Вже літо заблукало в чебреці,
І небо грози громом розривали,
Впились гарячим сонцем пшениці,
І вкрили поле пишним покривалом.
І напівстиглі жита колоски
В волошок сині заглядали очі,
Їх шлях життєвий дуже затяжкий,
Як і мого народу на праотчій
Землі. Та вірю: зглянеться земля –
Волошки між колоссям уціліють,
Адже земля дітей своїх зціля,
Й волошки ще рясніше засиніють.
І буде хліб високий на столі –
То від землі і Бога нагорода,
Бо люди, коли з хлібом, – королі –
У цьому переконана природа!
14.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634029
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Марципанові олені бродом ідуть до весни
І збивають на кавовій річці туманами піну.
Утомившись, садами спиняються, струшують сни,
Що здіймаються вгору тоненькими пасмами диму.
І пливуть над землею хмаринки таємних світів.
Десь і я поміж них - відіб'юсь у магічній бурульці
Марципаном в будинку з ванільної піни вершків
У безмежнім степу, намальованім пензлем на кульці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638239
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Я бачив уві сні вогонь пустель,
Світанків сизих невловимий щебет.
Проте серед мільйонів різних стель,
Я завжди вперто обираю небо.
Між сотень надвечірніх ліхтарів,
Що розганяють сутінки туманів,
Я стежкою із сонячних вітрів
Дістався недосяжних океанів.
Я мрій торкався точеним крилом.
Я громовицям лаштував удари,
Щоб все життя раптово не пройшло
Як розчерк пензлів вічного нездари.
В піснях дощів я ніс у світ добро,
Березами стрічав чужі печалі.
Зі зграйкою розбарвлених ворон
На картах вимальовував причали.
І хай абсурд в поезіях дзвенить –
Ніщо не зможе зрушити прекрасне.
Сьогодні це – лише коротка мить,
А завтра вже сторінка в книзі часу.
Нехай не все написано пером,
Нам не відкрити те, що вже відкрите.
Ми не збираєм різьблених корон,
Але все ж здатні керувати світом.
Наскільки ми шануємо Закон –
Настільки ж ми у нього в фаворитах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587328
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Сидить старий, щось пише на папері,
Свої думки складаючи в рядки.
А люди йдуть і відчиняють двері,
І вітер вгору кидає листки.
Старий підводить очі мимоволі,
Ті очі сяють мудрістю віків:
«Ти ліпшої прийшов шукати долі?
Бажаєш бути кращим за батьків?»
Узяв листок, щось написав швиденько,
Згорнув і посміхаючись віддав:
«Іди собі, – і підштовхнув легенько.
Все буде саме так, як ти бажав».
І полетіли дні за днями знову…
Людина берегла той папірець –
На нім, колись давно, всього три слова:
Все Буде Добре, - написав мудрець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586239
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Я допізна ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо.
У ранкові тумани впущу
Сонні зорі,мов перлів намисто.
І нап'юся з джерел я води,
Що в душі задзвенить так іскристо.
Дожени свою долю,не жди,
Від весни та й до літа-два кроки.
У полях,де цвітуть пшениці,
Де стежину вистелюють роки.
Де пробігло дитинство мов птах,
Юність маревом ніжно торкала.
Проминає життя у роках,
У гаях,де зозуля кувала.
Трави буйні,солодкі меди,
Де життя я вдихала мов трунок.
Де кохання я буду нести,
Те кохання,той літній дарунок.
Я сьогодні ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585791
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 10.06.2015
[i] [b] [color="#e62020"] Iз В. Сосюри
,,Васильки у полi.''[/color][/b][/i]
[i][b][color="#4152c4"]Мов зiрки з блакитi голубi волошки
Мерехтять у полi i в тебе з-пiд вiй.
Нiжнi - нiжнi очi...Ти примруж їх трошки,
Бо жаркий вiн дуже - пломiнь голубий.
Волошковi очi,- ви дарунок долi
За полiт високий ще юнацьких мрiй.
Як гаї синiють ген на видноколi,
Так синiє щастя у душi моїй.
Одсiяють роки, мов хмарки над нами,
I ось так же в полi будуть двоє йти,
Але нас не буде. Може ми квiтками
Нiжно - голубими станем я i ти.
Ми квітками станем ніжно - голубими,
Ти у жито прийдеш,- поряд буду я
І гаї знайомі, і берізки,- з ними
Будемо ми знову як одна сім'я...
Так же буде поле як тепер синiти,
Поспiвати жито i гримiть громи,
Та не ми тут будем - будуть нашi дiти
В полi цiлуватись, як ось зараз ми...
18. 10. 1994 року. Варіант І. Радохліба
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568230
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 10.06.2015
Смачнішої страви у світі немає,
І хай там би хто, суперечив нараз,
Руками духмяними нас обіймає
Український борщ, викликає екстаз.
Буряк, пів морквини, квасоля і сало,
Картопельки трошки, капустки качан,
Шмат м'яса свинячого, і не замалий,
Цибуля пекуча, зажарка й шапран.
Сметани дві ложки, ще трохи петрушки
Додати, налити горілки грам сто,
Потерти зубок часнику на пампушки,
Смачного! І хай не завадить ніхто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543925
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 10.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2015
[i](Катерині Білокур)[/i]
Жінка малює квіти – чудна затія!..
Теплі мазки лоскочуть цупкий папір,
Сонце цілує скроні, тремтить на віях,
В дивній палітрі квітне строкатий двір.
Жінка – проста і скромна волошка в житі,
Скільки краси од світу цього у ній!..
Ловить душа натхненні чуттєві миті,
Вправно виводить світлом на полотні.
Як вона вміє – сумно, дитинно, чуйно,
Навіть наївно трішки, космічно аж!..
Квітнуть сади, поля і подвір’я буйно,
Дихає раєм кожен новий пейзаж!
Пензлик в її руках, мов легка пір’їна,
Вмочена в сік землі, в голубінь небес…
Жінка малює свято в раю на стінах,
Скільки простих і добрих у ній чудес!..
Зі́йдуть з полотен білих барвисті квіти
І приживуться в наших земних садах…
Жінко, в котрої сонце у грудях світить,
Квіти твої підперли небесний дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580921
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Я іду, ледь торкаюсь землі...
як же пахне бузок! Як буяє!
Я тону в фіолетовій млі,
а душа моя рветься до раю.
Як же дихає бевз! Як п 'янить,
так хвилюють уми тільки мрії.
Зупиніть хтось весну у цю мить...
як же пахне бузок...я шалію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580996
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Моя спроба промуркотіти...
Дивіться, матусю, жоржини цвітуть
на городі.
Життя зачепило осіннім крилом
і мене.
Я став розуміти, що літо не вічне
в природі.
І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх
не мине.
Мені підкажіть, якою насправді
є осінь.
Чи просто врожайна пора, як жовтіє
листок?
Чому на очах появляються сльози,
мов роси?
І в серце вкрадається дивний,
сумний холодок.
Скажу тобі, сину, що осінь дарами
багата.
Колись, в таку пору, була я
щаслива сама.
Живи, так, як жив, а смутку не треба
чекати.
Лише пам’ятай, що за осінню
прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228823
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 06.05.2015
Танго –
останнє танго –
урочисто мелодія звучить для нас…
танго –
зимове танго –
нам нагадало раптом той весняний час…
Приспів:
А музика звучить божественно і лагідно:
немов чарівний сон –
сердець свавільний тон;
й солодкий фіміам
з небес спустився нам,
наповнюючи зал духмяно-томним ладаном.
Танго –
останнє танго –
до теплих згадок про любов привело нас….
Танго –
зимове танго –
і в пам’яті вже той щасливий літній час…
Приспів.
Танго –
останнє танго –
і рій думок про почуття весняні в нас…
Танго –
зимове танго...
збудило в серці наш весільний вальс.
Приспів.
31.01.2013
_________
*На замовлення маестро Віктора Оха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396884
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 06.05.2015
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай.
Полинове поле,
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
10.07.2013, Крим,
Лебедині острови
Пісня подається вдруге у зв'язку з тим,
що двома авторами створено два різні
варіанти музики. Тексти та назва пісні
також різняться між собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460200
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 06.05.2015
Травень феєрверками цвітінь
Вибухнув у просинь василько́ву
І пташине радісне "цвірінь"
Розгойдало вранішню діброву...
З пелюстково-лагідних піал
Обтрусило бджіл рудих і сонних.
Попливли, полишивши причал,
В океан смарагдовий балкони.
І, напнувши сріберну вуаль,
Розлякавши риб прудких лускатих,
І моє вікно пустилось в даль,
Мов саме відчалило від хати...
В дивовижні сяючі світи,
Звуками наповнені і цвітом!..
Як відрадно травами пливти –
По краплинках м'ятного мохіто!
Аж ряхтить в калейдоскопі див
Ця весна розбурхана і п'яна!..
Наче Бог долоню притулив –
І війни́ загоїлася рана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579351
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Буяють квітом пахощі весняні,
Цвіте вогнем, як диво –первоцвіт.
Біжать в долину проліски, як п'яні
Несуть тендітні спалахи у світ...
Горить блакить в гармонії безмежжя,
Так тепло серцю, пишуться вірші.
Вишневий цвіт, як повені пожежа,
Солодким медом гріє на душі.
Пробився промінь в затишок безкраїй,
Пелюстки срібні сипле із небес.
В весняну душу падає розмаєм,
Купає розкіш в мареві чудес.
В цей день зявилась внученька - лілея,
Спустилась в світ з потаєних орбіт…
На радість всім родилась наче фея,
І розцвіла, як в горах горицвіт…
Краса яка, ні витоку ні краю...
Блакить із неба впала з височінь.
Пришла до нас гармонія із раю,
Встелила буйну розкіш в широчінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579109
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 05.05.2015
А «Марш…слов’янки» розпинає душу,
А ретро аж вичавлює сльозу…
Чому ж сьогодні сповідатись мушу
Під куль смертельно-ошалілий зумр?
То час зриває вилинялі маски,
І вже усмішка – нищівний оскал.
І «старший брат» з бабусиної казки
Підносить наді мною тесака.
І він зловтішно потирає руки,
І солі не шкодовує для ран…
Пошматувати здобич хижим круком –
Гіркий синдром сусідства у слов’ян…
Лише диктат, лише сліпа покора –
Отак ведуть тварину на забій.
Не смій підняти від корита зору,
Ні обирать, ні думати не смій!
А знахабнієш спину розігнути,
На «патронеси» волю не зважать,
Умить постане – бути, чи не бути
На доленосно-лютих віражах.
Як по мені – не в етносі причина.
І будь ти чи японець, чи бурят,
Та перше всього просто будь людина,
І руку потискай, як брату брат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579083
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
ПІСНЯ.
Не лай мамко свого сина,
Бо прийшла лиха година,
Йду я край свій боронити,
Бо ж я хочу вільно жити!
Злеє пташшя землю клює,
Наше життячко руйнує,
Пшениченьку виїдає,
Серця наші роздирає!
Народ рідний убиває,
Мою землю навпіл крає!
Україні моїй рідній,
Знов кайдани закладає!
Буду пташшя убивати,
Тай воленьку здобувати!
Та не даймо браття любі,
Панувати вражій згубі!
Ой не дам,не дам,ворогам,
Свою земленьку розділити,
Україноньку мою рідну,
У ярмі згубити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544097
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 27.04.2015
Ой, упало сонце за дніпрові кручі,
Впало спочивати за діброви сині,
Ллється пісня-річка, річка-пісня лине,
Колисає верби і кущі плакучі
Над водою зорі вислали дорогу,
Що веде до тебе, люба моя, мила,
Мати б мені крила, соколині крила,
Був би я з тобою і приспав тривогу
Я б гайнув до тебе через синє небо,
Де ж ви, мої крила, ой, журба і туга,
Наче та яруга, чорна та яруга,
Замість серця впала між козачі ребра
Над водою зорі жалять кропивою,
А промежі зорі вийшов човник-місяць,
А над ним вітрило, туга моя, пісня,
Зачекай-но мила, буду я з тобою
Ой, здійнялось сонце та й над головою,
Тане човник-місяць, розтає вітрило,
Ой, моя кохана, люба моя, мила,
Що ж мені робити з тугою-журою
Дочекаюсь ночі і впаду у воду,
Хай несе до тебе поміж берегами,
Хай несе до тебе та межи світами,
Бо нема між нами ні містка, ні броду
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569260
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 27.04.2015
Хочу
кави з гірчинкою
і ванільною грінкою
розчиняти цей чорний нектар.
Мандаринок з кислинкою,
щоби пахло ялинкою
і старенький світився ліхтар.
Серед вулиць розхристаних
намагнітити відстані.
Рукавиці вдягти на дахи,
щоби сніг кучугурами,
льодяними фігурами -
веселилися в них дітлахи.
І самотні обіймами збагатилися,
білими стали мрії, неначе зефір.
І хвороби розтанули, як в гарячому - гранули,
а у кожній домівці був мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545835
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 26.04.2015
Ой, як знов прийшла біда,
Нещаслива доле.
Понаїхала орда,
Стогне Дике Поле.
Рано вранці ворогам
Сонце світить в спину,
Знову славним козакам
Битись до загину.
Закружив кривавий тан,
Та лиха погорда…
В полі ворог – ззаду пан –
Вірні слуги чорта.
Серце знов сльозу проллє,
Та таку ж криваву…
Брат на брата постає
Дукам на забаву.
Хто без слів життя кладе
За Вкраїну-мати,
А хто ворога веде
До своєї хати
І благає жити з ним,
Взяти на поруки.
Ой, регочуть над дурним,
Веселяться дуки.
Сам віддав і не збагне,
Душу під заставу,
Перед паном спину гне,
Позабувши славу.
Може здійметься з колін,
Натерпівшись болі...
Всі багатства в світі – тлін,
Як немає волі.
Ось тому і тут і там
Знов кружляють круки,
І заклятим ворогам
Платять гроші дуки.
Платять гроші за життя,
За розбиті долі.
Від буття до небуття
За бажання волі.
Вся країна сльози ллє,
За синами плаче.
Всім воздасться за своє –
Не сумуй, козаче.
Всім воздасться за любов
І за біль розлуки,
За святу пролиту кров...
Стережіться, дуки.
Бо із того моря сліз
Вороття не буде,
Запанує правда скрізь
І постануть люди.
Буде спокій довгих літ
І щаслива доля,
І засяє на весь світ
Так жадана Воля.
----------------------------
[i]* дука - багатій[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545555
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 23.04.2015
Вже не дивує повсякденний біль,
Що жалить серце гострою стрілою.
Воно ущерть наповнене журбою,
Яка невпинно ллється звідусіль.
Про власну долю, втрачені життя,
Величні злети і гірки падіння...
Чи є у молодого покоління
У те майбутнє хоч який то шлях?
Неначе річка повз минає час.
Все більше накопичується втома.
А кляте серце зводить знов судома,
Лишаючи повітря раз у раз.
Як на війні з останніх сил зберусь
І знов у бій - моя мета єдина,
Мене не змусять стати на коліна
Ні біль, ні слабкість - зможу все, прорвусь.
Ну що те серце? - Звичайненький м'яз.
Тремтить від болю... Хай йому вже трясця!
Ще, кажуть, ніби створене для щастя -
Та все ж частіше сховище образ.
Залиш мене, мій біль, я мушу йти.
Мене чекають постраждалі долі.
Не за визнання – просто так, по волі
Я мушу вберегти їх від біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563776
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 23.04.2015
[i] Додня Українського прапора[/i]
[b][i]Сьогодні, друзі, знову свято…
Й парад військовий, як колись…
Хоч Сходом ратують хлоп’ята,
Калини соки пролились…
На стяг Вкраїни кров пролита –
В жаркому варимось котлі!
Та купину не опалити –
Не віддамо і п’ядь землі!
У цю лиху для нас годину
Всім побажаємо добра!
Ми скоро проженем скотину,
Що породила чорна гра!
Тож, співвітчизники, зі Святом!
Хоч свято те цей раз в імлі…
Та “буде син і буде мати,
І будуть люде на землі”![/i]
[/b]
24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 23.04.2015
[b][i]* * *
Критикуй себе часом так,
щоб іншим вже…
й сказати було ніʹчого!
* * *
Коли говориш про іншого
за його відсутності і червонієш –
ще не все втрачено…
Але краще – зблідни!
* * *
А бур’янець у своєму городі вимачкуй,
перш ніж лихомовити про нього в іншому.
Далебі, краще буде обом –
тобі й… горóдові.
* * *
І ще! Камінці у своєму горóді позбирай,
та назад не кидай: поклади краще у
фундамент храму, який збудуєш
в своїй душі і… оселі!!
* * *
Буває, що легше знайти величність
у чужому, ніж розгледіти в своєму…
(читай: чоловікові, жінці)[/b][/i]
_____________
[i] *Це так, з принципу – бий свій свого,
щоб чужий і духу боявся!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 23.04.2015
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.04.2015
Я більше не прошу у Бога сили,
І так удосталь він мені надав.
А як згадаю скільки я просила
На тисячі легких буденних справ.
Питається, навіщо, бач, навіщо?
Він сили дав, щоб я дійшла сама,
Щоб довела собі, що я не з гірших,
І щоб не витрачала їх дарма.
Проблем без рішень зовсім не буває,
Не раз, не два, не три вже довели:
Можливо, де не треба їх шукають,
Можливо, ще і досі не знайшли.
А люди все не вірять в те, що здатні,
Враз самотужки досягти мети,
І просять в Бога сили і удачі,
Як треба віру в себе віднайти.
І я просила, скільки я просила,
Багато чого, майже все підряд:
Могутності, удачі, слави, сили,
Які допомогли б мені навряд.
Та, врешті-решт, усе ж дійшло до мене,
Що саме треба у житті просить:
Просити треба тільки нездійсненне,
Бо інше все ти здатен сам зробить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508040
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 23.04.2015
Хай ворожа стріла
Не торкнеться до твого крила.
Хай пекельна імла
Спопелить всі напасті дотла.
Хай пекучі вогні
Не зачеплять твоєї броні.
Хай в ворожій стерні
Збережуть тебе зорі ясні.
Хай північні вітри
Не розірвуть твої прапори.
Хай глибокі яри
Від нещастя зуміють укрить.
Хай твоя тятива
Всі недолі умить розбива.
Хай прадавні слова
Знову в скрутні часи ожива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520800
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 23.04.2015
Ніч чарівна землю огорнула,
Розістлала марево своє.
У краю натомлене заснуло,
Між хатами мирний сон снує.
Стежка світла в гарні сновидіння
В'ється попід вікнами плющем...
Хай в твої вечірні володіння
Прийде тихим квітневим дощем.
Сірий вовчик на порозі сидить,
Добрий сон від лиха береже.
Гей, мій милий, набирайся сили,
Щоби знов долати воріжень.
Місяць-братик струни напинає,
Співом манить вранішню зорю.
Кожен ворог, що не утікає,
Швидко складе голову свою.
Хай ніщо твій сон не потривожить
Через товщу добрих замовлянь.
Рано-вранці буде день погожий -
Для усіх великих починань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532765
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 23.04.2015
Велике море вабить всіх красою,
Дає життя човну і кораблю,
Та не напєшся ти його водою,
І не втамуєш спрагу ти свою.
А джерело тече собі тихенько,
До нього на колінах припадеш –
Лише ковток, один ковток маленький -
І силу в ньому ти свою знайдеш..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494765
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 23.04.2015
Хто нарікає на життя,
Той бідний і нещасний,
На знає бідолаха той,
Що світ такий прекрасний.
Хто тратить час на балачки,
На сварки і роздори –
Не знає,що життя – це мить,
Піде, як крапля в море.
Хто пустословить без кінця
І пафосно щебече –
Не знає, що у тих словах
Лиш фальш і порожнеча.
У кого гумору нема,
Лиш регіт зубоскальний –
З таким розмова не піде,
Бо це простак банальний.
Хто радість всім несе щодня,
Любов і щире слово –
У того шлях, мов джерело,
Яскравий і прозорий.
Писати можна ще і ще
Про місію людини,
Та я скажу лише одне –
Не тратьмо ні хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494243
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 23.04.2015
Фонтанить дощ. Земля Мадонна
Стоїть у купелі. Мовчить
Природа трепетна і сонна,
А музика дощу звучить.
Ковтає спраглими вустами
Напій цілющий і п`янкий.
Втомилася Мадонна Мама,
Свій хрест несучи нелегкий.
Затихніть війни. Інтригани
Вгамуйте ненаситну хіть.
Не кривдіть сну своєї Мами,
А тихо геть собі ідіть.
Вона, мов диво, тиха, сонна.
Тривожним дзвоном не будіть.
Фонтанить дощ. Земля Мадонна
Велична в купелі стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511768
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 23.04.2015
Мій маленький-великий світ,
Ти насичений і цікавий.
Мій маленький-великий світ,
Ти живий і такий яскравий.
Мій маленький-великий світ,
Ти з любові і мудрого слова.
Мій маленький-великий світ,
Ти закритий для наміру злого.
Мій маленький-великий світ
Не для фальші, брехні і скверни.
Мій маленький-великий світ,
Хоч пройду сто доріг, та повернусь.
Мій маленький-великий світ
З чорнобривців і матіоли.
Мій маленький-великий світ,
Я не зраджу тебе ніколи.
Мій маленький-великий світ –
Тихий затишок для родини.
Мій маленький-великий світ,
В цілім всесвіті ти єдиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494083
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 23.04.2015
Після дощу так гарно пахне ранок
Духмяним цвітом яблунь і бузку,
І білий дим крадеться між альтанок,
Що задрімали в сонному ставку.
І в мокрий двір просочується запах
Гіркої кави,м'яти й коньяку...
Через вікно вистрибую на лапах
В п'янке цвітіння яблунь і бузку!
І тепла шерсть миттєво намокає,
І в гострих кігтях дихає трава!..
Після дощу так солодко буває
І я бреду-нескорена й жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265612
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 23.04.2015
Що наболіло на душі -
У віршах виливаю,
Радію і сумую теж,
І плачу, і співаю.
Я вдячна всім, у кого є
До творчості моєї
Любов чи навіть інтерес,
Мене це надихає.
Для вас пишу я про добро,
Природу та кохання.
Моє не тупиться перо,
Поки вірші читають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576482
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Насвари́ли мене за вимову:
"Фу, як це у вас по-сільському,
діалектами сипле розмова -
підбирайте, будь ласка, слова!"
Що поробиш, в нас тут по-простому
і не місце лише діловому,
бо не вмістиш у "правильну" мову
як живуть поруч з нами слова:
як малюк мій струмочком джеркоче,
жебонить і лепече про все;
як сусідка триндить і стрекоче
про важливе, цікаве, нове;
як із друзями ми теревеним
і бесідуєм в колі колег;
із подружками мило гутарим
і глаголимо мудрістю тег;
не напише словник найповніший
як витьохкує серце в коханні;
як трелює своїй наймилішій
і туркоче, й карбує зізнання;
і як цідить, видушує злість,
як цокоче, гугнявить, рече;
чи як мимрить непроханий гість....
..та ж не втиснеш в "розмову" це все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576253
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Чеширську посмішку злизавши вранці з неба,
Виходить сонця розпашілий смайл,
Тобі моргне – і більшого не треба,
Без акваланга у життя пірнай!
Іди й розтрушуй усмішки по світу,
Діли їх навпіл, натроє, на всіх,
Аби в душі співало тепле літо
без нападів інфарктових дощів.
А решту рознеси птахам між зорі:
А раптом стане ввечері кому
Ну зовсім нічим підбілити горе
Чи підлатать самотності луну.
І ніч теплом душевним запульсує,
Міжгалактичний простір оживе.
Чеширський місяць посмішку змалює
Малим човном, що мріями пливе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576105
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Старенька , згорблена , сама,
Очі наче вицвіли від сонця,
Коси вже покрила сивина,
Сидить самотньо в хаті край віконця .
І дивиться у сад , що вже розцвів,
В тихій задумі на дорогу виглядає,
Чекає своїх діток із доріг ,
А їх немає ... Все чомусь немає ...
Вже хата облупилась від дощів,
І хвіртка нахилилась до дороги,
Неначе світ для неї опустів,
Безпомічна , уже не носять ноги.
Молитви шепче за своїх синів,
Безкровними ,старенькими устами...
Вночі не спить, уже немає снів,
До діточок злітає все думками.
Вони прийдуть,таки прийдуть, на днях...
В її серденьку віра не згасає,
І серце в грудях б'ється наче птах...
Чекає мати, кожен день чекає.
І знов сльоза скотилася з очей,
Кінцем хустинки біль свій витирає,
Синів світлини пригортає до грудей,
І туга мамі душу розриває...
Чому нема ? ... Чому сини не йдуть ?...
І знову на дорогу задивилась...
Скоро вже йти її у вічну путь,
Хоч би ще раз на діток подивилась .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576062
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
А доля любить смілих і завзятих,
І руки їм назустріч подає,
Хоч відчайдухів зовсім небагато,
Але ж між них сія імя твоє!
Це ж скільки треба мужності і сили
Щоби пробить супротиви загат,
Щоб сходинки по черзі підкорились,
І у родині усміхався лад.
Де воля й розум верховодять світом –
Ти там в реєстрі завше за свою,
Із звабою і станом Афродіти,
Запалом амазонки у бою!
І знову квітень здивувати прагне,
Зорить у душу іскрами надій…
Хай Бог дає удачі і наснаги
Твоїй душі весняно-молодій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575882
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 21.04.2015
[i] В нас руки є, які із автоматом,
Тепер вже незалежні від кремля.[/i]
[b] Віталій Назарук
[/b]
[b][i]В нас руки є, які – із автоматом...
Й не тіш себе, що раптом промахнусь:
Ціну́ високу заплатила мати,
Щоб я від неї підло відвернувсь!
І буду «славу й волю»* пильнувати,
Що нам навіки звоював Майдан!
Шкодую, що мені лихого "брата"
Так необачно вибрав мій Богдан.
Та ще не вечір!.. Нові колорити
Для нас розквітнуть! Бо туди підем,
Де не прийдеться вже окопи рити,
Де в радості буятиме Едем!
В нас руки є, та хочу в них тримати
Не автомат – усміхнене маля...
І буде син і буде щасна мати –
Тарас** з небес пророче промовля![/i][/b]
5.03.2014
________
*Гімн України вже знає напам’ять кожен українець!
**Відомі пророчі слова Тараса Шевченка:
…Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 18.04.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Збудили в лісі проліски весну,
коли Вас мама рідна народила,
З руки поклала в люльку Талану,
майбуть рідненька Боженьку зустріла.
Приніс Янгелик сяйво на крилі:
Обіч Дніпра навкружки розвидніло.
Всміхнулась Доля в церкві на шпилі,
то безнадія в хмарках проясніла.
Молили ж в Бога плачем і мечем,
ой, де ж тебе Недоленько водило?
До нас вернулась знову Кобзарем,
душа свята в Шевченкові зродилась.
Велика, сильна духом з джерела,
дали Любов нам , Віру і Надію.
Як Прометей, заточеним пером,
З кусків гранітних вимостили мрію.
Реве ревучий, - котиться Дніпром,
від гніву бісить зголоднілу річку.
Та Вже змостили конику сідло,
і вклали в піхви шабельку сестричку.
Щоби печаль не падала жалем,
щоби скоріше тріснули окови.
Вогнем горіли синім над Дніпрем,
донецькі зайди з сходу – людолови.
Князівно Ліно зникнуть шахраї,
ті що знічев’я Душу осідлали.
Вже в злобі злій здихають хохлуї,
у потойбіччя разом вирушають.
Ще ж дяку Богу голос не погас:
Доки живі Вкраїнонька не згасне.
Завершим справу гідно в одночас.
Засвітить мило сонечко прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410469
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 18.04.2015
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
За картиною С.Арістової
По вулиці Трояндових дощів
Струмочками калюж стікає пам’ять,
Погойдуючи хвилями човни,
Чиї слова потонуть в океані
Даремних снів, ображених обрАз,
Розкиснуть безпорадно й паперово –
І якорем на дно уривкофраз,
Мов каменем на серце, помилково
Луною підуть кола по воді –
Нерівним пульсом втрачених ілюзій –
І повний штиль на безвість у добі,
Бо час утік, повідчинявши шлюзи…
А парасоль зів’ялі пелюстки
Летять в минуле відболілим болем…
Чуття гірчать чаїнками на дні,
Читаючи останній листочовен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573204
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 17.04.2015
За картиною Дуй Гуна
На підборах ходуль
Навіть море бува по коліно.
Я його перейду,
Щоб курінь будувати в Раю
На зразок пірамід,
Тільки з вікнами неодмінно,
Щоб на Схід і на Захід –
І в кожному – по солов’ю.
Замість стелі, небес
Пофарбовані киснем висоти,
Люстромісяць на них
Прикрашатиме кратеродні.
І до вогнища сонця
Ти стомлений будеш приходить
По стежинах зірок
Через хащі та відчай на дні.
Будуть яблука в нас
Запашні і такі безборонні…
Їх цілунків напившись,
Рум’яним прокинеться схід…
А заблукане щастя
Без шику та шпильок підборів,
Як звичайно, босоніж
Лелекою пролопотить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568077
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 17.04.2015