Я про кохання більше не пишу,
Тому що вже і я нікого не кохаю...
Я краще візьму книжку, теплий плед візьму
І заварю собі міцного чаю.
Вже, краще, з головою у роман -
Там, у книжках, кохання є і вірність,
Не те, що у житті - один обман,
А справжні почуття, чомусь, не цінять.
Я про кохання більше не пишу,
Не вміємо по справжньому кохати...
Я заховаюся за ризами дощу,
Щоб сльози й біль свої не показати.
Я краще візьму книжку, теплий плед візьму
І заварю собі міцного чаю...
Я про кохання більше не пишу,
Бо і сама вже більше не кохаю.
14.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723553
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Чи блукає химерна тривога
Або спокій довкруж розіллятий,
Я майструю з людини Бога,
Аби було кого розіп’яти.
Хай Він візьме мене на поруки,
Хай Він слово за мене скаже,
Це вже потім цвяхи у руки
Я Йому, бідоласі, вмажу.
Може осуду намір годний
(колотити з людей офіру),
Це традиція в нас народна –
Убивати свого кумира.
Ні. Я, мабуть, того не зможу,
Він – чиясь золота дитина.
Ти не бійся, мій милий Боже,
На поталу тебе не кину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723527
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Хочу к нему . Здесь пошлости ни грамма.
Хочу уткнуться носом в шею и обнять.
Я, ведь,скучаю по нему так сильно,мама,
Что даже и Шекспиру не понять.
Хочу к нему. Встречать рассветы и закаты лишь в его объятьях.
Хочу так тихо и наивно среди ночи говорить,
А эти километры взять бы и забрать бы,
Чтобы навеки нам о расставаньях позабыть.
Хочу к нему. Готовить по утрам наивный завтрак.
Хочу всегда я чувствовать эго любовь,
Но нет же, расстояния ломают,как тут
Мне засыпать и просыпаться в этом омуте одной?
Хочу к нему .Навек остаться лишь его любимой.
Хочу всегда я знать,что рядом он.
И,может,покажусь,мама,наивной,
Но от свиданий на душе всегда приятный звон.
Хочу к нему. Хочу приехать и навек остаться.
Хочу до старости,до смерти видеть лишь его глаза,
И, может это слишком странный показаться,
Но только с ним я замечают,то,что так красивы небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723313
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
***
Вечір жмакає звуки у горлах птахів,
заїкаючись довгими фразами світла.
Над будинками тьмаряться титла дахів,
і прощальні обійми звелися, мов титла.
Ми ввійшли у розлуку – цю річку для двох,
де рибини образ пропливають синхронно
поверх спогадів греблі. А час – пересох,
поза ним ми лишилися рідно-сторонні:
назавжди, від сьогодні, прощай, так бува.
Покидаємо річку, бо душі намокли…
Опускається вечір, немов голова,
що прощає мечі і жаліє Дамокла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707119
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Видели ли вы, как умирают великие
Как свечой сгорают в огне ?
Как рассветами добрыми тихими
Вдруг внезапно уходят они?
И печальна их тень движется вдаль
И грустные головы опущены вниз
Будто бы их кто- то предал
И лишил вдохновения сил…
Вы слышали, как умирают великие
Как падает их тяжкий вздох
Словно оборванный дальний
Упал с колокольне звон…
Вы знаете, как умирают великие
Лицо искаженно страданием
О том, что могли быть счастливыми
Но им этого не дали…
Вы скажете не знал отродясь я великих
Все простые ходили мимо меня
Так как же мне слышать и видеть
Как гаснет их великая звезда?
Не отрицай, друг мой, не отрицай
Каждому ведомо как уходят великие
Как сгорает их тихая свеча
И как колокол звонит о них…
Сколько в мире таких смертей
Происходит вот в эту минуту?
Столько сколько в мире людей
Не счастливыми живут почему-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678435
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Сияет полночь,тишина звенит.
И ковш луны мне серебра отлить жалеет.
В такую ночь, я знаю точно,рядом Дух,
Что душу согревает и лелеет.
Он шепчет тихо тихо :
- Ты пойми,
что никого нет преданнее зверя.
А люди лишь осколочки Земли.
Они уходят в тишину,
не веря.
И совершенен только листопад,
Что тленом покрывает все дорожки.
Ты посмотри, прекрасен этот сад.
Ты посмотри,
Ну посмотри еще немножко.
И озеро, что порождает жизнь.
Купаются в нем звезды и русалки.
Невидим мир, который говорит.
И пифии, и нимфы,и весталки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670243
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
А ти й не знаєш.
Він вмирати не хотів...
А він хотів лише кусочок щастя...
Хотів собі зробити щось нове...
Робив для тебе все.
Було начхати, що й не вдасться.
Він намагався знову, знову
Та не знав, що це усе даремно...
Це все зведе в могилу...
Даремно він листи тобі писав.
На даремне витрачав всю силу...
І даремне під вікном стояв,
У очікуванні, що ти вийдеш...
І перез смертю він тебе чекав
З надією, що ти ще прийдеш.
Ніхто на світі не кохав як він.
Ніхто не вмів як він кохати...
У приступах самотності горів,
І у думках, що ти не хочеш знати,
Що ти байдужа і німа
І ти не вмієш людям пробачати...
Та було пізно..
Він за тебе вмер.
А правильніше,
Вмерла ти для нього...
Узявся з силами і врешті відпустив.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571100
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 04.06.2016
Ішов по місту із цигаркою в зубах.
Ішов спокійно, не зважав на вітер.
Ішов повільно по чиїхсь стопах.
У погляді читали всі - він лідер.
І більш нічого погляд не казав
І таке враження, що він не мав мети.
А він все йшов не знаючи куди.
Того шукав, чого ніколи не знайти.
Зривався вітер, починався дощ.
Та на алеї не було тій укриття.
Ховав себе у тютюновий дим.
Без парасолі йшов він у життя.
Ішов похмуро. І на мить здалося,
Що вся погода через його настрій,
Робила собі власні катаклізми.
І не змінити нам такий сценарій.
Та дощ вже йшов і на алеї пусто.
Всі поховалися в кафе попити кави.
Або лиш просто не любили воду.
Не хотіли за дурно отримати слави.
І раптом за спини приємний голос:
- Пробачте, ходіть до мене під парасолю.
І він обернувся, не встиг нічого сказати.
Незнайомка у руки взяла його волю.
Узявши за руку, щось тихо сказала,
І в нього усмішка з’явилася на світ.
Навіть якби все засипало снігом
Такі почуття розтопили б весь лід.
Вечір, йшов дощ і одна парасоля
З якою дві постаті йшли у світи.
Мовчала алея а з нею все місто.
І мовчки кохання будувало мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580525
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 04.06.2016
А можливо нам досить мовчати,
Адже так не далеко і до божевілля.
Таке враження, що ми іще діти
Й користуємось шансом свавілля.
А говорять дорослі всі фрази:
- "Як кохаєш - навіщо мовчати?"
І відповісти на це все я хочу.
Та не просто сказати, кричати!
На весь світ хочу я закричати,
Що готовий я стати на вічно,
Пятою й шостою порами року.
І попрошу в тебе риторично
Я попрошу бути моєю завжди,
"В горі й радості" - кажуть фільми.
"Щоб жили ви довго й щасливо"
В унісон скажуть різні мультфільми...
Але я не повірю і цьому.
Підкрадуся до тебе близенько,
Коли спатимеш, до твого ліжка.
Полюбуюсь тобою гарненько.
Поцілую тебе моя мила,
І шепну тихо тобі на вушко
Я кохаю тебе моя мила,
Моє кисло-корисне дівчисько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582441
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 04.06.2016
Вечірній вокзал.
Ішов дощ.
Червоний бантик.
Кучеряве волосся.
ішла красуня не на каблуках.
Ішла спокійно
Хоч й дощ на алеї.
Всі активно спостерігали,
Як вона не боїться дощу?
Бо не знають, що люди не хворі
Хто ходить у дощ без плащу.
Усі дійсно подумали:
- Хвора!
- Та не хвора, вона божевільна!
- Подивіться в ті радісні очі.
- Як у психа, ходьба – за повільна!
Та я на людей не зважав.
думка в мене незалежна і власна
Я найкраще з усіх людей знав,
Що душа в дощолюбів нещасна.
Я також хронічний дощолюб.
І її прекрасно розумію.
Підійшов.
- Привіт.
- Привіт…
- Я допомогти вам зумію?
І її під парасолю взяв…
- Спасибі, не варто. – сказала вона!
- Потрібно...
Стояли удвох під дощем.
Стояли у двох й парасоля.
Думок було цілий гарем,
І раптом гудок прогудів.
- То мій потяг.
Посадка от-от розпочнеться
Я сказав це й на мить пожалів.
Сум у її очах пробігся...
- спасибі тобі,
За чудово проведений час.
Це доля нас поєднала і розлучила...
Сказала мені.
- А може це знак? - запитав я.
- Не вірю в них!..
- Так як я в долю.
- То значить порушили всі
закони знайомства з тобою?..
- Не знаю, можливо і так.
- Та нам уже варто прощатись…
- Не віриш у знаки, потримай ось цей,
Він означає, що я повернуся.
Віддав парасолю й пішов…
Притиснувши до грудей
Вона в мене запитала.
- Це доля що ми розійшлись?..
Я нічого їй не відповів.
Хоча відповідь вона чекала...
Я у потяг сів.
З її очей сльоза.
Така гірка як квітка полину.
А в мене з середини розривала
Прямо у серці - лютая гроза.
Я завагавсь.
Не виглянув в вікно.
Вона образилась.
Взяла печаль за руку.
Пішла вона.
І капала сльоза
І відчувала на плечах розлуку.
Та потяг рушив.
Ще раз оглянулась.
Нема нікого.
І собі пішла.
Та я не витримав...
За мить схопився з місця,
Й на вулиці обійняла гроза.
Я наздогнав.
Покликав.
Обернулась.
Й розплакалась ще дужче.
- От дурна, ходи уже до мене.
Підійшов й її поцілував.
- Ну чому, чому ти не поїхав?
Обійняв її.
Нічого не сказав.
- Ти ж мав поїхати!
Нам доля так судила,
А ти все зіпсував!
- Не треба так. - сказав їй
Обійняв сильніше
- Про долю знав я ще з дитинства.
І перетворював усе на власний лад.
Я грав із нею, гра ця була чиста,
І раптом я у тебе закохавсь.
Доля сказала варто розлучитись.
Її не слухаюсь я кілька літ
Якщо піду, єдине що залишу
Однесеньке малесеньке -"привіт".
Та це із нею вже остання гра.
Їй шах і мат поставив,
Вийшов в дамки...
Виходжу з гри бо ти уже моя.
Ти нагорода за ці кілька років.
Ох і довго я тебе шукав...
- А як загубиш?
- То мільярди кроків я ступлю
на кожному з світів,
І тобі маленька обіцяю,
Хоч потрачу тисячі життів,
я тебе обов’язково віднайду.
Адже кращої за тебе не знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585999
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Ти творча людина у мріях живеш,
наступна година для тебе без меж,
ти пишеш і пишеш новий свій роман,
як вранці над містом розлігся туман.
Як хтось на світанку за кавой не спить,
як десь у Карпатах ѓірська річка бурлить,
як пишуть письменники твори свої,
а ти відчуваєш це в повній тиші.
Ти пишеш про дівчини сукню нову,
ти пишеш як я в почуттях вся тону,
ти пишеш, бо знаєш про те майже все..
Та ти відчуваєш, що все це твоє.
Ти пишеш про Тору та десь про Коран,
ти знаєш кохання не йде на таран.
Ти віриш у світлі в житті почуття,
напишеш у книзі свої відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670067
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Ковток повітря в височині
і місто наче вдалечині.
Розправив руки немов крила
в житті підняв нові вітрила.
Повітря свіжого ковток
і мозок розриває ток.
Ідей нових стрімкий поток
зриває з серця кодовий замок.
Чистий аркуш знов почавши,
старі шаблони помінявши,
новим думкам надавши волю,
ти сам будуєш свою долю.
Будуєш сам себе нового.
Повір, немає більш такого!
Привівши в спокій все в душі
здобудеш рівновагу ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670068
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
корабли рассвета где-то,
слышишь лето?
чуть заметна
на стене изнанкой света
тень от времени,
след ветра -
день внесённый в циклы жизни,
все, кто вышел -
смотрят извне
сохранив секрет создания
для историй
без названия
мир рожден в движении быстром
видишь берег? -
остров смысла,
сквозь течение навстречу.
вновь за плечи
рухнет вечер
сон к затылку прикоснётся
стынет в красках
образ солнца
умирая постепенно,
позабыто всё,
что тленно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669743
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Святкуємо День захисту дітей:
На площах міст – видовища, розваги,
Солодкі обіцянки VIP-гостей,
У магазинах іграшок – аншлаги.
Говоримо про ніжність і добро,
Про радісне дитинство і щасливе,
А поряд… На візку… Біди тавро…
Знеболене… Забуте… Сиротливе…
А у лікарнях тисячі малят
В страшенних муках тихо помирають…
Повіки їх дорослих оченят
З сльозами янголята закривають…
Вони летять до Господа, у Рай,
Бо коштів не було в батьків на ліки,
Бо мільйонером владний став шахрай,
Бо правлять бал хапуги і базіки!
Бо в держимордів совісті нема –
Тому й нема бюджету на дитинство!
Зате себе лікує задарма,
З державного корита, панське свинство!
А ми, проте, байдуже мовчимо
Допоки лихо долю не зламало?
Й волочимо ганебне це ярмо,
Неначе всім нам розум відібрало…
Святкуємо День захисту дітей… Кіндрат & Корінь. 01.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669726
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
А ЧТО МЕНЯЕТ....
ВОЗРАСТ.....
ИЛИ РОСТ...???????
КРЕСТЫ ЦЕРКВЕЙ....
И ЛУНЫ МИНАРЕТОВ....????
У КАЖДОГО...
ЕСТЬ СОБСТВЕННЫЙ ВОПРОС....
И ТАКЖЕ НЕТУ....
ПРАВИЛЬНЫХ ОТВЕТОВ....
И КАЖДЫЙ...
В СВОИХ ПОМЫСЛАХ....
ГРЕШОН....
ПРЕЛЮБОДЕЙСТВУЯ....
ОТ ЗАВИСТИ....
И В ЛЕСТИ...
И ДУМАЯ
ЧТО ОН вЕЛИК....
Смешон...
А Он...
ПРОСТИЛ...
нам...
ВСЁ...
НО ЛИШЬ....
ДО...
СМЕРТИ.
*****Айрені Квітка - перевод на английский
- А ЧТО МЕНЯЕТ ВОЗРАСТ… ИЛИ РОСТ???
- The height…the age…what does it change?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734078
*****Любов Вакуленко - переспів
- А ЧТО МЕНЯЕТ ВОЗРАСТ… ИЛИ РОСТ???
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711402
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669723
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Знову кава...
І ти...
У думках
Солодко-гірко-біло!
Серденько-сонце
Несу у руках...
Тобі!
Невпевнено та...
Несміло.
Що з ним робитимеш,
Коли каву питимеш?!
Дмухнеш,
Щоб яскраво горіло,
Чи в каву вмокатимеш,
Чи ніжно триматимеш
Щоби долоні гріло?
Моє сонце заходить
В твоє вікно...
Топиться в каві незримо.
Перед очами усе
Попливло...
Кава і ти...
ГОРІМО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669729
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
Весь час нам кажуть: час — лікує,
А лікарі, - лиш помагають.
І Бог говорить, тим, хто чує,
Всім іншим — мовчки пробачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669709
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
У світі брудом повному,
Де зрада, біль, без каяття.
Жила собі маленька особистість,
Яка уміла вірити, любити й пробачати....
У світі де люди прагнули лише багатства
Які хотіли хліба і видовищ.
Зробили боляче маленькій особистості
Яка пробачила із часом їх...
Коли у світ до грішних тих людей
Прийшов старий із крилами,
Вони хотіли на ньому збагатитися,
І в старий курник, закрили ангела того.
У тому світі люди бездуховні,
Не вміли чесно говорити правду.
І ту маленьку особистість
Хотіли знищити або зробити схожою на себе
Але вона стояла мужньо до останнього.
Вона любила, вірила та пробачила,
Хоч іноді було для неї тяжко це робити,
Але вона боролася за віру у найкраще.
Коли усі було стояли проти особистості і ангела
Вони відчули божу кару,
Та дощ ішов неначе при Біблійному потопі,
А особистість з ангелом лише могли поспівчувати.
І дощ, що дуже довго йшов,
Зумів весь бруд із люду змити,
І всі вони нарешті зрозуміли істину,
Що для дорослих жити, потрібно вчитися в дитини.
© 23 квітня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669705
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Та соловей вже не щебече,
не стигне зоряна ожина.
Вона сидить все кожен вечір,
немов та ранняя пташина.
Вона не знає все, й куди
та поведе її дорога.
Ти зупинись і не спіши,
та залиши у серці Бога.
А соловей ще не щебече,
не встигне зоряна ожина.
Вона сидить вже кожен вечір,
Вона сидить вже кожен вечір,
і міцно стиснувши плечима.
І забирає свої речі,
назад стежини вже немає.
Та зачиняє дім надвечір,
та зачиняє дім надвечір,
а ключ лишає під дверима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669732
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
У танці змореного сонця,
В обіймах чарівних Карпат,
Стоїть дівчина край віконця
І чує гучний спів гармат.
Співають люди у окопах,
Із піснею біжать у бій,
За свою землю, за свободу,
За своїх любих матерів!
Здобули смертю собі славу,
Хоча й не прагнули її.
Поставили життя на карту,
Щоб були вільні їх сини.
І чорним небо затягнулось,
І впало проливним дощем,
І стало любо, досить любо!
То плакав Бог, гірким плачем.
І буде сонце у кінці
Світити піснею для них,
Горіти спомином за всіх,
Хто не продав братів своїх.
І падуть в полі вороги,
Немов підкошені снопи,
А пісня слави на віки
Лунатиме...
А в голові стоять думки...
І бачать сни вони...
Вони...
Ті, що сплять...
12 жовтня, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494989
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 01.06.2016
[b]Час пити мате,
Брате, й забути
Про перипетії усі.
Гітара і море, пісок і багаття –
Найліпше на всій Землі.[/b]
Птахи прилітають на місця, де розтануть
Серця і глибокі гріхи.
Вода змиє нафту, а бомби іржаві
Розтануть в обіймах трави.
І лине у простір із диким вітром
Дзвінка мелодія струн.
Дерева укриті квітковим намистом
Шепочуть до теплих лагун.
Най пісня лунає, транкіла триває
І сонце так ясно світи.
А жербу в поронго вода огортає,
Як море вмиває сліди.
[b]Час пити мате,
Брате, й забути
Про перипетії усі.
Гітара і море, пісок і багаття –
Найліпше на всій Землі.[/b]
https://soundcloud.com/88dnomaid/chas-pyty-mate
24-25 січня 2015 року
© Дмитро Сич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669690
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Був гарний день,
І неймовірний захід сонця
І люди всі відпочивали.
Ніщо біди не віщувало...
І вибух стався у ночі
І все померло навкруги.
І атоми злетіли в небо
І все покрилося туманом
Зазвичай атоми єдині, неподільні
А тут вони злетіли в небо
І рознеслись по всьому світу
полоній, радій, бісмут і уран
Лиш зона та відчуження
де зараз тиша, спокій, без людей
Природа бореться за існування
Від радіації - четвертого реактора
Пройшло вже тридцять років,
А люди пам'ятають двадцять шосте квітня
Коли в ночі зірвався той реактор
А людям ніхто нічого не казав
Лиш зрозуміли все коли
Вже сотні тисячі померло
А може й більше?
Хто там знає правду?
Лиш зрозуміли все тоді
Коли усе покрилось чорним димом
Коли на п'ятий день радіаційний дощ пішов
І оголосили те, що вже не чули від війни
Настала евакуація, але
Але була одна проблема
Усі вже люди що були
Вони просякли радіацією
А зараз місто Прип'ять
Стоїть, пустіє без людей
У зелені дерев й лісів
Серед тієї радіації
© 26 квітня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669703
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Давай соединим свои пути
В один... Хоть между нами и расстояние ...
И будем вместе по нему идти
Пройдя все испытания...
Давай мы будем вместе быть
В любви, спокойствии, доверьи...
Я обещаю рядом быть
В минуту трудную, поверь мне.
Давай, мы будем лучше всех,
И зависть, пусть других берёт
Что между нами нету грусти, только смех,
А у других наоборот...
Давай всё поровну делить:
Грусть, радость, слёзы, смех...
Пообещай меня любить, -
И я навек стану твоим... При всех...
Давай мы будем всем примером,
И пусть никто нас не розлучит...
Я напишу на небе мелом
Как я люблю тебя, и тучи
Грустные не смогут,
Стереть всё то что напишу.
И стоя под закатом солнца
Я наконец в тебя спрошу, -
"Мы будем вместе или нет?
Скажи, Ириша, ты согласна?
Прошу, дай мне сейчас ответ...
И пусть, в нас будет всё прекрасно"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442682
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 30.05.2016
Я романтик. Я художник слова.
Мої фарби - то твоя краса.
Намалюю тебе, загадкову,
Таку нiжну, немов небеса.
Намалюю, тебе я зiрочкой,
Що сяє в рожевiй iмлi.
Я поет, а ти моя збiрочка,
Ти вiдрада моя на землi.
Намалюю тебе я сонечком,
Ти мiй птах, що зоветься Променем.
Доторкнися до мене крилечком,
Поцiлуй, поцiлунком вОгненим.
Намалюю тебе я зорями,
I ти вкажеш вночi дорогу.
Я бродитиму десь.. горами,
А ти поруч.. Навiть й в негоду..
Намалюю тебе вiтерцем,
Нiжним, теплим, коханим.
Ти для мене, будеш взiрцем,
Еталоном краси невблаганним.
Намалюю тебе я Мавкою,
Ти заманиш мене у полон.
Поведеш за собою стежкою,
У свiй лiс, мiж дерев колон.
Заведеш, посмiхнешся лукаво,
Пiдiйдеш у притул.. Поцiлуєш,
Обiймеш i прошепчиш ласкаво:
"Не пущу. Ти для мене iснуєш.. "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555751
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.05.2016
[i]Спмнися світе хоч на мить,
послухай мантру проводів -
таких простих родючих слів,
від них довкола завеснить.
Йому не треба вже нічого ?
Німий оскал тривоги днів
вже не одного погубив,
посіяв міжлюдську облогу.
Коли епоху гроші з"їли,
поети мабуть не потрібні,
а рими наче струни срібні
для серця совістю дзвеніли..[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659122
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
(Етюд)
Божественно квітують абрикоси!
Душа - в полоні сяючого дива…
Щороку цей сюрприз весна підносить,
А звикнути до нього не можливо!
09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658453
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
***
Коли згасає вуличний ліхтар,
оливу доливає - жовте світло,
а ранок свіжий вибрався на старт,-
свої ховаю я відьмацькі мітли.
Я ними бавилася всю коротку ніч:
літала понад містом ошаліло.
Мітла - це річ, а не якийсь там кітч,
а жінка на мітлі - граційна тілом!
Летиш собі і думаєш про все.
Про те, що скоро літо і відпустка.
Що час летить. Летить! А не повзе.
І поспіх цей вимотує до пустки.
А ще я заглядалася на птиць.
Я їх не бачила, та вгадувала гнізда.
Я так за них боялася, щоб ниць
вони не впали на шляхи, де їздять.
Та ось і прокидаються птахи,
запурхали мелодії весняно...
Ховаю мітли, як свої страхи.
Вмикаю чайник: все іде за планом.
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657991
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016
***
Коли згасає вуличний ліхтар,
оливу доливає - жовте світло,
а ранок свіжий вибрався на старт,-
свої ховаю я відьмацькі мітли.
Я ними бавилася всю коротку ніч:
літала понад містом ошаліло.
Мітла - це річ, а не якийсь там кітч,
а жінка на мітлі - граційна тілом!
Летиш собі і думаєш про все.
Про те, що скоро літо і відпустка.
Що час летить. Летить! А не повзе.
І поспіх цей вимотує до пустки.
А ще я заглядалася на птиць.
Я їх не бачила, та вгадувала гнізда.
Я так за них боялася, щоб ниць
вони не впали на шляхи, де їздять.
Та ось і прокидаються птахи,
запурхали мелодії весняно...
Ховаю мітли, як свої страхи.
Вмикаю чайник: все іде за планом.
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657991
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
Прислухайся,до внутрішнього голосу,
в форматі mp3.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657371
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Незнаю.... Кожному своє...
А я лиш бажаю, щоб не сам,
а вона відчинила мені двері,
й ступити на поріг своєї оселі.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Для тебе- квітів, і не завжди щоб
було це на свято, а так, в простий
буденний день... Лиш би щиро і від
душі... Не потрібно їх багато.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
А нам би лиш почути ніжне дитяче
"мама" чи "тато"... Для щасття не
потрібно багато...
Ти приготуєш мені вечерю, а я тобі
вранці кави або чаю. А знаєш, це
дуже приємно читати твоє повідомлення
в якому пише "чекаю"...
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
А нам би теплих обіймів, і разом заснути.
Нам би часу побільше, щоб поруч бути.
Поговорити від душі, і разом про усе забути.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Знаєш, а я тебе кохаю... і ти мене, я теж
це знаю. І вірність- головне в житті для нас!
Щоб завжди була підтримка, і вміння змовчати
в момент незгоди... В цьому житті залежить
все від нас, а не від інших, чи погоди...
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Мені б лиш друга... якого зватиму братом.
Тобі- подругу, яка сестрою буде.
Яка не покине у хвилину важку, яка не забуде.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Аби батьки були здорові. Аби бавили внучат.
Аби пишалися нами- своїми дочками й синами.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Наше щасття- це наші дії, наші думки і наші мрії.
Наше щасття- це він чи вона, і гаряче,
безмежне кохання, яке п'янкіше вина...
"А що тобі потрібно для щасття?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657232
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Коли очі солоні не від сліз
І навколо лиш лагідні хвилі,
Забуваєш легко, що так не скрізь.
Загортаєшся у стяги білі.
Коли сміх переповнює простір,
День солодший солодкої вати,
Як прийняти, що зараз там обстріл.
Замість гальки збирають снаряди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657393
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Вже завтра білет на потяг куплю,
І до обіду,напевно,буду у Львові.
Знав би ти,як сильно тебе я люблю
Та нажаль,розвела нас доля..
Але я всеодно,хочу міцно тебе обійняти,
Як тоді (пам'ятаєш?) уперше..
Губи твої,насолодші,знову поцілувати,
Ти головне погано говори поменше.
Не засмучуй мене болю словами,
Можеш (хоча я б цього не хотіла) просто мовчати,
Щоб не зламати щей те,що залишилось між нами.
Те,що так легко і водночас не просто зламати.
Запроси мене на чашку теплої Львівської кави,
Можеш перший почати розмову..
Розкажи про пригоди красуні лісової мави,
Хочу слухати тебе знову і знову.
Розкажи про фільми переглянуті тобою,
Про те,як мріяв мене ще раз побачити,
Подивитися щось про любов зі мною,
І не кажи лише: "Бувай,все втрачено".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456391
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 23.03.2016
В її очах жіноче розуміння,
Упевненість в майбутній день
Моє теперішнє спасіння,
Мрії сповнені натхнень.
Волосся, наче житнє поле,
Обвіяне барвистим цвітом
І пахне свіжим морем,
Як миролюбним, ніжним світом
Обличчя в неї, як роса,
Налита барвами ясними
Прозора від народження вода
Зелена нива, квітами рясними.
Душа та совість, як кришталь
Міцний, славетний силой
У цьому вся його мораль
Триматись гідно, правдой, вірой!
Життя її просте, свободне
Без зайвих втрат та таємниць
Воно своє і тільки модне,
Не купиш в жодній із крамниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653166
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016
Він вириває з корінням частину її,
Ту частину, що любить писати,
І вона поступово забуває Іншого, колишнього,
З ким мала так багато, що якби й дуже хотіла не могла би всього пригадати.
Стирає з пам’яті рідні очі, рухи,
Погляди, і запахи спільних ночей.
Відпускає на волю всіх химерних створінь,
яких вони разом начаклували, коли ще мали чари.
І годували, доки була сила й наснага.
Вона одночасно вміє любити лише одного чоловіка,
Навіть якщо «одночасно» триває менше хвилини,
Вона на той час втрачає ниточку до Іншої своєї половини.
А коли половини немає поруч так довго,
що здається, навіть, час вже забув про вас,
Вона тихенько збирає в свою шкатулку всі шкорлупки, крихти, недопалки Їхнього разом,
І, вдивляючись в зелені очі свого сьогодні,
вона малює Його штрихами назовні.
Місця, де він пройшов, дрібниці, які зауважив,
слова, які не сказав, але певно б зважив.
Слухаючи дихання цього чоловіка, фільтруючи його рухи,
Єдине, що вона може без жалю – то спати.
Й у своїх снах щораз проживати
вбиту частину спогадів, стерту частину записів, секунди часу й миттєвості баченого,
без яких її зеленооке сьогодні втрачає будь-яке значення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651566
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Сьогодні сонячно і небо без дощів
Життя продовжується, все в своєму ритмі
Але це тут, а там гримлять бої
І зовсім інші долі алгоритми,
Так - так, я знаю, знову про війну
І може хтось не хоче навіть чути
Та поки ми хоронимо синів
Не маєм права ні на мить збути,
Коли тут сонячно, то там гримлять бої,
Дощами з Градів накриває землю
Там наші хлопці зараз на війні,
Щоб тут над нами було мирне небо
Всі молитви́ до Бога, до небес,
Щоб він почув, щоб люди схаменулись,
Щоб припинили ту страшну війну
Щоб всі живі додому повернулись,
І знаєте, бракує навіть слів,
Щоб пояснити все, що відчуваю
Я дякую за небо без дощів
Всім тим, хто Україну захищає!
Автор: Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651065
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
- Яка година?
- Без п'яти хвилин весна!
- Весна, Ви кажете?
- Я впевнена у цьому!
Вже з вирію птахи спішать додому,
І пісня їх лунає голосна!
- Про що ж ця пісня?
- Про початок дня!
Дня, що несе весну нам і надію!
- А я почути пісню цю зумію?
- Звичайно! Бо дзвенить над світом пісня ця!
- Хто стукає у шибку?
- Це весна!
Вона стоїть вже на твоїм порозі!
А ти тримаєш двері й серце досі
Зачиненими! Як зайде вона?!
Всміхнися, крок зроби назустріч їй!
Захоплюйся красою чарівною!..
Із Ратуші долине дзвонів бій...
Годинники звіряймо за весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651055
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
Коли весь світ стає для тебе катом,
(Таким великим, лютим, бородатим)
Що ще звіриним поглядом на тебе позира
Та, крок за кроком, тихо наближається.
Така у нього тиха, ледь відчутно жахаюча хода...
Така, що навіть сам він, бува, її жахається.
І тут ти бачиш погляд цей звіриний,
Він ріже душу дужче сотні гільйотин по шиї;
Тоді ти й розумієш, що все тут вже проплачено…
І цьому кату заплатили! Робота є – головоріз…
Збагни, що світ, – він не ховається за маскою,
Та його погляд холодніший, ніж холодний ніж.
Зі світом розплачуються поразкою,
А з катом грішми… Ну, а ти – борись,
Щоб не злякатись тіні власної!
Ти кат собі, тому і світ для тебе – лютий кривдник.
Та він не винен, що сам став катом у твоїх очах...
І не кажи, що йому інші заплатили, скинулись по гривні,
Коли з кишені власної ти першим дав йому мідяк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647174
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Не місяці – роки пройшли –
Ми стали до війни звикати…
Хай вибачать нам без вини
Загиблі в цій війні солдати.
Ми витрачаєм марно час:
Війна – то смерть, то не забава.
Я хочу, щоби кожен раз
Стрічали їх: «Героям слава!»
"Не слід звикати до війни!" -
Попереджають знов герої,
І закликають кіборги
До вічної між нас любові.
В буденнім хаосі життя,
В брехні, що ллється без упину,
Не заколисуйте чуття
Тривоги за свою країну.
Не слід звикати до війни:
«Смерть ворогам – героям слава!»
Бо варварів лише вони
Розчавлять разом з їх тираном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647134
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Болить мені вогнем болить
І мучить, і пече мене
Ваша Україна нещасна.
Я кажу вона вже моя
Не заперечую я тепер це.
Мені набридло ходити і посміхатися
Людям в вічі брихливо
Набридло бути егоїстом,
До болю набридло бути ним.
Ще вчора я був пофігістом,
І жорстоким, і холодним
Циніком бездушним,
Який клав на все
Велику купу байдужості своєї.
А сьогодні вранці мені раптом заболіло,
Як митцеві заболіло гіркотою в серці:
Мій народ, моя Україна, світ люди
Впялися ножем вічної муки в душу мені.
Тепер я визнаю, і не мовчу,
Про те, що болить мені людоньки болить
Не маю я змоги цього терпіти,
Не маю я сили знисти цю рану.
Що сушить і палить мене
Заганяючи у вічай.
Не можу, не хочу я ходити
Крити в собі цей вогонь розпуки,
Який ятриться пеклом в мені
Виносячи мозок з голови
Роблячи мене майже боживільним.
Від цього не втечеш ніколи
Ніяким маршутом роздоріж
Нема раю на землі не буде
Нема місця, щоб заглушити сумліня
Його голос ядучий правдивий.
Мене розриває це горе
На вічність секунд
Мені, як митцеві не можливо терпіти
Біль світового маштабу,
Хоча знаючи, що як митцеві
Мені це реально болить,
А як на рахунок людини,
Чи людська душа?
Витирпить такий біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647135
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Якщо ти боїшся мене – то дарма,
Бо я із моральних хіпі,
Ненавиджу сірість посеред дня
У дощовому моєму сіті…
Якщо ти лякаєш мене – то дарма,
Бо я із наляканих доста,
Вже наперед покидало життя,
І навчило усього вдосталь…
Якщо ти покинеш мене – то дарма,
Бо я із знецінених в небі,
Назад вже ніколи не верне вода,
А я можу ще бути в потребі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403905
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 26.02.2016
Я літаю з тобою супроти земного тяжіння
І нехай замість крил маю лиш дві маленькі руки,
Я піду за тобою без всякого того сумління,
На зло всім пересудам, що плетуть у кутку павуки.
Я не бачу нічого, лишень твої очі зі мною,
В них живе весь мій світ, відзеркалення моїх надій,
Від моєї любові до тебе — земля стала вже затісною,
Ти мій спутник усюди й учасник життєвих подій.
Я літаю з тобою, бо серце моє має крила
І відлуння його окриляє все тіло моє,
Я в польоті з тобою підняла всі свої вітрила,
Ми на хвилі одній ловим щастя своє неземне.
Коли погляди наші сплелися в обіймах ночі,
Коли струни душі починають з аккорда одного,
Коли наші тіла до бессоння такі охочі,
Щоб відчути той присмак кохання надміру живого.
Я взлітаю у вись, нехай кажуть що падати буду я довго,
Ти зі мною летиш й не відпустиш моєї руки,
В один одного — ми, й не потрібно нам більше нічого,
Ми закохані люди, а отже, такі диваки.
02.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646606
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
От шума дикого мотора,
Ты забываешь, что живешь лишь раз.
Такая длинная дорога
Все время тянет, каждый час.
Под ощущением свободы
Взлетаешь ты на небеса.
Тебя манила только скорость.
Окончен путь. Дорога та пуста…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645457
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Вона сиділа навпроти мене у кімнаті,
І поглядом своїм в мені шукала тишу.
Але не бачила бо на правду не крилаті,
Та все що від її отримав там й залишу.
Вона здалось хотіла щось мені сказати,
Та все ніяк в собі відвагу не знайшла.
Не знаю й досі скільки, ще мені чекати,
Від тоді як вона прийшовши до мене пішла.
Вона усе сиділа і мовчала дуже тихо,
Так тихо, що не чув я навіть її дихання...
Мені було на все байдуже. навіть лихо
В той час не могло убити моє сподівання.
На що ж все сподівався я не знаю досі,
Навіть й досі це питання в мені не зникає...
Не зникне ні в цій ні у іншій майбутній епосі.
Знайшовши відповіді, щось ніяк не замовкає...
Бо поглядом своїм в мені шукала німу тишу.
Тому, що сиділа навпроти мене у кімнаті.
Не треба їй мовчати німотою яку я не залишу,
Бо із нею на відвертості не такі вже й багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626994
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 17.02.2016
Сиділа ти у себе при вікні,
І погляд той, чомусь ховала в дощ.
А я лежав у цинковій труні.
І знав що більш не спробую твій борщ.
Не знала ти, що я вже не живий.
Не знала, бо тобі я не сказав.
Я не признався як приходив в сні.
В сні, де хустиночку тобі подарував.
Хустинку ту, що ти дала мені,
Щоб на війні вона мене оберігала.
Щоб захистила навіть у вогні,
Коли поруч зі мною бомба рвала…
Зараз лижу тут й згадую свій двір.
Ту рідну хату у якій ти колисала
Мене малого коли вечір сутенів.
І колискову ту, що ти мені співала.
Я не забуду вас повіки, мамо…
Я не забуду будучи в раю.
Я вас кохатиму точнісінько так само,
Як ви мене кохали... Це я знаю…
Пробачте, мамо, що пішов так рано.
Пробачте, що раніше не сказав,
Те, що без вас на чужині погано.
Хоча про це я дуже добре знав…
Багато вам я не устиг сказати…
І лиш тепер я серцем зрозумів.
Що нам не можна зараз спати,
Щоб ворог нас здолати не зумів…
Не думайте, що я на зовсім зник.
Я втратив на війні лиш своє тіло.
Тепер на небі Божий я служник.
Не хочу я, щоб серце вам боліло...
З сьогоднішнього дня, я з вами поруч.
Я відвертатиму завжди від вас біду.
З цього моменту, я завжди праворуч.
Я ангел ваш. Вам спокій віднайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531969
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 09.02.2016
На майбутнє ми маємо плани,
І живемо рахуючи дні.
Все своє віддаємо коханим,
Та марнуєм роки молоді.
Маєм право на голос свій власний,
Але підчиняємся праву чужих.
Знаєм наші закони небесні,
Та за сказане будем тужить .
Покарання за чесність та гідність,
Та приниження за доброту,
Похвалу висуваєм негіднику,
Не доводимо свою правоту.
То ми молимось Богу і хрестемся,
Потім діємо всупереч тому,
Що написано в Біблії. Й пестимся.
А ще гріше - здіймаєм війну .
Хм.. Порожні.. І душі занедбані.
Невблаганні та просто дурні.
Навіть жити чи ні ми не впевнені,
А вбивають нас долі сумні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641334
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
А в повітрі вже пахне димиом,
А в повітрі вже Осінь живе,
І в природі затепленим сумом,
Хризантема ще лиш зацвіте.
Уже сонце стає холоднішим,
Уже листя жовтіє без меж,
Дні стають все коротші й коротші,
Завтра Літо піде усе ж.
Знову дощ на світанку розбудить,
Вітер листя запросить на вальс,
Затуманений ліс ввійде в душу,
Забере у полон всю печаль.
Осінь димом запахне укотре,
Осінь сонцем зігріє ще мить,
І залишить про себе лиш спогад,
Що так терпко у серці дзвенить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641333
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Падали птахи,
і знову летіли у вись.
Вірю у щастя... в те щастя,
що буде колись.
Плакали зорі,
між ними тремтіла і я.
Місяць так смутно
дивився на нас іздаля.
Крони хилились в печалі
до самого дна.
Жити так страшно,
та добре, що я не одна.
В неба не смію
питати-просити "Чому?..."
Тільки схилюсь
і помолюся тихо Йому.
Виють вовками самотніми
дико вірші.
П'ю по краплині
розпуку гірку із душі.
Що говорити, як слів
зовсім мало в цю мить?
Слухаю тільки,
як в грудях щось тихо щемить.
Якось байдуже на все це
поглядує час.
Що нам та вічність?...
І що їй...
що їй до всіх нас?
05.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641343
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016
Я хочу Вам подарувати зорі,
Принишклі, таємниче-голубі.
А ще світанки напівсонно-хворі
І радість, замасковану в журбі.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Їх дикий, недосяжний оксамит;
Веселку в ароматному озоні
І почуттів нестримний апетит.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Замріяні, великі і малі,
Що час від часу, загубивши корінь,
З бажанням Вашим линуть до землі.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Їх золотаво-місячний вінок;
Хмаринки зачудовано-прозорі
І ночі дозріваюче вино.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Великий пломеніючий букет,
Як світло нас єднаючих історій,
Як поцілунку дихання палке.
Шукаю шлях в смарагдовому морі,
В сузір’ях розчиняючи журбу.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Щоб подарунок неповторним був.
© Copyright: Ирина Визняк, 2016
Свидетельство о публикации №116020411960
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641270
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Будь обережна з його очима, дівчино.
А надто, як вночі вкладатимешся спати.
Остерігайся мріями торкатись відчаю.
Літати там, де бачать сни аеростати.
Бо що вбереш, те будеш вічність забувати.
Його забути – припинити існувати.
Ти загорнися у м’які прозорі шати.
Най лиш вони, а не думки будуть зім’яті.
Най тільки усмішки всі сонячні, крилаті
Твоє обличчя стануть зранку цілувати.
А посмішки отруєні та гіркуваті
Злітатимуть із уст, аби ущент згорати.
Будь обережна, дівчино, з його очима.
Як забажаєш їхню глибину пізнати,
Утримайся від небезпеки. Є причина:
В один лиш бік вони спроможні пропускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640535
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Уже ничто не важно, по этому не страшно,
уже без психов тихонько проживаешь жизнь.
Когда хреново ты смеешься, а хорошо - забываешь о плохом.
В глаза смотреть не забываешь, на дно ныряешь, но себя не понимаешь.
Рассудительность теряешь, родных пугаешь
и с каждым днем вздыхаешь, но обещаешь - я буду с вами.
Уже ничто не важно, по этому не страшно.
Любовь бывает и до тла сгорает, но ты же остаешься.
В душе печаль разгонит ветер, а в голове прекрасная погода.
А сердце будет биться, движок не станет, найдется мастер - смажет раны.
Уже ничто не важно, по этому не страшно.
Ты только жди, а нет терпенья - позвони, кому душа угодна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634429
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Я кохаю тебе до нестями...
Ти пробач. Наче тінь на зап*ястях
Я зникаю... Вогонь, що між нами -
Він тобі не приносить щастя.
А для мене єдина втіха-
Твої очі аби горіли,
Щоб сміялася тихо-тихо...
Але щось ми не так зробили...
Я іду. Я програв цю битву...
Обладунки спалю назавжди.
Цей твій погляд - по серцю бритва.
Ти пробач, я кохаю. Справді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634447
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Мені подарувало тебе життя!
Чому ж ти хочеш себе забрати?
Ми робим маленьки вчинки-помилки...
Після них буде важко велике майбутне...
Для нас повернути назад...
©Борисенко А.
05.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633730
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Бо час тебе на шматки шматує, безбожно ріже
І ти не втечеш із дому кудись далеко
Осінь надворі, а значить всі рани свіжі
Прийшов листопад, а значить не буде легко.
Бо час тебе навпіл і по кутках кімнати
Втикаєш навушники, але це не допоможе
Недавно був червень, де ти змогла покохати
Тепер лиш шкодуєш і просиш забути, Боже.
Бо час тебе не лікує, не хоче й чути
Ти ходиш по краю, мить і таки зірвешся
Не розумієш, чому не виходить забути
І кожна думка про нього як тільки нап'єшся.
Бо час тут безсилий, мовчки тепер піде
Ти ж повіриш, що з понеділка у тебе все буде
А насправді, ти або є, або немає ніде
Вдруге ті ж граблі. Він тепер не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627958
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Я не хочу твоей любви,
Мне не нужны твои объятья.
Я просто жажду тишины,
Я просто жду немного счастья.
Мне чуждо все твое тепло,
И все слова твои пустые,
Лишь сердце судорогой свело,
Когда ты стал чуть-чуть роднее.
Я не желаю твоих взглядов,
Твоя улыбка лишь мираж.
Ты можешь быть со мною рядом,
Но мне ты сердце не отдашь.
Мне безразличны поцелуи,
Прикосновенья твоих рук...
Тебя я в мыслях не рисую,
И голос твой, как пустой звук.
Я не нуждаюсь в пониманье,
Твои советы не нужны...
Поддержка, нежность и вниманье
Тебе со мной не суждены.
Я не хочу твоей заботы,
И твоя верность не важна.
Я провожу с тобой субботы,
Но знаю точно - не нужна.
Ты не поймешь моей печали,
И не разделишь моих слез...
Я не свяжу тебя с мечтами -
Не станешь частью мох грез.
Я не хочу твоей любви...
Я и сама любить не в силах...
Но мы проводим вместе дни,
И строим из себя любимых.
03.04.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627486
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Коли мої вуста торкаються твоїх повік..-
Наступає ніч..
Ти радієш, ховаючи посмішку між білими ріками
Любові...
Прошу любові шепоче внутрішній голос
Спускаючись хребтами до самих низів
Джерело...
Крізь пітьму пересуваючись з заходу на схід,
Переплітаються дикі лози
Не заплутуй мене будь ласка
Я й так помру..
Я не дихаю..
шматочок за шматочком язички вогню обпікають легегі
підійми мене вище! вище неба!
зорі світять в небеснім просторі
у безодню до самого дна
корабельщик занурений в морі
пише епос на тему "одна"
одна зірка під назвою сонце
сколихнула підірваний світ
впала в келих нірваною в донце
ростопила куточками лід
Перестань шепотіти не треба
Вранці вранці розкажеш усе
Твої вії лоскочуть а в тебе?
Тебе також лавина несе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627519
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Я улыбку твою полюбил за износ,
Потому что с неё каждый раз передоз.
От фатальности всех ощущений безумств
Пригубить эту ауру хочется с уст,
Слиться в целое с пары различных существ.
Если ты согласишься, то пройден мой тест.
У фрактальной обители вечного дня
В ряд фрагментов бы встала и наша семья.
Компромисс, в субъективности двух идиом,
Нам найдёт для зачатия нужный роддом.
Нам найдётся заняться чем в этом пути,
Ведь сюжет отношений возник чтоб спасти
Наш набор хромосом, доживающих век,
Так как смертен в отдельности и человек,
Но бессмертна любовь всем дающая шанс
Просто из доброты, ради жизни, в аванс.
-
Сергей Прилуцкий, Алатырь, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627149
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
[b][i][color="#002bff"]Я дозволяю собі гріти душу,
Біля твоїх , ледь недомовлених думок...
А коли б все сказав...,(зізнатись мушу)
Згорілаб вщент - мене б вже не було.
Все ще живу , ношу завжди з собою,
Як цінний дар , а може оберіг:
"Все буде добре!" - сказане тобою.
Й прошу ВСЕВИШНЬОГО , щоби тебе беріг.
Хай збереже повік , душа моя,
Дарунок , яким варто дорожити-
Твої слова : "А як без тебе я ? "
Заради цього варто...й буду жити .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626086
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Я запалюю свічку в своєму вікні,
Я запалюю пам’ять про чорнії дні.
Коли неньку мою примусили мовчати
У голодному сні…То тепер ми кричати
Будем, люди,щоби не замовкнути знову ,
Щоби ворог і в пеклі почув нашу мову….
Мову тих мільйонів невинних,холодних,
Що у праці і поті вмирали голодні...
І дітей тих,що ссали груди мате́рів мертвих ,
Хто за свою державу приніс себе в жертву.
Україна, як кістка впопере́к горла стала,
Чом так нас не злюбила «братерська» держава»?
Споконвіку гнобили ,ярмо надягали,
Геноцидом не знищили,хоч намагались.
Україна не здала козацького роду,
Ворогам у підніжжя не склала угоду.
А вони причаїлись , через вісім десятків
Знову крові напились від «братерської» схватки.
Та не знищить народу ,що у волі вродився,
Хоч із крові і голоду він відродився.
Начувайтеся, виродки, роду Іуди,
Не забудуть про вас покоління усюди.
Ми кайдани порвемо і голоду досвід
Стане нам оберегом …І Гідності осінь
Не забудем ніколи,як Вкраїна вмирала,
Як топталися злидні по її рваних ранах…
[b]Тож запалимо свічку[/b] за тих,що боролись
Із голодом чорним,берегли свою совість.
Не зреклися держави,зберегли свою гідність,
А сьогодні ми знову в боротьбі - вже за єдність.
[b]Тож запалимо свічку [/b]за Героїв Майдану,
І за тих,що за волю з окопів не встануть...
Хай погасне війна від вогню [color="#ff9900"]Милосердя,[/color]
І зігрієм теплом душі тих,хто на небі.
27.11.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624429
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2015
Ветки онемели - листья сбросили,
повисли в одинокой тоске.
Дождем обрастают и осенью
на им жизнью выданном земли куске.
Пускают все глубже в небо
корни своих сомнений,
надеясь на то, что с тленом
обретут Свободы забвенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623183
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Мрії про спокій, а насправді – пустка…
Нема нічого, наче не було.
Великим тромбом вліз у горло згусток
І від знемоги щелепи звело.
Ні слова, ні півслова і без крику,
Хоч прагла крику зранена душа…
Кричало серце в пустоту велику,
А розум з серцем в спокій вирушав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622718
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
Заглянь в цей світ...де дикі маки квітнуть...
Де в плавнім ритмі вже не можна вальсувать.
Там стільки сонця...лиш би не осліпнуть.
Чи тайну світла прагнеш ти впізнать?
Там розмаїття кольорів гарячих...
І розлетілись в дрізки зайчики-вогні,
Колібрі п'ють нектар в садах висячих...
Скажи: "Ти бачиш сю ілюзію, чи ні?"
Там павичі барвисті чинно бродять,
А квіти...квіти...у мозаїці ясній,
Чарує очі дивна осолода,
Ти певне думаєш, що я фарбую сни?..
О, якби я хотіла малювати
Поверху темних кольорів сього буття...
Із орхідей нектаром приправляти
Весь брудно-журний тон туманностей життя.
Замалювала б всю жорстокість світу
У веселково-бурштинові кольори...
Лантани, гіацінти - вічне літо...
Заглянь в цей світ ілюзій...барв і сонця гри....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622654
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Наснишся мені,
наскрізний у серці голод…
Спустошений міст покладу на межу світів…
Де кожен твій подих – Плутона одвічний холод.
І все- таки, снись...
ти ж наснитися так хотів.
Бо хто ми насправді
в рожевому сяйві німбу?
В брутальних руках невагомі квітки орхідей.
Паломники Мекки?... чи гострі уламки лімбу?
Лиш спраглі пілоти
з планети твоїх людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622681
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Не дихай мені на руку
не випробовуй мою силу волі,
я давно сказала, що не хочу
бути з тобою в болі.
Вже давно все минуло,
минуло давно
і байдуже, що було.
Не дихай мені на руку,
не край мені душу.
Я не хочу вірити тілу,
що бореться з розумом
бо все це призведе до гніву.
Розбиті вщент душі
вже чекають своєї ноші.
Не дихай мені на руку
бо я зійду з розуму
Вже ломляться руки від холоду
останнє биття серцевого голоду
я молю тебе
не перетворюй життя моє в муку
не дихай мені на руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621744
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Дививсь на місто я з свого вікна…
У спину меч встромив вечірній холод…
Та через думку, що іде війна
Не ліз у мене сміху п’янкий солод.
Трусилось тіло, по ночах не спав,
Забув про те, що вічність турбувало.
Душа кричала, біль в мені стогнав,
І моє серце дико закричало
«Скажи мені.. скажи мій «старший брате»,
Чому ти на мене прийшов з мечем?
Чому пускаєш ти на мене гради?
Й «рятуєш» серце миротворчим рогачем?
Чи може я тобі поганого зробив?
Скажи мені, коли на мене ти в образі?..
А ти, напевне, захотів собі рабів,
Та й мрієш ти у власному екстазі.
Але скажу тобі я – не радій.
Якщо заснув, прийде пора вставати.
Бо ти не до кінця ще зрозумів,
За смерть синів тобі відповідати.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546926
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 13.11.2015
[u]Ти була ніким,
Як просто ще одна книжка,
Враз ти стала нічим,
Як просто прочитана книжка.
Вже тебе дочитали,
Поставили на поличку,
Згадують тільки по змісту,
Якщо є така звичка.
Так ти була цікава,
Так особлива,без обкладинки і всяких епітетів,
Та тебе дочитали,
Вже остання сторінка закрита,
Тепер візьмуть іншу,ти ж тут не єдина.
Ти думала він на тобі затримається,
Ти помилялася моя мила.
Так,читали тебе в ейфорії,
Така цікава,так особлива,
Без всякої метафорії.
Тебе лиш закинуть,
Як інших прочитаних,
Багато в світі ще інших книжок,
Багато ще непрочитаних.
І як без цієї звички,
Обирати не без обкладинки.
Не знайдуть для тебе вже й навіть хвилини,
Навіщо вже те,що давно закинуте.
З тебе зітруть ще пилини,
Ти як не як ще книжка.
Тепер моя мила просто стій на полиці,
Не забувай свого змісту,
Залиш закладку на якійсь сторніці,
Прочитає тебе можливо хтось інший.[/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620627
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Яка температура тіла і душі?
Вже більше може й 37.
Мрійливий стан,
Душа у небо полетіла,
Все вище й вище,
Втекла земля уже з під ніг.
***
"Гріха нема якщо грішиш у тишині"(с),
Давай ти просто помовчиш,
Температура вище ніж завжди,
Душу мою до неба піднеси,
В обійми солодкі навіки візьми.
***
Тобі чогось не вистачає,
Я це знаю,
Кров по тілі давно вже бурляє.
Температуру ту ж саму тримаємо.
Тобі чогось не вистачає.
***
Скажеш усім що йдеш спати,
Ви навіть не знаєте,
Як тиша над нами знущається.
Тихо й безшумно стало,
Що з нами обома відбувається?
***
Тіло в обіймах,душа полетіла,
Яка температура?
Знову вже збилася.
Яка там година?
Яка вже різниця.
***
З тобою ожили,уже розмовляєм,
Кров по тілі ще досі ганяє,
Знов тихо стало,
Вам це причулось,
Ми ще розмовляємо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620625
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Она растворилась в тумане,
Остался лишь призрачный смех.
В каком-то, наверное, плане,
Уход — это тоже успех.
Она оказалась нечеткой
И память утратила след.
Своей очень смелой походкой
Она разорвала билет,
Билет в невесомое что-то,
Билет в очень радостный сон,
В счастливое бредо-болото
И вечно стихающий стон.
Она растворилась в тумане,
Лишь фразы остались со мной,
Глубокие суры в Коране,
И взгляд у меня за спиной…
Она растоптала мой внятный,
Размеренный, слаженный план.
И этот, столь невероятный,
Момент стал больнее всех ран.
Разорваны в клочья остатки
Былого, простого меня,
Я глупо играл в ее прятки,
Я спал, ее в сердце храня,
Я верил в неясные взгляды,
В смеющийся тон ее слов,
Готов был сжигать баррикады
И верить в пророчество снов,
Я очень хотел, я стремился,
Желал и бежал в никуда,
И, вдруг оступившись, разбился
О брошенное НИКОГДА…
Я встал, отряхнулся, проснулся,
Но, будто подбитый, упал,
Схватился за лоб, улыбнулся,
Похоже, я, все таки, спал…
Но, сердце, по прежнему бьется,
Все веря в растущий туман
И в то, что она улыбнется,
Раскрыв свой игривый обман,
Что скоро прокатится эхом
Ее заражающий смех,
И я, увлеченный успехом
Смету километры помех…
Но тихо… Лишь капли на стенах…
Так осень глотает мой сон,
И что-то горячее в венах
Бежит… И молчит телефон…
Она растворилась в тумане,
Как будто и не было, вмиг…
А я… Я купаюсь в стакане…
Увы, весь мой путь — лишь тупик…
Она растворилась в тумане,
А я позабыл даже взгляд.
В каком-то дешевом романе
Она бы вернулась назад.
Но время, увы, безгранично,
А жажда съедает сердца.
Как чувствую? Вроде отлично…
Я сдался, не видел конца…
Она? Растворилась в тумане,
Смешная, чужая, навек…
Лишь смех все горел в моей ране,
Во мне умирал человек…
Она растворилась в тумане,
Остался лишь призрачный смех.
В каком-то, наверное, плане,
Уход — это тоже успех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620331
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Лишилось розвіяти себе лиш по вітру.
Так, щоб на губах осісти у перехожих.
Я збита з путі, заблудша, холодна офіра.
Заплутана в сітях незримих й ворожих.
Мене хтось чекав під брамою РАГСу,
Хтось диханням грів для мене постіль.
І поки я бігла кудись -- я просто згасла.
Зависла над прірвою у вихорі потрясінь.
Я поки кохала -- зжувала себе зсередини.
Зламані пальці ще ниють. По-різному кожен.
Я відчувала пекучу печаль до людини...
Казали ж мені -- так палко кохати не можна...
Я поки горіла -- спалила всі нутрощі жалем.
Лишилась лиш жертвою на сухім алтарі.
Чужими були й назавжди далекими стали.
Затухло все в серці.
Затихло і в голові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620278
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015
ти пахнеш листям, чаєм, ціанідом
приходиш рано ніби переспів
сьогодні холод відчиняє стіни:
гардини, миші, трохи павуків
ти пахнеш медом, грієш у долонях
стискаєш горло до шкірних мурах
ти просто маєш бути поряд
принаймні, зараз...протікає дах
https://vk.com/bo__ot
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620290
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 11.11.2015
...Один із перших моїх спогадів. Я бачу зі свого ліжечка, як на підлозі сидить і невтішно плаче моя мама. Я перелякано питаю, що сталось, і вона відповідає, що її батько—мій дідусь—помер.
Я задумуюсь.
--А руки в нього є?
Мама ствердно киває.
--А голова?
--Є.
--А ноги?
Вона знову киває.
Я раптом розумію, що на моїх очах відбувається трагічна помилка. Мене охоплює паніка, і я кажу мамі, що треба спішити, треба підняти дідуся із землі, в яку його поклали, і він знову оживе, тому що все в нього є! Я підбігаю до мами і мало не тягну її силоміць, але вона чомусь не рухається з місця і починає плакати ще сильніше.
...Мені зо п’ять років. Я ловлю пташку у парку Костюшка—будь-яку пташку, яку мені так нестримно, до болю, хочеться мати! Нечутно підкрадаюсь—коли далі, коли ближче, коли просто за крок від неї,--але завжди в останню мить вона пурхає в повітря, і мені доводиться усе починати спочатку. Молода загониста блондинка під руку з військовим якийсь час спостерігає за мною.
--А ти насип їй солі на хвіст!—дзвінко вигукує вона.
Я дякую їй—розгублено й серйозно. Люблю, коли люди допомагають одне одному. Порада, щоправда, дещо дивна, і я ніяк не може збагнути логіки, але, можливо, тут є якась таємниця, якої я не знаю? Потреба вірити дорослим настільки велика, що я притлумлюю усілякі сумніви й кидаюсь додому.
Живемо ми близько. Мама щось готує в кухні на плиті і на моє прохання дивується, але все ж насипає мені повні кишені солі. До самого вечора я підкрадаюсь до пташок і кидаю у них сіллю. Звичайно, підкрастися настільки близько, щоб точно виконати пораду блондинки, я не можу,—пташки не допускають,--але скоро я мудро розсудила, що з цілої жмені кілька крупинок усе ж потраплять за призначенням.
Пізно увечері вдома я все розповідаю мамі. Вона від душі сміється, обіймаючи мене, як буде сміятись ще багато років, згадуючи цей епізод. Моя довіра до дорослих після цього випадку не похитнулась (на той час вона була основою мого існування), але я увесь час дивувалась—невже тій блондинці дійсно було смішно, ще й при її панові?—і до цих пір сумніваюсь, що було...
...Я мчу униз на самокаті схилом вулиці Чернишевського повз парк Костюшко. Самокат узятий напрокат, всього на пів-години, і мені треба встигнути наїздитись досхочу.
На цій вулиці в одному з будинків ще донедавна жив брат моєї мами, і ми якийсь час жили із ним—у чудовій квартирі з високою стелею і неосяжною, як мені тоді здавалось, бальною залою, де стояв рояль. Потім ми з’їхали, мамин брат кудись виїхав назавжди, із меблями, а в квартирі оселились інші люди.
Я все це чудово знаю, але в момент, коли я мчу повз знайомий будинок, мені раптом здається, що якщо я знову зайду до брами, в яку заходила сотні разів, піднімусь на знайомий поверх і натисну кнопку дзвінка, мені відчинить двері мамин брат, з яким завжди було так легко й весело, і виявиться, що нічого не змінилось, і ми далі будемо усі жити, як раніше. Я так сильно цього хочу, що саме моє бажання, здається, видозмінює реальність. Не може бути, щоб воно нічого не значило!
Я зважуюсь на тест. Ось я відчиняю масивні двері брами, піднімаюсь одними сходами, і знайома прохолода й запах стін підбадьорюють: так, вірно, це твоє місце, іди далі...Я піднімаюсь ще одними сходами і дзвоню. Двері відчиняє незнайомий молодий чоловік. Я плутано пояснюю, кого шукаю, усе ще сподіваючись на чудо, але у відповідь чую те, що сама знала: «Він тут більше не живе». Двері зачиняються.
Я йду, дивуючись, як швидко зникає об’ємність відчуття, а натомість залишається непорушна чорно-біла площина реальності, якою треба рухатись і на якій наші бажання нічого не значать, якими б пристрасними вони не були.
...Перший клас школи, перший урок англійської мови. Нашу групу з кількох чоловік приводять у маленьку учбову кімнату, розсаджують на стільцях. Напроти мене—гарний хлопчик із розумним лицем. Він одразу мені подобається, і я хочу дати йому про це знати. Усією душею я відчуваю, що нам судилося бути друзями! Я посміхаюсь йому. Він дивиться на мене здивовано і відвертає голову...
Посмішка сповзає з мого обличчя, стає ніяково, порожньо, але крізь усе це пробивається уперта цікавість: звідки в нього стільки...самовладання? Таке миттєве знання, чого він не хоче? Звідки взагалі береться в людей сміливість думати, що вони знають, що їм потрібно (або ні) і як їм буде краще? В мене ніколи цього не було, і ціле життя своє я відчувала шанобливе зачудування по відношенню до тих, хто одразу чітко знав, що йому потрібно, відкидаючи всі інші можливості.
Пройде багато років, доки я збагну: не знають. Вони також до ладу не знають, як краще, керуючись або миттєвим настроєм, або звичкою, страхом перед невідомим, потребою «зберегти лице»...Вони не знають і помиляються—болюче, часом трагічно і для них самих, і для інших.
А щодо сили бажань...Я до цих пір вірю, що десь і якось вони здійснюються. Не може такий потужний цілеспрямований потік енергії розтрачуватись безслідно, нічого не змінюючи--це було би проти законів природи. Ось тільки—де і як?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620103
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
На улице снова пасмурно,
И так хочется спать.
Взяла бы сейчас вино,
Да улеглась на кровать.
С тобой, одна не хочу.
Мне так не хватает тепла
Усну и во сне улечу,
Туда, где шумят острова.
Буду огнём гореть,
И тебя целовать.
Летнее солнце будет мне греть,
А наша любовь расцветать.
Ты будешь долго смотреть на прибой,
Руку крепко сжимать,
Моё сердце пылает звездой,
А я улеглась помечтать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620052
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
***
Лежить переді мною світле море,
ламають хвилі блиск сріблясто-водяний –
зморились хвилі у путі – і воскресає
у грудях образ осяйний.
Далеко там, за морем лазуровим,
далекий він тепер в чудесному краю...
Верніться, хвилі, в далеч ту і передайте
там вістку про печаль мою!
***
Якби могла дощенту перелитись
у пісню я душею,
тоді б пташина пісня замовчала
і цілий світ за нею.
Якби відкрила смуток мій незнаний,
в душі всі сльози горя,
тоді би квіти назавжди зав’яли,
і згасли б ясні зорі...
***
І я б хотіла заспівати у ту ніч,
так, як ніхто ще не співав цю дивну річ,
ні в буйнім морі роз’ярілий буревій,
ні юний соловей в чаду травневих мрій.
Ах, я б хотіла з мріями, неначе тінь,
вдаль полетіти – у безмежну височінь –
і світлий простір щоб блакиттю обнімав,
і щоб зефір мене у променях гойдав...
***
Весела весна обсушила
з очей сумних сльози рясні –
де темна скорбота лежала,
знов промені сяють ясні.
А серце, ще вчора розбите,
вже тоне у мріях чудних
і, наче воно не любило,
знов рветься до мук руйнівних!
Дора Габе
Теменуги (Лирически песни)
***
Пред мен морето светло се разстила,
вълни браздят сребристоблеснали води –
вълни от път далечен морни – и възкръсва
мил образ в моите гърди.
Далече там, отвъд море лазурно,
във оня чуден край далеч е той сега...
Вълни, върнете се назад и отнесете
там вест за моята тъга!
***
Да бих могла душата си препълнена
във песен да излея,
замлъкнала би песента на птичките
и целий мир със нея.
Да бих открила свойта скръб безименна,
в душата си сълзите,
цветята би повехнали завинаги,
изгасли би звездите...
***
И искала бих аз да пея в тая нощ,
тъй както досега не бе пял никой ощ –
ни в бурното море бушуващ ураган,
ни влюбений славей през майския си блян.
Ах, искала бих аз със моите мечти
да отлетя далеч – в безкрайни висоти –
и в светлия простор лазура да синей,
във люлка от лъчи зефир да ме люлей...
***
Облъхна веселата пролет
от сълзи влажните очи –
там, дето скръб лежеше тъмна,
пак светят радостни лъчи.
Сърцето вчера преломено
отново блян го днес топи
и сякаш нивга нелюбило,
копнее пак да се сломи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620060
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Мені вже відболіло, просто йди,
Туди, де бал веселощів грайливих.
Напийся знов цілющої води,
З фонтану почуттів палких звабливих.
Щоб та вода із Лети просто в кров,
Влилась у вени стрімко, як закляття,
Забудеш зразу, вирвавшись з оков,
Як ми палили уночі багаття.
Палили...навіть Місяць червонів,
А зорі падали з орбіт, забувши,
Що мають же світити до півнів,
У заздрощах, всього не осяйнувши.
Іди, вже...сліз не буде, не тремти.
Бо відболіло, наче... відчуваєш,
В коханні і життя - лиш дві верстви,
Які пробіг колись, тепер минаєш.
Замайоріло, засліпило в мить...
Гроза шалена вирвала із серця.
Тепер та рана ниє і щемить,
Чи на погоду випікає перцем?
Мені вже відболіло, заметіль
Укриє скоро всі стежки зумисне,
Щоб не стелити крижану постіль,
Зависне мороком...таки зависне...
07.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608233
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
– Котра година?
– За п'ятнадцять хвилин листопад.
– І що ти робитимеш?
– Знаєш, мабуть піду.
Зникну до того, як трепетні ранки затопить
тоннами листя, барелями дощу.
– Куди ж ти крізь ніч?
– Піду пожинати зорі.
– А як же слова?
– Слова – це просто склади.
Знаєш, дитинко, стосунки не важать зовсім,
якщо не зумієш вчасно від них втекти.
– Та хто ж тобі в темряві цій ліхтар потримає?
– Жоден.
Триматиму в правиці зброю, у лівій – світло.
/
Він вибиває двері й ламає бісові коди,
на жінок розставляє розтяжки, як хижі сіті.
Ніхто не навчився так, як і він, розводити.
Ніхто не спробував якось його зрозуміти.
//
Принагідно злетіло вогке листове плем'я,
дерева турботу небу послали депешами.
На останнім акорді листопада він порізав вени.
Вона ж забула про нього ще першого.
6.11.2015р,
Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619709
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Я проросту, в тобі, зернятком кави.
Зігрію міцно так, як тільки зможу.
Твої думки перенесу в октави,
Відкинувши всі заздрощі ворожі.
Оця казкова дивна мелодійність,
Нас поєднала у житті одному.
Це почуття із присмаком кориці,
Із дивним поєднанням кардамону.
Вживаєм нАпій цей і грієм руки,
Та й гіркуватий присмак тут не зайвий.
Бо пам‘ятаймо! Щоб отримать цукор,
В дно філіжанки зазирнути нам би....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619432
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Ти дарунок небес,
Чи до мене прийшов прямо з пекла?
Нагорода моя?
Може, кара за давні гріхи?
Я не знаю, чому,
Ти прийшов, як надія померкла,
Як змінилися мрії
і стіною постали роки.
Ти мій вічний вогонь,
Чи той біль, що із часом не згасне?
Ти отрута моя,
А чи принц з 3/9 земель?
Посміхнувся мені
І поплутав минуле з сучасним.
А майбутнє моє
Взагалі не розгледіть з-за скель.
Ти мій правильний путь,
Чи стежина крива до розпуття?
Там, де ти, мене ждуть?
Чи я зайва, і місця нема?
Чи плече до плеча
Маєм разом іти у майбутнє?
Бо не бути з тобою мені
Й разом з тим – з усіма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619440
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Я ніжна і м’яка, як крем-брюле,
Солодка, як гарячий шоколад,
П’янка, нестримна – справжнє божоле…
Не божеволій від моїх принад!
Бо я смачна – сьогодні, день один,
Не мрій і не закохуйся, зажди.
Вкраду тебе на декілька годин,
Пограюся і зникну назавжди.
Це не навмисно, просто я така,
Мабуть, були хороші вчителі…
Давай дружити – ось моя рука.
Та не цілуй мене… Не треба… Ні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619439
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Зачем быть вместе,если не летать?
Ну кто ответит,и кто может это знать?
Зачем петь песни,коль не в унисон,
А чувства призрачны как предрассветный сон?!
Зачем, коль в такт лишь движутся тела,
А чувства давно вьюга замела?
Зачем,зачем?Скажите ради Бога,
Ведь так трудна эта дорога?!
И как сойти с дороги этой,
Не став разменной той монетой,
Которая звенит в пустом кармане,
Напоминая вечно об обмане?!
Зачем быть вместе,если не любить,-
Ведь с этой ложью невозможно жить!
Ведь не напьешься никогда водой,
Что так давно мертва и ей не стать живой!
Зачем,зачем?В который раз,
Вопрос так мучает всех нас!
Зачем?Ведь оказаться вдруг на дне
Так просто без любви,как в западне!
А выбраться с нее,увы,так сложно;
Капканы тут и там,но осторожно
Ступает шаг за шагом, знаю, каждый,
Чтобы на волю выбраться однажды!
И пусть с другими,но летать;
Чтобы иной полет познать!
Чтобы пропеть однажды песни
Лишь в унисон с другими вместе!
Но жизнь есть жизнь,и кто не знает,
Что тот, кто высоко летает,
Конечно, может и согреться,
Но жизнь есть жизнь,а вдруг,-обжечься?!
И как, Икар,что только миг,
Взлетая, к солнышку постиг,-
Упасть с огромной высоты,
Разбив о скалы все мечты?!
И вспоминая эту быль,
Пройдя по жизни сотни миль,
Я задаю в который раз
Вопрос,что мучает всех нас!
И поняла за столько лет,
Не найден все-таки ответ…
И будут жить покуда люди:
Взлетать и падать вечно будут!
Пока однажды не поймут,
Что очень труден любви путь…
И чтобы все-таки летать,-
Одну лишь истину понять!
Зачем быть вместе,если просто жить?!
Зачем быть вместе,если не любить?!
И лучше уж подняться и упасть,
Чем без любви в той западне навек пропасть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619462
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Коли з середини з\'їдає туга
І серце зчавлює в тиски
Коли немає поруч друга
Я сам в обіймах пустоти
Коли розчавлений розбитий
Знеможений не можу йти
Тоді крізь Біль волаю БОЖЕ!
І ти не спізнишся прийти
Не забаришся у дорозі
підіймеш ти мене в знемозі
Обмиєш рани заспокоїш
і біль душевний ти загоїш
В тобі лише всевишній батьку
Я заспокоєння знайду
Ти друг ти брат і ти не зрадиш
З тобою я вжитті піду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619464
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Рушниці не в дорослі руки брали,
Не мимоволі за Вітчизну йшли.
Життями землю захищали.
Пошану вічну здобули!
Багато з тих дітей не мали...
Жоден зброї не поклав.
До смертного кінця встояли,
Доки хрести з шиї не впав.
Молоді приписували роки,
Щоб приховати справжній вік.
Як юнаки робили чоловічі кроки,
А повернутися не кожен зміг.
Від матерів листа тримали,
Який гарячий дотик був.
Жінки над аркушем ридали,
І кулемет цей плач почув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619430
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Лови момент, мов полохливого метелика,
Та цей полон зроби все ж добровільним.
Не вір у скупість точного годинника,
Сам визначай той час, що буде вірним.
Торкнися спалаху гучного перебільшення
Усіх умовностей, що ставлять худі рамки.
І обіймись з утомленим поліпшенням,
Що поспішало так прийти ще вчора зранку.
Пожми вже руку вірному захопленню,
Віддай всього себе достатній святості.
Й повір нарешті в силу випадковостей.
Прийми своє життя й шукай в нім радості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619419
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
А ти знаєш...
Лишу собі.
Я ж не ти, справді берегтиму.
І не кину отак, в пітьмі.
Я на у грудях його нестиму.
А ти знаєш...
Не віддала.
І ні долі не шкодувала.
Вже не першу свою весну,
на чім світ стояв, проклинала.
А ти знаєш...
Не кошеня.
І не треба "у добрі руки".
Я молитиму Бога щодня,
хай відверне совісні муки.
А ти знаєш...
Я не помру.
Чи помру...Буде далі видно.
Та тепло своє збережу.
Віддавати тобі- огидно.
27.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619415
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
За окном проносились пейзажи,
Поезд не собирался тормозить.
Сжимаешься от мелкой дрожи,
Как все же неприятно уходить…
Писала письмо на прощанье,
Но закончить, увы, не смогла.
Стоит ли слез то вниманье?
Ведь гордость свою ты сожгла…
Ты по привычке закажешь два чая,
Забыв, что снова одна.
Не признаешься себе, что скучаешь,
И боль твоя не видна.
Дороги смывают границы,
Картины плывут за окном.
Быть может, стоит забыться
В вагоне полупустом?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619469
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Радість в очах,
В руках ромашки.
З ним і в майбутнє,
У страрість не страшно.
З ним під час бурі
І сонце засвітить.
Він навіть в темряві
Мене завжди помітить.
З ним на край світу
Можна летіти.
З ним цілий день
Мовчки можна сидіти.
Він зрозуміє
Не промовивши й слова.
З ним забуваю
Постійно хто я.
З ним під дощем
Танцювати не важко.
З ним захворіти
Ніколи не страшно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618757
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Котя пробігло, царапнувши руку.
Я сіпонулась. Так безжально. Біль.
Якби воно пізнало жах розлуки,
Коли на рани сиплють, закидають сіль.
Не всім дано дізнатися про зи́му.
Останню зи́му, що ось-ось прийде.
Та ПОКИ осінь ще дарує зливи,
У світ, проте закривши двері, нас веде.
Тепер не повернутися назад. А може й чудно?
Чого ми маєм плакати про те,
Що вже пройшло. Хоча, можливо, згубно
На душу восени сніги мете.
Але тепер котя прийшло до мене,
І ниє, наче вибачається за біль,
Та, все ж, страшніш за все безйменне
Нещастя, що так лихо ки́дає на рани сіль.
Осіннє листя падає на плечі.
Я так люблю, коли ідуть дощі,
А ще люблю тебе, до речі…
І теплий чай. У ліжку. Уночі.
08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619451
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Коли до зустрічі лишається один вдих
зазвичай збивається дихання й тремтить
гарячою пташкою десь в ребрах худих.
І так солодко, що аж наче трошки болить...
Коли до обіймів лишається лиш півкроку
серце колотить руками клітку грудну.
не хочеться більше ні битись, ані боротись.
а лиш спасти в обійми і забути розлуку страшну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619448
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Залиті кавою очі,
Реальність забита в куток.
Всю справжність наших емоцій
Ховаєм під своє крило.
Час ми втрачаєм щомиті,
Майбутнє в секунду живем.
Краса колись піде, а розум...
А розум із нами піде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619444
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Стається так, що сонце вже не гріє,
І ласка "не така", та й
Любов вже глибоко в душі там тліє.
Не горить тим пламенем яскравим,
А погляд ніби став якимсь лукавим.
Полум'я вже не таке гаряче,
Кохання наше - невинне і дитяче,
Зникло з душ обох людей,
Покинуло серця́, колись закоханих, дітей...
Знаєш, іноді здається - це кінець,
Іноді жалкуєш, що пішла з ним під вінець.
Коли дратує все і хочеш в одну мить,
Все - що будували ви роками - розбить.
Знаєш, іноді терпкі слова допомагають,
То так тільки здається, що вони лише вбивають.
Іноді сонорна і беземоційна фраза,
Може містити в собі стільки ніжності й турботи,
Скільки не скажуть жодні поцілунки взяті ра́зом.
Іноді та пристрасть і надмірна ніжність
То лише фальшивка - любов, у якої
Далеко не первинна свіжість.
Та й відстань, по суті, то не перешкода,
"Вільні стосунки" - то не завжди́ свобода.
То лиш обман, обман наших сердець,
І кожен з нас в стосунках лиш гравець.
Він грає роль, а головну чи другорядну -
З часом, поступово, стає ясно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619212
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[i]Глаза. В них море бездны,
В них море тайной красоты.
В твоих глазах, увидел серце,
Оно прелестнее воды...
Как изумруды они блестны,
Прекрасней солнышка лучей...
Твои глаза. И в них тону я -
Ведь вы открили душу мне.
Я знаю. Вы прекраснее на свете,
Ведь только вас... Я полюбил...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619236
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Ты разбудил во мне желание любить.
Добрался в глубь моей души,
Это прекрасно...
И мне как раньше, снова захотелось жить.
Ты дал понять, что совершенно не напрасно.
Я рождена, чтобы всегда счастливой быть.
Ты мне открыл глаза. Ах, как прекрасен мир,
Когда любовью твоё сердце оповито...
Когда ты в жизни не случайный пассажир,
И для тебя везде и всюду дверь открыта.
И ты лишь мой.
Моего счастья ювелир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619204
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Один Демон в моїй голові
Не дає мені часом спати.
Гордий він,і без меж,ще й пихатий,
Може вказувать тільки мені.
Мою душу зсередини нищить,
Їсть,кусає і кров п'є до дна.
Й через нього я знову одна,
А в душі в мене вітер свище..
Мої губи давно вже в крові,
Мої очі давно вже безбарвні.
Розум втратила,певно,в травні,
Живе Демон відтоді в мені.
А всі думають:"Що за створіння?",
Без душі і без карих очей.
Що змарнує багато ночей,
Коли Демон дасть покоління..́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619199
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Когда закончатся дожди,
Промокнут города и звезды,
Открой окно, во всю вдохни
Оживший от прохлады воздух.
Пусть он несмело прокрадется
В твой тихий и уютный дом.
Пусть моим смехом разольется
И выпьет чаю за столом.
Потом развеет все тревоги
И успокоит твои сны:
У нас две разные дороги,
Но лишь до будущей весны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619222
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Слова больше не сильны,
иллюзии ветхие, старые.
Забудь и никогда не звони
в дверь,за которой испытывал страданье.
Поступками не напишешь.
Обманывать-дело такое..
Я укажу,если ты разрешишь,
на просчёты,на обидно-смешное.
Как-то всё слишком похоже...
Вычёркивать- требуется мужество.
Бывают на столько ничтожны,
что,от отвращения даже голова кружится,
от изобилия глаза разбегаются,
но в сущности никто ничего не стоит.
Имена и лица забываются,
а обманывать-это дело такое…
26.05.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619225
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Обіймаю твої плечі, тереблю волосся,
ніжно доторкаюсь губ і дивлюсь у очі...
Та тобі лише здалося...так, лише здалося,
що так можуть бути завжди наші дні і ночі.
Згадую, як безтурботно нам тоді жилося
кілька днів, та повних щастя,пристрасті, любові...
Та мені лише здалося...так, лише здалося,
що уже на повні груди дихаю на волі.
Ми буденністю своєю взяті на аркан.
У твоєї - дивний погляд, біляве волосся.
У моєї - шлях в минуле та військовий стан.
Є "ТИ"... Є "Я"...немає "МИ"...то нам лише здалося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619226
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
"Пізно присвячені вірші "
А серце з криком рветься. Повернись.
Вже пізно я присвячую ці вІрші
Лиш мама каже: " доню, не журись..."
Бо у житті трапляються ще й гірші.
Мені руйнує розум незнання,
Чому ж собі обрав таку дорогу?!
Складав ти, мабуть, долю навмання,
А я прийшла, щоб бити у тривогу...
Кохала я тебе не за слова,
А за зелено-сірі твої очі.
У день я мов заплакана вдова,
Бо снишся ти мені у снах щоночі.
І хочу я з тобою завжди буть,
Не дивлячись, що зломлене минуле.
Готова я про все страшне забуть,
Але мене від тебе відштовхнули!
. . .
Вже пізно я присвячую вірші...
Щасливі люди - злими не бувають.
Але в моїй розлюченій душі,
Таких як ти нажаль не забувають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619218
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[i]Моя ілюзія химерна,
Мій паралельний інший світ,
Не можу я ось так померти,
Не залишивши світла слід...
Ні слави не треба, ні честі
Лиш би грона моїх сторінок
Закружляли в осінньому листі
На зболілий буденний виток...
Лиш би Ти моя Муза не спала,
Нагодує Тебе п"янкий цвіт
І весна, де водиця тала
Нутрує в буремності літ...
А я буду тихо радіти
І мережива плести думок,
Бо вірші, вірші як діти,
Що мріють сягнути зірок...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619190
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Ти маєш безліч слів,
Буденних і святкових,
Ти мелодійна, чиста і свята,
Казкова ти, проста і загадкова,
В тобі веселка, поле і жита.
В тобі стрімких річок
Нестримний гомін,
І запах трав духмяних навесні,
Про літнє надвечіря теплий спомин,
І птахів щебетання увісні.
Достатньо сотні слів
Звичайних і всіляких,
Які в собі мелодію несуть,
Вони не потребують нотних знаків,
Уста самі мелодію сплетуть.
О рідна мово! Ти благословенна!..
На тебе, незахищену, молюсь,
Ти наче кров, що оживляє вени,
Тебе навіки втратити боюсь.
Оживай, розцвітай, рідна мово,
По землі, мов барвінок, стелись,
Хай твоє незамулене слово
Задзвенить між людей, як колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619213
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Вона стала холодною
Як льодяна земля листопаду
Ще не зовсім змерзла , і десь у кутиках очей грає тактична посмішка : "привіт"
Матерії зірвано і на твоє тіло молиться натовп
ще не зовсім змерзла
І десь у кутиках очей грає лицемірство .
Обіймай його , обіймай , тримай за руки , обіймай
Зливайся
Хіба не була моїм відображенням?
додому , у нашу вічну сіру ніч , у вічне забуття , повертайся
Їх тисячи і всі вони на колінах моляться тобі , новому божеству
Хочеш я стану поруч з ними ?
Знай свою владу
Хіба моя темрява не створена для поглинання усього світла що є довкола ?
Хіба темрява моїх лісів ніколи не привертала тебе?
Хочу чути твоє рівне дихання
Відчувати як болить коліно
Колюча тернія виросте у мені , доки все забудеться .
А доки не привіт .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619181
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
Испорченной речью клясться не стоит
Руками грязными мне кожу травишь
Правда твоя не может устроить
В ней столько лести, что не убавишь
Колкими нитками плоть прошиваешь
В потёках купаешь мою душу
Испорченной речью мне память стираешь
Но я не могу перестать её слушать
Как божество меня превозносишь
Но только искусственно, в другом смысле
Ночными взываньями помощи просишь
А днями от слов отрекаешься быстро
Испорченной речью клясться не стоит
Руками грязными меня не трогай
Правда твоя не может устроить
Обмана и злости в ней так много
Со сгнившей душой высоко не подняться
Достигнешь ли счастья, сделав одолжение?
Твой бог, тебя бросив, будет смеяться
Услышав твои мольбы о прощении
20.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618999
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
За основу взятий цей вірш -
Осінній настрій
А я із осінню давно – «на ти»,
Вона мені немов сестра по крові.
Привіти шле дощами з висоти,
Пейзажі розмальовує казкові.
Весна і літо відійшли ураз,
Обіцянки пустопорожні стерли,
Що сяяли, немов іконостас,
Манили, ніби ізумруди, перли.
Ми попід руки – я і листопад,
Брудні не обминаємо калюжі,
Усі глибини міряєм підряд,
В лице, у спину погляди байдужі.
Ще буде осінь, може, й не одна,
Але такої, мабуть, вже ніколи.
Знервована, промокла, затяжна,
Ніби сестра, а тисне, як окови.
2015
Відео - https://youtu.be/TsU8lfEBNJI
Музика, запис і виконання Володимира Сірого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618683
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Сильным мира сего посвящается.
Как пауки они дерутся в банке.
Ни совести,ни чести,ни любви.
Казалось всё уже распределили,
но всё равно не могут без вражды.
За спинами такие паутины
над безднами пороков и грехов.
И деньги спрятали свои и виллы,
чтоб обмануть наивных дураков.
Сегодня руки жмут и улыбаются.
А завтра выйдут на тропу войны.
Когда же мой народ от них избавится?
Когда же выгоним мы их с страны?
Так надоели вечные разборки.
Враньё самодовольное чинуш.
Посмотришь,а вокруг одни шестёрки.
Несовершенство их продажных душ.
Простите,пауки,что с вами я сравнила
людей,что и людьми не назовёшь.
У вас ведь паутинки невесомы,
а паутину их не разорвёшь.
Но...этот мир не вечен.
Пески укроют храмы,в которых
их прощали за грехи.
На спинах три шестёрки
и бездна под ногами.
К которой так привыкли пауки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618619
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Как же мне до чертиков надоело
Это постоянное упрощение меня.
Мои радужные черти стремятся изнутри в небо,
Не боясь больше никакого огня:
Инквизиции, любовного, внутренней жажды -
Они справятся со всем.
И управу найдут на каждого,
Даже не создав ему проблем.
Когда ты говоришь, что уверен,
И хочешь быть только со мной,
Готов ли стучаться в мои закрытые двери
Вместо того, чтоб вернуться в себя, домой?
Это закрытие меня изнутри уже случалось,
И в случае с тобой это опять навсегда.
Потому что упрощение меня - для других малость,
А для меня - словно мертвая вода.
И я и за нее благодарна! Но теперь я иду за живой.
Я рассматриваю, как данность,
То, что ты не привык так, и кричишь "стой!".
Но я больше не собираюсь отрезать от себя части
(В угоду чему бы то ни было, даже собственным страхам.
Что-то во мне знает, что я никогда не одна),
Потому что все эти кровоточащие срезы
Не дадут мне ходить в белом,
Не дадут разрисовывать золотом пространство
И принимать то, для чего внутри предназначена только я.
Это означает, что я снова гуляю
В весеннем зеленом лесу
И, катаясь по траве, собираю,
По частям нанизываю, вбирая,
Все то, что испокон времен в себе несу...
Это и есть мой внутренний рай,
Где душа страдает и трудится.
А ты теперь сам для себя выбирай.
Потому что вместе мы больше не сбудемся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618618
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Він увірвався тихим літнім вітром,
Руйнуючи всі стіни на шляху.
А ти стояла, і зайшовшись сміхом,
Тримала у руках померлу квітку.
Не було крику, сліз не було теж,
Тільки всередині пекла печаль.
Він зруйнував усе, і не побачив меж,
А ти стояла, дивлячись у даль.
Тепер не повернути вже нічого,
Ти добровільно дала відірвати крила.
Молись, терпи, тікай від нього,
Й будь певна - ти все правильно зробила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618609
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Подари мне черного кота…
Одолела эта суета
Хочется (как ведьме) волшебства
На метле взлететь… но нет кота
Он как штурман должен рядом быть
Понимать, беречь и веселить
Отгонять ненужные сомненья
Сказки сочинять под воскресенье
На окошке колдовать погоду
Разгонять печали и невзгоды
На руки забраться и мурлыкать,
Чтобы не хотелось мне похныкать
Черный кот таинственный и строгий
Благосклонен точно не ко многим
Мы подружимся
Я знаю, просто верю
Где же ты с котом?
Уже у двери?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618603
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
я починаю наново життя
із цього снігу
цього міста
з тебе
і в чистий понеділок з небуття
босоніж повертаюсь з неба
спиною зігріваючи стіну
молюся Господу
котрий вже близько
стіна відтанула
і фрески на снігу
малює сонце по-софійськи
і сніг заплаче
і застигне мить
сльозою на чиємусь підвіконні
будь тихою
дивися – янгол спить
зігрівши душу у долонях
збірка "Небесний оркестр"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618605
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Я на друга зуб гострив –
Щира сповідь вбила гнів.
Ворог шлях мій перетнув –
Я образи не забув.
Найряснішим із дощів
Сльози й страх на неї лив;
Грів, мов сонце, стан гнучкий
Мій облудний усміх їй.
На черговий сонця схід
На гілках засяяв плід –
І побачив супостат,
Але знав, що мій то сад.
Ніч накрила світ земний.
Враг у двір крадеться мій.
Ранком йду – жадана мить! –
Бездиханний він лежить.
Оригінал:
A Poison Tree by William Blake
I was angry with my friend;
I told my wrath, my wrath did end.
I was angry with my foe:
I told it not, my wrath did grow.
And I watered it in fears,
Night and morning with my tears:
And I sunned it with smiles,
And with soft deceitful wiles.
And it grew both day and night,
Till it bore an apple bright.
And my foe beheld it shine,
And he knew that it was mine.
And into my garden stole.
When the night had veiled the pole;
In the morning glad I see,
My foe outstretched beneath the tree.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618349
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015
Кричи на повні груди, що ти вільний.
Співай чудові пісні про любов,
Страхи жахливі думкою розвінчуй.
Нехай проснеться задубла кров.
Хай тіло оживе,
Хай розум проясниться,
Бо це твоє життя
Роби свій вибір сам.
Адже воно тобі один лиш раз дається,
І воля непотрібна лиш рабам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618170
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Одягнута
у місячне проміння.
Як зняти це мереживо
із тебе?
Загублені у пристрасті
нетлінній,
ми знову разом
падаємо в небо.
У всесвіті
стабільності так мало!..
Добавлю трошки
наших я означень
і правил,
що по літерах зібрали
в польотах ми під час
нічних побачень.
Нам почуттів
солодку теорему
до крапочок довести
дуже треба.
Кохання - як константа
в цій системі.
Навколо неї все
кружляє в небі.
Так в хмарах добре,
мабуть, двом лелекам,
як нам з тобою
на одній орбіті.
Долаєм кілометри
(чи парсеки),
теплом константи
вічної зігріті.
В польотах наших
чи потрібна мова?..
В твоїх обіймах,
вибач, забуваю,
як на землі
зовуть тебе, любове.
А, може, ти - Констанція?...
...не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302262
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 03.11.2015
Коли він заходив у її простір, зшитий із червоних і чорних полотен, то цей простір мінявся. Його полотна ставали неспокійними, вони стрибали, мов малі діти, коли їх швидше забирають додому із дитячого садка, вони світліли і навіть ставали зовсім білими, як вершкове морозиво «Пломбір», ще й пахли ним.
Коли ж його довго не було, полотна її простору темніли, важчали, набирали міри смутку у свої нитки-клітини, прогиналися під ним. І тоді їй хотілося втекти, кудись подалі. І вона втікала до великого міста, губилася, мов голка в сіні, у його обширі. Блудила вулицями нічних ліхтарів, запашних кав і гострих веж. Видихала із себе цей навислий важкий простір. Натомість вкидала в легені азарт вуличних муз́ик, шарм вітрин бутиків, колір та запах прілої осені та архаїчний скрип трамваїв. І, наперекір усім законам фізики, ставала від того тільки легшою. Вона ставала наскільки легкою, що поверталася додому на крилі метелика. Вона сміялася й іскринки того сміху сипалися у вже облізлі килими трав. А на ранок їх визбирували дзьобами птахи. І тоді вони голосно співали, обривали її сон, який вона щоразу забувала.
Коли вона вставала, відчиняла вікно, то знову думала про нього. І їх пахло морозивом – ванільним «Пломбіром», але недовго...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617980
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Я живу у сяйві сонця
Бачу місяць без туману
Сидячи на краю віконця
мрію про світ без обману
Ми шукаємо крихти щастя
ховаємо надії у долоні
Закохані у свої бажання
самі у своєму полоні
Ми по життю із заввязаними руками
шалено шукаючи волю
Вибираємо ми між двома сонцями
за невдачі звинувачуємо долю
Обвіває вітер волосся
Кожна вершина - новий крок
Все старе так і лишилося -
складне життя дає урок.
Ми на роздоріжжі стоїмо
і не цінуємо те, що маєм
Як на долоні живемо -
й щодня виживаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617967
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Коли навкруги ні душі,
А ти серед темряви сам,
Найшвидше тоді прихистись
У світлі неонових ламп.
У світлі неонових ламп
Зігрітись лиш зможеш на мить,
Та й думка про те, що ти сам
Сама по собі холодить.
Але поки є острівець
Зі світла і марних надій,
Ти зможеш узять олівець
І опис провести подій.
Але, оточила пітьма,
Хтось дихає в спину тобі.
Ти знаєш, що ти вже не сам.
Немає вже марних надій...
У світлі неонових ламп
Не гріється більше ніхто.
Пустий світловий острівець.
Тепер тобі вже всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617951
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Ти все ж прийшов коли вже не чекала
Коли з самотністю вже перейшла на "ти"
І день за днем надія все згасала,
Маленьку іскру залишивши самоти.
І зовсім вже не вірила у диво
Тепер самотність друг мій назавжди,
Від неї кров не закипає в жилах
Але від болю вміла вберегти...
І день за днем впивалась самотою
Топила біль за келихом вина...
Та ти прийшов коли вже не чекала
Зніяковівши, закохатися змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617941
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Підкрався ворог. Непомітно нав'язує думки.
На вухо шепче так привітно, що ти з гріхом на \"ти\".
Показує всі фарби світу і спокуша тебе
Він так жадає,щоб розбите було життя твоє.
Він так радіє,коли впавши, не зможеш більше встать,
І коли нікому руку помочі буде подать.
Він голосно сміється,що ти знову відрікся від Христа.
І вже почав грішить думками ,а далі йдуть діла.
А він лукаво підступає і прямо в серце б'є!
Падіння твого він чекає, спаплюжить серденько твоє.
Він хитро стріли закидає і цілить прямо в ціль,
А ти в невір'ї знемагаєш і знов втрачаєш мир.
І знов ти забуваєш силу Могутнього Творця,
Що дав тобі надіі крила і віру в майбуття.
Ти знов обітниці забув, що маєш ти у Слові,
Що вони діють у житті,але при певній лиш умові.
Коли ти,друже мій,Христа є друг
Не бійся стріл ворожих і живи без мук.
Народжений від Бога завжди береже себе
І сатана ніколи і ніяк не зачіпить тебе!
Сховайся у Христі,люби Його закон
Він робить мудрими без всяких перепон.
Ми - світло світу, ми - сіль землі!
Будь вірний Богу сьогодні і завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617942
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
***
І знову тяжко, тяжко на душі.
Моя країно, що з тобою буде?
Народе мій, як важко ти мужнів!
Та в жертву принесли тебе НЕ ЛЮДИ.
Ти знов з торбами, хата-сирота.
По світу підеш, вкотре розбредешся
другим народам сіяти жита.
Сльозами обливатися сердешно.
А хто зостанеться — впаде у сіножать
від кулі чи від надлишку любові
із усвідомленням отак завжди лежать,
допоки не побачить Божий човен.
І в цьому святість, певно, є якась.
Це так, як всі пішли — один лишився,
той, в кого віра є, хоч натякав,
що тут вже пекло, та про рай молився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617948
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Цитата небазпечна тим, що можна не вгадати автора.
Цікавість буває різною.але найменш бажана з боку податкової,автоінспекції,виконавчої служби...
Зараз коні -рідкість.Де ж знайти підкову на щастя?
Час такий, що ні на кого покластись.
Точка зору тоді чогось варта, якщо має точку опори.
Як відкладати на чорний день, якщо білі ночі?
Справи на завтра можна відкласти і по потребі,і через звичайну лінь.
Весільний ювілей- це ще й привід згадати його точну дату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617935
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Думками робим боляче собі,
Ними ж ми і зцілюємо рани.
Думай скільки заманеться, лиш
Не бреши самій собі.
Моменти добрі в пам'яті залиш,
А ревнощі і ненависть - облиш.
Знаєш, так добре інколи забути,
Все що було, що є і, можливо, буде.
Лиш знай - минулого вже не повернути,
Але без нього й майбутньому не бути.
Бережи те, що в тебе є тепер,
Так, ось прямо зараз, в ций самий момент.
Про чоловіків не дуже поспішай ти думать,
Вони споча́тку лиш хороші, а потім враз тебе забудуть.
Таке життя і треба з цим миритися та жить.
Не витрачай на це часу́, а бережи щасливу мить.
Буть неприступною, але без холоднечі,
Чоловіки обожнюють ці заманюючі речі.
Хоч голосно кричать: "Це недоречно!"
Слідкуй не за дзвінками й смс,
І не фільтруй його контактну книжку.
Слідкуй за но́вими віршами поетес,
Які, з рядка в рядок, даруватимуть усмі́́шку.
Не питай, чому так пізно вчора він прийшов,
А мовчки завари йому лиш кави.
Зажди нехай хльобне він лиш ковток,
А далі - можеш все що хочеш розпитати.
Знову ж таки, викинь з голови дурні думки,
Ними ти собі зіпсуєш настрій.
Вір його словам, бо він тобі близький.
І не бійсь в житті виходити за рамки.
Будь розумною, скажи що він прекрасний,
Навіть, якщо серце розриває на уламки.
Нічого в нього, мила, не проси,
Не варто психувати і кричати -
З нього не гроші ти тряси,
Тряси увагу і вміння за себе постояти.
Ти краще бережи його присутність,
Бо твоя оця легкая дурість,
Може змінити твоє житя на гірше вмить.
Колись, як минуть оці роки,
Ми зустрінемось і ти мені роскажеш,
Як читала ти щодня мої рядки,
І як змінилася душа твоя - покажеш.
Ти можеш навіть і не розповідати,
Сидіти тишком нишком і мовчати.
А я у відповідь загляну в твої очі,
Там побачу в них я скромнощі дівочі.
Ти розумничка - посміхнувшись лиш скажу,
І я тебе, як рідну, бережу.
Але мене так берегти я не прошу.
Не мені, визнаю́, тебе життю учити,
Але я тебе люблю і хочу, щоб тобі
У цьому світі було легше жити.
Щоб не знала ти, як за миленьким тужити
І не хотілося на судженого ворожити.
Від цих речей звільняй свої думки!
Все ж, думками робим боляче собі,
Ними ж ми і зцілюємо рани.
Думай скільки заманеться, лиш
Не бреши самій собі.
Моменти добрі в пам'яті залиш,
А ревнощі і ненависть - облиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617934
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Вимкни світло... я ще роздіта…
Вийди з кімнати... нехай перестане боліти…
Сьогодні взяли верх Твої пішаки…
Не думай довго, все просто – іди...
Своє усе забирай, щоб душу не рвало…
Руки Твоєї не треба, сама якось по-малу…
Святкуй, що кращий, і байдуже, в чому…
Повії на Тебе вдягнули корону з картону…
Ця дошка у клітку, так ніби життя…
Це бій тільки був, а далі війна…
Вимкни світло, це вже занадто…
Пошкодуй свої гроші, жарівка кіловат сто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617932
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Її дані іще зберігає облудна мережа,
там вона в повний зріст і портретно - у профіль, в анфас,
її очі так жадібно дивляться: "всесвіт безмежний,
милий, десь же любощів вічність чекає на нас..."
Він їй пише листи, свято вірить: вона їх читає,
і чекає на відповідь, в тім, друкує іще.
Він не знає, що пише у вічність. Не знає,
що вона вже приходить до нього із кожним дощем.
2.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617940
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Холодний піт заливав очі,
Судома зводила все тіло,
Стомився, жити вже не хоче,
Смерть в Бога просить він не сміло.
Для чого жити, і для кого,
Кому потрібен вже каліка?
Невже він воював, для того,
Щоб в злиднях доживати віку.
Була сім’я – син і дружина,
Та доля плани свої мала,
Привезли із Афгана сина,
Дружина серце надірвала.
Його на самоті лишила,
Самотність їсть із середини,
Здоров’я все його сточила,
Кому потрібен без родини?
Сниться війна, та ворог клятий,
Він в бій іде, кричить, Ура!
У сні вояка він завзятий,
На все була своя пора.
В день Перемоги лиш згадають,
Таких, як він лишилось мало,
Задля годиться привітають,
Від того краще геть не стало.
Знову самотні дні і ночі,
Тремтить в руках солдатська кварта,
Закрив навік він свої очі,
Кличе у даль солдатська варта.
Там його друзі, його син,
Усі завзяті, молоді,
Лунає вже церковний дзвін,
Ходи до нас, ми тут усі.
Спочило тіло, а душа,
У небі птахом все літає,
Скажу вам правду, не спроста,
Своїх журавликів збирає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/601-smert-veterana.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484413
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 02.11.2015
Вона не спить уже вночі,
Вона не дивиться свої сни,
Вона цілує маму наніч
Неначе востаннє бажає на добраніч.
Вона живе кожний день
Неначе в останній раз,
Вона любить веселку,
Вона любить дощ і сонце,
Вона кохає життя!
Вона хоче жити
І просто любити,
Вона насолоджується
Кожною хвилиною радості
І коли плаче крізь
Сльози усміхається.
Усміхається, бо живе
Живе на цьому світі.
Вона Бога у молитві благає ,
Щоб не забирав у неї життя,
Що вона життя кохає,
Що любить як ніхто життя.
Але хвороба всередині
Пожирає нутро,
І кожна хвилина
Здається остання,
Вона ще не відчула
Смак життя,
Вона ще жити хоче і любити,
І кожний день вона благає
Щоб життя у неї ніхто не забирав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322649
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 02.11.2015
Вона …вона банальна.
Вона не особлива.
Вона трішки брутальна.
І дуже хвороблива.
Вона як усі смертні.
Не носить квітів в косах.
Як всі дівчата вперті.
Тендітні ніжки в росах.
Вона не любить каву,
І чай не є для неї.
Вона тобі цікава.
Не можеш ти без неї.
Не любить малювати,
Але фотографує.
І хоче завжди спати.
А інколи ревнує.
Для неї запах м’яти -
Це щось дуже казкове.
Вона мріяла мати
Ромашок ціле поле.
Вона завжди сміється,
І навіть коли плаче.
Вона для всіх є муза.
Але не всіх одначе.
P.S. Вона...вона чарівна,
Але дурні промови.
Бо ти її покинеш.
Даю тобі я слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463238
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 02.11.2015
знаєш, любов буває така різна -
взаємна, вигідна і неформальна.
моя любов зовсім ненормальна. та що там любов?
я сама ходяча ненормальність, яка доводить людей до сказу.
так, я кохаю дівчину. так, я роблю це щиро і наперекір людям.
о так, ці люди! хто дав вам право вирішувати яка любов правильна
а яка ні?
знаєш, в мене вдома висить різнокольоровий прапор.
ні, я не лесбіянка, чорт забирай, і не знати чи буду.
моя любов платонічна і по-дитячому щира.
хіба вам є за що мене засуджувати?
так, я цілувалася з дівчиною. це було далекек минуле , ніким не потрібне
я ніколи не кохала і не вірила
і трясця вам, закохалась без відповіді!
я люблю поцілунки й обійми.
теплі вечори в руках ніжності.
дідько, мене не кохає моя дівчина, тож я шукаю їй заміну.
я можу зустрічатися з хлопцем. без жодного зобов'язання, знаєш.
і він це знає і нам двом добре.
гуляти не надто пізніми вечорами, дивитися в чужі балкони.
уявляти життя в чужих квартирах, таже далеке і втомлене.
і можливі він би хотів більшого..
та, чорт забирай, він справді хоче більшого!
а я не можу. мені треба лише обнімашки, поцілунки і рідкісний секс, щоб зняти напругу минулого.
о, так, ти зараз будеш мене засуджувати.
скажеш, що я повія і дно всього суспільства. а ти знаєш
мені байдуже. я насправді вільна.
залежу тільки від неї і хочу Львівського світлого.
ти засудиш мене, бо я сплю з одним хлопцем.
хоч не люблю його, це ж просто статевий акт між нами
ти засудиш, бо я кохаю дівчину і харюсь через те, що вона мені не відповідає.
ти знаєш, насправді мені так боляче, кожен раз, коли я про неї думаю.
я справді кохаю. я справді хочу бути вірною. і з дівчатами їй ніколи не зраджую.
чувак, це так по-дебільному. заборонити людям кохати одне одного.
вона не хоче мене кохати, бо їй не дозволить релігія і від неї відвернеться суспільство.
фак, вона настільки звикла, що я поруч, що мені здається, їй навіть в голову не може прийти, що мене колись не буде.
я кожного дня бажаю їй ранку й добраніч, а мені надсилають милий смайлик.
я щаслива. вона про мене пам'ятає.
і я не знаю, нафіга мені це все писати. суспільтво - це система пліток і дурних заборон.
як писав Жадан - скажи людям "Бог", " милосердя" і "член",
то люди зреагують на член.
що їм Бог, про якого вони створили дофіга релігій?
що їм милосердя, про яке кричать брехливі політики?
їм головне - член. історія, про яку складають довжелезні плітки.
чуєш, я замахалась строчити.
але бляха, так хочеть висказатись. так хочеться, сука, комусь довіритись,
я ж не з тих, що так просто зневірюються.
короче. не суди людину по упередженнях. бо насправді я досить хороша.
але через людську некомпетентність, чувак, я дно сусплільства, я грішниця, я повія, що живе в своє задоволення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617886
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
- Так сильно ти хочеш від нього втекти?
- Та ні. Я сподіваюся потім прийти.
- Ти думаєш, що він тебе пробачить?
- Та я швиденько. Він і не побачить.
- Як зрозуміє, що тут щось не те?
- Скажу, купляла нове декольте.
- Ну, а якщо розкриє твою зраду?
- А спробую втекти тоді в Канаду.
- Ти думаєш від нього заховатись?
- Та ні. Ти що? Я хочу лиш погратись!
- То нічого, що цим можеш вбити?
- Так я й хочу. Що іще робити?
- Знаєш, що такі як він безсмертні?
- Чула, що уже такі всі мертві!
- Тобі його ні капельки не шкода?
- Він овоч не з мого города!
- Ти просто спробуй ще раз посадити?
- Щоб ви могли спокійно суп зварити?!.
- Та я ж лише спокійно запитав.
- То відійди, допоки не програв!
- Ти мені погрожувати будеш!?
- Буду доти, доки не забудеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574774
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 02.11.2015
Я налию ночі в білий череп дню,
Запливе у нього місяць – древня риба.
Вона знає берег, де мою рідню -
Сотні поколінь - віднесла погибель.
Та в цю ніч рубіжну вони знову тут,
Тінями спустились з місячної спини.
Я життя в бокалі смерті підношу,
З потойбічним гостем розділю гостину.
І танцюють тіні, як старі птахи,
Рукави волочать, наче чорні крила,
Щось собі шепочуть(правду чи казки ?),
Та мене обняти вже не мають сили.
Як садова хвіртка, вже скрипить їх сміх,
В їхніх масок дивні гачкуваті дзьоби,
В кожного на грудях спалах-оберіг,
Промені від них – гілки в древі роду.
А годинні стріли ранять серце тьми,
В підземельну тишу знов вона відступить
Подолають тіні переправу в сни,
А на моїй стежці – лиш відбиток ступнів.
Ніч розтане в краплях десь на язиці,
Днина вже, та блима непогасна свічка.
І розітне гнотик час на два кінці,
Десь посередині виросте смерічка.
2.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617876
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Доцільно не скриєш минуле,
Й не скажеш що все вже пройшло,
Із часом нагрянуть ті хвилі,
Й згадаєш усе що було.
Не скажеш, що серце забуло,
Що лід цей на віки застив,
І поглядом сірим змарнілим,
Той вигляд немов не любив.
Так вдало вдаєш ту байдужість,
Здавалось що серце мовчить,
І усмішка сяє що сили,
Й в очах більш ніщо не горить.
Слова вже твої охололи,
У них неповага за все,
А я лиш усе те згадаю,
І це все мене так гризе.
За що ж така не повага?
Ти скажеш що я не любив!
Я знаю що я таки інший,
Я все для тебе робив.
Я просто лиш дбав про майбутнє,
І щастя для тої сім’ї,
Яку ми завжди будували,
Здавалось хоча б так мені.
А ти все закінчила швидко,
Жорстоко обрала момент,
А зараз поглянь як це низько,
Вдаєш буд-то був в тому сенс.
Й залишиш одні лиш питання,
Сама лише скажеш прости…
А серце від слів розриває,
Навіщо тоді були ми?
Навіщо роки були разом?
І доля усе ж звела нас,
Якщо ось таке це знущання,
Котре розриває весь час.
І миті життя особливі,
Як перла самої душі,
Залишать усе те буденне,
Й в минуле підуть на віки.
А.А. Отченко 2.11.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617766
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Возможно, кто-то будет возражать, но я спорифить не буду. Расскажу только почему я написала этот очерк. Когда я начала изучать Слово Божие, Библию, встретилась с этим вопросом: возраст земли – 6000 лет. В моей памяти было 4,5 миллиарда лет, как нас учили. Теперь диавол сеял сомнение к Слову Божьему, ибо этот вопрос не однократно приходил в мои мысли и толкал на сомнение. Но я приняла решение: раз так говорит Господь в Слове Своём, значит, это правда, а человек чего-то не понимает, всё - не хочу об этом больше думать! Господь не однократно пробовал мне объяснить, но тщетно – это место писания направляло меня к теме Дня Господня и кончины века, ибо оно там рядом с этой темой написано. Но, если человек ищет истину Божию, Господь даст разумение обязательно.
Прошло 14 лет. Однажды, я очень устала, и, просто, упала на диван, чтобы хоть 15 минут отдохнуть. Казалось, что каждая клеточка дрожит от усталости. Мгновенно начала погружаться в сон, но в разуме услышала настойчивые слова: «У Господа 1000 лет, как один день, и один день как 1000 лет! Повторялось ещё и ещё. Сон ломал меня, но я услышала ещё слова: Встань и сощитай!» Сонливость и усталость ушли моментально, как бы и не было. Я встала, сощитала и результат был удивительный, ошеломляющий – 4,4 млрд. лет. Господь обратился ко мне в такой момент физического кризисна, что мои мысли, рассуждения не могли пойти куда-то. Я была не в состоянии ни что-то делать ни что-то думать – тупик. Здесь Он мог, наконец-то, мне объяснить то, что хотел. Если человек верит Господу, каждому Его слову, то Господь обязательно откроет разумение, не оставит в заблуждении никого.
Пусть не думает никто, что я защищаю Бога, потому что всякое неправдивое свидетельство оскорбляет Творца, Властелина Вселенной, нашого Отца Небесного, а вруну место в гиене. Я благодарю Господа за это откровение и все другие. Слава Ему Одному и Истинному, хвала и благодарение и поклонение!
Господь творил землю 6 дней. Каждый день Он что-то делал, по порядку, по определённой программе. Мы думаем, что эти дни были такими же, как сейчас, но это не так. Для разумения Господь даёт нам подсказку через 2 Послание Апостола Петра 2:8 «Одно то не должно быть сокрыто от вас, возлюбленные, что у Господа один день, как тысяча лет, и тысяча лет, как один день».
У Господа один день, как 1000 лет, и 1000 лет как один день. Человек – это вершина творения Божия. Возраст человечества ведётся от дня сотворения Адама. От Адама до сего дня – 6015 лет. Это будет: 6015 умножив на 365 дней равняется 21.958.475 дней. Чтобы перевести в Божие временное измерение, умножим на 1000 лет. Получается 2.195.475.000 земных лет. Но до Адама было ещё 6000 лет, когда Господь творил саму планету и потом, когда она остыла, образовал атмосферу, первые микроорганизмы, почвы, растения, животных. Под вечер шестой тысячи сотворил человека, но земля уже существовала 6000 лет. Чтобы перевести в Божие измерение умножим 6000 лет на 365 земных дней и на 1000, получим:2.190.000.000. Чтобы узнать абсолютный возраст земли, нужно сложить периоды времени до Адама и после. Получаем: абсолютный возраст земли составляет 2.190.000.000 + 2.195.475.000 = 4.385.475.000 лет, приблизительно –
4,4 млрд. лет.
Сегодня человек определяет абсолютный возраст горнах пород радиоизотопным методом и пришёл к выводу, что возраст нашей планеты составляет приблизительно 4,4 млрд. лет.
Теперь, без всякого недоразумения и затруднения , человек может понять и объяснить, как и когда образовал Господь уголь, нефть, рудные полезные ископаемые, драгоценные камни. Учёные только изучают существующее Божие творение сотворённое Творцом Вселенной, Господом Богом, а не амёбой в процессе эволюции.
Вся слава, хвала, благодарение и поклонение принадлежит Ему - Господу Богу Одному и Истинному.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617733
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
Із них дух волі вичищали.
А він вертався знов і знов.
Вони країну захищали.
Їй віддали усю любов,
Життя незвідане прекрасне
І ненароджених синів.
Вони лягли в гроби дочасно.
Їх душі в виді голубів
Пішли до неба. Кари просять
Для тих, хто сіяв зраду, смерть.
А, мо’, в мовчанку грати досить?
Брехні налито в вуха вщерть.
Пора коня за віжки брати,
Вкраїну-Маму підіймать.
Чи будемо і далі спати?
Хай мертві із небес кричать!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617722
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Надень для меня своё белое платье -
Лишит огонь веры твоей боязни
Услышать - весталка не выйдет на встречу
В назначенный день моей светлой казни.
И я не жалею, не лгу, и не скалюсь
Не чувствуя плети ночной тревоги -
Твоё всегда самое белое платье
Излечит, изгладит судьбы ожоги.
Мне снятся давно карусельные тени.
Я надпись увидел в узоре лунном
И понял - весталка не выйдет на встречу -
Меня не увидит весталка юным.
Не думать, не верить, не знать, и не помнить
Позволь, заключая тебя в объятья,
Что девственно белая линия тела
Обманута складкой черного платья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617709
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Лина Костенко: «Мастера умирают...»
Мастера умирают, Оставляя нам память, как рану.
В барельефах печали мгновеньем разорвана нить.
Заменить мастеров подмастерьям, признаемся рано…
А работа не ждёт. Только как мастеров заменить?
И приходят опять лишь одни прохиндеи,
Потирая ручонки, довольно берутся за всё.
Пока гений стоит, и от горя седеет…
Шебутная бездарность отары на горе пасёт.
Очень странный пейзаж: косяками мелькают таланты,
И седьмое вновь небо согнула вовсю суета…
С мастерами полегче… Они, как Атланты!
На плечах держат небо… И поэтому есть высота!
*****
Костенко Ліна – "Умирають майстри…"
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дививй пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і е висота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617704
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
Я не маю вже стелі, не маю й цеглини в стіні,
Та й навіщо мені ця людська перехняблена мушля
Я віддав світу все, що було за душею мені,
Щоби викупить в нього напівзамуровану душу
Я віддав йому все, тож в кишені лиш трохи насіння,
Десь напорівну в ній полину, ячменю й ковили,
Важко дише земля попід кроками духів осінніх,
З переляку іржуть постриножених днів табуни.
А я ж сію зерно там, де хтось повипалював степ,
Накриваю собою – грунти треба ж теж удобрити,
І я снитиму, як те насіння крізь мене росте,
Як коріння його із моїми судинами злите.
А прокинувшись вмить я відчую незвідану легкість,
Не тягнутиме вниз напівстерта ця людськість мене,
І вдихатиму я своїх діток весняную терпкість,
Із джерельних небес буду пити я сонце хмільне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617730
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Я уйду от тебя бесследно,
Растворюсь в суете ночной,
Словно поезд во тьме последний.
Незатейливый и земной.
Исчезая, как терпкий кофе,
На твоих ледяных губах,
Был и нету, знакомый профиль,
Будет видеться только в снах.
Время вычислит наши тайны,
И столкнет нас через года,
Как летящая в небе стая,
Возвращается в города.
Золотистая осень станет,
Твоей маленькой тишиной,
Дух захватывает у края,
Снег там кажется - сединой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617258
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Пташка в клітці не співає
з порцеляни плаче лялька,
Вітер листя обриває час
вдягати чорні пальта.
По вузькій іду стежині
Чи то в сні? Чи на яву?
Мов заплутавсь в павутині
так заплутаний і йду.
Тітка осінь ти холодна
та прекрасна...золота.
Та ж душа моя голодна
і тому така сумна.
Сон обходить стороною
докружляла балерина,
Розпочався сум ходою
все ось так бо я людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617255
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Наші зорі на небі
Тихенько колишуться вітром,
І ночами сумними
Їх місяць гойдає в руках,
Ми з тобою у долі
Напевно випрошуєм літо,
Бо за нашими вікнами
Люта вже віє зима.
****
Наші зорі на небі
Сумують, як ми із тобою,
Бо багато між ними,
Як і в нас пролягло перешкод,
Всі дороги небесні,
Закрила нам доля собою,
Тільки місяць і зорі
Показують нам горизонт.
****
Наші зорі на небі
Співають нам в снах колискові,
І шепочуть щодня,
Що не легкий життєвий наш шлях,
Дуже важко на серці,
Бо у долі ми є випадкові,
Та чи схоче вона
Поєднати серця в небесах?!
Лю...
30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617193
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
1.Припини, людино, схаменись, не треба,
Не варто лити кров через жадобу свою.
Через твої дії всі відвернуться від тебе,
Відповідатимеш за тих, хто помер у бою.
2.Невже ти не жалієш тих, хто не вертається живим додому?
Невже не ранять душу сльози матерів?
Невже не думаєш чи вернуться з полону,
Бійці – не тільки чужі, а й свої?
3.Напевне, ні, не має жалості у серці,
Не має співчуття душа твоя.
В тебе не має людей: є «гради» і «смерчі»,
І все одно, що кров’ю захлинається земля.
4.А наші командири - ватажки солдатів,
Чим ваші дії кращі від дій Кремля?
Ви олівцем воюєте по карті,
Саме така для вас триває боротьба.
5.Ви гордо сидите у кабінетах,
Роздаєте накази наліво і направо.
А ви теж вдягніть бронижелети,
Й переконаєтесь, що це війна, а не забава.
6.Й можливо тоді ви думати перестанете,
Тим місцем, на якому сидите.
Й не будете людьми на картах «шахи» й «мати» ставити,
Й боротись будете, а не казати: "Все пройде".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617002
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Как не кричать? Как мне молиться молча?
Вой усмиряя волчий ,в клочья
Волосы рвать… Но дочь я,
Мать я, жена я , мать твою, точка.
Из паутины опроверженья ждать молотком в височках,
взрывами в капиллярах… Божья нам кара,
выдох туманит дымом сигары
“Мюнхен-Тимишоара, -
эхом тунельным диктора старого, -
Необъяснимо , час как пропал с экранов наших радаров.”
Было б обманом … Хочется крикнуть:” мама…
там ведь мой близкий самый… храм мой…
мраморный тайный замок,
знаешь, порой как брови упрямо
сдвинет, и прямо … взглядом снимает кардиограмму, мама.”
Жив бы… Ошибка мол, чья-то дурная утка…
Сколько часов в страшной минутке,
смертью, что дышит жутко,
до тошноты, до спазмов в больном желудке…
Мысли собрать бы в этом катастрофическом промежутке.
Пальцы хрустят орехами под подошвой…
Всё, что звалось хорошим, в прошлом?
Не дошло мне еще, что
планы на завтра – рваная прошва…
Вечная ноша…”Мы прерываем новостью о хорошем….
Паника вышла технической неполадкой,
Грубой ошибкою, всё в порядке,
рейс произвел посадку…”
Вибрацию пальцев украдкой
смахиваю. И размышляю, что небу должны мы взятку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617013
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Тебе убито тією зимою …
Тебе убито тією зимою ,
Коли танув сніг на полях.
Тебе було вбито тією війною,
Що змусила нас стояти в сльозах.
Тебе убито тією зимою,
Коли тисячі пішли тобі вслід.
І падали знов під тою війною
Після себе не лишивши й слід.
Тебе убито тією зимою,
Що кривавою стала для нас.
Я боюся того,що зветься війною,
Надто болючий для мене цей час …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616789
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2015
Колись прийде натхнення із коханням,
коли його ніхто не жде
із добрим на майбутнє сподіванням
на крилах вас у небо понесе.
Коли душа не каже,а співає,
коли усі зруйновані мости
я вірю вас ніхто не подолає
і дійтете ви разом до мети.
Я думаю ти - Леся Українка,
хай скаже хтось,що це не так
я знаю ти не просто жінка,
бо у душі несеш - натхнення знак.
28.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616663
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Все куда-то мчатся, ничё не замечая
Но колличество смертей на дороге, печально.
Надеюсь трек вызовет у всех понимание
И на нарушителей вы обратите внимание
Это случается снова и снова
И так случилось в октябре, днём 22-го
Утром счастливы вышли из дома не зная
Что прервёт их жизни эта 108-ая
Мама переходила дорогу с малой дочкой
Но этот случай в жизни их поставил точку
Кто-то скажет, это был несчастный случай
Но убийца их этот маршрутчик
А ведь им пожить ещё хотелось
Но душа уже покидает тело
И даже притих на время ветер
И ангелы на небе их души встретят
Крепитесь родные, не падая духом
Пусть земля родная им будет пухом
Пусть там на небе их Господь хранит
И пусть небо станет раем для них
Ну а вы, наглые водители
Проявите уважение ко всем родителям
Не считайте деньги на ходу за рулём
И вырубите наконец тупой шансон
Прошу вас, нет заклинаю
Убавить скорость железной стаи
Уверенность в себе бывает ложной
Ведь главное в дороге - осторожность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616344
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Здесь должен быть кто-то первым,
Кто скажет свое веское «нет»,
Кто войдет в эту дверь без потерь
И выйдет в окно через парадный
В глазах бестолковой толпы.
И, если завтра не случится теперь,
Пропадем или сгинем
На просторах безрассудной Отчизны.
Здесь должен быть кто-то первым,
Кто не будет судить и пресмыкаться,
И не будет размахивать пресловутой свободой
Во имя безответной любви.
Здесь должен быть кто-то первым,
А кто-то - последним,
Кто выйдет в разбитую бездну,
Оставив неприкрытою дверь…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616342
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Вона з дитинства знала путь до зір,
І говорила з ними до світанку,
Та що за тема не була б, повір,
Та завжди поверталася до ранку.
Байдуже спека за вікном, чи дощ –
Завжди була осяяна їх світлом.
Її вів їх незвучний відголос,
Всіма що є, не тільки звичним світом
Вона була як річка серед гір,
Будила розум свіжими думками.
Вона могла би врятувати світ,
Повівши людство зниклими стежками.
Але, природа взяла знов своє…
Отримавши потребу в обіцянках,
Вона вже більш не чула голос зір.
І не від них верталася по ранках.
Обравши зі світів звичайний світ,
Втопивши знайдені стежки у квітах,
Навіки загубила світло зір,
І віднайшла нове у дітях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616295
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Біла простинь почорніла
Серце болі не стерпіло,
Вени ріжу, кров стікає
Я до тебе набираю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616296
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Я графоманка, що золу здувала» АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616280
******************************************
Что слог души моей?
Стихов унылых муки
Или надрывных искренних словес,
Написанных в ночи от вечной в сердце скуки,
Скрывая лишь за масками портрет.
Зачем, бездумно пачкая бумагу,
Упрямо сам себе хочу сказать,
Что все, что есть во мне, так, до смешного, мало...
Стихов прекрасных попросту не счесть!
И миллион, иль миллиарды судеб,
И чувств, и мыслей мудрых, и разодранных сердец,
Все это было... Было! Снова будет...
А я пишу души своей портрет.
Я сам себе пишу все эти письма,
Слагая их в причудливый узор.
Я! Вот читатель самый нужный,
Себя читать, поверьте мне, не вздор!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616289
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Коли сонце сідало, мов курка, на жердину за горизонтом, щоби поринути у сон,
а місяць пробивав гострим рогом дорогу в ніч,
коли Космічна Фея скакала на своєму білому в сіре яблучко коні Чумацьким шляхом
і засвічувала над небесним склепінням Землі зірки-ліхтарі,
коли пустіли вулиці і сквери, мов металеві коробки із льодяниками в руках п’ятирічної дитини,
вона шукала його слова для свого серця між тисячами слів, які він висипав на полотні вічності, і не знаходила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616287
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
Засміялася раптом скрипка,
Перед цим, вся в сльозах – ридала,
І зайшлася від сміху хрипко,
Під кінець навіть застогнала.
Подивився скрипаль на залу,
Скрипка змовкла і стала тиша,
Сподівався на подих шквалу,
Але в залі ніхто не дише.
Поклонився, хотів іти вже…
І тоді увесь зал зірвався,
Серце в грудях спинилось майже,
Сльози бігли, а він вклонявся.
Знову взяв він смичка у руки,
Заспівала казково скрипка,
Полилися чарівні звуки,
Солов’їні і вже не хрипко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616334
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Я свого ангела на схід відправив,
Щоб Україну нашу він оберігав.
Тим самим я себе позбавив
Життя стежини чистої якою шкутильгав.
Там йде війна, а я ось тут сиджу.
Людей смерть косить - я тут веселюся.
У них сирий окоп. Я ж у ліжку лежу.
Все, що можу зробити – це Богу за них помолюся.
Є багато таких, що не можуть нічого зробити,
Через те, що ще неповнолітні юнаки.
І дуже, за одну мить, хочуть вирости,
Щоб в бій піти як мужні козаки.
В них кров пульсує Українська, батьківська!
Вона й батькам передалась від діда.
Якби не та російська гнида і Москва,
То не була би у країні «Енеїда»!
Тут на заході я у безпеці.
На сході багато ж пішло із життя.
Під небом відкритим, де не має фортеці,
Немає броні і нема укриття,
Ідуть там бої щодня і що ночі.
І робить боягуза із сміливця відчуття,
Що, ніби, не побачить більше рідні очі
І вже не повернеться бо не має вороття.
Іран, Корея, ще Судан й Афганістан;
Чотири ці я знав гарячі точки.
І жоден не подумав Український ветеран,
Що в мирний час підуть у бій синочки.
Я хочу в очі подивитись тій тварині,
Через яку зараз в країні лихо.
І сильно сказати спасибі людині,
Від якої в бою залишилося ехо…
А зараз тихо там. Приходить ніч.
Ніхто не спить. Не хочуть помирати.
Перед очима рідна хата й тепла піч.
А смерть готова вже життя їх відбирати.
Всі в роздуми, поникли з головою.
Майже у кожного з них діти і сім’я.
Ще гранату хтось хоче накрити собою,
Щоб, хоч хтось вижив. Така у всіх є мрія.
Вони не знають: чи самі прийдуть до дому,
Чи привезуть?.. У «цинкових тюльпанах».
Чи їм дадуть в моголу хоч солому?
Чи поховають у високих їх курганах?
І майже кожен знав, що зовсім скоро бій,
Й не має часу плести власне павутиння
З пустих думок і безнадійних мрій,
Побачити у небі мирному проміння.
І от вже бій почавсь. Скрізь вибухи й ракети
Солдати борються за незалежність і життя.
Смерть робить з людських душ собі букети,
Щоб понести їх із собою в забуття.
Смерть ходить в кожного солдата за плечима.
Її ти не злякаєш і не проженеш.
І не відкупишся від неї ти грошима.
Вона радіє і тій радості немає меж.
Давно уже вона так не раділа.
Разом із тим не веселилась теж.
Раптово все завмерло… Наче крила…
І світло, так неначе тисячі пожеж.
Те світло осіяло поле бою,
І час, здалось, завмер на якусь мить…
А бій все йшов. В усіх над головою,
Як і раніше куля свище і блищить.
Хтось запитав – Що то було за світло?
- Здалось напевне. – відповів солдат.
Інші говорять, що літак підбило.
- То нова зброя. – треті так твердять.
І лиш один з них у зад себе подивився
І на якусь мить зовсім онімів…
Позаду нього ангел приземлився.
Звідки взялось те світло зрозумів.
Від подиву забув солдат про бій.
З рук випав автомат, патрон розсипа.
І ангела згадав з дитячих мрій.
Спочатку голову, а потім весь піднявсь з окопу.
І майже його тіло кулю прихистило…
У мить життя все промайнуло перед ним.
І чимось білим усього накрило.
Казковим і по-літньому теплим…
Він бачив кулю, що летіла у лице.
І через мить збагнув, чому не ранений.
Ангел навколо нього зробив з крил кільце.
У ангельську броню він був закований.
Той ангел став попереду солдата.
Він ніжно усміхнувсь й сказав лишень:
- Я до тебе прийшов від твого брата,
Щоб відвернути сотні різних передбачень.
Передбачали, ніби скоро ти помреш,
Ще те, що смерть у тебе за плечима.
Інші говорять, що духовно роздереш
Віру людей котрі ідуть з Єрусалима.
Я маю врятувать твоє життя.
У даний час таке моє завдання.
Я не єдиний хто рятує майбуття.
Нас безліч. Ворогів жде покарання.
І після слів цих в далині смеркання,
Яке переросло в яскраве сяйво.
В солдата зникло ніби хвилювання
І стало на душі щасливо.
У кожного солдата ангел свій,
Який власне життя хоче віддати.
І навіть якщо буде смертний бій –
Життя віддасть. Повинен врятувати.
У кожного ангела Божа броня.
Людська зброя не в змозі її зруйнувати.
Ніхто не отримає те надбання
І не зможе ту силу на людей спрямувати…
Зробив ангел те, що ніхто не чекав:
Дістав він меча і відрізав кінці своїх крил.
Ті крила солдату накритись віддав.
А сам почав неначе лютий крокодил.
Всі ангели зробили цей прийом.
В очах у них палало «всіх уб’ю»
Кара на ворога впала пеклом,
А тіла впали вкриті кров’ю…
Ворог нічого зробити не встиг.
Він і досі не тямить, що сталось.
Не розуміють хто зробить таке міг –
Мертві всі живих не зосталось.
- Як можливо їх всіх посікти,
Що не можна зложити до купи?!.
Як то можна було наректи,
Лиш на те, що зостануться трупи?!.
Втрати великі приніс їм цей бій.
Задумались, що можуть і програти.
І навіть ті в кого не має серця й мрій –
Здатись готові, щоб життям не ризикувати.
Ангели добре знали, що порушили закон,
Який забороняв людям земним допомагати.
Допомогти небесний мав Барон.
Зробити так, що людям треба все позабувати.
Не один раз Барон вже це робив.
Він силу мав стирати людям пам’ять.
Він це ще раз із задоволенням зробив
І без умови, що йому заплатять.
Барон, ще та була «темна конячка».
Бувши на небі власні мав грішки.
Не одна від його постраждала козачка
І не в одній сім’ї порозбивав горшки.
Він не зовсім так, щоб зовсім стирав пам’ять,
А тримав її на різних полках в домі.
Він добре знав, що якщо зловлять стратять,
Ті на кого говорять «Невловимі».
А для небесних «Невловимі» гірше смерті.
Навіть безсмертного вони можуть убити.
І душі їх по тричі перетерті
Так посічуть що й годі уявити.
Навпроти них страшний суд не страшний.
Хтось говорив, що то онуки смерті,
Усі святі, у кого дух гнилий,
Боялися, що будуть вже роздерті.
Саме тому Барон жив у страху,
Що скоро прийдуть й за його душею.
Не лиш у цьому жив він гріху,
А скований був ще одною таємницею.
Хоч не одна була в Барона таємниця,
Ви все одно не здогадаєтесь яка…
Барону смерть була рідна сестриця.
Виховувалися в дитинстві у дяка.
Одного разу на їх селище напали
Злі сили. Інші ж кажуть «сатана».
І двоє тих дітей кудись пропали.
А після нападу розпочалась війна.
Дуже, була війна не звичайною.
Вона від створення землі до цих пір йшла.
Ніхто і не здогадувавсь, що війна є тривалою.
Вірніше смерть з Бароном так робила.
Якщо хотіла смерть вбивати то вбивала.
Всі спогади про неї забирав барон.
Те, що розкриють їх колись, не знала,
А ще не знала що на ній прокльон…
А на землі, в той час, і досі йшла війна.
Це перша перемога, після тисячі поразок.
Знали всі, що по переду битва ще не одна.
І кожен знав перед країною обов’язок.
Після зими пішла весна прекрасна.
Хоч і повільно, та все йшло на краще.
Із кожним днем ставала смерть не щасна.
І ворогу на світі стало жити важче.
Щоразу, в битві, мали значні втрати.
Щоразу тактика підводила чомусь.
Противника вирішили хитрістю брати,
А на наступний день командир їх захлинувсь.
Ще через день на місце командира
Став, як ото говорять – чорний маг.
Ви й не здогадуєтесь, що то за тварина.
До перемоги будував він власний шлях.
Прикликав він до себе темні сили,
А смерть заставив подавати чай.
Чорти всі на руках його носили,
І «темного володаря» -- кричали зустрічай.
Барону стало в тричі гірше жити.
Щодня за власну шкуру він боявсь.
Не знав він бідний що йому робити
І «темному володарю» про все зізнавсь.
Він розповів, що любить пам’яті стирати
І те що дуже любить він своє життя.
Сказав, що рано ще йому вмирати
І що шукає десь для себе укриття.
Ще розповів, що спогади збирає.
Із ними має сховку не одну.
Те, що людині ангел помагає
І через це – він програє війну.
З радів «володар» -- Вже могила рита.
І перемогу час дістати з рукава.
Вже план є і смерть ангелам пошита.
На них у нього є різка підстава…
В небесних, кажуть, всі закони чесні.
А я б сказав, що підлі і бридкі.
Жорстокими були судді небесні.
В них не серця а кам’яні грудки.
Ангел хранитель мусив наглядати.
Допомагати, права він не мав.
Коли ґвалтують - лиш спостерігати.
Навіть тоді, коли зброю тримав.
Закони нові користі не мали.
Незрозуміло хто й для кого їх увів.
Вони ангелів скутими тримали.
Допомагать що-небудь він не смів.
Та ангелам набридло це терпіти.
Вони таємно, щоб ніхто не знав,
Допомогли людям історію творити.
А про своє майбутнє, ангел знав.
Неначе гра у ангела життя.
Життя – це ставка на якій він грав.
Та що робити як не має укриття!?.
Про це ніхто не думав коли зброю брав.
Вони не боялись «невловимих».
Із янголів від них ніхто не постраждав.
І ніколи вони не вбивали сміливих.
Хоч кожен з них свій страх в руці тримав…
Одного дня Барон безсмертним став.
Від радості блищав небесним цвітом.
Нічого не боявсь. Із смертю гравсь.
І щастя, йшло до нього мов магнітом.
Барон всі спогади, що мав віддав.
За них безсмертя получив частинку.
Він не в ту гру не з тим гравцем заграв,
То й швидко загримів у домовинку.
На другий день він був без голови
З прибитим язиком до стелі.
А вбивці його, сильні мали норови,
Тому тіло було посічене в постелі.
Вбивцю його ніхто шукать не взявсь.
На небі він, як кажуть не легально.
А дехто щойно про його дізнавсь.
І про його чутки йшли не охайно…
Та дуже швидко про його забули.
Він відійшов для всіх на дальній план.
До всіх лихо прийшло неначе гранули,
Ще й лихо одягнуло новий сарафан.
У ангелів розпочались проблеми.
Хтось спогад здав і розпочався суд.
Про страту цю не будуть складені поеми,
А чисті їхні імена покриє бруд.
Ангели знали, що така їх доля.
Давно написане нікому не змінить
Пришили ангелам статтю – свавілля.
Свавілля в чому? Хтось будь ласка поясніть.
Невже людині допомога це – свавілля?..
Закони чесні… це читач вже зрозумів?..
Там не закон – одноголосне божевілля!
Яке породить не один ще ряд штормів.
Тиждень на зад знайшли коробку у судді.
Точніше кажучи, хтось на поріг поставив.
І зашарівся той суддя в суді
Бо думав, що дарунок хтось відправив.
Та в тій коробці кілька спогадів лишень.
Їх більше ніж достатньо когось засудити.
І полювання почалося на живу мішень.
Дадуть грошей, якщо поможеш ангела зловити.
За день закутий ангел кожен був.
Небесні люд здав всіх і все, що знав
І через гроші те, що він на небесах, забув.
Багато ще таких, хто лиш спостерігав.
Що не хотіли честь на зраду поміняти.
Також були ще люди рідкісних сортів
Що намагалися комусь допомагати
Навіть якщо нема там їх братів...
А зараз ми перенесемося на площу.
Там суд іде. Не винних судить суд.
Ніхто з них більше не піде на прощу.
Всі повмирають від руки паскуд.
- Чудово знаючи закон, небесний, честі.
Ми стратити повинні цих приблуд.
І щоб спокійним було небо старості
Голови ангелів наповнять цей сосуд…
- Вирок суді як грім з ясного неба
Який сполохав все живе, що є.
Не правда! Їх вбивать не треба! –
Гукнули з натовпу – Це право не твоє!
Не ти їм дав життя! І не тобі забрати.
На небі ти береш на себе гріх.
Як не відступишся, потрапиш ти за грати.
Вже не відкупишся, переступивши той поріг.
- Суддя ніякої уваги не звернув на ці слова.
Вони йому те ж саме, що для моря крапля.
Це саме, що для собаки друга голова
Або велика темнота з провалля.
- Забрати крила – вигукнув суддя.
І всі почули крики вище неба…
Повиривавши крила – це початок правосуддя..
Ще є в стинанні голови потреба.
Безліч катів з сокирами в руках
Поставили всіх ангелів в рядки.
І ось стоять – мішки на головах.
Й поклали голови усі на колидки.
Суддя сказав щось на латині
І безліч сокир піднялось в небесну вись…
І щось привиділось малій дитині
І закричала вона – Ластівка! Дивись.
І сіли ластівки на плечі у катів.
Змахнули крилами і голови їх впали
Суддя навколішки їх впав -- я не хотів!
Ми по закону страту цю побудували.
І одна ластівка перетворилась на людину.
І на латині закричала до судді.
- Я б тебе вбила як свиню паршиву.
Та іншу справу дали ластівці вожді.
- Закон змінити «Невловимі» просять.
В вас термін у руках всього чотири дні.
Інакше ваші голови в покіс покосять,
А душу вашу посічуть на пні…
А що було в них далі, я не знаю.
Вірніше, ангел більш не розповів.
Щодня я з ангелом отим гуляю.
Знай, не літає він. Нема у нього крил.
Ті ангели на небі, що в нас ветерани.
Оберігають нас хоча не мають крил.
Вони ще мають у душі мембрани,
З яких готові поробити сотні стріл.
_________16-28.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508073
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 26.10.2015
Я стою на зустрічній, плачу,
В грудях серце, ще тепле, б’ється.
Що для мене життя? що значить?
Я сміюсь з нього, й ще хтось сміється.
Все одно куди – вправо чи вліво,
Крок ступлю я на зустріч смерті.
Мені байдуже – гірше боліло,
А тепер тільки вихід – вмерти.
Я піду. Я нічого не втрачу,
Лиш мене тепер більш не буде…
А сама все стою і плачу,
Й поряд мене стоять
такі ж люди.
© Жанна Білавич, 14.12.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616302
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Я іду крізь бурю і грозу,
А в далечині бачу свою мету.
Важко по землі ступати,
Хочеться просто кричати,
З місця не ступати,
Зусиль більше не докладати.
Але я бачу свою мету
І заради неї йду.
Для мене нестерпний цей шлях,
Яким я ступаю вся у сльозах.
Плаче небо і плачу я.
За що мене покарали небеса?
Йде час – і ось я радію,
А у серці плекаю надію.
Довкола мене – квіти й щастя,
І я вірю, що все вдасться.
А потім знов дощ наступає,
Який моє серце вже інакше сприймає.
Краплі дощу освіжають лице,
А вітер мені сил додає.
Він танцює у вітках дерев і дарує життя –
Ось таким тепер бачу його я.
Впевненим кроком йду
І долаю перешкоди на своєму шляху.
Бачу, що вже близько моя мета,
А тому з останніми силами збираюсь я,
Та вони, на жаль, вже кінчаються
І ноги у мене підгинаються.
Я падаю обличчям до багнюки.
Признаю: мушу опустити руки.
Впала, не здатна більше йти!
Так близько від своєї мети!
Невже стільки пройшла, а тепер здатися?!
Ні! Я буду далі старатися!
Як не дійду, то доповзу!
І я вступила знову в гру!
Знаєте, я дійшла до мети
І зрозуміла, що основним було йти.
Тобто мета не мала жодного сенсу,
А лише додавала перцю.
Вона заохочувала далі просуватись,
А основне завдання – пройти шлях і не здатись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616293
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Твого кохання не прошу.
Воно давно в надійнім сховку.
Я через ревнощі, їй-Богу,
Листів суперниці не шлю.
Тобі ж, дозволь, пораду дам:
Всі вірші хай мої читає,
Портрети ревно зберігає,
Неначе найдорожчий крам.
Їй треба випити до дна
Святковий келих перемоги –
А бути другом до знемоги,
На жаль, не створена вона.
Як тридцять сріблених монет
Розтратиш з нею всі, до решти,
Коли прозрієш ти нарешті, -
Не йди в мого життя сюжет:
Тебе немає в нім давно.
Не оббивай щоніч порогів.
Моєї просиш допомоги?
Від щастя лікувать грішно́.
А.Ахматова
Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты,—
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616286
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Цікаво, а чому не сьогодні – раптом прозвучало в голові, але луни не було… Відкидаючись на спинку крісла дивлюсь на свої вени. Уявляю як випускаю з них всю кров на волю, вмиваюсь нею, як завжди це роблю перед сном, і йду спати… Цього разу назавжди. А де ж візьметься то « завжди» чи куди подінеться після того? Мабуть це знають тільки ті хто занурився у нього, а може й вони не знають. В будь-якому випадку, ми всі рухаємось в один бік, і рано чи пізно, перевіримо яке воно глибоке те «завжди».
А зараз, я відчуваю його, воно зовсім близько, на відстані подиху, але в іншому всесвіті, і тягнеться до мене, натягуючи тоненьке, як павутина, полотно реальності. Але чи порветься воно сьогодні – залежить від мене. Я в передчутті… Як маленька дитина якій щось пообіцяли. Прислухаюся до нічної тиші, яку всі бояться зіпсувати, намагаюсь зробити ковток повітря… А воно сухе і мертве, як то дистильована вода, хоча всі вікна відкриті навстіж… Час іде нерівномірно… все повільніше і повільніше, і от – завмирає в очікувані мого рішення.
Я не відчуваю в собі життя, лише втому, яка намагається заповнити простір у мене всередині, але він надто великий і вона губиться… Тепер я нічого не відчуваю. Що краще, біль чи порожнеча, якщо третього не дано? Та ця думка згубилась там саме де і втома, не дочекавшись відповіді. Напевно, на це питання не існує правильної відповіді, як і на всі інші, ми просто вибираємо…
Чи варте щось, якщо воно не має сенсу? Нічого не має сенсу – в цьому і є весь сенс. Зрозумій це, або помри безглуздо – третього не дано…
Не можна жити без реальності, а в мене їх багато, і лиш одної я цураюсь, бо вона мене вбиває. Це саме та реальність, яка породила мене, а не яка була породжена мною, вона мені не підвладна, і саме зараз, в ній, я задихаюсь… В повітрі, повним кисню, на одинці із своїм запеклим ворогом – собою. Як я хочу його вбити… Але тоді це буде самогубство, і все одно не матиме сенсу.
Я боюсь поворухнутись, бо кожен мій рух може призвести до фатального кінця, та тільки до мого.
І тут я починаю тонути… мене затягує в безодню порожнечі, я намагаюсь за щось вхопитись, та все, що плаває на поверхні іде на дно швидше, ніж я: марні надії, хибні сподівання, гнітючий самообман та образи знайомих. Без будь-якої підтримки – я перестаю боротись, мої руки оніміли, розум також. Опускаючись все глибше і глибше я починаю усвідомлювати, що не можу потонути, така собі підступна витівка мого вічного ворога. Він завжди так робить, спочатку дразнить мене спокоєм, а потім – завдає ще більше хвилювань. Блиснуло лезо, ховаючись в руків’я … Надто просто, щоб бути правдою, надто легкий спосіб отримати спокій і таку омріяну свободу… Тепер я вже не боюсь… а сміливо рухаюсь, розсікаючи товщу повітря, змушуючи час іти знову. Холодна, вогка і така порожня постіль приймає мене в свої обійми, і я з насолодою провалююсь в єдине місце, за яке не шкода заплатити життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616291
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Я – иду по стране,
Спотыкаясь о камни.
Сколько – жить нам в говне?
Риторичен вопрос…
Мне, как всем… Аж – никак!
Мне, - вперёд бы ногами
Всех, кто Родине враг!
О, Вселенная! SOS!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616329
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015