиці
біля  Церкви,  у  Криниці.
В  Церкві  маймо  побувати
і  гріхи  спокутувати,
Предків  своїх  –    вшанувати
і  за  здравіє  подбати!

[i]Про  дільницю  не  забути,
після  церкви  в  ній  побути!
За  Вкраїну  -  голос  дати,
щоби  Неньці  процвітати![/i]

 Душу  й  тіло  козака  –
очища  верба  така!
Це  –  катарсис  для  Людини,
для  Хлопчини  і  Дівчини,
для  Дорослого  й  Малого,
для  Старої  і  Старого,
Чоловіка  і    Жанчини,
і  –  всієї  України!

Після  цього  –  на  віконце,
хай  зігріє  її  сонце.
Щоби  потім  посадити
і  велику  ізростити!
А  Свята  Верба  одвічно
є  цілюща  і  магічна!

[b]Отака  Вербна  Неділя:
і  Здоров’я,  й  Піст-Застілля!
Нехай  буде  так  ЩОРІЧНО,
щоб  жилося  нам  ДОВІЧНО!!!   [/b]
21  квітня  2019  р.  м.Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833517
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Волинянка

Торкнутись неба…

Торкнутись  неба...  Розігнати  хмари,
На  землю  впасти  радісним  дощем,
Щоб  змити  власні  страхи  і  примари,
Щоб  змити  біль,  що  у  душі  пече.

Набрати  в  пригорщі  ясного  сонця,
Розквітнути,  як  вишні-яблунІ,
Пірнути  в  щастя  до  самого  донця,
Розтанути  у  голосній  луні.

І  полетіти  жайворонком  в  поле,
Й  напитися  нектару,  як  бджола,
Щоб  розпрощатися  з  прадавнім  болем,
Щоб  зморшку  суму  стерти  із  чола.

І  полюбити…  Щиро,  як  ЛЮДИНА,
І  полюбити…  Щедро,  як  ЗЕМЛЯ,
І  вірно,  як  кохає  лебедина,
Й  невимушено,  як  уміє  немовля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833202
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкові турботи

Ще  тиша  небо  огортає,
Роса  омила  трави  зранку.
Ще  на  хмарках  Весна  дрімає,
Цілунку  хоче  від  світанку.

А  він  із  сонечком  у  парі,
Струну  натягують,  щоб  грала.
Полинуть  в  небо  звуків  чари,
Мелодія  на  них  чекала

Бруньки  мов  лампи  засвітились,
Блукає  в  берегах  лелека.
Чомусь  дві  верби  зажурились,
Образились  на  дуба  -  свекра.

А  ось  метелик  чепурненький,
Кудись  вже  зранку  поспішає.
У  полі  -  зору  він  маленький,
Був  тут,  та  вже  його  немає...

Зіткав  павук  гамак  для  себе,
Йому  у  нім  просторо  й  тихо.
Тривожити  його  не  треба,
Хто  потривожить  буде  лихо.

Десь  гавкіт  обізвавсь  собачий,
Він  із  котом  так  розмовляє.
Кіт  злиться,  а  буває  плаче,
Тільки  про  це,  ніхто  не  знає.

У  кожного  свої  турботи,
І  кожен  має  свої  справи.
День  додає  усім  роботи,
Додасть  наснаги  ковток  кави...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832961
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ольга Береза

Не забуду

Не  забуду.  Але  й  не  заплачу.
Не  захоплює  уже  і  не  п’янить.
Навіть  якщо  більше  не  побачу,
навіть  коли  зовсім,  ні  на  мить.
Не  забуду.  Але  й  не  покличу.
Що  було  —  туманом  відійшло.
Вдруге  на  душі  не  закурличе.
Зникло  і  зів’яло,  відцвіло.
І  нехай  вже  потім  ані  слова,
мов  не  знались,  наче  й  не  були.
Повз  пройду,  як  пані  гонорова  —
ніби  в  серці  з  льодом  холоди.
Не  жалітиму.  Хіба  я  можу?
Все  було  лиш  тільки  на  словах.
Лише  жарти,  погляди  і,  може,
було  трохи  запалу  в  очах.
Перебігло.  Перейшло.  Перешуміло.
Спалахнуло  і  згасилось  вмить.
Наче  й  не  жило…  Та  відболіло…
Не  забуду,  бо  в  душі  щемить…
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832940
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ольга Береза

СМІЄТЬСЯ СОНЦЕ

Дзюркоче  навесні  струмок  –
то  мамин  голосок.
В  саду  сміються  солов’ї  –
то  мамині  пісні.
Гойдаються  в  полях  жита  –
то  мамине  життя.
А  в  житі  волошковий  рай  –
то  мамин  диво-край.
Сміється  сонце  знов  і  знов  –
то  мамина  любов.
А  сльози  з  неба  –  то  хіба  що
мамина  журба.
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832935
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 16.04.2019


НАДЕЖДА М.

Заходить вечір непомітно в хату…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]

Заходить  вечір  непомітно  в  хату,
А  за  вікном  туману  полотно.
Ледь-ледь  відчутно  терпкий  запах  м"яти.
Я  вечір  виглядаю  вже  давно.

Його  я  запросила  на  розмову:
Гостинність  і  повага,  теплий  чай.
Все  це  в  розмові  буде  допомога.
І  більш  нічого..Прошу,  вибачай.

Як  завжди  подивились  очі  в  очі.
Він  ненароком  нібито  зітхнув.
Здається,  що  далеко  так  до    ночі,
А  вечір    так  солодко  позіхнув...

Ну  що  сказать?   Не  так  усе  й  погано,
От  тільки  ночі  довгі   весняні.
А  інше   все  -  за  сімома  замками,
Настояні на  м"яті,  духмяні.

Так  хочеться  сказати  йому  більше,
Та  я  минаю  те,  що  головне.
А  за  вікном  стає  усе   темніше...
Та  бачу,  вже  не  слухає  мене.

Заснув   сердега.....Щось  йому  вже  сниться,
Під  монотонну  розповідь  мою..
Чому  ж  мені  до  ранку  все  не  спиться?
Шукаю  в  тім  причину  й  не  збагну..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


ТАИСИЯ

На лезвии ножа (по горным тропам)



На    пробуждение    природы  
Смотрю    с    7-го    этажа.
Вмиг    забываю    свои    годы  –
Я    вновь  на    лезвии    ножа.

Я  возвращаюсь    на    те    скалы,
Где    кровь    играла    и    кипела.
Хотя    я    жизнью    рисковала  -
Моя      любовь    романсы    пела.

Ведь    рядом    опытный    попутчик.
Ему    я    смело    доверяю.
Он    для    меня,  как    солнца    лучик.
Легко    с    ним    путь    одолеваю.

Как  горные    козлы,    скакали
По    скалам    мы,  рискуя    сильно.
И    приключения    искали.
В    горах    их    было    изобильно.

Бывает,    риск    оправдан    в    споре,
Или    забавная    интрижка…
Для  нас  -    короткий    выход    к    морю  –
Это    решающая    фишка!

Мы    страстно    любим    горы,    море.
Романтики    нас    понимают.
А    с    остальными    мы    не  спорим.
Их    лезвие    ножа    пугает.

Кто    испытал    шальные  чувства
В  единоборстве    со    стихией,
Тот      понимает    роль  искусства,
Чтоб    написать    стихи    лихие.

14  04    2019.              Рисунок    автора.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832730
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Олеся Лісова

Весна верховодить

Заглядає  в  моє  віконце
У  квітчастім  вінку  весна.
В  ніжній  радості  світить  сонце,
Абрикос  розпустивсь  зрання.

Рушничок  пелюсток  рожевих
Всіх  побачити  кличе  шпак.
В  блиску  променів  кришталевих
Пестить  пір’ячко  весельчак.

Нареченою  вбралася  вишня
Сипле  квітами  навмання.
Вітер  листя  деінде  колишнє
Несе  з  саду  у  вигнання.

На  зелену  травичку  груша
Поглядає  з  гори  років.  
Погустішала.  Квітень  душу
Розгорнув  і  любов  впустив.

Весна  ж  далі  летить,  верховодить,
Несе  щастя  веселий  спів.
Гармонічний  мінор  наводить,
Все  живе  повстає  із  снів.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Полісянка

лови моїх думок весняних зграю…

Не  сплю.  А  вже  вгорі  ледь-ледь  світає.
Думки  ніч  сновигають,  як  вужі.
Я  знаю,  ти  мене  без  сну  читаєш,
І  тишу,  і  мій  крик  душі  –  вірші.

Упевнена,  ночами  теж  сумуєш,
Твій  настрій  дістається  і  мені.
Буває  й  сам  у  відповідь  римуєш,
Уявою  малюєш  спільні  дні.

Моя  душа  пташам  таємно  рветься
Життя  вдихнути  в  роздуми  твої.
Дзвони  частіше.  Як  тобі  живеться,
Чи  повернулись  з  півдня  солов’ї?

Вже  первоцвіт  в  лісах  прослав  мережки,    
І  ряст  барвисто  виткав  гобелен.
Берізка  знов  приміряла  сережки,
А  в  золото  вдягнувся  білий  клен.

В  дворі  зарожевіли  абрикоси,
Гудуть  над  цвітом  весело  джмелі.
Верба  в  воді  полоще  жовті  коси,
Й  відчутній  з  кожним  днем  тепло  землі.

Дзвони.  Де  думка  відтепер  ночує,
Скажи,  що  бачиш  у  короткім  сні?    
Повір.  Моя  душа  твою  почує,
Відправ  у  Космос  наші  позивні.

Ніч  розмотала  темноту  до  краю.  
Похолодало.  Квітень  змерз,  мабуть.
Лови  моїх  думок  весняних  зграю,
Вони  твої  неспокої  зведуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832622
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна окраса Полісся

У  полі  розкинулось  море,
Гойдаються  в  хвилях  льони.
Блакиттю  покрились  простори,
Всміхались  до  сонця  вони.

Їх  вітер  беріг  і  леліяв
І  рясно  мочили  дощі.
І  кожен  із  нас  тихо  мріяв,
Щоб  швидше  достигли  вони.

Чарівна  окраса  Полісся,
Зливається  з  небом  вона.
Доносяться  звуки  із  висі,
Щасливого  птаха  здаля.

Як  гляну  у  поле  безкрає,
Радіє  просторам  душа.
То  казка  льонами  блукає,
У  гості  вона  поспіша.

Ще  й  запахи  поля  чарують,
Не  можна  повз  нього  пройти.
Блакитні  голівки  дарують,
Красу  що  побачиш  лиш  ти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832597
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


dovgiy

Я ДЯКУЮ, СЕРЦЕ, ЗА ТЕ ЩО ТИ Є

Прийшла  ти  в  мій  світ  як  в  ранок  зоря,
Як  пісня  від  янголів  з  неба!
Тому  все  життя  небу  дякую  я
За  милу  Царівну,  –  за  Тебе!

За  погляд  глибокий,  за  голосу  звук;
За  серце  твоє  незрадливе;
За  ніжні  обійми  розкрилених  рук;
За  миті  кохання  щасливі!

Я  дякую,  люба  щоденно  тобі
За  все,  що  від  долі  я  маю
І  навіть  за  те,  що  при  спільній  журбі
Ти  душу  свою  відкриваєш.

Я  дякую,  пташко,  за  те,  що  ввійшла
В  мої  неприборкані  мрії
В  яких  в  позахмарні  світи  повела
До  світлого  храму  надії!

Я  дякую,  серце,  за  те,  що  ти  є;
Що  просто  на  світі  існуєш;
Що  те,  як  виспівує  єство  моє
З  дороги  розлуки  почуєш!

13.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832577
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Світла(Світлана Імашева)

НЕ ЗДАЙ УКРАЇНУ

     **********
Там,  де  вмирав  Нігоян,
Болем    куриться  Майдан,
Сотня  зорить  із  небес:
-  Знову  Голгофа  і  хрест?

Знов  Україну  здали?
Не  українці  -  хохли!
Прадіди  встануть  з  могил,
Горем  розвіється  пил...

Звісно,  як  блазень  Іван,
В  нього  такий  отаман.
Реготу  злого  обвал  -  
Пастка  для  дурнів  -  "Квартал".

З  кого  сміялися  ви?
З  себе,  сіренькі  хохли.
В  залпах  куриться  Донбас  -  
Саме  для  реготу  час?

Рвуть  Україну,  жеруть,
Божа  потьмарилась  путь...
Брате,  на  захист  ставай,
Не  здай  Україну,  не  здай!

Сину,  це  наша  земля,
Зась  їм,  іудам  з  кремля!
Рідну  свою  захищай,  
Не  здай  Україну,  не  здай!

Шанс  залишився  один  -  
Знов  не  повториться  він.
Долю  свою  обирай:
Не  здай  Україну,  не  здай!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832300
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Ніна Незламна

Вміло вишивала…

Мерехтів  край  неба  в  кольорових  гаммах
Відбивавсь  далеко,  по  віконних  рамах
Вечір  в  ніч  ховався,  смужки  хмар  палали
Зорі  прояснілі,  крадькома  ховали.

В  хаті  наче  й  тихо….  Чути  тріск  дровець  й  хруст
І  линула  пісня,  із  материнських  вуст…
За  вікном  вже  й  місяць  заглядав  в  віконце
Все  думки  за  сина,  де  ж  ти  моє  сонце….

У  руках  сорочка,  думки  -  оси  й  голка
Вмить  в  кватирку  чути,  закричала  сойка
Немов  пробудилась,  покотивсь  наперстик
У  душі  надія,  вишивала  в  хрестик.

Білу  до  весілля  розшивала  сину
Щоб  життя  вдалося,  мав  долю  щасливу
Ниточки  встеляла,  щоби  був  привітним
Вдосталь  хліба  й  солі,  обід  завше  ситним.

Пригадала  пісню,  ніжну  колискову
Мережила  стежкою,  мову    барвінкову
Любов  до  Держави  -  нитки  жовті  й  сині
Щоб  тепло  і  радість,  у  його  світлині.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти
На  душі  так  тепло,  відчувала  літо
У  квітчатих  барвах,  волошки  і  ружі
То  Бога  дарунки,  щоб    всі  жили  в  дружбі.

Ніч  зоріла  тихо,  сяйне  зорепадом
Уявляла  ненька,  що  син  іде  садом
На  лиці  посмішка  і  ласкавий  погляд
Повертайсь  синочку,  тут  присядеш  поряд.

Хай  в  очах  побачу  утіхи  іскринки
Подаруєш  любий  щасливі  хвилинки
Немов  сонця  промінь,  ти  зігрієш  душу
Обійму,  пригорну,  хай  сльозинку  струшу.

Ой  вже  й  притомилась,  ще  довго  чекати
Хай  війна  скінчиться,  шепотіла  мати
Хай  весняний  вітер,  печалі  розсіє
Наш  стяг  український  над  краєм  розвіє.

Мерехтить  край  неба,  виграє  світанок
Промінь  позолоти,  вже  приліг  на  ґанок
І  вкотре  у  голку,  засовує  нитку
Хай  все  буде  добре,  повертайся  синку.

                                                                                           28.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Ще  свіжа  легенда  у  землях  козацьких,
Як  грізний  полковник  свій  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  полях  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Від  заходу  хмарки  пройдуть,  Україно,
До  самого  краю  твоєї  землі.
І  сонце  допише  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 09.04.2019


I.Teрен

Неосвоєні оази

Блукаю  іноді  до  раю
дитячих  літ.  Немає  див,  
як  і  стежок  уже  немає,
якими  в  юності  ходив.

Згадаю  верби,  осокори,  
іще  не  зрізані  дуби,  
що  підпирали  «наші  гори»
в  літа  казкової  доби...  

А  нині  –  пуща  над  водою
із  лісового  джерела,  
що  жебонить  під  осокою
широким  яром  до  села.

На  косогорі  –  хащі  глоду,
кущі  ожини,  бузини,  
На  місці  пасіки  –  болото,  
на  місці  хати  –  терени.  

Сади  затінює  омела,  
а  очерети  –  мураву.  
Нові  пейзажі  невеселі...  
Та  уві  сні,  як  наяву,  

почую  тихий  голос  мами
із  голубої  далини
і  оживають  за  літами
усе  ті  самі  ясени,  

тини  і  –  стріха  біля  стріхи,  
весною  білені  хати  
і  голоси  луни  і  сміху  
із  неземної  висоти.  

Ще  пам’ятаю  перелази,  
дубову    кладку  до  гори
і  до  найвищої  оази
моєї  юної  пори.  

Веде  з  минулого  стежина  
у  володіння  нічиї,  
де  із  криничної  цямрини
текли  цілющі  ручаї.  

Але  за  синьою  рікою
не  випити  води  ковток.  
Час  огортає  пеленою  
мій  умираючий  куток.  

І  плачу,  і  плачу  як  мито  
за  ту  колиску  із  лози,  
за  віз  і  сіно  для  кози,  
за  пам’ять,  що  уміє  гріти,  
за  образи-дереворити
і  миро  чистої  сльози.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832087
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ольга Калина

Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.



Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько  -  не  багаті..  
Був  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Нема  Олени  і  Надії  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя  і  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходить  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченню  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  подоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Дітей  і  внуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»,
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому:
Такий  великий  в  мене  рід…
Коріння  родоводу  всьому
На  фото  із  далеких  літ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Надія Башинська

МАТУСЯ В БІЛЕНЬКІЙ ХУСТИНІ

Неначе  матуся  в  біленькій  хустині,
під  нашими  вікнами  вишня.  
Мене  зустрічати  маленька  красуня
так  рано-ранесенько  вийшла.

До  чого  ж  красива!  Вже  сонце  сміється  
в  розквітлих  білесеньких  квітах.
Тріпочуть  так  ніжно  вони  пелюстками,
гойдає  їх  вітер  на  вітах.

Між  білого  цвіту  й  твоя  заясніла,
матусю,  біленька  хустина.
Відчуло  серденько...  ще  й  вишня  шепнула:  
"Пора  зустрічать,  ненько,  сина!"

Хай  завжди  додому  сини  повертають,
чекають  між  вишень  в  хатині.
Тут  душу  зігріє  завжди  цвіт  весняний
й  матуся  в  біленькій  хустині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


majra

Мої стежки

Мені  співала  мама  колискову
В  годину  пізню,  у  безсонну  ніч.
Колисочка  гойдалася  вербова,
І  гріла  всіх  стара  велика  піч.

Гніздечком  теплим  причаїлась  хата,
Поміж  акацій  білих  на  горбку.
Там  пахли  верби  над  ставком  і  м"ята,
І  зорі  з  неба  падали  в  ріку.

Мов  оберіг  -  за  образком  вербичка,
Під  сволоком  пучки  духм"яних  трав.
Я  -  безтурботна  -  ляля  невеличка,
Яку  в  обійми  білий  світ  прийняв...

Ніхто  не  зна,  яка  ж  та  доля  вдасться,
Що  подарує  -  радість  чи  печаль?
Хоч  діти  всі  народжені  для  щастя,
Та  не  завжди  буває  так,  на  жаль...

...Дивлюсь  на  світ  наївними  очима,
Вони,  як  небо,  ніжно  голубі.
Довірлива  цікавість  невтолима  -  
Коли  ж  поспіють  груші  на  вербі?

Чи  слухала  в  годину  вечорову,
Які  пісні  співали  косарі!
Ловила  місяць,  схожий  на  підкову,
А  може  -  рак  вже  свисне  на  горі?

Питала  маму  і  питала  тата,
Фантазія  моя  не  мала  меж!
Бабусю  вчила  буковки  писати,
Вона  мене  життю  навчала  теж.

...Пригадую  і  у  рядки  складаю,
Таке  все  рідне  і  таке  святе!  
Зернятка  мрій  своїх  перебираю.
А  може  ще  якесь  і  проросте!

Червневий  ранок  розсипає  роси,
Сміється  перша    вишенька  в  саду.
А  по  дворах  дядьки  клепають  коси,  
І  я  по  кладці  в  літечко  іду...

...Мої  стежки,  доріжечки,  дороги,
Навколо  світу  обійшли  не  раз.
Ведуть  нас  всіх  до  першого  порогу,
У  рідний  край,  який  чекає  нас!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831921
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Володимир Верста

Зоряний романс

Вінок  сонетів

Глава  І
Загублений  лист

Холодний  поцілунок  і  прощання...
Танцює  місяць  одинокий  вальс,
На  вістрі  леза,  тихого  світання
Я  починаю  зоряний  романс.

Вітрилами  казкового  звучання
Пливтиме  корабель  мій  у  Парнас,
Де  хвилями  магічного  снування
Лунатиме  феєрія  для  нас...

Мереживо  із  нот  та  акварелі
Біжить  до  океану,  мов  струмок.
Кружляють  в  стрімголовій  каруселі

Емоції,  заходячи  в  танок.
Та  все  ж  мене  чекає  ця  пустеля  –
Темниця  слів,  кайдани  із  думок...

Глава  ІІ
Донжон

Темниця  слів,  кайдани  із  думок...
І  до  основи  випалене  місто,
В  якому  я  блукаю  між  пасток.
Загублених  тобою  дивних  іскор

Я  не  знайду!  Лише  один  пісок
Крізь  пальці  осипається  огнисто,
Та  знову  загоряється  листок,
Для  тебе  я  збираю  це  намисто.

Проміння  днів  давно  забутих  меж
Виблискує  руїнами  печалі.
Будуємо  тепер  ми  сотні  веж,

Аби  душа  не  мучилась  ночами.
Мені  вони  лишаються,  та  все  ж
Хвилини  смутку,  трепету  мовчання...

Глава  ІІІ
Примарна  площа

Хвилини  смутку,  трепету  мовчання...
Самотнє  танго  з  тінню.  Я  один
Кружляю  лабіринтами.  Скитання…
Мої  давно  у  пошуках  твердинь

Розвалених  ілюзій...  І  збирання
Розбитих  та  понищених  вітрин
Не  повернути,  тільки  чергування
Давно  уже  неправильних  стежин,

Якими  не  пройти  та  не  вернутись.
Горять  мости  та  котиться  клубок,
Де  Аріадна  йде  не  озирнувшись...

Сплелись  шляхи  незвіданих  ниток,
Тримаючи  ключі  та  все  забувши.
Я  знову  закриваю  на  замок.

Глава  IV
Фінальний  танець

Я  знову  закриваю  на  замок,
Колодками  міцними  замикаю,
Шукаю  між  потертих  сторінок,
Закляття  з  гримуару  закликаю.

Вогнями  спопелю  сліди  стежок,
У  димі  розчинившись  я  зникаю,
Та  важко  розірвати  цей  зв'язок,
Пергамент  у  руках  усе  стискаю.

Вона  все  тягне,  кличе,  хоч  і  сил
Немає,  залишаються  благання.
Та  не  відпустить,  тільки  небосхил

Розділить  біль  зі  мною,  ці  страждання...
Осяють  темні  промені  світил
Фортецю  почуттів,  душі  блукання...

Глава  V
Діалог  з  ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶  нею

Фортецю  почуттів,  душі  блукання...
Я  проклинаю!  Темрява  одна
У  факелах  згоряє  без  вагання...
Ну  а  світанок?  Тут  його  нема!

І  не  було!  Пусте  лише  спливання
Хвилин  забутих.  Тільки  письмена
Лишилися  на  стінах  лікуванням,
Але  їх  також  вразила  пітьма.

Не  розібрати!  Справді  так  потрібно
Знайти  новий,  довершений  виток?
Дороги  тут  сплелися  непокірно,

Вузлами  зав'язались  в  ланцюжок.
Я  знову  опиняюся  ймовірно
У  лабіринтах  вічних  помилок.

Глава  VІ
Галерея  «Лицемір’я»

У  лабіринтах  вічних  помилок
Блукаю  галереями  розлуки,
Ось  там  вітрини,  я  ступаю  крок,
Вдивляючись  в  картини  та  у  звуки…

Вслухаюся.  Я  бачу  там  садок,
Тоді  ще  не  було  вогнів  розрухи,
І  зацвітали  тисячі  квіток...
Змінилось  все  і  замінили  муки.

Картинами  для  них  вже  стали  ми...
Наповнені  пустого  фальшування,
Всі  їх  слова,  хоч  і  стоять  грудьми.

Несуть  в  серця  жорстоке  руйнування...
В  обійми  відправляюся  пітьми.
Вже  не  знайти  надії  та  кохання.

Глава  VІІ
Останній  політ

Вже  не  знайти  надії  та  кохання...
Космічний  пил  зі  спалених  планет
Осяде  на  старі  мої  писання,
А  поряд  з  ними  твій  висить  портрет...

Супутники  очікують  завдання
У  проблисках  заплутаних  тенет,
Хоча  б  ще  раз  злетіти  у  востаннє,
Та  не  змінити  темряви  сюжет…

Вона  розбила  сяючі  скрижалі  –
Цей  біль  –  відчутний  зламаних  кісток,
Свідомість  утікає  в  задзеркалля,

Та  шлях  не  відшукати  до  казок.
І  я  злітаю,  тут  лише  провалля...
Кометою  літати  між  зірок...

Глава  VIII
Марево  субстанцій

Кометою  літати  між  зірок,
Вдивляючись  в  незвідані  палаци,
Що  тягнуться  до  сонячних  річок,
Сплітаючи  небесних  тіл  вібрацій.

Торкнутися  згасаючих  свічок,
Які  застигли  в  мареві  субстанцій,
І  чорних  дір  закручених  стрічок
Нікому  невідомих  ілюстрацій.

Я  зупинився,  мить  краси  оця
Наповнила  яскрава  ейфорія.
Раніше  невідоме,  інше  «я»

Пізнало  таємниці  фантазійні.
Хоча  не  розгадати  до  кінця
Фінали  драм,  написаних  сузір’ям.

Глава  IX
Пов'ялі  квіти

Фінали  драм,  написаних  сузір'ям,
Горять  в  камінах,  гаснучи  в  очах.
Слова,  що  я  беріг  і  так  леліяв,
Згубилися  в  далеких  вже  світах.

Знайти?  Не  варто!  Вітер  їх  розвіяв,
Пилюкою  літають  в  небесах.
І  те,  що  у  фортеці  я  насіяв,
Засохло,  розсипаючись  у  прах...

І  тліють  недописані  сувої,
Полиці  з  ними  вічність  стереже.
Чекають  ролі  згублені  герої

На  те,  що  автор  їх  ще  збереже.
Історії  цієї  неземної
Написане  не  викреслити  вже.

Глава  X
Обійми  темрями

Написане  не  викреслити  вже,
І  Мойри  перекроїти  не  зможуть.
Виблискують  на  стелях  вітражем,
Малюнки  траєкторії  укажуть.

Магічність  застелила,  хоча  день  –
Не  видно!  Загадковістю  проляжуть
Дороги,  простягнулися  в  едем....
І  таїни  ніколи  не  розкажуть

Зірки  на  небі,  як  її  кохав,
Та  я  шукав  шляхи  у  безнадії…
Фрагменти  ночі,  довго  їх  вивчав,

Аби  знайти  її,  де  сніг  завіяв...
Я  темряві  себе  подарував!
Віддавши  долю  сяючим  стихіям...

Глава  XI
Знайдений  лист

Віддавши  долю  сяючим  стихіям...
Я  кинув  погляд  на  далекий  диск,
Хоча  він  серце  більше  не  зігріє,
Я  зустрічаю  радо  його  блиск,

Як  і  фортеця,  що  тепер  пустіє...
Лише  вона,  читаючи  мій  лист,
Бажає  помсти,  ненависть  жаріє,
Я  відчуваю  в  грудях  її  спис…

Примарно...  Все!  Бажає  відібрати,
Свій  дар  із  мертвих,  чорних  хризантем,
Які  прийняв  я  вічно  зігрівати

І  захищати  з  піднятим  мечем.
Немає  сенсу  вже  кудись  тікати.
Сховатися  під  зоряним  плащем.

Глава  XII
Подарований  талісман

Сховатися  під  зоряним  плащем,
А  хризантеми  вічно  зберігати
І  поміж  тисяч  сонячних  систем
Нести  їх  і  на  узбіч  не  звертати.

Шляхами  невідомих  теорем
Координати  краю  відшукати,
Де  перестануть  бути  тягарем
І  відродитись  й  зможуть  зацвітати...

Тримаю  у  руках  я  талісман,
У  ньому  легке  сяйво  струменіє,
Що  вкаже  путь  крізь  сірості  туман,

Вбере  вуаль.  Грайливо  там  синіє
Величний,  неосяжний  океан.
В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії.

Глава  XIII
Елізіум  –  загублений  рай

В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії,
Потрапив  я  до  неземних  красот,
Від  див  тропічних  тіло  цепеніє,
І  я  п'янію  від  отих  широт.

Портал  замкнувся,  небо  пломеніє...
Це  найдорожче  всіх  земних  висот...
І  хризантеми  пахнучи  біліють...
Завершений  останній  епізод...

Та  не  фінал!  Історія  триває,
Закручено  кидає  між  поем,
Весна  їх  під  імлою  заховає,

Пізніше  опадуть  вони  дощем...
Знамена  піднімаю,  обираю
Де-факто  залишитись  міражем.

Глава  ХIV
Останній  лист

Де-факто  залишитись  міражем,
Сторінку,  що  у  часі  прогортають,
Де-юре  на  папері  ліхтарем,
Яку  не  раз  іще  перечитають.

Та  завжди  йтиму  зі  своїм  вогнем.
Ці  квіти  у  садах  лиш  розцвітають.
Життя  мистецтву  на  вівтар  кладем,
І  вірші-журавлі  до  нас  вертають...

Синиці?  Журавлі?  Не  в  тому  суть!
Весною  поміж  снігом  все  розтане...
Сонети  кораблями  відпливуть

У  небо  метушливе  і  безкрайнє.
Синиці  нам  три  слова  принесуть:
Холодний  поцілунок  і  прощання...

Магістрал
Фортеця  падаючих  зір

Холодний  поцілунок  і  прощання...
Темниця  слів,  кайдани  із  думок...
Хвилини  смутку,  трепету  мовчання…
Я  знову  закриваю  на  замок

Фортецю  почуттів,  душі  блукання
У  лабіринтах  вічних  помилок,
Вже  не  знайти  надії  та  кохання.
Кометою  літати  між  зірок...

Фінали  драм,  написаних  сузір'ям,
Написане  не  викреслити  вже.
Віддавши  долю  сяючим  стихіям...

Сховатися  під  зоряним  плащем,
В  космічних  далях,  де  є  тільки  мрії,
Де-факто  залишитись  міражем.

Елі́сій,  Елі́зій,  Елі́зіум,  Єлисе́йські  поля́    —  в  античній  міфології  частина  потойбічного  світу,  де  перебувають  душі  блаженних  і  праведників;  чудесна  країна  вічної  весни  на  крайньому  заході  землі,  де  немає  хвороб,  страждань,  де  панує  вічний  мир.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  січень  -  березень  2018
Зі  збірки  «Кінцугі».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Галина_Литовченко

"Бабця життям просувається пішки…"


Бабця  життям  просувається  пішки.
Та  і  куди  їй,  скажіть,  поспішати?
Б’є  молоточком  волоські  горішки
внукам  щовечора  посеред  хати.

Помисли  бабці  старенької  щирі:
щоб  не  забулися  рідні  причали,  
щоб  у  міській  не  смітили  квартирі,
час  на  абищиці  не  витрачали.

До  вихідних  наготує  гостинців  –  
передає  їх  шофером  маршрутки.
Є  чим  зайнятися  їй  наодинці,
марно  ридати  в  оточенні  смутку.

Он,  назбирали  одежі  торбину  –  
не  відповідної  модним  вимогам.
Тра*,  перебрати  ту  щедру  купину
та  килимків  нав’язати  під  ноги.

Краще  –  й  сама  залюбки  ще  поносить,
перекладе  в  переповнену  скриню.
Дітям  спасибі  –  не  гола  й  не  боса,
зять  із  руками  й  дочка  господиня.

Вперто  бурмоче  в  кутку  телевізор,
проігнорований  вкотре  думками.
Щось  із  минулого  в  голову  лізе  –  
те,  що  під  пресом  лежало  роками.  

В  доньки  на  першому  плані  робота,  
не  відпускає  міська  аритмія.
Хочуть,  напевне,  й  поспати  в  суботу  –  
бабця  дітей,  як  ніхто,  розуміє…

*  (треба)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831583
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Дружня рука

У неї лиш тепла безмежна повінь

І  ця  весна  придумана  для  неї,
І  це  проміння  –  це  її  привіти,
І  вітер  зашукався,  загукався  фею,
Не  вміє  задирака  тихо  порадіти  …
І  пісня  ця  написана  для  неї,
І  радість  в  ній,  і  трішечки  печаль,
Бо  ж  не  буває  пісні  нічиєї,
Чарує  очі  промениста  шаль  …
Упасти  можна  в  урвища  глибокі,
Злетіти  можна  до  самих  вершин,
Цілують  очі,  слів  німих  потоки
Вже  видихають  чари  із  грудей  …
У  неї  лиш  тепла  безмежна  повінь,
Її  обійм  манить  весняна  мить,
Чому  ж  пливеш  кудись  далеко  човен?!
Твоя  любов  замріялась  і  снить    …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831557
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Серго Сокольник

ПРОБАЧТЕ НАС

Пробачте  нас,  старіючі  батьки.
Ми,  ваші  діти,  долі  пішаки,
Мандруємо  осточортілим  світом.
Це  є  життя,  і  правди  ніде  діти...
...а  вам  завжди  чекається  на  нас.
І  плине  час...
Судомить  світ  у  катаклізмі  часу.  
Та  ваш  вогонь,  надійний  і  незгасний-
Дороговказ...
...нараз
Намиста  долі  випаде  перлина
І  щось  у  світі  зміниться  незмінне...
...у  вирій  лине
Лелечий  клин.  У  ньому  вільне  місце
Поповнене,  хоч  лемент  у  колисці
Нагадує  незмінності  життя...
...і  каяття,
Що  ми  перед  батьками  завинили,
І  не  завжди  увагу  приділили
До  побажань  побачити  ще  раз...
...та  вийшов  час.
І  отчі  стіни  холодом  зустріли.
І  ми  самі  однині  постаріли.
Пробачте  нас...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119040110057  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831369
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Людмила Григорівна

З першим квітня!

НЕ  З'ЯСОВАНЕ  ПИТАННЯ:

У  селі,  в  сім'ї  багатій,  
ріс  синочок-одинак,
Як  вродився  дурнуватий,  
то  і  в  тридцять  був  дурак.

Одному  жить  не  годиться,
Тож,  з  сусіднього  села
Привезли  батьки  дівицю,  
щоб  дружиною  була.

Справили  гучне  весілля!
Та  минає  день  за  днем,
Молода  сльозами  сіє:  
-  Ох,  не  любить  він  мене!

Не  цілує,  не  голубить,  з  вечора  до  ранку  спить,
не  чіпає.
Тож,  не  любить!  
Треба,  треба  щось  робить!

Вговоряла,  розмовляла,  
Гена  ж,  знай  собі  сопе,
Тож,  до  лікаря  послала,
І  сама  із  ним  іде.

Лікар  Гену  наставляє:  
про  обов'язок,  про  секс,
Гена  в  носі  колупає.
Зрозумів?
-  Та  ні,  не  все!

Каже:  -  Я  вас,  лікар-дядю,  
так,  словесно,  не  пойняв,
От,  якби  той  секс  наглядно  
хтось  узяв,  та  й  показав.

Лікар  до  дружини:  -  Згодна?  
(Вже  від  Гени  всіх  трясе!)
Жінка  плаче:
-  Хоч  не  можна,
 та  погоджуюсь  на  все!



Вдвох  сеанс  той  показали,  
сором  душі  оповив,
Разом  в  Гени  запитали:
 -  Ну?!  Тепер  ти  зрозумів?

-  Зрозумів,  -    промовив  Гена.
Та,  ось  дядю,  роз'ясніть,
Хочу  знати  достеменно:
 що  надалі  нам  робить?

Як  моя  дружина  знову
 схоче  процедури  ті?
Прийдете  до  нас  додому?
Чи  до  вас  її  вести???

14.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831238
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Valentyna_S

Ти справжня українка…

Ти  справжня  українка,  люба  доцю,
У  тій  святковій  вишитій  сорочці.
Придбаємо    ще  стрічку  чи    віночок  —
Флешмоби  ти  прикрасиш  чи  таночки.  

На  жаль,  віночок  із  шовкових  квітів,
Ще  не  наткало  килимів  нам    літо.
У  зіллі  --  захист,  так  вважали    предки
Й  передавали  мудрість  цю  нащадкам.      

Для  дівчинки,  що  мала  лиш  три  рочки,
З  рум’янку    і  барвінку    був  віночок.
Ще  уплітали  чорнобривців  пару,
І    незабутків    синяву  безхмарну.

Чотирирічній--  вишень  й  яблунь  віття,
Знак  найніжнішої  любові  в  світі.
Нема  вірнішого,  як  серце  мами--
Вона  із  дітьми    днями  і  ночами.

В  шість  рочків  –  додавали  мак  й  волошки,
У  сім--  уже  віночок  більшав  трошки.
Дванадцять  квіток  у  вінку  дівчини:
Любисток  й  ружі,  мальви  і  калина,

І  скромна,  мужня  врода    деревію,
Й  пучечок  гілочок  гінкого  хмелю…
Цвіте  в  нас      оберегом    кожна  квітка.
Їх,  доню  моя,  назбираєм  влітку.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830960
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Надія Башинська

ТАНЦЮВАЛА ЧАПЛЯ З РАКОМ…

Танцювала  Чапля  з  Раком...  Ух!  Ух!  У-у-х!
Аж  летів  із  комишів  білий  пух!
Краснопірочка  і  Короп...  Ох!  Ох!  О-о-х!
А  одна  весела  Щука  -  за  п'ятьох!

Заховались  в  очереті...  Ах!  Ах!  Ах!
Жабеняточка  зелені.  Їх  аж  п'ять!
А  велика  Жаба-мати:  -  Ква!  Ква!  К-в-а-а!
Дуже  хочу  танцювати  з  вами  я!

Танцювала  Чапля  з  Раком...  Ух!  Ух!  У-у-х!
Аж  летів  із  комишів  білий  пух!
Краснопірочка  і  Короп...  Ох!  Ох!  О-о-х!
Щука  й  Жаба,  й  жабенята  -  аж  в  сімох!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Касьян Благоєв

Октава 8



**  плоди  віку:  і  в  слові  –  світ.  і  за  мовчанням…

І  день,  і  розум  свідчить  мій,  вік  в  цьому  зізнається:
найгірший  злочин  –  то  не  з  вуст,  а  думка  й  порух  серця…

**  гідність  

Великодушне  забуття  –  це  теж  ознака  мудреця:
він  спокій  збереже  й  тоді,  як  буде  бруд  змивать  з  лиця.

**  і  понині  –  за  Хайямом…

Хто  пізнав  себе  в  цім  світі  –  твердиш  –  істині  той  рівний?
Так,  та  щоб  себе  пізнати,  треба  сім  життів,  сім  рівнів…

**  немає  в  Творця  неважливого,  ані  малого  

А  величі  гір,  їх  висот  не  постало  б,  якби  не  було  піщинки.
І  море  велике  тому  що  воно  й  найменші  прийме  краплинки.
----

**  коротке  життя,  аби  віддаватися  смутку

У  домі,  де  плачуть  –  там  радість  гостює  не  часто.      
Де  вміють  сміятись  –  приходить  і  селиться  щастя.  

**  у  праці  рук  твоїх  –  щасливі  долі  дні

Щоб  серцем  щасливим  і  вольним  дивитися  в  очі  неба,
роби  те  що  вмієш  з  натхненням.  І  мрій  забувати  не  треба.
   
**  формули  успіху  

Все  спочатку  зваж-подумай  в  кожній  справі  днів,
а  обдумавши  –  берися  їх  робить  без  сумнівів.

**  нема  перепон  для  сердець,  що  неспокоєм  повні

Якщо  по  велінню  душі  за  мрією  вийшов  в  дорогу  –  
то  що  тобі  тисяча  верст,  пустелі,  вітри,  днів  тривоги?
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826040
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 27.03.2019


СТЕВИЯ

Згадай про мене, любий сину…

Згадай  про  мене,  любий  сину,
Коли  у  грудях  защемить.
І  в  ту,  непрошену  годину,
Коли  душа  твоя  болить.
Тоді,  як  опустились  руки
І  важко  подолати  страх,
А  у  пітьмі  замовкли  звуки,
Погасла  іскорка  в  очах.
Я  блискавицею  із  неба
Крізь  межі  часу  прилечу
І  пригорну  тебе  до  себе,
Запалю  в  темряві  свічу.
Теплом  своїм  зігрію  світ,
Там,  де  душа  твоя  вітає.
Любов  прикличу  до  воріт,
Нехай  глядить  і  наставляє.
Згадай  про  мене,  любий  сину,
Як  в  благодаті  сяєш  ти.
І  в  ті  просвітлені  хвилини,
Години  щастя,  доброти.
Я,  наче  за  спиною  крила,
Щоб  ти  літав,  неначе  птах!
Твій  охоронець,  твоя  сила
В  думках  ,  речах  і  у  ділах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828870
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Амадей

Злетів ти в небо разом з журавлями (Володимиру Івасюку) пісня

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  прославляв  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину",
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

І  знов  весною  квітне  черемшина,
Земля  вся  цвітом  вкриється  рясним,
Про  тебе  пам"ятає  Украіна,
Без  тебе  устає  вона  з  колін.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  ,
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Вертайся  сину,  разом  з  журавлями,
Хай  з  неба  пісня  сонячна  звучить,
Пісні  твоі  у  бій  ідуть  з  синами,
На  Сході  Украіну  боронить.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями,
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  ти  будив  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Віталій Назарук

ЧАС КОЛИ ЧЕКАЄ ЛЕБІДКА

Усміхнувсь  під  балконом  барвінок,
Запалились  каштана  свічки.
Буйні  верби  сховали  затінок
У  глибокії  води  ріки.

І  несеться    кохання  весняне
Вдалину,  де  лебідка  живе.
Неповторне  моє  і  жадане,
Яке  сонця  до  ранечку  жде.

Любить  слухати  плескіт  річковий,
В  ньому  чути  жадану  ходу.
Стежку  промінь  освітить    ранковий,
По  якій  до  коханої    йду.

Будуть  довго  горіти  каштани,
Заспокоїться  бистра  ріка.
І  засяють  весняні  екрани,
Коли  виловить  люба  вінка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830545
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Галя Костенко

Сплітаються роки в узори

Сплітаються  роки́  в  узори,
Ми  віком  своїм  їх  зовем,
Цей    скарб  не  сховати  в  офшори,
Щороку  багатші  стаєм…

Чи  буде  узор  цей  веселий,
Квітучий  із  блиском  роси,
А  може  осінні  дерева,
З  яких  опада  жовтий  лист…

Цвітуть  квіточки́  і  на  схилі,
Де  в  ду́шах  весна  назавжди́,
Виблискують  очі  щасливі,
І  старості  кажуть:  «Зажди!»

Бувають  узори  похмурі,
Осінні,  туманні  дощі,
Неначе  іще  зовсім  юні,
А  старість  гостює  в  душі…

Так  хочеться  їм  розказати:
Причини  нема  для  нудьги,
Умійте  життя  цінувати,
Щасливими  буть  до  снаги!

В  життєвих  узорах  хай  будуть
Цвісти  квіти  щастя  й  добра,
Ми  ж  Божі  створіння,  ми  –  люди,
Життя  нам  для  ЩАСТЯ  Бог  дав!!!

23.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830432
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Віталій Назарук

ЛЕБЕДИНА ПОСТАВА

Пригорну  я  тебе  лебединим  крилом,
Зацілую  вуста  малинові.
Миготітимуть    зорі  вночі  за  вікном
І  сіятимуть  роси  ранкові.

Лебедина  постава,  павина  хода,
Ніч  нам  випала  вкрита  зірками.
Пригадались  роки,  ти  була  молода,
Обіймала  кохання  руками.

Видавалось,  завжди  будем  ми  молоді,
Все  життя,  хоч  і  будуть  внучата.
Будуть  ночі  у  зорях,  а  дні  золоті,
Буде  вічно  звучати  соната.

Карооке  кохання,  єдине  моє,
Чарівнице  з  осіннього  неба.
Ще  веселка  сьогодні  нам  двом  виграє,
А  нам  більшого  щастя  не  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830427
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2019


Lana P.

ВЕСНЯНА ПІСНЯ НЕБА

Палали  ночі,  танули  без  сну,
Імлою  вкрили  сновидіння,
Шукали  у  зірок  спасіння,
Співали  пісню  неба  чарівну,
Відкрили  квітку  щастя  запашну.

Вдивлявся  у  здивовану  весну
Сріблястий  місяць-непосида,
По  небу  повз,  як  той  сновида,  
Прокинув  довжелезну  борозну
Між  хмарами  —  дорогу  осяйну.

Заграло  раннє  сонце  молоде
На  ніжно-пристрастних  ударах
Сердець  —  топились  ми  у  чарах…
Весна  бурлить,  цвіте.  Життя  іде.
Прокинувся  травневий  хрущ  —  гуде…      19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829901
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Полісянка

Нащо судити: де хибно, що вірно

Ранок  спустився  на  землю  несміло,
не  обіцяє  погожого  дня.
Тихо,  сороки,  кому  яке  діло,
хто  і  кого  просто  ніжно  обняв.

День  підступає  у  світ  помаленьку,  
сонце  пробило  хмарини  важкі.
Тіштеся,  люди,  що  ваше  серденько
знов  уловило  мотиви  гінкі.

Вечір  насупив  оранжеві  брови,
потай  вистежує  зорі  тремкі.
Виповзли  й  слухи  таємно  на  лови.
Згляньтеся,  нащо  гріхи  вам  такі?  

Нащо  судити:  де  хибно,  що  вірно,
хтось  же  придумав  для  гри  карамболь*.
Все  у  житті  цьому  закономірно:
сльози  і  радість,  розлука  й  любов.

Карамболь*  –  більярд

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829577
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не забуваймо ( слова до пісні)

Коли  впаде  на  скроні  білий  сніг
І  сльози  потечуть  з  очей  солоні.
Згадаймо  дім  і  батьківський  поріг,
Гарячі,  ніжні  мамині  долоні.

Як  нам  тепер  не  вистачає  їх,
Як  хочеться  тепло  їхнє  відчути.
В  житті  вже  стільки  пройдено  доріг,
Та  жодною  батьків  нам  не  вернути.

Хатина  досі,  ще  стоїть  в  саду,
Обдерта,  наче  сирота  сумує.
Курличуть  журавлі  лиш  на  льоту
І  вітер  в  самоті  господарює.

Кропива  жалить,  хоче  нагадать,
Забулися  про  батьківське  обійстя.
Пора  косу  самим  до  рук  узять,
Попрацювати,  щоби  було  чисто.

Хоч  раз  у  рік  приїхати  сюди,
Згадати  батьківську  любов  у  тиші.
Сумуємо  за  ними  дуже  ми,
Вони  у  нашім  серці  наймиліші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Катерина Собова

Травма

Молода    красуня    Маня
Має    клопоти    вже    зрання,
То  ж,    відклавши    всю    роботу,
Йде    у    відділ    страхування.

Розказала    своє    горе:
-В    мене    травма    (я    так    каюсь),
Не    на    гульках,    не    на    морі  –
На    роботі    все    це    сталось!

Співробітниця    поважна
(Жіночка    привітна,    мила)
Все    це    слухала    уважно,  
Тоді    Мані    пояснила:

-Ви    повинні    описати
У    заяві    все    детально:
Виробництво,    травма,    дата,
І    це    все    -    документально.

Чи    є    виписка    з    лікарні?
Де    діагноз?      (У    нас    -    звітність).
-Документи    в    мене    гарні,
Ось    діагноз:    це    -    вагітність.

Травмував    мій    шеф    щоденно
(крім    неділі    і    суботи),
Тож    нехай    агентство    платить,
Бо    було    це    на    роботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Амадей

Любові Івановій в День народження

Букет  із  слів  збираю  знов,
І  шлю  цілунки  знову  й  знову,
У  День,  коли  родилася  Любов,
Любимій  нашій  Любі  Івановій.

Природа  й  та,  проснулась  і  співа,
Святковий  килим  стелить  первоцвітом,
Прийміть  вітання  сонячні  слова,
Від  рідних,  друзів,  сонечка  і  вітру.

Святковий  келих  випийте  до  дна,
Нехай  з  душі  пісні  поллються  й  вірші,
Нехай  в  душі  завжди  цвіте  весна,
І  пишуться  чарівні  акровірші.

Хай  на  обличчі  посмішка  цвіте,
Хай  любий  ніжно  шепче  Вам  "Кохаю",
В  душі  хай  квітне  почуття  святе,
Від  щирого  Вам  серденька  бажаю.

 З  Днем  народження,  Люба!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829362
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Любов Вишневецька

Марево.

Ивовой  веточки  сила
Душу  рвала  по  весне...
-  Господи,  я  же  просила!..
Счастье  привиделось  мне...

Руки  держались  за  небо!..
Стало  вдруг  невмоготу..
-  Больше  не  выдержу!..  Мне  бы...
глупо  не  верить  в  мечту...

Встреча...  как  сон  -  неизбежность...
-  Милый,  о  ком  ты  мечтал?!
Нет...  не  нужна  моя  нежность...
В  чувствах  не  будет  зеркал.  

Просто...  попутчик  в  дороге...
Вместе  быть  не  суждено.
Сердце  осталось  в  залоге...
-  И  возвратить...  не  дано.

Ивовой  веткой  поила
Душу  свою  по  весне...
-  Больно  и  невыносимо!..
Счастье  привиделось  мне.

                                                           16.03.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829234
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


dovgiy

МІЙ ДЕНЬ

Дивлюсь  услід  тобі,  дивлюсь,
Немовби    хочу  увібрати
У  погляд  свій  всю  милу  суть,
Яка  ще  мить  тому  в  кімнаті
Все  осявала  мов  зоря,
До  серця  говорила  тихо
І  знов  листок  календаря
Віщує  нам  розлуки  лихо.
Минає  ще  одна  доба.
Вікно  поволеньки  синіє…  
Самотність  сяде  на  горба
Та  плечі  дружньо  не  зігріє.
Кружлятиме,  мов  чорний  крук
Над  трупом  старого  безсоння.
Замерзлих  яблунь  тихий  стук
Буде  проситись  в  за  віконня,
Аби  в  кімнату  увійти
Та  хоч  би  дрібочку  зігрітись…
Ще  будеш  згадуватись  ти,
Бо  ж  де  мені  від  цього  дітись?!
Так  і  зустріну  новий  день
Для  нових  сподівань  і  віри
Послухаю  чужих  пісень
Під  передзвін  старої  ліри

16.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829230
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Тома

Геній музичного мистецтва епохи бароко Йоганн Себастьян Бах

Геній  музичного  мистецтва  епохи  бароко  Йоганн  Себастьян  Бах  прожив  надзвичайно  плідне  життя.    Творча  спадщина  Баха  включає  в  себе  більше  1000  творів  різних  жанрів.
 За  життя  композитор  не  отримав  заслуженого  визнання  як  автор,  але  був  відомий  як  виконавець  і  імпровізатор.    Інтерес  до  музики  Баха  виник  майже  сто  років  після  його  смерті:  в  1829  році  під  управлінням  німецького  композитора  Фелікса  Мендельсона  було  публічно  виконано  найбільше  твір  Баха  -  «Страсті  за  Матфеєм».    У  1850  році,  до  сторіччя  з  дня  смерті  композитора,  німецькими  композиторами  і  музикознавцями  було  засновано  Баховський  суспільство  з  метою  видання  повного  зібрання  творів  Йоганна  Себастьяна.    І  до  початку  20  століття  ця  мета  була  досягнута.    Музиканти  усього  світу  грають  Баха,  дивуючись  красі,  натхненню  і  майстерності  його  творінь.
         Через  200  років  після  смерті  музиканта  і  композитора  інтерес  до  його  творчості  і  біографії  не  охолов,  а  сучасники  використовують  твори  Баха  в  ХХ  столітті,  знаходячи  в  них  актуальність  і  глибину.    Хоральна  прелюдія  композитора  звучить  в  «Соляріс»  Андрія  Тарковського.    Музика  Йоганна  Баха,  як  найкраще  творіння  людства,  записана  на  Золоту  платівку  Вояджера,  прикріплену  до  космічного  апарату,  запущеного  з  Землі  в  1977  році.    За  версією  «Нью-Йорк  Таймс»  Йоганн  Себастьян  Бах  -  перший  в  десятці  світових  композиторів,  які  створили  шедеври,  які  стоять  над  часом.
 Дитинство  і  юність
               Йоганн  Себастьян  Бах  народився  21(31)  березня  1685  в  тюрінзькому  місті  Айзенах,  що  розташувався  між  взгір’ями    Хайнігского  національного  парку  і  Тюрінгенський  Лісу.    Хлопчик  став  молодшою    і  восьмою  дитиною  в  сімействі  професійного  музиканта  Йоганна  Амброзіуса  Баха.
         В  роду  Бахів  п'ять  поколінь  музикантів.    Дослідники  нарахували  півсотні  родичів  Йоганна  Себастьяна,  що  зв'язали  життя  з  музикою.    Серед  них  прапрадід  композитора  Фейт  Бах,  булочник,  всюди  носив  цитру  -  щипковий  музичний  інструмент  у  вигляді  ящика.
           Голава  сімейства  Амброзіус  Бах  грав  в  церквах  на  скрипці  і  організовував  світські  концерти,  тому  перші  уроки  музики  молодшому  синові  дав  він.    Йоганн  Бах  з  малих  років  співав  у  хорі  і  радував  батька  здібностями  і  жадібністю  до  музичних  знань.
 У  9  років  померла  мама  Йоганна  Себастьяна  -  Елізабет  Леммерхірт,  а  через  рік  хлопчик  став  круглим  сиротою.    Молодшого  брата  взяв  на  піклування  старший  -  Йоганн  Крістоф,  церковний  органіст  і  вчитель  музики  в  сусідньому  містечку  Ордруф.    Крістоф  відправив  Себастьяна  в  гімназію,  де  той  вчив  богослів'я,  латинь,  історію.
 Старший  брат  навчив  молодшого  грати  на  клавірі  і  органі,  але  допитливому  хлопчикові  цих  уроків  виявилося  мало:  потай  від  Крістофа  він  діставав  з  шафи  зошит  з  творами  відомих  композиторів  і  місячними  ночами  переписував  ноти.    Але  брат  виявив  Себастьяна  за  недозволеним  заняттям  і  відібрав  записи.
У  15  років  Йоганн  Бах  став  самостійним:  він  влаштувався  на  роботу  в  Люнебурзі  і  блискуче  закінчив  вокальну  гімназію,  відкривши  собі  шлях  до  університету.    Але  бідність  і  необхідність  заробляти  гроші  на  прожиття  поставили  на  навчанні  точку.
 У  Люнебурзі  допитливість  підштовхнула  Баха  до  подорожей:  він  побував  в  Гамбурзі,  Целле  і  Любек,  де  познайомився  з  творчістю  іменитих  музикантів  Рейнкена  і  Георга  Бема.
           У  1703  році,  закінчивши  гімназію  в  Люнебурзі,  Йоганн  Бах  влаштувався  придворним  музикантом  в  капелу  веймарського  герцога  Йоганна  Ернста.    Бах  грав  на  скрипці  півроку  і  придбав  першу  популярність  як  виконавець.    Але  незабаром  Йоганну    Себастьяну  набридло  догоджати  слух  панів  грою  на  скрипці  -  він  мріяв  розвиватися  і  відкривати  нові  горизонти  в  мистецтві.    Тому  без  роздумів  погодився  зайняти  звільнену  посаду  придворного  органіста  в  церкві  Святого  Боніфація  в  Арнштадте,  що  в  200  кілометрах  від  Веймара.
 Йоганн  Бах  працював  три  дні  на  тиждень  і  отримував  високу  платню.    Церковний  орган,  налаштований  за  новою  системою,  розширював  можливості  молодого  виконавця  і  композитора:  в  Арнштадті    Бах  написав  три  десятка  органних  творів,  капричіо,  кантат  і  сюїт.    Але  напружені  відносини  з  владою  підштовхнули  Йоганна  Баха  покинути  місто  через  три  роки.
       Останньою  краплею,  переважити  чашу  терпіння  церковного  начальства,  стало  тривале  відлучення  музиканта  з  Арнштадта.    Відсталі  церковники,  і  без  того  недолюблюють  музиканта  за  новаторський  підхід  до  виконання  культових  духовних  творів,  влаштували  Баху  принизливий    розгляд  за  поїздку  в  Любек.
         У  місті  жив  і  творив  знаменитий  органіст  Дітріх  Букстехуде,  чиї  імпровізації  на  органі  Бах  мріяв  послухати  з  дитинства.    Не  маючи  грошей  на  карету,  Йоганн  восени  1705  відправився  в  Любек  пішки.    Гра  метра  потрясла  музиканта:  замість  відпущеного  місяця  він  пробув  в  місті  чотири.Після  повернення  в  Арнштадт  і  розгляду  з  начальством  Йоганн  Бах  залишив  «насиджене  місце»  і  відправився  в  Тюрінгське    місто  Мюльхаузен,  де  знайшов  роботу  органіста  в  церкві  Святого  Власія.
   Йоганн  Себастьян  Бах  працював  органістом
 Влада  міста  та  церковне  начальство  виявляли  прихильність  талановитому  музиканту,  його  заробіток  виявився  вищим,  ніж  в  Арнштадте.    Йоганн  Бах  запропонував  економний  план  реставрації  старого  органу,  схвалений  владою,  і  написав  святкову  кантату  «Господь  -  мій  цар»,  присвячену  інавгурації  нового  консула.
 Але  через  рік  вітер  мандрів  «зняв»  Йоганна  Себастьяна  з  місця  і  переніс  в  раніше  покинутий  Веймар.    У  1708  році  Бах  зайняв  місце  придворного  органіста  і  оселився  в  будинку  поруч  з  герцогським  палацом.
 «Веймарський  період»  біографії  Йоганна  Баха  виявився  плідним:  композитор  склав  десятки  клавірних  і  оркестрових  творів,  познайомився  з  творчістю  Вівальді  і  Кореллі,  навчився  використовувати  динамічні  ритми  і  гармонійні  схеми.    Спілкування  з  роботодавцем  -  наслідним  герцогом  Йоганном  Ернстом,  композитором  і  музикантом,  вплинуло  на  творчість  Баха.    У  1713  році  герцог  привіз  з  Італії  ноти  музичних  творів  місцевих  композиторів,  які  відкрили  для  Йоганна  Баха  нові  горизонти  в  мистецтві.
 У  Веймарі  Йоганн  Бах  приступив  до  роботи  над  «органною    книжечкою»  -  збіркою  хоральних  прелюдій  для  органу,  склав  величну  органну  «Токату  і  фугу  ре-мінор»,  «пасакалія  до-мінор»  і  20  духовних  кантат.
 До  кінця  служби  в  Веймарі  Йоганн  Себастьян  Бах  став  широко  відомим  майстром  клавесина  і  органістом.    У  1717  році  в  Дрезден  прибув  знаменитий  французький  клавесиніст  Луї  Маршан.    Концертмейстер  волюмов,  що  начувся  про  талант  Баха,  запросив  музиканта  змагатися  з  Маршаном.    Але  в  день  змагання  Луї  втік  з  міста,  злякавшись  провалу.
 Бажання  змін  покликало  Баха  в  дорогу  восени  1717-го.    Герцог  відпустив  улюбленого  музиканта  «з  висловленням  немилості».    Органіста  найняв  на  посаду  капельмейстера  князь  Ангальт-Кетенський,  який  добре  розбирався  в  музиці.    Але  прихильність  князя  кальвінізму  не  дозволяла  Баху  складати  витончену  музику  для  богослужінь,  тому  Йоганн  Себастьян  писав  переважно  світські  твори.
         У  «Кетенський»  період  Йоганн  Бах  склав  шість  сюїт  для  віолончелі,  Французьку  та  Англійську  клавірні  сюїти,  три  сонати  для  скрипкових  соло.    У  Кетені  з'явилися  знамениті  «Бранденбурзькі  концерти»  і  цикл  творів,  що  включає  48  прелюдій  і  фуг,  названий  «Добре  темперований  клавір».    Тоді  ж  Бах  написав  двухголосние  і  триголосні  інвенції,  які  називав  «симфоніями».
           У  1723  році  Іоганн  Бах  влаштувався  кантором  хору  Святого  Томи  в  церкві  Лейпцига.    У  тому  ж  році  публіка  почула  твір  композитора  «Страсті  за  Іоанном».    Незабаром  Бах  зайняв  посаду  «музичного  директора»  всіх  міських  церков.    За  6  років  «Лейпцігського  періоду»  Йоганн  Бах  написав  5  річних  циклів  кантат,  два  з  яких  загублені.
           Міська  рада  дала  в  розпорядження  композитора  8  хорових  виконавців,  але  цієї  кількості  було  вкрай  мало,  тому  до  20  музикантів  Бах  наймав  сам,  що  служило  причиною  частих  сутичок  з  владою.
           У  1720  роках  Йоганн  Бах  складав  переважно  кантати  для  виконання  в  церквах  Лейпцига.    Бажаючи  розширити  репертуар,  композитор  писав  світські  твори.    Навесні  1729  року  музиканта  призначили  керівником  Музичної  колегії  -  світського  ансамблю,  заснованого  іншому  Баха  Георгом  Пилипом  Телеманії.    Ансамбль  двічі  в  тиждень  протягом  року  влаштовував  двогодинні  концерти  в  кав'ярні  Циммермана  поруч  з  ринковою  площею.
           Більшість  світських  творів,  написаних  композитором  з  1730  по  1750  роки,  Йоганн  Бах  написав  для  виконання  в  кав'ярні.
           У  їх  число  входить  жартівлива  «Кавова  кантата»,  комічна  «Селянська  кантата»,  клавірні  п'єси  і  концерти  для  віолончелі  та  клавесину.    У  ці  роки  написана  знаменита  «Меса  сі  мінор»,  яку  називають  найкращим  хоровим  твором  всіх  часів.Для  духовного  виконання  Бах  створив  «Високу  месу  сі-мінор»  і  «Страсті  за  Матфеєм»,  отримавши  від  двору  в  нагороду  за  творчість  титул  корольовсько-польського  і  саксонського  придворного  композитора.
             У  1747  році  Йоганн  Бах  побував  у  дворі  короля  Пруссії  Фрідріха  II.    Вельможа  запропонував  композитору  музичну  тему  і  попросив  написати  імпровізацію.    Бах  -  майстер  імпровізації  -  щойно  склав  трьохголосну  фугу.    Незабаром  він  доповнив  її  циклом  варіацій  на  цю  тему,  назвав  «Музичним  приношенням»  і  послав  в  подарунок  Фрідріху  II.
       Інший  великий  цикл,  названий  «Мистецтво  фуги»,  Йоганн  Бах  дописав.    Сини  опублікували  цикл  після  смерті  батька.
           В  останнє  десятиліття  слава  композитора  померкла:  розквітав  класицизм,  сучасники  вважали  стиль  Баха  старомодним.    Але  молоді  композитори,  виховані  на  творах  Йоганна  Баха,  шанували  його.    Творчість  великого  органіста  любили  Вольфганг  Амадей  Моцарт  і  Людвіг  ван  Бетховен.
           Сплеск  інтересу  до  музики  Йоганна  Баха  і  відродження  слави  композитора  почалося  в  1829  році.    У  березні  піаніст  і  композитор  Фелікс  Мендельсон  організував  в  Берліні  концерт,  де  прозвучав  твір  «Страсті  за  Матфеєм».    Не  забарився  несподівано  гучний  резонанс,  вистава  зібрала  тисячі  глядачів.    Мендельсон  відправився  з  концертами  в  Дрезден,  Кенігсберг  і  Франкфурт.
               Твір  Йоганна  Баха  «Музична  жарт»  і  сьогодні  одне  з  улюблених  для  тисяч  виконавців  світу.    Завзята,  мелодійна,  ніжна  музика  звучить  в  різних  варіаціях,  адаптованих  під  гру  на  сучасних  інструментах.
             Популяризують  музику  Баха  західні    музиканти.    Вокальний  ансамбль  The  Swingle  Singers  випустив  дебютний  альбом  Jazz  Sebastian  Bach,  що  приніс  колективу  з  восьми  вокалістів  світову  славу  і  премію  «Греммі».
 Обробляли  музику  Йоганна  Баха  і  джазові  музиканти  Жак  Лусье  і  Джоель  Шпигельман.                
У  жовтні  1707  Йоганн  Себастьян  Бах  одружився  на  юній  кузини  з  Арнштадта  Марії  Барбарі.    У  пари  народилося  семеро  дітей,  але  троє  померли  в  дитинстві.    Троє  синів  -  Вільгельм  Фрідеман,  Карл  Філіпп  Емануель  і  Йоганн  Християн  -  пішли  стопами  батька  і  стали  відомими  музикантами  і  композиторами.
   Влітку  1720  року,  коли  Йоганн  Бах  з  князем  Ангальт-Кетенський  перебував  за  кордоном,  Марія  Барбара  померла,  залишивши  чотирьох  малюків.
 Особисте  життя  композитора  налагодилося  через  рік:  при  дворі  герцога  Бах  познайомився  з  молодою  красунею  і  талановитою  співачкою  Анною  Магдаленою  Вільке.    Йоганн  одружився  на  Ганні  в  грудні  1721  року.    У  них  народилося  13  дітей,  але  пережили  батька  9.
     У  похилому  віці  сім'я  для  композитора  виявилася  єдиною  втіхою.    Для  дружини  і  дітей  Йоганн  Бах  складав  вокальні  ансамблі,  влаштовував  камерні  концерти,  насолоджуючись  піснями  дружини  (у  Анни  Бах  було  красиве  сопрано)  і  грою  старших  синів.
 Доля  дружини  і  молодшої  дочки  Йоганна  Баха  склалася  сумно.    Анна  Магдалена  померла  десять  років  по  тому  в  будинку  презирства  для  бідних,  а  молодша  дочка  Регіна  вела  напівжебрацьке  існування.    В  останні  роки  життя  жінці  допоміг  Людвіг  ван  Бетховен.
         В  останні  5  років  зір  Йоганна  Баха  стрімко  погіршувався,  але  композитор  писав  музику,  диктуючи  твори  зятю.
 У  1750  році  в  Лейпциг  приїхав  британський  офтальмолог  Джон  Тейлор.    Репутацію  доктора  складно  назвати  бездоганною,  але  Бах  чіплявся  за  соломинку  і  ризикнув.    Після  операції  зір  не  повернувся  до  музиканта.    Тейлор  вдруге  прооперував  композитора,  але  за  короткочасним  поверненням  зору  настало  погіршення.    18  липня  1750  року  стався  удар,  а  28  липня  65-річний  Йоганн  Бах  помер.
         Поховали  композитора  в  Лейпцигу  на  церковному  кладовищі.    Загублену  могилу  і  останки  знайшли  в  1894  році  і  перепоховали  в  кам'яному  саркофазі  в  церкві  Святого  Іоанна,  де  музикант  прослужив  27  років.    Храм  був  зруйнований  бомбардуванням  під  час  Другої  світової  війни,  але  прах  Йоганна  Баха  знайшли  і  в  1949  році  перенесли,  поховавши  біля  вівтаря  церкви  Святого  Фоми.
 У  1907  році  в  Ейзенаху,  де  народився  композитор,  відкрили  музей,  а  в  1985  році  музей  з'явився  в  Лейпцигу.
Цікаві  факти
 •  Улюбленим  заняттям  Йоганна  Баха  вважалося  відвідування  глухих  церков  в  одязі  бідного  викладача.
 •  Завдяки  композитору  в  церковних  хорах  співають  і  чоловіки,  і  жінки.    Дружина  Йоганна  Баха  стала  першою  церковною    хористкою.
 •  Йоганн  Бах  не  брав  гроші  за  приватні  уроки.
 •  Прізвище  Бах  перекладається  з  німецької,  як  «струмок».
•  Йоганн  Бах  просидів  місяць  у  в'язниці  за  те,  що  постійно  просив  відставку.
 •  Георг  Фрідріх  Гендель  -  сучасник  Баха,  але  композитори  не  зустрілися.    Долі  двох  музикантів  схожі:  обидва  втратили  зір  в  результаті  невдалої  операції,  зробленої  лікарем-шарлатаном  Тейлором.
 •  Повний  каталог  робіт  Йоганна  Баха  опубліковано  через  200  років  після  смерті.
 •  Німецький  вельможа  замовив  композитору  написати  твір,  прослухавши  яке  він  зміг  би  заснути  міцним  сном.    Йоганн  Бах  виконав  прохання:  знамениті  Гольдберг-варіації  -  і  зараз  гарний  «снодійне».
 Афоризми  Баха
 •  «Щоб  добре  виспатися,  слід  лягати  не  в  той  же  день,  коли  потрібно  прокидатися».
 •  «Грати  на  клавішних  просто:  потрібно  тільки  знати,  які  клавіші  натискати».
 •  «Мета  музики  -  чіпати  серця».
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    16.03.19        9.42

Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    16.03.19        9.42


Гений  музыкального  искусства  эпохи  барокко  Иоганн  Себастьян  Бах  прожил  необыкновенно  плодотворную  жизнь.  Творческое  наследие  Баха  включает  в  себя  более  1000  произведений  различных  жанров.
           При  жизни  композитор  не  получил  заслуженного  признания  как  сочинитель,  но  был  известен  как  исполнитель  и  импровизатор.  Интерес  к  музыке  Баха  возник  почти  сто  лет  спустя  после  его  смерти:  в  1829  году  под  управлением  немецкого  композитора  Феликса  Мендельсона  было  публично  исполнено  величайшее  произведение  Баха  —  «Страсти  по  Матфею».  В  1850  году,  к  столетию  со  дня  смерти  композитора,  немецкими  композиторами  и  музыковедами  было  основано  Баховское  общество  с  целью  издания  полного  собрания  сочинений  Иоганна  Себастьяна.  И  к  началу  20  века  эта  цель  была  достигнута.  Музыканты  всего  мира  играют  Баха,  поражаясь  красоте,  вдохновению  и  мастерству  его  творений.
Через  200  лет  после  смерти  музыканта  и  композитора  интерес  к  его  творчеству  и  биографии  не  остыл,  а  современники  используют  произведения  Баха  в  ХХ  столетии,  находя  в  них  актуальность  и  глубину.  Хоральная  прелюдия  композитора  звучит  в  «Солярисе»  Андрея  Тарковского.  Музыка  Иоганна  Баха,  как  лучшее  творение  человечества,  записана  на  Золотую  пластинку  Вояджера,  прикрепленную  к  космическому  аппарату,  запущенному  с  Земли  в  1977  году.  По  версии  «Нью-Йорк  Таймс»  Иоганн  Себастьян  Бах  –  первый  в  десятке  мировых  композиторов,  создавших  шедевры,  стоящие  над  временем.  
Иоганн  Себастьян  Бах  родился  21(31)  марта  1685  года  в  тюрингском  городе  Эйзенах,  расположившемся  между  взгорьями  Хайнигского  национального  парка  и  Тюрингенского  Леса.  Мальчик  стал  младшим  и  восьмым  ребенком  в  семействе  профессионального  музыканта  Иоганна  Амброзиуса  Баха.  
В  роду  Бахов  пять  поколений  музыкантов.  Исследователи  насчитали  полсотни  родственников  Иоганна  Себастьяна,  связавших  жизнь  с  музыкой.  Среди  них  прапрадед  композитора  Фейт  Бах,  булочник,  повсюду  носивший  цитру  –  щипковый  музыкальный  инструмент  в  виде  ящика.  
         Глава  семейства  Амброзиус  Бах  играл  в  церквях  на  скрипке  и  организовывал  светские  концерты,  поэтому  первые  уроки  музыки  младшему  сыну  преподал  он.  Иоганн  Бах  с  малых  лет  пел  в  хоре  и  радовал  отца  способностями  и  жадностью  к  музыкальным  познаниям.  
В  9  лет  умерла  мама  Иоганна  Себастьяна  –  Элизабет  Леммерхирт,  а  через  год  мальчик  стал  круглым  сиротой.  Младшего  брата  взял  на  попечение  старший  –  Иоганн  Кристоф,  церковный  органист  и  учитель  музыки  в  соседнем  городке  Ордруф.  Кристоф  отправил  Себастьяна  в  гимназию,  где  тот  учил  богословие,  латынь,  историю.  
Старший  брат  научил  младшего  играть  на  клавире  и  органе,  но  пытливому  мальчику  этих  уроков  оказалось  мало:  втайне  от  Кристофа  он  доставал  из  шкафа  тетрадь  с  произведениями  известных  композиторов  и  лунными  ночами  переписывал  ноты.  Но  брат  обнаружил  Себастьяна  за  недозволенным  занятием  и  отобрал  записи.  
         В  15  лет  Иоганн  Бах  стал  самостоятельным:  он  устроился  на  работу  в  Люнебурге  и  блестяще  окончил  вокальную  гимназию,  открыв  себе  путь  в  университет.  Но  бедность  и  необходимость  зарабатывать  средства  к  существованию  поставили  на  учебе  точку.  
В  Люнебурге  любознательность  подтолкнула  Баха  к  путешествиям:  он  побывал  в  Гамбурге,  Целле  и  Любеке,  где  познакомился  с  творчеством  именитых  музыкантов  Рейнкена  и  Георга  Бема.  
             В  1703  году,  окончив  гимназию  в  Люнебурге,  Иоганн  Бах  устроился  придворным  музыкантом  в  капеллу  веймарского  герцога  Иоганна  Эрнста.  Бах  играл  на  скрипке  полгода  и  приобрел  первую  популярность  как  исполнитель.  Но  вскоре  Иоганну  Себастьяну  надоело  ублажать  слух  господ  игрой  на  скрипке  –  он  мечтал  развиваться  и  открывать  новые  горизонты  в  искусстве.  Поэтому  без  раздумий  согласился  занять  освободившуюся  должность  придворного  органиста  в  церкви  Святого  Бонифация  в  Арнштадте,  что  в  200  километрах  от  Веймара.  
Иоганн  Бах  работал  три  дня  в  неделю  и  получал  высокое  жалование.  Церковный  орган,  настроенный  по  новой  системе,  расширял  возможности  молодого  исполнителя  и  композитора:  в  Арнштадте  Бах  написал  три  десятка  органных  произведений,  каприччио,  кантат  и  сюит.  Но  напряженные  отношения  с  властями  подтолкнули  Иоганна  Баха  покинуть  город  через  три  года.  
             Последней  каплей,  перевесившей  чашу  терпения  церковного  начальства,  стало  длительное  отлучение  музыканта  из  Арнштадта.  Косные  церковники,  и  без  того  недолюбливавшие  музыканта  за  новаторский  подход  к  исполнению  культовых  духовных  произведений,  устроили  Баху  унизительное  разбирательство  за  поездку  в  Любек.  
В  городе  жил  и  творил  знаменитый  органист  Дитрих  Букстехуде,  чьи  импровизации  на  органе  Бах  мечтал  послушать  с  детства.  Не  имея  денег  на  карету,  Иоганн  осенью  1705  года  отправился  в  Любек  пешком.  Игра  мэтра  потрясла  музыканта:  вместо  отпущенного  месяца  он  пробыл  в  городе  четыре.  
После  возвращения  в  Арнштадт  и  разбирательства  с  начальством  Иоганн  Бах  оставил  «насиженное  место»  и  отправился  в  тюрингский  город  Мюльхаузен,  где  нашел  работу  органиста  в  церкви  Святого  Власия.  
 Иоганн  Себастьян  Бах  работал  органистом
Власти  города  и  церковное  начальство  благоволили  талантливому  музыканту,  его  заработок  оказался  выше,  чем  в  Арнштадте.  Иоганн  Бах  предложил  экономный  план  реставрации  старого  органа,  одобренный  властями,  и  написал  праздничную  кантату  «Господь  –  мой  царь»,  посвященную  инаугурации  нового  консула.  
Но  через  год  ветер  странствий  «снял»  Иоганна  Себастьяна  с  места  и  перенес  в  ранее  покинутый  Веймар.  В  1708  году  Бах  занял  место  придворного  органиста  и  поселился  в  доме  рядом  с  герцогским  дворцом.  
«Веймарский  период»  биографии  Иоганна  Баха  оказался  плодотворным:  композитор  сочинил  десятки  клавирных  и  оркестровых  произведений,  познакомился  с  творчеством  Вивальди  и  Корелли,  научился  использовать  динамичные  ритмы  и  гармонические  схемы.  Общение  с  работодателем  –  наследным  герцогом  Иоганном  Эрнстом,  композитором  и  музыкантом,  повлияло  на  творчество  Баха.  В  1713  году  герцог  привез  из  Италии  ноты  музыкальных  произведений  местных  композиторов,  открывших  для  Иоганна  Баха  новые  горизонты  в  искусстве.  
В  Веймаре  Иоганн  Бах  приступил  к  работе  над  «Органной  книжечкой»  –  сборником  хоральных  прелюдий  для  органа,  сочинил  величественную  органную  «Токкату  и  фугу  ре-минор»,  «Пассакалью  до-минор»  и  20  духовных  кантат.  
К  концу  службы  в  Веймаре  Иоганн  Себастьян  Бах  стал  широко  известным  мастером  клавесина  и  органистом.  В  1717  году  в  Дрезден  прибыл  знаменитый  французский  клавесинист  Луи  Маршан.  Концертмейстер  Волюмье,  наслышанный  о  таланте  Баха,  пригласил  музыканта  состязаться  с  Маршаном.  Но  в  день  соревнования  Луи  удрал  из  города,  испугавшись  провала.  
Желание  перемен  позвало  Баха  в  дорогу  осенью  1717-го.  Герцог  отпустил  любимого  музыканта  «с  изъявлением  немилости».  Органиста  нанял  на  должность  капельмейстера  князь  Ангальт-Кетенский,  хорошо  разбиравшийся  в  музыке.  Но  приверженность  князя  кальвинизму  не  позволяла  Баху  сочинять  утонченную  музыку  для  богослужений,  поэтому  Иоганн  Себастьян  писал  преимущественно  светские  произведения.  
В  «кетенский»  период  Иоганн  Бах  сочинил  шесть  сюит  для  виолончели,  Французскую  и  Английскую  клавирные  сюиты,  три  сонаты  для  скрипичных  соло.  В  Кетене  появились  знаменитые  «Бранденбургские  концерты»  и  цикл  произведений,  включающий  48  прелюдий  и  фуг,  названный  «Хорошо  темперированный  клавир».  Тогда  же  Бах  написал  двухголосные  и  трехголосные  инвенции,  которые  называл  «симфониями».  
В  1723  году  Иоганн  Бах  устроился  кантором  хора  Святого  Фомы  в  церкви  Лейпцига.  В  том  же  году  публика  услышала  произведение  композитора  «Страсти  по  Иоанну».  Вскоре  Бах  занял  должность  «музыкального  директора»  всех  городских  церквей.  За  6  лет  «лейпцигского  периода»  Иоганн  Бах  написал  5  годовых  циклов  кантат,  два  из  которых  утеряны.  
Городской  совет  дал  в  распоряжение  композитора  8  хоровых  исполнителей,  но  этого  количества  было  крайне  мало,  поэтому  до  20  музыкантов  Бах  нанимал  сам,  что  служило  причиной  частых  стычек  с  властью.  
В  1720  годах  Иоганн  Бах  сочинял  преимущественно  кантаты  для  исполнения  в  церквях  Лейпцига.  Желая  расширить  репертуар,  композитор  писал  светские  произведения.  Весной  1729  года  музыканта  назначили  руководителем  Музыкальной  коллегии  –  светского  ансамбля,  основанного  другом  Баха  Георгом  Филиппом  Телеманом.  Ансамбль  дважды  в  неделю  на  протяжении  года  устраивал  двухчасовые  концерты  в  кофейне  Циммермана  рядом  с  рыночной  площадью.  
Большинство  светских  произведений,  сочиненных  композитором  с  1730  по  1750  годы,  Иоганн  Бах  написал  для  исполнения  в  кофейне.  
В  их  число  входит  шутливая  «Кофейная  кантата»,  комическая  «Крестьянская  кантата»,  клавирные  пьесы  и  концерты  для  виолончели  и  клавесина.  В  эти  годы  написана  знаменитая  «Месса  си  минор»,  которую  называют  лучшим  хоровым  произведением  всех  времен.  
Для  духовного  исполнения  Бах  создал  «Высокую  мессу  си-минор»  и  «Страсти  по  Матфею»,  получив  от  двора  в  награду  за  творчество  титул  королевско-польского  и  саксонского  придворного  композитора.  
В  1747  году  Иоганн  Бах  побывал  во  дворе  короля  Пруссии  Фридриха  II.  Вельможа  предложил  композитору  музыкальную  тему  и  попросил  написать  импровизацию.  Бах  –  мастер  импровизации  –  тут  же  сочинил  трехголосную  фугу.  Вскоре  он  дополнил  ее  циклом  вариаций  на  эту  тему,  назвал  «Музыкальным  приношением»  и  послал  в  подарок  Фридриху  II.  
       Другой  большой  цикл,  названный  «Искусство  фуги»,  Иоганн  Бах  не  дописал.  Сыновья  опубликовали  цикл  после  смерти  отца.  
В  последнее  десятилетие  слава  композитора  померкла:  расцветал  классицизм,  современники  считали  стиль  Баха  старомодным.  Но  молодые  композиторы,  воспитанные  на  произведениях  Иоганна  Баха,  почитали  его.  Творчество  великого  органиста  любили  Вольфганг  Амадей  Моцарт  и  Людвиг  ван  Бетховен.  
Всплеск  интереса  к  музыке  Иоганна  Баха  и  возрождение  славы  композитора  началось  в  1829  году.  В  марте  пианист  и  композитор  Феликс  Мендельсон  организовал  в  Берлине  концерт,  где  прозвучало  произведение  «Страсти  по  Матфею».  Последовал  неожиданно  громкий  резонанс,  представление  собрало  тысячи  зрителей.  Мендельсон  отправился  с  концертами  в  Дрезден,  Кенигсберг  и  Франкфурт.  
Произведение  Иоганна  Баха  «Музыкальная  шутка»  и  сегодня  одно  из  любимых  для  тысяч  исполнителей  мира.  Задорная,  мелодичная,  нежная  музыка  звучит  в  разных  вариациях,  адаптированных  под  игру  на  современных  инструментах.  
Популяризируют  музыку  Баха  западные  музыканты.  Вокальный  ансамбль  The  Swingle  Singers  выпустил  дебютный  альбом  Jazz  Sebastian  Bach,  принесший  коллективу  из  восьми  вокалистов  мировую  славу  и  премию  «Грэмми».  
Обрабатывали  музыку  Иоганна  Баха  и  джазовые  музыканты  Жак  Лусье  и  Джоэль  Шпигельман.  
                   В  октябре  1707  года  Иоганн  Себастьян  Бах  женился  на  юной  кузине  из  Арнштадта  Марии  Барбаре.  У  пары  родилось  семеро  детей,  но  трое  умерли  в  младенчестве.  Трое  сыновей  –  Вильгельм  Фридеман,  Карл  Филипп  Эммануил  и  Иоганн  Христиан  –  пошли  стопами  отца  и  стали  известными  музыкантами  и  композиторами.  
       Летом  1720  года,  когда  Иоганн  Бах  с  князем  Ангальт-Кетенским  находился  за  границей,  Мария  Барбара  умерла,  оставив  четырех  малышей.  
Личная  жизнь  композитора  наладилась  через  год:  при  дворе  герцога  Бах  познакомился  с  молодой  красавицей  и  талантливой  певицей  Анной  Магдаленой  Вильке.  Иоганн  женился  на  Анне  в  декабре  1721  года.  У  них  родилось  13  детей,  но  пережили  отца  9.  
         В  преклонные  годы  семья  для  композитора  оказалась  единственной  отрадой.  Для  жены  и  детей  Иоганн  Бах  сочинял  вокальные  ансамбли,  устраивал  камерные  концерты,  наслаждаясь  песнями  жены  (у  Анны  Бах  было  красивое  сопрано)  и  игрой  подросших  сыновей.  
         Судьба  жены  и  младшей  дочери  Иоганна  Баха  сложилась  печально.  Анна  Магдалена  умерла  десять  лет  спустя  в  доме  презрения  для  бедных,  а  младшая  дочь  Регина  влачила  полунищенское  существование.  В  последние  годы  жизни  женщине  помог  Людвиг  ван  Бетховен.  
         В  последние  5  лет  зрение  Иоганна  Баха  стремительно  ухудшалось,  но  композитор  сочинял  музыку,  диктуя  произведения  зятю.  
В  1750  году  в  Лейпциг  приехал  британский  офтальмолог  Джон  Тейлор.  Репутацию  доктора  сложно  назвать  безупречной,  но  Бах  цеплялся  за  соломинку  и  рискнул.  После  операции  зрение  не  вернулось  к  музыканту.  Тейлор  вторично  прооперировал  композитора,  но  за  кратковременным  возвращением  зрения  наступило  ухудшение.  18  июля  1750  года  случился  удар,  а  28  июля  65-летний  Иоганн  Бах  скончался.  
           Похоронили  композитора  в  Лейпциге  на  церковном  кладбище.  Затерянную  могилу  и  останки  нашли  в  1894  году  и  перезахоронили  в  каменном  саркофаге  в  церкви  Святого  Иоанна,  где  музыкант  прослужил  27  лет.  Храм  был  разрушен  бомбежкой  во  время  Второй  мировой  войны,  но  прах  Иоганна  Баха  нашли  и  в  1949  году  перенесли,  похоронив  у  алтаря  церкви  Святого  Фомы.  
В  1907  году  в  Эйзенахе,  где  родился  композитор,  открыли  музей,  а  в  1985  году  музей  появился  в  Лейпциге.
Интересные  факты  
• Любимым  занятием  Иоганна  Баха  считалось  посещение  захолустных  церквей  в  одежде  бедного  преподавателя.
• Благодаря  композитору  в  церковных  хорах  поют  и  мужчины,  и  женщины.  Жена  Иоганна  Баха  стала  первой  церковной  хористкой.
• Иоганн  Бах  не  брал  деньги  за  частные  уроки.
• Фамилия  Бах  переводится  из  немецкого,  как  «ручей».
• Иоганн  Бах  просидел  месяц  в  тюрьме  за  то,  что  постоянно  просил  отставку.
• Георг  Фридрих  Гендель  –  современник  Баха,  но  композиторы  не  встретились.  Судьбы  двух  музыкантов  похожи:  оба  ослепли  в  результате  неудачной  операции,  сделанной  врачом-шарлатаном  Тейлором.
• Полный  каталог  работ  Иоганна  Баха  опубликован  через  200  лет  после  смерти.
• Немецкий  вельможа  заказал  композитору  написать  произведение,  прослушав  которое  он  смог  бы  заснуть  крепким  сном.  Иоганн  Бах  выполнил  просьбу:  знаменитые  Гольдберг-вариации  -  и  сейчас  хорошее  «снотворное».
Афоризмы  Баха  
• «Чтобы  хорошо  выспаться,  следует  ложиться  не  в  тот  же  день,  когда  нужно  просыпаться».
• «Играть  на  клавишных  просто:  нужно  только  знать,  какие  клавиши  нажимать».
• «Цель  музыки  –  трогать  сердца».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829210
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Sukhovilova

І дихали тюльпани

У  порваних  кишенях
Гуляли  вітрюгани,
І  дихали  у  жменях
Тонесенькі  тюльпани.
У  чоботи  подерті
Сочилася  водиця,
В  пліснявому  конверті
Лишилась  таємниця.
Крутилась  парасоля,
Мов  дзиґа  на  дорозі,
Нікого,  тільки  воля
З'являлася  на  розі.
І  мружилися  очі,
На  сонці  відцвітали,
Кудись  тікали  ночі,
І  ранки  пролітали.
У  долю  повплітались
І  щастя  і  кохання,
Із  ними  поєднались
І  сльози  і  страждання.
Роки  чесали  коси,
Гуляли  вітрюгани,
Вмивали  ноги  роси,
І  дихали  тюльпани.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829133
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Тома

Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2

Вірші  і  цитати  Едуарда  Асадова  частина  2
       Ти  говориш,  що  щастя  неможливо,
 Перешкод  безліч    і  все    досить    складно.
 А  я  вважаю:  якщо  б  ми  любили,
 Ті    всі  перешкоди  навіть  би    і  не  спливли.
***
 Слова  ...    Чи  не  поспішаємо  ми  з  ними  десь,
 Як  просто  «ЛЮБЛЮ»,  наприклад  сказати.
 Всього  секунда  потрібна  на  це,
 Але  ціле  життя,  щоб  його  виправдати.
***
 Командує  армією  генерал,
 Але  жінці  цього  мало,
 Лукавий,    що  жінку  створював,
 Їй  більшь    хитрий  шлях  вказав,
 Командувати    генералом.
***
По  першому  подиху  душі
 Ні  злих,  ні  пристрасних  листів
 Не  пиши,
 Щоб  жаліти  жорстоко
   Не  довелося,
 Коли  охолоне    щастя
 Або  злість  ...
***
 Я  захворів,  але  хворобу    подолав.
 І  всі  задоволені,  треба  зізнатися:
 Вороги  задоволені  тим,  що  захворів,
 Друзі  ж  тим,  що  почав  одужувати.
 Ну,  що  ж,  я  щасливий  частиною  своєї,
 Любові    на  світлі  радувати  людей!
***
Кохання  не  суцільний  феєрверк  пристрастей.    Любов-це  вірні  в  житті  руки,
 Вони    не  бояться  ні  чорних  днів,
 Ні  зваб  і  ні  розлуки.
***
 Любити  -  значить  істину  захищати,
 Навіть  повставши  проти  цілого    світу.      Любити  -  це  в  горі  вміти  прощати.
 Все,  крім  підлості  і  зради.
***
 Люди,  будьте  до  ближніх  своїх  м'якше,  ставтеся  з  ніжністю,  добром  ...  і  не  ображайте,  а  інакше  ...  можна  гірко  каятися  потім  ...
***
 Між  розумним  і  дурним  відмінності  в  чому?
 Так  в  тому,  між  іншим,  що  рік  за  роком
 Розумний  живе  лише  своїм  розумом,
 А  дурний  вічно  слідує    моді.
***
 Міні-жарт
 Той,  хто  має  успіх,
 Завжди  дратує  всіх,
 А  багато  друзів  має
Той,  хто  писати  не  вміє.
 Ось  і  візьмиться  вирішувати,
 Як  жити  на  планеті  цій  ?
 Чи  то  вірші  писати,
 Чи  то  мати  друзів?
***
 Можна  знаходити  і  відкривати  все,  буквально  все,  що  нас  зближує.    І  навпаки:  якщо  не  довіряти,  можна,  як  болячки,  колупати  саме  все  те,  що  розділяє.
***
 Чоловіки,  схаменіться!    Ну  хто  ж  не  знає,
 Що  ЖІНКА  з  ніжною  своєю  душею,
 Сто  тисяч  гріхів  нам  простить  часом,
 Простить,  може,  навіть  нічний  розбій!
 Але  ось  неуважність  не  прощає  ...
 Повернемося  ж  до  лицарства  в  добрий  час
 І  до  ласки,  яку  ми  забули,
 Щоб  любі  наші  часом  від  нас
   Не  почали  бігати  до  нечистої  сили!
***
 Почуття  тим  і  гарні,
 що  горять  красиво,  гордо,  сміливо.
 нехай  любов  почнеться.    але  не  з  тіла,
 а  з  душі,  ви  чуєте,  -  з  душі!
***
 Спробуй  в  людській  свідомості
 Визначити  логічну  крапку:
 Сміємося  ми,  як  правило,  в  компанії,
 А  ось  страждаємо  частіше  поодинці.
***
Просто  в  житті  мені  завжди  тепло  від  того,  що  є  КВІТИ  і  ДІТИ.    Просто  робити  ДОБРЕ  на  світлі  у  стократ  ПРИЄМНІШЕ,  ніж  ЗЛО  !!!
***
Нехай  почуття  ті  оспівані  і  прославлені,
 І  все-таки  додамо  ще  раз,
 Що  якщо  любов  і  дружба  не  розбавлені,
 А  добровільно  воєдино  сплавлені,
 Те  цей  сплав  міцніше,  ніж  алмаз.
***
 Риба  псується  з  голови.
 Істина  ця  мудра  і  проста.
 Але  занадто  жартувати  не  поспішай.    На  жаль,
 Хоч  риба  і  псується  з  голови,
 Однак  чистять  її  з  хвоста.
***
Скажіть,  є  у  вас  сьогодні  ніжність?
 -  Так,  з  додаванням  найтепліших  слів
***
Слово  може  зігріти,  окрилити  і  врятувати,  Ощасливити  і  льоди  протаранити.    Слово  може  нам  тисячі  бід  принести,  Образити  і  безжалісно  поранити.    А  тому  скажемо  собі  суворо:  «Щоб  не  було  в  житті  непотрібних  бід  Треба  думати,  хлопці,  над  кожним  словом,  Бо  слів  невагомих  на  світі  немає!
***
 Випадковостей  не  існує:  люди  постають  перед  нами  або  як  приклад  правильного  життя,  або  як  попередження.
***
 Сміюся  над  прикметою,
 Не  вірю  в  пророцтво,
 Але  знаю,  що  вдень  і  в  непроглядній  темряві,
 Самий  пазуристий  звір  на  земле-
 самотність!
***
 Старіє  зовнішність:  яскраві  риси,
 Стирає  час  владно  і  жорстоко,
 Тоді  як  у  духовної  краси
 Немає  ні  зморшок,  ні  віку,  ні  сроку.
***
 Старий,  моливший    золоту  рибку,  здійснив,  мабуть,  головну  помилку:  Йому  б  жадібній    бабці    не  служити  і  не  просити  корито  і  дворянство,  боярський  будинок  і  казкове  царство  ...  А  нову  стару  попросити!
***
 Щастя  і  горе
 Якщо  полюблять  один  одного  двоє
 І  щастя  в  обох  серцях  народжується,
 Ті    світлі  почуття  завжди  складаються
 І  щастя  стає  більше  вдвічі!
 А  якщо  біда  на  дорозі  зустрінеться,
 Те  легше  вдвох  здолати  журбу.
 Адже  горе  в  любові  по-іншому  міряється,
 Воно  на  двох  неодмінно  ділиться,
 А  значить,  і  менше  наполовину
***
 У  серця  і  горя  НІЧИЯ  не  стається  ...  Людина  так  легко  ранима  ...  І  якщо  з  горем  вона    не  розправиться,  ...  то  ГОРЕ  розправиться  з  нею
***.
 Хоч  мати-природа  не  сидить  склавши  руки,  але  ідеали  скупо  дотримується  і  краса  душі  з  красивим  тілом  досить  рідко  в  людях  збігаються.
***
Сміливець
 Перший    обов'язок  людини  -  подолати  страх.    Поки  у  людини  трясуться  жилки,  його  дії  залишаться  рабськими.    Томас  Карлейль.
 Сідаючи  під  вечір  вдома  на  ганок,
 Любив  в  душі  загрожувати  він  всяким  мафіям
 І  сміливо  правду  говорив  в  обличчя
 Газетним  і  журнальним  фотографіям.
***
 Що  щастя  дано  тобі    не  навіки,
 Не  треба  нарікати,  людино.
 Коли  б  нам  щастя  навік  давалося,
 Воно  б  буднями  називалося.
***
 Що  ж  таке  щастя  ...  Одні  кажуть  це  пристрасті  ...  Карти,  вино,  захоплення,  всі    гострі  відчуття.    Інші  вірять  що,  щастя-в  окладі  великому  і  владі,  в  очах  секретарок  пленнених,  і  трепеті  підлеглих.    Треті  вважають,  що  щастя  це  велике  співчуття  ...  турбота,  тепло,  увага,  і  спільні    хвилювання.    На  думку  четвертих,  це  з  милою  сидіти  до  світанку,  одного  разу  в  любові  зізнатися,  і  більше  не  розлучатися.    Ще  є  така  думка,  що  щастя  це  горіння  ...  Пошук,  мрія,  робота,  і    бентежних    крил  злет!    А  щастя  по  моєму  просто,  буває  різного  зросту,  від  купини  і  до  Казбеку,  в  залежності    від  людини!
***
 Я  дрібної  злості  в  житті  не  відчував,
 На  світ  дивився  світло,  а  тому
 Я  нічому  на  світі  не  заздрив:
 Ні  силі,  ні  багатству,  ні  розуму  ...
           Вибрала    з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову            15.03.19          9.48

Стихи  и  цытаты      Эдуарда  Асадова      часть  2
     Ты  говоришь,  что  счастье  невозможно,  
Препятствий  тьма  и  все  ужасно  сложно.  
А  я  считаю:  если  б  мы  любили,  
То  все  преграды  даже  б  и  не  всплыли.  
***
Слова…  Не  спешим  ли  мы  с  ними  где-то,  
Как  просто  «ЛЮБЛЮ»,  например  сказать.  
Всего  секунда  нужна  на  это,  
Но  целая  жизнь,  чтоб  его  оправдать.  
***
Командует  армией  генерал,  
Но  женщине  этого  мало,  
Лукавый  что  женщину  создавал,  
Ей  более  хитрый  путь  указал,  
КОМАНДОВАТЬ  ГЕНЕРАЛОМ.  
***
По  первому  движению  души  
Ни  злых,  ни  страстных  писем  
Не  пиши,  
Чтобы  жалеть  жестоко  
Не  пришлось,  
Когда  остынут  счастье  
Или  злость…  
***
Я  захворал,  но  хворь  преодолел.  
И  все  довольны,  надобно  признаться:  
Враги  довольны  тем,  что  заболел,  
Друзья  же  тем,  что  начал  поправляться.  
Ну,  что  ж,  я  счастлив  долею  своей,  
Люблю  на  свете  радовать  людей!  
***
Кто  честность  и  премудрость  обретает,
Тот,  право  же,  вовек  не  пропадёт.
Ведь  честность  выполняет  обещанье,
А  мудрость…  никогда  их  не  даёт!
***
Любовь-  не  сплошной  фейерверк  страстей.  Любовь-это  верные  в  жизни  руки,
Она  не  страшится  ни  чёрных  дней,
Ни  обольщений  и  ни  разлуки.
***
Любить-  значит  истину  защищать,
Даже  восстав  против  всей  вселенной.  Любить  —  это  в  горе  уметь  прощать.
Всё,  кроме  подлости  и  измены.
***
Люди,  будьте  к  ближним  своим  мягче,  относитесь  с  нежностью,  добром…  и  не  обижайте,  а  иначе…  можно  горько  каяться  потом…
***
Меж  умным  и  глупым  различье  в  чём?
Да  в  том,  между  прочим,  что  год  за  годом
Умный  живёт  лишь  своим  умом,
А  глупый  вечно  следует  модам.
***
Мини-шутка
Тот,  кто  имеет  успех,
Всегда  раздражает  всех,
А  много  друзей  имеет
Тот,  кто  писать  не  умеет.
Вот  и  возьмись  решать,
Как  жить  на  планете  сей?
То  ли  стихи  писать,
То  ли  иметь  друзей?
***
Можно  находить  и  открывать  все,  буквально  все,  что  нас  сближает.  И  напротив:  коль  не  доверять,  можно,  как  болячки,  ковырять  именно  все  то,  что  разделяет.
***
Мужчины,  встревожьтесь!  Ну  кто  ж  не  знает,  
Что  ЖЕНЩИНА  с  нежной  своей  душой,  
Сто  тысяч  грехов  нам  простит  порой,  
Простит,  может,  даже  ночной  разбой!  
Но  вот  НЕВНИМАНИЯ  не  прощает…  
Вернемся  же  к  РЫЦАРСТВУ  в  добрый  час  
И  к  ЛАСКЕ,  которую  мы  забыли,  
Чтоб  милые  наши  порой  от  нас  
Не  начали  бегать  к  нечистой  силе!
***
 Чувства  тем  и  хороши,
что  горят  красиво,  гордо,  смело.
пусть  любовь  начнется.  но  не  с  тела,
а  с  души,  вы  слышите,  —  с  души!
***
Попробуй  в  человеческом  сознании
Определить  логическую  точку:
Смеемся  мы,  как  правило,  в  компании,
А  вот  страдаем  чаще  в  одиночку.
***
Просто  в  жизни  мне  всегда  тепло  оттого,  что  есть  ЦВЕТЫ  и  ДЕТИ.  Просто  делать  ДОБРОЕ  на  свете  во  сто  крат  ПРИЯТНЕЕ,  чем  ЗЛО!!!
***

Пусть  чувства  те  воспеты  и  прославлены,
И  всё-таки  добавим  ещё  раз,
Что  коль  любовь  и  дружба  не  разбавлены,
А  добровольно  воедино  сплавлены,
То  этот  сплав  прочнее,  чем  алмаз.
***
Рыба  портится  с  головы.
Истина  эта  мудра  и  проста.
Но  слишком  шутить  не  спеши.  Увы,
Хоть  рыба  и  портится  с  головы,
Однако  чистят  ее  с  хвоста.
***
Скажите,  есть  у  вас  сегодня  нежность?
— Да,  с  добавленьем  самых  теплых  слов
***
Слово  может  согреть,  окрылить  и  спасти,  Осчастливить  и  льды  протаранить.  Слово  может  нам  тысячи  бед  принести,  Оскорбить  и  безжалостно  ранить.  А  поэтому  скажем  себе  сурово:  «Чтобы  не  было  в  жизни  ненужных  бед  Надо  думать,  ребята,  над  каждым  словом,  Ибо  слов  невесомых  на  свете  нет!
***
Случайностей  не  существует:  люди  даны  нам  или  как  пример  правильной  жизни,  либо  как  предупреждение.
***
Смеюсь  над  приметой,
Не  верю  в  пророчество,
Но  знаю,  что  днём  и  в  кромешной  мгле,
Самый  когтистый  зверь  на  земле-
ОДИНОЧЕСТВО!
***
Стареет  внешность:  яркие  черты,
Стирает  время  властно  и  жестоко,  
Тогда  как  у  духовной  красоты  
Нет  ни  морщин,  ни  возраста,  ни  срока.
***
Старик,  моливший  золотую  рыбку,  свершил,  пожалуй,  главную  ошибку:  Ему  бы  жадной  бабке  не  служить  и  не  просить  корыто  и  дворянство,  боярский  дом  и  сказочное  царство…  А  новую  старуху  попросить!
***
Счастье  и  горе
Если  полюбят  друг  друга  двое  
И  счастье  в  обоих  сердцах  рождается,  
То  светлые  чувства  всегда  слагаются  
И  счастье  становится  больше  вдвое!  
А  если  беда  на  дороге  встретится,  
То  легче  вдвоём  одолеть  кручину.  
Ведь  горе  в  любви  по-иному  мерится,  
Оно  на  двоих  непременно  делится,  
А  значит,  и  меньше  наполовину
***
У  сердца  и  горя  НИЧЬЯ  не  случается…  Человек  так  легко  раним…  И  если  с  горем  ОН  не  расправится,…то  ГОРЕ  расправится  с  ним.
***
Хоть  мать  -природа  не  сидит  без  дела,  но  идеалы  скупо  соблюдает  и  красота  души  с  красивым  телом  довольно  редко  в  людях  совпадают.

Храбрец
Первая  обязанность  человека  -  преодолеть  страх.  Пока  у  человека  трясутся  поджилки,  его  действия  останутся  рабскими.  Томас  Карлейль.  
Садясь  под  вечер  дома  на  крыльцо,
Любил  в  душе  грозить  он  всяким  мафиям
И  смело  правду  говорил  в  лицо
Газетным  и  журнальным  фотографиям.
***
Что  счастье  дано  тебе  не  навек,
Не  надо  сетовать,  человек.
Когда  бы  нам  счастье  навек  давалось,
Оно  бы  буднями  называлось.
***
Что  же  такое  счастье…  Одни  говорят  это  страсти…  Карты,  вино,  увлечения,  все  острые  ощущения.  Другие  верят  что,  счастье-в  окладе  большом  и  власти,  в  глазах  секретарш  пленненых,  и  трепете  подчиненных.  Третьи  считают,  что  счастье  это  большое  участье…  забота,  тепло,  внимание,  и  общность  переживания.  По  мнению  четвертых,  это  с  милой  сидеть  до  рассвета,  однажды  в  любви  признаться,  и  больше  не  расставаться.  Ещё  есть  такое  мнение,  что  счастье  это  горение…  Поиск,  мечта,  работа,  и  дерские  крылья  взлёта!  А  счастье  по  мойму  просто,  бывает  разного  роста,  от  кочки  и  до  Казбека,  в  зависемости  от  человека!
***
Я  мелкой  злости  в  жизни  не  испытывал,
На  мир  смотрел  светло,  а  потому
Я  ничему  на  свете  не  завидовал:
Ни  силе,  ни  богатству,  ни  уму…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829100
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Тома

Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1

Вірші  і  цитати  Едуарда  Асадова  частина  1
 Хто  вміє  в  будні  бути  щасливим,  той,  і  справді,  щаслива  людина  !!!

 А  ви  упокорювали  сувору  гординю,
 Намагаючись  подолати  свої  шляхи?
 А  ви  любили  так,  що  навіть  ім'я
 Вам  боляче  було  вголос  вимовити?

 Аргументи  любові
 Від  слів  про  любов  дзвенить  голова.
 Вони  і  красиві,  і  дуже  тендітні.
 Однак  любов  -  не  тільки  слова,
 Любов  -  це,  перш  за  все,  вчинки.
 І  тут  нікому  не  потрібні  лазівки.
 Доводь  почуття  і  -  весь  секрет.
 А  ось  якщо  справ  за  словами  немає,
 Любові  вашій    вартість  три  копійки!
 ***
 Чи  буває  жінка  в  житті  хоч  раз  неправа?
 Безумству  питання  нам  слід  лише  подивуватися.
 Який  запитав  таке  не  просто  бовдур-голова,
 Але  гірше  набагато:  практично  самогубець!
***
 У  світі  стільки  всілякого  зла,
 Значить,  треба  пам'ятати  постійно:
 Ніколи  не  пізно  і  не  рано
 Здійснювати  добрі  справи.
 І  щоб  серцю  не  було  морозно,
 Скільки  б  ти  бід  не  накоїв  -
 Ніколи  не  рано  і  не  пізно
 Покаятися  чесно  і  серйозно
 В  зло,  що  ти  колись  вчинив.
***
 
***
 Буває  дефіцит  фінансів,
 Заліза  дефіцит  -  в  крові,
 Буває  мало  в  житті  шансів,
 Але  гірше  -  дефіцит  любові.
***
 Закохані,  в  вічних  прагненнях  своїх,
 Мріють  любов  розділити  на  двох.
 Але  так  виходить  тільки  частково.
 Причин  всіх  я  точно,  звичайно,  не  знаю,
 Але  частіше  виходять  нерівні  частини  -
 Побільше  одна  і  поменше  інша.
 І  дивно,  що  більшу  частину  бере
 Той,  хто  мінімум  віддає.
***
 Східна  мудрість  говорить  одвіку
 Про  те,  що  без  принципів  простіше  жити.
 І  все  людство  легше  любити,
 Ніж    поруч  конкретну  людину.
***
 Все  в  світі  зараз  загадково,
 Все  ніби  летить  кудись,
 Заметільно,  красиво,  казково  ...
 А  казкам  я  вірю  свято.
 Казка  ...  мрія-полуночница  ...
 Але  де  її  взяти?    Звідки?
 А  серцю  так  дива  хочеться,
 Нехай  маленького,  але  дива!
***
 Ви  сутність  жінки  спробуйте  зрозумійте:
 Перед  обличчям  чоловіків,  в  суцільному  збентеженні
 Вона  завжди  потребує  захисту,
 Але  потай  мислить  лише  про  напад  ...
***
 Кажуть:  «Немає  диму  без  вогню».
 Дурниця!    в  твоїх  лукавих  фразах
 Стільки  було  диму  для  мене  ...
 А  от  справжнього  вогню,
 Здається,  і  не  було  жодного  разу  ...
***
 Так,  в  світі  є  різні  СЕРЦЯ  ...  Але  щасливий  той,  я  цього  не  приховую  -  кому  дісталося  саме  таке:  в  будь-який  час,  добре  і  зле,  надійно  навіки  і  до  КІНЦЯ!
***
 Добрих  людей  не  просто  знайти,
 Їх  у  світі,  мабуть,  один  до  десяти,
 По-справжньому  добрих,  звичайно.
 Ось  чому,  зустрівши  на  шляху
 І  світле  щось  встигнувши  знайти,
 Ми  їх  вже  пам'ятаємо  вічно.
***
 Є  приказка:  «З  милим  до  душі
 Рай  буде  всюди,  навіть  в  курені  ».
 Але  скільки  цей  жебрак  «рай»  триватиме,
 Ні  слова  в  ній,  на  жаль,  не  йдеться.
***

 «Є  правило,  що  йде  від  століття,
 І  ти  запам'ятай,  право  ж  його:
 Чим  нижче  інтелект  у  людини,
 І,  ніж  бідніша    культура  людини,
 Тим  меркантильніші    помисли  його  »
***
 Знаю,  боляче  тобі,  друже:
 Хвороба,  скосивши,  забрала  подругу.
 І  в  очах  твоїх  ніби  хуртовина
 Гірко  кружляє  над  попелищем.
 Тільки  мені  важче  було.
 Я  страшніші  знав  справи.
 Мені  улюблена  зрадила,
 Це  гірше,  ніж  померла.
***
 І  нехай  хоч  стократно  спрошенний,
 Стократно  скажу  вперто  я:
 Що  жінки  немає  кинутої,
 Є  просто  ще  не  знайдена.
***
 Як  важливо  в  житті,  пам'ятаючи  про  бажання,  можливостей  своїх  не  забувати  ...
***
 Як  легко  образити  людину!
 Взяв  і  кинув  фразу  зліше  перцю  ...
 А  потім  часом  не  вистачить  століття
 Щоб  повернути  ображене  серце  ...
 **
 Як  пізнати    людину?    -
 Сперечаються  люди  століття  за  століттям.Та  який  же  тут  секрет?
 У  важливій  справі,  чи  в  дрібниці  ,
 Рік  знайомий    або  тиждень  -
 Тримає  слово  він  чи  ні?
 Ось  відповідь!
***
 Як  би  в  житті  часом  не  довелося  сердитися-
 Але  розривом  в  любові  ніколи  не  погрожуйте,
 Знайте  твердо:  дразнити  долю  не  годиться
 Раптом  розрив  той  і  справді  у  Вас  трапиться
 І  Ви  самі  загроз  своїх  не  пробачите!
***
 Яка  любов  нас  часом  очікує?
 Свічка  або  сонця  гаряче    світло?
   Не  переймайтеся!    Адже  тут  лише  одна  відповідь:
 Великої  чи  малої  любові  не  буває,
 Любов  або  є,  або  просто  немає!
***
 Які  б  навколо  ні  кипіли  пристрасті,  запам'ятай:  щоб  дурниці  не  здійснити,  щасливий  не  той,  хто  побачив  щастя,  а  той,  хто  зумів  його  оцінити!
***
 Коли  життя  за  горло  візьме,
 У  вчинках  люди  розходяться:
 Сильний  в  нещастям    бореться,
 Слабкий  в  нещасті    п'є.
***
 Коли  на  обличчі  твоєму  холод  і  нудьга,
 Коли  ти  живеш  в  роздратуванні    і  суперечці,
 Ти  навіть  не  знаєш,  яка  ти  мука,
 І  навіть  не  знаєш,  яке  ти  горе.
***
 Коли  ж  ти  добріший  ,  ніж  синь  в  піднебессі,
 А  в  серці  і  світло,  і  любов,  і  порозумінння,
 Ти  навіть  не  знаєш,  яка  ти  пісня,
 І  навіть  не  знаєш,  яке  ти  щастя!
***

Юність  прагне  того  і  сього,
 Юності  потрібен  весь  світ  навік,
 А  зрілості  потрібен  найбільше
 Один-єдиний  чоловік
***
 Поганий  чи,  хороший    народжується  птах,
 Йому    все  одно  судилося  літати  ...
 З  людиною  ж  так  не  станеться  ...
 Людиною  ще  треба  стати  ...
***
 У  будь-яких  справах,  при  максимумі  складнощів,
 Підхід  до  проблеми  все-таки  один:
 Бажання  -  це  безліч  можливостей,
 А  не  бажання  -  це  безліч  причин  ...
***
 Радій    кожному  дню  завжди.
 Будь-якому,  тільки-но  світлом  заграє!
 Бо  не  знаєш  адже  ніколи,
 Який  з  них  буде  останнім  в  житті  ...
***
 Будь  добрим,  не  гнівайся,  володій  терпін’ям.
 Запам'ятай:  від  світлих  посмішок  твоїх
 Залежить  не  тільки  твій    настрій,
 Але  тисячу  разів  настрій  інших.
***
 Вороги  завжди  активніше  друзів.
 Чи  не  тому  нам  здається  одвічно,
 Що  підлих  і  заздрісних  людей
 Набагато  більше  на  планеті  цій,
 Ніж    порядних  ,  чесних  і  сердечних.
***
 І  нехай  будь-які  труднощі  зустрічаються,
 І  б'ють  часом  бурани  знову  і  знову,
 Буквально  всі  проблеми  вирішуються,
 Коли  в  серцях  є  головне:  ЛЮБОВ!
***
 Ні,  друзі  не  там,  де  за  столом
 Один  за  одного  тости  проголошують.
 Дружба  там,  де  закриють  плечем,
 Де  останнім  діляться  рублем
 І  в  будь-яких  негараздах  виручають.
***
 Хто  чесність  і  мудрість  знаходить,
 Той    повік  не  пропаде.
 Адже  чесність  виконує  обіцянки,
 А  мудрість  ...  ніколи  їх  не  дає!
***
 Він  обіцяв  вам  життя  в  раю:
 Хутра,  килими,  квартиру,  дачу!
 А  я  любов  вам  віддаю,
 Любов  і  життя  своє    в    придачу.
 І  хоч  приваблививе  сяйво    каменів
 Для  серця  жіночого,  але  все  ж
 Судіть  самі:  хто  бідний?
 Вирішуйте  самі:  що  дорожче?
***
 Які  б  навколо  ні  кипіли  пристрасті,
 запам'ятай:  щоб  дурниці  не  скоїти,
 щасливий  не  той,  хто  побачив  щастя,
 а  той,  хто  зумів  його  оцінити!
***
 Не  шкодуйте  грошей  на  здоров'я!
 У  житті  це  головна  умова.
 Чому?    Та  просто  тому,
 Що  без  справжнього  здоров'я
 Гроші  нам  вже  і  ні  до  чого!
***
 Як  багато  тих,  з  ким  можна  лягти  в  ліжко
 Як  мало  тих,  з  ким  хочеться  прокинутися  ...
***
 Чим  розумний    від  дурного  відрізняється?
 Різницю    їх  за  версту  видно:
 Розумний  вчитися  все  життя  старається,
 Дурний  же  вічно  всіх  повчати.
Зібрала  з  різноманітних  джерел  і  переклала    на  українську  мову            15.03.19        9.45


Стихи  и  цытаты      Эдуарда  Асадова      часть  1
Кто  умеет  в  буднях  быть  счастливым,  тот,  и  впрямь,  счастливый  человек!!!

А  вы  смиряли  строгую  гордыню,
Пытаясь  одолеть  свои  пути?
А  вы  любили  так,  что  даже  имя
Вам  больно  было  вслух  произнести?

Аргументы  любви
От  слов  о  любви  звенит  голова.
Они  и  красивы,  и  очень  хрупки.
Однако  любовь  —  не  только  слова,
Любовь  —  это,  прежде  всего,  поступки.
И  тут  никому  не  нужны  лазейки.
Доказывай  чувства  и  —  весь  секрет.
А  вот  если  дел  за  словами  нет,
Любви  вашей  стоимость  три  копейки!
***
Бывает  ли  женщина  в  жизни  хоть  раз  неправа?
Безумству  вопроса  нам  следует  лишь  подивиться.
Спросивший  такое  не  просто  болван-голова,
Но  хуже  гораздо:  практически  самоубийца!
***
В  мире  столько  всяческого  зла,
Значит,  надо  помнить  постоянно:
Никогда  не  поздно  и  не  рано
Совершать  хорошие  дела.
И  чтоб  сердцу  не  было  морозно,
Сколько  бы  ты  бед  ни  натворил  —
Никогда  не  рано  и  не  поздно
Повиниться  честно  и  серьезно
В  зле,  что  ты  когда-то  совершил.
***
Бывает  дефицит  финансов,
Железа  дефицит  —  в  крови,
Бывает  мало  в  жизни  шансов,
Но  хуже  —  дефицит  любви.
***
Влюбленные,  в  вечных  стремленьях  своих,
Мечтают  любовь  разделить  на  двоих.
Но  так  получается  только  отчасти.
Причин  всех  я  точно,  конечно,  не  знаю,
Но  чаще  выходят  неравные  части  —
Побольше  одна  и  поменьше  другая.
И  странно,  что  большую  часть  берет
Тот,  кто  минимум  отдает.
***
Восточная  мудрость  гласит  от  века
О  том,  что  без  принципов  проще  жить.
И  все  человечество  легче  любить,
Чем  рядом  конкретного  человека.
***
Все  в  мире  сейчас  загадочно,
Все  будто  летит  куда-то,
Метельно,  красиво,  сказочно…
А  сказкам  я  верю  свято.
Сказка…  мечта-полуночница…
Но  где  ее  взять?  Откуда?
А  сердцу  так  чуда  хочется,
Пусть  маленького,  но  чуда!
***
Вы  сущность  женщины  попробуйте  поймите:
Перед  лицом  мужчин,  в  сплошном  смущении
Она  всегда  нуждается  в  защите,  
Но  втайне  мыслит  лишь  о  нападении…
***
Говорят:  «Нет  дыма  без  огня».
Ерунда!  в  твоих  лукавых  фразах
Столько  было  дыма  для  меня…
А  вот  настоящего  огня,
Кажется,  и  не  было  ни  разу…
***
Да,  в  мире  есть  различные  СЕРДЦА…  Но  счастлив  тот,  я  этого  не  скрою--кому  досталось  именно  ТАКОЕ:  в  любое  время,  доброе  и  злое,  НАДЁЖНОЕ  НАВЕК  и  до  КОНЦА!
***
Добрых  людей  не  просто  найти,
Их  в  мире,  пожалуй,  один  к  десяти,
По-настоящему  добрых,  конечно.
Вот  почему,  повстречав  на  пути
И  светлое  что-то  успев  обрести,
Мы  их  уже  помним  вечно.
***
Есть  поговорка:  «С  милым  по  душе
Рай  будет  всюду,  даже  в  шалаше».
Но  сколько  этот  нищий  «рай»  продлится,
Ни  слова  в  ней,  увы,  не  говорится.
***

«Есть  правило,  идущее  от  века,
И  ты  запомни,  право  же  его:
Чем  ниже  интеллект  у  человека,
И,  чем  бедней  культура  человека,
Тем  меркантильней  помыслы  его»
***
Знаю,  больно  тебе,  дружище:
Хворь,  скосив,  унесла  подругу.
И  в  глазах  твоих  будто  вьюга
Горько  кружит  над  пепелищем.
Только  мне  тяжелее  было.
Я  страшнее  знавал  дела.
Мне  любимая  изменила,
Это  хуже,  чем  умерла.
***
И  пусть  хоть  стократно  спрошенный,
Стократно  скажу  упрямо  я:
Что  женщины  нету  брошенной,
Есть  просто  ещё  не  найденная.
****
Как  важно  в  жизни,  помня  о  желаньях,  возможностей  своих  не  забывать…
***
Как  легко  обидеть  человека!
Взял  и  бросил  фразу  злее  перца…
А  потом  порой  не  хватит  века
Чтоб  вернуть  обиженное  сердце…
**
Как  узнаешь  человека?  -
Спорят  люди  век  за  веком.
Да  какой  же  тут  секрет?
В  важном  деле,  в  пустяке  ли,
Год  знаком  или  неделю  —
Держит  слово  он  иль  нет?
Вот  ответ!
***
Как  бы  в  жизни  порой  не  пришлось  сердиться-
Но  разрывом  в  любви  никогда  не  грозите,
Знайте  твёрдо:  дразнить  судьбу  не  годится
Вдруг  разрыв  тот  и  вправду  у  Вас  случится
И  Вы  сами  угроз  своих  не  простите!
***
Какая  любовь  нас  порой  ожидает?  
Свеча  или  солнца  горячий  свет?  
Не  мучьтесь!  Ведь  здесь  лишь  один  ответ:  
Большой  или  малой  любви  не  бывает,  
Любовь  либо  есть,  либо  просто  нет!
***
Какие  б  вокруг  ни  кипели  страсти,  запомни:  чтоб  глупости  не  свершить,  счастлив  не  тот,  кто  увидел  счастье,  а  тот,  кто  сумел  его  оценить!
***
Когда  жизнь  за  горло  возьмет,
В  поступках  люди  расходятся:
Сильный  в  несчастье  борется,
Слабый  в  несчастье  пьет.
***
Когда  на  лице  твоем  холод  и  скука,
Когда  ты  живешь  в  раздраженье  и  споре,
Ты  даже  не  знаешь,  какая  ты  мука,
И  даже  не  знаешь,  какое  ты  горе.
***
Когда  ж  ты  добрее,  чем  синь  в  поднебесье,
А  в  сердце  и  свет,  и  любовь,  и  участье,
Ты  даже  не  знаешь,  какая  ты  песня,
И  даже  не  знаешь,  какое  ты  счастье!

***
Юность  жаждет  того  и  сего,  
Юности  нужен  весь  мир  навек,  
А  зрелости  нужен  больше  всего  
Один-единственный  человек
***
Плохой  ли,  хорошей  рождается  птица,  
Ей  всё  равно  суждено  летать…  
С  человеком  же  так  не  случиться…  
Человеком  еще  надо  стать…  
***
В  любых  дела,  при  максимуме  сложностей,  
Подход  к  проблеме  все-таки  один:  
Желание  -  это  множество  возможностей,  
А  не  желание  —  это  множество  причин…  
***
Радуйся  каждому  дню  всегда.  
Любому,  едва  только  светом  блеснет!  
Ибо  не  знаешь  ведь  никогда,  
Какой  из  них  будет  последним  в  жизни…  
***
Будь  добрым,  не  злись,  обладай  терпеньем.  
Запомни:  от  светлых  улыбок  твоих  
Зависит  не  только  твое  настроенье,  
Но  тысячу  раз  настроенье  других.  
***
Враги  всегда  активнее  друзей.  
Не  потому  ль  нам  кажется  извечно,  
Что  подлых  и  завистливых  людей  
Намного  больше  на  планете  сей,  
Чем  прямодушных,  честных  и  сердечных.  
***
И  пусть  любые  трудности  встречаются,  
И  бьют  порой  бураны  вновь  и  вновь,  
Буквально  все  проблемы  разрешаются,  
Когда  в  сердцах  есть  главное:  ЛЮБОВЬ!
***
Нет,друзья  не  там,  где  за  столом  
Друг  за  друга  тосты  возглашают.  
Дружба  там,  где  заслонят  плечом,  
Где  последним  делятся  рублем  
И  в  любых  невзгодах  выручают.  
***
Кто  честность  и  премудрость  обретает,  
Тот,право  же,  вовек  не  пропадёт.  
Ведь  честность  выполняет  обещанье,  
А  мудрость…  никогда  их  не  даёт!  
***
Он  обещал  вам  жизнь  в  раю:  
Меха,  ковры,  квартиру,  дачу!  
А  я  любовь  вам  отдаю,  
Любовь  и  жизнь  свою  в  придачу.  
И  хоть  заманчив  жар  камней  
Для  сердца  женского,  но  всё  же  
Судите  сами:  кто  бедней?  
Решайте  сами:  что  дороже?  
***
Какие  б  вокруг  ни  кипели  страсти,  
запомни:  чтоб  глупости  не  свершить,  
счастлив  не  тот,  кто  увидел  счастье,  
а  тот,  кто  сумел  его  оценить!  
***
Не  жалейте  денег  на  здоровье!  
В  жизни  это  главное  условье.  
Почему?  Да  просто  потому,  
Что  без  настоящего  здоровья  
Деньги  нам  уже  и  не  к  чему!  
***
Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель
Как  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться...  
***
Чем  умный  от  глупого  отличается?  
Различие  их  за  версту  видать:  
Умный  учиться  всю  жизнь  старается,  
Глупый  же  вечно  всех  поучать.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829099
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Теоретик

Основи поетики. Куртуазна лірика.

XII  століття  відзначилося  інтенсивним  будівництвом  замків,  які  залишалися  фортецями,  але  в  той  самий  час  зберігали  певний  комфорт  і  навіть  блиск.  

У  лицарів  з'являється  вільна  хвилинка,  яку  вони  проводять  в  розвагах  і  забавах.  У  замках  нерідко  проходять  поетичні  змагання.  Саме  в  придворному  середовищі  зароджується  куртуазна  література,  яка  відображає  смаки  та  інтереси  цієї  верстви  населення.  Значення  слова  "куртуазний"  пов'язане  з  новими  рисами  лицарського  побуту.

Виникає  новий  ідеал  людини,  новий  куртуазний  кодекс  поведінки.  До  лицаря  тепер  ставлять  більш  складні  етичні  й  естетичні  вимоги.  Він  повинен  бути  вихованим,  щедрим,  шляхетним,  захищати  слабких  і  пригноблених,  бути  добре  освіченим,  розбиратися  в  музиці,  грати  в  шахи,  вміти  виконувати  і  складати  пісні,  і  взагалі,  бути  здатним  на  тонкі  почуття,  що  проявляються  в  любові  до  прекрасної  дами.  

Одним  з  основних  жанрів  куртуазної  літератури  стає  канцона  –  (італ.  "пісня"),  назва  якого  підкреслювала  його  музикальність.  К.  створювалася  самою  структурою  строфи,  яка  розпадалася  на  дві  або  три  метрично  різні  групи,  що  складалася  у  певний  мелодійний  малюнок  за  рахунок  "висхідної"  і  "низхідної"  інтонації  та  чергування  довгих  і  укорочених  рядків.  Частина  з  "висхідною  інтонацією",  своєю  чергою,  ділилася  на  "два  кроки",  відмічені  подібним  розташуванням  рядків  і  іноді  тотожністю  рим.  Зв'язок  між  "висхідною"  і  "низхідною"  частинами  підтримувався  римою.

В  українській  літературі  до  цієї  форми  звертався  В.  Самійленко.  Так,  у  його  поетичному  циклі  «Весна»  крім  сонетів  зустрічаємо  дві  канцони:

Вона  вже  йде,  
І  серце  жде  
Її,  як  кралю  молоду,  
Іди  ж  скоріш,  
Мене  потіш,  
Тобі  назустріч  я  піду.  
В  ряснім  гаю  
Журбу  свою  
Забуду,  щастя  там  знайду,  
По  муках  всіх  
До  чар  твоїх  
З  сльозами  щастя  припаду.  
Тобі  ясній,  
Тобі  благій  
Я  розповім  свою  біду;  
Твоїм  квіткам,  
Твоїм  пташкам  
Гучні  я  співи  заведу.  
Іди  ж  мерщій!  
В  природі  всій  
Я  чую  вже  твою  ходу.  
Красо  моя!  
Зустріну  я  
Тебе,  як  кралю  молоду.

Іншим  найважливішим  жанром  куртуазної  поезії  була  сирвента,  що  структурно  відповідала  жанру  любовної  канцони,  але  відрізнялася  від  неї  тематикою  громадського  змісту:  політичної  і  нерідко  сатиричної.  У  сирвенті  трубадури  торкалися  питань  війни,  феодальних  усобиць,  взаємних  відносин.  Переваги  і  недоліки  тієї  чи  іншої  персони  або  навіть  цілої  соціальної  групи  обговорювалися  в  сирвенті  з  усім  запалом,  без  усякого  стримування  негативних  емоцій.  

Однак  частіше  сирвенти  були  "персональними"  і  викривали  не  тільки  моральні  пороки  супротивників,  але  і  їх  поетичну  бездарність.  
Подібно  до  того,  як  канцони  прямо  або  ж  через  довірену  особу  переправляли  до  адресата,  сирвенти  посилали  ворогу,  і  вони  нерідко  сприймалися  як  виклик,  на  який  відповідали  дією  або  словом.  Така,  наприклад,  сирвента  "Про  те,  що  нестерпно",  написана  трубадуром  Ченцем  Монтаудонскім:

І,  бог  свідок,  мені  неприємно
Захопленість  молодика,  чий  щит,
Незайманий,  невинно  блищить,
І  те,  що  капелан  неголений,
І  той,  хто,  злобствуя,  гострить.

Зауважимо  однак,  що  при  всій  протилежності  змісту  канцони  і  сирвенти,  бувало,  зближалися  в  тих  випадках,  коли  строфи  з  політичною  і  військовою  тематикою  включали  в  своєму  складі  і  похвалу  коханій.  

Куртуазні  поети  не  тільки  часто  співали  полеміку  між  собою,  а  й  нерідко  культивували  форми  з  внутрішньою  діалоговою  природою.  Так,  своєрідним  діалогом-суперечкою  був  жанр  тенсони.  Трубадури  сперечалися  на  теми  лицарського  етикету.  Наприклад,  вони  могли  обмінюватися  думками,  що  краще:  бути  чоловіком  Дами  чи  її  коханцем,  віддати  перевагу  служінню  Дамі  або  лайливій  славі  і  т.д.  В  області  поетичної  творчості  найбільш  значимою  була  полеміка  про  відмінності  "простого"  та  "темного"  стилю.  

Так,  популярністю  користується  тенсона,  в  якій  два  поета  міркують  про  мотиви  своєї  пристрасті  до  різних  стилів:  перший  відстоює  привілеї  "темного"  стилю,  вишукану,  витончену  манеру,  другий  віддає  перевагу  простій  і  ясній,  більш  доступній  поезії.  

Діалогова  структура  відрізняє  також  жанр  пастурелі.  У  генезі  цього  жанру  злилися  дві  традиції:  антична  і  фольклорна  середньовічна.  На  тлі  ідеального  пейзажу,  найчастіше  весняного  чи  літнього,  розгортається  опис  зустрічі  лицаря  з  пастушкою.  Розмова  між  цими  представниками  різних  станів  розвивається  в  дусі  змістовного  і  стильового  контрасту,  що  створює  комічну  тональність.  Лицар,  який  намагається  спокусити  пастушку,  з'єднує  свої  домагання  з  формулами  витонченої  куртуазії.  Але  селянська  дівчина  виявляється  стійка  проти  грубих  лестощів  і  з  насмішкою  парирує  репліки  нав'язливого  кавалера,  який  залишається  ні  з  чим.  Один  з  ранніх  зразків  пастурелі  знаходимо  в  поезії  трубадура  XII  в.  Маркабрюна:

Вчора  в  вечірню  годину  
Стрів  я  дівча  біля  тину,  
Просту  пастушку  невинну.  
Ще  й  одягла  та  дівиця  
Теплу  квітчасту  хустину,  
Хутряну  шубку  козлину,  
Синю  картату  спідницю.

Любко,  таж  феї  літали,  
Як  у  колисці  ви  спали,  
Вашу  красу  захищали.  
Тільки,  прекрасна  дівице,  
Ви  б  іще  кращою  стали,  
Якби  мені  ви  сказали  
Ближче  до  вас  притулиться.

Пане  мій,  ніби  та  злива,  
Ви  клянетеся  бурхливо,  
Палко,  завзято,  чутливо.  
Лицарю,  -  каже  дівиця,-
Честь  бережу  я  цнотливо,  
Щоб  від  неслави,  можливо,  
Потім  весь  вік  не  журиться.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829013
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Веселенька Дачниця

Не всі ягоди солодкі


Росла  –  цвіла  калинонька
У  лузі  зеленім,
Як  дівчина  молоденька  
У  батька  і  нені.
Квітнуть  сонце  помагало,
Цвіти  –  розвивайся,
Молодий  клен    коло  неї,                                                                                      
Радій  та  кохайся.

Шепталися  дві  подружки,
Що  клен  гоноровий.
Красень  має  гарний  стан
І  листя  чудове…

Швидко  росли,  виростали
Вже  он  осінь  котить…
Дві  подруги  біля  клена
Зігрітись  не  проти.

Опадають  клена  шати
І  нічим  зігріти.
Нема  гонору  й  тепла
Ніде  правди  діти.

Пощіпало  теж  калину
Осіннім  морозом…
Вона  в  ягодах  міцніла
Не  втратила  розум.
А  ягідки  червоніють,
Аж  душа  співає!
Поруч  з  нею  дуб  розлогий
Стоїть.  Він  кохає…  

Чи  та  ягода  солодка,
Морозом  прибита?
Чи  та  жінка  є  щаслива  -    
Туманом  сповита?
Не  всі  ягоди  солодкі  -
Морозом  прибиті…
Жінки  лише  ті  щасливі,
Що  теплом  зігріті.
                                                                           12.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


majra

Вся земля розквітла

Вся  земля  розквітла,  так  багато  світла,
Сонячне  проміння  -  струни  золоті!
І  звучить  в  повітрі,  як  свята  молитва,
Ця  миттєва  радість  -  в  кожному  житті!

Піднімаю  руки  і  вбираю  звуки,
Роси,  наче  ноти  на  мажорний  лад.
Обнімусь  з  весною!  І  після  розлуки,
Завітає  свято  в  мій  вишневий  сад!

Трепетно  і  ніжно,  чисто,  білосніжно,
Стежку  вистеляє  первозданний  цвіт.
Йде  весна  неспішно,  щедро  і  розкішно
Чарами  своїми  звеселяє  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828902
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Іван Демченко

ЖІНКА, ЯКА ПИШЕ ВІРШІ

Яка  ти  гарна  на  портреті,
Красиві  плечі,  голова,
Та  над  усе  люблю  в  сонеті,
Як  дар  Творця,  твої  слова.
Немов  звичайні  -  особливі,
Бо  ти  не  просто  їх  ведеш,
А  ніби  камені  звабливі
У  храм  Поезії  кладеш.
У  храм  душі,  свойого  серця  -
Коханий  мій,  навіки  мій  -
Я  ніби  чую:  б'ється,  б'ється
І  тане  в  мові  дорогій.
Коханих,  вірністю  сповитих
У  грішнім  світі  не  злічить,
Однак  в  рядках  несамовитих
Це  неповторністю  звучить.
Твоя  поезія  -  як  річка
Де  виграє  жива  вода.
І  вірю  я,  що  ти  правічна,
Прекрасна  завжди  й  молода.
Яка  ти  гарна  на  портреті,
Красиві  плечі,  глова...
Та  над  усе  люблю  в  сонеті
Як  дар  Творця    -  твої  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825998
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 10.03.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. "САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ" (нарис)

[color="#ff0000"](З  циклу  радіопрограм[b]  "Стежками  "Живописної  України"  Тараса  Шевченка[/b]  на  радіо  "Воскресіння")[/color]

У  1843  році  разом  зі  своїм  другом  Євгеном  Гребінкою  Тарас  Шевченко  приїхав  із  Петербурга  на  Яготинщину.  З  родиною  Закревських,  якій  на  той  час  належали  навколишні  села,  молодий  поет  познайомився  саме  завдяки  Євгену  Гребінці  на  балу  у  старої  поміщиці  Тетяни  Волховської  у  сусідньому  Драбівському  повіті  (сьогодні  –  Черкаська  область).  Після  знайомства  Тарас  Шевченко  став  частим  гостем  у  маєтках  братів  Платона,  Михайла  та  Віктора  Закревських  у  селах  Березова  Рудка  та  Лемешівка.
Село  Березова  Рудка  засноване  в  1717  році  гетьманом  України  Іваном  Скоропадським,  воно  з  1752  року  стало  родовим  помістям  династії  Закревських.  До  наших  днів  тут  збереглося  рукотворне  диво  –  палацово-парковий  комплекс  садиби  Закревських  та  одна  з  трьох  європейських  пірамід.  Тут  у  1843-1846  роках  5  разів  перебував  Т.Г.  Шевченко.
На  той  час  Закревські  уже  були  знайомі  із  творчістю  молодого  талановитого  поета.  Його  «Кобзаря»  привіз  сюди  ще  один  їхній  спільний  друг  –  граф  Яків  де  Бальмен.  Тож  коли  Тарас  Григорович  прибув  влітку,  а  саме  29  червня  1843  року  до  Березової  Рудки  у  маєток  старшого  брата  Платона  Закревського,  там  його  радісно  і  весело  зустріла  уся  родина.  Гостював  Шевченко  у  Закревських  два  тижні.  За  цей  час  він  дуже  зблизився  із  молодою  вродливою  дружиною  старого  Платона  Закревського  –  Ганною.  Небайдужий  до  неї,  Шевченко  написав  її  портрет  (15-24  грудня  1843  року)  та  уже  згодом,  через  5  років  по  зустрічі,  на  засланні,  присвятив  два  вірші:[b]  «Г.  З.»  [/b][b](«Немає  гірше,  як  в  неволі...»),  «Якби  зустрілися  ми  знову».[/b]  Талановитий  художник  також  намалював  портрети  Платона  Закревського  та  їхніх  дітей,  Гната  та  Ольги.
Про[b]  Ганну  Іванівну  Закревську  (1822-1857)[/b]  знаємо  небагато,  що  походила  вона  зі  старовинного  козацького  роду  (дівоче  прізвище  Заславська).У  сімнадцятирічному  віці  одружилася  з  полковником  у  відставці,  поміщиком,  співвласником  помістя  Березова  Рудка  –  Платоном  Закревським.  Померла  у  віці  35  років.
 Надалі  Тарас  Шевченко  неодноразово  бував  у  Закревських.  З  натяків  у  спогадах  О.Афанасьєва-Чужбинського  видно,  що  поет  покохав  "Ганну  вродливу"  (так  Шевченко  назвав  її  в  листі  до  свого  друга,  брата  Платона  Закревського  -    Віктора).  Під  час  першої  зустрічі  на  балу  у  поміщиці  Тетяни  Волховської  в  її  родовому  маєтку  села  Мойсівка,  він  не  відходив  від  неї  протягом  усього  балу,  а  прощаючись,  відірвав  на  пам'ять  одну  з  блакитних  квіток,  якими  була  прикрашена  її  сукня,  і  довго  зберігав  цю  реліквію.  Теплі  спогади  про  Закревську  проніс  Тарас  Григорович  через  усе  життя.  На  думку  деяких  дослідників  Шевченко  присвятив  Закревській  і  [b]поему  "Сліпий"[/b].  Після  повернення  із  заслання,  під  час  останнього  перебування  на  Полтавщині  в  1859  р.,  поет  глибоко  сумував  через  передчасну  смерть  справді  красивої  жінки  –  Ганни  Закревської.                                                                                                                                
 
[color="#ff0000"][i]Якби  зустрілися  ми  знову,
Чи  ти  злякалася  б,  чи  ні?
Якеє  тихеє  ти  слово
Тоді  б  промовила  мені?
Ніякого.  І  не  пізнала  б.
А  може,  потім  нагадала,
Сказавши:  "Снилося  дурній".
А  я  зрадів  би,  моє  диво!
Моя  ти  доле  чорнобрива!
Якби  побачив,  нагадав
Веселее  та  молодеє
Колишнє  лихонько  лихеє.
Я  заридав  би,  заридав!
І  помоливсь,  що  не  правдивим,
А  сном  лукавим  розійшлось,
 Слізьми  –  водою  розлилось,
Колишнєє  святеє  диво![/i][/color]
[Друга  половина  1848р,  Кос-Арал]

[i]«Славна  молодичка,  і  така  приємна,  що,  здається  ж,  і  забудеш,  а  побачиш,  то  знов  так  тебе  й  тягне…»,[/i]  -  писав  про  Ганну  Іванівну  Закревську  у  листі  до  Віктора  Закревського  Тарас  Шевченко.  А  в  поезії  закохано  згадував  очі  пані  Ганни:

[color="#ff0000"][i]«"...А  ти,  доле!  
А  ти,  мій  покою!  
Моє  свято  чорнобриве,  
І  досі  меж  ними  
Тихо,  пишно  походжаєш?
І  тими  очима,
Аж  чорними-голубими,  
                   І  досі  чаруєш
Людські  душі?»
[/i][/color]  
На  портреті  чоловіка  Ганни  Закревської,  Платона  Олексійович(1801-1882)  виразно  простежується  особливість  творчого  методу  Шевченка-художника:  чітке  моделювання  обличчя,  не  позбавленого  сили  та  енергії,  зосереджений  і  заглиблений  у  себе  погляд,  сіро-темна  колірна  гама  –  все  це  створює  злегка  суворий  і  внутрішньо  напружений  образ  сильної  особистості.  Шевченко  не  зумів  подолати  дещо  прохолодно-стримане  власне  ставлення  до  особи  портретованого.
  Тоді  у  щасливому1843  році  під  час  першого  знайомства  з  Закревськими,  коли  Шевченко  побував  у  їхніх  маєтках  у  селах  Березова  Рудка  та  Лемешівка,  поету  стало  зрозуміло,  що  Платон  Закревський  має  риси  типового  кріпосника.  Крім  чималої  земельної  власності,  у  нього  була  велика  цукроварня;  він  нещадно  визискував  кріпаків  на  бурякових  плантаціях.  За  спогадами  селян,  Закревський  особисто  брав  участь  в  екзекуціях  на  стайні.  
У  доносі,  поданому  1848  р.  на  Тараса  Шевченка  і  його  оточення,  
Петро  Селецький  окремо  виділив  брата  Платона  –  Михайла.  Йому  інкримінувалося  те,  що  він  носить  бороду,  на  кожному  кроці  виявляє  свої  демократичні  думки  й  проголосив  у  маєтку  Вольховської  на  обіді  15  квітня  тост:  «Хай  живе  Французька  республіка!»  .
Найцікавішою  постаттю  серед  трьох  братів  був  Віктор  Закревський  —  наймолодший  у  сім’ї,  ротмістр  у  відставці,  людина  демократичних  поглядів.  У  родині  його  називали  «enfantterrible».  Коли  вийшов  у  світ  «Кобзар»  Шевченка,  Віктор  відразу  захопився  його  полум’яною  поезією  .
Збереглися  перекази  селян-колгоспників  с  Березова  Рудка,  записані  до  війни  М.  Шагінян:[i]  «Віктора  брати  Платон  і  Михайло  не  любили  за  те,  що  він  добре  поводився  й  стояв  за  людей.  Коли  Тарас  Григорович  приїжджав  до  Віктора  на  запросини,  вони  були  в  повній  згоді...  Шевченко  поважав  його  за  дотепні  жарти  та  прогресивні  демократично-революційні  погляди.  Віктор  мав  невеликий  одноповерховий  будинок,  під  липою  стояла  альтанка,  землю  він  віддавав  селянам  на  гурти,  сам  не  господарював,  збіжжя  не  сіяв,  але  вишневий  садок  мав.  Жив  в  економії  цілий  рік».  А  місцева  жителька  Н.  Різва,  яка  п’ятнадцять  років  служила  в  онуки  Ганни  —  Марії  Григорівни  Закревської,  котру  любив  О.  М.  Горький  і  якій  присвятив  «Клима  Самгина»,  —  доповнює  цю  розповідь  цікавою  подробицею:  «Віктор  усе  життя  прожив  у  цивільному  шлюбі  з  простою  селянкою».[/i]
Тож  удруге  по  знайомстві,  в  1844  році,  Шевченко  прийняв  запрошення  і  прибув  у  с.  Лемешівку  до  Віктора  Закревського  на  день  народження.  Будинок  у  Віктора  був  невеликий,  тож  гостей  розмістили  поруч  –  у  вишневому  саду.  Тут  Тарас  Григорович  знову  зустрівся  із  Ганною  Закревською,  прогулювався  з  нею  вишневим  садом,  каштановою  алеєю  понад  ставом,  слухав  із  її  вуст  свої  вірші.
У  Березову  Рудку  Тарас  Шевченко  приїздив  до  арешту  ще  кілька  разів  –  у  1845  та  1846  роках.
 Знаменитий  [b]«Садок  вишневий  коло  хати»[/b]  буде  написаний    Шевченком  набагато  пізніше,  уже  перебуваючи  під  слідством  «в  казематі»1847  року,  як  рефлексія-спогад  за  мальовничими  місцями  маєтку  у  Лемешівці  і  дорогими  серцю  людьми.    
     
[color="#ff0000"][b]  [i]«Садок  вишневий  коло  хати,
Хрущі  над  вишнями  гудуть,
Плугатарі  з  плугами  йдуть,
Співають  ідучи  дівчата,
А  матері  вечерять  ждуть.

Сем’я  вечеря  коло  хати,
Вечірня  зіронька  встає.
Донька  вечерять  подає,
А  мати  хоче  научати,
Так  соловейко  не  дає.

Поклала  мати  коло  хати
Маленьких  діточок  своїх;
Сама  заснула  коло  їх.
Затихло  все,  тільки  дівчата
Та  соловейко  не  затих»[/b].[/i][/color]

[i]  [Між  19  і  30  травня  1847,  Санкт-Петербург]
[/i]
По  знайомстві  з  Закревськими  з  Березової  Рудки  Тарас  Григорович,  очевидно,  поїхав  у  с.  Линовиця  (між  Прилуками  й  Пирятином),  у  маєток  Петра  де  Бальмена,  сини  якого  були  офіцерами  й  під  час  відпустки  приїжджали  до  батька.  Особливо  цікавою  постаттю  був  один  із  синів,  старший  –  Яків  де  Бальмен,  художник-аматор.  Він  дуже  любив  вірші  Шевченка  й  пізніше  разом  із  російським  художником  М.  Башиловим  ілюстрував  рукописну  збірку  поета,  переписану  латинкою  для  видання  за  кордоном  («Wirszy  T.  Szewczenko»).  Молодший  брат  його  Сергій  де  Бальмен  після  арешту  Шевченка  разом  із  Закревськими  проголосив  тост  за  Французьку  республіку.  Всі  вони  1848  р.  були  заарештовані,  доставлені  до  Петербурга,  допитані  в  III  відділі,  відпущені,  але  під  нагляд  поліції.    
Трьома  роками  раніше  –  у  1845  році  –  знову  ж  таки  в  Лемешівці,  у  маєтку  Віктора  Закревського,  Шевченка  застала  трагічна  звістка  про  загибель  на  війні  проти  черкес  Якова  де  Бальмена.  Саме  тоді  він  написав  перші  рядки  поеми  «Кавказ»,  присвятивши  її  своєму  незабутньому  другові:  [i]«Кто  даст  главе  моей  воду,  и  очесем  моим  источник  слез,  и  плачуся  и  день,  и  нощь,  о  побиенных…»  [/i](Иеремии,  глава  9,  стих  –  епіграф  до  поеми  «Кавказ  ).
Нині  маєток  Віктора  Закревського  у  Лемешівці  –  це  напівзруйнована  будівля,  що  потребує  реконструкції.  Проте  допомоги  на  цю  доброчинну  справу  ні  держава,  ні  місцева  влада  не  виділяє.  Отож  доводиться  людям    все  робити  своїми  руками  та  власним  коштом:  вже  полагодили  стіни  та  підлогу  у  кількох  кімнатах  колишнього  маєтку  Віктора  Закревського,  зібрали  у  односельчан  та  сусідів  старовинні  знаряддя  праці  –  планують  облаштувати  та  колись  відкрити  тут  музей  історії  села  Лемешівка.  
А  в  2014  році  до  200-ліття  Тараса  Шевченка  тут,  поруч  із  будинком,  на  пустирищі,  було  закладено  новий  вишневий  сад  –  на  спогад  про  той  давній,  що  колись  надихнув  Шевченка.  Силами  релігійних  громад  було  висаджено  понад  200  дерев!

     [i]Рік  написання  статті  2014  -  до  200-ліття  Тараса  Шевченка.  [/i]                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828385
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Олекса Терен

ШЕВЧЕНКОВІ

Я  дякую,  Батьку,  за  мову,
Яку  Ти  для  Світу  відкрив,
Повчально-буремному  слову,
Що  в  душу  вкраїнську  вложив.
Як  важко  було  кріпакові
"Крізь  терни  іти  до  зірок"
Знайти  зерна  правди  в  полові,
Звернувшись  до  "грішних"  думок.
"Зерном"  Ти  засіяв  Вкраїну,
Ти  Словом  в  серця  увійшов,
Гравюри,  "Кобзар",  "Катерину"
Створив,  -  закипала  щоб  кров
Від  правди,  пророцтва,  науки,
Від  пізнання,  -  хто  МИ  є  ?
Ти  посаг  вложив  нам  у  руки,
Щоб  йшли  пізнавати  своє
На  цьому  нетеплому  світі,
Який  Тебе  рідко  жалів,
За  думи  Твої  болем  вкриті
Під  рев  всемогутніх  вітрів.
Без  пафосу  в  кожній  оселі
Ти  в  очі  вдивляєшся  нам,
В  дні  смутку,  а  також  веселі
Даєш  не  зчерствіти  думкам.

Тож,  поки  живемо,  -  вклонімся
Землі  української  Сину,
За  душу  його  помолімся
Над  все  він  любив  -  УКРАЇНУ  !

09.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828379
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


majra

Вітаю, Тарасе!

Вітаю,  Тарасе!  І  низько  вклоняюсь,
Тобі,  на  твоїй  українській  землі,
Живуть  покоління,  а  долі  немає,
І  щастя  немає,  все  більше  -  жалі...

Бо  людям  простим  так  невесело  жити,  
Хоч  їх  переконують  -  все  на  словах,
Що  нам  стало  краще  і  треба  радіти,
Та  правди  немає  -  розсипалась  в  прах.

Живе  Україна!  Багато  змінилось,
За  двісті  із  лишком  перейдених  літ.
За  волю  боролись,  та  люди  втомились,
І  ще  не  здійснили  ми  твій  Заповіт.

Наш  батьку  Тарасе!  Пробач  нам  ці  миті,
Хвилини  зневіри  і  розпач  в  душі.
Живе  Україна  і  ми  будем  жити,
Нам  сил  додають  твої  вічні  вірші!

В  ці  дні  березневі  тебе  поминаєм,
Вогонь  твого  серця  не  вмер  і  не  згас!
Кобзар,  як  і  Біблію,  щиро  читаєм,  
І  віримо  в  те,  настане  наш  час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828381
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Віталій Назарук

ВАМ ДОРОГЕНЬКІ (ДО ЖІНОЧОГО ДНЯ!)

Щаслива  жінка,  коли  день  -  це  свято,
Яка  у  квітах  –  пахне  і  цвіте.
Яка  душею  ніжна  і  багата,
Життю  радіє,  бо  воно  святе!

В  якої  найдорожче  –  це  родина,
Є  люблячий  і  вірний  чоловік,
Яка  у  парі  дочекалась  сина,  
А  донечкою  сам  Господь  нарік.

Коли  весняний  день,  лиш  поцілунок,
Він  лишнім  не  буває  у  житті.
Як  пролісок  несуть  у  подарунок,
Тоді  здаються  дні  її  -  святі.

Шануйте,  друзі,  поки  ще  не  осінь,
Оту  єдину,  що  завжди  в  душі.
Нехай  життя  у  Господа  попросить,
Щоб  Ви  ніколи  не  були  чужі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828113
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Патара

П'ять років

Минуло  п'ять  років,
А  враження  -  вічність...
Так  важко  без  тебе
Мені  на  Землі.
Усе  за  законом  природи  -
Логічно,
Та  душу  "не  гріють"
Ці  тези  малі.
Так  холодно,  мам,
Без  твоєї  молитви,
Що  іноді  відчай
Підступить  впритул.
Здається  спинила  б
Цю  "дивну  гонитву"
Та...  далі  живу,
Аж  у  вухах  "йде"  гул.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828114
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Крилата

ДУМАЙ

Хтось  любить  сир,  а  хтось  із  курки  м'ясо,  
Хтось  піки  гір,  а    хтось  морську  глибінь,
Хтось  Приймаченко  любить,  хтось  Пікассо,
Хтось  житній  лан,  хтось  неба  голубінь.

На  заході  живе  хтось,  хтось  на  сході.
Хтось  зводить  дім,  хтось  робить  шоколад.
Хтось  в  шахті,  хтось  працює  на  заводі,  
Хтось  сіє  хліб,  хтось  садить  виноград.

Хтось  любить  пісню,  хтось  смакує  словом,  
Хтось  каву  п’є,  а  хтось  зелений  чай.
Хтось  Києвом  чудується,  хтось  Львовом,
Хтось,  наче  ватра,  хтось,  немов  свіча.

Хтось  президент,  а  хтось  один  з  народу,  
Письменник  хтось,  а  хтось  його    читач.
Зі  знаті  хтось,  хтось  із  простого  роду.
Мов  соловей,  хтось,  хтось  немов    пугач.

Ким  ти  б  небув,  що  б    не  любив  у  світі,
З  неправдою,  зі  злом  не  загравай.
Знай,  час  ніхто  ще  не  впіймав  у  сіті.
Мине  –  підеш  із  чим  за  небокрай?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827570
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Наталі Рибальська

Поцілунки під дощем

І  де  ж  той  дощ?  Де  та  весняна  злива,
Яка  змиває  пил  зі  спраглих  душ?
Весна  іде  барвиста  і  грайлива.
Розтанули  пелюстки  білих  руж,

Мальованих  зимовими  майстрами
На  полотні  лютневих  завірюх.
Розвіяні  південними  вітрами,
Які  зірвали  з  мене  капелюх

І  понесли  світ  за  очі  зі  сміхом…
Я  посміхалась,  дивлячись  на  це.
І  думала:  весна  –  то  Божа  втіха…
І  крапля  тихо  впала  на  лице,

І  дощ  рясний,  неначе  мене  слухав,
Все  дужче  й  дужче  воду  лив  з  небес.
А  я  стою,
Закохана  «по  вуха»
В  передчутті  побачень  і  чудес.

І  знаю  –    це  було  і  буде  з  нами.
У  серці  відчуваю  ніжний  спів.
Бажаю  поцілунків  під  дощами,
Обіймів  і  солодких  ніжних  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827155
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Людмила Грицай

КАЗКА ПРО ВІЙНУ

КАЗКА    ПРО    ВІЙНУ

Я  з  п’ятирічним  сином  розмовляла
про  Україну:  в  нас  вона  ж  одна.
Та  враз  мене  дитиночка  спитала:
–  Скажи,  матусю,  що  таке  війна?

Неначебто  холодною  водою,
своїм  питанням  зопалу  облив,
такою  льодяною-льодяною,  
що  довго  не  могла  знайти  я  слів  –  
дать  відповідь,  щоб  якось  пояснити,
як  боляче,  як  гірко,  як  шкода,
щоб  словом  душу-крихітку  не  вбити.
І  я  сказала  сину:  –  Це  –  біда!
Маленький!  Просто  це,  коли  дружили,
мирилися  (це  все  було  колись!),
а  потім  щось  ураз  не  поділили
і  за  рушниці  й  «Гради»  узялись.

–  Мамуню,  нащо  діток  убивають?
Я  бачив,  як  ридали  матері.
Я  бачив,  як  солдатиків  ховають.
Як  можуть  люди  буть  наскільки  злі?

Що  я  могла  на  те  йому  сказати?
–  Хороший!  Жити  важко  між  людьми.
Щоб  ти,  синочку,  міг  спокійно  спати,
солдатик  мав  закрити  нас  грудьми.
Для  кожного,  їй-Богу,  незбагненне,
чому,  за  що  Вкраїнонька  горить?
Який  ти  вже  дорослий,  бач,  у  мене,
що  зміг  з  «Новин»  багато  зрозуміть.

–  Матусю!  А  солдати  оживають?
Бо  дітки  ж  будуть  плакати  й  батьки.

 –  Так!  Так!  Дитя!  Герої  не  вмирають.
Вони  тепер  Небесні  вояки.

Та  в  сотні  раз  мені  зробилось  гірше,
як  фразу  він  промовив  ще  одну:
–  Матусенько!  Давай  не  будем  більше
дивитися  ту  казку  про  війну.

До  серця  пригорнула  дитинчатко,
розчулена  словами  геть  украй.
–  Синочку  мій!  Розумненьке  хлоп’ятко!
Ріднесенький,  найкращий  мій!  Давай!
Ми  виключимо  зовсім  телевізор
і  радіо.  Лиш  будем  тільки  ми,
щоб,  маючи  і  «Смерч»,  і  тепловізор,
не  прославляли  нелюди  війни.
Аби  не  бачив  ти  смертей  та  крові
і  голос  твій  від  страху  не  тремтів,
а  просто  жив  і  в  мирі,  і  в  любові
і  казочці  про  зайчика  радів.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827081
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Ольга Береза

УКВІТЧАЙ МЕНЕ, МАМО!

Уквітчай  мене,  мамо,  щастям  ―
так  одразу  й  на  все  життя.
Уквітчай  барвінковим  листям,
буйним  цвітом,  як  те  вишиття.

Нашепчи  мені,  мамо,  долю  ―
таку  я́сну,  як  Божий  день.
Нашепчи,  щоб  не  було  болю,
наспівай  до  душі  пісень.

Намалюй  мені,  мамо,  втіху…
Та  не  будь-де  ―  в  моє́му  серці.
А  ще  ―  мудрості,  радості,  сміху…
Намалюй  мені  вроди  в  люстерці.

Захусткуй  мене,  мамо,  коханням,
та  барвистим,  як  буйне  літо.
Мудрим  словом  і  мудрим  мовчанням.
Захусткуй  так  на  многії  літа.
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827056
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Марічка :)

Яка ж весна !. .

Які  в  душі  святі  вились  мелодії!..
Яка  весна  буяла  за  вікном!..
То  дощ  шумів  і  вальси,  і  рапсодії,
То  сонце  маковим  цвіло  вінком.

Теплом  святились  вишні,  наче  в  сповіді,
І  ладаном  духмянив  сінокіс,
Лелека-старець,  по  коліна  в  паводі,
Освячував  росою  верболіз.

Садочок  мій  до  неба  віти  схрещував,
Півонії  схиляючи  в  мольбі…
Моя  весна  була  любов'ю  хрещена,
В  мелодіях,  присвячених  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826931
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Оксана Пісня

ВИШИВАНОЧКА

Бува  не  спиться  аж  до  раночку
Я  одягаю  вишиваночку.
Вона  мені  стає  розрадою,
Коли  звертаюсь  за  порадою.
Та  довга  ніченька  безсонна
Палкими  спогадами  повна.

На  полотні  старому  квітиться
Узорами  у  світлі  місяця.  
Мереживо  до  тіла  горнеться,  
Що  вишивала  неня-горлиця:
Вкладала    в  візерунки  душу.  
Це  свято  шанувати  мушу.  

Приспів:
А  червоне  з  чорним  ходять  парою,  
Бо  червоне  з  чорним  -  нерозлийвода.  
Лиш  любов  зове  мене  коханою,  
А  про  смуток,  смуток  -  не  біда.  
А  червоне  з  чорним  в  купі  горнуться,  
Бо  червоне  з  чорним  -  нерозлийвода.  
Від  любові  в  серці  рани  гояться,  
А  про  смуток,  смуток  -  не  біда.  

Бува  не  спиться  не  дрімається
В  минуле  пам'ять  повертається,  
Де  руки  мами  гріють  сонечком
На  полотні  розшиту  долечку.  
Долоні,  що  мене  гойдали
Мою  сорочку  вишивали.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826921
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Капелька

Опять красавица Весна

Опять  красавица  Весна
Согрела  всех  издалека.
Лучами  нежности  своей
Она  вновь  радует  людей.

И  каждый  может  увидать
В  природе  Божью  благодать.
Вдруг  просыпается  земля,
Встречается  с  Весной  Зима.

Творец  даёт  земле  тепло.
Неоценимо  велико
Для  всех  значение  любви
Во  все  века  в  любые  дни.

Ведь  без  тепла  замёрзнет  всё.
Без  света  станет  вдруг  темно,
А  без  любви  и  жизнь  не  жизнь,
Поэтому  добра  держись...

Опять  красавица  Весна
Несёт  нам  благодать  Творца.
Сейчас  Зима  и  тает  снег.
Пусть  будет  радость  и  успех.

                     15-17.02.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Волинянка

Буває так…

Буває  так:  ідеш  собі,  ідеш,
Минаєш  осені,  стрічаєш  весни…
Чогось  шукаєш…  А  чого  знайдеш?
Що  втратиш?  Будь  з  собою  чесний.

Роки  біжать  стежками  в  небеса,
І  не  п’янить  вночі  солодка  м’ята…
Цілує  холодом  вже  вранішня  роса,
В  очах  вже  мудрість  давнього  Сократа.

Як  пересієш  через  пальці  час,
Знайдеш  скарби,  що  в  ньому  заховались:
Стежина  в  поле  замість  швидких  трас
І  місце,  де  тебе  вже  зачекались.

І  вечори,  де  разом  з  молоком
Спокійної  розмови  наллєш  в  склянку.
Де  матіола  лащиться  котом,
Де  вишні  прихилились  у  рум’янку…

Отак  буває:  йдеш  собі,  ідеш…
І  губиш  по  дорозі  свої  весни…
Та  щастя  лиш  тоді  ти  віднайдеш,
Коли  з  собою  будеш  завжди  чесним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826386
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Мирослав Вересюк

НА ПРЕЗИДЕНТСЬКУ БУЛАВУ

На  президентську  булаву
Сорок  чотири  кандидати!
З  них  жоден  на  передову
Не  рветься  щоб  повоювати.

Тож  я  би    влаштував  турнір,
Хоч  місяць  на  війну,  під  кулі!
Усього  місяць  і  повір
Не  було  б  в  списках  Вови,  Юлі…

Від  опоблоку  претенденти,
Теж  не  пішли  би  воювати
І  ті,  хто  пнеться  в  президенти,  
Щоб  зиск  собі  із  цього  мати.

Тож  після  цих  випробувань,
Хай  їх  і  лишиться  п’ятірка,
Вже  вибір  можна  без  вагань,
Зробити  і  не  буде  гірко…

22.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826450
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ольга Береза

БІЖУ, ЛЕЧУ…

Біжу,  лечу…  
Куди,  сама  не  знаю.
За  місто,  в  поле,  де  густа  трава.
Де  квіти  самостійно  виростають,
де  обертом  від  щастя  голова.
Тут  рай  —  
літай  собі,  як  вільна  пташка!
Спішу  надихатись,  
натішитись,  
набутись.
І  на  устах  малюється  усмішка,
аби  до  світу  поцілунком  доторкнутись.
Я  так  бажаю  трохи  того  раю  ―
де  небо,  сонце,  
трави,  Бог  і  я.
Щаслива  я,  бо  я  живу  й  кохаю!
Щаслива,  бо  люблю  своє  життя!
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826393
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Амадей

Інакше я не вмію і не хочу

Хай  мені  кажуть,  я  живу  не  так,
Живу,  щоб  рядом  добре  було  людям,
Хтось  думає,  що  я  якийсь  дивак,
Спішу  допомогти  всім  в  свято  й  будні.

Мені  болить,  коли  комусь  болить,
Болить,  коли  страждає  Украіна,
Інакше  просто  я  не  вмію  жить,
Я  так  живу,  тому  що  я,  людина!

Інакше  вже  не  зможу  жити  я,
Мене  в  житті  вже  не  перекувати,
Така  мабуть,  вже  доленька  моя,
Таким  життя  зробило,  батько  й  мати.

Живу  на  світі  я  своє  життя,
Живу,  грішу  і  каюся  щоночі,
Всьому  радію,  як  мале  дитя,
Люблю  життя  і  пестощі  жіночі.

Я  не  святий,  далеко  не  святий,
Хоча  мені  так  часто  дорікають,
Коли  хочу  полегшить  біль  чужий,
Кажуть  я  Ангелів  роботу  підміняю.

А  як  скажіть,  мені  інакше  жить?
Забуть  про  всіх,  і  думать  лиш  про  себе?
Коли  моя  душа  на  Небо  відлетить,
Як  поясню  я  Господу  на  Небі?

Як  відчитаюсь  я  за  всі  моі  дари?
Чим  Небеса  мене  обдарували,
Як  відчитаюсь  перед  Господом  святим?
Скажу  що  мене  чимось  спокушали?!

В  моім  житті  дорога  лиш  одна,
По  правді  жить,  любить  людей,  Вкраіну,
Не  дивлячись  ні  на  чиі  слова,
Лишатися  в  житті  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоїм коханням я зостанусь

Колише  трави  в  лузі  вітер,
Він  пісню  грає  на  струні.
Складає  у  букети  квіти
І  надсилає  їх  мені.

Бентежить  серце  невідомість,
Давно  не  бачила  тебе.
Втрачаю  від  думок  свідомість
А  в  голові  моїй  сумне.

Та  вірю,  що  з  думками  справлюсь
І  весну  подарю  тобі.
Твоїм  коханням  я  зостанусь,
Вернувши  роки  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Елена Марс

Не злічити живих почуттів

Чи  то  пташка  щебече  у  гаю,  
Ніби  сонцю  шле  теплий  привіт?..  
Чи  то  -  віршем  -  душа  розмовляє
І  закохано  дивиться  в  світ?..  

Так  натхненно  вдивляється  в  вічі  -
І  Землі,  і  Святим  небесам...  
Хтось  у  небі  роки  її  лічить,  
Та  немає  рахунку  словам...  

І  пісням  не  буває  рахунку,  
Як  і  квітам  безкрайніх  полів...  
А  ні  мріям  нема,  ні  цілункам!..
Не  злічити  живих  почуттів!  

Тільки  -  серце  закохане  знає  -
Скільки  в  ньому  буває  томлінь!..  
І  -  пташиною  ніжно  співає...  
І  летить...  і  летить  в  далечінь  -

Заколихане  вітром:  "цвірінь........  "

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826279
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Олекса Удайко

КОЛИСКОВА ДЛЯ КОХАНОЇ (Муз. В. Оха)

www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182

Змучені  рученьки,  стомлені  ніженьки  
Годі  турботи  нести!
Час  і  поспати    -    вже  котиться  ніченька.
Спи,  моя  любонько,  спи!

Тож  закривай  свої  яснії  віченька,
Я  колихатиму  сни,
Буде  колискою  темная  ніченька.
Спи,  моє  серденько,  спи!

Сам  я  всю  ніч  буревійну  не  спатиму,
Щоб  не  проспати  весни,
Крила  надій  твоїх  снами  плекатиму.
Спи,  моя  зоренько,  спи!

Буду  всю  нічку  твій  сон  споглядати  я,
Ти  ж  цю  зухвалість  прости.
Ранню  зорю  з  нетерпінням  я  ждатиму.
Спи,  моя  ладонько,  спи!

Буду  з  лиця  твого  пити  водиченьку,
Та  не  порушу  краси,
Свідком  любові  хай  буде  лиш  ніченька.
Спи,  моя  доленько,  спи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 21.02.2019


Людмила Грицай

МИНУЛОСЯ

МИНУЛОСЯ

Заплакала,  сльозинками  умилась,
спинилась,  призадумалась  на  мить  –  
і  знов  життя  по  рейках  покотилось,
і  часу  знов  нема  перепочить.  

Мої  роки  –  вистукують  вагони!  –  
несуться  вдаль.  Лише  душа  скрип-скрип.
Мелькають  і  вокзали,  і  перони,
і  я  кудись  лечу  –  в  захмарний  глиб.  

В  один  кінець…  хоч  був  ти  й  знаменитим.
Міняються  попутники  й  міста.
Я  так  і  не  навчилась  мудро  жити.
Душа  скрипить,  оплакує  літа.  

Квиток  в  один  кінець  –  відома  доля.
Шукає  світлих  нот  моя  душа.
Спинитися  б  на  мить  посеред  поля.  
Вокзал…  тунель…  за  ним  життя  межа.

Побути  б  знов  мені  на  тім  пероні,
де  мама  у  вінок  впліта  квітки,
і  в  тата  ще  не  посивіли  скроні,
і  пахнуть  чорнобривцями  грядки.

Так  весело,  так  сонячно  довкола.
Що  далі  буде,  ще  ніхто  не  зна.
Ось  я  в  садку,  і  стежечка,  і  школа,
і  мамина  усмішка  чарівна.  

Минулося,  минулося,  минає…
Прощайте  мамо  й  тато  молоді,
бо  час  лише  на  хвильку  повертає
у  спогади  –  у  роки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826236
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Волинянка

Небесній сотні…

Так  добре.  Так  легко.  І  вже  не  болить.
Диво  молитва  створила  …
Тепер  років  сто  я  повинен  прожить…
Та  звідки  взялись  білі  крила?

Так  добре.  З  грудей  уже  кров  не  тече.
І  рани  чогось  затягнулись.
Від  вирослих  крил  тільки  ниє  плече,
 І  всі  ми  у  біле  вдягнулись.

Так  тихо…  навкруг  тільки  білий  туман
І  хмари  м’які  і  пухнасті…
А  де  ж  заховався  стражденний  Майдан?
Чом  постаті  тьмяні  й  неясні?

Я  –ангел?  Чому?  За  що  мені  це?
Чи  цього  просив  я  у  Бога?
Я  навіть  не  бачив  убивці  лице,
Ступив  лиш  на  власну  дорогу…

Як  бути  мені?  Вже  кінець  боротьбі?
Та  янголи  все  прибувають…
Всі  вільні  і  рівні,  відомо  ж,  рабів
До  раю  в  цей  день  непускають.

Невпевнено  крила  розправлю,  в  політ
Уперше  на  крилах  беруся.
Лечу  на  Майдан,  до  бруківки  і  плит,
Із  ворогом  й  мертвий  борюся.

Прикрию  від  кулі  дівча  молоде,
Підкину  товаришу  каску,
І  кожен  убитий  за  мною  прийде,
І  Бог  нам  пошле  свою  ласку.

Матусю,  не  плач,  бачить  Бог,  не  хотів
Лишити  тебе  сиротою.
Я  просто  тебе  й  Україну  любив
Й  по  смерті  лишився  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826226
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Кадет

Рожа /быль/

За  полста  на  свете  прожил,
А  попался  как  лопух  –
Подхватил  на  кожу  рожу,  –
Слёзы  льются,  нос  распух.

Я  в  аптеку,  –  мол,  от  рожи
Нет  чего-нибудь  у  вас?  -
Но,  провизор  настороже:  
Вы,  случай,  не  Фантомас?

То,  что  есть,  Вам  не  поможет,
Запасаться  надо  впрок!
А  с  такой  ужасной  рожей
Вы  ж  –  ходячий  стрептококк!

Врач  развёл  руками  тоже:  -
Кризис  нынче  и  у  нас,
Может,  бабка  отворожит,
Порчу  снимет,  или  сглаз?

Бабка  красною  рогожей
И  толчёным  кирпичом…
Только  это  всё,  похоже,
Моей  роже  нипочём...

Неужель  спасенья  нету?  –
Я,  с  надеждой,  в  Интернет…
Там:  -  Заполните  анкету
И  получите  совет:

Вам  в  таком  гламурном  виде
В  президентский  антураж…  
Или  монстром    в  Голливуде  –
Потрясающий  типаж!

Извините  меня,  люди,
Тут,  в  натуре,  перебор…  
Всё!  С  меня,  пожалуй,  будет,  -
Легче  –  рожей  об  забор...

Напоследок  тупо  рожу
Воздеваю  к  небесам,
А  оттуда  голос  Божий:  
Выкарабкивайся  сам!

Подналёг  на  витамины,  -
Начал  лопать  всё  подряд:
И  свеклу,  и  мандарины,
И  чеснок,  и  виноград…

Оклемался  ближе  к  пасхе,  
Укрепил  и  плоть,  и  дух,
Начал  строить  девкам  глазки,  -
Соблазнить  мог  сразу  двух...

Вместе  с  рожей  сбросил  кожу
Словно  ползающий  гад…
Стал  поистине  пригожим,  -
Мне  теперь  сам  чёрт  не  брат!

апрель  2009  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825872
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Дружня рука

Мої давно загублені ключі

Я,  мабуть,  не  навчився  ще  словами  показати,
Як  світить  сонце  чи  ідуть  дощі.
У  моїх  нотах  уночі  за  жарт  блукати,
Шукаючи  думки  свої  -  чужі.
Вплітаю  у  реальність,  вибачайте,
Чотиримірні,  п’ятимірні  простори,
Ви  двері  в  хаос  цей  швиденько  закривайте,
Порозлітаються  вони  …
І  перетвориться  звичайний  часопростір
На  битву  тих,  хто  швидше  зрозумів,
І  тих,  хто  повернутися  в  минуле  хоче,
Боїться  часу,  відстані  і  слів  …
І  перетвориться  звичайний  часопростір
На  неймовірну  кількість  вчора  і  тепер,
Втрачає  сенс  в  майбутнє  віра,  щирий  докір,
І  виробляє  неймовірне  фантазер.
От  уявіть,  як  можна  охопити
Єдиним  поглядом  усе  своє  життя,
І  цим  без  остраху  крутити  і  вертіти,
Коли  хоч  мить  одна  в  ньому  не  та  …
Я,  мабуть,  не  навчився  ще  словами  показати,
Як  світить  сонце  чи  ідуть  дощі,
То  як  я  можу  вічності  сказати,
Які  й  до  чого  я  забув  ключі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826094
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Без пут

У  безголосім  сні  з*являлись  у  чеканні
Ескізи  декорацій  від  руки.
У  непроглядну  тьму  світилом  з  неба  канув.
Здавалось,  влучно  бив  у  серце  кий.

І  трепіт  губ,  немов  під  вітром  лист  осини,
Лишився  із  минулого  іще.
А  світ  на  мить  якусь  ставав  безбожно  сірим,
І  підпадьомкував  пташиний  щем.

Ескізи  декорацій  вранці  малювались.
Чи  світлосій  спроможні  повернуть?
Чуття  хмаринним  покотились  зразу  ж  валом,
І  промінець...  блідий,  але  без  пут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Олекса Удайко

КОМІКИ І ГНОМИКИ: ІНТРОСПЕКЦІЯ

До  свята  31-го  Березня...        
А  що,  
                   коли  й  
                                       насправді?..

[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]

[i][b][color="#b00bbf"]Недарма  ж  люд  волав:    “бабла  й  видовищ”  –
природа    у  двоногого  така!
Та  й  виростив  він  сам  собі  чудовищ,
що  ріжуть  задля  виду  гопака…

Найперший  з  них  –  [color="#00ddff"]євро[/color]статичний  клоун,
Сусанін  2-гий–  в  "Рай  Фемід"  гребе…
А  той  –  попові    б’є  масткі  поклони,
що  служить  в  храмі  вірно…  ФСБ.

Ридма  ридає  –  в  селфі  –  краля-жінка,
благає  Неньку  –  слізно  –  “відпочить”…
Й  складає  сукні  й  золоті    пожитки  –
не  рвати  ж  владну  Аріадни  нить!

А  той,    що  звідти,  грає    Муравйова,
що  через  Крути  в  Древній  перебіг…
І  йде,  немов  Гомерівська  корова,
тушкуючи  солом’яний  свій  бік.

Всі  можуть  найдорожче    нам  програти…
Вже  дехто  серед  них  загрався  так,
що  ладен  гідність  посадить  за  ґрати,
бо  ж  з  неї  він  сміятися  мастак.  

…А  як  же  люди,  що  Рід-Неньку  люблять  
й  смакують  над  усе  вкраїнський  борщ,
а  сало  –  рафінований  смаколик?
Що  скажуть  ті  –  Миколи  з  Мирогощ*?..

Було  б  ов-ва  як,  щоб  не  та  БУФАДА,
де  надгерой  –  паяц    і  скоморох,
еквілібрист,  канатоходець  з  аду:
нашкодив  в  скін,  а  при  нагоді  –  здох!  

Годують  нас  дешевим  хохмоформом**,
трансформувавши  ЗМІ  у  хохмодром,  
і  гномики  сприймають  вже  за  норму
катарсисом***    не  зцілений  синдром.  

Той  хохмодром,  що  шарить  по  планеті,
ковтає  як  снодійні  ліки  гном,  
бо  муляє  й  неспокій  в  інтернеті,
і  видива  жахливі  за  вікном…

Така  “пожадна”  доля    не-людини  –  
пиляти  сук,  на  котрому  сидиш!  
І  не  біда,  коли  оте  –  в  одни́ні,  
біда  –  коли  на  сук  сідає  більш…  [/color][/b]

                                       [b]  †    †    †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу  любий!  Не  шукай  себе  тут  –
себе  серед  паяців  не  знайдеш!
Та  як  в  гравців    не  збавиш  злі  кебети,
 опинишся  у  лоні  Бангладеш.

Цей  твір  про  тих,  хто  зовсім  не  читають
й  не  чують  глас  “німотних  біомас”.
У  них  замовник  інший  –  з  того  "раю",
де  красота  –  в  заказнику  проказ…  

Слова  ж  мої  метнуться  до  набату…
І  вдарять  з  ту́рні****  як  остороги  дзвін,
щоб  не  забрався  гном  у  нашу  хату,
а  ще  паяц  –    
                                               “бравурник  перемін".[/b][/i]

18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки:  термін  “інтроспекція”  походить  від  латинського  
introspecto,  що  в  перекладі  означає    “дивлюся  всередину”.
*Мирогоща  –  назва  двох  сіл  на  Рівненщині,  славні  своїм  
зворотнім  прочитанням    –    “а  що,  горим?”;**хохмоформ  –  
снодійне  для  гномиків;    ***катарсис  –  випуск  емоційної  
енергії,  що  допомагає  зняти  напругу;  ****турня  –  дзвіниця.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Віталій Назарук

РІКА ЖИТТЯ

Долає  усі  перешкоди  ріка,
Біжить  вдалину,  як  біжить  кров  у  жилах.
І  слухає  пісню  у  небі  дзвінку,
Розправивши    сильні,    обвітрені    крила.


Попереду  захід,  а  далі  обрив…
Душа  вже  втомилась  в  чеканні.
Усяке  було  і  здавалося  жив,
Та  думи  були  не  останні.

Мені  б  ще  краплину,  два  кадри  з  кіно…
Я  прагну  Вкраїні  служити.
Не  все  написав,  не  все  випив  вино,
Мені  б  ще  хоч  трішки  пожити.

Не  будуй  греблю,  Господи,  на  моїй  річці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825774
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ніна Продан

ОСІННЯ ЗЛИВА


Згадала  як  колись  осіння    злива,
Лякала  запізнілих  перехожих,
Стояла  я  сумна  та  нещаслива,
І  бачила  в  юрбі  на  мене  схожих.

Дерева  гнулись,  листя  відлітало,
Неслося  вниз  як  у  прощальнім  танці,
Так  боляче  ніколи  не  бувало,
Й  не  віщувало  мені  рано  вранці.

Осінній  холод  заглядав  у  душу,
Бажав  тепло  моє  собі  забрати,
Та  в  добру  долю  вірити  я  мушу
І  все,  що  радість  принесло,  згадати.  

Усе  в  житті  минає  й  це  минеться,
І  буде  знов  зима,  весна  і  літо,
Я  вірю,  доля  всім  нам  усміхнеться
І  подарує  всі  найкращі  квіти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825771
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Тома

Найцікавіші факти про дітей і батьків

Найцікавіші  факти  про  дітей  і  батьків
             Кожні  сім  секунд  у  світі  народжується  дитина!
Рекордна  кількість  дітей,  народжених  однією  жінкою,  дорівнювала  69.  Згідно  з  повідомленнями,  зробленим  в  1782  р,  в  період  між  1725  і  1765  рр.    дружина  російського  селянина  Федора  Васильєва  народжувала  27  разів,    16  разів  двійні,  7  разів  трійні  і  4  рази  по  4  близнюка.    З  них  тільки  2  дитини  померли  в  дитячому  віці.    
         В  іншій  частині  світу  в  Південній  Америці  найбільш  плідною  матір'ю  вважається  Леонтина  Альбіна  (або  Альвіна)  з  Сан-Антоніо,  Чилі,  яка  в  1943-81  рр.    народила  55  дітей.    В  результаті  перших  5  вагітностей  у  неї  народжувалися  трійні,  причому  винятково  чоловічої  статі.
           Найстарша  породілля  Розанна  Далла  Корта  з  Вітербо,  Італія  18  липня  1994  р  у  віці  63  років    народила  хлопчика;    перед  цим  вона  пройшла  курс  лікування  від  безпліддя.
         Самі  тривалі  інтервали  між  пологами  при  багатоплідній  вагітності.
 Пеггі  Лінн  з  Хантінгтона,  шт.    Пенсільван,  США,  народила  дівчинку  Ханну  11  листопада  1995  року,  а  другого  з  близнюків,  Еріка  -  тільки  через  84  дні  (2  лютого  1996р.).
           Найбільше    немовля  в  світі  народилося  в  Італії  в  1955  році.    Його  вага  склала  10  кілограмів  200  грамів.    Рекордом  XXI  тисячоліття  стала    дівчинка,яка    з'явилася  на  світ  17  вересня  2007  року  в  місті  Алейськ    на  Алтаї.    Її      вага  при  народженні  склала    7  кілограмів  750  грамів  при  зрості    56  сантиметрів.    
           Найменшою  дитиною  в  світі  вважається  хлопчик  з  Німеччини,  який  народився  недоношеним  на  25-му  тижні  вагітності  і  при  народженні  важив  близько  270  грамів,  зріст  його  досягав  27  сантиметрів.  
           Самою    недоношеною    дитиною,  якій  вдалося  вижити,  є  дівчинка  Амалія  Тейлор,  вона  народилася  на  22-му  тижні  вагітності  в  жовтні  2006  року  в  Майамі  з  вагою  284  г  і  зростом  24  см.
           Найнижча  народжуваність  (за  період  2005-2010рр.)  відзначена  в  Німеччині  -  8  дітей  на  1000  жителів  на  рік.    За  даними  статистики  ФРН  кожна  п'ята  німкеня  (аналізувався  вік  до  45  років)  ніколи  не  мала  дітей,  причому  серед  них  28%  мають  вищу  освіту.    Справжній  парадокс:  німецькі  сім'ї  одні  з  найміцніших  в  світі,  але  третина  подружніх  пар  не  хочуть  мати  дітей.    Головними  причинами  є  бажання  пожити  для  себе  і  зайнятість.    Якщо  ж  брати  окреме  місто,  то  виділяється  Хемнітц  (колишній  Карл-Маркс-Штадт),  де  показник  народжуваності  ще  майже  в  півтора  рази  нижче.    Друге,  третє  і  четверте  місце  в  списку  країн  з  найнижчою  народжуваністю  поділили  три  розвинені    азіатські    країни    -  Гонконг,  Японія,  Сінгапур.
           Найвища  народжуваність  зафіксована  в  Нігерії,  де  на  1000  жителів  припадає  51  новонароджених.
           Найбільша  родина  в  світі  живе  в  Індії.    Ціон  Хан  -  глава  сім'ї  оточений  39  дружинами,  94  дітьми,  33  онуками  -  всього  167  чоловік.    За  підрахунками  журналістів  ця  сім'я  в  день  з'їдає  близько  200  кілограмів  рису,  трохи  більше  130  кілограмів  картоплі,  приблизно  30  курей.
       Наймолодшою  мамою  на  планеті  стала  5-річна  Ліна  Медіна  з  Перу.    У  1939  році  вона  народила  хлопчика  за  допомогою  кесаревого  розтину.    Це  найбільш  ранній  зафіксований  випадок  пологів  за  всю  історію  сучасних  медичних  спостережень.
         Наймолодшою    бабусею  в  світі  стала  румунка  Ріфка  Станеско  в  свої  23  роки.    У  11-річному  віці  дівчинка  втекла  з  дому  зі  своїм  обранцем,  а  незабаром  у  них  народилася  дочка.    Ще  через  рік  на  світ  з'явився  син.Дочка  Ріфки,  ставши  дорослою,  повторила  долю  матері  -  вона  вирішила  вийти  заміж,  ще  не  закінчивши  школу  (в  11-річному  віці).    Дівчинка  переїхала  жити  до  свого  обранця,  і  через  півроку  народила  сина.
             Найрозумнішою    дитиною  планети,  визнаний    Книгою  рекордів  Гіннеса    11-річний  Махмуд  Ваіль  Махмуд  (Mahmud  Vail).    Юний  єгиптянин  має  найвищий  серед  своїх  однолітків  показник  IQ,  його  коефіцієнт  інтелекту  складає  155  одиниць.    Махмуд  Ваіль  Махмуд  народився  1  січня  1999  року  в  одному  з  густонаселених  районів  Каїра  в  сім'ї  з  середнім  достатком,    батьки    -  лікарі.    Геніальний  хлопчик  -  третя  дитина  в  сім'ї,  у  нього  є  дві  старші  сестри.    Завдяки  своїм  феноменальним  здібностям  дитина-суперінтеллектуал  може  робити  складні  арифметичні  обчислення  прямо  в  розумі.    Він  в  умі    множить  і  ділить  дев'ятизначні  цифри  з  комп'ютерною    швидкістю,  причому  робить  це  з  задоволенням  і  без  будь-яких  зусиль.
           У  Кореї    9  місяців,  що  дитина  перебуває  в  утробі  матері,  заносять  в  вік.    Тому  корейським  дітям  по  документам  завжди  на  рік  більше,  ніж  їх  ровесникам  з  інших  країн,  хоча  чисто  фізично  ніякої  різниці  у  віці  немає.
         Найбільше  близнюків  в  світі  народжується  в  Нігерії:  один  випадок  на  кожні  11  пологів.    Найрідше  близнюки  з'являються  в  Японії:  один  випадок  на  250  пологів.
           У  більшості  мов  світу  слова  «мама»  і  «тато»  мають  подібне  звучання.    Це  пояснюється  не  єдиним  походженням  всіх  мов,  а  тим,  що  ці  слова  -  перші  схожі  на  слова  звуки,  які  вимовляють    діти.
           Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел    і  переклала  на  українську  мову    8.09.18            18.20
         Цікаві  факти  про  дітей  і  батьків.
                                               Середній  європеєць  стає  батьком  у  29  років,  а  в  Індії  -  в  19  років.  Наймолодшим  батькам  було  вісім  і  дев'ять  років,  і  вони  жили  в  Китаї  в  1910  році.
                               Англійські  лікарі  стежили  за  зростанням  6574  семирічних  дітей,  що  народилися  в  один  тиждень.  Приблизно  в  однієї  дитини  з  кожних  20  батьки  розлучилися.  Виявилося,  що  діти  з  сімей,  що  розпалися  відстають  у  рості.
                                   «Родинне  тепло»  цілком  може  бути  виражено  цифрами.  Сім'я  з  двох  дорослих  і  двох  дітей  виробляє  за  рік  1300  кіловат  /  годин  теплової  енергії.
                             З  усіх  знайдених  археологами  дитячих  іграшок  найстарішій  -  3  000  років.  Вона  знайдена  на  території  Стародавньої  Персії  та  зараз  зберігається  в  Луврі.
                                   За  час  своєї  роботи  (з  1947  року)  фірма  "Лего"  випустила  стільки  пластмасових  дитячих  конструкторів,  що  на  кожного  жителя  Землі  припадає  по  30  детальок.  Конструктори  «Лего»  вважаються  одними  з  найбезпечніших  в  світі.  Навіть  якщо  малюк  випадково  проковтне  дрібну  деталь,  вона  буде  світитися  на  рентгенівському  знімку.  А  все  через  особливої  добавки,  яка  міститься  в  пластмасі.  До  речі,  теж  абсолютно  нешкідливою.
                                     Самими  «долученими»  до  сучасного  світу  виявилися  німецькі  діти:  40%  з  них  у  віці  дев'яти  з  половиною  років  вже  «доношують»  свій  другий  телефон.
                                               Англійський  король  Генріх  VI  був  першою  дитиною,  який    офіційно  дозволяв    себе  шльопати  і  вибрав  для  цієї  мети  няню.  Він  вступив  на  трон  1  вересня  1422  року  у  віці  дев'яти  місяців.  Його  першим  королівським  указом  був  декрет  (завірений  відбитком  великого  пальця)  про  призначення  «пані  Аліси  Батлер  нянею  з  тим,  щоб  вона  доглядала  за  ним  і  розумно  карала  час  від  часу».  
             Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел    і  переклала  на  українську  мову      24.08.18        10.33
           Цікаві  факти  про  дитинство  і  дітей
1.  Якщо  у  всьому  світі  відзначають  День  захисту  дітей,  то  на  Сейшелах  відзначається  цілий  Місяць  захисту  дітей!
2.  Єдиний  у  світі  дитячий  сад  для  дітей  з  охоронцями  знаходиться  в  Румунії.  На  території  саду  є  спеціальна  прибудова  для  охоронців,  які  пильно  стежать  за  чадами  знаменитих  батьків  цілий  день.  Всі  діти  в  цьому  садку  мають  мобільники  і  дзвінки  батькам  протягом  дня  дуже  вітаються.
3.  Пару  років  тому  департамент  освіти  Уельсу  звільнив  одну  з  вчительок  молодших  класів.  Під  час  уроку  вона  сказала  шестирічним  учням  про  те,  що  Санта-Клауса  не  існує.  Розчаровані  діти  прийшли  додому  в  сльозах,  це  послужило  приводом  для  скарг  батьків  на  педагога,  який  так  грубо  обійшовся  з  дітьми.
4.  Найбільше  дітей  у  світі  у  марокканського  султана  Ісмаїла.  Він  як  справжній  батько  виховує  548  синів  і  340  дочок.  У  його  численному  гаремі  в  середньому  кожні  20  днів  народжувалася  дитина.  
5.  Психологи  вважають,  що  єдині  діти  в  родині  більш  уразливі,  більш  егоїстичні,  більш  цілеспрямовані,  і  домагаються  в  житті  більшого.  Але,  як  не  дивно,  жоден  з  президентів  США  не  був  єдиною  дитиною  в  сім'ї,  що  ставить  висновки  вчених  під  сумнів.
6.  Англійські  вчені  стверджують,  що  діти,  які  постійно  мають  справу  з  комп'ютером,  набагато  швидше  навчаються  математиці  і  в  5  разів  швидше  вчаться  читати  і  писати.
7.  Феномен  так  званих  "дітей  індиго"  вже  давно  досліджують  кращі  світові  психологи.  Цих  дітей,  називають  «індиго»  за  кольором  їх  аури,  сьогодні  їх  вважають  поколінням  нового  тисячоліття.  Вони  знайомі  з  ангелами  та  іншими  світами,  іноді  пам'ятають,  ким  були  в  минулому  житті,  і  знають,  чого  вони  сюди  прийшли  в  цей  світ.
8.  "Діти  індиго"  можуть  займатися  одночасно  п'ятьма  справами,  щоб  були  зайняті  ноги,  руки  і  голова.  Наприклад,  хлопчик  Даня  в  5  років  говорить  одночасно  чотирма  мовами.  Його  активність  зводить  з  розуму  бабусю  і  вчителів    з  дошкільної  освіти.  Чотирирічна  дівчинка  Лана  відмовляється  спати,  через  те,  що  вважає,  що  може  пропустити  все  найцікавіше  в  цьому  житті.
9.  Діти  Індиго  були  завжди,  в  усі  часи,  в  усіх  цивілізаціях.  Такі  діти  вважалися  геніями  або  одержимими.  Моцарт,  Леонардо  да  Вінчі,  Ломоносов  -  типові  індиго.
10.  У  арабських  країнах  надзвичайно  популярні  гонки  на  верблюдах.  А  в  якості  жокеїв  там  зазвичай  використовують  трьох  -  чотирирічних  дітей.  Їх  саджають  на  спину  верблюда,  а  він  біжить  сам.  Діти  легше  дорослих,  крім  цього  вони  лякаються,  голосно  кричать,  і  це  підганяє  верблюдів.
11.  Статистика  підрахувала,  що  маленькі  діти  у  віці  3-4  років  щодня  вимовляють  12000  слів  і  задають  близько  900  питань.
12.  Одного  разу  взимку  в  Ізраїлі  несподівано  для  всіх  випало  багато  снігу.  Відразу  після  цього  верховний  равин  заборонив  дітям  по  суботах  ліпити  снігову  бабу,  бо  вважав  це  роботою,  але  водночас  дозволив  грати  в  сніжки,  бо  вважав  це  розвагою.
 13.  У  Швеції  діє  закон,  який  забороняє  рекламу  звертатися  до  дітей  до  12  років.Вважається,  що  в  цьому  віці  діти  легко  піддаються  впливу  і  реклама  може  негативно  вплинути  на  їх  психіку.
14.  Один  відомий  педагог  згоден  з  тим,  що  діти  це  квіти  життя,  але  вважає,  що  їм  не  можна  давати  розпускатися.
15.  Недавні  статистичні  дослідження  в  США  виявили  дивовижну  річ.  Виявляється  в  країні  все  більше  і  більше  батьків  стали  називати  своїх  дітей  іменами  -  брендами.  Особливою  популярністю  користуються  імена  Армані,  Найк,  Лексус,  Шанель  і  багато  інших.
16.  Президент  Німецького  Союзу  захисту  дітей  недавно  звернувся  в  міжнародний  олімпійський  комітет  з  докорами  в  тому,  що  спорт  залишається  головним  способом  експлуатації  дитячої  праці.  Причому  вона  діє  не  тільки  в  далеких  африканських  країнах,  а  й  по  всій  Європі  та  Америці.  І  що  цікаво,  найчастіше  олімпійськими  чемпіонами  стають  саме  діти.
17.  У  Дубаї  (ОАЕ)  три  роки  тому  проходила  найбільша  у    світі  виставка  фотографій  усміхнених  дітей  у  віці  до  п'яти  років.  Виставка,  яка  налічувала  18  тисяч  фотографій,  потрапила  в  Книгу  рекордів  Гіннеса.  Це  було  найбільше  кількість  фотографій,  зібраних  в  одному  місці.
18.  Організатори  закликали  батьків  надсилати  аматорські  фото  своїх  усміхнених  чад.  Відгук  перевищив  всі  очікування.  Одна  американська  пара  навіть  надіслала  рентгенівський  знімок  їх  ще  не  народженої  дитини.  До  речі,  всі  батьки  отримали  диплом,  що  фотографія  їхньої  дитини  занесена  в  книгу  Гіннеса.
19.  Ганеш  ситам-палам  вважається  одним  з  найрозумніших  дітей  у  світі.  Семирічний  хлопчик  став  наймолодшим  студентом  університету  на  планеті.  Ганеш  миттєво  схоплює  покладений  курс  знань,  навіть  якщо  відвідує  лекції  всього  раз  в  тиждень.  Такими  темпами  він  повинен  вже  до  тринадцяти  років  отримати  ступінь  бакалавра.
20.  Нещодавно  в  поліцейських  ділянках  штату  Маямі  з'явилися  так  звані  "ведмежі  патрулі".  Іграшкові  ведмеді  супроводжують  поліцейських  при  патрулюванні  і  досить  часто  вступають  в  дію.  Якщо  діти  плачуть,  їх  заспокоюють  за  допомогою  цих  іграшок.
21.  У  Японії  на  стоянках  для  велосипедів,  що  знаходяться  поряд  зі  школами,  можна  побачити  дві  таблички.  На  одній  зображені  кілька  акуратно  стоять  велосипедів  і  напис:  "Так  ставлять  велосипеди  хороші  діти".  На  іншій  табличці  можна  побачити  пару  недбало  кинутих  велосипедів  і  інший  напис.  "Так  хороші  діти  велосипеди  не  ставлять".
25.  .  Японці  старанно  уникають  в  спілкуванні  з  дітьми  слів  «погано»,  «поганий»,  «нехороший».  Якщо  малюк  нашкодив,  говорять  не  «ти  погана  дитина»,  а  «хороші  діти  так  не  поступають».    
 Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел    і  переклала  на  українську  мову    8.09.18            18.20            24.08.18  10.35
           Цікаві  факти  про  дітей  і  батьків  
         Найбільше  дітей  народжується  в  січні  і  березні:  1/10  і  1/11  частина  від  загальної  кількості.
 Найбільший  малюк  з'явився  у  громадянки  Канади  Анни  Бантес.  Він  важив  трохи  менш  як  11  кілограмів!  Правда,  і  мама  була  мініатюрна:  її  зріст  складав  2  м  24  см.
   Найменша  дитина  важила  всього  224  грами.  Недоношена  дівчинка  народилася  на  22-му  тижні  вагітності  мами.  Вона  не  тільки  вижила,  а  й  за  три  місяці  перебування  в  лікарні  добралась  до  двох  кіло.  Акселерація  -  не  міф,  а  науково  доведене  явище.  
         Найбільша  різниця  у  віці  між  дітьми  зафіксована  у  шведа  Нільса  Паульсена.  Коли  він  помер,  йому  було  160  років.  На  той  момент  його  старшому  синові  виповнилося  103  роки,  а  молодшому  -  9.    
         На  старовинному  надгробку    німкені  Барбари  Шмотцерін  написано,  що  вона  народила  38  хлопчиків  і  15  дівчаток.  
         Один  з  найвідоміших  фразеологізмів,  пов'язаних  з  дітьми,  -  «хлопчик  для  биття».  У  цього  виразу  є  своя  історія.  В  епоху  просвітництва  в  Англії  заборонялося  піднімати  руку  на  принців,  навіть  якщо  вони  того  заслуговували.  Щоб  покарання  все-таки  не  пропадало  дарма,  при  пустотливих  принцах    тримали  спеціальних  хлопчиків,  які  брали  на  себе  всі  прочухани.  Коли  хлопчика  для  биття  карали,  це  було  важким  випробуванням  для  принца,  адже  діти  завжди  грали  разом  і  були  кращими  друзями.
             Кількість  китайських  жінок  на  20  млн  менше,  ніж  китайців-чоловіків.  Тому  що  багато  сімей,  згадуючи  про  державний  ліміт  мати    «максимум  одну  дитину  на  сім'ю»,  переривають  вагітність,  якщо  дізнаються,  що  чекають  дівчинку.  Все-таки  хочеться  обзавестися  спадкоємцем,  а  не  спадкоємицею  ..
 Зібрала  інформацію  з  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    25.07.18  14.00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825749
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Дружня рука

Весна, Любов, Печаль і Радість

[i]Весна,  Любов,  Печаль  і  Радість  -
Оце  супутниці  мої,
Тут  кожна  –  справжня  досконалість.
У  кожного.    Водночас,  нічиї  …[/i]
[b]Весна[/b]  
Мене  ви  мабуть  зачекались.
Та  я  ж  біжу.  Але  трикляті  каблуки  …
В  грязюку  наче  закопались.
Не  сором  вам,  нікчемні  дундуки?
[b]Любов[/b]
Не  лайся,  подруго,  не  варто.
Для  тебе  в  мене  дві  руки.
З  того  болота  вибирайся,
Одне  і  те  ж  трива  віки  …
[b]Печаль[/b]
Як  можна  стільки  жартувати,
Хіба  є  сенс  у  тій  весні?!
Навіть  не  вміючи  літати,
Радіють  посмішкам  її  …
[b]Радість[/b]
Хто  ще  не  вміє,  то  навчиться,
Ще  краще  –  просто  посміхнись.
Комусь  є  крила,  комусь  крильця,
І  щире  гасло:  не  журись  …
[b]Весна[/b]
Ах  ці  жахливі  каблуки,
Візьму  і  взуюсь  в  кирзаки.
[b]Любов[/b]
Для  тебе  ця  ганьба  не  гожа,
Весна  вдягнутись  так  не  може    …
[b]Весна[/b]
Так,  дійсно,  просто  уяви,
Вони  на  грацію  чекають.
Суміш  болота  і  трави?
Такою  зовсім  не  впізнають  …
[b]Любов[/b]
А  може  ти  про  це  дарма,
Бо  усмішка  твоя  –  весна,
І  руки  тепло  обіймають,
І  очі  очі  вже  шукають  …
[b]Весна[/b]
Якщо  з  тобою  поруч  ми,
То  як  би  нас  не  заховали,
Примчали  б  звідкись  диваки,
Навіть  такими  б  упізнали  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825600
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДІВЧИНКА ДАРИНКА

За  минулим  липнем  -  медоносна  бджілка,
В  голубім  світанні  липа  у  росі.
На  листках  кульбаби  озерця  в  пуделках,
А  у  тих  пуделках  -  хмарки  у  воді.

Сонна  вишня  мріє  про  високе  небо,
Начепила  зірок,  гілки  як  дуга.
Пробудилась  пташка,  сипле  ніжний  щебет,
Стрепенула  роси  аж  злягла  трава.

В’ється  по  стежині  низком  повитиця,
У  віночок  стали  білі  квіточки.  
Тільки  хвощ  зелений,  як  в  зимі  ялиця
Гордо  край  городу  виставив  гілки.

Розпустила  коси  кукурудза-пава,
В  кожусі  молочні  зуби  проросли.
Достигає  сонях.  Горобцям  забава
З’їсти  кілька  зерен  поки  ходять  сни.

Вийшла  у  садочок  дівчинка  Даринка,
Обросила  капці,  мокрі  ремінці...
Ну,  чому  ж  зі  мною  у  сльозах  стежинка?
Аж  здійняла  в  небо  грайку  горобців.

Розбудила  тишу,  стрепенувся  промінь,
Крізь  густу  хмаринку  сонце  на  виду.
За  далеким  липнем  –  голубиний  спомин
Загубився  в  стежці  й  сліду  не  знайду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825096
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Валентина Ланевич

Ой, піду я до криниці.

Ой,  піду  я  до  криниці,
До  криниці.
Там,  під  явором,  копиці,
Йой,  копиці.

У  криниці  вода  чиста,
Вода  чиста.
А  я  дівка  гонориста,
Гонориста.

Мене  милий  переймає,
Переймає.
Ув  обіймах  притискає,
Притискає.

Мій  миленький,  йой,  ти,  погодь,
Йой,  ти,  погодь.
Мене  із  розуму  не  зводь,
Ох,  ти  не  зводь.

Мокре  сіно,  бач,  іде  дощ,
Бач,  іде  дощ.
Вийде  сонце,  завтра  приходь,
Йой,  бо,  приходь.

13.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825326
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Їх серця поранені любов’ю

Війна  й  кохання  –  несумісні  речі,  –
Сказав  би  той,  хто  ще  не  воював,  –
Не  для  війни  жіночі  ніжні  плечі,
А  для  кохання,  –  й  посмішку  б  сховав.
Але  в  житті  на  все  свої  закони,
А  ще  коли  і  край  свій  у  біді,
Що  в  мирний  час  не  сталося  б  ніколи,
Те  відбулось.  Чия  вина  тоді?
Вона  і  він  не  перший  день  воюють,
Обстріляні  в  бою  також  не  раз,
Солдатські  душі  все  акумулюють,
Від  ворога  боронячи  Донбас.
А  душі  молоді  ще  й  свята  просять,
Хоча  уже  й  припечені  вогнем:
Манили  його  губи  її  коси…
Ба,  долі  не  об’їдеш  і  конем.
Кохання  їх  міцнішало  щоднини,
А  часто  забувало  і  про  страх,
Коли  вони  у  розвідку  ходили,
А  чи  від  мін  ховались  у  ровах.
Пили  вони  короткі  миті  щастя
І  мріяли  про  інший  –  мирний  час:
Чи  то  кохання  стрілося  невчасно,
Адже  мечем  розкраяний  Донбас?
Як  опускала  ніч  свої  долоні
На  землю,  де  біді  немає  меж,
Закохані  боялися  полону
Й  розлуки  теж  боялися  не  менш.
Димить  Донбас,  не  раз  умитий  кров’ю,
Та  їхньої  немає  в  тім  вини,
Що  їх  серця  поранені  любов’ю
Й  волосся  в  перших  пасмах  сивини.
5.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Рідний

Подільський Бучач (сл. Віталій Назарук. муз. Володимир Сірий)

                       [youtube]https://youtu.be/hrKEttolKLg[/youtube]
Подільська  окраса  в  ярах  і  долинах,
Де  липою  пахнуть  ліси.
Солодкі  медунки,  квітує  калина,
Бандури  звучать  голоси.

                               Пр:
Тут  Бучач  розкинувсь  на  пагорбах  древніх,
Де  Стрипа  тече  до  Дністра.
Церкви  і  костели  здіймаються  вгору,
Квітує  Поділля  краса.

Тут  землі  родючі,  народ  працьовитий.
Ростуть  золоті  пшениці.
Узором  подільським  сорочки  розшиті,
Глибокі  стоять  криниці.
                           Пр.

Історія  славна  подільського  краю,
Її  пам’ятає  народ.
І  грає  бандура,  історію  грає,
У  співі  подільських  щедрот.
                     Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825110
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Михайло Чир

Не в травах шовкових…

*  *  *
Не  в  травах  шовкових,
В  зелених  дібровах,
Шукав  я  ці  квіти  для  тебе.
В  високому  житі
Росою  умиті
Такі  лише  кольору  неба.

Їх  сонечко  гріє,
Їх  вітер  леліяв,
Рясні  їх  дощі  поливали.
Дарую  ці  квіти,
Щоб  щастю  радіти,
За  все,  що  так  щиро  кохали.

А  весни  минають,
Літа  не  чекають,
Ще  квіти  розквітнуть  не  раз.
За  тими  літами,
Щоб  ми  пам’ятали,
Як  квіти  всміхались  до  нас.
29.05.13  (Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825135
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Волинянка

Щастя

Буває  щастя  різним  на  землі,
В  кишені  кожен  щастя  має.
Один  знайде  у  зораній  ріллі,
У    вірних  друзях  інший  відшукає.
До  когось  щастя  разом  з  немовлям
Внесуть  у  вчора  ще  порожню  хату,
А  хтось  усе  життя  петля,
Щоб  власне,  особливе  відшукати.
Комусь  автівку  щастя  принесе,
А  хтось  проснувся  вранці  –  і  щасливий,
Щасливий  хтось,  коли  життя  спасе,
Чи  босоніж  пройде  у  літній  зливі.
Сховалось  щастя  у  простих  речах,
Й  щасливим  може  кожен  стати,
Лиш,  пам’ятай:  усе  в  твоїх  руках,
Знайдеш,  якщо  не  втомишся  шукати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825117
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Sukhovilova

***


Звуки  самоти
Падають  дощем,
Я  цілую  хмари...
Спалені  мости
Заросли  плющем,
Йду  на  звук  гітари...

Іній  на  вустах,
На  руці  тату,
Мов  вогонь  палає...
Через  прірву  шлях,
Через  гіркоту
Сніг  тебе  ховає...

Я  тебе  знайду,
Зупинюсь  в  траві,
І  навік  лишуся.
Тихо  підійду,
Крізь  тонку  вуаль
В  очі  подивлюся...

У  душі  вогонь
Топить  білий  сніг,
Вже  туман  сідає...
Від  тепла  долонь
Струм  в  очах  пробіг,
І  гітара  грає...
♡♡♡

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825014
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Sukhovilova

Я торкалась до неї…

Я  торкалась  до  неї,  як  вміла,
І  любила  такою,  як  є,
Вона  стала  продовженням  тіла,
І  сховалась  у  серце  моє.
Я  торкалась  до  неї  руками,
Ніжно  пестила  струни  душі,
Вона  грілась  моїми  думками,
І  ридала,  коли  йшли  дощі.
У  волошках  сиділи  й  співали,
На  перетині  древніх  епох,
Сходи  сонця  разом  зустрічали,
І  ділили  самотність  на  двох.
Аромат  її  свіжий  вдихала,
Милувалася  нею  вночі,
З  перших  днів  я  її  покохала,
І  дала  їй  від  серця  ключі.
Вона  мліла  у  моїх  долонях,
І  стогнала,  мов  ранений  звір,
Розкривалася,  мов  спілий  сонях,
Її  голос  лунав  аж  до  зір.
Я  торкалась  до  неї,  як  вміла,
Вся  розпечена,  наче  Сахара,
Вона  стала  продовженням  тіла,
Моя  подруга  вірна  -  Гітара!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825012
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Велилюд  війною  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 10.02.2019


Лилея

Просто делай что - то радостно!

Не  печалься...
Просто  делай  что  -  то  радостно!
Благие  мысли  посылай  в  эфир!
Ты  получишь  то  прекрасное...
Радость!
Под  названием  Жизнь!
Получай  от  Жизни  только  блага!
Но,  чтоб  их  цельно  получить...-
Соответствуй  этому  вначале!
Думай  позитивно!
Воплощай  их  в  мысль...
Радость  Дари  от  Сердца!
Получай  от  Жизни  позитив!
От  Жизни  только  Радость!
Даря  Любовь!
Наполненную  Светом  своим!
Высоко!
Всё  выше,  выше!
Отправляй  своё  Добро!
Даже  ,  если  вас  не  услышат...
Нет  разницы...
Это  отношение  -  твоё...
То,  что  идёт  от  Сердца...
То,  что  способно  пробудить...
Только  Любовь!
Наполнит!
Светом!
Не  печалься...
Ведь  как  прекрасна  Жизнь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824805
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Східний

Прошу у Бога лиш одне



Прошу  у  Бога  лиш  одне:
- Дай  сил  і  снаги  ще  писати,
Даруй  те  слово  молоде,
Щоб  помогло  з  невіри  встати.

І  щоб  воно,  як  те  зерно
В  душі  у  кожній  проростало,
І  материнським  молоком
Завжди  від  спраги  напувало.

І  крижане  топило  зло,
І  з  зим  творило  весну  й  літо.
З  глибин  сердечних  щоб  було
І  з  Твоїх  вуст  добром  налите.

Пишу  і  дякую  Творцю
За  нескінченну  Його  милість.
Вкраїнську  мову  я  люблю
За  мелодійність  і  за  зрілість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824788
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлана Вітер

Завари, матусю, чаю трав'яного

Завари,  матусю,  чаю  трав'яного
Та  посидь  зі  мною,  спогади  верни.
Серцем  пригорнуся  до  серденька  твого,
Ніжно  доторкнуся  до  його  струни.

Проведи  в  дитинство  і  візьми  на  руки,
В  платтячко  із  бантом  знову  одягни.
З  далечі  долинуть  "баю,  баю"  звуки,
Хоч  на  мить  полину  в  найсолодші  сни.

Легко,  як  метелик,  слідом  босоногим
Пробіжусь  по  стежці  навздогін  вітрам.
У  твої  обійми  упаду  з  дороги
І  любов  до  крихти  всю  тобі  віддам.

Заплети  в  косички,  мов  малу  дитину,
Помандрую  знову  в  тридцять  літ  назад.
Щастя  тихі  кроки  в  цю  блаженну  днину
Заквітують  цвітом,  як  вишневий  сад.

Розіллється  пісня  чистою  рікою,
Радістю  п'янкою  вийде  з  берегів.
Лагідним  наспівом  душу  заспокою,
Найсмачнішим  чаєм  з  запахом  лугів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824736
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Ганка Поліска

ПРАВДОБОРЦІ

                       ПРАВДОБОРЦІ
Правдоборцям    -  голови  зтинають,
Правдоборців  -  гноблять  і  гноять,
Правдоборців  -  снайпери  стріляють,
Правдоборці  -  у  землі  лежать.

Посміхнися  матінко  й  вдовице.
Вище  голову  синочок  і  донька.
Ваша  кров  не  йшла  на  попелище,
Ваша  кров  -  на  віки  вже  свята.

Не  зважай,  хто  обіцяє  й  мріє!  -
Куций  мозок  спритний  до  забав.
Тільки  там  справжня  любов  жевріє,
Де  без  вагань  -  життя  своє  віддав.

За  свій  народ,  за  вільну  Україну!
За  майбутнє  онуків  і  синів.
За  рай  земний,  за  мову  солов"їну
В  окопах  мерз  і  у  вогні  горів.

Правдоборці  -  Вітчизну  захищають!
Правдоборці  -  правду  не  мовчать.
Правдоборці  -  нас  оберігають.
Правдоборці  -  Україну  відновлять.  

05.08.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824603
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Валентина Рубан

ТВОЄЮ ХОЧУ БУТЬ



Вже  на    волосся  випав  перший  сніг,
Але  ж  думки,  іще  літають  в  вирій.
Як  знайти  ТУ,  із  тисячі  доріг?...
Хоч  дожидай,  хоч  виглядай,  хоч  вимрій.

Так  хочеться  туди,    де  щастя  жде,
Де  погляд    щирий  і  слова  приємні.
Де  мрія  із  бажанням  в  ногу  йде,
Де  почуття  глибокі  і  взаємні.

Туди,  де  очі  світяться  добром.
Щоб    серце  з  серцем  бились    в  унісон.
В  обіймах    ніжних  рук  -  відчуть  тепло,
І  те  пізнать,  що  напророчив  сон.

Вже  на  волосся  випав  перших  сніг,
Твоїх  скронь  теж,  торкнулось  хуртовиною.
Коли  ж  думок  і  мрій  в  нас  буде  збіг?
Твоєю  хочу  бути  я….    єдиною.

06.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Микола Холодов

Якщо ти не поруч

Якщо    ти    не    поруч    --    страждаю    у    муці.
Для    мене    є    довгою    й    мить,
Коли    я    буваю    з    тобою    в    розлуці    --
Нудьгою    сердЕнько    щемить.

Однак,    все    ж    бувають    в    житті    протидії:
Любов    без    розлуки  --  то    зась.
Одна,    із    таких    неприємних,    подія
У    нас    у    житті    відбулась.  

В    той    час    не    подав    я    незгоди    ні    звуку,
Хоч    душу    і    вкрила    імла,
Бо    кликали    нас    у    недовгу    розлуку
Людські    доброчинні    діла.

Невдовзі    ти    знов    була    поруч    зі    мною,
А    поруч    з    тобою    і    я.
Нехай    не    вкриваються    душі    імлою,
Коханая    зоре    моя!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639783
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 06.02.2019


Валентина Рубан

ТВОЄЮ ХОЧУ БУТЬ



Вже  на    волосся  випав  перший  сніг,
Але  ж  думки,  іще  літають  в  вирій.
Як  знайти  ТУ,  із  тисячі  доріг?...
Хоч  дожидай,  хоч  виглядай,  хоч  вимрій.

Так  хочеться  туди,    де  щастя  жде,
Де  погляд    щирий  і  слова  приємні.
Де  мрія  із  бажанням  в  ногу  йде,
Де  почуття  глибокі  і  взаємні.

Туди,  де  очі  світяться  добром.
Щоб    серце  з  серцем  бились    в  унісон.
В  обіймах    ніжних  рук  -  відчуть  тепло,
І  те  пізнать,  що  напророчив  сон.

Вже  на  волосся  випав  перших  сніг,
Твоїх  скронь  теж,  торкнулось  хуртовиною.
Коли  ж  думок  і  мрій  в  нас  буде  збіг?
Твоєю  хочу  бути  я….    єдиною.

06.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824403
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 56. Із ран правди…



221*  тризна  по  другові  істини  неба  покаже…
     
Як  нас  в  дні  юності  бажання-сни  водили
В  незвідані  світи  і  одкровень,  і  сили
Любові,  що  серця  вінчала  з  мрій  безмежжям!  –  
А  нині  бачу  я  цей  цвинтар  і  могили…  

222*  долі  вдів  і  сиріт  як  пробачити  небу…

Знай  світе,  ось  ціна  всім  «божим  чудесам»:
Покровом  підлих  тут  –  високі  небеса,
Вони  для  чорних  душ  були  завжди  прихистком,  
А  серцю  чистому  –  зло,  втрати,  біль,  сльоза…

223*  перед  сльозою  вдови:
«бог  не  дає  більше,  ніж  людина  може  стерпіти…»?  -  ?!.

Ти  ж  обіцяв!  –  Ти  зайвого  не  будеш
Тим  посилати,  хто  живе  як  люди,
Хто  славить  небо,  і  Тебе,  і  вірить?!  –  
А  взяв  безцінне!!  –  й  колеш  болем  груди…

224*  за  вдовиним  порогом:
«Ти  зрікся  милосердя,  коли  творив  Адама…»

Світом  править  не  бог  –  зло,  жадоба  і  лжа…
Із  безсилля  Творця  і  постала  межа:
Всі  єгипетські  кари,  дух  злоби,  знак  звіра  –  
І  стікає  час  віри  із  правди  ножа…
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824400
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Касьян Благоєв

Арабески, 55. Засвоєні уроки



217*  «не  зрадь  себе  і  серце  те,  що  носиш»

Так,  я  не  став  під  небом  цим  ні  знаним,  ні  багатим.
Чинів  високих  не  досяг;  але  й  поля  орати
Не  став  я  тих,  що  сіють  зло,  і  підлість,  і  безчестя  –  
Живу  в  гармонії  душі  зі  світом,  як  із  братом.

218*  з  уроків  прозріння:
     не  в  званнях,  чинах  і  статках  радості  всі  наші

Панове,  нудьгою  живемо  у  світі  химернім,  мінливім
Поважно-бундючні,  пихаті,  сановні,  багатством  чванливі,
Забувши  про  час,  що  минає,  про  смерть  невблаганну  –  на  фініш…  
–  Втішаймося  днями  у  дружбі  –  і  будьмо  любов’ю  щасливі!

219*  (Г.)  після-мова  (до  того,  хто  зрікся  дружби  взамін  статків):
     «не  одежа  робить  нас  людиною»

Аби  пізнати  суть  людського  духу,
Спочатку  вбий  в  собі  раба.  Тож  слухай:
Ні  золото  твоє,  ні  шовк  одежі
Нутро  осляче  не  прикриє  й  вуха.

220*  про  «волю»  неба,  і  богів,  і  фатум  долі

Ми  завчене  глупство  повторюємо  ніби  мантру
Про  долю,  що  нам  пише  Будда,  чи  Яхве,  чи  Рама.
Якщо  ж  придивитись  до  наших  житейських  днів-мандрів,
То  доля  –  це  сума  дурниць,  котрі  творимо  самі…  
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824399
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Амадей

СОН

     Сон

                   Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний
                                   Мені  приснивсь.

                             Т.Г.Шевченко.  Сон.


Мені  під  ранок  сон  происнився,
Немов  Прем"єр  на  паперті  стояв,
Жебрачив  копійки,  молився,
Й  несамовито  в  небо  він  кричав.

"За  що  Ти  Господи,  знущаєшся  із  мене?!
Страждань  моіх  немає  меж,
Ти  ж  бачиш  копійки  останні  в  жмені,
Я  ж  істи  хочу!..Я  ж  людина  теж!!"

Мені  немає  душу  де  зігріти,
Немає  заплатить  чим  за  тепло,
Нема  на  світло,  а  у  мене  ж  діти!
За  що  страждати  ім  отак  прийшлось?

І  тут  почув  я  голос  грізний  з  неба
Ти  скиглиш!...Просиш  співчуття  тепер!!
Про  все  це  думать  було  треба,
Тоді,  коли  ти  був  Прем"єр!

Ти  сам  в  народу  забирав  останнє,
Від  тебе  весь  народ  тоді  страждав,
Іди  я  покажу  велику  тайну,
Що  для  правителів  я  вже  приготував.

Горіло  полум"я,  а  в  ньому  все  багатство,
І  Сам  Господь  правителів  карав,
А  самим  ненажерливим,  кровавим,
У  горло  золото  розплавлене  вливав.

Проснувся  з  жахом  від  страхіття  того,
Став  на  коліна,  Богу  помоливсь,
Просив  єдине  в  Господа  Святого,
Щоб  сон  оцей,  Прем"єрові  приснивсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Полісянка

Ти – мій вирок

Чи  то  місяць,  чи  блиск  зірок
не  бувають  гарячі…
Ти  –  мій  вирок  і  мій  –  пророк,
передвісник  удачі.

Ще  м’язисте  міцне  крило
розпорошує  морок.
Ти  зберіг  у  собі  тепло,
хоч  давно  вже  за  сорок.

Ти  прагматик  і  реаліст  –
дій  вражаюча  скромність.
Мудрість  слова  для  тебе  –  зміст,
сила  слова  –  спроможність.

Почуттів  золоті  жнива
осінь  шле  надто  пізня.
Я  тобою  живу…  й  жива
наших  зустрічей  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 50. Моє, у часі й просторі……


197*  врожаї  листопадин;  гіпотонія…

Ти  був  щасливим  теж,    Касьяне,  –  вічний  вітер!
Та  час  осінніх  днів  межу  бажанням  мітить:
Пора  забути  спів  весняних  мрій  юначих,  
І  смак  вина,  і  дів  –  он  старість  шле  «привіти»!

198*  бентежність  листопадин;  ревнощі:
     ти  так  всміхаєшся  до  всіх  –  і  краєш  душу  й  серце!

Скажу:  сто  ворогів  не  зможуть  принести  
В  мій  дім  нещасть  і  бід,  які  приносиш  ти.
Ревную,  мучусь  легковажністю  твоєю  –  
Та  все  одно  таку  не  зможу  я  знайти!

199*  надії  листопадин;  емігрантці:
   ще  не  злічити  літ  твоїх,  а  в  мене  й  дні  полічені…  

Я  не  втомлюся  жити  і  любити,
Якщо  й  за  гори,  хмарами  покриті,
Чи  й  за  моря  тебе  сховає  доля  –  
От  тільки  б  смерть  своє  не  брала  мито!..

200*  бенкети  листопадин;  спрага  щастя:  
     стиглі  вишні  долі  –  твої    очі…

Вишневих  чарів  чиста  глибина
В  твоїх  очах  сховалася!  До  дна
Її  сягнуть  Касьяна  серце  хоче,
Як  молодого  випити  вина!..
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 49. Часи і простір…


193*  «гречкосій  ти,  поет,  а  чи  цар  –  не  помилує  небо…»
     (марсія  до  4  грудня  –  у  885-ту  річницю  поминання
     Абу-ль-Фатх  Омара,  Гіяз  ад-Дина  –  життєлюба  і  поета)

Коли  по  волі  долі  фатальний  час  пробив,  
Одне  з  найбільших  тут  і  найдивніших  див  –  
Твоє  життя,  Хайяме,  підступне  небо  вкрало,  –  
І  що  йому  краса  душі,  що  слово,  котрим  жив?!.

194*  втішайся  тим,  що  маєш,  і  –  живи!
     (на  тризні  можновладця…)
 
Сьогодні  один,  що  кумиром  міг  стати  мені,
Лежить  без  бажань,  і  без  подиху,  й  злата  в  труні.
А  вчора  йому  поклонялися  й  лестили  бевзі  –  
А  я  ще  життю  і  любові  співаю  пісні.

195*  заспіви  з  бенкетів  листопада:  печалі  радостей…

Час  розвіює  дні  в  порох  вічних  пустельних  пісків.
Мрій  всихають  джерела,  як  в  спеку  потоки  струмків  –    
Караван  моїх  днів  привела  ти  до  осені,  доле…  
–  Як  же  швидко  я  спив  чашу  юності  й  зрілих  років!  

196*  заспіви  з  бенкетів  листопада:  фатальності…  

Не  злякається  доля  гріха  –  вб’є  святе  все  і  грішне.
І  зів’яне  краса,  ляжуть  зморшки,  як  часу  насмішка,
Сила  тіла  мого  переллється  у  неміч  старечу  –  
Не  пророк  цього  я!  –  так  цей  світ  сотворив  нам  Всевишній…
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823838
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Дружня рука

Хто придумав червоне вино, знався, мабуть, чудово в любові

Хто  придумав  червоне  вино,  знався,  мабуть,  чудово  в  любові,
Не  тому,  що  червоне  воно,  а  тому,  що  поезія  в  слові,
А  тому  що  бокали  в  руках,  мерехтіння  легке  світла  свічки,
І  зближає,  чарує  воно,  і  стають  двоє  наче  одно,
Обійнялись  неначе  смерічки.
Серед  всіх  благородних  напоїв  лиш  йому  поклоняються  двоє,
В  ньому  ніжність,  тепло,  поцілунок,
Плескіт  хвиль,  пасма  гір  візерунок.
Ти  уважно  вдивись  в  цей  бокал,  як  багато  у  ньому  дзеркал  …
Хто  придумав  червоне  вино,  все  ж  не  був  він  щасливий  в  любові,
Втратив  мабуть  її  і  зробив  з  тої  втрати  вино,
Щоб  напитись  до  смерті  такої.
Пив  вино  і  любов  ту  забув,  захопили  щоденні  турботи,
Раз  до  неї  у  гості  прийшов,  так  занесли  круті  повороти.
Два  бокали  і  двоє  очей,  дві  краплини  мов  очі  троянди
Не  ховали  своїх  вже  ночей,    заспівали  свої  серенади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823719
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Sukhovilova

※※※

Черепицю  шпилястого  даху
Знов  дощами  облизує  ранок,  
Новий  день  воскресає  із  праху,
І  вкриває  серпанком  світанок.
Бачу  Всесвіт,  крізь  ягоди  глоду,
Що  до  вікон  моїх  притулився,
А  всі  люди,  мов  числа  із  коду,
Що  століттями  з  неба  кришився.
Вся  земля  оповита  шляхами,
Наче  венами  тіла  людського,
Ми  топтали  цю  землю  віками,
Мов  новенькі  частинки  старого.
На  готичний  будинок  дивлюся,
Що  потрапив  в  туманні  лабети,
Свіжим  хлібом  з  птахами  ділюся,
Знову  слухаю  ретро-касети...
В  цьому  світі  не  вічний  світанок,
Навіть  день,  що  воскреснув  із  праху,
Як  не  вічний  у  затишку  ранок,
Й  черепиця  шпилястого  даху...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823668
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Інна Рубан-Оленіч

Вир твоїх очей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Er6kAqV7XUI[/youtube]
[i](Художній  переклад  пісні  "Омут  твоих  глаз"  з  репертуару  гурту"Руки  Вверх")[/i]

В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.

Всі  до  тебе  шляхи  зачаровані,  і  між  нас,  як  стіна,  непрохідний  ліс,
Де  шукати  тебе,  моє  сонечко,  біль  мою  в  небеса  сірий  птах  поніс.
Наче  камінь  впаду,  крилонька  зломлю,  на  колінах  з  землі  тихо  прошепчу,
Де  ховаєшся  ти,  моє  сонечко,  відгукнись,  я  знайду  і  не  відпущу.

ПРИСПІВ:
В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.

Я  прощаюсь  з  холодною  осінню,  розумію,  тебе  не  побачу  я,
 Над  старими  лісами  й  долинами,  я  шукатиму  слід  твій,  коханая.
Вітер  всі  почуття    в  шмаття  розірве,  і  холодним  струмком  сльози  потечуть,
Не  знайду  я  тебе,  моє  сонечко,  і  тепло  мені  більш  твоє  не  відчуть.

ПРИСПІВ:
В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.
В  вир  твоїх  очей  знову  упаду,  покохав  тебе  на  свою  біду,
Від  любові,  знай,  більше  не  втекти,  все  чим  я  живу  –  ти  і  тільки  ти.




ОРИГІНАЛ:

В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.

Все  дороги  к  тебе  заколдованы  между  нами  стеной  темный  лес  стоит,
Где  найти  мне  тебя,  мое  солнышко,  птичьим  криком  к  тебе  боль  моя  летит.
Камнем  вниз  упаду,  крылья  обломав  и  поднявшись,  с  колен  тихо  прошепчу,
Где  же  прячешься  ты,  мое  солнышко,  отзовись,  я  тебя,  так  давно  ищу.

Припев:
В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.

Я  прощаюсь  с  холодною  осенью,  понимая,  что  мы  не  увидимся  
Над  лесами  над  снежною  проседью  я  искать  тебя  буду  любимая.
Ветер  чувства  мои  в  клочья  разорвал  и  холодным  ручьем  слезы  как  вода.
Не  найти  мне  тебя,  мое  солнышко,  и  с  тобою  не  быть  уже  никогда.

Припев:
В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.
В  омут  твоих  глаз  снова  упаду  полюбил  тебя  на  свою  беду.
И  не  убежать  от  моей  любви  все  чем  я  живу  –  это  только  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823660
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Інна Рубан-Оленіч

Пам’ятаймо, про Крути!

Не  калину  то  вітер  зірвав,
І  кров  ягід  розкидав  по  полю,
То  під  Крутами,  юний  боєць,
Не  жаліючись,  бився  за  волю.

То  не  птахи,  то  не  снігурі,
Горобину  збивали  з  гілок,
Так  судилося  мабуть  вгорі,
Кров’ю  писаний  волі  урок.

То  не  маки  посеред    зими,
В  полі  білому  порозквітали,
Юні  хлопці  –  Вкраїни  сини,
Полягли,  аби  ми  пам’ятали.

Як  народ  вишивав  свій  рушник,
Як  узор  слався  з  горя  і  болю,
Щоб,  хоча  б  через  сотню  років,
Дав  нам  Бог  незалежність  і  долю.

30.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823340
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Тома

Просте жіноче щастя…

 Просте  жіноче  щастя  -  прокидатися  в  обіймах  рідних,
 Хмуритися  від  яскравого  сонця,  з  нетерпінням  чекати  вихідних,
 Поспішати  додому  з  роботи,  приготувати  йому  смачну  вечерю,
 Щоб  одного  разу  він  став  опорою  -  улюбленим  твоїм  чоловіком.
 Просте  жіноче  щастя  -  улюбленому  прасувати  сорочки,
 Заварювати  чай  з  трав  і  пити  з  однієї  чашки,
 Навчитися  пекти  торти,  прикрашати  їх  красиво,  майстерно,
 Щоб  він  тебе  цілував,  повторюючи,  що  дуже  смачно.
 Просте  жіноче  щастя  -  розуміти,  що  ти  просто  потрібна,
 Засипати  на  чоловічому  плечі,  забуваючи  проблеми,  справи,
 Притискати  до  себе  ті  квіти,  які  він  подарував,
 Знати,  що  підтримає  завжди,  і  коли  не  залишиться  сил.
 Просте  жіноче  щастя  -  завести  смішного  кошеня,
 Почути  від  улюбленого  фразу:  «хочу  від  тебе  дитину»,
 Купити  собі  нове  плаття,  для  нього  бути  найкрасивішою.
 Просте  жіноче  щастя  -  кохати  і  бути  коханою
 «А  все-таки,  знаєте,  -  треба  любити!
©  Copyright:  Марія  Куткар,  2014
Переклала    на  українську  мову      30.01.19    10.00



Простое  женское  счастье  —  просыпаться  в  объятьях  родных,
Хмуриться  от  яркого  солнца,  с  нетерпением  ждать  выходных,
Торопиться  домой  с  работы,  приготовить  ему  вкусный  ужин,
Чтобы  однажды  он  стал  опорой  —  любимым  твоим  мужем.
Простое  женское  счастье  —  любимому  гладить  рубашки,
Заваривать  чай  из  трав  и  пить  из  одной  чашки,
Научится  печь  торты,  украшать  их  красиво,  искусно,
Чтобы  он  тебя  целовал,  повторяя,  что  очень  вкусно.
Простое  женское  счастье  —  понимать,  что  ты  просто  нужна,
Засыпать  на  мужском  плече,  забывая  проблемы,  дела,
Прижимать  к  себе  те  цветы,  которые  он  подарил,
Знать,  что  поддержит  всегда,  и  когда  не  останется  сил.
Простое  женское  счастье  —  завести  смешного  котенка,
Услышать  от  любимого  фразу:  «хочу  от  тебя  ребенка»,
Купить  себе  новое  платье,  для  него  быть  самой  красивой.
Простое  женское  счастье  —  любить  и  быть  любимой
«А  все-таки,  знаете,  —  надо  любить!
©  Copyright:  Мария  Куткар,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823338
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Катерина Собова

Категорії жiнок

Кум    Петро    і    кум    Гаврило
Вдома    сіли    випивати,
(Жінки    в    церкву    подалися,
Бо    був    Спас  –  велике    свято).

Кум    Петро,      (а    пили    в    нього)
Був    господар,    все    старався,
І    дружина    -    господиня,
Нею    дуже    він    пишався!

-Дослідив    я    вчора,    куме,
(Моя    думка    незалежна):
Кожна    жінка    в    нас    займає
Категорію    належну.

Є    в    нас    відьми    і    чаклунки,
І    потворні    є    на    вроду  –
Отакі-то    скрізь    дарунки
Ще    підносить    нам    природа.

Випили    по    чарці,    другій,
Тут    Петро    почав    розмову:
-Що    таке    -    порядна    жінка?
В    відповідь    Гаврило    мовить:

-Така    -    перша    в    співах,    танцях,
Це,    як    у    Миколи    Нінка:
Має    Колю    і    коханця  –
Оце    й    є    порядна    жінка!

-Що    Ви,    куме,    це    -    повія,
Безтурботна    і    весела,
Як    Кирилова    Марія  -
Обслуговує    всі    села.

Це    вже    лихо,    справжнє    горе,
Нащо    в    хаті    це    ледащо?
Бідний    мучиться    Кирило,
Така    жінка  -    є    пропаща.

І    що    Нінка,    що    Марія,
Я    різниці    тут    не    бачу…
-Зачекайте,    є    нюанси,
Я    Вам    зараз    розтлумачу:

-Як    тоді    таку    назвати,
Як,    приміром,    моя    Віка:
Чесна,    вірна,    тільки    має
Лиш    одного    чоловіка?

Тут    Гаврило    усміхнувся,
Підморгнув    ще    й    правим    оком:
-Таку    жінку    називають
В    нас    -    самотня    й    одинока,

Небагато    в    Віки    щастя:
Кухня,    Ви,    в    хліві    скотина…
В    мене    теж    самотня    Настя,
Бо    я    в    неї,    як    дитина.

А    ще    є    жінки-вампіри,
І    мегери,    й      мазохістки,
Є,    що    брешуть    через    міру,
Є    шахрайки    й    вертихвістки.

В    кожного    -    свої    проблеми,  
Є    над    чим    тут    міркувати…
Жаль,    дружини    ввійшли    в      хату  –
І    закінчились    дебати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823328
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Катерина Собова

Мiстика

Молодий    хлопчина    Ваня
Був    засліплений    коханням:
Знав,    що    тільки    його    Настя
Принесе    у    хату    щастя.

Закохався    -    одружився,
І    побачив    -    помилився.
Стала    Насточка    ревнива,
І    сварлива,    і    лінива.

Все    Івану    дорікала:
-Краще    б    я    тебе    не    знала!
Пригадай    знайомство    наше:
В    парку    я    і    друг    мій    Паша,

Раптом    грім,    страшенна    злива
(Отаке    буває    диво),
Паша    втік    із    переляку,
А    я    мокра,    як    собака

Залишилась    біля    дуба,
Цокотіли    в    мене    зуби,
Навіть    тіло    все    здригалось  –
Дуже    блискавки    боялась.

Десь    раптово    ти    узявся,
Кажеш    -    зразу    закохався…
Така    зустріч    була    наша,
Жаль,    що    не    вернувся    Паша.

-Я    не    вірив,-    Ваня    каже,-
Що    природа    все    підкаже:
Мене    небо    рятувало,
Знаки    ясно    подавало!

Блискавка    стріляла    з    хмари,
Щоб    не    були    ми    у    парі,
Вітром    з    ніг    мене    збивало
І    до    тебе    не    пускало.

Сипав    град,    як    горошини,
В    колесі    -    пробита    шина,
Злива    страху    додавала,
Хіба    цього    було    мало?

Поховалися    всі    звірі…
Тепер    в    містику    я    вірю,
І    яка    в  жінок    порода  –
Все    підкаже    вам    природа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Тома

Письменники…

Письменники-фермери,  городники  і  садівники
               Якщо  ваше  літо  проходить  не  на  Середземному  морі,  а  серед  грядок  моркви  і  гороху,  то  не  впадайте  у  відчай!    Справжні  інтелектуали  -  такі  як    Франц  Кафка,  Джордж  Оруелл  ,Лев  Толстой  -  схвалили  б  такий  відпочинок.    Адже  і  вони  свого  часу  прополювати  ріллю  від  бур'янів  і  боролися  з  жуками-паразитами.
               
             Вільям  Берроуз      вирощував  бавовну  та  овочі      Через  переслідування  влади  Вільям  Берроуз  змушений  був  часто  міняти  місце  проживання.    У  1949  році  він  разом  з  дружиною  і  дворічним  сином  перебрався  в  Мехіко,  де  не  на  жарт  захопився  фермерством.    На  великих  територіях,  прилеглих  до  будинку,  він  почав  вирощувати  бавовну.
           У  листі  до  поета  Аллен  Гінзберг  в  той  рік  він  написав:  «З  бавовною  вийшло  непогано,  проте  витрати  на  збір  врожаю  і  техніку  майже  з'їли  дохід.    Місяця  через  два  приспіють  осінні  овочі.    Мехіко  -  казкове  місто,  ціни  тут  -  третина  від  штатівських.    Жити  б  тут  і  не  тужити  ».
                 Джордж  Оруелл  вирощував  овочі,  фрукти  і  квіти
 Автор  «Скотного  двору»  обожнював  займатися  сільським  господарством.    Він  жив  в  Марокко,  в  передмісті  Лондона  і  на  шотландському  острові  Джура  -  і  всюди  активно  огородничав.    Його  щоденник  рясніє  нотатками  про  збір  овочів,  риболовлі,  вироблення  кролячих  шкур,  приготуванні  яблучного  пюре,  зберіганні  яєць.    Тут  же  -  малюнки  токарних  верстатів,  плугів,  дрилів,  кіс,  рибальських  сіток,  стремен.
 Деякі  записи  виглядають  дуже  коротко:  «11.4.38.    Одне  яйце  »;    «11.5.38.    Одне  яйце  »;    «11.6.38.    Два  яйця".    У  вересні  1946  року  він  зазначив:  «Зробив  ложку  для  гірчиці  з  кістки  оленя».    Пізніше:  «Провів  близько  двох  годин,  намагаючись  витягнути  корову  з  болота».    Його  останній  запис  в  щоденнику,  зроблений    незадовго  до  смерті,  говорить:  «Проліски  всюди.    Кілька  тюльпанів  здалися.    Желтушник  все  ще  намагається  зацвісти  ».
 Оруелл  вирощував  десятки  видів  овочів  і  фруктів,  ловив  раків,  готував  деревне  вугілля,  полював  на  кроликів,  вважаючи,  що  фізична  праця  під  сонцем  облогороджує  людину.    Втім,  догляд  за  капустою  не  завадив  йому  написати  один  з  найбільших  романів  минулого  століття  -  «1984».
               Джек  Керуак      вирощував  бавовну        Під  час  легендарного  подорожі  автостопом  по  Америці  Керуак  познайомився  з  мексиканкою  Беа  Франко,  яка  в  автобіографічному  романі  «В  дорозі»  носить  ім'я  Террі.    Молоді  люди  працювали  разом  на  фермі,  збираючи  бавовну  від  світанку  до  заходу  сонця,  а  ночі  проводили  в  наметі  неподалік  від  плантації.    Їм  платили  3  долари  за  45  кілограмів  бавовни,    в  день  вдавалося  заробити  всього  1,5  долара.
         Близько  10  років  тому  біограф  письменника  зв'язався  з  Беа  Франко.    Вона  дуже  здивувалася,  дізнавшись,  що  молодий  чоловік,  з  яким  вона  колись  познайомилася  на  фермі  в  Алабамі,  став  всесвітньо  відомим  автором  і  розповів  про  роман  з  нею  в  одному  з  головних  бестселерів  минулого  століття.
               Агата  Крісті        вирощувала  евкаліпти,  рододендрони  і  камелії
 Агата  Крісті  у  своїх  романах  часто  писала  про  сади,  оскільки  і  сама  захоплювалася  вирощуванням  квітів.    У  1938  році  вона  разом  з  чоловіком-археологом  придбала  розкішну    ділянку  Грінвей  в  графстві  Девон.    На  його  території  розташовувалися  город,  фонтан,  літня  кухня,  виноробня  і  кілька  садів.
 Найбільше  письменниці  подобалися  рідкісні  дерева  і  чагарники:  в  Грінвей  росли  мімози,  магноліі,  Пуйя,  а  також  50  видів  евкаліптів  і  гігантські  рододендрони.    Але  найулюбленішою    рослиною  Крісті  були  камелії:  в  її  садах  налічувалося  понад  200  видів!    Не  дивно,  що  автор  детективів  часто  отримувала  призи  на  місцевій  виставці  садівників.
                     Франц  Кафка        вирощував    овочі  та  рідкісні  види  фруктів
 На  початку  квітня  1913  Франц  Кафка,  переживаючи  нервове  виснаження,  приїхав  в  городництво  «Дворський»  під  Прагою.    Щоб  хоч  якось  впоратися  з  нескінченним  потоком  похмурих  думок,  безсонням  і  мігренню,  він  вирішив  брати  участь  в  прополюванні  грядок  в  якості  волонтера.    Письменникові  запропонували  квіти  і  овочі,  і  він  вибрав  овочеву  грядку.Спочатку  робота  в  городі  під  дощем,  що  мрячить  подобалася  Кафку  -  він  навіть  задумався  про  придбання  власної    ділянки.    Однак  наприкінці  квітня  дочка  садівника  поділилася    страшним  секретом,  і  він  написав:  «Мені,  мислячому  роботою  вилікуватися  від  неврастенії,  доводиться  слухати,  що  брат  цієї  дівчини  -  звали  його  Ян,  і,  власне,  він  був  садівником  і  передбачуваним  спадкоємцем  старого  Дворського    ,  і  навіть  володів  вже  квіткової  плантацією  -  два  місяці  тому,  у  віці  двадцяти  восьми  років,  отруївся  від  меланхолії  ».
 Після  цієї  розмови  письменник  покинув  город,  проте  незабаром  влаштувався  волонтером  в  агрономічний  інститут,  який  займався  виведенням  нових  видів  фруктів.
               Генрі  Міллер        вирощував    цитруси
 Після  невдалого  досвіду  спільного    життя  з  жінкою,  яка  була  на  15  років  старша  за  нього,  Генрі  Міллер  втік  з  Нью-Йорка  до  Каліфорнії,  де  провів  шість  місяців  на  цитрусових  плантаціях.    Він  виконував  різну  роботу  -  від  знищення  сухих  кущів  до  годування  віслюків.        Працюючи  на  цитрусових  плантаціях  під  палючим  сонцем,  22-річний  Міллер  багато  розмірковував  про  своє  покликання.    Саме  в  Каліфорнії  він  відвідав  лекцію  письменниці  Емми  Гольдман  і  відкрив  для  себе  філософію  Кропоткіна  і  Ніцше.    Незабаром  він  повернувся  в  Нью-Йорк  і  став  все  більше  і  більше  захоплюватися  літературою.
     Лев  Толстой      вирощував    яблуні  та  берези
 У  садибі  Ясна  Поляна  був  великий  фруктовий  сад.    У  перший  рік  після  одруження  Лев  Миколайович  збільшив  його  площу  з  10  до  40  гектарів  і  посадив  кілька  тисяч  яблунь,  кажучи,  що  це  для  новонародженого  сина.        Крім  того,  граф  розводив  овець,  коней  і  японських  свиней,  а  також  займався  бджільництвом.    На  гонорар  від  «Війни  і  миру»  він  купив  саджанці  беріз  та  засадив  ними  100  гектарів.      Також  він  вирощував  у  теплиці  персики,  лимони  та  апельсини.    У  1858  році  Толстой  продав  250  діжок  сливових  дерев,  персиків  і  груш.
               Редьярд  Кіплінг        вирощував    груші  і  троянди
 Після  того,  як  Редьярд  Кіплінг  купив  кам'яний  будинок  з  ділянкою  в  графстві  Східний  Суссекс  на  півдні  Англії,  він  не  на  жарт  захопився  садівництвом.    Годинами  плануючи  розташування  клумб  і  грядок,  він  писав  вірші  про  Суссексі,  його  багатої  історії  і  природі.    Всі  гроші,  отримані  після  присудження  йому  Нобелівської  премії,  автор  «Книги  джунглів»  витратив  на  свій  сад:  він  купив  нові  породи  троянд,  викопав  декоративний  ставок  і  побудував  прекрасний  навіс  для  древньої  груші.
               Вальтер  Скотт        вирощував    сосни,  дуби,  клени
 У  1811  році  Вальтер  Скотт  придбав  ферму  на  березі  річки  Туїд  в  Шотландії,  де  розташовувалися  два  сада    і  город.    Він  прикрасив  ділянку  доріжками  і  клумбами  з  троянд,  виноградною  лозою,  плющем  і  геранню.      Найбільше  письменникові  подобалося  саджати  дерева.    Сосни,  дуби,  клени  та  буки,  посаджені  автором  «Айвенго»,  можна  побачити  в  парку  Абботсфорд  і  сьогодні.      Літератор  любив  пригощати  гостей  екзотичними  фруктами  і  овочами,  які  вирощувалися  на  його  ділянці.    У  різний  час  мальовничу  ферму  відвідали  Вільям  Вордсворт,  Джордж  Гордон  Байрон  і  Вашингтон  Ірвінг.
             Джейн  Остен          вирощувала    картоплю,  полуницю,  абрикоси,  троянди
 Джейн  з  дитинства  обожнювала  роботу  на  свіжому  повітрі,  а  подорослішавши,  перенесла  цю  любов  на  сторінки  листів  і  книг  -  наприклад,  в  «Гордості  і  упередження»  герої  проводять  чимало  часу  на  природі,  серед  квітів  і  дерев.
 Після  смерті  батька  в  1805  році  Остен  з  матір'ю  і  сестрою  перебралися  в  село  Чоутон  в  графстві  Хемпшир.    Вони  придбали  невелику  ділянку  з  городом  і  фруктовим  садом  і  висадили  на  ньому  горох,  помідори,  картоплю,  агрус  і  полуницю.    Особливою  гордістю  сімейства  були  два  дуба,  особисто  посаджені  письменницею.
 У  листах  до  сестри  Джейн  часто  описувала  свої  успіхи:  «Я  чула,  що  абрикос  з'явився  на  одному  з  дерев»;    «Стався  приємний  сюрприз:  я  виявила  кілька  червоних  ягід  полуниці».      Ну,  і  звичайно  ж,  дівчина  любила  квіти.    В  її  саду  росли  бузок,  волошки,  гвоздики,  троянди  і  маргаритки.    Оглядаючи  грядки  і  клумби,  збираючи  з  дерев  фрукти,  Остен  часто  роздумувала  про  сюжети    майбутніх  книг.
Переклала  на  українську  мову  27.09.18            17.45

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823232
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


dovgiy

СОН (або Музей політичного непотребу)

Летіла  ночі  чорна  птаха,
Вже  й  сам  не  знаю:  чи  то  спав,
Чи  тільки    марив,  бідолаха,
Та  ось  що  в  мареннях  пізнав:
Неначе  ранок.  Сонце  ясне
Сміється  в  поверхах  вікон.
З  тією  я,  що  з  мрій  прекрасних,
Ідем  по  місту.  А  кругом
Ідуть    веселі  перехожі.
Вітрини  ваблять,  миготять
Автівки  по  каналах  вулиць
Наче  на  крилечках  летять.
Я  ще  начебто  молоденький,
Тож  і  здоров’я  при  мені.
Але    й    не    лохик  молоденький
Яким  бував  у  юні  дні,
Бо  ніби  маю  оцей  досвід
Яким  наповнені  мізки.
Тож  позираю,  мірю  кроки,
А  в  голові  моїй  думки
Неначе  отой  рій  бджолиний
Від  меду  враження  гудуть:
В  якій    ідемо  ми  країні,
Куди  дороги  нас    ведуть?
Куди  не  глянеш,  навіть  тіні
Нема  від  смутку  чи  журби  
В  моїй  нещасній  Україні
Всі  тягнуть  віз  як  ті  раби
І  виживають  хто  як  може
А  тут…  та  ж  ні,  це  –  маячня!
На  Україну  дуже    схоже,
Бо  ж  мова  начебто  своя
На  молодицях  –  вишиванки.
А  що  вродливі,  то  аж  ну!
Таку  чарівну  подолянку
Мабуть,  кохав  би  не  одну!
(жартую,  вибачте  на  слові!
Та  як  від  тої  же  любові
Козаче  серце  вберегти
Та  з  кимось  в  гречку  не  піти?!)
Ідемо,  дивимось:  споруда
Немов  палац  в  промінні  дня.
Ага!  –  музей!  Тай  знову  чудо:
Та  ж  тут  уся  та  чортівня,
Що  була    у  колишній  владі!
Всі  при  краватках,  всі  в  чинах
Неначе  справді  при  посаді
Лиш  ззаду  видно  по  штанах,
Що  тут  сидять  таки  давненько
Бо  вже  не  лощені  на  вид
Підходить  дама  молоденька
Представилась:  музейний  гід.
Оці  панове  –  експонати,
Що    мали  довгі  язики
Багато  вміли  обіцяти,
Кишені  мали  як  мішки
Куди  бюджет  державний  клали
Та  у  людей  останнє  крали.
- Даруйте!  А  чому  ж  тоді
Якщо  вони  таки  злочинці,
Не  у  в’язниці,  а  ось  тут?!
- А  це  і    є  така  в’язниця.
Тільки  багато  менше  трат
Мусять  ось  так  повік  служити:
За  батька  –  син,  за  брата  –  брат,
Якщо  встановлено,  що  крали
Всім  кланом  жадібних  хапуг
Від  влади  зиск    добрячий  мали,
Коханок  гріли  і  подруг
По  всіх  курортах  закордонних,
То  всім  ось  тут  довічно  буть
Якщо  хто  з  них  цього  не  схоче,
То  просто  їсти  не  дадуть.
- Я  бачу,  щось  вони  тут  роблять
Телефонують,  гомонять
Немов  керують  кимось  знову
Наче  при  владі    тут  сидять.
- Це  їм  державу  віртуальну
Вручили,  щоб  вони  могли
Начебто  зовсім  натурально
Тут    виглядать  як      там  були,
Але  обмежена  мережа
Без  виходу  у  білий  світ
Програма  дії  довжелезна
Їм  вистачить  на  сотню  літ
-  А  як  за  труд  винагорода?
Чи  є  зарплата  та  т.д.?
- Для  чого?  Це  ж    не  є  свобода.
Ніхто  з  них  звідси  не  піде.
- І  що,  вже  й  партій  не  існує?
- Існують.  Тільки  ті  в  яких
Порядність,  правду,  честь  шанують
Та  цінять  виборців  своїх.
- А  ці    панове  експонати
Вони  зо  всіх  усюд,  чи  як?
- Це  всі  місцеві.  Мали  б  знати.
 Для  тих,  хто  панував  в  краях
Ближче  до  Києва,  в  столиці,
Тим  є  столичний  топ  музей.  
Критерії  там  дещо  вищі
Та  і  послужний  гамазей
Наповнений  куди  вагоміш:
Державна  зрада,  шпіонаж,
Придбайте  книжку  собі  в  поміч
В  ній  все  описано  про  нас.
Взяв  товстелезну,  важку    книгу,  
Та  от  придбати  все  ж  не  встиг
Бо  замість  гривень    мав  я  фігу
В  руках  натруджених  своїх.
Даремно    шарив    по  кишенях
Даремно  почекать    просив
Аж  тут    мій  півень    в  пору  темну
Про  новий  день  проголосив
Відкрив  я  очі…  Боже  правий!
Я  в  своїм  ліжку,  зі  стіни
Транзистор  про  мою  державу
Щось  невеселе  гомонить.

28.01.2019    
















 
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823069
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2019


Валентина Ланевич

Грає вітер на сопілці, на очеретині.

Грає  вітер  на  сопілці,  на  очеретині,
Сипле  з  хмари  сніг  пухнастий,  стелить  по  долині.
Убирає  в  бісер  клени  й  зелені  ялини,
Намітає  кучугури,  всміхнувся  калині.

Але  посмішка  лукава,  з  холодом,  морозом,
Тонкі  віти  зледеніли,  сонце  ж  котить  возом.
Стиха,  нехотя  по  небі,  пливе  горизонтом,
Гойвороння  розкричалось,  наступає  фронтом.

То  летить  в  одну  лінійку,  то  в  ламанім  строї,
Дятел  дзьобиком  стукоче,  він  при  своїй  зброї.
Добру  справу  учиняє,  як  усі  герої,
Щоб  дерева  були  гожі,  в  стужу,  на  постої.  

І  мала  синичка  скаче  хоробро  подвір’ям,
Аби  то  в  серці  горобці  не  знали  зневір’я.
Щоби  зиму  пережити  геть  на  зло  повір’ям,
Що  залежить  завтра  конче,  яке  надвечір’я.  

28.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823079
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Ганна Верес

Несу тобі любов

О  краю  мій,  усе  в  тобі  сплелося:
З  волошок,  жита  й  маків  диворай,
І  золото  пшеничного  колосся.
Й  річок  гірських  пісенний  водограй.
Твоя  земля  небачено  багата,
Манила  південь,  захід,  північ,  схід,
Вривались  вороги  в  біленькі  хати
І  корчували  український  рід.

О  краю  мій,  ти  та  перлина  світу,
Що  винесла  всі  муки  лихоліть,
Позбувся  ти  немало  свого  цвіту
У  вихорі  розбурханих  століть
І  вистояв,  одягся  у  розмаї,
Купаються  в  льонах  де  небеса,
Де  сонечко  змагається  з  туманом,
А  ворог  знов  лама  свого  списа.

О  краю  мій,  замріяний  і  пишний,
Несу  тобі  на  рушнику  любов,
Де  цвіт  калини  й  маминої  вишні,
Й  душа  моя,  мов  сонце,  без  оков.
16.  01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Валентина Рубан

СНОВА НОЧЬ

Снова  ночь  стучит  в  мое  окно,
Снова  ветер  песни  распевает.
Счастье  рядом  было  так  давно,
Как  его  вернуть  –  никто  не  знает.

Замела  тропинки  все  метель.
И  Твоя  в  сугробах  затерялась.
 Завертелась  жизни  карусель.
Лишь  надежда,  только  и  осталась.

В  небе  ярко  звездочка  горит,
В  нежных  тучах  тихо  засыпает.
А  сердечко  стонет  и  болит.
Счастье,  как  вернуть,  оно  не  знает

23.01.2019  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822497
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Леся Утриско

Силікона ( Гумореска)

Слава  Богу  сі  скінчили  туті,  пишні  свєта,
Так  юш  всі  з  хатів  вилазіт,  як  з  якогось  гєта.
А  в  селі,  як  у  тій  казці  -  всі  всьо  хочут  знати,
Аби  потім  мали  з  чого  моцно  сі  сміяти.  
Стефко  мій  із  нашим  Кумом  -  то  перші  герої,
ПовідАли  по  селі  тай  за  єйці  свої.  
Решта  -  хто  як  струцлю  спік,  тай  дриглі  як  стигли,
Кобаса  як  сі  вдала  -  коляду  як  вили.  
І  но  Гані  чось  мовчала  -  шось  погане  зіла,
Трохи  блідо  виглідала  і  злетіла  з  тіла.  
Мала  цицьки  дуже  моцні...  а  нині  присохли:
-  Шо  сі,  дівко,  з  тобов  стало?  Наче  пси  всі  здохли?
Той  Йордань  і  тута  купель  дуже  наробила,
Так  юш  Гані  сі  купала  -  Гринькова  кобила.  
Тута  лізе  до  полонки  -  не  дивно...  скотина,
А  ти,  Ганю?  Шо  з  тобов?  Ти  шо?  Не  людина?
Як  влетіла  в  ополонку...  цицьки  моцно  сплили,
Ну  а  потім  так  стріляли,  як  би  хто  впхав  вили.
Булькотіло  всьо  довкола,  як  туті  вулкани,
Желатина  сплила  моцно  надовкола  Ганни.
Нині  дівки  зварювали...  всьо  із  силікону:
Цицьки,  дупа,  навіть  писок  -  
Квітуют  до  скону...
Всьо  не  так,  як  було  раньше:
Майтки  із  гумками,  
Завивали  сі  дівки  в  кожухи  від  мами.
Ну  а  нині  -  чи  жара,  чи  моцні  морози,
Шнурок  в  дупі,  голі  ноги...  як  весняні  грози.
Штучні  ябка,  штучна  бульба  -  всьо  із  силікону  -
Ой,  спустіть  сі  люди  з  неба  до  рідного  дому...
Колись  було  всьо  просте-  дуже  вже  реальне,
Ну  а  нині  штучне  всьо  і  дуже  печальне...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822505
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Віталій Назарук

ЖИВУ, ЩОБ ЖИТИ

Живу  ,  щоб  жити,  бо  таке  життя…
Бога  прошу  життя  благословити.
Щоб  піднялись  у  колосі  жита,
Щоб  ми  навчились  жити  і  любити.

Щоб  врожаї  розкішні  по  полях,
Щоб  вітер  в  спину,  тільки  щоб  не  в  груди…
Щоб  навесні  цвіла  моя  земля
І  щоб  у  мирі  усміхались  люди.

Щоб  на  Різдво  багатий  «дідух»  був,
Вертепами    співали  всі  дороги.
Щоб  тільки  тихий  вітер  з  поля  дув,
Ніс  в  душі  спокій  і  не  ніс  тривоги.

І  колосились  кожен  рік  поля,
Летіли  до  гнізда  свого  лелеки.
Щоб  від  війни  спочинула  земля
І  діти  поверталися    здалека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822545
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Ніна-Марія

Холод розлуки…



Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 23.01.2019


Марат Школьник

У Сухому яру, у Сухому яру

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

У  Сухому  яру  тихо  плачуть  дощі,
Йде  скорботно  зима  в  білосніжнім  плащі.
Відлітають  птахи,  пролетіла  остання,
Над  яром  Сухим  в  них  хвилина  мовчання.

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

Знову  віють  вітри  у  Сухому  яру,
Сухе  гілля  на  травах  весною  зберу.
І  на  думку  в  журбі  спаде  мимоволі:
Вони  наче  чиїсь  загублені  долі

У  Сухому  яру,  у  Сухому  яру
Наче  хтось  промовля:  "Я  не  вмру,  я  не  вмру..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822215
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Східний

Зими шаленства люблю мить



Зима  куражиться,  не  спить,
То  шаленіє,  то  стихає,
Закрутить  танець  в  одну  мить,
Скрипучим  холодом  лякає.
Візьме  в  обійми,  мов  дівча,
Щоки  торкнеться  і  розтане,
І  тут  же  створює  дива:
Парчу  накине  на  каштани,
Підхопить  сніжний  хоровод
І  стразами  сипне  на  клени.
Зайде  у  сад,  на  показ  мод,
Зодягне  вишні-манекени.
Попросить  друга  ліхтаря,
Аби  освітлював  він  сцену.
Як  королева  срібна  вся
На  санях  в’їде  на  арену
І  засніжить,  і  засніжить…
Для  кого  лихо,  кому  свято.
Зими  шаленства  люблю  мить,
Коли  є  снігу  так  багато.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822213
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Я все ближче до осені

Просинаюся  ранками
Із  думками-підранками,
Поглядаю  в  віконечко  –
Забарилося  сонечко.

Я  все  ближче  до  осені,
З  посивілими  косами,
Зі  своїми  болячками,
І  з  людськими  балачками.

Скільки  ж  жита  вже  скошено!
Не  життя  в  мене  –  локшина,
Та  я  все  ще  тримаюся,
До  схід  сонця  вмиваюся,

І  хоч  близько  до  осені,
У  город  бреду,  росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З  сонцем  там  поцілуюся.
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Апокопа.

Апокопа  (грецьк.  Apokope  —  утинання)  —  усічення  наприкінці  слова  одного  чи  кількох  звуків  без  порушення  значення  слова.  

Внаслідок  апокопи  в  українській  мові  виникли  форми  дієслова  теперішнього  часу,  наприклад  є  <  єсть,  2-ї  особи  однини  (ходиш  <  ходиши),  3-ї  особи  однини  пише  <  пишєть;  минулий  час  однини  чоловічого  роду  ніс  <  неслъ,  2-ї  особи  однини  і  множини  наказового  способу  сядь  <  сади,  несіть  <  несЂте;  прислівники  так  <  тако,  вищий  ступінь  ,  гірш  <  горьше;  іменники  четвер  <  четвергъ,  Костя  <  Костянтин  тощо.  Те  ж  саме  можна  сказати  про  ненаголошені  форманти  -ть  <  -ти  (ходить  <  ходити),  -м  <  -мо  (ходим  <  ходимо),  частки  сь  <  ся,  б  <  би,  ж  <  же.  

А.  поширена  у  мовній  (побутовій)  практиці,  що  впливає  і  на  художнє  мовлення:

Що  кидає  тебе  у  відчай?
Котра  частина  твого  “я”?
Ота,  що  плаче?,
Та,  що  квилить?
Ота,  що  наріка?
(Л.Ярмак).

Останнє  дієслово  у  цитованій  строфі  “наріка”  втратило  закінчення  “є”,  тобто  повну  форму  закінчення.  Інший  приклад  з  вірша  П.  Тичини  “Вітер  з  України”:

Він  замахнеться  раз  —
рев!  свист!  кружіння!

У  другому  рядку  лише  слово  “кружіння”  має  повну  форму,  тоді  як  “рев”  вжито  замість  “ревіння”,  “свист”  —  замість  “свистіння”.  Подеколи  А.  має  авторську  специфіку:  “Гей,  розчиняйте  всі  вікна,  хай  увірвесь  у  груди  вогкість”  (М.Семенко).  В  деяких  випадках  А.  сполучається  з  аферезою,  синхронізуючи  її  смислові  поля.  До  цього  прийому  вдавався  П.Тичина:

вітер  вітер  ві
терзає  дуба  кле
на  хмарах  хмуре  сон
це  знов  осінній  ві

Цей  досвід  плідно  використовували  поети  наступних  генерацій,  зокрема  В.Стус.

А.  досить  широко  використовується  не  самостійно,  а  у  так  званих  складноскорочених  словах,  наприклад,  міськрада,  генпрокуратура,  адмінресурс.

В  українському  розмовному  мовленні  скорочені  слова  трапляються  у  молодіжному  та  комп’ютерному  сленгу.

Часто  А.  ускладнюється  додаванням  закінчень,  аби  слово  мало  самостійний  характер,  у  якого  є  рід  і  число  (комп  –  комп’ютер,  клава  —  клавіатура,  універ    —  університет).  

Широко  виявляється  апокопа  і  в  говорах:  мо(може),  гуцульське:  Бра  Ива,  хо!  (Брате  Иване,  ходи).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Крилата

ПОДУМАЙ

Стебло  зламати  легко    цвіту,  
Зчорнити  вимите    лице,
У  душу,  що  відкрита  світу,
Пустити  кулю  зі  свинцем.

Це,  щоб  теплом  когось  зігріти,  
Потрібно  дрова  розпалить,  
Намалювати  серцем    літо,
Під  ноги    килим  простелить.

Перш,  ніж  багнюку  в  руки  брати  ,
Пістоля  ,  гострого    меча,
Постав  собі  на  мозок  ґрати,  
Не  поспішай  рубать    з  плеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822061
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Сіроманка

ДРУГИЙ СВЯТВЕЧІР або «ГОЛОДНА КУТЯ». ВОДОХРЕСТЯ

Напередодні  Водохрестя  святкує  Господиня-Україна  [color="#ff0000"][b]«Голодну  Кутю»[/b],  [/color]так  як  і  на  [color="#ff0000"][b]Святвечір  [/b][/color]удень  українська  спільнота  нічого  не  їсть  –  постить.
Сяде  за  [color="#ff0000"][b]«другу  Свят-  Вечерю»[/b][/color]  лише  тоді,  коли  засяє  вечірня  зоря.  Подасть  на  стіл  пісні  страви  –  смажену  рибу,  вареники  з  картоплею  чи  капустою,  гречаники  на  олії,  кутю  та  узвар.
По  вечері  діти  проганятимуть  Кутю:  вибігатимуть  з  хати  і  паліччям  битимуть  знадвору  в  причільний  кут  –  
[color="#ff0000"][i]
[b]«Тікай,кутя,із  покуття,  а  узвар  –  іди  на  базар,
Паляниці,  лишайтесь  на  полиці,
А  Дідух  –  на  теплий  дух,  щоб  покинути  кожух»![/b][/i]
[color="#ff0000"][/color][/color]
Уже  геть  увечері,  як  стемніє,  Господарі  виносять  з  хати  дідуха  і  палять,  пускають  «на  теплий  дух».  Горить  дідух,  а  з  ним  втрачає  сили  люта  Зима…
На  Голодну  Куту  біля  церкви    святять  воду.  Глечики  з  водою  квітчають  сухими  васильками,  аби  «Бог  милував  від  злої  напасті».  Вода,  освячена  в  надвечір’ї  Богоявлення  –  «вечірня  вода»  за  народним  повір’ям  «згідлива  на  всяке  лихо».
Після  вечері  сім’я  кладе  свої  ложки  в  одну  миску,  а  зверху  –  хлібину  («най  хліб  ся  родить»).  А  чия  ложка  вночі  «сама  перевернеться»,  той  помре.
Дівчата  на  Голодну  Кутю  ворожать:  збирають  зі  столу  ложки  після  вечері  і  йдуть  на  поріг  тарабанити  ними,  «де  пес  забреше,  туди  заміж  піду»!
Господиня-Україна  в  цей  вечір  щедрує:

[color="#ff0000"][b][i]«-  Пане  господарю,  чи  спите,  чи  чуєте,
Чи  дома  ночуєте?
Чи  скажете  щедрувати,  свій  дім  звеселяти?
*[/i][/b]
[/color]
«Ой  на  леді,  на  Йордані
Святять  воду  три  янголи.
Йордан  воду  розливає.
Ворон  –  коні  напуває.
Там  орися  біль  білила,
Рум’янеє  личко  мила,
До  місяця  говорила:

-  Ой  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  батеньку,  біль  збирати.
Батенько  ся  відмовляє:
«Я  не  піду,  не  поїду,
В  мене  сани  не  складані,
Ворон-коні  не  ковані».

-  Ой,  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  братічку,  біль  збирати.
Братічок  ся  відмовляє:
«Я  не  піду,  не  поїду,
В  мене  сани  не  складані,
Ворон-коні  не  ковані».

-  Ой,  місяцю,  місяченьку,
Освіти  ми  криниченьку,
Ой  нема  ким  дати  знати
Їдь,  миленький,  біль  збирати.
Милий  ся  не  відмовляє:
«А  я  піду,  я  поїду,
В  мене  сани  поскладані,
Ворон-коні  поковані  –  
Буде  Христа  на  Йордані»!

Ще  за  тиждень  перед  Водохрестям  парубоча  громада  прорубувала  на  річці  ополонку,  випилювала  з  льоду  великий  хрест,  ставила  його  над  ополонкою  і  обливала  буряковим  квасом,  аби  був  червоним.  Біля  хреста  будувала  льодяний  престол,  оздоблювала  аркою  ялинкових  та  соснових  гілок  «царські  врата».
«Опівночі  з  18  на  19  січня  вода  в  ріках  хвилюється,  то  за  повір’ям  «нечиста  сила»  проти  «чистої»  бунтує,  а  заправляє  тою  «нечистою»  сам  Водяник,  «бісів  батько»,  що  зимує  під  льодом,  тоді  як  всякій  добрій  людині  відомо,  що  звичайні  собі  чорти,  ось  ті,  що  повсюди  ведуться  у  хрещеного  люду,  морозу  бояться  і  на  зиму  з  рік  вибираються…  А  щоб  вигнати  Водяника  треба  найняти  молебень  і  відслужити  над  ополонкою  водосвятіє».*
Ранком  -  «на  Йордан»  (за  християнським  календарем  «на  Богоявлення  Господнє»)    -  у  церкві    -  богослуження.  По  службі  Божій  весь  народ  іде  на  річку  до  хреста.  Попереду  дерев’яний  церковний  хрест  несуть  і  хоругви,  хор  співає  «Голос  Господній…»,  за  хором  –  священик  прикладає  золотий  хрест  до  чола.
«Після  недовгої  відправи  священик  занурює  в  ополонку  хрест,  а  хор  в  цей  час  гримить  «Во  Йордані  крещающуяся  Тобі,  Господи…».  Хрест  у  воді  –  для  «нечистої  сили»  погибель,  тому  всі  чорти  вистрибують  з  річки,  а  з  ними  і  сам  Водяник,  і  перебувають  на  землі  до  того  часу,  аж  поки  котра  з  жінок  не  прийде  до  ополонки  білизну  прати.  Коли  брудна  білизна  опуститься  у  воду,  то  разом  з  нею  попірнають  і  всі  чорти,  що  на  землі  мерзли.  Тому  бабусі  колись  не  дозволяли  своїм  невісткам  прати  білизну  ще  цілий  тиждень  по  Йордані,  щоб  більше  вигибло  нечистої  сили  від  водосвятських  морозів».*
Коли  вже  воду  освячено,  люди,  що  оточили  річку  барвистим  колом  розступаються,  підходять  до  ополонки  і  черпають  глечиками  воду.  «Водицю-Йорданицю»  бережуть  через  увесь  рік,  бо  то  жива  вода,  а  п’ють  її,  «аби  хвороби  не  боятися  і  міцнішими  бути».
Хлопці-молодці  купаються  в  ополонці,  а  дівчата  щедрують:

[i]«Йордан,  Йордан,  Йорданиця,
Там  Пречиста  воду  брала,
Своє  дитя  напувала».
[/i]
Дівчата  вмиваються  в  «йорданській»  водиці,  «щоб  були  рум’яні  лиця».  Господиня-Україна  веде  українських  дівчат  до  ополонки,  «аби  сі  умили  та  красно  налили».
Після  обряду  водосвяття  та  пов’язаних  з  «йорданською»  водою  ритуалів,  люди  вертають  до  своїх  осель.  Священик  ходить  по  селу  і  кропить  святою  «водицею-йорданицею»  кожну  оселю,  «щоб  до  людей  у  двір  приходило  тільки  щастя,  щоб  обминали  їх  нечисті  сили  зла».**

Вертаючи    до  хати,  ворожать  на  погоду:  якщо  на  Водохрестя  день  ясний,  сонячний,  то  хліба  на  цей  рік  будуть  чисті.  Коли  ж  понурий,  або  небо  плаче  хмарами  –  у  хлібі  буде  багато  «сажки»  («зони»).  Якщо  на  Водохрестя  дерева  покриті  памороззю,  то  навесні  у  відповідний  день  тижня  треба  сіяти  ярину:  «вродить,  як  гай»!
Ладнається  святочний  обід.  Перед  обідом  п’ють  свячену  воду.  Між  людей  ходить  таке  повір’я,  що  в  день  Водохрещ  вода  перетворюється  на  вино:

[i]«Зажурилися  буйнії  гори,
Що  не  зродили  жито,  пшеницю,
Але  зродили  зелене  вино.

Гречная  панна  його  стерегла,
Та,  стережучи,  спати  лягла.
Гей,  десь  узялися  дрібні  пташеньки,
Та  й  обдзьоба́ли  зелене  вино.[/i]

[i]-  Ей,  гиля-гиля  білі  пташеньки,
Не  обдзьобуйте  зелене  вино,
Бо  мені  треба  вина  багато.

[color="#ff0000"]Маю  сестрицю  –  на  відданицю,
Маю  братічка  –  на  оженічку.
Сама  молодая,  зарученая,
Аж  до  Галичі,  за  поповичі».[/color]
[/i]
А  Господиня,  галицька  Україна,  несе  обід  Господарю  і  своїм  діточкам,  і  прощається  з  зимовими  святами  під  величальні  пісні  останніх  щедрувальників:

«Гей,  ти,  пане-господарю,
Щасти,  Боже,  із  Йорданом,
Із  водицев,  із  царицев,
З  усім  домом,  з  усім  добром,
І  з  твоєю  дружиною,
І  з  твоєю  челядою,
І  з  синами-соколами,
Та  й  із  чічками-дочками…
Господарю,  наш  владарю,
Щасти,  Боже,  із  святами  –  
І  з  роями,  і  з  ланами,
І  з  сусідами-панами…
І  з  Господом,  Христом  Богом,
На  здоров’я,  на  літ  много!

Христос  ся  хрещає!
В  ріці  Йордані!

[color="#ff0000"][b]Що  ми  казали,  аби  так  і  сталось  і  вам,  і  нам,  і  сему  щасливому  двору,  і  всему  божому  миру  посполу.  Най  вам  святиться,  веселиться  свята  Йорданська  водиця,  як  нині,  і  в  рік,  і  від  року  в  рік,  і  на  цілий  вік![/b]
[/color]
[color="#ff0000"][b]-Дай,  Боже!»
[/b][/color]
[i]
Тут  і  надалі  *  позначені  цитати  з  «Різдвяних  святок»  Матвія  Номиса.

**Зі  збірки  Д.Павличка  «Ой  радуйся,земле!»  -  К.  :  «Веселка»,1990.

Автентичні  фольклорні  тексти  узяті  з  видання  Михайла  Москаленка  «Золотослов.  Поетичний  космос  Давньої  Русі».  –  К.:  «Дніпро»,1988.




[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772015
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 20.01.2019


Світла(Світлана Імашева)

Сповідь янголу-хранителю

         
Мій    світлий  Янгол,  ти  зі  мною,
Коли  над  прірвою  ішла,
Розбите  серце  заспокоїв
І  дарував  душі  тепла.

Незріле  в  юності  створіння,
Брела  цим  світом  наобум…
Коли  зійшло  мені  прозріння,
Ти  вже  зі  мною  поряд  був.

Пізнала  слабкість  лЮдську,  втрати,
Господню  Віру  віднайшла,
Навчилась  жити    і  прощати
Без  слів  –  без  докору  і  зла…

Коли  судили,  і  сміялись,
Й  камінням  кидали  слова,
Як  ми  з  тобою  рятувались?
Ти  захищав  –  і  я  жила.

Я  дякую,  о  мій  Хранитель,
Мій  світлий,  добрий  провідник,
В  цю  невеселую  обитель
Ти  сяйвом  Вишнього  проник.

Будь  поряд,  Янголе,  зі  мною
В  тривоги  день  і  уночі,
Даруй  лиш  віри  і  спокою  –  
Тобі  молюся  при  свічі.

Молюся,  Янгол  мій,  молюся:
Храни  усіх  і  захисти,
Налий  надії  в  спраглу  душу
І  за  гріхи  мені  прости…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Катерина Собова

Шпалери

-  Мамо,    заміж    я    виходжу,-
Рано    Лерочка    сказала,-
Навіть    вже    подружнє    ложе
Я    для    нас    облаштувала.

Гіві    -    класний,    просто    мачо,
У    шашличній    він    працює,
Не    п’є    пива,    тільки    чачу,
І    найкраще    брейк    танцює.

В    міру    стриманий,    поважний,
В    нас    кохання    -    до    безтями,
Тихий,    лагідний,    уважний,
І    в    науці    добре    тямить.

Дуже,    мамо,    я    щаслива,
В    цьому    ти    не    сумнівайся,
Ти    побачиш,    Гіві    -    диво,
І    мені    такий    дістався!

Мама    слухала,    зітхала,
І    промовила    до    Лери:
-Запроси    його    на    вечір
І    поклейте    вдвох    шпалери.

І    під    час    роботи    пильно
Придивись,    моя    дитино,    
То    відкриється    для    тебе
Зовсім    інша    вже    картина:

Ти    побачиш    -      зразу    стане
Він    сердитий,    як    собака,
Серед    ночі    Гіві    буде
І    падлюка,    й    скотиняка,

Грубіян,    козел    дебільний,
Хам,    бездара    і    ледащо,
Проклинати    його    будеш
І    життя    своє    пропаще.

Ця    стосується    наука
Всіх    дівок,    не    тільки    Лери:
Щоб    заміжжя    удалося  –
То    поклейте    вдвох    шпалери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха,
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Ольга Калина

Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Катерина Собова

Застуда

Зима    справу    свою    знає,
З    снігом    тут    не    забарилась,
І    як    часто    це    буває  –
Я    добряче    застудилась.

Бачу,    зовсім    кепська    справа.
Йти    в    аптеку    -    а    де    гроші?
Тут    я    зразу    пригадала
Метод    вірний      і    хороший.

Це    -    картопля    у    мундирах:  
Відварити,    розім’яти,  
Тоді    ковдрою    накритись  -
Пару    треба    цю    вдихати.

Розпочала    процедуру,
Бачу,    щось    не    вистачає…
Так    нашкодить    можна    здуру,
Невже    розуму    немає?

То    ж    взяла    під    ковдру    сала,
Хліба,    шинку,    огірочків,
Коньяку    маленьку    пляшку
Й    маринованих    грибочків.

Дві    години    смакувала,
Хочте    вірте,    хочте    -    ні,
Рано    я    здорова    стала,
Враз    розвиднилось    мені.

Тут    народна    медицина
Поборола    усе    лихо,
Бо    моя    реформа    краща,  
Як    в    тієї    Супрунихи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Волинянка

До щастя

До  щастя  відстань  -  дві  печалі,
До  щастя  відстань  -  дві  сльози.
Злетіти  легко  в  світлі  далі,
Достатньо  не  злякатися  грози.

До  милого  іти  лиш  дві  розлуки,
А  з  милим  -  мандрувати  все  життя.
В  морози  подихом  зігріти  руки,
Стоптати  разом  не  одне  взуття.

Бо  найтихіше  завжди  -  в  центрі  бурі,
Бо  тільки  власна  ноша  не  важка...
Якщо  снують  вгорі  думки  похмурі,
Насип  їм  щастя  з  власного  мішка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821622
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


GortenziaYulia

Сповідь для мами


А  вчора  дитинства  поспіла  калина,
Зозуля  тихенько    в  заплаві  кує,
Ой,  мамо  рідненька,  я  й  досі  дитина,
Та  зморшки  в  обличчя    нам  доля  снує.

А  вчора    летіли  додому  лелеки,
Я  думала  Бог  тобі  вічність  послав
До  пізньої  осені  ще  зовсім    далеко,
Та  стежка  у  сад    ріп»яхом  поросла…

Я  думала  руки  твої  не  зчорніють,  
А  я  не  впізнала,  що  ти  є  свята.
Багрянцем  червоним    на  яблунях  спіють
Твої  золотаві  й  минулі  літа.

А  вчора  спліталося  бабине  літо,
Та  в  твоїм  волоссі    блищить  сивина…
Пробач,  дозріває  на  обрії  жито
І  в  тому  є  ,  мамо,    моя  вина….

А  ти  заспівай,  як  колись,  колискову.
«Ой,  люлі  люлі»  в  осіннім  саду.
Мене  поклади  на  подушку  шовкову,
А  я  в  тім  раю  назавжди  пропаду…  

А  вчора  я  айстри  тримала  в  долоні…
Ми  пили  з  тобою  з  меліси  узвар
Ой,  мамо  рідненька,  я  ж  твоя  доня…
Та  в  неба    для  нас  є  свій  календар.

Ю.  Горбунова  (  Сунка)  08.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821355
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Віталій Назарук

ПРИВІТАННЯ

ДО́БРИЙ  ДЕНЬ[ДО́БРОГО  ДНЯрідше]  (привітання  при  зустрічі),  ДОБРИ́ДЕНЬ,  ЗДРА́СТУЙ[ЗДРА́СТУЙТЕ],  ВІТА́Юрозм.,  ДО́БРОГО  ЗДОРО́В’Я[ЗДОРО́В’ЯЧКА]розм.,  ЗДОРО́В[БУВ]розм.,  ЗДОРО́ВІ  БУЛИ́[ЗДОРОВЕ́НЬКІ  БУЛИ́]розм.,  ЗДРА́СТУЙТЕ  ВАМ  розм.,  ПРИВІ́Тфам.,  САЛЮ́Тфам.,  ПОМАГА́ЙБІзаст.;  ДО́БРОГО  РА́НКУ[ДО́БРИЙ  РА́НОКрідше]  (уранці);  ДО́БРИЙ  ВЕ́ЧІР,  ДОБРИ́ВЕЧІР  (увечері).

Просте  привітання,  лише  привітання
І  вмить  заспівала  душа.
Чи  в  день  привітався,  чи  з  самого  рання,
Його  п’єш,  мов  мед  із  ковша.
А  скільки  тепла  заховалось  в  вітанні,
Так  просто  і  світло  стає.
Воно  мов  на  крилах  з’явилось  з  туману,
На  струнах  душі  виграє.
Вітайтеся  просто,    привітно  і  чемно,
Щоб  настрій  співав  цілий  день.
Коли  для  вас  добре,  зробіте  приємно,
У  світлі    сердечних  пісень!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821563
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я  приеду  в  твой  дом,  в  твой  заброшенный  сад,  мне  не  спится,
Поутру  оставляя  домашнюю  клетку  -  я  вольная  птица...
С  Новым  годом,  родной,  всё  глубоким  засыпало  снегом  -
Ни  заехать  сюда  или  даже  пройти...  ох,  давно  ты  здесь  не  был...

Я  побуду  одна,  потому  что  вчера  всё  решила,
Мне  болит  тишина,  закружила  зима,  вот  опять  закружила...
Без  тебя  даже  в  дом  не  влететь,  как  бывало,  с  разбегу...
Телефоном  пишу  дорогие  слова  по  хрустальному  снегу...

Рисовала  не  раз  нашу  встречу,  где  тёплая  осень,
Среди  белых  снегов  ты  об  этом  уже  не  узнаешь,  не  спросишь...
И  давно  не  горит  свет  в  окне  и  молчат  занавески,
И  ни  птиц,  ни  души,  ни  следа,  пустота...  почему  же  мне  тесно...

                                                   -                        -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Ніна Продан

ТАК НІХТО НЕ КОХАВ…


Так  ніхто  не  кохав,  твої  очі  –  озера  бездонні,
 В  них  небесна  блакить,  вічна  та  таїна,
І  тримає  мене,  ніби  бранця,  у  вічнім  полоні
Та  безмежна,  бездонна  очей  глибина.

Так  ніхто  не  кохав,  ці  вуста  мов  троянди  червоні,
Тонкий  стан  і  волосся  твоє  золоте,
Я  тримаю  в  руках  мов  кришталь  твої  ніжні  долоні,
І  кохання  у  серці  буяє  й  цвіте.

Так  ніхто  не  кохав,  кожну  мить  я  тебе  відчуваю,
Ніжний  подих  і  голос,  як  спів  солов`я,
Як  без  цього  раніше  я  жив,  ти  повір,  я  не  знаю,
Воскрешає  мене  ця  усмішка  твоя.

 Так  ніхто  не  кохав,  я  низенько  вклоняюся  Богу,
Ти  прийшла  в  моє  серце  як  вічна  весна,
Ми  у  щасті  з  тобою  пройдем  нашу  спільну  дорогу,
Хай  же  доля  для  нас  буде  завжди  ясна!
15.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821484
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Валентина Рубан

ЩЕДРІВКА. .

Вже  яскрава  зірка    сяє  з  –  за  причілка,
Хлопці  та  дівчата  вийшли  щедрувати.

Прийшли  щедрувати  добром  віншувати.
Здоров»я  бажати  весь  рід  прославляти

І  музика  й    співи  –  ніжні  переливи,
Щедрівки  лунають,  усіх  звеселяють

Гомін  ,  сміх  усюди,  хай  радіють  люди,
Щедрика  співаєм,    від    душі  бажаєм:

Щедрий  вечір,    щедрий,  добрий  та  багатий
Всі  нехай  здорові  будуть  в  вашій  хаті,

Щоб  родило  в  полі,  щоб  щастило  в  долі,
З  вечора  й  до  рання,  щоб    цвіло  кохання.

Щоб  були  здорові  дітки  чорноброві
Щоб  у  рідній  хаті  всі  були  багаті.

Хай  щедрівки  линуть  від  хати  до  хати
З  року  в  рік  хай  ходять  до  вас  щедрувати

Нехай  Вам  щедрують,  нехай  засівають
Нехай  Україну  нашу    прославляють

13.01.2019  р

На  фото  щедрувальники  -  народний  аматорський  вокальний  жіночий  ансамбль  "МРІЯ"  Гнідинцівського  СБК    Керівник  -  І.Рубан  -  Оленіч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821244
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ. (пісня)

СКРИПАЛИК  НАМ  ПІСНЮ  ЛИШИВ  ПО  СОБІ.

ГРАЙ,  СКРИПАЛЮ!  #НОВАПІСНЯ
Музика  –  Олександра  Соколова  
Слова  –  Анфіси  Букреєвої  –  Стефко
Виконує  пісню  Олександр  Соколов

Заплакала  скрипка  у  тиші  хатини.  
І  серце  застигло  немовби  на  мить.
Не  смутком  сповите,  -  душею  дитини.
Скрипалик  маленький  серцями  бринить!

Некошене  жито  застигло  під  снігом
Розбита  хатина,  -  війни  тяжка  мить
Земля  у  розривах,  на  вражу  утіху,  
Та  все  ж  не  скорилась,  -  хатина  стоїть!

І  чується  десь,  між  розкатами  злими.
Між  болем,  прокляттями,  смутком  журби.
Хтось  грає  у  тій,  одинокій  хатині..-
Скрипалик  нам  пісню  лишив  по  собі!

То  грай  же,  мій  брате,  щоб  в  пісні  згадалось
Як  отча  хатина  була  молода,
Калина  як  квітом  весні  сповідалась
Верни  нам,  скрипалю,  ті  щедрі  літа!

Я  знаю,  що  зможеш  той  рай  повернути
Чарівнії  звуки  живуть  у  тобі  
Не  можна  душею  нам  рідне  забути,
 Віддати  країну  війні  і  журбі.

Тож,  грай  ще  скрипалю,
Грай  так,  щоб  збудилось
У  серці  кохання  незраджене  знов.
І  вольна  душа  до  рідного  хилилась
Вернулись  в  хатину:  весна  і  любов!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


majra

Я не знаю

Я  не  знаю,  що  тобі  сказати,  
Розійшлись,  як  в  повінь  береги...
Між  печалей  загубилось  свято,
І  весну  засипали  сніги.

Та  чи  треба  тут  щось  говорити,
Доля  розсудила  нас  сама...
Ми  не  вміли  цінувати  літо,
А  тепер  не  тішить  нас  зима.

Задивляюсь  в  душу,  наче  в  небо,
В  глибину,  яка  не  має  дна...
...Як  зробити  перший  крок  до  тебе,
У  надії,  що  прийде  весна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821114
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Валентина Рубан

ВІТАЛЬНА

В  ярмарковий  світлий  час  Гнідинці  вітають  вас
Хлібом  -  сіллю,  короваєм,  за  українським  звичаєм
Вишитими  рушниками  та  веселими  піснями:

Ой,  заходьте  гості  до  нашої  хати.
Сідайте  до  столу.  будем  вечеряти.
Є  вареник,  огірок    і  шкварка,
Для  хороших  друзів  знайдеться  і  чарка.

Уродила  морква,    гарбуз,  бараболя,
Вже  привезли  збіжжя    додому  із  поля.
Веселися  гнідинська  громадо,
Нашим  славним  гостям  господиня  рада.

11.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820958
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Зоя Журавка

СПАСИБІ

СПАСИБІ
Я  дякую  долі,  коханому,  брату,
сестрі  і  подрузі  і  мамі  і  тату.
Сусіди,  спасибі  і  вам  вороги
за  те,  що  уроки  хороші  дали.
За  діток,  онуків,  за  хліб  і  за  сіль,
цвітіння  любистків,  за  сніг,  заметіль,
за  сонечко  в  небі,  за  дощ  і  тепло
І  хочу,  щоб  всім  тільки  добре  було.
Я  не  соромлюсь  казати  спасибі,
до  рідних  горнутись,  сидіти  на  призьбі
І  слухати  спів  соловейка  на  вишні
Спасибі  за  все,  спасибі  Всевишній.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ніна Продан

Я ВСЕ ЗДОЛАЮ



Так  важко  в  грудях,  як  вогнем  палає,
Оцей  нестерпний  біль  понад  усе,
І  не  один  це  день  і  рік  триває
І  кожну  ніч  мене  у  вир  несе.

А  я  в  тім  вирі  –  зірваний  листочок,
Що  вибивається  з  останніх  сил,
Та  де  ж  знайти  той  рятівний  місточок,
Щоби  мене  від  вітру  захистив?

А  вітер  рве…,  його  шалена  сила
В  пориві  грізному  мене  жене
І  хоче,  щоб  негода  підкосила,
Та  тільки  він  не  знає  ще  мене.

Дала  мені  матуся  сильну  волю,
Жадобу  до  життя  понад  усе,
Буть  непохитною,  в  біді  стійкою
І  знать,  що  Бог  надію  принесе.

Я  все  здолаю,  я  в  це  вірю  свято
І  руки  я  до  сонця  простягну,
Адже  у  світі  так  добра  багато,
Дай  Бог  зустріти  не  одну  весну!
08.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820572
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Не Тарас

Я хочу в літо повернутись

Я  хочу  в  літо  повернутись,
До  стиглих  вишень  доторкнутись,
Щоб    бризкав  сік  прямо  в  долоні,
З  смачних  вареників  червоних.

Пірнати  в  воду  у  ставку,
Ловити  рибку  золоту.
На  сонці  мліти  засмагати,
Онуків  плаванню  навчати.

Наскибить  в  миску  кавуна,
Ото  таврійська  смакота.
Та  диню  згристи  до  шкуринки-
Це  не  банан,  не  апельсинка.

Щоб  в  холодочку  -літнє  диво,
З  таранею  ділити  пиво.
В  шезнонзі  книгу  почитати,
Та  в  нарди  з  друзями  пограти.

Упасти  в    сіна  запах  терпкий,
Лічити  зорі  в  літнім  небі.
Там  рано-вранці  на  зорі,
Першим  почути  ку-ку-рі.

Вдихнути  зрілий  хліба  дух-
У  поля  я  один  із  слуг.
Радіть,́      що  Бог  послав  врожай,
У  моє  поле,  у  мій  край.

Тут  влітку  репалась  земля,
Тоді  я  інше  промовляв.
Та  й  дихалось  як  у  парній,
Тому  хотілось  до  зими.

Тепер  сто  раз  волаю:"Ні".
Так  хочу  літа  у  вікні,
Літа  в  смородині,  в  малині,
Тільки  не  зайцем  в  хуртовині.

Я  хочу  в  літо  полетіти,
Туди  де  квітнуть  мої  квіти,
Росу  збирати  у  долоні,
Лишитись  в  літньому  полоні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820569
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Valentyna_S

Запахли ладаном земля і всесвіт

Запахли  ладаном    земля  і  всесвіт.
Зима,  у  ризах  ген  по  видноколо,
Квітчає  вікна  в    білих  лілій    розцвіт,
Лиш  зірці  залишає  шибку  голу.

Затамували  подих  гучні  дзвони
В  очікуванні    ангелів    появи.
Вшанує  нині  людство  у  поклоні
 Дитя  Господнє  і  Марії-Діви.

Усотує  душа  вселенський  спокій,
Сама  немов  у  тозі  з    благодаті.
І  синій  вечір  йде  повільним  кроком
В  Різдво  Ісуса,    найсвітліше  свято.

--Христос  рождається!  —  віншує  небо.
--Славімо    Його!—  в  такт    Україна.
Увінчана  Марія  сяйвом  німба
У  яслах  в  сповитку    тримає  Сина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Мартинюк Надвірнянський

В час Святого Різдва

Пригадалося  літо
В  час  Святого  Різдва,
Грають  барвами  квіти
Там  на  килимі  трав.

Ще  під  горою  зриться
Й  блакитне  джерело,
І  грає  і  іскриться
У  нім  вода  мов  скло

Над  ним  Марія  Діва
Провісниця  життя,
Тримає  на  колінах
Малесеньке  дитя.

Вода  джерельна  плине
Поміж  сади  тече,
І  дивне  світло  лине
З  Маріїних  очей.

І  з  неба  світло  світить    
Лишає  дивний слід.
 Пють  пелюстками  квіти
Небесний  сонця  мід.

Парище.
2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820550
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Паралелізм.

Паралелізм  (грецьк.  parallelos  —  той,  що  рухається  поряд)  —  аналогія,  уподібнення,  спільність  характерних  рис  або  чину.  Найчастіше  трапляється  у  синтаксичних  ситуаціях,  відомих  із  фольклорної  традиції,  принаймні  за  піснями  легендарної  Марусі  Чурай,  в  яких  витворюється  психологічний  П.:  

Як  ми  кохалися,  як  зерно  в  горісі,
Тепер  розійшлися,  як  туман  по  лісі!
Як  ми  кохалися,  як  голубів  пара,
Тепер  розійшлися,  як  чорная  хмара!

На  відміну  від  порівняння  П.  виконує  композиційну  функцію,  пов'язує  певні  мотиви  чи  елементи  стилю  у  художньому  творі,  особливого  значення  йому  надається  у  ліричному  сюжеті,  зокрема  від  доби  романтизму,  коли  пейзаж  втратив  риси  описовості,  набувши  лірично-емоційної  специфіки.  Досить  поширеним  був  цей  прийом  в  українській  поезії.  

Так,  вірш  І.  Франка  "Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся..."  побудований  на  основі  прямого  тематично-синтаксичного  двочленного  П.,  притаманного  народним  пісням.  Водночас  розрізняють  строфічний  П.,  як  у  ряді  сатиричних  поезій  В.  Самійленка  ("Ельдорадо"),  ритмічний  ("Замість  сонетів  і  октав"  П.  Тичини,  де  враховується  принцип  чергування  строфи  та  антистрофи),  звуковий,  часто  у  вигляді  панторими.  Подеколи  поряд  із  прямим  П.  вживається  і  зворотний  П.,  де,  попри  частку  "не",  підкреслюється  не  відмінність,  а  збіг  основних  рис  зіставлюваних  явищ:

Не  милуй  мене  шовково,
Ясносоколово  (П.  Тичина).

Паралелізм  в  поетиці,  тотожне  або  схоже  розташування  елементів  мови  в  суміжних  частинах  тексту,  які,  співвідносившись,  створюють  єдиний  поетичний  образ.

«Ах,  якби  на  квіти  не  морози,
І  взимку  б  квіти  розцвітали;
Ох,  якби  на  мене  не  журба,
Ні  про  щось  би  я  не  сумувала...»

П.  такого  роду  (образ  з  життя  природи  і  образ  з  життя  людини)  поширений  в  народній  поезії;  інколи  він  ускладнюється  введенням  заперечення  та  іншими  прийомами:

«Не  билиночка  в  чистому  полі  зашаталася  —
Зашаталася  безпритульна  моя  голівонька...».

П.  рано  був  освоєний  письмовою  літературою:  на  нім  багато  в  чому  заснований  поетичний  стиль  Біблії.  Розробкою  його  є  3  прадавніх  фігури  грецької  риторики  (ізоколон  —  подібність  довжини  членів,  антитеза  —  контраст  сенсу  членів,  гомеочельовтон  —  подібність  закінчень  в  членах).  По  аналогії  з  описаним  словесно-образним  П.  інколи  говорять  про  звуковий  П.  (алітерація,  рима),  про  ритмічний  П.  (строфа  і  антистрофа  в  грецькій  ліриці),  про  композиційний  П.  (паралельні  сюжетні  лінії  в  романі)  і  т.п.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820536
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Радіємо народженню Ісуса

Цілуються  сніжинки  у  різдвяний  вечір,
Сіяє  перша  зірка  над  вертепом.
Пречистий  сніг  лягає  на  земельні  плечі,
І  на  душі  так  радісно  і  тепло.

Земля  в  чуттях  врочиста,  і  святкове  небо,
І  сріблом  обіймає  місяць  храми.
Хіба  для  щастя  більшого  людині  треба?
Це  ж  світло  Боже  нам  розкрило  брами.

Радіємо  народженню  Ісуса  знову,
Що  воскресає  віру  і  надію.
Спасителя  любов  -  для  нас  життя  основа,
Щоби  не  втратили  добро  Месії.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820456
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Веселенька Дачниця

ЛЮБОВ І ВІРА - ДВА КРИЛА

[b]Л[/b]    ину  в  далекий  край,  де  квітувала
[b]Ю[/b]  ність  наша,  років  розмай.  Сльозою
[b]Б[/b]    рались  очі  у  мами.  Хилила  голову,
[b]О[/b]  бличчя  ховала,  коли  з  журбою
[b]В[/b]  дорогу  далеку  нас  проводжала

[b]І[/b]    на  чужині  шануватись  казала.

[b]В[/b]  же,  як  зорі,  роки  ті  далекі.  Діти
[b]І[/b]    внуки,  наче  лелеки,  до  бабці  летять.
[b]Р  [/b]азом  щоб  зігрітись,  щоби  порадіти,
[b]А[/b]  ж  голоси  їх  веселі  далеко  дзвенять.              

[b]Д[/b]  ружно  живіть  і  світіть!  Лиш  не  тлійте!
[b]В[/b]  іра  і  правда  хай  буде  глава,
[b]А[/b]  коли    важко    -  вистоять  умійте!

[b]К[/b]  ажу  своїм  дітям  мами  слова  
[b]Р[/b]  адійте  життю,  як  раділа  бабуся.
[b]И  [/b]хоч  у  мене,  як  лунь  голова      
[b]Л  [/b]юбити  і  вірити  не  розучуся…
[b]А  [/b]нашій    бабусі  –  пошана  й  хвала.  
                                                                                                             19.12.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Сіроманка

Ірина Вовк. "БЛАГОСЛОВИ, БОЖЕ!…"

[i]Роде  наш,  вслухайся:  то  співає  Мати-Берегиня  колискову  Новонародженому  Сонцю.  А  може,  то  промовляє  словами  одкровення  чи  молитви  до  нас,  земних,  втілена  Оранта-Богородиця,  сповиваючи  сина  Ісуса,  своє  Небесне  Немовля  –  «Світло  від  Світла».
Живе  пісня,  живе  віра,  поїть  коріння  нації  пам’яттю  її  предків.  Сьогодні  вони  при  нас  за  святвечірнім  столом,  добрі  духи  –  хоронителі  роду,  що  наповнюють  оселю    любов’ю  і  злагодою,  прощають  гріхи,  звільняють  від  боргів.  Ми  частуємо  їх  кутею,  запалюємо  ритуальну  свічку,  бо  так  вже  ведеться,  що  на  Святий  вечір  вогонь  горить  від  зорі  до  зорі.  А  потім  збираємо  для  них  у  далеку  дорогу  вираю  їстивну  офіру  «коляду»,  а  вони,  у  гомінливих  масках  ряджених  щедро  посівають  світлицю  зерном,  віншуючи  «сійся-родися…».  А  ще,  дбаючи  про  наш  статок,  ведуть  по  хаті  «Козу»,  бо  за  повір’ям,  ця  козовидна  істота  не  що  інше,  як  Душа  Лану,  котру  переслідують  завзяті  женці,  а  вона  ховається  в  останньому  снопі.  Ось  він,  різдвяний  Дідух,  у  святому  куті,  під  образами…
І  святочна  хата  –  вже  не  просто  хата,  а  храм,  де  нема  місця  поганій  мислі,  поганому  слову,  поганому  вчинку.  Тут  батьки  в  пошанівку  у  дітей,  тут  у  мирі  родина,  а  коли  хто  відсутній,  тому  хай  легенько  згадається,  де  він  здоров  повертається,  бо,  за  вкраїнським  звичаєм,  велике  для  чоловіка  горе  –  не  поспіти  додому  на  Багату  Кутю.
Чуєте,  як  урочо  лине  у  різдвяну  ніч  колядка,  сповіщаючи  хатнім  і  подорожнім  про  уродини  Бога.  Тож  пильнуйте  колядку  та  веселітеся,  українці!  Сьогодні  Він  з  нами  –  Той,  хто  окрилить  наші  душі,  вознесе  їх  до  неба,  очистить  від  скверни,  наділить  святістю  і  благородством;  хто  оберегами  пісні,  легенди,  повір’я  розповість  про  перемогу  світла  над  темрявою,  добра  над  злом.  Він  завітає  в  господу  вертепом  і  Вифлеємською  зіркою,  що  зійде  з  неба,  благословляючи  нас  на  щастя,  здоров’я  і  многая  літа.
[/i]
[color="#ff0000"][i]«Мовит  батечко,  мовит:
-  Най  Вас  Бог  благосло́вит
Вифлеємською  тов  звіздою,
Тов  Різдвяною  Колядою!

Мовит  матінка,  мовит:
-  Най  Вас  Бог  благосло́вит
Місяцем,  зірочками  –  
Краснов  жо́нов  та  діточками!»

-Христос  ся  раждає!
-Славімо  Його!
[/color]
З  авторської  передмови  до  збірника  [b]«Колядки»[/b].  –  Львів:Каменяр,  1990.
[/i](Першого  пісенника  колядок  у  пострадянському  просторі  Галичини,  підготованого  до  друку  у  стінах  Львівського  музею  історії  релігії).

На  фото:  ілюстрація  художниці  [b]"Колядок"[/b]  -  на  жаль,  уже  покійної,  ЗЕНОВІЇ  ЮСЬКІВ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820446
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Сіроманка

ВЕРТЕП З ГАЛИЧИНИ, переспіваний на новий лад…

[color="#ff0000"][i]Наближається  Різдво...  А  яке  ж  Різдво  без  вертепу?..  
Хочу  всю  Громаду  Клубу  Поезії  запросити  у  засніжений  різдвяний  Львів  (не  тільки  сьогочасний,  а  й  на  відстані  20-річчя),  коли  в  Галичині  відроджувались  забуті  давні  обряди  вертепної  Коляди.  Тоді  юна  авторка  цих  рядків  влилася  в  єдиний  україномовний  Театр  "МЕТА"  (Молодіжний  Експериментальний  Театр  Аматорів)  і  бродила  через  різдвяні  дні  і  ночі  святочними  вулицями  рідного  міста,  даруючи  перехожим  радість  чудових  вертепних  текстів,  записаних  на  фольклорних  практиках  під  час  навчання  на  філологічному  факультеті  Львівського  національного  університету  ім.  Івана  Франка.
Як  літератор  признаюся,  що  де-не-де  вносила  маленькі  правки,  аби  рима  складалася...

А  зараз...  на  відстані  Часу...  враховуючи  обставини  Сьогодення,  вертеп  тих  часів  набуває  нового,  особливого  звучання.  Отож,  вітаю  усіх  з  Різдвяною  Великою  Колядою,  що  наближається  -  МИРУ,  ЗЛАГОДИ,  БОЖОЇ  ЛАСКИ  Вам  і  Вашим  оселям...[/i][/color]
               
І  ПАСТУХ:  Слава  Богу,  добрі  люди,
І  мир  цьому  дому,
Щоб  вас  щастя  не  минало  
У  році  Новому.

 ІІ  ПАСТУХ:  Дякуєм  Вам,  Господарі,
Що  в  хату  пустили  –  
Бідних  людей,  як  то  кажуть,
До  себе  приймили.

АНГЕЛ:  Приношу  Вам,  люди  божі,  веселу  новину  –  
Породила  в  Вифлеємі  Діва-Мати  Сина.
Христос  народився  –  
Ірод  засмутився,
І  на  Бога,  на  Ісуса,
Дуже  розгнівився.
А  ми  взяли  Бога-Сина
Під  своє  серденько.
Радій,  радій,  Україно,
Земле  наша,  Ненько!

І  ПАСТУХ:    Захисти  нас,  наша  Матко,
У  лихій  годині,
Бо  велика  нам  пригода
Стала  в  полі  нині.

ІІ  ПАСТУХ:  Збилися  ми  геть  з  дороги
Від  свойого  стада,
Темна  нічка  нас  застала  –  
Тру́дна  на  то  рада…

ІІІ  ПАСТУХ:  Довго  ми  блукали  в  полі  –  
Сіли,  бо  втомились,
І  приклякли  на  коліна  –  
Богу  помолились.

І  ПАСТУХ:  Помолились  Царю-Богу,
Лягли  у  долині,
І  заснули  теплим  сном,
Неначе  в  хатині.
ІІ  ПАСТУХ:  Але  раптом  серед  ночі
Нам  зірвала  ясність  очі,
Ми  злякані  повставали
І  не  знали,  що  ся  діє  –  
Чи  огонь,  а  чи  пожежа,
Небо  аж  жаріє…

ГАЛИЧАНКА:  Усе  небо  червоніє
І  земля  палає,
Як  згадаю  про  свій  нарід  –  
Серце  завмирає.

ГАЛИЧАНИН:  Страх  мене  збирає,  браття,
Як  собі  згадаю,
Як  плило  життя  давніше,
Наче  у  тім  раю.
Усі  віри  ся  тримали,
Старших  поважали,
І  друг  друга,  як  брат  брата
З  біди  виручали.

ГАЛИЧАНКА:   А  тепер,  о  Боже  милий,
Нарід  знову  тратить  сили  –  
Вже  з  десяте  покоління
Двигає  тяжке  каміння,
Ані  вмерти,  ані  жити  -
Тілько  пута  волочити…

ГАЛИЧАНИН:  Подивіться,  в  чистім  полі
Могили  розриті  –  
І  забули  про  них  люди  
В  новім  лихолітті…
Новий  Ірод  на  Вкраїні  
Лихо  й  розбрат  сіє:
Вкрав  нам  волю,
Вкрав  нам  Бога,
Губитель  Месії…

І  ВОЇН:  Тихше  будьте,  що  за  шум,
       Що  вже  Ірод  вас  почув?

ІІ  ВОЇН:  Що  за  збір  ви  тут  зібрали,
Проти  кого  бунт  підняли?

ВОЇНИ  [i](разом)[/i]:  Може  тут  Ісус  між  вами,
То  признайтесь  перед  нами.

ІРОД:  Я  ж  бо  цар  ваш  –  і  над  вами
Буду  панувати.
Хто  посміє  проти  мене
Меча  підіймати.
Замовчіть  мені,  прокляті,
Бо  загинете  в  сій  хаті.
Я  на  смерть  усіх  скараю,
Як  дитя  те  не  впіймаю…

І  КНЯЗЬ:  Ой,  дитино,  Божий  Сину,
Ти  вродивсь  в  лиху  годину.

ІІ  КНЯЗЬ:  Бо  цар  Ірод  розізлився,
Що  Син  Божий  народився,
І  боїться  він  малого,
Щоб  не  зняв  корони  з  нього.

ІІІ  КНЯЗЬ:  Ірод  воїв  посилає,
По  дорогах  виряджає,
Щоб  усіх  в  неволю  брати,
Малих  діток  убивати.

ВСЯ  ГРОМАДА:  А  ми  зброю  підіймемо  –  
Проти  Ірода  підемо,
Захистим  Дитятко  Боже,
Нам  в  біді  воно  поможе!

СІЧОВИЙ  СТРІЛЕЦЬ:  Я  український  Стрілець  Січовий,
Я  невловимий  орел  степовий,
Гуляю,  літаю  –  правдоньку  шукаю,
А  за  неправду  голови  стинаю.

СМЕРТЬ:  Є  на  тебе,  людожере,
В  нас  шабля-розплата,
Оце  тобі,  ненажеро,
Темненькая  хата…

         [i](СМЕРТЬ  вбиває  ІРОДА).[/i]

АНГЕЛ:  Тут  я  сповню  ласку  Божу
       І  всім  скривдженим  поможу!

ДЗВОНАР:  На  Вкраїні  дзвонять  дзвони,
Линуть  степом  срібні  тони.
Дрижать  правди  супостати,
Бо  прийшов  вже  час  розплати.
І  між  пастирів  убогих
Розкуються  руки  й  ноги.
Нарід  кинеться  завзято  –  
Встане  Правда  сторозп’ята.

АНГЕЛ:  Гей,  вставайте  всі  родини  –  
Слава,  слава  для  Вкраїни.
Зглянься,  Христе,  Божий  Сину,
В  день  Різдва  на  Україну.
Зійшли  зіроньку  яскраву,
Щоб  звістила  тую  славу!

І  ПАСТУХ:  Ой  Дитино,  Божий  Сину,
Дай  для  нас  щасливу  днину.

ІІ  і  ІІІ  ПАСТУХ  (разом):  Пошли  віру  і  свободу
Українському  народу.

ГАЛИЧАНИН:  Дай,  Ісусе,  людям  волю!

ГАЛИЧАНКА:  Україні  добру  долю!

ВСЯ  ВЕРТЕПНА  ГРОМАДА:  Ми  тя  будем  величати,
Ім’я  Боже  вихваляти.

КОЛЯДА:  «Вселенная,  веселися
Бог  від  Діви  днесь  родився
Во  вертепі  со  бидляти,
Которому  ся  вкланяти
Царіє,  царіє  приходять…

Пастиріє  прибігають,
Сопілками  вигравають  –  
Пізнавши  Бога  рожденна,
Від  Марії  воплощенна  –  
Чистої,  Чистої  дівиці…

Пастирям  уподобімся,
Рожденному  поклонімся,
Щоби  зволив  мир  нам  дати,
Скорби  в  радість  преміняти  –  
Віруєм,  віруєм  во  Него».


[i]Діючий  вертеп  із  села  Мальчиці  Яворівського  району  Львівської  області.
[/i]
[i]Рік  запису  1989,  для  Великої  Коляди  ТЕАТРУ  "МЕТА"  (Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів)  у  місті  Львові.
[/i]

На  фото:  авторка  в  незабутній  час  розквіту  Великої  Коляди  у  Львові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819920
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Теоретик

Основи поетики. Анаколуф.

Анаколу́ф  (дав.-гр.  ανακόλουθον  ‘непослідовний,  неузгоджений’)  —  синтаксична  конструкція,  що  не  відповідає  загальноприйнятим  нормам,  полягає  в  граматичній  неузгодженості  членів  речення.  

Наприклад:  «На  сто  колін,  перед  стома  богами  //  Я  падаю:  прийди  мені,  прийди!»  (І.  Драч)  —  замість:  Прийди  до  мене.

Анаколуф  підкреслює  відтінки  емоцій  того,  хто  говорить,  свідчить  про  його  внутрішній  стан  (найчастіше  —  схвильованості),  слугує  засобом  створення  комічного  враження,  інтонацій  живої  розмовності  тощо.

Як  стилістична  фігура  вживається  для  характеристики  мови  персонажів,  зокрема  —  задля  комічного  ефекту,  як  у  комедії  М.  Куліша  «Мина  Мазайло»,  в  якій  розкривається  однойменний  персонаж:  «Жодна  гімназистка  не  хотіла  гуляти  —  Мазайло!  За  репетитора  не  брали  —  Мазайло!  На  службу  не  приймали  —  Мазайло!  Од  кохання  відмовлялися  —  Мазайло!  А  він  знову:  „Вам  чого?  —  питаю“».  

Анаколуф  почасти  вживається  у  ліриці  задля  посилення  експресії  поетичного  мовлення,  надання  їй  особливого  колориту,  постаючи  різновидом  вільності  поетичної:

На  рожево  сміються  таксі,
На  чорняво  ридають  каштани.
Ще  не  всі,  ще  не  всі,  ще  не  всі
Відпекли  недоспівані  рани.  

Ще  один  приклад:  Опухла  дитина  —  голоднеє  мре…  (Т.  Шевченко)

Аби  надати  своєму  твору  експресивності,  поети  та  письменники  різних  епох  і  течій  застосовують  анаколуф  навіть  в  авторському  мовленні.  
Анаколуф  зустрічається  у  великих  майстрів  літератури  -    О.Пушкіна,  М.  Лермонтова,  Ф.  Тютчева,  С.  Єсеніна,  Б.  Пастернака  та  ін.

Усердно  помолившись  богу,
Лицею  прокричав  ура,
П  р  о  с  т  и  т  е,    б  р  а  т  ц  ы,    м  н  е    в    д  о  р  о  г  у,
И    в  а  м    в    п  о  с  т  е  л  ь    у  ж  е    п  о  р  а.  
(О.Пушкін)

Тут  між  першим  і  другим  двовіршем  пропущені  слова  ("я  кажу"),  другий  двовірш  не  буде  взятий  в  лапки  як  пряма  мова.  І  анаколуф  полягає  в  тому,  що  дієприслівникові  звороти  перших  двох  рядків  з'єднані  з  другим  двовіршем  без  проміжної  ланки  до  мови,  яка  прозвучить  у  другому  двовірші.

Як  явище  синтаксичної  неузгодженості  в  реченні,  Анаколуф  слід  відрізняти  від  Амфіболії  і  Солецизму,  які  є  порушенням  морфологічних  і  граматичних  норм  літературної  мови.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819989
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Волинянка

НІчна фантазія

Ніч,  мов  чорна  кішка,
Забігла  до  кімнати,
Сховалася  під  ліжком,
І  стала  колихати.

Поклала  під  подушку
Солодкі  мрії-сни,
Промуркала  на  вушко:
-  Засни…  Засни…  Засни…

Клубком  в  ногах  вмостилась,
Спокоєм  зігрівала,
Сама  в  вікно  дивилась
І  зорі  рахувала.

Ми  з  нею  двох  в  кімнаті,
 Під  покривалом  сну.
І  мрії  снять  крилаті
Про  юності  весну.

І  світлячками  зорі  
Моргають  за  вікном,
Яскраві  неозорі
Під  темряви  сукном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819933
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Надія Башинська

НОВИЙ РІК ІДЕ ДО ХАТИ!

З  НОВИМ  РОКОМ!  ЛЮБІ  МОЇ  ДРУЗІ!
ЗИЧУ  ЩАСТЯ  ВСІМ  У  НОВОМУ  2019  РОЦІ!
ХАЙ  МИР  ПРИНЕСЕ  ВІН  НА  НАШУ  СВЯТУ  ЗЕМЛЮ!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
У  міста  іде  і  в  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Новий  рік  веселим  буде,  то  ж  радіймо  йому,  люди!
Про  здоров'я  будем  дбати,  і  в  труді  усі  зростати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Щоб  калина  під  віконцем,  наливалось  жито  сонцем.
З  чебрецю  та  рути-м'яти  бігла  стежечка  до  хати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
Поспішає  в  місто  й  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 02.01.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА МИТЬ

Єдина  мить,  коли  із  грудня  в  січень,
Коли  новий  почато  календар.
Так  з  року  в  рік,  без  клятви  і  освідчень,
П’ємо  життя  по  краплі,  як  нектар.  

Роки,  мов  птахи,  мають  дужі  крила,
Несуть  нам  миті  в  сиву  далину.
І  білі  хмари,  мов  життя  вітрила,
Приносять  солод  з  смаком  полину.

І  крізь  роки,  коли  стомились  крила,
Коли  почавсь  останній  календар.
Збираємо  в  кулак  останню  силу,
Життя  свого  тримаючи    удар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819791
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Дружня рука

Зазвичай лають Старий рік

[i]Зазвичай  лають  Старий  рік,
Шкодують  добрих  слів,  до  строку  виганяють  з  хати.[/i]
А  рік  цей  ще  не  раз  до  нас  пошле  послів,
І  їх  нам  вже  не  вийде  витурити  з  хати  …

Одні  прийдуть,  щоб  нам  щось  нагадати,
Буває,  що  не  раз  важливе  відберуть,
А  інші  просто  можуть  обійняти,
І  шкодуватимемо  ми,  що  тільки  промайнуть  …

А  рік  Старий,  вже  сивина  на  скронях,
І  борода  звисає  до  землі,
А  Молодий  несеться  на  крилатих  конях,  
Дивись,  вже  підлітає  до  межі  …

Обнялись  міцно,  тихо  постояли,
Про  щось  шепочуть,  що  не  для  людей,
Коли  прощались,  шапки  свої  зняли,
І  руки  притискали  до  грудей  …

Старий  просив  так  дуже  молодого,
Щоб  доробив  усе,  що  той  почав,
А  молодий  у  відповідь  старому
Тільки  сміявся,  тільки  жартував  …

З  очей  старого  впали  гіркі  сльози:
Не  встиг  завершити  все  те,  що  розпочав  ...  
Серйозним  став  юнак,  п'ять  слів  сухої  прози:
Закінчити  усе  почате  обіцяв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819579
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Єгорова Олена Михайлівна

Чай судьбы

Я  приготовлю  лучезарный  чай,
В  котором  запах  тот  весенний  нежный,
Напевы  ввысь  взлетевших  птичьих  стай
С  восторгом  легким  юности  безбрежной

И  угощу  ним  всех  друзей  своих,
Что  наслаждались  так  напитка  вкусом
И  могут  в  нем  черпнуть  волшебный  штрих,
Как  за  плечами  быль  с  огромным  грузом…

Наполню  лепестков  любви  сполна
И  красоты  с  надеждой  доброй,  верой,-
Пусть  жизнь  дается  нам  всего  одна,
Как  все  познания  с  ценой  ее  и  мерой

Чай  с  радужностью  света  в  небесах,
С  цветущим  лета  теплым  ароматом
И  отблеском  мечтательным  в  глазах
Влюбленности  и  бурности  набата…

Еще  могу  наполнить  емкость  чаш
Осенним  ярким  даром  листьев  в  злате,
Чтобы  пополнить  жизни  ералаш
Подарком  славным  к  очень  мудрой  дате…

Весь  пыл  вскруживши  среди  кутерьмы,-
Испить  до  дна  чай  с  тонкого  бокала,
Заваренный  из  снежных  вьюг  зимы,
Хрустального  метельного  вокала…

За  этим  чаем  с  необычных  грез
Хранится  исцеление  судьб  в  титрах,
Сплетение  тернистости  и  роз
В  стремлениях,  решениях,  молитвах…
30.12.2018г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819533
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Валентина Малая

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

[color="#5900ff"][i][b]
Ці  частівочки  простенькі  ,дещо  трішечки  жорсткенькі
Новий  рік  розпочинаймо,  в  унісон  їх  заспіваймо.
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

Ой,пустіть  свиню  до  хати  =  збільшить  пенсії  й  зарплати
Зробить  жирним  гаманець  .А  проблемам  всім-кінець!
Й  кабана  впустіть  до  пари  =  будуть  повними    стожари.
І  розмноження  й  приплоду  буде  більше  у  народу!

В  кого  статки  замалі-ви  звертайтесь  до  свині…
Й  вам  сальця  перепаде  й  м'яса    також  =  де-не-де…
Хто  свинею  був  завжди  ,то  до  них  ти    не  ходи…
-виросте  свиняче  рило…й  ратиці  ==  таке  от  діло…

І  присниться  тим  «ку-ку!»,в  кого  рильце    у  пушку.
Й  Хто  свинячить  й  поросячить,тим  СВИНЯ  також  «віддячить».
Щоб  було  усе  гаразд  у  ґаздинь  та  і  у  ґазд-
СВИНКУ  в  хату  ви  впустіте  ,нагодуйте,обігрійте  .

Хто  глузує  над  народом,той-  свинячої  породи.
Таких  треба  кабанів-на  шашлик  ,а  чи  у  хлів…
Зустрічаймо  РІК  СВИНІ!Хто  засне,та    то  вже-  ні!
ГОЛОСУЄМО  ЗА  МИР,  український    орієнтир!

***
Рік  СВИНІ-цікава  штука....=Благодать,  а  чи  наука??  
Заохочення  чи  пряник,  чи  з  гірчинкою  медяник.  
Правда  ,а  чи  очі  й  п"ятки...Що  несе  нам  ПОРОСЯТКО??  
Чисте  рильце  чи  в  пушку,Гірку  долю,чи  м"яку???  

Чи  худі  чи  жирні  статки?  НЕСІТЬ  МИР  НАМ  ,ПОРОСЯТКИ!  :))
Україну  підніміть  й  на  добро  благословіть!
Новий  рік  уже  на  носі,а  свиня  вже  на  порозі.
Хрокає,кувікає,тупотить  і  брИкає…

ПРИСПІВ
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!
ХРО!ХРО!ХРО!ХРО!УСТАНОВКА  НА  ДОБРО!

30.12.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819471
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА ЗИМА

(Пісня)
Біля  битих  доріг
Піднялися  у  небо  тополі.
Ще  не  падає  сніг,
Та  покрила  уже  сивина.
Відлітають  пташки,  
Відлітають  у  вирій  до  болю.
Насувається  знову.  
Білим  килимом  суне  зима.

Зупиніться  роки,
Зупиніться  на  хвилю  в  дорозі.
Не  настав  ще  той  час,
Щоб  дивитися  смерті  в  лице.
Бережімо  тепло,  
Бо  тепло  не  замінять  морози,
Лиш  мороз  до  Різдва,
Казку  в  гості  до  нас  принесе.

Біля  битих  доріг
Піднялися  у  небо  тополі.
Ще  не  падає  сніг,
Та  покрила  уже  сивина.
Відлітають  пташки,  
Відлітають  у  вирій  до  болю.
Насувається  знову.  
Білим  килимом  суне  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819398
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Олекса Удайко

ПОЕТУ

                       [i]Всіх    своїх  друзів  і  поетів  
                       Віітаю  з  Новим  роком,  що
                       бреде  до  нас,  продираючись
                       через  лісову  гущавину  і  замети…  
                       Під  ялинку  кладу  свої  «мудрагелики»
                       як  жартівливі,  але  корисні  побажання…  
                       [b]ВСІМ  ПОЕТАМ  [/b]    –
                                                                                     класикам  і…  не  дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети  –  «законники»    слова,
cкажу  вам,  читачу…    Якраз  –
коли  є  ідея,  і  мова…
І  рими,  і  ритм  –  про  запас.
 
Ідея  приходить  зненацька  –
шукай  трібні  образи!  Дій!
Вагань  тут  не  треба  багацько:
фантазія  –  творчості  вій*!
 
Не  треба  віршів  про  погоду  –
вивчаю  щоденно  прогноз!
Й  газетярський  стиль  –  не  в  угоду:
пощо  бредослівний  пронос?..

А  ще:  нецікаві  присвяти,
який  би  не  був  ювілей  –
це  там,  у  компаніях  м’ятих
розхлюпуйте  мід  і  єлей…

Іще  одна  річ  делікатна
хвилює  ло  скону  мене…
Бо  то  вже  є  тема  «відкатна»,
що  кожного  з  нас  не  мине...

Усе,  що  додумано,  зайве:
поетова  річ**  -  як  оргазм!
Ловіть  словотворення    кайфи:
канони  тут  –  
                                       сущий    маразм!

В  ходу  –    поетичні  дуелі:
вони  нам  загострюють  зір…
Вода  мов  джерельна  із  гір  –
премудрі  Хайяма  газелі
(по  праву  гордиться  ним  Схід)  –
цінніші  оракулів  від...

Такі  ось  мої  мудрагелі,
немов  солов’я  "дикі"  трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут  –  як  магічна  сила  майстерності
**Позиція.  поведінка,  діяння.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 29.12.2018


ТАИСИЯ

Музыкальная эпоха

Глинка      и    Пушкин.

Со    студенческих    лет    не  померкнет    вовек
Тот    концерт    композитора    Глинки.
И    представьте    себе  -    это  тот    человек,
Кто    родился    в    Смоленской    глубинке…(1804  –  1857гг.)

Глинка  жил    и    творил    в    удивительный    век.
Современник-поэт    -    всем  известен:
Пушкин    старше    его    был  всего    на    5    лет.
Их    союз    был    весьма    интересен!

И  с  тех    пор  эти    оперы    гордо    звучат.
Героический  дух    в    них    витает.
Ведь    народ    в  них    впервые,    и  каждый    солдат…
Гениальную    роль    исполняют.

В  музыкальной  среде  –  19  век…
Появилась    «Могучая    кучка»
Композитор    Балакирев    создал    квинтет.
А  ведь    каждый    из    них    -    самоучка…

Это  был  небывалый    в    искусстве    прорыв!
Удивили    наследники  Глинки.
Воплотили    они    в    самобытный    мотив  –
Все    идеи    далёкой    глубинки…

И  с  тех  пор    рукоплещет  тем  гениям    мир!
И  вещает  о  них  благодарный    эфир…
============================
В  музыкальном    мире  -  это  была  настолько    знаменательная    эпоха,
Её  невозможно    осветить    одним    стихотворением.
Удивительно  то,  что  Глинка  и  Пушкин  плодотворно  сотрудничали.
Романс  Глинки  «  Не  пой  красавица  при  мне»-  на  стихи  Пушкина.
А  поэма  «Руслан  и  Людмила»    -  побудила    композитора  к  созданию  оперы.
«Я    помню  чудное    мгновение»-  поэт  посвятил  Анне  Керн.
А  Глинка  всем  на  удивление  –  влюблён  был    в  её  дочь-  Екатерину  Керн.
Ей    и  посвятил    -  одноимённый  романс.
Глинка  создаёт  оперы  –  «Иван  Сусанин»  («Жизнь    за  царя»),
«Руслан  и  Людмила»,  «Тарас    Бульба»…
Сотрудничество    великих  гениев  прервала  трагедия,
Умолк  поэт!    Это  известие  пронзило  болью    весь    мир  и    Глинку…
«  Могучая  кучка»    открыла    новых  композиторов.
Это  –  Балакирев,    Кюи,    Римский  –  Корсаков,  Мусоргский,  Бородин.

23.  12.  2018.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818699
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Галя Костенко

До року Свині

Летять  дні  й  тижні  дуже  стрімко,
Ще  нас  Cобачка  стереже,
Та  на  підході  пані  Свинка,
Астрологи  їй  протеже.

Тваринка,  скажем,  незвичайна,
Суперзвичайністю  уже,
В  фольклорі  місця  їй  не  мало,
У  комплімент  ніхто  не  жде...

Тваринка  дуже  українська,
З  давніх  даве́н  так  повело́сь:
Якщо  господар  –  тримай  свинку,
Хвала  їй  потім  за  столом!

Сказати  варто  вже  про  сало,
Національну  нашу  славу!
В  часи  татарської  навали
Предків  життя  урятувало.

Найкраща  їжа    українця  -
На  чорнім  хлібі  сала  скибця,
І  лікарі  зізнались  тут,
Що  необхідний  це  продукт!

До  свинки  є  одне  прохання:
Попросим  дуже  ми  її  -
(Відмовитись  готові  навіть
Від  страв  з  свинини  на  обід):

Глибокі  вирий  ти  канави
На  пів  периметру  держави,
Щоби  нахабний  наш  сусід
Не  ліз,  куди  йому  не  слід!

Вже  рік  прийде́шній  дуже  скоро
Нам  піднесе  якусь  свиню,
Та  у  німецькому  фольклорі
[b]Dieses  Bezeichnis  ist  zum  Glück![/b]

Тож,  як  обізнані  лінгвісти,
І  знаєм,  як  це  розуміть,
Тлумачить  маєм  песимістам,
Що  щастя  всім  чекати  слід!

На  це  ми  саме  й  налаштуймось,
Свиня  хай  буде  в  поміч  нам!
Із  Новим    роком  привітаймось,
Всім  миру,  злагоди  й  добра!!!

[b]Dieses  Bezeichnis  ist  zum  Glück[/b]  (нім.-    Це  поняття  на  щастя)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818837
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Інна Рубан-Оленіч

НОВОРІЧНІ ЧАСТІВКИ

Щось  у  мене  ніс  свербить,
Значить  скоро  будем  пить.
Я  шампанське  відкриваю  -
І  до  липня  не  вживаю.

                                                     Хто  ж  то  там  замети  гріє,
                                                   Синє  око,  синій  нос.
                                                   Я  гарненько  придивилась,
                                                   То  ж  дрімає  Дід  Мороз.

Просинаюсь,  щось  не  так,
У  кімнаті  в  нас  їжак.
Він  зелений  колір  має,
І  чогось  мені  моргає.

                                                 Рік  Новий  уже  в  дорозі,
                                                 Я  ж  гружуся  на  морозі:
                                                 Який  треба  банк  накрить,
                                                 Щоб  по–людськи  відпочить.

Прочитала  в  інтернеті,  
Що  Снігурка  у  декреті.
За  відведену  платню
Я  Снігурку  заміню.

                                                     Без  доріжок  гір  в  рік
                                                     Йшла  зима  на  Новий  рік.
                                                     Ожеледі  наробила,
                                                     Ледве  носа  не  розбила.

Що  за  свято  -  Новий  рік?
Таке  буде  як  торік
Всі  вітають  залюбки
Потім  ставлять  синяки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818696
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Коханій

Я  дякую  тобі  кохана,
За  нерозтрачену  любов.
За  те,  що  ти,  мов  зірка  рання,
Для  мене  засіяла  знов,
За  почуття  що  розбудила,
У  серці,  ніби  яблунь  цвіт,
За  те,  що  серце  полонила,
Коханням  хочеться  п"яніть.
За  ті  п"янкі  зимові  ночі,
За  ту,  безмежну  благодать,
І  за  твоі  щасливі  очі,
Що  не  дають  ночами  спать.
Дивлюсь  на  зорі  я  ночами,
Злітаю  в  небо  ніби  в  сні,
З  цвітом  черемхи,  з  солов"ями,
Чекаю  новоі  весни.
І  хочеться  п"яніть  від  пісні,
І  в  небо  лебедем  злетіть,
Дав  Бог  мені  кохання  пізнє,
Дав  Бог  мені  тебе  зустріть,
Від  почуттів  душа  співає,
Співає  серденько  моє,
Я  славу  Господу  складаю,
За  те,  що  Ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Нірвана (гумореска)

Захотілось  мені  на  дивані,
Погрузитися  тілом  в  нірвану.
Відключив  я  всі  прилади  в  хаті,
Випив  чарку,  став  медитувати.
Вже  і  в  стан  увійшов,  вже  на  небі,
Ніби  більше  нічого  й  не  треба,
Тут  кума  завітала  в  гостини,
Півень  смажений  в  неі  в  торбині,
Ще  й  вареників  ціла  макітра,
І  кума,  мов  троянда  розквітла.
Кума  думала  зразу  що  п"яний,
Бо  ж  не  знала,  що  я  у  нірвані.
Вона  зразу  подумала  може,
Я  лежу,  бо  заслаб,  боронь  Боже.
До  чола  доторкнулась  губами,
Під  сорочку  полізла  руками,
Щоб  почути  як  серце  у  грудях
В  мене  б"ється,  чи  не  занедужав?
Як  відчула  що  б"ється  серденько,
Притулилась  до  мене  гарненько,
В  мене  серце  від  щастя  тріпоче,
Я  відчув  що  вареників  хочу.
Випив  чарку  горілки  з  кумою,
Та  за  лапу  взяв  півня  рукою,
З"ів  вареників  миску  в  сметані,
І  начхать  мені  вже  на  нірвану.
Захотілося  свята  й  для  тіла,
Кума  зіркою  вмить  заясніла,
Ми  щасливі  з  кумою  в  коханні,
І  навіщо  нам  ваша  нірвана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Світла (Імашева Світлана)

На зламі…

На  зламі  криз,  на  зламі  доль,
В  тяжких  конвульсіях,  потроху,
Час,  вічний  Всесвіту  король,
Нову  народжує  епоху  –  
Новітніх  цінностей,  ідей  –  
Чи  ж  Духу  уціліють  храми?  –  
Новітніх  –  розумом!  –  людей,
Котрі  не  мислять  буть  рабами.

Планети  первородний  біль,
Немов  стилет,  їм  серце  крає,
Мистецтва  витончений  стиль
Нащадкам  в  гени  заплітає.
Для  них  –  поезії  Едем,
Краса  земна,  ясна  і  зрима,
Їх    Дух  –  від  Вишнього  тече,
Карбує  правду  в  точні  рими…

Та  в  мить  новітнього  витка,
Коли  важливий  кожний  фактор,
Безумця  хижого  рука
Війни  запалює  реактор…
Йде    небувала  і  глевка
Нова  епоха  –  діла  й  мислі,
А  час  спливає,  мов  ріка,
Й  життя  над  прірвою  зависло…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818654
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте.
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес...
Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти
Узорами  на  сніжному  гіллі...
Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!
Зима  манірна  і  вельможна  пані
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора!..

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Леся Утриско

Як боліло

Несли  хрест  -  за  ним  і  тіло:
Ох  боліло...  як  боліло,
Сніг  лягав  в  холодну  яму  -
Вибач  Мамо!  Люба  Мамо...
Квіти  падали  розмаєм  -
Білим  маєм,  стиглим  раєм,
Там  гостей  було  багато...
Й  сивий  тато,  сивий  тато.
Хоругви  сльозу  пускали,
Коли  тіло  опускали,
Почорніла  з  горя  днина,
Посивіла  враз  дружина.
Стали  діточки  ридати:
-Де  ідеш,  наш  любий  тату?
Не  засвітить  сонце  днині,
Сліз  не  висушить  дитині.
Що  ж  ти  робиш,  клятий  враже?
Всі  питають  -  кожен  скаже:
-Не  вбивай  ти  мого  сина  -
Гірко  плаче  Україна...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818374
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Ольга Калина

До Дня Святого Миколая (хорей)

Ой  хурделить  завіруха
 І  мороз  щипає  вуха.
Поморозив  сильно  ніс,  
В  рукавички  вже  заліз.  

Не  злякаюсь  я  ніколи  
І  мерщій  біжу  до  школи,  
Уві  сні  наш  Миколай
Мовив:  «В  школі  зачекай.»

Принесе  мені  в  торбинці
І  смаколики,  й  гостинці.  
Я  до  нього  готувався:
Вранці  встав  і  умивався,  

З’їв  всю  кашу  з  молоком,
Ввічливим  був  за  столом.  
Вивчив  віршик  Миколаю  
І  його  я  пам’ятаю.  

Я  готовий  розказати,
З  Новим  роком  всіх  вітати.
То  ж  ,  дідусю  Миколай,  
Подаруночок    давай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


палома

МИКОЛАЯ ВИГЛЯДАЮТЬ


Землю  ніжно  сніг  встеляє,  порошить  стежки.
Дітки  спати  не  лягають,  зирять  на  зірки:
Миколая  виглядають  на  усі  боки.
В  серці  визрілі  бажання  вклали  на  папір
І  чемненькі  та  слухняні  стали  із  тих  пір.

Місяць  вікна  обдивляє,  мерехтять  зірки,
Дітлахів  геть  сон  долає,  втома  вже  взнаки.
Ніч  у  казку  поринає,  димарі  –  в  думки.
Миколай  мішок  збирає,  аж  риплять  дошки
Час    в  дорогу,  час  у  казку  –  нічку  за  віжки.

Добре  серце  в  Миколая  –  кожному  презент.
Всі  бажання-  мрії  знає,  диво  –    у  момент:
Хтось  –    машину,  а  хтось  –  ляльку,  і  комусь  –  патент.
Просять  іграшки  та  гроші  …  Головний  акцент:  
Мир  і  тата  повернути,  стерти  горе  вщент.

Птахом  казочка  кружляє…    Їде  Миколай
До  тих  хлопців,  що  на  сході  наш  боронять  Край.
Їм  –    малюнки  і  спецодяг  теплий,  кава,  чай.
Є  ще  люди  в  Україні  –    мрійники  про  рай.
Добрий  діду  Миколаю,  зло  повимітай!

Казка  правдою  стає,  коли  неправда  гине.
Мрії  діточок  дідусь  здійснить  неодмінно!


                                                                   16  грудня  2016
                                                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Евгений Познанский

ХЛЕБНЫЕ КАРТОЧКИ (Из чудес Святого Николая)

(Быль  времен  Великой  отечественной).
Хоть  в  такой  ранний  час  спят,  обычно,  все  дети,
Фонари  ведь  еще  не  померкли  в  рассвете,
Но  в  военное  время  не  так  все  идет,
В  это  утро  он  первый  и  был  пешеход,
Мальчик  скромно  одет,  в  старом  ватном  пальтишке.
На  кармане  рука:  твердо  знает  мальчишка,
Там    бумаги,  rjnjhst  денег  дороже,
И  без  них  вся  семья  его  выжить  не  сможет.
Потеряв  их  от  голода  сгинут  бедняги,
Просто  «ХЛЕБНЫЕ  КАРТОЧКИ»  эти  бумаги.
Обогнал,  прогремел  мимо  первый  трамвай.
Быстро  к  булочной!  очередь  там  занимай!
Отоваришься  раньше  –  скорее  домой!
Прибери,  постирай,  присмотри  за  сестрой,
Кто  хозяйство  еще  до  ума  доведет?
Мать  с  отцом  убегают  с  утра  на  завод.
Он  пришел  самый  первый!  Лихой  паренек,
Но  на  двери  дощатой,  конечно,  замок,
Да  никто    под  дверями  еще  и  не  ждет,
Значит,  очередь  он  в  это  утро  начнет!
И  худые  ручонки,  втянув  в  рукава,
Стал  он  песни  военной  мурлыкать  слова,

Хорошо  первым  быть,  но,  увы,  не  всегда,
Вот  такая  она  и  бывает,  беда.
Точно  сила  нечистая  их  принесла!
Сразу  вышло  вдруг  четверо  из-за  угла,
Им  на  фронт  бы  уже!  там  с  фашистами  биться,
Но  амвалы  устроились  видно  в  столице,
Для  чудовищ  таких  и  война  не  война,
Хуже  всяких  бандитов  такая  шпана.
Подступают  без  слов,  это  ладно,  побьют,
Но  ведь  карточки  точно  теперь  отберут!
Что  же  есть  будут  месяц  сестренка  и    мать?
Можно  сразу  ложиться  тогда  помирать.
Звать  на  помощь?  Так  рядом  ведь  нет  ни  души.
Убегать?  Обступили  уже:  «не  спеши».
И  хоть  были  уроки  безбожия  в  школе,
Вспомнил  мальчик,  как  мама  молилась  Николе,

Доставала  из  шкафа  тайком  образок,
И  молилась,    чтоб  ей  Чудотворец  помог.
Подступают  с  ухмылкой  бесстыдной  враги,
Мальчик  вскрикнул:  «Святой  Николай,  помоги!»
И  никто  из  четверки  не  мог  дать  ответ
Ну  откуда  тут  взялся  тот  ласковый  дед.
Рядом  с  мальчик  встал  и  спокойно,  как  внуку,
Мальчугану  сказал:  «Ну-ка,  милый,  дай  руку,
Нам  уж  дома  чаек  вскипятила  хозяйка».
И  спокойно  мальчишку  провел  мимо  шайки.
Нет,  ни  старых,  ни  малых  они  не  щадили,
Но  в  тот  миг  и  злодеи,  как  камни  застыли,

Так  то  весело  снег  под  ногами  поет,
И  навстречу  уже    так  и  валит  народ,
Мальчик  к  доброму  дедушке  жмется  так  робко,
А  Старик  улыбается  только  в  бородку,
Так  и  шли    они  за  руки  взявшись  вдвоем,
Вот  и  двери  в  уютный  родительский  дом.
«Вот,  сынок    и  пришли,    не  печалься  и  знай:
Что  услышал  Святитель  тебя  Николай.  
Ты  еще  поживешь,  мой    хороший,  на  свете».
Так  сказал  старичок  и  растаял  в  рассвете.
Мальчик  молится,  только  теперь  понимая,
Что  за  руку  он  шел  Со  Святым  Николаем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818196
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


НАДЕЖДА М.

Вітаю зі святом Вас, Друзі!

Ледь  надворі  почало  світати,
Заіскрився  білий  -  білий  сніг.
Цілий  рік  чекали  ми  це  свято,
Миколай  Святий  ступив  на  наш  поріг.
Гість  це  -  непростий,  завжди  бажанний.
Можна  всі  бажання  заказать.
І  я  вірю,  є  ще  сподівання,
І  не  треба  довго  їх  чекать.
Всій  рідні  і  Друзям  прошу  щастя,
Хай  добробут  не  пройде  повз  них.
І  нехай  в  житті  у  них  все  вдасться,
Попрошу  про  це  усіх  Святих.
Не  забуду  тут  і  ворогів  своїх.
Помолюся  я  за  їх  здоров"я,
Хай  квітує  доброта  і  щедрість  в  них,
Кривда  хай  освятиться  любов"ю.
Впевнена:  мої  бажання  збудуться,
Бо  писала  щирі  тут  слова.
Доброта  ніколи  не  забудеться,
Хай  розквітне  у  серцях  вона.
Вітаю  зі  св"ятом  вас,  МОЇ  МИЛІ  ДРУЗІ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Тома

Ентузіазм заразливий

"Ентузіазм  заразливий"  Джон  М.  Темплтон
         Маленька  церква  в  бідному  районі  Брукліна,  в  Нью-Йорку,  звернулася  до  бізнесмена  за  дозволом,  щоб  діти  грали  на  належавшій    йому  вільній  ділянці,  поки  він  не  знайшов  для  неї  іншого  застосування.    Бізнесмен  дозволив  використовувати  свою  ділянку  в  якості  майданчика  для  ігор,  висунувши  при  цьому  дві  умови.    По-перше,  церква  повинна  була  платити  страховку.    По-друге,  церква  повинна  була  сама  прибрати  територію.    Парафіяни  церкви  вирішили,  що  зможуть  нашкребти  грошей  на  страховку,  і  всі  домовилися  зібратися  в  одну  з  субот,  щоб  розчистити  майданчик.
 Кілька  сімей  прийшли  з  невеликим  запізненням,  і  серед  них  -  пара  з  десятирічною  дочкою-інвалідом.    Коли  ця  сім'я  пройшла  на  майданчик,  багато  добровольців  дивувалися,  навіщо  вони  захопили  з  собою  дівчинку.    Що  вона  зможе  робити?    Адже  вона  ледь  може  ходити!
 Але  дівчинка  з  завзятістю    взялася  за  роботу.    Спираючись  на  палиці  так,  щоб  руки  залишалися  вільними,  широко  і  радісно  посміхаючись,  вона  тримала  напоготові  пластиковий  мішок,  який  її  батьки  заповнювали  сміттям.    Сім'я  весело  перемовлялися,  обговорюючи,  в  які  ігри  будуть  грати  на  майданчику.    Їх  ентузіазм  виявився  заразливим!    Маленька  дівчинка-інвалід  передала  своє  ставлення  оточуючих.    Тим  не  менш,  деякі  з  них  мимоволі  дивувалися:  чому  вона  так  радіє?    Здавалося  малоймовірним,  щоб  ця  дівчинка  змогла  грати  на  майданчику.    Хіба  це  було  можливо?    Але  коли  її  запитали,  як  вона  розраховує  брати  участь  в  іграх,  коли  майданчик  відкриється,  дівчинка    сказала,  що  буде  стежити  за  грою    і  стане  судити  ігри.    При  цьому  вона  посміхалася  ще  ширше.
 Людина,  яка  відноситься  до  будь-якої  діяльності  як  до  приємного  пригоди,  може  надихнути  оточуючих  на  таке  ж  ставлення  до  справи.    Працівник,  який  шукає  можливості  насолоджуватися  роботою,  любити  її,  допомагає  іншим  слідувати  своєму  прикладу.    Треба  завжди  пам'ятати:  все,  що  робить  людина,  гарне  і  погане,  може  бути  заразливим.    Посмішка  заразлива  -  але  і  похмурість  теж.    Хоча  ніхто  не  може  весь  час  перебувати  в  сонячному  настрої,  якщо  ми  будемо  братися  за  справу  з  ентузіазмом,  то  швидше  за  все  ті,  хто  нас  оточує,  заразиться  цим  настроєм.    До  речі,  слово  «ентузіазм»  тлумачиться  як  «повний  духу».    Ентузіазм  воістину  заразливий!
 «Ентузіазм  лежить  в  основі  всього  прогресу.    Якщо  він  є,  то  є  і  досягнення.    Якщо  його  немає,  то  є  тільки  алібі  ».    /Генрі  Форд/
 «Енергія,  яка  змушує  організації  рухатися,  залежить  від  ентузіазму  окремих  особистостей.    Лідери  з  прекрасними  ідеями  і  здатність  надихати  інших  на  високі  думки  і  вчинки  -  це  головні  генератори  енергії.    Їх  особливий  ентузіазм  поширюється  на  оточуючих  і  спонукає  їх  на  великі  справи  ».    /  Брайан  Адамс  «Як  досягти  успіху»  /
 «Уважно  подивіться  на  знайомих  вам  людей,  що  досягли  успіху,  і  ви  виявите,  що  вони  сповнені  ентузіазму  до  своєї  роботи  -  ентузіазму,  який  заразливий.    Вони  не  тільки  самі  натхненні  тим,  що  роблять,  -  вони  надихають  і  вас  ».    /  Пол  Айві  /
 Джон  Темплтон.    Всесвітні  закони  життя.  
Переклала  на  українську  мову  14.12.18        12.58

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818140
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Lana P.

ТЕПЛО ТВОЇХ ОЧЕЙ

Тепло  твоїх  очей  голубить  ніжне  тіло,
Переливається  у  місячному  сяйві.
Слова  злітають  недоречні,  навіть  зайві,
Їх  темінь  ночі  заколисує  несміло.

Вдивляємось  у  танець  зорепадних  злитків  —
У  сяйві  небо  розтинають  метеори,
І  дивовижні  розлітаються  узори  —
Калейдоскопні  розцяцьковані  лелітки.

Співає  нічка  —  проявляються  мотиви,
Вчувається  мелодія  в  цикадних  нотах,
Вершиться  ореолом  в  зоряних  висотах,
Шукають  тіні  в  мерехтіннях  перспективи.

Пригублюємо  чаші,  обрій  рожевіє,  —
Неконтрольовані  розпещені  жарини
Впиваються  в  уста,  наповнюють  клітини…
В  мелодіях  солодкого  вина  ти  —  мрія!                            17/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817970
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Протоієрей Роман

Солнечные дети

Авторская  песня


Чтоб  этот  мир  холодный  стал  чуточку  добрей,
Всевышний  посылает  нам  Солнечных  детей,
Но  как-то  безотрадно,  потупив  в  землю  взгяд,
Что  это  дети  Дауна,  врачи  нам  говорят.

На  шумном  стадионе  болельщики  глазят,
Как  дети-инвалиды  готовятся  на  старт,
Как  дяди-педагоги  выстраивают  в  ряд
Похожих  друг  на  друга  улыбчивых  ребят.

Под  выстрел  пистолета  со  струйкой  дыма  ввысь
Сорвались  дети  с  места  и  стайкой  понеслись...
Кто  будет  первым?  Кто  же  получит  главный  приз?
Азарт,  как  пот  на  коже,  под  куполом  повис!

Но  вот  к  концу  забега  детей  с  синдромом  Даун
Малыш,  дорожка  слева,  неловко  так  упал,
И  крик  пронзил  сердечный  бездушный  стадион,
И  ахнул  люд  беспечный,  зажав  в  кульках  попкорн!

"Вставай!",  -  кричали  судьи  под  публики  накал,
А  даун  лежал  и  плакал,  не  зная,  что  он  даун.
Лежал  он,  как  галчонок,  что  выпал  из  гнезда,
И,  как  любой  ребёнок,  искал  любви  глаза!

И  тут  случилось  то,  что  никто  не  ожидал.
Даунята  оглянулись  -  и  воздух  задрожал,
И  подбежали  дружно,  подняли  малыша,
Тепло,  единодушно,  так  хрупко,  не  спеша!

За  руки  взявшись,  дети,  все  как  один,  пришли
К  той  злополучной  ленте,  ради  которой  жгли
Свои  сердца  и  стопы  большие  мастера,
А  иногда  и  души,  и  совесть  всю  дотла!

Весь  стадион  бездарный  в  тот  светлый  час  рыдал.
На  детские  улыбки  небесный  луч  взирал.
И  стало  человечным  на  миг  лицо  толпы,
И  улетали  в  вечность  воздушные  шары!..

Чтоб  этот  мир  холодный  стал  чуточку  добрей,
Всевышний  посылает  нам  Солнечных  детей,
Но  как-то  безотрадно,  потупив  в  землю  взгляд,
Что  это  дети  Дауна,  врачи  нам  говорят... 


P.S.  Реальный  случай  на  стадионе  в  городе  Барселоне  во  время  состязаний  детей-инвалидов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817924
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Пісаренчиха

ГОМОГЕННІСТЬ

Все  просто  так,  що  навіть  сумно:
Із  року  в  рік,  із  віку  в  вік
Немає  лідерів  розумних,
Щоб  об’єднати  всіх  нас  зміг.

Суспільство  в  нас  не  гомогенне.
Із  спільних  цінностей  –  обід,
То  ж  куди  влада  не  поверне,
Назавтра  розвертатись  слід.

Хтось  хоче  «мову»,  хтось  «язИка»
«Євросоюз»  хтось,  хтось  «Царя»,
То  ж  влада,  мов  повія  дика,
За  тих,  хто  звів  до  вівтаря.

Коли  ж  в  нас  буде  одна  думка,
Одна  мета,  одна  біда,-
Халявна  влада  зникне  хутко.
То  певно  це  і  неспроста,

Що  не  формується  ідея,
Яка  народ  наш  об’єдна.
А  той  чекає  Прометея
І  потихеньку  йде  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817876
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тома

"Поразка не буде гіркою…

"Поразка  не  буде  гіркою,  якщо  ви  її    не  проковтнете"  Тед  Енгстрем

 В  якийсь  момент  свого  життя  кожному  трапляється  зазнати  поразки.    Більш  того,  чим  частіше  ми  готові  піти  на  ризик,  спробувавши  новий  підхід  або  погляд,  тим  вище  ймовірність  ураження  -  по  крайній  мірі,  на  короткому  проміжку  часу.    Дуже  важко  домогтися  успіху,  коли  вперше  пробуєш  зробити  щось  нове  і  значне,  і  якщо  ми  боїмося  провалу,  то  неохоче  будемо  йти  на  ризик.    І  в  той  же  час,  якщо  ми  не  наважимося  зробити  крок  вперед,  то  опинимося  в  стані  застою.    Зростання  вимагає  готовності  ризикувати  тим,  що  зазнаєш  поразки.    Якби  ми  малюками  боялися  провалу,  то  мало  хто  з  нас  навчився  б  ходити  і  говорити.    Щоб  навчитися  ходити,  ми  повинні  були  бути  готовими  до  того,  що  впадемо,  роздряпаемо    коліна,  отримаємо  удари  і  синці.    Конфуцій  сказав:  «Наш  найбільший  тріумф  -  це  не  те,  що  ми  ніколи  не  падаємо,  а  те,  що  ми  щоразу  знову  встаємо».    Щоб  домогтися  успіху,  щоб  стати  переможцем,  ми  повинні  бути  готові  ризикувати  тим,  що  зазнаємо  поразки.    Але  найважливіший  урок,  який  необхідно  засвоїти,  це  те,  що  невдача  -  це  не  поразка,  якщо  ви  самі  так  не  вважаєте.
 Кожен  може  самовдосконалюватися,  незважаючи  на  своє  становище,  місце  в  житті  або  обставини.    Але  дуже  важливо  довести  собі  самому,  що  за  допомогою  своїх  думок  і  вчинків  ти  можеш  домогтися  того,  що  твердо  вирішив  зробити.    Страх  і  нерішучість  паралізують  роботу  розуму  і  підгодовують  думку    про  поразку.    Вони  можуть  послабити  розум  і  тіло,  запорошити  вам  очі  і  спробувати  заховати  від  вас  могутні  духовні  сили,  які  в  вас  таяться.
 Скільки  разів  вам  траплялося  опинитися  «на  дні»  -  і  ласкаві  слова  схвалення,  сказані  друзями,  піднімали  вас  і  змушували  знову  відчути  себе  людиною?    Можливо,  ви  продовжували  йти  тільки  тому,  що  хтось  в  вас  вірив.    Ну,  так  це  привід  до  руху  нічим  не  гірше  інших!    Схоже,  що  спади  і  поразки  -  це  такі  моменти,  коли  вам  особливо  не  вистачає  мужності  і  коли  найважче  черпати  сили  в  своїй  душі.    Ваше  Богом  дане  право  -  висловлювати  себе,  як  особистість  здорову,  щасливу,  процвітаючу  і  щасливу.    І,  тим  не  менш,  вам  може  бути  важко  висловлювати  свою  глибинне  «я»,  поки  ви  відчуваєте  НЕ  відвагу,  а  страх  і  відчай.    Істинна  мужність  -  це  духовне  поняття,  яке  бере  свій  початок  в  Бога!    Коли  ви  всіма  силами  свого  серця  хочете  мужності,  вірте  в  нього  і  шукайте  його,  поки  воно  не  прокинеться  в  вас,  -  і  тоді  ви  зможете  впоратися  з  будь-якими  труднощами.    У  вас  вистачить  сили  весь  час  йти  вперед.
 Кажуть,  що,  винаходячи  електричну  лампочку,  Томас  Едісон  зробив  понад  тисячу  невдалих  спроб!    І  коли  хтось  запитав  Едісона,  чому  він  не  здався  після  стількох  невдач,  він  відповів:  «Це  були  кроки  до  мети.    При  кожній  спробі  я  успішно  знаходив  відповідь  на  те,  як  не  треба  робити  електричну  лампочку.    Я  завжди  готовий  вчитися,  навіть  на  власних  помилках  ».
 Інакше  кажучи,  хоча  Едісон  не  завжди  домагався  успіху,  він  не  допускав,  щоб  поразки  оселилися  в  його  розумі.    Едісон  неодноразово  зазнавав  смак  поразки,  але  не  признавався  в  цьому.    Проковтнути  поразку  -  це  означає  вирішити,  що  раз  ви  зазнали  в  чомусь  невдачу,  значить,  ви  -  невдаха.    Існує  принципова  різниця  між  словами  «у  мене  невдача»  і  «я  -  невдаха».    Проковтнути  поразку  -  значить  повірити  в  те,  що  ваші  успіхи  або  їх  відсутність  визначає  те,  що  ви  за  особистість.
 Коли  ми  ковтаємо  поразку,  наша  здатність  нормально  функціонувати  зменшується.    Всі  великі  вожді,  спортсмени,  мандрівники,  мислителі,  винахідники  і  бізнесмени  колись  робили  помилки  і  терпіли  невдачі.    Однак  ці  люди  стали  видатними  тому,  що  не  звинувачували  в  своїх  невдачах  ні  себе,  ні  оточуючих:  вони  використовували  свої  помилки  як  уроки,  щоб  покращувати  свої  результати.    Вони  розуміли,  що  невдачі  -  справа  минуща  і  не  обов'язково  несуть  з  собою  поразку.    Вони  відмовлялися  проковтнути  гіркоту  невдачі  і  були  готові  продовжити  боротьбу,  щоб  скуштувати  солодощі  перемоги.
 Поразка  може  стати  для  нас  справжньою  удачею,  якщо  ми  вирішимо  вчитися  на  своїх  помилках.Поразка  може  бути  гіркою,  але,  врешті-решт,  гіркота  -  це  непогано.    Деякі  страви  не  були  б  такими  смачними,  якби  в  них  не  був  присутній  елемент  «гіркоти».    І  гіркий  досвід  може  послужити  для  нас  приправою  до  життя,  якщо  ми  станемо  отримувати  з  нього  уроки,  не  будемо  його  боятися  і  не  дамо  йому  нас  озлобити.
 «Поразка  перетворює  наші  кістки  в  кремінь,  а  слабку  плоть  -  в  м'язи  і  робить  людину  непереможною.        Так  не  бійтеся  ж  поразок.    Ніколи  ви  так  не  близькі  до  перемоги,  коли  терпите  поразку  в  ім'я  благої  справи  ».    /  Генрі  Уорд  Бічер  /
 «Провал  -  не  завжди  помилка;    можливо,  це  просто  краще,  на  що  людина  була  здатна  при  даних  обставинах.    Справжня  помилка  -  це  бездіяльність  ».    /Ф.Б.Скіннер/
 «Наскільки  щасливий  той,  кому  випало  випробувати  і  найкраще,  і  найгірше,  що  може  дати  доля.    Той,  хто  незворушно  виніс  такі  мінливості,  позбавив  нещастя  влади  над  собою  ».    /  Сенека  /
 «Що  є  ураження?    Всього  лише  досвід;    всього  лише  крок  до  чогось  кращого  ».    /  Уендел  Філліп  /
 Джон  Темплтон.    Всесвітні  закони  життя.
Переклала  на  українську  мову    14.12.18      12.39

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817852
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Ніна Продан

І БУДЕ РАДІСТЬ!



Проходять  дні,  летять  роки,
Цей  плин  не  можна  зупинити,
Так  було  й  є  у  всі  віки,
Дай  Бог  себе  не  загубити!

Вже  зрілість  в  очі  зазира,
Найкращі  спогади  дарує,
Все  непотрібне  –  відбира,
За  тим,  що  сплинуло  –  сумує.

Ми  вдячні  Богові  за  все:
Що  ми  живем,  за  те,  що  мрієм,
І  віримо,  що  принесе
Наступний  рік  усім  надію.  

Що  буде  радість  і  тепло,
Здоров`я,  щастя,  вірні  друзі,
Щоб  непотрібне  відійшло
І  щоб  не  жити  у  напрузі.

Дай  Бог,  закінчиться  війна,
Яка  життя  невинні  косить,
І  радість  в  хату  завіта,
Й    лелека  діточок  приносить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817794
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя єдина

Так  хочу  доторкнутися  щоки
І  загорнутися  в  твої  обійми.
Щоб  завжди  поруч  був  зі  мною  ти
І  знати,  що  тобі  любов  потрібна.

Відчути  хочу  ніжність  і  тепло,
Щоб  завжди  щирість  душу  зігрівала.
Щоб  в  серці  завжди  затишно  було
І  щоб  воно  ніколи  не  страждало.

Зігрій  мене  і  більш  не  відпускай,
Хай  почуття  зіллються  воєдино.
Тепло  й  кохання,  то  маленький  рай,
Для  тебе  в  цьому  раї  я  єдина
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Надія Башинська

КАЖУ ВАМ ВСЕ ЦЕ НЕСПРОСТА…

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.

А  тане  сніг  той  неспроста...
Є  в  світі  істина  проста:
Усьому  -  в  міру  завжди  й  скрізь!
Лиш  теплота  розтопить  лід.

Отак  розтане,  зникне  зло.
Забудем,  що  воно  й  було.
Кажу  вам  все  це  неспроста.
Із  злом  не  дружить  Доброта!

Де  Справедливість  й  Честь  живуть,  
не  ходять  ні  обман,  ні  лють.
Де  Світло  -  никне  темнота.  
Все  очищає  Чистота!

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ганна Верес

Не може пам’ять заростати мохом

Торкнутись  серцем  хочу  я  слідів
Людей,  які  загинули  за  волю…
Не  дочекались  багатьох  дідів  –
Московія  зламала  їхні  долі.

В  Донбас  тепер  війною  поповзла,
Забрала  Крим  –  змогла  перехитрити.
Росія  –  джерело  живуче  зла,
Та  нас,  як  націю,  вже  в  землю  не  зарити.

Ми  не  забули  сталінський  режим,
Тривожать  пам’ять  жертви  Сандармоху
І  сльози  матерів,  і  крик  дружин…
Не  може  пам’ять  заростати  мохом.

Важкий  здолала  Україна  шлях:
І  беззаконні  сірі  дев’яності,
Коли  топтали  предків  наших  стяг
Чи  від  невідання,  чи  від  дурної  злості.

Може  тому  громи  струснули  нас:
Майдани  два  вогнями  запалали.
Лежить  напівзруйнований  Донбас,
Де  чубляться  Московські  й  наші  клани.

І  мчить  на  схід  вже  правнук-патріот
Отих,  що  полягли  колись  за  волю.
Шанує  стяг  прозрілий  наш  народ,
І  умира  за  нього  юний  воїн.

О,  ні!  Тепер  нас  не  перемогти,
Бо  дух  свободи  –  особлива  зброя!
Нам  сам  Всевишній  шлях  цей  освятив,
І  душі  нам  ніхто  не  перекроїть!
15.12.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Валентина Малая

ДЖЕРЕЛО ДАСТЬ СИЛИ

[color="#0004ff"][i]/  ремейк  на  твір  [b]Олекси  Удайка[/b]
"Не  оскверни  криницю"  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545    /

[/color]
[color="#7700ff"][b]
Мамина  колиска,мамина  криниця...
Серце  крає  пісня  ...  і  твої  слова...
Я  тобі  в  долонях  принесу  водиці...
Хай  у  серці  пам"ять  світла...ожива!

Джерело  дасть  сили  ,спрага  загаситься,
Із  душі  спадає  вже  жага  роси...
І...в  моїх  долонях...Та  вода-живиця...
Оживить  назавжди  всі-усі  ікси...

Віримо  у  краще  і  молімось  Богу,
Хоч  своє  диктують  серцю  віщі  сни...
І  ...веселу  пісню...до  квитка  ...в  дорогу...
Я  ж  ...щиро  промовлю  :"Швидше  повернись!".

15.12.2018р.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817569
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Ой, то не вітер поміж гіллям свище (Слова для пісні)

Ой,  то  не  вітер  поміж  гіллям &nb