Останній подих яблука в саду -
Його ще обійма листок останній...
Зачувши осені притишену ходу,
Садок укривсь туманом на світанні.
На павутинні ще гойдається роса,
Іще ми не спалили жовте листя,
Та вже заснула до весни гроза,
Деньки вже догоряють променисті.
Летять у вирій клином журавлі,
М'ячем за обрій сонечко скотилось...
І тиша - наче мир на всій землі...
Неначе час... чи серце зупинилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997619
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 03.11.2023
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
скажу «спасибі» я… не Богу.
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
і рев гармат на горизонті…
І тим, що понесли життя
у вічність по небесних сходах,
кому не буде вороття –
бійцям од заходу до сходу…
Ще буду дякувати тим,
у них стояв хто за спиною
впродовж холодних, лютих зим,
не переймаючись собою…
Наповню келихи вином
і запрошу близьких та друзів.
І будем пити за одно –
що ми позбулися ілюзій.
Що спекались таки «братів»
і їх іудиних обіймів,
та відділили всіх кротів,
аби лишилися надійні.
Не пожаліємо вина
за світу братню допомогу.
Осушим келихи до дна
всі як один і вкупі з Богом!
28.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972238
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 07.05.2023
Чи ми завжди цінуєм те, що маєм:
Сім’ю, роботу, і, нарешті, мир,
Коли життя собі й комусь ламаєм?
Чи знаємо, і хто ми, й звідки ми?
Із дум таких снується павутиння:
А коли в край навідалась війна?
Комусь моя позиція, мо’ й, дивна,
Що від війни втекти – це теж вина…
Хіба не тут лишилося коріння,
Що під хрестами спить у вічнім сні,
Й землі горбочок, пам’ятний і рідний,
Що не тобі радіє, а весні?
Хіба не тут непевні твої кроки,
Які у рочок ти зробив колись,
Дитинства слід і юність кароока,
Й як перед іспитом уперше помоливсь?
Хіба не тут почав життя стежину
Ти й світлі мрії колисав,
А мо’, зустрів уже й свою дружину
Й зізнання перше в серці написав?
Хіба можливо з памяті це стерти,
Коли усе живе в твоїй душі?
А незабутні солов’їв концерти?
Чи ж так співають солов’ї… чужі?
О, я не заздрю тим, хто все залишив,
Рятуючи себе – не рідний край,
Його ж не зможе замінити тиша
Землі чужої. Боже, не карай
Ніколи і нікого чужиною,
Бо медом не бувають полини,
Нагороди любов’ю всіх земною,
Аби не допустили ще війни!
27.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982050
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Пишаюся тобою, Україно,
Й люблю тебе, як матінка дитя,
Аби сьогоднішнє й наступні покоіння
Були борцями за твоє буття.
Любов словами важко передати,
Та почуттям ділитися – не гріх.
Встають слова в рядочках, мов солдати,
Про найдорожчий батьківський поріг,
Там мамина молитва, й колискова,
І батькова долоня на плечі,
І щастя роду в зігнутій підкові,
І казочка бабусі на печі...
І пісня, що покликала в минуле,
Де дивом поставала наша Русь,
Й про те, як Україна не зігнулась,
Де кожен її син – Шайтан-урус.*
Де землі найчорніші, мабуть, в світі,
І люди – трудоголіки на них,
Що вірні Кобзаревим заповітам,
Тож вийдуть переможцями з війни.
Пишаюся тобою, Україно,
Бо маю і в собі козацький дух,
Що не дозволив стати на коліна,
Що нитку долі впевнено пряду.
20.04.2023.
_______________________________________
* – прізвисько, дане турками, (зокрема, Івана Сірка називали урус-шайтаном, «руським чортом») Він не програв жодної битви.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981902
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
Чи знаєш ти, що на порозі травень?
Кульбабу розсипає по траві.
І промінь сонця лагідно ласкавий
Так ніжно гладить сад по голові.
І вишня заквітчалася і слива,
Зарожевіла яблуня в бруньках.
Дарунок неба - ця пора щаслива,
Це свято року - в душах і серцях!
Чи знаєш ти, що за вікном вже травень!?
Ось-ось цвітінням вибухнуть бузки.
І солов'їний спів на всі октави
На сцені верб, на березі ріки.
Чи знаєш ти?.. - та знаєш, знаєш, знаєш!
Ідеш назустріч травню і весні!
І, як усі ми - трепетно чекаєш
Мир, перемогу і кінець війні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981911
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DPabSZMU7Zo
[/youtube]
Осінь. Листопад. Втомлена усмішка. Сірий день і сумний ранок, вечорами чай і шоколад, а на десерт теплі спогади.
Ти пам"ятаєш пізню осінь?
Летіли в вирій журавлі...
Ти гладив ніжно мої коси,
А лиць торкалися жалі.
І не тому, що передзим"я
Сміливо в очі заглядало,
А просто тихе надвечір"я,
Про літо тепле нагадало.
Твою тримаю міцно руку,
Тебе прошу: не відпускай.
Щоб не посіять в серці пустку,
Про зиму думать зачекай.
Легка війнула прохолода,
Десь знову жовтий лист упав.
Несла ця осінь насолоду,
Та день до вечора тікав.
Ішли помірним тихим кроком,
Несли у згадках ті літа,
Які торкнули ненароком,
Коли осінній лист злітав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980973
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 28.04.2023
Десь далеко чуть розкати грому,
Дощ міленький знову накрапа,
Він спішить, біжить до свого дому,
Ця життя дорога нелегка.
Зупинивсь, поглянув - чисте небо,
Закінчилась ця страшна війна.
Лиш тепер почув пташиний щебет,
У його країні вже весна.
Є дороги різні у житті,
Та найкраща, що веде додому.
Там живуть серця, що в доброті,
Це йому одному лиш відомо.
Ті, що не забудуть і не зрадять,
Будуть всі чекати до кінця.
Час серця ніколи не остудить,
Це найкращі у житті місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981022
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 28.04.2023
[i][b][color="#0a12ad"]П-росыпайтесь, будем слушать утро,
Р-анний час без шума и возни.
Е-ле-еле иней перламутром
Д-ом укрыл... и луч над ним возник.
Р-азукрашен гроздьями рябины
А-йсберг белый у резных ворот.
С-нег с морозцем пишет нам картины.
С-частлив сам и вместе с ним народ.
В-сходит солнца шар над темным лесом,
Е-й-же-ей, услада для очей.
Т-о, что ночь держала за завесой,
Н-ебо красит яркостью лучей.
А- в природе новая завязка,
Я-сный день идет на смену мгле.
Т-емнота сняла под утро маску
И- бесшумно стало на земле...
Ш-епот снега слышал кто-то раньше?
И-з сугробов чуть заметный пар.
Н-ет на свете этих кадров краше,
А- все это - зимний месяц царь.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939319
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Так хочеться літа, і квітів, і сонця,
Так хочеться віри, тепла, світлих мрій,
Щасливих облич зі старого віконця,
І кави смачної з пахучих надій...
Так хочеться дійсно багато і мало,
Так хочеться тихо і голосно враз,
Щоб сонце сідало, а потім вставало,
Щоб просто повільніше рухався час.
Так хочеться... Хочеться... Хмар поміж просинь,
Обдертих кутками у пам'яті слів,
Душевних вібрато, голублячих осінь,
А потім спадаючих в лоно снігів...
Так хочеться щастя шматочок земного
Зірвати, мов вишню, в квітучім саду,
Позбутись болючого, трішки, сумного,
Відвести назавжди від людства біду.
Чи це в моїх силах - на жаль , я не знаю,
Лишень мого серця тремтить тятива,
Я вас, мої люди, у віру вдягаю,
Хай Небо почує ці тихі слова...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938734
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
[b][i][color="#0b27b5"]Зимний день незаметно сменился на вечер морозный
Обагрился лучами над лесом пурпурный закат...
Мне тебя не вернуть... ты озвучил, что все слишком поздно,
Окатила реальность, как бурный с горы водопад.
Не прошу объяснений, мне ясно, что чувства остыли
Не разжечь тот костер, что буран отчуждений задул.
Нас с тобой разделяют теперь не холодные мили.
А лишь то, что ты сам от меня где-то в бездну шагнул.
Холода... холода, и бураны, метели да вьюги.
И на сердце зима, ледники нету сил растопить
-"Да ты плюнь на него", - мне советуют часто подруги...
Им, скорее всего, не пришлось в жизни так вот любить.
День сменился на ночь, полотном мгла укутала город
Мне опять не уснуть, мне с бессонницей ночь коротать.
Нет, не тот за окном, а вот тот что в душе моей - холод,
С ним в обнимку, одной снова зимнее утро встречать.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938684
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iM3rK86Y-nc[/youtube]
Якщо забудеш ти колись мене,
І в пам"яті твоїй я стану лишня,
І просто так пройде, усе мине,
І вітер прошепоче: ти - колишня.
Та не повірю я його словам,
Хоч зашпори пройдуть в моєму серці.
Повірю краще я чудовим снам,
Хоч цій розлуці вторить віще скерцо.
Казкові обриси мого кохання,
Мене повернуть у минулі дні,
А ти залишиш всі свої вагання,
Які для тебе будуть все ж складні.
І вітер змінить курс свій на попутній,
І освіжить по - новому думки,
І зрозумієш - втратив незабутнє,
Закрив ти свого щастя сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938047
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[b][color="#051d94"]А- води плинуть ріками в моря,
Я- пробую в потік пустити смуток.
Ш-епоче мені вранішня зоря -
У- долі не великий щастя жмуток.
К-охання загубилось... не знайду,
А- вірила, ось-ось мені це вдасться.
Ю-нацтво, перші зустрічі в саду,
В-есняне, наше вимріяне щастя.
Т-ам залишився простір юних мрій,
Р-азом ми спільні плани будували,
А- ти був мій, тоді був тільки мій...
Ч-и ж нам лихе щось долі віщували?
Е-легія сумна, а не романс
Н-аписана чомусь у нас з тобою
У- всьому Бог дає людині шанс...
Л-ишити б все, пов'язане з журбою.
Ю-рбою дум заповнені роки,
Б-езмежним залишається бажання.
О-дне-єдине, що далось взнаки -
В-ернути те прогаяне кохання.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Нема нікого вдома, зачекайте,
Я недалечко, скоро підійду.
А може, трохи згодом завітайте,
Для вас завжди хвилинку я знайду.
Посидимо, розкажете новини,
Що нового у нашому селі...
...Минає літа друга половина,
Відсвяткували врешті Ілії.
Вже скоро Спас і яблучка медові,
Солодких свят із нетерпінням ждуть.
А на стерні мережки волошкові,
З ромашками і маками цвітуть.
І, слава Богу, житечко вродило,
Тож будуть паляниці й калачі,
Погоже літо світ підсолодило,
Серпневі зорі падають вночі.
Потрошки розкриваються горіхи,
І сонях пелехатий вже доспів.
...Як мало людям треба тої втіхи,
Аби сусід сусіда розумів.
Щоб не пішло злослів'я поміж ними,
І не мовчали в гніві, як чужі...
Щоб не були ніколи ворогами,
І тільки квіти квітли на межі.
І добрий день казали й добрий вечір,
Ділили сум і радість поміж всіх.
Коли прийдеш, щоб це було до речі,
І навпіл розділявся сум і сміх.
Щоб кликали хоч часом - до вечері,
Не так поїсти, як на балачки,
Щоб на замок не закривались двері,
А лиш вставлялись в клямку маячки.
06.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922058
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021
То осінь, друже мій.
То - осінь.
І грім, і блискавка, і сум…
А пам`ятаєш,
Як ми босі
Збирали ранішню росу
І напували душі спраглі,
Гоїли зранені серця?..
Лиш час котився по спіралі
до невблаганного кінця...
А пам`ятаєш –
Літня злива
Накрила раптом нас обох?
О, я була тоді щаслива!
Нам усміхнувся щедрий Бог.
І ми повірили у себе.
І ми повірили у нас.
У мить таку – достатньо неба.
Так виникає резонанс.
А потім -
Наша перша осінь
І незабутній падолист...
Ти цілував моє волосся…
Ми уявляли, як колись…
Ти ж пам`ятаєш?!
Ні.
Не можеш…
Бо нічогісько не було.
Лиш мрія,
На реальність схожа,
Ще випромінює тепло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922006
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021
Я всегда там, где боль,
Там, где мысли мои, аки призраки,
Пресловутая моль,
И она там, ну, разве что, изредка...
Где неистовый мир
Второпях не находит хорошего,
В ложе пыльных квартир
Я останусь одна, всеми брошена...
Да стихами плесну,
Словно оттепель, в смежные комнаты,
Нарисую весну...
Признавайтесь, а Вы меня помните?..
Вспоминаете хоть
Половодье и лодку у берега,
Пепел жарких стихов,
Когда я ещё, глупая, верила...
Ну, конечно же, нет...
Вы - в миру, что в пиру, Вы - на волюшке -
Оставляю билет
С чаевыми, да прямо на столике...
А зачем мне одной
Два билета по жизни накатанной...
Там, у Вас, выходной
У меня безрассветно - закаты всё...
У меня - суета,
Суета-маета, знаю, вечная...
Аксиома проста -
Колея Ваша тихая, встречная...
Всё у нас набекрень... -
И ручьи, как стихи, безответные,
Начинается день...
Я встречаю весну глупо-ветрено...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908854
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
Лиш двадцять вісім кроків до весни,
Лиш двадцять вісім спалахів світила!..
Дерева додивляються ще сни
Про теплий дощ і сонячні вітрила...
Їх кличе в небо пісня журавлів,
Вони ще снять веселки перевеслом...
Цей сон в бруньках пелюстям побілів,
Хоча на річці крига ще не скресла.
Ще проліски під ковдрою снігів,
Та сонце їх цілує на світанні...
Криштальним дзвоном криги онімів
Цей лютий, як акорд зими останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903726
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Любов помиратиме боляче,
Як в осінь пожухлий листок,
То з криком про милість світ молячи,
То мовчки забившись в куток...
В безвиході - навпіл зламається!
На мить оживе серед мрій
І в тиші в дорогу збирається...
Чи є хтось, хто скаже їй: "Стій!"?
А тиша - ні кат, ні заступниця...
З надією, що не кінець,
На землю від янголів спуститься
Крізь хмари!
У ніч!
Навпростець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901218
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Знову небо заплаче дощами,
Журавлями печаль защемить...
Знову осінь Диметри сльозами
Вимиває із неба блакить.
Знову осінь, знов палимо листя.
Знову зрушилась часу спіраль.
Знов калина в червонім намисті
Загорнулася в жовту вуаль...
А думки коло тебе кружляють,
Як лелеки навколо гнізда,
Хоча все розуміють і знають:
Час минає - тече, як вода...
Серед безліч зірок і галактик
Загубилися наші світи -
"Я" - ніяк невиправний романтик,
І далека, замріяна - "Ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896619
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020
3 липня 2020 року відійшов у вічність відомий поет, пісняр
Віталій Назарук. Він був людиною з великим серцем і світлою
душею, справжнім патріотом України і співцем Волинського
краю. Дуже важко змиритися з цією неймовірною втратою...
Він був другом і наставником, який відкрив мені прекрасний
світ поезіі...
Світла пам'ять, дорогий друже...
НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ТВОЯ
Ти славний син Волинської землі,
Казкового ожинового краю.
Нестерпно тиснуть у душі жалі...
Чому Господь найкращих забирає?
Ще стільки недописаних віршів,
Котрі любові сповнені й кохання.
І про поліських Мавок й Лукашів,
Завжди на сайті я читала зрання.
У кожнім слові музика бринить
Любові до Вкраїни і родини.
Зумів життя достойне ти прожить,
Лишивши заповіт своєму сину.
Осиротів тепер наш ,,Ріднокрай'',
Ніхто, як батько більше не зустріне.
Нехай Господь врата відкриє в рай,
Хай до Небес моя подяка лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882018
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
[b][i][color="#058a13"][color="#a10678"]А[/color]прель войдет в права за мартом,
[color="#a10678"]Н[/color]аполнит все вокруг азартом.
[color="#a10678"]А[/color] дальше - тот цветущий месяц,
[color="#a10678"]М[/color]ногоголосьем в рощах весел.
[color="#a10678"]У[/color]бор невест оденут вишни,
[color="#a10678"]Ж[/color]изнь им подарит сам Всевышний.
[color="#a10678"]Е[/color]ще бы, все в цвету вокруг,
[color="#a10678"]М[/color]еж трелей звонких - дятла стук.
[color="#a10678"]А[/color] сад такой, красивей нету,
[color="#a10678"]Й[/color], как жених, в весну одетый..
[color="#a10678"]С[/color]ветло и празднично на сердце,
[color="#a10678"]Н[/color]ам в мир чудес открыта дверца.
[color="#a10678"]И [/color]пусть сейчас лишь март в походе,
[color="#a10678"]Т[/color]акой процесс всегда в природе.
[color="#a10678"]С[/color]дать по отчету предыдущий
[color="#a10678"]Я[/color] за апрелем - жду цветущий.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870306
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Молилася так, як напевно уміла
В куточку душі та у затінку храму.
Знайомі їй нотки усі з фіміаму,
Вдихала священні дари із кадила.
Боялась зробити там крок необачний,
Дивилась іконам у вічі несміло,
Ковтала свій біль і ще більше боліло.
«Пробачте», – комусь шепотіла – «Пробачте».
Літали думки по-під куполом храму,
Дивилась, а бачились білі їй птиці
Складалися пальці самі у правиці,
В ту мить вона чула величну «Осанну».
Сама ж відірвалась від грішного світу,
Коли запалила свічу Херувимська.
Чола доторкнулась рука материнська,
Земного тоді не залишилось й сліду.
А може такою їй бути офірою:
Сама – безтілесна, молитва лиш з крилами?..
До себе повернеться й вдома чорнилами
Напише курсивом, великими «ВІРУЮ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870282
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#06929c"]Дощі – як діти: плачуть,коли гірко?
а ми бідуємо, як їх нема…
І щастя в нас – мов в атмосфері дірка,
в душі – не літо, узаміт зима.
Дощі не люблять, як нізащо ганять,
коли вони із неба сльози ллють,
коли на небо вщент змокрілим гаєм
випліскується безпідставну лють.
Не люблять, як у орія - недбалість,
коли байдужість в люду до землі,
коли нероби... набирають бали,
гендлюючи вспак нив’ям у імлі.
Коли хистять одні лани широкі,
а інші – тупо збіжжя з них зіжнуть,
коли в свої ще юні, кращі роки
за неньку-землю молодята мруть.
Дощі – як діти, люблять, щоб із серцем
до них, малих, й до будь-яких волог…
Коли на ум візьмемо ми усе це,
не буде більше
втрат,
нещасть,
тривог.
[/b]
01.04.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870365
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Счастье вдаль умчало...
Потушив рассвет...
Мне досталось мало...
Нелюбовь... мой крест.
Больше не согреет
миленького взгляд...
- Научусь скорее
без него дышать!..
Пусть обнимет ночка...
- Будет много звезд!..
Месяц - одиночка
выйдет из-под слез...
Озарит улыбку
ласковым лучом...
Счастье было хлипким...
- Было только сном...
Знать бы раньше тайны,
чтоб себя не жечь!
И не ждать случайных
и желанных встреч...
Счастье вдаль умчало...
Нелюбовь... мой крест...
23.02.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865732
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
(Слова до пісні)
Ти вранішнє сонце лови у долоні,
Пройди по доріжках знайомих скоріш.
Просторів безмежних розкриється лоно,
Там маки, пшениця й зелений спориш.
Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
Нічим не заміниш квітучі сади,
Колосся дозріле, гаї у розмаї,
Любов до землі збережи назавжди.
Дерев білоквіття в селі біля хати
І мальв розмаїття навколо цвіте.
Тут жили всі рідні: і батько, і мати.
Вдихни це повітря прадавнє святе.
Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
Нічим не заміниш квітучі сади,
Колосся дозріле, гаї у розмаї,
Любов до землі збережи назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865781
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Після фільму про бандитів
В тата Дімочка питає:
-Ось, таможня - таке слово,
Що воно в них означає?
-Ось дивись: я їду в Польшу
Сигарети продавати,
На кордоні дяді в торбу
Починають заглядати,
А один кричить: -Не можна!
Бо це зветься контрабанда!
Очі вилупив, сопе так,
І надувся, як та панда.
Я йому - доляри в руку:
-А тепер? Не знав це лихо…
Дякую вам за науку…
-Ну… Та можна! Тільки тихо.
І цю фразу, наче мірку
Знає тут собака кожна,
Оце місце перевірки
Так і звуть тепер - таможня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865400
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Моє життя…. Немов сторінки книги
Прочитані й прожиті лише мною
В них літо є, осінь й зимні відлиги
З бузковим цвітом долала тривоги…
Пізня дитина, як брунька троянди
Що народилась, перед морозами
Часті хвороби, не до насолоди
Батькам заважко - по тілу лезами…
Повінь весняна, кликала до життя
І, як сльозину солону ковтала
З шквалом перепон, вірила в майбуття
Я вирвусь в люди, відчувала, знала
В зношеній сукні долала шлях наук
Роки в школі, з гірчинкою минали
Літом… З бажанням, збиралася у гурт
З дівчатками, ми буряки сапали
Полечко чуло пісню задушевну
Під сонцем ясним, припікало в плечі
Хоч заробляли, копійку мізерну
Збадьорували відгуки лелечі…
Давно вірш перший, написаний до свят
Рядочки теплі, інколи згадаю
Я здивувала родину і малят
В душі до нині сердечно плекаю;
«В маленькому містечку
На берегах крутих
Росло мале дитятко
В сім`ї Ульянових…
Росло й думало воно
Про краще, майбутнє
Чи проживемо сумно?
Чи світле незабутнє…? »
( написаний в п’ятому класі)
Та в скруті жити, які вже там вірші
Та ще й підтримки, опісля не мала
Смачніше з`їсти, бажала я, як всі
Іти працювать - надію плекала
Не пасла гуси, з дитинством прощалась
Тепер лиш спогад, як ранкове сонце
Те ґелґотіння, поки я збиралась
Мене втішало…. Зирили в віконце.
***
Вкотре сторінку я перегортаю…
В домі нестатки, сім`я завелика
Тож, тільки в праці можна збутись лиха
Може хтось скаже, то чергова примха
Хтілось забути, слово «сіромаха»
Мов.. метеличок… Роси на листочках
Вправно збирала, щоб замати сили
Часто губилась в квітучих пелюстках
Й тішились батьки. За мене просили
Бога й всіх святих, здолать хвороби й страх
Щоб знайшла стежку, чарівную в житті
Та й не журилась, з волошками в полі
І посміхалась до ромашок в житі
Перегортала пелюстки в суцвітті….
***
А чи пройшов хтось, свій шлях без помилок?
Все в окулярах, в тих, рожевих, на жаль
Ти молодий ще, тож є в навчанні толк
Школа… вечірня… Важко, в душі печаль
Ще ж , є робота, багато сходинок….
Підйом по сходах, понадміру крутих
Хоч оступалась, все ж обрала волю
Весни сім`яття… В саду закоханих
Розцвіла квітка, стріла свою долю.
Над шляхом хата, стоїть на горбочку
То сон… Далеко… Від мами і тата
Колиску вітер, гойдав у садочку
А планів у житті, ще так багато.
Весна минала, в мене двадцять п`ята
Навчання… Праця… Вітання колегам
Вже й за три роки, стоїть своя хата
Рукам завдячу, мужності і батькам
Всього навчили, була ж не пихата.
***
Так… пори року, в сторінках ховались
Не часті гості, до батьків на поріг
Спогад дитинства… Сім`єю збирались…
Любов`ю наповнений, мамин пиріг….
Сльозина вдачі… Ненька приголубить
Чому так рідко, приїжджаєш доню?
Тож весь час в справах, від сліз витру губи
Загляну в очі, поглажу долоню.
Три зірки в небі - маємо три доні
Проблем достатньо, хворіють нерідко
Нема помочі.Та подяка долі
Справлялись удвох, вже й на душі легко.
Бувало часто, що папір та ручка
Допомагали труднощі пережить
До гуморесок шукала словечка
Журби позбутись та всіх розвеселить…
***
Золоту осінь, стріла в сорок років
Роки минулі…. Падіння і злети
Біда ввірвалась, я втратила батьків
Душа страждала, складала куплети
Вони ж губились, посеред листочків…
Я пролистаю, лиш кілька штук назад
Зоріє спогад…. Золоте весілля
Куйовдив вітер багровий листопад
Рядки вітання…. Святкове застілля
*«Дорогие мама и папа
Дорогие родители наши
Вспомните как когда - то
Уже пятьдесят лет спустя
Вы повстречали друг друга
Друг другу открыли сердца
Не было видно вам свадьбы
Ведь годы были не те
Горько вам не кричали
Лишь хлеб лежал на столе
Но несмотря на невзгоды
Трудностей не боясь
Нас семерых породили
Бога за нас просили
Чтобы жило дитя.
И вот сегодня собрались
Все за семейным столом
Чтобы, от сердца поздравить
Выпить за торжество.
Дорогие мама и папа
Простите детей своих
Что, может не так сказали
Иль чем - то, смогли огорчить
Сердечно мы вас поздравляем
Хотим одного пожелать
Как в золотой век собрались
Собраться и в семьдесят пять!
1980г *
***
Роки минали… В волоссі сивина
Полоса чорна, змінилась на світлу
Вже й наче рідна, добріша чужина
І, як дитя, тішусь цьому світу…
Мої три доньки, як квіточки в полі
Шляхи шукали…. Старанно навчались
Щоб щастя знайти та жити на волі
Їх мрії рясні, зерном розсипались…
Вітер весняний, сонце в піднебессі
Сприяли долям на вік поєднатись
В квітах рушники…. Весілля на часі
За роком так рік ми ж лише пишались.
На світ з`являлось прекраснеє дитя
Земная радість, взрівши перші кроки
Онуків милих, лепет ; баба, дідя
Придали сили на наступні роки
Як кисню ковток, для повного щастя.
***
Вже за віконцем гасяться ліхтарі
Палав світанок, допишу сторінку
А чи й радіти, нині своїй порі?
Хоч й час зрілості, не хочу спочинку.
Галас по хаті, семеро онучат
Хай в достатку у життєвому вирі
Воїн не знають та щасливі встократ
В радості, довіку живуть і в мирі!
***
Так, літа мої, тихесенько крались
Смерть підкрадалась на віку три рази
Болі, за молитвами розчинялись
Знову я граюсь, з дітками, як завжди
Долю незламну, вкотре возвеличу
В небо подивлюсь, читаю молитву
Завше в надії, весноньку покличу
Й тільки добра я,всім на світі зичу
Плекаю спокій, благодатну тишу
Місячне сяйво.. Думки в інших світах
Вірша рядочки, чи прозу напишу
Ними… живу я, хоч й в осінніх літах
Улюблене заняття не залишу.
Як, прожила я? Знає лиш Всевишній
Писалась книга, це скарб мого життя
Хто, був зі мною й цей світ навколишній
Душі… дав вижить, побачить майбуття.
Зорі... зникають, дарують новий день
Ще в книзі маю, чистенькі сторінки
Шанс, чи дасть доля ? Чи й почую пісень?
Себе втішаю, ще задзвенять струмки
Стріну весну, продовжу писать книгу…
*************************
Моє життя… На сторінках книги
Прочитане, прожите лише мною
Торкаюсь ніжно своєю рукою
Вже колір міняють - ледь жовтуваті
В душі, як поладнати із собою
А чи.... заплакать, чи й заспівати
Чи може й справді, краще знов писати…
Лютий 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865740
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Як пишно розквітатиме весна в вінку,
Протягне сонячний світанок руки.
Поклич мене, зіллємось разом у танку,
Звучатимуть в серцях любові звуки.
Як прийде білий день у радості й журбі,
Із ласкою від лагідного літа,
Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
Мов райдуга засяю розмаїттям.
Як завітає вечір в сірому плащі,
Стихатиме потроху денний гомін,
І повні вражень, почуттів палких ковші,
Поклич мене в осінній щастя пломінь.
Як приблукає таємничо-стигла ніч,
І темінню прикриє всі принади.
Мене тихенько в зиму споминів поклич,
Збиратимем сніжинок міріади.
До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858664
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Життя єдине тільки, іншого нема.
Не транспорт це, хоча і швидкохідне.
Весна квітуча, літо, осінь і зима, -
Пройти б усі його етапи гідно.
І сонячно буває й прохолодно нам.
То п*ємо сум із чаші, то - самотність.
Але ж важливо не скоритися вітрам,
Добром наповнити, мов медом соти.
Складаєм щастя пазли рідним і близьким.
На жаль, є втрат, розлук болючі точки.
І кригою вкривається душа від зим,
Або проймає її сила току.
І дружби кришталеву вазу зберегти,
Не зрадити любові світ почварно.
Життя - така щедротна неповторна мить,
То ж не втрачайте Богом дане - марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858801
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Лапатий падав сніг
на одіж і на вії,
але тепло в душі,
бо так блаженні мрії...
Цей морозець дзвінкий –
підошви розмовляють:
"Усі твої думки
я знаю, знаю, знаю..."
Тепер отих снігів
немає, лишень в горах.
Та де – льодовики
відламуються в море
і м'ячик цей – Земля
шкідливих терпить й досі?
Колись такі малі
і берегом, ще й босі...
Що ж коїмо тепер,
зоставим щось онукам:
канави стічні рік,
пеньки й пиляння звуки?
Невже останній ум
зміняємо на гроші –
далеко під сукно
всі заповіді Божі?
16.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858248
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
В зимову світлу ніч прокинешся раптово,
поглянеш у вікно - будинки сірі сплять.
Ллють світло ліхтарі загострено-нервово,
що проникає в дім крізь скла холодну гладь.
У темних небесах, в морозній височіні
вже місяць вигляда, зірковий ватажок.
З дахів похилих вниз спадають сірі тіні
й нашіптують мені сюжети для казок.
Весь вечір падав сніг – засипав підвіконня,
посидіть місяць сів на цей холодний мох.
Мабуть, у нього теж замріяне безсоння,
і я вже не одна – ми з місяцем удвох.
Посидів – та поплив, неначе лебедиця,
а я згадала те, що трапилось колись:
малим дівчам себе, дівочі таємниці
та мрії про любов, що так і не збулись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857818
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S9s0qvkY3qw[/youtube]
А ти кохав отак, щоб раз й навіки,
Недивлячить це літо, чи зима?
Чи не було кохання це для втіхи,
Розтрачував чуття так, задарма?
А ти кохав, як зорі срібний Місяць,
Та в серці в нього завжди лиш одна,
Ранкова зірка - неба чарівниця.
Ти бачив, щоб вона була сумна?
Ти цілував , як море берег ніжно,
І хвилями ласкає день при дні?
Чи знаєш біль, як кидать легковажно,
А чи писав їй вірші і пісні?
Чи ти кохав, як Сонце любить землю,
І посилає промені лиш їй одній?
І знає, що любов ця недаремна...
Чи можеш так кохати ти, чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856284
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Пізня осінь...хмари суплять брови.
Почорніло поле, зоране у строк.
Розгулявся вітер у дібровах.
Крок за кроком - і життя дає урок.
Непомітно якось віддалились.
Ні, не відстанню, вона й колись була.
Мабуть, стало давнє неважливим,
Потускніли наших вражень дзеркала.
Пізня осінь...відвикати мушу.
Час не спав, відгарцював стрімким конем.
Розворушив спогадами душу,
І дощем закрався в серце тихий щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856186
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Зітхає ніч,стирає піт з чола,
Хмаринам сіру ковдру розстеляє,
Повзе вужем передранкова мла,
Густим жахіттям на дахи лягає.
Гілки дерев постукують в вікно.
Незримі тіні в липкому тумані
В віконні рами вішають панно
І стигне в жилах кров осінньодрами.
Гудуть дроти повітряних розмов,
В таємних снах криниці заніміли.
Збирає міць морозяний призов
Лякаючи калюжі задубілі.
Вітрюга змоклий лист несе у пріч,
Хребти ламає раті сухостою.
Перлини сліз летять. Зітхає ніч…
Несе бажання приспані з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856332
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
...вот эти каменные стены,
Пустую призрачную ночь
И догоревшее полено,
Да боль отравленного плена -
Мне никогда не превозмочь...
А где же то, что я искала,
Когда всенощно не спалось...
Кто поломал мои лекала -
И счастья было слишком мало,
И, что хотела, не сбылось...
В надежде тёплых откровений
Я больше так и не нашла -
Ни просто свежего полена,
Ни сладкий вкус обычной лени,
Ни пониманья, ни тепла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856047
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 28.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uAQVTXxrvMw[/youtube]
Загрався вітер - гне тополі,
Припав до листя - шарудить.
Згасає день на видноколі,
Навколо тиша. Осінь спить.
Лиш де-не-де злетить листочок,
Журливий погляд кине в світ.
Вдихне повітря ще ковточок.
Скінчиться так його політ.
Десь пташка писне із гнізда,
Боїться теж порушить спокій.
На все в тривозі погляда.
Сидіти треба тихо поки.
Чому тобі не спиться, вітре,
Чи крил тобі своїх не жаль?
Життя своє ховаєш хитро,
Та в нім проглядує печаль.
Осіння тиша, сум, дрімота .
Чекання ранньої зими.
Журба за пройденим висока,
Освятить дощ усе слізьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854038
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uAQVTXxrvMw[/youtube]
Загрався вітер - гне тополі,
Припав до листя - шарудить.
Згасає день на видноколі,
Навколо тиша. Осінь спить.
Лиш де-не-де злетить листочок,
Журливий погляд кине в світ.
Вдихне повітря ще ковточок.
Скінчиться так його політ.
Десь пташка писне із гнізда,
Боїться теж порушить спокій.
На все в тривозі погляда.
Сидіти треба тихо поки.
Чому тобі не спиться, вітре,
Чи крил тобі своїх не жаль?
Життя своє ховаєш хитро,
Та в нім проглядує печаль.
Осіння тиша, сум, дрімота .
Чекання ранньої зими.
Журба за пройденим висока,
Освятить дощ усе слізьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854038
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Я стану звичайним, таким, як всі інші.
Не знаю, чи сильним, чи стану слабким...
Мабуть, всі звичайні, зазвичай, мудріші.
Якщо ти захочеш - я стану таким.
Чи зможу я знову дивитися в небо?
Але вже із неба я не упаду.
Я буду, я стану, ким хочеш, для тебе,
В собі силу й волю, я зможу, знайду!
Мені б лише знову до тебе торкнутись,
Згоріти у полум'ї справджених мрій...
Не хочеться знову об небо спіткнутись.
Та я вже звичайний... Лише б тільки твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845471
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 17.09.2019
Выплакалось небо, стало синее,
дождь мне душу вымочил насквозь.
Как же тяжело казаться сильною,
если ты касаешься волос!
А глаза твои горят по-пьяному,
и такие нежные слова...
Кольцами не связаны и планами,
но покончить с этим - черта с два...
Словно в рай пробрались незаслуженно
и молчим, дыханье затаив,
лишь дрожат, как голос мой простуженный,
губы сумасшедшие твои..
Я прильну как будто бы нечаянно-
хочется с ума тебя свести...
Ну а ты целуешь так отчаянно,
что за целый день не отойти.
Знаю я, что счастья не получится,
да и ты всё знаешь и не лги...
Очень долго надо будет мучиться -
совестью оплачивать долги.
Слов красивых видимо-невидимо,
но в уме - сплошная чепуха...
Господи, да кто же это выдумал,
счастье из обмана и греха?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847754
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Сліпа любов ридала на розпутті:
Куди іти? – довкола черствий камінь,
Який байдужністю безмовно ранить,
Зростає муром – ні́куди звернути.
Сліпа любов, бездумно-безпричинна,
Немов жебрачка, милості просила.
Із вуст голубка випурхнула біла
І в небі розчинилася невинно.
Сліпа любов, оголено-наївна,
Погідно мироточила під осінь,
Землі дощами мила ноги босі
І пальцями кололась об ожину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846876
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали сутінки у теплі трави,
З-за хмар дивились жовті мідяки.
Останній промінь тлілої заграви
Окреслив вигин чорної ріки.
Солодка втома блимала із вікон,
Марудні тіні шастали в кущах.
Якась пташина обізвалось криком,
Голодний звір винюхував свій шлях.
Тихішав галас, та не никли думи,
Душа ночі сповідалася знов.
А на терезах знітилась від глуму
По-зрадницьки
обважена
любов.[/color][/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 02.09.2019
Душа и берёза. Ноябрь… и земля без тепла.
И чувство исхода… душа, замерзая, дрожит.
Полоска надреза кору
поперёк рассекла –
Но вены берёзы пусты, как и чувства души…
В движении жизни – усталость… осенний тупик…
Паучий узор никуда не приведших дорог…
На сером асфальте сиротски лежащий листок,
Как будто бы сорванный временем прожитый миг.
И можно уйти… но ведь ты сожаленьем объят,
И нужно лететь… а над миром бескрылость опять…
…ты крошки сыпнёшь на асфальт
пожалев воробья…
А кто в этом чувстве зимы пожалеет тебя?
И ты понимаешь – у времени жалости нет.
И чувствуешь вечной дороги холодную даль.
А мир? – так же холодно, так же безжалостно нем!
И сыплется первых снежинок серебряный тальк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846756
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Зібрати родину в дворі за столом,
Під вікном милуватись калиною.
Чого б у нас далі в житті не було,
Головне — залишатись людиною.
Полинуть в саду українські пісні,
Буде світ милуватись родиною.
Накаже дідусь всьому роду тоді:
"Головне — залишатись людиною".
Коли біль у роду, неспокій в душі,
Поділіться в родині хлібиною.
Згуртуйтесь! Ніколи не будьте чужі,
Головне — залишатись людиною.
Куди не закине дорога життя,
Повертайтесь додому стежиною.
Учіть на віку своє рідне дитя:
Головне — залишатись людиною.
Тумани уляжуться біля води,
Срібні роси сіяють перлиною,
Пам’ятати маєте, друзі, завжди:
Головне — залишатись людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846808
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V9P7xILv404[/youtube]
Я вітаю з поверненням, осінь,
З нетерпінням чекали тебе.
Ми радієм тобі - нашій гості.
В новий світ ми вступаєм тепер.
Смакуватимем світ кольоровий,
Будь же радістю в нашім житті!
Ти не зрадь наші мрії прозорі,
Будь же щедра для нас в доброті!
Нас порадуй дощами грибними,
Сонця теплого ще не жалкуй.
Не дозволь жити днями нудними,
Що не так у житті - впорядкуй.
Як зневірився хтось у коханні,
Як порадниця - все поверни.
Не єдині до тебе прохання:
Підсоби дочекатись весни.
Поведу тебе в світ цей казковий,
Тільки вір, не втрачай своїх мрій,.
Ти для мене не був випадковим.
Навіть думать про це ти не смій!
[img]https://classpic.ru/wp-content/uploads/2015/11/4661/Krasnye-listya-v-luchah-solntsa-1024x576.jpg[/img]
[img]https://yandex.ua/images/_crpd/1dFb1E968/ec0072UAJp/dXojJK7Bc7MnW7bSxjGxB5mHXuWJgYTHtQByXEc1PNVXWwj_RolIf6pK2PLrLSnVk5CCWSt5USKlYNOsAxUXJD1rNGqwkzXhMVmglN495FvEzw273Q[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846763
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvNi18Y9tyc
[/youtube]
З осінню зустрілась знову я,
Одна одній дивимось у вічі.
Давня мрія це така моя...
Це тобі усмішка на обличчі.
Впевнено роби свій перший крок,
Тільки не спіши занадто швидко,
Бо ще літа хочеться ковток.
Ще тримає з літом ніжна нитка.
Освяти дрібненьким нас дощем,
Подаруй надію на удачу.
Обійми живильним вітерцем,
Відгукнись, якщо колись покличу.
Коли буде важко, засумую,
Пригорни мене своїм крилом.
Разом із тобою біль втамую,
І забуду про душі надлом.
Надважка у осені задача,
Скільки треба ще переробить.
Та в роботі осінь не ледача,
Чудотворний курс лиш не згубить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846860
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Заварений на літній спеці час
Іде вперед, нікого не спитавши,
Стискаючи в своїх лещатах нас
Він палить дні, приречені, як завше.
Один за одним, як листи летять,
Пришвидшуючи осінь невблаганно.
Їх у рибацькі сіті не впіймать,
Не втримати в обіймах вранці-рано.
Ваганням кат для задумів і мрій,
Бо кожен день має горіть, як ватра.
В шаленім ритмі всіх перипетій
Живім сьогодні, завтра буде завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
https://youtu.be/ewDC1KWrFbI
Какое чудо музыка Марради...
Ты слышал ли… а может быть, внимал?
Хотя бы миг... хотя бы бога ради…
И просто… чтобы не сойти с ума…
Ты знаешь…
Столько звука, света, чувства!
Она внутри… она вокруг и сплошь.
Ты знаешь…
Это больше, чем искусство,
Она… – любовь и мир… цветок и дождь.
И в ней мои: аналог и несходство,
Блаженства – боль и слова – тишина.
(Но не хватает вечного сиротства)
(И слишком много в ней надежды на'…)
Но столько звука! Столько чувства! Знаешь,
Ещё чуть-чуть – и я поклясться б смог,
Что видел небо – пальцеруких клавиш,
Где жизнь играет человеко-бог.
Да, смертный бог. Но клавиши… но руки…
Они соприкоснулись и слились…
И жизнь уже вся, будто в этом звуке!
И музыка уже, как будто жизнь!
…
Ты знаешь… столько чувства… столько чувства…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843403
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 05.08.2019
Любий мій серпню,
У хлібному золоті поле.
Густий засріблився
Краплинами синій туман.
Збирається осінь,
Яка моє серце знов коле.
Де стиглі отави
Нагадують нам про роман.
Ми в кожнім снопі
Знаходимо маки червоні.
Волошок не видно,
Вони піднялись в небеса.
Лягають тумани,
Неначе сріблять травам скроні.
Повітря дурманить
Достигла п’янка ковила.
В пахучій стерні
Ми бачили гарні врожаї.
А поки у ній
Взялися густі спориші.
І світиться небо
Таке волошкове й безкрає,
Яке у цю пору
Припало мені до душі.
А вже навесні
По нових хлібах піде хвиля.
Так буде до серпня,
А потім в комору врожай.
І знов спориші
Стерню густо-густо покриють.
Гляди свою землю…
Багатий храни урожай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842695
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019
"Да" или "нет"? - нелегко иногда, до безумия.
Нет равновесия - будто сломались весы.
Где ты, решение, в ворохе мыслей, разумное?
Где ты, не-призрачность, светлой моей полосы?
Как поступить, чтобы не было больно и пакостно?
Что же ты, внутренний голос, молчишь, как в гробу?
Господи правый, опять мне на сердце не радостно,
Трудно - как будто чужую решаю судьбу.
Даже девиз мой: "что б ни было - всё это - к лучшему"
Вдруг побледнел, будто силу свою потерял.
Может, мне просто довериться некому случаю -
И по реке... что бы случай мне этот ни дал?..
Часто полезны бывают такие случайности,
Если, рискнув, перейти беспокойства рубеж.
Жизнь иногда преподносит приятные странности,
Главное - верить, души не теряя надежд.
Апрель 2019 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842429
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Ти знов далеко, як Земля від Сонця.
Нас розділяють відстані роки.
Такий чужий, туманний, посторонній,
Як інший берег Вічної ріки.
І скільки б я безмовно не кричала,
Ти не почуєш, бо душа твоя
Завжди холодна і вона мовчала,
Коли збирала зорі з неба я.
І все для тебе! все було для тебе!..
Та якось раптом зупинилась мить.
Я зрозуміла, що тебе не треба,
Так віддано і гаряче любить.
Бо ти приймав, як дар, моє кохання,
Ти дозволяв любити, та дарма...
Любов приносить радість, не страждання,
Де біль і розпач - там її нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835612
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
В полнеба - тучи-корабли…
Похоже - видела их прежде…
Под цветом паруса любви
Несут название надежды…
И в нашем городе - дожди…
И переменчиво - ненастье…
Не разрешаю: позвонить,
Не разорвав, себя на части…
Ты не захочешь не узнать:
Про унесённое годами…
(Не позволительно солгать -
Перед глазами-образами…)
Запрет - о грусти говорить…
И... зацеловывать запястья…
Ведь не возможно упросить,
Не напоив, былою страстью...
А в нашем городе - дожди…
Расцвёл тюльпан из самых красных…
Не разрешаю: приходить
И отнимать чужое счастье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835525
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019
По безмірно-бездонному морі
Покотилося сонце в круїз,
Й традиційна регата за обрій
Почалась під весняний каприз.
І побачать хмарини держави
Кращі тої, що рідною зву.
Та лиш їй я співатиму славу,
Тій землі, де вродилась й живу.
Іншим ліпше ведеться народам:
У комфорті, достатку, без війн.
Прикувала мене тиха врода
І тримає в заруці навік.
Хоч століття у замкнутім колі,
З перших кроків люблю я усе ж
Сині очі волошок у полі,
Придорожні свічками тополі —
Й почуття це не відає меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835465
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Мене сьогодні розбудив серпанок,
Що росами виблискував зрання.
І запах саду ніжних вишиванок,
Із цвіту яблунь вишите вбрання.
Не спав серпанок, щось співав потиху,
Картини малювали промінці.
Легенький вітер розганяв на втіху,
Світлий туман, мов сльози на лиці.
Пташки проснулись недалеко в гаю,
Соло почав спросоння соловей.
Якби ви чули, що він витворяє,
Він був неначе справжній корифей.
А сонце піднімалося угору,
Цвіли сади в серпанковій тиші…
Художник ранок малював узори,
У росах на густому спориші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835397
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
[img][/img]
А я люблю тебе й не каюсь!
До серця спомин пригортаю:
Де п'янко весни так цвіли,
Де нам на крилах принесли,
Із теплих тих країв далеких,
Любов негаснучу - лелеки.
ЇЇ ми свято берегли!
Розпорошити не змогли
Ні злі вітри, ні сніговії,
Лиш невгамовні лиходії-
Такі поспішливі роки
Летіли в безмір. Навпаки,
Прискорювали час розлуки...
Затим страшні вселили муки
До скону в серденьку моїм...
Все ж за любов - я вдячна їм.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Щоб очі мамині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах,
До неї приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях.
Бо найдорожча це, звичайно, мама,
Яка подарувала вам життя
І теплих почуттів і ласки гаму,
Відкрила вам дорогу в майбуття.
І не шкодуйте слів подяки неньці,
Вклоніться, діти, низько до землі,
Бо завжди виглядає вас рідненька,
Любов її, мов промінець в імлі.
До мами приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях,
Щоб очі неньчині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах.
(Від щирого серця вітаю всіх одноклубників з Днем Матері! Любові, поваги Вам від дітей. Будьте здорові і щасливі!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Ти-вогник моєї душі!
Матусенько,люба,єдина
Як добре,що ти є жива.
Ти-краща у світі людина!
З тобою і день ожива.
З тобою і сонечко ясне,
Удвічі зігріє теплом.
І руки твої пахнуть щастям,
А серце дарує добро!
З тобою і квітне калина,
Тюльпани,бузок й спориші
Для мене,ти наче зорина,
Ти-вогник моєї душі!
12 05 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Знаєш, це не про мене —
Награне щось, розмите
Наче та гра на сцені.
Треба мені — любити
І щоб мене любили,
А не вдавали тільки.
Інше — мені не миле,
Інше — для мене мілко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835049
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Чому все не йдеш?
Чому не дивишся в очі?
Чому шепіт серця твого незнайомий мені?
Невже все завмерло?
І сни були справді пророчі?
Скажи ж бо що-небудь!
Кохаєш, чи може вже ні?
Чому ти мовчиш?
Чому тремтять твої губи?
Чому раптом страх став найближчим другом твоїм?
Невже збайдужів ?
Невже стала зовсім нелюба?
Скажи ж бо що-небудь !
Кохаєш, чи може вже ні?
Це що , твої сльози ?
Чому вони пахнуть... ртуттю?
Не чую тебе ...що ти кажеш , "кохана пробач"?
За що пробачати , мій Всесвіте?!
*Стиснуті груди*
І раптом лунає твій тихий зрадницький плач.
*Увірвався спостерігач *
Куди ділось світло?! Чому я не дихаю більше?!
Де тіло моє?!
А душа?!
(Трагічно пуста...)
Кому ж завинила ?
Кохала я сильно та грішно...
Кохала безмежно ,
бездумно ,
без розуму
рідні уста.
***
Хто ви такий?
Ми знайомі? Невже? Я й забула..
*серце кольнуло раптово межі грудей*
Пане, пробачте ,
душа моя міцно заснула.
Занадто любила не тих,
не своїх людей..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830616
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019
* * *
Я посылаю Вам любовь –
пусть струны сердца заиграют,
всё лучшее пусть извлекают,
и в радость душу облекают,
пусть забурлит, взыграет кровь.
Я посылаю Вам любовь –
пусть вновь откроется страница,
пусть жизнь другая Вам приснится,
чтоб там живой воды напиться,
друг друга, чтоб понять без слов...
Я посылаю Вам любовь –
отбросьте грустное томленье
и цепкой суеты владенье,
тревожный страх, оцепененье,
Вы станьте Человеком вновь.
Я посылаю Вам любовь –
чтоб обрели здесь равновесье
и устремленье, откровенье,
уверенность и вдохновенье,
так обретите счастья кров.
Я посылаю Вам любовь –
пусть отзовётся тем созвучьем,
что сердце знает наилучше,
пусть Вас сомнение не мучит,
с надеждой жду Вас и с мольбой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830500
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9sAi4MGahRk[/youtube]
Весняний дощ пройшов стіною,
Уже напоєна земля,
Усе омилося водою,
Що залишила нам зима.
Скупала голі ще дерева,
З трави зіткала килимок.
Вона тепер вже королева,
Свій шлях проклала із квіток.
Хоч їх тепер ще дуже мало,
Зате весни надійний знак.
Зіткала з квітів покривало.
Вона в усьому все ж мастак.
Відчула перший гуркіт грому,
Майнула блискавка між хмар,
Зняли з весни робочу втому,
А з нас зимовий вже тягар..
Краплинки тихо стукотіли,
У ледь відчинене вікно...
Весни такої ми хотіли,
Чекали так її давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830436
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Ти єдиний такий!
Ти в калиновім цвіті,
Ти в піснях солов'я.
Ти промінчиком світлим,
Ти усюди, де я !
Ти у ранішніх росах,
Ти у плесі рікИ.
Ти метеликом в косах,
Ти єдиний такий!
Ти у полі серпанком,
І веселкою в небі.
Вітерцем, що на ґанку,
Ти у кожній потребі.
Ти у сонячнім русі,
Ти в малому озерці.
Ти у кожній спокусі,
У моєму-ти серці!!!
23 02 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.03.2019
знов запах знайомих парфумів...
як привид у натовпі, мить
ударить раптовості струмом,
чуттєвим дурманом, болить!
і напрямок - світ протилежний,
подалі від скорених мрій...
я більше від вас незалежна,
чи чуєш вже, серце, не смій,
на тисячу днів розбиватись
і осінь кохану, терпку...
нам нею вже більше не стати,
як цілим _спаленім листку...
втікатиму знову і знову,
від шлейфу твоїх почуттів...
збирати себе не готова_
з уламків коханих світів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830043
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 24.03.2019
"А я стою і слухаю весну..."
П'янке повітря розпирає груди,
Усе живе прокинулось від сну,
Зело природа розстилає всюди.
Струмочки поять землю, жебонять,
Їх музика весела тішить душу.
Пташки й собі радіють, гомонять,
Вітрисько бавить одиноку грушу.
Ген сонце визирає з-поміж хмар,
Донизу сипле промені-цілунки.
У цім полоні золотавих чар
Весна нові лаштує обладунки.
Вже набухають пуп'янки тугі,
Ураз розкритись пишним дивоцвітом.
Зазеленіли ніжно береги.
Ну, як красі цій можна не радіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Біля тихої пристані власних думок
Шукаю слова, що поцілять у серце,
Щоб для тебе були, як живильний струмок
Із чистотою прозорого денця.
Шукаю в книжках, і у прозі, в віршах…
Словники прогортаю щоденно…
Розгубились, напевно, вони в споришах,
Де ранками сонце купалось блаженно.
Та я їх знайду,… відшукаю вгорі,
Де зорі чарівні сплітають намисто…
І в народження день, о ранковій порі
Подарую, мов квіти тобі урочисто.
А як сонце весняне, стомившись за день,
Цілуватиме землю в обіймах вечірніх,
Подарую із слів тих для тебе Едем
Шепотітиму їх до годин аж досвітніх…
Подарую слова, що дістану з душі,
Їх вимовить в мить таку важко вустами
Які, лише для тебе пишу у вірші
Ті, що є незрадливій любові мостами.
Обійму, наче вітер весняний траву,
Поцілункам жагучим дам волю,…
Довгих літ накувати зозулю позву
Ніжно щастям вплетусь в твою долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830134
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI0NUk816u0[/youtube]
П"ять букв лише у слові щастя,
Та не дають все спокою думки,
Чи все узнать про нього вдасться,
Його чи втримаєш в руці?
Чи не злетить воно, як пташка,
Кудись в розчинене вікно?
Так, повернути буде важко.
Однак, терпляче все ж воно.
Шукаєм іншого, другого,
Що особливий містить смак,
А не такого, хай любого,
Все манить новизна ознак.
А щастя терпить і чекає,
Повільно в"януть в нім ростки,
І несподівано зникає,
Забравши прожиті роки.
Його, на жаль, не помічали,
Як сирота найкращих днів.
Нарешті все ж його втрачали,
Коли запас його збіднів...
Пішло й знайшло вже іншу душу,
Де тепло й затишно було.
Зустріть змогли великодушно.
Притулок в доброті знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829706
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019
(сонет)
Мов лабіринт – безжально та суворо
Навколо стали ці похмурі дні.
За рогом десь чудовисько, потвора.
Із люті очі – ікла із брехні.
Воно тебе можливо й не поборе,
Та важко бути завжди у броні…
Заплутують безжальні коридори,
І завжди так і взимку й навесні.
У темряві. щоденній, непроглядній
Ти знов і знов шукаєш безпорадно,
Свій вихід, свій у інший світ місток.
Та чарівний поезії клубок,
У котрім за рядком іде рядок,
Тобі дарує доля- Аріадна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Не плач... сльози твої не дощові краплини,
що сили додають, поля оросять.
Не плач... сльози - гіркі, не тільки в холоди
морозять.
Ще не було, щоб у житті вони комусь допомагали.
Завжди гірчило там, де сльози проливали.
Не плач... А краще посміхнися. Усмішка радо-
сті додасть. На світ мій подивися!
Для тебе сонце сходить тут, для тебе світ весь
розцвітає, і роси падають в траву. Тут Я є!
Не плач... Кажеш, гриміли грози? Я витру твої
сльози!
А гроз моїх не бійся, в них... веселок ясних барви
грають.
А ті, що на Землі - спиню. Я знаю: це вони тебе
лякають.
Розправить крила новий день, засвітиться і
заясніє. Ти ж знаєш, що щасливий той, хто вірити
й любити вміє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Ну вот и солнышко пригрело
И ожила земля моя.
Ещё чуть-чуть, и в платье белом...
Как жаль, что снова еду я...
В краю не ласковом далёком
Чужой гуляет аромат,
В садах экзотики востока.
Их лижет пламенем закат...
Я - той весной мечты раскрашу,
Коль так уж пала карта мне,
И буду пить дурмана чашу,
Как будто я - в своей весне...
Пускай - не яблони, не вишни,
А цитрусовых солнц лучи
Меня в объятьях заколышут,
Найдя к душе моей ключи.
Весна - всегда весна. Целебна
Она во всех углах земли.
В своей прелюдии волшебной -
Сродни любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829488
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
(При возведении каждого Храма Бог посылает своего Ангела, который вечно стоит при алтаре, и если даже храм разрушается остается на месте алтаря до страшного суда).
Прости их, Боже, тех людей беспечных,
Которые сюда приносят хлам
Они не знают, что я сам тут вечно,
Они не знают, что стоял тут храм.
Крест райской птицей небо рассекал,
Лучился купол новой позолотой,
Нарядный хор начала службы ждал,
Сам регент теребил, волнуясь, ноты.
А настоятель, ласковый, седой
Обдумывал для проповеди слово,
Тогда сказал мне так Господь Святой:
"Смотри, народ Мой храм построил новый»
Ещё была полна людьми дорога,
Шли в новый храм, Творца Благодаря.
А я, Благославлен Рукою Бога,
Стал в этот день навек у Алтаря.
Вливались солнца теплые полоски
Курился ладан дымкой кружевной,
А половиц обтесанные доски,
Так пахли замечательно смолой!
Я видел здесь и свадьбы и крестины,
Десятков поколений христиан...
…………………………………
Я помню тех, кто превратил в руины,
Мой храм, Я помню страшный их обман.
Потом здесь создавали люди скверы,
Потом и скверы стали пустырем…
Но пусть они и не имели веры,
Я в храме уничтоженном моем!
Я знаю этой полночью сырой
Знакомый бес вновь подойдет в развалку
И скажет: «что красавчик наш Святой,
Тебе приятно караулить свалку?»
Пусть не поверит он моим словам,
Я «Да» скажу, ведь я оберегаю,
Разрушенный, исчезнувший, но ХРАМ!.
Который стал для многих дверью Рая.
Велит Господь и возродится он!
Гонения пройдут, как все земное,
И снова грянет колокола звон,
Так будет! ибо место здесь святое.
Пока здесь пенья хора не слыхать,
Здесь только ветер бродит завывая.
Но нерушима истины печать,
И я от сюда слышу хоры Рая.
Я не прекрасный, Чистый Серафим,
Те Ангелы в раю, конечно выше,
Но я отсюда подпеваю им,
И знаю, что меня Господь мой слышит!
Киев, 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Весна, а небо ніби з сивиною...
І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
І тягнуться дерев ще голі крони,
Немов мої думки в життєвий диск.
І час суворий, перемінна доля.
Вантаж терпіння - ноша непроста.
І попри негаразди сила волі
Тримає в кліщах...ледь тремтять уста...
Я сльози розчиняю в барвах сонця,
І непомітно огорта тепло.
Це обіймає ангел-охоронець,
Він береже мене і світле тло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828384
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Нам випало вродитися в раю,
На клаптику блакитної планети,
І у Пророки Бог нам дав... поета,
Який любив Вкраїноньку свою.
Тарасе, за вікном двадцятий рік
Уже аж двадцять першого століття
І знову в Україні лихоліття,
І знову втратам губимо ми лік.
Свій погляд на благословенний Край
Укотре ворог "кинув ласим оком",
Ніхто не знає кров тектиме доки,
Коли зі злом цій битві буде край...
Тарасе, скільки горя ти зазнав,
Талантом "пробивав" свою дорогу,
Прихильності молив до Краю Бога,
Хоч сам тоді так мало мав ще прав.
В нас на столі довіку твій "Кобзар",
Він, як ніколи, актуальний нині.
Тебе шанують в кожній тут родині,
Бо ти нам залишив безцінний дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828458
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Нам випало вродитися в раю,
На клаптику блакитної планети,
І у Пророки Бог нам дав... поета,
Який любив Вкраїноньку свою.
Тарасе, за вікном двадцятий рік
Уже аж двадцять першого століття
І знову в Україні лихоліття,
І знову втратам губимо ми лік.
Свій погляд на благословенний Край
Укотре ворог "кинув ласим оком",
Ніхто не знає кров тектиме доки,
Коли зі злом цій битві буде край...
Тарасе, скільки горя ти зазнав,
Талантом "пробивав" свою дорогу,
Прихильності молив до Краю Бога,
Хоч сам тоді так мало мав ще прав.
В нас на столі довіку твій "Кобзар",
Він, як ніколи, актуальний нині.
Тебе шанують в кожній тут родині,
Бо ти нам залишив безцінний дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828458
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Вже чути весну, її стукіт серця
Б'ється у шиби змерзлої душі
Крізь ще морозно-льодовії скельця
Мов кволі проліски - живуть вірші
Мої вірші
Про що писати?Про любов, про весну?
Чи маю право, чи любила я?
Та і весна не відібрала весла
Ще не на місці, не назвеш "моя..."
Ще не моя
Немає слів, немає рим, пустії
Серцеві коридори, де ж піти?
У голові вони - думки-повії
Себе не зрозуміти.Ти, не ти?
Зовсім не ти
І десь шукала тут свою частину
Загублену бездомну нічию
З чужого моря вкрадену краплину
Самотню, без початку течію
Їх течію
Мені потрібен друг і більш нікого
На все життя, єдиний, тільки мій
Поговорити.Часом мовчазного
Щоб пригорнув...і вся границя мрій
Всіх моїх мрій
Чи прошу я багато? Ні напевно
Та все ж мовчать "сталеві" небеса
Просити чи молити?Все даремно
І пеленою смуток нависа
Лиш нависа
Ні сльози ні сніги поки не скресли
Ввірвались в буревій думок рої
Піти?Куди?Повсюди штучні весни
Такі холодні й зовсім не мої
Вже не мої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828443
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Напевно в цьому зміст життя -
Добро творити і прощати…
Це правда – це не відкриття,
Нам треба лише пам’ятати.
Зла не робіть, воно завжди
Саме прийде, обдасть окропом
І довго інколи сліди,
Лишаються у серці скопом.
Творіть добро – у цьому суть,
Любіть, як є кого любити,
Бо квіти лиш тоді цвітуть
І право є на світі жити.
Вмійте прощати, бо тоді,
Душа очиститься від сказу…
І ви стаєте молоді,
Як забуваєте образи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828479
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Творіння віршів – рідкісна хвороба,
Яку не зупиня імунітет,
Й якщо це не пера несміла проба,
Тоді діагноз маємо: поет!
Рожеві мрії в них чергуються й стремління,
Й думок цілодобовий хоровод,
Коли народжується слово те, нетлінне,
Де біль людський і шум весняних вод.
Поезія – думок дитя й безсоння,
Котре не жде ні місця, ні часу,
Коли й на сірому осінньому осонні
Ми зустрічаєм сонячну красу.
Душі вогонь там з присмаком кохання,
З тремтінням рук і серця водночас,
Блакить небес, уплетена в зітхання,
І лет думок, що осідлав Пегас.
Поезія – це берег для любові,
Невинна цнота де і мудра сивина,
І вітру шквал, і звуки хвиль прибою,
Між почуттям і розумом війна.
В мистецтві вона панна! Ні, царівна!
Це витвір струн, смичка і скрипаля,
Де глибина й невимовна чарівність,
Котра людське в людині прославля!
16.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]
Весна іде вже повним ходом,
Не озираючись назад.
Хоч пожалкує, може, згодом,
Зима ще кида сніг з засад.
Але весна не відступає,
Весь гонор в неї на лиці,
Хоч в сніг холодний ще пірнає,
Та аплодують їй усі.
Супай вперед, не піддавайся,
Зими пройшла давно пора.
Тобі нелегко, все ж всміхайся.
Важка з зимою оця гра.
Поклич когось на допомогу.
Можливо, сонця промінці?
Тобі полегшать цю дорогу.
Не втрать синицю, що в руці...
Зморилась, все ж на п"єдесталі.
З чого ж тепер тут починать?
Не варто бути вже в вуалі.
Весна прийшла! Всім треба знать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
В полумрак приходят тени
Танец ночи станцевать…
Замирает(будто)время
На минуту…И на пять…
Прилетает мудрый ворон,
Приползает нежный зверь -
Через запертые окна,
Не распахнутую дверь…
Мне однажды разрешили
Кистью профиль срисовать…
И аорту не прошили -
Обязательством молчать…
А на краюшке мольберта -
Из пастели акварель…
Прошлогодние конверты,
Позабытая свирель…
Чтобы сердцем ощутила
Зарождение весны…
Чтобы душу отпустила
Меланхолия зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827745
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
В хмурый февральский день
Солнца - ещё не очень…
Это ресничек тень
Чуть закрывает очи...
Ты …обними меня…
Я… задержу дыхание…
Фотка сгодится для
Часа воспоминания...
Скоро наступит такая весна!..
Стрелки часов в догонялки играют.
Знаешь – вчера написала слова…
Кто-то читать их,наверно,желает…
Чуть приоткроет большие глаза
(Под жестковато-тугим одеялом) -
Синий подснежник (в тумане дождя)…
Новых надежд вдруг окажется мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Дерево безлисте почорніло,
Лист лежить схоронений в снігу.
Знов зима на осінь налетіла,
Захвативши холод на бігу.
Тихо в лісі моляться дерева,
У ставах сонливі карасі.
А зима, неначе королева,
Запишалась у своїй красі.
Спить садок, сміється хуртовина,
Випускають пар колодязі.
І блищить перлинами перина,
Кидають бурульки по сльозі.
На жердину всілася сорока,
Пахкотять димами комини.
Вдалині хатину одиноку,
Скрила хуртовина від зими.
А тумани гоняться до ставу,
Наче сиві птахи на крилі….
Я в кімнаті, п’ю гарячу каву,
Затишно… Не вистачає слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825022
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Збентежена вертаюся сюди,
Де ясени торкають небо.
Розложистим гіллям дуби
Вночі ховають місяць в цебер.
Віти застуджених беріз
Малюють на снігу портрети.
У валянках збирають хмиз,
Вгрузаючи в пухкі замети.
Де сосни хилять сивість літ
Периною журби обняті.
Куди впадає зорецвіт,
Стежину, що веде до хати.
Вертаюсь в тишу, що бринить,
В якій почути серце можна.
Бурульками мороз дзвенить
Набат зими непереможний.
Щоби в ріднесеньких місцях
Душа наповнилася сяйвом,
І, як в дитинстві, день в санках
Летів з гори з шаленим драйвом.
Пірнути в спокій цих лісів.
Переплестись з корінням роду.
Бо це – земля моїх батьків,
Стежки поліського народу.
Тут все моє. Дух лісу тут.
Чую його благословення.
--Прийми мене, бо ти – мій суд.
Моя наснага і спасення.
Спасення – те саме, що спасіння.
Цебер –велика дерев’яна посудина, що має вигляд зрізаної бочки.Використовується для господарських потреб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Когда минорной тягостью надломлен,
Когда душа не тянется в полёт -
Приятно осознать, что кто-то помнит,
И верит, и надеется, и ждёт...
И ты в себе опять находишь силы,
(Души далёкой светом окрылён)
И снова мир становится красивым,
И сердце - с жизнью снова в унисон...
И вновь мажорность ноток, на страницы,
Прольёт - весны проснувшийся напев!..
... Так радостно душе преобразиться,
Гуляя по лирической тропе...
Пусть снова строки (сердца разговоры)
Несут в себе - надежды новизну!..
... Зима уйдёт, забрав свои миноры,
Не вечно сердцу быть в её плену.
.......
Коль ведает душа, что кто-то помнит
И музыке твоей наивной рад,
Подавленность, которой был надломлен,
Уносят в даль размытую ветра..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823629
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 03.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]
Весна повільно зиму притискає,
Шукає, де протоптані стежки.
Вона прийде, ніде не заблукає.
Пройде крізь заметілі навпрошки.
А що зима? Потрохи вже старіє...
І сила не така, яка була.
Зі злості десь іще не раз завіє..
Колись й вона, немов весна цвіла.
О зимонько! Не треба, не хвилюйся.
Ми вдячні, знай, що ти у нас була.
Прошу тебе: не сильно переймайся,
Ти з нами все в житті пережила.
Тобі ми ще не скажемо ПРОЩАЙ,
Бо прийде час, зустрінемося знову.
А що чекаєм вЕсни, не зважай.
Душа бажа картинку кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка кольорова- мається на увазі - ВЕСНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 03.02.2019
Новогодняя ночь? –
Это штука простая и сложная,
И по-разному в каждом,
Её одинаковость в том,
Что мы верим – не веря
В возможность всего невозможного,
И по-разному каждый,
Но все одинаково, ждём.
Ждём, что всё возвратится,
И слившись в единое целое,
Протолкнётся и втиснется
В узкий сердечный проём.
Станет разное в каждом,
Для всех одинаково светлое,
Как подарок под ёлкой,
Как детство твоё и моё.
Мы не стали, мы были всегда
Одинаково разными,
Как отдельности нот,
Чьё созвучье светлей и слышней
В Новогоднюю ночь!
Так похожую чувствами, красками,
В разных странах и судьбах,
В надеждах – в тебе и во мне.
…
[i][b]С Наступающим всех вас!
Таких далёких и близких,
Таких многоликих и непохожих,
Таких сочувствующих и несозвучных в чувстве,
Таких… да всё равно каких,
Только бы не равнодушных,
Только бы не безразличных,
Только бы живых.
С Наступающим вас![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819670
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 08.01.2019
Колише вечір тишу за вікном,
Зима під ноги білим застелила.
У шибку Ангел стукає крилом:
Марія-Діва Сина народила.
І радістю проймаються серця.
Ця мить уроча всіх заполонила.
І срібні дзвони будуть сповіщать
Про Свято і величне й світу миле!
І лине гучно щедра Коляда,
Щоби усім цю звістку передати!
Народження Спасителя Христа
Маленького Ісусика-дитяти.
Хай в кожну хату зайде новина!
Всі Господу помолимося щиро.
Добра хай не міліє глибина,
Любові всім вам, злагоди і миру!
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
А сегодня - я болею...
Градус водки у виска.
В затемнении портьеры
Не видна тропинка сна...
Приведите мне немедля:
Знаменитых докторов,
Чтобы силы возвратили,
Исцеляющие кровь...
Фитилёк потухнет свечки
У продрогшего окна,
И последняя овечка
Станет первой (от конца)...
По туннелям скарабеев
Побегу во тьме нагой,
Изумляя кожей белой,
Истекающей росой...
За папирусами Нила
Отошлю и душу ввысь...
Исполняя под светилом
Грациозности каприз...
Позовите же немедля -
И пророков,и волхвов...
Чтобы вдруг не схоронила
Настоящую любовь...
20.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819782
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019
З Новим Роком,друзі!
Приміть щирі вітання!
Хай усе буде добре у Ваших сім"ях!
Нехай очі світяться від щастя!
Нехай закінчиться війна!!!
Пусть рождаются надежды
И сбываются мечты!
Не встречаются невежды
И завистники в пути!
Пусть услышит Бог молитвы
И простит за все грехи…
Не закроется калитка
Для израненной души…
Пусть любимые подарят
Очень красные цветы…
На пюпитры Вам поставят
Шедевральные холсты!..
Пусть тот крест не будет тяжким…
Не предаст вовек судьба…
А нательная рубашка -
Будет чистою всегда…
Пусть умножится однажды –
Всё... и так,как хочешь ты…
Я тебя целую дважды…
Отвечаешь дважды ты?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819779
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Я стільки років "малював картину",
Не пензликом і фарбами — думками.
Була на ній вона — одна єдина,
Найкраща в світі і чарівна сама.
Просив у Бога в потайних молитвах,
Щоб допоміг мені її зустріти,
Щоб давню цю за мрією гонитву
Нарешті зупинити в цьому світі.
На праведника мало я подібний,
Але таки мене почуло Небо,
(Коли вже скроні кардинально срібні) —
Задовільнив Господь мою "потребу".
Зустрілися, як кажуть, "очі в очі",
Так запросто, що навіть не повірив...
Не юна теж та в ній азарт дівочий,
Хоча у ньому не втрачає міри.
Як втримати в руках цей "подарунок",
Як не згубити в пристрасті пориві?..
Так трепетно "спиваю" з вуст цілунок,
Прогнавши геть свої бажання хтиві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819193
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Плинуть замріяні весни,
Ніби лелеки, у даль
І на життя перехрестях
Сіють звабливу печаль.
То не печаль, то – кохання
Весни на крилах несуть,
Душам нові сподівання.
В цьому і є його суть.
Весни лелеками плинуть –
Лет їх забуть не дано.
Смак гіркуватий калини
Має кохання вино.
Хто ним хоч раз упивався,
Жив на землі недарма,
Дивом весни милувався,
Тих не злякає зима.
18.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819190
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 28.12.2018
[i][b]Снег безразличья не стряхнуть, не снять,
Его всё больше между чувств – проталин;
Теперь ты редко смотришь на меня…
Но, может быть, твои глаза устали?
Поры осенней приговор суров,
Холодный ветер всё на юг относит,
И я не слышу больше нежных слов…
А может быть, и не было их вовсе?
Так холодно в молчании двоим.
Но что слова, они всего лишь звуки –
Ты не ласкаешь волосы мои…
Но, может быть, твои устали руки?
И прядь седую трудно завивать?
А кожа щёк? Она остыла грубо?
Меня ты перестала целовать...
Но, может быть, твои устали губы?
…
Молчи… молчи… не говори что – нет,
Я знаю правду, но куда мне деться?
Любимая, ведь горько думать мне,
Что, может быть, твоё устало сердц[/b]е.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Коли у сни до мене тінь війни
Попроситься, щоби повоювати,
Своєї не побачу в тім вини
І вже не стану я панікувати,
Адже війна – не воля це богів,
Присутні там і зрада, і розправа,
То ж прощення нема для ворогів,
Котрі прибрали небо у заграви.
Вони вбивають-мучать нам людей,
Руйнують не лише міста, а й мрії.
Молитвою новий почну я день:
«Допоможи нам, Матінко Маріє,
Імперію російську присмири!
Не може зло у світі панувати!
Народ мій під покров свій забери,
Адже ти для усього світу Мати!»
16.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
У повні місяць... Блиск озерних вод.
Піщаний берег синіх перламутрів.
По зорях набираю свій штрих-код -
Лягаю в трави срібної цикути.
Терпка вологість диких берегів,
Черкає п’ят вода глибоководна.
На відстані мовчань – моя глибінь,
На відстані прощань – моя безодня.
Бентежні кола – магія води,
Топлю надрив чуттів моїх примарних.
Гойдають хвилі ложе з лободи,
Гойда́ омана спокою
намарне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818573
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Сутінковими фарбами бавиться вечір.
Ось і грудень закінчує рік.
І на площах ялинки високі, мов вежі,
Час веде невмолимо свій лік.
І зима не шкодує сріблястих сніжинок,
Виганяє тривогу з душі,
Бо людині у мирі так хочеться жити,
Хай для щастя знайдеться рушій.
Сутінковими фарбами бавиться вечір.
Не згасає в серці надія,
Що розгадані будуть життєві всі квести,
Не розійдеться слово з ділом.
(Світлини під час свята Святого Миколая у нашому місті.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819057
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/2/772765650.gif[/img]
[b]«Где-то там…»[/b]
Где-то там, где луга не кошены
А трава достигает неба
Звезды в небе Творцом накрошены
Над полями дозревшего хлеба
Где-то там, пролегла в даль тропинка
Среди звезд и душистой травы
Здесь ромашки, там грозди барвинка
Разбросали земные волхвы
Где-то там ты бежишь по тропинке
А навстречу счастливая мама
С полевыми цветами в корзинке
Разноцветных оттенков в них гамма
Опустила корзинку – на руки
И подбросила высоко в высь
Растворились, растаяли звуки
В детский смех воедино слились
Где-то там, пролетело вмиг детство
Ностальгия лишь сдавит вам грудь
Не купить для лечения средство
Не пройти и повторно тот путь
© Микола Карпець (М.К.)
*23.08.18* ID: №819069
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819069
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Життя складається з великого й малого,
Із тисячі здавалося б дрібниць.
І в кожного у нім своя дорога,
Із одкровень і власних таємниць.
Співа в усіх по своєму душа,
У когось хрестиком на білім полотні,
У іншого в окрилені вірша,
Чиясь малюнком дивом на стіні.
Хтось відшукав у бісері натхнення,
А в когось ожива в руках папір.
Стає барвистішим звичайне сьогодення,
На поклик серця йди. У себе вірь!
Душа співає?! Не глуши мотиву!
Віддайся пісні, крила подаруй!
Життя насправді то велике диво,
Його миттєвості по своєму нотуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817553
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 21.12.2018
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Твій погляд б’є неначе струмом
Життя моє іде без суму…
І знову крила, як в орла,
Ти сили поглядом дала.
І я лечу високо в небо,
В очах шукаю знов потребу.
А коли поруч є крило,
То нове щастя прибуло.
Політ на двох і небо чисте,
Хмарки вдалі, немов намисто.
В польоті бачимо клини,
Це перші оклики весни…
Клини і ми. Весна і хмари,
По вечорах горять стожари.
Для долі справді головне
Торкнутися крилом мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817591
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gbQDdRj22w4
[/youtube]
Відгуляла лиш відлига,
Призадумалась зима.
В голові нова інтрига:
Нова думка вже пройма.
Осліпити все красою,
Обмануть, що вже весна,
І явиться молодою?
Тільки жаль, не запашна.
Задум швидко порішила:
Все зробила крадькома.
Та до ранку так спішила.
Не завадила й пітьма.
Довго й вміло працювала:
Розцвіли усі сади,
Розстелила покривало,
Замела усі сліди.
Візерунки вишивала,
Квіти кинула в вікно..
Одного тільки не знала:
Стать весною не дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817248
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 15.12.2018
В холодному мiстi, коли на термометрi мiнус,
коли тихо вiтер шепоче грудневi псалми,
нам небо розгорне сувiй - таємничий папiрус,
й розсиплеться снiгом холодне послання зими.
Хай буде зима: iз морозцем, iз снiгом iскристим!
Ми, наче в дитинствi, радiємо чистим снiгам.
Нехай нашаровує дiйснiсть знегоди iмлистi,
очищують душу снiги, не здається так вам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816022
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Жил один беспокойный чудак,
Был он мне многих прочих роднее,
Да беда вот – любил Дульсинею,
И по жизни всё делал не так:
На порыве, на чувства костре,
На желании… в общем, мечтатель.
Вроде правильный… только некстати,
Вроде светлый… да вот не к поре.
Всё стремился, кому-то помочь.
Звал меня. Да мешало мне что-то…
Я, как мог, вразумлял Дон Кихота,
Но, однажды вдруг стало невмочь.
Там внутри, что-то важное – щёлк…
И сломалось… а что тут такого? –
Я не помню – толкнул… или словом?
Только… он, не простившись, ушёл…
Ну подумаешь, цаца! Ушёл!..
Да плевать!.. А душа не на месте…
Что за призрачность рыцарской чести?
Это глупости – перья и шёлк!
Мне ведь стало спокойнее жить!
Только как-то бесцветно и пусто...
И комфортнее вроде, а… грустно…
Не поверят – кому расскажи.
Он ведь был благородным таким.
А верняга! в большом или в малом,
Невзирая, служил идеалу,
Так, как могут одни [s]дур[/s] чудаки.
Жить без маски, не прятать лица,
Быть открыты внутри и снаружи.
Да еще и наивен к тому же…
Разве сможет он выжить здесь сам?!
Средь обид и душевных простуд,
Если встретите вы его, где-то,
То скажите, мол, так, по секрету…
Ну… что плохо мне… я его жду.
...
[i]– Вот дурак-то, с фанерным щитом,
Ведь опять посмеются в народе.
– Ну и пусть!
Дон Наив благороден!
– Почему?
– Потому, что он – Дон!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815888
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018
[b]«Золото, золото, золото»[/b]
Золото, золото, золото –
Падають зверху листки
Небо неначе розколото
Й сиплються сонця частки
Колір у кожного власний –
Вам не знайти повний збіг
Ну до чого ж вони класні
Падають в танці до ніг
Кожний листочок по-своєму
Світлий, красивий, пригожий
Майстром він літом нам скроєний
З сонця частинкою схожий
Завтра намочить їх дощик
Вкриє упавши все сніг
Намалювати художник
Їх лиш довірить весні
Ну а сьогодні – кружляють
В вальсі з легким вітерцем
І шелестять-розмовляють
З небом, чи може й з Творцем
Радують око прохожих
Мам і бабусь із дітьми
Захист від днів це негожих
Слякоті, хмар і пітьми
12.10.18 М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815553
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
[b][i][u][color="#240acc"][color="#cc0a92"]Л[/color]ес укутан тополиным пухом,
[color="#cc0a92"]Е[/color]ли вышли на парад невест.
[color="#cc0a92"]Т[/color]ак же, как на мед в июле мухи
[color="#cc0a92"]И[/color]ней наземь падает с небес.
[color="#cc0a92"]Т[/color]анец не на сцене, а в пространстве
[color="#cc0a92"]С[/color]олнце создает пушинкам блеск,
[color="#cc0a92"]Н[/color]ет красивей скверика в убранстве
[color="#cc0a92"]Е[/color]й-же Богу - это мир чудес!
[color="#cc0a92"]Ж[/color]дут декабрь и взрослые, и дети,
[color="#cc0a92"]И[/color]м по нраву вьюга и мороз,
[color="#cc0a92"]Н[/color]ебо держит в тщательном секрете
[color="#cc0a92"]О[/color]чень занимательный прогноз.
[color="#cc0a92"]К[/color]ажется, что это всё из сказки,
[color="#cc0a92"]Х[/color]утор, роща в инее и пруд
[color="#cc0a92"]О[/color]казалось - хватит белой краски,
[color="#cc0a92"]Р[/color]азукрась - картинки оживут...
[color="#cc0a92"]О[/color]х и фея, матушка природа,
[color="#cc0a92"]В[/color] сказке быть - такая красота!!
[color="#cc0a92"]О[/color]т того морозная погода
[color="#cc0a92"]Д[/color]аже в минус двадцать - не беда![/color][/u][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815447
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Мороз кинув квітку маленьку на скло.
Від холоду, ніби тремтіла.
А я тут подумала: їй повезло,
Зігріти її я хотіла
Біленька, тендітна, та як її взять?
Торкнулась рукою перлинки.
Бажала тепла свого трішечки дать.
Дивлюсь - покотились сльозинки.
Нащо це торкання? Нащо це тепло?
У квіточці цій - ні кровинки.
Лиш руки мої від морозу пекло,
В душі поселились крижинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
"Ночь, улица, фонарь, аптека...
И повторится всё..."
Александр Блок.
[b]Аптека, улица, вода,
Фонарь и ночь… и свет над тьмою.
Всё так… и так же, как тогда,
Мир полон смертью и любовью…
Так в чём же был не прав поэт?
В холодном мироосвещеньи?
И в том, что ночь и тусклый свет –
Лишь половина ощущенья?
Да, многоцветность в полноте.
Но, как бы это ни хотелось,
Как ни стремишься к красоте,
А всё ж, уходишь в черно-белость.
Аптека, улица, фонарь…
Передо мной… перед тобою…
И вечен мир, и вновь, как встарь,
Наполнен смертью и любовью.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815317
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Чому так буває,
Що день догорає,
І ніжність тікає із рук?
В душі холодає,
І сонце сідає,
Лишаючи присмак розлук...
Чому помирають
І не воскресають
Від болю розбиті серця?
А душі латають,
Теплом огортають
Молитви до Бога-Творця?
Чому так буває,
Що правда зникає,
І свіжа брехня на столі?
Чому хтось вбиває,
А хтось захищає,
Хтось пішки, а хтось на коні?
Чому хтось чекає,
Щодня виглядає,
Хоч знає, що він не прийде?..
А хтось відпускає,
Добро розсипає,
І кужіль надії пряде...
Чому без розлуки,
Душевної муки
Немає на світі життя?
Сердець перегуки
Вібрують, мов звуки,
А потім летять в небуття...
Чому? - Я не знаю,
До сонця злітаю,
А потім лежу на снігу...
Сніжинки лапаю,
Повітря вдихаю,
Тамую життєву жагу...
Питання лунають,
У небо злітають,
І зморшки біжать по чолі:
Навіщо вмирають?
Навіщо страждають?
І сльози течуть по землі?!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815179
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-vpGS_nvU1E[/youtube]
Зимовий вечір тулиться до хати,
Туманний присмерк загляда в вікно.
Свої думки я знов перелапачу...
І пересію, що було давно.
А що було? Придумане ночами?
Душа тоді хотіла так тепла,
Та грілася твоїми лиш словами,
Що я в душевній скриньці зберегла.
Заглядую туди я дуже часто,
Картинка, що придумана - жива.
Та кольори блідніють чомусь з часом.
Втрачають своє значення слова.
І кожен раз від шереху зітхаю,
Настирний вітер стука раз у раз
А за вікном, дивлюся, вже світає.
Повільно промінь місяця погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815044
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018
[b]«Я на руках тебе несу…»[/b]
[color="#032edb"][i][b]
Я на руках тебе несу…
Не суть – куди, коли і в скільки
Частинки цілого ми тільки
Дві половинки, і в грозу
І в ясний день, у спеку, в холод
Я відчуваю спраги голод
І п’ю тебе, як день росу
Я на руках тебе несу…
© Микола Карпець (М.К.)
*19.11.2018* ID: №814461
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814461
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В житті, не взнавши насолоди,
Не скуштувавши щастя, яке є,
Бредуть, забувши про свободу,
Хоч болю шлях цей завдає...
Це - дві душі, безвинні, ніжні, чисті,
Колись були торкнулися руки,
Приречені долать шляхи тернисті,
Не день один, не місяць, а роки.
Тернистий шлях нелегкий, заметілі.
Дурне завзяття забиває дух.
Як розігнать думки ці обважнілі,
Звільнити оці душі від задух?
Ці дві душі надіються на щастя,
Бредуть йому назустріч день і ніч.
Та чи зустрітися колись їм вдасться?..
Холодний вітер дме весь час навстріч...
-------------------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UWYz_EPeYE[/youtube]
Холодний вечір дощовий.
Почула: рипнули десь двері.
Невже це знову буревій,
Знов безпорядок в атмосфері?
Сумне зітхання край дверей,
Відчула легкі чиїсь кроки.
Чи хтось несе мені вістей?
І з чим ще матиму мороки?
З ноги на ногу ледь ступа.
Холодне, майже задубіле,
(А дощ сильніше накрапа)
І щось таке воно несміле..
Незваний гість.. Чиє ж це щастя,
Посмів хто вигнати надвір?
Чи заспокоїти удасться
Цій долі злій наперекір?
А в домі цім і лад, і спокій.
Душа у щасті не болить.
А як скитальцю одинокім?
Нагріть і жити залишить?
Дивлюсь за двері - там нікого.
Залишим ми тебе у хаті.
Проходь, зігрієшся небого.
Бо щастя не бува багато...
Хай щастя ллється через край!
Життя наповнить хай по вінця!
Тримай його, не проганяй,
Бо хтось ним зможе спокуситься..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811157
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 27.10.2018
Розбризкує небо сонце
Краплинами свіжих рос...
Пожухлий листок в долоньці -
Усе, що не відбулось..
Усе чого так хотілось,
Жадалось, в душі пекло
Сльозою роси скотилось,
Як, наче і не було...
Забулися літні грози,
Уже червоніє глід...
Змивають солоні роси
Із пам`яті свіжий слід!
Дерева багряно сонні,
Холодного вітру свист...
Тримаю листок в долоні-
Від літа прощальний лист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 17.10.2018
(Светлой памяти моего отца В. Г. Познанского посвящаю).
Синего Вечера звёздные строчки.
-«Папа, а на небе спят Ангелочки?»
Выключен свет, час волшебный, ночной,
Только не страшно, ведь папа со мной.
Он в темноте среди этих теней,
Кажется больше ещё и сильней.
Голос, как дрема и сильный и мягкий:
-«Спят ангелочки, на тучках-кроватках.
Ночью Господь, обходя небосвод
Им поцелуи неслышно пошлет».
Три ли мне года тогда было? Два?
Я хорошо помню эти слова.
Может быть с них я и начал дорогу
К храму, а правильней к вере и к Богу.
Этот прекраснейший образ Творца
Будет со мною в душе до конца
Вот что мне дал этот папин ответ.
Бог милосердный, хранящий весь свет
Бог по отцовски целующий в щёчки,
Спящих на тучках своих, Ангелочков.
Мудрые книги прочел я потом,
Были они чистой веры зерном,
Но борозда, для святого зерна
Папой в душе моей, проведена.
Синего вечера звёздные строчки…
Папочку встретьте в раю, Ангелочки.
Евгений Познанский.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809457
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018
А що таке душа? — Безкрайнє море,
Кероване вітрами в пориваннях.
У неї денце світле і прозоре,
Із космосом незвідане єднання.
Буває, що заляже у тумані
Надовго, ну, а іноді на миті.
Шукає просвіт крізь імлу в омані,
У бризках сіє сльози оксамитні.
Як грізний шторм затягує в тенета,
Несе до берега свої таїни,
Здається, що здригається планета,
І воскресає знову із руїни.
Танцює хвилями в діапазоні,
Вирує гейзером в глибинних водах,
Купається після грози в озоні,
Пульсує вічністю в уявних кодах.
16/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809026
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Вчора був день і сьогоднішній йде до кінця.
З друзями міг ти зійтися, ковтнути винця,
Книгу якусь почитати – серйозну чи ні,
Замок оглянути в Відні чи Галичині.
Міг би зійти на найвищу в Європі гору,
Оком моргнути Верзасці-ріці чи Дніпру.
Ліс засадити новими деревами. Так.
Гарний концерт подивитись, кіно чи спектакль.
Винайти ліки би міг від смертельних хвороб,
Стримати того, хто світу легені рве , щоб
Дати життя всьому тому, що дихає ще,
Гріється сонцем і сяє, умите дощем.
Міг би добро дарувати, збирати гриби,
Квіти ростити, шукати у морі скарби.
Стати на горло отруйній гадюці війні,
Рани прибрати на тілі країни гнійні.
Можеш багато чого ти, допоки живеш,
Як на шляху перешкод не наставиш і меж.
Ну, то іди і фундамент під щось таки рий.
Крани зневірі та ліні скоріш перекрий.
Верзаска –найпрозоріша річка Європи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809339
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Я лише вчусь писати вірші,
товариші.
Тому вони – не майстра витвір,
а стан душі,
що звідала в житейськім морі
любов і біль,
тремтливе щастя й чорне горе,
й на ранах сіль.
Горнила бід її кували,
неначе сталь,
різьбили грані, шліфували,
немов кришталь...
То ж стала, як струна од вітру
чи камертон,
зі смутком й радощами світу
звучати в тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
ПРОШУ
С
Л
О́
В
А
[youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA [/youtube]
[i][b][color="#055457"]Слова́, слова́… Нао́коло– слова́…
І вигуки… І ствердні... Й запитальні.
Ця правда людям, певно, не нова,
Та поміж слів підносяться сакральні.
У щасті й муці…
Слова́, на кшталт, «який», «коли», «чому»,
Даються нам у Слові як "прислівник"…
Та Слово Боже – Богу одному,
І з ним Він шле до нас своїх послів, з них
Лиш агнці – в звуці…
Не в кожного те Слово на устах –
Всевишній ділить ролі колисково.
Бо Слово те – мов віщий фенікс-птах,
Від щастя словотворення – підкова:
Слова ті ллються…
Хто чулий – серцем, дужий – по уму,
І хто з природи має добрі вуха
Та Божі заповіді ґречно слуха,
Відвіт познає –
«що?»,
«коли?»,
«чому?»…
Слова – на блюдці…
Від слів до справ – не виміряний крок…
Та той, хто цю дорогу вже протопав,
Хто вивчив Богом заданий урок –
Усім єством й умом своїм второпав
І висновку глобального дійшов:
Найголовнішим в Слові єсть Любов.[/color][/b]
5.10.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
[i]Гру’стны наш сад и двор.
Осень твердит – увы…
Что-то летит в костёр
Жухлым комком листвы.
Что-то уже ушло.
Что-то еще уйдёт.
В трещинку, сквозь стекло.
В щель, сквозь дверной пролёт…
Ты далеко уже.
Я не зову, не жду.
Осень в твоей душе.
Осень у нас в саду.
Осень уже вокруг.
Осень уже внутри.
Что-то смыкает круг.
Что-то дымя, горит.
Осень зажгла огонь.
Осень коснулась лиц.
Что-то в мою ладонь
Каплей с твоих ресниц.
Что-то слезы слепей.
Что-то её полней.
То,… что еще в тебе…[/i]
То,… что еще во мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808116
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 02.10.2018
[i]Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні…
Микола Вінграновський [/i]
Вже б, здавалось, пішло, відлягло,
Посрібнилися айстри інеєм…
Передумалось, перецвіло,
Відгриміло, злило твоїм іменем.
Вже б, здавалось, відплакала все,
Відтужила всі думи зболені.
Мої води самотність несе -
Ти ж торкнувся моєї повені…
Ну навіщо мені ця печаль?
Я ж її відпустила віршами.
Ах ріка моя – суму кришталь,
Гіркота у душі моїй глибшає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Вночі сьогодні холодно, роса
І де те сонце, що її осушить?..
О, Боже, ти завжди мене спасав -
Допоможи, бо ще пожити мушу...
А ластівки, мов ноти-стрибунці
Порвали всі мелодії на такти,
Жаль, запізнілі вірші мої ці
Не зможуть їм на перешкоді стати...
Усе спонтанно, все - поза хотінь
І поза мрій, і поза долі... поза...
Все - поза моїх злетів і падінь,
Де пишеться скупа житейська проза...
Вслухаюся у подихи землі,
У зморені передосінні кроки -
Болять їй наші втрати немалі
І сниться льодяний зимовий спокій...
Не хочу вже "колись", "нехай тоді",
Бо час летить, що аж душа німіє...
І де ж він ходить... диво-Аладдін,
В якого лампа є, що все уміє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 27.09.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]
Карпатський краю, Квітко Полонини,
Хмелію від твоєї я краси!
Доносить вітер десь із верховини,
Трембіти неймовірні голоси.
Зависли пеленою у долинах
Й клубочаться тумани поміж гір.
Яскраві миті в серці й на світлинах
Вчаровуюсь,неначе ювелір.
В підніжжі гір стрімкі потоки-ріки
В своїх обіймах ніжать валуни.
Завмерли в диві цім стрункі смереки,
Щоб слухать вічну музику весни.
Ось Шипіт, водоспад, летить в екстримі.
Нікому не спинити його шал.
Немов пірнаю в казку цю незримо,
Й летить за нею і моя душа.
Настояне цілюще різнотрав'я
Вбираю й причащаюсь досхочу.
Милуюся меланжем різнобарв"я...
До тебе, Квітко, я ще прилечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Меня позвал октябрь в гости...
Пообещала,что приду... -
Испить его прохладу горстью
И снять тугую пелену...
А в октябре - дожди не косят... -
Ткут паутины седину...
Не зря октябрь затеял гости... -
Чтобы вплести ещё одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Ніч в чорному із ластику бурнусі,
Бо дихання осіннє прохолодне.
Кружляє листя у невпиннім русі,
Знайти думки не можуть тихе ложе.
Вкарбовані слова бентежать душу,
Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
Ледь-ледь губами доторкався вушка,
Теплом всміхалися очей бусинки.
А ось тепер поїхав ти у справах,
Осіння ніч обіймами стискає.
Мені б відчути вранці запах кави
І слухати слова твої ласкаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807819
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Случайный стих молчанием зачат.
Осенний вечер тусклым светом болен.
Не хочет мой случайный стих звучать
В тональности цветков желтофиоли.
Не слышится мистическая связь
Цветов и слов, события и чувства,
И нервных строк руническая вязь
Не видится на уровне искусства.
И все же, что-то есть, едва-едва,
Неброское, негромкое такое,
Как будто в желтом лепестке – слова…
И будто в слове – лепестки левкоев…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807562
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 26.09.2018
[i]Розы - цветущие в солнечном ветре.
Вишни - парящие в звёздное небо.
Кажется, вот оно, рядышком, в метре.
Кажется - ясно, да видится - слепо.
...[/i]
То, что осыпалось, и облетело,
И заосеннилось палевым цветом,
Стало ничем, паутинкою белой,
Тёплой иллюзией бабьего лета.
И, до обиды на бога, не стало
Сил и желаний, их страсти и жажды,
Вишен и роз, зацеловано-алых,
Девичьих губ, ароматных и влажных.
Ах, эти юные пылкие сёстры
И повзрослевшие страстные жёны!
Кажется, ветром уне'сены, просто.
Кажется, солнцем, случайно, сожжёны.
Кажется, будто бы встали и вышли,
В зябь продувную, да в мокрую осыпь.
Где же теперь вы, июньские вишни?
Что с вами стало, июльские розы?
...
[i]Кажется, вот они... образ их светел...
Кажется - ясно, да видится - слепо.
Розы - опавшие в призрачный ветер.
Вишни - упавшие в чёрное небо.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807796
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Допоможіть любов знайти!
Десь загубилась серед літа.
Напевно, що пішла в світи –
Щаслива, радісна й розквітла.
А може хай іде собі?
Якщо їй добре – й я щаслива.
Все ж приглядаюся в юрбі –
Ще б раз торкнутися до дива.
Допоможіть, допоможіть!
Подайте, не проходьте мимо.
Хто – насінинку, а хто – віть
Й усмішку з добрими очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Бродят тихонько души - калеки,
Плачет украдкою ночь у окна.
Дождь собирает осенью чеки
Тщательно очень. Душа ведь больна.
Дождь так старался, он сумасшедший.
Верил он в чудо и просто любил
Души-калеки. Ангел пришедший
Чеки до завтра на небе хранил...
Дождь... Ты скажи :у тебя хватит сил?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807845
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Надворі осінь рання-рання,
А серцю хочеться весни,
А серцю хочеться кохання,
І веселкові сняться сни.
І відлітають ніби думи
Й летять до вирію птахи,
Й душа наповнюється сумом,
Збирають листя дітлахи.
Палають полум"ям багряним
Листочки зібрані в руці,
І твоя посмішка кохана
Сонечком світить на лиці.
Піду осінніми стежками,
Почую жалібне :"Курли",
І серце сповнене кохання
Осіннім щемом заболить.
Летіть журавлики у вирій,
Летіть журавлики, летіть,
Ви з вирію мені на крилах
З весною радість принесіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807549
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Просто знай, що для мене ти є,
Не зникав із життя ні на мить.
Бо ж кохання у серці живе,
Воно досі палає й горить.
Просто знай, коли осінь в вікні,
Посміхається теплим дощем.
Я лишаю цілунки на склі,
А у серці лишається щем...
Просто знай, як зима пригорне,
Доторкнеться щоки морозець.
Я коханий зігрію тебе
І не дам заморозить сердець.
Просто знай у промінні весни,
Заметілі квітковій в саду.
Я прилину до тебе у сни,
Я коханням до тебе прийду.
Просто знай, коли літо теплом,
Буде гріти і ніжити день.
Доторкнеться кохання крилом,
Заспіває чарівних пісень...
Просто знай, що у тебе я є...
Просто знай, що у мене є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807554
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
[b][i][color="#9c0505"][color="#0cab27"]М[/color]узыка дождя и листопада
[color="#0cab27"]Е[/color]ле слышен в небе птичий гам
[color="#0cab27"]Л[/color]истья уже чувствуя прохладу,
[color="#0cab27"]О[/color]падают медленно к ногам.
[color="#0cab27"]Д[/color]ымка проплывает над оврагом
[color="#0cab27"]И[/color] уходит к озеру в свой дом.
[color="#0cab27"]Я[/color]вно, бабье лето где-то рядом
[color="#0cab27"]О[/color]счастливит вскоре всех теплом..
[color="#0cab27"]С[/color] шорохом листвы душе уютно
[color="#0cab27"]Е[/color]сть у этой музыки свой шарм.
[color="#0cab27"]Н[/color]ежности потоки поминутно,
[color="#0cab27"]И[/color] с усладой сердца пополам.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807448
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Без Любові, Віри і Надії,
У душі не вистачить снаги.
Не розправлять сильні крила мрії,
До життя не матимеш жаги.
Без Надії, Віри, і Любові,
У доріг не буде майбуття,
Думка більш не оживе у слові,
Згаснуть диво – барви у життя.
Ні, стежина буде бігти далі,
Через терни, і шовковість трав.
Та без них гіркіший смак печалі,
Та без них болючіший удар.
Без Любові, і Надії, й Віри,
Існування сіре лиш чека…
Не заграють щастя дивні ліри,
Ноша днів без них така тяжка..
Ясноликі донечки Софії,
По життю нас долею ведуть.
Без Любові, Віри і Надії,
Квіти доброти не розцвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807500
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Мне не хочется о грусти
Ни шептать,ни говорить -
Запах осени так вкусен
(Всё б до капельки испить).
В сундуки воспоминаний -
Положить ещё главу,..
И охристый,и багряный -
И...холодную золу...
Удержать в руке ладошку,
Ощущая,пульса нить...
Быть волшебницей (немножко),
Чтобы время усмирить...
Про сумне я вже не хочу -
Шепотіти,гомоніти...
Запах осені - досхочу...
Ані краплі - не зронити...
А у споминів шухляди -
Заховати ті скарби:
І охристі,і багряні,..
З прохолодної золи...
І утримати,затиснув,
Щоб відчути пульсу міць...
І мольфаркою(хоч трішки) -
Стати на коротку мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807473
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
И я сегодня ощутила
Пришедшей осени тиски...
От света тусклого укрыла
Свои гламурные холсты.
Мгновением чутким упивалась
И умирала от любви...
Но... почему-то разрыдалась,
Когда летели журавли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807476
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Як вранці підніметься сонце,
Запалить роси на лугах.
Посунуть хмарки-незнайомці,
Вода заграє в берегах.
Рване сорочку злий вітрисько,
І загуде, і заштормить…
І підуть хмари низько-низько…
Удалині десь загримить.
Впаде спочатку кілька крапель,
А потім – дощ, немов з відра…
Густі громи, неначе кашель,
Що бабця видає стара.
А потім тиша і веселка
Прикрасить ранок на дворі.
І озерце, немов люстерко,
Буде світити за землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807112
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018
Як дивно у саду співає пташка!
Враз хочеться той спів намалювати.
Такий він дивовижний, наче казка.
І дзенькає немов аж сто дукатів.
Мій пензель вибирає колір нотки,
Я так хвилююсь: раптом не зумію?
Шукаю колір мрій із позолоти,
Натрапила поки на ностальгію.
Я знаю колір є – між нотним станом,
Як веселково забриніло живо.
Щоб не було, а я його дістану!
І намалюю схоже щось на диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807163
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018
А тиша, виявляється дзвенить
Якимось невимовним стоголоссям.
І неповторна кожна її мить,
Немов промінчик, вплетений в волосся.
А тиша виявляється – жива!
Народжує мелодії і звуки.
Вона диктує пошепки слова,
Буває, що цілує навіть руки.
А тиша чимось схожа на святу,
Її мовчання – чаша без гріха.
Собі збираю мудрість золоту,
Я помовчу й вона мовчить нехай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018
[b][i][color="#000080"]У кожного свої є вподобання
з того безмежжя, що згубило лік.
Позбутися їх – марні намагання,
в полон здались ми залюбки й навік.
Ті люблять танці, спорт, мистецтва твори,
а хто в обійми Бахуса бреде...
Я ж – у полоні чарівниці-Флори.
На сходинці за нею, Муза жде,
бо знає добре: я в цупких тенетах
страшної сили – магії краси.
Мій сад для мене – чарівна́ планета
буяння дивоцвітів і яси.
Вражає диво: непримітний корінь,
насіннячко, а іноді й листок,
враз розіллються, як весняна повінь,
квітучим різнобарв'ям пелюсток
у ніжність перших крокусів, нарцисів,
тюльпанів, незабудок голубінь,
в помпезність фараонову ірисів,
півоній чи в дельфініумів синь.
Жаринами полум'яніють маки,
контрастом їм – гортензії шапки,
проснулися від сонця портулаки
і виткали яскраві килимки.
В коронах гордих королівських лілій
заграла діамантами роса.
З дерев, щоб ті від спеки не зімліли,
розвісили ліани паруса.
З верхівки вишні, обійнявши гі́лля,
стовбурчить вушка "кручений панич",
силкується згадати, мов з похмілля, –
що він робив на вишні цілу ніч?
Мов наречена, вквітчана веранда
потічками з ломиносів квіток.
Цариці незрівняннії, троянди,
ошатно оповили закуток... –
Для них раніше сонця прокидаюсь,
спішу в мій рай по вранішній росі,
блаженно в Божій розкоші купаюсь,
виспівуючи серцем гімн красі.
Затамувавши подих, – не зламати б! –
я вітерцем над квітами лечу
і, вбравшись у п'янливі аромати,
розчулена, з пелюстками тремчу.
Я в цьому царстві квітів – повелитель... –
і в ролі землекопа та раби.
"Кайфую" від краси як небожитель –
і падаю від втоми чи журби...
Що ж Муза?
Неспроможна на образу,
ховається за плетивом гірлянд
і шле, всміхнувшись, думку, о́браз, фразу,
що я читаю в шепоті троянд.
О світла Музо! Літо вже за гори
несуть птахи на крилах, за моря.
Разом з теплом розтануть чари Флори,
і упаду в твої обійми я,
бо скучила.
І ми не раз – вже скоро! –
під плач дощів, під музику вітрів,
біля вогню в холодну сніжну пору
торкнемось поетичних вівтарів.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2018
Згадалося, коли писала —
Натхненно, щиро, як могла,
Коли в обіймах завмирала —
Щаслива, ніжна, осяйна.
Роїлись золотом висоти
На кінчиках листків, пера —
У кожного свої чесноти.
Багрянцем вкрилася гора.
І вітерець не без роботи —
Цілує осоки вуста.
Душевні зачепила ноти
Пора осіння золота.
11/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806406
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Ще тепло і сонячно там,
Де трави приховують літо,
І неба збудований храм
Не знищено іншим завітом.
Замовкли птахи у гаю,
Аби не порушити сон цей...
Та сонях голівку свою
Уже не поверне до сонця,
Побачивши, що відбулась
Одвічного смутку подія.
Що осінь у гості зайшла,
Що літо пішло- зрозуміє.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118091109096
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806335
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 13.09.2018
[b][i][color="#000080"]Як дитинно спить світ на світанку!
Все завмерло: і поле, і ліс.
Безгомінну ідилію ранку
ледь порушує шурхіт коліс –
й знову тиша. Світлішає морок.
Дальній постріл – полюють качок?
Мов шампанського вистрелив корок,
наполохавши з плеса пташок.
Мить – і сонце, ще з-за небокраю,
ніби спалахом прожекторів,
позоло́тить хмариночок зграю,
що згубила обійми вітрів
і зависла у сяєві сонця.
Чи зібрався ангеликів сонм,
що літали вночі повз віконця
й стерегли мирний спокій і сон?
... Для душі – наче жест нагороди,
незабутні моменти чудес
ця феєрія дійства природи
з лазурової сцени небес.[/color][/i][/b]
12.09.2018 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Краса Карпат чарує й кличе:
«Залиш нарешті суєту!»
Збирає там Говерла віче,
Свою ділити красоту.
У соковитім різнотрав’ї
Стоять ялиці на посту.
Чарують око різнобарви,
Дзвенять струмочки тут, як тут.
Там схил крутий, де ходить Довбуш.
Десь причаївсь господар гір,
А хмари ходять, ходять довкруж
Й руками тягнуться до зір.
Трембіта будить струни серця
Серед цілющих полонин.
Тут небо дивиться в люстерце,
Міняє образ часоплин.
Краса Карпат чарує й кличе,
До неї завше будеш йти,
То – храм природи мальовничий,
Де глас звучить його святий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806289
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Релаксовий вечір. Релаксова тиша.
Розкута свідомість, немов уві сні...
Красу вересневу, подібну до віршів,
Цей вечір сьогодні дарує мені...
За обрієм - сонце вогнем розлилося.
Усе пломеніє - і ліс, і поля...
Милує, в саду, пташечок стоголосся...
І справді казкова Волинська земля...
Притягує погляд дерев різнобарвність,
Де жовто - зелене злилось з бурштином.
Такі краєвиди для серця - на радість,
Допоки це все не окутане сном.
Допоки не встигли зірвати вітриська
Осіннього плаття, на пару з дощем,
Релаксовий вечір, в глибинці волинській,
У теплих обіймах тримає мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806254
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами.
І будуть її блискавиці лякати птахів...
А, хочеш, втечемо із міста - і будем щасливими!..
Ми будем сміятись, на зло їй, в один з вечорів!
До нитки промокшу зігрієш своїми обіймами
І так, як колись, зацілуєш мене, молоду,
Десь поміж яскравими, ніби ця осінь, калинами,
В іще не оголенім, ще не безлистім саду.
А потім, усміхнені й втомлені, в затишку нашому,
У домі, в який свої душі вкладали разом,
За чаєм, ми будемо мріяти - вже по-інакшому,
Про наше майбутнє, наповнене нашим теплом.
Ця пристань нова незнайома з дощами минулими.
Іще громовиці осінні не били в шибки.
Ми сяйво кохання у спомини наші притулимо.
Нам осінь нових кольорів принесе в сторінки.
Ми в ній розпочнемо той відлік, де суму вчорашнього
Не буде. Позаду залишимо розпач і біль.
Ми вкрадемо в осені соку п'янкого найкращого,
Із самих п'янких і яскравих її божевіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
[b][i]А пам’ятаєш радість тої осені,
Що нуртувала річкою в мені,
Як бірюза небес збігали босими
По жовтій, ще неораній стерні.
Як яблук-вітамінки гучно гупали
У кучері рудих, осінніх трав,
Як вітер, ледь пройшовшись садом буцами,
Нас холодом за плечі обіймав.
І, як багряним полум’ям антонівка,
На фоні затуманених заграв
Вмить зайнялась рум'янцем, наче Боженька,
Цю осінь і її поцілував.
Як витинанки листя клались стосами
Й дивились неба вічне аніме.
О, як же мало зараз в мене осені
І не хвата, як дихання, тебе[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806280
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Це смарагдове сяйво
ти дурманиш і звеш в передвістя...
Вереснева стежина
віддзеркалює неба хмарки.
День і ніч на Планеті
зореосне невидиме вістря
обертає на часі,
і дарує нам мрії в знаки́...
Боже, – хороше в світі
під покровом Твоїм неусипним
і ці гімни пташині
на зорі одаряють серця.
Хай почують Тебе,
щоб в Любові й Добрі стать всесильним,
всі неправди земні
подолать назавжди й до кінця!
09.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806046
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
За дверями осталось "вчера";
Не вернуть его снова, не встретить...
И хотелось бы крикнуть "Ура!",
Знать бы только, что завтра мне светит.
А сегодня... смотрю сквозь окно...
В листьях осень зарю отразила...
И не грустно мне, и не смешно -
В безразличии сердце застыло.
Не слезит - вслед за скучным дождем,
Не гневит - луж невинная шалость...
И, вот если б... все сразу... огнем...
Сожалел бы наверное малость.
Сожалел бы, вновь вспомнив "вчера";
Сожалел бы - не встретимся снова...
Вот такая настала пора,
Но "Ура!", сердце вскрикнуть готово;
Только дайте надежду для слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806020
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
[u][b]Час квітучих вишень, час серпневих отав
Відаляється далі... все далі... і далі ...
А осіння іржа та вінтаж золота
Налягає крилом на швидкі магістралі .
Тут конвертики жовтня й побаченя стуж,
ТУТ заплакані вікна до схлипів дощами,
Ах, пірнути б ще в літо, у спеку чимдуж,
Як пірнає малеча в обійми до мами.
У приємний, ведмежий уткнутися плюш,
Чимось схожий на теплі подушечки моху,
Лише ті, вже в люстерка осінніх калюж
Все глядять, мов в забуту, прадавню епоху.
Їм так хочеться, мариться, прагнеться ще ж
На вселенських просторах, рясних зеленіти.
Посивіла людино, ти також збагнеш,
Що в твоєму житті вже закінчилось літо.[/b][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805935
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Краса осіння із відтінком смутку,
Дерева у вогнястому вбранні.
Зібравсь сполоханий у серці жмуток,
І наче дощ шумить про щось мені.
Удвох ми не пірнали в щедру осінь
І разом по дорозі не брели.
Між нами досі тиша, безголосся,
Хоч в небі чути лебединий клик.
І ти не пестив ніжно русі коси,
Світанки щастя не стрічали ми.
А поодинці цілували просинь,
Оцю осінню неповторну мить.
Якби ж краса вже без відтінку смутку,
Дерева у пікантному вбранні.
Так хочеться кохання стиглий жмуток.
Прошепочи "люблю" лише мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Упав на трави осені туман
І загорнув їх у осінні шати.
З тобою ми напишемо роман,
Бо про кохання вміємо писати...
Почну писати тихо на зорі,
Лише натхнення в спокої приходить.
На вухо не гудуть тоді джмелі
І місяць на побачення виходить.
Легенький вітер ніжить й пригорта,
Він хоче прочитати і все знати.
Стежина в береги веде крута,
По ній не йти, а хочеться взлітати...
У парку осінь листям шерхотить,
Я шерхіт той уявно відчуваю.
Роса на травах перлами бринить,
А я пишу - бо так тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805928
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Люблю я утро летнее,
Когда прохладой обдаёт,
А солнышко рассветное
Собою красит небосвод.
Когда лучи его приветные,
В эти ранние часы,
Ещё не жаркие и нежные,
Сверкают в капельках росы.
И паучка плетение новое
В саду, меж ветками малины,
Как будто бисером расшитое,
Для сердца милая картина.
Застыла гусеница в воздухе,
Спускаясь с ветки яблони
На тоненьком своём *канатике*,
В каком-то ожидании.
А запахи доносятся какие
Цветов, что в цветнике растут.
И утончённые, и озорные,
К себе так манят, так зовут...
Люблю я утро летнее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805571
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[color="#4400ff"][i][b]
Осінь.Вереснева просінь.Зникла неба синь...
Просять.Перевесла ночі...:"Літо,відпочинь!"
Косять.Уже стигле жито...Гарний урожай!
Мокнуть.Від дощу доріжки...Щастя забажай!
Краплі.Падають на землю. Плачуть небеса.
Роси на траві-покосі ,ой,яка ж краса!!!
Свіжість .Осінь чарівниця.Спека відійшла.
Ніжність.Золота манливість,як торік була...
Доле,ой,дівоча доле=осені сестра .
Поле,запустіло поле і у сон... пора...
Осінь.Вереснева просінь.Зникла неба синь...
Просять .Перевесла ночі:"Літечко,спочинь!"
07.09.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805882
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Намарилась покора в тиші.
Віднині вітер не колише:
Ні помисли, ані гілля.
Піймати б в небі журавля,
За крила — тільки б не синицю,
Відкрити висі таємницю
Про наболіле і святе,
Де сонце сяє золоте.
І сьоме небо осягнути!
Такі моменти не забути.
Пером черкнути горизонт,
Де сіють блискавки озон
І полосують видноколи
В мовчанні, що ніде, ніколи
Не зрадить, не стече сльоза.
Намарилося… Грім. Гроза.
6/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805830
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Благословенна осінь робить ніжні кроки,
Харизмою гаптує вересневий шлях.
Заводить вправно вітру симфонічне рондо,
Кружляє перший лист, мов одинокий птах.
Червлено-золота із вогником палітра
Малює вміло легким пензликом щедрот.
Терпке, духмяністю насичене повітря -
Це пахнуть Пепінки, Уелсі і Ренклод.
Ще хочеться, щоб пестило теплом проміння,
І світ блищав у мікро-крапельках дощів,
А осінь дарувала ароматів міфи,
Щоб холод з смутком не пробрався до душі.
(Пепінки, Уелсі - сорта яблук, Ренклод - сорт слив.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Я тебе не ділитиму з нею —
Вибирай: або я, або осінь!
В неї — золотом вкриті алеї,
А у мене — посріблені коси.
Любов Ігнатова
Зрозумій! На порозі вже осінь…
По землі порозкидане листя.
Хоч холодні по ранках покоси
І чим далі, дорога терниста…
Я не можу тебе проміняти
На все золото осені нині.
Наша осінь для мене – це свято,
Ну, а ти? Ти для мене – святиня.
Хоч не знаєш... Любити я вмію
І любитиму так, аж до смерті.
Я про осінь твою лише мрію
І не можу із пам’яті стерти…
Золотить наша осінь нам душу,
Проте в серці весною буяє.
Ми кохання ще вип’ємо чашу,
Так мені небеса промовляють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805717
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Вересень обняв мене раненько,
Доторкнувсь цілунком промінець.
Тихо шепотів... Вставай рідненька...
Линула мелодія сердець.
Грав мені на флейті її вітер,
На цимбалах грала десь роса.
Хором заспівали мені квіти,
Ну скажіть... Хіба не чудеса?
Нахилилась до вікна калина,
Звук сопілки ніжно задзвенів.
Хтось співав мені... Моя єдина,
Зрозуміла все без зайвих слів.
То твої слова лились рікою,
А у них купалася душа.
Літо нас стрічало під вербою,
Осінь нам на зустріч вируша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Відщебетало, буйно відцвіло,
обдарувало щедрим урожаєм,
а сонячними днями і теплом
нас літо ще й у вересні вражає.
Налив меди й нектари щедрий Спас
в дари багаті баштана і саду.
Намилувався місяць-зорепас
красою чарівного зорепаду.
Убравши села в розсипи жоржин,
в калин коралі, грона винограду,
відходить літо без доріг й стежин,
щоб оминути заморозків зраду.
О літо, покидаєш ти мій край,
на крилах вітру вже летиш в сава́ну,
ескорт почесний із пташиних зграй
тобі рощальну відспівав осанну.
А ми в негоду, в зимні ночі злі,
занурившись під тепле покривало,
згадаємо, які безжурні дні
й хвилини щастя літо дарувало.
6.09.2018 р.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Ви подивіться в очі цій бабусі,
Роками переоране лице.
Живе у праці, у щоденнім русі,
Хоч її тіло налилось свинцем.
Усе життя горбатіла у полі,
Сама пустила у політ діток.
Але така у неї склалась доля,
Ніхто водиці не подасть ковток.
Перед людьми і нині на колінах,
Вона не просить, продає своє.
Війна забрала у старої сина,
Але вона і досі ще жиє…
Ви подивіться, які в неї руки,
Вони напрацювались на віку.
Не дайте бабці помирати в муках -
Купіть пучок у неї часнику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805689
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Твір друкується повторно зі змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я... А що воно значить?
Від якої душі воно йде?
Протилежне - злослів"я, тлумачать,
Що притулку в серцях не знайде.
У болоті полин розкошує,
Кропива та, що жалить, росте.
І хто зілля оцього скуштує,
Може, серце ізцілить пусте..
Теплослів"я лікує нас словом..
Як добротне зерно проросте.
(Від злоби є надійним покровом)
Що, як квітка весняна, цвіте.
Чи жалієм ми доброго слова,
Чи запас словника обмілів?
Чи вважаєм, що слово - полова.
Чи зростити в душі не зумів.?
----------------------------------
Ти відшукай у серці слово,
Нехай зігріє увесь світ.
Не пропусти тих випадково,
У кого був давно політ.
І стане світ в новій обнові,
Не дошкулятимуть дощі,
Бо буде вірить знову й знову,
Що є все ж ліки для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Тут соколи лоскочуть синє небо
І очерет співає про любов.
Щоночі бродить солов’їний щебет,
У золоті осінніх хоругов.
Ось Лесин ясен нахиливсь до замку,
Бруківка знову вимита дощем.
Густий туман тримається за брамку,
Накривши схили охровим плащем.
Легеню наш – історіє Волині,
До тебе ми приходим знов і знов.
Мовчазний Стиру, луки твої сині,
У жилах наших розганяють кров…
Замкова площа завжди повна люду,
Де Любарт із молитви постає…
Здається линуть дзвони звідусюди,
Немов причастя замок роздає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805569
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Сміється світ: - Молекуло моя,
Ти різне у своїм житті відчула.
Для тебе світ лише земля твоя,
У ньому ти, як рибка потонула.
Хоч і маленька, але ти твориш,
Ти на чолі всесвітнього прогресу,
Часами тлієш, інколи гориш,
Буває вмреш упавши під колеса.
Та ти живи, бо в цьому сенс життя,
Випий життя, яке дано, по вінця.
Будь мудрим на віку - моє дитя,
Сприймай життя, від світу, як гостинця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805620
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
* * *
Поговори зі мною, осінь
в купелі золотого дня,
дивлюсь – любові очі просять,
всі кольори твої бринять...
Тут у чарівності картинах
німа є слів величина,
не місце суєті рутинній,
бо ж думи листя, струменять...
Поговори зі мною осінь –
під сни твої родився я,
де мрії акварель підносить:
"О, Божа милість враз, засяй!
Любов'ю Людства – зник би відчай,
похмурі в радість всі чола –
пора нам із середньовіччя
у лоно Світла, жде Земля".
04.09.2018р.
* * *
Поговори со мною, осень
в купели золотого дня –
твои глаза любови просят,
чувств глубину всю, сохраняй...
В очарования картинах
немая слов величина,
не место суете рутинной,
где дум листвы струят тона...
Поговори со мною осень –
под сны твои родился я,
где акварель мечты возносит:
"О, Божья милость, воссияй!
Чтоб Человечество Любовью
лечило хмурые чела –
пора ведь из средневековья
нам в лоно Света, ждёт Земля".
04.09.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805449
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
* * *
Не зберіг, хлопче, щастя, що з Неба
лиш єдиний раз в цьому житті
дар земний – для любові потреба.
Душ й сердець Добирав для Путі...
Все непросто в житті, все не просто,
надсилає Господь нам Любов –
ту єдину, хто знає з основ,
та не всі чують це дуже гостро...
Захвилюється вітер житами,
чи зі стуком розкрилось вікно –
то розумні світи були з нами...
Враз лице біліш за полотно...
05.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805633
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Тільки музика, ніч і я.
І нічого немає більше.
Спочиває душа моя,
В неймовірно відвертій тиші...
Відчуття, ніби білий світ
Щез в імлі нічній... Тільки зорі
Мерехтять, ніби шлють привіт,
Десь з безодні нічного моря...
Зорі в темряві, як любов, -
Таємничі і сокровенні...
Так би й крикнула в ніч: агов!..
Є живий ще тут хтось, крім мене?
Є тут хто? Чи мене одну
Залишили на цілім світі?...
... Все живе - у в обіймах сну...
Тихо так, що не чути й вітру.
Ціла зоряна ніч - моя!
Може в долі моїй - найліпша...
Тільки музика. Зорі. Я.
І нічого не треба більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Мовчки складаю крила.
Що я для тебе значу?
Як ти без мене, мила?
Дощ за віконцем, бачиш?
Стукають краплі в шибку
( Чи то у мене в скронях?).
Сиплеться серпень стиха,
Мов перестиглий сонях.
Пахне соснова хвоя...
Вітер гуде надривно...
Хто я для тебе, хто я?!
Чи я живий ще?.. Дивно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804961
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Три метри зросту – виріс сонях.
До сонця мабуть захотів.
Як м’яз крутив свій до осоння!
Був схожим стовбур до хребців.
Найменший брат міцного дуба
Стояв у брилі золотім,
Наставив сонцю свого чуба.
Прекрасний, в дивній самоті.
Тягнувсь до сонця що мав сили,
Ще мить – і скочить через тин.
А як в саду його любили!
Казали так: «Він сонця – син».
Щодня йому дивились в очі,
Просили вітру, щоб не гнув,
Ходив до місяця щоночі,
Щоб той на небі не заснув.
Такий був велетень цей дивний,
Проходу людям не давав.
Усяк казав йому: «Чарівний!»
А він услід всіх проводжав.
/ТАКИЙ СОНЯХ ВИРІС В МОЇХ ДРУЗІВ/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804672
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Осінь…
Знову осінь… -
Стрімкий часоплин…
Пломінь заховався в китицях калин…
Гучним стоголоссям білокрилий клин
Відліта нарешті в синю далечінь…
Осінь…
Знову осінь… -
Смутком пригорта…
Сонце затуляє хмарка дощова…
Із краплин доріжка в зморщечку тече…
Дякую,мій,Боже,щиро - за усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=snyfGffcLbc[/youtube]
Не можуть очі бути красивими,
які жодного разу не плакали.
Софі Лорен
Якого кольору ті очі?
Про це я думала не раз.
Та пам"ять все мені шепоче:
Забула? Тільки без образ.
Та ні! Згадати намагаюсь,..
Хіба у кольорі вся суть ?
Все ж пригадала. Усміхаюсь.
Такі тепло завжди несуть..
В твоїх очах шукаю душу,
В них можу правду відшукать.
Я їхній спокій не порушу,
Та все ж боюся заблукать.
Вони мінливі, як погода:
Ласкаві, теплі і сумні.
Та не люблю, як прохолода
У душу дивиться мені.
Коли вмиваються сльозами,
То з ними тихо плачу й я
Таємно довгими ночами...
Чи плаче то душа моя?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804835
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Кохання... Таємниця незбагненна...
Гарніших почуттів, мабуть, нема.
Це дійсно неосяжна теорема,
Яка хвилює людство... й недарма...
Поріднена з весни квітучим дивом,
Любов - зненацька нас бере в полон...
Це нібито з небес раптова злива,
Холодна злива, в сонячний сезон.
Це щось, чого навмисне не чекаєш.
Для цього не плануєш день і час.
Але й дверей на ключ не замикаєш,
Коли іде, непрохано, до нас...
Даремно зачинятись від тривоги,
Яка руйнує стіни і замки.
Любов, коли приходить до порогу,
Змиває перепони і роки.
Такому віроломству є причини...
А ще, мабуть, від долі не втечеш...
Чи грішне те кохання, чи невинне -
Закохана душа не знає меж!..
І ти летиш!.. У небо, чи у прірву...
Кохання не планує наперед...
Птахи - також, коли летять у вирій,
Не знають - чим скінчиться їхній злет.
Але надій ніхто з душі не вирве -
Як не завадить... зіткненню планет..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804726
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Городи – з поглядом осіннім,
То – результат людських трудів.
Щезають тихо літа тіні
Поміж полів, поміж садів.
У пані-кукурудзи – злато,
Картопля – більша двох долонь.
І грива в моркви пелехата,
І перці схожі на вогонь.
Томати мліють на осонні,
Лежать валізи гарбузів.
В квасольки – гудзички маньоні,
А сонях – в золоті князів.
Палає в вогнищі хмелиння,
Думки осінні в голові
І я сама – передосіння,
Мов стигле яблуко в траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804500
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Земляки, дорогі українці,
Більш такого народу нема.
Що на кожній життєвій сторінці,
Пише кров’ю свої імена.
На гербі викарбовано - воля,
Поруч з плугом тримаєш меча.
Певно в тебе прописана доля,
Засторога якась на плечах.
Нас постійно вбивали й морили,
Із церков поскидали хрести.
Матюками незнаними крили,
В ГУЛаги заставляли брести.
В нас забрали святе – отаманів,
Потопили найкращих в крові.
Напихали брехнею й дурманом,
Щоб росли ми глухі і німі.
Та не винищить ворог народу,
Ми, як Фенікс, відродимось знов.
Бо шануємо мир і свободу,
Ми міняєм війну на любов.
Пшениці колоситися будуть,
Нова поросль в країні росте.
Вже не змінять в нас прапору люди,
Незалежність ми маєм на те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804372
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Відпускай "не своїх" людей,
Хай ідуть собі у минуле.
Почуття, що давно поснули,
Здай в архів чи віддай в музей.
Може хтось погорта колись
Ці затерті пожовклі списки
Й розрізнить за фальшивим блиском
Тих, брехливо які клялись.
Може досвід життєвий твій
Стане іншим колись в нагоді.
Вузол цих помилок в природі
Розірвати хоч ти посмій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804564
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Тікає літечко у осінь навпрошки,
Через луги з покосами отави,
Через гаї, де тчуть пісні пташки
Й світанки ними кожен раз вітають.
Або біжить стежиною у ліс,
Малиною щоби посмакувати,
То сарафанами милується беріз,
Чи просто хоче в лісі поблукати.
Тікає літечко убрід через стави,
Води – десь по коліна, десь – по груди.
То зойк нічної проковтне сови,
Послухає дроздів, сорокопудів.
Зненацька забрело і в мій город,
Перечепилось через жовту диню…
Надворі серпень – місяць нагород,
То ж у городі все є для родини.
14.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804516
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Яблоки рассыпаны в саду,
Алые - как солнце на закате.
Август робко прячет наготу,
В травах не покошенных примятых,
Вымытых заботливо росой,
Свежих, будто утра дождевые!
В сад, проснувшись, я иду босой...
Где вы, мои солнца наливные?
Как бы вы ни кутались в траве -
Спрячешь ли от глаз такую алость?..
Ах, какая яркость! Вот и ветвь,
Кажется... над вами посмеялась...
Зря ли разродилась?.. Зря ли я
Так хотела мякоти медовой?..
Спелость лета алая моя,
Маленькие солнца - на ладонях...
Август, на прощанье, дарит мне
Сладость убегающего лета...
Я ему - души своей, взамен,
Строки, переполненные светом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804540
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Рассвет объят туманом... Молоко
Парное разлилось, на горизонте...
У вод озёрных - тут, недалеко,
Журавлики о новом дне трезвонят...
В саду уже проснулись воробьи
И тут же в спор вступили мелодичный.
О, чудо! Под орехом вырос гриб!
Красавец! Королевское величие!
А где-то там, в малиннике густом,
Зевает сонный ветер, еле слышно...
Такая красота царит кругом!..
Спасибо за неё тебе, Всевышний!
За этот мир, придуманный тобой,
Где столько волшебства мне дарит лето!
За то, что сердце чувствует любовь,
Сливаясь с жизнью нового рассвета.
Такая блажь!.. Гулять бы и гулять,
В тиши босой, вдыхая запах мяты...
И в сердце ощущая благодать -
От счастья, неожиданно, заплакать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804543
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Н K
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
Все ж пульсує душа твоя й тіло.
Щире серце ще полум*ям грає,
І зігріє когось, безперечно.
Залишився серпневий окраєць,
А попереду - осінь сердечна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Вишивало літо долю мого краю,
На волинських плесах — дальні береги,
Голубінь озерну, зіллячко розмаю,
Світанкові роси, сонячні луги.
У квітках стежину, в споришах пахучих,
Райдужне проміння, сотнями заграв,
Солов’їні крила у гаях співучих,
В жовтому лататті лебединий став.
Голуба й голубку, і зозулю сиву,
Півники чубаті — з льону полотно.
Ген, на горизонті, хмароньку мрійливу,
Що причепурила західне вікно.
Вишивало літо радісно, барвисто —
В нього стільки шарму, кольорів, ниток!
Сонячні лелітки кинуло іскристо,
Заплелося в осінь, як упав листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Цвіте край поля липа лебедино,
Отак недільно, мов святковий день.
Спочинь отам, утомлена людино,
Наслухайся бджолиних одкровень.
Хай стелять трави, укриває небо…
А душу заколихують жита.
У мить таку тобі ніщо не треба,
У мить таку – ти Всесвіту дитя.
І ти пізнаєш істину прозріння,
Як зримий дощ одплачеться душа.
Під липою знайдеш своє коріння,
Ковтнеш із первозданного ковша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Ще плакав у закутку вітер
Дикункою синього лісу,
Збирала зів'ялі я квіти
І кликала душу-гульвісу,
Щоб та поверталась додому,
Де тепло і затишно завше
І легко приборкати втому,
Там чують усе, що ти кажеш...
Але не хотіла спокою
Душа, запізніло-розкута -
Сама по собі, за тобою
Блукала, шукаючи пута...
Я знову гукаю щоночі -
Не бачить, не чує, не знає,
Ніяк повертатись не хоче
Без мене шукає, шукає...
Пориви холодного вітру
Шматує розлючена осінь...
Вертайся, бо я вже не вірю...
Луною ж: а я... вірю досі...
Її все частіше лякала:
Замерзнеш - отак тобі й треба!
У відповідь тихо сміялась
Душа моя... з вірою в тебе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694000
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 24.08.2018
Моя адреса - видуманий світ,
Вікно і ліжко, затишна кімнатка.
Мені ще так потрібен твій привіт,
Без тебе тут ні холодно ні жарко...
На серці порожнечею без дна,
Якщо ти не приїдеш, ляже вечір...
А чашка чаю в нас на двох одна,
І затишок накину нам на плечі.
В моєму світі небо голубе,
Й написана для нас щаслива п'єса...
Не вистачає там лише тебе...
У тебе тепер є моя адреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 20.08.2018
Закотився день у синій вечір,
Сонечко за гору заховав.
Прохолода обняла за плечі.
Росами умилася трава.
М’ятою і чебрецем впилися
Стебла й піднялися, мов свічки,
Посвіжіло від вологи листя.
Зацвіли у небі зірочки.
Літній вечір – то не просто казка –
То щоденна Божа благодать,
Де злились краса, утома й ласка.
Важко це словами передать.
27.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803838
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
[i]Пройти хотя бы раз
По краешку твоей судьбы...
(с) Леонид Дербенев [/i]
Лёгким касаньем солнечных тёплых губ
Каждый рассвет ложится в мою копилку.
Бойко звеня, заливисто дни бегут.
Шепчутся рифмы, стайками вьются пылко.
Ты где-то есть... И солнце поёт внутри!
Поит меня густым золотистым светом.
Пульсом в висках рождается новый ритм.
Небо с землёй танцуют во мне дуэтом.
"Ты просто есть..." - рисую узоры нот,
Чтобы сыграть с эфиром на грани фола
И дотянуться слухом до тех частот,
Где без помех звучит твой усталый голос.
Это любовь? Наверное, да. Любовь!
Только не та, которая душит пленом.
Это любовь, которая без оков.
Чистая ткань и тонкая суть Вселенной.
Это любовь, которая без границ,
Встречу с которой кто-то считает чудом.
Знаю, её в коробке нельзя хранить,
Только растить и щедро дарить повсюду.
Хочешь - лети! А хочешь - плыви ко мне.
Или туда, где ярче, теплее, слаще.
Хочешь - смени изысканный сад камней
На каменистый путь, в никуда лежащий.
Тянется ввысь волшебной любви лоза,
Дарит плоды. И эти плоды целебны.
Хочется долго-долго смотреть в глаза
и любоваться светом твоих вселенных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798826
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Заглянув в вікна велелюдний день.
Він зовсім юний, він іще світанок.
Чи він мені всіх горестей мішень?
Чи я йому всіх радостей серпанок?
Чого я жду? І що я дам йому?
І хто в мені - чи раб, чи звір повстане,
Коли засмокче й світло у пітьму,
Коли злелію слово не останнє..?
Посію слово ... другу чи врагу?
Усяк - людина, всяк іде до Бога.
Сотаю в слові тугу і снагу,
Сотає дні
в вікні моїм
епоха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018
[i]За твором Інни Рубан - Оленіч "Сенс в житті"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795903#com3608017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/gbquzBRSBow[/youtube]
[i][b]Без вашого кохання день імлиться
і біль в моєму серці увесь час,
мені б до вас душею притулитись –.
люблю вас! Як же я кохаю вас!
Листи палкі щоденно я писала,
згорала в кожнім слові вся до тла,
свою вкладала душу і чекала,
та відповідь жорстокою була.
Не рівня вам і вчена - мала б бути,
щоб у панянку закохався пан.
Сказав суворо, щоб його забути,
бо ця любов – уява і дурман.
Сльозами вмилось серденько гіркими
та розлилось солоне море сліз.
Втопилось горе й почуття раниме,
та... загоївсь на серденьку поріз.
Колишуть хвилі в морі сонце ясне,
вогонь любові в серці не погас.
Кохаю знову і життя прекрасне,
та в ньому – вже немає, пане вас...[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798088
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Усе у нас в житті не без причини,
Усе навіщось і усе чомусь.
І поки серце б'ється безупинно,
Я ще багато встигну і навчусь!
Я зрозумію мову вітру в полі,
А вітер стане вчителем мені -
Навчить не завжди підкорятись долі
І твердо промовляти слово "ні"!
Я встигну ще заснути під зірками,
Побачити небесний зорепад
І заразом із мріями-казками
В дитинство повернутися назад!
Повірити у щастя і удачу,
Пізнати і пробачити себе,
Зібрати в купу всі жалі й невдачі
І відпустити в небо голубе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Яка чудова в нас природа,
спостерігаю залюбки,-
кущі, дерева,пташка кожна,
плакун-трава і ластівки...
Такі яскраві диво-фарби,
квітують квіти в квітнику,
весняно-літні диво-барви,
й ніжне зозулине: "Ку! Ку!"
Я не рахую уже роки,
мої найкращі відпливли,
і хоч важкими стали кроки,
я все ж не стишую ходи...
І не спиняюсь на порозі,
ходжу і в сад, і на город...
Мрії мої ще є в дорозі,
я не звільняюсь від турбот...
Усе що маю, доглядаю,
дивлюсь у небо голубе...
Чогось незвичного чекаю,
природа в даль мене зове...
Я насолоджуюся нею,
весною, влітку й восени,
і з добротою, і любов"ю,-
я не бояся і зими...
Хоча і важко стало жити,
(уже ж літа мої не ті),
я намагаюсь щось робити,
і не ховаюсь в темноті...
Завжди з сусідами спілкуюсь,
вони і лагідні, й прості,
їхніми дітками любуюсь,
вони для мене рідні всі...
Стареньких теж не оминаю,
до них додому я ходжу,
слухаю їх й розповідаю,
і чимсь смачненьким пригощу...
Отак з природою в пошані,
я і з сусідами живу,
задовольняюся віршами,
і все навколишнє люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797879
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Студений дощ проник в гарячий липень,
Залопотів неждано, прудко.
Виводила десь тонко звуки скрипка,
І серце ціпеніло в грудку.
Дивилась діва вдалину...Дощило.
І божевіллям стала мука.
Розмокла з сумом щастя давня брила,
Стріла зламалась з долі-лука.
Скрипаль журився...- недосяжний берег...
Доходив дощ струною скАли.
І падали сльозинки з небосфери -
То душі скрипкою ридали.
( СкАла - у музиці ряд звуків, розташованих за висотою).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797969
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Пахнуть роси літечком,
Весняним дощем,
Кожна перша квіточка
Будить ніжний щем.
Пелюстковим озером
В тиші мліє сад,
Роси пахнуть грозами –
Краплями висять.
Пахнуть роси м’ятою
З парків і садів,
Чебрецями й маками,
Де нема слідів.
Пахнуть роси квітами,
Де співа бджола,
Сяють самоцвітами
В лузі край села.
Пахнуть роси свіжістю
При ясній зорі,
Маминою ніжністю
В полі і дворі.
Пахнуть роси травами,
Де кохання слід,
Стиглими отавами
Напоїли світ.
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797991
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Я почую твій голос, Маленький мій Принце, у сні
Ти приходиш до мене торкаючи пальцями скроні
А над дахом моїм заворожені голосом коні -
Невловимі сузір'я, не підвладні нікому, о ні!
Лише й тільки тобі...
Чи дозволиш мені?
Ти сьогодні побути з тобою до ранку( до сонця)?
Обіцяю не буду, як вчора, молити навіки
Залишитись зі мною тебе, зачинивши віконця.
Цілувала б так палко твої золотії повіки
Чи дозволиш, прошу?
Я тихенько пишу...
На холодному склі, що між нами - прозора стіна
Я крізь неї твій погляд сумний бачу й в серці до болю
Відзивається та неможливість побути з тобою
І за що дві душі небеса посадили в неволю?
Роз'єднали обох...
Чи диявол чи Бог?
Чи не вдячність людей небесам є виною всьому?
І що нарізно руки і душі блукають між світом
Ти закований осінню - в ній, я обвуглена літом
Навіть час не для нас, не про нас.Відкидає магнітом
В протилежні боки...
Доторкнуся щоки...
І сріблясте волосся твоє пропущу я крізь пальці
У цю мить до світанку щоб встигнути і не забути
Образ твій, голос твій.Ми ж з тобою - одвічні скитальці
І безсилля оце для нас гірше гіркої отрути
Знов обернемось в пил...
Не хватило нам сил...
І не хватить ніколи бо час, як пісок невловимо- сипкий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797198
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 03.07.2018
Вечірні зорі, дякую за ніч,
Вклоняюсь і тобі Чумацький шляху.
За солов’я. Що не лякає сич.
У мерехтінні не буває страху.
Закохані, у ніч таку не сплять,
Шукають маки в полі золотому.
Дякують зорям, що кудись летять
І Місяцю, як пастуху святому.
За ранок, що приходять, як зоря
Раненько йде у ліжечко поспати…
Як свічка після ночі – догоря
І дим ранковий вибігає з хати.
За небо, де горить червоно схід,
За те, що мрію, зранку і до ночі.
За білі хмарки, що лишають слід,
І за громи, що вдалині регочуть…
Вечірні зорі, дякую за те,
Що цілу ніч в гаю сичі мовчали.
Що мирна ніч на сході – це ж святе
І ранені від болю не стогнали…
Вечірні зорі, дякую за ніч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797814
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Струмком весняним сніг стече із поля,
Березова сльоза впаде в траву.
Тоненьким гіллям крихітна тополя,
Густій пшениці сколихне брову.
Засяє зранку клаптик небокраю,
І жайвір підніметься в небеса.
І моє серце знову заспіває,
І попливе удаль на парусах.
Життя біжить, воно біжить до краю,
Осінь мине, попереду зима.
Живу тобою, бо тебе кохаю,
Без тебе на землі життя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797813
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Розсіялись, густі тумани,
Летять, неначе дельтаплани,
Повсюди, хмари темно – сині,
Не стримані, вже при долині.
Розплакались, зовсім тихенько,
Все дощик, поливав гарненько,
Зростайте, трави шовковисті,
Земля ,уквітчана в намисті.
Хай сіно, буде для худоби,
Радіють, житу хлібороби,
Вбереться, в колосся пшениця,
Усіх, потішить паляниця.
…..
Бог ангелів, спустив із неба,
Бо в дощику, була потреба,
Чудовий, щоб вродив урожай,
Й розквітнув мій милий, рідний край!
Липень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797751
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzln20PivCo[/youtube]
О Жалість! Дивне почутття.
Нащо ти краєш ніжну душу,
Нащо це пізнє каяття?
Забути все давно я мушу.
Чи жаль мені, що все пройшло?
Це час старанно стер минуле.
Так нетривке усе було:
Не прижилося, обминуло.
Чи непогожий день удався?
Неначе сонячно було...
Одні питання: чом згадався?
Нащо тоді отак все йшло?
На флейті вітер тихо грає,
Мої спростовує думки...
Дивлюсь в вікно: уже світає.
Невже, думки, ви жебраки?
Хіба, душе, тобі не жаль?
ТАК ЖАЛЬ.....
-----------------------------
НАТИСНІТЬ НА КАРТИНКУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797691
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
ЛІНІ КОСТЕНКО.
О, як не просто творяться дива,
Хоч інколи від нас це не залежить...
Слова летять, чи падають слова,
Одні з них гріють, а від інших - нежить.
Митці є різні… І не всі вони,
Оцінюють свої труди тверезо.
Вони є Моські, але й є Слони,
Своє такі не ставлять на терези.
Інколи речення поета на віки
Прославить… І його всі пам’ятають,
Біжать літа, десятками роки,
Окремі творять, але їх не знають.
Із геніїв не хвалиться ніхто,
Вони мовчать, народ їм знає ціну,
Їх одиниці. Приклад - «Мефісто»*,
Картину іноземну і єдину…
Справжній митець не думає про те,
Чи варто малювати, чи писати.
Для нього творчість, для душі - святе,
Він цим живе і має поспішати…
*На 54-й церемонії вручення премії «Оскар» Американської кіноакадемії фільм здобув нагороду як Найкращий фільм іноземною мовою .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797547
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Він лунає дзвінко-дзвінко
Та літає стрімко-стрімко,
І тоді щасливі діти
Можуть сонечку радіти.
Знай, дорослий і дитя -
Він продовжує життя,
Позбавля хвороб усіх
Щирий і веселий...( Сміх).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797555
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Можна всіх замінити,
Неповторних – ніколи…
Можна звикнути й жити
І ридати в подоли*.
Білий був, буде чорний,
Був один – буде другий,
Та лише неповторний
Викликатиме тугу.
Не потрібно міняти,
Якщо є сокровенне.
Хіба хоч порівняти,
З чимось іншим – вогненним.
Можна світ поміняти…
Неповторне залиште,
Його треба цінити -
Неповторний - не лишній.
Подол* - тут спідниці, сукні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797236
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 27.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UXyRc1RUuvU[/youtube]
Ніжність - це дароване тепло
Те, що йде від люблячого серця.
Подолає навіть вічне зло,
Що пекучіше від перцю...
Ніжність - це сплетіння рідних рук,
Двох сердець, що мають одну думку.
Кожен з них відчує серця стук.
Не вином сп"яніють - поцілунком.
Ніжність - це, коли ти очі бачиш,
Що тобі все скажуть і без слів,
Ти тоді від радості заплачеш:
Так сказати тільки він умів.
Ніжністю шепочуть в морі хвилі
І цілують спалений пісок.
Ніжність подолає довгі милі
І назустріч зробить перша крок...
----------------------------------------------
Якщо в серці ніжність кам"яніє,
Відпустіть, нехай летить, як птах.
Адресата упізнать зуміє,
Подолає як найдовший шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796912
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018
- Хто я для тебе, хто я:
Сонячне світло, зблиск?
Радість чи параноя?
Промінь між хмаровиськ?
- Зіронька в чистому небі.
Ти - про кохання вірші,
Ти незгасима потреба,
Сонячний зайчик в душі...
- Що я для тебе значу:
Сонячні небеса,
Синя пташина удачі,
Здійснені чудеса?
- Вітру весняного шепіт,
Казка далеких світів,
Співу пташиного щебет,
Трепет святих почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796745
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Літа її з журбою обнялись…
Мережка біла в коси рано впала…
Не та вже ненька, що була колись –
Тоді зустрічним сонце дарувала.
Воно ж сміялось із-під довгих вій,
Й душа зустрічного їй також посміхалась,
Пісні виводила не гірше солов’їв,
Поки війна зі сходу обізвалась.
Кровинку-сина ніжно обняла
Й вручила його доленьку святому,
Натільний хрест із себе ізняла
Й йому вдягла, щоб той вернув додому.
Минали дні і місяці, й роки –
Терпляче мати сина виглядала.
«Ну, хай без ніг, ну, хай би без руки,
Аби живий», – на думку їй спадало.
Вона ні в кому не шука вини –
Несе в собі свою життєву втому:
«Чи не згорів синок в вогні війни?
А мо’, й живий повернеться додому!?»
І погляд рветься до ікон здаля –
Молитву шлють її тремтячі губи:
«Зроби, щоб вільною була моя земля,
Убережи дитя моє від згуби!
Не міг же він пропасти без сліда,
А може, десь страждає у полоні…»
На самотині нищечком рида…
І туляться до серця дві долоні…
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796416
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6dJFvS5tTck[/youtube]
Безсонна ніч, і знову злива,
Цей монотонний стук в вікно.
Природа теж бува примхлива,
Немов зі мною заодно.
Беру я аркушик паперу
І напишу в нім кілька слів.
Та ні! Тепер вже не химеру..
Вкладу мелодію дощів.
Вона так чиста, милозвучна,
Сердешна злива почуттів.
Ні! не проста, така велична,
Вона ніжніша всяких слів.
Вона примусить серце битись,
Яке зневірилось колись.
Байдужим вже не залишитись...
Найкращі ознаки злились.
Куди ж послать? Нема адреси...
Пущу кораблик по воді.
Я вірю: будуть іще шанси:
Знайде шляхи усі твої...
--------------------------------
Візьмеш кораблик мій у руки,
Відчуєш подихи весни.
Забудеш днів своїх розпуки...
Чому ж було так? Поясни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796162
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Я до тебе прийду теплим дощиком, лагідним сном,
Намалюю туманом на шибці маленьке сердечко...
На весні ніжним проліском я проросту під вікном...
Простягни лиш долоньку, дивися, я тут, недалечко!
Буду поряд в цвітінні весняно-квітучих садів,
Разом з вітром між листя в садочку нічному хвилююсь...
Чуєш спів соловя? То мій ніжнозакоханий спів.
Бачиш місяць? То — я. Я із неба тобою милуюсь..
Ти мене віднайди в шепотінні нічного дощу,
В шумі вітру, що крилами зранено б`ється у шибку.
Я тебе не віддам і нізащо вже не відпущу!
Ти мені лиш надії подай аріаднину нитку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 18.06.2018
ПТАХИ СПІВАЮТЬ
Птахи співають – вуличні музики.
Не просять зали, гонорар не ждуть.
У них без брендів одяг, черевики,
Та імідж птаха свято бережуть.
Встають раненько, хоч ніхто не просить,
Дарують радо спів – і так весь вік.
В трави від щастя у повіках роси,
В долоньки гучно плещуть хвилі рік.
На повні груди Божий цвіт сміється,
І рідне чорний ночі холодець.
Плодами саду стрімко сік несеться.
Танцює лугом коник-стрибунець.
Бджола із вітром граються у «Лови».
Виходить люд з нічних капканів-снів.
І не кажіть, що світ цей злий – чудовий,
Допоки в ньому родить пташка спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795365
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018
8.06.2018. у Колодяжному, в музеї Лесі Українки, відбулася презентація збірочки "Понад усе нам наша Україна". На це дійство завітали автори з багатьох областей України.
Гостинно й урочисто, як завжди,
Земля Волині знову зустрічає.
Нас у Колодяжнім. Тут – Лесині сліди,
То ж їм вклонитись мусимо, звичайно.
Так, як до матері приходять на поклон,
Так ми прийшли до Лесиного храму,
Щоби відчути дух її, тепло,
Й відкрив музей для нас укотре браму.
Ми тут, щоби заглянуть в її світ,
Відчути трепет збудженого серця,
Торкнутись до напівказкових віт,
Напитись духу із її джерельця.
В повітрі звук мелодії повис…
Піднявся над стареньким фортеп’яно,
Він Лесею народжений колись,
І душі нам, немов стрілою, ранить.
Тобі звітуєм, Лесю дорога,
Про те, живем як і як хочем жити,
Саме життя сьогодні вимага
Народу і землі своїй служити
Ділами й словом, й на передовій,
Борониться де України воля.
Непросто зараз матері, вдові
І тим, хто кров’ю поливає поле.
Та ти, як і раніше, вір в народ –
Немає в світі ще такої сили,
Якій би був підвладний патріот,
Хоча й не раз нам голови косили.
Не раз топтали віру нашу й дух:
Катівні, табори пройшли ми з честю…
А мо’, написано було так на роду,
Щоб хрест важкий історії пронести?!
Війна іде, то ж платимо до ста
Синами й кров’ю, й дочками своїми,
Та покоління гідне підроста,
Що вже праправнуками є твоїми.
Вони це ті, які не підведуть,
Їм особлива місія у світі,
Такі підкорять висоту й редут,
Бо слідують Шевченка заповіту.
4.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
Безмежності її, красі і долі.
Нарвемо маків і ромашок для віночків
І ще волошок синіх, звіробою...
З любов*ю розкривали квіти ніжні очка.
На жаль, ті фото пахнуть лиш журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795143
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018
А день новий, немов паперу білий аркуш,
Немає зовсім слів і навіть літер...
У небі чистому лиш одинока хмарка
Мовчанням зустрічає тепле літо.
Зароджується знову мрія феєрична,
Щоби почути голос - тенор срібний,
Немов напитися води біля каплички
Цілющої, що так душі потрібна.
Бажання - чути голос того чоловіка
Джерельний у жагу спекотну літа.
Він не підозрює, що це любов велика -
Повітря струм і сонця Боже світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794948
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 12.06.2018
( Тема для написання прийшла після переглянутого
нещодавно кінофільму "Друзі").
-----------------------------------------------------
Ну що сказали б ви зрадливим друзям,
Що продали за мідний вас п"ятак,
Що били вас своїм байдужжям,
Й словами ще кололи, як їжак?
Що відвернулись в час непідходящий,
Коли потрібна так була рука,
Колись були для вас вони найкращі,
Тепер же стала та рука важка.
Проходить час, та не лікує рани,
Спустошена душа іще болить.
А, може, краще зняти ці кайдани,
І суть образи просто розпилить?
Ну що сказать? В запасі слів нема,
Не камінь кинути ж у зачерствілу душу,
Хоча лукавство це не жартома.
Тепер у вас спитати я все ж мушу:
А що сказали б ви?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795134
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018
В темноте даже смерть, словно небо близка,
Прикоснётся вот так… невзначай…
И услышишь, как шепчет земная тоска
И молчит неземная печаль…
...
Так бывает: на небе угаснет звезда…
Я смотрю в темноту и молчу…
Я смотрю и молчу… а потом, в никуда,
Имена, вспоминая, шепчу.
Я молчу в эту полночи вязкую муть,
В темноту, где угасла звезда.
Я молчу, понимая, что мне не вернуть
Никого, ничего, никогда…
Но потом, в невозвратность – дорогам земным,
В безымянную их пустоту,
Я шепчу имена всех ушедших по ним,
Всех… кого еще помню и жду.
В неизменность гранитных и мраморных дат,
В их извечный предел роковой,
Я шепчу: ни-ко-го, ни-че-го, ни-ког-да –
В отрицание смерти самой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795114
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Я Вас зустріну на Волині
І поведу у райський світ.
Побачите в нас небо синє,
Яке льоновий має цвіт.
Це рай земний, де Мавки в лісі,
Де в полі сіють Лукаші.
Де соколи літають в висі,
А по дорогах спориші.
Біленькі хати дерев’яні,
Що потопають у садках.
На «Ви» говорять тут до мами
І ходять люди по церквах.
Це край пісенний, синьоокий -
Озерний край - моя земля.
Ліси – неначе лан широкий,
В них чути пісню солов’я.
Та головне багатство – люди,
Які шанують отчий край.
Тепло відчуєте усюди,
Волинський край – це справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
І відшуміло, наче й не було,
Гірка сльозина залетіла в склянку…
Хоч я на сонці опалив чоло,
Проте козацтво пило кропив’янку.
Вода чистенька в річці Пляшовій,
Знімала втому, як її торкнутись.
Купалися у цій воді святій
І мріяв кожен, щоб сюди вернутись…
Всім козаки припали до душі,
Вони з народу і на Ви до мами.
Поети прочитали їм вірші
І були горді нашими синами.
Додому проведе вокзальний дзвін
І знову я залишусь без родини.
Поет сюди вернеться на уклін,
У край чорничний, де цвітуть ожини.
І знову через рік у Лесин край,
Повернуться пташиною поети.
Свята Волинь – це Богом даний рай,
Тут завжди можна з Богом говорити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795199
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Не в тому річ, що відбуяло літо,
Що осінь губить золото із пліч,
Що весни не чарують дивоцвітом...
Не в тому річ...
Не в тім печаль, що молодість, як пташка,
Випурхує з гніздечка в сиву даль...
І серденько - сполохана комашка...
Не в тім печаль...
Не в тому суть, що світ гнилий-жорстокий,
За правду й віру душу розтрясуть...
І що життя - лиш терни і неспокій...
Не в тому суть...
У чому ж річ? Хто винен у недолі?
Самі тчемо стежину з протиріч,
Де слід-зернина губиться поволі, -
У тому річ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794768
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
[i]Лунно.[/i] Лик ночи светел.
Шелест листвя'ных грёз.
Тихо качает ветер
Белые сны берёз.
Шелеста вздохи редки,
И приглушая звук,
Вниз опустились ветки,
Словно предплечья рук.
Спите, березки, спите,
С неба и до земли,
Тысячью темных нитей
Сны кружева сплели.
Пусть вам за по’лночь снится,
Всё, что за по’лдень жаль:
Легкость и крылья птицы,
Солнце и неба даль.
Снится вода в колодце,
Дождь и речной туман.
Пусть вам во сне[i] напьётся[/i]
И [i]долетится[/i] вам,
Там, где не дорастёте,
Всё, что не тронет рук,
В белого сна полёте
Пусть [i]ощутится [/i]вдруг –
[i]Сните[/i] о новом месте
И о лесной любви.
Спите, берёзки, грезьте,
Милые вы мои…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792967
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 07.06.2018
Знаю, не будет иначе,
Сроки не вечны любви:
Я не стесняясь, заплачу,
Руки целуя твои…
Сердце болезненно дрогнет…
Нерва натянется нить…
…
Милая, если бы мог я
Жизнь и любовь возвратить…
…
Ка’бы не кудри белёсы,
Да не печальны слова,
Выросла б в поле берёза,
Встала б под нею судьба…
Я бы пошёл к той берёзе,
Если бы только я мог,
Сквозь расставанья и осень,
Через скрещенья дорог,
Если бы чувства да святы,
Если б огонь – не зола,
Милая, если б меня ты
Там, под берёзой, ждала…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 07.06.2018
Маки й волошки - красу філігранну
Вітер колише. В полях - благодать...
Серце співає природі осанну!..
Хочеться серцю співать і співать!..
Сяє пшениця - мов сонячне море!
Золото червень на землю приніс.
Неба безкрайність спокійна й прозора.
Полудень. В небі ні грому, ні сліз.
Літечко любе прийшло непомітно.
Спека. Та суму немає в мені.
Душу милують години привітні.
Гарні настали в душі моїй дні.
Дякую, Боже, за цей подарунок:
Літу радіти, неначе дитя.
Хай не стихають в мені мої струни...
Хай не стихає любов до життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794730
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Всі спогади минулих протиріч -
Миттєвості розмитої картини...
А, зрештою, і все, до чого лину -
Миттєвості, забарвлені у ніч.
Хоч знаю я: і в щасті, і в журбі -
Любов твоя мені дарує крила!..
На жаль, не маю я такої сили:
Натхненням вічним сяяти тобі.
Згорить колись в мені моє тепло,
Якого відчувати прагнеш вічність!
Миттєве все. У цьому й вся трагічність.
Прозора філософія, мов скло.
Але сьогодні, зараз, віриш, ні? -
В тобі я... хоч життя таке миттєве.
... Чи ж винна я, що рай зганьбила Єва
Й лишила нам миттєвості одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794489
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
В минуле дорога - слова, наче мантра.
Ти знов мене, пам*ять, в минуле зовеш.
Душа підсвідомо пускається в мандри,
Як ніби у сні полуденному марить -
Світами минулих дощів і пожеж.
До болю відомі тамтешні маршрути,
Дороги моїх весняних божевіль.
Нічого не вмерло. Ніщо не забуте.
І хочеться знову туди зазирнути,
Хоча тільки тиша лунає звідтіль.
А пам*яті човен в рожеві тумани,
Де юність моя залишила сліди,
Несеться. Там досі квітують каштани,
Бо в серці моєму нічого не в*яне,
Бо в ньому любов і весна, а не лід.
Квітень 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794493
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Захлестнула волна чувства,
Глубоко,уколов,слева…
Одиночеству так грустно -
Безответная страсть съела!
Но,наверное,не карают,
Выжигая огнём тело…
Почему - когда обожают,
До минувшего есть дело…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794354
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kCWyBYvo8R8
[/youtube]
Пішла весна в незвідані світи
Без жалощів, без сліз, розчарування.
Лише в серцях залишила сліди:
Оскоминки її замилування.
І ось тепер, вже на порозі літа,
На хвильку озирнуся, щоб сказать:
Твоя краса серцями була спита.
Та дещо захотілося згадать..
Про те, що не збулося і збулось,
Надії, що омріяні ночами.
А, може, оце так воно і йшлось:
Чого чекаєш, зітреться роками..
Прийшло ось літо, знов якісь надії,
І подих, затаївши, чогось ждеш.
Окрилені літають мої мрії...
Хіба ти їх зупиниш, запряжеш?
-------------------------------------------
Бажаю всім щасливого сонячного літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794012
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=plSxF0cad9s[/youtube]
Спада на землю літній вечір,
Повільно сонце догора.
І легкість падає на плечі.
О! як чарує ця пора.
Ніде нікого, тільки вітер
У листі десь зашелестить.
Безцінний це природи витвір:
Всі мають змогу відпочить..
Неспішно Місяць випливає,
Цю грішну землю освітить.
Та тільки він один лиш знає,
Як від темноти всіх захистить.
На небо висипались зорі,
Там серед них, моя одна.
Вона у світі неповторна,
Вона для мене таїна.
Дивлюсь з цікавістю на небо,
Яка таємна далина.
А, може, так оце і треба:.
Тим й заворожує вона....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794130
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Над водою нахилились молоді вербички,
довгі коси розпустили, умивають личка.
А вода шумить позора, хвилями хлюпоче...
про усе, що вона чула, розказати хоче.
А тим берегом йшли двоє, про щось гомоніли,
прислухалися вербички... теж знати хотіли.
Тут закохані сиділи на містку, до ранку,
дзюркотіли хвилі сині у веселім танку.
В небі місяць молоденький з зорею шептався,
з дівчиною молодою козак обнімався.
В срібнім світлі до берізок схилились кленочки,
тріпотіли від тієї ніжності листочки.
Ген за річкою стрімкою спить у полі жито,
ходить нічка бережечком... тихо... тихо... тихо.
В снах від сонця тут волошки мружать ясні очки,
прийде ранок - залунають дзвінкі голосочки.
Знов пісні розсипле жайвір в чистій високості,
і прилетить соловейко до калини в гості.
Задзвенять всі бджоли дружно над духмяним цвітом,
бо зустрілася весна тут із веселим літом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Мне письмо бы отправить маме,
Рассказать ей как я скучаю.
В редких снах с ней встречаться — мало,
Посидеть рядом с ней мечтаю.
Помолчать и обнять за плечи,
Тихий вздох услышать в ответ.
Я не верю, что время лечит…
А конвертов на небо нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793390
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає місяць темними стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем залишив і пішов в світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути б все, що було поміж нами,
[color="#ba0784"]Т[/color]-а тільки серце взяв з собою ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій шквал, до повного зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а, не у них земного щастя суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт з любові і могО терпіння
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно, що від смутку не спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]- день новий знов темрява накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру накине, і пірне у сон.
[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає небо землю оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми туги вмить замкнуть в полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький вітер за вікном шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить безсоння в фалдочках гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и то ввійти... ввірватись в сум мій хоче
[color="#ba0784"]А[/color]- з вітерцем і легший часу плин.
[color="#ba0784"]І[/color]-так щодень, коли тебе немає
[color="#ba0784"]С[/color]-он десь біжить, неначе він не мій
[color="#ba0784"]А[/color]- розум знов тебе у снах шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо є ти ... десь у файлах мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно так, любов тривожить серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить, як лист та виплива в віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно десь серед мінорних терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к одинак, живе моя душа.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.
Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,
І весни незрівняна нота.
Мені знов усміхається небо,
Почуттів загадковий канкан.
Я живу в цьому світі для тебе,
Бо весна написала роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792577
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Коли весняний грім розірве небо,
А дощик змочить першу сіножать,
Опустять гілля-руки мокрі верби,
Урізнобіч струмочки побіжать…
Тоді й душа людини завесніє,
Пташиною під хмари полетить,
Веселкою над світом заясніє,
Поміж людьми будуючи мости.
26.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793236
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
М‘ятою, лататтячком,
В кольорових платтячках
Відцвітають вечори
Найтеплішої пори.
Плачуть срібно росами,
Стеляться покосами
На притомлені лани,
Заколисують льони.
Блимають ромашками,
Місяцем над хащами,
Срібний струшують пилок
З ледь розжарених зірок.
Пахнуть матіолами,
Зиркають віолами
У небесну далечінь,
На землі лишають тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793208
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Весняний ранок починавсь, як зАвжди.
Цвіли сади, облиті молоком.
І так хотілося забути негаразди,
І ті бої, прокляті за селом.
Розлогий степ, росою обважнілий,
Та падала від пострілів роса.
Замовкли і пташки, бо очманіли,
І хмуряться від страху небеса.
Бо раз у раз зриваються снаряди.
Ворожа посилає їх рука.
Зітхає тиша від такої зради,
Гірка сльоза з людських очей стіка.
Широкий степ; чомусь літають круки.
В диму й в крові розтерзана земля.
За що несем від брата такі муки?
Людські серця і землю спопеля...
Цвітуть сади, розносять цвіт духмяний.
Яке їм діло, що іде війна..
І ранок змінить новий день весняний,
Та груди час від часу біль стина...
війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792763
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Коли теплом весна уп’ється й світлом,
І заквітує барвами земля,
Ген, затріпочуть листям свіжим віти,
А це і душу, й серце звеселя,
Бо не бува в житті весни сумної,
Коли панує щастя всюди й мир,
Тому й пісень багато так весною –
Гармонія тоді і між людьми.
Яскравих барв в весни позичить літо,
Й зарожевіють ягоди в саду,
Блакить напне воно над цілим світом.
Джмелі несамовито загудуть.
Запурхають метелики крилаті,
Лишаючи на квіточках сліди…
Жуки рогаті, рижі й волохаті
Прикрасять лугу витканий сатин.
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793024
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Люблю цей світ, життя люблю,
Жила й живу в своїм краю,
Ходжу-броджу я по землі,
Там де жили предки мої...
Діти тут виросли мої,-
В чудовій люблячій сім"ї...
Уже й онуки підросли,
Й свої гніздечка вже звели...
Вже я одна давно живу,
Дітей, онуків завжди жду,
Пишу казки,пісні,вірші,-
І для людей,і для душі...
Спілкуюся з сусідами,
З знайомими й подругами,
Турбуюся старенькими,
Захоплююсь маленькими...
Любуюсь диво-квітами,
Веселими і ніжними,
Кущами і деревами,
І травами зеленими,
Звірятами кумедними,
І птахами тендітними...
Працюю доки можиться,
Чогось нового хочеться:
Укутатись туманами,
І політать під хмарами,
До Місяця із зорями,-
Торкнутися долонями...
Незнатися з розлуками,
І болями, і муками,
Війни усі спинити,
У Мирі й Правді жити...
Люблю людей,життя люблю,
Й буду любить,поки живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790707
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Розквітла яблуня в саду -
Травнева ніжна наречена.
Тебе на зустріч з нею жду…
Нам дасть вона благословення.
П’янить весняний цвіт ранет
Пелюсткам білим усміхаюсь…
Повсюди бджі́лковий сонет…
В його мелодію вслухаюсь.
Душа співа з ним в унісон,
Акорди щастя линуть в серці…
Пейзаж довкола, наче сон…
В думках - звучить кохання скерцо.
Нас подих вітру огорне,
Тепла додасть в палких обіймах,
А в серце сонце зазирне…
[b]Кохання в яблуневих римах.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790486
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Ах, почему взволнована она?
Зачем всё время думает о Вас?
Встревожена и чем-то смятена,
Давным-давно полночный пробит час.
Но не расстелена её кровать,
Прильнула снова к тёмному окну.
Себе шептала: "Я умею ждать...
Вы можете спросить о том луну
Иль взгляда грусть при встрече ненароком,
Румянец на щеках и бледность лба,
Накрученный на палец туго локон
Иль складку платья, что как тень легка...".
Ночь на исходе...Ах, в каком смятеньи
Душа и сердце. Новый день...Рассвет...
И помнят до сих пор крыльца ступени
Его шаги зачем-то много лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790712
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Не молодевшая от липосакции,
Но пострадавшая без индексации,
Видная, нужная, вроде, успешная
И лишь на миг, но, увы, не успевшая...
Слёзы ронявшая, часто - напрасные,
Быт и семью называвшая счастием -
Вдруг поняла, что не в этом призвание,
Перегоревшая от ожидания...
Сказкой медовой печаль растопившая,
Переливая, себе не долившая,
Может, не вовремя переболевшая,
И... не услышана, - перетерпевшая...
Что же я, право, никем не замечена,
Всё отстрадавшая, мудрая женщина,
Болью помечена, словно повенчана,
Обречена... потому что не встречена
Тёплым дыханием, нежностью Вечности,
Неузнаваема, тихая женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Лиш вчора здавалось було усе інше,
Іскрилося щастя в наївних очах.
А нині укутує смуток все більше,
Сховалася віра в туманних стежках.
Чекаю на диво, воно ж загубилось…
Ще вчора здається торкалась його.
Мабуть показалось… Чи просто наснилось…
А може лиш маревом диво було?
Розбурхане серце не дасть собі раду,
Байдужість холодна гостріша ножа,
Коли вже навчусь розрізняти неправду,
І де лицемірства насправді межа?!
І як від брехні свою душу закрити?!
Та так щоб для неї туди більше зась!
А хочеться вірити, вірою жити,
І знати – порядність не перевелась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790627
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Коли весна, усміхнено-весела,
Пошле на землю перший жмут тепла,
То оживуть ліси, поля і села,
І стежка, що до річечки вела.
І забрунькує зеленню вербиця,
У листя згодом посмішку схова,
Мов килими, простелиться пшениця,
Веснянку вперше птаха заспіва.
12.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789403
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Квітень кожного дня добавляє
Кольори у пейзаж свій нові.
І вже "пір'ячко", он, розправляє
Фіолетовий півник в траві.
І кульбабок жовтіють краплинки,
Мов розсипав жартуючи хтось,
І конвалій біліють перлинки —
Різнобарв'я навкіл розлилось.
Ой, як залюбки спостерігати,
Як вкрашає весна білий світ.
Вміє... Вміє весна чарувати,
У душі розтопляючи лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788975
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 27.04.2018
После сумрака стелется вечер…
А когда полыхает свеча,
Не придумывай длинные речи,
Не заглядывай грустью в глаза…
Обожги - поцелуями плечи,
Как сниму шелковистую шаль…
Всё хорошее - так быстротечно…
И не вечно,не вечно…Как жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Пройдут снега. Уйдут морозы.
Придёт весенний дождь косой.
Заплачут радостно берёзы
Апрельской светлою слезой.
Взлетит под небо белый аист.
Коснётся горнее земли.
И как причастье вешних таинств
Надежда душу исцелит…
…
… [i]Уже – весеннего потока –
Легка, прозрачна и тепла,
Живая кровь земного бога
По мёртвым венам потекла.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789240
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Я ожидала эту встречу...
Я выбегала за порог...
Дорожкой выставляла свечи...
Сливовый испекла пирог...
Над чашей грога колдовала
И вскипятила молоко...
Часы у времени украла
(Под чёрно-белое кино)...
Всё вспоминала,вспоминала,
Перелопачивая дно...
Я укололась и упала!..
С трудом поднялась...Зажило...
Мне было мало,мало,мало!.. -
Такое сладкое вино...
А те сандаловые свечи -
В заледеневшее окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788789
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Как вместить?.. И какими словами объять
Необъятное, сложное чувство любви?..
[i]Как сказать о святом?.. Мама, как мне обнять
Этот камень, как будто колени твои?.[/i].
…
Там, на дальнем погосте, где жизненный круг
Замыкает разросшийся терена куст,
Не хватило неловко протянутых рук,
Не хватило стыдливо проявленных чувств…
…Не хватило тогда, не хватает теперь.
Не хватало их там… не хватает и здесь…
Будто я, непутёвый, поверь иль не верь,
Все слова эти где-то истратил, Бог весть…
…
Чем писать?.. Что сказать?.. Я не помню когда,
Чтоб вот так не хватало мне слов, как сейчас.
Чтоб, как правда и ложь, как песок и вода,
Не смыкались бы строки не сказанных фраз...
…
Как писать о святом?
И в прямом и простом,
Бесполезною сложностью не искривить?
[i]О земном одиночестве в сердце своём,
Как сказать безучастному чувству любви?..
…
Ты прости меня, мама, за то, что молчал…
Бестолковое сердце моё не вини –
За короткую встречу… немую печаль,
У преддверия вечности и тишины.[/i]
....
Ст-е было написано после Провод. (прим. автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
О мамочко, твоя душа
Безмежно-щедра і багата,
В піснях оспівана й віршах,
Готова світ весь обійняти.
Твоя розіп'ята душа
Терпляче-чиста і правдива,
На поміч звикла поспішать
І не лише своїй дитині.
Ти та, без кого білий світ,
Давно би чорним став, холодним,
Йому даруєш долі цвіт –
Дитя своє несеш в долонях.
Ти та, хто щедро засіва
Зерно любові в кожну душу,
Без нього б темним люд ставав,
Лукавив би і був байдужим.
У тебе сонячна душа,
Любові ти є рятівниця,
Що звикла в дітях залишать,
Рясних чеснот, тепла криницю.
23.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788452
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Навіяв квітень стільки самоти,
Що глухо навіть серед сотень звуків,
Де спліну незакінчений мотив
По колу ходить котру вже добу. І в
Тій незграбній музиці ходи,
Коли навзаєм тільки сни і вина,
Для мене не залишив, мабуть, ти
Зумисно спільних снів і половини.
Лиш хміль за північ бродить в голові.
Зірки вкривають небо ластовинням,
Та ці свічада, наче не живі.
Кому і що вони на світі винні?
І каменем наріжним циферблат:
Не поверне минуле й за офіру.
Вишневим цвітом пломеніє сад,
Та у весну без тебе я не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Научи меня - снова дышать!..
Научи - много видеть и слышать...
Научи - навсегда отпускать... -
Разлюбить,чтоб не "ехала крыша"...
Научи меня - боль принимать...
Научи - улыбаясь,не плакать...
Научи, понимая, прощать...
Научи - и таинственным знакам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788474
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 10.04.2018
[b][i][color="#2811bf"][color="#e81515"]П[/color]-олночь... В каждой церкви свечи и молитвы,
[color="#e81515"]Р[/color]-аздается всюду колокольный звон
[color="#e81515"]А[/color]- для счастья людям все пути открыты,
[color="#e81515"]З[/color]-азывают звоны в церковь на поклон.
[color="#e81515"]Д[/color]-верь открыта настежь и полно народа,
[color="#e81515"]Н[/color]-ебо с благодатью тихо смотрит вниз.
[color="#e81515"]О[/color]-бнимает землю купол небосвода,
[color="#e81515"]В[/color]-оскресенья ждут все из его кулис.
[color="#e81515"]А[/color]- за миг - все славят радость Воскресенья,
[color="#e81515"]Н[/color]-а счастливых лицах блики ярких свеч.
[color="#e81515"]И[/color] - сердца вкушают таинство мгновенья
[color="#e81515"]Е[/color]-диненье... чтобы, всем сердца зажечь.
[color="#e81515"]С[/color]-тоголосым эхом разлетелась всюду
[color="#e81515"]В[/color]-есть на всю планету - Наш Христос Воскрес!
[color="#e81515"]Е[/color]-сли все поверим в воскресенья чудо,
[color="#e81515"]Т[/color]-о оно сегодня к нам сойдет с небес.
[color="#e81515"]Л[/color]-юбо всем от блага и рукопожатий
[color="#e81515"]О[/color]-бнимает каждый всех вокруг себя.
[color="#e81515"]Й[/color]- такое счастье - искренность объятий,
[color="#e81515"]П[/color]-рославляем Бога, искренне любя.
[color="#e81515"]А[/color]- вокруг, ликуя, вторят новость массы!!
[color="#e81515"]С[/color]-лышно отовсюду с самых разных мест,
[color="#e81515"]Х[/color]-ором произносят c ночи ежечасно
[color="#e81515"]И[/color]- с великой верой - "Воистину Воскрес!"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786493
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Сіяють радісні обличчя,
Скрізь благодать, мов сонця сплеск.
І вторять дзвони всім з величчям:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують писанка і паска -
Найперше чудо із чудес.
На світі стала Божа ласка -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Горить в серцях Господня свічка
І кожен з нас проніс свій хрест,
Щороку чутимуть й довічно -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Тримаймось, браття-українці!
Молімсь щоб був війні кінець,
Щоб відійшли від нас чужинці
Й ГОСПОДЬ ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786524
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 10.04.2018
З Пасхою друзі! Поздоровляю усіх віруючих людей України з цим ВЕЛИКИМ, СВІТЛИМ і ТЕПЛИМ святом!
[b]«Христос Воскрес!»[/b]
Зі святом Пасхи, любі Друзі!
Лунає в церкві і окрузі
Лунає в місті і селі
По українській всій землі!
З Великоднем! Христос Воскрес!
Час віри в Бога – не чудес
Час для задуми, каяття
Переосмислення життя
Ну а сьогодні – у нас свято
Явив Бог милість із небес
Ісус Христос в цей день воскрес
Хоч і було його розп’ято
Не пожалів життя свого
Славімо ж друзі ми його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786531
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Цимбали дасть їм, скрипку і кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786736
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
И я - люблю на ушко...
И я - слова в лицо...
И мне нужна подружка...
И сильное плечо...
И я ношу в горохи...
И длинное плиссе...
И рыжую помаду...
Румянец - на щеке...
И я смотрю на солнце,
Когда заря встаёт...
И в тёмное оконце,
Как лодочка плывёт...
И я пишу сонеты,
Когда душа болит...
Но я совсем не ангел,
Когда внутри кипит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786758
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Я хочу тебе не сниться…
Не хочу - тобой болеть…
Не хочу тебе кориться…
Не хочу тебя хотеть…
Я хочу с тобой проститься,
И лицо твоё забыть…
Чтобы Ангела (на левом)
О пощаде не просить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786309
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018
В одном небе мы летаем…
По одной реке плывём…
От кого-то - убегаем…
А за кем-то - отстаём…
У кого-то - вынимаем…
А кому-то - отдаём…
И кого-то - прогоняем…
А кого-то - вечно ждём…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786412
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 07.04.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Щодня ті обстріли ідуть.
І плачуть димом небеса,
Затьмарила гримуча ртуть,
Від вибухів життя згаса.
Чотири роки ллється кров,
Вогнем охоплена земля,
І стільки знищено дібров,
Печаль на крилах журавля.
Але наш прапор майорить,
І сині проліски цвітуть.
Настане Перемоги мить,
Бо в мирі й правді - вища суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
[b][i][color="#0a39a6"]К-ак будто бы кто откупорил хранилище памяти,
О-ттуда всплывает фрагментами детство мое.
Р-адушие мамы, не грусть, не надгробие-памятник,
А- время святое, в котором лишь счастья жнивье.
Б-реду у реки....Это точно какая-то мистика...
Л-агуну ищу, к ней не раз приходила одна.
И только спущу я челночек с тетрадного листика
К-ак вмиг над землей для меня воцарит тишина...
И- так мне легко... провожаю глазами судёнышко
З-ря что ли пришла? Нет, не зря....это память шалит.
Б-ез этих краёв, где родное оставлено зернышко
У- всех, как во мне ... разрывается сердце... болит..
Меж двух берегов тихо плещутся воспоминания
А- я постою, чтобы видеть свой детский фрегат.
Глазами его провожу в бесконечное плаванье
И- старой тропой возвращаюсь в "сегодня" назад...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782230
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
[i]Відійдемо трохи від "котячої"
тематики... Щось у
весни не все
в ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані весни́ зелені очі –
Прозірність їхню застеля туман…
Мізе́рніють весною сни пророчі,
Хутчіш за все у них –
один обман.
Лежить ще сніг – безсилий і регідний,
Оголює зими заочний бруд.
Парі тримать за зиму він не гідний –
Збудила вже весна
поснулий люд.
Земля родюча ребрами вже світить,
І квіт сторожко зустріча весну,
Розставив скрізь вже примулові міти…
Та страдному бурлаці
не до сну!
Весна… Немов – як всі минулі весни.
От тільки – плач… Весни цієї – знак!
Чи зглянеться на неї цар небесний,
Щоб жити вже по-новому,
інак?
Нехай би лютень взяв з собою люті,
Що глибоко у зиму проросли,
А березень заграв весні на лютні,
Й послали щастя нам небес
посли!
Тоді б і зажили ми з добротою в парі
Й хвалили б сенс прийдешньої весни...
...І магію ночей шалено карих,
Що снили б нам украй
реальні сни... [/color][/b]
14.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
У світі, де живуть мрії,
Шепочуться таємниці,
І сни, як пухнасті киці,
Лягають мені під вії...
У тім паралельнім світі
Ми, наче маленькі діти,
Малюємо ніжні квіти
На стінках душі - графіті.
Ми вміємо там літати -
На двох із тобою крила...
Червоні свої вітрила
Ассоль вибіга стрічати...
Спізніле наше кохання
Пече полиново-гірко,
Та падає з неба зірка,
Щоб ми загадали бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782028
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Я бачила дива́ чужин країн:
міста модерні у пісках пустелі,
священні древні залишки руїн,
захмарні вежі, храми іі готелі,
стомовний різноликий Сінгапур,
архітектуру Праги, Риму, Відня,
величні Прамбанан, Боробудур,*
віднайдені у диких джунглях півдня.
Сповна в світах екзотики й краси,
вражаючих. Але чомусь душею
чаруюся від крапельки роси
на маминій стежині споришевій
в моїм краю, від пісні солов'я,
голубизни озер, волошок в житі,
де жайвора почула соло я,
від спогадів, з дитячих літ нажитих.
Лякали "співом" павичі, орли,
вдаряв по нервах крик різкий папуги,
а смуток журавлиного "курли" –
до спазму в горлі! –стільки в ньому туги...
Вишневе буйноцвіття вабить зір,
п'янять степи розлогі чебрецями,
мре серце від краси Карпатських гір,
закохана у Київ до безтями...
Все миле серцю – край мій і нарід,
де народилась з Божого веління.
Тут, в Україні, весь мій славний рід
крізь сотні літ проріс углиб корінням.
Ввібравши мудрість, силу й біль землі,
ми аурою спільною вповиті.
Тож я – листок на древньому гіллі́,
без кореня свого не здатна жити.
* Прамбанан, Боробудур – дивовижної архітектури
древні храми на о. Ява.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата,
І листи відправляй хоч пішки,
хоч на хвилі морській горбатій,
черепахою, вітром, возом,
хоч би натяком, хоч луною,
Бо інакше я втрачу розум,
стану деревом чи стіною,
самоти переп’юся лишку,
до мовчання піду на страту…
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Коли у місті тихий, мирний ранок
Ще людям розкидав останні сни,
Старенька вже чекала біля храму!
Бо син її живим прийшов з війни.
Сніжинки лоскотали церкви скроні,
Сам Батюшка всміхнувсь привітно їй,
Бо знали всі вже в тім мікрорайоні,
Що в неї син з війни прийшов. Живий!
Почаївська Ікона. Божа Матір,
В очах її така Свята любов.
Молилась жінка їй у церкві й в хаті,
Аби синок з війни живим прийшов.
Сім свічок сяють тепло, мов сузір’я,
Усі свічки старенька ставить їй!
Молилася й дано було по вірі,
З війни її козак прийшов живий!
Ось вже обід святковий у квартирі,
Прийшла кума, прийшов сусід старий,
І як ніколи добрі всі та щирі,
Бо їх солдат з війни прийшов живий.
Щось телевізор голосно волає,
Щось кажуть про Європу брехуни...
А мати тут - сама мов свічка сяє,
Бо син її живим прийшов з війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
"Здесь, пред иконою Слова,
Сердца зажжется свеча –
Пламенем чувства живого –
Радость моя… и печаль."
…….
Догорает свеча.
В полумраке безмолвном и сонном,
Уж, какое столетье, труждаясь, сжигает грехи –
Страстотерпец Любви,
С потемневшей церковной иконы,
Осеняя придел жестом поднятой к небу руки.
Пахнут ладан и мирра.
Дух вечности сладок и горек.
Поднимается чадом надсвечно сгорающий грех.
Он от плоти и крови,
А значит, земных категорий,
И у каждого свой, и один первородный – на всех.
Это то, что гниёт,
Наслоившись в душевной изнанке.
То, что я не сумел отмолить в бесконечных –"Прости…"
И за что мне грозит
На стене нарисованный ангел,
По'дняв вы'соко меч и пылающий взор опустив…
Я стою замерев.
В храме буднично тихо и пусто.
Не хватает чего-то… быть может, его прихожан.
Не хватает тепла.
Не хватает глубокого чувства.
Не хватает любви. Я стою, и… мне жаль…
Жаль не прожитый миг –
Единения и ритуала.
Жаль, что руки гвоздями прибиты к кресту не мои.
Жаль, что в жизни осталось
Надежды и Веры так мало...
И пора уходить, непричастным к великой Любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781333
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Ти щось замислив від самого ранку
Коли у ліжко срібну філіжанку
Приніс, весни нектарних промінців.
І ніжно обійняв сонливі плечі
На вушко шепотів немов малечі
Шепочуть матері, казкове щось.
Лоскоче подих так тепленько носик
Грайливих поцілунків повний стосик
Мене окутав, не вагомо, всю.
Запахне за вікном Весна бруньками
І полетять вони у низ шпильками
Коли їх вітер крадькома здмухне.
Ти мій бешкетник з рідними очима
Не у Весні, насправді, тут причина
А в тому, що мені коханий ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781582
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Тихо-тихо лапатий сніг
Заколисує ніжністю землю
І здається спинивсь часу біг,
А замети так схожі на греблю,
Що з усих сил зима намела —
Хай весні буде важче дібратись
Й принести в світ холодний тепла
І яскраво усім усміхатись.
Сніг розтане й струмки задзюрчать,
Пролісково запахне повітря
І птахи в рідний край прилетять,
І яскравіше стане палітра,
На якій розцвітуть кольори
Неймовірних відтінків веселки,
Й будуть довшими дні й вечори,
Й буде спів березневої флейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781576
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z8GH0tmAJOQ
[/youtube]
Зимовий день досяг уже кінця.
Надворі непоспішно вечоріє.
Не треба гнать за ніччю тут гінця,
Бо вечір втрача барви, сутеніє.
Неквапно ніч ступає на поріг,
Зими відчула подихи останні.
Холодні краплі падають із стріх.
Скресає сніг, щезає у тумані..
Впаде зимовий лист з календаря,
А вранці буде зовсім по-другому.
Зійде, як завжди, ранішня зоря,
І день зітре зимову нам оскому.
І потечуть струмки наперебій,
Життю, що нададуть нові відтінки.
Зими й весни закінчиться двобій.
Цвітуть такі думки в Надії - жінки.
Впущу в кімнату свіжу я весну,
Відкрию їй гостинно всі фіранки.
Вдихну на повні груди запашну
Весну... Такі ось маю забаганки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781517
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[b][i]Он шел ко мне отчаянно сквозь зиму
Хоть повод не давала я никак.
Любовник? Он забрал мой пыл и силу.
Ведь столько дам вокруг..А он... чудак.
И только встретил, без прелюдий, сразу
Меня он уложил скорей в постель.
Не помню, доводил ли до экстаза,
Ах, если б знала - не открыла дверь...
Забыла о прическе и о платьях,
И кажется, что белый свет не мил.
Почти неделю я в его объятьях..
Хотела оттолкнуть... да нету сил..
И кажется - совсем я изомлела.
С ним вместе на примятой простыне.
И до всего, что важно,нет мне дела.
Пот каплями стекает по спине...
Мне млеть в его объятьях - не приятно.
Скорее бы за ним и след простыл..
И это и логично... и понятно,
Коль даже муж измену с ним простил.
Я от него избавиться бы рада.
С чего, скажите, он ко мне прилип
Хоть был бы мужиком, таким, как надо
А то обыкновенный вирус ГРИПП...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
На короткую минутку
В сон тревожный загляну...
Поцелуями укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И оставлю на подушке
Незабудки из духов…
Прошептав,тебе на ушко,
Много-много нежных слов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Показався зелений барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок,
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
Та ще вітер сльозинку утер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]
За що винити випадковість?
Чужі зустрілись просто так.
Лишиться згадкою натомість,
Якій ціна була п"ятак.
Це доля просто посміялась,
Бо влаштувала таку гру.
Вона це любить, так погралась.
Надала віру в доброту.
Та зазвучали ноти фальші,
Була обірвана струна.
Чи грать не вміли його пальці,
Лилась мелодія сумна.
А серце слуха й розуміє,
Що все проходить й це пройде.
Воно пробачити зуміє,
У відчай все ж не упаде...
Проходить все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Зима вдягнула сосни в білі плаття.
Я чую пісню лісу Закарпаття...
Гірський струмок підстрибує граційно,
А вітер спить, дитинно так, спокійно.
Хай спить. Мабуть набігався й втомився.
Знайшов собі для сну таємне місце
Й сховався, ніби втік від всього світу.
Боюсь його і подихом збудити.
Боюсь злякати цю ранкову тишу,
Де знов душа наповнюється віршем, -
Словами й кроком. Саме в ці хвилини
Народжується сонечко невинне.
Промінчики гуляють поміж гіллям,
А сніг летить - кружляє елегійно...
Красу цю не любити - не можливо,
Коли душі так радісно й щасливо...
І хочеться це все запам'ятати!..
І хочеться це все намалювати:
Цю казку закарпатську білосніжну,
Цей ранок незабутній дивовижний.
Зими неперевершена картина
Залишиться в мені і на світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777887
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Дрібненький дощ в вікно постукав.
Так починався новий день.
А вітер з ночі іще грюкав,
Немов вікно було мішень.
Залопотіли вмить листочки,
Від сну пробуджені якраз.
Хіба, хто всидить тепер мовчки?
Давно весна вже почалась.
Нехай маленькі, ще тендітні,
А так відчули цю весну.
Отак бува частенько в квітні,
Коли усім тут не до сну.
Скінчився дощ, затих і вітер,
Прозорі краплі на гіллі.
Який красивий дощу витвір..
Вдяглись дерева в кришталі.
Пахучий чай примножить радість.
Весна - це крок в нове життя.
Збагатить мудрість, зітре слабість.
Піде усе вже допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Я просила у Бога...
* - Дай терпіння, бо я не маю.
Та у відповідь тиша розлога.
Укріпи мене, Кріпкий,
Бо немічна я і страждаю,
Допомоги чекати нізвідки.
Я благала - Безсмертний,
Ти навкруг, Ти в усьому, знаю,
Подивись я ось тут, я уперта,
Пожалій, бо стою і чекаю.*
* - Репетуєш, мала?..
Я давно тебе чую.
Твої рани любов'ю лікую.
Попроси, тобі її подарую,
Лиш би ти її в Мене взяла*.
Я просила... Убога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Я відшукала наше небо
Серед пустелі самоти…
Чому мовчиш?..
Мабуть,не треба,
Коли запалюють свічки?..
Перегорни назад сторінку…
Не бійся…Більше не болить...
Лише однесенька краплинка
В долоньку скрапує за мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777315
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2018
Між поглядом та дотиком лиш мить -
найдовша з найкоротших митей в світі.
Завмерли: перехожі розмаїті,
в польоті птах, супутник на орбіті,
і навіть час у завтра не спішить.
Між дотиком й цілунком мить одна -
коротка мить позбавлена вагання.
В ній стільки зрозумілого бажання,
немовби вона перша і остання.
Крізь тіло все натягнута струна.
Коротка мить від поцілунку до...
Не сила вже стихію цю спинити.
У ній потрібно щосекунди жити,
про все забути, пристрасно любити,
і смакувати, як п'янке бордо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776665
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 15.02.2018
(Натхнення - вірш Володимира Присяжнюка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772451 )
Ти для мене знайшов підсніжники,
Ришельє пелюсткове біле,
Проросло тендітними ніжками
Крізь сніги уже посивілі.
Хоч притягує погляд магічний,
Але ми не зірвемо диво,
Бо краса білосніжна міфічна
Хай приносить радість наживо.
Пам*ятатимем цноту ніжності
На окрайцю лютневого дня.
Ти для мене знайшов підсніжники,
Заглядає нам в душі весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776950
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Ледяные оттаяли души,
Зазвучала капели мелодия,
Тихо в комнате - это снаружи
Нам весна предложила рапсодию...
Обнажились деревья от снега
И земля раздевается медленно -
Уличили мы зиму в побеге,
Птичий хор напевал преждевременно...
Прикоснулись кокетливо взгляды -
Мы с тобой в ожидании Сретенья,
Помолчим, а грустить нам не надо -
Наигрались давно глупо-ветрено...
Мотыльками летят валентинки,
Рассыпаясь по комнате, радуют -
Нам раскрасили будней картинки,
В День, который влюблённые празднуют...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776976
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Стежина в спориші забута,
А я стою на ній роки.
Неначе поглядом прикута,
В думках листаю сторінки.
Не вся прочитана та книга,
Що почали читати ми,
Життя крутило, ніби дзигу,
Не тільки гладь, а ще й ями.
Стою я боса на стежині,
Чекаю, хоч і пізно вже.
Ти забарився у рутині.
Стою...в ранковім негліже.
Люблю до німоти, до болю.
(Блукаєш ти серед чужих.)
Чи я побачу очі льону,
Поки є видих і є вдих?
Чекаю досі на стежині,
У венах стигне моя кров.
І чую пісню лебедину,
І знову воскреса любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775957
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Экспромт
Покинули тревоги,
Куда-то делась боль…
На раны недотроги
Не рассыпали соль…
Зимы чуток осталось:
Каких-то пару дней…
Вчера (не показалось) –
Мелодией капель…
Тепло внутри родилось
Приятнее огня…
Наверное,влюбилась…
Нечаянно она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776193
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Біля нас живе відома й невідома таємниця .
Незалежна, волелюбна й дуже гарна киця.
Ви не смійтесь, не дивуйтесь – я вас розумію!
Та сьогодні цю загадку я для вас розкрию !
Це не просто звір у домі – це сімейний лікар.
Ви погладьте йому спинку – і не треба ліки,
Заспокоїть муркотінням, хвостиком потреться -
Стреси, клопоти й турботи - все кудись минеться.
Двійко в мене лікарів – психотерапевтів,
Вони мене краще знають від всіх екстрасенсів.
Це коти - Гришко й Марго. Наче просто киці,
А насправді – це великі диво – таємниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775064
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 11.02.2018
[b][color="#0e286e"]П-амять сыграла со мной злую шутку,
Р-ежет по сердцу и рвет на куски.
О-х, возвратиться б туда на минутку,
Ш-кольной любви своей видеть ростки.
У-лицу нашу и белые платья
В-ишен в цвету и метель лепестков.
С-нова почувствовать радость объятий,
П-ервую в жизни охапку цветов...
О-тчий там дом... и разбитое сердце,
М-амин... за позднее время... упрек,
И- гром мелодий немыслимых герцев
Н-очи без сна, губ и рук твоих шелк.
А- вот теперь, когда годы... и опыт,
И-волга снова поет у реки,
О-чи напротив и твой милый шепот,
Б-удто у сердца в груди мотыльки.
О-сень уже обнимает за плечи,
М-еньше оттенков в ней, меньше огня,
Н-е забывай, как и я, наши встречи,
Е-сли любил ты и вправду меня...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774591
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 11.02.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 11.02.2018
Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Сьогодні небо вбралось в колір смутку
і депресивно споглядає світ.
За хмарами якусь гнітючу думку
мусолить, не знаходячи отвіт.
Не може зважить, як тягар здолати:
розсипати снігами чи дощем,
чи вітром сірі хмари розірвати
й на волю сонця відпустити щем?
О небо! Хай сніжиться, хай дощиться,
аби лиш смуток твій (і мій!) замовк.
Утни, хоч щось!!! І радості дещиця
владнає розлад стану і думок.
10.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776181
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
Трепет порвёт тишину -
С чувством адажио звуки…
Тянутся души к огню,
Словно озябшие руки…
За фейерверком любви
Время приходит расплаты…
Не объявляя войны…
Шрам,оставляя,заплатой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775910
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
А сонце пробивалось крізь зіниці вікон
І в оболонку райдужну очей.
І бризкало, і бризкало лимонним світлом,
Торкалося оголених плечей.
На спині цяточками родимок сузір*я.
Тремтіння в грудях і весняний шал.
І дотик вуст, неначе лебединим пір*ям
Так лагідно душі співав хорал.
І ранок за вікном прозорим бив джерельцем.
Довір*я у житті - міцна шлея.
І завмирало в шепотінні ніжно серце:
- Ти рідний мій тепер, а я - твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
В парке рябино-березово-кленном
Двое… не юных, но всё же влюбленных.
Двое… заждавшихся нежности, ласки.
Двое… отмеченных прядью январской…
Оба немолоды… оба устали…
Пара, тех самых, что виды видали.
Тех, у которых, и семьи, и дети
Разные… в общем, которым не светит…
…
[i]О, эти встречи – она снова рядом –
Тихо касается, словом и взглядом.
Тихо грустит о любви… и погоде.
Тихо приходит и… тихо уходит…
Я так беспомощно утихомирен
Самою лучшею женщиной в мире,
Самою светлою в мире душою,
Самою близкою мне и… чужою…
Как то трагически несообразно,
Самый счастливый и самый несчастный,
Я оказался в магической власти
Женщины, не обещавшей мне счастья,
И обрывающей, тихо и грустно,
Горькие ягоды позднего чувства...
Только свидания. Только лишь встречи.
Только, такой вот, украденный вечер.
Вроде пришедший, и вроде наставший…
Только… на целую жизнь, опоздавший.[/i]
...
Вечер… карминная зорька заходит.
Долго не гаснет… в душе… и в природе.
Светят заката – январским рубином –
Чувства… и алые кисти рябины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775599
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVjl-7BkpDI[/youtube]
Дякую Олексі Удайко, що надихнув. Хоч теми у нас різні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
------------------------------------------------------------------
Про крила я не мрію, не літаю.
Все вчуся твердо по землі ходить.
І головне: не впасти, добре знаю,
Якщо ж впаду, не так уже й болить.
Мабуть, тому й не виростають крила:
З дитячих літ лякаюсь висоти.
Чомусь завжди я мрію про перила:
Занадто я боюсь тепер сльоти.
Твоя рука - надійні мої поручні.
Схилюся, коли вже не буде сил.
В душі моїй не буде й тоді порожньо,
Коли побачу, що ти теж без крил.
Та що казать: у мріях теж літаю,
Коли тебе захочу я обнять.
В цей час мене чекаєш, добре знаю..
А, може, все ж навчитися літать?
Політ душі не схожий на пташиний,
Душа здола безмірну висоту.
Її політ казковий, мелодійний.
В польоті випромінює красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775439
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Втрачає сніг одежу з мельхіору,
Сліди лиш акварельні світло-сірі.
Гармонія в повітрі Піфагора,
І гама почуттів у повній мірі.
І незабутній спогад про цілунки,
Про подих, що торкався ніжно тіла.
Виводив ти любові візерунки,
А я, мов сонечко, тобі світила.
Бо тільки ти умів отак кохати,
Щоби душа в душі палахкотіла.
Напою присмак із п*янкої м*яти
ЗалИшився до цього часу, милий.
Втрачає сніг одежу мельхіору,
Лиш Viber нас єднає ниттю знову.
Весна спішить, гармонії опора,
Торкається теплом твій дотик слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Неправдою весь світ пройдеш,
та назад не вернешся...
Дня величність летить над степом,
сріблом виблискує над головою –
біла піна хмарин вертепу...
О, коні мрії, тінь верхового...
Десь молитва в'ється у невідь...
Чуєте пращури – грім сьогодення?
Птаха Гамаюн – шлях до щастя
віщує міфами... Де ж загадки ймення?
Степ в ковилу - сріблиться пагорб,
скіфською тінню, а чи козаками?
Давній пошук літає птахом...
Не збутися щастю без Правди, віками...
05.02.2018р.
Гамаюн : 1) (перське) у східній міфології священний птах,
що символізує щастя, багатство, владу (якщо на людину
впаде тінь Гамаюна, то людину очікують багатство, успіх тощо);
2) в пам'ятках російської писемності (з XVII ст.)
райська птаха-жінка, на старовинних лубочних картинках
зображувалася з жіночим обличчям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775241
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
В білому цвіті дерева стояли,
сина Матуся вдень проводжала –
все надивлялась, хвилин було мало,
очі благали, мов би прощались...
Життя швидкоплинне, миті летіли,
все розуміла – так було треба...
Видно було, що з останніх кріпилась...
Свідком зосталось синєє небо.
В білім духмянім тлить тінь непростима...
Сива рідненька, простоволоса...
Так і стоїть тепер перед очима,
в погляді світлім щось від Христоса...
02.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774694
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[b]У[/b] білім полоні ніжності
[b]Б[/b]архани заметів лежать
[b]І[/b] запах морозу й свіжості
[b]Л[/b]егкий — можна ним смакувать.
[b]І[/b]скряться скоринки заметів,
[b]М[/b]алює на вікнах мороз
[b]П[/b]авлинів хвости і портрети,
[b]О[/b]рнаменти... Він — віртуоз.
[b]Л[/b]якливі синички на гілочці
[b]О[/b]бскубують щось на собі,
[b]Н[/b]асипав горіхів хтось білочці
[b]І[/b] є що похрумкати їй.
[b]Н[/b]акидала снігу скрізь зимонька
[b]І[/b] віриться: буде врожай.
[b]Ж[/b]ебрачкой не буде Вкраїнонька,
[b]Н[/b]аступить війні врешті край.
[b]О[/b]бкрадена, зранена, втомлена
[b]С[/b]вавіллям безглуздим без меж,
[b]Т[/b]ака вона рідна, не зломлена
[b]І[/b] буде щасливою все ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774714
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Усе – від Бога: доля, рідний край,
батьки, талант. Любов – також від Бога.
А ще – шляхів безмежжя. Обирай,
лиш не цурайся рідного порога.
З народження і мова є своя –
ознака твого роду і народу.
І мамина – як пісня солов'я.
Багаті ми на плідні землі, вроду.
Господній дар – безцінне і святе,
великий гріх його не цінувати,
не дякувати з шаною. Проте
ми здатні зневажати, забувати,
а не плекати й множити дари.
Хоч відмовлятись маємо ми волю,
Бог любить вдячність, бачить [i]все[/i] згори
і по заслузі пише дальшу долю.
Вподібнившись зацькованим жлобам,
що нехтують своїм, як нижчевартим,
нестимеш хрест, присуджений рабам,
не здатним ні на злети, ні на старти.
Не прилипай до збориська заброд,
що дім наш перетворюють в руїну.
До Київських князів ми – вже народ,
і в ньому ще не вмер козацький код,
тож збережімо дітям Україну!
1.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774540
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i]Моєму маленькому храму
величного Святого Духа в м. Києві[/i]
Коли доля показує хижий оскал,
рятівне моє коло – маленька каплиця,
де в ікони – до Божої ласки портал –
із німотним благанням вдивляються лиця.
Тут вогнем очисним тихі свічі горять,
в молитви найтаємніші думи сповиті.
Перед Богом оголені душі стоять,
безборонні, вразливі, як рани відкриті.
Їх Він бачить наскрізь. Тож Святим Небесам
не злукавиш, аби в каятті буть почутим.
Духівник твій – Господь, ти із Ним – сам на сам,
і лиш Він може біди твої відвернути.
Цей малесенький храм – джерело доброти,
від споріднених душ братня, щира підмога.
Місце сили, любові, тепла, чистоти –
храм, де серцем своїм відчуваємо Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773503
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Мостами гнуться ці мої думки...
Спішу до тебе я на зустріч знову
Лечу, щоб доторкнутися руки
І у обіймах стріть зорю ранкову.
Думки летять, сягаючи небес
В молитві застигають руки й губи...
Я все чекаю здійснення чудес,
Що допоможуть бути мені з любим.
Ми разом з ним напишемо вірша,
Як голуби утішимось в розмові...
І доторкнеться враз душі душа
А в серці забринить струна любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773888
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Я хочу вірш свій присвятити Слову
Бо в нім магічна сила є.
Велична і багата Словом мова...
Відтінки у життя наше дає.
Зігріти Словом можемо людину.
Загоїть рану і зцілить.
Заколисати й втішити дитину…
Ним можна горе й радість розділить.
Ще можна щастя загукати Словом,
Переступивши батьківський поріг,
Теплом зігріть у пору світанкову
Клубочком воно ляже їм до ніг.
Неначе грім страшний вражає Слово,
Як гірку звістку в дім несуть…
У мить таку, подай Слова нам, мово,
Такі, що сили можуть повернуть!
Одне лиш Слово – і кохана сяє...
А ніжність зігріває світ…
У відповідь ще краще відшукає
Душа квітує, проситься в політ…
Буває іскра та навік згасає
В очах, де грала ця любов…
Де зникне раз, то вже не воскресає
В зрадливих Слів, нажаль, нема обнов.
Слова магічні вплетені в молитву
В них крила є летіти до небес.
Ним можна витерти сльозу пролиту
Щоб подих серця до життя воскрес.
Від Слів у відчуттях квітує поле,
А може в серці бути шрам…
Склом битим лицемірне Слово коле,
А щире в душу ллється мов бальзам.
Тож покривай, Людино, шовком Слово,
Перш, ніж промовити його.
То будуть квіти з нього - не полова,
Бо, Ти Володар Слова є свого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774592
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[b][i][color="#ff0088"]Хай дні минать гірші,
Хай щезне зло і гнів...
Хай проростають вірші-
З чудових, теплих слів!
03 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775135
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Весна ще – календарно – не почата,
та Березень стоїть уже на чатах.
Бешкетник! Його вчинки не забути –
весь час краде зимо́ві атрибути:
поцупить білосніжні одежини,
підмочить репутацію крижини,
дихне на сніг злежалий, полоскоче –
той весело струмочком задзюркоче.
Жагуче гляне на танок сніжинок –
розтануть вмить і в статусі росинок
кокетливо веселкою засяють,
мов Березню цілунки посилають.
Із вітерцем ласкавим в діалозі
муркочуть котики пухкі на верболозі...
Від сну стріпнулось птаство, метушиться,
купається в калюжах, чепуриться.
... Розгнівається Лютий, вітром свисне,
бурульками колючими нависне,
повернеться колючими снігами
і склитиме калюжі під ногами,
ще й навесні нам буде докучати...
Та Березень
стоїть уже
на чатах.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Коротеньким лучиком света
Разносится радости весть -
Я снова пишу вам про это…
Сильнее стучится вот здесь…💓
Так хочется тёплого лета
В объятиях морозных зимы!..
Так хочется слова привета
И красного цвета любви…
Задуманное – получилось!
Благая разносится весть…
И чтобы со мной не случилось,
Хочу оставаться вот здесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 31.01.2018
На відстані короткості ночей,
Таких терпких, із пам/яті самотніх,
Шукати очевидності речей,
В полотнах часу, що вже не істотні.
Боротися за сонце, що в тобі.
Таке гаряче, пристрасне і ніжне.
Залишити все повністю собі,
Вуста не шепотіть, що надто пізно...
На відстані торкатися думок.
Розкрити душу, де найпотаємне...
Не здатися пітьмі, бо лише крок-
Де ти і біль, частини невід/ємні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772979
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Напевне, у тумані знов
Твій слід і тінь твоя
Обіймуть не мене.
Засмучений ліхтар,
Гризе помалу ніч.
І заглядає у вікно
Твоє на склі ім"я.
Душі не омине
Самотності нуар -
Обабіч, увсібіч,
У тиші, - у відлунні слів,
Яких давно нема...
Мелодія сумна
Злітає навздогін,
Я споминам молюсь.
Терзають, жоден не змілів.
Дощить, хоч і зима.
Безжалісна війна
Сумління і жаги,
Не відає жалю -
Люблю...
06. 01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771592
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[b][color="#580559"]У-ходя, возьми с собою ношу,
Р-епортаж о гибели мечты,
А- вослед метелица-пороша,
З-аметет ушедшего следы.
Л-ишь любовь осталась на распутье,
У-мирать в который раз уже.
К-ак ты мог... охапкой мокрых прутьев
И-стязать... и резать по душе?
С-острадать? Я не прошу, не надо.
Л-абиринты мук - увы, мои.
И- мираж... повсюду ходит рядом,
Ш-лейфом грусти, горя и... любви.
К-ак прожить без веры и надежды,
О-щутив всем сердцем груз потерь?
М-ожет мир таинственно-безбрежный
М-глой кромешной весь укрыт теперь?
Н-ет! Не надо больше расставаний,
О-твергаю грустное "Прощай!"
Г-орький вкус, осадок, ил страданий,
О-ставляет нА сердце печаль!
Б-оже правый, успокой тревогу,
О-тведи все пытки сердца прочь.
Л-учше дай мне Ангела в подмогу
И- способность муки превозмочь.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772064
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Мне твоих не хватает с искринками глаз.
Как же трудно найти в белом хлопке Пимы,
В бахроме белизны где-то канула связь.
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Не хватает твоих сильных ласковых рук,
Укрывавших меня теплотою каймы,
Создавая чувствительный нежности круг.
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Как найти после вьюги друг друга теперь?
Знаю: ищешь меня средь морозной кошмы.
Приходи, даже в холод распахнута дверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772515
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[i]Снег[/i]…
Первый снег – в январе –
Он был теплой зиме непричастен.
[i]Поздний[/i]…
Он летел на заре,
Будто темному светлым причастьем.
[i]Нежный[/i]…
Он летел в нелюбовь,
В безысходности скверное чувство.
[i]Кроткий[/i]…
Он летел в суесловь,
В то, что сказано грубо и пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как надежда в судьбе,
Между прошлым её и грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как слезинка в мольбе,
От земли и до неба идущей.
[i]Белый[/i]…
Как березовый крест
На скрещении двух бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он стелился окрест,
Ни на что... ни на что непохожий…
…
Знаешь…
Я пишу, а вокруг
Тишина… белоснежность покоя.
Знаешь…
Я подумал: а вдруг,
Этот снег – это что-то другое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Літа, мої літечка й весни
У даль синьооку летять,
Де квітнуть життя перевесла,
Де сріблом зірки миготять.
Стежинок там різних багато,
Та я відшукаю свою,
І долю-пташину крилату,
Й даровану небом зорю.
Дзвенітиме тиша довкола,
Коли я долатиму шлях,
Її хай не зранять ніколи
Жита обгорілі в полях!
13.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772254
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[u](Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівни).[/u]
Погляну на рушник, що мама шила,
Вустами до узору доторкнусь,
Так за життя вона й не відпочила,
Дитям до її серця пригорнусь.
«Літа мої твої вже доганяють,
І доля дивно схожа на твою:
Ті ж колисанки внуків забавляють,
У них вплітаю власну таїну.
Матусю, моя мила, рідна ненько,
Уже і в мене коси у снігу.
Пробач, – промовлю щиро і тихенько, –
Тепер я знаю слів твоїх вагу.»
17.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Підходить мить, як Хронос педантично
проб'є finita року, а Звіздар,
прорікши долю світові, містично
в архів небес відправить календар.
Та ми ще довго будемо бродити
по карті дорогих нам дат, подій
з бажаннями відчути, відродити
солодкі миті зді́йснених надій.
Чиясь душа від гіркоти утрати
впадатиме в полон журби й жалів,
в когось серде́нько буде завмирати
при згадці ніжних і жаданих слів...
Незвичний рік, у барвах сіро-чорних,
ще довго він не йтиме в забуття,
одним принісши страх і біль потворний,
а іншим – щастя, радість, каяття,
все, що не змеле в пил буденне жорно.
Та, попри всі контрастні почуття,
в календарі – не цифри ілюзорні,
а щедрий дар від Бога – РІК ЖИТТЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768048
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Мале дівча з зеленими очима
Так вірило у казку в дні суворі
І кожну ніч коли спадали зорі
Воно мрійливо зводило плечима
І вірило у чудо...
Блистіли очі з сліз наче перлини
Молилася душа до неба скромно
Там споглядав на неї місяць сонно
І нотував бажання він дитини
В небеснії скрижалі...
Ні не хотіла золота й багатства
Ні суконь, як в принцес (їхні корони)
Не марила сягнути аж до трону
І не просила половину царства
Не в тому її мрії...
Потрібною, вона хотіла бути
Комусь.Для когось стати вірним другом
Щоб зменшити самотності напругу
І в свою сторону колись почути:
-Ти не самотня, більше...
Минали дні.Летіли зими й весни
Вродлива жінка з усмішкою неба
Ще й досі в зорях бачила потребу
І досі палко в серці мрії несла
І вірила у чудо...
Одного дня звела зоря стежини
Двох незнайомців з мрією одною
Котрі ходили спільною тропою
І відтоді не були вже чужими
Збулася їхня мрія...
.................
....гаптує місяць килими прозорі
Спускається на землю ніч незрима
І дівчина з щасливими очима
Вже має з ким дивитися на зорі
Тримаючись за руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Я знов лечу в її п'янкі тенета,
Загублений всіма на цій землі.
Чорнилом з вени пишуться сонети,
І линуть в море диво-кораблі.
До неї відправляю я букети
Словами, що палають по крилі
Моїм. І загоряються комети,
Летять та пропадаючи в імлі.
І на столі згоряють між листами
Ті почуття, що окриляли враз,
Дорога плине різними мостами,
Лишається лиш кілька тлінних фраз.
А час летить космічними вогнями.
Я дякую за цю любов піснями.
© Володимир Верста
Дата написання: 16.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 21.12.2017
Поздней осени серую стылость
Разливают дожди густо-густо.
Как же много в ней грусти вместилось,
На душе так болезненно пусто.
Всё проходит, всему своё время —
Закружит первый снег так внезапно!
Не напрасно же жили мы веря,
Всё в природе идёт поэтапно.
Зима выбелит всё: поле, город
И оденет домам всем косынки,
И прохожим, шутница, за ворот
Будет сыпать из горсти снежинки.
Поздней осени серую стылость
Снега первого хрупкая нежность
Так легко, незаметно осилит —
Вот такая зимы неизбежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766996
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Наснилась Новорічна ніч,
Така весела і казкова,
У миготінні дивних свіч
Для нас була не випадкова.
Від голубих ялин – парфум,
Шампанське, іскри наче зорі.
Із східним присмаком лукум,
А ми – немов святі в соборі.
Мов промінь сонця – дотик рук,
Твій погляд, наче подих льону,
Без жодних натяків розлук
І без претензій на корону.
Утік подалі від гріха,
Злякався сон такого щастя.
Лиш місяць – в ролі пастуха
Й самотня ніч і зір причастя.
Та ж сама молода душа,
Парфум той самий від ялини,
Рядки із нового вірша
Й журлива пісня хуртовини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Дощить...дощить вже котрий день —
Загостювалась пізня осінь.
Співає дощ сумних пісень —
Змарніло місто моє зовсім.
Промокло-сірі ночі й дні...
Коли ж прийде зима з снігами,
Щоб місто в ніжній білизні,
Мов заколисане вітрами,
Знов дарувало нам красу.
Красу безмежну і одвічну.
І знов крізь вічний плин часу
Дні прийдуть світлі, новорічні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766665
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
[img][/img]
[color="#09279e"]До нас чарівна пані завітала,
Уся така в ошатному вбранні.
Це та зима, яку ми всі чекали,
Це Миколай приїхав на коні.
Кружляє, плаче, віхола завзято,
Пухнасті стеле всюди килими.
Бреде ще сонний досвіток до хати.
Несе холодні подихи зими.
Дерева всі у срібних кожушинках.
І сяють перли зорями у ніч.
І мерехтять сніжинки на ялинках.
Горять вогнями вибілених свіч.
Нехай зима, як справжня чарівниця,
Змете давно вчорнілії сліди.
Нехай у всіх задумане здійсниться,
А спокій в душах селиться завжди![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766975
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
[b][color="#0004ff"][i]О цей солодкий трунок вечорів...
Мов музика найглибшої печалі,
Мов стиглий сум найпершої зорі,
Мов вічний код на місячнім мангалі.
Цей зимній вечір – місячне есе,
Найтонший щем ввірвався в безголосся.
Сезон самотності… а, власне, це й усе…
Лягає тиша
на моє
волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 19.12.2017
[i]Ни запаха цветка, ни птичьей трели.
Ни бирюзы дождя, ни солнца злата.
Отрозове́ли и отлазоре́ли,
Отрадовались чувства без возврата.
Ни плевела, ни колошений хлебных.
Ни дьявола, ни Божия Предтечи.
Расторгли свой союз земля и небо,
И пустоты печаль легла на плечи.
Когда поникший стебель сиротливо
Колышется ноябрьскими ветрами,
Покинутость – удел осенней нивы,
И одинокость чувств – между мирами…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Налітай шайтаном, друже вітре,
Стугони і хвилю підіймай,
Нам би цю покору пережити
Перед сонмом влесників і зайд.
Ми з тобою зроджені не вчора –
В мене також сива голова,
Знаєм певно, що ніколи ворон
Ворону ще ока не клював.
В голосному хорі імітацій
Випускають пар із казана,
І зневіра поглинає націю
Вірусом, жахкішим, ніж війна.
Хай жорстока правда і солона,
Та тобі зізнаюсь тет-а-тет:
Краще хай ненавидять за гонор,
Ніж плюють на зігнутий хребет.
І стежина, що до аналою
Кличе нас набатом недарма,
Бо себе підняти над собою –
Нині долі вищої нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765544
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Сніжинки б"ються у віконне скло...
Так хочу я думкИ заколихати.
Не сплять все неслухняні, як на зло.
Вони для мене непокірні діти,
Все норовлять покинути мене,
І в край моєї мрії полетіти.
Душевна забаганка їх жене.
Я ніжно пригортаю їх до себе,
І намагаюсь їх угамувать.
Не треба десь летіть, нема потреби.
Вже нічка, треба дома ночувать..
Але вони, як завжди, невблаганні.
Не втримати рокам, ані замкам.
Та благородні все ж у пориванні,
Я дякую за це мандрівникам...
А за вікном вже розгулялась хуга.
Тріщить мороз, засніжені стежки.
Повільно десь розсіюється туга...
Вже ранок... заспокоїлись думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Вкрились інеєм сосни, розкішні ялинки пухнасті.
Невеличкі кущі дописали зимовий пейзаж.
Сонний ліс спочиває під місячним сяйвом сріблястим,
А сніжинки кружляють, повільно танцюючи, вальс.
В білу ковдру пухнасту вдягнулась земля непомітно,
Щоб сховатись від лютих, цупких, крижаних холодів.
Колискову їй пісню наспівують зорі привітно,
Посилаючи промінь з далеких, безмежних світів.
А мороз-чародій розмальовує подихом вікна.
Кришталевим ажуром мережить скляні вітражі.
Дивовижні малюнки прозоро-небесно-блакитні
Повертають в дитинство, далекі, омріяні сни.
А у снах сніговик кличе з ним прогулятись у казку,
Де з вітриськом в обіймах танцює чаклунка-зима.
А дідусь-сніговій, проявивши несказану ласку,
Нагортає намети хвилясті, немов жартома.
Загадково-містичні, з казкових царин, персонажі
Прилітають тихцем показати магічні дива.
Щоб побачити їх серед дивних, зимових пейзажів,
Вас запрошує в подорож сніжна, зимова пора.
12. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765498
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Засніжила зима білосніжно,
Склала крила тихенько і ніжно,
Білим пухом, на землю упала...
Я бажання для нас загадала.
Коли буде хурделити зранку,-
Промету нам доріжку від ґанку.
І «люблю» намалюю вітрами,
У танку закружляю снігами...
Шелестіла зима далиною,
Залягала в душі самотою...
В темінь часу вдивлялася жінка.
За вікном пролітали сніжинки.
Вечорово у зорях іскрились -
Сріблом в коси її зачепились.
«Ой, замріялось!» – враз схаменулась,
Лиш куточками губ усміхнулась.
Ті ж засніжені в спогадах вишні,
І прощання з коханням колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 12.12.2017
У рваного счастья - полыневый вкус,
Когда выплывают слова недоверий.
Не лей эту горечь в глубины артерий
Сквозь ревности жалкой осиный укус.
Отрава не к месту в весенних садах...
Отрадных мгновений и так слишком мало!
Я разум совсем от тебя потеряла,
В своих обнажённо-интимных стихах.
Ты веришь, любимый? Ты веришь, родной? -
Душа диктовала мне все эти строки,
Где чувства к тебе - как речные потоки,
Бегущие к морю... чтоб слиться с тобой.
Смогла ли бы я написать хоть строку,
Когда бы играла... когда б не любила?!
Как к Свету тянусь я к душе твоей, милый -
В надеждах плыву, как корабль к маяку.
Любовь - как полынь... Но виновна ли я,
Что Небом подарено счастья так мало?
И всё же любить я тебя обещала...
И буду любить тебя, радость моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764818
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Приборкувати серце - надто пізно.
Тону я - без жалю в твоїх очах!
І що з того, що ми з тобою різні,
Загублені в надіях і світах?..
Обом таке ненависне мовчання!
Ми здатні зруйнувати рубежі!..
Це ж юність - коли є в душі кохання,
Це ж юність - коли пристрасть на межі!
Для мене почуття до тебе - цінність!
В них кожен крок - повернення до мрій...
І час немов спиняє швидкоплинність,
Коли тобі повторюю: ти мій...
Я хочу все життя тебе любити
Й весни красу, між нами, вберегти,
Весни, неначе ніжність оксамиту...
Й ніколи почуттями не старіти!..
Й щоб все життя закоханим був ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764502
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чути срібний дзвін.
Посріблить голови ялинкам,
По пояс снігу намете,
По шапці кине всім будинкам,
І білим цвітом сад цвіте.
Зима панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
Буває, іноді пустунка,
Якщо захоче - украде...
Вже сніг деревам по коліна...
Та все хурделиця мете.
Та я їй дякую уклінно:
Маленьку радість все ж несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765323
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Не жалейте добра, не скупитесь,
Ведь сосуд его не исчерпать
И добром своим щедро делитесь —
Всё ж, постыдней просить, чем давать.
Можно делом помочь или словом,
Просто рядом в тиши посидеть.
Добрым быть не всегда нужен повод,
Добрым быть просто нужно уметь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Життя прожити хочу так,
Щоби стелилася за мною
Любов, велика і свята,
Яку назвуть іще земною.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишити слід вагомий,
Щоб мова, щира і проста,
Людей збирала у загони.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишитись в дітях, внуках,
І щоб про мене запитав
Нащадок, схильний до науки.
Життя прожити хочу так,
Щоби земля запам’ятала,
Верба, берізка золота
Сміялись небу, як світало.
Життя прожити хочу так,
Щоб люди чули мою пісню,
А потім підхопив і птах,
І все змінилося опісля…
Життя прожити хочу так,
Щоби не випік сором очі,
Щоб не замучили літа.
Допоможи мені, мій Отче!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Летять роки у просторі буття
І кожен з них до вічності волає
Про те, яким було колись життя
В моїм стражденнім українськім краї.
Мільйони доль в букет один сплелись:
Земля, родина – їхні ідеали,
Але війна, пожежі, душі – в вись –
То все сліди ворожої навали.
Дніпро не раз на тілі кров змивав.
Він бачив тут і половецькі стріли,
І азіатів як народ колись карав,
І як фашистську наволоч зустріли.
Голодних стогін чув також людей.
Хоч їхнім хлібом інших годували.
Таких земель, людей таких – ніде…
За що ж тоді їх голодом вбивали?..
Сьогодні знов у траурі Дніпро,
Йому болить ще кров, свята, Майдану,
Він знає, як синівська пахне кров
І чує матерів гірке ридання.
Й тепер в тривозі він і небеса:
Гроза Росії ще Донбас карає,
І хоч там нелюдів сьогодні до «біса»,
Мир запанує у моєму краї!
28.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763988
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A
[/youtube]
МабУть, я рано народилась,
Чи довго ти до мене йшов.
Чи доля вже така судилась?
О! Скільки стер ти підошов.
Дорога, звісно, неблизька,
Все бездоріжжя, повороти.
А часом навіть і слизька.
Та треба йти, все побороти.
Туман, на зло, завис клубками,
Імла завісила весь шлях.
Легенький сум поплив ставками.
А, може, це був просто страх..
Не збився б ти тільки з дороги.
Назад все ж, може, повернуть?
Он місяць вийшов вже дворогий,
Тобі освітить важку путь.
А день кінця он добігає.
Злетіла пташка десь з гнізда.
Тумани вітер розганяє.
А вечір день вже обкрада...
Так добре, що це не приснилось.
Це - просто казка без кінця.
А буде так, як це судилось.
Та ще залежить від гінця...
---------------------------------
Спішіть туди, де вас чекають.
Допоки вечір, а не ніч.
Де вас із радістю приймають..
Де руку подають навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
На землю впала благодать найпершим снігом,
Журби замкнулися вуста твердим горіхом.
О ні, не сніг це, не кришталь – життю начало…
Дощами стяжені поля зима вінчала.
Дивлюся вдаль, де журавлі ятрили душу,
Печаллю спогади прощальні не порушу.
Бо перший сніг як дивне твориво космічне,
Незриму радість принесе у душу вічну.
З журбою радість обнялась на вітрі злому.
О світе, хто для тебе я в цю мить содомну?
Відносить душу… й ось уже в небеснім лоні
Тримаю світ оцей величний у… долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Пред распятым крестом -
И обет и молитва…
Не желавшему славы,
И не нужно наград…
Чтобы страх победить,
Честью выиграть битву,
Лишь дороги пройти,
Уносящие в ад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763734
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Что мне она, — не жена, не любовница,
Даже знакомой назвать не могу.
Встреча случайная долго так помнится,
Я в ожидании странном живу.
Чётко запомнились волосы русые,
Из-под платка выбивались легко
И голубые глаза очень грустные...
Клин журавлиный летел высоко.
Я ей смотрел вслед.Зачем? Сам не знаю:
Есть и любовница, есть и жена.
Женщина в осень уходит... чужая...
Господи, как же она мне нужна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763724
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Давно вже висохла трава.
Косилась тим, хто в батальйоні.
Він кров за край свій пролива,
Дружина теж у медзагоні,
Бо ворог топче землю їх.
Нема кози, згоріла хата.
Давно не бачили своїх,
Дітей забрала його мати.
І хоч не поряд він, вона –
Одну велику роблять справу:
Воюють, адже йде війна,
І їхні дії чесні, праві.
Із ним трофейний автомат.
Ні камуфляжа, ані берців
Не міг він з ворога знімать,
Хоча і був у небезпеці.
Та ось знайшовся волонтер,
Такий же сміливий, хоробрий,
Підкинув одяг, бетеер,
Обув, на перший погляд, добре.
У нього вже не батальйон,
А полк, стоять на смерть готовий,
Щоб вигнать «руське стадо» вон,
Й радітиме Донбас від того.
Він є розвідник, знає це,
Від нього доля всіх залежить.
Знайшов якось в траві кісце.
Сховав. Нехай це не бентежить:
Ще мир повернеться сюди,
Збереться вся його родина,
Він вип’є свіжої води
Й косити буде знов долину.
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763089
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Калина тішить зір намистом,
але в душі зітхає щем:
бач, розплатилась осінь листям,
(упало золотим дощем)
за, – феєрверком проминуле, –
розкішне дефіле принад...
Тепер, промерзлу, всі забули,
і покидає листопад.
Натомість, йде зима у гості.
А віддзвенять різдв'яні тости –
то й недалеко до весни.
Повернеться і літо, й осінь...
А серце молитовно просить:
– Дай, Боже, – з миром, без війни...
29.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762964
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
А що оті несказані слова?
Тремтять дощем на сонцекрилих віях.
Торкнулась тиші мертва тятива -
Окрилена душа не розговіє.
Мовчать оті несказані слова,
В німе відлуння пустку огортають…
А час порожні мрії розбива,
Що тихими ночами серце крають.
Усе так просто: я, ти… і слова,
Які зуміли б відімкнуть світання.
Без них так темно – нас без них нема…
І солоніє біль у час мовчання.
Болять в мені несказані слова,
Їм не зійти шептанням невблаганним.
Осиротіло в пам'яті сплива –
«Неска́зане лишилось несказа́нним…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Чарівний світ поезії земної
Метафори, епітети і рими -
Канони ці придумані не мною,
Та все частіше засинаю з ними...
Хтось, може, посміхатися воліє,
Мовляв, усе це - вигадки, не більше,
Нещасний, бо він зовсім не уміє
Ба, навіть почитать готові вірші...
Коли п'янить мелодія розкішна,
Слова кружляють у нестримнім вальсі
Моїх фантазій... як же мені втішно
Відчути,що мої думки - це ваші...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Буває так, що хочеться за руку
Піймати сонце, та не обпектись,
Відкинути душевну горе-муку,
П‘янким метеликом злетіти ввись.
Кружляти вільно, легко, безпроблемно,
У просторі шукати острівки —
Ті, що запрошують у гості чемно,
Природі дивуватись залюбки.
Коли спочинуть крильця метушливі —
Здійснити карколомний свій стрибок,
Промінчики піймати лоскітливі,
Відчути радість — від і до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761435
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
[b][i][color="#1e00ff"]Жизнь у каждого своя,
Кто слепой, кто зрячий...
То смеюсь, то плачу я,
Так или иначе...
19 11 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761390
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
*********************
@@@@@@@@@@@@@@@
Поруч з тобою
зима стає літом,
А час сплива непомітно.
Поруч з тобою
Відчуваєш себе жінкою,
Порошинкою,дитинкою.
Поруч з тобою
Плутаються дні тижня
І все,що навколо-лишнє.
Поруч з тобою
Забуваєш про все
І тебе несе,несе.
Поруч з тобою
Все стає зрозумілим,
Ошалілим і зрілим…
Поруч з тобою
Не боїшся нічого,
Ні відвертого,ні терпкого.
Поруч з тобою
Розчиняєшся в казці,
Шаленієш у згадці.
Поруч з тобою
Кріпне надія,
З'являється мрія.
Поруч з тобою
день яскравий,
ласкавий,цікавий!
Поруч з тобою
зима стає літом,
А час сплива непомітно.
[b]Поруч з тобою…[/b]
20.11.2017р.
*********************
@@@@@@@@@@@@@@@
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761365
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Шукай мене на сторінках печалі,
Десь там я записала дні свої.
Вони були щасливі і невдалі,
Між них літали мрій моїх рої.
Весною - цвітом, літом, мов краплинки,
А восени - яскравий листопад!
Зима їх перетворює в сніжинки,
Фантазія - у райський диво-сад!
Та, все одно, попри усі принади,
У днях моїх все більше гіркоти.
А оптимізм - це просто клоунада,
Фальшива гра у хащах суєти...
...Колись хотіла цілий світ обняти,
І всім бажала - кращих перемін!
Але душа втомилась віддавати,
Нічого не отримавши взамін.
Ні усмішки, ні погляду, ні слова,
Хоч наче й не чекала я, та все ж...
Коли зерна нема, лише - полова,
Питання є - для чого ти живеш?
...Інерція натискує педалі,
І вже з гори безогляду - женеш!..
...Шукай мене на сторінках печалі,
Здивуюся, коли таки - знайдеш!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761401
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2017
Я так давно вже скучила за нами,
Де ти і я, і ніч, безсонна ніч,
Де ми, благословенні небесами,
Ще не пили отрути протиріч...
Яке блаженство геть не помічати
Ні віку, ні погоди, ні часу,
Коли іще нема чого втрачати,
Не заглядає в душу сірий сум...
Але короткі ті хвилини щастя -
Солодкого багато не бува...
Нехай тоді, на зло усім напастям,
Моя любов щоночі ожива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Не бывает - никем не любимых...
Не рождает Господь и таких,
Кто хоть раз не любил - ощутимо,
В глубине своих троп потайных.
Любят нас, любим мы... В этом мире
Даже самый отпетый подлец,
Пропивающий душу в трактире,
Для кого-то - и муж, и отец...
Проститутка - продажная девка,
Для кого-то - бесценная дочь.
Хоть и смотрят "чистюли", с издевкой,
И бегут от продажности прочь.
И бомжа, в одеяньи зловонном,
Не родившимся грязным бомжом,
Любит Бог... В этом мире огромном
Любят - громко, и любят... молчком...
И того, кто на земли чужие,
С автоматом, идёт убивать:
Крестят - матери руки худые...
Молит Бога о нём его мать...
Отчего же так много пороков
В этом мире? Любовь ведь... жива?..
Наши души - и злы, и жестоки?..
Добродетель - химера, слова?
Неужели любовь постарела
И не значит уже... ничего?..
А ведь Свет называется - белым.
Или был таковым... лишь пролог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759132
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Все менше листопад дає тепла,
Хоч осінь, ще і досі, мальовнича,
Народжуються в серці протиріччя...
Здається, ніби в ньому віджила
Надiя. Мов чаклун, густий туман
Прокрався у світанки прохолодні...
... Я, начебто, чужа собі сьогодні,
В міцних обіймах сірості й оман...
В години ранні спить осінній світ.
Чому ж душі тривожно і лякливо?..
Чому на ній так сумно і мінливо?..
Ще й вікна чорні шлють мені привіт..
Дивлюсь на них, в цю тиху чорноту, -
І ніби заглядаю в потойбіччя...
І вітер - прохолодою в обличчя,
Підкреслює душевну самоту...
... Я ранку хочу, сонця і тепла,
Втекти від цього холоду і суму,
Щоб геть пішли з душі мінливі думи
І радість в серці знову ожила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757028
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки, -
Розтануть між нами - розвіються вітром роки...
Я знаю, що час посріблив твої скроні давно...
Ти срібла свого не соромся! Мені - все одно!
Та й личити буде до снігу твоя сивина,
Так само як личить душі моїй юній вона...
Любов мою, милий, душею відчуєш в цю мить,
Як погляд мій ніжний по скронях твоїх пробіжить...
Відчую і я твого серця жадане тепло...
І що б там на світі в той вечір ясний не було,
І скільки б вітрисько морозний нам щік не палив,
Ми чутимем тільки сердець наших люблячих спів...
Ніщо не зруйнує нам казки. В жаданий момент
Нам скориться доля й розіб́*ються сумніви вщент!
Стечуть, непомітно, між пальців, жорстокі роки,
Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756940
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Тобі одному з серця струн сплету вінок
Тобі одному до душі зведу мости
І ще в уяві мерехтить літа танок
Хоча вже осінь прийняла усі пости.
Яскрава ніч в рудому листі - за вікном.
В осінніх жилах потонув весь неба край
І в цій красі ти застигаєш всім нутром
Тривожить душу не осягнутий ще рай.
Майстриня осінь спокушає на любов
Запалює в душі розпечені вогні
Звільняє серце від самотності оков
І біля тебе бути хочеться мені.
Жадаю руки гріти подихом п'янким
І рахувати стукіт серця в голос твій
Зв'язати наші душі вузликом цупким
І на щоці відчути лоскіт твоїх вій.
Цариця осінь посміхається здаля
Здуває листя з наших схрещених долонь
І присипає світ, як зморене маля
В якому я для тебе бережу вогонь...
Тобі одному шепіт листя осені...
Тебе одного подаровано мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756771
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Це осіння безмежна гармонія:
На горі засинів терен рясно,
Відцвітається ніжна бегонія,
Відцвілися петунії й айстри.
Листя жовте, багряне, коричневе —
Візерунок із калейдоскопу,
Чи мережево ніжне і вичурне,
А на нім вранці інію попіл.
Вередливий у осені настрій —
То розплачеться, то усміхається.
Мабуть, вітер їй пише сценарій:
Щось закреслює, щось залишається.
Осінь, осінь... З характером жінка,
До вподоби їй гра безкінечна.
Сивини все чіткіш павутинка
Й за минулим печаль безперечна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756974
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Прости - за серость вещих снов...
Глухое эхо - в анфиладах...
И за неверие в богов...
И за потухшие лампады...
За померанец - на губах...
И нежелание стать отрадой...
За страсть и страх - на рубежах...
Звучание грустной серенады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756892
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
День похмурий освятило сонце,
Пролилися промені з-за хмар.
Спалахи знялись на горизонті,
І прийма земля безцінний дар.
Розлилось над грішною землею,
Розбудило від міцного сну,
Пропливло колючою стернею,
І картину стерло всю сумну.
Вже похмурий ранок за спиною,
Посмішка - гарант на цілий день,
А душа в тривозі дивиною,
Від одного погляду лишень.
Прилетіла, ніби хмарка, зграйка,
Ангели спустились із небес?
Сивочубих голубів сімейка...
Я дивлюся: чудо із чудес.
З рук моїх клювали хліб і просо,
Воркотали біля моїх ніг.
Як у них оце в житті все просто:
Разом полетіли на нічліг.
Лиш один замешкавсь на хвилинку,
Погляд кинув на моє вікно.
Як ти схожий на оту хмаринку,
Що розтала в небі вже давно..
( Натисніть на картинку)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756868
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
В темпи скажені насильно нас час запрягає.
Розум осилити злети прогресу спішить
аж закипає, проте не усе осягає
і ностальгійно у спокій колишній летить.
Ґаджетів безліч, айфони, ПК і планшети
втягують нас в лабіринт світових павутин.
Анахронізмом стають звичні книги, газети –
людство й без них потопає у морі новин.
Зручно? Комфортно? Цікаво? – Авжеж, безперечно!
Світ нам відкритий, немов на долоні, це так.
Але, пірнувши у те спілкування безпечно,
чи не втрачаємо з дітьми душевний контакт?
Гляньте, як тихо в дворах. Зникли ігри дитячі,
В джойстик вчепившись і втупившись жадно в дисплей,
граються діти... чи дітьми "стрілялки" чортячі?
Смокчуть одне (не дев'яте!*) життя із дітей.
Щупальця тягнуть відверто нав'язливе порно
і пропозиції безлічі втіх, наркоти.
Психіку ранять, світогляд калічать потворно.
Батьку, як можеш спокійним лишатися ти?!
Зайняті всі! А комп'ютер виховує справно,
навіть не треба здавати в гуртки, в інтернат.
Зрідка – безвихідь, а в більшості – лінь, віднедавна
діточок наших бездумно здає в Інтернет.
Я – не забита чи злякана поступом тітка,
а за тепло у сім'ї, за любов і добро.
Наша байдужість – дитячій душі чорна мітка,
знак непотрібності і нелюбові тавро.
Скаржимось, що покоління стає менш духовним.
Але звідкіль та високість сформується в нім?
Духом пивним обдавали діток, не жертовним,
віра, душевність, увага минають наш дім.
Вибух прогресу – значна перемога людини,
але духовність її – головний інтерес.
Даймо відчути любов та увагу родини,
то не впаде у комп'ютерне рабство дитина.
Ми – над прогресом! Але не над нами прогрес.
* – Герої бойових ігор мають, як правило, 9 життів.
24.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756936
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Трави після жаркого літа
Притомилися, ледь живі,
Мов карлючки, заклякли квіти,
Забілів лише деревій.
Його кругла з суцвіть долоня
Себе осені простяга,
Та ж свої золоті корони
На дерева й кущі вдяга.
Вітер бавиться жовтолистом,
Що зненацька злітає вниз,
Коли ж він починає злиться,
Рве щосили і всім болить:
І листкам, що від ран страждають
На холодній блідій траві,
І гілкам, котрі голі мають,
Зустрічатимуть вітровій.
Повнить серце журба осіння
За красою і за теплом,
І шукає душа спасіння,
Щоб весною зійти зелом.
18.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756917
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Поэты клуба – привели меня в восторг!
Создав на тему осени – нарядный вернисаж!
Соткали - грандиозный сказочный ковёр…
Один другого интересней золотой пейзаж!
Не только о природе речь идёт в стихах.
Художник прибавляет и печальные тона…
Ведь осень жизни – иногда внушает страх…
Но человек уже успел посеять семена…
23. 10. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756764
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
В ночи не приходи…Уже не ожидаю…
Букеты не носи малиновых цветов…
Я стала забывать длину дороги к раю…
В осенний сон тебе не приоткрою дверь…
Я больше не пою…Я струны оборвала…
И дерево надежд срубила до корней…
Которое сама взрастила, поливая…
Когда навстречу шла средь тысячи свечей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Я хочу разлюбить, помоги,
Уходи, но оставь мою осень,
Мы с тобой ни друзья, ни враги -
Потому уходить очень просто...
Я забыла... забуду... Потом
Поменяю свои занавески,
Уничтожу улики... Никто
Никогда не споёт наши песни...
Крепкий кофе, а лучше - вино!
Захотелось вот выпить /хоть тресни/!
И ушёл ты не так уж давно,
Но... теперь нам куда интересней...
Можно просто тебе позвонить
И тихонько поплакать - поверишь,
Потому что удерживал нить,
Что вязала нас крепко и верно...
И зайдёшь - никому не понять
Почему я замки не сменила...
Ты не сможешь оставить меня...
Ну, а я... Да, всегда я любила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Кто там идёт? - присмотрелся в потёмках - она ли...
Нет, не она. Не её это запах духов.
Черти кого-то чужого к калитке пригнали...
Носит нечистая к дому её чужаков.
Им не позволю к калитке приблизиться даже!
Ночью ли, днём, но всегда я, всегда - начеку!
Знает она, что сижу я у дома - на страже.
Верит она мне. Не то, что дверному замку...
...Где она бродит? По ней, как безумец, скучаю...
В ноги ей брошусь, как только вернётся домой!
"Здравствуй, хороший... Согреться бы чашечкой чая, -
Скажет, вернувшись, - ну, как ты тут, милый герой?"
Я расскажу ей о всех своих чувствах - глазами!..
Взгляд - это самый красивый язык на земле!
Мне улыбаясь, меня приласкает руками...
Скажет: "Пойдём, покормлю, ты с утра же не ел."
В кресло уютное сядет, а я так покорно
Рядышком лягу. Приятно за ней наблюдать...
Пусть из дворняг я, не лорд там какой-то придворный,
Любит хозяйка. Чего ещё можно желать...
10-13.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752623
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
И я любила – кого хотела…
Кого хотела – мне суждено…
Я только нежность внутри копила...
И узнавала её в лицо…
Хотела – чтобы и не болело…
Хотела – чтобы и не пекло…
И я казалась такою смелой…
И притворялась, что всё равно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752750
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Вечір сьогодні зі смаком м'яти,
Перша зоря зійшла...
Стукає осінь у вікна хати -
Все таки, ти прийшла?
Дощ перестав, прояснилось небо,
Краплі бринять на склі,
Думала я, що прийду до тебе,
Стежка зника в імлі...
Ніч не спішить почуття згортати,
У золотий сувій...
Вечір сьогодні зі смаком м'яти,
Як поцілунок твій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752079
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/609703970.gif[/img]
[b]«Вставай…»[/b]
Вставай, вставай, вставай, вставай
Включай і-нет, вмикай вай-фай
Пиши про запахи бузку
З усім ти світом на зв’язку
Пиши про щебет за вікном
Зозуля б’є як метроном
І соловейко тьох, та тьох
Не зупинити нам цих двох
Пиши про сонечко вгорі
Курличуть в небі журавлі
Пливуть хмаринки-острови
І килим з квітів і трави
Вставай – занурся в світ краси
Сапфіром крапелька роси
Метелик всівся на листок
У квіти вдягнутий садок
Вставай, не спи, бо все проспиш
Турботи, сумніви облиш
Поглянь на цей казковий Рай
Вставай…
……………………………………
.................................
Вставай – поспиш ти восени
У сіре вдягнуться лани
Затягне мрякою вікно
Мов чорно-біле все кіно
Тоді і спи хоч цілий день
А колискових дощ пісень
Буде співати за вікном
Гарячий чай, бокал з вином,
Нотатки-спогад про цю мить
Вино п’янить, ця мить – п’янить
І жити варто, й варто жить!))
*09.06.17*
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/vstavaj/13-1-0-123"]© Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751584
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]
[color="#730808"]Вже грає на полин-сопілці осінь,
І тугою бринить в моїй душі.
А я дивлюсь на сиву неба просинь,
Яка лягає смутком у вірші.
У спогад днів я золотавих лину.
Їх вересень нам щедро дарував.
А час летів крізь нас все мимо й мимо-
Той знає, хто по —справжньому кохав...
Ми слухали мелодію осінню,
Купаючись у барвах кольорів.
Обох нас гріли почуття нестримні,
Коли на зустріч ти мені летів.
Тоді весь світ навиворіт ставав.
Найкращі ми були у нім актори.
Сюжет цей нам Господь намалював
І об'єднав у дві щасливі долі.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Ты помнишь - сколько дней в году?..
Я столько и любила...
Сто тридцать пять часов в аду
Отняли много силы...
Мне кажется - не так давно...
Но мы уже чужие...
И веткой не стучат в окно
Деревья те... - Большие...
Ты не звони,и не пиши...
Приветом не отвечу...
Ключи глазами не ищи
Под вазою с секретом...
Пароль сменила на замке...
И запахи - для кожи...
И разлюбила Шардоне...
И ярко-рыжий тоже...
Зачем приходишь в вещий сон
И словом душу нежишь?..
Но не дотронешься рукой...
Наверное,не можешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751324
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Время рождения идей -
Время душевных сомнений...
Время никчемных людей -
Время с ветрами волнений...
Время на длани богов -
Время с вулканами страсти...
Время забвения снов -
Время Морфея у власти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751313
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Сонячні плями розсипом
На підвіконні й столі,
Сонячний зайчик лоскотом
Легко по лівій щоці.
Не відкриваючи очі
Я усміхаюсь собі:
Запах минулої ночі
Я подарую тобі.
В нім так багато відтінків —
Кожен з них щось означа.
Ніжність сплела павутинки —
Губи торкнулись плеча.
Пальці сплітаються тісно,
Б'ються серця в унісон.
Жовто-коричневе листя
Тихо кружляє за склом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751310
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O1JXBABy0KE[/youtube]
Осінь - єдина пора року,
яка вчить.
Elchin Safarl.
Ось уже і перша прохолода,
Освіжить вчорашні всі думки.
І нехай в осінню насолоду,
Не залишить пам"ять щось взнаки.
Осінь - не пора розчарування,
Не міняє осінь життя зміст.
Не збідніють серця поривання,
Не зів"януть, як осінній лист.
Лиш на мить, одну єдину мить,
Серце з ритму зіб"ється і плаче,
Або просто мовчки защемить,
Сльози серця, щоб ніхто не бачив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751236
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Гаряча кава.Ти - перед вікном.
Яскравий смак із ноткою печалі.
Блищать вогнями завіконні далі
І ніч гойдає зоряним човном.
Проснеться жаль і чашка затремтить.
Паралізує душу тихий спомин
І душать сльози їх гарячий комин
Клубочиться в тобі, пече щомить.
Сьогодні не заснеш ти, як завжди,
Блукатимеш зіницями по стелі,
Де місяць свої зоре-акварелі
Жбурлятиме недбало в нікуди.
Болить тобі.Тобі він так болить.
Ще ниють не забуті свіжі рани,
І в голові твоїй пусті екрани,
А в них мутна заблукана блакить.
У тебе залишилася ця ніч.
Єдина, не фальшива, не примарна
В якій ти залишаєшся безкарна
У відповідь лиш осуд власних віч.
Холодна кава.Ти, і тільки ти!
Маскує ніч за ним останній спогад
У душу прокрадеться тихий здогад
Забудь його востаннє, відпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750997
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Стара кав'ярня у стилі "прованс"
На розі міста - тихо, малолюдно.
І місяць розпочав нічний сеанс
Спускаючи на землю своє судно.
Скрипить платівка, аромат "Шанель"
В повітрі закружляє в тон до кави
А на вустах солодка карамель
І спогадів хвилюючі октави.
В тонкім пальто, що кольору бордо,
Висока шпилька, матова помада -
Сьогодні я у образі "Бардо"
Для тебе не абияка принада.
Чекатиму, за келихом вина.
(Незмінна у очах моїх покора)
За нами вже не злічена зима
А так здається, що це було вчора.
Тривогу наганяє бас-кларнет,
Судомить моє серце, нетерпляче.
І у дверях затліє силует
І ти такий же, не змінився наче?
Два погляди зіллються у один.
Забракне слів і стрілка циферблату
Зірве наш календар з життя-вітрин
На мить вернувши нам потрібну дату.
....
Скрипить платівка і не спить бульвар
І ніч ховає місто за лаштунки.
А на устах не випитий нектар
Й твої тепер вінтажні поцілунки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749960
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 20.09.2017
У світі, де тебе нема,
Цвітуть, але не пахнуть квіти;
Там холодно, завжди зима,
Ніколи не буває літа.
Цей світ від себе назавжди
Жену, як страх, як сну примарність!
Хай снігом замете сліди -
Я йду, у іншу йду реальність.
У зиму вже не повернусь.
З тобою вдвох ми вище неба!
І навіть думати боюсь
Про світ, про мертвий світ без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Він так довго її шукав,
Придивлявся до перехожих,
В круговерті буденних справ
Мріяв... завтра зустріне може.
Тільки Доля водила повз
У бурхливому часоплині…
Дарував він букети роз,
З'ясувалось, не тій людині.
Змін на краще вже не чекав
Та, лицем повернулась Доля
І тепер у одній з держав
Врешті ДВОЄ "їдять пуд солі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750600
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Зачем писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и не скулить?..
И позабыть без заморочек?..
И не посметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как совесть в люльку уложить?..
И для чего те многоточия?..
Чтобы мгновение продлить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750585
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2017
Утро сменяет жаркий пол'удень...
Вечер тен'ями ступает на мост...
Алые-алые розы подспудно
Ночь раскрывает для капелек рос...
Кто-то итожит стервозные будни,..
Сны дежавю,умножая,всерьёз...
Падает листик в прозрачные студни,
Не долетая к подножию грёз...
Жёлтых страничек хрустящее бремя
С веточкой вязи на дивном фарси...
Взгляд с поволокой,пронзающий время...
Солнечным бликом - прошедшие дни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750431
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Моя горобина - дарую!
Напрочуд, солодка вона...
І з чаєм, і з медом смакує,
Захмелить не гірш від вина!
П"янію від слів твоїх теплих,
Від погляду карих очей!..
Он, місяця кований серпик -
Цей ключ від таємних ночей,
Він небо для нас відкриває,
І сипляться зорі дрібні!..
А серце моє - завмирає,
Душа знову дива чекає,
Так солодко й тепло мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749718
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Кажуть: - мудрість приходить з роками,
Як на скроні впаде сивина.
Як не стане ні тата, ні мами,
Виростає її глибина…
Через те, що немає поради,
Сам на сам залишився з життям.
Вже не буде поради від мами,
І не скаже татусь більш - «Затям!».
Вчить життя потихеньку, потроху,
Кожен день пише мудрість свою.
Вистачає терпіння і духу,
Щоби мудрість лишилась в строю.
Передати бажання є внукам
І дитині сказати: - «Затям!».
Та напевно колись я без звуку
Віднесу свою мудрість зіркам.
Кажуть: - мудрість приходить з роками,
Як на скроні впаде сивина.
Як не стане ні тата, ні мами,
Виростає її глибина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749530
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.09.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 06.09.2017
Святе в нас – родина й воля
І честь – коли в серці Бог.
А щастя - врожайне поле
І сад у цвіту – не всох.
Святе – коли казка мами
Вкладає дитя до сну,
Як лічать в житті словами,
Стрічають щорік весну.
Святе – коли хліб в коморі,
Буяють нові хліба.
Коли не гримить на дворі,
Тим більше коли війна.
Святе – коли поруч Муза,
Стоїть під сідлом Пегас.
Як в небі знаходиш «воза»,
Коли не прийшов твій час…
Святе в нас – родина й воля
І честь – коли в серці Бог.
А щастя - врожайне поле
І сад у цвіту – не всох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749257
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
Пахучим хлібом з часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Горджуся тим, як бачу клин лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Горджуся тим ,як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в споришах росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Летять роки у вирій, мов листочки
у листопадний час. І календар
фіксує дат яскраві й чорні точки,
нам послані на кару ачи в дар.
Буденні дні, так схожі між собою,
зливаючись в одноманітне тло,
розвіються туманом над водою,
зітерши слід свій, згадку чи тепло.
Буває ж – зрідка – доля шле дарунки,
як усмішку неждану із Небес,
осяявши у душах візерунки
із плетива любові та чудес.
Моменти щастя, радості та втіхи,
коли вирують світлі почуття, –
то наші власні вікопомні віхи,
посвідчення не марноти життя.
... І чорні дні... О ці болючі дати
пекельних мук! О незагойний біль
і відчай незворотності утрати,
коли нема рятунку нізвідкіль!..
А потім – нескінченно довга смуга
затерплості. Для нас вмовкає світ.
Лиш серце квилить. І безмежна туга,
як нурт...
Та враз – спасіння пліт
чи рятівна соломка – тепле слово,
пробивши врешті мури наших бід,
пробудить душу і відродить знову
бажання жити, розтопивши лід.
Дороги долі – їх не розгадати,
але вкарбуємо в душевний календар
всі вікопомні світлі й чорні дати,
що напророчив кожному Звіздар.
І знову всі щасливі й чорні дати
душа вкарбує у календарі, –
дорогу долі прагне розгадати,
неначе карту неба – звіздарі.
5.09.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]
Скотилось сонечко за гори,
Затих пташиний ніжний спів.
У снах зникає людське горе...
Блаженний рай серед степів.
Десь запізніла пташка писне,
Летить до рідного гнізда.
А вітер так, ніби навмисне,
З дерев вбрання тайком скида.
А он маленька річка-стрічка.
Хлюпочуть хвилечки в імлі.
Все бачить це, хоч й темна, нічка,
Не можуть буть тут сили злі.
Цвіте полин-євшан пахучий,
Відчувши присмак на вустах,
Згадаєш край ти свій, квітучий,
В думках летиш туди, як птах.
Гірка настоянка із зілля:
Полину, м"яти, чебрецю,
І де тут з"явиться знов сила?
Хай вип"є лиш настійку цю.
І знову стелиться дорога
Додому, в рідні ті місця.
Торкнеться серця так тривога:
Заплачеш ти від каяття.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Качок каракулі в польоті
Муштрують небо вдалині,
А їхні крила у борні,
Як ієрогліфи сумні,
Черкають небо в позолоті.
Промінчик зачепивсь за воду,
Малює кінчиком ескіз —
Там, де розкішний верболіз,
Посеред вигнутих беріз
Із плеса п’є небесну вроду.
Чубаті хвилі у сплетінні,
Від потаємної нудьги,
Розтасували береги,
Панує тиша навкруги —
Замовкли стогони чаїні.
Розводить місяць хмари рогом,
Їх розриває на шматки,
Повзуть туманами плітки,
Що літо взуло чобітки…
Чатує осінь за порогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749414
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну от і все…»[/b]
Ну от і все, останній день тепла
Вже промайнув – лишив нам тільки дощ
В дуплі сидить і білка, і бджола
Холодні краплі з мокрого стебла
З дерев у парках, з клумб, що серед площ
Тече брудний, розбурханий потік
Короткий в літа виявився вік
Ну от і все – краплинка, як сльоза
Вже покотилася, по склу, в вікні
Як жаль, що це не літня нам гроза
За нею інша вниз зажурено сповза
Зароджуючи смуток десь й в мені
Ну от і все – можливе ще тепло
На день, на два, а може на декаду
Далеко ще до грудня й снігопаду
А з цим дощем все ж літечко втекло
© Микола Карпець (М.К.)
*04.09.17* ID: №749214
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Життя і доля – що ж із них первинне
І хто керує долями й людьми,
Кого вважати у нещасті винним,
Щораз шукаєм відповіді ми.
І кожна з них складна і надважлива,
Немов що перше: курка чи яйце,
Й хоч голова вже у людини сива,
Збагнути, справді, дуже важко це.
5.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745272
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Щасливою зовуть оту стежину,
Коли маленьке, немічне дитя,
З роками виростає у людину,
То це відзнака вища для життя.
Де вірність лебедина у родині,
Де прикладом являються батьки.
Де по уму, а не по одежині,
Життєві пам’ятаються рядки.
Коли в обох батьків срібляться скроні,
А їхні діти є для них крильми.
Молитви їхні Богові і долі,
Що діти стали справжніми людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743603
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Так жадно - первое касание…
И сладок первый поцелуй… -
До помутнения сознания!
Удачно целился Амур.
Так странно - грустные сонеты
Звучат от третьего лица…
В конце июля(грешным летом)
Разлилась красная река…
(Не только красные чернила)…
Жасмином дышат небеса…
Мой Ангелочек сизокрылый
Про нежность шепчет без конца…
Так странно - грустные сонеты
Звучат от третьего лица…
Не обижай её за это…
Герой – не ты…Любовь – не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743421
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Огонь уходящей любви разжигать –
Не стоит…оставить потухшим…
Не нужно горстями угли разгребать…
Не время терзаний – в минувшем…
Окрашен смущением рассвет у любви…
Размыты - гуаши заката…
Не вечно ни что под покровом луны…
Но всё повторится… Когда-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742367
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Любишь, я знаю. К чему эта глупость прощаний?..
Не обрекай, и себя, и меня, на тоску...
Да, не давали друг другу мы клятв - обещаний,
Да, не варились мы в жизни в едином соку.
Да, не мои тебя губы утрами целуют,
Да, не мои тебя руки ласкают в ночи...
В храме для нас никогда не споют... "Аллилуйя..."
Всё же прощаться не вижу каких-то причин.
Будь со мной... мысленно... рядом - как ангел-хранитель,
В каждом мгновении - праздником тихим моим...
Мы уже связаны тонкой невидимой нитью -
Чувством прекрасным и самым желанным таким...
Знаю, в нём много болезненных есть ощущений...
В жизни, увы, невозможно без боли совсем.
Всё же во мне не найдётся и капли сомнений,
В том, что ты стал для меня неожиданно... всем...
Всем, что так нужно для бренной сумятицы жизни -
Воздухом, светом и даже рожденным стихом.
Не обещай, что любить меня будешь... до тризны!..
Просто мечту, я прошу, не руби топором.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741776
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Знайома мелодіє, де ж ти блукала і з ким,
Кому ти співала, кого повела за собою,
Кому надівала пекучі намиста разки,
Тоді, сміючись, нарікала усе те любов'ю...
І вже не зникала, жила, як пророчі слова,
Щоб я відчувала принади гіркого полону,
Коли навіть мертве давно, мов на сміх, ожива,
Зронивши прозору і чисту сльозу, та солону...
І знову, і знову - одвічно-проникливий щем,
Знайомі думки розбрелись по розписаних нотах...
А ти, ненароком немов доторкнувся плечем -
Впізнала знайому мелодію я, але... хто ти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739686
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 12.07.2017
И когда постирать уже нечего,
В доме нет ни единой пылинки,
Далеко до уютного вечера,
То, конечно, всплывают грустинки...
Почитать бы, послушать бы песенку
И побаловать брызги-слезинки...
Или просто, усевшись на лесенку,
Погонять по дну чашки чаинки...
Позвонить, кому очень захочется,
Поболтать про погодку, про зимку,
А ещё есть за городом рощица,
Где с берёзками можно в обнимку...
Только нет же: мерещатся клавиши -
Это к ним убегаю вприпрыжку...
Там стихи, там картины, и главное -
Удержать бы строптивую "мышку"...
Начитаться, смакуя новинками,
И в стихах искупаться, как в баньке,
Пообщаться приятно с Маринками,
Заглянуть бы к ..., и к Таньке...
А потом и себе что хорошее -
Прыг по буковкам юркою птичкой...
Только нет... Со своими "порошами"
Глупо выгляжу мелкой синичкой...
Засиделась я, Муза же прячется
У того, где поярче картинки,
Там, где мысли плывут ненавязчиво
По канонам красивой лезгинки...
Пусть сегодня улётно вы пишете,
Ну, а я... подремаю в сторонке,
А когда вы, уснув, не услышите,
Я попробую... робко и тонко...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741300
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Вечір пахне липою і м'ятою,
Дихає теплом на повні груди.
Зачинилась фірточка за святами,
Добру згадку залишивши людям.
Зорі мерехтять у небі з повнею
І на підвіконні кіт муркоче.
Щедро зорепадить літо втомлене
Мрії щоб збулися всім охочим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741389
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Загублений,- між доль чи між світів,-
у тілі блазня (іншого не дали...)
Хоча б тепер за це не дошкуляли...
Той хрест страшніш прабатькових гріхів!
Загублений у часі і в собі,
плетешся парком,- оминають люди...
-Чи вихід є? -Нема! І вже не буде...
Упала тінь від соляних стовпів!
Загублений. Без права на любов...
Збира в букет галузочки каштану.
Але кому?... Як сонце рано встане,-
кайданами душа забрязка знов.
25.06.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739310
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 07.07.2017
[b][i][color="#ff00a6"]Ты люби меня меж строчек
Светлых снов и доброй ночи...
Я желаю от души!
Ведь люблю тебя я очень,
Ну а ты меня?..скажи!
Пусть прохладный ветерочек
Обласкает вновь виски;
Ты люби меня меж строчек,
Мной спасайся от тоски.
Аромат густой сирени
Взбудоражит твои сны...
Я приду из сновидений
С первым лучиком весны!
25 06 2017 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739465
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 07.07.2017
[color="#b700ff"][b][i]Твоя душа - нежнее шёлка,
В ней соловьи всегда поют.
Я - ниточка, а ты - иголка;
В тебе нашла я свой уют.
Твоя душа - мне дом родной;
И для меня в ней много места.
Я не уйду, ты дверь закрой...
Я лишь в ее стенАх воскресла!
И всё теперь уже не важно;
Твоя душа - мой вечный храм.
С тобою мне уже не страшно:
Душа к душе...и ты...не сам.
01 07 2017 г
Виктория Р
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740483
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 07.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qE4Edo_lIRE[/youtube]
Думаю: Душа - це друге Я.
Кожному із нас Бог наділяє.
Та Душа у кожного своя,
Таїну ніколи не пізнаєм.
Скільки дістається їй від нас!
Плакала, страждала і хворіла.
Каялись, що це в останній раз,
Та вона все зносила, терпіла.
Та це були лише слова:
Знову з кимось щось не поділили.
Винувата, звісно, голова,
Та сказать про це Душа не сміла.
Та не все погано так в житті:
І в Душі буває нашій свято,
Коли ти зустрінеш на путі
Душу, що на доброту багата.
Ось тоді радіє тут вона,
І лунає сміх дзвінкий навколо.
Забуває швидко ті слова,
Що її так боляче кололи.
Тягне до таких, немов магніт,
І життя набуде інші фарби.
Боляче Душі ви не робіть:
Душі наші - це безцінні скарби.
З ними відправляйтеся в політ,
І даруйте людям світлу радість.
Хай не давить Душу вашу гніт:
Не зростіть в Душі своїй убогість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740646
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Бродили стежками, нам зорі світили,
А Місяць за хмари ховавсь.
Життя ми любили і ночі любили,
Коли соловей заливавсь.
Пр: Тепер, як не спиться, то бачаться зорі
І чуються ті солов’ї…
І сняться мені знов недоспані ночі,
Недоспані ночі мої…
Аж серце лоскоче той спомин часами
І пахне волосся твоє.
І навіть громи не лякають басами,
Хоч ніч блискавиці снує.
Пр.
Дивлюся на небо, немов в твої очі,
Хоч чуб вже давно в сивині.
І згадую я ті недоспані ночі,
Що зорі скидали мені…
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740625
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Холодний світ і в хмарах сірих небо,
А серце скоро виплигне з грудей!..
Вистукує: до тебе, лиш до тебе!
Блукає серед безлічі дверей...
З останніх сил воно шукає шпарку,
Втікає із реальності у сон...
І віддається зовсім без остатку,
Щоб з твоїм серцем битись в унісон...
Втікає в сон і горнеться до тебе...
Летить у безтілесність, в інший світ,
А там - лиш ти, весна, ромашки й небо...
І я прошу: "Не зупиняй політ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 06.07.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Полночь зевала сонно,
Или вздыхала просто.
В доме гасили окна
И зажигали звёзды.
Мир был ночною тенью,
Прямоугольно сужен –
Окнами в наважденье,
Окнами в чьи-то души.
Узость око’н бездонна,
В ней – окоёмы неба.
Можешь – черпай ладонью,
Страшно?– Зажмурься слепо.
Только не запирайся,
Не засыпай так рано,
Только не отстраняйся
Толстой оконной рамой.
Тягостно и покорно,
Не уставай, не надо,
Или я брошу в окна
Камни слепого взгляда
И отыщу там где-то,
В ваших, разбитых настежь,
Окнах – осколки света,
Жизнях – осколки счастья.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737595
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
[color="#f51313"]Зірву я трояндовий цвіт,
Встелю пелюстками стежину.
В любові безмежної світ
Тебе запрошу на гостину.
Ти легко цей шлях віднайдеш.
Ніхто ж бо його не стоптав.
Якщо заблукаєш — гукнеш,
Назустріч злечу, немов птах.
В обійми затиснеш міцні
І серце моє затріпоче.
А може це сниться мені?
Щось вітер на вухо шепоче.
На травах настояна ніч
П'янитиме ніжністю нас.
З коханням своїм віч-на-віч
Не буде підвладний нам час.
Гойдатиме небо зірки,
Їм місяць співа колискову.
А я пригорнусь й залюбки
Купатимусь в морі любові...[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRKA8XK5MS1l0Q2hDxF3kaHeJW6vPo32ijx4fJA69xCE4zHKhYU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737488
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Возможно, судьба
не подарит им встречу,
Влюблённым сердцам...
никогда,
Тем самым любовь
предрекая на вечность,
Спасая её чистоту
от увечий...
- Любовь не уйдёт...
в никуда.
Она не уткнётся
в стену разногласий,
Похожих на холод
зимы.
Духовную связь,
не познавшую страсти,
Нельзя осудить за
иллюзию счастья.
- В ней нет ни греха,
ни вины.
Она не утонет
корабликом хрупким
В штормах кутерьмы
бытовой.
Она не почувствует
боль от разлуки -
Когда не держали
друг друга за руки,
Хотя и сроднились
мечтой...
Ведь всё, что влюблённым
порой остаётся -
Мечтать... Но мечта -
будто сон...
... Ни завтра, ни после
для них не вольется,
Одно на двоих
златоглавое солнце -
Свидетелем счастья,
в окно.
... А все же так хочется
ласковых взглядов,
Вплотную прижавшись
к плечу...
И пить, наслаждаясь
небесной усладой -
Нектаром живильным,
из райского сада, -
Любовь, не спеша...
по чуть-чуть...
... Бывает, судьбой нам
даруются встречи -
Где вечность любовь
молода...
В ней нет ни греха,
ни душевных увечий,
Она не горит
парафиновой свечью,
Хоть каплет слезой
иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737332
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017
[color="#48788a"][i][b]Ты прячешься в забытых старых сказках,
В пейзажах и в природе средь лесов,
В картинах на стене и в ярких красках,
За дверью, что закрыта на засов…
Ты прячешься за мимолетным взглядом,
Ты – главная из множества причин.
Ты в миражах, ты далеко, ты рядом.
И в каждой из несущихся машин…
Ты прячешься в тоске моих сомнений,
В тепле и ласке солнечных лучей.
Во всех порывах нежных размышлений
Бессонных, долго длящихся ночей…[/b][/i][/color]
[b]Стихи из прошлого[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737156
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Ця зустріч, така несподівана,
Звела вас не в кращі часи.
А вже вона в віршах оспівана,
Хоч в душах у вас... моросить...
А може, нічого й не сталося б,
Ніколи б її й не зустрів,
Якби їй часо'м не співалося...
- Мов чари тобі її спів...
Бажаєш їй бути щасливою,
(Так любиш дзвінкий її сміх!..)
Щоб дні не минали мінливими...
- На щастя своє, чи на гріх...
Ти всю б її випив, цілуючи!..
Ти всю б її... всю... до кінця,
Такий надзвичайний та люблячий!..
- Дарунок любов їй оця...
Її називаєш - Планетою,
Стихією лагідно звеш...
Слова, що в кохання заплетені,
Із серця самого береш...
Ти в кров її влився зворушливо,
Себе полюбити прирік!
Це Сяйво в душі не розрушити,
Вросло воно в неї навік!..
Якби ж ви змогли... поєднатися
Не тільки у таїнах мрій...
На жаль, цьому щастю не статися,
Щоб біль не відчувся чужий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736980
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Колись, (пам'ятаєш?) ще крок - і була б тобі згубою...
Чи ти усвідомлював, милий, це все до кінця?..
Не пестив словами - не звав, обіймаючи, "любою",
Й вустами мене не торкався - ні рук, ні лиця...
Навчалася жити... без тебе, в душевний самотності...
Пустеля тоді утворилася в серці моїм.
І дня не минало в спокійній якійсь безтурботності
У Світі пекельнім, до болю чужого - глухім.
В митарствах життєвих не стала, ні злою, ні стервою.
Прокльонів, мій милий, не кидала в спину тобі,
Хоч часто бувало - стояла до стінки припертою...
Пишаюся тим, що сміялась, крізь сльози, в журбі.
Хоча й не відразу, але зрозумів - що це втратити...
Ще крок - і вже пізно було б поєднатися знов.
Безцінні уроки, за спокій, нам стали розплатою,
За спокій душевний, за щастя, за нашу любов...
На граблі старих помилок наступати - безглуздо нам.
Не хочеться знову повторень минулих часів.
Не хочеться (чуєш?), щоб в серці було мені - су'мнівно...
Я хочу, щоб ти зберегти мене в серці зумів...
Й довіру, до тебе, мою руйнувати не смів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736844
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Йду, мабуть, не тими я шляхами...
Зорі тут холодні і німі.
Як їх приголубити словами?
Голос не співає у пітьмі.
Радість загубилася в дорозі...
Може, подалася у Світи?..
Стільки є шляхів в життєвій прозі!..
Як цю згубу цінну віднайти?..
Може хтось поцупив безсоромно?
Як я не помітила цього?..
Бачили душі відвертість - сонми,
Сонми лиць, з якими зводив Бог...
Знати б, хто - порядний, хто - негідний...
Чом мовчиш, душі моєї "Я"?..
В серці так пустотно і безплідно!
Ну же! Заспівай Душа моя!
Хочеш, закричи на повні груди!
Вільна ж ти у діях у своїх!
Плюнь на злість, яка чаїться в людях!
Що тобі до язиків пустих?
Зорі, я вже скучила за вами -
Сяйвом вашим срібним та дзвінким!
Йду, немов сомнамбула, - кругами...
Йду щеням розгубленим сліпим...
Хоч би в вас відчула допомогу,
Хоч би в вас підтримку віднайшла...
Де моя загублена дорога,
Де мої загублені крила?
Де душі моєї тиха радість,
Мрії, у яких співала я?..
Геть від мене, геть, проклята старість!
Юність ще жива в мені моя!..
Просто я втомилася смертельно.
Знати б - скільки тих кругів іще!..
Доля - наче Вогнище пекельне!..
Де мого коханого плече?..
Все - сама й сама в пустелі сірій...
Вже мені огидла кожна мить!..
Всьому є кордони, як і міра...
То ж не дивно, що душа болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736691
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
[color="#177ca1"][i][b]Как жаль того, что не сбылось.
Того, что не приснилось даже
И лишь фантазия на страже,
Стихи и грезы, но не злость.
Как жаль, что не един наш путь,
Не прикоснуться нам друг к другу,
Судьба не сделает услугу,
Не разобьет сомнений суть.
Как жаль, не предстоит узнать
Мне нежный взгляд, тепло дыханья.
Года меж нами – расстоянье,
С которым трудно совладать.
Как жаль не слышать теплых слов,
Твои не ощущать объятья.
Мечта становится проклятьем,
Застывших на сердце оков.
Как жаль, что счастье не для нас…
Из букв безумное мечтанье,
Соткет ночное наказанье
– Букет из рифм и нежных фраз.
[/b][/i][/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736871
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
[color="#c28e59"][i][b]Напишите о грезах в ноч́и
И о днях, что ушли, напишите.
О любви забывать не спешите,
Той весне, где Вам пели ручьи...
Напишите о грусти густой
И о призрачном облаке счастья,
Что рассеяно ветром напастей.
К счастью путь далеко не простой…
Напишите о том, что в душ́е,
Что волнует и ранит до боли:
О стихах и пейзажном раздолье
И о рае вдвоем, в шалаше…
Напишите Вы сердцем слова,
Как надежде и вере молились,
Как с мечтою, угасшей простились
– Ведь порой и судьба не права…
Напишите, что память зовет
В миг ушедший, о нем напишите.
О любви забывать не спешите
– У нее очень долгий полет…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736756
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
[color="#6b5656"][i][b]Таков наш мир, когда к тебе лицом:
Рассветы озаряются улыбкой
И радуга с красою ярко-зыбкой,
И облака не н́алиты свинцом…
Таков наш мир, когда спиной стоит:
Обман и подлость, войны и пороки,
И болью наполняются все строки,
Когда душою собственной избит...
Таков наш мир из черно-белых струй.
О, как изменчиво у них теченье!
Окрас меняет каждый день свеченье,
Но от судьбы ждем счастья поцелуй…
Таков наш мир, хорош он или нет,
Воспринимаем все его контрасты,
Поверив, что живем мы не напрасно,
Но иногда не ценим белый цвет…
Таков наш мир – балансом на краю:
[color="#a82828"]Мы, находя, всегда теряем что-то[/color]
И у судьбы вымаливаем квоты,
Чтоб не попасть нам в черную струю…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735965
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Місячні ночі, зоряні ранки,
Роси холодні в буйній траві.
Перше проміння нібито бранки,
Дивляться в далі там угорі.
Верби сміються, сплять очерети,
Лебедем хмари в небі пливуть.
Ранок малює дивні портрети,
Наче поети в небі живуть.
Сонце сміється, бджоли із ранку,
Йдуть по нектар в широкі поля.
Шиє земля нову вишиванку,
Квітне щаслива рідна земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735962
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
[color="#1b52bf"][i][b]Нарешті весна заявляє про себе з акцентами
І пісню свою без нотаток завів соловей,
Показує вишкіл у небі лелека, моментами
І вже не побачиш у шапках і шубах людей.
Бузок вже відцвів, полуниця рясна між трояндами,
На клумбі у сонячних променях гріється мак,
А вишні зелені ще, рясно звисають гірляндами
І плиска в городі, немовби танцює гопак.
Весна ластівќами жонглює в безмежжі небесному,
Хмаринки чаклують і змінюють зовнішність вмить,
А вітер тепленький, немов помилився адресами,
Кудись відлітає в далеку, далеку блакить…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735254
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[color="#6e6868"][i][b]Сохрани и спаси,
Шепчет вслед уходящему сыну,
Вмиг состарится мать
И весь мир вдруг укроется тьмой.
Будет Бога просить,
Чтобы он защитил Украину
Будет взгляд поднимать
К дальним звездам в печали немой.
Сохрани и спаси,
Шепчет сердце и рвется на части,
Жизнь бы всю отдала,
Лишь бы сын возвратился с войны.
Небо, просьбу неси!
Словно крик пульса стук на запястье,
А душа в кандалах
Беспросветной ночной тишины.
Сохрани и спаси.
Для свинца ведь молитва не веска,
В сердце целился враг
И улыбкой оскалилась смерть,
Свой вердикт огласив,
Завершит бытие ярким всплеском,
Превращается в прах
Разобщенность житейских химер.
Сохрани и спаси,
Шепчет мать пред старинной иконой.
Только это обман,
Что чрез время душа заживёт.
Годы сном пронеслись,
А во взгляде процесс похоронный.
Мысли язвами ран,
Сердцу матери как эшафот…
[/b][/i][/color]
2014-2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734868
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Деревья, одетые в дымку тумана,
Листвой шелестят...
Ни свет, ни заря... Просыпаешься рано.
И рад, и не рад...
Похожи мы в этом, две ранние птицы,
Похожи и в том,
Что оба, желая мечтой насладиться, -
Надеждой живём.
Признаний в моих новорожденных строках
Ты ищешь - душой...
А я, заблудившись на звёздных дорогах,
Пленяюсь тобой...
Любовью твоей, всколыхнувшей мне душу,
Нечаянно... вдруг...
Возможно, когда-то и сможем разрушить
Тот замкнутый круг...
Тот круг, где смеётся над нами Надежда
Из утренней тьмы...
...Ты веришь, что Небо нам щедро отрежет
Свободы взаймы?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734871
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/554848226.jpg[/img]
[b]«Вечір крила свої розкриває»[/b]
Покотилося сонечко гаєм
Промайнуло – гасне вже день
Над заквітчаним рідним краєм
Вечір крила свої розправляє
Висипає зірки із кишень
Оніміли пташки в густих травах
Лиш цикади і спів солов’я
Там де сонечко впало – заграва
Як хмаринка у небі яскрава
З соловейком наспівую й я
І бузково, бузково, бузково –
Грона квітів погнули і віти
І казково, казково, казково
Аромати дурманять навколо
Соловейко виспівує соло
Місяць повний як сонечко світить
© Микола Карпець (М.К.)
*23.05.17* ID: №734715
[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734715
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017
У закоханих очі всміхаються
І по-іншому бачать наш світ.
Перед ними всі квіти схиляються,
Бо кохання, немов дивоцвіт
Виграє дивовижними барвами,
Почуття, мов рясний зорепад,
Напуває серця милих чарами
І не зна, що таке часопад.
І не вірить кохання в розлуку,
Хоч життя без розлук й не бува,
І тонку павутиночку смутку
Легко ніжністю враз обрива.
Серенад солов'їних безмежність
Подарує у травні воно,
В них яскрава і ніжна бентежність —
Пророста в серці щастя зерно.
Ось тому вони бачать по-іншому
Наш такий непростий білий світ
І не ходять по снігу торішньому,
Де лишився лише пустоцвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734528
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Радощі - мов ті маленькі крихти -
Зе'рнятка, розкидані по полю...
Щедро їх мені вділила доля,
В ранках солов'їних й в ночах тихих...
Пам'ять, у вчорашнє, наче гостя,
Рветься на світанку погуляти -
Зерняток у кошик назбирати...
- Серденько про це у неї просить.
Просить, бо все більше в нього дощик -
Сумом проникає, хоч і травень.
Душу тільки я'трить, будить рани...
- Болю назбирався цілий кошик...
Мариво вже - радощі минулі,
Мариво, хоча і не забуте.
Вже й мені вчорашньою не бути.
Юність - наче човен затонулий.
Юність, непокірна і квітуча,
Буйна, ніби травень мальовничий,
Той, який душі моїй так личить,
В віршах заримована співучих...
...Радощі мої маленькі, вірші,
Вас і заберу з собою в завтра...
Може і копійки ви не варті,
Вас не проміняю на карати!..
Тіште мою душу, вірші, тіште...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734162
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 22.05.2017
От, вирішив свій попередній віршик доопрацювати, щоб ритм на всі 99%)) співпадав з усім відомою мелодією А.Г.Новікова «Смуглянка», а не лише на 50%))
Пісня «Літній вечір» на музику А.Г.Новікова «Смуглянка», слова – мої))
[b]«Літній вечір(пісня)»[/b]
Якось влітку вже під вечір коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі прошепчу своїй я милій
Мов пішли сьогодні в поле там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе і вечірня ще роса
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Не впаде, не потривожить тільки запах квітів й трав
Літо тепле там ворожить для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує різноквіття диво-край
Закружляє, замилує чарівний земний цей Рай
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Там ромашки білокрилі глянеш – ген, аж там, де обрій
Білим поле все укрили, мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними – гнуться шийки лебедині
Із стрічками голубими добавляють в біле сині
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Взявши тебе я за руку поведу у світ казок
Десь із гаю, що тут поряд, солов’їний голосок
І на серці так чудово, і підспівує душа
Будем пити насолоду ми з півмісяця ковша
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
© Микола Карпець (М.К.)
*20.05.17* ID: №734284
[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734284
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
Вірші, вірші... Вже скільки їх світом
Розбрелось - не зібрати... Агов!
Ніби кинуті душі на вітер,
А під ноги, під ноги - любов...
Відболіло, зреклось, пролилося
Серпантином приречених слів...
І, цікаво: чи в кого збулося
Те, навіяне маревом снів?..
Розпорошене в темряві ночі,
Переплакане тисячі раз,
Та улітку хоч ночі коротші,
А зимою - задуха з образ...
І безвихідь тримає в полоні,
А кому все розкажеш - нема
Ні душі... Лише тисне на скроні,
Засипає снігами зима...
Весни, весни... Тепер не для мене -
Навесні я палила завжди
Все торішнє, старе, не зелене,
Що твої засипало сліди...
Чи згоріло ж усе, я не знаю,
Та й не хочу - нове зацвіло!
Волошкову обнову шукаю -
Кажуть, літо летить у село...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732627
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Обірвалася ниточка роду,
А зв’язати її - вже ніяк…
Має смуток велику нагоду -
Душу коле, немов той будяк.
Не питає: Яке то болюче?
Скільки очі зронили вже сліз?
Крижане, а буває пекуче.
В дефіциті добро, під обріз.
Розум вперто з душею не миряться,
Хоча знають закони буття,
Серце, зболено ходить на милицях
По проспекту, що зветься життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733436
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Назвались квітами закоханих,
Втопились в щасті пелюстки,
Дощем і вітром не сполохані,
В піснях оспівані бузки.
В садах бузковими туманами,
Під яблуневу заметіль
І у сусідстві із каштанами
Свій влаштували водевіль.
Танцюють бджілки і метелики,
Акомпанує соловей,
Хрущі так заздрять, до істерики,
Собі прийшли в живий музей.
Бузки бувають часто свідками,
Як тішить їх оте “люблю”,
Схилили грона над бесідками
Й диктують ноти скрипалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Буває так... буває - це життя...
А ти складай докупи рештки серця.
Й його забере в тебе каяття,
Хоч ти на нього вже за це не сердься...
Бо так буває... ноти поколінь,
На флейті сьогодення нам заграють.
А ми посередині між сторін,
Прости, що знову, серце розбивають...
Бо все життя, Олімпом виправдань...
Немає правди чи брехні, немає...
Є тільки ми з бажання і вагань,
І флейта сьогодення нам заграє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733444
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Угаснет тихо день весенний…
И ночь, как черная вдова,
Придет ко мне… и лягут тени
На стены… чувства… и слова.
Плеснётся зыбко темный глянец
В глазах, как мертвая вода,
И, испугавшись, не заглянет,
Любовь в них больше никогда…
И всё покажется случайным,
Как немота и легкий бред,
А ты окажешься печально
Далекой, словно звездный свет…
Мы будем полностью свободны:
Я от тебя… ты от меня…
И в ночи темноте холодной
Я не зажгу тебе огня.
От близости не оробею,
И, странной нежностью томим,
Остывших пальцев не согрею
Тебе дыханием своим.
Не вздрогну в поцелуя ласке
От наслажденья вкусом губ,
И, побужденный, алчный, страстный,
Не стану неуклюже груб…
А ты не скажешь: нет… не надо –
От чувства голосом глухим.
И, тень смущенья пряча взглядом,
Не снимешь платье… и чулки.
Не отзовется стоном бездна,
И , замыкая в темный круг,
Не сдавят душу страстью тесной
Объятья наших жадных рук.
Не будет со-проникновений…
Не закружится голова……..
…………………………….
……………………..
……….
А будет ночь… и лягут тени…
На стены… чувства… и слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731380
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[b]«Справжня весна»[/b]
Весна настане лиш тоді,
коли латаття по воді,
які як сонечка горять.
Тепла під двадцять, а не п’ять.
Дерев листочки молоді
цілує теплий вітерець.
Хмарки отарами овець
прямують, створюючи тінь.
А неба сонячного синь
така ж бездонна, як і море.
Ну а в нічному небі зорі
під спів закоханих цикад
зірвуться з неба – зорепад
на небі втриматись несила
Немов на них чекає мила
Весною виросли в них крила
В поля заквітчаних левад
все линуть, і в вишневий сад
Де чути пісню солов’я…
Весна прийшла, тоді і я
Вам не скажу, а прокричу
Під шепіт теплого дощу
Які з веселкою у парі
Весну зустріли на бульварі
© Микола Карпець (М.К.)
*01.05.17* ID: №731434
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731434
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Тихо спали тумани,
Листя роси збирали…
Заховалися зорі, щоб не чути півнів.
Свіжі жовті тюльпани,
Крізь туман виглядали…
Долинав із-за мосту плеск старечих човнів.
Червоніло на сході
І півні заспівали…
Вітер вперше за ранок потривожив сича.
Білі квіти на глоді
Кущ старий прикрашали…
Роздивлялось в колисці перший сон дитинча.
Чувся гавкіт собачий,
Тихо скрипнули двері.
Вітер, ще прохолодний, вдаль тумани погнав.
Чувся клекіт лелечий
У сусідньому дворі.
Перший промінь на сході день тихенько ладнав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732991
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Осідала пилюка на ямисту дорогу,
Хмари сонце ховали, бо воно йшло до сну.
По вечері бабуся мила на ніч підлогу,
На порозі вдихала запізнілу весну.
Сонце хмари сховали, вечорової днини.
Кажуть так у народі: - «Бути взавтра дощу»…
До зіркового неба, залишились хвилини,
Не світилися роси на густім споришу.
Перша зірка вечірня танцювала у небі,
Захід наче сердився, вдалині гуркотів.
А зі сходу на захід плила хмарка, мов лебідь,
День стомився сьогодні і уже догорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732992
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Обіцяй, що ніколи в житті не забудеш мене,
Що холодного слова "прощай" не почую ніколи,
Бо ніколи до тебе моє почуття не мине,
Хоч гірчить мені солод, приправлений сумом і болем.
Обіцяй, що й ніколи мене не осудиш за те,
Що не ти цілуватимеш плечі мої на світанках,
Бо життя, як ти знаєш, далеко в обох не просте,
Тільки я б не хотіла... любити тебе - як коханка.
Обіцяй, що ніколи не зрадиш своїх почуттів
І тоді, коли втратиш назавжди останню надію!
Відчуваю, що ти чогось більшого б, любий, хотів,
Як і я... Та спалити мости ми, мабуть, не зумієм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732845
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Чоло її у ранній сивині,
Під очі – зморшки, мов печать недолі:
Синок її загинув у війні,
Прибув недавно мертвий він додому.
Єдиний був він у матусі син,
Може, тому й душі у нім не чула,
Любов ця добавляла їй краси.
Чому ж її молитви не почули
Ні вороги, ні Божі небеса?
Чому ж на вік, ще юний, не зважали?
І капає з очей її сльоза,
Адже його, живого, вона ждала.
Тікають дні, біжить життя удаль,
Та біль матусі й трохи не вщухає,
Душа її і молиться, й рида…
Криниця горя в ній не висихає.
Свій день вона з молитви почина:
«Нехай усі здорові будуть діти.
Ніде й ніколи не гримить війна
Й не плачуть матері за дітьми в світі…»
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731747
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017
[b]Кожний ранок у тебе із ним така гра[/b]
А у лузі траву полонили квітки
Одягнули барвисті, красиві хустки
Різноцвіття яскраве із квітів й трави
Ароматом дурманить нектар луговий
Перший сонечка промінь проріже доріжку
У відкрите вікно, по підлозі і ліжку
І затримавшись мить на твоєму обличчі
Поцілує у губи, загляне у вічі
Прошепоче на вушко – вставати пора
Кожний ранок у тебе із ним така гра
Зеленіє трава, а краплинки роси
Як намисто в дівчат, придають їй краси
Але з заздрощів сонце забере його в неї
І розвіються чари квіткової феї
Закінчиться твій ранок – настане вже день
Тож чудовим він буде нехай для людей
© Микола Карпець (М.К.)
*04.05.17* ID: №731875
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731875
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
З тобою на край світу...я втомилась
Самотня, безнадійно знову йти.
Осуджуєш, а я вже розплатилась,
Роками, не вернути... Пелюстки
Летять додолу, любий, як ті крила,
Що юності коханням нас звели.
А замість них лиш шрами залишились.
А я весну просила, ти спали.
З тобою на край світу , оживились,
Серця, що ніжним цвітом розцвіли.
Чи доведеш? Пелюстки не розкрились,
Чуттєвості бажанням обпеклись...
А я сміюсь, розгойдуючи ночі,
Бо лінії життя всі розплелись.
То мудрістю розплакалися очі,
Що на край світу так і не дійшли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726007
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[b]«Твою посмішку я заберу із собою»[/b]
Твою посмішку я заберу із собою
В рамку пам’яті вставлю собі на душі
І якщо залишуся живим після бою
Я для тебе писатиму ніжні вірші
Де немає війни, не стріляють гармати
Не лунає команда – до бою! Вперед!
Де розквітнув садок біля нашої хати
І де бджоли збирають з акації мед
І до мене біжить босоноге дівчатко
Залишились сандалики в купці піску
І єдине лиш слово, із вуст її – ТАТКО!
Поцілунками вкриє небриту щоку
І зачув голоси станеш ти на порозі
І сльозинки в очах, руки звисли без сил
І здається що зрушити з місця не в змозі
Але мить, і летиш вже до мене й без крил
І впіймаю тебе, мою пташку, в обійми
Обійму, й до грудей, вас рідненьких, обох…
То ж нехай на землі всі закінчаться війни
Ну а ти помолись, захистив щоб нас Бог…
© Микола Карпець (М.К.)
*29.03.17* ID: № 726162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726162
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017
Весна пришла, весна вернулась,
Огонь невидимый зажгла,
К природе возвращалась юность
Сгорая чувствами дотла,
Звенела музыкой Вивальди
Капелей мартовских роса,
И кто-то мелом на асфальте
В любви признанье написал…
...
О, этот жизни зуд под кожей!
Весна манила и звала’,
Наверно, ей хотелось тоже
Прикосновения, тепла.
И нежность превращая в муку
По-женски нагло и легко,
Она брала меня за руку
И… уводила далеко…
Туда, где первого свиданья
Кружился ландышевый вальс…
Туда, где первого признанья
Струился теплый свет из глаз…
И где восторженно и шало,
Чтоб не был мир так сер и пуст,
Мальчишка "Н" – инициалу,
Оставил строчку алых чувств.
…Я помню… как дрожа всем телом,
Тревожа серость душ и стен,
Кусочком сердца – алым мелом,
Писал он – "Я люблю Вас, Н."…
…
Ах, юность, помнишь? – Горько сладким,
Как шоколад по миндалю –
Десятый класс, портфель, тетрадки,
Весна… и чувство: Я люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724161
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]
Дякую за ідею Макієвській Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.
Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.
Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?
Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[b]«Краплинки кришталем на стеблах»[/b]
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо, Дощ - це сльози неба,
Можливо, просто – для краси
Краплинки кришталем на стеблах
Як від ранкової роси
Сплели мереживо на квітах
Створивши ніжно-срібний шарм
А потім перейшли на віти –
Не передати і в віршах
Нам всю красу, і всі відтінки
Цієї диво-павутинки
Проб’ється сонечко з-за хмари
Веселка скрасить небосхил
І промінці ввібравши чари
Летять до крапельки, без крил
Пірнуть в прозору, чисту воду –
Відбивши райдугу в воді
Продемонструють свою вроду
Немов дівчатка молоді
І затанцюють промінці
В воді, в долоні, на лиці
Щоб передати ту красу
Яку вони в собі несуть
© Микола Карпець (М.К.)
*23.03.17* ID: № 725172
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Весна іще не хвасталась травою,
І квітка перша в лузі не цвіла,
А під лазурною небесною габою
Сім’я лелеча клином пропливла.
Аж тут рясні дощу краплини впали,
Зросили землю і лелек вгорі,
Туманом піднялася сиза пара,
Яку чекали довго трударі.
«Пора тепер гаряча для роботи,
Ось-ось озвуться гуркотом поля,
Пошли їм теплу сонячну погоду,» –
Молила Бога зорана земля. 4.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
О земле моя, непросту маєш долю:
Твої споконвіку найкращі жита
Сьогодні лежать закривавленим полем,
Сьогодні ти є України алтар.
О земле моя, посивіла від болю,
Ти платиш сьогодні високу ціну:
Москва принесла смертоносні розбої,
Й тебе утягла у велику війну.
О земле, сини твої стогнуть у ранах:
Це третя уже почалась світова…
Під «Градом» російським кипить поле брані,
Й заплакала кров’ю в Донбасі трава.
О земле, ти вміла гостей шанувати,
Любить, цінувати велику рідню,
Та зараз синочків ти мусиш ховати
І вже проклинаєш цю дику війну.
О земле моя, скільки раз москалями
Зі сходу топталась на захід і в Крим,
Та вже під орлом не бувати Сваляві,
Й накрить Україну не вистачить крил.
О земле, ти є найбагатша у світі,
Творцем твоїм є всіма визнаний Бог,
Оспівана ти в Кобзаря заповіті,
Тобі я несу свою світлу любов!
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Чому ми так і не зустрілись,
Ти не схотів, чи може - я?
Дороги в просторі згубились...
У кожного - своя сім"я..
Свої проблеми і турботи,
Думки випереджають час.
Коротких днів коловороти
Все більше поглинають нас...
Життя біжить і не чекає,
Чи доля долю не знайде?..
Лиш іноді вві сні лунає
Ти де?!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724020
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 20.03.2017
Я всё люблю, что связано с тобою,
Благодарю я миг тот и тот час,
Мне посланные скользкою судьбою,
Когда тебя увидел в первый раз.
Хоть, кажется, любил тебя всегда я,
Как небо и как Солнце на рассвете,
Любил тебя, любил даже тогда я,
Когда тебя и не было на свете.
Я просыпаюсь утром с петухами,
Тебя лелея в мыслях и любя,
А небо, словно вышито стихами,
И все они лишь только про тебя.
В преображённом мире море красок
Увидел я , лаская образ твой,
И радостные лица все без масок,
И мир с тобой волшебно-голубой.
Я всё люблю,что связано с тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723574
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Ты такая, как мартовский снег,
Появилась и мигом растаяла,
На глазах у весны и у всех
Этим мартом меня ты замаяла.
Видит Бог, не придумал тебя,
А нашёл среди сотен красивых,
А с тобою нашёл и себя
Вдруг счастливым среди несчастливых.
Извини, в мыслях бродят грехи,
И слова неприлично раздетые,
А я их одеваю в стихи,
Что душою и сердцем согретые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721487
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[b][i][color="#d500ff"]Берізки вдягнули перуки,
На вітах сережки рясні.
До сонця підставила руки,
Радію я теплій весні!
Всміхаюсь, та мрію щомиті-
Співаю душевні пісні...
Он вишні стоять в оксамиті,
І любо так стало мені.
Надвечір спочину я трішки,
На березі сяду сама...
Трава лоскотатиме ніжки
М'якенька, мов та бахрома...
11 03 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722900
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Так ненароком розіллю вино,
Розвію хміль, настояний роками...
Хай краплями стікає, все одно,
Не зупинити почуттів між нами...
Застигне перша крапля на вустах,
Ти цілуватимеш у насолоді,
Розквітне друга квіткою в руках,
І перевеслом ляже в нашій згоді...
А третя протече у далину,
Омиє стежку зустрічей між нами...
Лише мене спиватимеш одну
В життєвих митях, сплетених серцями... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723920
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI
[/youtube]
Таке лице прозоре у вікна,
Це дощ промив старанно його й очі.
А я дивлюсь: чи скоро вже весна
Її прихід чекаю я щоночі.
А ніч живе все так, життям своїм:
Звабливий Місяць погляда на зорі,
А я питанням мучуся одним:
Кому доріжку стелить Місяць в морі?
До берега човенце приплива,
А в нім весна, прикрашена квітками.
Такі вночі ось творяться дива...
Іде весна знайомими стежками.
Навколо розкидає буйний цвіт.
Вродлива, непідступна і мрійлива.
Враз змінює і мій духовний світ,
І радістю наповнить усе злива.
А ти ще спиш, покірний темній ночі.
Усмішка ледь торкається лиця...
Так хочеться, щоб ти відкрив вже очі...
Хай радістю наповняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]"Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу –
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи, –
вони ж моїми друзями були!"[/i]
Ліна Костенко
Подяка Небу – не добили [i]"хами".[/i]
Зцілюсь я! І [i]шляхетними шляхами[/i]
ітиму, як велиш, а отже, Боже,
в болото зіштовхнуть – ніхто не зможе!
Тим більше, мстиві жовчні "однодумці",
що не простили власну думку жінці.
Не треба ворогів. За різкість в слові,
є друзі, що втопить – завжди готові!
Затерпнувши у здивуванні й горі,
молилась. А гуру́, неначе хворі,
мов "дах зірвало" з люті до безтями,
все рили... ( та туди й звалились!) яму.
А жаль, що піддалися гніву й блуду.
У час біди – не місце сварам, бруду.
...Їм гріх той невідмолений нести.
[i]Одплач в мені,[/i] мій Боже!.. І прости...
Друзі, вельмишановні читачі! Через певні обставини, якийсь час
(надіюсь, недовгий) я не зможу заходити на сайт.
До зустрічі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Замерзала до срока река.
Никогда раньше срока не таяла.
Леденела душа без тепла -
Уходящее что-то заставило...
Не на счастье крестила рука -
Все обьятья и слёзы(украдкой)...
Обронённые наспех слова
Разливались божественно сладко!
Я сама покидаю тебя!..
Ненавистные игры - без правила...
Я тебя покидаю,любя...
А река - раньше срока оттаяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722502
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Часами зупинюсь і задивлюся…
Кругом своє, родинне - небо й ліс,
Дивлюсь на казку і в душі молюся,
Невже в раю я народивсь і ріс?
Тут сонце золоте, цвіте калина,
Дуби, смереки і старий Дніпро.
Земля моя, що зветься - Україна,
Край історичний, всяко тут було.
Не зраджу, не покину я ніколи,
Бо своє рідне в серці я ношу.
Щоб ворога ми злого побороли,
У Господа найбільше я прошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Любіть ЇЇ у свята і у будні,
Даруйте квіти, лагідні слова...
Хай трішки ваші гаманці підхуднуть,
Щоб не "боліла в НЕЇ голова".
Лиш уявіть на хвильку світ без НЕЇ...
Той невимовний, безпросвітній жах...
І... не лякають пастки Гіменея,
Коли побачиш світ в ЇЇ очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722285
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Пустоту заполняет - стихами,
Уходя в тишину зазеркалья...
Распрощавшись со всякой моралью,
Наслаждается сердце мечтами...
Здесь гуляет она в междустрочиях,
От всего - совершенно свободной!..
Здесь комфортно побыть старомодной
И чужим сюда вход заколочен.
Не нужна в зазеркалье "одежда",
В виде маски и прочего хлама...
Здесь не гордая снежная дама,
А души светлоокой безбрежность...
Здесь не ставит границ и запретов,
В никаких сумасбродных влечениях
И рискуя пройти искушения,
Не нуждается в чьих-то советах.
Госпожа - над взлетающим словом
И над каждым взорвавшимся чувством!
Так приятно порой послевкусие!..
Искупаться в нём сердце готово...
Если строчке удачливой рада -
В каждой клетке её - опьянение!..
Ведь стихам она дарит - рождение
И себя ощущает... крылатой!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722366
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Для чого ж ти в душу її зазирнув,
Зненацька отак, без запрошень?..
Щось рідне, напевне, в душі цій, відчув,
І світле таке, і хороше...
Напевне, ти саме таку і хотів,
Хоч поруч з тобою... дружина...
Колись і її ти, до щему, любив.
До неї лягала стежина...
Любив... Може й досі тобі дорога,
Та полум'я тільки загасло...
І душу твою полонила нудьга,
Змінились відносини з часом...
Хоч вдале життя збудувати зумів:
Робота, дружина і діти,
Та начебто спав... А ВОНА, (Її спів)
Примусила серце... ожити...
Ти знову це полум'я дивне відчув,
Яке так збентежує душу...
Бо, з віком, отих почуттів не забув,
Які так печуть і так душать!..
В ЇЇ би очах потонув назавжди,
Любов щоб відчути, в останнє!..
На жаль, недосяжні до НЕЇ сліди...
Спізнилося ваше кохання...
Не треба картати себе чи її.
Не треба шукати провини..
Вона б не зуміла... Не зміг би і ти,
Себе відчувати безвинним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722035
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.
Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив
Сутність пісні на мові чужій.
Зоресяйна, пробач,
Що в долонях не втримаю зорі,
Ті, які ти мені
Зорепадом жаги пролила.
Ти зірками не плач,
Не губи їх даремно... I'm sorry...
Саме час по одній...
За любов... Із твого джерела...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022613536
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720509
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 06.03.2017
[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Маї́ла* б я слова сердечні
у кожен порух вуст своїх
і довго б гомоніла й ґречно
про серця шал, що прагне втіх.
Ні, не співатиму я в одах
оті палкі, тремкі слова.
"Не йди... - молитиме мій подих, -
я ж завдяки тобі жива".[/b][/i][/color]
маЇти - заквітчувати, діал.
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=157402
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 06.03.2017
Що ж ти, маленька, тремтиш і ховаєшся в сни?
Ніч обеззброює криком безумства війни,
Вистрелить і промахнеться, не вийти з кола:
Лапи безсоння тримають тебе. Довкола
Гинуть секунди в безлюдному натовпі. Ти
Все б віддала, щоб до ранку живою дійти.
Але в цю мить на задвірках хиткого світу
Кутаєш віру в полатану болем свиту.
Рівні дороги зірвалися різко в пунктир -
Вкотре дочитуєш /наче напам`ять/ Псалтир...
Мов ланцюгом божевілля, думки сповиті,
Але сьогодні відчула: потрібно жити.
Правда, не знаєш навіщо, не бачиш мети.
Пишеш і не відправляєш /свідомо?/ листи.
Просиш у Нього так свято, як тільки діти
Вміють, навчити цей світ у собі любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Ти прочитав і... зсунувся з лиця,
Мов хто ножа на відстані - у спину,
Бо зрозумів, що сповідь моя ця
Мені дорожча за мішки бурштину...
Не зглянулась, упевнено-легка
/Це вперше за пусті десятки років
Не втримає мене твоя рука/ -
Таких ще вільних я не знала кроків...
Гукав, гукав, а потім - довго біг
І, жадібно хапаючи повітря,
Ти розумів: ніколи не беріг...
Ніколи... А сьогодні - я не вірю...
Закреслила, розправилась, пішла
Так легко, мов у весни свої сині,
Бо досі точно я перебрела
Затоптані давно стежки полинні...
Хоч і просив: "Давай фатальний вірш -
В останню збірку, мов останню крапку,
Почнем спочатку... зможу я... повір..." -
Холодний дощ скотив останню краплю...
А я... купила гострий олівець
І чистий зошит у густу клітину...
Не йди за мною, не проси, кінець -
Без мене пий терпку свою провину...
Мелодія пливе - стрічай весну,
Нову, живу, нехай не буде гірша...
Та не чекай, бо я не повернусь,
І не впущу тебе до свого вірша...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
[b]«Весна» [/b]
[color="#0413e3"][i][b]
ВЕрба, вербонька, верба,
розпустила свої віти,
весняні це перші квіти.
Неба стрічка голуба.
І така блакитна синь,
що буває лиш весною
Розпускаються ліси,
після зимнього застою
Сонце вибилось в зеніт,
і вже гріє – не лиш світить
І муркоче кіт і дід),
і радіють сонцю діти
І курличуть журавлі,
як привіт з теплого краю
Краще рідної землі,
я не знав, та і не знаю!
© Микола Карпець (М.К.)
*06.03.17* ID: № 721975
[/b][/i] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721975
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Зірок тобі не обіцяла.
І ти мені не обіцяв...
І що в них є? Зірки - омана!
Для юних літ омана ця.
А ми з тобою вже не діти,
Хоч юні душі, в нас обох...
Даруй мені весняні квіти -
Красу усіх земних епох!..
Весну мені даруй - в шафранах...
Щасливою мене... відчуй!
Любов і квіти - не омана...
Даруй мені це все, даруй!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721319
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
[i][b]"Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги."[/b][/i]
[i]Оксана Пахльовська [/i]
Я не зумію втримати слова.
Усі втечуть і нІчого сказати…
Вокзальним шумом тиша вікова
Відкриє нам гіркий рахунок втрати…
Я посміхнусь крізь сльози. Пригорни…
Пробий мене очей своїх стрілою!
Та в кожного давно свої човни,
І ми у них пливемо за водою…
А профіль вітру гордий, як завжди,
Кепкує - знов жене тебе в дорогу.
І що йому до того, що сюди
Привело нас кохання босоноге?
І що йому, як ближчого нема
За тебе? /Далі бавиться в Іуду…/
Він холодом за душу обійма
І сковує – життя завмерло в грудях…
А ти руки торкнешся мимохідь,
Немов боїшся, крикнуть люди : «Злодій!».
Скажу я крізь вуаль печалі: «Їдь…»
Здається, зупинився час відтоді…
Мій берег, як і я, тепер пустий.
І буря вириває з серця крила.
Але щоб повертався знову ти,
Зійду зорею на твоїх вітрилах.
[i]якось[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 02.03.2017
Тебя приручать и сама приручаться не стану.
Фантазий мне ближе реалии будничных дней.
Я знаю, что мне не упиться твоими устами
И кожа моя не почувствует ласки твоей.
И ты не тревожь мою душу. Она не забыла,
Как болью съедало её это чувство любви...
Когда-то, она, до безумия, сильно любила!..
Любовь... и волчицей порой заставляла завыть...
Зачем мне опять изводиться нахлынувшим чувством?..
Зачем... если знаю: не быть мне твоей никогда!
...О, Небо! Зачем же так больно?.. Так больно и грустно
С небес возвращаться, в реальную жизнь, иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720661
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Зачем Вы душу приоткрыли,
Впустив, погреться у огня,
Давно остывшего, согрели -
Надеждой дразните меня.
Теперь, душа любви желает:
Страдать и мучиться в огне,
Как снег весною вера тает,
Что Вы нуждаетесь во мне.
Уже пленён мой разум пылкий,
Прикрытый тайной нежных чувств,
А вид потерянный и жалкий,
Как ветром обнесённый куст.
В чужой стране, средь гор высоких,
Мне не построить к сердцу мост,
И голосок приятный, звонкий,
Уж не услышать с ваших уст.
Вас греет солнышко Востока
И Палестинская Звезда,
А я – заброшенный далёко,
Страданьям отдан навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720080
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 27.02.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Зима ішла, прощаючись навіки.
Отак вона щоразу, кожен рік.
Сльозинки покотилися зі стріхи,
Самотньо, лячно, як мільйони рік.
Пішла по собі, залишивши спомин:
Брудні калюжі, танучі сніги…
Он там вже чути журавлинний гомін,
А тут всі затопило береги.
І раптом несподівано знайшлася,
Галявина у сонячних руках.
А там сховалося тендітне щастя:
Голівка біла у зелених снах.
Ще трішки сонця їй, кришталю крапель.
Ще мить надії , віри і добра.
В цю мить чекання ,леготом крилатим,
З чужини повертається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720273
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
День зимовий не такий холодний,
Коли світить сонечко згори
На сліди в снігу звірів голодних,
На розваги-ігри дітвори.
Кине промінь він з небес на білий,
В діамантах сніговий розмай.
Там, де річка донедавна бігла,
З льоду трасу виткала зима.
В чудернацькі вбралися обнови
З осені оголені ліси,
Намистинки свіжокалинові
В обіймах купалися краси.
А сніги, мов білосрібна постіль,
На якій вмостився день ясний,
Снігурі, зими постійні гості,
Вже відчули подихи весни.
3.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Уже весна торкає небосхилу
І ніжно, тихо пташечка співа,
Закохані ідуть у світлу днину:
Любов'ю переповнене життя.
В полоні їх, чубате, синє небо,
Рука в руці... і серденько щемить,
Їм щастя так багато нині треба:
Ти зупинися!- та, щаслива мить.
І сонце їм підморгує зрадливо,
Жаринкою торкає їх серця:
Кохання їхнє вічністю щоб жило,
Любов хай благословлять небеса.
Уже весна торкає небосхилу
І ніжно, тихо пташечка співа,
Закохані ідуть у світлу днину:
Любов'ю переповнене життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718182
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Одяг в тебе з роси… Одягни перламутрові роси,
Злетимо ми у парі міцним лебединим крилом.
І вернемось у хвилі, що вітер над ставом розгонить,
Лиш би хвиль не лякало міцне ясенове весло.
Буде доля у нас, на двох доля одна – лебедина,
У густих верболозах зростатимуть наші малі.
На широкому плесі збереться багата родина,
Буде слухати пісню, що дарять в гаю солов’ї.
Попливемо між хвиль, які будуть обох нас гойдати,
Я до тебе своїм притулюся білявим крилом.
З вітром будемо разом у синєє небо злітати,
Нам світитимуть зорі на небі вгорі перед сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718283
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[i][b]Ми всі приходимо в цей світ
Малесенькі й безгрішні.
І як обрати вірний шлях-
Знать може лиш Всевишній.
Хоч доля в кожного своя
Та все ж її рихтуєм...
Коли свого не чуєм серця,
То потім так шкодуєм.
Хоч іноді бракує сил
Важку цю ношу нести
Тримайся! Не дай Бог,впадеш,
Бо важко враз підвестись.
Якщо гне, навіть, до землі
З усіх ти сил пручайся.
Завжди йди праведним шляхом,
Людиною лишайся...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717769
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[i][b] [color="#991111"] Ні про що...
Та про все…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#101b94"]Новий день настає…
Чомусь серце співає,-
Хоч причини для співу
Нема,- як нема…
Чому??.. Ти в мене є
У життєвім розмаї,-
І в далекі краї
Відступає зима…
І не буде її -
Поки будем любити,
Поки бються серця
У обох як одно...
Усміхнуться гаї,
І прошепчуть нам квіти,-
Вам любов - до лиця,-
Ви - митця полотно!..
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718201
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
То багато, то мало, то зовсім немає,
То кричить, то мовчить, павутинно пряде
І ховається там, де ніхто не шукає,
Її чують усі, та не видно ніде...
То під снігом замерзне, то в спеку зомліє,
Озирається так, щоб не бачив ніхто
І співає пісень, хоч не завжди уміє,
Розігнавши по нотному стану всі "до"...
Не зібрати докупи дієзи-бемолі,
Дві душі не скріпити скрипковим ключем,
Бо розсипані ноти в музичній неволі
Можуть стать насолодою, можуть - плачем...
Тихо сповіддю серце гаряче розкрає
І від сонця затулить, розтопить сніги,
І сміється, і плаче, але не зникає,
Лише щедро свої розлива береги...
Я впізнаю її і її не зречуся,
Не згублю, не забуду, не викину геть,
Якщо треба - у прірву за нею скочуся,
Хоч болюча до крику, але то не смерть...
Обережно несу, ніби знаю: до раю
Пролягла моя стежка, немов з кришталю,
Бо любов - це оте найдорожче, що маю,
Це я нею зігріта - я просто люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717959
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM[/youtube]
Не кажи, що все пройшло і пусто.
То тобі здається лише так.
Це кохання згадуєш ти часто,
Значить, не забув його, це - факт.
Ти його до серця пригортаєш
У морозні ночі, щоб зігріть.
Проганяєш й знову повертаєш,
Бо без нього ти не можеш жить.
Проклинаєш час, коли зустрілись,
Викидаєш зовсім з голови.
Але, знаю, як тобі хотілось,
Знову й знов про нього говорить.
Часто серце це не розуміє:
Чом не даємо коханню жить?
Але хто зробити це посміє,
Той не знає, що таке болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718203
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Весна співала стоголосим хором,
Вінчав світанок нас, фата – з туману,
А сукня - з травня, вишита узором,
Нектари сонячні, замість шампану.
Метелики крутились в бальних танцях,
Веселка дарувала сім чудес
І обрії шарілись у рум’янцях,
А ми були обранцями небес.
За руки взявшись, ми летіли в світ,
У справжню казку, лиш відому нам,
З смарагдів впав під ноги оксамит,
У дзвони бив життя величний Храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Давно вже заблукали роки…
Змінився вік і навіть край,
Та в душу не приходить спокій.
О Боже, тільки не карай!
Для чого ми тоді зустрілись?
Щоб захворіть на все життя?
Не склали іспиту на зрілість,
Пили любов до забуття.
Давно вже маємо онуків,
Кохання стука вже до них –
Не знаю я рідніших звуків,
І кличуть знов мене вони.
Вже й красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Все манить наші душі сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718172
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Хто у серці моїм, хай не знає ніхто.
Розцвіла, наче мак, моя квітка гординя.
Наші долі з’єднав із кохання місток.
Вона в мене одна, вона в мене – Богиня.
Завжди міст у квітках і співає душа,
За обранку свою, щиро дякую Богу…
Я радію, що мимо тоді не пройшла,
Що одну на життя ми обрали дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718136
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[b][i][color="#7700ff"]Не полишай саму
У розпачі гіркому...
Мій біль скоріш вгамуй,
Не дай мене нікому...
Не сій в душі полин,
А сій волошки сині...
Любов моя з перлин-
Одвіку і донині...
Знайди в собі чуття,
Хоча б краплину ласки...
Верни мо до життя,
Зірви з обличчя маску...
10 02 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718057
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Є люди щедрі на терпкі слова,
Солодких в них на всіх не вистачає.
Погане сиплять, наче з рукава,
Сказати добре їм щось заважає.
Когось вкусив – і вже щасливий сам!
А я таким здається співчуваю,
За мить йому хтось скаже, що він хам
І буде лемент аж до виднокраю.
Якщо комусь, то можна - з полину,
А як йому, то раптом заболіло.
Піском у очі кине всю вину,
Когось болить? А це - не його діло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717823
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Сьогодні України доля
Та й світу також – на кону:
Донбасу жителі – бездомні,
Що слали з шахт вугілля в домни,
Тепер утягнуті в війну.
Росія танки подає їм,
Снаряди, міни, словом, смерть,
Немов біди нема своєї,
Якогось дурня з себе клеїть
І закровила край ущерть.
Невже і цих є жертв замало,
Щоб осягнути рабства суть,
Коли на хрест нас підіймали,
Село голодне розпинали,
Тепер війни взяли косу,
Щоб цвіт найкращий покосити,
В могилу щоб ярмо звело,
Щоб не були в нас діти ситі,
Та вже не будемо проситись,
Бо найважливіше збулось:
Проснулась гідність... Українська.
І нам Росія – не указ:
Своя у нас мета і військо,
Терпіти досить тії звірства,
Котрі чинились раз-у-раз.
Нам місце знайдеться у світі,
І землю звільним від заброд,
Ми жити хочем без совітів,
Із Кобзаревим заповітом,
Бо український ми народ!
6.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Взявсь питать холодний Лютий:
Хто і як сьогодні взутий?
В кого теплий кожушок?
В його планах є сніжок.
Хоче висипати норму,
Дасть команду свому шторму.
Хоче в танець завірюха,
Поспіває щось на вуха.
Морозенко носик, щічки
І в дитини, і в синички
Покусає й помалює,
Ще й бурульками жонглює.
Пише вітер текст до пісні,
Всі рядки уже затісні.
Так танцюють його ноти
Від холодної роботи.
Став і чухає чуприну,
Як Весні він здасть провину?
- Без пояснень утече,
Коли сонце припече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Ми з тобою у різних світах,
Я, мов лань, ти - розкрилений птах,
Я - до осені, ти - до весни,
Тож благаю: мене зупини...
Доки я не втопилася ще
В позолоті з осіннім дощем.
Я ранкову цілющу росу
У долонях тобі донесу...
Тут мене не покинь, не зникай,
Це ж безглуздя - у дикий розмай!
Там і небо не нам голубе,
Там ніхто не чекає тебе...
Краще літо мені без грози
У світанках своїх принеси
І зуміємо все, що було,
Відігріти осіннім теплом...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717018
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Ми з лютим спільну мову віднайшли.
Він слав ліжник обіцяних забав,
Обіймами жагуче обпікав,
Я прийняла умови тої гри.
Від злив цілунків стишувався біль
Дрібних подряпин об щетину днів,
Мій подих на морозі ціпенів,
Сніг в душу забивався звідусіль.
Я куталась у іній, як у шаль,
Вужем услід повзла печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717068
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Колись написала цей вірш
після випадкової зустрічі з
незвичайною дівчиною.
Не знала кому його присвятити.
Сьогодні побачила в Клубі нове
фото Юлії Гармаш. Це-про неї.
Дівчина в платті волошковім
Букет із райдуги в руках,
Їй дуже личить у обнові,
Усе пасує в цих роках.
Таких красунь є небагато,
Щоб з часом в унісон ішли
Й були з епох аристократа -
Полотен вічності посли.
Краса і врода, навіть святість,
Хоч це давно не дуже в моді,
А тут ще й заздрощів кирпатість,
Не вперше з цим зустрітись вроді.
Дівчина в платті волошковім,
Частинка поля, шмат небес
І сонце-локон колосковий...
За конкурентку - для принцес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717037
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
[b][i]
[color="#ff00ee"]Він любив кольорову палітру весни,
І поля в золотому колоссі...
Він приходив до неї у ранішні сни,
І ромашки вплітав у волосся...
Він любив, коли сонце сідає за гай,-
Коли вітер шукає пристанку...
Як червоними пасмами весь виднокрай,
І, як нічка стрічається з ранком...
Він любив тепле літо й сріблясту росу,
І хмарини імлисті та сині...
Він любив її ніжну, тендітну красу,-
Її носик з густим ластовинням...
Він любив, як воркують в гнізді голуби,
Як гримить і збирається злива...
Він її так любив! Як ніхто не любив,-
Поряд з нею, був дуже щасливий!
10 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
https://m.youtube.com/watch?v=HAJTsVU-Qh4&feature=share
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711388
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 08.02.2017
Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
© Cергей Дунев
________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717050
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
© Cергей Дунев
________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716959
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Які вродили пшениці у полі,
Біжить за обрій хвиля золота…
На рушнику хтось вишив хлібну долю,
Свіженький хліб в обіймах колоска.
Приспів:
Цей рушник матуся,
Наче власну долю,
Вишила, стелити на столі.
Хліб, рушник і долю,
Об’єднали разом
Свіжі хліборобські мозолі.
Пшеничний лан озветься урожаєм,
Рушник застелить в радості земля.
Неначе хор колосся заспіває,
Затягнуть пісню в радості поля.
Приспів.
І свіжий хліб освятить отчу хату,
Сплете дідусь нам «дідух - різдвяник»
Ми маємо цей хліб поцілувати,
Як ляже він на вишитий рушник.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716927
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Настоянка думок сердечних...
Щодня потроху її п’ю,
Я в неї – у числі залежних,
Обов’язково в чашу ллю.
Підсиплю трішки аромату
Із слів і нот ледь-ледь хмільних,
Душі росинку непочату
І жменьку зернят чарівних.
Її розбавлю сонцем й квітом,
Дзвінкою піснею пташини,
Небес блакитним оксамитом
І сяйвом кольору цитрини.
Така настоянка-живинка,
Забула з нею смак полину,
У мене є й для Вас краплинка,
Прошу, заходьте на гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716764
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017
И где ты, Слово, бродишь по ночам,
Привычные оставив словари,
А я тебя готова повстречать,
Да, где угодно - только говори...
Не затеряйся в переливе гроз,
Не утони во глубине реки -
Воспринимай желания всерьёз,
Коварному безумству вопреки...
И лодку подарю я, и причал,
А хочешь - яхту, но не исчезай!
Ты знаешь, Слово, как горит свеча,
Ты видело, как плакали глаза...
И точно помнишь, как среди зимы,
Оставив где-то голос и тебя,
Так обречённо расставались мы,
Холодное пространство теребя...
Молчишь. Я знаю, это - не впервой.
Но даже там, где проще закричать,
Ты, Слово, вновь играешься со мной,
И кто тебя так научил молчать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716797
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Коли не все ще випите вино
Гіркої зради і німого болю,
Цілющим може стати ще воно,
Коли словам своїм даси ти волю.
Очистиш душу, щоб впустити знов
З повітрям свіжим почуття новіші,
І замість непотрібних вже розмов,
Вкладеш свої думки у щирі вірші.
2.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
З прадавніх посивілих літ
У муках корчилося слово,
Крізь глибину страшних століть
Пробилась і зміцніла мова.
Її слова – найбільший скарб
Для єдності мого народу.
Їх сила дужча у стократ –
Від Бога справжня нагорода.
Її слова – найбільший сніп,
Що зріс під сонцем полуденним,
Отой святий насущний хліб,
Який вживаємо щоденно.
Її слова – дитячий сміх,
Молитва матері до Бога,
І найцінніші від усіх
Слова ті щирої любові.
Її слова – тривога й біль –
Вони в житті цім місце мали.
І дітям накажи, й собі,
Щоб мову рідну зберігали!
9.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Тремтить земля, здригається в судомах –
нечистий з пекла прочинив портал
у Харкові, Чернігові і в Сумах,
і в Маріуполі аж плавиться метал.
Миролюбивий мій, священний краю!
Чи хто зурочив доленьку твою?!
Ти видаєшся ласим шматом раю
загарбнику-убивці-палію.
Безпутний карлик втратив глузд і міру,
приніс страшну розруху, сльози, смерть.
Навів би лад в несходженім Сибіру.
Вже завойованих земель у нього – вщерть,
не потягнути більше. Крим, злодюзі,
застряг у горлі, досі не ковтне.
Та все не йметься виродку-катюзі.
Що скоро – в пекло, досі не збагне.
Лихим сусідам віділлються сльози
і горе, й відчай наших матерів,
і голод, й спрага, й знищені обози,
і наклепи медійних упирів,
синів і доньок зграї журавлині...
Імперіям Бог не прощає зла!
Прийдуть розплати лютої хвилини –
побачить світ знеславлені руїни,
зітліє "велич", зганьблена дотла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Шукаєш його в натовпі? Облиш.
Не треба витрачати час на нього.
На того, хто не поруч. Тиша з тиш
Притулить твою душу до святого.
Чекаєш його знову? Хай іде.
Хто хоче залишатися - не піде.
Зима із слів вірші сумні пряде.
Душа із смутком в радість і доїде.
Не трать життя на тих, хто спить не там,
Де ти подушку у сльозах вмивала.
Хтось нас шукає навіть по ночам.
І я про це маленькою ще знала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716689
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 06.02.2017
Сонця чекаю, чекаю весни...
Теплого вітру у лагідні днини...
Трав розмаїття, немов на картинах,
В тих, що дарують мені мої сни...
Серце сумує за співом птахів.
Радісний щебіт - мов райдуга в небі!..
Мало, для щастя, душі моїй треба:
Трохи весни... і щоб милий зігрів...
...Нас розділила ця безліч доріг,
Довгі роки, одинокі світанки...
Доля - примхлива... Її забаганка -
Щастя скупого... мов крихіт, до ніг.
Все, чого хочу - ЙОГО... і весни!..
Серце малює цю зустріч жадану:
Наші обійми, у пору весняну...
Щастя, яким підсолоджені сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715637
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Горить Донбас. Киплять сніги.
Мороз і душі пропікає.
Проклятий час. Пруть вороги.
То чорну справу вершить Каїн.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Вогнем і небо вже палає.
Там пекла справжнього круги
Й героям двері там до раю.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Кровить Авдіївська промзона.
200-их, ранених – стоги…
І сатанинський спів Кобзона.
О Боже, де ж ти забаривсь?
Чи дим тобі вже виїв очі,
Що ти не бачиш ізгори,
Який внизу твориться злочин.
А мо’, людей тобі не жаль?
Чи не твої це, Отче, діти?
Тоді назви, де та межа,
Щоб мир настав і в нас, і в світі!..
31.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715478
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Вже цвіркуни й останні відспівали,
І закотилось літо в полини,
Деревію долоні дозрівали –
Чекало все закінчення війни.
Щоранку топче стежку до могили
Матуся з раннім сріблом у косі…
Синочок її літом цим загинув,
Тож ноги й очі матері в росі.
Сьогодні також цвинтар тоне в квітах…
Землі горбочок – материнський біль…
І хрест… Його помітила ще звідти,
Звідки ішла, та крок її слабів…
Вологий хрест матуся довго гладить
(Вчорашній дощ устиг його скропить),
Цілує… Плаче: «Знов не ті при владі,
Народне горе теж їм не болить.
І ці грабують, сину, Україну,
Боргів надбали і для правнучат…
Чекав народ, щоб відбулися зміни –
З телеекранів лиш байки звучать.
З багатих так ніхто й не поплатився.
Жирують, синку, й на твоїй крові.
Знов хабарі. А дехто навіть спився,
Забув, як важко матері, вдові.
Усе тобі по правді розказала,
Та ти і сам те бачиш із небес.
Думки мене і сю ніч колисали:
За що ж у жертву принесли тебе?»
Дивилися на неї темні очі
З портрета сина на його хресті…
«Поплатяться усі, мамо, за злочин, –
Почулось їй. Чи вітер шелестів, –
Коли земля вогнем важким палає
І патріоти падають кістьми,
Вона ніколи тих не забуває.
А небо спустить вистражданий мир.»
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Птахів небесних чую голоси…
На віддалі твій запах відчуваю.
Єлеєм в душу капає з роси,
Коли до тебе лину рідний краю.
У душу віють спогади теплом…
Думки мережать мрії кольорові.
Розхвилювалась річка за селом,
Пливе назустріч Місяць у діброві.
Кладуть у ноги спокій спориші,
Зіткали килим зорі від любові.
Як Боже легко пишуться вірші,
Волинь моя у кожнім твоїм слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715616
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Да… поезд тот – «Москва – Воронеж»
Ушёл, дымок завился лишь…
Спеши-беги, да не догонишь,
Кричи-зови, не возвратишь.
Ну, что ж, не надо так не надо,
Как будто нет других грехов;
Чем меньше в жизни женских взглядов,
Тем больше водки и… стихов.
Простите, Оли, Лены, Тани,
НЕпредпочтительность мою,
И то, что чувственность желаний
Всё чаще Музе отдаю…
…
И все таки, нет-нет, а вспомнишь,
Как пахли яблони весной…
Свой техникум (сегодня колледж)…
И школу… вечер выпускной…
Где вы, Оксаны и Марины?..
А Женя…(ах, как хороша!)
Так сексапильна и… невинна
(Не обломилось ни шиша)
Зато соседская Настёна
Была чумною, только тронь,
Хоть обливай водой студеной
Не потушить её огонь.
О, наша ветреная юность
В порыве чувственном своём!
Моя мальчишеская грубость…
И нежность девичья её…
Ах, как всё это было внове –
Неутолимо-горячо,
И первый поцелуй до крови…
И шепот губ – еще… еще…
О, как мы чувственность хватали
Ладонями, глазами, ртом!
И первой страсти испытали
Восторг... и детский стыд потом…
Потом…
А, что там было дальше?..
Ноктюрн?..
Соната?..
Кто поймёт?..
Потом всё больше в жизни фальши…
Всё меньше в чувстве светлых нот…
Бинарность жизненного круга –
Случайность или суждено?
Увы, тех – юных лет подруга,
Так и не стала мне женой.
Нет, я нисколько не жалею,
И, может, только лишь чуть-чуть,
Как клен осенний над аллеей,
Я над прожитым загрущу.
И с легкой грезою о чем-то,
Сквозь эту золотую грусть,
Вам, юности моей девчонка,
Стихотвореньем улыбнусь.
Я знаю, жизнь неповторима,
Как свет угаснувшего дня.
И ныне Вы пройдете мимо
И не узнаете меня.
Сегодня встретив Вас, я тоже,
Наверно бы, не поднял глаз,
Но все же… все же, все же, все же
Я не хочу, не помнить Вас.
И вот… пишу на прежний адрес –
Где мы когда то родили'сь,
Где жили, встретились… расстались –
В любовь, в надежду, в юность, в жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712710
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Любовь отрицает предел в человеке,
Душа отвергает забвенье могил;
Не слушайте слов о прощаньи навеки,
Прошу Вас, не верьте, что я всё забыл.
В той точке – отсчета – конце и начале,
На пересечении света и тьмы,
Меж смертью и жизнью, у бездны печали,
Где замкнуто сердце и губы нем’ы,
Когда ожидания миг бесконечен
И память, застынув, не движется вспять,
Пусть тщетно, пускай не надеясь на встречу,
Я буду Вас помнить…
Я буду Вас ждать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714952
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 31.01.2017
...Целуя, шептала тебе, на прощание:
"Люблю тебя, милый, звони, до свидания..."
Часы, на стене ненавистной гостиницы,
Протикали, будто бы в такт ей: одиннадцать...
Остался лишь слабый её аромат,
Как некий, на вашу любовь, компромат.
Гостинничый номер - четыре угла...
Ушла... и как будто бы здесь не была.
...Искромсано сердце тупыми кинжалами,
Но ты уже свыкся с ночными пожарами,
Сгорая от чувства проклятого ревности.
Она не клялась... Не клялась тебе в верности.
Стоит на распутье... Не скажет "Прощай".
Ей трудно сломать этот маленький рай.
...И сжечь, ради "вас" не готова мосты,
Как впрочем не можешь... не сможешь и ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715157
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Світлий ангеле мій! Найдорожча за всіх,
моя мила і лагідна Нене!
З невідомих світів рідний голос і сміх
крізь роки долинають до мене.
О відхід незворотний! Чом так назавжди
йдуть матусі в незвідані далі,
залишивши нам в серці скорботні сліди –
шрами болю, сирітства, печалі?!
День народження твій... Сніг скрипучий, мороз.
Сиротливо біліють могили...
– Здрастуй, рідна!.. –
Лягають букети мімоз,
і вклоняємось матінці милій.
... А яким веселковим був день цей колись!
Що морози й лихі хуртовини?!
Всі злітались додому – ми так поклялись –
на матусеньчині іменини.
Море радості й сміху, обіймів тепла,
бо збиратись родиною – звичка.
Шум застілля... До ранку розмова текла...
Всіх любов'ю грів дім-рукавичка...
Сльози серця течуть, давня туга ятрить,
і слова тиснуть горло в судомі.
Недомовлена вдячність, мов опік, горить... –
запізнились зізна́ння вагомі...
– Мамо, знаю, ти й звідти, з далеких світів
нас борониш від лиха й недолі.
Мабуть Там молитви твої чують святі,
бо поменшало горя і болю.
Ми за все тобі вдячні!.. –
. І світла печаль...
Став терпким аромат від букета...
Плаче свічка... і ми... Смуток втрати і жаль
біля твого, Матусю, портрета...
31.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715494
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Не боятся зимы - смотри,
Нипочём холода им, вьюги...
Ты об этом ей говорил?
Ну, конечно, ведь мы - подруги...
А под утро, когда все спят,
Намерзают сильнее стёкла,
Леденея, душа опять,
От малейшего звука ёкнет...
Я давно, проиграв пари,
Не держала в руках синицы...
Красногрудые снегири -
Не домашние это птицы...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715427
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Іконі благодійної Тетяни
вклоняються студенти і віряни,
а особливо ті, хто у ці днини
святкують іменини чи родини.
У клубах, у Фейсбуці і в Ю Тубі
вітаємо, Тетяни, наші любі!
Яскраві, неабиякі таланти,
ви написали віршів фоліанти.
Веселі, невпокорені, ліричні,
мрійливі, фантазерки феєричні
дарів різномаїття демонструють:
самі свої творіння ілюструють,
немов актори, класно декламують,
в своїх піснях собі ж акомпанують,
картини пишуть і святі ікони,
лікують і встановлюють закони...
Чи молоді, чи вже зросли онуки,
ви – золоті майстрині на всі руки!
.
Владарка ж мого серця і цариця –
Танюся, дорога моя сестриця.
Любов моя до тебе меж не має,
душа летить і горнеться, й вітає.
Аби ж хоча б на день, хоч на годину
вернутись в юність, у свою хатину,
де мама, брат і ти – така вродлива!
... Але ти в мене є, і я – щаслива!
.
Тетяни, Тані, Танечки, Танюші,
хай радістю засяють ваші душі!
Забудьте про образи чи вагання,
хай збудуться на Бога сподівання!
Дружини, вірні подруги, кохані,
щоб вас любили, щоб були жадані!
Несіть у світ краси усі відтінки
й величну силу Матері і Жінки!
Нехай завжди од вечора до рана
оберігає вас свята Тетяна!
І ще добавимо в слова вітальні:
здоров'я й миру на землі страждальній!
.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, З іМЕНИНАМИ,
НАШі ЛЮБІ ТЕТЯНОЧКИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714347
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2017
Зрозуміть хочу я: Зазирнуть хочу я:
В чім життя течія, В далину майбуття,
Куди й як поведе Без біди і війни,
І країну, й мене?.. У цвітінні весни.
В моїм серці струна
Натягнулась сповна,
В нім пульсує Любов,
Й животворний Вогонь.
Щоб Свобода була,- Не було щоб нужди
Не як вогник з пітьми, Між людьми і вражди,
А як Ватра пливла,- Досягти щоб змогли
Вже сьогодні й завжди! І вершин, й глибини!
Щоб життя течія:
І країни, й моя,-
Не спила самоти,
Й досягла чистоти!..
Не боялись щоб ми Щоб лунали пісні
Ворогів, як чуми. В Україні моїй,
І у Мирі завжди І у Дружбі жили
У майбутнє ішли! На своїй ми землі!..
Щоб у війнах страшних
Не лилась більше кров
І були між людьми:
І Повага, й Любов!
Щоб життя течія Я людина проста,
Всіх до Правди вела, Моя Мрія Свята:
А всі кроки буття,- Щоб країна моя
В світле їх майбуття! Розквітала щодня!
Хоч слабка в боротьбі,
І вже сили не ті,
Жить не буду в пітьмі,
Хочу жить в боротьбі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714220
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба продовжити твір Олекси Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
Про сім життів ми згадуєм нечасто.
Та точно знаєм, що дано одне.
Ми живемо, а це вже значить щастя.
Чи кожен це у цім житті збагне?
І живемо усі ми, як хто може.
Хто правдою, а дехто просто так.
З надією, що бог їм допоможе
Прожити все своє життя усмак...
А час іде... Не виняток - спіткнешся.
Життя не пробачає помилок.
І вже тоді, коли ти озирнешся,
Побачиш, що ти знехтував урок...
А що любов? Яке в житті їй місце?
В житті буває: любимо себе.
І почуття зачинять в серці міцно.
Аж поки там трава не зацвіте.
А як зоря, що так й не засвітилась?
Блукатиме по небі між зірок.
А, може, край сердечка десь вмостилась
У тім житті, що не зробило й крок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Збираюсь в село, а для чого? - не знаю.
Уперше без мами, в хатину ввійду.
Ніколи не буде земного тут раю,
Не мчусь як колись, а тихенько бреду.
Не знаю як вікна поглянуть на мене
І двері що скажуть мені на цей раз,
Якесь все безлике мені й безіменне
І скалки застрягли несказаних фраз.
Кручу всю дорогу минулого стрічку,
Пішли вже із хати усі на той світ,
Думками запалюю пам’яті свічку,
Не знаю як хатці сказати “Привіт”.
Ну, як їй розкажеш яка в мене рана,
Чи можна пізнати яке те-болить?
До неї іду як та гостя незвана
Цей біль вже - навічно, не лише на мить.
Тут мама ходила, а тут ось сиділа,
А тут дні останні її віджили…
Пішла і нема ні до чого їй діла,
Я ж їду збирати років полини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714040
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Гримить на сході день і ніч війна,
Калічить землю і людей, і душі,
Й здригається небесна далина –
Навіть вона до цього не байдужа,
Коли стрічає плем’я молоде…
А скільки ж душ туди вже піднялося!
Поглянь, як небо, зоряно цвіте,
Ті зорі сріблом падають в волосся…
Тим, хто умів їх віддано любить,
І хто без них тепер осиротіли
Вони готові все-усе зробить,
Аби душа вернулася до тіла!..
Та вись глуха є до людських страждань
І німо зустрічає вбивцю й жертву,
Хто за любов життя своє віддав,
А це герой. Такий не може вмерти!..
Живі герої в помислах, ділах,
Вони землі своєї патріоти,
Покликані ворожу рать здолать.
Їм жити й жити в пам’яті, народній!..
24.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714189
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Розумію: немає часу,
І бажання немає /ще гірше/,
Але я все несу і несу,
Це до Вас я несу свої вірші...
Сподіваюся, може, й пусте,
Мимохідь, навздогінці, чи як там,
Прочитаєте /схоже на те/
Ці рядки, бо такою є плата
За моє хвилювання і біль,
За мовчання із Вашого боку.
Я скажу це не Вам, а... тобі
В перший місяць нового вже року...
Про свої запізнілі листи,
Де слова розривали на шмаття
Мою душу, а осторонь - ти...
Лиш очима розгладжував плаття...
Й відчувалось тепло неземне
Поза Цельсієм, бо розплавляло,
Спопеляло воскреслу мене,
Не повіриш, але так бувало...
І притихло в минулих віршах -
Прочитаєш і ти зрозумієш,
Як бажання моє, наче птах,
Помирало у клітці надії...
Не читаєш... Не треба... Мовчи...,
Бо багато чого вже немає,
Та і серце моє не кричить,
Воно плаче за тим, що минає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Подаруй мені, любий, ніч,
Щоби ласки було багато,
Ти і я коли віч-на-віч,
А у небі рясний зорепад.
Подаруй мені, любий, ніч,
Щоб серця не втомились кохати,
І любов ту в тобі й мені
Не замів восени листопад.
Подаруй мені, любий, ніч,
Котра тільки одна буває,
Коли душі й обох тіла
Переповнені почуттям.
Подаруй мені, любий, ніч,
Хай коханням два серця палають,
Щоб у душах любов цвіла,
Яскравішало наше життя.
Чернігів. 3.11.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714184
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
***
Небо ясніє,
вабить небесна блакить.
Злетіти б птахом.
***
Вітер ламає
оголену гілочку...
мов чиюсь долю.
***
Сполоханий крик
маленької пташини.
Тривога в душі.
***
Бліднуть зіроньки
від місячного сяйва.
Цар затьмарив свиту.
***
Пташка літає
над засніженим полем,
мов душа землі.
22.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713776
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 24.01.2017
[b][i][color="#6600ff"]Хоча вже старість шкребе за п'яти
Та у зморшках тепер все чоло...
Буду завжди село пам'ятати
І надійне родинне крило.
Поле, річку, вузенькі дороги
Та долину в кульбабі рясній,
Де ступали мої босі ноги
І звучали матусі пісні...
Ясні зорі, над ставом вербичка,
Наче вчора усе це було...
На травичці срібляста росичка.
Дороге мені, рідне село!
22 01 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714066
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Прерывается голос...Неожиданно - дрожь...
Заживающей ране не показывай нож...
Под хитонами правды неприкаянна - ложь...
Мою нежную тайну(без конца)не тревожь...
Ноют старые шрамы...Выносимая - боль...
Эта нежная тайна - из юдолей юдоль...
Не обмолвись(случайно)...До поры не тревожь:
Мою нежную тайну,моя сладкая дрожь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Як випав сніг і брався морозець,
Ми з гір летіли, наче метеори,
Не йшли в обхід, а завжди навпростець,
Це ті часи, коли ходив до школи.
Роки минали… Зиму я любив…
Коли сніги скрипіли під ногами.
Любив Різдво, у чистім полі жив
І милувавсь в вікні перепелами.
Колись любив я зиму… То колись…
Допоки кров’ю не умилась Ненька,
Як кучугури піднімались ввись,
Ми брали саночки свої старенькі.
А нині пригадалося АТО,
Той холод у окопах між бійцями,
Доверху комір підніму в пальто,
Я зиму перестав любить з роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709056
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
І дощ, і сніг – і все воно минеться. От тільки щастя хочеться душі.
Ліна Костенко.
Ідуть дощі, а то сніги , як вата,
Час дозріває - все це навпаки…
Мороз річки заковує у лати,
Приходять в хату Різдвяні казки.
Ялинки побіліли в хуртовинах,
Мороз тріщить, аж зашпори беруть.
І бродять сни з Морозом попід тином,
Колядки людям на Різдво несуть.
От нам би миру і шматочок щастя,
Переживемо решту ми якось.
Молитва й «дідух», сповідь і причастя,
Аби це все у сім’ях в нас зійшлось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708356
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4cPAHUHTutc[/youtube]
Душе моя, куди мене ведеш?
Ідеш ти по протоптаній дорозі.
Надієшся, що щастя там знайдеш.
Подумай, поки ти ще на порозі...
Ти не шукай знайомих там слідів.
Вони чужі, свою знайди дорогу..
Не заблукай серед чужих снігів.
Почуй мене, мою пересторогу.
Засліпить сніг, зіб"є тебе з шляху.
А ти іди, тримай мене за руку.
Не піддавайсь цинічному страху.
Гляди, мене не заведи в багнюку.
Минай брехню, красиві міражі,
А доброту візьми ти за основу.
Якщо його зустрінеш, то скажи,
Що зустріч та була лиш випадкова.
Ти прямо йди, дивись не озирайся.
Поганий знак: повернешся назад.
Прошу тебе, душе моя, старайся.
Спіши до мрії через снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708190
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Зима моргнула сивою бровою,
А іній притрусив деревам вії…
На дворі морозець із бородою,
Іскринки у повітрі сіє й сіє…
Синички й снігурі біля порогу,
Малюють по снігу якісь картини.
З дверей чекають подарунка свого,
Бо сніг його сховає за хвилину.
А вітер дме, як музикант, у комин,
Повітря в іскрах, та проте без снігу.
Іскристий ранок навіває спомин,
Мов хтось листає пережиту книгу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708005
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM [/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lcTvK5VE-8c[/youtube]
У нас з тобою тільки п"ять хвилин.
Рука в руці... Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708048
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Я впізнала тебе, то був ти, то був ти, хоч і морок,
Бо не вірю, не вірю скрипучим старим ліхтарям...
За тобою услід - і нехай там що хочуть говорять,
Я цю мить і цей світ, і тебе.., і тебе не віддам...
Відчуваю тепло, але кроки твої, наче постріл,
Розчиняють в імлі, у холодній байдужій імлі
І ховають, ховають від мене у ніч твою постать,
Навіть Місяць ніколи цього не пробачить Землі...
Я так довго ішла, проклинаючи темінь і вітер,
Шепотіла беззвучно, в нікуди, гарячі склади...
І вже ладна була за тобою - на край.., на край світу,
Аби тільки побачить дороги, якими ходив...
Я вдихаю холодне повітря і стримую грози,
І шматую минуле без болю.., без болю й жалю...
Так банально римую одвічні слова-віртуози
І не соромно зовсім, бо так я живу... і люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Зима змиває всі земні печалі,
Навзрид хлюпочуть стріхи і сади…
Дими із коминів вдивляються у далі:
Куди бредуть зимових днів сліди ?
Дощами грудень схлипався невчасно,
Мов душу небу вивернув й затих…
Невже не виплакались зорі ясні
Осінніми дощами від всіх лих ?
Спішать примхливі дні у тепле літо,
Ведуть розмови довгі вечори.
І сновигає грудень білим світом,
Снігами замітаючи двори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707946
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Щось нове в мені трансформується,
протиріч і вагань – без меж.
Гострота сприйняття гальмується
і логічність ума – теж.
Добиває абсурдність дійсності.
Я безумію, а чи світ?
...Із гармат – по життю,.. по гідності,
і щодень – все новий кульбіт.
Десь відкрили ворота гнилості,
і вся нечисть рванула з надр.
...А добро все жде справедливості,
а "в отвєтку" – ...кривавий кадр.
Де згубили ми правду, Боже мій?
Де, караючий зло, Твій меч?
Чи зайняв уже царське ложе змій,
що "кайфує" від кровотеч?
Ми так вірим Тобі, Спасителю,
і благаємо: зло спини,
захисти вояків-хранителів
і домівки, і мирних жителів
від кривавих рук сатани!
23.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708056
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Нельзя приказать не любить, ни себе, ни кому-то.
Нельзя доверять лицемерам, подонкам, врагам.
Нельзя вспоминать с теплотой о мгновениях смутных.
Нельзя возвратиться к ушедшим куда-то годам.
Нельзя заказать у зимы соловьиного лета.
Нельзя возмущаться, когда нелюбимый никем.
Нельзя, тех, кто умер, призвать, ни к какому ответу.
Нельзя . Коль ушло, это значит - ушло насовсем.
Нельзя, ибо завтра появится что-то важнее!
И, вихрем ворвавшись в судьбу - обласкает тебя!..
Нельзя отказаться от завтрашней жизни... Смелее!.
Войди в свое "завтра", с надеждой и верой, любя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706260
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Ой, надворі зимно, біло,
Віхола гуляє.
Свято до дітей прибігло
Свято Миколая.
Цей святий аж надто добрий,
В бороді – сніжинки,
Він слухняним і хоробрим
Вже припас машинки.
З неба в вікна заглядає
Й вибира в торбинці,
Під подушку підкладає
Непрості гостинці:
По лозинці – неслухняним
До ліжечок віша,
В його торбі, полотняній,
Книги, найновіші.
Ранком сонечком заскочить
Дідусь, будить діток:
«Може ще хтось спати хоче?»
Враз пізнали діда:
«Хоч хотілося зими нам
І твоїх гостинців,
Принеси ти краще мир нам
У своїй торбинці!»
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707596
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Про що просити в Миколая нічку ...
Аби скував морозом лютим річку,
Щоб ковзани промчались першим льодом -
Зими-бабусі - найщедрішим плодом...
А, може, попрошу у Чудотворця ,
Щоби у світ закликав миротворця,
Аби згасити всі на світі війни ,
Аби прийшла земля до Господа в обійми...
Ще вимолю у доброго святого ,
Якщо не буде в тяжість це для нього...
Святий, предобрий, мудрий Миколаю,
Тебе сердечно в ніч чудес благаю :
Дай світла в голови, любові - у серця,-
Земним творінням доброгоТворця ,
Котрий, віддавши землю в людські руки,
Не може більш збирати каменюки...
Ти розуму роздай їм в узголів"я,
Розвій зневагу, злобу і зневір"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707278
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
***
Навчитись би жити бездумно і просто
і світ не сприймати так болісно-гостро,
не ранитись словом, начхать на образу,
і не оступатися в бруд чи заразу.
***
В стражданнях, горі чи журбі
сльозами серце вмити мушу
і висповідатись... собі
у віршах, щоб очистить душу.
***
Аби крізь буднів дисонансний фон
душі своєї чути камертон,
шукаю у життєвій партитурі
мені лиш притаманну теситуру.
***
Відкрита і вразлива,
чутлива і бентежна,
як свічка мерехтлива.
... Тож будьте обережні.
18.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707242
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Колись любив я зиму... Часу плин...
І вдома... І у тих краях далеких,
Де в небі, мов до вирію лелеки,
Тюльпани чорні душами пливли...
Колись любив я зиму... Не тепер...
Той шинозгар... І кров, що пролилася
І на снігу корою запеклася...
І смуток, що у вічності завмер...
І душі, що неначе голуби,
Злетіли в небо до порогу Раю...
Любив раніше зиму... Не сприймаю
Її тепер... Ні. Вже не полюбить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121411278
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706589
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Боже, важко як знову палити до нього мости,
Потім довго із пам`яті попіл від згарищ шкребти,
Забувати як дихала ним, невимовно близьким.
/Наче вперше./
Він до берега мого ріку переходить убрід -
І під поглядом топиться змучене серце, як лід.
Знову всотую звично його кожним дотиком рим.
Кидай верші
І рятуй мене, Боже, бо він вже у мене проріс,
Наче дужим корінням у тіло землі прадід-ліс.
Заколисує ніжно, штовхає /причинну/ із гір,
/Як Чугайстер/.
Я злетіла б - тримає, шепоче /пряде/ про любов.
Наче інших до нього не знала в житті молитов,
Висипає по літерах з мене єство на папір.
/Квітнуть айстри./
Він мені дивом праведним, карою з вікон небес.
Та "нестерпно" з ним краще, бо гірше зостатися без
Нього - втратити глузд і боліти за нього клітьми
/До безсоння/.
Боже, дай океан мені в грудях не перерости,
Не палити мости, не боятися з ним висоти.
Заховай просто мить, коли знову зустрінемось ми,
/У долонях.. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706674
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Примружив очі тихий вечір.
Прийди, розвій моє: сама.
І шаль з любові кинь на плечі,
(Промінням стане бахрома)...
Прийди, скажи хоч тепле слово,
Моїх смарагдів випий мед,
Прийди, прошу, не помилково
І не шукай ніде прикмет.
З моїх долонь візьми надію,
Зігрій, замерзла,ця зима...
Зміни любов’ю амнезію,
Бо кращих ліків ще нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706278
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Зупинка “Щастя“ і перон надій.
Один - на двох, немов солодкий сон,
І він й вона з’явилися із мрій,
На них чекав із осені вагон.
Скакав по серцю коник-стрибунець,
Метелики в очах кружляли знов
І виростали крила, тут кінець
Творив початок з іменем “Любов“.
Крутили серпантином почуття,
Забутих днів згубився календар,
Пакунок цінний видало життя -
Любов осінню, справжній Божий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705970
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Забрів у зиму теплий день осінній,
в гіллі когось оплакував, жалів...
Хмарки дрімали в сірому склепінні,
їм, схоже, снився клекіт журавлів...
Давно з птахами радість відлетіла,
жар-птицею, у сонячні краї.
І споглядає небо опустіле
осиротілі луки та гаї.
У чорнім полі вітер завиває,
висвистує в засохлій ковилі,
в пожухлих травах смуток спочиває
та вороння жирує на ріллі.
А ліс, що стоголосо й безтурботно
буяв життям серпневої пори,
закляк в заду́мі і гуде скорботно,
накрившись темним саваном жури.
Мій краю рідний! Вражений війною
і втратами в нерівній боротьбі,
сумуєш ти, а разом із тобою
і вся природа – в тузі і журбі.
Крізь сірі барви, радо зеленіє
і тішить око лиш озимина,
вселяючи і віру, і надію:
добро вже сходить! Тож мине війна.
11.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706113
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Я не хочу в ті сни, куди ти не заходиш.
Хай там рай вочевидь, я не хочу в ті сни.
Хай там вічна любов і всевладдя клейноди,
Я не хочу туди, бо без тебе вони.
Я не хочу розлук, якщо звінчані душі.
На якийсь кілометр не завезли пальне.
Там мережаний шлейф сіре небо ворушить, -
Я не хочу відлуння, що й досі кляне.
Я не хочу під ноги упасти й завмерти, -
Переступиш поволі, жорстокий гінець.
Що було, те було і котячі концерти
Я не хочу до скону... урвався терпець.
Я не хочу, бо сили у настрої втопиш,
Засмоливши судини, де кров - стеарин.
Трусонуть невід"ємні, істерик синкопи,
Я не хочу снодійне для сірих клітин.
Я не хочу роздати на фантики душу,
На ганчір"я порвати благеньку її.
Захлинаючись, звеш, але з місця не зрушу,
Я не хочу недолі збирать врожаї.
Я не хочу, не хочу, не хочу... не треба
Докоряти, лякати пекельним ось-ось...
На твоєму шляху я - химера Ереба,
Хоч просила, просилась...та не довелось.
04.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Горобиновий рай,
а у ньому срібляста дорога,
в снігу квітне розмай,
в душу тихо закралась тривога,
білий сніг замете
всі стежки до твойого порогу,
біла віхола жде...
замітає життєву дорогу.
Не губися в снігах,
озовися в раю горобинім
і любов на вустах
пронеси там, у щасті родиннім,
де кохання цвіте,
не торкають сніги, ні морози,
там, де вічна любов-
там шумлять горобинові грози.
Горобиновий гай,
в ньому спів солов'я пам'ятаю,
горобиновий рай,
вперше тут ти промовив:- Кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704721
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Хто зна, чому я й досі не в раю,
За ті страждання, що в житті приймала,..
І на поталу душечку свою,
Не раз, не два гріху я віддавала.
Тому й так плаче боляче вона,
Осінніми тривожними ночами.
...Я ж окупила всі гріхи сповна,
Омила біль пекучими сльозами...
Та, мабуть недостатньо тих страждань,
На терезах, де зважені печалі...
А в мене вже давно нема питань,
Лише одне - як маю жити далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705441
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Глуха стіна. Не можеш зрозуміти.
Я вперта. Ти впертіший. От і все.
Минулий сум з минулого століття,
Ось що ромова наша принесе.
Любов не треба, чується відразу,
Як пориваюсь знову написать.
Я – не змогла. Ти – тричі відрікався…
Сказав: любов твоя – тяжкий тягар
Якби ти знав… Нема тепла у суму,
Бо він холодним спокоєм ловив,
Оті слова: ненависні, незгодні,
Оті слова, що гірше ворогів.
Якби могла я виплакати століття,
В далеку даль всі викричать слова.
Тоді б напевне все тисячоліття,
До нас хтось лихоліття зазивав!
Кому це все, де варто і не варто.
Кому те все, де падають зірки?!
Чомусь так вийшло, що й того не варта.
Чомусь так вийшло, а не навпаки.
Невпинний сум змінив невпинну радість.
І ти того не в змозі зрозуміть,
Хай не лікується моя дитячість,
Без неї у дорослості не жить.
Без неї можна просто існувати
Та лікувати радостями сум.
Ніяк не вдасться, можеш запитати
У слів-птахів і у мільйонних дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690207
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 08.12.2016
Зимовий день тобою не почавсь.
Самотній день і навкруги незвично.
Учора сніг сміявся і згортавсь,
Летів собі додолу механічно.
Усе довкола з білої зими,
З холодного і вишитого суму.
Давно забулось рідне слово ми,
хоч як тут мальовничо і казково.
Давно не чути звичного: привіт!
І як, моя хороша, ти сьогодні?
Хоч як не повертай цей білий світ,
Не віриться, що ми були знайомі.
Зима нещадно заміта сліди.
Вуста мої і руки не зігріти.
Давно забулось тепле слово й ти…
І я зникає в дивнім білім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705064
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Птицей белою кружила зима,
Рассыпая иней на провода.
Я так часто замерзала сама,
А ты просто уходил в никуда...
Снег ложился пеленой на дома,
Заметал твои следы - ни следа,
Так нелепо маскируя обман,
Что, казалось, хохотала звезда...
И опять невыносимой была
Эта темень, что страшила всегда,
Если ночью я уснуть не могла,
Ветер больно обрывал провода...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705120
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Нам роки весноньки несуть
І красні літечка.
Життя людського справжня суть –
Жили щоб діточки.
Щоб не кінчався родовід
І небо зоряне,
Світились роси щоб в траві,
Поля щоб зорані.
Рясніють хай густі жита,
З небом стрічаються,
Життєва казка золота
Хай не кінчається…
6.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705011
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Не говори, а подивися в очі,
Слова – пусте, а погляд від душі.
При дні бувають темні-темні ночі,
А в ніч горять промінням спориші…
Я бачив тебе в сні, чи то уява?
Неначе губи цілував твої…
До нас жар-птиця в гості прилітала
І не змовкали диво - солов’ї.
Життя змололось у життєвім вирі,
Були, як ціле – стали враз чужі…
Слова, як пташка, полетіли в вирій,
А погляд залишився у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704966
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
«Кожен талант, зрештою, закопують в землю.»
До всього в нього, кажуть, є талант,
Взявся за справу - подивитись любо…
Він і художник, токар, музикант,
Він вже давно лишився свого чуба.
Йому говорять: - Вроджений талант…
Він знає все і дасть усім пораду.
Якби ж в країні був таким гарант,
То ми б і ним пишалися по праву.
Бог дав талант, він розвивав його,
Усьому і завждИ талант учився,
Не знав лише на світі одного,
Що він не там і не в той час родився…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704768
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Я ховалась у світ ілюзій,
Відриваючись від землі,
І відходили тихо друзі,
І, здавалося, світ змілів...
Я проходила через пекло,
Де, танцюючи, злий шаман
Бив холодні вітражні стекла,
Щоб зламалась і я сама...
Поховалися чорні тіні,
У кутки, наче ті вори,
Неприкаяні і нетлінні,
Де ж той Бог, що мене створив
І покинув напризволяще
Серед попелу і руїн,
Мов забув, що живою я ще
Піднімаю себе з колін...
Відчуваю: світам, звичайно,
До снаги замести мій слід,
Все довкола залить дощами...
Пропустіть - я піду убрід...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704889
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Повіяв сильний вітер – і "капе́ць"!
Ми на три дні одрізані від світу,
мов пращури в добу палеоліту,
запалюємо чахлий каганець.
З нудьги сусіди на той вогник йдуть.
Потріскують тихенько в пічці дрова,
невимушено точиться розмова
про все на світі, без вникання в суть.
Хоч піст, та час вечері вже настав.
Картопелька готова для застілля,
із льоху дістаємо "різносілля" –
що Бог послав,.. а Він таки послав:
капусту, помідори, огірочки,
салати різні, перці та грибочки,
і скибочками в банці кавуни
(здалися найсмачнішими вони).
Ласкає слух графинів ніжний дзвін –
з'явилася малинова наливка,
духм'янить на всю хату аличівка –
у всіх вже слинки, ледь не до колін!
Тож аличівка перша потекла,
бо всім ликерам може дати фору...
І спокій ліг, немов під омофором,
розлившись в домі хвилею тепла.
Коли б поси́діли так щиро, без ТВ,
а отже, без убивств, страшних аварій,
без гніву на верховний серпентарій,
їх декларації, без казнокрадства,
безкарності судійського трюкацтва
і без огиди, що якась сволота
нас тягне до рашистського болота,
без жертв терору, вивержень, цунамі...
О, як "верхи" збиткуються над нами!
Масоване тотальне зомбування
вбиває насолоду спілкування,
забивши мізки страхом бід сповна...
Селяни – мої милі добрі гості,
без пафосу говорять щирі тости,
всі розуміють: лихо в нас – війна.
Тож перший тост – за воїнів – до дна,
і в повній тиші, з болем і в сльозах –
загиблим дяка, що на Небесах.
Ми маємо цей мирний, гарний вечір,
бо жах війни вони взяли на плечі...
Ще всякі в нас точилися дебати,
та думка в глибині душі – одна:
закінчилась би клята ця війна,
солдати всі вернулися до хати,
відкрито радість ми могли б сприймати,
а не крізь ґрати болю через втрати...
Достойних вшанувавши поіменно,
ми відродили б край благословенний.
5.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704858
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Поезія наша різна
І різних людей збира,
Частенько аж надто грізна,
То, наче дитя, капризна, –
Така в одну мить згора.
А є і така, що п’ється,
І випить немає сил.
І плаче вона, й сміється,
В ранкову траву проллється
Краплиночками роси.
Й слова простеля, мов душу,
Усе ними огорта:
І річку, й крислату грушу,
В них думка звучить потужно.
Поезія ця свята.
Поезія наша різна,
Як різні усі і ми,
Тож поки іще не пізно,
Віршуймо. І після тризни
Залишимось між людьми.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704816
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Через стільки літ зустрілись ми,
Зустріч цю нам підгадали зорі.
Тепло нам обом серед зими
Хоч мороз потріскує надворі.
Твої руки у моїх руках,
Теплим подихом я їх зігрію.
І душа співає наче птах,
Бо до мене ти прийшла із мрії..
Щоб чужий нам погляд не завадив,
Снігом замете зима сліди.
І кохання нашого заради
Ще не раз повернемось сюди.
І кохання нашого заради
Ще не раз повернемось сюди.
Ця зима нам юність поверта
І виблискують від щастя очі.
Хай: "Люблю..." повторюють вуста,
Чути я усе життя це хочу.
Ми повернемось сюди не раз,
Щоб цю застріч нашу пригадати,
А сьогодні в цей казковий час
У кохання навіть сніг на чатах.
Щоб чужий нам погляд не завадив,
Снігом замете зима сліди.
І кохання нашого заради
Ще не раз повернемось сюди.
І кохання нашого заради
Ще не раз повернемось сюди.
Через стільки літ зустрілись ми,
Зустріч цю нам підгадали зорі.
Тепло нам обом серед зими
Хоч мороз потріскує надворі.
Поцілунки замість слів у нас
І рум'янець заливає щоки.
Доля нам дарує знову шанс,
Геть кудись з плечей тікають роки.
Щоб чужий нам погляд не завадив,
Снігом замете зима сліди.
І кохання нашого заради
Ще не раз повернемось сюди.
І кохання нашого заради
Ще не раз повернемось сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704659
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Давно відквітувало наше літо,
А весни... відкурличуть журавлі...
Лиш осінь ще сльозить тужливим цвітом,
Мов шле останні пелюстки-привіти -
Журливо губить росяні жалі...
А скільки перебуто-пережито,
Вже й не злічити чорно-білих смуг!..
Усі рубці просіюю крізь сито -
А може, проростуть добірним житом
Чи зарясніють барвами довкруг?!.
Не відболіло! Ще не відболіло!..
І, мабуть, вже повік не відболить...
Шматує-розпинає душу й тіло,
А кожен спомин б'ється під прицілом,
І часовідлік - мовби часомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.12.2016
Слова свої занурить
в кожну душу,
Щоб, як зерно, могли там ізійти,
Щоб люди не були
сліпі, байдужі,
Щоб місце у житті змогли знайти.
У цьому сенс життя мого,
мій друже,
Мене ж за це, прошу, не осуди!
***
Простить – не означає – все забуть,
Відсутній термін в пам’яті «табу».
***
Буває дружба на усе життя,
Хоч рідко, але все таки буває,
Якщо це друзі справжні – не сміття,
Котрі про честь свою не забувають.
***
Кажуть, що доля, ніби птах крилатий,
Коли впіймаєш, будеш ти багатий,
Щасливий теж і матимеш везіння,
А не впіймаєш – запасись терпінням.
***
Питання виникає знову й знову:
Чом України шлях такий важкий?
У відповідь: біда не в вірі й мові,
Біда у тім, хто наші ватажки.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704598
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Ніч полонила гори,
Тихо зійшла в поля.
Пташка крилечком горне
Ближче своє маля.
Слухають шепіт річки
Місяць ясний, зірки –
Вірна сторожа нічки,
Найнята на віки.
Ранок іще не може
Ночі перебороть.
Сонечко не тривожить
Стомлений теж народ.
Ніч – то не тільки диво –
Загадка не проста:
Тих, хто любив, збудила,
Й стрілися їх уста.
30.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704603
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB7RHsDA1CQ
[/youtube]
Новий крок у природі: на порозі зима.
Заметіль хороводить, все в напрузі трима.
Закоцюблі дерева, річку лід вже пройма.
Морозець тихо ходить, обійма крадькома.
Але лід ще крихкий, небезпечно пройти.
Але ж ти там чекаєш. Прошу сніг: Не мети.
Обережно ступаю. Лише крок до мети...
Лиш тепер розумію: Жаль, спалили мости.
Що ж робить: повернутись? Чи мети досягти?
Хтось кричить.. Озирнулась... То лиш звук німоти.
Дурноверхе завзяття все ж примушує йти...
Але бачу чийсь слід... Побоявся сльоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704125
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 04.12.2016
У очах твоїх Всесвіт, галактики,
Простір неба без краю, без меж...
Зазирну — і розірве на клаптики,
І до купи мене не збереш...
У очах твоїх весни і проліски,
І гроза, й теплі літні дощі.
А буває і блискавок полиски...
І до всіх дверей в душу ключі...
У них літо сховалось жоржинами,
І на віях гойдаються сни,
Пропікаючи душу жаринами
Мене ваблять до себе вони...
У них мрії мої всі здійснилися!
І рояться клубками думки:
Що ж вони на роки так спізнилися?
Чи то я поспішив на роки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
[youtube]https://youtu.be/Hfno-suLMmc[/youtube]
На вулиці старенький музикант
Сумний мотив виводить на струні.
Потертий фрак, пошарпаний футляр,
Монетний дзвін на бархатному дні.
Приспів
Благословенна мить –
Це музика звучить,
І лине у блакить
Невпинно.
Мелодія сумна,
І схлипує струна
Любов в житті одна
Єдина.
Мелодія летить поміж дерев,
На брук лягає, наче в напівсні.
За мить її недбало підбере
Байдужий шум людської метушні.
Чому ж в мені ця музика звучить,
Немов малює дивне полотно?
Старий скрипаль уміє роз`ятрить
В душі любов, що втрачена давно.
Наталя Мазур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704524
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
[youtube]https://youtu.be/iQ2dOW2fjGY[/youtube]
Якби на мить вернутися в той час,
Де стрілись наші зоряні дороги,
Де я втонула у твоїх очах,
Як цвіт вишневий падає під ноги.
Якби вернутися і пройти повз…
Й тримати міцно у долонях серце,
Й застерегти від болю та незгод,
І очі вберегти від сліз озерця.
Якби вернутися і загасить вогонь,
Коли він ще жеврів і грів довіру.
І не спивати музики долонь,
Й слова не класти їй, немов офіру.
………………………………………..
Якби туди - між зоряних шляхів
Вернутися й лишитися навіки.
Сягнуть висот незвіданих птахів
І сонцем впасти на твої повіки.
Якби слова знайти, що топлять лід,
І хоч одне посіять в своїх віршах…
Якби ж ти хоч одному з них услід
Віддав ключі від серця свого ніші.
Якби ж ти ві́ршів музику почув,
І, мов нектар, спивав цей світ прекрасний.
Якби ж завчасу запалив свічу,́
І слухав, слухав... поки та не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704333
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
(Основою для написання твору став випадок, про який дізналася із новин ТСН.)
Свій шлях до щастя в кожного із нас,
Це часто не прості випробування:
Для них – війна, собака і Донбас,
Поки зустріли тут своє кохання.
Він молодий, вродливий і… глухий,
Приїхав на велику Україну:
Російський триколор не до снаги –
Не захотів там жити на колінах.
Його багатство – чорний вірний пес
(як міг лишити друга на поталу),
Не уявляв без нього він себе,
Хоч з ним не раз біда його стрічала.
Чимало ще між нас черствих людей,
В таких серцях і влітку прохолодно,
Не міг знайти з ним житла він ніде,
То ж просто неба спали і… голодні…
Аж раптом стрілась та, що лиш одна
Була і є на цілім білім світі,
Побачила тоді обох вона,
І розцвіло у їхніх душах літо.
Звела їх доля, щоб жили утрьох
Вона і він, і друг, обом їм вірний,
Нагородив їх донечкою Бог,
Котра була для них кохана й рідна.
Зустріла я усіх їх чотирьох,
Усміхнених, по-справжньому щасливих,
Побачила й упевнений їх крок,
А у очах їх – сяйво, особливе.
Нехай на сході ще гримить війна,
Та саме їй завдячують цим щастям:
Назустріч долі вигнала вона…
Таке в житті стрічається не часто...
Чернігів 1.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704263
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Мов хто підсунув... зовсім випадково,
Стару листівку з почерком твоїм,
Я ж все повикидала геть, та знову
Завмерла тихо в розпачі німім...
Ну звідки і навіщо? Ні до чого!
І думати не думала я, ні,
Не ворушила так давно старого -
Все приспаним лишалося в мені...
Це ж треба було так смикнути книгу,
Щоб випала листівка, обпекла,
Мов розтопила кригу у відлигу
Й холодною водою залила...
Навіщо (і від кого) заховала,
Чому було з листами не спалить...
Сьогодні тебе точно не згадала б -
Тепер я знаю: пам'ять... не горить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704251
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Подаруй мені сон на світанні,
зачерпни з глибини таїни.
Зацілуй мене там в глухомані,
коли чари приходять у сни.
Які ж миті солодкі останні,
нам з тобою на вістрі струни.
Розчинилися зорі в зітханні,
розсипаючи перли згори.
Туман юзом котився до гаю,
замовкали в саду цвіркуни.
Зачаровані… з нашого раю,
задрімали в траві пустуни.
День голубили промені ранні,
цілували у мальв пелюстки.
Умивалися в росах рум’яні,
про наш сон укладали плітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704241
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Гірчить вино осіннє
Із присмаком життя
І пам’яттю на стінах
У рамочці – літа.
Ми побіліли трохи,
В літах уже хатина
І б’ють в набат епохи,
В нас є ще та жарина...
Дитинство з-за фіранки
Мигнуло світлим оком,
До самого світанку -
Ця зустріч ненароком.
Гірчить вино з графина,
Мов пам’яті бальзам,
Із м’ятою калина
Лікують рани нам.
За нами пильно стежать
Світлини із стіни,
А ми, як і належить,
На пульсі - у струни.
Листаємо події,
Де радість, а де щем,
Враз плачемо й радієм
Від різнобарв’я тем.
Утер сльозу світанок,
Пора йти у світи,
По чарці – на останок.
Обнялись, мов брати.
...Наболене у часі,
В режимі каяття,
З валізою по трасі
Пішло вперед життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703681
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Три дня - морозило,снежило...Сугробам измеряли рост,
А на четвёртый - попустило и столбик в оттепель уполз...
В полёте таяли снежинки,развеяв запахи зимы.
У ноздреватой корки льдинки открылись жёлтые глазки...
Постыло - бремя расставаний...И - ожидания часы...
У пульса(времени желаний) - ритмичность трепета любви,
Где обожжённый поцелуем - в неосязаемой черте,..
А в громогласном аллилуйя есть я, и - он, и - вы, и - те!!!
До усыпальницы надежды не досчитаешься шагов...
Она(единственная)между...среди невидимых богов...
Не понимала это прежде - пылала жаждой зноя кровь...
Полупрозрачные одежды снимались не за дверью снов...
Сполна и я переплатила...За недосказанность - прости!..
Немного милости просила:оставить в прошлое следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703477
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 29.11.2016
"Прощаюсь и, значит, прощаю..."
Марина Балабашкина.
...
Случайное судеб скрещенье…
Любви, не связующей, нить…
Прощание… или прощенье?..
Проститься… и, значит, простить…
…
Прощайте…
И я Вас прощаю –
За то, что так больно в груди.
Прощайте…
И я освящаю
Суетное Ваше – прости.
И здесь, на перроне вокзальном,
Где Ваши стихают шаги,
Вослед, провожая глазами,
Я Вам отпускаю грехи.
Прощаюсь…
Не просто и лишь бы…
А на перекрестье дорог,
Навек отпуская Вас, трижды
Крещу, чтобы ангел помог.
Крещу… отрывая от сердца…
Крещу… отлучая от глаз…
Крещу… чтобы не разреветься…
Крещу, уходящего Вас,
Чтоб тем рукотворным крещеньем,
Незримое что-то свершив,
Прощание стало прощеньем –
Страдающей женской души.
Прощеньем...
И ныне, и присно,
На миг, и во веки веков,
Я, душу меж пальцами стиснув,
И накрест, воздев высоко,
Прощаю!
Обилье и малость.
Прощаю!
Радушье и злость.
Прощаю!
Всё то – что мечталось…
Прощаю!
Всё – что не сбылось…
Прощаю!
В себе и… в ребенке…
Прощаю!
Стараясь забыть…
Прощаю!
Наспе'х и вдогонку…
Прощаю…
Не в силах простить
За то, что у Вас лишь дымилась
Душа, не давая огня.
За то, что так глупо влюбилась…
А Вы не любили меня.
За этот Ваш вздох без печали.
За эти глаза без стыда,
Когда Вы (соврав) обещали,
Что скоро вернетесь сюда.
За то, что не в силах унять я
Взлетевшее чувств – вороньё…
ПРОЩАЮ!..
… и пусть Вам проклятьем
Не станет прощенье моё…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702352
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Було й минуло. Спогадом забутим,
Дощем змиває, блякне, щось шепоче
Отим одним ледь чутним: Хочу бути
Лише з тобою… Потай росить очі.
Зрадливі видають. Та вітер все ковта,
Висушує дощенту їх невинних.
Та спомин той ховається в вустах –
Гірчить ще медом із полів полинних.
Було й минуло. Вітер не голосить,
Прошаленів над стернями жалю.
Мов граючись, куйовдить мої коси,
Шукаючи несказане «люблю».
[youtube]https://youtu.be/j5-UCw22Et0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699976
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 20.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qcCfYoPDYHM [/youtube]
За горами скрилось літо,
Листопад пропав.
Сльози осінню пролито...
Землю сніг приспав.
Десь плетуться відголоски
Літнього тепла.
Час бува: згадаю ласки,
Та затьмарить мла.
Ніби хвильки теплі з моря
Лащаться до ніг.
То неначе ти знов поряд:
Гордість переміг.
Доля так плете узори
Різних кольорів.
В душу все кида затори,
Бо ти так хотів.
І, як човен в синім морі,
Тоне, вирина.
Надто, хвилі, ви суворі.
Не тягніть до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700522
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Найважча робота – це бути людиною,
Здолати усе із рівненькою спиною,
Не бути гнилим і не гнутись зрадливо
Щоб біля корита триматись грайливо.
І маски міняти при кожнім режимі,
Зовсім не важливо – червоні,чи сині.
І гладити руку комусь волохату,
Ще й щоки по черзі комусь підставляти
Та крихти збирати із панського столу,
Ті, що пан змітає із нього додолу.
Найважча робота – людиною бути,
Ніколи не мати у собі отрути,
Не рватись до блага любою ціною,
Любити / і різних/, хто поряд з тобою.
Важливо, як ситий з маленької скибки,
Буть голосом чесним сердечної скрипки,
Та ще не кричать завжди: мало і мало!
А щоб, як в Ісуса усім вистачало.
Найбільші скарби вже не варті гроша,
Якщо у людини нелюдська душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700933
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Зайди на вогник, просто помовчати,
Загнати тіні в непривітний кут,
Під аромат божественної м’яти
Думок похмурих відпустити жмут.
Напій знайомий з назвою “ Сама“,
Тебе таким не буду пригощати.
Ескіз виводить на вікні зима,
Я запросила сонечко до хати.
Тобі – бальзам із кращих почуттів,
Тобі – і пряник, мов душі шматочок,
Бо скільки ж має бути тих життів?
Лиш не принось із спогадів клубочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700930
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Ти пішов, як відходить усе в цьому світі,
Не оглянувся, навіть, майнув, наче мить...
Дикий розпач і страх у самотній орбіті
Так давно і нестерпно, і досі болить...
Я вже знаю, як тіні зникають опівдні,
Розчавивши і форму, і розмір, і зріст...
Ти був гордий, неначе вальсуєш у Відні
І зламав той вузький і розхитаний міст...
Ти пішов дуже швидко, зненацька, раптово,
Поховавши назавжди усе, що жило...
Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700894
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
У родника,где нас венчали,
(На параллели красоты)
Глубоко - Озеро Печали...
Короче - до него шаги...
У каждой жизни есть скрижали...
Неповторимые - одни...
И - Озеро(своё)Печали...
И - омуты(её)любви...
У каждой речки есть начало
И - окончание пути...
В широком Озере Печали
Невиноватых - не найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 16.11.2016
[i][/i]Я кину все. Я вірю в кілометри --
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри...
Ліна Костенко[i][/i]
Намотують колеса кілометри
розбитих асфальтованих доріг...
У володіннях матінки Деметри
є мій куточок – рай і оберіг.
Він заховає від усього світу --
вітаючи привітно ще здаля --
у розкоші кущів, дерев чи цвіту,
чи й голого зчорнілого гілля.
Таку, як є: без лоску, макіяжів
(в моїм раю не спокушає змій),
в чоботях, капцях, стертім камуфляжі
в обійми приймеш радо, саде мій.
Пошепчемось, де в кого свіжа рана,
про власні таємниці, про врожай,
прошелестиш, яка я тут жадана:
"Лиш будь, прошу тебе,не відїжджай!"
У цім раю – ні підлості, ні зради...
Ти – мій квітник, а я – твоє пташа.
Без мене ти здичавієш, мій саде,
без тебе губить цвіт моя душа...
15.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700862
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Я стукаю до вас в сердечні двері,
Пустіть до себе, я без вас замерзла,
Хоч ніби-то жива я і воскресла,
В тумані розчинилися химери.
А я таки без вас якась ... ніхто,
Самотній мій вогонь не має сили,
Прошу вас так, як ви усіх просили:
Давайте ми разом ще так літ сто.
Давайте не втрачати більш людей,
Щоб потім не збирати їх, мов зорі
І не блукати в темнім коридорі,
Шукати десь прихильності дверей.
Давайте всіх любити так, як є,
Не міряти усіх одним лекалом,
Зустріньмо друзів щирості бокалом,
Нехай удосталь щастя кожен п’є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699202
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Не сильний той, хто високо злетів,
А хто упавши, зміг на ноги встати,
Не той, хто сипле рясно градом слів,
А той, хто мовчки може все сказати.
Багач не той, у кого є без міри,
А той, кому те вистачить, що є,
Багач не той, що біситься із жиру,
Той, що убогим завше подає.
Не ситий той, хто з’їв цебер і - мало,
А хто окраєць навпіл поділив,
Не той любив, як серце заспівало,
А той, що вдвох полин із чаші пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Як добірне зерно попадає в ріллю,
А дощі напувають землицю.
Я тоді лише Бога щоднини молю,
Щоб погода була, як жар – птиця.
Коли колос дзвенить, легка вруна біжить
І колосся нашіптує пісню.
Я вдивляюсь в поля, я ловлю кожну мить,
Щоб врожай хоч зібрали не пізно.
А зібравши хліба, буде в нас коровай,
На столі буде хліб і до хліба,
І полинуть пісні, як зерно через край,
А для нас більш нічого не треба.
Вибирайте для поля добірне зерно
І ростіть мудрих діток і внуків,
Що посієш, таким підніметься воно,
Зіпсувати врожай – це не штука.
Сійте гарне зерно, бережіть врожаї…
І моліться за землю, і волю.
Бо найкращий врожай – це врожай на землі,
Там де вруна, як хвиля по полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698661
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Моим родным, близким,
дорогим
Когда я стану лишь воспоминанием,
грустинкой в ваших душах и глазах,
не изводите вы себя страданием,
глуша боль сердца в скорби и слезах.
Вы не печальтесь, что меня уж нету,
а радуйтесь, что с вами я была,
мечты делила, звезды и планету,
проблемы, беды, боли и дела.
Судьба была и мачехой, и сводней,
умела хлестко и жестоко бить,
держа то птицей в клетке, то свободной,
в награду дав бесценный дар – любить.
И я любила. Как я жизнь любила,
вбирая жадно звуки, краски, свет!
За все, что мне она преподносила, –
"Спасибо, Небо!" – мой звучал ответ.
И добрая, и злая – "жінка з перцем",
открытая, как степь, для всех ветров,
друзей любила чистым верным сердцем,
презрев рвачей, мерзавцев и врагов.
Не выносила дрязги, ложь, безверие
и зависти змеиный хищный взгляд,
без меры алчность и высокомерие,
и подлости ранящий душу яд.
Не чтя посты иль титулы и звания,
сердечность возведя на пьедестал,
таланты уважала и призвания,
и в их осуществленьи – твердость, сталь.
Людей любила, многое прощая,
хотела всех понять, обнять, согреть,
от грешной грязи душу защищая,
прощенной и прощая,.. улететь...
Чтобы, покинув милую планету,
на ваших лицах видеть я могла
не скорбь и слезы, что меня уж нету,
а радость от того, что я была...
15.09.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697952
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 02.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
Так заболіло...Вмерли всі слова.
Тернюки – в серці, мов колючий дріт.
Каміння гостре впало з рукава,
Та що каміння! Обвалився світ...
Поети, короновані колись,
Уміло розпинали новачка
За те, що більше він за них моливсь,
Ліпили з нього дурня-дивачка.
Взялись за руки: виросла стіна,
Цей моноліт не пропускає й мухи.
Собою милувались, а війна
Розкидала під ноги капелюхи.
Поетик від ударів закривав
Свій світлий лик тендітними руками.
Він вже не жив, а лишень...доживав,
Затоптаний зі стажем каблуками.
В напівтумані пропливли слова,
А вірші розридалися, мов діти...
Хиталася фігура воскова,
Заради віршів вирішив він жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696980
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
[b][i][color="#4400ff"]Краткость слов не мой удел,
Мыслей птичья стая...
Я решаю кучу дел,-
Всем и всё прощая...
За окошком лунный свет,
Я пишу мечтая...
Близится уже рассвет,-
Я в стихах другая...
Мыслями бегу по кругу,
Стынет в чашке кофе...
Ночь - моя подруга,
За окном твой профиль...
08 10 2016 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696078
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Коли душа обділена любов’ю,
Не сколихне її ніякий біль,
Й не слід винити в цім життя чи Бога –
Причина криється лише в тобі.
Коли душа обділена любов’ю,
Вона бідніє, змушена страждать,
Шкода, коли це станеться з тобою,
Тож поспішай тепло своє роздать.
Примнож любов. І стане світ теплішим,
І посміхнуться сонце й небеса,
Й наділить Бог тоді тебе щедріше,
І ти відчуєш, що таке краса!
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Навіє їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
А спогади уже пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
в студену зиму...
ПРОГРАШ
і повторюються останні 4 рядки.
11.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Сейчас закрою дверь, чтоб ты согрелся,
Уберегу тебя от суеты.
Премного ты в дороге натерпелся,
Со мной спокойно... Отдыхаешь ты...
А завтра снова - утро и дороги,
И снова - в даль, и снова в холода...
Участие в судьбе дано не многим,
Чтоб кто спросил: откуда и куда?..
Ловлю на мысли: мне с тобою рядом
Не страшно в зиму... Ведь глубокий снег
Растопишь незаметно тёплым взглядом
Лишь для меня... Но на глазах у всех...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695647
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Невже нічого досвід той не варт,
Коли мужі державні – без відваги,
Коли при владі – бізнес і розбрат?
Європа ж так здала в тридцяті Прагу.
Невже по тому ж колу й ми ідем,
Коли без нас вирішують нам долю?
Коли торгівлю з ворогом ведем,
Чекає що народ той, всім відомо.
Чи не пора про себе заявить
Про те. що в світі всі народи рівні,
Що вмієм землю ми свою любить
І будем боронити край чарівний.
Коли ж Брюссель і далі буде нам
Свою прихильність лиш демонструвати,
Покотиться на Захід ця війна,
І буде Кремль Європі диктувати.
Та поки істину оцю пізнає світ:
З агресором ніяких справ не мати –
Утратить Україна кращий цвіт
І не одна посивіє ще мати.
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695458
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Мені більше нічого не треба,
Тільки б спокою-миру у хаті,
Де молитви прядуться до неба
І всі щирі, душею багаті!
Мені більше не треба нічого,
Лиш добра би для кожного дому,
Краплю щастя і хлібця святого
Й залатати весь біль і утому!
Мені більше нічого не треба...
Щось хотілося - дещо збулося...
Тільки б усмішку мирного неба
І тепло золотого колосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695204
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 19.10.2016
[youtube]https://youtu.be/ns8HXWSQTjE[/youtube]
[b]«Я не хочу у осінь!»[/b]
Я не хочу у осінь! не хочу! Не хочу! Не хочу!
Шепочу як закляття, як істину – віщу й пророчу
Я не хочу у осінь – лишуся назавжди у літі
Не впіймати мене в золоті листопадові кліті
Я не хочу у осінь, не люблю жовто-сіру палітру
Вию вовком на місяць підвиваючи стогону вітру
Плачу крихтами криги, клянучи остогидлу вже мряку
Коли файний господар не відпустить надвір і собаку
Я не хочу у осінь – замерзло життя у троянді
І не пити вже чай на відкритій вітрам всім веранді
Не гуляти в садку, під чаруючий щебет птахів
Тільки нудно все дощ гуркотить по поверхні дахів
Завмирає життя – у природи зірвали стоп-крани
Помирає краса – несумісні з життям в неї рани
© Микола Карпець (М.К.)
*15.10.16* ID: № 694548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694548
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Знайшов у чернетках)…десь-комусь відповідав експромтом)…думаю, чому йому валятися в чернетці?...нехай буде серед інших))
[b]«В житті буває така мить»[/b]
або
[b]«Мовчати не можна – говори»[/b]
[color="#0c09e0"][b][i]
В житті буває така мить
Мовчать не можна – говорить
Повинно серце і душа
Чи написати хоч вірша
Чи взяти в руки її руку
Але мовчати далі – мука
Але мовчати далі – смерть
Якщо не тіла, то душі
Бо перемелються на дерть
Ще ненаписані вірші
І розлетяться, як полова,
Якщо не скажеш того слова
Бо не знаходиш, а втрачаєш
Коли не скажеш, що КОХАЄШ
© Микола Карпець (М.К.)
*12.10.16* ID: № 694029
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694029
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 19.10.2016
У кожного життя – своя Весна,
яка до зір на крилах підіймає,
і Осінь... Нам нагадує вона,
що в цім житті короткім все минає.
Між ними, мов казковий карнавал,
п'янить вином жарке, жагуче Літо –
кохання... Та, на жаль, не вічний бал,
за щастя доля вимагає мито.
І вже дарує гіркоту хвилин –
ваш милий задивився на молодшу,
хоч ви, неначе ягідки калин,
з морозу стали тільки більш солодші.
Радіймо осені своїй. І хоч
з холодним листопадним вуаяжем,
та ще далеко нам до потороч,
яким зима на душу снігом ляже.
Кохай, якщо в осінній часоплин
іще звучить дуетом ваша пісня,
і небо не розсік лелечий клин
на те, що мали "до"... і стане "після"...
18.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695205
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Ветер гудел под сурдинку... Звук растворялся во мгле...
Новорождённая льдинка таяла на щеке...
Осень плела паутинкой длинные шлейфы(себе)...
Белые пелеринки - для колыбели Моне...
Небо - безбрежное море...Тучи - его корабли...
Избороздили просторы (на параллели Луны)...
Роли насытили чувством: жаждой вселенской любви...
Верное слово - искусство и...оставляет следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695201
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Моє рідне село, тут моє джерело,
Життя мого живильна криниця.
Ця небесна блакить,
Кожну мить нас п’янить…
А чому й дотепер таємниця.
Стеле стежку як дим, осінь листям рудим,
Перли сипле в саду багряниця.
Як божественна мить,
У душі палахтить…
Обнімає мене чарівниця.
Бусьок ген угорі, молодий на порі,
У політ свій далекий моститься.
Вітер вдалеч манить,
У гаю гомонить…
Захотілося з буськом проститься.
І так легко мені, чи хмільний у вині,
Чи здається мені то чи сниться?
Десь струмочок дзюрчить,
Як сопілка звучить…
Комусь хоче буркун пожуриться.
Схаменуся утім, поспішу в рідний дім,
Щоб води із криниці напиться.
Щось у грудях щемить,
Так серденько болить…
Зустрічає з дороги світлиця.
Я у свій Оберіг, знов ступлю на поріг,
Поклонюсь, як колись для годиться.
Нерозірвана нить,
Поклонитись велить…
До криниці піду щоб умиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Мне уютно в твоих дневниках
Среди вороха искренних слов.
Но, увы, не пойму я никак,
Почему ты ещё не готов
Позвонить, постучать и зайти
В моё сердце, в мой дом и уют.
Словно вкопанный - на полпути,
Возвращаясь туда, где не ждут...
В моём доме так много тепла,
У камина - ещё горячей,
Где ходил ты, когда я ждала,
Почему же остался ничей...
Я гуляю в твоих дневниках,
И себя узнаю в том былом...
Возвращайся, я жду... И пока
Я свободна и в доме тепло...
Отыскала вот старую шаль,
Но на ней очень быстро уснёт,
Как тогда, возле нас, чуть дыша,
Постаревший, но преданный кот...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694743
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Ми стрілися колись, в юначі роки,
Один був погляд і не треба слів…
Я покохав, кохатиму допоки,
У вирій потойбічний не злетів.
Ти була юна і така вже мила,
Очима ти сказала: - Я твоя…
А ця краса, ця неймовірна сила,
Немов весна, як пісня солов’я.
Весною часто жайвір ненароком,
Ловив піснями наші дві душі.
Злітає час і рік біжить за роком,
Та погляд і надалі мій рушій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694853
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Давно помічено людьми:
Життя – то дивний вид спіралі,
Коли частенько… навіть ми
Подібних фактів назбирали.
Та випадок один мені
Тривожить серденько і досі,
Як я малим дівчам тоді
Побачила їх на дорозі.
Він молодий і статний був,
Густе й хвилясте мав волосся…
Світились очі… Все забув…
Дивилося німе колосся
З полів, що обступили їх
І справа, й зліва від дороги.
Немов русалка із полів,
Вона прибігла… Хоч на трохи…
Не чути мови їхніх вуст,
Лише – рука в руці… І очі…
До пасма чорного торкнувсь,
Поцілувати вітер хоче.
З плечей, немов рука, коса
Важким звисала перевеслом…
Її нев’януча краса,
Й через багато літ воскресла,
Коли зустріла їх я знов
На тім же місці, на дорозі.
Все, як тоді… Яка любов!
Десятки літ жила в тривозі.
Ті ж очі, руки і… поля,
Те ж сонце над полями світить,
Те ж почуття, що окриля
Людей і править нашим світом.
Легенько вітер доторкнувсь
До… посивілого волосся,
Його й її… Й мов стрепенувсь:
– Чому ж зійтись не довелося?
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Ми знов зустрілись
удвох з тобою
Не позавчора
і не колись,
Чи планувалось
самим це Богом,
А чи любові
не напились?..
Зустрілися ми
у синій вечір,
Як обсипався
вишневий цвіт.
І забіліли
трава і плечі,
І здався раєм
нам цілий світ.
Чому ж зустрілись
ми знов з тобою
І від вишневих
п’яніли чар,
Лиш нам належить
берег любові
Й знов малиново
серця звучать.
Нам пізнє щастя
зірки пророчать,
І відректися
немає сил…
Горять-весніють
знов наші очі –
То додала їм
любов краси.
9.07.2016.
Ганна Верес (ДЕмиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693831
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM
[/youtube]
За твором Матвійчука http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693808
-------------------------------------------------------------------------------------------
Самотність... Осінь... Порожнеча...
Думки зморились десь літать.
В душі вмостилась холоднеча.
Та де тепла тепер тут взять?
А за вікном знов дощ стіною.
Бажання теплиться в душі:
В такий ось час сидіть з тобою,
Помріять в цій нічній тиші.
Коли ти поруч - все інакше.
Не осінь - це весна цвіте.
Осіннє сонце світить краще,
А все, що інше, то пусте.
Кудись зника одноманітність,
І листопад не так гнітить.
Забуду думать про самітність.
Ну що ще може засмутить?
Нехай дощі,нехай і злива,
І вітер плаче за вікном...
Та їх мелодія журлива
Не має значення давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693917
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
https://www.youtube.com/watch?v=7x8wPt8xarE
Нехай сьогодні холодно й дощить,
Та я тобі дарую сонце в жмені.
Воно твоє, його в серці носить,
Ним дні твої хай будуть наповнені.
Сьогодні все для тебе і тобі,
Поглянь в вікно – тобі весь світ радіє!
Прислухайся: осінній дощ тоді
Зіграти музику для серденька зуміє.
Життя хай буде світлих кольорів,
І не сумуй, що став на осінь старшим.
Благословлять шляхи семи вітрів –
Пізнаєш щастя суть, щоб стать багатшим.
Усе, що добре, радісне – твоє!
Постав мету і простягни долоні…
Он бачиш зірка щастя виграє,
Вона твоя – ніщо на перепоні.
Нехай мої бажання радість тчуть,
Не зупиняйсь ніколи напівслові.
І у куточку серця не забудь
Лишити мені місце, для любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693510
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Як швидко зникає в нікуди
Усе, що так близько було -
І вже уночі не розбудить
Твоє невгамовне тепло...
Немає вже трепету серця,
Що то завмира, то зліта,
Не ті уже очі-озерця
І, навіть, постава не та...
Але ще душа молодіє -
Не знає бентежна вона,
Що осінь сховає надію
Оту, що давала весна...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693615
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Навіяно ЧУДОВИМИ рядочками Кассіопеї - «Давай зачеркнём предыдущие главы…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693169
[b]«Давай перепишемо розділ роману»[/b]
[color="#0a07d4"][b][i]
Давай перепишемо розділ роману
Де ми не змогли віднайти розуміння
Що спільну ти долю, і щастя проміння
Ніяк не збудуєш зі свар і обману
Давай перекреслимо розділ роману
Щоб знову почати з пустого листка
Де сяють ще очі, двом постіль м’яка
Де ще пелюстки не опали з тюльпану
Де падають зорі, підморгує місяць
Хмаринки у небі дороги ще місять
Всміхається сонце тобі і мені
А щастя в коханні, а не у війні
І все це залишимо, як талісман
Давай ми напишемо новий роман
© Микола Карпець (М.К.)
*08.10.16* ID: № 693233
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693233
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Малює осінь пензлем, золотим
Погожі дні і листяні діброви,
Журбу за літом хоче розбудить
Калиновим листочком, ледь багровим.
Але красі завжди радіє світ…
Коли ж душа уп’ється сном, осіннім,
Тоді радіє жовтню пізній цвіт,
Й гриби, останні, купками рясніють.
Здається, осінь в казку забрела,
Зачарувала дні і світлі ночі.
І голубіє річка край села,
Немов доповнить цю картину хоче.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Невже…
Невже усе поставлено на карту?...
І вітер перемін в лице щосили...
У долі б запитати, чи не варто,
Чому так не буває, як просили?
А коли сонце світить - ніч буває?
І одиноко в натовпі шумному...
Скінчилось небо - вчора ще безкрає.
І хтось вкрав стежку, що веде додому.
Крадеться в душу сіра безпорадність,
Шмага в лице холодний, злючий вітер.
Переплелися разом сум і радість,
І мрії, що не встигли спопеліти.
Невже усе поставлено на карту?...
А вірити у краще?...Може варто?...
На вірш Nino27 «Невже…»
НЕ ВСЕ ЗРАЗУ…
Не став ніколи зразу все на карту,
Хай навіть вітер перемін в лице,
І не питай у долі, а чи варто,
Спинити біди вистрілом з свинцем.
Хай буде день, коли на небі сонце,
Радій бо дню при сонці золотому,
Хай воно світить в вимите віконце,
Стежку тобі освічує додому.
Гони від себе сіру безпорядність,
Борися з вітром - це ж бо тільки вітер,
На серці завжди хай панує радість,
А вітер злючий твої біди витре.
Дано життя, повір, що жити варто,
А мріям не потрібно попеліти,
Не став ніколи зразу все на карту,
А варто вірити у краще й жити,
Жити, жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691758
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Треба ж було зразу закохатись,
А тепер збиратись у світи.
Як мені не хочеться прощатись,
Як мені не хочеться іти…
Синьоока Мавко із Полісся,
Чарівнице, доленько моя,
Щоб кохання вогник наш зберігся,
Залишу тобі я солов’я.
Приспів:
Сад не встигне відцвісти травневий,
Через відстань соколом здіймусь,
Ти під вечір в сад виходь вишневий,
Я до тебе скоро повернусь.
Розглядав я вечором заграви,
Кожну мить в розлуці рахував,
Ми підемо у високі трави,
Я тобі всього ще не сказав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692569
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Я зачекаю трохи, зачекаю,
Я подожду немного, подожду...
І, може, ми разом до того раю,
А, может, я одна туда приду...
Бо ти вагався, як завжди, вагався,
А я смелее шла всегда, смелей.
Ти оглядався і чогось боявся...
Да ничего не бойся, не жалей!
Не встигне ранок вмитися росою
И не успеет солнышко взлететь -
Я буду поруч, поруч із тобою,
Но вздумай только снова "не успеть"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692412
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 30.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Откроет ночь свою завесу,
как действо звёзд из серебра,
и месяц среди них повеса,
гулять пойдет на небесах.
А я за ним по узкой тропке,
чуть осторожно, не спеша,
крадусь, как будто бы неловко,
и замираю, чуть дыша.
И лунный свет в бокале ночи
я с наслажденьем пью до дна,
и крикну ввысь я, со всей мочи –
я в этом мире не одна!
Со мной здесь звёздные поляны,
со мной ночные мотыльки,
я к небу будто прикасаюсь
одним движением руки.
Туман ночной развеет утро
и солнца свет еще сильней,
но ночь прекрасна абсолютно,
манит театр её теней.
Вот ночь пришла, крадусь я ловко
в её объятья не дыша,
и разгадать её уловки,
хочу я снова, не спеша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691617
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JA1llIUkSqI[/youtube]
Я хочу пригадати твої очі.
Чому це мене пам"ять підвела?
Які вони були тоді, тієї ночі?
Та осінь у той час ще не цвіла.
Усміхнені, ласкаві, незабутні.
І ледь помітний сум в твоїх очах.
Ці згадки так далекі, дуже смутні,
І залишок мізерний в почуттях.
А небо синім кольором ясніло,
В очах твоїх відбивсь ультрамарин.
Чомусь надворі швидко сутеніло...
То вітер наганяв тоді хмарин.
Не вечір обіймав мене за плечі..
Це рук тепло, як током пройняло.
І зайвими зостались оті речі...
Це так було, але давним - давно.
Нудьга осіння ллється за дверима,
Хоч осінь у красі своїй цвіте...
Все пам"ять прихова, вона незрима..
А осінь листопадом замете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691619
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Часто війни породжують війни, зло породжує зло, чому ж люди не навчаться жити в любові?
Зло не можна вирубати, його треба викорчовувати.
Завжди робіть крок на зустріч любові.
Зрозумівши ціну любові, у вашому серці розквітне троянда.
Якщо людини любить свою країну, пишається своєю землею і її досягненнями, береже свою родину,
така людина ніколи не зробить зла.
Черствий хліб можна розпарити, але черству душу - ніколи…
Не завжди свято у вишитій сорочці…
Мудрі люди завжди люблять життя.
Дорослі подають приклад дітям, проте часто у дітей вчаться.
Життя присвячене іншим, може тривати вічно…
Якщо ти не знаєш смаку поту, ти не знаєш смаку життя…
Не можна перейти річку, щоб не намочити ноги, треба прокласти кладку…
Не падай в бруд лицем, бо можеш перестати не тільки говорити, але й бачити.
Віталій Назарук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691004
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Якби очі мої переглянули долю,
Якби руки мої перенесли гріхи,
Якби зброя, що є, здобула для нас волю,
Ми вклонялися б водам Святої* ріки.
Якби ноги могли перейти шлях побитий,
Якби серце змогло з грудей вигнати біль.
Якби кожен із нас був Вкраїною ситий,
Ми можливо б тоді віднайшли власну ціль.
Якби наша земля козаків народила,
Якби ворог забрав за собою сліди,
Тоді ненька моя – дорога Україна,
Більш не знала б ніколи на світі біди.
Свята ріка* - Дніпро
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690816
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Душу вылечит осень…
Душу вылечит осень…
улыбкой несмело!
Только спросишь её,
как душа отболела?
И тепла мотыльки…
кружат в танце постылом…
Помню только есть ты!
в этом мире унылом…
душу вылечит осень…
если даже не просим..
23. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690316
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
В твоїх долонях трепетне тепло.
Чи донесеш? Я так хочу зігрітись!
А всі дороги болем замело,
Бо ми не хочем серце розуміти...
Зима неначе стоном уві сні.
Я падаю на зранені коліна...
Так холодно самотністю весні.
Іди крізь ніч, надією зустріну!
Не дайся пустці страхом! Віднайди
У собі сили глибоко... Я вірю!
Та чи захочеш ти пітьму пройти?
Мороз біжить ваганнями по шкірі...
В твоїх долонях трепетне тепло,
У почуттях розквітла дивна квітка.
А всі дороги болем замело
І в цій зимі ми бачимось лиш зрідка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690147
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
В які часи
живемо, браття, тут –
В ось цій країні,
десь колись так славній...
Куди завів нас
цей слизький маршрут,
Мов сидимо
тут на підсудній лаві.
Яка вже осінь
сіє падолист
І котрий рік
нам обіцяють щастя...
В яких краях
літає тьмяний приз
Й чому на нас
усі оці напасті?
А журавлі
так вільно йдуть в політ
І діточок
в середину, в трикутник...
Щось щемко, я
дивлюся їм у слід,
Бо сам до рідної
землі прикутий.
Тут виріс я
і серцем прикипів
До цих полів,
до річечки і степу...
Так чому ж став
щасливий лиш в вісні?
І скільки ще
душа і серце стерплять?
21.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690166
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Дрімав у сні осінній сад
За хмарку місяць зацепився,
Моргнув для річки до дівчат...
По справах вдалеч покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
На дворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився.
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zDQ0N8Z524I
[/youtube]
Так рано холод вліз за комір.
А вітер щоки обпіка.
Ці відчуття мені знайомі:
Капризи осінь викида.
Тремтить від холоду все тіло.
Зітхання рвуться чомусь з вуст.
А ти забула, як хотіла
Щоб замість спеки - падолист?
А хмари сірі, волохаті
Несуть осінні вже дощі.
Моя душе, нащо зітхати.
Хіба від осені втекти?
Це від думок ми все ж втікаєм,
А летимо, де нас не ждуть.
Хоч добре ми про це всі знаєм,
Та відкидаємо цю суть.
Йдемо не тими ми стежками.
І часто дуримо себе.
Нещира віра часто з нами
І в край, чужий для нас, веде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689828
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
Їх слухає небесних зір юрба строката,
Щербатий місяць-поводир стоїть на чатах.
Сузір’я взялися в танок мені на втіху,
Жаринами Чумацький Шлях засипав стріху.
Вляглася спека попід мур перепочити.
Точéні тіні на стіні, як сталактити.
Ми мовчимо. Рука в руці, а погляд вгору,
І тільки коники в траві сюркочуть хором.
10-13.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688374
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ccl8-3QnRa0 [/youtube]
Мовчання у житті буває різне.
Ми мовчимо, як хочеться кричать.
Коли здаються нерви тут залізні,
Але душа наказує мовчать.
Ми мовчимо. Страждає душа й тіло,
В думках зруйновані давно мости.
Та знаєш, як сказати тут хотілось:
Прощаю я і ти мене прости...
Ми мовчимо, а час повільно рушить.
Від радості залишаться шматки.
Та гордість та проклята душу душить.
Слова застрягли в горлі,як кістки.
Мовчання...але ти не можеш плакать.
А сльози давлять душу з усіх сил.
Чому ж ви, сльози, розучились капать?
Поплачте, як сказати нема слів...
Ми мовчимо, як тиша обіймає.
Коли рука торкається руки.
Слова в цей час тут зайвими бувають.
Але почути їх, надіються думки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688887
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Я написала Осені листа,
Вручила його Вітру-листоноші.
Нехай несе у села і міста,
Там люди скрізь привітні і хороші!
Хто бачив Осінь? - Вітру підкажіть!..
У неї очі, наче небо сині,
Вона від сонця, аж палахкотить,
Та, подих в неї зоряно-осінній...
У неї перли білі із роси,
Такі прекрасні, ніжні і холодні!..
Вона нам пише золоті листи,
І посилає кожному - сьогодні...
Ще й телеграми пурпурові шле,
А Вітер справно всюди їх розносить!
... І кожен з нас надіється!.. І жде -
Прекрасну, дивну, неповторну Осінь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688392
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
[youtube]https://youtu.be/on0RjtHSgi4[/youtube]
[b]«Твоїх бажаю губ»[/b]
[color="#0d09e3"][b][i]
Твоїх бажаю рук, твоїх бажаю губ
Мого сердечка стук, говорить, що ти – люб
Говорить – тільки ти! Тебе нема – не жити
Ну як хоча б на мить тебе приворожити?
І як, щоб ти, ця мить – лишились на роки?…
Медовий присмак губ і ніжний шовк руки
І посмішка твоя, і блискітки в очах
Як сонечка промінчик в осінніх злих дощах
Коли живу без тебе в самотні хмарні дні
Що як й осіння мряка похмурі і сумні
Коли чекаю зустрічі – між ДО і між ОПІСЛЯ
Коли ж тебе зустріну – в душі лунає пісня
Коли тебе зустріну, то сонце – мало неба
І ти лише один мені назавжди треба
© Микола Карпець (М.К.)
*13.09.16* ID: № 688295
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688295
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Экспромт
Осень...Красные чернила -
Сок калины на столе...
Лишь о том,что мне так мило
Я поведаю тебе...
То,что я не позабыла!..
То,чего не отрекусь...
Мне прибавят больше силы
Из реки горячей Грусть...
Разливается - на алом...
И уходит - в никуда...
Укрываю покрывалом -
Потаённые места...
Не захочешь - не узнаешь...
Не услышишь - не поймёшь...
То,что к сердцу прижимаешь -
Никогда не оторвёшь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687854
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Була така сьогодні загадкова,
Кружляв п'янкої кави аромат,
Із уст лилася усмішка ранкова,
Як сонце, що впаде в осінній сад.
Хтось скаже: сад осінній- то розлука,
Та в нашім зародилася любов,
Чарівна вся, в полоні свого звуку,
Що в музиці акорди віднайшов.
Співав нам дощ рапсодії для ночі,
Із вітром лист мазурку вигравав,
А нам кохання цілувало очі,
В саду осіннім вогник догорав.
Зомліле сонце десь шукало броду,
Тумани ночі вітер розігнав,
Удвох ми діставали насолоду,
У каві, що нам ранок дарував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687672
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Вона пішла...Та ні, не в забуття -
В далекий світ зеленої ельфійки,
Рятуючись від жала злої плітки,
Собою закриваючи дитя.
Пішла туди, де синій зорепад
На землю сипле залишками мрії,
На друзки розбиваючи надію,
Що все іще повернеться назад...
Спливає час, і в круговерті днів
Тепер уже нікому не дізнатись,
Наскільки правий той, хто винуватий
В відділенні реальності від снів.
***
...Однак, що неможливо досягти
У досі звичнім просторі і часі,
Колись ти зробиш в новій іпостасі,
А ми усі відчуємо: це ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681346
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 06.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zJ4t2J9ZW4Q
[/youtube]
Я вчусь терпіти і втрачать.
Моє таке життєве кредо:
Хороше в людях помічать,
І на ногах стояти твердо.
Стерплю своєї долі гру,
Боротись буду я поволі.
Вагання й сумніви зітру.
Тепер я буду в іншій ролі.
Коли спіткнуся на дорозі,
А друзі будуть глядачі,
Сама піднятись буду взмозі.
Знайду потрібні я ключі.
Я посміхнуся їм у очі.
Скажу упевнено: прорвусь!
І будуть ці слова пророчі;
Назад уже не озирнусь.
Мої думки на позитиві,
Бувало й гірше ще колись.
Але тепер не ті мотиви.
Нові думки вже прижились..
Пройшла тепер переоцінка,
На друзів інша вже ціна.
І перегорнута сторінка.
І не потрібна ця війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687254
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 05.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 05.09.2016
...Взяти б відчай у руки й стиснути,
Розітерти на порох століть.
І ненависті шепіт не чути,
І самотності тихої зліт...
...Гіркі сльози закохані в тугу.
Рідний стогін роз'ятрених душ.
Ти малюєш мене в чорні смуги,
Те, що сонцем лишилось, не руш...
...Бо колись воно ще усміхнеться,
Серед темної ночі світів.
Світлим птахом у небо здійметься,
Чистий аркуш моїх почуттів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687274
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 05.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqWRIbEunSU[/youtube]
Обережно ступаю.. це осінь.
Ще невпевнені кроки, хиткі.
Лиш хвилююся я цьому трохи.
Але мрії, як хмарки легкі.
Нова осінь, це значить все інше.
До мети вже по-новому йти.
І образи не згадувать більше.
Відпущу, хай летять, звідки йшли.
Подарую шматочок тим сонця,
В кого темрява в серці цвіте.
Хай загляне промінчик в віконце,
Бо пробачити - діло святе.
Своїм друзям і недругам зичу,
Щоб щаслива була ця пора.
І до них я любов возвеличу.
Побажаю в житті їм добра.
Хай освятиться ваша дорога.
Щоб легкою, удачна була.
І добробут прийшов до порогу,
А удача, як квітка цвіла!
____________________________
Удачної, легкої, щасливої вам осені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686958
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Люблю тебе? Не знаю, може й так.
Безсонням мучить, поглядом шукає,
Пекучим щемом душу сповиває
Загострення безжалісних атак.
Люблю тебе? Одне із потрясінь,
Що голос твій різниться в стоголоссі.
Спекотний серпень стиха манить осінь
І струмом б"є одне із тих видінь.
Люблю тебе...до захвату і сліз,
До сміху серед бід і серед ночі.
Нехай собі та доля щось торочить,
Лякає, зупиняє і пророчить,
Що завтра мені дертись на узвіз,
Чумацький той, - готовий вже ескіз:
Фінальний постріл, завмирає ліс...
Навіть його сумління мабуть точить,
А я люблю...невидимий надріз
В душі моїй помалу кровоточить;
Чи шип уп"явся, чи з кураре спис?
Між Я і Ти - вузесенький карниз,
Невидимий, як павутиння звис...
Ступить куди?.. неначе хто наврочив,-
Під затяжним дощем палає хмиз.
01.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687023
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Поетичний дует Сергій Завалко - Уляна Чернієнко
[i][color="#630b0b"]Я тебе написав перед сном,
А у сні ти явилась ще краща.
Я про тебе писатиму знов,
Але буде уже мені важче.
Ти - реальна! Я ж бачив тебе,
Так, як зараз дивлюся на зорі.
Неприступна, як Альпи й Тібет,
І бурхлива, як хвилі у морі.[/color]
[color="#a10d0d"]Ожива таємничий узвіз:
Творять диво столичні рембрандти.
Ти в очах мені сяйво приніс...
Я обрала тебе - змалювати.
На мольберті ховається світ,
Воскресає німе полотнище.
Незнайомий поете, привіт!
Це твій погляд печаль мою знищив.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685501
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 01.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vuZcC-iSTZA
[/youtube]
Останні подихи тепла...
Я відпускаю тебе, літо.
Тебе надовго зберегла,
Ти в мою душу перелите..
Ще залишився один день
Ти дихай ще на повні груди.
Один єдиний день лишень,
Бо завтра осінь уже буде...
Прошу із серця не зникай,
Хоч завтра осінь на порозі.
Так швидко холод не впускай.
Не залишай мене в тривозі.
.
Осінньо-літня вже пора
Стою тепер на роздоріжжі.
Вже літо тихо догора.
Та літо й осінь чимось схожі.
Обоє здатні розцвітать,
Вкраплять у світ усе прекрасне.
Усіх нас можуть здивувать:
Бо гріє серце сонце ясне.
Посіять настрій, чи журбу,
Дощами змити негаразди.
Та їх обох я все ж люблю.
І підкоряюсь їхній владі...
----------------------------------------
Бажаю всім щасливої осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686746
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686289
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Розірвати б тривоги кайдани
І спалити намарні жалі.
А інакше ти холодом станеш,
Заблукавши у болю імлі.
Розігнати б стурбовані хмари,
Що упадуть гіркими слізьми.
Відігнати б минуле примару,
Що вдягає у саван пітьми.
Роздавити б весь відчай на порох
І розвіяти вітром надій.
І ненависть- печалі у спорах,
Щоб не сіяли свій буревій.
Все в майбутньому часі бажанням...
Сьогодення ж ланцюг натягне,
Що короткий в своїх сподіваннях.
Все мине... Все мине... Все мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686291
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Заходить осінь в глибину.
Вся золота, а сріблить коси,
Її талантів не збагну,
Не зрозумілі парадокси.
Краса і сум переплелись,
Багатство й бідність ходять поруч.
За руки всі думки взялись,
Осінній витвір: диво-повість.
Останнім криком - журавлі
І пам’ять крилами змахнула,
Летять і радості й жалі,
Вже осінь в долю повернула.
Затанцювала листопадом,
Упала у сльозах дощів,
В усіх відтінках маскарадом
Майнула спогадом років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686629
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 30.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7z_6QsV9cKM[/youtube]
Моє ти літо закосичене!
Я не скажу тобі ПРОЩАЙ...
Ти сонцем й радістю золочене.
Прошу тебе, не поспішай.
Скажу тобі я допобачення,
Дозволь подякувать тобі,
І попрохати ще пробачення,
Якщо не так було в ці дні.
Я вдячна за погідне небо,
За світлі і похмурі дні,
І веселковий колір степу,
За дні веселі і складні.
За те, що ти було зі мною.
За те, що втратила й знайшла.
Коли дощі лили стіною,
Що не намокли два крила.
Коли не знала, що робити,
Здавалось, що знесе ось дах,
Та ти змогло оце спинити,
Бо все було в твоїх руках.
Уже знов осінь на порозі.
За все я дякую тобі.
А там чекатиму морози...
Отак проходитимуть дні..
ДОПОБАЧЕННЯ, ЛІТО!
ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ВСЕ ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685591
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Без права на будь-яку помилку,
По правді, по честі і совісті,
Щоб душі - на відстані дотику,
І фрази десь на підсвідомості...
Ночами тримай мене темними
В сплетінні думок і реальності,
Співає душа хай упевнено
В єдиній зі мною тональності...
Тримай мене ранками ясними
В полоні п`янкім і покірливім...
Тріпоче в долонях беззахисно
Душа пташенятком довірливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0
[/youtube]
Диха ніч... Приємна прохолода.
Половіють стомлені хліба.
А в душі приємна насолода:
Це життя дарує нам дива...
Ніжно гладить вітер сонне поле.
Пташка десь майнула із гнізда.
І зітхає ранок тихим болем,
Бо роса на землю поспада.
Рожевіє ледь на сході сонце.
Хай нап"ється спрагла ще земля.
Та далеко там, на горизонті,
Сонячне проміння затопля.
Новий день стогнатиме від спеки.
От би тут, хоч крапелька дощу...
Але він в цей час такий далекий,
Та думки про дощ, я відпущу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Жорстокий світ наш,
непростий,
Для кожного із нас –
єдиний,
Життя подарував,
зростив,
Дав назву горду:
«Ти людина!»
Коли ж захочеш
світ змінить,
Додай краплиночку
любові.
Життям навчися
дорожить
І зміниться він теж
з тобою.
10.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683176
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Ромашкова долина відцвіла,
І пісня, солов’їна, притомилась
В гаю, що підступився до села.
Ця знов краса в осінню ніч наснилась:
Я озером ромашковим бреду,
У піні, білій, грузну по коліна,
І душу мою повнять, молоду,
Любові почуття, святі, нетлінні.
Чарує очі неземна краса,
Долина схожа з тихим білим раєм,
Над нею виснуть сині небеса,
Й душа моя на арфі соло грає.
Злетіла й інша пісня в небокрай –
То жайвір зачепився за хмаринку,
Здалось на мить, я втрапила у рай,
Знайшовши у долину ту стежинку.
21.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Міраж! Насправді, то — обман,
Нема того що бачим?...
Далекий привид, чи туман
Не всі побачать й зрячі...
Це мабуть обраним дано,
Хто вірить в казку й диво,
Хто сіє доброго зерно
Відважно і сміливо,
Хто бачить в небі зорепад
І любить літню зливу,
Хто серед зоряних лампад
Вбача свою, щасливу,
У кого мрії у душі
Співають і танцюють!..
Для тих, хто вірить в міражі-
Вони завжди існують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678465
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2016
[i]Уже не має інших значень,
Коли Ти сам, один ось тут,
Відкрита віра для побачень,
А заганяєш себе в кут...
Чотири стіни у будинку,
Як вирок тіні і печать,
Малює день ясну картинку,
Вдягає смуток свій халат...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677763
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I
[/youtube]
Про що писать, коли уже не двадцять,
Що роки відлітають в нікуди,
Як швидко прибавлялись оті надцять,
Немов росли з джерельної води?..
Але чому ж думки іще рояться,
І норовлять зірватись і літать.
Вони років ще зовсім не бояться,
А я їх намагалась приручать.
Ще хочеться відчути ніжні руки,
Які мене не зрадили ні з ким.
Відчути того серця дивні звуки...
Як хороше в душі буть молодим.
От тільки літні зливи душу краять.
Можливо, що це осінь у воріт..
Та іноді сумує моя пам"ять,
Що молодості не вернеться політ.
Як біла зграйка роки пролітають,
І я тихенько йду за ними всід.
Лише прошу: нехай не поспішають:
Нелегкий цей життєвий піший хід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Приспів:
Другий рік, як ступив ти синок за поріг,
Розпочав війну ворог проклятий.
Повертайся мій синку скоріше з доріг,
Юду люту ми мусим здолати.
1
Смерч війни у степах шаленів,
Був запалений миршавим катом.
Ненажерливий звір запалив,
Що колись називався нам братом.
Приспів:
2
Бережи себе синку… вернись,
Я так хочу тебе обійняти.
Пригорну я тебе, як колись…
Як втомилась тебе виглядати.
Приспів:
3
Правда буде за нами… - Вона
не потерпить чужинської зради.
Вип’є ворог свій келих до дна,
В прах розсиплється він від пожади.
Приспів:
4
Україна не згине в вогні,
Як не згинула пам'ять Аратти.
Заспівають в гаю солов'ї…
Віє затишком з рідної хати.
Приспів:
5
Завесніють волошки в літах,
Ратаї будуть ниву орати.
Слава буде гриміти в віках,
Будуть внуки любити й кохати.
Приспів:
6
Знаю лад наведеш ти синок,
Стихнуть Смерчі , Піони - гармати.
Як колись заглянеш до бджілок…
Нам не довго лишилось страждати.
Приспів:
7
Розговіє Вкраїна в медах…
Відійдуть криві числа і дати.
І хоча твоя мама в літах.
Вірить синку і буде чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Так хочеться, як пам'яті у вічності,
як вітру у вітрила кораблю,
м'якої та нестриманої ніжності,
та пошепки на вушко "я люблю".
І дотиків навмисне-випадкових,
таких щоб струм із голови до п'ят,
таких нічних, вечірніх, світанкових,
в яких відтінків більш ніж п'ятдесят.
І поруч завжди-вчора,зараз,завтра,
надійно, незважаючи на всіх.
І пристрасті, як полум'яна ватра.
І свого світу з радощів та втіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675574
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Антуан де Сент-Екзюпері
Найголовнішого очима не побачиш,
Бо лиш душа до цього має хист.
Хоч сотні раз об’їздиш Всесвіт, та чи ж
Хіба не серцю пам’ятати земних рис?
Очима можна впитися у зорі,
Та з ними заговорить лиш душа…
Щасливий той, хто бачить все в любові,
Хто бачить цвіт троянди в споришах.
Комусь в рефлекторі розшукувать планети,
В росинці інший бачить цілий світ.
Комусь топази, перли, золоті намети,
В людині ж бачу я красу на схилі літ.
Руками небо пригорну до серця,
В красу небес підхопить зореліт.
Кохання до того лиш повернеться,
Хто не очима дивиться на світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677259
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
[b][i][color="#1e00ff"]Помилуй нас, Отче,-
І грішних й святих...
Відкрий нам всім очі,
Пробач нас сліпих...
Не бачим, що творим,-
У всіх ніби сказ...
Йди в поміч всім хворим,
Зціли усіх нас...
Спаси нас від смерті,-
Гріхи відпусти...
Даруй всім безсмерття,
Як можеш - прости...
03 07 2016 р
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675806
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Блуждали жёлтыми страницами...
В прошедшем времени...В бреду...
Соприкасались мы ресницами -
Порхали бабочки внизу...
Промчались боги колесницами
По телу искрами колёс...
Вспугнули тени под глазницами,
Не покидая лоно грёз...
Крыло касалось райской птицы
Прозрачной чистоты воды...
Её - хотелось мне напиться!..
И - откреститься суеты!..
А сон - колышется волной -
В прошедшем времени глубин...
Не всё пропишется строкой!..
Не все - дотянутся вершин...
Не всем - дорога от порога
И не по вкусу всем полынь...
Не все - познают радость Бога...
Не все -достойные морщин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
[b]«Оставь мне капельку души»[/b]
[color="#071de0"][b][i]Ты дай мне капельку тепла...
А я верну тебе сторицей!
Святой я буду и блудницей
Зайчонком белым и волчицей
И певчей птичкой и жар-птицей
Я так хочу тебе добра.......
Ты дай лишь, капельку тепла
Оставь мне капельку души
А вся моя – и так с тобою
Мы много сил отдали бою
Где переполнено всё болью
Я проиграла, ты - дыши...
Оставь, лишь, капельку души
© Микола Карпець (М.К.)
*02.06.15* ID: №584893
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584893
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 08.07.2016
Когда прощение кому-то не найдется,
Словами злыми их засыпать не спеши.
И не от страха, что «назад тебе вернется»,
А просто - не запачкать чтоб души…
(Нисса)
Переклад:
Коли пробачення комусь ти не знайдеш,
Словами злими їх засипать не спіши.
І не від страху, що їх собі "назад ти повернеш",
А просто, щоб не забруднить собі душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Літній день давно вже
притомився,
Ненароком вечір
опустився,
Приголубив верби
над водою,
М’ятою упився
молодою.
А як нічка витче
тихі зорі,
Ті впадуть у річку
непрозору,
Зацвіте вода тоді
зірками.
І ніхто красу ту
не злякає.
7.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676050
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
На середине июльской жары -
Дождь(пузырями) по лужам...
У бездорожья немой тишины-
Серый туман - безоружен...
Парусник беглой надежды в пути
От сотворения света...
Чёрным по белому(с красной строки)
Снова и снова про это:
Всё когда-то кончается...
Все когда-то прощаются...
И душа возвращается,
Наставляя, - взлетать...
И планета - вращается,
Что аж сердце сжимается...
Всё когда -то кончается,
Начинаясь опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
В твоих глазах так много сожалений,
Но ты не можешь время изменить...
Перекроить полотна отношений,
Осталось все принять и с этим жить...
...........................................................
Глубоко с корнем, ничего не вырвать,
Не вылечишь признанием нам души...
Ты рвешь тоскою крылья и не дышишь,
Отчаяньем безмолвным жизни рушишь...
...........................................................
А я? Что я... В безумии смеюсь,
Хочу к тебе надеждой дотянутся,
Сквозь стены боли, пусто, в глазах грусть..
Так и не смог отдать мне свои чувства...
04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676126
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох гуляєм... тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
А що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п`янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп`єм...
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Неначе кетяги калини
Червоні флокси зацвіли,
Голівки долу похилили,
Бо важко їм тягар нести.
Одне стебло - квіток багато,
Мов у намистечку в росі.
Захоплюватись й дивуватись
Не перестанеш цій красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675457
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Розтоплю твоє серце-крижину
Поцілунком п'янким, гярячим,
Відшукаю струну дитинну,
Що радіє, болить і плаче.
Спеленаю добром і сміхом
Зачерствілу і згірклу душу,
Поселю в ній краплину втіхи
І палати-квітнути змушу!
Оживе зачароване серце,
Заіскряться зорями очі -
І відчиняться райські дверці
В щастям вінчані дні і ночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674933
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ти назви мене літнім світанком,
Чи росою п'янкою в траві,
Так назви, щоби вітер із ранку
Ніс слова ці, як місяць- зорі.
Ти назви мене світлом веселки
І далекою зіркою теж,
Так назви, щоби фарби не меркли,
Щоб кохання не бачило меж.
Ти назви мене краплею моря,
Без якої не бачиш життя,
Так назви, щоб не бачити горя,
Щоб розлуку віддать в забуття.
Ти назви мене ніжною зіркою,
Що освітить вночі лиш твій дім,
Хочу стати маленькою мрійкою,
В твоїм сні, де володарка в нім.
Ти назви мене просто- по імені,
Щоб крутилась в думках голова
Почуттями блаженно- сильними,
Щоб від серця були всі слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674483
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Коли душа заповнена ущерть
І серце вже не тліє, а палає,
Його ще не торкнувся зради щем,
І віти ніжно дерево схиляє,
Коли струмок не плаче, а дзвенить,
І дощ веселий, хоч навколо сіро,
Немає в цім закоханих вини
Ні в юнім віці, ані в віці зрілім.
Засуджувати зраду теж не слід,
Хоч Бог теж проти перелюбу-зради,
Та вже такий він є – наш дивний світ –
Шукає в протилежностях розраду.
01.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674029
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Я кожен день для себе вириваю
Із пазурів буденності й примар,
І зовсім не гучними ці слова є:
Бажання жить, мабуть, мене трима.
Минають дні. В них радощі й печалі
Переплелись в один складний ланцюг,
Я кожен день, як свято, зустрічаю.
Давно відкрила істину вже цю.
Ми живемо лише один раз в світі,
Можливості і долі різні в нас;
Перед дітьми триматимемо звіти,
Тож не марнуймо виділений час.
Добро творімо, щоб раділи діти,
І сам радів кожнісінькому дню,
А час прийде у вирій відлетіти,
Згадай відому істину одну:
Ми живемо лише один раз в світі…
25.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
Я кожен день з молитви починаю,
І Богу щиро дякую за те,
Що день прийдешній ще раз зустрічаю,
Та знову бачу сонце золоте!
Лечу додому! - Здрастуй, рідний краю!
Стежки дитинства, верби, спориші!..
Щаслива я - любов єдину маю,
Яка довіку житиме в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672124
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 21.06.2016
По́смішка долі - лукава,
Щастя - примарне й сумне...
Доле моя неласка́ва,
Чом ти не любиш мене?..
Замість цвітіння - каміння,
Сад мій приніс навесні...
Дай мені, Боже, терпіння!..
Може й... не лише мені...
Щоб пережити незгоди,
Радість душі віднайти!
Влитися в лоно природи
І відректись суєти...
Щоб не звернути з дороги,
Та розігнати пітьму!..
...Серцем звертаюсь до Бога,
Й низько вклоняюсь йому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672462
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Ти просто будь! Благаю: просто будь -
Нехай чужий... коханий... і щасливий!..
Байдуже, що у серці каламуть,
А душу без кінця полощуть зливи...
Ти будь собі! Хай знаю, що ти є -
Десь там, далеко, в безвісті орлиній;
Що Божий день для тебе настає
І соловей щебече на калині!..
О, будь! І хай спалив усе! Нехай
Розвіяв часоплин мій образ юний!..
Лиш сокровенне... те... не занехай
І не порви найтонші долеструни!
Ти просто будь! І більше не зникай!
Хай оминуть тебе ці кляті війни!
Потроху... до буденності звикай...
А рани зцілять молитви́-обійми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659188
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 21.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 21.06.2016
А кажуть, що душа людська - криниця...
У когось - море, в когось - океан,
Чиясь порожня, десь - як повний дзбан...
Та чи зуміє спраглий з них напиться?..
А кажуть, наче серце не старіє...
Воно, гадаю, - дзеркало життя:
Які нитки - таке ж і вишиття,
Яке зерно - такий врожай дозріє.
А кажуть: час лікує усі рани...
Щасливці, хто зумів себе зцілить!
Моя ж душа повік не відболить -
Ті рани вже - почесні ветерани...
А кажуть: ковалі свого ми щастя...
Та куємо щось начебто... Хтозна,
Чому вінчає фініш кривизна?..
Та що кується, те колись воздасться!
А кажуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg [/youtube]
Цей спів тобі,маленьке серце,
Яке ти ніжне, золоте!
Душі багатство - слів озерце,
Де доброти зерня росте.
В серцях хороших дає сходи,
Квітками вдячності цвіте.
Врожаєм сонячним ще родить,
Якщо це слово не пусте.
Із слів складатимуть букети
І даруватимуть їх тим,
Хто втратив віру в душі злети,
Життя відчув своє гірким.
Добавлять сили в час зневіри,
Не стане й сліду гіркоти,
Що полином цвіла безміри,.
Лиш кілька крапель доброти.
Коли ж наткнеться на бездушніть,
Не вб"ється ядом доброта.
Та завжди стримуйте поспішність,
Що часто кидають вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 21.06.2016
Сторінку Час гортає за сторінкою,
Та раптом погляд у війні загруз,
Нав’язаній російською нам клікою,
Що тисячі намалювала уз:
То мова, то конфліктна територія,
То несподіваний у Києві Майдан,
Тасує, ніби карти, і історію
Й свободу теж не хоче нам віддать.
І хоч нерівні в нас сьогодні силоньки,
Та Правда – з нами і Великий Бог,
Й історія зі сторінками сивими,
І до землі не випита любов!
10.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673667
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я втомлена бажання всі вбивати,
Ставати їм на горло і душити...
Безжально мріям крила обривати,
Зчерствілим і бездушним нащо жити...
Ілюзії солодкої дурмани,
Скрізь призму їх реальності не бачиш-
Їх на відмінно виконані плани!
Давно бажання вже ніщо не значать...
......................................................
Який же в безнадії гіркий смак,
Не лиш бажання душиш, але й сльози...
Заблукана у відчаї - маяк
Надії відшукати - болю грози...
.........................................................
Я втомлена бажання всі душити,
Оплакувати безнадійним жалем...
Зчерствіла і бездушна далі жити,
Заковане у*ТРЕБА* серце з сталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673621
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Як не проспівати всі пісні
І не змити грішнику вину,
Так ніколи не забуть мені
Білий дим з гіркого полину...
Попалили зібране в купки,
Розмели - ніяк не обмину...
Аж у серце дістає важкий
Той нестерпний дим із полину...
І хоч вітер колами кружляв,
Ніби захищав мене одну,
Та під ноги всеодно лягав
Дим густий з їдкого полину...
І перемололось все давно -
Я вже вище себе не плигну...
І минуле пролилось вином
В білий дим із того полину...
І вже згодна... Й світ мені такий -
Звідки ж те гірке, щось не збагну,
Мабуть, знову обніма таки
Всюдисущий дим із полину...
Я... позабувала, що було
І тебе вже рідко спом "яну...
Моє щастя болем проросло
В білий-білий дим із полину...
І чому так склалося тоді,
Що зі мною ти не розминувсь...
Не втоплю я досі й у воді
Присмак той з гіркого полину...
Можна вірити, а можна - ні...
Виросте дурман із дурману...
Восени ж повернеться мені
Болем-димом з горе-полину...
Шаленіють і летять літа
І дарують скроням сивину...
Та чомусь й меди в моїх вустах
Знов гірчать... як дим із полину...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672027
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
А я на пальчиках до твоїх снів,
Щоб ненароком їх не сполошити,
Я не надовго – ніжність залишити…
І зняти втому безкінечних днів.
Я їм віддам долонь своїх тепло,
Знизавши по краплинці вир кохання,
Заколишу до терпкого світання,
Тендітний всесвіт тиші – ніби скло.
Дозволь , я лиш на хвильку в твої сни,
Щоб оксамитом їх розфарбувати,
Безмежний простір мрій своїх віддати…
Ти лиш не проганяй мене із них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666379
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Каштани, каштани, каштани
Білі розсипали кучері
Та й на зелені кафтани
І золотом вишиті гудзики.
Куди ж це так гарно прибралися,
Чи свято яке урочистеє?
Вони ж не приховують радості -
Весна їх у гості покликала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666517
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWm7DulBZTk
[/youtube]
Не завжди збудеться, що хочеш.
Думки, як рій усе летять.
І знову голову морочать,
Вночі не можуть спокій дать..
І ти летиш, ще в серці віра.
Та там не ждуть тебе давно.
Лише душі все зрозуміло.
Та ми обоє мовчимо.
У склянці гілочка жасміну,
Дарунок твій в весняний день.
Давно відчули уже зміну.
От забуття не йде лишень.
Не гра вино у тім бокалі,
Що ми колись недопили.
І нам здавалось, що кохали..
За течією ми пливли.
Любов обурена втікала,
І озирнулася лиш раз.
Але назад не погукала,
Лишивши нас вже без образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666503
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016
[b][i][color="#4400ff"]Со временем уходит вся печаль,-
И в жизнь твою придут другие люди...
Не надо врать,- и говорить что жаль,
И знай,- не отпускают если любят...
Со временем уходит вся тоска,
И смотришь ты на мир уже иначе...
А годы серебрятся на висках,
И ты надеешься на счастье и удачу!
Со временем уходит даже грусть,-
Ты забываешь о плохом... Отлично!
И в прошлое закрыт нам просто путь,
Любви той не изведать нам привычно...
Уходит мир иллюзий своенравный,
Тускнеют краски жизни, тает блеск,-
И переход какой то в этом плавный,-
Судьба переломилась,- слышен треск...
25 06 2014 г
Виктория Р[i][/i][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665554
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Клавиш дотронулись тонкие пальцы...
Еле касаясь их белизны...
В сумерках(серых) - аккорды(страдальцы)...
Струны и нервы - оголены...
Ты бы хотела снова родиться -
В старом созвездии,под новой Луной?..
Гладью(на пяльцах) - в красном зарницы...
Длинная нить - за иглой золотой...
Ты бы хотела любовью напиться:
(Досыта) - из чистоты ручейка?..
Сердцем откликнулась!..
Чтоб возвратиться?..
Клавиши вспомнили пальцы тогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ
[/youtube]
Коли дощі, неначе кара,
Дивлюся з сумом у вікно.
Коли насуне нова хмара,
Про сонце мрію все одно..
Коли захочеться поплакать,
( Буває інше не дано),
Не будуть сльози мої капать.
Сміюсь, хоч гірко, все одно.
Коли узнаю про нещирість
Тих, кого друзями зову,
Я все одно їм буду вірить.
За фальш душі я їм прощу.
Я простягну їм свою руку,
Знайду слова, щоб шанс ще дать.
І буду вдячна за науку...
За цим не буду жалкувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666258
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Тюльпанов цвет, далёкие пути,
и солнышка лучи весенним утром,
веснушки-одуванчики, и ты,
и я, и бесконечные минуты,
наполненные нежным колдовством,
согретые желаниями лета,
влюблённый взгляд, пронзительно живой,
и все улыбки, что весной воспеты,
и осени летящий маскарад,
оттенки красок, лиц, признаний, взглядов,
и... зимнее стремление сыграть
в снежки, и ёлка, как... из детства радость,
и... снова ожидание весны -
всё это... знаки, руны, рифмы - счастья,
симптомы и приметы, ноты, сны,
шаги и... всё, чем каждый миг прекрасен.
Всё это - мир, что создан для двоих!
Неповторимо... Нежно... Беззаветно.
Он есть и будет весь... твоим-моим.
В нём есть и будешь ты... одним на свете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666263
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 16.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78
[/youtube]
Відцвіла вже вишня біля хати.
Опада тихенько бузку цвіт.
А натомість півники чубаті
Дощовий прикрасили цей світ.
Холодно.. Так хочеться зігрітись
У обіймах теплих рук твоїх.
І до серця ніжно пригорнутись,
І забуть про те, що це є гріх.
Подивитись пильно тобі в очі,
Пропливти на човнику бажань...
Десь тихенько вітер зарегоче
Із моїх таємних побажань.
Знаю: він до тебе все ревнує,
Крила розправляє, щоб обнять.
І холодним подихом цілує,
Щоб думки нездійснені прогнать.
То пірнає в довгі мої коси,
Шарф зриває із моїх плечей,
То збере із трав прозорі роси,
І змиває сум з моїх очей...
Але я цього не помічаю,
Десь думки далеко все летять..
І тобі, як завжди пробачаю,
Що не можеш ти мене обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 15.05.2016
[quote]Якщо комусь не сподобається, видалю зразу... Просто описав наболіле...[/quote]
Пробач, але себе я не пробачу...
Чи хочеш, щоб мовчав? Щоб сірим жив?
Хай так... Усе одно... Ні... Я не плачу...
Бо я себе давно занапастив...
Я звик уже, щоб жертвою без свідків...
Мене з'їдали, пили і до дна...
А я мінявся так, що було бридко
У очі подивитись... Є вина?
Вона то є... Себе картати мушу
За те, що сіро-кольоровим став?!
Це, б***ь, не смішно! Це плювок у душу!
***
Забудьте все... Забудьте, що сказав...
Одне життя - це мовби Стіна Плачу:
Записок - повно... Чи все є, чи ні?..
Іди... Себе ніколи не пробачу...
***
Не пробачайте... власний крик душі...
21.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653376
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 12.05.2016
Картина маслом...ночь роняет тень.
Сияние Луны закрыла Мора,
Падение души и светотень
Дрожит в объятиях лихого вора.
Лицо закрыто маской, блеск ножа
И пут оковы для него, как нити,
Спадут к ногам, со скрежетом визжа.
Мы видим профиль - лики Нефертити.
Скользит свечи неугомонный луч,
Лаская с вожделением засовы.
Луна укрыта занавесом туч,
Не уличен, видать, но очарован
Сиянием...нет, не алмазный блеск
В миг ослепил; до слез трепещет рьяно, -
Хотеть и мочь, его судьбы гротеск,
Рыдать под звуки дивные органа.
О чем душа скорбит, когда шаги
На опустевшей паперти застыли?
Коснуться раз, единственный, щеки...
Любимой образ в барельефе вылит.
09.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664872
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 12.05.2016
* * *
Поверь же в то, что потеряв исток,
Река печали пересохнет вскоре,
Что до последней капельки в песок
Уйдёт её немыслимая горечь,–
И новый день, чтоб ни сулил прогноз,
Наполнен будет неизбывным счастьем.
А потому, не принимай всерьёз
Внезапно наступившее ненастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641995
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 11.05.2016
Де барвінок синій
Килими стелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні,
Все життя в труді.
[b]Приспів:[/b]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
Й як нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Найскупіша в світі
Батькова сльоза
Й стогін-плач трембіти, –
Синові сказав, –
Хай земля квітує
В обіймах весни,
Небо сторожує
Лиш спокійні сни.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Не були убиті
Батько й син в борні,
Чулася молитва
Їм обом з землі:
[b]Приспів.[/b] (Той же).
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Дід тепер тулив,
І з грудей молитва
Лине мовчазна,
Та її Всевишній,
Вірю, розпізнав:
[b]Приспів. [/b] (Той же).
10.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665218
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш.
Поглянь, прошу, на землю із небес.
Коли ж ти цих убивців покараєш?
Нехай здійсниться чудо із чудес!
Хіба їх не родила жінка- мати?
Були ж дітьми такими, як усі.
Невже в дитинстві вчили їх вбивати,
Втрачати усі цінності людські?
Хто їм давав можливість так карати,
Вбивати так жорстоко, без страху?
У Тебе, Господи, про це хочу спитати:
Чи буде кара за годину цю лиху?
За сльози матерів, за їхнє горе,
За те, що не побачуть вже синів.
За відчай, безнадію ціле море.
За долю, що гірчить, немов полинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Усе почути в голосу вібраціях.
У півтонах. У паузах. В мовчанні.
Забути про різницю у локаціях.
З'єднатись в вирі пристрасті. В бажанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585461
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 11.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
Україночко люба, матусю моя,
Твоя доля ростити пташата,
Їх стрічати завжди, як стрічає земля,
Як додому летять журавлята.
Дві матусі я маю в своєму житті,
Україну і з серцем матусю.
Щоб не сталось зі мою в життєвім путі,
Я до Вас, матуcі – повернуся.
Україні – матусі, завжди захист мій,
Рідній матінці - слово і ласка.
Щоб замовкла війна і пропав східний змій,
Щоб у мирі проходила Паска.
Щоб завжди на могилах молились сини,
Солов’ї для матусь не змовкали,
Щоб цвіли кожен рік черешневі сади,
Діти пам’ять матусь шанували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665014
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
А вічний, здавалося, час протікає рікою,
Минаючи рідні й забуті, чужі береги.
Стою на горі, вітер шепче зі мною зимовий
Улітку. Копитами коні біжать до води.
Замріяне сонце сідає вечеряти пізно,
Птахи наливають в червневе повітря пісні.
Стою на горі і, послухавши мудрого свисту,
Закрив очі. Падаю вгору, стрибаю в низи...
Навколо - просвітлена темрява. Шепіт. Шум. Гамір.
На схилі самотній кущ дивиться у далечінь.
Вже спати зовуть, а я все ще вдивляюся в далі...
Не падає місяць... Спить сонце. Інь-Ян. Чорна тінь.
Зливаються води посеред зеленого лугу,
Довкола темніє. Лиш зорі показують шлях.
А стільки води протікає, як сходяться люди...
І стільки річок висихає, як їх вже нема...
І зорі, і води ведуть до нових, невідомих
Світів чи планет. Кожна крапля йде наперекір
Прогнозам. Душа замість крапок завжди ставить коми,
Всередині вимір - глибиною у три ріки...
10.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665015
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
[b][i][color="#b700ff"]В цьому місті тебе нема,
Ти для мене багато значиш...
У душі наче знов зима,-
Я сумую, та ти не бачиш...
В цьому місті тебе нема,
Ти далеко в чужій оселі...
Наодинці з болем сама,
І думки в голові невеселі...
В цьому місті тебе нема,
Я сприймаю усе належно...
Ніч холодна мене обійма,
А на серці чомусь бентежно...
03 05 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663668
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 05.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MQUsrzLn8KA[/youtube]
Весняна злива закінчилась,
І свіжість ринула в вікно.
У серці радість поселилась.
Дивлюсь на світ крізь чисте скло.
Розцвів бузок побіля хати.
Знайомий чую аромат...
Щось дощ став знову накрапати,
Як і тоді, сто літ назад.
Пахучі грона пригортаю,
Та не шукаю пелюстки,
Бо вже в минуле зазираю.
Жаль, не збулись мої думки,
Але ці пахощі чудові,
І цей дрібненький теплий дощ,
Відродять ті часи медові,
Яким прижитись не вдалось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663197
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 05.05.2016
А кохання це - мить,
Коли серце щемить
І душа піднімається в небо...
Я що сили кричу,
Я собі не прощу,
Бо кохання ще нині не треба...
Та не слухай мене...
Так життя все мине,
А коли ж для душі буде свято?..
Ти прости у цю мить,
Коли совість кричить,
Але радості було багато...
Я людина проста...
В мене серце й душа
Із сумлінням ведуть цю розмову...
А життя, як той цвіт,
Не осилить всіх літ...
І вертаюсь в проблему я знову...
А любов хай живе,
Бо кохання не вмре,
Поки люди живуть на планеті...
... І сумління мовчить
Та і серце вже спить,
Лиш душа зняла крила на злеті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310362
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 05.05.2016
Я просто вдома. Мама за столом.
І так вже пахне фіолетово бузком!
Малює хтось тюльпановим мазком.
Витає щастя в серці образком...
І Сонця повна хата - благодать.
І Щастя зупинилось. Йде сідать...
Магнітом руки тісно узялись.
Сердцями щиро всі ми обнялись.
Ловім проміння! Вітер охопім!
Бузковий колір, запах - осяйнім!
Вберемо Радість - людям подарім!
Матусі й Богу голову схилім!..
14.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663258
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Цвіт пелюстковий щоночі
Попелом сипле на очі...
Він -то пече,то лоскоче...
Тільки ти цього не хочеш!..
Зовсім інакше благаєш!..
І від себе - утікаєш!..
Найпотаємне - забула!..
Найголовне - не відчула!..
Мабуть - тому він і попіл...
Мабуть - далеко твій сокіл...
Мабуть - тому ти і плачеш...
Мабуть - собі не пробачиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663801
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Три години без тебе —
Це як шлях від землі і до неба!
Три години мовчання -
Це як навпіл розірваний світ...
Телефон і вагання -
Це у темінь пірнання,
Всепланетне з`їзджання з орбіт!
Три години без тебе!..
Їх стерпіти, прожити ще треба
У цім світі холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце зникло сьогодні,
Я втону у безодні
Часопростору нудно-густім.
Три години без тебе —
Це в терпінні нагальна потреба,
Спокій тяжко дається,
А у нервів існує кордон...
Кожна мить - як стук серця:
В нім тривогою б`ється
Апатично-німий телефон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Прости - за серость вещих снов...
Глухое эхо -в анфиладах...
И за неверие в богов...
И за потухшие лампады...
За померанец - на губах...
И нежелание стать отрадой...
За страсть и страх - на рубежах...
Звучание грустной серенады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Гарцює юність на баскім коні
І молодече серце у польоті.
Не засипай жалю в його пісні,
Не підрубай крило йому на зльоті.
Премудрий степ, де трави молоді
Уже не вперше бачать світ у росах -
А ми все розумієм лиш тоді,
Як сивина засвітиться у косах.
Як доля очі підведе свої
Й повернеться, як завжди, не тим боком,
Як у гаях притихнуть солов"ї
Й береза не багата буде соком.
Коли реальність стане, як стіна -
А ні пройти тобі, ні пролетіти...
Позаду залишилася весна,
Попереду - життя холодний вітер.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І осінь підкрадається, як ласка,
Як тепла кішка, невимовна втіха...
Та знай, що то твоя минула казка,
Така коротка, неповторна й тиха.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Не оглядайся, бо життя минає
І топчуть ряст не тільки малюки.
Ти іноді й подумать не встигаєш -
Так швидко віддаляються роки...
Життя - це мить і аж ніяк не потім,
Хвилина пропадає на віки...
Життя - це існування наше в плоті...
У вічність часу плин такий швидкий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661366
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 28.04.2016
А давай не будем сумувати
І зневіру візьмем на приціл.
Доля нам довірила по блату
Журавля тримати у руці.
Не одну стежину протоптати
На безмежжі росяних отав.
Бакайці, і Христове, й Леваду
Пам’ять, наче атлас, прогорта.
Колисанку лагідної хвилі –
Одкровення озера і Псла,
І найперші почуття несмілі –
Благодаті часточка мала.
Нам дитинства сонячні блавати
Найсолодші з марев давнини…
Нащо нам, мій друже, сумувати –
Все одно не вернуться вони.
В наших днів жорстокі каруселі
Держиморди ситі сіють страх.
Візьмемо у руки злість веселу
Й нею – хто заробить – по зубах.
Бо інакше ця бридка зараза
Занавісить внукам горизонт.
Тож шикуймося у лави разом,
Сумувати нині не резон.
І не озираймось на минуле,
Не рахуймо за спиною літ,
Щоби честь і гідність не поснули –
Побунтуєм і себе, і світ.
Нас купити годі на полову –
Вже доріг намотано сувій.
Просто – віддамося волі Слова,
Що в Святім карбоване Письмі.
І надалі будем дарувати
Світло і тепло своїх сердець.
І залишить доля нам по блату
З журавлями небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660740
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Як завиває на холоднім вітрі
чийсь сиротливий до трагізму сум!
Мов згублена душа тремтить в повітрі
і тяжко тужить від скорботних дум.
Як побивається і як страждає,
яка безвихідь у стражданні тім!
Від співчуття аж серце завмирає...
Чи пережитого майнула хижа тінь?
Чого ти, серденько, забилось?
Не згадуй! То тобі наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[b][color="#ff00e1"]Я чекаю, тебе, наче сонця,-
Притулилась лицем до віконця...
Я чекаю, тебе, наче вітру,
Що малює яскраву палітру...
Я чекаю, тебе, як дощу,-
І тебе в свою душу впущу...
Я чекаю, тебе, як весни,
Бо з тобою яскраві всі сни...
Я чекаю, тебе, як тепла,-
Від біди я тебе берегла...
Я чекаю, тебе, як світанку,
І за тебе молюся щоранку...
Я чекаю на тебе щомиті,-
Буду поряд всі дні непрожиті...
Я чекаю на тебе, - і край!
Я з тобою хоч в пекло, хоч в рай...
23 04 2016 р
Вікторія Р [i][/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661518
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Дощі із сумом осінню сплелись,
Гуде в міжвітті вітер очманілий.
І звідки Ви оце, тепер взялись,
Коли на серці холоди засіли?...
Ніби для мене зустріч берегли,
Долоні ніжно гріли без вагань.
Й серед жоржин осінніх скинути змогли -
Сльозу із щік моїх у океан...
Барвистий килим щедро розіслали,
Із золота дерев і цвіту хризантем,
Щоб я по ньому легко так ступала,
В слідах згубивши душевний щем
Своїми розгорнули Ви руками,
Навислі хмари над моїм чолом.
Сказали тихо: "Ти і є та сама -
Яких до тебе в світі не було"...
Розвіялася осені журА,
Зцілили мою душу Ви від болю.
Не знаю, без любові б, як жила?
Напевно, Ви мені дарунок долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383805
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 25.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Моє село! Ця стежка понад краєм,
По ній щоночі я мандрую в снах!..
Мене моя черешня зустрічає
У білих квітах, наче в рушниках!
Злітають ніжні пелюстки під ноги,
Кружляють, мов метелики малі...
... А я вклоняюсь рідному порогу
З сльозами на очах, аж до землі!..
Усе довкола квітне і співає,
Сьогодні розцвіла МОЯ весна!
Бо тільки тут я серцем відчуваю,
Яке це щастя - рідна сторона!..
Так неповторно, сонячно, красиво!
Як не було ніколи і ніде!..
... Цвітуть сади!.. Душа чекає дива!
І свято вірить, що воно прийде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660748
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8
[/youtube]
Хто з вас узнав розчарування,
Коли з-під ніг пливе земля,
І зупиняється дихання,
І все без жалю спопеля?..
Бува проходить щось в житті,
Смакуєм ми тоді зневіру.
І часто так, по простоті,
Катуєм душу ми безміри.
Чому так сталося? Чому?
Де тут помилку допустили?
Цю ситуацію складну
Не раз уже ми прокрутили.
А, може, все почать спочатку,
Зібрать уламки помилок?
І склеїть знову кожну частку,
І завести новий листок?
Дурить себе, що все, як нове.
Ну що там шрами? То пусте...
І знов життєвий пливе човен,
Все, ніби нове, та проте...
Не треба склеювать уламки,
Що не прижилось - відпусти..
Може, колись в туманні ранки,
Почуєш ти : Мене прости...
Та ми давно уже простили.
З журбою дивимся в вікно...
І намагаємось щосили,
Забуть, що втратили давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660615
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hQCZVsAIKvw[/youtube]
Коли погода знов не дуже,
Чекаєм сонця і тепла.
Та я дивлюсь на це байдуже:
Для друзів сонце зберегла..
Воно завжди у моїм серці,
Їм половинку я віддам.
Пошлю я кожному в конверті,
І волю теплим дам словам.
Нехай від слів душа розквітне,
В серцях веселка розцвіте.
Вони відчують непомітно:
Тепленьке сонечко вже йде.
Мені із друзями так любо,
Бо що життя моє без них?
Немов без хмарок синє небо,
Цвітіння квітів без весни.
Нехай дощі ідуть... Так треба!
А після них завжди тепло.
Така в народі є прикмета.
Хороше слово - це срібло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660174
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Чули! чули не раз: не буває життя простим...
Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.
Заґратовані часом сльозяться очиці душ,
Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.
І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж
До незнаного дива. Та знову вино у воду
Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак,
Скалить зуби зневір'я, стискають думки-приблуди.
Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як
Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657464
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Струмки, мов бджоли, у трави впали,
Купали їх, мов водопад отари,
Неслись в'юнками в безмежні ріки,
Пісень співали, не змовкали втіхи.
Весняні втіхи ніжно- загадкові,
Переливалися в терпкій любові,
П'янкій любові- співи пташині,
Їз трав пахучих в квіток гордині.
Де колисали їх вітри мовчазнІ,
І вистелялись, мов у хмелю блазні,
Де ясен місяць розчесав їм коси,
І сіяв зорі, мов ранкові роси.
А зранку сонце лоскотало в груди,
Переливалось із струмками всюди,
Стомившись, впало у пахучі трави,
Й шукало в них дзвінкі заграви.
Весна всім щиро відкривала двері,
Писала вірші на земнім папері,
А з них художник написав картини...
Хай вічні будуть ті весняні днини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660543
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 20.04.2016
На згарищі шаленної війни,
Поміж руїн і смутку, і біди,
Наперекір кривавої весни
(Позаминулі не в ціні труди)
Так одиноко вишенька розвітла,
Немов забута милим наречена,
Краса її ще здалеку помітна.
Війна осиротила...навіжена...
Стоїть тендітна у веснянім вбранні
І просить миру кожною пелюсткою,
Молитви життєдайні і весняні
Деревце посилає всьому людству.
“Спинись убивчі корчити гримаси,
Дай спокій і землі, і людям,
Геть руки,геть від нашого Донбасу!”-
Гукає вишенька іудам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660122
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Шумить рясний квітневий дощ,
теплу ворота відчиняє,
змиває сірі будні з площ,
закляклу зелень підіймає.
Проснулась, струшує земля
від холоду заціпеніння,
несміло трави розстеля,
неквапно будячи цвітіння.
Художник-квітень тут і там
малює ніжні акварелі:
вже бризнув зеленню лісам,
віночки одягнув морелі,
то нареченої фату
в садах примі́ряв абрикосам,
плакучим вербам у ставку
прополоскав зелені коси.
Розсипав котики в гіллі –
пухнасті, зараз замуркочуть!
Пташині зграї, журавлі
гніздяться, цвірінчать, клопочуть.
Фіалки у садах п'янять,
нарциси – прямо під віконцем,
тюльпанів келихи дзвенять,
вітаючи тепло і сонце...
Природа – благодатний дім,
безмежні покриви квіткові!
... А десь – війна, розриви, дим,
земля вся в ранах й людській крові.
Там в душах – страх і зло... зима...
І це – в моїй Вкраїні-неньці!
Для пташки місця там нема,
вони також – переселенці...
.
Людино! Може зайва – ти?
Для благ творе́нна Небесами,
ти злом отруюєш світи...
Що коїться, брато́ве, з нами?!
04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Весна дощем вмиває світ
Сьогодні спозарання,
В калюжах тоне білий цвіт,
Як зірване кохання.
Біленькі пелюстки лежать
На стоптаній доріжці,
Сльозами на очах бринять
Краплиночки на гілці.
І у душі пекучий щем
Терпіть немає змоги!
Мою любов змива дощем,
Цвіт кидає під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.04.2016
Як все складно!.. О, Боже мій милий!
Серце хоче в загублений Рай,
У якому ми вірно любили
І щасливі були - через край!
Та... комусь наше щастя, мов кара,
Ненасититься заздрість людська...
... Ми з тобою були - гарна пара,
Але випала доля гірка...
Розвело, понесло, закрутило,
Наче вир, невблаганне життя!..
Де і з ким ти сьогодні, мій милий?
Бо не згасли мої почуття!..
Я образи не тебе не маю,
Ти також в серці зла не тримай!
Хочу я, щоб ти знав - я чекаю!
Повертайся в омріяний Рай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658440
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 11.04.2016
(Что-то вроде поэмы.)
………………
С «Анной Снегиной» новая встреча…
Сотня лет, пролетевших, не в счёт…
- Эх, Серёжа, похвастаться нечем,
В этом мире всё так же ещё…
И строфа твоя не устарела –
«За чей-то чужой интерес
Стрелял я мне близкое тело
И грудью на брата лез.
Я понял, что я — игрушка»!..
…
- А ты был с умом в ладу.
А нет, так забитою тушкой
Остался б в мясном ряду –
Окопном, траншейном, длинном.
Вот так бы, не спев, затих,
И стал бы навозом и глиной,
Как и миллионы других…
НепОнявших правду эту...
Про то, что – «сермяжную рать,
Прохвосты и дармоеды,
Сгоняют на фронт умирать»…
…
- Серёжа, сегодня всё так же…
Врут… с честною мордой лица.
Сгоняют… а сами всё тащат…
Всё алчут златого тельца.
….
Не на фронт, так в АТО отправят…
И хоть цель бы достойной была…
Так ведь нет… просто в краденном праве,
Ради корысти… ради бабла…
Нет, Серёжа, закон их не судит…
И не страшно им жить. Ё - моё,
Страшно мне… гляну… люди не люди…
Чёрно… будто вокруг вороньё…
…
А вокруг, ведь, весна… сплошь и рядом
Красота, хоть за небо держись!..
Эх, Серёжа, чего ещё надо?
Вот бери, да люби эту жизнь.
Щедрость Бога - дарить, не устала,
Не закрыла просроченный счет,
Разве мало красы… разве мало?
Ну, так вот же ещё... и еще...
…
И весна всё пряней… всё миндальней…
Словно майского меда лизнул…
- Ах, как жаль мне, Серёжа, как жаль мне
Не увидевших эту весну…
Пацанов… до неё не доживших,
В той степи, под железным крестом,
Свои головы буйны сложивших…
Почему?.. Для чего?.. И за что?..
….
Врут попы, нас крестом осеняя.
Утешая, прощенье сулят.
Но и в божьей любви, что без края,
Нет прощенья всем – скопом, подряд.
Их прощенье, поповское, к чёрту!
Сердцу больно и тесно в груди.
Нет, политики, нет, держиморды,
Пусть вам Бог, если может, простит.
Не простим!.. Это ВЫ! виноваты
За гробов этих траурный шелк.
За убитого парня-солдата,
Что по чёрной дороге ушёл.
За девчонки-невесты девИчью,
Не расплЕтенную косу.
За жестокость, цинизм, безразличье.
За уродливость, хамство, плебсу.
Зуб за зуб с вас!.. Проклятье и мщенье!
Чтоб такие же помнили впредь –
Нет волкам за флажками прощенья,
Кровь за кровь вам, от нас… смерть за смерть…
…
Вот, Серёжа, душа-то больная…
И от водки хмельная чуть-чуть…
…
Вспоминаю ребят… поминаю…
И прощать ничего не хочу…
…
Здесь противно, Серёжа… и больно…
Эх, уйти бы куда большаком…
И с вот этой оставленной болью,
Навсегда позабыть о таком.
Чтоб березки склонялись кудряво…
Да над ними, чтоб небо в просвет…
Позади, чтоб позёмкой курява
Заметала оставленный след.
Чтобы счастья, хоть малую дольку,
И, поверь, мне хватило б сполна…
Чтоб ни злобы, ни боли… а только
Птичий гам… первоцвет… и весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658516
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Цвіте бузок в покинутім саду,
Стоїть задума: тиха і велика.
Душа тремтить, як молода осика,
Думки не можу звести до ладу.
Стривай, не йди ще, сонце, - я пірну
В твоє проміння чисте і багряним
нап'юсь вогнем, щоб в серці неслухнянім
Угамувати сумніву війну.
Вдивляюсь в тіні сплетених гілок,
Шукаю в тім розгадки і не знаю,
Чи я його таким запам'ятаю...
І цвів собі замріяно бузок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651234
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 11.04.2016
Нас думки все по світу несуть
І цю долю ніхто не відмінить,
Лиш би маятник в радість й красу
Не зірвали буденності міни.
Нетрі Всесвіту й ми на Землі
Загубилися в таїн безодні
Й Богом даному цім кораблі
Хто як може, летить у сьогодні...
Той страждає, той любить, той спить –
У вісні це життя обіймає;
Змайстрував хтось для себе той щит
І за нього самотність ховає.
Ще незвідані ждуть нас шляхи
І прозріння, й граблі, і гріхи...
11.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658802
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Поверни мені радість спасіння Твого
і духом могутнім укріпи мене.
Пс. 50:14
Прости недовіру мою, що як тінь за мною,
Прости, що я планів Твоїх все ніяк не прийму.
За те, що у мрії, як завжди пірну з головою,
І, знову розбившись, спитаю у Тебе: "Чому?"
Прости мій безглуздий сум і мою зневіру
У миті коли я звертаю з Твоїх шляхів,
Коли я на швидкості звуку лечу у прірву,
Осліпла до знаків Твоїх і оглухла до слів.
Прости, коли, впавши, слізьми́ я омию щоки,
І зга́рячу крикну, зирнувши в небесну синь:
"Скажи мені, Боже, чому Ти такий жорстокий!" -
Прости і тоді. Не залиш мене, Боже, не кинь.
05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657477
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Фразу «прости мене» найчастіше говорять люди, не винуваті ні в чому, вони просто дорожать відносинами На відміну від деяких!
Один юнак залишив батьківський будинок, образивши батька і матір.
Життя його стало легковажним, і незабаром він потрапив до в'язниці. Розкаявшись у своїх вчинках, він вирішив повернутися в отчий будинок після того, як вийде з ув'язнення. Незабаром цей день настав. Але він не наважувався повертатися до рідних, бо аж надто багато горя він їм приніс. Тоді ця людина написала їм листа, де просила пробачити його, і якщо вони це зроблять, то нехай повісять на вікно його спальні білий носовичок. Він пройде повз свій будинок і відразу зрозуміє, чи варто заходити в нього, або ж його не чекають там. День був призначений. І ось рано - вранці син йде по вулиці, на якій пройшло його дитинство. Він наближається до свого дому. Серце калатає в грудях. Він зупинився перед тим, як повернути за кут. Ось зараз він зробить це і побачить червоний цегляний будиночок з виходом на вулицю вікном його спальні. Він заплющив очі, зробив останній крок, і ... що ж відкрилося його очам? Він не побачив червоного цегляного будиночка. Все було білим: хустки, хусточки, великі простирадла - весь будинок був обвішаний ними. Батьки боялися, що він може не помітити маленької хусточки і пройти мимо. Вони боялися остаточно втратити сина і зробили все можливе, щоб він зрозумів, що він прощений.
(Текст із інтернету).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657060
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Чом, Боже, скільки ненависті в світі?
Чи Ти не всіх по Образу творив?
Земля здригається, мов риба в сіті,
від зла людського... Нерви – на розрив!
Чи в Тебе стала в дефіциті глина?
Не хочеш переводити дарма?
Бо факт є факт: добряча четвертина
людей планети зліплена... з багна.
Невже вони – це також Твої діти?
А темряву в їх душі хто вселив,
щоб множити злобу і горе в світі?
Вина Ліліт? Вона за них в одвіті?
... Де правда, Боже? Хто таких створив?
28.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 04.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
В плечо твоё уткнуться тихо-сонно...
И прошептать "моё родное солнце"...
И гладить твой висок, твою улыбку...
И думать, что вот в этом мире зыбком
есть, может быть, единственное, что... нет,
не тает, не проходит и... не тонет
в дождях осенних, не боится вьюги...
Есть просто нежность в сердце друг для друга.
И... в общей недосказанности утра
она нужна, нужна так поминутно,
она светла, как бабочка - крылата...
Моя, родной - всегда с тобою рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656294
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Я кликала, а ти мене не чув,
Я плакала, а ти вже не побачив.
І що в останню мить свою відчув,
Кому за що пробачив - не пробачив...
Мені ж прости. У буднях і гріхах
Блукала я над урвищем, по краю
Та біль отой, що досі не вщухав,
Уже, мабуть, привів тебе до раю...
І часто я ходжу тепер туди,
Де сію квіти власними руками.
Мій батьку, ще хоч раз у сні прийди -
Я всеодно чекатиму роками...
Тобі скажу про горе від утрат,
Якщо зумію про таке словами,
А пам"ятаєш - травень і парад...
Чомусь згадала, як ішла до мами...
Вона так часто згадує про вас -
Такими молодими пам"ятає,
Хоч важко, та обожнює той час -
Тепер лиш спомин душу зігріває...
Сьогодні уночі таки приснивсь
І ми проговорили до світання.
Я, навіть, не помітила весни
Після такого довгого мовчання...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655495
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Весні назустріч відчиніть віконця,
Щоб лід у серці вашому розстав.
Нехай сьогодні перший промінь сонця
Вас поцілує в очі і уста!
І усміхайтесь! лагідно, мов вперше!
Хай буде мрія у душі одна! –
Щоб в ваші двері і у ваше серце
Постукала закохана весна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650582
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 31.03.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
В очах моїх згубилися тумани-
Тумани, що лягли між нас обох,
Ятрять в душі гіркі твої обмани-
Обмани, які бачить тільки Бог.
Чом розтоптав, скажи, любов між нами?
Чом роз'єднав лиш зведені мости?
Нашу любов леліяла роками,
Тепер розлуку мушу я нести.
В очах моїх зосталися тумани-
Тумани, що так хилять до зими,
Та я загою ті болючі рани
І почуття розквітнуть у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654846
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 29.03.2016
І знову мовчанка – убивча мовчанка.
І знову стіна поміж нами із лісу.
І терпить фіаско моя забаганка -
Хоч якось із тебе зірвати завісу.
Ти душу мою розрізаєш на смуги.
Намотуєш їх на туге веретено.
Мій шлях укладаєш бруківкою туги.
І капають сльози Парижа до Сени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655383
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ліс на весні прокидається зранку,
Співом весняних птахів,
Сіро-зелену вдягнув вишиванку,
Збувся зимових жахів.
Стежка вузесенька змійкою в’ється,
Через зелені поля,
Йдемо до лісу і серденько б’ється,
Жайвір згори промовля.
Вітер стирає недавні струмочки,
Зазеленіли хліба.
Перші з’явились вербові листочки,
Ліс загудів, як труба.
Пахне медункою ліс спозаранку,
Тихо гукають сичі,
Скоро ліс змінить свою вишиванку,
Хори почнуть співачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655420
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2016
Експромт
Коли тримаєш мої руки,
То відчуваєш,як пече?..
Несамовитий час розлуки!..
Ненавиджу його лице...
Кохай сьогодні,як учора:
Із пристрастю,як в перший раз!..
Неси на крилах,моя доле!..
На хвилях ніжності, Парнас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Экспромт
Ты выбираешь одиночество?..
Но одиночество - капризно...
Одно единое(из зодчества)
Расстелет чувства по карнизу...
Оно - окутано туманами...
Дождями - в стылых холодах...
И со снегами,льдами талыми...
Со вкусом горечи в устах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655041
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI [/youtube]
Люблю, коли понуре небо
Сльозами вікна омива.
А лить свої, нема потреби:
Моя сльоза - це не вода.
Я не з плаксивих - сильна жінка,
Та час дощів наводить сум.
І діамантова сльозинка
Впаде, народжена із дум.
Чомусь усе переплелося.
Що може буть тому виною?
Хіба тому, що не збулося,
І я сумую за тобою..
А дощ холодний душ на нерви.
Лікує рани, що болять
За тим, що роки уже стерли,
Та час від часу ще щемлять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Я тебе відриваю від серця, від тіла.
Зорі меркнуть у небі, біснується хіть.
Я тебе відриваю рішуче і сміло,
Як роки відривають на зламі століть,
Наче гілля сухе, як слова недолугі.
Боже, влий мені мудрості й сили до скронь,
Щоб ні кроку назад, ані диху на вугіль.
Я не хочу роздути погаслий вогонь.
Сум порив не зіб'є. Я в бою невідступна.
Відітну, відсічу без жалю всяку нить,
Що в клітини вросла непомітно, підступно.
Я тебе… вже тебе відриваю. Болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MCp8HeQOZU[/youtube]
Нужно умереть для одной жизни, чтобы войти в другую
Анатоль Франс
Чи можна утекти самим від себе,
Забути те, чим ми жили колись?
Хоч часто не бува у тім потреби,
І розум все підказує: спинись.
Покинути -це значить просто вмерти,
Щоб в іншому воскреснути колись.
І в іншій опинитись круговерті.
Радіти, що бажання вже збулись.
І лиш душа не може з цим змиритись:
Лишилася частинка там її.
І хоче так, щоб в тім не помилитись.
В бажанні і душі ідуть бої..
А час іде...Нема, чого хотіли.
Чого шукали, зовсім це не те.
Літати вже тепер немає сили.
І вітер пір"ям зірваним, мете..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653908
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Залиш своє серце собі,
А я обійдусь тим, що маю
Питаєш мене, чи скучаю?
Скучаю - самотньо в юрбі.
Залиш своє серце собі
Коротке - один лишень вдих,
Нестримане наше кохання.
І знову листи, запитання:
Чому не для нас,а для них,
Коротке - один лишень вдих.
Не треба жалітись, жалю
Не випити, не розплескати
Якщо не знайшли, не спіткати
Молитись, та тільки й молю:
Не треба жалітись Жалю.
Заплющивши очі забудь,
Що свято було; від учора
Гризе серед ночі потвора,
Здіймає в душі каламуть.
Заплющивши очі забудь.
Віддавши, тужи-не-тужи,
Лиш попіл та крихта надії,
Зомлію,тріпочуться вії
Казала ж колись 6ережи.
Віддавши, тужи-не-тужи
19.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652923
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Не вір мені, не вір, не вір, не вір,
я сам себе не знаю достеменно,
душа неначе дикий, хижий звір,
в очах якого нездоланно темно.
Коли приходжу зi своїх доріг,
я не спроможний, сам себе збагнути:
чому вертаюсь я на твій поріг,
коли хотів його навік забути.
О, що ти бачиш в темряві зіниць,
що зір, назустріч – ніжно променіє,
невже той смуток, (як з глибин криниць –
вогонь зірок), що ледве пломенiє?
Що iз грудей… до тебе долуна,
коли до них обличчям припадаєш,
скажи мені, моя любов земна,
що ти про мене, більш за мене знаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653086
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Чудо ожившей березы…
Прикосновенье весны…
Тихо, но ясноголосо
Белые звуки слышны.
Светлое чудо проснулось
В воздухе, в почве, в крови,
Веток березы коснулось,
И приказало – живи…
Этому зову внимая,
Ведь не услышать нельзя,
Ветки и ствол обнимаю
Снова и снова прося
Бога, березу и чудо –
Пусть возвратится назад
То, что ушло почему-то,
То, что угасло в глазах…
Чувствами полнюсь до края…
Сердце стучит на износ…
Пьяно губами ласкаю,
Горькие почки берёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652682
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 22.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j-JSFbXwbs0[/youtube]
Твоє ім"я в моїй мобілці.
І чуть мені серцебиття.
І крає серце, як сопілка,
Приємне серцю відчуття.
Моя мобілочка зі мною.
В руках тримаю, як триптих.
І серце мучиться журбою,
Коли не чує слів твоїх.
В чеканні заніміє тиша,
Бо я чекаю все дзвінка.
І ситуація складніша,
Якщо хвилина ця близька.
Ось десь здалека лине голос,
Чекала я його давно...
(Здається квітне поруч лотос).
Я чую рідного, мого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651215
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 22.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFb7rMkmKsg
[/youtube]
[
Зморився день. Іде на відпочинок.
Останні промені торкнулися вікна.
І попливли вогнем серед хмаринок.
Недовго це тривало - мить, і вже пітьма.
А вечір сивочубий ліг на плечі.
І смуток випитий душею аж до дна.
Лише думки так мріють все про втечу
Туди, де квітами вже дихає весна.
Он за вікном ще сад відпочиває.
Злітають з вишень білі-білі пелюстки.
Та це зима щось знову затіває...
І я міцніше все тримаюся руки
В надії врятуватись в цю погоду.
А темна ніч широкі крила розкрива,
Вона нас двох рятує від негоди.
Весною сніг холодний землю пелена..
Гарячий чай і теплі твої руки...
Зітруть з душі моєї хибну усю суть.
Серед зими почую весни звуки.
Прокинуться квітки від сну і зацвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652979
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
[b][color="#002bff"]Гримнув грiм, як святе причастя,
В неспокої душа але жива...
Розвіяв вітер полем моє щастя-
В обійми взяла ніченька - вдова.
Мов веретено крутяться слова,
І знов біжать не в радість нові дні.
А від думок сивіє голова,-
За що усе це, Господи, мені...
09 03 2016 р
Вікторія Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650593
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Я не вижу твои морщины,
Ни улыбку, ни блеск в глазах.
Знаю только, что ты мужчина,
Где-то там, на семи ветрах.
Где-то там, далеко отсюда,
Чей-то брат, может чей-то муж...
Как и я, в ожиданьи чуда
И слияния наших душ.
Это просто необъяснимо -
Водопады безумных слов...
Нелюбимая, нелюбимый
Избавляются от оков.
Отпускают себя на волю,
Душу родственную любя...
Маски сброшены. В этой роли
Мы играем самих себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650384
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Чекаю першого весняного дощу -
Нехай, нарешті, прошумить ця злива.
Я відпущу. Тебе я відпущу.
Іди собі. Я хочу буть щаслива...
Я буду вільною, веселою завжди
І виплету з печалі свої коси.
Я не проситиму: у снах прийди.
Ще почекати - ти вже не попросиш...
Боюся першого весняного дощу,
Боюся, що тебе не пустить злива.
А як без тебе, коли відпущу -
Хіба тоді я зможу буть щаслива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650420
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Я боялась палити мости,
Не палила свої кораблі.
І тому не дійшла до мети,
Розчинившись у болях землі...
Я боялась казати: пробач,
Очевидно, не вміла простить,
Але час - то безжальний палач,
Що не хоче гріхи відпустить...
Те, що склалось - мабуть, не дарма,
Бо і доленька грає з людьми.
Часто думаю: винна сама,
А, можливо, то з долею ми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649562
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Ты пахнешь будущим
Цветным, определенным
И даришь настроение
Приманчивой весны.
Играет музыка
В глазах моих влюбленных,
А все стихотворения
Опрятны и ясны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159713
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 10.03.2016
Она скучала без тебя...
Глаза чужие зажигала...
И незнакомая звезда
Так ярко в темноте сияла...
Она считала все года...
Их по секундам отмеряла...
Когда осталось полрывка,
Своё лицо - не узнавала...
А что душа?..
Душа - юна...
Она летала и летает...
И про последних полрывка
Душа,наверное,не знает...
Летала белой-белой птицей...
Ты не позвал её тогда...
Но напоил живой водицей...
Водицей сладкой (с ручейка)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
От укола адреналина
Воскресает картина(вдруг):
Цвет малиновый(палантина),
Тетивой натянутый лук...
Ровно в полночь прорвало плотину
(Упокоенной тишины)...
Уплывали мои бригантины,
Оставляли тревоги порты...
Шлюзы памяти - те кордоны...
Опрометчивым стражем -хук...
Сожалениям - нет резона...
Не они охраняют дух...
Ты меня окрыляй надеждой...
Позови идти за тобой...
Ты умеешь быть очень нежным...
Ты умеешь...Я знаю,boy...
Я свою упрятала (в хаки)...
Омывала её вода...
Но на ней оставались знаки...
Распознала их - быстрина...
И срывала с неё одежды...
Их туман уносил босой...
Я поверила тебе прежде...
Ни о чём не жалею,boy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650009
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRaIQK__UXE
[/youtube]
І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр Олесь
----------------------------------------------
Якщо колись відчую: полюбила,
Спахне на небі знов ясна зоря.
Зроблю, щоби не тліла, а горіла.
Проміння, щоб ясніші янтаря.
І душу ніжним вогником, щоб гріла.
Щоб не пустий душі був оцей зліт.
Ясніше всіх на небі, щоб зоріла.
Як квітка весняна, як первоцвіт.
Від погляду мурашки, щоб по тілу.
І знову захотілося так жить.
І цю любов, нехай вже запізнілу...
Я зможу дорожити кожну мить.
Повірю в того, хто в моєму серці,
Відчувши, дотик рідної душі.
І разом ми підемо по веселці,
Що теплі дарували нам дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649370
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Как хотелось бы мне, чтоб будил ты меня по утрам!
Обнимая так нежно, целуя тихонько в висок...
Позволял бы капризы, весь мир постелил бы к ногам,
Разрешал на ночь глядя есть сладкий медовый пирог...
Как хотелось бы мне, чтобы днём смс "Как дела?",
Или "Где тебя носит?!", и просто "Малыш, не скучай!"
Я б за мелочи эти полжизни тебе отдала!
Остальные полжизни - за розы и утренний чай...
Как хотелось бы мне каждый вечер впускать тебя в дом!
Обнимать, приглашая за стол, где тепло и уют...
Чтоб не просто был мир за окном, а за [i]нашим[/i] окном.
Ведь так важно, когда тебя помнят... и любят... и ждут.
Как хотелось бы мне... Я про ночи с тобой умолчу -
Ни к чему разговоры о том, что в словах не сказать...
Но не скрою одно: лишь с тобой засыпать я хочу!
И с тобой просыпаться... И снова с тобой засыпать...
(03.03.2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648554
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
І я зникаю... Чи мені недобре?
В очах темніє... Тліють кольори...
Дивлюсь у небо... Де небесний обрій?
А взагалі - чи дивлюсь догори?
Лиш марево шпилясте серед поля...
Бетонні сосни лізуть в небеса...
То марево? Загострені тополі,
Що шелестять? А все ж таки краса...
Спустило тіні вечорові сонце,
У ковдру влізши десь на місяці...
Чи то піщинка залишилась в оці,
Чи то холоне кров в моїй руці?
Мабуть, для того й треба мати зорі
І зір, аби заснути в міражі...
Тебе впізнав я, сизокрилий ворон...
Лишайся, я вернувся з мережі...
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648740
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Когда телефоны смолкают
И глохнешь ты от тишины -
Поверь, что никто не узнает
Причины твоей седины...
Тогда замирают закаты
И тёмные ночи длинны,
И мы, непонятны когда-то,
Безумно друг другу нужны...
Не сыщешь роднее в округе
И не было будто вины -
Мы долго искали друг в друге
То эхо далёкой весны...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647758
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647848
Я закохався ще тоді,
Коли почув,але не бачив...
Зустрілись вперше - уві сні...
Кому мені за це віддячить?..
Не маю спокою без слів...
Чатую обрій,щоб високий...
Цілую вітер з твоїх вій...
Твій подих теж такий глибокий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648146
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
[i]"Господи, відкрий мені двері щедрот твоїх,
і простягни до мене руку твою,
сповнену чудодійних ліків,
щоб зцілити мою душу і тіло"[/i]
Заблукала весна босонога у росах,
Зазвучали в діброві весняні октави
І гойдається сонце в заквітчаних косах,
А проміння дощем пролилося на трави…
Підхопив теплий вітер мелодію щастя,
Я сьогодні прозріла в обіймах світання -
Вирушаю сьогодні на сповідь, причастя,
Промовляю молитву, слова покаяння…
Виганяю мінорні думки і гріховні,
І звільняю для сонячних помислів душу,
Кажуть люди, від болю врятує духовність -
Ось чому кардинально змінитися мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648026
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Гарячий чай...і тістечко до чаю...
Така собі - ранкова ейфорія!!!
В твоїх очах - очей моїх стихія!
В тобі одному всю себе вбачаю...
Обійми на сніданок! - поцілунок
Такий, що скаже: "Я тебе кохаю!"
І ще таких цілунків цілу зграю
Тих диких птиць невіданий ґатунок...
А далі все доправимо любов'ю
Де дрібка зваби, ложечка спокуси
І сміху безперервні землетруси
Тебе розбавлю повністю собою...
Опісля - безсловесне спілкування!
За нас все скажуть очі - їх розмова
І ми їх розуміємо з півслова
Хіба є щось смачніше від кохання?
Рецептик для обох - гарант на щастя!
Кохання, як в Ромео і Джульєтти
Ти скажеш: " До вечірньої дієти!"
Губами доторкаючись зап'ястя...
Я проведу усмішкою за двері
І на щоці залишу поцілунок
Мій шепіт лиш доповнить, подарунок
"Чекай на частування в тій ж манері!..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647788
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
У родника чувства(на берегу "нежность")
Только с утра - грустно,только с утра - снежность...
Ты приходи в полночь и прихвати свечи...
Я в тебя верю...Ты - не шальной ветер...
Я для тебя в алый ложе принаряжаю...
А на графите(чёрном)белое открываю...
Я тебя знаю...
Я тебя вижу...
Я тебя чувствую...
Нет тебя ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647333
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Вечер осени грустный колышет сон
И по шпалам уносит(шагами)-в репризу...
Вспоминая начало,пылает огнём...
В эпилоге - дождём по карнизу...
Александр "Поэмой экстаза" - пронзил...
Бонапарт к Валевской сбегает с Парижа...
Там и Бродский(в пелёнках),и родине - мил...
А Ван Гог - увлекает своею харизмой...
Под малиновый звон(по велению сил)
Лучик света проснулся,поглаживал розу...
Томный взгляд за собою манил и манил...
В миражах высыхали сонные слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Ты, любимая, придвинься… ближе… ближе…
Поцелуй… и ничего не говори…
Ты прислушайся… послушай… слышишь?.. Слышишь,
Как в груди, весне, токуют глухари?..
Прилетают. Пролетая, без оглядки,
Над годами… над разлуками в душе.
Наши чувства, словно тайны… как загадки…
Не разгаданные, видимо, уже.
Не бывает ведь, чтобы вот так - случайно.
Чтоб одна случайность сразу у двоих…
Не бывает… потому, что эта тайна –
Не случайность, а немыслимость любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647285
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM
[/youtube]
Із слів сплітаю я мереживо.
Тоненьке, ніжне полотно.
Торкаюсь душ я обережно,
Кого люблю давним давно.
Як павучок плету узори,
Вплітаю бусинки живі.
І мерехтливі теплі зорі,
Що позбираю у траві.
Я відігрію їх в долонях,
Скупаю в росах голубих.
Іще дзвіночки, хай продзвонять,
Що вас люблю я, друзі, всіх.
За те, що завжди ви зі мною,
Що дарували мені сміх.
І сум проходив стороною...
За доброту люблю вас всіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644058
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Старіть не хотіли очі,
Бо не напились любові.
А може, то сон чи злочин,
Що втіяли ми з тобою.
Пробігли-промчали роки,
А ми з почуттям… відстали.
Далекі, ледь чутні, кроки
Вчувались… Чи не востаннє?..
Химерні малюють кола
І будять живі ще груди
Серця наші. Ні, ніколи
Не пізно любити, люди!
11.02.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643699
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glrMaGTJFy0[/youtube]
Слова Наталі Мазур
Музика та виконання Іван Пустовий
Я приснюсь тобі
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Наче крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
Так захочеш ти краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
І якщо в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри срібним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
Захурделить ніч снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
Я приснюсь тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643875
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Вчіться любить, прощать, вірить і ждать,
Кохання справжнє - в кожного єдине,
Не бійтесь про любов свою сказать
У день ясний святого Валентина.
Якщо зійшлися ваші вже путі,
То ви щаслива вже людина,
Здолати негаразди у житті
Вам допоможе віра в Валентина.
Любов свою постійно бережіть,
Живе хай в вас і Віра, і Надія.
Живіть,творіть,любіть, шукайте, ждіть,
В цім смисл життя і насолода, й сила.
Спасибі ви скажіть, що вона є,
Найкращий це дарунок долі.
Завжди оберігайте почуття своє,
І будете з любов"ю ви щасливі.
Якщо ж ще не зійшлись ваші стежки,
Шукайте доти, доки є в вас сили...
Збуваються всі мрії і думки
У день ясний святого Валентина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643823
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
А мы шуршим с тобой
в подарках ноября –
не торопись, души
прелестная отрада...
Успеет паровоз,
в ночи идём не зря
мы на вокзал разлук,
ещё семь мигов в радость.
Там голуби взлетят
и за стеклом оставят,
твой образ дорогой –
я в память запишу...
Пустой перрон взгрустнул,
состав с тобой растаял...
Ждать новых встреч, любя –
надежду уношу...
10.02.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642765
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Багато бачив зустрічей-прощань
Старий ліхтар в чавуннім обладунку.
В його блідих, примружених очах
Відбилося чекання.
Звично, лунко
Прокотиться пероном:" Прощав-а-а-й!"
Заглушиться динаміком вокзальним.
І хтось у натовпі не стримає ридань,
Хтось радісно зітхне: "Усе позаду..."
Юрба зміняється у вічній суєті,
А він нестиме далі службу ревно,
Щоб людям дати світло в темноті,
Хоч душі у людей бувають темні.
2014-04.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641075
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 08.02.2016
А ти нікому правди не кажи...
Чи є в твоєму серці мир і спокій?
Чи навіть між людей ти одинокий?
І мовчки просиш - Боже, поможи!..
Буває світ жорстокий зазвича́й,
В нім - люди заздрять і втрачають міру..
Тобі дарують посмішку нещиру...
Та ти ніколи віри не втрачай!
Якщо біда тебе підстерегла,
Завжди знайдеться той, хто допоможе!
І справедливість кривду переможе,
Бо більше на землі добра, ніж зла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641568
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Я чекала тебе сто літ,
Виглядала тебе сто років,
Я обожнювала твій слід
І у серці - відлуння кроків.
Паралелі життя мого
Аксіому несли на крилах,
Де горів неземний вогонь -
Ти мовчав, а я говорила.
Та пустими були слова
У глибокому морі зради.
Свою душу ти заховав
Від святої, як доля, правди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641106
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Вже весна в повітрі забриніла,
Сонце усміхається в вікні!
Як ніколи - серцем захотіла
Опинитись в рідній стороні!..
Проліски! - весняні очі сині,
У сльозах... чи в крапельках роси!
Зачекались, там - на Україні!..
Серед березневої краси!
А душа незримі крила має!
І до краю рідного летить!
Україно! мій найкращий раю!
Як тебе сьогодні не любить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640765
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Не варто зустрічатися!.. їй Богу...
Для зустрічей існує Інтернет.
Тут кожен з нас обрав свою дорогу,
І в кожного у шафі свій скелет...
То ж будемо красиві - в віртуалі!
Веселі - без печалей і проблем!
Поспілкувались - і підемо далі,
Питання в тому - А куди ідем?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640486
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Что ж, потеря небольшая,
В жизни горе не беда.
Я как будто уезжаю
Далеко… и навсегда...
Ты печалиться не будешь?
Память сеть, да в дырах сплошь,
Не заметишь, как забудешь,
А забудешь, не вернешь.
Запираю сердца двери,
И на стол кладу ключи,
Ты за мной, приметам веря,
На дорожку помолчи.
Расставанье мне не мило
Одиночеством в пути.
Ухожу… и всё, что было,
Оставляю позади.
Ухожу… по светлым лужам,
Шаг мой лёгок, след мой чист…
…
Ну, скажи, кому он нужен
По весне осенний лист?
Нет для чувства вечных истин,
Но ровесник октябрю,
Я тебе, осенний листик,
На прощание дарю.
Я дарю, а ты не рада,
Ни листку, ни октябрю…
Нет, не плачь, любовь, не надо.
Улыбнись. Благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Де дім поезії? Хто знає?
Де королева ця живе?
І у якому вона краї
Із слів мереживо пряде?
І де вона збирає перли?
Де ліпить див своїх скульптури,
На лірі виграє концерти,
Дає життя літературі?
- В поезії нема кордонів,
Нема постійної прописки,
В усі серця вона заходить,
Лиш запросіть її, покличте.
Вона – у сонці і- на небі,
І – у стрімкому ручаї,
Вона злетіла, наче, лебідь,
Десь заховалася в траві.
На крильцях в бджілки прилетіла,
Пішла з метеликом в танок,
В саду дзвіночком продзвеніла,
Почула як співає дощ.
Сама співає соловейком,
Хлюпоче рибкою в ставку,
Біжить доріжкою раненько,
Вплете ромашку у вінку.
І знає, що шепоче вітер,
Що колосочки гомонять
І – таємниці усіх квітів,
І, де закохані стоять.
Де світлі Ангели літають
І дітки бачать добрі сни,
І мрії де поет збирає
Серед холодної зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640154
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]
Біла пташка літає над морем.
Чимсь схвильована, гірко кигиче.
Не спіткало її якесь горе?
Когось бідна пташина все кличе...
То не пташка літа білокрила,
То Любов із підбитим крилом.
Їй літати з одним, нема сили.
У душі невимовний надлом.
В однім серці була поселилась.
Так хотіла щасливою стать,
Але гірко вона помилилась:
Марно ласки в цім серці чекать.
Полетіла із жалем, зітхнувши.
Де шукати ій нове тепло?
Може, все таки ще повернутись,
Бо від серця уже відлягло?
А надворі мороз припікає,
Чом жорстокий оцей білий світ?
А Любов усе вихід шукає...
Отаких так багато сиріт..
-------------------------------------------
Події у творі не стосуються автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 29.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Я маю в серці те, що не вмирає...
Леся Українка.
------------------------------------------
Як добре мати в серці те, що не вмирає,
Тоді цвіте любов на зло вітрам.
І тих, хто втратив вже надію, зігріває.
Хай вічним буде цей Любові храм.
Нехай він буде повноводним, ніби річка.
Притягують барвисті береги..
Ніколи не розтане, ніби тонка свічка,
Як доля дарувала - збережи...
Вона не зна ніколи злості і вагання,
Не зрадить, не покине в важкий час.
Коли ми в розпачі, дарує сподівання,
Без зайвих пустих слів і без прикрас.
І хай рокам не знаєм ми давно вже ліку,
І скільки вже пройшло холодних зим,
Повіривши в Любов цю превелику,
Ти вічно серцем будеш молодим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Я ждала, постоянно ждала.
Всё надеялась, вдруг позовёшь.
Слишком я молодою была,
Чтоб понять: больше ты не придёшь.
Не одна в том обмане жила
И ко мне ты пришёл, уходя,
Чтобы я, просыпаясь, была,
Словно радуга после дождя.
Не одну ты меня обнимал.
Многим ты обещал: "Не уйду".
И не только меня оставлял,
За собой рассыпая беду...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ты по жизни идёшь, как тайфун,
По сердцам - снеговыми порошами.
До сих пор, как во сне я живу.
Почему ты не помнишь хорошего?
Только знай, я и дня без тебя
Не жила, не любила, не верила.
Всё ждала, никого не любя,
Закрывала все окна и двери я.
Но, с годами, смирилась уже
Насмотрелась. Теперь понимаю я:
Ты созрел на другом вираже
Только знать бы об этом заранее...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638150
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Я закрываю глаза -
В памяти раннее утро.
Я не успела сказать -
Ты не услышал как будто...
В белой пустыне песок
Разворошил сильный ветер -
Пыль седины на висок
Бросил, а ты не заметил...
Больно смотреть тебе вслед,
Жалко и очень обидно.
Но оправдания нет -
Вот уж и следа не видно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637699
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Потрохи сутеніло на дворі,
Та через сніг було ще біло – біло.
Зривали горобину снігурі
І димом з коминів тепло диміло.
Легенький сніг периною лягав,
Синички доїдали свіже сало,
Мороз мовчав, а вітер наче спав,
У хмарах небо зорі заховало.
Сніжинка раптом впала на брову,
Неначе настромилася на вила,
Ліпили діти бабу снігову,
Ніч підтюпцем до заходу спішила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637718
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
* * *
Три часа ночи. Четыре утра…
Час – и меняются в корне названья.
Вьюга шалит и шальные ветра
Мучают и теребят мирозданье.
Долго курю, горькой грустью томим,
Взгляд в непогоду и темень вперяя.
Клён за окном, бессловесно, как мим,
С веток озябнувших снег отрясает.
Из лесу крики несёт вороньё,
Чёрной ордою стремится к рассвету…
Где же блуждаешь ты, счастье моё? –
Нету покоя и радости нету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637723
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Подаруй мені, доле, крила,
Щоб від горя мене закрили,
Щоб любили і внуки, й діти,
Встигла правнукам порадіти.
Подаруй мені, доле, спокій,
Щоб злетіти туди, де сокіл,
Дай напитись там сонця й волі,
І для мене цього доволі.
Подаруй мені, доле, віру,
Хай послужить мені ще Ліра,
Ще й пожити під мирним небом –
Щастя іншого і не треба.
Подаруй мені, доле, сили,
Щоб ті крила мене носили,
Щоби рясту ще потоптати,
Хай без срібла, нехай без злата.
1.06.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636785
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 21.01.2016
* * *
С лихвою счастья не бывает.
Жизнь то лелеет, то ломает.
Жалеет здесь, тут бьёт под дых,
Как будто нет забот иных.
Непостоянная, и всё же
Корить-винить её не можем,
Ведь счастье ценим лишь тогда,
Когда бока намнёт беда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637281
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Пошли Боже света
Тепла и привета
И Благости в души
Пусть зло в них потушит
Земля так прекрасна
Планета для счастья
Живите же люди
И радость прибудет
Живите, как голуби
Песни слагайте
От помыслов Божьих
В Пути не сбивайтесь
И окна в рассветы
Добру открывайте
Сердца лишь Любовью
Свои облекайте
Со всей из Вселенной
К нам гости прибудут
Расскажут – без войн как
Жить в сказочных буднях
Легко и свободно
Быть вхожими к Богу
И рай на земле
Обустроить помогут...
20.01.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637197
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
...і пусто на душі... Я наче в комі.
І сліз уже моря та океани.
Заручники, закуті у кайдани
більш вільні, аніж я в своєму домі.
За звичкою щось роблю, посміхаюсь.
Всередині - суцільне попелище,
і люта мла, і грізно вітер свище...
Крізь нього докричатись намагаюсь.
Достукатись, докликатись, добратись
до істини, до рішення, до волі,
до рятівного повороту долі
дійти, чи доповзти, хоч як дістатись!!!
Та наче лобом у стіну бетонну...
Втрачаю глузд і кровоточать рани,
а власноруч одягнені кайдани,
все тягнуть вниз, у прірву, у бездонну.
І довга та важка така розмова,
ножем у моїм серці залишилась.
На жаль, оце й усе чого добилась-
у душу стужа перейшла зимова...
...і сили тануть, піддаюся втомі.
І пусто на душі. Я ніби в комі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634669
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Нема на холодній долоні тепла
Долоні твоєї.
Колись тут засмучена Мавка пройшла,
Збирала лілеї.
Збирала в букети, прикрасити світ -
Розлючені ночі.
Ти поряд, я знаю, хоч сяючий лід
Вогнями блискоче.
Ти знаєш, коли я по пояс у сніг
Впаду,щоб не встати,
Знайди перехрестя двох наших доріг
Оте, що Геката
Розвалить, розбивши на скалки серця,
Свободою манить.
І острах вповзає оскалом мерця,
П"янить і туманить.
Стіна, яко прірва, іскрить океан -
Частоти і хвилі
Співпали, чи знову розбещених ран
Небачені милі?
Почуй серед тиші шепоче сльоза
Нечувані ноти.
Знайти тебе хочу,молюсь небесам
Скажи мені, хто ти?
16.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636281
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Экспромт
А я хочу:на санках Кая
Со Снежной Королевой плыть...
А я хочу:зимою мая...
И шелест листьев ощутить...
А я хочу:на Джомолунгму...
На четвереньках,но долезть!..
И спеть(оттуда) жаворОнком...
И принести благую весть...
Ещё хочу зимою в прорубь...
И окунуться с головой...
Чтобы спокойно спал мой город...
Чтобы слова текли рекой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637074
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Не жалей об ушедшем времени,-
Было много хорошего в нем.
Иногда забывали быть верными,
Потому что горели огнем,
И на коже ожогов- немыслимо,
Кровоточащих часто от слов.
Не жалей об ушедшем,- в нем истина
И начало твоих всех основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636098
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
О чём писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и слёз не лить?..
Что забывать без заморочек?..
И что не сметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как уложить,когда не спит?..
И для чего те многоточия?..
Чтоб сокровенное укрыть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 05.01.2016
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов`язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Якщо в нас Бог один,
Єдине небо й зорі
І світить сонце
Теж для всіх одне...
Проплисти маєм
По життєвім морі
І це напевно
В долі головне.
Любов нести
І заповіді Божі
Через роки,
Крізь прожиті літа
І хай Господь
Нам душу посторожить,
І чистою
Залишиться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631320
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Просто человеку нужен человек,
И эта правда непоколебима.
Ты в одиночку проживешь сто лет,
Но жизнь отдашь за то, чтоб быть любимым.
И так захочется душевного тепла,
Что все иное станет неуместным,
Тогда поймешь, что жизнь тебе дана,
Чтоб быть не одному... А только вместе!
14.06.15г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631221
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
Только будит меня ночами
Сладкий шёпот издалека.
Разговаривая с печалью,
Молча пишет моя рука.
И встаю я с утра упрямо,
Не привыкшая отпивать,
Кофе маленькими глотками -
И по-новой ложиться спать.
Никогда не понять мне, Боже,
От чего Ты меня хранил?
Не открыл. Я была моложе,
А теперь тихий сон верни.
Не печатаюсь я в журналах,
Не читают меня враги.
Я писать не хочу, устала.
От безумия сбереги...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Отрекусь от себя и, видимо,
Убегая от суеты,
Я опять напишу, что видела
И чего не заметил ты...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629599
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Как хочется мне раствориться в дожде,
Что бредёт, не спеша, по уснувшему городу.
Никому не мешать, еле слышно шуршать
В растерявшихся листьях, ожидающих холода.
Чтоб не лезть на рожон с утешеньем непрошеным,
Не чернить никого, самолюбию льстя.
Так вот просто идти и молчать по-хорошему,
Чью-то грусть охранять пеленою дождя.
Чтоб своим осужденьем не жечь,как пророчеством,
Показным пониманьем не мылить глаза,
Безразличьем своим не отвесить пощёчины...
Многих в трудные дни только дождь провожал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629268
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Дощ гуляв у зимовім саду,
Полоскав почорнілі дерева.
Все чекав: ось прийду я, прийду,
Бо не знав, що мені це не треба...
Вже не треба ні саду-дощу,
Ні гаїв-солов'їв геть не треба,
І тебе, мабуть, я відпущу,
Наче кульку із воднем у небо
Я не хочу простору-часу,
І, повір: сонця-ночі не хочу!..
Та дозволь я тобі принесу
Своє серце. Ще раз. Серед ночі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629358
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Ничего ты не должен.
И я ничего не должна.
Мы допили с тобой
эту чёртову чашу терпенья
(вполовину с виной,
вполовину с прощеньем) – до дна.
Безнаказанно врозь у икон
преклоняя колени,
мы не молимся больше о нас…
мы не молим…
мы – НЕ…
даже НЕ параллель…
Разлетевшись перпендикулярно,
мы не тянемся более,
что объяснимо вполне:
изменяя друг друга – мы просто
сменили полярность.
Я ещё дегустирую годы от вёсен до зим.
И латает пустоты души
мой блокнот–подорожник.
…над Сахарой твоей
нынче густо гуляли дожди…
это – я…
напоследок…
Не дрейфь… ничего ты не должен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628683
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Экспромт
Сначала была зима -
Холод, мороз и вьюга...
Тебе была я нужна,
Но мы не знали друг друга...
С тобою явилась весна...
Весной -пробуждение света,
И возрождение тепла,
И вдохновение поэтов...
У колыбельки любви -
Тихий,ангельский лепет...
Ветка сирени,дожди...
Тот - неожиданный трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629236
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Теплі зустрічі й сірі розлуки -
Все позаду лишилось, на жаль,
Пропоную тобі свою руку,
Свою долю і світлу печаль.
Скинем з плеч тягарі наших років,
Недовіру й ревниве жало.
Досі я прислухаюсь до кроків
І дивуюсь: чому не везло?
Може, заново все перемелем
І почнемо з нового листа?
У минуле закриємо двері -
Справжня істина завжди проста...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628610
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
За глотком коньяка… перед чашкой
остывшего чая…
Я сижу у окна… и у жизни минуты краду…
А за тонким стеклом… на ветру
головою качая…
Белым цветом молчит хризантема в осеннем саду…
И невидимой тенью… листочки срывая…
кружИтся…
Её белая грусть… что так трогает сердце моё…
Словно легкие перья… осенняя, светлая
птица…
Обронила на землю… внезапно подбитая влёт…
Может это коньяк… или просто души
заблужденье…
Только в этом цветке, что растёт молчаливо
клонясь,
Я невидимых пут ощущаю тугое плетенье…
Умирающей осени – белого цвета боязнь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536410
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 14.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Коли я бачу, як приходить ранок,
І бачу квіти влітку й навесні,
То розумію, як мені ще рано
Впускати в свою душу мертвий сніг.
Тримаю небо, щоб йому не впасти,
Шукаю слово, щоб знайти себе,
А ще жалкую, що не можу вкрасти
Оте бездоння світло-голубе...
Метеорити зовсім не лякають,
Колайдери не сняться уночі.
І не боюсь нічого вже, бо знаю:
Від себе не сховатись на печі.
Перемовчу, по-своєму покрою,
Лекала поламавши назавжди,
І весняною дикою водою
Я позмиваю всі старі сліди.
Щоб знову відродитися з туману,
Порину з головою у жита
І польову ромашку, в міру п'яну,
Я прихилю до нового життя...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Минуле нам нічого не пробачить,
А втрачене - гарячими слізьми
Іще не раз приховано заплаче,
Як марево, як сон, в якому ми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627068
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
На календарі давно зима,
За вікном ще осінь із дощами -
Та, в якій давно вже "нас" нема...
Сірий дощ стіною поміж нами...
Лиш надії іскорка жива
Все ще тліє, згаснути не хоче,
І душа ще вірить у дива...
Ще в надії серденько тріпоче!
І прохає: будь моїм крилом -
Тим, іще одним, щоб ми злетіли!
Хай незгода наша стане сном,
І довіра дасть нові нам сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626967
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Завірюха! Біла завірюха
Заганяла білими крильми
До мого тепла, а ти не слухав,
Бо хотів, щоб розминулись ми...
Ніч зимова холодом колючим
Привела б до теплої печі,
Та згубили десь чарівний ключик
У пітьмі, у темряві, вночі...
Не судилось. Мабуть, не судилось.
Хоч були вже в загнанім куті.
Тихим болем знов мені наснились
Почуття приховані оті...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625692
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
У відповідь на монолог Валентина Терлецького "Навпаки"
Будинок. Сад. Дерева голі,
І я одна, як божий перст...
Чого ще ждать мені від долі,
І де стоятиме мій хрест?..
Робота. Діти. Внуки. Друзі,
Турботи вічні...Не в них суть.
І ніби в замкненому крузі -
Думки снують мої й пливуть...
Життєві радості і болі
У серці житимуть завжди.
Моє життя - це іспит долі,
І я шепчу, молю: "Прости!"
За те, що я не все зробила,
Не віддала своє тепло,
Тому, кого завжди любила,
А літа, ніби й не було...
Іду тернистими стежками
Я кожен день тепер одна.
І вишня голими гілками
Мені ще смутку добавля...
Та вщухне біль мій і тривога,
І я навчуся жить одна.
Мені б лиш вимолить у Бога,
Щоб віра в щастя ожила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624990
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Ну от, я знову на війні...
Воюю знову сам з собою!
Чому в спокійному мені
Вирують пристрасті війною?
Знову в розкаянні душа
Зламати хоче перепони,
І знов до тебе вируша
Попри закони й заборони...
Дурна, все рветься і кричить,
І кожен атом — частка болю,
Мені б спинитись хоч на мить -
Одним ковтком вдихнути волю...
На терезах між "так" чи "ні"
Надії нитку б не зірвати...
Пульсує раною в мені:
Триматись, вірити, чекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623611
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Остання зустріч.
Ти натякнув, що нам пора розстатись,
Що наші почуття давно не ті,
І ось, іду немов на самострату,
На цю останню зустріч у житті.
Розмов не буде більше про кохання,
Ти не для цього звав мене сюди,
Іду у вічі глянути востаннє,
А потім... позабути назавжди.
Свободою назву свою самотність,
Переживу, хоч справа нелегка,
Обоє вільні будем від сьогодні.
І вже руки торкається рука....
Ти дивишся, неначе бачиш вперше ,
Я млію від твоїх гарячих вуст,
І сум і радість розривають серце.
Ну як же врятуватись від безумств?
На фоні сонця, що іде на захід,
Стою в обіймах рідних й дорогих:
-І ти б змогла ось так "без бою" здатись?
-А ти без мене дальше жити б зміг?
Н.Хаммоуда.
14/11/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621087
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Прощальний дощ осіння ніч розлила,
В календарі від завтра вже зима,
А я іду, від щастя захмеліла,
Це ж треба... Закохалася дурна!
Мені назустріч сунуть сірі люди,
А в мене парасолька-маків цвіт...
Такого щастя двічі вже не буде
Бо закохалась я, у сорок літ.
Я не ридаю, що усе минеться,
Не розповім ні людям, ні вітрам.
Тебе далеко заховаю в серці.
Навіщо знати іншим, що ти там?
Нехай міркують: "Що це сталось з нею?"
А я, згадавши слів твоїх тепло,
Всміхнусь від щастя, бо назвав своєю.
Я ж думала- життя уже пройшло,
А це була всього лиш рання осінь,
Ще й скроні не посрІблились як слід,
І знову юність серце в гості просить,
Бо я кохаю... Хай і в сорок літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Як дійдеш до межі за якою лише невідомість,
І втрачаєш контроль між реальністю, мріями й сном,
Що підкаже тобі твоє серце, твоя підсвідомість?
Заховатись, чи зникнути - наче туман за вікном?
Коли втрати боїшся — її підсвідомо чекаєш!
І той страх то, мабуть, що початок... Початок кінця?..
Із цим жити ще важче, як все розумієш і знаєш,
А позбутися страху не можеш...Де вихід з кільця?
Я дійшов до межі за якою немає законів,
За якою ховається вибір, а він не простий,
І думки не встигають за розумом — загнані коні...
І ніхто не розкаже мені де той вихід знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Иногда молитва помогает,
Иногда ты мечешься в жару,
Устаёшь, под утро засыпаешь,
Зная, всё уляжется к утру.
Часто плакать хочется до крика,
Часто давит что-то, не понять...
Кто же тот невидимый Владыка,
Что сумеет боль твою унять?..
...И смешным окажется порою,
Что вот рядом Божья Благодать...
Остальное было всё игрою,
Как ты умудрился не понять?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620385
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Я посміхаюсь, в настрої неначе,
В розмові - жарти й лагідні слова,
А серце буря рве і стогне, й плаче,
А в серці - наче хмара дощова!
Там чорний шторм накрив дев`ятим валом
Сльозами болю береги душі...
Й під цим напором шторму шалом, шквалом
Снують думки холодні, як вужі!
В душі моїй кипить вулкан, одначе,
Чудово все, дивися: я сміюсь!..
А всім, чого ти так і не побачиш,
Я рано-вранці з сонцем поділюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620460
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Серед розбурханих вітрів ... мовчать дерева .
Мовчить трава , замовкнули думки ...
А жити , навіть , серед віхол треба !
Бо хто розІб"є вікові льоди ?...
Хто відігріє проліски в долонях ?...
Хто зустрічатиме сердечно журавлів ?...
... Серед розбурханих вітрів мовчать дерева .
Для тих лише , любити хто не вмів .
11.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620187
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
[i]Вдохновил стих Твой голос
автора Ірина Лівобережна
[b][/b][/i]
[color="#051a38"][i][b]Твой голос тихо позовёт
и я бегу к тебе навстречу,
когда на землю ночь придёт
и шлейфом звезд укроет плечи.
Стремглав, не ведая пути,
пусть даже слякоть под ногами,
я жажду лишь твоей любви,
не зная, что там будет с нами.
Не зная, где еще судьба,
преподнесет ли нам подарок,
чтоб только счастье, не беда,
свечи лишь теплится огарок…
И на каком бы не был ты пути,
какие где и вихри, и метели,
ты мне шепчи, кричи, зови,
приду на зов, хоть босиком, с постели…
И мы одною связаны навек,
той нитью, из которой соткан голос,
на свете самый близкий человек,
и даже, если всё вокруг безмолвно. [/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618142
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Душу розтривожили пісні
І не спиться, доки не напишеться,
Серденько засипали мені
Карими обтрушеними вишнями...
Заплелись любистком у косу.
Суджене, закохане, залюблене
Обережно здалеку несу
Сірими, омріяними буднями...
Та не поділюся ні на мить
Долею, що називаю грішною.
Досьогодні полум'ям горить
Щастя моє з болем перемішане...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619530
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Я не прийду босоніж серед ночі,
Бо не покину теплого гнізда.
Хоч досі нам сліпі вітри торочать
Оте коротке запізніле "так"...
Не пам'ятаю теплої долоні,
Забула присмаки терпкої ночі.
І лише кров виспівує у скронях:
"Його ти знову бачить хочеш, хочеш"...
Я розміняла роки не з тобою,
Не бачила ні берега, ні броду,
Де ти колись байдужою рукою
Назавжди скаламутив чисту воду.
Я закривала серце від спокуси,
Я чути не хотіла, але чула:
"Ти вже давно забути його мусиш!"
-кричали роки. Але не забула...
Та не прийду я більше серед ночі,
Бо не здолаю ту бездонну прірву.
А клятий вітер знов мені шепоче:
"Кажи, що хочеш - я тобі не вірю"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614925
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 06.11.2015
Жёлтый листик срывает ветрами...
Зацелованный ими, летит...
Под дождём и моими ногами...
О сезоне печали шуршит...
О том не думай,что не сложилось...
Пустое семя не взошло...
Случившееся - тоже милость...
Тебе не выпало zero...
Была любима и любила?..
И сколько раз тебе везло?..
Когда молили - то простила?..
Тебе не было всё равно?..
Ты уходила,возвращалась?..
Ты ожидала?..Дождалась?..
И повторялось всё сначала?..
Казалось: будто в первый раз?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618442
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 04.11.2015
А душа летает,
а душа не спит –
где-то в своём рае
огоньком горит...
Как это зовётся –
жизнь или полёт?
Сущий в небе Отче
с нею речь ведёт.
Тоненька, прозрачна,
бестелесная,
но как много значит –
с миром вечная...
Ниточкой серебряной
с телом единит,
совести, любви руно
нам нести велит.
О, душа крылатая,
ты - наши крыла,
к свету провожатая
мимо тьмы и зла...
01.11.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617587
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 02.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4I4q9BIKW60[/youtube]
Темні хмари перетворюються в небесні квіти,
коли їх поцілує світло.
----------------------------------------
Квітучий сад з трояндами пахучими-
Слова, що линуть ніжно, від душі.
Зриваю їх руками я тремтячими,
Поки вони нев"янучі, живі.
Складу букет із ніжних твоїх слів.
Вплету червону стрічку для оздоби.
Як ти сказати ці слова зумів!
Не з першої, мабуть, було це спроби.
Розкішні, кольорові, гордовиті,
Наповнені надії, сподівань,
Моїм чеканням, сумнівом омиті,
Із сонячних, омріяних бажань.
Вдихаю запах квітів неповторних.
Шепочу їм: Живи моя любов!
Властивостям дивуюсь чудотворним:
З охотою вдаються до розмов.
Хлюпочуться в воді зеленим листям,
А за вікном вже перший морозець...
Вже колючки не колять своїм вістрям...
Квітучий сад із слів - бажання для сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616907
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Десь загубився твій вчорашній лист,
Єдиний лист - поема на папері,
Якою в дивосвіт закрились двері
І розламався, падаючи міст.
Не знаю де, вже проклинала всіх,
Бо це єдине, що іще лишилось
Не зібгано - розірване...Приснилось
Таке терпке й солоне - з слізьми сміх.
Я прочитала кожне з сотні слів,
Напам"ять вивчила, неначе відчувала...
Яке ж бо лихо, доле ти не знала,
Що відняла і сонце - світ в імлі.
Нехай той лист колючий, ніби шип,
А пелюстки трояндові зотліли.
Та де тепер знайти хоч крихту сили,
Щоб дихати...хіба чи зойк,чи схлип?
Десь загубився твій вчорашній лист
Чому так гірко, є ж бо телефони
Звонити марно...жебоніло : ...зони...
Нову молитву вчу - прощання зміст...
28.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616852
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Під тьмяне світло зорепаду
Купаюся в твоїх словах.
Вони з присма́ком шоколаду,
Що ніжно тане на губах.
Вони п’янять мене, мов чари.
(Не треба й келиха вина!)
Твої слова несуть за хмари:
У них є сила неземна.
Ними оголена, беззбройна,
Стає відкритою душа.
Така відкритість непристойна.
"Мовчи." - благаю, - "Тихо. Ша."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590468
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.10.2015
Я біля тебе хочу бути.
Не потім – зараз. У цю мить!
Хоча би голос твій почути –
А телефон, німий, мовчить…
В твоїх очах хочу тонути
І відчувати ніжність рук…
Я біля тебе хочу бути,
Щоб чути подих, серця стук…
Себе не можу зрозуміти:
Я і щаслива, і сумна.
Я біля тебе хочу бути
В цю мить – та зараз я одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348440
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2015
Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Чи бувають кордони для мрій?
В мріях теж зупинятися треба.
Є межа, а за неї не смій...
Потім боляче падати ... з неба.
Хоч не проти омріяних снів,
І за ґрати їх не сховати,
У віночку римованих слів
Хочу душу свою заховати.
У душі хочу жити з весною,
Із сумлінням бути на "ти",
Будувати, вести за собою,
А не спалювати мости.
А бува, щоб нове збудувати,
Щоб душа заспівати змогла,
Все старе треба розруйнувати
І самому згоріти дотла!
Ще й сумління на вулик схоже:
Розтривожиш і боляче вмить,
І ніщо тут не допоможе...
Може, з часом перегорить...
У космічному вирі галактик
Вже накреслена долі ріка,
І пливеш по житті, як кораблик,
В течії весняного струмка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576947
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 22.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Когда-то там… давным-давно,
(Куда года ушли)
Меня ждала моя Нино,
У краешка земли.
Там не было холодных зим
(во сне… иль наяву?..)
И зрел на ветке апельсин,
Не падая в траву.
Под жарким солнцем виноград,
Стелясь, дождя просил,
Но я был пьяно солнцу рад,
И полон светлых сил.
Вся эта чудная страна
(утерянная мной)
Была божественно полна
Любовью и весной.
И я, срывая цвет с чинар,
И поднеся к лицу,
Вдыхая, сладкий пил нектар,
И рассыпал пыльцу.
Горячая бродила кровь,
Как красное вино,
И по ночам свою любовь
Дарила мне Нино.
Та жизнь была чудесным сном,
Волшебным, неземным.
Смеялась юная Нино…
И я был молодым…
Я почему-то вижу сад…
Не знаю, почему?..
Всё было много лет назад…
Так много лет тому…
На перекрестке трех дорог*
Всё… всё предрешено…
Сегодня знает только Бог,
Где ты теперь, Нино.
Пусть будут там тепло и свет…
…
…А у меня, Нино,
Устало винограда ветвь
Провисла под окном…
Ее не вызревшая гронь –
Печали кислой бред,
А лист, как желтая ладонь,
Простертая в мольбе.
Но, как надежда, как призыв,
Как плач моей души,
Живая капелька росы
На листике дрожит…
*прошлое, настоящее, будущее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613704
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Л ю б о в ь...
Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.
Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.
Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.
Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.
Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
Я думала - Ви скучили за мною!...
Тому сьогодні я до Вас прийшла!..
Щоб знов побути жінкою земною,
Й подарувати іскорку тепла!..
У цей холодний вечір, проти ночі,
Я подивилась зіркою в вікно...
Та в Вас були такі байдужі очі,
Яких я вже не бачила давно...
Несла я світло!... але Вам не треба...
Все так буденно в Вашому житті...
Тому - я знову полечу на небо,
І буду там світити в самоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612711
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Знову між нами віршовані сльози,
Рими солоні, залиті в печаль.
Біль від розлуки терпіти не в змозі,
Крила німіють, згасаю, нажаль.
В серці поволі журба хазяйнує,
Поглядом кожним тягнусь до небес.
Завтра, можливо, нарешті збагну – є
Віра в майбутнє… Я чую тебе.
Чую твій голос, що вітром шепоче,
Посмішку бачу в заграві ясній.
Небо обійме обох нас, неначе
Ковдра м’якенька в омріянім сні.
В різних світах ми приляжемо долі,
Глянь, ледь тримаються зорі небес.
Очі закохані прагнуть любові,
Відчай розлуки вже, нібито, скрес.
Я до небес простягну свої руки,
Ти до безмежності мрій доторкнись.
Зірка в долоні впаде… Не збагнути
Щастя нестримне, бажаю: Вернись!
Знову віршами співатиме серце,
Знову твій погляд, долоні, вуста…
Хай закінчаться усі в світі герці,
Щира любов хай єднає міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603289
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 04.10.2015
Давай сховаємось удвох від всього світу
поміж пахучими весняними ночами...
Як облітатимуть сади вишневим цвітом
густа завіса спуститься дощами.
У шиби вікон зашепоче нам ласкаво
про зорі, що вінчали нас коханням,
і небокраю нами стрінуті заграви,
народжені у променях світання.
Полинемо у незабутні наші ночі,
коли душа захопленням тремтіла,
а долю піснею нам соловей пророчив,
якої ми торкалися несміло.
Давай загубимось удвох від всього світу,
у пахощах бузку і матіоли,
де будуть ніжністю серця палкі горіти,
щоб наші почуття не охололи.
[youtube]https://youtu.be/SrpqBefQF_Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609296
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 28.09.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
А я уже совсем не та...
Я незаметно повзрослела...
В "пастеле" нравятся цвета...
Нежнее - прикасания тела...
А я уже совсем не та!..
В горохи платье удлинила...
И по законам бытия
Свой норов днями укротила...
Мне всё позволено с утра:
И каблуки,и круассаны!..
А я мечтаю,как тогда,
Когда луна - в туманной грани...
А я ...летаю(где хочу)!..
И параллели выбираю!..
К меридианам не спешу,
Как струны арф перебираю...
А я не плачу(на лету)...
А на лету... я воскресаю!..
И осень рыжую (свою)
На майский ландыш не сменяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Я тобою болею, но это пройдет,
Все проходит и лето, и осень, и зимы...
Вновь дождями унылыми окна зальет,
Свет растает недугом, вполне излечимым.
Но пока - не всегда, наступает затем,
Рвутся в клочья от ветхости даже канаты.
Лепестки облетят с белых тех хризантем,
Что дарил мне по осени, помнишь?.. когда-то.
Кто-то рад и с улыбкою точит ножи,
Ухмыляясь, осанну "во славу" слагает.
Злобой счастлив и весел, когда от души,
По кусочку, по капельке жизнь отнимает.
Я тобою болею.Как долго? Века...
Ты не помнишь, забыл?..в лабиринтах столетий,
Льется музыка болью, нежна и легка
Среди снов и сказаний, и шрамов отметин.
Ведь не помнишь, что кровною клятвой храним,
И рисуешь, по-прежнему, теням узоры.
Ты все так же угрюм, молчалив, нелюдим,
Воплощаешь жестокой судьбы приговоры.
Я тобою болею, мечи и щиты,
Растеряла давно, разрубив одним махом,
Призрак сумрачный в пыль, укрощенной мечты,
Уложив и любовь рядом с нею на плаху.
21.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601583
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Давайте поговоримо без слів.
Найлагідніші – й ті наразі недоречні.
Душа вже налаштована на втечу
Від суєти й навали співчуттів.
Їй теж до тями хочеться прийти
І звикнутися із пекучим болем.
Не будем сипати на рану солі.
Найкращі ліки – втіха самоти.
Помовчимо. У спогад попливем.
У ньому, може, візьмемось за руки.
Наче утішні словеса і звуки
По суті – просто дзеркало криве.
А треба далі жити на землі.
Гірку розпуку й відчай побороти.
Але це буде потім, потім, потім…
Давайте поговоримо без слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600495
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Признач мені побачення, будь-ласка.
Я згоджуюсь на будь-яку хвилину.
І оживе, і забуяє казка
Калейдоскопом в чарівних картинах.
Засяє небо неосяжне в перлах,
Роздолля вод криштального розливу…
Моя душа без цього вже б померла.
А так – вона бентежна і щаслива.
Хай сонми буднів – сірих супостатів
Хизуються нетлінністю своєю,
Я вже навчився пиху їм збивати,
Прийнявши на гостину добру фею.
Я жду своє неперебутнє свято.
Я будні прирікаю на поразку.
Я прошу в тебе, Музо, небагато –
Признач мені побачення, будь-ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599866
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Нарисуй мне сияние глаз,
Когда я на тебя посмотрю,
Когда ветер, от зависти смолк,
А Луна устыдилась...
Нарисуй восхищенье сейчас,
Урони на ладони зарю,
Расцвети неисписанный холст,
Чтобы сердце забилось...
Нарисуй трепет сладостных грёз,
И дрожащие руки мои,
Неуверенно падает вздох
И неровно дыханье...
Нарисуй... в бесконечности гроз
Сумасшествие не утаи -
Изумрудного бархата мох
Нас укроет в изгнаньи...
Нарисуй коже нежный узор,
Поцелуями взгляд изуми,
Светотени лихую игру
Оберни легким флёром...
Нарисуй призывающий взор,
И печали навек отними,
Как горящие угли костру,
Как струны переборы...
18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594776
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 25.08.2015
Не покидай меня, мой ангел –
я на колеях пред тобой,
и жизнь моя, и всё преданье,
судьбой всей наг в тиши земной...
Весь свет мой – ты, его носитель
в мой грешный серо-тёмный сад,
я лишь нечаянный проситель
в Обители взглянуть, фасад.
Благодеянья где творятся,
о нас где помнили всегда,
где верят – души озарятся
ещё до страшного суда.
Не покидай, мой златокудрый, –
мой дед, отец иль брат небес,
хранитель мой смиренномудрый,
несёшь сквозь сонм благую весть...
Прости, что часто забываю
тебя, друг мой, благодарить –
лишь ты мне келью милым раем
на сей земле смог сотворить...
Прости, советчик, повелитель,
должник твой вечный до конца
я пред тобой и Божьей свитой,
огнь сердца – шлю тебе, гонца...
19.08.2015г.
Преображение Господне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601030
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Вечірню спеку рве на шмаття вітер,
Ховаючи за хмарами зірки,
І я відкритий вітрові і світу —
В душі рояться римами думки...
А десь далеко пахло вже дощем,
Кудлате небо падало все нижче,
І разом з ним тривожно-ніжний щем
Вповзав тихенько в душу ближче й ближче...
Громи клубком котили хмари в ніч...
Як фотоспалах, блискавиці світло...
І тіні розбігались врізнобіч,
А цвіркуни відспівували літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2015
Ночь текла поземкой лунно-белой,
Как река… прозрачна и светла…
Тишиною и сверчками пела…
Грела чувства бархаткой – тепла…
...Возрождаясь, светлое мгновенье,
Из глубин, из тайников души,
Из забытых грез, из сожаленья,
Из вот этой неземной тиши,
Из всего того, что было с нами,
И чего, при жизни, не отнять,
Моё сердце, плавными толчками,
До краёв наполнило опять.
Чтобы там… где близко, и далёко…
В вечности… а, может быть, в душе,
Возвратить меня к своим истокам,
В мир любви, и детских миражей.
Где склонившись надо мной безгрешным,
Серебрянкой звёздною звеня,
Ночь… и мама…
Бережно… и нежно…
На руках баюкают меня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590172
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 05.08.2015
Хотіла б я для тебе просто бути
Яскравим спогадом в сірих думках
Миттєвістю котрої не сягнути
Іскринкою в засмучених очах...
Примарою прийду і розчинюся
Нехай не справжня, але не чужа
Я мріями для тебе розіб'юся...
Пройдусь по лезу гострого ножа...
Хотіла б у тобі лиш мить прожити
Хвилинку вкрасти із твого життя
У твою душу всю себе вмістити
Без страху без вагань і каяття...
Зберу усі частинки твого серця
В своїх долонях вигрію його
Зцілю і склею ніби це люстерце
Щоб болю більше в ньому не було...
Хотіла б я для тебе сонцем стати
Водою впасти у жарку пору
Без крил з тобою в небі політати
Забрати із душі гірку журу...
Хотіла б щоб ти міг мене любити
Нехай не наяву, нехай у снах
З тобою хочу світ свій розділити
Ти збережи мене в своїх думках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596458
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 05.08.2015
Я знаю, що ти думаєш про мене
Бо і сама про тебе бачу сни
Ти наче дощ вчорашньої весни
Приходиш у мої думки туманом
А я не хочу звати це обманом
Бо знаю, що ти поруч...тільки мій
І тілом відчуваю подих твій
Обійми, поцілунки, рук торкання...
Я цим живу, дихаю...хворію
І вірю в це без сумніву й вагання....
Ти янгол мій і ти моє прокляття....
Не можу не кохати твоїх віч
Ховатися в безодні ніжних пліч...
У мріях спільних, де ми лиш з тобою
Немов птахи, що марять висотою
Пронизуємо крилами блакить
Ковтаючи квапливо нашу мить....
Ми дві душі, що схоже, заблукали
Знайдем притулок в згублених серцях
В яких себе на зАвжди поєднали...
..................................................................
Торкнись руки, не бійся....я з тобою!
Ми як вогні народжені іскрою....
Не згаснемо ніколи....і вікИ
Горіти нам так, як горять зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595835
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 05.08.2015
Я долі вдячний за твою любов.
Мені цей подарунок не по чину.
Та світ – він на тобі зійшовся клином:
Не судять люди, не жалкує Бог…
Живу по вірі, тій, що із аскез,
Та дорікать нікому не збираюсь.
Тебе за скарб неоціненний маю!
Я – найбагатший в ойкумені крез!
Усе в тобі від мудрості і сил:
Вогонь чуттів у оболонці цноти
Суворість й непоступливість чеснот
Із звабою душевної краси.
Життя щемкого кольорову суть
Гойдають вічні хвилі часоплину…
Хай подарунок нині не по чину –
Я чин свій неодмінно піднесу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596727
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 05.08.2015
Чи то літа такі для нас настали,
Що кожна зустріч – наче вже остання,
Чи час такий облудно-безнадійний,
Де верховодять ненасит і війни?
І не надійсь, що я тебе забуду,
Бо наша дружба – щиро-неосудна,
Бо поміж нами – ні вершин, ні урвищ,
Лиш подих помарнілої зажури.
І певно десь, у відчаю на грані,
Нас спогади збентежують і ранять.
Оті – дорожчі всякої валюти.
Могло би бути. Та не може бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596726
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 05.08.2015
Скільки раз тебе прохав – змінися!,
Стань на землю босими ногами!
Мудрим, що від тебе відреклися
Вже відкрились найміцніші брами.
А у тебе – принципи й чесноти,
Світ через рожеві окуляри.
Ти живи, звичайно, я не проти,
Та відшукуй іншого для пари.
Сколена, подряпана, побита
Жалібно всміхаєшся крізь сльози.
Що мені лишається робити?
Знов за грати відправляти розум?
Може, краще все-таки зректися,
Занести до склепу мавзолею?
- Відбуваю, як довічний присуд
Нескінченний дискус із душею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593398
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 05.08.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Побитим псом до тебе приповзу,
Від сорому не дивлячись у очі!..
А ти сховаєш зболену сльозу
І тихо скажеш: "Та роби, що хочеш!"
І серце в прірву скотиться без дна!..
Та краще бий! Чи покричи ... хоч трохи!
Була і будеш в мене ти одна!!!
Я зрозумів це - і приповз тобі під ноги!
Піджавши хвіст, в розкаянні душа...
Всі ідеали вже згоріли без останку!
Тепер не коштує цей попіл і гроша,
І як же важко відновити все ... спочатку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594815
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Ти наче так далеко - і так близько...
Чужа?.. Я наче знав тебе завжди!..
Не знаю, що тобі відповісти,
А небо прихилив би низько-низько...
Для мене ти, як недосяжна зірка...
На всі твої питання промовчу
І мрії птахом в небо відпущу!
А на душі і солодко, і гірко...
Для мене ти ранковий промінь сонця,
Що гріє... Все ж боюся обпектись,
А як побачу, що не вберегтись, —
Візьму й розтану снігом на долоньці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592058
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 09.07.2015
На серці пустка, і думок нема...
Куди вони сховалися й навіщо?
І навіть інтуїція - німа...
Життя дріма... Цей сон простий чи віщий?
Діра в душі пече і холодить...
І в світі наче вже людей немає...
Безвихідь туго, як струна, бринить,
І дикий розпач душу обіймає!..
Німує біль, і каменем печаль,
І слів нема, і сльози заховались...
А серце розрива образи сталь
Тупим ножем, щоб довше не зросталось!
А ти тримайся! Ти ж бо - чоловік!
І серце милосердне все пробачить!..
Терпіть образу ще ніхто не звик...
Та сльози - в серці!.. Хто їх там побачить?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592336
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 08.07.2015
Я заглянула лишь в глаза...
А в душу - не посмела...
Не было времени тогда...
А может...не хотела?..
Спешила(как всегда)туда,
Где страсти закипают...
И не нашла тех нужных слов,
Которых ожидают...
И не хватило пять минут...
Про них совсем забыла...
Навязчивой боялась слыть?..
Ума мне не хватило?..
Чтоб (не дай, бог),не наследить,..
Чтоб не сломать ей крылья?..
Чтобы пером не зацепить,..
Чтоб не казаться сильной?..
Кого же мне теперь винить?..
И что с моею делать?..
В какую сторону смотреть?..
Во что так рьяно верить?..
Душа была - душа из душ!..
Похожую - не встретить...
Я заглянула лишь в глаза...
Не было чёрных меток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591799
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Рука в руці,
В душі - причастя,
А на щоці -
Краплини щастя!
Горять серця,
Іскряться очі,
Бо ж нічка ця -
Найкраща в році!
Лунає сміх,
Палає ватра -
Земних утіх
Гуляння варте!
Зціля вогонь
Серця і душі!
В теплі долонь -
Літа грядущі...
Плетуть вінки
Дівчата-зорі,
Кладуть квітки́
На щастя-долю!
Пливи, пливи,
Віночку-доле,
І припливи,
Де серце вколе!
Чи милий мій -
Віночок вкаже,
З купальських мрій
Кохання зв'яже!
Казкова ніч
Та й на Купала
У сяйві свіч
Цвіт відшукала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592151
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Дощі й дощі... Настирні! Серед літа....
Уперто ллють, мов жовтню навздогін.
...А я тону в тобі!... І очі світлом
фарбують світ у сонячний трамплін,
з якого знов шугну вниз головою....
Без страху! З оберемком наших снів..
В нестримно-ніжний день, смачний любов"ю,
де й дощ не дощ - солодкий теплий спів....
І хоч за нами холод-вечір стежить
й на плечі трусить заздро мокру вись, -
ми завтра ліки знайдем на той нежить....
А поки-що, востаннє, розженись!
Й давай, ще раз, стрибнем у вир з тобою,
в руках стиснувши, наче амулет
світлину ту стару, де ми обоє:
душа і тіло.... Муза і Поет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590938
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 06.07.2015
Не знав, що можна закохатись у вірші́ -
Чужі, але, як дивно, наче вже свої,
Бо так лягають до душі,
Що аж пече!.. І замовкають солов`ї,
Зникає світ, немає поряд вже нікого,
Лише слова і почуття...
Я в них тонув, п`янів , як від вина хмільного...
Я проживав, я випивав чуже життя
По краплі суму, радості і горя...
Я розчинився, зник, про все забув...
У хвилях почуттів, що глибше моря,
Я серед рим купався!.. Я втонув...
Чи можна закохатись у вірш́і?
Ні, не свої, чужі.
Чужі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565860
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 06.07.2015
Не дивись в мої очі,
Ти в них не побачиш нічого;
Вже нічого не хочу,
Лиш прОщення хиб і гріхів!
Вони давлять на мене,
Як сила тяжіння земного...
І не знаю того,
Хто б мені ці гріхи відпустив.
Не вдивляйся так пильно,
Бо немає вже й крихти надії
Розірвати насильно
Океан усіх прОжитих днів...
Я тебе турбувати
Ніколи, ніяк не посмію...
Розірвалася тиша
Пустотою несказаних слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591226
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 06.07.2015
У шелесті замріяного вітру
Твої розтануть росяні сліди...
Як пустка, стане все безмежжя світу,
Душа - немов пустеля без води.
Кульбабко-парашутиком у небо
Я б за тобою з вітром полетів!..
Душа у вирій проситься до тебе,
У вимір ще не бачених світів!
Прив`язана умовностями світу,
Не може відірватись від землі...
Лети, лети без мене в тепле літо,
А я свої причалив кораблі!..
Я залишусь лиш натяком невинним:
Що не було, того й не повернуть...
Впаду до ніг я пухом тополиним...
Мене не згадуй... І про все забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591225
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Ніжно-ніжно по твоїх вустах
Дотик пальців по краєчку губ
Через призму протиріч і згуб
На одинці в паралельних снах
Я торкатимусь цілунком рук
Завмираючи під серця стук....
Ніжно-ніжно повністю твоя
Ніжно-ніжно так кохаю я...
Ніжно-ніжно по моїх плечах
Дотики долонь на границі мрій
Наші душі сплетені, як змій
Забороною в чужих світах.
Ми поринемо за небокрай
В подарований небесами рай...
Ніжно-ніжно будеш берегти
Ніжно-ніжно так кохаєш ти...
Ніжно-ніжно в прірві каяття
Кораблем тону у твоїх очах
У душі своїй переборю страх
Щоб розбурхати в серці почуття
Ми нап'ємося щастя з джерела
Де лились для нас сльози ангела...
Ніжно-ніжно стали крилами
Ніжно-ніжно покохали ми...
Ніжно-ніжно на межі буття
Ми поєднані вітром й бурями
Наче два вогні поміж зорями
Заблукаємо вже без вороття
Ми як пил від зір...Були! Та нема..
І лиш відстані між нами двома....
Ніжно-ніжно на краю землі
Ми без пристаней...ми як кораблі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591627
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Який чудовий світ навкруг
Природи, що чарує й мріє...
Й недосконалості тут гру
Людську, в контрасті, – мама мія...
Хоч взяти мак - як він тремтить
Єством червоним, ніжним, милим;
Не чуєм, каже: "Світла мить
Життя, любіть його щосили –
Каратись, чи? Бо все промчить,
Прощайте й будете прощенні
І ворогів благословіть,
Й себе не сіпайте щоденно.
Про це ж вам мовлять небеса,
Заграв ранкових водограї,
Як захід сонця - чудеса,
Бо ж промінь в серце посилає..."
Який розумний світ навкруг...
02.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591196
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Сьогодні дощ посіяв в серці тугу,
Осінній настрій, смуток і печаль...
І виграє на серці щемну фугу
Самотності холодна сіра сталь.
Сьогодні заховаюся у себе
І питиму ковтками світлий сум!..
Чомусь у серці виникла потреба
Побути серед сумно-світлих дум...
Я відшукаю в колі суму спокій,
Журба піде й не потривожить більш!
Прийде спочинок тихий і глибокий -
Сум вихлюпнеться римами у вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590553
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 01.07.2015
Чому від мене заховалось небо?
Немає волі сплутаним думкам...
Моя душа не зна, чого їй треба...
Чи, може, зна... Та їй цього не дам!
Життя зависло між двома світами,
А правда в світі білому - одна...
Змішалася із мріями і снами,
Як не крути, болюча і сумна...
Ми часто перед вибором безсилі,
Бо вибір завжди навпіл ділить світ...
І тліємо у марному зусиллі
З душі зіпхнути цей болючий гніт.
Тільки тоді, як цей тягар тримати
Нема вже змоги на своїх плечах,
Усе ж прийдеться рішення приймати -
Та й то завжди з оглядкою на страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589823
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Духмяним цвітом встелена стежина
До батьківського саду в літню пору
В повітрі пахне терпкістю ожина
А небо манить очі вгору...вгору...
Малює літо сонячно, барвисто
Пастеллю краєвиди і простори
І засмакує вишнями дитинство
Відновлюючи в пам'яті узори.
Високі трави розцілують ноги
По них я побреду, мов оп'яніла
І поглядом шукатиму пороги
В котрих ми ще малечею буйніли.
Там вітер старим віттям захитає
Приспить на каруселі дике птаство
За хмарами десь нічка позіхає
Ховаючи від всіх столике царство
Знов хмільно засмакує тихий вечір
Розчиниться душею в краплях, лячно
Туманом розлягаючись на плечі
Засне усе так легко й необачно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588872
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Хочу бути, просто бути поруч...
Просто, без надій і сподівань,
Хоч на серце туго давить обруч
Зіркоснів й прихованих бажань.
Я вже гнав їх і від них ховався
За високі мури і замки!
Так собі самому й не зізнався
Про таємні мрії і думки...
А вони сховалися, як миші,
І гризуть всі закутки душі...
Ще й не сплять - у вечоровій тиші
Спідтишка нашіптують вірші...
Ось чому мені вночі не спиться:
Мрії я переступив поріг!..
Це моя скарбниця чи в`язниця?
Моя муза чи ... солодкий гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588703
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.06.2015
А хочеться прийти до тебе
І залишитись назавжди...
Знайти свої ключі від неба
І полетіти вдвох туди!
На світ увесь махнуть рукою,
На всі кордони і замки -
І залишитися з тобою...
Дивитись разом на зірки...
Та що дивитись - стати ними!
В безмежнім просторі буття
Летітимуть літа і зими,
А в нас горітиме життя!
Ми поза виміром і часом,
Немає нам пересторог...
Завжди у парі, поруч, разом,
І якщо згаснем, то удвох!
Ну що? Вирішуй... Зробиш крок?
Бо час крізь пальці витіка...
Вперед? Угору? До зірок?!!
Тримайся! Ось моя рука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588533
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Де рояться бджоли, де так пахне медом,
Смерекова хата в ясенах стоїть,
А над нею зверху синє-синє небо
І повітря чисте, як сльоза, дзвенить…
Хато моя, хато - дорога хатино,
Що гостей приймаєш, при любій порі,
Ти постійно носиш біленьку хустину,
Над тобою завжди зорі угорі.
Хвірточка старенька, зустрічає радо
І додому стежка вся у споришах,
Де стоїть альтанка з синім виноградом,
Де теплом говорить батьківська душа.
Смерекова хатко, між дерев розлогих,
Зустрічай і далі дорогих гостей,
Росяниста стежка до твого порогу,
Хай дарує завжди радісних вістей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589007
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Прости мене, поезіє, прости.
Я не зрікаюся твоєї зваби.
Мене укотре ураган настиг
Воістину вселенського масштабу.
Жбурнув зумисне від очей твоїх,
Щоби забув і аромат, і дотик,
Додавши ще – писати нині гріх,
Коли навколо – океан роботи.
І сад, і нива, грядка, сінокіс –
Усе уваги і уміння просить.
Твоє ж писання почекає, pliz,
Доки прощально закурличе осінь.
Я так уважно слухаю його,
Я і канали всі сторонні вимкнув.
-Але на твій чаруючий вогонь
Я утечу, хоча би на хвилинку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585930
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Осінній настрій серед літа...
Чому в житті буває так,
Що в сонцеднях, теплом зігрітих,
Душа дощів почує смак?
Пече і жарить сонце біле
У небі вогняно-м`ячем...
Надворі літо недоспіле,
А в серці хлюпає дощем...
А в серці вже пожовкле листя
Наводить на осінній сум;
Деньки сховались променисті
Серед важких осінніх дум.
Ця осінь тихо в серце вкралась...
І дай-то, Бог, що не зима
До глибини душі дібралась
І хазяйнує там сама.
Вже скроні білим посріблила...
Та то, мабуть, що не біда -
То мої білі срібнокрила
Душі, що й досі молода!
Осінній настрій серед літа
Розвіє серце бунтівне...
Моя душа теплом зігріта,
І це, мабуть, що головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Холодний розум? Не смішіть мене!
Що ви холодне бачили в поета?
Коли чуття з уявою в дуеті,
То розмисел – зовсім не головне.
Не путайте з прозаїком його,
Де лінії, сюжет, архітектура…
Два полюси єдиної фактури
Які навпроти – крига і вогонь!
Поезія – це казка із казок,
Це пристрасть від вершини до бездоння,
Це квітка на січневому осонні,
І в задзеркалля безоглядний крок.
Це добровільна здача у полон
На грані одкровення і молитви.
Так, можна без поезії прожити,
Якщо до смаку летаргічний сон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585364
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Ми не трималися за руки
У прохолоді вечоровій,
І не для нас чарівні звуки
Закоханого солов`я...
Та серед безлічі історій,
Написаних на серці шрамом,
У кожного життєва драма...
У нас - написана своя.
У ній немає поцілунків
Чи ніжних доторків долонь,
Нема ніяких подарунків,
Лише загублені слова...
Хоча слова ті, як вогонь,
Що опікає щемом душу...
Я лікувати її мушу?
Чи дякувати, що жива?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Ніч розлилася солов`єм...
І світить місяць вповні,
А на душі пекучий щем
Рве душу, виверта назовні.
Чому мене не відпускають
Твої несказані слова?
Вогнем із серця виринають -
І рана кожен день нова...
Не думати про це?.. Несила...
Кудись ховатися?.. Дарма!..
Ти б мою душу відпустила,
Бо просто сили вже нема!
Благаю: дай нарешті спокій!
Німує тиша... Лиш здаля
Спів солов`я поодинокий
Хоч трохи душу звеселя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580629
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Нахилилися жовті троянди,
Наче у церкві речуть молитви,
Винограду ледь сині гірлянди,
Промінь сонця цілують святий.
Кіт муркоче, вмивається зранку,
Мама жде від синочка вістей,
Відхилила направо фіранку,
Кіт вмивається - ждімо гостей…
Хвіртка скрипнула, песик загавкав,
Листоноша уже у дворі,
А дідусь потягнув свою файку,
В синє небо димок полетів.
Узяла мама лист у поштарки,
Відключилась від всього на мить,
На плиті пригоряли вже шкварки,
Та думками ж до сина летить.
Наче пташка влетіла у двері,
Пригоріло - не в тому біда,
Всю родину збере до вечері,
Бо вже смутку на серці нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577573
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Навпіл я не ділитиму душу,
А зроблю ще одну, дублікатом...
Її брати тебе не примушу,
Хоча дві вже мені забагато.
А ти скажеш: "Підробку не хочу!
Хочу справжню, першу, фірмову!"
Розумію капризність жіночу -
Забирай будь-яку без розмови.
Вона ніжна і лагідно-мила,
А від болю, буває, плаче...
Їй зневагу терпіти не сила...
За добро тим же самим віддячить.
Покохає - так раз і назавжди:
Нескінченно, безмірно, безмежно!
Все шукає істини й правди...
Тільки ти тримай обережно!
Огорни її ласкою ніжно,
І вона тим же самим озветься!..
Не святу, може, трішечки грішну
Пригорни до гарячого серця!
Як не хочеш, то краще не треба
Брати в руки, хай не звикає...
Відпущу її прямо у небо -
Диво-кулькою... Хай відлітає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577597
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015