Північний вітер: Вибране

монах

Ніколи не здавайся.

1
Ти,хотів  пізнати  світ-
Вставай  і  йди!
Ти,робив  все  так,як  слід-
Збирай  плоди!

Факти  на  руках-
Вперед  штовхає  страх
І  шанс,ти-чемпіон,
Один,на  міліон.

                 Пр-в
Ніколи,ніколи,ніколи  не  здавайся.
Удачі,свободи,можна  досягти.
Лякають,ламають-бійся,прогинайся,
Але  продовжуй  йти.
Сім  кроків  до  мети.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335337
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 09.04.2015


монах

Слідкуй…

1
Слідкуй,що  ти  їж  і  п,єш.
Дивись  з  ким  живеш,ідеш.
І  в  щедрість,котра  без  меж,
Не  вір,провір.
                           2
Навчись  все  робити  сам.
Опора-нехай  метал.
Надія  не  на  людей-на  сталь!
                           Пр-в
А  потім  вона  пішла.
Читаю  остані  слова:
Це  добре,хто  сильний,
Попробуй,стань  сильним,
Ти  спробуй-я  не  змогла!

Є  користь  терпіти,
Попробуй  простити,
Ти  спробуй-я  не  змогла!

А  потім  вона  пішла.
Нажитого  не  взяла.
Взяла  тільки  віру,
Любов  і  надію,
А  золото  не  взяла!

Залишила  болі,
Розлуку  і  горе,
А  золото  не  взяла!

Не  нам-сонячні  дні!
Не  нам-співати  пісні!
Для  нас-все  прикрий  час!
Для  нас,для  нас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364428
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 09.04.2015


монах

Тобі щастить…

1
Тобі  щастить-ти  не  із  тих,
Хто  так  хотів  змінити  світ.
Хто  руйнував  небесний  трон-
Тебе  між  ними  не  було.
                       2
Щастить  тобі-ти  не  із  тих,
Хто  день  прожив,як  тільки  зміг.
І  в  кого  сльози  сушить  сміх.
Щастить  тобі-ти  не  із  них!

Ти,не  із  них?

                 Пр-в
А  завтра  дощ,а  потім  град,
З  словами:  "відступіть",  "назад".
Тривалий  мир,в  достатку  дні
Тим,хто  послухав,відступив.

Підйом  чи  спад,вперед,назад,
Всі  негаразди  множ  на  п,ять.
Хто  йшов  чи  біг,
Упав,лежить.
Ти  не  із  них-тобі  щастить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350630
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 04.04.2015


VDMK

Скорись, цей світ безмежний скрізь шпарину почуттів…

Скорись,  цей  світ  безмежний  скрізь  шпарину  почуттів,
В  обмежених  миттєвостях  ти  знайдеш  хвіст  комет,
В  житті  своєму  знайдеться  мільйон  чужих  життів,
По  колу  проживаючи  один  старий  момент,

Ти  думаєш,  кохання  не  знаходить  шукачів,
І  кожен  підбирає  клаптик  свій  забутих  фраз,
Ми  ходимо  у  просторі,  не  знаючи  межі,
Пірнаєм  в  небуття,  бо  ми  зупинимось  лиш  раз,

Старі  чужі  реалії  блукають  у  душі,
Крокуючи  слідами,  що  зробили  вже  до  нас,
Струна  пустих  характерів  на  згадку  залишить,
Розірваний  шаблон,  нову  любов  і  плинний  час,

Життя  -  це  погляд  з  клітки  на  небачену  пітьму,
Щоб  вихід  освітлити  нам  не  вистачить  знання,
Малюють  безкінечності,  цілуючи  стіну,
Щоб  долю  обирати  тільки  раз  і  навмання,

І  кожен  з  нас  пірнає  вглиб  народної  орди,
Для  дружби  я  -  Іуда,  для  життя  я  -  знатний  муж,
Не  хочеш  йти  крізь  прірву,  то  й  не  прагни  далі  йти,
Кохання  -  це  мистецтво,  а  не  стан  забутих  душ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539253
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 04.04.2015


VDMK

Маленький світ

Блукав  самотній  старець  зі  сльозами  на  очах,
Захоплений  пейзажами  і  сонцем  в  небесах,
Зриває  літній  вітер  капелюха  з  голови,
Що  дує  із  безсонної  глухої  рівнини:

"Який  же  світ  чудесний  скрізь  безмежну  призму  слів!
Як  соромно,  що  маю  вже  такий  багаж  років!
Втрачав  себе  ще  юним  в  сивих  роздумах  про  світ,
І  так  прожив,  задумавшись,  вже  майже  сотню  літ,

Я  логіку  природи  ще  із  юності  вивчав,
Лиш  сумнівів  вогонь  горить  із  вогких  тих  кресал,
Ходив  завжди,  примружившись  на  сонце  і  поля,
Тепер  мене  приваблює  небачена  земля,

Мій  страх  голодним  яструбом  клював  мене  у  бік,
У  болях  і  стражданнях  так  проходив  кожен  рік,
Каскад  ранкових  образів  сховався  під  дощем,
Сльоза  з  пустих  очей  моїх  на  зморшки  потече,

І  серце  часто  крається  від  щезнувших  людей,
Що  сміхом  фарбували  мій  самотній  сірий  день,
Доносяться  лиш  ехом  перегуки  сотні  фраз,
Що  зникли  в  нашій  пам'яті  на  тлі  пустих  образ,

Любов  тримавши  за  руку,  проходили  бульвар,
Я  рву  тепер,  блукаючи,  долонями  бур'ян,
Всі  ті,  кого  любили  та  безмежно  берегли,
Залишились  лиш  плямами  між  поля  в  далебі,

Пройшовши  шлях  самому,  допомоги  не  чекай,
Життя  людське  безмежне,  та  для  часу  має  край,
Лиш  мрії  розлітаються,  як  в  небі  журавлі,
Легенько  лоскотавши  в  світлі  сонця  рівнини",

Я  сам  самотній  старець  на  світанку  юних  літ,
Замружившись,  я  бачу  тільки  свій  маленький  світ,
Так  само  я  блукатиму  по  горах  та  полях,
З  візитом  ностальгії  та  сльозами  на  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571991
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015


монах

Гімн.

                                 1
Покличте  всіх,хто  носить  зброю.
Скупляйте  хліб,продайте  мир.
Хто  хоче  сліз,хто  прагне  крові-
Скупляйте  хліб,продайте  мир.

Кому  життя-високі  гори,
Які  не  всім  вдалось  пройти.
Кому  слова  пророчать  долю-
Почати  й  незакінчити.

                                 2
Дивись  на  світ,дивись  на  себе,
Спостерігай,аналізуй.
Дивує  сніг,бентежить  небо,
Ти  ж  не  звикай,не  спи,слідкуй.

Йди  й  підкори  високі  гори,
Достань  скарби  з  морських  глибин.
А  те,що  в  серці  під  покровом-
Не  воруши,не  воруши...

Там  пустота...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423810
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 04.04.2015